Tags: журнал молот
Year: 1923
Text
„МОЛОТ"
ллр
РІК V. Ч. 1.
І. СІЧНЯ 1923. ИЕ* УОКК, N. У. І АМІАКУ 1. 1923. УОЦ V. М 1.
10с
*
МОЛОТ
САТИРИЧНО-ГУМОРИСТИЧНИМ
ІЛЮСТРОВАНИМ ЧАСОПИС
Стари* Рік: — Приймай... І я на тім виріс.
ОідіїігесІ Ьу
Соодіе
Огідіпаі Ггот
иіМІ7ЕІЧ5тґ ОР ІШМ0І5 АТ
МПВАМА-СНАМРАІСН
2
"МОЛОТ"
Сатіфичио-гумористмчииі івотнжневик, аиіолггь 1-го і 13-го
кождого місаца.
ПЕРЕДПЛАТА:
На рік
На лів року
Поодиноке число
>2.00
1.00
.10
Редакція прнКмм рукописи, писані виключно чорнилом і на одні*
сторінці аркуша, при чім рукописи не ааертаетьск.
РІК V. Ч. 1.
1. СІЧНЯ 1923.
"МОБОТ"
ТЬс ІЛіпипіап петгкрпрсг Гот мііге ал<1 Иипюг рцЬКаШ
веті-топіНІу Ьу "МОЬОТ" СО.
414 Еав» 9-Л 8Іс, — Май Уогк, N. Т.
8ГВ8СКІРТІОМ М8Т:
«2.М
їло
до
ЕпигаО м мсопв-сіан таїіаг 8ер. їв. 1921, аі іЬе рові оКісч аі
Май Уогк, N. Т. ипвег іка Асі о? МакЬ 3, 1870.
Опе ¥еаг
5іх топЬЬв
8іп<1е серу
ІЧЕ1У ¥ОВК, N. У.
ЗАММКЇ 1. 1923. УОЬ. V. М 1.
На порозі 1923-тього
Йду я, йду я собі сміло
(Не страшне мені це дім І)
Йду, співаю і сміюся
І радію, що ось скоро
З Новим Роком зустрінуся...
Вже зближаюся до хати,
Вже і двері відчиняю,
Одну ногу піднімаю
Й тільки другу ще підняти —
А вже буду з Новим Роком
Кріпко цілуватись.
Але ба не так скоїлось,
Не така бум ще доля:
Мов замерзла бараболя,
Я спинився на порозі —
Моіж ноги на морозі.
А з надвору хтось за п’яти —
Вуж мене стягатиі...
Дивлюсь — це старий сердега,
Сивий, лисий і горбатий.
Він узяв мене за руку
І почав казати:
— "Синку, ти заскоро прешся,
Уважай, бо Ие прірвешся,
З Новим Роком цілуватись —
Треба перше старі кости мої поховати".
— "А колиж то ви умрете?" —
Я спитав його несміло.
Захитався дід горбатий...
Щось загуркотім....
Він сказав по хвилі:
—Тридцять першого децембра
0 дванадцятій годині
Ти побачиш мене, синку,
Вже у домовині.
А тепер ходи зі мною, поки маю владу,
Я покажу тобі свою мішану громаду.
Бачиш — там онде Льозана
(Лиш тримайся кріпкої) —
Там радяться аліянти,
Як їм вести політику,
Щоб не взяв їх дітько.
Але не журися —
"Князь пекельний" вже з ланцами
На них готовиться.
А там делегати Радянської Влади —
Ех, хороші хлопці, мудрі і відважні!.
Завдадуть вони буржуям горячої лазні!
З ними Кемаль Ваша,
З ними також в цілім світі робітнича кляса.
А (пам, синку, подивися
По усіх столицях капіталістичних, —
Там гризуться дипломати,
Мов які собаки, на охлапах
Ріжних пограничних....
Ось заглянь в Варшаву —
Нова панська “цяця”,
А як пани між собою за трони сваряться...
Ось, чуєш? Послухай:
— "Віват НарутовічГ — "Убийте собаку!"
— "Хай жие!" — "УбийтеІ"
І убили. Бачиш, синку,
Яка то культура панська неодіта?”....
1 повів мене старенький навколо світа.
Всі пять частей перейшли ми
1 давай вертати, —
Аж вкінці мене привів він
До нової хати.
Стиснув мою руку і геть віддалився...
Я аж тоді на порозі дійсно опинився
1 з радости скочив і створив очи
Той з цілої сили крикнув:
— "Здоров Новий РочеІІ!"
Таран.
ОгідІпаІ Ггот
иМІУЕЯБІТУ ОР ІШІМОБ АТ
0ВВАМА-СНАМРАІ6М
Сідіїігеб Ьу Соодіе
Ч. 1,
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Тягне риба, тягне рак,
Та не витягнуть ніяк.
Бистро лебідь б'є крилом:
Як би знятися орлом.
Ну, рішіть цей ‘‘перевіз”,
Хто без нас потягне віз?
АВТОМАТ І ДИПЛЬОМАТ.
— Яка ріжниця між дипльома-
том а автоматом?
— Гм... Автомат німий, а дипльо-
мат ні...
— Більш ніяка?
— Ну, оба вони однакові, бо
звичайна людина ніколи не знає,
що з них обох вилізе...
— А як порівняти до автомата
українського дипльомата?
— Гм... Ясна річ. Автомат і укра-
їнський дипльомат мають тільки це
спільне, що задержують в собі оба
гроші і служать кожному. Але ріж-
няться тим, що автомат все одна-
ковий, а український дипльомат
зміняється, як хамсліои.
Ю. К.
РІЖНИЦЯ.
Як відомо всім, у Польщі було
вибрано недавно більшосте голо-
сів населення — патріотичного пре-
зидента, пана Нарутовича, котрого
на третяй день по обнято уряду
самі польські патріоти застрілили.
Після того здибає один чоловя-
га свойого знайомого і питає:
— Чн є яка ріжниця між першим,
а третнм днем урядування поль-
ського президента Нарутовича?
— Є, — каже той.
— Яка?
— Ріжниця є така, що першого
дня урядування польські патріоти
вистрілили двадцять п’ять разів
(на віват), а третого три рази, але
до президента.
Швидкий.
БЕЗКОНЕЧНЕ ЧУДО.
Христос родився і живе...
До церкви йде темняк.
У церкві ситий піп реве,
За ним горлає дяк.
Як кілька місяців мине.
Оцей Христос умре,
В церкві буде все сумне,
Темняк сльозу утре.
Хрнстос цей потім оживе,
Зрадіє знов темняк,
Нудьга від нього відпливе
І пройде переляк.
У нього буде на столі
І пасха й ковбаса;
Тоді Христос цей із землі
Полине в небеса...
Як літо тепле пролетить.
Настане знов зима,
Хай серце ваше не болить.
Що вже Хрнста нема:
Христос народиться знова
У яслах для овець,
Зрадіє темна голова, —
На цьому-ж не кінець!
Христос оцей ізнов умре,
Воскресне й полетить...
За все це гроші піп бере,
А темнячок платить.
Кропива.
НОВАЯ РАДІСТЬ.
Новая радість
Світу ся з'явила:
2) Баба Палажкв
Микиту набила.
Ой била його
Вона добре в шкуру
2) За те, що вірив
В Семена Петлюру.
Ой била била
Сильними рухами,
2) Казала іти
За більшовиками.
А там Горпнна
Свойого Кирила
2) Три дни по хаті
За чуба водила
Казала йому
Уже розум мати:
2) Павам галицьким
Грошей не давати.
Ой тії пани —
Сама збиранина, —
2) То Петрушевнч
І його родина.
Била Горлина
Свойого Кирила,
2) Казала: — “Вір лиш
В свою власну силу!”
Не-битмй.
ОгідіпаІ (гот
ОММЕЙЗІТУ ОР ІШМ0І5АТ
иЯВАИА-СНАМРАІбМ
ОідіВгесі Ьу
4
“МОЛОТ” “МОЬОТ"
Ч. 1.
Перед новим роком на небі.
В державі господа бога Сава-
офті панував повний хаос. Держав-
ний Совіт, що складався з самого
Саваофта, як предсідателя, і ар-
хангелів. ангелів, апостолів та про-
років, як членів Совіту, не міг прий-
і до жадного заключення по пи-
танню: яку місію припоручити но-
вому 1923 рокові, котрого малося
післати на землю, як дарунок лю-
цям.
Вже відбулось кільканадцять за-
сідань, а до жадного порозуміння
не прийшло. Вс пропозиції і вне-
ски відкидались більшостю голосів..
Сьогодия мало відбутися остан-
нє засідання в тій справі. Так, чи
инякше, але ця справа мусіла бути
скінчена, бо Старий Рік доживав
останні дні і от-от мав випростува-
ти ноги. Тай ще в історії не було,
щоби один рік жив довше, як один
рік. Отже не було жадного поря-
тунку. Треба було висилати Новий
Рік, котрого було вже зроблено
з дечого і тільки бракувало ін-
струкцій для нього.
Була 6-та година вечером по
небесному годиннику. Засідання по-
винно роспочатись точно о годині
8-ій вечером. Саля державного не-
бесного Совіту була япко освічена
електричним світлом
На салю першим появився сан
Саваофт, котрого вели попід руки
його слуги, бо постарівшись, він
без чиєї будь помочі не міг сгупл
ти й кроку, — ноги тряслись ай
на очи він погано бачив, його під-
вели на крісло і посадили. Він за-
питав проводирів своїх чи е вже
дехто. На це одержав відповідь,
що нікого ще нема. Саваофт на-
хмурив брови:
— “Треба буде завести дисциплі-
ну, — проговорив він сам до себе.
Добре, що в моїй канцелярії одер-
жані деякі інформації від більшо-
виків про дисципліну. Треба буде
в них дечого повчитись на старости
літ. Шкода тільки, що через про-
кляту бльокаду ранше не можна
було одержати цих інформацій.
Може-б було вдалось мені краще
налагодити свій державний апарат,
а то він геть розхитався”.
Але на цих словах увійшов син
Саваофта Христос і ш оебив ду <кн
Саваофта. Христос увійшовши по-
клонився і сів по правій руці. По-
тому почали сходитись всі инші
член небесного державного Сові
ту. Бонн кланялись Саваофто: і
сідали в крісла.
Вибила півдевята. Саваофт по-
кликав слуг, котрі його піддержу-
вали і він встав.
— “Святі отці, насамперед прошу
номінувати предсідателя на сьогод-
нішнє зібрання. Прошу тільки не
ставити мене, бо я і так не прий-
му тому, що мені як іедовиджаю-
чій людині, погано бути предсіда-
телем. Я сам не мож перерахову-
вати — голосуючих.
По недовгім часі зістав вибраний
предсідателем Христос.
Христос зайняв предсідательське
місце, подякував за довіря і почав
говорити:
— “Святі отці, Ви знаєте для чо-
го ми сьогодня зібрались. Прошу
всіх давати практичні пропозиції.
Дискусувати нема чого, бо ми вже
стратили кільканадцять днів на ди-
скусії. Вносіть внесок і до внеску
говоріть. Хто хоче взяти слсао? А
ну, що ви скажете Ілія?
— Я пропоную припоручити Но-
вому Рокові, щоби він тримав по-
рядок на земли при помочи грому.
— Формально! попросив Сава-
офт . — Відкинути пропозицію Ілії.
Хиба він забув, що люди мають
лучші громи ніж ми Хиба Ілія за-
був, що люди краще від нього гре-
мять. Чи він памятае тую хвилю,
коли він їхав на своїй тарадайці,
а як загреміло на земли, то він у-
пав з своєї тарадайки і иозбив собі
гс ”ову і потому ежан в шпитали
цілих шість місяців, — чим приніс
шкоду нашій державній касі.
— Я пропоную — сказав Михаі!
ло — дати Новому Рокові меч.
— Також не годиться. Люди ме-
ча не бояться. Це-ж старе оружжя,
котре люди давно післали до му<
зею.
— Я пропоную післати на :млю
отруйливий вітер - • сказав Іван.
— Ну, ти Іване за гулянками ні-
чого не бачиш. Радий, що 52 рази
на рік тебе празнують, то й гуляєш,
а про політику нічого не знаєш.
Хиба ти не чув, що на земли ви-
робляють такі отруйні ґазн, яких
наша небесна лябораторія не може
виробити? Памятаєш як в 1916 р.
люди почали пускати ті гази, го
все населення небесної держави так
пчихало, що потому треба було
спеціяльний буфкет ухавалювати
на чищення вулиць.
— Я пропоную післати чир на
землю — сказав Христос.
— Ех, сину! Про иир забудь,
йому буде місце еоез яких ти-
сячу літ. Я думаю, що з миром й
ти не захотів би йти на землю, а
не то що гака маленька дитина як
Новий Рік.
— Ну, то нагородіть людство ре-
волюціями.
— Цю штуку вони можуть і умі-
ють сами робити. Але піддержува-
ти її ми принціпіяльио не можемо.
Пам’ятайте, як Діявол хотів робити
революцію, то ми його кинули в
пекло?
Почалась знова дискусія. Всі про-
позиції були старі ,з ними попе-
редні роки сходили н землю. Лю-
ди вже всьо мали. Нового ніхто
не міг придумати. Всі нервувались.
В кінці Саваофт розсердився і по-
чав говорити.
— Дорогі мої! Я бачу, що ми всі
на старости літ збились з панте-
лику. Здається, що не даром нас
забувають люди. Вони мають ра-
цію Ми нічого нового не можемо
їм дати. Люди хитріщі від нас Нам
навіть електричне світло завів не-
давно умерший електротехнік, ко-
трий через помилку попав на небо.
Наколи-б не ця помилка, то ми і
досі світили-б лучиною. Але це
не до річи. Отже я бачу, що ми
нічого не придумаємо. Жадних ін-
струкцій для Нового Року не при-
думаємо. Ми '•таємо старі, не здат-
ні ні до чого і, здається, иам прий-
деться попрощатись з панованням
над л здьми. Тому я пропоную пі-
слати Новий Рік на землю без жад-
них інструкцій. Хай сами люди ро-
блять що хочуть. Може вони сами
що розумніше видумають. Годи-
тесь?
— Годимось! Годимось! — за-
кричав заспаний небесний Совіт.
— Отже так і зроби сину. Пусти
Новий Рік без жадних інструкцій.
А тепер пропоную замкнути зібран-
ня.
Зібрання було замкнене і кождий
пішов у свої місце.
Тепер іюди хай не чіпають бога,
наколи Новий Рік нічого не зро-
бить, — він в їх руках і ’ай ро-
бля те, що для них найлучше.
А що найлучше, — це знаки, ро-
бітники.
дядько Микол*
ОідіїігесІ Ьу
Соодіе
Огідіпаі Тгот
1)МІ7ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
ч. 1.- “МОЛОТ" “МОЬОТ" і
“Мельдунок” при ЗМІНІ.
Новий Рік — А то що за гільтаї попід хати волочуться?
Старий Рік — Це, сину, купка віденських умових калік, Шо слабують на “галицьке правнтельство".
Вони тут вже чотири роки підряд колядують, а ніхто з хати до них й не покажеться. Ти, однак, ни-
ми не займайсь; у тебе на віку буде много иншої роботи, а вони гам під вікном незадовго ззївиуть,
най лиш з Америки перестане прибувати для них доларовий “штім”.
ПИТАННЯ І ВІДПОВІЛИ.
Яка ріжниця поміж макаронами,
а фашістами?
Макарони варять люди, а фаші-
сти людий.
*•
•
Чи е яка ріжниця поміж капіта-
лістом, а безрогою?
Є, але невелика.
Яка?
Мясо безроги людн купують на
поживу, а мяса капіталіста не по-
требують.
Яка ріжниця поміж робітником,
а биком?
Бик як не має роботи, то стоїть
в стайни і сіно поїдає, а робітник
як не має роботи, то на вулиці з
голоду здихає.
Яка ріжниця поміж скебом, а
першим чоловіком?
, т Перший ЧОЛОВІК еволюційно ,-ПЄа
Шо ор |Ш|Ю|5ДТ
бють і другого президента?
Вибере третього.
• •
Що буде після Льозанської кон-
ференції?
ІІодорожіє папір і чорнило.
Що зробить містер Догерті нако-
ли його усунуть з теперішнього у-
ряду?
Виставить свою кандидатуру на
президента.
••
Чи є ріжниця поміж раєм, а “чи-
стою демократією”?
Нема.
?
Як перше так і друге не існує.
а скеб з чоловіка перетворюєтьсі
в звірину.
•
Чим стане робітник після пролє
тарської революції?
Чоловіком.
Дядько Микола.
НА РОЗ’ОРУЖНІЙ КОНФЕРЕНЩ
БАЛТІЙСЬКИХ КРАЇВ У МОСКВІ
ЛІтвінов (до польської делега
ції): — Чого-ж ви тут приїхали, к<
ли ви відмовляєтесь роз’оружитиі
Голова польської делегації: — Г.
ми не приїхали роз'оружуватися
Нас тітка антанта прислала сюди —
може би яким способом удалосі
йод роз'оружити вас, більшовиків..
ітВАМА-СНАМРАІСИ
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 1.
Різдвяний дарунок.
В кімнаті готелевого будинку у
Відні спить “велика гордощ” укра-
їнського народу. Просто-спить. В
кімнаті тишина, і тільки що й чути
тут в кімнаті, це — храпіння “пана
президента”. Храпіння знамените,
відважне, голосне, — храпіння, що
нагадує нам тії часи, коли то ми
нераз Із батьками різали дерево
пилою, — просто храпить собі
“гордощ” українського народу, як
на диктатора пристало. Відпочи-
ває по гучній забаві, яку справив
під Різдво разом зі своєю фамілі-
єю-“кабінетом міністрів"...
Нараз — о боги! тріпнувся сер-
дега “президент", та так і закричав:
— Рятуйте! Хто в бога вірує,
рятуйте!
І зірвався на рівні ноги.
Позбігалась фамілія-'їміністри”,
позбігалась готелева служба тай
до “пана президента”:
— Що вам “пане президенте"?
Може вроки ? А може об'їлись пше-
ниці? А може винце не солодке
було? Скажіть!
А той усе своє:
— Рятуйте, хто в бога вірує І...
Тай тільки віддуває бульки. А
піт краплистий струмочками по
лици “президента” тільки: цюр-
июр! — тай капає десь за обшивку
чудотворної “президентсько?’ со-
рочки...
Насилу вдалося його трохи вти-
хомирити...
3 новим роком.
З новим роком, з новими брслигчи,
З пішими лайками, з новнчи бійками,
З новим лакейством, з новими мріями,
З новими бандами, з новими збірками —
Поздоровляємо всіх патріотикіо.
Всіх "амбасадорів", всю "ексе.кнцію”,
Всіх дурисвітів, всіх грошокрадів,
Всю ту українську інтелігенцію!
— ІЦо вам є, пане колего? —
заговорив старий Кость Картограй-
ськнй.
— Ой, ой, проклята хай буде го-
лина!... Ой, Сон...
— Ну, що за сон? Що? Хиба ізза
будьякого сну тай такий рейвах
підносити? Фе, встилайтеся, та я
нераз від своєї старої не в сні, а
на яві діставав таких ляпанців по
морді, що ну! за те, ніби, що за ба-
гато в карти грав тай пізно домів
вертав, але такого-о паскудства-
крику ніколи не робив... А то — в
диктаторство пре, а в дома нянь-
читься і плаче...
— Ех, чорт, пане колего Костю,
що ти верзеш?... Ех, чорті... Тут
розуму чоловікові бракує, розуму,
не то що... Е-е-е-хІ... Рятуйте І...
І знов затріпав ногами і почав
лебедітн помочі...
— Але пане мій, диктаторе, —
заговорила пані днктаторова, об-
ступивши його разом з диктатори-
нятамн, — чого ти варюєш? Опамя-
’айся. Росклжи мам свій сон. може
ми порадимо тебе, потішимо...
— Ех, чорт, ех про-па-ло... п-р-о-
о-о-п-а-л-о! Нема мого розуму...
Ех... більшовики... е-е-х!..
— Більшовики кажете?! — зари-
потіли всі разом. — Ох. лишенько!
ІЦо-ж вони вам вдіяли? Більшови-
ки з Росії?...
— Ох, та де там з Росії! — З
Галичини, українські більшовики...
Операцію мені робили... Мозгівни-
цю прочистили, — геть випорож-
нили, казали свіжого мозку напха-
ють, лучшого, як мій... Ох, рятуйте!
Розуму! Розуму не маю! Ґвалт!..
1 заметушились “міністри”.
По лікаря післяти, нехай збадае
умовий стан “пана президента”! —
закомандував один з “міністрів"...
В готелю зробилося чисте пекло.
Нараз влетів до кімнати спеціаль-
ний післанець:
— Я до пана президента, — за-
говорив. — Пакунок маю з Гали-
чини.
— З Галичини?!!! — закричав
“президент” і схопив поданий йо-
му пакунок.
До пакунка була причеплива кар-
тонка. на котрій було написано^
“Від українського селянина зі
Сх. Галичини — Івана Набий-
морди — до свмозвзнчого
“днктатора-президента" Евгеиа
І-шого.
Пане вітром підшитий: —
Два місяці думав я. що то вам
післа™ в презенті на Різдво, — чи
корону на голову, чн булаву коро-
лівську, — і вкінці прийшов до
переконання, що найлучше зроблю
коли пі шлю вам два фук™ телячо-
го мозку. 1 ось посилаю вам в цім
пакунку ™х два фунти телячого
мозку, — вставте собі у свою моз-
гівниию, бо вам бракує. Мозок сві-
жий, я тільки що купив у різни-
ка”...
Ох і ію дочитав бідний “дикта-
тор”. В голові знов щось “заликту-
вало” і почалося старе: “Рятуй-
те!”...
Хто знає, що було-б з того вий-
шло, як би не лікар, що якряз увій-
шов на той час до кімиа™. При йо-
го помочі удалося “панам міні-
страм зацитька™ “пана диктатора"
• — по довшій церемонії та по за-
життю порошків до спання “пан
"иктатор” Евген І-ший зяова за-
снув.
Пакунок з телячим мозком, а
також стан “пана президент»” зі-
гтяють покишо під опікою лікяпя.
Коли відбудеться вкладання “р!-
азвяного дарунку” в мозгївнипю
“пана диктатора” — ще не зняти,
але шо це буде зроблено, то в цьо-
му нема жадного сумніву.
З новим роком, з новим “муншайном”,
З новим кадилом, з новим попом,
З новими картами, з новим "пуя-румол?1,
З новою працею, з новим горбом —
Бум-бум.
Поздоровляємо всіх релігійних,
Що у темряві сидять, як жуки,
Котрі не хочуть боротись за волю,
Яких обкрадають
Оідіїігеб Ьу
деякі ланки/ і
ІІІЧІ7ЕК5ГГ¥ОР ІШІЧ0І5 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІОМ
Ч. 1
“МОЛОТ” “МОЕОТ"
7
/І
ЯакьксЮЇкішіа
ІЇаже:'^
Тепер вже нікому не повинно
бути дивно з характеру редактора
“Укр. Гол.’’, Гилька. Редакція “У.
Г.", бачте, знаходиться всього кіль-
ка кроків від торговиці, куди го-
норські фермері привозять свині і
иншу скотину. Звичайно, — сви-
нячий дух вітає понад тою околи-
цею, як той голуб на Пордаии...
» •
•
Увесь запас ліку 606 на світі зі-
став закуплений капіталістами. Во-
ни, бач, хочуть урятувати сифілі-
зацію.
• •
К. Вишньовськнй, з Бостону, у
котрого горішний поверх мабуть
не умебльований, хоче оживити
здохлу і зариту в гною Петлюрів-
щину коштом Укр. Роб. Союза і
“Пар. Волі”. І ще кажуть що дур-
ні пішли ліс числити.
V
Відколи редактор Гилько, від
винкіпегського “Укр. Голосу" ді-
став в Тариові копняка в департ-
мент закордонних справ, він захо-
вується так немов його копнули
в голову. Може у нього не має ріж-
ниці між одним і другим? Бо його
анормальність аж занадто видна.
ПІСНЯ ГАЛИЦЬКИХ СЕЛЯН.
(На нуту: “Бог предвічний”.)
Кат новий на світ з'явився.
Прийшов пан, прийшов лях,
Під український дах
І утішився.
І панує у нашій хаті;
Польський пан, як кабан, —
Мішок дре і квичнть
І диктує нам.
Кажуть пани, щоб їм коритись,
До їх ніг кланятись
І кари боятись, —
З лихом миритись.
Називають нас “рускім бидлом”,
Ой на наших братів.
На нас бідних мужиків
Кажуть стріляти.
Люд робочий все голодує:
їсть траву-коріння
І зносить терпіння, —
В ямах ночує.
А пани всі лиш п'ють гуляють,
Влізли в хлопську хату,
Як свині в загату
Тай шкоду роблять.
ОЙ їх панство скоро скінчиться,
Бо луна червона
— Той пострах на пана —
Вже дуже близько!
Кость Біжик.
НЕЩАСНИМ.
— Моя жінка не розуміє мене,
— Який ти щасливий!
— Чому?
— Бо моя мене наскізь знає.
ЧЕРВОНА МОДА
Червона тепер мода скрізь,
Червоний всюди цвіт,
По всій землі червоний рух
Росте вже МІІОГО літ.
Здобули власть на Вкраїні
Червоні мужики;
Не люблять цього явища
Українські панки.
На владу ту червоную
й церковники ревуть —
І бога й богородицю
Збороть її зовуть.
Ворожої-ж на Вкраїні
Не буде вже ноги,
Бо Вкраїна червона,
Червоні й вороги...
Вони стали червоними
На Вкраїну йдучи,
Бо лили кров червону там
і в день і у ночн.
Спитаєте: — церковники
Червонії чи ні?
Так! і в них червоний цвіт
Побачите в ці дні.
Вони пють самогоночку
В червонії часи,
Тому у них червонії,
Червонії... носи.
Карась-Пачка.
ДОБРА ПРИЧИНА.
— Ти Романе знову спізняєшся
до школи? Що скажеш на своє о-
правдання?
Прошу пана професора, тато би-
лися з мамою, то я чекав до кінця,
бо хотів знати, хто сильніший.
Добре булоб, аби біснуваті ре-
дактори джерзиситської "Свободи"
упали стільки разів на ніс, скільки
разів большевики падали на сторін-
ках онучі — “Свободи”.
З укр. патріотниками починає бу-
ти щораз гірше. Зразу були льока-
ями, відтак собаками, відтак свинь-
ми, а тепер одні пішли в польські
посли, а другі в донощнки-прово-
катори.
• •
•
Новий рік буде замітинй хиба
тим. що з кождим його днем на
світі буде діятись щось нового. Ба-
жаним булоби. аби те “нове" по-
чалось зі Східної Галичини.
Рмеумм Ари» Юш/в
Вертаючись єще до свободячих
редакторів, добре було-б, аби вони
з Новим Роком постановили бре-
хати в ногу з нншими їм подібни-
ми. А то їхні брехні ннодҐоїша
другій горло перегризає!-'
МОНАРХІСТИ ЗФОРМУВАЛИ ІНТЕРНАЦІОНАЛ.
Шістьдесять монархістичних делегатів у Мюніху зформували видну
шїа^ізаціїо. Головний їхній клич: ОКсіролі гіупіх країв єднайтеся! Ви
ие має^^р^і^ оттеМбБ АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
8
МОЛОТ” “МОЬОТ"
Ч. 1
“Трафила коса на камінь".
В однім селі в Сх. Галичині був
собі мужик, роботящий чоловяга
тай не дурний. Бачив вій яка не-
справедливість діялася скрізь, тож
над всякою справою він любив тро-
хи подумати, а це зробило його
свідомим чоловіком.
Одного разу прийшов до нього
продавець святих образів (маляр),
а мав він тих образів багато, на-
віть “батька небесного", і як то-
му селянинові показав, то той аж
за голову злапався. І йому прий-
шло на думку: як той маляр міг
тац гарно “отця небесного” на-
малювати? І запитав він цего про-
давця: скільки один святий ко-
штує?
Продавець думав, що хлоп дур-
ний і його вдасться натягнути, тай
зацінив п’ять корон. Селянин тоді
запитав, чи він не міг-би намалюва-
ти його родичів, за що він запла-
тивбн двадцять корон.
ОІдІСІгеб Ь
І знов продавець думав, що е
нагода ще й так зробити інтерес,
отже запитав, де е тії його родичі?
А чоловік каже, що його родичі
давно померли...
На ті слова продавця немов
грім поразив і вій вже злісно каже,
що помершнх малювати не може,
і то не тільки він, але і в цілім
світі не знайдеться чоловік, який
це потрафивбн зробити.
Селянин почав дуже сміятися, а
продавець дальше почав виправду-
ватися із того: як він може ма-
лювати когось, коли він його не
бачить?
Тоді селянин ще гірше розсміяв-
ся тай каже:
— А як-же ти міг малювати бога,
коли ти його не бачив?
Почувши це маляр, як опарений,
почав збирати свої образи і скор-
ше, чим селянин ще велів що ска-
зати, драпнув з хати.
Наказував десь сердега десятого,
щоби не ішов з такими справами
до того селянина.
Терне.
Кривульки.
До редакції “Канадійського Фер-
мера” післав якись чоловяга слі-
дуюче питання:
— “Євангелисти Матей і Марко
пишуть, що оба розбійники, пові-
шені побіч Христа, зневажали Хри-
ста, а евангелист Лука пише, що
Христа зневажав лише один розбій
ник. Хто отже правду каже?”
Редакція “Кан. Фермера” відпо-
віла таке:
— "Тому, що св. Лука подає'то-
чніший опис про життя і смерть
Христа то правдоподібним отже Є,
що св. Матей і Марко помиляють-
ся".
Ои воно куди! “Святі тай поми-
ляються. Шо-ж вони за святі, коли
помиляються. Помилятися може на
віть звичайний смертельний, а не
тільки святий!
Та все-ж редакція “К. Ф.” не по
винна була завивати правди в па-
пір, але сказати отверго, що “свя-
тГ про дану справу не мали по-
няття та писали на сліпо, цебто
------- писали про те, чого не знали —
значить брехали.
**
Подає американська преса, що
в парохіяльиім домі о. Підгорець-
кого в Ню Порку в ночи (над ран-
ком) з понеділка'на вівторок (11-го
— 12-го грудня) був "фаер”, цеб-
то пожар. В домі був тільки по-
мічник о. Підгорецького, а само-
го о. Підгорецького, — каже пре-
са — не було дома.
Чи спитають вірні парохіяне
"превелебного отця" де він буває
так пізно в ночи?...
••
Британський преміер Боняр Ло
заявив V палаті громад, що Велика
Британія зачне в цих днях будову
двох нових дпеанлтів великих во-
єнних кораблів). Це станеться —
сказав він — згідно з постановою
вашінгтонської роз’оружиої (!!!)
конференції.
Ой, голубчики, аліянтикн, якіж
ви точнії... І справді Велика Бри-
танія показує, шо не тільки вміє
радити про "роз’оруження”, але й
виконує ухвали “роз'оружних” кон
ференцій!...
• •
У Фоанцуському парламенті вне
сено буржуазними послами законо-
проект. на основі якого у Фпанціі
мали би право голосовання тільки
старші женщини понад 38 років
життя.
Знають панове буржуї, де кри-
ється реякційність. і при помочи
Оііфйй' хочуть ратувятн свій
иМІ7ЕК5ІТ* ОЕ ІШМ0І5 АТ
иЯВАМА-СНАМРАІОМ
Ч. 1.
“МОЛОТ” -моїлгг
Бюхггаи аишус. що • копальні вугля сталася маяка ката-
строфа: робітників присилало живцем з котрих 71 зіссало тбитих,
а 118 рансі.их.
Перший властитель иопаль <1; — Много убитих?
Другий властитель копальні: — О, кілька. Але тії робочі Івани повинні також приучуватнсь до вели-
кого рнзика — так як ми ризикуємо зі своїми підприємствами.
ТЕЛЄГРАМИ.
Варшава. Звідсіля польські фа-
шісти вислали першого президен-
та Польщі до “Царства Небесного”,
щоб він виєднав у Єговн місце —
як для тих-же фашістів, так і вза-
галі для цілої польської шляхеч-
чини..
Льоидон. Англійські фашістн зро
били тут велику параду свойому
колегові Муссоліному. Параду по-
могли зробити більше крикливою
(тим-же “славніщою”) робітники мі
ста Льондону, Наслідком тієї “по-
мочі" Муссоліні і Його колеги так
"парадували", що їхні ицліцдри
геть були встелили вулицїмісиь
Вашіигтои. Тут іПлдіЛеьйМіа-
сального "мира" в світі, — скоро
тільки “Вуйко Сем” побудує об
воєнних кораблів.
Москва тіа Париж. Стверджено,
що більшовики мають в своїм по-
сіданню царську корону і другі цін-
ні річи, вартости шістьдесять білі-
онів доларів. Телеграфічні полі-
тичні ‘механіки’’ в Парижу диву-
ються, як тії "нсцивілізовані'’ біль-
шовики забрали в свої руки такі
дорогі річне Та вже щоби трима-
ли, то пів біди, — а то хочуть про-
дати і за тії гроші поправити го-
сподарство, котре знищили їм “ци-
вілізовані" французи і англійські
ті їхні полечиикиї...
дівчинки)
читала доперва про малого хлопчи-
ка, котрий називався Валюсь. Зна-
ємо отже, що малий хлопчик на-
зивається Валюсь. А скажн-но мені,
як він буде називатися, коли вже
буде великий?
Гаиуся: Вальок...
Учитель (червоніючи зі злости):
— Сідай, сідай, — нема то як з те-
бе вальок... Не Вальок, дурна ка-
• - В8ЛЄИТХІ...
Переловив М. ТЄГЦ^НИЛЗІТЇ ОЕ ІШМ015 АТ Бум-бум.
В
НА НАУЦІ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ
* СХ. ГАЛИЧИНІ.
(Правдиве.)
Учитель (до малої української
вчинки): — Слухай, Ганусю, ти
ІІВВАИА-СНАМРАІбМ
10
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 1,
БУЛИ ХОРОШІ. ЯК ДАВАЛИ
ГРОШЕ
("Штукенція" з Канади.)
Чуєте товариші фермері і робі-
тники? Це до Вас п’ється!
Думаю, що ше всім нам україн-
ським фармерам і робітннкав в Ка
наді є памятні ті часи, коли моне-
топатріотнчна тарадайка робила
прогульки в провінції, почавши від
Манітоби, а скінчивши в Альберті,
з двійкою, трійкою, а то й з чвір-
кою богоглоголевих пасажирів та
з дзвінком народної роботи на шиї.
А органи як чудово — то по вовчо-
му, то по собачому — виводили
ріжноманітні мельоди, — єй бо' чу-
дово! Все те чудотворення вавнлон
ської вежі так і стерчить перед
очима хто на це дивиться...
Та де там тобі бідний С. Та-
бачнюку зі своєю Явдохою вдати
таку кльоунщину! Це-ж люде реи-
чарської марки під назвою верти-
хвости Крамарі, Кудрнки, Гикаві, а
тепер Стецьки.
— Гей, — вигукує один з них
— ти куди прешся.
Відповідь: — На православіе-
— 1 я!...
— 1 я!...
Кудрик: — Я маю бути органом
православним, бо Свистун їздив до
царського жеребця Платона до А-
мерики і той сказав, що я можу
бути.
Крамар забулькотів щось:
— “Бу... бу... будка також”».
І замовчав.
Гикавий, як звичайно загнкався
і ледви виригнув:
— Я... гик... гик... буду гикати
на своїх органах на всіх, на всіх і
проти всіх...
І гикає.
Тоді “У. Г." зі Свистуном нашма-
рували православні клявіші, посі-
дали на тарадайку і вйо! між фер-
мерів нащіплювати православ'є, не
мов віспу. Щепили великих і ма-
лих. Хто дав більше зелених, тому
давалося більше прищіпок, а хто
менше, — тому одну і пів;
А Свистун все висвистував:
— Гей, українці мої! Які вн му-
дрі та хороші — за гроші! Ми
побудуєм у ваших печінках статую
православія таку сильну, що як
влупить статую католицьку, то тая
зробить великий хляп!.»
А “К. Ф.” побачив таку комедію
та все:
. — Гик, гик... шур Майк, робіть
великий хляп...
І всі так і кричать:
— Гей, українці давайте гроші!...
Ех крізо канадійська! Нехайх-гобі
трясця! Ми щой!рі[ррчі*л»ігуа1га^'
но хляпати релігіями, немов тп~ва-
би на толоці глиною, а тут — гов
Микито, бо хлопчиська фермері і
робітники з’убожіли, а що найгір-
ше — зрозуміли підлість “народ-
ної" роботи і тепер статутів нема
і грошей нема, а ми, монетопатрі-
оти, робимо хляп за хляпом. Теє-
то, як його, вже й зробили ми не-
малий хляп. Ех, українці, які ви
не хороші, тоді, коли не даєте гро-
шей!
Вегре кілець.
“ВІЗ 1 ПЕРЕВІЗ".
По смерти першого польського
президента Гаврила Нарутовіча
польський “піпа” — “мял казане”
і сказав, що вибраний недавно і
убитий президент Польщі, “то бил
не хшесьціяиін, а соціаліста, і Пан
Буг го покарал. Соціаліста не бен-
дзє жондзіл Польском свєитом”.
З того всього я "грішний" ду-
мав, думав і прийшов до переко-
нання, що — який Нарутовіч, та-
кий і другий подібний дери-шкір-
ковіч в роді отцього попа. Тому
рішаюся полови в вічн начхать і
сказать:
В Польщі не будуть рядити
Ні зрадливі “соціалісти”,
Ні попи, —
Тільки робітники і хлопи!
Т-й.
ОБОМ ТМ ТЯЖКО.
Нуждар: — Прошу, поможіть ме
ні, пане товаришу в тяжкім життю!
Пан Пузатий: — Що? Як смієш
ти, волоцюго, звати мене своїм то-
вариш ом в тяжкім життю?!...
Нуждаї - ' "
ір: — Як то? Я думаю пре-
► нам обом тяжко: мені тяж
г, а вам тяжко... ходиЬЛІІУЕКЗПУ ОР ІШМ0І5 АТ Бум-бум.
иКВАМА-СНАМРАІбИ
ПОВІЗ БУДКА ДО РИМУ ТЕПЛУ
“ВОВНУ" НА ЗИМУ.
Всі ви певно вже чували
Про Будку отгого,
Про українського хруня —
“Пискура”*) святого.
Пігнав Будка той до Риму
“Скалу” розгрібати,
Що в морозі застигає, —
Щоб їй “вовни” дати.
— “Не замерзай, скало моя, —
Католицька віро!" —
Сказав Будка, й повіз вовну
Тій скалі в офіру.
— “Я не дам тобі умерти,
Бо баранів маю;
Хоч їх дуже мороз тисне —
З них вовну здираю.
Тай не тільки деру вовну
Я
В
в клубки збиваю, —
усіх, як дике стадо,
оборах тримаю.
І тримаю так в руках,
Що мусять мовчати...
Вмію я дурити їх,
Вмію підбирати!
Прийми отче цей мій дар,
Ту овечу вовну, —
Може даш мені за це
Вищу вдасть духовну.
Може висвиїциш мене
Ще у кардинали...
Ох, тоді то барани
Вовну би давали!..
Зроби-ж отче мене ним,
Як уже не над людьми,
То хоч над малпамиї...
Т. Фортуна.
) Єпископа.
А ВСЕ ТАКИ ВИЙШЛО!
Одно видавництво приступило до
видання гумористичного часопису.
Видавці прнпоручили “гумористич-
ному” редакторові, щоби він так
зредагував той часопис, щоби всі
прихильники сміялися, читаючи, а
вороги щоби аж плакали перед
влучними “атаками” гумористично-
го часопису.
1 що ви скажете? Редактор —
мимо найщиріщих бажань викона-
ти волю видавців — зредагував ча-
сопис так, що — вороги сміялися,
а прихильники плакали.
Знаєте, чому? — Вороги сміяли-
ся з такого “гумористичного” ча-
сопису, котрий не був гумористич-
ним, і це боліло прихильників, то-
му вони плакали.
?ГОГІ ЯК тре®а' а все таки
ч. ».
“МОЛОТ" -МОЬОТ"
1
11
КОНЦЕСІЇ НА ДАЛЕКОМУ СХОДІ.
Де е олива, там і війна можлива.
НОВОРІЧНА ЗАЯВА
ГОНКИ".
“САМО-
Я “самогонка” родзинкова, оли-
вкова, цукрова, хлібова, газова, а
навіть і “свілова” і прочая і про-
чан... Признаюсь, що я за мину-
лий рік багато лиха наробила.
Я тисячам голови задурила.
Через мене батьки дітей та жі-
нок полишали.
Багато по шпиталях лежать, а
скілько по криміналах через мене
сидять, то й не встані порахувати.
А декотрі то й без вісти пропа-
ли, а все через мене “самогонку”.
так! Я до цего злочину призна-
юся.
Але я і цего не затаю, що я ба-
гатьом добра зробила, тай ще яке,
о-го-го-го-го!
Тисячі “людей", що мною торгу-
вали, — автомобілі покупили, до-
ну.
за
як
ме-
вали, — автомобілі покупили,'
ми п’ятиповерхові, фармн, —
багачами поробилися! Все це
мене, “самогонку”, натягли. А
досить награбили грошей, то
ве, “самогонки” встилаєтесь! Ага,
я-ж вам за те збитка такого зро-
блю, що будете мене памятати!
Я заапелюю до всіх тих, що ме-
не пили, щоб перестали мене пи-
ти. Я відкрито по всіх "пулрумах”
та церквах, по патріотичних това-
риствах та фермах, заявлю, що я
— отрута! Я негідниця! Через мене
всюди нарід гине, а всі ці “інститу-
ції”, що я повише зазначила, це
мої колеги, я їх колись слухала і
в пригоді їм була, а тепер
в пригоді стануть ті^|7^
як перестануть мене ттети.
А ви всі дармоїди, не будете за
мене в роскошах жити, а будете
примушені закачати рукави та іти
до роботи. Годі з мене жити! Ли-
ше ви, темняки, попріть мене, —
більш мене не пийте, лиш поглянь-
те на минулий рік, якого лиха я
наробила.
Я "самогонка” признаюся до ви
нн.
Не пийте більш мене в тисячу-
девять-сот-двадцять-третім році!
ЗАЛИЦЯННЯ.
Не сумуй моя Мокринко, а ска-
жи правду, чи підеш за мене?
— Ні.
Чому ж? Бігме, що коли ти
вийдеш за мене, то зразу куплю
тобі п’ять бушлів павдру того що
малювати “фейс”; підстригати те-
бе буде барбер що понеділка і су-
боти; спідницю кравець зішие з
пів ліктя, не дивлячись на те, що
тн висока як бостонськнй поліцай;
блюзку тобі куплю з двома во-
рітьми; одні иа грудях, а другі на
плечах; капелюха спроваджу ши-
рокого як старокраєвий стіжок; че-
ревики куплю № ЗЦ, хотяй на
твою ніженьку девятий замалий,
але це нічо, — мода і все! Скажи
підеш, чи ні?
— Ай-до-нов.
— Вел, Мокринко, мені вже зда-
ється, що на такі услів'я щоб хто,
то я згодився-б, а тн все одно, ще
й->без серц| і смаку. Та я ще таки
~іії і ось коли нас і
ірий звінчає, — я зарІ_
заасекурую тебе і себе і будем жда
ти нетерпеливо кого скорше з нас
вхопить... Як тебе, то я буду ста-
ратись о другу, а мене — то ти
теж не мала... Ну, щож годишся?
— Є-е-ес...
— Ну, то куда тепер направи-
мось? Я такий утішний, що ти вже
згодилася... Чвалаймо просто до
отця Морквория нехай нас вінчав...
Як ти на це?
— Ай тіньк іти біфор до асе-
курвції...
— Якже-ж так?
— А так, що я вже вінчана з трьо
ма покійними і за всіх трьох асе-
курацію дістала...
— Але-ж ти ще молода... Я ду-
мав, що ти ще дівка!...
— В тім то і лихо, що молода і
за молодих віддавалася, та як при
гаддю було, що довго смерти^жда-
ти, терпець рвався і я приневолюва
ла своїх попередніх м\'жів силою
винаходів чимскорше кінчати жит-
тя.
— Та-а-а-ак?! Ну, то даруй, Мо-
кринко, за тробил. я не хочу тобі
так великого клопоту завдавати...
Ґуд бай!...
— Чекай... Вернися... Я— ...
— Нема! Ґуд бай!... •
Веґрев'лець.
ТАК, АЛЕ-
Зустрів я Омелька —
“Приятеля" свого
И завів з ним розмову:
Що чути нового?
— “Погано, мій друже,
Не люблять дівчата, —
Мабудь я вродився
Там де поросята".
й почав научати
Мене, як робити:
— “Щоб дівка любила,
То треба дурити.
Щоб вірно, горячо
Тебе полюбила,
Зробися дурненьким,
Мов корок з барила.
Веселий будь завше
І смійся без впину,
То й дівка пригорне,
Як мати дитину.
Кажи дурні байки —
Які лише знаєш;
Будь злим лицеміром
Тоді — скористаеш.
Ніколи не важся
Дівку научати, —
Буде лиш сміятись,
А то ще й плювати”.,.
Можливо і правду
Омелько говорить,
кн —
ОКВАМА-СНАМРАІСИ
12
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 1
Вище, тату, £пШе!
(Картинка “народньої” роботи.)
— І чому ви тату ие лізете ви-
ще? — кажуть синахи Петрушеви-
ча.
— Бодай там діточки бровн по-
облазили. Куди, иа якого чорта бу
ду лізти?
— Таж тату лізьте на державний
трон, ми вас підсаджуємо. Ось бу-
лава і шапка з червоним дном. Ну,
ну, вище і до правління буде бли-
ще!...
— Ох діти ви мої дурненькі діти,
де ви бачите ту державу та трон
булаву і шапку? Чи не з горячки
часом зи булькочете?...
— Тату, коли ви кажете, що ми
з горячки говоримо, то певно, що
й ви не маєте всіх дома...
— А тож чому, діти?
— Тату, тату, чому ви нам досі
несказали, що ви є бездержавний
диктатор, — немов Адам без шта-
нів.
— Е, синочки, не говоріть так,
бо гріх вам за мене буде. Знайте,
що я не для себе засновую га-
лицьку державність за кордоном,
ц бто зсь тут у Відні, я вже ста-
рий, — все го для вас.
— Так, так, так, тату, — виба-
чте, ми согрішили. Лізьте вище,
а з гори буде вам видно всі наші
держави поза кордоном. Лиш про-
ЧИТАЙТЕ! ”ЧИ
8
І
“УКРАЇНСЬКІ ЩОДЕННІ
ВІСТИ”
Це є одинокий робітниче*
часопис в Америці, котрий ви.
ходить щодня окрім неділі. Цей
часопис має своїх кореспондеь.
тії в Европі, як також в ріж.
них центрах української емі
грації в Зл. Державах і в Ка.
наді.
Передплата виносить-
В Европу ...... ”10.00
В Злучених Державах:
На рік ..... 7.00
На б місяців ... 3 75
На з місяці .... 3.-ю
Передплату шліть, або пишіть
по оказове число на адресу:
Тне иккАїміАН Оаіьу Кето
Г02 Е. 1ИН 81., N6* іхір
в
й
трохи пере-
лому біс...
бо трон ва-
по доктора
симо вас не дивіться в той (іік, де
Галичина, бо там таке робиться,
що як побачите, то буде ами трі-
пати сім літ пропасниця, — еге,
сім літ, а за тих сім літ то ми у-
спієм широко порозбудовуватн
свої держави поза кордонами. Ви
за своїм кордоном, а ми за вашим
кордоном, — і може прийти до
того що на всій землі нічого ие
буде лиш позадержавні кордони і
позакордонні держави. Чи че так,
тату? Чи може ви знов скажете,
що ми з горячки булькотимо?
—*Ні, діти, вже не скажу, що з
горячки, бо иа цей раз ви висло-
влюєтеся просто по дипльоматич-
ному. Я теж так думаю, що чорт
там з Галичиною нехай собі там
хлопиці пупці вирізують... Наша
державна влада за кордоном, наші
права за кордоном, закони за кор-
доном, жінка і діти за кордоном,
політика за кордоном, панчохи і
портяниці за кордонсм і ми всі го-
лі як бубни за кордоном та вся
наша просто варяцька ідея за кор-
доном.
— О, пардон, гоз тату, бо пар-
дон не т< к виглядає.
— Ну, ГОДІ ДІТИ, 1
солив кулешу. Нехай
— Тихо, тихо, тату,
литься. Може післати
хайби вам компреси приложив до
язика? А то ну вас дуже розі-
грівся...
— Ех, чорти б то забрали і по-
що було Назарука висилати до
Америки?! Тепер здається мені, ді-
ти, що буде капут моїй балабуш-
ці, бо “авс” і пропадемо. Вже я
говорю з горячки, а тут всі наші
закордонні доктори порозлазилися
поза кордони і тепер хоч тю-тю
кричи за ними.
-- Здається, тату, ЩО аИ пішки ї-
де те... Пардон, кордон “нєх бендзє
похвальони ріпа з мотузком, стовпо
творення вавилонське, двонога жа-
ба і чотиронога попадя. — щось
крутите шо й сам куцохвостий не
розбере. Антанта вас за чуб смиче,
а в додаток дулі тиче. Вже навіть
віденські діти в “цю-цю бабки” на
смітниках бавляться і приговорю-
ють, що йолуп на йолупові їде і
долупом поганяє, бо й справді —
Галичина в огні а ми гниєм в за-
кордоннім смердячім багні.
— Так, так, діти, так!
Вегоевіл^ць.
НА “ПЕРШОГО АПР1ЛЯ”.
В Америці є звичай
Вже від давна дуже,
Що на “першого апріля” —
Стережися друже!
Бо тут хлопці і дівчата
Творять всякі штуки:
Обдурять тя, зроблять збитки
І плещуть у руки.
Раз малий Івась хотів
Так маму здурити, —
Прибіг з кухні до покою
Тай с -ав говорити:
— “Мамо, в кухни якись пан
*ііось дуже жартує.
Він служницю обіймає
І в лице цілує”.
Мама встала обурена
Тай клене зі злости;
— “Зараз йому я мітлою
Порахую кости!...”
І вже ішла розлючена,
Щоб “пана” набити,
А хлопчина засміявся
Тай став говорити:
- "Не йдіть, — я вас так дурив,
Там нема чужого...
Тато служницю цілують, —
Це нічого злого!...”
Бі-кик.
ФАТАЛЬН,. ПОМИЛКА.
По вечері каже батько:
— “Іди сину спати,
Завтра рано, скоро сонце,
Мусимо вставати.
Тільки вважай, не заспи,
Бо стратимо днину;
Скоро когут раз запіе, —
Зараз вставай, сину!”
Син умучений — скоренько
Положився спати;
Батько усів на постелі —
Люльку набивати.
А курець із нього був, —
Курив до загину!
Тож і тепер прокурив
Мало не годину.
Сином добре вже у сні
Колисати стало,
Аж тут чує щось: лоп-лоп! —
Лопати почало.
І лиш батько положивсь, —
Син почав кричати:
— “Гей, вставайте уже тату,
Вже пора вставати!
Вуйко з Грицьком вже в стодолі
Стали молотити!...”
І почав з цілої сили
Батьком тормосити.
— “Тільки мовчи, — каже
Я тобі подуру! [батько, —
Ти не знаєш, що то я так
Тепер люльку куру?!”
—“ А бодай вас! Який біс
У вашому роті
_ . . Вихляпує, витріскує,
Опдіп^гцЩлі в болоті!?
иМП/ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШІЧ0І5 АТ Н. с-к.
ІЖВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 1.
“МОЛОТ” “МОЬОТ"
13
В яслах лежить, —
Хтож побіжить
Поклонитися йому?
ПО31Р, ПАРОХ1ЯНЕ І РЯНІ ПАТРІОТИ!
Пише Летрушевичів "міністер” і провідник “го-
рожах” бразнлійськнх лісів — Петро Карманський у
збірці віршів п. н. “А1 Ггевсо” — слідуюче;
“Не маємо ми ще фахових дефравдантів,
Ми правно дістаєм від люду хабарі.
І не найти у нас муштрованих бриґантів,
Які з ножем в руці мишкують на зорі.
Навіщо нам сих штук? Наш люд такий ще темний...
Він радо сам платить свою народию дань.
Потреба лиш найти всесильний ключ таємний,
А люд відчинить скарб для наших всіх бажань.
Потреба лиш зійти зі свого пєдесталю
1 “увійти в народ” з яким пустим кличем;
Ударити в боляк народніх кривд і жалю —
А все відчиниш сим посвяченим ключем”.
І думав бразнлійський вожд, що український на-
род ще справді увесь такий темний, як оті малпи бра-
ОідіСіхесі Ьу
Соодіе
зилійські, тай не загляне до його книжки, побачивши,
що вона під італійським наголовком. І тішиться Пе-
трушевичів “міністер", що наш народ такий ще тем-
ний, що сам радо платить за ріжиі “бонди" та кидає
жертви на “негайні” справи для Петрушевича. І ви-
хвалюється Карманський, що “вожди’’ та самозванчі
диктатори, які в своїй уяві засіли на пєдесталю, на
президентськім галицькім “троні” у Відні, лучше обди
рають з народу шкіру, як явні злодії-дефравдантя і
розбишаки, що мишкують з ножем в руці по ночах.
А ви що на те, парохіяне і ряні патріоти? Чи спра-
вді ви годитесь стати нарівні з бразилійськнмн мал-
пами? Уважайте, браті ки, що малпи податку не пла-
тять, бо вже настільки не дурні вони, щоби году-
вати Петрушевича і других дармоїдів! А з якої речі
на вас адвокати (Петрушевич адвокат) накладають
податки та ще й сміються з вас?!
Швидкий.
Огідіпаі Ггот
ІІММЕКБІТУ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
ОНВАМА-СНАМРАІСІЧ
14
“МОЛОТ* “МОЬОТ*
Ч. 1.
ПЕТЛЮРІВСЬКИЙ -офіцер- В БОСТОНІ
До Бостону приїхав петлюрівський "о-
фіиер”.
Це не яка будь риба, а "офіцер”. Еге І
Як його здибали його "дяицмани , І ви-
тали, шо там в Галичині? Як там робітни-
ки і седане? То він з погордою неохочо
відловів:
— А що мене обходить та "мужва”
(свляие)І Я був паном, у мене був ”пу-
цер'' (цеб-то раб, котрий його чистив) а
навіть два, три, як мені цего бажадось. 1
то мали слухати мене, що ім скажу, а иі
то* наїдем оо спині і "баста”І
Односельчане побачили, що він така
іадипа, і більше його о нічім не питали,
гай здибатись з ним не хотіли.
Аж одної хорошої неділі в Бостоні бу-
ло скликане віче в користь поліїичних вяз-
мів Східної Галичини.
Між иншимн прийшов юй петлюрівсь-
кий "офіцер”. Ще ие велів бесідник слова
і ромоинтн, а він як не наробить крику:
— Це неправда — каже — що полики
занялн Галичину! Цс неправда. їмо поляки
знущаються над робітниками і селянами)”
А дальше кричить, що те хамство (иеб
то седане) стали замудрі, не слухають па-
нів. не покоряються їм, ну. тай тому те
хамства платить своєю шкурою, бо. не е
покірне.
Таж я лише три неділі як спідтн, я все
знвЮч а вам всім приказую замовчати!
Не в спів він скінчити крику, дикого
гилмсу (вій певно забув, що вій між людь-
ми, а думав, шо вій між петлюрівцями),
як не наскочать на нього Пою лянцманн,
тії перед котрими він попередно хвалився,
що грав пана в краю, та як почали Його
"пуцувати”, примовляючи:
— Тн ие був три неділі пуцоваиий, то
ми тебе за знущання над нашими сслянтми
г. старому краю тепер тут попуцуем)
Та там його попуцували. що в ік>вім
убранню дірки поробили, 'фейс масаж”
дл.ш, на голову “шлмпу” малюки, та сині
“окуляри” иадягли. /Іедви з галі втік, а
ляніїманн всі сміялись та в слід кричали:
Зажди, то ще раз тебе попуцуем!
Отаке то спіткало петлюрівського "*о-
фін ера” на вічу в Бостоні.
О-кШ.
ПРО ОБРЯДИ ПОПІВСЬКІ ТА ЇХНІ ДІЛА
ЧОРТІВСЬКІ
КІтчеяср, Окт.
Помимо того, що в цій місцевосте ку-
пує робітнича організація, е ще тут мвлеіі'.-
ке число людців, котрі все ще плачуть І
стираються всіми силами, хотяй раз в мЬ
сяиь. спровадити собі шкіролупа-пеми, бо.
мовляв, без него ніяк не можна жити. Гак
то наші парафіяне з тяжкою бідою пере-
були ціле літо без пастуха, бо не могли
дістати, і гає буди-б чекали, але иа жалін-
ня і <мілтомських овечок прислав їм елис
кип Кулка якоюсь цапка з вусмняивтп, з
бприкою. щось в роді кози, І як тільки
почули наші парафйие вістку, що вже я
Гамілтоні є того рода потвора, так давай
собі Його спровадмтн-
і так перший риз цей цапок прибув
до нашої місневости 15-того жовтня м, р.
По скінченню своєї плутанини в кошарі
завізвав усіх присутній під кошару на мі-
ТіИґ, і єсли-би був зизв цей цапок, ща між
ирнемннми є робітники розмаїтих погля-
дів, котрі прибули тільки поглузувати з
нього і з йото овечок був-Си певно цего
ие зробив.
І так по створенню того мітіиґу було
першою точкою — зорганізований пара-
фії, бо присутиих було поважне число і
цапок думав, що буде добрий бізнес. Але
тут діло стало ребром. Присутні сказали
йому: — “Проч з поширюванням І
иам нині треба правдивої робітничої нау-
ки)”
І дурисвіт — замість доларів набрав
ганьби, а за доларами вжнлалн його иа
’стріт" битн бігою І щуфлею “оперувати"
І так по всій цій оказії ціпок за я пив своїм
вірним, що більше ие прміде сюди вели
тут е такі люде, шо хотять прапдіс Вірні
прнрік.ін більше чесних робітників ие впу-
стити до гаді.
Другий раз ця потвора загостила знов
до нашої мкцеаоспі 26-го листопада.
І так як звичайно, н половині своєї плу-
танини вилазить на підвищення і починає:
— “Дорогі мої покірні, нині викладу зі
служебники (цеб то і євангелія) не буде,
а просто буду брити з темн дня. Паріфія-
не! Найбільшими нашими ворогами нині
на світі є — Ленін і Троиьккй. Мої покір-
ні через них нині ви ие маєте роботи,
через них ви нині знаходитеся в нужді,
моліться богу, щоб вони повмирали, а то-
ді буде добре нам жити на світі!”
І тик від початку до кінця своєї га-
небної промови. Почав і скінчив лайкою
на робітничих проводарі* і взагалі па всіх
чесних і свідомих робітників, а підчас Його
промови воздух зі самогонки від парафія-
иів бушував по кошарі немов кінна мра-
ка зі сходом сонця.
По тій оказії знов на мітінг. Прсдсіда-
тель відчиняючи мітімг почав молитися:
“Отче наш іже єси”, і почав хреститися
до Косиюшка, котрою портрет висів иа
стіні, бо це всьо було в польськім костелі.
По предсідателеві забирає слово при-
кувший цапок: — "Дорогі, дорогі!” Я тіль-
ки шо до себе, а за вис дуже маленько.
Що до піїрлфіяльиого тудьсу. то в вас так
пк всьо є. тільки треба вам «ішнгеліа, бо
я не буду возитися зі своїм, як баба зі
ступою» мусите мати своє. Отже я до
"бас”, длйте гроші, а я дістану. Така
ними має коштувати тут в Канаді ЗО
а зі старого краю я вам дктану за 2
і 5 шустом, бо без такої дурниці ис
обійтися. Ще треба ладаиу ,але то
цего
ДУР-
доз.,
леви
мож
_________ __...___________________ __ вже
І коксом помадний, аби дешево коштувало”.
І ип цім тая хлєпанмма скінчилася.
Іввн Довбем.
ПОРАДА СІМ І ТРИ -КВОДРИ” ПАРОХЬ
ЯКАМ
Ютика, Н. Я.
Ге р кхмерські парафіяне зі своїми троб*
тями вдались до "Молотка” о параду: що
псиім мають робити а їхніми дурними, за-
памороченими мазилом та всякого рода
моикі-ш.гйками, поганими головами? А як
шо "Молоток” в цьому не може порадити.
— кажуть вони — то хай повідомить пре
це Хведора Шпичку, а він то на таких хво
робах прекрасно ралбмрасться.
Перечитав я тую просьбу тай думаю
собі: воно Й правда, що Шпичка є доб-
рим лікарем для палильників та самогоичи-
кіа, але шож зробимо, як Шличка десь
там по хмарах драпнеться? Звісно в Льо-
зані конференція, — куди вій звертає най
більше свою увагу. І я ие думаю, що йому
хотілось-би злазити з плаве ти задля тмз
мізерних сім і три "кводри" парафіям.
Отже, щоби не стягати Шпички з пла
мет. так я ось тут недалеко в сусідньому
місточку відгукнусь на вашу прозьбу, па
рохіянс. та пораджу вас а заразом і вашій
товаришів по кадилі з Ютика і Лилт Фоле
Порада слідуюча:
КожднЙ той, хто хоче виздоровити се-
бе від небажаних хворіб, — мусить при-
стосовуватись до попише сказаного.
Кожднй парафіянин з*окрема хай візь-
ме 10 фуіггіи леду і влежить до горячої
печі і держить через 2 години, щоби добре
випікся. Після двох годин хай витягне І
виставить на пару хвилин на сонце на про-
сушення. По просушенню належиться взя-
ти на мжку, покраяти на кавальчикн І ма-
ти вже приготоване шило, котрим тільки
належиться його їсти.
Цей лік є помічним не тільки ДЛЯ СІМ
і три ’кволрн” парафіян, але й для усіх
патріотів держнморлів попів лупіїв. піннім,
картогроїв, іМ’Трушевичівськнх .іннломагїм.
редакторі н “С її ободи” І попівської ‘"Аме-
рики”. А геркімерський пастух Безклепка
внч повинен зробити це якиайскорше. ко-
ли хоче зменшити собі відвідування цього
місця, куди цклр пішки ходить, твй буде
певний за своїх кухарок, шо вдержуться
при кім, а то в противному разі можуть
лишила.
Отож вважайте на команду!
Юмвм.
НОВИЙ НАКЛАД
РІЧНИКІВ "МОЛОТА"
ЗА 1921 РІК.
І
Товариші! Перший наклад
річників “Молота" вичерпа-
ний. З’огляду на велике замов
лення, мн зробили новий на*
клад. Не відкладайте на довго
свого замовлення, а шліть йо-
го зараз з залученням $2 50
на адресу:
І
моьот
414 Е, 9<Ь 81. Ке* ¥огк, N. У.
ОММЕНЗІТУ ОЕ ІШМОІ5АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 1.
молот- -моьот-
16
БІЗНЕСИ НАШИХ ПАТРІОТІВ.
Судбури, Он».
Заходжу я до української "блрбер-ци-
пм".
— Гаразді
— Гаразд! Що ви хотіли? Стригше*
чи годитися?
— Ой, в хотів, шоб ви мене підстригай,
— сказав я, почувши масиеиькі слова в
своїй рідній мові.
— Сідайте
Я сів і почалося стриження.
— Може ви хочете посмалити вам во-
лосся? — питає.
— НІ, не треба, — кажу.
— Може вимити вашу голову?
— Ні, — відповідаю трохи нетерпеливо
— А може "шей-мустач" ?
— Я-ж говорю вам на розум, що ие
хочу нічого тільки стригтися! Чого-ж ви
мене мучите на кріслі, коли я думаю, що
вн непе добре розумієте?
— А може голову накачати "тертоиі-
аом“?_
Я довше ие міг видержати і скричав з
цілої сили:
— А до дітвка з такими "варварами*',
та ще й українськими! Це чистий равунок.
а не “ворбер-иипа"! Ліпше впхайте руку
до моєї кишені і витягніть всі гроші, то
найкраща штука. А тут є клич: 'Свій до
свого, — не до чужого", а свій як-би міг,
то душу з чоловіка взяв-бн. І то таких
"бізнесменів” всюди повно.
Ну, що казати, то казати, а місто Суд-
бури і на "саморобку" богате. А може ие
дасьте мені віри, то ось маєте живі факти:
— Ти кажеш, що твого виробу най-
ліпша, а я тобі кажу, що моя!
— Ні. таки моя ліпша, аби я так здо-
ров, що моя!
— З моєї всі вдоволені; котрий лиш
потягне, то півтора доби спить, і то лиш
на один бік, а на твою всі відказують.
— Іди ти до дггьш зі своєю! Ти дума-
єш, що не знаю, який ти механік до неї?
Ти як зачнеш П робити, то там усно є в
ній: щурі, миші, черепки, мухи І всьо, чо-
го-бн ти не хотів, я На, подивися на мою,
я маю осьде иа "семпел" трохи. Чиста, як
сльоза молодої дівчини, шо плаче за мо-
лодими літами...
— А ця що ти кажеш? У моїй а всьо?
Та я тобі того не подарую. Я піду зараз
тебе замельдую, що ти маєш в кишені
"бєтлю‘1-.
— Іди ти дурний. — ти що! На ось по-
тягни собі трохи моєї, а я як колись прой-
ду до тебе, то ти даш мені своєї покуша-
ти, і будьмо собі добрі. Дурних ие бракує,
куплять і ТВОЮ І МОЮ.
— Давай правакд! Від нині будемо собі
добрі!
V
Ще один папок має "айскрім парльор".
Він дуже добре обдирає темних робітників
двома штучками: “саморобкою" І потім
“покером". 1 от як забере пос.іідіїмй цент,
то в иего нема ні молення, ні прошения,
тільки зловить за “боже пошиття" і шпур-
ляє иа вулицю. аж гудить.
Пару місяців тому хоронителі міста і
патентованих (великих) бізнесів зробили
на цього маленького бізнесмена нагЬгку,
так він дав драла і блукав кілька тижнів,
аж нарешті приблукався назад.
І що думаєте, — покаявся? Та де там!
Ще в троє бізнес пішов в рух.
Опісля вій знов щось иньшого настро-
їв і знов дав драла і так цілий час.
Як бачите, ' наші” патріоти на всі боки
беруться до бізнесів. Час-бп, робіпппас. по-
думати й над тим та післати таких панків
до щуфлі, до біги, — от куди їм дорога!
ТИК—ТАК..
♦утгілс, Алта.
Зібралися патріоти > каиадійськім “ра-
ю”. щоб доларів назбирати для "старого
краю". Говорили, що кодексу мають ще
зробити, — щоби всіх неїрушєвичівців до-
бре “помастити".
Було таких муло-ослів на Брул кіль-
канадцять. що пклвлн на ту ціль по доля-
Єіа двадцять. 1 зробили між собою такий
ьзаговірець": хто ие дає на ту ціль, той
ие українець.
З такими словами Багрій Єлнк виривав-
ся, як на колєкту у Брул вій іти збирався.
До помочи йому став Михайлюк "дитина".
Не бракує в нас таких. Нещасна голина!
Бо дяк.
ПИТАННЯ І ВІДПОВІЛИ.
Смоки Лейк, Алта
— Чому сиоки-лейхські патріоти спро-
вадили собі попа Хрустаеку?
— Бо вони хочуть фермерів стригти
при помочи попівського кадили.
— Чому шіфкартовнй агент п'є само-
гонку?
— Бо він приготовляється на українсь-
кого адвоката.
— Чому Кінасевич любить скидати ка-
пелюх перед кожним?
— Бо він був на службі у великих па-
нів І так призвичаївся.
— Чому Чумер і Кінасевич ходять до
"методист чорч”?
- - Бо вони підлизуються чужим панам
за бізнес. 3. Едеврх
ПЕРЕПИСНА РЕДАКЦІЇ.
Парохіяие з Н. Дам. ТТмжІнс Шукати
попа для Вас ми ие будемо. Шукайте са-
мі. як Вас шкіра свербить і хочете, шоб
хтось її з Ніс здирав.
Капельмейстер. Як хочете послухати,
як колядуеться українські коляди, то пі-
діть попід вікна українських "отців духов-
них". Ех, тою вони тягнуть, щей "підли-
вають". як < чим (а в них усе є чим!).
Акадій. Такого рода допис ие налаєть-
ся. Не особистий накид Ви лучше беріть
та критикуйте ворожі робітникам організа-
ції. а такі одиммиі, які є у Вашім товари-
стві старайтеся илорєвляти таки в това-
ристві.
Гз росим Тамьчук. Не надається.
-яг КНИЖКА *
п. н. >
ЯК ПОПИ ТУМАНЯТЬ НАРІД! |
Хто хоче анати, яких штучок поїш вживаит.. аби їх’-
дурювати нарід, хто хоче знати, що таке релігія, і -пилин ,-і
вона взялася, і хю хоче знати як борлтпсі. проти релігій-
його обдурювання проти кропила і кадила. той мусить цю ь
книжку прочитати! *
Книжка має 12в сторін друку І коштує всього
50 цт. :•
Шліть замовлення на адресу:
414 ЕаяХ 9(Ь Зі.,
з
Мєф Уогк, N. У.
Т. Бобик. Не варта того гниляка й зга-
дувати та ще в "колядах святих". Та Ви
пишіть щось наше. — ие вражайтесь. “Мо-
лот” Вам радий.
Тероячко. До цього числа за пізно. По-
бачимо. чи не надасться до слідуючого.
Б-ий За пізно. В той час вже "Молот"
був скінчений і ніяк було иабратм.
Чудак. "Спомини" підуть у слідуючому
ЧИСЛІ
Усім Передплатникам, Чнтачіш І При-
хильникам “Молота" редакція засилає сер-
дечне поздоровлення з “Новим Роком".
ТомрншІІ Держіться кріпко І старайтеся
також скріпити видавання “Молота". Р<»
поисюлиюйте його, піддержуйте морально І
матеріально! “Молот" це Ваша збруя. —
беріть його і воюйте ним. Смійтеся, щоб
пороги іхшивли! Тай ие баиуйте!
Читайте "Молота" і приєднуйте
нових передплатників!
Пишіть на слідуючу адресу:
ам КяИ 3-1» ВГГЬЯІ, Няш Уя«*. м. V.
ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ'
Одинокий український робіт-
ничий чаропис на еміграції
в ЕаропІ.
“НАША ПРАВДА”
орган Ком. Партії Східної
Галичини.
Виходить ряа на тиждень.
Передплата для Америки I
Канади — $2.00 на рік.
Передплату шліть па адресу:
НАЯСНА РКА\¥ОА
РояіГасЬ 53, Рояівгпі 65
М'ІЕМ VIII.
АС8ТК1А, ЕІІКОГЕ.
Огідіпаі Ггот
ІІМУЕКЗІТУ ОЕ ІШАІОІ5АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІОМ
Оідігігесі Ьу
Соодіе
МОЛОТ" “МОЬОТ-
Ч. 1.
<7 НОВОРІЧНИХ БАЖАНЬ.
ЩЕ НЕ ЗЛАПАЛИ, А ВЖЕ
СКУБУТЬ.
ГАВРИЛО: — Чи ви читали, ку-
ме, в “Америці" про те, що наші
патріоти заходяться збирати при-
мусовий податок від українських
емігрантів в Америці?
КИРИЛО: — Читав. Ба навіть
читав, що вони вже й мають зде-
кутників посилати по хатах, — най
се преч каже І — Чоловік, вважає-
те, від здекутаяків втік, а вони за
ним сюди причвалали! От напасть!
Хиба ми їх на світ покликали, чи
шо, аби їх годувати?...
ГАВРИЛО: — Ой, так, так, куме,
так. Біда як люде вигодують сво-
їх рідних підсвинків. Ще держави
не мають, а вже скубуть, а що то
вже було би, як би вони допалися
корита? Чисте безголов'єі...
Бум-бум.
Р1ЖНИЦЯ.
— Яка ріжииця поміж лікарем а
мисливцем?
— Мисливець на полюванню, на-
перед вбиває добичу а потім зди-
рає шкіру, лікар наперед здирає
шкіру а потім убиває.
ОгідіпаІ (гот
иММЕКЗГГУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІСМ
ОідіїігесІ Ьу
Соодіе
На ласці білих людоїдів.
ОідіЬгесІ Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
иМІ5/ЕЯ5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6М
2
'‘МОЛОТ"
Сатирично-, умористичний двотижневик, виходите 1-го і 15-го
кождого місяця.
ПЕРЕДПЛАТА:
На рік 32.00
На лів року .... 1.00
Поодиноке число .1
Редакція приймає рукописи, писані виключно чорнилом і на одній
. . аркуша, при чіи рукописи не з: лається.
“МОБОТ"
Гпе їтк аіпіап пе®ярарег іот ааііге апй Ьшпог риоп- ’
вєті-топйііу Ьу “МОЬОТ” СО.
41? :ав І-О1 Віт., — Не® їогк, N. ї.
ви всі Ртюн ьізт:
9пр їеаг ( ’ с
Віх шопііїв 90
Віпкіе сору ... №
Епсегей е есопЛ-сіавв таїіег Зер. 16. 1921, аі іЬе рові ойк а»
Ие. ¥огк, N. ¥. ипоь. и Асі о? Магсп 1 1879
РІК V. Ч. 2. 15. СІЧНЯ 1923
НІЕ\У УОКК, N. У. ІАКБАКУ 15, 1923. УОЬ. V № 2.
Політика: ждати.
Вистав брате носа з хати —
Й тільки сіпань його вживати,
А дізнаєшся, що в світі —
У сучаснім лихолітті —
У всесвітніх дипльоматів
Стала тахти вибивати
І свої пісні співати —
Політика: ждати.
Ждуть і німці, ждуть ірландці,
Ждуть литовці і фінляндці,
Ждуть “Останні Могікане” —
Патріоти-галичане, —
Ждуть і мексиканці.
Ждуть і турки і вірмени,
Ждуть — держучись 'ло*а Ьу* —
І славні радянці.
Ждуть французи, ждуть англійці,
Ждуть бельгійці 1 італійці,
Ждуть румуни, ждуть еспанці,
Ждуть швейцари і голяндці,
Ждуть американці.
Ждуть поляки, ждуть маояри,
Ждуть і чехи і болгари,
Ждуть також японці.
..ідуть і шведи і норвежці —
На одній стопчи стежці —
Ждуть латиші, ждуть і греки,
Ждуть і австріяки.
Ждуть араби й асирійці,
Ждуть китайцг і індійці,
Ждуть жиди і чмого других
Політичних кругів.
Та ти брате не дивися,
Що ті дива завелися, —
Політика славна! —
Як часом за серце стисне,
То ти тільки собі свисни:
— Буде колись явна...
Тріснуть ті таємні шаниі —
Побідять радянці!
Таран.
Діла тзршені.
“Ціль комуністичних організацій то
— диктатура, але ніщо не е так зне-
навиджене американськими робітника-
ми, як диктатура, і то в якій-би во-
на формі не була, — заявляє Аме-
риканська Федерація Праці з Ґомпер-
сом на чолі”.
( 3 газет).
Всякі діла “ділаються” в світі, та
не всі довершуються. Деякі часто
бувають і перевершені, але деяким
ще бракує “штіму”, щоб дотягнути
до вершка. Тоді вони опускають-
ся вниз. Та поки опустяться, то во-
няють якоюсь гнилизною — страх
як воняють!
Чи чули Ви, люде добрі, про ста
□ідіігігесі Ьу СлС
рого задріпаного Самоїда (Самуї-
ла) та про його А. Ф. П.? Як не
знаєте, то можете пізнати його, —
а як раз пізнаєте, то ніколи не за-
будете. Пригадати його можете хоч
би й по його власній назві. Що пра
вда, назва у нього славна! Скоро
пригадаєте. Тільки згадайте назву
одної поооди малп, а це — Ґоріля
— і пригадаєте назву старого за-
дріпанця. Почніть: Ґо... Ґо... Ґо... і
вже маєте: Ґомперс. А щодо його
діяльности з йог ж А. Ф. П., то
инакше й годі представити, як не
малої собачкою на ланцюшку у
великої дами — американської бур-
жуазії.
Чи ще потрібний Вам його порт-
рет? — Здається, що обійдеться.
— З’образіть собі його подобу пі-
8Ге
сля його діл.
Що-ж це пак за діла такі?
Погані діла!
Уродився свого часу маленький
Самоїдик і, коли дожив до “пов-
них літ”, то осягнув не більше як
один локоть висоти (в старім краю
многі збиралися міряти квашу на
лікті). І уроїв собі цей Самоїдик
(дорослий Самоїд), що він має бу-
ти королем темних американських
“чютабачників”.
‘ Як то? — думав собі він —
т< зсякі капіталісти, як Муіган. Ра
кефелер’і прочі, можуть бути іо-
ролями залізниць, і айнів і на-
фтових теренів, і тим подібного, а
я хиба не зможу бути королем
звичайних “ге-майнів" — хо> >и
головах?
1)МІ7ЕК5ГГ¥ 0Е ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
4/2.
"МОЛОТ" “МОЬОТ”
з
І з такою думкою вчепився ю-
нійних робітників, як репях кожу-
ха. Довго держався він і думав:
— “От-от і я стану на рівні з
Ргікефелсром”.
А Ракефелер все вперед та впе-
ред, а Самоїд на ланцюшку за ним
(розуміється, і за другими подіб-
ними). Аж задихався бідний Тем-
пері — чи пак Самоїд — а дігна-
ти короля “зелених” не може. І
тільки остається йому, що дзявко-
тіти з-заду та боронити пансько-
го права і уважати, щоб часом хто
з-заду не шарпнув за штани пана
Ракефелера і компанію.
Побачили робітники, куди Ґом-
перс тягне, тай почали покидати
його “Федерацію Праці”. А він на
ланцюшку мало не сказиться:
— “Куди ви? В комуністи пре-
тесь? Ґвалт! Рятуйте, а то коро-
лівство втрачу! Пропадуть “ге-май-
ни” без нафти! Рятуйте! Геть дик-
татуру пролетаріату”.
І почула це буржуазна преса тай
зраділа. Та так і підхопила.
— “Бачите, робітники, навіть пре
зидент “Праці” проти комуністів,
— проти диктатури пролетаріяту
над буржуазією! Славно! Хай живе
диктатура буржуазії над пролета-
ріатом! Хан жиие боротьба проти
комуністе!”
Але факт-фактом, а “королів-
ство” Ґо... Ґо... Ґомперса валить-
ся. Ланцюшок на шиї стискається,
а він кричить... ні! — дзявкотить
та воняе старим зогнилим “шті-
мом”.
Але діла таки иедовершені!
Швидкий
ЗИМНА ВОДА НА ГОРЯЧУ ГО-
ЛОВУ.
В буржуазному суспільстві вкорі-
нилася пословиця: “Не руш, що не
твоє”. А мимо того фраицуська бур-
жуазія — як це подають послідні
телеграми — збирається до забран-
ня Рурського басейну, котрий нале-
жить до Німеччини.
ЛОРД КЕРЗОН НА “МИРОВІЙ” КОНФЕРЕНЦІЇ.
Моск. “Ияиесттхя ”,
— “Нехай всі присутні делегації — за свою я ручу, — приступ
лять до роботи з однодушною згодою в ім'я мира”.. .
(З промови Керзона.)
Подають часописи, що в Клівленд,
Огайо, при вступі на концерт, де
виступав польський пяніст Іґнац Па
деревскі, поліція перешукувала ко-
жного входячого, чи не має часом
при собі револьвера або чогось по-
дібного.
Це вже таки фе! з таким концер-
том! Шкода, що Іґнац такий музи-
ка і вміє гармонійно пригравати на
фортеп’яні, а не вміє вдержати гар-
монії між слухачами, а своїм “я”.
Олифантське так зване "Нове Жи- країнське? —• Видно, видно як розу-
□ідіїігесі Ьу
ття”, по звичаю “старих батьків",
вдаючи дурного, заголосило:
“З надходячими святами Різдва
Христового пересилаємо всім чле-
нам “Згоди Брацтв" і прихильникам
“Нового Життя" сердечний україн-
ський привіт: Христос Раждається!"
Ну, і подумайте-ж скільки то фун-
тів глупоти може находитися в го-
лові редактора вищезгаданого “Но-
вого (на старий лад) Життя"?! Бо
хиба-ж слово “Раждається” — в у-
нів?... І таки так!
’ Огідіпаі Тгот
иМІУЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
міє українську мову редактор патрі
СТИЧНОЇ (віє!) репТІЛЬКИ.
• *
В цьому числі “Молота” є помі-
щена ілюстрація: біскуп і рабін. Бі-
скуп питає рабіна, коли він з’їсть
трохи свинячої шинки, а рабін ка-
же, що не скорше, як на біскуповім
весіллю. Виходить, нібито, що оба
вони тримаються релігійних законів.
Але я собі, вважаєте, думаю: чи то
часом вони оба не ломлять тих зако-
Бум-бум.
4
“МОЛОТ" “МОЬОТ”
Ч. А
Фільософ.
Іван Розкрнйротаченко любить
пофльософувати. І то страшенно
любить. Вій тобі ані кроку не зро-
бить, щоби не втнути якоїсь фі-
льософії. За те його і люблять ВСІ
Побачить на вулиці ломаку і за-
раз фільософуе. Зараз тобі почне
розказувати, що наколи-б цю ло-
маку вітер або людина не відло-
мила від дерева, то вона була-б
на дереві і росла-б. А через кілька-
десяти років була-б величезною га-
луз'ю, яка мала-б кількаиайцять га
лузок, а ті знов мали-б також по
кілька галузиият, а ті знова свою
чергу мали б по парі галузиняточок,
на котрих було-б листя. В осенн це
листя опало-б. Селянин його по-
збирав-бн та підстелив під корову,
чи коня. А потому був-би гній, ко-
трий можна вивезти на поле і роз-
кидати та посіяти пшеницю. Че-
рез рік пшеницю прнйшлося-б зжа-
ти, змолотити, провіяти, завезти
до млина, змолоти. Потому розчи-
нити, розмісити, поробити бохон-
ці, повсаджувати в піч і через кіль-
ка годин люди їли-б свіжий хлі-
бець. І таким робом з валяючоїся
по вулиці безкорисно ломаки був-
би хліб.
1 так в Івана все виходить. За-
чне з піску, а дійде до хліба, або
людини. Одним словом — такий з
нього фільософ, шо за пояс заткне
ріжних там Заратустрів, Шопея-
гауерів та Толсгих.
От раз в товаристві кількох ро-
бітників Іван фільософував про сві
тові події. Всі висказували свої
думки відносно війни, революції,
конференцій і т. п. Іван слухав,
слухав, а потому і почав свою фі-
льософію:
— Ет, що вн тямите! Біда вся в
тому, що бог погано світ збуду-
вав. На бабський манір.
— "Як то иа бабський манір?” —
запитали инші.
— “А так, що на бабський ма-
нір. Візьміть цілу земську кулю і
роздивіться. Та сама куля має п’ять
частин. 1 називаються вони: Євро-
па, Азія, Африка, Америка, Австра-
лія. Всі п’ять мають бабські іме-
на. Просто так і хочеться назвати:
Палажка, Афія, Горпнна, Марина та
Катерина. Тепер візьміть держави.
Те саме: Англія, Франція, Італія,
Туреччина, Болгарія, Австрія, Япо-
нія, Індія і так без кінця. Ті самі
Палажки, Марини та АфіГ.
— ‘Ну, так що-ж з того?"
— “Як то що? Де ви бачили,
щоби тільки баб та не бились? Во-
ни тобі раз-враз та по морді одна
другу. Вони-ж заздрісні. Що має о-
дна зараз-же хоче мати й друга, та
ше більше від і-----’
Скажу тобі — я зробив добрий
бизнес вчера. Розповім тобі — а-
ле на ухо, бо боюся аби хто не
почув, бо то мій патент.
Ото удалося мені без білета влі-
зти на представлення, — а коли
я занадто плескав і свистав і мене
викинули, то казавім собі звернути
за вступ, бо то, бачиш, Амери-
ІЩ, СГІЙОдУІ?
Франція хоче мати нафту, того са-
мого хоче і Англія. А нафти нема
ані в одної ані в другої. Є вона в
Туреччини. От взяли Франція та
Англія зговорились і відобрали на-
фту від Туреччини. А відобравши
— не поділились тільки посвари-
лись. З того скористала Туреччи-
на і забрала нафту назад. А тепер
дійде знов до війни. Бо нафти всі
хочуть. Всім хочеться сидіти в те-
плі та при світлі. Та до того ріжні
чортопхайкн повидумували, котрі
при помочі нафти котяться та пла-
вають. Так шо нафти треба багато.
А її тільки нема. Де-ж до дітька
тої нафти для стількох баб пона-
бираєш? Так вони стараються одна
другу схопити за косу та об землю
головою вдарити, щобн_дух виско-
чив. Тогді-б для сильнішої зіста-
лось більше нафти. А все бог ви-
нен. Щоб був не творив світа иа
бабський манір, то не було-б тако-
го калавуру. А так завсігди буде
війна. І нічого не поможуть жадні
конференції Бо баби з бабами
б'ються за бабу бабою — і ріша-
ють в кінці на бабі.”
— "Ну, Іване з тебе чистий фі-
льософ. Такий фільософ, шо про-
сто трудно тебе зрозуміти. Примі-
ром поясни свої остаииі слова".
— "Які -ж ви недогадливі. Всьо
їм поясни та поясни. Ну, добре.
Слухайте. Англія з Францією б’ють
ся за нафту при помочі війни, а
рішають на конференції. Отже —
Англія, Франція, нафта, війна і кон
ференція — бабські імена і тому-
то в мене так вийшло".
А що може скажете, що Іван
Роскрнйротаченко ие фільософ? у
Дядько Микодя?
ДОБРИЙ БИЗНЕС.
Сене чудо світа -в Празі
У Празі стався рух
І гамір, крик і шум,
Наспім вістка з краю:
"Шляхетський польський суд,
На сором і на глум,
Повстанців розстріляв"...
Заверещали всі:
“Гей кривди знов страшні,
Полягли у борні
Вкра'імськїі сини!"
Та тут, як грім нове
Всім слово голосне:
Вони були оба —
Большевики.
Зашумів шумно рій,
Закричав міцно гнів,
(По емігрантська )
І врадили нараз,
Тай ухвалили в час
Відсвяткувати понять
По христіянськи...
Мурликали попи.
Хитались, як жиди,
Кадили, де попало.
Студентські голоси
По пиві “упокой",
Аж роти розривали.
До дога десь в гору
За душу їх грішну
Слав мольби грубий пін.
І смішно страх було
(Змилуйтесь божі рани!)
По чорні сотні сум
Па сором і на глум,
Був тільки для... реклами.
І сльози крокодила
І мольби десь до неба,
Посилав чорний рій
Не за графів, князів
І» Відня й Монтехрісто,
А за своїх “братів"
Кллсових ворогів —
Правдивих комуністів.
Юрко Каламар.
оШ 1922’
0МІУЕК5ІТ¥ ОР ІШАЮІ5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІСМ
“МОЛОТ" “МОЬОТ”
5
В СУДІ.
Суддя ідо старої панші): — Скільки роки»
і:и маєте?
Панна. — Мої очи бачили двадцяті, чотири
веслі....
Суддя: — А скільки років ви буди сліпі?
Хоч і недобре,
а проте добре.
(Домашня розвідка.)
Єслн-б не той прнблуха в сірім
мундурі із червоною торбою по*
через плечі, то редакторовн "Мо-
лота" і друкарям жилобся як то-
му швагрови Петрушевича.
Отой, кажу, сірий прнблука, ли-
стонош, прийде вам під двері адмі-
ністрації зараз з раня, сплюне чю-
табакою на сайдвок і суне до се-
редини. Тут, вам, виложить на стіл
старту листів, чю-табаку пересуне
в хавку нумер два, скаже "гуд-мо-
ник" і забирався.
Ще коби та стмрта листів оста-
лась там таки на столі, то найбн
собі була. Але коли воно ні. Адмі-
ністратор понишпорить по них і
вибере собі декілька, з доларами, а
решту — назад на купу.
В кілька мінут опісля входить
сама головна парсуна — ніби ре-
дактор від “Молота".
Хто не знає як виглядають ре-
дактори гумористичних газет, той
подумав би, шо це чоловік, шо за-
вало свище козачка.
Та на ділі редактор “Молота"
хто ана* чи і вміє свистати. Хиба
може після тяжкого застудження
самий ніс час від часу посвище.
Приходить отже редактор, здо-
ровкавсь з адміністратором і бояз-
ко глипає в сторону стирти. Хто
чув коли байку про те як чоловік
ішов цминтаром а його волос здій-
мавсь тай здіймавсь в гору, аж по-
ки шапку не стругав, —
поставити иа місци .тога
редактора. Лото “найкт
канелюшина так і теліпається на
кінцях волосся, яке зразу-ж таки
стало дуба на вид стнрти листів.
А всьо через практику. Знає ре-
дактор гаразд, шо в тих листах
єсть. По теорії, то в них повин-
ноб бути фір з десять гумору та
сатири, однак на практиці там зви-
чайно лише тисячі за тисячами
поодиноких слів, шо ніякої звязй
між собою ие мають. Деколи тра-
фиться, шо і думка якась е, але во-
на так глибоко закопана в “гемай-
них” словах, що треба хиба рублем
підважити, щоб її звідти видобути.
Тому в редактора така горесна
міна. Знае-ж вій.
Бере редактор листи під паху,
бовтне слово-дві до адміністрато-
ра і подавсь до свойого "ту-бай-
фор” “кабінету”.
Тут наступають для нього печаль
ні хвилі. Лист за листом, картка за
карткою, слово за словом будуеть
ся гумор і сатира для слідуючо-
го числа “Молота". Єслн-б у ре-
дактора була енергія бжоли та її
поворотливісгь, то він би з усім
раз-два справився. Приніс би звід-
ти слово а звідси додав друге і
вийшов би мід. Колн-ж він, серде-
га, походить з породи ссавців —
звичайних смертельних людий, з
попсутнм жолудком, кашлем та бо-
лем голови.
Всетаки діло з листами в нього
поступає. Над вечір, дивись, а він
вже до друкарні несе. Положить
усьо біля машини, а самий й не
оглянешся коли зник.
Це також по практиці він ро-
бить. Він завсігди виноситься ще
поки друкарі оглянули манускрип-
ти, бо тоді не впустилиб. ПгіпілаІ І
І приходить черга на лрукарсь«М"У"1а'
“ ОНІУЕК5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
УКВАМА-СНАМРАІбМ
може
Сідають до машин, а ім поза пле
чі мурашки бігають на вид гумо-
ристичних сочинсній. Але і тут ді-
ло поволи поступає. Порозстрілю-
ють друкарі слова, шо цаль по-
ставлять протинку, а шо два, точ-
ку, з Корови зроблять корову, а з
Тимофія Тимошу, і вже от кінча-
ють і готовляться святкувати побі-
лу, аж нараз входить знов ре-
дактор.
— Це, товариші, помістите в “Пе
реписці Редакції”, і всуває друка-
ревн в руку невеличкий свисток
паперу.
Друкар читає: "Дописувателі з
Алберти, Торонто. Саскачеван, Сан
Фр ско, Тексас, Шікаго, Ню РІорк.
Бостон і т. д. — Ваші дописі зна-
мениті. Пишіть часто а ми радо
помістимо..."
• •
•
Нагла тишина. Чути лиш охри-
плий грлос менеджера друкарні при
телефоні: “Галов, сентрал, гів мі ту
фзйв ой йой, ай ване доктор. Гир-
ррі-ап!... Галов, галов... галов сен-
трал... а бодай вас!... Ґадемі... га-
лов... гів мі ту файф ой йой... га-
лов...
Прийшлось менаджерови злива-
ти водою помлілих друкарів, шо ле
жали покотом на підлозі.
Редактор "Молота" від тоді по-
силає "Переписку Редакції” до дру
карні почтою.
БамбІс.
ДОБРІ ПОРАДИ.
З причини, шо під теперішиий
час дається відчувати брак вугля,
— адміністратор вугля містер До-
Він радить, щоби горожане були
ощадними в уживанню вугля та
щоби складали всі святочні карт-
ки з поздоровленнями на свята, а
по святах можуть їх з'ужнти за-
мість вугля. Не знаю чи потепліє
робітникам від тої поради.
Моя порада.
Тепер є подостатком снігу. На-
горніть лопатою до "селеру” і про
буйте уживати замість вугля. А як
тим не загрієтесь, то чекайте як
зійде ясний місяць, вийдіть на Двір
і наставте руки до місяця.
Зуб.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Всячина.
— Чому — коли бог був покро-
вителем царів і цісарів, а вони йо-
го заступниками на землі — допу-
стив до цього, що вони потрати-
ли свої місця?
— А тому, що вояки на фрон-
тах покидали оружжя, а бог і вся
иебесна команда мусіли записувати
імена тих, котрі зломили присягу,
і не мали часу допильнувати ціса-
Одного разу запросив меие вуй-
ко на хрестини, — там було бога-
то люднй. Всі гості почали мене
питати, коли Петрушевич, або здо-
буде самостійність, або скінчить
забавлятися в уряд.
На перше я сказав, що Петру-
шевич самостійностн не здобуде
ніколи для галицького народу. А
на питання, коли скінчить бавитись
в уряд — я сказав: Це справді за-
гадка і її треба щойно відгадати.
Знаєте гості, — кажу, еслн хоче-
те дайте по долярови, а я Вам від-
гадаю. Дали по долярови, я роз-
дожив — не виходить. Дайте ще
по одному, — кажу. Дали ще. Я
розложнв, опять порівняв — о-
пять не виходить. Дайте ще по
одвому-
— А иа дідька-ж я буду стіль-
ки давати!? Бачу, що і так з цьо-
го нічого не виходить — каже о-
деи гість.
— От, от, кажу, маєте гості свої
долари, а загадка відгадана: тоді
Петрушевич скінчить забавлятись
в уряд і республіку без території,
коли український робітник стане
свідомий, ие буде купувати бондів
і сміло стане в ряди Кой. Партії і
буде сам добиватись в її рядах луч
шої долі, не лиш для себе, але і
для всего людства.
••
•
В міністерстві жив і їв і пив,
Міністром преси звавсь.
Портфель і довгі руки мав
1 де лиш міг там крав.
Ах! Кажу Вам, шкода надій;
А навіть мрій
На бонди.
••
♦
В Канаду драпнув шлягун,
Заслужений брехун.
Щоб з темняків грошиків
Придбати
І дальше в уряд забавлятись.
Та, кажу Вам, усе дарма,
Бо думаю, що в Америці
Багато темняків нема.
І до темняків все кричать:
Купуйте бонди! Здобудем Вам
Рабство.
••
Колись і я тим темияком був
І воювать пішов.
Казали: Йди за рідний край
І волю добувай.
Я добував, аж калікою став,
А тепер без помочі остав
Питаюсь всіх:
Богато дурних купило бонди?
*•*
Як всім звісно Христос був пер
шим месією. Жиди говорили і ма-
ли надію на другого. Але перед
народженням того сподіваного ме-
сії, на котрого ждуть жиди, з’я-
вивсь на американському горизон-
ті месія на кармани американсько-
українських робітників Назарук.
Тепер жиди тут в Европі кажуть,
що їх месія буде третий з ряду.
Все таки хоч тим уряд Петруше-
вича вславивсь, що зродив такого
месію, як Назарук.
Мурашка.
Відень, 12. ХП. 1922,
ЧОЛОВІК, ЗАДОВОЛЕНИЙ АМЕРИКОЮ.
Огідіпаі (гот
Ні праці, ні гроп^і^^^щдгр 4|^(І|у^о...
ІЖВАМА-СНАМРАІСИ
З ХРИСТИЯНСЬКИХ ОБРЯДІВ.
На линувшеє Ріадво
Всі церковники “святі”
“Самогонку” з всяких “благ"
Виробляли до куті,
А як вечер тсй прийшов.
То із радости ионн —
їм, пили і ревли,
Мов предвічні дикуни.
і то, бачте, ні Христос,
Ані старий сивий бог —'
Не сиділи у моаґах
Цих нешкрептаннх безрог.
Тай при чім тут їхній бог?—
Це чистісснький обман;
То-ж не диво, що у них
Вічний в головах туман!
Всі попи — то хитруни,
Вчителі рабства і тьми;
Доки вони будуть жить, —
Нудуть темні барани.
Л'илижинсмсий
По Канаді ходять осібнякн,_
“МОЛОТ” -моьот-
іина
Яаньк
Ложе.
Укр. американські патріотннки
дуже ощадні люди. Вони не виси-
лають зібраних фондів де слід то-
му, бо оплата пересилки кошту-
валаб богато. А так вони лишають
усі фонди в себе і заощаджують
пересилку.
V
Один з тих патріотників, коли
здіймає свою фотографію, то за-
всігдн профілеві, себто боком. Це
тому, що тоді він потребує стрнчи
волосся лиш з одного боку і, розу
міеться, щадить на оплаті бароера.
•
Європейські буржуазні держави
що пару неділь збираються на так
звані лекономічні конференції”. На
зва сама підхожа. Бо так як жадна
з тих держав не має гроший, то
конференції самі собою мусять бу-
ти економічні.
Коли укр. парафіяни в Америці
перестануть давати доляри галиць-
кому кабаретовому “правитель-
^тву” що у Відня, тоді Петруше-
вич (отець, син і “дух святий”) і
решта фамілії також будуть дер-
жати “економічні коиференці?' з
властителями віденських готелів і
кабаретів.
Цікаво знати чн “швагер” Селе-
зінка підписав вже той чек,
го він лінувався підписати
дослідних два роки. Добре
аби Др. Назарук пояснив.
•
Також щоби "представництво” в
Вашінгтоні Додало до публичного
відома, до якої кляси пенсіонерів
належить та собака що добирала
тисячу вісімсот доларів річної пен-
сії від "представництва”. Ми знає-
мо вже що “представники” нале-
жать до першої клясн собачих пен
сіонарів, а от ие можемо второ-
пати скільки кляс є єще між ними
а тим дослідним собачкою.
котро-
через
булоб
Одинокою ріжннцею між ста-
рим а новим роком для робітника
е новий стінний календар.
Укр. патріотники в Америці і Ка- _ *
наді так люблять народні Фонди и |г І
як блоха кудлаторр Оса_ ( ГїґЛСГП*1' т,м я також -ТУма Опд
-тщихту им іуенбіту ор ішмоіз ат
ІІКВАМА-СНАМРАІОМ
Патріоти навіть і скакати вмі-
ють як ті блохи. Скільки вони вже
не скачуть і не перескакують, а все
шукають "кудлатого пса”.
•
В календарі Укр. Нар. Союза за
1923-ий рік, якийсь кандидат до
“крейзн-гавз” написав, що місто
Харків називається так тому, бо
там самі харкаві жиди, або тому,
що “нахаркати на таку владу яка
там зараз в”. Тому що під тою “ви-
сокою географічною розвідкою” не
ма ніякого підпису, виходить, що
вона написана самими редактора-
ми календаря. Ще один лишній до-
каз на те, як глибоко запорпа-
лась в моральний гній укр. ^па-
тріотична” чорносотенщина. Видно,
що та самогонка, що тручае “гар-
мобілі” з джерзисітськими редак-
торами, таки робить своє.
Укр. ам. патріотки ки поводяться
з їхньою “Ненькок^1 так як той
нігер з мамою. Коли Нігер приїхав
з полудневого стейту до північно-
го, після сімох літ він написав до
матері: “Мемі, мемі, я сім літ за
тобою плачу, сім літ, мемі, я поси-
лав тобі думкою мою любов і по-
цілунки, о, мемі, мемі, світ мемі,
сім літ я тебе любив, але моні-ор-
дера не посилав бо не міг знайти
почти. О, мемі, мемі, світ мемі!! Ти
сім літ була голодна, мемі, а ло-
мимо того тебе І голодну люблю,
мемі. Я тобі тому й ие післав ні-
чого їсти, щоб більше гебе лю-
бити. О, мемі, мемі, світ мемі!!”
Петрушевич і фамілія, Лимитед.
так потрібні галицьким робітникам
і селянам, як слоневи перука, або
котовн геометрія.
“Івасю, а перестань-же раз тря-
сти собою!”
“Ей, мамо, я випив медицину тай
забув перед питтям потрясти фля-
шкою”.
ЗРОЗУМІЛА.
Одна українська дівчина попала
якось па більшовицьку лекцію. Бід-
ненька перший раз була па лекції.
Повернула до дому і розказує своїй
товаришці по кватирі про цю лек-
цію.
— Ой, сестричко, де я була сере-
дня!
— А де?
— На лекції.
— А що то таке? Мувінс такий,
•їв, що то мувінс, але побачила, що
то не мувінс. Іду я, знаєш, вулицею
та дивлюсь на черевики, ґороети та
спідниці в вікнах. Аж бачу оголо-
шення. “Лекція" — написано і до
того вступ вільний. Ну, думаю, піду
подивлюсь, що то аа “шов", коли
вступ вільний. Колп-ж я пішла, то
і: побачила, що то не "шов".
— Ну, а що-ж то?
— Та я не знаю як тобі це назва
ти. Краще я тобі розкажу, що я ба
чила, то може ти зрозумієш. Увій
шла я до салі. Саля освічена иеначе
на "Крізмус”. На кріслах сидять
люди. А на переді стоїть один і го-
ворить. Ну, й наговорив він вагово
рив! Конкуренція, гімпераліам, ле-
ворюція... Багато такого.
— А ти те зрозуміла?
— А якже!
— То скажи мені, що таке конку-
ренція?
— Конкуренція то... таке. Ось та
ке: Ти тамтого тижня купила спід-
ницю, скажім, вісім цалів від землі,
е. я взяла тай купила двадцять ца-
лів від землі. Так сказати — тебе
перегнала. Ось це і буде тота сама
конкуренція.
— А що таке гімпервліам?
— Це вже трохи инше. Це така
штука: ось тн мааш гарне люстро,
а я не маю. Але я сильніща від тебе
і візьму та відберу від тебе люстро
і скажу, що воно мов.
— Ну, а що таке леворюція?
— О, це вже цілком инше. Лево-
рюція це таке... таке... ну, як би тобі
пояснити? Ось так: в твоєї пані ба-
гато є всього — спідниць, куфрів.
перстеиів, павдру і в моєї пані та-
кож є всього багато, а в тебе і мене
майже нічого нема. І от раптово ро-
биться таке чудо, що і твоя пані, і
* моя пані, і ти і я маємо всего рівно.
Скажім: по три спідниці, по два пер
стені, по дві пари черевиків. Тут
нема вже ані конкуренції, — бо і ти
і я носимо однакові спідниці, — ані
гімпераліам, бо і ти і я маємо лю-
стра. От це і буде леворюція.
— Як так, то це добре.
— А як же, добре.
Дядько Микола
“МОЛОТ” “МОЬОТ”
Ч. 2.
Остап Вишня.
Собачня.
(Малий фейлетон.)
Під час дебаті» у Лоилиисмой №•
латі громад про пенсії салдатам-ініьі-
лідям. член робітничої партії Джонс
їмлхан членів кабінету міністрів ^лар-
іиманми собаками"
(З телеграм).
Нового тут» положим, нічого не-
ма...
Англія з давня давен уже малює
себе у; “собачому*’ вигляді...
Скрізь можна побачити страшно-
го англійського бульдога з виски-
реннми зубами, що сидить серед
безкрайного моря-океану, вилупив-
ши баньки.
І підпис під ним;
— “Англія”...
Мовляв:
В ВАГОНІ.
Біскуп: Коли вп аДрте шипінь?
— Не лізь! А то: Тав"! і ззім!
Міць така ніби собача—
Малюночок, як піти за Джонсом,
проте, цікавий...
По середині, значить, найголов-
ніший прем'єр... чи-малнй такий
псюга.
Зветься:
— Сер-Бонар!
А по боках ріжномасні, трохи
менші.
Але злі, з цепу не спускай!
І приходять до такого “кабіне-
тику" безробітні, чи салдатн-інва-
ліди.
— Ваші... Як там у їх величаєть-
ся. Ваші Ваства! їсти хочеться! Ро-
боти нема! На війні через вас по-
калічено... З голоду гинемо... Ку-
ди дивитесь?! Що робите?!
Зразу головний:
— Га-а-а-а-в!
А підголоски, аж виють...
Міністер праці, аж скавучить...
Одне слово, “боротьба з безро-
біттям”...
Не всякий за таки* умов нава-
житься вдруге підійти...
Підтримує Англія свою “марку”...
— Бульдог...
А депутата Джонса виключили з
палати не одне засідання...
За віщо?
Образились?!
Адже ж собаки не ображаються,
що їх з міністрами порівняно...
А може й образились та вислови
ти не можуть..
Шкода.
ПІСНЯ БРЕХАЧАМ.
Новая радість
На світ ся з’явила:
2) Вродив Радянин —
“Свобода” повила.
"Народне Слово"
Пупець завязало;
2) “Будяк” сполокав,
“Дніпро" вколисало.
А “Америка"
Носила хрестити,
2) “Січові Вісти”
Учили ходити.
А “Український
Голос" був за кума
2) І зійшлася там
Вся "державна дума”.
А “Нове Життя"
П “«англійський Райок”
2) Приготовляли
Брехливий сніданок.
І так всі спільно
Брехню виплекали,
2) А відтак разом
Із нею гуляли.
Гуляли з нею —
Безвстмдно гуляли
2) На всю гортанку
Погано брехали:
“Що на Вкраїні
Жиди урядують, —
2) Народ вкраїнський
В кайданах муштрують.
Що Ленін умер,
А Троцькнй убитий;
2) Що хтось там другий
Вже на хрест прибитий.
Що вже Літвінов,
Каменев, Раковськнй,
2) Бухарін, Рвдек,
Зінов'єв, Веронський,
Що Мануїльськнй,
Гринько і Пстровський,
О 211 КоїТЮОННСЬКмП.
як на вашім весіллю. с Полозов й Лозовськмй —
1)МІ7Е«5ІТ¥ ОР ІШЮ5 АТ
иПВАМА-СНАМРАІСМ
ч. г.
•МОЛОТ* “МОЬОГ'
Кажуть, що їдуть...
Пакують майно,
Втічуть за границю,
2) Бо народ хоче
Царя і царицю”.
Так брешуть усі
Панські посіпаки,
2) Але прийде час
На їхні мордяки.
Бо народ бідний
Всьо собі нотує. —
2) На всіх брехунів
Кулак свій готує.
Дістануть своє
Панські посіпаки:
2) Повиснуть вони
На сухі гиляки!
Кость БогртПяьинЯ.
Оідіґіхегі Ьу СОО^ІС
г МАЛЕ, А РОЗУМНЕ.
1 Саме почалась у церкві служба.
Вірний богобоязливий народ збив
ся в одну велику череду і за дяком
проводить вереск, стараючись одні
других перекричати.
Простір між головами вірних а
стелею густо заповнений кадиль-
ним димом і свого рода “газом",
так шо дихати було тяжче чим в
капчуку від тютюиу.
По перед бабів, а позад хлопів
стояла одна жінка з невеличким
хлопчиною. Перед ними стояв під-
старкуватий богач з головою ли-
сою як коліно і лиш вузким він-
ком волосся наоколо вух.
.Поки був вереск, лисий богач
і собі спокійно, але коли ЧІіРІ’ЗІІіаі ’ГОГП
иММЕКЗГГУ ОР ІШМ0І5 АТ
0КВАМА-СНАМРАІ6М
почав проповідь і вереск перестав,
богач почав чогось нишпорити
пальцем в вузонькій смужці волос-
ся над вухом.
Шпортав він так довшу хвилину,
аж звернув на себе увагу малого
хлопчини.
Хлопець був не з дурних і зразу
зрозумів чого богач в волоссю
шпортає.
"Коли був крик, то вона боялась,
а тепер стало тихо, то й вона від-
важилась", думав собі хлопець.
Бачучи однак, шо богач таки не
перестає чухрати пальцем в волос-
сю, хлопець не видержав і каже:
"Діду, а ви її виженіть на лиси-
ну то скорше зловите".
'10
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
ч.«.
Др. Капчук-Козаг/'вськнй.
Старий вітряк
або
ВІДОЗВА З МАСЛОМ
До Українського Загалу в Америці.
Народе!
В той сам час, коли кожде жи-
ве українське серце кипить нена-
вистю палає ж надою пімсти до
механіків від “бурси”, “емігра-
ційного дому', під “ради”, від “к
мітету”, від “фондів-бондів”, сиріч
“позички", від "внгравки катедри”,
від банку каблеграмів, телєграмів,
суплікацій та інсинуацій, т. е дро-
ти тих і таких подібних примір-
ників з оловяними очима, з душою
розстебненою на всі гачки та з сум-
лінням такиї завбільшки як зая-
чий хвіст, тих і таких подібних
елементів, котрі впакували неповин
ну Галичину до грабіжної христі-
янської католицької Польщі, котра
чорною саранчою, в реверендах,
сурдутах і без, залягла ту бідну
Галицьку “Державу”, тай огнем і
мечем, тюрмами і шибеницями з?
водить свої варварські шляхоцькі
порядки;
В той саме час, коли ще народ і
слухняні жертводавці не забули за
Архидіякона Підгорецького, о. По-
нятишииа, Ядловсьісого, Лотецько-
го та їх газдівку грішми з “Україн-
ського Дня”, за “120 тисяч” з Ко-
мітету, за газдівку “фондамн-бон-
дами“ Дегельського; коли не ста-
ло вже терпцю; коли чаша мук і
терпіння наповнилась жовчею у
щерть, а весь галицько-український
народ в Америці всюди зриваєсь
бунтом та пімстою проти власних
дерунів і над панами ляхами, ви-
сказуе своє бажанне свободи-волі
від бездушних всіляких “опікунів”;
В тоі час незрівнянного безго-
лова, каригідного натягування до-
вірчивого українця в Америці, Ка-
наді, Бразилії і в краю, в час бо-
ротьби наших рідних братів та
сестер за освободження рідного
краю з віковічної неволі у лапе-
тах своїх і чужих пасожитів, Ти
Народе бачив нас своїх файних
ті хвацьких примірника, вислуже-
них і ипробованих збирачів фон-
дів та жертв, як то ми, дивлячись
сміло вітрови в очи, в днях 26.
27. жовтня, 1922 року в місті Фі-
лядельфії старим спаціром вийшли
з маслом на головах на сонце.
Заїлу, завзяту та повну гроше-
зго врахування раду радили ми
через цілі два дні. Всі ми радили
над справами загально для збира-
чів і росточителів пекучими ^пад
Оідіїігесі Ьу *
справами “народними” — над спра
вами такими, які мают» на ціли
принести добро усьому українськ-
му громадянству в Америці, та
усьому укра.їнському загалови на
цілому світі. (Ая, так і говори-
лось.) А хто може сумніватись у
те доброї* Тому заручить о. Архн-
діякон Підгорецький, Лотоцький,
Ядловськнй, гроші з “Українського
Дня” “120 тисяч” з Комітету, “фон
ди-бонди”, Цегельський і ціла ку-
па праведних діл отців і гепай них
механіків того ґатунку. Найбільше
посвятили “делегати” Українсько-
го того Конгресу способам, як би
“полекшнти" наших братіп в Евро
пі, щоб і знову капнуло щось тро-
хи до “держави” у Відні, а всьому
решту щоб таки тут жаба цицьки
дала.
Щоб прийти їм (?) з помічною
рукою способом Комітету о. Архи-
діякона і дати їм змогу голосни-
ми ділами заговорити перед цілим
світом, перед “визначними та впли
вовими”, як то робив о. Пуньо, Яд-
ловський та Лотоцький, доки гро-
ший стале на трени до Вашінґтону,
щоби таким робом запевнити ще
одну фігу з маслом тим нашим бра
там-героям в рідному краю в їх
змаганнях до свободи і независи-
мости Галицької “Держави”, одно
голосно рішив Конгрес завізвати
весь український загал в Амери-
ці до складання народного подат-
ку. (Коротко й ясно!)
Браття і сестри: наш і ваш рід-
ний край, що отікае кровю своїх
найкращих дітей, глядить повною
вірою на Вас і чекає від Вас по-
мочі, але ми тому на перешкоді, бо
що лиш лапнемо, то пропало й за-
булось. Українське “правитель-
ство”, яке серед найтяжчих відно-
син в порожній кишені і при низь
кій валюті пустої австрійської ко-
рони, держало висок прапор вла
сних носів по віденських кавярнях,
і тепер знову жде, може цось ка-
пне від патентованих збипачів в
Америці, коштом Твоїм, Народе!
Ви самі знаєте, що Ви одинокі, що
можете полізти рукою у власні
кишені і витягнути звідтам, як і
все витягали, ня цю “визвольну
боротьбу”. Подібну “поміч” Ви
шедро давали до тепер. (Правда.)
Дайте й лальше. Дайт доти, до-
ки не здійсниться наш найвисший
ідеал, доки не повста' : св бідна
Українська Держава-Республика.
Знову, тому ручать “120 тисяч”,
“Укр. День”, “фондн-бонди”, Це-
гельський і отець Архидіякон То-
му запорукою і католицька дієце-
зія з тлустими отцями.
“Всі наші змагання, всі наші мрії
звернім тепер в сторону рідного
сей час прийти йо-
складаймо всі чи-
сленні жертви на фонд негайної до
помоги, та спішім з народним по-
датком”. (Ая готі гроші!)
Всі твої внбракці ї?), Україн-
ський Народе, прийшли до такого
заключення (вже 20 років тому
влад), що треба зорганізувати н? 1
український загал в Америці, осві-
домити несвідомих комітетами,
“днями", фондами-бондами, подат-
ками тим подібними “освідомлю-
ючими” артикулами; омогти під-
нятись упавшим, щоб, піднявшись,
сягнули до кишені; та з’єднати роз-
єднаних, як до тепер “єднали” че-
рез звиш 20 років! Дорогою про-
світи, політичної і економічної ор-
ганізації дійдемо мн до такої си-
ли, що легко зможем дати хоч би
й найбільшу поміч нашим братям-
борцям в рідному краю. (А масло
н: головах топиться, топиться, і
капає, капає: кап, кап, кап...)
В основу планової “праці" му-
сить, бути положена єдність, згз-
да і.... жертва. Лише пильним “бе-
реженням” няродногс гооша та
‘‘чесною господаркою” народніми
фондами (ой ті “фонди”, які во-
ни Файні!) южна здобути довірє
загалу, бо без довіря (ая!) широ-
ких мас ні можлива жадна гро-
мадянська діяльність. (Чн не гумо-
ристи? Хтось би подумав, що то
вже инші, а не ті старі “діячі").
Щоби вирішити давні “непорозу-
міння”, “рішив" Конгрес “розслі-
дити грошеву господарку всіх по-
передник організацій, котрі збира-
ли і роспоряджчвали іародним
грошем, бо лише вияснення давнчі:
і “нечесних справ” мож буде на-
пятнувати (самих себе?) тих, що
“нерозважно прогайнували” народ-
ний гріш, та “вказати” на хиои й
недостачі попередної “народної пра
ці”. (А масло: кап, кап, кап...)
“Щоби прийти в поміч “нашим”
голодуючим братам і сестрам на
Великій Україні, Конгрес обдумав
цілий ряд способів”. (Оголоситься
на казаию по церквах.)
“Щобн не допустити до знищен-
ня науки та заведення темноти в
старому краю рішив Конгрес устро-
ювати окремі збірки на рідну шко-
лу в Галичині”, (о. Підгорецький
продасть штаби з бруклинського
мосту своїм парохіянам і гроші схо
ває. Тим і поможеться школам в
Галичині.)
“Щоби зреформувати нашу доте
перішну шкії зу та просвітну ор-
ганізацію в Америці, припоручили
“делегати” Українському Людово-
му (Ьибом'у?) Університетові- скли
кати окремий просвітно-шкільний
з’їзд”. (А то що за “Університет”?)
“Багато нши'- важних справ
“для добра” українського народу
порішив Конгрес". (Матко боска!)
ЙГСфИй! Шо.. схвали та рішення не
ІІМІУЕНЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
ч.г - ‘молот’‘моьот".... ... . -її
ревести в життя, покликав Конгрес
найвисшу народну управу в Амери-
ці, зложену з представників голо-
вних українських організацій і на-
звав їх “Об'еднанем"... попів, дя-
ків, паламарів, комітетовців, фон-
довців, бондовців, і назадинків. '‘Об
єднання Укр. Орг. в Америці ви-
ходить на народний горизонт (у
Філадельфії!) в отсей так важний-
критичний час, час народнього пов
стайня і бунту (за фондн-бонди і
“державу”), час що кличе до ак-
тивної праці всіх синів великого
українського народу. Об'єднання
дальше являється одним одиноким
жерелом з якого помічний-цілю-
ший лік матеріяльний (ойі) може
найбільше причинитись до здійснен
ня великих мрій, правннх змагань,
по довершенню котрих має зійти
сонце свободи-волі в Галицько-У-
країнській Републнці. Об'єднання
Укр. Організацій в Америці Це ку-
зня (правда, стара, засмарована,
дуже стара чорна кузня!) в якій ку-
есь сталевий молот на ломане ска-
ли (ой1) і розбиття кайдан лип-
кої тюрми. (А масло: кап, кап,
кап... з голов проти сонця!)
"Забираючись до цеї праці з по-
святою і пожертвованням, Екзеку-
тива Об’єднання відзивається до
всіх українських громад, централь-
них та місцевих організацій, това-
риств, братств та всіх Українців та
Українок поодиноко:
"Брати і Сестри: Важку працю
зложено на нас. Вірні народній іде,
(так як Підгорецький, Ядловськнй.
Лотоцькнй, Лотович, Цегельський
і инші), ми хочемо виконати її на
добро всего українського народ)’
(“120 тисячі”). Одначе ми не змо-
жемо нічого зробити без Вашого
солідарного та завзятого співділан-
ня (т. є. вашої кишені). Лише в
спільних з’уенллях усього нашого
загалу в Америці лежить запорука,
що ця велитенська праця буде ви-
конана”. (А будуть фонди-бонди,
“120 тисяч", Укр. День, бурси, емі-
граційні доми, університети, банк,
"держава” і купа иншого що було
“збудовано” у власну обіхідку смі
хунів.)
"Від солідарности праці усього
українського загалу в Америці за
лежить ратунок рідного краю та
будучність української еміграції по
всьому світу”. (Правда, але без па-
сожитів та без механіків від комі-
тету, фондів-бондів і прочої дра-
чки та хронічного натягання на-
роде.)
На оригіналі в "Америці”, ч. 135.
з 15. падолиста, 1922 р., ту відо-
зву кінчено такими словами і під-
писами:
“Дано в Філадельфії, осідку-Ек-
"Об’єднання Українських Органі-
зацій в Америці:
Підписи:
“о. Лев Левицький, предсідатель;
М. Коцюк, др. Ст. Гриневецький,
Тео. Грицей і В. Гришко, місто-
предсідателі; др. Волод. Коваль, ре
корд, секр.; М. Дармограй, фін. се-
кретар; Іван Борисевич, касієр; о.
І. Ординський, о. М. Туринський,
о. В. Лотович, др. В. Сіменович,
Ю. Хнляк, С. Г. Скегар, Анд. Тарас,
Н. Левицький, В. Тетанич, В. Шаба-
тура, М. Хандога, М Солоськнй,
С. Бриндзей — радні; о. В. Споліта
кевич, о. М. Копачук та Гр. Пнпюк
— контроля”.
Ото, людоньки добрі, й ціле те
‘•Об’єднання” по гроші до Вас, як
то бувало коли ще жилн-були га-
небної паняти "Рада”, “Комітет”,
“Фонди-Бояди”, "Банк” та инші по-
езії й артикули старої "працьови-
то?’ кузні в Америці. То та кузня,
котра ие кує, а готове з кишень до
стає. Цудовна кузня! Дай і “ша-
рап"!
НЕ МАЄ ЖАДНОГО ЗНАКУ-.
ЖИТТЯ.
Фермер Цяпка має горячку і му-
сить вдатися до лікаря, аби дати
себе збадати. Лікар говорить до
нього:
- Насамперед збадаю пульс, —
прошу подати руку.
Фермерові так зимно було, що
він навіть в кімнаті не зняв рука-
виць з рук і подав лікареві свою
руку в рукавиці Лікар задививши-
ся в хорого і на годинник, не завва
жив того і каже:
— рго-го! То був найвищий час
|У)0К*До лікаря; я вже ие «ю
жмМАпт знаку життя у вас ЧІМ І Ус
ЩО ВИ СКАЖЕТЕ?
Редакція “Молота" одержала від
одного зі своїх читачів слідуюче
письмо:
“Дорогий Молоте: —
Прошу Тебе, помісти від мене
цього листа до “батька” Петруше-
вича у Відня. Лист такого змі-
сту:
у Відня. Лист такого змі-
Отвертий лист,
письмо, "любий батьку", —
Пишу , . ,
Як вам там живеться?
Я одержав листа з краю.
Що вам якось рветься...
Ваші “посли” в Америці
З вас “геци" справляють
Та дурненьким президентом
Вас тут називають.
Лучше було вам остатись
Адвокатом в Сколю,
Чим терпіти такі “смішки'’
таку недолю.
Уважайте, щоб вас там хто
Не післав “ на раки”, —
Тримайтеся непохитно,
Як хвіст у собаки...
Вашу "працю" там у Відни
Я тут все нотую,
А як вас колись зустріну,
То вам “зафондую”.
Теп-цькнй.”
Ну, і що Вн, дорогі читачі, ска-
жете — містити цього листа в “Мо
ЛОТІ”, чи не містити?
Помічник редактора.
ТАКОЖ СПОСІБ.
Заїдає Ольга сливку
РІ ротика скривляє,
Мати стоїть і на неї
З боку поглядає.
А по хвнлн так і каже:
— “Слухай моя доию,
Можеш їсти дещо друге,
Я ти не бороню,
Але сливок квасних не ідж,
Бо тн будеш хора, —
Я не маю чим платити
Ліки і доктора”...
Але Ольга свою сливку
Дальше заїдає
І сміючнся до мами
Так відповідав:
— Сливка добра і солодка.
Моя люба нене, —•
Я лиш кривлюсь, щоб наш Осип
Не відбив від мене...
К. БІжик.
Буржуйка (до жебрака): — І вн
не встилаєтесь жебрати в цій сто-
ОКВАМА-СНАМРАІСИ
12
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
ч. г
Як платять за роботу?
Як не кийом, то палицею.
Філадельфійська "Америка” а
8-го січня ц. р. підносить своїм чи-
тачам ось яку новорічну "цвітку”:
"ЯК ПЛАТЯТЬ ЗА РОБОТУ"?
• Американці.
Дня 3. січня біжучого року від-
булося переслухаяня представників
ню-йорської компанії Стецдард Ойл
перед сенатською комісією, яка пе-
реводить слідство в справі високих
цін Газоліни. Слідство провадить се-
натор Ля Фолєт, предсідатель ксь
місії. Па його запит, кілько платні
дістають урядники Стендард Ойл
Ком., він дістав відповідь, іцо третий
віцепреандеит цеі компанії. Мр. Го-
еард В. Коль, дістав у минулому,
1022 році (47.600, словами: сорок
сім тисяч пятьсот доларів, за попе-
редннй рік (1021) $42.000 а за рік
1019 дістав 135.000.
Инпіий урядник цеі корпорації,
Мр. Говард А. Виклинсои, сказав,
що за минулий рік (1*22) він ді-
став платні 132.000, за попереднмй
(1921) дістав $27.00, а за 1920 по-
брав $18.000 коли то він був мена
джером цеі компанії в Бостоні.
, Українці в Америці.
Президент Гардінг дав шеместію 8-мом членам оргмі-
зшііі Промислонні Робітників Світа, ;щ> відбували довгі
вязннчні кари в тюрмі за участь а иротивосниШ агітації.
Кожному а низ пред.тожеио до вибору... лишитнсе н іюр-
мі, або дозволити иа свою депортацію (прогнаиня зі За.
Тержпа)
(З газет.)
Після зорганізований Обєднаиня
ссйчас на першім засіданню Екзеку-
тиви у Філадельфії дня в падолиста
1922 зайшла бесіда про те, хто пу-
стить цілу машину (а так, так —
машиною тягнути гроші з людей! —
М.) Обєднаиня в рух. Зроблено про-
позицію Д-ру С. Демидчукови, який
мав тсді стале місце осідку в Ню
Йорку. Йому обіцяно "тимчасом”
сто доларів на місяць. Розуміючи
скрутне положення Обєдиання — бо
тоді не було ще ні цента в касі —
та маючи иа увазі загальне (?) до-
бро, Др. С. Демидчук, яко карний
громадянин послухав одноголосного
зазпву Екзекутиви та перенісся до
Філадельфії вже 15. падолиста (ско
чив, як кіт на миш! — М.). Він уло-
жив плянн праці, уложнв відповідні
відозви, прнлагсдив инші друки, зре
датував маніфест в справі мобіліза-
ції на день 17 грудня і другу відо-
зву в справі Коляди на Рілгу Шко-. лід^тьфії, а один з прогестуючихсщгпміимооя з того.
лу, прилагодіЙ4ЙйЄ0ІЙМ до того, що задрде^фк,।-ру др ||_|_||^О|5 дт
Ам. уряд: — 3 нагоди нового року даю вам амнестію: виберіть од
но з двох — або кий або палицю.
ґації, яка вибирається до Веллінгто-
ну, і загалом провадив усю роботу,
(яка виходила на зверх під фірмою
Обєднаиня (деякі люде думали, що
це справді робота Обєднаиня, а то
машинка Демидчука! — М.) У при
знанню за цю високопатріотичну (?)
та видну в наслідках працю всі, (5
кроні одного) члени Екзекутиви Об-
єднаиня, що мешкають у Філядель-
фіі, підмовили ще кількох громадян
у Філадельфії і внесли на засідан-
ню Обєднаиня дня 12 грудня рішу-
чий протест (а так йому!) проти
якої пебудь праці Д-ра С. Демндчу-
ка при Обєднанню. Рівночасно зажа
дали від нього, щоби він не мішався
ся до ніяких справ народних у Фі-
зичним насильством на особі Д-ра
Демидчука (цебто загрозив, що ви
б'є по тім місці, де били австрійські
капралі галицьких рекрутів. — М.),
коли він ігійде межи нарід”.
Що-ж мн бачимо з цього всього?
Перше — бачимо, що др. Демид-
чук хотів-би тисячі брати за уряду-
вання, але нема, так бере сотки.
Друге —• що вже й сотки рвуться.
Трете — як це заявляє "Амери-
ка” — що не тільки соток бракує,
але українські патріотичні баранці
вже й до писків лекторських беруть-
ся.
Пу, що-ж, така їхня воля. А мн
українські робітники тільки сердеч-
Митар.
ІІЙВАМА-СНАМРАІСМ
“МОЛОТ* “МОЬОТ"
14
ПРИГОДИ ЧУДАКА.
(Літні спомини.)
Працював я цілий тиждень
Щей в неділю рано, —
Аж втомився я від праці, —
От доля погана!
Притягнувся у полуднє
З роботи до хати, —
Думав трохи я заснути
Та так відпочати.
Але думки мої бистрі
Спати не давали,
Вони долю мою люту
Все студіювали.
І думав-же я сердешний.
За що так страдаю?
Вже два роки пильно роблю —
Лиш десятку маю.
Нараз двері отворились, —
Моя “мила’* входить;
Уста пишно все складає
І бровами водить:
— “Чого, милий зажурився?
Що грошей не маю?
Ходи милий голобчику
В парку погуляєм”.
Взяв я дурний тай послухав, —
Що зроблю з бідою?
Як заплеще, защебече —
Пратай мій спокою!
Ну, й пішов-же я до парку,
А там — аж клекоче:
Карузелі, ріжні штуки, —
Аж зривають очн.
Взяла мене моя “мила”
1 всюди тягнула
Та все мені лиш до вуха;
— "Я ше тут ие була”™
Кладу ‘‘шусткн” на столець,
Колесо вертиться,
А у моїх кишенях
Вже вітер женеться.
Цілу п’ятку я програв,
Аж стиснули жалі,
Тоді “мила” моя знов:
— “Ходім, милий, далі!"...
Ідем скоро між юрбу,
Аж візки надходять:
— “Ходи, милий голубчику,
Вони нас повозять!"
Візок летить, як стріла,
А мила радіє,
Щось під носом лиш мурчить
Та про ннше мріє.
Як ми злізли із візка.
Пішли “гат доГ” взяти, —
Моя “мила” знов мені:
— “Ходімо купатись!”
Пішли плюском викупались,
До парку вернули, —
Красавнця всього хоче,
Щоб, лиш гроші були.
—“Досить, мила, тих прогульків",—
Грізно відвічаю, —
Вже десятка проминулась,
Лиш на кару маю!”
Коли "мила” це почула —
Махнула рукою:
— "Ти без грошей не хороший, —
Пращаюсь з тобою!”
Скорим кроком відійшла
І в бік закрутила, —
Побачила знайомого
Тай знов зупинилась.
Карим оком підморгнула
І таке почала:
— "Цілий день тебе я тут
Мій любий, шукала!”...
"Я почувши це, закляк, —
Не міг вийти з дива:
— “Чи це, кажу, тільки сой,
Чи дійсність правдива?"...
А вони собі разом
— Нічого й казати -
Почіпалнся за рукн
П пішли забавлятись.
А я тільки прошептав:
— Ось які то люде™
Чекай, кажу, “новий любий'
І тобі так буде!”
Чудак.
Безробітний Джім: — Ех, черевички, черевички! Купив-би я вас.
та біла - себе ие маю кому пр^и, |гот
Оідіїіхеб Ьу СлОСНЯе иіЧГ\/ЕК8ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
° ІІНВАИА-СНАМРАІ6М
КОЛЬКА ВКОЛОЛА.
(Пригода по святах.)
Як сніг падав на дворі.
Гула дико заверюха, —
Піп (українець) лежав
В теплім ліжку і грів уха.
Лежав він собі оттак.
Мов те, що без рога, —
Та думав — що нсвай рік
Принесе нового?
Але звісно — всякий піп
З черевом, як бочка...
Щось кольнуло його в бід, —
Той скричав, як квочка:
—“Ой, Ісуое, боже мій.
Рятуй з цього лиха! —
Це "муншайн" таке різнув.
Що дала Ващиха’’.™
Кіьшашнський.
ПРИ ІСПИТІ.
При іспиті иа інжінєра запитав
член комісії бувшого офіцира обо-
ронця кресів а тепер студента тех-
ніки:
— Без чого ие може обійтися
ні один міст?
— Без діри — відловів певний
себе кандидат...
14
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 2.
ЯК ЦЕ ЗРОЗУМІТИ І погодити?
Мікісоорт, П<-
Саого часу греко-кжтолицьки* піп І. Т.
забрав шкільних дітей до музею (в ПНс-
бург, Па.), шов Та обводити по цілім му-
зею і показати та пояснити те, шо дітям
незрозуміло.
В слідуючу неділю говорив проповідь
про сотворений світа, 1 про всьо шо на
СВІТІ.
— Все те бо» сотворив — каже І Т.
— шість тисяч літ тому назад. Але що до
вас, старі Полупи, говорити, коди вн нічого
не знаєте, нігде ие були і нічого ие виділи!
Ваші діти мудріші в десять пазів, бо були
в музею І ви діти кости звірів, ЯКІ жили
4 міліоии літ назад.
А парафіяне, вийшовши з церкви, ста-
ли говорити:
— Наші егомосць певно помилюшса.
Бо як-жє це так, щоб світ був сотворений
шість тисяч літ тому влад, а а музею е ко-
сти звірів, що жили 4 м ідіоми лВ назад?
— А може 4 міліоии менше, як шість
тисяч? каже другий з гурту.
Робітник.
ПИТАННЯ І ВІДПОВІЛИ
Менвіл, Р. А*.
— Гаврило! виу запита* Чалого, чого
так петрушеаичівці І кареславні справляють
кожної суботи І неділі піяцьки* “геа" ?
— Чалий каже. до вона тим хочуть
зкоикурувати "крейді гаяли" в Америці
— ГааралоІ аиу запита* Чалого, чого
ого колеги поробились такими ширини
богомольцями?
— Чалий каже, шо його колеги ізза
того придурились такими побожними, бо
парафіянки дуже люблять пити “иуишайи".
Отже, коли тії парафіянин ‘лроихиуть" собі
того "муишайиу", то його колеги мають
такі радощі, шо хоч святих виноси І
Гавот іеЯЬ
ОБРАЗКИ З ППСБУРГА
Піна — Сам-дурак-дур«ло. повернув
вже з "конпелю". Ходять на трох, держить
ся за пупець, і к-теие більшовиків, шо то
мабуть через них отець небесний не хоче
йому його "начиння" пофіксуаити. Одна
кубНа иа базарі говорила, шо особисто
була з Іґомостей на фармі. і довідалась
геть всьо чисто, шо ігомость дуже а луже
— нещасливі
Майк зруиував з Кінської Помочи, а
америцькмй Мацько з радости вдягнув
штани мошками иа верха. Зоська, кажуть,
вирвала то* волосок, ,’ЯО то йому так моц-
но щастя тримав
КІльлмегер — чаш Мурґолевнч, кажуть,
студіював перше "Вірою", опісля "пініє" >
прсзбятерїі. відтак скробав моркву у саль-
яішіп, а опісля вже за нашої паняти "брав"
нжіиірію і тому звав себе кільометром. А-
ле бач, иешасте з його Лєльом так пожар-
тувало. шо дістав ляуф-пас і остався тіль-
ки люфт Інспектором Аж ось ,в Дурному
Слові бачимо, що Васьо Шабатурв зробив
йідіїігесі Ьу
Соодіе
Його при будові квадратового лому, вибач-
те, архитектом. Пек тобі!-, посадив огір-
ки, а вродилась цибуле.
Гриць» Брошік. десь пішов понад воду
збирати ойсіерс. Як назбирає миосо то ст-
ворить бучерию в як "зробить" гроші, так
Капшук пукмс йому в пазуху і тоді вже
буде називатися отець Григорій Солонин-
ка - 3 Галушками
Баняк свариться з кубігов. наше вона
йому ленські літи родить. "Яж патріот"
(хоч паршивенький). і з полами сервус
маю, і пай Мишіґси кажуть мені “ви" і па-
на Ліга за председу обрала, словом укра-
їнець хоч розпережися, а тут тобі баба
як иа зліеть лиш: Лем. та лем Ваию, а
подь-но гев". Чим це ие ганьба?
Базар. Щоби розбудити гумор иа бо-
жій лііштацП — сам пша взяв провід. По-
тягнув трохи “домової" І — хотяй святі з
укосе блискали очима, а Миколі аж душа
рогом стала, так у піпн жарту ие було. На
аурах" музика грає, дячок у скрипки кви-
лить, бас гуле. І Сам-дурак викрутасом пі-
шов гопака, підспівуючи:
Молодичко ой иу-иу!
Я до тебе заберусь —
Сахом-паком
Цалком так і т. д.
Ліга я’е і співає:
О* ти Вана добрий зух
Спустив би ти скоро дух. —
Пошептали, обікрали.
Нас як дурнів полишали І
- - На здоровле, віват ившя влада 1 06-
едианна доларове"
Рекрути рокують. Куратори, тростістн,
вся Ліга з Чорного Дому і всі решта уряд-
ники сліпої Таньки та Івана Мокри.іл за
грати до соронатої армії. Якісь чорні духи,
весною з'їхали иа них. загатили ті "Ада-
Г КНИЖКА
П. Н.
ЯК ПОПИ ТУМАНЯТЬ НАРІД!
Хто хоче знати, яких штучок попи вживають. аби об-
дурювати парід, хто хоче знати, що таке релігія, і звідки
вона взялася, І хто хоче знати як боротись проти релігій-
ного обдурювання проти кропила і кадила, той мусить цю
книжку прочитати!
Книжка мас 128 сторін друку І коштує всього
50 цт.
Шліть замовлення на адресу:
а 414 Еаиї 9(Ь 8*., Ь’езг Уогк, N. V.
ОгідіпаІ (гот
иМІУЕЙ5ІТ¥ ОР ІШИ0І5 АТ
£
мові сльози" до магазинів оф Ю. С, а їх
самих асентерували. Казали: ігомость ма-
ють голос, — хоч відьмачий, а все таки
мають. Та ба, нещастя як рал подавилось
одним оком через Мацькові окуляри і от
по одному закутих ведуть відбувати манев-
ри в поперечньому убранню
Термячмп.
ШЕВЦІ, ІІО31Р!
ЛІ Пес, Канада
Пошукується старокраевого шевця з до-
брою практикою, котрнй-бя умів зашити
“височки" тутешнім пльоткаркам. Мусить
уміти дратви сукати по старо крайсь єн, бо
гКаиадіян ме*д" показались за слабі на
старокрвєві "писочки". Отже, охотиики,
зголошуйтесь якиайскорше, бо через ольот-
ки ие мож вулиці перейти.
Тисячі ліків були Пробоваиі і показа-
лись безуспішні до неї пори.
Хто хоче мати сталий (хоч тяжкий)
“джлб” — просимо слати ашісапЛ па адре-
су: Товариство Жіночого Язикомельства.
Лі Пес, Май. Канада.
Саш.
ПЕРЕПИСНА РЕДАКЦІЇ
Матвій Костомаха. Ми думаємо, що не
так. Це ие "мамалига", а чистий "гуляш",
я котрім і паші кавалки маса плавають.
1 Вгфазшович. Не нашиться.
Усім тим. що прислали матеріал до Мо-
лота. Голубчики, сміхуичнш, помічники
Молотка"! Нівроку святковий настрій так
"поділяв", що матеріалу назбиралося в
"Молоті" віта копичка (Не вірите? — За
це Нам ручить самий Шпичка.) І тому тяж-
ко було всьо переглянути. Як трохи відсап-
нем, то всьо "перестудіюем”. Держіться
кріпко і не гнівайтесь.
иНВАИА-СНАМРАІбМ
4.2.
“МОЛОТ* “МОЬОТ”
15
З МІСЦЕВОЇ “ТВОРЧОСТИ”.
ПІСНЯ “ПАТР1ОТКИ”-БАЙҐАЛИ-
' ЧИ БАЙҐАЛИШ1
ПагсА~ку, н. ДЖ.
(Щось ніби на нуту: “Гоп мої
гречанники”.)
А я собі пишна пані
У місті Пассайку, —
Послухайте добрі люде
Розкажу вам байку.
Вихваляюсь, що я добра
І довгоязика,
Що всі дурні, лиш я мудра
(Як та коза дика).
2) Гоп моя головонько,
Гоп дурна бідна, —
Чом ги моя головонько
Така непотрібна?!
Все я рию на робрчих,
Як безрога руда,
І тимсамим вихваляюсь,
Що я дуже мудра.
Обмовляю всю громаду,
А себе не знаю,
Бо я дурна уродилась
І така сконаю.
2) Гоп моя головонько,
Гоп дурна бідна, —
ом ти моя головонько
Така непотрібна?!
Свого мужа я нагнала,
Не хочу ’го знати,
Бо він не хтів по дурному,
Так як я. скакати.
А я вберусь в жовту сукню
Та в пан> хн сині,
То за мною “муншайнерн” —
Як за брагов свині...
2) Гоп моя головонько,
Гоп дурна бідна, —
Чом ти моя головонько
Така непотрібна?!
Підслухав Пассайський.
НОВИЙ НАКЛАД
РІЧНИКІВ “МПЦОТА5’
ЗА 1921 РІК.
Товариші! Перший, наклад
річників “Молота” вичерпа-
ний. З’огляду на велике замов
лення, ми зробили новий на-
клад. Не відкладайте на довго
свого замовлення, а шліть йо-
го зараз з залученням $2.50
на ад су:
МОЬОТ
414 Е 90і 81. Не* ¥огк, N
і
І
І5
З
В
і
£
%
НОВІ КНИЖКИ!
ТІЛЬКИ ЩО ОДЕРЖАНА ВІД ВИДАВНИЦТВА “КОС-
МОС” ЦІКАВА ДЛЯ КОЖДОГО РОБІТНИК/.
1 РОБІТНИЦІ КНИЖКл ПІД НАЗВОЮ:
Карл Маркс
ЙОГО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ
Написав Ю. Стеклов, переклад з російсіхого під
редакцією Е. Кас’яневка.
Це перша книжка на українській мові, котра обширно
описує життя Маркса і йогс діяльність. Обов’язком
кождого робітника і робітниці набути цю книжку і
ознайомитись з життям великого учителя.
Книжка має 110 сторінок друку.
ЦІНА 25 ЦЕНТЕ..
РЕЛІГІЯ І КОМУНІЗМ
Ця книжка поділена на 15 розділів і написана в формі
лекцій, дуже популярною мовою, С Мінімом. Автор
цеї книжки по Жов гн іій Революції за півтора року
прочитав 25 лекцій в Росії по релігії. Ця книжка -
стенографічні записи тих лекцій. Кожний» що прочитає
уважно цю книжку кілька разів, може самостійно ви-
ступати перед масою і давати лекції про релігії.
ЦІНА ТІЛЬКИ 25 ЦЕНТІВ.
СПЕЦІЯЛЬНЕ ПРЕДЛОЖЕНгІЯ.
ЦІ дві книжки мож набути хождий тільки за 25 центі*.
Для цього треба разом з цими книжками замовляти
збірку поезій відомого українського про.*"—*рського
поета М. Тарновського, під назвою:
ШЛЯХОМ життя
КОТРА КОШТУЄ В ОСІБНІЙ ПРОДАЖІ $1.50
Кождий замовляючий разом ці три И'ИЖКИ -.Одержало
їх тільки за $1.75.
Користайте з нагоди і за так малу ціну постарайтесь
набути ці три вартісні кнцжки.
ЗАМОВЛЕННЯ ШЛІТЬ НА АДРЕСУ:
КПЬТША рцвь СО,
414 Е 15і 9іЬ «тШй®1 Тгот^иг уокк. N. У.
1)ІчІ\/ЕР<5ІТУ ОЕ ІШІ\іОІ5 АТ:
ІЖВАМА-СНАМРАІСМ
МОЛОТ** “МОЬОТ"
Ч. X
Жарт над дитиною.
Той жарт в над тобою, дитино- Тебе поставили тут з таланом до музики, літератури, мистецтва і науки, —
а також до добробуту і забави. Але — заставляють тебе більшу честь твойого життя иа змагання і боротьбу
за життєві конечносте.
Я ие хотів-би тобі цього казати, дитннс, але все-ж воно так в. Це є жарт, — чортівськяй жарт над тобою,
дитино!
ПЕРЕКОНАВСЯ.
Коли я дізнався із наукових кни-
жок, що нема скляного неба і все-
лення зовсім инакше побудована,
як попи нам тлумачать, то я відра-
зу перестав вірити в ріжних бо-
гів. Я собі думав тоді, що попи з
панами видумали для нас піст, щоб
для них більше мяса було. Відтак
я мав доброго і розумного това-
риша, але він був зовсім мало-
письменний і я йому тлумачив, що
вся попівська наука е дурна ви-
думка, і я йому доказував багато
фактів котрі я тільки знав, але він
все опирався і не дуже зі мною го-
дився на всьо.
Був початок літа і ми в ту пору
різали в лісі дрова. Спека була не-
виносима: піт заливав очн, а ко-
ло нас роєм носились летучі "зві-
рнкн”, цебто ріжяі комахи — вели-
чини не менш, як цаль. І тії кома-
хи падали на нас, як дощ та без-
церемонно впивались в наше тіло
і ми не мали жадного способу до
роботи 1 беякорнстно боролись з
нечистою силою. Мені,квадла/росг
пука серце, але що подієш? І я став
сміятись над товаришем. Кажу до
нього: “Перехрестись і помолись
свому богові, може і відступить
лиха сила!” (А на нього гірше па-
дали ніж на мене, бо його піт
лучше любили). Мій товариш кла-
деся отже ниць і хреститься і ма-
хає руками і ногами... Але кома-
хи ще грізніше гудуть і атакують,
як і поперед. А в мене аж сльози
нагнало зі сміху, — хоч і сам ру-
ками махав, як скажений!
Потім мій товариш кричить: “Бо
же! — невжеж тобі та зараза у-
годнійша ніж я, хрещений чоловік?
Я добуваю собі хліб трудом і ллю
піт, а тая погань нічого не робить
та ше ссе мою свячену кров... Вже-
ж я тобі більше молитися не буду
і свічки мої в церкві більше го-
ріти не будуть — нехай тобі ко-
махи моляться і на свічки віск но-
сять.
Я вже й не довідувався хто його
переконав — комахи, чи я? Тільки
від того часу в церкву він більше
ЗВІДКИ ЗНАЄ?
— Перед годиною я зістав бать-
ком.
—• Хлопець?
— Ні.
— Отже дівчина?
— Такі Але звідки їм знаєш об
тім? Я-ж прецінь об тім нікому
не говорив!
НЕВИМОВНИЙ ЖАЛЬ
Один лисий чоловік стоїть перед
фризіернею і дуже засукувався.
Надійшов його приятель і питає:
-- Чого Ти тут стоїш такий сум-
ний?
— Тут у тій фрнзієрні я послід-
ній раз стриг собі волосся, — ска
зав лисий з великим жалем.
В ШКОЛІ.
УЧИТЕЛЬ: Сину, як зовешся?
УЧЕНИХ: Не знаю.
УЧИТЕЛЬ: А якже кличуть те-
бе до обіду?
УЧЕНИХ: Мене не кличуть; я сі-
С. Шимко. дикі мвсітди сам скорше як всі.
1)МІУЕЙ5ГГУ ОР N015 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІбИ
РІК V. Ч. 3. 1. ЛЮТОГО 1923.
МЕЧУ ¥ОКК, N. ¥. ІЕВКСАКЇ 1, 1923. той V. Л 3.
МОЛОТ
САТПРИЧИО-ГУМОРПСТИЧМИИ'
ІЛЮСТКВАНИЙ ЧАСОПИС-*»-
Капіталіст: — Ну, брате, знала мати яких близнюків родити! Ми в двійці що захочемо, те
робим!
Марс (бог війни): — Ти лиш старайся аби я завсігди мав що до роботи, то тоді нам обо-
їм поведеться.
Робітник (плює в рухи): — Я зараз пішлю вас обоіх під три чорти, то тоді вже заживу
в спокою раз на все.
ОідШгеб Ьу Соодіе
Огідіпаі Ггот
ОММЕКЗІТЇ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
□КВАМА-СНАМРАІ6М
“МОЛОТ"
Сатярмино-гуморастични* даотижнеанк. аиходшн 1-го і 15-го
кождого мкашх
ПЕРЕДПЛАТА:
№ Ні ............................. » »
На аіа року ......................................... 1.00
Продано» число ........................................ 10
Редакція ярИЬіаа рукописи, писані виключно чорнилом І на одні*
сторінці аркуша, при чім рукописи не зк|па*тнса.
"МОЬОТ"
ТЬа Цкгаіпіап пехпрараг Гот ааііга апй Китаї рокІМав
петі-топіМу Ьу “МОЬОТ" СО.
414 Бат »-1Ь 51г., — Ке» Тогк, N. ¥.
ВІГВЗСКІРТІОИ ЬІЗТ:
Опа Уваг
8іх топііи
Яіпдіа гору
М.0»
1.0*
.1*
Епигчсі на мсопО-сІава іааПаг Зар. 14. 1*21, аі 1К« роп оГГІее аі
Иа» Тагк, N. Т. тніаг іка Асі оі Малії 2. 1*7*.
РІК V. Ч. 1 1. ЛЮТОГО 1923.
ИЕУУ УОКК, N. ¥.
ЕЕВКНАКУ 1, 1923. УОЬ. V. М 3.
Ой починають греміти.
Ой починають греміти
Вісти про близьку війну;
Ой починають скімліти
Знов про “вільну вітчиму" —
Ой ну І
Довго крутили магнати
(Діло їх — вічно крутить),
Довго не хтіли сказати
Що в них на думці сидить...
Ах, цить І...
Ой готовиться завзято
Грошолюбивий тиран
З догом проклятого морду
Пити червоний шампан —
Із ран.
Ой починають тріщати:
"Згода народів" і “мир”;
Ой починають ма/нати
Приготовляти свій пир —
На жир.
Ой починають кружляти
Поти і ноти кругом;
Ой починають магнати
Ставити справу ребром -
В шолом.
Ой піднімається хмара
На європейських полях;
Голуб з галузкою мира
Десь у безодню застряг —
Аж страх!
Справа нової розправи:
Рур, грекотурки, Мозуль —
Може принести антайті
Много богацтва (Чи дуль?)
Ах, куль!...
Ой починають греміти
Вісти про близьку війну;
Всі захитати беруться —
Тільки свою “вітчиму"...
Ну-ну!
Анїлія в Азії має
Цінний “родинний’’ свій край;
Франція в "ріднеє" преться —
В рурські багацтва за Райн...
Гай, гай!....
Колькою в боці їм вічно
Той більшовизм навісний,
Що на горлянку антенті
Круг затискає тісний —
Страшний!
Ой починають греміти
Вісти про близьку війну,
Ой починають магнати
Свою роботу брудну —
Ой ну!
Гей пролетарю всесвітний,
Ти, но народився з мук, —
Скорше візьмися за дім:
Захопи владу до рук —
1 бук.
Таран.
ОгідіпаІ ?гот
ІІММЕКБІТУ 0Е ІШІЧОІ5АТ
ОКВАМА-СНАМРАІС^
ОідііІгесІ Ьу
Соодіе
Ч. 3.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
з
ІСКРИ,
ПетрушевичіЬський ‘Т/кр. Пра-
пор”, що видається на віденськім
загумінку, подає новинку:
“На засіданню зоенні... коміса <и
у Москві мав, як кажуть, заявити
Грецький: “Доля льозансько- кон-
ференції буде вирішена аж тоді, ко-
ли червона армія появиться в такім
місці, де Керзон і Поанкаре не на-
діються”. 1 додає “Укр. Прапор”:
“Поживемо — побачимо”.
Думаєте, панове Петрушевичівці,
що з бразилійських лісів — де ви
невдовзі опинитесь побіч свого
“представника” — побачите Євро-
пу? Пусті надії!
«
В кабінеті президента Гардінґа,
в пятницю, 12. січня, відбулась го-
ряча дебата над одною собакою,
що належить до якогось там місце-
вого постмайстра. Як подає преса,
президент годиться розвести шир-
шу дебату і сказати остаточне рі-
шення, коли одержить більше ін-
формацій відносно тої справи.
Отце то справа. Важна справа.
Над нею і дебату варто розвести і
рішення варто дати. Бо це-ж не
щобудь, а собака пана постмай-
стра.
А то бувало — жінки і діти по-
літичних арештованих, обдерті і
голодні, тягнулись до Вашінґтону
та непокоїли пана президента та-
кими нісенітницями, як розбирання
справи над увільненням вязнів!...
ПхуІ...
•*
*
Думав-би хтось, що нині патріо-
ти — хоч-би й чорносотенні — не
є поступові. Не так. Ось я вам до-
кажу.
Подивіться на “наших” (дітько
казав, що його) патріотів з Джер-
зи Ситі, Філядельфії і прочих “цен-
трів” — як іони вживають слово
“негайно”. Колись ми розуміли, що
негайно — то значить скоро, за-
раз таки, не гаючись аиі на мить. А
нині, ось дивіть, патріоти вж > о-
коло пів року товчуться зі своїм
“негайним* фондом для пана Пе-
трушевича і міністрів і все ще на-
зивають негайним.
В чім-же заключається “поступ”?
А в тім, що не придержуються
старих понять, але навпаки — “тво-
рять” нові. Це бодай відповідає
їхньому догниваючому істнуванню.
•*
«
Подає преса, що в Польщі — з
розпорядження президента міні-
стрів Сікорського — на мурах Вар-
шави появилися оголошення на-
глих судів для столиці Річипоспо-
литої, іким підлягатиме ряд зло-
чинів. За тяжкі злочини грозитиме
кара смерти, за лекші тюрма від 8
літ аж до смертельної.
Забули ще додати, що за най-
більші злочини, — за такі, примі-
ром, яких допускаються панове мі-
ністри, пан президент і вся поль-
ська шляхта зі своїми пахолками
жандармами включно — за такі зло
чини зі всім те карається.
*•
*
А елєграма з Женеви подає, що
швайцарське правительство висла-
ло місію до Канади, щоби прові-
рити можливість найдення праці
для безробітних в Швайцарії, бо
зріст виказує, що число безробіт-
них зросло в останніх часах до
100.000.
Чи не прибавили-б швайцарські
капіталісти ше з по 10 годин ден-
ної праці тим робітникам в Швай-
царії, що ще тепер покищо працю-
ють? А тоді певно число безробіт-
них зросло-би в двоє.
*«
*
Сеньор Муссоліні заявив — як
це доносять з Італії , — що “мер-
твий парламент (такий як тепер
існує в Італії) є одинокий добрий
парламент".
Ну, що-ж, коли йому так подоба-
ється мертвота, то нехай потішить-
ся, що недалекий той. час, коли не
тільки парлямент, але й взагалі ці-
лий капіталістичний лад буде —
мертвий.
Швидкий.
В БУРЖУАЗНІМ КАБІНЕТІ.
— Радьте, панове, як зарадити безробітю...
— Принесіть сюди карти!... , ,
Огідіпаі Тгот
1)МІ7ЕК5ГГ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
ЗАПИТИ І ВІДПОВІЛИ.
— Що станеться з басейном
Рур?
— З Рур нічого не ст —іеться, але
з тими, що вступили в Рур станеть-
ся те, що вони вилетять через руру.
*
— Муссоліні заявив, що “мер-
твий” парлямент є найкращий. Чи
можна з ним згодитись?
— Так. Але і Муссоліні був би
кращий, наколи-б він був мертвий.
«
— Для чого польська шляхта пе-
реводить мобілізацію?
— Для того, щоби мати параду
над своєю могилою.
♦
•
— Чи можлива в Європі війна?
— Так. Але чи можлива буржуа-
зія в Європі після війни?-
**
*
— Що хоче завести Петрушевич
в Східній Галичині?
— Цівілізований спосіб бороть-
би проти польської шляхти, себто
рачковання у ніг буржуазії.
*
— Яким судом найбільше послу-
гуються американські капіталісти?
— Судом линч^.
— Що робиться тепер в “вільній”
Ірляндії?
— Рідна буржуазія показує свої
здібности.
Дядько Микола.
Оідіїігесі Ьу Соодіе
4
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. і
Мексиканська історії.
Крівава драма в 2-х частинах
Костя Котка.
Частина Е В Мексиці.
— О, мої дорогі батьки, скоїлося
величезне нещастяі
— Що таке, наш любий Дієго?
Чи зашкандибала твоя біла кобила,
чи може наймити Діяця підпалили
твоє ранго?
— Гірш. Мене... обрано... на Пре-
зидента республіки...
— Кріпись духом, сину мій. Це
лихо раніш чи пізніш повинно
спіткати кожного чесного мекси-
канця... Ти бачиш, твої старі бать-
ки не плачуть... Адже з давких да-
вен у Мексиці кожного президен-
та вбивають через два дні після о-
б рання.
— Але я ще молодий, батьку.
— Не сумуй, синку, краще по-
проїдай свою жінку й дітей та пере
пиши на мене чекову книжку. *
— Це я вже зробив. Мене роз-
стріляють, очевидячки, тільки зав-
тра, так що перебуду цей вечір
з вами... Що це? вони вже йдуть?
Прощай батьку! я вміраю, як че-
сти ий мексиканець, що виконав свій
громадянський обовязок...
Піф! паф!
Частина П. В Варшаві.
— Вітай мене, тьотю: мене обра
но на президента Республіки...
— А що, хіба в тебе не відібра-
но міністерської теки? Казали ж,
що всім вам дадуть по шапці—
— Так, по ціліндрові трохи да-
ли, але всеж таки я — президент
республіки...
— Єзус-Марія! Здійснилася мрія
мого життя... А що, президент —
це більш чи меньш од царя?
— Більш. Царів убивають, а пре
зндентів — ні.
— А все-ж таки, це, може, небез
печно?
— Ну, я ж обраний волею наро-
ду, І нарід мені прилюдно дору-
чив владу над цілою державою... А
в нас не те, що голову держави,
але й ларшивенького міністра ще
не вбивали... Шо це? Хто це там з
револьвером? Ой він цілить у ме-
не! Гвалт...
— ПІф! паф!
Кость Котко.
ЮЮОООХ
КОРЕКТНО.
М.: — Добрий день, містер Н.! Я
чув, що ви разом з жінкою будуєте
новий дім.
Н.: — Ага!
М.: — Коли-ж ви думаєте пере-
нестись до нього?
Н.; — Скоро лиш буде укіиче-
ний.
М.: — Коли-ж він буде укінчеиий?
Н.: — Ще заки ми до нього пере-
несемось.
М.: — Скільки підлог буде в тім
домі?
Н.: — В кождій комнаті одна.
М.: — Не це; я питаю як за ви-
сокий буде дім?
Н.: — О-о-о! А буде около п’ять
тисяч.
М.: — Здається, що один з нас
дурний.
Н.: — Може; здається, що і я
трохи пустий на голову.
М.: — Мені інтересно, як ви ула-
дите середину?
Н.: — Поставлю наоколо стіни, і
тоді буде середина.
М.: — Пождіть; у вас є меблі для
долішних кімнат?
Н.: — Ну, є.
М.: — Де-ж ви помістите меблі
від горішних кімнат?
Н.: — У мене їх немає.
М.: — Але єсли’б були?
Н.: — Я лншивби їх там де во-
ни тепер є.
М.: — Куди будуть виглядати ва
ші вікна — північ, полуднє?
Н.: — На двір.
М.: — (Відходить) — Містер Н.
— я ніколи не думав аби чоловік
без розуму міг жити.
Н.: — Знаменитий стан вашого
здоровля доказує зовсім противне.
ХХКХХХХ
В ШКОЛІ КАПІТАЛІСТИЧНО!
ДЕРЖАВИ.
Піп (хотівши росказати учням
про святу тройцю і каже): “Маємо
ріжних святих і всякі божества. А
ломимо того, найсвятіщі, но Івасю,
що?"
Івась (син робітника): Найсвя-
тіщі...
Піп (помагає): Найсвятіща тро._
Івась: Найсвятіщий Троцькнй...
Ю. К.
ххкхххх
“ЕКСПЛ ЬО АТАТОР".
— Нераз буває так, що чоловік
аби й не хотів бути експльоатато-
ром — мусить ним бути.
— Як це так?
— А так, ось слухай: я живу з
товаришами в одній кімнаті; вони,
знаєш, курці, а я ні; і купують вони
щодня тютюн, або готові цигарет-
ки, за свої гроші тай курять —
здорово курять! — а я тільки си-
джу собі побіч них та втягаю за
дармо дим з їхнього тютюну. Зна-
чить — експльоатую їх.
ХХИЧХХХ
ГАЧКИ.
ХТО ЗНАЄ ЩО МОЖЕ БУТИ?
Запер двері перед
носом емігранта,
що хотів увійти і
працю
ОідіЕігесі Ьу
Опт ьу лкт гоика
А за рік-два може
таке статись, що
кликатиме тай ні-
не піде
Колись попи були ще дурніші
ніж тепер їхні парохіяне. їхня бай-
ка каже, що “господь” помішав
людям мову, коли вони будували
Вавилонську вежу. А тепер люде
їздять европлянами аж понад хма-
ри, так, що й найвищі вежі ще-
зають з очей, але “господь” мови
їхньої їм не мішає і вони всі пре-
красно себе розуміють.
Не велика в тім ріжниця: адво-
кат або кат; піп, або гороховий
сніп; а-постолн, або постоли; “ми-
рова” конференція, або морова ін-
флюенція; горівка, або самогонка;
темний чоловік, або подертий че-
ревик. _
ОгідіпаІ (гот с Ш|",ко-
1)МІ\/ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
“МОЛОТ" "МОЬОТ"
“З’їзд".
ПРИЗНАКИ ЦИВІЛІЗАЦІЇ.
Ходять слухи*
Ходять слухи, що редактор львів-
ської української патріотичної “Сво
боди" — п. Фе! дор.ців вже дістав
медаль з білим орлом на однім, а
з портретом пана Пілсудского на
другім боці.
Ходять слухи, що медаль цей він
отримав за “патріотичне" почуття
і щире співділання з паном др. В.
Бачинським — в напрямку угоди з
“брацьмі Полякамі”, цебто з поль-
ською шляхтою в Східній Галичині.
Ходять слухи, що редактори джер
зисітської “Свободи" вистали гра-
туляцію редакторам львівської
“Свободи” — з нагоди осягнення
найвищого (може нзйнищого?) сте ’
пення “патріотизму'’.
Ходять слухи, що галицькі па-
тріоти мають набити більше мела-
лів, які роздавано-б всім, що перей
дуть ДО ЗГОДИ з польською шлях-'
тою.
Ходять слухи, що на тих медалях
має бути вирито — на одному боці
свиняче рило, а на другому ковба-
са. Це хруням найбільше до вподо-
би.
Ходять слухи, що такі медалі ма-
фійські патріоти, а також і каналій-
ські патріоти від “Українського Га-
ласу” та ріжних “Руснаків".
Ходять слухи, що всі жетво-
давці “Негайної Помочі", “Націо-
нальної Позички" і т. п. також о-
тримають такі медалі, як п. редак-
тор львівської “Свободи" Фе Угор-
ців або такі, які галицькі “патріо-
ти" думають видавати.
Ходять слухи, що в недовзї від-
будеться урочисте перенесення "у.
ряду" 3. У. Н. Р. з Відня до Вар-
шави.
Ходять слухи, що Петрушевнч
каже, що й вій не ліпший від Фе!
дорціва та Бачииського.
• •
Ходять слухи, що иа случай пе-
ренесення Петрушевнчового "уря-
ду" до Варшави — представники
Петрушевича, як Назарук, Мишуга
і прочі — будуть зноситися зі сво-
їм “урядом'^ посередно через поль
ські конзуляти.
Ходять слухи, що це робитимуть
вони на те, аби замаркувати свій
погляд, що — "кожний нарід шу-
кає собі завше якогось союзника".
Ходять слухи, шо ще багато е
новин про українських чорносотен-
них патріотів, але про це другим
(Малий фейлетон.)
“Будемо тповап".
(З промов "нирмоип" Ам-
товіж па в*>аді моиріісііа Па-
риі 1»-ХІ 33 р.)
“Сварка горці зйомі".
(З орожом Нормам там пав).
1 Антоні й був.
І Марко був.
1 Трепов був.
Іще сорок ом чоловіка їх було...
120 монархічних організацій бу-
ло представлено...
І зали для засідання була...
1 богові помолилися...
Сіли...
— Ну?І
— Що “ну?!”.
— Починайте, владико... Ви най-
старші, з благодаттю, вимолені,
випрнчишані Починайте.
— А може-б ви, Марков, почали ?
1 ви ж, як той казав, не аби хто...
Починайте ви...
— Е ні... Починайте ви, владико...
Тут святе діло... Тут тілько бог...
А я... Я лаявся, я матюкався... Бла-
гословляйте...
— Високі збори. Зібралися оце
ми тут. Богові милосердному помо-
лимося... Треба, значить нам нада-
лі... Уповать... Будемо уповать... Це
моя конкретна пропознц я в орга-
нізаційній справі... Инших нема?
— Нема!
— Голосую! Хто за “уповать?".
— Одноголосної
— Слово належиться Н. Є Мар-
кову!
— За цей рік високі збори, про-
робили ми величезну роботу... Про-
хали про дозвіл зібратися в Чехо-
Словаччині Не дозволили. Прохали
в Німеччині. Не дозволили. Проха-
ли в Польщі Не дозволили. Проха-
ли в Італії. Не дозволили. Прохали
в Англії. Не дозволили. Оце зібра-
лися... Велику працю проробили...
На далі в практичній роботі про-
поную таку резолюцію: “Смнрись
гсрдий человек".
— Хто проти?
— Ніхто...
— Ухвалюється...
— Чого ж ви плачете, Марков?...
— Ех Ваше Превосходительство!
Хиба я колись так балакав.. Як у
думі, пам’ятаю... Вийшов би оце.
— Смирись!! Рас... Распрасмн-
рись!...
А тепер...
Бу*Ші7ЕН8ІТ¥Г0Р ІШМОІ&Г В"ШН"‘
ІІЙВАИА-СНАМРАІСМ
“МОЛОТ” “МОЬОТ”
ч. 3.
Галов, рахувати, тай гаридуі
Вважеети, чос я цими днями ни
дужи то справуюси з рисподен-
ціями, рахувати, до нашого слав-
ного “Молота”.
Воно, вважеети, ружні, рахува-
ти, причини були, тай чоловік стра
тив, рахувати, рахунок. Найгірше,
жи тра, вважеети, вганети з ідного
кінця всиленної в другий, ну, а на
таке тра, рахувати, часу.
Ни досить, жи на вашій, раху-
вати, земли є досить комедій, то
ще і по инчих, вважеети, планетах
час від часу трафляютси розмаїті
“фони”, ну і чоловік, вважеети,
мусит ВСЬО ВНҐІТИ.
Ікос, таки ту в нас, на Марсі, вва-
жеети з'явиласи делегація від ме-
шканців Шпіцбергену з протестом
проти того, жи, рахувати, буржуа-
зні диржави скрізь держат свої
розмаїті кохеренції, а на Шпіцбер-
ген, рахувати, ни йдут хоць з іднов
таков кохеренціов.
Тай, вважеети, Марсіянн, рахува-
ти, почелн брати ту дилігацію на
сміх, а я кау до них, кау: Та ви
ни так дуже желуйте, бо мусіли-
бисте годувати в себе тих банкро-
тів, рахувати, бо вони типер лише
самі економічні кохеренції трима-
ют, без центів.
Инц ті дилігати, взєли, рахува-
ти, тай з тим забралиси.
А я зараз, вважеети, взєв тай по-
плив до Лозанни, рахувати, де то
буржуки хтіли перехитрити Турка,
рахувати. Али вам вже всім відомо
ек воно там йшло тай йде на тій
кохеренції. А я лиш скажу, жи ми-
ні здаєси, жи Турки, рахувати, бу-
дут мусіли іще раз обамбузити а-
ліянтів, то тоді ті послідні будут
май инакше вогорити.
Отуж я на тій Лозанні богато ни
тримавси, бо хтів ще дальній роз-
глядатиси, рахувати. Инц я так
плив собі поводи аж до Хранції,
рахувати, де то буржуки почина-
ют вже прилюдно варЮвати. Вва-
жеети, той ґинирад Вош, /кї? лю,
завши возитси з хранцусков армі-
йов гей та баба зі ступов, хоче,
вважеети, допняти свого і, рахува-
ти, захопити гет цалу Німеччину.
Саме як я плив поиад той францу-
ватий край, то Вош і инші вошинє-
та аж попріли так рихтувалиси до
нової війни, рахувати.
Али я так, вважеети, розрахував,
жи вони з тої війни пожитку ни
будут мали, так єк ни мали з ми-
нувшої. Хиба лише приспішат свій,
рахувати, фертик.
А. вважеети, паршиві Паскудскі,
рахувати, Поляки, і собі почели
рипатися. Вони так само належут,
рахувати до вошивої фамілії, то
мусєт то робити, що й вошинєта.
Инц, здаєси, жи ми знов будемо
мати новий циркус. Али то вже на
шур буде гостанній циркус, бо вже,
рахувати, робітникам по цілім сві-
ті того аж по вуха і два рази так.
А ще аби ни забути написати
єкто я був нидавно коло неба.
Вважеети, захтілоси мині знати ци
ангели, рахувати, і в зимі ходе так
єк в літі в маминих льолях, раху-
вати, і босі, а ци може мают екі
кожухи.
Инц я, вважеети, вступив по до-
розі до неба, рахувати, коло рай-
скої брами, тай хтівим трохи роз-
глєнутиси. Али я ни мав щісте, бо
світий Питро, рахувати, такий був
злосний жи клєв гірше Марка. Пи-
таю я іго, що то за троблі жи він
так сипле компліментами, а він во-
бернувси та єк ни зареве: Гони на
сто чортів, най і дух твій ту ‘
смердит! Ви, кае світий Петро,
там на зимли іднакові! Коли,
хувати, папа римский потрафив
ні прислати на крісмас презент
ни
всі
ра-
ми
за-
мість цигар'в ікусь капусту, ци мо-
туз, то шо допіру з такими єк ти?!
Али я зараз вговкав світого Пи-
тра і сказавим му жи я, рахувати,
з ним свиний ни пас, тай най він
ни так дуже рипаєси. Али все ідно
мусівим забиратися з під райскої
брами, бо ни мігим ніц цікавого
побачити.
Инц то всьо шо я мав написати.
Тримайтиси цупко.
Ваш рахувати,
Хведір Шпичка.
ЩО ПІП — ТО ЗЛОДІЙ.
(Принагідний спомин.)
Чи правда цему, що сказано
чи правда нему, що сказано в
наголовку? Я кажу, що правда. Бо
наколи-б піп не любив “злодіюва-
ти”. то він не був-би попом.
Пригадую собі, як у старім краю,
зараз таки в другому селі від нас,
була собі дуже бідненька церков-
ця, — а тому бідненька, що при-
хожане тієї церковці були також
біді"
ПРИ ПЕРЕГЛЯДАННЮ
КАЛЕНДАРЯ.
— Ой мають тут також Івана Зо-,
лотоустого!
— Так щож тут дивного?
— Дивуюся, що навіть тоді вмі-
. ҐЙМ1?їшЗД0Жувати беззубим 30-
юбачив піп, що кепсько; що ЧкиГзуйи'. ю. К.
им(УЕК5ІТ¥ Ог ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6М
ьсма йому такого роскішного жит-
тя, яке другі його колеги по реме-
слі мають, тай взявся на хитрощі,
-— цебто красти, але в такий спо-
сіб, щоб не знали, що він зло-
дій.
Одної неділі він взяв з церкви
золотий хрест, а щоб прихожане
не кинули на нього підозріння, то
він навмисне відчинив одно вікно
в церкві, — ніби то туди злодій
лазив.
На другий день якраз було свя-
то (“Святого Неробітника") і лю-
де посходились раненько в церкву.
Прийшов і піп. Заглянули, що в цер
кві одно вікно відчинене, та давай
за злодієм шукати. (А злодій та-
кож шукав!)
Шукали, шукали та не знайшли,
тільки побачили, що нема золото-
го хреста.
Вийшов піп на середину церкви
та давай заклинати того “злодія”
та бога молити (подай господи
другого!). Коли побачив, що йому
вдався цей плян, — що люде не
догадалися, що то він сам украв
хрест, тоді сказав, що натомісць
треба купити другий — хоч сріб-
ний, як вже не золотий.
Селяне зі сльозами в очах поча-
ли знова приносити гроші на срі-
бний хрест.
Через якийсь час, коли купле-
но срібний хрест, то й з тим сріб-
ним сталось тесаме, що з золо-
тим'.
Але на цей раз селяне обури-
лись і не хотіли більше купувати
хреста, а подруге — не мали вже й
за що.
Піп побачивши, що більше хре-
стів не буде тай не буде на чім
робити бізнес, почав кричати на
селян та називати їх ріжними пога-
ними словами. А нарешті каже: “Та
що будете цілувати, як прийдете
в неділю в церкву? — Хиба мене,
як обернуся задом”?!...
Ох, як почули такі слова селя-
не! Як закричали: “Прости госпо-
ди!” Та як почали попа “цілува-
•ти” — хто де тільки міг!... Доти
“цілували”, поки не признався, що
то він сам обидва хрести покрав.
Аж до нашого села вістка прий-
шла, що піп покрав хрест, і за те
його били.
А що? Чи не правда, що піп зло-
дій?
"МОЛОТ" “МОЬОТ"
»
З воєнних настроїв.
І.
Брязнула француська шабля,
Хляпнув, бритійський кальош;
На Німеччину шле військо
Маршал Фош.
Тріснув десь гранат на полю...
Закурилося... туман...
Випив чарку на відвагу
Міде ран.
В парламенті зароїлось
(Хтось казав, шо в кабаре);
Загулявся по “лицарськи"
Пуанкаре.
Брязнула француська шабля,
Затріщав кальош-гранат;
“Славні вождя" вже гукають
На віват.
П.
У Франції заручення,
В Британії залицяння;
У першої запивання,
У другої хвилювання.
У Франції готуються,
До весілля ладнаються;
В Британії хвилюються,
Самі себе страхаються.
У Франції — Н'меччина
Сидить колом за спиною;
В Британії — Туреччина
Із нафтою — бензиною.
У Франції заручення,
В Британії залицяння;
У першої запивання,
У другої хвилювання.
ПІ.
А в Мемелю гук, гукі
Литовські повстанці:
Франкському бурмістрові
“Сипнули по штанці".
А в Мемелю диво, —
Чудацькі признаки:
Н мецька там поліція,
Француські вояки.
А в Мемелю гук, гукі
Гукнули гармати...
А хто буде утікати —
Не знати, не знатні
IV.
В Італії чорна сотня —
Фашісти, фашісти:
Король радий, що затихли
(На час) комуністи.
В Італії чорна сотня, —
Фашісти гуляють;
Робітники — їхні “геци"
Лиш на вус мотають.
V.
Направили греки треки,
Відшукали попереки,
Почухали свої ‘'беки"
І почали говорити,
Чи не можна-б відновити —
Кемальовнх турків бити?
Але слабі їхні треки,
Блудні їхні попереки.
І сверблять їх дуже “беки”, —
Тому греки вже й не знають.
Що тепер робити мають,
И тільки росказів чекають.
VI
Більшовик ие привик
Ждати на дурниці, —
На весілля вже пече
Смачні паляниці.
Як прийде слушний час —
Буде частувати:
Наїдяться буржуї
Будуть танцювати.
Пуанкаре — Мілеран
Від танцю охлянуть;
Хляпне Фош, як кальош,
І фігу дістануть.
Б ум-буж
В АМЕРИКАНСЬКІМ СЕНАТІ
Сенатор Норіс виготовив “бнл", в котрім говориться про створення державної корпорації а
капіталом $100.000.000. для заготовлення і продажі фермерських продуктів. І здається, що тільки та-
кий “відламок" Фермерського Блоку потрапить збудити стару ре^і^^і^^уголошуе бесіди за під*
могою корабйЛййй ІІММЕНБІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІСМ
а
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 3.
ї лискавиц*.
Чі ’ чули Зг товариші, читачі “Мо
лота”, байку глупу про дурня та
його ступу, що кудись від ко сь
втікав і ступу на ' плечах таскав.
Як пристало на дурака? Це все
байка така. Але... але... Все нам при
ходиться потверджувати теорію
Дарвіна про еволюцію, що все йде
еволюційно. Значить, шо давно бу-
ло все простіше, ''чи тепер навіть
і дурні. Колись були прості дурні
тягались зі ступою. А тепер дур-
ні вже стали (розвинулись) доско-
наліші і — як колишні прості дур-
ні тягатись зі ступою — то тепе-
рішні досконаліші (капіталістичні
дипльомати) дурні тягаються з кон-
ференціями.
**
. *
Ще в иишій байці говориться, як
дурний заяць ішов утопити збан-
к; і привязав збанок собі до шиї
тай книув у воду. Збанок з по-
чатку не наповнювався водою лиш
крутився на воді, а заяць глумли-
во приговорював: — “А боїшся?!
Еге, боїшся! О. таки втоплю тебе.
Втоплю!”
Коли заяць так . оворив, зба-
нок поволи наповнювався водою
і починав поринати та заяця тя-
гнути у 'оду. Тоді заяць почав вже
не тої співати: — “Ні, иі, пане Зба-
иьовський, я лиш так жартую. Де-ж
би я вас утопив? Я лип гак собі”...
Але збанок тимчасом наповнив-
ся вщерть водою і булькнув у во-
ду тай заяця затягнув за собою.
І втопився заяць.
А знов тепер глядіть в сучасну
політику і. тих “зайців” — як “з( -
нок” наповняється водою, і слухай-
те як незадовго за заяцем лиш
бульки стануть на “воді”, а заяць
буде страхати жабів, бо лиш жаби
заяця бояться.
♦ ♦
♦
Редактор “Укр. Голосу” у Вінні-
пегу, побачивши свій найновіший
портрет у “Молоті” нєможр налю-
буватись* іии. Він тішиться... Зна-
єте чим? А тим, що — каже — в
тій дині (в редакторовій голові)
є ще зернята... Добре бую-б по-
казати тую диню (голову редак-
тора “Укр. Гол.”) і з середини. Ми.
робітники, знаємо і так, що в тій
дині (в' голові редактора “У. Г.”)
зернята погнили і все на продаж.
Хоч гнилий “стоф”, то для дураків
є знаменита пожива.
**
{Нарешті найдосконалішії дурні
від ступи рішились розпочати
“мир”, бо вже надокучило тягатись
з ступою і нігде немож “олію” зро-
бити. Англія нарешті заявилалійо,^ Т
вона ніяк не відстфіді1Ед(и))54|імр0001Є
(а про олій в банці не згадує,
значить лиш баньки хоче). А Тур-
ки заявили, що баньки не дадуть.
Англія каже: — коли Франція має
баньку, (галицька нафта), то чо-
му-б я ие мала? Я також якась хо-
зяйка. Як-же мені без баньки го-
сподарити? І хозяйці Франції
“щось” ие стає в її господарстві. І
вона “щось” хоче від Ніі-рччини.
Тут в цій хвилі робітники можуть
мати нагоду “помогти” своїм “хо-
зяїнам”.
Ріжок.
ЩО ЗНАЧИТЬ СЛАВА.
В одній фермерській місцевости
в Канаді зійшлись одного вечера
дооколичиі фермері до крамниці
і розвели балачку.
Одні говорили про погоду, дру-
гі про худобу, а инші мучили по-
літику і економіку на підставі до-
слідних газетних відомостей.
В самім кутку склепу зійшлось
пів тузіна фармерських “спортів”,
знаних в околиці як добрі амато-
ри стрілецтва. Були між ними та-
кі, що потрафили зістрілити в
однім дни і по кілька диких ку-
рий, не вчисляючи сюди тогл, що
в додатку вони стріляли і по
кілька кулаків жінкам лежи очи.
Штіф Валуватий, один з ні х,
що недавно повернув з Брітіш Ко-
люмбії, куди він їздив шукати ро-
боти, саме розказував як він хо-
див полювати на медведів.
“Богато дечого трафляється чо
ловікови на такій виправі”, толку-
вав з пересадою Штіф, опершись
ліктями о мішки з мукою. “А вже
найбільша пригода трапилась мені
коли я вистрілив до сплячого ме-
дведя мою послідну патрону”.
Штіфові слухачі знали з його по
ПОГОНІ ЗА СЛАВОЮ.
Перший хлопець: —
Мій батько може виби-
ти твого батька.
Другий хлопець: —
Мій батько іаробляє
більше грошей, як твій.
Третий хлопець (щоб
не остатись без хваль-
би): — А я можу собі
сам завязати краватку.
передних оповідань, що Штіф ніко-
лі ае хибив, то й тепер почали роз
питуватн Штіфа, що він зробив з
убитим медведем.
“Та коли я иа той раз не поці-
лив”, — поправив Штіф.
“Ото мусів той медвідь дати вам
гону, Штіф!” — замітив один слу-
хач.
“Кому, мені?” — гордо переб”в
його Штіф. “Ви знаєте, ки при-
сєсто боже, той медвідь так зди-
вувався з того, шо я його не поці-
лив, що відразу умлів!”
Занотував Бамбіс.
ДУМАЛИ, ЩО МЕДВІДЬ.
Православний архи-піп
Ішов раз по стріті,
А за ним цілим роєм
“Америцькі” діти.
1 кричали, і ревли,
1 плескал» в руки,
І просили, щоб зробив
Які небудь штуки.
А я так їх гамував:
— “Годі вам кричати,
То особа є свята, —
Гріх поневажати”.
Але діти все своє
— “Штуки зроби, штуки!”
1 кричали, і ревли.
І плескали в руки.
С. ШИМКОь
ЗАГАДКА
Вгадай, що то є: Гроші, які ось
тут стоять, наповиилиб залізничий
вагон і вмістилибся блосі до жо-
лудка?
— Гм... Ну, так це радіум...
— Яке там радіум! Це висліди ве-
ликодержавних капіталістичних кон
ференцій.
Ю. К.
ІЛ\ІІ\/ЕН5ГГ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІбМ
-МОЛОТ- -МОІЛТ-
ПРОТЕСТ.
Рабська натура хиба аж тоді здобудеться і;з дрібку “протесту", коли вже іі випадків не стане.
ВИКРУТИВСЯ.
(Правдиве.)
В Тернополю під час ярмарку се-
лянин якось наїхав на переходив-
шого через вулицю старого єврея.
Піднявся крик, шум. Прийшов по-
ліцай, списав проюкол і діло опи-
нилось перед судом.
Селянин бачив, що прийдеться
потрясти кишенею, або посидіти
кілька місяців в Івановій хаті. Але
пійшов порадитись до адвоката.
Розказав як діло малось. Адво-
кат покрутив головою, подумав і
каже:
— Знаєш, справа погано стоїть.
Тебе засудять. Жадних доказів тво-
єї невинности нема. Але постій! В
мене зродилась думка. І реба встру-
гнути штучку. Наколи вдасться —
добре. Чи ти згодишся те зробити
що я тобі скажу?
— Чому-ж би не згодився!
— Добре. Коли прийдеш на роз-
праву вдавай з себе глухо-німого.
На всі запити судді не відповідай
нічого. А решта само прийде.
Настав день розпртви Пеоесяу-
хав суддя єврея ирм<!Туні\цІ0
переслуханий селянина. Але той на
всі залити — ані словечка. Єврей
почав нервуватнся. Бачить, що є
якась штучка. Не витерпів і закри-
чав:
— Паяє суддя! Він не німий. Він
тільки так вдає!
— А ти по чім знаєш?
— Бо я чув тоді як вій гугав, і
то ще так голосно!
Присутні на суді і сам суддя ви-
буяли сміхом.
— Як чув, то чому не втікав?
Селянин зістав оправданий.
Передав Дядько Микола.
ЧИ СПРАВДІ ВАРТО?
“Варто жити тисячу літ!’’ — ска-
зав один чоловяга в захопленню.
“Наколи-б ви позичили свому
сусіде ви долара на тисячу літ иа
5 процент, то вам сусід по тисячу
літах буде винен самого проценту
$104,064,620,917,985 083,392”.
"Та воно ніби так — каже другий
— але ну-ж той сусід не схоче від-
дати ані пятки ані проценту, то
чи ж виплатиться тоді стільки ча-
ПРИЧИНА.
Здибає кум кума
На вулиці раз.
— “Простіть, мій любенький.
Спитаю щось вас:
Скажіть, будьте ласка,-
Чому воно це,
Що ваша Явдоха •
Сміється усе?"
— “Причина тут проста, —
Кум другий сказав: • ;
Жінки всі сміються —
Так бог уже дав.
Як першу женщину
З “ребра'’’ бог стругав,
То дуже сміявся
Я до неї моргав. . ’.
Тому і Явдоху
Сміятись кортить...
Це ви їй, любенькі,
Повйнні простить".
БялижннськиЛ.
ПРАВДУ СКАЗАВ.
— Коли я тобі позичив 25 дола-
рів, то ти казав, що це на дуже
короткий час.
ОядДак/гтобі, слово, що я не мав
ишУЕвзітт ццж^ат
ІІКВАМА-СНАМРАІ6М
•МОЛОТ" “МОЬОТ"
ч. &
Мої різдвяні троблі.
А най ему пек!
Я тїмував, що таке буде!
Хиба-ж мені першина?
Але чим раз то гірше!
Як так дальше буде йти, то біг-
ме — або в кальвіни запишуся,
або найси преч каже — косов сн
вязи відітну. Бо бігме вже крипір
надходить!
Ніякі свита не мож відпровади-
ти, як бог прнказав, щоб я не мав
гамбарасу з тими кальвінскими ин-
ґлікамн.
Бігме під знмлев знайдут хри-
стиянина і там зминтрожат і не
дадут все відпровадити, як бог при
казав.
Вже щоби між індіянами жив,
то більшн того троблю ни мав-би,
що між цими цивілізованими нн-
ґліками.
Бігме, що ні! Сто раз ні!
Али я зачну з “кіиця" і виложу
вам все як на вільбарі.
На перші свита, важаете, було
так:
Прнстарала стара все що бог при
казав. Націдила трохи тої то... що...
важаете... тої... Бо як-же, важаете
без того відпровадити свита, як
бог прнказав?
На свитий вечнр постив я цілий
день. Вечером стара все злагоди-
ла, як бог прнказав, і сіли ми до
вечері: я, моя стара, дочка і мама.
Випили ми, важаете, по порції, по
другій, по третій.
Лишилоси може з пів вока в
шлянці на столі, а решту може з
гальон неповний в сховку.
Ми почали колядувати, як бог
прнказав. І тільки сказали: “Бог
предвічний народився", — а тут,
як грім, два поліцмани в двері —
“рип'’!
Я зараз стімував, що то буде
тробіл, коли заберуть горівку. Схо
пив я отже обома руками шклянку
і лиш: голь-голь-голь! п’ю аж по
бороді тече. А один поліцман при-
скочив до мене і лап — за шклянку
і каже: — 'Толами. Джан! Ворі
ду? Дрімьк?”
Але я ии дурний пустити з рук.
Він собі — сіп! а я собі — сіпі і
перевертаю шклянку.
Коли вже була порожня, тоді я
пустив шклянку і кажу: — “Ну,
гура гел тепер!*
А він подивився, що шклянка
порожна тай каже: — Ворі дуінг?"
А я кажу: — “Ннвнрмайн, дацо
орайт!"
Та нічого нн помогло. Мине за-
брали до корту і я мусів переси-
діти в криміналі аж до другого
дня. Потому я заплатив 25/дУляоів
і вийшов на СфрМГСсі Ьу\^О
На другі свита, иа Малайку, було
так:
Зібралисмося, як бог прнказав.
Зробили цапка, медведя, бичка, ло
шачка, заїзду, цигана, циганку, ді-
да, бабу, Маланку і таке ннше по-
длуг того інтересу, як бог прнка-
зав і ходимо по хатах.
Нараз дивлюся, а ту стає "бо-
га”, а з "боги” вилазять щось 4
поліцаї тай до нас: — "Вацимерн
бойс? Ціркус?"
Я зараз виступив і почав поясню
вати, що то 'тунайт голи Малай-
ка”, а ми все робимо, як бог при-
казав. Нічого не помогло. Забрали
всіх до корту. Там ми поплатили
по 5 дулярів кожний і вийшли.
На послідні свита, на Арддн, вже,
важсети, була така воказія:
Встав я рано, взяв губку, банячок
на воду тай п.шов “за водов”. На-
брав води, запалив губку до трій-
ці тай знов іду до дому, як бог
прнказав. Аж недалеко хати зди-
баю якусь ннглічку. Дивлюсь — ку-
чері так файно позакручувала. Ну.
думаю, треба тибе посмалити, як
бог прнказав!
Зрівнявся я з нею і починаю він-
шувати п свитами. А вона стала
і стоїть. Я поставив банячок з во-
дою на землю, лапаю її кучері і
смалю. Вона в крик. Ну, звичайно,
її діло кричати. Поматулькавсн я
з нею трохи, але посмалив на всі-
штирн части. Що правда, обмикав
трохи кучері, але я тому не винен,
бо так бог прнказав.
Пустив я її. Вона кудис з криком
побігла. Я взяв воду і пішов до
хати. Обійшов я раз хату, обій-
шов другий раз, обійшов третий
раз, як бог приказав. Входжу до
хати і — що вн скажете? Не встиг
я посмалити своїх в хаті, як тут
знов — “рип”! і до хати входять
два поліцаї з тою инглічкою.
— “Шо ти хотів робити з тою
лейді?” — питає один.
А я кажу: — “Натінг, містер по-
ЗВЕРНІТЬ НА ЦЕ УВАГУ!
Мвогі з читачів "Молота” звертаються до нас за
Календарем "Молота" на 1923 р. •
Отцим звертаємо увагу усім тим, що замовляють
— або думають ще замовляти такий календар — а-
би припали до відома, що цього року "Молот" не ви-
давав жадного календаря. Ті, що хотіли-б ще кален-
даря за 1922 гий рік, нехай вирази з зазначують це
при замовленню.
Адміністрація.
Огідіпаі (гот
ІШМОНМЇ
ІІКВАМА-СНАМРАІ6М
ліцман".
Тоді поліцай питає тої инглічки:
— "Лис вон”?
А вона каже: — Єс!
Тоді поліцай забирає мене до
корту і на другий день я запла-
тив 50 дуляр.в кари за дурні нв-
глійскі кучері.
Я в корті вияснював, що я не ви-
нен, що то вона винна, що не да-
валася посмалити, як бог прнказав,
але що говорити до дурнів? Фер-
тик і дацо!
І тепер, коли мені приходять
які свита, то на мині шкіра трісе-
сн. Тепер думаю вже скорше не
буде троблю як на великодні сви-
та. І то на шур буде. Хиба би я в
кальвіни записався, або пристав до
індіянів або — найси преч кажи —
вязи косов відтяв. Ріжок.
МУДРА ГАНУСЯ.
Каже дівчина до мами:
- “Ходіть тут мамусю!”
- “Що там сталось? — каже мати.
Що сталось, Ганусю?”
А Гнуся: — “Ходіть скоро,
Пригода тут сталась:
Миш по горшку собі бігла
Тай в молоко впала”...
— “А що-ж. доню моя люба.
Ти з нею зробила?
Чи виияла її з горшка.
Чи там полишила?”
— "Не журіться — каже доня —
Все я по ладнала:
Я до горшка за мишею
Ще й кота післала!...”
К. БІжмк.
ОСЕЛ.
Чоловік (до жінки, шо сидить
в цирку і бачить, як тресований о-
сел вклякає перед публікою на
коліна); Бачиш стара, таким самим
був і я перед 15 роками, як вклякав
перед тобою.
Жінка (не дочула): Ну старий,
чого тут дивуватися. Осел хоч і
вчений, а... а все залишиться ослом.
Однаково, чи вій молодий, чи ста-
ч. Зі
“МОЛОТ” “МОІЮТ”
11
Заплатиноький:
Ходіть скорше і не стійте
Ростворивши рота;
омагайте тягнуть біду, —
От, диви голота,
Ще й сміється!...
Вншньоьський:
Та і правда! Гей ко-ма-а-н!
Помагайте піднимати,
Бо як зараз не удасться.
Шкода пера в руки брати,
Помагайте! Ч„го-ж стали?
Репен
Панове Товариші! Ще, ще троха,
Буде вам, й мені
Редакційне крісельце,
ОПОВІДАННЯ БУВШОГО РУСЬКО
ГО ЖОВНІРА.
— Е, що ви там верзете про аме-
риканського жовніра! І такий і ся-
кий. І то він може, і це він може.
Я вірю, що .н може. Але чому мо-
же? Тому, що бере ЗО долярів мі-
сячно. Хиба можца дивуватися, що
маючи в кишені гроші, кжна шту-
чки встругувати? Та з грішми і ду-
рний потрафить показ: 1 себе лю-
дям. От хай ваш американський
жовнір покаже себе без грошей.
Дудки! Нічого не встругне. Тому,
що його мозгівниця слабо працює.
Тай вона і працювати не потребує,
бо за неї тридцять долярів працює.
Цілком инакше справа малась з
російським жовн'ром. В нього моз-
гівииця працювала, як сільської
жінки язик. Мусіла працювати. На
двадцять шість копійок в місяць
не розживешся. Дайте таку платню
американському жсвніровІ, так він
за тиждень сам себе злинчує і Ку-
Клукс-Кленів на поміч не покли-
че. А ми в Росії жили і тіґїїіе^іа-
□ідіїігесі Ьу
О Боже! Помагайте,
Або чорт вас побере.
Ленчнцький:
“Я копаю й підкопую,
Кілько лише можу,
А тягнути її дальше —
Хай Шкварок поможе.
Шкварок:
Гей штап друзі,
Спускайте вниз небішку-небогу,
Не піднялисьте ще добре,
А вже повно і ороду
Всі г' Шквасна
А хто-ж смороду наробив
Як не ти, наш пане?
Чом в Нк йорку не тримав
Язик за зубами?!
І. Шпак.
сом і добре загулювали. А це тому,
що гарбуз не половою був наби-
тий, а мозгами і то людськими, не
телячими.
От я вам розкажу про один слу-
чай, свідком і учасником котрого
я був сам.
Служив я в кавалерії на передмі-
стю Москви. Недалеко від касарні
був дім купця, який торгував без-
рогами. Під нашою кухнею з ран-
ку можна було бачити гостей ча-
стенько. Помий було багато то й
безроги загощували.
Одного ранку прибігає до пене
наш кухар і каже: — Слухай Іване
візьми пару хлопців та поможи ме-
ні устроїти одне діло!
Я догадався і чім річ. Покликав
трьох хлопців. Пішли ми на двір.
Загнали безрогу в тісний куток і
там почастували її кухарським но-
жом. Занесли в кухню і почали п
парити. Кров гарненько на дворі
присипали піском.
Тільки ми почали працювати над
приведенням в порядок котлів, як
вбігає вартовий і кзже, що
разом з командан'гом до ка^гід'па' ^гогп
иМІУЕК5ГГ¥ ОЕ ІШМ0І5 АІ
с рні. Трохи злякалися ми, але гар-
буз запрацював і винайшов вихід.
Взяли ми безрогу вже опарену,
занесли до мертвецької. Положили
н: стіл. Накрили покривалом. За-
світили свічку. Дали одному жов-
ніру псалтир в руки і приказали
читати.
Входить командант з купцем до
касарні. Почали шукати. Перевер-
нули все до гори ногами. Нічого
нема. Заглянули в мертвецьку. Ди-
вляться на столі мертвяк. Скинули
шапки. Перехрестились. А коман-
дант питає:
— Хто памьор?
— Свинухов, Ваше Високородіє!
— Жалко! Харошій салдат бил.
Дай бог йому царство нєбєсндє!
Купець вибив три поклони. Ки-
нув піврубля на “Красний Хрест”
і вийшли.
Коли купець вийшов, вернувся ко
мандант тай каже:
— Молодий падлєци! Занесіте
половіну ко мне на дом, а половіну
пускай рота унічтожит!
— Слушаем, Ваше Високородіє!
Ну й гуляли ми в той вечер! Ка-
сарня тріщала від гуку! Ану ска-
жіть, чи зробить таку штуку аме-
риканський жовнір? Н'коли! В него
не стане розуму на це. От що!
Дядько Микола.
НА ВІЙСЬКОВИХ ВПРАВАХ.
Вояки стоять в рівних двох ря-
дах, старший перед ними на переді.
Статний: Значить так: Як скажу
раз, то всі підносять праву ногу!
Отже: Р-р-раз!
(В ряді один вояк підніс замість
правої ноги, ліву.)
Старший: Ну що за чорт! Хто
там відразу підніс обі ноги?
Ю. К.
ЧОТИРИ ГРІХИ “ВОПІЮЩІ до
НЕБА”
1) Ксч робітник працює на хліб
насущний, а в голоді жне.
2) Коли всякому баламутові
дасться натягнути з грошей на так
звані “патріотичні" ц’ли.
3) Коли не старається вступити
в революційну робітаичу партію.
4) Коли не старається освідом-
ляти себе читанням книжок і т. п.
Переконаний.
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
12
“МОЛОТ* "МОЬОТ"
ч. «.
АМЕРИКАНСЬКІ “ЛЕИДИ"
РЕЛІГІЙНІ БАЛКИ.
НАШІ ДІТИ.
До лоєра *) прийшла жінка
Тай стала благати:
— “Поможіть мені, мій пане,
З мужом розвід взятиГ
Лоєр каже: — “Дайте факти —
З якого поводу
І на якій ви підставі
Хочете розводу?
До розводу треба прецінь
Подати причину...
Може муж ваш упиваєсь, —
Б'є вас і дитину?..."
Жінка каже: — “Я причини
Не дам, бо не маю.
Та я-ж за те сто доларів
Вам ось тут складаю.
А ви прецінь на те лоєр-----
Робіть, як пристало;
О причини не питайте...
Ще чого не стало?!•
Я вам тільки одно скажу:
Я його не люблю,
Бо від него є гариіщі,
То я їх голублю...
Питаєте, чи не б’є муж
Мене?... Що за сила!?
Та як-би він мене вдарив •—
Я-б його вдушила!»
Мій муж мусить все до чиста
Всьо собі зробити, —
Щей уважно, щоби мене
Чим не образити.
1 “діиерку" сам готує —
Бо я би не встала...
Бігме боже, що я й нині
До полудня спала!»
А як прийде муж з роботи —
Мусить йти до склепу
Щось купити на вечерю, —
А иі — то халепа!
По вечері, як звичайно,
Він начиння миє,
А мені аж стає смішно,
Як він стогне — пріє.
Дальше — я намочу рекси,
Він йде зараз прати,
А я собі іду иа “шов”,
Або в ліжко спати.
А як пейду візьме в шалі.
То в'н уже знає —
Як би отворив коверту —
Шо його чекає.
То-ж навчився мені пейду
Все цілу давати;
За те може часом нікля
На тютюн дістати.
Ще й до того мусить мене
В руку цілувати;
Як би ие хтів — часом може
По зубах дістати!”
Лоєр довше ие видержав,
Закричав, як з ліса:
— “Іди бабо, іди звідси, —
Геть іди до біса!..."
) До адвоката.
Говорять собі релігійні люде ВСЯ-
КІ иісенітніці, котрі часто доводять
до смішиостн. А я й думаю: має
хто йти иа комедію, то ось нехай
послухає що вони говорять:
“Є такий народ, що татарами
зветься. Тії то татари їдять кінське
мясо і лють кобиляче молоко а
ми, хрещений народ, того ие ро-
бимо. Чому воно так? Ось чому:
Коли татарський бог ходив по
землі, то наші предки в нього не
вірили. Взяли вони женщину з ди-
тиною та всадили під жолоб і ка-
жуть до нього: — “Коли ти прав-
дивий бог, то вгадай що тут є під
тим жолобом?"
А він каже: — “Кобила з лоша-
тем".
Наші закричали, що не вгадав,
а коли відвернули жолоб, то звід-
ти вискочила кобила з лошатем.
Тому то нам не можна їсти конини.
Так само й жиди не їдять свини-
ни через те, що робили таку прак-
тику з нашим богом.
А те, що аиглікн їдять зелені
жаби, а ми иі. теж має в собі щось
спільного. Ось воно як”.
Так то гострять собі релігійні
люде. Чи-ж не варто це було запи-
сати?
а Шнмко.
ФІЛЬСОФІЯ дитини.
Пошо мене мама що рана так
дуже мне водою, коли потім знов
сейчас витирав на сухо?
ПЕРЕШКОДА.
— Чоловіче! що люди не гово-
рять про тебе. Страх!
— Що-ж такого?
— Кажуть, що Зарнцькнй уда-
рив тебе в лице.
— Та так.
— А тн шо на те?
— Я був-би йому віддав, коби
не перешкода...
— Яка-ж то перешкода?
— Та, коли я підносив ртку, щоб
віддати, а він меле тимчасом дру-
К. Біжмк^, гий рм...
ОідіСІ2Є(і Ьу СзООЗІЄ
Питала раз донька мами:
— “Слухайте мамусько, —
Як цей братчик називавсь,
Що нам приніс бузько?"
Мама каже: — “Доню мов.
Я сама не знаю
Яке імя буде мати, —
Я тата спитаю.
Донька стала, задумалась,
По хвнли пнтує:
— “Скажіть мені, люба мамо,
Звідки бузько знає?
Коли ім'я брат не має —
Як міг бузько знати
Де цей хіопець прнналежить
— До чиєї хати?..."
К. БІжик.
ОГОЛОШЕННЯ.
Прошу всіх українськз-русскиї
пидавництв в Америці і в других
краях — вишліть мені по одному
примірникові видаваних часописів
і журналів, а як можливо то й по
одному примірникові видаваних
книжок, на адресу: Сов. Україна,
п. Погребищі, на Київщині, Вол
статистику М. 0. Прилуцькому.
Прохав другі часописи о пере
АРУ*-________________________
Читаєте •'Молота” і првциуйте
яовкх передплатяяків!
Пишіть па слідуючу адресу:
МОЬОТ
•Г* ЧИТАЙТЕ!
“УКРАЇНСЬКІ ЩОДЕННІ
ВІСТИ”
Це < одинокий робітничій
часопис к Америці, котрий ви-
ходить щодня окрім неділі. Цей
часопис мас своїх кореслондея.
гів в Еяропі. як також в ріж.
ивх центрах української емі
грації в Зт Державах і в Ка.
Передплата виносить
В Еаропу ........ 110.00
В Злучених Державах:
На рів ........ 7.00
На 6 місяців ...
На з місяці ..... а.оо
Передплату шліть, або пншіп
по оказове число на адресу
Тне ІЗкнаіиілн Оаіьу Метмз
501 Е. Ній м. N1* ¥втк, И.У.
мвиїїімш^мшккаяіаааднимжаамш
ІІИІ\/ЕН5ІТ¥ ОР ІШІМ0І5 АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІ6М
ч. X
"МОЛОТ* "МОЬОТ*
іа
“СВЯТА ВІЯНА",
кірнсг». ги.
Дорогий "Молоте”! Знаю дуже добре
твою силу, якою ти побиваєш всьо що
тільки стоїть перешкодою в роб.тничому
поступі, отже посилаю тобі нову вістку в
цієї місиевости, — пітьми і помологм.
31-го грудки, 1922 р., иа р.чіом паро-
хіяльиїм мгтінгу скупилася з попом — а за-
разом предсідателем парафії — слідуюча
трагедія: »
Отець "Дрн... дріт., і не перестань”
(так мсншс-більшс називається то* его-
носць), яко предсідатель. по закону своє-
му — розпочинаючи своє діло: "Царю не-
бесний" — закінчив: "душам нашим”.
Але в тій хвилі деякі з його стала зау-
важили, що иа цім мітіигу вже ншнй секре-
тар л не той, шо був попередио. Визолить,
що слеш, 'Дрн ари... і ие перестань ' сам
собі його вибрав. ВСІ почали кричати і за-
разом посипались ргжиі запити ло отця
Дрн... дрн.. за рокні його надужиття.
Розуміється, отець "Дри_. дрн... і ие пе-
рестань" прнказав своїм поліцаям, які сто-
яли коло дверий готові на все, аби вони
викинути тих. шо ставили запити
Одні і тії-ж самі барани почали “тата-
тжь” і зробилася чиста війна. Билися кріс-
лами, ножами 1 т. їй а як попало, то І зу-
бами кусалися. Кров полаялась всюди. Хто
міг то втікші куди попало. Геть вікнами
почали всі платися. А так спритно "летіли”
через вікна, що — кажу тобі, дорогий "Мо-
лоте", — виглядало так немов “господь
бог" вже за життя подавав парохіянам і
слугам своїм ангельські крила. Каїку —
виглядало так тільки, бо в дійсности крил
у ник ие було 1 муеіли так "летіти".
Один старий вже парохіяяиіі Назар-
ко Причинок — хотів своє життя спасти
утечою, тією самою дорогою куди піл і
НОВИЙ НАКЛАД :
РІЧНИКІВ “МОЛОТА" і
ЗА 1021 РІК.
Товариші! Перший нлклал і
річників "Молота" вичерпа-
ний. З’огляду на велике замоа
лення, ми зробили новий на- і
клал. Не відкладайте на довго
свого замовлення, а шліть йо-
го зараз з залученням $2.50
на адресу:
МОЬОТ
414 Е. 9іЬ 8». Иете Уогк, N. Т.
ОідіГігесі Ьу
ляк. але піп ях побачив, що за ним супе
старий 50-літннй Причинок, та як не обер-
неться, як ие шпурне його а розккоепу тов-
пу. то той лелаи виліз звідпі живий. А по-
пиия полетів з "актами" і тільки тою гру-
бою головою трас як гадина. От вам І на-
ука.
Отець "Дри . дри... І не перестань" ви-
брав з поміж усіх тільки сімох і засхаржив
до суду. І присудили їм у суді заплатити
по 14 доларів з центами. А одна жінка хо
лила до отця "Др«— Дри..”, щоби він прий-
шов висповідати іі мужа на смерть по тій
"війні”. Тоді і тую жінку заарештовано І
вона мусіла заплатити 14 доларів (тільки
через те, що хотіла аби чоловік не вмер
“з гріхами"). Так. такі
Гей, пврохіяме, придивіться шо то тії
ваші отці деруни виробляють з вами! Прий-
діть до голови по розум, бо ииакше —
горе вам. Геть із вас шкіри поздирають!
Я. Очевидець.
ВСЬО ТАЯНЕ.
Вуисакет, Р. Ай.
Дорогий “Молоте”, не кажи нікому, бо
гайна!
Дня 26-го грудня 1922 р. відбулося
тайме збіг описко, ніби в патріотичній чи-
тальня всіх гайних "муишайиеріїг* і лям-
полнзіа. На тім збіговиску зорганізувалося
гайне товариство, котре має за ціль тайно
згуртувати якнайбільше тайннх членів з
капустяними головами і збнртан тайно гро-
ші на гайне прапительстпьо Петрушевича І
на тайні боївки (в Джерзи Ситі. Ню Пор-
ку. Бостоні и иииінх). Гроші мають бути
зібрані і ннсіаиі тайно тайепінн людьми, в
гайне місце І з'ужип тайно на гайні пот-
то
реби.
Виевдовзі ще мається відбути тайна
присяга тої гайної організації. Аби часом
хотркй з присутня ие схотів спитати за
сп^алоздайма зі зібраних грошей, бо то
Підслухав Тайний.
ДЕЩО З “РІЗДВЯНИХ СВЯТ".
Кіченєр, Окт. Канада.
В цій місцевосте. "хвалити господа",
пародії нема .бо робітники перестали пі-
рити у всяких богомазів та попів, котрі
преїволочуються з провінції. Але все-ж та-
ки тут осталось кількох таких тупанні, ко-
трі тим самим доказують, що дурні не пе-
ревались. А е ними слідуючі: Ю. С-кнй,
ляк; Пжельо Бзік, піддячий; Пжельо Шпи-
таль, старший брат, і Сенік Зрадник. От
І вся згадана братія, котра плаче за своїм
хжвбом.
Зійшлися тії бзіхи і зрадники разом та
стали базікати про иадходячс "Різдво".
Побазікали, покуилнркали І врадили з ко-
лядою піти. А як Іти, то, значить, треба І
роботу розпреділити. Почали голосувати.
— Хто має носити калатало?
Зрадник: — Я!
— Хто торбу на зелені?
Бзік: — ЯІ
— Хто каитичіпг?
Шпиталь; — Я!
І пже тут почалася сварня. Шпиталь
обстоював при своїм, що він буде носити
кяитичку, бо він був кошовим (кошиками
бараболі носив?) в старім краю.
— "Хоч, каже, я ие вмію читати, але
я буду без паняти з неї колядувати".
Дедви ПОГОДИЛИСЯ.
Вже два дин наперед нічого не їли, а
чекали свят... "Бо нащо своє вигранувати,
коли люде приготовляються?”
Дочекались того дня. зібралась братія
і гайда по хатах!
Декуди гонили їх. а декуди знали, що
вони прийдуть, то вже ие жалували гнилих
бараболь, — наквасили і т. д. .
А вже иайсмиииіще було коли тії "бві-
ки" запакувалися між бочки иа однім ко-
ритари. Кошовий ричав, як навіжений, твк
що вже а вождови було не до вподоби і
він так дмухнув кошового між тії бочки,
що то* тільки носом запоров
А тепер лежать колядники хорі І очі-
кують иа цапка з Гамільтоиу аби їм "по-
мазаиіе" зробив бо хто знає що з ними
станеться?
Оттая то святкували тії поаупаики своє
“Різдво”.
Подав М. Штурме.
иМІУЕЯЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАИЗМ
14
'МОЛОТ1 -моьот*
Ч. 3.
КЛОПОТИ БУРЖУКА.
Сиракюз, Н. И.
Є в нас такий собі Буржуй, але не з
тих звичайних, буржуків, тільки з тих, що
ковнірці запинають на “північ”. Здається
— всі знають його “чесне” безголов'я.
Була в того Буржука через довший час
прегарна кухарка, котра своєю вдачею ма-
нила до себе тутешніх парубків, а навіть
і старших газдів, котрі стояли в близьких
зносинах з Буржуком.
Навіть ніхто би не збагнув що сталося
з нею красавицею. Але останніми часами
вирнзнули ріжні слухи.
Буржуй каже, що кухарка поїхала до
хворої сестрн десь у “Пенсиль-Венії”. Знов
близькі приятелі Буржука говорять, що во-
на була перетяжена тяжкою “працею” і
поїхала на відпочинок. Знов ннші говорять,
шо останніми часами вона скаржилась на
“фізичні” недомагання і поїхала до “кура-
ції” до сестриць у “Філя-Дельфії”.
І чи-ж не клопоти Буржука? Тепер знов
треба перепитувати за иншою. Але це не
так скоро знайти, як хтось собі думає. Не
кожна-ж може бути пастухови за кухарку.
Тепер Буржуй дістав велику нудь на са-
моті.
Дехто справді думав-би, що тут бракує
готелів (реставрантїв?) де Буржуй міг-би
знайти відповідної поживи. Але тут річ ціл-
ком мається противно. Тут криється вели-
ка тайна і хто-бн хотів знати що криється
в тій тайні, то мусить догадуватись сам.
Свій.
т . І 5883 л
Телефон: 25р, Орчард.
М. РОЗЕНБЕГГ
/ птикар
132—2 евню (ріг 8. »і»л.)
Неп Уогк, N. ¥.
ПРОПАЛИ ОТЛ1
Рочестер, Н. Й.
Дорогий “Молоте”! Хочу тобі оповісти
свою пригоду, яка мені трапилась на самі-
сенький "Новий Рік”.
Було це, знаєш, десь около 11-тої го-
дини в ночн. Сиджу собі в “бедрумі” і чи-
таю “Робітницю” (А мушу тобі сказати,
що я мешкаю в католиків). І так я при чи-
танню трохи задрімала. Аж тут, ніби крізь
сон чую, що моя ґаздиня чогось неначе
кричить, тай ґазда еї ніби напроти ночі
бунтуеться. Прислухуюся ліпше, а тут —
одні в хаті щось мелькочуть, а другі в сі-
нях падають. Я й сама не знаю що це за
“чудо”. Аж чую знакомі голоси. Це сестри
з “непорочної Маруньки” питають газду:
— “Чи хочете аби ми гальдували?”
А газда з ґаздинею: — "Та гальдуйге,
гал вдуйте якої божої пісні!”
Ох, як затягнули вони! Нещасна годи-
на! Тут ніби — "Бог предвічний”, а тут
“родзннкуфка” і “житнюфка” аж в носі
вертить. Я заперла щільно двері “бедру-
му”, але — ие помогае.
Накінець одна почала “вінчуватн”:
— “Вінчую вас тим Новим Роком, аби
вам блощиці лізли боком”!
От, думаю, чесні ягниці!
Відтак почали “прийматися” І перего-
ворювати що на язик налізло.
— “А ви, кумо Палажко, чого так голо-
ву схилили? Може болить? Пийте, пийте,
нам на здоровля, а більшовикам щоби бог
дав хоч по десятеро дітей”.
— “Ей, кумо, — каже друга — та де,
їм бог дітей не дає, бо їх вже й так бога-
то є. Таж єгомосць казали, що, їх так ба-
гато є, що навіть сліпий Микола не пора-
хує”.
— “Але-ж наша матрона тягне, — за-
примітила Гапка. Вино скисле пиво, — всьо
го намішала, як гороху з капустою!”
— Ет, сестрички, ми-ж сестриці непо-
рочної Маруньки, — най ся п’є, коли є!”’
— заголосила матрона.
— “Міснц Маруиько, а маєте (ще гуг-
лі?”
Бідна Марунька тільки порожну макіт-
ру показала.
Побачили ягниці, що фляшкн порожні,
а з ґуглів і сліду не стало, так давай зби-
ратися до відходу. А ґазда тільки руки за-
лежне тай до ґаздині:
— “Та чому-ж ти скорше дверий не
замкнула? Гуглі пожерли фляшкн порожні,
ще й долара дав. Пропали гуґлі, пропали!”
І бідний ґазда дві ночн не спав, а коли
заснув, то в сні говорив: “Ґуґлі мої, ґуґлі,
марно вн пропали!”
Подала Твереза.
ЯК СВЯТКУВАЛИ “РОЖДЕСТВО”.
Гемнлтон, Онт. Канада.
Сьогорічне Рождество випало шкарад-
но. Воно це сталося просто тому, що свіч-
когасн патріоти і парафіяни “муншайном”
запивалися через цілий час Рождества і
дійшло до того, що одні качалися, другі
не памяталн що з ними діється, а третнм в
голові шуміло-крутилося.
А щоб показати що вони всі разом є
вірними лямпо-лИзамн і віруючими в Хри-
ста, — колядували куди хто попав. Все
вийшло по “християнському”. А нарешті
рішили: післалн свого барітона Квашпіяка
долядувати з малими діточками від хати
до хати.
Це значнл<£ що Квашпіяк був коман-
дантом” над малими колядниками котрі
Ішли і підбігали наперед, вони його коман-
ди не хотіли слухати — бо бачили, що з їх
“командантом” не теє». Він з заду за діть-
ми хоть ішов, але так, що крок вперед а
два назад. З цього діти дуже сміялися і
показували всякі комічні штуки на його
адресу. Люди прямо пукали зі сміху коли
бачили переходячих колядників вулицею,
а головно з найбільшого “колядника”
Квашпіяка, котрому вулиця була за вузька.
Дійшло до того, що “коменданта” за
його “шнроко-ходжеиіе” — один його по-
братим парафіянин стримав в гавзі, а що
він рвався провадити тих маленьких ко-
лядників дальше, — то його вірний побра-
тим запхав до салєру для відхолоди.
Малі діточки • були І раді, що вже ие
мали пяного коменданта, — бо хоть малі
вони, то встндно їм було дуже щоб ними
провадив такий пяний Ідійот.
Отже як бачите “рождество” в нас
було не таке, як вн би собі думали, а таке
що парафіяни парафіянина запхали до се-
леру.
Так, так, в селер з ним! Гурей! Гурей!
Ангел.
п. н.
ЯК ПОПИ ТУМАНЯТЬ НАРІД!
Хг лоче знати, яких штучок ноші вживають. аби об-
дурювати нарід, хто Хоче знати, що таке релігія, і звідки
вона взялася, і хт хоче знати як боротись проти релігій-
ного обдурювання тропі кропила і кадила, той мусить цю
книжку прочитати!
Книжка має 128 сторін ".руку і коштує всього
50 цт.
Шліть замовлення на адресу:
414 Ешл 9іЬ Зі.,
Уоі*. N. V.
ПИСЬМО ДО РЕДАКЦІЇ.
Світла Редакціє: —
Щоби часом не зломався держак від
“Молота” і щоби Вам не прийшлося довго
ждати на поміч, то я — вище підписаний
— посилаю одного доляра на пресовий
фонд. Я бачу, що “Молот” много роботи
зробив і /де здалося-б. Отже зараз зало-
жіть держак і гайда знов до роботи!
ОгідіпаІ ігот
1)МІ7ЕК5ГГ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
0КВАИА-СНАМРАІ6М
І
Оідіїігесі Ьу СзО Є
МОЛОТ* “МОЬОТ"
ПЕРЕПИСИ РЕДАКЦІЇ.
Буяли. "Казка чи сой?" — не надасться.
111. "Вона та варам" — ие ніде. Прочс
ол|мЯт".
Я. МІхаммІч. Канапа. Ваш лист отри-
мали. Пишете: "Хто "Молот” буде читати
щиро і ааіинто. той поліпшить свою долю,
навчиться бої ато; гиайде средстао і пшіае
« у світі жити, щоб до смерти иа буржу-
їв в шалі не робити". І ие правда, бо ио-
ли-6 так всі робітники мали ‘'Молоті»" ро-
зум. то вже давно були-6 "засміяли" капі-
талістів на смерть, а всі плоди своєї праці
иопериулн-б назад собі иа спільну влас-
ність.
Поклики * адресу містимо на и ішому
місці.
Сокира. Вистерігайтесь нападів на поо-
динокі особи. Пам'ятайте, шо такими за-
надто острнми нападами Ви людини не на-
правите. а ще гірше відженете від себе.
Юна. Віршик — несосіршнА, але місти-
ти його не можемо, бо був-би клопіт. Не
можна так писати про особу.
Василь X. "З попом на розмові" — ие
надається.
Терт о. Те саме.
Саеаборжекь. Також.
С А-н Про попа — "ол-райт", а про
«слання замало гумору.
С П. Р Дітройт Міш. "Шини і два ло-
ми", здається, було одержано, але ие нада-
валося.
Імт Впертий, Т. ІБ X. Бразиліа. Ваш
“Сон” про Шсптниького, Кармаиськосо І
прочих подібних — ми одержали. На жаль
з нього тяжко ,'цо иебудь зробити. Старай-
тесь трохи ліпше складати.
І. ДІаока. Віршик лебрий. Піде в сліду-
ючім числі. Пишіть більше, але все-ж ста-
рійтесь ліпше "шліфувати".
І Бобик. Т. Фортуна І Переаиліпський
піде в слідуючім числі
Решта всі — при иайблишій нагоді.
ПРЕСОВИЙ ФОНД
“МОЛОТА".
Ф. МІтран, Форт Франсес, Онт. 1.00
Н, В. НІкІфорук Гіліфест, Алта. 1.00
Г. Коханюк, Смокі Лейк Алта. 1,00
І. Тараси мів, Поркюпайн, Онт. 1.00
І. Соколов, Вегревіле, Алта. 1.00
І. Чорннй. Т'ммінс, Оігт... 1.00
І. Капуста, Каїиабойне, Онт. . .60
І. Варанній, Моктреал, Квс. . .50
Г. Рулак, Вайно. Алта...... 1.00
Б. Поліховський, Лискар, Алта. 1 00
М. Шкура, Лічбург. Па...... 1.00
Тов. -Дорога Воля" Колгурст, Алта
1.30
Преиумеруйте собі -Молота*!
МОІ-ОТ, СО.
414 Еаяі 918 Зі., Ке* Тог*. N. V.
ПІВРІЧНЕ СПРАВОЗДАННЯ ВИДАВНИЦТВА “МОЛОТ’
від 1-го липня 1922 року до 1-го січня 1923 року.
ПРИХОДИ:
|] Липень Кольпортаж II 501.27' Передплата 61.00 Пресовий фонд 4.00 Серпень 191.48 96.20 1.60 Вересень, жовтень 909.22 | 599.11 61.00 1 61.50 2.00 5.00 Палол | Грудень ] Разом || 603 29 | 775.95 ) 3.580.32 | 64.50 | 227.35 | 571.55 | 7.85 "| 6 40 | 26.85 |
~ література І| 20.95 3.25 10.00 | 17.50 І 6 00 | 15.00 | 82.70
РІЖНІ 1 —— Разом (І 587.22 1 2.10 982.22 685.21 9.73 ~ і 2.85' , 14 68 70)37 1.027.55 4.276.10 ||
Готівка з червня Загальний прихід 1.05134 $5327.44
РОЗХОДИ:
ГЛипень [ Серпень | Вересень | Жовтень | 120.00 Палол. | 120.00 | Г рудень 150.00 Разом Ц 810.00 Ц
Платня редактора 150.00 ] 120.00 150.00
Платня адміністратора ~|| 150.00 | 120.00 130.00 | 100.00 100.00 і 125 00 725.00 Ц
Набір і люмання іГ 208.00 100.00 100.00 | 100.00 120 00 120.00 748.00 ІІ
Друкованим Ц 260 00 249.00 352.00 | 235.00 236.00 237.00 1.669.00 Ц
Малюнки II | 22.00 3800 50.00 3600 91.00 237.00 |
Кліпі II 115.37 1 59.74 55.62 1 36.21 45 26 | 53.19 365.39 |
Висилка 27.92 | 58.65 74.73 | 27.67 36 20 | 77.86 303.03 |
Рент І| 25.00 | 5000 25.00 — 50.00 25.00 175.00 |
Освітлення і опал Т 1-Ю 2.30 .97 | 3.75 4 27 13.33 25.72 |
Р жні 8.75 63.75 297 06.15 95 40 І 11.15 248.17 |
Разом 946.14 | 845.44 929.29 738.78 843.13 | 903.53 5.206.31 Ц
ПОВТОРЕННЯ.
Прихід ........................................$5.327.44
Розхід ........................................ 5.206.31
Остае готівки на 1-го січня 1923 р............. $121.13
ЗАМІТКА: В ріжних розходах затягнені слідуючі більші
розходи: Платня контрольної комісії $29.30, заплачено дру-
карям за роботу по за урядові години $65.00 оправа ручників
$84.70, а решта дрібні річі потрібні для адміністрації, а також
зміна кпнадійськнх грошей.
Гр. Легуй, адм.
ОгідіпаІ Ггот
ІІМУЕКЗІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІОМ
Оїдіїігеб Ьу
Соодіе
16
МОЛОТ’ -МОЬОТ’
ч. а.
ЩЕ ОДИН СПІЛЬНИЙ ОБІД НЕ ВДАВСЯ.
Птни Л1ІЇ 1ОІ>№
Франція: — Мій Боже! Наша служниця пішла геть з тни страшним більшовиком!
Італієць: — О низька істота!
Джам Бул: — І це після того всього, що ми зробили для ньоі!
ПОЗИТИВНИЙ ДОКАЗ.
Учитель підчас катехизації: —
“Хто завів дітнй Ізраіля в Канаан?
Хто з малих хлопців відповість!”
Ніхто не відповідає.
Учитель (трохи остріще: — "Хи-
ба ніхто з вас не годен відповісти?
Маленький хлопче иа он тамтім
кріслі, хто завів дітий Ізраіля в Ка-
нади?”
Маленький хлопець (дуже пере-
страшений): — То не я. Я — я ли-
ше минувшого тижня приїхав сю-
ди з краю”.
НЕ МОЖЕ БАЧИТИ КРОВИ.
П*іІ (до дівчини що наймається
на службу): А чогож ви відійшли
від свого дотеперішнього хозяїна?
Дівчина: Тільки через вмивання
підлоги в суботу. Він голяр, а я не
можу бачити крови.
Ю. К.
НЕ ПОВИНЕН ХРОПІТИ.
"Я думаю, що це е дуже негарно
для чоловіка хропіти в церкві” —
сказав один парохіянин.
“Я таксамо думаю” — згодився
другий парохіянин. "його хропін-
ня може збудити других сплячих
людей”.
В СУДІ.
Суддя: Імя?
Обвинувачена: Варвара Криво-
вяза.
Суддя: Вільна?
Обвинувачена: Так, але саме те-
пер маю дуже добру і серйозну
знайомість...
Ю. К.
ТЕЩА ЗНОВА.
“Коли він освідчився тобі то чи
сказала йому, аби побачивсь зі
мною?” — запитала мама Наталку.
“Так, мамо, я сказала” — відпо-
віла Наталка, “але він відповів, що
хоч з вами бачивсь вже кілька ра-
зів, то все таки лише мене лю-
бить”.
ОСТОРОЖНИЙ.
— Чому ти иа ніч привязуєшся
до ліжка?
— Бо, бачиш, мені часто снить-
ся, що я звідкись падаю. Тому я
для певности це роблю, бо нашо
мені дармо боятися?
ПІЗНАТИ ПРИЯТЕЛЯ ПО ЦИГАРУ.
— Чи той чоловік що дав тобі
цигара, є твоїм приятелем?
— Того я ще напевно не знаю,
бо ще цигара не спробував.
ДАЛЕКІ КРЕВНІ
- То ви з Іваном собі кревні?
— Так. але подалеку. його тато
мав з моєю мамою женитися.
Огідіпаі (гот
ІІММЕЯБІТЇ ОР ІШМ0І5 АТ
иВВАИА-СНАМРАІби
ОідіСігесІ Ьу
Соодіе
РІК V. Ч. 4. 15. ЛЮТОГО 1923. КЕ* уокк. N. ї. ЕЕВКІІАКТ 15, 1923. ТОЦ V. № 4.
МОЛОТ
САТПРНЧНОТУМОРИСТМЧМИІЇ
ІЛЮСТРОВАНИЙ ЧАСОПИС—л-
Знов запалює.
Капіталіст (до соціял-зрадника): — Я запалюю, а ти ніби плач та протестуй. Ти вже знаєш, шо
ми на такім ділі все виходили добре.
СоцІял-зрадник (тішиться, як дурний ґудзиком): — Ти, мій пане, роби своє, а я буду так як
в 1914-тім році — плакати без сліз. ...__ . .. с
Фашіст: Пер лі ішйрпС^аель-діюо Мусоліно! Аж тепер наш фввисряабспплинеться по цілій Евро-
пі як иакарВіС У/ввсйН^СЮЧІС ІІММЕКЗІТУ ОР ІШ&І0І5 АТ
УЯВАМА-СНАМРАІСМ
2
"МОЛОТ" Сатиричне уиорнгтччинв двотижневик, видалить 1-го 1 15-го "МОЬОТ' ТЬа Окгаіпіал миврарет Гот ааТіга апд Ьотпот рпЬІІаЬаО аапті-топіЬІу Ьу “МОЬОТ" СО. 414 Базі »ЧН — Мав, Уотк, N. ¥. 8ОВ8СКІРТЮМ ІД8Т: Опа Уваг $2.00 811 ВіЯНка ........ 1.00 віщіа пору .10
ПЕРЕДПЛАТА: На рік На піа року Поодиноке число $2.00 1.00 .10
Редакція яриКмае рукописи, писані виключно чорнилом 1 на одні* сторінці аркуша, при чім рукописи на звертається. Епіагед м авсошксіам пі«П«г 3«р. їв. 1921 аі іЬв рові о<Ясе ві Квіт ¥огк, N. ¥. илсіег й»е Аеі оГ МагсЬ в, 1879.
РІК V. Ч. 4. 15. ЛЮТОГО 1923. ИЕ\¥ УОКК, N. Т. РЕШШАКТ 15, 1923, УОЦ. V. № 4.
СТРАХ.
'Теперішнє політичне і воєнне положення в Європі каже побо-
юватися, що пкийиебудь оружнні конфлікт дасть привід більшови-
кам до інтервенції і Європа буде заллята червоними військами”.
(З їм те раю ген Люлемдорфа >
У Европі страх, страх, страх:
Може Орти крах;
Може Орти хуртовина
1 послідная година —
Ах!
Рур-басейн стоїть в облозі
Нова війна на порозі.
І Франція муштрується
І Англія готується —
На усіх, фронтах.
Неначе той грім, грім, грім —
Знову переліт:
Бються, друться і жеруться
Й тільки відгуки несуться:
Бім!
Страхаються, лякаються,
Безладно все мішаються;
Притікають до хитання
1 все ставлять так питання
Над усім — усім!
Від чогож цей страх, страх, страх?
— Червоні війська
Можуть прийти — панство бити
П на че/юоно вчервонити
Шлях.
Можуть панам дати герцю,
Всипати їм добре перцю,
1 пропалаб справа панська, —
Влада була-би радянська
(Була-би й "Чеко/'!).
Скрізь підносять крик, крик, крик
(Хто-ж на це не звик?);
Кричать пани гелера, ш,
Бояться, мюб не зібрали
Пшик.
На антанту ллчють воду,
Роблять її прохолоду, —
Щоб за її дурні скоки
Не оббив їй усі боки
Страшний більшовик.
У Европі страх, страх, страх —
По усіх кутках:
Муштруються, готуються,
Чергуються, .мордуються —
Бах!
Витріщають свої очи,
Мов ті сови серед ночи, —
Бо зі страху серце мліє
І здорово червоніє
У їхніх очах.
Гей, піднявся шу.ч, шум, шум;
Гей піднявся глум:
Хоч пани на смерть чекають,
Та усе таки гукають:
Бум!
У Европі дзвонять дзвони
(Очевидні похорони),
Та від себе «іе магнати •
Старакттьс.я відіпхати
Передсмертний сум.
У Европі страх, страх, страх —
Очевидний крах:
Зближається хуртовина
І послідная година —
Ах!
Надійдуть війська червоні
І розірвуть перепони
Та дрантиві панські лави —
За нові свобідні справи —
Розібють на прах!
Бум бум.
ОгідіпаІ Ггот
ІІМІУЕКЗГГУ ОЕ ІШІМОІ5 АТ
иЯВАМА-СНАМРАІСИ
ОідіСігеО Ьу
Соодіе
Ч. 4.
-МОЛОТ" “МОЬОТ"
а
Приватні конференції.
Не поскупила нам доленька р.ж-
них конференцій за послідннх кіль-
ка років. Куди не говоріть, а таки
бували часи, шо ми більше про ні-
шо й не чули, тільки про тії кон-
ференції. Візьміть хоч-би й волову
шкіру і коли-б вн хотіли списати їх
всі такими метровими буквами, як
"Свобода", писала про побіду ар-
мії Франц йосифа 1-го- то вірте, шо
не стало-б місця на це.
Тай иашо тут заходитися з воло-
вою шкірою? Перерахуйте всіх пре-
міерів разом з їхніми кабінетами,
які падали після кожної такої кон-
ференції, і вже стане вам ясно про
число конференцій. Передивіться
добре, де поділися всі отії батьки
ріжних конференцій: Лойд-Джорд-
жі, Нітті, Джіолітті, Варти і многі,
миогі їм подібні? Де чотирнадцять
пойнтів Вілсона? Де самий Вілсон?
Де врешті всі отті поплечники і
прихильники всіх вище згаданих?
Армію цілу можна створити з них.
але — армію гниючих трупів, а не
живих людей.
Отце е й підсумки усіх оттих
конференцій.
Та всякі справи, хоч-би й най-
підліші, мають свій кінець.
Але не страхайтеся знова ви, що
любите дивитися на араижерів кон-
ференцій, як на звичайних комелі-
янтів. Кінець тут тільки конферен-
ціям державним, а на їх місце на-
ступають приватні конференції.
Тай справді, пощо отті державні,
офіціальні конференції? Возися з
якимись там “конституціями”, "у-
хвалами", “волею иарода" і т. п.
Пощо це все?
Ось читаємо телеграму з Льозан-
ни, з 1-го лютого, цього року, шо
перед розбиттям льозанськоі кон-
ференції “загальний дух злагоди
обхопив усіх і Льорд Керзон в по-
СЛІДНІЙ ХВИЛІ ЗМІНИВ СВІЙ плян по-
кинений конференції і порішив о-
стати дальше; та рівночасно за по-
середництвом всяких приватних на-
рад робляться спроби,, щоб дове-
сти до полагодження всіх спірних
точок". Від тепер — говориться
в тій телеграмі — "всі ріжииці
будуть вирівнюватися на приват-
них сходинах".
Ось так то зрозуміло! Зійдеться
Льорд Керзон з панею Пуанкарихо-
ю. а Пуанкаре з Керооиихою або
з Муссолінихою на приватну кон-
ференцію, чи пак сходини, і вже
"важні справи” будуть порішені.
І гарно. І любо. Без жадних там
“конституцій", без жадних “ухвал"
і “волі народе”. Сказано-ж прмЯГ-
ні сходини. Оідіїіиеб Ьу
ІІЯВАМА-СНАМРАІ6Н
“В Часи Досуга" (Харків).
ВЕЛИКА АНТАНТА І МАЛА АНТАНТА
Ну, куди таки не говоріть, а при-
ватні конференції лучші від вели-
ких, офіціяльннх. Отже є надія,
що від тепер буде гасло в буржу-
азії: “Геть з офіціальними конфе-
ренціями! Хай живуть приватні кон-
ференції!”
Швидкий.
ПРОЛЕТАРІ ЄДНАЙТЕСЯ ЛИШ
ОДИН НІ!
Лиш один ні! Так собі і затямте.
Тим одним є мотормаи від стр.т-
кари- якою я їду до роботи. Він
зі мною з’єднатися ніколи не мо-
же — не позволю.
Через нього мені усяк день в
шапі гірка година. Завсігдн прихо-
джу пізно.
Ще кобн в фабриці можна було
думати, то я розвіяв би своє горе
бадьорою думкою. Але ви, робіт-
ники, сами знаєте, що в шапі ні-
чого “нельзя" крім роботи. Авто-
мат, “работс” і дацол!
У нас є на одежу “лакерс". "Бля-
шана коробка в якій замикається
ту одробину одежини, шо з собою
чоловік приносить. Там з одежою
замикається і думка — разом з по-
латаною бундою і діравнми кальо-
шами. Як би так коли, на нещастя,
хто чужий отворнв “лакер” то про-
палаб думка раз на все. Прнйшлоб-
ся вертати з роботи бездумним
автоматом як в фабриці.
В цьому, прошу, не вина мотор-
його вина Він прови-
Огідіпаі 1
ІІММЕКЗІТУ ОЕ І
Іду я рано до стріткари. Наскорі
закурюю цигаретку. щоби хоть раз-
два смокнути, і біжу покашлюючи
до стріткари, що стоїть на викруті.
Вже от добігаю— аж веселійше
робиться. Ну, думаю, сьогодні я
вже випростуюсь проходячи мимо
формена, і вже уявляю собі як згір-
лливо я на нього подивлюсь.
Смокчу ще трохц цигаретку...
Шукаю за дрібними грішми поме-
жи сірниками і гузиками... Знай-
шов!
Ще хвилька і я їду... На час буду
у фабриці!...
Втім — Крііік, гррр-дзінь! —
стріткара рушає з місця, о мало не
урвавши мені носа!
Свищу, кличу — не помаї ає. Кри-
кнув ще раз, закашлявся аж в очах
закололо...
Пропало!
Жду десять мінут на другу ка-
ру. Печінки зі злости горять, так
і бивбися з тим моторманом.
Знов буду у фабриці пізно, і знов
рудий, каправий формам буде гаде-
мувати та бажати мені пекла...
І так воно кожного дня, крім ро-
зуміється. неділі.
Скажіть, будь ласка, чи можна
такому простити?
Сто разів иі! Усі, товариші, єд-
наймося, а той один — натінг ду,
інг — не хочу!
Бамбіс.
4
-молот- осот"
Одно, в чому фашісти гідні по-
хвали це те. що вони наділи чорні
сорочки. Тут вони не змикитили.
Чорні в них душі, чорні ціди — і
чорні сорочки. Яка відбитка їх на-
тури!
•
Один з тих фашістів одного ра-
зу забазікався так далеко що за-
явивсь за лрнверненнем невільниц-
тва й інквізиції. (А сігнор Муссо-
ліні був редактором “Ауапіі”!).
Хиба воно не похоже на “аваитГ,
себто “вперед”? Вперед — до па-
триціїв і плебеїв, ая!
• 4
•
Може хто з читачів “Молота”
має у себе "Упадок Риму”, то най
ласкаво зашле сігиорови Муссо-
ліні.
"•*
Подумавши єше раз — не виси-
лайте. Бо поки книжка туди дійде,
то Муссоліні певно адресу змінить.
V
Деякі люди дивуються, чому то
з доктором вяжуть завсігди “бузь-
ка” а не нищу яку птицю, прим,
сову, сороку або-ж й ворону. Се
тому, бачите^ що і в бузька І в
доктора довгі дзюби.
*•*
Укр. люмпен інтелігенція в А-
мернці, що ие сіє ні оре, спровади-
ла собі була з Галичини говорячо-
го птаха і думає й собі впечи па-
ляницю при жевріючім східно-га-
лицькім вогии. Мовляв — як можна
одним, то чому не другим?
*•*
Це ше один лишній доказ на те,
що робітникам треба добре роз-
плющити очи на усьо що кругом
них діється, щоб часом той гово-
рячий птах не влетів в горло та
не вдушив.
Дррр. Назарук думає отворити
плавбу між Форт Вилям і Галичи-
ною. А не забудьте, докторе, по-
будувати порт в Пацикові.
НЕМА ДУРНИХ.
(Правдиве.)
Одного разу я повертав з робо-
ти. І коли вже наблизився до одної
торгової вулиці — я почув як хло-
пчина що продає часописи, закри-
чав: — “Екстра! Екстра! Франція
виповіла війну Німеччині!”
На крик хлопця один знаний ме-
ні “сто-двадцять і п'ять-проценто-
вий” патріот задержався і певно
хотів зробити хлопця “щасливим”,
бо почав до нього говорити. Його
слова, котрі я почув переходячи
попри них, були слідуючі:
— '“Слухай, хлопче! Як то бу-
ло-б добре, коли-б ти був уже ве-
ликий. Тоді тобі не требаби було
продавати тут часописи. Ти от пі-
шов-би в армію бити тих пога-
них Німців. А за те ти дістав-би
платню, убрання, ну, а як убив-би
багато Німців, то щей героєм зі-
став-би: причепилн-б тобі на гру-
ди медаль, а може й на руках но-
сили-б~ Так, так!"
Коли так патріот говорив, то
хлопчина тільки підсміхувався. А
коли той скінчив, то хлопчина заре
готався иа цілу губу тай каже:
— "Нема дурних нема! Бо що
було-б, колн-б я пішов в Німеччину
і тільки прицілився на Німця, а
тут Німець мене — бах! і убив.
Тоді ні нагород, ні життя. О. ні
нема дурних нема! ідіть ви самі мі-
стер!"
Почувши це “сто-двадцять і
п’ять-процентовий” тільки за голо-
ву злапався тай пішов дальше.
С. А-н.
УПЕРЕДИВ.
В пиаьсьані аотіштраиШпгх тябояаа
бажаючи поасриутиса а Рал Республіка
ПІдигться иаВдикішжу квсмию »І сторо-
на пласте*. <3 ти.)
“В Часи Досуха1*.
КРИВУЛЬКИ.
Так зване “Дипльоматичие Пред-
ставництво” пана Петрушевича у
Вашінгтоні подає в патріотичній
пресі оголошення, в якім каже:
“Шукаємо 2.200 Українців в Амери-
ці, аби вони зложили гроші для
Представництва”, — чи пак для па-
на Петрушевича.
З того є обава, чи не появиться
в скорому часі оголошення легко-
вірних жертводавців, в котрім бу-
де говоритися: “Шукаємо за “Ди-
пльоматнчним Представництвом”,
котре зібрало гроші і щезло”.
*•*
В деяких патріотів і парафіян в
Америці, здається, вже зівс.м ви-
вітріла послідня дрібка чогось та-
кого, що зветься розумом. Це мож-
на зауважити по тім, шо вони зло-
живши свою кервавицю на ріжних
дармоїдів, в роді пана Петрушеви-
ча і йому подібних, щей не всти-
лаються хвалитись у жовто-чор-
ній пресі тим, що встругнули таку
дурницю.
Митар-
СТО-ПРОЦЕМТОВИИ.
— По чім то пізнати, що в пат-
ріота є “сто процент” патріотизму?
— Я ие знаю. Може по тім, шо
виробляє добру самогонку?...
Б ум-О ум
ЗНЯТОК.
— По чім пізнаєш вік курки?
— По зубах.
— Курка прецінь не має зубів
— Але я маю.
Оідііі^Йу СОО§ІЄ
— Ви все таки не покинули думки їхати в Рад.
Республіки? Я-ж упередашнідйо^гтой страшний край
ви живими вед^ер5|-Гу ор ||_|_|ц0|5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6И
'молот* -моилт*
“Талант”.
Він у церкві старшим братом
І шампом марва;
Роздав свічки в неділю
И ходить з “тацою" нераз.
Віи-же А церкву замітає
І в захристії палить;
З попа ризи все здіймає
І шо тільки піп велить.
Він до “служби” все послужить,
І наллє вина в збаиок,
І подмухає в кадило,
І задзвонить у дзвінок.
А в громаді він наївно
Обстає все за попом;
І усюди вій являвсь
Необтесаним стовпом.
“ЛщптД ІпІегваНопак” (Б«рл1я)
ЦАР КАПІТАЛ ] ЙОГО ПОКЛОННИКИ.
Але мало ше для нього
Тих усіх його прикмет;
Він шукає собі слави.
Як притулку Магомет.
До усіх “поважних” чинів
Ще одного він добивсь:
У громаді вій найліпшим
Самргонщнком зробивсь.
і виконує ретельно
Діло те без перепон;
І виходить з його “кузні”
“Несогірший” самогон.
П'є реєнтій-дірігеитій.
П’є і піп і попадя;
П'ють усі парохіяне
І нічого не щадять.
А він все сповняє діло, —
Він і тут, і тут, і там:
Самогонить, ‘сльози” ронить,
Замітає “божий храм”;
Вічно дмухає в кадило.
Роздає “святі” свічки;
До громади пхає рило
І “стріляє” дурнички;
Подає вино поповм,
Як шо піп захоче пить,
А за те його попнця
Щей по морді “нагатить".
Бум-бум.
З ОДНОГО ОГОЛОШЕННЯ в од-
ній католицькій газетці.
Життя св. Василія вартує 15 цен-
тів.
Матір Божу продамо за 25 цен-
тів.
Незабудька для дівчат (??!) за
10 центів.
Найбільша окраса Христових дів
(дівчат) по 40 центів.
Помилуй нас Боже за 75 центів!
Ангел Хоронитель оправлений в
скіру Н) за $1.75 центів.
Любім ісуса в полотняній опра-
ві за 50 центів.
Найбільша потіха в годині емер
ти вартує 15 центів
Хліб душі — $2 00 (фунт?).
Геройська любов вартує 50 цен-
тів.
Як Михась ходив до неба по діа-
мант за 10 центів (дешевий діа-
манті)
Як любнтн Ісуса за 50 центів (не
за дармо?).
Христіянська невіста за 60 цен-
тів (Псссі).
Да святиться $1.00.
Не-кадильник.
МАХНО.
ГАВРИЛО: — Куме, скажіть ме-
ні. чому бандит Махно називаєть-
ся Махно?
КИРИЛО: — Ото з вас! То ви й
досі не знали? Та він через ніщо
инше тільки через те, називається
Махно, що “махнув” за границю!
Бум-бум.
ПО ВИБОРАХ.
— “Ох, як крутиться в голові від
тої виборчої оковитки. Бррр! Ну,
але не жалував! Казав усім давати,
хто тільки годиться на него гсдосу-
вати... Гм! І не знати, чи вийшов
він иа мейора? Ану піду спитаю”.
По пів годиннім плутанню по до-
рогах вже був перед ним.
— "Гало, містер!"
— “Гов ту гел, ю лорді полак!"
— сипнув той.
— "Сей, містер, ти не вийшов на
мейора? Жаль тобі за віскою, ко-
тру ти мені дав? Ол-райт, на тобі
назад!”
Вложив два пальці в рот і— опи-
нився на вулиці.
Гак.
НА ГОДИНІ МАЛЯРСТВА.
Учитель: Так я вам пояснив про
всі краски. Ну Петрусю, скажи, а-
ка найприємніша для твого ока
краска?
Петрусь: Червона!
Учитель: А то чому?
Петрусь: Бо червоним зазначені
в календарі всі свята і тоді не тре-
ба йти до школи.
Ю. К
ЯКА МАМА, ТАКА ДОНЬКА.
Мариня була карана учителькою
в школі дуже богато разів в ріж-
ннй спосіб, однак се нічого їі не
помогло. Вкінци учителька рішила
написати до їі батька про се. Лисі
звучав так: — “Звертаю Вам ува-
гу, шо Мариня за багато балакає
в школі”.
На сей лист прийшла другого
дня відповідь от такого змісту: —
"Прикро мені таке почути, але Ва
повнниі знати, як її мама бала-
кає"...
ОідІНгеб Ьу
Соодіе
Огідіпаі (гот
0МІ7ЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШЯ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІ6М
-МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 4.
Ходять слухи.
Ходять слухи, що “Український
Людовий Університет” в Ню Нор-
ку пішов “кочом попід землю”.
Ходять слухи, що “Український
Банк” також пішов туди само,
ФФ
♦
Ходять слухи- що “університет-
ські" професори (вони-ж і ‘'банки-
рі”) пішли слідами вище згаданих
інституцій.
фф
Ходять слухи, шо так зване “Га-
лицьке Представництво" в Америці
вже збирається “во свояси", тіль-
ки чекає докінчений збірки “Негай-
ного Фонду".
•
Ходять слухи, що хтось збира-
ється знова купити кілька домів у
Ню Норку.
ФФ
Ходять слухи, що коник зпід
святого Юра (сліпий на одно око)
починає занадто брикати, так шо
годі його в "стайні” застати.
• •
Ходять слухи, що Льоньо Клів-
лемдсмий знов шукає купця иа
галицькі ліси.
ФФ
Ходять слухи, що “мученик на-
родний” “Єиджей грабя Шептиц-
кі* попав у “атмосферу'’ між Від-
нем і Римом та не може з иьої ви-
З НАУКОВИХ ВИКЛАДІВ.
“Отже, панове, більшовизм для нас — людей ви-
щої кляси — є чимось сто разів гіршим, чим для ро-
бітників туберкульозе. Бо коли туберкульозе зганяє
зі світа тільки тих членів робітничої кляси. шо слаб-
ші фізично, або — шо опинилися вже на самому дні
нашого суспільства, то більшовизм — без жадних ви-
їмків зганяє зі світа цілу капіталістичну клясу”.
битись. крутиться у ній без пере-
станку.
• •
Ходять слухи, шо о. О. Пристай
уважає себе за журналіста, мимо
того, що сам у те не вірить аби
він міг ним бути.
ФФ
•
Ходять слухи, що скриня, з яко-
ю утік уряд 3. У. Н. Р. з Камянця
Подільського через Румунію до
Відня, — вже давно порожня.
ФФ
•
Ходять слухи, що в філядельфій*
ськім ‘Об’єднанню" щось попсува-
лося.
• •
Ходять слухи, що др. Семен Де-
мидчук вже геть забув австрійську
команду.
ФФ
ф
Ходять слухи, що редактоо “А-
мерики" — а за ним і свободамі
жуки — промощують дорогу до
згоди з польською шляхтою ніби-
то "пасивним” способом: дивити-
ся спокійно як польська шляхта
кує кайдани працюючому україн-
ському народові.
ф
Ходять слухи, що побожні па-
рохіяне та темні читачі й це прий-
муть за "патріотичне" діло.
•
Ходять слухи, що панська кров,
яка пливе в жилах одного з джер-
зисітських редакторів, обурилась
дуже иа те, що ’хлопня” а Галичи-
ні бунтується проти панів,
•ф
Ходять слухи, що редактор "Укр.
Голосу" збирається викупити від
"Молота” свій портрет, який був
поміщений в однім з попередник
чисел, і віддати його до майбут-
нього музею, в секцію укр. патрі-
отичних диваків,
фф
ф
Ходять слухи, шо др. Е. Петру-
шевич шукає купця на свої ноти
(політичні, а не музичні!)
• •
Ходять слухи, що він, яко автор
цих нот, назначив дуже низький го-
норар.
Ходять слухи, що тії ноти нада-
ються найбільше до так званих
‘Типу рарега" (смішні газети) так
як самі ноти пана Петрушевича є
дуже смішні.
ФФ
•
Ходять слухи, шо “представник”
так званого уряду 3. У. Н. Р. в
Бразилії — Петро Карманськнй по-
віз до Відня цілий транспорт бра-
зилійських малп, з яких мають бу-
ти міністри патріотичного кабіне-
ту. »
ФФ
ф
Ходять слухи, що Шептицький
попробує вибрати з між них одно-
го єпископа для українських греко-
католиків у Зл. Державах.
ФФ
ф
Ходять слухи, що приготовля-
ється ціла копиця фактів, які нада-
ватимуться до “Ходять слухи”.
Бум-бум.
ВЕЛИКИЙ РІК У МАЛІЙ КАНАДІ.
(Рідна пісня.)
Реве аж стогне по Канаді
Від злости доктор Назарук,
Бо вже долярів більше годі
Вициганити з хлопських рук.
Хоть на доляри має торбу
1 лазить, бреше поміж люд
Дере погану свою морду.
Щоб бідняків привести в блуд.—
Але мабудь йому не вдасться.
Бо не в свої штани він вліз;
Погане дуже його шасття:
Усі ідуть йому в розріз.
Тож, бачте, кілько цей міністер
В Канаді грошей назбирав,
Що з носа впало — мусів з’їсти,
А решту рукавом втирав.
Іван Сікач.
ОгідіпаІ (гот
ІЛМ^ЕКБІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІ6М
ОідіСігесІ Ьу
Соодіе
Ч. 4.
-молот- -моьот-
7
Галов, вважеети, тай гариду!
Дорогі, рахувати, лянцманиі Маю
я богато що писати сим разом, али
тому жи ви там, рахувати на земли
вже і сами знаети, шо коло вас
робитси, то я про земскі справи,
рахувати, писати ни буду. Бо, ра-
хувати, розмаїті таліграми то ви
можети вичитати в ваших "Вістях",
а от, вважеети тото жи робитси
поза землев, то ви ни знаети.
Ииц, зачинаючи рахувати, з кін-
не, розповім вам ек то я сн оноді
.чдибав з ідним марикаицкнм, раху-
вати, робітником, жи помер і блу-
кав, рахувати, ломсжи етер.
Ми воба колнс разом робили в
Гамериці. инц я зараз іго пізнав,
тай, рахувати зачіпна на бесіду.
Розпнтавимси у нього гет всьо шо
гра, тай потім, вважеети, зачевим
розпитуватися про іго, рахувати,
фамелію.
А він вважеети, кае жи вій то-
го ни желуе жн помер, бо буде ма-
ти, рахувати, троха віддиху али же-
лував лише жи ни дожив до того
аби відплатитися ікомус там фор-
манови.
Було воно ніби так: Вважеети,
цес мій знайомий, робив в ідн.й
фандрі мало ни дваиік літ. Мусів,
рахувати, робити, бо пролетаріят
у нього за що два роки множивсн,
так жи нарешті вважеети. мав шос
аж восмеро дітий. Ииц він рахува-
ти мусів руками і зубами тримати-
ся роботи, бо як би ни робив, то
десіть душ мусілиб сидіти, рахува-
ти. голодні та холодні
Ну. а форман в тій, рахувати,
фабриці ,був такий ек то каут, со-
бака з свинечов натуров, жи де ни
може ущипнути то там вкусить,
або хоць дзявкає, а все; рахувати
аби лиш чоловікови печінки вгриз-
ти.
Инц той мій знайомий рахувати,
кае: Брате Шпичко, нираз меіїі аж
долоне* пашіе, так бнм му був, ра-
хувати. заїхав в машкару отому
форманови. Али мусівнм мовчати,
бо бувбих стратив роботу, а ту
•дітий ек в богача гріхів жи аж в
хаті душно. Тай я так, все. тирпів,
тай все надіевси жн дожию до ча-
су, коли дітнска подоростают тай
зможхт сам: собов гризтиси. то
тоді був бих отого формана змб-
лотив на сирпатку, рахувати. Али,
вважеети, прнйшлоси мииі перед
чесом вмерти тай ни дочикати тоі
потіхи
А я, вважеети, кау до нього: Гай
гай! кау, та ви хоцьби і дожили до
того чесу, то заки ваші діти, раху-
вати. внрослиби,‘то ви в тій фан-
дрі так спражилибиси жи тоді ви
і хурща не поксиалиби а не то фор-
мації.
Тай так ми собі, рахувати, ішли
поволи по хмарах, аж мииі, вваже-
ети. прийшло на гадку спитатися,
ци в Ітого рахувати знайомого,
був білет до неба. А він кае жи
вій до неба ни дуже ласий йти, бо
там тра буде так само иа дармоїдів
робити ек на земли рахувати. Ну,
то підете хиба до пекла кау я іму,
а вій розсміевси. Кае. та я щойно
дві ниділи ек з пекла вийшов, то
хиба мииі назад туди?
Я, рахувати, признав му рацію,
али хтівим ще троха пожертувати,
абн, рахувати, бесіда ни рваласи,
тай кау: Ну, то вже підете хиба до
чистилища?
А він. вважеети. пристанув, тай
кае: Мой коби так мож то я ще
хотів бих бути раз на земли і зро-
бити там чистилище. Али жи то для
мене вже пропало то ви. Шпичко,
напншіт до нашого рахувати, “Мо-
лота”, аби робітники, рахувати, зро
били там на земли чистилище ще
заки жиют бо по смертн ни втнут.
Инц я прийшов, рахувати, на
Марс тай пишу цю рнсподениію. А
знайомого я лишив, рахувати ме-
жи хмарами, аби розглідавси.
Инц тримайтисн цупко. Ваш, ра-
хувати, X. Ш.
СМІЛИй ХЛОПЕЦЬ.
Прийшов хлопець раз до пані
Тай почав просити:
"Пані, купіть ми біиикиль,
Я буду возитись”.
Пані каже: — "Ти е мудрий
і хлопець хорооиий,
Та біцикля я не куплю,
Бо не маю грошей”.
Хлопець глянув лиш сердито
Тай почав казати:
— “1 таке щось можна даром
Панею назвати?!”
К. БІжнк.
ЩО ДІЄТЬСЯ В НЕБЕ
Говорив мені один
Старець безбородий
Про свої дивні шляхи
І дивні пригоди:
— "Був я, каже в’.и, у небі
І бачив там чудо:
Там святі жиють инакше
Як на землі люде
Бог там жие — як жив нар.
Святі — як міністри,
А звичайнії ангели —
Так як комуністи.
Котрі святі богу вірні,
То-ж і вірно служать;
Вони мають всього досить,
За нічим ие тужать.
Але не всі там е рівні:
Підданих е много;
То-ж і стали не слухати
Закону святого.
Вони мусіли все богу
І штани латати,
Щоб не світив колінами
Попід чужі хати.
Бо фабрик нема у небі.
Щоб убрання шити,
Тож мусіли все піддані
Те діло робити.
Але дійшла пропаганда
Вже до всіх ангел.в,
Щоби вони геть прогнали
Святих мудфагеяів. •
Самі-ж владу щоб забрали
й свій лад заложилн,
Бо вже досить для неробів
За дармо служили.
То-ж ангели вже пізнають
Як їм треба жити:
Не ходять вже пелехатим
Божищам служити".
Ь Дідова.
ДОБРА ПОРАДА.
АНДРІЙ: — Що мені бідному
робити на світі? Моя жінка вже роз
била три миски на моїй голові
ТРОХИМ: — Чудний ти Андрію!
Зроби так як я: купи бляшаниі, то
ніколи ие поб’ються.
НА НАУЦІ РЕЛІНІ.
ПІП (думаючи заохотити хлопця,
щоб той ходив до церкви): Івасю,
скажи мені де ми повинн. іти в
неділю і яке найлучше місце для
нас?
ХЛОПЕЦЬ (який дуже любив
ходити иа “мувінг пікчерс’’): —
Дайте мені, отче, двадцять пять
центів, а я вам покажу гарне місце.
ОідіЬгеб Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ (гот
□N1УЕКЗІТЇ ОР ІШМ0І8 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІ6М
•МОЛОТ* "МШЛГГ*
“МУЧЕНИКИ СВЯТІ”.
"Дя« 22. грудям. 1922, мктрополмт
ШсітліькяЯ мїхот з Відня до Риму,
де май бути дии 24. грудня на послу-
хайте у паня римського Пія XI
Тепер Митрополит Шептииьяий дно
у вернеться до Відня, яідяи імовір-
но вдруге вибирається до Риму.
З Риму має поїдати до Галичини
ротом з ванадійсььим еписяосіом Н.
Будкою".
(З фіяь. “Америки”.)
З Відня до Риму.
— Чи ще далеко Андрію? —
залатав, споглядаючи на старого
графа, Кир-Микита.
— Недалеко. Ще пів години і ми
будемо в Римі
— Ах, який я радий! А знаєте,
мені вже осточортіло в тій Канаді..
Вічно гризи печінки з хамами па-
рафіяльними!... Погано!... Погано.„
(по хвнли) А там, у Римі, шампан-
ського багато?
Граф Андрій зміряв остро кама-
лійського пастуха, потягнув чарку
і процідив:
— Микито! Як тобі не сором та-
ке питати? Аби в столиці найстар-
шого нашого єзуїта та навіть шам-
панського не було!? Фе! Як-бн так
почула твій дітвацький запит пані
Сапіжина, то вона-б тебе на сміх
підвела!
Кир-Микита з міною винуватого:
— Т-т-та, та-та-та я-я не туди.
Я-я- думав, що війна... той... зни-
щила всьо... Я-я-я не знав...
В тій хвилині кондуктор пере-
біг, сповіщаючи, що ста ці я близь-
ко.
З Риму до Відня.
— От бачиш. Микито, ми вже
знов недалеко Відня, (по хвнли) А
тя чого так задумався? Гей, чуєш!
Чого задумавєя? Випий чарку най-
ліпшого сорта шампана... Чуєш?
Микита повів очи.
— А знаєте, тая чорнява, то гар-
на душа. Не можу ніяк забути...
Ох, що за краса!...
— Пссс! Не так голосно, а то
ще хто підслухає... Ну, а впрочім,
коли ти вже раз мудрішим ста-
неш? Але... Чи я лучшнм був ко-
лись? Ех, не вернеться!... Ех. ех!...
І я любив (побачив, що якись па-
сажир наближається) Господа На-
шого Ісуса Христа...
— Відень! — закричав кондук-
тор.
Всі почали злазити.
Знов з Відня до Риму.
— А тепер, Микнтко, ще раз до
Риму. Дарма що так скучав за (о-
глядається) чорнявою... Побачиш,
голубчику, побачиш і_. теє-то
знов... розійдешся. Але... хиба нам
тяжко ще заїхати туди колинебудь
після цього? Грошей-же в нас'ще
досить. Дарма, шо Петрушевичови
“Негайна” не вдалася, — дарма! В
нас, Микитко, сам знаєш, є свої
способи: ніби для бога, а все щось
здорового капне для нас.
Микита позіхнув. А по хвнли
звернувся до графа:
—Куди ми поїдемо з Рину?
— Куди? — Ти в Канаду, а я в
Галичину... Ну, та чого це ти так
зблід? Настрашився? Чого?.. Ага
знаю! Ти ще не хочеш вертати в
Канаду.. Ну, добре, то Ідем оба в
Галичину.
— Так, то я розумію — підхо-
пив Микита. А то здавалося, що
вже знов крнпір.
Слухайте, а чи опісля вертаючи
з Галичими, я можу ще їхати че-
рез Рим?
— Чому-би ні. Коли так кортить,
то чому? Можна!...
— А ви думаєте також вертати?
Під плащиком "рід-
ної землиці" криється
наша “рідна" буржуа-
зна інтелігенція з гадю-
чою головкою. Стере-
жіться п, хто хоче жн-
•». вільно і свобідно!
— Не знаю. Я перше всього му-
шу звірити, як там хлопия в Га-
личині: чи дальше ще побожна,
чи... чи може збільшовнчіла.. А ко-
ли так, то я, братіку свої фільвар-
ки кому будь спродую тай собі
гайда!... А може шей у Варшаві о-
сяду. Там беспечніще. Брат гене-
ралом... Ех, щоби то вже якиай-
скорше! Бо все чоловік в страху,
що хлопи відберуть фільварки...
— Стація! Рим! — закричав зно-
на кондуктор.
Побачивши “святих" пасажирів,
буркиув під носом:
— Шо це до чорта!? Вічно бачу
цих халатників в потягу! Може во-
ни ніколи не висідають з вагона?...
Швидкий.
УМЕР ЧЕРЕЗ СВІЧКУ.
Прийшов циган до Микити
Тай увидів штуку:
Як син батькові на ліжку
Тикав свічку в руку.
Здивувався дуже циган
Та став так питати:
"Чи то свічкою від смерти
Можна врятувати ?’*
А син каже циганові:
— “Ти дурний баране. —
Коли свічку вже дають,
То ніхто не встане!”
Тоді циган усміхнувсь
Тай відповідає:
'Значить—батько через свічку
Тепер умирає!..."
С Шинко.
ЧОМУ ДУРНИЙ? — БО ТЕМНИЙ.
ЧОМУ ТЕМНИЙ? — БО ДУРНИЙ.
Чому люде релігійні
Вірять в рай і пекло?
Бо їм в їхніх мозгівницях
. Стемніло-померкло.
Ні один із них не знає
Що по смерти буде,
Тому вірить, шо по смертм
Будуть жити люде.
А попам це все на користь:
Страхають “гріхами”;
П'ють, їдять, з людей глузують
І звуть дураками.
Вилижи нський.
НА НАУЦІ РЕЛІГІЇ.
ПІП: — Скажи мені, Івасю, як
треба приготовлятись до сповіде
святої?
ІВАСЬ (по короткій надумі): —
Треба красти.
Бум-бум.
□ІдіМхеб Ьу
Соодіе
Огідіпаі (гот
ІІММЕКБГГУ ОР ІШМ0І5 АТ
иНВАМА-СНАМРАІСИ
Ч. 4.
"МОЛОТ* “МОЬОТ"
В святиш кал х галу.
І моляться йому,
Складають кірно руки:
Поїш, міністри, буржуки
І фабриканти-дуки.
Але повстане пролетар
І вчинить свою “хвалу?’:
Розіб’є геть у “пух і прах”
Святиню капіталу.
ДУЖЕ ЛЕГКО.
МИХАЙЛО: — Здоров приятелю!
Як-же тобі живеться? Я чув, що
ти розвівся зі своєю жінкою... І як-
же ти розійшовся з нею?
З АХ АРІЙ: — Дуже легко. Коли
ми запізналися, то було танк пе-
рекинулись кількома словами і за-
раз повінчались. А по шлюбі так-
само: в п'ятьох словах посварились
і так розійшлись.
НЕ ДАСТЬСЯ ЗДУРИТИ.
УЧИТЕЛЬ: — Івасю, кілько то
буде чотири а шість?
ІВАСЬ: — Одинайцять.
УЧИТЕЛЬ: — Алеж де там!
ІВАСЬ: — Девять? Дванадцять?
Тринадцять? •
УЧИТЕЛЬ: — А може десять?
ІВАСЬ: — О, ви не можете ме-
не, пане учителю, здурнти. — Пять
а пять е десять.
ПЯНИЙ, А ГОЛОВУ МАЄ..
Пяному впала шапка з голови,
а він дивиться на неї та каже сам
до себе: Не дурний я тебе здойма-
ти, бо як здо'йму, то самий упаду,
а ти мені не здоймеш! Сиди до
дідька в болоті.
В ШКОЛЬ
УЧИТЕЛЬ: Іцку, кілько буде два
рази три?
ІЦКО: Сім!
УЧИТЕЛЬ: Як то, не шість?
ІЦКО: Ну, я хотів, аби пан про-
фесор щось на тім інтерес заро-
били.
ЦІКАВО ЗНАТИ.
“Наші” патріоти
Тепер розуміють,
Як Французи в Німця
“Свободу” в Рур сіють.
Тепер вони плачуть,
Що дармо благали
В Французів любови —
Та час марнували.
Та цікаво знати
Кому ті злодюги
Будуть віддавати
Знов рабські услуги?
Билиноясі:?.
Оідіїігесі Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Тгот
1)МІУЕК5ГГ¥ ОЕ ІШМ0І5АТ >
ІЖВАИА-СНАМРАІ6М
10
МОЛОТ" -МОЬОГ’
Ч. ♦.
"Укр. Гол.’’, запирали-б і мучили-б домною “Кадило” з 1914-го року
в тюрмах свідомих робітників, бор-. (ч.‘ 22), в котрім є карикатура, що
ців за визвіл бідноти з панського --------------— ".......* — —“-------
ярма то про це аж надто свідчить
їх “патріотична" робота і напрям
думок. Перегляньте тільки 3 число
“Укр. Гол." і перечитайте батяр-
сько-божевільну писанину п. н. “За-
кінчення Комедії1’. Ой, заболіла
продажна душа ред. “Укр. Гол.",
що радянські республіки злучились
в Союз Соціалістичних Рад. Респу-
блік. Укр. “патріоти”, бачите, все
мали надію, що ось-ось може таки
робітнича влада на Україні прова-
литься і якись гетьман, чи “прези-
дент" зробить “порядок". А тут
тобі мов молотом поза уха дзвеньк
і — Союз Соц. Рад. Республік. Ну,
та нічрго не поможе. Тільки одно
можна зробити, іменно: є нагода
показати підлу продажну чорносо-
тенну совість.
Довідуємося з “Укр. Голосу”,
що др. Ол. Сушко обняв редактор-
ство в католицькім “Канадійськім
Українци”. Ото вже “безталанний”
той Сушко! Як доля глумиться над
ним. Жалко і смішно робиться, ба-
чучи як то йому прнходиться зли-
зувати те, що обплювує. Ось пере-
Блискавиці
Гей, води, леду, проскури, терня
сушеного, шкла товченого! До во-
рожки. щоб віск зляла, огню зга-
сила, вроки (відмовила! Горівки
йому, руму, смоли горячої! Гей,
ратуйте!. За доктором, за “богою",
щоб завезти чим скорше до дому
божевільних! Скорше! Гей! Отоді
він би не брехав собачим голосом
на свідомих робітників, яким вже
налилось поза уха всякої панської
“доброти". 1 не називав би хахла-
ми, хамами, кацапами, зрадника-
ми, дурними і такими подібними і-
менами які лише лицюють брехли-
вій простоті рслак. “Укр. Гол.” Чи-
таєш тую невинну нікому нічого
“бумашку" ї дивуєшся, як то лю-
дина з “вищим" образованням мо-
же таке писати на невиннім папе-
ри. Де такої людини честь і совість
такими “аргументами" поборювати
свідомих робітників? Таж о тисячу
раз чесніше бути свинопасом хоч
би й у пана, чим бути таким редак-
тором, який « в “Укр. Голосі".
... і . *•’
Шо такі “народолюбці", як ред.
Дуже добра нагода
ДІСТАТИ ВЕЛИКУ КНИГУ,
яка обійми. приблизно 400 сторін друку великого
формату (10X12) з гарними ілюстраціями і жістнть
в собі повно гарних, веселих оповідань, віршів і т. п.
КНИГА ТАЯ КОШТУЄ ТІЛЬКИ $2.50,
а е нею
РІЧНИК “МОЛОТА" ЗА 1922 РІК.
Товариші! Не оминіть доброї нагоди набута де-
шево таку велику і цінну книгу. Замовляйте скоро, бо
може бути за пізно, так як наклад річника невеликий.
Річник цей в найгарніщим з усіх річників виданих
“Молотом”. Добрий напір, гарна оправа з ввтнснеии-
жи золоти мн буквами. Хто купить цю книгу — буде
мати дуже гарну пам’ятку на ціле життя, а також ве-
селого друга в скучні дні.
Замовлення присилайте на адресу:
МОІЛМГ
414 Е. 9-ТН 8Т., \Е\У УОКК, N. У.
□ідіїігеб Ьу Соо§Іе
представляє др. Сушка, як той мов
з улия. виказується з католицького
"Канадійського Русина" їтеперіш-
ний "Канад. Українець"). Над тою
карикатурою напис: “Куди доктор
там заліз?”
Тоді той др. Сушко продавався
католикам за гроші: рив і гавкав
тоді на робітничі часописи зашо
діставав ''подяку" від робітників.
Коли наварив каші і не міг з’їсти,
тоді покинув католицького “Кан
Русина” і прилизався до презби-
теріянів. Висповідався в “Ранку” і
доказав, шо він ше зі шкільної лав-
ки був протестантом. Коли і там
не повелось, тоді пішов до соціял-
демократичної партії. Висповідав-
ся на сторінках ‘'Робочого Наро-
де", як то він став соціалістом.
Ось переломною також число
“Робочого Народа" з 1918 року.
23. лютого, де між иншим він каже,
шо загал нашої (укр.) старокрає-
вої інтелігенції не пішов за кличем
Драгоманова, ГІавлика і Франка,
але повис між небом а землею. Та-
що наша Інтелігенція безідейга. До
тої безідейної інтелігенції належав
і Сушко, про шо вш сам не соро-
мився признатись. Так писав Суш-
ко в своїй сп-вілн. При кіици крик-
нув “бадьорим" голосом * “Хай
живе Соціалізм! Вані в б’рбі за со-
ціалізм проф. др. Ол. Сушко”.
Тоді вже Сушко вандрував по
“небі”. Розказував про народним
богів, про походження людини, про
початки релігії, про початим світа
І т. п. Позакручував голови де-
яким робітникам. Видав журнал
“Україна". Виданням того жур-
нала Сушко хотів убити одним
внстрілом трох ааяців нараз. Розу-
міється шо з такого вистрілу хісиа
мало буває.
Коли не повелося Сушковм і
там, тоді взявся за “лікарську" ро-
боту.
А тепер знов починає “з кінця”,
від католицького "Кан. Українця”
аж до соціалістів. І так все коле-
сом мов козачка танцює. 1 хоч при
сповідн в "Р. Н.” не соромився
призватись, що в'н належав до ста-
рокраєвої безідейної інтелігенції; і
дав немало всяких доказів, що він
вже став ідейним, то все таки без-
ідейним остався і до сьогодня. Все
висить на доляри між небом а зем-
лею. Ми тільки потвердимо ви-
слів Сушка, що старокраєва інте-
лігенція осталась і до нині безідей-
ною. Що більше: безсовістаа, без-
характерна. продажна і брехлива.
Доходить до такого, що не лиш се-
бе запродує, але й народ.
Розплакався “Укр. Гол.”, що ко-
ОгідіпаІ (гот
им^ЕЯБІТУ ОР ІШИ0І5 АТ
ОЙВАМА-СНАМРАІбМ
£
8
Ч. 4,
МОЛОТ" “МОЬОТ"
11
Буржуазна Европа — тягаровий віслюк.
Троцькмй заявляє, що мілітаризм е най більшим тягарем, яянй
спочмпае нині на плечах Европи. Коли він не буде липні — євро-
пейській цівілізації грозить кінець.
(З газет >
КАПІТАЛІСТ (до Европн, іцо зігнулась під тягарем мілітаризму і узброєнь): — Неси і не
нарікай, бо чим більший цей тягар на тсбі тим мені здається, що я безпечний.
СОЮЗ РАД. РЕСПУБЛІК (до тої-ж таки Европи): — Кинь всім об землю і позбудься раз
на завсігди того глупого безпотрібного тягару. Я скільки разів тобі казав, і тепер повторяю, що вели ти
не скинеш з себе того велетенського тягару, то ти вневдовзі під ним удусншся.
муністи в Росії “спалили” бога і
ріжпих святих, називаючи се най-
більшою наругою над релігією. А
як колись Українці приняли христи-
янство і старих свох богів попа-
лили, порозбивали, а найстрашого
бога Перуна волочили по місті
і нарешті вкинули у воду, то про
це редактор “Укр. Голосу*' ані сло-
ва.
Є
Тішиться той-же “Укр. Гол.”, що
в Канаді більшовицька (розумій
робітнича) свідомість, організація,
просвітннй рух паде і незадовго
таки впаде.
Яя.ая! Впаде! Тільки погляньте,
кілько укр. робітничих домів пов-
стало за кілька минувших років; як
з патріотичних народних домів пе-
ретворюються укр. роб. доми. Тіль-
ки пригляньтеся і тоді скажіть брех
ливому “Укр. Голосові": Хай так
далі робітники, “падуть” то по-
бачимо за кілька літ, що всі патрі-
отичні доми заміняться на укр.
роб. доми. А дурні хай пустою на-
дією себе потішають.
. Ріжок
Оідіїігеб Ьу
Соодіе
Огідіпаі (гот
иМІ7ЕВ5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІСІЧ
“МОЛОТ" -МОЬОТ-
ПРИГОДА ПОПА.
(Спомин зі старого краю.)
Раз в селі нашім ходив
Піп гроші збирати;
Церкву збудувать хотів,
Щоб з нас шкуру драти.
Перший з нас, шо помудріа,
Бо від біди вчився.
Грошей дати не хотів
1 з попом сварився.
Другий йому дулю дав
(Годі кров з нас питні)
1 попа з хати прогнав:
— "Йди попе робити!”
Розізлився піп, як звір,
Тай почав кричати*
В трету хату він пішов
Людей обдирати.
Але й тут таких зустрів,
Що відправу дали:
Замість грошей — кулаки
Я дулі наставляли.
А піп все своє робив,
Щоб грішми погрітись;
Не встилався і просить...
Аж прийшлось побитись.
Сам він, бач. біди шукав
(І знав де шукати!)
та так в дзюба нахапав.
Що не міг втікати.
І що далі було-б з того —
Бодай не казати,
Тільки що піп з тяжким трудом
— Давай ногам знати.
Тай втікав-же він, втікав,
Що крок спотикався.
А мн йому вслід кричали,
Щоб вже не вертався.
А. Лашкевич.
НЕВДАЛІ ЗАХОДИ.
Пішов рибак до ставу
Рибоньки ловити,
За собою він забрав
Дрібненькії діти.
— “Ходіть, каже, діточки,
Будьте в поготовлю:
Поможете нести рибу,
Як много наловлю”.
Я тільки врийшов до ставу —
Порозставляв сіти,
А із боку приглядались
Цікавії діти.
Просидів так цілий день
(Вже й обридло ждати)
Аж під вечір стало що<*
Сітм колисати.
Підняв рибак сітн враз
(і хто ие вгадав-бні?)
У тих сітях лиш були —
Звичайнії жаби!...
Після цього тут иічо
Вже більше й казати;
При йшлося їм голіруч
Домів повертати.
Настуся Лешай,
Віндзор Локс, Кони.
І Чи знаєте Ви читачі “Молота”,
що в Ню Норку, в тім осередку робітничого життя, де виходять
робітничі часописи — а між ними й "Молот" — мається буду-
вати Український Робітничий Дім? Чи не піддержати-б вам
тої справи? Як так то
КУПУЙТЕ ШЕРП НА БУДОВУ
♦З
УКРАЇНСЬКОГО РОБІТНИЧОГО ДОМУ
В МІСТІ НЮ ЙОРКУ
ТОВАРИСТВО ЗА1НКОРПОРОВАНЕ НА ЛООООО
ОДИН ШЕР (УДІЛ) ВИНОСИТЬ $10.
Кожані член платить крім належжтости ва шер $1.00 мисовоео, що а
прніиачене иа покритті вилаткіа, влучених а інкорпорований і адміністра-
цією товариства.
Кожлий свідомий український Робітник 1 Робітнича повинні приступи-
ти а члени цеі робіїиичоі організації, вка має стати осередком української
робітничої іміграції, ие тільки Ню Норку, але й цілої Америки.
Належхтісгь ».і шери враз > плисовим належить посилати моиіордером
або чеком на слідуючу адресу:
О^гаіпіап ЬаЬог Ноте
(е/о ВоМіпук)
ЗО 8Т. МАКК8 РЬ, УОКК, N. ¥.
Витніть цей купон, випоаигть І мшлНь до "Укр. Роб. Дому”.
ПІДПИСНА КАРТА
вступу в члени
УКРАЇНСЬКОГО РОБІТНИЧОГО ДОМУ
в ню РІОРКУ
ЗО Зі- Мкгк’е Ріаее (е/о ВоЬНпук) Не» Уогк, N. Т.
Приступаю а члени Українського Робітничого Дому і місті Ню Иорау
а уділами по $10 одеи уділ. В готівці складаю $....
на сплату. Впнсовосо складаю $
ЖЕБРАК: — Помилуйте бідного,
дайте грошик на хл бець!
— Чи може на горівку?
— О ні! на горівку я вже на-
збирав
решту $
їм я І нагинено
Адреса.......
Увага: — Налсжиткть ва уділи (шерп) належить посилати моніорде-
рои, або чеком на повношу адресу:
і
ОідіСіхеб Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ (гот
ІІММЕЯБГГУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иКВАИА-СНАМРАІСМ
Ч. 4.
“МОЛОТ” “МОЬОТ"
“ШТУКА ІДЕЯ КАВАЛОК”.
Бофам, Н. Я.
Тут, т пародії о. Промжиого (там ва-
мпають Юду), дні 27-го скм в. Р., дам-
полкза відіїрали комедію п. н. "Відьма".
Комедії ці складається > двох актів, аае
то аямоолнзам цего було шио, то аома
водим від себе “третнй акт" комедії Аде
яе бую три годшіі пізніше, коди підтягнули
"адамових сліз" коло бари в "Народній
КоршмІ”, ви лак у "Народнім Домі”.
Тоді торозпочии вони грати "трети»
акт” комедії. Але цей “третин акт” вигн-
ив далеко більше гумористичним ВІД попе-
редим!, бо ак почала грати" один друго-
му по "хзюбах" то аж червона лаялася.
ЗакЬічйллся "штука" в той спосіб, шо
приїхала подіта І всів "артистів” того тре-
того акту" давай кидати одного по другім
до полішіиого нова. Накидали їх около
вісім І поїдали. А дампоаніки порозходн-
лмсь домів лаючи одна другу.
Цікава комедії, єй-же богу цікаи! Хо-
гів-би і знати коли друга така буде?
ЩЕ З “РОЖДЕСТВА ХРИСТОВОГО".
Україна. Н. ДМ.
В нас. як щороку, Христос родився в
таля ви сцені ще й за кулісами, де наші
старі > молоді пастирі прнвитии його по
стародавньому звичаю: з гуслами ояноі му-
шки, муншайном та розмаїтими "скаер-
ленцами".
Іродовим воїнам заборонила приступ
до Христа, бо не принесли золота в дарі
Але що воїни були вперті то наше старе
брантво з кадилом і миром гатило никій-
вами вк в міх упертих Талилейчикія”. А
це, нижуть, тому, що не хотіли сховати
свого меча в появу. Одному створили го-
лову, ак пулярес. Алк-же, так такі Була-бн
“файна” оказія, як-би ие був прнсутинй
"ангел хоронитель".
Н. Стручинсьаой.
НЕМА ГРОШЕЙ — НЕМА ХРЕЩЕННЯ
Байок, Н. Дж.
Недавно тут в одного укр. робітника
народилась дитина, Та — як то звичайно
— слабодухи бояться “гріха” і несуть тяж-
ко мрпахіьомннй гріш своїм душ-темните-
вам. Так І тут сталося. Пішов "щасливий"
батько до попа просити, щоб той перство-
рив людину в раба господнього. А такі
заступники божГ тільки на те В чекають,
щоб з'явилася ям кухлята вівці до стри-
женні. бо кухарці чи сестрі, ие стає на
"дрес*’. Отже І цим разом поешшт аж під-
скоч», їх той наблизився до двернії Але
скоро переконався, що цей “щасливий"
батько не з тих дуже кудлатих овець. Вія
і колекторі! колись прогни з хати і до па-
родії ие належить.
— А може вдасться натягнути? — ду-
мав піп. І а тою думкою починав питати:
Ну. що тям нового чуй ти?
— Дитину до хресту.
— А аоаакту платите?
- НІ
ми. Так мите заплатити кодекту і хрест
35 доларів
Коли "щасливий" батько те вчув, то
вж затерп. Відтак заговорив:
— Коли-б ви отче, знали кілько треба
робити иа 35 доларів, то ви-б того ие гово-
рили. А впрочім. Ідіть до фабрики та спро-
буйте їх заробити
Піл почервонів І провідна різко:
— Від мене вн не дочекаете аби а
ішов до фабрики.
— А може бей дасть, що підете, —
стоп таки при своїм робітник.
Побачив піп, шо робітник не йде на
уступне тай почав таке:
— Знаєте, а не можу, бо ще у вас ие
було дитини, а вже мені ит і другі ша-
ли. щоб дешевше не охрестити, а ні то
мене проженуть.
Більше ие було мови. Робітник не зго-
дився І пішов з иеохрещеною дитиною ку-
дись там ниакиїе, а піл аиі ие здрігнувся
що “душа ие хрещена”.
Нема грошей — нема хрещення.
Пробопеяко.
ОТВЕРТИРІ ЛИСТ ДО ВУЙКІВ З ПЕРЕМИ-
ЛОВА. ГО ВИЛОВ А. КАРАЦІИНЕЦЬ І ХО-
РОСГКОВА
Вінніпег, Мани. Кюиш. ,
Дорогий “Малотику”!
Прошу приияти ЦИХ моїх пару стрічок,
в котрих я полаю про життя вінніпегськнх
вуйків а попише згаданих сіл. ЦІ вуйки то
вже тай шайка, що її навіть чорти до пе-
кла не прнймуіь. Бо коли-б так вкинута
тих вуйків у пекельний котел, то могла-б
статися еаспльозіа, — а це тому, то вони
ІЖе ТЛК ВНИОЧеИІ, ЯК ОСЄЛЄДЦІ в бочці.
Кажу тобі, “Молотиму", що їм вже аж
брова пооблазили від тої гнилої барлбо-
ляики, так довго вже в ній мокнуть.
Жінки й літи в Галичині пухнуть з го-
лоду. а вони тут лвмй парубочнтнсь! То
в якихсь сестричок, то в дячихи, то в на-
шої якої "бай-галихн”. І так цілий час.
Гей, вуйки, залишіть пити хоч на два
дні, а то не стане грошей вернутись ломів.
А вам треба центів не тільки на подорож,
але також на шнурка, бо там для вас місця
нема. Аа!
ЗВЕРНІТЬ НА ЦЕ УВАГУ!
Мвогі з читачів "Молота” звертаються до вас м
Календарем "Молота" на 1923 р.
Огцим звертаємо увагу усім тям, що замовляють
— або думають ще замовляти такий календар — а-
би приняли до відома, що цього року "Молот" не ви
давав жадного календаря. ТІ, що хотіли-б ще кален-
даря за 1922 пій рік, нехай виразно зааначують це
при замовленню.
Адміністрація.
Огідіпаі Ггот
........І...І 'І І'Г'Ц Ч' і в.' 1
□ЙВАНА-СНАМРАІСМ
Та про таких вуйків і тіток то треба-б
волової шкіри аби есе те списати. Є те
Г'жиі Варвари, І Явдохи, І Феді, І Прощ,
прочі І прочі. А "Молоток” не може мти
так богато місця тільки иа пару сіл в гусл-
тииського повіту. Галичина має богато по-
віт і в а ше більше сіл, з тих сіл богато
вуйків по цілій “контрі" Америки.
Отце есе тммчасом про політику” та-
лниько-каиадійськмх вуйків. Ту дбай" вуй
киї
А "Молотнкови” дякую за те, що при-
мів цього листа, і желаю, щоби йому вда-
лося в цЬє росі! винищити багато аміл, ям
гнобить иешасиих земляків.
Перемтиікмпй.
ОТ РАЗ ПАТРІОТИЗМІ
Отава. Оит. Кашам.
Як це вже може декому й відомо —
у нашій Ошлві нема ні попа, дні грекокзто-
лииької церкви. І це е добра сторона на
того міста.
Але є ще такі, що неяловолені з такого
безпопів'я та безцерков'а, але конечно хо-
четьса їм дальше релігійного безголов’ї.
Задумали отже спровадити попа на "Різд-
во’' та "помекати" разом з ним. Але яв та-
ку штуку треба грошей: попові на подо-
рож та ще й в кишеню із тридцять волярів
Що-ж каші католики роблять?
ТИ самі, що грають у банді, і тії самі,
шо витали Назарука та купували бонди на
визволення Петрушевича в банкроти —
ідуть зі своєю бандою коладувагн Поля
кан.
Отже що ва иа це скажете, всі патріо-
ти українські? Чи це такий патріотизм Пе-
труіпевичовнх “воїнів"? Як так. то раз
“патріотизм" — нема що казати!
Всестороєяп*
ПОПІВСЬКІ ТРОІ1Л1
Вінніпег, Мани.
Гей, “Молоте" дорогий, я щось тобі
свіжу про тутешню попадю, про натуру
вражу. А ти скажи ще кому, аби знаді
люде, тільки »6н не сміялись бо ЇЙ встид-
но буде; бо вона гак встилається, куди
14
-МОЛОТ" -МОЬОТ"
Ч. 4.
лиш поверне, як кобилі, що > болото ві-
зок переверне.
Коли вже так зговоривсь, то хочу ска-
лити- Є тут таки* білий кіт, — голі ‘го зла-
пати. В білих штанах й камізєльку також
білу мас і отпей то білий кіт хулись забі-
гає А куди, то ви самі уже догадайтесь,
— иа поясненна такі тепер не спускайтесь.
Як лише тутешній піп кудись віддалить-
са, то той хитрій білий кгт до хати лестить-
са. 1 так довго вій лестивсь, ік курка а
загаті, аж раз його таки піп застав в своїй
хаті. Ех, вк зачав він Його палимою пра-
ти, то той уже і не знав їв має домчати!
А попаді лиш сміесь, нічого ж лове; са-
могонку тільки п'є і дмі морем.
Оліє а вам подаю і иапоминвю, шоб
нікому не казали, — нього ие бажаю. То-ж
нікому ие кажіть про цей дивний "волог",
аби ніхто про це ие зняв, лнш подайте
в "Молот".
Т. Бобик
ЧУДНЕ СОТВОР1ННЯ
Гартфорд, Кони.
Ніш "святий" душпаскулиик має таке
сотворіинв. шо нахивлгться “дріпа". Та
не таке "яряпа", що чіпається кожуха,
тільки таке, що має дві нозі і лоб носить
иа карку тільки на те аби мало иа чім ка-
пелюх носити.
Одного разу це сотворіиин було щось
осліпло і то так, що — їх то кажуть —
"світа божого ие бачило".
Товариші вислали гроші на поміч полі-
------------------------------
ПАР0Х1ЯНЕ! КАТОЛИКИ. •
ПРАВОСЛАВНІ І ВСІ
ХРИСТ1ЯНЕ!
Вам — від колиски аж до •
; гробової дошки — Ваші попя
морочать голови Євавгелівм
(такою великої) книгою, що го- •
: ді під пахою змістити). Але ;
Євангеліє написане па попівсь-
! кий лад і з нього Вам хісва не-
: мас, тільки втрата, коли купу- ;
' ете його для попа і платите \
солені гроші за нього.
Та тут в для Вас добра ока-
; мя. Ви .можете набути таку
велику книгу (робітниче “€
бангелк", а не попівське) тіль
; ки за $2.60. Нею книгою є. Річ- •
; ник "Полота" за 1922 р.
Купітьд ие пожалуєте. Будь-
; те певні, що як прочитаєте це
; "Євангеліє”, то щей своїх от- •
; ців духовних заткніте за пояса -
: (або й де инде).
То-ж скоро спішіться і поси
; лайте замовлення на слідуючу
: адресу:
моьот
414 В 91Ь Зі., Мечг ¥оЛ, N. ¥
тичини мзнлм І оплата коштувала 15 а а
те сотворпті взяло тую газету, де був по-
міщений виказ, І на попівськім вічу гово-
рило: — "Давіть, більшовики вили 15 до-
мрів на оплату!”
1 чого те сотворіинв рипається між
люде?
Шлях
КЛОПОТИ З ПОПОМ.
Вумсакет, Р. Ай.
Тутешні парохіяии мають вічно клопо-
ти з попами. Спокійної години нема.
Був колись о. Туруру-Ла, шо привів
до школи цілу кошару. Він дуже робив
збитки св. Ми гайові і той не видержав то-
го той здезертнрував.
Другий по нім був о. замітач (І) закру-
тив усім таку шрубу. що до неї пори ще
декотрим не повідкручувано Не може ді-
стати роботи більша старшина а він за-
мів кілька тисяч і показав дулю.
Теперішиьому змова шкіролупові му-
сять ме шукати нового боріу, бо все сва-
ряться з газдою за його "половину жит-
ті”. Також вічно півчить, співає і “скаче
в гречку" гопака і то босяка.
А тш їм!
НАШІ ПАТРІОТИ.
Колспур, Алта.-
Не хотів-би • казати, але мушу милі
браття, бо жаль иа те дивитися, як то в
Колспур вічно п’ють.
Як минувшин страйк тут був. то один
такий забув, шо то треба страйкувати —
.тучшу долю злобувати. Як казали не роби-
ти і до юиіі вступити, то пін ходив, вк
бугай, і все кричав: "Ай-кй-яй!"
Але прийшли дні погідні, знайшлися
тут люде здібні; енергійно працювали тай
і юиію заклали. Боси на те ие годились,
бо зі скебамн водились: Тли, пили і ревли,
я* за жолобом води. А як прийшлось страй-
кувати. щоби контракт підписати, толі ске-
би аж казились щоб боси не погодились.
От такі то патріоти — чи. вибачте, ідіо-
ти, — що на сліпо таї живуть і ярмо собі
плетуть.
Я лиш скажу: вк всі такі патріоти по
місисвостях усіх, то діла їхні погані викли-
кають жаль І сміх. Я разом усіх вібрав-би
на один великий стк і схазав-би иа всю
губу: “Патріота, хай вам біс!"
Болвк
ПИСЬМО ДО "МОЛОТА".
Кадоміи, Алта
Дорогий "Молоте"!
Висюєаю тобі 52 00 пресового фонду і
чотири річних передплат, котрі я здобув
і за котрі раджу постаратись ще тверлшої
сталі (для "Молота") иа 1923 рік. щоби
іекше було заняття на дальше ударами и
патріотично-капіталістичні голови. Сподіюся
в короткому часі побачити розторшкний в
порох. І так слібий вже, патріотичний бо-
лях, котрий ще еторчить між укр. робіт-
ництвом.
Товариші з Лусхар Майне 1 Брул Майне,
взиваю Вас, поспішіть а матеріальною по-
ПЕРЕПИСНА РЕДАКЦІЇ.
Настуся Лешай. Віршик іде. Малюнок
ие вистарчаючий.
Майиер з околиці ТМнс. Такого вже
було досить. Як буде ще щось пішого,
ТО напишіть. Це ме ніде.
В. Пеаі-ии. Такого "гумору" не можна
містити а часописові, бо пій - так-би ска-
зати "занадто остпий". Може справити
деякі непрнємчостн. Пишіть. але вистерігай
тесі таких висловів і віщалі таких тем.
Читач “Молота” — И В. К. Не иада.
ється. Але Ви все-ж пробуйте дальше.
М, БервіквиЙ- Те саме.
Н. Стручиисміий Наш “сой" ие піде.
Допис а також вірш п. н. “Шмепм лихо”
містимо.
Нотар. Буде розглянене при найблищій
ній оді
ЗАЯВА.
До редакції прислано письмо від
Відд. У. Р. Д. в Бруд, Алта., в ко-
трім між иншим говориться сліду-
юче:
Тов. Редактор!
В 1-ім числі “Молота” з 1-го сі-
чня 1923 р., на стор. 15, появилася
ніби гумореска під заголовком
“Тик-так", підписана Воликом, яка
цілком неправдива і незаслужено
очорнює як робітництво в Брул.
так з’окрема двох товаришів Ілька
Багрія і Михайлюка, бо ніхто в
Брул не робив колекти на Петру-
шевнчівців, а згадані два товари-
ші входять якраз в Комітет, який
вибрано на загальних зборах мі-
сцевого Відділу Робітничого Дому
для постійного збирання фонду на
поміч вязням і революційним бор-
цям в Східній Галичині і вислали
вже не малу суму через “Укр. Роб.
Вісти" в Вінніпегу. Поквітовання
на суму $245.00 може Бодяк Пе-
речитати в ч. 2 з 1923 р. “Укр. Роб.
Вістий”.
Від редакції. Помішуючи пови-
шу заяву, уважаємо за відповідне
сказати, що допис Будяка був на-
писаний скорше ніж виказ жертв
в "Укр. Роб. Вістях" був надруко-
ваний і тому то мн сміло містили
згаданий допис, не знаючи напа-
лених товаришів.
Увага! НК) ЙОРК. Увага
Заходом Укр. Спів Т-ва відбудеться
в четвер, дня 15 лютого 1Й23 р.
В МАННАТТАХ СУСЕОМ
вб Бале 4<Ь 8і- Меж ¥огк, N. Т.
ЕГ ВЕЧЕР ПОШАНИ
погибшнх борців Ст. Мельміпука. Пе
тра (Перемога І Івана Цепна
Буде відограия нова штука написа-
на тов. Володимиром ГІбою
•НАГЛИЙ СУД В ГАЛИЧИНІ’
> в 4.ох діях
Початок о годині 8-ІЙ печерам
Вступ 55 а.
Весь ВМІЙ призначений иа політич-
них вяіиіа в Сх. Галичині і на дальшу
борохьб, з польеьаємх шляхтою.
УЙВАМ-СНАМРАІОМ
Ч. 4.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
18
ШЕЛЕПАЄ ЛИХО.
Як звичайно, по Йордані
Вся вода святиться;
Череватий піп з дяком
Скрізь по хатах мчиться.
Прийшли до людий у вечір го-
сті, тай довгенько забарились. За-
уваживши, що малий хлопчина в
хаті ще не слав, почали питати
його чому він не спить.
“Мама казала чекати, поки ви
всі заберетесь, то тоді будемо ве-
черяти”.
Кропить доми всі, як слід,
З верху й в середині;
Кропить горшки, миски й стіл, —
Кропить господині.
А жіночки, як звичайно,
Хитра занавіса:
— “Я вам отче всього дам,
Лиш виженіть біса".
А піп. звісно, на те звик,
Береться за діло:
Кропить горшки, миски й стіл, —
Кропить грішне тіло.
— “В кого, каже, на поді
Шелепає лихо,
То я прийду й заклену,
Щоб сиділо тихо;
Щоб не гримало в ночи,
Як муж при роботі;
Щоби мені не псуло
Апетит в охоті".
Н. Стручинський.
ШЕПТИЦЬКИИ У ПАПИ.
Став граф перед папу,
Мельдуе про справи;
Про те як маліють
Єзуїтські лави.
Став вій говорити:
— "Папо ти наш. папо,
Сохне наша справа.
Як скарбова шкапа.
Сохне наша справа,
Нема чим підлити;
Нового насіння
Нема де дістати.
Сохне наша віра,
Яка сліпить очн
Темним дурновірам
Тисячам робочим.
Вітри вже зі сходу
На поле напали,
Вбили нашу справу,
Віру розірвали... .
Доглоджуймо-ж, папо,
Те шо досихає;
Згинемо ми скоро.
Бо віра впадає".
Т. ♦ортуна.
ДО ДРУКАРЯ.
Друкарю! не дрімай: де треба —
[точку став.
Щоб мокрим нас рядном злий кри-
(тик ие иапав;
Бо є й такі: не найде толку — буде
• [тихо;
Не найдс-ж точки — лих|С7
Лев БоровиковіизМ
давивмнажлиіітдіши^^ І
її Тільки за одного долара!
КОЖДА РОБІТНИЦЯ 1 РОБІТНИК БУДЕ ОДЕРЖУВАТИ
ПРОТЯГОМ РОКУ ЧАСОПИС
“РОБІТНИЦЯ"
Що місяця вона буде заглядати до дому передплатниці або
передплатника.
12 чисел журнальної форми протягом року Ви одержите
ТІЛЬКИ ЗА ОДНОГО ДОЛЯРА.
Невже Ви не хочете мати в себе иа столі
“РОБІТНИЦІ”?
В ній Ви знайдете статті на політичні і наукові теми. Опові-
дання і поезії будуть давати Вам розривку після тяжкої фа-
бричної праці. А захочете посміятись — заглянете до "Весе-
лого кутка”, який є в кождім числі і від душі посмієтесь.
А чи не цікаво Вам знати про положення робітниць на
Україні і тут в Америці? Думаємо, що так. Про це широко
пишеться в "Робітниці”.
В “Робітниці" почала передруковуватись книжка Лункевича
“Чудеса науки і техніки", в котрій популярною мовою опису-
ються винаходи і їх приміиения.
Час від часу на сторінках “Робітниці” появляються статті про
недуги і слабостн, н аписані докторами.
І багато иншого цікавого матеріялу Ви знайдете в "Робітниці"
ЦЕ ВСЕ ВИ ОДЕРЖИТЕ
ТІЛЬКИ ЗА ОДНОГО ДОЛЯРА.
Не забувайте, що "Робітниця" видається робітниками для і
робітників і робітниць.
ЩЕ СЬОГОДНЯ ПІШЛ ІТЬ ОДНОГО ДОЛЯРА
НА АДРЕСУ:
КОВПЖОА
ЗО 8Т. МАКК8 РЬ., .\Е№ ¥ОКК, N. У.
ІІКВАИА-СНАМРАІ6М
МОЛОТ" “МОЬОТ"
ОідіЬгесІ Ьу СоодЩольша гу'И^нзіт? ое ішмоіз ат
ОЯВАМА-СНАМРАІСМ
“Вахт ам Райн”.
В долині Рур,
Де поклади вугілля,
Де блискає, надія
Француських буржуків
На грубі зиски
І на шампанпортвайн;
Там де колись стояли горді Німці
І затягали пісню:
"Вахт ам Райн", —
Сьогодня бачим ми
Там сторожу подвійну.
А'аш Европа позу
Прибрала неспокійну,
Стоять вони
— Два вороги завзяті —
Як тая сторожа колись
У пісні "Вахт ам Райн".
І грає, кров жива.
А у Парижу пють —
ІПампан портвайн.
Подвійна сторожа стоїть.
В очах огонь і лють.
Імперіалізм французької гиєни
І пролетаріат Европи
— Щоби один одного побороти —
Нагоди ждуть.
Бушує: кров,
Немов шампанпортвайн,
І мимоволі нам
Пригадується "Вахт ам Райн".
Тарам.
ОгідіпаІ Ггот
5ІТУ ОЕ ІШ&І0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАКМ
“МОЛОТ"
Сатиричнп.гуморж-пічняі двотижневих, виходить 1-го 1 15-го
кожлого икяші.
Нв <йх .........
На вів року
Поодиноке число
ПЕРЕДПЛАТА:
шп
їло
......................... . .10
“М0МУГ’
ТЬа ІЛсеаіаіаа оежерарег Гот ваііга ап<1 Ьопаог риЬІйЬа*
авпі-попсЬІу Ьу “МОЬОТ" СО.
«14 Балі »-<Ь Віт., — Кк» Уоек. N. ¥.
8ОВ8СЙРТЮМ БІ8Т:
Опо Уваг
Віх тоеіііі*
Віпсіе еору
12.00
ЕФО
.10
Редакцій приЯияа рукописи, писані виключно чорнилом І иа оюгіЯ
сторінці аркуша, при чім рукописи ие ввсртветьса.
Епіетчгі ви веевпО сім» таОег Вир. 10. 1*21, аі 11м рові оУПея »1
Ким Те*. N. Т. опііаг Ии Асі <Л Мате* 1, 187*
РІК V. Ч. 5. 1. МАРТА 1923.
ИЕЇ¥ ЇОКК, N. ¥.
МАКСН 1, 1921 УОи V. № 5.
“Наші пани”.
(Політична розвідка.)
Так, так, наші панн. Дарма, що
куцохвостий дядько заявляє свої
претенсіі до них. Вони таки наші
Раз вони вийшли з між нас, то на-
ші. 1 дарма, що ми їх не хочемо,
а вони все таки наші, і хоч вони
й ніколи не будуть панувати над
нами (бо ми не дамося), але все-ж
вони наші, і наші, і наші. І хоч во-
ни й вийшли з тих Іванів, Степанів,
Семенів і Євгенів, що становлять
наше “ми”; і хоч вчепилися свого
паршивого “я", то всс-ж вони та-
ки наші. І все одно, коли гово-
римо про них, то мусимо казати
наші, так само як кажемо: наші зло
дії, наші нероби, наші шахраї, наші
зрадники, наші вороги і т. п.
Коли-ж говоримо про кожного
з них з’окрема, то також мусимо
казати: наш Семен Петлюра, наш
Євген Петрушевич, наш Скоропад-
ський, наш Назарук, наш Мишуґа,
наш сліпий піп, а навіть наші —
лямполиз і свічкогас, хоч ті два
послідні до панів не зачисляються.
Так отже приходимо до закли-
нення, що панн (вони самі себе
так називають) наші, мимо того,
що з них нам стільки корнети, як
з торішнього снігу.
А які прикмети у тих наших па-
нів?! Нема, здається, другої нації,
щоби мала таких чудернацьких па-
нів, як наші. Вони вам “ні до бога
ні до людей”, як то кажуть. І то-
му вони вічно у воздусі висять.
Ось пригляньтеся їхній роботі.
Поховали тії наші українські па-
ни свою маму (буржуазну укр. дер
жавність) тай сваряться тепер над
тим — хто має танцювати по-
смертного гопака на маминій моги-
лі. Віденська група з паном Петру-
шевичом — як довідуємось з її
органу “Укр. Прапору1* — припи-
сує те право соб'., а петлюрівці,
що куняють десь під опікою поль-
ської шляхти в “Ржечипосполітей”,
знова собі пруться святкувати ро-
ковини. (Добрі синки “рідної нень-
ки”, нема що казати, — бодай на
трупі помершої мами, а таигчпотя-
гаються за чуб^^-ігесі Ьу
Польська марка.
В цілім світі кипить бій —
Божевілля, сварка;
Але Польща бере ''верх!':
Скаче польська марка!
Вчера були десятки —
Тільки за долара;
Нині тисячі дають
(Що за глум і кара!).
Завтра буде міліярд
(0, мільярдери!);
Дальше — клуні, шпихлірі,
Стирти — хмародери...
А які вони “мудрі” отті синки!
МоЙ! Та то, здається, й Соломо-
нові штами мудріші не були від
них!
Мудро-ж вони висказуються о-
диі проти других, коли ходить о те
аби доказати, що ім обом ие по-
дорозі.
“Укр. Прапор” пише:
“Доки Петлюра сидить на ласці
Польщі, даючи себе вживати для
їі ріжних імперіалістичних аваитур,
доки його міністрами є люди по-
літичного покрою Андрія Лівиць-
кого, й доки придніпрянське гро-
мадянство ие відмежує себе від Пе-
тлюрівщини, (може “Укр. Прапор”
хотів сказати прнвислвнське гро-
мадянство, бо придніпрянське вже
давно відмежувалося від Петлюрів
щини, — зам. складача) — доти га-
лицький Українець не може бути
активним співучасником всеукраїн-
ської політики".
А що, чи це не е доказ, що обом
тим групам “не подорозі”? Петру-
Жич під опікою “Ліги Націй”, а<
йора під опікою... члена“Діги
Висше, висше. все в гору!
Тільки хмари сині....
А "вельможні" шляхтичі...
Що там у долані?
— "Гей, рятуйте! Панський
Косцюл... єзуїти...’ [трон..
Тільки роги видно вже
З "Ржечипосполітей”!
Скаче марка, — ии сповня
Ролю акробата;
Засипає білий трон
Щляхецького брата.
В цілім світі лютий бій —
Божевілля, сварка;
Але Польща бере “верх":
Скаче польська марка!
Бум-бум.
Націй” (Польщі). 1 як-же їм разом
іти? Чи-ж не вороги? В одного
масляне масло, а в другого масло
масляне.
Чи є “всі в дома” у тих наших
“рідних1’ панів Петрушевнчівців і
Петлюрівців? Треба дуже сумніва-
тися... А коли ще лучше подумати,
то прийдемо до заключення, що
не треба сумніватися.
Та не думайте, що глупота па-
тріотичних наших пайків кінчиться
на чубоводженню над гробом нень-
ки буржуазної держави — ні!
Ось візміть такий примір;
Українські буржуки плачуть, що
не мають своєї буржуазної держа-
ви. А чому? Проста причина —
за богато богів мають. Так таки 6
запишіть: за багато богів. Тай не
знають навіть котрому з них по-
клонятися. Вони-ж поклоняються і
антанті, і польській шляхті, і ро-
сійським монархістам, і чеській бур
жуазії, І таким подібним буржуям
гйЙйНгДМ,жав; люблять Україну, і
Я іЕ®І^А?обрих сусід,в”
ОЯВАМА-СНАМРАІСМ
ч. ь
‘МОЛОТ* «МОШГ*
а
Яків Окунеа.
Європа.
(Вчений трактат по географії.)
Политїчні границі І всякі инші.
Передовсім треба опреділити про
яку Європу йде мова. Існують дві
Європи: одна на сході, друга иа
заході. Східна Європа сама за себе
говорить, тому ми про неї говори*
ти не будемо. І так мова йде про
Західну Європу.
її політичні границі? Наука без
сильна опреділити їх після того, як
версальський мир переплутав всі
границі. За те існують всякі инші
границі: приміром, границя терпін-
ня пролетаріату. Вона, як і всяка
ииша границя, тягнеться-тягнеть-
ся... доки не лопне.
Політичний устрій.
Ну, й що можна сказати про по-
літичний устрій в Європі? Тут сам
дітько ногу зломить. В Німеччині
при владі соціалісти, а править
Штіяес. Стало бути в Н'меччині бан
кократія. У Франції — демократи-
чна республіка, а демос сидить за
гратами. Значить Франція предста-
вляє собою республіканську монар-
хію, ограннчсну гратами. В Греції
— монархія, а розстрілюють мі-
ністрів і дають по шиї королеві...
Ні, в Європі біда з політичним
устроєм.
Фінанси 1 промисловість.
Ах, боже мій! Пристають до чо-
ловіка — пиши трактат по геогра-
фії і баста! Фінанси? Жадних фі-
нансів в Європі нема. Коли Антан-
та тягне з Н.меччини, а Америка з
Антанти — яка може бугі мова про
фінанси? Не фінанси, а галас. Мар-
ка скаче, франк танцює, італійська
ліра плаче, корона перекидається
— дійсне акробатичне морсо. Шо
тнчиться промисловости, то вона
стоїть на висоті. На такій висоті.
що робітничі руки занадто коро-
ткі, щоби досягнути її і через це
в Європі епідемічне безробіття.
Клімат, рослини І зрошення.
Товаришу редактор, на якого
дітька вам європейський клімат?
Як комуніст комуніста запевняю
вас, що європейський клімат шкі-
дливий. І наколи я з вами попаде-
мо до Європи, то нас задля здо-
ровая вишлють до Росії, де клімат
здоровіший.
В Європі рослинність багата. Там
росте і зріє італійський овоч-фа-
шізм. Він подається в горячім ви-
ді і їсти його треба з мозгами
набік.
Європа старанно і під достачею
зрошується при допомозі спеціяль
них зрошуючих средств, котрі на-
зиваються в Німеччині — Носке, в
Італії — Муссоліні, в других краях
ннакшс. Зрошення переводиться
простим способом. Проголошуєть-
ся свобода зібрань і слова і ко-
ли горожане здійсняють цю свобо-
ду, Носке або Муссоліні роблять
їм кровопущення. Наука признає,
що таке зрошення добре угноює
землю.
Населення.
В Європі дві категорії населен-
ня. Одно довоєнне, около ЗО мі-
ліонів, відпочиває на полях Бель-
гії, Франції, Галичини і т. д. Дру-
ге — не знаю кілько міліонів —
також відпочиває, бо не має що
робити.
З НЕДАВНО! КОНФЕРЕНЦІЇ В ЛОЗАНІ.
Чічерін (до Лорда Керзоиа): — Чи знаєте
ви, Лорде, що в тажі%^а^Ц)^щкна дуже ско-
ро пере>ер^|^К5|7ї ор |ШМ0|5 дТ
УКВАМА-СНАМРАІСМ
Голом! міста І чим вони
знамениті.
БЕРЛІН — знаменитий Шайдема-
ном і танцюючою маркою. Чого во
на танцює? Думаємо, що їй надто
весело.
ПАРИЖ — там живе Бурцев і ди-
ше на ладан Чермов. Чи лишать ре-
шта мешканців Парижу, наука ще
не винайшла.
ЛОНДОН — знаменитий умовно-
стю діялекта. Пишеться Гендерсон,
а читається Бонар Ло. Пишеться
“Партія Праці”, а виговорюється...
Я боюся сказати як виговорюєть-
ся. бо у ГПУ уха чуткі.
ВІДЕНЬ — знаменитий віден-
ським напитком, від котрого по-
літичні діячі слабують хронічною
слабостю жолудка.
РИМ — тут жив Юлій Цезар,
котрий хотів бути першим в Римі,
а тепер живе Муссоліні, який хоче
бути першим в світі.
Положення Європи.
Це зовсім не моє діло, а діло
акушерки. В прнлнчнім окруженню
навіть стидно чіпати таку дражли-
ву тему. Європа перед пологами,
а я тут при чім? Дійсно, я зовсім
тут не при чім. Одиноке чим я мо-
жу служити — це показати найкра-
щу акушерку ддя Європи. Ті звуть
Революція. Адресу можна знайти в
Комінтерні. Гаразд пологів гаран-
тований.
З рос. переложив
Дядько Микола.
(польських панів) і навіть — Бо-
га. Так, навіть Бога!
Ось в “Укр. Прапорі" читаємо,
як то укр. патріоти "святкували
Торжество Різдва Христового". І
виразно пише “Укр. Прапор", що
“до пана президента (Петрушеви-
ча) висилали навіть депутацію" з
тої нагоди.
І що з того всього виходить?
Просто те, що вони вже й самі не
знають чого їм хочеться, — чи не-
ба, чи пекла, чи України?
Тому то вони й висять між не-
бом і землею. Х"'» І
ОїдіПгеб ЬуЦмуОООІЄ
‘МОЛОТ* “МОЬОТ"
ЯанькеШюшка
ложі:^1
Кожда мова на світі має багато
слів на те, аби було чим правду
закрити.
Англійська мова має багато слів
— далеко більше чим, прим, укра-
їнська. В результаті, від Англії ні-
хто ніколи єше правди не чув.
• • •
В Українців, мови уживається
найбільше для пльоток, хиба що
деколи приходять на зміну кулаки.
Укр. патріотники уживають мови
виключно підчас збирання фондів.
Коли вже зберуть шонебудь, то
тоді не мають коли більше говори-
ти, аж доки не стратять фондів.
Тоді знов говорять.
• • •
Говорячи про дива природи, як
вам подобається оце диво:
Майже кожда річ на світі з ча-
сом з’уживається, себто нищиться.
Купите, приміром, пару черевик, по
ходите пару неділь, тупнете раз-два
гопака або довбаної, і черевикам
вже кінець. Або з штанами чи чим
небудь иншим.
А от розум в чоловіка не з’ужи-
вається ніколи! Чим більше ним по-
слугуєтеся, тим він стає міцніший.
І аби вам хоч трішки зітерся або
вншморгавсь. Противно, той хто
його найбільше уживає, стає най-
більш розумним.
От де диво!
• • •
Петрушевнч і фамілія дуже бідні
в питаннях географії. Вони знають
лише де лежать ріжні кавярні у
вини.
• • •
Коли-ж приходнться їхати до А-
мерики за доларами, то Петруше-
вич висилає Мишугів та Назаруків,
бо сам не потрапить.
• • •
Знов Мишуга і Назарук також
нічого не тямлять в географії. Вони
в Америці і Канаді знають лише
де знаходяться церковні брацтва і
до них вони їдуть за грішми.
Свого часу прислано сюди за до-
ларами ніякого Цегельського Той?
бідака, згубив свіф^еогр^мі^
підручник, і на осліп попавсь в Клів
ленд. Звідти вивезли його на по-
душках.
Коли я бачив одного разу Петру-
шевичового посла, виголеного та
вимазаного, я не міг вийти з дива,
чому голяр тратить стільки часу
на того посла, коли він за той час
міг би вичистити кільканайцяіь
сплювачок.
• • •
Усі “державні" фаміліянти Пе-
трушевича такі порожні від хавок
в гору, що при дуже малім капіта-
лі можна-б з ними завести фабри-
ку ліхтареиь.
Кождий Петрушевичів посол ко-
ли вертає з Америки до Відня не
привозить більше нічого, лиш ка-
пелюх. Переходить в Америці цен-
зуру- ...
Багато греко-катованнх парафіян
в Каналі докинули вже думку іти
по смерти до неба бо довідались,
що звідти вислано усю горівку до
Америки, де, як звісно, є прогібі-
ція.
• •
Коли Дррр Назарук створить
плавбу між Форт Вил'ям а Пацико-
вом. то тоді вже певно “Укр. Го-
лос’1 стане органом укр. матрозів.
Біда лиш в тім, шо редактор
“Укр. Голосу" не привикне до со-
лоної морської води. Він, бачте,
привик до гноївки.
Те, що джерзисітська “Свобода"
почала тровлю проти Ліги Націй
є єще злишнім доказом, що та са-
могонка, що тручає “гармобілі” з
патріотичною сметанкою є свого
рода “регюлар стоф”.
• * •
Згадав про сметанку. У мене бу-
ла сметана, що осталась від перед-
вчорашніх пирогів. Я нагадав собі
і вилляв и в ведро з помиями. Те-
пер не можу з хати вийти, бо со-
бака, котрий -пробував ту сметану
їсти, стоїть заєдно під дверми і
скалить зуби. Видно, сметана була
“ратен".
Зваживши, що Назарук за п’ять
місяців вибрехав в Канаді всього
шіснайцять тисяч долярів, най ніхто
не здивується, коли прочитає в те-
леграмах, що у Відню подорожіли
жебрацькі торби.
Доктори.
Кажуть, що Н.меччина найбо-
гатша на докторів. Ну, а хиба ми,
Українці, багато лишилися позаду
від Німців? Хиба мало вже у нас
докторів? Та де! Ви тільки при-
гляньтеся скрізь, то побачите їх
стільки, що хоч у снопові драбини
пакуй, або греблю ними гати! Так
ми тепер розбогатіли.
Ось попробуйте числити: др. На-
зарук, др. Мишуга, др. Цегельський,
др. Лозинський, др. Трильовськнй,
др. Витвицький, др. Евген Левиць-
кий, др. Василь Лаврів-Равлюк, др.
Грицай, др. Бачинський, др. Де-
мидчук, др. Сушко, др., др., др. і
так, здається, без кінця. Але чи є
стільки місця в “Молоті", аби спи-
сувати їх всіх? Шобн навіть і було,
то шкода. Так, шкода!
Бо яка-ж скажіть мені, з них ко-
ристь? Люде скрізь слабують на
ріжні хороби, а наші доктори по-
заривалися десь по кутках і ані
чичирк! Одні у Вині, другі в Пра-
зі, треті в Америку приїхали дурнів
шукати, а прочі хто зна куди ді-
лися. Більша часть з них — замість
лічити людей — займається лічен-
ням їхніх кишень від долярів. Агі
з такими докторами!
Та бо ми ще маємо десь там у
Вині — в столиці покійного Фран
ца Яосифа 1-го, — якогось прези-
дента Петрушевича, а він також
доктор. Ге-ге-ге! Братіку, то наше
“правительство", саме докторське!
Отже, як бачите, то й Українці
розбогатіли на докторів. Але одно
тільки лихо: що з тих докторів,
коли вони, здається, на докторстві
так розуміються, як вовк иа вві-
здах!
Ф. К. Пацієнт.
• МАМА.
На ярмарку відбігла десь
Від мами дитина;
Заблукалась, ходить, плаче,
Як та сиротина.
Стали люде розважати
Такими словами:
— “Мн поможем тобі знайти,—
Яка-ж твоя мама?”
А дитина втерла очи,
Як ви роси цвіти,
Тай так каже:
— Моя мама найкраща на світІГ’
ОгідіпаІ Ггот
Ч5ІТЇ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
ЗАМА-СНАМРАІСМ
ч. 5.
МОЛОТ” “МОЬОТ”
І
Запити і відповіли.
— Що тепер робить Петруше-
вич?
— Шукає шляху на Варшаву.
• • •
— Що буде, коли збірка на фонд
Негайної Допомоги Рідному Кра-
еви скінчиться?
— Тоді роспічнеться збірка на
фонд вишуканий Рідного Краю.
• • •
— Яка ріжниця поміж Вілсоном
а Гардіигом?
— Вілсон писав ноти, а Гардінг
грає в голф.
— Я*у орієнтацію має тепер "Сао
бода”?
— Вона орієнтується на тих, хто
виступає проти прогібіції.
— Чому попи кажуть дивитись
на небо і там шукати раю?
— Тому, щоби парафіяне ие ба-
чили, як їх доляри будуть пере-
ходити до попівського кишенько-
вого пекла.
• • •
— Чому “піп” читається з ліва
на право і з права на ліво одна*
ково?
— Тому, що з попа нічого добро
го не може бути, а тільки піп.
— Що дорозше в.д матери і баті
ка?
— Нафта. Це потвердить Англія
• • •
— Як можна найкраще з'ужнп
Рурський вуголь?
— На розпалення пролетарсько
революції в Франції і Німеччині.
• • •
— Чи правда, що польська мар
ка піднімається до горн?
— Так. Скоро вона так підні-
меться, що і на аеропляні її не ді-
станеш.
Дядько Микола.
Попалися.
Радянська влада викрила • Олесі коитр-революціВмнЯ яго
вір. в котрому були вмішані ріжиі офіцири а армії Вранг.та ті
нрилильників Петлюро.
І двоголовий герб царя Миколи
І петлюрівський тризуб —
Зібралися ралом на дім препогане;
Але радянська робітниче селянська влада
ОідіІІгеб Ьу
Соодіе
Заїхала їм так по їхній спині,
Що може вже й не встануть...
Так, такі Затямте це чорні охранники царські
І патріоти жовто-сині!
ОгідіпаІ Ггот
ІІМУЕКЗГГУ ОЕ ІШМ0І5АТ
ІІНВАІЧА-СНАМРАІСЙ
“МОЛОТ" “МСД^Т”
Ч. 5.
Кривульки.
“Біблія е поступова”, — пише
релігійний “Канадійський Ранок”.
“Люде, що хочуть познайомитися
з христіянською вірою, повинні
насамперед читати Євангелія, потім
посланія і другі частини Нового
Завіта, а доперва тоді повинні пе-
рейти до Старого Завіта”.
От раз поступ! Назад!
В тім-же “Кан. Ранку” надибаємо
й таке:
“Давніщими часами жили в Ка-
наді такі свині, що люде називали
їх довгорилимн. Такі були вони
довгі і худі, що коли запхали рило
крізь пліт, могли досягнути дру-
гий рядок бараболь на полі. Хоч-
би як люде годували ті свині, вони
ніколи не набирали на себе сала”.
“Очевидно, — каже “К. Р." —
лиш бідні фармері тримали такі
свині, бо добрі фермери і дивити-
ся на них не хотіли. А хто тримав
такі свині на фермі, той ніколи на
них не доробився”.
Ах, як-же це гарно стосується під
теперішний час до наших довгори-
лих укр. патріотів у Злуч. Державах
і Канаді! Це так як-би на ордер на-
. писане для них. Бо хто-ж, скажіть,
годує ріжними бондами і фондами
і всіх оттих “представників” Петру-
Ішевича, і т. п. “правительств”
як не бідні укр. фармері та темні
фабричні робітники? А тії пред-
ставники все таки хочуть більше і
більше! Тай чи не доробилися тії
робітники й фармери на них так як
। на довгорилих свинях?
*
Десь там в Канаді, в Сент Боні-
фес, католицький єпископ заборо-
нив дівчатам надягати на себе му-
жескі штани і виходити в них між
людей; иа совганкн, ходження по
снігу і т. и.
Мій товариш, перечитавши цю
дурничку, чи пак новинку, здиву-
| вався — що то мало-би шкодити
| епископовн, коли дівчата ходять
і в штанах. Але я перебив свойому
| товаришеві:
І — Хиба тут щось дивного? Пре-
цінь єпископ встидається, що вже
і й дівчата ходять в штанах, а він
І ще в спідници!
І Газети пишуть, що в Америці
поширюється спляча недуга.
і Не даром то укр. патріоти про-
Ідовжнли збірку “Негайної Помочі”
ще на кілька тижнів, тому що не
могли зібрати навіть мізерних трид-
| цять тисяч (а колись збирали по
сто тисяч!) Заснпляють, значить.
І
Філь. “Америка”, оборонниця по-
літики Петрушевича пише:
“Президент Петрушевич побирае
12 долярів місячної платні, а ще
й то йому завидують виродки таки
українського роду. А він-же пра-
цює над створенням держави, в я*
кій ТИСЯЧІ Л|ОДЄЙ, теперішннх ки-
ринників та неробів, схоче мати
добре платні місця та нагоду до
міліонових спекуляцій” (підчерк-
нення наші, — М.).
Ох, велика подяка тобі “Амери-
ко”, що ти (хоч через помилку)
сказала правду цим разом! А то
багато ще є твоїх читачів, які не
хотіли цему вірити.
Певно аж тепер многі з них зро-
зуміють це, що Петрушевич пра-
цює над створенням держави для
неробів, котрі хочуть мати добре
платні місця та нагоду до міліо-
новнх спекуляцій.
Так, так, не для робітників і се-
лян будує Петрушевич державу, а-
ле для неробів-панів, що хочуть
бути міліонерами!
• •
«
Американський сенатор Бора вніс
в сенаті резолюцію за установлен-
ням Світового Суду для запобі-
ження війнам. Резолюція заявляє,
що війна межи державами повинна
бути заборонена так само, як війна
між одиницями. Всі держави та на-
роди — говориться там — повинні
зобовязатися трактувати кожду дер
жаву, починаючу війну, так само,
як держава поступає супроти лю-
дини, що нарушує мир в державі
через напасть на другу людину.
Воно правда, що мир на світі
здався-б. Ало було-би також добре
коли-б сенатор Бора був згадав
у своїй резолюції, що так довго
доки на світі є головні виновннки
війни богачі-капіталісти, міліонери,
— так довго мир неможливий. От-
же щоби запобігти війнам — треба
за всяку ціну посадити за грати
усіх богачів-міліонерів, тих що ви-
кликають війну, так само як дер-
жава саджає за грати тих злочин-
ців, що нападають на поодинокі
особи і починають бійку.
От тоді то була-б славна резо-
люція!
»»
•
Що зібрані українськими патріо-
тами гроші иа так званий “Негай-
ний Фонд" вже пропали на віки в
їхніх кишенях, то можна судити
хоч-бн й потім, що тепер скрізь
по церквах попи відправляють по
них панахиди.
Митар.
Нове зерно в старії вішку.
і.
На хрестинах у кумів
Раз пропала чарка;
Всі вчепились до одного —
До кума Захарка.
Той їх годить, хаменить,
Просить, розважає;
Вже й кленеться на чім світ,
Богом присягає, —
Все не вірять! Тоді кум
На образи глянув:
— “Коли я в вас чарку крав, —
Хай я попом стану!’’
— “Гов, не скверніть-же душі
Ви куме Захарку;
Віримо вам, то не ви
Вкрали нашу чарку!"
II.
Між попами на балю
Хтось вкрав вина фляшку;
Всі вчепились до одного:
— “Ви, отче Івашку”.
Той клянеться на чім світ,
Як може і знає;
Присягається усім,
Та не помотає, —
Не ймуть віри. Тоді піп
На кухарку глянув:
— “Коли я вкрав, хай я тут
Єпископом стану!”
— “Ой, не псуйте нам балю,
Ви, отче Івашку, —
Хай чорт бере єпископа
Так як нашу фляшку!”
III.
З каси фонду в патріотів
Пропали долари;
Всі взялись до касієра:
— “Ви, касієр, вкрали6.
Касіер почервонів,
Бреше як лиш знає,
Все кленесь на свою честь
Та не помогає.
Раз не вірять — касієр
По портретах глянув:
— “Не вірите? Хай я тут
Петлюрою стану!”
— “Не поможе вам нічо:
Ні честь, ні Петлюра, —
Знаєм добре, що в нас всіх
Злодійська натура!"
За Руданським — Ріжок.
ХИТРИЙ.
Мама: Ну Івасику, ти кинув на
пошту листа?
Івась: Кинув мамо.
Мама: А марку наклеїв?
Івась: (таємничо) Знаєш мамо,
я оглянувся довкола і як нікого не
було на вулиці, і як ніхто не бачив
— я кинув швидко лист без марки.
Правда хитро?
Ю. К.
ОгідіпаІ (гот
IIN17ЕК5ІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ийВАМА-СНАМРАІСМ
Оідіїінесі Ьу
Соо§1е
ч. 5.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
7
КЛОПІТ!
БАЙКА, ЩО ПОДІБНА ДО ПРАВДИ.
(Уривок з листа нашого кореспон-
дента.)
Дорогий Молоте!
Вже досить багато часу проми-
нуло від тоді, як я приобіцяв пі-
слати тобі кореспонденцію, та ніяк
не міг цього зробити. А це тому,
що не було де присісти та напи-
сати пару слів. Не тобі кажучи, в
нашій місцевосте через минувших
два тижні падали дощі (таке во-
диться в ці часи в зимову пору!)
а тому, що я мешкав на останньо-
му “фльорі”, та щей від “беку",
то дощ капав по стінах мого по-
мешкання. Я побачив, що зле і по-
чав шукати другого помешкання.
Знайшов, забрав у одну руху ча-
сописи та книжки, а в другу нір-
вану сорочку, в котрій завсіди на
сцені граю “дяка" або “писаря”,
тай перемуфувався.
Оглянув я' стіни "нового” поме-
шкання — сухі! Стеля — суха! Пе-
реночував я ніч, другу, а на трету
— як потисне морозі Цілісеньку
ніч я трусився як цуцик. 1 так про-
міняв мокре на холодне. А вечер
за вечером все минали, а кореспон-
денції все не мав коли написати.
Аж сьогодня, в неділю (діждав-
ся я відпочинку), отож взяв шма-
ток паперу тай пішов у Бібліотеку
(“Поблик Лайбрері"). А тут! і те-
пло, і стіни сухі! тільки айриші за
голосно хропуть. Але це мені не
перешкаджае в писанню, а навпаки
— нагадує де ставити протинку, а
де точку, коли часом забудуся. 1
так от тепер посилаю тобі коре-
спонденцію.
С А-н.
В байці, циган рубав галузь і на тій-же галузі сидять. Коли до-
рубався до кінця, упав разом з галузе» і неабияк потовкся.
Знов тепер, діла з моисіє Пуанкарим так складаються, що здавть
ся і він піде слідами цигана.
НЕЩАСТЯ.
Післала раз жінка мужа
Сметаиу продати,
А він ласий був на те
Тай почав думати:
— "Як би то сметаиу з’їсти
І гроші принести,
Щоби жінка ие сварилась,
Не вривала чести?”
Як виїхав за село
Так придумав штуку,
Що трохи з’їсть, решту продасть
И всьо буде на руку.
І тільки хтів попоїсте.
Аж — доле погана!
Воли смикнули вперед —
Виллялась сметана!
ТАКОЖ СПОСІБ.
— Де ви, кумо несете когута. —
на продаж?
— Але де там! Несу до годинни-
каря, щоби зрнхтував! Десь пер-
ше все будив нас о четвертій годи-
ні рано, а тепер ось попсувся і піе
аж о шестій годині.
Став він тоді зажуривсь:
— “От бісова мати!
Тепер мені ні иа торг,
Ні домів вертати!...”
К. БІжнк.
Огідіпаі (гот
иМІ7ЕК5ГПҐ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІ6М
ОідіСігесі Ьу
Соодіе
“МОЛОТ" “МОЬОГ"
Ч. 5.
Пісня Петрушевича.
(Побутове. Перелицьоване з «політичного.)
Волочусь я та по Відню раз-в-раз,
Не бачу я Ліги Націй в образ...
Лазив я так ой не раз й не двічі,
Та не бачив Ліги Націй в вічі!
Лазив я там попри хату доти,
Аж погубив із портфеля ноти...
Ой піду-ж я буцім йот шукати.
Чи не вийде Ліга Націй з хати.
Відтак піду під віконце стукну
Та на панну Лігу Націй гукну...
Ой не стукай, дураку, не стукай,
“ФІЛЬОСОФІЯ ДЖЕКІВ".
Джек Щоепитьвпарку: — Ей, Фред, ти
кажеш. що Англія годиться платити нам довги?
Отже будемо мати більше грошей!
ОідіїігесІ Ьу
Соодіе
Є доляри, то й гуляй, хоч пукай!
Галичина чи сяк чи так моя,
На пса, бачиш, здалась просьба
{твоя!
• • •
Ой я тебе, Ліго Націй, люблю —
Я для тебе весь народ погублю!
Коби Юзек менше свинуватий
Та і мене припустив до хати,
Бо не довго-ж мені отак жити,
Прнйдесь колись з торбами ходити.
А я, Ліго, ще надію маю,
Шо з шляхтою вкупі погуляю.
Як я безплатно вчився.
Кажуть люде, шо всяка наука ко-
штує гроші, а я, знаєте, вчився від
свого знакомого найновішої “про-
фесіГ’ таки цілком даром. А зна-
йомий той, це парохіянин овечої
череди та ще й патріот єгипет-
ської темноти.
Недавно я написав був лист до то
го свого знакомого. Питаю його:
"Як там у вас іде просвітна ро-
бота в товаристві і поза товари-
ством?" А той мені і відписує:
"Любий Танасе! Я там не второ-
паю нічого про шо ти мене пита-
єш”. А далі каже: — “Я тепер пе-
рейшов уже від католиків до пра-
вославних. Я, бачиш, не міг терпгги
вже тих парубків католицьких. А
тепер маю спокій. Нічого не ду-
маю, бо ходжу пяннй як ніч. Вшква
рити вмію самий тої гіркої і часом
як причеплюся, то так як дурний
до сира. Як-би ти Танасе хотів, то
я тебе навчу”. І далі пише: — “Ба-
раболі, жито, пшениця, яблока, мор
ква, редьква, петрушка, буряки, рі-
па — ну, і баняк з двома вухами
тай рура з трибами і т. и.”
Я став тай думаю, але нічого не
розберу. Читаю другий раз і знов
те саме. Я тоді голосніше читаю
третий раз і четвертий і десятий,
а щораз то голосніше, і таки не
знаю шо воно написане. Нарешті
аж жінка перебиває мені читання і
каже: — “Що ти Танасе вчепився
якогось оголошення і так над ним
колядуєш?”
Я нічого не сказав, сховав ли-
ста і пішов спати. А тут мені і
сниться, шо я сиджу за столом, а
на столі є всьо: жито, пшениця,
бараболі, ячмінь, маласес, цукер,
родзинки, буряки, морква, редьква,
петрушка і т. и. Я беру тай кушаю.
а воно мені не смакує. Я й хочу
дістати родзинки, та не можу. Знов
дістаю, натягаю руки, аж тут —
гегеп! на підлогу, аж загуділо. Я
встав, а мій ніс аж вогню дає, а
так болить, що я аж закляв з лю-
ти.
Але, думаю, візьму я лист і піду
з ним до сусіда, може він мені роз-
тлумачить. Взяв насадив штани, на
тягнув на одну ногу черевик,, а на
другу панчоху тай іду до сусіда
Трохима. Приходжу, а він співає
якусь “літанію” до святої Параски,
а на столі стоїть “сквер”, така шо
два гарці влізе.
Мій сусід мене за стіл, але я від-
мовляюся. Я, кажу, не до того, я до
вас маю просьбу. Будьте ласка, раз
тлумачте мені що отце в цім листі
є написане.
Сусід взяв лист, прочитав тай ка-
ОгідіпаІ (гот
иМ^ЕР5ІТ¥ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6ІМ
Ч. 5. “МОЛОТ" “МОЬОТ*
Це вже не на здоровля укр. патріотам.
Українські робітники в Канаді зложили за
лоссрсднпцтвом “Укр. Роб. Вістей" на фонд Пс-
літнчних Вязяів у Східній Галичині, .ш пять
тижнів поверг десять тисяч доларів, не потре-
буючи до того ніяких агентів, колекторів, ані
взагалі якихНебудь видатків.
Українські патріоти в Канаді, помимо того,
що псслугувалпсь патентованим брехуном Паза
рухом, попами, церквами і розтратою грошей на
окричання своєї пюпкп та дорогі готелі, зібрали
для себе за пять місяців всего шіснадцять ти-
сяч доларів, з чого під цю хвилю набудь вже її
нічого не лишилссь.
же: — "Таж то ваш знакомий на-
писав вам поучений".
Але мені ще незрозуміло.
"Я-ж не є кухар, ані пекар, щоб
зі жита або бараболь щось випі-
кати", — кажу я. Але сусід знова
почав пояснювати, що то поучен-
ня, як зробити собі “гіркої”.
Та мені все таки було незрозумі-
ло. Тоді сусід взяв тай виложив
мені, як иа лопаті.
“А нехай, кажу, мому знайомо-
му сім чортів присниться! Та я
таки того не втну!”
Пішов я до дому і довго, довго
думав над тим, як то люде пішли
вперед на сто літ від сучасної “ци-
вілізації”. А я таки не вндумав-би
такого способу!
Т. Березюк.
Соодіе
Оідійиеб Ьу
ПЕРЕКОНАВСЯ.
Один кравець побачив свого дов
жника в реставрації, як сидів при
столі заїдаючи гарний обід. При-
гадав собі кравець його довг, при-
ступив блище і каже:
— “Коли ви такі обіди заїдаєте,
то певно нема у вас грошей ані для
кравця ані для шевця1'.
На це відповів смачно заїдаю-
чий:
— “Хвала богу, що вн вже раз
прийшли до того переконання”.
ПРАКТИЧНА.
До цукорні входить маленька
дівчинка і каже:
— Прошу мені дати за корону
Огідіпаі (гот
иМГУЕКЗГГґ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІбМ
чоколядову куклу (ляльку.)
Цукориик завиває куклу в па-
пір і дає дівчинці. Дівчинка відхо-
дить, але біля дверий розвиває
пакетик, двиться і повертається на-
зад.
Я не хочу цеї. Прошу мені да-
ти хлопчика.
Цукорннк дивується і питаєсь:
— А чогож дитинко хлопчика?
— Бо там є більше чоколяди...
Ю. К.
У РІЗНИКА.
— Лайте мені за 5 цейтів ’охлапів
для нашого пса, але не давайте та-
ких товстих як послідним разом,
шо тато аж розхорувалися від нмх
го
"ММОТ” “МвІЛГ
Ч. 5.
ШТУКА ПРО ШТУКУ *
НАПИСАВ БАМБІС -
За-сценічна картина.
Річ діється за куртинами 1 на
сцені любого аматорського
представлення в Америці
і Канаді.
ДІЄВІ ОСОБИ:
(Візьміть котру небудь народну
драму, зі співами і ганцями,
Жидом, горівкою і т.п. і Т.ІІ.)
ПРОЛЬОҐ.
(Шеста година вечера, в суботу.
Під непоказну театральну галю за-
їздить невеличкий візок. З нього
скидають якісь клунки, скринки, о-
брази, коцюбу, фляшкн, шаблі та
кондукторські шапки. (Іідчас цего,
зелені шаравари висуваються з клун
ка і звисають на колесі візка. Кінь
заглянув це і пробує зубами до-
сягнути шаравари. Особи склада-
ються з декількох помучених ро-
бітників і всі вони говорять лише
господнім язиком, себт< кленуть.
Кому і чому кленуть — менше з
тим. Зносять до галі привезені при-
чандали, почім віз з зеленими ша-
раварами на колесі від’їздить, кінь
за щораз оглядаючись на шарава-
ри.)
Перший «адовік: Не лишили нічо
п на возі?
Другий дітто: Здаєсь ні; отвори
двері І
Режісер: А чи всі тут ті, що гра-
ють головні ролі?
З гурту: Нема Осмиканого. Він
пішов олитнся і незадовго буде.
(Двері галі отвираються і зараз
зачиняються.)
ЗАНАВІСА.
ДІЯ ПЕРША.
(За кулісами невеликої сцени.
Прибувші люди розмотують та сор
тують привезені причандали. За х и
ію надходить Осмиканий і ще де-
хто, і усі пораються).
Осмиканий: А перуки і крепа є?
Режисер: Справді! А ніс для Жи-
да є?
Хтось з гурту: Є, Є, всьо, навіть
люлька та табашниця для діда. Не
маємо лиш мундуру для жандарма
і шибениці нема.
Цругий з гурту: Шибениця нічо-
го. Повісимо на куртині.
(Пораються і кленуть. Один з
людий заліз ногою в перуку і во-
лочить по земли за собою, в той
самий час шукаючи тієї-ж самої
перуки. Декотрі чіпають вуса і крив
ляться від пекучого клею.)
Осмиканий: Товариш режисер, а
який я маю бути старий?
Режісер: ГеГ, Платва, а де під-
ручник. Давай сюди; подивимось
який Осмиканий за старий.
Платна: Подивися йому в зуби.
(Витягав зза пазухи підручник).
На, та не згуби як того разу, що
прачка найшла підручник в шара-
варах.
Режісер (підходить під світло і
читає з підручника): Гнат, пару-
бок. Не пише скільки літ. Зробіть
звичайного парубка з чорним ву-
сом.
Платва: Та бо парубки парубкам
не рівні. В нашім селі були такі
парубки, що капусту називали фа-
фустою, фасолю фафолею, а по-
піл фофів.
Б’льск (надягає лису перуку,
лисиною до плечий): А в нас то
мами мусіли що вечера водити- па-
рубків до дівчат, бо парубки сами
ще боялися вийти на двір в ве-
чір. (Клене зразу тихо, а відтак
голосно і кидає перуку об землю.)
Гаркотун (характеризує Осмика-
ного): Гей, режісер, та цьому ха-
мулі чорний вус не йде; в нього во-
лос білий як в архангела. Треба
і білі вуси.
Режісер: Ти що, здурів? Вийде
дід! Намасти йому волос!
Осмиканий: Я не хочу мастити
волос, подушка заталяпається!
Гаркотун: Та змиєш! (Маже чор-
нилом по гарбузі Осмиканого).
(Загальна суматуха. Увіходять
инші люди і всі роздягаються. Від-
так убирають костюми; кождий го-
ворить щось самий до себе.)
Входить Крутихвіст.
“рутихьіст: Гей, Гаркало, рати-
зуй мене, я в першій дії.
Гаркотун: Товариш режісер, а з
Крутихвоста що зробити.
Режісер: Жида, старого Жида.
(Люди усі поубирані в костюми,
ждуть на вуси. Гаркотун чіпляє
ніс Крутихвостови.'
. Петелька: Гей, режісер, а я вду-
шусь в цій сорочці, дайте мені
иншу!
Режісег Нема иншої. Відограй
ролю а потім можеш душитися...
Платва (кульгає по сцені одною
ногою босий а одною в холяві чо-
бота): Гей, режісер, де инші чо-
боти, я в ці не взуюсь.
Режісер: То візьми холяви на че-
ревики.
Платва: Мої черевики жовті!...
Режісер: Помасти на чорно!...
Платня; Помасти свою голову!
(Стогне і натягає чоботи; по хвилі
кидає чоботи в кут і безрадно ни-
кає волос, та говорить щось ніби
по француськи).
Входять дівчата.
(Усі вишивані від ніг до голови.
Багато блискучого скла та коралів.)
Гаркотун: Вже всі готові. Можна
починати. А люди є? (Дивиться
крізь дірку в куртині): Є трохи.
Людий не богато, а от дітий як
піску!
Круткхвіст: Осмиканий! Як бу-
деш мене бити, то абись перуки
не струтив, памятай!
Осмиканий: Гей, режісер, а яка
перша сцена?
Режісер: Сінокос. Клич робітни-
ка від сцени, най робить сінокос.
Прибігає робітник.
Робітник: А сьо йому буде на
перше? Коршму, хату з печею, ци
як?
Осмиканий: Роби сінокос.
Робітник: (Спускає задну курти
ну — вид китайської вулиці.) Це
добре?
Режісер- Гей, варяте, -аж то я-
кесь китайське село! Дай поле я-
кесь!
Робітник- Ну, а хиба в Китаю
сіна не косять? (Підтягає назад
куртину; спускає вид парку з фі-
лярами та статуями): Ну, це вже
певне буде, га?
Осмиканий: Чоловіче, вже по де-
вятій, а ти ще перебенькуєш тутки.
Та на віщо нам статуї та філяри?
Робітник: Ну, а свиту на що по-
вісиш? (Підтягає куртину, спускає
щось замазане синим з великою
бурою плямою по середині.) Ой,
Оідіїігесі Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Тгот
иМІУЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ККВАМА-СНАМРАІ6М
"МОЛОТ" ‘‘МОЬОТ”
ІІ
Ч. 5.
йой! Яке воно зашмароване! (Бі-
жить кудись).
Режісер: Куди-ж ти тікаєш?
Робітник: Я по воду — тра небо
вмити!
ЗАНАВІСА.
ДІЯ ДРУГА.
Робітник (миє небо): Свиня, вва-
жеєте, тої"; чаш сторож! Він не чаї
де курку різати та аж тут під кур-
тиною. І як ему ту змити?
Режісер (уставляє гурти на сце-
ні і лає послідне благословення.
Мущини, кождий в високій шапці,
святочних шараварах і жупанах,
та блискучих халявах Це вони так
до сіна вибрались! У кождого та-
кож паперова коса; декотрому ко-
са зігнулась і висить як рукав по
другім боці плота. Дівчата повби-
рані мов на Великдень, скрізь ви-
шивані, з блискучими намистами;
кожда в шовкових панчохах та ля-
керованих мештах. У декотрих є
граблі; в инших биття серця та
біль голови.)
Осмиканий (захопив підручника
і клепче своїх вісім рядків): Бе-
льок, а тобі видно камізельку з під
сорочки!
Бельок: Гей, дівчата, дайте шпиль
ку!
Входить суфлер.
Суфлер: Ну, вже всі готові? Бо
я лізу в буду. Уважайте аби за-
мі ггь корова не казати корона!
збі.ник: Ну, тягнути куртину?
Режісер: Зажди ще, най музика
заграє і згасять світло. (Дзвонить
два рази на музику а раз на сві-
тло).
Крутихвіст (ходить поза сцену
з руками поперед себе мов слі-
пець): Уважа-а-а-а-айте! Не втру-
тіть мого носа!
Режісер (до робітника): Орайт,
тягни куртину! Жиде, тікай зі сце-
ни! Гей, Осмиканий, давай сюди
підручник!
ЗАНАВІСА.
ДІЯ ТРЕТА.
(На сцені. Парубки і дівчата від-
співали чотирі стрічки якоїсь пі-
сні, причім один закашлявся, і пі-
шли за куліси, щоб там сварити-
ся за той невмісний кашель. На
сцені остаесь одна дівчина. Вона
деклямує за суфлером).
Дівчина: Пішов мій милий, орел
сизокрилий, мій сокіл ясний, мій
любий!... Пішов і не вернеться!...
Оставив мене сиротою, при чім си-
ротою — оставив мене вдовою!...
Ох!...
Робітник (висить за одну руку на
шнурі від куртинн, а другою ту-
лить в рот заслинений недогарок):
Шкода, шкода! Хиба ти. дуона,
не знала, шо з птахами нікуди не
вийдеш?..
Суфлер: Ох, боже! (натискає ше-
потом 1 Ох, боже!...
Іівчина (не дочуває): Бодайже!...
Ох, бодайже!...
(Чути як на галі бренькають фля
шки з содовою водою, і тріщить
лушпа з орішків).
На сцену входить економ.
Економ: Ти чого від гурта від-
стала? Га? Гони мені до роботи!
(Грозить і виходить).
Дівчина: (Плаче і нарікає... ду-
же плаче).
(На галі регіт, аж о бубен від-
биває.)
Суфлер (до дівчини): Іди зі сце-
ни!
(Дівчина виходить. На сцену вхо
дять два буцім парубки і нібн
сваряться. Діло йде за жида).
Перший парубок (поглядає іа
будку суфлера): Е... га... ге... (ще
поглядає на будку) Е... ге... я, бач,...
ге... я, бач... ге... і не знав... ге... (Су
флер шепче мов кипяток в кітлі;.
Другий парубок: А я-ж тобі не
казав?
І ежісер (зза сцени): Бийте жи-
да. Но, но, но, чекайте! (до се-
бе; який дідько картки перевер-
нув!... 'Шукає сторін. Знайшов)...
Пст, гей, пст, парубки — говоріть
ісвоє дальше! (Обертається до жи-
да): Гони на сцену!
Входить жнд.
(Парубки лають за щось жида.
Жид вертиться і починає говори-
ти, та в тій хвилі рветься на ньо-
му шнурок що ним були опереза-
ні штани, і штани починають зсу-
ватись жидови на пяти. Він це >а
час зауважує і тікає зі сцени.)
Режісер: Пст, парубки! Бийте
жида!
Парубок (розігнався бити, та
жида немає. З розмаху гатить в ши-
ні товариша.)
нежісер (зауважує що жида на
сцені немає і кричить): Гей, Кру-
тихвіст, жид лни на сцену!
Крутихвіст: Зараз, нехай ніс візь-
му! (Тре НОСОМ ДО СТІНИ ДЄ ВИСИїЬ
причіплений його штучний ніс).
'ежісер: Тай на якого-ж дідька
и ніс на стіну внсядив? Візьми
його рукою і насади, та гони на
сцену!
Крутихвіст (тре носом до стіни
дальше): Та коли я не можу взяти
в руки бо топиться! (Вкінци тра-
фив носом де треба і біжить на
сцену з гумою на носі мов кульба-
ка).
(На сцені бють жида причім йо-
му відпадає борода і один вус та
ніс).
ЗАНАВІСА.
(Люди з галі йдуть домів.)
ФІНАЛ.
(На галі нема вже нікого, крім
заводчиків та кольпортарів, і двох
пяннх гостий, що поснули і забули
пробудитися. За сценою рух з пе-
ребиранням та лакованням причан-
далів. Режісер вхопив Крутихвоста
за барки та телепає ним.)
Режісер: І на що ти, вар’яте, ті-
кав зі сцени коли мали бити?
Крутихвіст: Бо штани губив, ось
чому?
Режісер Ну, а нащо ти ніс при-
ліпив до стіни?
Крутихвіст; То баби винні; вони
розрушились і втрутили мене но-
сом до стіни; ну тай та біда при-
липла!
Голос з гурту: Гай, ходім до до-
му. Завтра рано збори а по полу-
дни проба слідуючого представлен-
ня.
(Всі збираються з галі. Тихо.)
МІЖ ПАТРІОТАМИ.
Перший: — Ну, і як там, пане
того, стоїть справа з “Негайним
Фондом”?
Другий: — Несогірше.
Перший: — Як то несогірше?
Другий: — А так: для Петруше-
вича нема що, а для нас вистарчить
па якийсь час.
ОгідіпаІ Тгот
иМП/ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
Оідіїігесі Ьу
12
-МОЛОТ’ “МОЬОТ"
Ч. б.
ПІСНЯ ПАРОМЯНАМ.
(На стару нуту.)
Памятайте хрнстіяне
Що із вами потім станесь
На віки:
Як піп зідре із вас гроші
На розпусту, на роскоші
На віки.
Є то правда найправдивша.
Що з тих одна а не инша
На віки —
Чекає вас всіх дорога
До недолі не до бога
На віки.
Так то нині скрізь ведеться,
Що піп візьме з вас сміється
На віки.
Пеклом й чортом вас страхає.
Другим небо обіщає
На віки.
Подумайте добре люде
Що опісля з вами буде
На віки:
Буде голод, будуть муки;
Приведуть вас до роспуки
На віки.
Темність ваша часу того
Причиняє муки много
На віки:
Які то страшні полуди.
Як не видять світа люде
На віки.
Серце ранить жалість многа,
Що не знають люде бога
На віки,
Котрий бере із них зиски
Аж до гробу — від колиски
На віки.
Бере яйця, кури, гроші,
Жне собі у роскошах
На віки.
А ви темні христіяие
Терпір,, двигайте кайдани
На віки.
Ваші діти босі й голі,
Піп веде вас до неволі
На віки.
Спамятайтесь христіяне.
Бо лихо із вами станесь
На віки:
Як не будете думати.
Попів кчорту проганяти
На віки.
Ту заповідь тре сповняти,
З комуністів примір брати
На віки.
Комуністи вам поможуть,
Новий лад в світі заложуть
На віки.
Журавинський пролетар.
ІЦКО В НЕБІ.
Опинився Іцко на “другому сві-
ті” — “в горі”, перед властями не-
бесними. Нараз в долині — цебто
на земли - щось заметушилось
зашуміло, загаласувало...
— Що то є? — питає Іцко у вла-
стей небесних.
Там, на земли розпочалася те
пер біржа (великий торг), — по-
яснюють йому.
Іцко аж руками сплеснув.
— Ну, як це може бути, коліс
я тут?! — закричав з цілої сили, *
— Ей добродію, поможіть бідно
му глухому.
— А ви давно глухі?
— Вже другий рік.
ШВАГРИ.
— Шкода що ви не Петрушевич.
— Чому?
— Бо я тоді був-би вашим міні-
стром.
ЩОСЬ Є.
Мати (до пятилітньої донечки):
Поспав мітлу, доню! Замітаєш, за-
мітаєш і нічого за тобою нема!
Донечка: Та чому нема? Щось
є.
Мати: Що е?
Донечка: А порохи!
Бум-бум.
КОЛИ БОГ НЕ СЛУХАЄ.
Бог не слухає плачу людського
в трьох случаях:
1. Коли чоловік плаче, шо єго
жінка б'є;
2. Коли плачуть родичі, що не
мають утримання на старші літа,
а перед'смертію записали весь свій
маєток дітям;
3. Коли хто плаче, що єго дов-
жник не хоче віддати довгу, а він
не має ані свідка ані вексля.
НА РЕЛІГІЇ КРИМІНАЛЬНИКІВ.
КАТЕХИТ: Ви сидите за останні
підпали?... Скажіть но мені, які
знаєте свята в році?
АРЕШТАНТ: Воведеніє і Пушен-
ня.
КАТЕХИТ: Чому тільки про ті
свята знаєте?
АРЕШТАНТ: Бо “Воведеніє” це
мене ввели до арешту, а “Пущен-
ия”, як мене пустять...
Огідіпаі (гот
IINМЕКЗІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иНВАМА-СНАМРАЮМ
ОідіТігесі Ьу
Соодіе
Ч. 5.
“МОЛОТ” “МОЬОТ"
КЛОПІТ З ГОРО6ЦЯМИ.
Обурн, Н. Я
Тут кинувшої осеии пісимець "найсвя-
тіїиого" синоду Нияолая 11-го, епнсщні І їла-
іон, посвячував великі і свиті тайни муру
обуриськиго чорного полку. Причиною по-
свячення було те, шо безбожні горобці, не
зважаючи иа святі тайни муру, так "об-
сипали" копулу коло самого креста, що во-
на ті зеленої зробилася біло-зеленою.
Чорний полк так сильно обурився, шо
запротестував проти горобців і ухвалив по-
малювати знов на зелено. А по скінченню
малювання спроваджено єпископа Платона,
котрий походить із луже грубою ролу ро-
сійських царів, — одним словом, визначно-
го чоловіка, котрий був ка кобнлі і під ко-
билою!
Цей великий чудотворець вислухав
скаргу чорного полку і з гнівом пікети ве-
лів виставити иа церкві Остру ноту проти
горобців. Але зауважив, що горобці негра-
мотні, тож плався до активного способу.
Примазав. щоб чорний полк взяв усю цер-
ковну амуніцію та вирушив у похід.
Через піп години чорний полк з иілхм
обозом окружне святі тайни муру. Гене-
ральний штаб, що складався з трьох попів,
дівав команду чорному полкові. А сам та-
ки святий чудотворець Платон пильно при-
глядався чере» прозору трубну, чи нема
горобців ка святій копулі
Але горобці також мухами годовані
Як почули кадильний тез, то так далеко
відскочили влад. — ще дальше вк єпископ
Платон од своєї десять міліонової кателрн.
Залилося злобою серце єпископа Пла-
тина, що горобці такі хитрі але придумав
наламати їх иншнм способом Пришила чор
йому полкові міцно заспівати, а сам вихо-
пив від лямполиза з глалушика кропило 1
почав гнівно кропити тії плями святокро-
пильною водою.
Після того чуда всі впакували назад до
середини і побідоносіоїй чудотворець Пла-
тон примазав усім розорі житись. А коли
чорний полк став на старспвнчаймих пози-
ціях. без зброї, тоді чудотворець Платон
поздоровив чотншй полк і вморенії виска-
зав дійсність своєї чудної і тайно! роботи,
УВАГА! —УВАГА!
ЗЕМЛЯ ОБІТОВАНА
Сатирична поема Демяпа
Бсдмого.
Переломив па ужр. мову П. Д.
Книжка містить багато ілюстра-
цій, з портретом автора, обій-
має до сторін другу.
ЦІНА ю ЦЕНТІВ.
Пишіть на адресу:
КІІІ/ГЦКА РЦВЬ. СО.
414 Е. 91Ь 81. N6* Уогк, N. Т/
котрою так налякав горобців, пні вони й
десятому закажуть як то "хляпати" святу
копулу Чорний полк дуже втішився такою
свмгочулиою роботою і з радисти зібрав
для чудотворця Платона півтора кошика
долярів.
Великий чудотворець Цілісні сховав
долари до кишені святих штанів І моріиув
щось до попів, коїрі почали гарно співати
Прокімеи гзве перший сорт: "Хто Бог не-
лій яко (лоляри “кеш") тн еси Бог таоряй
чудеса!" Потім, зібравши манатки поїхали.
Чорний поли, все таки ие довіряючи го-
робцям. велів вибрати на варту одного аи
значного лямполиза. котрий мав-бн доноси-
ти про найменші злочини горобців.
Великі чиновники чорного полку доно-
сять. шо горобці ие дуже бояться свяченої
води І поновив розпочинають атак иа свиту
копулу, тільки не Самі але з помочею во-
рон. Один лямполиз доказує, що бульто-би
горобці обіцяли воронам шонайлучші кон-
цесії, котрі знаходяться иедалеко віл свя-
тих тайиїв муру, еслн тільки ворони помо-
жуть горобцям поиовио зробити рабу ко-
пулу.
Іван Сікач.
УКРАЇНСЬКИЙ РОБІТНИЧИЙ ДІМ.
Ню Пори, Н. П
ж Ось як робітник прозрів, став добре
дЯіатн: власний дім він задумав скоро бу-
дувань Добре діло в добрий час ти почаа
небоже! Як самі цього не зробим — ніхто
ие поможе.
Як-би хто еггтак сказав гай став пома-
гати. то вже був-бн спільний дім — нічого
й казати. Бо це-ж людоньки ие жарт, а лі-
во хороше; тут ие зветься вас ло карт
програвати гроші Це робітники свій храм
хочуть будувати, шобн було де життя своє
розвивати. Хочуть вони, щоб усі там мо-
гли сходитись і разом від себе всі щоб мо-
гли учитись. Але один чоловік в полі ие
воює: так-же саме і цей дім одии ие збу-
дує. Треба спільного життя і спільного тру-
ду, то й докажемо ми всі великого чула.
Я віл себе теж скажу, що цей дім по-
трібний, І свою лепту зложу, бо .1 цим
дуже згідний.
Ой, трудненько звести дім. треба гроші
мати; “шери" треба в хід пускати, — всю-
ди продавати.
А хто близько з нас живе віл Ню Иор-
ку Ситі той нехай вже сам зайде цих “ше-
рів" купити. Гроші тут не пропадуть, мож-
на дати сміло; всім граитію дають — цс
безпечне діло.
Актом А. Лдшкевич.
СПОВІДЬ,
Вумсаиет, Р. Ай.
Мабудь здншнім буде пояснювати що
таке сповідь, бо-ж їм таке диво, котре ко-
жному аж надто добре зшіие.
Але річ не в тім. шо не сповідь. Тут
щось кит .ще в. І коли-б не те щось пише,
тй Сі4>го43іро котру згадуєм ие була-б
ЧЛл-.і>Ч1р*«іром. коли-б собака вкудадл
чоловіка, то річ ясна, що це нічо, бо-ж
і оді замовчати!
Подібна історія сталася а нас, а це, —
що замить того аби піп мав сповідати па-
рохімпииа, то парохіяннн висповідав пола.
Що спонукало парохіянииа до того, то
я по можиости постараюся вияснити.
Річ мається я тім, що той піп ие дуже
те ШС довго в нас, але за той час вже
спльки лнха накоїв, що, взявши разом всіх
попереднії* інміів (а їх було в нас ие мен-
ше дознна) не було таких рваультаті&. Він
то при помочи єзуїтської стилістики, фари-
сейської реторики і романсової поетики
довів нашу громад) до того, що в кожнім
"роДИИИЕМ гніз дочку". де тільки зайшло яке
меіюролуміиня, ставилася катастрофа, що
доводила до розводів або чогось подібною.
Жінки хваляться, що їхній найбільший
“попечитель" і "представник божий" ра-
дить їм. що коли котра з них ие любить
свого "голуба", то навіть може отруїти йо-
га
Змова-ж щодо попа, то це досить піка-
ПИЙ тип. Він нам обгородив себе з усіх бо-
ків сестрицями І тим подібними "ангелами"
жіночого пола і навіть як-би парохіяни
ХОТІЛИ його вигнати, то парохіяики не ла-
ють. З того нераз на мітіигах повстає крик,
рейках, гармідер, аж у вухах лящить!
Та мимо всяких попівських хитрошів.
укріплень, форінфїкзий і жіночої мобілі-
зації, му шини парохіяне задумали матаку-
ватм попа і Прогнити з захоплених позицій.
Цс хотіли вони зробити на парохіилькім
мНінґу, иа котрий прийшли всі включно з
Гт* ЧИТАЙТЕ
“Українські Щоденні
Вісти”
I
Це < одинокий робітничий часо-
пис в Америці, котрий виходить
що-дня окрім неділі Це! часопис
має сяоїх кореспондентів в Баро-
ні, як також в рїжних центрах
української еміграції в Зд. Дер
жалах і в Канаді
іер-
-
4
і
м
В
Й
Передплата виносить:
Европу
В
9
ПОЛО
Злучених Державах:
7.00
3.75
2.00
З місяці
І
На рік .......
На о місяців .
На “ ‘
Передплату шліть иа слідуючу
адресу:
иКВАІЬ’ІАИ ОАІБТ N£«8
М12 Е. 11-Иі 81 N«4 Тогк, N. Т.
□НВАИА-СНАМРАІ6М
14
’нкміої* “МОЬОТ”
Ч. 1
попом і жіночою армією. От тут то іменно
й почалася сповідь попа.
Коли по скінченню урядових базікань
піп заияв слово, парохіяне приступили до
атаку. Один з них піднявся і, прибравши
духовну поставу, почав вичислювати попо-
ві гріхи, пояснюючи кожний з’окрема.
Зразу жіноча армія разом з атаманшою
і гетьманом не сподівалася того, щоби той
парохіянин відважився виступити проти по-
па, тому усі повивалювали очи і слухали.
А парохіянин, витягнувши папір з кишені
завбільшки волової шкіри, давай теребити
попови як з мішка!
Перечитав він так цілих девять гріхів,
аж коли прийшов до десятого, де говори-
лося, що жінка має право отруїти чолові-
ка коли його не любить, і тут почався рей-
вах. Посипалась лайка зі сторони армії і за*
велось таке, що сам чорт налякався-б того.
Бракувало ще у крійського плота з колика-
ми, а вже було-б усьо як слід.
Але мимо того всього все таки попів-
ський трон зістав ще забезпечений иа шість
місяців, хоч і без благословеиства парохі-
яи. Та піп ие дбає про благословеиство па-
рохіян і дальше продовжатиме своє “роди-
но-руйнованіє”. А парохіяне будуть ще
дальше носити на собі релігійне ярмо.
Нотар.
ДЕЩО ПРО СЬОГОРІЧНИЙ ЙОРДАН.
Ошава, Онт.
Минувшого року ми в “Молоті” чита-
ли, як то наші католики Йордан “муфува-
ли”; як то вони на дручках святих виноси-
ли, водою воду кропили, самогонку пили.
Розгнівались католики на грішну громаду,
що в “Молоті” описали всю їхню параду.
Порадились цього року так воду кропити,
щоби ніхто із грішників не міг замітити.
Пробуджаюсь серед ночи. лиш трета
година, аж тут чую щось реве, наче худо-
бина. Підводжуся надслухаю, справді щось
рикає; збираюся, йду на двір, блище при-
ступаю. Аж тут собі “Во Йордані” попииа
співає; два заспані баранці за ним підтя-
гають.
Приступаю до них блцще: — Що ви,
подуріли? Верещите серед ночи ажисьте
попріли!
— Вибачай нам чоловіче, ми Йордан
справляєм; а на те, що це так рано, дві
причині маєм. Перша: щоб скінчить до раня
і йти до роботи; друга: щоб ніхто не видів
нашої гидоти.
Той, що торік.
ПРО НАШИХ ПОПІВ.
Іст Шікаґо, Інд.
Іст Шікаго — це містечко в стейті Іиді-
яна; панує тут темнота погана (погана!)
А в найбільшій темноті — здаєсь на всі
кінці — живуть наші релігійні бідні Укра-
їнці.
Є тут церква, щей велика, нема що ка-
зати, а в тій церкві два попи — немов ті
Пилатн.
Угро-Руси мють свого кабана товсто-
го, а знов наші — Ременькова такого са-
мого. Оба вони вміють дерти і шкіру спу-
скати; оба вміють своїх вірних добре на-
тягати. А баранів тут є досить і овечок
миого, то-ж стригуни стрижуть вовну з ко-
жного дурного.
Тай старуха “Свобода” тут є в кож-
ній хаті, і читають її всі барани кудлаті.
А як часом загостить иаш преславний “Мо-
лот”, то хрестяться як від дітька, аж носі
ми порять. Бо їх попи так ним страшат
вічно, до безтями, — як то в краю стр<
шаіь дітей все коміиярямн.
А коли-б “Щоденні Вісти” прнйшлос
показати, то всі летять як иа глум в церн
ву сповідатнсь.
І що-ж ви тут порадите? Скажіть доб[
люде! Багно таке, аж смердить... І доки т
буде?!
Я вам раджу — щоб спастись від лиш
ньої згуби — наженіть вн тих попів гет
чортовн в зуби! В вас "рольмія” недалеке
'шкрепу” цілі стиртн, — будьте ласка, ві
зьміть попа “шкреп” трохи носити. 1 як-б
піп спробував “шкреп” в “форнес” кидату
то вже-б певно не хотів вас пеклом ляка
тн. Він не знає як то тяжко иа хліб працю
вати; він лиш знає готовенькі грошики збн
ратн.
Отже-ж раз парохіяне на очи прозрій
те; гоніть погань всю від себе і в брехн
ие вірте!
Недалекий
ГАМІЛТОНСЬКІ ПАТРЮТИ-ЛЯМПОЛИЗИ.
Гемілтон, Онт.
Хто-ж такі гемілтонські патріоти-лям
полнзи? Ось послухайте! Це собі такі, ко
трі окрім церковного салеру нічого більше
ие бачуть; “маткою божою” закриваються
і зі святими радяться як робити самогонку
та иа небо для святих її транспортувати.
Там, кажуть, ґешефт піде гладко, бо у свя-
тих роти висхли вже чисто. З цапком в
церкві все моляться, але там вітер свище,
бо люде не приходять — і не будуть при-
ходити так що невдовзі у тій кошарі бу-
дуть горобці співати. Ангел.
З ПАРОХІЯЛЬНОГО “ЖИТТЯ”.
Дуже добра нагода
ДІСТАТИ ВЕЛИКУ КНИГУ
яко обіймає приближно 400 сторін друку великого
формату (10X12) з гарними ілюстраціями і містит ь
в собі повно гарних, веселих оповідань, віршів і т. п.
КНИГА
ТАЯ КОШТУЄ ТІЛЬКИ $2.50,
а є нею
РІЧНИК “М0Л0ТА’; ЗА 1922 РІК.
Не оминіть доброї нагоди набути де-
шево таку велику і цінну книгу. Замовляйте скоро, бо
може бути за пізно, так як наклад річника невеликий.
Річник цей є найгарніщим з усіх річників виданих
"Молотом”. Добрий папір, гарна оправа з витиснени-
ми золотими буквами. Хто купить цю книгу — буде
мати дуже гарну пам’ятку на ціле життя, а також ве-
селого друга в скучні дні.
Замовлення присилайте на адресу:
Товариші!
414 Е. 9-ТН
Провіденс, Р. Ай.
Як по усіх парохіях, так і в нас “нівро-
ку”: парохіяльні стовпи — вперед ані
кроку!
От недавно новий піп явивсь на “ве-
чірню” й посходились барани усі богоміль-
ні. Зійшлись вони щоб почути, чи він для
них здібний; чи крутити їхні люби він буде
спосібниЙ.
Заспівав їм, покадив, — носи поспуска-
ли: — “Добрий буде для нас піп”, — деякі
сказали. "Що він схоче, то дамо, годі спе-
речатись; щоб не робив так як другі, не
тре споминати”.
Як почав той новий піп всякі брехні
плести, то від разу показав, що він є без
чести. Почав страшити овець пеклом і чор-
тами та звичайними людьми — ніби “воро-
гами”.
— “Є тут, каже, в иас такі, що в бога
не дбають і ие вірять у попа, церкву оми-
нають. Тож ие вірте вн таким, мої хрнсті-
яне, бо вас Господь Бог поб’є і пекло на-
стане. Але вірте все мені — що я тільки
скажу — і складайте мені гроші коли лиш
прикажу!”
Так то попик байку гнув і плів “лнш-
тиґали”, а церковні барани лобами махали.
І то, кажу вам, так все із ними “нівроку”;
вперед вони ие поступлять аиі-ані кроку!
І. Содоменко.
ТРОБЛІ НАШИХ БАРАНІВ.
Веланд, Онт.
У Веланд є ще багато православних
баранів і правдивих виробників "Адамових
сліз”.
Ото раз з ними сталося таке безголов’е,
що між ними почалася буча. Стали вони
лапатися за чуби та так “погостилися”, що
ПОТОМУ “руский місяць” носили синяки і
одав йа -Другого дивилися, як пси.
Ті 3Йй¥1ї1І? •*¥ З ЇРГ0’ що їх піп зр°бив
йлбхі діл©-:! зйбраВ від них гроші і поїхав
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
ч. &
молот- -моьот-
16
ло Бофало та навіть ие дав їм иа “свер-
батлю", щоб мали чим затроіги релілйие
тіло, І вони мусіли брати на борг.
Тепер в них будуть вибори Мають ви-
бирати лямполизів, спічкогвсів і носорнзів
(не носорожців? — лам. сил.). Будуть но-
сити вогонь з кадилом і машину до виду-
шуваній “Адамових слів''.
От така то їхня "культура" І “цивілі-
заціє'*. Правда, шо багато навчилися отті
нещасливці від релігії? Стоять членами па-
ролі! роками і остануть дураками.
Н. Приневолений.
ПИТОМА
‘РСДАКШІ.
Бон Дзень. Ваша “Пригода" не нада-
ється.
НеддлеинА. ШІкаго. — Допис містимо,
але "Акафнст" лучше не містити. Так не
можна писати, бо може бути клопіт.
Грабок, КІчеиер—Ватерльо. — 3 Ваши-
ми анархіствуючими — як це вже виходить
а Вашого допису — шкода днскусуватн.
Вони-ж тому зовуть себе аяархіствуючнмн.
що в їхніх головах "анархія”.
Чорнороб, Штсбург, Па. — Не хочемо
робити йому “адвертаазменту*’. Є другі,
ше більші патріотичні трупі І їх треба ата-
кувати.
М. Л. Торонто, Онт. — 3 приватними
особами такого типу ие хочемо мати нічо-
го “иа пекьгу>'. Як хочете щось писати, то
підбирайте більше громадські теми, а не
про одиниць.
І Лефенко. — “Розмова двох фермерів”
не надається.
Семен Кодзюбеико. — У Вашім гумори-
стичнім "Пошукуванню" нема нічого гумо-
ристичного. Пробуйте дальше, може коли
вдасться.
В. Лу-аМ. — "З палицею" може піде.
Проче вже всім звісне.
Василь КривовазнА. — Присилаєте вірш
і хочете силою заставити редакцію аби по-
містила його в "Молоті”, бо грозите, що
в противному разі перестанете читати "Мо-
лота”, шей других будете підмовляти. А
чи знаєте Вн, Дорогий Товаришу, який ве-
ликий "Молот' мусів-бн виходити кожного
разу, иаколи-б так кожний читач “Молота",
(а їх а кількшпиитять тисяч) хотів аби по-
містити все то йому захочеться? “Молот"
толі був би такий великий, що одно число
його листонош мусів-бм везти Вам иа "віл-
барі” до Вашого помешкання А ято-би
його читав тоді? Подумайте!
Ці
в
ТІЛЬКИ ЩО ВИЙШЛИ З ДРУКУ ДВІ НАУКОВІ
КНИЖКИ:
ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ К. МАРКСА
Книжка має 328 сторін друку і розділена на три
ловні частини:
І. Товар, гроші, капітал.
2 Надвартість
3. Заробітна платна і дохід з капіталу.
частини знову поділені на кі.тькавайііяп» розділів.
Завданням це! кпмжки є — познайомити зі змі-
стом “Капіталу" тих. які не мають часу або засобів,
щоб його студіювати, а також вона улегшить студії
тих. котрі студіюють "Капітал”.
Економіка править світом і тому кожний робітник
поиіійсії знайомитись і студіювати економічні науки.
Ця книжка видана на німецькій мові 16 раз. Це
вже одне доказує, яку вартість має ця книжка.
цю книжку можете дістати тепер тільки
ЗА $1.00
Як повстала релігія і вірування в богів
Написав Гайнріх Кунов.
Книжка має 180 сторінок друку.
ЗМІСТ:
І. Новіші досліди релігії.
2. Як повстали ідеї про духів і богів.
X Початш оочитаиия лухіа.
4. Від почптаиня духів до почитаюся тотемів І прадідів.
5. Сотвореюи світа.
6. Небо і пекло.
1. Почкпиікя прадідів і жерти прадідам.
&. Від почитування прадідів до культу природи.
9. Останки культу духів і прадідів у староіндійській релігії
10. Як Індра а племінного прадідівського бога став богом
природи?
Самі наголовки розділів вказують на те, яку нау-
кову вартість має ця книжка. Не воюйте а релігією
фразами, а доказуйте П дійсне значіння, ва підставі
с'трого-ниуковнх досвідів і фактів. В цьому Вам, як раз
поможе ця книжка. Тому зара-же постарайтесь П мати
КОШТУЄ ВОНА НЕБАГАТО, ТІЛЬКИ 60 ЦЕНТІЬ.
Хто випису в разом обі книжки одержить 1(1% опусту,
Себто тільки за одного дол. 36 центів мас
нагоду набути цих дві цінних книжки.
Хто виписує 6 книжок має $5% опусту. Книгарням
і організаціям 40% опусту.
Замовлення шліть на адресу:
кцшжа
414Еай9іЬ81гееі, Яеи Гогіт, N. ї
иЯВАМА-СНАМРАІбИ
І» “МОЛОТ" ‘•МОЬОТ"
Ч. 5.
Роля призначена історією.
“Франція позичила Поль'лі 400,000.000 франк»», шобн Польща
відіграла таку ролю, до якої вона призначена географічним поло-
женням А історією''.
Огідіпаі Тгот
ОММЕКБІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІ6Н
ОідіТігесі Ьу
Найбільше питання на часі.
Не один буржуазний дипльомат, так Европи як Америки, натягає свої вязн, шоб узнати шо дієть-
ся в С. С. Р. Р. під цю горячкову пору.
ОгідіпаІ Ггот
ІШІУЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІбМ
ОідійгеЬ Ьу
"МОЛОТ"
Отпричногуморцстичииа хноткжневіш. виходить 1-го І 15-го
кожного місяця
ПЕРЕДПЛАТА:
На пі» року ................. т(Ю
Поодинока число __________________10
Рчдакмія приДмая рукописи, писані виключно чорнилом І иа оди»
сторінці аркуша, при чім рукописи на ввертається.
"МОЬОТ"
ТЬ» ІЛггвіпім ютгврарег (аг ваНтч вид Ьптпог риЬІІаЬжі
миоі.топеЬІу Ьу “МОІХУГ" СО.
414 Еаві »-іК — Ием ¥огк. N. ¥.
5ЦВ8СКІРПОН ІЛ8Т:
Ом ¥ам Н.00
8іх топіЬв ..................................... 1.00
Зіпсіа сору .10
ЕпІегееІ м мтопй-еінм шаСіаг 8ер. 10. 1921, аі 0м рові оКІсе аі
Квит ¥огк, N. ¥. шіОет іЬв Ас» о/ Матсії 8, 1879.
РІК V. Ч. & 15. МАРТА 1923. ИЕУі' ¥ОВК, N. ¥. МАКС'Н 15, 1923. УОЦ V. М «.
Війна за плечима.
Проминуло пять років мирового дуру,
Говорили всі і вся про мирні трактати;
І з’іздилися мужі згоду укладати,
П один з другого хотів ліпи тягнути шкуру.
І ожив воєнний дух у шкурі ягняти,
І схопилися мужі — за ножі, за буки;
1 вмочилися в крові "миролюбні" руки,
І до біса гать пішли мирові трактати!
За плечима вже війна вискалює зуби,
У обійми її йдуть пани дипльомати
Та з війною славний мир хочуть повінчати
І напитися крови... Віват "миролюби"!
Таран.
Світ умирає.
Лихо скоїлося.
Велике лихо.
Та не нам, а — не при нас ка-
жучи — капіталістичній братії.
Бо це-ж її світ умирає.
Він захворів. Смертельно захво-
рів.
Візьміть побільшаюче шкло і при
дивіться.
Франця обхопила цілу півкулю.
Преться до Рур.
До кишок.
До нирок.
Ціла половина земської кулі те-
пер францювата.
Польща.
Румунія.
Югославія.
Чехо-Словаччина.
Італія.
Всі заражені Францьою.
Корчаться, мнуться, труться, вер-
тяться, сваряться.
Британці не перестають бритись,
щоо охоронитись від зарази.
Не помогае.
Думають у нафті скупатись, та
ноги за короткі. Можна утопи-
тись.
А-на-то-лія турецька перешка-
джае пальці вмочити в Мозуль.
Ліга Неробів дрожить.
Німеччина направду оніміла.
(Це зі страху перед Францьою.)
А на сході оіль-шс-вик-идае по-
слідню Дрянь з робітничої держави.
І червоніє антанті в очах.
Змагається хвороба.
За Францьою трясця приходить.
Трясеться капіталістичний світ.,
Увесь в горячці. Черево болить.
Кріза.
Фашізм б'є до голови. Викликає
божевілля. Галюцінації.
Лікарі признають, шо йому близь
ка смерть.
Безрадні я-панські жовтолиці со
няшиикн.
Безраднніі американський бог —
доляр.
Хворий капіталістичний світ.
Смертельно хворий.
Відказуються лікарі лічити його.
Одинокий рятунок перед поши-
рюючоккя заразою — смерть.
Смерть капіталістичному світові.
Тепер його вхопила трясця.
Дригання ногами.
Одубіння.
Німота.
Глухота.
Божевілля.
Накінець прийде більшовизм і
задусить його.
За горло й до землі!
Комінтерн вже труну збиває.
Всесвітннй пролетаріат яму ко-
пає.
І буде капут.
А тоді поїдем на забаву. Свят-
кувати у родини Нового Світа.
Він вже родиться.
Імя його — Комунізм.
Швидкий.
ПАТРІОТИЧНА ГУЦУЛКА.
(Пере-тииьонаие з невинного).
Ми в неділю напивались,
В понеділок спали,
А в вівторок нашу “Неньку"'
З шумом визволяли.
В середу *ї обікрали,
А в четвер душили,
А в пятницю знов продали.
В суботу пропили.....
Бамбіс.
ОгідіпаІ (гот
иміУЕнзтг ое ішічоіз ат
ІІНВАМА-СНАМРАІСІЧ
Оідіїігесі Ьу
«МОЛОТ" “МОІХУГ"
ЗУСТРІЧ.
(Маленький фейлетон.)
Сталевий король ґері млоколехий
фшктими. Особливо вій задоволення,
що в Італії не чути виразу "страйко-
вий руд”. З гвмт
Король сталевої індустрії в Злу-
чених Державах Гері захотів по-
знайомитись з відносинами в Іта-
лії.
Задумано — зроблено.
Сів на парохід і гайда до Італії.
Хоч недовго він їхав, але й цею
їздою був незадоволений.
його злість брала, що йому, ста
левому королеви, не хочуть від-
чинятись морські 4>ИЛІ.
Замість того, щоби спокійно сто
яти на океані і давати можність
пароходови спокійно плисти, вони
чогось бунтувались, заставляли па-
рохід хилитись — то на один, то
на другий бік, підкидали його як
тріску, заставляли Ґері робити ті
спортові вправи жолудка, які він
тільки тоді виконував, коли “по-
тягав" забагато.
його сталеве величество не раз
кричало: “Кльобами їх!”
Але в відповідь йому нісся сміх
вільного вітру: “Цс куме тобі не
Злучені Держави! Тут кльоби не
поможуть!”
Та за кілька днів показався бе-
ріг Італії і ґері заспокоївся.
Филі перестали “бунтуватись”.
Здавалося, шо й вони бояться
сеньора Муссолінього.
На облнчу сталевого короля по-
явилась задоволена усмішка.
Ось і під'їхали.
На маленькім пароходику під’їхав
На румовишах Европи.
А П У»«пд.
Пчк-юнннк світового капітал//; — А що
тепер?
відділ фашістів під командою о-
дного приятеля Муссоліні.
— Здорові були містер Ґері!
Здорові, здорові, любенькі! А
хто з вас сеньор Муссоліні?
— Сеньора Мусоліиього тут не-
ма. Він запитий Випускає робітни
кам “макарони”.
Шкода. Ну, що у вас чувати?
— Нічого, містер Ґері.
— Нічого!? Гарно, гарно. Ну, а
як робітники? Як вони працюють?
— Та добре працюють. Мусять
працювати, бо сеньор Муссоліні зро
бив славний винахід. На шию ро-
бітникови накладається така ма-
шинка, в котрій є бритва, або ніж.
Коли робітник перестає працюва-
ти. то по шиї — чах і все.
Славна машинка! Треба буде,
щоби сеньор Муссоліні запатенту-
вав її в Злучених Державах. Ну, а
як у вас зі'страйками?
- Страйки!?? В нас такого сло-
ва не почуєте.
- Справді?
— Ніколи!
— Яке це щастя!
О, сеньор Муссоліні по та-
ким питанням фаховець!
От щаслива Італія! Слухайте
ви други Муссолінього, вговоріть
його хай він приїде до нас.
Не можна. Він нам потрібний.
То дайте нам хоч Муссолінчи-
ка.
- Не можемо.
— То Муссолінятко.
— Не можемо!
— Ну, то Муссоліняткове Муссо-
лінятко.
- - Хиба попросіть особисто Мус-
солінього.
— О, шюр! Я радий бачити цьо-
го знаменитого сеньора.
— Ви його побачите в Римі.
— Як так то скоріше до Риму.
• • •
Після бенкету в однім готелю Ри-
му спить Ґері. йому сниться як фа-
шістн накладають на шию робітни-
ка в сталівні машинку Муссоліньо-
го. Крізь сон Ґері вдоволяюче у-
сміхається.
Дядько Микола.
ЗАГАДКА.
Відгадайте що за штука:
Патріот він чи гадюка.
Чи цар який, чи святий,
Ну скажіть, хто він такий?
В Відні сидить і гуляє,
Людські гроші пропиває.
Колись звався він “доктором”.
Нині “паном диктатором’’.
Без держави “президент”.
Панський лизун і агент.
А шоб всі крутійства скрив.
То міністрами зробив
Своїх синів й свояків
І подібних лизунів.
Він-же й армію продав
П добро народне закрав
1 до В .дня заховався
Гарно їв, пнв-забавлявся;
А як все те прогуляв.
То в Америку прислав
Ріжних панів-професорів
1 міністрів і докторів,
Шоб надерти ще гроший...
Ну, скажіть хто він такий?
Старий Хрін.
НЕ МОЖЛИВЕ:
Щоби “Свобода" писала в інте-
ресі українського робітництва.
Щоби Петрушевич міг змістити
в віденській кавариі чотириміліо-
нову Галичину.
І Доби Антанта не вмерла.
Шоби Франція віддала добровіль
но галицьку нафту.
Шоби українські патріоти не ро
били самогону.
Щоби попи не очищували від до-
лар в кишені робітників в піст.
І Доби Гардінг не їздив на відпо-
чинок по 364 рази на рік.
Щоби Ревюк написав хоч слово
правди.
Щоби Рокефелєр Не хотів прилу-
чити Мексика до Злучених Дер-
жав.
Щоби Ґомперс не кричав проти
“червоних”.
Щоби українські патріотичні про
відникн не збирали фондів на “рід
ний край".
Щоби хто здав справоздання ••
столвадцять-тисячиого фонду.
Дядько Микола.
Огідіпаі (гот
ІІМІУЕКЗІТУ ОР ІШ&І0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІбМ
Оідіґігеб Ьу
Соо§Іе
“МОЛОТ" "МОЬОТ"
Ч. 6.
ШаньшШюшка
Ложе:*1-'
Петрушевичеві махабунди в Ка-
наді р.ши.ін, шо їм вже нікуди по-
дітись з своїми таланами.
• • •
Вони-б давно вже були “возне-
слись” на якому стовпі, єслиб не
зимно. А тут до весни далеко і на
розходи “иету”.
Бо-ж подумайте: За шість міся-
ців вибрехали в легковірних па-
рафіян всього шіснадцять тисяч до-
лярів, в той час, коли на самі “ти-
пси" по Мскдоналдах та инших
“приличиих” місцях треба далеко
більше
• • •
Навіть дипльоматичну собачку
нема на чому удержати, як це ро-
билось в Злуч. Державах.
• • •
Правда, в Канаді того й не ду-
же потрібно, так як редактор від
“Укр. Нойсу", Гилько, сповняє
службу за десять таких собак.
Та “представницька” собачка в
Вашіигтоні побнрала місячно по
160 дол., а от в Канаді і 160 центів
не знати чи буде.
Тому Гилько бреше за десять
собак, бо тоді йому прийде
10 X 160, а не лише 160.
• • •
Усі патріоти, а українські з окре-
ма, завсігди держаться гасла “свій
до свого”. Тому Петрушевич, з чи
сто патріотичного мотиву, злучився
тепер з угорським розбійником Гор
тим “Свій до свого"!
• • •
В Канаді посліднимн часами по-
чали дорожіти цвяхи. Горожан-
ські комітети по ріжних містах
прослідили справу і довідались, що
причиною дорожіння цвяхів є це,
що усі “прнличні готелі" мусять
прибивати цвяхами найменшу ру-
хому річ в своїх помешканнях. Хоч
у мене доказів нема ніяких, але
підозріння у мене таки не мале.
“Представництво" в Вашінгтоиі,
зглядно в Джерзи Ситі, витратило
вже увесь запах терплячки. Від
кількох тижнів вже воно заявляє,
Соодіе
Оідіїігеб Ьу
шо не хоче більше здирати з дур-
них парафіян дрібних грошнй, а
лише що шість місяців по пятьсот
долярів.
• • •
Так, то але! Назбирають відразу
по пятьсот, то тоді цілих шість
місяців будуть спокійно ті сотки
прогулюваи, А то, бувало, закн
прийде яка пятка, то розходів на
десятку. А і гуляти не було коли,
бо все лиш збирали, аж хавки бо-
ліли від брехання по вічах.
• • •
Дуже можливо, шо “представни-
цтво” чує в костях той час, коли
треба буде винестися там, де “ніт
болезин ні печали”, тай тому так
прихапцем за грішми вганяє. Воно,
по правді, тепер і трунви дорогі,
і грабарі, як шо юнійні, за мало
шо не будуть гробу копати, то
її треба гроша.
А проте, в нашому селі старий
Федь закопував здомлу скотину
за кнлішок горівкн і шкуру, що
зняв собі*з скотини.
Це і те.
Недавно, бо тільки рік тому на-
зад, як візьмеш було укр. патріо-
тичну газету до рук і почнеш пере-
глядати, то окрім бизнесових ого-
лошень не побачиш нічо більше
тільки якісь відозви, -маніфести, ме-
моріяли і т. и. Хто писав ті відоз-
ви, ті маніфести і ті всі кличі до
укр. робітників нам відомо. Адже
хто не був сліпий той міг досить
добре бачити, що під всіма тими
маніфестами і кличами видніли під-
писи докторів. А було тоді тих
докторів шо годі й перекислити.
Було почнеш читати яку відозву
так зараз під нею бачиш імя докто-
ра: як не др. Демидчука, то др.
Білика. то др. Сімеиовнча, то зно-
ва якогось др. Гриневецького. Сло-
вом назбиралось було тоді так бо-
гато докторів, що здається їхніх
імен навіть і сам чорт на воловій
шкірі ие списавби. А нині? Візьми
патріотичну газету і дивися в ню,
так підпису доктора не найдеш.
Гей, доктори, а ви де! Обізвіть-
ся до лиха, бо ще хто подумає,
що вам вже капут!
Еге! Річ не в тім. Поки укр. ро-
бітники не були свідомі, то док-
тори робили собі з них наживу.
Вони писали і обдирали робітни-
ка з остатного шелюга. А нині коли
укр. робітники зрозуміли де ЇХ ВИ-
ЗВІЛ і перед докторами замкнули
свої кишені, то доктори мовчать.
Ну, мовчать, так нехай мовчать. Я
тільки хочу сказати: Часи зміня-
ються, панове доктори. От що!
Довідуюся, шо Кратові парохія-
не в Торонто вже починають дяку-
вати йому за обіцяне по смерти цар
ство і починають шукати за цар-
ством на землі. Чи знайдуть ті Кра-
тові парохіяне яке царство на зем-
лі, мене це не цікавить, хотяй і
знаю, що хто стукає тому відчи-
ниться. Мене тільки цікавить що
зробить з собою прічер Крат нако-
ли всі його парохіяне полншуть
його самого? Заморозить він себе,
чи що?
V
По довгих і тяжких роках під
кнутом російських царів шляхецька
Польща відзискала свою незалеж-
ну управу. І хоч нині деяка частина
Польщі є побудована на кістках
нншого поневоленого народу, то
ломимо того нині вона є "'демокра-
тичною" тай ще ніби, даруйте за
слово, соціалістичною. І справді
робиться там нині всьо по “демо-
кратичному". Переповнені тюрми
робітниками, не тільки українськи-
ми але й польськими зовсім по “де-
мократичному". Заборона робітни-
чих часописів, наглі суди, розстріли
свідомих робітників також по “де-
мократичному".
А тепер довідуємося, коли-б Пе-
трушевичови удалося (але йому не
удасться) запанувати над робітни-
ками і селянами Сх. Галичини, то
він також оголосить своє правн-
тельство “демократичним”. А чи
з вас хто думає що “демократія”
це жарти? Ні! “Демократія” кожда
має одну і ту саму ціль. Отже після
“демократичної" Польщі значить,
шо й Петрушевич готовиться роби-
ти в своїй “демократії!” те саме
шо й Польща.
• •
Як-бн мене хто запитав яка є
ріжниця між собакою, котра біжить
за заяцем, а Петрушевичом, ко-
трий живе V Відні і хоче бути пре-
зидентом Східної Галичини, я від-
казав-би , що жадної.
Чому? А ось чому. Бо собака бі-
жить за заяцем тому, що в неї є
жадоба зловити того заяця і попо-
їсти його мяса. Зиова Петруше-
вич оголошує себе президентом
тому, що в нього є жадоба пану-
вати над укр. робітниками й селя-
нами. Отже не має тут жадної ріж-
ниці. Обоє згадані мають жадобу.
Ріжниця тільки є між жадобою.
Собачина жадоба є зловити заяця,
а Петрушсвичова — панувати. Але
чи сповниться коли жадоба Петру-
шевнчова, щоб він міг панувати
над галицькою біднотою? Мені ви-
дається. що не діжде.
Різак.
ОгідіпаІ (гот
иМУЕКБГГУОР ІШАЮІ5АТ
ОКВАМА-СНАМРАІС^
ч. в.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
5
“Патріотизм”.
"Складки на Негайну Поміч між аме-
риканськими Українцями так ослабли,
що сором прнаиакагися Українцем’'.
<31 статті о. О. Пристаа в “Америці".)
Фе! Аж гидко!
І як тут називатися Українцем?
Та це-ж сором, сором, сором!
І ше гірший сором такій духов-
ній особі, як я.
Та я-ж міг-би не так зажити.
І чому я не Поляк?
Не Айриш?
Не Китаєць?
В крайкому разі — чому не Ескі-
мос?
Не Нігер?
А то... Українець!
І яка мені з того користь? Яка?
А в-ж без користання не хочу...
От був-бн, приміром, польським
патріотом, ксьондзом, єзуїтом; ви-
садовився на естраду, казальницю,
або й у пресі гукнув: Давайте на
Негайну Поміч якого там “УУуіхео-
Іепіа”! і вже дають.
А тут тобі кричи, бреши, лай,
хитруй, мудруй, - ніяк не йде!
Позагиналися й ані руш!
Годі задурити їх чимиебудь.
Це — Українці.
Геть більшовичаться.
Не дурно Михайло Яцків протер
шлях до Варшави. І нам буде ле-
кціє іти туди.
І мав рацію Яцків.
Бо де-ж?!
Сором признаватися Українцем.
Ослабли складки на Негайну По-
міч.
Нема приходів.
І Іема обривків.
Нема де пальці помачати.
Сором признаватися Українцем.
І я.
І ми.
1 наш уряд 3. У. Н. Р.
І наш президент Петрушевич.
Усім нам дорога за Яцковим.
До Варшави.
Сором признаватися Українцем.
Бум-бум.
ЗАПИТИ І ВІДПОВІЛИ.
Чому попи кажуть, що бог жи-
ве на небі а не на земли?
Тому, шо знають, шо нішо не
може жити на чомусь.
Шо таке конгрес?
Це свого рода катеринка, яка
грає згідно з бажанням буржуя.
І По таке патріотизм?
Мікроб, прививанням котрого ро
бітника перетворюють в гарматне
мясо.
• • •
Шо пасувало-б нарисувати на
прапорі сучасної Польщі замість
“білої курки"?
Собачку на француськім шнур-
ку- ...
Шо таке Антанта?
Буржуазний горщок, котрий вже
лопнув.
Шо таке проституція?
Один з пунктів “добробуту” в
буржуазнім устрою.
Шо таке Ангора?
Могила, де поховані останні па-
раграфи Версайського договору.
Чому попи заставляють парафіян
бити поклони в церкві?
Щоби знати, чи не появилось в
мозгівницях парафіян те, що ми
називаємо розумом.
Шо таке Волл Стріт?
ІІедуга, від котрої можна вилічи-
тись при помочі пролетарської хи-
РУрГІЇ’ • • •
Шо таке революція?
Палиця, яка припиняє нищення
здобутків праці двоногими безро-
гами.
Дядько Микола.
БІДА І ПІВ БІДИ.
Не любила жінка свого мужа тай
на кожному кроці обурювала його.
Прибирає собі бувало ріжні при-
смаки, а йому будь-якої юшки тай
годі.
Одного вечера вкрала вона тро-
хи якоїсь пашні тай купила собі
ковбасу. З'їла одну половину, а
другу сховала під подушку тай по-
ложилася спати. Чоловік-же заню-
хав другу половину тай також з'їв
і пішов спати.
А в ночи жінка тільки воду попи-
ває. Але хотілося їй закпити з му-
жа тай каже:
"Ей, чоловіче, біда — п'ється
вода!"
А чоловік иа те підсміхаючись:
— "Дай но мені, жінко, води,
бо й я з’їв пів біди!"
КОРИСТИ РОБІТНИКА З ПРИНАЛЕЖАННЯ ДО ПАТРІОТИЧНО! ОРГАНІЗАЦІЇ.
Перша користь: пат- Друга користь: він
ріотичні шарлатани ви- являється побратимом
тягають гроші з його/П№овааогж1нір-револю-
кншені. оїдіїіхеа Ьу
Трета користь: він ці- Четверта користь: він
лує тую нікчемну руку, лежить колодою на шля
котра його б'є за^ЦфЬаіі^ото робітничого ви-
працю. им^ЕНЗІТґ ОРІШадЗІБ АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІСИ
6
“МОЛОТ" “МОЬОТ”
ч. в.
Г рошолюби.
(Правдива історія.)
У віденському готелю
Сидить собі на фотелю
Трепушевич гай дума —
Як на дальше йому жити.
Щоб міг добре їсти й пити,
Бо вже, бач, грошей нема,
Ті, що ще у нього були,
Геть до чиста проминулись
По готелях, по шинках:
Тв, пив, поки грошей стадо,
Поки аж не показалось,
Що вже сухо в кишенях.
Так думав він годин пару
1 немов той вітер хмару,'
Думки свої в мозгу ніс....
Аж тут замок покрутився
И на порозі появився
Доктор Льоньо, наче біс.
Трепушевич подивився,
Що міністер появився,
Та сейчас з фотелю встав;
Я побіг просто він до Льоня,
Протягнулася долоня
І міністра привитав:
Тих міністрів е не брак;
Роскажіть-же будь котрому,
Нехай сейчас їде з дому, ’
А найлучше буде так:
Назадюк у вас честь має,
Він брехати добре знає,
Так ви його пішліть там;
Хай іде на жебранину,
А я ручу, що торбииу
Він грошей привезе вам".
Ще доба не проминула
По нараді, яка була,
Що президент з Льоньом мав, —
Як Назадюк вже торбину
Ніс иа плечах і родину
Міністерську всю прощав.
Попращавши всю родину,
Він ще в тую саму динну
В церкві таянів попоїв,
Відтак богу помолився,
Щоб часом не утопився,
1 з страхом на шифу сів.
Скоро лиш прибув в Канаду
Так сейчас почав нараду
З патріотами, як слід;
Як би то грошей зібрати
Я президентові післати —
Там до Відня на обід?
Рада в раду — все уклали
і маніфест ' написали '
Тай робітникам під ніс;
Набрехали, приплескали,
Всього їм приобіцяли;
Город, хату, поле й ліс.
Ніби “президент народу" —
Хто позичить иа свободу,
То е грошей дасть Йому —
Такому то у заплату
Дасть ліс, поле та щей хату. —
Навіть дасть Галичину.
А робітник, не думавши
І брехні не розібравши.
Лає гроші на панів,
Котрі робити не хочуть,
Тільки п’ють. їдять, регочуть
І сміються з баранів.
Назадюк усе те знає.
Але в тайні закриває,
Бо збирає гроші він;
А як збере, — торбу звяже,
Тоді робітникам скаже;
• “Тепер мамі вашій хрін!"
Різак.
—“Льонцю, каже, мін любенький,
Міністре мій дорогенький,
Зле зі мною, — поможи:
Візьми торбу вший велику
Та їдь любий в Америку, —
Лолярчиків привези!
Бо я вислав там папугу,
Тую миршаву Мишугу,
А вона там вража спить; —
Чи чорт батька її знає,
Може лиш собі збирає.
А із мене собі кпдть?!”
Почув Льоньо тую казку
І здрігнувсь, мов хто дров вязку
На живіт йому шпурнув.
Я закричав: — “Ге-ге, пропало,
Не буде так як бувало, —
Колись їздив — дурний був!
Тепер про те не думайте
І мене не посилайте,
Бо в Америці я знов
(Це говорю вам від разу)
Більше уже не відважусь
Проливати свою кров.
Жаль мені вас, — що-ж робити,
Я ше хочу трохи жити, —
Та в біді вам раду дам:
Коли грошей вам потрібно.
То ви самі так-же здібно
Вдайтеся за грішми там.
РУР — КІСТКОЮ В ГОРЛІ.
Коли-ж оі
\'ак у вас
«є “монсіє” в одну мить Огідід^^ому в горлі стала
Іу курку з’їсти,
ІІЙВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 6.
МОЛОТ’ “МОЬОТ"
7
почелн колишні глухо-німі розпор-
пуватн свої черепи, тай, вважеети,
докопалися до розуму, тай типер
де ни глянеш, то всюди, рахува-
ти, видно, жи робітники все чбгос
нового шукают, до чогос стрем-
лять, шос хочут знати.
Рахувати, є іще досить й таких
жи і до нині ни розуміют лумера
фу тай лсдви знаюг єк називаютси,
али то лиш доти поки вони ще під
кадильнов інфлюенційов. А скоро
лиш обріжуть поли, рахувати, від
пооівских блахманів, — ого, через
пару літ, дивись, а він вже, раху-
вати, целком инчнй.
Вважеети, нима то ек відсунути
вс-чи і відкрутити вуха. Тоді вже
чоловік, ірахувати, конче чогось
вчитси.
Инц я так собі фільозофую, тай
так бих собі бажсв, аби кождий,
рахувати, робітник робив своїм ро
зумом обертайм, ото булоби
добре, рахувати!
Тримайтеси цупко,
Хведір Шпидчка.
Галов, рахувати, тай гариду!
Дорогі лянцманн, вважеети. тай,
рахувати, колеги по "Молоті".
Відколи, рахувати, почеласи зи-
ма. то я, вважеети, ни мавим ба-
гато чїсу де-куда бувати, ииц си-
пним, рахувати на ’пєцу на Марсі,
тай чіхравим бороду. Розмаїто я
си, вважеети, думав,' тай розмаіто
міркував, рахувати, про всьо і вся.
і|ро ружні кохеренції тай буржу-
азні шопки вже мнні, вважеети, на
обісіло думати. Бо то, рахувати,
вже леть літ все ідно і то саме —
великий пшик.
Инц я зачев собі поволи фільо-
зоФувати. Рахувати, прнгадавим
собі тот чес, екто колис чоловік во
лочнвси, рахувати, по Гамериці тай
єк то колис трудно було знайти
робітника такого аби вйґів два ца-
лі дальше від свого носа, Усьо,
рахувати, було ікес гей глухо-німе,
нимов тилєче.
Бувало позаходе до салуну, а за
ікийс чес диви, а з салону лиш
тріски снплютсн, так піяки, раху-
вати, чубилиси. А єк було з кот-
рим зачепи бесіду, то він ані бе
ані ме — ані лумера фу ни розу-
мів, рахувати.
Або єк іти було вулицев, то з
кождої хати, вважеети, чути було
дуети чоловіків з жінками, єк во-
ни бавнлисн в кулакову оперу,
рахувати.
Нцраз, вважеети. і ни два, єк бу-
ло де іке весілє, то поліцаї во-
зили до шпителю гей снопи з по-
ля.
А типер, вважеети, єк нираз при
глеиуси тим колишнім парубіям,
а вони плетутсн вулицев нимов за-
чаджені, рахувати, тай сунут попе-
ред себе візки з "доробком’’.
Гей, нима вже в Гамериці тих
колишніх краєвнх паубіїв! Фабри-
ки виссали з них кров, тай типер,
рахувати, вони лиш вочима світе
ек каганьчикамн. з запалн/обямч.
Тай, вважеети усьо тип^ЗЛА*.
аоси Ідин по ідному, вважеети, Ч^лист пише лож.
ХТО МАЄ УШИ, ХАЙ СЛУХАЄ.
В письмі від св. Іоана, V: 39 є ска
зано: “Прослідіть писання, бо ви
думаєте в них житє вічне мати, й
ті свідкують про мене”.
Здається, що слів св. Іоана не по-
трібно нікому пояснювати, бо кож-
ний їх аж надто добре розуміє.
А тепер хто має уши, хай слу-
хає що пише св. Матей про різдво
Ісуса Христа.
'Він (цебто св. Матей) у г. І: 18-
19, 20, пише: "Різдво Ісуса Христа
сталося так: скоро його матір Ма-
рію заручено йосифові, спостере-
жено що вона мала в утробі від св.
Духа. йосиф-же чоловік її, будучи
праведний і не хотячи ославити їі,
хотів був потайно відпустити її. Та
як він про це думав, аж ось йому
у сні явився ангел божий і про-
мовив: “Иосифе, не бійся взяти до
себе Марію жінку твою, бо що в
ній зачалось, те від св. Духа.
Знова св. Лука (г. І: 26-27, 28,
29.) про різдво Ісуса пише так: "Мі-
сяця шестого післав бог ангела в
город, званий Назарет, до діви за-
Г ученої чоловікові на імя йосиф.
прийшовши ангел до неї, рече:
“Радуйся благодатная, господь з
тобою, благословенна єси між же-
нами. І ось зачнеш ти в утробі сво-
їй і вродиш енна і назвеш його
кус”.
Перечитати писання св. Матеє і
св. Луки, то воно якось чудно ви-
даться, Матей пише що ангел об- що<$ Німеччина
^мімя Посифові, а Лука пише, щоОпдіпагтгоГг політику па
Так само й про розбійників, ко-
трі були повішені побіч Христа,
св Матей (XXVII: 44) доказує, що
оба розбійники хулили з Христа, а
св. Лука (ХХШ: 39) доказує, що
тільки один розбійник хулив з Хри
ста. І знова тут хтось бреше.
Та після слів св. Іоана, котрі я зга
дав попсредно треба прослідити.
Значить, що не треба вірувати иі
у писання св. Матея, ні св. Луки.
А тепер хто має уши, хай слухає
дальше.
В посланію ап. Павла до Римлян
(XIII: 1, 2) є написано: "Усяка ду-
ша властям вищим нехай кориться:
нема бо власти, коли не від бога.
Які-ж е власти, від бога вони иа-
огановлені. Тим-же хто противить-
ся власти, божому повеліню про
тивиться".
Отже після слів св. ап. Павла ви-
ходить, що теперішні власти, чи то
в Росії, чи на Україні, які _здобув
собі пролетаріат в революції, є та-
кож настановлені від бога. (Кажу
віф бога, а не від дідька, бо св. ап.
Павло виразно пише, шо які-б не
були власти, то від бога, і їм тре-
ба коритися.) А тепер згадаймо
про клер, котрий вже п’ять літ со-
бачим скавулінням виє на власти
Росії і України та не хоче їм кори-
тися. Прецінь їх не засліпило, що
ап. Павло пише, що хто проти-
виться власти, той тим самим і бо-
жому повелінню противиться.
Виходить, що весь клер проти-
влячись робітничим властям, про-
тивиться й богові.
А чи можливо вірувати в бо-
і а, любити його < в той сам час
противитися йому? Ні! Такого мо-
же діпняти тільки божевільний. А
коли попи не божевільні, то вихо-
дить, що вони є звичайні обман-
ці-брехуни. От куди стежка в го-
рох!
Різак.
Аті Кок яр
Місяць тому нааад —
Франція казала, що Німеч
*інна хоче воювати.
Тепер — Франція до
иНВАМА-СНАМРАІСМ
8
МОЛОТ” “МОЬОТ"
Ч. 6.
Чуда незрозуїілі.
Сумний і понурий був нюйор-
ськйй порт, коли до нього набли-
жався корабель, на котрім їхав до
Америки Опанас Дрантюх, куркуль,
по заводу розбишака і, само собою,
петлюрівський офіцир.
Чого воно сумний був той порт,
- - кат його знає. Лучше обзна-
комлені люди казали, що воно то-
му, що того дня не було видно
кораблів на котвицях поза три-ми-
левою полосою. Не було, значить,
“С. О. С.” — "Скач Он Сейл".
Тай в таку суспільну пригноблен-
ність прийшлось Опанасу Дрантю-
хові в’їздити в Ню Иорк.
Ну, що-ж, приплив, заплив і ви-
плив Опанас Дрантюх, і опинився
в самому Ню йорку.
Думав він, що петлюріяда в А-
мсриці розвивається, і почав шука-
ти своїх. Та прийшлось йому про-
ховзнутись не аби як. Тут Петлюрі-
йду комарі із*їли ще перед часом.
ПУПЛІСТИЧНИРІ СПОРТ В СХ. ГАЛИЧИНІ.
"Культурно відстала” Східна Галичина ніколи не знала пуґілі-
стичного спорту, як це було в "культурних" західно-європейських кра
их. Аж коли шляхецько-єзуітські культу р-трагери загребли Сх. Гали-
чину під свою кроваву лапу, дається щораз частіше зауважити в Сх.
Галичині нахил до того вельми достойного спорту. Головно минув-
ший рік і ця зима проявили не аби яку активність' під тим зглядом.
остались тільки ратиці, а і ті на-
маринував собі редактор вннніпег-
ського "Укр. Голосу", Гилько Ри-
пнндя.
Прийшлось Дрантюхови шукати
виходу по иншим путтям. До пет-
люрівщини не було йому приступу,
бо від ньоі заносило вже трупом,
а крім того з усіх боків її обсіли
вже черваки.
Минали дні. минали тижні, а
куркулячнй Дрантюх все ще висів
у воздусі, без ринги. Пробував
декілька разів випетлюрнтн в кого
з робітників пару долярів, та завсі-
гди без щастя. Якось так виходи-
ло, що усякий обертав його за
ніс в противну сторону.
Деякі знакомі Дрантюха радили
йому дати курка в нюйорську при-
стань і шукати там на дні больше-
онцьких діямантів та перед, однак
він оправдувався що в нього зуби
рідкі і міг би часом залитись.
Знов минали дні. минали тижні.
Аж оноді ідуть знакові вулицею
і застають Дрантюха біля величез-
ного департаментального склепу.
Питають його:
— Що-ж робиш, Опанасе?
А він:
— Ге, роботу маю ось тутечки!
Що-ж це ти тут робиш?
— А от, візків з дітьми пиль-
ную.
Знакомі аж присіли.
- Якже-ж воно так?
О так воно, що ось жінки з
дітьми приїздять на покупки, ну й
оставляють дітий тут на дворі, а моє
діло, значить, доглядати дітий.
Підступив поліцай і толкує одно-
му з знакомих:
— Ти знаєш, що цей "ступід” та-
кий дурний, що з його голови мо-
жна робити телескоп.
— А чого-ж так? — питають зна-
комі.
— От він наймається пильнува-
ти дітий, поки няньки дещо в скле-
пі покуплять. А вони, хитрі, вихо-
дять зі склепу задними дверми і
ідуть собі до театру. А він пиль-
нує...
Розсміялись усі, аж поліцайови
штучні зуби з рота висунулись.
А коли знакомі ішли поводи
домів, один з них каже:
— Пожди, най лиш няньки дізна-
ються, шо він від Петлюри - про-
паде Дрантюхова посада!...
— Ну, і чудо незрозуміле, ка-
же другий.
— Розбишака та дітий сторо-
жить!
Бамбіс.
ПЕВНИЙ СПОСІБ.
ЖІНКА: — Біда, чоловіче. Діто-
чок у нас, нівроку, ціла копичка
Фамілія, значить велика. Як-же ми
вижнемо в світі?
ЧОЛОВІК: — Не журися, моя
дорога жіночко, я вже винайшов
спосіб легкого прожитку.
ЖІНКА: — Який?
ЧОЛОВІК: — Розпишімо свої фа
мідійні “Бонди Позички", або про-
голосімо “Фонд Негайної Допомо-
ги", то й заживемо незгірше. От
пан Петрушевич, адвокат зі Ско-
ли, що перебуває тепер у Відни,
має о много більшу фамілійку, тай
добре виходить на такім бизнесі.
Тільки побумкуе собі.
Бум-бум.
В ШКОЛІ.
Каже вчителька до хлопця:
— “Скажи мені, сину,
У який час є найлучшс
Рвати садовину?”
Що-ж, скажемо словами буденного американського спортово- А той каже: — “В печер добре,
го журналіста: "Нам остається лише побажати аби цей, так дуже Як заляже мряка;
живий і високий спорт знайшрц приклонішків і по найдальших заку- ДрАог- Й тоді, як и сусіда
тинах краю, та ЦЦ?&,У£І»ЧїК»н гтмяцгмфвв серіозно ним заінтересу- 'ІЙЧІШімНР'собака'
валися”... и ЦМУЕЙЗІТУ ОРІШМ0І5 АТ к-Біжмк.
иНВАМА-СНАМРАІОМ
ч.«.
“МОЛОТ” “МОЬОТ”
«
Будинок.
Неважний аспстетнт-ар-
хітект, котрий рисує П.ТЯН
будинку.
Неважні робітники, ко
трі закладають фундамент
після того як каміння за-
стало оброблене другими
такими ж неважними і зви
чайними.
Неважний винахідник,
котрий винайшов машине-
рію до копання і двигання.
(Переважно гине в нужді).
Неважний мізерно опла-
чуваний робітник, котрий
ризикує своїм життям ви-
соко у воздусі при закла-
данню сталевих штаб зро-
блених неважними [юбіт
виками в стеліннях.
Неважний робітник, ко-
трий оперу»: машинерією.
Неважний робітник, ко-
трий обробляє каміння,
щоб додати краси будин-
кові. Але
ІІНВАИА-СНАМРАІБМ
10
МОЛОТ” “МОЬОТ”
ч. в.
Божевільний через помилку
то мн, пани й попи, тисячу разів
засудимо його на смерть знов, если
це буде лише піддержувати наш
інтерес.
І коли-б дійсно бог був такий,
як ми, попи, оттій темній голоті
говоримо, і коли-б той бог висту-
пив проти панських інтересів, то
ми би і самого бога засудили на
смерть. Я сам би бога на шнурок
підтягнув, коли-б панство того за-
жадало' Я сам, на розказ панства,
бога, Ісуса і всіх святих на
хрест поприбнвав-бн цьвяхами; ре-
бра їм попереломлював-би, очи ви
колов-би, язики повирізував-би, ру
ки повикручував-би, шкіру з жи-
вих дер-он і солею натирав-би. 1
все зробив-би я ради панського іи-
1*‘ЬесХ-
Я вірно служу панам і буду слу-
жити до моєї смерти. Буду тумани-
ти дурних, темних баранів, рабів,
щоб жили в покорі і страху перед
панами.
Кінчу і здоровлю вас моє доро-
ге поважне панство. Жнйте много
літ без журби. А темні раби хай
працюють поки паиство жити бу-
де. Кланяюсь і цілую руки і ноги
вельможному панству. Будьте здо-
рові і щасливі. Дякую’*!
Парохіяне стояли і слухали, як
зачаровані. Ще від коли в них цер-
ква, то такої проповіди вони не
чули. Почали між собою шептати,
ніо з отцем щось не теє. Дістав
поміщання ума. Де-ж таке говори-
ти? Богови, Ісусови очи виколюва-
ти мав-би ніп? Язики вирізувати,
шкіру дерти з живих. О-о-о, піп
дістав поміщання ума! Иишої гад-
ки не було.
Піп по скінченню проповіди, за-
сунув програму в кишеню і вий-
шов на двір. А що було вже піз-
но, то зараз таки пішов до цер-
кви, де сходились богаті. Там за-
явив. що перше буде мати про-
повідь. а коли буде досить часу, то
можна буде дещо і з молитви.
Зараз вийшов на казальницю, ви-
тягнув програму для бідних ; по-
чав читати з натиском:
— “Ви кодло гадяче! Лицеміри!
Егоїсти! Атеїсти! Гроби побілені!
Пянюги! Лайдаки! Самі жерете^ об-
жераетесь, аж вам гслева тріска-
ють, а за ближнього свого не дбає-
те! Ви чортове насіння! На боже
нічого не даєте! Що думаєте, що
буду вам за дармо служити?
— Що, що він говорить?
- - Ганьба!
упати проти гпщських На двір його!
інтересів. І койичуаа^х-іІлДо тюрми за образу чести! _ _
і^і^і^ЙсАшМрІМУІХдо дому божевільниуиі^/ЕКБП’ТіФ? ШМЮ9ВХТЬ
псячу разів воскресав, О - Мовчи, морда! ІІНВАМА-СНАМРАІ6М
В однім місті оден піп був при-
значений для двох церков. До одної
церкви з раия сходились бідні, а до
другої, пізніше, богаті. Для бідних
піп приходив скорше, а потім до
богатих.
В суботу вечером піп виготовив
собі програму проповіди для обох
церков і поставив у кишеню. Зі-
брався й пішов на баль. На балю
не жалував чужої праці і свого бур
дюга.
Над ранком приволікся до дому
і дяг спати.
Тільки добре розхропівся, а тут
кухарка лоскоче його попід боро-
ду, щоби вставав та йшов до цер-
кви, бо вже пізно буде.
В голові йому шуміло, як в сте-
пу тирса. Але мусів іти. Кляв иа
всі заставки, що лиш на язик на-
п.іило.
Коли прийшов до церкви, ЛЮДНІЇ
вже було повно. Піп сказав дяко-
ви, щоби повідомив парохіян, що
служби божої не буде цеї неділі,
бо отець слабий. Тільки пропо-
відь виголосить і все.
Піп зараз вийшов і почав про-
повідь. Але що йому в голові не
було все шс полагоджене, як слід,
то не зглянув котру програму ви-
тягнув: чн для бідних, чи для бо-
гатих. Якось мов на збитки попа-
лась йому програма виготовлена
для богатих. Витягнув і почав чи-
тати:
— *Жлаияюся до ніг і цілюю ру-
ки вельможному панству! Я вам все
вірний і стою на сторожі, яку мені
призначено. Вірно сповняю свій о-
бовязок ради панського інтересу.
Я туманю як тільки вмію і можу
отту темну голоту, щоб жила в
покорі та темноті поки сонце буде
гріти на нашу землю і щоби не під-
носила голови до бунту проти вель
можного панства. Бог, чорт, ангели,
ріжні святі; образи, євангеліє і все
решта байки, молитви, пустомель
ства, без иіякоі правди. Все тс є
знамениті предмети до обдурюван-
ня оттих дурних темних мулів.
Байка про Ісуса також добре тут
діло. Ісуса убили на панський і по-
півський розказ за те, що він ви-
ступав проти тогочасного ладу. За
судили і убили. Але він ие воскрес.
Це наша попівська брехня для за-
дурювання дурних баранячих го-
лов. Ніхто ніколи не воскресає з
мертвих. І не воскресне. І коли-б
тепер знов найшовся такий Хри-
стос, то ми його знов уб’ємо, коли
він буде виступати проти пдцських
і ПОПІВСЬКИХ ІІ------ ' ——
но й правда б;, , _ _________,
І коли-б він тисячу разів воскресав,
я
— Кличте поліцаїв!
Не встиг піп оглянутись, як вже
був у руках двох поліцаїв, які про-
вадили його до тюрми. Зараз при-
був лікар і, оглянувши попа, ска-
зав. що піп не зовсім здоровий.
Коли парохіяне почули те, то
говорили, що отець справді дістав
иомішання ума.
РІЖОК.
НАШ БАТЮШКА.
Наш батюшка, по звичаю
У чорній спідниці,
Умовляють на сповідн
Грішні молодиці.
Питаються за гріхи
З притиском, потихо,
ІЦоб піддячий не почув
Тес грішне лихо.
Питаються й пригадують
Гріхи повседневні:
- “Чи не були у ночи
В тебе які кревні?"
“Були, - каже молодиця,
Тай зарумяннлась;
А батюшці у грудях
Серденько за'билось.
— “Кара божа, — каже злісно —
На тих харцнзяків;
Заберуть їх в огонь вічний
Рогаті чортяки.
А тебе я розгрішаю
Та всі твої блуди;
В імя бога — притулись
До моєї груди.
На прнчастія прийдеш
Вечсром до хати,
Але кревних більш не важся
До хати пускати".
Н. Стручинсьммй.
ГОЛОС СОВІСТИ.
епн-
Англійський офіцнр, по роабит-
> тю конференції в Льозані, дістав
посвячену в церкві єпископом ОСТРУ
шаблюку, якою —- після слів са-
мого пастиря — мав стинати голо-
ви невірним Туркам...
Який би то напис дати
вирізати на шаблі? - думав
цир.
— За віру святу. - - сказав
скоп.
— За короля і вітчину — _
і шепнув йому дух, якому на імя мі-
літаризм.
— Ти їх не слухай, вони крови
бажають! Ти дай вирізати на своїй
посвяченій церквою шаблі: “Не у-
ОЧВІЙР' л-ОГїісказала в глибині його
собі
офі-
під-
Кости.
ч. І
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
11
РЕЗУЛЬТАТИ БУРЖУАЗНИХ “МИРОВИХ" КОНФЕРЕНЦІЙ.
ПЕРЕЛИВАННЯ З ПУСТОГО В ПОРОЖНЕ.
— Грабунок, роздягання, наскок
бандитів і т. и.
Але ми народ некультурний і ис
знаємо мудрих слів.
Були оці окупації, анексії аж до
останнього часу.
А тепер як виявляється назва змі-
нилася...
"Контролем" це зветься...
"Технічним контролем"...
Франція вже не окупує Рурську
область, а посилає туди “контроль-
но-технічну комісію”.
Склад "комісії" чи малий; щось
п’ятьдесять чи сто тисяч чоловіка...
І матеріали для “комісії" не аби-
які: гармати, кулемети, літуни, тан-
ки...
Проконтролює комісія Рурську
область...
Нові часи — нові пісні...
Доведеться тепер, мабуть, і хар-
ківській шпані додержуючись мо-
ди, переміняти свої організації...
Вже не буде —
— Наскок на помешкання. Бу-
де —
— Контроль помешкання...
Харошо було...
Потім поволеньки все мінялося.
Всього було...
Дійшло, кінець кінцем, до дру-
дрих слів: анексії й окупації..
Анексія й окупація — слова дуже
мудрі й гуманні.
Приходить один ватажок до дру-
гого, тілько вже обов’язково в
сурдуті, в білім комірці, в рука-
вичках, в краватці, з псрстнями на
пальцях, з цигаркою в зубах і так
увічливо, по французькому:
— Же ву прі... А чи не віддали-
би ви нам якої небудь там Боснії
або Герцеговини...
— А чи, мабуть не віддам! Же
ву прі...
— Аревуар...
— Аревуар...
Тискають один одному руки.
Потім набивають гармати поро-
хом, дають “демосові’' рушниці й
кулемети й починається..
Оце так робляться всіляка анек-
сія там чи окупація...
Робляться вони виключно для ша
стя трудящого народу, для загаль
ного миру, для кращого життя усьо
го людства...
Людство в таких випадках зав-
жди діставало і дістає краще жит-
тя, про яке вже всі релігії пишуть
кілька тисячоліттів.
В міжнароднім тілько маштабі
такі дії звуться анексіями й окупа-
ціями.
гав собі його в-л-рак- В звичайнісінькім житті це зветь „
ОЯВАМА-СНАМРАІСМ
Нові часи - нові пісні.
Остап. Вишня.
"Вісти" ВУЦВК (Харків).
(Малий феАлпон.)
"Французький уряд переказаі кі-
иеиккоиу прлпигельствош а Парижі,
що в Рурську область посилається
контрольно технічна кокісія”.
З газет.
Як іще за давньої давнини жили
наші діди та баби, хароші такі од-
перті люде, що ходили патлаті, в
шкіряних спідничках, або й зовсім
"без оних", з гирлигами в труж-
дених руках, який тоді хароший
час був...
Просто все собі було, одверто.
Подобався якому небудь ватаж-
кові у другого ватажка “іхтіозавр"
там, чи 'мамут", простісінько пі-
шов він собі, підіймав гирлигу;
Гр-р-р!! (Віддай, мовляв, “іх-
тіозавра*'!)
Той другий ватажок, коли так-
саме був не боязкий, махав своєю
гирлигою:
- Гр-р-р!! (Не віддам!)
Перший ахкав другого гирлигою
но черепу...
Другий - першого...
Билися еони собі билися, доки
в когось із них череп’я з голови
летіло.
А “демос” кругом собі танцював,
дивлячись на те все...
Забірав переможець собі “іхтіо-
завра", запрягав собі його----------
тора чи там і
веселої ПІСНІ...
ДОБРЕ ОПРАВДАННЯ.
Одного гарного дня проходився
один піп по полю разом зі своєю
собакою, котру дуже любив. Соба-
ка була гарна, великого росту, от-
же й вартувала щось в попа.
На лихо, в той-же час Іван Фі-
льософ згортав конючнну на сво-
їм полю, і коли собака побачила,
що якась істота порпається коло
купки конючинн, прискочила
Івана та, розуміється, була-би
кусала його наколи-б він був
пробив її своїми гральми.
В однім моменті пригнався
тай до Івана. Почав внзиватн його
гидкими словами та дорікати за
те, що проколов собаку.
— Чи ти, каже, не міг обернути
Тралі другим кінцем, та його на-
страшити?
Але Іван взявшися під боки ска-
зав:
— Я думав, отче, що ви були
мудріші за свою собаку, але, як
бачу, то я помилився. Тепер я спи-
таю вас: чому ваша собака не йшла
до мене задом — або як ви кажете
другим кінцем — але передом?
Пет-мн.
до
пе-
не
піп
12
'МОЛОТ* “МОЬОТ"
Ч- 6.
БІДНИЙ ФРАНЦУЗ!
За дурний, щоб зрозуміти, що цегла, яку
ній еьогодня кидає, може колись вернутися на
зад.
ЯК Я ВЧИВСЯ НА ДЯКА.
ну приспівувати, то аж Николай
бородою потрясає, а Варвара пла-
кати хоче, а Матрона аж за боки
береться так сміється.
Аж тут нараз як загремнть! Ди-
влюся, а то дяк.
— “А ти, каже, сякий-такий, то
їй хочеш святих угодників наполо-
хати?!”
Та як не шпурне мною на дра-
бину аж мені ребра затріщали.
Але. думаю, на другу неділю вже
буду лучше поводитися.
Приходжу на другу неділю до
церкви, а в церкві вже повно лю-
дей аж тріщить. А дяк старий каже
до мене:
— “Піди Танасе подзвони на
Службу Божу”.
Пішов я та як зачну тарабанити
в один бік дзвона аж упрів. Але
дивлюся а всі люде так втікають
з церкви аж куриться. А я ще ліп-
ше гачу в бік!
Аж тут прилітає дяк з лямполи-
зами та як ухоплять вони мене!
— "А ти сякий-такий, — звере-
іцалн надійною —- то ти дзвониш
на гвалт?! Адже-ж вогню нема ні-
где!"
Як шпурнуть мною тоді через
вікно тої дзвіниці, то я прямо не
знав шо зі мною сталося. Десь, зда-
валося мені, лечу просто до неба
Прилетів під браму, затарабанив,
вийшов Петро і питає:
“Шо ти за один і чого хо-
чеш?”
— “Я, кажу, термінатор на дяка
і йду до неба”.
А той як не лусне мене по крижах
ключами, то я' аж заточився тай
полетів аж у пекло в смолу по са-
му шию. А там піп з дяками як
зачнуть мене штурхати, як зачнуть
ндатн. то я аж закричав з
рА коли я так мкі
Розповім Вам, читачі “Молота",
як то я вчився на дяка.
Як я ще був малим хлопцем, то
пішов до церкви тай став собі між
старими хлопами. Дяки там на виш-
ках співають “Господи помилуй”,
а я собі як зачну співати за дяка-
ми! аж старі хлопи вуха затулюють.
Тоді один газда каже:
— “іди Таиасс ось там на тії виш-
ки там будеш співати, то будеш
дяком".
Поліз я на той “абстес", став ко-
ло книжки тай співаю так що всіх
перекричу, а старий дяк каже до
мене:
— “Ти, Танасе, маєш гарний го-
лос, ти будеш дяком”.
А я ще гірше кричу, аж отець
Барило оглядаються.
От прийшов я до дому тай кажу,
що я співав иа вишках. А мама ка-
жуть до тата:
— “Іди, старий, до дяка та най
навчить і буде дяком”.
Пішли старенькі тай зголили на
рік за мірку проса тай миску со-
чевиці.
Пішов я з дяком на тії вишки.
Дяк співає, а я собі як заведу, то
старий дяк аж підскочив, тай каже
до мене:
— “Уважай як я веду так ти Та-
насе тягни, а не рипи як та кани на
дош”.
Тоді я ше голосніше, аж старий
дяк підскочив на два кроки. Ах, як
злапає він мене за ковнір та як
не шпурне, то я аж залетів у кут.
Так я там сидів аж заснув, і як вже
до дому пішли: піп з дяками, хло-
пи з бабами і матері з бахурами —
я пробудився.
Ох, думаю, аж тепер я заспіваю! пеі
Взяв книгу царя “
н пробудився. Втворяю очи, а то
свииі так підкидають мною. Я зір-
вався тай в ноги! аж дим став за
мною.
Більше я за дяка не вчився і цер-
кву обминав здалека.
Т. Березюк.
СТАВКА НА ДУРНІВ.
Була в попа гарна дочка, ро-
скішна, хороша, — звичайно попів-
на. Було забракне її чого: шовко-
вої сукні, чи хорошого модного
капелюха, так і скаже батькові, а
той — як “посвячена голова —
налякає своїх рабів пеклом і тії
вже несуть тяжко запрацьований
гріш. Одним словом, завдяки на-
родній темноті жилось поповій
дочці як у Бога за дверми.
Аж одного хорошого вечера во-
на сказала батькові •‘несподіванку”,
що вона має кавалера, і що вона
в нього так “втріскалась”, що не
може дальше жити без нього.
Піп подумав трохи тай питає
— “А чи годен твій жених дати
тобі таке отримання, яке ти маєш у
мене?"
— “А-а-а, таточку! закричала
дочка — за цс ви не турбуйтеся
Вій запевняв мене, що не варта жу-
ритись будучностю, тимбільше ко-
ли я маю батька попом і бачу на
практиці, шо можна жити нічого
не робивши. Він казав, шо тії ба-
рани, які бояться пекла дадуть і
нам грошей на гарне життя, бо-ж
і він, коли побачить, що не можна
инакше дурити, візьметься за по-
півство У него. каже він, мені мо-
же ше лучше буде як у Вас, та-
точку! О-о-о, а як би вн знали, та-
точку який він хитрий! Він каже,
що він — коли буде попом, то —
не буде страшити баранів пеклом,
але буде тільки рай обіцяти, а во-
ни будуть нести пятки і десятки і,
розуміється, нам буде рай. Ось так
він говорив мені вчера коли ми
їздили на лижвах".
“Ну, доню, - пробурмотів піп
— як я бачу то твій жених муд-
рий! Знає яку хитрість уживати і з
чого можна жити роскішно, нічого
не робивши. Скажи йому, моя до-
ню, що я годжусь. - нехай прихо-
дить".
А доня раділа і ждала приходу
жениха.
С А-н.
Огідіпа
:рТІ№\/Рк5ІТ¥ ОЕ І.
иНВАМА-СНАМРАІБМ
13
ч. 6,“МОЛОТ’ “МОЬОТ"
З ГУДСОНУ НАД ГУДСОНОМ
Розмова приятелів.
Іван: Ну. як Петре?
Петро: Всьо хорошо... щоб ще зібрать
трохи грошей, то й церковця в нас бу.и-б.
А там ...
Іван: Вже думаєш святий рай?! Зараз
прнЛде піл барило й кричатиме на всьо
рило: “Дай все тільки, лай та дай!"
Петро: Ну, а вкже? От на маєш! Він
на теє-ж бо учивсь...
Іван: Слухай Петре! Ти ие знаєш, бо я
вк ие докінчив. Тебе тут еше не було,
як нашП люде захотіти й собі мати свяче-
ную буду. От зібрались сальоністи і всі
ірні браття, тай всьо добре, тільки теє.
Де попа дістати? Сальоиістн. як звичайно,
бізнесові люде, обіцявся дістати якогось
приблуду... Незабаром знайшлась іаля і піп
приізджає, й иа фпртспяи піл вікном “Ми-
колу" саджає. Потім звісно — обкропив,
обкалив довкола, і за хвилю — иа долари
вже кузня готова. Ідуть віриі, бють покло-
ни. молебні справляють, сальоністи із попом
руки затирають. А як часом захотілось ни-
щу штуку вгати, то не треба вже було так
довго думати. Лиш “святого" пхнули в кут,
рядном заслонили, скрипка й бас уже гу-
дуть, всі в танень пуститись. А прийшла
неділя — зиов усі позбігались і лизали тє
саме, де вчера плювали. Так воно було
нераз аж прийшов "Нелнкдень". Звісно як-
то вже у нас у послідннй тиждень кождий
загодить, пече, щоби посвятите, бо піп
казав, що буде по хатах годити. Кождий
радий... Там господар “віску" оглядає, вже
і випив чарку-лві а попа нє має.
-- Що за диво? Де він є? — став дехто
питати. Ану, кажуть, підемо аж до його
йти! Та в хаті пусто скрізь, ие має ні
духа-. І піднялась між людьми трохи злве
руха. А раненько иа "Великдень" "дядько"
всім сказав, що всьо добре, тільки піп
грошики закрав.
Петро: Що, Іване, говорити, ріжні в
світі люде. Чей-же кождий. як тамтой
злодієм ме буде—
Іван: Так. так, Петре, ие буде, кожднй
це казав, а другий піп, окрім грошей, ще
й ризи украв.
Петро: І про теє в чував, та
знати чи то піп, чи хто ииший
«є готовий тобі Петре помости...
Петро: Ну і дикую тобі та добрую ра-
ду, ік є в тебе які книжки то ше метра
зайду.
Підслухав Старий Хрін
ЩО ТЕПЕР, ТО НЕ КОЛИСЬ.
Бостон, Масс.
Здибалися два робітники і один другого
питає:
— Чи ти був на концерті мииуаіпої не-
літі?
— НІ Або шо?
— Та-ж був-би бачив, вк то пір пра-
вославно! церкви, Григорій, прийшов пс-
ує копатись та побачити власними очима,
як то його поклонники збьтьшовнчнаїкь, і
скільки їх було иа концерті.
— Овва І
— Не дуже й овва!
— А хиба що?
— Та зиркнув піп кругом тай пораху-
вати не міг, скільки було його парохіян
на--------'
лгта.тося-б. Плечистий як слоиь, а шкіра
рубець При рубци потріскана від ріжяих
стек і внутрішняя заворушень. В руках
має реумлтизм, а носи час від часу корчить
ріжиими економічними крізамн.
Друга сила — молода. здорова, повно-
го здоровая юнака. Виступає з усмішкою на
устах і ка кожне питання відповідає ясно і
отверто. Безпорадним лат поради і пока-
зує добру дорогу. Тая молода сила « луже
небеспечною для старої сили і з кожним
днем ще зростає у більшу силу, — стає
могучою І ще більш небеспечною та не-
нависною старій склі. Во«і.і іде, примус
вперед. а стара сила старається ій пере-
шкодити. не допустити П до життя Але
з кожним днем корчі парилі кують стару
силу, а иоаа сила набирає нового звороти.
Ось так я бачу тих дві силі і стою по
стороні нової. А наші патріоти ще тлсіїть-
кн СЛІПІ ЩО любуються старою, дрмхлою.
капів зогнилою паршивою “силою".
І О.
хто може
Тому ВН’
Іван: Винуваті самі люде а
знаю, шо всякого дерниікіру. як .
мають. Не ік перший уже раз вийшла така
кваша... Де-ж поділись в третий раз і ризи
і чаша? Піп ЗахланськиЛ проковтнув-. А
зе-ж тая “льота", шо кроааіпій иа ию
ірии складала біднота? А де-ж инші річн
лились? В небо полетіти? Уже тії чорні
духи проїли, пропили! А нам дулю попа-
---- ------.1—к. мжМ К..1,..Т,Л« Щ0
то давно
бика трн-
духи проїли, пропили! А нам дулі
зали, як маленьким дітям, тай сміються
є мною ще дуриів иа світі.
Петро: Стій Іване! Я тобі.
Іван: Чого тут стояти?
Петро: Хочу тебе одну річ тільки
спитати. Воно правду ти казав, мушу
признати, але скажи лнш мені, чим
нам запитись?
ївші: Добре, Петре, як ти хочеш а до-
брого почати, то берися ти небоже щось
добре читати Читай книжки — не з бай-
ками, але наукові і газету робітничу, а я
по-
пе
концерті.
— Овва!
— Не дуже й овва І
— Хиба що?
— Таж в той час як піп сидіп і раху-
вав, вийшла одна товарним, иа підвищення
:з " - ““
МІСЦЕВІ ТРОЩИ.
Горгем, Н. Ддк.
Небувалий смуток навістив наших ве-
ретяних поляків, котрі попращали раз на
,іааай декламувати про “Попа і чорта".
Овва!
— Не дуже овва!
— А хиба що?
— Та піп як те почув, так зараз і єно
їй! А присутні всі в сміх. Один з присут-
ній кричав: — "Заждіть! Заждіть, отче
І риіпрій, то порахуєте!"
— А хибп-ж він не порахував?
— Та иі!
— ОвааІ
— Та не дуже то оввакай!
— А хиба що?
— Бо як піп по степсах утікав, то я
сам чув як він шептав: — '•Збільшовнчи
диск мої пародійне, що й не порахуєш!"
— То добре!
— Та то, товаришу, ще лучше ніж доб-
ре. З кожним днем псе менше й менше
стає по церквах,
товариствах. Що
а більше по
тепер, то не
робітничих
колись, о.
НАЙЛУЧШИИ І НАЙДЕШЕВ-
ШИЙ ПОДАРУНОК
ЦІНА ОДИН ДОЛЯР.
Хто хоче зробити подару-
нок своїй мені, матері, сестрі,
дівчині або знайомій україн-
ській робітниці — хай при-
шле ТІЛЬКИ ОДНОГО ДОЛЯ-
РА, а ми висилатимемо иа при-
слану адресу щомісяця протя-
гом року часопис “РОБІТНИ-
ЦЮ”.
ОідіНгесі Ьу Соодіе
“МІЖ
Щиніїїег, Ман.
Тут, у Вінніпегу, инші псевдо-патріоіи
і рають представлення під попищим наго-
ловком вже без кінця і міри. Винна і не-
винна вниниченкік-цииа аж смердить. Грали
і грають і хваляться, що ше будуть грати,
бо то, кажуть, показує людям правдиву
дорогу. І я так кажу. І я вірю, що тепер
боротьба між двома силами. Але як тіі сили
в дійсносте виглядають, то треба добре
очи продерти, аби побачити. Я. як побачив
їх. так іще стоять передій мою тії сили. А
вони такі:
Перша — стара, велика, як найбільший
гориль, обросла людською кривдою від ніг
до голови. І так само озброєна А харчило,
як у свині Як-бн не шкіра, то ва.о пороз-
ДВОХ СИЛ"
Цього подарунка дана осо-
ба не забуде ніколи. Бо він
буде сам про себе напомина-
ти щомісяця і буде приносити
просвіту і класову свідомість.
Так
ще на
шліть-же доляра скорі-
адресу:
ковггкусіа
ЗО 41
Магкн Р1., Ке» їогк
0' ідігГаГТоп'
ОМ^ЕЯЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМ-СНАМРАІСИ
14
“МОЛОТ" "МОЬОТ*
Я. 6.
єсе свого упоиоївшогося гектара. маршал-
ка і співака. котрий ьс.ививса буй гни. шо
осягнув рекорд, яво сліпак і глпіи та хрип-
лим козячим голосом Так. гак!
Кажуть, ню мебіщик всю свою мізерію
жертвував иа монастир і иа коешак-к.
На першому міси! осталася біла иікпп.
майже в тив літах, що П иейгаотк. .Тру-
тою річею я старе сілло зі зломаною кульба
кою та заіржавілими старої моди иіпорна-
ми. котрі зроблені на ліву ію.у, д:е можна
вживати * иа праву.
Хто-бм рахувати з каабоїі. хотів иабу
тн та* дорогі ріпи, нехай іо-тосиїьсл до
акшенера. котрий буде заводити собакою
на "акшеи-сейл”.
Також і українських грено-каговаиих
навістив тробель, а то - греко-кат отець
духовний, кажуть, драпнув за границю не-
мов варшавський бвтяр. В ломі йоіі бо-
жім попівського ґешефту' тепер куці гороб-
ці цьвіріяькають. Парохікльиі божі бараки
файтукіться зі своїми молодицями, шо не
хотіли покоритися святому бугайцеви. чн
пак бог-отцеви на еоовіли. де отець бвиотп
очистити їх від тою первородиого гріха.
Так. так. кажуть, шо слуга Христовий
полишив велике прокляття иа наше жіноц-
тво. котре відказалося від його волі свя-
тої.
Тепер, кажуть, навіть “муншайи” їй
йдеться. А все то, рахувати, через тії бабіт.
НАВЕРНЕНІ ГРІШНИКИ
Ємбрідж, Пя
Високо тат дбачеві і закурені фашісти!
Я. инше підписаний, гратулюю нам за так
велике діло, якого ви довершили, склада-
ючи так "поважну” суму грошей на Пет-
рушевичову фамілію. Желаю ішм ліпшого
розуму, аби І той виплив, вкой маєте.
Честь вам, честь, затабачеиі барани' А най-
більша честь і хвала належиться тому з
блискучим чолом від сипо-жовтоТ, що ще
недавно малював бога » шалі на кало-
мах, а тепер нидію, шо покаявса, бо за
тую покуту купив шер" у Петрушевича,
&• ЧИТАЙТЕ
“Українські Щоденні
Вісти”
я
Цс е одинокий робітничий часо-
пис я Америці, котрий виходить
що-дня окрім неділі. Цей часопис
має своїх кореспондентів в Евро-
пі, як також а ріжиих центрах
української еміграції в Зл. Дер-
жавах І в Канаді
в
з
Передплата виносить:
Європу ............5І0Л0
В
Злучених Державах:
7.00
3.73
100
На рік -------
На б місяців
З місяці .
На
Передплату шліть на слідуючу
адресу:
З
ЦККАІНІАН РАІЬї N£«8
502 Е. 11-Ш 8Е Ке» Уоек, N. ¥.
>
а недавно дав на підмогу його фамілії 19
долярів.
Також слава Й тому, шо колись носив
червону “маслю”, а опісля втік з Тссою
І вернувся та покаявся, отже за покуту
дав на Петрушевича 5 долярів.
Орловському нехай бот запамятзе, бо
вій дай замало — 5 долярів.
А той. що колись в Люговнсках світив
свічки иа сабапі, то забагато лав, біте
забагато!
А пан "Бодай Пук” з Мелс-ровс евш
той, що коло піиковського, дав цілком за-
мало за так великі гріхи, акі на кім тяжать.
Таж вій иераз рубав дрова в неділю, жінку
бив, їв паску несповілаиий. щура забин
коло церкви, краватку й сорочку носив
червону, казав погані слова на свя-иенніїка.
а якось то раз і свічку приніс до лону
зпід церкви, бо як ходив замітати, то поло-
жив до кишені І "забув" віддати 1 т. н!
Отже за такі великі гріхи повинен був лати
більше як 75 центів. Чи-ж ие сором так
ошукувати бога?!
Єибріджсмтий Жук-чеико.
ПРИГОТОвАННЯ
Овури. Н. П
Тут шириться допомога: приправити
ніс лап бога, котрий за людей журився аж
йому ніс залупився.
Того літа, що минуло, дощів, правди,
кілько було: була буря, дощі лили, аж бо-
гові лиця згнили. Не ие байка, але правда:
змилась йому з лиця фарба, ніс звернувся
на всі боки, — пряно чудак косоокий!
В неділеньку всі зійшлися, хто сміявся,
хто молився; але кожний смотрить з коса:
чого бої так скривив носа? Але кожний
із печалі я серцю своїм таїть жалі; ст.зє
раком, бе поклони й шепче якісь забобони.
Прийшов божий агітатор, робітинчий
провокатор, котрий усе дурням крутить, що
ній бога також любить
Розкричався, щоб на боже всі лапали,
хто шо ноже, .з "за ці святі потреби ми ку-
пимо царство я небі".
“А також пригляньтесь, браття, в мене
дощ затіяв всьо граття; це-ж церковнеє
майно, - - етил щоб тик гиило воно. Ви ро-
біть якісь базари, зносгть дрантя і хол яри,
качки, гуси і індики, ріжие шмаття й черг-
вики; подушки несіть, блаикети. продавай-
те скрізь тікети, самогонку продавайте,
пийте самі й пркхвалєйте. Тільки майте
осторогу, щоб не вліз вам хто в дорогу, бо
є люде. я їх знаю, я їх завше прокли-
наю. - що вам можуть клин забити й
трохи троблів наробити. Це прокляті кому-
ністи. послідовнії марксістн, шо иа сході
вдасть іабрд.тн. наші церкви зруйнували й
наших братів іеть прогнали. Там нема на
сході бога, там марксістів перемога, тільки
ми уникли кари через пі святі долари.
Іван Сікач.
КОНКУРЕНЦІЯ
Ноикерс, Н. Я
Дорогий "Молоте"! Засилаю тобі ко-
респонденцію про попівську конкуренцію,
яку провалять між собою попи пузаті. І як
з вірних парохіян горобці будуть сміятись.
І так. у нашій право-криво-сдавній па-
родії сталася нотіші "Смчеиа" вода тут
причина Бо, як звісно, старим звичаєм, піп
Куш! Вира! взяв кропило І по хатах суне
діїькік ингаинтії. (Розуміється, й зелені
брати, бо це-ж його жиивої). Аж тут
бах! не пускають в хату: кажуть, шо вже
новий піп Ру-Лик з чортами маг заняття
— Конкуренція! — кричить Куші Вара!
Де-ж так можна злочин такий робити? Я
тут піп, І ніхто ие має права меиі в дорога-
влазити. І намовив предсідателя Ру-Сеика.
щоби той поміг позбутись конкурента. А
той. ие довго думаючи, став па вулиця по-
вою попа Ру-Дика за руки ловити та рєж-
іінми поганими словами "благословити”.
— Хто. каже, просив тебе у нас дітьків
і.ні зняти?
— Архиєрей піс.іає непе, — каже Ру-
Дик і мене хотять мої русскі аюде. А
Куш! Вирі! досить карпато-росів буде!
І так мало ие побились, та із того всьо-
го аж у суді опинились. Але там із них —
посміялись, посвистіти І до лому геть на-
пили.
А тепер до Вас парохіяне бриття. З
того Ви собі повинні науку взяти. Гроші
иі. що від Вас жебрають дармоїди. Ви
иоішииі на научи) книжки зужити І розуме
собі добре в тямку навити. Обох полів
лармоідів ледачих, як хотять життя мати,
Ви повинні геть нагнати иа насущний при-
пинити. Бо соромно про Вае, їй богу, мов
про дітей таке згадушіпі!
Лемко.
свиня причиною спеціального
МГПНҐУ.
Ошвва, Онт.
Не жарт, а чиста лреспитерсько-като-
лицька правда. Тіаьки прошу послухайте
тпажно як то було.
Народне віче. При вступі чіпляють яяиь
значки, дальше відділ фашістіп а митах
стежить за кожлим увійшовшим.
Починається. Мовчаиий сім-річний прел
сілатель мончаиою промовою отверае крк
пливе віче і покликає до слова лоброїд.:
того. як там його біс.- а тог» попа про-
тест.тнського з Тороита Кр,- Кра_. ні, не
второпаю як то яго звуть, от от- піка зві-
рина. шо риється в землі Та иі, ие свиня,
мале таке як суслик о._о... кертния. Отож
лоброїд Кертиия забрав голос віл предсі-
дателя радий, шо мас иаюду поговорити і
починає:
— "Больиквикм. жиди, ю.лога, лейби'
Я ваш тато, я вас, вчив, ви мене прогнали
Моя ідея 150 долярів в місяць Я був гріш-
ний, копав ногами Христа. Я шукав бога
в біблії, кидаючи нею до землі І знайшов"!
Один парзфіяиии, з також член читаль-
ні темноти, в котрій це лівдпея, розпеченим
такою промовою крикну»: "А-а-аї” тль
як це буває при питтю мовної самогонки.
Заступник мотаного сім-ргчиого пред-
сідателя. не зауваживши
закричав:
— Пане прелеілатель
ияі”
- "Тут є дві!" —
другий.
— 'Свиней треби чіхати!” — відзн-
ак гьса лоброїд Кертння
Ііарохіяиин, почувши таке привптшшя.
одубів під злости І закричав-
"Почекай ти груба свине пресвітер-
ська, я тебе пофіксую!"
— "Вибачте, добродію, я думав, шо то
котрийсь большевик крикнув, — почав пе-
репрошувати лоброїд Кертння.
Рада в раду порішили скликати спеїіі-
яльинй мітіиг. на котрім вирішиться, кот-
рий з них свиня. Бо злі язики говорять, -В№
нони оба.
Всевидюще 0К0-
ПОЗІР ВУДЛАВН. ПАЇ
Високо темиі мої камрати парохіяне!
Я. раб божий і панський підлизник В. Ра-
баник, прошу вас повіломипт мене хто 6>в
першим президентом Л.ТУЧСННХ Держак і
"вер из ді кепітол оф Юнайдет Стейіс
та 'гав мені стрепс иа америкеи фляг"?
Бо я. знаєте, ходив до Бівер по другий
•імерікеи пейпер" і мене те все питали,
а я не знав що відповісти і наговорив дур-
ниць. Я казан, шо пертим президентом був
містер Віл сон; кепітол я я Пітсбурґу, а
стрепів иа флегу "форі сикс".
Лжач казан, шо я "мистейк", 1 ие дає
хто це кргнштв.
ут Є ОМІ СМІ-
відізвався хтось
ОгідіпаІ Ггот
иММЕЯЗІТУ ОЕ ІШАІ0І5 АТ
иКВАИА-СНАМРАІбМ
ОІдіСігед Ьу клООЗІе
Ч. 6.
МОЛОТ" “МОЬОТ'
ІЗ
мені “пейисрс". Казав іти на рік до школи,
а не маю часу, бо сліджу за большеви-
канн І рапортую у компанії “Джієгел" —
"ту нз большевік” і “гу но гов до чорч,
ту ио пей колекта, І гу нз май пріст*'.
Свідок
ЛИСТИ ЧИТАЧІВ ДО “МОЛОТА”.
І
Вінніпег, Мани. ІЗ лют. 192.1.
Дорогий "Молота" І
Не богато буду тобі писати, але ко-
ротко скажу, що "вилізло шило з мішка '.
Вчера. 22-го лютого, в напислн до тебе
лист, що мені бракує 2 числа "Молота" —
з першого І пєтналцатоео нього мітчик.
Я думав, що через помилку в адміністрації,
або через неувагу листоноша а не дієт.і»,
а то, бачиш, цілком инакше
Мені вдалося дослідити, що п цім ш<ип
попова. Тут е чоловік, що бажає читати
"Молота”, але що піп закликає ти» людей,
що купують чи передплачують "Молота",
та страшить, що вони будуть горіти на
самім споді в смолі, тому цей чоловік ду-
має. що така кара не станеться, коли він
буде читати за дурно, не купуючи "Моло-
та". Так от моє дослідження вияснює, шо
той чоловяга читає мого "Молота".
Я цим дуже вдоволений, що пін читає.
1 я певний, що незадовго він таки запре-
нумерує собі сам "Молота", або буде ку-
пувати з'окрема. Як кін ще кілька чисел
перечитає, то той попівський страх від ньо-
го геть відпале, і юрячої смоли ие буде
боятися тай свою дитину ие буде більше
посилати аби крала "Молота". Я вірю, що
він толі дасть дитині 10 центів і пішле до
Робітничого Лому, аби йому купила.
Нехай здоров читає, я цим тішуся, і
вдаю, що иічо ие знаю про те. Колись він
сам буде з себе сміятися, що був такий
слабий в голову.
Отже тут вийшло, шо то піп винен, а
не илміиістрпція І не листонош. Тільки ігілі
Гаразді
~ІЇГ
Бабноом. Н. П. 23. лют. 1923
Шпиоюш Редакціє: —
Посилаю Нам б доларів ни "Молота".
.Меиі сподобався Ваш "Молот". Мене дуже
дивує як то так смішно, а справу ке
сказано.
Я читкю вже другий рік і даю зна-
йомим читати. Так за те маєте 2 нових пе-
редплатники, котрих адреси подаю на дру-
гій стороні. А за себе також плачу з горн
на цей рік — 1923. То разом 6 доларів.
З жичливим привітом Я К.
ИЇ
Вінніпег, Май.
Дорогий Товаришу "Молот"!
Читаючи иа твоїх сторінках, як то ти
гатиш своїм обухом тую всю лраиь, котра
налізла иа плечі всього працюючого наро-
ду І та* вхопилась, як кліщами, — я маю
надію, шо ес.ти ми будемо мати "Молот"
в своїх руках, то й їхні кліщі не втрима-
ються піл сильним ударом "Молота". Ми
будемо той "Молот" у своїх руках так
довго тримати поки не розібєм всіх пара-
зитів на прах.
Тепер відзиваюсь до Вас Товаришки
робітниці: беріть той “Молот” до своїх
мозолистих рук. ставаймо а ряди спільно
з нашими товаришами, читаймо робітничу
пресі, осяіломляймося, бо Я СВІДОМОСТІ! єд
иіеть і сила, а в едности побілимо.
Остаюсь З товариським привітом.
М. Харчиия
"іг7
Скрсотон. Па. 14. лютого 1921.
Поважаний Тов. і співробітники "Молото":
Коротенькими словами притягаюся з
Вами: Слава йсусу до Вас. На шо я споді-
юсь. що ми в невдовзі відповісте і пришле-
те мені "Молота", бо я, почавиш з ияніїи-
ним днем. 14-го лютого 1923 р„ стаю пе-
редплатником "Молота" і при тій нагоді
желаю "Мо.тотовм" передплатників в деся-
теро тілько, скільки до це! пори мав.
Посилаю цих пару слів на зміцнення
держака, щоб не ззомався.
В залученню посилаю $2 00. як новий
передплатник на рік 192.1 з днем 14 лю-
того.
Остаюсь в згоді з тов. і очікую відво-
ротної відповіли на цей лист і ирошг при-
слати "Молота". І. С.
V.
Елвардсвьт. Па. 16/2. 192.1.
Хвальна Редакціє "Молота”: —
Посилаю Вам $1.00 передплату иа 6
місяців ня "Молот", бо в цій місцевостн
нема нічого, тільки сама гниль, то самими
"Вістями" не годен їх переконати. Отже
при помочи "Молота" скорше можна буде
лс.'по зробити.
Поспілая не посилайте, тільки якнай-
скорше можете то пришліть меиі "Молот-
ка". бо без него дуже скучно.
Здоровію Влс луже сердечно І В.
* ПИТАННЯ П ВІДПОВІДЬ.
Питання
Дорогий “Молоте”, прошу відписати.
Як їдкого чоловіка повинні ми звати,
Що він з кожним зобрнй, ворога ие має.
Хто тільки захоче — з нього копнетав:
Чи деякі фонди, чи збірки, чи бо«лн.
Чн хресні червоні, чи прапори чорні.
Всюди помигає... Часом п карти грає:
Як кличуть до батлі — також ие втікає.
Як робітник просить на газету дати.
Також пожертвує, щоби відвязатнсь.
Одним словом кажу: з кожним він в союзі.
Скаче, як телятко на грубім мотузі.
Каже, що всьо знає й не хоче читати
Прошу відписати як такого мигти.
Незнайко.
Відповідь.
На питання теє відповідь глина.
Такий тип зоветься нещасна людній
Тому, що вій своїх поглядів ке має. —
Кожний, хто лиш хоче, з нього хористае.
Не може вій бути — ані патріотом,
Ані иишим "отой", — хиба» Ідіотом.
Сам вій дуже часто іріб собі копає:
Плює і лапає. плює і лапає.
Одно лиш він добре в своїм інтересі
Зробить — як поможе робітничій пресі.
Але ж бо коли він ще аж так хоруе.
Що юінжку й науку усе ігнорує.
То трудно спастися йому від дороби...
Зовіть його. люде, як Вам до вподоби.
Всезнайко.
Різак. Витаємо з новим гумором і дя-
куєм за матеріял Пишіть ще.
Пет-шнн. Одержали і містимо, окрім
одного. Дякуєм. Пишіть дальше.
І. А. Віршик, шо співається на путу
Парю небесний", добрий, але трохи за-
острнй, може бути клопіт. Пробуйте
дальше.
Колька, Судбурм, Оит. Не налається.
Амо. Мимо того, шо ми всімн стела-
ми старатися врятувати Ваш вірш віл "ко-
шикової смертн" — нам це ие вдалоса.
Умер предсказаиою смертю. Але Ви не су-
муйте, а пишіть дальше, тільки ие на такі
"нетрі" теми.
Василь Крочак- Ни пишете, шо хоті-
тіі-б якоїсь чародійної юінжкн, звідки мо-
жнії.б довідатись, як грати в карти аби ви-
грати, бо. кажете, маєте охоту грати в гро-
ші. але не голеи, значить все програєте.
Просите отже о пораду. Добре. На це мн
маємо добру пораду Слухайте отже!
Найліпше і пайпепніще, шо Вас ніхто
ие обіграє в карти, це тоді, коли Вм пере-
станете грати. А коли запренумеруете собі
Моїта", то ширяєте як для розуму
так для кишені. З того Вам буде подвійна
користь. Спробуйте, а переконаєтесь
Ріжок. Браво Ріжок' Матеріях одержа-
ли. "Божевільний" знамените. Пишіть біль-
ше. Жслаемо гумору.
П. Напар Не буде помішене, бо неви-
рано написане. Пишіть чорнилом, не олів-
цем. За те. шо помішується дописи — пла-
тити ие треба.
Правда. Незрозуміле. Пишіть ясніше
Але як щось таке, шо не варта згадувати,
то не чіпайте.
Товаришів, які прислали щонебудь до
помішсиня в "Молоті", але ще ие бачать
пічою поміщеного, аиі ие мають відповіли
в цій рубриці, прохаємо бути терпеливими,
ііп.тляк в редакції е стільки тих матеріалів,
що годі було всі переглянути ше перед
виходом цього числа. Всьо мусить ждати
своєї черги.
, вєв-аоєоаоєоваТайббйййй;;
•: інтересна книжка ::
:: “революція і контр- ::
РЕВОЛЮЦІЯ НА УКРАЇНІ"
;; Написана ; 1
і і Д. Петровсьним.
коштує зо центів ;:
Замовлення шліть на адресу
КЦЬТЦНА РОВЕ. СО.
; 414 Е. МК 84. Мєтє ¥огк. N. V. і!
•♦♦♦♦♦♦♦♦♦♦♦-♦♦♦♦♦♦♦♦♦♦♦♦♦♦♦♦♦ж
Огідіпаі (гот
иіЧМЕВБІТУ 0Р ІШМ0І5 АТ
ОКВАМ-СНАМРАІбМ
ОідіГігесі Ьу
Соодіе
16
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 6.
Чані Капіталістична Дипломатія: — Тримайся мене, ти маленький Сецдял-3 раднику,
я малі показати тебе на світовій арені, як представника мас.
Соцім-Зрадних: — Але-ж я ие маю жадних мас за собою, аби я міг їх представляти....
Пані Капіталістична Дипломатія: — Це пусте! Тп-ж в дійсиостп ие мавпі представля-
ти їх. але мене, бо я тобі так приказую.
ЗНАЄ
Два парохіяне говорять з со-
бою.
ПЕРШИЙ: — Тн знаєш, чому то
ксьондза називають отцем духов-
ним?
ДРУГИЙ: — Чому ні?
ПЕРШИЙ: — Ну, чому?
ДРУГИЙ: — Тому, що він дихає
в чашу, - в тую, що причащає і
неї людей.
1. О.
МОЖЕ ВІН 1 МАВ РАЦІЮ.
Пан злапав злодія в своїм по-
кою і. покликавши свою жену, за-
питав:
— Що будемо з ним робити?
— Поучимо його як має жити
справедливо, відказала жена.
А на те злодій:
— Дайте мені те, за чим я прий-
шов, то вже того не буду красти.
Пет-нн.
Оід іііиесі Ьу
Соо§1е
ОгідіпаІ їгот
ІІММЕКЗІТУ ОЕ ІШКІ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6М
1. КВІТНЯ 1923. ИКШ їОКК, N. V. АІ’КІЬ 1, 1923.
МОЛОТ
’ичуіи
САТИРИЧНО ГУМОРИСТИЧНИЙ'
ІЛЮСТРОВАНИЙ ЧАСОПИС-/*-
Насильний шлюб.
"Аліяити аіхоали Сх. Галичину ції ярмо Польщі".
(З іикт.)
Оттак то силують невісту
За цього вийти вітрогона.
Мабудь щасливо будуть жити.
Коли вже видно макогона.
ОгідіпаІ Ггот
ІІММЕЙЗІТЇ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІбМ
ОідіСігесІ Ьу
Соодіе
2
“МОЛОТ"
Свтвричмо-гуморнстмчииіІ двотижневик, виходить 1-го і 15-го
кождого місяця.
ПЕРЕДПЛАТА:
На рік -......................... $2.00
На пів року ... 1.00
Поодиноке висло .............................. .10
сторінці аркуша, при чім рукописи не ввертається.
"МОБОГ’
ТЬе иктвіпіап петгкрарвт Гот ааСіте ап<1 Ьипюг риЬПаЬеО
вепи-топИііт Ьу "М01.0Т” СО.
414 ЕааС »-СЬ 81Г- — Ке» Тотк, N. У.
ЗЬ’В&СКІРТІОК ІЛ8Т:
Опе Уевт $2.00
8іх пмхіІЬв 1.00
Зіпдіе еору .......................................... ДО
Епіепкі аа аесоші-еіаи таЦет Зер. 10. 1021. аі ІЬ» рові о№с* аі
14«» ¥отк, N. ї. ипйег іЬе АЛ о» МагсЬ 3, 187».
РІК V. Ч. 7. 1. КВІТНЯ 1923. НЕ\¥ ТОВК, N. Т.
АРКІЬ 1, 1923. УОЬ. V. М 7.
Так воно на світі!
Що то воно на тім світі
Не діється нині?!
Дива, зміни, — зміни, дива —
У кожній країні!
В Америці панська кляса
Родить день із ночи:
Провокаторством хвалиться, —
Плює соді в очи.
Іі-ж преса стос дуба,
Комуністів -гає, —
Атакує, провокує, •
Злобу роздуває.
І немилих панам типів
Пакують за Грати;
1 хваляться “свободою"
Пани “демократи".
Президент десь на Полудні
“Ґолфа” атакує;
На “Волл стріті" нові зиски
Калітал рахує.
Робітництво хитається,
Шукає дороги;
‘ Ліберти" паде до долу, —
Підгнивають ноги.
У Европі мають дива
Знов свої признаки:
"Ліги Націй" вже й не видно
З критичної мряки.
В Англії "соціялісти"
Пруться до комізму:
Голосують, чи потрібно
В них соціалізму.
Короля вже і не чути
(Певно миші з’їли!),
А міністри в парллментах
Ревуть аж попріли.
Франція у Рур-басейні
Німців “зицирує",
А пан Стінес тягне зиски, —
“На холодне дує".
В Італії десь фашісти
Хвости підігнули, —
Зате в Мексику їх пісню
Дико затягнули.
А в Росії попів судять
За сквернеє діло:
Що пильнують — не народне —
Тільки своє тіло.
Ленін трохи у мучився
(Другі заступають),
А Газети за кордоном
Похорон справляють.
Грецького теж поховали
(Цему пани раді!)
А тимчаеом він... по смерти
Ще стоїть при владі!...
Дальше — рада алілнтів
Нову штуку втям:
Галичину панській Польщі
Б подарунку дала.
Петрушевич з того всього
Пише дальше “ноти"
І... рахує з Америки
Зелені банкноти...
В Америці патріоти
Своє дію знають:
“Який-би то фонд почати"?
Знов усі думають.
Оттаке то на тій світі
Торочиться нині:
Дива, зміни, — зміни, дива
У кождій країні!
Тарам.
Оідісігесі Ьу
Соодіе
Огідіпаі Тгот
иММЕЯЗІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІбМ
Ч. 7.
-МОЛОТ" -моьот-
8
Амінь!
Так! Амінь!
Амінь жовто-блакитно-шовіністи-
чяо-панському “Отченашові” наших
патріотів.
Скінчилось!
І амінь сказали ті, до кого мо-
аились.
Сказав сучасний бог.
Бог у трьох особах:
Бог отець Пуанкаре, Бог син
Бонар Ло і Бог дух святий Мус-
соліні.
Не помогли молитви, панахиди,
алелі, протести, просьби, телегра-
ми і прочая і прочан.
Не помогли віденські каварні і
вино та пиво, що пилось і п’ється
по них.
Не помогла джерзисітська без-
зуба бабуня.
Надармо малювалась. Надармо
вставляла зуби та подушки під-
кладала під груди, бажаючи при-
подобатись котрому з богів.
Плюнули вони на неї
Польська шляхтяночка молодша.
І мала природні груди а не під-
сгавлені.
Сх Галичина дісталась їй.
А нафта бориславська — Пуаи-
каре.
А Петрушевичови і його братії
— дуля під ніс.
Так, “Отчеиаш” скінчений.
Довгенько його говорили.
Дорого він був оплачений.
Фондами, бондами, негайною по-
моччю, сиротою Івасем, “Україн-
ський днем”, філадельфійським
дзвоном.
І вкінці: “Амінь!”.
“Пропала надія, забилося серце
і фондів не буде вже більш.
Петрушевич не зістав президен-
том.
Замість Сх. Галичнни зістало для
Петрушевича тільки: "Дрррр”...
Що мав те й осталось.
Не рахуючи порожніх пляшок
та обшарпаних портфелів.
Більшовики не пророки, а прав-
ду казали.
Бонн казали, що від пана треба
ве просити, а при помочи робіт-
ничо-селянського кулака викину-
ти його зі Сх. Галичини.
Але на це нездібний Петруше-
вич!!!
Вія такий самий пташок, як
перший ліпший польський шлях-
тич.
Між ними ріжннця тільки та, —
Що польський шляхтич покриває
голову здохлою куркою,
А Петрушевич жовто-блакитним
пюєм.
Лгі Гпп/.
Закони — як павутиння: приготовані для мух і
иншого рола малих комах. Але великий паразит сво-
бідно через них переходить.
А шкуру здирати з робітника та
селянина — обидва однакові спе-
ціалісти.
При помочи ріжних шахрайських
кличів видурено від українських
робітників в Америці на “визволен-
ня Сх Галичини’’ сотки тисяч зе-
лених.
1 тому “визволенню” тепер: “А-
мінь!”
Так сказали пани.
А що ж буде з бвндами та фон-
дами?
А фондам: “Вічна память!"
Пішли вони туди, де нема “ні
плачу ні воздихаиія”.
А Петрушевич разом зі своїми
фамілійними міністрами та жовто-
ю пресою в скорім часі буде співа-
ти:
Час в Варшаву, час, —
Час і пора!
Будуть нас червоні бити
Тай нікому боронити, —
Час в Варшаву, час!...
А бабуня з Джерзи Ситі та по-
божна сестриця з Філадельфії під-
тягатимуть:
Амінь!
Дядько Микола.
НА ВИСТАВІ ШТУКИ М. ҐОРКОГО
•“НА ДНЄ”.
Перший глядач (Українець): —
Бачиш он там, на сцені, того “баро-
на”? Це чистий тип нашого само-
званчого галицького “президента”
Петрушевича!
Другий глядач (також Українець):
— Так, але не так.
Перший глядач: — Чому-ж? Він-
же зовсім відповідає цему — і ро-
стом і... і™ навіть тим, що йому
так само щось в голові “не теє”...
Другий глядач: — Так, це пра-
вда, але все-ж ріжннця між ними
є, і то велика.
Перший глядач: — Ну, яка?
Другий глядач: — Просто така
ріжннця, — що “барон” був бога-
чем, але зістав дідом, а “прези-
дент" був дідом, але збогатився
грішми бідних темних робітників в
Америці
ПЕРЕДПЛАТА “МОЛОТА"
виносить:
на рік 2.00, на пів року 1.00.
АДРЕСА “МОЛОТА":
Моїоі Со.
414 Е. 9<Ь 81. ІЧетт їогк, N. У.
ОгідіпаІ (гот
иМІ7ЕК8ГГЇ ОЕ ІШИ0І5 АТ
иВВАНА-СНАМРАЮИ
Оідіїігесі Ьу
Соодіе
4
МОЛОТ" "МОЬОТ"
Ч. 7.
---- БАМБІС ---
РОДИННІ БІОГРАФІЇ
НЕНАЖЕРЛИВСЬКИХ
Розгортаємо осьтут перед вами
біографію найбогатшої фамілії се-
ла Шкіродери, чорнодушного пові-
ту, в Галичині.
Усіх членів тої родини є міхами,
і ми по одному постараємось пред-
ставити їх в цій колюмні як зразок
галицького куркулячого насіння.
Перший: Штифан Ненажерлив-
ськия, голова родини і самий луч-
ший тип. Родився ще тоді, коли га-
лицьким селом рядив невибнраний
виконавчий комітет з трьох осіб:
попа, дідича і коршмаря. Батько
ІНтифана також брав не малу у-
часть у всьому, так як він возив
горівку з міста до коршми і був
старшим братом в церкві, аж доки
не украв суплікаційних дзвінків для
своїх залубеиь.
Самий Штифан був чоловіком
широкої думки тому, що мав ши-
роке поле Був порядним газдою,
хоч не можна-б його брати за при-
мір. Віхті в чоботях зм.няв що най-
менше раз в рік, І то лише тоді,
коли награбав на громадській до-
розі соломи иа віхті. Свою солому
продавав до аптики. Онуч[ носив
лиш тоді, коли зловив у своїх бара-
болях якого конюха і стягнув з
нього штани. Решту мундуру у ньо-
го не було — були лати — верти-
кальні, горизонтальні і паралельні.
Маєток свій придбав так: Від
батька дістав двайцять моргів по-
ля, чотири кінських скелетони, і
п'ять хвостів рогатини (хвостів то-
му, бо більшн нічого з тої рогати-
ни не було видно, така була худа);
дістав десять овець, але без вовни,
бо батько постриг був вівці з ко-
ріием; дістав також увесь інвентар,
з блохами включно.
Решту маєтку допоміг йому бог
взяти з двох сиріт по далекому
кревному. Взяв він від ннх десять
моргів поля і дитячу свободу. З
поля він збирав і зате мав утриму-
вати сироти. Однак воно все так
виходило, що сироти хотіли працю-
вати на своє утримання від п'ятої
рано до десятої в вечер. Штифан
дуже цінив ту запопадливість си-
ріт і щороку купував Івасеви чер-
воний пояс з жовтими капсулями
на дірках, а Маркси лікоть перкалю
на спідничку. Пізніше Штифан роз-
числив, що того було за богато, і
більше не купував, але сироти вне-
вдовзі потім одно по другім забра-
лись туди де не носять поясів ні
спідниць.
При Штифанови остали десять
моргів поля, що разом робило три-
дцять. Чотири скибі приорав Шти-
фан ше пізніше від одної вдови,
котра не уміла міряти истнком по-
ля і по иині-день не здогадалась.
Оце такий був Штифан Ненажер-
ливський.
(Дальше буде).
НЕПОРОЗУМІННЯ.
До редакції одного тижневика
вбігає співробітник і питає з поспі-
хом:
— Ну, редакторе, а вам коли кі-
нець?! Завтра?
— Шо тн, чоловіче, здурів? —
пробурмотів редактор. Тн думаєш,
що мене завтра вхопить, чи шо?!
— Та-а-а ні, — зайнявся співро-
бітник, — я не про те. Я питаю, ко-
ли послідній день, що можна ще ма-
теріалу дати для часопису...
— О-о-о! Так бо Л кажи, — про-
тягнув з усмішкою редактор. А то
я думав, що ти мене на кладовище
пакуєш завтра.
Бум-бум.
Як виглядає “3. У. Н. Р.” і ми в ній.
(Кореспоидений з Місти. від пішого нового кореспонлеяп).
В наслідок тяжких економічних
умовнн життя — я покинув ваш
проклятий світ з надією на чудесні
слова наших попів і опинився те-
пер в нечуваній тяжкій тюрмі.
Коли явився перед брамою раю
мене спитав св.' Петро о візо від
папи римського, яке нині не так
легко дістати. Остаточно поселивсь
я в "З, У. Н. Р.” на Місяци, про
яку довідався я будучи ще на зем-
ля, і так з неласки я тут заблукав-
ся та при тій нагоді описую туте-
шнє положення:
Тюрми тут переповнені ще біль-
ше як у Сх. Галичині під Поль-
щею, а сидять в них тільки робіт-
ники та сільська біднота за “зра-
ду вітчнни”.
Спустошеним краєм верхово-
дять лише самі посіпаки Петруше-
внча, бо головний уряд, чорт знає,
- десь там у Відні.
Тут між арештованими замітив
я двох Українців. Один з них тяж-
ко вздихаючи сказав:
— Так нам треба за наші гроші!
Я думав, що буду хоч возьним у
ріднім краю, — а тепер здихаю як
собака!
Підслухавши такі слова присту-
ХТО ДУРНІШИЙ.
Питав учитель хлопчину:
— “Слухай тн, Аркадій,
Скажи, хто є найдурніщий
У нашій громаді?”
А хлопчина круглолиций,
Як той місяць повний,
Встав тай каже: — “Є ним наш дяк
И наш отець духовний”.
А учитель знов питає:
— "Як-же ти думаєш?
Чому якраз дяка й попа
Дурними вважаєш?”
— "Тому, каже, їх за таких
Тепер уважаю,
Бо вже про них такий погляд
Із практики маю.
Скажу вам одну пригоду,
Щоб ви лучше знали, —
Як то мої мама вмерли,
І як їх ховали.
Тоді люде всі плакали
І гірко ридали,
А єгомосць разом з дяком —
Як дурні співали”.
К. БІжик.
пив я до ннх і питаю:
— Ви з Америки?
— Так, — відповідають сумно.
— Мабуть ліпше жилося вам
колись? — глузуючи питаю.
— Розуміється, шо не так як
тут, — з жалем відповідають. Бу-
вало на весіллю, чи на яких хрести-
нах, хоч купайся в самогонці, коли
чоловік наварить собі на яке діло.
— Ов! То наші Українці такі про
мислові люди що самі уміють ва-
рити горівку? — питаю здивова-
ний.
— А хто-ж! — гордо відповіда-
ють. Хиба-ж чоловік нині такий
дурний, як був колись?
— Це мусить бути велика шту-
ка? — з цікавостн питаю.
— Чудак! — хиба ви не знаєте?
— Вн звідки? — питають мене.
— З Відня — з соромом відпо-
відаю
— Прецінь у Відні є ммого У-
храінців. А як там у них яке діло
відбувається, без самогонки? —
цікаво випитують.
— На сухо! — кажу. Було ко-
ли зайду де до якого українського
товариства: чи то до “Єдаости”, чв
до Зорі”, або до “Родини”, то
ОгідіпаІ Ггот
□МІУЕЯЗІТУ ОР ІШИ0І5 АТ
0ЙВАМА-СНАМРАІ6М
Оідііігеб Ьу
Соодіе
“МОЛОТ” “МОЬОТ”
5
НЕМСЖЛМГ І!
Щоби віруючі в лігу націй не
попали до божевільного дому.
« « •
Щоби повішений не показав язи-
ка катові.
* * •
Щоби Петрушевичовими бонда-
ми не бавились діти.
• « •
Щоби піп вірив в євангеліє.
Щоби буржуазія не роззброюва-
лась на... папері.
Щоби в Америці була инша сво-
бода окрім бронзової.
Щоби Гардінг прнказав депорту-
вати собачку своєї женч
» » *
Щоби Пуанкаре, що надувся як
жаба, не лопнув.
• « •
Щоби Муссоліні приходив на за-
сідання парляменту без бритви.
• • •
Щоби Пілсудський не прірвався,
коли зачне бігти від “моржа до
моржа”.
Щоби редактори бабуні вірили
в те про що пишуть.
Щоби папа римський сказав, що
він чоловік.
* « «
Щоби прогібіція обійшлась без
мідних кітлів.
» • *
Щоби в Ню йорку не вживати
англійської соли.
* * *
Щоби “Молот” б» робітників,
а дядько Микола вірив в буржу-
азну демократію.
Дядько Микола.
ЗАНЯТТЯ.
— З чого ти тепер живеш?
— 'І продаю старі фляшки.
— Так! А звідки дістаєш так ба-
гато фляшок?
— Я купую повні і випиваю.
ЗАПІЗНЕННЯ.
ГІСТЬ: Коли дістану те молоко,
що я замовив?
СЛУЖНИЦЯ: За десять мінут, бо
тепер якраз воду замкнули.
І. д д. Ґ.
“ДІЯЛЬНІСТЬ ВИБРАНЦІВ
НАРОДУ”
Агі Уоипд.
Перший міністер: Скажи мені, Чалий, що
я ма’п робити тоді, коли я не знаю що ро-
бити?
Другий міністер: Роби те, що й я. Не ро-
би нічого.
ДОСЛІВНЕ РОЗУМІННЯ.
Мати: — Ти, доню, вже нівроку
загналася в літа, — час тобі му-
жа мати...
Дочка: — Добре, мамо, щоби
вволити вашу вол-з — я годжуся.
Але скажіть мені чийого мужа я
*аю взяти?
ніде не побачу инших напитків о-
крім крахлю. і того не багато, тіль-
ки дехто тримає одну і ту саму
фляшку перед собою через цілий
час, щоб не сидіти перед голим
столом.
— Ну, але хоч галі мусять бу-
ти порядні? — питають.
— Та де гам порядні! Підземний
льох, де стояли колись, за “до-
брих” часів, бочки з пивом. Коли
перший раз заходив я туди, то на-
віть не сподівався що там може
хтось бути, єслиб був не почув га-
ласу, від якого гуділо наче в улію,
та чути було твердого гопака ви-
биваного об цементову підлогу.
— Ну, а президента Петрушеви-
ча бачили там? — дальше пита-
ють.
— Еге!... Петрушевич ніколи не
виходить зі свого готелю. Де-ж
би він ліз до такого льоху між
“хлопів”, що тереблять “коломий-
ку”. Нераз було коли загляну до
готелю, в котрім наші пани днують
і ночують, то надивлюся мов у
цирку. А вони — з такими розпу-
сницями як і самі — пють, гуляють,
тільки видно, що чуприни попід
суфіт мигають...
Ну, і гуляють-же, гуляють!.. Ко
ли утомлений наш монарха сяде за
стіл зі своїми “міністрами”, 7~^іго
кельнер, УСЛУ-ГУЮ^піД^} цжо£юГ
ля. носячи їм дорогі напйтки/т
сюди коштує 14.583 корон і 33 со-
тики. З того решта (800 кор.) зі-
стається на народні ціли.
Почисліть від кождої милі сюдй
згадану ціну і замініть в доляри
(1 доляр — 70.000 корон) — тоді
довідаєтеся яку суму має зібрати
Др. Назарук в Америці.
Як воно удасться, — то я не знаю;
одно тільки знаю, що не так легко
як Петлюрі з міхом.
На другий день подає мені У-
країнець картку і просить, щоби я
вложив до свого листа. Картка бу-
ла до Філадельфії, в котрій пише:
“Слава і Сусу христу дорогий
куми т думайиш, жи до раю так
легко дістатися як м думали у фі-
ляднльфії — умреш то увидиш
пак” і т. д.
Листа цего передаю на почту, але
ніхто його не буде цензурувати то-
му, що тут мало хто грамотний, бо
краєм порядкують лише ті, котрі
були у Бразилії.
Буду вже кінчити цего листа, бо
й так зжг довгий, як у вашого
.Лотка уха. Коли вирвусь на “волю”
— ще дещо иншого напишу
тутешні злодійства, а до мене
хоче писати, то хай пише на
дуючу адресу:
Микита Трьоногий
«о V Н Р ”
і скільки буде. ОгідіпаІ га/йчта Хмаои,
а. Кожд1ІМВйЕЯ5ІТ¥ОР ІШМОІ5ІЙГСЯЦЬ.
иНВАМА-СНАМРАІСМ
без того пяним що ледви голова-
ми поводять. Але проте памята-
ють як лаяти більшовиків. Б'ючи
об стіл шклянками, говорять: “По
ра, щоби вони покінчилися на все
отті більшовики, бо через них ми
жебраючими іанами поробилися!”
Бували ;Же й такі случаї, що-ко-
ли не прийшли на час з Америки
гроші, то тоді наш пан іде і шепче
рестораторови до уха:
— '‘Дайте на борг, а ні то шта-
ни лишаю в застав”.
Але опісля гроші знос приходи-
ли і наші пани зне гуляли...
Коли я так говорив, двері відчи-
нилися і до келії знова приведено
вісім осіб.
На тім ми й скінчили. Я сказав,
що завтра буду до Америки писа-
ти про це нещастя і т. д.
Коли ключник вийшов, то між на
ми знову инша бесіда зачалась у
келії.
— Що нового у світі? — питаємо
свіжих людей.
— Багато. Ви чули, —говорять,
— що Петрушевич хоче Відень за
бирати сюди?
— Як? — здивовано питаємо.
— Такі механіки вже знайшли-
ся, що вони його заберуть за до-
брі гроші.
Дальше говорять:
І Н5 г?®числ*ть сам' скількі
конмуиати та штука. _________ _____
про
хто
елі-
в
“МОЛОТ" “МОІЛТ"
Ч. 7.
БАЙКИ НАВИВОРІТ.
РАЗ, ДВА, ТРИ!...
ки...
Ну, й життя!
(Малий фейлетон.)
Усього тілько й було тих між-
иародніх конференцій, "мирових”,
сказать-би, конференцій, двадцять
сім (27), а подивіться, які наслід-
ки...
Франція гарбає Німеччину. Уже
й Ессен, уже й Бохум "контро-
лює”-.
Греція готується до збройного
захвату Східньої Тракії...
Литва напала на Німеччину, за-
хопила Мемель і посувається да-
лі...
Польща виробляє пляи нападу
на Східні Німецькі области.
Виступ Англії й Франції проти
Литви,
— Не лізь, мовляв, а то нам ие
ходить...
Румунія смалить по Угорщині &
кричить, що угорський загін пе-
рейшов румунський кордон біля
Арале... По инших прикордонних
місцях зосереджується угорське
військо...
“Мала купа
Та й допої
робиться... 1
Вчила мати
Свого сина
Рахувати
І казала —
Говорила:
Раз, два, три...
Син учився
Яйця красти,
Ізпід курки
Вибирати,
І казав теж:
Раз, два, три...
Батько в шинку
Пив горівку;
По келішку
Потягав
І казав:
Раз, два, три...
Патріоти жовто-сниі
Видумують
Ріжні фонди
І рахують
За порядком:
Раз, два, три...
Кельнер гроші
У готелю
За шампана
Бере смирно
І рахує:
Раз, два, три...
Сліпий піп
Доми купує
1 на себе
“Табелюе"
Та рахує:
Раз, два, три...
Петрушевич
Десь у Відні
Зі шваграмн
Бенкетує,
А доляри із кишені:
Раз, два, три...
В “Малопольсце”
Польська пані
Все мишкує —
Сотні шибениць будує
І рахує:
Раз, два, три...
Аліянти —
Ради радять,
На робітників
Г ромадять
Нові штуки:
Раз, два, три...
Але, кажуть, —
За ті штуки
Люд робочий
Візьме бука
І панам буде числити:
ОгідіпаІ (гогР®3* ДмП Три!!!
ОспЩ ВЙДЙШІІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ Таран.
ОНВАИА-СНАМРАІСМ
Франція глушить по Німеччині...
Литва глушить по Німеччині-,
Спільники, значить?
Нічого подібного.
Франція заміряється лупить Ли-
тву...'
Чорт його знає, що воно робить-
ся...
Нічого не розбереш...
Добалакалися, одне слово...
Як той казав, "до самісінької ру-
чки" добалакалися...
Чого доброго, як скличуть ще
двадцять восьму “мирову” конфе-
ренцію, — схопить Америка Ан-
глію за петельки...
Після двадцять дев’ятої — Япо-
нія Америку...
А там ще, дивись, Китай поїде иа
конференцію та в Японію вчепить-
ся...
Переплутається, кінець кінцем, у-
се до того, що хто-небудь сам по
собі війну оголосить і намагати-
меться сам себе за "рурську об-
ласть” укусить...
— Ну, й життя!
Одна тілько й утіха, шо король
грецький Костянтин дуба врізав,
% то хоч сідай та плач...
Ч. 7.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
7
Галов, рахувати, тай, вважеети,
гариду!
Дорогі лянцмани, рахувати, тай
всі решта робітники. Вважеети, і-
кос їхав я на моїй планеті понад
саму, рахувати, землю. Так чогос
мнні забаглоси подивитися ци у
вас там вже, рахувати, починає ве-
сна, ци ні.
Инц я так, вважеети, пряглідаю-
си в долину, рахувати, тай вижу ек
люди по полях збирают курузу тай
орют поле. Чогос воно ми'ні зроби-
лося ни мудро в голові ек я то по-
бачив, бо, рахувати, знаю жн при
кінцн марце, рахувати, на поли
еше ніц иима хиба лише купи гно-
ю.
Думаю, може чесом воно зміни-
лося на земля, відколи я, рахувати,
звідти забрався, а може я календар
до горн ногами читав, бо инакше
ни орали-бн люди тай ни збнрали-
би курузів в марцю.
Пригадую собі жи ек я був еще
на вашій, рахувати, земли, то в
марцю на дворі еше ніхто ни бу-
вав, лиш коти студіювали псальми
царя Давида на дахах, і пси, раху-
вати, женилиси. А от в поли то ні-
хто май еще ни робив.
Тай, вважеети, мене обхопила ту-
га старого чоловіка, жи то на ста-
рість все желуе за молодостев, тай
я і собі почав тужити за тими ча-
сами, коли світ трнмавси стародав-
ного звичаю, коли марець був для
псів і котів і марцевнх лошат, а не
для збирання курузів рахувати.
Чогос мнні здавалося жи приро-
да також починає революцію, коли
таку штуку показує.
Инц я собі сиджу на краю меї,
рахувати планети, ноги звісивим в
порожню, а ліктями спернмсн, ра-
хувати, на траві (бо у нас на Марсі,
вважеети, трава і цвіти ніколи нн
переводетси,) тай, рахувати, ду-
маю.
Аж підходит до мене ікийс Мар-
сіянин, рахувати, тай загленув жи
я, рахувати, чос задумавси, Тай кае:
“Шо за троблі з вами, Шпичко?"
А я, вважеети, воповідаю іму то-
ту комедію з марцсм, тай показую
іму тих. рахувати, людий, жи на
полю робле.
А він кае:
“Щур, Шпичко, там типер почи-
наетьси восінь, то й пора, рахувати,
на такі роботи”.
А я кау: “Ай! Воно хиба таки
правда, жи природа на земли змі-
ннласи?
Марсіянин, вважеети, розсміевси,
тай присів коло мени, тай кае:
“Вам, Шпичко, в голові зміни-
лося, а ни де инде. Хиба-ж ни ба-
чити, жи ми над полудневов, раху-
вати, півкулев?”
Я, вважеети, лиш слину проковт-
нув, таким зніековів. Али, жибн, ра-
хувати, ни показати, жи я подаю-
сн, взєв я тай кау:
“Вел, кау, я ни міг знати ци ми
по північнім боці рівника, ци по
полудневім, рахувати; тай кау, то-
му мені в голові, рахувати, ломи-
ки тилоси”.
А Марсіянин лиш, рахувати, ву-
сом моргнув.
Инц пливемо ми собі дальше по
вселенній, тай я здрімавсн. Коли,
рахувати, пробудивси, то Марсіяни-
на вже, вважеети, ни було, тай,
вважеети була чорна ніч.
А, вважеети воно таки файно
мандрувати в ночн, рахувати, по-
мсжи звізди, і я, вважеети, закурив
свою файку, тай розглядаюси.
Моя, рахувати, планета перепер-
даси вже, вважеети на другий бік
рівника, ніби рахувати, той на ко-
трім ви, дорогі лянцмани жиети, і
я вигівим вже, рахувати, сніги на
вашій земли.
Нараз дивлюси, а передімнов. ра-
хувати, таки попри мене суне та,
вважеети, планета, на котрій попи
каут жн е нибесний рай. Я, вважее-
ти, приглідаюси близше, а на тій,
рахувати, планеті стоять ікіс ніби
польські гузари, з величезними кри
лами, тай шос робле.
Я, вважеети, глип суди туди, а
вони пускають сніг на землю, ра-
хувати. І то вам кау, вони до того
ни аби іку машинерію мают. Сто-
іт, вважеети ідея такий гузар на
самім березі планети тай трісе з
рукавів сніг на долину, ніби на зем-
лю. А другий, вважеети стоіт з за-
ду і шуфлев насипає сніг тому
першому за ковнір, рахувати, звід-
ки той сніг сиплеси в рукави.
Инц я трохи посміявся з тої, ра-
хувати, комедії, тай попливим да-
лі, бо дуже хтів, рахувати, спати.
Тримайтиси, рахувати цупко.
Ваш Хведір Шпичка.
ПОРАДИ ПАПА КРОВОТПЙЦЯ.
Міліонер пан Геири Кровошєць оповідає дітям у парохіяльиій школі, як то можна зро
битися богатим чол<міП№м. вкдахфш за прнмір: жити згідно з наллкиязаяпгом, практикуючи
справеді^Й^гЙьДдіитМйжлливість і — миття ЙФИМОДОАТ
ийВАИА-СНАМРАІбМ
"МОЛОТ" "МОЬОТ"
Ч. 7.
Кривульки.
Зібрали українські долярові па-
тріоти двадцять сім тисяч долярів,
завязали мішок, а філадельфій-
ська "Америка” каже: "Ще не кі-
нець!.. Ми, значить Редакція га-
зети, — каже тая "Америка” —
не можемо в цій справі вже нічого
писати ні накликувати. Прямо брак
аргументів" (Ми це знаємо! — зам.
скл). Але — пнтае "Америка" сво-
їх читачів — “що буде з рідним
краєм? Що буде, ми не можемо
на протязі тижня доскладати смі-
шно (зіс!) малої суми, бо всього
2.200 дол.?”
Велл! — скажемо ми, робітни-
ки, — як вам так, панове від “А-
мерики”, смішно за 2 200 долярів,
то чому ие зложите самі, але дре-
те очи укр. робітникам?
• • •
Патріотична правда навиворіт.
“Лея» І Трояькяа посилають послі* до Петрушевич»".
(ДжерзисНсьаа "Словом".)
Петрушевич: Ленін
послів до менеіацМажв^и
Читаємо в пресі, що патріотична
організація "Об’єдианне” (шопка,
яка має свій осідок у Філадель-
фії) вислала нову чолобитию до
Ради Амбасадорів (цебто до аліян-
тів), в котрій говорить: “Рішен-
нє Вашої Ради, віддати Галичину
Польщі, викликало небувале обу-
рення серед українських кольоній
в Злучених Державах”.
Забуло "Об’еднаннє" додати, що
те обурення звернене в першій мі-
рі проти патріотичних укр. лідерів
за те, що вони все служили по
собачому аліянтській братії.
• • •
Десь там у Чехословаччнні є так
зване товариство, чи організація
"Самопоміч”. Члени тієї організа-
ції мало зі шкіри не вилізуть —
так боронять їхнього безличества
диктатора Петрушевича, а за те у-
перто (як безроги) домагаються
те мені післати ваших
ГОСПОДАР І РОБІТНИК.
Господар каже до свого робіт-
ника:
— Тай смачні потрави я сьогоддя
мав! Так наївся, що лиш воду по-
пиваю цілий день...
Робітник не довго думаючи (то-
му що був голоден і жолудок слав
одну телеграму за другою) лише
усміхнувся до господаря іронічно
тай каже:
—А я цілий день такий голод-
ний. •— лише слинку ковтаю та ков-
таю! А як ви нагадали мені, що ви
смачно наїлись сьодня, то в мене
аж в роті посохло, ну, й слини біль
Ошгшгсто ковтати.
С. А-н.
иМІ7ЕН5ІТЇ ОР ІШІМ0І5 АТ
помочи від американських робітки
ків.
І дивно воно! Коли "Самопоміч”,
то чому отті виродки самі собі не
поможуть?..
• • •
А “Америка" ще ось що пише:
"Зачуваємо, що Др. Мишуга ви-
їздить до Європи, щоби здати звіт
зі своєї дотеперішної праці, по чім
має вернути знова на свою пози-
цію у Вашінгтоні".
Дивно! Хиба між Вашингтоном,
а Віднем почта не курсує, що пан
Мишуга мусить їхати особисто зда-
вати 'звіт? Видно, шо любить пан
Мишуга возитися (за чужі гроші!
— зам. скл.).
• • •
Пише також “Америка" аби дати
панови Мишудзі “Дар Любови” —
цебто багато грошей, бо, каже,
“знаємо, що він не мав з чого зло-
жити собі підчас свого побуту у
Вашінгтоні”..
А хто то сховав шість тисяч до-
ларів до банку, панове редактори
"Америки"?
• • •
Телеграма з Парижа доносить,
що Франція вже і жінки хоче бра-
ти до війська. А знаєте що є цему
причиною? Телеграма доносить, що
після числення французьких часо-
писів є тепер в цілій Европі
25,000.000 більше жінок як мущин,
і в самій Франції на кожних 1.000
мушни припадає 1093 жінок. Отже
на випадок, коли-б вибухнула те-
пер війна — в ній жінки мусять рі-
шучо брати активну участь, яко
жовніри.
Що то значить цивілізована кра-
їна! Забагато жінок — починає вій-
ну і гайда на фронт! Подвійна ко-
ристь: і жінок уменшиться і зиски
панам прибільшаться. Так само
практикується і з мушикамн.
Чи вже знаєте нащо провадяться
війни?
Митар.
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
ч. 7.
“МОЛОТ” “МОЬОТ"
Попсована вивіска, ше й пара дуль!
ВІН ЗНАЄ.
В.: — Іване! Я чув, що ти багато
дечого знаєш... Чи ие сказав-би ти
мені, чого Французи зайшли в Ні-
меччину аж за Райн?
І: — О-о-о-о! А ти хиба ще й до-
сі не знаєш?
В.: — Та иіі
і.: — А я давно знав, що так
буде.
В.: — Невже!?
і.: — Та цего й мала дитина мог-
ла сподіватись.
В.: — Ну, то скажи й мені, чому?
і.: — Слухай! Не знаю, може ти
чув як Німці перед війною отту
славну пісню дуже часто співали:
•‘Суньте ви сюди, народи, на німе-
цький беріг Райиа!..." Францудц бу- зуміється, так був захоплений сво- ник 1 мене прислали сюди говори-
ли-б давно прийщдн. але. якгзііауїж, ьпі Ішнсною бесідою, що нічого й ТІЙ.. * 1 '
_ ОМІ7ЕН5ІТ¥ ОР ІШИ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІбМ
війна була на перешкоді. Ну, а те-
пер війни нема, Французи собі на-
гадали, а не маючи нічого иншого
до роботи, взяли тай прийшли.
В.: — О, як так, то певно! Чому-б
не йти як кличуть?
І.: — А ти гадав як?...
ІД.Д.Г.
НАИЛУЧІ1ІА ПРИСЛУГА.
В часі одної кампанії за позич-
кою на патріотичні ціли держава
розіслала своїх найздібніших бе-
сідників по усіх містах. На площі в
одному такому місті говорив один
бесідник. Видно було, що бесідник
уже не раз і не два виголошував
подбну промову, бо вже навіть го-
ворив із заплющеними очима. Ро-
не бачив кругом себе. Коли скін-
чив говорити і розплющив очи, то
на превелике здивування, побачив,
що публика вся розійшлась і тіль
ки остався один одинокий якийсь
чоловік. Бесідник був тим звору-
шений і звернувся до того незна-
йомого чоловіка зі слідуючими сло
вами:
— Дякую тобі, любий мій при-
ятелю незнаний, що хоч ти один
потрафив зрозуміти і вислухати
мене до кінця! Чнм-ж< я можу від-
дячитись? Чим прислужитись то-
бі за не?
На те чоловік відповів:
— Нічого я від тебе ие вимагаю
надзвичайного, тільки прохаю —
вислухай ти мене... Я також бесід-
19
МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 7.
Чути:
Чути, що аліянти будуть змова
скликати нову конференцію, — а-
ле тепер уже будуть наперед на-
значувати день закінчення (неуда-
чі) а потім розпочаття.
• • •
Чути, що на тій конференції, алі-
янти будуть о 24 години вперед
накручувати свої годинники, щоб
тим зпізнити більшовиків.
• • •
Чути, що більшовики собі з то-
го иічо не роблять, а тільки смі-
ються, бо вони завсіди пару міся-
ців наперед знають, чим тії конфе-
ренції скінчаться.
• • •
Чути, що драб-я (чи то грабя)
Шеп-туха хоче їхати знов до Аме-
рики на свіжий воздух і тепер уже
дістав благословення в ту важну
путь від папи рий-мського.
• • •
Чути, що Шептуха тому хоче
їхати до Америки бо має за-спален
ня і сухоти у всіх кишенях і в жи-
воті.
• • •
Чути, що в Америці росте зелена
трава, котра йому так помагає, не-
мов його бог чудо йому зробив,
то думає, шо й на цей раз йому
поможе.
• » •
Чути, шо йому там скорше по-
можуть гнилі яйця.
• • •
Чути, що Французи хоч обс. і
засіли Рур, то гроший однако від
Німців не дістануть.
• • •
Чути, що француські імперіалі-
сти і німецькі капіталісти так довго
будуть сперечатись над Рур-басей-
ном, доки не возьмуть комуністи
уряди у свої руки.
• • •
Чути, що француський баран ін-
дустрій Люби-зак (з грішми) хоче
уже дати свому спільникові Сті-
несові 45% усіх доходів.
Чути, що Стіиес, згодився би і
за тих сорок, що мав, коли-б міг
лише хто усю цю заверуху завер-
нути. , . ,
Чути, шо Вош казав, що так само
як його військо стріляє тепер в
робітників, робітники незадовго бу
дуть стріляти в него і компанію.
Чути, що німецькі комуністи без
стрілів виграють на цілій лінії (при
виборах до фабричних рад).
Чути, шо німецькі соціалісти зі
страху беруть свою улюблену ма-
ску патріотизму і ховаються під
капіталістичне покривало.
Чути, шо в скорі всесвітний про-
летаріат забере усе в свої руки.
Чути, що як ще захочете, то на
другий раз буде ще щось чути.
І. Д- Д. Ґ.
ПАТРІОТАМ НА РОЗУМ.
(Пора», як заокруглити Зр.000 на “Не.,
поміч”).
Моя порада, хоч трохи запізно,
але на всякий случай може при-
годитися “нашим" патріотам, бо
тільки в той спосіб їм удасться зі-
брати 30.000 на фонд “не помочи”
і... виконати пляни у.южені народ-
ними неробами.
Питаєте, як це зробити?
Ось як!
“Ідеалісти”.
ЗккаакІ з комиським буржуазним
урядом Литовські націоналістичні пов-
станці. шо захопили німецьке місто
Мемель. прояокаціЛпо оголосили, шо
це еони Зробили о ім'я ідей Комуні-
стичного Інтернаціоналу.
З газет.
"Справа не в справедливосте, а 1
карасіні”.
Нове приайж'я
Всі хижаки пороззявляли рота:
— Гульк —
Скликати з’їзд усіх укр. попів зі
Злучених Держав і Канади, а також
усіх патріотичних лідерів і рівно-
часно самозванчс “Галицьке Пред-
ставництво". З’їзд мав-би відбути-
ся “між небом і землею", на знак
того, шо й самий уряд Петрушеви-
ча висить тепер у воздусі. Кожний
з учасників з’їзду мавои нести на
плечах таблицю з написом: “Шука-
ємо 2.200 дураків, які дали-б до-
бровільно по п'ять долярів на куп-
но дому для Петрушевича у Відні,
а також і для його швагрів, що
розбрились поза кордон совісти і
людського почуття".
У пащі у французької акули
Ісчез кус мав німецьких земель.
Коли це зирк — нова робота:
Курдупсль а Ковна — тягне Мемель...
— Куди?! Помалу!...
— Ти звідкіля?!
Злякався хижачок: піймали...
Кругом — одні звіря, нікого із людей
— “Та я"..„. — плете — "в ім’я
Ідей
Того... Інтернаціоналу”... .
Коли вже такі формальиости бу-
дуть пороблені, тоді усі тії лідери
І попи нехай — таки там, у возду-
сі — піднімуть великий рейвах,
виголошуючи тії самі слова, що на
таблици, і — станеться чудо, — чу-
до, якого світ не бачив! Над їх-
німи головами (а може тільки в
головах?) зазеленіє доларами, як
трава в маю. 1 не треба буде більше
мазати, що за 18, чи за 17, чи за
тільки то І тільки днів кінчиться
погоня за долярами; не треба буде
панахид по церквах; не треба шука-
ти 2.200 дураків; не треба сорому
на себе брати, чи то комусь на-
кидати перед світом, чи перед “рід-
ним краєм”.
Отце і вся порада грошіотам, чи
ОИфиіаНГркп-ам.
иМІУЕК$ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 д^^ький.
□КВАМА-СНАМРАІ6М
Що буржуа — всі мають пащу ненажерну
Звичайно пишуть це відозви Комінтерну,
Але (мовляв один)
— “При чому справедливість, коли річ іде про
карасів?...
Оідіїігеб Ьу СіООЗІЄ Яіиср
Ч. 7.
“МОЛОТ" -МОЬОТ"
11
НАВІТЬ СВІЧКОГАС НАСМІЯВСЯ
НАД ПОПОМ.
Одного разу свічкогас православ
ної (буковинської) церкви випив
кілька чарок “саморобленоГ’ тай за
хотілось йому посміятись над по-
пом. ,
— Чи ви знаєте пане-оче, що
моя кітка мала семеро котят? —
каже він.
Піп (зі злостею): — А що мене
обходять ваші котятаі?
Свічкогас: — Та не сердьтесь
отче І Мені вас жаль що вам увірва-
лось тих зелених. Було колись вам
жилось як у бога за дверима. Бу-
ло хрестини за хрестинами, несли
вам ^зелені” до хати, а тепер —
ані ду-ду! Ніхто не несе дітей
до вас хрестити. Люди більше не
вірять в такі дурниці. Але мені вас
пане-отче стало жалко, що ви і на
паляницю цього місяця не зароби-
ли, то от ходіть тай охрестите мої
котята, я вам заплачу, тай ще уго-
щу вас "саморобленою”.
Піп ще гірше розлютився тай ка-
же:
— Вам жарти в голові, а нам, по
пам, до плачу приходить... До цих
лор з нас чужі сміялись, а тепер
сміються і свої, навіть свічкогаси!
С. А-м.
ЗРАДИВСЯ.
Здибалися два знакомі,
Звиталися мило;
Каже один до другого:
— “Скажи но, Гаврило,
Чому твої так чоботи
Скриплять, хоч мащені?
Це вже певно оттак на знак,
Що не заплачені?..."
А Гаврило відізвався:
— “Слухій ти, Базельку,
А чому не скрипить судут,
Ані камізелька?
К. Біжим.
Релігійний бизнес.
' Американські попи збирають по цер-
квах гроші, шобн оголошенням в газетах
затягати публкку її церкву”.
З газет.
В церкві пусто. Піп уже
Лиш говориї
Нот чада*
Але публика не. з тих,
Пізнає, уже біду;
Каже: "Лишу я полу,
ІІЯВАМА-СНАМРАІСИ
12
“МОЛОТ" "МОЬОТ"
Ч. 7.
СЛОВО ВІД НОВОГО РЕДАКТОРА
Довідуюсь, що др. Ол. Сушко аі-
став новим редактором “Канадій-
ського Українця” (колишного “К.
Русина”).
От і попав! Шукав, блукав бити-
ми стежками та темними нетрами
і глухими ярами, аж врешті опять
у багнюку заліз.
— Дивлюся, каже, котиться мій
віз і мороз сріблись мій темний
волос. І опять вертаю на праву до
рогу і стаю до своєї давно! робо-
ти з тою глибокою вірою в моїм
серці (чи в багні?), що ви мої
вірні други та читачі “К. У.”
простите мої вольні і не вольні
прогрішенія (чуть не вимовив: А-
міиьі), які я поповнив протя-
гом останніх років, і поможе-
те двигнути високо, високо синьо-
жовтий стяг нашої католицької
римської, італійської церкви, на
котрім видніють кличі за нашу свя-
ту церкву, за святого папу, за свя-
ті макарони і за святі клюскн (з
сиром чи без). Тож спільно всі —
ложки в руки і гайда дб боротьби,
поки не буде миска порожна! Від-
так помолимось за наші ідеали і за
долю попів, дяків, паламарів і вза-
галі усіх, що не хочуть працювати.
Аміиь.
С. Н. Джурівський.
ЧИ СПРАВДІ?
ПЕРШИЙ: Скажи меиі, що це та-
кого є, що я так часто змерзаю в
ноги?
ДРУГИЙ: Не знаєш? От тобі А
на! Та це-ж звісно чому. Ти, бач,
дуже довгий, тай ноги в тебе, нів-
року, як копаниці. Тому, отже, закн
тепла кров від серця дійдс^до ніг,
то так і охолодиться, тай’не мо-
же гріти, як слід!
Бум-бум.
ПОШУКУВАННЯ-
Абсохьпеит нюхового університету
Ню Лорду пошукує посади >к учи-
тель. Маю усі кваліфікації для школи
без учеииків. Від довшого часу я
учив блохи скакати. СпеціялЬуюп в
питаннях патрідіотольоґіі і гастра-
льогії; учу також новий предмет —
фашілм. Голоситись до:
Професор І. Д1ОТ.
іст Сайд. Ню Иорн.
Хто тиайшов пів унції мойого міт-
ку? Був завинений в кілька ріжно-
роліїнл укр. газет і чути його було
сильно стухлиною. Загубивсь десь
в дорозі між Скрентоном а Тарно-
вом, тіа Вашіиґтон. За звернення лам
иалежиту нагороду. Голоситись до:
З ПАЛИЦЕЮ НЕМА ЩО БОЯТИСЬ.
Не казав я це нікому,
Бо А сором казати;
Але тепер — хоч не хочу,
А мушу признатись.
Скажу я вам чисту правду
Із життя свойого:
Мав я жінку молодую,
Ще А гарну до того.
Яке життя мав я з нею —
Хто мені признає?
Через кого мав я клопіт —
Кождий із вас знає.
Тільки сонце було зайде
І почне смеркатись, —
Піп із ліса, як ватажок,
Тай до мої хати.
За слідами і я за ним
Аж до сіний суну,
І за дверми я попову
Палицю зустрінув.
Взяв я палицю у руки
Тай нарозумився, —
До попаді тоді з нею
Я сміло пустився.
Прийшов, звісно, тай жартую
Як старий знакомий •
І при тім її питаю:
Де отець духовний?”
На тс вона відповіла:
—• “Не знаю — їй богу.
При відході казав мені,
Шо йде у дорогу”.
"Мабуть часто так райзують”, —
Став я закидати”.
— "Дуже часто”, — відповіла
й почала моргати.
Я-ж дячина, — так як і піп,
Одної натури:
Цілу нічку “пересидів”,
Аж запілн кури.
А тимчасом моя жінка
Теж бсспсчно “спала”,
Бо-ж і я був у “дорозі” —
Попови казала.
Сонце було вже високо
І фляшки порожні.
Як ми з ліса повертали
Оба “подорожні”...
А як піп вернув до дому,
То А не сподівався,
Що в постелі є палиця...
Аж її злякався!
— “Скажи мені, каже, любко,
Як-же тобі спалось?...
Бо він сейчас здогадався
Як воно це сталось.
— Я на тебе голубчику
І не сподівалась;
Спала собі сама в ліжку
Нічо не боялась.
Піп на неї глянув з коса,
Мусів вілозватись:
— “Розумієсь, з палицею
Нема що боятись!”...
Вже й попадя зрозуміла,
Що піп догадався.
Бо
неї за те диво
:розкричяпся
себе оправдувать:
Це-ж вина не моя!
За що мене напастуєш?
Це палиця твоя.
Піп нічого не говорить,
Лиш зубами креше,
А попадя, як на ту злість
Що лиш знає — бреше.
Вже і півні заспівали,
й Друга ніч не спиться;
Піп кулаки затискає,
І на мене злиться.
А на другий день у церкві
Мн оба з'явились;
Хмуро оден на другого,
Як вовки дивились.
Тай від тоді погнівались
Оден на одного;
Я перестав дяком бути...
Нащо мені того?
А тепер собі думаю:
Маю дармувати,
То треба хоч про ті дива
Людям розказати.
В. Лу-цІА.
ВИСЛІД ПАТРІОТИЧНОЇ “РОБО-
ОтапаПИРЕД АЛІЯНТАМИ В
ІІММЕ Н5ІТХШРАКІ ГАЛИЧИНИ.
ІІКВАМА-СНАМРАІСИ
Ч. 7.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
13
ЯК ОМЕЛЬКО НАЇВСЯ ПО
ПАНСЬКИ.
Вже від довшого часу Омелько
думав над тим, як-би то хоч раз
у свойому життю іопоїсти по пан-
ськи. Та ніяк не міг набратись смі-
ливости, щоб зайти до того го-
телю де пан ходять.
Але одної суботи Омелько отри-
мав велику “пейду” — більшу ніж
попередних субот — і тому рішив
набрати сміливости та сповнити
своє хотіння.
Отож потягнув Омелько одну
чарку, потягнув другу, відтак тре-
ту й десяту, аж в голові зашуміло,
в очах позеленіло, а в ухах тільки:
“Дзень! День!”
Тоді він почув у собі досить смі-
ливого “містра”, причепурився і
дмухнув до готелю на вечерю, щоб
там наїстися по панськи.
По дорозі Омелька тая смілість
ще більше розібрала — так, що
поки дійшов до готелю, то йому
вже захотілось кислої капусти, сту-
денини та кислих огірків.
Тільки увійшов до середини, усів
за стіл, а кельнер вже підійшов до
і ього з книжкою в руках і почав
йому вичислювати всі приправи,
що лиш було на вечеру. А Омелько
тільки цілий час покручував голо-
вою що цього не хоче.
Коли кельнер скінчив, то Омель-
ко й каже йому:
- - Дай мені, любчику, миску сту-
деннни з часником та кислої капу-
сти'
Кельнер і каже йому:
— В нас таких річей нема. Г нас
всі панські потрави: дичина, фру-
ти, напитки і всякі присмаки.
— Та я смакувати не хочу! —
каже Омелько. Ти мені їсти дай...
А ковбасу маєш? — запитав по
хвили.
Кельнер відповів, що нема.
Тоді Омелько з того всього взяв
тільки тай напився води, що стоя-
ла в шклянці, і “тутпіка” в зуби
встромив, тай виходячи — сказав:
— Нехай вам біс із вашим готе-
лем, коли навіть нема що попоїсти.
Та моя жінка лучше мені дасть!
С. А-н,
БАЖАННЯ.
Прийшов з фабрики Марко
До “своєї” хати,
Скинув одіж з себе геть,
Сів і став думати:
— “Пощо бідний чоловік
Має в світі жити;
Тяжко в муках тратить вік
й богачам робити?...
Але в той час, на стіл — гоп!
Малий котик сивий —
І еред Марком сів і: “Мяв!”
Приняв вид плаксивий.
Марко глянув на кота:
— “Ох ти моє лихо!
Чом котом я не вродивсь?
Тоді жив-би тихо.
Лиш лежав-би на печі
Цілісеньку днииу;
Не журився-б я про хліб
І теплу хатину”.
Билижинський.
Читайтз!
ф
ф
“Українські Щоденні Вісти”
До Читачів і Передтлатнихів '‘Українських Щоденних Вістнй".
Дорогі Товариші!
Чи Ви хочете, щооп листонош приносив Вам щодня "Українські
Щоденні Вісти" до хати? Як так, тс присилайте передплату таки сей-
час! Збирайте також передплату іл тих, що ще не е передплатника-
ми. Тим Ви поможете знищити темноту, а поширити свідомість.
Вам № можливо обійтись без чигання одинокого денника в Злу-
чених Державах і Канаді. Кождий робітник і робітниця, по хоче ма-
то очи відкриті на все те, що діється дон круга нас і цілім світі,
повинен читати щодня "Українські Щоденні Вісти". Цей часопис по.
дає найбільше цікавих вістей про те, будують юве життя наші
брати на Радянській Україні і про те, як робітники 1 селяне боряться
>а освободження Сл. Галичини і Буковини. Цей часопис все і всюдв
обороняє інтереси робітництва, все і ..сюди веде боротьбу за робіт-
ничу справу, то є за визвіл пранкіючого люду з капіталістичної неволі.
Отже, без найменьшого труду і -опотів почта привезе “Україн-
ські Що; Вісти” до Вашого мешкання, як що Ви їх собі запрену-
меруете.
Передплата на “У. Щ, В.” в Злучених Державах і Канаді виносить:
Н < рік $7.00, на 6 місяців $3.75, на 3 місяці <2.00.
Ви, читаючи, одинокий робітничий денник в Злучених Державах
і Канаді, цим не тільки зробите собі велику вигоду, але й допоможете
цій великій справі, за котру “Укр. Щод. Вісти’ боряться.
Зид чицтво,
“Українських Щоденних Вістнй” в Ню Иорку.
Коли прненлаег : передплату чеком бо і—“товнм переказе* то за-
ніть понизшу картку і вишліть на адресу:
ТНЕ 15ККАІМАМ ПАІЬ¥ N£№8
ПАТРІОТИЧНІ ЗАБАВИ.
На скрипонці грають,
Кумошки гуляють,
Парубки співають, —
“Муншайн” попивають.
Напившись багато.
Справляють “турнц”:
Тріщать їхні зуби
І чуби дурнії...
Славна та забава,
Нема що казати,
Можуть навіть малпи
Від них примір брати!
Гей ви патріоти, —
Час вам теє знати:
Замість гарбузів — вам
Час голови мати!
Теп-цький.
Читайте!
6$?
Ф
ф
ф
ф
ф
І*'
[*;
Ф
ф
$
502 Еаяі ІІіЬ. Зігееі І^ею Уогк, N. У
До "Українських Щоденних Вістнй”, Ню Йорк, Н. П.
Отцим посилаю передплату на часопис "Українські Щоденні Вісти’’
в сумі $ ... на протяг часу .....
МІЙ адрес:
Імя і назвиско
Число дому (або почт. бькс.і)
Місто
%
............................ Стей т
ж
ОгідіпаІ Тгот
иМП/ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІСИ
Оідіїігесі Ьу
Соодіе
14 -МОЛОТ" “МРІЛИ"
Ч. 7.
ХТО ВИДУМАВ ПЕКЛО?
Байок, Н. Дж.
По кількох лупіях, що були тух олии
м другим, як: Бартош, Жук, Лихотвор і
Обжера, прибув ло нашої місцевости ще
один. Добрий, кажуть лупій. Мабуть ма-
лий кошт буде а ним: можна буде підлогу
шурувати бо иа голові волосся, як щітка.
А які він промови виголошує! От хоч-би
про короля та маляра.
— "Був собі, каже, король, що дуже
любив образи. Донеслося ие ло маляра,
так він і почав думати, чи ие можна-б
заслужити собі ласку в короля. Але знав
вій. шо вже е ріжиі образи І що иебудь
ие залово-тить короля, так взявся придуму-
вати, чого ще король ие бачив. Тут слід
зазначити також, шо до тих аор образи
малювали тільки такі шо, приміром, пред-
ставляли якісь околиці, дерева, коия, чи
корову, і взагалі щось в тім роді, а релі-
гійних образів ше ие знали. От взяв маляр
тай придумав намалювати релігійний образ,
що представляв "страшний суд". Такого
образа не не було і це була иагола заці-
кавити короля. Вималював, як слід, — і то
такий великий, що голі підняти, — а толі
проголосив, шо такий а такий образ е, я-
кого ще ніхто не бачив І т. и.
Король зацікавився тим і велів приме-
сти образ до себе. Коли принесено образ
королеві, тоді вій почав бглядати. Дивить-
ся, дивиться, а далі питає маляра о пояс-
нення. Маляр і почав пояснювати.
— Це. каже, страшкий сул. По середи-
ні в низу — пекло; по правій стороні ан-
гели з грубами, а по лівій — самі хвоста-
ті та рогаті грішники'’.
Дальше наш новий лупій почав пояс-
нювати, що по правій стороні, то всі ни-
нішні праведні. — цеб-то по його думці:
королі, баикнрі. адвокати, доктори (від
доларів), попи, Зрадники 1 Іетрушевнчі. Пе-
тлюри, ІІіясулсьіи І прочі, а по лівій — са-
мі большевики. Святий Михаїл — каже
лупій — стоїть з вагою й мечем та чекає,
коли буде пускати свій меч. шов мордувати
большевиків (а в заповідях написано. "Не
убий! зам. скл.) і важити їхні голови, а на
верху сидить бородатий і тільки пригля-
дається одним оком’’....
От така була промова свіжої полиці.
Тепер, значить, ясно, що ие бог сот-
ворив пекло, чи задумав страшний суд,
але маляр, котрий хотів приполобапкь ко-
ролеві та заробити добрі гроші. Отже за-
тямте собі це, парохівне. І знайте, що ска-
зати, як вам попиті буде плести, що є пе-
кло і т. р.І
ЇІрокопеико.
ЧОГО ШУКАВ ТЕЄ П ЗНАЙШОВ
Бостон, Масс.
На днях іду я вулицею, аж чую —
хтоеь кричить позад) мене:
— Гало! Гало!
Обертаюся, а то мій старий зиакомий,
та ще й скс-топариш.
— А то звідки ти тут взявся? — питаю.
— Не питай, друже, — мені біда!
— Яка? Може хорий був, чи що?
— Ще гірше ніж хорий.
— Ну. що-ж може гіршого бути віл до-
роби?... А може гроші закрили віл тебе?...
— Та де там грошІІ Коли-б ще це, то
фрашка...
— Ну, а шо з тобою сталося? Рості-
зуй скорше!
Екс-ювариш ледвн простогнав:
— Я- я... оже-иив-ся—.
— Ну, то й добре! — кажу.
— Та де добре! Хиба не бачиш, що
з мене сталося? Та-ж з мене половини
нема з того часу як я оженився____ Знаєш,
друже, аж тепер я переконався, що значить
женитися з дівчиною, шо ходить ло цер-
кви і ие належить до робітничої організа-
ції. Аж тепер я пізнав це. Але запізно!
— Хиба-ж тн, кажу, раише не міг зро-
зуміти. шо “свій до свого", — цеб-то цер-
ковник ло церковиички, а свідомий до сві-
домої?.- Коли тн вже "втріскався" в Дів-
чину. що ходила до церкви і ие твоєї ідеї,
то треба було перше переконати її на свою
сторону, а опісля з нею женитися. А так
що? Нічо не думав тай оженився...
— Та ле в ие думав! Я аж забагато
думав! Бувало, як я з нею ходив, — цеб-то
як ми залицялися^ одно ло другого, — то
що я не скажу її. а вона аиі "мур-мур"!
Все мовчала, а я думав, шо вона на все зі
мною зголиться. А як я з нею оженився
— о “бой"! Тоді вона мені, знаєш, заїхала!
Каже: "Чи тн знаєш, шо в цім краю “лей-
ді фойст"? Ой, братіку! Толі вона ло мене
говорила, а... а... мусів мовчати!.. А коли
було ми обоє говорили, то... всі сусіди збі-
гались слухати нас!....
Він пристав на хвилину, а опісля до-
лав:
— А тепер вже знаєш яку біду • я
маю?— Тільки прошу тебе ие кажи ніко-
му. бо як почує той чорненький... ну. як
його... забув!- Луговий, чи як там його?-
— Ти певно думаєш Лановий?-
— Еге, еге. Лановий! Той, шо пише
часом до того “Молотка", що в Левйорку!
А то як вій обмалює мене, то по цілій
Гаме рипі будуть знати яке я гірке життя
маю з тою церковиичкою- Ну. гул-бай,
тай ие забудь — о що я тебе просив: дер-
жи в секреті!
1 пішов.
А я ше довго, довго стояв тай думав
над тим як люди самі собі на свою голову
біду знаходить. А тому, шо це має бути в
секреті, то я нікому ие скажу, тільки Вам
читачі “Молота". 1 прошу Вас також три-
мати це в секреті (так як я).
V» АИІ.
----О—
ПРО “ЧОРНУ СОРОЧКУ”.
Рочестер, Н. Я.
— Слухай. Іване, чи то правда, шо наЬі
“герой” Січииеькнй — отой-о, шо його
батько вигодував людськими книшами за
“Парвстасн" і тим подібні ’Токус-покус”.
— записався в фашісти?
— Та воно, вуйку, виходить таке, шо
холи ходить чутка, шо так. то правда. Я
також чув. шо воно щось ніби, теє то. на
таке скидається. Ось він спровадив сюди
того пташка, що називається Чиж. А нащо?
— Аби гроші поміг збирати иа якісь "бо-
ївки”. А чи вам не відомо хто такий той
пташок? Не чистий чорносотенець, шо в
Київ! з пулеметів розстрілював українських
робітників. Ось воно шо за птиця!
— А слухай, Іване, чи то правда, шо
“герой” віл громадських книшів пішов у-
читись Італійської мови, а також замовив
собі вже віл Муссолінього чорну сорочку?
— Наскільки в тім правди — не знаю,
але від чорної душі можна сподіватиса, що
вона й чорну сорочку надіне. Але. скажу
вам. вуйку, шо тс все дурниця. Нехай вій
ие ікати яку еорочку натягає на себе, то
вона на ній не вдержиться. — потріскає
в шват і люде побачуть наготу та геть
відженуть зрадників бідного народу.
— Ах, щоби так сталося, Іване, то бу-
ло-бн добре Нзлурнли нас вже досить
ріжні ппихвостиі панські тай иапнлмея на-
шої кервавиці. Не забуду я їм!
Підслухав В. Чуй.
ОгідіпаІ Ггот
иМІ7ЕК5ГГЇ ОЕ ІШМ0І8 АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІ6М
Оідііігей Ьу
Соодіе
Ч. 7.
“МОЛОТ” “МОЬОТ’
15
СМІШНА КОМЕДІЯ.
Пасайк, Н. Дж.
Я хочу розказати дещо про патріо-
тичний масковий баль, що відбувся в мі-
сяцю лютім цього року. Та думаєте, що то
виглядало на баль? — Ні! Це було більше
подібне на якийсь циркус, чи щось, а не на
баль.
Були там позбирані на малпи, на попів
і т. д. Словом — сама звірина і дичина!
Коли я там знайшовся, то сейчас хо-
тів утікати. Але, иараз, дивлюся — виско-
чила одна женщина зі своїм мужом з од-
ної комірки. Я зразу думав, що вона через
поспіх забула убратися, бо вибачте, так
була “зібрана” як то нераз можна бачити
намальованого африканського дикуна, що
світить грішним тілом. Але пізніше я пе-
реконався, що така штукерія не була зро-
блена через неувагу, тільки навмисне.
Приступив до п мужа один чоловік
тай питає:
— Віслюк! Що це ви зробили зі своєї
жінки — дикуна африканського, чи що?
— Та це не дикун, а француська тан-
цюристка! — відповідає муж.
— Хиба-ж ви бачили як у Франції при-
бираються до танців? — питає той знова.
— Та я не бачив, — каже Віслюк, —
але вн самі знаєте, як наш “герой” був
у Пассайку і говорив нам, щоби ми не ди-
вилися на Україну, та на Росію, що вони
роблять, але аби ми дивилися на Францію
і робили те, що вона робить. Він оповідав
нам як там люде гарно жнють та забавля-
ються, отже я наслухавшись, як там ви-
гулюють і убираються, _позволнв своїй
хоні так само, і скажу м сейчас гуляти.
Розумієте мене?
— Розумію, але мало що, — каже той.
Тоді Віслюк закликав жінку свою:
— Жінко ти моя! Нехай буде воля
твоя. — погуляй та поспівай!...
Ех, як почала вона викидати ногами
та приспівувати!.. Всі люде сміялися і пи-
тали одні других, чи це цирк, чи що?...
І справді це була чиста комедія. Дивно
навіть нащо патріоти подавали оголошення,
що мав бути масковий баль, коли це не
був баль...
Правдивий цирк і то всьо!
Наст-овець.
ЛИСТ ДО “МОЛОТА”.
Дорогий "Молоте”!
Скажіть, як що можете, де ділась “Кро-
пива”, що то час від часу пекла на сторін-
ках “Молота” кого треба було? Невже-ж
Кропиві вже більше не пекти? Шкрда, бо
зручно вона пекла... Чи може її хто ско-
сив, або придоптав? Як так, то підійміть
її, хай дальше пече.
Старий читач.
ПРЕНУМЕРУИТЕ СОБІ “МОЛОТА”!
Пишіть по оказове число на таку
адресу:
МОЬОТ со.
414 Е. 9-іЬ Зігееі №то Уогк, N. У.
Робітники і робітниці!
КУПУЙТЕ ШЕРП НА БУДОВУ
УКРАЇНСЬКОГО РОБІТНИЧОГО ДОМУ
В МІСТІ НЮ ЙОРКУ
ТОВАРИСТВО ЗА'НКОРПОРОВАНЕ НА $100000
ОДИН ШЕР (УДІЛ) ВИНОСИТЬ $10.
Кождий член платить крім належитости за шер $1.00 вписового, що є
призначене на покриття видатків, злучених з інкорпорованням і адміністра-
цією товариства.
Кожднй свідомий український Робітник І Робітниця повинні приступи-
ти в члени цеї робітничої організації, яка має стати осередком української
робітничої іміграції, не тільки Ню Норку, але й цілої Америки.
Належитість за шерн враз з впнсовнм належить посилати моніордером
або чеком на слідуючу адресу:
ЧОМУ КОВБАСА МАЄ ШКІРУ?
Син різника (дивлячись, як бать-
ко робить ковбаси): — Тату, я зже
знаю, чому ковбаса має шкіру!
батько (здивований): — Чому?
Син: — Щоби люде не могли ба
чити тої погані, що в ній е!
КАПІТАЛІСТИЧНІ ПРИПОВІДКИ.
Не бійся жадної роботи, коли
можеш ти її другими зробити.
І. д. д. г.
V*
Г»
ПЕРЯ1ИСКА ОАКЦІЇ.
ПодорожниЙ, Ле Пес, Канада. — 3 Ва-
ших дописів тяжко довідатись о що Вам
розходиться. Пишіть' виразніше.
Самовидець, Порт Артур, Онт. — Так
не можна писати.
М. Ворчик. — До таких річей треба
ще й гумору. Без гумору нічо не вартує.
Пробуйте може вдасться.
“ЛеЙдіс онлі”. — Не піде. Пишіть про-
зою — не віршом, бо вірші Вам не вда-
ються.
Читач “Молота”, Вест Гомстед, Па. —
Не надається. Пишіть коротко й ясно.
Немилосердний. — Ми хотіли з Вашого
допису щось зробити, але не вдається.
Майте милосерддя та не гнівайтесь. Про-
буйте дальше може щось пригодиться.
П. Т. Мононґаг, В. В. — Такий лист
має місцевий характер. Не надається до
поміщення.
Рудак. — Два кавалки, які Вн прислали,
про європейські “троблі” — не надаються.
Пробуйте дальше.
Т. Б. Едмонтон. Алли — Ваші кавалки
дуже гарні — головно тих два, що вже
були поміщені. Посліди! два (вірші) також
добрі, та біда, що такі річн тут пересліду-
ються і їх не можна так друкувати, як є.
Ми думаємо трохи "обчистити” їх від не-
беспечного "штофу”, як що Ви не маєте
нічого проти.
М. Литва. — Писаний матеріал ие нада-
ється. Малюнок іде.
ІЛ^гаіпіап ЬаЬог Ноте
(с/о КоЬііпук)
ЗО 8Т. МАКК8 РЬ.
УОЕК. N. У.
Витніть цей купон, виповніть і зашліть до "Укр. Роб. дому1'.
Імя і назвнсхо
Адреса
Увага: — Належитість за уділи (шерн) належить посилати моніорде-
ром, або чеком на повисшу адресу:
ПІДПИСНА КАРТА
вступу в члени
УКРАЇНСЬКОГО РОБІТНИЧОГО ДОМУ
В НЮ ЙОРКУ
ЗО Зі. Магк’в Ріасе (с/о КоЬіЬіук) Мето Уогк, N. У.
Приступаю в члени Українського Робітничого Дому в місті Ню Иорку
з ....... уділами по $10 оден уділ. В готівці складаю $.
на сплату. Вписового складаю $.
Оідіїігесі Ьу
Соодіе
Огідіпаі Тгот
йміУЕК5ІТ¥ ОЕ ІШИ0І5 АТ
ЦКВАІЧА-СНАМРАІбМ
16
“МОЛОТ” “МОЬОТ”
Ч. 7.
Котиться вал!
Котиться вал всеиролєтарської филі,
Кидає брнзгн вперед
І клекотить, як залізо в горнилі...
Котиться вал!
Сміло ідуть — то упадають в знесиллі —
Моря живого борці.
А перед ними в гордо настроєній силі
Бог Капітал.
Котиться вал і починає ламати
Вперту камянну стіну:
Рабство і визиск.. Вже стогне підтятий
Гордий Ваал.
Дух боротьби став нові сили збирати,
Стіни твердині тріщать...
Гей, ходім скорше нові сили витати!
Котиться вал!
ПРОБА.
Одна женщнна, будучи на балю,
іауважила, що мушина, який тан-
цював з нею пару разів, почав
дуже ходити за нею та робив вся-
кі можливі старання аби навяза-
ти блнщі приятельські зносини.
— Чого — запитала вона — ви
так на мене приглядаєтесь?
— Бо — відповів він — я з влю-
бився у вас.
— Чому?
— Ви такі гарнії...
— Моя сестра, що онде сидить
по другому боці, далеко гарніша
від мене. Ідіть і полюбіть її.
Мушина обернувся у всказану
сторону і, побачивши там женщи-
Соо^іе
Оідіїігесі Ьу
ну погану, з порспаним обличчям,
звернувся назад до попередної
женщини і сказав:
— Чому ви говорите мені не-
правду?
Женщнна відповіла:
— А хиба ви сказали мені прав-
ду? Коли вн любите мене, то чого
оглядаєтесь за другою женіциною?
ДУЖЕ СОВІСНИЙ.
— Що маю робити? Женитись
хочу зі своєю господинею... Чи бу-
ду мусів її на чотирнадцять днів
казати наперед чи ні?
ь д. д. Ґ.
ХорпП: Як часто маю заживати
це лі каретко?
Лікар: Трв раз демжо по козкдії
їді-
Хорий: Колії я тепер їм тільки
раз па два дні.
СОЛОМОНОВІ ПОРАДИ.
Люби жінку твого ближного, хоч
яка була-б негарна.
Не будь доктором, бо і другий
хоче жити.
Ь Д. Д. Ґ.
ПРАВДА.
— Автомобілі знаменито скоро-
тили всі дороги.
— Так, особливо дорогу на дру-
гий світ.
ОгідіпаІ (гот
иМІ7ЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІ6М •
Над Збручем ждуть.
Л*' ч/XІ ,-> ОгідіпаІ (гот
Підійми Ьу <зОО£ІЄ ОММЕНЗІТЇ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІ6М
2
"МОЛОТ"
Сат«р«чио-і умпристичия» двотижневик, виходить 1-го і 15-ГО
кожлого місяця
ПЕРЕДПЛАТА:
и, 52.00
Н, и«м твар 1-00
'І.м.дн«»-ке <ик.м> ю
Рт ілхн» ппийм. е рукописи, писані нпключио ч<чиін.юм і на оаній
гіпцінчі нркуіпа. при яки рукописи не упертактьса.
"МОЬОТ"
ТНе І’кгаїпіал пежкрарег Гот ааііге апД Ьшпот виЬІі.-ЬеЦ
мтІ-топіЬК Ьу "МОІ.ОТ" СО.
414 Еааі 9-іЬ 8їг.. — Меж ¥огк, N. Т
ЯСВ8СВІРТІ0Х ІЛ8Т:
Опе ¥еаг іі.пп
Зі» пижів» і.оо
Яіпдіе сору до
ЕпІагеД м яесепЗ-сІавя птаїїег 8ер. М. 1*21. ні ІЬе Р"е< аГЛее аг
Меж Уатк, N. V. иптіег Асі оГ МагеЬ 3. 1Я7*.
РІК V. Ч. 8. 15. КВІТНЯ 1923.
ЧЕХУ УОКК. N V
АРКИ. 15, 1923. УОІ.. V. № 8.
У наші “мирні” дні.
Л'ригінтм- нигирег! — мг/тмі.ш:
Мир мирчнам на и-мм!
Лат.чгну.ін гі.інчнн У.шімка:
Нив!
Гчтуймгс.ч! Чути гінрі.ін!
І '.ин.чгмуис.ч крик « ім.іі...
Г, Нуртині .і/и.си.иі ЖМ.Ін>
Ь'рпв!
'іа/ч-.і гари і ватнії
\нгг.< .иир« піт.іетін.
Та т енанти тчін'н.
Ніж...
І '/.тіио ч гисіпк/ь .і мпй»
Л» шМіїннкіананіа:
X ч<и ні тскіи — Мн нч Німця
І‘:ж!
.аи.тіни.іи в.иати вміінкч
І гармати .іарен.ін:
Неьирути. іис.ч . іииіе:
ніо-ж?
Л* Хрисріае? — X риє та не.тн!
.! веж миру — И нижем гу.і.чі.!...
' ХініГчнпс. І мир. і н*Ли —
Лиж!
Та/мін.
“□мобілізували" і багато нншнх
фондів, але коли н на ню “здемобі-
л’пувалн" мало хто знає про це
С.імий др. Льоньо “змобілізував”
спсру суму грошей на рахунок га-
лицького ліса в Карпатах і на ра-
хунок шкіри з галицького селя-
нина н робітника, але про резуль-
тати тієї “мобілізації” й “демобі-
лізаці" нікого не сповістив.
Та як-би там воно не було, а ми
таки знаємо на то патріоти устро-
к.ють знова нову “мобілізацію”.
“Мобілізуються" на те, аби опісля
“лем’обІлІзуяВтисіГ.
Та ше є й ннші випадки. Бува-
ють і такі, ню “демобілізуються"
на те, аби опісля мобілізуватись.
Не вірите?
Ось вам примір!
Була скликана свого часу до Ва-
іпінгтону конференція, шо мала на
цілн розоружекня, нншими слова-
ми демобілізацію.
Про мобілізацію.
Настав горячий час. Ще до жнив
далеко, а вже горячий час. А шо
горячий час, то це ми можемо за-
уважити по тім, шо весь “поваж-
ний" старий світ розгорячкувався.
Ну, от хоч-би тут в Америці.
Кричать пани, ревуть пани і лемен-
тують. Та комуністів судять. Горя-
но, значить, ім зробилося поза пле-
чі і давай такий гвалт підняли.
А от ще одна признака горячої
температури (у когось).
Українські патріоти в Америці
затягнули пісню: “Мобілізуймося!"
Річ на перший погляд цілком
природна. Тай не треба питати на
що вони мобілізуються.
Річ звісна.
“□мобілізували” кількадесяти ти-
сяч долярів' з “Українського Дня”
і "здемобілізували" (розпустили).
І що з того вийшло?
Вийшло те, що після тієї кон-
ференції всі учасники (держави),
іно радили над розоруженням,
почали шалено уоружувзтись
мобілізуватись.
Значить — “демобілізувались"
н» тс, аби мобілізуватись.'
Ми. робітники, розуміємо вже.
що у многих випадках у боротьбі
супроти свойого противника треба
учитися способів від того-ж проти-
вника.
Але от при таких комедіях, як
ні. нам стає трохи трудно зважи-
тись що властиво вибрати: чи
мобілізуватись, чи демобілізува-
тись?
Не даром Гардінг
їхав.
Горячо значить,
А шо то буде як
путь. Що біде як на
Атлантику до Тихого Океану
ссрп почне збирати плоди праці, а
молот куватиме залізні намордни-
ки для двоногих свиней, щоб не
рили та не іти прані,людської да-
ром?!
Тоді вже буде чистий гвалт. Го-
тові пани загатити своїм стервом
всі “прнличні" купелеві заведення.
Так. так!
Оідіїігесі Ьу
купатися по-
жнива наста-
землях — від
“□мобілізували" фонд на “Сі-
чових Стрільців” і “здемобілізува-
“□мобілізували" фонд на “Рідну
Школу” і “здемобілізувалн”.
“□мобілізували” сто двадцять ти-
сяч долярів (120.000) на “Визво-
лення України і "здемобілізувалн"
(частину з тієї суми “здемобілізу-
пав" др. Білик в Парижі по готе-
лях, а решта десь опинилася в іве-
рах (уділах) трамваєвих. чи еле-
нійторських залізничих компаній).
"□мобілізували" знов більше як
сто тисяч доларів на “бонди” і знов
“- демобілізували".
Та “Молот” иже винайшов так-
тику. Ось вона стоїть, як на лопаті:
Коли ми, робітники, хочемо здо-
бути те, за що боремось, цеб-
то за те. аби від Атлантику до Ти-
хого Океану -серп і молот були
при роботі то скажім собі: “Де-
мобілізуймось” аби мобілізуватись,
а коли змобілізуемось. то здемобі
лізуемо своїх ворогів!”
Вони мобілізуються.
Швидкий.
ОгідіпаІ Ггот
иМУЕЯЗГГУ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
иВВАИА-СНАМРАІбИ
Ч. 8.
"МОЛОТ” -МОЬОТ"
Над Руром.
РОЗМОВА ДВОХ ЧИТАЧІВ
АНГЕЛ МИРА НАД ЗЕМЛЕЮ"...
ДУМКИ.
Хто забув голову в дома, той не-
хай не лізе з толубом до громади.
• • •
На перепровадження зборів у
організації завсігди треба вибірати
голову. У многих випадках люде
вибірають тіло без голови.
• • »
На зборах завсігди у членів орга-
нізації повинен бути старший мо-
зок від язика. Часто буває против-
но.
• • •
Хто настирливо хвалиться, що
ьш є стільки а стільки років у кла-
совій боротьбі, то цего те замало:
треба приглянутись по котрій сто-
роні він стоїть, бо е дві клясі.
Не треба хвалитися довголітньо-
ю працею в організації. Плоди пра-
ці це найліпша похвала.
Хто в організації нічого не ро-
бить, тільки кричить і нападає на
других — на тих, що роблять —
не злодій, що, показуючи на кого-
небудь пальцем, кричить: “Ловіть
злодія!" аби тим способом відвер-
нути під себе увагу загалу.
, Оідійгесі Ьу Соодіе
Многі люде у цей переходовий
час хотіли-би бути провідниками
(юбітиичої кляси і думають осягну-
ти це криком. Це мильний шлях.
Треба іти через науку і працю для
своєї кляси.
• • •
Пороги робітничої кляси в пер-
шій мірі нападають на передових
робітників. Знає ворожа армія, шо
треба тільки зловити генерала, а
військо само піддасться.
• • •
Не зашкодить час від часу за-
думатись над нашими щоденними
подіями і порівняти їх до глибоких
думок.
Таран.
В БУРЖУАЗНІЙ ДЕРЖАВІ.
Горожаннн (до чужинця): У нас
тепер усі арешти позамикані.
Чужинець: ІЦо-о-о? Такс велике
добро у вас?
Горожании: Так дуже ні, по-
замикані тому, іцо всі переповнені.
І.Д.Д.Ґ.
СВОБОДИ".
ГАВРИЛО: — Ну, що, читав?
КИРИЛО: — Та шо?
ГАВРИЛО: -- Та “Свободу" з
4-го квітня, де пишеться що Сх.
Галичина вже майже освободжена. .
КИРИЛО: — Та де! !11о гово-
риш?
ГАВРИЛО: Те що чуєш. “Сво
бода” виразно каже, шо апостоль
ськнй візитатор Дженоккі приняв
"делегацію українського селянс-
тва”, іменем якої промовляв я-
кись Терашковсць, шо висловив
радість з нагоди приїзду відпоруч-
ника Св. престола і просив пере-
дати св. Отцеви (тому, що в Іта-
лії) привіт від українського се-
лянства...
КИРИЛО: - - Ну. то через те вже
Сх. Галичина свобідною стала?
ГАВРИЛО: — Е, ні, ти слухай
дальше! “Свобода" каже’ що Дже-
ноккі "прнобіняв передати про-
шеним українського селянства св.
Отцеви’1 і “уділив делегації апо-
стольського благословенства".
КИРИЛО: - -1 то все?
ГАВРИЛО: — Все.
КИРИЛО: — Та це-ж. дурню,
нічого не значить! Що тут благо-
словенство поможе? До панів тре-
ба бука, а не благословенства!
ГАВРИЛО: — Та-а-ак? То ти
більшовиком зробився? Чекай, при
скаржу я тебе отцевії духовному,
чекай!
Так-так.
X.
З ГОРЯЧИХ МОМЕНТІВ.
На галі провадилась страшно за-
палена дискусія. Федько Поиура.
однії з учасників, якому бракувало
фактів, не видержав під напором
слабих нервів і розлючений до
крайности закричав:
Ах!... Так мене по печінках
поре, що я не знаю шо робити...
І Ірийдеться кількох убити, а потім
самого себе!...
На те йому Омелько Лагода:
Е ні, Федьку, ти краще візь-
ми та перше себе убий, а потім
других, бо на собі ііерше спракти-
куєш, а тоді певно і на других не
с хибне III...
Бум-бум
ОгідіпаІ (гот
ІІМІУЕИЗІТУ ОЕ ІШГІ0І5 АТ
УКВАМА-СНАМРАІСМ
4
-МОЛОТ" “МОЬОТ"
ч. в.
—— БАМБІС -------
РОДИННІ БІОГРАФИ
НЕНАЖЕР/ІИВСЬКИХ
СИН АНДРУНЬО.
Найстарший син, Андруньо, вро-
дився у Феськи в слотмий день,
ще й ногами до гори.
Само собою воно нічого не озна-
чало, так як у нього все одно не
бракувало родинного талану.
Лиш в пізнійші роки Штифан з
Феською зауважили, шо Андруньо
чогось иедорозумівае. Феська каза-
ла, що воно тому, що Андруньо,
будучи малим, фицкав за богато
ногами через що він розвинув силь-
но цвинтарну площу, на північ від
ніг, і через що, зовсім природно,
убуло в горішній части його ана-
томії.
Старались дбайливі родичі, о-
скільки могли, зробити з Андруня
ужиток около хозяйства, та все
програвали. Вони його на риби, а
він їм жаби. Вони його свині па-
сти, а він зажене в баюру і пото-
пить.
Одного разу Штифан пробував
на голові Феськи нового клюїіака
і мнмоходом сказав, їй, що це Ан-
друньо тому такий, бо ціла її фа-
мілія така була. Знов Феська, коли
дістала голос, заявила Штнфанови,
ногою від терлиці, що воно вий-
БАГАТО НЕ ХОЧЕ.
ПАНОК-КАВАЛЄР: О, моя ти бо
гине! Моє ти сонце ясне! Місяцю
північний! Я тебе так кохаю, що
за тебе готов віддати все! Душу,
серце, голову, руки, ноги! Тільки
гкажи. чи ти кохаєш менеіґ^*^.
шло з його лінії а не з її. Рішення
не випало ніяке, бо обоє позасип-
ляли зі сваркою на губах.
В рано коли повстали, і ше заки
Штифан відшукав клюпака, нони
обоє рішили,' шо Андруньо був.
їли них такий потрібний як глухо-
му вуха. І урадили вчити Андруня
на попа.
Штифан обчислив, що йому не
ииплачувадосьби годувати в себе
прісну голову сина, бо в хозяйстві
мав би він з нього таку користь як
качка з парасолі А от впустити
його самопас між побожний народ,
то найби яке село годувало штур-
пака.
Нігде не записано як вчився Ан-
друньо в школах, досить шо десь
в двайцять літ пізнійше, одної гар-
ної неділі, в селі з'явився отець Ан-
дрій Ненажерливський, щоб стиска
ти голови.
Стискав усім, а рідному батькови
як стиснув, то й по нині-день йо-
му між вухами тісно.
В такий спосіб Андруньо таки
попав на свій родовитий талан. Йо-
му не треба було зміняти своєї вда
чі і він почувався дуже природно,
навіть до тої степеии, що йому зда-
валося що той довгий чорний ха-
лат який йому припало носити, то
була його-ж таки шкіра. В резуль-
таті, він в тім халаті днював і но-
чував, в ночі уживаючи його як
нічну сорочку.
Такий був перший син Ненажер-
ливських.
(Дальше буде.)
ПАННОЧКА: Нащо так багато?
Поклади переді мною тисячу до-
ларів і н буду твоя...
??
Дядько Микола.
ПОСВЯТИЛИ І РОЗСВЯТИЛИ.
(Урчім» з гуморески "Не рожлестю" •
харківського 'Комуніста".)
В однім селі був такий случай:
Прийшов піп святити нову хату
у заможнього селянина. Всьо бу-
ло честь честю — печений півень,
бутелька горівки для попа та пере-
куска для гостей і для дячка. Пе-
реходячи через подвіря в хату, піп
побачив великого підсвинка і за-
явив господареві:
— А цього підсвинка ти мені,
Іване, на Рождество — того.
Слухаю, пан-отче. Для вас —
і душа з нас!
- Ні, ти свою душу собі остав,
.і звяжи підсвинка та мені в санки
сейчас вложи. Я й завезу. Пощо
юбі ще турбуватися?
Відслуживши молебень і “освя-
тивши” хату, піп трохи підпитий
з дячком метнувся до саней. І в
той-же час побачив, що Іван під-
сунув не підсвинка, а зівсім малень-
ке поросятко, підсвинок-же любо
гуляє по Івановій подвірю.
Розізлився піп:
— Ти що? Лихий тебе попутав,
чи що? Чн-ж на це-порося я пока-
зував?
Помилуйте, отченьку, відмо-
лювався Іван: бачите у мене він
один тільки такий. Я*-же я його
віддам? А сам з чим остануся?
— Чи даєш, рабе лукавий, під-
свинка ?
— Помилуйте, отче, та мені ба-
ба голову зірве за нього! Чи-ж я
можу такого кабана віддати?
Чи даєш, окаянний?
— Не можу, отченьку.
— Ні? Я-ж тобі покажу. А ну,
дяче, ідем хату розсвячуватн. Пі-
шли. Не чуючий себе від страху
Іван — за ними. В хаті ще сиділи
гості, підскочивші на вид гнівного
лиця попа. "Богослужнтелі” убра-
лися в перевернені навиворіт ри-
зи і почали розсвячуватн:
— Не благословен господь бог
наш, не всегда, і не нині, і ие при-
сно, і не во віки віков, — проголо-
сив піп.
Не амінь, — відповідає дяк.
- Миром господу не помолимся.
— Господи не помилуй.
Со всіми святими поминувша
сами себе і друг друга і весь жи-
вот наш христу богу не предадим.
— Не тобі, господи.
Івана і всіх присутних обняв свя-
чений страх, коли-ж піп намочив
кропило в погане ведро і обризгу-
ючи хату помиями, сказав:
— Ходи звідсіль, господи, і жи-
ви тут нечиста сило, — нерви Іва-
на не видержали і підсвинок таки
дістався попови
Огідіпаі Ггот *
иМІУЕК5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
В. П.
ОЯВАМА-СНАМРАІбМ
Ч. 8.
МОЛОТ” -моьог*
5
Незалежна Польща.
ХИТРА ДИПЛЬОМАТТЯ.
В їхніх кишенях.
— Ов, то якась инша штука!
— Певно.
Хитра дипльоматія!
Так-так. .
Штифане!
Га?
— Що воно ото-то має значити,
жи наша галнцка дипльоматична
місія, рахувати, у Вашінпоні змі-
нила адресу?
Ну, та що? Підрсперувалася
трохи на “Негайній Помочі", тай
мінила з “гіршого" на ліпше...
А мені здаесн, жи то щос ги-
какшого.
- Що?
Знаєш на новій адресі є на-
писано: Миіиаі Ріге Іпс. ВІсія, а це
є назва компанії, жн асекуруе від
вогню. Отже я думаю, жи вони,
оті, рахувати, наші дипльомати за-
асекурували “Негайну Поміч", аби
не зго’ріла.
Е, ти дурний! Що вони мають
асекурувати, коли “Негайна Поміч"
юке давно згоріла!
ІЛИ, ЛЄ?0іді(ігес1 Ьу Соодіе
в СУДІ.
Суддя питає пяного “айриша”:
— Хто ще з тобою разом пив?
Ти маєш признатись, бо як не при-
знаєшся, то я тебе зашлю там, де
Макар телята пасе!!!
Бідний “Айрнш" злякався погро-
зи тай каже:
— В тому "шторі", де я пив
"Вайт-мюл", пив ще оден, а це був
цей “кап", що мене арештував
З оголошень і етапів.
Мущини і женщинн...
Ті, що мусять вмерти “на свята",
Прнходіть до Бріджпорт.
Корабельні карти...
Даром для терплячих на прірву.
Українські погребникн...
Відходять тижнево з доку...
При дуже приступних услівях
Весна і свята...
За одного долара тижнево
Купіть... З нагоди
Всчери танців...
ІІІинки-ковбаси...
Звучать музикою...
Вашої роднни і приятелів.
Жадайте як найскорше.
Поспішна їзда...
Приймає замовлення на...
Близько 800 нових членів
Роздавання дарунків...
В. Винничснка...
Ще раз! Ще раз!
Нова бучерня і склад...
Про українську політику...
В долярах.
П'яний не знав, що робить..
Недуга преміера Бонара Ло...
Коло церкви св. Юрія...
Дерево вбило...
Обєднаиня українських організацій
Не сподіються... трійної горівки
Хочуть завести...
Безл ротний телефон...
З боротьби проти Ку Клукс Клема
Уряд про.. Самовбийства
На сіножаті.
Знімчнеий Юрко...
Апостольський візитатор..
Святого отця Михаїла.
Даром... Спеціяліст...
На продаж...
Для роднни в краю...
Винахідники....
Грубого ліса і пасовиска
У Львові.
На продаж...
Мушини і женшини...
Всіх корабельних ліній..
Зібрав Дядько Микола.
ПОШУКУВАННЯ.
1 Іошукуеться кілька тисяч
укр. робітників і фармерів, що
мають моцні ремені і здорові
мігдалки, та без апендисайти.
— щоб читали одинокого на
усім світі “Молота”.
Адресу знають усі воробці
в Зл. Держ. і Канаді.
< шгМаом------
ІЛЧ^ЕНЗГГТ ОЕІШІМ0І5 АТ
Оп
ОЯВАМА-СНАМРАІСМ
в-МОЛОТ' “МОЬОТ' Ч. 8.
БАЙКИ НАВИВОРІТ.
БЕЗПЛАТНА ПОРАДА ДЛЯ БАН-
КРОТІВ-ПАТРІОТІВ.
ПРО "СИКУРАЦІЮ".
і що то значить упертість мно-
іих шднвідумів! Клепчи йому, про-
си його — ніяк не послухає! —
жалівся український соломяний “ін-
іеіігснт‘‘ кум Гаврило Лемішка пе-
ред своїм кумом Іваном Псдогадай-
ком.
Цебто ви про що, куме. Ле-
мішко? запитав Іван Недогадай-
ко.
Та про що! Про сикурацію в
"Союзі”. Кілько то наша “Лобода”
не написалася: “Обеспечуйтесь пе-
ред смертю!" І кілько я не нагово-
рився свому кумови Дьордьови
І Іідсмалнгрнві — тому-во, що во-
зить рексн конякою аби він за-
енкируван тую коняку, а він ані
мур-мур! А вчора приходить і пла-
че. що коняка натягнула копита...
Але так йому треба!..
Шо ви, куме Лемішко, каже-
те? хнба-ж “Союз" хотів-бн
ііриняти коняку в члени?...
Лемішка засміявся:
Чому ні. каже, та це-ж бмцби
найбільше нмійД^і^Д'^
лі-далі вже всі члени почнуть ду-
мати і запротестують проти те-
перішної політики "Лободи”, а ко-
няки протестувати не буде...
Бум-бум.
ЗНАЄ ЗАКОНИ.
Проти одного продавця м'ясом
було внесено зажалення в суд, що
він тримає в "сторедж-гауз" біль-
ше року м'ясо. Отже покликали йо
го до суду.
Суддя й питає його:
— Чи ти не знаєш законів цьо-
го краю?! Ти не смієш, бо це є
проти закону, щоб ти тримав м'ясо
в “сторедж-гаузі" більше року!
Продавець усміхнувся тай відпо-
відає:
— Та я знаю закои, чому ні! Але
я більше не тримаю в тому “сто-
редж-гаузі” що минувшого року
тримав, я все те м'ясо, котре ле-
жало рік, переніс у другий, новий
"стоиедж-гауз”.
Ци порада ноже стати в пригоді
«сякому збанкротованому членови
патріотичного укр уряду; який є
скомпромітованнй до зера. Отже
• всякий подібний повинен це взяти
собі до серця.
Коли вже всякі обманства не мо-
жуть бути більше вживані і коли
збанкротовані маяки не схотять
взятися до корисної праці, то не-
хай роблять от шо;
Перше всего коли такий “член"
ррніде з Європи до Америки, шо
носить заріст на бороді і .під иосом
(в Європі такі річи мають повагу),
мусить без пардону з цим розпро-
щатися Відтак нехай купить нове
убрання і нехай збереться иа
"шнорта" з усіми вимогами за-
морської “цибулізації". Коли все
“О. К.”, тоді нехай пошукає за по-
пом (може бути який будь злодю-
га, аби тільки грав ролю'прпа). Та-
кож нехай увійде в порозуміння з
першорядним самогоншиком, щоб
\мів виробляти добрий “штоф"
А ні останку нехай знайде собі у-
краінську Кейду. Коли вже все
буде готове, нехай тоді поступає
як слідує:
Кали він знаходиться у Злуч.
державах то може починати з Ню
Порку. а коли в Канаді, то з Мон-
-іреалу Нехай зайде між найтем-
ніщих христіян-піяків і робить ве-
сілля Скликати, розуміється, тре-
ба всіх, хоч-би й силою, і дати
доброї задурманюючої самогонки,
а тоді хрнстіяне-піяки віддадуть
послідиього цента Буде мати і
піп. і самогоншик і, розуміється,
"молодята”.
І так переїздити від міста до мі-
ста і все наново робити весілля, —
женитись. Це є дуже поплатиа ро-
бота.
Коли так вже переїде через цілу
Канаду аж до Ванкувер, тоді мож-
на переїхати до Злуч. Держав і по-
чинати так само на схід.
Коли-ж вже так всюди обіде, то-
ді можна вертати знои тією самою
дорогою з иншим "ділом", імен-
но з “хрестинами”. Ті самі ама-
тори будуть дальше грати, тільки
пишу комедію. А ціль, розуміється,
одна. І так знов "рлвнд тріп",
З такої “кампанії" вийде певне
і корисне діло. А запорука є о
сто разів більша, як запорука На-
зарука, Цегельського, Мішуги, Бо-
бурського, чи всіх чороносотснних
шмат.
Ану. котрий буде перший, той
найбільше скористає!
РІЖОК.
д Огідіпаі Попі л
ЦШЕКБІП ОЕ ІШІЧСЛ5 АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІСМ
ч. &.
МОЛОТ” “МОЬОТ"
7
Галов, рахувати, тай гарнду!
Вважеети, дорогі лянимани, во-
но, як ікийс казав, нн штука тром-
іістром бути, али штука трубіти.
Инц і зі мнов, рахувати, така
сама воказіи, бо я ніби то рахувати
єк риспондент від нашого славно-
го '•Молота", рахувати, а ту ни го-
ден на чес риспонденції намазати.
Воно,, ніби, вважеети. можнаби
шоиибудь писати — бо, рахувати,
матеріалу е. От нидавно я вічи-
тав в ііаш.м, рахувати. "Молоті”,
жи Петрушевичів патентований ма-
хер в Канаді, Назгарук, задумує
вотворити плавбу між Верт бнля-
м»»Г, рахувати, а Пациковом Тай
в тім, вважеети, е матеріалу на
невеличку британику інцикльопе-
дію, ну, али кому воно здалоб'си?
Хиба лиш зандавби роботи патріо-
зичній імагінації, али. воно, вкаже-
етн. бувби гріх таку кару патріо-
там завдавати, бо вони, рахувати,
тільки всьоі точки опору ’мают
шо іх імагінація, бо реального, ра-
хувати, вже їм ній ни лншилоси.
Инц най їм хріи з Пациковом.
Али іднако не занадно написати
нам дорогі лишімани шо я вигін
в Виншпегу, рахувати, де то ви-
ходе тота казета. жн має бути ор-
ганом українських м.ітролів ек то
писав в "Молоті" мін, рахувати,
ко.іеіа. ІІанько Лютня.
Инц ек вам вже, рахувати, відо-
мо. то містер Рипнндй. жн то є
рид.іхтіром. рахувати від консерви-
ііінно-лібера.іьно-іЬ-завнсимого. у-
чнтс.іьського і гречко-крнвославно-
10 "Укр. Пойсу , колнс ту целий.
рахувати, день нвиханси помсжи
"прилнчні" місця на Гігїнс вулиця.
Я саме в той час мав інтерес в Вин-
нінегу і нрнпливнм на моїм, раху-
вати, Марсі, аж до самого, рахува-
ти, міста.
Загленувнм. вважеети, містера
Рипиндю, тай скоркіло мине пере-
відатнси чого то він туди лазит
Дивлюся за ним, а він, вважеети,
то до одного секеид-генд штору, то
до другого; тай то вам ніц, рахува-
ти. нн купує, а лише лазит.
Так той містер Рнпннди лазив
щось кілька годин, а я, рахувати,
за ним Аж нарешті мені вже тото
всьо нлобісіло тай я хтів вже вср-
татиси. Али дивлюси — біжит ву-
ЛИЦі-В містер Кяудрик, ніби секенд-
іенд редактор від "У. Нойсу", тай
аж засапався Я, вважеети, ласту-
ниним Кнудрика серед дороги, тая
іінтаюсн іго, чого то містер Рнпнн-
иі так вгпнєе як той зайшлий со-
бака по під хати.
Кнх'лрик вважеети, пристанув,
аби, рахувати, відс.Іпнутиси тай
кас. жи Рипиидя. рахувати, хоче
справити собі маринарский муидур.
бо Назгарук вооіцяв зробити іго
редактором укр. матрозкої казети
А я кау: То чому, рахувати,
Рипиидя, ии йде де до великого
штору а лазит по секеид-геид?
А Янудрик. вважеети, скрутивси
тай ніц ни кае. тай вже, хоче ні-
би йти далі, а я зауважив жн іму.
рахувати, висиг на вусах гамбург-
їлик. а з пазухи сторч'ит кривослав-
ііиії хрест Йнц я поволи звернув
імх увагу, жи ми стоїмо коло "при-
лнчного готелю” а в нього гам-
бурі-стик иа вусах. А за хрест то
готові люди думати жи він Макя-
р й ну мер два.
В:н ікос рукавом обтер вуси і
хрест затрутив назад в пазуху, тай.
вважеети побії за Рипенлею, екий
тонно виліз » стонадцятого штору.
А я собі поволи 'За ними, тай слу-
хаю шо вони вогорут.
Рипиидя, вважеети, ка»-: Ну, шо
там нового містер ‘ Киудрик? А
Кнудрик. внажеети. ніц ни кае, в-
ли тягне Рипиндю за рукав до
•-ому. “Ходіть, кае. бо нам “Укр.
Роб Вісти" вже дихати нндают
Тра те хоть зо три стороні
написати на большевикін.. Коман,
скоро! Муидур купите хиба аж по
-ірхтих виборах ек будети мати
свіжі центи , бо типер то вам і на
секенл-генд не станс. А може ча-
сом ваші міснс вишиют вам мари
нарку з спідниці, то й не тра буде
купувати”.
Инц на тім вони воба побігли,
рахувати, до дому, ніби до ридах-
ції.'а я собі пішов назад на Марс,
тай, рахувати, пишу пеї троха ри-
гпонденцГі.
Инц тримайтесн цупко.
Наш, рахувати, Хведір Шпичка.
іьї Ж.
Трагедія сліпців.
І тігтупч.ік. і крячили. і "вп.иіо.іяли'' Ла.і кінця...
А правда в ямі гнила!
І патріоти.™, і рили,
І добивалася вінця.
Убогу неньку" рилшииїлн (і вечелнвея патріот!):
ІІірфумучали. пудруяали,
Б ‘приличмии світ" приготовляли
І мкритіли рот...
І раіліпіч.іася темрява, лрадили лук цілим темрчв,
І нап.ч.иісь тятива...
І мігорілнсь давні дива,
І дивмпії нас настав:
Сліпі побачили прогріли, глухі почули, світ ожив. —
‘ Нпдюті" -ж опяніли
І ждали — вперта, мріли —
Не.пчіми.г жнив.
І вас ту пали, і кричали, і добивалися вінця:
І продала.™ Україну
і Послідкую свитину!)
І "чн.мюляли" бе.і кінця!...
ОгідіпаІ Тгот Т
Оїдііігеб Ьу кдОО^ІС им|7ЕН5ІГґ ОЕ ІШМ0І5 ДІ
ОНВАМА-СНАМРАІбИ
8
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
ч. &
Отець Гуморист.
Кольоніи наша в Америці, хвали-
ти бога, росте в талани, як гриби
по доти. Ось хто би то споді-
вався, що з нашого о. П. Поиятн-
шина буде такий гуморист? А гу-
мор у нього е. Правдивий гумор!
Руданського за пояса заткнув. Пе-
речитайте ось найновіший твір о.
Понятишина, що був надрукований
в “Америці", ч. 40, з 3-го квітня,
Ц. р.
Щоби не шукати кудись по ка-
толицьких заулках, то містимо цей
твір в цілости (з нашим підчерк-
неиням) як слідує:
"Замітка. Устав Благовіщення в
неділю пасхи є слідуючий:
Па містополуиощииці.
По 50 канон утрені Благ, і вел
суботи; катавасія тріо ди. По 3.
пісні кондак, ікос Благ, сідалсн трі-
оди, Слава і нині Благ., сідален трі-
оти, Слава і нині Благ.; по 6 кон-
дак, ікос тріоди; по 9 Святий Бо-
же, а по Отче наш: Єгда снишел
еси, Слава і нині Благ., єктенія і
отпуст.
Хрестоносний марш.
"А коли мсуд АІетаие виконаний? 'В такім ви.
палку так лримпископ Цеплак «к і генеральний »і-
карнй Буткеаич стануть мучениками і в наслідок
того може бути вШи* а Росією, війна, шо малл-6
характер сучасної Хрестоносної війни".
(З польської патріотичної пресм '
"Войско едзє, байда Гра:
Тром та-шцта. трои та дра!"...
ОїдіІІгесі Ьу СОООІЄ
На утрені.
По стнсі: Сей день, єгоже сотво-
ри Гдь... Хрнстос Воскресе до по-
ловини, а хор кінчить і входимо
в церков, співаючи Слава тропар і
Благ.. І нині тойсам тропар (може
тропак? — вам. скл,).
Канон пасхи і Благ, катавасія па-
схи. По 3 пісні кондак, Ікос, інакой
пасхи; 6. кондак, ікос Благ.; про-
кімен Благ., Всякеє днханіє. Єван-
геліє Луки зач. 3., Воскресеніе Хри-
стово 3 рази, Воскрес Ісус от гро-
ба раз; на 9 припів пасхи і Благ.;
по 9 світилен пасхи, Слава і нині
Благ.
На хвалите стихир воскр. І. гл.
4, Благ. 4 з своїми припівамн і
стихири пасхи, Слава Благ., І нині
пасхи, Христос воскресе, єктенії і
отпуст пасхи з помннаннєм Благ.,
На Литургії.
Хрнстос воскрес, Слава тропар
Благ. І нині кондак пасхя. Всьо
проче наперед пасхи, опісля Благ.
(На євангелію Благ, не дзвонимо).
Місто достойно ірмос 9. пісні пасхи
з привітом Його?'
Можливо, що деякий безбожний
більшовик, прочитавши цей гумор
отця Гумориста скаже, що тут ш-
чо дивного: зійшов дух благоро-
дний освітив лису голову і сталося.
Але для вірних христіян такий ма-
теріал має значіння. Тут вам ви-
світлена ціла катавасія, як каже
отець Гуморист.
П'ятьдесять канон і ціла катава-
сія; Христос воскрес до половини
(що року попи- казали, що воскре-
сав цілий); тропаки і гопаки на
ріжні мотиви; Воскресеніе Христо
во 3 рази, а потім: Воскрес їсус от
гроба раз.
Тут, виходить, що отцеві Гумо-
ристові щось перемішалося (може
в голові, а може в друкарні), бо
раз каже, що Христос воскрес З
рази, а другий раз каже, що Ісус
воскрес раз, — то знов заговорює,
що воскрес тільки до половини. А
може у нього Христос і кус, то дві
зівсім инші особи? Або — ще біль-
ше можливо, — шо це отець Гумо-
рист навмисне так помішав для
більшого гумору? Та в кожному
разі мн є певні , що все написане
під впливом “святочного настрою"
(забагато “крови господньо?’), бо
й сам отець Гуморист каже: “всьо
проче наперед пасхи”. Значить па-
схою опісля закусують...
Гумор, то гумор! Шкода, що “Мо
лот” ие має золотого пера, а то
можна-б було запросити отця Гу-
мориста на співробітника. (Та луч-
ше, що нема, бо як самі читачі
бачуть, отець Гуморист не зівсім
чисто по українськи пишуть, отже
прийшлобся багато коректувати!
— Коректор).
Так-так.
ПЕРЕД ВЕЛИКОДНЕМ.
Кожний з нас знає, що тут в
багатій країні, вистави в склепах
прибирають дуже широкі міри; що
міліони долярів річно затрачуєть-
ся на них, не говорячи вже про
спеціяльні вистави, як великодня
На днях в одному великому ба-
гатому склепі поставили на виста-
ву цілу шкадрону святих, почина-
ючи від йосифа аж кінчаючи Се-
рафимом.
Мимо того склепу переходила
Пріська тай зирк у вікно і мало
що не зімліла, як побачила в вікні
всіх святих.
Шо це має означати? Чи мені
тик привиджається, чи хто тумана
пустив мені в очи? Таж тиждень
тому назад я бачила що в цім са-
мігенькім вікні були наставлені мал
пи, пси та коники. — Чи-ж годить-
ся на тому самому місці, де стоя-
ла малпа, ставити святого?... А...
боже прости, святі пе-
иМІУЕЯЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ОЯВАИА-СНАМРАІбМ
ч. я.
'МОЛОТ" “МОЬОТ"
9
рекинулись у малпи та коники, а
опісля з тих мали І коників назад
зробились святі? Ніяк не доглупа-
юсь що ие воно є. Піду скоренько
до дому тай поспитаю чоловіка що
це має означати!...
Прийшла до дому тай давай сво-
му чоловікові оповідати, що вона
бачила в вікні на виставі всіх свя-
тих, а тиждень передтим в тому са
йому вікні стояли малпи і коники.
А чоловік їі усміхнувся тільки,
що має таку дурненьку жінку, тай
каже її:
— Шо за ріжниия капіталісто-
ві, чи він поставить малпу в вікно,
чи святу Горпииу? Йому все одно,
аби Гроші заробити. В святих ли-
ше вірять такі, як тн бідні несві-
домі раби. А для капіталіста нема
святого. Вони не вірять в такі дур-
ниці. В них бог і чорт одно значін-
ня має
С А-н.
0
РОЗМОВА.
Куме!
Га?
Постійте!
Чого?
Чув?
11ІО?...
Того...
Кого?
Його!
Коли?
Вчера...
Ну?
Забрали...
Сидить?
Випустили!
Шкода!
Чому?
Перебив!
Кому?
Мені!
Невже?
Так!
Пропало!
Розуміється.
Багато?
Бочка...
Шкода!
Нічого...
Чому?
Вип'єм...
Хто?
Ми..
Добре
йдем,
йдем!
В ярмі капіталу.
ЗНАВ КОМУ ЗАПИСАТИ.
РОЗУМІВСЯ НА ВІЙНІ.
Підслухав Дядько Микола.
ОідіЬгед Ьу
Один адвокат зробив перед сво-
єю смертю такий тестамент:
"Я записую цілий мій маєток для
дурних, бо я його від дурних ді-
став, то є від таких, шо проиесу-
Чи ви читали вже книжку
'Пягнадиять найбільших воєн на
світі"?
Ні. А хто її написав?
Не пригадую собі імени вто-
ра. але думаю, що це мусів бути
жонатий чоловік
Огідіпаі ггогп
ОМІУЕКЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ЦКВАМА-СНАМРАІ6М
МОЛОТ" “МОЬОТ"
ч в.
Крааінй.
"Нещасні ловжники".
(ФіЧІ.'ІЄТОИ.)
Бувший фринцусмшЯ іііжмнр . Іу -
мерг імам*. що Фракцій не сіре
мить до лявоАовань. шо нони
(Французи) яиляютьси лише неош-
спини хоижяшами..
3 газет.
"Нещасний донжник" Думерг чи-
тав газету.
Потім відкинув ЇІ на бік.
Потім нахмурився.
-- Не люблю я цього!
- Чого?
— Які німецькі газети..
- Ну?
Пишуть., чорт знак що!
Що таке?
Буцім то ми. Французи, не-
справедливо робимо. Маємо стрем
ління до завойовань, утискаємо
населення Рур... Чиста неправда!
Ми споконвіку гарні люде і люби-
мо свободу... ділання... І німці за
ке нас поважають.., навтїь люблять.
В Ессені навіть...
- Що в Ессені?
- Робітники нас мало що хлі-
бом-сіллю не зустрінути Тільки...
- Що?
— У робітників не знайшлось хлі
ба, а соли не хотіли в крамниці
продати завдяки бойкоту Францу-
зів. Ну, ми цих самих бойкотчнків
впекли, де належиться. А потім...
- А що потім?
- А потім робітники устроїли
проти нас демонстрацію. Домага-
лись випущення арештованих. Ну.
ми, розуміється, товпу розігнали..
Убили там кількох робітників, де-
сятків три ранили... Якусь менши-
ну з дитиною... Дрібниці взагалі!
А німці пишуть, що погано мн від-
носимся. Дс-ж скажіть на милость,
погане відношення?
— Ну, знаєте... Коли розстрілю-
ють — воно взагалі не зовсім гар-
но. Особливо для тих. кого роз-
стрілюють.
Думерг підскочив, загорячився.
- А нащо вони збираються тон
пою? Народові не вільно зби-
ратись! Особливо котрі робітни-
ки... А меншинам з дітьми взагалі
ходити в товпі не слідує! Сиділа-б
дома, манну кишку для дитини ва-
рила...
— А може в неї не було защо
купити тої самої кашки?
— А ми то в тім винуваті? Ми
самі “нещасні довжиики”! Всім
довжні! Англії, Америці, одному,
другому, третому... Господи, скіль
ки ми довжні! І коли тільки ми
поквітуємось?
— А багато довгів ви вимітили
з того часу, Я4і^рпл.убр4іи>ґлґ
Думерг витріщив очи.
Довгів? Заплатили? Гм... Ні-
мої и не заплатили. Цієї окупації
тільки хватає генералові Дегутові
ічі їду та кватиру... Але, однак...
І пеподії. та чому ви не розум:єте?
Та-ж. нико.іи б не наші д^вг'и, ми-б
ні-ні! Пікати і ну подумали... По-
нппиі-ж мн заплатити наші довій,
чи ні? Нещастя!...
• • •
ІІІтипес ковзався по кріслі і
скривдженим тоном говорив:
Кривдяться... Погрожуються...
Не хочуть 10-годиниого робочого
дня. Кажуть, шо я з них соки ви-
тискаю.
Т...а...к... Це. знаєте, дійсно... Ро-
боти більше, а зарібки менші.
Та-ж я не винуват, що марка па-
дає! Я від них не забираю нічого.
Я робітникам плачу стільки-ж. кіль
кн платив попереднього місяця... Я
нічого...
Але-ж ви більше заробляєте!
Нам більше зістається!
Кому? Мені? Остається? Та-ж
у нас довгів — ие перерахувати!
Одна Франція чого вартує! Ми до-
вкруги в довгу!
Так. Але-ж 72 відсотки по-
датків покривають робітники.
Ну, так що-ж? А 2Я відсотків
все таки приходиться нам плати-
ти Наколи-б тільки не довгн... Бо-
же мій хай би робили не 10, а
навіть 12! Мені-б і це не зашкоди-
ло! Так, знаєте, довги... Нещасний
я довжник!
А багато ви тепер довгів пла-
тите?
Що? Довгів? Платимо? Виба-
чайте, прошу вас? Думергови мож-
на добре жити, а мені ні? Ми та-
кож не гірші від Думорґа будемо!
Дивись ти...
• • *
"Нальотчик” (розбишака) Дми-
тро Блатний стояв перед трибу-
налом і хлопав очима,
Товариші судді! Так я не нп-
нуват!
Але ви вбили вашу жертву?
Так нащо вій всупереч став?
Я йому: “Скидай кожух!", а він
че хоче. Я йому знов: “Скидай, ка-
жу, кожух!”, а він знов не хоче. Ну.
я його ломакою... Щоби ис спере-
чався...
А нащо ви його зрабу-вали?
Дмитро робить страдне лице.
Та я вам вже говорив: Михай-
лові Рахлові обовязково півкварти"
з мене належалось, а Марусі на че-
ревики обіцяв. Вона мене перехо-
вувала. коли я раніше “нальот" ро
бив... Коли-б не довги мої. я-б ні-
Кі-.ІН в життю...
А заплатили ви ваші довги?
•»- Гн-ги-ги! Дураком мене ви
21ЄС чи що? Сам пропив! Ма
русі ліхтаря під очима поставив,
а Михайла віддубасив. Хиба ми на
тих "нельотних" порядків не зна-
єм3 Пан Думерг шампанське п’є,
пан Штинес на Думерґа дивиться,
нам і самогону не можна?! Ми
також не ликом шиті! В Парижах
хоч і не були, а про благородні
порядки чули! Також тонке відно-
шення розумієм!...
З російського переклав
Дядько Микола.
“ВОСКРЕС”.
Інан Пантелеймон, знаний на ці-
..іе село якнайбільший піячина, —
одного разу мав таку пригоду:
Одної суботи підхмелився до та-
кого степеня, що лежав на дорозі
і спав мов забитий.
Тою дорогою, де лежав Іван, і-
шли до дому з вечерниць парубки
ЇІ дівчата; коли дійшли до Івана і
побачили його в нетверезім стані,
то один з парубків сказав:
“Маємо нагоду дати Іванові до-
бру лекцію, щоби він більше не
пив Візмім його на цвинтар, та
вложімо в гріб, а він як витвере-
зиться, то з переполоху перестане
пити”.
На це всі згодилися
Один взяв Івана за ноги другий
за руки і гайда на цвинтар!
Вложили Івана в домовину, тро-
хи ноги засипали землею, а самі
поховалися за деревами і нагроб-
ьиками та ждуть.
На дворі почало свитити. Когути
ііія.ти. та і в церкві почали дзвони-
ти на заблуканих овечок.
Іван пробуджується. Протягнув-
ся, розглянувсь надслухує. Зівнув
пару разів і на голос до себе гово-
рить:
- “Виглядає як Великдень — а
я перший воскрес!”
І положився дальше спати.
З англійського переробив Е. С.
---------... —
ПОВІДОМЛЕННЯ.
Адміністрація "Молота” при
готовилась як слід для принят
тя і записанії» кі іьканайцять
тисяч передплат на “Молот".
Не забувайте, що хто рано
встає, той пє свіжу каву, і
присилайте передплату на ’’Мо
лот” ще заки жінка Вам про
ТТП-ТТГПІЧОТзЯІ-------------*
ийВАМ-СНАМРАІСИ
Ч. 8.
'МОЛОТ" “МОЬОТ'
II
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
ДО КОГО ЗМІЯ ПОДІБНА.
Раз питайся піп дітей
При науці н школі:
“Як святого називають,
ІЦо зміюку коле?
Образ висів на стіні
И діти позирають.
Але як він називаєсь.
То вони не знають.
І попа зібрала лють
Тай почав кричати.
Показав вже на змію
І так став питати:
- Це вже знаєте ви всі!
ІЦо-ж ти скажеш, Костю?
А Кость каже: — Це подібне
До вас, егомостю.
С. Шимко.
&
МИЛОСЕРДИМИ ПІП.
В однім селі в старім краю
Був собі полиця.
І прийшла раз там до нього
Гарна удовиця.
Вклонилася, як звичайно,
Стала говорити,
Що за похорони мужа
Нічим заплатити.
“Діти плачуть хочуть їсти
Нізащо купити;
Нема, отче, де й голову
Грішну приклонити"...
А попи ця потішає
С плакаиу невісту:
“Прийди, душко, в мою хату,
В мене буде місце!”
К. БІжнк.
Е
ДІРА В МОСТІ.
Н Зарваници вже літ тому
Більш тридцяти буде,
Як на цвинтар покійника
Провадили люде.
А покійник був богач,
То й добре ховали:
Співав піл, співав і дяк
І люде співали.
З хоругвами стали всі
Вперед поступОідісІгед Ьу
І почали “Нічна ііямять”
Гостинцем співати.
А що тоді люде всі
Не вміли читати,
То дяк мусів наперед
Слова розказати.
(Нін навчився знов письма
В отця єгомосця.)
Йдуть, співають всі разом,
Аж тгт діра в мости...
“Уважайте, діра в мості! —
Сказав дяк потихо...
І хто-ж то міг сподіватись
Тут якого лиха?
“Уважайте діра в мості!" —
Всі разом загули.
Аж егомосьць усміхнулись,
Як таке почули.'
"То шо за якісь телята?"
Дяк почав кричати.
І знову за чимось став
У книжці шукати.
А співаки як почули
Та в друге завели:
“То то за якісь телята!" —
Разом заспівали.
“Шо ви люди подуріли? —
Став реент питати.
Я не казав вам співати,
Лише уважати!...
Павло Романишин.
Е
ПІСНЯ ПРО ПЕТРУШЕВИЧА.
(Тлк ппчиїмюгь спішим натрюїи а Амери-
ці про “само президента").
Наш пан доктор Петрушевич
Став тай задумався,
Тн нащо він такий дурень
На тім світі вдався?
Задумався Петрушевич
Тай почав думати:
“Ану треба до колєгів
Листа написати!
Дорогі мої колеги.
Прошу вас, благаю:
Присилайте ми зелених.
Бо знов загибаю”.
Чекав, чекав Петрушевич,
Нічо не надходить...
1 якого-ж він там біса
Мишуга робить?"...
Назаруку і Ми шуго,
Що вії там зробили?
А бодай вам поза ковнір
“Гузари” ходили!...
А Назарук і Мишуга,
Що гроші зібрали,
Як почули тую клятьбу.
То аж задрожали!
Погадали, подумали:
“Ліпше щось післати,
Н!ж мали-би поза ковнір
“Гузари" лапати...
• Як думали, так зробили:
Торбу розвязали
І старому кілька тисяч
На життя післали.
Ф. К-к
В
НЕЗНАЙКО Я.
Раз трафлялось мені щастя
(А можливо що й нещастя):
Закохався був в богачку, —
Називалась вона Настя.
Була вона уродлива,
Убиралась дуже модно;
До жнття-ж й його законів
Відносилася холодно.
З» те завше танцювала
(Не забуду я ніколи!)
Так погано, як то скачуть
У нас борони на поли.
Отже що було робити?
Мусів я на щось рішитись:
Треба дівчину покинуть,
Або гуляти навчитись,
Бо в життю вже так буває,
Що муж й жінка мають в згоді
Жити спільно, однодумно.
Бо инакше жити годі.
А що я гулять не вмію
І вважаю цс нізащо —
Я рішив, що я незнайко,
Та танці учить — ледащо.
І в неділю на музиках
Сказав ії ось такеє:
Кохай других, чорноброва,
ЗДЯЯі шсь не те<-
ІІММЕЯБІТЇ ОЕ ІШМОІ^ЖННСЬ*"*-
ІІНВАМА-СНАМРАІ6М
12
•МОЛОТ" “МОСОТ"
Ч. А
Т““
ПІЗНАВ ПРАВДУ АЛЕ НАВИВОРІТ.
Релігійний “Канадійський Ранок"
приносить кавалок ось такої твор-
чости”:
Як Іван Бурий пізнав правду божу.
Пізнав правду Іван Бурий,
Вірив лиш Ісусу.
Бо Ісус е вірний Пастир —
Він спасає душу.
А усі попи гриваті
Укупі з ксьондзами
Тільки дурять людей в світі
Своїми байками.
Іван Бурий дуже радий,
Що від них відбився,
Та до Пастиря Ісуса
Серцем прихилився.
Сидить Іван шо вечера
І жінка і діти,
1 святе Письмо читають
В’но каже як жити.
Щоби знати як із людьми
По братерськи жити,
Та всім серцем і душею
Ближнього любити.
Ось так тепер жиє Бурий:
Вже він не горює.
Та все про правду Ісуса
Він в серці міркує.
Дальше говорить, шо той Бурий
був піяком і пив без перестанку
і т. и.
Правда, паршивеньких “поетів"
має згадана релігійна секта (бо до-
брий поет релігійним дурманом
бридиться) але все-ж йому можна
помогти, нехай піде крок дальше
у пізнанню правди. Отже додамо
йому ше кілька строф. Повинно
бути додано ше таке:
Сидить Іван і читає
Як “ближніх" любити,
А із нього деруть шкіру
Пани паразити.
Вчиться Іван як любити
Ворога свойого,
А той ворог дере шкіру
Та сміється з нього.
Бачить ворог, що з попами
Довго не поїде.
Та він знає, шо є другі
Такі дармоїди.
Сидять тії дармоїди
В “Канадійськім Ранку"...
До них то він за помочю
Вдавсь на останку.
1 платить їм, як платили
Юді срібняками, —
Вони-ж дальше дурять людей
Дурними байками...
Оідіїігесі іП'ХдОС
ЧИ ТАКЕ МОЖЛИВЕ?
Заскаржив раз пан мужика
За шкоду на полі.
Хоч той мужик не був винний
За таке ніколи.
І покликали до суду
Мужика Івана,
І, звичайно, суддя станув
По стороні пана
Тай присудив мужикови
Кару заплатити:
Двайцять корон, або в тюрмі
Тпи доби сидіти.
Мужик поглянув сердито
І суддю питає:
— “А чому то пан суддя
Цс не памятають,
Коли пан на польованню
Стрілив мені в руку
І я лежав шість місяців
Терпів біль і муку.
А як заскаржив я пана
О відшкодовання,
И ходив п'ять разів на термін
Я і моя Ганя, —
То ви пана не всуднли.
Щей мене скартали
І мені відшкодовання
Жадного ие взнали?"
З процесу проти комуністів.
— А коли вам ие улпетьса перевести своєї м-
дачі при поночі голосувань, чи ви ужнете до цьо-
го оружиього лоостаииа І домашньої апіпиг —
запиіав прокуратор.
— Цього не можу сказати, — підпоєні комуніст
(Зі >«іту судово? роїоравк І
ОМІУЕКЗГГУ ОЕ ІШМ0І5
ІІКВАМА-СНАМРАІОМ
•'Ви,' Іване, це забудьте
Споминать не треба
Впрочім за це заплатить вам
Колись Господь з неба”...
Мужик каже. — “Ну, то добре.
Тую надгороду
Нехай Господь дасть за мене
Пановн за шкоду.
Я іду тепер до дому,
Ми вже рівні з паном*’!...
Узяв шапку, тріснув дверми. —
І кінець з Іваном
К. Біжим.
ТЕЛЕГРАМА.
ЕДМОНТОН, АЛЬТА. Незвичай-
на пригода приключилась тут о-
дному укр. фармсрови, котрий при-
їхав до міста заплатити морґедж і
припадково купив собі “Молот".
Читаючи “Молота" він так розрего
іавсь, шо його ремінь не видержав
і лопнув, а він, злапавши штани
у воздусі побіг на почту післати
передплату на “МолоУ”
‘МОЛОТ* “МОЬОТ*
ІЗ
МУШУ СТАТИ БІЛЬШОВИКОМ!
Геміятои, Онт.
Одної неділі (здаетьса 18. марта 1921)
поїхав а до Геміттону вІлМдаги своїх крев-
ній І знакомих. Нагостивсь а н них цілий
день І вже хочу вертати до лому, а тут
надходить олен а моїх свояків і каже:
— Підем поливішос» їм прнетавлінє
десь, каже, до тою товариства, шо то їх
називають більшовиками. Будуть, каже,
ігрсдставлкли. ви то колись ше за панщини
було. Ну, думаю собі, піду подивлюсь, бо
аж м'я жаль збирає ак ся нагадаю вк ній
діл зачне розказувтаи за панщину
Не довго ми ждали і то прксіаімеиня
почалось. Як воно називалось, то нагадати
собі не можу, але луже мені сппдобалосв
при кінци. Бо з початку-, то було — вк
били панські слуги мужиків на панщині
але нп останку мужики зловили пана тай
лауенлн, вк кота Цс мені дуже сподоба-
лося. Можна було навіть щонебудь по-
чути. .що говорили ті хлопи і той ран. шо
его дусили. Та коли дсикі з публнки. зда-
ється поприходили иа представлення не то-
го. шоб подивитись, але шоб наговоритись
ТІ шо хотіти почути як говорили, то му-
сізи добре вуха нащурити і пиліть не мо-
гли почути як парубки та дівчата співали,
тільки видко було як ротн роззявляли.
Огтаке то з нашою публикою. Не мо-
жуть по хатах наговорюйсь між собою,
а Ідуть на представлення говорити І пере
пікллжати тим, шо хот|ли-б щось почути.
Мавім на думці спитатись тих, котрі
ліпше розуміються па представленнях, чи
добре вийшло те ігрелстав.зеипя, але з тої
мости, що иічо не вчувєм гой забув ВСЬО
Спитаю другий раз, як поїду до Гемізпиіу
Азі все ше думаю про то представлення
і кажу сам до себе: Коли більшовики так
дусять панів,
більшовиком,
православний
до
не
їли
но-
—Я тобі, каже, дитини хрестити
буду—
Але по хвнли знова заговорив:
— Чекай! На тобі ось цей папір та
скваєра.
Парохіянин вийшов, заглянув до
верти, а там було написано аби присягнув,
що не буде більше виступати проти о.
При-Дри-Стая. Рад ие-рад іде куди треба,
а там тільки насміялись і сказали, що про
ніщо не знають.
Змов іде парохіяиии до попа і просить-
ся, щоби той хрестив дитину А піп тоді
каже:
— Добре! Приведи добре стоячих двох
парохіяи и свідків і присягни перед ними.
Нарешті відбувся парохіяльиий мттінг
і гам ухвалили, щоби той, шо хоче хрес-
тити дитину, заплатив 20 доларів і дістане
надальше парохіяиином. але — жадного
прана голосу не буде мати в парохії.
Бачите, що за нещасна людина?! І гро-
ші дасть І язик тримай за зубами... Чиста
лаишниа!
Але хиба це може терпіти чоловік? Ні.
не труп, — живий трупі
І чому нашому о. Прн-Дри-Сгайові не
було згадати і про цього живого, ходячого
трупа, коли говорив про душу помершого
попівського синка в старім краю?
Трупи, трупи живі, пробудіться! Коли
вн вірите, шо по смерти людино може
ходити і давати знаки життя, то чому ви
— живі ие лаєте жадного знаку життя по
собі?
"Учітеся, брати мої, думайте, читайте!"
П. Власнослух
НАЦІОНАЛЬНА ПОЗИЧКА
Тором, От.
"Дивні діла діються иа твоїм світі.
Господи! — жалуване» один з "наших"
тутешніх патріотів.
А знаєте чому?
Це все у звязку з національним зі-
бранням. що відбулося лик 28-го лютого
у ресторані, в справі фонлів-боилів І наці-
ональної позички “рідному краеви” на
Марсі
"Наші" патріоти, як звичайно, роблять
всьо по "мудрому". Вибрали секретаря, а
предсілатель 'добродій" зголосився проти
волі присутинх і вапнив, що буде порядок
тримати, аж тут ие теє! Прийшло "наших"
дванадцять, а тринадцятий Юда з Торонто.
Та не той Юда, що Христа иролав. а той.
що продає тисячі робітників у панське яр-
мо тим. що обстає за старим буржуазним
ладом, а більшовиків лає. *
І от тії то більшовики переїхали тут
"нашим" патріотам дорогу.
І що-ж вони зробили?
А от що! Усі, як один, давай ставити
предсідателя з маси!
Що то “наш" пан "предсілатель" не
напросився, як ие пояснював, а більшови-
ки таки ие котять слухати. І з великим
жалем "наш предсілатель" створив іюмі-
то а мушу сан зробитись
хоч-би навіть торотдськнй
піп Шмілз мав сказитись.
Тнролець зі схову
ДУШІ І ЖИВІ ТРУПИ
, Карнеґі, Па.
Дорогий “Молоте"! Доношу тобі дещо
про нашого о. Птмі-Лрн-Стяв. Це чистий
тип єзуїта, аж смерлнть!
Приходжу я в неділю. 11-го лютого,
до церкви сане в той час до-бродій отець
стояв уже я бочці і розповідав "кошалкн-
ппалки" про одного попівського сина в ста
рім краю, що помер І по смерти приходна
до хвтн та випобляв ріжні "фони", і ніхто
його ие міг бачити, тільки спідки (попи),
що були навмисне спроваджені з головної
попівсько-єзуїтської кпатири у Львові.
Видно, що вже в Америці не йде биз-
нес попам, коли аж пробують такими дур-
ницями дурити людей.
Ой. люде, люде, небораки — як казав
Шевченко — доки вн будете вірити попам
дурисвітам? Час в.-.м розум митні
Та наш попнця має шс инші способи
до викручування грошей. Ось .-по скоїлося:
Одного лип приходить до попа паро-
хїянии тай каже:
Отче, хочу абисте дитину охрестили.
А піп побачив, що не той парохіянин
шо проти нього виступав, так даняй його
тюнннти!
УМЕРІ1Л
КОРОТЕНЬКІ ВІСТИ
Ембрідж, Па.
Тут лежить иа смертельнім бамбеглі,
в о. Баикка Пузатого др. Мишугеи, що
об’ївся долярів "негайної допомоги". Ко-
ли-бн схотів забути дихати, то полається
до загального відома, щоби ие збирати на
похорон, бо в нас вже находяться на пе
гроші з перед шли літ по покійній читальні
і по пимершнх січовиках у ріжних кзсіерів
у С-ля 20 долярів. у Ф-ка 40 доларів, чи
більше, у Ж-ка 60 долярів і в одного паиа,
що тепер за рервов має штор — К-тя 60
доларів Думаємо, що тих грошей вистар-
чить.
Дальшс поллється ло відома про тор-
жество. яке має відбутися з нагоди нашого
влламзря Ксьоншки ПідупаЛого, котрий має
отримати медаль гнилого яйця за сво! про-
токоли з наикио збіговиска, шо тими про-
токолами закорковує тепер батлі від “муи-
шпю”. Кому потрібно стенографа, хай вда-
ється до нас, ми радо вижичимо.
Низко упавший Злудія приготовляється
а фаєрмаиа від кадила, тим часом більше
кандидатів не потребуємо.
Уряд парохіяльиий
Идйкесі Ьу Соодіе
націю.
Аж тут грім І блискавка з ясного неба І
Постелили двох кандидатів І номінацію
замкмуан. Нераді “наші" дивитися, що біль
ніовики розпроеджаються, як у своїй хаті
Прийшло голосування.
— Хто за більшовиком, аби був пред-
сіаателем ?
— Усі усі!
— Прокляті! Не досить, що підіймають
пять пальців, але ше й повторюють: "Усі.
усі!”
Голосування за другим.
— Хто за иашим?_.
Навіть свої свойого встилаються.
Покликав предсілатель “нашого" бесід-
ника з Торонто. Шо за підле сотворінняі!
Гавкає, дзявкає, як щеня. Не дурно, ка-
жуть. на адво-ката вчиться. Шкіру хоче
лерти з людей!...
Крутився, вертівся і так за пія години
заскакав аж на Радянську Україну, відтак
в Галичину, а звідти до бога, при чім біль-
шовики мусіли звертати увагу, що бога
мішати з Галичиною пе треба, бо його а
Галичині нема. Кожному звісно, .що бог
фондів і бомлів у Бідні сидить І продає
Аідпнй народ за панські ласки.
І знов щеия з Торонта круть-верть, але
боялося признатися за кнм воно властиво
гнанеє. І так. запінившись, стало.
Топ. предсілатель покликав до стопа
більшовика. І як-же вій штулерно виповів
чписутиим усі злодійства "панюго” паиа
ііетрушевича. шо у віденських готелях
торгує людською шкірою та обіцяє 3. У.
Н. Р. на Марсі, чи иа Місяцю.
Це присутній» вияснило піту справу і
вони нагородили більшовика гучними оп-
исками.
Огі^іПеН^ПвГЛ"-1 »-’Ість ламай кричати-
Хвелір Поливка, президент Ліги пала-
марського походження просить о. Яристая
з Карнегі. Па. щоби прийшов відправити
панахиду І похоронити теє стерво, шо
смердить поверх землі вже кілька неділь.
Комар.
иМУЕК5ІТУ 0Е ІШЮІ5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІСМ
14
-МО/іОТ* “МОЬОТ*
Ч. 8.
“Кінчайте бо час брати» ло киисної «йму-
стп, бо той ’мупшлйн" :іж за серце ти гне!”
Виступін другий Аілі.іцимнк і исі яле»
ЩУТЬ аж оесторинт іиЙДіМ'ПХЯ. Годі ’ш»’
ші' дпмй голпмппії т.і іімьазумти сили»
африканську натуру. НеиЬи, як-біі .мали
зараз когось на рожні спечи.
А в кий результат? Тп яким!? Сім і не
могли, бо дурних не найшли, то бодий
більшовикам коїіли персшкодитн, бо вони
вже й так поважну суму зібрали ми Пом
ІІол. Нм.». Сх Гхімчніш, з на “нашого”
Жізидента І кота здохлого ніхто не хоче
ьше лити.
І ие мсили нічого бітьше зробити, тіль-
ки казали ресторані замкнути. А но дівчат
рссторзнту накричали за те. що вони біль-
шовикам плескали. От тобі на! Щирі уира-
Ікські дівчата, тай ті лбільїіювмчілії!
Більшовик.
АНАРХІСТВУЮЧІ -ПРОТЕСТУЮТЬ”.
КІчемер. Онт.
Дня 4-і*» парта тут відбулись яелнь.і
।। । > 1 ( , Го .' їм
Аиархістнум»чіім. які приїхали з І лиійкиц,
захотілося іиютсстуїмти проти робітничих
республік (Союз.і Соціалістичних Радян-
ських Республік).
Нліовпрнлн цілу купу дурниць, напле-
ли чорносотенних фраз про матушку Ри-
се ю”. нагуркали (гурд!) і розіхились. За-
були ТІЛЬКИ ПОСЛОШІЦКІ. •Як би сииия рли
мала, то-би усіх поколола’”...
Протести ухвалено вислати через Мах-
иові штаті у африканські ліси. А иа закін-
чену* ммепінаио “Боже спаси матушку
РасхюІ”
І по прлзнику.
Учасник
ПАТРІОТИ ПСУЮТЬ СОБІ КРОВ
Філадельфія, Па.
До редакції “Молота” прислав один
товариш відозву зі слідуючим змістом:
Зверніть умгу! Зверніть увагу!
Філадельфійські Українці Громаляне! Де ва-
ші Провідними?
Небувала новіша.
Дня 2Н. січня відбулось налине все-
народне “Протест;* цій не Віче” на Україн-
ській Галі. На сім вічу наочні свідки луць-
ких туртур иал нашими Батьками. Брата-
ми та .українським народом я його класній
хлті змалювали живий образ іх мук га
терпінь.
Нинішня хюіля втніте пас сііокніпи
свій святий, народний обовязок. та принес-
ти хоч крихітку помочі в його змаганню
на життя і смерть з лютим порогом.
На жаль не всі пронідиики почувають-
ся до виповнення обовязку на котрий їх
вибрав нарід. Ось, вк вони виповняють свій
народний обовязок. Нііде правди діти, а
провідників наперед. Єслн вони цураються
свого проводу, свого пбовязку, який вони
иа себе принади, нехай скажуть народові
а нарід постлвіпь на їх місце таких, котрі
СПОЮ ПОВИННІСТЬ сповнять, як слід.
Приміром ДНЯ ЗО. СІЧНЯ С. 0. СІ чесні
провідники знайшлись поміж “пшияивля-
мГ*, котрі називають їх “РусіиамІ-Кябаиа-
мГ.
Осі. Вам філадельфійські Українці Ва-
ші -Провідмикн-латріотн”, котрі мають собі
за ‘єсть нлтиіштись під своїх “пшияцюл-
луф-Дяхуф” РусіявмІ-КабамамГ'
Іван Педеііський. през кляїбу і галі:
М Кішіипацкж, касієр к.іюбу і галі: Ст.
Слобі'ізяи. шинкар, клс. буд. т-вз; Н. Сам-
бір, ВІЙТ громади і шіпіилр; Гр. Самбір.
шифк.іртоннй агент.
Позір Качур! Гр. Піагллл, "гат дог
шал”: М. Нисешіч. "тс їм Факс Чейз".
Сі почесні ж руні обходили 25 річницю “Под
иесеия Бядего Орла” — 'Нгх жне!"
Подивись філадельфійськії Україно ко-
ОідіГігесі Ьу С^О<
нкь іиібр.і та і кого маєш? — Гірш китів
самі твої проіидники тебе розпіпілють; ко-
ти саме наша України ни хилиться к мий-
і я тім положенню.
Чи с те к Філадельфії більше ,х рупія,
котрі були і вами пішли за Тверлох.тібо-
вкмн слідами?
ІІроч з хруияміґ Котрим іісмл більше
місці бути українськими провідниками і
Комітет м заслугу "Хрунпм-Латрйотвм*'.
Ло неї відозви токарюй допису* ще
слідуюче:
Дорогий “Молоте” І
Неї неділі коло церкви попилась мені
до рук отцм відозва, котру тобі посилаю.
До пояснення Тобі даю, то ию відозву
інамЛй філадельфійські Січовики, або ииак-
іне — попівська гвардій, проти другої по-
дібної братії. шо не зівсім голиться з Не-
труишшічпм, але тюлакзься .і Січмнеькнм
іиіпід блудні плоти та туманить людей
якимись боїяклчи. «т і» лійсностм зрадммчпк»
роботою.
ЖІ
Червоний Шлях
ПОЧАТКУ МАРТА С. Р. В ХАРКОВІ ПОЧАВ ВИХОДИТИ
УКРАЇНСЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ, ГРО-
МАДСЬКО ПОЛІТИЧНИЙ МІСЯЧНИК
ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ
ЗА РЕДАКЦІЄЮ Г. Ф. ГРИНЬКО.
ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ має иа меті дати широкому читачеві все
нове, шо з'являється на полі художнього, літературно-
наукового ти політичного життя України, Союзу Ра-
дянських Республік та за-кордону.
ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ містить кращі твори художні, літературно-
критичні розвідки, наукові праці та статі на сучасні
поліичні теми. До участи запрошено видатніші сили
літератури, економіки та політики.
ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ має постійні відділи: а) красного пись-
менства. б) науковий, в) громадсько-політичний, д)
крнтико-бібліографічний і е) хроніки — міжнародний
тя внутрішньої.
ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ має власних кореспондентів в Берліні, Ві-
дні, Варшаві, Львові, Москві, Петербурзі та по всіх
губерніальних містах України. Журнал виходить розмі-
ром 10-15 аркушів. Тимчасова передплата для Аме-
рики 81.00.
♦5
ПРИ ЖУРНАЛІ ЗАКЛАДАЄТЬСЯ ВИДАВНИЦТВО.
Замовлення треба слати прямо на слідуючу адресу:
Вул. Карпа Лібкнехта (був. Сумська) Ч. 11.
ХАРКІВ, УКРАЇНА.
иККАІИА. сів 5ОУІЕТ ЯІ/38ІА
ЗАМІТКА: Доларові дрефти ножна набути в агенціях "Кюнард
ЛІНІЇ” і а “Амеріхаи Експрес Ко.’г
г»
Л
я
І
з
То всьо що можу поасиити. Як буду ма-
ти щось нового, то типе напишу.
Кінчу і желлю Тобі 10.000 нових пе-
ітеяляатннків.
ґуд бай! .
Г Вишиваний.
НОВА КОШАРА.
Кемден, Н. Дж
В нашій місцевости заходом кількох
“муишайнерів” і провокаторів з .стада за-
снована нова кошара для темних баранів
А то таким способом: під проводом вище
наведених героїв, котрі навіть свого імемя
їм, нміюгь підписати, у виділи ню і» тепе
рішний час ціна на самої ом ці так* низько
ьпала, шо навіть не пцддчупься за робо-
ту, а до того і костюмери розходяться
Отже їм біда почала змг.шдаїн в очи. таь
що илси.ту гтіслалк своїх жінок від дрібних
дітей до фабрики і бо сами нероби не хо-
£
14
ІІЯВАМА-СНАМРАІбМ
Ч. 8.
“МОЛОТ” “МОЬОТ*
13
•У»ь робити.) Г«Ш щ.іслиім іадші \пала
їм а остатній хвилі, щобм закладати пм ра-
фію, І еелм гака буде то і для них щось
кличе « носа: як ие йора при церкві, то
Іі-гор, мбо хоч би і бути ЛЯИОО.ШЗОМ. ЇЛ і
то ше не так жде.
Задумали зробили Нараз, вк з піл тем*
лі і появимся великий, здоровий, як сломь.
піп. І розглянувся з ким має до діла, Взявся
за роботу, як сам розумів. Казан за всяку
ціну постягати всіх таких, котрі не не об-
стрижені
І збнрплн і привозили автомобілем.
А< С.ІМН ие могли прийти, бо були ня-
ні І з великим трудом назбирали около
20 І тая приступили до діда.
Перший і послідннй запав слово новий
пастух І почав таке, що церкви в Кемдеи
дуже потрібно і без неї не можна обійтись.
І він буде старатися щоби иа Декорте зі-
'мати до купи всіх баранів, тільки головне
’ ‘няймеїіче важне" — грошей шоби ніхто
не жалував. Почувши таке зібрані, порвс-
іворумли роти, як ворони, І всі одмосолос-
но закричали: "Так, так, иам треба церкви,
ми ие худоба, ми хриетівие. ми хочемо цер-
кви
Пастух видів, шо діло Іде нічого собі,
розказав збірку долярів --- насамперед для
мето киїиймлти помешкання і купити меб-
лі І ’РУге погрібне.
Збірки принесла за пару міиут білите
як 7600.00. з чого плетух аж облизувався,
шо так бізнес добре ппчмнаеіьсм. Що даль-
ше буде з того «ше ие знати, але початок
добрий і каші муишаймерн чуються дуже
ІШІСТИВІ і веселі
Гей. темні кемдсиські українці, пробу*
я:тьгя вже раз І подивіться хто Ви е. а чим
пояиині бути* Вже час, шоби Ви пізнали
хто Наш ворог, :і хто приятель, і кого Вг
будете утримуилти своїм кроновим трчдом.
Пост о ром нмЙ
ІІОКУТУЮГЬ ЗА ГРІХИ
♦орд Ості. Оит.
Н нлшій місцевосте лравостлвиі б»р.і*
ми ме дуже ше даймо стригли з себе вовну.
141 пінт якої мали яратувдти свою кошару
лепгл блнкроцтвпм. а тепер зі злости за
свої попередні вчинки рвуть собі волосі
з І ПЛОВ. Колись. ЯК коитрнктори за ЛПИІИ
мпли ллбрати віп них їхню кошару, то
темненькі барони, за підмовою бизмесме-
і>»в, пппідстрні л.ти себе ііл суму $1900 00.
ля яку ВИКУПИЛИ для полів церкву, і .ю яку
то гуму барлнн купили собі прано ходити
лп кошари сіюбідио. Тоді вони чепурили
ся, називали себе мудрими наймудріщнмії.
шп і»е допустили до зімкнення ил ПІКИ свя
тої коліари. А тепер, коли їм стало за хо-
лодно. а де-котрі навіть поперемерзалн ьі
поролкоронувались бел вовни, яку впин
позичили ни викуп кошари, і коли вони
побачили, шо їхня іюама пропаде так як
мала пропасти кошара, і бизиесмсни тіль-
ко поемімікуються з них. а вовни (позич-
ки, піп зложите по 700.00, $0П, 200 І по
меиче долярів) не иіддають, то аж тепер
вони проярілм і пізнали, що вони були об-
,ігрені, та ,що вони не були найму дріщі
а просто собі найдурпіші великі барани.
Тепер де-котрі більші барани стара ніть-
ся зі всьої сили вирвати воякам з зубім
зоч-би якусь ЧИСТІ. СВОЄЇ ВОІМІН і може
чс-котрим удасться вирва їй якусь часті»,
та все таки часть має пропасти, н чім тгг.
Г'ТЬ "Святий боже!" їм не поможе.
Коли контрактерн ілбирі.іп ющілру Ті»
Г<івгн. толі л<иіи не Міі.ІІІ НІЯКОГО Іірипи
дп тої ношарм, толі кошара бум ілпи-
ганв иа всіх парафіян (гак піп бараиін за-
пешіян). Л КІ«Л1І бЛ(МНИ МНЯЛТНЛИ ДОНІ, то
іогім л о відліком таки від самою їх душ-
П.іскудникя. ||«<> до кошари на» право які
І що пренайеліпіший блязиик-а е босом
котяри, а не вони замотеїнчеиі барами.
А вони хиба мають тільки прана до но-
нгери, мо вовну (») носити
Наді» е, іцп в короткій Дудуччиіцті всі.
Оідііігей Ьу СлО1
шо ще нині лілірммуюіь гем ноту і кида-
ють свої тяжко ЗВПріШЬОІШИІ центи для вся
киї дтрнеяітіа. зрозуміють свої блуди,
зрозуміють яке велике зло конн підтри-
мували і яку ЯЄЛНКУ шкоду робаїли сими
собі і сноїй рідні. Д зрозумівши те все
- толі зі злости так почервоніють, що та-
кими червоними будуть ралі остатися аж
ло смертн'
Того власне бажаю їм зі шитим о
серця. Амінь!
МоитреяльськиА.
ТОЧНЕ ОБЧИСЛЕННЯ
Вест Форт, «ВИВІВ.
Хочу дещо сказати про щирих праців-
ників з иеї місцевосте. Не тілько що нони
працюють при місячнім світлі (цеб-то при
мтишайн) але навіть і кміжпь добре обчи-
слити.
Коли до нашої місцевосте прилетів лр.
Назарук но зелені, І коли робітиики не
дуже спішилися давати зі $$. то щирий
іграиіимик нискакуе на сцену і говорить
перед Назаруком публичио: “Я не знаю,
чому то наші люди не хочуть давати мя
так нажну справу? Коли по моїм обчислен-
ню ми за рік випили віл 150.000 до 170.000
адькоголю. то не кіно, а д.ітн гроші вам
жаль...
І дійсна правд». Коли працівник, чи ки-
римник. так добре обчислив, то я » не аж
надто вірю, бо тгт в цій околиці всюди
Пральні а лай Б як добрий математик,
її» в кождій гуральні тримає точний ладу-
нок І зим за кілько виробилося, ха кілька
продалося. То правду скнмііі. то мини
продають від $5 ло $10 за батлю. А таких
пршйииикіїї :гатріотичиих. як пап Б., т<»
пт не бракус. Заве Іти ходять патріотич-
ною шайкою з “математиком" иа чолі. А
той псе учиться плмвлти по стрЬі. а живії.»
часом і ііурк.1 пробує. А решта » ним.
Чи так. пане пранікиик? Так. Би ніхто
8ТАТЕМЕНТ пК ТНЕ ОЖИЕКЗНІР.
МАКАаВМККТ. СІНСМЬАПОК, ЕТС
КЕиіІКЕО ВУ ТНЕ АСТ ОГ СОМ-
СВЕЯ8 ОГ АООГЗТ 24, 1912, ОЕ МО
І.ОТ леті топіНіу ві Кеш Уогк. N. У. Гог
АргіІ 1. 1923. 8іаи оі Nе* ¥огк.
---------------------) як.
Соипіу оГ Меж Уогк.
ВеГоге те, в Моїагу РиЬІіе іп аоб Гог
Ніе 5исе югб еоипіу аГогеяаіб. рсгвопаїїу
крреагесі С. Ьеяип, *Ьо, Ьаипд Ьоен
биіу вягогп ассогбіпк І®*» <Ісро«ея впб
хаук гЬаі Ьс ія іЬс ЬіиІпяяа іпппяегґ оГ іЬе
Моіоі піні ІеііеГ. а Ниє вІаіе-тепТ о! іЬв
очгпепКір, тапарюпелг Іяпб іГ ж бжіїу ра-
рег, |Ье сігеиіиііоп) кіс., оГ йіе аГогевакі
рііЬІЬвІіоп Гог іЬе баїе зКоет іп ХЬе аЬоте
еарііоп. гепоігеб Ьу іЬр Асі оГ Аи<ияГ 24,
ІЙ12. етйвоіеб іп гяеііоп 443, РоМаї Ьашв
жп<1 К^циІвНоп, рііпіеб оп їЬе гетогяя оГ
іИІа Гогт. То шіі:
І ТЬаі йхе пжте* апН адбпдоев оГ (Не
риї Іі‘Нсі. ебііог, твппюлк обіїог, апб Ьяяі-
пяі»я ткпякег аге:
РиЬІІіЬег Моіоі Со. 414 Е. 9-іЬ 8іг., Кечг
Уогк Сіїу,
Есіііог N. Таточгіку. 414 Е. ЯтЬ Ви
Нечг Уогк СНу
Мяпякіпд ЕФіог попе.
Вияіпеяя Мапа#ег (>. І4.*<ип 414 Е. !НЬ
81, Меж Уогк СКу.
£ Ткаї Ніс очгпегя аге: ((аіте патея аіні
аббгемеч оГ іпбітібцаї ошпете, ог. 1/ а еог-
рогаНоп, діує іи пате апб ТЬо патез алб
мббіЯ88і*л пТ яіоскЬоІ<1«гя ачтіпя ог коїсііпя
1 рег селі ог то ге оГ іИе ІоіаТ атоипі оГ
мо?к.)
(. Іл*<»п. А Зжпігжп-
414 Е Я ік 3(г„ .Мам ¥огк Сііу.
3. Ткаї (Ье кпоягп ЬопіШоїбегя, тпоП<®-
ипб оікег яееигіїу ЙоНег» очтіп< ог
ін- скаже, ии» не правда. Навіть мжісньм
тіти скажуть, що прпвдд, бо тільки пока-
жеться на вулицю, так діти ігртпм біжать
і кричать: "Вуйко поний' Війн» пяііий! ’
І т. д. То-ж і ие дмво. що Б. тик добі»,
міі обчислите, бо він. як л<»Арнй мнема
гик, це ннйлучщс зипс. Всьо обрах у їм а І
рахунок міііісірлті фйсіисіи лам,
То-ж ло праці, с.тмоіонщиюі, ло праці
берітьса і все на сгріт ішшліть, з.» чубн-
беріться, щоби другі люде ІЗ ШіК ігріімір
мали, іцобм З патріотами більше не приста-
вали.
Гаман.
-ВИПРАВА"
Ошам. Омт, Канада.
Дігя 11-го марта прибуло сюди трьох
лем орал і за торів до ошавськмх піл трекп-
католиків, а пій протестантів Згромадились
до читальні Грушевського і почали говори-
ти. що їм треба конче "Січ" зорганізува-
ти, бо будуть змушені їхати на "войиу”
панську республік) визволяти.
Але мене зацікавило одно І я здиміла
їх .та шп вони поїдуть, коли всю свою
не йду відносять до самотоячика? Де їхні
комі? Та один з між них від повід ас. ин»
їх лішппскудннк виграв корову, иа котрій
може їхати ціла шклдрома. А сам Крак бу-
де їхате иа верху корови, бо має крию
ікни
Маписап Початок
ПЕРЕПИСНА РЕДАКЦП
А^ТЕВ АПЧИХІ. З "Великоднями”
смагами складаємо Нам гратуляціш за влуч-
ний підпис, якай Вн поклали під своїм
‘'чорнпло-помаламіем'’. Одно тільки Вм м.і
будь забули, а це: що в такім елучаю як
і птинм підписом, мкінчеиия на "ея" не по-
грібне. Вистлрчмть тільки Нам пиписзтися
Ідіот. а не Ідкзтес. На все прочс. що
були її інсті, ми такпж клжемл: Апчихі!
Ноібіпк I рег і-ааі ог тоге оГ «яві атоипі
оГ Ьопбь, тогі^авея, ог оПіег здсигіЬее
кгя: (И іЬеге аге попе, по яіаіе.)
ММЕ
4. Ткаї иЬе їжо рагадгаркв пах і аЬоєе.
кітіпк іЬс ПВПМ8 о( іЬе іумтсгз, вІоскЬоі-
бегн. апб аегигііу коїбвгв, ІГ апу, сопіаіп
і-иі опіу (Ке Ііяі оГ яіоеккокйга апб меси-
гііу ЬоИгг^ ая іЬеу арреаг ироп Омі Ьюокя
«Г іЬе еотрапу Киї аіво, іп савее жкегв ІЬ«
іогккоідегв ог яесигіїу коїбег арреагч ирог
ікс Ьоок? оГ (ке сотропу ая іпзяЬае ог іп
апу оікєг Гібигіаг) геїдііоп, Іке пате о/
їіье регмоп ог гогрогаїіоп Гог ягкот виск
ігияіее і? асііпк. и іптеп: між» Ікаї ІЬс яв і сі
і*ґо рмгмк'мрЬл с іпіліп яіа(степів мпЬгас-
іпд аГГіапҐа ГиІІ кпоч Іегідо кп<і ЬеІкГ а»
і<» іЬс сіїгитаїапасев а псі солбіїїопя ипбег
икіек яІо'кЬоІбегд апб >«сигі1у ІіоІ<к*гя жЬо
1о поі арреаг ироп Ік» Ьиокк оГ (Не сотп
ряду ан Ііиаіее.ч, коїб міоск апб яесигіїіеа
іп а саржгіїт оікег (кап ікаТ оГ а Ьопж Лбе
ожпег: мпсі Ікія аґПапІ На* по гевеон и>
Ьеіігуе 1ка( апу оікег регооп, аммосімііоп.
ог ічігроглііоп Ьмя апу іпіегеч бігесі от
іпоігтті іп Іке >віб міоск, Ьапбя, ог оСЬег
яагигіїіжв ікап мя яо .-«іміеб Ьу кіш.
5. Тіні і іке вчегаде питЬсг оГ спріеа еаск
- ие оГ Іків рсікіігяііоп <о!сі ог біеІгіЬцСеб.
ікюііцЬ (|»е тмії ог оТЬегжіме. (о рміб яик-
исгіїеп ііпгіпк Іке віх топікя ргесебіпд
(Ке бай? уЬочгп дЬоув і»
(Яіпесі)
П. Іхтсип, Ьиімпею» та па де г.
8*огп щ а псі гиЬвсгіЬеб ЬеГоге те ікія
2ЯП» бау оГ Магск, 192Я.
.І/ат*я Колєпімгд.
(3‘дпеб)
І Му сотткіот ехрігея Мягск ЗО, 1924
І Ваві)
ОгідіпаІ Ігот ,
□N1УЕК5ІТУ 0Е ІШЙ0І5 АТ
иНВАМА-СНАМРАЮИ
16
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Оідіїігед Ьу
РОБІТНИК, КОТРИЙ
УМІЄ ЧИТАТИ А НЕ
ЧИТАЄ, Є ГІРШИМ
ВІД ТОГО, ЩО НЕ
ВМІЄ ЧИТАТИ.
Огідіпаі Ігот
ІІИІУЕПЗІТУ ОР ІШ&ІОІ5 АТ
ТЬе Моїоі Со.
414 Е. 9-сЬ 8с, ¥огк,К. ¥.
ВИДАВНИЦТВО
“МОЛОТ” МАЄ
ПА СКЛАДІ УСІ
КОРИСНІ для
УКР. РОБІТНИКА
КНИЖКИ, ВІД
МАЛИХ БРОШУР
ДО НАЙБІЛЬШИХ
ВИДАНЬ В УКР. МОВІ.
ПРИСВЯЧЕНА ЧИТАННЮ
КОЖДА ВІЛЬНА ХВИЛЯ
БУДЕ МАТІ! ВЕЛИКЕ
ЗНАЧІННЯ ДЛЯ РОБІТ
НИКА, ТАК ПІД ЗГЛЯ-
ДОМ ЗАГАЛЬНО! ОСВІТИ.
ЯК ПІД ЗГЛЯДОМ
КЛЯСОВОГО ВИХОВАННЯ
ЧОМУ-Ж НЕ ЧИТАТИ?
ЖАДАЙТЕ КАТАЛЬОГА
иЯВАМА-СНАМРАІбИ
«иеммшммситммюиііімігааеимнаиммм^^ Ч
ПЕРШИЙ МАЙ! і
І*-
»^ж»*ив««»
Киньте з яогорАио рабське ярмо!
Гей уставляйтесь в кольони!
Дух Революції преться вперед, —
Шлях пробиває червоний.
Скрізь наближається свято життя,..
Маси, прямуйте до злуки!
Тільки гартована сала живе...
Мо.юти, молоти в руки!...
Що нам закована сила катів?
Сміймося з їхньої влади!
Ми Ґібрпльтвр ромб'ст сильний....
Гнів наш не зн«е помади....
Ми барикади пострдімо скрізь...
Скрізь барикади — кольони...
На Гі.нп.іяях застромимо ми
П{шиор — наш п/міпор че/нюнкй!
Ми Нія.'ари сильний видоспид
1 ве.іитенські маиіинк
Скоро заставимо долю кувать
Д.ія пролетаря людини.
(.піймося .і панської и.тди кер.чп!
Сміймось і руки до труду!
Ми дочекасм, >чо буде наш Май
Ще над катами днем суду!
ІЛ г.
Огідіпаі Ггот
иМІУЕЯЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
УйВАМА-СНАМРАІбМ
□ідійгеб Ьу Соодіе
"МОЛОТ’
Свпарачим-гумористични* потижневий, виходить 1-го І 15-го
кожаого икаиа.
ПЕРЕДПЛАТА:
На рів $2.00
На пік ро«у 1-00
Поодиноке число .10
Рслааіа прнімае рукописи, писані виключно чорнилом І на одні*
сторінці аркуша, при чім рукописи не жрпстьси.
"МОЬОТ’
ТЬа Іікгаіпіаа пенарарег Гог ваїіге аімі Ьигаог риЬІМвав
вапи-гоопСЬІу Ьу '‘МОЬОТ” СО.
•114 ЕавТ «Йх Йг, — Нам Тотк, N. ¥.
8ПВ8СКІРПОК ІЛ8Т:
Оаа Уваг $8.00
Зіх пкиїїка 1.00
Зіпрів гору ДО
Епіагчб аа аесопО-сІала гакНет 8ер. 10. 1021, аі ІЬа роа* оГПеа аі
Мам ¥агк, N. У. ип<іег йіе Асі оГ МагеЬ 8, 18?».
МК V. Ч. 9.
1. МАЯ 1923.
ИЕ\¥ ¥ОКК, N. ¥
МА¥ 1, 1923. УОЬ V. М І
МАСО РОЗБИТА!
Масо розбита, гей покірна масо!
На тебе а коса дивляться всі ласо:
І демократи й республіканці,
"Вол етріт" і прочі всі ошуканці.
А а ними й жовті "соціялісти"....
Усі хотілиб тебе масо з’істи!
При політичних обходах парадах,
В ріжних продажних крутійствах і зрадах,
В ріжних виправах по гроші, по зиски,
Все посилають дерти собі писки —
Все посилають на гарматне мясо
Більше нікого, тільки тебе масо!
Масо, гей масо! Ти-ж маса (не глина!),
Де твоя світла просвітня година?
Панство гуляє, панство бенкетує,
Панство зі світом цілим "кокетує”
Й дуже огидно Ширить гнилі зуби...
А все це, масо, для твоєї згуби!
Все шкірив зуби “Фортін іюйнт'с" аматор,
Брав молодь з хати, мов той секвестратор,
І посилав геть на поля Европи,
А там іх клали в "копи" і "півкопи",
Те не жаліли гарматнього мяса,
"Бо то не люде, то розбита маса”/.....
А як вернули «ке які "гербі",
Попривозили лиш толуби свої, —
То іх приняли, як яку худобу,
І... поволеньки зганяють до гробу...
Мовчить аматор — мі муху, ні духу
(А колись гнав іх в страшну заверухуі).
Масо, гей масо, глино непорушна!
Доки ти будеш так усім послу шна?
Доки ти будеш гнути свою спину
Аж др загину, — аж до загину?
Гей загартуйся! З глини цегла буде/
Досить облуди/ Досить облуди!
Масо розбита, гей розбита масо!
На тебе з коса дивляться всі ласо:
І демократи й республіканці... .
Всі ошуканці/ Всі ошуканці/
А з ними й жовті “сочіялісти”...
Масо, не дайся тим неробам з’істи!
Є в цій країні партія єдина,
Що перед нею терпне панська спина.
Партія тая з Інтернаціоналом
Стане побідно над Капіталом.
Партія тая тут волі Зіб'ється,
Що — Гобітнича Партія зоветься/
Там тобі місце масо величава!
Там твоя доля, воля, честь і мова!
В партію тую ти іди зав.іято,
А скоро буде робітниче свято.
Не будеш більше ти гарматнім мясом...
Організуйся, робітнича масо!
Таран.
0ідіІІ2е<1 Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
СІМ ІУЕПЗГПҐ ОР ІШМ0І5 АТ
ІіЯВАМА-СНАМРАІбМ
ч. в.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
3.
кинули. Не знали що робити. Та
один старий поліцай догадався
що зробити. Скоро сів на авто Й
кудись поїхав. Через пів години
він пригнався назад і привіз неми-
того чоловіка, обірваного так, що
тіло світилось.
— Слухай Джов! Містер Міліон
дає десять лолярів, наколи хто
відчинить цей пакунок. Хочеш за-
робити ?
— Чому-ж ні? Я вже три дні ні-
чого не їв і десятка мені здасться
Я зараз.
Взяв Джов пакунок до рух і по-
чни зубами розривати шнурок. (По
ліція' “хоробро” відійшла далеко
від того місця). Через кілька хвнль
Джов почав кликати всіх.
Коли всі підійшли, то побачили
в руках Джова звичайну ляльку,
яка розмахувала руками й ногами
та чнкала. До шиї була прнвязана
картка.
Почали читати:
- Май дір папа! Посилаю то-
бі новий винахід — забавку для
дітей. Це я купив її за кводра від
шкільного товариша. Вона, ця ляль
ка, може ходити і руками розма-
хувати, а також рахує час неначе
годинник. Приміром, я знаю, що ти
її одержиш Першого Мая. і я на-
крутив її так, щоби вона будучи
и дорозі мовчала, а в годині 11-ій
рано, коли ти будеш її мати в ру-
ках вона почне працювати. Думаю
що ти заробиш на ній. Запатентуй
як найскорше. Твій син Кводер Пів
лоляровнч Міліон".
— Ха-ха-ха! — зареготала полі-
ція.
Хе-хе-хе! — піддержала тов-
па.
— А. щоб тобі добра не було з
твоїм винаходом! — сказав Міліон
і пішов одягатись.
— Дай боже більше таких ма-
шинок, — сказав Джов, що одер-
жав десятку, і пішов до першого
попавшого на очи ресторанту.
В СТРАХУ.
(ІІершсмаЯський. жарт.)
Містер Доляр Центовнч Міліон
був в вечер перед Першим Маєм
надто ие в дусі і перестрашений.
Часописи Великими буквами иа
перших сторонах писали про вели-
тенські робітничі демонстрації, що
мають відбутись в день Першого
Мая; про вплив “червоних” серед
робітництва; про мобілізацію по-
ліційної братії; про слухи, що є
здогади, що "Червоні" приготови-
ли кільканадцять міліонів бомб,
які мають відправити на лоно Іса-
ака • Авраама не одного “чесного”
горожаннна з великим животом;
про “загадочні” аеролляни, окра-
шені червоним коліром, які ба-
чили над містом.
Це так страшенно вплинуло иа
містера Міліоиа, що він від ранку
до вечеря стратив 5 фунтів ваги
і пару ведер поту. Вечеряти він
ие міг. Тільки випив килішків кіль
ка шампану. По телефону замо-
вив десять детективів які мали
регти його дорогоцінне життя від
бомб. Написав лист до сина,
вчився в каледжу в Шікаґо де на-
вчала його премудросте божої. Пе
репясав банкову книжку на енна.
Лягаючи спати перетряс всі поду-
шки і перини, шукаючи за бом-
бами. Поклав під подушку два ре-
вольвери і коло дверей спальні
поставив два детективи.
Зробивши такі осторожности, Мі
ліом накрився шовковим покрива-
лом, ховаючи під нього голову.
Але заснути скоро він не міг. Стра-
шні привиди червоних з ножами,
бомбами, револьверами та кілка-
ми стояли перед його очима і не
давали заснути. Довго він пере-
кидався з боку на бік, обтирав хо-
сте
пере
що
від
богу
кидався з боку на бік, обтирав
лодний піт і тяжко взднхав.
Та все-ж таки перемучений
хопило його і він заснув.
І сон приснився йому такий,
просто хоч бери та вішайся!
Здається, він, Міліон, сидить у
свої* канцелярії і підраховує здо-
буток за місяць. Аж вбігає якись
здоровенний чоловяга. з закоче-
ними рукавами. В руці тримає ве-
личезний молот. Через хвилю вхо-
дять, ще кількадесять таких са-
мих постатей. В одних молоти в-
руках, в других смолоскипи і чер-
воні прапори. Той, що увійшов
першим став коло Міліоиа, якому
ноги почали вибивати скоренького
кадріля, а зуби трівожннй марш,
- - "Містер Міліон, мн прийшли,
щоби підвести з тобою рахунки.
Тн досить напився нашої крови.
Досить загнав нас передчасно в мо
гнлу. З кісток наших дітей поста-
вив собі памятенк. Внстарчнть з
тебе! Тепер пращайся зі світом,
бо прийшов час розплати. Твої
фабрики ми націоналізуємо на вла-
сність всіх працюючих”.
Сказав це й замахнувся моло-
том... Міліон хотів кричати, але не
міг. — язик застрайкував. Ось-
псь молот влупить по голові...
Трах!... і Міліон помацав голо-
вою крісло, стоявше біля ліжка.
Крик рознісся по кімнаті. Вбігли
детективи і почали підводите Мі-
Ліона, що рвався й кричав не сво-
їм голосом. Вкінці привели його
до нормального стану при помочі
холодної води. Він розкрив очи і
побачив, що того чоловіка з мо-
лотом нема, а є детективи, слуги
і служниці. Аж заплакав з радосте,
коли побачив, що то був сон.
Та не довго радувався. Глянувши
на стіл він побачив якийсь паку-
нок.
— Шо це? — закричав він
страшеним голосом.
— Почталіон приніс рано. -
повіла служинця.
— Боже! Та то бомба! Єй
бомба! Ратуйте! Гвалт! Ратуйте!
Тут вже страх обхопив і “хо-
робрих” детективів. У них також
всі части тіла почали працювати
на зразок машинерії я годиннику.
Стала тншнна. Ніхто не міг про-
мовити ані словечка. Тільки чути
було що з пакунка щось чикало,
неначе годинник.
— Пекельна машина! — крикнув
Міліон і побіг з кімнати босий і
не одягнений. За ним детективи,
слуги і служниці. -
Люде почали ставати на вули-
цях і дивитись на безплатний теу-
вінг-пікчер". Міліон босий і неб-
дягненнй біг по вулиці, кричав і
розмахував руками.
. Засвистали свистки, застукали
кльобн по тротуару, появилась по
жарна служба, ’ капітани поліції.
Зловили Міліона, але допитатись
нічого не могли, він тільки кричав:
“Пекельна машина" і розмахував
руками. Тільки надіспівші детекти-
ви пояснили справу.
Пішли до палаців Міліона. У
всіх появився страх. Але треба бу-
ло йти. Увійшовши до кімнати, де
знаходилась “пекельна машина”, о-
лин “відважний” поліцай отворнв
вікно і викинув “машину” на двір
а і^іемтплп марш, Всі заткали вуха, чекаючи иа
серце-ж почало працювати зі ско- взрнв. Але пройшло кілька мінут
ростю експреса “Ню Йорк—Шіка- і було тихо. Вийшли иа двір. Ко-
го". А той чоловяга й каже: язко підняли пакунок. Чикає! Знов
’ Огідіпаі (гот
Оідіїиеб Ьу иММЕйЗІТЇ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІРВАМА-СНАМРАІСМ
об-
Дядько Мякола.
що
4.
-МОЛОТ" “МОЬОТ”
ч. «.
----- БАМБІС -—
РОДИННІ БІОГРАФИ
НЕНАЖЕРЛИВСЬКИХ
ФЕСЬКА НЕНАЖЕРЛИВСЬКА.
Жінка Штифана. Про ню говори-
ні сусіди, то вона так була Шти-
фяновн до пари, як одна штанка
другій. Казали, що хтось там двісті
пар постолів зносив, заки цю пару
ШПЙШОВ.
Сама в собі Феська була не зла
баба, лиш приятелів не могла знай-
ти. Уміла печи і варити, тільки за-
бувала помастити. Усі сільські бі-
даки, що - працювали у Штифана,
мусіли тратити зароблені грейца-
рі на олій, або шпиталь.
Коли Феська варила капусту, то
першу воду відливала і подавала
як осібну страву, бо їй здавалось,
шо і вода і капуста було забогато
па один курс.
Капусту мастила шкварками з
н і рваної капиці з ціпа, або зі ста-
рого нагрудника від шлиї. Одного
ризу напотемки вшкварила трохи
шкірки з солонини, то зате Шти-
фан так її оббив, що вона від Ве-
ликодня до Покрови ходила бо-
ком.
Борщ заправляла половиною яй-
ця, хиба що не веліла на час роз-
ділити і друга половина сховзнула
н борщ; тоді вона давала той
КОЛИСЬ А НИНІ.
Колись укр. патріоти від “Сво-
боди" і прочих говорили: Підпо-
магаймо Австрію, бо побіда Ав-
стрії це є побіда України.
Нині Австрія розсипалася як пе-
регнилий полубіток, а Україна побі
дііла і без Австрії. Значить, що
патріоти брехали.
• • •
Колись Петрушевич говорив: Тре
ба Укр. Січ. Стрільців долучити з
Ленікіном бо Україна ще ие доро-
сла до самоуправи.
Ніші Україна вже виросла і пра-
вить собою. Зате Денікіна чорт
взяв, а Петрушевич скидається по
віденських хідниках і просить ми-
лостині в американських робітни-
ків.
Колись “У. Г.” писав: Попирай-
те ГабсбурГа Вишиваного на ко-
роля України, бо його жінка самії
шмаття пере.
Нині за Вишиваним і слух заги-
нув. а “У. Г.” пише: Складайте
жертви иа національну обопоцу.
Оідіїігеб Ьу СдООЗІЄ
борщ своїй родині і свиням, а для
робітників варила другий.
Одною квартою ейрватки вона
годувала десятеро женців і пів мі-
Ліона мух, і ще оставило Штифа-
нови на сніданок, та котови за-
мочити хвіст.
Носила чоботи, що виглядали як
позіхаючий вулькан, а решта убран
ня виглядало, як помилуй мя бо-
же.
Одно, на шо Феська була до-
бра, то було те, шо вона 'не зай-
малась пльотками — жалувала я-
лика, якого вона мусіла уживати
до лизання горшків.
Поля з ньою Штифан не взяв
ніякого, бо взяв обійсте з хатою
і стайнею та ще деякі дурниці.
Жили обоє в згоді між десятою
п вечер а четвертою рано. Ре-
шту часу тратили на фізичні ком-
пліменти і перескупувакня одно
другого.
Одного разу Феська продала ма
сло на ярмарку, то заки той що
його купив доїхав до дому, масло
переробилось в душену бараболю.
Коли Феська мочила коноплі на
ставі, то усі раки настрімголов ви-
бирали подорожні пашпорти. Таку
славу мала Феська.
Коли котра з ЇЇ курий знесла ма-
ле яйце, то Феська несла його до
пола на парастас за свою душу. А
коли знесла велике, то Феська про
давала його за гусяче.
Така була Штифанова жінка Фе-
ська.
(Дальше буде.)
Колись на мировій конференції
аліянтн питали укр. патріотичних
делегатів, чи вони волілиби аби
Сх. Галичина належала до Польщі
чи до Роси, а вони сказали: до
І Іольщі.
Нині та сама дрянь каже, що біль
шовіїки віддали Сх. Галичину Поль
ті.
• • •
Колись в Росії попи й пани за-
повнювали тюрми робітниками. * *
Нині робітники заповнюють тюр
ми панами і попами. Значить від-
давіть хліб за палаииню.
Різак.
МЕЖИ ПАТРІОТАМИ.
— Знаєте Василю, як лиш погля-
ну на вас, то мушу засміятися. У
аас метрові вуха.
— Ваша правда пане Грицю. А
я все кажу: Мої вуха, а ваша го-
лова, щоби то був за осел!
Ю. К.
ОСТАП ВИШНЯ.
Тоді тілько...
(Малий фейлетон.)
Рала пмс.іі» у Парижі передала су-
ііереініі права вал Схииьою Ггли-іи
ною Пиімиі. Таким чином Саіліію
Галичину >>і<«дііч»о визвано за ікію-
лілмп виспіву Польщі!—
З телеграм.
Все це зветься у висококультур-
них держав, у гуманних держав, у
-. праведливих' держав —
— Самовизначення націй...
Тоб-то висококультурні, гуманні,
справедливі держави самн визнача-
ють кому на поталу віддати на-
цію.
V Михаііла Яикова —• свято,
його взяла...
Легенько ікається на тім світі
"блаженної пам’ятн” панові Твер-
дохлібові... Сподобався таки свій
іпасний труп, замість килима, про-
слати, щоб по нім урочисто прой-
шло шляхетне високоповажне пан-
ство й наділо ярмо на люд галиць-
кий...
Не даремно “Рідний Край” лив
- два роки... чорнило...
Не даремно тупилися яцківські
пера, вихваляючи Річ Посполиту
і Нільську...
Галичина може пишатися: во-
на тепер “державна" країна...
Гі тепер цупко “держатимуть"...
У Михайла Яикова — свято...
У Петрушевича — жалоба...
Хто-ж поверне йому попротнра-
ні по передпокоях у антантівськнх
послів штани?..,
Хто-ж заплатить йому за про-
топтані по паризьких бульварах під
мстки?—
Хто?
Хіба знову американські “земля-
ки"?
Хіба знову “бистрим соколом"
та шііфкартбю метнеться спритний
Осип Назарук до Вінніпегу:
— Дайте на “власну державу"...
— Дайте, бо вже ‘‘визнають'’...
— Ше якийсь десяток — другий
долярів і “визнають"...
— От щоб мене шлях трафив
визнають!...
Дайте!... Ми добиватимемося в
послів! —
І даватимуть...
Даватимуть, бо не знають, що
ге добиватися треба, а добивати
треба...
І не в послів, а послів...
І не Назарукам та Петрушеви-
•чім. а тому, чия голова в' поль-
ськім ярмі стримить..
І не долярамн, а дреколами...
Тоді тілько Галичина вільна бу-
де.
ОгідіпаІ (гот
ІІММЕВЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иНВАМА-СНАМРАІбИ
Ч. 9.
'МОЛОТ" “МОЕОТ"
5.
Сьогодня Свято — Перший Май!
ЯК Я ВІДІІОВІДАВ-БИ НА ДЕ-
ЯКІ ЗАПИТИ.
Як-би мене хто запитав, яка ріж-
ниця є між патріотом, а ідіотом,
я відповів-би: Нема жадної. Бо
патріот і ідіот, то е одно й те са-
ме.
• • •
Як-бн мене хто запитав, на чім
закінчить Петрушевич своє прези-
дентство у Відні, — я відповів-бн:
На віденській ліхтарни.
• • *
Як-би мене хто запитав, яка ре-
лігія е найлучша. —- я відповів-би:
Якої те досі ніхто не видумав.
Як-би мене
Як-би мене хто запитав, на чім
опирається конституція на земли
вуйка Сема, — я відказав-би: На
демократії. Однак як би хто «єно. - ( ~
гХіи ЗАПІШ’І на чім опирається таг |у г|<* и 1
ІІМУЕКЗГГЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
лігійне або політичне переконан-
ня має др. Сушко, — я відповів-
бн: Яке тільки хто захоче.
* • •
Як-би мене хто спитав, шо ста-
неться з Гільком Стечншиним як
“У. Г." з браку фондів буде заві-
шений, — я відповів-би: Догадай-
теся.
• • •
Як-би мене хто запитав, коли .тю
дина має чотири нозі, я відпо-
нін-бн: Тоді як у церкві б'є по-
клони.
демократія, — я відповів-бн: На
поліцейських макогонах.
• * •
Як-би мене хто запитав, як дов-
го буде польська шляхта розстрі-
лювати укр. і поль. робітників,
я відповів-би: Так довго доки укр
і поль. робітники не порозстрілю-
ють шляхти.
Як би мене хто запитав, коли на
Україні упаде рад. влада, я від-
повів-би: Тоді як редактор “Сво-
боди” буде ходити по земли свої-
ми ухами.
Як-би мене хто запитав,
найбільше страхаються панн
пи, — я відповів-би: Совітів.
1 Різак.
чого
і ло-
ІІВВАМА-СНАМРАІбМ
МОЛОТ’ “МОЬОТ"
БАЙКИ НАВИВОРІТ.
Емігрантська маївка.
Ой маю, маю,
Сиджу й думаю
І сам не знаю
Чого чекаю.
Людей не знаю,
Грошей не маю,
Іду-блукаю,
Біду ковтаю.
Ой маю, маю,
Веселий маю,
Чого чекаю —
Я сам ие знаю!
І — любий маю —
Я їй бажаю
Смерти в Дунаю —
Не короваю...
А там у краю
(Я прочуваю)
В галицькім “раю”
Я другів маю
Про ннх думаю.
Мій любий маю,
І короваю
Я їм бажаю.
НЕМОЖЛИВО
Щоби релігія приносила корвсть
для працюючого люду.
Шобн американські горожаие
знайшли нездатнішого кандидата
на президента від Гардінга.
Щоби американські соціалісти
були по стороні пролетаріату *
признали єдиний пролетарський
фронт.
Щоби більшовиків не обвииува
чували в вироблюванню бомб.
• • •
Щоби Ленін не “умирав” по три
рази денно на сторінках преси.
Щоби Петрушевич не рахував
свого помешкання в готелю за
Східну Галичину.
Щоби Назарук не чекав на рати-
фікацію рішення ради амбасядо-
РІІ . . .
Щоби студентик Чиж говорив
на вічу, де зійдуться українські
робітники, а не американська по-
ліція.
• • •
Щоби “Свобода" не “казала"
дурниць.
Щоби редакторам чорносотен-
них шмат не бракувало дечого в
їх гарбузах.
Щоби українське населення на
Радянській Україні не робило авв-
стань на сторінках жовтої преса.
Щоби вуйко Сем не став в бу-
дуй чині товаришем Семом.
Щобн в Ґомперса була хоч кри-
хітка бажання помогти робітним
тву.
• в •
Щобн прогібіційні агента арам
лили до дому тверезими.
Дядько Маним.
В австрійськім краю,
Аж на Дунаю
“Рідненьку” зграю
В готелю маю.
До Відня, маю,
Слова кидаю,
“Рідненьку” зграю
Все проклинаю.
Оідійгеб Ьу
Знаю я, знаю,
Любий мій маю,
Другн поборять
шляхецьку зграю.
В Вислу сховають,
Як у Дунаю,
Тоді я, маю,
Верну до краю!
Соодіе
ПОМІЖ КУМАМИ.
Іван: Куме, дайте мені 100 дом-
рій.
Кум: А чому не просите в бра-
та?
Іван: Брат давби мені й 1000, як-
би мав.
Кум: А я давби вам і п’ятьтисяч.
Так-так
КМІУЕЯБГГУ ОЕ ІШІМ0І8 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІ6М
ю. к.
ч. 8.
“МОЛОТ" “МОБОТ"
1.
Галов, рахувати, тай екси маетн!
Вважеете, ік ікийс казав, най іму
луска на гоко з таков, рахувати,
погодов, ек там була на земли иа
руский, рахувати, Великдень.
Воно ніби мине то ніц ни вобхо-
дит, бо я, рахувати ни належу вже
до землі, али мине, вважеети, скор
кіло подивитиси ци богато поклад-
нів будут світити, наші, рахувати,
пархіяни в Гамернці і Канаді, ра-
хувати. Инц тому я приплив був
до землі, аби трохи посмієтнси з
тої кумедії.
Трафив я, вважеети, на ікес мі-
сто, рахувати в Гамернци, тай іду
штрітами тай шукаю, рахувати, на-
шої церкви. А воно, вважеети, шту
ка тяяер знайти церкву. Колис, ек
було по десеть шифів пархіянів,
то церкви були май-май. А тнпер,
няажсети, пархіяи за що раз ин
стає, тай церкви, рахувати, малі-
ют. Иноді то така, вважеети, та
церква, жи два пені в ній ие обій-
іплибнси. Краєві дідугани то біль
ші табакерки мают.
Али іду я вулнцев тай дивлюси
стоіт иіби церква. На верху пере-
ломаний хрест, і кольорові вікна,
рахувати, тай штиль, ніби, цирков-
ний. Підходжу близше, а то, вва-
жеети, ікас блікарня. А колись, там
рахувати, була церква.
Инц я лазив дальше, аж мн, ра-
хувати, вобридло. А ту вам, вваже-
ети, за шо троха, ек ни потегне
морозним вітром поза вуха, аж
чось по кишках, рахувати, холод
іде. Ото зимно було! Іду, вважеети.
попри офіс ікогос цирулнка, ци
дентиста, а на іго таблиця причі-
плені штучні зуби з зимна аж клам
цают. Таки так, важеетн, ек дер-
качі.
Инц лазив я так пів дне, а церкви
таки ии знайшов. З тої, рахувати,
злости, пішовим тай купнвим собі
казету, аби, рахувати, нн виучило-
си чекати на мою, рахувати, пла-
нету.
Взе я, вважеети, тай читаю ек
то цалнй буржуазний світ розвере-
шевси з того жи в большевіі, ра-
хувати, застрілили ідиого попа, жн
то за богатьом богам служив. А-
ли і вміют буржуї репетувати, со-
тим їхні капці — ек змовилисм.
Инц я так собі думаю, жи на-
коли шляхецко-ізуіцкі жандарми в
Гили леї, рахувати, мордуїрт людий
безневинних цалими, рахувати, ку-
пами. то буржуї того ии бачут. так
гей би їм повилазили, а от ек ідио-
му з них попадеси, то вони ревут
Али то стара, рахувати, байка
Вони все так — то ідна, рахувати,
фамелія.
Тра кінчити, бо плине моя пла-
нета, то тра забиратися, рахува-
ти, в свояси.
Тримайтеся цупко. Ваш
Хведір Шпичка.
Я*
ВИГРАВ.
Йде дорогою Йван і веде иа мо-
тузку собаку. Нараз над їхав авто-
мобіль і так нещасливо переїхав
собаку, шо воиа на місці згинула
Переляканий шофер вискочив з ав-
томобіля, почав жаліти за шкодою
Йвана, витягнув 60 корои, дав йо-
му і питає:
Чи досить буде вам?
— Буде! < >
— А кудиж ви вели собаку?
____ За село, аби вбити, бо вже
стара була тай нічо жаліти за нею
відповів підсмішкуючись Ьа*
Ю. К.
1 ЗНОВ ВЕСНА НАСТАЛА!
А чи е яка зміна в 6у/>жу<иній політиці?
ОідіСігеб Ьу ** ІШМ0І5 АТ
иКВАИА-СНАМРАІСМ
“МОЛОТ" “МОЬОТ”
Ч. 9.
_ ХАРКО і МАРКО. І
X.: Що таке патріотизм?
М.: Патріотизм це такий собі
блахман, при якому патріоти за-
робляють собі гроший.
X.: Хто-ж це такі патріоти?
М.: Це такі сотворіния, що при
патріотизмі роблять собі життя.
X.: Хнба-ж вони жиють?
М.: А вже-ж що так. Самі жиють
он як, а от другим жити не дають.
X.: Як-же це воно?
М.: А так, що напускають сво-
його блахману, а в блахмані яке
там життя?
X.: Може й правда.. Звідки-ж
той блахман?
М.: З теплого газу, що нази-
вається фрази.
X.: Неаже-ж?
М.: Ага!
X: Значить патріоти і патріо-
тизм ідуть, так сказатн-б, в колесо,
кружляють?
М.: Ви це по якому?
X.: Воно ніби одно друге тягне
в бігу,
М.: Правда що тягне. Але чому
якраз в колесо тягне, а не по-
здовж?
X.: Мабуть тому, щоб гладше
ЙШЛО.
М.: Яка-ж остаточна ціль того
кружляння — куди воно викруж-
ляе?
X.: Не скали.
М.: Куди?! А чому-ж там?
X.: Мабуть призначено історією,
бо дотепер усі патріотичні песи-
ки ішли на скали і там пропадали.
• • •
X.: Кажуть, що Сочинський з Чи-
жем організують в Америці так
званий “козацький фашізм”.
М.: Воно хоч і кажуть, але прав-
ди в тім не мож доглянути.
X.: Не мож доглянути тому, бо
воно всьо дуже маленьке, треба
би хиба через мікроскоп...
М.: І так не заглянеш.
X.: А чому-ж говорять?
М.: Це річ іде про бажання, а
не про діла.
X.: Але?
М.: Ая!
X.: А чому-ж не діла?
М.: Тому, що для фашізму не-
має у них сирівцю.
X.: Ви що говорите? Це-ж не для
роблеиня постолів, а для політич-
ної організації...
М.: І тут треба сирівцю.
X.: Себто?
М.: Треба-ж когось мати в орга-
нізації — певної якости людий.
X.: А вони-ж хиба не* мають?
М-: Ні, не мають. Вони з фашиз-
мом лізуть між робітників, а фа-
шізм не для робітників.
X.: Для кого-ж?
М.: Для люмпен-інтелігенції і для
тих, що торгують печеними ка-
штанами.
X.: Тут таких не має. Як що є
які, то такі дурні, що ледви роз-
ріжняють вікно від дверий.
М.: От і бачите.
Панько Лютня.
ЗййЕ
ПРИЧИНА.
Питання: — Чому то польські
марки були на виставах по банках
в минулі роки, а особливо того
року, як Польща була заняла май-
же всю Україну і Білорусь, а те-
пер їх нема у виставах?
Відповідь: — Тому польські мар-
ки так низько впали, що їх з Укра-
їни і Білоруси Червоно-армійці
прогнали. А на виставах по банко-
вих вікнах їх тому нема, що в най-
більше вікно не зміститься стіль-
ки польських марок, скільки їх по-
трібно за тутешннй один доляр.
С А-н.
к к
В ЦЕРКВІ.
Петро: — А я кажу куме, що в
церкві не гарно хропіти.
Павло: — І я так кажу, бо цим
можна розбудити других людий.
, Ю. К.
Відмінне положення.
Національна асоціація иромислоииі» після рхпелілжения спині.
іим. шо положення робітник!!!, працюючих у відкритих маИс-ер-
нях (“Олен пі.іп") надто хороше. Тільки н тих місцях, ле рсЛіт-
ігики оріаніїояоні. їм .кннеіьгя погано.
(З газет)
•ююояпайт.
1)МІ7ЕК5ГТЇ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІНВАИА-СНАМРАІбМ
Ч. 9.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
9.
Імперіялістичне обжирство Польщі і-що з того вийде.
чить курка має бути розумніша,
бо курка старша... Але звідки кур-
ка взялась, як не з яйця? Отже ви-
ходить, що яйце старше від кур-
ки. тому і може бути розумніше.
Але-ж курка знесла яйце, то знов
виходить, що курка старша. Але-ж
знов курка виходить з яйця... Ну,
скажіть, де тут буде правда? Хто
тут старший?
Як ^кращс” бути: дволичним, чи
Думки.
Що ліпше: кривду терпіти, чи
кривду поборювати?
Котра пословнця правильніша:
“Хто не з нами, той проти нас”,
чи — “Хто не проти нас, той з
нами"?
Що ліпше: за народ умерти, чи
— для народу жити?
Де тут буде рація? Ролсминцс мк -край
Яйце Від курки
Свідомий робітник чується обра
жений тоді, колії піяк, картограй
і всякий дурак назве його товари-
шем, а патріот, чи парафіянин —
паном.
Який чоловік найбільше часо-
писів читає, а не передплачує?
КожлиІІ редактор.
Чи поступ робить який вплив
на дурнів?
РІЖОК.
’ Огідіпаі Тгот а д
1)МІ\/ЕК5ГГ¥ ОР ІШЙ0І5АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІОМ
10.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
ч. ».
БЛИСКАВИЦІ.
Трішки бібліографії.
Найновіші телеграфічні блиска-
виці доносять, шо незадовго має
появитися книжка п. н. “кторіо-
драмо-комедія білих циганів'' в
трьох мастях, написана на тлі укра-
інсько-національно-державо-будів-
ничнх Петрушевнчіядівців. Зміст
першої части: Змагання білих ци-
ганів до сформований "демокра-
тичної" держави на взірець дер-
жав з під опіки “Ліги Націй". Дру-
га частина: Невдача і розгром бі-
лих циганів. Трета частина: Роз-
сіяння білих циганів по світі і іх
мантячкн. Епільог: Трагічний кі-
нець білих циганів. Вішанняся, вто
пленняся, отруєнняся, підрізання го
рла, замерзання і здихання з го-
лоду. Дієві особи звісні з по ви-
щого
Під назвою видно “роги”.
Під наголовком “Український Го
лос" є зміст і ціль того “часопи-
су", як і кому він служить. І так:
"Брехливо-ілюстрована, хуліган-
ська, шовіністична, підло просві-
тна, греко-свистуиівська, правосла-
вна, учнтельсько-малпяча, бнзнесо
ва рутенська. елевейторсьхо-ґешеф
тярська, економічна, крутійсько-за-
проданча, зрадннцько-дояощнцька.
назадницько-затумаииниька, обдер
ницька. українського народе в Ка-
наді".
Оголошення в “Укр. Гол.”.
Не оплачується шевська каицеля
рія Стефаника. Др. Джержабек, чи
ви є хорі? Друг стор. Купуйте тор-
говельні ціни поза межами болю.
На продаж секретарів і тростістів
в Саскачеваи. Вийшли з друку ко-
рови на заріз. Похід телят і без-
рог па Кїв і Одесу. Наталка Пол-
тавка по зниженій ціні. Босак пе-
ред великодкимн святами, Знаю
чоловіка на продаж. Українська
книгарня за доляра. Великий ба-
зар незвичайний злодій. Еконо-
мічні науки Карла Маркса поміж
ворогами. Наука фунт січеної ков-
баси. Пес про світ божий. На про-
даж волю і державність Торго-
вельні ціни Червоного Хреста в
Канаді. Для фармарів взаїмна по-
міч большевнзм. На продаж річні
збори. 32 винахідники віча нац. о-
бор. Фармарі, стеріжть свої гроші
иа вічу нац. обор.! Нові імігра
ційні фармарі. моргеджода про-
лажа іт. Д.оідіИгебЬу <2
Моя жертва.
Бачу спис жертводавців на нац
оборону. Одні дають, шо мають,
— ннші заявляють, шо дадуть. От-
же і мене “кортить” “щось" дати,
а решту заявляю, що дам. Я даю
через дМолот’ представництву 3.
У. Н. Р. от що: по триста кольок і
болячок кождому членовн (як та-
кож І самому “презндентови” ПІД;
тру-шкевичовн), а сім сот дуль і
нуль. Разом дві тисячі А щоби
виручити “міністра” Ііазарука від
"тяжкої праці" при збиранню до-
ларів на нац. обор, і дати “міні-
строви” чннч на цілковите ви-
«доровлення (бо від коли приїхав
до Канади, то щось “занедужав”
та добре було-б, щоб пішов до тої
ворожки, що десь там у Вінніпегу
добре угадує все. Може-б щось
помогла "міністровн”). Я заявляю
на честь “міністра” і всіх членів
його “уряду”, шо я сам дам, чи
ПОЗИЧУ, чи як не будь одеи міліоя
долярів так скоро, як лиш скоро
зароблю на секції. І то шур, що
лам. Отже йдіть пане мені-стер до
мітрогобудь готелю і -ждіть на той
міліои. Коли зложу рівнеиькнй мі-
.т'ончик, так зараз до вас вишлю
Покиньте дерти собі горло і фар
нарам очи за доларами. Я ие гово
рю до дурня. Як кажу, що дам, то
-ам. Отже ждіть і памятайте моє
імя.
РІЖОК.
Не довго хабарникові тішитись.
ОгідіпаІ (гот
ІЛЧІУЕНЗГГУОЕ ІШІМ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 9.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
11.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
з
І
БОЛЬШЕВИЧКА.
Раз один піп з кухаркою
Почав суперечку,
Що вона йому не дала
Скокнути у гречку.
Ти дурненька — каже піп —
Не підеш до неба
Коли кажеш, що у гречку
Скакати ие треба.
Про що попик натякував —
Кухарка вже знала
І дібравши нараз міим
З сміхом відказала:
Та я, отче, не бороию.
Клянуся на вроду,
Та маєте скакать в гречку
Лучше скочте в воду.
Бо скакати вам у гречку —
Побачуть вас люде,
А у воді так за вами
І сліду не буде.
Тут піп рота роздіймив
злости, чи з навички
закричав: Проч! Не хочу
домі большевички!
Різак
ПРОБА РОЗУМУ.
Кажуть люде, шо нема
Ше в світі машини —
Аби можна спробувати
Розум у людини.
Воно й правда, що нема,
Може і ие буде,
Але й так пізнати можна
Котрі темні люде.
Капітал (і бог) казав
Шість днів працювати,
А на семий вільно вже
Відпочинок мати.
Але біднії умом
Не мають і свята:
Бють об дилля головою,
Як вівця завзята.
І учитися не хочуть,
Кажуть, що “всьо знають";
Лиш того не розуміють —
Нащо мозки мають.
С. Шнмко.
5®^ІдіІігесІ Ьу
ЦИГАН НА СЛУЖБІ.
Роздумував старий циган
Як иа світі жити,
Щоби свіжі гроші мати
й тяжко не робити.
Бо вже йому допекло
В ГОЛОДІ тинятись,
Тож задумав до попа
На службу наиятнсь
Приходить він до попа,
Чемненько вклонився,
Піп як бочка із постелі
На ноги підвівся:
"Шо скажете добродію?" —
Піп його питає,
“Я служити у вас хочу”. —
Циган відвічае.
“Як служити?" —піп спитав
"Та ось так служити:
Шо скажете меиі, отче.
Я буду робити"...
“Добре, каже, лиш гляди.
Абись добрий вдався;
Щоб у справи не свої
Меиі не мішався!"
Служить циган оден день.
Другий добуває,
А журба його давить:
Чи піп гроші має?
Але думав щоб зробить,
Шоби не чекати,
Щоби таки неї ночи
Попа обшукати.
Прийшов в ночи під покої,
Туж коло порога.
Зложив руки на грудях
Тай вдихнув до бога:
“Поможи мені ось тут.
Щоб я неї иочи
Не розбудив пан отця
Та взяв, що я хочу!"
Далі двері відчинив,
У сіни вступає,
А піп собі у кухонній
Марту обіймає.
І скорнстав бісів сни,
Пішов до покою
Звідтам кличе попадю:
“Ходіть вн за мною!"
І показав попаді
Через шпару в двері,
А] сам пішов до покою
цигаиськи “меле”,,.,
у кухонній
Перешукав геть усе,
До каси дібрався,
Забрав усе, що було,
І з домом розстався.
А попадя під дверми
Зі злости казиться:
І лютує і клене, —
Як огонь міниться.
І не видержала там,
Страшно закричала,
А тоді уже отця
До “атаку" взяла
Але що-ж то був за гвалт,
Людоньки хороші,
Як дізнались, шо пропав
І циган і гроші!...
Т. Березюк.
секвестратор гірший, як
чорт.
Питав професор у школі
Школяра малого:
— "Чи е в світі щось страшніше
Від чорта страшного?"
Школяр каже: — “Є страшніше,
І то дуже близько:
Той секвестратор із суду,
Той старий паниско”.
А професор засміявся
Тай почав питати
Школярика молодрго:
— “А то чому, Гнате?”
Школяр каже: — “Тому, вам:
В нас була красуля,
Вже була стара корова,
Сива, як зазуля.
А доїти не давалась
І копала тата,
То тато бувало кляли:
— Звірюко проклята,
Взяв бн тебе вже раз дітькв
И тобою вдавився, —
Аби я вже із тобою
Більше не трудився.
Чорти корову не взяла —
На дітей вважали,
А прийшли пан секвестратор,
Тай її забрали”...
К. Біжмк.
АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІОМ
12.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
ч. ».
Перестала доїтися.
Долярові патріоти мали собі гарну, дійну корову. Доїли во-
ни її роками, аж досмоктали до самої крови. Тоді урвалося. Сьо-
годні долярові патріоти сидять біля корови і иіяк не можуть розу-
міти що сталося, що більше не доїться.
Мої пригоди ПО Ве-
ЛИКОДНИЦІ.
Я вже дещо розказував читачам
"Молота”, ик 'то я був термінато-
ром на дяка, а тепер вам розкажу
ще про свої пригоди з Великоднії-
ці, як я ходив по хатах з хрестом.
От щось старий дяк був заслаб
(десь бог його не поблагословив і
йому на Великдень застрягла ко-
стомаха в горлі і він бідний навіть
говорити не міг) а тут треба йти
по хатах. От піп і каже до мене:
— Танасе, підем обидва!
— Добре, кажу, підем!
Тай ходимо ми хата від хати, а
піп гроші суне до кишені, як по-
лову. Але приходимо мн до яко-
гось великого богача, а піп каже
до мене:
— Танасе, уважай щобись в тій
хаті добре співав!
— Добре, кажу, буду співати.
Входимо до хати, а там з півкопи
дітей обступили мене і .ииуяться,
як теля на нові, допита-<Я (Гчтг.
аж да-
косто-
копита
глоджу
попоїв.
вив хрест иа столі та як зачну
співати, а діти в крик та всі на піч
повтікали, а я співаю аж вікна бре
нять! А господиня тільки писок
роззявила.
От скінчили, господиня садовить
попа за стіл, піп їсть, п є,
виться, а мені дала якусь
маху завбільшки кінського
тай' каже:
— Глодже Танасе!
Я став у куточку тай
аж зуби тріщать, а піп собі
тай каже:
Ідім далі!
Взяв я хрест в одну руку, ко-
стомаху в другу руку, тай ідем.
Приходимо під хату, а піл каже:
— Тут Танасе абись добре по-
водився, бо тут пани!
— Добре, кажу я. Увійшли ми
в хату, я зачинаю співати і див-
люсь по хаті, чи є стіл, щоби свій
трест поставити, але не було. Я
взяв тай поставив на землі, а десь
до лиха панський пес сидів у ку-
тку, прийшов до хреста тай лиже
йвбі Я пустився відганяти '
ПОнув ОДНОЮ рукою. І
ня™ "°г&гі<іпйтгГ"
ІІНВАМА-СНАМРАІ6И
костомаха. А він покинув хрест,
вхопив мою костомаху, та до себе,
а я до себе! Він знов до себе, а я
знов до себе! Так ми тягнемся, аж
я упрів. Бачу, що ніяк відібрати,
отже я взлостився, вхопив хрест
та як потягну пса по. крижах, аж
вій посунувся, а піп як ухопить від
мене костомаху та як заїде мені
нею по лобі, то я аж всіх святих
побачив у небі, а гудзя нагнало, як
за два дутки огирок.
— А ти, каже, сякнй-такий, ти
знаєш, що панського пса гріх би-
ти?!
А я тільки чухаюся, тай кажу:
— Щоб вам, отче, бог заплатив
за мою кривду!
Але йдем далі до другої хати
Приходимо, а там молодичка мо-
лода, товста, а така мила хоч до
рани прикладай! Тільки усміхаать
ся і бровами рухає, а піп і забув
співати, тілько зуби шкірить до
молодиці.
Я переспівав, а піп каже до ме-
не:
— Іди, Танасе, на двір і там че-
кай, поки я не вийду.
Я вийшов і чекаю, а в хаті зро-
билася така метушня, таке жабяче
кваканя, такі страшиі стогони,
аж мені зробилося чогось лячно
Думаю, певно молодиця вже десь
понови кишки випускає, тай я в
плач, та так плачу, аж заходжуся.
Але надходить газда цего дому
тай питає мене:
— Чого ти, Танасе, так плачеш?
Я почав йому розказувати, але
не встиг я і кілька слів сказати, а
газда вже пігнав до хати. А я аж
відбіг кілька кроків від хати бо
думав, що справді хата валиться
Але дивлюсь, а піп вилетів через
двері, як куля з німецької гармати,
а Йому ніс такий великий зробив-
ся, як за два шайних порося, а вар
ги — як капиці, тай пігнав до до-
му тільки дим тая нитка за ним
Я не знав, що то воно має зна-
чити. Аж коли я вже пізнав всі
тайни попівської дкономіі. тоді я
вже не плакав, а сміявся, дуже смі-
явся!
Т. Ьерезюк.
РОБІТНИКИ И РОБІТНИЦІ!
Чи у кожній місце пост Дме.
рими знаходиться "Молот** иа стен-
дах?
Ям ні, то Вашим обошяаком поста-
ратися о ие’
Читайте "Молота" і розповсюл-
“ о між Вашими ммкомнми’
ІШШІЬАІ--------------------
Ч. 9.
“МОЛОТ" “МОЬОТ”
13.
РОЗМОВА З ПОПОМ.
Сиром. Н. Дж.
ПАТРІОТИЧНА РОБОТА
Ріажвйня. Сасм.
РАКИ
Ембрідж. Па.
У ЦІЙ місисвостн. в палке ьцій (цць дії
нема спеиія.іьпої полівки, де-би піп меш-
кав, але він мусить сидіти на "апстесі' сад
В ОС Т€ ЛОМ
От до тої о іюпл приходить рал УМАН-
СЬКИЙ робітник тай каже:
— Добрий вечер ПЗНЕ цроборщу!
А той каже:
— Добрий вечер! А що там нового?
— Та я прийшов, — може той — на
пораду.
— Аиу?»
— Я ХОТІВ-бИ зиатм хто мою жінку по-
псуй...
— А хиба нона попсута?
— Так. попсута! Бо вона полька, а я
русин. Я роблю в фабриці і даю її ц*зч
гіейду*’. а вона иічо — тільки вбирає її* я
"СИЛКОВІ ДРССИ** купує І ВСІ ПЯіеро дітей
дала записати до польського пана Єзуса.
А як прийде до гавзу, то всьо по польська,
а по укрлінськн ні. Ну. а ви егомосць ду-
маєте, ЩО я иа поляків буду робнп
А тепер я хочу знати хто мою «гінку
попсун?!
А піп каже:
— Ніхто И€ ПОПСУІІ. Я Прецінь 11 ІІ’ІКЬ
бо вона ПрНХОЛНТЬ ЩОИСДІЛІ ДО СІЮПІДН то
я уважаю аби вона не попсулзся. А ти му-
сиш платити колегу у і лд школу, а н то
дам тебе до "дзюри” І з "пейдм” тобі ур-
вуть. а мені заплатять.
Чоловяга страшно тим обурився і на-
сипав полови цілу копицю "щирих*' . іів
гай внйшоп. А потому як юрму ОНОВІЛ ІВ
свою історію, то здавалося ЙОМУ СТЛім.Кі
лскше. Невідомий.
ШШ ш
БАБСЬКИП БУНТ.
Форд Ситі, Па.
Бабський бунт у вівчарик рако-каїа-
льогів зробився мииуиіпоі педалі, проти
пастиря волярів К\ іьчмиькою, коїпий ПЄ-
ллино сюди приїхав з Галичини. Роз.лда-
•50пився єзуїт у вівчарим на старокрясний
лад, про чорне, пекло, небо на хмарах і
другі дурниці. Барани на лавках сиділи ня-
ні і хропіли ЯК НОІІД-ІЬСЬКІ міхи тай не чули
його базікання, а бабам стало мбогдто йо-
го дурниць і не хотіли більше слухати -їй
почали тарабаниш собі між собою про
свої домашні справи. Хвалилися скльки
котра навлр<н-іл кварт "муншаю*’ і г. п.
Оіже з тою вмйшш така мішлиии.і, як у
.ІюіовискиХ на ярмарку. Наміть моїми з
байтів позлізали засі райку пали — переста-
ти піятн.
На яругу неділю доляро-пасгнр прлго-
лоснв святу інквізицію і ретістр.міію о«« ць
। баранів, щоби знати кільки має дурнів
І ЧИ З ПОВНИМИ кишенями зелених, Шиби
їх спасти віл загибелі Що станеться ііізлі-
те донесу в иайблнщім чнсіі "Молота”
.Компр
а
Соодіе
Задумали патріоти в Ріджайні рол.ірлв
ку, чи як там вами називали. — базар, По.
вади людям гарненько голом мори він І
кажуть; В нас є багато ріж иих річей, а між
тим два тони вугля, один "корт” ари», та
багато бамсів яблок і помаранчі».
Та як прийшов день того базару, то
поза піп лозина помаранч, пів фунта чані
і Три фунти яблок — більше нічого не бу-
ло. Вутле і Л|И)« чцрг має’ Люде почали
питати, де тс все, ще патріоти гак зд> ва-
люта пі. а пі кажуть, шо ще всі тіисів не
іюзпродаліь
Один з потротїв. ЩО був прибитий МІШ-
КОМ продавав тікети 1 спродав па ксіши
лоїярів. а пан Б. казав йому віддати гроші,
але той не віддав.
Прецінь, каже, я вам всі гроші від-
лав! Чого хочсіе?
— На ию-ж ти віддав? -- лигав пан Б,
— А нл іду!...
А то. знаєте, той патріот мас свою ре-
ставрацію і гроші там таки засіряілм.
Тепер шо до вашого "папство” в Рі-
лжіійнІ в-'ііалі. Не “пансіьо” дуже під-
леньке. Такі манякн рахують себе дуже
мудрими, а показується, що їхня "муд-
рість" малпяча.
Одного разу У Р. Д. шісліш іазвв до
тих "панів”, що ставлять себе дуже мгяри-
ми. аби вони взяли участь в дебаті ні іиь-
літкчну тему, яку вони собі самі вибсруїь.
І тут показалося що то в иих за муд-
рість*. Вони під дебати по козячому від-
казалися. Чому и иих такий козячий страх
запанував — мабуть нікому не треба по-
яснюй..ти: пусті лоби і то ікс! Ну а » пу-
стою головою до де ба їм нема лцо!
От тика “сила” в наших патріотів, ▼а-
к. ' н якою кони чваняться, а робіт-
шнйн наливають темними.
Ну, та як би там не було — діла гтмі
пон.і.кютк вартість наших панів патріотів.
І скоро вони самі побачуть себе під Д'*р-
імм і* хатою-
Г. Гудзі А.
“В0ВІТНЇС1А”
ЗО 83. Магк’а П. Ке« Уогк, N. Т.
Кожи, українська робітниці повинна виконати 'іс-
тину обоявакік, що пммосвкіть від неї Інтереси робіт-
ничої класи Вона повинна старитись ігрослігуватк но-
внж передплатниць І передплатників для
“РОБІТНИЦІ"
Огідіпаі Ггот
1)МІУЕК5ГГЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАИА-СНАМРАІбМ
Наші і реко-каюлпкн мали “велике тор
ж єство” з наго.лн наверчення иа зад । пр-
2инокання н темне ЯК 1114 ПЛЛІІМЛРСТВО Дуже
ИКЗЬКО-УІМЬШОІО Я куба Лмсяка.
Старий паламар Кирило віддав йому
сені ’ джлб” єалзтвнин д.іншіами скличу май
ми :них ЮСЧОИ і бранім їм 1В.К ІІОІ.ІХ,
коїрі потребують пастухи, бо самі ие гімні
пастися. Моїлн-би потопитися у Оіай .ж>Й
ріці, котра пливе черві ЕмбрЦж.
На цілій кули іемсі.юй робітники по-
с гупають вперед, тільки в нас, в Емоиуж
рідні Лнсикн, Грмнсвичі, Мллингшські. Дра-
ть чі і др. рачкують нагад. Малинові і-кий
іижінір студіює "бали” у "пульрумі" в Фи-
зера друї ий бере і; Пікбу пі у лгкції афри-
канських таніни Третий (Лисин) ніс у пів-
ча рни и.і байтах, та гпнкае ма сііілоних
(хібітіїмків. Та це йому не поможе хоч би
і роздерся, то світ назад не оберне як свою
дурну макітру. Комар.
ПОГАНИМ СПОМИН
ІІюкрк Н. Дж.
Недавно він ходив. Часу ие мав, бо
бонди щюддіноо. Зл теє все від папства
"комймен” діставав. Сіндомий-жс робі-.нк
Йі'Го лише внемівав, — за це тай тип та-
кої о псе з радником назвав.
Недавно це ще було, а він уже нипав,
що ти такий дурний був. — що розуму
не мам. Тепер аж діиадапся, що вій в боло-
ті був, І ПІСЛЯ ТОЮ ВСЬОГО аж ТЯЖКм ні-
діткнув. Почіх..пгя у лоба й глибоко залу-
павсь Мину її той час ііоїшінй і спомин
ваш чеків, ЯК Мін ' ‘ І її їй)
банди п рола іь; н
Правд о.ікб.
окч.іоного чис.іа ‘МолотаЧ
Адреса:
МОЬОТ СО,
414 Е. &-ІБ Бігове Мсмг Уогк, N. У.
ОідіСіїеб Ьу
14.
-МОлОТ” “МОЬОТ*
Ч. 4.
РИТМУЮЧІ КОРЕСПОНДЕНТИ.
З ЦЕРКОВНОЇ ЗАГОРОДИ
Клмаат Ситі. Как
Ой клопіт тут. клопіт, та ніхто не класі
Отець церкву поставка, та люде* нечие.
Ходить і клопочеться шо би ТО робити:
"Украіиськи* Хор” приїздить, треба псі ос-
тит Треба із иііклґо людей спроваджати,
бо а каизаських нема кому співаків ви'вти.
Каизкьким лише сказали, щоб курей зно-
сили, щоби обід рихтували. щоб усі.о пяа-
титк. Шікаговиям-же сказали, щоби промо-
ва*** — шоб промову ГОЛОСИЛИ, СМІШКІВ
витали Ті не дались дуже довго до того
просити: під Марціиком вони стали ьвое
говорити. І зголились канзачаии. шо вони
старались, а хитріші ШікаговцІ промову
держала.
А тут отець часто каже: "Любовн бра-
куй"-. Вій бо певно собі мислить, шо тут
хтось жартує!
Та тут ніхто не жартує, тільки прагди
хоче, а вій ходить, писком меле, голови
клопоче. “Що би то робити, шо би то чи-
тали, аби усіх пародіям докупи злучиг.і?”
Раз тут зайшло було таке, що й шьола
казати, але треба — нема ради — годі м
мовчати Повінчав вій одну пару (справа
була крута), от отець бере * пускає Сіюео
баламута:
"Любіться!” — їм повідав. П тому мо-
лодому наплів дурниць: "Тільки, каж' не
кажіть нікому".
А то* має язик слизький, і як спішна
стала близько, — позтаялпавса як дзвін І
розповів людям всім.
Отець ще иічо ие робить, тільки лю-
дей ворохобить; иа мгтінги здирайте і
"председу" вибирає. Лагодить І мирить і
кадить і проповідь каже, плете-заплі.:.» І
на людей поглядає та піст накладає.
Каже отець: — “І браття і сестри І Не-
ма вас тут тільки три І то треба заказьтн
п. н.
ЯК ПОПИ ТУМАНЯТЬ НАРІД!
Хто хоче знати, яких ппучок попи вживають, абп об-
дурювати нарід, хто хоче знати, що таке релігія, і звідки
вона взялася. І хто хоче знати як боротись проти релігій-
ного обдурювання проти кропила і кадила, той мусить цю
книжку прочитати!
Книжка має 128 сторін друку І кошту* всього
50 цт.
Шліть замовлення на адресу:
МОЬОТ
414 Вам »ІЬ 81.,
ОідіШесІ Ьу
аби ви собі язики дали повтинати. Не ба.
тато лиш иа пік. щоби лучше було жити
для попік. Р. Б.
СПОМИН З ВЕЛИКОГО ПОСТУ
Вінніпег, Мани
Ніколи я ие писав жадних новинок, аж
тепер ось задумав написати в "Молоток'*.
В нас католики усі вже такі нівроку,
шо взад лізуть, як ті раки, — вперед ані
кроку’ А всі вони, як один, слушні І шту-
дерні— Є її миого оттутечки на Лапи а
бучериі. Мають повну "свободу": в "ді-
иер" карти грають, а у дома вечером Бі-
блію читають.
Обробиться як віслюк, аж чоло упріє,
і Біблія не поможе, як біда ие гріє.
І з жінкою такий раб також дяскусуе.
але-ж тоді вій тріаогу в своїм серцю чує!...
— Іди жінко — каже вій — дай а цер-
кві иа боже, та може нам аж так бог в
біді допоможе!?
Іде жінка у пятиицю до прпів-обмаи
иів; одна хустка повна ябаои, — друга
поиаранчів. Але з того есе одно жадної
признаки... Так то у нас поступають- Ска-
жіть. чи ие раки?—
Читач “Молота”
л
ЗІ СТАЙНІ — “ДІМ БОЖИЯ”.
Софілд. Кони.
Дорогенькі Читачі! З місцевости Со-
філл. Кони, розкажу Вам одну правду —
ие думайте, то не "фон”.
£
і
N•9 Тогк, N. ¥.
ондіпаїтгпт
ІІМІУЕЙЗГГУ ОР ІШИ0І5АТ
0КВАМА-СНАМРАІ6М
Тут нещасні католики на дикунів схо-
жі: кінську стайню закупили, — зробиш
"дім божий". Це не жарти! Усіх коне* зі
сіайиі нагнали, а сомі туди чимскорше а
стайню впакувались.
Мають свого лерн-шяіру — хитрого до
того, — зюбить-же він дерти шкіру з аж
вшо й мерлого!
Вийшли коні всі зі стайні (не про-.е
ступали), тільки темним католикам хвоста-
ми махали. І тепер вже католики роблять
шо тнш знають: головами до підлога такте
вибивають. Колись коні оббивала рсліж-
копитами. а католики це смирно ляжуть
язиками.
От як-бн так тії коні говорити зналя.
воии-б певно католиків дурнями назва
.ти! Та пора вже католикам над цим поду-
мат Треца-ж людям бути людьми, — тре
ба розум мати!
Тео-ампйс
ЛИСТИ ДО “МОЛОТА”.
І.
Славнозвісний "Молоте”!
Твоє окдзове число сетом* одершв.
чим І безмірно зрадів.
Спішуся негайно оповістіте, що бачся ю
собі отею сатиричну часописе пренуме.іу
вати, на що початково залучаю 1100 па
передплату.
Такі милі несподіванки є мені вельми
відрадні, — то-ж І прийми від бувшого
старшини Гал. Армії, Черв. Четаря — буя-
тоц-цика, протокол поіиїхобиика екс-патріо
ТІв кодла сем’ї Петрушевича, "мордерпв
польських іпхстаплеріа у крадених р;к»
ннчках-шляхиіиуф, шляхетське* пороли
кримінальника річн. вгціипі усе австр яе
вішки імперії, повстанчогп ворохобника гу-
цульшини при славногомоиячш рекорді ))о-
зейлоііа з трнанльчиком Петлюри 15 У
1920. - арештанта бандитизму крулевське*
польське* од Калюжи до Калюжи, — те-
пер "лейбра” з лоеіатсниуґу стерва дає
наживи клпіталішу, робітника чориях не
завидних рук — шнрий і горячий щ-чаіт
та всього найкращого'!!
Рівночасно замовляю слідуючі книжка,
які досі не були МОЄЮ щоденною пожк
вою. (Слідує спис книжок. — Редакція).
По можиості молю-благаю навіть * о
старі числа, з якою року це не були би.
мені заслати, иа шо будь ласка наложите
ціну.
Решту "належитосьці” вишло, як одер-
жу воску пейду. — ие днвнния то я бьа-
инй вогач, русин я прадідів, який ие иа-
вивить замотеличеиу рутенію І всяку по-
гань та сволоч укр. паразитів — голубих
лазурових і жовтих репячів нашого гзітрг-
отнзме націоналістичною. Прости за мою
опяиїлість поваїи й рнтм-церемоиіі. —
"пшипісуф добр. виховання" бо з молот*
в руці годі задержати штнвігість тактика
признак вищих маиер сфер капіталізму
Остаюся Тобі щирим I вірним прияте-
лем. Вітаю иінро ПУВ
П.
Дороги* "Молоте"!
Недавно я читав в "Молоті” як то
якийсь парохієнин крав в свого сусід* “Мо-
лота”, аби І собі читати, а тепер хочу I
я донести про подібну пригоду. Знаєте
прийшов иі* "Молот" I я зараз до нього
:а* розломив иа столі і читаю. Аж вхо
лить мі* пекар, шо ніби хліб розвозять
по хатах Я лишив “Молот" а взявся м
Ч. 9.
МОЛОТ’ “МОЬОТ"
15.
хліб. І ПОКИ > слрятап млів і .ипдагнв пе-
«реви. ге Молота не стало. Я ло шафи,
яіл стіл, — нема! А пекар поїхав сові даль-
ик. А аіи, ніби пекар, також нашої шри.
дшш дяка доля заперла его до фашістії».
ідо то при самогонні співають ‘Ще не
мерла*', по тверезому "Єще не тгінела".
Але я ніяк пекаря не підозрілая. ІЬявмм
шапку та* коатнну, та* пішов аж до стен-
ду купити собі инчпй "Молот". По дорозі
надибаю йото пекаря. А він. бот .їй а діжі
скис, сидить собі иа візку, вішки віл шка
ви зачіпав а боку, ноги висадив на якийсь
ДРІТ, роїло ж не “Молота" І регочеся аж
кінь огаядаесь. Ну, і шо яку було робити і
Я в ДЛЯ дурного, думаю най чолппяг.і
повеселиться, може ше чоловіком стане
та* погалоекявся і ним і пішов до стенді
Робітник Ю. Ю. я.
ІВ.
Форд Ситі. Он і Клна.ш-
Найлороший "Молоте"!
Я знаю прекрасно, що твоє ковадл-і
зроблено і твердої сталі. І маю також, що
та умієш іадаваїн склілії умри. Але маю
також, що тобі потрібно час від часу свіжої
сталі вби кувалося А шобн -це осягнути
то, розуміється, потрібно $$ на закупно
такої стаді. А розуміється, мусять до-
старчуватн твої любителі.
Отже я, як один і іяоїх любителів,
засилаю тобі Е-1Х) на відновлення твоєї
енергії
Рівночасно взиваю всіх твоїх любите-
лів, щоби підкидали нової сталі та тим
відновляли твою енергію ІЦ-гГ.н зобі не
дали відпочивати. бо ше маєш богаге тяж-
кої роботи перед собою І тому ие можеш
переставати бали вен наших ворогів аж
дожа не потовчеш її всіх І вся до чиста.
В закінченню мого листа желаю тобі,
іийдорощи* "Молоте", якнайлучіїюто успі-
ху а твої* тяжкій праці Остаю твоїм лю-
бителем на завсігди.
А. Бойко.
' IV
Ланкеетер, н. И 23. Й НИХ
Шановні Товариші "Молота":—
Засилаю Вам $2 00 на передплату "Мо-
лота" на цілий рік і желаю аби в кожні*
хаті українського робітника це* журнал
іияколнися. Щоби то* "Молоґ' побивав
усік паразитів, усік буржуїв, усік донощи-
ків І т. я. а шоби накував до ннііі року
мпість і любов пролетарську
Зі щирим привітом
М Грач.
V
Філадельфія, 29 мирта 1923.
А ороси* "Молоте’"
1 знов кортить мене написати Тобі кіль-
ка слів, а особливо ось що:
Д. Хомяк, бадач Біблії, твердить, що
небо я, а пекла нема, і то* сам Хомяк
кае 400 долярів на сироти в Філадельфії,
а 500 доларів иа "Негайну Поміч", ести
хто йому доведе, що е пекло
Чи-ж не ДНВН')?
Прошу помістити в "Молоті", що я
дам Л. Хомякови 500 долярів. а 1000 код.
иа сиротя, если мені Л Хомяк докаже, шо
є небо, так як він говорить своїм вірним,
цг> далеко за сої тем. за місяцем. » зво-
дами є небо...
Л. Хомяк учнів. ШО чоловік по смерти
родиться я коня або волл і тут відпокутує,
а тоді божою силою іде ло небл І там
засяде в царстві вічнім і буде жити вічно
І а неба буде дивитися як то асі итлігетн
крутиться довкола неба.-
Отже лаю 1500 доларів, ній Л. Хпмяк
докаже, чи ие правда!
Здоров був і боїато п|чтплаїникіп —
І Вссшнванм-і
ОІдіСігесі Ьу
Переписка Редакції.
І Д, Д. Г. Ваші гуморески добра, 1 кн-
нить більше. Верші заслабі.
Правдолюб "('помни" іде. Аиросіих
не підходять.
Іван Капуста. Не налається.
І. Стрівепь Полайте назву своєї мкце-
вости звідки має бути хореспопдекців п. и
Розумний Петро".
Н. Дідузі. 'Професор в Борисові" гл на-
дається. Не треба чіпати особистостей. Пи-
шіть щось на загальні теми: про ворзжі
протиробстничі організації і т. п.
Товариші ДолисуватедІ! Всі Ваші допи-
си чекають черги. Будьте спокійнії Желл-
емл веселого настрою на Першого Ма:г!
КУПУЙТЕ ШЕРП
УКРАЇНСЬКОГО РОБІТНИЧОГО ДОМУ
в ню ЯОРКУ
ТОВАРИСТВО “УКРАЇНСЬКИЙ РОБІТНИЧИМ ДІМ" ЗАІНКОР-
ПОРОВАНЕ НА $10*000. ОДИН ШЕР (УДІЛ) ВИНОСИТЬ $10
Кождий член платить крім иалежитости за шер >1.М плисо-
вого., шо в призначене иа покриття видатків, хлучєиаа в Інкорпо-
рацією І адміністрацією.
Купити шер се ие значить дати добровільну датку, але значить
стати властителем інституції. Кожан* шеровеил, коли забажає,
може свій і£ер продати.
Належзлість за шерп враз з впнеовим належить поезиати мо-
иіорлерои або чеком на слідуючу адресу:
ТНЕ ІІККАЖІАД БАБОК НОМЕ.
є/в КОВ1ТМГК РЦВЬ. СО.
ЗО 8Т. МАКК8 РБ„ ¥0КК, N. ¥.
Витніть, цей купо*, виповніть І зашліть до "Укр. Роб. Дому”'.
ПІДПИСНА КАРТА
вступу а члени
УКРАЇНСЬКОГО РОБІТНИЧОГО ДОМУ
в Ню Яорку
>0 81. Магі в Рікся (с/о ВоЬіСпук) Кеи Уогк, N. У.
Приступаю в члени Українського Робітничого Дому в м. Ню Норку
з уділами по $10 один уділ. В готівці складаю $
решту $ на сплату. Винсового складаю $
Імя і пазвнеко ........................................
Адреса ........................................ ........
Увага: — Належитість за уділи (шери) належить посилати мо-
ніордером. або чеком на попасшу адресу Напишіть точно спою
адресу.
ДЕ БОГА НЕМА?
ПІП: Де е бог?
УЧЕНИК: На небі, на землі й на
воді...
ПІП: А е таке місце де иема
бога?
УЧЕНИК: Є.
ПІП: Де?
УЧЕНИК: В Римі бога нема, там
заступник його — пап* римський
//е іпЛувайте адреси "Молота"!
'І'реба адресувати осьтак:
МОЬОТ со.
414 В. 9-іЬ ЗСгевС N4» Уогк, N. V.
иМІУЕЯЗГГУ ОЕ ІШИ0І5 АТ
иНВАМА-СНАМРАІбИ
16.
МОЛОТ” “МОЬОТ"
Ч. 9.
ШМ РАОМССО! - СМІЙСЯ БЛАЗНЕ!!
Оідіїігесі Ьу Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІЛ\ІІ7ЕК5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСІМ
У власних тенетах.
Імперіялістичний капіталізм розпустив був свої тенети по усьому світі, та діло вийшло так, що
от він самий запутався в ті тенети і ніяк не видобудеться із иих.
ОгідіпаІ Ігогп
ОМІУЕЯЗІТУ ОЕ ІШІЧ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
ОідІИгесі Ьу
Соодіе
2.
"МОЛОТ”
Свтирапно-гуморнстичний двотижиевик, виодпь 1-го і 13-го
кождого місаця.
ПЕРЕДПЛАТА:
На (Як ........................................ 3200
На ніж року ...................................... ЇЛО
Поодиноке ввело 10
Редакцій приймає рукописи, писані виключно чорнилом і на одній
сторінці аркуша, при чім рукописи ие звертається.
"МОЬОТ’
ТЬє Пкгаіпівп пежярврег іог ажіаге кп<1 Ьотог риЬіівЬмі
веті-тваи>1у Ьу "МОЬОТ" СО.
414 Еааі »-& 8И„ — Ке» Тогк, N. Т.
зиваскірпом изт>
Овв Уваг ....................................... 33.00
Яіх топііи ______.......... ....................... 1 00
Зіпдів еору .......................................... ДО
Епівгші аа весопО-еілм таОег Зєр. 10. 1021. аі йм рові оГЛое ві
Кача ¥огк, N. У. шмівг іЬе Аеі <И МвлЬ І, 187».
РІК V. Ч. 10.
15. МАЯ 1923.
МЕ5У УОКК, N. У.
МАУ 15, 1923. УОІ- V. М 10.
3. У. Н. Р.
Ой була, була
Та держава колись,
А в державі оттііі
Крутії завелись:
Крутили,
Мантили,
Нічого не робили, —
Лиш пили
І їли...
СопілиІ
Антанті служили,
Супроти робочого люду
Все рили, ,
Народові свому
"Мед вежі прислуги"
Робили,
.1 за Україну
Фальшивії сльози
Все лили...
І все лиш —
Крутили,
Мантили,
Нічого не робили, —
Лиш пили
І їли....
СопілиІ... і т. д. і т. д.
В Парижі торговиця була
Зібрались там всі торгувати...
І "наші" пани до Парижа
Вкраїну пішли продавати:
Крутили,
Мантили,
Нічого не робили, —
Лиш пили
І їли....
СопілиІ
Як цуцики вили...
Супроти Республік Радянських
Антанту провили, —
Народові свому
"Медвежг прислуги”
Робили,
А за Україну
Фальшивії сльози
Все лили...,
І дальше —
Крутили,
Мантили,
Нічого не робили, —
Лиш пили
І їли....
СопілиІ... і т. д. і ні. д.
Комедія тим покінчилась,
Що “нашим" панам копняка в спи-
[ну дми, —
Вони ж тпи.н не дуже ести дались
І діло своє продовжили:
Крутили,-
Мантили,
Нічого не робили, —
Лиш пили
І їли....
СопілиІ
1 дальше Антанті служили:
Супроти робочого .йоду
Все рили,
Несвідому .касу
Дурили,
.4 за Україну
Фальшивії сльози
Все лили...
І знову, як перше:
Крутили,
Мантили,
Нічого не робили, —
Лиш пили
І їли....
СопілиІ... і т. д. і т. д.
Почали панки про будуче думати,
"Щоб якось дожити до смерти’,
І всі до Америки стали втікати
ІІ давай за доларами перти!
І знову крутили
Нічого не робили, —
Лиш пили
І Ї.Ш....
Сопіли!
Несвідому масу Ще дальше дури.ш,
Проти робітничих часописів
Рили,
Л за Україну
Фальшивії сльози
Все лили...
І дальше —
Крутили,
Мантили,
Нічого не робили, —
Лиш пили
І МИ..
СопілиІ... і їм. д. і т. д.
Таран.
& & 2а ь & ь ь
ОідіСіхесІ Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Тгот
ІІММЕВЗІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІСІМ
Ч. 10.
-МОЛОТ’ “МОЬОТ”
“Музиканти”.
Жовто-блакитна гнилозуба і три
зуба братія зі шкіри лізе — так
їй хочеться своєї панської, жан-
дармської, патріотичної, шовіністи-
чної держави.
Хоч-би такої, як Польща, з тюр-
мами, шибеницями, нагайками і т.
п., а — хочеться! Хоч-би такої як
Литва як Естонія, — аби тільки бу
ла«.. Ох як їм того хочеться!... 'і
теє “хочеться" так їх мучить, що
вони мало дуба не стають!...
Ось перед нами став дуба Ра-
дянии і в горі махає пальцем у
чоботі. Дарма, що він єврей. “Свл
бода” його гарно обияла і... поці-
лувала. Радянниа вона любить, бо
Радянинові також... хочеться. Ах,
як йому хочеться на Україні бути
якимсь там “паном урядником", чи
міністром, чи чорт його знає чим.
А тут біда — на Україні хлопня та
чорноробочі! Радянинові дали в
шию і він мусить тинятись поза
кордон, мимо того, що йому... хо-
четься.
От той то Радянин проти ро-
бітниче-селянсьхої влади виступає,
а роздумує як би то панської до-
битися?...
А знаєте, — той Радянин, то со-
бі досить кумедний чоловік, — шко
да, що циганом не вродився! Він.
вам придумав новий спосіб “ви-
зволення".
Вам відомо як то до недавня на-
ші жовто-блакитники орієнтували-
ся на оружиу силу Заходу, — цеб-
то орієнтувалися на Польщу і вза-
галі на Антанту. Доказом послу-
жать безконечні і безглузді “но-
ти” Петрушевича і уряд Петлюри
у... Варшаві. Вам відомо, що всі і
вся з під жовто-блакитного стягу
крнчали, що тільки оружжям мож-
на побудувати свою патріотичну,
шовіністичну державу і перестріля-
ти передових робітників і селян на
Україні.
Та тепер Радянин не те! Він каже
тепер: на чорта здалося оружжя,
— геть із ним! Він каже, шо Міц-
кевнч, Шопен і Падеревскі більше
зробили як... Косцюшко. Він каже,
що тільки музикою і співом доб\-
дуть свою державу.
і агітує він майже підхожими
словами:
— Гей, панове дипльомати, ін-
струменти в руки! Хапайте скрип-
ки, труби, бандури та фортепяни
(!!!) до рук і гайда на ворога!...
І що-ж ви скажете, коли одного
гарного дня побачите цілу “армію”
музикантів у поході проти Рад.
Республік?! Думатимуть, що весіл-
ля яке суне з "пропоєм”, а не ар-
мія.
Або ось представте собі засі-
дання головного уряду: Сидить го-
ловний отаман С. Петлюра і — тру-
бить. А біля нього Вкиничешо на
бас побумкує. А там старий Гру-
шевський на фуярі пальцями пере-
бирає. А Скоропадський сидить і
бандуру строїть. А Петрушевич на
цимбалах трунькае. А... а... Вишива
ний? Якнй-би то йому інструмент?...
Ну, хоч-би клярнета якого, або
що І. А Шептицького за фортепян
посадити. Це, розуміється, був-би
“спільний національний уряд"? При
такім уряді і народ не такої танцю-
вав-би, як тепер... А так що? На-
род з'оруженнй, та щей Червоиа Ар
мія на поготовю стоїть... Геть о-
ружжя! До музики беріться!
Музику студіюйте! Он Падерев-
ськнй цілу “республіку" виграв
Свині годує в Каліфорнії. 1 на фор
тепян грає!
До збруї... чи пак: До інструмен-
тів! До музики! Тільки так можна
вибороти свою державу!
АЦе^то.
5**3
“МОЛОТ”.
— Що то є “Молот”?
— “Молот" — то є робітничий
закон, шо за добре нагороджае, а
за зле карає.
А. Харкуляк.
а а
“ЗМЕНШЕННЯ" ТЯГАРУ.
ДгЄ Уоняд
Щоби зменшити аидатки лержаая — аривають платню почтоаим ро-
бітникам. Теж полекша!_. Чи піднесеться коняка і піл того тягару?
ОгідіпаІ (гот
иМІ7ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШИ0І5 АТ
ІІКВАМ-СНАМРАІСІЧ
Дещо про дещо.
В Америці можна назвати генієм
такого чоловіка, що потрафить ви-
кликати еитузіязм в гостий розкор-
ковуючи фляшку з касторкою.
Не меншим генієм бувби той, хто
потрафнвби поправно Відповісти
на питання: За чим шляються по
Америці Чиж і Січинський.
В Росії розстріляно за шпіон-
ство попа-нсгодиика. Цілий буржу-
азний світ завив нелюдськими го-
лосами і почав лаяти соввладу. В
Америці один піп предіравив дру-
гому полови черево, то газети
помістили новиику про те на
левятнайиятій • стороні мініятур-
ним шрифтом. Тут-же в Амери-
ці, в Флориді, нащадки колишніх
рабовласннків-февдалів замучили в
звірячий спосіб молодого хлопця-
арештанта, а хрнстіянський і “гу-
манний” буржуазний світ вдав глу
хого І сліпого і- ані не мекне.
• • •
Тепер зрозуміло чому секретаря
Гюза називає буржуазія “далеко-
зорим”. Він, бачте, бачить що ро-
биться аж в далекій Росії, а от то-
го, що робиться у нього-ж таки
під носом, то він не довнджае.
* • •
Дбайливий опікун американських
"червоних”, Містер Борне забагнув
заробити екстра гроший, і послі-
днимн часами почав робити “овер-
тайм”, нападаючи на робітничі ор-
ганізації.
Бамбіс.
ОідіСігесі Ьу
Соодіе
МОЛОТ" “МОЬОТ”
Ч. 10.
---- БАМБІС ---
РОДИННІ БІОГРАФІЇ
НЕНАЖЕРЛИВІШИХ
ВУЙКО КАЛІСТРАТ.
Брат Феськи по мамі, а по тато-
ви ворог. Великий чоловік в селі,
чотири рази мав бути війтом, але
забував купити ґаздам ковбаси і
кубів, тай не вибирали його.
Натурою нагадував чоловіка з
часів плезіозаврів Жививсь най-
більше умундурованою бараболею;
в неділю — сірими варениками.
Носив чоботи як і решта ґаздів з
тою лише ріжницею, що його чо-
боти були сім-милеві, про що буде
мова в иншім розділі.
Служив при війську ще тоді, ко-
ли рекрутів жандарми зганяли ко-
цюбами з вербів. До військової
служби він ходив без штанів і ко-
ли ставав до бранки, мав трохи
неприємносте, його батько пози-
чив був йому свої штани до бран-
ки, а так як Калістрат до нога-
виць був не привик, поки зайшов
до міста, його штани почали чо-
гось тяготіти. Від бранки він ішов
назад до дому обвитий в позиче-
ну верету.
При війську служив дванайцять
літ. Обшивав полотном “гальбінд-
яі", і що вечера телефонував до
печі на приказ пана фрейтра. Шо
другий день був битий на правий
бік, а шо третий, на лівий.
Як я виграв заклад.
Дорогий “Молоте"!
Одного разу я зайшов до свого
знайомого на фарму.'Коли я вхо-
див на обійстя, то почув голос
храпливої собаки. В той час по-
явився мій знакомий та почав ви-
питувати про деякі особисті спра-
ви і політику. Рівно-ж я випитував
свого знайомого про господарку.
Але голос собаки не уставав і я ие
міг видержати того галасу тай ка-
жу до свого знакомого, що він має
добру собаку.
— Чорта варта така собака! Дру-
гої подібної їй у світі нема! Чи є
на що, чи нема, а все гавкає і тим
нераз обдурить мене! — відповідає
мій знакомий.
— На світі є собаки ріжного сор-
те, — кажу.
— Ну, як знайдеш таку дурну як
ця, то я дам тобі пятку! — заявляє
мій знакомий.
Оідіїігеб Ьу Соодіе
Коли вернув домів і оженився,
став поволи дороблятися. Доро-
блявся він при помочи вищс-згада-
них сім-милевих чобіт. В тих чо-
ботях він в жнива за одну ніч, бу-
вало, назносить більше снопів з чу-
жого поля до своєї стодоли, чим
бідак потрафив позиченою кони-
ною. Калістрат все скаржився на
курячу сліпоту; однак між заходом
а сходом сонця його майно зро-
стало скорше чим за дня.
Давав гойно на боже. Бувало в
неділю вишукає найбільший хліб
і несе на парастас. Відтак лягає
хрестом перед царськими ворота-
ми і вирівнує в животі житні варе-
ники, при чім усі люди відступають
ся далеко в зад.
В неділю вечер Калістрат ходив
ще до церкви змовити послідний
отченаш, при чім він дуже з нати-
ском повторяв про “хліб наш на-
сущний” його молитви завсігди
були вислухувані, бо около півночі
Калістрат вертав до дому з тим хлі
бом, що віддав був за дня полови
на парастас, і ще раз стільки. Хи-
ба, що попові слуги веліли пого-
дувати вже тим хлібом свиннй. То-
ді Калістрат вертав иа те місце де
мовив отченаш і спльовував та ше-
птав молитви на виворіт.
Дітий у нього своїх не було. Бу-
ло чотирнайцятеро, але їх всіх “бог
дав”, а Калістрат був там ні при
чому.
Жінку бив дуже рідко, бо все
так випадало, що жінка його скор
ше набила.
(Дальше буяє).
По короткій надумі я витягнув з
кишені стару паплю “Свободу” і
подав знайомому.
— Добре, що маєте тую шмату,
бо я давно її не бачив, — каже він.
За хвилю мій знакомий каже:
— Еге, як я бачу, то Вн заклад
виграли, бо редактор старої паплі
ще мого кручка перейшов!
М. Андрухів.
В СУДІ:
Суддя: Так ви допустилися кра-
діжи з вломом сам, без нічиєї по-
мочі?
Злодій: Так, без нічієі помочі!
Настали тепер такі погані часи, що
вірного приятеля і доброго друга
тяжко найти..,
Ю. К.
Коїедія з саіовароі.
Настрашилась нам ми
ТаЯ скочила піл колеса-
Подумайте, яка вийшла
1> того хавесаі...
А в Ню йорку ось яка комедія
сталася з нещасним самоваром...
А в дійсносте не з самоваром, тіль
ки з поліцією і... з тим, що був тим
часовим опікуном того самовара.
Читаємо таку ось річ у однім
поважнім англійськім часописові:
“На сімдесятій девятій вулиці в
одинадцятій годині вечером до
собвею увійшов чоловік, несучи
під пахою велику річ з блискучого
металю і з многими малесенькими
краииками, чи пак закрутками.
Прийшов і сів собі на лавці, а
коло себе поставив тую “загадо-
чну” річ. Річ справді не була така
страшна, але поліцаєві, що сидів
поруч того чоловіка, вона вида-
лась чимось то дуже небезпечним,
чи — у всякому разі — підозрі-
лим... От він торкнув чоловіка в
рамя і запитав:
— Що це е?
— Самовар! — відповів згада-
ний чоловяга.
— “Ол-райт’’І — сказав поліцай
— ти є чоловіком, якого я шукаю.
Таким способом чоловік з "зага-
дочною" річею зістав арештований
і запроваджений на поліційну ста-
цію.
А там що було за радосте!... По-
ліційний урядник, — що час від ча-
су поморгував до “здібного” по-
ліцая, — аж дуба став, коли зга-
даний чоловяга через неувагу за-
чепнв рукавом одну закрутку і з
“небеспсчної” річи почав течи те-
мночервоннй плин!...
Не помогли жадні переведації, ні
прохання. Був-би чоловяга на “ко-
зі” проспав кілька ночей, як би
не добросердна жінка. їй удалося
розбудите сплячого вже менедже-
ра одного нюйорського театру, де
гралася російська штука з само-
варом. Менеджер, не зважаючи на
те, що вже було пів до другої в
ночи, зірвався з ліжка ї, як стій,
(розуміється, зібрався) побіг ви-
зволяти самовар з тюрми. Аж вія
пояснив поліції цілу справу. Імен-
но. — шо в його театрі грається
російський водевіл “Сарафан”, де
у другій сцені акту вживається са-
мовара. А що по відіграиню шту-
ки він боявся лишати самовар в
театрі, тому дав його згаданому
чоловязі, аои той перевіз самовар
до дому".
От так воно, бачите, виходить,
коли в поліції козяча натура.
Так-так.
Огідіпаі (гот
иМІУЕЯ5ІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иавАМ-снАМРАісм
Ч. 10.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
Єдиний національний демократичний фронт.
А все ликом на верх!
Гейбн на злість, погана вість
Йде за кордон в світи,
Радянську Владу міцніш й міцніш
Закріплюють робітники.
І заворушивсь “екскомуніст”,
(Що був усе практичний),
Кричить, горлає, дуже просить,-
Бігав, молить і голосить:
Єдиний фронт демократичний.
1 звіряються бурлаки до одної хати?
“Будем брате знову пити, мужика лупити,
Нашим вождом Винннченко, парубок моторний,
Соціаліст і політик кожний раз проворний!
Ще не вмерла Україна, буде вона жити,
Тільки тісно, ще тісніше
Наш фронтик скріпити.
Урра-а! Хай живе Винннченко!
Ур-р-ра-а-а-а-а!...”
Нелеаинський.
В однім місточку міщігаиського
стейту застрілив піп Діллон ару-
того попа О’Нелла. Недавно убій-
ника поставлено було перед суд
і ось читаємо в 'пресі про його
відношення до суду.
Відчитаиня обвинувачення про
убійство — говориться в пресі —
піп приняв зі спокійною усмішкою.
Відтак його посаджено в тюрмі до
дальшого слідства.
В розмові згаданий піп сказав,
шо він забив пароха О’Нелла "з
волі божої". Коли-б — каже —
бог уважав, що О’Нелл не заслу-
гуе на смерть, то був би ие до-
пустив до того аби я його убив.
Запитуваний піп Діллон заявив,
що оскільки власти хочуть зро-
бити з нього варіята, то в остато-
чному разі нехай і так буде. Але
він варіятом не е. Забив попа бо
йому так належалося. Йому (Діл-
лонові) також належиться* пред-
бачувана урядом кара, отже він
її дістане і всьо буде в порядку.
Радше згодився-б повиснути або
згинути на електричнім кріслі, але
коли його пішлють до тюрми в
Лжексон, то й те нічо страшного.
Буде потішати там вязнів — своїх
товаришів недолі”.
Ну, і що-ж йому зробите? Це
чисто так як казав Руданський:
“Святи її, кропи її, а свиня сви-
нею!”
Усіх попів святять і кроплять, —
а що з того?...
Бум.
кй
СТРАТИЛА ГРОШІ.
ЦИГАН І ПІП.
Піл: Ну, які гріхи маєш?
Циган: Та я раз тріпнув до землі
старим кожухом.
Піп: Ну, це ще не гріх.
Циган: Так, але в кожусі був
мій батько.
Ю. К.
І! &
НА РЕЛІГІЇ.
ПІП: Скажи мені, хлопче, чо- .
му Бог ие має тіла, тільиВГЦух?
ХЛОПЕЦЬ ірзфйамїііЯ&ЧіЗгООЗІЄ
тер носа рукавом тай каже): — Як
мої мама були хорі, то отець ду-
ховні приїхали з Божим тілом тай
мама тіло з’їли і тільки дух остав-
ся.
Ф. Козак.
ЧИЯ ДИТИНА?
іііко повернувся з війни і питає
жінки: Ну, Суро, що то є? Чія то
дитина в тебе на руках?
Сура: Та моя! Могла бути й твой,
-те тебе не було дома. Ог|діпа| Ггогп
и№&5ГГУ ОЕ ІШМ0І5АТ
ОЯВАМА-СНАМРАІбМ
Пішла жінка до міста. Ну, як
звичайно взяла зі собою на про-
даж кілька яєць, трішки сира, ма-
сла то шо.
Вечером повернула до дому тай
клене на чім світ стоїть. Розумі-
ється, оправдується перед мужом:
“От купнлам за 2 центи перцїо, бо-
же прийми; купнлам за 2 центи сір-
ників, боже прийми; купнлам за
4 центи газді файку, боже прий-
ми; купнлам за 4 центи тютюну,
боже прийми; цента кинула до ка-
плиці і дітько гроші заорав!”
Подав Т-ч.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 10.
БАЙКИ НАВИВОРІТ.
СТРІЧА.
(Розкаяння обдуреного.)
і но-
здо-
— Гаразд Товаришу! Де перебу-
вав до сего часу і що" де чував —
вого в світі? А головне, чи і
ров?
— Дякую, — відповідає
йомий: Пі
мій зна-
іоки що здоров. Чув
бачив багато, та цікавого мало.
— Велл, кажу я, тобі може і
цікаве, але для мене воно буде
каве. Прошу роскажи!
— А тн вільний від
питає він мене.
— Ого! Не тільки від
й від центів також. Та я ,
бо пан Назарук обіцяв мені зверну
ти з великим процентом, коли до-
кінчить національну свободу.
Як, ти певно купив бонди?!
— Шур! За послідню пятку!
— Ну, й дурень-же тн!
— Чого? — питаю. Свобода до-
рога для кождого.
— Так, каже мін товариш,
чи має той Назарук ту свобоїуГТіа ^ пісні, ТУк
продаж? "Ьідіїіхесі Ьу Х.зОФ’рНЄ
та
не
ці-
праці? —
праці, але
не журусь,
але
— Єс, він казав, шо має. Ось
посвідка.
— Еге — каже він — не посвідка
за пятку, але де посвідка від сво-
боди?
— О, розумію!... Він казав, що в
ентанти.
— В антанти?
— Еге І
— Ну. я не думав, шо ти такий
варіят, і шо дасися натягнути На-
зарукові, як той ремінець шевцеві
на копнтоі...
— А то чого?
— А того, шо аліянти признали
Галичину ше раз і ще раз Польщі.
Коли? Де? Що ти говориш?! —
закричав я.
— Гов! Не кричи! Хиба-ж ти не
читав у ті-ж таки задріпаній, за-
пашеній з Вінніпегу? Спершу вона
писала аби купувати бонди “Нац.
Свободи", а тепер пише — і то
не як будь а гонорово, — що вже
ие стало свободи для Галичини.
Як то не стало? Розпродали
всю,як макарони, чи як? — питаю.
Тоді мін товариш дістає з ки-
"'Український Войс” і каже:
— Иой! Бог би тя скарав! Ди-
влюся на ту чорну записку і ні-
чого не бачу лиш иумер пять і два
зера... Пятка моя, пятка! Життя
моє! А щоб тебе, Петрушевичів мі-
ністер, стільки кольок шпігнуло, скі
лько я шуфлею шпігнув вугля на
віз та з воза.
— Чекай, каже він, не варюй бо
тим зробишся два рази варятом.
— Як то два рази?
> — А так, що ти був зварював то
ді, як пятку давав, а тепер варю-
єш, шо пропала. Лучше ие дурій
більше і не дай отому чорному
гайворонню, а тоді будеш мудрий
на все,
— То по твойому виходить, що
всі ті були варятами, що давали
гроші на бонди? — питаю дальше.
— А хиба тут у Вашій місцево-
сте ще хто давав?
— Шур що давали, хоч ие всі,
але давали.
— Так, виходить, що всі ті дур-
ні, бо мудрий не дав нічого, бо це
сором давати таким зрадникам, про
вокаторам, тим, що за хабарі зро-
били з Галичини торговицю та тор
гували і торгують шкірою галиць-
ких робітників і селян. Розумієш
те тепер, чи ні?
— Та вже розумію, — кажу я —
але то вже запізно, — вже пропало!
— Як пропало? Чому пропало?
Пиши — і то зараз! Той жебрак
огидний ще є тут. в Канаді, у Вінні-
пегу. Пиши нехай верне пятку — і
то зараз — бо тобі потрібно на
хліб жінці і дітям! Чуєш? Пиши,
кричи, лай, гулюкай, говори лю-
дям, що тебе обікрали генерали без
війська і держави.
— Еге, кажу я, коли-б то обікра
ли, а то я сам дав — і то перший
— так щоб усі бачили мій бовд.
Я, бач, все звик, як та свиня чу-
хатись об панський частокіл. Во-
ни мене хвалять про людське око,
вони лають свідомих робітників,
кажуть, що то вороги нашої на-
ціональної культури і звичаїв, а я
як та малпа потакую, але тепер то
вже бачу, що я два рази варяг.
— От бачиш, ти прийшов по во-
ду до тієї річки, що давно висохла.
Отже умийся і витрись тією диві-
дсндою, що одержав за
бонд.
ґуд бай.
№
ОгідіпаІ (гот
ІІМІУЕНБІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 10.
•МОЛОТ" “МОЬОТ"
ЖО і МАРЮ. |
X: Здорові були, Марку! Що це
ви з біблією возитеся? 'їй не на-
вертаєте до поганства?
М.: От, де вгадав! Це я хочу со-
бі відповісти иа деякі глибоко ва-
ріяцькі питання.
X.: Себто?...
М.: Ось тут в біблії говориться,
шо хто ударить тебе в морду, то
ти бери тай настав йому другу
сторону.
X: так ви наставили-б?
М.: Воно не в тім діло. Я от ду-
маю, що було-б якби так ви мене
гопнули в пику, а я наставив ще й
другу сторону, а вн і в другу на-
били-б ; — то що тоді ще настав-
ляти?
X.: Хиба резерву.
М.: Де-ж пак — при людях?!
X.: Воно ие таке було-б стра-
шне, якби так попав на совісного
чоловіка, що ляпнув би вас рукою
тай то все. Тоді можна-б наставля-
ти по двайцять разів на обі сто-
рони.
М.: Воно ніби, аби біблії угоди-
ти. чи як?
X.: Най би і так. Але от поду-
майте, що вн попали-б на якого
видридушника шо гримнув би вас
як кінь копитом, що й зуби по-
енскакували-б...
М.: Справді! А наставити йому
еше одну сторону, то- прийшлобся
остатись без зубів.
X.; Ще якби молоко дешевше,
то не дбав би про зуби. А от на
ресторані м’яса не з'їв би. Його і
іак динамітом треба перше роз-
ривати.
М.: Виходить, дурна ця фільо-
Софія в біблії.
* • *
X: Я ось бачу в газетах, шо у
Львові відбулась демонстрація У-
країнців проти рішення ради ам-
басадорів, під проводом антикварії
Ромаичука.
М.: Ег£-ж, і я читав. Відтак “У-
краінська Революційна Рада” роз-
кидала відозви накликуючи нало-
влених укр. рекрутів розбивати з
внутра польську армію.
X: І хто був би подумав, що V
самому Львові знайдеться така ді-
ловита "Революційна Рада”! Во-
на-ж прямо мов бритва, чи як ду-
маєте?
М.: Правду кажете, що так як
бритва. Але така бритва, шо не го-
лить, але дере і калічить.
X,: Хнба-ж воно як?
М.: А так, що такою “революці-
єю" люди свиний годують.
X.: Мусите знати, що се є пан-
ська революція, то й відмінна від
нашої “хлопськоГ’.
М.: Правда — то так звана куль-
мінаційна точка галицького буржу
азного ідіотизму.
X.: Вони, що доброго, готові
таким способом зробити дешо
Шляхто-Сзуїтам...
М.: Певна річ — хухнуть їм в...
X; Прецінь підписують: “Укра-
їнська Революційна Рада”, то мо-
же й справді.
М_; Той підпис то друкарська по
милка Мало бути: “Кубло Прово-
каторів, за Гроші Польської Де-
фензиви".
X.; Чи е в Америці представники
тої “Революційної Ради"?
М.: Авже-ж! По птичому назива-
ються. а по собачому виють.
X.: Коректно!
Панько Люшия.
“КОРИСНА РОБОТА".
Заходяться вже від довшого ча-
су українські патріотичні ледарі-
дармоїди "аля Петрушевич" і “аля
Петлюра" над відбудовою своєї по
дертої держави: латають, зшива-
ють, але з неї стільки буде корн-
ети, як з тих старих панчох!
ПІСНЯ СІЛЬСЬКОГО ПОПА.
У нас церква при горбочку,
У ній хліб що дня;
Вина маю повну бочку
Тай що день пю я.
В церкві дзвін все видзвонює, —
Що день: бім-бом-бом!
Люде мені кланяються,
Бо я є попом.
“Рівність справедливість і добробут:" робітники
сохнуть — загибають, а на складах пожива стоїть, бо
паразит загарбав собі та продавати хоче за гроші,
яких в робітяикаґПемл! _ „1 _
□ідііігесї Ьу СіОО<2ІЄ
Хлоп на селі має хату
Покриту снопом,
А у мене — як палата,
Бо я є попом.
Хлоп на селі в полотнянці
Тай все з полотном,
А у мене ревереиди, —
Бо’ я є попом.
Хлоп на селі їсть капусту.
Жиє буряком,
А у мене — гуси й кури,
Бо я є попом.
Як дівчину сповідаю
Зі "смертним гріхом”,
Кажу їй: Прийди до мене.
Бо я є попом.
І хоч “грішив", то я кажу
До неї тишком:
Усі гріхи відпускаю,
Огідваї ГОтпопом!
ІІММЕКБІТУ ОР ІШМ0І5 АТ Смерека.
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
а.
-МОЛОТ” -МОЬОТ*
Ч. 10.
Це не сііх, а правда.
— Ха-ха-ха-ха...
— Та чого ти смієшся? — пи-
таю спіткавшого мене чоловяги?
— Та як-же не сміятись, поба-
чивши тебе в новім пальті? Я ні
як не можу здержатись, щоб не
сміятись: цілу зиму, коли було так
зимно, то ти ходив у старім пальті,
подертім що дірок порахувати не
можна було, а тепер коли зближа-
ється до літа, то ти нове купив...
Сміх тай годі!
— Та що тобі приснилось? Я ні-
якого пальта не купував! Тай за
що би я купив? Я позичив у това-
риша!
— Нащо ти мав позичати? Таж
знаєш, що чуже не гріє.
— Я не тому позичив, щоби в
ньому грітись, а щоби скорше ро-
боту дістати!
— А-а.. це як?
— А от як! Тай почав йому опо-
відати як я роботи шукав, ти, ка-
жу, знаєш, що ми жнемо в такім
?/спільстві де личко товар продає,
ут не хочуть знати того, що ти
не маєш. Вкради, а скажи, що знай
шов, а раз цього тн не можеш зро
бити, то ти бідний, обдертий, тай
живеш у злиднях. От вчсра — за-
ходжу я до одного ресторану тай
питаю управителя, чи йому треба
чоловіка до роботи. А він загикнув
ся, що треба, а після зміряв мене
очима з ніг до голови побачив, що
моє убрання, мов собаки порвали,
та питає мене:
— Чи тн, каже, "Джек", п’єш?
Мене його запит розізлив, раз
що я в свому життю ні разу не
був п'яний, і виступаю проти пія-
тйки, а друге, що він назвав мене
“Джеком , не питаючи мене як я
називаюсь. Але опісля я успокоїв-
ся тай питаю його:
— А ти п’єш?
О, братіку як не зарепетує він,
як не наробить крику! Як ти, каже,
смієш мене, “менеджера”, питати
таке? Нам все можна, до цього вам,
раби, нема до нас діла! Тай дав
мені “кіка” і я опинився знов на
вулиці. Іду я тай думаю: Ну, що
би то зробити, щоб роботу діста-
ти, бо в жолудку революція, за
помешкання треба заплатити, — о-
дним словом кріза у всім. Аж нара-
зі прийшов мені в голову хороший
плян: позичити у товариша паль-
то, шапку, пошаянувати старі свої
черевики і завтра знов піти на ри-
нок, де би можна продати свою
мізерну силу.
Так і зробив. Встав раненько при
брався тай пішов шукати роботи.
Аж дивлюсь у вікні одного ресто-
рану стоїть написано: “Робітника
треба”. Я довго не думаючи, зай-
шов до середини тай питаю упра-
вителя за роботу. А він усміхнувся
тай сказав, що “орайт”, — значить,
по нашому купив, я йому уподо-
бався. Через годину я вже мив
камяну підлогу, розмахував “ма-
лою”, неначе косар що косить сіно.
Тепер вже знаєш, чому я так
прибрався? Це братіку боротьба за
існовання, але недалекий вже той
час, що кожний всього буде мати
подостатком до життя, не так як
іепер: в одних все, а в других ні-
чо! І я не трачу надії, я сміюсь ну-
жді в очн та іду все вперед і впе-
ред до визволу.
— Значить по вислуханню тебе,
то не було чого сміятись, це точ-
нісенька правда, що тут в цій краї-
ні, ие дивляться иа чоловіка, а в
сам перед на його убрання. Нехай
буде дурний, як коробка, а як хо-
роше убраний та ще золотий го-
динних начепить, тоді кажуть, що
цей чоловік мудрий, щасливий. А
як ти убраний по бідному, то не-
хай ти й дещо знаєш, але кажуть:
“Та що він знає, він обдертий і то
все! Так, так, це не сміх, а дійсна
правда в сьому тому, шо тн мені
сказав!
С. А-н.
Спомини з капіталістичної
ліяльности.
В чотирнадцятому році
Загорівся цілий світ:
Кров людей лилась потоком.
Гинув і юнак і дід.
А в пятнадцятому році
Майже скрізь земля тряслась
Від страшних гармат і гуку
І ще гірше кров лилась.
А в шіснадцятому році
Міліоии трупів... Газ
Невидний людському оку,
Потруїв рабів нараз.
А в сімнадцятому році
Повстають пролетарі, —
Всі відважні, всі завзяті, —
Тх бояться і царі!
В вісімнадцятому році
Атаманн появились
Та дістали так ло боці,
Аж у Польщі опинились.
В девятнадцятому році
Наступали з усіх боків
Білі сили й коменданти
Під покривалом антанти
А в двадцятому вже році
Призналися, що є глупі:
Мали в мозках замороку
І час стовкли як у ступі.
В двадцять першому вже році
Кождий руки протягав,
Щоб дістати більш оброку
За людську кров, що проляв.
В двадцять другому вже році
В буржуїв палає злість;
Навіть сваряться по троху, —
Кождий хоче більшу кість.
А от бачимо тепера,
Настав двадцять третий рік —
1 та самая опера...
Бодай-же їм колька в бік!
Іван Сікач.
Майстер: — Човен^ще^н^тж^ч^^^^маю ще
Рибак: — Не тр©й$ігів1*»віяе, не треба! Зад уже
АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 10.
•МОЛОТ" “МОЬОТ"
Вімііпеґ, Канада. — Тут скоїла-
ся ось така подія: Др. Сушко, від-
бувши свої кількалітні маневри по
релігійно-політичних коритах, спро
міг переконати свою докторську
мозгівницю, що найбогатший ку-
сок насущного за дармо можна
йому з'їсти не деннде, а тільки між
дурними. І на тій-же підставі —
переконання своєї власної макітрин
ки — він знова вернувся до “К.
У." за редактора. І тут-же, щоби
показати та доказати епископовн
Будці, що вій ще у шкільній лавці
був презвнтеряннном, написав у
“К. У.”: “Боже Україну спаси"!
Перечитавши такі смішні слове-
са др. Сушки, еп. Будка, хотів зай-
ти до нього та вилаяти його за
богохульство. Однак боячися, щоб
др. Сушко не здезертирував знова
на маневри по коритах, замість ла-
яти — укляк перед іконою св. Трій
ці ї зі зложеними руками підвів
свої очи до стелі та потихсньки
сказав: Відпусти і прости йому бо-
же, всякое согрішеніе його, бо е-
то раб бідний ие знає шо глаголе.
• • •
Львів, Малопанська. — Тут за-
вішено польський часопис, вида-
ваний в укр. мові — “Рідний Край”.
Рівнож доносять, шо і редактор
згаданого часопису, М. Яцкїв, та-
кож пішов слідами “Р. К.”
(Послідна новинка ще не потвер-
джена).
Парана, Бразилія. - Звідсіля до-
носять, що апостольський поет
Карманський, коли довідався, що
в ред. “Свободи” е за редактора
викндок природи, то е пів чолові-
ка, а пів осла, рішив піти слідами
св. Іоана і почав їсти сарану і пи-
ти дикий мід.
Париж, Франція. — Тут, дня 1.
квітня пан Пуанкаре, ідучи на сіда-
ло з'ужив послідний аркуш папе-
ру, на якому був написаний про-
тест від ред. “У. Г." в справі Сх.
Галичини.
Зарваииця, Малопольска. — Тут
знова сталася ось така кумедія:
Укр. діди довідавшися, що прези-
дент Петрушевич, щоби животіти
вислав до Канади на жебрн док-
тора Назарука, відбули своє спе-
ціальне засідання, на' котрім одно-
голосно ухвалили вислати протест
на руки президента ось такого змі-
сту:
“Високоповажаний През
без держави! Д^вілавмиїсл
Даремна праця кретинів
вислали до Канади на жебрн док-
тора Н., наша дідівська організа-
ція рішила написати протест до
Вас. І тут в імени наших жебраць-
ких прав і в імени наших жебраць-
ких торбів. мн хочемо сказати, шо
Ви не мали найменшого права ви-
силати доктора на жебрн. не ра-
дившіїся нашої організації.
На тім-же місці ми взиваємо
президенте, шоб Ви негайно відклн
кали свого доктора з жебрів, а на
його місце післалн правдивого ді-
да-жебрака з нашої організації. Да-
ємо Вам речинець до 14 днів і ко-
ли наші жадання будуть без успі-
хів, — наша дідівська організація
тоді замість звати Вас президен-
том,, назве свинопасом.
Вас
Комдід з ЄГ Н.І-ІКЄЮ АТ
УКВАМА-СНАМРАІбМ
довжник.
Час вже, шоб ви мені відда-
ли тих 50 долярів. Я ие маю часу
так далеко до вас ходити.
Не журіться. На другий рік я
перенесуся блише до вас иа нове
помешкання, тоді хоч ие буде так
далеко.
ю. к.
ПОШУКУВАННЯ.
І (ошукується кілька тисяч
укр. робітників і фармерів, що
мають моцні ремені і здорові
мігдзлки, та оез апендисайти,
— щоб читали одинокого на
ЗгИЙнШ "Молота”.
10.
‘МОЛОТ" “МОІЛУГ
Ч. 10.
Коли буде конець?
(Вели код ний тробиль.)
Як я тімував, так і сталось. Я
бігме можу бути пророком в тих
інтересах. Тут вже і дурень може
бути пророком. Я вже на тім прак-
тичний. Однак я не надіявся, щоб
воно таке сталось.
Але як має біда найти христіни-
на, то бігме і в хаті знайде, або
на гладкій дорозі. І то все через
оті кальвінські ингліки. А ті по-
ліцмани найгірше. Вже-би на во-
ловій шкірі не списав отих моїх
троблів. І то жадне свито не від-
прави? хрнстіннн, щоб не мав яко-
го гамбарасу. Вжем сн вачував як
вогню, і все такі попався. І дідько
знає, хто вже тут винен?
Але я вам розповім тут коротко
все. А ви щоби мали науку з того.
Було так:
— Приготовила стара все, що
бог приказав на велнкдень. Розу-
мієте? Все! Три добі кисло. Три
добі ми цілим домом не спали.
Лнш вітер об стіну, або вікно, чи
двері, затарабанить, а нам всім
лиш — то мороз, то горяче поза
шкіру піде!
Якось все пішло добре. Вцідила
стара щось зо два і пів гальона.
Зговорили ми по два “отченаші"
за бога за його ласку, що все вда-
лось без ніякого гамбарасу. В су-
боту вечером злагодила стара все,
що подлуг того інтересу годить-
ся. Напакувала повну валізку вся-
чини. Наляв я щось дві батлині і
встромив у валізку з боку попри
НЕПОКОПАИНЙ ФАКТ.
яйці. — Хай, кажу, посвятиться. І
то дар божий. Так мій тато в краю
робив і казав, що його дід і пра-
дід так робив, то і я так роблю.
Бо ніби що я маю дивитись на
тих, що покидають гет цалком
свою віру? Не хотять навіть і схо-
дитися з християнином, як бог
приказав.
Але я за свій гамбарас.
Встав я в неділю рано ніби
на Великдень сказати — зібрався,
взяв валізку і пішов до церкви, як
бог приказав Всюди все пішло до-
бре. Вертаю я до дому, як бог
приказав. Перейшов я кілька бльо-
ків і байбарзо. Чую, шо щось
смердить. Але я нічо. іду собі да-
лі, як бог приказав. А воно все
смердить, а я не виджу, що то і
капає, не лише смердить. Я глип
иа бік, а то штани з боку мокрі,
аж капає і смердить.
Я аж за голову взявся. А най то
біс побе! Пішла моя праця!
Я отвори в валізку і дивлюся, а
то обі батлі розбились, а того-о
ніби ані краплинки. Яйці також по
розбивались. Ой, ой, ой! Спаску-
див, важеєте все свячене. З валізки
тече, з штанів капає і все смер-
дить. Я почав дещо поправляти, я
тут мов на збитки чорт поліцма-
на надніс. Він зараз занюхав, що
то є і питає:
— Що то є?
А я кажу:
— Джізус крайц, невир майн,
гирав від мене тепер!
Він приказав, щоб я йшов з ним
до полш-корту з тою всячиною.
Йдемо ми, а то капає і смердить.
По дорозі я йому все, як звикле,
розтлумачував. Але коби то він ро
зумів! Говори, як до пня. Засуди-
ли заплатити кару. Не мав я гро-
ший. Викупив мене отой “наш”,
важеєте, що все внкуплює в та-
ких інтересах християнина. Тепер
вже не знаю, коли ще щось тра-
фиться. Але колись таки буде.
Ріжок.
Так ноже бути кожному.
Говорив мені Петро
Про свою біду-пригоду:
Як він з жінкою жне,
• І в погоду й непогоду...
(Погано!)
Колись, каже, літ із п’ять
Я в ній страшно закохався:
Цілував її нераз
Ввесь її я був віддався...
(Дурень був.)
А вона, ані мур-мур!
Нічо не відповідала
І на питання мої
Головою лиш хитала.
("Годилась".)
Лиш оден раз за весь час
Нишком попросила:
“Купи костюм, дорогий.
Бо" старий зносила”...
(Скривилась.)
Ото все, що я почув
Від своєї чорнобривки...
За те, брате мій, тепер
Тряскотить, мов три сопілки!
(Сказилась!)
“Рубай дрова! Купи хліб!
Не забудь гербати!
Як забудеш — памятай —
Не будеш снідати!
(“Побачиш”!)
Завтра підеш в магазин,
Купиш дві спідниці,
А в осени ще й кожух,
П теплі рукавиці...
(А як-же!...)
І так день у день знайде
Щось нове робити;
Тупотить, мов та коза,
Часто хоче й бити.
(Неволя!)
Т. Л-й.
Мужі державні побудували дошки з карт, а еко-
номічні обставп ‘ і^геть ІХНЮ "будову”
розЙйрйгесі Ьу
ОгідіпаІ (гот Щ
иМІ7ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5
ІЖВАМА-СНАМРАІ6И
Ч. 10.
“МОЛОТ” “МОЬОТ”
11.
Загробне життя.
НОВА ЗАРАЗА.
Як звісно, в американських во-
дах часом бере корч. Отже коли
ми ішли в ріку купатись, то ви-
пили по пару порцій оковитки,
(це було за "добрих часів”) і пі-
шли перепливати ріку. 1 вже не
далеко було до берега та тут, як
на біду, злапав мене корч, бо ду-
же була студенна вода. Не вспів
я крикнути до товаришів, що то-
плюся, а вже пішов на дно, як со-
кира.
1 коли моя утроба наповнилась
водою, то душа моя вийшла геть.
Тоді я довго не думавши, стрілою
полетів на "небо”. Лечу, та лечу, аж
на решті десь за хмарами у возду-
сі носяться сиві клубки, як би з
люльки хто диму густого випустив.
Тих клубків більше було, як на не-
бі звізд. (То були душі праве-
дних). І коли я став приближа-
тнсь до їх таборе, то одна душа
подалась до мене на зустріч. Це
мабуть був св. Петро, бо дуже став
випитувати про все, — цебто стя-
гати протокол. На всі запити я від
повідав:
— Працював у майні і жив з вла-
сної праці. Не обманював нікого
і не збиткувався иад ніким, а ча-
сто збиткувались другі наді мною.
Аж тут нараз Петро закричав, як
би хто його вколов:
— О-о-о! для тебе тут місця не-
ма! Твоя душа смердить бунтар-
ством! 1 показав меиі рукою на
північ тай каже:
— Іди там до пекла!
Ну і шо робити? Мушу летіти
до пекла!
Лечу на північ і увндів другий
табор’душ, але то вже були чорні,
як зі смоли дим. 1 душа одного сал
дата, котрого вбили в Франції на
війні, стояла на сторожі. 1 він ме-
ні не забороняв іти до їх табора
та з цікавости хотів поговорити зі
мною, мимо того, що його мало
І захворів наш Артим
На якусь хворобу: .
В постелю ліг, ослаб, збілів —
Лиш спускай до гробу.
І доктор вже при нім стоїть
Та слідить хід пульса;
То до грудий, то до спини
Прикладає “тульса".
І не в силі відгадати,
Що це за симптоми
Спричинили цю хворобу,
І болі і стони.
А Артим в постелі вється,
Кричить, нарікає,
Та щось ніби то руками
В повітрю хапає.
І бабуся “Свобода”,
Брехлива ворожка,
Із радости то сміється,
То заплаче трошка.
А “Америка" побожна,
“Свободи" невістка,
Вже й готова сповідать —
Стоїть коло ліжка.
“І що-ж, доктор" — питаються —
"Дасьте яку раду?"
“Зачекайте ще хвилину,
Хай огляну з заду.
От і знаю, це нічого,
Хай лежить до раня, —
Він захворів на заразу,
Звану “Обеднання ...
І, Шпак.
інтересувало наше життя, бо вони
й самі знають доволі, як нам жи-
веться на грішній землі. 1 тому я
просив його, щоб він оповів про
небесне життя. І він почав гово-
рити:
— Тут, каже, лучшого життя не
було і не буде, яке ти видиш в
цей час. Оттак блукаємо, як кома-
хи в повітру і більше нічого. А
по хвнли каже мені:
— Ти поспішнвся, як би ти по-
літав трохи, то побачив-би. що
тут не варто бути. І при цих сло-
вах летить одна душа із землі, що
була в патрулях і говорить до сто-
рожа, шо такого-то товариша ті-
ло люде витягнули
дишуть на плаї г'
лялась і є надія, що ше вернуть
йому життя.
А сторож почувши ці слова за-
кричав на мене:
— Скоро літай на землю і пакуй
ся в своє тіло опять! І я довго не
думавши дав драла назад. По до-
розі видів X. Шпичку як сидів иа
Марсі і писав кореспонденцію до
"Молота”, але я не мав часу бала-
кати з ним, бо боявся, щоби кров
не остигла в моїм тілі. Прилетів-
ши на землю я скоро гепнув у своє
тіло, відкрив очи і заворушився.
Аж чую мої товариші кажуть:
___г___ .. — О! вже буде жити!
пули на берегмінут я почав
хтО ЗіідасЕбХачмгОсвої пригоди з "
світа", та мені перебили:
— Дурний, це тобі
ляку приверзлося! От
тане з пере-
що!
С. Шнмко.
ЛИНЯЄ.
зеркала і за-
стояв коло
А потім каже до жовні-
це в мене волосся вила-
Офіцер
чісувався.
ра:
— “Що
зить?
Жовнір подумав яких мінут п’ять
тай каже:
ОПдіУйтЯ- пане °ФіцеР’ *°ж-
розпо- ОгТд і "аие
АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІСМ
12.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 1<
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
ЯК ІВАН ХОДИВ НА ВІДПУСТ.
Раз задумав був Іван
З гріхів сповідатись
Тай далеко в чужий край
На відпуст удатись.
А дорога то далека
Миль буде сотками;
Щоби богу приємніше
Хотів йти ногами.
Взяв він хліба на дорогу,
Богу помолився,
Попрощався із дітьми,
В дорогу пустився.
Увійшов він шмат дороги,
На ноги підбився,
Далі сили опускають
Тай з ніг повалився.
і вклякнув він серед ночі
Руки склав на груди:
— Прости, боже, йти не можу,
Я їхати буду!
Трохи їхав, трохи йшов.
На місце дістався,
На улиці стоїть пан, —
Іван запитався:
— Чи не'знаєте ви де
Грішних сповідають;
Очищають від гріхів
З миром відпускають?
— Де, ля, Моусіє, — лан сказав.
Іван подивився:
— А не Мойшн, бісів сниу,
А щоб ти сказився!
Аж дивиться гурт людей
Туди наближавсь.
Приступив Іван до них
Тай так їх питає:
От зайшов він в друге місце,
Де грішних купають.
Взяли його розібрали
Тай в воду саджають.
А вода та дуже зимна,
Як-же тут мовчати?
От Іван і зі страху
Так почав кричати:
— Пустіть, пане, присягаю
На свято Андруха, —
Як ще трохи тут посиджу.
Віддам богу духа!...
Але тії й не думають.
Один щось читає,
Другий схиливсь над Іваном,
“Моусіє” промовляє.
Як зачує Іван теє!
Шо ти хоч робити?
То ти хочеш мене Мошком
В тій воді хрестити?!
і вискочив із води,
Скоренько зібрався,
Купив білет і скоріш
До дому пігнався.
В дома люде з цікавости
Почали питати:
— Як там попи? Із гріхів
Вміють сповідати?
Іван тільки застогнав
І пчихнув здорово.
А потому до людей
Оттак забрав слово:
— Шкода, каже, христіянам
Туди заходити, —
Там як зловлять — зараз хочуть
Мошком охрестити!
Теодор Березюк.
ХИБА ДІТИ ДОКАЗ?
Раз в дискусії Іван
Назвав дураком Степана,
А Стефан в страшнім гніву
Що сил крикнув до Івана:
“Ах ти гицлю кривоногий,
Кости тобі поламаю!...
Знаєш тн, шо я жонатий
И діточок, як ти, вже маю?!"
А Іван лиш моргнув усом
Тай промовив: Ну й далебі!
Хиба діти, то є доказ,
Що е розум добрий в тебе?
Билижинськи*.
ПІСНЯ СТАРИКА.
Я зівсім ще молодий.
Так мені здається:
Мисли мої молоді
П серце в груди б'ється,
Та краса вже відцвіла.
І листи опали,
І дівочі карі очі
На віки пропали.
Хоч і сяду я на лавці
В літі під вербою,
Та дівча мені не скаже:
“Піду в світ з тобою”...
Полиняли чорні брови,
Лице геть упало,
І волосся чорне, густе -
Сиве й рідке стало.
Кохайтеся-ж молодії,
Поки щастя преться,
Бо як прийде люта старість,
То вам всьо минеться.
С Шимко.
— Чи не знаєте ви де
Тут святі являлись;
Де в цілющій тій воді
Грішники купались?
— Моусіє, Моусіє! — всі кричать...
— Боже твоя воля!
Чи здуріли? Я не Мошко,
Я Іван з Подоля!...
Аж добився до печери
(Там Ікона була),
Іван клякнув тай питає:
— Тн мене забула?
Я шукаю за тобою
І людей питаю,
А-ті з м
Мошком
!НЄ ще й сміюевєя 1
продану А^ООЗІЄ
ТИМ, ЩО ЗОВУТЬСЯ СВІДОМИМИ.
Зоветеся свідомими. Ох, які ви бідні!
Не подумаєте ви. чн того ви гідні.
Стоїте ви в товариствах на те, щоб гуляти;
Домагаєтеся завше, щоб балі справляти.
Організаційних цілей не хочете знати
І нікому ие даєтесь ви переконати.
Коломийка, вальці, полька це ідея ваша.
В мозгівннцях мішанина: всяке сміття н кваша!
Колодою ви лежите в визвольній роботі.
Не між людьми ваше місце, а просто в болоті!
Через ваші підлі діла другі сором зносять,
А вас цею дорогою тільки одно просять:
Придивіться ви на себе, куди вам дорога.
Та — ідіть собі до ’0Чдйі^<ІЯ)іг1до бога!
□N17ЕК8ІТУ ОР ІШИ0І8 АТ Гак
иКВАМА-СНАМРАЮИ
Ч. 10.
"МОЛОТ* "МОШГ*
18.
ДУМАВ, ЩО ВИСОКО ВИЛІЗ.
Ішов піп до молодиці
Пізно серед ночи,
А вовк виліз із ром,
Тай наставив очи.
Піп зі страху аж умлів,
Забув й молодицю
1 високо, як та малпа,
Виліз на ялицю.
Вовк лиш трохи постояв
РІ десь собі подався,
А піп довго за ялицю
Зі страху тримався,
А коли опамятавсь —
Кляв ту молодицю:
Бач сидів він на землі
Стиснувши ялицю!
С. Шнмко.
мкж
БАНКРОТИ.
Один із читачів “Молота” пише
до редакції:
"Шановна Редакціє “Молота”!
Тому пару тижнів назад я отри-
мав регістрований лист від контр-
революційної банди з Відня і цілий
“бонч” якихось значків котрі тая
братія називає грішми. “Гроші" тії
(гривні, шаги і т. п.) видані ніби то
державою Петлюри, чи Петруше-
внча, чи кат їх там знає кого!...”
Багато ще дечого пише той чи
тач "Молота”, але ми уважаємо за
лучше подати в доповнення те,-що
читач так "розвеселився" патріо-
тичними грішми, що аж написав со
бі на мотив махнівської пісні про
гроші — слідуючу пісоиьку:
“Гоп, куме, не журись, —
В мене гривні розвелись:
Карбованці і шаги...
Гоп, куме, гопай-ги!
Гоп, куме, не журись,
Бери з хати столи й лави!
В мене гроші розвелись
З петлюрівської '(держави”,
Шо пропала десь на сміттю,
Чи на Марсі, чи в повітрю...
А банкроти хочуть жити,
Хочуть ше людей дурити!
Наробили тих значків
І шукають дурачків.
А я собі викрутасом... викрутасом...
І всім панам-свннопасам
Пісню заспіваю:
Гей, панн ви нехороші!
Я одержав ваші "гроші",
Але в них не дбаю:
Тими гривнями й шагами,
Що ви їх прислали —
Я щораия й щовечера...
Чоботи... втираю!"
С. Н. Джурівський.
Чи хороша пісонька панове вла-
стителі грмвяів і шагів? Га? Не лю-
бите? — Що-ж робити? Инакшої
не сподійтеся від робітників і се-
лян. Вона щира, щира і отверта.
“Гелпер" від "Молота".
Нові Книжки
Й
з
а
б
і
і
ї
і
г
ЧЕРВОНА ЗОРЯ (утопія) написав А. Богданов, видан-
ня "Космос” ». Книхекв обіймає 160 сторін друку
з бегатьома ілюстраціями. В цім оповіданню опи-
сується подорож на планету Марс, марсіян, їх тех-
ніку та громадський устрій і т. и. Ціна 304-
ПОРАДНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (підручник) виго-
товив проф. 0. Сипявськпй, видання "Космос”-».
Книжка обіймає 160 сторін друку. Підручник над-
звичайно вартісний для кождої особи, що пише чп
читає по украіиськи. Наркомосвіта У. С. Р. Р. за-
мовила цієї книжки 25.000 примірників. Ціна
книжки 304.
МАТЕРІАЛІЗМ — ФІЛЬОСОФШ ПРОЛЕТАРІАТУ,
наиаписав Б. Горєв, видання "Космос”-». Книжка
обіймає 112 сторін друку. В книжці коротко і при-
ступно обяспюється головну підвалину, на котрій
спирається класова боротьба, а це — матеріяліам.
Ціна книжки 254.
ПОЧАТКОВИЙ КУРС ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ (за-
питання та відповіли), написав А. Богданов, ви-
дання "Знаття то сила”. Книжка має 126 сторін
друку великого формату. Ця книжка дуже вартіс-
на тим, що дає змогу обзиакомитись з політичною
економією в дуже приступний спосіб: всі найваж
ніші питання по ековсмії вияснюються в корот-
ких зрозумілих відловіддях. Книжка надається як
важний підручник для студії в гуртках марксіс-
тів, а також дасть змету лекше студіювати другий,
більший твір цего-ж автора по цему самому пи-
танню. Ціна книжки 504.
РОЗВИТОК СОЦ. ВІД НАУКИ ДО АКЦІЇ, написав К.
Радек. видання Н. й. Б. К. Р. П. Брошура обій-
має 32 стороні. Сам наголовок книжки говорить
про її зміст. Брошура нова на ринку хоч видана
не тепер. Ціна брошури 154.
ПОРТРЕТ С. МЕЛЬНИЧУКА 1 II. ШЕРЕМЕТИ. Ри
сував т. І. Зелез. Величина портрета 15 через
21 цалів. Ціна 50|.
Разом всі 5 книжок і портрет коштують 2.00. Хто
замовляє всі разом одержить всьо за 11.75.
Виписуйте моней ордер на згадану суму ще цеге
тижня і шліть на адресу:
МОЬОТ со.
414 Еам 9їЬ 5с. Ке» Уогк, N. V.
ОгідіпаІ-Ттот
ІЖМЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІ6М
ОідіЬгесі Ьу
Соодіе
14.
‘МО.ІОГ -МОЬОТ"
ч. 10.
З ГУДСОНСЬКИХ ОБРАЗКІВ.
Гудсом, Н. П-
Нема то як у нас в 1 улсоиі. Як-би №
самогони, а далі за тни морлобитіл, а опіс-
ля тагаиина по судах. — то веьо здзвалобся
їдке гарне, таке тихе... Ніхто-би І не знав,
що десь тут шиють вірні христкяии-иато-
.нки українського і угро-руского похо-
дження. А так все діються у нас ріжні ьу-
мелії.
От потягнув собі один дядько "свіжо
іпареноі” тай більше, хоч плач, не візьме-.
Не приймає той годі!... А не приймаючий
не може бути в із парафії. — от вивезли
і положили- я яму. Не довго скучав... знай-
шлась вірив христі»исько-като.іииьи душа
і собі тудиж-. Чи не весело кону? Звичай-
но одні плакали. а Другі співали І руш
затирали...
Ой. люде, людеї Як-би ви були звірю-
ками. вн би того ие творили не робили!
V
Буває таке, шо заїде до нас яка тов-
стопика тварюка. От тоді наші дядьки за-
ходяться плазувати' А той як на те, прибе-
ресь в чприу спідницю, "гальштук" залом
наперед (звичайно як нелюде) як вам на-
чне. як вам начне. — то чортом, то смолою,
то пеклом, то ик дечим лякати, то дядьки
і куми тільки похлнпуютьі— А щоби спа-
стись — кладуть я жертву "зелеиі”. Спи-
тай — кому? Звісно чортові, бо вій ім я
очах крутиться.
Перед Великоднем приїхав до иас оден
отеїть-кумеліянт. Приїхав в пятницю. І ко-
му яке діло? — Люди наробившись засну-
ти І тихо спали, як не мерах бувало в на-
ших Мовчаннях. Аж десь по півночі зата-
рабанив хтось в двері сусіда. Зірвався су-
сід.
— Горить — думає І просто до вікна І
Подививсь. 1 шо ви лумали-б? Мерщій а
долину і замість відмикати двері, — ше
підпер лручком І розважає:
- - Казали, що йому не стає одної, але
кизно. шо тепер зовсім погіршилось... Бо
деж! Великдень в неділю, а нині пятниия.
лпута голина по півиочн... Гм., гм... Але в
тій хвилі ще сильиійше затарабиило в двері.
Не видержав сусід. Скочив до гори,
ихопмв путню з водою, підбіг до вікна І
думає: "Шо буде, то буде. — як ще раз
попробує, тоді водою иа голову, бо кажуть
таким зимиа вода помагає. Але иа щастя
илдпленталось двох помічників голосно ги-
каючи (від свяченої) І перекинувшись сло-
вами, пішли далі будити людей на пасхо-
святі*.
Чував опісля, шо і у вічі декотрі плю-
вали, 1 думаєте помогло? Де там!
Паюй І давай (долари)! — Ось їх бу-
дучий клич.
Але у иас часом події лискавкою ба-
тога тягнуться. На цей раз відбулось мор-
лобитіе між тутешиим дя-дяком І веселої
намити з Водервліт Ков-Тяйським...
Жалую. що ие був прмсутиим на тій
церемонії, а тоби хоч був означив заслуги
так героїчних подвигів, тих двох “воїнів
божих", тай вніс-би до св. Юрка просьбу,
о надання побідиикови медалі.
Жалую, в троє жалую!
Як бачите з вище згаданого, то у иас
завдяки таким людцям зроблено великий
поступ — взад!
Гордіться тим братія!
Колись Вас за те миті літи вроилеиуть!
Старий Хрін.
КОРЕСПОНДЕНЦІЯ ФА11ЛСТ1В.
Іражяона. Ман
Перше всего просимо редактора “Мо-
лота", щоби потрудився і перевів Цю ві-
дозву з латииських букв иа українські. Ми
ніби якісь шарі українці, та шей визначні-
ші, стремимо до повалення селяиеьио-робіт-
иичої влади иа Україні, стремимо до роз-
биття української робітничої оргаиііаїтії а
Трансконі, словом сплати, що ми е укра-
їнські фашісти і виступаємо проти всякої
просвіти і поступу, однак по україиськи
писати не можемо. Пишемо не латинськими
буквами, а українським виразом і просимо
це перевести, щоби наші супортиики мої ви
нас зрозуміти.
Справа тай: Пару тижнів тому взад
ми ааложили новий клюб під ім. Тараса
Бульби. Наші більшовики зарозумілі і з
ними ми до жадного заключеиия не годні
прийти. Наші більшовики бють иас иа до-
ждім кроці своїми аргументами, а коли ми
пхаємо свої рила, то вони годні і я стріт-
кару заїхати так. що і коиАзктор може
вискочити. Вони сильнії
Тому ми до них не хочемо належати.
А належати треба десь конечно. Бо чи ви-
бори чи що. то треба перед панами пока-
затись, що ми маємо за собою дурних
Іваиків. І ми без жадних перешкод зій-
шлись — кас чотирох до одного руму і
там відбули масовий иітінг в справі иов-
басів I вибрали директорію.
Робота пішла досить гарно. До цьої
пори ми числимо поверх вісім і три кводрн
членів.
Отже повідомляємо на кагал, шо наше
збіговиско відбувається в айс-баксі, цебто
там де стоять шинки і сальцесони,
В иас є портрети визиачіших людей,
як приміром: Муссшііиого, Деиікіна.' Пет-
люри і покійного - - земле йому пнрої ом —
Колчви.
Також маємо всякі книжки. ріжиого
сорте: наукові, політичні, економічні, як
приміром “Тисяча й одна иіч", "Геиопефа".
“Чародійна лампа”. "Фармазони", “Бідний
жидок ратиця”, "Як піп вродив теля".
“Лунь Залнвайко”, "Як баба горбулиха
зіюбніз шірайк", — це наукові. Політичні
тг.кі: "Як Петлюра згубив шіани". "Доля
Пезрушепича на Віденських бсклайімх і
прочі
Економічні такі: "Як начнияти ковба-
си". "До чого уживається брали цукор 1
молесис і у. и.
Проситься наш каїал заламятати.
Наші в боротьбі і Ковбасами.
Директори Клюбу їм. Сальцесону.
Трвжиогаа. три за кводрє. а оден де-
сять.
23-го стодИя
ЯК ПРИГОТОВЛЯЛИСЯ ДО ВЕЛИКОДНЯ.
Горгем, Н. Дяк.
Братія пародії лисого Посафата приго-
товлялася до иечуваиоі події. Лямполизи
розливали смердячий олій, наповняючи всі
лампи і Ямайці', свНксиаси заздалегідь при-
готовлялися, запікаючи свої пазурі, щоб
потім не прийшлося йойкати і акати, шо
пече; лженітори знов вимітали всі кутки
святої шали, тарахкали і тим розганяли пи-
шучих тарганів; старе сестриптво поралось,
рачкуючи коло замурзаних ікоиїв, обтира-
ючи їх рами, та шепотом промовляючи:
"Прости мене' грішиуі" А найбільше робо-
ти забрав старіш Йосафат. Цей. кажуть,
лід жиє тобі, мов иа злість!
Словом всі порались І приготовлялися,
як до весіхтя.
Навіть дяки — і тії приготовлялися до
виступу иа кишачих хорах.
Сопраин, ижуть, були запиті печенням
бабів та крашеииям яєць, а баси також
днями й ночами сиділи аж покапраяіли, м-
I.задаючи до звржлвленої пайпи, чи ще не
капають "адамові сльози".
Паламарі знов аж пріли так гатили а
старий цпбигнії дзвін і тим споиіщали всю
братію про привід найстаршого каїоаіаь-
кого бугайця, котрий мав прибути спасати
блукаюче стало, що відмовляється від бо-
жої покути та навіть перестає бреиькатп
святими долерами.
Покищо — про самий Великдень ще
нічого ие кажу тільки згадаю, що той ка-
толицький бугаєиь мав покропити молоди-
ці параски І румяиі баби. Бряцтву мвв по-
кропити полуплені яйця з ковбасою, а иай-
віриішим — навіть самогонку.
Про наслідки того всього постараюся
написати пізніше, а тнмчаеом тільки ска-
жу: Воістину гудбай!
Н. С.
ЩАСЛИВИЙ КЛОПІТ
Берлін, Па.
Дорогий "Молоте" дочу тобі оповісти,
який то тут "клопіт" у наших пародію,.
Скликала парохіяне мітіиг, аби свойому
Попови "иотес” лати, щоб той забирався
ьід них. бо вони його не хочуть. Мають
вони двох писарів: один кінчив "школи"
при джумейиі. а лруїкй помотав йому кін-
чити.
Ну. і почали тії писарі “иотес" попели
писати. Написали і — не янаю, чи подала
пополи, чи ні. а знаю тільки, що піп луже
загризся тим, що проти нього "иотн" пи-
шуть і навіть на вечірню запізнив.
Урадили урядники одного делегата ви-
слати до отця... до отая — Песятишниа,
чи якось так дивно... І каже предсілатель
— До того отця треба післапі делега-
та, бо тепер піст і нема иас кому сповідати
(це було перед Великоднем).
Як сизвдн, так і зробили. — внелази
делегата за людські гроші. А той так
урадувався, шо аж забуя обстригтися, і тм
виглядав, ак то малюють святих божкіо м
образах з довгим волоссям.
Коли вернув від отця Песятншииа, то
Огідіпаі Ггот
КМУЕЯЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
□КВАМА-СНАМРАІБМ
□ідігіхесі Ьу
Соодіе
Ч. 10.
“МОЛОТ* •‘МОЬОТ*
м.
більше иічо до розмови ие мав, ТІЛЬКИ ТЄ.
що тепер » Нюарку не дочути попа приси-
лати, бо самі Тд мало мають. (Ще мало то-
го насінна, шо не сіє, ие оре, а збирає
зиски?!).
Тепер парохпие додать і плачуть, що
то через більшовиків ие тодиі одержати
попа.
Ну, що-ж, чи то не «лопіт? Але а ка-
жу, шо не щасливий клопіт. Щоби таких
якнайбі.іьше!
Одіж 3 тутешнії.
X
ЛИСТ ДО РЕД “УКР. ГОЛОСУ.
Один чолоадга прислав до “Молота”
листа адресованого до "Укр. Голосу" 1
просить, аби помістити, тому, що ’Ткр.
Голос*’ не дотів його помістити. Лист зву-
чить ви слідує:
Розтяли, Саск.
Квітень 20 23
"Український Голос”
Вінніпег, Май.
Пане гр. Редактор:—
Вже під довшого часу читаю "У
аос”. Я ніколи не бачу доброго й
його матеріалу дяк робітника, як також
для фармера азаіалі, так ак в инших ча-
сописах.
У Вас, паж Редактор, иа перекір. За-
мість закликати робішиків І фермерів до
едиоетм, до просвіти, — у Вас повно лайки
иа всіх, а найгірше, на тих робітників, ко-
трі г зорганізовані при “Українських Роб.
Домах" тут в Канаді. Хитай а передплат-
ником “У. Г.", то всеж скажу, що така по-
літика, аку Ви провалите в "V. Г.” незалов
го звдре копитами. Я «же роблю на секції
довший час, але ваша газета ще ніколи ж
вказувала шли я у для робітника яким би то
способом дістати лучший кавалок хліба.
Вам в горлі “У. Р. Д" та “Укр. Роб. Ві-
сти”. Я хоч не належу до організації при
стов. "Укр. Роб. Дім”, але наскілько я вже
мав нагоду чути і бачити в “Укр. Роб.
Вістях”, то цей часопис обстоює при інте-
ресах робітничих, як також й фермерських.
Закликає до просвіти, до «лиости. до бо-
ротьби за кращу долю, а Ваш той часо-
пис лише проти большсвнків тай проти
больцквикі». Тай якісь ворожки, якесь аі-
карство св. Михаі.и, якісь яйці св. Миколи,
якась табака св. Варвари, про цигана, про
лева, про жабу— Асі! А то що з Вами, гр.
Редактор? Щось у Вашій мовгівниіш ие
теє! Чн-ж емрід з маркитів поброїв Вам
щось в голові?
Ей Гільку, ГількуІ Ти з Глещави і я
з Глещави. але бігме як колись приїду до
того Внпгіпегу, то як йму тебе за тую бла-
гословенну, то аж глини замісиш!
Прошу помістити тую допись в Вашій
рнпеиді. Бо як не помістите, то вже не
пішлю Вам на тую рипиндю ані цента. А
як помістите, то пішло два і пів, і ще колі-
снятка буду рахувати. Бігме, Гільку, прав-
ду пишу!
Ваш за “патріотизм”
П. X
Ж
Переписка Редакції.
С. Матвіїв. На таку “тему" вже писа-
лося (погляньте ч, 11. 1-го червня 1920 ро-
ку).
Аматор, Ле Пес, Канада. Ваше оголо-
шення — иа штуку п. н "Замотелнчена",
котру мали усгроїти вуйки з брозського
повіту, в суботу, 5-го мая, — ж пішло
тому, що через навал ріжноролних дописі»
зістало недоглянене і пропущене. Тепер
містити запізно. Як там внвязалнсь у своїх
ролах ііпгтрійські "цуге-фірери"? А Індія
ні» багато було прпеугннх? Чи справді
весь дохід з представлення призначений
був иа самогонку? Що за добірна ціль! Що
за ціль!..
М. Оса. Пишіть трохи виразніше, бо
це зівсім незрозуміле.
Іван К. Не надається.
її Яким їв Царя вже жма. отже й шко-
дь сперечатись з царофілами. Нехай собі
й дуба стають, то нічо ие вдіють!
ПРЕСОВИЙ ФОНД “МОЛОТА".
Сандерс, Альта. Я. Томас $1.00
Кадомін, Альта. Я. Миговіч 2 00
Рочестер, Н. й. І. П. Кардан 1,00
Тіммінс, Онт. М. Климковіч 1.00
Вастао, Альта. Б. А. Ленко .50
Бервік, Па. М. Ґрещук 1.00
Еспанола, Оку. Н. Гнатчук 1.00
МсМтреал, КвІОек. Г. Ганчук 1.00
Гартфорд, Конн. М. Штока Ало .25
Саскатун, Саск. Н. Білецький 1.00
ДІ Пес, Май. М. Гоголюк .50
Скректои, Па. В. Хомчак 5.00
Фаір Рівер, Онт. В. Матейчук 1.00
РИТМУЮЧІ КОРЕСПОНДЕНТИ.
Разом 516.25
Не забувайте адреси "Молота"!
Треба адресувати осьтак:
М0МУГ со.
414 Е. 9-Й Вйевс Нкз, Уогк. N. У.
ПРИЇХАВ СТУПА.
Люллов, Масс.
Приїхав Ступа з Ню Норку — а Люд-
лов проживати І почав таки від разу Союз
закладати. Тепер кожний союзовець "Ло-
боду" читає, але що иа світі дівсь — поня-
тті ие иля!
В Галичині побіганки панів проганя-
ють, — свободячі-ж редактори лнш радяи-
ііів лають.
Приїхали люде з краю і оповідали як
всі пани з України в Польщу муфували.
Як здибали Українців, то так їм казали
“Гайдамак!, Українки, —• ви пшекленте ха-
ми!”
А Вкраїиці працювали і так їм співали:
"Бодай же ви всі нероби на віки пропали!
Прийдуть до иас більшовики, самі комуні-
сти. — заставлять вас працювати, як хоче-
те їсти!”
Чули мн «ід людей з краю про Ссмка
Петлюру: як мав силу в Галичині, то дер
з селян шкуру. А "Лобода" ке писала, що
добрий Петлюра. — за те воші так, як І він
песя-вовча шкура.
Схаменіться союзовпі, будьте якісь лю-
де, а Україно —- не шиїська, тільки хлоп-
ська буде! Киньте "Лободу брехливу, бе-
реться за діло: заложіть робітничий відділ.
— ідіть вперед сміло! Толі усі робітники
будуть асе сходитись й — як на світі лек-
вк жити — ротом будуть вчитись.
Сорока.
"ЗАТАЛЯПАНИЯ”.
Когус, Н Я.
В нашім місті Є слабий один чоловічок;
голова а нього порожня, як старий лапічок.
Хто вже йому ие казав, щоб він був леї ли-
на, а вія усе — дурним був, дурним і за-
гине! Кажуть йому добрі люде: “Май ро-
зум, Ланмле! Бачиш з тебе патріоти бара-
на зробили, а ти ходиш і хвалиш свобода-
чу зграю, ще й таким самим злодіям шлеш
гроші до краю!”
А Данню (ну, дурний) ше й на людей
злиться; замість дякувать за раду, — ше
чогось казиться! Не стухле вій людей, ні
добро! ради, — Петрушевича хвалить і кі
його зради. Вій не знає, шо пани — хоч-бн
навіть "рідні” — такі самі, як і польські
шаягуни. — неї (дні. Як би «сіл панів зібра-
ти иа одну тнлвку, то толі вже і Данило
мав-би голову мудрішу, а не дурну... ма-
ківку-.
От такий то той Данило, знайте, добрі
люде!-. А може ще... може й з нього ше
чоловік буде?.. А покищо — побачимо, ек
вій буде собі поступати.
Иишим разом попробую і про других
таких написати.
Хі-хі-хІ!
ОГОЛОШЕННЯ.
Акром, Огайо
Отими повідомляється загал укра-
їнський в Акром. О., що тут кожного
печера відбувається місія, а в неділю
цілий день віл рана до пізно! ночі.
Ціль неї міси є луже поважив, на-
примір: 1) належати ао організації і
ие платити своєї ихзежитости; 2) ро-
бити роздори між свідомими робітни-
ками; 3) розбивати робітничі ряди та
робіни заколот на зборах: 4) віїсту
пати «проти української робітничої
преси, — як "У. Щ, Вісти", Робіт
ниця”, "Молот", — та редакторів і
організаіоріїї Робітничої Партії. Ви-
ступати проти всіх і вся та ба-
гато більше — тоді коли треба бо-
ротись проти страшного ворога ро-
бітників — капіталу.
Мотивом міс іона рів до тих нападів
е — як-бм то жити аби ие робити?
Шукаючи такої нагоди вони тому так
нападають иа робітничі ради.
Адреса місії така:
Два малих, а оми більший.
Пивниця иа Сваті.
Голив місії
Сжинчум.
0ідіЬ?е<1 Ьу
ОгідіпаІ Тгот
иММЕЯЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІ6М
МОЛОТ" "МОЬОТ"
ч. 10
ЛЮДСЬКИЙ ПОСТУП УСЕ
НЕЗРОЗУМІЛИЙ І КРИТИКОВАНИЙ
ТИМИ, ЩО ВДОВОЛЕНІ З ТОГО, ЩО є.
Розмова двох кумів.
Розповідав один кум другому,
як то він служив при австрійськім
війську.
— Знаєте, куме, як я служив при
австріяцкім войску, то навіть пан
фрайтір казали, жи ше такого не
бачили. Я вам кажу, куме, ми пішли
стріляти до шайби, а то до стріля-
не треба мати едно воко, бо на во-
бое ни можнасє дивитн, бо, розу-
мієте, чоловік може зробити фе-
лер, а такого зараз називають о-
ферма. Але мені се добре поводи-
ло, бо в нашій компанії служили
пан капраль Донько Капшук — а-
би їм се кози вели і вівці! При-
ходить до мене капраль і каже:
- Місько!
А я кажу:
— Гер!
А капраль каже:
Я тобі завяжу едно воко і ти
стріляй.
Завезав мені, знаєте, воко яко-
вісь білов штанков і я встрілив. А
там, знаєте, де я стріляв, то був
такий чоловік зроблений з чогось
так як лялька. І я, знаєте, вцілив
того чоловіка в саму ногу! А пан
капраль кажут:
— Аби всі вояки так стріляли, як
ти, то се нігди войни не боїмо!
А пан капітан прийшов і мені ка-
же:
— “Місько! Ти юж знаш вшис-
тко зицирке, жебнсь, знал читець
і пісаць, то бим це зробіл фрай-
трем, а так пуйдзєш до гер майора
і там бсндзеш дві клячі пуцовалГ
Так воно, куме!
Кум Теодор Фін».
ОідіЕігесІ Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
иМІУЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШМОІ5АТ
ийВАМА-СНАМРАІбИ
І. ЧЕРВНЯ 1923. яе* ЇОНК. N. У. П ХЕ 1. 19!».
МОЛОТ
ІЛЮСТРОВАНИЙ ЧАСОПИС
ХМАРИ НАВИСЛИ.
Над Союзом Ссщіжіісіичіімх Радянських Республік змова зту-
щуюіьін ХМ.ІрМ
(З газет)
1 *^Т>1'І’ОМП пових 1*.оеп 1 бідГ~ ОгідіпаІ (гот
Оідіїігесі бо на хаті ,Р0М<к^|7ЕН5ІГ( ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІ6М
2.
"полог’
Сатиричио-гумористмчиий двотижневик, виходите 1-го І 15-го
КОЖДОГО МІСЯЦЯ
ПЕРЕДПЛАТА:
На рік $2.00
На піа року 100
Поодиноке висло ..................................... .10
Редакцій приймає рукописи, писані виключно чорнилом 1 иа одні*
сторінці аркуша, при чім рукописи не аасртаеться.
"МОЬОТ’
ТЬе Скгаіпіап пемарарег Іот ааііге апсі Ьипюг риЬІіаЬосі
вегоі-топЛІу Ьу “МОЬОТ" СО.
414 Еаві 9-Ої Й.Г., — Иет» Уогк, N. V.
ЗиВЗСКІГПОХ ЬІЗТ:
Опе Уеаг 51М
Віх топіЬа ........ . 1.00
Зіпдіо сору ......................... .10
Епіаг«і аа аееоо4-с!ам таиог Зер. 16. 1921, аі іЬа росі е >і
Ке» ¥огк, N. ¥. ил4ег іЬе Аеі в! МагсЬ 8, 1879.
РІК V. Ч. 11. 1. ЧЕРВНЯ 1923.
МЕТО УОКК, N. У.
ЛІЛЕ 1, 1923. УОЬ. V. Лі 11.
Як воно і що.
Союз Радянський веде переговори
Про справи заграничні:
Про сушу і про море...
І так радянці ведуть всі справи зручно,
Що аж дивується вся загранична братія. ..
Це зветься ДИПЛОМАТІЯ!
В Гамбургу десь соціялісти жовті
Так званий конгрес мають.
Звичайно — жовті по жовтому думають:
Обставили себе жандармами навкруги
(Жандарми їхні други!)
І радять спільно супроти комуністів...
Бояться показать свій ніс між люде...
1 якже їх звати?
Та як? — Звичайно: СТРАХОПУДИ!
Бритійський прсмієр дістав у горлі рака...
І шо він натерпівсь сарака!
Кричав, ричав, — а все супроти Рад. Республік...
Думав, шо вискочить боляка...
А боляка — сторчить у горлі наче бублик!
І ради иншої не було:
Покинув Бонар Ло кохане премієрство
(Це прямо свинство!)
І поїхав у Францію лічитись.
А в Лондоні шукають премієра —
Лиш такого аби супроти Рад. Республік
Міг викликати бучу у народі,
(інакшими словами: Аби був добрий ЗЛОДІЙ*)
А Польша береться вже на аліянтські штуки:
Сверблять її “шляхетні” руки
І шалено забагла Доячім/ до себе прилучити.
Ну, звичайно, до цього треба бум
Тамошніх мешканців хоч трохи роздрочити...
І роздрочила!....
А тепер — бльокаду ДанціГа проголосила.
! як же тут назвать таку "демократичність”?
Хаха! Та звісно всім, шо це... шо це—БЕЗЛИЧНІСТЬІ
А всі краї й крайки, шо в буржуазних хмарах. —
Мов цуценята ті в ногах капіталізму:
Словаки, Чехи і Болгари,
Румуни, Італійці,
І Греки і Мадяри,
(С більше того квасу...
Та маю я на думці під тими всіма —
Лиш панську клясу)
Одно лиш знають:
Назад ідуть (по рачому) в середновічча
1 — як огню — бояться комунізму...
І ню сказати їм?
Сказати: Ідіть, ідіть назад,
Усі модерні "задоходи”,
І може так зайдете ви —
Аж до МАЛПЯЧО1 ПОРОДИ!
Тарчн.
•) Вже мають.
Огідіпаі Ггот
иМІУЕНЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАИА-СНАМРАІбІМ
□ідіїігесі Ьу
Ч. 11
“МОЛОТ” “МвІЛТ”
3.
НЕМОЖЛИВО
Щоби хтось упав з підлоги.
• • •
Щоби "Свобода" була часопи-
сів.
• • •
Щоби галицька інтелігенція не
рачкувала.
• • •
Щоби американські “соціалісти-
чні” газети не гавкали на більшо-
виків та не перекручували фактів.
Чи Ви зауважили як капіталістичні закони літають на крилах
— в той час, коли робітничі на кулях шкандибають?
Щоби Петрушевич не творив є-
днного національного фронту зі
своїми синами.
“Рибу лоїили”
Совітські класти сконфіскували три
осині кораблі, ню "ловили рибу” —
при побережу Сибірн.
(З газеті.
І скільки вже ие говорилося про
неінтелігентність більшовиків, а во
ни все своє! Щоб тобі хоч раз по-
каялись та підчннилися інтелігент-
ним замірам інтелігентних сусідів,
а то ні!
Внбіралися бувало в гості до
більшовиків світові інтелігенти з
табору аліянтів — з великим почо-
том з армією внбіралися — а шо
більшовики? Приняли їх? Та де!
Зівсім негостинний народ оттії біль
шовики! Геть прогнали їхню ар-
мію на Чорне Море — мало тії не
потопилися усі!
Ішов до них (також в гості) ад-
м;рал Колчак. І шо? Стрінули з
гтвертими руками? Ні! Доти від
бнватнея від “дорогого гостя" —
аж сама його гостинна дружина
(армія) збунтувалася і... там таки
стався саксаган гостинному адмі-
ралові.
Та хиба це все? Хиба переки-
слиш усе?
Ішов Денікін, ішов Юденіч, ішов
Петлюра, — усіх витали однаково:
гнали як собак. А інтелігентний ба-
рон — Врангель ще не вилічився
з рай.
А ось нова гостинність.
Поїхали Япанці під совітські бе-
реги... рибу ловити. Воєнними ко-
раблями поїхали. Хиба тут щось
дивного? В такий революційний
ч’с, як тепер, можна хиба ниакше?
Можна инакше? Ану-ж риби на-
стільки стали революційні, іцр мо- -А.:
жуть з
Япанців (вони монархісти) Небес-
печно, значить, без оружжя.
Куди не говорити, а треба воєн-
ними кораблями їхати на рибу.
' 3 другої сторони ше подумати:
Що-ж тут злого? Звичайна інтелі-
гентна гостинність і то все! А от
Британії* на Чорному Морю та-
кож "рибу ловлять”. Чому-ж би
їм, Япанцям. з другої сторони не
почати? Чому?
А там десь, на Балтійському Мо-
рю, польські шляхтичі також мо-
жуть погуляти собі за... рибою.
Що? Не мають те таких кора-
блів? Адже інтелігентність евро-.
пейська не з тих простих. Добрі
пани з Франції поможуть.
І так можна навіть кругом ці-
лого Союза Совітських Республік
наставити сіти на... риби.
А дальше — можна нав ть устро-
іти полювання на суш*. В річи на
медведів, а в дійсности: старатися
загостити в Москву та Харків... На
бенкет, значить.
Ну. що-ж тут дивного? Чиста
інтелігентна гостинність.
Але шо з більшовиками вдієш?
Не признають такої приємної за-
бавки, як ловля риб і — конфіску-
ють воєнні кораблі!
Нічого з ними не вдієш.
Швидкий.
9 9
В. ПОЛЬЩІ.
А.: — Чим ріжниться теперішня
Польща від бувшої царської Росії?
— Отвертостю.
— Як то отвертостю?
— Бо в царській Росії підку-
можна було тайно а в тепе-
Б.
Б.:
пити
рішній Польщі можна цілком явно
пілплачувати.
— Ах, це тому!
Щоби Англія не признавала “сво
бодн плавання" на Чорнім та Бі-
лім морі.
• • •
Щоби на “мирових" конферен-
ціях не смерділо нафтою.
Щоби "Жива церква" не зроби-
лась мертвою.
Щоби з релігії можна було зро-
бити корисну річ.
Щоби Мамона це була богом
попів.
Дядько Микола.
МІЖ ГАЛИЦЬКИМИ МІНІСТРАМИ
ВІДНЮ.
Др. №
но було
долярів.
др. №
було лишити хоч на чорнило і па-
1: — Трохи воно паскуд-
протрубіти нараз стільки
2: — ПропалоІ А варто
п;р..то тепер можна-би було роз-
I. Д- ОГ'йжягЛРйЬву національну позичку.
ІІММЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
4.
МОЛФТ" "МФЬФГ'
ч. II.
----- БАМБІС ----
РОДИННІ БІОГРАФІЇ
НЕНДЖЕРЛИВСЬКИХ
СИН ГАТАНАС.
Чуть не повторення Андруня, з
тою' лише ріжиицею, що Гатанас,
як той Ярема з водевілю, родився
И ПОЛУДНЄ, в літі, ше й при вогни.
З маленьку проявляв деякий та-
лан. головно коли доріс вже був
до тих літ. коли крадеться яйця
з курника і міняється в жида за
цукерки або “драми”.
Пізнійше. однак, показалося, шо
г нього тільки всього талану й
було, і Гатанас потроха погубив йо
го між курником а склепом.
Штифан, (його батько), тепер
був вже під деяким зг.індом мудрі-
іііий; головно він бачив вже вели-
ку користь з того що, як синів по-
силати до шкіл, то іі маєток опі-
еля не роздробляється.
І от дивигь, а Гатанас вже також
в школах. Пого вчили вже на “га-
•іиюнка", так як Штифан не дуже
був законним чоловіком і знав, шо
ноно не завадило-б мати в своїй
фамілії когось- такого, шо умівби
брехати в суді.
Гатанас зразу вчіпивсь до нау-
ки як нова бритва бороди. Через
кілька літ в школі він потрафив
вже казати “ладам до нужек” і “ца-
луе рончкі".
Розуміється. Штифті з Феською
були тому дуже раді і дуже ча-
сто приносили Гатанасоин до мі-
ста подвійну порцію кулеші.
Усьо булоб пііішло не зле з Га-
іанасом якби не тс, шо він поза
обовязковимн предметами в шко-
лі. дуже сердешно вчився предме-
тів п’оза-обовязкоиих як прим, ви-
довбування мізилі.ннм пальцем фе-
ників з церковної таїш, або ін-
гш-ктованням чужих книжок.
З поза-обовязкових предметів,
Гатанас дуже пильно учився пли-
вати, головно поринати. Бувало як
п.рнс в волу, то лиш чути стогони
риби придавленої його не мягким
лобом до дна.
Одного разе Гатанас приїхав до-
мів иа вакації і тут в ставі хотів
показати свою проворність. Як пір-
нув головою в став, тай просто в
її, мул
Тіїм і пояснюється факт, шо в Га
танаса по нині-день голова з наму-
лом.
Знов як видно з подвигів усіх,
так званих, вчених, то виходить,
що всі вони студіювали ш.'мптбд-
вязкові предметі) таК'ЗєксГА-ін#О
(Дальше буде.)
РЕДАКТОР “СВОБОДИ” ПОКАЗУЄ
СВОЮ “МУДРІСТЬ”.
Ви см'.єтеся? Не смійтесь — це
правда, що в нього така “мудрість".
А яка?
Ось послухайте!
Наробив шуму, що більшовицькі
комісарі розтратили багато грошей
на агітацію (а що його те обхо-
дить? — _зам. скл.), а на останку
такі ось умові симптоми:
"Рахунки’' і “документи" на ви-
даних $13,500.000 “товариші" без-
перечно мають в банках заграни-
цею. де вони зложили їх для себе
і для своїх родин на “чорну годи-
ну" (редактор думає, шо то Пе-
трушевич і міністри, що хонають
американські доляри на “чорну го-
дину") по упадку комісарського
бизнссу, бо другий раз така дурна
(кіс!) Росія не трафиться, а хто при
ник жити по комісарськи. то хоче
так жити навіть тоді, як комісар-
ський бизнес шляк трафить”.
Чуєте мудрість пана редактора
Пожаданий імігрант.
В Аисрику скори зиоїм прибуде 1.50В
бі.іигиард Ііііии 1.1 Ц;іре<ірї»лу.
<3 газет.)
Робітникам сюди дібратись трудно.
Часом, Лупа, трапляється паскудно:
Як доведуть, іцо хтось там трохи радикальний —
Ого! Назад женуть! Мовляв: "Закон такий загальний!..”
А ось іде білогвардієць (це люде політичні!)...
Таких вітають, як богів, паші "демократичні".
Ось як воно тепер у нас!
А хтось казав, що тут всі рівщг (.цдац^нвопас...
иМІУЕНЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
Таран.
НЯЙДМД-ГНДМРДІПМ
“Свободи”? — Це найвищий сте-
пені. його “думання".
Учіться, парохіяне. “розуму" від
пана редактора І
Так-так.
ЗАГАДКА.
Знаємо Цілий час з газетних ві-
сток і ріжних документів, що Пе-
тлюра в своїй дружбі з Пілсуд
ським не раз і не два відпекувався
ьід Сх. Галичини, чим додавав о-
хоти польським панам до загар-
бання тієї землі у свої лапи.
Знова патріоти “доказували” ці-
лий час, шо це більшовики віддали
Сх. Галичину.
А тепер на останку рада амба-
садорів (тая рада амвасадорів, ко-
трій наші патріоти віддали все
майно і людей Східної Галичини до
розпорчлимости) віддала Сх. Гали-
чину Польщі.
Ну, хто відгадає: хто віддав Сх.
Галичину Польщі?
Ріжок.
Ч. 11.
МОЛОТ" “МФЬФТ"
1.
Чути:
Чути, що Петрушевич хотів уже
закінчити зі своїм “президенством"
(цебто з самообманством). Вже й
шнурок мав на поготівлю, але на
цей раз ще якось жінка винайшла
спосіб, як можна дальше обманю-
вати патріотів і парохіян в Аме-
риці.
• » •
Чути що той-же Петрушевич і
Його '‘міністри” будуть просити
Шпичку, щоб їм позволив перене-
сти свою 3. У. Н. Р. на Марса, бо
там ніхто не зможе контролюва-
ти їх. що вони роблять з народні-
ми грішми. Не знати що Шпичка
скаже на це?
• • •
Чути, що Петрушевич незадовго
проголосить в газетах, що хто схо-
че брати курс науки: як обманюва-
ти, — хай зголошується до Відня,
ле під фірмою 3. У. Н. Р. уже по-
верх 4-рьох років з успіхом обма-
нюють український працюючий
люд. Там і других учать.
Чути, що капіталісти задумують
викинути з календаря 1-ший май,
шоби починати числити від 2-го,
бо 1-шнй приносить їм завсіди ве-
ликий страх.
• • •
Чути, що вже догори ногами
ставали, але змінити не можуть.
• • •
Чути, що фраицуський генерал,
який е головним польським' вій-
ськовим комендантом, зі страху пе
ред 1-шнм маєм — їдучи до Поль-
щі — об’їздив аж через Чечию.
Чути, що Франція, котра хоче во-
лодіти цілим світом, пошукує му-
щин і женщин, котрі могли-б роз-
множувати француську націю, бо
вона щороку зменшується — ви-
мирає,
• • •
Чути, що “наші’’ патріоти вже
облизуються до таких занять, бо
це-ж найкраще для них заняття
І. Д-
А А
ПРИЧИНА.
А.: — Чому Назарук не приїхав
сюди, до Зл. Держав, за долярами
а тільки до Канади?
Б.: — Тому, що в Канаді великі
ліси.
А.: — Ну, та що-ж це має спіль-
ного?
Б.: — Як-то що? А чи ти знаєш
про приповідку: “Нема дурних —
пішли ліс білити”?
А.: — Знаю.
Б.: — Так от догадайся в чім
річ.
А.: — Цеб-то Назарук пішов бі-
лити ліс?
Б.: — Ага!
А. П. Г.
ПРИ ОБІДІ.
Гість: — Я замовив мозгу. Чому
те лосі не подають?
Кельнер: — Зараз буде! Вам йо-
го якраз потрібно!
І. Д.
Наоколо світа.
Гей, хто в світі не буває.
Той не бачить і не знає
Як робітник днесь жиє:
Чи то в Польщі, чи в Еспаиії,
Чи в Німеччині, чи в Італії, —
Силу свою продав!
1 в Америці те саме
Одно лихо дієсь з нами;
Всі тут силу продаєм, —
Від схід сонця аж до ночі
Заливає нам піт очі,
Зиски трутням віддаєм.
В Филипінах й на Гаваї —
Там теж жиють білі зграї
І з робітника деруть...
Щоби темних заманити,
Потом людським хотять жити, —
Всі в одси гудок гудуть.
Об’їздили цілу “кулю".
Бо в Росії мають дулю, —
Там робітник вже ‘ие те",
Вій не дасться вже зманити,
Щоби з него даром жити, —
Скінчив з ними раз на все!
Але пора недалека —
Коли з близька і з далека
Всі робучі, як оден,
Стануть дружно сильним муром
І покінчать з ріжним дуром,
І настане ясний день.
Бо заставлять ріжних шматів
Разом спільно працювати
І знесуть всякий роздор.
А на місце — де був “білий" —
Там пролетар станс смілий
І піднесе свій прапор.
Омска.
Сумна дійсність.
Знсможта. побиті опинилася людськість на вістрйядбяИпмп
ОідіСігесі Ьу клООЗ 1С иМІ7ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІ6М
“МОЛ«Т” “М*1Л)Г’
Ч. II.
Українські фашісти.
Хто ме уши, хай слухає.
Один з них "героєм” був:
Славою впивався,
Все у гору себе пняв,
А на діл ‘зсувався.
Він робити не хотів
(А треба щось їсти!)
Отже, кинувши “геройство",
Пішов у фашісти!
Другий — змірявши, як слід,
Швейцарськії гори —
Хапнув трохи “мідяків"
І гайда за море!
Тут він властям доносив
“Цікавії вісти",
А нарешті і собі
Також у фашісти!
Третий в армії служив
Симона Петлюри...
(Ой. надер-жс він, надер
З робітників шкури!).
Та Петлюра проваливсь,
А цей — що? Присісти?...
Він гайда за океан
П собі у фашісти!...
Попри них ще кілька є
Таких автоматів,
Про котрих — даруйте вже —
І шкода писати.
Дурні вони, як чопи, —
Годі оповісти. —
Лле-ж думають вони,
Шо й вони фашісти.
"Герой", “швайцар” і той “птах” —
Не хочуть робити.
Так мусять-же дурачків
Чимось задурити...
Ло роботи ані руш,
А — багато їсти!’...
Ось як вони виглядають
Ті “наші” фашісти.
Таран.
Чий протест?
"Ес-ерн яа границею видали протест
Ппиіи ктуплеяня ло Комуністичної Парні
900 ес-еріи у Сов. Росії”.
(З газет.)
— І хто-б то підсумуй йому Цей п|и»т«ч-т?
— Як-то хто? Той, до кого піп утік від бІЛІ.ІІШШІКІП.
— Капітал?
— Так!
ОідіСігеб Ьу
Соодіе
Отже, після слів св. Матея. г. І:
20 і після слів св. Луки, І: 35, то
Христос. народився з Діви Марії
від єн. Духа, а Христова мати (ді-
ва Марія) осталася дівою непоро-
чною наладьте. У непорочність ма
Тсрі Христової. Діви Марії, вірує
ше і до нині велика скількість на-
роди. а між ними і деяка частина
ж-ніого укр. народу, котрі навіть і
склали пісню на адресу Діви Марії,
яка почнітеся: “Пречистая діво-ма
тн з руського краю”.
А тепер хто має уши хай слухає.
Бо ось тобі бабо маєш книш!
Ми довідуємося що у Христа бу
ли брати та сестри. А чи знаєте
звідкіля ми про те довідуємося?
Еге! Є такі, що думають собі, що
ми довідуємося про те від таких
викидкін нк Крит, Свистун та Го-
ловацький. О ні, ні. і піе раз ні!
Про це ми довідуємося від тих са-
мих добродіїв, котрі написали що
Христос народився з Діви Марії
від св. Духа.
Ось вам і чорне на білому:
Св. Матей XII: 46, 47: ІЦе-ж про-
мовляв вій до людий, аж ось мати
і брати його стояли на дворі ба-
жаючи говорити з ним.
Змова той Матей. XIII: 55. 56; Хи-
ба він не син теслі? Хиба не ного
мати зветься Марія, а брати Яков,
Іосій та Симон. та Юда? Хиба не
його сестри між нами?
Лука VIII: 19, 20: Прийшла-ж то-
ді до- него мати та брати його тай
не могли з ним зійтися за наро-
дом.
Марко, III: 31: Приходять тоді
брати і мати його.
Іоаи. VII: 5: Бо і брати його не
вірх-вали в него.
Отже, тепер хто захоче вірити V
ішсания Матея. Луки. Марка і Іва-
на, той мусить вірити тоже. що в
Христа були брати, Про сестри я
вже не згадую, бо про сесіри пи-
ше тільки св. Матеіі і може пін —
як то каже ред. “К. Ф ". п. Гикавнй
часами помиляєті ся.
Пу. але чорт з Гиканим. Для
пас це .маловажне, Нажне для нас
тільки те як народилися брати Хри
стопі? Чи народилися воііи також
віл св. Духа так як Хіжстое чи мо-
же без сіі. Духа? На жалі. єи.інгели-
сти про це не пишуть. І тут ми МУ-
СИМО догадуватись,
Колиж бо Христові брити наро-
дилися без св. Духа, то н такому
разі Діва Марія не може зватися
непорочною. Бо хиба хто може ві-
рити в те. щоби Діва мала п’ять
синів і була — дівою? Коли-ж Хри-
стові брати народилися від св. Ду-
ха так самісінько. як Христос то
ОгідіпаІ (гот
ІІМІ7ЕЯ5ГТ¥ ОЕ ІШІЧОІ5АТ
0ЯВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. II.
"МОЛОТ" "МвЬ«Т”
9.
в такому разі вони мають повне
право звати себе синами божими
також. А що Христос мав аж 4 бра-
тів, то разом з Христом синів бо-
жих було-б аж 5.
А тепер всі чотири св. євангели-
Сін доказують, шо Христос буду-
чи сином божим, був заразом і бо
гом отцем і богом духом. Ну, а
як Христос був сином отцем і ду-
хом, так і його брати знова м’а-
ли-б повне право звати себе отця-
ми, синами і духами. Отже в та-
кому разі ми повинні би мати на
небі 5 синів, 5 отців і 5 духів, або
5 богів, а кождий з них з’окрема
в 3-ох особах.
Та хто має уши хап слухає даль-
ше.
У євангелію св. Мятея. XII: 31,
32: є сказано, шо хто согрішить
проти сина і отця, тому проща-
ється, але хто согрішить Проти св.
Духа тому не проститься ні в се-
ну віку ні в будучому.
1 тут після слів св. Матея озна-
чалобн, що св. Дух є щось вищого
і більшого від отця і сина, коли
проти него гріх не проститься От-
же в такому разі то видно, шо бог
є тільки в одній особі: а не в
трьох. А що отець є богом,, і син
є богом і дух є богом, то значить
що є 3 боги. А коли-б і так само
Христові брати ділилися иа окре-
мих богів, то в такому разі всіх
богів на небі булоби аж 15. От шо!
Різак.
КОЛИСЬ І ТЕПЕР.
Колись я так думав (а кілько є
таких, що н тепер ше думають):
я найрозумніший на весь світ і пі-
хто не розуміє більше в світі, як я!
І що з того було-б коли-би лю- .
де розуміли не менш, тілько, як
я колись?
А от що було-б: хати всі були-б
без віком бо я тоді ше не знав на-
віть: із чого шкло роблять, або як
роблять зеркало і тоді-б не було
в світі книжок, атраменту ані жа-
дних творів. Тепер, я знаю як зро-
блені машини, грамофон, телефон;
як видбирають фотографію, і з чо-
го роблять Гуму, шовк і папір. І я
тепер то всьо знаю, як воно зро-
блено. Але як би мені шо прийшло
зробити з того, ню я перекислив,
то я потрафлю зробити от що:
молотка, ножа, шило і тим стру-
ментом можу пошити пару, чобіт.
А багато те такого є. що я не
можу зробити. А колись то й не
знав як то всьо робиться і думав,
шо я знаю і потрафлю всьо на
С. Шнмко.
Оідіїігесі Ьу Соодіе
Огідіпаі Ігот
иММЕВЗІТЇ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІСМ
Чоловік після закону.
Ось таких робітників хочуть боси, нраинтсли-тію і І ом-
перс. Усякі инші — но гуд.
МОЖЕ.
— Можу мати надію, шо отри-
маю помешкання?
— Так надію можете завше ма-
ти.
І. Д-
ЙОМУ за мало.
Синок дентистн: — Тату, кілько
зубів має чоловік?
' Дентнст: — Цілком замало, мій
синку!
І Д.
•М«Л»Т" -Лівілі"
Ч. II.
Калістрат Онншенко
ЦВІРКУН.
(Присвячується Ф. І. Сидоренку.)
Вартовий чиновник Лиско, з о-
беремком пакетів підійшов до две-
рей кабінету управляючого Мі-
ською конторою державного бан-
ку.
Піт струмочками біг по угрясто-
му обличчю Лиска, вид був трохи
збліднй і тремтіли жижки. Хап-
нувши рукавом по лобі, Лиско ти-
хесенько прнодчинив двері кабі-
нету і зазиркнув в його.
Управляючий, Дмитро Петрович
Катюгнн, дрімав, сидючи за столом,
н розстьобнутому кітелю. Червоно-
похмуре його обличчя задумливо
похитувалось...
Лиско, дякуючи Богові, що хоч
зараз не прийдеться мати діла з
управляючим, хапнувся назад, але
двері щось рипнули, управляючий
підняв очи і загіпнотизував Лиска...
Чиновник нічого ие бачив, крім
злих чорних, як маслина, очей, по-
блискуючих на червоному обличчю.
Жижки Лиска затремтіли, як в про
пасниці.
— Ваше... Ваше превосходитель
ство... пошта.
— Благовихований чоловік ра-
ніше, ніж совать свій ніс в чужу
кімнату, постукає в двері, далі по-
просить дозволу війти, як-шо йо-
му отповідь дадуть, а потім вже
каже, в чім річ... Дивуюсь вашій не-
вихованності... Ви де учились?
Лиско клацнув зубами, а пан
управляючий розглядав його угря-
сте обличчя і думав: — “Яка'хам-
ська пика”. Справді, де вчився Ли-
ско? В школі був пів-зіми — оце
його вся освіта: нижча, середня й
вища... Потім в ріжних канцеля-
ріях, аж до державного банку.
— Домашнє, ваше прр... — по-
червонів, як мак Лиско.
— Бачу... Так ставлю вам на ува-
гу вашу невиховакність... А це що
таке?
Дмитро Петрович вовком озир-
нувся круг себе... В мертві тиші
кабінету виразно-покійно зацвірін-
чав цвіркун.
— Це, ваше превосходительство,
цвіркун — таке, як відомо, ство-
ріння, що дає щастя тій хаті, в ко-
трій живе...
Управляючий насмішкувато-Прн-
зирливо подивився на чиновника і
нарешті кинув:
— Ідіть..
Під дверима кабінету Лиско знай
шов двох кур'єрів, тілоохоронника
управляючого, в кавказькій одежі
— з кінжалом при черкесці; трохи
далі стояло двоє помішникмґ"?г:па-
ОідійгесІ Ьу
вляючого — Вороний і Щербачів-
ськнй.
— Що? Як? — запитали всі Ли-
ска.
— Злий, як чорт... Тікайте...
— А що робить?
— Дрімає, надісь...
На ципках всі одійшли подалі
од кабінету. Один з кур'єрів нава-
жився одним оком зазирнуть в ді-
рочку дверей кабінету, зиркнув і
зблідши відскочив од дверей
— Шевелнться... Нечиста сила!
Червоиопнкий! — прошепотів кур-
єр, і, мов би за ним гнався біс,
кинувся подалі од кабінету.
А Дмитро Петрович, подивив-
шись на пакети, що приніс Лиско,
зітхнув і заплющив очи. Гарно бу-
ло подрімать в годнну-другу літ-
нього жаркого дня. Навкруги —
тихо, тихо, мов ця напівтемна про-
холоднувата кімната була десь в
загородньому замкові, а не в дер-
жавний інстітуції, де працювали со-
тні людей, а тисячі приходили і у-
ходили по ділу з тріскучої мету-
шливої улиці. І в цій тиші нахабно
верещав цвіркун... Та чим далі, тим
дужче... Ось так мов над самісень-
ким ухом...
— Безобразіє... Щоб в моєму
кабінеті та водилась всяка не-
чисть?! Який недогляд, яке педбаль
ство...
Обличчя Дмитра Петровича пе-
рекосилось од гніву, а рука нерво-
во нажала всі кнопки звонків. Пер-
шим на звонок прибіг помішник
Норюний — лисий, підлесливий чо-
ловік.
— Чого зводите, ваше прр.? —
запитав Вороний.
— Я те зволю, що ви, добродію,
не виправдали мого до вас довір-
ря... Я клопотався за вас в Петер-
бурзі, був з нарочитою візітою у
міністра... Я... Я- А ви що? Ми
строїли це помешкання, ви догля-
дали з Щербачівським... А які ре-
зультати? га? Я вас питаю — га?
Генерал бризкав слиною і їв очи-
ма свого помічника. Вороний слу-
хав з телячою покірністю, тілько
на лисині проскакували краплини
поту.
— Я зо всім соглассн, ваше прр...
— Мені не треба вашої згоди, а
це що, га? Чуєте, чи позакладало?!
Н державному банку, в моєму кабі-
неті — цвіркуни!.., А що-ж робить
ся в иншнх місцях? га?!... Шукайте
його мені зараз! А ви. — крикнув
Катюгин на чиновників, сторожів
та кур’єрів, що стовпились у две-
рях кабінету — ідіть сюди... Чуєте,
га? Чуєте?..
В мертвій тиші кабінету чутно
було сапатшня Вороного; в яко-
мусь нечистому носі посвистувало,
чийсь чобіт, не відаючи, де він,
—Гей, осле, та риба, що я тут
їв тиждень тому назад, була дале-
ко краща від цьої!
— Ти самий осел! Я тобі дока-
іув на страх своєму хазяїне- ОНфпЛФсЯЯ та сама риба.
ІІММЕКБІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ОКВАИА-СНАМРАІСИ
ві... Але над усім виразно, покійно,
мов де-небудь у запічку, виспівував
цвіркун... Торохтить-торохтить... На
че отут, а вдруге — наче он-там,
а втрете знов тут... Чиновенство
напружено ловило ці згуки і бояз-
ко кидало винуваті погляди на у-
правляючого.
— Що це? — я вас питаю.
— Цвіркун, ваше пр... — загомо-
ніли присутні.
— Чую, що не соловей. Але це-ж
як на вашу думку — в моєму ка-
бінеті та цвіркуни! Це, значиться,
такий догляд і за всім.. Швидко,
добродію Вороний, за вашою ла-
скавою допомогою я почую в себе
п кабінеті жаб'ячі співи...
— Я- я... я... зо всім згоден...
ваше прр.. ство, — зовсім стерявся
Вороний.
- Що ви базікаєте, чорт-батька-
зна-що! Щоб я цього більше не
чув! Це нахабство з вашого боку
— я вас вижену геть зі служби, і
всіх вас — обернувся управляю-
чий до чиновників, — дармоїдів і
лежебоків... А вас, — кинув ска-
женим оком Дмитро Петрович на
сторожів і кур'єр.в — на Сибір
зажену... Прожену, вижену! Скрізь
іде розруха, скрізь недбальство,
скрізь!...
На цім слові Дмитро Петрович
трохи поперхнувся, застановився,
повів носом сюди-туди і... чхнув.
(Дальше буле.)
В РЕСТАВРАЦІЇ.
Ч. II.
МВЛВГ’ “М»1ЖГ"
11.
ОПЕРАЦІЯ УМОВОХОРОГО.
КОМЕДІЯ З У. Н. Я.
Зараз попи оратори,
Робітничих кишень оператори.
Чудернацьку промову знають:
Дурнів хрестом прибивають
ВАЖНІ ПЕТРУШЕВИЧІВСЬКІ
ЗБОРИ.
Властитель (до Петрушевича, що
при фляшці вина сказав йому, що
сьогодия мають дуже важне засі-
дання); — Як вн так під охотою
підете иа зібрання, то — чи зможе-
те там ще що говорити?
Петр.: — Там і так нічого ие бу-
деться говорити!
Гість (сидячи коло Петрушевича.
чув, що вій є президентом, отже
звернувся до нього з запитом): —
Ваша минувшина певно була дуже
небезпечна і потрясаюча?
Петр.: — Так, правда! Нераз.
виходячи з каварні, де ми маємо
засідання, трясло мною і — нераз
я трівожно оглядався, чи не вид-
но де поліцая.
Петрушевич: — Ми післали Ми-
шугу до Америки шукати долярів,
а тепер набуть треба буде його
шукати
Один з “міністрів": — Треба це
прнпоручити Льоньові, який тепер
також десь крутиться по Америці.
Другий “міністер": Ага, Льо-
ньо не дурний тепер показуватися
між людей! Він пише мені, що як
часом вийде на вулицю, то йому
есе привиджається Клівленд.
Оідіїігед Ьу
При дверях замкнених.
Беспечні, що ніхто не чує:
— “Дай, кажуть, зелених,
Бо пай голодує'"
В. Татарин.
ДУМКИ.
Найбільша битва (війна) відбу-
лася поміж братами Каїном і Аве-
лем, бо в ній згинуло пів світа.
Багато з нас думає чим і нащо
женщнна є.
А женщини знов не думають, але
знають чим і нащо мушина є.
Навіть комарі по стороні жен-
щини: тільки аби короткі спідниці.
Кожна жінка хоче чогось пови-
те колін.
Н. С
Соодіе
Чи ><с вигляд де цей кроиоднль, в*. кавалок дерева у виді? Гак.
Значні ь. примяддетьсв так аби його вороги не мЬнали, Тлк-же
само й з бірлудАНим урядом: називає себе '*д«. мокра імчиим" аби
кпм шматі очі люмі. ОгідіпаІ Тгот
иММЕЯБГТУ ОЕ ІШМ0І5АТ
ОВВАМА-СНАМРАІСМ
В однім селі на Україні знайшли
селяне петлюрівську летючку. Я-
кось так тралилось, що весь друк
був замащений тільки при кінці о-
сталось три букві: У. Н. Р.
Селяне були цікаві знати що о-
зиачають тії букви, отже почали
відгадувати.
Убивати на смерть рабівннків!
— каже один.
— Умерла Народна Республіка!
— каже другий.
— У бій на ворога разом! —
каже третий.
А четвертий подумав’тай каже:
— Ура! Нехай живе революція!
Надійшов єврейський робітник
— вони до нього: Прочитай, — ка-
жуть.
Він прочитав від правої руки::
Робітники нехай урядують.
Селяне сказали, що то є україн-
ські букви і їх треба читати від лі-
вої руки.
Тоді він прочитав:
Уряд нехай буде робітничий
Надійшов батюшка православ-
ний. Дали йому читати. Він прочи-
тав так:
— Убогі насліджують рай
За батюшкою надійшов автоке-
фальний піп. Він прочитав так:
— Українська незалежна релігія
Потім надійшов учитель і про-
читав:
— Учителі научають розуму
Надніс чорт бувшого поміщика і
генерала, який немилосердно здав-
лював колись у крові робітничий
рух. Дали їм прочитати. Перший
прочитав:
— Урвались наші росхоші.
А генерал:
— Убив немало робітників.
Надійшов робітник і прочитав
так:
— Уряд наш радянський.
А селяне додали:
— Уряд наш розумний. Умирає
неволя і рабство,
Ріжок.
12.
“МОЛОТ” “МОЬОТ"
Ч. 11.
ХОЧ ПЯНИЙ, АЛЕ ПРАКТИЧНИЙ.
Впала шапка з голови
Хлопові одному
Як у вечер вертав пяний
Із коршми до лому.
А він собі “практикант”!
Стоїть тай думає,
А опісля сам до себе
Ось так промовляє:
“Я не дурний, моя шапко.
Тебе підіймати,
Бо я знаю, шо як схилюсь —
Буде трудно встати.
Я по тебе як схилюся.
То хиба на зраду,
А ти мене не підіймеш.
Як я тут упаду.
Отже лежи собі, шапко.
Як не можеш встати, —
Я-ж ие дурний із тобою
В болото лягати!"
К. Біжик.
5
ПРИЙШОВ РЯТУВАТИ...
Раз в сусіднього попа
Був синок хороший,
То й на школу не жалів
Старий батько гроший.
І синок той, як бичок:
Як прийде до дому.
То вже страху нажене
Парню не одному.
А дівчата, як на зло,
Мов до меду липнуть...
Хлопці люті урадили:
"Треба йому всипнуть”!
Ну й не хтівби я той раз
В його шкурі бути,
Бо так били як' кота!...
Ледви міг дихнути.
Вже й піп старий троха лає
(Хоч сам не без того...)
А попадя клене дівчат
1 парубка злого.
Та на довго не покаявсь
Наш панич-псбога:
До служниці прнчіпивсь, —
Дарма, шо убога.
Оце раз в ночи забрався
В кухню по тихоньки,
И давай дівчину вмовляти
З панська — по легоньки.
Але дівчина не з тих:
його відпихає.»
Аж хтось двері відчиня
й собі підсуваєсь...
Оідіїігеб Ьу
Соодіе
Огідіпаі Ггот
иГІМЕКЗІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОНВАМА-СНАМРАІОМ
Панич тихо сів. мов кіт,
Ледви віддихає;
Той за руку замість дівки
ІІаинча хапає.
А той злякавсь неборак
ІПо аж упріває...
Далі, батька не пізнав
— “Хто то є"? — питає.
Старий бачить, де попавсь,
1 давай брехати:
-- "Мені снилось, що Горпина
Хоче помирати”...
Але, що ти робиш тут?
Став сина питати,
А я прийшов, щоб від смерти
Ті рятувати...
Бачить дівчина убога
Де вона попала;’
Встала, двері відчинила,
І таке сказала:
Іди оден з другим звідси!
Як скажу Микиті, —
То ще не так ваші панські
Будуть морди збиті!
Почувши це, батько з сином,
Зараз-же забрались,
А Горпину неввічливу
Зі служби прогнали.
Старий Хрін.
Ф
ВІДВАЖНИЙ НАЙМИТ.
Раз одні богаті газди
11анмита нанялн,
Бо старі були обоє —
Робить не змагали.
А було то на весні,
В понеділок рано.
І газдиня вареників
Подала в сметані.
Як під’їв так — газда й каже:
— “Іди но, Микито
До стодоли тай вмолоти
На хліб трохи жита!”
І ще дала молока
(А молоко кисле!)
Тільки прийшов до стодоли
Так його і тисне.
З охотою молотив,
Хтів доказать юнака:
Раз від ціпа а два з себе
Сам вибивав “тропака"!
А стодола по при самій
Дорозі стояла
І якась мара туди
Жандарма ганяла.
І під стодолою став
А чого? Не знати!
А тут Микита, як гримне —
Неначе з гармати!
Так луснув, що аж там
Земля застогнала,
Аж жандарм перелякавсь
І мав дати драла.
Лиш по хвнли спамятався
Тай каже: — "Іване,
І Іазлоровля!" А Микита:
“Пий здоровий пане"!
Павло Романишин.
ЦІКАВА ПОРАДА.
Одна жінка до лікаря
Каже: “Скажіть, пане,
Що робите як в вас катар
Деколи настане?"
Лікар каже: “Я пчихаю
1 носа втираю,
1 вам також у потребі
Таке поручаю .
К. Біжик.
ч. п
‘МОЛОТ" -МОЕОГ
їх
РОЗУМНИЙ ПЕТРО.
Гврдфорд, Конн.
Тут, в иліпій місисвостм був вибраний
церковний комі гет для дсиюмогн Голодним
иа Радянській Україні. Тому комітетові вда-
лося зібрати поверх 500 до-іярів, а де тії
іроші не були ВАНІ і їм те. на ЩО вмни
збиралися. бо піп був голошно демітегу,
тому гроші поси.ьілось тим* де піп казав:
і до Львова, і до Відня, і до Праги, — тіль-
ки не на Україну,
Але кілька неділь тому налад повіймо-
ся в ‘ Америці ’ снріїїюдешмія: кілько одер-
жав проф. 1 рушс іи-ький. І під тим енршикз-
длимям була податі — не комітетові, а --
самому полові. А Петро иникших газет не
читає. тільки тую попівську “Америку",
отже як побачив те, то скинув капелюх і
кяиув під стіл за тс. що він на такій дур-
нії толові тримоехі.ся, і заговорив:
— *'От, дурна ти моя ісмсіеонько! За
що я тебе держу иа своїх плечах?!”
Тай почав пукати себе в поло.
Відтак СІММІІ ‘ Америку", тріснув двер-
ми і никав по урядовцях радити.
Рада в раду тай кажуть:
— ”Як прийде неділя, то ми попа візь-
мемо ва гонки І..."
На відході випили по пару “шолакіп”
і — “Добраніч1.”
Але Петро вернувся ще зза лверий тай
каже.
— “Я Ще одно призабув, і то и.ійвзж-
ипце, і ю — що зараз по “службі божій”
— просто на пю! І не забудьте кожний
аяпатв найменше — но три “шалаки мун-
шзВиу”, то буде більше розуму в наших
головах".
А другий підхопив:
— “І більше відваги!...1*
Прийшла неділя. Кожний після приказу
Негра випив, як слід, аж в очах замра-
нилося. і в десятій годині почали сходитися
всі до церкви Посг-шали всі коло тої ма-
дери, що кидають по 10 центів, а в церкві
було три лозини плрлхіян. Кожний з них
“віддав свого духи” богу, л ще коли й з
кадила закурилося, то стала трохи тепліша
температури, і їм зараз очі позаходили
білками, а колосся на тих розум них голо-
вах і міста пало дубом. А решта парохкян ие
знали в чім річ. Вони зглядалися на тих і
вгадували, по них, що буде велика запе-
рта.
Якраз Іду я попри церкву і чую - у
тій бочілці, що на церкві стоїть, щось
репетує
Я став і слухаю, — а то яоиика з
тими “мудрими” вже свариться Петро, як
перший, а аа ним і другі почали махати
пальцями п “шусах” і сказали, аби піл від-
дав рахункову книжку. А піп каже:
— ‘Та кому? Та вн ие знаєте — люї
рази два! Та мені самому встидмо за вас!
Як було віче, де пан Мишіґен говорив, то
Петро злапав десь “У. 111. В." І казав: -
•’Дивггь які більшовики несправедливі. Зі-
брали поверх 50 волярів І за пересилку
Сплатили 15 долярів!” Але зраз хтось з
публикл сказав: — "То певно вам в очах
хиліться?'' І витягнув “У- Щ. В." У^Г^ісо
казус, шо то не 15
центів!** І зараз на галі сміх повсглв.тг-иг*^
ні соромно було. ЩО мої парохіяие. та
ще Й церковні УР"ЛШ'КИ » касири не мо-
жуть рлзібраїн що: 15 центів, чи 15 до-
ляріл?”
Але нони таки НСЗ«І.1>МШЛЄНІ і іпс біль-
ше попа ро.іхіосіи.іи, а піп димиїься, їмо
з ними ціла іиія крч/иіься та як ие за-
кріпить-
—• “А що ви розуміле? Та ми, самі
муншіїйнсрн!”
Забран книжки під паху тай пішов. А
1ЮПН самі ЛИШИЛИСЯ як СТОВПИ.
ІІСГ]К>, ик ПрНІиЛОМШСОИЙ ПІДХОДИТЬ до
кута і кндііс старою нміішно до підлої н.
л по хвилі каже до них:
— іцс-м вам наказуй;)», ібн кожний
випив найменше по три “птилаки” — і то
лдорінмтї!”
А один відізвався. що ьш пилив біти-
ніє як чотири — тик. піп п ікЬкяі исі люде
круїи.іися — а її голову нічо не нлізіо.
тілі.кн страх перед Попом.
ПомхрКОІІТИ ПСІ. помуркотім*, тай ка-
жуть ДО Петра-.
— “Ви. Петре перепросите попа, б<-
ній гптсніий нас з уряду плям кидати-..*
! Петро то зробив. На другу неділю
перепрошував попа і облизував поміж
ГІІ.ІМІІ
Таке то собі сотвориш я — той Петро.
І Стрілець.
З МУЗИКАЛЬНОГО СИТА
Торонто, Онт. Канада.
В нашім славнім місті Торонто, н місті
байок і чудес, дійсно почии.іють чудеса
творитися, Іменно — ніколи неченаие з’яви-
лось. а це: “музикальний фишІзм”. Нехай
читачі не думають, що це “джок". Не є
дійсний фаініам, який обеднує н Тороиті
всі на мідницькі темні елємеїон ЗІ СВІДОМИ-
МИ ворогами робітничої класи. Він єднає
анархістів Торонга з попами, як Кімт і ми-
ші з пияками, з картш імами, з Шевченко-
ними дітьми, яких иіи прокляп ніс малень-
ким і зі всім темним і свидини. Цей ноло-
спсчений “музижалмінй фашізм'* находить-
ся піт проводим одного “иьнігка** місте-
ррра Блю-на. Цей торпміець перцем, заду-
мав збити дігтярним на інших темних Іва-
нах. В слмііго и него дух "разрупмючий”.
мк |м>скаа\ім.іи люде. Всіх попів, церков-
них овечок місти Торонто, Шевчепковнк
проклятих діточок луже разить в око, що
□ІТВДМА-СНАМРАіСГТ
СНІЛ'ІМІ робИНИКИ Добре СТОЯТЬ, ЩО І | ЇХ
Ііідприемстиіі ХОДЯТЬ ЇРОМІІДНО люде і вони
.мьнінли спільний фронт проти СВІДОМИХ
рцбінімків. А місі ер Блю-и цього тільки І
хогіи. Він знає, шо вій скормсіле. Доки
не було СПІЛЬНОЮ фронту, то вія не міг ні-
чого був зробити, бо псе шарлатанство
його пміишім.ю ті верх, іа тепер закрипл-
инь ЙОЮ, Ви лиш послухайте, що він ро-
бін ь. Він ВИМІСТИВ півметрове оголошення,
що «хріііійлуєіься оркестр» і кождий може
записи гнем, би нона безпартійна Ке ро-
бить ріжпиці. чи має дар до того, чи має
Слух, чи навіть має бпжіімия вчитися грати
— їй лиш пишися, а псе буде добре, так
каже містер Ьяю-п.
“Через три місяці будемо давати мои-
церій”. І дуже дешево. Всего на всего
>5.00 >л три місяці наперед треба заплати-
ти. Добре записаїкя і я. Ходжу я одеи
печер, другий. 6л й місяць. Думаю: ще не
починаєіьсв наука. — ну, та пічтться
ніс Аж шірепиі приніс м»сіер ноти. Роздав.
Ну, як цс. містер, грати?
О не луже просто. От бері і бий
раз по цій струмі, а потому знов р«з, а
потому перейдеш па отпю, але дівжя не
— А ик-же цс називається?
— А иащо тобі? Ти дуже цікавий.
Зажди повчишся, то й будеш знати. Я вчив
ся 20 літ в консерваторії иа “гиовицГ під
Камінцем
— Та я нічого, я чув, що є якісь ноти
І ЇХ теорія. А вн якимись паличками пя-
ШЄ7С* ».
— О, пм хочете теорії! пі, за теорію ви
мені ие може і е заплатити.
На тім діди закінчилося.
1 ,шо-ж — наші хлопиі лупяіь по стру-
нах, днвлючись на палички та на кривуль-
ки І кождий бе лиш по разу, аби не зми-
тігп І грають концерти майже що суботи,
робітникам на перешкоду. Вдалося йому
іціитяіиути до себе оліймо иашв пришиб-
леного і напій анархіста (Хоч не одно І
тож, здасться), що скрипає на скрипці і
величає його звісіпсм скрипачем, а той
бідняка зж зі шкіри лізе за містера. Та ще
олію нещастя.
Йому також ЯДАЗОСЙ отуманити одного
тсмпяюі Я., котрий мав двоє діточок і вже
учив обоїх Чотири роки грати нз скрипках,
Гралн вже ііічою собі але тепер вже гір-
ше і рають. Бо стш з досади (вже був ро-
зумний) втік бе.1 вісти, а дівчина сама
14.
-МЄ/ЛТ" •меьог*
Ч. II.
грм для "торговця". та шей платить йому
за приватні л<кцП,
Тепер-же сей Яолуп кндить, шо робіт-
ничі організації також мають школи де
учать дітей грати, а се ему ие на руху,
то вій, шо робити, починає ходити по ха-
тах І перепитувати де І а кого є діточки
Приходить до дверий. подзвонить, а як вий
де хто. то він дивиться, чи подібний до
“іпама”. Як так, тп іиттас
— Ви руський?
— Ая руський
— А говорите по руськи?
— Ну, а по якому-ж, таж сказав, то
руський. ІЦо за мара? — думає "Іван1*.
— Дітей маєте?
— Та маю.
— А чому ие посилаєте до мене до
школи?
— До якої школи?
— Ну, а грати. Скільки років дитині?
— Та пять мииудо.
— Ну, то пора. Можна иа мандоліні чи
скрипііі.
— Та я думаю посилати, але не до
вас,, тут є десь робітнича школа.
— Е, в мене дешевше: всего $5 00
на три місяці, а там дорого!
— Та я чув, ш<> на вас відказують,
шо ви ие хочете вчнтк так шобн сам міг
шо Г|хатн. а тільки з вами; кажуть ви иіби
мймллнея флшіїмом зі своєю орхестрою,
бо підбираєте нзйтсмиіііінх Івликін, та хо-
чете пошкодити організаціям та діточжм
школам робітників. Я особисто думаю, що
ви також бісового батька зиветв а музиці,
я ваша оркестре цілком шарлатанською
виглядає. Ну, фашістн тай голі!
Так йому «які вілпопідаюгь, але він
ЛІН.
Бувши* учення Блю-иа —
Стефаи Салямахв
ДО МОЛОТА ПРО МОЛОТА.
Бостон, Масс
Прийшов я па "стеид" купи ги "Моло-
іа1 тай зустрівся а робітником, котрий ку-
пив аж троє чисел “Молота”. Я зацікавився
іай питаю його:
ЧИТАЙТЕ, —ЧИТАЙТЕ!
“УКРАЇНСЬКІ РОБІТНИЧІ
ІІСТИ”
Одинокий чйсйпис в Каймі,
який в дійсаостн заступа»
терсси прйиюючйго люду. Ви-
ходить два рази на тиждень:
в середу і суіету
Обовязком кажнйга укрйія-
ського робітника стати перед-
платником цього часопису Туї
Ви знайдете цікаві вісти з ці-
лого «віта, як також політично,
еаукаві статті, рмвідни.
дописи і т. п.
Передплата на рік $4 00
Пишіть сейчас на елідутоту
адресу:
ІЛШАІНІАК ЬАВОН НЕТТО
Сог. РгНсНагд & МсСгедог 81.
ФІлпІред, Мап. —:— Сапала.
— Нащо мам. товаришу, аж три "Мо-
лоти”?
А вій глянув на мене іай відповідає
мені таке:
— Одного “Молота" я пішлю п Східну
Галичину братові, шов вія поміг йому мо-
лотити польську шляхту: ДРУГОГО "МОЗО-
га” дач церковникові, з котрим роблю
ралом, нехай пброзумляетьса, а ак оброзу-
митьса. то толі Й сам купить. Цс я яже пе-
режив на практиці — уже двох вроби*
П.КНМ чином палкими прихильниками "Мо-
лота": тла їм раз "Молрта”, другий, і так
нони з тла о «асу полюбили "Молота" що
й ніхто їх вже ие о.іірле від нього. Тепер
самії купують. Ну, а третього "Молота"
вуху читані сам. Уже пягнй рік минає, а
я і одного числа не пропустив. Найбільше
я його зл те полюбив, що він пише про
псе. шо лише зачує: про попів, панів, "док-
торів" тп всякого иишого сорт» зрадників
та лармоїлів.
Тепер знаєте. товаришу, иашо в купую
три "Молоти"?
— Так знаю. Дякую за те, шо випові-
ли на мій запит.
1 иа цім ми розійшлися А тому, шо
бесіда наша була про “Молота", тому я й
пишу це до тебе "Молоте", щоб твої чи-
тачі нашу розмову читали тай про тебе
"Молоте" не забували.
С. А-и.
ВРАЖІННЯ З ЦЕРКВИ
Торонто, Онт.
Не був я ніколи переднім у Торонто,
отже загадав відвідати, бо в такій місце-
пости, як Торонто, думаю, можу дещо по-
бачити і почути,
Приїхав в до Торонто, а фамілії там
я не маю: ані брата, аиі кума, ані свата.
Та познайомився скоро, бо робітників там
є багато.
Здибає мене товариш тай питає звідки
я. Я сказав І ми розговорилися.
Питає мене товариш:
— Де ви йдете?
— На представлення. — відповідаю
А він мене питає:
— Чи ви знаєте того чоловіка, що йде
наперед вас?
— Я — говорю — не знаю, але бачна
таку падіюкт луже багато разів.
— Ле-ж ви бачили? — питає.
— Я бачив намальовану — кажу —
т "Молоті".
— Крит’ — каже товариш
— Акурат! — кажу я.
— І це дійсно був Крат.
На другий день була неділя. Думаю:
піду я коло церкви та подивлюся скільки
ше є людей > гарбузами на карках? Іду.
Аж дивлюся, а коло церкви стільки псів,
що й годі перепкатиса, — тільки пси вга-
няють, а людей нема!
Та дивлюся іде чоловік. Я зараз I піз-
нав. шо це .«шіюлиз, бо цілі рукави були
воском пообливані. Як-же такого не пізнл-
їй. шо то католик? Засміявся я тай поду-
мав: — От як ти обмастився! '
Але як я прийшов в середину церкви,
то зараз побачив як парохіяне виглядають:
усі такі жовті, почорнілі І голови поопус-
кали, неиаче-б кожного довбнею по голові
вдарив, — так через то* піст поспошува-
лить І поспивалися слмогоикою. А такі
оуриі, тс тії барани, шо з них сопну ску-
буть та обходяться з ними як звичайно з
бараилми!
Але «те її піп хитрий, як лнсі Він як
почав "читати" їм проповідь, то я думав?
— От бреше! От бреше! — Він вам як по-
чав зі спооіди. то аж до більшовиків уче-
пився!
— Більшовики — каже він — підпнсл-
лш договір х ялішітлми і піддали Сх. Гали-
-шу^ІІольшІ.
І «ого він ще не набрехав про віл,-
шопикїв! А про те. шо Петрушевич цілий
«ас служив аліяитам, нічого не каже, тіль-
ки згадав, що ще нема відомости віл “на-
шого правнтельстаа” про справу Сх. Гали-
чини.
"Перечитав" той попицн своїм парохі-
ямам “патер-иоетер" «а те, що вони вже
починають заглядати до гдзет, — цеб-то
починають Іитересуватнся життєвими спра-
вами. Не ше один доказ, шо тп не хоч»
аби люде училися чогобудь, аби були муд-
рі. Противно — він хоче лби вони дальше
були туманами баранячої породи!
А парохіяне справді ще дальше не но-
жуть бачити тільки до вівтаря, а поза вів-
тарем нічого ие бачать, бо то було-ви але
ннх "забагато”.
А вже примо зробився жаль над тика
бідними, коли почали колекту збирати
вперед один, а потім другий. Якийсь свіч-
когас мені оберковта обхляпав воском і то
до крайносіи обурило мене.
— Що а зробив?! — думаю. — Прий-
шов сюди лби мене тепер свідомі робітни-
ки пізнавали на вулиці — де а був? Отже,
щоби тую справу добре полагодити, я му-
сів удатися до "Мотота", а “Молот" вже
всьо обіб’є иа лев боки І буде "олрайт"
Бо ніхто митий не може такі справи пола-
годжуватн, тикви плш оільииЗі "Мило.-".
А Ви овечки, ик хочете іальше ли-
імписи як за півтпр, то вступайте а робіт-
ничі орґзніз.тцІЇ. бо іількн гам досптіниК
широкий світогляд, тільки там виробляєте-
>-е свідомість робітничої класи. Коди всі ми
робітники пізнаємо спої класові шісреси.
ілді зможемо зажити вільним життям "ял
віки віяов аміиь”.
Робітник з Ватерльо —
Т. Втік
НЕ ПОВЕЛОСЯ.
♦од Рівер, Масс.
В наші* місцевосте парохіа грено-като-
зицька все в клопоті, бо баикроатво за
плечима, а комітет ке старається цему за-
побігти.
Коли кинувшого місяця така катастро-
фа зближалась — комітет, шо складається
В паламаря, саїчкогаса і лямполиза > по-
пом на чолі, почав ралити якнм-би ти спо-
собом урятувати на якийсь час спою ко-
шару, бо парохіяне колектн ие хочуть біль-
ше платити, а тут полови треба жити.
Але — потакаючий хапається братви!
Так само й зробив комітет Прийшов до за-
ммвйймн*ияяййй*йЯйммм«тяммвмйпі
ШЛЯХОМ життя
Поезії М. Тарновського.
Книжка в гарній оправі, з пор-
третом автора, обіймає 240 :
: сторін друку на доброму па- ;
пері. Кожний робітник пови-
: нен мати цю книжку. Це е най-
: більший збірник робітничих
поезій, ЯКИЙ досі вийшов
в Америці.
ЦІНА $1.50.
Пишіть на слідуючу адресу:
МОЬОТ
414 Е. 91Ь 8С N«3* Уогк. N. V
1)МІ7ЕН5ІТ¥ 0Е ІШМ0І5 АТ
ІІАВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 11.
•МОЛОТ’ -МОБОГ*
І б.
ключення, що "ніхто нам не поможе, тіль-
ки наш славний борець України" (так наз-
вали Кошнцю у вірші в ”Н. В.”). Спрова-
дили Кошми ю з його співаками І думали
щось облизати, але облизали — дулю!
І плрохЬі дальше банкроту».
Тепер тільки іслрікають на Спрінг '“тогт
бо там мешкають більшовики.
Не так. панове лямполизи. як мину-
шого літа відбувся пікнік., иа котрім ви
накрились шапкою голодуючих. А де той
прихід пішов? Чи вмлів хто якусь посвід-
ку?
Неї зими відіт рили представлення і та-
кож без шапки не обійшлось. — цим разом
Федзком заслонялися.
Але робітники міста Фол Рівер пізнали
іниііасько-патріотичиу зрадницьку шахрай-
ську роботу і більше ошукатися не да-
дуть. Внепдовзі, панове, побачите, шо ваш
піп горбатий буде утікати з Фат Рівер —
аж буде куритись за ним!
Н. Перо.
що кому до того?
Медитація одного страйколона в Едмонтон.
Альта.
Здається, яке кому діло до того, що я
захотів собі стати скебом? Нікому віл та-
кої назви не встидію і не соромно і ніхто
•* має ніякої школи. Я так собі хочу, бо я
инакше не можу, бо в мене не буде ласки,
я боса, або в босихи... Так ні! Не мол. до-
роги перейти!
• Л)К! Скеб з робпнн'іого дому. Кой-
•І*»ТЬ з мною. Але кому що до того? Що
хочу, то роблю, бо то фрі контрі І що ко-
му до того, то я скябую І робітникам НІ*
•ОвО Мого не роблю?
На що-ж мене з робітничої організації
мікинули? Що-ж кому до ТОГО, ЩО вики
пули? Я піду до косиьола, бо я тим зріс
і ай що кому до того, що там. ’<а старім
пляиу скебом здихати буду? Але — та!
Вдавайте, шо не розумієіс, з то чого так
мене скебом з папі? За те. шо я не хочу
н? страйк іти? Тзж я записався до юнП
той ше до того належу до з. Т. Р. Д., але
як тії товариші пе розуміють мене, ню я
кажу: Ще» кому до того, що я сксбую? То
віо кому до того?! Не розуміють, тай ке
х от ять с кеб уваги враз зі мною, бо жони
свідок Ічіі. Тай що кому до того. шо па
мене пальцями показують, або й почиту-
ють по імени: Ко-кнй, скеб иумєр нон.
Але то нічого не поможе! Хиб.» би ламо-
гло — я знаю що: чотири дошки той землі
трошкн. бо я бідний, ие маю зпідкн роди-
ну отримати, бо замало тисячіа у банку
мак» тай ще замало боси на мині заробля-
ють. Але що кому до того. ЩО я роблю V
млйиі за скеба тай за сксбськнй "вейджее”?
Іїіо кому до того, що на мені бос заробляє.
бп він розуміє, «і я що? Не РОЗУМІЮ | не
хочу розуміти! Що кому до того? Тут
прецінь фрі контрі, то можна скебувати
такому, як я!
Підслухав СтрвЙкер.
Мк*Дж1, Свск. Кан.
Дорогий Молоте!
Прошу не відмов мені Твоїх пару ряд*
мів на низин лоллкнх мною пару слів» ко-
трими бажаю яоємлпммти інших Товаришів
'•итачіа з поза Вінніпег,, що у Вінніпегу
знизалось кинувшої осснн «товариство"
Гоїярішй ВерТЄІІ. під директивою скороче-
них дмох імен: Мпм-.Муз. Ця козярма ка*
неія. чи п;ік Вертеп, єсть зорганізований
юбрс відомим для той. односельчан сели
Перем Н.НЗ&.І пив. Гуся тин, соціал-демократ*
мрійником С. М. Управителем є старий
Іммігрант, чи пах Каклліеиь із того самого
Іісремнловл, котрий вже много разів ви*
ступав иа сиену зі співом при тізь^риаїм
иа“нш Кої-рн-^гп^пр., 0°^ >
меиті покришок, сатьои. ”Ой влили гу-
шонькм" — та! Шиштройов водойов — гу!
В склад сею Козярного Вертепу, вхо-
дять кайдобірнійші сили, обох полів, цеб-то.
му шини й жемщнии.
Щодо активностн цих аматорів, то за-
киду для них не мож знайти, ато тому, що
кс»жднй аматор чи аматорка стараються ви
вязатнсь із їх задачі якнайліпше, випере-
джуючи одні других.
Думаю, що інтересним буде для чи-
тачів, коли згадаю, що вище згадане козяр-
ство не пропускає марно масу, але устро-
ю» ПІДПрІГСМСТП-З кожного дня, й кождої
ночі. Правда, що тик щиро працюють, .по
в короткім часі де-котрі з них правдопо-
дібно стратять зір. — значить посліпнуть.
Також чув, шо між ними вже є й такі
що в час устроювания підприємства (пія-
тнкн) лише сидять та вусами махають, як
мурзалі, бо не мають сили вже говорити
від тої самодуркм-
Ой. горе Вам аматори від козярстваї
Ви добре знаєте, що Ви лягли колодою —
І то гнилою колодою — на шляху поступу.
З Ваших "здєлків” вже не так люде смі-
ються, але й копі, тз новіть Й домашний
дріб. Ви про мес вже забули. Вам лише
муншайк перед очима. Рідня Ваша в Гали-
чині терпить тяжкі муки віл польсько-
Ш.ТЯХЄІІМСОІ о жандарма, дожидає лучшої
хвилі в гоюді та холоді, а ви про те все
байдуже! Не моє від вис аиі жадної помо-
чі, пні поради.
Вн наслідникн ваших дідів і прадідів.
Хто Вис водій бачить на мітінгах. концер-
тах. представленнях? А чи ходите ви иа
яідчитн або лекції, котрі вибуваються кож-
доі неділі в У. Р. Д. у Вінніпегу? Ні! Вас
нігде ніколи ніхто ие побачить, лише коло
килішка, де махаєте головами, як коні, та
припрошуєте один другого: "Пийте кумиє!'*
От веселість дія Вас. А чому-ж Ви не по-
дивитесь на себе тай не скажете: гей таж
я вже на галові дереш, і я маю пускатись
на такс бридке життя, котрим свідомі ро*
бітники бридяться?!
Бігв
ІНТЕРЕСНА КНИЖКА
1 п а З
: ЯК ПОПИ ТУМАНЯТЬ НАРІД! і
Хто хоче знати, яких штучок попи вживають, аби об- Я»
дурювати нарід, хто хоче знати, що таке релігія, і звідки К
вона взялася, І хто хоче зна^и як боротись проти релігій-
В' ного обдурювання проти кропила і кадила, той мусить цю
книжку прочхтати!
Киижка має 128 сторін друку І каштуе асього
5Є цт. И
Шліть замовлення на адресу:
МОЬОТ
414 Ваяі 91Ь Зі., Кеш ¥огк, N. ї.
иМІ7ЕЯ5ІТЇ ОР ІШІЧ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6М
ОТВЕРТИП ЛИСТ ДО РЄДАКЦЯ ТАК ЗВА-
НОГО "РОБ. ГОЛОСУ” В АКРОН. 0.
Ютика, Н. Я.
Високо зневажана редакціє меРобттмм-
чого голосу І
Повідомляю вас, що пару чисел вашої
помийниці я одержав. Як вони попали на
мою адресу, то й сам не знаю. Але це
менше з тим. — добре шо е. 1 папір нічого
собі — мягенькнй. Як раз пригодиться при
теперішній ДС»р<»ЖНЄЧІ до природних п<-
іреб. Одно тільки зле, що замало внсиаа
еге. У мене, бачите, родина велика і одно
число вашої помийниці якраз иа один день
стає.
Добре буде, як ви будете висилаїи по
ЗО чисел з кождого вашого видання. Толі
ми будемо вдоволені, бо будемо мати на
цілий місяць. Ну. І для вас буде не але, бо
при кождій нагоді зможете похвалитися,
що масте богато передплатників.
Думаю, що задля вашої іюпударности.
а нашої вигоди ви сповните повкше наве
ієні бажання.
Желаю якнайкращого успіху — в заді
Юнак
&
Переписка Редакції.
П. Рома-Н. "Муншайнерам” — заосгра
“каре”. Цей вірш слабий тим, то немає •
ньому гумору, ані сатири. '"Чия перем" —
постараємось пустити. "ШляхецьюіЙ зек-
аад” — досить гумору, але знова нер«
шкода в тім. шо тут такі річи не вільно
друкувати. Позатс нам часто вдаються гу
морнстичиі вірші. Пишіть дальше — лиїй»
контролюйте себе в занадто отаерти* ви-
словах.
М. Теп-ий. "Фашісти’’ і "Пісня івд ре-
крутів” — не підуть» бо бракує гумору
Деиям Берчук. Вірш заповажннй “Мо
дот” містить тільки іумор І сатиру.
К-нило, Ошява, Онт- В. ІТ-н, Бостон.
Масс . Мих. Гявришко, Сериик, Форт В1>-
лям, Онт., Пройдисвіт, Момтреял. Кв., П. Т
Філадельфія. Па., — усіх постароємоо
містити в слідуючім числі.
16.
“МОЛОТ” “МОЬОТ’
Ч. 11.
Чого Керзон скаче...
ЗАГАДКА.
А.: В мене сьогодня побіль-
шилися родина.
В.: — Хлопець?
А.: — Гадайте ще раз.
В.: — Так дівчина?
А.: Оба рази вгадали!
І. Д.
К
ЩО ЛУЧШЕ.
ІВАН: — Що лучше місяць,
чи сонне?
СТЕПАН: Місяць.
ІВАН: - Чому?
СТЕПАН: —
тигь в ночи, коли темно, а сонце
тільки в день, коли видно й без
нього.
А. П. Г.
а
“ЧЕСНИЛ".
ПЕРШИЙ: — Ну й злодіїв рос-
плодилось в Ню Норку!
ДРУГИЙ: — А ти по'чім знаєш?
ПЕРШИЙ: — 3 практики. Знаєш
я вчора лідпильиував коли всі вий
шли з помешкання та заліз до ньо-
го. Знайшов гарного женського
кожушка, годинник та ще дещо
Завйжув це все гарненько в плахту (ОгідщЬі Ігот
>ЯЄнув чсРез вікно ВЖ^«5ІТУ ОЕ ІШАІ0І5 АТ
ІЩВАМА-СНАМРАІ6М
я на вулицю, а за цим всім і слід
пропав. Якись проклятий злодюга
вкрав І що робить та поліція я
ьже й сам не знаю!
Дядько Микола,
й
ДЕШЕВШОГО.
— Що коштує цей маринований
оселедець?
— 700 марок.
— А що коштує юшка з оселед-
ця?
— Юшка даром.
— То дайте мені тільки самої
І. Д.
Що не говорили-б, а все нафтою пахне.
Вуйко Сен: — Галок, галоп, приягеді! Як бачу ви в дорозі - куди-ж ви гам?
Фракція: — О, моїгсіе, а з великим закланням. Цивілізацію, гуманність І т. н. розношу по світі, **!
Англія: — А я малі народи самоозначую. Дуже людяна робота, га, Сен? Ну, а тн-ж Сем, куди?
Вуйко Сем: — О. а демократію розсіваю по світі. У мене, бачте, тієї демократії дуже багато, тан в от на-
діляю кого треба.
---І _ ................. . --------------- . - и .. — >
ОідНігеа Ьу иМІУЕКЗГПҐ ОР ІШМ0І5 АТ
иКВАИА-СНАМРАІбМ
“МОЛОТ"
Сатирично-гумористичний двотижневик, виходить 1-го І 15-го
кождого МІСЯЦЯ.
ПЕРЕДПЛАТА:
На рік $2.00
На він ро«/ 100
Поодиноке число ДО
Редакція приймає рукчннсн. писані виключно чорнилом І на одній
сторінці аркуша, при чім рукописи не звертається.
"МОБОТ"
ТИе ІЛсгаїпІап імагарарег Гаг міігс ап4 Ьипаог риЬІІаЬагі
«ші-іпопіЬІу Ьу “МОЬОТ" СО.
4Н Еааі 9-іЬ 81г, — Хе» ¥огк, N. ¥
8ИВ8СКІРТ1ОН и8Т:
Опс ¥«аг 1Ї.0С
81х .попгЬа 1.00
Зіпріє гору .... •!<'
ЕпіагеЛ аа аегсжі-сіа» шаііаг 8ер. 16. 1921. «І ІЬа роаі оГЛеа аі
N0» Уогк, N. ¥. ишкг Иіе Леї о/ МагсЬ 3, 1879.
РІК V. Ч. 12. 15. ЧЕРВНЯ 1923.
ИЕІУ УОКК; N. Т
ЛЛІЕ 15, 1923. УОЬ. V. М 12.
Хмара суне в Америку.
Хмара суне в Америку —
Чорна хмара, чорна тьмо;
Із Европи насуває
Через Ат.іянтик.
їдуть "наші" патріоти
(Мов ті хмари)
По доляри....
Не думайте — до роботи!
Нема в них на це охоти,
А осе, то у ннх те є —
Брехливий язик.
Скільки хмар вже тих наплило,
Скільки їх і розійшлось!
Були ріжні спекулянти
ІЇ дипльомати... Ось:
Був Бакинський від Петлюри,
Імханчцький (чи хто чув?),
Козакевич і Мишу.'а,
Була теж і та папу.'а,
Що мало не здерли шкури
Робітники в Блівеленді
На вічу.
Був також і Бєрезовський
(Тепер він десь у Европі
власний двір собі купив),
Ну, й Боберськиіі по Канаді
Десь з "пікчдрами"*) поплив!
Блудить десь там по Канаді
І крикливий Нам рук____
А скільки тут таких птаиіків,
Як Січимськин,
І Цеє. пінський,
Чиж і Де.мидчук!?
Та ось тепер нові сунуть:
Грпневсцьхиіі. Залізняк
І Целсвич — в ролі посла, —
Це, бачите, неабияк!
Хмара суне із Европи.—
Хмара "рідненьких" панків,
Що думають піддурити
Нерозумних земляків.
І фалшують, дипльомат.чть,
(Дема.'0/ія у рух!)
Надії не тратять.
А у пресі — чи не те?
.'Іши перечитайте:
в "Америці", в "Свободі", —
Хоч беріть та чхайте.
Там бачите: Радянин,
Кирило Трильовський,
Літописець, К.иїм Обух,
Та- Ще й Будзиновський.
Усі пишуть як з гарячки (нема то казати),
Читаючи —. так думаєш:
Чи то не варяти?
Та^уан.
♦) 3 образками.
ОідіСігесІ Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ (гот
иГЧІУЕЯЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 12.
•МОЛОТ" -МОЬОТ"
Моє інтервю з Керзоном,
(Маленький фейлетон.)
Редактор “Молота”, призвавши
мене до редакції, сказав твердо й
безапеляційно:
— Старий, ти мусиш конечно ма-
ти інтервю з Керзоном!
то Керзон вже в Ню йор-
ні, ти мусиш поїхати в
я поїду? В меис нема гро-
на шіфкарту, ані на ци-
— Як,
ку?
— Та
Лондон.
Як-же
шей ані
ліндер, ані на фрак, ані на...
Це вже не мов діло. Тдь хоч на
Шпнчковій кулі. Мені треба інтер-
вю і то все!
Вийшов я з редакції. Спімнув ре
дактора кільканадцять разів “до-
брим” словом. Помахав на редакто
ра кулаком в кишені. Але рішив під
чинитись приказові.
Прийшов до дому тай кажу до
старої:
— Іди но до української масаряі
та купи фунтів з пять ковбаси —
такої, щоби виглядала і через день,
і через рік, і через десять років
однаково й однаково пахли. Забіжи
по дорозі до пекарні й візьми па-
ру бохонців черствого хліба та
ка розі вулиці побачиш бочки з
огірками - - не забудь взяти з пів
тузина. Тільки скоріше, бо я маю
тузина. Тільки скоріше, бо я
и'иїзджати н далеку дорогу.
Що? Куди тії поїдеш?
піо буду робити? То-ж ані
тика в хаті!
Куди я поїду — не твоє діло.
А про центи потурбуйся сама. Пі-
деш до ресторанту робити тай за-
робиш. Іди, йди скоріше!
Скривилась стара й пішла. Через
юдину всьо було готово. Попра-
щавсь зі старою; одягнув "ковт”
з одною полою — бо другу, як ві-
домо автомобіль відірвав в день
виборів — наложив шапку з кіль-
кома “віддихами”, взяв тютюну, за
курив люльку й вилізши на дах бу-
динку почав чекати на хмари. І ко-
ли появилась одна я взяв шнур,
зробив петлю та розмахнувши за-
кинув на хмару (я був шість мі-
сяців поміж "кавбоями", то на-
вчився закидати петлі) і понісся.
Через якись час я вже був у
Лондоні, коло резиденції Керзона.
Але спустився я на дах резиденції
невдачно, наробив гуку і мене тому
припровадили до Керзона при “по-
чеснім" караулі.
— Ви хто такий? — грізно за-
питав Керзон.
— Та я дядько Микола, по ва-
шому онкел Ніколес, рід “Молота”,
хочу мати інтервю, пане>4<£рзон. »мо<
- Що?
А я
цен-
союзу? Жовніри! До тюрми його!
— Та ні, пане Керзон. Я не з
Радсоюзу, а з Ню йорку. Там та-
кий гумористичний журнал є, зветь
ся ‘‘Молот”.
— О! То друга справа. А я ду-
мав, що... Ну, то нічого, що я ду-
мав. А що-ж вас цікавить?
— Та взагалі все. Як тепер сві-
това політика?
— Погано, погано, оикел! Нас об
їхали Злучені Держави в Туреччи-
ні. 1 хто-б подумав що вони нас
так безчесно надують? Ми дума-
ли чесним порядком пригарбати Ту
реччину. А вони — бодай-їм чорти
ребра поломили — от що встру-
гнули! Та ми з ними ше порахуєм-
ся. В Німеччині нам свиню підкинув
Пуанкаре. Також друг, бодай
йому той Рур боками витіз! Та най-
гірше справа з Радсоюзом. Не під-
дається тай годі. Не лає нам лови-
ти рибу в Білім морі, не хоче від-
дати явідбудувати” себе. Одним
словом — нічого не лає. Буцім то
не знає, що нам потрібні ринки. Без
ринків нам не можна. Тай нафта
потрібна. Треба-ж мати нафту для
морської фльоти, для воздушноі
фльоти, для всього треба А біль-
шовики й знати про не не хочуть.
Погано, але я думаю скликати ще
кількасот конференцій, може я-
кось обдуримо наших “приятелів”.
А проти б'льшовиків конечно по-
трібно інтервенцію. Тих нічим не
підманеш, хитрі беггї. їх треба гар
матами смальнути От і все, що мо-
жу вам сказати, решта секрет.
Так от шо ви думаєте, про-
кляті! — не видержав я. Ах ви
погань, а.х ви лрянь! Так ви думає-
те, що... але тут мене схватили, ви-
несли ня двір та як кинули кудись,
то я тільки опамятався в редак-
ції “Молоуа" і передав це інтервю.
Дядько Микола.
ЯКА БУКВА НАИПОГАНІЩА?
Зійшлися два і від нічогороби-
ти почали задавати собі загадки.
Один каже: Як скажеш, яка най-
поганіща буква в азбуці, то перед-
плачу тобі “Молота”. А як не вга-
даєш, то ти передплатиш для мене
робітничий журнал зі Львова “Но-
ву Культуру", (бо “Молота" я ма-
кі), а для себе самий “Молота".
Думав другий, думав і все ні-
чего не видумував.
С — каже.
— Чому?
— Бо на с починається все по-
гане. От: свиня, сволоч. “Свобода",
є... — ну, сам знаєш...
- Пі братку, мало!
— Гм! Так в. От: Вош, віхоть, ва-
ріят, Вишіиченко, віл, восел...
— Та ти не шахруй, бо не восел.
осел...
— Ну, то я не вгадаю!
— Так я тобі тепер скажу, слу-
хай! Найпоганіша буква в азбуці,
не П. Чому? Ось маєш: Петлюра
Петрушевич, Пілсудський, Падерев
ський, Пуанкаре, піп, пан...
Це бачиш сама погань. 1 от через
загадку, “Молот” і “Нова Культу-
ра” придбали собі по одному пе-
редплатникові
— Програв, то програв — каже
другий — ще завтра вишлю перед
плату.
Фін.
її
Не признають.
заве іди мусиш уважати себе чи-
Доглядачка: — Ти, Чалий,
ГМОСЬ більшим від ТИХ ХЛОПЦІВ...(-)гіп.,1,| ггат
! Чалий: - т“*
иНВАМА-СНАМРАЮИ
4.
МОЛОТ” “МОЬОТ”
Ч. 12.
і---— ВАМ БІС -----
; РОДИННІ БІОГРАФІЇ
НЕНАЖЕРЛИВСЬКИХ
ТІТКА ЯВДОХА.
Ніби сестра Фсськи Ненажер-
.півської.
Стара дівка, з прибутком, і кри-
вим клубом. Дівочила трийцять літ.
без зим. В зимі вона ссала пальці
(при кужелю) і не мала як діво-
чити. Мала сама десять моргів по-
ли, лиш не мала щастя і олію в го-
лові. Не могла віддатися тому, бо
не вміла з парубками спати. Один
парубок був коло ньої застудився
і ледвн слій пявок привернув його
до життя.
Розуміється, Явдоха завсігди ма-
ли до діла з богатими парубками,
бо бідніщі казали їй перше посор-
пватн її воші.
Коли Явдосі було вже пів ко-
пи літ, вона пішла на відпуст. Там
якісь угодники пособили їй і на
і іідуючс літо вона ходила вже жа-
іи з ноженятами в кобелі.
Один бідака хотів був з ньою
розженитися, та вона показала йо-
му двері. Він довго не думаючи,
знчв з завісів двері і поніс до до-
му. Другому бідакови вона ска-
лила, щоб він перше купив їй пер-
стень, щоб окрасити її руку. На слі-
дуючий вечір він приніс їй пів лік-
тя мила.
Досить, що ось недавно Явдоха
обходила свої сороклітні іменини.
Обходила тому бо спаслася до тої
міри, що мусіла сама себе обійти,
щоб почухратись в потилицю.
Якось на трийцять-пятім їй уда-
лося спіймати богацького сина і
може була б його прнвязала до
себе, але він казав, що йому нової
клуні не треба, бо стара була є ще
добра.
Тамтого року иа Великдень, вона
купила була у місті фляків на свя-
та, та в велику пятницю зайшов
був до ньої брат Калістрат і пози-
чив їх собі на зимові онучі. В зам і-
1 у лав їй звій ковбаси, за якою
жандарми з війтом шукали вже від
тижня.
Явдоха все еше не тратить надії,
що їй удасться спіймати еше яко-
го богача, бо каже, що “дівочі
довгі ночі, а від спаиия пухнуть
очі; від самоти болить серце, й
життя гірке, мов хрін 3 перцем^,
(Дальше Відіе^ед Ьу 0.3
ГЕРОЙ.
Повернувся з війни Микита і йо-
го питають, як там було.
— Та що — каже гордо Микита
— От я сам бачив: Загрсміла анті-
лєрія, і гранат — фур-р-р-р — про-
сто на нас. Одному жовнярови від-
разу відлетіла голова. А він — схо-
пився, схватив з землі свою голову,
поцілував її і — відпав богові ду-
шу...
Ю. Каламар.
Перепросили.
(Автентичне.)
Пап доктор Гавкун, славний у-
країнськин патрійот і адвокат в За-
уміннях, від якогось часу почав
тратити своє щастя в попадей і ин-
чих високих пань. Вкінці додумав-
ся, що всьому цьому винувата йо-
го лисина, кинувся, як опарений.
Читав всі об'яви в газетах та жур-
налах, випитував лікарів, аптекарів,
мазав голову ріжнимн мазюками, а-
де не помагало. Аж раз — (яке
щастяі) доктор Гавкун вичитав в
"Ділі”, що одна німецька фірма
має певний лік на лисину. Зрадів,
як чорт. Написав, післав гроші і
жде.
Прийшли за місяць ліки. Три не-
величкі слоїки. В одному жовта
масть, в другому червона, в тре-
тьому чорна. І поучення такого змі
сту:
—. “Перших 3 дні мастіть жов-
тою. тоді голова буде блищати.
Других три дні мастіть червоною,
тоді засіються волоски. Потім тиж
день мастіть чорною і одержите
прекрасне, густе волосся”.
Помастив Гавкун першою — і
по двох днях зникли навіть ті рід-
кі волоски, які ще мав, а голова,
як півмісяця зза корча. Блищить-
виблескуе. (Добре, думає Гавкун).
Помастив червоною, жде. Минає
три дні і ані одного волоска. На-
протів, голова вибіліла і стала пух
кою, як подушка. Доктор Гавкун
спішно помазав чорною. 1 по кіль-
кох днях почали рости йому на
голові дві здоровезні гулі, і ані
одного волоска.
Гавкун швидко написав до фір-
ми в Німеччину і загрозив, що
подасть її в суд за обманство. Він-
же стратив всі волоски, які ще мав
на голові, а до того виросли йому
дві здорові, мягкі гулі.
І одержав таку відповідь;
“Високошановний пане док-
торе! Ми дуже перепрошуємо вас.
але сталася прикра помилка. При
висилці ліків наш експедитор че-
рез неувагу вислав вам замовлен
ня одної пані на скріплення грудий,
а її ваші ліки на вилічення ли-
сини”.,.
Доктор Гавкун перечитавши це,
сплеснув радісно руками, хоч не
до втіхи було йому. Але подумав:
— “Що мені виросли на голові
жіночі груди, це ше пів біди, але
як почуває себе та пані тепер?”
Отак і з нашими дрібнобуржуаз-
ними патрінотами. Мажуть'голови
ріжними фарбами, а лисина все за-
лишається лисиною, а часто виро-
стОеідіпеНгоррги.
иіММЕКЗІТУ ОЕ ішмбІ§“ДіКала,“р-
НЕ ДУРНИИ.
УЧИТЕЛЬ (до одного ученика,
котрого застав на грушці, як той
грушки обривав); - Злізь Стефан-
ку я тобі маю щось сказати.
СТЕФАНКО: Ні, ні. пане про-
фесор, такі маті діти, як я, не
требують ще усього знати!
Ь Д-
по-
я#©
РІДКІ книжки.
Професор: — Чи маєте тут які
цікаві а рідкі книжки?
Продавець: — Авжс-ж! Тут, при-
міром, є чотирнадцять точок, яких
і самий автор вже не памятае. А
ось тут є документи Снсона, що
коштували дуже багато, а опісля
поповнили самовбійство. Там, знов,
е річники “Свободи”, з яких мо-
жна давідатися. коли більшовики
ІІЯВАНА-СНАМРАІБМ
Ч. 12.
‘МОЛОТ" “МОІЛТ"
5.
“БОЇВКА”.
НЕ ПРОТИ ПОЛЬЩІ, А — ОСЬ ПРОТИ кого.
І зійшлися, як один,
Присягу складати,
І поклялися разом
До атаку стати.
Вишня їм провів слова
Спільної присяги
І створили спільний фронт
Тайноі ватаги.
— “Хоч-би, кажуть, мало нам
Всім позавертати —
Мусимо “Народну Волю’’
Для себе дістати!
Хоч-би рачки, хоч-би як,
Хоч-би й одуріти,
Хоч-би навіть і “Союз"
Геть мав розлетітись,
А ми мусимо свого
Таки доконати...
То-ж усі ідім — орган
Штурмом здобувати!"
І піднялися усі,
1 руки підняли...
Так то вони по тайиому
Присягу складали.
Г шум, і рейвах, тріскотня, —
Фашісти при роботі:
Позаду генерал Цеглін
З рекрутами в болоті.
Стріляють, як сліпі ,
До “Народної Волі”...
А гук такий — немов
Наїлися фасаді І
Тут Вишня Ціль бере,
Там Репко, а там Запа;
А Шквар покинув скоростріл
І — бачите — халепа*
Горячий вояк він —
Горячі любить діла...
І кров горяча (з фляшкн)
В повітрю засмерділа.
Січик і Чижик піднялись
Траншеї оглядати,
А Ленч показує рукою —
Куди стріляти.
Кого? За шо? Нащо
Обкидують болотом? —
За те, що чесно чоловік
Виконує роботу!
Шершень.
Оідіїігесі Ьу
СОО§ІЄ
ОгідіпаІ (гот
иМІУЕНБГГГ ОГ ІШМ0І5 АТ
УКВАМА-СНАМРАК^
МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 11
Як Шпичка опустив конгрес.
БАЙКИ НАВИВОРІТ.
Дорогі лянцмани!
Давно не писав я до вас, а то для
того, що їздив на конгрес, який
відбувся недавно на Сіпіюсі.
Були там спеціалісти цілого все-
світу — всіх соняшнпх систем, які
радили над тим як то навязати
сполуку всіх небесних плане г і ї-
злити вигідно з одної на другу.
Між нніпими бачив я там і нашого
Шпичку, що вносив заяву і дома-
гався сполучення Марса з Землею.
І як то «же Шпичка по свому за
кожднм словом “рахувати як за-
чав мойкати, каукатй і т. д. — то
по такій мові делегати скоро за-
примітили, що ця людина мусить
бути з якоїсь відсталої планети. І
дійсно, коли оден з делегатів спи-
тав його з котрої ви планети --
то він сказав: — “Я рахувати Іа-
ліцієния”.
Делегати, як вчені, скоро здога-
далися де істнуе ся “Ґаліція”. та з
великим зацікавленням випитували
про всі порядки його планети. Я з
разу не признався, що і я з тої, для
них незнаної планети, але опісля
признався, щобн розказати всі Зе-
мельні порядки (не тільки самої
“Ґаліції”) бо бачив, що ці люде
можуть дещо зарадити цьому лиху.
Ми почали розказувати як у нас
люде живуть по старосвітському.
— живуть в ненависти. в темноті
і т. _ д. Безконечно тут вбійство.
злодійство, експльоатація, тумано-
пхайство, різня війни «ятр отизм,
брехня, проституція, піянство ша-
храйство, крадіж, грошополюйство,
тюрми, хабарництво і т. и. і т. и.
Ціла саля жахається з наших
безглуздних порядків, і дальше пи-
тають:
А робітники, які працюють
»іа ту всю погань. — що вони на
це кажуть?
— Нічого!... Одні тільки передо-
ві елементи робітничої клясн зро-
зуміли це безладдя і безпорядки
та взялися свідомо за д’’ло, а решта
робітників вічно мокне в самогон-
ні: одні ше в глубокім сні. другі
будяться в кадильнім диму; знову
инші задоволяються буржуазними
помиями.
.По вислуханю нашого оповідан-
ня ціла саля дивуючись з такого
глупствя відповідає:
‘‘Як довідуємося про їхні по-
рядки, то виходить, шо у нас навіть
мухи (пчолн) рсзумнійші. як їхні
робітники бо наші мухи не воюють
між собою, і не грабують одні —
других. Трутнів і дармоїдів в иих
нема — словом чесна праця і рівна
споживча спілка (комуна). В^-Цих
Оідііігеб Ьу СдО
нема дармоїда (себто пана), всі
рівно працюють і всі доглядають
своє господарство (улий). Коли
знайшовбися який дармоїд-пан, сей-
час убивається його і викидаєть-
ся. щоб не смердів і не заважав
в їхнім мешканню.
— Признаючи це за правду —
ми не далися цілком висміяти, та
не забули їм згадати наші Радян-
ські Республіки. Ми коротко роз-
казали, що і в нас заводиться вже
людське культурне життя. Царську
Росію — цей свинський хлів —
цілком вичищено, а на його мі-
сці будується просторі палати.
Механіків до цеї будови маємо
також добрих і кріпкнх червоних
хлопців.
На це один з делегатів, хотячн
цілком переконати Шпичку, а о-
після знову висміяти почав, глузу-
ючи, питати:
— “Ви говорите, ню ваші пани
і правительства не дбають про на-
рід, -і от бачите, кілько вони по
в'йні нових республік наробили і
кілько народу визволили з неволі,
а самі що так любять вітчиму —
доживають свій нещасний вік по
Індіях та Манджуріях, як той ка-
торжник (така вже їх доля) однак
радіють, шо хоч нарід заживе сво-
бідно і безжурно".
За такого компліменте наш Шпи-
чка ^подякувавши гарно сказав:
“Ґуд-бан”! А за ним і я у двері...
Вертаючись по дорозі я вступив
підночувати до Шпички (на Мар-
сі) і розказав все що діється на
Місяцю в “3. У. Н. Р.
Він мені також оповідав як то
на Землн молодиці плачуть за по-
пом Будкевичом і т. и.
Мушу вже кінчати і стараюся
щоби якнайменшого змісту випу-
скати цього листа аби не виглядав
як попівська кншення.
З привітом
Микита,
ОпдіпаІ (покии1о) “ Хмари
ІІМІУЕЙЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 12.
МОЛОТ” “МОЬОТ”
1.
ЧУТИ:
Чути що всі капіталістичні дер-
жави стараються допровадити до
війни з Радянськими Республіками
• • •
Чути, що до наступу проти Ра-
дянських Республік — кроні Пет-
люри з Пілсудським і прочини
подібними — будуть просити та-
кож і Петрушевича-
• • •
Чути, що Петрушевич зразу не
піде з ними, бо буде очкувати на
толярн з Америки.
• • •
Чути, що хоч-би він чекав і до
страшного суду — як попи кажуть
— то не дочекається вже одержати
стільки, скільки одержав до цих
пор. А як ‘•добре" піде, то зівсім
не дочекається.
• • •
Чути, що хоч-би всім катам ро-
бітничих мас і вдалося викликати
війну проти Рад. Республік, то о-
днаково підуть назад з розбитими
головами, як до тепер вертали.
• •
Чути, що Пілсудськиіі так сбжср-
ся галицького нещастя, що захво-
рів на живіт і не міг робити з
Фошом у Кракові військових ма-
неврів.
Чути, що німецька марка взяла
собі тепер за завдання догонити
польську марку і разом з нею по-
бити рекорд упадку австрійської
корони.
• • •
Чути, що в Німеччині буде той
найславніщий винахідник, котрий
винайде такий спосіб “вироблю-
вання" м ірок, що не треба було-б
уживати жадного матеріялу — вза-
галі ні паперу, ні нічого подібного
Чути, що Французи - цеб-то
Ьранцуські імперіалісти - будуть
Т 'К довго в Рурі, поки німецькі і
(І'ранцуські робітники не візьмуть
Рур у свої руки.
Чути, що німецькі комуністи вже
обтять до цього приготування і
складають по всіх містах у Рурі
свої боєві сотні.
- І. д.
а
ГОДИННИК НЕ ХОДИТЬ.
БАТЬКО: Йвасю! Піди-ко поди-
вися. чи ходить на стіні годинник'
ЙВАСЬ (повернувся): Не ходить
тату, лиш хвостиком махає.
Ю. К.
ДАВНО ТОПЛЙІГ* ПОЖНР-БП ЧОЛОВІКА, АЛЕ ПЛМОРДН^ЙеДЩІНЯР,. •
Оідііігеб Ьу ОИМЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иКВАИА-СНАМРАІбМ
мелег* “М®ІЛТ*
ч. їх
НЕМА НІЧОГО ДУРНІШОГО ЯК:
І) Вірити, шо Хрнстос родився
без батька.
2) Що ангел шептав Марії, що
нона “чесна” тоді, коли вона мала
чоловіка.
3) Носити хреста на шиї — ем-
блему Римської шибениці.
4) Вірити, що Христос жне і ко-
лись прийде на землю людей спа-
сати.
5) Вірнуи в бога, котрого нема
6) Одержувати попів.
7) Бути гіарохіянином.
8) Не любити комуністів.
9) Бути рабом пана і казати: "Я
свобідний горожанин”.
)0) Бажати України з приватною
класністю — з панами.
11) Вірити В. Винниченкови.
12) Не стояти в робітничих ря-
дах, а казати: “Я хочу добра для
людей”.
А є, на жаль, такі люде, що в та-
Собаче життя.
Чи чоловік любить так скакати, як собака, за
поживою мешканням і убранням? Ні. Але капітал.ст
підтягає шнурки і каже, що це висвітлює характер
'",‘'вГдіі.г,а,Е?'Сбїї§Іе
гс вірять. Через те така біда на
світі, що стільки є ше темняків.
Билнжинський.
ГАВРИЛО ТЕМНИЙ.
Гаврило Темний, вірний син сво-
єї католицької церкви, робив на
своїм куску поля і обраховував
скільки йому останеться на само-
гонку грошей — по ріжних вида-
тках,’ як: на церкву, на службу бо-
жу і другі побожні ціди.
В той час в поблизькім селГ, де
е дві церкві: католицька ї право-
славна. починають дзвони дзвони-
ти. І побожно зложив Темний свої
руки до вечірної молитви. Але
раптово зі страхом опускає руки
' кричить: А шлячок-же би тебе тра
<Ьив... таж то в православній цер-
кві дзвонять!
І. Д.
“Покажіть иоіу дорогу”!
До Америки приїхав
•Доктор” Володько Целевич,
Звісний собі патріотик,
Український підскакевнч.
Львівське “Діло” загуділо
І “мандат*’1 проголосило.
Що, мовляв, той підскакевнч
Присланий “народом”...
Чого-ж хоче той Целевич?
Скажіть, добрі люде. —
Хоче він — проповідав
ІЗ Польщею згоду!
А ни тепер шо на теє?
Чи поклонитесь як богу? —
Гей, хто з вас ще має розум —
“Покажіть йому дорогу’’!
В Філадельфії иа вічу
Той панок вже скинув маску;
Показалось, що він стоїть
Полякам у їхню ласку
І до згоди закликає
(А більшовиків знов лає)
1 про злуку Галичини
З Польщею говорить
(Він для “неньки” України
Таку ласку творить).
А проти Рад. України
І Наносить атаки
І так риє... риє... риє...
Згадайте безрогу
І “покажіть йому” — добре
“Покажіть дорогу”!
Кажуть люде — добрі люде —
(Люде — не варвари),
Що той “доктор”, бач, приїхав
Сюди по доляри;
По доляри, по зелені
Він сюди пригнався,
З “патріотами старими”
Скоро ізлигався,
“Буде, мовляв, нам і вам, —
Будем якось жити.
Тільки треба навчить хама
Поляків любити”.
Так він, бачте, поклоняєсь
Золотому богу...
Люде, люде, — докторові
"Покажіть дорогу”!
Тарам.
В ШКОЛІ.
ПІП: — Івасю, скажи хто знахо-
диться в раю?
ІВАСЬ: — Бог-отець, бог-енн і
бог-дух святий.
ПІП: — А більше хто?
ІВАСЬ; — Більше ніхто, бо то
такий малий образок, що для біль-
ше людей там місця не стає.
ОгідіпаІ Ггогп Дядько Микола.
иМІ7ЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ЦКВАМА-СНАМРАІОМ
Ч. 12.
МОЛОТ” “МОЬОТ”
9.
Галов, галов, рахувати, тай єкси
иаєти дорогі ляниманиі
Ото, вважеети, санамаган, з та-
ким, рахувати, житем! Нігди, вва-
жеєти,.так ни виходит ек то чоло-
вік собі, рахувати, мислит. Деби то
ни було, і колиби то ни було, ек
йно чоловік шос задумає, то зараз
ікийс біс туди залізе і, рахувати,
псує інтерес.
Ніби от я, рахувати. Хведір Шпи-
чка. Не злий був з мене риспон-
дент колис, али коли почев по
гоблаках, рахувати, тегатиси, тай
гет, вважеети, злндащів.
Воно може екби так був в дух
вобирнувси ек забиравимей з зимлі,
рахувати, на планети, то можебих
був міг справитися з моїм, раху-
вати. джабом. Ну, а коли я і стерво
з собом. рахувати, забрав тай ти-
пер мині ни солодка година.
Оноді, вважеети, сиджу я тай,
рахувати, читаю “Вісти” і наш, раху
вати, "Молот”. Тоті Марсняни, жи я
в них, рахувати, на станції, забра-
лиси кудне, а я ніби самий, лиш
гіесок одноокий окало мене, вваже-
ети вертнтси. Али я собі читаю,
тай бай-бардзо. Вважеети, ніеково
си мині зробило коли вічитавим
жн в Щмайцарії фашіст убив со-
вітського представника, тай поче-
вим, рахувати, думати над тим. шо
з того всього вийде. Я, рахувати,
знав наперед, жи Інглікн нн дуже
охочі були впустити большевиків
на ту кохеренціїр, бо большевнки
їм вже нираз залели горнчого са-
ла, то і типер булиби, рахувати,
стояли при свому.
Инц я так собі думаю, жи і ті
худобячі фашісти, і ті панове, що в
них фашісти служат ни дуже вже
довго будут брикати по тій вашій,
рахувати, земли. бо всьо воно, ра-
хувати. має міру, а коли перелнеся,
то тоді і пливанє ни поможе.
Тай я собі, вважеети, читаю, тай
ни прнважевимси. жи позад мене
стояв, рахувати, сусіп Мгрсиянин
А він. вважеєги, взев собі “Молот”
"в да&елтСоосІе
Али я глип! тай загленувнм іго,
рахувати, тай кажу му "бон журн”,
ніби по хранцускому. Али він ма-
хнув руков, так аби іго, ніби, не
займати, і читає дальше.
Вічитав, вважеети, гет аж до за-
дної картки, тай тоді присів собі,
рахувати, коло мени, тая кае:
“Брате Хведоре, кае, ек поїдети
коли до того вашого "Молота”, то
абистн ни забули привезти з со-
бов ту книжку, жн то є воголоше-
на тут в Молоті, ніби, рахувати,
Червону Зору. Там, ніби, пишеси
про нас та нашу планету, то варто
знати, що то там на земли про нас
думают”.
А я кау — орайт! Тай, вважеети.
позбиравим свої манатки тай заніс
куди тра, а самий пішовим на бе-
рег планети аби, рахувати, пересі-
сти на іку инчу планету, жи пли-
•іаби, рахувати близко землі.
Али надплив, вважеети, Юпітер,
і я собі перескочив на нього, тай
дую помежи хмари.
Тай, вважеети, напитавимси біди.
Планета Юпітер, вважеети, нн по
плнла просто до землі, али посу-
нула попри небо. Ну, а ви вже
знаети, жи світий Петро мине знає
єк сліпий грейцар, і дуже нснави-
дит мине. Инц ек я приблнзивси до
Обох їх пре.
Делегати есерівського коииесу іяеки-
лн. що “иокий” іптершнііонікя, котрий «они
уіаорили. ЛШІІОДИТЬСИ МІЖ ДВОМА кріслами
і іюдмлаетьск а одної сторони фкшимом.
а > другої — жжуиіімш.
(З газет.)
Фашізм (до “нового” Інтернаціоналу):
.Чи з комунізмом тебе давим,
Аж чорт тебе бере....
Але мабудь той комунізм
Обох нас пре..ОгІдіпаІ (гот
ІІМІУЕК5ІТЇ ОЕ ІШІЧ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІСМ
неба, а він, рахувати Петро, замі-
тав райску дорогу, тай загленув
мине, тай кричит:
“І'ераригір, ю болшевікі, — ти
чого знов суди? До неба хочеш?
Абис. кае, рачки ліз, то ни зай-
деш!”
А я кау:
“Ни твій бнзнес, старий хріие,
єк я тибе ни займаю, то тн, ра-
хувати, і мине ни чіпай”.
А він, вважеети. взев, тай кинув
на мени мітлу. Я ту мітлу під паху,
тай в Молоті адміністратор дав
мині за ню кводра. а я додав ще
нікля, тай купивнм мойому сусі-
дови Червону Зорю.
Инц тримайтеся цупко.
Ваш, рахувати,
Хведір Шпичка.
Ж*
ПО ЖІНОЧОМУ.
ЖІНКА (в сварці з чоловіком):
— Так! Тепер дай мені гооші. я
ьертаюф, назад до мами! З тобою
не може бути довше.
ЧОЛОВІК: — Я не маю нічого
проти — їдь! Ось маєш гроші!
ЖІНКА (рахує): — А гроші на
поворот?...
І. Д-
ш.
МОЛОТ" -меьег’
ч. їх
Калістрат Онищенко
ЦВІРКУН
( Доктчі'нн.я.)
Здравія жадаю, каже високо-
превосходнтельстіиі! гаркнув тіло-
охоронник.
І в його вигуку -ШІ убилось по-
спішне, але нерішуче й боязке ше-
потіння инших. Лише, почекавши.
Вороний уклонився управляючому,
і рухнув лисиною, по котрій росхо-
лився рівчачками піт, і солодко
мовив:
- Значиться — правда, ваше
ирр...ство хе-хе-хе... Все, що зволн-
-ііі промовить — суща правда... На
правду й ніс завжди озивається і
«хає... Але, просю вибачення, я
зо всім згоден, ваше прр...
- Шукайте! — гримнув Катюгин,
нічого не одповівши на пожадання
Всі присутні кинулись по кут-
кам, де-які полізли під столи, ті
— на вікна... ТілоохороннУк витяг
кінжала і помахуючи ним/кидався
з одного кінця в другий...
— Ось тут він! — командував
управляючий і юрба кидалась.в о-
дин бік. — Ні, там він... — і всі
хапались в другу сторону.
Довгий час шукали... піт лився по
обличчям людей, все було перевер-
нуте й здвигнуте, дорогі перські
ковдри роскидані і тілоохоронник
кінжалом поковерзував всі кутки й
дірочки... А цвіркун, ие чуючи ли-
ха, раз-у-раз давав про себе зві-
стку. Наче притихне, а потім як
уріже!.., Дмитро Петрович тілько
зеленів. Нарешті, всі упріли і без-
надійно топтались на місці. Коли
все метушіння уляглось, цвіркун на
че прислухався, одпочив трохи, і
весело та бадьоро почав своєї...
— Ваше превосходнтельство, —
тремтячим голосом почав Лиско,
— дозвольте слово мовить... Як ві-
домо, цвіркун — тварина безвредна
і приносить щастя тому, біля коїо
живе... У нас, дома, цих цвіркунів
прямо таки шанують... Ій-Богу, ва-
ше прр...ство.
— так точно, ваше прр.. — під-
держав Лиска один з сторожів.
— Як відомо з зоології, ваше пре
восходительство, цвіркун належить
до сем’ї богатоногих, і по своєму
образу життя іство безвредне і на-
віть корисне... А що до щастя, ваше
иревосходительство, то це суща
правда: у мене на квзтир; завівся
цвіркун — і я з ласки вашої одер-
жав прибавку до жалування...
— А мені, ваше внсокопревосхо-
дительство, наче оце наяву снилось,
що ви одержали з Петербугу веле-
чезну звізду з лентою з такою си-
ньою та гарною... Та й кі
ОїдіІігеС Ьу (
з яких
цвіркун
ваше..,
"вартуй, Микитчук, тепер мене, як
наси-іьніще"... Цвіркун — то ща-
стя... Моя, ваше ВНСОКО...СТВО, жін-
ка...
— Я зовсім згоден, ваше... Це
з мого боку і пана Щербачівського
службове опущення., прохаємо ни-
зко вибачення...
І Вороний, а за ним його прия-
тель Щербачівський низко укло-
нились.
— Ідіть геть! Цвіркуна піймать
не вмієте, а дурниці плести май-
стрі... Ідіть — я не хочу вас ба-
чить!...
Зтомленою чередою всі вийшли
Зостався лише Лиско, щоб дові-
даться про пошту.
Дмитро Петрович стомлено сій
на крісло і почав ссрдию розди
рать канавертн Лиско чекав і непо-
мітно змахнув з лоба піт та нату-
жувався, щоб ноги не ходили хо-
дором... Цвіркун надісь затомився
і замовк... Так під шелест роздира-
них канавертів пройшов деякий
час.
Дмитро Петрович насторожив ву-
ха.
— Мовчить?
— Мовчить, ваше пррр...
— Скажіть, будь ласка,
джерел вам відомо, що
приносить щастя?
Так що з практики,
Ще як учився я в сельській школі,
ваше..., то було, як цвіркуни спі-
вають уночі, вітчнм^не лупцює
мене вдосвіта, а як не співають,
то:...
Лиско зайнявся. А генерал роз-
глядав його, як вперше бачив... Я-
кась нскра майнула в очах управ-
ляючого, і він мовив:
— Вн казали, що одержали до-
машнє виховання?!...
— Так, ваше...
Исхра в очах Дмитра Петровича
Ще раз спалахнула і погасла.
7- А чого-ж цвіркун перестав?
— Затомився надїсь, ваше...
— А може він перелякався та
втік? га?
— Не турбуйтеся, ваше превосхо-
лительство, вже коли він вас полю-
бив. щоб про щастя цвірінчать, то
не покине, покіль ви не доскочите
свого...
— Мгу... Нате пошту та й ідіть
собі.
Тон голосу Катюгина був мняк-
ший і навіть ласкавий. Лнеко роз-
цвів і легенько, як пушинка, виско-
чив з кабінету.
Дмитро Петрович почекав кілька
хвилин. Цвіркун мовчав. “Тю-тюр...
Чирк-чирк... Тюр"... — почав ви-
робляти язиком п'жн згуки гене-
рал. шоб зацікавити цвіркуна. Але
даремна праця — цвіркун'не ози-
- Щастя, каже Лиско, і другі ка-
зали... Мгу... А справді, мені пови-
нен прийти орден з лентою... Мгу...
Невже-ж таки народні примітки
иіриі? Тю-тюр Чирк-чирк...
Управляючий ходив по кімнаті,
зазирав у ріжні кутки і дірочки,
та й кликав цвіркуна. Кур’єр сте-
жив в д рку дверей за генералом
І здіпювшю-радісно шопотів:
Сказився червонопикий! Зо-
сім сказився! Дивись ти — поліз
до пічурки... Щоб тобі в печійках
ня’ріїїчало!...
А..е, іцо-ж це я? — звернувся
і» ч-йс Катюгин: позичив розуму
.'іііскіі та Вороного! Ха-ха-ха!
Сардонично посміхаючись, він
знов позвоннв. Влетів з ознаками
те нежитого шастя Лиско. Але
раптом ноно зникло, і, дивлячись
на управляючого, Лиско бачив хи-
жі булькаті очи, а генералові чи-
новник уявлявся однім неслухня-
ним огидним лришем...
— Записать штрафи на всіх сто-
рожів та кур’єрів. Вам я виказую
свою догану задурну вихованність
і уцтво. А далі— кличте мені всіх
по черзі. Я... я... покажу, як треба
служити в державному банку.
катюгин все темнів і темнів; нер-
пово застьобував гуадики кітелю
і крутив очима. Лиско з одчаем
кинувся з кабінету.
І коли під дверима почулось
релякане шепотіння Вороного
других чинів — цвіркун знов
співав своєї—
ле-
за-
я*
ВІН ЗАЗНАВ.
І-ШИЯ: — Що вечера бачу я вас
танцюючи по балях, уважайте-ж це
ви відчуєте так як я зазнав на своїй
власній шкірі!
ІІ-ГИЙ: — Дісталисьте може яку
слабість від танців?
1-ШИИ: — Ні, але жінку!
І. Д.
Огідіпаі (гот
ІІМІУЕКЗІТї ОЕ ІШІМ0І8 АТ
икВАМА-СНАМРАІСИ
Ч. 12.
“МОЛОТ" "МОЬОТ"
II.
Повні інструкції.
Коли соломяне віденське правн-
тельство виправляло своїх днпльо
матів за кордони, то тії питали
інструкцій. Тоді соломяний король
Петрушевич був певний себе тай
каже до першого дра — Цегель-
ського:
— Ти до поправної ходив?
— Ходив, — відповідає.
— При війську був?
—
— Плювати з третього поверха
вмієш?
—Вмію. Ну. а решта? — питає
по хвили доктор.
— Решта тай решта! — затрубів
злісно “король”. — Думаю, шо вже
сам знаєш, що решта; бреши скіль
ки вдасться! От і все.
Подякував і забрав інструкції.
Зразу думав вложити в кишеню, а-
ле опісля подумав і вложив у рот.
— А це на що? — питає "ко-
роль".
— На те, Ваше на бантах сиди-
тельство, щоб було ліпше брехати.
— Молодець! Єй бо' молодець!
Поганяй в Америку! Скривись, пі-
аігни одну ногу, кричи, плач, бре-
ши!...
— Тату! — питає старший син
— а що я буду робити?
— Ви, синочки. — один в Лон-
дон, а другий у Париж. їдьте і
брешіть на всі заставки. Думаю,
шо ви не завстидаєте мене своєю
зручністю в брехні перед цивілізо-
ваними світа.
— О, ніколи, тату! Ми вже по-
стараємось!
— Ну, то старайтесь брехати до-
бре!
— А що дальше? — питає Бо-
берський.
— Ех, то то вже з тебе голо-
пупеико! — прилично усміхнувся
“круль”. — Ти-ж знав як обходити-
ся з Касою С. С. і мені здається,
що й тут порадиш собі. Гони в Ка-
наду і роби як знаєш!
Поважно, мов вагітна меншина,
підводиться Назарук.
"Король" махнув рукою:
— Гов, сиди! Я вже знаю чого
хочеш. Ходить тут аби лиш добре
брехати і за те гроші брати.
Гони також в Канаду і бреши, що
ось-ось антантська квочка обігріє
яйце і наша (потихо: моя!) держа-
на вилупиться. Тільки долярів тре-
ба на прожиток.
А що буде, коли хто пригадає
книжку “Рік на Великій Україні”,
то я написав?
— Нічого, дурак! Бреши як мо-
жеш. Кажи, що часи зміняються а
також і розум. А з рештою — там
у Вінніпегу" є ціла тічня чорних
Оідійіесі Ьу ОзО
собак, то й поможуть, як спотик-
нешся. Ну, згода?
— Згода!
І поїхав Назарук.
Ще кількох підступало до “кру-
ля”, а він їх благословив:
— Ну, то боже вам поможи тай
мені із вами!
І пішли капці в танці,
А язики на трнкднки.
Аж по небі луна йде!...
А хто мене перебреше —
Хай до мене прийде!
Тай брешуть-жс брешуть! Вже й
програли, а ще брешуть. Вже й
яйце засмерділося — зогнило, а во
ни брешуть. Вже й люде сміються
з них, а вони таки брешуть!
Ну, брешіть, брешіть враз із со-
бакою мойого сусіда!
Маляр з Вегревіл.
ПРИГОДА ІВАНА З МИЛОМ.
Приїхав одного разу Іван до Бер
дичева иа ярмарок. Розпряг коня-
ку, привязав її до воза, дав вівса,
а сам пішов по вулицях гав лови-
ти. Це найпотрібніща річ, за ко-
трою їздять зі сіл на ярмарок.
Ходив Іван довго. Заглянув в ві-
кно кождої крамниці, переглянув
всі вози. Зголоднів бідачиско й
став кидати очима, шукаючи ку-
пити чого до хліба. Дивиться на-
писано: “Мило". З роду не бачив
він цеї штукенції, тай не пробував,
шо за смак в иьому. Закортіло спро
бувати. Повинно бути щось смачне
коли й на вікні написано: “Мило”.
Зайшов до крамниці. Дивиться
лежать білі кавалки. Білі аж бли-
шаться, аж мило дивитись. Виняв
Іван зза пазухи калитку', відраху-
вав 20 копійок тай цриказав від-
різати собі за ннх мила.
Прийшовши до воза, виняв з тор
би хліб і почав їсти. Кривиться
але їсть. Піт з бідачиска тече, а
він їсть.
Переходив коло воза єврей. Ди-
виться, шо Іван мило їсть тай ка-
же:
— Який тн нерозумний. Іване!
Та-ж ти їси мило!
Розсердився Іван та як кри-
кне:
— А бодай тобі так на світі бу-
ло мило жити, як мені його їсти!
Але купив, заплатив 20 копійок,
то мушу їсти! А як тобі заздрісно,
то йди купи собі, побачиш як бу-
де мило!
1 мав чого злоститись Іван.
А як-би ви знали скільки він кло
поту мав трохи пізніше!...
Переказав Дядько Микола.
ІІГПУРІ
НА “ВЛАСНІ" СИЛИ.
ЗАПИТИ І ВІДПОВІЛИ.
— Чому Петрушевич не їде сам
до Америки по доляри?
— Бо йому розказав Льоньо, як
там буває при збиранню.
— Чому Петрушевич не хоче зго
днтнея, щоб галицькі Українці орі-
єнтувалися на Радянську Україну?
— Бо там урядують робітники і
жадають, щоб усі працювали.
Чому Петрушевич так любить
галицьке президенство?
— Бо з Америки посилають до-
ляри.
— Чому попи люблять ходити
по хатах?
— Бо вони тим вишукують мо-
лодиці.
• • •
— Чому капіталісти прихвалю-
ють Бога і релігію?
— Бо Бог є ними видуманий, а
релігія помотає їм з робітників
кров ссати.
І. Д-
М*
ЗУБ ЗА ЗУБ.
— Чи то правда Йване, що го-
сподь вже трету жінку взяв тобі?
Та правда. Але я взяв четвер-
ту. Бере господь, беру й я...
Ю. К.
ОгідіпаІ Тгот
5ГГУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІНВАИА-СНАМРАІСН
IX
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 12.
Дві новинки й оден
редактор.
1.
\УАК.</.А\¥А, 21. та)а. — Н'ісе-
рхехев (Ибчгпеяо Оггфіи Зіепикіедо,
Оіемпйзкі хозіаї хатопіочуапу.
(“Мспжу ЗдаіаҐ’.)
П.
МОСКВА, 20. мая. — Загоиірни-
ки убили товариша комісара хлі-
боробства Владислава Олєвінсько-
го.
(“Свобода”.)
Це Вам дві новинки. А ось маєте
й одного редактора:
Це редактор старої... старої.,
бодай не казати... Ну, старої... “Ло-
боди”!
Питаєте; чим він цікавий? — А
от властиво тим, шо він — не тіль-
ки редактор, але й — “фабрикант".
Ая, “фабрикант"! Він це так сфа-
брикував новинку в “Лободі" з
польської газети йНови Сьвят", шо
виходить в Ню йорку. — Подоба-
ється Вам?... Це нічого, шо з Вар-
шави зробив Москву! Знаєте, рука
руку миє. Убито пана шляхтича,
але нашо це кому знати? Тай не-
приємно, що панів б’ють. От ре-
дактор взяв тай з пана зробив -
більшовика. 1 на душі повеселіша-
ло!...
Шо? Не можна дурити читачів?
— Та це ж читачі “Лободи"' Во-
ни всьо приймають з подякою. А
впрочім — яка ріжннця: чи буква
“ї¥” буде стояти догори лабками.
чи в долину — ось як “М"? Коли
стоїть догори лабками, то “ї¥аг-
о.ам'а", а коли в долину то "Мос-
ква”. І тут ціла справа р-'шена.
Так то' й виглядають дві новинки
Гі один редактор...
А скільки то таких “правдивих"
новинок на сторінках “Лободи"!
Мой, мой!
Так-так.
ЯК ПІП ВИСВЯТИВ ЄВРЕЯ, А
ЄВРЕЙ ВИСВЯТИВ КУРКУ.
В однім маленькім місточку єв-
рей відчинив кравецький “штор”
недалеко католицької церкви. Але
одного разу проходив мимо “што-
ру" піп, тай зайшов до середини і
розговорився з кравцем про його
‘‘бізнес . Кравець нарікав, що “біз
несу” зовсім нема. Сьогодня ані за
грейцар роботи не принесли. Пе-
вно. <цо прийдеться замкнути
“штор”.
А піп вислухав єврея тай каже
йому:
А чи ти знаєш чому тобі “бі-
знес” не Йде? Чому не несуть до
пбе роботу?
Єврей каже що ні. Нічого не
знає, а знає лише те, що жінка
і діти пухнуть з голоду в дома,
а їсти нема за що купити.
Тоді пін почав йому говорити,
чому до иего ие несуть роботи
Це, каже, тому, шо тй нехрист, а
тут всі католики, христіяни. 1 нако-
лнб ти став католиком, то мав-бн
роботи подостатком...
Єврей подумав над цим тай пи-
тає попа, чи можна не зробити?
(А в серці думає: Чорти вас не-
хай возьмуть, це я зроблю лиш
для ока!).
Піп усміхнувся тай каже:
Та це легко зробити. Прнндн
в неділю в церкву тай я тебе ви-
свячу на католика, а опісля оголо-
шу з амбони, що ти вже католик,
а не єврей. Згода?
Єврей згодився, пішов До цер-
кви там покропили його водою і
сказали йому, що він вже като-
лик.
За якнсь час почали до нього не
сти роботу і йому стало лучшс
жити. Вже були ситі і жінка і ді-
ти. тай він.
Але одної пятмиці та щей V ве
'який піст їв він курку, тай на
біду ішов попри вікно той самий
піп. шо висвятив його, побачив.
АЛЕ НАСТАНЕ ДЕНЬ ВІДПЛАТИ...
шо “католик" кравець їсть курку,
зайшов до середини тай почав на
нього сварити:
— Таж це, каже гріх їсти масо в
пятницю! Цього не годиться ро-
бити!
А кравець усміхнувся, встав,
взяв курячу ногу тай кличе появ
з собою. Прийшов до "синку”, на-
лив миску води, взяв щітку, котрою
змітав порохи з убрань, вмочив п
в воду тай кропить курку водою'
Піп здивовано питає кравця:
— Шо ти робиш?! — Нащо ти
кропиш водою на курку?
Кравець розсміявся тай каже:
Це я висвячую курку на рибу,
щоб можна було її їсти в пятни-
цю...
Ох, як дав піп ногам знатні Аж
закурилося за ним!
а аж.
ВІДЛОМКИ.
Жінка говорить, иачастійше і
більше очима.
• • •
Жіноча вірність буває найчасті-
ше. через її лінивість.
• • •
Любов робить сліпим, а ожене-
ного короткозорим.
• ♦ •
Жінки поцілунки дарують, а за
сльози кажуть собі платити.
’ * • •
Жінці вір так довго як можеш,
- до спізнання правди все ше
знайдеться час.
• * •
Муж є рідко коли першою лю-
бовою жінки, а ще рідше — по-
сліди ьою.
• • •
Моральність є те, шо другим го-
ворять, а самі ніколи не сповняють
І Д.
ОїдіОгеб Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ (гот
иМІУЕЯЗІТЇ ОЕ ІШМ0І8 АТ
иВВАІЧА-СНАМРАІбМ
Ч. 12. “МОЛОТ" “МОЬОТ”18.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
СПІВ — СИЛА.
Робітника питав
Раз, капіталіст:
'Чого тн співаєш усе,
Хоч бідний ти —
І голод і холод тобою трясе”?
Мені як є, що зле,
Чи сумний бути мушу, —
Мені Не спів у голові.
Я клену тоді усім
І зі злости — аж душуся!
І каже’ до нього робітник:
“Ти вже до цего звик”!
А я знов, співав, співаю і співатиму,
Док сила є, у грудях!
Бо спів, це сила ’—
З котрого фнлі
І сплячих розбудять!
І. Д.
«пере
ЧИЯ ЦЕРКВА?
Раз на святої Варвари,
Чи святої Аннн,
Поз'їздилися на відпуст
Ріжні хрнстіяни.
І звичайно, як буває
В таку святу днину,
Іде в церкву помолитись
Всякая людина.
За хвилину була церква
Вся людьми набита;
Вже і “служба” починалась.
Почалося “мінити”.
Тут вже і піп З казальниці
Давай научати,
А там, як на яке диво,
Дощ почав падати.
Хто тільки був на дворі —
Всьо у церкву дуло;
Щоби втечи від дощу
В церкву всі тиснулись.
Під амбоною стиснули
Бідного Данила,
Шо той луснув так—аж земля
Під ним загуділа!
Як почув піп давай за це
Данила ганьбити:
— “То ти, каже прийшов сюди
Так богу молитись?
А тн'сякий, чи такий,
Грішнику, паскудо!
Чи вже брак у тебе чести
И сорому до люду?
В такім місци тут святім,
Драбуго, падлюко!..
Викиньте проч ту собаку, —
Не жалійте бука!”
Аж тут кум Г0ШПЗД
Бачить що за лихо, '
Сіпнув Данила за руку
І каже потихо;
- "Що ви, куме боїтесь
Пому відказати?
Як він сміє так на вас
Сварити, кричати?!”
Відвернувся до людей
І так їм толкує:
- “Нехай собі кождий лусне
Хто тільки так чуєсь!
Що ви, єгомосць, здуріли
Та так розкричались?
Як бн вас тут так стиснули,
То ви би у.........
Розкричалися на нас,
Як на малі діти...
Наша церква, а вам зась!
Нам можна... що хтіти!
Павло Романишин.
ЧОМУ НЕ ПРИЙШОВ.
Питав учитель у школі
Дівчинку Горпину:
“Чому брат твій не є в школі?
Чи знаєш причину?
Чи запізннв, чи де пішов,
Чи де не збиткує?
А може він лежить хворий?
Може що бракує?"
А дівчина відповіла —
Змішана, румяна:
Бракує 'му... бракує ’му
Штанів, прошу пана!..."
К: Біжик.
ФАТАЛЬНИЙ СОН.
Раз Гнат Дмитра запросив
В куми на хрестини
1 по хресті до пізної
Пили там години.
Аж над район кум Дмитро
До дому пустився.
іи й. А'Атай
КОЖНА українська роМтнішл повинна виконати астииу оК.
оПопчтиів. шо вимагають віх н»1 Інтереси робітничої кляси *>-•.
Шия повинна старитесь прмааиуште нових перехпавтеинь і
' 91 персхіматеииіа для
(• ‘РОБІТНИЦІ” ।
Ь. “В0В1ТМУСІА" •
7* А.» ЗО Зі. Магк'я И. N«4» Гоек, N Т
УЙВАМА-СНАМРАІСМ
А був пяний до безтями,
То ’в рів повалився
П сниться йому, що лежить
На кріслі в голярні,
І прийшли до нього дві
Красавиці гарні.
Одна гладить йому лиця
І платком махає,
А друга на паску бритву
Острнть — потягає
Весело все всміхаються
І по лици гладять
11аче кухарка попа,
Чи "римського дядя".
Підголили, помастили,
Парити почали
І но лици якусь теплу
Воду поливали.
Аж до рота наляли,
Чуть не удусився.
Закашлявся, бо солена
І вмить пробудився.
Пробудився тай закляв
Обманній дрімоті,
Бо пін лежав не в голярні,
А в рові в болоті!
А то, вибачте, собаки
Так його “кохали”
І солоної води
Аж у рот валяли!
Павло Романншнн.
ь
НА ЯРМАРКУ.
Каже мужик до купця:
-- "А ти вражий сину,
Та чого так захвалюєш
Ту сліпу конину?!”
А той каже: — “Що то шкодить»
Сліпе коня мати? -
Та воно і так не буде
Газети читати...
К. Біжик.
14.
“МШЖГ* -МОМУГ"
Ч. 11
лекція В ПАТРІОТІВ
Моитреал, Ка
Лив 22. кійгия відбулась луже “інтере-
сна" лекція на сену "Старе Роси і У-
країна і Нона Рос» і Україна". Один да-
вав віл Початку Росії аж до 1905. дру-
гий від 1917 — 1922-го р.
Перший лектор — це охотиик др. Сі-
меиовича, — другий орлина не Наларукіи,
що чистив Назарукови шаблю, що була за-
ржавіла віл сильної "боротьби" з поля-
ками.
Перший лектор: "Ви знаєте, шо Мос-
ква складається з самої Азії, а Україна
складається з самого Київа". (Тут тобі
льоґіка!) Дальше росказав. як то “добре"
жилось Україні за часів гетьманів, князів
і бояр, але все лико робили тільки москалі
І миого ще наплів дурниць, що І плюнути
не було на .шо, а тільки лекторові в очи.
Питати не було і кого, бо сказав: “Я від-
повідати не буду, бо я не годен"... І втік.
Другий лектор: "Я Вам все виложу, як
на лопаті. Я зібрав матеріях иайлучшнх
дослідників революції на Україні, а це —
а американської "Свободи"— І правда, на
столі лежала ціла купа тої шмати!
‘1, говорить, зиа«те, ,шо Цеитр.мміа
Рала І ло нині була би иа Україні, як би
не оден комуніст. Він поїхав до Троцькоео
і забрав всіх жидів на Україну і ті знищи-
ли Центр Ралу і нині ка Україні всі жиди
Через тих жилів иічо і ніяке прааительство
не могло втриматись: ані Центр. Рада, ані
гетьман Скоропадський, ані Петлюра як
також і Німці Бо все жиди кигаияли з
України".
Отже другий лектор наговорив їй меи-
че дурниць, як І перший.
По скінченню прийшли запити.
— Де поділись Українці коли тлм
тільки самі жиди?
Відповідь була, — що всіх українців
вирізали жиди.
— А скільки Петлюра і Ясно баили ви-
різали ЖИДІВ?
— Аиі одного.
— Чому Центральна Рада перепускала
донських козаків на Дон узброених, а рус-
ких розброювала?
—Е — це робилось по лнлльоматич-
иому.
Отже бачите як то патріоти дурять себе
і думають, що і може других робітників
можуть дурити.
Хотяй слухачів було 50 то більша часть
висміяла обндвох дурнів, бо з ними і нема
що і опорній, бо вони не дадуть віри, що-
би як ім доказувати.
Видно дуже добре, що а Монтреалі
для тих ковбасників і шіфе картьожнпків
приходить кінець, бо робітиики, котрі ла
шийсь обдурювати, вже плюють в очи
тим йаппам. а йдуть в ряди зорганізова-
них робітників і починають розуміти, що
вони були обманені -радниками українсь-
ких селян і робітників. І прийде час. що
для зрадників не буде місця між робітни-
швом, а юм де цопаи Бутксвичам.
Пройд и-світ.
ПІП З ПОПАДЕЮ В СУДІ.
Бостон, Масс.
Ну, що як що, а такого чуда яке ста-
лося з тутешнім православним попом, то
Ви певно ще ніколи не чули.
Питаєте що? Я зараз Вам розкажу,
не горячіться — лише уважмо читайте тай
від других попів цього сподівайтесь. От-же
слухайте! Я починаю про попа, тай при
цій нагоді й про попадю.
На днях цей піп опинився в суді При-
чиною нього була його жінка попадя. Во-
на оскаржила .свого мужа перед судом, що
він її не дає одержання, і вона його зне-
навидіте. та більше ие хоче житн з ним —
іісні.і хоче з ним розійтись раз иа все!
А кози суддя запитав попаді: чому її
муж (піп) ие дає одержання — яка причи-
на цьому? — То попадя навела слідуючі
причини: Що всі тії люди, котрі колись
бу пі покірні, ходили в церкву, давали гро-
ші на боже — тепер не приходять, бо геть
збільшовнчплись!
— Можете собі уявити — каже — ті
сімсот парзфян лишилось тільки дватьсять-
пять. тай тії одною йогою в церкві, а дру-
гою за церквою. Тай ,сам батюшка хоче
стати більшовиком! Я його не хочу! Не
хочу! Вій мені бридкий! Я його не хочу'
Він бііьшовик, більшовик!"
Отак кричала попадя на все горло, а
2для все записував. Вона скйчила, тоді
і запитав його, чи то правда тому, шо
вм не дає своїй жінці одержання?
— Тоді “батя” сказав, що так. “Народ
— каже — тепер мудріє і ие йде в «ря-
ду".
На тім суддя подумав і за кілька ві-
иут прочитав судове рішеним, шо піп маг
платити попаді шість лоляріп тижнево І
віл нині вони е одно другому чужі Зна-
чить піп її ие е більш попом, а вона йому
не е більш попадею.
А правда, шо хороша штукенція? Поїж
другим мпогп хіта співають, вінчають І
кажуть, що мають до смерти в кулі жити
А от піп другим за зелені долари рухи
вязав, житн до віку обіцяв, многії ліга
співав, а сам без жінки зістав. Суддя їй
розвід дав. А для того, щоб Ви дорого
читачі знали про православного попа — я
до "Молота” подав.
С. А-н
ЛИЗУН.
ДНройт. МІш.
•є ваєе
„5
СТІЙ!
ЧИТАЙ!
І сейчас посилай
передплат)’ па часопис
"Українські Щоденні Вісти
Річна передплата вппоспть $7.00.
на 6 місяців $3.75
на 3 місяці $2.00.
Адреса:
0ККА15ИАН ПАІІ.У ,ЧЕ*'8
502 Е. 1І-ІІІ Зі Б’є» Уогк. N. У.
А.мДДА-и >> »*
Дорогі Робітники від "Молотка"
Чи чули Вн про лизунів? Коли не
то я Вам роскажу.
Я маю погану натуру, ще люблю бо-
гато знати. Як іду з роботи — куплю га-
зету і читаю, ідуш ло дому, а прийшовши
в хату — баба так І сварить, кричить
— Ти, говорить, як лізеш? Другі ваг
давно вдома!
По вечері читаю книжку. Коли нені
що читати (це рідно буває) іду десь —
щось послухати. Так от зайшов я ло сво-
го кума. Приходжу — е кум і кума з діть
ми. бортник і бортників патнер. Сидять і
самогонку попивають, а при тім про свої
діла росказують. По прнвитанню нализа
ють і мені Я пю одеи, щоби ие лунали
шо я гордий. Сідаю і слухаю а чім річ 1«
Головним оратором являється "паїнєр"
Госказуе про себе,
. — "Мене, каже, мі поліцмлни міаюті
— лс-би в не пішов. Недавно тому іду •
ка "Вест Сайд", аж чую хтось за плечамі
— “Гало в Шорі!"
Я оглядаюсь, а то поліцмаи.
Галоп. кажу, сапаю?
— О.трайт! Ват те тез ю дуіит гір Щи-
рі?
чулр.
Огідіпаі ^гсМч,і"г- —
5іп оґйМЬВ ”
ГЖТЕЙЗІТї _. _____
ОНВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 12.
МОЛОТ* "МОЬОТ"
15.
цій кумпаиін. ей богу- І джордж, І де-
тектив. і ще два лаіиери, І якась .тейді...
Пють “кіску'’ аж ся курить- Щоби я так
з того місця не встав як вам правду ие
кажу! Анис тн гат! Так вот Вн мене пи-
таєте куди я гроші діваю, а я вот зійдусь
> такими. — положу десятку иа бару, то
за “чеиьчом" ие гляди, за то я ся не бою,
бо мене знають... Го-го!- Я в шалі і а су-
лером ся знаю, анис ти гаг! Ви знаєте, що
кози другі не можуть дістати роботи, то
я завше дістану, анис ти гат! Пейли — то
по сто пятьдесять, або більше. Не правда
Майк? Щоби я так з того місця не встав,
як Вам правди не кажу! За то і птюпю з
босами, то свояк дорогов. На Крісмас
зосмо пили чотири дні і ночн, а ле-котрнй
сидів там І спав, а пробу лився, то знов
за Фзяшку... Ха-ха-ха!— Аиис ти гат. А то-
му зви місяці том боса напоїв, як свиню.
Я шткзі ношу паиьчівку до шапи, за тое
добру роботу маю, я прийду до роботи,
гамер піпсую. то я галси — зараз за ковт
тлй гайда до дому — зай другий фіксує,
го ди гелі А шо, Майк, не правда? Аиис
ти гат! Тільки иа стріті з босами, то едеи
другого не знаємо, але а сад» он і або в
гава) — Лзвус Крайс* — то мн а собі як
едені Я ие жалую з босами або з полів-
маками анпкти. бо шобн я не зробив, то я
ие блккь... Талем райт!—"
Не міг я діждатись до кінця, берусь
іти до дому, а тут: — Винайти ще троси!
Посидьте! Маєте час. Чеко втікаєте?
Кажу, що маю іти до роботи. — Го ли
гел з роботові Робота не ктіче!
Я подякував, бо мене направлу голова
розболіла. і х казав гуд бай ло другого
разу!
ЛИСТ ДО “МОЛОТА".
Лос Еихжелс, Каліф.
Дорогий "Молоте"!
Засилаю тобі $2.00 на віднокления ціло-
річної передплати. Стара передплата кін-
читься цього місяця.
Спішу з передплатою тому, що ше не
опустив аиі одного числа від КОЛИ ВІН по-
явився иа світ і так завзято молотить усяку
гниль контрреволюційно-патріотичну. За те
я йому роблю маленьку несподіванку: од-
ного долара на пресовий фонд, хоч дуже
мало, а все-ж хоч трохи піл такого бідного,
як я тут знаходжуся.
Дорогий “Молоте"! Я бачив тебе на
перший май частину червоного І бажаю
тобі якнайліпшої о успіху, щоби ти діждав
скоро виходити цілком отверто червоним
і — в Радянській Республіці.
Твій мікози не опускаючий Тебе читач
д. с
Переписна Редакції.
Гаврило, Рочестер, Н. И. Прий-
шло запізно.
Пресовий фонд “Молота”.
Перт Амбой, Н. Аж. С. Пе.іешак і
Д. Белнів 51.00
Лос Аиджелес, Кал. Д. Сидорук 1.00
Н. Тонааанда, Н. И. О. Т. Трач 1.00
Леона Майне. Па. П. Походжай 1.00
Екілда, Альта. В. М Д. В о ротяк 1.00
ЧИТАЧІ!
В слідуючім числі “Молота”
будуть поміщені карикатури
наших нових карикатуристів з
Евролн, Не оминіть того чи-
сла! Розіювсюднюйте “Моло-
та" поміж своїми знакомими.
Передплату посилайте на адре-
су;
Мої.от
4)4 Е. 91П 81., Ме» Уогк, N. У.
“В КИШЕНІ ПОЖАР".
Філадельфія. Па
Ще такої страшної кишенькової екс-
пльозЯ иігде не було, як ось тоі неділі,
27 мая. у Філадельфії. Вважаєте той. "Мо-
лота" «ню мучилось ось як:
Один вуйко, закукурічеиий лямполю
(вам звісно, шо такі .тямполизи любять:
вони любять трубіти зогпилу квашену ба
роГкстянкт) отже, знаєте як він хлепиув
собі тої бкраболяики. то йому очи столи,
як тарілки, а голова, як диня. І, знаєте,
він не положився спати, але котів сповни-
ти свій обомпок. А його обовязок був піти
до кошари роздати, як бог приказав, свічки
для замотеличеинх баранів І овець. Але,
иа жаль. його бажання не сповнилось. Не
зайшов далеко тільки один блок, як за-
крутилась його диня, та як почне відбива-
тись віл мурів — то в одну, то в другу
сторону, а нарешті закрутилась йому ще
гірше, очи викотились великі, як цибулі. 1
береться яуйко на способи: оперся задом
до муру 1 помело сунеться в нкз. А а
нього була в задній кишені велика бакса
сірників, бо йому вона ставала в великій
пригоді: в церкві до свічена свічок і коли
йшов купувати зопенлу бараболянку, то
мусів мати з собою сірники, аби запалити
і попробувати, чи добрий штоф. І так:
як горіла, то "форст каес”, а як ні, то
якийсь Фелер: або добре ие зогнила як
треба, або щось ниьше.
І, важеєте. вуйко так сідав злегенька,
шо аж притиснув задом сірники і. вважа-
єте, вк злнялося то пртпдипа експльозія.
Зробив вуйко крик під муром і на його
щастя баба вчула крик, отворила вікно і
вк побачила, що вуйко вже шквариться,
— то мноєо не роздумуючи — вхопила
ведро з помнвмн тай бух на вуйка з тре
того поверха. Вуйко те гірше наробив
крику, зробився иа яуличі чистий гармідер.
Вуйка обступила “Салвейшен Армія": кло-
пи, баби, молодиці, дівчата, діти і дгтнскл.
а вуйко в середині на цілу губу лементує:
— "Господи спаси 1 помилуй!". х—ш
ОідіїіхесІ Ьу < <
>
НАЙНОВІШІ КНИЖКИ І ПОРТРЕТ.
ЗА
дол
1) Початкошій курс йол. економії
Порадник української мови —
Червона зоря--------------------
Матеріялізм-фільософія пролетаріату —
Наймана праця й капітал---------------
Заробітна плата, ціна б зиск---------
Розвиток соц. від науки до акції------
і Портрет С. Мельничука і П. Шсремстн
Загальна вартість--------------------—
Користайте з нагоди!
Набудьте ці вартісні книжки І портрет тільки за два домри.
Посилайте сейчас моией-ордер в звичайнім, або паперових два
доляри в регістроваиім листі.
В)
3)
4)
5)
6)
7)
— 50<
30”
зо"
25"
20”
— 20"
— 16”
- 50”
- 12.40
МОЬОТ со.
414 Е. 91Ь 8и
Кеш Уогк, N. У.
ІІМІУЕЯБІТУОЕ ІШМ0І5АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІ6М
МОЛОТ" “МОЬОТ”
Ч. 12.
Організуйте неорганізованих.
Капііаліст любить тільки таку картину, де кожний
робітник старається сам для себе.
Але таку картину, де всі робітники Гор< аиїзовані
— капіталіст страшно ненавидить.
НЕ МОЖЕ БУТИ.
Жінка до винахідника: — Кинь
свою працю, дорогенький. Відпо-
чинь трохи. Сьогодня свято, сього-
дня Христос воскрес.
Винахідник (в розсіяиости): —
Цього не може бути! Я ще не запа-
тентував його.
ПРИЗНАВСЯ.
Вчора вибіг я з ресторану, а на
дворі дощ. Але передімноіо вий-
шов якийсь панок з парасолею в
руках і я рішив заховатися біля
нього.
Оідіїігед Ьу
Дозвольте... почав я, хова-
ючись під його парасолю.
Панок пристанув, почервонів і
подав мені парасолю.
—Вибачте — каже мені — я
певно через помилку взяв вашу...
І моментально зиик.
Ю. К.
ХОЧ ТРОШКИ.
Пде з міста кум Петро й зустрі-
чає кума Василя
...Авіки богу...
— А як?
— Та бодай не казати?
солонина по чому?
— По 20 тисяч марок польських.
— Ой кумоньку, спустіть хоч
трошкн...
Ю. К.
4
В ГОТЕЛЮ.
До готелю зайшов панок з со-
бачкою. Та иевспів він замовити
собі обід, як собака заглянула в
кухні миш та почала гавкати.
Управитель розсердився тай ска-
зав робітникові, шоб той сейчас
вигнав за двері одну з тих двох
собак, що коло стола.
ОгідіпаІ ігот С А-н.
ОММЕКЗІТУ ОР ІШГІ0І5 АТ
0ВВАМА-СНАМРАІ6М
“ВШИСТКО ДОБЖЕ. З ВОЛІ
ОідіСігесі Ьу Соозіе
СЬВЄНТЕҐО КШИЖА ЄШЕ НЕ ЗПНЕВЛА”.
ОгідіпаІ ггот
ІІМІУЕНЗІТЇ ОР ІШІМ0І8 АТ
иНВАЙА-СНАМРАІбІМ
“МОЛОТ’
Саицигшо-гуморастични* двотижневик, виходять 1-го І 15-го
кожлого місяця.
ПЕРЕДПЛАТА:
На рік $2.00
На пів року 1.00
Поодиноке часто ................................... 10
Редакція приймає рукописи, писані ьимкічно чорнилом І на одні*
сторінці аркуша, при чім рукописи ис авсртастьса.
"МОМУГ
ТЬо Икгаіпіап петпрарег Іог акіігч ап<1 кшпог роЬНаЬа*
ааті.охиїйііу Ьу "МОБОТ" СО.
414 Балі »-И> 8іг_ — Ке» Уогк, N. У.
8БВ8СКІРТЮК БІЗТ:
Ом Уваг пм
8іх топіка 1Л*
Зіпуіе сору .1»
Епіегев аа мсопіі-сіаи таОег Зер. 16. 1921. аі Ці* рові оґбее а<
Ке» Уогк, N. У. поваг іке Асі оГ МанЬ 3. 1878.
РІК V. Ч. 13. 1. ЛИПНЯ 1923. ИЕ\У ¥ОКК, N. ¥. Д’ІЛ’ 1, 1923. УОБ. V. М 13.
Лихо патріотам.
Ой скоїлось лите лихо
Патріотам на пені:
Погубилися, пропали
їхні панськії клині!
Там Петлюра десь блукає
(Люде кажуть, то в тюрмі)
Поклоняється поганій
Чорній, дикій, панській тьмі.
І забув свій клин амбітний —
Своє підле брудне "я”.,. •
Хотів панської пенені,
Та не має й .малая/
Там знов гетьіман Скоропадський
Жде набудь на скору смерть,
Бо крутиться по Европі —
Усе тільки: круть та верть!
Вишиваний, Що влюбився
В українські сорочки,
Хто зна’ може вже збирає
По вулиці кізячки?...
Так то ‘‘слава’’ України
Розорилась по смітниках....
Потерпиш патріоти
Безвихідний крах!
.4 ось нині й Пі трушсвнн
П'є гірку свою судьбу:
Прчкліснає Денікіна
І сюїт і.і ним дружбу.
Прш-трі.іяв усі набої
Політичної брехні
І нарешті опинився
У багні — на самім дні!
1 в органі своїм власнім,
В "Українськім Прапорі",
Петрушевича міністри
Поступають, як тхорі:
Те, шо лайкою стрічали
І .побили оплювать, —
Мусять, бачите, сьогодня
Все .язиками лизать.
Навіть їхня поплетуха
Джерзисітська "Свобода"
їх тепер на стричок тягне...
От, як бачите, біда!
Немале скоїлось лихо
Патріотам на печі:
Погубилися, пропали
їхні панськії кличі!
Тарам.
ОідіЬгесі Ьу
Соодіе
Огідіпаі Тгот
иМІ7ЕЯ5ІТЇ ОЕ ІШП0І5 АТ
0КВАМА-СНАМРАІ6М
ч. її.
“МОЛОТ" "МОЬОТ”
і
За п’ять років революції російський емігрантський прихвостень
буржуазії багато дечого спробував і врешті почав “лівіти”.
замахується на престиж Уряду йо-
го Величества в Індії, Афганістані,
Белуджистані Тегерані, в Абдул-
Гам'иді, на Мадагаскарі, на Фили-
пипськнх островах, на Марсі, на Ве-
нері і на инших усіляких мисах
"Доброї Надії”...
Уряд його Величества протестує
проти посилки нашим урядом аген-
тів у всі частини світу білого під-
ривати престиж Уряду Його Вели-
‘.ггтва...
Констатуючи з великим задояо-
.'•чням, що уряд його Величества
ніколи в своїм житті не посилав ні
Вр-шгеля ні Ленікіиа. ні Колчака,
ні Дугова, ні Балаховича підрива-
ти “престиж" нашого уряду, наш
уряд, щиро шануючи престиж уря-
•’у його Величества повинен при-
знатися, ЩО В Індії ЙОМУ коли-б він
Ні віть і хотів, їй-бо, робити нічого.
Тям місцеве населення до уряду
його Величества ставиться з відпо-
відною урядові його Величества
пошаною
Дозвольте наприкінці як і спо-
чатку запевнити Уряд його Вели-
чества в своїй як найінир'шій пова-
зі, пошані і т. и.
Остап Вишня.
“вісти" в.у.ив.к.
Відповідь на меморандум англійського Його
&
З НЕДАВНО МИНУЛОГО.
Величества Уряду...
(Малий фейлетон.)
Давайте, спробую.
Але зарані відмовляюсь від уся-
ких пропозицій з боку Наркомін-
дела взяти посаду чи там посла, чи
там повноважного представника..
Не хочу. Не хочу й квит.
Моя ВІДПОВІДЬ.
Перед усім дозвольте користаю-
чи з нагоди, (щоб довести, шо ми
так саме не сандалією сякаємось)
висловити вам, Його Величества у-
ряде, моє найширіше до вас по-
чуття відданости й симпатії...
Це на всяк випадок!
У своєму меморандумі Уряд його
Величества та пише до нашого
уряду, шо наш уряд та написав У-
рядові його Величества, що уряд
його Величества написав нашому
урядові про те, що Уряд його Ве-
личества протестує проти нашого
уряду, що ніби наш уряд скривдив
Уряд Величества, шо наш уряд не
забрав у в уряду його Величества
тих нот. що іх наш уряд написав
до його Величества Уряду.
Уряд його Величества обстоює
категорично, шоб наш уряд забрав
ті ноти в уряду його уеличжтва,
"недвусмисленно". і+ттн: 1гг пнсЖг
наш уряд до Уряду його Величе-
стиа у відповідь на ноти уряду йо-
го Величества до нашого уряду про
засуджених ксьондзів Цепляка й
Будкевича.
Так значить, забрать?
Добре! Коли уряд його Вели-
чества забере в нашого уряду всіх
попів, наш уряд забере в уряду
його Величества всі ноти попів.
Далі. Уряд його Величества ви-
магає від нашого уряду з приводу
затримки біля Мурмаїіу нашим у-
рядом рибальських тралерів уряду
його Величества...
На це наш уряд відповідає уря-
дові його Величества, що наш уряд
з охотою випустить тралери уряду
його Величества, коли уряд' його
Величества випустить у себе всіх
злодіїв, навіть тих, що’ крадуть не
на морі, а на суходолі. Бо наш у-
пяд має за честь повідомити уряд
його Величества, що вкрасти на
морі все одно, що вкрасти на сухо-
долі, з тою тілько ріжннцею. шо
на морі тяжче “сухим з води вий-
“ ' води там чимало.
*ряд його Величества заки-
іу урядові, шо наш|_МИЙ(ЕЙ5І
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
(Правдиве.)
Як в 1918 році заняв Петлюра
Київ, то його вірний слуга Копо-
валець видав строгий наказ позмі-
няти всі вивіски на українські. Куп-
ці — які не знали укр. мови, пи-
сали, як вміли. І ось по тиждневі
насильно "українізований" Київ ви-
глядав так:
Гол яр:
Стрижки, бришки і завитки.
Пральня:
Хемична пральня, ріжна фарбяр
ня і ріжне чистіння.
Крамниця з яриною:
Капустярня, яблукарнн та иниіі
зеленила.
Звичайна крамниця:
Тут продаються папіроси, тю-
тюн і всякі инші мінеральні води.
Модистка (на Прорізній вулиці
була таблиця, на якій вказувала
намальована рука на двері, а під
нею напис):
Вхід в модістку.
Склад фортеп'яиів:
Тут настроюють грачки в кождий
час дня і ночн.
Адвокат (по російськи: присяж-
ний повірений):
Клятвенний брехунець.
ІШІМ0І5 АТ
ю. к.
4.
МОЛОТ" “МОЬОТ”
Ч. 11
---— БАМБІС -----
РОДИННІ БІОГРАФИ
НЕНАЖЕРЛИВСЬКНХ
ВУЙКО ТИМКО.
Послідний в альбумі. Воно, справ-
ді, не послідний, але про решту
встидно й згадувати.
Вуйко Тимко відріжнНвся від
прочо'ї фамілії тим, що називався
инакше. Хоч він був не дуже-то
близький свояк, але мав довгий
ніс і то його приближувало о де-
кілька цалів. З родиною мало схо-
дився, бо поки умучив при роботі
до безтями двох наймитів, а відтак
з'їв миску капусти з фасолею, то
вже й ие видко було куди йти.
Одного разу пішов'в иочи до
брата Калістрата позичити чогоне-
будь, що можна було не віддати,
і на толоці зашпортавсь на чомусь
та вломив ніс. Думав, що на кре-
тині, але оглянувся і побачив, що
то був його власний кінь, йому не
могло з дива зійти, чому його коні
такі невидні після того як він году-
вав їх що три роки наперстком вів-
са для кождого.
Коли прийшов ло брата, то за-
мість до хати, зайшов до комори
і там вступив в капкан на щурі, але
не кричав, бо знав, що Калістрат
був дужчий від нього.
Тимка знало Ціле село ще з ча-
сів його парубоцтва. Казали, що
як на село хтось заніс раз новий
танець, то Тимко і инші богачі за-
МЕШКАЄ В ЦЕРКВІ.
Часопис “Українське Життя", що
виходить в Луцьку, на Волині, по-
дає про попа села Жидичина —
Євгена Ганджулевича — слідуюче:
“Не ладиться йому з громадяна-
ми так, що й хати на мешкання ні-
хто не дає. Пожив трохи у одного
поляка, посварився і цю кватиру
стратив. З діякоиом жити не мож-
на, бо це булоб гірше як між псом
та котом; дарма, що хата окрема
тільки через сіни. І тут св. Гай-
джулєвич прийшов до переконання
що' треба внести в справи церкви
• зміну, якої вимагає життя. Немає
де мешкати священикові; а церква
на що? Бог багато місця не займає
та й сваритися не буде. І ось вже
з весни св. Ганджулевич перенісся
на мешкання до церквн.
Мешкає в ризниці, до якої до-
ступ тільки через вівтар і/Цврквк.
каотоплю триВідНіВеЛЬцс^оіуО^
гуляли до п'явок усі дівчата і мо-
лодиці. Того року піп заробив на
похоронах стільки що аж за гра-
ницю виїхав.
Зате Тимко мав добру памятку
по свойому парубоцтві. Річ була
дуже звичайна. Богацькі сини були,
звичайно, буйні та свинуваті, і та-
ким був й ТимкО. Бувало на ве-
сілю біднішим не дадуть й коліном
кивнути. Але коли бідакам того бу-
ло вже забогато, одного вечера
вшкварив хтось Тимка по голові
зломаною сапою. Відтоді у нього
оставсь иа голові кратер., який
власне був тою памяткою.
У путього чоловіка діло було-б
вийшло погано, бо бувби утратив
мозок. Але так як в Тимка такої
дурниці як мозок ніколи не було,
то й нічого він не втратив.
Лише одно йому було не добре,
що мусів дуже часто сміятися. Бу-
вало нераз в церкві Тимко щойно
починає дрімати, аж ту з волосся
“щось" зсунеться йому в той кра-
тер на голові тай починає там шо-
лопати, і Тимко мусить реготатись,
так скобоче. Люди радили йому
поставити пліт наоколо тої діри на
голові, але Тимко казав, що палів
не мож туди забити.
І така, бачите, була фамілія Не-
нзжсрливськнх. Якби так хотів усю
ту фамілію тут списати, то читачі
на з вали-б мене марнотравииком, за
нищення паперу.
Воно і не треба усього писати,
бо кождий з читачів’зяае про одну
або й більше таких фамілій, то мо-
жуть і самі пригадати.
(Кінець.)
гробниці під церквою (Жидичин-
ська церква стара, історична) а з
дзвіниці зробив собі клуню. —
Що-ж, цього вимагає саме життя.
Так поволі і ми перейдемо до жи-
вої церкви по нашому”.
А так “слуга божий"! Бога їсть, з
Богом спить, Богом накривавсь!.
з
ТЕПЕР СУШИТЬ.
Вкрав циган в господаря качку
води і заніс в ліс, щоб спечи.
Наздігнав його господар, та як
не грюкне несподівано з заду:
— А ти що робиш з моєю кач-
кою?!
А циган переляканий — каже:
— Топилася газдоньку ваша кач-
ка в воді, а я виратував її і тепер
1 сушу...
ОБ А ОДНАКОВІ.
Зустрілися в Галичині два ста-
рі приятелі: Один з них недавно
повернув з Америки, другий весь
час сидів в Галичині. І от тепер
стоять в потязі біля вікна і* * огля-
дають скучний галицький краєвид.
А польський потяг лізе, як чере-
паха.
Зітхнув приятель-галичанин.
— Ех, Юрку, Юрку — каже до
товариша. Нема-то як було давно
Бувало сяду в Коломиї на поспіш-
ний потяг і за пів години у Львові.
— Та не може бути! За пів го-
дини? — дивується американець.
— За пів години! Та ти знаєш,
як він летів? От, я раз вирізав
довгий прут і як виставив через
вікно потягу, то по телеграфних
стовпах, як по паркані, тільки —
дир-р-р-р-р-р-р-р-р...
— Ет, що то у вас. Там в Аме-
риці инакше — почав холоднокров
но американець. Там брат бачив я
раз таку штуку. Стоїть потяг на
стації і вже має рушати, аж один
пасажир припізнився і біжить швил
че до дверий. Але начальник ста-
ції схватив його за полу, і ие пу-
скає. Та пасажир був здоровий хло
писько, скочив на східці, як вже
потяг був в русі і замахнувся ру-
кою на начальника, щоб тарахнути
його в лице, але — тарахнув на-
чальника аж на другій статі... Ти
розумієш? От, як в Америці йдуть
потяги...
Ну, як так, то там таки швид-
че — признав серйозно галичанин
і скоса глипнув на американця. Та
американець був поважний і легко
важно попускав дим з короткої
люльки.
Ю. Каламар.
Ж
З ГОРЯЧКИ.
— Чули?
- Що?
Гардінг їде в Аляску...
— А його що жене в такий зим-
ний край?
— Горячка,
— А правда, правда! Пізнати, шо
в нього горячка. Инакше він не
говоривби політичним вязням про
таку “аместію", за яку вязні мали-б
зречися своїх поглядів. Иншими
словами сказати; він хотів-би аби
люде нічого не думали!
Так-так.
НЕМОЖЛИВЕ.
На 25-го моє весілля.
— Що? Як? Будеш ти тоді мати
ІЖТКБІТУ ОЕ ІШМ0І8 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІСМ
І. Д.
Ч. 13.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Із циклю маршала Фоша.
(З нагоди майових відвідин )
Фош (до Румунії, Польщі й Чехословач іини): Вправляіітесь. вправлянтесь добре мої
діти, — незадовго випущу Вас вже на арену!
ПРО СМЕРТЬ.
П.: — Премудрий Соломон запа-
кував був смерть у фляшку і старі
ліоде не могли вмирати, так отже
мусіли один другого довбнями до-
бивати і так умирали.
Р.: - Як-же’вони могли вмирати
від довбні коли смерть була за-
кута в фляшці?!
С. Шимко.
СЕРЕД ПАТРІОТІВ.
(Річ діється перед початком
представлення.)
Режісер: (до завідуючого) Але-ж
пане професор, для сімох людий
ми не можемо грати. Треба оголо-
Соодіе
сити, шо представлення не буде
і віддати гроші...
Професор: Грошей не віддам.
Режісер: Але ми не можемо гра-
ти для 7-ох людий.
Професор: Грати не будемо, але
я грошей не віддам, бо цих сімох
прийшли на безплатні білети. Це
персонал нашої редакції і — на-
родного дому.
Ю. К.
вх.ч
ПРО ПЕКЛО.
Попи страшать білих і|юдсй пек-
лом, де ніби то після іх мови —
є чорні боги, або як вони їх на-
зивають чорти. Та білі люде
не мають чого боятися такого пек-
ла. Таке пекло — можна сказати —
для чорних, бо-ж тії чорні боги це
їхні боги — на їхню подобу ство-
рені, а білі люде мають своїх богів
білих. Тому попи лучше нехай
перестануть брехати, бо люде далі
не повірять їм та їхній брехні.
Ю. Ф.
В ЛІКАРЯ.
- Я не знаю що мені є я тепер
зістав страшенно нервовий, голова
болить і цілими ночами ие можу
спати...
ЛІКАР: — Одинокий ратунок на
це: ви мусите женитися!
Так! Але я уже жонатий...
ЛІКАР: — То подайте до суду
о розвід!
І. Д.
Огідіпаі Ггот
иМІУЕКЗІТУ ОГ ІШМ0І8 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІбИ
Оідіїїгесі Ьу
-МОЛОТ" -МОЬОТ"
Ч. 13.
БАЙКИ НАВИВОРІТ.
Як робити самогонку.
Тому, що послідними часами між
укр. кольоніею в Америці дається
зауважити брак досвідчених само-
гоншиків спеціальний кореспон-
дент ‘'Молота" об'їхав цілу земську
кулю, з наміром дістати й опублі-
кувати найлучшу рецепту для ро-
блений самогону.
Після довгих і трудних подоро-
жня та глибоких студій і хемічних
аналіз, кореспондентови удалось
врешті попасти на властиву рецеп-
ту, яку понизше подаємо до відо-
ма американським укр. патріотич-
ним одиницям і товариствам, брвц
твам, сестрицтвам і вельми запива-
ющимся попам з усіх мракобісиих
таборів.
Рецепта.
Візьміть мірку жита і намочіть
в тій воді, то в ній милося начин-
ня мииувшої неділі. Поставте щоб
кисло тиждень, лиш уважайте аби
мит туди не залізла. Відтак роз-
дягніться до нага і опівночі вине-
сіть той кисіль на перехресну до-
рогу, та закопайте акуратно так
глибоко як Петлюра закопав свою
“народну республіку". На другу ніч
принесіть назад до хати і влийте
ще трохи помий. Відтак посоліть
та поперчіть приговорюючи про-
роцтва св. Михальдн їдо набуття
в ред. "Свободи" і “Укр. Голо-
су ). Єсли хочете аби воно вийшло
моцне — вкиньте туди зо дві парі
старих черевиків таких, шо піт пе-
рейшов вже через шкіру і засинів-
ся на верха, тоді відставте знов
на тиждень аби кисло.
Підчас коли воно кисне, ви рі-
шіть як за сильно ви хочете аби
воно копало чи так як віл, чи
як кінь, чи як осел або мул. Хе-
мічний аналіз доказав, шо осляче
найлучше Єсли, отже, хочете осля-
че. то вишукайте осла і настружіть
жменю копита з лівої залноі ноги,
та вкиньте в кислоту. (В Джерзи
Ситі можна розстарати копито з
расового осла).
Коли скінчився вже Другий ти-
ждень, візьміть ту кислоту і по-
ставте на сильний вогонь. Коли по-
чне кипіти, сядьте на посудину за-
мість покришки (покришку може
висадити в гору, то шкода). Сидіть
так на посудині, не рухаючись, і
числіть акуратно стільки, скільки
разів більшовики падали в “Сво-
боді”.
Опісля відставте усьо на бік і
вихолодіть. Поки воно холодиться,
вибийте чотири шибі З ВІКОН і но-
лотком потовчіть їх на муку. Відтак
всипте до “штофу". Це на те аби
"різало" як пити.
Коли вже холодне, перецідіть
через подолок старої спідниці, на-
лийте в фляшки і закоркуйте (але
діти віднесіть до сусідів).
Відтак за тиждень викопайте
гріб, станьте над ним і пийте ту»
самогонку.
Бамбіс.
ЯК ЦЕ ТАК?
Здорові були, куме!
А, здорові!... Шо нового чу-
вати?
Та нового нічо. а дивне то «...
— Ну, що?
А ось шо! Філадельфійська
"Америка” — тая. рахувати, като-
лицька газета — чуда строїть.
— Хе-хе! Ну?
— Пише вам новинку про бувшо-
го преміера Болгарії Стамбулів-
ського таке диво: “Стамбулівський
замордований. Втік із рук жовнірів,
які його зловили і вбили”.
— Ну-бо, це справді було-би
чудо! Жовніри зловили його і «би-
ли, а він опісля втік. Або ясніше
сказати: втік від жовнірів, які його
вбили!....
— Що за льогіка в того редакто-
ра! Не знати, чи це його така здіб-
ність з уродження, чи набув такої
льогікн в парохіяльній школі?
— Не знати!
Хе-хе.
%
ПІШКИ.
Б'є Мошко коня під горбом, а
кінь ані руш вперед. Тоді розлю-
чений Мошко кричить до коня
— Як не поїдеш, то зараз ви-
пряжу з воза і підеш пішки.
Ю. К.
Оідійгеб Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ (гот
иМУЕВЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІСМ
Ч. 13.
МОЛОТ" "МОЬОТ"
7.
І ХАРКО і МАРКО.
І_______________________________
X. Ви Марку, набудь читали, що
др-агон Назарук написав про “наш
нарід" в Канаді?
М. Трішки читав, а решту здо-
гадався.
X. Назарук писав, шо “наш на-
рід" паскудний.
М. Такі незаслужені компліменти
повиннося жувати а не .чикати.
X. Хиба-ж як?
М. От ви повторяєте за Назару-
ком і навіть не загикнсться ломимо
того, іцо знаєте, шо воно брехня.
X. Воно правда Назарук доказів
ие дав ніяких.
М. Противно. Він тим як найкра-
ще доказав шо вій здоровенно бре-
ше ше й лаєсь.
X. Га?
М. Єсли-б “наш нарід" в Каналі
не був “паскудний” і завіз Назару-
кови зо два сорок-тонові пагони
долярів, то він не такої написавби.
А так. то звісно, паскудний, бо не
богато долярів дає.
X. “Наш нарід” в Канаді повинен
би сказати Назаруковн. що у них
уся родина дома, та шо “наш на-
рід” бажавби аби і Назарукова бу-
ла вся дома.
М. Ну, а еслн він не послухавби?
X. Тоді сказати йому, шо в Каналі
усі посади кншенкових інспекторів
вже заняті.
М. Або сказати йому арабську
приповідку, що такий гість як На-
зарук, і риба, по трьох днях вони-
ють.
X. Шкода язика. Свиня завсігли
гризе те корито з котрого вона
їсть.
М. Я не можу розуміти, як можна
називати когось паскудним а його
долари гарними?
X. Це дипльоматмчна тайна.
М. Справді. 1 єсли воно тайна,
то її можна буком вигнатн иа верх.
X. Ви думаєте -- коли аргумен-
тів не стане?
М. Я нічого подібного не думаю
Аргументувати можна лише з лю-
диною. а не з галицьким др-аго-
ном.
X. Все-ж таки я не знаю чи мож-
на судити глибину криниці по дов-
жині РУЧКИ ВІД 11 помпи.
М. Ні. Але дурня судять по йо-
го словах.
X. Прецінь Назарук діставав ін-
формація від одного попа з Мон-
дер.
М. І що-ж з того?
X. Той піп знає людські душі
на лице і навиворіт то може й
справді?
М. Єсли ті душі, що їх піп знає,
паскудні, то чому він їх не “відпа-
скуджуе”? Це-ж його робота.
X. А й справді! Тоді знов ті душі
не булиб вже паскудні і піп стра-
ти вбй своє заняття, бо не мавби шо
більше відпаскуджувати.
М. Виходить,’ що собака не тут
закопана.
X. І мені так здається. Ану, по-
гляньмо за пліт.
М. Нюхайте — воняє?
X. Еге! Аж нудить.
М. Значить, тут вона закопана.
X. Тепер вже знаю!
М. Шо знаєте?
X. Шо Назарук і вся його братія
сими є паскудні, а не хто нншнй.
М, Так. то я розумію
Панько Люшия.
Орієнтація наших патріотів.
(З нсдавного минулого.)
ОгідіпаІ Ігот
ІІММЕЙ$ІТУ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
иЯВАИА-СНАМРАІСМ
Оїдіїігесі Ьу
Соодіе
«.
“МОЛОТ* “МОЬОТ"
Ч. ІЗ.
Пісня галицьких секретарів.
ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ
ЧОЛОВІКА.
(В 1918—1919 |>. галицькі мінісіри 3. У. Н. Р. звалжя сскікпірами. Пониша як-
ий була дуже популярною поміж стрілецгаом, і оспікуя утечу секретараа-міінктріа з
Галичини м Збруч в травні 1919 р. Співається на мельодію: "Волго, Волго, мать
ролика"...)
З Станис.іавова у Бучач,
.4 з Бучача над Дністер,
Ідуть, їдуть секретарі,
З страху кожний майже вмер.
Шлють Яитвицького на мостик,
Пишуть довгії листи:
“Пуфтім домні румунешті,
За границю нас пусти".*)
Понад беріг ходить румун,
Поглядає на Дністер,
І сміється з секретарів,
Шо дорогу їм запер.
Секретарі у сальонці,
Раду радять всі нараз,
"Гей панове, утікати!
Це для нас останній час..."
Петрушевич крутить вуса:
Утікати тра й мені,
Як не вбють мене поляки,
То повісили-б свої.
Старий Миром*) знову каже,
Швидке треба утічи,
Ой бо мої кондукторі
Нас готові розсічи.
Голубович ломить руки,
Ой велика це біда,
Тут усі мої маєтки,
Тут уся жая рідня.
Лиш Макух насупив брови
І не журиться нічим.
Я вертаю до поляків,
Тряспія матері вам всім.
Я поляків не боюся.
Бо жив з ними зи пая-брат,
Європейським був .міністром,
Я не хам, ані не кат.
.4 Битвицький тихо каже:
Я дністровий дипмюмат.
Раджу всім втікати скоро,
.4 то буде нам тут мат.
.4 як зловлять нас поляки
І відведуть до тюрми,
Скажем всі: "пардон вашеці,
Пшецєж ніч ке віннісьми....’’
А як пустять нас румуни
і поїдем за кордон,
впадем всі до ніг Петлюри
(1 скажем: “моусіг. пардон".
Таки швидче утікаймо
Через Збруч у Кам’янець,
Там є наша директорія,
Там є наш товариш Швець...."
Подав Юрко Каламар
•1 В то# час Румуни окупували Покуття аж по Дністер і загородили дорогу з
Станнславова за Збруч.
••) Миром — секретар залізниці
МІЖ РОСІЙСЬКОЮ АРИСТОКРАТІЄЮ.
Великий князь Кабанов: Синоша, єсли хто запукає і спитає за
І) Ти є сам бог і творитель всьо-
го що потрібно для життя і нема
инших богів, ні в небі ні на землі
скрім тебе.
2) Не сотвори собі ідола, бол-
вана і тому подібного, бо то є всьо
дурниця.
3) Не призивай божого імеии, бо
то всьо надармо.
4) Памятай семий день неділю і
святкуй її, а не йди в церкву бити
головою об дилля, як молотом по
ковадлі.
5) Шануй родичів, а коли ти по-
старієш, то й тебе будуть шанува-
ти твої діти.
6) Не убий того, хто не замаха-
ється на твоє життя.
7) Не кажи: люблю, коли ти йо-
го зовсім ие любиш.
8) Не кради нічого ніколи, тіль-
ки старайся разом з усіми робітни-
ками завести такий лад, де було-б
усьо спільне.
9) Не будь свідком на друга сво-
його, коли його капіталісти зло-
влять і судять буцім то за “зраду
держави”.
10) Не пожслай курної хати,
бо ти є чоловік 20-го віку, і не
пожслай бути рабом, бо то ганьба
для людства взагалі, і не пожелай
коня, мула । або осла, бо то е не-
здале, а старайся будувати тракто-
ри, автомобілі і европляни. Амінь.
С. Шимко.
г
ШО КОМУ їсти?
Попови — їсти флячки, щоб бу-
ло згасне та мягке, гнучке “казан-
ня”.
Патрютови — їсти дриглі і кислу
капусту, щоби було йому зимно і
кисло через ціле життя.
Лякови — їсти квашу, щоб го-
лос був вигинистий і протяглий.
Редакторови “Свободи” — їсти
сушені гули, щоб ліпше брехав,
Складачовн — їсти сухарі і рибу,
шоб можна було на якім будь крі-
слі вендіти коло лайнотайпу.
Анархістови — їсти товчене шкло
з міленькими цьчками до того
те тертої цегли.
Більшовнкови — їсти медівники
і солодкі цукорки, щоби було со-
лодко в життю.
Аіентовн — їсти фасолю зкислу,
щобн мав багато “енергії" для бі-
гання від хати до хати
мною, то скажи, що мене нема дома.
Синок: Харрашо папа, я скажу, що тн в купелях.
Оідіїігеб Ьу Соодіе
Правдолюб.
Огідіпаі Ггот
иИІУЕКЗІТЇ 0Е ІШМ0І5 АТ
0НВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 13.
МОЛОТ" "МОЬОТ"
Нездоровий удався.
“Щори чапіте лаюгься зауважити поважні спори » нутрі
фшиктської організації”.
(З газет)
Капітялізм-батько: Ну. і чого він реве? На зуби. чи на запір, чи корчі?..,
Реакпія-мати: Може голку з’їв, або що??
ЦЕ НІЧОГО...
ТАМ ДЕ МАЛО БУТИ.
З СУДОВОЇ РОЗПРАВИ.
Вмієте поринати?
— Вмію.
— Як довго можете сидіти під
водою?
— П'ять мінут.
— Це нічого. Я мав товариша,
іцо як пірнув, то аж за три дні
ВИПЛИВ...
Мати: — Що, Іван тебе поцілував
в лице раз? А сказала ти йому, що
так не має бути і віддячилася ти
йому?
Дочка: — Так, мамко! Я йому
показала, що то не гарно і подала
губки. А за те що він мене поцілу-
вав я його поцілувала два рази!
Суддя (до оскарженого): — Кіль
то маєте літ?
Оскаржений: — Кілько мені літ?
Чекайте, зараз... 22 роки парубо-
чив, 6 літ бувім жонатий 7 літ
ие живім з жінкою, 9 літ вдівцем
був, а 4 роки сидівім... А тепер по-
рахуйте!
Ю. Каламар.
ОідіііиесІ Ьу Соо
І Д. ’ ..., І. д-
ОгідіпаІ (гот
ІІММЕЯЗІТУ ОР ІШІМ0І5 АТ
ЦКВАИА-СНАМРАІ6М
10.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. ІЗ.
Галов, галов, тай гарнду, вва-
жести!
Гостатного разе, вважеети. я на-
писав вам, дорогі линцмаии як то
я івдив за “Червонов Зорев" для
мого, рахувати сусіда, тай ек ста-
рий иибесний сторож, Петро, шпур-
нув в мене, рахувати, мітлои.
Инц. вважеети, продавим ту міт-
лу алміністраторови “Молота" за
кводра. Али того було, вважеети,
за мало збитки для Петра, і я, вва-
жеети, взяв, тай накупнвим цалий
рахувати оберемок “Молота”, тай
виявим з собов. Я так думав жи
по дорозі на Марс мені, вважеети,
вдасться перехрести до неба і я хо-
тів там в небі пороздавати тот “Мо-
лот" світому Петрови на злість.
Отуж, рахувати, так воно і ста-
.'.оси.
Єк я вважеети, іхавим назад на
Марс на Юпітері, то коло райскої
брами я сховавси за "Молот", аби
мине, рахувати, Петро ни заглянув.
А ек моя, рахувати, планета обій-
шла вже браму тай сунула попри
самий, рахувати, нибесний пліт, я,
вважеети, “Молот" на плечі тай
вчіпнвси руков за хмару тай пере-
скочивнм через пліт до неба, раху-
вати
Ту, вважеети, волочилиси розма-
їті світі тай ангели, али я ни дур-
ний. Взев я, вважеети, тай скину-
тим штани і камізельку, аби раху-
вати, ни відбивало чорним кольо-
ром, бо в небі всьо, рахувати біле.
Али надійшли ікіс блаженні душі.
Я зараз пізнав жи то ікіс наші ра-
хувати, бо мали дужи великі ноги.
Взев я, вважеети, тай став наперед
них, рахувати, тай кау “дзень до-
брий’’! А ідей з них кае. “иа віки
слава!”
Тай ми поволи зговорилися. А
то вважеети, були наші таки краєві
богачі-газдн, жи то все став.іелм
лямпи з смирдечим маслом в цер-
кві, тай за що раз давали на пара-
стас. Вони, рахувати, дато і до неба
дісталиси. — бо богачі все так,
— вони все свій до свого.
Али єк я їм пригленувси, то аж
ми, вважеети, жель зібрав. Вваже-
єти, колись вони були ґазди, раху-
вати в мальованих портяницяхі,
польскнх чоботах тай в новім ко-
жусі і баранковій шепці, рахувати
а тут вони в довгих льолях, долом
обшолопаних — чисто як ікі бень-
карти. а не газди. Тай. вваже-
етн, ни привикли вони до того
мундуру, рахувати. Ще бабам то
еко-тако, бо вони ще на земля при-
викли до спідниць, а от хлопи ек
посідают ту в небі на хмари, раху-
вати, в тих льолях, тай. вібачте,
гет цалу душу видно. Або ек ікого
пішле архангел Гаврило пасти ни-
бесиі кози, тай той бідачиско що
пуститься за козами тай бебех! Вва-
жеети запутаесн.
Али поки я, вважеети .огледав
тих газдів, вони, вважеети. воглі-
далн мине, тай ідей кае:
“А вн звідки рахувати, чоловіче
тай колисте померли? Тай. ек ви-
джу, то вн ще мундуру ни зафасу-
вали, бо ще в гатках ходите".
Али я витлумачив рахувати, жи
ек я прийшов до нибесного офісу
за льолею, то самий Головний ву-
редник рахувати, спав пеннй на
столі тай ни було ми кому вваже-
ети. лати картку на льолю тай я
так вже мусів, рахувати без ньої
аж доки там ни протверезетси.
Мни ми собі базю-базю али ідея
газда сігнув мені за плечі тай тегне
звідти “Молота", рахувати. Взев
вважеети. тай читає. А решта і собі
по “Молот”. Розібрали, а я. вваже-
ети кау:
Віват “Рипиндя”!
(Присвята "експресі Рипинлі" іибто реаакчії “Українського НоЛст" у Вінніпегу.
Па нугу 'КсмонкВіоґ'.)
Ой їхала з Зарванииі
Рипиндя небога,
Загналася V багно —
Стала як безрога.
Обліпилась Рипиндя
Брехнею навкола.
А “міністри" її лижуть.
Тішаться, що гола.
Ой їхала Рипиндя
Чорними ослами
І повнсиула на люшні
До гори ногами.
А Назарук, мов без рук,
З жалю умліває,
А Боберський за той час
Образки здіймає.
"Ви ту кау, рахувати май давно
замешкали, то знаєте вже декого;
возміт, кау, решту Молота, тай по-
роздавайте кому тра, та найси хри-
стияни розвеселет, рахувати".
Взєли, вважеети, ті газди решту
"Молота", тай порозлазилиси по-
межи стадо, рахувати, а я собі взев
тай розглєдаюси, рахувати.
Али нараз чую, а ту хтось біжит
аж рахувати, хмари гуде. Дивимо-
си. а то ікийс архангел гонит іко-
гос присадкуватого угодника, жи
тікав з цілим нашийником ковбаси
під пахов. Дес він, вважеети, то
свиснув. Али тот, рахувати, архан-
гел єк біг попри мене тай заглеяув
мене, вважеети. Подививси раз тай
.'рупій, тай до мене: “А ти. кве
хто?"
А я вважеети, кау, жи я набожна
душа, ніби хочу вібрехатнси. А він.
;-6и му, вважеети, крила воблетіди.
л.і.іпав мене, рахувати за обшивку
тай кличе світого Петра. Ну, В Пе-
тро до того май-май. Прибіг тай
єк нн впереже мене ключом від
райскої брами, аж ні бебнхн пере-
хиинулиси. Али я довго ни чикад.
лиш відшукавим штани тай камі-
зельку тай давай через пліт. Петро,
вважеети. за мнов тай запутавси
ногами в свою льолю, тай ек ни
гопне собов до хмари, аж на земцю
дощ пішов.
Инц най їм хрін. Тримайтиси
цупко.
Ваш рахувати
Хведір Шпичка.
Як почули патріоти —
Гірко заридали,
Що всі брехні з Рипиидою
На люшні пропали.
Консисторн в Вегревіл
Навколішках лазять
Чолом товчуть об підлогу
Аж очи вилазять:
"Верни Боже Рипиндю.
Скажем, шо воскресла;
Все гавкала, скавуліла,
Новини нам несла:
Про "державну" на колесах —
Про нашу "державу";
За долярй все співала:
“М-я-у! М-я-у! М-я-у!”...
Зять.
ОгідіпаІ (гот
І)МІУЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОЯВАМА-СНАМРАІОМ
Оідіїігеб Ьу
Соо§1е
Ч. 13.
"МОЛОТ" "МОЬОТ"
II.
•ЖИВА ЦЕРКВА” НА УКРАЇНІ, АЛЕ В ТІЙ ЦЕРКВІ МЕРТВА ТИШИНА.
ДАЛЕКО.
Одного разу один старик, член
“Салвейшсн Армії", сказав до ма-
лих хлопців;
— Хто з вас бажає піти до неба,
хай підніме руку в гору!
Всі підняли руки тільки один ні.
Старик від “Салвейшен Армії” пи-
тав:
— А ти що? Не бажаєш піти
там, де твої товариші?
— Ні. — відповідає хлопчика. —
Я бавився з ними в “болі" і один
ударив мене тією палкою по колі-
ні так, шо мене дуже нога болить
і я не можу зайти так далеко до
вашого неба.
П. Т.
ЙУ
ВЖЕ-Б НЕ БУЛО ЛІПШЕ.
Жінка (до свого тяжко-хорого
чоловіка):— Не сумуй, не журися,
на другім ліпшім світі ми ще по-
бачимося.
Чоловік: — Як би то був ліпший
світ, то вірю що мн-б не побачи-
СТРАТИЛА ВАРТІСТЬ.
Професор: — Скажіть мені Джан-
гон, який твір в Злучених Держа-
вах стратив вартість?
Студент: — Конституція Злуче-
них Держав, пане професоре.
Дядько Микола.
Ф
ЧОМУ ЦУКОР ДОРОГИЙ?
А.: Питаєте мене чому подоро
жів цукор? А хиба не знаєте, що з
цукру самогонку роблять? Ну, а
капіталісти знають, що є добра
нагсда заробити, тай підняли ціну.
бо попит на цукор великий.
Б.: Он воно як!
С. А-н.
ДОБРА РАДА.
Іван Процесович прийшов до а-
двоката за порадою
Мій сусід завязан хвіст мому
консви — каже Йван адвокатові
Що маю зробити?
- Розвяжіть консви хвіст, а мі-
ні дайте 10 долярів за пораду —
відповів спокійно адвокат.
Ю. К.
й
З ШПИТАЛЮ.
Ну, як там? Витримав він ту
крізу ?
— Так, він уже і похований!
І. Д-
ОідКігесі Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ (гот
ІІМІ7ЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІСМ
МОЛОГ’ “МОЬОТ"
ч. із.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
ЦИГАН НА МОГИЛІ.
Прийшов циган иа могилу,
Ноги взяв під спину
І моливсь за душу батька
Цілую годину.
Дальше став він нарікати
(Нічого й робити)
Чому батько не вчив ного
як у світі жити...
Аж тут нараз на могилі
Землиця піднялась...
в цигана, мов душа
З привязі урвалась.
Він зірвався тай у ноги!
Та ие не дивниця:
На могилі рила землю
Невинна кертнця.
М. Теплицький.
а
ЧИ ТО НЕ ДИВО?
Дивні, бач, тепер часи
Тай дивнії люде...
А коли то вже зміниться?
Коли лучше буде?
Много людей нині робить
Безвартну роботу;
Спричиняють світу шкоду,
А собі клопоту.
Найсильніші средства в світі
І їх бомбардують.
Покохає дівча хлопця
А хлопець дівчину
І женяться, бо любляться. —
Люблять до загину!
А опісля всьо зміняесь,
Настають проклони,
Одно другому диктує
Свій “лад” і “закони”.
Почнітесь пекло в хаті,
День і ніч сваряться.
А опісля йдуть до суду.
Платять — розводяться.
Та чи мало ще такого
На світі вержеться.
Що чоловік сам зле робить —
З другого сміється?!
К. Біжик.
ф
РОЗМОВА САМОГОНЩИКІВ.
Щось я, куме, скажу вам:
Один раз я був збіднів
Тоді то я самогонки
Мав ше бочки пів.
Нині я вже доробивсь —
Цілу бочку вже купив
і пю як мої діди. —
Вони не знали біди!
Один каже: Ну, тай "Молот”!
Хай здоров буває:
Всюди лихо, а він людям
Тугу розбиває!
Другий каже: Не даром він
Иятий рік виходить:
Значить люде його люблять.
Бо він гумор плодить.
А третіїй вже то нічого
Не казав, лиш гикав:
Насміявся забагато
й тільки слинку ликав!...
Билнжниськнй.
г
БАТЬКО І СИН.
Каже батько до синка:
— “Слухай но Іване,
Не плач, бо від плачу стає
Личенько погане!"
Син поглянув на батька
Тай почав казати:
— “Але-ж і ви колись тату,
Мусіли плакати,
Бо шкарадне лице ваше
Свідком для нас нині...
Робили вн також прикрість
І своїй родині!"
К. Біжик.
д
От. наприклад палять каву —
Щоби почорніла,
Потім лляють молоко —
Щоби побіліла.
Потім дають цикорч
Щоб трохи згіркнула
А потім знов дають цукру
Щоб солодка була.
Варять її на печі —
“Хай горяча буде",
А потому знова дують —
Щоб не пекла губи.
Кладуть подушку під лоба —
Щоби мягко було,
Потім руку підкладають
Щоб в лице тиснуло.
Йдуть до коршмн, дають гроші
Купують горівку,
А як внпють, то кривляться
І спльовують гірко.
Ставлять всесильні твердині—
Потім видумують
Оідіїігеб Ьу Соодіе
А ми внуки їх мудоіш*.
Самогонки п'ємо більше;
Діли вміли тільки пити.
А ми вміємо н зробити.
Робим їі, так як чуєм,
Самогонку ту малпуєм
хемії ми не ЗН’ЄМ
ІЬ слуху ся опираєм.
"Прийми боже” треба знати
І на боже з того дати;
«Ч УМОем щоб "ЗВОНИТИ.
Бо-ж і діди так робили.
Т. Фортуна.
НАД "МОЛОТОМ”.
Нюарк, Н. Дж.
Сидять хлопці на лавчині,
"Молота” читають;
Що лиш слово, то регочуть,
Від сміху лягають.
ЧИТАЙТЕ “МОЛОТА”!
Хто з Вас іше “Молота" не має
Нехай сейчас замовляє, —
Буде мати гарну втіху.
Повно реготу і сміху.
його люблять усі люде —
Щей Вас веселити буде:
Розіб'є Вам всі турботи,
Додасть доброї охоти.
Замовляйте його завжди
Молоді і старші газди;
Замовляйте дівки й хлопці,
“Молот” прийде до Вас в гості!
Правдолюб.
Огідіпаі (гот
иММЕЯЗПУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
^КВАNА-СНАМРАI6N
Ч. 13.
“молот” 'Мін.ог
РОЗМОВА ДВОХ КУМІВ
Трой, К. Я.
Куй Роман Як би ви зна.ін. куме Се-
меж. шо • мав з нашим святим о. наро-
ком !
Кум Семен: А що таке, куме Романе?
Кум Роман: От вибачайте. куме, ак то
жпрнчком кажуть, вав Бог мені дитину
і я хотів занести до церкви освятити,
в церкві, куме?
коли я був. —
небіжчика тата
церкву, а иа-
Кум Семен: І ви були
А я грішний ие памятаю
певно ше тоді як мого
хрестили!..
Кум Роман: Входжу я _ ____
ші святі отець лізуть но драбинці в якусь
бочку та як зачнуть до людей крячати,
що їх люде не слухають ї не шанують та
так говорять, як до простого чоловіка!...
Я собі думав, що наші святі отець криві;
що з ними треба так обходитися як з ка-
тікою, але дивлюся Ідуть по церкві за грі-
шми просто. Тоді я почав думати, як я маю
до ннх говорити, коли піду аби ми дитину
освятили. Але. знаєте куме, в мене
голова ж макітра; я скінчив одну гімна-
зію і ще три двійки. — я потрафлю а ва-
шим святим парохом розмовнтисв. іду в
іахрестію і починаю гавкати: ‘Тав! Гав!
Гав!" А до мене святі наші отець:
— "Ти чого, Романю. гавкаєш? Та я
ж собака!"
А а тоді почав:
Та я чув як святі отець казала аби до
вас не говорити, ак до простого чоловіка
Я бачу, шо ви ие криааєте, отже думав
собі, що ви розумієте по собачому. Тому я
не хотів обійтися з вами, як з простим
чоловіком, тільки так як ЗІ собакою.
Толі святі отець притиснули мене до
себе і кажуть:
— "Та ти сину. Романку. є наше оруж-
жя, я до таких, як ти, не говорю, тільки
до тих недовірків що ж слухають нас. і
тнх. .що читають безбожні газети, як "Мо-
лот" тай "Щодеииі Вїста".
І тоді, знаєте куме. обМмнлися ми і
поцілувались аж отець з жалю заплакали
Але, знаєте куме, чогось їм сльози текли
тільки в одного ока, — жвно що другим
оком ше гніваються на мене.
Ріпакова Опанча
ПОДВИГИ НАЗАРУКОВОГО “ПРАЦІВНИ-
КА”.
♦орт Вілляй. Оит
— "Хе-хе-хе! Аж в “Укр. ПрапорГ’ у
Відні! Хе-хе-хе в "Укр. Прапорі моє імя
величають. У Відні. Берліні. Парижі І ше
деинде про мене знають. Хе-хе-хе' Тільки
подумайте, за пять слів і Назарук зробив
мене жлнкнм чоловіком, тільки за пять
слів. 1 шож то сказати пять сліз, таких
простих слів: 'У Форт Віллам наші пропи-
вали річио віл 150 до 170 тисяч доларів
ллькоіолю і та тих пять слів, ну. чоловік,
про котрого знають всі". _
Так вихвалявся Назаруків "працівник
Брімижькнй перед кількома зачадженими
патріотами, ендвчи разом коло одного сто-
га і потягаючи сивуху — тали свищ вкрп- **
** _ -Ну. в тпйОІЙЙЙЛУ СвОа
Патріот подався крок влад.
— Та твої вуси. Памятвеш? Коли ми
з організували фашістський клюб. то зараз
більшовики прозвали тебе Муссоліпі. І мн.
як члена фашізму. на тій підставі зголи-
лись, шоб ти оставсь нашим Муесоліні та
запропонуаалн тобі, шобя ти оголив свої
вуси як пристало для Муесоліні, а ти аіл-
калався, бо твої вуси "мають велику тай-
му" і иі за шо я світі не оголиш ї*.
—- Ха-ха-ха! Мої вуси? — почав "пра-
цівник". Так, вони мають тайму, але вн
Полупи ж догадуєтесь, шо за тайна. Ну.
та коли ми друза по своїй недолі, так слу-
хайте .скажу, тільки иапівголосом.
І вій глянув кругом.
— Розгляньтесь добре чи жма між ва-
ми якого зрадника, щоби ие внкрнв мою
тайну, бо. бо... Патріоти переглянулись між
собою І загомоніли в один голос:
— Нема. нема. кажи, ие бійсь, ми своі.
належимо до свого Муесоліні, ти наш, а
ми — твої!
— Так добре! — І 'працівник" трохи
задумався. а потім несамовито загарчав:
О-о-у-у!! Прокляті вуси! Ні ие вуси. а про-
клята спідня губа, яка велика, сягав аж до
носа! О. проклята, проклята!! Оголю вуси
(тут "працівник" понизив голос) моло-ди-
ці не-лю-блять. бігме ие люблять, бо про-
клята спідня губа сягає до носа. А шоб Ті
чорт пірвав!!! Оголю вуси — не люблять,
а — вуси прикривають і., ж оголю, иі за
шо а світі І не напирайте! Ха. ха, ха! От
мої вуси!
І потягнув рукою по вусах. Затяпіув
свою улюблену иескіячеиу пісоньку. котру
І на вулиці співає- "У попа була собака,
він її любив, вона з'їла кусень маса, він
її убив"... і т. д.
Один з патріотів почав підтягати барі
тоном, прочі похиливши голови слухали
і зі сльозами собі потакували:
— І ми належимо ло тої нещасної со-
баки!...
"працівник" далі, та поглядав на бітлину,
чи боеато в ній. Аж в "Укр. Прапорі"!
Це-ж радість мов. Ох, мало не скажусь
з разоста’ Ну, а що колись буде? Ми-ж
добре знаємо, що Назарук збирає сирий
матеріал для будучих істориків. Го-го-го.
та я також належу ло сирого матеріалу.
Ну, і хто-ж може знати, що зроблять з
мене будучі історики? Певно, шо з вас
жалеи ие годен уроїти в своїй голові.
А це бачите тому, що в мене хитрість
ие-абн-ака та ще до того метке перо. Пра-
вда, чи ж правда, пиши, бреши, лай. опльо-
вуй, змішай з болотом того хто тобі неми-
лий. а вийдеш побідоиоено. От а так і ро-
блю. А ше одно в мене важне: щ« а на-
даюся ло орієнтації. 1 чим вже я не був
у своїм життю? Був націоналістом, ради-
калом і навіть "комуністом", иу. а тепер
греко-прааославним фашистом. Та ще до
того більшовики прозвали меж “Мусеолі-
ні". Так. я ним і в, але українським “Мус-
соліні". Італійський Муесоліні тероризує
італійських комуністів при помочи евою
війська, а я тероризую своїх більшовик!»
в “Укр. Голосі” пером... Хе-хе-хе. аж »
“Укр. ПрапорГ! Хе-хе-хе, яка радість! Бій
те з рааости я вас розцілую!”
По ріииЦоїіанию патріотів "працівник"
попросив їж повної баілини, бо та була
випорожнена.
Хе-хе-хе! Що за радість! Давайте му-
зики. українського гопака, хай на радости
потанцюю, ско-р-шс'!' Один з патріотів
загикиувся (бо такий з роду) надув свої
губо і почав ними наслідувати "бенджо"
приграючи "працінииковіГ гом-пом-гом-
пом-пом-пом-м-м почни і т. д.
“Працівник" схопився з місця, почав
ніби наслідувати гопака (але ие умів) при-
співуючи:
Ух-ух-ух! У цім місті з мене зух!
Математику добре зиаю.
За тронами уганяю.
Бочки з пнаом обчисляю.
Скільки наші проливають.
Ух-ух-ух! який з мене мудрий зух!
Сто сімдесяте тисяч в рік сказав.
А Назарук те й записав.
До "Укр. Прапору" вім подав.
Працівником меж назвав.
Ух-ух-ухі який з мене хитрий зух!
Хоч мною сам я пропиваю.
По у.тнцях лиш валяюсь.
За те-ж більшовиків лаю,
Піякамн иалкваю.
Ух-ух-ух! який з мене луреиь зу-у-у-у-х!
А. годі. Зиемієле. Дух в мені заперло.
Ще сконаю иа радощах... Досить! 1 пова-
лився иа крісло. Патріота почали перешіп-
туватись поміж собою. Один з иих встав.
Хвильку подумав, книув свій погляд на
"працівника" і моргнув у етороиу патрі-
отів. немов сказав їм: “Оеь нагода довіда-
тись про його тайму".
Потім підійшов легким кроком до пра-
цівника" нахилився до його уха і шепотом
спитав:
— ". іружише. скажи будь ласка, шо за
таШіл з твоїми вусами? „_____
ТТІГЗ Піо?'" — викривити ошо.том.зешгіОпдіПАІ ЙИІПиха почервоніла, мов попаре-
^Ібвмик”. Вуси? Які вуси? им|7ЕК5ІТТ(ЗНіїПЧді5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІОМ
Ілля
ЧУДО З ВАСИЛИХОЮ
Бостон, Масс
Одного погідного лик я переходив че-
рез Леверет стріт. аж дивлюся стоїть гур-
ток людей І ВСІ дивляться в гору на шети.
Я. побачивши стільки людей, став поспіша-
ти. Прийшов на згадане місце тай дивлюся
по шетах, але нічого не можу бачити.
— Шо за мара? — думаю.
Аж тут мене хтось штовхнув у бік. Я
оглядаюся, а то мій товариш. Вій І питає
мене, чого я по шетах дивлюся. А я кажу:
— Люде дивляться І я дивлюся.
Мій товариш почав сміятися тай каже:
— Люде дивляться як европляи літає і ро-
бить оголошення "Локи Страйк".
Я глянув у гору і побачив те. шо мій
товариш показав.
Тут чую — хтось галовкаеться. Дивлю-
ся, а то парохіянка Василнха. Мій това-
риш підняв руку в гору тай каже:
— Дивіться Васнлнхо як европлян гін-
.ш?! . _
14.
МОлОТ" “МОЬОТ*
Ч. 13.
А тм бодьшевику' Ти негіднику! Ти
не ьидмш, що то Бої пише?! Тифу ни те-
бе! Агі! Агі! і т. д.
А мій товариш як не “виверне ко*
жуха”:
— А. каже, біс би тобі! Чи тобі вже
покилязщш, що то европлян?!
Люде пообступли наоколо, нж гуг звід-
кись узявся “ангел хоронитель*' і пилкою.
Діти наробили крику: “ Поліс! Подіє!”, а
Висіалиха. як почула, так спідницю ь руки
і вийти! А “вуйко " побачив тай пита*
— Вацимери'г
Діїи переведи цілу справу на англій-
ське. а “вуйко* скинув шапку, почухайся
и потилицю та всміх!
—Ну, подумав я. ие чудо з Васн-
.1ИХОЮ?
В. П н.
ПРОСВІТА.
Ошава, От.
Щоб повідомити всіх працюючих Ка-
нади і Америки і заразом читачів “Молота”
про деякі справи, хочу дещо написати про
«ішавську “Просвіту ім. Михайла Грушсв-
ського”.
В ній місце пости живе споре число
українців. Є тут між ними і члени виде
зі вданого товариства. Тії то члени захову-
вали піст твердо через 49 день, а як пять-
десятнй день наступив, то був Великдень,
Цей Великдень зробив таку велику радість
для иих. що в неділю раненько до схід
сонця збіглися вони до кошври, поблеяли,
оорикали тай порозбігались. Буди там такі
барани, що розум м:іли; мк внбйлії іл ко-
шарн, то не заб.і)к.іли. А де-котрі бщми-
чуюі розуму слабого тай не могли потра-
фити до мешкання свого: як вибігли із ко-
шири на ксиїері столи, розглянулись на всі
боки тай дурними стати. Помішав ім боро-
датий нокладки з розумом. Один каже:
сюди Грицю! Але Грицько Йому каже сюди,
Страхопуде, бо як тепер змикитимо, то лев
но заблудим! І сповнились тіі слова, які
говорили, бо як пішли з того місця, так
і заблудили.
Та медові о небораки по стрілах блука-
ли: на ліворуч від кошари до гавау удались.
І що вони гоиорили то тес і сталось, бо
якась іх лиха трасів всюди пакувати. Пер-
шу днину як блукали, то ще розум мали,
бо де прийшли, то за столом “ВоскресеГ’
крпчиди. Як наступив понеділок, то ие по-
мяг.їлись: до схід сонця, як опцрі, з ВОДОЮ
шаняліїсь. Як у дома уганяли, набралися
іюсти*. Що будемо уливати якісь старі
кости?!
Пішли вони собі в кутик плями укла-
дати як би вдалось чорнявою січояичку
віяти. Прийшли вони аж до иеї на порозі
стали, дяері були ше замкнені, бо всі твер-
до спали.
Грииько каже:
-• Страхопуде, що. будем будити?
А Страхопуд в ід в і час:
— А юс будуть бити?_.
Але Грицько наш великий, тай відвагу
мае. як січовик, у Ошаві всюди право має.
Одчиняє смію двері, до хати вступає і по-
тихо аж до діжка її приступав та чорняву
січовичку водою злива*.
А чорнява січовнчка дуже здивувалась,
що так рамо до схід сонця мокрою .іістлла.
і ис думаючи довго ось так їм сказала:
— Бодайже ви січовики имчий роїум
мали, щоби ви вже на другий рік цею не
дії зли!
Але наші січовики ка те ие зважали,
з того всього іще більше відваги набрали,
бо як пішли дальш з водою, то вже ис
вертали. А я собі чолоояга чистий розум
мию і з лисою головою цього не ділаю —
щей иід себе я вам раджу січові камрати,
що вже час би у голові ниший розум мати!
К-нмло
*
СІЧОВНЦЬКЕ БАГНО.
Філадельфії,. Па.
Тут у Філадельфії ще а зимі січовики
ухвалили на своїх уборах. ,шоб« купити
Фаршу аа 9.000 долярів иа "Факс Чейс". де
молн-би відбуватись пікніки і щоби було де
"болі" грати через літо. Та дарма, бо ек
проголосили щоби паиоае несли гроші, то
ло цього часу зложили заледаи 9 долярів.
(А де ше Я.99П) І тепер мають клопіт, бо
не мають де “болі” грати, аиі пікніків ро-
бити.
— “Гей! — кричить отуман Коцюк —
бійтеся Боса, давайте гроші, бо без гренпей
аиі кроку не можу поступити!”
А всіх, як захляв, ніхто не дасть ані
цента.
Отуман Коцкж катав иа своїм збії опи-
ску в лютім:
— "Гей хлопці купуймо ферму, вош
придасться: ак прийде літо, то мусимо
сіх більшовиків виляпати і понищити".
А до дівчат говорив:
— "Жадна дівчина не сміє — чи не мас
права говорити і більшовиком. бо то
іарлта. Як побачиш Його, то здалека вті-
♦5
§
♦а
Дуже добра нагода
ДІСТАТИ ВЕЛИКУ КНИГУ,
яка обіймає. приб.тжно 400 сторін друку великого
формату (10X12) з гарними ілюстраціями і містить
в собі повно гарних, веселих оповідань, віршів і т. и.
ТАЯ КОШТУЄ ТІЛЬКИ І2ЛО,
а є нею
КНИГА
РІЧНИК “МОЛОТА” ЗА 1922 РІК.
4-А
Не оминіть доброї нагоди набути де-
шево таку велику і цінну книгу. Замовляйте скоро, бо
може бути за пізно, так як наклад річника ненеликпй.
Нчиик цей є найгарніїцим з усіх річників виданих
“Молотом”. Добрий папір, гарна оправа з витисиенп-
ми золотими буквами. Хто купить цю книгу — буде
мати дуже гарну пам’ятку на ціле життя, а також ве-
селого друга в скучні дні.
Замовлення присилайте на адресу:
Товариші!
414 Е. 9-ТН 8Т
¥ОВК, N. ¥
Л.Ж
.< г
’І?
Також ухвалено иа тім збіговиску одно-
голосно, що жадеи січовик ис сміє пити
"муншайиу" піїт загрозою кари 5 доларів,
а урядник подвійно. Але дарма! Бо де-ж
січовик буде без "муншвйну"? А ті. що
самн робткть його, то мусить обовязково
напитися, який смак а ній Ану прийдіть
в неділю коло церкви на Франклін вулиці
там побачите, що кождий один очний Або
як * яке віче на талі, чи представлення,
то матий курко все пяиий і показує своє
геройство, ЩО й вій “січовик”.
Така то “січова" братів І
Г. Випиваний.
ЕКСТРА. ЕКСТРА!
Бервік, Па.
Хто купить серце Плив куса і Пані
Мари той і не мусить Пану Богу молитись,
бо ах у його хаті знаходиться тії серце,
то йому Пай Біт допоможе у всім.
Таке тут, у Бервік, говорилося дня ЇХ
квітня ц. р.
Приїхав сюди проводир аід баранячої
Науки І почав першу свою ролю, співаючи,
мов той. що голову забуде у муншайиі,
а другі овечки ричали як хто уміє на Бер-
вік)'. Віи-же і казання молов.
По кім виступив т. Варто, котрий звідси
вілізджае. той починає:
— Дурні братта І сестри? Я одержав
серие з Німеччини Пана Ісуса і Ііаиі Марії,
котрі е дуже тарні, та продам їх по такій
ціні. Маю двоякі: у ранцях і без ранців
Хто їх купить, то хоч не буде Пану Боту
молитися то Пан І так за него не забуде.
Абисьте знали — каже він дальше — коли
ви е правдивим католиком, то воштнно у
вас в кождого бути теє серєк Я від вас
нідї.іджлю, а бувім у Неварку там тих об-
разів привіз абисьте собі серце купили.
І ТрЮ ІМрІут рсобспиїжений з Неварку і
тікають і кри-
ІІКВАМА-СНАМРАІСЧ
Ч. 1».
“МОЛОТ" -МОЬОТ" 1&,
Т^кстра. екстра! Серця у ранцях
20 центів, а беї ранців 2 за 5 ц.! А піп за-
зирає зла вівтаря, як той "бгглегер", чи
купують тії його серця з Німеччини Та
якось отче вам не клалося добре. Знаю,
«о вам тих серць б> .то осталося 201
Чи пригадуєте ви собі отче, як вн ка-
вчали, що Христос виганяв купців з цер-
кви, бо то буяй звичайні обмішці, шо з
церкви робили торг? А ви що зробили те-
пер з церкви, та? Ви собі думаєте, шо як
ваші урядники не знають ріжннці ніж труй-
кою. а Джумейкою. то всі олііакі? Ні от-
че г люде, що бачать більше світа, як у
тій вашій туманіїиі котрою ви хочете ще
дальше заробляти иа ледаче життя. Але
скорше ваша наука віьіде, як робітнича
влада І
Ісус виганяв купців з церкви, а отці
святі і робили з неї кошару і тепер роблять
торг для себе.
Народе схаменись, скинь маску з очей
те подивись иа світ ясний! Вже лисінь
напились твоєї кроїш ти обманиі-торсовці.
а ти ще не ви лиш що то всьо мана. По-
дивіться дто паш ворог, а хто приятель!
Оетаю з серцем своїй в гдиости з ро-
бітниками цілою світа.
Еигтра
ЧЕРВОНИЙ молот.
Бостон, Ммс.
Першого мая в нас було скликане 1н-
іг.р»іаціг>»іальне віче, щоби |>аіом відсият
кувати Першого Мая.
Аж чую — хтось воші мене вихри-
кує: Червоний “Молот”! Червоний “Мо-
лот"’ Червоний’ Червоний! Купуйте! Чи-
тайте! Ясьоіо десять центів. Це ненеликі
гроши а за них дістанете "Молот" хоро-
ший Г
Лунаю собі хто то може бути? По го-
лосі пізнії ю, що ие товаришка Р. Штогрмм-
Коли я обернувся то забачив, що тзк
не була вона та сама щира товаришка,
що й минулі рази я и бачна, як продавала
літературу на вічах та всяких робітничих
підприємствах. Вона мала піл рукою пер-
шо-мзйськмй “Молот" І з веселою усміш-
кою приговорювала до кожного; Купіть
червоний “Молот”? Майже всак купував
і пакунок "Молота" все ставав менший тл
неп і. ший. Навіть кілька американців купи-
ли “Молот”.
Тик, так, товариші і товаришки4. Ко
ли-б у наших рядах було по кілька таких
процьоінпих товаришок як т-ка Р. Шторнім,
то будьте певні, шо циркуляцію "Молота”
можна було-би збільшити до 50 тисяч і
вій бм так молотив, що аж курилобси.
А Ви товаришка Р. Шторсаи, працюй-
те і иалальше, як і до тепер працювали.
Вашу працю згадають люде добрим сло-
вом. С А,
%
ПРОПАВ БАРАН З ОВЕЧКОЮ.
Отам. Онт.
Дня 29. квітня приїзд» сюди душпле-
«удинк відвідати своїх оеечок І піастри, ні
їх, як звичайно иа ясену. На жаль (Слава
богу!) застав асі дай а третя чужа 1 баран
незиакомий. так, шо підчас "служби бо-
жої" взяло участь в крику ие цілих де-
сять вже зі свічкогасами.
З тих нецілих десять — двоє підходить
і кажуть, шо еони хочуть приступити до
стану "мало-женського". Нашептали йом>
до вуха, щобн ніхто ие чув, а душпаскуд-
чик встав посередині свого стала, обтер
свою необчесаиу бороду тай на всі вороіа
крикнув, що він не буде нікому наймитон.
тільки нае наповнити єною калитку, аж то-
ді їм "восьрубує" стан "мало-жеиський ’.
Молоді люде це вислухали. тай каже одно
ао другого: "Добре, що нас висповідав, а
тепер хай чорта з’їсть — ло приСГОтя ис
підем, бо він схоче ' рьщей! І £ 1
Н.іпнсал чїхАягА
ПЕРЕПИСНА РЕДАКЦІЇ.
Кропива, Бури, Айлаго. Такс "пошуку-
вання” не усім читачам "Молота” інтере-
сне. Зрозумійте, що читачів "Молота" е
тисячі по цілім світі І нони того чоловіка
не знають.
Прандолюб. Нкпрк, Н. Дж. Такі річи,
як "Звідки беруть мнро?" і "Пригодо” —
друкувати не можна з огляду иа почтові
пласти. “Инша масть" знов ие підходить
через технічні недомагання. ІІрочс може
пригодиться. При наїоді звертаємо Г1а.м
увагу, що про-іл в Вас лучше виходить, як
вірш.
Робітним з ФілязельфІІ. Ваш ігірш не
добре зложений, тому не піде. Друттот ра-
зом просимо також подати єною правдиву
назву П адресу. Боятися не маєте чого,
редзюіія держить в тайні.
Всіх прочих дописумтеліа просимо б>.
КУПУЙТЕ ШЕРИ
УКРАЇНСЬКОГО РОБІТНИЧОГО ДОМУ
в ню ЙОРКУ
ТОВАРИСТВО “УКРАЇНСЬКИЙ РОБГІ НИ ЧИЯ ДІМ” ЗАІНКОР-
ПОРОВАНЕ НА ЯОО.ОВО ОДИН ШЕР (УДІЛ) ВИНОСИТЬ »10
Кождий член платить крім належитоети за шер «1.00 вписо-
вого., що е призначене на покриття видатнії, заучених з інкорпо-
рацією І адміністрацією.
Купити шер се не значить лати добровільну датку, але значить
стати властителем Інституції. Кождий іиеровсць, коли забажає,
може свій шер продати.
Належитість за шерн враз з вписовим належить посилати ио-
иіордером або чеком на слідуючу адресу:
ТНЕ ЦККАПЧ^ ІАВОК НОМЕ.
е/о вовітнгк ріівь со.
30 5Т. МАКК5 РЬ., ЖУ ¥ОКК, N. ¥.
Вмтміть. цей купон, виповніть І зашліть до "Укр. Роб Дому".
ПІДПИСНА КАРТА
вступу в члени
УКРАЇНСЬКОГО РОБІТНИЧОГО ДОМУ
в Ню Норку
40 81. Матк’а Рівсе (с/о КоЬІІпук) Меж Уогк, N. У.
Приступаю в члени Українського Робітничого Дому я м. Ню Норку
уділами по 410 один уділ. В готівці складаю $
решту і на сплату. Вписового складаю 4
їм. і иазвнеко ......................... . .
Адреса ..........у..............................
Увага: — Належитість аа уділи (шерн) належить посилати мо-
ніордером, або чехом на поенешу адресу. Напишіть точно свою
адресу.
ти терпеливими, бо в редакції стільки ма-
теріалів. що годі всі нараз пустити — всьо
жде своєї черги.
ЖАДАЙТЕ КАТАЛЬОГА У ВИ-
ДАВНПЦВ1 "МОЛОТА"
Пишіть иа слідуючу адресу:
МОЬОТ СО.
414 Е. а-ік Вітає* N0» Уогк, N. У.
ПЕРЕДПЛАТА “МОЛОТА”
виносить:
на рік 2.00, на пів року 1.00.
АДРЕСА "МОЛОТА":
Моїоі Со.
414 Е. 9<Ь 81. Мет» Уогк, N. ¥.
Огідіпаі Ггат
ІІЯВАМА-СНАМРАІ6М
16.
молот- -моьот-
Ч. 11
ВЕЛИКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ СВЯТО У ВАРШАВІ.
ФЕЛЬДМАРШАЛ 4ЮШ І ПІЛСУДСЬКИИ ОБ13ДЖА«НІЬпШ»»€КО.
Оідіїігегі Ьу ОММЕКЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
^НВАNА-СНАМРАI6N
Тепле місце.
Радикальні маймери вибивають з під луйсів-
иіини тепле місце.
(З газет.)
Тепле місце, добре місце,
Та хто знає
Оідіїігесі Ьу
аод§іе
Бо робітник як ударить —
ІЖІУЕЯЗГПґ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІНВАИА-СНАМРАІСМ
“МОЛОТ’
Сатирично-гумористичний двотижневий виходить 1-го І 15-го
КОЖДОГО МІСЯЦЯ
ПЕРЕДПЛАТА:
На рЖ (2.00
На пів року 1.00
Поодиноке чисто .10
Реиюіія пряймле рукописи, писані виключно чорнилом І на одні*
сторінці аркуша, при чім рукописи ие звертається.
"МОБОТ'
ТЬе Ь'ктаіпіап пежарарет Іот ваііге апИ Ьпсоог роЬІіакжІ
зеті-топійіу Ьу “МОЬОТ” СО.
414 Еаві 9-Ої 81т, — Кет» Уотк, N. У
ЗЬ’ВЗСИІРТІОК ІДЗТ:
Опе Уваг І—
Віх ніопіЬа ......... . 1.
Зіпдіе еору .........................
ЕпіегжІ ав жеомі-гіам таНет Зер. 18. 1921, аі СЬе рові оЛіе. в>
Ке* Уотк, N. У. ппйег іЬе Асі о/ МанА 8, 1879.
РІК V. Ч. 14. 15. ЛИПНЯ 1923.
N£1^ ¥ОКК, N ¥.
ЛЧ.Ї 15, 1923. УОІ.. V. № 14.
Прийде до себе.
Чеський мтістер каже, що Европа прийде ло себе за 15 літ.
(З гамі.)
Вибиралася Ев ропа
В далеку дорогу,
А як ішла через греблю
То зламала ногу;
І руку зламала, бо з греблі упала,
Голову розбила й зуби погубила.
Кинулися пре мії ри
Ті рятувати:
Стали вони всі до неї
Бандажі чіпати;
Начіпали, наліпили,
В дорогу пустились.
І почали так Европу
Усюди водити,
Мов медведя на ланцюху,
Тай стали крутити...
А Европа по тій пробі
Стала не при собі.
Де Клємансо? Де Пуанкареї
,'іоіід Джордж? Джіалітті?
— Нема, нема усіх в дома! —
Кричать в цілім світі.
1 Европа у хоробі
Ціла не при собі.
Голгрістана клччить вона
На однім коліні,
А до неї підсуваєсь
Лисий Муесоліні...
Тай у нього та “трахома”:
Нема усіх в дома.
ІНтчгулькают ь дипльомат її
< Нема усіх в дома)
І Европа не при собі,
Мов той пяний Хома...
Волочаться "раби божі”
Всі по роздорожжі.
Та трісне грім в тую хату,
Де їм треба стати:
Зрозуміє пролетаріат
Що треба ділати,
І Европа — ну ,далебі —
Так прийде до себе!
Таран.
ОгідіпаІ Ггот
иММЕВЗІТЇ ОЕ ІШІЧ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІ6ІМ
ОідіСігесі Ьу
Ч. 14.
МОЛОТ" “М4ЬОГ
Не Харків, а -- Польща! Варшава!
Що вони подуріли, поваріювали?
На Харків! Як-же це? Де ти чув
про те ?
— Бачив цитати з “Укр. Прапо-
ру" в роб... в роб... а хай йому! не
можу вимовити, в роб... т... пресі,
де говориться: “Приймаємо Хар-
ків", — доказував Ілько.
— Ой-йой-йой! — застогнав е-
пископ. — Голова, ноги, в середині
ріже, пропастииця мною трясе! Іль-
ку що ти кажеш? Чи ти не жар-
туєш?
— Не жартую, а говорю на се-
ріо. А ти слухай не скавчи, як зго-
рячкн! — кричав Ілько. — Роб...
роб... преса доносить про велику
зміну між нашими. Петрушевичів-
ці ідуть на Харків, а галицькі тру-
довики ідуть на Варшаву — иа уго-
ду з Польщею. Отже тепер наше
рішення: чи приймаємо і собі Хар-
ків, чи йдемо на угоду з Польщею?
— Хар... Хар-ків... Ні, ні, не на
Харків! — вився з досади Василько.
— щоб того Петрушевича був яс-
ний шлик трафив! Ой пропали ми!
ні, не хочу Харкова ні за що в сві-
ті! Чуєш, Ільку? З Поляками, на
Польщу, на Варшаву! Хай чорт по-
бере все, — йдемо з “трудовика-
ми”!
— От і я так думав — сказав
радісно Ілько. — Нема нам чого о-
тигатись. як на Польщу так на
Польщу!
— Гурей! Хай жне Польща! —
свиснув Василько.
— Хай жиють трудовики, наші
побратими! Гурей! — підхопив Іль-
ко й собі.
— Отже до роботи, Ільку, тобі
вже ие першина, маєш вільну руку:
пиши, бреши, лай крути на всі
боки, роби з білого чорне, а з чор-
ного біле і ми ще з цего вимотає-
мось, дарма, що про кашу крутани-
ну вже й горобці цьв’рінькають.
— Та розуміється, що воно так
— говорив Ілько. — Без брехні та
лайки нам ніяк не йде, але мн вже
так тою брехнею перед масами о-
плюгавились. що хто знає, чи нам
вже й повірять? Та ще, чорти-б йо-
го пірвали от того варята з Форт
Біллям Брилинського! Шкода тих
штанів, що "Червоний Хрест" ку-
пив йому, а то був-би й досі бли-
скав грішним тілом поміж люде!
Наробив він нам халепи з тим сво-
їм обчисленням: скільки там наші
пропивали алькоголю річно... А
щоб він заллявся тим алькоголем
враз зі своїм Назаруком! Рїолуп не-
обтесаний! Через нього всі нас зне-
навиділи; навіть наші читачі вже
лефонічюій апарат. — На Хярків!! нами бридяться!
ОідІСІхесі Ьу СлООДІЄ
загину-
Дзь-р-р-р-р!
— Гальо! Хто говорить?
— Я!
— Хто я?
— Та я!
— Я! я!! я!!! Хто-ж я?
— Та я, Ілько, ред. “Укр. Голосу”!
— О, то ти Стецьку? — врадова-
но забелькотів єпископ ‘Треко-
прав. церкви" Підсвистуй.
— Та-ж я, а не абиякий чорт,
— твердив Ілько.
— А чомуж зразу не подаєш сво-
його імени? — Ну, то вибач мені
на цей раз. Говори, що маєш но-
вого?
— Що нового? Бодай не казати!
— почав Ілько. — Нового богато,
та не для нас. Слухай, Васильку,
чи ти читаєш тую, тую роб... роб...
робіт-ничу пресу? Ах, як меиі тяж-
ко'вимовити те слово: роб... роб...
А хай йому чортяка! —
вавсь ілько.
— Ні, не читаю, — каже єпис-
коп — не читаю зовсім її, бо й так
маю багато клопоту.
— Клопоту! Клопоту! Чорт з
твоїм клопотом! — почав серди-
тись Ілько. — Через дурний твій
клопіт пропускаєш так важні спра-
ви!
— Ну, ну, Стецю, не сердься на
мене, я на цім тижні взявся за єван-
геліє; хочу його зреформувати бо
шо-ж буде варта наша зреформо-
вана церква без не зреформовано-
го євангелія? Треба дати людям
щось нового, прикрашеного... Ба-
чиш парафіян до нас прибуває.
Одержав повідомлення аж з Форт
Віллям. що колишні загорілі като-
лики, паламарі та старші братчики
покидають кат. церкву і вступають
до нашої. Отже мн горою, люде
з нами, а те шо...
— Годі, годі! — перебив Ілько,
котрого почали трясти нерви. —
Я йому про справу, а він тобі про
парафіян, паламарів та дурне єван-
гел'є! Мало шляк ие трафить чоло-
віка, слухаючи такої бесіди!
— Ну, ну, говори, що за справа,
хай вже буде по твоєму, я слухаю.
— Ілько відкашельнув, слухавку
від телефоне притиснув добре до
уха. пику встромив у трубку і по-
чав:
— Слухай, справа мається пога-
но, а тим більше для нас. Наше
правительство (Петрушевича) орі-
єнтується иа Хар-ків... Чуєш, на
Ха-р-к-і-в!...
— На Харків!! — скликнув Ва-
силько і зі страху аж підскочив та
мало не розчерепив собі лоба о те-
— Ну, ну, Ільку, не горячись —
це дрібниця! Ти проголоси йоло-
па в "У. Г.” варятом. бо й так
в тій місцевости говорять, що він
зі своєї манії всликости зсунувся,
як пес зі соломи. От і буде спро-
стовання, а тоді йому ніхто не по-
"ііпуєтьсн. Ти тільки берися за ді-
ло. а все піде як по маслі! Ну, про-
щавай, доброго успіху!
— ґуд-бай, Васильку! Та не дуже
витрачуй свою енергію на дурне
євангеліє; берись краще за діло.
Гуд-бай!
Ілько присів на редакційне кріс-
ло і почав обтирати свого лоба від
помн.
— А шоб тебе чортяки пірвали
ч твоїм євангелієм! йому тільки
євангеліє в голові... Почекай браті-
ку! Гм!... Орієнтація, срієнтація та
й ше орієнтація! А щоб тебе грім
убив з орієнтацією! Орієнтуватись
на Польщу — ие зле, але. але... Ох,
ой! а я й забув, пропало все! (Іль-
ко зірвався з крісла і почав уганя-
ти по редакції, як шалений). Скіль-
ки праці, скільки енергії витра-
тилось, скільки нападів зі всіх сто-
рін і все попаде! Орієнтація все
з'їсть! Прапала наша “греко-прав
церква"! Орієнтація з'їла! Ну, і
знов прийдеться перетворюватись
в католика та ще й римо-католика!
Пропало і твоє не зреформоване
євангеліє Васильку; орієнтація з'ї-
ла! Поляки не терплять праве слав-
них. Так ідемо в римо-католнки...
Дві орієнтації нараз. Пропало, про-
пало! Васильку, де ти?! Ох, ух, ах!
тяжко зітхнув Ілько. — щасли-
вий ти, Твердохлібе. що якась спа-
сенна душа вирвала тебе з поміж
нас, тепер собі сидніни між бгжими
угодниками та тільки посмішкуєш-
ся з нас дурних дураків.
Ілля.
ШО ДУРНОМУ ПО ГРОШАХ, КО-
ЛИ РОЗУМУ НЕМА?
Часописі подають, що один аме-
риканський капіталіст, на імя Ед-
вард В. Бок, приобіцяв сто тисяч
доларів тому Американцеві, який
подав-би найліпші пляии. після я-
кнх американське правительство
мало-бн поступати щоби осягнути
світовий мир.
Бачите? І гроші чоловік має і на-
будь часу не бракує иа думання,
а не знає такої дрібниці, що доки
теперішнє американське правитель-
ство — є правительством. і доки
він (Едвард В. Бок) та йому по-
дібні — є капіталістами, доти мир
V світі неможливий!
А може він шукає дурня?
Огідіпаі (гот А’а!
иМІУЕКБГПҐ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІ6М
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 14.
На кордоні.
Польський >рал розпорядився висе
лити насильно з Польщі емігрантів
— Послухайте, товаришу, чи не можна-б нам якось того... до дому-б бачте... Будь ла-
ска, ми вже не воювати йдемо' а просто так...
Червоноармієць: — Чому ні, підсовуй есь блише, я можу й так.
БАМБ4С.
Агент.
(З перепросьбою до “В'ятора”).
В великому місті, де люди ме-
шкають на височинах як кури, або
крілики на ярмарку, одного ранку
вештався динний якийсь чоловік,
що звав себе Агентом.
Ходив він немов пльстка від до-
му до дому і щось продавав.
Прийшов в однім домі на шестнй
поверх і застукав до двернй. Від-
так поставив кіш з ріжнимн това-
рами на підлогу, зняв з носа окуля-
ри і отер рукавом очі.
В міжчасі двері відчинилися і на
порозі з'явилась літна вже несогір-
ше підгодована жінка, що заєлно
чухалась.
“Добрий день”, почав Агент,
знявши з голови округлий капе-
люх. “Маємо гарну погоду. Дуже
гірну, справді. Позвольте до хати,
а я вам покажу свій товар. Всього
’иіпе на мінутну. Т’льки мінутку...
“І Агент витягнув з коша, щось
подібне до фляшкн з молоком.
“Та в нис, бачите є к..." вихватн-
лясь жінка та Агент переби
к...
же гарно, дуже гарно. Я власне ось-
тут маю хемічний препарат, по
якому корови дуже добре дояться.
Ось, приміром в цьому пакеті, на-
коли всиплете корові до іди ст.ль-
ки, о, порошку, вона непремінно
дасть пять кварт молока. А всипле-
те увесь пакет, то..."
“Але-ж я не те, у нас єсть
“Кури, кажете, є? Знаменито! У
мене осьтут найціннійша річ шо до
курий. Це, приміром, курячий тер-
мометер встромите їй в дзюб. і так
кождого раня у вас буде певність
щодо її температури. Ви розумієте,
ні? А осьтут у мене прилад до піз-
нання, чи є в курки яйце чи ні. По-
більшаюче скло разом з лучами
Рентгена. Щось справді дуже див-'
не і практичне, В ліву руку берете,
і тоді ви бачите чи є в ньої яйце,
а чи нема. Чудова пречудссна річ.
А еше, приміром...”
“Та ні, н’ вн не розумієте мене
У нас є к..."
“Квочки кажете, є у вас? Справ- 0мм|ва^рІЛІи мали н»
^енз річ тепер коли
ІЖВАИА-СНАМРАІбМ ’
дорогі. У мене осьтут дуже прак-
тична річ, найновійший винахід Ве-
ликою Інституцією, спробований і
спрактнкований ученими двоїх кон-
тинентів і одного острова. Примі-
ром, в звичайний, простацький,
вульгарний спосіб, береться квочку
і кидається в ведро з водою, на
прохолоду. Се, ви розумієте, річ
погана, не гуманна, не гігієнічна, і
навіть потягає за собою немалу
грошеву витрату на оплату води
Прямо абсурд! А осьцим апаратом
можна дуже легко цьому зарадити.
Це пречудне зеркало, зроблене з
піску з Мертвого Моря і ванна зі
Шпіцбсргу. В ліву руку берете
квочку а в правій держите зеркало
Квочка зиркає разів зо три в зер-
кало, завстидається і відразу поки-
не свої буйні думки. Для впертих
квочок, можна позволити зиркнути
в зеркало чотирі і пять разів —
воно не зашкодить. Учені психо-
льоги, психіятри і алієністи дока-
зали, що це найлучший і найбільш
гуманний спосіб, ви розум'єте?...”
“Ох ви такі вперті! Кажу-ж, що
у нас к...”
“О-о-о! Справді! Я аж тепер зро-
ни думці сказа-
'. Воно для ха-
Ч. 14»
“МОЛ«Т" “МОЬОТ”
4.
У попа не пропаде нічого.
Хоч я досі не ходив часто до цер-
кви. але від тоді коли набрався
страху — перестав зовсім. Раз на
рік показався і то смерти трохи не
пожив разом з друїііми. Іі.:мятаю
це як нинішний понеділок, коли
пригадаю собі того парохіянина.
От і розкажу вам:
Одної неділі, як звичайно паро-
хіяне ранте посходилися до цер-
кви і очікували на попа, а тим ча-
сом дяк бренів як бжола, а парохі-
япе тільки хрестилися і також ше-
потіли. Аж тут і піп входить через
поріг, проходить поміж товпу, чо-
мусь дуже дрібненьким крокам сту-
пав через церкву і чимось стукав в
обцаси.
Коли я приглянувся ліпше, а то
наче шабля, якої видно було троха
з під спідниці під якою мав при-
перезану на лівім боці. Шо це буде
— думаю собі — щоби отець ду-
ховний ходив з оружіем, то вже
світ не світом! Побачимо, — ду-
маю собі.
По скінченню “служби божої”
•и’олитк п:п на амбону починає
говори’и (замість “казання”):
— "Вже 25 літ чесно я живу між
вами! Всіх вас знаю вже добре.
Правда е м;ж вами добрі люде, а-
де є її злодії! (тут зачинає опові-
дати свою пригоду):
— “Вчера мій парубок рубав дро
ва і забув сокиру на подвірю. Піз-
но вечером переходив туди (не ка-
жу вам хто —• він є тут між вами)
і піднявши з землі оглянувся на
вс. боки, збивши її з топорища
тай пішов собі з нею до дому, а
топорище зіставив.
Па другий день я сховав це топо-
рище і рішив пімститнся над зло-
дієм”.
В тім моменті піп як несамовитий
вицупив свої страшні очи. вихо-
пивши зпід спідниці топорище і
закричав: “Ні не стерплю, злодієви
— убю, як пса!”
< як не махне топорищем понад
товпу парофіян! а тут олен аж при-
сів...
Тоді піп — урадований. іпо ви-
крився злодій, хоч і сам не знав
хто вкрав— каже:
— “Бачите злодія? Дивіться до-
бре па нсго але най хоч подякує
Богу, шо не допустив мене до се-
го. ’а то був би лиш ногами на-
крився.
— “Памятай — каже піп — що-,
бись її віддав мені назад”.
Віддам віддам — каже парохі
енин; V вас, а в чорта не про-
<і-»де нічого!
Цюплнк.
ДОБРЕ СКАЗАВ.
Піп в школі: Скажи-но Йвасю,
скільки річей треба до хрещення?
— Три.
— Як три? Ти не знаєш видко
божої науки. До хрещення треба
двох річей: води і божого слова.
— Е, що ви знаєте! — каже Йвась.
Дитина також потрібна, а це вже
трете.
Ю. К.
«да
ЛІКАР! МІЖ СОБОЮ.
Хто це був, що ви здорови-
ли ного?
Цс мій пацієнт. Я його двад-
цять років уже лічу.
— Чи справді!? Він мусить здо-
рово збудований бути, як так...
І. Д.
БУДЕ ЛЕКШЕ.
Бідний чоловік скаржиться зна-
йомому, що йому дуже тяжко жи-
ти:
— Що року одна дитина, аж стра
шно!
— Не сумуйте! Може на другий
рік будуть близнята!
1. Д-
зяйки дуже велика турбота з чоло-
віками що курять. Дуже велика.
Я це гаразд розумію і симпа-
тизую з вами Це у иущин
така шкідлива недотепність, ви
розумієте. Однак для жінок це
не повинно більше справляти нія-
кого клопоту. Головний клопіт в
хазяйок з курятини чоловіками в
хаті через те, що від диму фіранки
тратять свою ніжну ясність і ко-
льор взагалі. Дуже природно, хоч
не приємно. Я гаразд розумію! Ав-
жеж! Та осьцим препаратом ви у-
сьо лихо поборете. При пранню фі-
ранок ви вливаєте до води одну
ложку цього препарату і уся без-
кольорність відразу щезає. Це пря-
мо осьме чудо світа. За чверть
доляра я можу відступити вам о-
іію пробку того знаменитого пре-
парату, і усі ваші клопоти з кур-
цями будуть...
“Ох, чоловіче, зрозумій-же мене
раз, та дай мені договорити. Я хо-
тіла сказати що у нас в хаті є ко-
роста..."
Всього дві хвилині забрало А-
гечтови дістатись до вулиці.
ОідіЬхесі Ьу
Соодіе
ПРИНАГІДНА ХВИЛЯ.
Буржуй у ресторанті: Гей. кельнер, а чи немає у вас сірника?
’ ОгідіпаІ Ггот
иММЕВБІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иаВАМА-СНАМРАІбМ
“МОЛОТ” “МОЬОТ"
Ч. 14.
НЕ ДОБРА КНИЖКА.
Піп кричить на проповіді: “Най-
скорше ведуть до гріха недобрі
книжки. То-ж, в кого є така книж-
ка. нехай принесе мені, а я спалю!”
На другий день один побожний
приніс попові і віддав, ...податкову
книжку.
Ю. К.
ДОБРИЙ СВІДОК.
Вкрали злодіі в лісничого рушни-
цю, але він найшов її і заскаржив
злодіїв до суду, а жида взяв за
свідка.
— Пізнаєш жиде цю рушницю?
питає суддя.
Ну, як не пізнаю? — відлові-
л є жид. Я цю рушницю знаю ще
від тоді, як вона була маленьким
пістолетом...
Ю. К.
5
ПРОМАХНУВСЯ САМ.
Суддя: — Оскаржений назвав вас
дурним ослом, як ви прийшли бу-
ли до нього? Був він пяний, чи як
гін говорив?
Позиваючий: Ні він був тве-
резий і говорив зовсім правдиво!
І Д.
НЕМАЄ.
ПОЛІЦАЙ {до жебрака, котрий
'шов до одної віллі): — Уступіть-
ся звідсіля, а то я вас зараз во-
зьму за ковнір.
ЖЕБРАК: — Але-ж я навіть не
маю ковніра!
ЗНАЄ.
Учитель: Петрусю, скажи ме-
ні. чи є друга планета окрім зе-
млі, де знаходяться люде?
Петрусь: — Є.
Учи.ель: — Як вона називається?
Петрусь: — Кладовище.
БУРЖУАЗНІ МИРОЛЮБНІ
або
БЕЗНАСТАННІ КОНФЕРЕНЦІЇ РОЗ'ОРУЖЕНЬ.
Лн.'лія, Японія, Італія, Франція, Румунія, Польща
‘ і Ч^гослоначчнна:
Панове! Ц’лком проста справа: кожна з наших
держав підписує заяву, складає сейчас зброю і станем
жити всі в
— Будьласка ввійдіть перші до середини.
— Е, ні., та лучше зачніть вн...
— Ну, та годі, зачинайте вже раз ви. вам най-
зручніше...
— Е, до сто чортів, всі годяться, а ніхто не хоче
перший! Опдіпаї Ггот
ОІЧМЕКБІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІПВАМА-СНАМРАІОІМ
ч. 14. -МОЛОТ" -МОЬОТ" «.
Чудодійні штани.
(Уривок з Історичної ПОВІСТИ “Су-
мерк" Юліяна Опільського.)
Один монах забажав жінки яко-
гось там кравця, чи шевця і звів її.
Але чоловік так цупко беріг своєї
власности, шо бідний франиіска-
нець ніяк не міг добитися сповнен-
ня своїх бажань. Але ось жінка за-
недужала її забажала сповіді. Мо-
нах прийшов і... вислухав її. Другої
днини прийшов знову. Та сповідь
тревала задовго і неспокійний чо-
ловік ув'йшов у кімнату. Брані-
шок на скору руку розрішив жін-
ку й побіг, а його штани лиши-
лися в руках скаженіючого заздрі-
сника. Не винуватив він своєї жінки
бо гат'и. то вона справді недужа,
але був певний то проклятущій
монах бяж-ів її знагилтвати. Прить-
мим побт чоловік V монастир і ро-
сповів усю пригоду ігуменові. І
шо-ж вчинив ігумен? Може по-
карав монаха?... Воронь Боже!
А хто би опісля впустив у
хату монаха по такій карі? Ігумен
усі’окоїв заздрісного чоловіка —
кажучи, що се штани Святого Фран
ціски які не раз вже уздоровили
умираючого. Се сказавши, пїпов з
процесією по святі штани, забуті
монахом на ліжку чужої жінки. По
дорозі треба було часто ставити й
давати святу одежу цілувати по
божннм христіянам І справді! Хо-
ра подужала, чоловік заспокоївся
і монах став у його хаті щоденним
гостем
ХЯ
В ГАЛИЦЬКІЙ школі.
УЧИТЕЛЬ: Повєдз-но Іване, цо
іо значи: “Міцксвіч слинсул з мон-
дросьці?"
ІВАСЬ: То проти пана значить:
Мдцькевич слинив з мудрости...
Ю. К.
КОЗАК.
Земляк (до петлюрівця): Здоров
козаче.
Друг земляка: Ну, тай правди-
ішй-жс козак! Я думав, що він ша-
блюкою десь вимахує а він кози
п.ісс в Австрії.
Цюплик.
5? 5г
НАЇВНИЯ.
Поліцай (арештуючн дівчину, до
парубка, з котрим вона забавляла-
ся.)’: — Ви відступіться від ньої!
Тую дівчину я знаю дуже добре!
Нарубок:’— Так?! Невжс-ж це я.
ге перший, котрого вона любить?
І. Д.
ОДНАКОВО ОСТАЛАСЯ.
Тая жінка, котра мене нара-
дила на це нещасне женсмия, була
ратне телефоністкою.
Так, так! Вона і ранше злучу*
цім і іюмилмю.
І. Д-
А що далі буде?
(Картина її снрентояської "господарки".)
Дрочать бика і кричать,
.'.Ііів ті Лат
ОІдііігесі Ьу
/ с.чіються добрі люде:
.і -«^«^діпаІГгот
ІЛМІУЕЯЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРА16М
10.
“МОЛОТ» “МОЬОТ"
Ч. 14.
Нагла телеграм від Хведвра Шпички.
Онійон Телеграф Ко.
Марс, 10/УІІ 3.232,454.
10. Р. М.
Джізус крайц. лянцмани — ни-
шістє меніск трафило! Вважеети
цими днями було тут дуже, рахува-
ти, горечо, тай я вішукавим собі
невеличку, рахувати, баюрку, тай
ходивим там собі купатися. Али то
було, рахувати, на самім краю меї
плянети, я ек купався то повісивим
на корчику мої шпаргали, рахува-
ти. портян'иці тай, рахувати, сороч-
ку. Али я купаюси, а вітрец собі
лиш, рахувати, подуває, тай тим
корчнком то суди то туди, гей тот
співав: “Вітрець повіває, березов
“Патріотизм”*).
хитає”. А я собі байбарздо. Алн
вітер ек ни подує дужче, а мої пор-
тяниці і кошуля сховзнулнси з кор-
че, тай лиш полами махнули на
мени, тай пішли з вітром в безвісті.
Инц я типер заліз під корч, тай по-
силаю вам сесу таліграму, абисти,
рахувати, ни ждали на мою рнспон-
денцію бо я мушу перше шукати
яких лахів на себи. бо так виглі-
даю гейбих з біблії втік. А може
мої бекеші впали туди на землю,
то єк хто знайде, то най зашле до
мене, а я дам іму нагороду. Найгір-
ше мені шкода, жи в штанах, раху-
вати. був гузнк від камізельки, то
пропади за иіц.
Али тримайтеси цупко.
Ваш рахувати, Хв. Шпичка.
Той телеграм був пущений
Крутими ярами;
Пустив його отаман,
З своїми панами.
Написано було так;
"Тримай ногавиці;
Бери військо і втікай
Скоро за границю!
Колчака вже геть розбили.
Чехи вже втікають,
А червонії гвардійці
Сибір забирають.
І Англійці, і Французи
Вже все залишили,
Добровольці утікають,
Денікін за ними.
От така то телеграма.
Сумна та понура,
А на долі підписаний
Отаман Петлюра.
Прочитав наш Петрушевич
Тую важну справу.
Зібрав тоді своє військо
] втік на Мораву.
Україно, Україно,
Що ти пережила;
Як згадаю, то терпіти
Самому ие сила!
Пили з тебе кров злодії
І шкуру здирали,
Щей сміялися із тебе,
Підло реготались!
Було колись по Вкраїні
Будинки палають,
А по містах і по селах
Бандити гуляють.
Розгулялися бандити
Від Сяиу по Дон,
Бо хотіли посадити
Петлюру на тром.
А Петлюра у Польщі
Водився з панами,
Гуляв і пив по готелях
З польськими “паннами”.
Загреміло, загуділо,
Наче світ валиться:
То Денікін з Поляками
На Вкраїну преться.
Рветься підлий за волосся:
Щож тепер робити?
Треба свій патріотизм
З галицьким злучити.
Патріотизм й ідіотизм,
То велика сила,
Що на цілу Україну
Ярмо наложила.
Наш галицький бідолаха
Хотівсь ратувати.
Подав руку з Петлюрою —
Прийшлось пропадати!
Наш галицький патріот
Через цілу зиму
Зібрав сто тисяч війська,
Рушив на Вкраїну.
Як приїхав на Вкраїну
З своїми панами —
Давай селян рабувати:
Будем буржуями!
Так сидів наш Петрушевич,
Чогось сумував;
Це тоді, як від Петлюри
Телеграм дістав.
А з Морави вже на Чехи
Коротка дорога
А на Чехах вже чекала
Буржуйська підмога.
Як приїхали на Чехи
Пани пішли пити.
А стрілецтво приказали
Сейчас роззброїти.
Як нас Чехи роззброїли,
До ляґру загнали,
Постами нас обставили
А їсти не дали.
А наш доктор Петрушевич
З своїми панами
Поїхав собі до Відня,
Засів з буржуями
Засів собі з буржуями
П’є, їсть та гуляє.
Бо золота з України
Повну скриню має.
Хто не знає де він тії
Маєтки узяв,
То я скажу щиру правду,
Що нарабував.
Поляки вже на Волині,
Денікін в Одесі,
А Петлюра у Київі
За волосся рветься.
Як дістав він телеграм,
Так і засмутився;
Волосся му стало дубом,
Розум покрутився.
Як-би мене хто запитав,
Де ті гроші дав
То я би знов відповів;
В Відні прогуляв.
А як гроші всі розтратив
.Що-ж тоді робити?
ОгІдіЯВІсіЮПИдний диктатуру
•) Автор іаммо твору — укр. січовий
стрівецв. ,’ио махолитьса » Потефрц, в Че- ДІД
За границю як втечеш —
смерти спасешся;
ік лишишся, то знай,
й ие озирнешся! иМІ7ЕЯ5ІТ¥І0ів’НЧ‘І^Р?‘ет’
МЙВАМА-СНАМРАІСН
-МОЛОТ” -МОЬОТ”
Ч. 14._____________________
їаложив він диктатуру.
Послів обібрав,
А сам себе президентом
Галицьким назвав.
От ті-ж самі президенти
Нарід катували,
А самі собі кармани
Грішми набивали.
Вони думали до смерти
Нарід катувати.
І думали на Вкраїні
Пекло збудувати.
Петрушевич з Петлюрою
Пекло будували.
А Денікі’н із Врангелем
Царство мурували.
Ті чотири патріоти —
“Шнрі" та “хороші”:
Олен бив ся за пагони,
А другий за гроші.
Третий бивсь за синьо-жовтий
Кавалочок шмати.
Четвертий хтів з Борислава
Нафту продавати.
Довго, довго люд р<бочиіі
Терпів тяжкі муки.
Та вже довше не стерпів.
А взяв зброю в руки.
Взяв він зброю в свої руки,
Кайдани пірвав
А продажних патріотів
Всіх порозганяв.
Петрушевич втік до Відни
Петлюра в Варшаву...
От таку то патріоти
Заслужили славу.
С Заізда.
Лоїефіа. червень 1923.
______________________________Ч.
В ЖИДІВСЬКІЇ ШКОЛІ.
Учитель: Мортко Гозентраг, ска-
жи як продали йосифа його бра-
ти?
Моотко: Недобре.
Учитель: Як-то недобре?
Мортко: Дуже дешево.
Ю. К.
V ь
БАГАТО СИДИТЬ.
Л клр; Чого ви так зле вигляда-
єте? Певно багато сидите?
Хорий: О, сиджу досить багато.
Недавно сидів 6 місяців.
Ю. К.
ДОБРА ПОРАДА.
Лікар, (до пацієнта): — Вам у-
же нічо не бракує, лише щоб ви
мали свою потилицю завше в очах!
І. Д-
Капіталістичний рай.
Капіталіст: — Не знаю чого тії робітники хочуть від капіталістичного ладу? Це-ж одинокий
лад, що позволяє дюдям иМїтІ! ,ак_в лігво, ОгідіпаІ Ггот
Ьідііігей Ьу КлООдіС і) N17ЕН5ІТУ ОЕ І І_І_І N015 АТ
иКВАИА-СНАМРАІбІЧ
11
МОЛОТ* “МОЬОТ*
Ч. 14.
Найгиший Суддя містер Тєфт щороку одержує мягку подушку.
Мої думи
Ой люде,
Старість
чом не росте?
приходить, близько
ДО
[смерти;
вас дармо вченими зве-
тесь —
Ви лиш на кривду людям живете.
Ваша ученість: людей дурити,
Щоб лекше було з
Перші з
них щось злу-
[питй;
хай лізе боком
бистрим оком,
буде кричати.
Вам людська кривда
Ви ще стрінетесь з
Бо кривда людська ______г._
Пімсту велику на вае взивати...
У вас у лобі тільки доляри.
Щоб якнайбільше темні вам дали;
Ви за доляри в огонь п'дете
Бо ви на світі лиш того живете,
Щоб бідним людям кривду зробити.
Щоб з них остатню шк'ру лупити...
Ой люде люде та схамен’ться
І за чеснійшу працю беріться;
Жебрацьку торбу гб земію киньте
ОідіЩесі Ьу С003ІЄ
З такими де ступиш лиш одна мука.
Такії потвори хай же в тім киснуть,
Аж поки в них ясний грім з неба
[свисне!
А тесті тії. що життям латають, —
Як мають гроші, то лють і гуляють;
Для них щоб пулі здорові були
Та щоб ціпилна тії не гнулись,
Ой про науку трудно вмолити,
Тяжшс як з каміння воду душити.
Тепер тим другим і третої кляси:
Киньте жебрацтво робіть ковбаси;
Як у ваші державі будуть вибори —
асьте їх хруням цілії гори.
А ви четверті беріть читайте.
Зі моє слово мене не лайте.
А ги вже пяті вічно залляті
Б, дай ви щезли падла прокляті;
Вам можно дати лиш слово одно:
Возі міть шнура н камінь спускай-
[тесь на дно!
'Честим сказати нема відваги
Таких вже могила хиба направить.
Т. Березюк.
З людської кривди маску відкрийте.
Вас нарід бідний всіх проклинає
Бо через вас він в муках конає!
Тепер за других ще скажу слово, —
Щоб їм не снилось нічо лихого
Ті теж говорять долярів треба,
Бо без долярів не втворять неба;
Треті лиш ходять та агітують
“Вкраїну Неньку” за гроші будують:
Туманять нарід брешуть, як можуть.
Кажуть Вкраїну до купи зложуть,—
Лиш дайте гроші, а мн зфондуєм
Із піску вежу Вавилонську збудуєм!
Ох. ви панове, чом не ростете —
Нашо-ж ту брехню людям верзете?!
А ТІ четверті, що й говорити,
"'ЧЧІ лиш голови вміють схилити
Кажуть лавати — дають, шо мога,
1 не питають на що й для кого...
Ой люде, люде, опамятайтесь
Та натягати себе не дайте!
Пяті лиш ходять в'чио гендлюють,
Самогон роблять лють і торгують,
Ло них не пристане н;яка наука —
- , Огідіпаі Ггош
иМІУЕКБІТУОЕ ІШМ0І5АТ
иКВАІЧА-СНАМРАІбИ
Ч. 14,
МОЛОТ" -МОЬОТ"
їй.
ПАТРІОТИЧНЕ ВІЧЕ
♦ол Рївер. Маса.
Тут, у Фол Рівер, дия 17-го червня
виспівав пташок Чижик вал голомами ЗО
патріотів свою (і йому подібних) перед-
смертну пісню. Чижик змінна пташачий
голос в песячий і загавкав — як пес на
сонне — ка Радянські Республіки. а відтак
змінився на осла і ставна свою збінкрого-
ваиу пропозицію:,‘доба українські патріоти
купували листи і посилали ло своїх зиако-
них в Галичині, а тамті мають тими Лис-
тами стріляти на большеаиків і будувати
укр, державу.
Відтак оден вічевих сказав йому так:
“Чому ти приїхав тут людей тумаиитм-
облирати, а не їдеш ло краю боротися?
Тут Чижик змішався і каже: — А чого
ти тут приїхав?
Робітник відповідає:
— Я приїхав тут робити і жити, а не
так як ти — людей дурити.
Чижик а злости закінчив віче і покли-
кав до складання жертв, але капнула 0.
От вилите, панове патрЮтики, шо вам
і вашим фенілам вже амінь. А вн певно не
опустите надії І за зрадницьку роботу ді-
станете в польської шляхти посаду: вса-
дять вас. як Чижиків у клітку і будете
цвірінькати: “Єще Польска не згіиела".
Вічевим.
®
САМОГОНКА ВРОДИЛАСЯ.
Отава, Оит. Канада.
Дорогий “Молотку"! Хочу повідомити
Тебе, що в нас, в Ошаві. вже копають са-
могонку (так як бараболі). Слава богу за-
родилася, хоч земля ие дуже урожайна иа
хліб. — бо самий шулер, прикритий поли-
нам. якого вживав властитель цієї землі до
своєї бучериі. А самогоичик засадна іогнн-
.ту бараболю, де вродилось чотири Тальоии
самогонки иа «дозволенім міси!
Однак самогокщик чувся бсспечиий. бо
не було близько вівтаря української коша-
ріс. Але, що самогон шик був луже “бизі",
то до помочи в копанню стали йому шко-
лярі. що бавилися: порпалн, мов курчата,
і випорпали тих чотири гал вони “горячої
ярими".
Про це приятелі дали знати самогонши-
копі і поки він прибіг з мішком, то застав
тільки три повних, а в четвертім — три
чвертову батлю. Однак вирахував, шо тих
три чвертн заплатять йому за цілий Гальон
— щей двадцятий процент за рівну иа тім.
кілько його самого має коштувати зогнила
бараболя.
Подав І Пек.
М««
СЛУХАЙТЕ що я буду казати.
Рочестер, Н. Я.
Лише йогою вступив через поріг мій
кум Панас до хати та зараз почав мені
таке казати:
— Школа вас, школа, куме Гаврило,
що не прийшли на Січииського «ЙО ір
Оіді£іге<і Ьу КлО
булионсьте подивились на його велике Іь-
ПеіАгкМС* ІИМІі'
— Та яке там диво, кажу, було? Кажіть
скорше що там такого?
— Та от таке було диво, що наш ге-
рой" чориосорочннк дерся одному чол-ииїзі
до писка.
— А це як, та по якому?
— А от послухайте, каже, яке то диво
було: Взяв уважаєте та скликав Віче там-
то і пятиоиьіш. першого черпни. Розвинули
я.ио прихильники агітацію, шо на тім вічу
біде говорити якийсь доктор зі Львова, як
Галичину зпід Польщі освободити. То мене,
напікаєте, зацікавило, як і других іитере-
суючихся такими справами. Іірнй:ь-іи іг с іУ-
хатн як то Січииського доктор буде її ви-
зволяти ?-
Аж тут дивлюся виходить предсіда-
те-зь Пригоилога, створив віче і помикав
иа референта екс-“гер<иі". А той вважаєте,
як ю йому уже пристало, бреше на всі
боки куди не попало! •"Схритикуив", ви-
.тяв на всі боки всіх на купу: петрушеви-
чівців з більшовиками, тільки себе вихи-
ляв, шо, мовляв, тільки вій визволить Сх.
І аличину “масними силами".
Тут, знаєте, люде непловолеиі були з
його такої хвальби, бо знають добре Його
іиивиги. як то тому рік назад він говорив
під церквою в гади на так званім "протсс-
шійиім вічу’ І агітувалось годі на нім за
бондами Петрушеаичовими. а він аиі мори-
нів, шо мето або него не треба робити. А
заявляв, що нам треба протеетумтн І бон-
зи купумтх, бо на схід нам нема чого і до
кого ва помочю звертатись. Нам треба иа
захід очи звертати. Телеграма "протеста-
ііійна" була виготовлена ним самим до
"Ліги Неробів" І легко-вірними нарафія-
і лмн була приията.
Значить на тактику Петрушевича він
нітився і похвалював її. а тепер буцім осу-
Л кіе її.
На це йому один чолоьніа був увагу
ІІМУЕКЗІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІбМ
звернув, а він скочив, як окропом попаре-
ний. та закричав, що "иепхащга".
А друїмй хтось почив ііитаги де то
п й доктор аі Львова, коїрнй мав на сім
тчу промовляти, иле “іс|юй" почав викру-
чі жатись, що мусгла з.-йіи якась важна
"пкіічііиа” і тому ис “озніхав". Люде по-
чили сміятися з такої відповіли і нароби-
тись такої каші, ,’цо і оді оповісти.
А диво з тим. що йому "герой" дерся
ло писка, то сталося так:
Він просив пару разів о слово і чогось
йому ис хотіли вльтити стова. (Це, здається,
був один з під покрови святого Миколи).
Аж Ідучи до дому вже по всій тій тарабаи-
шииі він підійшов до Січииського і почав
обороняти Петрушевича. А СІчинський ро-
зізлився в ту мить і — тарах кулаком під
ніс! А його генерал Братусь скочив та на
бік відтрутив свого “героя", щоб той чоло-
вяга часом ие заліз йому під ребра.
От така то кумедія відбулась в тих на-
ших — як то люди кажуть фашістів
українського крою. Що ви на цс скажете,
куме Гаврило, ге?
— О, це вже паскудна скоїлась полія
— кажу.
Що він робив-би тоді, як-би віл мав
державу в рухах? Вія би вішав людей за
ппямеишяй спротив до гори ноіами. Ще
нічого не має. а вже хлопа в писок б'є. Це
н нього має назиитись демократів, котрою
то він любить усе хвалитись. А щоб він
пропав разом і з нею!
Мій кум Панас тільки сплюнув тай
каже: От такі то наші “вчені’" і "'герої"!
Берутьсв Україну визволяти: "ламй хлопе
гроші та мовчи, а коли будеш дещо питати,
то набереш в морду!”
Чи довго ще будеш даватись їм, робіт-
нику, обманювати? Час вже й пора дати
їм здорового колива!
Гаврило.
14.
’МОлОТ" МОЬОТ’
Ч. 14.
І ЦЕ “МОЛОТОВИ" ТРЕБА ЗНАТИ.
Гегяілтои, Онт
Реформують свою церкау-кошару на
польський ам. Як тільки "Найвища Рала
Алпнтських Анбасадорів" — дня 14-го мар
та, 1923. віддала на поталу Польщі Схід.
Галичину, так зараз паші патріоти парлфі-
яне-като.тикн стимули одну баню з церкви
Спитого Духа. Цим воин доказали, шо рі-
шений амбасадорів переводять а діло.
Аякже' Було на церкві три бані, а те-
пер осталося тільки дві
Дальше: в церковному галері поклали
підлогу і витинають гопака. Про Східну
Галичину вже й забули — тан Тл "мініс-
три” Назаруки і попи надули.
Кореспондент.
£
ЛЄКШЯ НА БУДУЧЕ.
Дулут, Міни.
Тут в цій місиевости стоііроцентовий
патріот і вірний католик п. Діями позичив
на вічне віддавання ІіООІХі збаикротова-
йому ПОПОВИ Д-, а тепер ходить тай чіхра-
еться в потилицю, бо ,4. грошей не хоче
віддати. І вже писав п. Дідик листи ло По-
иятншина. щоби він Його в цій біді зара-
див але П. тільки прислав йому адресу,
де Д. в цю пору обертається.
А ви. Дідик, тепер знайте' Піп вас під-
голив без бритви, а триста зелених то про-
пало як пес на ярмарку. А ви-ж добре ба-
чили. як піп приїздив до Дулут в тості, то
виглядав як агент від "рід естейт": в .ру-
ках гайташка, убраний в сивім суті і иов-
ніреиь був на полуднє (а знаєте, що попи
ходять в чорнім муидурі з ковнірием на
північ).
А тепер ще кодо вас крутиться той
православний піл. А вк-же, заиюхав гроші!
Як ви могли дати католицькому полови
гроші, то чому-ж не дати ше й православ-
ному і А ией тільки шо спечений, ще не
наробив тільки зделкпт, що Д.
Тай ше те лихо, що ви писали о пора-
ду до Потптишииа! Ваші краяни будуть
знати 1 стануть з вас сміятися, шо ви такі
надути.
вдавали мудрого, а лилися попони
Але ви ЦИМ не смутіться чорт пг-берн три
сотим зелених, чейже пін (піп пан обіцяв,
що вас візьме ло своя! парохії, котрої ис
має, за старшого снічкогаса. Тай вам цига-
ри фундука» 1 -цей вас паном називав.
Краян.
ВІРШОВАНІ [КОРЕСПОНДЕНЦІЇ.
НАШ ОТЕЦЬ ЯЛИЦЯ.
Трой, Н. Я
В Трою € кошара божа —
Шоб там темний люл ходив;
Вже дня раки проминуло,
Як Ялице тут зубрив.
В своїм фаху він вже знаний.
Хоч недавно покроплений..
Що "великі шкплм" має.
То сам ковиір посвідчае:
І крик носив так як люде. —
Тепер носить вже казах .
У кошарі все горлає.
Що він люлей научає.
А те. що извчзлм ДРУГІ,
То иездале і дурне.
Також в церкві викриває.
Щн замало ' пейли" ммє.
— "Мусше МИ ПІД ВИСИПНІЇ.
Бо не мло з «кмо жити;
Маю жінку, маю діти,
А не піду вам робити.
Я на те пішво кргтитн.
Щоб до смерти з темних жити!
V
Гей робітнику постань
І кругом себе поглянь;
Нідвяжмся від мани
І всіх Арабів прожени!
Вже досить ти в горю жив.
А кров твою трутень ПИВ, —
Бери книжку і читай,
Дармоїдів проганяй,
В робітничі ряди гтлііь —
Црлвлу й волю з лобу лай!
Різакові Опаи«іі.
РОСК1Ш І ПРОКЛОНИ
Ш*каго, їм.
У ШІкаГо близько Лейкт.
На номері Ме.іісои і Ссйту.
Стоїть висока палата —
Мурлняна шей па біло мальована.
Величезний штор боїатнй,
Роблять тисячі п мім люду;
Без ріжнииі раси й пола
Всі заходяться від труду ,
Є тут ріжні механіки.
Тойлермеми. цигарннкн;
І штори ним. що продають,
Я пекіигмепи, що пакують.
Машиністи, фаермаин,
Кароемдери і портери.
ДІшьашери, кухарі
Сільвсрмеми й пекарі.
І бос-боі, Й кавовари,
І вейтерюі й пентруерки.
І босів також немало.
Що пильнують людей стало.
Щоби часу ие таїли.
Щоби стало все робили.-.
На дсаігтім тав кухня,
Ле йде їсти игкіролупмв.
Там великі дайиінг-румн
З великими вітряками.
І великі гардероби.
Де все сидять ті нероби,
А у кухні страх горвчо.
Подивитися, то аж лячно,
А тут треба ще робити:
Жерти дукам приладити,
і вейтерки аж попріли.
Крику-лайок там без міри;
Дрилі тяжкі скоро носять
І полекшення не просять.
Кожна хоче догодити.
Щоби більше заробити;
В очи пильно заглядає, —
Буржуй тнпса витягає,
Кнне я руку того нікля
(Це від напасти хиба)
Щей кепкує І сміється
Ь нещасного раба!... .
1 всім причин робітникам
В тій страшній безодні
Заливає все піп очи —
Щей роблять голодні
ТАК СОБІ ДЕЩО.
Вінніпег, Май.
Дорогий Редакторе “Молота"!
Я вичитав у "Молоті” з 1-го червня
дешо про фалшивих 'ІЦевченкових дітей”
з Торонто і признаю, що то всьо правда.
Я був у Торонто тому два тижні, то иа за-
прошення деяких тих "дітей” в був зайшов
до них і там переконався, що то е сама
попівська дрань.
При нагоді ше скажу Вам ось яку по-
вишу:
Я тут, у Вінніпегу, бачив редактора
"Укпвіиського Голосу". Він уже запустив
собі фаворита так вк иебіщнч франц Ио-
сиф, бувший австрійський цісар.
Цікаво що ще далі зробить?
Василь Шпаюк.
П. н.
Хто хоче знати, яких штучок попи вживають, аби обду-
рювати нарід, хто хоче знати, що таке релігія, і звідки вона
взялась, і хто хоче знати, як боротись проти релігійного сбду-
рюванпя проти кропила і кадила, той мусить цю книжку про-
читати!
Книжка мас 128 сторін друку і коштує всього 50 цт.
Шліть замовлення на адресу:
МОЬОТ со.
414 Е. 9ТН Т8. УОКК СГГУ
Оідііігесі Ьу Соодіе
^NIVЕЯ5IТ¥ ОЕ ІШН0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІбМ
Ч. 14.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
18.
От така-то ия гамарня —
Ну, пекло тай тоді!
Тут робітник тяжко стогне,
А тішиться злодій!
С. Никіфорук.
«
КОЛИ-Б УМІЛИ ГОВОРИТИ
Бостон, Масс.
На 80 Леверет вулиці, Бостон, Масс.
Є стовп мурований;
На ньому чіпають
За всіли відозви
Представлень, концертів, балів...
Українські "патріоти”,
(Також анархісти!
З биьшопик.імн воюють так
Здирають пілііиіи. кожлнй раз.
Що день.
Українські більшовики
Неяспінають чіпати:
Що налініять зхераниь..:
Ах. коли-б тзк відозви
Нмілн говорити’
Скам.Ш-6 Вони їм:
Але * бо й дурні
Отіі ідіоти!
Що-ж ми винуваті
П пощо нас здирати
ЗІ стовпа?...
Коли-б уміли говорити відозви...
Билижинський.
ЬРУЛСЬКА ІДІЛЛЯ
Брул-МаЙнс. Алта.
Зібралися два наИнсрн
Той стали прохати
Аби звалив їм пан під-бас
Англі в майні лати.
Містер під-бас крутнув носом,
Зажував ііриого.
Відтак кивнув головою
П каже до одного:
"Олрайт", каже, “у Ґолуша
Ти мене побачиш;
Тільки гляди не спізнися,
А то все утратиш!"
Прийшов майне р ло ґолуша
із люлькою в роті,
Застав пяиого під-баса,
Як свиню в волоті
“Гір Джаиі” — каже йому під-бас, —
"Хочеш англі мати?
Коли хочеш, то для мене
Мусиш .ше спенс лати".
Іжан лиш рота творив
І почав питати
У Ґолуша, шо ці слова
Мають означати?
—Е. що — каже йому Ґолуш —
Що тут ше питати?
Містер хоче, аби за то
Пятьдесятку дати!"
Пятьдесятку? — здивувавсь Джаи—
Ще чого не стане?
Скажіть йому, що він чорта
Лисого дістане!"
V
На другий день Голуш з иншим
Пішов апелювати.
А Джан "компанійською" мусів
Уже вдоволитись.
Як надійшов І третнй леиь —
,'іжлиа сповістили.
Що його вже ие потрібно —
З роботи ЗВІЛЬНИЛИ.
V
Отакі у Брул порядки.
Як хочете знати.
За горівку і за гроші
Мож роботу мати.
Містер під-бас за батлину
Лишень розмовляє,
А за гроші, то вже й просьбу
Майнера сповняє.
Ні, II майнери, яких иа лій
Нігде не видати.
Тілько в ІірілМайн можна завше
Із ними встрічатись!
Схзменіться-ж ґолуші,
Дн.Іанюк — Папенки,
Будьте уже раз людьми —
Не панські фостсики!
Схаменіться всі майнери.
[Знімайтеся разом.
Не пускайте Вн свавілля
Ваших "містрів” плазом!
Домагайтесь Вн своїх прав
В юнійних рядах.
І иа сміх не виставляйтесь
По иньших кемпах.
А як буде хтось із Вас
’Містрам’" щось лизати.
То будемо поіменно
В пресі пятаувати.
Свій І Чужий.
АЖ ВОНЯЛО З ХАТИ!
Форт Біллям Онт.
Які люде є недобрі
На тім дивнім світі:
Старі, старі, вже сивіють,
А такі як діти.
Як ті літи, що граються.
В іграшці сміються.
А на решті, що станеться —
Дивися вже бютьсп!
Так I наші “патріота”
Брелінські, Левідські,
І Ситники нещасливі
І панн Веньтрицькх
і Яремко досить лигнув
В презбитерїї на святі
Та такої вам кирині
Наробив у хаті.
Що аж ктядно вам казати,
Не можу писати:
Обригався, вибачайте,
Аж воняло з хати.
А тут тобі иа робочих
Підленько брехати:
Як та жаба у болоті
Почали кричати.
А йди-ж собі пані жабо
Там у січку спати.
І Макіївських - те псе дрантя
Забери всі шмати.
СТІЙ!
ЧИТАЙ!
І сейчас посилай
передплату на часопис
“Українські Щоденні Вісти
Річка передплата виносить 17.00.
на 6 місяців (3.75
на 3 місяці (2.00.
Адреса:
ПККАІЧІАМ ПАІІ.У N£«8
602 Е. 11-тЬ 8с. Хете Уогк, N. Т.
Отцю пісню лаполнзам
Правдиво складаю,
І на їхні підлі брехні
Питою махаю.
Наша праця робітнича
Незбита, правдива,
А то дрантя, що згадав я
Напилося пава.
І тепер ось, щоб сказати
По пяному ходить;
X Як та жаба не по сухім
А в болоті бродить.
Сериик.
Броичук. "Розмова з поліцмаиом" не
надасться. Другий кусок піде.
Амо. З того, що Ви прислали щось
постараємось зробити. Ми також признаєм,
що Вам лучше-б пробувати прозою.
Шкандиба*. Кореспондента не налаєть-
ся. Не знати — хто І що
П. 3. Авбурн. И. И. Пошукування не
надається.
Протестант Канада. Кажете, що Різак
не Різак? Ні! Різак таки Різак! Він таки
несогіршс "анрізан" із Біблії те, чого Ви
перест|>лшились. Тай дивно нам, що Ви —
замість протестувати ие поглянули в Бі-
блію! Там-же все написано, як слід, ще
Христос мав чотирьох братів та щей сест-
ри. А коли це неправда, то хиба брехали
ті, що писали... Ану-ио погляньте а Біблію,
перекиньте картки пиеаиия ся. Матея і дру-
гих. як зазначив Різак, чи не правда! Аиу!
ЖАДАЙТЕ КАТАЛЬОҐА У ВИ-
ДАВНІ1ЦВІ "МОЛОТА"
Пишіть на слідуючу адресу:
МОЬОТ СО.
414 Е. 9-ІЬ 8іт«еЄ Меж Уогк. N. ї.
Огідіпаі (гот
ІІММЕК5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІСМ
ОідіСігесі Ьу
Соодіе
І*.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 14.
“й-
18 ОЕПТІШИЛЙСЬІ
5 ЦИКЛИ.
Нацисти
„НАШ ПЖ1ДНИИ нлгщ’
В МНКтвЕР ЗШЧїДИВ'
НА НІЩО ПЛИА МІНІСТРА
НАМРЛСА В ПУМНЧНІЙ ДЕБЛТІ
ДОКАЗИ
*ЯЛ(ТАЛ/ЄТИУМОІ
«Рівноваги1'
З ЦИКЛ»#: „ПОДОРОЖ ПАНА МІНІСТР*"
(і «СЯЄОМ»СИ9 де А.АВСІМеикЛ)
П0ГПТ7 оД/чо-С «ДА
ЗодльоНчмА СГУ1
'перша*—
ГНІЙНА РАНО
( Н. ҐЛН-------------
но»ии увд
ЦАР- V ?
МИКОЛА Ч
никдллевит
П1МЛН0І».
пкЛ<’ Іиіі
ЦИТАТІ- П
,^а»д /
АСРМИ І І
САвГгіц [|
члнимл-/
ТАНИДЛ П
С»ВГОаГ ЛІ
надь' А Л
Якійсь* О?
Ким на- у//.
нлрліс'- хі,
СІҐНОРОВИ НЕ.РОИОВИ
(МіґОЛІМ) БТНПМТХІ
ФАИІСТИ-ЯЇИКАИЙ*
Г^ЙМгЧГЬ ТА ДМЛШ-
—Л низше ’
—А Я щеицЬиіе.!.’
і>
НА далині
СюлИ^І|І^
Оідіїігеб Ьу
Соодіе
Огідіпаі (гот
иММЕЯЗГГУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІбМ
РІК V. Ч. 15.
СЕРПНЯ 1923. ИК» ¥ОКК. N. V. ЛІКШ8Т 1, 1923. УОЦ V. № 15.
молот
САТИРИЧНО •ГУМОРИСТИЧНИМ'
ІЛЮСТРОВАНИЙ ЧАСОПИС-/»-
1-----------------------------------
МИР І РОБІТНИК.
*
Мир (хоче ЛИКН»ІН
ненависний меч і в
той спосіб освобо-
ЛИТИ СВІТ віз війни).
Робітник: Даремна
твої праці. Тн луч-
ан дай м єн і той
меч. а • запалю в
горло тому ато е
причиною війни --
цебто всесвітом»
Капіталові
ОгідіпаІ Ггот
ІЛ\ІІ7ЕР15ГГЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
ОідіСігеб Ьу
2.
"ПОЛОГ’
Сагарагчао-гумористячиив лвотижікаик, килолить 1-го І 15-го
кождого місацд.
ПЕРЕДПЛАТА:
На рік *..................... ..........................
На ні» року ...........................................
Пволдиоке кисло ........................................
Редакції правим рукописи, писані виключно чорнилом І аа одній
сторінці аркуша, при чім рукописи не акртаетьса.
82.00
ЇЛО
.10
"МОЬОТ’
ТЬе иісгаїпіап пенцкрег /от мііга апО Ьшпог риЬИккав
аеті-топіЬІу Ьу "МОЬОТ" СО.
414 Еааі »-іЬ 8іг„ — Хе» Толк, N. У.
ЗиВЗСВІРТІОМ ІЛ8Т:
Опа Уваг ..................................... Я.М
Зіх топіЬл ____________ 1.00
Зіп^іа еору ................................................. Л
ЕпІагеН аа аесопв-еіааа таїіег 8«р. їв. 1И1, аі ІЬа рові оМла аі
Ха» Уотк, N. У. апвег іка Асі <Л Мате* І, 187».
РІК V. Ч. 15. 1. СЕРПНЯ 1923.
МЕТО ЇОКК, N. Т.
АІЮЮТ 1, 1923. УОІа V. № 1$.
МИР ПРОПАГУЮТЬ.
Мир пропагують! Ідуть рядами,
Шаблі на остро — та те й а трестами;
Заповідають, приповідають:
Мир відпихають, — мира шукають!
Скільки вже бум тих конференцій!
Скільки вже бум ріжних штукенцій:
Була Льозана, бум Генуя,
І "Святий Боже” і "Алилуя"!
Мир пропагують, миром торгують.
Нафта запахла — кріси готують;
Золотогроші сонцем сіяють...
Мира, ах мира! Мира шукають!
Всі миротворці круглі і ситі, —
Якже Ї.М мира не голосити?
Зброя при боці, варта на оці,
Нафта в копальні — рибка в потоці.
. Мира бажають, мир пропагують,
Тиснуть покірних. — муки готують...
Ідуть рядами.... Сліди — слідами...
Ідуть з шаблями, ідуть з хрестами.
Мира-ж немає, правда конає,
Скрізь тільки нафта — нафта воняє!
А миротворці — гади скажені —
Мир задушили в своїй кишені.
І поступають дальше рядами...
Сліди — слідами... Сліди — слідами...
Гострять шаблюки, кріси готують,
Мир відпихають — мир пропагують!
Таран.
ОідіЬгеЬ Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ігогп
иММЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 15.
'МОЛОТ* “МОЬОТ"
3.
ЯК МЕНЕ РЕПСТРУВАЛИ?
(Маленький фейлетон з недалекого
майбутнього.)
Єдиний фронт.
Приходить до мене поліцай і го-
ворить:
Ти чужинець?
Цебто як?
Американські папери маєш?
Та паперів в мене багато. Я ку-
пую щодня часописи, то моя стара
їх складає.
Та ти дурня не роби зі себе!
Горожанські папери маєш?
А хибч часописи не мають горо-
жанства?
Ти мені не фільософуй! Ти горо-
жанин цеї держави чи ні?
Ні.
Так ідеш зі мною!
Куди?
На регістрацію!
Та я вже старий, шоби до війська
йти. А то що нова війна буде?
Жадної війни нема. А тільки пе-
рейшов такий закон, щоби кождо-
го чужинця регіструвати. Це для
того, щоби знати всіх червоних.
Та я пане поліцаю вже синій, а
не червоний
То нічого, регіструватись всім
потрібно. Та ти не балакай!
їдем.
Ну, шо-ж іти так іти. Давай, ста-
ра шапку та люльку.
Прийшли ми на "полістейшии”.
Завели мене в осібну кімнату. По-
садили. Прийшов той, що образки
робить з людей і зробив з мене
образ. Я перестрашився. Де-ж та-
ти мій образ всі будуть бачити?
А я ще ніколи не виробляв зі себе
образа.
Потім принесли книжку. Прилі-
пили до неї образ мій. А дальше
намазали мені дехтьом пальці та
прнказали приложнти їх до чисто-
го л«стка паперу в тій самій книж-
ні Я всьо роблю, що приказують,
мовчу, бо знаю що треба мов-
чати.
Після попали мені води; я обмив
руки. Підійшов якись панок та по-
чав зядавати запити.
— Твоє імя і назвиско?
— Дядько Микола.
Звідки і коли приїхав до Злуче-
них Держав?
З України, десять років тому
взяд.
Жонатий?
Вже третий раз паночку.
Де працюєш?
Всюди. Я ие з вередливих і не З
панського роду. Де є робота там
роблю.
Чи ти домагався коли більшої
платні? всігдм носити при собі. Кождий по- лгіпіпаї іїпт І. Д.
ОідіВгеа Ьу СООСІЄ ІЛІІУЕНЗІТУ ОЕ ІШИ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6М
Ей, паночку, домагався, але хиба
саме домагання щось поможе?
Червоний?
Де там! Бачите самі, що й кра-
плиночки червоної не видко.
А був червоний?
Був. Років тому двайцять взад.
Як ще жив зі своєю першою по-
кійною жінкою.
А ти знаєш багато червоних?
Та небагато. У вас в Злучених
Державах нема їх багато. Вже в 25
років жовтіють.
Це правда. В нас на те демокра-
тія, щоби не було червоних. Ми
ось після цеї регістрації всіх чер-
воних до одного вилапаемо. А то
буде так як в Росії. Там їх було
багато і тому демократії нема.
О, так, там було багато. Бачите
там воздух кращий, ніж тут. То-
му то там і багато червоних. Про-
сто кров з молоком. А тепер, ка-
жуть, там ще більше буде черво-
них бо не будуть працювати на
панів, а для себе.
Ну годі тобі балакати! Грамот-
ний?
Так.
Підпишись!
Я підписався.
А тепер я тобі поясню, що ро-
бити з книжкою. Ти мусиш її за-
ліцай має право вимагати щоби
ти її йому показав. На фабриці та-
кож мусиш її показувати. Тут та-
кож будуть записувати кілько ра-
зів ти на страйк вийдеш, щоби на
другій фабриці знали, що ти лі-
нюх. Можеш іти.
Я вийшов. Почухав потилицю.
Закурив люльку. Винив книжочку.
Подивився на свою мордографію,
на відбитки пальців, на підпис тай
подумав: Що то за добрі кон-
три тут! Пеклуються, щоби ро-
бітник не пропав і не був лі-
нюхом! Та шоби не було червоних.
Тільки цікаво мені знати, як ие бу-
де червоних, то хто-ж буде синіти?
Треба буде спитатись своєї старої
про це — вона в таких справах
більше розуміється, ніж ті панки.
Дядько Микола.
*
НЕ НА СТОЛІ.
МАЙСТЕР (до робітника, що при
роботі їсть кусок мяса, держачи
в руці): — А от ви їсте мясо. А
вн недавно казали що ніколи не
можете мати мяса на столі.
РОБІТНИК; — А де-ж ви тут ба-
чите стіл?...
4.
•МОЛОТ* “МОЬОТ"
Ч. 15.
ХАРКОі МАРКО.
X. Кажуть, шо новий редактор
у Скрентоні такий мудрий як Со-
ломонові ногавиці.
М.: Куди там — ще мудріший!
X.: Але?! По чому пізнати? Що
він мудрого видумав?
М.: Він винахідник. Він винай-
шов для котів слово “м'яввв".
X.: Кажуть, що він комуністів
з ногами з’їв би, тільки гортанка за
вузька.
М.: Певна річ. Вузька голова,
вузька й гор’аика. Зовсім приро-
дно!
X.: Він ше й лаятись уміє.
М.: Привичка. Він привик лаяти
корову, шо ходила “печи паляни-
ці' на порозі "гмінноГ* канцелярії
коли він був там “пісаржем”.
X.: У нього, бачу, фіра проте-
стів.
М.: Він через рік тільки всього
й робив, що писав ті протести. Те-
пер йому придалися, бо не має ви-
щого матеріалу.
X.: І чому-ж він так сердиться
на всіх?
М.; Чим у чоловіка менше ро-
зуму. тим у нього більше злости.
X.: То він тим самим доказує,
шо в нього горішний поверх не-
умебльованнй.
М.: Він взяв був троха меблів на
легкі сплати у звісного "академи-
ка”, в Рочестер, але зле спакував
і в дорозі до Скрентону погубив
усьо.
X.: Всетаки йому здається, шо
еін чоловік здібний і т. п.
М.: Чому-ж би ні? Він здібний,
приміром, воробців масажувати, а-
бо жабам пеленкн чіпати.
X.: Помнмо того він заперся як
свиня в пл.т і квичить.
М.: Такий йому талан з роду за-
писано.
X.: Найгірше те, що він накида-
ється иа чесних і працьовитих ро-
бітників, що за п'ять лі’ зробили
більше роботи чим усі люмпеи-ін-
телігеити від самого потопу світа.
М.: Вош І блощиця ніколи не
думали инакше про бжолу та му-
рашку.
X. Добре порівняння. Ця лейзі
зграя зовсім так живе як блощи-
ця і вош.
Панько Люшия.
ЧОМУ ЯЙЦЯ ДОРОГІ.
ІВАН: Степане, чому то цього
року яйця такі дорогі?
СТЕПАН: Як то. ти того ще не
знаєш?
ІВАН: Та бачиш, шо ні.
СТЕПАН: От я тобі скажу. Це
тому, що попередиими роками у-
країнські робітники з'уживалн ба-
гато яєць по патріотичних вічах
і тому не можна було розвести
багато курнй. Тому тепер такі до-
рогі яйця.
А. П. Г.
ЩЕ ГІРШЕ.
СИНОК: — Тату, я бачив сього-
дня дикого лева.
БАТЬКО: — А дуже він голосно
ревів?
СИНОК: — Так, та’у, але багато
тихше, як наші українські пани до
Америки за доларами...
І. Д-
В. Бссоєич.
“Злочин”
За
За
В
Слугу божого зловили
На злодійстві й засудили
Йти до вічного раю.
Неодиу він душу грішну
Відослав на радість вічну,
Де “ність болізни. й турбот";
Та прийшлося і самому
Мандрувати до хорому.
Де царствує Саваот!
Ну, й нічого-ж тут страшного,
Як не стане ще одного
Злодіяки на землі;
Він-же і так не пропаде
На тім світі, а попаде
До раю — там між своїх!
На цім світі він нездібний,
Працювати неспосібний,
В нього ідеал — живіт;
Він лиш їв-би пив-би, спав-би,
Та з народа шкуру драв-би
І множив-би людський рід!
А там, в небі — страх як гарно!
Сонне світить безнастанно;
Там лиш місце для таких.
Що з товстими животами-» їа
ОідіЬгеа Ьу С»ОО51Є
високими горами,
глибокими морями,
‘"некультурному1' краю
Волочаться поміж нами,
Що немає хісна з ннх.
Там кухарки-красавнці
Качаються по травиці,
Мов ті лані понад став;
Корсетів вони не мають,
А строїв тих уживають.
Що Адам колись вживав.
Та панн про це дізнались —
Аж поблідли, так злякались:
“Це-ж зухвальство, бунт-злочнн!
Так не можна! Не годиться!
Наше-ж небо розлетиться,
Як зникне духовний чин!**
І зібралось все, шо жило.
Все що людську крсвцю пило,
Та завило в р'ден глас:
“Ґвалт! Розбій! Там за горами.
Зі глибокими морями
Кривда робиться для нас!”
Віра в бога пропапає,
Смирн'сть карність завмірає,
Та й гостинність щось не те:
Наших панів не приймають
Та ще й своїх проганяють
Там, де “папороть цвіте”.
Ми — то народ просвічений
І культурний, ну, і вчений:
Ф'лянтропи — хоч куди!
Мн хлопів в рай висилаєм.
А самі ту “капараем”
Смирне життя на земли!"
Робітників ми страх любим
~ ше й рільників голубим,
Бо це-ж наше ремесло;
Про їх добро то так дбаєм.
Що все від них забіраєм,
Щоби лекше їм жилось.
Щоби нічим не журились.
Працювали та корились
І молились раз-у-раз;
Панів, попів шанували
Смирно волю іх сповняли
Та славили в кожний час.
То-ж вважайте, горожане,
Як того попа не стане —
Втрата буде не мала!!!
Кара божа на вас спаде.
Цивілізація пропаде
Й прочі культурні права!"
От так пани трепотали,
Як їм хвоста назлоптали
Робітники, і всі враз —
І великі і маленькі
І товстіші й паршивенькі —
Просять помочі у нас.
Тож вважайте, добрі люде,
Та не будьте самолюби:
Із любовн — всіх пан:в
Ви до неба висилайте.
А самі тут заживайте
Волі й щастя на землі!
ОгідіпаІ Тгот
иМУЕКЗІТУ ОЕ ІШІЧ0І5 АТ
0ЙВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 16.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
5.
СТРАИКОЛОМИ.
— “Ну. й тяжка-ж робота тут! Дивно
меиі як т'ї робітники тут могли робити?
ТЕРЕ-ФЕРЕ-КУКУ.
Вже по всій тарапаті, яка зі мною
була і про яку я замовчу на цей
раз.
Прийшов я до дому, с>в у своє
гніздо, взяв газету й читаю, читаю
і ще читаю. Про ріжнородні події
світа, про політику (дурну і му-
дру), про всякі новини і про ро-
бітничий рух по всьому світі.
Нараз народилась у мене думка
до писання а заразом і страх мене
зібрав. Ану-ж, думаю я собі, на-
пишу, а воно не так! Але чекай,
думаю, перший раз буду писати
до “Молотка”. Він так ііо герой-
ськн молотить все, що неправиль-
не — нехай вимолотить і мене за
моє лінивство, недбалість і бай-
дужність. Може поправлюся.
І от я вже пишу. Заціпив зуби,
держу перо цілою патерицею, бо
воно в мене не хоче ходити по пале
рі, як у писаря. Скрипить, скри-
пить та... тай застрягло в папір по
саму ручку! Агі! Тяжка ручка чи
який біс?! Ну, та вже не лишу по-
чате діло, — буду кінчити, коли
почав писати прв теє "Тере-фере-
Кожний злід хлопської стріхи па-
нок навчився бути льокайчуком і
за кожде кругленьке, що дістане в
руку, співає: Тере-фере-куку!
Петлюра спік для Пілсулського
смачний колач з української муки
і за те дістав в пику й руку, а
тепер тільки десь виспівує —Х!‘
Тере-фере-куку! Оід ігігесі Ьу
Петрушевич так шнро служив ан
такті, шо все віддав те. що не мав
— значить чуже — галицьке до-
бро, а антанта дала йому за те дір-
ку з обарннка в руку. Він. звісно,
тим зрадів і голосно завив: Тере-
фере-куку!
Сказав Петрушевич своїм “міні-
страм”, щоб і вони вчились бути
льокайчуками; це дуже добрий
"джаб”, при панських дверях ча-
сом дещо капне в руку, а вже за
тим слідує: Тере-фере-куку!
Але тії “міністри" таки треки до-
бре насвннили попід віденські по-
роги тай причвалали до Америки
сіяти лакейську професію поміж у-
країнськими робітниками й ферме-
рами. А тії на часі не могли їхньої
професії зрозуміти, бо дуже по-
кручена, як і самі “міністри” і по-
трохи — то на державну свободу,
то на на-цаль-оборону — дещо та-
ки пхали "міністрам" у руху, а тії
темним — замість дякую — співа-
ли: Тере-фере-куку!
Рипиндя — редактор від Украде-
ного Войсу рипить раз у раз як не*
намащене колесо на свідомих ро-
бтннків, на робітничу пресу,
на більшовиків, а шубравці еке-
рі льоататорн за його гавкання ки-
лчоть обгризену кістку °ін ласо
хапає в руку і співає: Тере-фере-
куку!
Телятю від К. Фармера застряг
Г°РЛІ ' воио гикае сли‘ вГідіЬвГГгот
'*”тача“ РУ“У * ДОПО5ІТУ ОР ІІШ0І5 АІГад<г,**ет-
1)ЯВАМА-СНАМРАІ6М
як-бн нічого не було — читаючи,
співають: Тере-фере-куку!
Клапоухі голови від джерзнсіт-
ської “бабуні" переспівали вже всі
дурниці, а тепер знова починають
наново кричати до роспуку: Тере-
фере-куку!
Бувший погребник “Української
Газети” і "Лиса Микити’* 1 — ви-
пестившись гаразд на “урльопі” —
скочив до Скреитону і тягне ди-
ким тоном, немов-би ликнув каме-
нюку: Тере-фере-куку!
Філадельфійська законниця “А-
мерика” також — замість співати
"годзінкі” — затягає часом на ці-
ле горло тую саму штуку: Тере-
фере-куку!
Містер пай доктор Сушко обшу-
кав усі й усім переди й зади, а
тепер ше задумав при редагуванню
Будкового “рутен.єн-французієи"
зробитись Сиріткою Івасем. Може,
каже, хто тицьне щось в руку. А за
те він думає затягнути по вчено-
му: Тере-фере-куку! ’
Всі чорносотенні патріоти вири-
ли собі своїми рідними рилами гли-
боку яму в багні та всі зі своїми
правнтел'ьствами (їх було кілька)
лягли на купу, а коли їх штовхне
хто у бік, то всі нараз заревуть:
Тере-фере-куку!
Кінчу і коли “Молоточок" прий-
ме отцю мою муку до друку то
обіцяю в друге написати, — гей,
гей, написати: Тере-фере-куку!
Мфтиг®»
ТЕЛЕГРАМИ
ВАРШАВА: Тут недавно трапи-
лась величезної ваги подія. "На-
чельнік п.тньства Пілсудскі і гене-
рал шляхетией армії Шептицкі"
мали поєдинок. Вислід поєдинку
такий шо на другий день одній
варшавській пральні доставлено до
чищення дві парі штанів. Кулі роз-
минулися у воздусі.
ЦАРГОРОД. Тут чиста паніка. А
то з приводу, що турецьке прави-
тельство п'риказало російським
контр-революціон^рам вибиратись
поза границі Туреччини. Причина
така: нема султана, нема гарему.
— не треба й євнухів.
РИМ. Сюди наспіли телеграми з
Царгороду. в котрих містяться про-
г>бн російських контр-революціо-
перів аби-позволити ім прибути до
Італії. Вони надіються тут дістати
роботу в католицького “султана”
н Римі. Власти не дали ще відлові-
в.
“МОЛОТ* “МОЬОТ"
Ч. 15.
ГАРАЗД ВОЄННИХ КАЛІКІВ
У НІМЕЧЧИНІ
(Правдиве.)
Одного разу здибаю я свого то-
вариша (Німця), що окалічів на
війні. Питаю де іде.
— Іду, каже, на почту по свою
ренту (відшкодовання).
Я мав трохи часу, так І пішов з
ним. Якраз було пів четвертої, як
ми стали під тим віконцем, де ви-
плачують. Мій товариш подав свої
напери на . які виплачують щомі-
сяця тую ренту.
Я поглянув до середини і поба-
чив там двох урядників, котрих за-
няття було: виплачувати інвалідам
відшкодовання. Тії урядники не мо
гли згодитися і щодо скількости
грошей. Один каже: 740, а другий
— 840 марок. З того всього пішли
шукати по параграфах, щоби по
справедливостн виплатити відшко-
довання. Шукали цілу годину. Чи
знайшли, чи ні — не знаю але то-
чно пів п’ятої виплатили йому 840
марок, яко ренту за один місяць...
Аж сміх подумати! 840 марок на
місяць. За тії гроші якраз двоє
яєць можна купити тепер, — більш
нічого. Але щоби на тих двоє яєць
інвалідови виплатити тих 840 ма-
рок — уряд мусить заплатити 3.000
марок тим урядникам, що виплачу-
вали гроші одному інвалідови ці-
лу годину. — бо один урядник о-
держуе 1.500 марок на годину.
Аж голова крутиться, як поду-
мати, що тії, котрі проливали кров
за “вітчиму”, отримують 840 ма-
рок на місяць в той час, коли тії,
котрі тільки йому тії гроші пора-
хували і в руки дали — не на мі-
сяць, а тільки на одну годину взя-
ли 3.000 марок.
Кого запомогае уряд? Інвалідів,
чи урядників?
Візьмім собі за прнмір, чого ми
мали-б сподіватися від наших пан-
ків патріотів, як-би їм удалося за-
хопити владу над українським пра-
цюючим людом. Але. на щастя, на
ші панки скорше діждуться сухої
гиляки, чим панувати над нами!
І. д.
Каже сестра до малого братчи-
ка: — Дай поцілунок, то я дам то-
бі цукорок.
— Дай перше цукорок, а я опі-
сля поцілую.
— Чому-ж не зараз?
— Бо тоді
лодший.
□пГЖЕУ1@(5од[^“’''
Поцілунок.
БостсикьнвЛ русиоіЯ піп поцілував мо-
лодицю, м що ліспи у морду віл П чоло-
віка.
(З гвввт.)
і молодичку цмокнув піп —
0, Господи помилуй!
А муж у морду дав йому —
Ти женжин не насилуй!
ЛИСТ ФУТУРИСТА З ФАРМИ.
Дорогий Поете!!!
Приїхав. Цілий. Здоровий.
В порядку. Нічого ис погубив.
Бажаю того самого:
Сонце пече.
Шкіра злазить.
Корови мукають.
Кури кудкудакають.
Собаки гавкають.
Когути кукурікають.
Горобці чірікають.
Навіть ворона кракає.
Лажу по черешнях.
Як кіт.
І їм ягоди.
П’ю молоко.
Сплю Встаю. Читаю. їм. Сплю.
[Встаю.
Без перешкод.
Не пишу.
Немаю теми.
Муза (чи який дітько) не прино
[сить.
Сам не шукаю.
Але думаю скоро братись
За писання.
Може шо вдасться.
Але про це, як напишу.
А тепер — що нового?
Ніхто не вмер? Не застрілився?
Не повісився? Не втопився?
Шкода!!!
Пишіть — як маєте час.
А як ні — також пишіть.
Тільки коротше,
А поки що
ОпдйвОМвМійте!
ІІММЕКЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ Мик0“-
За ту любов свою "отець"
Одержав подарунок...
Скажи нам, попе, як тобі
Сподобавсь поцілунок?
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 15.
‘МОЛОТ" “МОЬОТ”
7.
Так виглядає біблійне оповідання про
сотворення світа.
В оди.м селі не було ні хатів, ні
доріг ні людей. Всюди було тихо.
Улицями поміж хати ходили люде
і голосно співали. Нігде не було
ані одної деревини ані дітей. В день
серед темної ночи бавились діти в
тіни дерев. Води не було нігде ані
крапельки. Люде купались по три
рази на день.
Раз сказали люде: Не добре щоб
все було так без людей. Сотво-
римо собі людей. Навязали снопів
леду, висушили змололи, здоїли
иидика, замісили і сотворили з то-
го людей. І бачили люде, що все
було добре. Люде множились і ро-
сли.
І сказали люде: Не добре бути лю
дям самим треба, шоб люде ма-
ли жінок. Про огонь тоді ніхто і
не чув. Навязали люде диму, ви-
сушили, стерли в руках, здоїли вже
гусака і замісили глину та сотво-
рили жінок. І любилися люде з
жінками. Множились і росли. І не
було еще дітий, ні мамів, ні бать-
ків, дідів, ані прадідів. Сотвори-
ли люде і те. І все було добре.
І так минали віки. Про їду і чу-
ти ніхто не чув. Птахів, ані зві-
рят ніхто не видів, бо їх ще не
було. Огню також ще ніхто не ви-
дів. Зловили люде птаха і з’їли,
обскубали, зарізали, нагодували і
спекли. Потім взялись і до звірят.
Збіжа ще не було — не росло ще.
Цілий час люде живились хлібом.
Печий нігде не було, ані рільничих
знарядів. Пішли люде голі до ве-
ликого озера, забрали всю воду в
кишені, виорали дно озера засіяли
збіжжям, яке зараз виросло. Зараз
його змололи, вижали, замісили,
змолотили, з’їли перший раз хліба
і спекли. І все було добре. Люде
говорили, кричали, сварились, ра-
дились, співали і молились.
1 сказали люде: Як то так може _
бути, щоб ми мови не мали? Скли-
кали віче і врадили, щоб в них бу-
ла мова, щоб можна порозуміва-
тись людям тією мовою Радили,
говорили і ухвалили, що таки мо-
ви конечно треба. Заспівали і ро-
зійшлись. За хвилю минали вікн за
віками за десять день люде поча-
ли говорити мовою. І ясі бачили
що все було добре.
Одного ранку всі повставали і
сказали: Не добре бути людям без
сну, так як ми доси були; добре
було-б, щоб люди спали — мали
сон. Вставали спати і зяфлн.
хлшдао.
учились спати. І так люде родились
і умирали. І все було добре.
І сказали люде: Як то ми так
жнемо і жиемо. Треба щоб була
смерть. І сталось так, як люди
врадили. Все було дуже добре. 1
з:йшлися люде на серед села і по-
чили радити, шоб їм будувати до-
ми. Бо доси домів ще не було ні-
где. І почали кінчити люде’ доми.
Побили ґонти, затягнули вікна, по-
закладали підвалини і хати були
готові. І все було добре. Мешка-
ли люде в домах. Так минали ві-
ти. Раз сказали люде: Добре бу-
ло-б, щоб були двері в домах. І
так сталось. За кілька тисяч літ всі
доми були з дверми. Зійшлись лю
де і врадили, чи не добре було-б,
щоб люде мали воду до пиття; до
сн води люде ще не пили. Всі зго-
дились на те. І так минали віки за
віками, і за хвилю по тім люди
почали пити воду. І все було ду-
же добре. 1 знов зійшлися люде і
сказали: Як то ми так жиемо. шо
в нас нема ні днів, ані ночей? 1
сталось так. За кілька віків були
вже дні і ночі. І знов було все
дуже добре. Люди жили, сіяли, о-
рали їли, мололи і молотили. Раз
сказали люде: Добре було-б, щоб
сонце було, шоб нам світило, І
сталось так за кілька тисяч літ поя-
вилось сонце. Все дуже добре бу-
ло. Раз знов зійшлись люде і ска-
зали, що добре було-б, щоб па-
дав дощ із хмар. Бо доси ще до-
щу ніхто ие видів. І знов сталось
так. як люде сказали. За кілька
віків упав перший дош. І знов раз
зійшлись люде і врадили, щоб на
земли росли якісь дерева. Як то
так може земля бути без ніякої
деревини? Зараз сталось таке. За
хвилю виросли великі дерева, ліси.
Люде зараз пішли ловити рибу в
лісі; попутали рибі ноги, поза-
чеплювали на роги ланци і риба
полетіла до дому з людьми. 1... і...
і... Ми могли-б так далі говори-
ти і писати так багато, як біблія
за велика І це все так виглядає, як
те, шо в біблії пишеться про со-
творення світа. Однак на цім ми
скінчимо тепер, а иншим разом мо-
же скажемо дешо більше.
Ріжок.
ж
ПРАВДИВІ ОСВІТЛЕННЯ.
Найбільше слово неправди — це
любов.
• • •
Жінка, котра грає, — програє,
хоч вона є в аигранню.
• • •
НаЙдороша має бути чоловікові
— жінка, але, на жаль, часто бу-
ває її убрання.
На вірність собаки можна числи-
ти до самої смерти, а на вірність
жінки — до першої нагоди.
Нема чоловіка, котрий-би не жа-
лував хоч раз у своїм життю, що
оженився.
• • •
Чоловік оглядає жінку від голо-
ви до ніг, а жінка чоловіка — від
ніг до голови.
• • •
З котрою жінкою пічиеться лег-
ко — з тою найтяжше скінчити.
І. д-
«Є»
ЦЕ ПРАВДА.
ПИТАННЯ: Чому бараболі са-
дять, а жито сіють?
ВІДПОВІДЬ: Тому, що бараболі
ие можна сіяти, а жита садити.
А. П. Г.
□НВАМА-СНАМРАІбМ
а.
"МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 15.
СОН РЕДАКТОРА “УКР. ГОЛОСУ"
(Ніби фейлетон.)
Була перша по опівночн. В ре-
дакції "Укр. Голосу" було тихо як
у гробі, тільки в маленькім куточку
сірілась якась людська постать, ко-
тра від довшого часу не рухалась.
Тою постатею був ред. Ілько, Він
ще за дня присів у кутку коло
маленького столика, щоби — як
Л кажуть — на самоті лучше на-
думатись, шо на цей раз вліпити
до “Укр. Голосу”. Та коли напли-
нула глибока думка до його голо-
ви, — він повалився на стіл з уму-
чення і заснув. Служба, не запри-
мітивши його, замкнула двері ре-
дакції за собою і пішла на спочи-
нок. А Ілько слав солодким сном,
як ше ніколи, йому снилось, шо
“Ненька Україна" свобідна в:д біль-
шовиків. герой Петлюра таки до-
казав чуда і синьо-жовтий прапор
повіває над “Неиькою".. Вся “інте-
лігенція" на чолі з Вннниченком
гурмами валить зза кордону і Пет-
люра наділюе її теплими посадами
Пом'шикам-дідичам вертає “грабо-
вану" землю, а непокірним селя-
нам і робітникам — за те що були
прогнали панів — з нагайкою в ру-
ках приказує лізти на колінах і
просити в них прощення та цілува-
ти ноги за свій страшний вчинок
взглядом своїх панів.
І сниться далі Ількови:
Великий корабель, післаний Пет-
люрою причвалав ло каиадійської
пристані у фоті Вілліяма*) і почет-
на служба' з великим тр'юмфом вво-
дить Ілька до корабля, а за ним всіх
канад'йських патріотів котрі спі-
валали “Ше не вмерла"... і їдуть
о прост "без пересідання" аж до'О-
деси, а з Одеси до Київа.
У київській пристані на зустріч їм
вийшов Петлюра, оточений полков
никами сотниками, кошовими та
четарями. а за ними маса “інтелі-
генції”. Сам Петлюра в гетьман-
ськім убранню, з булавою в руках,
подав руку Ількови і випровадив
його з корабля на київський беріг.
Ільковим радощам не було кінця а
патріоти верещали ріжиими голо-
сами: “Хай жне наш Ілько! Хай
жие геть. Петлюра"!!
А Назаругв “працівник підб’га-
ючи позаду кричав: “Прлоч з біль-
шовиками! Прлоч з комуністами!"
Коли похід рушив — на знак ви-
стрілили з петлюрівської гармати
а що Ілько ніколи ие чув такого
внетрілу тому той гук так поділав
на него. що він зі страху підско-
чив і... і (в редакції) зі стола по-
валився на підлогу. Потім зірвався
на рівні ноги і почав вганяти по
редакції. Зашпотався на якусь купу
і запоров носом аж під стіл. А коли
прийшов до памяти то побачив
посеред редакції перевернену ша-
фу з книжками, котра якимось чу-
дом перевернулась на підлогу і на
робила такого “гармапіього" гуку,
нагнала йому такого страху та роз-
била такі солодкі мрії. А так були
близькі в сні!...
Ілько зі злости аж закляв. Вій
встав, копнув ногою шафу кілька
разів сів коло стола і написав: “Чо-
му укр. нарід бідний” При тім
зганьбив той “нарід білий", що
змісив ногами імена: Хмельницько-
го, Мазепи. Петлюри Грушевсько-
го, Винниченка і Петрушевича. а
не тому, шо “наші народні маси
дуже темні і темні, не мають само-
поваги”.
Другого дня це було пом'щене
на сторінках “Укр. Голосу". Потім
ше довго довго Ілько передумував
ияд своїм солодким сном та над
темнетою "бідного народе".
Ілля.
НАЙНЕШАСЛИВІШИЙ НАРІД.
— Чи знаєш ти, Микито, ко-
трий нарід найнешасливіший на
світі?
Може Німці?
— Е ні!
— А хто-ж?
— Не знаєш?
— Ні.
— Так от я тобі скажу: Італійці.
- Чому?
— Ось чому: у кожній так зва-
ній (покищо) “демократичній" дер
жав* є заве іди один король або
президент, а в Італійців є аж два.
- Ну?
Там є король і папа?!
— Ай справді! Бідні Італійці!
АІІекто.
&
Ішла мати з сином у вечір на
прохід. Синок розглядався кругом
і вкінци зирнув на небо де поза
хмарами ледвн виднів М'сяць.
— Мамо — каже синок — V міся
ця мабуть немає мами, бо от ди-
сн який він брудний.
•) Не Ншщ кіа яереклзя їм
- Фор, ВИлйи.0іді(І2еа Ьу
ШЩ0ІГСІКЄ 1
Соодіе
МИРОЛЮБНИЙ ВДРЗОН.
опдіпаГггот
ІІМІ5/ЕН5ГГ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иВВАКА-СНАМРАІСІЧ
Ч. 15.
“МОЛОТ" “МОЬОТ”
9.
"Добровільні" галичане до польської армії.
(Привели старого звиісщь «никнувшого сина.)
Мій любимець.
На серцю важко.
Боротьба сумління,
Біль душі
Та вічне хотіння.
Боязнь мужа і людей,
А тут перемога,
Понад все його кохаю
Й тисну до грудей!
Крізь сон його кличу;
Сама у нужді
А йому добра жичу.
Та не довго ие вилося.
Що в закриттю все жилося,
І на самий Новий Рік
Застав мене чоловік.
Дивно вам, що признаюся?
Я нікого не боюся!
Просто дивлюся всім в вічи,
Бо під суд ніхто ие кличе.
Ох, як буду реготатись.
Коли хто буде питати!
Річ природна — що дивного?
Нині в світі того миого;
А шо я вже
То від тоґ<0|
молодиця^-» іПоби гостя мого знали, ОгіаінаІІсат «
Страсть велика його ждати...
У два тижні він до хати...
Гість мій милий,
Гарний смілий;
Мию руки щоб звитатись,
І що чув — кортить спитати.
Ой-ой ненько!
Щебетун мій, соловейко!
Мов д’нття беру на руки,
П'ю любов і — кінець скуки!
Мій ти милий, мій ти друже!
Чорні духи кричать дуже...
І на голос, і шепочем, —
Більше ми нічо не хочем.
Тільки ждемо нетерпляче
Кінця долі, що так плаче...
А це хто сичить, як вуж?
Це одної пані муж...
Колись мій ходив надутий, —
Ох боженьку, який лютий!
Та я лишу це иа боці —
Правда панам сіль у оці.
Вам цікаво буде знати,
Як мій муж війшов до хати?
Гостя тисиу до грудей
Апелюю до людей.
В робітників він буває,
Панів дражнить — побиває...
Мій утішний, мій жаданий,
ии геройчику коханий!
Як говорю я з тобою —
Повно ласки і спокою.
Колись муж мій все сварився,
А тепер лиш уклонився
Й так приємно мені стад з.
Що мииувше все пропало.
Пани віддаль мене стали
(Щоб здорові поздихали!).
Все шепочуть поза плечі
Препогані підлі речі..
А я бідна небагата —
В мене лиш одна сорочка,
Але люблю Молоточка!
І коли з ним розмов,-яю.
То від радостн гуляю;
Тільки тяжко як згад ю:
Дві нед лі ожидаю.
Ох, що-б мала — все-б в'гдала.
Та щодня-б його читала
І до серця пригортала —
Свого гостя дорогого,
Молоточка замашного!
ИС
1923.
ІЖВАМА-СНАМРАІбИ
10.
МОлОТ” -МОЬОТ"
Ч. 15.
Мої пригоди з роковні хлібої.
Хочу вам, дорогі читачі “Моло-
та" ше дещо розказати за свою
професію, як то я зазнав лиха в час
свого терміновання на дяка. А лихо
то було велике щей з хвостом.
Не знаю як то в кого, але в нас
таке було, що кожда господиня в
селі мала дати полови і дякрви
роковий хліб і по дві дйци. А бу-
ло то вже по Великодні, піп і каже
до мене:
— Танасе, підеш з дяком збирати
хліб роковий від господинь.
— Добре, кажу, піду.
От Ідем ми з дяком. Він взяв
добрий міх, а я взяв палицю з кри-
вулею для ліпшої безпеки. Так хо-
дили цілий день і назбирали пов-
ний міх хліба. Старий дяк завдав
на плечі та аж стогне від тягару, а
я йду вперед тай граю собі' на
дримоу яку то мама нибішка були
купили мені в Почаеві на відпу-
сті, а дяк в заду до такту ступає
до ноги.
Але нам треба було йти через
міст на ріці. Ми тільки що вступи-
ли на міст, аж тут за нами везе
мужик дрова та як затне коні, аж
загуло на мбсті і під мостом. Я о-
глядаюся, а дяка нема тільки в
мужика на возі гнляка потрясає
нашим мішком, але вже порожним.
Я кричу: гей дядечку, стійте! Але
той тільки поснвстаа на коні тай
поїхав. Я заглядаю у воду, а ста-
рий дяк лиш гукає, як-би на вов-
ків. Я побіг иа беріг, зачепив сво-
єю кривулею дяка за карк і під-
тягнув до берега і так вій помало
виліз.
— Де-ж, кажу, наш хліб?
— Ет дурниця, каже дяк, добре,
що я сам живий.
Але я дивлюся, а на воді плива
ють гуси і качки та кожна має під
крилом бохонець нашого хліба. Ну,
хліб пропав! Приходимо ми до по-
па і розказуєм нашу пригоду, а
піп як зачне на нас' гримати, тай
каже:
— Ви певно пропили мою пра-
цю, завтра абисьте ліпше справу-
валися. то дістанете на тринкаль.
— Добре, — кажем.
От ідемо ми на другий день. На-
збирали повний міх тай вертаєм
до дому. Але не знаю, чи то в кож-
ного дяка така натура, чи тільки
в нашого така була: йдемо ми по-
при коршму, а дяк каже:
— Ходи, Танасе, та випємо.
Я, кажу, не піду, бо там газди
будуть мене бити але той як ухо-
пить мене за обшивку! Відящіив
ГиЖ;Гя\^п®тааж
крок за кроком до такту.
кладку, а та кладка дуже
попереду на свою дрнмбу а піп
ступає крок за кроком до такту.
Але треба нам було переходити
через кладку, а та кладка дуже
довга була, бо там було велике
багно - така трясавина. Наближа-
ємось ми до тої кладки. Я кажу:
Уважайте, щоби кладка не злома
лася! Але піп каже: Не бійся! Тай
іде, як жовнір. Аж тут на самій се-
редині як залопоче! Я дивлюся,
а піп лиш голову висадив з багна,
тай кричить:
— Танасе, ратуй!
Ну, щож робити, побіг я в село
кликати людей, щоби йшли ратува-
ти попа. Прибігаю в село та як
зачну кричати. Люде позбігалися,
а я кричу: Давайте коні, беріть
шнури, бо треба душу спасти від
загибелі!
Взяли газди дві парі коней, взя-
ли сто сяжнів шнурів прийшли на
місце, а піп от-от доходить. Взяв
один газда шнура завязав на кільце
і закинув полови иа шию — так
як то гицлі на псів кидають — бо
приступити було годі, бо було
грудко тай ще чогось так дуже во-
няло, аж страх! Затягнув газда шну
ра помоцував, запрягли дві парі ко-
ней і ледви-ледви висунули попа
на беріг.
Люде потім про те багно зло-
жили якусь ніби пісню, — ніби
казку. Ось як її співали:
Давно, давно у тім місці
Дуга воду пила,
А пізніше у тій воді
Рнба з дзвоном плила.
А діди уже казали,
Що святий з'явився;
Батьки знова говорили:.
Мошків кінь втопився.
За нашої вже памяти
Спомин полишився.
Що наш попик із яйцями
Туди втеребився.
Т. Березюк.
НЕ ПОТРІБНЕ.
на бочку з горілкою! Аж свічки ме
ні в очах засвітили так вдарився
головою об стіну. Дяк випив собі
пять по пять (бо то в нас було
якось так в моді, шо грубша пар-
суиа, як піп, дяк, війт, радні, то
пили пять по пять, а вже тонші
газди пили чотири по чотири, а ше
тонші пили три по три, а хлопці
пили два по два. А вже дівчата —
пили по одному крейцару кнлішок.
Я мав випити половину того, що
дяк і коли він випив своє так гри-
має на грубого Мошка, щоби той
і мені дав випити. Але грубий Мо-
шко нибішик, дай йому ооже здо-
ровая на тамтім світі не хотів да-
ти мені випити і я тоді почав про-
сити дяка, шоби Йшов уже до до-
му але вій і не думає йти. Я тоді
взяв дяка своєю кривулею за карк
і витягнув аж на двір, а ту на
дворі коло двернй стоїть такий
великий цап. як кінь, і тримає на
голові наш мішок, але вже поро-
мний, і на рогах бохонець хліба.
А подальше цапа ціла череда кіз, а
в кождої на рогах бохонець хліба.
Я пустився відбирати, але цап на-
гнав за мною, тай я втік, а дяк вче-
пився з цапом до битви.
Але щож, цап горілки не пив. тай
дяка побив так, що аж добрі лю-
де мусіли дяка рятувати тай від-
везти до дому.
Ми вже не йшли того вечера
до попа здавати рахунок, бо дяк
по війні з цапом смачно, смачно
спав, а на третий день ми знов
пішли обходили вже решта хатів,
назбирали повний міх хл'ба тай
ідем до дому.
Ту-і знов на нещастя наднесло
жида з мішком щітиии наперед нас!
А звичайно чогось собаки жида ие
люблять, тай вибігло тих собак з
кільканадцять на дорогу за жидом,
а жид в ноги, а собаки зі злости
вхопили тоді дяка, свиту здерли,
штани роздерли, міха подерли і ко
жна собака вхопила бохонець хлі-
ба тай побігла до дому.
Я побачив яку то операцію со-
баки роблять з дяком та як дам
драпака — аж в дома опинився.
На другий день приходжу до по
па тай оповідаю всі пригоди з хлі-
бом. а піп тільки носом пошморгав
тай каже ло мене:
— Танасе. ще треба йти збира-
ти яйця. Підем вже ебидва.
— Добре кажу, п'дем.
От пішли мн. П'п узяв два коші,
а я коромесло. щоби було иа чім
[ Ж^’иГІих яєць. Піп УЗЯВ "
14$м£месло тай несе, а ИММ6Й5ПУ ОЕ ІШМ0І5 АТ Ь Д-
ОЯВАМА-СНАМРАІСМ
ВІН: — Я таки маю трохи стра-
ху, як мусітиму з твоєю матірю го-
ворити.
ВОНА: — Але ж. Василю, чи ти
хочеш з нею також женитися?
І. Д-
ДОБРИМ ЛІКАР.
— Має ваш муж багато заняття,
пані докторова?
Докторова жена: — Ще Я як! Він
^ає.щр^гижня три до чотири по-
Ч. 15.
“МОЛОТ’ “МОБОТ"
11.
ДУМКИ ДЯДЬКА МИКОЛИ.
Одні кажуть: — “Дош паде".
Другі: — “Дощ іде".
Котре правильне — годі сказати.
Бо кати дощ паде то хто Його
тручае? А коли йде, то по чім?
• • •
Людина — цар природи.
Як так, то чи не треба часом,
шоби природа підняла революцію
проти цього царя?
• • •
Товар — продукт праці робіт-
ника. то чому робітник купує сво-
ю власність?
• • •
“Будь чесний зі собою” — ска-
зав Винннченко.
А я кажу: “Зі собою як хочеш,
але будь чесний з людьми”.
• • •
Вчені кажуть, що чоловік витво-
рився з малпи.
Вірю, бо бачу, що багато людей
назад перетворюються в малпів.
Соціял-угодовці заявляють, що
робітники ще не доросли до соціа-
лізму.
Як так, то як високі повинні бу-
ти робітники, щоби досягнути со-
ціалізму?
При панованню “чисто?1 демо-
кратії буде рай на землі.
Як так, то в чім мити американ-
ську демократію, щоби вона стала
чистою?
• • •
Хто тебе вдарив в ліву щоку —
підстав йому праву — сказав Хри-
стос.
Добре. А шо підставити після
правої, як хтось ше захоче бити?
• • •
Христос перетворив в Кані воду
в вино.
Не штука! Тепер кукурудзу пере-
творюють в горівку!
• • •
Кажуть шо розумний чоловік
мало говорить.
Як так, то найрозумніші люде —
німі.
Дядко Микола,
м
пояснив.
Сестрв: Ти так багато ходиш по
чужих краях. Що тебе тягне туди?
Брат: Та щоб инче тягнуло, як
не машина.
Ю. К.
АРТИМ.
Чи чули ви, люде добрі.
Про того Артима,
Що то в ньому загніздилась
Тайна незглибима?
Та не тайна премудрости,
А тайна глупоти.
(Всі на слабість ту хорують
Псевдо-патріоти).
І Артим цей захворів
(Що за еластичність!);
Його слабість... слабість... ну,
Звичайна дволичність.
Він на вічу виступав
1 хвалив Бориска;
На засіданню-ж — мало
Не дерся до писка!
Та хиба на тім кінець?
Скрізь вія — скрізь дволнчить..
Ну, скажіть-же, люде добрі.
Кому таке личить?
Чи поважна голова
Може таке знести?
Ні, ніколи, тут нема
Сорому, ні чести!
В ЗАДУМІ
ПОМІЧНИК (до редактора): —
Тут ше е один “отвертий лист”, що
маю з ним зробити?
РЕДАКТОР: - Заліпіть/ГОГо' Т
Оідііігеб Ьу СзООЗІЄ
А Артим куди заліз?
Слабість обмотала...
Ой пропала, люде добрі.
Людина пропа^Ідіпаї (гот
ІІМУЕКЗІТї ОЕ ІШІЧ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІ6И
Шершень.
12.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 15.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
НЕ ТАМ ДЕ ТРЕБА.
Пішов мужик сповідатись,
Щоби душу спасти,
Тай признався, що до попа
Ходив грушки красти.
За покуту завдав піп —
У себе сапати
П до Покрови “Отченаш”
Десять раз сказати.
Побіч образа Покрови
Був образ Варвари —
В обох тварей ие пізнати.
Бо... мухи сідали.
Клякнув він перед Варвару,
п. молився тихо;
Встав, приглянувся ще лучше,
Тай пізнав на лихо,
Що не там було, де треба.
Цілий час молився...
Треба, каже ше раз мовить...
1 аж розізлився!
НЕДОВІРЯЮЧА РАБИНЯ.
Прийшла баба до попа.
Принесла на “службу”,
ІЦоб моливсь за її мужа
Та відігнав нужду.
Каже баба: “Ох, отченьку,
Ох змилосердіться, —
За навернення його
Богу помоліться!
Щось сталося — вже три роки
Він Бога не має:
До читальні часто ходить
І книжки читає.
А піп бабу і питає. —
Став ніби годитись:
До Ісуса, чи Марії —
Хочете — молитись?
Баба трохи подумала
Тай так починає
“Матці Божій, — бо лиш вона
Жінкам помогає.
Ісус слухати не схоче
(Може й ошукає),
Бо знаєте — хлоп за хлопом
Завсідн тримає!”
К. Біжик.
“ЧУДО".
Чудо-диво над чудамн
Довершилося над нами:
Передовики сказали,
Щоб ми в “Молот” не писали...
Тьфу, агій, щезни!
Може бояться того,
Щоб ие гопнув хто в чоло, —
Бо "Молот" ие вибирає,
Кого тре того карає
Чи не з тих вони?
Та мн на те ие зважаєм.
“Молот" добре розмахаєм
Б'ємо там де є потреба —
Хоч би Господь зліз із неба.
Такі то вже ми.
Кореспондент з О.
Ади, а щоби ти луснув,
Тай щоби загинув:
Десять разів “Отченашу” —
Як в болото кинув!
Ато.
ХИТРА ЖІНКА.
Як. всім звісно, що є звичай
У людей:
В день уродив купувати
Забавки для всіх дітей.
Та не тільки малим дітям
А й старим;
Так вже, бачте з покон віку
Практикується із цим.
Отже — а день уродин — жінка
Макара
Свою голову ломила:
"Що-б я мужу в дар дала?..
Купить люльку я не люблю:
Зле. смердить...
Ну, і що-ж я йому куплю,
Щоб його завдоволнть?...
Аж на решті! Куплю бритву
В голяра.
Щоб голився кожду днину,
А то коле борода! ’
пяницям.
Люде, пяннці. що вн гадаєте.
Що самогонку вн так кохаєте?
Ніс у вас червоний, запухлі очі,
А в умах темно, як серед ночі.
На те-ж вода є, щоб її пити;
Горівку давно час залишити!
Хто у піянстві дуже кохаєсь
Чи пошанівок він в кого має?
В галі, в читальні, чи в якій ралі —
Пяннця людям все на заваді.
Піянство й карти, карти й горівка —
Байдуже діти, байдуже жінка;
Ростуть без школи пяннці діти.
Ніщо їм їсти, в нішо одіти.
І туманами підуть між люде.
1 тяжко жити тим діттям буде.
Ферма, худоба — хоч-би і була —
Темному слави ще не здобула;
Темний — як темний — темний усюди:
Все його водять видющі люде;
З темним, як з пяиим. днха година, —
Бідна з ним жінка, бідна родина.
З темним йде в парі всяка хвороба;
Пропадуть гроші, поле худоба.
Пяний не знає людської чести.
Пяного мусять тверезі нести;
Тягнуть з болота... Чн-ж не огидно?
Жінці і д'ттям глянути встидно;
Люле чужії сміються хором —
Своїм на лихо, своіі
□ІЧІУЕЯЗГГУ
ІІЯВАМА-СНАМРАІ6И
Ч. 15.
М«Л«Г' *МО1Л»Г*
їх
“ОСЛИ — ПІ".
Акром. Огайо.
Тут в Акром. Огайо ктнуе на папери
укр. "ррррреііолюційіїнй" вілліх, котрий на-
знеаетьсл 'Осли-пГ. Цей вище падання
вілл гклалаетьгя > двох людий. ЦІ вер-
блюда чи пак люди — гноби показати
своє "Я", почали видавати иа свій власний
кошт шматку. яку ім Серби видрукують в
Клівленд, О., І назвали не 'Робітничий Га-
лсе". Коли цей два-три місячник покаже тю
са а кивком числам, то марал беруть під
каму і носяться з ними два і три місяці аж
поки аиока ие спроможуться на зіпсованим
чистого паперу.
Мовляв, алмвіть, шо я можу, а дивись,
то я вмію! То — "Я"! І пі нещасливці не
пожалують кілька тижнів свого тарібку.
тільки щоби раз або два иа три місяці зі-
псути чистий невинний білий папір, котрий
би люди могли л‘ужити иа пожиточну річ.
Аиі часу, аиі труду ие пожалують, тільки
шоби було "Я”.
Ей, люди, люди, коли в вас розум бу-
де? Як видно, то не ввитая вам мази в ва-
шим головах. Чому ви ие подивитесь на-
вкруг себе та на своє матованая? Бачите,
як порозсихалися ваші прій ціпи? Як бочка
на соици! Бальоі-баксл і смирна "револю-
ція" — це ваш пріииіп. ие ваші кличі А
те все пеони на буду здалося! І через ті
кличі бнлмсьтеся по іиші та оббивалнсьте
одні другим боки та плечі!
Насамперед попався голова під бабське
оружжя. а відтак ця процедура закіичилася
на рядовиках.
Бачите, практика життя показала вам
иа вашій власній шкірі, чи можлива мир на
революція. А тепер зі всім певно і бел
жадного вагання можете зробити зі своїми
пріиціплми те. що зробив Володимир Вели-
кий в Киїні я божком Перуиом.
Жілнло.
ь
літо). Видно, що якийсь милосердний сама-
рянин подарував. А "шуси" то вже й не
говори! Правда, вичинені аж ло пальців.
Та от проповідь скінчилась і батюшка суне
з кружком. Я зробив кругом марш та в
двері, а яких пятьох чоловік за мною, як
на команду.
На яворі почали ми дискусію, про пра-
вдивість слів батюшки, котрий говорив, що
в Палестині і до днесь находяться святі
місця, котрі свідчать про правдивість був-
того 'Члгаснтеля". Одні твердили, шо прав
за. а і говорив, що не всьо; иапримір де
сказано, шо Христос вигнав злих духів з чо
ловіка, а тії пішли в стало свиней, а від-
так в озеро і потопились. А я-ж читав за-
мітки подорож ного, котрий пише, що в
так горячім кліматі, як Палестина. свині ие
можіть ховатись, а по друге жиди ніколи
свиней не тримали. То як же могли там
світі взятись?
Але повиходили і господа бувші офі
иири з церкви І мені було Інтересно почути
їх пережнваиие на землі Вашіигтоиа. Під-
ходжу блише. а волинські Івани потряса-
ють руки господам офккрам:
— Здраствуйте!
— А, алраствуйте Срегій Авексаидро-
вич! Как устроїлись на нових местах?
— Нічев-о. слава Богу! Да только, поні-
маєте, нещастя случилось.
- Какое?
— Да обворовалн.
— Гле? Как?
— Да понімаете, еду з работи і только
чго нервую получку получил всево їй до-
ляров І котла переселив иа лругой трамвай,
я в карная — ну І Бог ти мой, только
иесто осталось, а то понімаете, ие луже
наших роднпх кісвських жуліков. А саме
хуже чго иадо за квартіру да Ольг! Іва-
нови! ботінки купіть.
— Да сквериоє положеніе. Нет чго га-
корить.
Почали розхилитися, а я собі пригадав
слова псальма: "На ріках Влаилоиських та-
мо сидяхом І підказом помякувши Сіона”.
Та що як що. тільки то — коаи-ж Вн.
волинські Івани із Свннюхова, перестанете
бути лакеями? Думаєте, що руським панам
ліпше служить чим польським? Один чорті
Думаєте, коли Ви ниділи білий кдлар, то
вже ріжипця? Господа офіцира і так з го-
рн дивляться иа Вас. бо давно-ж Ви пере-
стали поліським льотом мазати чоботи?
Або давно звали Вас зоїлом
Схаменіться, бутьте люде, бо
буде!"
ХХКОСО
м хініне юг
лихо Вам
Міх. Ги.
“ПОСЛІДНЯ ПРИСЛУГА"
Філядельфія. Па.
Як звісно, в Філадельфії помер укра-
їнський патріот і "народний діяч" доктор
Володимир Коваль. Отже в иочи. з пятни-
ві на суботу, і я зайшов до галі, де лежа-
ло тіло кебіїцикл. Приходжу в середину,
дивлюсь, січовики стоять в леитах — два
з одного боку, а два з другого— і варту-
ють иебі'ііика. По хвилі сів я иа давкі.
Все тихо. Аж нараз чую, старий Найда
каже:
— Хлопці, заграймо в карти!
— Добре! — сказали.
— Всі, що коло мето сиділи зараз при-
несли столик і позасідали довкола.
— А як будемо грати — в гроші, чи
так? — питає Найда.
Січовики й кажуть: Та нам однаково,
але як ви хочете?
— Ах. сказав Найда, що поможе грати
надармо? Заграймо собі "покра" в гроші.
— “АП гівМ!" — сказали всі і додали
“яку Іітіі". та почали грати.
Аж тут надходить головний оту май Ко-
ВОЛИНСЬКІ ІВАНИ ТА ВРАИГЛІВСЬКІ О-
ФШИРИ. АБО: ОЧЕВИДЯЧКИ ПІДСЛУ-
ХАНЕ.
Дітройт, МІш
Мнмоходом в неділю Іду я попри цер-
кву а так шо було горяно, то двері були
отворе ні. Дивлюся стоїть о коло 12 людей
І — аж два батюшки служать! ІІевже-ж
думаю, так тяжко, шо аж двом треба слу-
жити? Або може яке торжество? Та иі, ви-
лите, ані одно, аиі друге, а тільки те, що
на одну церкву припадає 2, 3 або і 4 "ба-
тюшки".
Входжу до середини якраз на "Нагор-
ну проповідь", щобн голодних, обідраних
грангліііців накормити, приодіти. Розгля-
даюся поміж люде, стоїть трьох мужчин,
та скільки я людей видів, побувавши не
я одній фабриці, а таких, то бігме не ви-
дів! Видно, що то другої масти: полося
на иих вигладжене, як у військового коиа.
постать стрімка, ручки біленькі, маленькі,
кінчики гарненько вичищені, видно, шо то
інтелігенція. але убрання то вже зіасін не
Інтелігентне, бо старе і витерте, тай ие до
сезону, бо грубе жиг.
5
ййй Н ? *,-*жууV Т У ’.‘
СТІЙ!
ЧИТАЙ!
І сейчас посилай
передплату па часопис
“Українські Щоденні Вісти”
Річна передплата виносить 17.00.
па 6 місяців 13.75
на 3 місяці 12.00.
Адреса:
СККАІКІАЦ ПА1БЇ НЕ»5
102 Е. 11-Л Не« Уогк, N. У.
ІІМІУЕКЗГГУ ОЕ ІШАІ0І5 АТ
иВВАМА-СНАМРАЮМ
14.
“МОЛОТ’ “МОЬОТ"
Ч. 15.
цюк. Я* побачив, що вони грають в кар-
ті!, то став, як варений,
— А що ви сові, панове. думаєте? Ни-
ні такий дань, шо ціла американська Укра-
їна сумує за иебіщиком, а вк, а ви... тут
"покра” граєте?
Почав збирати їх > горн, а старив Най
аа, бувши* січова* отуман число 43. як
встав на ноги та до Коцюка та вк почали
сваритися аж страшно, яки* то крик був
на гали. Хотіли битись, бо стари* Найда
вже мав крило в руках І вже хоті* вдаря-
ти головного огумаиа!...
Ось Вам просвіта. Тут бачите яку то
просвіту несуть тії. шо стоять иа чолі “Сі-
чи". Сама "сметана" самі головні голови
віл “Січи", а яка в них робота) До того
ще * баріїболяика смерділа від кожного а
них.
Г Вишиваний.
ш
ДВІ КУМІ.
Сонвіл, Май.
1-яів: Де ви ходили, кумо? Слава Ісу-
еу ХристуІ
2-гв: Та ходилам до церкви. Слава иа
віки!
І-шв: О*, правда та я забила, то ци нн
буде дзісь мав ксеилз бути...
2-гв: Та е. кумо. є. приїхав тойво ста-
ри* (Яидрххович). Али то вам. кумо, жи-
бнсьти чули яке го дзісь казане мав, то
ни жаль било і послухати.
І-ша: Повідаєте! А ии знаети. кумо, ци
вія були ту ше» завтра?
2-гв Та буди. буди, бо я во найняла
службу божу. Ту завтра буди наша служ-
ба божа.
І-ша: О», тре било собі на тую служ-
бу божу лати. Ми то десь так дамно не
давали Навіть памнете нн маю коли. —
ще десь як в торік. І так во все збираємся
і збираємся і десь такісмо того цента жад-
ні, Але як роздобудем пару центів, то я
скажу старому живи дав. бо то всьо мвра
возьмн. а то куди-туди, а таки треба!
2-гв: Ой, кумо, иа що як на що. али
на службу божу то такі. иу. ии жалуйтн.
Бігме жибнсти чу.ти. як то* ксендз донісь
відказував иа ти люди. Дазібок такі сва-
( ) І5Г ІНТЕРЕСНА КНИЖКА ( )
\ ' П.Н *
(^ЯК ПОПИ ТУМАНЯТЬ НАРІД! )
Хто хоче зяяти, яких штучок попи вживають, аби обду-
рювати нарід, хто хоче знати, що таке релігія, і звідки вона
гаялась, і хто хоче знати, як боротись проти релігійного обду-
рювання проти кропила і кадила, той мусить цю книжку про-
читати!
Книжка має 128 сторін друку і коштує всього 50 цт.
Шліть замовлення на адресу:
414 Е. 9ТН Т8.
МОЬОТ со.
КЕ\У УОКК СІТЇ
ОідіїігееЗ Ьу
рив ва всі, а найгіршн на ті! яо бульше-
аиии. Такі видно било, кумо, аж почнрво-
ніа, такий злий бив ка тії бульшевики.
Так їх визнали як іио на світі — аж страх
било слухати. Али він, кумо, правду ка-
зав. Де-ж. бійтеся бога, дзісь таке сватонь-
ко ше* ксендз приїхав, а вій ти елеи з дру-
гим. жи має піти ло церкви і послухати
слова бос кого, то вони позаходили там ло
гог читальні і читаки там якісь тії бу.іь-
нгевиикі книжки і казетн і кажут, жи то
їх восвіта. чи просвіта, чи як вони кали-
вают. а до церкви жаднн аиі загляне!
1-ша: Ой, бодай вас кумо, я юж іада-
ла і гадаю жнбн бох цудо показав тому,
хто тії читальні вимислив. Поні тих читаль-
нім ии било, то .-це вило якотако. ще бох
такі, інакшн людям давав, на* шо хие
були).. А тера, пилити, чириз тих пару,
то пас всіх бох були карав.
2-гв: Али то карає, кумо. Дадібок, що
карає Та днвітсе бох так лап жи всьо по-
дорожіло. і ше так прийди, будити вмліли,
жн ще мают люди знати біду!
1-ша: О*, та змилуйтеся. та де-ж ни
буди карав, коли як ксендз приїди. то він
ги жаднн навить до церкви ни загляни, щей
кажи: я навит ии хочу слухати як піп та-
рабанит свої дурниці Ло сповіди також
жалим ии піди, бо кажи шо то попіаскі
забобони. А де-ж то хто таке видів!
2-гв: Та то вилити бох карає так, жи
навит ни знакгг шо роблять.
І-ви: О* нех там що хие буде, нех си
карки покрутят. Ту тре були завтра пНи до
сповіди. ше ее хоть висповідаю
2-гв: Та я во дзісь висповілвламся, щем
во нічого нн їла, як вчора, і так во снбе
гаю і касим згаіла, а там в дома, я знаю,
пікогісічко нема.
1-ша: Ой та чо. та там байстрики наші
можи в дома, то всьо догляиут.
2-гв: Та де вам, чуєте. в дома! Тота
вся голота лесь вганяє по дворі, а вій то
можи в сальсмгі, бо вій все масам періч
мусит там бнти. О*, знаети, я «їж піду ку-
мо. бо то юж далі будут на ненців дзво-
нити.
1-яш: О* тре Йти і мииі!-. А тое, кумо,
як підете, то кличте мине, підем вобі!
2-п: Ну-иу, зобри. лобрн'
Підслухав Соивілець.
ДІСТАВ ВІД РІДНОЇ ЖІНКИ
Байок. Н. Дщ.
У мас. в Байон є чоловік, котри* аже
від довшого часу хоруе і хороба є дуже
небезпечна, а властиво на Ного мозгівницю.
І то так хоруе, що а не знати що з ним
станеться, бо ніяк не може прийти ло сво-
ю розуму, чому вій ,ще до песо часу ие е
незалежним попом? Таж його давні колеги
вже давно повиходили ка попів і гімназій
навіть ие виділи, а він а Роїатані скінчив
24 гімназії і мусить в шапі працювати а
той час. коли його колеги “не орють, ие
сіють, а збирають". А попом йому страх
як хочеться бути! Аж сниться, що він
ним я.
Та от одного разу сниться йому як то
ви вже вмережився иа попа, затягнув на
себе чорну спідницю та давай правити, а
опісля сповідати! Та вк то звичайно, до
нового поиуия ідуть перше молодиці, таке
і йому притрафилоса. А шо то було иа лі-
жку. то він — замість стулою голову на-
крити — накинув якийсь старий блеикет
та давай сповідати, і сповідь була ви пішла
иесогірше ко.те-ви був ше ие давав розро-
щення. Коли-ж почав розрішати. а во роз-
рішенню, вк то звичайно, хрестите ~ і иа
знак 'Сина'' посягнув заиивько рукою, я
молозива — тарах рукою межи очи та*
каже: А ви де. егомосць, рукою сягаєте?
Він зірвався тай каже: Тихо жінко, та
то я!
А вона каже; А мені через сой причу-
лося, що мене піп зачіпає -
Підслухав бортник І просив мене, що-
би я подав ло “Молота'’.
С.грміанеиькнй
Ж
ОТ ЯКІ ВОНИ!
Бренлфорд, Омт.
Хочу Вам розповісте одну подію ще зі
сьогорічного “'Великодня". ҐІословгазя ка-
же, що "ліпше пізно, вк ніколи", отже й я
іак кажу.
Знаєте, сюди, ло наших несвідомих ре-
ліґійинки приїздить раз иа місяць душ-
паскудник божий. Поскубе, поскубе своїх
алилуйкіе та* назад їде.
Але я хотів про "великодну" подію —
так треба докінчите. Було то у "великод-
ну" суботу. Тхла той душпаскудиик хата
від хати паску святити, аж вкінці опинився
на славнім Мейи стріті. Прийшов коло М
15 і аиі руш до хати, — мов той мула в
копальні, шо в 12-ті* годині в полуднє ані
поступиться з місце. А проводир того луш-
паскуднина просить:
— Отче, ідіть в хату і святіть паску,
бо він псе колену дає.
А попииа сидить у "фора?' і навіть не
мелькоче. Аж тут чоловік біжить з хате
яо попа і просить, шоб то* пасяу покро-
пи»:
— Отче, я-ж до церкви все вчащаю І
колекту (воляре) що місяця даю!
А попика борідкою моргну» (ній таки*
собі, нівроку, як то в пас папок був боро-
датий. у Янкедя, в "старім краю"), усмі-
хнувся та* каже:
— Я, любенькі, ие можу, бо я кіста»
.тест, шо ви жмете "на книжку". Але ска-
жіть, як візьмете шлюб, то я зараз іду.
Аиі то скажіть, гаю вн тільки бортівинк, то
таксамо піду.
Подумав чоловік хвильку тай каже;
— Зробити а дня ніч? Яке значіння
буде? Моя ця жінка, иєо по вашому а мав-
би бути її бортівкнвом. має вже два сиии.
иМІ7ЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШКІ0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІбМ
Ч. 15.
‘МОЛОТ" “МОЬОТ"
15.
Це склзявши пішо* у хлту, я пгигнк
усміхнувся тай пішов у другу, щоб лити
ха плату.
От і бачите! Попи самі дають пришр,
як робити. Вони тримають любовииці а
темним людям кажуть, що то кухарки. Тай
так само намовляють других робити!
Гей люде, люде, беріть собі а цього
науку: що їм не йде о шлюб, а о зелені
долари, і тому творять таку штуку!
Всезнайко.
КЛИМ НА ПАРОХІЯЛЬНІМ ЗАСІДАННЮ
Отава, Онт.
Дорогий “Молоте", просимо помістити
цих пару стрічок про кума Дьордія і був-
шу парохію в Ошаві Нині, бачимо, тая
кошара стоїть замкнена і коло неї, як зви-
чайно. на сліпім місці повиростала глуха
кропива та колючі бурани. Нема того иа-
рохіяинна. що тримав-би порядки коло ко-
шари. Правда, як були коляди, то кум
Дьордія май змилувалися І пішли коляду-
вати з кумом Сліпаком та попідчншува.іи
своїх право, .с ,.с...славних парохіян на кіль-
канадцять до-іяріп, щоби спровадити свого
неголеною панотця, аби їм воду освятив.
Але тойснмнй кум Дьорлій забрали гроші
І купили май котел, в якім варять зогиилі
бараболі та дусять з иих юшку, яка гонить
їх розум з необтесаних головок. Вайльо-о!
Та свідоміші робітники в Ошаві зівсім
начхали иа таку "політику". Вони чимраз
більше беруться до корисної' культурної
праці До помочі стали і свідомі робітниці
та заснували «енський відділ при стовари-
шеиию Українського Робітничого Лому в
Ошаві. Па жаль. Дорогий “Молоте", скала
ти мушу, що наша робітнича святиня за-
мало місця має иа ту всю роботу, яку сві-
домі робітники проказать. Ріжні підприєм-
ства, лекції і т. п. потребують більше місця
і ошавськ! іоаариші й товаришки стара-
ються всіми силами прибудувати більший
Робітничий Дім. Робота вже почалася, а тут
лгточа школа істнуе при організації — гра-
моти й музики — де вчащає омоло 40 ді-
тей і неможливо в Домі вчити, тільки тре-
ба десь виреитувати акийсь будинок иа
школу. Товариші вдалися до кошарського
комітету, щоби позволили тої шопки, шо
стоїть пусткою.
Дня 17. червня скликали парохіяне мі-
тіиг. Зійшлося їх шість і чверть і почали
радити Але цей “чверть” скочив, як звір
(що риє), запорешся, шо не мож пізнати.
Приступаю, дивлюся, а то Клим! Даруйте
за слово — заїлося зотнилими барабольми.
що кум Дьорлій зварили в новім "коцьіьі-
ку”, і гавкає, що ту ие може бути школа,
бо нема кума Дьордія присутиого, бо виї-
хав з гальояамн. Як приїде, кажуть, то
зарадим ось.
Отже сталося так. що парохіяне ие
позволили иа місяць часу, де можиа-би
провадити діточу школу, ло котрої ходять
також діти деяких парохйи.
Але — ие позволили, то ие позволили.
— самі собі ворогом стоять. А ми. робіт-
ники, тимбільше берімося до прані І пока-
жімо хоч тому молодому поколінню доро-
гу до визволу з ярма темноти!
Написав Ів. Початою
Й я
ПОШУКУЄТЬСЯ ДЯКО-УЧИТЕЛЯ
Кяртерет, Н. Дж.
Пошукується дяко-учнтеля, але з одним
оком, бо тут вже є одии з одним оком.
Отже треба ,-це такого другого — через те.
що тут з двома очима один ие може бути,
бо отець ие хочуть аби сміявся ло кухар-
ки. отець того дуже не люблять аби такі
Полупи підшивалися і моргали.
Омо.
Патріот — чи бувший читач “Молота".
Брїджворт. Кони. Вашого листа мн от-
рималн. Ну, що-ж, ми тому не винні, шо
Ви такі перестрашені та стаєте в обороні
серця Паш і Пані Вам здається, що то
"Молот" видумав такі слова. НІ Ви вк-бн
мали змогу піти між попів і дяків та послу-
хали. як вони сміються з тих серць ~ тай
взагалі з таких людей, як Ви, шо вірите
в релігійні видумки. — то Вн-б ннакше від-
носилися тоді до “Молота”. Але попи не
пустять Вас між себе, як зійдуться, тому
Ви не знаєте шо вони за пташки і наріка-
єте иа "Молота". Але “Молот" на Вас не
іиіиеться. Він усе в добрім гуморі бо він
має дуже а дуже багато приятелів — ие
тільки тут, в Америці, але й по цілім світі.
НАЙНОВІШІ КНИЖКИ І ПОРТРЕТ
ЗА
дол
1) Початковий курс пол. економії------------50<
2) Порадник української мови----------------ЗО
З) Червова зоря-----------------------------30
4) Матеріялізм-фільссофія пролетаріату — 25
5) Наймана праця й капітал------------------20
6) Заробітна плата, ціпа й зиск------------20
7) Розвите* соц. від науки до акції---------15
і Портрет С. Мельничука і П. Шеремети — 50
(Загальна вартість------------------------12.40
Користайте з нагоди!
Набудьте ці вартісні юпежкл і портрет тільки за два долари.
Посилайте сейчас момей-ордер в звмчаАмім. або паперових два
долари в регістровамім листі.
МОЬОТ со.
414 Е. 9<Ь 8І-,
>ет» ¥огк, N. ї.
де тільки находяться українські робітники.
В. Босовхгч. Такі річи ніколи ие задер-
жуйте довго. Присилайте все — ми радо
помістимо. Пишіть дальше.
П Л. ШІквго. їй. Не налається. Про-
буйте дальше. Тільки вистерігайтесь занад-
то “острих” тем, бо ие зівсім можна мі-
стити.
Пресовий фонд “Молота”.
Натерли*, Онт. Н. Лоїк >1.00
І ром ос Фаллс, Онт. М. Ґерчук 1.00
Н. Н. Н. Н. 20.00
Есламола, Онт. А. Клим 1.00
Бостон, Маса В. Пилипів 1.00
Портлаид, Орег. М. ПосолужниА 1.00
ЖАДАЙТЕ КАТАЛЬОҐА У ВИ-
ДАВНМЦВІ "МОЛОТА”
Пншігь на слідуючу адресу:
МОЮТ СО.
414 Е. »-Л 8Ьш* Меч» Уотк. N. Т.
ОгідіпаІ (гот
ОММЕЙЗІТЇ ОР ІШМ0І5 АТ
ийВАМ-СНАМРАІбМ
ОідіСігесі Ьу
Соодіе
'МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 15.
Маєте вибори!
Кандидат Фармсрсько-Робітничої Партії м етейті Міннесота. зі-
став вибраний Федеральним сенатором більшості поверх 75.000
іалосге. Республімамськмй кандидат перепав.
(З газет.}
Де виборів боротьба
< трах велась завзята;
Прода.ін-6 були пани
І рідного тата.
Говорили: “Мирний шлях —
Набори, бальотн;
Не походить мас ніхто,
Бо ми патріоти”.
Але враз — виборів день:
Горе панам, горе!
Магмус Джансон повідав...
Маї.те вибори!
МУДРИИ СИН.
Умирав один богатий чоловік тай
мже до свого сина:
Затям собі мою послі дню во-
лю. Тобі лишаю половину тих гро-
ОідИігесІ Ьу Соо
шей, що маю, а другу половину
поклади мені в труну.
Як батько умер/ то син написав
чека на половину грошей і зло-
жив у труну, а гроші асі лишив
собі.'
В ГОСТИННИЦІ.
— Скажіть мені, добродію, їсться
у вас добре?
— Так. але я вас ще не бачив і
не знаю, а другі все порядно їдять.
А. П. Г. і д.
Огідіпаі Тгот
иМЛ/ЕКЗІТУ ОЕ ІШІЧ0І5 АТ
ІІНВАИА-СНАМРАІ6И
РІК V. Ч
С118Т 15. 1923. УОЬ. V. Лі 16.
15. СЕРПНЯ 1923. УОНК. N.
молот
СДТИРИЧИО-ГУ МОРИСТИЧНИІЇ
ІЛКХТРО'вЛМИ Й ЧЛСОПИС-л,-
“ГЕРОЇ" ВЕРТАЮТЬ.
Г>'>г віітн Марс Ідо Европи) — Галов, стари, ми знов прийшли! Лагодь-но закуску! Мені молодого люд-
ського мяса і кипучої гарячої кроїш. А моїм колегам, одному міліоноиої наживи, а тим решта чужих земель.
Скорше!! _ _ _ . . ,,
ОгідіпаІ (гот
ОїдІИгед Ьу <зОО91Є ІІМУЕВЗГГУ ОР ІШІМ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІСМ
2.
"МОЛОТ"
^мгормчмо-гумористнчниі двотижневик. накопать 1-го І 15-го
кожного міста.
ПЕРЕДПЛАТА:
и л» .............................
-~.ЧИИО« ЧНС1Л .10
*«аакиі« приВмае рукописи, писані виключно чорнилом І на одні*
сторінці аркуша, при чім рукописи ие ввертаетьск.
"МОЬОТ”
ТЬе Окгаіпіал ммарорлг /ог ааііги ап<1 Ьшаюг роЬНакоО
аеті-топіЬІу Ьу “МОЬОГ’ СО.
414 ЕаЛ 0-й> Зіг — Ке* Уогк, N. У.
8ОВЗСКІРТЮМ МЗТ:
Оое Уеаг
Зіх гг.<іпсЬ»
Зіпдіе сору
88.00
1.00
.10
ЕпІетеН ка весопв-сіам таНаг Звр. їв 1821 а( ц» рові о/Яел и
N0» Уогк, N. У. ипіег іка Ас» о/ Манії 8, 187».
РІК V. Ч. 16. 15. СЕРПНЯ 1923.
ИЕ5¥ УОКК, N. ¥.
АГССЯТ 15, 1923. УОЬ. V. № 15.
ҐОМПЕРСІЯДА.
і’. в нас малпа свого рада,
І безвуса й безборода,
Тільки має довгий ніс;
До робітників пристала,
Міцно кігті обмотала
І держиться, мов той біс.
Довго, довго добрі люде,
Не вбачаючи облуди,
Вірили малпячій грі.
Аж якось то дня одного
зауважили у нього
Вовчі луби й зш.іурі!
"Вол-стріт” пісню свою грає,
Ма.іпа тішиться, гуляє,
Вибиває, в панський такт;
Вислугуєеь панам вірно,
Підло, хитро і покірно, —
1 це є незбитий факт!
Де "Волстріту" не поможе
Дні навіть "Святий Боже",
Там він малпу посила;
XIа.та крутить і малпу є,
Робітничий рух гальмує....
От рал бестія мала!
Ач, поганець! — .закричали.
Ми йому посаду дали, —
А яка відплата нам?
Перед нами лиш малпує,
Нашу справу все гальмує
І вислугуєеь панам.
То такий ти, Самуїле?
Чекай — мухиб тебе з’їли!
Ми покажемо тобі!
Геть твою Гомперсіяду
Проженем за твою зраду
У завзятій боротьбі!
Ну, а ми.ти моє — Нічого!
Підсміхається із того,
Бо за нею дужий пан...
От така Гомперсіяда, —
Не робота, тільки зрада
І з.юдійство і обман!
Таран.
ОгідіпаІ (гот
ІІМЛ/ЕК5ГГУ 0Е ІШМ0І5 АТ
иЛВАИА-СНАМРАІСМ
ОідіСігей Ьу
Соодіе
Ч. 16.
МЄЛОТ" “МвЬОТ"
3.
Рур
< Найновіші географічна розвідка )
До 1923 року ми знали, шо на-
ша планета складається з пятьох
мастей: Европи, Азії, Африки, Аме-
рики й Австралії Але в 1923 р.
винайдено ше одну масть що нази-
вається Рур.
Появилась ця масть завдяки на-
мулу, який зістався після світово-
го кровавого братського цілування
в виді черепів та ннших костей.
Винайшов цей Рур великий фран-
цузький винахідник способів змен-
шення населення Пушкара.
Таким робом тепер маємо шість
мастей світа, про шо повинні па-
мятати діти поверх 25 років. А це
тому, шо їм у скорім часі прий-
деться іти обороняти котрусь де-
мократію, то шо-б не заблудили.
Географія зазначує, шо Рур і по-
передив був. Та він тоді знаходив-
ся на теріторіі Німеччини і не був
ше частиною світа й тому не мав
такого значіння. Тоді той Рур був
тільки маленька провінційна. Те-
пер він вже в літах і тому відтра'е
важну ролю, навіть в паданню ні-
мецької валюти.
Оточують Рур довкруги фран-
цузькі багнети. З них складається
сучасний кордон.
Правління в Рурі республікаи-
сько-пасивно-опірне. Одні, значить,
по республіканськи напирають, а
другі пасивно опіраються. При чім
напирають винахідники Рура при
помочі 12 палевих осіб а опира-
ються пасивно німецькі черепи.
Населення Рура складається з
французьких білих жовнірів фран-
цузьких чорних жовнір'в, францу-
зьких жовтих жовнірів, генерала
Дегута та німецьких робітників.
Останних не рахується зі населен-
ня і тому постепенно їх цівілізу-
ють по системі ішпанців. шо остан-
ні вводили в Америці цівілізуючи
індіянів. Ця постепенна система ці-
вілізовання приведе до того кори-
сного висновку шо дикунів німців
за пару рок>в не пізнаєте, або вір-
ніше не знайдете.
З мінералів в Рурі, доки він був
маленькою провінцією, багато було
вугля, яке вживалося для збогачен-
ня Штінеса. Тепер цей мінерал
сховався глибше і тому тепер його
не викопується, а навпаки до ньо-
го закопується трупи, шоби з ча-
сом створити новий металь. І тому
туди довозяться нові десанти
військ.
Клімат — динамітно-пороховий.
Це дає можність генералові Де ту-
тові час від час^ устроюват^иЬ^у
ні громи і блискавки, для того,
шоби скорше дочекатись наро-
дження нового металю, про який
ми вище говорили.
В Рурі багато гір внутрі яких
лежать трупи. Та це непригідний
для цівілізації товар і тому шкода
про нього згадувати. Є також кіль-
ка річок. Вода в них червона, зав-
дяки нецівілізованности німецьких
робітників, які спускають свою
кров до тих річок.
Земля орошується сльозами, шо
падають не з хмар, а з очей,
жеишнни а часом і мужчин. Так
шо тут нестрашна посуха і непо-
трібне штучне орошення. Коли зга-
дане ороііієння перестає орошува-
ти — Дегут вживає вище згадано-
го клімату і воно з більшою сило-
ю починає ді.тати.
Зі зб'жжа найкраще родить: го-
лод. пошестн І т. п. які засівають-
ся паниеровими танками а збира-
ються при помочи смерти. Потайки
н'мецікі комун сти засівають зер-
на бунту, які мають вродити рево-
люцію.
То все. шо вдалось з великим тру
лом дізнатись поо шесту част'ь
гніта. Коли в будучности дізнаємось
більше то постараємось поділити
ся з читачами “Молота”.
Дядько Микола.
и
ВДЯЧНА ВІТЧИНА.
Іьвалід: Благаю вас дайте мені
на кошт держави хоч катеринку...
Урядник: Ох що за вимоги! Чи-ж
ви не знаєте скільки такий інстру-
мент коштує? 1 як-би так прий-
шлось усім інвалідам, шо скалічі-
ли на війні, купити їх, то звідки ми
взяли-би грошей на пенсії для ге-
нералів?
_ (“Зітріісіазітиа”.)
ЧУТИ:
Що Петрушевич, не діждавшися з
Америки долярів і ие маючи жад-
них післанців, пошукує далековида,
але досить притягаючого — не тіль-
ки аби бачити, але й притягати.
Шо ше напевно ие знати за чим
він буде розглядатися: чи за дола-
рами, чи за післанцями чи за міся-
цем...
• • •
Що Пуанкаре на ріжних нарадах
таке говорить, в що й самий не ві-
рить.
• • •
Що Французи Полякам — на слу-
чай капітуляції Німеччини — навіть
те обіцяють, чого й самі не отри-
мають.
• • •
Що Польщу страшенно так “хре-
бет” свербить що мусить щось таке
робити — аби вже хтось раз добре
почухав.
• • •
Що німецькі комуністи вже на-
віть при ляндтагвалях віднесли світ-
лу побілу.
Що ми незадовго щось таке по-
чуємо, чого кожний пролетар вже
довго очікує.
і Д-
ПИТАННЯ І ВІДПОВІДЬ.
— Хто найгірше не любить “Мо-
лота"?
— Той, шо ковнір носить задом
наперед, і той, шо не баба, а хо-
дить в спідниии, і той, шо чоловік,
а носить довгі коси як баба. Зна-
єте хто вони такі?
А. П. ї.
НА ГОДИНІ РЕЛІГП.
Піп (до дитини одного робітни-
ка): — Скажи мені синку як має
називатися те діло, де була пере-
мінена вода в вино?
Хлопець: — Це. прошу єгомосця.
називається фабрика вина
І. д.
ВИГІДНІШЕ.
Служниця (до сусіднього госпо-
даря): — Знаєте, мій господар не
дає багато їсти коровам, отже й
молока багато нема.
СусіднМ госіТодар: — Так. А хи-
ба у вас нема криниці?
Огідіпаі (гот
ІЛЧМЕКБГГУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАИА-СНАМРАІСМ
І. д-
МОЛОТ” “МОЬОТ"
Ч. 16.
Панас Тетеря.
Турботи громадянина Швайки.
(Малий фейлетон).
“Канцелярський каламар" — під суд!
Вчора Губпрокуригура побідоми-іл редакцію, що Чет-
асрнкоїчі (иач. 5-ї пошт.-телеграфічної контори) притяг-
немо до карної відпоаідальноетн по 87 ст. Карного Ко-
дексу І він усунений з посади за відмову приймати пере-
від а українській мові.
“Комункт" * 137 за 21—¥—23.
У громадянина Швайки піт ви-
ступив на чолі, кров ударила в ли-
це.
— Невже це правда? Покарали?
— Під суд?
— Карна справа?
— Не може бути!
— Побіжу сам довідаюсь...
Прибіг. — “Будьте любезні по-
кли... позовітє гром... гражданіна
Чстверікова.
— Дуж... очень нужен!
— Нема кажуть. — Як нема?
— Нема, під судом...
— Значить, правда!?.
Вилетів громадянин Швайка з 5-ї
пошт.-те.іеграфноі контори. Пішов.
Все його життя, діяча промайну-
ло перед очима.
Громадянин Швайка — Петро
Пантелеймонович, неаби який гро-
мадянин. Він “щирий”, та ‘свідо-
мий” українець ще здавна, ще з ча-
га дореволюційних, ще до 1905
року.
Петро Пантелеймонович — як той
в!л: він з борозни не зверне. Він
непохитно веде свою лінію і сумлін-
но виконує свої громадянські обо-
вязки; під його українську щирість
не підкопаєшся. В свій час він упер-
то передплачував спочатку “Раду”,
а потім “Нову Раду” і читав її —
кожне число від першої літери до
останньої... Кожне оголошення бу-
ває прочитає, аби продовжити на-
солоду від читання рідного слова.
А коли почалась революція, Петро
Пантелеймонович увесь кинувся у
вир громадської "революційної” ро
боти. На колінах, без шапки вислу-
хував універсал Центральної Ради у
Київі, 'на Софієвській площі, коло
Богдана. Як згадає ЦІ славні, неза-
бутні історичні подіі так щей те-
пер сльози на очі навертаються...
Потім коли настала гетьманщи-
на (теж ие погана сторінка в істо-
рії “відродження українського на-
роду"), ’ Петро Пантелеймонович,
разом з Винннченком і Шаповалом
(хай їм легенько гикнетьсн: що не
говори, а "щирі” українці, хоч і
попантеличені трохи) ходив до яс-
новельможного пана гетьмана і до-
магався “українізації” та “демомра-
Оідіїігесі Ьу \лО
тизації"кабінета міністрів... А по-
тік настала нова світла доба — до-
ба Директорії. Петро Пантелеймо-
нович вийшов на самий двірець (у
Київі) зустрічати Директорію, по-
тім, знова на Софієвську площу,
до Великого (у своїх помилках)
Богдана... Ех-хе-хе!... Діла незабут-
ні...
• • •
Ну, а потім почалось “їхнє" па-
нування.. Пеперевертали все дого-
ри дригом. І що найболючіше, так
не те, що Петро Пантелеймонович,
людина громадська з голови до ніг,
був примушений усунутись від
'громадської" роботи, сидіти дома
і навіть заховати кудись вишивану
(полуботківську) сорочку...
І "Петро Пантелеймонович усу-
нувся — не втручався ні в які гро-
мадські справи. Відбувається я-
кась маніфестація, демонстрація, чи
свято, — а він сидить вдома, на-
віть у вікно не гляне (хоч і як тягне
надіти полуботківську сорочку та
червону стрічку — червона пасує,
ие згірше жовтоблакитної! - і шу-
гнути в натовп, в громаду). Позба-
вили людину усяких прав — нехай
же на їхній совісті буде, що дарем-
но закується така громадська лю-
дина, такий “досвіченнй і відданий
революції діяч"..,
Мовчав, терпів, але був твердий,
як криця. Він донесе до кінця не-
заплямований свій прапор “щиро-
го" та “свідомого" українця, він
не стане на шлях опортунізму, уго-
довства з “ними”... Йін швйдче
зломиться, аніж зігнеться.
Так думав Петро Пантелеймоно-
вич. і не рік не два роки...
І. от якось несподівано, чисто
тобі раптово кудись зник гордови-
тий самотний' (такий укоханий)
гпокій Петра Пантелеймоновича.
Вражшня таке, іпо немов світовий
закон тяження раптом втратив сво-
їй силу... Ні! не втратив, а почав ді-
яти в зміненому, протилежному на-
прямі, так шо те. шо колись було
важким, зробилось тепер легким, а
те. що було легким — стало важ-
ким.
Петро Пантелеймонович намага-
ється пригадати собі звідки і від-
коли почалася ця зміна. Думає
думає, і кожного разу впіраеться
гадкою... в Леніна. Так, іменно а
Леніна, в цього “злого генія” ціло-
го світу і України... Так його лиса
і олова і сторчить перед очима, з
проннзистими. глузливо-їдкими о-
чима. Чистісінько' тобі східний, а-
зіятський тип... Не даремно назива-
ють всю російську революцію “а-
зіятськсю ...
Так от. з того часу, як почав
Ленін насідати на московський цен-
тралізм, шовінізм, великодержав-
1‘нцтво, русотяпство, як почав, як
почав... З того часу громадянин
Швайка і собі почав... тратити ко-
лишню рівновагу і певність.
— Московський підступ, знаємо,
нас на це не впіймаєш. — думав
собі громадянин Швайка.
А перед очима стирчала лиса го-
лова і пронизисті, лукаві очі.
— Бреше, безпремінно бреше!
Москаль, хитрий азіят, — потішав
себе Петро ГІантелеймонович, не-
мов би одмахуючись від примари
ленінського обличча. Але очі, мов
ті жарини, заглядали в саму глибінь
душі пекли і сміялися.
Московське русотяпство знищи-
мо, московське великодержавниц-
тво внкорінимо. всім бувшим гно-
бленим національно народам забез-
печимо найповнішу волю. Хто цьо
го не зрозуміє, той не комуніст, не
революціонер... пригадувались раз-
ураз слова Леніна.
Бреше чи не бреше? — з три-
вогою запитував себе Петро Пан-
телеймонович і, гніваючись сам на
себе, на свою “слинявість", раз-у-
раз голосно відповідав:
— Бреше, бреше і ще раз бреше!
Коли б не брехав, то хіба було би
на Україні так, як тепер? Що це за
держава? Хіба ми такого сподіва-
лись, хіба мн на таку державу здат-
ні?
-- Бач- Ленін та Троцький си-
дять в Кремлі, в царських палатах.
А наші Раковський та Петровський
де? Гірше якихсь непманів живуть
кажуть, навіть автомобілів путніх
не мають.
» • «
Так одно до одного.
Спочатку сам Ленін, а потім і
Троцький (цьому вже власне мож-
на сміло вірить: він не москаль: що
йому Москва й лапті?), потім Ра-
ковський. Фрунзе. а потім дванад-
цятий Зїзд Ком. Партії. Постанови,
резолюції. Всі комуністи ПИШУТЬ,
говорять: Українізація, україніза-
ція.
Петро Пантелеймонович захви-
лювався, затурбувався.
А як же з Винннченком, з Шапо-
валом?... з давннми укоханими мрі-
ями?...
• • •
Оі5Ш»?0Іі6там»ій. спітнілий Петро
5ІТУ ОЕ ІШКІОІЗ АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 16.
‘МОЛОТ* “МОЬМТ*
5.
Будуть літати.
Італійський премієр фашістів сспьор Муссоліні вислав до «•в'>го се-
кретаря телеграму, де говорить: "Ми мусимо постаратися протягом |ю-
ку стільки літаків, щоби могли закрити сонце. Ми мусимо літати! Ми
будемо літати!”
Ну, її що-ж дорогі читачі, — ноно, ;і.інкться, таки так і вийде.
Воші мусять літати! Вони будуть літати! 1... полетять!...
Пантелеймонович біг по вулиці й
твердив. Під судом... За мову... Ро-
блять уже, а не тільки говорять...
...Раптом зупинивсь... Виклеєна
газета: “Вісти Всеукраїнського Цен-
трального Виконавчого Комітету”.
Читає: (перший раз за час існуван-
ня газети) “про Спнрндона Черка-
егнка, Володимира Винниченка та
українську культуру”.
— Ага... А ну?...
Очі Петра Пантелеймоновича по- Остовпів Петро Пантелеймоно-
лізли з лоба. вич громадянин Швайка.
— “Наклав арешт на П члТйнку, _ _
замовлену На рйджеваРійу ДСВЮ’О ЗІС
лиїїпцигській друкарні... для шкіл
на Вкраїні” (Спнридон Черкасеи-
ко).
— “Я буду вмнужден к... мерам
зашити ев’оего труда и авторскнх
прав (через німецьку поліцію)...
(В. Винннченко — звертання ло
Повноважного посла УСРР в Ні-
меччині).
А., так?... Ці замовляють... Ті не
дають?!...
^7
ДРУГИЙ иЛИСТ ФУТУРИСТА З
ФАРМИ.
О, Дорогий, о, Поете
ете ете, ете
О, Поете!
Всьо змінилось!
Революція виграна!
Сонце спараліжоване
1 плаче...
Всюди мокро. Заплакано.
На черевиках
Болото колектив
Творить!
Чудо! Чудо!
Чудеса!
Морква зробила крок вниз.
Капуста когось обіймає.
Бульба капіталістом.
О, Чудо робиться!
Кукурудза кукурудзиться
А трава вступила
До Зеленого Інтернаціоналу.
На полю
По різні.
Стерня дивиться
Одним оком на небо.
Стоять братські
Величезні могли.
Пшениці. Жита.
Вівса.
Жертви революції!
Решта в порядку.
Тільки когути здеморалізовані.
Занимаються
Романами.
Ворона в бандитах .—
Вкрала курчеия.
Мали похорон:
Тиран-авто
Випустив дух
З собаки.
Публіки не було.
Тихо.
Поліція мовчала.
Того Й вам бажаю!
Моя особиста особа
Передає через мене
Привіт всім!
Вона здорова.
В революції участи ие брала.
Признає її
П.сл вчасною.
А тепер адьо!
Микола.
ПАН І СВИНЯ.
Одного разу на ярмарку щось
мужик не погодився з купцем (жи-
дом) тай давай битися. Скинув му-
жик з воза люшню, а жид череви-
ка та тяк побились, шо бідного
жида аж мусіли радні нести до до-
му.
На другий день жид і каже: “Ов-
ва, мене" радні несли, як пана, а му-
Оішпайііот як свиня!
А. П. Г.
ииІУЕК5ІТ¥ ОЕ ІШИ0І5 АТ
ЦКВАМА-СНАМРАІСМ
6.
МОЛОТ1 «МОЬОТ*
Ч. 16
Скрентонські ДІЯЛЬВҐИ.
В виду того, що в Скрентонщнні
завелись новомодні редактори і пе-
рекручені голови — виринають рі-
жнородні "перли і самоцвіти", як
льогічний висновок їхньої нельо-
гічности в виді ріжних діяльогів і
“раптус-скакус" до очей. Подаємо
тут кілька таких “перлин" ново-
модних редакторів із чисто гумані-
тарних (з милосердя над ними) мо
тивів.
Член посмертної організації (ще
за життя): Ви, Микито, щось, як
бачиться, тее-то, занадто помнки-
тнли і наробили кваші в нашій
організації
Редактор Микита: Брехня! Я на
телеграфі приїхав!...
Член: Але-ж я ие про телеграф,
а ппо квашу...
Микита: більшовики "но гуд!’”
Член: Я щось так по вас бачу,
що ви десь мали бути студентом
“кадемії" рочестерського “прифе-
сора”...
Микита: Ти самий дурень!
Перший робітник (до свого то-
вариша): Бачиш он пішов новомод-
ний редактор Микита....
Другий робітник: Та який там
нов' модний! Чи ти забув, що він
вже дві газеті похоронив? А те-
пер, бач, прийшов з рискалем (на
сонне)" до Скрентону третий по-
хоі’он справляти!
Перший робітник: Так, значить,
стара мода А чи він самий буде
спускати тіло (газету) до гробу?
Другий робітник: Де там самий!
Кажуть, шо Мостовий буде йому
помагати.
Перший робітник: О, як так то
справа піде скоро бо той має ще
більший погребницький рекорд —
почавши з "Гайдамаків”, а скінчив
ши ня "Українській Газеті" Обом
їм така "журиалістична" робота до-
бре вдається.
—о—
Один громадянин: Добрий день,
гром. Микито! Як зачуваю то ви
вже редактором новим зістали...
Редактор (не дочувши добре):
Мовчіть, а то, ей бо, до криміналу
вас віддам!
Громадянин: Що це значить? Не
розумію чого ви образились. Вн-ж
редактор, чи иі?
Редактор: Редактор то редактор,
але не вживайте більшовицької тер-
мінольогії: "новомодний”!
Товариш редактора Микити (вбі-
гає з валізкою до редакціктимча- гсТиіт1
сової “НеволіТ)ід№ваФуиЧі’НУМ)У І у
ох Микито! Ти ше тут? Ох, ох!...
(сідає і обтирає піт з чола).
Микита (кидаючи “Нову Украї-
ну” до землі): Що таке? Що ста-
лося?
Товариш Микити: Що таке! Та
що таке! Я читав твою “Заяву" в
тимчасовій “Неволі” і... і„. і... пере-
страшився... Думав, що тебе забра-
ли.
Микита; Хто? Що? Прецінь-же
тут ще наша панує а не більшови-
ки. аби мали мене забирати в тюр-
му. чн де...
Товариш Микити: Ах. та не в
норму, чуєш, не в тюрму а в... дім
божевільних... Ох!...
Микита: Ну, й чорт з тобою! Що
за думка? Та звідки таке?
Товариш Микити: Ой. та як-же
не думати так? Написано, знаєш
так...’ написано так... Чисте боже-
вілля! Де-ж пак та робити спросто-
вання на фейлетон — на гумор, на
насмішку над тобою, якогось Гри-
ця Гайдамаки!... Де-ж так!...
Член посмертної організації (до
лпугого члена): Бачиш он пішов
наш урядник?,..
Урякї.іик їпочув і, звертаючись
до нього): Ти самий злодій!...
Один розсуд НИЙ ЧОЛОВІК (до го-
лови посмертної організації): Фе
пане голова! Де-ж таки бути таким
ЛВ'ЛИЧНИКОМ...
Голова (не давши докінчити):
Неправда я маю тільки одно ли-
це!...
Зібрав Тарас Довбня.
ДЕШЕВО.
Він: Ну, завтра вже маємо пе-
ченю.
Вола: А що-ж ти за ню заплатив?
Він: До цього часу жандарм ще
“ткав.
8 ГОЛОВІ ГУДИТЬ.
Звісний уже всім чоловік з ріж-
них винаходів зговорився раз у Ві-
денській Реставрації зі "славними
людьми", що його ніхто не пере-
може в питтю. Щоб переконатися,
чи правду він казав — всі назначи-
ли слідуючий день на відбуття про
би.
В СВІЖО-ЧИСТІЙ одежі щей з ро-
жою при блюзі (але не з черво-
ною, бо того кольору він навіть
в рожах не може знести) в ля керо-
ваних черевиках пішов наш “вина-
х!дник” з другими по шинках. Тут
одну кинули, там була одна взя-
та, тут знов випили і там знов
одну перекинули, так що наш зві-
сний вже почервонів і почав спі-
вати (але ніхто не хотів слухати)
“Ще не вмерла"...
Так ходили з шинку до реставра
ції, а з реставрації до шинку, аж
зайшли на передмістя. Ідуть цісар-
ською дорогою, а “винахідник” —
аби лекше іти — підпирає телегра-
фічні стовпи. Нараз йому зроби-
лося так, що в жолудку повстав
бунт. Він притулив голову до те-
леграфічного стовпа і почав роби-
ти “порядки”.
Через довший час прислухуван-
няся — чи вже бунт закінчився —
він почув зумлення телеграфічно
го стовпа. Пару хвилин прислуху-
вався, а опісля тяжким, задуба-
г'лим язиком заговорив до своїх
співучасників:
— Про... про... кляття. діточки,
як мені в голові гу... гудить! Та...
таки здається мені, тро... ро... хм
забагато ни... нині випив, бо в го-
лові не пе— перестає гу„. гудіти!...
І Д-
£
•НА ЗЛОДІЮ ШАПКА ГОРИТЬ".
За тиждень мала моя жінка ви-
їхати до купелю. А між нами зай-
шла суперечка над тим: котрий
найкращий був з фільософів. Вона
казала, що цей, а я казав, що той.
Коли вона вже була в купелі —
я сидів цілими днями над книжка-
ми і вишукував правди котрий був
найкращий фільософ.
Як вона за чотири тижні вернула
я міг її з гордостю повитати от-
цями словами:
Так! Нарешті я дізнався! Те-
пер я вже про все дізнався!
А вона? Вона упала мені до ніг
і з плачем почала:
— МІЙ дорогий мужу! Чи можеш
мені ще цей раз подарувати — про-
, _ ОбфМЗІЧгот . »
СІГЛ#Й5ІТ¥ ОР ІШИ0І5 АТ
□ЯВАМА-СНАМРАІбИ
Ч. 16.
“МОЛОТ" “МОЬОТ”
ВЕЛИКІ “МИРОТВОРЦІ".
(Передвоєнна містерія.)
“Всі евікнкЯсьиі лержаїш, окрім більшоїишькиї. стремлять ло
мира і вже на вершках до свого ламання".
(З буржуазних газет.)
АГЕНТ БУРЖУАЗІЇ:
Дивіться, миряться усі...
Вже на вершках до цілії....
СМІХУН:
Як буде ціль — буде куди ціляти.
ПУБЛІЇКА:
А там, здається, он гармати...
Нащо вони?
АГЕНТ БУРЖУАЗІЇ:
Цс, бач, на те, щоби "на віват" мир витати...
Витати мир...
ПРАВДА (зобуренням):
По вір!
Цс буржуазія приготовляє знов
Кровавий ппр!..,.
СМІХУН:
Ха-ха, ха-ха! Ха-ха, ха-ха!
Сховайся мире! Пе пхайся мире!
Втікай з поміж тих гір!...
СУМНІВ:
Чл буде мир?...
Та/кін.
ОЗНАКИ БЕЗГЛУЗДЯ.
Випустили російські монархісти
відозву. Але не подали ні своїх
імен, ні місця побуту. Мабудь по-
терпають за свою шкіру. Але так
без підпису, вони дуже ''відважні".
О-о-о, страх які "відважні"!
Вилаяли Троцького, вилаяли всіх
більшовиків, — а навіть і небіль-
ку” і
вам, панове монархісти, сказати бо-
гові нехай він вже н наставить ца-
ря? А то ні — беруть і людей про-
сять о те. Тай ще’ одно: чому бог
не вхоронив того, що вже "задер
компаннці" і гниє в земли? Видно
шо й богам на чорта здався
цар. А як так, то нащо його лю-
дям? Щоб панував над ними? Нема
дурних! Хиба між вами, панове мо-
агіфитИпбев монархії...
Ая!
клнкають червоноармійців і всіх
православних — настановити ново-
го царя. І кажуть, шо тоді “рус-
скій народ может запєть свой іскон-
:юй тими:
“Царствуй на славу нам
Царствуй на страх врагам
Цар православний
Боже царя храни”.
Чи-ж не безглуздя? Поставте лю-
а тоді просіть бога, шоб
того царя. Чи н«и<і)ГОЕй5ІТУ ОР ІШІ*ЮІ5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6М
8.
“мошот" ”м«і*т*
Ч. 16.
Галов, рахувати, тай гаразд!
Дорогі лянцмани, тай усі ви, ра*
хунати. робітники! Єк ви вже, раху-
вати знаєте, я мав паскудиия ви-
падок, вважеети, бо єк’ ходивнм
купатися,то згубнвим, рахувати,
штани та сорочку.
Али. вважеети, я ікос все таке
іцістє мав, жи єк що згубив, то або
я самий або хто другий іго знай-
шов. Инц цим разом, я, вважеети,
післав на гарйоп паліграму до на-
шого. рахувати, “Молотка" і ікийс,
вважеети, чоловяга ту паліграму
вічитав, і раз-два написав до нашо-
го. рахувати, “Молота”, жи він, ра-
хувати, знайшов мої портєниці та
кошулю, бо вони, вважеети, впали
на іго рахувати комин.
А, рахувати, ридахтір від “Моло-
та" взяв тяй по радійо звогорнвен
зі мнов. аби я, рахувати, приїхав по
мої шпарагали, аби чесом адміні-
сттгор ни продав рексмеиови.
Инц я. вважеети, почав крутити-
си де би ту дістати, рахувати єких
штанів, бо до Левйорку в адамовім
строю нн впустилибн, Али я нага-
дав собі жи єк я волочився коло
неба, то там за небесним плотом
була, вважеети смїтярка жи то на
ню відкндают ангели тоті лахи, жи
в них душі до неба прибувают. Бо
душам, рахувати, тих земскнх ла-
хів не тра. бо вони фасуют спеці-
альні небесні найтгани.
Отож я. вважеети, в ночі під-
кравси до неба тай вібравим собі,
вважеети. порєдні ногавиці тай со-
рочку. тай. рахувати, на рано був-
внм вже в Левйорку, рахувати, в
“Молоті”.
Инц ми там собі рахувати, пб-
сигіли трохи, побалакали тай я ні-
би хочу збиратися назад до себе,
рахувати на Марс, лли дивлюся а
ту суне, рахувати, артист віл "Мо-
лота" жн то ніби робит розмаїті
рисунки для нашого, рахувати
“Молота".
Прийшов він рахувати тай ми
знов забавилися тай той, —
ти, артист, і
Чи ви бачите щоби хтось на ко-
.і"ечх ходив?
А ось кажуть, шо поїзд іде! А
- . , , шо він має колеса ніхто не запере-
илипь.іІай- ОгідгтаІ Ггот
Пкмть - 0Г |Шмоі5 Д^ько Микола.
ІІЯВАИА-СНАМРАІбІМ
ієно тихенько на хвильку, а я, ра-
хувати, вімажу ваше мордоподо-
б'є тай подам, рахувати до “Мо-
лота", аби, рахувати, ваші лянцма-
ни побачили ек ви типер виглідає-
ти.
Оту-ж я взєв, вважеети, сівим со-
бі гроти вікна, рахувати, закурив
файку тай запишнвимси гей тото
телє перед фуеткою тай, рахувати,
тот артист відбив мою машкару.
Він кае жи помістит її в “Молоті”
иа самім, рахувати, фронті, ннц ви
там, дорогі лянцмани. слідіть —
тим, де то воно буде.
А я. рахувати маю ннтерес де
лс инц буду збиратиси. А ви,
' уваги, тримайтеся цупко, тай
гайтеся здорові.
Ваш, рахувати
Хведір Шпичка.
за
ин-
ра-
хо-
ВІН ЧУВ.
•- Що? Ти йдеш до дому? Таж
то вже четверта година!
Неправда! Я щойно чув як
биіа одна — і то кілька разів!
І. Д*
ПРОЛЕТАР І КАПІТАЛІСТ.
ЇІ]н>.тктнр іі|н'сіпі>: діііі!
Всьо на старости літ порохнявіє
натяться — такий закон природи-
Тепер розумію від чого бувають
х-млетруси: земля стара, порохня-
віє і валиться.
ДУМКИ ДЯДЬКА МИКОЛИ.
Г»;бл’я каже що цілий світ зі
всіма сотворіннями, не виключаю-
чи Й ЛЮДИНИ бог зробив за шість
днів.
Хоч біблія не споминає, яка тоді
була платня за годину праці, але
мчколи ми оцінимо працю бога, як
фаховця (не кождий може світ зро-
бити!) по юнійній ціні, то й так
цілий світ обійшовся яких 50 до-
лярів.
Недаром він такий поганий! Таж
тепер поганенький “сут” більше
коштує!
Колись давно, давно Христос по-
бачивши сліпого, плюнув Йому в
очі і той прозрів.
Тепер, наколи-б плюнути сліпо-
му в очі, то він не прозрів-би, бо
тепер нема дурних від слини про-
зріти, КОЛИ ----------- ---------
А того, шо
кльобом.
книжки не помагають,
плюнув почастували-б
Географія
стий світа.
Цікаво чому не сказано коли,
хто, як і чим розрізав цілий світ
на ппть мастей?
каже, що є пять ча-
Деякі побожні люде кажуть, що
ми маємо нагоду бачити дощ з тої
простої причини, що часами бого-
ви скучно і він плаче, а сльози ка-
пають аж на землю.
Як так то бог занадто собі дозво-
ляє. Наколи-б так я кого сльозами
обтяв, то мусів би заплатити від-
шкодовання.
Чи не тому він такий хоробрий,
шо утворений з нічого?
» • «
Робітника порівнують з волом
кажуть, що ціна їм однакова.
брехня* Віл лорожшнй. Бо коли
я н не всилі робити, то його ріжуть
' мясо продають. Ану попробуйте
•"вдавати мясо робітника, чи хто
купить?
охороня-
щоби не
капіталі*
Коли капіталіст вмирає, то його
тіло кладуть в склепи і
:стч від роскладу.
А я бажав-би бачити,
тільки мертві, але й живі
стн роскладались.
Ч. 16.
“МОЛОТ” “МОІЛҐГ’
ТРАГІЧНИЙ ЖАРТ.
або
ДРУГА СТОРОНА ВИВІСКИ.
Ішов на війну, бо
капіталістичні агі-
татори казали, що
ця війна на те —
аби закінчити вій-
ни взагалі.
Але тепер Капі-
тал показав другу
сторону вивіски, де
говориться про мі-
літарні рригото-
вання до НОВОЇ
війни.
Оідісігесі
' І " ' ' 1
УММЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМ-СНАМРАІСМ
10.
“МОлОТ" “МОЬОТ"
Ч. 16.
“Оригінальний театр”.
В найбільших світових театрах,
операх, і найславніщі актори-арти-
сти виставляють — драми яайслав-
иіщих драматургів. Однак те
есе не є оригінальне. Найславиі-
ший артист грає ро.ію найсдавні-
шої драми найславніщого драма-
турга в найбільшім на світі театрі,
та все те буде не оригінальне. Все
буде удаване хоч-би як по мистець
кй, хоч-би як артистично, то все
гаки ніколи не оригінальне. Бо хоч-
би який був славний великий те-
атр. то оригіналу там ніколи не
побачите на сцені. Оригіналу ні-
коли на сцені не буде. Бо оригі-
нали відбуваються поза театром і
сценою; без акторів-артистів. без
дірігентів, без суфлера, проб, на-
уки і розписування роль. Такі о-
ригінальні драматичні штуки відбу-
ваються всюди і ріжного змісту.
Мені довелось замешкати в та-
кім місці де відбуваються такі “о-
ригінальні штуки' шодва тижні.
Зимою менші, зате літом — коли
"актори" мають більше нагоди ді-
стати пару долярів — більші і “по
важніші*. Такі штуки відбувають-
ся першого і пятнадцятого, кож-
ного місяця. І так: без розписуван-
ня роль, науки, проби, суфлера, ре-
жісера декорації, характеризації
запрошення, продажі білетів і т.
д. зхолиться "актори” і перше все-
го випють по “копику” тайнороб-
ки, потім по другім, третім, четвер
тім і так далі. Коли вже всі в “до-
брім гуморі", тоді починається гра
без ніякої означеної наперед про-
грами. Комедіо-концерт — так мо-
жна сказати.
Нараз заводить “хор": “Ой пли-
ли гусоньки бистрою водою...” і
десь губиться. Дальше знов під-
носиться голос: “Мисли мої, ми-
сли...” і зник не чути більше. Ча-
сом діляться на гуртки і говорять
монольоги. Инший лягає в якись
гнилий матерас і “деклямуе”, або
говорить монольог. Ще инші ведуть
дебати, дискусії. Нараз знов за-
водить хор: “Кожда птичка пару
має...” а тут вже мов-би з живого
шкіру дер: “Ууу-гаГ “Уу!” “Мой!”
“Г-е-е-йГ Що? Я пяний? Шш.
мой! Я тобі заразі...
Нараз: Трас, трас, пак, пук. Гей!
Мой! рятуйте! Де сокира? Кухню
перевертають, Баняки літають як
цепеліни понад голови. Нараз вже
знов “тихо”. Грає скрипка. Чути
гупіт и підлогу і: Раз прибий! Раз
гайдук! Раз додайму' Гула, гула
гупа-гупа! Ще разок! Ще раз! Той
самий! Ше за кару! Іга! 1 знов —
дзеньк! Вже бан'як або вид^гів ь
В.ХШОМ на двір,
ру до середини і спинився на чи-
їйсь голові. І знов крик. Одні ло-
влять. другі втікають. Оден забіг
до хати і заперся підпер лавкою
двері і сам плечима тримає, шо
сили. Нараз: Гуп, гуп, гуп! Вже ру
бають стіну, або двері сокирою,
добуваються до середини. Той в се-
редині хапає і собі за сокиру і
чекає, котрий перший покаже го-
лову, чи руку через прорубану ді-
ру. той перший буде запаркова-
ний, почастованнй. За час і те ми-
нається. Вже перепрошуються, знов
пють. Скрипка грає. Іде “козачок”,
“Мисли мої мисли”, “Кожда птич-
ка пару має" “Пролив вівці на
горівці , У-у! Іга! Мой! Ег-е-е! і т.
д. Не робить ріжииці, чи то “піст”,
чи "мясниці". Однак нехай ніхто
не думає, шо то якісь безбожни-
ки те роблять. Ні, Це християие.
І то ше які християне! Першої кля-
си із самого дна. іОтце і є оригі-
нальний театр. Це є комедіо-кон-
церт одного змісту. А к!лько ин-
шого змісту всюди? Тільки при-
гляньтеся, то побачите!
Ріжок.
ь
НА ПІКНІКУ.
Товаришка підійшла до церков-
ника тай каже:
— Купіть “Нову Культуру. Цей
журнал з Галичини, купіть! Він ду-
же гарно написаний, в ньому ви
багато дечого довідаєтесь.
Так примовляла товаришка до
церковника. І церковник побачив
шо годі відмовитись, тому, що цей
журнал вже не — як вони кажуть
— московський, або жидівський,
а з Галичини, дійсно український
— купив тай попросив завинути в
папір.
— Чому-ж це так? — питає то-
варишка.
— А тому, каже церковник, що
окладника журнале червона і я не
хочу аби люде думали, що я біль-
шовик.
— Значить, боїться червоної кра-
ски, — подумала товаришка, коли
він відійшов. А я думала, що то
тільки бики в Іспанії бояться чер-
воної краски.
а а-н.
ТИМИ ВАСИЛІЯН У БРАЗИЛІЇ.
(На нуту: “Гей там на горі Січ іде”.)
Гей, там на горі піп іде,
Гей. хрунів стадо він веде,
Гей, хрунів стадо —
Наша славна хруніяда,
Гей, продасть матір за попа!
Гей, попереду сам Процків,
Гей, веде в небо віслюків
Гей. веде в небо!
Наша славна хруніяда,
Гей, продасть матір за попа!
Гей, лямполизи по боках.
Гей, лижуть Проця. що аж страх,
Гей лижуть Проця —
Наша славна хруніяда,
Гей, продасть матір за попа!
Гей, а позаду сестрички,
Гей, то Проиеві овечки,
Гей, то Процеві —
Наша славна хруніяда,
Гей, продасть мат;р за попа!
Гей. Процю, батьку любий наш,
Гей, веди, веди в небо нас,
Гаї веди в небо!
Наша славна хруніяда.
Гей, продасть матір за попа!
Гей, реверенду розіпни,
Гей, нас від дітька схорони
Гей, нас від дітька —
Наша славна хруніяда.
Гей, продасть матір за попа!
Гей. святий Петре відчиняй,
Гей, довговухі лізуть в рай,
Гей. довговухі —
Наша славна хруніяда,
Гей. продасть матір за попа!
Гей, вийдн Процю до горн,
Гей, та нам церкву відбери,
Гей та нам церкву —
Наша славна хруніяда.
Гей. продасть матір за попа!
Гей. радикалів горстка там.
Гей, ие поклоняться вже нам,
Гей, не поклонять!...
Наша славна хруніяда,
Гей, продасть матір за попа!
Гей. повій вітре зі степів.
Гей. дай нам силу попиків,
Гей, дай нам силу!
Наша славна хруніяда.
Геп. продасть матір за попа!
Подяв Антін Вертмхріи (ОІІакпіс)
Дгрізон. Парана Бразилія.
Огідіпаі (гот »
ОР ІШМОБ АТ
ІІГІМЕКЗІТУ
ІЖВАМА-СНАМРАІОІЧ
Ч. 16.
“М»ЛОТ" >мшл>г*
11
хто їх туди пхає;?
Хиба ми не бачимо хто пхає американських дии.тьоматів до відві-
дування Союза Рад. Республік? Бізнес, бізнес, бізнес! Це їх иайвшцнй
пан і повелитель.
ЗВІТ З БІГАНИНИ ЗА ШПИЧКО-
ВИМИ ПОРТЯНИЦЯМИ.
Любезний Шпичко! Вишкварив-
ши вашу наглу талідраму в “Моло
ті", що' вн згубили портки, та-
кий мені став жиль за вами аж єн
с того заслаб! Шо мене ся не на-
корували і нічого не помагало: і
віск зливали і вогонь скидали, на-
віть втирали на виворіть жіночов ко
щулив, тай нічого ся до мене не
чіпало. Аж одна стара бабуха на-
радила мене щоби я вдався до во-
рожки. Най вам буде біс, кажу, піду
вже до ворожки, лише скажіть де
є добра ворожка.
— Я би тобі радила каже бабу-
ха, вдатися до джерзи-ситської на
Ґрсд стріті. То така чарівниця, що
навіть знає коли бо.іьшсвикам прий
де капут.
Я довго не розмишляв, а таки за
раз посмальцював до джерзи-сит-
ської ворожки. Приходжу я до
неї, а вона сидить в куточку за-
кручена я зелену хустку тай нюхає
табаку. Тільки з одним зубом на
перед!. Я пані дзєйку приступив смі
ло до неї тай кажу: Бабуню, відга-
дайте мені де є Хведорові штане-
та. А вона вилупила тріщі на ме-
не та як не заведе тоненьким, як стаїий
Оідііігегі Ьу СзООЗІЄ
кпка, голосом, аж мороз по тілі
і' шов!
— Іди. каже до Клівленду, там
знайдеш Льоневі гукуляри і як в тії
іукуляри подивишся, то зобачиш
цілу Гамерику.
— А як я можу дістатися до
Клівленду, як я Орок?
— Іди, каже, до Книша (чи пак
до Чижа) він тобі в цім порадить.
Шо тільки виліз я з авдієнціі від
ворожки і як назбнткн здибав Кни-
ша. Містер Книш, порадьте мене як
меи: дістатися до Клівленду без
гроший.
— Як не маєш, каже, грошей, то
орієнтуйся на власні сили.
Значить треба йти пішки. Та я
не послухав дурного Книша, а фрей
том посмалив аж до Клівленд. Так
йду собі попри сутичі аж дивлюся
а Льоневі гукуляри блишаться на
сміттю. Я взяв тії побиті гукуляри
той роззираюся навкруги. Дивлю-
ся фівкае якась потвора. Але Де?
Аж в Ню Йорку. Валю знов фрей
том до Ню йорку. Прийшов аж до
тої потвори тай ніяк не можу до-
сягнути бо вона собі на “фаер-
скипї" фівкае. Шо тут робити? А-
ле дивлюся а під і-авзом сидить
жидок тай смакує сало. Шо-
иМІ7ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІСІМ
би не роззлостити його — я підій-
шов блище там кажу:
— Нанашку! Позвольте мені, па
ні приятелю, я відчеплю Хведо-
рові штанета.
— Які там штанета, це Миколь-
цива кошуля. Одного разу Омель-
ко з Микольцем водилися як ва-
ряти за чуби, тай Омелько подер
на Микольцеви кошулю. а діти, що
дивилися на ту файтанину заціпи-
ли на “фаєр-скип”.
— А волів би він сам там за-
ціпитися, я задурно тілько тропав
ногами!
Заложив я назад Льоневі гукуля-
ри, дивлюся — повівають якісь
штанета на корчі. Лізу знов в ву-
гле і валю за портками. Прихо-
джу блище і питаю дітей:
— Чи не знаєте, кажу чиї там
на корчи висят штанета?
— О, то одного разу вічевнки
стягли з Омелька. знаєте, як стяга-
ли, то з того страху аж заржа-
віли з беку. Бачите ще є пляма, —
скалазало найменчс, підтираючи
ніс.
— То що хиба я аж в Рочестер?
— А так, притакнули діти.
— От, думаю собі взяв би я тії
штани, коби були не заржавіли. 1
так з нічим вертаю до дому.
Тепер хочу сповістити Шпичку,
що я зви дів Льоневими гукуляра-
ми всю Гамерику Питайте може
е де в других частих світа, бо тут
їх нема.
Ваш любезний — В. П-ва.
Від штабу “Молота”. Якраз в
цей час, як ця кореспонденція прий
шла наспіло
Шпички що
письмо від Хведора
згуба вже знайшлася.
ДУЖЕ ЗЛЕ...
Шо вам належиться
ТАК
Хоснй: —
за зондавня?
Лікар: Тисячу марок.
Хорий: — Шо-о-о? Зі мною так
луже зле?!
1. Д-
НЕ ПОТРЕБУЄ ВСТИЛАТИСЯ.
Каже мужик до цигана:
“І що ти гадаєш?
йдеш в подертих черевиках
1 встиду не маєш!..?’
Циган каже: — “Слухай Дмитре,
І Іусті слова твої.
Та чого-ж мені встилатись,
Як вони не мої?!”
ОгідіпаІ їгот Біжик.
їх
МОЛОТ’ “МОЬОТ
Ч. 16
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
ЛИХА СУСІДА.
Була в мене раз сусіда,
Параска Завала;
Хоч не кумував я з нею —
Кумом мене звала.
Було прийде, сяде в хаті,
Писком тарахае:
Як то вона дівувала —
Мемі повідає.
Повідає як то вона
Не з одним сварилась;
Як то вона з Горпиною
За коси водилась.
Тай мені вже з того лячно.
Що-ж буду казати?
Притакну лиш, а думаю:
Щоб пішла вже з хати!
Аж ппнґішов я вже до хати
В четвертую днину
Тай хрестив я і кропив я
Кожную кутнну,
Шоб не осталося в куті
Віл баби лихого.
Щоб не робило по ночах
Мені чогось злого.
Поки мого вже життя —
Буду памятати,
Шоб сусіди подібної
Знов не напитати.
Тепер я вже із далека
Таких обминаю:
Як побачу, то хрещуся
1 в стрзху втікаю.
Теодор Березнік.
ДО ПАРАФІЯН РІЖНОІ
ЗАКРАСКИ.
Вам піп каже в кожну днину
Лати все йому данину —
Для бога.
Якого немає.
Було-б лучше (і розумно)
Як би всі ви сміло-умяо
Сказали:
Слухай шарлатане!
Доволі нас цим дурити,
Ми хочем инакше'жити:
Свобідно
П вигідно!
Тоді я пішовби з вами,
Як зі ширими братами
В дорогу —
За лучш'ую долю. Т. Л-Й.
Та трепоче, як на злість,
А далі ше й злиться;
Розказує від потопу,
Нарешті свариться.
А я сяду десь в куточку
Та лиш позираю,
Чи сусіда вже на мене
М’тлй ие хапає.
Але раз вже таки з раня,
З..раз по сніданку,
Прийшла в хату тай відразу
Починає сварку.
Я видививсь і не знаю
Що мені почати:
Чи просити в неї слова,
Чи утічи з хати?
Ше не вспів я в своїй хаті
І кроку ступити.
Як сусіда закричали:
Стій, бо буду бити!
КАСА В НЕБЕСПЕЦІ!
Я питаю: У чім річ?
Скажіть ради бога!
Тай дивлюся, чи далеко
Єше до порога.
Та сусіда вже не
Нічо вговорити,
Ухопила за мітлу
Давай мене бити!
Я побачив, що не
Треба ратуватнсь;
Якось нишком до
Тай утік із хати.
Так ходив я добів три
.. -к ПІ і Зд-И
І їм :-.цущ і.і
М-.е'а исчуїміи. л л __їфальше кілля теше;
ОідіСігесі Ьу <лОО9ІЄ
далась
жарт.
дверей
У. Ер. Ес. тепер в біді,
Всюди повно квасу;
Рлзпяношився Реп-реп —
Чигає на касу.
Хоч з усудів громи бють
Проти пана того,
То панки собі із того
Не роблять нічого.
Хто піднесе правду в очи
То каже, шо бреше.
Членів має за ніщо.
Щей здорово лає;
На майно чорт шиє торбу,
Руки затирає.
Гей-же члени У. Ер. Ес.
Т того уг-’сг:
І того ш.ил
ОгідіпаїИгОЯТУйте касу!
КІЧМЕКБІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
4 16- “МВЛВТ" ‘ММГ
ВРАЖІИНН З ВІЧА ПЕТРУШЕВИЧОВОГО
МІНІСТРА.
Кжлгари. Алтж.
"Бідо не ходить по лісі, але по людях".
— каже народна пословиш. Такс сане і а 1
нашим "міністром" Назарукон. Думаю, всім
робітникам звісно, що Надаруй поміж тем-
ними людьми вбирне гроші ка тс. щоби
якпебудь підтримати себе і своїх колегіє
по міиістерстпі. Ну. об’їзджаючи міста м-
хідиьої Канади, чому-в не повернути і ло
Калгари? Хиба тут нема рабів божих та
1|.ііаруьояих? €' Таж є товариство “Боли”,
яке істнуе на тих самих засадах і пріиці-
пах, що й уряд Петрушевича. Хоч правда,
шо маленька горстка, ну, але тайн е. Отже
ло теми. Приходжу я ло одного "гросср
штору” і глип — щось написане. Читаю,
як раз иа цей вечер скликається масове
віче, де має юворити др. Назарук.
Думаю собі: Вже иераз я чув всіляких
бесідників, але не міністрів. А ше міиі-
стер пропаганди то мусить буїи добрий
пропагандист. Отже треба пійти. Як за-
думав. так і зробив. Прийшов з товариша-
ми, посидів кивка хвиль І слухаю якась
ьетушия. Звернув я спою увагу на двері і
дивлюся — ведуть. Ведуть! Та ше й хто?.
(Іде з ннм кіль коро невинних людей і три
детективи. Якраз так, як співається в пкиі:
“Не сама йду ведуть мене”...
Думаю собі: Певно правительство Пет-
рушевича в тіснім контакті а Канадою, коли
каиалійське правительство дає таку сильну
охорону для його міністра. Коли так, то
вже певно всі українці будуть "сейф" з
їх "міністром". Думаю собі: Як то "добре"
мати своїх мі-иіс— а не жидів, болгарка,
москалів І т. П.
А воно ось куди! Виходить "гоммейл"
предсілатель. (я инх не вибирається пред-
сідателя) і відразу заявляє, шоби тихо си-
діти, не відзиватись, бо щоби потому не
каявся, як хоронителі зхороиять його до .
"Іванової хати”.
Тепер я пізнав, шо це диктатура фа-
вхістів і вимірена проти кас. робітників. Ну,
та хай йому біс. Ми робітники в цих “де-
мократіях" вже привикли до цеі фашіст-
ської диктатури.
Хоч говорити не вільно, за те слухати
вільно. Отже по тій “страшній” заяві, кли-
че до слова “міністра”. Але, бачите, хоч
міністер і з військом, а як довідався, лцо
червоних биьшість так дістав "кола фіт”.
Ану, думає, — іцнійдеться бути міністром
війни, а не пропаганди' Не знає бідняга,
що в робітників більше чести й поваги, як
в самих міністрів Робітника в своїх органі-
заціях, ие тілько здобувають знання, свідо-
мість, але й шляхетність, розсудливість і
дійсне культурне пролетарське виховання.
Робітника вже на стільки енльиі, шо по-
трапить воювати розумом і правдою, а ие
аайхою і иісенітинцямн, як це роблять па-
тріоти. І тому то робітники мусять побіди-
ти свого класового ворога, ие криком, а
своєю розумною тактикою I методами
Ось послухайте, які “♦акти” виводив
міністер:
— Галичину підчас війни знишнли ло
тла. Наколи уряд Петрушевича перебрав,
то відкрили иезміреиі боїантва (хволшм^Ц"
□ідійгесі Ьу С,О
так вміли господарюй). що можна було
всьо військо позолотити". І зараз таки го-
ворить, шо "в тім то богацтві військо з
голоду і холоду погинуло як мухи”. Де
Ділось те все богацтво — ие сказав. Певно
міністри забрали. ,'1о чорта з військом! Не
знають сердеги, шо військо в державі має
більше значіння, як міністри.
Дальше говорив, шо “на Україні, нема
ані одного укр. червоиоармійця. а всьо
монголи, яких наслала Москва: що Кахов-
ський, Фруизе і и. нездібні рядити держа-
вою, вони до цего часу не написали аиі
одного листка, отже повиниося взвти ка
те місце укр. учеиих (Так ніби не пробо-
ваио? . не зайшли під дурного хату?); шо
пролетар не може мати своєї держави.
(Бідний ти, бідний!); що в Росії нема кому
ні-імі. тільки більшовизм (ніби то йому
розходиться о комунізм?); шо за гроші
можна купити свободу, як ковбасу і само-
гонку (боротись не треба).
Дальше говорив, шо прийде .ще час,
шо Харків поклониться Львопови (у Льво-
ві має бути уряд Петрушевича) І т. ж. Чи
не дивно почути таке від міністра? А ще
є старі дітваки, що вірять в ці ілюзії і
складають Йому спої так тямріо запрацьо-
пані гроші! Чи-ж ие ліпше дати иа ціди
робітничі? Гей, робітнику, пробудися! Час
положити кінець всьому обмаиству!
На закінчення ше скажу: Прийде час,
шо Петрушевич зі своїми міністрами і ре-
шта дрантям пізнають, що вони всі дураяи
і більше таких дурниць аиі говорити, аиі
писати, ані робити не будуть, а візьмуться
за корисну роботу, а иі — то вигинуть з
голоде, як руді мнши!
Дишель.
ЧУДО І диво.
Бофало. Н. И
Чудо велике стялося в Бофа.то. Дня
Я-го іипня ц. р. відбулась тут товариська
прогульне — пікнік заходом токарне тая
"Заокеанська Україна". Тая прогульна від-
булась аж иа двох "бовтах" (переходах).
Успіх був ве.іичезинй Публіки СТІЛЬКИ
було, шо не змістились всі і багато ще му-
сіло вертати назад до дому. Довідавшись
про те тутешній Юла — о, Продайло-Про-
важкий сказав до своїх сім з половиною
парохіяіі:
- "Моліться ло Гослола Бога широ,
аби Господь ие затопив тих грішних про-
клятих більшовиків' Бо коли-б то самі біль-
шовики, то чорт їх бери, а меиі розходить-
ся о наших вірних христіїш. котрі нині так
согрішили, оминули СВЯТИЙ ДІМ І пішли
проклятих червоних підпирати'*.
Ну. І тії сім і пів. разом з Юлою, широ
просили-благалн бога і той помилував, так
що .щасливо вернулися ясі назад до берега.
І чи-ж це не чудо? Де-ж вн чули коли,
аби "бовт" що яіхїхав від берега, вернув
назад ло берета. Правда иі? Ніколи такого
не було. Все тії люде, шо сіли иа “бовт",
чи й на великий корабель, мусіти потопи-
тися, ' “
аж тепер о. ПродаЛіо-Продажний
вирятував людей від смерти — своїм чу-
дом.
Тут треба сказати. їио як-би так на
той час був у церкві осел підчас промови
о. Продайла-Продажното. то так-бн був за-
ричав зі смілу, що аж всі святі здрігиули-б
віл страху!
Шановні Читачі "Молота”! Чи хочете
дещо довідатись більше про того луш-
зра.тпнка? Як так. то я опишу Вам його
вніляд. Але хто знає які страхопуди став-
лять на коноплі в старім краю, то нехай
дальше ие читає, бо то такий самий.
Вигляд того паразита такий: Голова,
як добрий гарбуз. В середині атмосфера
ломоробки. Ноги, звичайно, по саму зем-
лю. 11 грубі, як у слоня. Черевики М 13;
на хіднику трудно розминутись, бо ще до
того криві, як сани. Руки, звичайно, попів-
ські — досить довгі. Ніс ніж очима, як у
сови, а великий, як плетениця за дві шіст-
ки. Очи. як цибулі, асе червоні від “дару
божого", шо квасяться з жита і т. п. Уха
довгі — можливо ще дояші. як у Лотка.
Волос иа голові, як у їжака; а сивий, як
старий кіт. Як спить, то часто сниться
"муи-шайи", а ні - - то більшовики. Бува-
ло. як потягне собі того дяру, і піде в не-
ділю "службу” правити, то шо має співати:
“Бл.ігпслопен бог наш" і т. д., а йому язик
обернеться ниакше I він тягне: “Більшояи-
ки наші осегла і иииі І присио і вовіки
віжок. Амінь.
Хрін.
&
ГРІМ БЄ. А ВОНИ НЕ БУДЯТЬСЯ.
Ню-Кенсінгтон, Па.
Я сам був релігійний і строго виконував
обряди релігії та щмро погтнж. І раз у
великий піст бог дав мені сліпоту, то
гсчер не міг Із хати вилізти А толі вже я
парубочив, але до своєї О.іеми ие міг пІЙтн.
бо коли сонце зайшло. то я сидів, як у мі*
шжу. 1 я нічого ие казав богові, а тільки
пішов до лікаря. А лікар мені каже
Ти мусиш їсти скоромне, бо ти мало*
кровний, то тобі ТІіст шкодить.
Тоді я кажу: Чекай-же боже, коли я
тобі молюся, пощу, а ти мене за те хочеш
сліпим зробити?' І даная їсти, шо кали
притрафитьсяі І від тоді в ніколи не пощу,
але злікігдн вмджу в ночи, як кіт.
Недалеко ІІітсбургв е невелике місто
Ню-Кенсіигтои. гарне місто І в цім місті е
угро-карпато-руско-православна церква. Чи-
тачі чули, як то раз гриміло кілька тижнів
тому назад. То бог якоїсь нншоі віри ішов
війною на православну церкву і трафив
у самий хрест та вирвав його з корінем, а
тепер православна церква виглядає, як жи-
дівська нема ні рожиа, ні хреста.
Коли був голод иа Поволжу. то попи
і парохіяне казахів, шо бог кара» більшо-
виків. А тепер відповіджте. попи і гзаро-
жіяие, зв що вам перун хреста розторопш»?
Вн не можете відповісти! Коли-б ви тих
дванадцять долярів, що річно платите на
ошару. та повернули на наукові хиижкн.
тоді-б он спізнали, .що таке релігія, а що
5да<уЙР!і,оН,“>' "онл ма*та •ми'
иГМІУЕП5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І8 АТ
0НВАМ-СНАМРАІ6М
•сі
14.
молот- -МОЬОГ"
Ч. !&
на наше Істнувания. 1 перед громам тоді
ВМ не ХрССГМ.1ИСЯ-б. бо добре тоді ви СПІ-
знали-б. щг» грім може підбити руку як
на вашій церкві хреста. Між вами е несо-
гірше письменні, але що з того, коли ви
науку рахуєте жидівською агітацією, а то
іірше всього те. що ви діянні до науки!
Ваш товариш
С. Німино.
&
НОВОПРИБУВШИИ ксьондзик.
Ню-Кеисіиггои, Па.
Дорогий "Молоте"! Чи тн був де, тай
чи ти чув таку новину? Як ні, то прошу
до нас загостити, а будеш мати шо бити.
От-так хоч-би нашого попика, що недавно
приїхав а Галичини. ІІарохіяие ніби кажуть,
що він “ол-раЯт", бо на зелених ше не
знається і яз "марсчкГ рахує.
Але чим довше тут, тим більше почи-
нав гримати на бідних людей. Нераз каже:
— Ова! Що тут за люде, шо так мало
дають: на "парастас" тільки 2 долари і на
"акафист" 2 долари. А ви я був у тій Га-
лнлеі, то там мужик приноси» таку купу,
шо не було де змістити. Але я покину»
Галилею. бо боявся аби не було лапізио до
Америки, бо то. вважаєте, ліпше за моло-
ду, з ніж на старість, — бо молодою всю-
ди люблять. І так я приїхав до Америки”.
Одної неділі говорив проповідь за
"злих духів". І тут знов порівнював цих
людей ло старокрає»их і показував що е
ріжннця "В старім краю, каже, люде бо-
яться, а тут годі кого настрашити "злим
духом", бо тут кожний свій пай. А на
"службу божу" ніхто ані руш! І до церкви
мало ходять!”...
І взявся піп на хитрощі: тепер строїть
балі що суботи, бо мало грошей знаходить-
ся в банку. Та найголовніше йому розхо-
диться. о те. аби вистарчило на "пейду",
якої побнрас 150 дол. місячно окрім того,
що вдасться вдерти за ріжиі "парастаси".
“акафисти". шлюби, хрестини і похорони.
А з рентом (його помешкання) нехай вірні
голови собі сушать, шоперпюго по ЗО до-
ларів. Вій також дивиться аби своє “пяно"
виплатити, що коштує 600 долярів.
Також почали шукати йому кухарки -
І то, кажуть, здорової 1 стімої (раз на
все?). А в дома, десь в Галичині, жінці
і дітям по кишках марша грає з голоду!
Пнльнуйте-ж, пильнуйте, людоньки, сво-
го КСЬОНДЗИ»!, аби собі черевце випасав .за
ваші гроші, а ви працюйте, як мули! і жін-
ки ваші нехай стогнуть тяжко при роботі.
Бо нащо взм жити? Нащо вам любуватися
красою життя? Нехай він любується; не-
хай він втішається музикою від фортепяна
за ваші гроші А ви -- працюйте, моліть-
ся І коріться! Коцюба.
*
ПІП БЕРЕТЬСЯ НА СПОСОБИ.
Бостон, Масс.
Бсстомський піп прав, церкви побачив,
шо нема з чого дальше жити, тому що при-
хожая стає все менше та менше — мався
на способи: заложмв “кооперативу" по ии*
щуку намию роботи нрангліьськмм офіцерам
та всяким нншнм втікачам з робітничих
республік.
Одному такому враиглівському "геро-
єві" піп знайшов роботу в иастоящій "іс-
тино-рускій бані**. Має дванадцять доларів
в тиждень, «і як навчиться по тутешньому
парити, то шей попід боки дістане, — чи
як то кажуть: “з боку".
Другому досиїь відважному враїтіе-
цеві. котрий перше від самою Вранґля
втік з Росії, піп знайшов роботу: вікна
мити, та не анзю як і ким буде, тому шо є
чутка, що всі робітники від миття вікон
дали свій ультіматум до своїх господарів,
що такого **скеба*‘ ні зашо не приймуть
ло своєї юнії.
А ще двох таких "ктиинх героїв" си-
дять у попа, чекають иа “некст”: один по-
суду мити, а другий — черевики чистити.
Як попові удасться цей бізнес, то може й
покине іюпівепю та візьметься за поши-
рення “кооперативи" тому, шо він споді-
ється, що де як де, а в бані попит буде
за "істінно рускіми героями”, котрі відзна-
чилися своїм бистрим утіканням з Роси і
України, тому що у бані треба таких "під-
важних" втікачів на с.ту чай, коли хто з
пянмх гостей дасть по спині тою раж кою,
що волу набірає.
С. НспарохІяинн.
МИ І НАШІ ВОРОГИ.
Моитреал, Кве.
Дуже тішаться монтреальські лямпапі-
ли з парубком о. Радкевічом, що через
них українські робітничі товариства не ма-
ють прана робити пікніків. Не мас прана
український робітник піти в парк і поди-
хати свіжим воздухом. А це з тої причини,
що отець Радкевіч з кривим носом, як кар-
люта, постарався наперед зробити і виду-
мати якнайбільші брехні на робітничі това-
риства, щоби ним товариствам масти не
дозволили робити пікнік, бо це є “больте-
йШ”.
Отцевн Радкевіч .ви не в тім річ йде.
щоби український робітник не подихав сві-
жим воздухом. а в тім річ, що иа такт
пікніках спродається робітнича література,
котра висвітлює робітимкоіім псі шахрай-
ства і махінації. тому, що на таких яТвиі-
ках виступають маленькі дки I дорослі
му шин і жентінн з революційними поу-
чаючими деклямаціями. Тому, шо на таких
пікніках виступають бесідники з револю-
ційними промовами і пояснюють робив»-
юім всі тП підлі шахрайські літа, котрі ро-
блять Рпдкевічі і Йому подібні собратч,
котрі иа далі стираються тримати робгтмм-
ка в темноті, щоби було лекше і на далі
визискувати того робітника.
Але ие ваша, отче, думка дурна і мніь-
на, бо ви самі бачите, що каша кодарі
булл колись набита легковірними люльия.
л тепер вже ие те. Осталось тіямм II
бідних тюдий, котрі вам ше вірять до яко-
гось часу.
Вам отче, брехні иа робітничі товари
етил не поможуть нічо. А щоби впіооиу
Ліну запобіжи, то ви не тратьте надії. а бе-
ріть мотуз на шию з добрим клмегем і
спускайтеся на дно!
Це є нлйлучша ДЛЯ пас порада. Бо тем-
них піке більше нема, щоби нести сгч
тяжко запрацьовані центи. А чесно ии не
хочете працювати, бо саме наше жила не
є чесне.
А нам. робітникам остається тільки од-
но; ЗМІІ’МИТИ свої робітничі ряди, пілкеетя
скою робітничу пресу на найішшмй щабель
і старатися бути класово свідомими робіт-
никами А як будемо всі свідомими СИОІ1
іитепссіп. то тоді не буде ніхто так робити
з нами, як ЙОМУ хочеться, бо ми буїеч
спі’пмі. я в свідомпсти сила і поб'тп нат
на» тими хто мас тепер угиітае. Ми будем
обжинками ,бп нас більшість, тітьки нам
треба більше соліларности.
Заморський.
РОЗМОВА ПРО ПОЛІТИКУ
Гарт форд, Коин.
1-шнй: Знаєте, що то є: люде купують
гармобілі і гавзн, а в мене аиі грошей, ані
гармобіля. Але одного разу пуки у вся ро-
зумним пальцем у свою дурну макітру і
нагадав собі, що я е політикер. Вже б тнве
як рік. як я граю політику, а то, знаєте,
піди на віче, то як приїде який поліпа,
як зачне балакати то щоби чоловік идв го-
лому з лині, то зачне думати. Зараз вточи-
гають збмритн, то треба щось дати, бо не
• точу бути свинею, і чп кводра. чи пів ло-
ГККАІ.Ч1АМ ПАНУ КЕ*’5
502 Е. 11-іЬ 81 Меж Уогк, N. ї.
СТІЙ!
ЧИТАЙ!
1 сейчас посилай
передплату на часопис
“Українські Щоденні Вісти”
1’ічпа передплата виносить 17.00.
на 6 місяців $3.75
на 3 місяці 12.00.
Адреса:
**ААЖ_*Д*А
--------ЄтГг-тт^
• ляра, а таки треба лати. Але тепер » тяв-
ше зробив. Я во екала» своїй старі, щоб»
І'ішурил.1 мене тим еввтнм зілям. шо піе»
святив на "спаса”. І щоби натерта голо»?
хромом, то як почато шуміти і печи, то »
-уил». ню голова торит», а то тзх тує»
політику виганяло. І тепер вам кажу. шо
якби сват! перелетіли
макітру: і політики не
і віча ие ходжу.
2-гий: А де-ж тепер
1-шиП: Тепер ходжу___________
2-гий: Ну, то Й там треба колєєту па-
тики.
І-ший: Е. то друге візо. Там хоч часа-
ми дай а кишені, то часами і шкрав етмє
до кишені. От напримір, коли стою тало
юго "сиіт-туиа". де кидають 10 центі», то
частим га толар» І на більше яаижрюаю-
Ч.КОМ і л і здасться. Один фунт леях то
є и» кіт ми неділь мастити зупу.
2-гнй: О. така політика, то вам "ортйт '
І-віий: Е. ні то не політика, то так Го-
бі. Нащо мені політики, аби омаста була-
Правда?
2-гай: Ая!
1-вімй: Гуд-бай!
„ 2-гий: Гуд-бай!
ОгідіпаІ тгогп
через МОЮ 1Г|ИС
граю і ил мітЬієи
ходите?
до церкви
Пілслуха» І. Стріипь-
ОМІУЕВЗІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иКВАИА-СНАМРАІбИ
Ч. 16.
‘МОЛОТ" “МОЬОТ"
15.
ВІРШОВАНІ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ.
ТАМ ДЕ РОЗУМ МАВ СТОЯТИ.
Форт Біллям, Онт.
Посварились “патріоти”
У ставнім Форт Біллям;
Там де розум мав стояти —
Лиш вітер повіяв.
Тепер віє — завіває
У їхмії мозки.
А як пямого захопить
То й лотлумить трошки.
Часом у “дім” головою.
Часами об камінь.
А часами ;іж иа хори.
Щоби горлав: Амінь)
— "Амінь! Амінь! Галалуя!
Господи помилуй!
Петлюру ти нам спаси.
Святий МмхаЬе!”
А піп ^вийшов на амбоиу
1 почав питати:
— "Що то там так, мов бики.
Почало рикати?м— .
От не мені католики
Таке повідали;
Божилися, що то правда,
І хрест піл ували.
І як-же їм не вірити?
Воно таке було:
Там. де розум мав стояти —
Полови надуло.
І тепер вам у Фопт Біллям
Вже А когут залів.
Що у наших "патріотів''
Тільки вітер віє.
Серинк.
ШЕ НЕ ВСЮДИ ТАК ЯК В НАС
Колгорст. Алта.
У неділю по полудню
В летбріджському МІСТІ
Люде сходяться до галі —
Побачить міністра.
Мн думали, що міністер —
Ііс-ж чиста омана!
Кожний чекав до і одним
Нахаруна "пана".
Посідали на лавки ми
Довгими рядами:
Куди гляну —< більшовики
П к з більшовиками.
Ой ие з медом, Назаруче,
Тобі оттут буде,
Бо ие такі в нашім місті
Виводяться люде!—.
Нари входять три "матечки”
В руках із квітками
П розійшовся запах квітів
Ріжмнмн стежками.
Дальше ішов Назарук
З попом иа переді
І чотири свіч погаси
За ними позад!.
Прийшли нони наперед
І нл лавку сіли;
Подивилися по людях —
В страху аж попріли.
Піп шепотом до доктора:
— "Ой. погані речі.
Бо смиодкя тут не буде
Нічо до кулеші!”
Соодіе
ОідіИгед Ьу
Назар трохи іімінився.
Порушив устами:
— "Може, каже, я ие там...
А між большевиками?”
— "Так, докторе, — каже піл —
Не ви угадали,
Бо мої парохіяне
Геть десь поховались”....
(Тай нема кому й ховатись,
Бо їх і чорт мас:
Щось три бабі, сім дітей, —
Не вій вихваляє!)
Усміх.ксь молодиця,
Що принесла квіти;
Думає — при них отець
Б) де там сидіти...
І перся він на те крісло
Зл тими квітками.
Але що-ж ти тут подієш
Із більшовиками?!
Увесь час сиділи тихо,
Нічо ие казали,
Колн-ж піп створив збори —
Запротестували.
Стан попик* иа платформі,
Вибалушив очи.
А робітники із нього
Сміиїться ітеючуть.
А нарешті один вносить,
Другий попирає,
І полицю із платформи
В долину стягають.
Став иа сцену більшовик —
Неї в долоні плетуть,
А піп з дяком — як дурні —
1 мало ие плачуть!
ПредсІдатель робітник
Мітіиг отвирає;
По коротенькій промові
За цвіти сідає.
Сидить собі за ивгтамм
П тільки усміхавсь,
А ті, /до принесли цвіти —
За двері втікають.
Огтак ті Назарукові
Тут збори відбулись- ♦
З того усі католики
Три дні у иіс дуди.
А робітники побідио
Те відсвяткували:
Патріпгам добру дулю
Піл ніс показали.
Щей пресовий фонд збирали
(Панам на оскому);
'^Червоний Прапор” співали,
Як ішли до дому.
Він.
ТЕЛЕГРАМИ З МІСТЬ.
ФІЛЯДГЛЬФІЯ, НА (12 П 1923. Спіз-
ііена телеграма. Одержала агента "Ліп-
ше Пітно як НІКОЛИ"). Січовики філадель-
фійського округа .же дожидати ос.іиеш.а
ціли: царсько. <і престолі а иебі через ар-
хангела Михаїла. О. Кіиаш и часі кіллрлви,
з нагоди спеціальної маніфестації першого
квітня, етноси, руки до неба і просив ми-
лосерда над січовиками, котрі несуть так
шир! жертви (порожні голови І повні ки-
шені). Відтак о. Кіііаш проголосив жалісні
звичаї — так, що внутрішний жаль січо-
виків Витискав за одним разом і сльози
з очий і долари з кишені. Сліз накапало
стільки, шо аж в катедрі було мокро, а
доларів прибуло — одна сотий. Сльози
осталися на місці, в катедрі. а долари пі-
слано безплатним телеграфом. Як дійдуть
ло рук, то подамо до відома загалу.
Робітник.
ВАТЕРЛЬО, ОНТ. (2. П 1923.) Тут,
у Ватеїмьо, є один Баняк і Покришка. Ба-
і:вк христіянський, а Покришка католиць-
ка. Баннкова голова завязала союз із По-
кришкою і де тільки народиться дитина,
то зараз — давай красти дитину! Покри-
шка прикриє і летять ло попа хрестити.
А піп з такими Бананами вже добре обзиа-
ьомлеиийі
Кажуть вони, шо тни способом роб-
лять хріїстйиське діло. По христіянськи
викрадають дітей — хрестити без відома
батьків; по христіяиськи напиваються; по
христіяиськи бютьс» і христіанами зовуть-
ся.
Робітник з Ватерльо.
ГККПИОА
УВАГА І —і— УВАГА!
ЗЕМЛЯ ОБІТОВАНА
Сатирична поема Демяжа
Бсдного.
Переломи, ла укр. мову П. Д.
Книжка містить багато ілюстра-
цій, з портретом автора, обій-
має <0 сторім друку.
ЩНА ю ЦЕНТІВ.
Пишіть па адресу:
КЦЬТЦКА рцвц со.
414 Е. 9іЬ 81. Рій* Уотк, N. У.
І ДубиицьииА Нівіеччнна. Ми ціслалн
ло Вас уже два листи. Чи Ви отримали?
За матеріал дуже вдячні. Пишіть дальше.
♦. М. Брушлим, Н. И. Лопне ие нада-
ється. їм це ие поможе, а в "Молоті" брак
місця.
Теодор Баилура. Не надається.
В. П. Бостон, Масс. “Відповідь" — до
"Молота" не підходить. Таке треба посила-
ти у зиичайиий, щоденний, чи який там ча-
сопис. але не в гумористичний. У віршові
також нема гумору, а до того недобре
зложеиий.
І. Стрілець. Покищо лускаємо тільки
частину того, шо Ви прислали. Решта —
може пізніше.
№. Початок. "Два цапи" не надається.
В деяких місцях виражаєтеся так, ян ке
треба. Пишіть дальше.
Катериєа Ііеоблурсня Справу з Вашим
секретарем Ви нояиииі рішити у своїм від-
ділі а не п 'Молоті".
Хрін, Бофало. Н И. Підпис (псевдо-
нім) який Ви подали, ми скоротили, тому
що такий кореспондент у нас вже е. До-
пис містимо.
Один з хлопців, Соивіт. Май. Віршова-
> чй лепис ми радо помісти-та-б. та не го-
дитеся виступати з лайкою, або виливати
когось такими словами, як у вашому до-
писові. Що нонн такі — нехай їм так буде.
Доказуйте їм ие по їхніх ділах, а саме про-
зивання — німого не вартує. Очікуєм чо-
гось лучшого від Вас.
ОгідіпаІ Ггот
иМІУЕЙЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
їй.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 16.
ОгідіпаІ (гот
иММЕЯЗПУ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
иВВАМА-СНАМРАІбМ
□ідіЬгесі Ьу
ПАМЯТНИК ШЕВЧЕНКА І НАШІ ПАТРІОТИ.
В липні ц. р. поставила радянська влада памятнпк
на Ш< вченковііі могилі — бюст Шевченка. 1 закричали
українські патріот за кордоном: “Осквернення Шсв-
ченкової моголи!”.,. —1 _
□ідіСігегі Ьу <лОО<ИЄ
А нишком думають оттії таки патріоти: “Ех, кобп
ми те раз владу захопили у свої руки! Та мн-б оттого
Шевченка за шив» і — от то іробплп-б!”...
Огідіпаі (гот
ІІММЕНБІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ *
ІІЯВАМА-СНАМРАІбІМ
X
"МОЛОТ”
Сагармчмо-гтморясгмчихВ дкикжниік, мхожять 1-го І 13-го
кожного місяця.
ПЕРЕДПЛАТА:
Ня рік ................
Ко року ..........................................
ГЬединоке число ...................................
$2.00
1.00
.10
"МОЬОГ’
ТЬе Пкгяіпіка мтгарарог іот висіте в неї Ьитог риЬІІяЬоО
вяті-топШІу Ьу “МОЬОТ" СО.
410 Ек.1 9-іЬ 8Іг, — N0» Уогк, N. У.
БІ’ВЗСНІРТІОК ІДЯТ:
От ¥«*г
81х топ’-Ьі
Зіпдіе серу
км
1.0»
д«
Ршшхція про*>а« руяміжо, пнсаиі виключно чорнилом І на одні*
сторінці аркуша, при чім рукописи не звертається.
Епіогееі ая вееомічгівм таііаг Зер. 18. 1921, ві Шо росі оіКгя ві
N0» Уогк, N. У. шміег 0>о Асі оГ Май* », 1»?9.
РІК V. Ч. 17. 1. ВЕРЕСНЯ 1923.
ІЧЕ-ЇУ ТОВК, N. Т.
ЯЕРТ. 1, 1923. УОЬ. V. Ля 17.
Ох, ті марки, ая лихо!
Тільки жиіі ні а сиди тихо,
.-і піти падуть...
Ци ніоби вже раз упали —
Хай-бн їх там біси брали —
То другі будуть.
ОХ ТІ, МАРКИ!
Німецька марка дальше паде • долину.
(З газет).
Ну, екажіть-же, добрі люде,
Де тут правда нині буде, —
Де круть, а де верть?
А то до влади там дірветься,
То диви — вже захіиснеться
Та йде шкереберть!...
.ї то — світ крнчитьгорлаь:
‘ .Марка, марки упадає!
Ось впаде зівсім!”...
Аж тут вістка, мов з мушкету:
Хука .і своїм кабінетом
Нпав, як .♦ неба грім?'...
Люде добрі, поміркуйте,
Що це такс — розтолкуйте
Тай скажіть мені:
Марка паде — дна не знає,
А нремієр — мгитаї.сь
Тай уже на дні!...
Ох, ті марки! Ох, ті марки!
Мов опалені огарки —
Летять та летять...
Наженуть вони від си/іа
І нового преміьра
' .V дубину спать”!
Таран.
НА ЧАСІ
І таке буває!
В часописові “Селянська Прав-
да", шо виходить на Волині (під
Польщею) читаємо:
“Добре гуляли. В Сопотах біля
Данцігу, де находиться великі до-
ми гри н карти і рулету, забавля-
лися в однім із кабаретів фабри-
канти з Лодзі. Коли вже були до-
бре підхмелені, давай кричати
"бий жидів", а .тому що в кабареті
була більшість жидів, почали жиди
бити фабрикантів. Частина гостей
вибігла иа вулнцю'з криком: “по-
ляки бють жидів", супроти чого
рбтли Німці до кабарету і помага-
ли жидам бити поляків. Розуміють
ся. що при цій оказії набрали поль-
ські фабриканти, як бідний в тор-
бу".
А бачите? Гарна штука! Єй бо
гарна! Від того-ж і “Ржеч-посполі-
та" зветься: поспіл б'ються, зна-
чить. Та так таки й треба! “Ніс
повк — понесли і вовка".
ч Оідіїігеб Ьу
Святий без голови.
Доносять з Польщі, шо в архи-
катедральнім костел: в 1'незгіі на
І Іознаньщииі злодії закрали скар-
би а між тим і позолочену го-
лову "свентего Войцєха".
От і маєш тепер! Святий тай без
голови. А що-ж він бідний зробить,
як буде “страшний суд"?
Та’характерне тут це, що сам
святий не шукає своєї голови, тіль
ьи _ припоручили тую роботу по-
ліції. І от тепер ще може таке
іірнтраііитИсь;
Іде дорогою чоловік (підозрі-
лий).
- Стїі!
Став.
Ти чию голову маєш?
Свою...
Крешеш, ти украв у "свентего
Войцєха"!
Ні, єй бо ні!
ІІІ’СІІіеіІІІ...
Соо§ГіГ
“Свобода" і Радянин.
Знаєте? Одна пословиця каже:
“Скажи мені з ким ти пристаєш, а
я тобі скажу хто ти". До цієї по-
словиці я ще додав-бн, що — тут
треба кішечно знати ще й того,
з ким ти пристаєш.
От приміром “Свобода" (розу-
міється. и редактори) пристає з
паном Гехтером, чи як там його,
що підписується в “Свободі" фал-
шино "Рздіннн”. “Свободу" ми зна-
ємо й без нього. Ну. але, примі-
ром, як-би так ще хто такий знай-
шовся, що не знає її. Такому, оче-
видно. треба сказати, з ким вона
пристає. Тепер після нашої рецеп-
ти треба придивитися добре то-
му. з ким “Свобода" пристає. Ди-
вимось. Стаття Радяїшна: “Осквер-
нення Шевчеикової могили".’ Чи-
таєш, читаєш і бачиш отого Ра-
дянина наскрізь. Прямо бачиш та-
кого, як мати на світ породила —
включно зі слідами “обрізання" ба-
чиш.
І плаче той Радянин — нарікає,
що радянська — робітничо-селян-
ська влада на Україні поставила на
ІІІевченковій могилі його бюст --
цебто памятник з погруддям Тара-
са Шевченка. Страх нарікає иа ра-
дянську владу пан Радянин.
І так дивишся на того Радячи-
ми та на редакторів “Свободи” і
читаєш їхні думки:
— "Ех — мріють вони — коли-б
ми так дочекали назад Петлюрів-
ської, або хоч Винниченківської вла
ди на Україні, то ми-б того Шсв-
ченка^зараз стягнули з могили.
поставилн-б хрест над ного тілом!
Що він, мужича шкура, — памятнп
ка забаг?’Таке можна тільки ІІШ-
лєрові, Шекспірові. Міцкевичові.
ну, тай Наполеонові і Вашінгтоно-
ві — але такому простому кожу-
хові та памятник?! Ґвалт! Оскверіїси
ня гонору панського!..,
А побожний Радянин (в*н “мой-
жеіпонсго віоіання") так і мріє як
би то пін закинув шнура на шию
Шевченка і... го-гон — на землю!
А там —• то вже не знати, чи
-пост, чи “прнказання боже" -
гебто “Монжешове"...
Так люблять Шевченка наші "па-
тріоти"!
ОгідіпаІ їгопп Тарас Довбня.
иМІУЕК5іТ¥ ОЕ ІШІЧ0І5 АТ
ІІЙВАИА-СНАМРАІСМ
Ч. 17.
ММІТ’ “М»ЬФТ”
3.
Осьме таїнство.
"Єдиний революційно-демокра-
тичний національний фронт" у на*
шого Шаповала з Винннченком —
велике діло! Діпяти того “фронту"
самим постом і молитвою — годі!
Потрібне тут нове революційно-
святе таїнство.
Не вірите?... Таж у “святій кни-
зі" під назвою “Нова Україна" ч.
6., маємо там осьме таїнство, "ре-
волюційна євхаристія". На 4-т й
сторінці "книги" оповідається, як
Іван Босий чудом відмикає замок
на дверях церкви. Далі отой Іван
Босий пройшов крізь царську бра-
му в в:втар, і, добувши чаиіу, на-
лив у неї вина та проказує моли-
тву: ‘
— “Боже всесильний, Боже вели-
кий. Боже спасіння! Ти, шо кровю
записав заповіти свої, всемогутній,
поверни це вино на кров свою чи-
сту, омий і очисти ще раз нас. грі-
шних. що припадаємо до нт твоїх
ІЗ молінням! Боже зглянься на
нас!"’
Далі — Іван Босий простяг над
чашею свої довгі руки, благосло-
вляючи. Натовп лежав перед цар-
ською брамою, тремтячи з жаху,
відчуваючи, шо Бог схиляється над
чашею і творить чудо.
— “Нечестивці! — гукнув рево-
люційний піп до стада.
— “Нечестивці й грішники! Гань-
ба на вас!
Вилаявши “вірних овечок" зло-
діями, Іван Босий жбурнув прича-
стям по церкві... А в селі тужно
завивали... собаки.
Кажуть, шо Винниченко з Шано-
валом стали християнами й що не-
ділі “свершають” вони ню рево-
люційну євхаристію. А святий папа
іменував: Виниичеика митрополи-
том Америки, а Шаповала призна-
чив в Африку. Епископ Будка ді-
став наказ од Володі Випниченка
совершати нову євхаристію.
Ви-ж, віруючи, не подумайте бу-
ва. що Будка зробився єретиком...
Благословення Епископа Будки й
Митрополита Виниичеика Володі
(а саму силу таїнства грішіим зро-
зуміти годі!) нехай воно спочиває
на вас. Амінь.
Нефронтовик.
і ХАРКО і МАРКО.
X. Я ось читаю в “Фашістській
Волі" Винниченкові блювотиння на
адресу “Червоного Шляху”. Чи ви
думаєте, Марку, що той чоловік.
Винниченко справді вже инакше не
годен?
М. Він по власній рецепті так.
Вам відомо, що в'н “чесний з со-
бою".
X. Аби ви так дихали, Марку, як
він чесний!
М. Тільки не горячіться. Винни-
ченко кати розпочав ревіти на усі
заставки проти радвлади, так він
додержує своєї постанови і безви-
їмково дальше ричить.
X. Чому-ж саме проти “Червоно-
го Шляху”? Це-ж одинокий свого
рода журнал який коли видававсь
в тир. мові...
М. Противенство кольорів, знає-
те.
X. При чому тут кольори?
М. Бачте. Винниченко собі рідко
жовтий, а “Шлях" густо-червоний,
тзй тому противенство.
X. Ви не думали сказати, що Вин-
нпчеико такого кольору, як діточа
псленка часом буває?...
М. Не думав, але ви. бачу, сами
вгадали.
X. і М. — Ха ха, ха, ха!!!
• •. •
СКОРО!
Редактор (до знайомого); — По-
думай собі мій вчора заложс іий ча
сопис має сьогодия вже аж три-
ста...
Знакомий: — Передплатників?
Редактор: — Ні, співробітників.
Передплатників ані одного!
X. Бачу от в тій самій “Фашіст-
ській Волі”, що голова від Запомо-
ги починає "фаєрувати” гет усіх
нсфашістів.
М. Такий з нього голова! У свині
хвіст мудріший як та голова.
X. Хиба-ж йому не можна ужити
авторітету?
М. Противно — можна скільки
завгодно. І чим більше в'н його
буде уживати, тим лучше.
X. Чи ви не спорожніли часом на
голову, Марку?
М. Ні — навіть й не думаю по-
рожніти. Я льогічно.
X. То як-же так, що ви годи-
тесь аби така дурна голова та біга-
ла “луз" но світі?
М. 'Природна річ. Чим більше
авторітету той голова з’ужиє, тим
менше його в нього останеться.
X, Фільософ з вас. Марку!
М. Тому я кажу, шо у свині хвіст
мудріший’ ані-ж у того’ голови го-
лова.
X. А це знов що?
М. Нічо. Розумна голова числи-
лаб’ся з волею членства, і не ріпа
лаб’ся, а так ту голову готові члени
наквасити на гишки.
X. Дітько’б ті гишки їв!
М. Є такі сотворіння, що усьо
з’їдять.
X. По вашому виходить, що хто
проти вітру плює, то безпремінно
плюне собі на бороду,
М. Коректно!
Панько Лютня.
БУРЖУАЗНЕ ЖИТТЯ.
Суб’єкт у склепі черевиків (до
буржуя): Ці черевики найліпші.
Вам буде добре ходити в них.
Буржуй: Ходити? Зівсім непо-
трібне! Питання, чи добре
них ЇЗдити?
буде в
І. Д.
ГІРШЕ .111X0.
Вчора Гріть утратив
При станку.
От псіцасіїнй полоните —
Без руки...”
— "Пустяки!
Кожний аппж. шо руками
Псе керує голови...
От Іпапа то зустріло
Гірше лихо... Ось, яке:
Був сердега а голптюю —
Тпк ик я ось. ну, тай нп.
Та пішов раз у нсділві
11а патріотпчпс віче
І — вернув без пілоті!...'
І д. ОгідіпаІ (гот Тарас Дое<іи.ч.
ІЛХІІХ/ЕК5ІТ¥ ОР ІШ&І0І5 АТ
ІІКВАИА-СНАМРАІСМ
руку
4.
‘МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 17.
Пригода з люлькою.
Недавно зі мною трапилась По-
ганії оказія, що привела до досить
некорисного дли мене висновку:
утраиі моєї любимої люльки.
Справа малася так.
,'ісжин ото я собі в стодолі на
току (я роблю тепер на формі) та
покурював люльку. Люлька в мене
була дякувати всім святим — до-
сить поважна ііврсуна: півфунта
ТЮТіоиу нараз на.тадовував.
Отже я покурював. А не заува-
жив того, то за мною стояло ве-
дро з бензиною. Господар бачите,
молотив машиною пшеницю, то й
поставив те ведро. Але яке мені ді-
ло ло велра? Я собі курю, тай го-
*
Але раптово як не загуде щось!
Як не бухне! Люльку відразу ви-
рвало з зубів! Я тільки всііів за
хвостика вчепитись і полетів ра-
зом з люлькою в безвісти.
Лові о. чи коротко, я летів - - не
знаю. Ііо признатись вам тихенько
пз вухо. я таки добре був збенте-
жений. Ноги мої виробляли гімна-
стичні нили подібні до грушки. ко-
ли віі її трясете. А серце працюва-
ло ио системі Тейлора, неначе на
евтомобілевих фабриках Форда.
От в такім загіпнотизованім ста
ні я опинився перед якоюсь ве-
ликою брамою. Ноги знайшовши
грунт під собою перейшли до нор-
мального стану. А я захотів свобі-
дпо набрати газу, розявив рота, та
так пчихнув, що аж руки затря-
стись. Люлька (бодай її качки по-
топтати!) використала не тай опи-
нилась за брамою — тільки хво-
стик мелькнув.
Що зіставалось мені робити?
Сів я під брамою тай почав роз-
глядатись: Де мене зансста нечиста
сила? Переломною висока камінна
брама, що була вщіплена в камін-
ні стіни, які відділяли незнану
мені теріторію.
Я перестрашився: думав, шо по-
пав до демократичного Сінг-Сінгу.
Хоч я в Мішіганськім стсйті не був
арештований, але до мене могли
прикипіти закон про “криміналь-
ний синдикалізм”, за тс. що я та-
ким незаконним способом тут опи-
ішвся.
Аж чую хтось брязкає за бра-
мою Брама поволеньки відчини-
лась і показався дідок з ключами на
поясі. Борода така як у Поза тіль-
ки сива та лисий він зовсім.
— Добрий день дідусю! — ска-
зав я чемно.
— Я тобі не дідусь і тепер не
день! — відізвався той сердито.
А хто-ж ви? , .
Я святий Петаї», і г«гіа тіебш
кликати "отче". І в нас тепер ніч.
— Як-же ніч, коли сонце світить?
- Тут завсіди світить сонце і в
день і в ніч.
- Справді? А як ви пізнаєте, ко-
ли день, а коли ніч?
Цс вже не твоє діло!
А що то за тюрма, отче Петре,
«а цією брамою?
Дурень! Це рай, а не тюрма!
ІІащо-ж він так огороджений?
А Лін того, щобн чорти душ
не крали. Вони на це ласі. Неда-
вно, так пару років тому взад, чор-
ти зробили інтервенцію, тай загар-
бали кілька тисячок душ, поки ми
всіРлн перевести мо6і.тзацію та
киставити військо.
- Цікаво! А хіба у вас нема ре-
гулярної армії?
— Тогді ще не було. Пророк Іл-
ля своєю гарматою відганяв чор-
тів. Та на той час не було пороху.
Святий Касіяи. як повертав з іме-
нин підпитий, — весь з'їв, думаючи
що то мак. А тепер в нас є вже і
•'сгуляриа армія і от стіною обго-
родились. А все-ж і так чорти кра-
дуть душі. Приходитьсн пильно сте
регти. А чого ти сюди загостив? —
спитав в;н мене..
Я розказав йому свою оказію і
запитав, чи не бачив він часом мо-
єї люльки. Він подивився на ме-
не гарно тай каже:
Люльку я знайшов за брамо-
ю. Але віддати тобі мені школа. Я
пже довший ча<5 не курив. Свою
люльку я давно спалив, а робити
тут люльок не вміють. Ти пода-
руй мені цю люльку. А я тобі ста-
ну в пригоді. Коли вмреш і бу-
деш мати трохи гріхів, то ти не
звертай уваги, а просто при сюди
під браму — я тебе пропущу до
раю. Добре?
Подумав я: Добре всюди мати
приятеля. Добре! — кажу я.
Дякую гарненько! А тепер тікай
звідси, поки ще тебе ие побачила
наша поліція.
А як я втічу звідси?
Він замість відповіли, бісова ди-
тина, як пхнув мене то я тільки опа
мита вся на току.
І от лежу тепер і м’ркую; Який
я дурень! Віддав люльку (а люль-
ка була ще дідової роботи, гарна
люлька!), не за нюх табаки. Хто
знає, чи я буду мати гріхи? А за
перепустку до раю вже заплатив.
І Не й як дорого!
Дядько Микола.
ПО ТАКІЙ ПРАВДІ..
Суддя (ло оскарженого, який
скінчив говорити після присяги):
Чи ти по правді присягав і го-
ворив?
Оскаржений: — Так. пане суддя.
По тпк’й правді я присягав і гово-
рив, як приндою є. що бог сотво
рив ев'т; як правдою є. що Хри-
стос родився від духа спитого, вмер
і воскрсс. По такії) правді и гово-
рив. як правдою є. що пана рим-
ський є непомильний; то суд бо-
жий настане при кінці світа; що
є бог і царство небесне, де наші
душі по смерти будуть перебува-
ти; як правдою є, що христіян-
ська віра є найліпшою в:рою; як
правдою є, шо святе письмо є на-
писане через святого духа: як прав-
дою є шо чоловік має душу; як
ирандою є. що попи в церквах на-
учають людей правди. По такій пра
влі я присягав і говорив, як прав-
диві є панські закони; як по прав-
ді пан сулія судять; як справедливі
є пан суддя; як справедлива є честь
пана судді...
Суддя (почервонівши, обурений
кричить): - Шість місяігв арешту
злодієви. брехунови, обманцевй.
дурнсвітовн!
РІЖОК.
ПОПІКСЯ.
Б\в у нас піп — хнтренькнй со-
бі, нахабний, і все любив обманю-
вати, звичайно як піп. Одного разу
почав він годувати до спілки з Іва-
ном свиню. Як була вже велика —
урадили оба щоб убити її і поділи-
’т ись.
Попи, звичайно, хитрі, отже й
наш піп за всяку ціну хотів собі
забрати обі шинки, тому почав до-
казувати Іванови що свиню треба
ділити в той спосіб: не розрізувати
понлдонж, але напоперек.
Іван згодився але під тим услі-
вям. що ніп має обернутися і тоді
сказати яку часть він хоче.
Синню забили і по поповій волі
розділили. Піп обернувся, а Іван
каже:
— Котру половину хочете, пан-
отче: цю з хвостиком, чи тую без
хвостика?
Тую, тую з хвостиком! —
крикнув скоро піп і обернувся, як
блискавиця, щоб узяти заплату
сноеї мудрости.
Але що він побачив! Той — так
дурним виглядаючий Іван — обрі-
зав хвостик і запхав свині в рот!...
Так Іван і потяг з двома шинка-
ми. а піп остався з плодами своєї
“«Ог^^гот
К5ІТУ ОР ІШМ0І5 АТ Д’
ІЖВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 17.
“МОЛОТ’ “МОЬОТ"
5.
ПОДІЇ В ЕВРОПІ.
ГАЧКИ.
Не всьо риба, що жне я воді,
бо є медведі і жаби.
Не одні лише птахи літають в воз
дусі але іі европляни, пиргачі і
жуки.
Не всі будуть люде, що ходять
на двох ногах, бо дві ноги має й
курка, а також і осли е часом дво-
ногі.
С. Шимко.
яя
відломим.
Коли господь хотів вивесш^врс- «Кіпки є наймудріщими, а чоло‘ОгідІпаІ ГГОГП
ОідИіхеб Ьу СзОї ОММЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ .
иНВАИА-СНАМРАІбМ
їв із єгипетської НСВОЛ:, ТО ПОЩО
ь п кликав Мойсея до себе на гору?
Чому бог не говорив до цілого за-
1.1 іу? Може він не розумів єврей-
ської мови, лише Мойссїї розумів
по божому? Або може той бог та-
к ін голос мав, як комар, шо лю-
де не могли його почути з гори
Синайської?
іі'ки найдурнішимп тоді коли
і::і люблять.
• * •
Сповняйте наші закони.
•дуть попи й пани робітникам -
тоді будете щасливі!
но-
ка-
А мн дурім і обманюймо, то іі
уи будемо щасливі, — говорять
між собою попи її пани.
Щасливий той, хто вперед
научить, заки береться других
ти, — скажу я.
І
уті-
Д.
МОЛОТ" “МФБОТ"
Ч. 17.
Галов, галов, тай екси маетн,
рахувати!
До него чесу, рахувати, я бувим
гей ніби чужим для вас. дорогі,
рахувати, лянцмани, али від того
чесу ек то тот артист змашкарив
мою, рахувати, фізніюмію і помі-
стив в Молоточку, тай почниают ме
не люди пізнавати.
Ідея, вважеети, пише, жи іму зда-
вен жи ми воба дес там колис ро-
били разом, али собі ни пригадує
де. Він. ніби, пізнавав по носі.
Другий пише, жи мордоподобіє,
рахувати орайт, тілько жи за бо-
гато там, рахувати, носа.
Так само пише ще й третий, тай
кае жи мій, рахувати, ніс, ек тот
банатский кавун,' тай кас жи я ек-
би коли падав з дерива. то до зе-
млі ни долетівбим, бо бихси заче-
пив носом о галузь.
Инц най вонисн здорові жертуют,
рахувати, али я хочу вам вс’м оту-
0 сказати, жн я без мого носа, то,
вважеети, пропавбих у вселенній.
Иноді, вважеети, ек іду на ікій, ра-
хувати планеті, тай помежи звізди.
Буває жи от-от виберу сліпаки
до звізди, али, вважеети. ніс стає
в пригоді, тай єк ни шпурте зві-
зду від себи, аж яскри, рахувати,
посиплютси.
А знов, по правді сказати, то в
чоловіка тільки всьої поваги, ра-
хувати, що передний шнапаль. Ра-
хувати. повага, і вже Я намітаю
жи ек я служив ще при лянгверах
рахувати, то єк хто мав порєдний
ніс то іго зараз робили фрайтром.
Мене самого хтіли зробити фальхе-
бром» али жи я. рахувати, ни міг
поголитисн з комісняком. тай дали
спокій. Я. вважеети. вобїмсн, бува-
ло. комісняку тай фасолі. тай ек
ідемо, рахувати, на зицирку. то я
все вважеети в рові. Ну, а з таких,
рахувати, фальхебрів. їгсарови бу-
лави така користь, ек нашому, ра-
хувати, “рідному” патріотови’з ро-
зуму. ..
Али то ніц то вже в«/о>мц- сшІАл
□ідііігеб ЬуХлООФІЄ
нулоси, рахувати, а тілько ніс остав
сі. Так такий собі, вважеети, по-
редний, єк і колис був. Єкосту, єк
я вертав сн від ридахції, нашого,
рахувати Молотка, тай війтовим
на другу евню, рахувати. Ну а там,
ек звиклі, повно розмаітого наро-
ду. іду я собі, вважеети тов штр!-
тов, а поперед мене сунут дві, ра-
хувати, молодиці, такі собі, вваже-
ети. цвіркоокі тай замашисті, жн я
аж воглєнувси, рахувати, за ними.
Али вони вважеети глип на мене,
тай ідна до другої кае: “Сі, Рейбі.
ікий тот чоловік ніс має?! Ікби у
мене чоловік з таким, рахувати,
носом, то я бих ніколи ни потре-
бувала носити з собою торби до
міста, В тім иосі вмістилобси біль-
ше павдру і шпильок ек в цій-о но-
вомодній торбі”. Тай, рахувати, по
чели вобі реготатися, а я ніби то
не чую їх, а ту аж си курит, так
ткаю від них.
Али то всьо, рахувати, ній. Хтось
на світ? муснт мати, рахувати ве-
ликий ніс. бо то каут жи панбіг
ек роздавав люлем носи, то всі
бели, рахувати, однакові. Али во;
ни, рахувати, ті носи, лижели собі
по ідно'му на лавці, ну а пси, вва-
жеети, занюхали, тай почели по
ідному тєгати їх. Бувало жи іден
пес вчіпитси ідного кінця носа,
а другий другого, тай вважеети.
иатегнут єк гуму і в:н так і остає-
си. А. рахувати, панбіг ек то. бу-
вало зобачит. тай кидає носи за
псами замість грудки, тай. вваже-
ети. набє на тих носах самі гулі,
н»- я коли люди, рахувати, почина-
ют ті носи розбирати, то. рахува-
ти. бепут за поредком, инц каждий
має такий ніс на ікий трафив.
Али я зі своїм носом ни програв
яні раз. Вважеети типер коли я
став риспондснтом нашого, рахува-
ти. Молотка, то те моє нюхало так
мені прилалосн ек СічинЛому доля
ри в'д “Свободи”, рахувати Бо я.
вважеети. зробив зі світо носа ди-
пльоматичне нюхало і типер шо
лиш де зробнтси на вашій, рахува-
ти земли. то я зараз, вважеети, за-
нюхаю.
Оноді, вважеети, вертаюся назад
на мій. рахувати Марс, від Мо-
лотка. тяй вже після того єкимси
з’чбав з тями мололицєми. тай
нюхаю а ту чути гейби трупом. Я
зараз вв ’жеєти. нюх суди, нюх ту-
ди тай. вважеети, занюхявим аж до
самого Гаи'пеку, рахувати в Кана-
ді. Я. вважеети. зараз по радіо за-
вордеревав собі маленьку плаїету.
сівим на ню тай жену до’ Ганіпеку.
Припливим. нюхаю а то так з
“Украінієн Нойсу” чути. Гай, гадаю
Я СИ, І
з турити,
“Нойсу”
лн
старийим. али давим сибе
Бо то. вважеети з того
вже давно трупом зано-
я всьо ідно хтів побачи-
ти шо пороблєют наші, рахувати,
патріоти від того “Нойсу".
Вішукавим гет усіх — і Рипни-
дк>, і Кнудрика і Яйііенка і Бовва-
кінського, і, рахувати, адиюнка Ар-
шеннка, і Ті Ді Фе. і гет усіх. Бі-
да в них вважеети. Подавилиси.
рахувати, своїми ворієнтап'ями. тай
типер ходет гей ті пси, жи поиа-
ідалиси потроєних *миший.
Али тра забиратисн спати, бо то,
рахувати, писати можна єк сліпаки
служат. али єк починают клеїти-
ся, то тоді — гуднайт!
Инц тримайтсси цупко.
Ваш. рахувати. Хведір Шпичка.
У ПАРКУ.
У парку сидів явний Джек і дрі-
мав. Аж по кількох хвилинах прий-
шов його знакомий “Пет’’, сів ко-
ло нього тай мало-номало пускав
єною руку до Джекової кишені.
А Джек хоч був пяний, однак
почув, що Пет пхає руку до його
кишені за грішми, тай каже:
Гей, Пет, ти знаєш, що я од-
ного разу позбувся своїх грошей
з кишені в такий самий спосіб, як
це ти жартуєш?
С А-н.
ПОПІВСЬКА МОЛИТВА.
(По лаіннськи*).
Ікьнедолом іцидолом
Итремв іием етйад єн
Ароткод аз удуб мав я;
Итремс їомас од
ікьнедолом іцидолом
Вапіс имав нб тооч
Яакьненмет акчін акя.
Ваніле имав аз я —
кя
ушум,
а
Идівопс од едйирп нлок
Яиидолом ансарк
Єавілму єом ецрес,
Ясьтилутирп ьзилб кя.
Яратвів зі івкрец у Г
У'нялг атачвід ан
Ьситивидоп урог в і
Унявіз єн ьтуч об, '
Иктнбз ан кя ещ тут .
Хяцндолом в адом
Игон їовс ьтюузакоп:
Хяцнндіпс дикторок в
Ьтужак інем икивешьлоб
Ясвяакоп я бош,
Ьцндолом зеб—кивз єн мас я;
Ясвавру иб уцнал з
Амен! кя
Яктакдякяккоткодак.
’і Можна читати Я по нашому, але
ОгідіпаІ ггот
□МІ\/ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І8 АТ
0ВВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 17. МОЛОТ" -МОЬОТ'7
Дещо З ЗООЛЬОҐІЧНОЇ політики.
В скрентонській йор- йде оживлена гутірка. Фі-
нансовий шлих гич і міністер скарбу подивляють хи-
трість і мудрість Микити та гратулюють, шо так
відразу з'орієнтувився в иов*м курнику. І навчають
Микиту: ' •
Микито, каже міністер скарбу, нюх у тебе зна-
менитий і рило гідне найбільших мужів з лисячого
роду. Як то ти в;дразу занюхав, що нам ходить о ка-
су. Наші попихачі, Іван і Гриць, сидять вже тут по
кілька років, а дурні як чоботи в тім бизнесі.
Лучше для нас. лучше для нас, — підхопив фі-
нансовий' шляхтич і зареготався сухим вовчим сміхом.
Микита прижмурив очі та звільна поводив рилом
від одного до другого хл:бодавци. А в душі думав:
“Не такі вони мудрі, як герой але за те сто разів
практичніші і хитріші",
— Так, ти вповні зрозумів наше положення. — го-
ворив в сторону рила міністер скарбу. Твоїм першим
обовязком борони-
ти нас перед тими
проклятими бай-
шлнками та перед
тими хамами, а най
головній ше касу,
якою ми оперує-
мо. Ось і тепер ку-
пуємо за "більшу
суму" бондів і тре-
ба справу повести
так. шоб і вовк
був ситий і коза
ціла.
Слово "вовк" ви
далоь мабудь пі-
дозрілим фінансо-
вому шляхтичови,
бо негайно запрб-
тестував кажучи:
Містер Джен-
тельмеи, таких гру-
бих слів між нами
неповинно бути. Мі
ністер скарбу лиш
усміхнувся в сторону Микити і продовжив:
— Тут, Микито любий, такі операції великі і ма-
лі. переводяться безустанну одна за другою. Рветься
одно як, приміром, подорожування в Пітсбурщину.
ми винаходимо зараз щось друге. Небезпечно кри-
тись з якимсь бизнесом, мн ухвалюємо, що й той упер-
тий чортяка Гриць повинен про це знати і членам
пишемо , що Гриць буде знати.
— Буде знати те шо наша ласка, — добавив
рішаючим тоном фінансовий шляхтич.
— Та найлучше іде нам бизнес, як на нього ніхто
не звертає уваги і ним не інтересується, — говорив
дальше міністер скарбу. А ще лучше як члени звер-
тають увагу в противну сторону і взагалі туди, де нас
нема. їм треба помагати в тім і ти, Микито, якрдз
майстер в!д такої роботи. Показуй членам і дури їх
та лякай чим можеш: олниайцятою стрітою в Ню
Норку, червоними, чорними, білими, Лєніном, Мо-
сквою, описуй соборні грушки на чижиковій сухій
вербі, показуй героя і Братуся, Децка і Ґайовсго у
Вільній Трибун’. Показуй шо Іван не був в Коиото-
пах, але в Пацикові та шо він не ганив але хвалив
героя. Переконуй, шо я ніколи не називав Івана во-
лом, ані герой також. Це так збентежить членів і так
заверне їм голову, що самд_ще будуть днати де їх каса
і в чиїх ш° де'
хто з членів побіжить до Ню Норку і буде шукаті
іі там на одинайцятій стріті. В людеіі, які не розумі
ються на наших штуках, можна вмовити всяку диво
вижу та гарненько користати з того.
Це є наша політика, програма і орієнтація, —
толкував дальше фінансовий шляхтич здивованому
вже тими ревеляціями Микиті. Хитрити, крутити 1 ви
кручувата — це паш фах.
— Хто не скаче, як ми граємо, — продовжав міні
стер скарбу — того мн викрутимо хочаб у нього булі
п чорт зна'яка політика. Бєляк був без політики, а мі
його насамперед викрутили. Отець Ваньо був такиї
федераційник, як і ти Микито, але ми викрутили без ні
якого клопоту. Сказали членам, що нероба і члені
поврнли, дарма, що Іваниіис збудував організацію
два статути для неї зладив і реформу перевів Хом
ченко був щось посереднє між білими і червоними,
червонім єше більше з кожним днем і з ним не буде
жартів за подібні
нашу політику —
все до нас ставаї
цапки. Отже сипну-
лн йому окропу н.
хвіст і побіг лічити
ся “Горкім віном"
Ьько був петлюрі-
вець і воював :
большевнками. яі
в полю з вітрака
ми. Тай трудящнї
був. як мурашка
Ми станули по сто-
роні червоних і ви
крутили б'лого ІЛІ
ка зі Скрентон —
геть зі всіма манат
ками. Михайло Ба
бик був петрушевм
чівець, але тепер пс
сунувся геть на лі-
во. І був чесний
добрий'— поки Ка
венція ие постави-
ла його контро.іьором над нами. Не дочекаєш ти нас
контролювати. — ми собі прирекли і викрутили його з
контрльольної комісії. Твій попередник на редактор-
ськім кріслі був большевик. І вже знаєш що ми зроби-
ли: перекшулись у федераційників, потягнули в той
бік чорнороба Івана і Шопена і Брисько навіть “гул
бай" не мав часу гавкнути як зателеграфували!...
І зареготався'фінансо’вий шляхтич, аж сльозами зай
шли його бездушні очи. См'ялись і оба другі громадяне.
Бачиїщ Микито. сказав міністер скарбу —
які з нас штукарі! Бери-ж, небоже на розум і три-
майся нас. Політикуй собі як хочеш, але не забувай,
що таоїм першим обовязком є піддержувати наше
становише і боронити нас і касу нашу і всяку робо-
ту нашу. Знай синку тупорилий, що не ми політиці,
але політика нам має служити. Бо до чорта з по-
літикою, з цілим Союзом і з тобою, Микито, як би
з наших рук мала внелизнутися каса. З політикою ро-
би собі що хочеш, але нас і касуню нашу мусиш
боронити, як хочеш сидіти в ній норі.
На сходах почулись Грицеві кроки і розмова зій-
шла на ріжиишо погоди в Скрентон і Рочестер, а я
знов боючись щоби Гриць мене не побачив, що під-
слухую під дверми чим скорше висмикнувся на ву-
лицю. ОгідіпаІ Ггот Зоольог. •
ІЛЧІУЕКЗІТУ ОР ІШМ0І5АТ
ІЖВАІМА-СНАМРАІСМ
8.
-МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 17.
ЯК КУМ ВІТОС РОБИІ
(З нагоди і
"Куме Вітос не буйне сен нікого і не натічне на
н.кого, рубне тилько експаизієн. а вшистко бендзе
добжс!"
АНЕҐДОТИ.
Вийшов піп на прохід, аж тут
біжить йому на зустріч якийсь об-
дсртюх. Засапався і питає:
-- Отче, чи Ви маєте годинник?
Маю.
- А котра тепер година?
Піп глянув на годинник і каже:
Якраз пів до девятої.
— Як буде р вно девята, то зай-
діть до мене я Вам щось скажу.
— Ну, то скажи тепер.
Ні, отче, я хочу щоб усе б&-
ло рехтельно і на час.
Скажи тепер бо мені ніколи.
Ну, як що так, то я скажу:
Як буде рівно девята, то Вн бу-
дете ’йолуп.
- Лх ти сякий не такий! — заре-
вів піп та за обдертюхом! Той дра-
ла! А на зустріч попові біжить дру-
гий.
- - Ви куди так спішите, отче?
А он той. що пігнав, казав
мені, що як буде девята година,
щоб я прийшов до нього, а він
скаже мені, шо я йолуп!
— Котра-ж тепер година у Вас.
отче?
Пів до девятої.
Го-го-го! То ви ще масте
Оідіїігеб Ьу
а часу! Видно, що справді йолуп
з Вас, коли так спішите...
Одного разу пан щіпнув кухарку
.і кухарка пана. Надбіг до кухні
хлопчик, а пан винив пів карбо-
наїшя тай каже до хлопчика;
- На тобі, Льоню, иа цукорки та
іди бався на дворі.
Хлопчик взяв та все ше не йде.
Чогось вертиться в кухни.
- Ну, чому-ж ти не йдеш? — пи
».іе пан.
Хлопчик — ніби соромливо, ніби
з боязні — заговорив:
- Мама як бавляться з насим пи
салом змулкн в канцилялії, то за-
псе калбованця мені дають, а Ви
ю лис пів.
Священник Амброзій коли гово-
рив проповідь, то завсіди кричав
;ж пінився та бив кулаками об стіл.
! як-би паламар не поправляв ска-
нірку на столі, то той таки з нетя-
ми скинувби на підлогу. Але пала-
м ір придумав штуку 1 на самого
Петра і Павла зробив ось так: ку-
шів иьвяхів — гострих, коротких
ті з великими головками, — по-
ставив на стіл і накрив скатиркою.
Піп на казанню, не розбираючи,
го кулаки жде дапка, під-
::п кулак в гору і закричав на
н' іе горло: ’ - ,
Раби і рабині Божі! Чи ви зна-
»•« хто був святий Петро? То був...
,;,ь піп... був... Святнії Петро був
і,' і.біліхіїиіі у світі... (Тай гоп кула-
ччі по столу... Полуп! Дурень! —
„дкрнчав тоді з цілої сили.
Запросила Андрієві! кума попа на
'бід та все попа припрошує:
їджте, отче їджте, бо я не
б лу свиням викидати того, шо зго
товкла дія Вас! Иой. Ви. отче,
так трошки їсте як те пацяточко -
м'зинок... Я була заховала дія Вас
і тче ше квартину меду, але отой
урвптель (показує на хлопця) вн-
ліпша. Чи не вилйзали-б Ви йому....
бо мене вже не слухає.
Дякую, каже'піп. колись дру-
гим вже разом.
.V церкві стоїть грубий муппіна
.'іісіій як макогін, а ззаду за ним
другий високий, як Вавилонська
межа і сухий, як тичка, та все я-
коюсь очеретиною поторкує ПО ЛИ-
СІШІ свого сусіда. А тон '— ляпає
себе по лисині долонею, думає,
н о то муха.
Піп говорить проповідь і загля-
глтіши цю комедію вийшов з тер-
। Опвіпаі^гогП гукає:
иГІМЕВЗІТЇ ОЕ ІШЙ0І5 АТ
0КВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 17.
“МОЛОТ" “МОЬОТ"
&
І1АНЗІЮ НА \¥8СН0О.
громови.)
Гей, два дурні, або перестань-
те грішити, або вийдіть з церкви!
Сухоребрий зрозумій, що то до
нього иеться, тай каже:
— Ми-б уже давно іГшли. але
ждемо на третього дурня.
— А де він? — каже піп. Беріть
собі його і гоніть під чотири ві-
три!
- Ти де-ж ви. отче!
Т. Ф. Нетяга.
ДУМКИ ДЯДЬКА МИКОЛИ.
Наука з точіюстю доказала, шо
не сонце крутиться иаоколо землі,
а земля иаоколо сонця. Значить
день і н'.ч маємо завдяки тому, шо
земля крутиться. Проти цього на-
віть попи тепер не протестують.
А ми, як би й не було науки,
щодня твердимо: "Сопне сходить!”
“Сонце заходить!” Так нібито во-
но крутиться иаоколо землі і —
то ховається, то показується!...
Чи не час перевести хоч би ма-
леньку еволюційну революцію в на- Ч Греції, в старі часи. Дюген
іній мові? шукав чоловіка з ліхтарем в руці.
• • • Тепер ставлять ліхтарі під очи-
Ми тепер маємо годинники. Ьлри ’» хт0 хоче бути чоловіком.
земля обернетьс^^^ ОООЗіЄ
Огідіпаі Ггот
иММЕКЗГПҐ ОЕ ІШИ0І5 АТ
иНВАИА-СНАМРАІСМ
। тни раз мн рахуємо, що іірижп-
..II одне добу.
А от и біблії инакніе. Там напн-
с :по. що бог створив сонце иж на
четвертий день.
Цікаво знати: Звідки н н знав, шо
і.рошіио три дні?
Шо такс любов?
На не питання відповідають ти-
сячома способами.
Моя відповідь: Любов місток
1 д життя до смерти. який неро-
зумні переходить занадто рано.
Доказано, пю наша земля круг-
ла як яйце.
Тепер і мені ясно, чому не один,
ішшучи на землі, скручує собі карк!
Націє життя — величезний цирк.
З артистів наііб'льшс оплесків одер
йссіоть кльоипи і малпи.
Ііословиця каже: “На злодієві ша
іклі горить”. А я каже: “На злодіє-
иі треба циліндра запалити”
і’ііз зашпили ііяного: “Чого він
,і кається?'
!' її ніліюьів: “Ій> земля крутить-
41".
.«ну хто це заперечить?
* лп Ганяють ослами волами,
ііімн і иніннмн звірятами.
'« от ці звірята не можуть бути
:<• И-МИ.
.4 цьому вищість людини.
Я ненавиджу віііїш, але бажав-
• побачиш війну, в якій попи
г.гх релігій і сект хрестами, єван-
геліями, корявими та талмудами
і зторощуналн-б собі голові!.
Дві війну я благословім би!
“Святі горшків не ліплять!” ка
нословиия.
“Бо не вміють” долам я
Висновок: можна бути "святим і
і ч”:>'Статнішим дураком.
Дядько Микола.
10.
“МвлвТ" "МвЬОТ"
Ч. 17.
Як я за двашть-пягь центів заїхаї на Рад. Україну.
Вн певно прочитаєте заголовок
тай скажете, шо цему неправда;
що це неможливе, щоб за двад-
цять-пять центів заїхати иа Ра-
дянську Україну.
Але як я Вам наведу факт, то
ии побачите що цему правда. Ая!
А Ви цікаві знати правда? Багато
з Вас покинули-б печене й варе-
не, та поїхали б за "кводра" на
Україну.
Тепер я вже до теми буду, а то
Ваша нетерплячка ще готова зне-
охотити Вас так, що зівсім можете
відкинути та не читати цієї історії.
Було це так: я посварився при
роботі з управителем Ну. — не
хотів робити дванадцять годин, тай
ше в неділю. Я думаю, що й Ви
не булн-б лучші вїд мене, правда?
А управитель "викікував" мене за
те.
Вийшов я на вулицю, подивився
навкруги, а то якраз як на те був
хороший день: сонечко так і клика-
ло десь далеко, на простір. Не дов-
го думаючи скочив я на "стенд",
купив “Молота", тому що з ним ве
селіще, тай всівся на трамвай і
поїхав. їхав я так далеко, доки
трамвай не став. Одним словом:
було варта тих десять центів що
я заплатив. Вийшов я з трамваю
аж дивлюсь а то якраз коло води!
Прийшов над самий беріг сів на пі-
ску, виняв з кишені "Молота" тай
беруся читати. Але дивлюся, а
близько мене стоїть кількох мушин
на мості тай тягнуть шнурами
щось з води.
— Що це вони тягнуть? — ду-
маю собі.
Не стерпів я й пішов ло них близ
ше. Коли я зрівнявся з ними, то
побачив, шо вони закидають сітку
у воду, а з води витягають раки,
і то по кілька нараз! Мене взяла
охота ловити раки. Раз. шо то так
легко, а по другому, що це добрий
зарібок. Не сіявши, не оравши —
жати.
Почав я думати як би то який з
них продав мені одну “сітку"’. Так
і сталося. Я запитав, чи не про-
дав-бн з них котрий свою сітку.
А один з них каже, що так: “Дай
каже двадцять-пять центів тай дам
тоді сітку і покажу як ловити
нею раків’*.
Я скоренько заплатив йому і він
почав мені показувати, як то ло-
вити нею раків. Показав він мені
все, як і шо. а сам зі своїми коле-
гами забрав наловлені ними раки
і пішов один з другим.
Зістався я сам тай принявся за
роботу. Почіпляв клеочкм-раіби до і
сітки, вложиу
кого каменя тай пустив з моста
по шнурку у воду. А для того, що-
би руки не збо.ііли держати шку-
ра поки сітка не наповниться ра-
ками, то я взяв тай привязав шнур-
ка до поруччя, а сам сів на лавці
тай почав читати, як то “Дядько
Микола їздив в Лондон на іитервю
де Керзона", Скінчив це — почав
читати як “Шпичка опустив кон-
грес". аж дочитався “На ярмарку"
К. Біжнка, і так утомився, шо й
заснув, а сітка все ловить раки.
Аж сниться мені, що я наловив
п’ять дозинів раків, тай продав до
склепу; взяв за них доляра її пів.
а за цього доляра й пів я купив
іще шість сіток, а була в мене з по-
переду одна, то всіх мав я сім і всі
ці сім сіток я повпускав у воду й
ними я наловив за тиждень стільки
раків, що продав їх за сто долярів
ще й щось. Купив я за ці сто доля
пів ше й щось шіф-карту тай по-
їхав на Радянську Україну, просто
до Харкова. Зараз зайшов до ре-
дакції “Червоного Шляху", відтак
< ІПІПСЬКА НАТУРА.
Н.і Україні «це й лосі ІННРНТІ.СЯ монар-
хктична агітація під іас.іон "Самостійна
Україна а царем Нтюлікм Іімко.іаешчем".
(З гктет і
Укр. мужик:
Що т-нпня шо ішр.
То Ці' рівно:
0МІ\/ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
по дорозі зайшов і до редакції
"Вісти*' ВУЦВК. Обдивився всюди,
все так хорошо, всі будують і тво-
рять нове життя.
Вийшов я з редакції тай напра-
вився до будинку, де була заснова
на перша Українська Робітнича Ра
да. Іду вулицею і бачу: іде знайо-
мий мені ще з молодих літ това-
риш Мануїльський. Як не крикну я
до нього з радостн: Здоров Бо-
рець! А він мене сейчас пізнав І
тільки шо я хотів його обняти, тіль
ки розставив руки, та як не впаду
з лавки на міст, аж мені в ухах
задзвонило! Розкрив я очі і поба-
чив, що я лежу на мості, а “Молот"
коло мене Значить, що я не на Ра-
дянській Україні, га? Ну. як ні, то
де-ж тая сітка з раками, за котру
я заплатив двадцять-пять центів!^
Підійшов до поруччя, розвязую
шнурка, тягну, а то щось легко.
Коли дивлюсь а то хтось в низу
одірвав сітку і ие довелося бачити,
чи були в ній раки, чи ні. Одно ли-
ше я мав за моїх двадцять-пять
центів, а це те, шо в сні був на Ра-
дянській Україні й ходив по вули-
цях Харкова.
С. Алтуиін.
ийВАИА-СНАМРАІСМ
Ч. 17.
'МОЛОТ" “МОЬОТ”
II
Спиідь без причастя.
Ой гуляє Артимонько!...
Як звичайно, всі католики пінки
і решта грішники, що на час не
сповняють попівських заповідей,
ідуть перед отця бугая, щоб їх роз
грішив та простив згадану образу
через иаложування голодової по-
кути, так і мої старі родичі ходи-
ли, щоб їх очистив від гріхів. 1
видно вій взявся добре чистити їх.
бо ранками і вечерами гатили го-
ловами до землі і кулаками попід
груди аж дух їм запирало, щей
до того з порожннмн жолудкамн,
бо їли тільки один раз на день.
На обід і вечерю мати подавала
иа стіл рило і ратиці з задних ніг
оселедця та наказувала аби не об-
жиратися. бо піст святий. А як я
ше о щось просив, то казала:
— Не можна. Турку иенаісннй!
Чи ти не знаєш, що’ тепер піст;
що в цей час навіть Христос по-
стив? Чей-же ще тебе з паняти не
викинуло!..
Отже з такої суперечки я мусів
штурмом здобувати насущного хлі
ба. котрого запах все пригадував
мені мій голод. А шо така робо-
та була не по нутру матері, то зам-
кнула шафу на ключ, а заразом і
всі гріхи запаху печеного хліба та
щей почала грозити що зівсім не
дасть нічого їсти наколи я не піду
до велнкодної сповіди та не очи-
щуся від гріхів та від нечистої си-
Ой гуляє Артимонько,
Гуляє. гуляє;
Що прнкажуть аранжери,
То він виповняє.
Як приїде до Скрентоиу —
До Ленча прямує.
А той його по свойому
Як може — пильнує:
Пирогами або н борщем
його угощає;
Запа знова “горкім віном”
Часто підливає.
За те роблять з ним, що хочуть,
Тії аранжери;
І тягнеться він за ними ..
Чому? — Не розбере!
Тільки все на те виходить,
Шо їх вихваляє,
А тих, що ним так не крутять,
Він погано лає!
Ой гуляє Артимонько —
Аж сміються люде!
і питають, дивуються:
‘‘Чи довго так буде?"
Шершень.
ли. котра — каже — “шепче то-
бі в ухо”. А що голод не жартує,
то я — рад не рад — мусів чини-
ти мамину волю.
Прийшов я ло закристії. а отець
сидить собі, мов чорт на грошах, і
сопе як ковальський мішок.
Вій в імя бога спитав як я на-
зиваюсь і якого обряду, а відтак
почалось моє зізнання повседнев-
ИИХ гріхів Вкінці прийшло до ве-
ликих і ВРОЧИСТИХ про котрі по-
пнпя зняв ше ліпше віл мене, і
навіть почав пригадувати мені:
— Чи ие вкпав ти чого’
— Чи ие зачіпав дівчат? Як і ко-
ли тай кілько разів?
А як я говорив, шо не знаю кіль-
ко разів, то кпнчав:
Грішнику! Менче-б'льше —
двадцять, тридцять або сто?!
А бабія ти чіпав?
І коли я хитнув головою
так то попиия мало не роздер оде-
жі иа собі, і — немов V горячці —
скрикнув:
— Як? Тулився до її голого ті-
ла”
Я
шо
мовчав.
Гояппи дпябе.
говопи <
кажи! Кажи кілько разів! Чи ка-
жеш. окаянний? Пяиюго. не дам
причастя! Сатанаіле, питаю чня жін
ка! Говори! Чия?
Я головою покрутив, що ие ска-
жу. Тоді попнця ще гірше казив-
ся і сказав мені аби я ішов иа сто
чортів та не приходив йому біль-
ше перед очи, “Бо причастя, каже,
не дістанеш. Ти кальній, недовірок,
харцизяка. Геть мені з очей!”
Того
більше
Решта
нудись
ОФІІ’НІСТЬ ГАЛИЦЬКИХ
ПАТРІОТІВ.
Кажуть, що Бачинськин і Федор-
ців задеклярувалн що місяця вно-
сити на півлегальиин український
Львові по одній
дпяог. чакпнчав шо-ж:
ЗТдіЬ'ТмГбу'
дня попиия не сповідав
нікого. Казав, що запізно,
зачудовані католики звер-
до мене та питають чого
отець бісився і верещав, що було
чути аж на двір?
От тобі Велнколна сповідь ко-
трої мама так бажала, — подумав
я. Однак від гріха очистив я свою
душу і ще до нині чиста, хоч ие
був я через яких десять ЛІТ З П0-
ііицею. Та однак до гріха не почу-
ваюсь, а бабів — як перше, так і
тепер — кутаю часом навіть ие-
свячеиих. Аби добре спечена. А
піо-ж!
університет у
марці.
Вони кажуть
потрібні гроші
ського черевце
може. А Федорціву не попивати
пиво годі, адже віч хоче дорівня-
тись Володі...
Вони сподіваються без допомо-
ги з Америки обійтися (до речи й
ми коли допомагатимемо то тіль
ки молоді соціалістичній, — при-
мітка складача), адже жертвують
вони цінну й рідкостну валюту. У
нас Наприклад польської марки
хоч к’льканадцять доларів давай,
тяки не розшукаєш.
Нефронтовик.
дали’б більше, але
на... пиво. Бачин-
без пива той... не
ОгідіпаІ Тгогт» Йй
ОММЕКЗІТУ ОЕ ІШ&І0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІбМ
12.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 17.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА
ОИ НЕМА ТО ЯК НАШ “МОЛОТ".
Ой нема то як наш “Молот",
З дрантя все регочесь.
Всяку правду він напише,
Яку лиш хто хоче.
Часом пише про попів.
Часом про кухарку.
Навіть часом спитається:
Як там в пеклі, Марку?
Тут дивися вже на Марсі
Ііїпнчка розглядаєсь;
До Місяця підморгує
П ходаком махає.
Па зірницю він штудерно
Поклав капелюха:
В небі кричать херувими —
Він нащурив уха.
Мелодію потихенько
В кулаки лапає
І обцасом крутить ноти
Та попам кидає.
Часом вилізе на хмару,
Підкручує вуси;
Патріотам на голови
З люльки попід трусить.
Тепер всякий “патріот’'
На "Молот" горлає...
Хвсдір Шпичка регочеться.
Ходаком махає.
Серпик.
ЧОГО.
ночи
НЕ ЗНАЮ ВІД
Були в життю моїм
ІЦо не міг я спати:
Крутився, вертівся, —
Не’ знав що почати.
У стелю дивився
А сну — так нема,
І що тут робити? — думаю...
Біда!...
Аж раз Тарасиха
Пораду дала:
— “Коли ти йдеш спати.
Почни рахувати
Від одного в гору...
Гляди, не перевертайся.
А побачиш,
І По до сотки не дійдеш
Як заснеш”.
Я послухав
На другу ніч
Почав рахувати
Рахував, рахував,
І тому, що часами ставав,
І — що забував
Де ставав —
Я назад вертав
До одного,
І знов починав
Рахувати...
ОідіГігеб Ьу Соодіе
А спати не спав...
А далі подумав:
А, шоб тебе Тарасихо
Лихий був забрав!
Через твою раду
Я от-от пропаду!...
А далі, зі злости.
Аж хрупнули кости,
Перевернувсь на другий бік,
Вздихнув
І — мов забитий —
Заснув.
Билнжннський.
ВІН НЕ ПРОРОК
Запитала жінка мужа
Другий день по шлюбі:
-- “Чи все тобі мої очі
Будуть такі любі?
Скажи, милий, чи все мене
Будеш так любити?
Чи будеш все мені вірним.
Доки' будем жити?"
А муж на те: — “О. перестань
Про таке питати;
Я-ж ие пророк, щоб наперед
, Міг про все тс знати...
К Біжик.
Я “МОЛОТІВ" РІДНИЙ син.
Я “Молотів” рідний син.
'Хоч Довбня зовуся;
Часом скажу правду так.
А часом сміюся.
Часом викрешу огню
І люльку закурю.
Та хоч гумору нема -
Я і тим не журюсь.
Нема гумору? — Нехай!
Не тре клопотатись;
Нема гумору — то й так
Будемо' сміятись!
А як хто на напіітки
Хотів-би нам стати —
Будем, брате, молотить.
Будем гаратати!
Бо з ‘Молотом" то не жарт,
Тут вода не п'ється;
"Молот" уже пятий рік
Здоровий сміється.
ХТО ЦЕ Є?
Стара ворожка так засумувалась
Вибачте за слово — мало не у
Остання надія її пропадає.
Бо вже Петрушевич на Харків змагає...
Осталось їй тільки на карк шнурок взяти,
До дуба сухого себе прнвязати...
А вгадайте хто це? — як хочете зяяти!
С. П.
Огідіпаі (гот
иМІУЕПЗІТУ ОР ІШЛ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6М
пала.
А я Довбня - щей Тарас —
Син його рідненький...
Побиваєм ворогів
Своїх по-во-лень-кн...
Тарас Довбня.
НА ВАРТІ.
Раз офіцер, підпившися.
Вл.ін.ін баламута;
Підступив він підчас варти
П каже до рекрута:
— “Скажи мені, то тп-б зро-
Як-би свиня вночі (бив.
Ішла сюди й заглянула
Тобі просто в очі?"
"Як-би мала, так як і ви.
Офіцерські шнурки —
Віхіав-би їй честь салутом
П не відтягав курка"*).
А офіцер почервонів
П не сказав нічого;
Бо-ж сам шукав собі гудза,
Там привів до того.
К. Біжик.
') Не стріляв-би.
п
"ФІЛЬОСОФІЯ" ВІД ВУС.
Олен раз зайшла розмов.і
Поміж парубками:
Чи без вусів бути ліпше,
Л чи із вусами.
Один каже, що без вус в
Ліпше, здоровіше-,
Всі доктори цеє кажуть -
Без вус пріемніще.'
(рупій каже: “Не братаися
З тими докторами;
Глянь, он в краю нсі селніїе
З кусом й бородами.
1 всі крепкі, мов ті дуби.
Вуси їм не шкодять;
Це лиш вигадка докторська
Тому її вуси голять.
Я одно лиш тільки знаю
(Про цс мало трублять);
Всі дівчата й молодиці
Без- вус мужчин люблять".
Бнлижинськмй.
Ч. 17.
‘МЯЛОГ* “МОЬОТ*
13.
НАШІ -СІЧОВИКИ' 1 СХІДНА ГАЛИЧИНА.
Ню-Брітен, Кони.
ІІІЧаЄ один чоловік “сНіияика":
— Якнм-би то способом ші.зо шти
Східну Га-тичпііу?”
А "січовик" каже:
— "Коди-б усі Україшіі були такі хо-
робрі, як січовики в Нкт-Брігеи, то Сх.
Гі-ліічнші за двадцять чотири юдині бу.іл-
Ои на чолі".
На це Йому той чоловік:
— Ех, "борці" вн, "борці" - - від того
'самовара", шо витворю»- пиниіий трунок!
Хили ви иа споїм мітіиіу витієте по два.
то як ідете по вулиці, ю немов тай Сома
ь ио-ііі ж» воронами. Нлколи-б усі були
такі, як "січовики!* у Ню-Брітеи, то не так
Східна Галичина — котра стопіс під шли-
хеиькіїм ярмом — але й ціла Радянська
України була-би стогнала піл нагайкою Де-
ьікія.1, а мо’же й під нагайкою того самою
польської.» іпдяхги'іа. шо гнобнгь галиць-
ких Р-ЛіІННКІВ і селян, і ло коїрою утік
"иаиіошільипй герой" Пстлюїм".
Це. Дорогі Читачі “ Молоіа", я під-
слухав. як говорити собі іщ-ис згадані, А
тут при наюді згадаю дещо більше про на-
ших "січознкїв".
РоЗуміеіься. шо тут. у Ню-Брітен. е
"січовики", а ие копния сіна. Вони то з
попом і з ляком на чолі беруться Східну
Галичину "визволяти". А як 'визволяють",
то варта послухати! Січовиками себе нази-
вають. а 'муншайн" пють і карти тай “пу-
ла" гриюіь — аж тріски летять! А про Га-
личину і не згадують! Кози хто подає ім
міижку або газету, то вони запираються до
тої канцелярії, де цісар пішки ходить — а-
6и тільки не купити. А ЯК ВІНІЮТЬ три по
три, то вже до них нічого ие сокоря, бо
всякий тобі скаже, шо він з попом "иуіі-
шайн" п'є і до дисплей стає. А декотрий
ще "мудріший" каже:
— "Вам газета І книжка, а нам січо-
викам, аби був "муишайв" І не порожня
кишка. Подивіться шо ми знаєм: яку ми
"Січ" маєм з енно-жовтим прапором і з ли-
ком 1 з попом. Не гадайте, шо мн тут спи-
мо! Ми "муншайн" робимо і п'ємо. "Пула”
граємо, а иа політичних вязніц у Східній
Галичині ані цента ие даємо, бо мн тут
маємо досить розходів: аж двох утримуєм
— попа і дяка! Ливіть, часом приходить нас
разом аж івпдпять і два і звсялемо крукмт
стола та котрий із нас вдарить пальними
сигнал до стола, то знаємо ява буде гра:
чи "покер", чи "двадцять одно"-. А пити
бгдемо всеодно! Бо в нас такий статут,
що хто виграє, той фундує... Така то в
нас дисципліна знаєш?’—
І це правда, що в нас такі “січовнкн".
Наколи хто не вірить, то нехай приїде а
цю місцевість, а переконається. Напрнмір,
як вони свої мітіигм відбувають, то посхо-
дяться иапів няні і балакають вузько хто
зчера печер випив. А коди приходить напіа
пякнй кошовий, то зараз дає команду і
співають: "Не миритись милі браття...
смерть голосять Русинам”. А потім слідує
складка, аж толі предсідатедь питає
забирає слово. Зараз вискакує з них <
як » конопель, І каже: 0ідіС12Єа ОУ
— “Я даю внесок аби впасяпімю
виси 5 долярів иа тріика"’
Зараз лести парил <|<но піддержують,
прелсілате.ть типах хто аа чім І асі, як
плин жівиїяються “за". І Іредсілатсль каже
секретаївсиі записати до протоколу, а скарб-
ник шііі-і-ічує зтад.-иіу суму і тилі коїипннй
бере команду і всі сиіікзюгь: "Гей там їй
горі Сім іде: гей мшиирує раз. два три!”
і просто ло бари. ІІредсіліітель кліпс 5 по-
двій» на виру, всі стають ло ряду і кож-
ний дістане до рук піввікчиро*. а толі по-
чшізють спікші: Ніе ие вмерла Україна”.
А дяк з псш.іми тягнуть бзрєчіимм аа. на
портреті Тарас Шевченко з пил сміетьсв.
Така то "хоробрість", така 'боротьба
за Україні' ігаитя ню-бртепських січови-
ків". А як-би ІІИ ЛИХІМ ЯК ВОНИ бІЛЬШоВИКІВ
ік-нашіміть! Всіх порГза.тн-б' А асе за те,
що біті.іиошікн ІНК не хочуть "боротися",
як іоній коло бари!
І. Соколую
ЧУДАЦЬКЕ МІСТО
Мініз-Рдкс, Па.
Хто з чм-гачів "Молота" був у Мікїз-
Гчкс. той певно лініє як впно вигляляє,
Але ХТО не був. то ие м*гже й уявити собі
ЙОГО ВИГЛЯДУ. Отож я хотів-би помпкомнти
ЧИМЧІИ З ЧІМ чудотворним місточком.
Здалека виглядає воно як Кальплрія.
або Єрусалим (хоч правда я в Єрусалимі
не Лук. але бачив на фотографи). Так само
киї л'ядає МІкЬ-Ракс. Здалека видно дим,
який крутиться кал митом грубими клуба-
ми немов осінні хмари Коли лблішгтссь.
то видно вже якісь високі фігура, а іиі іих
фігурах, чи вежах, видніють зелені або
сині — декуди позолочені латки — пере-
биті навхрест одна ло другої. Декуди тіль-
ки одна навхрест, а декуди аж три: дві
просто, а одна криво. Коли прийдете вже
в саме міс точко, то я оперна побачите, що
не собі таке исхарнс місточко -- подібне
до галицького гірського місточка Лютошкк.
А тії вежі, котрі ви бачили зла-»ека. то бу-
ли перхн церков, а иа них бані. На банях
трести. І дивно чоловікові стає, коли роз-
думає нашо чім людям тільки церков?
Тільки на чотирьох "блават" є їх щось
шість: українських дві. одна кацапська.
< дна уі ро-руська. один словенський кос-
тел і оаии пікльськпй — І то так близько
один від лруюго. шо яолн виходять з них
піірлхіяне но манієві, то такий стиск, йк
на градусах. Автомобілі І стріткари
станути на час, аби ие подусітти тую тем*'
голоту поки не розійдеться, Як-би так по-
між тими церквами ие було попереплітані
сальонами. то як би кози вдарив гри» у од-
ну. то ІК1 згоріли-б.
І иеолин розумний чоловік подумає.
— “Ой, люде? люде! Нашо-ж мм тих
кошар? Чн-ж не лумше було-би побуду на-
тн величавий робітанчхй дім, де могла-б
мктмікся школа але япшнх дпей І прн-
стлмоотшіс для вас самих на всякі потреби
А за тії гроші, шо беруть від вас ппші отш
духовні «І своє гуляще жиггя. ноі інбисьте ----------------------- - --е— ,
лі^і7£жгж.да(даж.ьс’:':ггз"
інаппо тП люде Цього не можуть^ ДсХТНДМРДОбМ1*-'"4* ЯОРОГО“
зрозумпн і зробити так, аби було для них
лучше, тай накарають ешк нужденне жит-
тя в біді і в темноті. І вже нераз соми
природа показує їм на практиці, що те все,
що илеіуль їм попи, то чисті вндтмки роз-
раховані на звичіїйиісенький обман. але
вони далі вірять попам.
При МИШІЇ парта навести невеличку
полі»!, що мала місце коло одної з тих
церков.
Було то в неділю. Отець Квик, як боч-
ка кипучішеє на фіртіїі, котрою ялозилося
з перкни ло вівтаря, де торів "фуе" із пчо-
Дамнто меду, і почав казати:
— Хтадо між возлюблене, я ваш па-
стух, бо самі вилите, шо маю на собі пла-
ну! Хочу сказати нам тин, шо значить
церква, а що - • хрест Церква то с святе
місце, де люде приходять молипкя І при-
носять босу па офіру гроші, хліб і т. п
Хоч, правда, я все те забираю і хліб їдять
мої свині. а гроші я ховаю до банку, але
за те прзнцу боса за ваше здоровая і за
ДТ'ІІІІ номерших. Хрест •- то е меч іоспол-
НІЙ, від котрого втікає сам діявол. Тому-
то мн ставимо иа церкві хрест яко громи-
звід; бо коти святий Михаід .течіть в по-
гоню за літьком, то дітько боїться хреста
і ховається ле иняе: на пербн. стодоли і
т. п. Отже бийте поклони перед кожіиїм
хрестом, а він спасе «ас. Амінь".
Коли на другий день найбільший лам-
поли з старо-сільський Броня Ідучи з
сатьону, де ходив випити вина. - передо-
лив попри церкву і зліймнв капелюх щоби
перехреститися, то в хмарах заклекотіло,
в очах засвіппо, блиснуло раз і другий та
— як гримне в самісінький хрест, а з нього
аж тріски полетіли!
Бронз ісілякався аж присів, а колі» тро-
хи оіимятшісв тиляїіунея кругом гай каже
сам до себе: "А господи, великі чула тпої,
але нерозумні! Нашіо-ж ти стріляєш у своє
:шамя (у свій меч), у свій власний дім?
Чи ти вже такий безсильний, шо боїшся
піти в ліс помацукатиев з ліяво.іом, а мо-
ічєшся коло своєї хати гай робиш собі
шкоду І науку твоїх слуг перевертаєш до-
гори ногами?—’’
Так фільософував старий Бронз. Але
чи вийшов вій мудрішим з тієї “фільоео-
ф»Т* — то побачимо пізніше. А він покищо,
побачивши, шо дпш сильніше почав па-
дати. смикнув до дому.
І коти тії люде перестануть вірити тим
чорнорилим душписку линкам?!
Кирнао Іимннь
НЕРОБІВ
и.
ПРО ЛІТАЮЧИХ
Ютіка, Н.
Як довідуюся з часописі», то Муссолі-
ньому забаїлчея літати попіл небеса І сон-
не закривати. Читаючи про це, мені прий-
шло на думку, чи ие буде з сеиьором Му-
ссоліиім таке саме, як свого часу сталося
тут, у Ютіка, і місцевим попом?
Справа мається так: за містом, иа вели-
кій □бійНІййІі’ГіййЙці. щт дорозі стояло
14.
•МОЛОТ" “МЄМІГ"
Ч. 17.
подорожні застановлялися і приглядались,
як то люде літають. Ціна за переїзд, що
тривай ие більше десяти міиут. "ие вели-
ха*' — тііько десять долярів. Но ие. ро-
зуміється, звичайний робітник ие моле со-
бі позволити, хибл тільки такі дармоїди,
шо не працюють на гроші і не знають як
то тяжко робітникові дістати їж. а самі лег-
ко здобувають ріжинми шах райськими спо-
собами.'
Літаки були обкружеиі великою грома-
дою людей. Нараз іще один з переїжджа-
ючих автомобілів заетаиовнпся. а з нього
виліз місцевий ПІП — в білих, вузеньких
штанах і з окулярний иа пасі. ІІрнбйае та-
кий шикопикй, як панський песок, платить
скільки належалось І летить в гору.
За десять мінут літак повернувся на
зг_д. Вилазить піп, але з ним иже діялося
не те: на лиці зблід, як мертвець, скулив-
ся у двоє, ноги стиснув до купи, а — шта-
ни? "О бойг” — як то кажуть американці
— Верхом зівсім — немов заржавіти, та
ше й декуди довгі паси повисли аж до
самих черевиків. Його приятелі, .що їхали
» ним, побачивши таке нещастя, скоренько
накинули на иьшо довгого по саму землю
плаща, вхопили, мов чорт грішну душу, І
повезли.
Чи буде таке з Муесоліиім? З такими
панками всьо можливе. Хто зкл — може
ще й гірше статись!.»
Юнак.
СОНЦЕ І КАДИЛО ЯЛИЦЮ ЗАДУРИЛО.
Трой, II. Я
Першого липня був гарний І теплий
день, а каш Ялиця пибрався до божої ко-
ні, ірм, аби своїх яірних трохи підстричи і
злкрутити їм іх мозгівнниі. Каїн ішов, то
модорозі горячі проміння спиця так вдарили
Кінні в голову, що ие мож було пізнати,
чи це людина, чи скотина, але перед єван-
геліям подав йому однії лямполиз кллило,
я той як почав кадити, то наробив стільки
диму, шо вірний вірного навіть не бачив.
Але знаєте робітникони днм не шкодить,
а Ял нию так задурив, що не знав шо вій
робить. Що мав взяти за євангеліє, то взяв
за “Молот" ч. 12. Перекинув картки і на
стороні Й-Ій зупинився над наголовком "Не-
ма нічого дурнішого як...’’ Тай каже: “Лю-
де. я вам перечитаю, що та безбожна кізети
4-ту. л найї ірше розплакався над точкою
5-тои». Вони, каже, пишуть, шо біті нема
на світі. Люде, як би бога і»е було, то ми
би всі зараз тут помер їй. то всьо божа
сила, він наш батько, о ми йою діти"’.
.Мене то дуже цікавило, що одна особо
б<м може мати аж 1,705000000 дітий. Я
собі мислив, то наш Ялиця м.іє найбільше
дітей, але видно з його бесіди, лю хтось
“збиту жи»” його на міліярдц.
Дивно мені отче Ялице, чого ви опус-
тили точку б-ту; “Нема иічемо дурніїпого
як одержувати попів". Чи може окт.іяри
зайшли димом, чи може ви боялися. аби
декотрий з вірних не зрозумів цього І щоб
не признав де е правда та не покинун іе
багно» в котрім ви Йот тримаєте довгі
літа і обіцяєте щось там у хмарах.
Люде добрі попи того сими не бояться,
бо вони знають, що тям нічого нема. Впни
тільки хочуть забрати під вас кроваво за-
працьований гріш, бо як би гимпі згідні,
що там буде вічне царство, то би не тумз-
ними послідиій гріш від вас тут, на зе-
мля.
Р Намова Опанча.
-НЕ БОЯТЬСЯ БІЛЬШОВИКІВ"
Ксмлеи, Н. Дж.
Недчаїю нжу читпчі “Мо.
“щаслив»" почути про заложени
як тая кошара тримається і шо робить.
і так: кошара зістала куплена І записа-
на на двох українських Зельмаиів (екс-
пльоататорів) і тепер в іх руках вся пер-
донна вдасть. Коли прнйшлося починати
стриження (богослужсііня), то ОКаЗЛЛіїСЯ.
що мною начкня (тульсів) ДО ТОГО бракує.
Але релігійимки не підкладали і зараз *—
як з під землі • - виявилось дві бочки і па-
ру дощок на верх і стався кіптар. Другий
ціпи печером по роботі зробив зі старих
дощок столець на гн пгели третя купила
дзвінки; знов четвертий продав пару гп-
льонів свяченої водн из 120 градусів І ку-
пив обрус (простирало). Одним словом —
робота горить під руками! Коли вже тяк
юрнчкопо всьо робили і купували, щоб як
каЙскорше скінчити, то нараз окллллося.
шо хреста на даху бракує... Ох біда, що
тут робити? Але один з них роздобув десь
зпіі землі кусень міди і по тяжкій кілька-
лиевій роботі и сальоні зліпили трирамен-
ний хрест та поставній на даху.
У ви дівши цс декотрі яіриї почали кри-
чати, що то не їх хрест, а російський, бо
Справоздання Вид. “МОЛОТ” за перший піврік 1923 р.
ПРИХІД:
І Січень Лютий; Март Квіт. | Май Черв. Разом
Ко.'іьнортаж 628.26 606.54 1 333.95 | 923.85 633.42 ' 571.23 5.691.25
11-ред плата 118.50 193.251 141.10 86.251 112.00 87.25 7382»
Прес, фонд | 6.30 6.50 1 2.25 6.50 5.00 23.00 49.55
Література 12.50 33.50 235.121 148.18 199.51 І 115.72 744.53
Ріжні .25 1 1 ' 1 .25
Разом І 765Лі 839.79 | 712.4211164.78 949.93 797.30 РОЗХІД: 5.229.93
Січень Лютий' Март | Квіт. Май Черв. Ралом
і 1.1ЛТІІЯ ред. 120.00 120.00 150.00 120.001 120.00 і 150.00 780.00
Платня адм. 100.00 100 00 125.00 100.00 100.00 125.00 650.00
Набір і лом. 120.00 | • 240.00 . 263.001 120.00 743.00
Друк [папір 2.001 223.00 ' 223.00 247.50 ' 252.50 | 312.50 1.260.50
Мя 1КІНКИ 40.00 17.00 82.00 | 10.00 51.00 ' 27.00 227.00
Клан* 3.60 • 84.64 ' 4.80 89.77 2.60 102.66 288.07
висилка 1 26.96 42.16 ' 86.52 75.62 52.16 43.33 326.75
Рент 25.00 25.00 25.00 25.00 25.00 ' 25.00 150.00
Світло іопал 10.40 8.50 10.22' 1.59 1.06 31.“
•Література 1 175.00 250.00 489.75 2.251 98.25 ' 1.015.25
РІЖНІ 73.26 5.69 24.68 22.08 9.63 65.67 201.01
Разом 521.22' 800.99 981.22 1421.31 879.20 1069.41 5.673.35
ЗАМКНЕННЯ:
Загальний прихід ...................... $5.229.93
Готівка з 1922 р.......................... 121,13
Перебрано від Вид. "Культура’’ ........... 708.59
Разом приходу ..................... $6.059.65
Розхід .............................. 5.673.35
Остає готівки на липень ....... $386.30
Гр. Легун, адм’нхтратер.
Р. 8. В ріжні розходи входить $128.46 кошти дворазової контро*
оголошення н "Руссю м Голосі*’.. мНог Мірі”, зміна канадійськич
^'Сґі, чеків та инші дрібні адм^бОЮТІнйФТіозходи.
иМІ7ЕІЧ5ІТ¥ 0Р ІШМ0І5 Адміністратор.
ІІЯВАЙА-СНАМРАІСМ
їх — тільки на одно рзмено католицький!
І хто ЗМИЄ як-бн ТО б)ло скінчилося, ЯК 6л
не самий пастух, котрий утихомирив розмі-
щених темняків.
Значить — дальше. що потрібне все
зроблено. Треба на семий день відпочити.
І ОТ ЗІбр.іЛИСЯ головніші до одного воло-
хатого реіігіяника іай почали "відпочива-
ти" (розлмйгься при свяченій на 120 гра-
дусів ш»ді), при чім почади хвалитися, мов-
ляв: "Ох таки показалисьмо тим П|юкля-
іим більшовикам, шо їх ие боїмося І шо
ХОТІ І її, то зробили.
І так кожний почав хвалитися, шо він
найбільше дав; другий знов, шо найбільше
трудився і т л. Аж всьо нараз замовкло,
тільки було чути тріскання і ломання. По-
тім наступило скакання через вікна з роз-
битими і словами. Видно, що аж свяїнй
АрхисгриЙкер Михвїл (під тим іменем стл-
іть їх кошаро) утихомирив їх.
Але все своє показолн, шо "ие бояться
бігьшоьнків*.
Подав Свій.
15.
ч. 17.
'МвЛвТ" “МЧЬОТ"
ВІРШОВАНІ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ
ЗАЯВА
САМІ ПЮТЬ — НА ДРУГИХ СПИХАЮТЬ.
Форт біллям, Онт.
Раз читав в в “Молотку”
Про гайнії нусн
І 11)М> іубі ївс.імчелиу
І про люд.і душу;
Що без вусів Брилями
Ноно-б не любила,
їм» та і уба псліічезна
Луже би стреміла,
А другий ряд я читии
ІІ]Ч> Сіецькл дурного
І німа таки про оттогп
Брилям сиіиніпіп;
Як то тав божа ма.іпа
Рахунок яоліьта:
Сама любить напитися
Н.і друиїх ііпхжіа.
А нам дяр... лнр.. Назарук
І1ііч.!Н тс писати.
Смлмш инші у Форт Біллям
Вміють протініїлти.
Нема тітки дикої и,
Бо тверезі люде
Не н.і лишусь, бо не знають
Такої облуди.
€ тут такі, що І лють,
Часом аж рнілють,
Але*ж це ті, то з палами
Огінми т рим линь.
А ті лави, мов нл глум,
Рахунок подали».
Пені, памі й по лином у
Тверезих ля липли.
Серник.
ДЕЩО З ПАРОХІЯЛЬНОГО ЖИТТЯ.
Провіднеє. Р. А А
Одні Миють спою церкву,
А другі ие мають,
Тож крутиться ЛЯМЛО.1ММІ —
Беріть і наймають.
Н.іАмлюїь у нігрів шалу,
Попів спрояаджіїють,
А юиш їм - як звичайно --
Емахмама пускають.
Ходять нііуіі лям інший.
Адреси збирають,
Відтак пишуть — запрошують,
Все щось обіцяють.
Обіцяють, що всьо буде
(А все одним тоном);
Кита буде із пиммгл,
Шкварки з самогонам.
Кпиш з пшона зі иікнарюїмн
Буде в иас мружити.»
Прийдіть, вірні ШІТОЛІІЮІ,
Білете любиш!
Зійшлося раз в тую шару
Кііькпх таких вірних -
А то самі смічкоапси
І попик добірний.
І чекали нотні донко —
Ніхю не приходить;
Аж тут пирога зза камера
Хтось рейках розводить!
То шкшцмио з само» оком...
В божлпцю вбігає
І так кричить: — “А шо то е,
Що людей немає?”
А ті йому у відповідь
“Нема і не буде:
/Іу'іше ходім відіїпапимо.
Нехай і так буде*'1
Як почали вІАіі|мк.інтіи
Кплнлом кадити.
То шкнлрок так підкурився.
Що й не міг ходипі.
Другі собі смічкогзси
Пмчв.ІН дуріти,
А IIІП кричить ня все горло.
— "Перестань кадити
А іиі обхід уже попа
За ішли мідній;
ІІІмілир. Кпмніюі і ПІкиарок.
Як дружби ходили.
Та не вийшло в них пяч<»
Ь тих церемоній;
Набудь лиха наробили
ОттІЇ чераоиі
Не піде иам, як по маслі,
Едхїтська зграйо.
Бо червоні ЮІС помадо
Під землю сховають!
Тай я в-же їх грізно
ЗІ СВІТИ ІІС змиє,
К<ми НОШІ як те
Що міичить І риє?!
Той скінчиш ту
Не так як пристало!
Хоч давно я.кс іпійіплн з цинги.
І іще ппня.ю.
Як запирав Нігер двері
Скрипіти запгси,
А піл сказав: - "Слава бої у.
Що німіли до бклГ*
І. ЦнбульськиЙ.
Подаю до відома всім інтересо-
ваним, що від першого серпня
(Аие- 1.) и. р. в перестав бути
адміністратором — як видавниц-
тва “Молот", так і вид. “Культура",
— передавши всьо новому алм.
тов. І. Наконечному. Прошу не
виписувати на моє імя чеків, аиі
звертатись до мене в адміністра-
ційних справах.
Всім прихильникам згаданих ви-
давництв, передплатникам, продав-
цям та всім, з ким в цій спра-
ві я мав до діла, складаю на цьо-
му місці щиру подяку за їх при-
хильне відношення.
Гр. Легун.
УВАГА!
УВАГА!
Д<К11
яідлікіму
Переписка Редакції,
Пресовий фонд “Молота”
Кирило Бнлииь. Частину кореспонденції
иіпііио, а решта не нлдаєтьс, із незалеж-
ні» від нле причин
С. П. Один акростих місткио. другий
м надається, бо в ньому окрім назви —
більше нічоїо нема. Пишіть більше, але -
не конче акростихои.
В. П-«. Вірш про “Америку" не добре
зложений. — не піде- Спростовання місти-
мо.
Рибаків. Вірш не надасться.
Дикунський, Відень. Малюнки, які Ви
прислали до помішеинв — ие иадаюгкв
тому, шо її кольорах. Треба робити тільки
одною краскою нормою. Писаний мзіе-
ріп.1 МІСТИНІ,.
Трой, Н. Й. Різакова Опанча
Клівленд, О. Пилип Бакер
Френклін, Масс. А. Гончарук
ІІІІкаго, Ілл. С. Никіфорук
Разом
СПРОСТОВАННЯ.
$3.00
.75
.50
1.00
$5Д5
В проголошенню пресового фон-
ду "Молота" в числі 15-тім зайшла
помилка, котру отце спростовуєм.
Було подано. Бостон, Масс. В. Пи-
липів 51.00, а має бути; Бостон,
І /^^Масс^іі Приймак $1.66.
ідіїігеб Ьу <лОО9ГЄ
ЗЕМЛЯ ОБІТОВАНА
Сатирична поема Демяня
Веди ого.
Переломив на укр. мову □. Д.
Кпижжа містить багато ілюстра-
цій, з портретом автора, обій-
має 40 сторім друку.
ЦІНА го ЦЕНТІВ.
Пишіть ка адресу:
МОІ.ОТ со.
414 Е. 90і 81. Иевг Уогк. N. У.
ЧИТАЙТЕ,
ЧИТАЙТЕ!
“УКРАЇНСЬКІ РОБІТНИЧІ
ВІСТИ"
Одинокий часопис в Кзкаді.
який в дійспости заступав ін-
тереси працюючого люду. Ви-
ходить два рази ва тиждень:
в середу І суботу
Обовязком кожного україн-
ського робітника стати перед-
платником цього часопису Туї
Ви знайдете цікаві вісти з ці-
лого світа, як також політично,
наукові статті, розвідки.
дописи і т. п
Передплата на рік $4 00
Пишіть еейчас на слідуючу
адресу:
ПКНАІМАМ І.АВОК МЕ^З
Сог. РііісЬагіі А МсСгедог Зі.
іУіппіред, Мап. —:— Самоа
ІУЕЯБГГУ ОС ИіЖОЇБ
ОНВАМА-СНАМРАІСМ
16.
МОЛОТ” “МОЇ,ОТ"
Ч. 17.
сюди-туди» он куди
-ВЧЄРЯ ЗАМКУ
Г0Р5У НЯЯХіВ Я
КУПИВ булку, п
СЬОГОДНІ дя тлку
5>ЛЧУ аж* ТРЕТий
РАЗ НЕСу........
-і'ЛДАЙ—ЯЗ*» К.ВЯ-
ГИРСЧКЕ ОЛСЮ ЮЖ
цали дзень націє
нярїч —>і оча пй
ЗА ПУЛ дня НЯНЛСіЛ...
я щирі українці/цо накупили
ПЕТРУШЕ&ИЧОВИХ БоМДіВ
ШУКАЮТЬ ЗЛ .УРЯДОМ-’
НІМЕЦЬКО
Польській
границі
ОТ ПА РА '
МАКАРІЙ-
АРСИПАТРІЯРХ
Н6ІСТНУЮЧОІ
ВІРИ І НБІСТИУ-
КНОї ЦЕРКВИ.
-е
НДЗАРЖ-
НІМІСТЄР
не । ститю чого
ПРАВИТЕльствл
НЕІСТНУЮЧОЇ
ДЕРЖАВИ.
і оба вони Зій-
шлися ВВИНІПЕ^
>и< нняитд
З „ИАГадноІ ВОЛІ '
ПО*ИМЛ«0Т> С.ГП*ПИ
^ІЛІЗНОМ
ДО»гЦА9 гл
ҐХА БАЙ,
Аістер Луіс.’
танк ю веРі
/Я
П<ЙЧ
ПІСЛЯ СТРАЙКУ (І НО» Н СКРИП
^лиіізі
шохомутники"
БУДУТЬ
- організуватись
ОідіТігеО Ьу
имЛ/ЕЯ8ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АЇ . •
0КВАМА-СНАМРАІ6М
ЧИМ МОЖЕ.
Капіталізм у безвихідній боротьбі з робітництвом заступається чим може, аби бодай хвилево здержати
сильні удари робітничого руху.
ОгідіпаІ л-от
Оїдійгед Ьу имІ7ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІЙВАИА-СНАМРАІОІМ
“МОЛОТ’
Свварачво-гуморкгпічим* ДИГГХЖНСВЖЖ, МІОШГГЬ 1-го 1 15-го
КОЖДОГО МІСЯЦЯ
ПЕРЕДПЛАТА:
Ні рі> .................................................. ШО
Па яіа року —............................................ ІМ
іааадюоке число......................................... .10
Ршшиїа приймає рукописи, писані виключно чорнилом 1 иа однії
сторінці аркуша, при чім рукописи ие амртаатьси.
"МОБОТ’
Тім ГІкгаІпІаа оежарараг Гот ааСітч ап4 Ьшпог риЬНаКаі
вегаї-товйііу Ьу "МОЬОТ" СО.
414 Еаас 1-Ої 8и„ — Мета Уогк, N. Т.
8ОВЗСВІРТ1ОК ЬІЗТ:
Ом Уваг ............................................ П.И
8ік топіЬа 1.0»
ЗілцІ» гору ...........................................И
ЕпСагоЛ М аегоеиксіам таНаг Зар. 10. 1021. аі «На рові оМм м
Ка» Трек, N. У. цпОаг ійа Аеі оГ Ь>агоЬ і, 187».
РІК V. Ч. 18. 15. ВЕРЕСНЯ 1923.
НЕ'А' УОКК, N. У.
8ЕРТ. 15, 1923.
УОЦ V. М 18.
ИАОКОЛО СВІТА.
Закрутилось в голові Світові старому; Захитався і охляв, Ідучи до дому. В Японії землетрус — Ва.іятьс.ч будинки; Лякаються мандарини П гарні мандаринки.
Вибалушив сліпаки, Дивиться усюди: — "Чи я пяний, чи дурний? Скажіть мені люде!" (Земля трясе в Японії Містами — домами, Та колись там будуть люде Так трясти панами!)
А навкруги все гуде, Все якось міниться; Дехто злегка лиш дуріє, А дехто казиться. Десь в Туреччині знова Клопіт із жінками: Хочуть знова заводити Великі гареми.
Ось /талія став До Греції дуба; І хто зна, чи одна другій Ще не поб’є зуби!... А російські монархісти Із того радіють, Бо на новії заняття • Тут мають надію. •
Застогнала, заревла Десь "Ліга без Націй"; Закрутилося в нутрі Від тих окупацій!... В Америці маєм теж Ріжнородні дива: Декому впадають в очи Кіт.іи "на оливу”;
4 синки її щодня Кленуть — матіркують, 1 готують їй вже гріб — Близьку смерть віщують. Дехто знова копається В справах політичних; А є й такі, Шо держаться Тільки "діл практичних". •
Там Німеччина знова В марках потопає, А Польща й собі за нею Слідом підбігає. Ось дивіть Гомперсіяда: Що за "ревні" люде! Лучше панам вже служити І сам Борне не буде.
Міліони міліонів — Скирти і засіки... (Радуйтеся “демократи" — У.нові каліки!) Ну, а Гомперс — "Лейбор лідер" Служить найширіше... Та чи треба тут казати Ще про нього більше? •
Вистарчать вже на цей раз, —
Решту догадайтесь
П на другий раз в "Молотку"
Більше сподівайтесь.
Огідіпаі Тгот
КММЕЙЗГГУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІЙВАІМА-СНАМРАІ6М
Таран.
Оідіїігегі Ьу
Ч. 18.
“МВЛвТ" “МвІЖГ"
&
НА ЧАСІ.
Бог помилився.
Сиджу і роздумую чад ката-
строфою в Японії, що сталася з
причини землетпясення. І знаєте
що думаю? — Думаю над тим як-
би. то я пояснив собі тую ката-
строфу, коли-б я був не я, а який
віруючий парохіянин, або хоч чи-
тач “Свободи”. Входжу в поло-
ження ларохіяннна і думаю:
“Катастрофа. Велике землетря-
сения. Земля потріскала і поро-
билися такі великі щілини, що ту-
ди попадали цілі будинки і про-
пали там... Все не описують газе-
ти. Але... чому-ж це в Японії? Чо-
му не де инде? Прецінь Японія
край “мирний”, належить до “Ліги
Націй” і щиро виступає проти без
божників більшовиків. Чому-ж бог
наслав на неї таке нещастя?”
Так я сиджу в ролі парохіянина
і думаю. Але нараз сходять на
мене дух святий надмуханий по-
півськими проповідями і мечі в го
лові зашуміло як в улію. Нараз:
“О, знаю вже, знаю! Це сталося
тому, що Японія граничить з Ра-
дянськими Республіками, де госпо
дарять більшовики”... О... чую як
уноситься дух отця духовного мі-
сцевої церкви і диктує мені:
Це. йолупе, помилка сталася. Під
ложив бог міну під землею і пу-
стив під більшовицьку теріторію.
А що земля не стоїть на місці,
тільки крутиться, то і на той час
як міна мала експльодувати, при-
крутилася Японія на те місце. Тай
катастрофа сталася. Земля потрі-
скала. Доми повалилися і люде по
гинули. А все це тому що бог ще
далі не хоче признати теорії Ко-
пер іика про порушування землі і
вірить біблійним письменникам,
що земля стоїть на однім місці.
Тому й катастрофа сталася”.
Так я пояснював-би собі ката-
строфу, знаходячись в ролі паро-
хіянина, або читача “Свободи". Як
Тарас Довбня — я думаю инакше.
Фашісгський чобіт ворушиться.
Як відомо всім Італія “животіє”
на світі в формі чобота. В най-
яркіщїй формі юнкерського чо-
бота, що вічно стоїть готовий --
копнути носиком стару Сицилію
у спину : помашнрувати ча Гібраль
тар, щоби звідти виправитись на
“чисті води”. Але біда, що “чо-
біт” прикований до Європи і ру-
шитись не може.
За те ось що виходить:
Як відомо у той чобіт взувся
недавно сеньор Муссоліні, фашіст-
сікий провідник, що має попро-
вадити фашістів на "другий світ".
Взувся Муссоліні і крутить тим “чо
ботом” та чваниться як йому він
“пасує”. А в послідніх часах до-
глянувся що чоботові бракує “о-
строга”. (Знаєте-ж, юнкерські чо-
боти без острогів, то не є чобо-
ти!). От вії задумав роздобута
такий острог до свого чобота. Ма
хнув “чоботом" і зачепив у... Кор
ФУ
— Гарний кавальчик, — подумаї
батько фашістів. За таку річ і)
велнчество король готовий бубли
ка купити та по головці погляди
ти!” І засукав руки. А тимчасо»
Греки зчинили гвалт, бо це-ж вії
ім у печінку зачепив що Корфок
зветься. І що гадаєте? За такий ка
валок, що до залятка здався —
готові війну розпочати. І “Лігу
Націй" перестрашили, бо-ж і і
кінець недалекий. А хто зна’ чі
Муссоліні виграє, чи програє? Мо
жливо, що прийдеться не то бе;
острогів але й без чобіт — босо
ніж чимчикувати з того світа. Б<
прецінь на світі не тільки є фа
шісти і фашісти. Є й комуністи.
КальвІи.
Казала мені моя мати — коли і
не хотів іти до церкви, будучи щ<
малим хлопцем: — "Ти кальвіне о
дин! Що ти собі гадаєш? Зара:
мені іди бо бити буду!
Це пригадалося мені тепер, ко
ли на престол “демократичної ре
спубл’кн” поступив Кальвін Ку
лидж...
Кальв'ие один!...
Ах, мамо мамо! Кальв'н тепеї
панує над нами!...
Тарас Довбня.
ВЗІРЕЦЬ АМЕРИКАНСЬКОЇ "СВОБОДИ”.
МІнКіер праці ДеЯаис, піела студіювати іміграиМносо пи
такт а Еаропі. домагмтьса поліцМного налзору за псіми імігран
таки а протяту пати років.
(З газет)
Правда, як гарно? 1 свобода * тоді буде панам американським: що схочуть — робитимуть з емігрантами!
ОідііігесІ Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ігот
игчіУЕпзтг ор ішаіоіз ат
ОВВАМА-СНАМРАІбИ
4.
МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 18.
ЯанькШисшка
Ложе:*''
Одам доктор в Шікаїо славиться
пім, що перебудовує людські об
.чичча. За один лише місяць він змі-
нив більше мап як той, що пише
Географію.
«•
•
Він, приміром, візьме таке облпч-
ча, яке хиба лиш мати може люби-
ти, і переробить його так, що ціла
околиця його подивляє.
Цей доктор починає своє діло там,
де природа вже знеохотилася.
• •
♦
Вистарчить зайти до офісу того
доктора і вибрати собі таку фізіоно-
мію, яку лиш захочеться. За двад-
цять чотири годині ви вже йдете
8 НЬОЮ ДОМІВ.
• •
•
І навіть ніхто ие посмів сказати
вам, що це не ваша фізіономія, бо
доктор дасть вам иа це посвідку.
*•
•
Коли ви поносите одну таку мор-
дяку двайцять чи трийпять літ, ви
будете в повнім моральнім праві
набути собі иишу.
ФФ
ф
Його метода зовсім безболісна.
Нове обличча зовсім певно не буде
пас боліти так, як старе.
ФФ
ф
Він може виробити вам обличча,
що виетарчнть на ціле життя, а
може й таке, шо лише на тиждень.
• •
•
Якщо ваша родина і приятелі не
уподобають собі того нового облич-
ча, ви можете занести його назад,
і взяти собі инше.
Розуміється, він не може усіх зро-
бити гарними, бо це залежить від
сирого матеріялу.
Цей доктор богато причиниться
де зменшення розводів. Бо тепер
яка небудь жінка може переробля
ти свойого чоловіка що року на ново,
замість що року розводитися і знов
віддавані сь.
• •
•
Тсй месія від укр. кабаретового
‘‘ііравительства” з Відня, що тепер
шляється по канадійських фармах,
також зайшов був до того доктора.
ФФ
ф
Казав, що за ним вже усі собаки
гавкають як за небезпечним волоки
тою, і хотів придбати собі нову пп
ну.
фф
ф
Однак доктор сказав Йому» що
гак як у того посла немає ніякого
лиця, то й нема а чого зробити по
ЙОГО-
• *
•
Перший доларовий месія того ка-
баретового “правительства”, що сво-
го часу приїхав до Америки, також
хотів до того доктора. Однак в Клів
ленді знайшлися добрі люди що да
лп йому нову малу зовсім безплатно.
• •
*
Ніякий Лис Микита удався був
також до того доктора і хотів пере
робити свої фафулі на редакторські.
Доктор вовтузився з ним довший
час, і в кінці виробив — віслюка!
Казав доктор, що дуже дрантивий
сирівець був.
• •
ф
Відомий піп і шпіон та донощик,
що льскує свою мізерію в Торонто,
також зайшов до того доктора. Він
хотів зробити зі свого носа періс-
коп щоб можна вигідніше бачиш
де є большевицькі школи. Однак
доктор оглянув його ніс і сказав,
що перше треба той ніс наквасити
і кропі і чоснику, а відтак заморо
пита.
ФФ
ф
З одним лише осібняком той док-
тор поступив несовісно. Іменно, з
гинніпеґським цивільним целібатни-
ком, що чухрався до одвірків “Укр.
Пойсу”. Той вічний кавалер хотів
переробити себе на ангела, а доктор
і >яв тай зробив з нього попа.
Соодіе
"ШЛЯХЕЦЬКА КРОВ”.
Здибалися два “Кгжутсу”
З армії Галера,
А це: НГоііак Ргіа-сі-шЛ,
І ИГІаЗек СЬоІеге '
Пссідали під вербою
Л почати хвалитись.
Як то славно з червоними,
Потрафили битись;
Як то гордо попереду
І оперяли гнати,
А за ними роїАй"
Як вівці втікало.
"Некультуриі”-ж большевики
Аж з самого заду
Звивалися а ломаками —
Дивані “пораду”.
Ногато в’вн говорили
І)ро“»рг*»т иоі»ко«г«"
Та початії сперечатись
На шляхецькій крови.
Але-ж старший вояк
Тай не в тімя битий.
В него досвід, як хвіст в жаби,
ІІічпм го здурнти.
Переконав таки
Що польська кров жовта,
А той вхопивсь — хап за штани
і поблід як морква.
— *‘3«ш Мана! РораГгх,
1 І* иа гавіалу!"—
П показує цілу жменю,
“Щляхецької крови”.
Бич.
♦
А ТАК ЙОГО!
В окружному суді в В., Канада,
прийшла на чергу дня важна роз-
права.
Два фармері позивати себе за од-
ного пса. Справа тягнулася вже
кілька місяців, і ніяк не мож було
її розрішити.
Суддя питає першого:
— Чл ви вбили пса, що належав
до того фермера?
— Вел, містер джодж, я того пса
вбив, ате він мусить мені то дока-
за ти.
Судія питає другого фермера:
• — Скільки ваш пес вартував?
— Поправ,ті сказати, той пес не
вартував нічо, але коли він такий
свиня, то я жадаю аби він заплатив
мені за того пса повну вартість!
ОгідіпаІ (гот
иММЕКЗГГУ ОР ІШМ0І8 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІбИ
ОідіСігесі Ьу
Ч. 18.
-МОЛОТ' “МОЬОТ"
І
ВИЇМОК ЗІ "СВЯТОГО ПИСЬМА’'
ТОРГОВЕЦЬ ЖИВИМ ТОВАРОМ.
Капіталізм держить у своїй розпорядимости не-
а'організоване робітництво.
Переглядаючи книжки в своїй ме
теиькій шафці, я награфив на Ві
блію, котру купив собі колись, щ
як тримався попівської спідниці
Ну, якже тут не заглянути до "свя
того письма”? Розложив і якраз пс
трафив на книгу Еадри, глава 7
сторона 463. В точках 21-ій і 22-іі
наказ якогось царя. Читаю сліду
юче:
"Усе, чого вимагатиме в вас Еа
дра, священник і вчитель закону
Бога небесного, зараз давайте:
Срібла до сотні талантів, пшепп
пі до ста корців, і вина до ста ведер
а таки до ста ведер олнвн, соли-Ж'
без укаїання скількості”.
А точка 2б-та каже:
"А хто не буде повнити закон?
Бога твого й царевого закону, на)
тим нехай без гаяння роблять суд
чи то на кару смертю, чи на вигнан
кя, чи на кару грошеву, або на за
перття в тюрму”.
На тім я й закінчив читання топ
"святого письма" тай подумав: О
пояо точнісеяько й тепер так діеть
ся: теперішні царі-капіталісти ухва
люють закони в капіталістпчни:
державах і приказують людям ро
бити на себе та віддавати всьо випр
дуковане до їх шпіхлірів. І тепе]
панує сила золота, срібла і оливи
і тепер капіталісти провалять війні
за копальні нафти, вугля і т. п., ।
ато не хоче повнити їхнього ятя
ну, того судять, чи то но карі
емертн, чи на вигнання (депорти
цію), чи на кару грошеву, або на ж
ЯК ПІП ЛЮДЕЙ НАВЧИВ, А САМ
ПОШИВСЯ В ДУРНІ.
(Як не правда, то шс може бути
правдою.)
В однім селі були люде ліяки,
розбишаки і темияки. Однак були
!‘добрими хрнстіянами”: ходили до
церкви, молились, давали “на бо-
же” і сповідались. Піп щонеділі
накликував їх до покаяння, до спо-
віди. Всі сповідались і "каялись”
перед попом, а після того знов ро-
били тесаме: пили і билися.
З часом деякі почали неправду
каятись. Значить, почали жити лю-
дяно: не пили, не бились, отже
значить, не грішили, тож і не мали
з чого сповідатися, а тимсамнм не
та перестало ходити до церкви І
сповідатись.
Раз піп здибав одного помаяно-
го і питає чому люде перестали
ходити до церкви. А той каже:
— “Ми тепер не маємо чого хо-
дити до церкви. Мн жнемо собі те-
пер по людськи, не грішимо і не
маємо з чого сповідатись ані кая-
тись. А до церкви ходять тільки
самі злочинці і грішники. Добрим
людям нема чого ходити до цер-
кви".
П’.п побув ще якись час у тім селі,
а в'дтак покинув і пішов на инше
село — між дурних.
Ріжок.
потребували ходити до церкви, мо
литись, давати на боже. Поволи,
воли і май^ДпЦІДв селоілш^у
перття в юрму.
Такі то “святі” діла творнлис:
колись, таке і тепер діється ще д
якогось часу — поки всі робітник
иомуаріють та геть проженуть оі
тих царів капіталістів.
М. Тспмцький.
• «гхз»
ХИТРА.
Жінка (до свого чоловіка): -
Степане! Чи можу я тобі подар)
вати пару краваток своєї робот
на свята? Але аж на другі...
Чоловік: — Дуже добре. Але чс
му аж на другий рік?
Жінка: — Бо на ці свята ти пс
винен мені подарувати нове убрав
І Д.
Огід Ч’-їгот
ІЛ\ІГУЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І8 АТ
иЯВАМА-СНАМРАІСИ
мвлог* "МФЬОТ"
Ч. 18.
О. Л. Д’ор.
ПЛЬОТКАРІ
(Фейлетон.)
“Панове” відпочивають, а челядь
на кухні зібралась і провадить час
страшними розмовами з “росій-
ської совітської дійсности".
— Цими днями один земляк з
Москви приїхав, емігрант, значить.
Говорить це сановний пан з ли-
синою на цілу голову, в окулярах.
До 1905 року служив при особі мі-
ністра справедливости Шегловіто-
ва, потім перейшов на службу до
богатого банкира. Назвиско його
Гесен.
— Так, от, кажу земляк приїхав.
Оповідає, як Чічерін сто душ погу-
бив. Заругникн вони були. А Чіче-
рін їх на видне місце і — чікі Вла-
сними руками всіх перерізав.
— Бач! А їм докладував?
При останних словах питаючий
киває головою в той бік, де зна-
ходиться відпочиваючий пан.
— Дакладував. Вчера коли штани
подавав, розказував, як і що. Ро-
зізлились, дуже. Навіть дураком
назвали. Всякій видумці, говорить,
віриш і мене в дурні справи втя-
гуєш. А я що? Земляк оповідав.
Чоловік надійний. Самого, гово-
рить, більшовики три рази розстрі-
лювали. ХотіЛи четвертий раз, але
втічи вдалось.
Мовчанка... Мілюков, який у за-
кордонних “панів" знаходиться в
ролі “барської покоївки”, пере-
риває мовчанку:
— Вчора сюди Бурцев забігав.
Він тепер устарої цариці, її вели-
чества Мари Федоровни, замість
лейб-козака. Старий козак, що їз-
див на задках, помер. От Бурцев
і занив його місце, зі всіма значить
правами...
— Знаємо, знаємо. Повезло лю-
дині. Що-ж він оповідав?
— А оповідав він, буцім то вся
Москва знищена. Зісталось тільки
50 домів. 25 домів занимає Ленін,
24 доми занимає Троцькнй, а в
останнім домі вся Москва. А від
церков божих один хрест на Іва-
нові Великім зістався. Церква зни-
шеіа, а хрест повис у воздусі, тай
висить так чудом. На Карловнцькім
Соборі постановили назвати цей
хрест нетлінним, нерукотворним і
животворним.
Чується за дверима якийсь рух.
Всі підскакують.
— Чи не проснувся?
Але шум стихає. Вітер, видно
за шуршав фіранкою.
— Не проснуться так скоро, —
впевнено говорить Зензінов, — піз-
но лягли. Коли я їх укладав до
постелі, просили че тоівожити. ВвСГ
мились кажуть, ноти справляючи.
Запитав які, так вони тільки насу-
пились. Зляться ще Але, дасть
бог відійде, а ми знов зачнемо їх
підбивати иа нові ноти.
Роздається мрачний голос Мар-
кова — Другого:
Шкода, що з Тихоном попались...
— Нічого не попались! — пере-
риває торопливнй тоненький голо-
сок Кускової.
— Нічого не попались. Мені пи-
ше моя товаришка з Польщі. Вона
у Пілсудского за економку. І муж
їі там служить Мережковський, і
кум — Філософов. Зовуть її Зінаіда,
а сама вона Гіппіус Ось вона й
пише, що цей Тихон не той Тихон.
Той Тихон живим на небо вознісся,
а цей Тихон — зовсім другий; що
вій буцім то Тнхонов і назвиско
його ні то Бікерман, ні то Ярошви-
лі, І що він родом китаєць, а по
релігії бабіс, ученик перського
пророка Баба. Вона пише, що в
польській пресі про це давно відо-
мо. Ось лист. Прочитайте самі.
— Не важне це — різко вигово-
рює Дан. Все це дрібниці. Все не
державне. Ось цими днями Ст. Іва-
нович одержав допне ДО “Зарі”.
Знаєте як вона називається? “ З
берегів Неви". Розумієте? “З бе
ре-гів Неви”,
Ніхто не розуміє. Дан сердить-
ся:
— Ніколи нічого нерозумієте. “З
берегів Неви”, — це значить, що
Неви вже нема, — зісталнсь одогі
береги. Більшовики продали на ви-
віз Неву. Зрозуміли тепер?
— Не може бутн!!1
— Чому не може бути? Гарна рі-
ка кождому чоловікови потрібна.
Одної риби там кілько! Немало,
видно одержали за неї.
— Так немало. Недаром, на о-
станнім параді Троцькнй появився
в чоботах з чистого золота.
— На якім це параді?
— Шо за ріжниця на якім? І під-
жак був із золота, а замість гудзи-
ків — брилянти з гарбузів.
— Ну. це вже занадто! Таких
брилянтів нема.
Нема? А я кажу є. У Зінов’єва
є шпінки і в кожній з них брнлянт
вагою тридцять фунтів. А в Каме-
нева...
В цю хвилю роздається різкий
дзвінок. “Панове” проснулись.
Челядь вскакує і починає суєти-
тись.
Гесен з юнацькою бистротою не-
сеться з убранням, здуваючи з ньо-
Л', Ч’аГїННки.
Мілюков зтурбовано принимае
від Зензінова приготоване для “па-
нів” какао.
Кускова поправляє фартушок і
шапочку.
Лан принимае иезавнсимнй вид.
•'Панн, в яких вій служить як віль-
но наймлений, все таки повинні від-
чувати, що вій не “хто будь”, а з
ласки божої соціаліст.
З
російського переломив
Дядько Микола.
ОН ЧОМУ!
Відомий укр. інтелігент в Кава
ПІ, пан Псючка, від якогось часу да-
вав по місточках свого рода лекції
по релігійним темам. Хоч ті лекції
були иідочого, і усі з них сміялися,
пан Псючка однак завсігди повто-
ряв. що він кінчив кілько там шкіл,
та з погордою дививсь на припадко-
вих слухачів.
Одного разу зібрались декілька
робітників і хотіли тому ^анкови
сказати що вони про нього думають.
При кінці лекції один робітник
поставив "пановн” такий запит, що
пан Псючка аж упрів і ніяк не міг
ка нього відповісти. Щоби рятувати
положення, пан Псючка, замість від
повісти на запит, питає в свою чер-
гу робітника:
— Вн які школи кінчили, що смі-
єте ставити мені такі питання?
— Я вчився в тій школі де учать
як обходитися з такими йолупами
як ви, — відповів робітник.
— Добру та школу маєш, що на-
віть не вмієш заробити собі на жит
тя е чесний спосіб! — озвався дру-
гий робітник.
А третий каже: — Справді, пане
Псючка, чому ви не беретесь до
гідної праці, але отакими бандиґа
ми морочите людям голови?
Тоді пан Псючка, бачучи що він
п перехрестим вогни, пробує ряту-
вати ситуацію:
— Вел, — каже, — ви бачите,
що я до тяжкої роботи за легкий,
а знов до легкої робота я за тяж-
кий...
Бамбіе.
Огідіпаі !го
ОММЕКЗІТЇ ОЕ ІШИ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІ6М
Ч. 18,-МОЛОТ" “МОЬОТ"7.
КОХАННЯ І ОХКАННЯ.
Кохалися, любилися —
Одна і друга цяця.
Та к’чорту геть підуть вони
І запанує праця!
думки дядька микати.
Що-ж, просимо! В читачів “Мо
лота” ще знайдеться по кілька цеп
тів на купленим клітки.
“На небі бог царює”, — кажуть
попи.
“Хліб-сіль Ід ж, а правду ріж”
— каже пословиця.
Ми скажемо инакше:
Правду ріж, а будеш добрим го
рожанином демократичної держа-
ви”.
• •
*
В голові бронзової “Статуї Свобо-
ди” вміщується сорок людей.
Чого-ж можна сподіватись від та-
кої Свободи, в якої в голові пустка?
• •
•
Винннченко утворює “єдиний на
ціонально- демократичний” фронт
проти “Червоного Шляху”.
Це зрозуміло. Кожний бик боїть-
ся червоного.
Є чутка, що пан Винниченко прп
Іде до Америки, Ьу Со
Недавно в Ню Йорку женився слі-
пий “кавалер” із видючою дівчи-
ною. На весілля зійшлась дивишся
тисячна юрба.
Чудні люде! Самі женились і же-
няться на сліпо. Жили і живуть на
сліпо. І чомусь дивуються другим.
Воістину бачать в очах брата су-
чок, а деревини в своїх не заміча-
ють!
• • •
Наша грішна земля крутиться до-
вкуги сонця з величезною скоро-
стю.
То й нема чого дивуватись, що
щодня вмирає тисячі людей. Для
того, щоби забезпечити людей
треба постаратись, щоби земля не
крутилась як божевільна, а йшла
гідвфіесенькн.
“На землі доляр царює” — ска-
жемо мн.
За доляра можна купити бога, а
іа бога доляра не купиш. Значить
доляр дорощий.
• •
Му солі ні з пшнка створений і в
пшик перейде.
• •
•
Ліґа Націй сходить ка псп.
Значить подешевіють псп.
• •
•
Українські патріоти иезадоволені
юи. Чубарем.
Не диво! Хай сунуть на Вкраїну
— вернуться без чубів.
Дядько Микола.
ОгідіпаІ Тгогп
ІІМІУЕЙЗІТЇ ОЕ ІШІЧ0І5 АТ
ІІЯВАИА-СНАМРАІСМ
8.
-МОЛОТ- “МОЬОТ"
Ч. 18.
Фермерські поради.
Дорогі читачі! Я тільки що скін-
чив практичний курс по фермер-
ству і хочу дати найпрактичніщі
поради по цьому питанню. Думаю,
що вони принесуть велику користь
нашим читачам. Поради даються
безплатно всім читачам "Молота".
Почну з пшениц*.
Пшениця.
Пшениця це таке зерно. Вона зав-
сігди зерно, а не бараболі або гру-
шки. І також завсігди буває пше-
ницею, як би ви єї не сїялн. Така
вже в неї вдача. Сіють пшеницю на
землі. Боже борони сіяти на дере-
ві або на воді! На дереві пташня
поклює а на воді вона потоне, бо
не вміє млива ти.
Отже сіяти треба на землі. Сієть-
ся так:
Вибирається заросле бурянами
поле. Сушиться на печ: пшеницю і
розвозиться по полю. Так вона має
пролежати, що найменше два тиж-
ні. Після запрягається коней в плуг.
А як нема коней то можна самому
з жінкою запрягтись, а сина заста-
вити орати — для пшениці це не
робить ріжниці.
Коли з’орете — через тиждень
треба заборонувати. Боронується
бороною. Можна й пальцями. Опі-
сля треба навозити гною і розкида-
ти його по полю. Наколи є нагода,
то добре гній пригріти. Від тепло-
го гною нагрівається земля, а це
примушує пшеницю скорше рости.
Ага, я забув! Пшеницю сється
в осени. Зимою пшениці ще ніхто
не пробував сіяти.
На цім кінчається осінна праця
коло пшениці. Зимою не треба ні-
чого робити. Хіба щ<г як занадто
холодна зима, то треба возити на
поле солому, гарненько Ті роскла-
дати і палити. Це для того, щоби
пшениця не вимерзла.
Весною треба ще раз запрягати
коней в плуг і виоруватн пшеницю
наверх. Це конечно потрібно, бо
ииакше вона виросте вниз. І хоч
не для пшениці не шкідливо, та
біда в т:м, що до цего часу не ви-
ЕГЕ!
Кажуть, що телеграфічно повідо-
млено "Сиаорс Мануфекчор Ко.",
аби прислала другу пару ножиць,
для редакції "Н. В", а то одними
пе впораються.
• •
•
Кажуть, що редакції “Н. В."
жаль, що комусь там збирали на
окуляри, коли тпмчасом лучше бу
ло-б, як би збирали їм на "ферштан-
дунк".
V
Кажуть, що редактор "Н. В." бу-
де чекати доки члени телеграфічно
не викинуть його ва смітник.
• •
•
Кажуть, що він давно вже наплю-
ьав-би на крісло в “Н. В.”, якби не
“двєсьцє доляруф цо пєршеґо”.
• •
•
Кажуть, що кадемія в Рочестер
має гонорово прийняти потакуючих
урядників У. Р. С. до свого коша
я ранґах "чурів".
ФФ
•
Кажуть, що доти будуть троблі в
нутрі організації У. Р. С. поки ка-
сієри союза, поза роботою в органі-
зації будуть заниматась фінансовою
махінацією.
ФФ
•
Кажуть, що редакторовії "Н. В."
впала до вподоби новинка про ціну
шпаґагівкя (моцної) в Канаді.
ФФ
ф
Кажуть, що ред. "Н. В." діпнявся
до вершка "журналістики” і на
днях має розпочати писати історію
"Кобилоакушерії" при помочи фі-
нансокзмедії, в котрій має доказе
тп, що ніхто так не вміє дурпти чле-
нів еоюіа як Лис Микита.
Бістро.
&
РАЦІЯ.
Вже сім літ, як оженився лямпо-
АИЗ зі своєю побожною Ганною,
а ще до тепер не дав їм Господь
ііітей. Аж одної неділі побожна
Ганна купила три свічки і пішла до
церкви попросити милосердного
Бога о його “ласку”.
“Боже! — каже вона — коли
ти ласа твоїй служниці сина?”
Але почув це піп тай так почав
“глагол*ти":
— "Такими справами Господь не
займається, на це тільки я можу
помогти тобі!”
ОгідіпаІ (гот І. Д.
найдено способу, щоби її в такім
положенню можна було вижати.
Після внорання треба цілий час
пильнувати, щоби кляті горобці не
поіли пшениці. Для цього можна
пускати на поле коров або свиней,
які будуть відганяти горобців.
Коли пшениця доспіє єї жнуть.
Недоспілої пшениці не жнуть — мен
ше користе. Жати можна: маши-
ною, серпами, ножицями та но-
жами. Добре наперед снопи повя-
затн а потім жати. Після кладеть-
ся снопи в стіжок колоссям на дв'р.
Коли вона вилежиться, треба її гар
ненько обмити водою з милом.
А тод: вже беруться до моло-
чення. Після обмолочення солому
кладеться осібно, щоби бува зер-
но не приросло назад. Потім вієть-
ся. Можна й не віяти, а вибирати
зерно пальцями, але це не практи-
чно — пальці пухнуть.
Коли це все зроблено зсипається
зерно до мішків (без дірок) і ви-
возиться (або виноситься) на про-
даж. Продається пшеницю за гро-
ші. Боже борони без грошей про-
давати! Також не забувайте мішки
забрати назад, коли продасьте пше-
ницю.
От і вся праця. Праці не багато,
а корнети много. Сіяти пшениц*' мо-
жна багато бо її їдять люди, ко-
рови, свині, пани, а навіть кури.
Сійте пшеницю!
Дядько Микола.
ДОБРІ ОЧИ МАЄ.
Раз взяв салдат застромив руш-
ницю в землю і сів за рушницею
"про себе". Надійшла баба тай ка
же: \
— Фе! Як вам не веїндно сі дато
прямо на очах перед людьми і це
робити?
А салдат каже:
— От проклята баба! Добрі очи
мав, коли й через залізо бачить!
А. П. Г.
ЧОМУ КАПІТАЛІСТИ ВСЕ ВИГРАЮТЬ?
Капітал з’орґанізвІЯйиА 90%_1а^робітниитво тільки 30%.
ОїдНігеб Ьу УММЕЙЗІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІНВАИА-СНАМРАІСМ
І
18.
мм»г “мвьат"
п.
СТРАЙК.
Скільки разів майнерський страйк
Майнер пускав в рух.
То компаністові той страйк
Аж запирає дух.
Майнери, тямте: Більше ви
Запрете дух панам.
То лекше буде дихати
І вам і вашим діточкам!
І СЛЬОЗИ ПРИДАДУТЬСЯ.
Як відомо нам з реферату “геро-
я” в Бофа.іо, Н. Й-, укр. зрадниць-
ка інтелігенція пять разів зістала
дурнями; пять разів наших укр.
патріотів завели під дурного хату.
Остатну орієнтацію зробили на
сльози, що зілляли парижські по-
роги. Як довідуємся — тії сльози
не придалися Парнжовн, бо там до-
сить мокро. Вони не хотять слиз
з очий, але таких сліз з землі, котрі
називаються нафта що вже і ма-
ють.
Я вас раджу панове патріоти, ішц. Назаруквву
ваші крокодилячі сдфрзд н?дар*о
не можуть піти, а можуть принести
велику користь. Не марнуйте ча-
су, приступайте до роботи! Зби-
райте сльози до поромних панті-
вок, знесіть до того дзвона філа-
дельфійського, що дзвонив Украї-
ні неволю; відтак купіть за тих
120 000 дол. рафінерію "перелітруй-
те”, і при такій церемонії зійдіть-
ся всі контр-революціонери до ку-
пи та розділіть то поміж себе: Ма-
згарам віл контр-революційних
шмат, що шкрабали, що нечисті
вулиці в радянських містах — хай
наляють тих сліз в порожну торбу
Назарукуву від долярів і хай ідуть
“і. Также трішки вділГ
(так з пайнт) “сліпому” хай посвя-
тить і нехай умнеться ними аби
провидів як ще раз вкрасти 120.000
дол. А Петрушевичови налятн таку
баньку з великими ухами, як шкра-
баря від “Бабуні”, і також дати
галицькому мінїстрови справ загра-
ннчних аби вимив пороги париж-
ські, а решта що лишиться, то ви-
найдіть той віз від правительства
У. Н. Р.. поставте і завезіть на тую
землю, де була посуха та змочіть
її, щоби ліпше родилося збіжже
і щоби більше не повторявся го-
лод. за який невинно радянський
урядовій адсм^ів терпіти.
ЧТміУЕВЗГГЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ ®‘
ІІНВАМА-СНАМРАІСМ
12.
'МОЛОТ" “МОЬОТ"
Ч. 18.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
АНАРХІСТАМ УТОПІСТАМ.
Анархісти, анархісте.
Нерозумні діти,
Нащо дурно нам кричати
1 дурно шипіти?
Ви радвлади не любите
І не признаєте;
Проти сили робітників
Ворогом стаєте.
Диктатура робітників
Вас чомусь вражав;
Розвій техніки й машини
Всяк з вас проклинав.
Ви кажете, що техніка
Вас лиш угяітає;
Що машина робітника
Па брук викидав.
і лиш тому робітникам
Все праці бракує,
Бо машина за богато
Всього продукує.
, По вашому так виходить
Всі машини поло мати;
Розвій техніки спинити
Й більш про неї не думати.
Замість почти й телеграфу
Треба волів уживати;
Замість водопроводів великих —
На плечах воду двигати.
Замість потягами їхать
Треба знов пішком ходите;
Замість електрики — знову
Скипками в хаті світити.
Замість трактором орати —
Штурпаком землю копати;
Замість у млині збіжжя молоти
Камінцями розтовкати...
Оттаке то в анархістів
Збаламучене хптрунство;
В такий спосіб вони хочуть
Повернути у дикунство.
А тіімчасом робітникам
Не є ворогом машина;
Ворогом лише для нього —
Капіталістична система!
Та щоби отцю систему
Геть до всіх чортів тгіслати.
То робітникам всімхгреба
Добре
Для робітників осталось
Лиш одно діло зробити:
Цю систему капіталу
Геть до коріня звалити.
А розвій техніки б машини
Іще більше улучшити...
Аж тоді то робітникам
Буде лекше в світі жнтн!
Заморський.
XX.
ЗАПОВІДЬ ДЛЯ ПАРОХІЯНИНА.
Не ідж мяса в понеділок,
В середу й пятницю.
То по смерте піде просто
Душа в небо, Грилю.
А в неділю і вівторок.
Четвер і суботу —
Як здохне вже часом курка,
То ідж без клопоту.
К. БІжмк.
* а
В КЕЛП ЕКОНОМІЧНОГО РАБСТВА
У келії св. Шило
Сидить і думає,
Що на завтра куска хліба
На столі не має.
Ногавиці подерлися.
Постоли зісхлися;
Дош капав до келії —
Келія валиться.
Св. Шило із келії
Глядить у віконце
І думав, що побачить
Сходячеє сонце.
Споглянуло у віконце —
Лиш хмари зловісні;
Між хмарами вже лунають
Робітничі пісні!
Довго, довго св. "Шило”
В вікно споглядало
Аж на решті Св. Шило
Сонце*) прнвитало.
До келії ясне сонце
Лучамн світило
Всі “тіари” і бенькетн
В порох розрушило.
Св. Шило»»).
•) Пролетарська Революції.
”) Се. Шило писало колись у "ктГ’,
як ще "Молота” ие було, • також в ‘Т(в-
дилі", а тепер — привиташи мне соние.
то заглянуло ло “ислП” — звернулося ло
(‘Молота”. Це» Вірш і предстввлм •ИРіпіпаІ Ігпт
крии. які воно переживало до пил поо: иПУІПсІ1 ІП-1 т
иГМ*ЄП5І7У ОЕ ІШИ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІбМ
РІЖННЦЯ.
Каже суддя раз до свідка:
— Скажи мені, Гула,
Як далеко тая коршма.
Де та бійка була?’’
Гула стоїть і на суддю
Скоса поглядає.
А по хвили на питання
Так відповідає: *
— "Та то, пане, е ріжниця.
Як хочете знате...
Як далеко тая коршма —
Тяжко тут сказати.
Питаєте, чи далеко?
Так нехай я знаю:
Чи тоді, кк йду до коршми.
Чи як вже вертаю? ,
Бо як я іду до коршми.
То ше яко-тако.
Але як вже повергаю —
Ой то-то далеко!..
К. БІжмк.
5
МОЯ КАРАКУЛЬО!
То знаєте було таке: Я ще модо
диб, бігме ще не маю пятьдесяп
літ і в мене ще иа потилиця весіл
ля. А моя кохана все мені допче че
ревиком у черевик, чому я не при
свячу для нашої любови, а головне
для неї вірш? Одже я б рішив це
зробите та, якраз непомильний ме
ні вдалося написати. Читай, моя до-
рога Каракульо.
Не думай про себе.
Що тн така гарна
Як в зеркалі бачиш —
Себе прибереш,
Бо зерка.іо часом
Тебе теж одурить.
Попсуй характер
І ти заревеш.
Краса тоже має
Не маленьку силу.
Але мудрі люде
Знаються в красі:
— "Та що, кажуть, гарна.
Але вибаглива;
Вона не зівсім то
Чогось по душі”.
Серпик.
ч. 18.
мм«л«т" «моим*
13.
ЕДМОНТОНСЬКІ КАПРАЛІ ЗЛОСТЯТЬСЯ.
Едмонтон, Алта.
Ото вам чудасія із отими едмонтонсь-
кими паничами. Такі то вам ґримасиі вда-
лись як музикові котята. Це не так, — те
инакше, це зле, — те нр добре і т. д. Сло-
вом, ніяк не вгоднш їм!
Ось і попався меиі в руки (шануючи
піч і лаву, ступу та жорна) "Український
Голос” і то аж із Вінніпегу! Читаю. Перша
сторінка звичайні газетярські новинки (де-
котрі вже починають бутнітн), а в куто-
чку календар "українських” свят: св. Евп-
ла, Фотія, Мнхея, Фльори і т. д. (Иосафата
Кунцевича не було). Друга сторона. Тут
граф Мовт Крісто розсівся. На третій —
Порфірко Мокрий. На четвертій редактор-
ські медитації: "Хто він е? ” (Дуже цікава
“розвідка”!). Сторона 5-та — оголошення.
Сторона 6-та — дописи. Дві посліди І — зно-
ва оголошення. О, “вел”! "Бізнес іс бізнес”.
Вертаймо до дописів.
“Відповідь Окови”. Ага, ану! Читаю,
читаю, і ще раз читаю і не мож начитатися
таке то вам все складне та вдатне. А що
вже льогіка — то аж поміж пальці тече.
Гай, гай, що то значить мати більше як
дві гімназіяльні. Читаєш і так тільки рука-
ми розведеш. Чудо тай годі!
Але що-ж це Око? Як воно посміло
там заглядати де “оЬсут товЦр таЬгопіопу”?
Цр-ж зухвальство. Ану-ж з ним на млинок!
От як-би такий закон щоб робітники ие
сміли бути з очима тоді-б то було: “запа-
нуєм і ми бра-а-атя у своїй сторонці”. Не
було-б кому ворушити їх небесний супокій.
А так що? Що не зробили-б, ого, вже око
побачило, ухо почуло, а клятий язик вже
і висунув немов на лопаті! І це справді не
переливкн. Ані з’їзду, хочби маленького,
ані взагалі нічо у строїти не вдасться, бо
зараз око як витріщиться так і все летить
мов від грому. Часом навіть десь прнгля-
несь що і ніхто не сподівався-б.
Приїхав оноді до Едмонтону панок і як
звичайно представився ‘панству” як укра-
їнський діяч ну, і як на “діяча” пристало
натягнув наших панків на пару соток і...
і... ну, щез, як камфора! Ну, натягнув, то
натягнув, не велике діло (були часи, що й
вони других натягали), та хоч як секретно
перемииув цей патріотичний ‘епізод”, то
оте око і це побачило.
Виїхали раз собі наші "петлюрівці” зі
своїми “дамами” аж за місто, розклали
огонь в корчах, нагріли трохи ‘^душенини”
і давай балюватися. їдять собі та запива-
ють бараболянним “нектаром”, як приста-
ло на г‘внсоко-гарбузованнх мужів”, а те
око всевидюще і тут заглянуло, а ухо на-
віть чуло деякі панські “тоненькі комплі-
менти” звернені в сторону своїх “достой-
них дам”.
Прийдеться хоч під землю... але ні,
вони й там є, і там знайдуть! От хиба в
воду, або в петлю!
Розпука бере нашу теля-генцію.
Заглянуло око на “з’їзд” і давай всім
розповідати що там було. Ну, а “панство”,
звісно, злоститься!
Отакі — кажуть в посланію — комі-
сарчуки. Дві ґімназіяльні тай до політики
— провадити народ, і взагалі робити робо-
ту без допомоги "спеціалістів”! Ну,
□ідійгесі Ьу
бувають ріжні хороби на світі, і тут воно,
бачите, з великої учености дещо “порозсу-
валось”. Хочеться, а то не мож! Виходить,
мої вельможні, що з вашим паперовим
знанням дальшр внходка не заїдете. Пішов,
бачите, світ до гори ногами.
В життєвій боротьбі потрібний не па-
пір, а досвід і практичне знання, А вн,
“панове”, — даруйте за отвертість — його
не маєте (та чорт знає, чи Й будете мати.)
А що то там сталось із вашою льогі-
кою, — хочби таки вашою давною? А чи
не “корова и злизала”? Га? Та приднвімся
до неї блнще! Каже цей “нещасннк з’їзду”,
що комісарчуки не вміють коня запрягти.
І чи чули вн люде добрі «щось більше льо-
ґічного? Робітники, а не вміють коня за-
прягти! Ну, я зівсім ие завидую вам, "па-
нове” .вашого високого “гарбузовання”.
Але — жартуйте собі на безголовячко, а я
вам тнмчасом скажу: Брешете! (хоч як вас
"поважаю”).
Робітники, мої вн законсервовані теля-
генти, не то що коней запрягають, а все
що під руки попаде. Волів, ослів, мулів
(хочби й двоногих) часом і на панів кида-
ють хомут, як де захоплять. Панським со-
бакам, таким як ви, (о пардон мі!) також
намордники закладають. І, воістину глаго-
лю вам, прийде час, що й ви, мої "пет-
льованці”, будете вдячні їм, отим — як
ви кажете — комісарчукам за те, що нав-
чили вас чогось путящого. (Жваві то хлоп-
ці оті комісарчуки! Люблю таких.)
Ідем дальше. Промова їх “сіятельства”
Назарука. Ет, чорт з нею! Не варта вона
і торби січки! Одна вона була всюди. По
всій Канаді. Смердить скойкою. То-ж даль-
ше! Подивугідиа фільософія “нещасиика
з’їзду”.
Ану-ж — каже він — фермери й ро-
бітники будуть попнрати народні інститу-
ції, де наша молодь мала-б виховуватися
на здорових і чесних народних робітників!
Ану-ж наш український загал в Канаді
буде помагати визволенню Рідної Землі та
своїх братів із польської кормиги!”
Еге-ж оттакр вам маленьке “ану-ж”
а кілько то приносить клопоту “вищим
сферам”. І пощо — спитаєте — там того
“ану-ж”? Та за цим криється ще слово
“без нас”. От штука.
Свідомі "панки” своєї бурливої минув-
шини, та свідомі цього й робітники. І —
замість віддати роботу в руки “експертів”
що то поверх дві ґімназіяльні мають —
беруть самі г‘бнка за роги”, та ще й як!
Ну, воно й справді ‘ие чемно” супроти
‘верхів” ставати з двома гімназіальними
(а то часом і без них треба обійтись) і
стругати моркву на їх капральських носах!
“Гей, ти, монсієр Стечишин! Давай-ио
там свого телячого голосу, а то ми їм
всім... о-о-о голд ан... ие всіх!... Знаємо
кількох дівчат українських в Едмонтоні
при У. Р. Д. ?що вони є чесні і ощадні
(рге-ж, ощадні, значиться, га?)... Знаємо
кількох большевнків, ,що мають відповідні
помешкання в Едмонтоні, добрі заняття, і
ще до того 4—5 тисяч долярів готівки
(значить є центи, га?)... Отже цих ні, цих
шкода, такі то “роблять край богатим, по-
ліпшують обставини робітництва, вихову-
своє потомство, — на останку
- иМІУЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
— приносять повагу для народу, до якого
належать!” Отже цих з центами — иі, л
тих босяків, Ільку, тих!
Назвім їх, Ільку, картограями, та цван-
цнгерамн, бож не всі ще люде втаємничені
в наш спосіб, то може й справді хто ще по-
вірить. Треба щось писати, ми-ж не з про-
стих, призначення — висока освіта (поиад
другу гімназіальну). “Джізус крайс”, пи-
сати!
Сміху, кажу вам, із отих нещасних ра-
вликів до розпуки! Глянеш на таке надуте
та наїжене сотворіннячко то часом сміх
збирає, а часом і жаль стає, що воно такс
нужденне, думає якось животіти у цім
життєвім вирі.
І ще один образець їхньої льоґікн:
Коли то заснувалось в Едмонтоні Т-во
У. Р. Д., то напочатку створилося широко
двері для робітництва і богато увійшло там
деяких підозрілих людей. Історія їхньої
минувшини трохи не відповідала вимогам
товариства. Проте товариші старались на-
правити їх оскільки могли. Паничі в крик:
“картограйство, бузліґерство, немораль-
ність” і пр.
Коли з часом показалося, що старе де-
рево зломиш, а не нагнеш, — рішено ви-
ключити цих людрй з товариства, то па-
ничі знова в крик: “Найздібніших, най-
активніших та найліпших членів видалга-
ють!” Гвалт! Насильство, несправедливість
і т. д.!
Тепер знова — помимо того, ,що ціла
ця славна “пятка” якою так гордились
“паничі”, опинилась поза товариством, то
все-ж таки — кажи Ільку: картограї, цван-
циґерн і пр.
От така то_ота наша “благородна” ка-
прал ьщнна та и “ідеальна” льогіка.
Ґримасиі, що не дай енний боже!
Бич.
й
“БОЖИЙ СЛУГА” ПЕРЕД СУДОМ.
Лавренс, Масс.
На днях в лавренському суді опинився
'божий слуга” православної церкви А. Кар-
нов зі своїми бувшими покірними парохі-
янами.
Парохіяне прогнали попа кілька неділь
тому назад за тр, що піп не хотів звінчати
без грошей молодят, котрі були приїхали
з містечка Сейлим, а піп ухитрився тай
забрав з церкви настільника, иа котрому
було написане імя погнбшого батюшки Ми-
коли. Цим піп хотів заставити покірних
парохіян просити його назад. Однак паро-
хіяне — замість просити попа — подали
його до суду.
Чим це скінчиться не відомо. Піп каже,
що "настильник” його; що йому сам погиб-
ший цар дав, а парохіяне кажуть, що цей
“настільник” куплений у Єврея за їхні гро-
ші, котрі піп у иих на нього збірав.
Тнмчасом “божий слуга” А. К. за жит-
тя тягається по судах зі своїми парохія-
иами, котрих недавно в церкві страшив
страшним судом по смерти.
Вн лише подумайте за що! За настіль-
ника котрого можна в “рексмана” купити
за малу суму, а до мене прниесли-б то я
вам навіть його батька
ІЖВАМА-СНАМРАІСМ
14.
МОЛОТ" "МОЬОТ"
Ч. 18.
Алексамдра шіпиіиу і посвячу вам, як бог
приказав і глуха Параска. А дк-жеі
Поїмо мн парохіяне, і 'божим слу-
гою" по сулах иа землі ходити? Віддайте
йому "иястйьимка" та нехай собі йде до
царя Миколи. а з церкви вробіть школу
тая учіться самі і других таких, як ви. шо
ще будуть в попами по сулах ходити.
С. А-н.
£
УТІК, БО БОЯВСЯ ккспльозп
Байои, Н. Дж
Мииувшоєо тижня, переходячи одною
вулицею, я побачив як в сторону Аидров
вулиці почали вбігатися люде. Всі. бачте, в
цікавости аби побачити шо там сталося.
Подався і в в тую сторону. Приближаюся
І бачу, що перед одним домом етоїть “итф-
вегеи", а кругом нього богато людей. По-
між людьми, в яомкачуваиими по лікті ру-
кавами, ходять гросериики і бучерн та
грозять кулаками в сторону гаязу, аж стра-
Я приступив до одного знайомого і пи-
таю .цо ва причина, шо ті бізнесмени такі
недобрі ходять? А вій каже: — Один чо-
ловік набрав по шторах без грошей а те-
пер ие хоче платити і має сьоголия муфу-
ватися, а вони йому спиняють "фориічі".
Але. каже, він не тільки вннеи по шторах,
айв людей поналипав до чорта. 1 мені ви-
нен двадцять доларів, та шо йому тепер
вробиш?
Коли ми так балакали, в побачив иа
дверях нумер і варах пригадав собі, шо піл
тим иумером мешкає органватор кавбоів
Ну. подумав я собі, фиПннй в тебе пташок'
Може був-би я довідався щось більше,
коли — як иа біду — один зі штормиків
вийшов в хати і виніс а собою якусь мі
ляиу посудину завбільшки десять гальоніп.
котру взяв собі за доег. А шо я чув піл
других, що та посудина любить часом "бо-
стувати", так ві страху перед експльовіею
утік і не знаю шо далі сталося.
Стрнгвиецький
ь
ЩО В НАС нового.
Ле Пес. Канада.
Туї вибух страйк пінків, котрі домага-
ються в "гуральнихів" зниження ціни на
"соишайи" і — щоби виробляли свій
“илоф” в чистіших бананах, бо а чутка,
що пропало богато тих блях, шо господи-
ні тримають по "бек-лайиях” иа смітті.
ааааааа
СТІЙ!
ЧИТАЙ!
І сейчас посилай
передплату на часопис
“Українські Щоденні Вісти
Річна передплата виносить 17.00.
на 6 місяців 13.75
на 3 місяці 12.00.
Адреса;
МККАГМІАМ ЦАІЬУ ИЕ»8
502 Е. 11-й 81. Меж Уотк, N. ї.
Пміцька юиія розіслала заклик до всіх
піяків, аби трохи здержались від пиття І тим
способом помогли виграти страйк, бо від
тепершіного "сояшайну” то очн вилазять на
верх, щей до того кишені дістають сухоти.
Одним словом організаційні і просвіти І
(як пють, то ім аж сяічки привиджаються!)
справи тут знамениті.
За прнмір організаційної солідарвости
нехай послужить факт, шо дня 15. серпня,
ц. р. відбулось тут досить “взіїиіеве” ве-
сілля, иа котрім ие обійшлось без вільної
колекти дня одного з гостей, то вже дов-
ший час хоруе иа хоробу “самогонка”.
Тм само і прочі гості були заморочені тою
хоровою І тому тая колякта вийшла досить
ьловоляючо, бо скинули бідному піякови
близько 70 кулаків попід очи.
Це весілля повинно послужити наукою
всім інм. котрі хору ють на вм не згадану
хоробу. При тім іпіще підписаний ше маг
охоту продекламувати*.
Ви просвіти боїтеся,
Як літько кропила
Та вважайте — самогонка
Щоб вас не спалила!
Такі то в нас, людоньки добрі, новини
Правда, то не варто й згадувати?
Фірмам.
НАШІ СІЧОВИКИ.
Філадельфія, Па.
Одного дня попало мені до рук дві
летючки. Як на одній, так і на другій було
проіолошено прогульну (пікнік). Значить,
було проголошено два пікніки иа один
день 19-го серпня ц. р. небто в деиь
свячення овочів
Звичайно, віруючі в той деиь, по нака-
зу отців духовних, повинні заховувати
"Спаса” — исбто постити, але ие так ноно
було.
Одна прогульна мала відбутися на Факс
Чейс. устроєм» 45-тою (жіночою) сотнею
Січової організації, котра стоїть на услугах
церкви. А другу прогульну устроювала
громада Українського Дому — з 23-тої і
Фейрмоит вулиці — на Лувк Фермі. В цій
громаді вже е люде ріжних поглядів. —
переважно релігійних. Та мимо того, шо
релігія тут ще пану», прогулька відбулася
луже весело у призначений деиь. не зва-
жаючи иа жадиі релігійні переконання. Бу-
ла музика, танці, співи, ріжні перекуски
маси! І не масні 7- холодні напитки і всі-
лякого рода. Також за добру стрілянину
иа сліпо — була нагорода.
За те 45-та сотня Січ. орт. прийшла дс>
“переконаиия”, що ие годиться устроювати
такі забави на "Спаса”, — І відкликала
свою прогульну. Але, щоби бос не дові-
л.івся, січовичии поступили собі в мішені
спосіб. Вони, мп спеціальних розговорах,
рішили справу в той спосіб, що кожна з
них. яка любить лаблялитнея, може іти иа
пікнік до громади Українського Дому.
Так І зробили. А там — співали, танцю-
вали, частувалися смачними закусками, як
“гем-сеи двН”, ковбаси (широкі і вузкі)
і т. д. Цс можна їм. за це "бог карати не
буде", бо відвічалміість за це ВММ на се-
бе громада. Навіть малий Курко, котрий
е великим героєм січовиком, забавлявся
як опарений.
Тай "кошова" К. Т. була учасницею
пікніку, але — без танців. А Січові ''кошо-
ві*' то так собі танцювали, .*яо ціпком були
мокрі. Чим більше музика грала, тим більше
радости було.
Правда, шо Січових "отуманів" на пік-
ніку ие було, (певно в дома карти грали).
Можна догадуватися, що ие явилися з тої
простої причини, шо — "хто попечетея на
окропі, то І на холодне дує”. Таке саме
і з Конюхом Властиво, минувнюго року
буя такий окріп”. Тяясама іромада справ-
ляла пікнік иа Факс Чейс. то "отумаи” Ко-
нюх був зівсім як "варений” в "тверезому*'
стані Коли його пніали чому він так собі
поступив проти плліґрафів статуте, то він
сказав, що то ие був Січовий пікнік.
А хто ляіаий буй иа тім пікніку? —
Січовики! А хто бився иа тім пікніку? —
Січовики!
Гей, Січовики І Січовички! Не стара
погана січова "політика”. Залишіть те, що
ис е корисним для вас. бо сміх людям каза-
ти, аби ще таке робилося людьми, що мл-
іє жать ло організацій, а не знають то тре-
ба робити!
Робітним.
Переписна Редакції.
Кум Кнрндо Ваша пригода з Гафійкою
— "як втяв" до "Молота": ні не до»
га, ні ие коротка, а сама добра. Мкия для
неї знайшлося. Другі кавалки також добрі.
“Міряйте"' дальше.
С Н. ШІкаго, Ідд. Вірш постараємось
пустити при найблишій нагоді. В цьому ки-
слі брак місив
В. Б-ус. Тик 50 центів пішло на пре-
совий фонд, за шо "Молот" складає ширу
подяку. З до п всі в вибираємо дещо. Не всьо
надається.
(Я). Ваш вірш містимо з малими по-
правками. Як маєте охоту, то пишіть даль-
ше. Не зашкодило-б однак, пк постараєтесь
попрацювати більше над технічним оброб-
лянню, вірша.
Пресовий фонд “Молота”
$4.00
1.00
1.00
1.00
Скрентон, Па., А. Костик
Кейлор, Па^ Н. Креніцкнй
Бай он, Н. Дж-, В. Гаврилів
Леон .Майне, В. А. Паньків
Дочес Джонстон, Н. И. І. Сеник 1.00
Фрагер, Онт., Канада, Ф. Сали 1.00
Йонкерс, Н. И. Ів. Бойко ДО
Іст Гевей, Кони., II Дельо 1Д0
Де Пес, Мани. Канада, В. Білоус .50
_ . . ,, Разом
ОпдіпаІ Ігот
ІЛЧІУЕНЗІТУОР ІШИ0І5АТ
»11.20.
иЯВАИА-СНАМРАІСМ
Ч. 18.
-молот" >моихг*
ВІРШОВАНІ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ.
-ОСЛИПЮГИ'- І ЇХНЯ РОБОТА.
Акром. Огайо.
Послухайіе товариші
Що в Нам тут скажу;
Про акромських ослипійцік
Всю правду розкажу.
Вже вам знано в кількох осіб
!х відділ складавсь;
Тепер скатку ще про нього —
Чпм він занимассь.
Ні до літа, ні до біса.
Та нігде притупну;
Всюди з них усе сміються.
Показують дульку.
По свідомих робітників
Там вступу не мають. —
Ло парохіі зблизились
Ніби щось зискають.
А в парохіі сказали:
"Станьте в пашім колі,
Завалуймо комітети
На фонд рідній школі
Фонд иа рідну школу буде
И иа сироту Йвася;
Ведем спільно працювати.
Беле сила наша.
Будем пікніки справляти
І датки збирати
Та ка руки панам отцям
У краї засилатн.
Наші отці я старім краю
З панами посполу
Поділяться доларами
Без жадного спару-."
Так відбувся перший пікнік
Того комітету,
На котрім то говорив
Осзипіець . м... т.
Так почав він говорити
Про важну роботу
Про комітет рідну школу
Про Йвася під плотом.
А всі члени парохіі
Сміхом вибухали.
Що акронські ослипійці
їх членами стали.
Такий поступок зробили
Наші ослнпіети.
Тай ше часом говорять,
Що вони Марксістм.
От такі тут у іие чуда
Із тими "боріміми"-
Куди тільки ие поступлять,
То ме манівцями!
Тепер скажу своє слово
П членам парохіі.
Що ті Фонди, як І боидіі.
Не діла плохії
Боиди забрав Петрушевич,
1 щез як камфора.
А фондами наживавсь
5 сяка потвора.
Не годуйте тую зграю.
Бо то всьо пропаще;
Ви '
То
беріться ло науки,
заживем краще!
ТАКЕ ЩЕ ТУТ
Лейквуд, Огайо
від парку до "Карбоики
Ж (лило
Тут .._______ .. _____
Жиють аюле самогонки;
Віл Мслисон аж до треки
Жиють самі "реАзииджекм’
Картьожянкн. пінка
І побожні темняки.
Там три церкві, три косиьо.тн,
Попів, ксьондзів я до волі,
Є свої парохіяие,
Що моляться усе п'яні.
Там я також союзовмі .—,
ОїдіГігеб Ьу
(Декотрі з них "радикали")
А все у них в мозгіанпиях:
Щоби тільки її гроші грали.
І старуха "Свобода”
і іроіюкатореька порода
Тое пекло иавіджве
До затемнення народі.
За читальню тут не знають,
А як скажи, то питають:
— Що то таке? Самогонка?
Чи то бочка, чи ворони.
Звідки плине оковита.
Щоби була душа сита?
Всі уперті як безроіи, —
З того попам радість миогаі
Май
“ПРОСВІТА” В ЧИТАЛЬНЯ ІМЕНИ І?У-
ШЕВСЬКОГО
Ошш, Омт.
Противники дивуються.
|1[и їх в "Молот” малюється,
А ми иа те не зважаєм,
Дальше своє продоажаем.
Помп правди те ме знзють —
Що хто скаже, то слухають;
НАЙНОВІШІ книжки
ЗА
дол
1) Теорія Історичного Матеріалізму (в оправі)
2) Червоний Шлях 4.1. ...
3) Т. Шевченко о світлі епохи (в оправі) .
4) Юла (робітнича драма в 5-ох діях) (в оправі)
5) Веселий Хам (драма в 3-ох діях)
6) Діти Революції (Драма в 3-ох діях)
7) Верхи (поезія)
м
ло
Загальна вартість $5.40
Товариші! Тут маєте добру нагоду набути ні книж-
ки тільки за $4.00. Не зволікайте. Приходить осіння
пора, холодні вечері, тож використайте їх для читання.
В першій мірі Вн новин іі перечитати вище наведені
к іижкн.
Присилайте сейчас замовлення і гроші “Мопсу
оіМег’ом'' на адресу:
МОЬОТ со
414 Е. 81,
Чех» їогк, N. ї,
Я тут хочу описати
Як їх дурять всі псубрати.
Ьігме правду всю напишу,
Ані слова ме залишу,
Нехай знає люд робочий
Чого піп під нього хоче.
Тут в Ошаві у ‘'просвіті'*
Таж вже “ппеквіщають”:
Що добродій” тільки скаже —
Так зараз приймають.
Він задумав, щоб *'просвіту"
Лучше розшириш.
Той дав внесок, щоб для членів
Забавок купити
Один темний чоловічок
Той внесок піддержав...
(А гноби ти, хитрий попе,
За те все відлежав!).
Послухайте, як хочвте,
Цікавії люде.
Що го там у тій "просвіті”
До аабввн буде:
Шашки будуть і “креигельмя" —
Щоб там темні грали...
(11с иа тс — щоб наукових
Кіншюи не читали!).
Щоби люде свою праию
Туї усю пускали;
Щоби чорні кровопійиі
Лучше кров з них ссали.
Гей покиньте, люде добрі,
У "креигельні" грати;
Беріть ".Молот*' і читайте —
Будете щось знати!
Подав Початок.
$3.00
1.25
.75
.75
ОВВАМА-СНАМРАІОМ
1С
ч. іа.
‘МОЛОТ** •‘МОЬОТ*
лминер
СГ>Д 1/1 по фімономі
ОідіОгесі Ьу
иМІУЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ПОЛЬСЬКІ ПЛИН всх. ГАЛИЧИНІ
шсггди блчуть над собою __
великий ЗНАК ПЯТАННЯ_=
вуглепии
БАРОН
;*лолот'
; скрізь
З Ц^КЯЛ - НЕПОРОЖНІНИ? КіЯс 1
/ Англією і фікцією ।
° Г ^Ев І ГІЄНА ОДНЕ ДРУГОГО
ТИШКИ ПАН-СЛЯвіЗМУ
"хорвати
-±--ЧЇВАЯТЬСЯ
/Чл_=: Зісегвдни
вскщи
З г'Аьет: іТА4(йо>кии Король пити в
НАДІЛМІМ МУСОЛІНІГО
орденом воєводн--------------
СТАРА Пісня ш-п>еіемкн співле німецьким
— — —= ОвИОДТЕЛЯЛ СТЛРї ПІСНЮ!
Аби УНД ЦМНЦіГ, ЦВАЙ УНД ЦвАНЦІГ^
ДРАЙ’ УНД Фір тнд фінф УЧД зехс -
ЇНД Ц8ЯНЦІҐ1 Іт.д. ,г.д.... СЖ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
“МОЬОТ"
РІК' V. Ч. 19.
1. ЖОВТНЯ 192:1. БЕІУ УОКК, N. У. ОСТОВЕН 1, 1923. УОЬ. V. № 19.
МОЛОТ
САТИРИЧНО-ГУМОРИСТИЧНИМ1
ІЛЮСТРОВАНИЙ ЧАСОПИС-/»-
КУДИ її ТЯГНЕ!
Буржуазні держави уперто змагають до віВни
(З робітничої преси.)
Наперлася брудна “тітка” Сваха “Ліга" ніби грає
В багно та грязюку Ро.ію господині,
І не вдержиш її кляту Але, вибачте, й сама
На ніяку штуку. межи свині!
Идібгеа Ьу
І ось “тітка" пре у багно,
Трохи покачатись, —
“Ліга”-ж собі туди суне...
ОпдіпВЬІгПппощо лишатись?
ІІММЕЙЗІТУ ОГ ІШМ0І8 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
теж
2.
"МОЛОТ'
Си»мя«жю-гумор«стмчнпа двстмжневик, виходить 1-го І 15-го
кождого МІСЯЦІ
ПЕРЕДПЛАТА:
Мі рік ............................................... $2.00
М піп року ................................... ...... 1.00
Ііжоиноке пасло .10
Роишк пркАмао рукописи. писані пиндючно чориидом і па одній
сторінці аркуш», при чім рукописи ие авортпсться.
"МОІОГ’
ТЬ« Скгаіпіао пгккржрег Гог апііга ап2 кишог риЬІі-Ьм
•ипІ-топіЬІу Ьу "МОЬОТ" СО.
414 Емт О-Оі 51г.. — К«« ТоЛ. N. V
ВСВаСКІРТЮК 1.1 ЗТ:
Ом ¥«пг и.м
8іх віовік» 1-і*
ЗкоСІе гору 1о
Епіегеті па м«оп<і-еим тксіег Бор. 10. 1921. аі Ц» рооі оСТНт а<
Мато ¥огк. N. V. ипОог ТЬо Хгі »< МаггЬ Я. ІЯ79
РІК V. Ч. 19. 1. ЖОВТНЯ 1923.
ИЕ5¥ ТОКК, N. ї.
ОСТОВЕК 1, 1923. УОБ. V. № 19.
НА ЧАСІ
В ЕспіїнЛ реакц'я нашкірила зу-
би і пішла походом проти робіт-
ничої кляси. Масово арештується
там комуністичних провідників ро-
бітничих партій і юній та запро-
юрюється їх в тюрми. Навіть пар-
лямент розвязано і король Альфонс
назначив диктатором свого гене-
рала Прімо Рівсру. Одним словом
чисте пекло робітникам під дик-
татурою пана генерала.
Сидиш собі оттак і читаєш отті
погані ганебні звістки та розду-
муєш: Якось не чути аби джерзи-
сггська “Свобода” протестувала
проти диктатури! Але — тут або є
щось дивного, або й нема. Хиба-ж
цс диктатура пролетаріату над бур
жуазією? Противно — це' диктату-
ра буржуазії над пролєтаргятом
— над робітничою клясою! А хи-
ба “Свободу” щось обходить, шо
буржуазія переслідує робітників?
А воно такн забавна річ отта
“Свобода”. Часом гидко стає ду-
маючи про неї а часом згадка про
неї до сміху доводить. Знаєте, в на-
шого сусіда, в старім краю, було
раз маленьке собача. Бідне було,
на очі хорувало — закисали чо-
гось. Отак воно, було, лежить со-
бі в кутку та ні мур-мур! Злодії
могли-б усе майно забрати, то во-
но — нічого. А як господар по-
давав йому їсти — от тоді дзявко-
тіло! Аж у вухах лящало!...
А “Свобода” недавно — як по-
чула, що на Вкраїні більшовики
поставили памятник Тарасові Шев-
ченакові, то так рипіла аж Радя-
нииові (в Берліні) поза уха тріща-
ло від котлєтів, що іх купив за
гроші з Укр. Нар. Союза. А тепер,
бачите, тая “Свобода” вже ие ри-
пить. Чекає аж як знова більшо-
вики, в Київі або Харкові постав-
лять гамятник Іванові Франкові.
От тоді буде кричати чому не
хрест!
Такт вона. Ая!
В Японії як нам відомо, був
землетрус. Багато людей порнбло, »
ОідіСіаед Ьу клООЗіЄ
до-
ли-
на-
до-
ра-
шо
а багато осталося без даху над
толовою, без лікарської помочі і
без куска хліба. Розуміється по-
терпіли тут робітники а не лани,
бо тих чорт не візьме коли ма-
ють більше як їм потрібно! Бачу-
чи страшне положення робітничої
кляси Японії — влада Союза Со-
цялістичних Радянських Республік
рішила прийти з помочею япон-
ським робітникам і вислала на ко-
раблі ‘Тієнін” поміч в медикамен-
тах і поживі та ратунковнй пер-
сонал — зложений з лікарів і —
глядачок. Але — на превелике
во — японський кровожадний
піталістнчиий уряд помочі не
пустив! Не допустив тому, шо
дянськнй уряд заявив отверто.
ця поміч іде тільки для робітни-
ків. а не для запхання горла зло-
дійським буржуазним урядовцям.
Кричіть, українські доларові па-
тріоти, кричіть! Ви-ж колись дуба
ставали, як Україну І Поволже на-
чистила посуха і голод. А радян-
ська влада не ставала на перешко-
ді, як хто хотів помогати, а шей
с-.ім.т старалася помогти!
В Німеччині вже починають дру-
ЕКОНОМІСТ”!
Зима люта. Вітер снище.
• 'нігом курить-копотить.
Сснця вже три дві не видно.
Все притихло, немов спить.
Дорогою поміж корчі.
Суне щось, немов мара...
Та-ж цс кум Степан Щербатий!
Пек йому та оспна!
Сніг па пахи. Ні дороги.
Пі сліду, хоч-бп иа сміх,
А він суие-шкандпбае
Та сопе пепаче міх.
кувати півбіліонові банкноти; в
Польщі також до того йде; Австрія
рівнож не лишиться позаду під тим
изглядом. Банкротують на цілій лі-
нії! Знова в Радянських Республі-
ках господарка чимраз поліпшу-
ється, а в парі з тим і валюта
грошева прибирає більшої варто-
стн. При кінці цього місяця ідуть
в обіг червінці, що рівняються
передвоєнній вартости грошей, то
є — два рублі за одного амери-
канського доляра. А мимо того в
очах українських патріотів "демо-
кратична” форма правління — як
V Польщі. Німеччині і Австрії —
виглядає краща чим радянська.
"Блаженні незрячі — їх бо цар-
ство небесне”!
"Ліга Націй” в клопоті! Італія
з Грецією, Юго-Славія з Італією.
Франція з Німеччиною. Греція з
Альбанією, знова Юго-Славія з Бол
гьрією — мало не зчіпляться за
чуби! А безрадна “Ліга", мов та
стара бабуся, дивиться на розбеше
ких хлопців що зчепилися між
собою, виробляють ріжні “гцци” і
не слухають п наказів і прохань.
Цс ше раз доказує, чи можли-
вий мир — хоч-би й під омофором
гнилої “Л!гн” — коли істнуе ка-
пітал бажаючий мати гори золота
і море крови!
Тарас Довбня.
Вужевкою впереіався,
“Байпет” з носа до колій;
Через плечі з коржем торба.
В пазусі лист несе він.
Воловодом за собою
Тягне він пару волів
Та порожні сани з заду...
Ну, думаю, одурів!
Та питаю (хоч і смішно»
— “Куди, куме, в добрий чіи-Т
— Везу, каже, лист на почту...
1‘среп сірий! Знають нас!”
Бич.
ОгідіпаІ (гот
СІНІК/ЕКЗІТУ ОЕ ІШІЧ0І5 АТ
ІІВВАИА-СНАМРАІбН
Ч. 19.
МОЛОТ” МОЬОТ"
-2**!
ЯакькіШІїсшка
Лаже:*^-
В Америці продають цигари зро
Олені з такого матеріалу, що иа
ньому шануючий себе кінь не ля-
гав би, колнб під нього підсте-
лено.
• • •
Українські патріотники люблять
трактувати себе такими цигарами,
і патріотови заки той мотуз ску-
рити, то йому в голові крутиться
гірше як від читання “Свободи" і
“Народної Волі”.
• • •
Одного осібияка, як потрактував
два місяці тому його приятель та-
ким цигаром, то йому і до нині
здається, шо він редактором.
• • •
Він бачив що біда і поїхав був
лічитися на Ніягарський водопад.
але там його голова відвогла Від-
так коли вертав потягом, вітер о-
сушнв ту його голову і вона по-
чала скрипіти як немазана коле-
сниця.
• • •
Він вступив до “академіческого
граду” щоб трішки підмазати, і за-
мазав собі очі.
» • •
В результаті, той осібняк тепер
став невилічимим люнатиком, і ко-
го не попаде то запевняє що він
є редактором.
яке він загряз кілька років тому
назад. Тепер він є патріархом від
немасляного масла, або. як він ка-
же, “оборони України".
• ♦ •
Він намовляє робітників оборо-
няти Україну від... робітників. І ще
думає, що він мудрий!
• • •
1'ешефтяр Радянин від “Свободи",
недавно тому розплакався за тим
хрестом, що його укр. селяне зня-
ли з могили покійного Тараса. До-
бре булоб зібрати негайний фонд
і спровадити той хрест до Берлі-
на та вчіпитн його до шиї Радя-
нина — най би любувався ним.
• • »
Послідними часами побудовано
в Америці великий бальон” і дано
йому назву № 1. Це так аби в
Европі думали що їх тут є два та-
ких.
• • •
Той бальон коштує около п’ять
міліонів долярів, не включаючи ко-
штів матеріалів, оплати робітників
і т. п. дурниць.
• • •
Такий бальон може зробити сто
миль на годину — десять в гору а
девятьдесять в долину.
• • •
Два роки потрібно аби збудува-
ти такий бальон. Знищити його
можна за десять мінут.
• • •
Коли де будуть такі великі ба-
лкони, то це є ознакою, шо якийсь
мир наближається.
“Ростріли до сходу сонця”.
НАЙКРАЩИЙ ДОКАЗ.
До лікаря др. Баранковича прий
шов одеи чоловік, котрий зветь-
ся Гараснмів.
— “Ви мусите мені помогти щоб
я добре спав, пане доктор", _ ка
же Гарасимів, — бо я так зле сплю,
що довго не видержу".
Др. Баранкович збадав Гараси-
мова і не знайшовши тую слабість
так дуже злою, каже:
— “Пробуйте ви зразу теплим
купанням і випийте завше шклян-
к> пива перед спанням".
— "Зівсім неможливе!” — каже
Гарасимів. Ви мусите мені записа-
ти порошку ло спання".
Але др. Баранкович каже:
— “Порошки на спання? Ні, це
я не записую, як воно не коне-
чно потрібним. Я запишу як змо-
жете доказати, що дійсно ие має-
те сну, — як вже зовсім в неви-
хіднім положенню".
— “Так! — каже Гарасимів. —
можете ви собі представити як я
по псячому сплю пане доктор?
Приміром так, як Петрушевичів мі
ьістер від фінансів. І ще до того
розумний вихід зі свого положен-
ня знайти мав-би!
— “До сто чортів! Так зле? ‘—
крикнув др. Баранкович і взяв за-
раз записну книжку в руки. Я вам
запишу хльороформу, — це є для
такого положення найкращий лік
до спання".
І. Д.
Америка чудна ше на инше. При-
міром, фабриканти автомобілів за-
щораз винаходять способи аби ав-
та скорше їхали. Знов поліція за
щораз винаходить способи аби при
мусити авта їздити поволи.
• • •
Винннченко і Шаповал, відколи
почули за собою моцні “плечі”, то
й голосу набрали. Свого рода не-
мов та собака, шо коли п добре
нагодують, то здорово бреше.
• * •
Свободячі редактори, після від-
співання Петрушевичеві "вічної",
почали знов співати “многая". Біда
з тими орієнтаціями, — одну згу-
биш а другої за лінивий знайти і
халепа готова.
Громадянин від геройських діл Ка,,,тал «астУпае на иілій ЛІНІЇ капіталістичні
показує знов голову з розправляються з лібеюя^ШІИгМВОнами.
ТЗідІгігеа Ьу К. ІІНМЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иНВАНА-СНАМРАІСИ
суди в першу
4.
МОЛОТ” МОЬОТ”
Ч. 19.
Справоздання одного “народного діяча”.
— "Ай беч’ю”, що як по ще ось
пік и>-реміін натягне в моїм заиятю,
то м幑 не стане. Ех, робото, робо-
то! і який чорт тебе схрестив народ-
но»-?
Що ілі ще хочете справодтапня?
Мастіть собі потилиці з війни м зов-
сім! Це вже така дурниця, про яку
і згадувати не варти. Але що валу-
нам ки.іати? Справоздапия їм давай
з народної роботи!... А богато ви
їх вже мали до того часу — поки я
не взяв того тягару па свої плечі?
— Та кілько мали, то мали, а та-
ки малії!
— Ну, і як?
— А так, що в справі фінансовій
не виходило як слідує: Від почат-
ку засіювання “народної праці” —
аж до кінця в касі стояло ось так:
'і О О (І 0 0 0 0. Ну і гаразд. Чого-ж
ніс більше вимагати від народних
діячів та вартівників народного май-
на? Місяць мого уряду ще не на у-
кіпчепню, а до того часу я певний,
що укінчу свою енергічну працю
на народній ниві. А вже в крайнім
ілучзю, коли наш нарід так дуже
непевний в мою надзвичайну діяль-
ність, то я бодай в малій пропорції
полям звіт 1 попрошу редакцію "Мо-
лота”, щоб надрукувала. Бачте, на-
ші пайове хоч і пе е предплатника
ми “Молота”, а все таки читають.
Дасть один з другим шустку і чи-
тав, аж слинить, аж пальці гризе
я люті, а таки читав. Бо є що чита-
ти, значить.
Отож до речі. Читайте уважпо,
щоб кожне слово аж до зера було
зрозуміле. Почну з понеділка: Б
понеділок Рипспдя справляла гучні
хрестики. Пізно иочею вернув я до
дому досить змучений. Вівторок ви-
проваджалн Будку до Риму. Всі
плакали, бо були пані, а поки все
виплакалося, то музика почала гра
тії і я піано пізно вернув до дому.
Середа. Пана доктора Сушка посвя-
чували иа редактора “К. Украден-
ая”. Церемонія тяглась до пізно! но
чі і дуже умученпй я вернув до до-
му. Четвер. Вся шайка від "У. Г.”
шукала причини попід столи редак-
ції. Бачите, щось сталося і з шіс-
кадцять сторін "У. Г.” аїхав аж на
чотири і ще звужується. Шукали,
шукали, і — так як Петрушевич від
.ііиаптн — з нічим повернули пізно
до дому. Я змучений ляг спочивати.
Пятниця. Був на балю в одних свя-
щенників від закладу в Арктоні.
Там приймав участь в дуже цікавій
дискусії над положенням сестричок
в закладі. Вони бачите дуже пра-
гнуть замуж, а попівський закон не
дздюляє. А це нашому народові ду-
же корпетпе (тому народові, що в
юрініх льолях) еге, отож я тро-
шки під... теє... дуже змучений
пізно почею вернув до дому. Су-
бота. Як знаєте, що щодеппа пра
ця иадокучує і я мушу шукати
рс.іривкп у вільний час, а властиво
суботами. Навіть у святім письмі
сказано: "Депь суботній господу бо-
гу твоєму”. Так я і роблю. Ціле
понолу.тнс аж до пізно! ночі трошки
теє... і: пулрумі. Неділя. Про люд-
ське око до церкви, а опісля в гос
тішу до знатних людий. А там вже
- “кіл ,ц тайм” і при чарці техні-
ки па.ного народу і при картах...
Ох,, як много труду тая народна
]и>бота вимагає! І то ось так тяг-
неться з дня на день — від понеділ-
ка до понеділка. Заняття — по саме
горло!
Сподіюся, що справоздаяня хоч
коротеньке але вдоволяюче. Тож дя-
кую за вислухання і па друге буду
старатись внчпщуватп народні скар-
бниці та давати справоздання —
такого самого змісту.
Подав Ве/рмілець.
ОяЙ
В ГОТЕЛЮ.
Гість: — Гей, кельнер! Таж у цій
зупі плаває б.тошиця!
Кельнер: — Будьте спокійні і ра-
ді з того, бо в ночі будете мати од-
ну менше в ліжку.
І. Д.
ПРИЧТА ПРО СОБАК.
І Іост.ііте-ио, мої браття — всі по “Молотку”,
Я Вам хочу розповісти "причту” оттаку:
Жила раз старе іька сучка, що їй вийшло з літ,
І По тЬ в панських пересінках прожила свій вік.
Та сталося (не смійтеся) чудо не мале:
Привела в’на иа світ божий цуценя одне.
А із того цуценяти — й сам чорт знає як —
Розмножилась незабаром череда собак.
Зразу люде не зважали на ту гидоту
І щенята підростали на панськім смітю.
На нужденній панській службі ім вік проминав,
І з-шдивсь в них незабаром “псячий ідеал”.
.Честилися до всякого, крутили хвостом,
.Тс тільки жир занюхали — всі бігли гуртом.
І жерлося між собою нужденне єство:
Хто має охлап пожерти — чиє першенство...
А як дехто часом скаже дещо на панів, —
Так на него й кидається ціла зграя псів:
І В. А-і. і М. В-ї. та всякі Сг-и,
1 В. В-ї, Б Б. В-ї, і ріжні В. М И-и.
Окрім таких є й дрібнійші всілякі Мг-и:
Кеу-еренди — шкіролупи, від кишень майстри.
Одних богом, других чортом страшили вони
Третим знова обіцяють небо по смерти.
Инших знова законами зручно обплели.
1 послід ію висисають з них каплю крови.
А ще инших сміливіших червоними звуть
І при першій спосібности за крати їх шлють.
При безумнім шамотанню такий зняли крик.
Аж збудивсь зі сну робітник і сільський мужик.
Як побачив, що діється навкруги його
їіідтяг штани, плюнув в руки, та нуж, за дію!
Кого в шию, кого в ухо, кого знова в иіс,
То ногою в громадянку, звідки хвостик ріс!
Розбіглася на всі боки панська собачня
Та зза плота шкірить зуби на пролетаря.
Тепер черга Товариші приходить на нас:
Розігнати паразитів, шо кров смокчуть з нас.
Нехай гине вся підлота! Долів копіта.т!
Нехай живе розкований вільний пролетар!
Огідіпаі (гот Бич'
иММЕВЗІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІСМ
Оідіїігеб Ьу
Соодіе
Ч. 19.
МОЛОТ" МОЬОТ”
5
Цівілізовання” робітників.
— Щ-о-о? Це наше все. Ніякого
гаманця від прлірітсльства ми не
маємо.
У кожній мцІвііізовзній'\ буржуазній
країні будуміп.ся церкви і удерж},ЮТ ЙСЯ
релігійні організації переважно жертвами
іі сторони капіталістів.
Мались, робітнику, мались,
У "раб” попадеш тп колись,
Прийде кінець тіюїй біді.
Кали ти -ігпіп-ш у нужді.
Мались, робітнику, мались,
Щоб сльози скрізь твої лились,
.Мились і правди ти не знай,
А пай тпмчасом мак рай...
— Може Назарук е тут? Прошу
не мучити мене. Я не маю часу. Ска-
жіть!
— Що-о-о? Ще-е щос більше пре
пало? Ох, иещістє твоє! Великі
шкода була? Дай 50 центів, зараз
все будем знати. Дай туз на руку
— Завдатку? За бонди? Позичку
національної оборони? Еге. а дул
не хочеш. На "секцію", на "гинин"
до шапи, до фармера! Ось жнивс
приходять...
— Шо-о ти хочеш? Хиба я тебе
р.ібую? ХоЧЄШ ЗНати ХТО Зробив ТО'
бі шкоду — дай 50 центів На руку
ми тобі' зараз поворожимо
— Про ніяку ворожнечу я не ду.
маю. Я питаюсь, чи нема тут з вами
Назарука?
— Що? Назад рука?
— Назарука. Він міністер...
— Назад рука, мені стер? Дурнн
ці говориш. А давно то все пропа-
ло? Де воно було? Під ліжком, в
куфрі, чи в шуфляді? Дай 50 цен-
тів — зараз будеш все знати. Ми
таких річий не беремо, як Назад
рука мені стер. А що більше про-
пало? Дай 50 центів, ми тобі».
— А може тут з вами Куркуленка
той, що з Крутіенком вів кореспон-
денцію?
— Ні. ніяких курок ми не лови-
мо. Як хто дасть, то ми беремо.
Дай 50 центів...
— Петріла шатріла! — дався чу-
Образи та гарбузи
ти голос з шатра.
Чоловяга пішов ло
ляючи мене самого,
50 центів, а я пішов
— З Ванкувер приїхали. На двох
“троках"... Великі колеса. Дай 50
центів, — кажуть, то розкажем то-
бі все... Говорять по "нашому"...
Такі самі, як "крайові”.
— Чи не Назарук приїхав то з
Ванкувер? — думаю я. — А може
Петлюра зі своїм "правительством"
на колесах?... “Великі Колеса"...
Це може тільки так в очах вигля-
дає. "За 50 центів все розкаже”.»
Єй бо це Назарук! Вже скінчив по-
зичку "національної заборони”, а
тепер “розказує все за 50 центів”.
Говорять по нашому... Цс-ж вони!
А як-же їм говорити, як не "по
нашому”? “Міністер" Назарук, або
"от-гаман” Петлюра. Піду і побачу.
Цеж цікаве — міністер,’ отаман.»
Зібрався я тай пішов. Приходжу,
а то стоять два "трокн” з багажамн
і шатром.
Петлюра, — ІЮДУИІІ Я — Ось
куди приїхав. Певно й Назарук бу-
де з ним. У Ванкувер здибались і
так все до сходу сонця до сходу
сонця і аж сюди заїхали.
Приходжу байте: —
шатра остав
не діставши
— »______ _ ........ЛО ДОМУ не
бачивши Петлюри. Назарук ані
Куркуленка.
,у «лише; -чиї
Оідіїігеб Ьу СдООЗІЄ
— Ворожити, ворожити?
— Та де, кажу, ворожити? Я в
мирі хочу жити. З ворогами во-
рожити, а з приятелями по лрия-
тельськн жити.
— Що-о-о ти хочеш? — запитав
мене чоловяга.
— Даруйте за отвертість. Про-
шу, скажіть мені, чи то не е прави-
телько отамана Петлюри? Від я-
когось часу нема про нсго вістки...
— Щ-о-о-о? Пропав? Значить,
була шкода? О... зачекай, дай 50
центів, ми тобі зараз скажемо, хто
вкрав. А що то було? Лошак, со-
кира чи когут? Дай 50 центів, ми
тобі зараз поворожимо.
— Яв мирі хочу жити. Шо ти
мені про вороження говориш? Чи
нема тут "отамана" Петлюри?
— Дай 50 центів, мн тобі все ска-
жемо.
— Про "отамана" Петлюру?...
— Ага, ая, скажемо хто вкрав.
Дай 50 цент’в.
— Перше скажи мені чи це е йо-
го правительство? Петлюрове, зна-
’‘и(ть’ ’ ОгідіпаІ (гот
ІІНІУЕНБІТУ ОР ІШМ0І8 АТ
СПІЗНИВ.
Ріжок.
Піп і дяк постановили не пити
більше самогону. Прирекли не пи-
ти. рішили однак оставити у дяка
кварту на случай слабості.
Минув день — нічого.
Минув другий — також спокій-
но.
На третий день піп ие видержав
і побіг до дяка.
— Дайте хоч трохи, дяче, бо
так мене чомусь в середині ріже,
що от-от мені!...
— Спізнилисьтс, отче, спізнили!
Мене вчера
аж в вечір
ра як зарізало рано, то
Ір скінчило, бігме!
ийВАМА-СНАМРАІСИ
6- "МОЛОТ" МОЬОТ” Ч. ІД.
Скажи, Господи, правду!
(Листи з села.)
З того часу, як виписався я з
мужицького стану та став жити по
панськії, то й переняв деякі їхні
манери. Ото не робиш нічого і иа-
чишієш думати, як то кажуть “хви-
лосохствувати”. Бачу перед собою
річку, левади, поля в далечині та
людські гнізда ген-ген, а над со-
бою — безкрає небо. Вдивляюсь
ото кожного дня в небесну бла-
кить і думка моя летить до Бога.
Вчили мене колись, що хто чи-
стий душею, то може розмовляти
з Богбм. А я, скільки не хотів по-
пробувати, і ніяк не виходить. Мо-
же бути що це просто тому, шо я
всьо торочив думки про землю
Ну, а иа небі то це не цікава спра-
ва. Хто його зна, тільки я так ду-
маю. що земельна справа там не
така гостра, як в нас. Може бути,
шо хто й сердиться, коли дивить-
ся на землю й бачить, шо тут не
так робиться, як йому хотілосьби.
Але шож — на землю не пускають,
та її їсти там мабуть не хочеться.
Ото-ж може й посваряться, розій-
дуться та й на тім і кінець.
Але потім друга думка: а мо-
же я такий нечистий, що зі мною
балакати не хочуть. І ото ж я на-
гадав собі, що на землі є Божі по-
середники. І рішив вдатись до иих,
щоб очиститись. Було в мене ма-
рок аж 600. Чув. що посередники
Божі не мають тепер сталої такси,
а беруть не багато й скільки хто
дасть.' Рахував, шо з моєї суми
ше щось останеться... хоч на ща-
стя.
Біда в тім шо з нашими Луць-
кими я якось не ладжу. І пішов я
аж в Лубенський повіт. Чув я і
про те, шо на весь повіт є там
тільки один посередник з таксою.
Весь час і боявся щоб на його
не напасти. І тут як на те — ви-
сповідався, а з мене й заправили
1000 марок. Виходить, що якраз
иа того одного й нарвався. Я аж
за голову взявся; де-ж мені взяти
марок? Ну, якось зладив; посере-
дник посердився таки добре, але
голови мені не зірвав. Я вийшов
ціло, яле-ж немає в мене певности.
чи бгва посередник не відмовив
мені в душі очищення, чи не на-
брехав чого на мене. 1 знов бою-
ся шо не зможу балакати з Бо-
гом. Вже не знаю, як і бути. Вдаю-
ся ше до останнього засобу. Мо-
же бути, що хто з небесних иіка-
. питься газетою, або може хто чи-
стіший від мене прочитає та пе-
редасть по належности. »
ОідИхгесі Ьу СзООФІЄ
Господи Боже! Зійди Ти наре-
шті хоч на хвилинку в наші ни-
зи-трущоби й скажи хоч раз пра-
вду! Колись був у нас батюшка-
цар і той, хоч без поліції й кроку
не зробив так боявся за свої штан-
ці. а все таки раз на віку я його
бачив. А Тобіж, Господи, нічого
боятись. Тебе ні куля, ні бук, ні
камінь, ні навіть бомба певно не
злякає. Бо як бн так то скажу, що
краще бути обережним, а то в иас
на цей рахунок таки ризиковио.
Але я таки думаю, що Тобі, Го-
споди, й нашої дефензиви не стра-
шно; бо, кали нам .ірааду каза-
тимеш, то будь певний, що вона
за плечима стоятиме. Але, що То-
бі? — що небудь не так, то Ти
собі фур — і знов сидиш високо
й ніхто Тебе ие досягне. На вся-
кий випадок не вадитиме запастись
“доводом особістим”; воно все та-
ки безпечніше
Отож зійди,
правду! У нас
всі вони чисто
хочу запитати
Тебе, Господи,
хто правий? Чи той, що написав:
“блаженні ииші, бо їх є царство
небесне”, чи ті Твої посередники,
шо кажуть: хто більше дасть, той
більше ласки Божої, тоб-то Твоєї,
Господи, доступить”?
Ти знаєш, Господи, чим це за-
грожує Твоїй пастві, а нам так вже
й не знаю як бути. То була хоч
надія иа царство небесне, а то й
туди брама заперта; без страшно-
го суду ми відразу вічні пеколь-
ники’ і ТУТ на землі і там за зем-
лею СкажИ-ж нам Господи, прав-
ду!
і сюди і назад.
Господи, й скажи
багато справ, але
наші земські. А я
про справу, що й
торкається. Скажи:
Безземельний.
(Зі “Селянської Правди”, що вихо-
дить иа Волині, під Польщею).
“ЖЕБРАК".
(Літна ніч в шопі на сіиі.)
— Мамо! Сюди лізе якийсь цо-
ловік до гори драбиною.
— Тихо, дитинко, тихо! То же-
брак...
Рано отець до синка:
— Михаську, як ти спав у сіні?
— Татуі Я так боявся!...
— Чого?
— В ноци виліз якийсь зебрак
і так маму дусив!...
— Синку! А який був той же-
брак?
— Такий, тату, грубий як боцка,
а подібний до иасого попа.
ОгідіпаІ (гот Микита.
ийМЕКЗІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОНВАМА-СНАМРАІбМ
БІЛЬШЕ ПРАВДИ, ЯК (МІХУ.
Лише дурний чатовії; буде тяжко
працювати иа панів, не організую-
чись до боротьби з панами.
А чи порахуєте в одній годині
тих іюбітвпків, що працюють ни па-
ній і по боряться а ними?
Кожний пай обороняє панів, свою
класу і своє правмтельство. Зна-
чить — такий пан є розумний.
У міліови робітників, які висту-
пають ворожо проти своєї робітни-
чої кляси проти своєї революційної
партії, проти радянського правитель-
стіш.
І як ии називати такого робітника,
що він накидається на робітничого
бесідника за те, що той бесідник го-
ворить, що кождому робітникові!
належиться право иа життя, кати
піп працює?
Робітники виробляють автомобілі,
а самі ходять пішки.
Розумні робітники боряться за те,
щоб ними вироблені автомобілі бу-
ли їх власносте. А темні робітники
цідять тихенько, як зимою мухи.
Темний робітник іде на війну вби-
вати другого робітника а чого пан
.має користь. Та не лише темний
робітник вбиває другого робітника
— він ще й себе нищить: ногу, ру-
ку, а то і самий наложить своєю
головою иа війні!
Працює робітник 10 і більше го-
дин денно і за Це ледвп животіє. А
пан тільки зиски збирає, а йому «ж
боки розпирає.
Таке то буває на світі. А, скажіть,
іп не правда це?
1‘му.м.
а а
Ч. 19.
“МОЛОТ” МОЬОТ"
7.
ТОВАРИШ УРОЖАЙ.
Прийшов Товариш Урожай —
Живе сповідний люд:
Контрреволюції вже край
І (голоду капут.
Чимбільше ще таких років
Україні подай —
Побачиш скоро: Смерть панам!
Побілнпк Урсжай.
ЧИМ . ІУЧІПК БУТИ.
Іван: — Ти знис.пі, Степане, чим
я хотін-бп бути?
Сін'ііан: — Чим?
Іван: — Я хотів би бути — іншою
котом, а літом собакою.
('т'нан: — А це чому так?
Іван: — Тому, що кіт зимою спить
на печі, а собака літом н холодочку
піл деревом у буряках.
А. П. Г.
НЕПОРОЗУМІННЯ.
Перед ломом бавився малий хло-
пець Бігав та скакав вре
Оідійгеб Ьу
мився і сів на сходах відпочити.
Надійшов піп і біля хлопця при-
станув.
— А чи твоя мати дома? — пи-
тає піп.
— Ага! — відповів певний себе
хлопець.
Піп підступив до двернй і за-
дзвонив. Ніхто не ВИЙШОВ до две-
рий. Піп почав стукати у двері ру-
кою і знов запукав. Ніхто не відпо-
відав.
Тоді піп насупив брови і почав
грозити хлопцеві пальцем:
Ти-ж казав, що мати дома,
а от до двернй ніхто не виходить.
— Певне, що моя мати дома,
але ми не мешкаємо в цім домі!
иж» уто- 1
Соодіе
МП.ЮСЕРДНІСТЬ КАПІТАЛІСТА.
Міліонер Ненажерлнвський ме-
шкає за містом в прекрасній віллі.
Раз наняв він собі робітника для
всіх домашних робіт, а що цей ро-
бітник дуже нужденно виглядав,
то поспитав раз панів приятель:
— Чому цей чоловік так сторо-
нить від людей?
— “Не дивота", — каже Нена-
жерливськнй, — цей чоловік сидів
десять літ в арешті невинно, аж
тамтого тижня випустили його”.
— О, і ви ним занялися! Це ду-
же милосердно з вашої стороні»:
людині в біді помагати...
— О, так, але кромі того цей
чоловік не має поняття, що в иі
часи робітниковн платять”.
Огідіпаі Ггот *• "•
1)МІ7ЕВ5ГГУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІбИ
8.
'МОЛОТ” МОЬОТ”
Ч. 18.
БЛАГА КАПІТАЛУ.
КОЛОМИЙКИ.
Ось куди капіталістична влада
задумує спрямувати удосконален-
ня техніки: загальне знищення з
гори, — ие найблнщі мрії панів
капіталістів.
РЕДАКТОРОВІ МИКИТІ 1 ЙОГО
ПРОФЕСОРОВІ.
Ж Ж) рився Лис Микита
І лемку д>має
.Тіьйп ТрГшька Гайдамаку.
Та чубів не має
1>о той Грнцько Гайдамака,
І По у "Вістях'' пніие.
Так уже допік Микиті,
Що той ледви дише.
Вже кінець йому приходить.
Ще хвостом махає.
і ірофесора із Рочестер
І Ґа поміч взиває.
А професор, чи “герой”.
Плини укладає;
Хоч на шкоду робітникам —
Вн про те не. дбає.
Т.ік відплачуєсь професор
За наш хліб і гроші..
Поліли-би Його злети
Станіславські воші!
Иол'ла-би його мати
Кинути в кропиву
Як пускати в світ широкий
Людину фалшиву!
Був би тепер не помагав
Ліїсови Микиті
Розривати наше майно
П голови крутити!
АРТИМОВІ І ЙОГО ДІР1ГЕНТАМ.
Оіі Артнме дво тичинку,
Чинами проклятий,
'«и ти здурів чи твій розум
н.и іі'ім заллятий?
(>л >:к смів ти важну справу
сам подиктувати.
>,к ухвали конвенційні
Смів ти іюдоптати?
і *іі вже стратив ти V членства
Честь свою і віру,
І.о запродав ти фашістам
1 душу і шкіру.
Оії дивно пені. Артимс.
Ті тебе старого,
Шо з тебе Рейко і Ленчик
Роблять дурня свого.
За шо сл’ужиш Ленчнкові
Тай ті Репенниі?
А може ви коли в краю
Разом пасли свині?
.Тенчикови і Завові
Теж таке лицює.
То-ж так дуже один з другим
і ісхіій не гарцює.
Бо ми собі виберемо
Робітничий уряд.
Ви-ж будете утікати
Аж піски закурять.
Кирило Бнлннь, член У. Р. С.
КОМЕДІЯ ЖИТТЯ
В ДВОХ ОБРАЗКАХ.
1 образок — з царства панства
І рабства.
Пан наймає раба на службу і чи-
тає йому що він має робити, і
питає чи вміє він те робити.
ПАН: — Якої ти професії?
РАБ: — Хлібороб.
ПАН: — Мені потрібно- такого
чоловіка, щоби все вмів робити.
Чи вмієш орати, сіяти, волочити?
РАБ: — Так, вмію!
ПАН: — Сапати, жати, коентн,
молотити, молоти, коло огороду
робити, коло пасіки, коло худоби,
коней?
РАБ: — Так, це все я можу і
вмію. ,
ПАН: — Чи можеш ти полагоди-
ти віз, плуг, який будь будинок?
Підкувати коні? Заступати місце
теслі? А часом і кухаря?
РАБ: — Так, і те можу і вмію.
ПАН: — Так можеш У мене слу-
жити.
РАБ: — Добре. Буду служити.
Оідіїігед Ьу Соодїе
2 образом — з царства праці.
ЧОЛОВІК (читає програму праці
до бувшого пана): — Якої профе-
сії?
ПАН: — Гм... Що? Професія?
Я пан!
ЧОЛОВІК (дивиться в програ-
му): — Для такої професії в нас
заняття нема. Прошу виберіть собі
яку з цих одну роботу. Ось слу-
хайте уважно: (читає) Орати, сія-
ти, волочити, сапати, косити, жа-
ти, вязатн возити, молотити, ко-
рови доїти, кіньми їздити, гній во-
зити, стайні чистити...
ПАН: — Ні, жадної з тих робіт
не вмію робити!
ЧОЛОВІК: — Може коло огоро-
ду?
ПАН: — Ні!
ЧОЛОВІК: — Може кухарство?
ПАН: — Та де? 1 тої ні!
ЧОЛОВІК: — Може в обтасти
ковальства?
ПАН: — Ой, де-де! Ані руш!
ЧОЛОВІК: — Інженір?
ПАН: — Ні!
ЧОЛОВІК: — Музикант? Актор
може?
ПАН: — Абсолютно ні!
ЧОЛОВІК: — Може пасічництво?
— Ой, якої ти завів? НІ!
ЧОЛОВІК: — Будівництво, слю-
сарство, столярство, голярство, ма
лярство, друкарство?
ПАН: — Наговорив ти! Нічого
з тої роботи не розумію робити!
ЧОЛОВІК (вдає, що не знає): —
Прошу, поясніть мені, шо то за
професія оте панство?
ПАН: — Гм... пояснити? Профе-
сія панство... їсти, спати, гарно
вбратись і балюватись. От і все!
ЧОЛОВІК: — Це не є жадна про-
фесія! їсти і спати — ие приро-
дна річ. Гарно вбиратись і бплюва-
тись — це є витвір панської прим-
хи, лінивства, марновання часу.
Яку-ж роботу ви можете і любите
робити?
ПАН: — Гм... роботу... Шо тобі
вбилося в голову: робота, та ро-
бота! Я хочу їсти.
ЧОЛОВІК: — Як-же то можна
їсти не працювавши? На їду тре-
ба працювати.
ПАН: — А як то можна працю-
вати. аби не їсти?
ЧОЛОВІК: — В нас хто працює,
той їсть. А що ти є без жадного
фаху, то для тебе можна буде знай
ти роботу, яка не вимагає ніякої
науки. Будеш пасти свині і за те
дістанеш їсти.
ОгідіпаІ Ігот
ОЯІУЕИЗІТГ ОР ІШІМ0І5АТ
иКВАМА-СНАМРАІОМ
Ріжок.
Ч. 19.
МОЛОТ" МОЬОТ*
9.
Де перемога?
В РЕСТАВРАЦІЇ.
Одного разу Джоо Пустолоб зай-
шов зі своєю “світ гарт” Ксіідою
Свищевітер до ресторації, аби пове-
черяти. Звичайно, обоє вони були з
тій, що то дуже лруть носи до гори
і вдають великих “шпортів”, а до
кипжкп і ґазетп ані заглянуть, от-
же все хотіли показатися великими
"панами”.
Цим разом зайшли вони до такої
реставрації, де всьо було “по пап-
цкп", а не так як по других — з
"гуляпіол”
і "сту". Усіли щш ето-
Оідійіесі Ьу С,ОС
.ліку, а Кейда лише бундючиться та
вдає "велику паню”. Аж нараз при-
ходить кельнер і питав їх що вони
бажають.
Почали чптатп карту, а там все
тільки язики: язики варені, язики
печені, язики смажені, і знов варені,
і плов печені. 6 козячі язики мари
ковані, і овечі попчовані...
Кейда покрутила головою і погля-
нула па свого нареченого, а відтак
— щоб вдати, шо вона є особа по-
міжиа і розуміється на річах —
промовила капризно до кельнера:
"Я не їм того, то знаходиться
ОгідіпаІ (гот
иМІУЕЯЗІТї ОЕ ІШМ0І5 АТ
у звірят в роті. Прошу подати мені
двоє варених яєць”—
С. Ан.
НЕ Л ВИНА.
Господиня: — Анно, щож то за
робота? На всіх річах лежить по-
рох щонайменше ше з перед ші-
стьох неділь!
Служниця: Це не моя вина, за
це ви повинні були Юстииу свари-
ти. Я е тут у вас заледви чоти-
ри тижні.
1. Д.
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
10.
‘МОЛОТ” МОЬОТ”
Ч. 19.
Мої пригоди з кропилом.
Розкажу вам ще, читачі "Моло-
ці". про свої пригоди з кропилом
п часі моєї термінації на дяка. В
нас - - як і всюди — піп ходив шо
року по хатах кропити, як каза-
ли старі люде, шоби де — сохра-
ни господи — не заліз злий дух.
Бо як газда мав кілька здорових
дівчат, то часами залізе туди не-
чиста сила і наробить так, шо аж на
плач заведеться. Нераз старенькі
родичі молилися і на окафист да-
вали але воно нічого не помага-
ло. От і прийшов той час що піп
мав іти з кропилом. Каже він до
мене:
Танасе, підемо з кропилом по
хатах, але підем обидва, бо ста-
рий дяк заслаб. Десь там у цер-
кві переносив святого Панька і
подвигався так, що аж баби яйця
.хляли так моцно слабий.
— ІЦо-ж, кажу, підем. Треба взя
ти щось на воду.
Пішов я до кухні і кажу кухарці,
щоби вишукала якого баняка на
воду, бо ми йдемо кропити село.
Але кухарка ще насварила на ме-
не, бо не мала часу... стояла собі
коло зеркала тай крутила свої па-
тли на голові.
— Іди. каже, шукай самий!
Пішов я, шукаю, от і здибав.
Правда він був митий ще може
тоді, як вийшов з фабрики, але
що-ж. думаю, наллю води тай за
день обмиється.
Пішов я з тим баияком до діж-
ки що стояла під ринвою, набрав
води тай ідем хата від хати. А піп
кропилом шмарує в ліво і в право
так. що як котра з газдинь не
вмивалася ще після спання то вже
не потребувала своєї води псува-
ти. бо піп обмив кропилом, тіль-
ко обтиралася рукавом, як від
плачу.
Але десь вже над вечір полови,
як на злість, а меиі як на біду,
захотілося Попови води напитися
тай каже до мене:
— Дай-но, Танасе. я панюсь во-
ди.
Я дав з баияком піп здорово
потягнув кілька разів, скривився
і каже:
_ — Тая вода чогось кисла. Де ти
п набрав?
— Та. кажу, з діжки. То дощівка.
Ох, як не взлоститься піп! Вхо-
пив баняк, та як заїде мені по
голові, то я аж покотився під пліт.
— Ну. кажу нехай вам господь
заплатить за мою кривду таки ще
на цім світі!
З тим пішов я до дому.
На другий день приходжу я до
попа, а вій каже:
— Нині Танасе. вже будемр^ро- _ '
ОїдіЕігесі Ьу ССЮЦІС
пити водою з криниці, вже є го-
това посвячена.
— Добре, кажу. Взяв я тую во-
ду і йду. Піп вийшов свиснув ще
на кухарку разів три і мн пійшли.
Так ходимо ми по хатах якийсь
час і зайшли до одної хати. А там
молодиця молода, товста, лиця чер
воні, як вогонь, а така широка,
що десь було в ній зо чотири гар-
ці духу. Лежить собі на постелі
і стогне. Каже, що слаба. Піп каже
до неї:
— Може вас треба помаслувати?
Молодиця лиш підсміхнулася тай
каже, що треба. Холі піп каже до
мене:
— Піди-но. Танасе, до дому тай
візмн тото, що маслувати.
Пішов я Приходжу до покоїв і
кажу до кухарки:
— Дай-но. Горпнно, масла бо
там жінка слаба, треба помаслу-
вати, а та як зачне сміятися, як
зачие реготатися, як арабська ко-
няка!
— Та чого, кажу, смієшся? Шо
жінка слаба? Давай масло!
Але та аж заходиться!
А може, каже, дати тобі ще
й хліба?
— Ну, кажу, як треба то й хліб
візьму. ’
Пішла кухарка влупила кавалок
ЯК ІВАН ЧОРНОРОБ ТЯЖКО ПРАЦЮЄ.
Іван Чорнороб філадельфійський хвалиться, що “тяжко пра-
цює". А тнмчасом — праця Івани\н, зиски з "Ріл-естейту” і дієта,
от і вся “праця” патріота.
Огідіпаі їгот
иМІУЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІСІМ
масла і бохонеиь хліба, кинула то
всьо в торбу, я взяв тай іду. Вий-
шов на вулицю і думаю: Е, чорт
з бабою, я перше свій живіт по-
маслую.
Сів я під плотом тай їм, аж зу-
би скрегочуть. Помаслувався, а ре-
шту зібрав у торбу тай іду до сла-
бої. Приходжу до дверей, а двері
замкнені.
Е. думаю, певно слабість по-
пустила тай молодиця заснула. То
я зачекаю. Сів я собі під хатою
на лрєХспі, витягнув з торби хліб,
масло тай поволі дальше маслую.
Аж тут десь на лихо надлетіла
ціла череда псів. Як зачнуть гар-
кати, як зачнуть скавуліти, аж ме-
не страх зібрав. Я тоді до дверей,
вони за мною! Я кричу:
- “Ради бога пустіть, бо собаки
мене з’їдять!” Але де там. Піп зі
середини крутить замок до себе,
а я до себе'і ніяк не мож відчи-
нити. Піп побачив, що треба чим
скорше забратися з хати, гицнув
через вікно на двір, а тут собаки
аж присідають так виють. Але я
дивлюся на попа, а на нім вся оде
жа навиворіт.
— То, кажу, що? Як вертаєте від
слабого то вбираєтеся в одежу на
виворіт?
Але піп нічого ие відповів і ми
пішли до дому, а собаки грали нам
марша аж до порога.
Т. Березюк.
Ч. 19.
•МОЛОТ" МОЬОТ"
11
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
ВАРТО П БУЛА-Б КОРИСТЬ.
Віл І. січня до ЗО. липні
1924 р. стерті Массечуитс
ввито иніомовілями 115 дітей.
(З газет.»
Автомобіль вбив ДИТИНУ
Серед дня.
Плаче мати, примовляє:
Дитино моя!
А у неї за плечима
Смільчаки —
Наче-б нічого не сталось
Говорять смішки:
— "Тіснота у нашім місті, —
Тіснота;
Вулиці дуже вузенькі,
Брудні, мов тюрма.
Нема місця малим дітям
Для їх гри
І тому їх Убивають
Шо дня. без пори.
Мабуть сам господь це видить
І почав
Забірати дітей в небо...
(Так Христос казав).
Бо на землі пани кляті
Все, шо е,
Загарбали в свої ру^и.
А бідак гине.
Варто-б взяти бука в руки
П всім панам
В шию дати, як пристало —
Лекше було-б нам!"
Вилижи нський.
“КОМАН МІСЕС, ГЕВ РАНТ"!
У одного патріота
У хаті в куточку
Посадили і накрили
На покладких квочку'.
А поліцай надійшов, —
Думав, що по “віскн”
1 втішився і зрадів
П засміявся трішки.
І до квочки приступив.
Квочка закричала.
Патріотка на той крик
До хати угналась.
Вона, бачите, в коморі
Варила “сивуху”;
Як почула такий крик.
То стала без духу.
ОІдіїігеб Ьу
Ноб<
Соосіе
І забула, шо в руці
Ііат.інну тримала
Та з батлиною, як стій,
Серед хати стала.
А поліцай запитав;
— "Ват ю гев місес?”
— “Носнр! Носир! Носирн, —
Мі но вони кісис!...”
А поліцай на той “кісес”
Навть не дивився...
"Комаи місес, гев райт!..."
Аж в корті впинився!
Серни к.
ж?
ПРАШАННЯ ПОПА З ПАРОХІ-
ЯНАМИ.
Одсн піп із парохіі
Десь в світ забирався
! такими то словами
Кін з людьми прашався:
- “Братя й сестри, ви змудріли,
Я вас покидаю.
Бо вас і бог вже не любить...
Що сталось — не знаю!
Ви, бувало, колись давно
До церкви ходили
Не в порожні, так як нині —
Все шось приносили.
Один курку, другий гуску,
Масло й палани'ці;
Часом в мене забавлялись
й гарні молодиці.
А як прийшла весна красна —
Ги мені орали,
І задармо посіяли,
Скосили й пожали.
Обгородили попівство
І лров навозили,
1 збіжжа всьо теж задармо
Мені змолотили.
Колись були ви побожні,
Служби все наймали:
Акафисти, парастаси —
Богу угоджалн.
У пятннцю, дні задушні,
Цілії КОПИЦІ
Вн нанесли мені хліби
З красної пшениці.
Приносили колись хлібця
Газди й господині.
Хоч я. правда, всьогоне з’їв —
З’їли мої свині.
Бо що правда, я тих свиней
Тримав колись стадо,
я твоїм хлібом,
громадо.
кормив
Іобожна
А голубів курей, качок —
Було без рахунку;
І до того тримав п’ять слуг
ГІ для дітей пістунку.
На катеху ходив кождий.
Хто лише женився:
Ніби вчитись катехізму,
Хоч ніхто не вчився.
Бо я зараз посилав вас
Жати, чи косити,
Або чистити правети
І гній мій возити.
А у вечер казав: — Грицю
Тай і ти Афійка,
Принесіть ше дров з обори
Тай йдіть до дітька.
Я заданням молитов
Не мучив нікого,
Бо це мені не приносить
Зиску ніякого.
• • •
Нераз як прийшли вибори —
, Боже твоя воля!
Гроші, гроші, як полову
їла торба моя...
Бо шо шкодило у церкві
Кілька слів сказати,
Щоб на того, а на того
Голоси давати?
Що мене там обходило,
Що вам тяжко жити?
Ви-ж знаєте, шо й єгомость
Хоче заробити.
• • •
А що школи у вас нема
І до цего часу,
То ви тому самі винні —
Не робіть галасу.
Вам дарував пляц під школу
Семеон Рябого;
В тестаменті записав, вам —
При свідках до того!
Вн дерева навозили
З громадського ліса,
А опісля всьо пропало,
Всьо пішло до біса.
Ви не брались до будови —
Дерево погнило,
Шо осталось, то з водою
Геть кудись попднло.
А в тім була тайна зрада.
Я вам признаюся,
Що пан Нойцьо дали сотку
Я не відіпруся.
Дали мені Нойцьо гроші
І так наказали:
Шоб за школу мн забули
І не будували.
Каже: діти підуть в школу,
Навчаться, змудріють,
1 за своїми правами
0МІУЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІОИ
12.
'МОЛОТ” моьог
Ч. 19.
Не підуть на лан робити
До мене ніколи
І готові ще сказати,
Що то є їх поле.
Піп на гроші кожний ласий,
Тай я злакомився
І в нашого пана Нойия
За шпєга наймився.
Писав просьби ло старости
В імени громади,
Що та школа приведе пас
Усіх до заглади;
Що ми бідні, не маємо
За що будувати;
Що не будуть з наших дітей
1 так днпльоматн.
Бо хтось мусить свині пасти.
Всі не підуть в школу...
А хто буде пасти гуси,
Вівці і'корови?
Пай староста мою просьбу
Якось УЗГЛЯДНИЛИ
І до нині нас в спокою
Усіх залишили.
А ви, темні раби мої,
Не поміркували,
Що єгомосць слуга божий
Так вас ошукали.
Але в тім всім вина ваша.
Що так воно сталось,
Бо в головах ваших січка,
А розуму мало:
Було мене не спухати
Не йти на пораду
І не вести свої діти
П себе па загладу.
знаєте, що для попів
буде потіхи
свідомість запанує
Ви
Не
Як ________________....
Попід хлопські стріхи.
Подивіться шо в Росії
Селяне зробили:
Попів нагнали, до праці,
Панів подусили;
З монастирів, домів божих
Поробили школи.
А монахи й монахині
Працюють на полю.
А золоті чаші й хрести
За хліб проміняли
Та від смерти і голоду
Людей ратували.
З дзвонів малих і великих
Гармат наробили
і всі бандитські ватаги
Ними розгромили.
І відбили також наступ
Всіх капіталістів;
Розсадили і знишилн
Гніздо монархістів.
Контр-революцію здусили
Трудящії руки
Тай привели панів й попів
До краю розпуки.
Отже таке саме і в нас
Ви-б давно зробили
Як-би я вас не гамував.
Не докладав сили.
Довго, довго я дурив вас
І тримав при вірі
Та доки міг. ходив як вовк
У овечій скірі.
Але тепер уже годі.
Бо ви помудріли.
То я іду і не верну
Щоб мня чорти з'їли!
Я клянуся, що не верну
Хоч би ви й хотіли,
Бо між вами небезпечно —
Вії почервоніли.
Одні з війни певернули,
1 вже розум мають;
Другі знова з Америки...
І всі научають.
Щоби попів не слухати.
Панам не коритись.
Щоб до бою з ворогами
Пужлдрям лучитись...
А слухачі в одн голос
Усі 'закричали:
— "Іди, іди. шоб тя чорти
Вже на все забрали!”
Журавинськнй Пролетар.
Читайте "Молота" і приєднуйте
нових передплатипків!
моєот
Уол. N. V.
НАЙНОВІШІ КНИЖКИ
ЗА
дол
І) Теорія Ісіотічиосо Маїеріялізму (а опіаві)
2) Чсраокип Шлях 4 2...............*
Т. Шеячеііко а світлі епохи (в оправі)
Юдл (робіпчгм драма в 5-ох діях) (в оправі)
Весе.іпіІ Хш (арлм.і в 3-ох діях) ...
,'іпи Реіимяииі (драма в 3-ох діях) .» ....
, Верхи (пости) ........................
Загальна вартість $5 40
Товариші! Тут маєте добру нагоду набути ці книж-
ки тільки за $4.00. Не зволікайте. Приходить осіниа
пора, холодні вечері, тож використайте їх для читання.
Б першій мірі Ви повний перечитати вище наведені
К'іижкн.
Присилайте ссйчас замовлення і гроші “Мопеу
огііег'ом" на адресу:
МОЬОТ со.
414 Е. 9СЬ 8Г
•і)
41
5)
61
п
РОЗЛЮТИВСЯ ПАН РЕПКО.
Розлютився пан Репко
На "Молота” й “Вісти”;
Запінився, скалить зуби —
.Хотів-би їх з'їсти.
Називає як чим може.
Казиться і лає,
Послідннми помиями
Він їх обливає.
Та надармо Репко пнеться.
Мов котя під плотом,
ІІадпрмо він накндаєсь
На ннх все болотом.
"Вісти” й "Молот” не бояться
Вони жити будуть:
Нсодному ше темному
Усунуть ‘полуди.
Бо свідомі робітники
Все будуть старатись.
Щоби тГї часописи
При життю тримати.
А пан Репко нехай знає
Нехай памятае,
Що його за підлі діла
Відплата чекає.
Бруклииськнй.
$2.00
1.25
.75
.75
.35
. .20
.10
Ь’ел» Уотк, N. V.
ОМІУЕЯЗІТУ ОЕ ІШИ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 19.
“МОЛОТ" МОЬОТ"
їх
ЦЕРКОВНИЙ СТРАЙК’ І СВИНЯЧА ЗА-
БАВА.
Вішс-Бсрри, П*.
В нашій місиевости греко-катоіниькл
парохія хсе в клопоіі. Малкмі.ни церкв)
чим. хрести позиимаиі, повитягати
до гори нема кому і браку лелеиих. А тут
тобі иа! і ше хор співаків мушмайнмків
вийшов на страйк. Ьо як кажуть: “ми по*
сгупові люде, коли майнерам візьио. то
чом) би нам ие впіммутнся за своє'*. При-
чина страйку та, шо не дамо їм цілуватися
в часі повороту .1 великого бекксіх у стро-
єного грішми збираними иа добрі цілю
З Причини великого страйку, котрий
ие мож погодити ніяк — як з одної сто-
рони, так і з другої, — бо обі сторони
стоять при своїм, найбільший лямполиз
постановив иаияти страйколоміа для зли-
нання страйку. Щоб дістати скоро схебів
— устроїли “Пік-ровст демс", або по про-
сту скала ти свинячу забаву. Забава відбу-
лась в одного укр. великого “діяча" Зель-
мзиа хкраінськоі грско-клтолниььої цер-
кви. На ню забаву куплети? укр. попом
порося, котре мало примести гарний при-
хід. Щобн побачити це шановне заі|н»тко
— кожднй прис > і ний платив 35 и. за огля-
дини і при тім дістав кусок з нього обли-
ши. При роздаванню була також велика
ріжиния роздавали частини тіла звіряти,
так як хто собі на не МСЯУЖИЙ. Н.’йсг.ір
ший Зел імам і ненажер хору дістав рило,
на котре він в діЛсности собі заслужив
за своє риття між робітниками, бо-ж сам
вія каже, .шо вій живе “на те аби доно-
сити иа свідомих робітників до зверхно-
сті»*’. Тепер коли дістав більше рию. то
шоже лучше рити, але на "домпг, де бу-
де мати бі тьше “кревнякін” по своїй про
фссії.
Ми добре знаємо, їмо по риті з друго-
го кінця приходить хвостик. Тую другу
чдсть діозв великий український патріот
“ретер фпм” і “бялмм ар тем’’ на плечах,
Котрий е хвостиком усьої братії, Лиши-
лись тільки ратички зі згаданого зяірят-
ка, котрі були утікли А<» ОДНОГО соціяліста
старої доби, але вдалось штурмом ш рюм*-
чій братії відібрати Тож. ви заздрісні І
охочі до страйколомства, спішіть вилай-
сяорше вступати в ряди страйко.іомів, їмо-
би захопити ратички, бо їх мало, а скебів
потрібні» конечно’ Гоїосіті.ся ласкаво до
Готькз свиней баранячого хору.
Л. Грізний-
и
тів вкладки, бо як член миляться "самогон-
ки ", то треба йому заплатити борт за тнж
день. Ну, то це таке звпомогоме товарист-
во, що один другому понос ає, то воно
ніби “олрайт” сказати. Чи ие так?
Але тут справа кнакше мається.
Тож буду дальше писати. Воно, знаєте,
як всюди буває так само Й тут. це запомо-
іове ніби товариство має свій “статут".
А що в мім стоять самі свічкогаси і лям-
полнзи, то І статут кадилом зачаджений.
€ в нш ріжиі точки, як ось: у піст ие їсти
мяса, бути страйжоломом, не пити мало го-
ршки (а тільки багато), аби тверезим ні-
коли ме бути. А нзйтвердшл точка то <:
до церкви все вчащати і сповідатись. А-
ле-ж тут. знаєте, нє таке склеїлось. Ніби
чудо, ніби і, як то кажуть, часи до того
сприяють і люди трохи пробуджуються.
Кількох із тих людей, шо через пять літ
в тім багні стояли, трохи більше начита-
лись і дещо зрозуміли тай пізнали, що
блуд дбсі вони чинили, найгірше тою СПО-
КМЯ потрібна' II .
подумали і ие пішли ло цапика ПММЙМ*
тмея що думають І чому це так тай шо за
причина.
Коли-ж зійшлися иа те збіювнеко, як І
шо місяця сходилися, то прийшли і ті»
ніби ще члени, — иебто люде, шо проз-
ріли. І от ще хвилька і вже збори будуть
створити А тут. знаєте. Дебрі люде, як
вони збори отваряють, то предсідателя
ніколи не вибирають, тільки мекаджер
встає з крісла І так починає. — Дорогі
па-нн. я нашого цего чуда біснуватого
втворяю І т. д.
І починають всі враз між собою игва-
рити". 1 ріжиі иісеніїниш рішають так,
що один другого не розуміє. нпо пмрит".
Нирешті Прийшло вже й тут до тої мі-
сячної вкладки, их, тай платять один по
другому. Аж тут нараз, як грім з неба,
один із пямих встає иа поем. Таке собі не-
письменне — кругом темний лямполиз. —
і ай так починає:
— “Я гварю, штп сих людий, што в
нас не хпчуться сповідати, то треба ви-
ключити з нашого товариства запомого-
вого”.
І тут такий самий його піддержав,
а решта всі враз закричати без порядку
і вигнали. Бо кажуть, єгомоспь казати,
што як хто ся не слові лот. то кім треба
єго оминати".
Після тої лямполизіпсьнлї бхчі встав
ПЛИН із тих прогнаних тай каже:
— “Я був темний, платна і держав тем-
ної 5 за спою кервавх працю, вбивав себе
умови, піддерж)імв ріжку чорну сотню,
живім р<ізюмом ворсив своїх. А ВІД тепер
як меіІІМіроЯСШГ.КМ'Ь в очах, то я і ці реш-
ту, що зі мною то проти дальшою з а тем-
ьюя.тнин. І я пізнав що таке сповідь. Спо-
відь це є цпінкнство й інвестмгація ума
робітників попзмн, які помаїають тнензти
робітників у темноті і визиск) капіталу.
Від нині я перестаю ходити сюди з вами,
і до церкви, і дрмнм б)ду заказували От
як ви тут майже всі пямі, то це вам можна,
а мн, як чесні робіт кине, що починаємо
дивитися здипояо на світ, то ви зараз гвал-
туєте. Нехай' Нема місця між вами і не
треба! Таж ми вже по 2 роки ме сповідає-
мось, а ви аж тепер — як стягли з им
досить ірошей — проганяєте мас! Та ми
підем через сул і побачимо шо з того вий-
де. (Ііаиьскмй суд тлкнйсаммй, як попів-
ська правдо! — Замітка складача).
От такі то ще в кас людці! Живуть у
добі електрики, а мозки ще менше розви-
нені, як у камяній добі. Дарма, що ''орга-
нізовані*'!
Чи вам. читачі ‘“Молотв" прихилилося
здибатись з такими мелведнмн туполоби-
ми? Гай. гай! То-то бідні люде!
Г ромадяннн.
&
НА БАЛЮ.
Ворнсайд, Ідл.
У мас в Ьорнсайд ух троєно було дня
2-го вересня шітріотнчннй здвмг до випо-
рожнення ломашного виробу. Коли вже
мало було ло продажі (бо ті, що любзять,
вже були добре намочені так. шо ледви
триматися ні* ногах) тоді вцілилися одного
товариша І почали нарікати, що червоні
такі та сякі, бо ие хочуть купувати “нашо-
го виробу”.
Товариш відповів, що тої тру тини не
вживає і ие хоче іти “на лоно Аврлама”,
отже нікому ме дивується, шо ие хоче
куяхватн темо домашмою виробу. Але хи-
бі такі відповіді вдоволяють наших *'ін-
ДНІІІрІИ" від ’‘к»»цьо.іків’’ ? Ні’ Вони все бу-
дуть нападати на тих, що не пють, і бу-
дуть називати рСжіпгмн словами за те, щг
ке Йдуть “свій до свою” — цебто не купу-
ють тшо доми юного виробу. Так. тик!
Сумко Жовтий.
“ЗАПОМОГОВЕ ПІЯЦТВО”.
Бредфорх Онт.
От з«»то думли-бм. що » мсііс «кис,
“ПМИрКІИМ". А то юди ие Мртти пером,
а гумору й пе видно, хоч притікалу чи-
иало. Там. от « буду оочииїтн — неначе
гунор. м, неначе яп праоді. А писаіи буду
проток., бо куди мені віршом? На це тре-
Аі було рл.титтка поетом!
Знаєте, добрі діоде, оттах. шоби до-
течо не шукати. < тут хупкі лампотніін —
Леяків. 1 так шиїті от тії Лемки иаютк
ТУТ, так бн скаоїтм, зашонніте тооауні-
«ію під Іменем Гай па на ХриннооинхП».
1-ій «чадитт* ални
•яЛ? <
КОЖНА українська робНннца повинна виконати частину <.€
обопязків, то вимагають від неї Інтереси робітничої клнси
Вона повинна стерегтись приєднувати нових передімвтнішь
І 91 перед плитняків для
"РОБІТНИЦІ’'
“НОВГГКЇСІА”
80 Зі. М«гк'» И. Кп Уогк. N. У
ояіуепзггу от иию^ат
ийВАМА-СНАМРАІСИ
14.“МОЛОТ” МОЬОТ” ч. 1К
ПРО “УНІВЕРСИТЕТ*' О. РАДКЕВИЧА.
Монтреал, Кае.
Зднбаюся в суботу, 1&. вересня іь р.,
своїм юварншом І він каже до мене:
-і Ти чув, .-до таятра буде?
— НІ не чув, — кажу.
— Отець Ралкеиич скликає масове вї-
і» околиці Фроитенак, на 16 вересня —
є завтра — в другій годині по полудню.
то €_____....................... . .........
Віче скликається в справі засиоікзііня уні-
верситету. Отже гляди щоб прийшов иа цс
віче!
— Дальше продонжзе мій топариш, шо
йому гоиорші якийсь там лямводнз, шо а
Радкевич навіть в церкві проюлошував,
шоби зійшлися на цс віче.
— Добре, кажу до свого товариша, І
я піду подивитися як то буде виглядати
ле віче.
Приходжу до дому, розібрався*і лат
сплін. Але сой мене не береться. Думне
собі: Ну. як-же то буде виглядати той уиі-
Верснтет, ЩО о. Радкевич хоче юсміупати?
Чи він біде український, чи може "Руте-
НІЙМ"? Бо Гйй пери 11.1, я котрій тепер о,
рАДКСЯИЧ МрИЧНТІ. І ІИІХ. .........
лярін. то є не українська, а "рітенська’.
Навіть самий п. Рінкевич подав до буржу-
азної газети, до Лзпрейс, пінчер з юї цер-
кви, що ще мають збулуМТН иа такий
пляи, і заточує самий, що ця церкві не
українська, але ”!.в Кпімге Е-ІГІІ». КціЬетіс
Виіііі МісНеГ* (будучі рчтс.ісьі; церква
св. МихаїлаГ Тепер то ше тільки є салєр,
а иепкпу ше Бог має.
Дальше думаю собі: Ну. і хто-ж буде
контролювати тої уиіяерситет? І хто бу-
де професором у тім університеті? Чи
ІК думає а. Рмксіїич етапі самий профе-
сором? (З нього професор, як з ковка
астроном!)
Нарешті прийшла, очікунана мною не-
.1І.1Н, 19 вдово». Встій м. II..сч• 1.1 Н. пр.-'їн
тая книжку "Як попи туманять нарід", і
дивлюсь на годинник, що вже яерєші го-
дина по полудиш. Я давай скоро зібрався
І за пів годинн вже був піл ляермн тою
садєра я котрім мало, вибачайте, відбути-
ся ие віче. Дивлюся, стоїть о. Радкевич.
Чогось махає дуже руками. Коло нього
ще 4 лямполизи і иа боці якихсь дві пані,
котрі пильно иа нього дивляться і реточуть
ся до нього, а вій до них.
Але дивлюся, виходить з того салеру
якийсь чоловік. Я питаю його, чи то вже
нема де навіть стояти в середині, чи шо.
що ВІН вийшов? А вій квже-
— "Та де, нема ще нікого, і виїмо, ще
’ Теорія Історичного
І
Матеріалізму
Написав Н .Бухари».
Видання “КОСМОСА"
326 сторін друку. Ціна $2.00
. Книжка в гарній, міцній опра-
Г ві. Кожний робітник і робіт-
;.І ниця повинні її сейчас набути.
” Хто читав книжку Н. Бухари-
на під назвою "Азбука Кому- (
нізму", той знає як популярно, £
зрозуміло та приступно пише
тов. Бухарнн.
Замоиемнх шліть иа адресу:
т
і
МОЬОТ со.
414 Е. 94Ь 81.. Ке» Уогк. N. Т. іі
не буде’ Та то І тільки всеї тті банки, шо
тих чотири, що стоять з о. Радкеиичом,
і тик дві пані”.
Але я питаю далі цього чоловіка:
— А. о. Радкевич ие закатував у цер-
кві?
— Та там, заказував — каже вій —
але що з того, коли в церкві ие було німо-
то? В церкві вже І пробці свищуть'*.
Коли той чоловік вілла ЛИВСЯ І Я Г.тя-
пуи на годинник, та Вже бухт цінно дру-
га юдина, а публнки — як ие було, так і
нема! Але я собі стою дальше иа стріті і
тільки жду що дальше — Незабаром див-
люсь, Ідуть товариші, ло двох, по трьох і
по більше. Зараз і починається дискусія
иа ріж ні теми. Дискусуемо пін години, го-
лину, ба вже і півтора години! Насилу
прийшло ше вісім людей. "Як-же то буде
виглядати? "Масове віче", а тут таке ма-
леньке зібрання”* — думаю собі.
Але дивлюсь, о. Рідкеанч вже пішов
ло саперу з панпм Чіичаром, шоби поради-
тись хто має іти за поліцією: чи о. Радне-
І м н II ЧИ І <1 II і І | 1 І 1 І І
це побачили, так всі до салеру і домага-
ються, шоби хто розпочинав віче, бо в
салеру не мож довго стояти на цименю-
IIїй підлозі, ІЦЄЙ до того вогкість і сморід'
Нараз о. Ралкеннч стдв між двома стола-
ми. котрі близько стояли один коло друго-
го (ПРІІТО.ТЧСНІ — один для прслсіллтс.ія.
□ другий для секреідря) і сперся ріками
(видно, шо боявся аби не впав, б.і ніс ду-
же був червоний, щей ДО тою кривий як
ьарлюгп) і промовив:
. — "щирі мої українці патріоти, вибе-
ріть собі предсідателя иа цс мболігня, бо
я за прсдсідлте.ія не хочу бути І порочн-
ій собі голову. Також заявляю, .шо яіче
це е скликане мною тому. ЩО я хочу за-
Л(»ЖИТН вищу і нижчу шкоте. До нижчої
мають ходити всі українські літи, а до
ІІНЩІІІ ДО І міверентету М.ІН'ІЬ ХОДИ-
ТИ дорослі. За професора до будучого унІ-
І < |чіт'1'. Міінбн б. (И пай ашдемнх К.
Нзгипліній. котриП приїхав » Галичини і
дасть доклад щодо заснованая цього уні-
верситеті. Як також заявляю наперед гНМ
імтеркаиіонатстан, котрі г тут присутні,
що не маянь прала забирати слово про
цей університет, бо нони інтернаціоналісти
і не г щирими ікраінмямн. Також не ма-
ть права вибирати свого прелсідате.ія.
**А єсли. каже, будете незгідні, тля но-
><*тс собі вийти навіть І зараз,
поліція не прийшла!"
Почався вибір нредеїдателя.
побачив о. Радкевич, що свідомі
ки поставили свого прсдсіїателя.
рвати на собі волося.
і так почав кричати до
доки ше
Наколи
робіт ПИ-
ТО наро-
бив крику, поадя
немов збожеволів,
СВОЇХ вірних
"Гей. .і ви
ставите нашиті _
Поставили патріоти свого кандидата на
ііредсіїателя і тиовл о Радкевич підско-
чив ло юри І закричав
"Іитеріиціоиалісти? Навіть не голо-
суйте. бо я ужню свого великого авторі-
іеті і шш предсіїатель злетить і крісл:..
А ОПІСЛЯ обернувся до своїх ммоте.точе-
них патріотів І кричить:
— Руки я гору? Всі — старі, малі,
навіть ті, шо на руках’ Бачите, що боть-
їмсоики хочуть свого иредсідателя вибра-
ного сидите? Чому не
на свого предсідіїтеля?"
Однак большеяики побачили, що пш
і те звірятко, що риє, то все одно. І не
починані такої бтчі, яку почав о. Р.ідке-
пич. Отже прсісідлтелем зістав вибраний
ляміюлиз.
ПІСЛЯ ТОГО всього ледви діждалися то-
то мала “акалемика” Розсипаного, чи На-
емплиого, що мав говорити. Пай Насипа-
ний забрав слово і молов, аж йому з оцей
курилося. Наплів стільки діриииь, що й
не варта згадувати. Ного мову можна на-
звати двома словами, а це: капуста з горо-
12-іневний. Тімінс. Онт. Ваші дописи
дадоигі і до того шей иеаиряіио писані.
Пишіть зриту коротенькі дописи — не біль-
ше як дні картки — І виразніше. Коли так
іробите, то може депо придасться.
Всіх дописушплів редакція проте, бу-
ти терпеливими, як то їх дописи ие попа-
ли до цього числа. Через брак місця му-
кіииі своєї бесіди з’їхав до того, ІОг^дІРаИгвкНТ* <вое' черги.
ІІМІХ/ЕВБІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
признайся, щ<> вся галицька інтелігенція,
котра оріянгувллясь на аитаїггу, сьоюдкя
провалилась зі своєю політикою І — одна
частина лишилась на услугах польської
шляхти, а Друга виїхала за границю. І
;ак вийшло, що багато такої інтелігенції
< в Америці І в Канаді, отже можна леїво
заснувати університет, а за професора на-
віть, каже, я можу бути, бо до "Сіпіар
компанії, або иа стріті бігою не хоч’ би-
ли".
Такий то доклад дав пай К. НзснпаимЙ.
Опісля зажадав слова Н. Я «Орський І
зонтам насамперед чому о. Радкевич ие
признає нам Інтсрнацісніатістам, прані го-
ворити про український університет. Ад-
же сам О Радкевич е також Інтермзинищ-
лістпм, але діхоншгм інтернаціоналістом —
ретівійким, а ие тому, що о Радкевич на-
лежить до католицького Іиіерм ЩІт
Котрою СТОЛИЦЯ € в Римі а мимо того
о. Рплкевмч називаг себе ширим ікраїи-
нем, а робітників ін І с|икііі іргііі.і г і її ЙііЗИШМ
нещиріїIIН?... Зочеинн II Япорський і па-
на "доклитчикіл" за ребро і поки».ш кру-
ЛІПсі-ЬІ ЗЙІІ.ТУТЗКІ сторони йою бесіди. Але
і, ье іемненькиЙ предсіднтель почав вере-
щати і відібрав голос, не дав докінчити
слова Н. Міюрському. Опісля С. Батрим
злбрлм слово і дачнв критикувати предсі-
ллтеля на шо вій відбирає слово другому
товаришевії, і сказав, що мн є всі т\т у-
крнїніїі і попиіпіі мали рівний гіілос. Однак
прелгіалтель відобрав слово І С. Батрино-
і.и. Дальше домагалось більше пріїсутмш
оова. о.лімк пре де ід а гель з о. Рздксвнчом
усе перебивали.
О. Радкевич зиона почав верешлін, що
і’іхто з інтермаїїіпнвлктів не мас илідльїие
•абирзтп слова, бо зараз, каже, поііиію
приведу!
Та все таки С. Бат рипові удалося кіль-
ка слів сказати праплн. Він сказав, що ми
маємо юноріпи про таку шкалу, а не па-
рубок Ралкевнч, бо мн маємо діти, а "ти
касие вій до о. Ралкевичд — парубок,
ь тебе Дітей нема, тож: тобі засі!" Але
а Радкевич іакрнчзв, шо и него с 40 ді-
тей. С Батрнн додав тоді зі сміхом, що як
так, то може є й тисячі, бо псі лнзють
який "спятий ПєЛрубок" файніїй* Нехай гар
ні франкузочки скажуть..
На кінець о. Радкевич нічого більше
не і о корив тільки кричав,
дягель якилйскоршє ззмикап
но правда в очи заколола?
•иобн прслсі-
лібрлиня. Вид-
Заморський.
ОСТОРОГА!
Де Пес, Канада.
Перестерігається робітникт тартаку в
Де Пас. щоби вони у нажали на заразі,ко-
тра тут І н іарМП і МДОжуї людей скл-
ею шовіністичною балакавшою, щоби ніхто
не вступав в члени Робітничого .Томі. І ис
піїм.іі їв ні морально, ні
робітничій справі.
Отож бережіться перед
бо ІЗ Кім НІ геріїя ні душі
чогось хоче ме й сам не
тільки рамці вже лишилися, і ще кількох
через НЬОГО в дурні ПОШИЛИСЯ.
Каштан.
матеріально —
таким хламом.
вже немає. —
знає. З нього
Переписна Редакції
иКВАМА-СНАМРАІС™
Ч. 19.
МОЛОТ* МОЬОТ*
15.
ВІРШОВАНІ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ
“ТАНЦЮРИСТИ".
Лускар, Алта.
Чи всюди тяк як у нас
і.-.баїм виходить?
В суботу вже “танцюрист*1
Попіл ’ шекм ’ ходить:
“Шек" від “шекч’’ не минає. —
Лиш де є газдині.
— "Збирайтеся, каже, “місис".
На забаву нині
Ех, забава, каже, “місце ',
Нема кому грати?
Будем гулять, ТІ каже,
В грамофона грати"...
Мову жінки з "танцюристом’*
Почув газда з хати,
Вийшов на двір і питає:
“Що там таке, Гнате’
Ви-ж не чули? Та-ж ви б) пі.
Як чи "кега" несли;
Щоб холодне пиво було —
До "кріку" .ШИЄС.1ІІ*’.
І мус гнась іу.іяк в'д хати—
“X ти-ж куди, Гнате?"
"Гіду ше. каже, до Мляий.иі,
Рекорди забрати".
•Пірч’.йт. каже Йому газда,
Лиш спкігися. Гнате,
Забери ті ікі "фокс тратігіГ* —
їж .лсбре гуляти’.
“А не забудь, “місце" кіщ.с,
К-€ГИ й М ІОМІїЛку,
Імі тп дехто також любиіь
Птсрутипісь лин тьху!"
І ХЛ ХИЛ.1Ю ПОСХОДІІЛІІГЬ
Л«» одної хати
П їй* б часу не марнувати
Віялись “игпірдуиати”,
Почав один і “танцюрнегік"
Рекорди складати.
Щоб як зараз “заштирдують" —
Злпорядком грати,
"Ти ши, здурів? — другий каже, -
Ти вже хочеш грати?
Таж пиво ше лежить в "кріжу",
Пли берм до хати!"
, Витягнути бочку з ріки.
Вкотили ДО хяти.
Поставили серед хати —
Нема де гуляти.
— "На дяір з пивом’ кричить третий,
Ттт бчдем гуляти;
Котрий схоче пиво пити
.Може вийти з хати!’*
— “Слухайте-но, — каже нпший —
Як будем гуляти?
Пиво ие є "двацалеве", —
Ще»* хто не втни жартів*'...
-- *Не бійсь - змова ітший каже —
Нас .не тілько стане:
Як хто з тою пожартує
І починають забаву —
Велику забаву:
О лин крутить грампфшгл.
ЛоутІ стають в ляат.
Перший, бачте, іде ''козак*'.
Щоб булл охоче. •
А відтак буде гуляти
Чого хто захоче.
І звичайно, як то "козак".
Найшов знаменито.
ТИьки плин іашпортаяся
1 впав у корито.
ІІп таньию всьо гуртом ка двір,
Корок вибивати,
Вихопився один з "пейлом":
"Жінкам — жінкам лати!'*
Бл не кожний, бачте, в пиві
Лиш може смак мати, —
Хоче також час від часу
Л<піі»ім заміняти.
Шепче один до другого:
— "В мене є. Микито,
Оідіїігесі Ьу Сос^к
Ч зараз з пару прішіс-би—
Не піню... коби — то**...
— “Ну, ну, іди не ж) ріка, —
Щоб Добра ЛИМіСЯ,
А ось тобі ил зав.іаток.
Тільки ие блРИС
І так танці за танцями
Щасливо відходять;
Часом трохи нарікання,
Але проте входять.
Схаменіться. робітними.
Ті гик не гуляйте!
І**|*Иі» Добру КИИЖКу В руки.
І Мук) черпай «є.
Мижма, браття, й ти утяти
П л.*ґ»,іну зробити.
Т і не добре ігі-причпму
Самі гонку пити!
Сусії.
З РЕЛІГІЙНОГО БАГНА.
Пропілене, Р. Ай.
Слинне МІСТО ПрОЯІЗСНС —-
Нема шо казати.
.Сі тс треба .тямппцімм
Нагорала дати.
Що печера, моя собачки,
І*о вслииі хилять
І т)м;игяіь робітників,
На іде їх наводять.
М< ш церкву єзуїтську
НиМГуГЬ Говорити,
Тп кпждого намовляють
ІІЬ треба молитись.
Там маснеііькл прихвалюють.
Тик пічііуть брехати,
1 гпморнтн, що найекприн
Требі перину мати.
Іще Гр«МІМ!Й ие ЗЛОЖИТИ.
Землі не купили,
А н*с \рял ЛЙМИОЛНЗІВ
'.І при НЛ.1ИЯЧМ.1И.
Як звичайно. від найстарших.
З І при починали;
І найстаршим ЛЯМПОЛИЗОМ
ПІкяаруня узяли.
А на дячка, щоби брехня
І добре молився, —
Монюиочку мізернеиьку.
І Ці-б добре пестився,
Свілерпчка на баикнра,
Щоб іронії збирав;
Щоб ю людську кернлвшіиі
.Мумшайи попишім.
Нл ««мггрплю Гриця Била,
Щ' б контролював,
Усю кривду-кервяницю
На ф.:пм\ тлезсав.
Мойссй СІдор. патріот.
Капітаном став
УН брехні межи тюлий
Щоб добре пускам.
Нл прт.т.ітл — єзуїта
< Нмкшш беруть.
ІЦоЛіі усіх легковірних
к'б|< стриї він тут.
Так почали дурисвіти
Люлий туманити:
Щоб зійшлися десь на фзрму.
Тям будуть їх вчити.
ІК'сходнлнсь вірні слуги
Римського отия.
Кожде рило ивстаяило,
Мли те порося,
І Ірисі уллють до нарад.
Уряд вибирають.
На голову Наситі і.пя
Брезлчем ставляють.
Занив місце
Щоб усі
— “А ик
1 по
як ие рикне,
сідали.
скінчу каже ній
питні дали.
Аж т>т раптом, мов той грім,
Двері отвирає, —
Червоний враг із “Молотом"
Мов сонне сіяє.
Як не крикне на драбів:
— “Ах ви, голодранці,
Заушннкм, лямполизи,
Римськії шубра оці’
Вн мізерні створіння ,
Ннродки — ие літи.
На кого ви розставили
Ці нікчемні сіти?!
Робітника нещасною
В кайдаїти закули,
В проклятий лм єзуїтів
Гам й<мо втягнули!
Усю працю робітничу
Ви попам видали,
І правду ви знівечили —
Гидко полоптхтні
І зноь зійшлись ви ошусти
Лкідіій туманити,
І пр.тею робітників
Кишені каб«пи.
Ни ж робтніки свідомі
На \ВизІ майте.
Котрий із них рило пхає —
Дріт йому встромляйте.
Бо як буде Дріт у рилі,
Тп буде вважати,
Г..й не бчде більше людських
Воріт підкидати!
1. Цибульсміи*.
БУЛИ. КУМЕ. БУЛИ!
Форт Вілли. Онт.
Іде кум і трішки.. теє—
Тпй скрізь спотикавсь;
На номері “Сіисои стрігтГ
Куму зустрічає.
— “Здорова будь, кумо моя.
Ти їмось луже гожа!
Чи то правда, шо в тебе був
Святий слуга божий?"
К>мд йому потакнула.
— "Були, куме, були:
Повну хату святим духом
У мене иадулн"—
Серннк.
9Г ЧИТАЙТЕ!
“УКРАЇНСЬКІ ЩОДЕННІ
ВІСТИ”
Це в одинокий робітничий
часопис в Америці, котрий ви.
ходить щодня окрім неділі. Цей
•а соп не має своїх кореспонден-
тів в Євролі, як також в ріж.
них центрах української емі
• раціі в Іп Державах і я Ка-
наді
Переди ля їв виносить
В Европу ......... $10-00
В Америці
рік ....
б місяців
з місяці
На
На
На
7.оо
3-75
Передплату шліть, або пишіть
по оказове число иа адресу
Тне Чкнліяіам Оліьт Яе*8
502 Е. ІИЬ 81.. N0» ¥огк, МЛГ.
1)МІУЕЯ8ГТУ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІСИ
16.
МОЛОТ” МОЬОТ
Ч. 19.
З^юйги.^
З ЦИКЛЮ» „ТИСНУТЬ
кЛ, \ ]///[[випереджає !
ПІСЛЯ ЦИТАТ*; ,ВІДБУДОВА С.С.Р.Р.
/ £27 ПОСТУПАЄ дуже скоро вперед..*
А КйПІТМК'
гичил СМОЛА
ДАЛЬНЄ —X
2 ХРОКАЄ
К«»І»
'всіли
СОБАЧІ Д/ЛЛ;Л5ОЖ. клопіт яліянтів
. 'ЗДОНЛИНИПИ .МІСТАМИ
[ЛЬТО-ПМРОЦТВО
^ЕДоїтв^Йи’к сктліжу лм
> ВИДООТКЛ 'ЧЄКЛ* 5 члене
Г ОДНОЇ ВІД0ГМІ ОЛЬННЛЦіГ —
АЦинЕЯ "Погодилися
В АМЕРИЦІ ОН ЯК
ЗНАНЕНИҐИИ ВОГОНЬ ^чп»т
~5 Г—•*« МЖЛ *•
। Г~ ~ "тг?/&-
’МнЛ*.
Тидїпгеі
мотдольопи
ПО і!00,000
зли» годин»
Г УЧИТЕЛІ ПО
* 1,500 ЗЯ РІК
еіклль-
____________ “«но
Оіідіпаїїйт ।
иМІ7ЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
ВИР0Д0К - п°4»і-гот
Оїдііігед Ьу <лОО^ІЄ ОММЕКЗІТЇ ОЕ ІШИ0І5 АТ
иПВАМА-СНАМРАІОИ
2.
"МОЛОТ’
Оаамрм^о-гуморжстнкО иоткжяепк, виходить 1-го І 15-го
кождого місти.
ПЕРЕДПЛАТА:
Яа ріж ЯМ
На кіл року ..................................... 1-Й
Лащмо» число 10
Рааапів жриОмаа рукопнен. пасажі виключно чорнилом і па охнМ
сторінці аркуша, при чім рукописи ас авертаетиса.
РІК V. Ч. 20. 15. ЖОВТНЯ 1923.
"МОЬОТ’
П>« ІГКгоіпіап памарараг (от ааііга аші Ьотог риЬІІаЬаО
еаті-топиііу Ьу “МОЬОТ” СО.
414 Еаві 8-А Йг. - »*> УогК; N. Т.
8ОВ8СКІРТІОМ ІЛ8Т:
ИЕУУ ЇОКК, N. У.
Ом Тмг ......... ........................................
81х топіЬа ..............................................
Кілжіа еору ......................... ....................
Епйіті аж ввеопіксіам таНжг 8ар. 10 1021. аі іЬа поні оНк. а.
». У. ипОаг Ша Асі о/ Маг* І, ЇМ»,
.10
ОСТОВЕК 15, 1923. УОЬ. V. /Й 20.
ВСЮДИ ДИКТАТУРА.
Гей багато мн на світі
Маємо нового,
А колись то ми нічого
Не чумі про нього!
Ось, маєте диктатура,
Цікаве це дію:
Таке слово малесеньке —
Цілив світ злетім!
»
Затопили робітники
Диктатуру в руки...
— ’Твалю, рятуйте!" — закричали
В цілім світі дуки.
І беруться в робітників
Моди позичати:
Явно хочуть диктувати, —
Явно панувати.
— "Ану, кажуть, і ми свою
Творім диктатуру!
Мусимо-ж мн рятувати
Свсю панську шкуру...
Диктатура тепер в моді,
Можна пробувати”...
І пустились диктатуру
Всюди піднімати.
— "Диктатура! Диктатура!
Пани демократи,
Гайда всі на диктатуру!
Треба-ж рятуватись"...
В Італії диктатура
При явній роботі;
В Болгарії теж народні
Всі права в болоті.
Наробили стільки шуму
Проти диктатури,
Але годі — не розіб’єш
Головою муру.
Бачать пани, то не жарти,
Треба пропадати,
Та в посліднє заходяться
Щастя пробувати.
Покидають старі гасла:
"Свобода! Братерство!
Демократія! Парламент!"
І проче фразерство.
В Іспанії диктатором
Генерал Рівера,
Тай у Польщі заводиться
Тасама холера!...
— "Диктатура, диктатура...
А <иож на люде?
Чи довго та панська язва
Ще гуляти буде?"
— "Не журися, .побий брате,
Такими думками;
Закине та диктатура
Вже скоро ногами.
Увільниться «е робітних
І від того дуру
Та заведе в цілім світі
Свою диктатуру!"
ОгідіпаІ Ггот
иМІУЕКБГПҐ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иЯВАМА-СНАМРАЮІЧ
Та]юн.
□ідііігед Ьу
Соодіе
Ч. 20.
“МОЛОТ" МОЬОТ”
3.
Злучені Держави врятованії
(Маленький фейлетон.)
Сильна туча небезпеки насува-
лась на американську землю.
Були в небезпеці: демократія,
конституція, ріжмі свободи, тюр-
ми. прогібішен, поліцаї і т. п.
Туча насувалась з Аргентини і
важила 214 фунтів.
Злучені Держави виставили про-
тнхмару вагою 189 фунтів.
Всі стопроцентові і надпроцеи-
тові горожанс не могли спокійно
спати.
Тай як було спати коли здобу-
ткам Вашінґтона, Лінкольна, Віль-
сона, Лоска, Дотертого. Бориса
і иншнх великих людей грозила
небезпека?
Газети пророкували ріжно. Ясно
го нічого не могли сказати.
І це якраз тревожнло добрих го-
рожан.
Забули про японську катастро-
фу. що там вартує загибель пів
міліона людей в порівнанню з тою
небезпекою, що грозила Злученим
Державам?
Настав великий історичний день.
Цілу ніч перед ним ніхто не спав.
Молились. Просили бога про від
вернений небезпеки.
І змилувався милосердний го-
сподь над демократичною з демо-
кратичних республікою.
Створив чудо: 189 фунтів побі-
лили 214.
Демпси побив Фірпа!
Радостям нема кінця. Плачуть,
сміються, цілуються.
Злучені Держави вратовані!
Вратовані — конституція і де-
мократія!
І вратовані сильним кулаком
Демпси.
Хай живе кулак, що врятував
конституцію й демократію!
І памятайте всі горожане. без
виїмку, що кулак стереже ваші пра-
ва.
Шапки долів перед кулаком!
На коліна всі!
Дядько Микола.
ВСЬО МОЖЛИВЕ.
“Ясьне-панська" Польща обдару-
вала сеньора Муссолінього, фашіст
ського преміера в Італії 'бялим ор-
лом", а Муссоліні обдарував поль-
ського преміера Вітоса чорною со
рочкою.
Знова тут зачуваємо, що редак-
тор “Н. В.” Репен має дістати чор-
ні окуляри (такі, як Цегельськнй в
Клівленді).
М. Те
Оідіїігеб Ьу
іунщький. -м
СоодГе
Неприємна закуска “вранглівці" на еміграції.
ТАЙНА ТРАГЕДІЯ.
В одному місті, недалеко Ню
йорку. сталась дуже неприємна
пригода. Неприємна тому, що у-
часть в ній брали самі головні осо-
би диктатори одної відомої ор-
ганізації.
Почалося воно з початку. Голо-
вні дієві особи цеї трагедії титу-
лують себе через пане товаришу,
а'в дійсности вони не є ані панами
ані товаришами. Один е з фаху пи-
сарем, а другий також так.
Отже цей фаховий писар, як зви
чайно, держав команду. Писар № 2
на його розказ мусів робити усьо,
шо лиш першому забажалося.
І так, одного заплаканого ран-
ку, фаховий писар розказав Писа-
рєви № 2 мити підлогу і вікна в
канцелярії фахового.
З підлогою діло пішло яко-та-
о. Писар М 2 на вколішках
иМ^ЕЯЗІТУ ОР ІШІМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6М
шкробав усьо, що фаховий за тиж-
день наплював і взявся до вікон.
Мив доки мив, а нарешті стукнув
своєю твердою головою в шибу і
розбив.
Зробився рейвах. Фаховий почав
читати Писарєви № 2 маївку з кін-
дяками і кіріелейсом і, по звичаю,
хотів братися до його машкари.
— "Нездаро ти", кричить фахо-
вий, “я тебе, так до речі кажучи,
зараз суспендую, я тебе....."
№ 2 скривився і толкує:
— “Та вже на цей раз даруйте,
пане товаришу, я вже більше' так
не зроблю. Це я лиш одну шибу
збив то те нічого, випишемо ді-
єту і буде шиба”.
А про себе він думає: — “Воно
ніби одна шиба, але я її збив на
оба боки!”
ОгідіпаІ Лот
й
4. “МОЛОТ" МОЬОТ"
Трішки жарту, а решта правда.
Н одній славній околиці між горб-
ками розмістилася широкозвісна у-
крпїнська організація.
Тая організація займається чу-
дернацьким ділом — платять гро-
ші за трупів. Отак лиш плюпс хто
на цю земську планету і забереться
і. миті світи, то тая організація бі-
жить настрімголов і платить за та-
ку штуку гроші.
бсли-б так хто потрафив вмира-
ти кільканадцять разів в рік, то
йому не довго забралоби закупити
Гаксфелврові Гатки.
Тая організація послі днями часа-
ми здобула більше слави, як яке
игбуль "горке віно” або масть від
нагнітом.
Між ипшими чудернацькими рі-
чами, тая організація завела собі
< ного рода циркус. Встановила кліт-
ку и» грубу бабу, що заростає ще-
тиною і без того циркус не буде)
і. по програмі, розстарала також
дикого чоловіка, та погонича від
нього.
Циркус забавляв потрохи публи-
ку, але опісля чогось затух. Тому
зловлено для циркусу ще одну зві-
рину — полінезійську свинку. Це
таке сотворіпня, що між Гвінейсь-
кою свинкою а тхорем.
Відтоді циркусові діла пішли не-
пбияк. Публика не могла надивува-
тися тій свинці, а свинка, знов, га-
рувала день і ніч аж, було, корчі
хапають рильце.
Аж одного дня дорахувалися, що
і; їхній касі чогось наросло за бо
гато тисячів. Утя ця цмркусова бра-
тія почала журитися. Можна було
тії тисячі спрчтати, але циркус був
загороджений і не було як удрати.
1 з трупами діло йшло поволн.
І от дикяй чоловік з того цирку-
су впав ка дику гадку. Одного гар-
____________________________Ч. 20.
його дію, усі циркусові жителі, ра-
•:ом зі свинкою, зайшлися до примі-
щення, де знаходився одинокий жи-
тель циркусу, що не був звіриною
иі худобою.
Тут дикий чоловік, звичайно ди-
кий, хотів пристарати одного трупа
і напав на отого одинокого. І не бо-
гато бракувало, а організація бу-
ла б знов платила за одного трупа.
• •
*
Мораль: Цирку сову звірину по-
ьішнося держати в правдивім цир-
кусі, а не в штучнім, ще й слабо
загородженім.
Баліїіс.
а
ПРОДУКТИВНІШИМ.
Один ремісник до тугу того: — Ти
кажеш, шо звичайний робітник не
продуктивний. Як то иіі Він про-
дуктивніший як і ти, бо ти не жо-
натий, а він працює для капіта-
ліста в день Ь..... т. д.
Микита.
О. БІбрак.
ПОПІВСЬКИЙ ФАХ.
(Гумористична повість
з життя попів в Америці.)
ПРИЇЗД ЗІ СТАРОГО КРАЮ.
Був літний день. Сонце підиоси-
лссн чимраз вище на небосклоні
чимраз сильніше пригрівало зем
•ік>. Іван Гопкало вже від досвіту
порався коло старого — може стар
того за себе — “форда”. Попрн-
вязував як міг мотузками дверця-
та і рушив ним перед дім. Люде
йшли до роботи і дивувалися ди-
влячись на чудеса, які виправляв
Джан, хотяй був цс літний робо-
чий день. Сусід Майк, айриш, на-
віть відважився спитати, що то за
свято сьогодня що вій автомобі-
лем десь їде.
— По сина, по сина! — толку-
вав Джан Майкови як лиш міг і
запрошував його на вечер до сво-
го дому.
Стара вийшла з хати вбрана в
наполеонський капелюх, підвязала
стяжкою під бородою, щоб не зле
тів, гордо гляділа на Майка, не
говорила нічого, тільки сіла в ав-
томобіль і рушили обоє в дорогу.
їхали вони по енна, що приїхав
як раз тепер з Європи. Вони ли-
шили його трялітним хлопцем У
рім краю, а тепер г
топи. Вони ли- тут хоче ба
м хлопцем у ста^ Майк зблиз
вида
дзом і приїжджає до родичів... А
може й на посадуі...
Вечером заки люде вернули з по-
ля старий вже був зі сином в до-
ма, і той вже трохи в садку від
почав на американській земли та
приготований був прннимати ціка
вих хто лиш прийде оглядати йо-
го. Бо-ж усі фермері знали, що
він приїхав. Батько навчив його як
має поводитися по американсько-
му звичаю в приниманию гостей.
Вже около девятої години дім
Гопкалів був переповнений цікавн
ми гостями, шо прийшли огляда-
ти іх сина. Хто чим міг то поста-
рався привитати його: дехто ци-
гареток приніс, дехто цукерків, а
инший меду. Деякі поприходили
таки без нічого тільки поговорити
і довідатись про рідню.
Молодий Гопкало сидів за сто-
лом і розказував своїм краянам
про рідний край про школу, про
ксьондзівство, і про инші несотво
рені речі. В тім прийшла мати, від
кликала - його на бік і сказала, що
— хоче бачити його сусід Майк
' іизився до них і стара
і йому свого сина.
сіміх/І
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
"Бай гали! Ґуд бой, беч юр
лайф!" — крикнув Майк і вдарив
ксьондза по плечу аж йойкнуло
в нім.
Ксьондз через товмача розказу-
вав як то він в школі вчився, що
читав і як вийшов на ксьондза. Ко
ло півиочи всі майже розійшлись,
а ксьондз з Майком все ше гово-
рили. Майк подивився на годин-
ник, шо вже пізно, збирався до до-
му. Виняв з кишені “чю табак”,
угриз кавалок і подав ксьондзовн.
Той, думаючи що то чоколядка, за
всказівкою батька вгриз і почав жу
вати. Почув, що зробив помилку,
хотів викинути але боявсь образи-
ти Майка, тому ликнув цілий кава
лок.
Цілу добу болів живіт ксьон-
дза. Думав, що не видержить то-
го. Вже готовився прашати цей
світ. Жалко йому було, бо ще мо-
лодий, а тут вже прнходиться у-
мирати... Та якось по трьох днях
прийшов трохи до себе, так, шо
міг вийти в садок иа прохід. Встав
з ліжка вийшов на двір з молит-
пенником у руці, проходжувався
по садку і читав молитву. Дяку-
вав богу, що спас його від спо-
діваної смерти. Стара мати ходила
вслід за ним з заложеними на гру-
дях роками. Між часом надійшла
" — далека сусідка,
III! N015 АТ
Ч. 20.
'МОЛОТ” МОЬОТ"
Думки. ;
Людина є звіриною з добре роз-
виненою мозковою системою. Про
це тепер майже ніхто не спереча-
ється. І нема нічого дивного в тім,
що люде мають ріжні натури: со-
бачу, ослячу, котячу, а нав.ть і сви
нячу.
• • •
Стара пословиця каже: У баби
волос довгий, а розум короткий".
В цій пословнці нема ані слове-
чка правди, бо я можу нарахува-
ти сотки осіб і то не жінок, а му-
тин в яких на голові можна уні-
версали Нейтральної Ради писати
й жадна волосина цьому не буде
на перешкоді а розуму в них не
тільки що закоротко, але й ціл-
ком нема.
• • •
Всьо на світі можливе. Неможли
во тільки на небо вилізти і то то-
му, шо воно не існує.
» • •
З розумного легше зробити ду-
рака, ніж з дурака розумного.
• • •
Твердять, що винуватий утікає.
Неправда. Приміром частенько від
нас поїзд утікає, а він нам нічого
не винен.
• • •
За одного битого — десять не
битих дають, — каже пословиця.
Також неправда, бо битих до шпи-
талю беруть і ніхто за них не би-
тих не дає.
• * •
Шо таке “прогібішен”?
“Прогібішен" називається той
протяг часу коли горілку п'ється
не килішком. а з баняка щей те-
плу.
• • •
Хто лучшнй: Кулидж, чи Гар-
дінг?
Гардінг, бо вмер.
» • *
Ріжниця поміж Англією, а Злу-
ченими Державами слідуюча: Ан-
глія є конституційною монархією,
а Злучені Держави неконституцій-
ною республікою.
• • •
Бути останнім піяком, бути про-
тягом двох днів обстріляним три
рази в мордографію (в Бофало),
ходити по вулиці без... штанів (та-
кож в Бофало) і відразу стати ре-
дактором! О, на це треба неаб
якої хоробростн! А також і ду
ноти тих, хто брав таку особу
редактора.
Навіть найгірший трус не боїт
ся... спати на ліжку, знаючи, н
на ліжку вмирає найбільше л>
дей.
Дядько Микола.
З А
ПО ПРИЧАСТТЮ.
По прнчасттю дві дівчинки ви
шли з церкви тай ідучи вулице
завели мову про смак і міцніє
крови Христової.
Мери й каже до Джени:
— Тн знаєш, Джени, шо кр<
Христова смакує так як з буряк
борщ, що моя мама часом варит
А Джени усміхнулась тай лита
— Як тн така мудра, то ска»
мені який смак має божа кров:
— Божа? — процідила Мери. Н
звичайно як і Христова, така і
буряковий борщ. Хиба ти думаєі
шо божа мала-бн бути міцніші
Така може, як те що мій тато кв
сить з родзинків?...
Підслухав С А-м.
— А що ви, кумо, певно не маєте
роботи та так собі проходжуєтесь
по садку? — промовила вона.
— Робота в мене є, ще й якаї
Та що-ж, хочеться послухати як
син по грецьки з богом розмовляє.
А то кажу вам немовбим сама з
ним розмовляла!
Того-ж самого дня вечером,
ксьондз стояв біля воріт подивля-
ючи природу, наслухуючись спі-
ву пташини в сад і, рохкання жаб
у ставку, кудкудакання курий, ри-
ку худоби, що вертала з поля до-
мів. Здавалося йому, що він в рі-
дних сторонах на гуцульшині. О-
колиця подібна до тої, яку лишив
у старім краю пару неділь тому
назад. Вс? те заспокоювало його
душу, нагадувало йоїт. м холі лі-
та на вакаціях у йоте вуйка
З другого кінця фцрми і'гдій-
шла гурмт парубків. Дехто з них
ніс макогін на плечах, дехто ве-
лику шкіряну рукавицю, а пішіий
знова вимзхевав якоюсь дротиною
кліткою. М<ж ними був Кіт ондзів
односельчан Грицько, ровесник, що
перед кількома днями відвідував
його. Побачивши Василя на воро-
тях, почав бігти до ньсчс
— Галов, галон, галеп' -• кри-
чав Грицько.
Ксьондз стояв неповорушно, тіль
ки трохи здивовано, не розумію-
чи Грицька.
Оїдііігед Ьу
— Ходи Вілнй з нами грати в бо-
лі! — говорив Грицько дальше.
Тії, що йдуть, то всі айриші, фай-
ні хлопи! Бігме файні! Ходи і ти
з нами!
Ксьондз нічого не говорив тіль-
ки з прибраною міною дивився на
Грицька, котрий настоював, щоб
він конечно з ними йшов.
— Ком, Герий, буде пізно! —
відозвавсь один з гурту. Шо будеш
з ним говорити? Він грінор, не
знає нічого!
Грицько сказав гуд бай і пішов
У гурт.
Ксьондз постояв хвилю, похи-
тав головою, сплюнув в те місце
де стояв Грицько і подався в ха-
ту. В хаті застав вже стіл гото-
вий до вечері. Всі чекали ще иа
нього. Старий при вечері сказав
синови шо перед всликодними свя
тами на сповіди признався отцю
каноніку, що має сина в старім
краю, котрий вже зістав ксьондзом,
і що незадовго приїде сюди. “О-
тець канонік — говорить він даль
ше до сина — сказав мені, шо ско
ро тн приїдеш, шобись зараз прий
шов до него. Тому. Васнльцю, тн
повинен поїхати і зложити йому
візиту, а може будеш там і служ-
бу божу правити, бо то так не го
диться, щоб ти так запускався.
Отже в цю неділю поїдемо всі до
. церкви, ну і тн з нами п .амам^американські звичаї і иавч»
Соо§1е и^ЕКБ^оУГіІІІОбАТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
В ГОСТИНІ У о. УГНАВСЬКОП
Прийшла неділя, всі позбиралі
ся. посідали на сталого “форда"
поїхали в місто. Заїхали перед це
кву. Перед церквою повно люде
поліція розганяє, а ксьондз з ді
ва не може зійти, що воно та»
тут робиться?
До церкви було ще вчасно
ксьондз Гопкало постановив вп
ред зайти до отця каноніка. При
шов на резиденцію, задзвонив, п
стояв хвилю і двері відчинилне
і в дверях показався вікарий Гі
дула. Спровадив його до отця кі
ноніка Угнавського, котрий у др
тій кімнаті лежав на канапі і п<
курював цигаро.
— А-а-а! Які рідкі гості! Витаі
те, витайте нам! — промовив отеи
канонік.
— Ганю! Ганю, а ходи-но т
сюди! Подивися якого гостя мі
ємо!
З бічної кімнати вийшла гарні
як за вікном, женщииа, подала г<
стеви руку, змірила його очима ві
ніг до голови, хвилинку постоял
перепросила і пішла убиратись д
церкви.
Женщнна ця називалась Вабсш
ка. Прнїхала вона до Америки рі
зом з мамою, маючи заледви 14 р
ків. Зразу була при мамі, а коли і
'МОЛОТ” МОЬОТ"
Ч. 20.
Як я дістався до неба.
Давно колись, як я ще вірив в небо,
Дуже кортіло подивитися на нього
Куда ходив то все думав:
— "Як би то до неба я діставсь?"
І так сім років я думав
Аж вкінці на добру думку я попав:
На "Вознесеніе” раненько
Добувся я до церкви потихенько,
Сюди туди по кутах пішов —
“Спасителя" деревляиного за дверми знайшов.
Побіг до захрестії, якись пояс узяв,
Себе до "спасителя" міцно прнвязав
І чекаю як спаситель на небо помче
І мене за собою поволоче...
Не довго прийшлось мені чекати.
Спаситель зараз почав рухатись;
В гору очи він підняв
Дах на церкві відчинявсь,
Я від того чуда почав кричати,
А “спаситель4 скоро почав утікати.
Що сили пре він все в гору
1 я з ним... Зі страху аж мру!...
Поперед Марса скоро пролетів
Так, що навіть я І Шпички не узрів.
Аж на небі я опамятавсь
Коли спаситель перед отцем “габ-ахт” став.
Я хотів скоро себе відвязати
І де незамітно в кутку заховатись,
Та всевидющим оком отець мене взрів
1 до Серафима щось забурмотів.
Я скоро за ножик та пасок рубати,
А тут вже за руки почали лапати!
Оглянувсь я кругом —
Аж тут запаковано військом;
Сейчас мене закували,
Всі кишені обшукали,
Число “Молота” знайшли —
Перед Бога принесли.
Бог "Молота" переглянув,
Грізно иа мене поглянув —
В тюрму казав відіслати
І там добре пильнувати.
Отож я в тюрмі небесній
Пишу ці “троблі" чудесні,
Крізь грати їх викидаю
І таку надію маю:
Шпичка десь сюди блукає,
Мої троблі він спіткає
І пішле до “Молотка"...
Ох, в тюрмі доля гірка!
Гак.
.ідея трохи англійської мови, то
пішла “в світ" — до панів служити.
Раз якось, коли їі вже був час
вихофти замуж, вона пішла спо-
відатись зі своїх гріхів і якраз
натрафила на о. Угнавського. Він
казав ц прийти на другий день до
себе до дому, в дома намовив Її,
щоб вона не виходила замуж, а
прийшла до нього на службу, де
її буде ліпше поводитись як за
мужом.
‘По короткій надумі вона здеци-
дувалась прийти до нього на служ-
бу. Отець Угнавський брав свою
служницю зразу зі своєю женою до
театру, готелю, ріжних каварень, і
по ріжних попівських прогульках.
Зразу вона носилась з невдоволен
ням, але по часі це пройшло, і во-
на так зжилася з тим, що не могла
ніяк цего вже покинути.
Отцю Угнавському ніяк було асе
ходити з женою і служницею, бо
діти доростали, тому жені і дітям
винаймив помешкання на другім кін
ці міста, а служницю тримав пон
собі. Три дні на тиждень перебу-
вав у жени, а решту днів зі служ-
ницею на парафії.
Аяна Вабецька ие согірше ви-
глядала. Вона може около двадцять
п'ятилітня женщнна, бльоида, висо-
ка, мала щось потягаючого і ми-
лого в собі. Чесалася гарно, вби-
ралася густоано, 1 вже через тесдг
ме становила довсі^. н| п^с^у^У
і дав знак, шо час на службу бо-
жу.
— Ходи, ходи, хлопче, підем до
церкви та може при мені тут де-
чого навчишся. Ти підеш там у за-
хрестію, сядеш на кріслі коло ві-
конця. Не мусиш ЛІЗТИ між тую
худобу на середину церкви і слу-
хати смороду.
Подались у церкву. Ксьондз Гоп-
кало зробив по приказі отця ка-
ноніка. Прийшов у захрестію, сів
на кріслі і читав з молитвениика
якусь молитву. Прийшов о. Гадула
почав збиратись на казання. Пошу-
кав чогось по шафі, заглянув до
шуфляди добув якусь фляшку, ’пе
рехилнв потягнув з неї і звернувся
в сторону сидячого.
— Віват колего! Ти пєш?
— Спасибіг, ні, не пю.
— І я колись не пив як був у
твоїм стані, а тепер, дякувати бо-
гу, навчився і не зле мені. Поче-
кайно ти трохи й ти навчишся тут
коло нас. Чоловік у духовнім ста-
ні як не не, то нічого не варт. Тут,
в тій Америці, без оттої-во (пока-
зав на фляшку) то і казання не
зможеш добре’ виголосити.
Він ще потягнув пару разів з
фляшкн і поліз иа казальницю. Го
ворнв як з горячки. Баби по кут-
ках плакали. Плакали і дівчата, а
батьки поспускали голови і сум-
й0 ЖИЛ.,
ОМІУЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІ6М
мебель в господарстві о. Угнав-
ського.
Сім літ майже живе на тій пара-
фії, зрослася з нею так, що не мож
було собі представити. Вона ліпше
знала всі інтереси і справи духо-
вні, як сам о. Угнавський і всі па-
рафіяне разом.
Отець Угнавський попросив го-
стя сідати коло себе при столи-
ку.
— А чому тн, сину, вчера не
прийшов? — промовив по хвилн
канонік до Гопкала. Булибнсьмо
заграли трохи в преферанца.
— Яв карти не граю, — відпо-
вів Гопкало.
— Ані не пєш?
— І не пю.
— Гм™ То зле! В карти грати
не вмієш, пити не вмієш... А то вмі-
єш? (тут зробив махіиальний рух
рукою по столі немовби щось взяв
з перед него і сховав в кишеню).
— Ні, і того не вмію.
— Щож ти тут хочеш робити, як
ти жадного попівського фаху не
знаєш?... Що-ж вас там в тій се-
мннарії вчили?... Кажу тобі, хлоп-
че, що ти ту пропадеш як в осе-
ни муха, як не навчишся попів-
ського фаху... Ліпше йди де ро-
бити, до якої фабрики, або на яку
фаршу, бо шкода твоїх молодих
літ! ,
показався старший брат
Ч. 20.
МОЛОТ” МОЬОТ"
7.
Страхопуди в розстрільну!
ДОВГИЙ ДЕПЬ.
Раз в горячу погоду один богач
ианммав робітників і ие знав що зро
бити аби був дуже довгий день і
аби робітники зробили багато робо-
ти. Спитав одного чоловіка, а той
каже:
— Я тобі пораджу. Візьми вдяг-
ни теплий кожух, шапку і рукавиці
та взуй теплі чоботи, а відтак візь-
ми довгі вила, вилізь иа високе де-
рево і тримай вилами сонце, то та-
кий буде довгий день, що тн й сам
ке схочеш.
Оідіїігеб Ьу Соодіе
Той виліз і сидить, сидить, аж з
нього піт ллється. А сонце ще було
високо і він ие видержав. Зліз тай
каже:
—. Ну, кидайте роботу, бо вже до
сить наробилися!
а. а. г.
РІЖННЦЯ.
Моя жінка потребує дуже ба-
гато гардероби. Чи й ваша так?
— О, ні, аіоя Гардероби багато
не потребує, але матерії.
’ і- д.
ТРОХИ ПРОХОДИТЬ.
Батько купив вісімлітноиз син-
копи “овергользи". приніс до дому
тай каже:
— “На, синку, то для тебе. Бу-
деш мати в чім до школи ходити''.
Хлопець узяв в руки, подивився
на “овергользи". а відтак на бать-
ка, — а що батько мало його пе-
ревищав, то він сказав:
— “Добре, тату, я трохи прохо-
джу. а відтак ви візьмете до цер-
кви!"
Стриганецький.
ОгідіпаІ Ггот XX
ІІМІУЕКЗГГУ ОЕ ІШМ0І8 АТ
иКВАІМА-СНАМРАІбИ
в.
“МОЛОТ” МОЬОТ’
Ч. 20.
Еге!
Кажуть, що на "кадемії” в Ро-
честер має створитися відділ “по-
літичної спекуляції”. Перший ви-
клад будуть давати інструктори:
старо краєві, закордонні і тутеш-
ні. Наука розпреділена по' роз-
ділам. Всі твердження будуть опи
ратнсь на: “мн не робимо народ-
ної роботи за бочку цвяхів”.
• • •
Кажуть, шо коли “пісаржи" з
“Н. В." згадають про поповичів,
то чіфовм “кадемії", екс-герою, те
лепаються ноги і він чіхраеться за
долоні. Бо — "чи ие п’ється й це
до мене?”
Кажуть, що клич для “Н. В”:
"Гей хто в лісі озовися!” — “каде-
між” приняла одноголосно.
Кажуть, що канадійські дровору-
би переконані в тім, що як бн Лис
Микита мав з лісе одзиватись, то
лучше щоби й з ліри не рухався.
Кажуть, що поквапні урядники
У. Р. С-, які стрибнули в бз...з...
з...дипльоматію Бакинського, мають
спільно видати інформаційний під
ручник своїм оставшнм шафс-кам
радам під наголовком: “Ви пода-
лись на смітник”,
• • •
Кажуть, що колесо “Н. В." має
вернутись до часів збирання “фон
ду подертих штанів” екс-герою.
• • •
Кажуть, що пампуховаті урядни
ки У. Р. С. пішли на перекір екс-
кайзерові Вільгельмові. Бо коли
Вільгельм диктував до війни, то у
війні потелепував штанами, а потім
і хляпнув то пампуховаті урядни-
ки У. Р. С. держали водб' в ротах
до конвенції, телепали штанами на
конвенції (аби їх хоч ще разочок
вибрати), а диктують по конвенції.
Члени кажуть, що як з ними у-
пораютьси, то пампуховаті не так
ще будуть телепатись. Та ще й дру
тим закажуть не дутись завчасу.
Кажуть, що, коли хочете писати
протест проти ред. Д. Бориска. то
засилайте чистий папір до
“Реп, реп. реплячок.
Федерації значок!”
а опісля слідіть в “Н. В.” то дізна-
єтесь чого Ви хочете.
ЦЕРКВА - КОЛИСКА ТЕМНОТИ.
»
Кажуть, що “кадемія” обробляє
ще нову сторону, бо ані права, ані
ліва не їх. Є здогади, що нова сто-
рона буде загально прннята під
назвою "хто скорше допустить до
зеленого драпу — мн там”.
Кажуть, то ред. “Н. В.” найлуч-
ше вдоволений з тих читачів ”Н.
В.”, що не вміють читати.
• • •
Кажуть, що чвірка з Микитою
хотіла-б — на случай землетрусу
в Америці — аби той землетрус
починався з одинадцятої стріти в
Ню Иорку.
* • •
Кажуть, що Запа і Ленч найбіль-
ше членів зорганізували в кімна-
ті “річних засідань”, бо тамтнх ро
к'в їм не вільно було тим занима-
тись.
» • •
Кажуть, що редактор Микитка не
може придумати чому члени У. Р.
С. йе люблять того, то він любить.
А він теє так любить! А ие зага-
ринтована пейда, якої він ще не
мав, бо коли мав, то вона назива-
лася “шварцоваиа”,
• • •
Кажуть, що чвірка У, Р. С. щи-
рить зубн до членів. Члени дума-
ють, що лучше буде оглядати їх
на долоні.
♦ • •
Кажуть, шо Хить признає Момрн
кони правду, шо він старший рад-
ний І розуму в нього наросло до-
волі. та щоби скочити на шнур-
ку до раю, то він звертається до
Момрика, яко до “розумного до-
радника", аби той показав на прак-
тиці. як те зробити. І — каже Хить
до Момрика — як не хочете пока-
зати мені, то хоч покажіть редак-
юрови “Н. В.", а він вже всім по-
ОідіСіхесі Ьу
СПИ ДИІИНОІ
Соо^іе
каже.
. ОгідіпаІ (гот
СМІУЕА8ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
Вістро.
КВВАИА-СНАМРАІ6М
Ч. 20.
“МОЛОТ” МОІОТ”
9.
ЯК ПІП ХЛОПЦЯ ЗЛЯКАВ І ЩО
Він ЗА ТЕ ДІСТАВ.
"їх імператорський маєстат".
Один батько мав два сини. Стар
ший син, Лев, був добрим, працьо
витим хлопцем. Він завсіди бать-
кові помагав в роботі. Менший
син, Марко був лелашим і непо-
слушним хлопцем та все щось собі
під ніс бурмотав.
Одного разу батько почув Мар-
кове бурмотання і здивувався. Що
воно значить отте бурмотання? А
от що: Він все бурмотів собі: “Я
ніч<Лх> не боюся. Як би мені на-
вчитись страху?”
В тім самім селі жив і піп. Він
був дуже поганий на вигляд — як
звір. Живіт у нього був як бубен.
Це від його “праці".
Прийшов мужик до попа і про-
сить помогти йому. Почувши все,
піп каже до мужика:
— "Приведи свого сина сюди
вршші і я його навчу страху”.
Батько гарненько подякував по-
пові і, поцілувавши “святого отця”
в руку, піш'ов радий до дому.
На другий ранок батько привів
Марка до попа. Піп подивився на
Марка тай каже:
— "То ти нічого не боїшся? До-
бре І”
Настав вечер. Всі полягали спа-
ти. Марко спав близько тієї кім-
нати, шо піп займав.
В якій дванадцятій годині в но-
чі піп встав і пішов до Марка в кім
нату і сказав:
, — “Марку,.вставай, іди до дзві-
ниці І дзвони в дзвони”.
Марко послухав. Встав, убрався
і пішов дзвонити в дзвони. Піп
скоро вернувся у свою кімнату і на-
кинув на себе велике біле рядно,
вдаючи зі себе смерть, і почвалав
до лрвіниці. Іде він тай каже сам
до себе: “Чекай, я тебе навчу як
то не боятись!" І побіг другими схо
дами на дзвіницю та став на пе-
редніх сходах ожидати Марка.
Іде Марко иа дзвіницю і став ко
ло дзвона Бачить — смерть сто-
їть:
— “Ти чого тут стоїш? Кого
ожидаєш?” — спитав Марко.
Смерть не відповідає.
— аКажи чого і кого хочеш, а
то в морду трісну!" — закричав
знов Марко.
А смерть все стоїть тихо і нічого
не каже Тоді Марко розізлився і
як ие пальне попові по пиці, то
той аж на самім низу опинився.
Там він і остався. Марко задзво-
нив у дзвони і назад пішов спа-
ти.
Попадя ожидала свого чолові-
ка дуже довго і як він не вертав-
Оідійгеб Ьу Соодіе
КАПІТАЛ НА ВЕРШКУ СВОЙОГО РОЗВИТКУ.
ся, вона злякалась. Прийшла до
Марка і питає:
— "Марку, Марку! Чи ти не ба-
чив попа?”
А Марко каже:
— “Не бачив. Але як я ходив у
дзвони дзвонити, то хтось стояв
тім у дзвіниці убраний в білому.
Я його питав хто він і чого він
хоче, але він не відповідав, то я
його скинув по сходах".
Огідіпаі Тгот
СІМІУЕЯЗГГҐ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІКВАНА-СНАМРАІСИ
Сказав це Марко знов обернувся
на другий бік і заснув. А попадя
пішла до дзвіниці чоловіка шука-
ти.
1 знайшла його там. Всі йому
кости були поломані, а душа по-
летіла в рай. А Марко ще й до
цього часу страху не навчився.
А. Гонтар.
10.
молот? моют»
Ч. 20.
Галов, рахувати, тай гариду!
Дорогі ляицмани і всі, рахувати,
робітники
Давно я вже до вас писав, а то
тому, рахувати, жи типер я дужії
(Чин, бо, рахувати, на цілій вашій
дурній земли « всюди повно тро-
блів.
Икос я, вважеети, пливші понад
•’Ііропов, бо там, рахувати, знялося
було т|юхп гамбарасу межи макаро-
нами і гречаниками. Отуж я раз
два тай туди, бомси мислив жи
буди нова воказія. Али воно типер
пани, рахувати, нн дурні ек колис
були, тай боетси зачинати войиу, бо
вони могли-бв ту войву, вважеети,
зачепі, а хто другий П, рахувати.
скіичив бп. А ми, ніби, вже знаємо
хто тот другий — пн перший ним
раз!
Инц я зобачкв жи тоті макарони
з гречаиикамп розмикіпіі.тиеи, тай
ии хтівпм собі псувати чесу, раду
і-атп. Взєвпм, вважеети, тай поплп-
віім собі поволи аж до Берліна, ра-
хувати, де то наш славний Космус.
Тамечки побазікавим собі, рахува-
ти, гет з усіми як си належит. Ка-
зали пби я написав до нашого, ра
кувати, Молотка, аби ви, дорогі
ланцмаїш, пс забували за Космус,
бз іму треба, рахувати, видавати
книжок а книжок, то тра і фондів.
1’озглеііувіім, вважеети, тоті книж-
ки жп Космус вже видав І дужи
іюии мені пподобалиси, бо, раху-
вати, усьо першої клясп,
Отуж видпо, жи ваші рахувати,
долари, жп ви вложпли і те вло
жити в Космус, то роблять роботу,
рахувати, всликаньску.
Від Космусу я, вважеети, пішов
шукати ноского демократа, рахува- ....
ОідіСігесі Ьу Соодіе
їй, Гііндиченка. То така, вважеети,
перелетна птиця жи раз в Чехах
в раз в Берліні. Він в Берліні, раху-
вати, збирає помиї для свої помий-
ниці, а потім, вважеете, везе до Че-
хів, де та помийниця, рахувати, ви-
ходит.
Али здибаю я того Гиндичеика
иа Унтер дси ь'іінден, рахувати, з
порсжшім ве;іром від помий за пле-
чима тай що, рахувати, клев на чім
< віт стоїт. Я питаю іго що за вацу-
мерця з ним, а він, вважеети, на
рікае жи їму з брехнями пс везе
вже. Шо він, вважеети, набреше иа
Гад. Україну, то там іму на злість
противне робите!. Кае тот Гииди-
ченко жи іго колеги, з Берліна,
рахувати, понаписували резмаітих
ніби шкільних книжок тай хтіли то
сипродати на Україну, аби було за
що, вважеети, гуляти в Берліні.
А на Україну, вважеети, ааглеиу-
ли до тих книжок, а там, рахувати,
ковно дурацтва, а иавуки ніц. А я
ніби знаю май давно вже, якто на-
ші демократи з єдиного фронту вмг
ют писати. Возме, вважеети, тай пи-
ше отак: "Мала бабця цапця, да-
вала 'му папця”. Инц я кажу тому
іїіндиченкови жп серйозні, рахува-
ти, люди за таку полову гроишй ни
илатєт. А він, вважеети, здувси гей
квочка, до.гусака, тай з тим пішов.
А я собі бай-бардзо. Плюнувим
за ним, рахувати, висікав ніс, та пі-
шов собі далі.
Али скортіло мене загленутп па
.' країну. Я, вважеети, раз два, тай
вже там. А там, вважеети, рух, аж
гемін йде. Гомін ніби від того, жи
уся братія там типер мусит, раху-
вати, вчптнси української мови, то
іі гармідер роблєт. Отак де ии за-
глеиеіи то побачиш ікого небудь
“ржоидового” або Непмана, як си-
дит, вважеети, за букварем, тай
шлябізуе: "сапи, лиси, гори, били,
рили, курили”.
Заглєпувпм вважеети, ідного
сменовіхевця, ніби такого жи змі-
нив свої віхті. То такі, вважеетп,
іцулкопьори, жи самп сибе дурят.
Так сказати, б — віхті змінили, али
иіг не вмили. Оті, рахувати, па-
ничики луже пс хочут аби Україна
була Україною, але Росією. Инц
нони замість репстуватп: "сани, ли-
си, гори”, то вони, вважеети, репс-
туют: "нікаким, пікаком. иікяк”.
Али то вже надгробні псальми
їхнього віхтяиого шовінізму. Ще
троха, тай всьо буде орайт, ряду-
гати.
Я отак розшісавси тай чисто за-
бувай, жи моя Марсіянцка хазяйка
гарпті, иа вечерю вареники. Тра не-
тиси, рахувати, знов у вселеину,
бо ту над вашов. рахувати, землев,
за богато пороху.
Инц тримайтмси цупко.
Ваш рахувати,
Хведір Шпичка.
&&&
ТО НІЧОГО.
Одного разу заходить чоловік до
«ного адвоката і сумує. Адвокат і
питає:
— Чого ви так сумуєте?
А той каже:
— Як мені не сумувати, як мій
противник підкупив свого адвоката...
А адвокат каже:
— Овва! То нічого. Та ж ии свого
два ралі стільки можете підкупити.
А. П. Г.
СмйЄ
ФАШІСТИЧНИЙ
СТАТУТА У. Р. 0.
Новий параграф,
ухвалений 23. ве-
ресня, 1923, в до-
мі У. Р. С. в Сирен
тон Репеном. Лен-
чицьким, Шопеем
і Заплатинським, і
уведений Ленчнць-
ким негайно в жит
тя на голові Пер-
чака. В статуті па-
раграф буде стоя-
ти під заголовком
“Оборона Украї-
творців і до диких
ДОДАТОК ДО
ни”. До своїх _ _____
звірів е подібний тим. що має чо-
тири ноги. Має ще бути вдобре-
ний Артимовичем і поставлений під
референдум Децика, Ковтуна і Га-
йового. Відтак буде благословення
Січинським і Чижом. Після тих це-
ремоній буде піднесений до гідно-
сти гербу тої української держа-
ви у Берліні, населення якої ста-
новлять Винннченко, Шаповал і їх
домашня та позадомашня прислуга.
Ь
ОгідіпаІ Ггот
иМІ7ЕЯ5ІТТ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІЯВАИА-СНАМРАІ6ІМ
Ч, 20.
МОЛОТ" МОЬОТ"
11.
Фармерські поради.
КУКУРУДЗА.
В Америці після пшениці ужива-
ється найбільше кукурудза. її так
само як і пшеницю, їдять всі: лю-
де, худоба і пташня. І їдять в рі-
зних видах: сиру, варену, печену,
у маслом і без масла, а навіть з
неї люде, що шанують американ-
ську конституцію, виробляють са-
могон. Отже попит на кукурудзу
надзвичайний, особливо тоді, коли
продається її за пів ціни само-
кошту, або й даром викидається
на вулицю. Тому сіяти кукурудзу
конечно потрібно й корисно.
Сіється її так:
Треба насамперед вибрати від-
повідну землю. Кукурудза любить
піщанб-камянисту землю. Це то-
му, що вона трохи панського ро-
ду її любить мати більше свіжо-
го воздуху, а також мешкати в
камяних будниках. Отже коли на
вашій фармі земля чорна, то му-
сите навозити піску і каміння. Але
з вище сказаного не треба ро-
бити такого виводу, що кукуру-
дзу можна сіяти на дахах нюйор-
ських домів. Бо хоч дахи й ка-
мінні, але вони зцементовані, а цьо
го нелюбить кукурудза. Отже “фар
мері", маючі в посіданню “тап фльо
ри ’ в Ню Йорку повинні зрозу-
міти, шо ці поради до них не від-
носяться. Хоч робити експеримен-
ти можна. Може якраз вдасться
збогатитн агрікультуру новими ви-
находами.
Орати й угноювати землю треба
таким-жс робом як і під пшеницю.
Тому ми ие будемо тут в друге
пояснювати і забирати дорогий
«ас у читачів.
Як відомо зерна кукурудзи зна-
ходяться в качанах і переживають
по однім в одній кліточці. Перед
сіянням потрібно осторожно їх по
виниматн з тих кліточок і гарнень-
ко покласти до бочок, а качани
також осібно поскладати і пере-
ховувати, бо — як побачите низ-
ше — вони /придадуться. Коли
зерна положені в бочки, то треба
їх полити водою і пересипати цу-
кром або сіллю (хто хоче мати
солодку кукурудзу — той мусить
посипати цукром, а хто солену —
сіллю. Хто-ж любить квасну — той
мусить насінні зерна перед посі-
вом два тижні квасити. Коли ця
процедура укіичена. приступається
до сіяння. З’оране і угноєне поле
посилається навезеним піском. З ка
міния робляться маленькі будочки,
до яких кладеться по одному, або
й більше зерен (треба тільки «•*- і 1
жати і не класти
ду до одної будки, цебто солод-
кого, соленого й квасного, бо то-
гді вродиться не кукурудза, а єрун-
да). Коли вся дана частина поля
забудована такими будками і за-
мешкана зернами, тоді треба при-
орати їх, щоби бува пташня або
звірина не повикрадала зерен. По
прноранню можна поле оставити
в спокою. Кукурудза не боїться
посухи і поливати поле нема по-
треби.
Коли покажуться паростки тре-
ба їх гарненько позрізувати під
одну міру. Це для того щоби во-
на росла рівно і одна другу ие за-
глушала. Коли-ж вона буде вже по
пояс людині — треба осторожно
г.овннимати каміння, себто по про-
сту сказати порозвалювати будки,
бо вони перешкаджатимуть розви-
ватись корінням, що також відби-
вається на цілім стеблі.
Після того як стебло кукурудзи
уквітчається цвітом і листям —
треба порожні качани попривязу-
вати до стебел. В кожду кліточку
привязаного качана буде падати
доспівший цвіт, з якого в кліточці
і завязується зерно. Коли побачи-
те, що кліточки заповнені зерном,
тоді треба назад відвязувати ка-
чани, зносити до стодоли і коли
висхнуть молотити та уживати ку-
курудзу на що тільки хочете і ба-
жаєте. Стебла треба також ско-
сити або зрубати та з’ужити на
пашу худобі, а часом при безро-
біттю й людям.
Молотити треба осторожно, бо
часами при сильних ударах куку-
рудза сердиться і може повибива-
ти очі. Можна, коли молотиться,
прикривати її дошками і тоді ви-
конується працю безпечно. Сієть-
ся кукурудзу весною.
Дядько Микола.
Ж
ПРИ РОЗСУДІ
Суддя: — Як ви могли казати це-
му добродієвн, що він має дурний
розум? Це є нечемність. Таке щось
думається лише собі.
ВІДТЯВ ЙОМУ.
Одного разу отець духовний за-
став молодого слугу зі свого села в
одною — вже напевно знаною вам
— "красавпцею” в однім міськім
"заведенню". Коли “красавиця” вий-
шла — розлючений “слуга божий"
почав ріжннми словами "сповідв-
пі” молодого слугу:
— "Встид, ганьба, — кричить він
— щоби таке діялося та щей серед
білого дня!...
Але слуга скоро перебив:
— "Так, ви мусите мені вибачи-
ні. Бо іцо-ж я, бідний слуга, вдію,
коли в ночи, звичайно, "панами си-
туації” бувають попи, які бояться
людського ока в білий день!"
1. Д.
♦
Махінація рочестерського пресяя-
теріянського попа Ни-жанковського
або — притягання дітей до пре-
свитерії.
ЗАЯВА БУВШОГО ПАРОХІЯНИНА.
Шоб ви попи, на світ не родились —
На мужицьких спинах тільки не возились!
Ви погромшнки людського ума;
У вас ні сорому, ні чести нема!
Ви були колись і мене обмотали в сіти...
Тепер я з вас сміюся, ба навіть мої діти!
Не обдурюйте людей релігійною бідою;
Не тіште їх царством за хмарами і “богом” з бородою.
Повстануть люде всі — вся працююча сила.
Тоді то вам, попи, буде капут 0гі^5Г№т
ШМЕНБІТУ ОЕ ІІШ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІ6М
11.
“МОЛОТ” МОЬОТ"
Ч. 20.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
НАЙНОВІША ПІСНЯ.
Ой ходив піп дурноватий
Скрізь селом
1 заганяв людей в церкву
Кропилом:
— "Ходіть, ходіть, добрі люде
До церкви,
Бо вже усім святим очі
Померкли’’.
Але люде про ідолів
Не дбають,
Бо ось яку пісню грімко
Співають:
... “Не ждіть рятунку
Ні від кого:
Ні від богів,
Ні від царів!..."
А піп казиться з люті скаче
Та реве;
То проклинає їх, то плаче, —
Чуба рве...
— “Як не підете ви
В божий дім,
То вас до завтра до
Виб'є грім.
Я вже з Ільком про
Говорив,
Щоби на вас він купу громів
Навалив.
Тепер на небі кують громи
Ковалі,
Бо вже невірні стали люде
На землі!...”
Таке то людям піп сердитий
Говорив;
І так стогнав, мов на городі
Моркву рив.
Але-ж бо тут вже добре знають
Всі як слід
Що е від грому оборона —
ГромозвІд.
Коли народи
В такий дім.
То їм нічого
Божий грім.
невірні
одного
ти справи
всі зійдуться
вже не вдіє
Д. ДІдоха.
ТРІШКИ
З БІБЛІЇ, А РЕШТА
ПРАВДА.
і рече.
слина тече, —
І рече
З рота ______ ____
Робітників лає;
Що рикне, то брехне,
1 потилицю чіхне —_ _
Оідіїігеб Ьу Соодіе
Ніхто не зважає.
І рече і рече,
Парохіян все менче.
Колєкти не має:
Що рикне, то брехне.
Аж стіна відгукне. —
Він своє сповняє
І рече і рече
його дуже пече:
Справа пропадає.
Релігія чорта варта —
Хай це кожний знає.
Гак.
МАЄ СПОКІЙ.
Раз зустріла Гаврнщиху
Стара Пнлнпнха
Тай почала говорити
Так до неї зтиха:
— “Шо за лихо, Гаврищихо,
Що ви так змарніли,
Скулилися і так дуже
Чогось посумніли?6
Застогнала Гаврищиха
И тільки сльози ронить:
— “Пнлипихо! Від такого
Нехай бог боронить!
Гірка доля спіткала мя
Гірка й осоружна:
Вже п'ять зубів бракує ми —
Відколи’м замужна!
Мій чоловік дорікає.
Шо'м йому нелюба
І за теє мені часто
Вибиває зуби!...”
Подумала Пилипиха
Тай таке говорить:
— "Ой і справді — від такого
Нехай бог боронить.
То не добре! Мій муж ліпше
Поступив зі мною:
Він на першім таки році
Став зі мнов до бою.
1 всі зуби мені вибив.
Як дав собі волю...
Тепер маю святий спокій:
Ні страху, ні болю!"
К. Біжик.
ОСТОРОЖНИй МАКАР.
Малий Макар з своїм вуйком
На празник зібрались;
Пустилися у дорогу,
До ріки зближались.
А було це вже під зиму.
Ріка замерзала
І так вони через лід
Проходити мали. ОгідіпаІ Ггот
ОМІУЕКЗІП ОР ІШИ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІбМ
Каже вуйко: — "Іди сміло,
Нічого боятись;
Нині є лід досить міцний.
Не буде ломатнсь.
Впрочім, ти ще є безгрішний,
Таких бог ие каре...
Тебе й ангел хоронитель
Стереже, Макаре1'...
—Не боюсь я — каже хлопець—
Тай чого боятись?
Лиш не хочу я сьогодня
У ріці купатись.
Ви-ж як вірите, мій вуйку,
У силу святую.
То йд.ть вперед — я й за вами
Уже помандрую.
Бо я чомусь в те не вірю.
Що ви говорили:
Щоб ангели когось нині
По леду водили''...
К. Біжик.
ФАШІСТИ В У. Р. С,
Ой доходять до нас часто
Поганії вісти:
Замножились у Скрентоні
Панове фашісти.
Замножились, то нічого —
Нехай каменіють
Але-ж вони показують
Що вони уміють!...
Ось Ленчицький, славний вояк.
А який завзятий:
Не словами, але кріслом
Вміє воювати
Коли-б простий, то нічого,
А то “шляхціц бране",..
Славно уряд там працює.
Славна його поаня!...
Гарний уряд, добрий уряд
Нема що казати:
Перчакові покуснвся
Життя відібрати.
Гей ви члени Союзовці.
Доки нам терпіти?
Доки будем годувати
Чорних паразитів?
Доки буде чорна кліка
Усім диктувати?
Доки буде майно наше
Підло розтрачати?
Відгукнімся усі члени.
Станьмо як із муру
І наставмо вже раз свою
Членську диктатуру.
Та виберім новий уряд
Без крику-галасу,
А цей старий наженімо
На зелену пашу!
Стефан Никіфорук,
член У. Р. С. вілд 243.
ч. га
-МОЛОТ” МОЬОТ"
ХАПУН В “СИНАГОЗІ”.
.’іавренс, Масс.
Одного разу я прийшов з роботи до
диму і почав переглядати мовники п га-
зеті Аж дивлюся через вікно ідуть вели-
чезні гурми жидів: кожний собі з борід-
кою. циліндрі і фраку — з хвостиком
ззаду.
— Що ие може бути? — думаю собі.
Куди вони торопляться?
Але я пригадав собі, шо того дня був
їхній хапун, і тому то вони тороплиться,
•зоб спором побачити кого з ннх першого
халуп ухопить.
Та тут ие так вийшло. Замість одного
хапуна прилетіло їх двох І давай хапати.,
яле не жидів тільки їхні гроші- Схопили
досить замітку суму тай пустилися на вті-
кача, А тут на лихо стояв сторож біля
дверей і побачив, шо то не з їх кагалу,
тай затримав їх. Наробив краску, позбігали-
ся всі жили та давай бити хапунів! А опі-
сля дали знати архангелам Гаврнїлам, шо
яалклмм по небі (чи по лобі) їздить і тП
зараз відпровадили їх до раю
От бачите яка то ше оказія в двадця-
тім століттю І між жидами, шо рахуються
мудрими людьми, а стільки Йолулів я'
Замість сходитися спільно иа науку — до
культурної праці то вони збираються
жітоґу. накладають ма голови верети
.тяться аби хапун не взяв
Але прийде час, шо й тії дурниці
ведуться, а замість того — мудріші
муться за розумне діло, котре показує до-
рогу до кращого життя — а дурніших все
одно вхопить хапун, без ріжиииі, чи вони
ХОЧЧГЬ того, чн ИІ
ше знання Тоді ви не дали-би себе обду-
рити кровопійцям та неробам, шо вічно
пють піт і кров вашу. То-ж аби пи зиллн,
шо це наука для пас на будуче!
Офісних.
Поставить пугар з вином і хлібом ма свій
трой, роздійме хапку І рипить: “змилосер-
дмея над нами!"
Така то попівська холера вчіпилася на-
роду і мучить його за дуркісічко коло хре-
ста з дерева, або з каміння 1 тії мученики
мусять лазити на коліках так. як піп зако-
мендеру*. Мусять Ни до того бога так, як
піп каже чи на ногах, чн иа колінах, І
мусять цілувати того бога > каменя.
Я видів усьо у тій "святій ҐалІиІГ', але
я боявся з тими мучениками говорити про
те, бо там тепер вродилася мала Польска.
то тії мученики мусять тую малу Поль-
ску годувати А я побачив, шо тую малу
Полиску не годеи буде нагодувати, то взяв
з ай приїхав назад до Америки.
Тепер там Поляки луже викрикують
по містах: "Нех жие Польска!” Вони так
кричать, ніби її хтось ріже... Я й сам кажу,
що тая Польска буде лоти жити, поки
люде будуть на неї робити. Чорт її не
візьме.. Але як тій Польсці прийде час
самій на життя працювати, то тоді навіть
і польські пани відречуться її і скажуть:
••Чорт з Польсков, коли в иій треба пра-
цювати!” (Так само, як зробили українські
пани, що повтікали з України, бо там
тепер — хто не робить, той ие їстьі —
замітка складача).
От так то маються справи у тій ‘'свя-
тій Гал тії, дорогий "Молоте”.
ЩО Я БАЧИВ У СТАРІМ КРАЮ.
Гемонд, Іид.
Високоповажаний “Молоте’’!
Я тут приїхав до Америки другий раз
зі "святої Галіиії” і тепер дуже я собі спо-
добав тебе і твої слова, шо ти пишеш. Бо
там у "святій ГаліціГ' то не так христіяне
говорять про попів і панів, як ти пишеш
Там не вільно ані слова правди сказати
проти попа і пана, бо так мусить бути, як
попи кажуть і панн.
Я там був обізвався до попа, шоби вій
не давав своїм овечкам багато Ісуса Хри-
ста їсти, бо виходить богато хліба і вина,
то піп зараз породився з паном лідичом
і зараз донесли на постерунок, щоби жан-
дарми польські зробили зі мною справу, бо
я боса не хочу їсти. Ну, і жандрам прий-
шов до моєї хати з присяжним і з гро-
мадським поліцаєм та взяли мене ло гро-
мадської канцелярії до протоколу Предста-
вили мені мою "вину”: що я бога не хочу
їсти та шей людям про те говорю
Але иа моє щасгтя самі польські жан-
дарми не могли кас зрозуміти Я говорив
ло свойому, а жандарми мені по польськи:
На цо вистомпііісьцк пшеців найсвєнт•
ших сакрАмснтув?”
А я далі по свойому' говорю;
Я навіть ие зию. шо то таке сакра-
менте Мене вчили ксьондзи їсти Ісуса Хри-
ста з хліба і вина, то я й говорив про хліб
і вино. Тепер, кажу, тяжкі часи настали, а
ксьондз шо мас дати хліба бідним, то не
дас, але дає тим, шо поприїздили з Аме-
рики з грішми. Вії» тим робить Ісуса з
хліба І вина. Я не хочу, я собі за доляри
і без ксьондза куплю хліба і вина. А
ксьондз хоче ,*це А р мене вимантити по-
езія ний цент за те. шо дасть меиі локуша-
ти хліба І вина. От так я говорив, а за
сакраменте жадні я не говорив, бо в нас
в церкві ие вчать про сакраменте”.
І ось тим чииом жандарми пустили ме-
не НА волю А я вже й думав собі ПОТІМ
Як-би тпк рускнй ксьондз пік куса Христа
на паляничку, так як польський, то були-бн
мене жандарми дуже били. Ате шо вони
ще не кутали куса Хрнста з хліба і вина,
то Й не знають який він Тому то мемі так
легко обійшлося.
Але все-ж там V "святій ГаліціГ' треба
•риматн жзмк за зубами, бо як щось почу-
ють, то біда! 1 люде псі, мов перестрашені.
Що я вже не надивився на них. то й опо-
вісти про всьо годі. Там люяе такі білиї.
•«‘зерні тіїьки зуби повнетаячяїн. котрий
гие має. А тії старі, без зубів, то тільки
Піл вкотять до того бога, шо но хпесті А
піп то править суплікіцію. що бог вря-
тує "віл вогню, граду і войии і наглої
•ес подіваної смертя”. Але бог не слухає!
__________-. , Вогні спалити людям поменшання,
удати в ряди гупту б їсть збфжа война робить наглу
я "іп “1НП*
і мо-
пере-
X.
я.
ПРО НАШИХ “ФАБРИКАНТІВ”.
Вунсакет, Р. АА.
Дорогі читачі “Молота”! Повідомляю
Вас, що до мене на днях прийшла пішком
цікава кореспонденційна ноаість, з котрою
хочу поділитися з вами. Пише її один з
обдурених. Тож прошу слухати;
Дорогий Офіснику! Чи не лораднлн-
бнете нас шо ми маємо робити з нашим
клопотом ?
Як відомо кім про нашу українську
фабрику, котра мала виробляти обручі на
наші молґівмиці.. Тифу! Агі! Забувся!...
Що мала виробляти шрубнг і той винахід-
ник дав давно драла, тільки показав мам
козячий хвіст. А ^лоср”, котрий мав справу
фабрики п руках, чіпляється нас, шеровців,
за $500.00 доларами. А наколи ні, то він
юче тягнути нас до відлов ідальностн. Ка-
зали наші отець (ая!) як ие дамо тепер, то
буде коштувати нас два рази гілько ОЙ-
ой-ой. то чого мн такі дурним? Та коли
«ке нас не будуть так обдурювати?!"
Перечитав я той кореспонденційний ка-
валок тай думаю; Еге. правду лишите, шо
як дураки і все вас обманюють. А то тому,
то ви не хочете слухати свідомого робІТ-
ивцтаа І ие хочете вступати
них робітників де й саі'
ВГ ЧИТАЙТЕ "М
“Українські Щоденні
Вісти”
Це е одинокий робітничий часо-
пис в Америці, котрий виходить
шо-дия окрім неділі Цей часопис
має своїх кореспондентів в Баро-
ні, як також в ріжних центр&х
української еміграції в Зл. Дер-
жавах І в Канаді.
Передплата виносить:
я а.о*
Злучених Держаних:
7.00
3.75
2.00
В Евршіу
В
На ріж
На 6 м
На ‘
Передплату шліть ми слідуючу
•Аресу:
. МІСЯЦІВ
З місяці .
гради
несло-
співає
(ЛМІУЕ
0КВАМА-СНАМРАІ6М
ПККАІКІАМ ПАІЬТ КЕ«8
502 Е. И-Й 81. Кет, Тотк, N. У.
1
14.
МОЛОТ” МОЬОТ"
Ч. 20.
ВІРШОВАНІ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ.
Ь____________________________□
ПОЗІР. -БАДАЧГІ
Філмельфія. Па.
Товариші! Читачі
••Молота" важного,
Чи лиаетс що V иас
Чувати нового?
Не думайте. Товариші,
Що мар появився, -
Тут "балачі" говорят».,
Що сап вже скінчився.
Вони кажуть, шо потрібно
Робітників мною —
Не в буржуїв працювати
А в бота самого
А иа відбудову світи
То треба нам з»<ати.
Що тут всяких механіків
Ьулуть ПрИИИМЛТМ
А ковалів треба буде
Найбільше подібно:
Щоби били ід “Молотом"
Де тільки потрібно.
Треба старе всьо побити
Нз •длмпт” відвезти,
А НОВИЙ евп збудувати
І лад в мім завести
Електрику тут завести
Аби скрізь свКила.
Щоб не треба свічкоглсів.
Попа, ні вадила.
Отже прошу всіх "баданів”
‘ Молота” купити
Щоб і вони могли лешо
В бот з заробити!
Дмитро Коваль
ВТАТЕМЕМ ОГ ТНЕ О1¥ККК8Н1Р.
МАКАСКМеМТ. С1ВСІП.АТЮН. ЕТС,
КЕОІ 1КЕИ ВУ ТНЕ АСТ ОГ СОИ-
СІІЕВ8 ОГ АІ’ОПЙТ 24, 1912. ОГ МО-
ЬОТ ве-ші топйііу аі Непг Уогк, N. У. Гог
Осі. І, 1»23
8івІе о( N елж Уогк.
)
Сомпіу Кеш Уогк.
ВяГоге те. а Коіагу РиЬІІс Іп апб
йзе Висе ап<і соипіу аіогояаіб, регаопаііу
арреагсб Л. КакопесЬпу. *Ьо, Катіпв Ьееп
<ВДу *шогп ассогбіпд <о Іаш. деровеа апа
вауз іНя! Ье і* Ом- Ьи-іпезм тападег о£ іЬе
Моїоі апа Ікаї іЬе Сої Іон і лх •* Ік* Ьеьі
о! кіз кпо*І<чіке впб ЬеІіеТ, в ігие вівІММПі
о( Ске о*пегзЬір. тапвдетспі ізпб ІҐ а бяііу
рарег, Ікє еігсиІаііопІ еіс., о1 ік» аґогиааіб
виЬІиаІіоп Гот Оіе баїе акошп іп Іке аЬоте
сарЬоп. течіиігеб Ьу <Ье Аеі о! А'аіПквІ 24,
19І2, етЬо4іо<І іп зееііоп 443. РоПаї Ьа*в
лік] Кстіїаііоп, ргіпівб оп їм гетегяв от
Цій ґоетп, и> ягН: . 1Л л г
І. Ткаї тЬе пате» впб асИгеввеа от Ше
раЬІІакег, еб:Юг, твпадіпд егіііог, ап4 Ьиві-
поля тападег аге:
РзЛІіякег Моїоі Со. 414 Е. 9-іІі 3**-, Ке*
Уогк Сіїу.
Е4іи>г М Татпохяаку, 414 Е. 91Ь Ви
Кязг Уогк Сііу
Мапмдіпд Ебііог попе.
Виїіпеьз Мапядег Д. КакопясЬиу, 414 Е.
ЙТЬ 8Е, Кяш Уогк. Сііу.
2. ТЬяі Чи» озтпег- аге (Січе пашез апіі
в<Мгрпнеі оГ іпіііуідилі отгпегя, ог, И а сог-
рогкйоп, діче їй пате апб Ске папмв ап<1
абхігевз'*?: сИ віосккоМега очтіпе ог ЬоИіпд
1 рег еепі ог тоге оі Іке іоиі мтоипі от
віоек зкоикі Ьє діуєп.)
8Е, Ке< Уогк, Сііу.
Зі., Кеж Уогк. 43ев
ОідКігесі Ьу СлОО5 ІС
Ьг
41* Е 9О>
А Загитап
414 Е. у-.Т.
НАПРОШЕНИЙ пси».
Голийок. Ммс.
Загостив до нас Шкварок —
Став мас намовляти,
Щоб ми Йому помогли.
'Фашізм*' будувати.
Покрутився, помурчпв.
Хоті а щось казати.
Та ие знав на своє .тихо
У чиїй пій хаті.
Пі.ітйінув собі раз носом
Тай так починає -
— "О, ви мабуть ие знаєте
Як Союз ся має?”
Посилився, підтер мк,
Кругом оглядассь,
Ллє не зна сам бідака
Як тут справа мавсь.
Аж нарешті ос поївся.
Каже: “Добродію.
Я иа вле тут покладаю
Велику надію
Я приїхав тут до вас
В одній впжіі'й справі
Щобн ви нам помогли...
Будьте так ласкаві!...
Коло нас вже дуже тонко,
І хочеться рвати,
А наш уряд тоді певно
Мусить пропадтти.
Болмізевнки. -- каже він —
Дуже командують;
Наробити нам протестів
. ї все нас турбують.
А товариш запитав:
— А хто ви такий?
1. ТКаї Іке кпошп ЬопбкоШг». тпогіга-
геех, ьпб оікег яесигііу Коїбегв овтіпд от
Ноібіпд 1 рег еепі от тоге оГ іоШІ атоипі
п! Ьопбч, тпогідадея. от оікет весигіііяа
ап»: <1? іЬсте аге попе, зо яіаія.)
хода
« ТЬаІ йі« І»О рагадгарКя пехі аЬоге,
5ҐУІТЩ Іке пате» о< Іке очгтлгз. «ЮТкЬоІ-
вгя, апб встиглу ЬоМвгв» її апу, еопіаіл
поі ояіт іЬе Іі*і оГ іосккокіегя алб аяси-
гИу Ьоюсгх ая іЬеу арреяг ироп іЬв Ьоокз
о! ЇЬе еотпрвпу Ьиі а!*о. іп гачев чгкеге йіе
іогкНоІбегя ог «есигіїу ЬоМег вррепг* ироп
Іке Іісюкя оґ Іке готрапу ая Ігизіве ог іп
апу оПн-г Тіїіисіагу геїаііоп. СЬ« пате оґ
іЬе регіон »г гогротвііоп Тог чгЬоєп *аеЬ
ігимісе із асііпд, ія глеп: нІ*о іЬаі іЬе «вігі
Іко рягаргарНя еопіаіп аіаіетпетіїа ятЬгас-
іпд аЯіапГя ІИІ1 кпо*1«іге алб Ьеііеі ая
Іп іке сНгситхІапасяв апб «тбЛіопа ипбег
м/НісИ зіоскіюіііег.4 апб зесигіїу Ноібеп» чгЬо
бо поі арпеаг ироп іЬе Ьоокв оС іЬе еот-
рапу ав ігияіеея, ЬоМ кіоск впб жвгигЛзеа
іп а сарагіїу оіКег іЬвп іКаС ої а Ьопа Ґ14»
о»пег: ап<і іЬія аИІапС Ьав по гевзоп Іо
Ьеііезге Ікаї апу оіЬег регвоп, азчосіаЧоп.
ог огрогаїіоп Ьлз апу іпигеЧ бітесі ог
іпйіпкі іп іЬе «від яіоек, Ьопбя. ог оСЬят
•ееипйсв іЬап вя зо яіліссІ Ьу Кіт.
7 ТЬаі Ійе атегаре питЬег о( еоріов еасК
іяяие о/ ТЬія риЬІісаііоп аоіб ог бівіпЬииб,
ТКгоидЬ іКе таіі от оіЬегжіче, (о раіб ямЬ-
зсгіЬеґ* сіигіпк <Ье віх топіка ргсоебіпв:
іНе 4аІе мЬомт аЬоте і в
(81пе«і)
Л. КакопесЬпу, Ьивіпем тпапакег.
8*огп Ю апб тиЬвсгіЬесІ Ье^оге те (Ьів
24іЬ бау о£ ЗеріетЬег, 1928.
Магсил КсигепЬй^д.
(ЗІциеб)
(Му еоттіяит ехрівея МпгсЬ ЗО. 1Р24
— "Я фашісг. — Шкварок говорить —
Знаєте який" .
А товариш обернувся.
Двері відчиняє
І "фашіста" геть м двері’
Бо страшно оои»е _
Так ибрааса той фвшіст
І нічо не вдіяв;
Тільки сміху наробив
Тай дальше повіяв.
Свідок Громило.
Ял
“ПІСНЯ ЗАЗУЛГ.
Гвнопер, Па.
ОН летіла зазуденька,
У Гаиоиер впала
І пісеньку усім людям,
Про “отця” співала.
Ой казали добрі люде,
Та ще Й говорили,
І полика маленького
Тихенько судили
Як той голуб, малесенький,
В гніздо усадився;
В парохії гаиовсрській,
Як в раю спинився.
Все співає баранчикам
Пісеньку прокляту,
А тут двоє недолітків.
Кличуть його- ‘ТатуІ"
щасливий той ‘'отець"
світ уродився:
Як
От
На ______________
Старий, старий, як грибок.
Той ’ііс не женився.
Не жеииясь жінку має.
Віку доживає.
А зазули молоденька
Пісеньку співає.
Співай, співай, залулеиько,
Най люде почують.
А їм вкзпні солоденько,
Бо в двоїм Ночують.
В двоїх, а дяоїх, як в пустині.
В великій палаті
І так собі розбрикались,
Як у рідній хаті
Співай, співай зазуленько,
Поки голос маєш.
Темних, сліпих невндящкх.
Думать заставляєш.
Твою пкню солоденьку.
1 глухі почують:
Німі будуть говорити,
Що в двоїм ночують.
Тф Секрет.
Переписка Редакції.
В. Т-м. Рисунок і писаний матеріал
піде а слідуючім числі.
С О. “Вашого" вірша не можемо по
містити тому, що таке вже було. Старай-
тесь писати більше оригінально.
У ВИДАВНИЦТВІ "МОЛОТ” Є Р1
ЖНОРОДНИП ВИБІР книжок
ЖАДАЙТЕ КАТАЛЬОҐА.
ПЕРЕДПЛАТА -МОЛОТА”
виносить:
на рік 2.00, на пій року 1.00.
АДРЕСА “МОЛОТА":
Моїоі О>.
414 Е, ЗіЬ 81. Меж Уогк, N. V.
1)МІ\/ЕЙ8ГГ¥ 0Е ІШМ0І8 АТ
иНВАИА-СНАМРАІбМ
ч. 2а
“МОЛОТ” МОЬОТ"
іа
Вже вийшла з друку давно очікувана книжка
М. ІРЧАНА
Трагедія Першого Травня
Надзвичайно інтересна книжка, котру кожний чоловік повинен перечитати, коли хоче мати дійсні факти
про перехід української галицької армії до більшовиків та про зраду деяких частин тієї армії, що
перейшли до Поляків підчас їхнього наступу на Київ.
Книжка написана молодим талановитим письменником, що був тоді на фронті та переживав страшну
трагедію разом з цілою армією.
Читачі! Замовляйте сейчас “Трагедію Першого Травня", бо наклад невеликий і Ви можете опі-
сля жаліти, як пришлете замовлення запізно!
Маючи цю книжку в себе, Вн будете власником важного документу з революції і горожанськоі
війни на Україні. До того ця книжка буде окрасою Вашої домашньої бібліотеки, бо видана вона че-
пурно і оздоблена гарною картиною роботи артиста-ма.тнря Івана Іванця, Картина представляє бій
Червоних Січових Стрільців з польською армією 1, треба сказати з признанням, виконана артистично.
КНИЖКА ОБІЙМАЄ 164
СТР. ДРУКУ І КОШТУЄ
ТІЛЬКИ 50 ЦЕНТІВ.
Замовляйте у видавництві “Молот”.
Адреса:
МОЬОТ со.
414 Еазґ 9-гЬ 8с ¥огк, N. ¥.
ОКВАИА-СНАМРАІСМ
16.
МОЛОТ" МОЬОТ’
Ч. 20.
І (Зіодиг&Кзуділ,
ХТО КОГОІг
> ЛСР* Лроеь****3
до тое. іячлил
ОТАКЬ иениіЕ-БіЛьае
НОЖНА СКА»*™ ПА®
НіКЕЧЧИК».
їх Он Ж>т/дьс ।
Г
Г7оли
«вое В/Р//ИХ
тГаґинд і'ІМШ і. ШШШШІ
хвиля Iіі!і і Редакція і
ТіОЛОГсКРіаь і векци
над
Дописїю
тигАїисм. гасгтники
по ціпом? ситі
чмтамт» і на- «^'1
РЕДАЛЛЧТЮть
..молот” <Л(йї
штлиинвц вдми
щоіл Сто ЛІГ ясе
їтдл повитися
електрикою.
ОТО мені' Втде
ТОДІ ЛЕГКО!
КАРИКАТУРИСТ МОЛОТА
Новин
(ВИНАЙДЕНО і
МТЕНГОААНО
ВСЮенгоН'ЛА^
І Дотепер ІСТожіо
І писало пет^к,
І оліьцем, лко-мс
І Та МАШИНЦІ ДО
Чмелння
ВЦтеПЕР
'«Г0М»О БУДУТЬ
Чи СЯ ГИ -
К-Р-І-&Л О-М '.
^СЬО Я ЛЯ ГОҐІПЬРС_
~ ""президент
ПРЕСКЕНіВ
&СРІ, ..
ЗРОБИВ «М
V СТРАЙК»
~=ІС_ Рт РАЗЗВЕРІІ
Оідіїігед Ьу
IIN1УЕНЗІТУ ОР ІШІЧОІ5 АТ
иЯВАИА-СНАМРАІбМ
РІК V. Ч. 21. 1. ПАДОЛИСТА 1923. ИЕ» ТОВК. N. Т. Л’ОУ. 1, 1923.
МОЛОТ
САТИРНЧМО-ГУ МОРМСТМЧИИИ'
ІЛЮСТГОвЛНИЙ ЧАСОПИС—
Повне вухо правди
................
ОМІУЕНБІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІЙВАИА-СНАМРАІ6М
І
"МОЛОТ'
^рмчао-гуморпстмчни* двспмжиеааж, аахоить 1-го І 13-го
кождого мкпіл.
ПЕРЕДПЛАТА:
Пивом» число
12.00
1.00
Гммаїї прякмае рукописи, писані виключно чорнилом І на одні»
сторінці аркуша, ігри чім рукописи на ввертається,
"МОЬОТ'
ТЬа Цкпшіаа миарарат /от ааЦго аші Попит риЬІйШ
вапхі-іпоп&іу Ьу “МОЬОТ-’ СО.
«14 Еааі И-іЬ Зет.. — Ке» Тогк, N. ¥.
8ОВЗСВГРПОК ЬІЗТ:
Опа Такт {1.М
№ гоопІЬа 1.00
Зіпуіа оору ..........................................10
ЕпШгаЗ аа амоп4-с1аш та Пат Бер. 10. 1911. аі іЬа ропі оМеа аі
Ке» Уогк, N. ¥. шміег іЬо Асі оґ МагсЬ 1, 1879.
РІК V. Ч. 21. 1. ПАДОЛИСТА 1923.
МЕТУ ЇОКК, N. Т.
Х’ОУ. 1, 1923. УОЬ. V. М 21.
“ДЕРЖАВА”.
(До історії української державності*.)
Ой була колись "держава"
(Хтось казав, то величава.
Азе я її не банне, так нехай їй біс!)
Та тобп нам но забути —
Хану здорово пчихнути
Про "держану" тую с.іовну на цілій свій ніс.
Мплп ти "держава" прано.
Як впслов.шіють .іпскаво —
Бу.іп в ній усе "в порядку”. як тому і слід, —
Поки сонце не пригріло,
А "держава" за він ціла
І з усім аттик латтунком — мов пішла під лід.
Пулі в тій "державі" дуки
(Кажуть — лпдпли вже буки
Иа робітників і бідних селян-мужиків):
Бу.т там "міністри" с.іавні.
Пулі т/йцерн справні,
Пулі цілі сотні лютих вірних панам гайдуків.
Пули ріжні генерали
/їли. пили, в ка/тиі грали!),
Дип.іьомати були "титрі" — був їх цілий штаб;
Всі вони прийшлі в "державу",
Зрадили народи» справу —
,'Інш иі те. аби в "державі” мати добрий "джаб".
1 сидім вона бідна
У комі/тому (у Відні)...
І держава - не держава, а “міністрів" цілій рій!
Кожний гнав (нічо робити!) —
Як потрапить все крутити,
То лип так спасе шае.піво “міністерський гонор" свій.
і побачили панове,
Що не всидять вони довго,
Бо .і комірного їм можуть дати скоро копняка:
То ж давай вони думати,
Як державу рятувати,
І в наслідок того всього вийшла ради ось яка:
1‘ооійтнс.ч всім по світі,
Пики віє сяк-так одіті,
П кожний мав, так подбати, аби з того вийшло тисі,...
Згодом скрізь ппплили вісти,
Що "державних" тих "міністрів''
Ии тім світі аеличе.шім — як циганів ралійні.нч-і,.
Як почали всі крутити
І доля/піки мантити,
То — по правді тут ски-юти — аж глянути було
Але згодом поміж ними — [ст/ніх!
Між "майстрами” оттими —
Через ті таки до.і.чри повставав великий крах!
Ну, ти це вже зрозуміле,
Що як всі були тут "сили',
То над ними дув начальним — "рідний президент”;
"Президент" цей умудрився
і "диктатором" зробився
її диктувати вже готовий дув у всякий мент.
Кожний дбав про свою пику,
і кишеню мав велику,
Тож усьо, то вдалось взяти, у кишеню спою пхав;
Я у Відні "пан диктатор"
Мусів ласки дожидати,
Але шали то сердеги від "міністрів” діставав.
Та біда була велика
(Сотрани святий владико.'}
Клопоти'" держава" мала таки немалі:
Чч-ж не дивної Чи не страшної —
Не держала ця “держава"
Під своїм “могучим троном" ані клаптика землі!
.? того вийшла ціла нум,
Бо "диктатора" шпурнули
Пого власнії "міністри" в безвихідний темний куш...
Тут масте цілу справу
П/ю державу — не державу,
Що — і жила і не жила і — прийшов її капут!
Таран.
ОгідіпаІ Ігот
□N17ЕК5ІТЇ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6М
ОідКігей Ьу
Соодіе
Ч. 21.
“МОЛОТ” МОЬОТ"
3.
На гиляку Дарвіна!
(Маленький фейлетон.)
Жив та був колись иа світі чо-
ловік.
Дарв ном називався.
Був ученим.
Написав теорію про еволюцію.
І при помочі неопрокинеинх фак-
тів доказав, шо всьо в природі по-
сте її енно розвивається.
Шо више походить від нишого.
Таким робом і чоловік походить
від звірини.
І то від чоловікоподобної малин.
Цим він убив легенду про сотво-
рений світа' в шість днів богом
Закричали було попи.
Залементіли підкуплені "вчені"
Закрутили головою пани.
Піднялась була добра буча.
Але Дарв<н з фактами в руках
доказав свою правоту.
І світ мусів погодитися з тим.
Дарвіи умер.
А його теорія увійшла в життя.
У всіх державах професори уні-
верситет.в викладали лекції перед
студентами протягом 'довгих літ
про еволюцію.
В Росії цар мусів з тим погоди-
тись, шо походить від малин.
Кайзер н меііький також не мав
нічого проти того.
І от аж тепер в XX століттю
і то в 1923 році — почувся крик.
"На гнляку Дарвіна з його ево-
люцією!"
І то знаєте де?
В республіці, що хвалиться сво-
єю вченостю
В республіці, шо хвалиться сво-
єю демократичиостю.
В республіці, що хвалиться сво-
єю “досконалою” конституцією.
В республіці де церква відділена
від держави.
В Злучених Державах Америки'
Зібрались святі отці, деякі полі-
тикани і те дехто.
і підняли крик:
Палити книжки про еволюцію!
На гнляку Дарвіна!
Щоб ми. святі отці, та походили
ніл малпи?
Це-ж наруга над святостю!
Шоб я що був прем єром, та
<-о-о"нв від малпи?
Це-ж зневага!
ІІІоби такі добродії людства
Моргай. Карнегі ґері та ннші —
городили від малпи?
Ше як би так від крокодили —
Ну то ще так-сяк.
Але в'д малпи?
Боже борони!
Крик. Шум.
Тільки й чути:
— На гнляку!
Але Дарвін хитрий!
Давно лежить в могилі» 1
ОідііігеО Ьу СіООД 1С
ЯК
Святий Хрунь.
Митрополій а Шеіііііиькнй > преіи-
леита Посікші. На його руки осі..1-і. лая-
ну, шо не бухт «вступити проте пчіьськи-
ю прзапте.іьстм”.
(ФІлпхе.аьфМсьна "Амермна", я. І1В.Ї
Цей портрет святого хрупя Аіідруха, нарисований артистом “Молота",
буй нагороджений першим "прайсом" на виставі греко-катотииької
дієцезії.
Тільки земля ні його могилі чо-
гось ворушиться неначе см ється.
І ніби хтось тихо говорить.
Я забув написати у своїй те-
орії. шо часом від людини можуть
вродитись потвори, які мо.кна на-
звати по хінськи:
ИО-ЛУ-ПИ!
Дядько Микола.
НА ПАТРІОТИЧНИХ ЗБОРАХ.
Один патріот (до бесідника):
Чому ви не говорите?
Бесідник: — Я й самий не знаю*
ДИПЛЬОМАТІЯ.
Підчас павзи знайшов учитель на
подвірні одного цента.
Коли знов почалася година, учи-
тель питає учеників, чи котрий з
них не згубив цента.
По довшій мовчанці встає
пець і каже:
Плосу пана лнфесола.
згубив. цента!
— Скажи в котрім місці ти
ХЛО-
1О Я
Скажи в котрім місці ти його
згубив, недовірчнво допитує у-
чнтель.
— Та там, плосу, де ви його
і- Д. ОгІдіпаМтот
иМІУЕАЯТУ ОЕ ІШКІ0І5 АТ
ККВАМА-СНАМРАІОМ
4.
МОЛОТ” МОЬОТ"
Ч. 21.
ЯанькШІюшка
Яаже
Оце недавно приїхав до Америки
один емігрант, що називається Па-
пірус. Прибув, не питаючись навіть,
чи квота вже вичерпана, чи ні.
• • ♦
Помимо того, що Папірус не вміє
ні читати ні писати, його впустили
і навіть не держали на Острові
Слів.
• • •
Нехай-6и так котрий робітник
захотів спровадити сюди свого бра-
та. то побачивби що то значить
квота.
• • •
А Папірус так собі легенько пе-
рейшов. Це. браття, тому, що Па-
пірус є перегоновий кінь, а робіт-
ник, то тягаровий мул.
Тепер вже знаємо чому Європа й
Америка провадили так довго вій-
ну. Це на те. аби Ллойд Джордж
мав про що говорити підчас об-
їздки по Америці.
• • •
Той хитрий Волшман як гово-
рить, то гак немов-бн грав дві гра-
мофонові плиті нараз. Одну з га-
ванським гуля-гуля, а другу з по-
хоронним маршем.
Вій дуже жалується що витягав
дія Франції з вогню печені кашта-
ни. а Франція тепер навіть васеліни
не хоче дати — щоби псмястити
попечені пальці.
• * •
Такий він і хитрий був!
• • ♦
Шкода, що Гінде'ібург і Люден-
дорф не “ферштснд" по аиглійськи.
А то Й вони приїха.іи-6 сюди го-
ворити про вчерашню капусту.
• • •
Вони зате намагають книжками.
Гінденбург і Людендорф написали
стільки споминів з війни, що ними
міг-бн загатити цілий Атлантик,
ще й на гній остало-б.
• • •
Немеиша шкода і в тому, що Вин
ничснко й Шаповал не вміють по
аиглійськи. Американські водевілі
дуже бідні на перворядних блаз-
нів то й заняття було-би люксу-
сове.
• ♦ •
Припустім, вони й так не зле сто-
ять — бодай поки чеські обивателі
недочисляться, шо частина їхнього
податку йде на удержання україн-
ських блазнів.
• • ♦
На загал взявши положення иа
світі остає незмінене — помимо
того, що Ллойд Джордж в Амери-
ці. А Петрушевич колись казав, що
як Ллойд Джордж кивне пальцем,
то всьо перекинеться. Навіть казав,
що Галичина перемуфується до
Відня.
Видко брехав!
д
В РЕСТАВРАЦІЇ.
До реставрації зайшов чоловік
з жінкою. Пообідали обоє закуси-
ли сливками, пообтирали обмащені
губи рукавами тай беруться вихо-
дити, не заплативши за те, що
наїли.
Властитель задержав їх і почав
ьстидати чоловіка:
— “Фе. встилайся, — каже —
прийшов із “лейдою" і не хочеш
платити за Іду!"
А чоловяга з червоним носом
поглянув з коса на властителя тай
каже:
— “Я тобі заплачу за все. але ти
не смій мені жінку називати “лей-
дою''. Вона не є “лейда”. а є моя
жінка!” а а-н.
О. БІбрак.
ПОПІВСЬКИЙ ФАХ
(Гумористична повість
з життя попів в Америці.)
як-би не свічкогас, що стояв у за-
хрестії і дув огонь в кадильниці). О.
з гнавський як скінчив відправляти
прийшов в захрестію числити
гроші. Позбирав швидко серветки,
запнув і кинув в кут на фелони.
Перечистив гроші, звинув фелони
під паху і пішов до свого поме-
шкання, а за ним о.о. Гопкало і ґа-
дула. В дома розложив фелони. вн
брав звідтам гроші, перечистив
їх і трохи з них встромив в руку
і адулови.
— Ну, нині день якось не согір-
шнй, промовив о. канонік до
Ґадули.
А кільки є всіх? — спитав Ґа
дула.
- Є з 83 в фелонах, а 23 казав
записати до церковних приходів.
Вже є з чим на бідного фербля по-
їхати завтра, а то вже був без ні-
кля — так мене о. Понятко поза-
вчера обіграв.
Відчинились двері і в них пока-
залась струнка постать Вабецької.
Вонаміросила всіх на обід, що вже
(Продовження.)
До захрестії увійшов о. канонік,
розглянувся довкола і сів на крі-
сло коло Гопкала.
— А шо, хлопче, як подобаєть-
ся тобі отией Гадула?... Правда, що
добрий хлоп, уміє промовляти?
Почекай, побачиш яка колєкта бу-
де.
Гопкало не обізвався ні словом,
тільки здивовано дививсь на ньо-
го, ие розуміючи в чім річ.
— Слухай хлопче — говорив
дальше о. канонік — ти по службі
божій не йди до дому, будеш у
мене иа обіді.
— Я не втрафлю додому сам.
— Тим ти не журися ми відве-
зем тебе перед самі двері
О. канонік пішов докінчувати
службу божу а старші брати по-
приносили кошички з колєктн. На
верху були самі паперові. Поста-
вили' на стіл і відійшли. Отець Ґа-
дула накрив ті кошики білими сер-
ветками (може був-би перечиелмв- Воиауіро
ОідіГігед Ьу <дООС1Є
ждав на них. Всі подались до їдаль
ні. Стіл був заставлений ргжними
присмаками. От. Угнавський добув
велику фляшку вина налляв у
шклянки і просив пити на здоровля
пані Вабсцької. Гопкало відмовляв
ся але під напором каноніка і про-
сьбою пані Вабецької перехилив і
випив пів чарки.
Ксьондз Гопкало сподобався її
на перший миг ока. Не знала при-
чини чому не мала-б йому цього по
казатн. Тому то підчас обіду звер-
талась до нього з гречностю і зо-
лотим усміхом, на що ксьондз Га-
ду ла поглядав боком і голосно об-
ікрав ніс. Гопкало глянув на нього
трохи здивовано, той рушив раме
нами і затопився цілком в ідженню,
тільки час від часу споглядав на
свій порожний келішок.
Нагло ксьондз Гопкало почув
пантофельку Вабецької на своїй но
зі. Перестрашений почав вицофу-
вати стопу зпід солодкого тягару,
робив це дуже осторожно і по-
мадо.
Заледви віддихнув по тій опера-
ції, нога її знова якимсь чудом знай
шлась при його стопі і рівночасно
почув жар її тіла на своїм коліні.
ХОТдіЖ$праз розп<,ч8ти
иММЕЯЗІТУ ОР ІШКІ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6И
Ч. 21
МОЛОТ” МОЬОТ"
5.
Патріотизм на гурт.
АГУМ!!
.. "Налар)к впс.мв Пеіруїисвичоні дон-
*іюю листа, якім ияаив. то аиі цента
< зібраних н Канаді грошей він галицькому
'УрЯДОИІ'' ие МСПи.
..“Назарук пробує купувати у Відні
иіл.цо".,.
З газет.
Пак Вертихвіст щойно вернуту з
України, куди він їздив провірю-
вати, чн справді більшовики ви-
стрілили всіх Українців.
Підчас лекції в одному з політич-
них шпиталів "Оборони України”,
пай Вертихвіст оповідав про свою
подорож та вражіння з ньої. Вра-
жі нь багато не було, бо пан Верти-
хвіст попив собі самогон) - - ще
заки виїхав з Америки - і отве-
резів аж тоді, коли в одному селі
на Україні селянс післали його по
собачому пашпорту аж під Кузь-
кину мать.
Після лекції встає одна набожна
душа і милосердно питає:
— То ви, пане, набудь і Печер-
ську Лавру бачили, га?
Пан Вертихвіст зніякоф.в. але
скоро опамятався і відповідає:
Ходив я, ходив, прошу пані,
але Лаври дома не було.
Ф
СПОМИН СТАРОЇ ПАННИ.
— Ось тут під тим дубом мали
ми зійтися з одним студентом. Ох,
боже, боже, сегодня була-б я пані
генералова, як би він б\в прий-
шов.
І Д.
невр, але бракло му сили. Взиіс тіль
ки очи в гору, якби хотів взяти
бога за свідка своєї невинности.
А бодайті. як то той час ле-
тить! — відозвався канонік,
ки що сіли до обгду,
на вечірню час!
Ше є пів години
дозвалась Вабеиька.
— Як так, то знаєш,_____
пийся хочби і два келішки твер-
дої і махин тн на вечірню, а я
собі ще з гостем побалакаю.
Ґадула пішов на вечірню, а Ва-
бецька до кухні. От. канонік по-
ложився на канапі, закурив грубе
цигаро і пускав клубами дим у го-
ру. Піднісся на лікті.
— Як-же, зістанеш тут?
— Сам я не знаю.
— А, то надумайся. Тут тобі бу
де не зле, тільки скажу тобі, що
тут для попів є рай на земля в по-
рівнянню зі старим краєм. Я зі сво-
єї сторони раджу тобі дістати. Пі-
деш до о. Зарвача на парафію, він
тебе візьме там до роботи. При нім
навчишся всього, чого ще не вмі-
єш. Роботи там багато нема Цер-
ква гарна. Нова шкілка. Ну, й охо-
ронка з кількома законитїОчми! О- 1 _
тримання бУяраезйіІги ічі
а ту
часу,
Тіль-
вже і
— ві-
Ґадула? На-
— Горда? Дякую богу, як можу
за нього.
Увійшли до хати. Вабеиька загля
нуда через вікно і не знала шо
робити: чн підійти до нього в са-
док, чи зникнути невидимо?
— Спить, чи молиться, — запи-
тала старої,
— Ні. не спить.
В тій хвилі ксьондз протер очі,
встав, протягнувся і прийшов до
хати.
— Пані тут? — спитав.
— Аякже, в ролі самаритані. н
— Шукають пані терплячих?
Нії тільки їх навиджую. Тут я
привезла кілька фляшок китайсь-
кого нехай ксьондз внпє та трохи
прийде до себе, бо чогось такий
блідий, що і лячно дивитись на
ксьондза. Ну, але я вже йду. А
ксьондза очікує наш канонік зав-
тра по полудню з певностію.
Коротка ніч утікла перед роже-
вим світом. Свіже повітря вдира-
лось фнлею до його кімнати.
На другий день пізно по по-
лудню молодший Гопкало Кость за
в з свого брата до міста на ре-
зиденцію.
“КУШЕНИЯ СВ. АНТОНІЯ".
Була може яка десята година пе
ред полуднем, як перед дім Гопка-
лів заїхала пані Вабеиька вистро-
єна як звичайно: дві червоні ро-
жі сторчалн її на грудях.
Всі були в полю, тільки стара
мати поралась на подвірю коло по-
неділкового великого прання. Ста
ра заслонила очи рукою і пішла
на зустріч пані.
— А щож паню сюди спровади-
ло?
— Звичайна гречність. Канонік
передав тут кілька бутельок ста-
рого вина для Вашого синка а що
не було ким післатн, то я при-
везла.
— О мій Боже як-же то Вам по-
дякувати ?
Звичайний христіянський вчи-
нок і нічого більше. По сусідськи.
То молодому ксьондзові добре зро
бить, тільки вставте в свіжу шмну
воду в його кімнаті. А де-ж
ксьондз?
— Молиться там в городин під
каштаном. То святий хлопець, ка-
жу Вам пані!
' ( Ви повинні бути горді з ньїйг д .іаиепви ксьондз увійшов до сі-
з такого енна.' имМЕНЗГГҐСЛ3 нього 3 про'
иВВАИА-СНАМРАІбМ
“МОЛОТ” МОЬОТ"
Ч. 21.
Де м'як Бідний.
Попівська вдача.
Борола, п у влинки, а сумлінна,
ак у ішібеника.
Народна прнсліга.
У попа вктрата
Зібрались грошенята.
Ну, звісно, дивуватися цьому не глід:
За молитви що дня дохід.
Але-ж, коли забули люди бога
Та стали в дуків скрині розбивать,
Взяла попа трівога:
— "А що, кати до скриньки добереться тать?"
І піп, щоб заховати свою скарбницю.
Під полу взявши скрииькупотайницю,
Одніс П вночі, немов якийсь крамар,
В олтар,
І підписав на скриньці, грішним ділом:
“Ця скринька — з божим тілом".
Та хитрий паламар
Довідався про скриньку,
П забравши з неї гроші у торбинку,
Додав до вапнеу: "Немає божих тут тілес:
Христос Воскрес!”
Що паламар — шахрай, я згоден а вами,
Він обдурив такого ж шахрая, за що ж його карать?
Та и боюся, щоб пін Евстрат
Кував, не повісивсь біля брами.
Пі’|и*к.іав Микп.іа Т^реікеюго.
МОЛИТВА ДО СВ. АНДРУХА.
Отче наш, Андруху Шептухо, іже
есн і смердиси у Львові, да не СВЯ;
гиться імя твоє — ні у Львові, ані
поза Львовом. 1 нема волі тобі
святої, бо волю забирають давні
слуги твої, а теперішні робітники.
І не буде більше царство твоє —
ні V Львові ані в Римі. Хліб наш
насущний псуєш ти неслушно, але
за те від робочих тн вже чуєш ду-
шно. І остави нам свої ліси і філь-
варки, яко-же і ми оставляли сили
наші у вас всіх: графів і драбів. І
не веди нам більше драбів до Га-
личини. оставися або й розлетися
з очий наших, аби мн були сво-
бідні від лукавого ворога, як: ти,
Петлюра, Петрушевич і всякі де-
руни. Амінь.
' Боже милостивий збери тих бич-
ків на міцні уздечки. Боже очисти
тую земленьку зі всякого гнилого
і’ неплодоносного дерева. А ко-
трі умні да святяться і просвітять-
ся на земли вовіки віков. Амінь.
Записав Пчола.
ЛЕГКО ПРЕДСТАВИТИ.
Перший (до ідучого на кони): —
Як-би ти хотів представити поль-
ську марку, то як ти зробив-би?
Другий: — В дуже легкий спосіб:
упав-би з коня!... І. Д-
мінним усміхом пані Вабецька.
В першій хвилі зробив рух. як-
би хотів цофнутись.
Пані була одіта в легенький про
зирчастин шляфрочок, котрий зле
нервував молодого ксьондза не на
жарт. Був переконаний, шо увій-
шов несподівано і бідна женщнна
ну мала часу умикнути перед ним.
Здивувався також немало коли
вони ие тільки не сполошилась,
яле витягнула до нього сердечно бі-
лу долоню на повитання і впрова-
дила його до покою.
— Трохи ксьондз спізнився, бо
власне канонік тільки виїхав до о.
Зарвача.
Дуже мені прикро, мой ви-
на.
Стояв з капелюхом в руці.
Хай-же ксьондз сідає собі ви
гідно.
- - Дякую дуже дякую, але я
не хотів-би пані перешкаджати.
Але-ж, як можна? Хто тут го-
ворить о перешкоді? Ласку мені
ксьондз зробить, коли пару міиут
посидить з бідною пустельницею.
Посадила його на мягкім фоте-
лю, а сама сіла на широк.м крі-
слі. Шляфрочок розсунувся її. —
коиваючн згі '
поли
иує все. .
— То добре, бо инакше був-би
клопіт зі мною — промовила во-
на присуваючись чимраз блище
."о нього’, і тим знов спричинила
йому КЛОПТ.
чок розсунувся її . Ксьондз Гопкало закрив очи. бгіоіпаїДгат
,иепн>ла вона0г5І7ЕК5ІТ¥ оИоШ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
еліті в шовкові прозирчасті панчо
хи і червоні підвязки. Вона швидко
стулила його.
— Дуже перепрашаю за свою
домову тоалєту, але таке горячо
сегодня, що витримати годі! — о-
иравлувалась.
Ксьондз хотів щось сказати, але
не міг.
Близьке сусідство тієї женщнни,
від котрої йшли запахи ріжних
перфум. її свобідна поза — навіть
дуже свобідна — все те ділало на
нього нагло... А при тім те душне
тепло липневого полудня і скоре
тепло липневого полудня і
битя серця.
В кімнаті панувала тиша.
Нарешті ксьондз створив
глянув якби здивований иа
пані’
ОЧИ І
позу
учув
Вабепької.
Ксьондз все ше слабий? —
нараз питання
Ні. Сили вертають щодня по-
В’дчуваю прецінь, і мати пиль
чо-
бо-
до-
па-
да на поручу фотелю. Обтерла
ло ксьондза.
Здрігиувся молодий слуга
жий, почувши на своїх очах її
лоню.
Обі руки підніс до очий і
трафив на пухку долоню, котра жа
ром пекла його очи. Затиснув паль-
ці і тримав її долоню при свойо-
му обличчі, немов яку здобич, що
могла втічи.
Вабецька тихо, спокійно і сердеч
но посувала його голову до своїх
грудей.
В нього блукала якась гадка.
Десь шуміла ще притихлим шепо-
том якась свідомість. Десь шумів
явись шепіт незрозумілий...
Голова пані клонилась щораз то
ннзше і волосся їі дотикало облич-
ча ксьондза, розбуджуючи в нім
якесь незнане почуття, а уста її
посувалися щораз близше до уст
ксьондза.
Затримались перед ними.
В нім серце завмерло, душа ви-
ходила з тіла.
Уста горячі лупить його уста, а
рамена білі обплітають його голову
сильним утиском, котрий тамує дух
і відбирає притомність...
Ч. 21.
МОЛОТ” МОЬОТ'
7
‘ МАМА’’ ЕВРОПА.
Думки
Найвищий ростом чоловік може
бути найнище розвиненим умово.
Буржуазна мораль подібна до
проститутки. Хто більше платить,
тому вона й віддається.
Краще вмерти ніж бути живим
трупом. А ось міліонн людей від
народження живі трупи й не хо-
чуть ані відроджуватись ані вми-
рати.
Ми часто чуємо, шо людина не
річ. Раз так, то ніхто не може во-
лодіти людиною.
А шо ми бачимо на практиці?
Муж уявляє себе володарем жін-
ки; жінка уявляє себе в
кю мужа і ї)іф<і2ЄСІ Ьу
Тут щось не на місці! Або лю-
дина є річю і її можна купувати,
продавати, красти. Або людина не
є річ, то тоді треба викинути з
голови уяви про володіння.
Останнє правдиве.
Сучасне життя подібне до поїзду,
яким керує пяний машиніст. Па-
сажири непевні навіть того, що до-
їдуть до першої станції.
Чи не божевільні ті пасажири, шо
не стараються викинути пяного ма-
шин ста, а на його місце поставити
тверезого?
В альбом тих. що хваляться сво-
єю начитаиностю можна написати:
"Прочитали вн багато, але чи ви
зрозуміли що з прочитаного?”
Страйкер чоловік, що розва-
лює стару курну хату й хоче бу-
дувати чистий просторий дім.
Страйкбрехер — півбожевільний
чоловік що роскндає підвалини за-
ложені страйкером і заставляє жи-
О^гС^гПіеАкера і себе в курній хаті.
нячка в 90 ,ідсоткахі5ТМ^|ГГ ор |ШМ0|5ДР*
ОКВАИА-СНАМРАІСМ
Убити людину не значить дока-
зати свою правоту. Навпаки в ба-
гатьох випадках убійство е дока-
зом глупотн вбиваючого який ие-
венлі локазати розумом і хапаеть
ся за ніж або револьвер.
ланами для тих, що побрались. А
ось коли дана особа розриває ті
кайдани товпа кричить: "Росини
його!”
Чи не час вже цю брукову мо-
раль викинути на брук?
Чоловіковії можна простити всі
псреступства. окрім провокатор-
ства.
МОЛОТ" МОЬОТ”
Ч. 21
ГАЙ, ГАЙ!
В Скрентоні є купка півголовків,
що тримаються один другого, як
цап бороди.
Один з них, шо е головним до-
радником має голову таку лоро-
жну. ик розіпията парасоля.
• • •
Другий має такі великі кишені,
шо в одній з них слоні могли-би
гуляти крайц-лольки,
♦ • •
Третин марнує час в банковій
клітці і самий він немов здротова-
ний від карку в гору,
Четвертий сміється самий до се-
бе в зеркалі і свише носом за пер-
шими трьома.
ЩО ЦЕ Є?
"Гомікрс Ліона ікт.іеся гіхіивою Аме
І»і камські і і Федерації Праці".
(З газет.)
Оце такий великая,
Такого Ьу
і ці' в нього галова
0ППІ безголова?
Є ше й пятий. але той такий са-
мостійний, як польськ: фінанси і
він завігдм привязаниГі на шнурку
до другого з ряду.
Усі вони хочуть зробити опера-
цію на одній організації, і почали
її вже голити.
• • *
Перший з них, шо має голову, як
розіпнята парасоля, розвідав V поль
ських конзулів, шо за доляри мож-
ні в Польщі купити фільварок. То-
му в'н думає на операції заробити
долярів і толі податися до своїх
за фільварком.
• • •
З усіх пятьох були-би гарні льо-
катори для якогось крейзи гавзу.
Бзз.
Попи стріляються!
“НА ЗДОГАД БУРЯКІВ — ШОБ
ДАЛИ КАПУСТИ”.
р?які дива трапляються
Як собаки кусаються:
є дно другого гризе --
1 а на смерть не загризе!
А двоногі сотворіння
З попівського покоління
Мають свій попівський смак:
Хоч і так — ніби не так!
Розлютилась попадя
(За народні гроші)
І застрілила попа
(За народні гроші).
Та ие свого, а чужого,
Що обдурив не дурного —
її чоловіка.
Оттой піп — її попа
Оскорбив на “чести".
А до того ше й з долярів
Голив — як зі шерсти.
А доляри це не жарт:
Щоб іх "заробити" —
Требі добре темнякам
Голови крутити!
Закралася попадя.
Мов той кіт по сало,
І одного деруна
На світі не стало!
• • •
А що-ж, робітники, це нам?
Болить нас, чи лоскоче?
Ми знаєм тих, шо білий день
Хотять робити з ночи.
Мн знаємо які попи:
Кадилами нам курять
1 за доляри брешуть все
Небом і пеклом дурять.
Нехай-же всі ті деруни
З лиця землі зітруться, —
Лучше для нас, коли вони
Всі постріляються поб’ються!
Іван Скипка.
ТІЛЬКИ ОСКО.МИНИ НАГНАЛИ!
Тут. в "золотій" країні, є звичай
давати •‘типе” (по нашому попід
боки). І нераз з тим “типсом” є
досить сміху, а часом і до плачу
доходить. Ось шо одного разу ста-
лося: в реставрації пообідали два
і’риятелі. Виходячи — хотіли ви-
передити оден другого з “типсом".
отже один виняв пів"доляр.т" і вже
хотів дати кельнерові, але другий
задержав його тай каже:
— “Я дам самий!"
Виняв п’ять центів, подав ке.тьне-
рови і оба вийшли. А кельнер по-
дивився на тих пять центів, тай
заголосив з жалем: — Таж я коло
цих двох гостей утратив сорок і
п’ять центів! Показали мені п'ять-
ЯедЯ пять"™
С. А-и.
иМІУЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
0ВВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 21.
•МОЛОТ" МОЬОТ"
е.
Наші музиканти.
(З ґалєрії наших старих знайомих.)
ЧИЖ:
Ой вчився я не довчився,
Що-ж було робити?
Поїхав я в Америку.
Став людей дурити.
ТАЛАН:
.'Іобре було, милі браття.
Колись в Празі жити!
А тепер нема долярів...
Де-ж їх заробити?
ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ:
Надавали добрі люде
Доляриків досить, —
Нікого тепер не знаю.
Хай їх дітько носить!
НАЗАРУК:
Ой, і я збирав доляои
(Треба-ж якось жити!)
А тепер собі думаю:
Шо з ними зробити?
не влізе.
дріпана Химка Репендієвна коло
"У. Голосу". Мале, вибачте, дупло
встромляє міністер руку — ие влі-
зе, встромляє ногу — не влізе,
встромляє голову — ие влізе! Що
робити? — думає він — а тут за-
і. їх від сконки — чи пак від голуб-
іГв аж ніс запирає! Тоді міні-
стер зморщився, скорчився, зло-
жився як англійські обпеиьґи і вліз.
Та не рахуючись зі своїм делікат-
ним жолудком скопичив усі голуб-
ці До дірки, щоб вилізти назад —
ого! Навіть клином не внбєш! Що
р< бити? Машируе він до Химки
Репендіевни. позичає язика, про-
рубує діру і вилазить.
Виліз, іде понад річку і забаг
поди. Звертівся за посудиною —
нема. Тоді бере й обрубує язиком
Репендієвни свого черепка з го-
лови. Напився води, язика встро-
----за пояс і пішов, а черепа за-
Сон, ЧИ ДІЙСНІСТЬ?
Не знаю чи йме мені хто віри,
чи ні, але — ‘‘Ай донт кер!” Бай-
дуже мені за віру! Я правду пишу
і '•даио.Г'! Отож слухайте, мої до-
рогі лянцмани, уважно.
Якось одного дня я тяжко захво-
рів. Покликав доктора. Доктор зро-
бив мені операцію, йой, поки сві-
тла і каганця, то не забуду! Лиш
доктор розложии свої інструменти,
як: пилу, ножиці, довбню, долото
і ще щось — чи з якогось нсбіщи-
ка кишинята не пригадую. — я
глипнув иа те все і зі страху умер.
Умер і сниться мені, що міністер
без "контри" Назарук заблудив у
Оіггарійських лісах і блукаючи за-
нюхав скойку в дуплі... Пі. голуб-
ці смажені! Еге за’нюхав і кружляє мив з.
наоколо
Прийшов до Вінніпегу, а пани аж
патами сплеснули! Ваше високе і
низьке, далеке і близьке пішки-
холительство! А то що з вами? Де,
кажуть, накривка з вашої макітри-
нн?
Мацнув він за лискавку — агі!
д на пятерниии тільки фотогра-
фії амбасадорів: англійський, фран
цуський, італійський, японський і
піе якийсь куценький хвостик.
— А нехай мене біс! Пив воду
і забув над озером в Онтарійо...
І ні мур-мур більше. Пігнав на
те місце — ні сліду по накривці
від макітри! А тут ше й те. то бу-
ло в макітрі, — починає летіти ку-
дись з вітром.
Що він буде робити? — ду-
маю собі. Але сподіюся, шо в слі-
дуючім числі “У. Голосу*’ буде
щось надруковано.
ОгідіпаІ Ггот Вегревілепь.
иМІУЕНЗГТУОР ІШМ0І5АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІбМ
10.
МОЛОТ” МОЬОТ”
Ч. 21
Кривульки.
“Казала Феся”:
Часописи подають шо у “Вільній
Ірландській Державі" находиться
сколо 13.000 вязнів, що брали у-
часть у боротьбі проти правитель-
ства.
Свята Танько, сохрани та засту-
пи від такої “вільної' держави!
Ми ше й досі чуємо нарікання
українських панків — яким Радян-
ська Влада України стоїть коль-
кою в боці — що вони хотіли (але
не осягнули) “Самостійної Украї-
ни".
Добре, панки патріоти! Але
го ви їздили до Парижа?
чо-
Ні-
пн-
Свободячнй дописуватель з
меччинн, проф. Богдан Лепкий,
ше, шо в Німеччині велика біда.
Заводиться на те, що українські
контр-революціонсрн ие зможуть
видавати своїх книжок і, очевидно,
прийде їм остаточний капут. По
театрах — каже він — можна ба-
чити при касі таблички з написа-
ми про ціни місць в такому змісті:
“Найдешевше місце — двоє яєць,
еайдороще — фунт масла”.
А чи не знаєте ви, “пане про-
фесор", по кілько там локоть ква-
ші? Ви, здається, також “дзявкали"
на більшовиків і складали на них
вину, як у Радянських Республі-
ках з ласки імперіялістнчної бльо
кади — було тяжко жити. Тепер
бачите не більшовиків при владі
в Німеччині, а — “їх величєство'
пана "демократа” Стіиеса. Такий
“демократизм" — це ваша мрія.
“Нинішнє "Обєднаннє" зробило
хоть не багато і не стільки, скіль-
ки дехто сподівався по нині, то
все таки поминувши усякі недо-
статки, от хотьбй це. що на адмі-
ністрацію видано два тисячі сім-
сот долярів (підкреслення наше, —
Т. Д.), а до краю придбано і за-
слано заледви трету часть, бо 1.20С
дол. то все-ж не можна закинути
нічого иншого гіршого Обєднанню.
хиба що брак економії, хисту го-
сподарського в фундованню гро-
мадським грошем (пілчерк. наше.
- Т. Д-).
От маєш! “Нічого гіршого не
можна закніптн”. А хиба це не до-
сить “гіркий” закид, шо “Обєднан-
ня” зібрало три части — то є око-
ло 3.600 дол. — і змарнувало на
адміністрацію дві часта — то е о-
коло 2.400 дол.?! Це правда що ні-
чого не може бути гіршого, як
брак економії, хисту господарсько-
го в фундованню громадським гро-
шем!
Ну. нарешті й “Америка" признає,
що так звана “Ліга Націй” — не
купка розбишак. У статті “Безвар-
тйість Ліги Націй" “Америка” по-
вторяє за сенатором Лєвісом, шо
— “Ліга Народів це стоваришенне
побідників в цілн охорони їхнього
воєнного грабунку”.
Що більше — “Америка" додає
від себе, шо — “Ліга Народів в
ті.кож стоваришенням завойовни-
ків з цілені збільшення воєнних
грабіжників новими нападами".
Ну, ну, а колись сама тая “Аме-
рика” була готова палити на ко-
стрі всякого, то таке говорив!
Що кишені урядників У. Р. С.
страшенно ростуть в гору від поби-
рання дієт з Союзової каси. Але,
щоби члени не догадались в чім
річ, ті-ж урядники репетують що
до Союза гурмани вступають нові
члени
троні,
росте
— відколи Репен засів иа
Ну, а при тім вже й Союз
(в долину, зам. складача).
в Скрентоні повстала нова
Що
організація, якої аранжерами є у-
рядники У. Р. С. Програма тої ор-
ганізації складається з двох прій-
ціпіяльннх точок: 1) Хто за правду
нпоминаєі ься, того вішають; 2) Хто
з урядників не піддасться бруталь-
ному рішенню — того кріслом по
голові! До згаданої організації вже
вступили: Прифесор з Рочестер,
Пеглнк і Чнжик. Почетними члена-
ми є: Вннничеико, Шаповал і Дон-
цов.
Що голова Артнмко вже здав
своє головування на капустяну го-
лову Репена — з угодою, що діяти
мають бути підвищені на подвійну
суму і мають іти по рівній части
в' їх кишені. Однак у справоздан-.
ню перед членами ці дієти зара-
хується до направн крісла і вииайм
робітника до чищеня підлоги...
я-
Що Репен з тої “храбростк”,
кою нагородив його Артнмко,
на першім засіданню Союзового у-
ряду — устроїв крона вий бенкет
на голові Перчака.
Не поминула “Америка” і свого
рідного “героя” отамана Семена
Петлюру, якого недавно сама ви-
хваляла і підносила під небеса. Те-
пер пише вона про Петлюру таке:
...“Такі бо політичні трупи як
Петлюра і Кой- можуть лежати не-
похованими тільки на такім полі-
тичнім смітнику, яким є сучасна
Польща. Деінде їх вже давно по-
ховалн-би, щоб не смерділи й не сві
тили своєю гидкою наготою до
праведного неба”.
Браво, “Америка"! Та тут уважа-
ємо за обовязок пригадати “Аме-
риці”, що недавно і її найбільший
наставник — граф митрополит Ан-
дрій Шептнцькнй — також подав-
ся на той смітник до Варшави. Мо-
же-бн "Америка" була ласкава ска-
зати свою опінію про це?...
Тарас Довбня.
Перекинув “пан професор" Леп-
кий оком по Німеччині — нема на-
дії на удержання продажної пре-
си. Заглянув у Польщу — і там,
каже, не краще з марками. Біда знц
чнть! Одиноке місце де можна ви-
дати українську книжку —• це Ра-
дянська Україна. Але — каже про-
фесор Лепкий коли зважити, що
"на так званій Радянській Україні
наша (контр-революційна. — зам.
Т. Д.) книжка і газети, це білий
крук, то вигляди иа розвиток на-
шого друкованого слова дуже по-
гані”.
Не знаєте що з собою робити,
“панове професори”? А Юда що
зробив? Ви-ж так само продавали
бідного “Христа" — українського
робітника й селянина — по Берлі-
пах і Варшавахі...
Філидельфійська “Америка” (ч.
122 з 16-го жовтня ц. р.) пише у
редакційній рубриці про свою па-
тріотичну шопку. що зветься_£Об-
єднаниє-. ось Ьу (Зоодіе
Що дорадник У. Р. С. Момрнк
"зсунувся з загати” і замість до-
брої поради — радить членам ві-
шатись. Але що члени иа таку по-
раду й на такого дорадника чха-
ють, то він постановив за всяку
ціну сам повіситись. Однак Хить йо
го відраджує, бо шкодує Союзових
грошей за дурну голову.
Що Грнцько Гайдамака не хто
инший, а тільки почтовий листо-
нош. Вже навіть роздано наказ по
всіх почтовнх департаментах щоб
його спіймати. В нагороду за це
ухвалено урядом з Союзової каси
досить поважну суму грошей, шоб
тільки злапати того шибеника.
Шо Репен домагається виасигну-
ванни з каси Союзової грошей на
куплений аеропляна до перевожен-
ий почтн зі Скрентон до Рочестер
і наоборот. В противнім разі він
зпгрознв кріслом.
Огідіпаі (гот
иМІУЕКЗІТУ ОР ІШМ0І5АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІ6М
I. Оріх.
Ч. 21
•МОЛОТ" МОЬОТ”
II.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
ХТО більший циган?
Один піп в малім місточку,
В Східній Галичині,
Вигнав на продаж безроги
(По простому свині).
1 став собі тай закурив.
На купця чекає,
Аж тут Єврей в Циганову
Долоню плескає.
Б’є в долоню і торгує
В цигана конину.
Одеи клянеться на щастя —
Другий на дитину.
Погаркали, покричали,
Вкінці погодились:
Єврей заплатив конину
І порозходились.
Тоді піп із цікавости
Близько приступає:
— “Як дорого продав коня?” —
Цигана питає.
“Продав за дванадцять римських,
Шустку дав на щастя, —
Хай 'го біда потанцює.
Хай буде 'му трястя!.."
А тн дурний Цнгаииску.
Та-ж ти ошукався!
За безцін ти продав коня, —
Обманути дався”.
- “Ні. єгомосць, — каже Циган —
Я те радий з того,
Бо той кінь, що я позбувся
Був кривий на ногу".
Закликав знов піп Єврея:
— “От попав в оману!
Та той кінь кривий на ногу
А ти не доглянув!"
— "Ні, егомость, кінь не кривий,
І я за це ручу.
Не страште мене надармо,
І не робіть бучу". .
Тоді кличе піп Цигана
На бічиу дорогу:
"Ой дурний ти! Кінь не кривий...
Дурний ти. їй богу!"
"Ні ие дурний, — циган каже —
Знав я що робити,
Аби Жида хоч раз в життю
Добре піддурити.
Я навмисне зле підкував
Г1 поїхав в дорогу,
Шоб жид думав, що кінь тому
Криває на йогу"...
Піп закликав ще раз Жида
П каже: -
Мені Циган сам признався, —
Омнув тя дуже,
А жид каже на відході:
"Я не дурне Мойші,
Бо я йому за його кінь
Дав фальшиві гроші!”
К. Біжик.
Ж
ЩАСЛИВЕ ПОДРУЖЖЯ.
Був то собі Гарасим —
Чоловік нівроку:
Десь го вітер підкосив —
Ходив чогось боком.
Життя в нього було гарне
Піаслнве і дружне;
йому була росхіш мила.
Людям завнсть дуже.
Була в нього гарна жінка
Була й говірлива,
А до того, як на щастя,
Щей була сварлива.
Життя мав він хоч куди,
Щой годі збагнути;
Роскіш була, що й до смерти
Не міг він забути.
Було як лиш оженився —
За день посварились,
А за три дні вже у кошмі
До смаку попились.
А за тиждень Гарасим
Вже з жінкою зжився
Тай сміливо серед иочі
Здорово побився.
Далі взялись господарку
Свою виправляти:
Він для себе — вона для себе
Стали приробляти.
В нього були — кінь, корова
і безрогів кілька,
Вона своє знова мала
П така була спілка.
Вона рано лиш встає,
Молебень змовляє,
А як скінчить — Гарасима
Клене-проклннає.
Гарасим лиш то слухає
И щось собі муркоче.
Далі бере і Горпниу
По землі волочить.'
Так спробують свою силу
Аж верещать діти,
Вона бере вже ведро
йде коров доїти.
Гарасим ще щось шкробає
Коло люльки свеі,
Тай кричить:—“Агей Горпиио,
Не видій моєї!"
Як вже скінчать у оборі
всього робити —
до хатн 1'' починають
Сніданок варити.
Він для себе горшка миє,
А вона для себе;
Він собі борщ приставляє —
Вона щось теребить.
Він у другім знов горшку
Варить собі кашу, —
Вона муки скалатала,
Варить собі квашу.
А як скінчать вже варити —
Снідати сідають;
Чи умисно, чи ие вмисно
Сваряться і лають.
А як ідуть до роботи
Обидвоє в поле —
Він сідає на штельвагу,
Вона на розвору.
А як прийде вже неділя,
То ідуть до церкви;
Тай благають у Господа
Одно другому смерти.
Вона несе на акафист
Щоб “ксьондз відправляли":
Щоби чорти Гарасима
До пекла забрали.
Гарасим знова купує
Свічку до Гаврила:
Щоб Горпниу якнайскорше
Зі світа вхопило,
Так минали дні за днями,
Роки за роками.
Аж нарешті Гараснмиха
Дригнула ногами.
1 остався Гарасим
Без жінки на світі
Тай молився що не стало
Дружини на віки.
Т. Березкж.
&
НА ПОЧТІ.
Прийшов селянин на почту.
Почтаря питає:
—“Чи тут, пане, мені письма
Якого не має?”
Почтар каже: — Може і є —
Як я можу знати?
Скажіть перед, будьте ласка.
Як вас будуть звати?”
А той: — “Ойой! Що то з вами?
Чи часом не п'яні?
Прецінь-же там на коверті
Всьо подане, пане!
То чого-ж ви питаєте.
Як мала дитииа?
Та ви-ж, пане, не є смаркач,
А. вчена людина!"
ОгідіпаІ Ігот к. Біжик.
5ІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
МОЛОТ” МОЬОТ”
Ч. 21.
БОГИ,
ДО КОТРИХ ВІРНІ МОЛЯТЬСЯ 1 ЗА КОТРИХ БІДНІ ВМИРАЮТЬ.
ДРУГОГО БОГА НЕМА.
до ПАРОХІЯН.
парохіянс! Маєте вуха.
Дорогі
то слухайте. Ви чули старі лєгеїі-
мули,
лоба-
стіни
кпи ж
дн про богів. Я знаю, шо ви
бо що неділі лупите своїми
мн в церковну підлоїл', аж
тріщать.
Старі писаки, розуміється з
ннків церковних, писали й малю-
вали старого Єгову — зі сивою
девятьмстровою бородою; коло ньо
го другого молодого чоловіка з бо
рідкою літ около 33 — цебто
Христа, а понад ними птаха у виді
голуба — цебто духа святого. І
назвали таку нерівну збиранину
"свята тройця”, або ‘‘один Бог у
трьох особах", а то: Бог отець, бог
син і бог дух святий.
Я роздумував над тим і прийшов
до заключення, що це неправдиве.
Тому ось на повитім малюнку в
"Молоті" представляю вам, --------
вих "богів";
рах, але таки тут на землі. Живлять
ся вони вашим хлібом, на котрий
в поті чола працюєте. Це не є ані
легенда біблійна, ані байки султан
кн Шегерезадн, — це є факт. Тож
замість молитись якомусь неістну-
нічому богові у хмарах, — моліть-
ся правдивому на землі. Рано і
вечер змовте три рази "Отченаш”,
а три ‘'Богородице” як слідує:
ОТЧЕНАШ.
Отче наш. капітале, іже єсн на
земли. Да скінчиться імя твоє. Да
пройдет царствіе твоє. Да будет
воля твоя на небесіх, — а наша
на земля. Хліб наш насущннн від-
дай нам днесь. Оттави нас в спо-
кою, а ми оставимо тебе. Не веди
нас більше на воєнне душен‘є. Хай
збудемся тебе лукавого. Амінь.
БОГОРОДИЦЕ.
їм,^правди- Богородице попе, радуєшся обра ОгідіпаІ Ггогл в- ”‘и’
нами-гаспил 3 ЧШеАзіту ое ішмоізТҐ*"* катехит'
УЯВАМА-СНАМРАІбИ
люблений тн в женах, маєш в івчиії
апетит черева твоєго. Якіс вріс в те
лех, що-бн тя не обвів девятьмс-
тровнм пасом. Туманителю деці на-
ших. Амінь.
Перед кождою молитвою І по
молитві належить хреститись так:
Во імя правди (на чоло)
І волі (на груди)
Мира (на праве рамено)
Любови (на ліве рамено)
Амінь (на груди).
Парохіянс! Вірте мені, як буде-
те так хреститись рано і вечер’ то
через девять місяців так відроди-
тесь, що признаєте теорію Дарвіна.
І перестаньте пити “заборонку" -
будете здорові умово і фізично,
чого вам желаю і нині трісло пові-
тре вікном в камінь.
Ч. 21.
“МОЛОТ" МОЬОТ"
МІЙ сон.
(Допис із Пенсильвенїї.)
Я читав у кобзарі Тараса Шевченка
Про те, хто і чим був Іван Гус,
І так зачитався, то і заснув' над Кобзарем
І приснився мені Український Робітничий Союз.
Сниться мені, шо ніби десь іду. чи плину,
До міста Скрентону ярами
і на передмістю стрічаю членів
Того-ж союза, що ішли юрбами.
Ішли старі, мушнии і женшнни.
Ішли молоді, хлопці І дівчата
І всі співали робітничі пісні
Як підчас Першомайського свята.
Несли і таблиці, а на них написі видніли:
Ми протестуєм проти фашіста Артима
За знехтованнн ухвал конвенційних*
йому місце на смітнику, геть аж за дверима!
Бо пан Артимович і пан Ленчицький,
І Заплатииський з Репеном у купі
Страшуть членів карою і мировим судом, —
Думають. що ми діти... Які воии глупі!
Вони нас страшуть, що спалять на кострах.
Як попи свого противника — Гуса,
1 деморалізують Союз Робітничий
Тай підкручують свої капральські вуса.
Проч з таким виконавчим комітетом.
Що членські ухвали нехтує!
За наші грошҐ він панам служить
1 в панську дутку проти нас все дує”.
І так ішли відділи за відділами
Я в задгмі стояв під муром на “сайдваку ,
1 дивно мені стало, чому ие йшли члени
Українського Робітничого Союза із Мікіз-Раку?
Але зараз прийшло мені на думку
Що Ленчицький. має, швагра в Мікіз-Раку
І той, хоч рахується свідомим робітником,
Грає ролю червону, і жовту — двояку.
А до помочі йому є правдивий дволичннк:
Ного прозивають люде пан дурняк,
А він під долисямн в “Народній Волі"
Якогось панка підпнсуєсь Михайло Гурняк.
Тай темна-ж та людина темна — той Ґурняк.
Як тая табака в розі!
і чому-ж він не знайде де шнурка
І не скінчить у ласці божій?
Чого-ж він стоїть колодою посеред дороги
Котрою робітники й робітниці хотять поступати?
Таж його ні попадя, ані цариця не родила,
Але проста убога бідна мати.
Я сподіюся, що це так довго не буде.
Бо він і другі йому подібні не будуть вічні:
Члени виберуть других урядииківі,
А другі чей вже не будуть такі дволичні.
І в редакції “Народної Волі" в Скреитоні,
1 в уряді також мусить прийти зміна;
В виконавчім комітеті будуть люде наші,
А редактором буде знова Борнско, бо це є чесна лю-
(днна.
Тоді не буде пан касієр, як досі,
В банку в свого Боса багато грошей складати,
Щоб за людські гроші побирати типси, як досі,
І зиск і славу для себе мати.
І хто знає що мені ще було-б снилося далі
Про скрентонських подібних ідіотів.
Але жінка мене збудила. Каже: “Вставай, Кириде.
Вже шеста година, час іти до роботи!”
Член У. Р. С. Кирило Вилинь.
ЦІКАВИМ ДО ВІДОМА.
Почавши від 8-го падолиста ц. р.
в околиці Ню йорку мають від-
бутися "кайзер манебрз" отамани
Петра Зааорецького і його війська
Минулого тижня в тій шли були в
“Укр. Бесіді” кватермахи. Був по-
ручник від кавалерії і двох адю-
тантів. Шукали кватири для Гене-
рального штабу.
Такі "манебра" мають відбути-
ся а околиці Гобоксн і Лонт Ай-
ленд. Воєнними кореспондентами є
іменован : Льонгін Ковтун для "На-
родної Волі” і Степан Дембщький
для “Свободи”.
Нараз “пости" є повиповиювані,
тільки бракує штабових фотогра-
фів На головного фотографа е
покликаний пр. Боберський з Ка
нади.
Цю новинку подав мені один з
ьояків що стоїть близько отама-
на. отже нема найменшого сумні-
ву щодо її правди востн.
О. БІй^ак.
□ідіїігед Ьу \лО(
Пресовий фонд “Молота”.
Форт Ворт, Текс., Словчевич $1.00
Бруклин, Н. Я., К. Мандришора .53
Галфвей, Міш., Катовим .50
Ірікана, Алта., А. Гвричук 1.00
оілкес-Бєрн, Па., Р. Любін-
ський 1.00
БалтімОр, М. Д, 1. Дільний .75
Ментайн Парк, Алта., 1. Дрого-
бицький 1.00
Разом
$5.75
Переписна Редакції.
А. Моитрем. Кв. НІМІЛА. Ваш шріїїо-
ічмкй лопне не піде Пишіть прозою, бо
вірш Кім ие «ллється
Підслухач Шкрябуи. Не пишіть таких
довгих ДОПИСІВ. Стараєтеся сказати на од-
ній картці те, що кажете на десятьох карт-
кам. З того, .тю Ви пристали, ноже що
виберемо.
Гржіько Кваша. Ю. Вакуй. Бульок. В.
підуть при майбяищій нагоді
Читайте “Молота** і приєднуйте
нових передплатників’
моєот
ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
“Землю і Волю”!
Кожна мова передплата на
“Землю І Волю”, ие буде одна
удар в голову польської шля-
хти, як рівмож буде ударом для
ріжних українських буржуаляо
міщанських газет
Передплату можна слати на
адресу “Укр. Шод. ВктсЛ” або
впрост на адресу “Зсм. І “Волі”.
1
2ЕМІДА І ^ОЕІА
Ьттіж, Кияк* З,
Еааигп Саіісі*.
=
'’ІІІІІІІІІШІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІЙГ-
ітЕЯЗГГУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иКВАМА-СНАМРАІСМ
14, “МОЛОТ” МОЬОТ" Ч. 21.
ПРО “МУЧЕНИКА СВЯТОЮ* АМДРУХА.
Торонто, Онт
Коні я перечитуїмв ішісіи нипала
мені ло рук йрсх.інол ’Сімнміа.»'* ч. 227.
Там, піл іиголомком “Проти ію.іьсььоси
насильства" мьолнть біМЙИЯ, аю Польща
лбИТМГТЬСИ НВД ЛОСПійНИкиМ 1Р ват. цер-
кви трафим Андрії м ІПсіїімиькич. І цс так
ВМіЛЯДіН ніби “Свободу" 1ІС-ІПММО Н.Т осе
— тільки одною бачить отім»о пана ірафа
"поневоленім «>“, а *ЦО ТИСЯЧІ укріІИСЬКіНо
бідною народ а иніуті. по тюрмах і табо-
рах шлмхецькиї Поївші, тою 'Свобода*
не бачить Той оден (графі мешкає в па
латах, слуги коло нього ходить, то йому
ніс “біда’ '. а бідні стрільці сплаті, бет даху
над головою і н.іаіа.іі усе населення
Сх- Галичими ІИМС поневолене то "Сво-
боді аиі в і оливі!
І рлф боїться польської мі'ки (жом поль-
ська шляхта ніколи Його не мучили і не
мучить), а бідним каже класти гиломм за
віру. Самий ••• не хоче теріНти мук, бо
ВІН Граф От бачите икий самій А' !
Даті плаче "Свобода", цю — коти
ШептииькиА повертай з подорожн до до-
му то йою ноіьські власні інтерну па ти
і примістили В ПОЛЬСЬКІМ жіночім понести
рі. От тобі, ЩО СПИТИЙ, то син ній’ Робітни-
ків і се іян-л ііборобім саджають по ‘кар-
им*** тсмиинихямах. де ж.ібн і щурі іа-
зять, і там впни гмиуть з голоду і холоду,
а “бідної о" бичка посадили леї жіночого
монастиря От там тобі, графе, “біда ” І кп-
им забракло монахинь...
І де-ж і о ним» моле хто подумати і
представити собі таке "(ШСТЬІЬСТВОГ* над
ірафом ШсптНИЬким? Взяти Дою до поль-
ського ЖІНОЧОЮ монастиря І тдм Йоіп м\
чмтн з монахинями’— Отож, хто таскай.
Проситься дарувати пару цей і і» на здоро-
вий шнурок, може би той “святнії ви-
тягнув себе > тої мі ки незай-бн не му-
чмнея ПОМІЖ монахинями. Вірний.
ПАРОХІЯНЕ В КЛОПОТІ.
Вотербурм, К<м«н.
Якось хадімав я трохи перейтися по
свіжім вохдісі і так в задумі зайшов га
на Гіі нулішю Оглядаюся де в наоджі-
СЯ і ДуМакі: ЯКИЙ Чорт мене • іміс сю ти,
між тих рсліГіАиикіи нранос та ним я? I по-
чав звепіатії пазах Аж ипраз чую крик
і зойк Що то має означати пило со-
бі А то такий крик, як беї хто 20 свиней
мара з різав...
Але прис іу жуюсь. а то голоси з бож-
ниці православної Може думаю, божниця
горить, <я ме можуть внратуїміисй?...
Аж иа той час виходить з божниці
один мдрпагорис. Я приступаю до нього і
питані: Що такого с нмилося що так пл-
рохіяме плачуть? А він мені клже, шо піп
С. Нирка помер — і то в Ню Йорку в го-
телю.
А я йому кажу. Як помер, то чорт Його
побери* Таких неробів, як він е досить, то
прийдіть те иа вашу крінавицю?
А той своє далі: Е. ми не через те
плачемо. .1 черг І •<_ І." ВІН бро мудрий
чоловік і все великою боро.і »и- махав на
більшовиків. I він так длтужнв м
ОідіСігесі Ьу
(читай за смородом І І за Миколою ІІ-інм,
що покінчив с лмовбіАствон. дня 23. ьере
сни їі. р. в Ню П'фку.
Тут повідають, що він хоруввв на ма-
нію, бо вій колись був у цаїкькім дворі.
.1 більшовикм дали і сім таким, як ній, —
тай Йому самому — копняка, то від тоді
Л1 хорі паї» і не МІГ знести, тай лрибіїв ка-
пут!
Та тепер. Дорогі Читачі, я довідався,
що не тілмш плачуть за ним православні
І" ••гійннкн. але Й анархіст»! кажуть "чю
он бил Х.ірош ччмовек**, бо братчики за
його порадою з анархістами ішли розби-
вати робітничі лекції і віча, а тепер реї;-
ГІЙІІИКИ ходять, як приголомшені, бо втри*
піти великого мантія
Сивий Голуб.
—о—
ВЕЛИКИМ ПЛАЧ
Радовей Сеитер, Канада.
Дороией Молоте? Я хочу оинсаіи Тобі
одні гімну вістку, кміру в иині епосі ери.
А іменно тут відбувся великий плач за
біншнм д> шпаскудииком о. Рірою. Зі
сльліамн я носі цю сумні місткі Подав»,
бі-ж цс буч ііеінмій * іеїш.іг”, Сльози тн-
ЛИСМ МОЛОДИЦЯМ не тільки з очей, але Й з
ф нирок, котрих не браку мало І ме 6|ілкуе
віл часі приїзду о. Рч»н то неї мк ісвости.
І ЯК-ЖС ие ПЛ.ІК.ІТІІ? Ній такий Добрий був,
ЩО й ноііаилроджені тс ійт.і за ним вла-
зили, а чому не м;і іи-би плакати старі
корови?
Гов тут великий рев. Плакала Г.івгсь-
кв. плакала Хрисіииа, плакала Олена І
Параска. Але шо вже тая дівчина скаже,
що., що... иі таки не можу». Бу-у-у!... Та-
кий мені жтаь, шо аж не внджу куди пи-
шу!.. Він. бачите, хоче їхати до Траскд-
чеваиу. Каже, що іам найде те дурніших
піл тих Ганусьиь. Хрін тин, Олен і Пара-
сок. А друге, ш» там також треба навчи-
ти варити свпгі роботи бараЛп іяику. чи
житиівку. В*н бо більше дбає іцю добро
іьроднс, як про... (хінін сказати про гро-
ші, азе оомилякея) .. про царство небесне.
Плачі ті. інриі і • хочу плакати. Але
ні все через того Митра, бо мін йомз' ба-
іаю допікав. Бо де-ж так можна? &ийде
і ті отець і почне пр-івитм, а тут за раї то-
о. Митро приходить і сміється; каже, що
нгн жінки сметаною мастив, з їх чоловіки
мостилися, бо сметана дороіа. і коли пш
усю сметану вимасіпц». то вони пе лмо-
жуть пролаїн і не біде зл .чім ниток ку-
пити іхл жнива__
КОЖНА українська робітниця іюаімнив виконати частину
обомнткні що вимагають від неї Інтереси робітничої клясм. '
Вона повинна старатись приєднувати нових передплатниць
і.9І перпдплатииків для
* "робітниці”
Ц. "КОВІТНІСІА"
, ЛЛ* м 81 М"11'* р1- І«*Ж N '
Жжіь.. жаль... т ікнй прелелимий вівто-
рок (Л серпня). Жіивп поснлаьі В.МИСЯ
т-'К, ши на кнндср ' миаі був потік. Але
•;И то иід сдхі було так мокро, чи від *»иі ।
иьииио ю ме знати. Ну, । не дн'шцця, шо
карні так сплакалися, бо це»ж пастух від-
ї-дить і южн мусять 6) .н і-есіраїжсні. Лк>-
Смли люде Його і сліха.іи по ни«о мерши*
му мишії у на початку Я самий чув як він
кгждв, ко-ін прибув сюди: — ‘ Ьаі, каже,
СПІНЖ.ІЛПЛИ меге, ГО МуХНіе С.11Х.ІІІ, б»
и ваш пастир’*.
1 так вони робили, ие дивлячись жі
тс. шо калічим мовою і замість к.пзтн:
“(канн і во наїиіннх**, ти вю» калан ‘ Саі.и-
м. бншиїїх*’. Ще До5рс іазмйтаві, як мій лбаї*
рав котекту. ІІрнАшоїі до одної моїодзіиі
іаЙ каже "Може баї ви що оф.ріші.іи на
церкву ?" А вона каже, що не має іринзеаі.
Ги дайте яєць, — каже піп.
Але ікиїа Йому юдповіїл:
— ІДІТЬ, СІОМОСТеїІІ.КУ ДО МОЇМ Ч«іЛі«-
гіші і його питайте, би я не мані тепер.
Ну, ОДНИМ СЛОВАМИ, добрий був Сіо-
мисць, нема то каз.іти Тому то так за ним
плачуть наші молодим».
Але — не плачте, мит один І' Тих лю-
Адсів не бракує иіїле. В самім Р.і.киїен
Ссігтер є їх ше кілька.,як от прапос іавимй,
хоч куй йоіо, а є також І пре звите рсі.ьи.і
Тій на Місце Юдіхакіїзоіо прибі Де пошт
нотоліічмхіюбеиь. Амінь.
, Мотовило.
ЗАПИТ ВІД 95 ПРОЦЕНТ ПАТРІОТА
ДО ШПИЧКИ.
Шікаго, Ідд
Дорогий Шпичко! Я переглядаю від
димпініо часу псілякі часописи бл навіть
і "Свободу" — де подівся уряд Ііетрушевн
• ча Я но кап ад ним і хочу хмаїи, де ші*
і <0с різе ті. см, бо я купив у нього бомд. Я
Аотіи-бн довідатись де вій визначив мені
ірупт, бо може адалися-6 меиі поіхаїн на
і ой ірупт Отже. Дорогий Шпичко, зверта-
икн до Вас. бо іев ювиритн, то майсь*>рше
ліднзйдсіе Ви Як знайдете, то прощ і о
вшіоНІАЬ *• "М'ілг-іі ’. Я буду все к'. н
В.ІТИ “ Молота від тепер і буду бачити що
то за ".Миют”? Бо прмгадуюси як раї наш
отець духовний кричав иа тих, що чиїають
"Молота”,. "Єси’” Він ям дощдаеіьсм, шо
котрий з А*її о ішрихіянні читає "Матоїа',
то не хоче сповід.'тн Але я не хочу спові-
д.зімся. а тільки хочу спрмбунлти, чи бої
прийме мене так до царсім.і небесної•>
Парохіянин.
иМ7ЕК5ІТУ ОР ІШІЧ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 21
“МОЛОТ" МОЕОГ"
15.
ВІРШОВАНІ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ.
ПОЗІР ЧИТАЛЬНИКИ!
Вм.інс>Бери, ’Іа.
Іліі.ІкС-ЬсрИ млл« місто,
Ікьо проходить з тиха.
Тільки отіни слакиий Молот”
Робить пипам лихо.
ІНЯІВМІ1-Ж обстають ше
Бідні Патріоти,
А пилим тп тільки треба
ТіЖПІ било ні.
Та мк прийшии ди мас “Молот”
(Число леимпьідцять)
»о зім.и.ш робітники,
Аікипіла праця.
Всі читали, но сміялись
І« цілої сили,
Тільки наші пліріїгтн
Мало ие сказились'
Лесь дістали “Молоток"
В свої чорні ріки
І почали уганяти,
Як ті чорні круки
Одімі іііинж ло попа,
Друїий до читальні,
Щоб зійшлися всі на іили>
На мітиш дагалмшй;
Щоби ралом нор.тлитись.
Що маюіь робити;
Як би склу робітників
Свідомих розбити.
Усі на час посходмлись
О ссмій голині;
Прийшов піп, прийшмк ляк.
Прийшли жовкьснні
Піп стоїть коло ичроііі,
Дпк ходить по іа.ті
І і ) кле ма Жсльмажі.
Щоби починали
Жслі.ман збори оі ниряє
І не знає того,
Що читальня усе має
ПреДСІДиТеЛЯ СВОГО..
Як у мій шов ттредсіл.ітсл і.
Всі стали, як дикі,
Ьн думати, шо він може
Ще наб'є їм лики,
А ля-ж бо цей предешате іь
Не е з тих темненьких;
Нін є чоловік рм «судний, —
І ІЬиіє бідненьких'
ри ніпчл.іисм нарад н
Бідних патріотів
(Вн бачній коли, .1ЮДЄ.
Таких ідіотіп?)
Нсізє перший іитрот,
Тримається крісла.
Гю боїться аби ие ипав, —
Підіогл-бн тркіа!
Бо так собі ’лтід хмелив
Що не міг стояти!
Каже: -- "Панове присутні.
Щось маю сказати...
Коли будемо усі.
То я теє вчиню.
Тепер є пас мала кучка
Схояіін-6и н кишеню”.,.
Ста та я галії метушня,
їй і стали сміятись.
Нетле другий — і бялим орлем”:
Щось маю сказати!
Н/м не треба сміятися,
А плакати, браття.
Бо ще мииі "Вістп" й "Мп.к>т”
Про пас будут* знати:
І про няше обєднання,
Як ми ся єднаєм.
Як Радянське пр кюелі^ін*»
Тут ми зневажаєм"..
Г1 став яликом мило типі.
Як кума Явдошка:
' Бііьшовикн мусять інше
К-і.іа.іл ворожка'
Оідіїігеа Ьу
Ми, панове українські,
Хочем України —
Щоб не було комунізму —
Нехай іии зягинеГ*
Кричить проти робітників
Проти комуністів,
А далі шп: ‘,Нг>.-й живуть
Петлюро фміністн!"
Я від себе тільки скажу:
— Наметай, небоже, —
Ані "оржел". ані лея
Нічо не поможе!
Не поможе тобі також
1 и.лдна ворожка;
Не воскресить тн<й мамії,
Як вона исбожка.
Не одні то ворожки
Бра. I ПСІ. ьорпжити,
А більшовики живуть
П дальше будуть жити
Не скинуть їх патріоти.
Ні парохіянс.
Але скоро робітнича
Вілло скрізь повстане’
V
Встиг .течко спічммас:
- "Што маєм робити?
Кажуть більшовики, што не маєм
За пгтп крижа на церкву купити.
Лем мн даєм ттеиялі —
Нема інто крутити;
Пий кігже- ' купім крнжл!
’пуїнй "Тре пропити!"
Купиш собі крижа —
Г інший нема твілкіг віяти;
Як ся злічимо .1 чігтильнек —
шо появилася з друку нова книжка
о-
М. Ірчана
ФІЛЬМИ РЕВОЛЮЦІЇ
НАРИСИ й НОВЕЛІ.
Книжка обіймає І20 сторін «руку.
КОШТУЄ 25 ЦЕНТІВ.
Спішіть з замовленням!
Не ждіть аж буде запізно!
Хто купить — не пожаліє, бо це дуже вартісна
Автор, даючи нам у своїх нарисах і новслях живі
Пролетарської Революції на Україні, винизався зі
Моїоі Со
414 Базі 9іЬ 8ігееі
З
завдання знаменито і вже здобув собі велику прихильність
серед читачів у Европі й Америці.
Не лишайтеся позаду!
Сейчас посилайте замовлення на слідуючу адресу:
Нони МУСЯТЬ латні
Не нн тое ми ся .тучим,
Щоби в люді жити,
Тільки щоб зелених досить —
Тнй більшовиків побити".
Инші кричать: "Лучімося*
Що маєм робити?
ТІ СВІДОМІ робітники
Не лають нам жити!”
V
'З бязей прим" иа плечах,
Гіаде ралю паио
Ліж файііу він роботу:
Робить каш "іамра".
Робить він там коло “гамр.і",
Аж вилазять очи...
Він найгірше поміж ними
Лупитися хоче.
Голосу вже він і»с мас,
Нігде НІ на волос
Може в церкві ще дістане
І ІлрпіивсиьниП голос...
Я від себе хочу добру раду дати:
Не «учіться, читальники.
Ііо будете колись дуже нарікати!
Не .тучНься, читальники.
З тими крутіями,
Гю крутії все хитріші —
Буде лихо з вами!
А лупіться з свідомими
Ви робітниками,
І ллєм мати силу;
ТІЛЬКИ тоді усю згрою
Німіле ио в могилу!
А. Грізний.
У ВИДАВНИЦТВІ “МОЛОТ" € РІ
ЖН0Р0ДНИП ВИБІР кнпмок.
ЖАдайте катальоґа.
моьлт
«11 Нам >-<В Я»ггг«. Хьш- Гогй. N т
книжка,
картини
свойого
Уогк, N. У
ІІМУЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШКІ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІбМ
16.
“МОЛОТ” МОЬОТ"
Ч. 21.
->иіиііі—і іампшлЦЩ
ОгідіпаІ Ггогп
иМІУЕПЗІТЇ ОЕ ІШЙ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІбМ
РІК V. Ч. 22. 15. ПАДОЛИСТА 1923. ХЕ» ^ОКК. N. ї. КОУ. 15, 1923.
МОЛОТ
САТИРИ ЧИОТУМОРИСТИЧМИН1
ІЛЮСТРОВАНИЙ ЧАСОПИС
Пролетар: - Держись ие держись, пане Капітале, — всеодно полетиш!
Оідііігеб Ьу Соодіе
--------ОгідіпаІ їгогп--—
ІЛЧІХ/ЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАИА-СНАМРАІОМ
г.
“МОЛОТ
Ммвяшм-гумсчівствхяай лвотяжммж, маодвть 1-го І 15-го
кождого міевих
ПЕРЕДПЛАТА:
* Ні .......................................
Мі р іт ................................... 1.00
Пмлжяои часто ............................. .10
Навіжіа приймак рукопис», писані ітикишо коришом І н» ожиі»
сторінці аркуша, при чім рукописи на амртаотма.
РІК V. Ч. 22. 15. ПАДОЛИСТА 1923.
МЕМ.’ ¥ОКК. N. ¥
"МОЬОТ
ТЬа ІЛиаіпіш окияраркг 1п ааііго алд Ьитог риЬІІкШ
ааті-топи>1у Ьу “МОЬОТ" СО.
411 ЕааТ 0-іЬ 81г.. — Ке» Уогк, N. Т.
8ОВЗСНІРТІОМ ЬІ8Т:
Опе їкаг 11.04
9іх топСЬе 1-00
9ІЛСІП гору и
ЕпСаггі аа аосопЬ-еІааа таВаг Вар. їв 1*21, аі Им роаі оГЛве аі
Меж Уогк, N. Т. опвчг СЬ« Асі »Г МагН в. 18Т».
>О¥. 15, 1923. УОЬ. V. М 22.
ХАЙ ЖИВЕ ЕС. ЕС. ЕР. ЕР. ’
Через гори і долини, Гей велика в иміиу сила, —
Через води рік-озер, . Там господар — Пролетар;
Простягнувся славний, дужий, Піднялася ного воля
Любим нам Ес. Ес. Ер. Ер. Вже високо — аж до хмар!
Через гори, через види
Океану, рік-озер
Кличемо і ми сьогодня;
Хай живе Ес. Ес. Ер. Ер.І
Таран.
Перед уродинами.
А де? А що? - спитаєте Ви.
Невже таки справді буде ока-
зія? Ну, але що то спонукало на-
шого старого Молотовського за-
ниматися такими справами?
Конечність, мої голубчики! —
скажу я. — Бо як-же? Тут така ока
зія зближається та щоби й не зга-
дати про неї?'Го-го! Не годнться
таке. Хоч одним словечком а тре-
ба писнути, бо уродини це мають
бути неабиякі. Ціла громада ви-
чікує і випитує: “А що? А як?”
Ну, і ие дивниця, що так ціка-
вляться. Бо це тобі не уроднни
ь Миколи Російського, чи там Іва-
на Українчеика, о иі! Тут мається
діло инакше. Збирається бачите
на те, що цим разом оказія має
бути в отого культурного кольо-
н'ста Ганса фон Дайчлянд що по-
селився посередині села Европе-
‘вки. От бачите в чому діло! По-
середині села Европеївки. В само-
му центрі всечесноі громади. Тим
то і справа важніша.
А немале значіння матимуть оці
уродини ще й тому, що майже
більша часть громади все тверди-
ла, що Гансиха не діждеться ново-
го покоління. А воно бачите як!
Тепер усі споглядають на паню фон
Дайчлянд і тільки похитують го-
ловами. Ти трохи й дивно, що во-
но до того зближається, але тут,
людоньки добрі, немає нічо див-
ного. Природна річ. Шо воно не
діється у всіх нараз, то також
ОідіСігесІ Ьу
чайне. В одного скорше — в дру-
гого пізніше, але все таки діється.
Так і розвивається людський рід.
Правда негаразд тепер пані Гаи-
сисі. Терпить бідненька. Не доси-
пляє, ие доїдає. Тай господарка
згнедбана по самі вуха. Але —
скажіть-же — чи може жінка в та-
кім стані доглянути все, як слід?
Звичайно иі!
Бувають знаєте, й такі дурачкн
ь громаді, що обурюються на те.
Виступають ніби проти таких уро-
днн взагалі. Кажуть, що не слід
отак терпіти болі, муки при уро-
динах. Вони думають що людство
повинно продовжуватись без отих
уродин — так сказатн-б — еволю-
ційно. мирним ходом. Але, скажіть-
же людоньки добр:, чн не можли-
ве? Чоловік-же, вважаєте, ціле своє
життя мусить боротися. Нішо са-
мо по собі не приходить. Всьо,
знаєте, пробивається силою. Ну,
і ай оті уродини як сказав один
мудрий чоловяга це иіщо инше,
як революція, насильний прихід но
вого покоління.
Ну. але вернімо до тієї рево-
люції — чи пак до троднн в Гаиса
й Гансихи фон Дайчлянд. Не ди-
во знаєте, що всі так цікавлять-
ся ц єю оказією Справа куди не
казати — важна.
А громадян скільки збирається
святкувати уродини! Не почи-
слиш! Самих кумів буде споре чи-
тільки родина Радян-
ських — тай вже пів хати.
Буде знаєте, на "хрестинах" бать
ко союз Радянський, і його дочки
— Росія Радянська і Україна, що
за Харком. Буде і син Крим (моло-
дий парень), і Білорусенко-Радян-
ський і всі-всі діти батька Радян-
ського. Ну, розуміється, буде свят-
кувати ці уроднни і недавно по-
вернувший сни Радянського — Да-
леьо-сходенко з Владивостоку. Гу-
чна буде нарада!
Ну, а тії, що нерадо дивляться
на прихід нового покоління у пан-
ства фон Дайчлянд. як думаєте —
не прийдуть подивитися? Та вони
вам хоч через пліт, а таки встром-
лять свій ніс! Деж-би така слнзь-
коязнка баба, як пані Франціска
Парнжова, та не прилізла на "хре-
стини"! А Палатна Лоьрдовська з
Лондону — що? А пані Наталія Ма-
карові? Ну, а вкінці і — довгий,
як вужевка — дядько Семеон Аф-
риканський?! Всі вони прилізуть.
А про дрібніших і не згадую. Тії
- як не дверми, то комином! Та-
ке вже покоління!
Але це не зашкодить иовонаро-
джеицеві. Нічого не ВДІЮТЬ ЙОМУ
непрошені гості, бо кумів буде
споре число.
Кажуть, що як народиться ди-
тина то сейчас дадуть її — на честь
найстаршого кума. Союза Радян-
ського — і відповідну назву. А
іменно буде називатися Совет
Дайчлянд.
Ну, желаємо молодому поколін-
ню якнайскоршого приходу!
ОгідіпаІ (гогтМ. Молдовський.
0М^ЕІЧ5ІТ¥ 0Е ІШМ0І8 АТ
ІІНВАИА-СНАМРАІ6М
Ч. 22.
“МОЛОТ” МОЬОТ”
Шість років шуло - пора до школи.
ТІЛЬКИ ПОХОЖИИ НА нього.
На станції залізниці шум, крик
Очікують поїзда.
Ось і поїзд показався. Підхо-
дить. Став. Товпа кинулась до ва-
гонів. Душаться. Протискаються
Один другому кишені очищує. Всьо
як слід, по хрнстіянськн
.В однім вагоні сидить борода-
тий єврей. До того-ж вагону про-
тискається "православний". Спітнів
бідачиско. Ледве дихає. Увійшов,
сів коло єврея тай проговорив:
Ой, господи!
Єврей думав, шо то до него від-
носиться, тай відповідає:
Хоч я й похожий на госпо-
да, але я не господь!
Дядько М
ОідіСігесі Ьу
ХТоодІе
ХАРАКТЕР “1НТЕЛІГЕНТ-ПАТРЮ-
ТА”
І дипльомат. і гавкун
І редактор, і брехун,
І агент, і журналіст.
Проститутка й мораліст.
Він і "іііирий" патріот,
І безлнчннй ідіот;
“Поступовець'' й шов'иіст
І безбожиик-атеіст
"Правдолюбець” і крутій.
“Просвітитель" і мантій;
Панський песик, льокай, раб,
Хуліган, егоїст, драб;
Малпа й кручена вівця..
І так далі без кінця.
Ріжок.
“Всеукраїнський Конгрес”.
— Ти чув?
Що?
— У Філадельфії відбувся "Все-
український Конгрес",
— Ну? Чому-ж у Філадельфії?
— А де?
— По мойому — коли “Всеукра-
їнський''. то повинен відбутись на
Україні, де є найбільше Українців...
— Е, говори! Але-ж бо цей "кон
грес” уладнай чорносотенці, попи,
і їхні поплечннки, а таких на У-
країні тепер "не святкують".
Та-а-ак?! Ну, то цей "конгрес"
всеодно не був Всеукраїнський!
А який?
Всечорносотснннй. Всепопів-
ськнй.
Таким ВІН і був.
То чому-ж вони назвали його
'Всеукраїнським”?
— А тому, що вони тепер Україну
не мають за Україну. Кажуть, що
Україна, то всі тії пани, що по-
втікали з України і тепер живуть
розпорошені по цілім світі.
Он воно як! В такім разі во-
ни повинні були назнати свій “кон-
грес....Всесвітиий Конгрес"...
—Так, але вони націоналісти, а
такої нації ще нема.
Ну. то повинні були назвати
— "Конгрес українських попів, па-
нів і підпанків".
Але-ж ти також зрозумій, що
вони не дурні так називати теє
збіговиско. Бо хто-ж тоді з робіт-
ників, що стоять а запомогових ор
г.інізаціях лав-би для них податок,
який той “конгрес" ухвалює?
Значить ие таки ие конгрес,
а шопка, при помочи яко7 чорно-
сотенні панки і попики хочуть си-
лою видирати від українських ро-
бітників-емігрантів тяж>^о з ііраиьо
ваиий гріш,
— Та воно так.
Очевидно, що так. І це с.тід-би
вже зрозуміти тиранським робітни
гам в Америц’.
Тарас Довбня.
ПЕВНИИ.
Один з декількох петлюрівських
офіцнрів”, що посліднимн часами
прибули до Америки, скаржився пе
ред своїм знайомим на дівчину що
ного не любила.
"Звідки-ж тн знаєш, то вона те-
бе ие любить?" здивовано питає
зиакомнй.
“Вона казала, що в кождііі роди-
ні є один дурак".
‘Чому ти мавби тим журитися?"
ОПднпзі Тмннак”
1)МІ\/ЕН5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІбМ
4.
“МОЛОТ’ МОЬОТ”
Ч. 22
Немов батогом тріснув <же знов
рік минув. Себто рік ВІД "’ятої
річниці Великої Революції Сходу.
Тепер вже, значить, шість років.
* * *
Шість років поми. о того, що ані
Лойд Джордж, ані ’ Ґомперс, ані
Синобородий граф від “свободи”
“не признали більшовиків”.
Винннченко і Шаповал в ці роко-
вини певне оден в другого зуби
запне. Шкода, що Лис Микита
за далеко від них. А то запнялиби
зуби в нього.
* * *
В Европі немає такого правитель-
ства, до стоялоби послідних шість
років. Зате є богато таких прави-
тельств, що дуже вдячні як п сто-
ять шість днів.
Відтепер в буржуазній Европі
як будуть ’чбирати кабінет міні-
стрів, то виберуть відразу по де-
сять заступників. Вибори будуть
відбуватися що тижня.
Шість років істнування Радрес-
публік найбільше далися в знаки
панській Польщі. На кожну ноту,
що Польща мусить відповісти Рад-
владі, вош мусить підвисшувати
податок. Це на оплату почти і на
папір та чорнило.
Послідними часами польський бю
джет вже майже зійшовся, але ку-
пили для президента пару золів
до черевиків і бюджет упав.
Тоді шляхта післала куриєра до
Америки за долярами. Але поль-
ська квота вже вийшла і куриєра
не впустили.
Відтак післали другого до Мор-
ґана, але Морґан чогось не мор-
гнув і золі остали не заплачені.
• * •
Головна кріза наспіла тоді коли
Японію навістили підземні конвуль-
сії. Польський ржонд післав був
співчуваючу телеграму до Японії.
Але в тій телеграмі було стільки
співчуття, що оставило польську
касу зовсім без іуття.
Тоді міністри заставили свої під-
ізки від вусів і заплатили першу
рату за телеграму. Решта остала
на легкі сплати а тяжкий процент.
• • •
Одна панська дипльоматична но-
та до Радвлади ще й до нині ле-
жить в дуплавій вербі на границі.
Доти почта понесла на кредит, а
далі кредиту не було.
Тим то і пояснюється шістьлітне
істнування Радвлади. Не дають
буржуям кредиту і “дацол”.
Воно таки і добре, що Радвлада
істнує. Бо инакше то американські
сенатори і конгресмени ніколи були
би не бачили Росії і України.
І буржуазні газети не малиби ма-
теріалу до писання. А так то на
описування одної тільки Червоної
Армії треба декілька шпальт що
третій день. Знов кільканайцять
шпальт на телеграми з Риги і Гель-
сінгфорсу, а решту на те чи Рад-
влада забере собі Німеччину, і бур-
жуазна газета готова.
• • •
А тепер, товариші робітники, по-
зичте мені ваші горла. Хочу грім-
ко крикнути в сторону Сходу: Хай
жиє! Многая!
О. Бібрак.
ПОПІВСЬКИЙ ФАХ.
(Гумористична повість .з
(Продовження.)
Пані відсунулась нагло і упала
на коліна біля нього та закрила
очи.
—- Що ми робимо? Ісусе Христе
нам того не вільно!
— Ні, не вільно.
— То я винна, — оправдувалась
плачучи.
— Обоє ми винні. Гріх війшов
між нас.
— Боже! Боже! Що ми робимо,
а ту дуже легко може який хам
влізти і побачити.
Ксьондз спамятався, встав і йшов
до капелюха.
Пані злапала його за суку.
— Що то?
— йду.
— Чому?
— Як-то чому? йду бо тут мо»
на правду хтось прийти і готова бі-
да.
— Ох боже мій! Чн-ж ми муси-
мо тут сидіти? Прецінь дім вели-
кий. Хай ксьондз мене не оі
□ідіїігесі Ьу
життя попів в Америці.)
Вічно сама як пустельниця опуще-
на. Покажу ксьондзови свою свя-
тиню думання, де хоронюсь від 'я
ких і перед всякими.
Взяла його за руку і повела на
другий поверх.
Ноги угинались під ним, але не
мав сили опертись чародійці.
На горі двері всіх кімнат були
поотворювані.
По лівій стороні видніла гарна
кімната о. каноніка, напроти така
сама тільки трохи з ліпшим ґу-
стом уряджена, а ще далі тяглись
кімнати гостинні, а за ними ’ при
слонений в проміннях сонця бли-
щав гарно умебльований японський
покій. Піл затишною стіною сто-
яла низька софа з плетеної трости-
ни, вистелена шовковими подушка-
ми.
— І що? Не приємний це куток?
— Як в зачарованій палаті...
— О, так. То нацравду зачарова-
на палата. Хай тут ксьоднз сяде
іе.
Ксьондз половину сів на столи-
ку, а половину звис. Го: >ву опер
об вікно. Чув як охкала.
- Невісто!
Голос заломився нагло, тільки
якесь хрипління добувалося з гор-
ла.
Встав нагло, витягнув руки перед
себе, як той сліпець, шукаючи до-
роги. оона взяла його коліна і во-
ніючий олос притиснувся до них.
Сильні як ніколи передтим руки
впялись в волося пані і унесли тую
голову догори.
Очи зайшли мрякою, а зуби ди-
ко вгризались в чудиу шию...
Бог ий шовковий шляфрок, по
дертий на стяжки леж? з у його ніг.
а він.
А добрий бог кинур ще кілька
промінів соняшного світла у ві-
кна кімнати і Накрив смерком чуд-
ного вечера.
ПОКАЯННЯ, СПОВІДЬ, ЖАЛОБА
І ІЕЯЬ ТАИНИ.
Може з годину лежав хрестом
ксьондз Василько другого дня ран-
йидіраісйиїйі тихій кімнаті і мо-
1)МІ7ЕК5ГГ¥ ОЕ ІШОІОІ5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 22.
МОЛОТ” МОЬОТ”
5.
Жирний семлвич.
3-а один рік » Америці підчас "прогі*
бІнП" померло 2 тисячі молодих людей під
4 самогонки
<3 гюет.і
Панаї саяостійнмкаї.
Як смакує! А дивного
Нічого немає:
Так водиться — хто п'є лише,
А хто гаї дає...
Ваша правда, панство гладке,
Самостійність гарна річ —
Це-ж найкращий, це-ж основний,
Вічний робітництва клич.
Ми наплюли вам у вічі,
Ви' остались на лсду,
Тай свою клянете долю —
Самостійницьку біду.
Міліонн з нас вже мають
Самостійність, волю й вдасть —
йдіть до чорта, панство любе,
Може вам державу дасть.
Бо свою ми самостійність
Вже не пустимо із рук,
А робітничу державу
Оборонить наш пястук.
Панас.
Д А
З ДОБРА НЕ ПОЛЕТИШ.
Два підпитих робітники дивлять
ся на літаючий аероплян.
— Слухай Петре, як ти думаєш?
Чи добре на отій штуці летіти?
— Де там добре!
— А чого-ж ті пани літають?
— Бо не мають де пристаиови-
тись. Ось і літають. Дай їм піадо-
ляра на готель, то тогді не поле-
тять.
Дядько Микола.
лився горячо, як ніколи в життю.
Цілий день майже пересидів з мо-
литвенником в руці, а коли прий-
шла вчорашня година, почув у
собі якись страх і дрож. Мусів іти.
розумів, що мусить.
І пішов, але нині не пізнав зо-
всім гарної пані. В чорній, під са-
му шию запмятій сукні, виглядала
як постать болю.
Бліда твар пані, її сумні погля-
ди відбирали йому притомність. Не
знайшов відваги нав.ть в очи по-
дивитися. Похилив голову. Скрив-
див бідну меншину. Допровадив
до гріха. Подоптав усе. Горе йому,
горе! Дрощ зимний перейшов по
ціл.м тілі. А з еї очей потекло дві
сльозі.
Почав скоро прящатнея з о. ка-
ноніком, котрий стримував його,
а коли побачив, що той наперся
іти, то сказав, що відпровадить
його до дому.
Пані злапала ксьондза за руку.
— Прийди ще завтра.
— Завтра?
— Так. Пополудню. Мушу ви-
діти тебе, ти недобрий хлопче.
— Гніваєтесь?
— Дуже. Того ніколи не пода-
рую.
— Чого?
Одного разу як Угнавський був
на картах у о. Зарвача. а ксьондз
Василь вимикавсь потихо з його до
му, по дорозі здибав його о. Ґа-
дула.
Копу літ копу літ!
—пЯММЙЙ ґЛҐЧҐУт Очевидно, що давно ми не ба- ..
иN1УЕКЗІТУ ОЕ ІШГЮІ5 АТ
ІЯВАМА-СНАМРАІОН
— Ще питаєш?
— Я знаю моя вина. До смерти
ие забуду.
— Чого?
— Що согрішив проти бога і Вас.
— А! Хто-ж о тім говорить? —
розсміялася вона.
— Ну, а щож?
— Покусав тн мене, ти негідни-
ку, цілу шию і груди. Дві неділі не
буду могла убратись як належить-
ся!
Ксьондз відітхиув. Камінь спав
йому з серця.
— Мусиш завтра дуже гарно пе-
репросити.
— Будете самі?
— Пішло старого по справунки.
Попращався й вийшов.
Життя починало укладатись йо-
му і помало освоївся з гадкою по-
зґетатн в тім краю. Родина з при-
ємносте зауважила зміну в його
успособлеиню і гуморі, а навіть в
зовнішнім вигляді.
чились. Але бо то колегу трудно
побачити.
— А так собі сиджу в дома, а
сюди дуже рідко заглядаю.
— Чому так?
— Я певний був. що ксьондз там
перебуває. Давно були часи, що не
було такої страви, щоб мені там
та господиня не дала. Що то були
за спец яли! Такого вже ие буду
мати до самої смерти.
— Чому-ж ксьондз перестав їсти
ті спеціяли? .
— В неласці есьм у найясяіщої
пані. Годі треба погодитися з бо-
жою волею.
Взяв Василя під руку і впрова-
див його до своєї кімнати. Ксьондз
Василь розглянувся по кімнаті з
певним зацікавленням.
— Виджу, що колега направду
ие любить господині?
Що то не любю. Не терплю ба
би і то всьо!
По устах ксьондза Василя пере-
летіла легка усмішка.
— Молодий ти те, і не багато
знаєш що в світі діється, і думаєш,
що то все золото що світиться. На-
п’єшся горілки?
— Дякую.
— Що? Два тнждні ти тут і ще
питне навчився?
6- -МОЛОТ" МОЬОТ" Ч. 22.
Крав! крав! крав!
(Присвята Ню-Лорським “Оборонцям України”.)
Поки сліпі люде.
Треба Косо поіомти,
А то лихо буде!
Он бачите: над Чигрииом
1 над Лиіпрон і Тасмииом
Земле затряслася.
Чи чуєте? Застої мала
Горо над Чигрииом...
О, сміється і ридає
Уся Україна!
Т. Шеячеініо.
Хвалилася Синиця море запалити!
Море, бре!.. запалити...
Чи Синиця, чи птах Чиж — сине запалити!
Море. бре!.. та й не в лад...
Хваляться Ворони владу Рад повалити!
Владу Рад!., повалити...
Доки нам, України синам, та й терпітм!
Крав крав, крав! такий лад?..
Ми всі— мужі, те й з ^Оборони України!”
Гей-гей-гей!.. України
Чи стерпимо ми. її — Неньки, вірні сини
Крав, крав, крав!., владу Рад?
• • •
А щобн ліпше, читачу, зрозуміти ворону-проно-
зу, — мусимо, товаришу, замінить иа хвильку в рщ на
прозу.. Знати-ж не вадить нам, що вже ті, котрі зва-
лити владу Рад заповідають, про що вони в перших
стрічках ч. 1. "Української Громади” кравають-бають...
А воно ось про що саме:
“Українську Громаду" видає “Оборона Укра-
їни”, організація заснована в місяці вересні ми-
нулого року українськими робітниками в Амери-
ці для того, шоби давати допомогу визвольній
боротьбі українського народу на землях занятнх
Польщею Отеє було перше завдання нашої ор-
ганізації і отеє й лишилося далі. її завданням"...
А як бачимо, тепер у наших ворон не те саме!..
• • •
Програм наш: біда всім панам... смерть ляхам!
Ой, біда, пчхи!.. смерть ляхам...
Долярн-ж гребемо, щоби владу Рад к чортам!
Крав, крав, крав!., владу Рад...
Над Дніпром “демократичний” лад заведемо!
Ой, пчхн-чхи... заведемо...
Та з панами-шляхтою в згоді заживемо!
Крав, кра!.. тож то буде лад...
Чорта з два!.. Долярнків робітники не дають!
Таки так!., не дають...
Нони кажуть так: краще — влада Рад, як пан поляк!
Крав, крав кра! Нам і тут не в лад...
• • •
А по цій мові бувайте, товариші здорові!... Свої
долярикн, щей зелененькі, ховайте в кишеню. Му-
жам-же з “Оборони України" плюйте-харкайте в жме-
ню! Бо коли вони так: до влади вже Рад т^ прирі-
внюють пана-шляхтича з його полькою — то ми ота-
ких “оборонців” України обдаровуймо колькою.
Марко Дрвладдй.
— Ні.
- - Ну, то напийся вина, а я вже
зістаиу при горілці, щоб не мішати.
При горілці і вині просиділи оба
ксьондзи майже цілу ніч. Гадула ро-
сповів Гопкалови про о. Угнавсько-
го, про о. Зарвача, про о. Гопуся
і про багато икшнх попів, як їм
тут поводиться, як вони народною
справою гендлюють, як декотрі з
них отримують жінки і коханки і
т. д. і т. д.
— А чому колега не жениться?
— спитав Гопкало Гадулу,
— Женитись? Як можна, коли я
без грейцара при душі! Напхають-
ся тобі якісь соціалісти якісь ре-
дактори і всякої иншбї драні. Який
інтелігент що позброїть, а його на-
женуть, так він зараз в попи суне.
І їх тільки тепер сюди налізло, що
нігде рушитись, поживеш тут, то
побачиш.
— Але це не має нічого спіль-
ного з женячкою.
Тобі гарної жінки вони не да-
дуть ніяк втримати. А зрештою —
женитись, боятись за иеі і за себе
і пильнувати церковних обовязків,
то за багато. Ліпше собі самому.
Оба попи просиділи так аж до
самісінького рана при чарці/''"*
Оідііігеб
НА КАТЕХИЗАЦП.
Попращавшнся, “як бог прнка-
зав”, з родиною, молоденький
ксьондзнк удався на місце першої
посади. Постановив “пхати тачку
життя свого” і робити все можли-
ве — шоби не заплутатися в щось
таке, що могло-би на нім відбитись
фатально.
На новім місці принято його вві-
чливо. Зараз першого дня заува-
жив, що тут господарем дому е о.
За рвач і все по його волі робиться.
Тиха, спокійна і запобіглива "же-
на" турбувалася справами виклю-
чно до неї належачими, як також
о виховання дітей, з котрих най-
старша дочка доганяла вісімнадця-
ту весну життя.
Ксьондз Гопкало віктувався таки
иа місці. Він скоро запізнався з
панянками і в пару днів освоївся
на добре. Найстаршу називали Мін-
ця, молодшу Ганьця, а наймолодшу
Стася плакуча. Чи хотів чи не хо-
тів. а мусів брати участь в їхніх
забавах, що впливало успокоюючо
на його пошарпані нерви. Поволи
затиралась память про паню Ва-
бецьку і про солодкі години в її
Парох сказав йому зараз на се-
ріо:
Мій ти коханий! Навчися гра-
ти в карти, бо — шо будеш тут
робити?
Гадула був гільтай, але за те
грав як належиться.
Ой, шо грав, то грав, — по-
твердив ксьондз Голусь.
— Памятаеш, тоді мав шельма
сім пік, і грав вісімку без атут. Пре
цінь повинен був лежати як бик,
а та бестія вивинулася, нк пнекір.
Сам я не знаю, як це могло ста-
тись...
— Парох Циліндер підпер о. Зар-
вача.
— Не така то трудна річ префе-
ренс. Навчишся за два рази. В
чвірку завжди оден має час то й
поможе тобі.
Скінчилося на тім, що катехит
Гопкало по короткім приготуван-
ню перед вечерою засів до карт.
По скінченій грі, десь около п’я-
тої години над раном. показалося,
шо катехит виграв 17 долярів.
— А видиш. синку, — казав о.
Гопусь — забравісь нам всю го-
тівку, а не хотівісь грати. Як так
далі піде, то незадовго собі гавз
купиш за нашу кервавицю!
Огідіпаі ’гсійальше буде.)
1)МІУЕЯ5ГГЇ ОР ІШАІ0І8 АТ
ОЯВАМА-СНАМРАІбМ
Ч. 22.
МОЛОТ" мої.ог-
7.
Таки нема ріжниці.
“Свята тройця”.
Петро: Яка, кумо, ріжниця між
звичайною свинею та галицьким
трудовиком?
Івга: Ріжниця, куме, така, що без
рога е свиня — вона хрю-хрюкае...
А трудовик таки людина.
Петро: Ха-ха-ха! А трудовики хи-
ба ие хруні? Та ж вони, кумасю,
польські автономісти!...
Івга: Хай і хруні... Але-ж ріжии-
ця між безрогою Й трудовиком Є.
Свиня все тобі лопає... Для безро-
гої нема й посту. А той трудовик
такіж крістяиин... Він і до церкви
коли не коли загляне. Вони-ж, ку-
ме. — статечні...
Петро: До церкви?! А ось послу-
хайте, кумасю, що в ч. 125 "Діла”
від 6. вересня 1923 р. вони пишуть
самі про себе трудовики ті; “На
самого спаса. коли крістняне свя-
тять яблука з грушками, мн й со-
бі до церкви. Аж нарід — до дому
з свяченим... Що тоді нам?... Ми
візьми та й заглянь у “Дівоче о-
ко“... А після того: ‘'було... прав-
диве волинське печене порося .
Іага: От. безсоромники!... Та коб
він так до мене суиувся. ще й на
спаса, то я б, куме тому безстид-
никові залялаб окропом очи... Грі-
ху їм окаянним нема, жерти по-
рося на спаса!».
Петро: Значить, топіро й ви, ку-
мо, визнаєте, що різнаціі ніякої...
Івга: Так... Одначе застерегаю, ку
ме. що свиня вартісніща. Адже лю-
де. за пробаченням, до свині льо-
хи доброго завідського кнура з-за
моря спроваджують. А трудовики
взагалі не потріб...
Петро: То вже, кумо, занадто...
Не можна трудовика робити гір-
шим за свиню. Кажете той як йо-
го... кнурів з-за моря спроваджу-
ють. Те саме й з трудовиками. Ад-
же вони кнура-Чнжа — того, знає-
те. Славка, що колись няньчив у
Петлюри дитину! вони теж ви
рядили за море. Та й їхній лідер
Целевич теж там.
БУРЛАЦЬКЕ ЖИТТЯ.
ВІН; — Чн ие хотіли-б ви мені
прати білизну?
ВОНА: — Добре! Принесіть сю-
ди.
ВІН: — Так але я маю її на со-
бі. Чн ие зможу я її зараз забра-
ти з собою?
Ь Д.
□ідйгесі Ьу Соодіе
ЧАС НІЯКИЙ.
Учитель (до хлопця): — Скажи-
но мені, Шишка, котрий то час
буде як скажемо: “Дівчина співає”.
Хлопець встав подумав тай ка-
же: — Ніякий. .
Учитель: — А то чому?
Хлопець: — Бо, прошу пана,
яка дівчина тепер не співає —
сидять тихо.
иі-
всі
Т. Б. ОгідіпаІ Ггот
УММЕКЗІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
Івга: Тоді вже дійсне: иема ріж-
ниці! Трудовик, свиня, собака —
віра однака...
Петро: Як бачите кумасю, свиня-
безрога та трудовик-хрунь трима-
ють Єдиний Фронт.
Нефроитовик.
5г
ІІНВАМА-СНАМРАІСИ
8.
“МОЛОТ" МОЬОТ*
Ч. 22.
Гей, слухайте, патріоти!
ЗАПИТИ І ВІДПОВІЛИ.
Гей, слухайте, патріоти.
Українські ідіоти,
Це-ж тут для вас новина;
Ви в міністри й отамани
Всі претеся до безтями.
Мов безроги до багна.
Прийшла вістка з нігде-світа
Що з'явилася планета.
А народу на ній тьма;
Всі там ходять зажурені,
Смутком, горем пригноблені, —
Бо уряду в них нема.
Кожда хата, то держава
Є корона, е й булава,
Що хочеш те вибирай:
Міністерськії посади,
Дипльомати, амбасали.
Ну, сказати — для вас рай!
І всі люде там покірні,
Некритичні, легковірні.
Що хоч, те їм говори;
Терплять всякі недостатки.
Які хоч стягай податки, —
Хоч сім шкір нараз дери.
Не треба віча скликати
І за грішми хавки драти,
Не мати чести й лиця,
Бо там доляри зелені
Самі лізуть до кишені.
Без рахуби, без кінця.
Геть в безвісти, між планети,
Там урядувать будете,
По черзі, чи всі нараз;
Ми панами зневолені.
Без дипльомів і “невчені"
Доб’ємось волі й без вас!
Ріжок.
Там готелі всі прилнчні,
Там і слуги всі '‘етичні"
Усе лізуть назустріч;
Отак лізуть, як сновиди,
Й бавлять, як царя Давида
Діви красні цілу ніч.
На фонди гроші складають,
З каси звіту не бажають,
Нема отих ^крикунів",
Отих свідомих, отвертих,
Смілих і за правду впертих.
Отих-о більшовиків!
Віра греко-православна.
Прадідівська, рідна давна.
Та правдива — не сліпа;
Вільних посад всюди досить,
На посади народ просить —
На владику чи попа.
Там вся їда — марципани,
А иапиткн — все шампанн,
Де хочеш, там і найдеш;
Дармо возять "армобілі".
Дармо їдеш у трамваю,
За дармо в театри йдеш.
Щоб сім діб не їсти й спати —
Всіх роскошей не списати,
Тож не тратьте дармо час:
Всі чимскорше ви збирайтесь.
Свою “працю” забивайте
Тай — проч від робочих мас!
Чим не може бути чоловік?
Г'омперсом.
• • •
Чим папа римський може бути
тільки потайки?
Батьком.
• • •
Що можна зробити зі слова
“Рим”?
Мир, коли читати справа на ліво.
Який доктор вилічив найбільше
людей і від якої слабости?
Петрушевич українців від доля-
рів.
• • •
Які любовні пісні можна співати
в церкві?
Соломонові “Іґісиі Пісень".
• » •
Кого можна забити і не попасти
на електричне крісло?
Муху.
Чим можна кидати не боячись,
що розіб'єш кому голову?
Оком.
• • •
Який чоловік не дбає про забо-
рону свободи слова?
Німий.
• • •
Якого капіталіста найкраще лю-
бить робітник?
Мертвого.
Коли умре бог?
Тоді, коли в кождій хаті буде бі-
бліотека.
• • •
Яких робітників любить капіта-
ліст?
Глухо-німих.
Дядько Микола.
ЙЙ
Положіть попові знайти хористів.
Потрібно ін хористи — тенора І баса
Ло української цернаи.
(З аоиЬськкх оголомеиь.)
ВАР1ЯНТ ДЛЯ БАТЬКА.
Учителька в одній школі ніяк не
могла держати в послуху буйного
ученика. Просила його, лаяла його,
а коли вкінці ніщо не помотало,
розлючена учителька закричала:
“Ех. то я бажалаби бути твоєю
мамою, хоч на один тиждень!”
"Дуже добре,” в дповідає буй-
ний ученик. "Я поспитаю батька чи
він на таке згодиться."
ДОБРИЙ АНАЛІЗ.
Поцілунок, це одна часть уяви,
одна часть відваги, а решта сли-
на.
Хоче піп обзавестись Поможіть йому знайти,
Тенором і б^|/е<, Ьу таких часом...
Гіорожний жолудок ніколи не ро-
зЛій^іЖчіЖк найвищого суду.
ІІМІУЕКБІТУ ОЕ ІШГІ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІСМ
Ч. 22.
МОЛОТ” МОЬОТ”
“ВО ІМЯ МИРА”.
ПАМЯТНИК БХРЖУАЗНОІ “ЦІВІЛІЗАЦІГ з НАГОДИ окупанії поруря.
ОідіТіхед Ьу СіОС»§1Є ІЛМІУЕЯЗГГҐ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІЯВАНА-СНАМРАІСИ
10.
“МОЛОТ” МОЬОТ”
Ч. 22.
Галов, рахувати, тай гариду!
Вважеети, дорогі лянцмани, маю
я цалу. рахувати, купу що писати,
али ни знаю з чого починати. Во-
но є такі, рахувати, річи, жи їх і
без писане всі вже знают, але обо-
вєзком, рахувати риспондента е а-
би він гет всьо шо видит записав.
Инц зачинаючи з кінцє, рахува-
ти, хочу вам сказати, ек то я був
в Канаді і там бачив троха патріо-
тичної роботи, рахувати. Вважеети,
ідей “рідний” лаер, жи пиглідае
єк тот жи тримає “лондлі”, нимав,
вважеети, чого вчіпитиси аби зро-
бити троха дрібних, тай почев, вва-
жеєти. вироблети свинства. Вімацав
бін, рахувати, ікіхос нехарапутних
фармерів. жи то хтось про них був
написав колись правду в робітни-
чій казеті, рахувати тай давай ту
казету кєгати до суду.
Тегав він так аж доти доки ни
присудили іму відчіпного, рахува-
ти, на підставі фалшивих перекла-.
дів. Али жи іму тра було, рахува-
ти, поділитиси тими декількома
центами з усьов голоднов патріо-
тичнеє собачнев, то навіть і ппа-
витисє ни буд< мав чим, хоць ек
би я іму того жилав
Али я собі, рахувати, з того ніц
ни роблю, бо то всьо, вважеети,
входит в обеєг патріотичної робо-
ти то воно навіть і дивно булоби
екби вони инакше. рахувати, по-
ступали. Вони, тоті “рідні” махабун
ди, вже від давеи такі. Єк. вваже-
єти, була война, то вони ідей по-
перед другого бтали, рахувати, до
поліції і цензора, на робітничі гор-
ганізації. Ідей навіть був раз ніс
відморозив, бо прийшов під полі-
цію ще єк зачинало свитати бо
боявсн аби іго другий ни випере-
див, тай мусів, рахувати, чекати
аж доки поліція не позлазила^-*,
тай, вважеети відморозив собі
шпирку. Али тепер він іто більше
до себе подібний, рахувати, бо та
носяра виглідає ек свиняче пило жи
го колись кінь копнув.
Инц я, вважеети, ачхазим добре
в їх сторону, тай висабанивимси
назад на мою, рахувати, планету,
тай хтівим на гарйоп, вважеети, по
плисти до хлопских країв, бо там,
рахувати, мало відбутися свето ше-
стої річниці ривулюції, рахувати.
Инц плину я собі на моїй, рахува-
ти, планеті аж ту нараз — ах! —
хтось вважеети, вдарив мою пла-
нету попід зьоберка, рахувати, аж,
вважеети, гикнула. А я, вважеети,
пирикотивимси тай гепнувим собов
в долину. Щіскі жи шос десік міліо-
нів миль під нами блукала, вважеє-
ти, друга планета, а то бувбиси
ваш Шпичка розсипав ек тоті па-
тріотичні ворієнтації. А так, то я
впавим на ту другу планету, тай
ще, рахувати, дихаю.
Дивлюси я, вважеети. по цій пла
неті а ту всьо, рахувати, шкляие.
Мисливих жи то лід, али помаца-
вим жи підомнов ни топилоси, то
виходило, жи то був, рахувати,
криштал, ци ек го там називают.
Али я ни мавим коли, рахувати,
з тим бадруватиси, бо хоківим зна
ти шо то так мою їланету вдарило.
Подививимси, рахувати, до гори, а
то ікийс світий, жи го певне післа-
ли з неба на землю, а він типер
ни міг назад до неба трафити. А
моя, вважеети, планета, так гей тот
песок на базарі шусть-шусть, так
вам, вважеети, жене, жи й о малом
файки ни випустив з писка. Здого-
нилими, рахувати, того світого, і
я, рахувати, питаюси іго, чому він,
рахувати, ни йде туди куди має бі-
лет, али вивертає козьолкн поме-
жи планети, рахувати.
А вій, вважеети, гет цалий дзе-
лений чи писку! Я кажу — воцуме-
ри? А він, вважеети, кае жи був в
Філпдельхії і там ікийс грубий Іван
Півкіщап продав іму флєшку патрі-
отичної роботи, тай то, вважеети,
забило іму баки, тай він, рахува-
ти, згубив дорогу до неба.
Я бувбих іго, вважеети. завів до
неба, але нагадавимси жи сліпий
Петро дуже мене ни любит, тай ли-
шивим того світого зачіпивши іго
за халат до звізди.
Пливу я, вважеети, дальше на
моїй, планеті, али, рахувати, иад-
ходит ікийс ніби чоловік з цеї пла-
нети таксамо, рахувати, з кришта-
лю, гей тота фігура на богзтій ка-
тедрі. Я до нього зараз — галов —
рахувати, а він. вважеети, кивнув
руков тай кае Шпичко, кае. ви ни
втрафили на добру планету. Ви хо-
чите їхати на Схід, рахувати а нам
ваші земскі астрономи, приписали
жи ми їздимо, рахувати, поперек,
а не поздовж.
Ни було шо робити, вважеети. Я
троха нагадемав тим гастрономам,
ки вони так ни мудоо то всьо ро-
блєт. тай сівим собі і читаю наш
славний “Молот”. На свето річниці
вже нимавим єк їхати али я, раху-
вати тим ни дужи гризуси, бо БО-
НІ там і без мени посип куют.
Читаю я, вважеети “Молот”, а
там е, рахувати, риспонденція ідно-
го лянцмана з Чікаґо, жи він ніби
хоче аби я вішукав іму тот грунт,
жи то іму вобіцєли патріоти за
бонди.
Инц я типер, аби ни забути, ска-
жу тим усім, рахувати, лянцманам,
жи накупили тих, рахувати бондів,
жи того ґрунту нігде нима. Питру-
шкевич, вважеети, з іго міністрами
напарцелювали були ґрунтів на хма
рах, бо більше нігде ни мали, тай
воно, ніби, виглідало, рахувати на
правдиве, для дурних голов. Али,
вважеети, коли Амундзен вібравси
ревпляном на північний бігун, то
він, вважеети, впакував своїм рев-
пляном в саму середину того ґрун-
ту і розігнав всьо на вітер. Тай ти-
пер тоті кавалки з того, ніби, ґрун-
ту, капают по ідному на вашу зем-
лю дощем. Так жи вн за тоті бон-
ди можети напитиси води і вдари-
ти себе обцасом кілька разів по
гарбузі, рахувати.
Али, рахувати, іднако тримайте-
ся цупко.
Ваш рахувати.
Хведір Шпичка.
хж
РОЗМОВА В ТЕАТРІ.
(Підслухане).
Перша меншина (приглядаючись
на кіно, де предст ШЛЯЛОСЯ Індіянів
з пірям на голові): — Ох Місунцю,
які-ж то прості люде ще на світі!
Бачите, позатикалися пірям. Ото
дикуни! Правда? Га-га-га!.-..
Друга меншина: — А я не бачу
тут нічого смішного.
Перша меншина: — Як-то, це у
вас не сміх? Пірям затикатися... О-
' то простота!...
Дпуга менший.*! .див’-ячйсь що в
першої капелюх убраний в вороня
чі крила): — А чим-же ми розум-
ніші від иих?
Перша меншина. Та чим? Тим,
що ми вже культурні цивілізовані,
і всьо добре розуміємо — а не
так як вони!...
Друга меншина (см’ючись): —
Наоборот, я завважую, що ми ще
більше прості і нерозумні, аніж
вони...
перша меншина: А то чому?
Друга меншина: - Тому, що во
ни хоч вбираються в піря, то все
таки не купують його, тільки так
назбирають собі, або виривають з
птахів, а ми думаємо шо вже куль-
турні, цивілізовані, але п’рям за-
тикаємо капелюхи та '"ей плати-
мо за нього здорово, аби в нього
вбратися. І де та ваша культура?
Певно в чиїсь кишені.
Марія Грчцик.
Огідіпаі Ітот
ОМІУЕКЗІТУ 0Е ІШКІ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІСМ
Оідііігесі Ьу
Соодіе
Ч. 22.
МОЛОТ" МОЬОТ”
11.
Як тепер будуть сповідати.
Після звісного випадку в Шікаго їм., де женщниа застрілила
попа при сповідн — всі попи будуть тепер на осторожносте.
“Казала Феся”:
Що скрентонський Лис Микита
забрив був на конвенцію А. Ф. П.
і приніс на своїм хвості вельми
важні документи для “Нар. Волі",
а іменно: що Віліям Дон був в ор-
ганізації Ку-Клукс-Клен. Чи не збо-
жеволів часом от-той Микита?
• • •
Що уряд У. Р. Союза вже має на
іюготівлю рекордового писаря на
місце Гр. Перчака. Перша пробка
на Мостовім вдалась вдоволяючо.
Бракує тільки одиого-двох відді-
лів, щоб запротестували проти Пер-
чака, і Мостовий засяде на його
кріслі.
• • •
Що Мостовий з часта стає Ми-
киті на хвіст і через те Микита за
всяку ціну хоче його збутись. На
місце Мостового приїде на теле-
грамі будь-котрий з почетних чле-
нів скренгонської крклячо-боевої
організації.
Що горлоріз укр. селян Гальчев-
ський (Орел) вже також є почет-
ннм членом повите згаданої ор-
ганізації. Сподіються великого на-
пливу таких горлорізів, як що укр.
робітники завчасу не візьмуться до
вичищення зі своєї роб. організації
ріжних лисів та псів.
• • •
Що скрентонському Микиті вже
в очах почервоніло і лдртать і
Оїдіїігеб Ьу СлОО*
середини мозок. Знаходячись в та-
кім положенню, почав дуже вити,
як собака на вогонь. Спровадже-
но до него європейських лупі'ів,
чн пак, лікарів, які узнають цю хво-
робу за наслідки скаженини. При-
казано йому що дві години Горко-
го Ніна з бананами.
Що всякі заходи до. вилічення
від так званої скаженини не дають
великих успіхів. Одна надія його
партнерів тільки на Горке йімо, я-
ке по залиттю скріплює його ли-
сячі сили і, таким способом від-
свіжуються моментально нерви в
хвості, яким вже на силу махає.
• • •
Що в Головній Канцелярії Скреи-
тону велике безладдя і метушня.
Цю саламаху заварили три урядов-
ці Союза з'Микитою на чолі. Не-
правно виключені члени з органі-
зації У. Р. С. домагаються свого
права в тій-же організації через
державний суд.
• • •
Що тепер і шнуром не затягнеш
укр. робітника до Союза, помимо
того, що вступивший дістає по-
смертне. Кожний хоче жити, а всту-
пивши до Союза — уряд зараз ві-
шає.
• • *
Що всі радники, дорадники і
проча братія, які боронили досі ки-
ринннків і розбивачів роб. органі-
зації в роді Гайових. Деинків. Мо-
і уриків і т. п., збіраеться їхати до.
С І1МІМРПО.Г
Скреитону і переконатись в дійсно-
сте хто винуватий, — так, як це
зробив і переконався недавно Ілля
Шкварок, Радний У. Р. С.
Що урядники У Р. С. не забува-
ють про кличі: “Усі за одного, о-
ден за усіх”, і (як заявляє їх по-
кровитель в ч. 121. “Н. В.”) по-
магають собі взаїмно, діляться як
можуть робітничим грошем. А що
ви на те скажете члени У. Р. С.?
І. Ор-Іх.
&
“Оборона України"
В НАЗВИСКАХ.
(Історичний матеріал.)
Чиж не гарні українські назви-
ска:
Вісаупакі (убив графа Потоцького
; возлюбив буржуазну демо-
кратію).
\¥іаиііоугакі (вірний ученик попе-
реднього).
Секііпакі (інформує тих, що па-
нують, проти тих, що гару-
ють).
Харіаіупзкі (обдурив трьох попе-
редніх).
Спкізіпккі (найкраще українське
назвиско в стейтах Нової Ан-
глії).
Ргосакіежісв-Ьепсвускі (той що має
звичай бити хлопів кріслом
по голові).
Согіапзкі (два: піп в ПеисилвеВй
і парафіянин в нюйорськім
стейті).
Кереп (нехрист але й Христос був
Жидом).
йііорау (представлений Репеном
Ненці-Україні а попом Ґу-
ряньским Католицькій Цер-
кві).
ХагешЬа (старе українське назви-
ско. про яке не знає нічого
Гру шевський).
АгіутоиІст (тимчасовий і почес-
ний член “Оборони” — за
дурний на дійсного члена).
Кашіепіескі (милозвучне україн-
ське назвиско і оздоба “Гов.
Бостонських Українців").
І Чиж може добачувати хто в тих
назвисках які суперечносте між ни-
ми і “Обороною України"? Ні. бо
які "оборонці" такі й їхні назвн-
ска.
Панас.
Нв
ДИВИНИ УСПІХ.
— Ну як там було вчера на тій
промові?
— Пречудно! Там такі розумні
речі говорили, що я і нині ще дур-
ний!
діпаї (гот
¥ ОЕ ІШИ0І5 АТ
ОЙВАМА-СНАМРАІбМ
12.
МОЛОТ" МОЬОТ"
Ч. 22.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
“ВІДПУСТОК”.
Було в літі, у “Петрівку".
Гарно сонне гріло;
Бачу — люде йдуть на відпуст,
І мене скортіло.
З сусідиого села дзвони
В голос задзвонили; ,
Знак — щоб люде йшли на відпуст
І там щоб молились.
Цілорічні гріхи свої
Щоби сповідали
1 на церкви, монастирі —
Щоб гроші давали.
Як звичайно, все юрбою
Люде поспішають;
Поздіймали капелюхи
й молитви змовляють!
Я взяв сердак через плечі
І палицю свою,
Тай собі потяг на відпуст
Також за юрбою.
йду позаду поволеньки
І таке думаю:
— “Ой, через вас, темні люде,
й я життя не маю!
Ті відпусти, темні люде.
Так вас затемнили, —
Передвчасно до могили
Всіх вас наблизили”...
Але моя тая думка
Мусіла скінчитись,
Як почав там темний мужик
Наголос молитись:
— “Ой, Господи милосердний,
Тай тн, чуєш — Грицю?
Признаюся, що я в тебе
Вкрав сіна копицю".
Не встиг мужик ту молитву
Скоро докінчити,
Як став Грнцько костуром
По плечах мастити!
“Не бий мене — кричить — Грицю!
Пусти иня живого
А я тобі віддам сіно
До стебла одного І"
А я бачу, що між ними
Гаразду не буде,
Кажу: — “Лучше дайте спокій,
Таж ви якісь люде!
Таж ви якісь хрнстіяие
Не треба-ж так битись!
Як вкрав сіио — треба йому
Той гріх відпустити"...
А Гриць на те: — “Та я йому
Той гріх відпускаю,
Але ще раз йому в пику
Заїхати маю”...
Як заїхав ще раз в пику —
Господи свячений!
— "Абнсь більше не крав сіиа,
Батяре нікчемний!"
І піднявся бідачиско
Та обтріпав поли,
И пошкандибав дорогою
На відпуст поволи.
Святе Шило.
<* «
КОЖДИЙ ПІП нежонатий, то
СВИНЯЧЕ РИЛО.
Слава йсусу, добрий куме!
А як-же ся маєш?
Тн щось уже занехався.
Про церкву не дбаєш.
й кума моя — твоя жінка, —
Щось ся збунтувала,
Єгомосьця і всіх попів
Дурнями назвала.
П дочка твоя вже ие ходить
Порядки робити;
Єгомосьцю “пресвятому”
Ліжко застелити.
Скажи, куме, що сталося?
Ти-ж був старшим братом...
У мене є син хороший,
Може й будеш сватом...
— “Скажу тобі святу правду
Що тут ся відкрило:
Кождий піп що нежонатий,
То свиняче рило!
й твоя дочка як підросте —
Тоді тн згадаєш;
На поп.'в тих — свинські рила —
Ти з жінков начхаєшГ’
Серпик тільки пару слів скаже:
Браття католики по хребті! По-
внще написаний мій вірш не є ви-
думаний а взятий з життя. Памя-
тайте! Дурень той. хто ие хоче ди-
витися на світ очима, але аж тоді,
як переконається на власній своїй
любій дочці. А такого багато тра-
фляється!
Серни к.
ГОВОРИВ РАЗ МАШИНІСТА.
Говорив раз машиніста
З Коломбус, Огайо,
А я слухав і усе те
Досі памятаю.
Говорив вій. що женщинн
Декотрі вродливі,
Але зате непримирні
І дуже крикливі.
“Я сам, каже, маю також
Таку верескливу,
Що у бігу скорше здержу
Я льокомотиву,
А її здержати годі ,
Як розцабаниться:
Як закричить то так сипле,
Мало не сказиться!
Так, так, скорше в бігу здержу
Я льокомотиву,
Аніж свою власну жінку
Люту і крикливу!"
К. БІжмк.
А
ЦЕРКВА.
Всяка церква й її слуги,
То темрява і злодійство;
Розрахована на добич,
На шахрайство, иа маитійспо.
Проти поступу людського
Вона підло виступає;
Людські мозки вона сушить
І каліцтвом наділяє.
Ах, коли-ж то вже ті люде,
Що у церкву сліпо вірять.
Стануть сміло і до світла
Свої перші кроки змірять?!
Билижнжмшй.
ЧИТАЙТЕ, —ЧИТАЯТИ
“УКРАЇНСЬКІ РОБІТНИЧІ
КІСТИ"
Однаокий часопис в Каваді,
який а дійсносте заступав ін-
тереси працюючого люду. Ви
ходить два рази ка тяжлеаь:
в середу і суботу
Обовязком кожного україн-
ського робітника стати парад,
платником цього часопису Тут
Ви знайдете цікаві аістм в Ці-
лого світа, як також політичао.
пукові статті, розвідки,
дописи і т п.
Передплата жа рік $400
Пишіть сейчас на слідуючу
адресу:
СККАГМАИ ЬАВОН ИЕМГ8
Сог. РтІісЬагсі А МсСгеког З*.
иМІУЕйЗГГҐ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІНВАИА-СНАМРАІбМ
Ч. 22.
«МОЛОТ" МОЬОТ"
13.
“Цивілізована мудрість”.
На днях скоїлася цікава подія у
цій країні “цівілізації’, де пани де-
мократи і республіканці хваляться,
що всі розуми поїли.
Було воно так: злодій закрався
до склепу з револьвером в руках,
скомандував до властителя: “Руки
в гору!”, забрав з каси гроші тай
утік. По кількох мінутах власти-
тель опамятався, вийшов на вули-
цю тай став кричати. На його крик
прийшов і'вуйко”, розпитав у чім
ДІЛО і той йому росповів все як
слід.
Тоді “вуйко” по підозрінню аре-
штував одного Італійця, иа котро-
го вн думав, що це той, що огра-
бі касу. От і почав питати:
— Як називаєшся?
Італієць: — Антоніо Шадап.
“Вуйко”: — Я тебе питаю як на-
зиваєшся!
Італієць повторює: — Хнтоніо
Шадап! Шадап!
Вуйко розлютився. Він думав, що
Італієць йому — замість своєї на-
зви — каже: “Шарап!” (мовчи!)
тай почав штовханами гостити Іта-
лійця.
— Ти, каже, мені не “шарапай”,
а кажи як тебе звати, бо я тебе
тут розтрясу, чуєш?!
А Італієць цей недавно приїхав
з краю і не розумів що “вуйко”
йому говорить. Він знав лише що
той питав *ого о назву, >тже по-
вторив: — Антоніо Шадап!
Тоді “вуйко” закував руки Іта-
лійця і привів на поліційну стацію.
Розповів капітанові, що він зааре-
штував Італійця по підозрінню в
крадіжі грошей, і що арештований
не хоче сказати як називається, тай
ще йому — коли він його пита в —
казав: Шарап!
Капітан подивився злісно на аре-
штованого Італійця тай саV його
питає: — Як ти називаєшся?
Італієць знова відповів: — Ан-
тоніо Шадап;
Капітан: — Що. що тн кажеш?
італієць — Шадап! Шадап!
Капітан ше гірше розлютився на
Італійця. Думав цо він йому так
само її'іп іідає “шарап”, як і “вуй
кові”. Дав йому кілька штуханів і
казав кинути його за ґрати.
На другий день Італійця приве-
зли до суду. В суді побитий Італі-
єць Антоніо Шадап попросив щоби
йому дали перекладчика. По кіль-
кох свилинах перекладчик розпи-
тав його як і що з ним сталося.
Він сказав що він нічого нікому
не зробив, і тільки що приїхав зі
старого краю. А “вуйко” йог ? на-
штовхав тай заарештував. Пере-
кладчик пояснив судді все, Я1С.СЛІД.
А суддя питаеЬідіїІ2ед £ в0
— Як він називається?
Перекладчик сказав, що — Анто
ніо Шадап.
Суддя тоді зрозумів, що ані “вуй
ко”, ані капітан його не зрозумі-
ли і замість Шадап, вони взяли:
Шарап. Аж тоді пустили бідного
Італійця.
Оттака то. братчики, в цім краю
“мудрість цівілізована”!
С. А-н.
@
ТО-ТО ТЕРПЕЛИВИЙ!
Я не вірив, що бог такий терпе-
ливий, аж заки не переконався. А
Ви, читачі “Молота”, собі подума-
єте: “Та в який спосіб переконав-
ся?” А от я сейчас Вам розкажу.
Одного горячого вечера я був,
сказати, так як бог. Воно то трохи
инакше, але так само, тільки в тім
ріжниця, що бог над всіма людь-
ми, а я був лише над двома мо-
лодими людьми, в котрих мало бу
ти за тиждень весілля.
Отож, значить, кажуть, що бог
все видні ь і все знає і знає також
думку всіх людей. Я все видів, ска-
жу вам і все чув тільки думки їх-
ньої не знав. От і в тім була ріж-
ниця поміж мною та богом.
Була ще друга ріжниця. А о:
бог десь там “на небесах”, а я був
на другім поверху на порчу (на
ґанку).
Прийшов я з роботи, шукав мі-
сця аби ніч переспати, тай в» й-
шов на порч. Ляг на підлозі. Та
що буду кому казати? Бог знає
нащо таку горячку дає! Коли я так
лежав, аж чую, а на долі на порчу
хтось шепоче. Я притаївся до під-
логи, мов мене нема, — значить
зробився невидимим, як то бог, ка^
жуть, невидимий — тай лежу собі
дальше тихо, щоби їм мови не пе-
ребивати бо то я добре знаю, як
то кажуть: “Перебила свиня “Отче-
наш” — хай тепер сама говорить”!
Тому я й пари з уст не пустив.
Коли дивлюся, а женюх щось
молоду до себе дуже притулив. Я
подумав, ш вона ще дуже моло-
да і певно боїться аби де щур не
виліз зпід підлоги. Але нарешті
щось обоє втихли. Я зараз поми-
слив собі, що вон ' певно хочуть
забити щура і це заінтересувало ме
не поглянути зверху на низ, та
не міг я довго дивитися. Щось ме-
ні від разу в голові зашуміло, в
очах почорніло тай тільки що я
мав на думці що певно я зімлів від
горячки і буду падати, то я заплю-
щив очи і чекаю коли я вже впа-
ду.
Але я трохи полежав і догадав-
ся, що я і а підлозі лежу, т< зна-
чить нема де падати. А я собі по-
,т; да, що я не є здібний бути
за бога — я не є терпеливий. Я
тільки чув що говорили і бачив
двоє молодих людей і вже що зі
мною діялося. А бог то міліони
людей бачить і знає, що вони ро-
блять та думають... Боже, боже!
Який ти терпеливий! Як би так я
був на твому мі ці, то мені серце
розірвалося-о. Я свого серця л.
втримав-би. Я з того всього зре-
зигнував-би!
В. Б-к.
& &
МОЛИТВА
Дорогий редакторе “Молота”!
Хочу дуже читати “Молот” і про
шу висилати його мені. Я мав на-
году переглянути кілька чисел і
в н мені дуже подобався. А при
тім я осмілився написати віршик,
який подаю понище. Це є молитва
яку ще колись моя бабка небіжка
говорила, і як я був малий, тс
бабка й мене вчила аби я гово-
рив, то-ж я говорив доки не спамя-
тався, що говорю небелнці. А те-
пер більше не мелю того Тільки,
як можна помістити у “Молоті”,
то помістіть нехай і другі поба-
чать що то за ’олитва. А декотрі
як ще схочуть, то можуть моли-
тися, може підуть до раю, бо я усе
в пеклі.
На синім мори,
На синім камеии,
Там Сус Христос
Головку ск >нив
І ручки зложив,
Та ще і ноги спустив.
Приходить до него божа мати:
— Божку, божку, що ділаеш?
За що такі муки приймаєш?
— Ти не питай про мої муки
Дай Петрови і Павлови
Золотий хрест у руки
І кажи нехай ідуть
Світом і повітом
Та хай научають
Сліпого й кривого.
От ці молитви
Хто буде що дня говорити,
То аби мав гріху,
Як у морі піску,
А на дереві листя,
То йому бог простить
І буде благословити.
Ю. Е цук
ПЕРЕДПЛАТА “МОЛОТА”
виносить:
Ш рік 2.00, на п року 1.00.
АДРЕС “МОЛОТА”:
Моїоі Со.
4М Е, 0Ж 81. Иев- ¥о"е, N. ¥
ЇГ
ОЯВАМА-СНАМРАІбМ
14.
-МОЛОТ* МОЬОТ*
Ч. 22.
-КАЙЗЕР МАНЕВРА-
МИ) Нори, Н. Я.
Минулої суботи почалися тут, Ню
Порку, заловиїжсмі кайзер чансбра'. Ці-
лісіньку ніч в Народнім домі вибувались
"наіт ібутімм" Муштрувались там кадети,
котрі ЩОЙНО покижодній з біллуиг шулі”
Приготовлялись на ті "маневрі**.
На лрутий день в неділю 4-ю падоли-
ста, набулась військова нарада. Палевий
клослям армії а М. (1. відправив в церкві
св Юрма службу божу та здоровля і честь
його величества отамана' Петра Велико-
го Задорсиьжого На тій церемонії були
присутні всі генерали, алютанти, комендан-
ти поодиноких відділів, як також і цілі ба-
т алкіни війська з бандою
По церковній перем। >і “іи-
іііпсніруиг’* таюі напроти церкви Банда
різала то краковяка, то народний тими
— оба ка переміну. По ‘ іншпецірунгу” і
дефелялі всі рушили в похід На переді
походу йшли непорочні ЛІВІШІ", за ними
йшов реї імені “явна кавалерії' а польсь-
ких уніформах; вілтлк зя тими йшов реп*
мент білоголового війська, а відтак сліду-
вав штаб, котрий складався я “коре комен
данта" Лнсяка, одютонт генерала Цслевн-
ча, коменданта “фсрфлехс браижГ С Де-
милчука і кількох "регімеит герців '*.
З боку генерального штабу ліниво сту-
пав воєнний кореспондент С. Дембщький
з пайташкою повною воєнних документів.
Не прибув один фотограф Блберськнй і
воєнний кореспондент Л. Коятуи Перший
не ми прибути тому, шо за далекий “діш
тане*’, а другий якраз захорував иа иогн
Шукали для нього “форшпану ' тл ие мо-
гли ніяк найти, а вій тяжкий хлоп, то не
міг бігати жа армією.
По залі генерального штабу Йшло ще
три реіецеїсіи ерзац резерви'* а відтак
мзригтаии Також воздушиа фльота круж-
ляла понад Народним ,'іомом і церквою
св, Юрка, підчас тієї паради-
По скінченій нараді всі зайшли до На-
родиш о Дому і там відбулись тоасти Ге-
нерал Задорецьюіб дістав телеграфічну но-
мінацію на "фельд мвршлла**, а на своє мі*
сне іменував УЬісика. а той знова іменував
С. Демидчука на своє. А байда все різала
ріжні кавалки в честь усіх. Целевич виго-
лосив похпальму промову для генералів,
а"ютантів. і поодиноких комендантів. По
тій промові відбулася присяга, на вірність
і ргсттіїїеіігтію мово імен ока йому фельд-
маршалом Петрови. Присягали всі що бу-
ли присутні: військо і цивільні люде. При
сягав рівмож і Стефаиьо Фесолович. Він
зложив осібну присягу і заяву иа колінах
перед самим фельд марвмалом.
О БМрвк.
Ж?
КАРТИ НА КОРТЕ
Лавреис, Масс.
Якось іду я дорогою І зустрів кілька-
надцять хлопців, шо стояли собі тай бала
кали. Слухаю по нашому балакають.
— Що ие за оказія? — думаю собі.
А я»лі й питаю Іх: Шо ие? ВесІлладцр, чи
А один Ь них Оі^Жаес! Ьу С. з О
Яке тобі весілля І Вчера карти наші
□рештували — зябрами иа корт — а сьо*
і о дня має буїм справа Зараз ідемо слуха-
ти. бо скоро починається.
Вони пішли, а я назіарком і собі мі
ними.
— Що, думаю, я все одно не роблю
нині, бо в фабриці неоагато роботи і бос
не казав приходити
Приходжу на корт, сідаю собі па лав*
*<нні з зад\ та дивлюся їм цю оказію.
Вілчніїнлмся двері і, дивлюся, тП арх-
ангели .що з бляхами на ірудях, повстава-
ли, а др) і і Й собі за ними. А він просунув-
ся, як гм енними толовлпд. тай усів на своє
місце. Це був “майс таршпй голова** в коп-
ті. /X при другім статі сидів другий — від-
бирайте, шо гроші відбирає по справі
Але "найстаїміїпй голом**, довго не че-
каючи. витяги) в карти, поклав
почав почитувані назви грачів,
що може яких два або три, а
грачів І
- - От, думаю, скільки ще є
на столі 1
Я думав,
то аж 12
От, думаю, скільки ще є йол у пів!
Почав той “найстарший голова” питати
всіх, чи гряди в карти, а тП:
- - Я не грав, я тільки прийшов поди-
витися І
— Я ие і рев. я тільки прийшов ВОДИ
напитися І
і так всі віл кату валися, шо вони ие
вміють в карти грати. А “голова” тоді й
каже:
— Як не вмієте грати, то маєте дати
сейч.к по десять долярів. На другий раз
навчіться ліпше грати!
І так, бачите. І карти пропали, та шей
по десить долярів дали нізащо.
Гей, люде, млйте розум, та покиньте тіі
креше за книжну та
справді будуть з вас
дурниці! Візьміться
газету, то може ще
люде.
® ®
“ШД СВЯТОГО ДУХА”.
Портедж Ля Прєрі, Мін.
Дорогий Молоте! Прошу тебе, помісти
оцих моїх пару слік під иагатояком “Віл
святого Духи”
Я перебував у роюіпх місцевостях, ям
и Торонто Моитрец.т, Гамілгон і т. п.
11 бічнії ВСЯКИХ людей. ІЖ.Є ні коїм таких
не бачив, як тут. у Поіпедж Ля Прері Тут
е “файиГ* релігійні люле. котрі зложили
вже на релігійну кошару 15 тисяч долярів.
а тепер хотять ставити ще більшу, бо я
малій яжс ие вмішаються — не мають мі-
сця приносити щедр> молитву “святому
духовГ*.
Перед 1923-ьома роками “святий дух”
зійшов ип Марію матір божу — І вона
породила божсго сина, А тепер тут. у
Портедж Ля Прері, також такі чуда бум
ютьч Таких випадків було іюстілнімн ча
с-лми аж шість. Тут раї і Марії б\.іи дів
чатка від 12 до 1б-ти років І тепер споді-
ються аж шість оіиів божих. А духів свя-
тих було два: один иав 78 років, а другий
63 роки.
Азіє перше ивм представляли ’духа”
п • млі гА-пба. а тепер ми вже бачимо ’ду-
ЧО^евЦт (оди»’ ' нич Аигл’щь. _
Ук«. Англія Ь ’ ^|^Я5іШТиМОІ5 АТ
ІІКВАИА-СНАМРАІСМ
товлиий і засуджений на 4 місті, а той
ті и» утім.
Але шт-би ноно не було, а тут споді-
ють» великого торжество. Рожлсство, здл-
етьех, бум ролом
Ну, і чи-ж дивно, що тутешні "фаАиі"
релігійні люде не можуть помктігпкя в ко-
шарі?
к.
КЛОПОТИ НАШИХ ПАРОХІЯН З ПАРУБ-
КАМИ В СПІДНИЦЯХ.
Снршиов. Н. Н.
Я не думаю щоб де парохіяне мали
стільки молоту яв тут, в Сирякюз. Коли
тут був о. Трутень, то всі 1 аса хвалили,
що він добрий патріот, справедливий стри-
гун і т. и. Тепер бідні ягнята переконали»
про його справедливість. Бо коли цей "рев-
ний" пастух відходи», то ие малу сумку
зелених забрав з собою. Провал, про тую
сумку псі знали, як про "хюікенг', але
скільки таких, що ніхто не знає?- І коли
запитали. чи коли вілласть тії зелені, кот-
рі зложив, то він пілпошії. що йому і ие
снить» віддавати. Не один клопіт.
Тепер другий ось вкнй. Осіаіними ча-
сами тії парубки в спідниках почали чо-
гось скоро переходити — так буває, ию й
нісші нема коли загріти - немов той ві-
тер: нині тут — завтра далі. І клопіт не-
збн «кий. бо бтшае, ,-цо тонкий «к струна,
то спідиниі широкої носити ие буде, бо ча-
сои з нього длетіта-би І «стиду буде до
чорта. Тож парвфівие примушені купувати
нову спідницю. А тут вк иа лихо парубки
у "сскенл гснд" спідиипах ходити ие хо-
чуть і от вірні і покірні парохіяне мусять
платити гртбі суми зелених.
Тепер сюди приїхав о. Гннлнцький, гру-
бий «в кабан, і зиов клопіт, бо спілхкие
до нього ие приллється -- за-ма.та А тут
у парохмльній касі пусто — тільки какрочі
лазить. а за зелені нема що Я говорити
О Гинлииьюій взявся но спосіб і вдав»
до сестрицтва св. Таиьки. що в небі табзку
прохм, і якось вициганив одну спідницю.
Але що-ж? Одної за мало. А до того чкбіі
о. Г-кий дістав свинські сухоти і в невдов
зі І тая може бути за-млва
Тепер о Г-кий вдався ло патріотів з
так звзної “Січи", шоб конче постаралисв
на спідницю, бо одна, чи дві, ке ітнст ір-
ча«. А "'Січовики'' ягнята послушні. так
зараз устроїзн баль на дохід попівської
спшіиці І — щоб спідниця була запевнена
— так наші ягнята притащпли з собою не-
мало домлитоіо виробу
1 що-ж з того всього вийшло? Січови-
ки як причепити» ло ломашного виробу,
то на останку аж мозгіїиіипі собі порозби
пали, так, шо до лому прнйшлося вертати
Йєз носів.
От такі то клопоти наших -парохівн.
Кореспондент.
ЖАДАЙТЕ КАТАЛЬОҐА У ВИ
ДАВНИЦВІ “МОЛОТА"
Пишіть ка слідуючу адресу:
иі- Г«к. N. т
Ч. 22.
“МОЛОТ” МОЬОТ”
ВІРШОВАНІ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ.
У КАТЕДР1.
Філадельфія. Па.
У катедрі ак звичайно
Колєктують зрана
А піди іще отець Не-ивш
Розпочав ‘•казанна”.
Отець Не-наш ие говорив
Про Христову віру.
Але почав про попівську
Святую “офіру”.
Отець Не-наш говорив,
Як то в часі давнім
Колись то він був собі
Попом православним.
Тут тре було молитися
За царя Миколу,
А тим часом Йому голод
Докучав навколо.
Дальше. каже, подумав а:
Чого тут молитись.
Як ие можна з парафії
Нічо доробитись?
Боже, каже, ак згадаю.
То мало ие пдпчу:
Не мав я автомобіля,
Немав а "герачу'*!
Нкоіци дужа темиоти
Просив иа всі вірні. —
Щоби вірні темипки
Все буди покірні
От нам віра, темияяи!
ІНстуж похвалився,
Що на темиих бідняках
Скоро доробився.
Встилайтеся темники,
З темноти вставайте. —
Купіть собі “‘Молотка”
І широ читайте!
Митро Коваль.
ТЕМНІ ПАТРІОТИ.
Проаідене. Р. Ай.
У суботу по полудню
В одній звісній галі
Відбували Петлюрівці
Сній прекрасний боль
Поскакали розігрівшись,
Тай давай .щось пити:
— “Ходім, кажуть, до буфету
Там дешо ктпити”.
А буфет іх був богатмй
їй всілякі трунки;
Можна було покропити
Петлюрівські шлунки
Одні скачуть, друїі пють,
А треті вже бютьса,
А лідери від муніамйн) -
Моя шалені вються.
Згасло світло всьо иа галі —
Всі давлй кричати:
Розбії лнея офіхіери
Свічки купувати.
Н.ІКУПНЛИ свічок досить.
Всі в руках тримають,
Витинають гопака.
Добами махають.
У кожного Петлюрівця
П л-'тм'ХІямино
иеряоиілися носи.
Бо лиш вони так уміють
Мочитись в горілці.
Пола ту смердячу юшку
Більш иічо ие знають;
"Свободу” в киїпсии носять
Ті ще Й вихваляють.
Бо із Лжерзи Ситі баба —
То стара ворожка.
Вона також попиває,
Ще В побреше трошки
Платять за ию як платили
Довгими роками,
Нона-ж дальше ще дурить їх
Дурними байками
І. ЦмбульсмлМ.
«Ж»
ПОПОВА ПРИГОДА
Ню Брітеи, Кони.
В нашім місті, Ню-Бфгтеиі.
Сталася новина:
В церкві сіигтій наскандалив
Місцевий попика
Сваті рндн посвячені
Так танк обляпав.
Як той ітіяк. що у рові
Кумі жаби лапав
Щоб не думав хто, що я
Тут неправду пищу.
Там на свідків з парохП
Усіх людей КЛИЧУ.
Б» всі люде з пярохіі
Говориш зтихл.
Що батюшка, царський цуиик,
Накиіп їм тиха
Наш попит Коео-рнна
Хоч наук ие має,
Але зате вій муишайн
Крепко попиває!
Пє кім муншлйн день і ніч.
1 не чує змори..
Г'Лля здоровте припне’1Н
Сллвиії доктори” ї.
"Одну кварту кожний день
Мушу. каже. пити.
Коли хочу на цім свКі
Ще ТУНІКИ прожити”.
Щоб дешевше кошту мато
Нл те розум має:
Нз «’янітоі посвяченім
Пікйки справляє
СТІЙ!
ЧИТАЙ!
1 сейчас посилай
і:
ї
передплату на часопис
“Українські Щоденні Вісти
Річна передплата виносить 17.00.
на в місяців 13.75
на 3 місяці 12.00.
Адреса:
СККАШІАН ОАІЬУ ИЕШ8
М>2 Е. 11-іЬ Ви N.. Уогк. N. У.
тт'1 ішмоіиі
ІІЯВАМА-СНАМРАІСМ
Том ю бідні свічкогвси
Стали "фундувати";
*‘ОЙ Москалю, Москалику-’’ —
За ним потягати.
“Ой Москалю, Москалику?”
Потім — "Ще ме вмерла*..
Таж кричали кавіжені
Аж їм пики дерлись.
Тим попившись — по гробах
Стаїн тлвцюваїи
П по дикому ріжиі дива
Стати виправляти
Коли-б дальше були всі
(>гтак впрювалн —>
Були-б певно всі мерці
З і робін повтікали.
Та иа щастя всім мершш —
Тим мешканцям гробу —
Прийшла з мкта поліція
Роліаиять худобу.
Пригадались батюшці
Ного літа з матку —
Коли почув він ка собі
Поліцмаиську палку.
"Мі пріст”! Мі пріст1'! Поліцаям
Почав вій казати;
Думав — чейже мусять вони
Йому спокій лати.
— “Е. пріст не пріст! — відповіли
Комаи, драбе, з нами;
Не справляй отут пікніків
Помети гробамн!” ..
І повели сіомосцд
За залізні грати;
Ще й мус іди свНкогасм
його викупляти.
Щирий Парокінним.
Пеоепмска Редакції.
Марія Гримим. "Розмова” досить добра
як н.і перший раз. Пишіть дальше.
І. Конаяемио. Ніршований допне не на-
ллється Пробуйте прозою, може так Вам
аепіо наїсться.
П. Мялийбум. Вірш п. м. “Попівська
ЗабавГ не пІ”Є Такого ие можна містятн.
В Голосний. НМмповднпЙ допис ие піде.
Пробуйте яеімо прозою.
М. С. Корінь. Пі.чс при майблитій на-
год1. Щоло Вашої яумкя — редакція згід-
на, але не можна-ж мпвчати, дивлячись як
попи лупить людей. Робимо шо в наших
силах, аби все було найпчше
Н. Громило. Пере»линемо при найб.ін-
іггй «Л--ЯІ. Мо ' - Н'ле ю слідуючого числа
П Блуза. Віікг'оистммо при нвйблищій
і-••••плі. До цього чис.іл пе пішло через брак
МІСЦЯ
Я« ти иатюім
Гарне, гарно «чуть икред
НавН Петіжфйчаі. (
□ідіїїгеб Ьу 1^009
16.
‘МОЛОТ* МОЬОТ”
Ч 22.
(СЮДИ-ТУДИ Й он куди)
ПАшол мужик!
НАУКІ НЄНАДО?
КУПУЙТЕ і ЧИТАЙТЕ
ПАЧКОВІ книжки!!
Оідііігесі Ьу
'’ЙЛОТЯ*
ПРИЧИНА ЕЛ1ДЕМН
болю ПОЛОВИ
& Америці
иЧИ генрі Фора
ПОЦІЕ АЖ НА ГОРУ
1913
’МцчиТЕ
К^ЛОҐА І
| з цикли? „РІЖ.НИ ЦЯ
РОБІТНИК,
ЦО вміє
читати
А НЕ ЧИТАЄ,
Є гірший
'ґЄНЄРАЛ
тклюник
просить
РАДМАДУ
опомилу-
8АННЯ.-
ЦОМЕ
ВМІ«
ЧИТАТИ
\і НА6УВЛКТЕ 5
вг . КНИЛІКИ І
' до читним
г> »
V’,МОЛОТІ
"ОМоАіи
нехай
в ^Дять
ІІММЕКБІТЇ ОР ІШМ0І5АТ
ІЖВАМА-СНАМРАЮМ
РІК V. Ч. 23. 1. ГРУДНЯ 1923. це» уокк, N. У. НЕСЕМВЕК 1, 1923. УОЬ. V. М 23.
МОЛОТ
САТИРИЧНО ТУ МОРИСТИЧНИІт
ІЛЮСТРОВАНИЙ МДСОПНС-гь-
ШЛЯХЕЦЬКА ПОЛЬЩА І її СУСІДИ.
Нахабна Польща рада-б роїсістиси “од моржа — до моржа” І не ди литься, що скажуть на це сусіди.
ОгідіпаІ Ггот
СІМ 17ЕК5ІТУ ОЕ ІШІЧ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІСМ
□ідійгесі Ьу
2.
"МОЛОТ'
►-гумпрвтгчикЯ дьотяжхевпх, міолт 1-го і 15-го
жпжлого місті.
Пмляои масло
ПЕРЕДПЛАТА:
$2.00
ьов
.10
Рмшжіл приймає рукописи, тклмі ииклюско чорнилом І аа олгії
сторінці аркуша, при мім рукописи и> ааертаетьси.
••моїм-
Тій Цкнйпіаа печгирариг Іот ааііго иі Ьшпог роЬИаЬа*
випі-топЩІу Ьу “МОЬОТ" СО.
414 Еиі 3-й віт- — Неп Уогк. N. Т.
8ОВЗСК1РТ1ОК ІЛВТ:
Ом Типе
81 х топиш
Зіпрій еору
ЕпШгоі аа иигоіи1<1*ап тайаг Вир. 10. 1021. «1 іка рові аМео м
Неп Уогк. N. т. шміаг Ле АЛ а! Мая* 8, 18Т».
РІК V. Ч. 23. 1. ГРУДНЯ 1923.
МЕї¥ УОКК, N. У.
РЕСЕМВЕК 1, 1923. УОЬ. V. М 23.
Нашій бабці раз на пальці
Розрослася Гуля,
Гнала, гнала — підростала
І пекла, як та цибуля.
Що вже бабця не робила,
Що вона не прикладала,
А та Гуля — ані з кроку!
Не гоїлась, не щезала.
Ішла бабця в святі місця
(Хоч тряслася там від злости і:
І в Версалю, і в Женеві —
Всюди гнула свої кости.
1 була вона в Генуї,
І була також у Газі,
Та усюди свою Гулю
Мала тільки на увазі.
.4 тепер вже й містер Болдвин
Каже, що їй не поможе...
Ну, як так, то й ми гукнемо:
Може бабця хляпне... Може!
Таран.
Думки.
Людина — найкращий витвір при
роди. А годинник ще кращий: він
може висіти або стояти і в той
самий час іти — чого не втне лю-
дина,
а • а
Колись організувалось юнії, що-
би робітники могли боротись
проти капіталістів. А тепер капі-
талісти уживають юній в ролі
страйкбрехерів. Значить, ми "куль
турио" тепер вище стоїмо!
Життя подібне до норовистого
коня — воно що мінути стає на ди-
би і кидає нае під ноги.
а а а
І буржуя можна любити при...
диктатурі пролетаріату.
МОЖЕ!
.Англійський преміер Боллаин акго.іосяв промову, в якій вка-
зав. що союз аліянтськия держав близька* розбиття.
(З гаает.)
Були славні так хірурги —
Спеціально аж зі Сходу,
І було також багато
Гіжнородного народу.
Гаду радили загально,
Піддавали ритмі ліки
Д.ія рятовання від Гулі
Бабці — вічної каліка.
Лиш хірурги між усіми
Найпевніще промовляли:
Говорили, що для бабці
Кращі дні уже пропали.
Говорили: '‘Може бути
Ні ще хвилька — зо дві капне;
Потім трісне тая Гуля,
А із нею й бабця хляпне.
дороги людини. А ось чомусь лю-
де бояться прибуття до тої остан-
ної станції.
вав
Говоримо, що дурних людей не
сіють і не жнуть, а вони сам: ро-
дяться. Чи самі вони родяться то
ще питання, але про це не будемо
говорити. Тільки чому-ж не поста-
ратись, аби вони не родились?
Той хто направляє дуло рушни-
ці в другого не повинен забува-
ти, що він живе в XX століттю, ко-
ли куля може обертатись.
Найнещаслнвіще сотворіння на
світі — порося, бо має одну маму,
і та свиня.
вав
Капіталізм не треба проклинати
— його треба скасувати.
Вісти зі старого краю.
Попина І. Кливак іа Мшанця ко
ло Теребовлі, котрого львівське “Ді-
ло" спаплюжило аа те, що той піп
гукав Вітосові: "Нехай живе сто
літ", той иаш “патріот" в сутані в
ч. 4 “Укр. Слова", виправдуючись,
каже: що вій. зустрів Вітоса коло
брами на трократпе запрошування
наказ пана старости. Чи відомо "Ді-
лові" іцо староста в влада?... Чи
відомо знов, що сам Шептнцький
у "пастирському" листі до "вірних"
каже, що всяка власть од бога?
Отже на наш погляд піп І. Кливак,
вітаючи Вітоса, якого польські хло-
пи камінюками частують, тут він не
прошпетився. Коли хто й завинив
тут, то лиш Шептнцький.
Ось і друга новина. Галер, отой
завойовник Галичини їде до Амери-
ки. Мас рекомендаційні листи від
галицьких трудовиків "автономіс-
тів" до Нюйорської "Оборопп Укра-
їни”. Ціль мандрівки — павязання
найтіснішого контакту з українсь-
кими патріотами в Америці, з ме-
тою спільної польсько-русіяської
офенпияп проти Радянсько.' У краї
ни.
Генерал Галер везе орден “у*т-
ІаіІ МіІКаті" |юдактороиі Народної
Волі папкові Рспенові за його де-
феїінівпу діяльність в поборюванні
ГядянськОЇ України. Орден посвя-
щений хруном Ільковим.
Гяй-гай!... Виходить — трудови-
ки автономісти, "Оборона України”,
Гспсп і Галер єсть єдиний одноці-
ЛИЙ ф|ЮІГГ.
Нсфронтовик.
Смерть
це остання стащця -
ОідіСіхед Ьу СлООЗІС
Елєктротремп. л . . ., ,
Огідіпаі їгот
иМІУЕЯЗГГҐ ОЕ ІШШ0І5 АТ
ІІНВАМ-СНАМРАІ6М
ч а.
-МОЛОТ МОЬОТ
а
ЩО ДІЄТЬСЯ В РУРЩИНІ?
РЕІНКАРНАНТ.
Між француським мілітаризмом
І Штінесом.
Куріози.
Шукаючи покупця на свою оди-
ноку приватну власність — робо-
чу силу по так званих “еиплой-
мент офісах" я бачив такі напи-
си на вікнах:
"Потрібно 6 столярів, 10 машині-
стів, 48 лейборів, а також 15 чор-
них джеителменів для праці на за-
лізній дорозі".
Значить (подумав я) не завсігди
нігрів лінчують, а часами й джен-
телменами називають.
А ось друге, на польській мові:
"Потшсба пана до праци в пай-
повні за лейбра, плата 40 цснтув
на годзіне".
Ущипнув я себе, думаючи, що я
сплю та сниться мені, що я в Рад-
союзі, де панів гонять до робо-
ти. Аж ні не сой, бо заболіло.
Значить і в Америці вже за панів
беруться! Браво!
А ось ще одно:
“Потрібно 18-літньої дівчини до
роботи в приватнім домі. Приві-
леї для бльондинки. Мусить бути
тихого характеру та чесною. Пла-
тня по умові”.
Ех, бідна бльондинко! Чесною
наймешся, але “нечесною" розпла-
тишся.
Електропюфп. .
ОідіШесІ Ьу СзООЗІЄ
Один з канадійських "рідних"
адиюнків мав раз діло на фармах.
Коли вже все полагодив, зайшов
ночувати до бідного фармера і в
вечері розвів собі з фермером ба-
лачку.
“А що то ви, пане, усе лиш з
книжками возитеся як той пес з
хвостом?"
“Я пане добродію, студіюю ду-
же поважну річ — реінкарнацію1',
відповів адвокат.
"Що за макарацію?”
“Реінкарнацію — науку про сво-
го рода відродження", пояснив ад-
вокат.
“Яке відродження — нації?"
“Но, но, пане добродію, наука
про те, що, приміром, чоловік по-
мре, а опісля знов вертає до життя
в иишій формі.”
"Не дурно то ми бідні люди ні-
коли не годні позбутися таких пя-
вок як ви, пане гадиюнк. А то ви,
видно, не вигибаєте!"
"Е. що ви! Я от думаю над тим,
що станеться зі мною після того як
я помру?"
“Що-ж має статися? Закопають
тай то все, що станеться."
“Але-ж я колись верну знов до
життя, тільки в иишій формі.”
"Та вже певне, що коли опять
вернете до життя, то мусите В ин-
шій формі. Вас вже усі знають як
сліпий крейцар, то вн й не малиби
попиту”.
“Воно і моїй теперішній формі
нічого не бракує.”
“Та формі ніби, нічого не бра-
кує. лиш вона паскудою напхана.”
“Воно може забрати з тисячу літ
поки я знов поверну.” •
“Про мене не спішітьсяі”
‘А ви знаєте, пане добродію, що
воно дуже можливе, що я вже раз
передТим жив.”
!‘Я певний, що так!”
"Чому?"
“Бо єн за один вік не моглиби
врости такий дурний."
"Я можу вернути В ЗОВСІМ иншій
формі, приміром, собаки, свині, ли-
са. сконки. осла, або чогонебудь
ишцого.”
ПИТАННЯ І ВІДПОВІЛИ.
— Хто найбільше бажає мати
багато грошей?
— Попи, шпіоии і патріоти.
— Хто найдешевший обід замо-
ляє?
— Робітник, що довший час не
працює.
“То не булаби инша форма. Ви
у всіх тих формах тепер.”
"Я бажавои вернути в формі ка-
нарка."
“Тоді я бажавби вернути в фор-
мі кота.”
“Ви мене тоді із’їли-б!”
“Я попрошу вас, одно: Коли вже
будете вертати, то верніть денебудь
на самім вершку вулькану.”
“Я пропавби там передвчасноГ
“Ми через таких як ви тепер пе-
редвчасно пропадаємо.”
“А всетаки мені здається, що я
вже раз жив. Десь давно-давно, в
часі Фараонів."
“Певне тоді як в Єгипті була
посуха.”
“Чому якраз тоді?”
“Бо я бачу, що у вас в голові
сухо.”
“А може я жив в лицарських ча-
сах?”
“Це вже Певне другий раз. Покій-
ний Іван Франко навіть про вас зга-
дував. Тільки ви тепер імя зміни-
ли.”
“Взагалі я не розумію чому ви
наспіваєтеся над такою поважною
наукою?"
“Якщо та наука була би поваж-
на, то вн про ню зовсім певне ні-
чого не знали-б.” ,
“То ви не вірите в реінкарна-
цію?"
“Чому ні?! Чим довше я з вами
осьтут говорю, тим більше вірю в
ту вашу науку. Воно навіть шкода
булоби аби такий знаменитий мате-
ріял як ви, та марно пропав по
смертн.”
"Ви, бачу, сходите на серйозне.
Так і повинніби."
"Зовсім певно.”
"Значиться ви хотілиби аби я ко-
лись вернув назад. В якій формі,
ви думали-б?"
“А от хочби і в формі того жу-
ка, що з кізяків мед вибирає."
“Добраніч, пане добродію!!”
"Ідіть здорові, і вибачайте що
не биті йдете! Не забудьте ще цеї
ночі записатися на лісту реінкар-
нантів.”
Бамбіс. *
— Хто найпильніще
полініянтом?
— Той, що конечно
украсти.
дивиться за
бажає щось
— Хто найбільше
зеркало?
— Дівчата, що роблять в реста-
враціях.
ОгідіпаІ (гот
ІІМІУЕКБІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
дивиться у
Д. Гакман.
4.
МОЛОТ" МОЬОТ"
Ч. 23.
Хитрий, та підлий.
— Самсоне!
— Чого, Харитоне?
— Чи ти був на представленню
кинувшої суботи? Гарне, дуже гар-
не! “Безробітні” називається. На-
писав наш пролетарський письмен-
ник М. Ірчан. Кажи був, чи иі?
— Ні не був.
— А то чому? Ти-ж прецінь на-
зиваєш себе свідомим робітником,
ба навіть говорив мені одного ра-
зу, то е членом якоїсь партії.
— Так але не був тому, що я
і жінка моя — еге ми обоє — бу-
ли в пятницю на Генеральній про-
бі, а то все одно що й справді-
шнє представлення. 1 ось так ми
частенько робимо: надивимось до-
волі і нічого нас не коштує.
— Ну, і хитрий, ти. як мого не-
біщика діда руда собака! І штуку
бачиш і нічого тебе не коштує. То,
бач, всі ті “на кредит члени” по-
дібні до тебе. Ну, а иа концерти
ти ходиш?
— Так, на концерти мн йдемо
всіма: Я, жінка і діти. Бо концепт,
бач, все за вільними датками. Ча-
сом прийде з капелюхом колектор,
а жінка вже знає: “Нема — каже.
- Гроші в мого чоловіка”. Та мер-
щій до мене: “Ти, слухай, маєш при
ОТ. Бібрак.
ПОПІВСЬКИЙ ФАХ.
з життя попів в Америці.)
(Гумористична повість
(Продовження.)
Катсхит Гопкало бувби ще 17
доложив щоб лиш не мусів сидіти
цілу ніч як прикований до крісла,
і що гірше — слухати одну і ту са
му розмову.
Катехитови крутилося в голові,
а коли заснув, снилися йому аси,
хлопці, дами, королі, десятки, а на-
віть пізним ранком, коли пробудив
ся, мав вражіння, що в голові має
талію карт замість мозку.
Погодився нарешті з льосом, і
на другий четвер без иайменьшого
опору сів до столика, а послуш-
иість перед старшими о.о. поблаго
словив видно бог, бо маєток його
побільшився о 79 долярів.
О. Гопусь бурмотів під носом:
— Дурний все має щастя.
Однак дивився з признаннєм на
нового учня і шепнув до Цилін-
дра:
— Той хлопчисько має світлу бу-
дучність перед собою......
— Чи я того не знаю?
На загал не міг катехнт Гопкало
нарікати на брак щастя в л
0ідіСі2е<і Ьу
собі гроші?" Тоді я сюди-туди по
кишенях шукаю. А далі кажу: “А
прнсяйбогу забув в других шта-
нах вдома! Другим разом, кажу,
лам! І ось так усе".
— Ну, як видно, то ти досить
велику школу посідаєш — розум-
ний хоч куди! Знаєш я завше бачу
тебе шо ти зі старою ідеш до га-
лі на забаву. Скажи, як тн тут ви-
кручуєшся?
— Е, як бачу, то з тебе не по-
літик. Роблю я ось так: приведу
жінку і вона йде до середини, бо
женшини "фрі", а я сяк-так, або
в буфет залізу, або в “чек рум”.
А то в пул румі гейм — два, а то
і покера! А відтак, пізненько при-
ходжу, значить, ніби то кликати
жінку до дому. А той, що тікети
продає, нічого не каже, бо ось.
мовляв уже п:зна пора — треба
жінку відвести до дому. Тоді я
шкварну си танець-два, жінку під
боки і до дому! Тоді я лиш трачу
на золі до жіночих черевиків і то
все.
— Бідний ти чоловіче! — поду-
мав я собі. А ше смієш величати
себе свідомим робітником! Не ро-
зумієш, шо тим твориш зі себе най
иишої марки йолопа малпу, підля
ка, гіпокрита і т. д. Та я буду тебе,
пташку, добре пильнувати! Доти,
ПОПІВСЬКА РАДА.
В тиждень по тім мали з'їхатнсь
усі українські попи на нараду “в
найбільш пекучих народних спра-
вах". Парох Зарвач приготовлявся
на цей день, бо то в нього якраз
мала відбутися тая рада. Вже в о-
зиачений день з рана почали з'їз-
дитися о.о. духовні. По привя-
танню розходились оглядати госпо
дгрку о. Зарвача, Дивилися на ав-
томобіль церкву, шкілку, та охо-
ронну на бідні діти. Оглядали за-
конниць, їхні помешкання: загляда
ли до кожної кімнати з'осібна і ко-
жна з них мала по двоє внходовнх
дверий.
— А тось ся порядно урядив тут,
— сказав о. Дурнлюд — ще як
жию нігде такого урядження не
бачив.
— От так, то по старому звичаю,
відказав о. Зарвач.
— А нащо то тих екстра две-
рий в тих кімнатах?
Парох Зарвач подивився на ньо-
го здивовано.
— То річ зовсім природна, що
звідає потребі і вимогам чоло-
доки ти не будеш чесним взглядом
робітничих інституцій. Бо чесний
і свідомий робітник ніколи на та-
ке малпяче діло не позволить со-
бі. То-ж уважай, мой бо я тебе
пильную. Злапаю і тоді будеш вдо-
волитися перед лицем усіх!
Хдритон.
ь
В ПОТІ ЧОЛА.
Бідак працює все життя дю пату,
А піп твердить, то за Адамів гріх
І піт з чола, і та тяжка робота,
С кара божа для усіх.
Та казка знана нам з дитинства.
Вона—звичайне біблійне “апчихиҐ
Богатирі пітніють за обідом...
Спитай попа: за чиї то гріхи?
А. Тюханів.
що
ма-
мо-
мо-
віка, — відповів підморгуючи о-
ком.
— А чи то вже всі законниці,
мн тут бачили? Тільки всіх іх
єш?
— Ні. Тут є самі старші, а
лодші звичайно пораються в
мівстві, тай мають нагляд над
їми панночками.
Перейшли через городець повно
засаджений цвітами. Розглядались
доокола, любувались запахом рож,
що корчами розсаджені попід пар-
кан. Сонце хилилося до долу і сво-
їм золотим промінням кидало на
церкву і дім; крізь вікна продирало
ся до середини кімнат,
Десь около осьмої години було
вже одинадцять попів зібраних.
Чекали ше иа двох. В пів години
пізнійше і ті два прибули спізне-
ним потягом.
Зійшлися вони всі до спеціально
прибраної салі в парохіяльнім домі.
Почалися привитання і запізнаний
декотрих, що себе ше ие знали. О.
Зарвач як господар дому, взяв про
від над нарадами.
— Даваймо, хлопці розповімо
собі пригоди нашого життя заки
прийдем до реальної думки над на-
родною справою, — промовив о.
Угнавський.
—А це добре сказали, — підпер
його о. Поиятко, — а то хто знає
бРідіпЗГГіЖ ще А "Р"
ІІМІУЕКЗІТУ ОЕ ІШІУ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІбМ
Ч 23.
МОЛОТ” МОЬОТ*
5.
БОГ.
Іван (до попа): — Отче, кілько
є богів на світі?
Піп: — Один, але в трьох осо-
бах; отець, снн і дух.
Іван: — Ви, отче, сказали один
бог, а назвали аж три боги: о-
тець, син і дух.
Піп: — Кажу-ж тобі, Іване, ви-
разно що бог один, але в трьох
особах.
Іван: — Єгомосцю, та-ж три то
не один. Ви називаєте три особи
і кажете, що три то буде один.
Піп: — Ти не розумієш, Іване.
Я тобі товкмачу, що бог один, а-
ле в трьох особах: отець, син і
дух.
Іван: — Та-ж, єгомосцю. як то
може бути? Рахуєте трьох, а каже-
те що то буде один. Коли нас в ха-
ті є троє — я, моя жінка Олена
і син Василь — то нас разом троє,
а не один або одно.
Піп: — Порозумій мене, Іване!
Бог один але в трьох особах: отець,
син і дух.
Іван: — Єгомосцю, дивіть тутка
на мої пальці! Перший палець бу-
де отець, другий палець буде син
третий — дух. Три пальці — три
особи, значить три боги, а не один.
А вн, єгомосцю, завертаєте мені
голову і кажете, що три то один.
Піп: — Ти дурний, Іване! Не ро-
зумієш, так гріх говорити, бог о-
дии, а не три боги.
Іван: — Так, так, єгомосцю, ко-
трийсь з нас двох мусить бути а-
бо дурний або безличний, бо-ж а-
бо три то є три, або один є три...
Нехай люде розберуть І скажуть
чия правда — моя чи ваша.
Піп: — Іване тн не розумієш,
бог один але в трьох особах...
Іван махнув рукою і відійшов,
а піп дальше своє торочив.
ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ПРАВДА.
До шанди, де сплять робітники,
шо працюють в горах, входить сер
дитнй робітник — горват. Видно
добре допік йому “бос’’, бо серди-
то по горватському звичаю спо-
минає (нецензурними словами) бо-
сову маму та всю рідню, а при
кінці споминає бога й козу.
— Чому-ж тн поруч з богом по-
ставив козу? — питаю я. — Що
між ними є спільного?
— Бог має бороду і коза має
бороду.
Електротремп.
АН Уочяд
Чоловік з розвареним гарбузом на
карку каже: “Нема кращої спра-
ведлнвости, як у капіталістичнім
ладі”.
нагоді добрс-бн розповісти життє-
ві пригоди.
Ьсі згодились на цю пропозицію
і перший почав говорити о. Угнав-
і перший почав говорити
ськии:
— Кожний з вас певно
місто, де я є парохом
числом населення нашій
А чудес у шм тільки, що и переви-
діти не мож всього; готелів пов-
но, рокних реставран і їв нерворя-
диих, що лиш душа забаїне. От
одного дня пішов я свої до одної
З таких реставрацій на ооід. Іам
побачив я гарну кельнерку. Питаю
її чи хоче зі мною піти сьогодні!
вечсром до театру. (Розуміється,
говорив я з нею по аш'ліиськи).
— Так, — відповідає вона.
А що за гарна баба! Що за гу-
стовна! Прямо горіла! Такої я ще
не бачив перед тим!
Вечером в умовленім часі приїхав
я по неї автом. Пішли мн до те-
атру, вийшли звідти, питаю Я, чи
хоче йти на ‘Туд тайм"? І тут вона
невідказала. Беру її ідем до готе-
лю. По гарній вечері вннаймив я
таки тут рум і запросив її. Вона
прийшла до гори стала в дверях і
тоді до мене:
— А так, отче? То таке робить-
ся? Так учиться людей? Так по-
ступається?!
Це ще не вразило-б мено-тяк, як
то, що вона :укралнщк
знає, що
дорівнює
Галичині.
говорити! Це мене викинуло з рів-
новаги. Кажу до неї:
— Чекай жінко, то є маленьке
непорозуміння. Я це полагоджу
тільки не говори нікому про це!
— Як полагодите?
— Заплачу тобі за твій труд і
фатигу тай будемо мати святий
спокій — кажу я до неї.
Згода в згоду — заплатив я її
за це, що зі мною ходила, за стра-
чений час, за неприємність, і за це
— щоб мовчала.
— Ха-ха-ха! — засміялися всі
нараз. А то тя вирихтувала!
— Друга історія, то історія пер-
стенця. Прийшла до мене раз дів-
чина до сповіди. На сповіди роз-
повіла вона мені, що має великий
гріх, бо підняла зі сміття персте-
нець своїх панів і його не віддала.
Я П сказав, щоб вона принесла йо-
го до мене, а я справу полаго,-
джу і спокутуєсь тяжкого гріха.
На другий день рано, той персте
нець був уже в моїх руках. Був це
перстень золотий висаджений діа-
мантами, вартости яких 500—6Оо до
лярів. Хотілося мені його задержа-
ти на свою власн.сть, але подумав,
шо то може бути біла, а може це
який підступ на мене? Взяв я цей
перстенець і віддав властителям.
Розповів я ім цілу історію: як він
да мене попався і
ЯевАй властителям
З часом довідався я, шо тая дів
чина сидить в арешті за крадіж
перстенця Проснд.ла бідна щось
зо трн місяці і з гризоти та бо-
нами о будучність — скінчила жит-
тя. Перед смертно я ще її виспові-
дав і запричащав.
— Е, це багателька — відозвав-
ся о. Гамкало, меньше одної то ні-
чого. На тім знаку великою і так
нема.
— Але як яка гарна, то таки шко
да, — сказав о. Дурилюд.
— Шкода не шкода, вже пропа-
ло, ідім дальше! — гукнув о. За-
рвач.
— От я мав пригоду, котра ко-
штувала мене 5 тисяч долнр.в, — ві
дозвався о. Понятко. — Бодай вона
нікому з нас не снилась.
— Розкажіть! Розкажіть! Може
яка цікава, то добре буде послуха-
ти, — відозвались голоси.
— Та то коротко кажучи, в тім
місті, де я живу є один оольшевнк,
що має жінку акушерку. Я її знена-
видів і постановив її знищити. По-
чав я агітувати проти неї, між ба-
бами на сповіди, щоб її не брали до
себе, а посилали її до псів котів,
і инших звірят. Якась баба знай-
шлася з великим писком і сказа-
ла тій жінці все. Тая заскаржила
тепер його пе-оже^з^о^^^уття бизнесу. Я на суді
у шо я не
ЦКВАМА-СНАМРАІ6М
6.
МОЛОТ’ МОЬОТ”
Ч. 23.
Як піп зробився чортом.
Ви певно, Дорогі Читачі, здиву-
єтесь, як це могло статися, шо ПІП
зробився чортом, правда? Мені то
це не дивно. Я кажу — що піп,
то чорт, а що чорт то піп! Ви
розумієте мене, це кожний з нас
знає.
Але до речі. Було це в однім
селі “Новоі-Скотії”. Там була като-
лицька церква. Ну, розуміється, як
була церква, то був і піп. Але
той піп перенюхав, що один з
його громадян — Пет.— не вірить в
церкву та ще й другим каже не йти.
Піп нераз думає — що то зробити
з Петом, котрий йому на пере-
шкоді в обдурюванню людей, та
не міг нічого придумати.
Аж пройшло так пару років і
— завдяки науці, яку Пет ширив в
селі — ставало все менше та мен-
ше пародіям. В кінііі Пет одно-
го разу застудився і помер. Як
умирав, то просив своєї жінки —
щоби ховала його без попа і без
жадних церемоній.
Піп почувши про смерть Пста,
прийшов до помешкання покійни-
ка тай давай страшити жінку пек-
лом і чортами. Але жінка отвер-
то заявила, шо вона виконає за-
віщання мужа — цебто поховає
його без попа. Піп тоді при від-
ході сказав:
— “Як тн не хочеш мене послу-
хати і ховати покійника, як бог
прнказав, то побачиш що цеї ночи
в дванадцятій годині прийде са-
мий найстарший чорт і забере по-
кійника".
І пішов.
Жінка була не дурна, догадала-
ся в чім річ, отже пішла по зна-
йомих сусідах, котрі були прихиль-
никами покійника і розповіла їм
в чім річ. Сусіди прийшли, похо-
вались по других кімнатах і ждуть
“чорта”. Аж годинник б'є дванад-
цяту. Двері відчиняються і до
помешкання заходять страхополох
та просто йде до покійника —
нібито забирати його. Люде по-
вибігали з кімнат, засвітили світ-
ло та давай бити чорта! Вибили,
вибили опісля поскидали з нього
все: маску, роги; відчепили хвоста,
тай побачили, шо то не жадний
чорт а їхній місцевий піп. Ледви
випросився сердега від розлюче-
них селян, щоби пустили живого
заклинаючись, що більше не буде.
Селяне пустили, але на другий
день усе село знало які то чорти
істнують иа світі.
а а-ж
М
НЕ ПІДМАНЕШ!
Іван украв у попа лоша. Завіз
його до міста продав, а гроші про-
пив. Настав піст. Почали всі христі-
яне йти до сповідн. Пішов і Іван.
На сповіді як на сповіді, треба
всі гріхи висказати. Признався Іван
іюповн, що в нього лоша вкрав.
Аж змінився піп від злости. Та
що-ж свідків нема, значить пропа-
ло! Пустився на хитрість.
— біухай, Іване! Я тобі прощаю
твій гріх. А от коли ти перед при-
частям та перед всіма людьми при-
знаєшся, то й милосердний господь
тебе простить. Годишся на же?
— Годжусь, пан-отче!
Перед причастям вийшов пій на
амбон тай каже:
— Дорогі парафіяне, що Іван бу
де говорити, то все буде правда.
Виступив Іван наперед, відкашля-
нув тай каже:
— Добрі люде! Коли в хаті ко-
трогобудь з вас з’явиться рижа ди
тнна, то знайте, що це попова вина.
Дядько Микола.
маю і не хочу мати такого бнзне-
су, і тому ие мав заміру п псувати,
те все на нішо не здалося, — мені
присудили заплатити її 5 тисяч до
лярів І на тім скінчилось.
— Ха-ха-ха! — розсміялись усі в
голос. — То видно, ти ие днпльо-
мат в таких справах.
— Ет, то ще нічого! От мені яка
пригода случилась промовив о.
Гопусь. В літну пору, — тому бу-
де років два — вислав я свою жену
з дітьми на вакації, на фарми. Не-
хай, думаю, бідна відпочине трохи.
Підчас її неприсутносте мені було
скучно за бабою, але з часом най-
шов я собі наймичку. Наймичка
кажу вам, була еф! еф! Під кожднм
зглядом, як спереду так і з заду.
Подавалась на всі боки.
— От це вже більш цікаве! —
відозвався 0. Дурилюд, перериваю-
чи йому мову.
— По скінченню вакацій я вже
жени до дому не брав а забрав я
її відразу до Ню Иорку. купив її
шіфкарту і вислав в Европу. Дітей
казав я посилати до шкіл, на удер-
жаня зразу посилав я трохи гро-
шей, а опісля вже і то перестав.
А тепер то вона вже й забула, як
американський доляр виглядає. А
з кухаркою я і до нині жию.
— Хвалю за обнчай! Єй богу! в наро:
відозвався
Катехнт Гопкало сидів у кутку
на кріслі підперши рукою бороду,
і мовчазно слухав розмови. При-
сутні ие звертали на нього уваги,
бо він увійшов до салі цілком неза-
мітио. Послідня промова о. Го-
пуся поділала трохи на його нер-
ви і він почав порушуватись та
нехотячи кашельнув.
— Що ми такі річи виговорює-
мо? — обізвався о. Гамкало. —
Хиба не бачите що ту між нами
находиться ще молоденький свя-
щенник і не розуміє таких духов-
них справ. Це може на нього поді-
ляти некорисно.
— Нехай там! скорше научиться
попівської людськости, — промо-
вив о. Угнавський. Він не є такий
незнайко. Я його мав у себе, то
дешо навчив як має поступати, шо-
би міг жити між нами. А тут він
ше більше набереться науки — як
практично жити і попом бути.
По тім ше решта попів розповіли
свої пригоди. Деякі були цікаві,
а деякі знова такі, що ніхто і слу-
хати не хотів. При кіпті коли
оповідання вичерпались о. Зарвач
подивився на годинник. Вже було
пів до пятої рано.
Забрав слово о. Зарвач.
— Ми нині з'їхалнсь на наради
і роди: й справі, — говорив він
,такий час ми забрали на
свої власні життєві пригоди! Я ду-
маю, шо вже досить з того, му-
симо приступити до справи. Спра-
ва така: Наш край, Галичина, в
небезпеці, під чужою окупацією.
Ми мусимо тому запобічи. Ми му-
симо ратувати рідний край і мусимо
щось в тім напрямі сьогодня ріши*
ти. На ратоваиия краю треба гро-
шей. Треба дуже багато грошей! Ми
сьогодня мусимо рішити аби заря-
дити збірку грошей на ратунок рід-
ного краю.
— Так, так* — потакнули всі.
— Виберіть уряд! — взивав о.
3*??*О. Понятко! — о. Угнавський!
— о. Зарвач! — о. Недобитий!
— Так, так ми всі згідні иа них!
— закричали всі враз.
— Хто голова? Хто касієр? А
хто секретар? — питав о. Зарвач.
____ Самі між собою поголіться!
— закричали всі враз .
— Кільки грошей треба збирати?
— запитав о. Зарвач.
Пропозиція була одна на пів
міліоиа, друга на двісті тисяч, а
трета не сто. Всі погодились на
сто тисячний фонд.
О годині 6-ій рано всі розійшлись
до приготованих для себе ліжок
в домі о. Зарвача і по тяжкій мо-
зольній праці над народною спра-
вою заснули.
ОгідіпаІ г'г4йя»іи«юі« буде).
иМІУЕКЗІТЇ ОР ІШГІ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАЮМ
Ч 23.
“МОЛОТ" МОЬОТ"
7.
ВСТУП ВІЛЬНИЙ.
ДУМАВ, ЩО ОСЕЛ.
Одного разу я переходив зі сво-
їм товаришок у Джерзи Ситі Гренд
вулицею. Пару кроків наперед нас
ступав вільним кроком чоловік, з
котрого рухів можна було дога-
дуватися, що це є один з так зва-
них "інтелігентів”. Коли ми з ним
зрівналися, то мін товариш з ве-
ликим острахом відскочив в бік.
Я його спитав що йому сталося,
що він так перелякався, а він каже;
А ти ще не виднш що ми на-
близилися до осла? А то готов
ще зуби повибивати!... Попа зацікавило, що це таке, тай утік.
І справді коли я гляйу? л^тую-^каже: Огідіпаі тгот
ОїдКігеЗ Ьу иМІУЕК5ІТ¥ ОР ІШІМ0І5 АТ
ІІЙВАМА-СНАМРАІ6М
сторону, то почав сміятися зі сво-
го товариша, тай кажу:
— А то з тебе боягуз, та то
тінь того чоловіка відбилася на
стіні, але що він має довгі вуха,
то виглядає на правдивого осла!
Стриганецький.
а
ВОЛОСІНЧЕНЕ ГНІЗДО.
Стрічає малий хлопець попа тай
каже:
Дайте мені копійку, то щось
вам покажу.
— Покажи, а я дам.
— Е, иі, дайте вперед, — каже
хлопець.
Піп дав копійку і каже аби той
показав. А хлопчина обтирає носа
рукавом тай каже:
— Дивіться, онде в плоті волосів
чене гніздо.
А піп як не зірветься, тай кри-
чить:
— Нехай-но я твого батька поба-
чу! (Думав, що хлопець оддасть
копійку).
Але хлопець тільки засміявся тай
А. П. Г.
8.
МОЛОТ’ МОЬОТ"
Ч. 23.
Монольог німецької марки.
Таке поііж людьіи буває,
Ох, ох! Як меиі тяжко!
Була колись я кругла, славна...
А це було Же так недавно...
Ах, цс було «чс так недавно!
Крутяться навколо мене
1 професори і доктори,
А люд кричить — кричить до мене:
“Коли піднесешся у гору?"
Вій: — Я розумів, що наше за-
ручення мало бути сскрстомі
Вона: — Так, але Мері вчера ме-
ні сказала, що нема на світі такого
дурня аби зімною одружився, от-
же я її сказала про тебе.
Тепер вже сили опустим,
Три чверти вже мені до смерти;
Ох, « зо то мене так осмішили?...
Ох, шоби скорше вже умерти!
Тиш ті у фраках і циліндрах
На мною будуть пропадати;
Зійшовшись — нишком посумують
і будуть гірко споминати!...
Душа остиєм вже, овям,
Бневдовзі геть кудись полине,
Умерла гордість моя й пиха,
І слух про мене Ше загине.
Голяр: — Ваше волосся чомусь
після миття поруділо...
Пацієнт: — Це мене з;всім не ди-
вує... воно знов буде чорне.
• • »
Матір: — Така мала дитина, як
тн. в сім років, має йти спати в се-
мій годині, а твоя сестричка має
вісім то піде у восьмій.
Дитина: — Так, але як вам ЗО,
то по такому — Ви ніколи не пі-
шли-б спати...
ШО БУДЕ НОВОГО
В "АМЕРИЦІ"?
Пише та пише, та ледви дише —
та побожна “Америка”, що неза-
баром буде спис усіх тих громад,
брацтв і товариств .котрі дали на
рідну школу, і — кілько тих, що
не дали. Значить — всьо буде про-
голошене за порядком. А коли так,
то певно вже аж тепер проголо-
сять хто взяв і кілько. Бо видно
“Америка’’ буде братися до всіх,
рахувати. Видно що буде щось но-
вого.
•Але так пише та "Америка" ие
від нині. Я переглядаю її довгий час
і якось не бачу того, що вона обі-
цяє. А тим часом тут треба про-
голосити не тільки тих, що дали і
не дали, але також і тих, що не да-
вали а брали! Треба проголосити
і запитати тих панків — де той
народний гріш, що нарід видає ще
від 1914 року?
Про себе я скажу, що я вже до-
бре попікся на тих фондах — так,
що й до нині тяжко вигоїтися. Та
більше мене не здурять. Бо чоло-
віка раз навчить!
Також запитують панки від “А-
мерики": “Чи загинем?" — Та ро-
зуміється, що загинете! Більше дар
мо ніхто грошей не дасть. Ви лю-
де давайте, а вони ховають! Ви
посилайте
беруть як
чна отта
на порятунок, а вони
подарунок! Така безли-
полупанщина!
Жертводавець.
І. Д-
Проповідник релігії: "Тепер, поки
що, наш край не провадить війни,
отже темою моєї проповіди може
бути: “Мир на землі і добра воля
чоловіка”.
РОЗМОВА ДВОХ КУМІВ.
Перший: — Гей, куме, таж
пєте ту самогонку, як воду!
Другий (загнкуючись): — Б... б...
бігме неправда! Бо я тілько води
_не гмеи випити!...
еб ьУ СоодТе Д
Перша: — Вона ваша найліпша
подруга. — правда?...
Друга: - Вона була — поки мій
муж серіозно не захворів...
• • •
Женщина в трамваю дуже закло
погано шукала монети аби запла-
тити проїзд, на що кондуктор вже
ждав. Мушина, котрий сидів неда-
леко неї, по короткій хвилі про-
тягнув руку та подав п’ять центів,
які він мав на поготовю. кажучи:
— Ось маєте, мадам, візьміть і за
платіть. Женщина прийняла і про-
їзд був заплачений.
Кондуктор проходячи по при то-
го мушину, нагнувся і прошептав:
— “Слухайте це стара штучка
тієї жеищини. Вона такий спосіб
вжила отце вже десятий раз цього
тижня і я уважаю за відповідне
Вас в цім перестерегти".
— “О, ви не потребуєте цего ро
бити”, — відповів мушина, — "во-
на моя жінка і я знаю про це. По
більшій части знаходяться такі, що
за неї платять, але тепер ніхто та-
кий ие трафився, то я мусів сам
це зробити".
• * *
Одна дуже груба женщина по-
требувала перейти через парк, ^о-
на надійшла до хлопчини, шо сто-
яв коло брами і запитала, чи мо-
же вона перейти через браму. Хло-
пець, оглянувши женшину, відло-
вів:
“Я думаю, що можете, бо тіль
ки шо через цю браму проїхала
фіра сіна"...
Переповів Грецько Кваша.
ви
ман. ОпдіпаИп
ІЖІУЕКБІТУ ОЕ ІШМ0І5АТ
иКВАМА-СНАМРАІбИ
Ч 23.
'МОЛОТ' МОЬОТ"
а.
Мій сон.
ПУАНКАРЕ ПОЧИНАЄ ПЕРЕГОВОРЮВАТИ ЗІ ШТРЕЗЕМАНОМ.
Дорогі Читачі "Молота'’І Опишу
Вам свій сон. Прийшов я з три-
надцять годинної праці, обмився
трохи поїв і пішов спати. Аж тут
сниться мені, шо я в небі.
— Куди я сюди зайшов, що св.
Петра ис бачив? — думаю собі.
Оглянувся в бік а ту бог. Висока
особа, шапка баранкова, сива, ду-
же висока; борода біла, як сніг;
кожух білий як крейда, а чоботи
намащені шміром аж капає з них.
Стоїть собі і грас на скрипці —
так, що аж мило, послухати) А ді-
вчата нагі гуляють — аж небо
дуднить!
От — подумав я — тобі, боже,
правдивий рай)
Насунулось мені на думку, щоби
то бог позволив з одною погуля-
ти... І в тій хвилі бог моргнув на
мене, показав на дві дівчині, так
я приблнжнвея і беру одну тай іду
собі погуляти...
Нараз чую: трас мене поголові.
аж у вухах задзвонило! Чую го-
лос: — "Ти сякий-такий, не даєш
мені спати І”
Нарешті я спамятався добре, що
я не є в небі, тільки дома иа ліжку
коло свого товариша, тай роска-
зую де я був, що бачив і т. д.
Мій товариш вислухав, встав з
ліжка взяв хустку помочив у зим-
ній воді і подав мені на голову.
До рана вже більше нічо не сни-
лось — тільки в голові шуміло!
ДОКАЗ.
Прогібіційний агент (до старшо-
го урядника, що оглядає місто):
- На доказ, шо наша робота іде
успішно; що люде відроджуються,
— Є ЦС шо ми ще сьогодня не ви-
діли ніодного пяного.
Голос з рова: — Гальо! Я тут!
П. Ф. Т.
В
НЕ ПОТРЕБУЄ ЗНАТИ.
Бачучи у вікні одної пекарні ви-
віску:'“Щодня свіжі медівники" —
гість звернувся до властителя пе-
карні із запитом: “Шо коштує мід?
На це властитель зі здивованням:
— Мід? Зівсім не маю поняття!...
І. Д.
X
ЧОЛОВІКА НЕМА ДОМА.
Властитель дому: — Вн пані або
заплатіть за комірне, або виберіть-
ся з хати. щдіИгес| Ьу ^0
Пані: — А де-ж я тепер піду, як
чоловіка нема дома?) ,
Властитель: — А де-ж ваш чо-
ловік?
Пані: — Та от вже пять місяців
як поховала його до гробу.
Т. Б.
Я
ПРОБУЄ.
Шо. серед білого
садовину?
Ні! Я пробую,
лучшого сорта, а красти — у ночн
і раду.
дня крадеш
котрі овочі
І. Д.
— Тату, каже синок, буржуя, —
а чому в чоловіка немає такої тру-
би як в слоня, щоб він міг ньою
обіймати?
— Ти що, здурів? Навіщо-ж це?
— Тоді ви не мусіли-б обіймати
^і|і^сусідку руками.
Бузьок.
ДОБРИЙ ЛІКАР.
Цей лікар має бути дуже до.
брий. Я чув, що він добре знаєть
ся на жолудковій слабости.
— Ще й як! До нього як хто пі'
де раз лічитися, то опісля все ХО'
днть! .
І. Д.
НЕПОТРІБНИЙ ТЯГАР.
Картин* з капіталістичного раю.
ОЕ ІШІМ0І5 АТ
КЙВАМА-СНАМРАІСМ
10.
“МОЛОТ” МОЬОТ"
Ч. 23.
Галов, рахувати, тай гариду!
Вважеети, дорогі лянцмани, хоць
ікнй тот св т дурний, рахувати
але фонів на ній ни -бракує.
Іду я оноді, вважеети, иа моїй
планеті по вселенній тай собі бай-
бардзо. Трохи курив, а решта сви-
став, тай так чес сходив. Бо я,
иважсети, їхав аж до Прусів, ра-
хувати, до німецкого краю, бо там,
вважеети. заносилося на поредний
рейвах, отуж я хотів то всьо, ра-
хувати, вигіти.
Прнпливим, вважеети, над саму
Баварію тай в самісіньку північ
тоді коли фашісти, рахувати, по-
мели бавитиси в панцку рнвулю-
цію. Инц ті, рахувати, Генси і Фрі-
ци, робили своє діло, а я, вважее-
ти, розглідавси тай лиш на вус
мотав. Али рано, вважеети, шос
Фрі нам зайшло, тай фашісти опи-
нилися, рахувати, в гарбузах, ніби
в Іванов й хаті, бо жовнери їх ни
послухали, бо вони, иіби ті жов-
иерн нюхом почули жи то паску-
дна братія, рахувати, ті фашісти.
Пішов я, вважеети, зараз попри
арешт, бо хтівим добачити, шото
той Гицлер та Люмпендерх поро-
блеют, а вони, вважеети, жерутси
ек ті пси. рахувати. Гицлер, вва-
жеети, кае жи він з фашістамн по-
миливси, тай тому всьо пішло ни-
ви апсайддовн. А я собі нагадав
приповідку жи ек коли, вважеети,
доктор помилитси, то іго помилку
закопуют, рахувати в землю; а ко-
ли. рахувати гадвокат помнлитси,
то іго помилка іде на лектричне
кр'сло або висит в повітрі. А вва-
жеети. Фаш'стн ек помнлетея. то
ідут до Іванової хати. Тай. ніби, здо
рово посміявимсн, бо такої куме-
дії щем бігме, ни вигів.
Таж той, вважеети, Гицлер вже
май давно кивав пальцем в чобо-
ті на берлінских рідких цимцилі-
стів, рахувати, і ек вже раз шарп-
нувся на ривулюцік», то раптом вва
жеети, аж ідну ніч втрнмавси, тай
то лиш тому жи ніхто ни хтів,
рахувати, вставати в ночі з-тіжка
Оідіі.І2Є<1 Ьу
аби того чорного кота вікинути за
двері.
Отуж я. вважеети, ходжу собі
по тім Монаху, тай в голові собі,
вважеети, думаю, жн ек больше-
вики, рахувати, зробили рнвулю-
цію, то по ннні-день, рахувати
тримаютен. А фашістам ии везе.
Видно жи старий, рахувати. Бать-
ко Час, жи то иа Марсі іго нази-
кают Хронос, а по нашому, віходнт
Хрін, то тот ніби Старий Хрін, три-
маєси свої, рахувати, програми.
З большевнками він чим дальше
то ліпше, а з фашістамн чим даль-
ше, тим, рахувати, гірше. Так не-
мов би те все приміннв, рахувати,
до вина і яєць. Вино чим довше
стоїть тни ліпше а, вважеети, по-
кладки чим довше стоет, то тим
гірше, рахувати, ратен.
Ииц я собі здорово, вважеети,
посміевси з того Гицлера і іго па-
цієнтів, тай закуривим. вважеети,
свою файку, тай подавнмси, раху-
вати, на мою планету. Хтівим, вва-
жеети, заглянути до Гамерики, ра-
хувати, до моїх колишніх контрів,
шо то тамсн поробеє, бо довіда-
вимен жи там трупи повилазили
рахувати, з гробів тай приблукали
до Шкреитону, рахувати, до сою-
зової столиці. А я, вважеети, колис
був членом в тім союзі, то мине,
рахувати, заимтересувало.
Пливу я собі, вважеети, на моїй
планеті, ніби, над Гамерику, али
тра мнні було плисти попри небо,
бо тото, вважеети, небо, то гей на
гумовім шнурку вітігаеси і скор-
чуеси рахувати. Наприклад ек е де
воГіна або іке весіле наших, раху-
вати мариканцких січовиків, то не-
бо, вважеети, примуфуєси близше,
аби було, рахувати, ангелам лекше
таскати з землі душі.
Ииц тому тото небо було на мо-
їй, рахувати, дорозі, бо світі, ра-
хувати, думали жи в Баварії будут
свіжі костумери рахувати Али сві-
ті, вважеети, політики ни студію-
вали, тай піддурилиси на цес раз.
Дивлюси, вважеети а сліпий Пе-
тро, рахувати, м!й старий колега
по мітлі, стоіт, вважеети. коло рай-
скої брами з двома анголами тай
вобертают ікогос духа, жи приман-
дрував з землі, рахувати. Ни знаю,
вважеети, шо там сліпий Петро з
ним зробив бо мбя. рахувати, пла-
нета лиш. вважеети. фуркнула тай
пігналасн дальше.
Приплинули ми .вважеети, вже
над вашу, рахувати, Гамерику, тай
я дивлюси, а ту видно горбки.
Отуж я, вважеети, здогалавсн жн
то певно тот славний Шкрентон,
жи то в нім кріслами пншут палі-
графи, і вішают без ката. Зсуну-
вимси, вважеети, поголи до того
села, тай шукаю за леговиском Ли-
са Микити, ніби ридахтіра “Н-епо-
літичної В-аріяцції” ци ек там ту
казету називают. Дивлюси, вваже-
ети, суне щос невеличке з довгою
цигарнічкою в писку, рахувати, а
колінами креше вогню. З кишені
шос іму, вважеети, сторчело — ни.
знаю ци то вульвурвур, а ци може
іка батля фашістских сліз. Засту-
паю я іго, вважеети, тай кау: Га-
лов, кау, містер! А ци то кау, ти
ни е ридахтором того додатку до
Шаповалової “Нової України '
А він. вважеети, сприщився тай
відивнвен на мене, рахувати, тай
кае: Ти самий дурак, кае. Инц я
зараз пізнав жи то він самий, ра-
хувати. Тай пнтаюси я того, ра-
хувати, ридахтіра, ци іму ни теж-
ко, рахувати, вікидати по 19 чле-
нів нараз, а він кае, жи іго ще ни
так вікидали, рахувати. Кае жи
єк в ідн'м місця іго вікндалн, то
він, рахувати, цалий рік носив пля-
стер.
Инц я вважеети. добув нікля тай
дав тому, рахувати, ридахтірови,
бо ва цес раз іму треба буде по-
редну фіру ллястрів ек го вікинут.
Отуж тра кінчити, бо ридахтір
від '‘Молота”, рахувати, готов со-
бі марнкувати, жн за багато.
Инц трнмайтиси цупко.
Ваш, рахувати
Хведір Шпичка.
ПИТАННЯ.
Отче наш, котрий у небі,
В тебе нас бідаків много...
Посушного хліба просить
Кожний віруюший бога.
скажіте:
Ге.и.'ійні, гей
Чи був с.іучаи, щоби з неба
б'кинув бог вам за молитву
Хоч один шматочок хлібаї
ОгідіпаІ Ггот Лнт.н Зоркий
ОМІ\/ЕН5ІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
УКВАІЧА-СНАМРА^
Ч 23.
“МОЛОТ" МОЬОТ”
11.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
ЗІ вами ДАСТЬ СОБІ РАДУ
ОКРІМ двох.
Зустрінув раз учителя
Мужик коло школи —
Як гнав коров і волів
На пашу у поле.
Лрнвнтався, як звичайно,
Блище підступає:
— “Скажіть мені, професоре, —
Несміло питає, —
Чи то правда, що можете
Собі раду дати:.
Що усіми язиками
Можете владати?”
— Прав' "’же той на теє,
І сам собі радий —
Тільки з двома, каже, Грицю
Не дам собі ради.
Це — язик моєї жінки
И жінчиної мами;
З ними не дам собі ради —
Повен ляжу в ямуі...
К. БІжмк.
ЩО ПІП ТО ЗЛОДІЙ!
Як то колись, так тепер
По церквах буває:
Народ темний несе гроші.
А піп обкрадає.
Таке сталось в однім селі
В Східній ‘ТалилеГ’,
Що попалась під Польщу
Та її лакеїв.
Піп грубезний, як барилка,
У тім селі жив
Тай немало він селянам
Біди наробив.
Мав він поля до' сто моргів,
Щей великий ліс;
Словом — був собі той попик
Богатий. як біс!
Мав худобу й повно дробу,
Мав гарні доми;
І жив собі, як звичайно,
Паиом над людьми.
І приходи він церковні
Величезні мав:
Чи з весілля, чи з хрестин,
Чи кого ховав.
Жив вигідно у богацтві,
Не знав він біди;
Дер він шкіру з живих й мертвих.
Сміявсь з бідноти.
Було трохи грошей в церкві
(Громадський значить);
Гризли його тії гроші —
Як в день, так в ночи.
І не довго він носився
З думкою про них:
Він задумав піти в ці-----
1 забрати Т
Уплинуло по тім усім
Багато років,
Вже й ие стало так багато
Тепер темняків.
Вже й забули ту подію
Що хтось' гроші вкрав.
Але — сталося що все те
Вилізло на яв.
Люде собі, як звичайно,
-В біді проживають. *
їв піти в церкву^ _ А попи за їхню працю
^ОІдІЩеб Ьу справл’иоть' -
Та думав удати штуку,
Щоб народ не знав:
— Що зрабував злодій касу —
Він сказати мав.
Прнложнв він хрест високий
Під вікно в стіні.
З курки кров'ю він помазав
По збитім вікні.
Тай ночею дверми в
Зтиха увійшов;
Забрав гроші і до
Знов собі пішов.
церкву
дому
На
Як
То
Що варт подивитись!
Плачуть бідні, непросвітні,
Плачуть, проклинають;
Хрест високий, вікно збите
Пильно оглядають.
Кличуть вони попа в церкву,
Щоби йшов дивитись
. На те чудо, що сталося.
Та що їм робити...
Піп увійшов, руки ломить,
До горн знімає
И того бога, що не вірить,
Ніби то благає:
— "Боже, боже всевидючий.
Будь такий ласкав:
Спусти кару та на того,
Хто гроші забрав!
Щоб до царства небесного
Ніяк ие попав;
Повік вічний на цім світі
Щоби все блукав!”
1 покропив він водою
На місці оттому,
А баранам сказав іти
Спокійно до дому.
—"Братя милі — каже до них —
Тим ви не журіться,
А за того ви грішника
Богу помоліться!...’
Всі спокійно розійшлися.
Та кожний думав:
- "Ніхто ииший лише піп
Церкву обікрав”.
другий день бідні
прийшли молитись,
такий зчинили рейвах
люде
иММЕЙЗІП ОЕ ІИІМ0І5
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
Забавлялися погані,
Веселі, охочі:
їли, пили, в карти грали
До пізно: ночі.
Вже почали розходитись —
Хто в своє “стебло”;
А був там шматок дороги
Через міст в село.
І полиця наш знакомий
До дому вертав;
Серед моста приятелів
Він в ночн спіткав.
Стягли попа з самохода,
Почали святити;
Наостанку щей хотіли
У ріці втопити.
Ухопили за обшивку,
Добре розмахнули
Тай із моста у ріку
Попииу шпурнули!
Ухнув собі пару разів
У зимній воді...
Привиджалися полови
В небі всі святі.
Та дістався він поволи
Над раном домів;
Трясся з зимна, як щеня,
Та аж захорів.
В ліжку лежав у горячці
І на всіх кричав:
— “Заберіть-же тії гроші,
Що я з церкви вкрав!...”
І мучився кілька тижнів —
Заледви сконав
Та до царства небесного
Скоро почвалав.
Поховали громадяне
Свойого отця.
Що дурив їх, обкрадав
Усе за життя.
С. Никіфорук.
ШЛЯХОМ життя
Поезії М. Тарновського.
Книжка в гарній оправі, з пор- і
третом автора, обіймає 240 ,
сторін друку на доброму па- ,
пері. Кожний робітник пови-
нен мати цю книжку. Це є най- '
більший збірник робітничих '
поезій, ЯКИЙ ДОСІ ВИЙШОВ І
в Америці. * і
ЦІНА $1.60.
Пишіть на слідуючу адресу: <
МОЬОТ
414 Е. 91К 84. Ме«г Уогй, N. Т. і
їх
‘МОЛОТ’ МОЬОТ"
Ч. 23.
В ЦЕРКВІ СВІЧКИ ДУЄ!
Чи е то ще так кому,
Як моїй кумі?
Тільки мода, І ще мода —
В неї на умі.
Нчера пішла до барбера
1 обстригла коси;
Потилицю підголила
І тепер голосить.
Що той барбер зависоко
Коси підотяв
І на “віньклн”, коло носа,
Бритвою утяв.
А мій кум є старшим братом,
В церкві свічкн дує;
І не бачить і не знає,
І нічо не чує.
Серннк.
“Молот” і релігія
(Інтересна
розмова.)
Продмол (Продавець “Молота”):
— “Молот”! “Молот"! Свіжий —
ще" теплий! Хто з вас читає “Мо-
лота”? Дуже цікавий! Гарний! Лю-
бий! Гумору повно! Сатири ще
більше!
Читмол (Читач “Молота”. Неда-
вно почав читати і ще трохи ре-
лігійний): — Е, цей "Молоток"
часом добрий, а часом недобрий!
Як пише про тих черевачів-панів,
то аж хочеться взятн його до рук;
ще ие читав, а вже чоловіка зби-
рає на сміх. А як читай, то таки
справді тримайся за живіт. Бо хоч
то, рахувати в чоловіка не такий
живіт аби пукав, то все таки не
можна йому вірити. Ну, таки той
робітничий “Молоток" уміє панам
стругати! О! Тоді то я люблю йо-
го читати. Читав-би день і ніч. А-
ле вже як почне писати про на-
ших священників і про бога то
мені вже ніяк не хоче купи трима-
тися. Зараз по мені дрож піде,
волося на голові дубом стає, а я
вже й дивлюся в гору, чи не ле-
тить яка кара звідки на мене. Бо
де-ж про таке писати, про яке нам
не можна й думати, бо гр:х? 1 то-
му то я кажу, що він часом до-
брцй, а часом недобрий.
Продмол: — Як схочете, товари-
шу, то я Вам розкажу чому то він
так пише, отой “Молоток .
Читмол: — Ну, та як щось до-
брого, то я послухаю. Прецінь?
Продмол: — Візьміть прнм!р з лі
са. Ви знаєте самі, що в лН-----
амі, що в ліггтде-
ОідіЩеб Ьу
Коло вуха лишив мило
І втяв на чолі...
(Щастя моє, що не врізав
Моду в голові!)
А сьогодня пішла в місто,
Купила панчохи;
Затягнула А показує,
Що задовгі трохи.
Показує і сміється...
(Ну, тай я сміявся)
— "Купи, каже, “педікойт”,
Бо цей геть зімнявся...
рева всі однаково не ростуть. Пра-
вда? Росте криве і просте, стріха-
те і гладке. Одним словом — уся-
ке. Але як коло ліса робити, до-
глядати його, то по часі є коло
нього порядок. І дерева тоді не-
мов почнуть всі однаково вигляда-
ти. З кривих робляться прості. ЗІ
стріхатих — гладкі.
Читмол: — Та воно якось так.
Продмол: — Отже воно таксамо
і між людьми. Не всі однакові. О-
дні лучші — другі гірші, одні му-
дріші — другі дурніші. Таксамо як
ліс росте без жадного оброблен-
ня, так і люде, І ось такий то ча-
ТТТТУїТ •••
СТІЙ!
ЧИТАЙ!
І сейчас посилай
(і
передплату на часопис
Українські Щоденні Вісти”
Річна передплата виносить 17.00.
на 6 місяців $3.75
на 3 місяці <2.00.
Адреса:
З
иККАІКІАК ОАІЬУ КЕЖЗ
М2 Е. 11-(Ь 81. Уогк. N. У.
иМ7ЕК5ІТУОР ІШМ0І5АТ
иКВАМА-СНАМРАІСМ
сопис, як цей "Молоток”, мусять
для людей писати так як воно є.
Мусить кривих простувати, а стрі-
хатих гладити. Инакше він ие на-
зивався-б “Молоток”. Ну, а як “Мо-
лоток", то мусить свій обовязок
сповняти. Декого трохи потовче, а
декого більше і сильніше. Кого тро-
хи потовче, то тим направляє його
та до ліпшого розуму приводить,
а кого треба гримнути з цілоі си-
ли, то б'є і не жалує, бо така по-
твора має розуму аж забагато і
вона з нами тому не числиться, що
замудра. І власне така зволоч му-
дра хоче нас нада.тьше в темноті
тримати, щоб своєю мудростею ве-
ликі користн з нас мати. Хоче щоб
ми були ії підданими, вічними ра-
бами, шоб з покоління в поколін-
ня були закуті в кайдани. А “Мо-
лот”, як “Молот” — б є таку за-
разу. аж іскри сипляться! І тому
то священники часто дістають від
“Молотка", наколи собі на таке за-
слугують. Бо, бачите, “Молот” б’є
по всій неправді, — як це й Ви
самі признаєте, що “той “Молот"
так може стругати панам за їх не-
справедливість до нас”. Ну, а свя-
щенники які? Вонн-ж найбільше
боронять панів і панський лад та
проклинають робітників як тії буи-
туються проти панів-черевачів. А-
бо ось хоч-би згадати воєнні ча-
си. Хто агітував за тим аби іти і
воювати — різати брат брата —
як не свяшенннки? Вони кричали
по церквах аби іти бити ворога.
А якого “ворога”? Таких самих
бідних робітників, як і по цім боці.
Бо богачі на фронт не йшли! Так
священники розуміють заповідь:
“Не убий”. Злучилися з панами і
їх слухають та обстають за ними,
а заповіли їм і не в голові. При
тім щей здорово обдирають вас
-І
Ч 23.
“МОЛОТ" МОЬОТ"
і а.
на ріжні способи та сміються з
«ас, бідних робітників. Отже ска-
жіть самі — коли “Молот" поби-
ває всяку несп|Лведливість. то чи
має іх обминати і дарувати їм такі
вчинки супроти робітників? Я ду-
маю, що й Ви — коли любите
правду — то повинні обставати за
исю та обороняти її. Так нате-ж
Вам одного “Молотка” й читайте
його від дошки до дошки. А як
візьмете під увагу усе, що сказане
вище, то й самі переконаєтесь, шо
“Молот" не тільки часом добрий,
але таки все добрий.
Читмол: — Воно й справді. Тре-
ба Його більше читати, то може й
буду більше знати. Та вже там свя-
шснники-священникамн не вже ві-
домо всім, що вони якісь такі, що
їх і сам бог не розбере. Але про
бога треба таки инакше писати. Не
треба так насміхатися й казати,
що він помиляється, бо то таки
небеспечно.
Продмол: — О. ви хочете й про
бога дещо почути! Та даруйте ме-
ні на цей раз, бо я не маю бага-
то часу. Другим разом як прине-
су "Молотка", то будемо говорити
й на таку тему. А тепер хто ще чи-
тає "Молотка"?
Два члени сучасної системи.
Голоси:
- Я!
- Я!
— Я!
-- Дайте мені один!
— І мені!
— Ще менії
— Є, е, тільки добре читайтеї
Один (учений) працює над поліпшенням техніки, а другий (капіта-
ліст) збирає овочі чужого труду.
ДОБРИЙ ШЕФ.
ШТАНИ.
Продмол: — А тепер ©ставайте
здорові! Ждіть мене з другим “Мо-
лотом".
М. С. Корінь.
•да.тіГ-
Теорія Історичного Г
Матеріалізму
Написав Н .Бухарии.
Видання “КОСМОСА"
326 сторін друку. Ціна $2.00
І' Книжка в гарній, міцній опра-
: ВІ. Кожний робітник І рООІТ-
.і ...... плп .іччі глЛчдл аалА«гт*и
і) ниця повинні її сейчас набути.
і Хто читав книжку Н. Бухари-
• на під назвою “Азбука Кому-
йі нізму”, той знає як популярно,
; ! зрозуміло та приступно пише
тов. Бухарии.
і Замовлення шліть на адресу:
МОЬОТ со.
і 414 Е. Зі.., N«4» ХотЦ, N.
¥.
Оідііігеб Ьу
Шеф: — На пунктуальність я не
покладаю дуже великої вартосте,
добродії! Ви можете завше трохи
скорше рано приходити, це нічо
ие шкодить, — тільки щоб не піз-
нійше.
І. д.
ВИРІВНЮЄ.
Ти хочеш на тій дівчині же-
нитися? ії-ж батько страшенно лю-
тий чоловік!
— Правда, але він дає страшен-
ні гроші...
ДОБРИЙ ЖЕНИХ.
Душечко, любочко, я тебе лю-
блю! Не ЇДЖ. не пий — я тебе
візьму! _ „
Д. Гакмаи.
Ь ^1 ОгідіпаІ Ггот
□МІУЕНЗІТУ ОР ІШИ0І5 АТ
ІІКВАМ-СНАМРАІСМ
(Правдиве).
Одна пані злізла з хлопцем з
іютягу і сіла до травваю. Рівночасно
увійшла до трамваю селянка. Папі
платить сто міліонів за себе і пять-
десять за хлопця Тоді каже кон-
дуктор:
— “Цей хлопець носить довгі
штани, так мусить платптя повну
ціпу”.
На цс папі каже:
— “Як так, то порахуйте за мене
пятьдссять міліонів”.
Селянка знов як почула те все
— каже:
— “Як це так, то я аівсім пс по-
требую нічо платити!”
І хотіла дати докал.
І. Д-
-МОЛОТ" МОЬОТ"
Ч. 23.
-«ВЕДЕ СВОЄ ВІЙСЬКО ХОРОШЄНЬКО.
(Образна 1 Шіиаґо.)
Ріжиі і ріжиісімькі армії е І були колись
иа світі боскім Мло колись армію Алеж-
сяндер Македонський, мав її Наполеон, мав
кайзер, нар, Петлюра, Петрушевич і т. д.
аж до армії в Гомолюлю.
Про армію Сагайдачного навіть в піснях
співають, то 'веде своя військо хорооісиь-
ко”.
Але такої армії, яку ми тут осьдечки
адкь в Шікаго маємо тепаз кннька, то те
світ не зиав і ие чув. Забігмаюсь по ні!
Всі і ріжиі армії звичайно виступали
походом войовничим проти живих істот,
тай моли подолали, то Й товкли їх на
смерть вмирущу.
Наша-ж шікаговська армія воює лише
з мерцями, а живим ганьбу робитк.
Отак, все спокійно, ие чути про ту ар-
мію, так мовби й ие було П. Уніформи на
кілочках, чаки иа цвяхах, ремені і иортуае
иа полини, гузарські чоботи під лавкою,
шаблюки під непом, армії мов-би й ие
Іетиуе-..
Але лиш в малопольській церкві иа
ОклеЙ святий дзвін малопольськнй іаби-
алмкае своя жалібне гнучке та вигпиясте
“бум-бам-балам-бум...” І січова армія тоді в
повній пухівці. Чакн на голову, мундури
на сирнкмиі рамена та покручені хребти.
ЧИТАЙТЕ,
ЧИТАЙТЕ!
"УКРАЇНСЬКІ РОБІТНИЧІ
ВІСТИ"
Одинокий часопис а Каввли,
«кий в дійс мости заступах іа-
таросн працюючого люду. Ви-
ходить два рази на тиждень:
в середу І суботу
Обомзком кожного укрЛв-
смсого робітника стати перед,
платником цього часопису Тут
Ви знайдете цікаві вісти в ці-
лого світа, як також політично,
наукові статті, розвідки,
дописи і т. п.
Передплата на рік $4 00
Пишіть сейчас на слідуючу
адресу:
ГККАІМАМ ЬАВОВ МЕПЗ
Сог. РтіїсЬапі & МсСгевог 81.
УУіппірек. Май. —Сапайа.
ногавиці на дуго-подібні ножиці, ремінь
на маиьок, ноги в чоботи, генерал-мпйор-
ські штерка иа еполети — і армія готова!
А спереду мвлеиькмй, куценький, з го-
ловкою як гарбузик і з мацьком як окру-
глою динею отаман “гей маимруя раз-два-
три”, я за ним військо зі спущеними на до-
лину нюхалами, мов би кождий глядля
по вулиці за згубленим вчора центом.
Мошсруе військо І А де-ж полю наша-
рує? Та до малопольської церкви на Ок-
леЙ стріті. А чого воно Йде туди? Що
сталось і пошо там війська потрібно та
щей з отаманом хоробрим, шо вміє шиби
бити
То Сус Христос умер, в гробі лежить,
а гріб у малопольській церкві Ну, військо
зараз довкола гробл і зачує пильно. Муха
сяде мл ніс, комар за вухо кусає, під мун-
диром гризе, але січовик стоїть і не ру-
шиться, ТАК рихтик як то було іа коіля
Саса або за нашого цісара” у Віями. Ціл-
ком по військовому. А генерал-майорські
штернв та звіздм лиш поблискують віл
святих свічок коло Сусового гробу А ота-
ман поважмо по церкві оперує та комеиду
фунлуя І всі в чпкпх на головах, бо то
і як має бути икакіме. та-ж армія, військо!
Поховали Суса Христа. Гроб)* нема, 1
січи нема, мов мітлою замів. Змову ждуть
ка гріб Уніформи порохамн припали, ча-
нами діти бавляться, шаблями бараболі
стружуть.
Знов, щасливі, діждались паради. Жеи-
щиил вмерла. Гріб в малопольській церкві.
Січ кругом гробу, свічки горять, КАДИЛО
димить і чадить. Гріб з церкви виносять,
січ шпаціром військовим Мраз*лвв*с(м-
пять” виступає поважно, а військовий сі-
човий писар реєстровий в геяєрал-майор-
ськім мундурі у великий бубеи гатить па-
тиком сумного маршо. Поховали І знову сі-
чи нема, десь поділась, розсипалась^ *
І знов ждуть. Піп, клпелян січи, вмер,
несподівано. Знову січ в руху, знову ночує
гріб, знову параду ріже. А тут ксьондзів
півтора тузяил, в червоних, чорних та бу-
рячкових рнззх та хламидах. Плрада шо
хт«, а отаман мов горошина літає та ор-
дери військові січові фуидує. Січ наню-
халась погребального кадила досхочу А
який гонір мали січакм! В опараті. в уні-
формах і з великим бубемом, а всі иа них
позирали та дивились! А всі кк один з
генерал-майорськими штернами! Хто їм за-
боронить на '’фрі-коитрвх”?!
Поховали, гробу нема зачувати, і те-
пер змов падуть иа гріб.
Таке то наше січове військо в Шікаго
в уніформах з головним малим отаманом
на чолі. Вами кажуть, що “іто не січовик
той не українець”, а люде кажуть що то
ме січовики, а звичайні собі погребиикм,
котрим ме життя в головах, а гроби з вмер
днин. Тож тобі зазгюхзя гріб, тягне на себе
уніформу І пакує до церкви вачувати той
гріб Для чого?
Свята Йосафатова фант ер ш або риилрі
З пвлопольської церкви — так
люде кажуть. Шет кцького жачувалв. Та-
кож грвбс Люблять гроби. АяІ
Вічипя їм памжть коло грабів, бо жит-
тя не вартують І не розуміють.
Подібні до Нам, що полюють за гро-
бами.
Подав січовик II Бруна.
СЛАБІ В ГОЛОВУ.
Голіок, Масс
Біда » люде хорують иа голову. Цему
ніхто не заперечить. Правда? А тут. на
нещастя, наші голйміькі патріотично настро
еиі тумани якраз тепер хору ют. на таку
слабість. А які наслідки такої слабостн, то,
здається, ие треба багато й пояснювати.
От взяли вони тай хляпнули болотом до
скреитояської "Неволі" ня иаше робітниче
віче в І'оаиж, Масс. Ну. а Репен тільки
иа те чекає аби хто прислав які старі шта-
ни. Вій вже годяться полатати їх, бо но-
вих і таж ніхто не пишіе Гай полатав! Але.
вибачте, який з нього майстер? Навіть на
полатайка не надасться. Бо тії полатані
штанята в "Неволі” ше більше смішно ви-
глядають, аніж тоді, якби був не латав
зі кім. Примо так через тії латки і світить-
ся: "Бреше! БреикІ Бреше!”
А що здорово бреше, то також прав-
да. Українські робітники в Голиік. Масс.
скликати віче, а вій пише, шо канаті. На-
віть передрукував їх відозву Ось послу-
хайте клич: "ПІпиояиІ Товариші Робітники
І Робітниці!' Цей клич Репен — за гатіоиь-
кимн папиопми — називає кацапським.
А шо-ж? От як би так було подано; "Вель-
можні Панове і ПапіГ* —- о, толі Репен
калав-би, що це чисто український кличі А
так шо? — Кацапський! Або ось ще ури-
вок з відозви робітників, що скликали віче:
"Як вам вже звісно, як з газет так І з лис-
тів від рідні, жо Галичина. Волинь, Хоам-
щиив І Буковина стогне в .еяиьжо-румусь-
кім ярмі".
Затямте собі, Дорогі Читачі, ті слова,
що надруковані повийте чорним друком!
Репен каже, шо то кацапські. Отже як-бн
котрий з вас хотів сказати, що Галичина,
Волинь. Холи шин в І Ьуиовика стогне а
ляцько-румуськім ярмі, то знайте як Вас
будуть називати пани Репеии і ім подібні
цьвіркуии.
Або про Радянські Україну. Репен І
голіоцькі патріоти називають каналами тих,
що раліють з ісінувания Радянської Укра-
їни. Ну. розуміється, як-бн иа Україні не
рядили по селах і містах ряди самих робіт-
ників І селян, а тільки як би десь в Київ!
гидіа иа тропі найяснішнй цісар, або ко-
роль, — о, тоді пай Репен казав-бн, шо то
Україна, а не каиалшюш.
Знаєте тепер, як репенуяаті патріоти
розуміють каиапегво? Не дивуйтеся! їхні
голови киакше не можуть "працювати”,
місцевосте звкио чим
иМП/ЕК5ІТУ ОР ІШИ0І5 АТ
иКВАИА-СНАМРАІОМ
15.
Ч 23.
“МОЛОТ" МОЬОТ"
ті патріоти займаються. Карти їм • голові,
а ие справа аизаолеимя робітничої класи а
панського ярма І От які еони!
Тому, читаючи таку хлпмпппу у скреи-
томськії "Неволі", писану Ільклмн Напру-
нами (іоч ие підписану), а полатану пан-
ками Репенами, нам иі трішки не дивно,
що вона так брешуть. Слабі п голову і то
асе!
Н. Громило.
НЕ ВДАЛАСЯ ШТУКА.
Вест Пулмаи, Ілл.
Тут, у Вест Пулмаи, прийшли ява му-
шина до одної хати і принесли кошик яб-
лок та казали жінці підписатися, шо не
мусить платити, бо яблока вас* заплачені
Жінка віяла олівець і хотіла писати, а тут
— один аа горло, а другий за носи і звоза-
ли руки та нога, .цей сказали, аби не кри-
чала. бо убють. Жінка зі страху тихо аі-
жала, а вони все поперекидали: шукали за
Яіішми, але багато не вдалося взяти —
льки 16 доларів, І пішли
Зараз на третнй день одна сусідка, ве-
лика піячка. пропила гроші, прийшла до
дому тай собі думм: "Зважу себе та скажу,
шо бонн прийшли, звазали і гроші за-
брали".
Так І зробила. Але штука ие вдалася,
бо люде прийшли тай пізнали, що руки не
були звязаиі назад, ек попередній жінці
Сама обмотала а мотузок руки, а кричить,
що хтось.
Не роби зі себе дурня, жінко! Не пий
трутини А як дехто тебе спитає шо з то-
бою було, то просто говори, що була плив
тай ие знала що робила. Кожний парохі-
вник так робить.
В. Б-к
•
ПАТРІОТИЧНА КОМЕДІЯ
ТІМІмс, Оит.
Лор«ний ’-Молоіе’Ч М «тугішого міся-
ця відбулася тут патріотична комелм. Одну
комедію грали чотири дні Як почали в су-
боту. то скінчили *аж у вівторок. Це ді-
ялося недлтеко Робітничого Лому і тому
мені пощастило бачити ту комедію.
В неділю вечером у Робітничім Ломі
відбулось предстаплслля і концерт. Як шту-
ки, так і кемпіерт, улилися нам добре. І ип
патріотичну комедію ніхто й уваги не звер-
тав-би Але, Ідучи і Роб Домі, ми перехо-
дити бив тої хати, де патріоти устроювлди
свою камелію. ЛвсрІ були отпорені і було
ВИДНО всю їмо там робиться. Іменно —
два дружби стали серед хати і ай “рута-
ють” до стелі. Два ВССІЛМІІ вилізли нз ку-
хню І гу.тяють коломийки. Кухарка лі ста-
ростою налиті ют ь самогонки собаці в пи-
сок, аби собака разом з ннин гуляла. Дру-
жки співають: ‘Той там ма горі січ гуде,
а каш молодий з молодою 4‘овср-ді-тап”
Ім”1 Музикант — що мав грати на скрип-
ку; то вхопив магільмицю і трас як дурний.
А решта гуляють беї перестакку.
От таж то наші патріоти грають комс-
лПІ
Дорогий.
хя
чисто зійшов З ГЛУЗДУ.
Бормсвйд. Ілл
Одного разу приходить до кадигроба
пврохіяннн І приносить кігижочку і 25 до-
лярів для нього тай каже:
— "Отчику, візьміть той дарунок для
бога на офіру. Прийміть від мене, ні-
ксьлии. зроблю
иі людей проти церкви Як ікаєте, люде
мене підмовили. Кадигріб видами якого має
баранця перед собою — давай пробирати
його і каже:
— А чому вашої жінки ніхто не збун-
тував? Вона все божа! Але коли скажете,
шо більше ие зробите того, то внось то
буде.
Та в гойсамий час подумав кадигріб,
шо може часом чоловяга здуріти І забрати
таку суму грошей тай піти — отже положив
свою лапу на гроші і від того часу той чо-
ловяга ходить по Борясайді і нюхає. А що
зачує, то ло попа несе. 1 тепер каніть і тії
старі лкмполизи бояться щоби ие потратиш
лямполхзства. але кадигріб запевнив нехай
нічого ие бояться, бо вій його не допус-
тить.
Чп-ж не бідний чоловяга? Чисто зій-
шов і глузду! Азе Ви, Робітники І Робітни-
ці, ие зважайте на таку людину, беріться
ло ліга: читайте робітничі часописи, як —
"Укр Щод Вісти*' і "Молот’, а тоді дові-
даєтеся де є правда
О Жветий.
€
КОНКУРС.
Кяртерет, Н. Дж.
Пошукується дяка-святця, котрий знай-
де "борт" у Мал-хая Скочив в-пешт.
Картере?, Н. Дж. Кандидат мусить бути
здорошій в ЖИМІ, витревазий в натурі,
рівиож мусить бути здорової крови Му-
сить догладатн краса виці, шоб не дістала
"крокіс", та щоб не здеморалізувалась. Му-
сить читати що-еечера набожні книжки
для красуні та молитись Щоб бей дав ие
ІІММЕКЗІТУ ОЕ ІШИ0І5 АТ
иВВАІМА-СНАМРАЮМ
порочне "младя" для безумнеє о сопруже-
ства. Мусить знати добре провід в містах,
бо побожне сопружестпо губиться одно віл
другого йдучи на купно. Невиконуючи ті
повній! услівя — буде оскарженні і буде
суджений урядом пврохія.іьннм а попом
каноніком иа чолі Покірний знайде темря-
ву безконечну.
Нетой.
Переписна Редакції.
Са. Шило. Вірш "Галицька Неволя"
можна-би помістіегн, коли-б він ие був
такий сумний. Дод ійте більше сатири, то
може помістимо Також уважайте на “фак-
ти", бо декотрі з них прямо суперечать
одні другим. При нагоді просимо подати
Вашу адресу, бо десь затратилась.
Н Г. Ваш вірш перероблено на прозу
— тому, що так лучше.
Око. Допис не надається.
Шкрабум. “Новість” — ие є нояостею.
Анд. Колам. Не надається. Пишіть ви-
рлзнеще, коротше і на одній стороні па-
перу.
Ф. К-в. Такий натер і ял, як Ваші "За-
пити". то стара історія — не варта запер
тати назад.
Тамиорчест. Про баль — ие надається
У видавництві "МОЛОТ” Є РТ
ЖНОРОДНИЙ ВИБІР книжок.
ЖАДАЙТЕ КАТАЛЬОҐА.
БО ПОЯСНЕНЬ
З циклю „Великим ЛШЧК'
н»сал<ні
Л*Д*Ч*>**
ПРОСИТЬСЯ
О РОЛА
ОЧІ, Щр не БДЧУТЬ
ОідіСігед Ьу
иМУЕК5ІТ¥ ОЕ ІШИ0І5 АТ
ЧИСТЕ
НЕЛОрОЛЖнн^
4>інлнсоал
ДИЗЕНТЕРІЇ
> ЦИКЛЮ". ПІЛЬІНСА МАНА
НАРОДНА РОБОТА
^ИРИХЛКРЛІЙЦІв”
Є АМЕРИЦІ
д«г;
нглов ганські
"т^ііжи гпімюі
нїмо» иатм
ЧАО64А юіи«
^вг,л>ГГЇр.ц
ДХЧН ФЛРЛЄР ІД-НСЛН
Робітник ие знлнгть
ч°«» ’М КІНЦІ не В«<Ж>Гкея-
Я/16 Джан буржуй знла
^Жлиг* ’ИПЛА
ПЦКИИцК
гін»шиїі.ішг,ііццріиі4іі н < іШ/ґм пш< иі ити
ііііііш ці ііііііііииііі іііііпііішиїїііии ініііііііііііііііііііііііііііішіііііііііі^ііі/<і:іі/іїііві
І ІРРДМЛ.ГМЛМОЛІСМ
Оідійгесі Ьу
Соодіе
КОЛЕСО ПОСТУПУ.
ОгідіпаІ (гот
ІІМІ7ЕК5ІТУ ОР ІШГІ0І5АТ
иВВАМА-СНАМРАІбМ
“МОЛОТ"
иавтвв-гужорк-ткиЯ лватжжневвк. впходжть 1-го І 13-го
КОЖДОГО МІСЯЦЯ.
ПЕРЕДПЛАТА:
» Г-Ч ..................- • » • ........... ”
.млинове число ................... .10
Гівв—- првЯмав рукописи, писки: виключно чорюиои І на однії
сторінці аркуше, при чім рукописи не яверіветвсв
"МОЬОТ"
ТЬа икгаівма птрариг Гот мНге кім) Ьшпог роЬШйеО
мапі-шопйііу Ьу "МОЬОТ" СО.
4Н Емі В-ІЬ 8іт.. —Мета Уотк, N. У
81ІВ8СКІРТКЖ ІД8Т:
Ом Уваг
81к шооска
Зілгік еору
Епіапгі м мгакмиїим ішПат 8вр. їв. 1»21. ві Ом ром а«Іе* .<
Нев Уотк, N. У. іимйг Ціа Асі оГ МвгсЬ а. 187».
РШ V. Ч. 24. 15. ГРУДНЯ 1923.
КЕТУ ЇОКК, N. ¥
ИЕСЕМВЕК 15, 1923. УОБ. ▼. № 24.
В КАЛЕЙДОСКОПІ.
Ріжні дим, ріжні скоки
Роблять ріжні лежибоки:
То на ліво, то на прало —
Смішно, втішно і цікаво.
Тут ростуть нові монети —
Комітети й кабінети;
Президенти, опоненти
Й ріжнородні конкуренти
Ви знаєте дорогі читачі. Вуйка
Сена?
Богатий чоловяга!
Ходить в сорокатнх штанах на
яких розсіяні сорок вісім зв.зд. Ви-
сокий цнліндер на голові. Борідка
клиночком.
А землі, землі в нього! Каналами
обгороджені. По каналах кораблі
пливають день і ніч. На них пукав-
ки великі дула всім показують.
Мовляв не підходьте до- господар-
ства Вуйка Сена! Бо запукаем.
На суші також багато пукавок.
А наймитів, наймитів я нього!
Не порахуєш.
Всім їм “добре" живеться. Вуй-
ко Сем кормить їх 'демократією"
до схочу. А хто не хоче їсти —
того' до Іванової хати саджають та
спеціальними рурками тую “демо-
кратію" наливають.
Дбайливий Війко, нема що ка-
зати! Не хоче бачити голодних в
своїм господарстві. Хоч хліба не
дає, за те "демократії" полостат-
ком.
Правда кажуть, що від такщ їди
Оідіїігеб Ьу Сої
Там тала відмінно ро.ія —
Підступає .нота до.ія:
Скрізь падуть отті монети -
Комітети Л кабінети.
Повстають нові, відмінні,
(Тільки птиці переміннії):
Ще не встали, а вже «мали.
А нтии знова поклали.
Ріжні дива, ріжні скоки
Роблять ріжні лежобоки:
То ма ліво, то на право —
Смішно, втішно і цікаво!
Таран
Не казка, а правда.
В Ню Норку арештовано II-літного їлопш ха те.
і>:н вчив хлопців і дівчат співати революційні пісні.
(З іон)
Ми
багато помирає. Багато сухоти ді-
стають.
Та хиба то Вуйкова вина? Тре-
ба жолудкн призвичаювати!
І от через це то часами наймити
нсгодують. Але їх п\каяками вилі-
чується.
Та останніми часами Вуйко чо-
гось став нервуватись. Чи зі ста-
рости — боїться, що до могили при
блнжаеться. Чи хто наврочив. Не
знаю.
Але нервується Сни поган йому
сняться. Все здається йому що
наймити його господарку забира-
ють у свої власні руки. А йому тіль
ки зіставляють стільки скільки мо-
же сам особисто обробляти
І через це він нові пукавки бу-
дує.
Часами в ночі приказує стріляти.
Одного разу не спалось Вуйкови.
Нерви так розходились, що ані мор
ф:й ані кокаїн не помагав Пере-
вертався він з боку на б:к. Ліжко
скрипіло. А заснути не міг.
Аж чує спів. Прислухується і —
о. боже, хтось революційні пісн>
співає! Не вірить своїм вухам. Взяв
хусточку на патичок прочмгтив
гн’Й. Слухає Так сівлють. Ось
чути: Вставайте інаиі і гсходні!"
Ось 'Вставай однімайся робо-
чий народ!"
Схопився з ліжка. Одягнувся.
Взяв з під подушки автоматичні
револьвери і вийшов.
Зайшов за клуню Дивиться, а
то син його наймита хлопчина кіт
одинадцяти назбирав таких самих
і вчить їх співати.
Аж борідка затанцювала гопака
так розізлився Вуйко. Тай, нігде
правди д.ти штани сорокаті у Вуй
ка з перестраху мазурку витина-
ли.
А щоб не було нічого страшного,
щоби справді хюпчата революції
не виспівали, приказав проводиря
звязати і до Іванової хатн замкну
ти
Та все-ж сон до Вуйк., вермувся
тоді коли почало свитати
До сказаного вище можу ось що
додати: Діло дрянь, Вуечку коло
тебе, коли пісня хлопчика відби-
рає у тебе соні І ти його до тюрми
саджаєш.
А що тобі твої нерви заграють,
коли почують, як старі співають?
Електротремя.
>±<
ПОЗІР, ЧЕСНА КУМІ1АНІИО!
Мильдую рихтнк. пирид самим,
рахувати, “Новим Роком” тай пн-
рнд ріжними і всілякими снетами,
жи, рахувати, новорічний “Моло-
ток” — той, жи, важеєти, вийди
на першого січне, то буде бардз
свєточний І потішний з такими ка-
валками, ек ріжні, рахувати, колі-
ди, шидрівкн І такі гиичі мишти-
галики. Так нині казав, рахувати,
ридактор “Молотка” і так я Вам
вогору. Бай-бай!
Олен з колідииків рахувати, —
Шличків Брат.
А . к
ОгідіпаІ Ггот
иМУЕЯ5ІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМРАІ6М
-МОЛОТ* МОЬОТ*
МОМЕНТИ З ВІДБУВШИХСЯ ДЕБАТІВ.
Цеглнмсьмий: — Я виступаю
в гмени цього маленького то*
мристма і мм ійамі, ми мимо
маню.,
І мали їх Сповнилась..
одну •'важну" справу. Він — гаки
на сторінках "Нар. Волі" - подає
новинку, шо той піп, який хре-
стив теперішнього редактора “Мо-
лота” — був дурний. Це не сенза-
цінне, а таки “архи-сензац:йне" від-
криття! Очевидно теперішній ре-
дактор “Молота” не міг тоді пере-
вести психо-аналізу згаданого по-
па, — а в противному разі нагнав
би був всякого попа під три чор-
ти! Так от “дядько" Репея, що
певно був тоді (чи не “пісаржем
гмінним”?) у тім селі, де родився
редактор проворного “Молота" і,
очевидно, мусів знатися з тим дур-
ним попом. Чи стане отже хто спе-
речатися з **паном -редактором"
“Нар. Волі”, що піп не був дур-
ний?
Одно тільки пан Репен забув до-
дати, а це: шо не тільки той
один піп був дурний, але й усім
попам взагалі — бракує “п’ятої
клепки”. (Про честь уже й не зга-
дувати). Инакше вони не робили-б
зі себе святих блазнів ради роспу-
стного життя коштом бідних лю-
дей!
“Архи-сензаційне відкриття".
(Малесенький фейлетончик.)
Знаяте — редактор “Нар. Волі",
пан Репен, любить собі часом “по-
балакати". Ну, а як так, то — що
нам шкодить?
Воно — куди не казати — а той
"пан редактор таки собі парінь",
що му! Коли-б, прим ром, жив те-
пер Грицько Квігка-Основяненко,
то він безпардонно зробив-бн його
“героєм" своєї штуки “Сватання на
Гончарівці” — замість оттого не-
знаного нікому н політиці Стецька.
Ая! От було-би сміха на представ-
ленню!...
Ви подумайте, що то за “приєм-
на людина" оттой пан Стецько —
чи пак Репен. Вн вам усюди здо-
буває собі “симпатію”. Цілий Со-
юз дише на нього такою “симпа-
тією". Здобув він собі її і в на-
шім... “Молотку”.
Та-бо-ж він ие тільки любить со-
бі “побалакати” але нав ть свої фо-
тографії любить бачити в “Молот-
ку . Ви тільки перекиньте кілька
попередних чисел "Молотка' — от-
так, знаєте. “Сюди, туди і он куди”
- - а там-же й побачите ного фо-
тографію. Добре пригляньтеся йо-
му! Правда гарний “парінь"? От
за те він і любить “Молотка”. Про-
ворним називає — величає значить!
А в своїй таки газеті (“НВ.”) то
ОідіТігесі Ьу Соодіе
щей хвалиться, що, мовляв: "Ви,
редактори більшовицьких Газет, не
маєте капустяних голов, а я маю
капустяну!” Та щей мов-би пере-
кривлювався: “Е, е, в мене капу-
сіяна а в вас ні”!...
Ну, і хто-ж тут сперечався-б з
ним? Прецінь доказ є фотогра-
фія!
А ось недавно пан Репен відкрив
Ехіга! Ехіга!
Найновіша телеграма.
НЮ ЯОРК, 25. XI. — 15. XII. На полю битви між Фаші-
стами й Радницями зайшли незвичайні події. Генерал Фаші-
стів Мнко Ла-Цеглинка побитий на капусту! Позиції Демо-
кратівка — Самостійний! втрачені. Військо генерала Мнко
Ла-Цеглинки зівсім розпорошене, а його головний штаб о-
бурений проти нього за те. шо він не потрафив оборонити
своїх позицій та відступне від Демократівки і Самост йннць.
Командір червоних боєвих частин Наста Сенко тріюмфально
в’їхав до здобутої кріпости під загальні радісні оклики і
оплески населення.
Про дальший внелід битви — пізніше. (Телеграфічна
агенція “Мо-Лот”-а).
ОгідіпаІ Тгот
иіЧІУЕЯЗГГУ ОР 1ШМ0І5 АТ
ОКВАМА-СНАМРАІбМ
Забув також "дядько” Репен.
що — граф Єнджей Потоцкі йому
не товариш. “Дядько" думає, що
" пісарж гмінни” і "намеснІк” то
собі пара. Дуже помиляєтесь,
“дядьку'” Бо “намєснік", то собі
-- пан. зволоч, кровопієць а "пі-
езрж гмінни" то тільки — “до у-
сіуг пана”!
Так. так, пан редактор “Нар Во-
лі" любить собі “побалакати". А-
ле редактор “Молотка" каже, що
не тільки з панами, але навіть з
такими, шо "до услуг пана" — не
хоче говорити. Тому я — так собі
жартком — подаю це до відома.
“Гуд бай і"
Сміхунчпк
4.
МОЛОТ” МОЬОТ”
ч. м.
Одни добродушний панок в Ан-
глії подарував для Бритійського
Музею свою колекцію блох.
♦ • •
Велике діло зробив. Буде кому
оживити мертвецьку пушу старого
музею.
• • •
Та той чоловяга ані сотої части
того не втяв, що Україна.
Україна напустила на Західну Ев
ропу стільки блох, що їх ніяк не
вмістив би в музей.
• « •
І то ше блохи не з послідинх,
хоч. по правді признатися, були мі-
шані.
Найбільше було собачих блох.
Ті погані. Як укусить, то й пильни-
ком не перетреш.
• • •
Були й домашні, бабські блохи
Але' ті скакали в обмежених кру-
гах,
• • •
Одна блоха скакала як иавіжеиа
і кусала, аж слини, було, не стало
натирати. Аж вкінці дістала патин-
ком по анатомії і скокнула Пілсуд-
зкому в пазуху. Там вона запу-
талася в рубець сорочки і Пілсуд-
зкий скинув її разом з сорочкою
та викинув иа смітник. Ще й тепер
можна бачити як вона скаче по
смітинку.
• • •
Друга скакала 'до Денікіна. від-
так до Румунії, відтак до Відня
Ця вже була трссована блоха. Во-
на, прнм:ром, ніколи ані ноги ие
ввнхнула. Хоч повинна була при-
ма ймсише карк вкрутити. Тепер та
блоха підскакує в сторону України.
• • *
З менших блох многі прискака-
ли аж сюди до Америки. Але ті
мали лиш половину щастя. Одна,
приміром, скокнула в Клівленді в
робітниче вухо і звідти вилляли п
сухою водою.
• • •
Кажуть, що в порядних людий
блох не повинно бути. Виходить,
шо українські робітники і селяие
таки добре порядні, бо V них блох
більше не має.
• • •
Воно, правда, шкода було яусяв-
тн ті блохи луз, бо блоха, це свиня
в меншій формі і вона налазить
куди не треба.
В Америці, приміром, ті блохи
влізли многнм неосторожним ро-
бітникам в кишені і наробили там
свинства.
• • •
Одно тільки щастя в тім, що бло
хи на місци не всидять, а скачуть
куди їх примха носить.
• • •
Всетаки не зле булоби вийшло
якби так віддано було ті блохи в
якийнебудь музей. Бо тоді не му-
сівбн ніхто за ними слідити.
• • •
Брехня пролізе і через дірку від
ключа, і навіть через вузкий череп
якогоиебудь “оборонця України”,
а Правду і в широких воротах при
душать.
О. Бібрак.
ПОПІВСЬКИЙ ФАХ.
(Гумористична повість з життя
(Продовження)
ПО РАДЬ
Гопкало забрав Гадулу до себе.
По дорозі до дому розмовляли оба
про ту раду
Слухай Василю, скажи мені як
тут поводиться на тій катехізації?
запитав Гадула.
— От так, ні тепло, иі холодно.
— Вже познайомився зі всіми?
- З декотрими.
- З Павлінкою знаєшся?
3 якою павлінкою?
— А от з тою молоденькою за-
конницею, що все з дівчатами в
дома бавиться.
— Ні, її ще не знаю. ,
— То шкода! Я думав, що ти
вже зі всімн познайомився. Ти вже
тут два тижні, то-ж час тобі їх
знати всіх. Я тобі п троха опишу
щоб ти бодай мав мале поняття
про неї.
Та Павлінка, то дівчина як ан-
гел! Тиха, спокійна, ласкава, не
кидається, ие квичить, як її вщип-
неш, а за те горяча!.. А палка!...
Як притулишся до неї то трясеть-
ся як жид на морозі. Я тобі гово-
рю тому, аби тн знав як до неї
підійтн,'а про решту то вже самий пращав Ґі
Оідіїігеб Ьу (дООЗІЄ
попів в Америці.)
зорієнтуєшся... Маєш ти що випи-
ти тут?
Десь тут є ше пів фляшкн
вишняку.
— Горілки не маєш?
--Ні. Того трунку я не вживаю.
Гм. То зле. Я не знаю як тн жн-
еш? Як мож так без жадного трунку
житн? А ше нам, попам!
— Я того трунку вникаю.
— Ах! — здихиув тяжко Гадула.
— Чого-ж ти так тяжко взди-
хаєш?
— Тяжить мені на серцю твоя
будучність. Пити не п'єш, в карти
не граєш з окруженням не запізна-
єшся, ну і яка-ж твоя будучність
буде, колего?
— Е, я карти грати я умію! Вже
грав і виграв.
— Якто? Вмієш грати в карти?
Вже грав і виграв?!
-- Так, і за цілий час мого по-
буття вже виграв 97 долярів.
— “Ата бой!" ~ , .....
плескав Гопкала по плечах, з
доволенням, сів на край л'жка смі-
ючись, перевернувся і заснув.
На другий день по полудню о.
Зарвач прашався з о.о. шо тепер
якраз від'їжджали домів. Гопкало
------- раДулу котрий все його
Так, так. — по-
> за-
у поминав. щоб не був такий ту-
пий на всяку науку; щоб не гор-
див горячими трунками, бо ті да-
юіь смілість, відвагу й охоту до
всякого діла.
По від'їзді отців духовних иа-
рох Зарвач закликав катехиту Гои-
клла до себе.
Слухай, хлопче — мовив він
завтра я з їмосцею іду на схід
у відвідним до своїх давних зна-
йомих. Сідай тут біля мене.
Гопкало сів на кріслі коло сто-
лика напроти о. Зарвача. На сто-
лі стояла фляшка “Кенедіен Клюб"
і тістечка солодкі на закуску, о.
Зарвач налляв два келішкн: один
для себе а другий подав Гопка-
лови.
— Ну. потягнімо по одному! На
здоровля!
— Дай Вам боже, але я не пю,
відмовлявся Гопкало.
— Що? Не пені? А який-же з
тебе єгомосць? Я таких то і ие
дуже люблю, що не вміють по то-
вариськи бавитись. Тут у мене на
катехизації був Гадула — той, що
ти його перед двома годинами
попрашав — він також, зразу був
такий тупий до всього, але як на-
вчився пити, то годі було його
стримати. Бувало піде де, то врі-
жеться — як швець! Айе за це був
добрий бесідник — яких мало де
можна знайти м:ж нашими попами!
Слухай, — мовив дальше о. Зар-
ОГідіпаІ Тгот
иММЕВЗІТЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 34.
МОЛОТ” МОЬОТ"
Ню Иорк це чудернацьке місто.
Якби не те що хтось назвав его
Ню Иорком, то можнаби думати,
що то Вавилон
• • •
Помешкання в Ню Норку такі,
що як лягати спати, то ноги виса-
джується вікном на двір, через брак
місця.
♦ • •
Але то лиш декому таке щастя
трапиться, що має вікно. Біль-
шість мусять ховати ноги під по-
душку.
• • •
Один чоловяга хотів в комнаті
пройти попри другого і оба по-
обдирали собі рукави.
Нюйорські помешкання вигляда-
ють немов домики для дітий. Але
до тих помешкань не хочуть прий-
мати льокаторів з дітьми.
Кухні там такі великі, шо коли
хозяйка хоче варити вареники, то
мусить тачати тісто на дворі на
хіднику.
• • •
Там, впрочім, не називають того
“кухня", але “кухонка". Себто біль
ша назва на меншу річ.
Зате такі помешкання коштують
стільки, що робітник скорше наго-
дував би бездонні кишені україн-
ських патріотів як нюйорських рен-
тових хижаків.
• • •
Але в Ню йорку. час від часу
заводяться і “чуда", як це' каже
відомий люнатнк в Скрентоиі.
Приміром. "Укр. Щод. Вісти” ие
досить що виходять шо дня. по-
чали ось недавно виходити ще й
в неділю, в великім форматі.
• ♦ •
Покірна корова і
вірна, — то й до-
ять її все надмір-
но. І доки так бу
де терпіти, ти
все Ті будуть дої-
тн.
Були-б хоч “Вістярі” не так иагло,
а то скрентонського люиатика цілу
ніч кидало з ліжка на землю і на
відворіт, бо його капустяна голо-
ва не могла зрозуміти, як то мож-
на без гроший щонебудь зробити
Але того Капусника ще не раз
кине з ліжка заки він буде знати
бодай половину того, що знає пе-
ресічний робітник.
ш • •
А може і його незадовго пішлють
до музею з блохами. Бо в музею
якраз бракує пастуха для блок
сіла в фотелю, де перед хвилею
сидів Гопкало.
Над вечером зійшла до городу.
Сміло з піднесеною головою йшла
до помешкання Гопкала. Увійшла
до середини. Застала його в другій
кімнаті. Здивувався і зм.шавса тро
хи.
— Сестра тут? Чим можу послу-
жити?
Вона змірила його в:д ніг до го-
іови. Пробував жартувати.
— Катехит є лотр! — крикнула.
- Що я є?
— Уводитель!
— Сестро, Павльої
— Я знаю все! Я чула І...
Похилив голову, почав ходити
великими кроками по кімнаті. Пав-
лівна стояла без руху. Нагло ви-
тягла руки перед себе:
— Отче Гопкало? Як ти смів
щось подібного робити?
— Як? От так!
Вхопив П в пів і поніс перед се-
бе як яку здобич. Вона зразу ви-
диралась:
— Пусти, бо буду кричати!...
— Не будеш! — Цілував її уста,
притискаючи до себе.
— Пусти мене! Може хто увій-
ти!
— Двері я замкнув.
Ох! — слабо йойкнула і горячі
,---------- В Павлі кров застигла. Зрозум*- її уста впялнсь в його, а руки її
розбіглись: до .ю^-І-^все. Оперлася в двері і розтягйпдшйі.'ППИн горячо шию слуги бо-
«Й'Вііфі ЙУіЧраіЛ. НМКки Потім поволіклас^Му^5П7“ФРіШІ\І0І5 АТ
вач — завтра, як я тобі вже ска-
зав я виїзджаю в дорогу. Цілу ту
господарку в дома я оставляю на
тебе. Хотяй тут нема багато до
роботи, але треба все доглянути і
припильнувати. Завтра зрана тн
вислухаєш на сповіди тих сестриць
законниць. Над ними ти ие дуже
то розшивайся, не роби собі нічо
з того як одна иа другу буде від-
казувати. А в день то може хто
прийде з якою справою так тн по-
лагодиш по свойому. Розумієш?
— Розумію. Все буде зроблено
по приказі, — відповів Гопкало.
Мінця пішла на гору до свого по-
кою.
Гопкало посидів ще хвилю, а на-
решті пішов слідами Мінці. На го-
рі було зовсім тихо, йшов иа паль
цях і нарешті дійшов до її дверий.
Були створені. М'нця лежала на
канапі з прижмуреними очима. У-
за-
за-
ЩИРА ПРАЦЯ.
На другий день рано Гопкало
попращав свого пароха в дорогу.
По від'їзді пароха взявся на добре
виконувати розпорядження. По від
праві раннішого оогослуження він
удався на резиденцію. Там вже че-
кали на нього попадянки з кілько-
ма законницями. Скоро він увійшов
у кімнату — тії за раз-же званта-
жували його до забави. Найстар-
ша, Мінця. грала на фортепяні я-
кусь українську мельодію, молод-
ші дві пірнали його в колесо і за-
раз з фортспяну починали йти
звуки веселої коломийки, що зби-
вались разом з тупотом трьох пар
людських ніг.
Нарешті успокоїлось.
Дівчата р--"------
хні. друга
війшов до середини і легенько
пирав за собою двері. Засунув
сувку.
Мінця здрігнулась.
— Як катехит сміє?
— Тихо, дитино, тихо!
Зближався до неї поволи. Кля-
кнув при ній.
— Не терплю катехиту! Нехай
собі йде!...
— Тихо, дитинко, тихо!
Коли в п’ять м;нут пізніше се-
стра Пзвля здивована неприсутно-
стію Мінці і Гопкала пішла На го-
ру шукати їх — затрималась пе-
ред дверми і дух заперло її в гру-
дях. Почула дріжучий і покірний
голос Мінці:
— О боже, я боюсь.
І тихий, притлумлений голос Гоп
кала:
— Тихої Всі ви однакові!
— Памятай, я мій гоиор и твої
руки віддаю...
иНВАМА-СНАМРАІСМ
“МОЛОТ" МОЬОТ"
Пілсудський і Петлюра.
(У польському "рвю”).
Бенкетують буржуї
Грають собі в карти,
І “беспечні”, бо навколо
Стоять їхні варти
Було колись боялися —
Смерти вижидали.
Та Пілсудський і Петлюра —
їх відратували.
Тепер уже непотрібні
їм оті “героГ,
Бо вже мають вони скрізь
Власні варти свої.
Поскидали ці лицарі
Панцирі і шлики.
Почухують свої лоби
Покривили пики.
Оба вони ще недавно
В одну трубкч грали;
Оба спільно буржуїв
Вірно захищали
Були вірні буржуям
В Варшаві, в Парижі,
А тепер оба остали
На ледовій кризі.
Так Пілсудський догулявся,
Без. власти лишився,
Тай Петлюра як пристало
У дурні пошився.
Оба спільно так завзято
В одну дутку грали —
Оба-ж тепер ці лакеї
У дурнях остали!
С. Звізда.
йозефів, 18. вересня 1923.
ПОЯСНЕННЯ ЧУЖИХ СЛІВ.
Пуанкаре походить від китай-
ського звуку “Пу” і англійського
слова "кейр" — дбати* Отже в
сполученню слово Пуанкаре зна-
чить дбати про пуканя. І як бачи-
мо, то він і справді багато пукае.
Доходить до того, що й сам ско-
ро пукие.
Муссоліні — має корінь від ро-
сійського слова мусор-сміття. Це
сміття назбиралось тепер в Італії
італійським робітникам треба до-
брої мітли, шоби це сміття ви-
мести.
Кулидж — сполучення двох у-
краінськнх слів: куля й їдж. І дій-
те робітники в Злучених Держа-
и'ж змушені їсти кулі.
Масарик — від українського сло-
на масарня. Він думає з чехосло-
вацьких робітників наробити ков-
бас.
Борне — значить горіти. Він ду-
має спалити революцію. Зовсім не-
ьчена людина. Не знає навіть та-
кої елементарної правди, що вог-
ню ие може спалити
Антанта — сполучення нічого яе-
значучих трьох звуків: ан, тая. та
І бачимо на практиці, шо Антанта
нічого не значить, а тільки пусти*
звук.
Електротреят.
ХРЕСТИНИ.
Одного гарного дня катехит Гоп
кало сидів в городки на лавці з
молитвенннком в руці. Нагло його
спокій перервав дяк. Оповістив, шо
люде прийшли до хресту. Гопкало
встав і подався в церкву. Тут че-
кали його дві жінки і двох му-
щин. Принесли дитину до хресту.
Він оглянувег ' -------
за діло. Ґ!г
ній пішли всі до канцелярії
ти дитину до метрики.
Батько дитини е тут? —
•'•пікало.
- Нема. — відізвалась
- - Як дитину записати?
— Та запишіть прошу єгомосці
на мене, — відозвався один з му-
щин.
— Як то на вас? Хиба-ж то ваша
дитина?
— Та ні, не моя але запишіть на
моє імя, — цебто Ковтун.
— Так не можна, я мушу знати
хто батько дитині,
Та на що вам це знати? — віді-
звалась кума. — От зробіть як кум
каже і спокій.
— Люде добрі, так не може бути,
я мушу знати хто е батьком дити-
ни!
— Розкажіть та най єгомосць
знають, — відозвалась друга ку-
ма.
— Розказуй тн, Матвю
— Моя хата з краю і я нічого
не знаю, — обізвавсь Матвій.
— Ну, то я сама розкажу,
Заложила руки на живіт гей&н-во — іТаї
молитви, стала
іянувся і чимскорше взявся
і. По відправленню церемо-
--------------*““гї затягну
запитав
кума.
почала говорити. За кожним сло-
вом, де треба було притиснути, то
тупала ногою.
— То, прошу єгомосці, дитина є
.Марійчииа, от тої-во, що ту служи
ла, і перед п'ятьма місяцями відій-
тла звідси. Не знаю може її єго-
мосць старший самі нагнали... А
таки так, здаєсь меи^ що сам: на-
гнали, бо непотрібна їм вже була...
Іно, прошу не кажіть того паро-
хови, шо я так вам говорила. Пі-
шла вона тут до нашого сусіда, от
Ковтуна на борт. Отець кілька ра-
зів приходили до Ковтуна. Що, во-
ни там говорили, то най кум вже
скаже самий.
— Та шо говорили! — об звавсь
кум. — Кажуть на тобі, Ковтуне,
25 долярів, як буде дитина, то їі
охрестиш. Трохи підховаеш, а по-
тому то я візьму ту дитину до о-
хоронки Я поцілував еґомосця в
руку, сховав гроші до кишені і
приобіцяв так по їх приказі зро-
бити.
— Та чн то тільки вона одна, —
почала кума — а он та, шо ту з
ними мешкає, то не є їх рідна жін-
ка; вона жінкою нашого ґросернн-
ка, а як той помер, то наш єго-
мосць, дуже добродушний ЧОЛО;
вік, забрали її до себе враз з її
дочками... Тільки не .кажіть що я
вам то говорила, бо бн мі не ви-
сповідали!... Обтерла рукавом пи-
сок, тупнула ногою і обернулась
в сторону кумо Чн не правду я
кажу? Скажіть ви. куме.
іТак, так, — обізвались всі
— Люде добрі! йдіть ви нині до
дому, а прийдете на другий тиж-
день як о. Зарвач буде вдома, то
полагодить з вами справу.
Всі пустились іти.
Тільки нехай єгомосць пе го-
ворять нікому того, що я тут на-
творила, бо я би розгрішення ие
.тстала. — говорила кума в две
рях, накивуючи пальцем до Гоп-
галв.
МІСІЯ.
В тиждень пізніше приїхав о. Зар
вач домів. Попривозив дівчатам
дарунки, а катехнтовн привіз бла-
гословенство від своїх колегія і
отців духовних. Гопкала не застав
в дома. Пооглядав все і всюди і
переконався, шо все в найлучшім
порядку. З задоволення затирав ру
кн і під носом усміхався зі свого
катехити.
Коли Гопкало повернув — па-
рох сказав йому, що за два тиж-
ні поїдуть оба на церковну мі-
сію до о. Угнавського.
По упливі двох тижнів часу оба
слуги божі вибрались в дорогу.
Прибули на місце в пятиицю пе-
ред полуднем. В’їхали на вулицю,
де мешкав о. Угнавський. Коло
церкви висіла впоперек через ву-
лицю велика таблиця з написом,
котрий повідомляв, що місія від-
бувається через цілий тиждень
Сповідь вірних парохіяи відбува-
ється щодня, а покута аа гріхи в
иНВАИА-СНАМРАІбМ
ч. м
МОЛОТ" МОЬОТ"
7.
РВЕТЬСЯ!
Між жлпгталк-тами Европи лам>е сильне напруження.
# (3 пает)
Риеажа терпіння, вже небогато, Д як урветься — ото буде свято!
Капіталістичний ш
Минають дні, літа минають —
Дріжать убогі душі:
Папір з лахміття виробляють,
А із паперу гроші.
Росте добробут анархічно,
Потреби виринають:
Мамону-гр'ни автоматично
Ь банковий дім зсипають.
А гріш придатний неодному,
іік нужда дошкуляє:
В банку людина по крийому
Доляри позичає.
Ь'іда, як кажуть, лихо родить
І жартів в’на не знає:
У бідність швидко всякий сходять,
В банку як позичає.
Судьба несе нові страхіття
В тому ладі старому:
А бідність творить знов лахміття
1 томиться у ньому.
Панас
ро. По обіді виїхав з ними автом
на місто. Показував їм найновішу
труктуру ріжні готелі каварні.
геатри. Перевіз їх через Бродвей,
показував ріжні знайомі собі дам:’
а відтак вернув домів. В дома за-
стали кількох отців, котрі вже
нетерпеливо очікували іх. По при-
віті і кількох скромних келішках
о. Угнавський вийшов з ними по-
казувати їм свою господарку.
На дворі перед церквою почали
громадитись вірні парохіяне По
огляді церкви зі середини і з над-
нору отці духовні пішли на під-
вечірок. о. Угнавський замовив на
годину десяту, бо сподівався біль
ше гостей. Повиходили на двр.
Була година 8-ма. На дворі перед
церквою товпились вірні о. Угнав-
ського. Гамірно і весело здава-
лось бути серед людей. Одні гово-
рилн про політику, другі про цер-
ковні справи, треті знова про са-
могонку і Гі доскональиість.
Всю ту розмову переривав їм
якнсь чоловічина. На руках у ньо-
го було повно ріжнородиих мен-
теликів, хрестиків тощо. Якого хто
хотів патрона - - міг дістати в ньо-
го.
Ну цьому не купити свій
хреста? Днвіт яке воно ладне! Як
мальоване! В мене дістанете єго
дуже тано! Так тано ніхто вам не
продасть, як я! — викрикував в:н.
Отці зійшли по сходах в долину
Ішли до церкви і галі. Переходили
біля того жидка про/айівк. хрел
стиків Оїдібгесі у У тОСтЦ
по-
Ну, як сі маєте пані ксьон-
дзи? — привитаа він їх.
Добре, добре! Якже бизнес?
- спитав о. Угнавський.
Зле, дуже зле, ніхто ие хоче
купити хрести, — скаржився він.
Отці пішли дальше.
Вступили на галю під церквою
На гали повно людей, гамірно. Кож
дий чимсь занятнй. Тут зараз коло
них “деркало" колесо шастя, при
другому столі кидали бляшаин: та-
редьці на стіл, накриваючи голову
одного зі святих і вигравали його.
По другому боці був стіл, де ви-
дніли образи Матерн Божої і ии-
ших святих дівиць на котрих —
причіплювані були гачки, а на них
кидалося малими колісцятамн і —
як хто трафив — той виграв свя-
ту дівицю. По лів;й стороні від
них було підвнешения. в куті, за-
слонене аксамітною фіранкою. На
переді підвнешения танцювала ци-
ганка з решетом в руці.
— До мене хлопці, до мене! —
кликала вона. — По шусті, по шу-
сті!
Гопкалови вдарила кров до го-
лови.
— Не вже-ж тут простнтуц'я яв-
на? — думав він собі. — Невже
так можна?
Такі питання перед тали йому
через голову і ие давали спокою
Вступив нисше. Не чув як ті ко-
ло нього балакали. Встилався підне
сти голову. Думка про це ие Да-
кара йому спокою. Нарешті пйифгідіпаї Тгот
ІЄову до горн і огляд^^^ту ОР
ІІВВАМ-СНАМРАІбМ
гом побачив над підвисшеяиям
напис в англійській мові: “Форчея
телер”.
Відітхнув лекше.
Пішли далі. В:н йшов за «»
Прийшли в церкву. Тут побачив він
довгий ряд кличучих жінок, му-
шки і старців. Кличучі по одному
добивались до маленького столика,
що стояв на середині церкви.
А що це за комедія? — спитав
один з отців.
— Та це кістяк св. Юра, — від-
повів о. Угнавський.
А як це ти то виштудерував?
, — А от так. заповів, шо недав-
но в Єгипті викопали кстяки св
Юра і прислали нам його коліно
Те коліно, то теляче, я купив йо-
го в різника. Парохіяне на тім ба-
гато не розуміються. От чим будь
аби бизнес ішов і аби гроші були.
— Ха-ха-ха! — зареготались всі
враз. А то добре видумав!
По скінченню місії всі отці по-
сходились на нараду. Радили —
як і де має відбутись така місія
в якнайскоршому часі. Врадили,
що така місія має відбутись в о.
Зарвача. Всі на це згодилися.
Гопкало по від’їзді домів, в та-
кім практичнім досвіді, постано-
вив узятись щиріше, як до тепер,
до роботи і вести дальше життя
по визначеній дорозі. Нині він за-
минає перше місце по свойому фа-
ху серед усіх попів в Америці.
“МОЛОТ" МОЬОТ"
ч. м.
Лейда має голос.
ЛЕВ І КОГУТ.
Я в оликон-
трах називаласьи
Горпиною а в
Гамерици пали-
ва юс і Лейдов. Ту
маюсьи честь
приставитисьи—
місісь Лейда!
Лец шьик де
геяці
Нав... шо
я мала
ти?._ Лет мі СІ..
Ага! Про риспо-
денцію. Дац-
райт Буду, зна-
читсьи з вами
рнспиндуватисьи
в июспепері. По-
відомлею час
про сесе і посе-
лаю свою фор-
тигрвфю. шо-
бистесьи не ду-
мали, шо то мо-
же не я, а друга діфереиц місісь.
Тут ще була фортиграфія мого
гамерицького бойса Дзьова, але я
його відрізала, бо він нот мач тут
ядавсьи. Нннькн я буду мати апойт-
мент з другим бойсом і як він сьи
мені полайкуе, то зробимосьи з
ним діфренц фортиґрафію і пішло
вам, шобнстисьи любувалисьи.
Сесь другий бойс то також гаме-
рицький і признавсьи мені, шо
ній дуже бік мен. а вбираєсьи так,
шо можна його паньтуватн на пей-
пер. Наші вікраїиські бойсн проти
него нічого не значьит. Тут на сім
кінчу і поздоровлєю вас по низлі-
чони рази а котись на другі таем
наврайтую вєнии. Бай-бай.
Місісь Лейда.
£
ВІРА В СОБАЧЕ ГАВКАННЯ.
Раа один чоловік зустрів редак-
тора чорної нитки (“газети" ніби,
рахувати) і запитав:
— Скажіть мені, чи то всьо прав
да, шо вн пишете в тій своїй га-
зеті про тих більшовиків? Бо я
чув, вк два робітники -- здається
більшовики — говорили, що ви ба-
гато брешете. То значить, ню ви
дурите своїх читачів, і тим самим
читачі вашої газети Є дурні. Тож
я тут хочу запитати вас- Чи то
ви дурні шо дурну брехню пише-
те, чи ваші читачі дурні, шо чи-
тають тую газету і вірять в те що
ви пишете?
Редактор без
—• Коли госпі
(Байка.)
Не так давно,
Кілька років тому взад,
Лучи.иісь оказія на світі:
Бритінський Лев
1 Когут французький
Поміж собою
Стоз зак.іючили
Та пса німецького
Побили.
Ти то не штука
Когось набити/
.4 от як здобуток
Поділити?
За відкушене стегно
Обоє разом упялись
І всяк до себе тягне.
Як звісно Лев сильніший —
І як Когутові
З ним рівнятись?
І здобуток — те стегно —
От ит потоне
Я паші Лева/
Ліг Когут
Па хитрощі пустився:
Прикинувся
Таким тихеньким
Та іі каже:
— С.іулий Леве!
Тобі віддам я Цс стегно
Без бою.
Бо де-ж мені з тобою
Тягатись?
Слабому Когутові
Та з Левом
Сперечатись?
Чи ж не краще нам,
Старим друзям
Полюбовно спір рішити
Та і на дальше
П згоді жити?
Я багато і не точу,
.1 тільки почути
Сплу твого крику;
та ербака в ночн, чи в день, загав-
кає — на вітер сказати. Господар
вийде иа двір, огляне всьо скрізь —
нема нічого. Зайде до хати. За час
та собака знов загавкає — на ві-
тер. Господар знов вийде і нічого
не побачить. І знов зайде до хати.
За якийсь час собака буде знов
ЧіР«4ги>на вітер, а господар знов
^Шходнти і нічого неІ^Л¥ЕЯ5ІТ¥ ОЕ ІШМОІБ АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІСМ
Бо як я чув,
Що тн як заричиш,
То всьо на світі
Заглушиш.
Лев, не бачача обману,
Розявив рота, •
Натягнувся,
І як зареве!
А Когут за стегно
То на стріху!
Тільки й почулось:
Ку-ку рі ку!
Тепер Когутові Лев
Гразить війною.
І силу свою
Показати думах
У двобою
То тільки знов біда:
Когут сидить на стрісі
І добичу пожирах
,4 а Лева сил не мас
Туди забратись
І може таке
Статись,
Що стегно,
Зістанеться навсегда
У Когута.
Моралі хочете?
На чорта вам вона?
Коли й так справа ясна
ЯК Н4 ОІО.ТОКІ/
Хиба то хочете ~
Би знати,
Як називається стегно,
За яке почався
Цей сумбур, —
Так кінне:
Називається воно
РУР. ,
Б.и.ктротрезш
І так далі, і так далі. Собака буде
і гикати, а господар все буде вихо-
дити ) в рити в те собаче гавкання...
Тож тепер думайте самі — хто тут
буде дурний. Собака — иа те, щоби
гавкала — брехала, значить. А даль
ше.. Будьте здорові і вірте в со-
баче гавкання!
ОгіШйЙіГОГТі
Рішом.
Ч. 24.
-МОЛОТ" МОГОТ"
ДЕБАТА І ПО ДЕБАТІ.
Дві форми правління — радянська і демократична — так як їх бачив наш з’амермкаиїзоеаннй торговий
кореспондент на сцені, дня 25-го падолиста ц. р.
БОЖА ФАМІЛІЯ.
Іван: Не знати, чи й на небі по-
бираються так, як от тут на землі?
Пилип: А як ти думав, Іване? А
деж-бн божий син узявся? Таж
його курка не знесла!
Іван: Ая курка То не знесла ан:
качка не висиділа. А хто-ж був
його татом?
Пилип: Та хто, бог. Тому він і
божий син називаеся.
Іван: Того й ба, єгомосць казали,
що там в небі е бог отець його
син також е бог, а коло них і божа
мати. Ціла господарка! Іван: Коли бог має маму, то який
Пилип: Ти второпавІвайе?4\лл>шІ А>г? Він собі звичайний сват
церкві є і фа<нЮ1мі^«<Жа\ф!тк|И’ЧНакий як я що тато ІШМ0І5 АТ
фін, або пікчур, де бог як ґазда си-
дить поруч зі сином, а коло иих і
кобіта, а зверху над головами літає
птах. Єгомосць казали, що то дух.
Але той дух має піре.
Іван: Коли бог жонатий, то де
він брав лайснес? Певно в небі е
і поліціннин корт або стація, бо
їі хто-бн бога повінчав без лайсне-
су? Певно дістався-б до лакопу.
Пилип: Е, Іване, в небі всьо є,
там і горілка є... А чнм-бн бог ве-
гілє справляв? Мусів ангелам за-
Фундуватн, щоб добре гуляли.
ннтись, а бог від мами родитись.
Народжений, а кажуть, що він бог.
Пилип: Так, так, Іване, небом ря-
дить божа фамілія; тато, мама і
син. а птах літає. Хоч вір, а хоч
не* вір, але воно так є.
Іван: Але то якось смішно, що
бог ніби все може зробити, а сам
коли-б від мами не вродився, то
й не було-б бога. А я з тими що
так як я народились, то все за пан-
брата, чи він генерал, чн професор
чи й сам народжений бог. Вроджене
є сотворене, а сотворене, то ие
бог якийсь.
л Пилип: Та воно так виглядав,
О|ійй<бІ ТОПЧак думаю, бо й я мав
ІІНВАМА-СНАМРАІ6М
На
‘МОЛОТ" МОЬОТ"
Чого кому треба.
Ідучи на зустріч життєвим потре-
бам, що часто — то “лізуть” козя-
чим ходом, то “скачуть” черелашн-
ним бігом — ми постараємось час
від часу на цьому місці інформува-
ти білий світ (о, пардон! — чер-
воний) про те, чого кому треба.
Отже — починаємо “з кіпця":
Цегл ямському, що недавно осмі-
шив “Оборону України" своїм кру-
ченим виступом на дебаті — треба
спеиіяльного візка з одним мулом,
або ослом (може й сам заступити
котрого будь із них) аби лекше
було возитися з “фактами” проти
Рад. України. Треба також ма-
ски на лице (чн він має лице? —
зам. скл.), аби не видно було як
він блідне зі злости, коли йому о-
понент бризне правдою в очн.
РочестерськІЙ “Кадемії" — треба
аби вона була ка колесах так, як
колись Петлюрова “У. Н. Й? —
аби могли твкож і "студенти" при-
бути на дебету до Ню Норку. Бо
то таки не по демократичному, що
“пан прифесор" приїхав, а їх ли-
шив кури пасти!
Чижеві — треба мати довші но-
ги і створені двері перед собою,
тоді він був-би “відважніший" і не
тряс-бн так штанятами, як це ро-
бив на дебаті, коли побачив свого
'‘крігс-колєгу”| Цеглинського “на
лопатках” перед М. Настасівським.
Репенові і прочій скрентонській
братії з його штабу — треба мати
власний потяг (ие до чарки, иі!)
власний “трен” — аби не оплачу-
вати спеціально дороги на дебету
аж до Ню Йорку. Бо хто зна, чи й
ту не обійшлося без дієт?
Отцеві ПІдгорецькому — треба
дивитися на світ обома очима, тай
мати більше відваги — аби й само-
му взяти участь, а не тільки поси-
лати своїх парохіян на поміч Цег-
лпнському.
“Провидінню” (попівському) —
треба більше “божого провидіння"
(розуму не треба, бо вже й так
запізно).
“Батькові" Трнльовському — тре
ба післати гарний молнтвенннк
“Пресвята Родина" (як е такий).
Це на памятку за плаксиві статті
над долею його екцелеиції “трама”
— чи пак графа Щептицького в
“Ржечи поспол іпй”.
Хамдозі, шо збиткується над не-
винним папером у “Народнім Сло-
ві" — треба вже раз перестати
вживати польської мови в україн-
ській газеті — цебто треба зрозу-
міти, шо скрипка, то є скрипка,
а не скрипці (вкттурсе). В против-
ному разі він буде не Матвій і не
Хпндога, а — “Мацей Хвішца".
ОідіІігесКЬфІз^у^С
По’дебаті.
(Підслухане в реставрації.)
По дебеті в Ню йорку в рестав-
рації Грубера, при другій евні, за-
сіло коло стола кількох з "обо-
рони" та — редактор і співредак-
тор “Неволі". Всі вони були якісь
надуті розстроєні і нервово роз-
глядались на всі боки, немовби за
ким шукали.
Редактор встав з крісла і пішов
до умивальні. Вийшов звідти весе-
лий, з усмішкою на устах. Сів иа
крісло коло стола, витягнув з кише-
ні фляшку і подав співрелакторови
попід стіл, щоб ніхто не бачив. Цей
слідами колеги й собі пішов до
умивальні, потягнув і також вий-
шов. Почав розмову:
— Але Раи-товарнш редактор
гарно пристроївся сьогодня я ще
не бачив його ніколи таким.
— То не я пристроївся але хтось
мене пристроїв, — відповів редак-
тор.
— Як хтось? Хиба ви самі за
свої гроші не строїтесь?
— Де там! Я тепер головою
строюсь, я-ж тепер редактор то ме-
ні нема часу думати над убйорами,
я тільки думаю а строїнєм мене
занимаесь хто инший.
-- А хто такий? — спитав один
з “оборони”.
Не ходи, Сидоре!...
Не ходи, Сидоре,
На “народні" збори.
Бо там “пгтроти'
Збирають доляри.
Котрий патріотик
Збанкротував з чести —
Буде все брехати
І дурниці плести.
В неділю він темних
Скликає на збори,
І гроші збирає
П
дуринці говорить
В понеділок за ті гроші
Наїсться й напеться,
З темни* обдурених
У кулак см'еться.
вівторок йде “спати"
“приличиі” готелі.
середу На прохід
п г» ** а гт кх А і чі”
В
В
В__________________
Іде в “армобілі”.
В четвер йде на раду
Між своїх колегія.
Щоб на робітників
Робити інтриги.
всього постаравсь.
криє видатки на ваші
хто? Союз! Рубрик в
досить. Старий купить
до рубрики:
це добреї
мені убраляя
дебати, я ие
— В тім голова Артима, нашого
голови, він
— А хто
сіарання?
— Як-то
розходах є _ _ ,
мені убрання а я — з фінансовим
писарем записуєм
"платня уряду”.
— А... то так? От
— Старий купив
і каже: — їдьте иа
поїду, бо боюся”. Стара, хоч поль-
ка але добра баба — прислала ме-
ні літрову фляшку само... Свіжа
ще, щой-но перед пару днями ви-
гнала Гі... Ну і пару вовняних иіта-
ненців.
- Як бачу то мій колега має ща-
стя тут, в Америци! — відозвавсь
співредактор.
1 товариш може мати таке
щастя, але треба перейти таку ко-
лу, як я переходив.
’— А то що за школа?
— Що за школа? Ш-ш-ш! Тро-
хи тихше, бо... бо... може ночує
хто... (Почався шепіт).
Редактор пакнув циґаретку. а
співредактор запитав:
- Ну. а чоловік що на це?
— Що?.. Дурак!..
Ну, ходімо вже, — обізвався о-
дин з "борони" — там нас ждуть.
Всі повставали поодягались і ви-
йшли.
о. БІбрак.
В пятницю "ангелів”
Взиває конечно
На в:че, щоб міг там
Брехати безпечно.
В суботу гарненько
Підголиться двічи;
В неділю з полудня
Знов іде иа віче.
І так далі й далі.
Мов у якій казці
Жне так з брехні вія
У темних иа ласці.
Гей, Сидоре, Дмитре,
Гавриле, Іване!
Коли-ж тобі ясно
Вже в голові стане?
Коли звернеш з шляху
Дурненького Федя
І не даш так вести
Себе, як медведя’
Таж тая “робота"
Панків “дипльоматів”
Не варта для тебе
ОгідіпаІ пі» лопати!
иміУЕЯзтг ое ішмоіз ат
ІІКВАМА-СНАМРАІ6М
Ч. 24
МОЛОТ” МОЬОТ"
11.
На часі.
Хандогове "Народне Слово” (орган “Народної По-
мочі") пише:
"В досліднім часі совєтн Московський і Харків-
ський ведуть через своїх агентів в східній Галичині
і в Польщі пропаганду серед збігців визначних У-
країнців — щоб вони вертали на Україну". І в наслі-
док того — каже “Нар. Слово” — "Тютюиик зрадив
своїх братів”...
По вашому, пане редакторе від “Нар. Слова”, то
— визначні Українці повинні дальше служити Поль-
щі, а не вертати на Україну?... Бо инакше ви скажете,
іцо вони зраджують своїх братів... Га?
Ей "Народна Помоче”! Гарно ти “помотаєш" на-
родові зрозуміти правду!
Тисячів сто-двацять, це великі гроші,
За них можна споживати обіди хороші..
Пан Мішіген їде здоровая латати,
'іпй думає зеленими себе лікувати...
Панкам вже аж сниться, як то будуть жити,
Гулять, жерти, возитися, тай ше дешо пити
Пити червоненьке, закусити раком,
Але гроший ие дістануть, хиба...... фігу з маком."
Бачите як гарио! Ну, та це звичайно — такі про
<аких найлучше знають.
Ану католики з “Об'єднання”, напишіть щось
про православних ксьондзів, що в “Дніпрі"! Ану!
Тарас Довбня.
- -п і
Читаємо иовиику:
'Статистик Карл Мурчісои обчислив, що 7.000
учених людей (з університетським образованняи) в
Америці сидить тепер в тюрмі. Між ними найбільше
адвокатів”.
Гей, “Америко", “Свободо”, “Український Го-
лосе"! А ви де? Та це-ж терорі “Більшовизм'’! Ґвалт!
Інтелігенція в тюрмі! “Чека" в Америці!
Філадельфійська “Америка", орган “Провидіння
що також е органом “Обєдяания", цитує за одним
чоетом:
“Всі ми, браття, патріоти,
Всі кохаєм Україну.
А покличуть до роботи.
То ховаємось за спину".
От які з них ‘патріоти” — робити ие хочуть!
Але, розуміється, хоч робити не хочуть то жити
хочуть. А щоби якось жити — мусять “маркируватн".
Послухайте що пише про “роботу” так званого
“Об'єднання” друга попівська (православна) газета
Дніпро":
“Гей у Филаделфі'і, та ще й на рниочку
Зібралися ксьондзи й панки, тай пють гор... (о пар-
[дои! Америка суха.)
Джерзисітський Семко лем на дутку грає.
Пан цугсфірер Демидович гуляє, гуляє..
Ксьондз Споіл-ді-кебндж у долоні плеще,
Кіиь-наш шепче до Рилюка, “як маєшся, шевче"...
ФАШІЗМ.
Нюйорські локаї до столів доносять,
Соромливі господині ксьондзів їсти просять...
Зібралася банда дерунів велика,
А в газетах написали, — “буде політика"..
їхня політика має в собі чари.
Бо приносить в їх карманн зелені долари.
Долярів, долярів долярів їм дайте,
А рахунок.....-пет! тихо-ша! про те ие питайте....
Зїхалося ксьондзів мабуть вісімнадцять,
Ухвалили назбірати тисячів сто-двацять...
Господин Котович нові торби шив. 1
А цугсфірер ДкурідріМУу ХтС
ПВРВДПЛАТА "МОЛОТА”
вивосить:
на рік 12.00, ва пів року 11.00.
АДРЕСА "МОЛОТА":
МОЬОТ Со.
414 Е. »ік Зі.. Ме* Уогк. N. Т.
ОпаїпаІ Ггот
иМІУЕНЧІ ІV 0' ІШгІ аі "
иКВАИА-СНАМРАІбМ
11.
“МОЛОТ” МОЬОТ”
БЛИСКАВИЦІ.
Колисьто недавно я вичитав но-
вину про морські риби, які є дивні
тим, шо пожирають два-три рази
більші животини, чим вони самі.
Це цікаве, правда? ! де вже те
людське око не загляне? Заглядає
на морське дно на хмари, поза
хмари; на зорі, поза зорі і т. д.
Однак це таки цікаве, що вчені
змогли видобути з морського дна
рибу, яка пожирає два-три рази
більші животини, чим вона сама.
Аж з морського дна — значить з
далека — а все таки вчені злови-
ли, витягнули і побачили, шо в
морю на дні є такі дивні риби, які
пожирають два-три рази більші жи
вотини. чим вони самі.
Але-ж хиба це не буде цікаве
приняти до відома, що пес пожер
дикого бугая слоня, верблюда, жі-
рафу, барана і кілька инших зві-
ряток. А тепер ще шкірить зуби
до свині. І пробував також зісти
лиса, дальше медведя і льва •). Гей.
око око! Ти не бачиш цего під но-
сомк.
Вже є окато 17 літ від коли я
“лажу" по книжках. І тоді то я
довідався, що українського народу
є 40 міліоиів. І знов ось недавно
я вичитав “в якімсь” папері, шо
"поступовці” називають “народною
часописею”, що українського наро
ду є 40 міліоиів.
Якось в добрих людей прибу-
ває народу, а в українців того ані
руш. Добились 40 міліоиів і баста!
Чи немає що тут до діла "боже
провндіне"? Адже-ж 40 днів і 40
нечей падав дощ. коли була по-
топа; 40 днів і 40 ночей Христос
по “воскресеню” перебував на зем-
лі, а потім “вознісся на небо".
Отже після цього факту можна
сподіватись, що тут щось мається
до діла з “божим провндінєм”.
Тільки подумайте: кілько то Сі-
чових Стрільців пропало по ріж-
них фронтах; к'лько того україн-
ського народу згинуло в часі вій-
ни! А чи може бракує хоч одного
до 40 міліоиів? Та де? Таж я ба-
чив чорне на білому, так само як
17 літ тому назад, то є — 40 мілі-
онів.
Але ось ще шо:
— “На Україні вимордували, ви-
стріляли, вивішали більшовики
•) Пес (бул »«) — Англіє; дикий бугай . --------,------,.
(Буф-ільоІ — Кпімла. смжь — Іній, пер- і думаю: Таке-то буває ЗІ ВСІМ. Так
блюз — Єгипет, жірафа — Апстрлліл. баран тепер ВИбренЬКуЮТь ВСІ ТІ. ЩО ЛЮ-
— л'Дт.ь “.'2г ,І,,ніІГе«7нкГІК^ілж Г бренькати на спинах працю-ОгідіпаІ Тгот Дд
Росія, лев — а прийде час буДХЛЛУРЯБГГУ ОР ІШ ЗДг
кільканадцять міліоиів українсько-
го народу. Це також стоїть чорне
на білому в “народних часописах”
і кождий “щирий патріот” потвер-
дить те і сьогодня. Ану запитайте
ти тепленького місця. А коли те
остигне — тоді орієнтація на вла-
сні сили і т. д. Вітер — мельк сюди
— мельк туди! А там — хазяйка,
мітла, смітник, огонь і кінець
того самого патріота, кілько є у-
країнського народу? Він вам і спля-
чи гордо відповість: 40 міліоиів!
А коли ви спитаєте його про льоґі-
ку і докажете йому його брехню,
то вій скаже вам, що ви більшовик
і зрадник свого народу!
Однак не думайте, що україн-
ський народ добившись 40 мілюно-
вого числа і постригся в монахи!
Адже-ж і це е чорне на білому, що
недавно збираючий матеріали для
будучого історика — пише, що у-
краінський народ дуже плодовитий
і то так, що негоден докладного
спису перевести. І що думаєте, при-
було шо? Ані одного! Роби з ним
що хочеш, а він тобі ані сюди,
ані туди! Немов той глечик проро-
ка Ілії з' оливою і мірка з мукою.
Ані прибуває, ані вменшається Ка
жіть, що хочете, але тут без “бо-
жого провндіня" нема діла!
Колись — чи сядеш їсти, чн ля-
жеш спати — вони все тобі: біиь-
нь-нь та бень-нь-нь! Ані отруйними
хемічннми порошками, ані нічим
иншим не годен виннщити-позбу-
тись їх. Все — бінь-иь-нь та
бень-нь-нь!
Та прийшов час, а вони щось по-
сумніли і шукають тепленького мі-
сця. 1 де лише є яке тепленьке
місце, там їх повно. Вже і не дуже
беиькають і не бояться. Наче-б при
сво їлись.
Аще якийсь час, одного ранку,
коли тепленьке місце остигло —
ой, ой, ой! Життя, життя! Тії кри-
ла,- шо колись так вибренькувалц
у воздусі — тепер натягнулись без-
дільно стоять нерухомо.
Коли минув добрий час, тоді зла-
зить на тепленьке місце. А коли
тепленьке місце остигло, ТОДІ всі
повішались. Таки так — самі по-
вішались. Значить, не стало добро-
го часу, аиі тепленького місця,
тоді що? Боротись — нема чим,
орієнтуватись — нема на що. Орі-
єнтувались на власні сили. А шо в
них вже не було сили, то всі — лиш
крила спустили. Коли воздух чи-
мось зворушиться, тоді крила мель-
кнуть сюди-туди. А то нарешті ха-
зяйка візьме мітлу і позмітає тих
повішенників і вимете на сміття,
або кине в огонь. На тім буде й
кінець.
І так дивлюсь на цю дійсність
Ріжок.
Порада панові Цеглинському —
має виступати другий раз иа
бату. Лучше бити в бубен, аніж
лаком до стола. Всеодно — чи
поломить, чн бубен пірве —
мократнчна форма" на Вкр<
пішла “в дубину".
ПРАКТИЧНИЙ.
Він (дуже поважно): — Отже не
ваше останнє слово?
Дівчина: — Абсолютно. Чн звер-
нути вам ваші листи?
Він: — Так, прошу. Мені здаєть-
ся, що вони досить добрі для по
мовного ужитку.
ІЖВАМА-СНАМРАІбИ
Ч. 24.
“МОЛОТ" МОЬОТ"
І ж.
ТРІШКИ ПОЕЗІЇ, А РЕШТА ПРАВДА.
ПІП НА ФРОНТІ.
Варта часом пригадати
Те. шо вже минуло:
Як то усі підчас війни
Мя на фронті були.
А властиво про попа
Варта розказати —
Як то він хотів стрільців
На фронт підганяти
Приїхав піп раз на фронт
Тай почав кричати:
- “Хоч на фронті вам недобре —
Та ие тре втікати
Не бійтеся як вас уб'ють.
Бо знати вам треба,
Що котрий на війні згниє.
То піде до неба..."
Аж тут нараз коло нього
Бухнула граната!...
Затріщало щось немов-би
Валилася хата!...
Ех ЯК СКОЧИТЬ ПІП V бричку —
“Пращай боже милий!"
Та коня хрестом по спині —
Пігнав, що лиш сили!...
Тоді то вже ми пізнали
Що попи уміють:
Ради панських інтересів
Вони брехні сіють.
І небом нас задурюють,
Голови клопочуть,
Але самі то втікають
і меба не хочуть!
• Наш Брат.
А А
всьо одно.
Зустрінувси піп з Максимом
Тай почав ганьбити:
— “Що тн — замість йти до церкви
Ходиш в коршму пити?
Краще дай на церкву жертву.
Проси ласки в бога;
Не ходи в неділю пяний,
Як тая безрога!...”
Максим каже: —"То всьо одно.
Бігме одно, отче!
За ті гроші — як не мені —
Вам збіліють очи.
ОідІІІгеб Ьу Соодіе
Я вам кажу щиру правду
Не люблю крутити:
Як хочете мати гроші
Ідіть заробити.
Пліть до фабрики, чи майни,
Або на дорогу...
На мої вн не надійтесь.
Бо не дам — їй богуГ’
К. БІжик.
“У КИЄВІ НА РИНОЧКУ”.
(ІГсм Українською Січеного стрільця про
пелакне минуле. Спікається иа нут»: “У
Києві на р«иочк>"._).
У Києві на риночку,
П’є Петлюра горілочку,
Горілочку попиває,
Контрибуцію накладає
На робочий народ.
Контрибуцію накладає.
Срібло, злото забирає,
У вагони замикає
Та до Польщі відсилає
Всіх працюючих майно
А Варшава це все брала
Тай з дурака все сміялась,
Що свій нарід обдирає
Та буржуїв підпирає.
Щоб ие виздихали.
Сів Петлюра на канапу,
Заглядає пильно в малу.
Вибирає собі плянн
Як втікати з Поляками.
Від червоно-армійців.
Ти, Петлюро, вражий сину!
Завів Польщу на Вкраїну
З буржуями ізлучнася, —
Щоб ти був тоді сказився
Та більш світом не крутив!
С. Звізда.
йозефів, 15. серпня 1923
£
ПРАКТИЧНИЙ ЖЕНИХ.
Один пристарий кавалер
Забаг оженитись.
Знайшов якусь стару дівку
Тай став говорити:
— “Слухай, каже, щоб
Не було гризоти.
То я скажу тобі тайну —
Хоч нема охоти...
Признаюся тобі, мила,
До всіх гріхів давких:
Маю... ма-а-ю троє дітей —
Так званих “неправних”».
— “Ах, розпуснику один тиі
І де-ж лице твоє?
Таж я прецінь старша дівка —
Маю тільки двоеГ
А кавалер усміхнувся
РІ каже: — “Будь здорова!
Як ти собі така “дівка",
То скінчена справа.
Як я хитрощів не вжнв-бн —
Ти-б була мовчала
І за нішо перед шлюбом
Того-б не сказала!"
К. БІжмк.
А
ТЕРЕЗИНСЬКІ КАТИ!
(Пісня Українською Січокио Стрільця).
Терезни є чеська кріпость
Із давен давких літ,
Котра ще до сьогодня
Немов тюрма стара стоїть.
А віденські патріоти,
Що в Чехах гуляють
Там за кару й за провину
Стрілецтво висилають...
Призначили трьох катів,
Знаменито їм платять,
Щоб кров пили зі стрілецтва —
Кілько захотять.
Перший кат є майор Дичка.
Що прнказн видає;
Другий сотник Варивода
Заступником його е.
Третнй кат є найлютіший,
Це пай четар Сапішук,
Завдає стрілецтву кари
І найтяжших лютих мук.
Гонять нас иа тяжкі праці
З иагаями у руках...
Почекайте, патріоти,
Прийде колись і на вас крах!
С. Звізда.
йозефів. 9. жовтня 1923
ОгідіпаІ Ігот
иМІУЕЯЗІТУ ОЕ ШОІ5 АТ
ОНВАМА-СНАМРАІСМ
по шлюбі
-МОЛОТ МОЬОТ
я. к
ВОНА сміється.
Пулмаи. Ілл
Пізнало олію одного і до місиш ОДРУ-
ЖИЛИСЬ-
Вона овіється.
Роблять обоє» — сил здають іронії
Вона сммться
В и носить гроші до банку і кладе на
СВОЄ ІМЯ.
Нона сміється.
Прожили вони так 14 років, зложили
вони більше як 10 тисяч доларів.
Вона сміється.
Він мап гроші к банку, я помп навіть
ие знала в котрім. Инша кзробндз-би кри-
ку, плачу...
Вона сміється.
Він почав пізно приходити до дому.
Вона иераз питає Мого де так довго був,
але він не відповідав.
Вона сміється
Ви забрав усі гроші з банку і зилйиіои
собі любку тай утік.
Вона сміється
Вони пішли иа стадію б лет купувати.
Любка каже до нього, шо шось забула в
дома — мусить вернутися. Але, каже, дай
гроші, бо тебе тут обрабуюіь. /їда він гро-
ші і чекає, але — нема ні любки, ні гро-
шей. Пішои на поліцію заявити що з ним
сталося. Обіцяє дати тисячу доларів, як
«найдуть гроші. Донеслося до його жінки.
В І І ЧП’ЬСЯ.
Поліція зловила любку, знайшла гроші,
привела на корт. Витягають гроші, беруть
соб тисячку. Приходить жінка ка корт І іі
лають де я ять тисяч долярів.
Вона сміється.
Він поі .ікнув нахмурено ма жінку.
Вона сміється.
Віяла гроші і пішла до дому сміючись,
бо тож було чого сміятись.
Чи не таж?
Б.
я
ПО КАТОЛИЦЬКИ!
Ле Пас, Німії
Оноді тут відбулись "по звичаю божо-
му і християнському'' хрестини. І всього,
знаєте, було, "як бог приказяв". Зоборон-
ки, даЯ їм боже здоровив було по літрі на
особу, так иа столах стояли як смереки
я лісі — густо. А пиво то так пили, як сім-
товерічні помиї, спасибг їм.
ОЕ=ІО
ОСЗОЕ
ХОЕ=ХО
СПЕЦІАЛЬНА ОФЕРТА
ДОЛ
С
1-50
50
15
5200
75
35
... 20
10
Шляхом Життя (поезії)
Як попи туманить народ
Марксом і Дарвінізм
Комунізм і кооперація .................
Теорія Історичного Матеріалізму (в оправі) .
(Ода (робітнича драма а 5-ох діях) (в оправі)
Веселий Хам (драма в 3-ох діях)
Діти Реаолкіц. і (драма я 3-ох діях)
Верхи (поезії) ............ ..............
Загальна вартість ........................$5н0
Товариші! Тут маєте добру нагоду набути ці книж-
ки тільки за $4.00. Не зволікайте. Приходить осіння
нора, холодні вечері, тож використайте їх для читання.
В першій мірі Ви повиніі перечитати вище наведені
книжки
Присилай’; сейчас замовлення і гроші “Мопеу
опкг’ом'' иа адресу:
. с _ с МОЬОТ со.
414 Е. МЬ 81, N6* ¥огк, N. V.
=301=301 ______ІОЕЗОІ " ' де
Тай. знаєте, хрнстмніа прийшло в кілого
Місточка-. "Так бог прнказаа”... І ожаи. сан
по шию, бо всього бузо як гною, і вся за-
бава була характеру ревних "католиків'’,
ак то вони кажуть: відбувалась по панськи.
а закінчилась по с.ки Боже прости нам
"грішним”, бо в самий розгін — щось
бат .тям сталось І почали скакати по голо-
вах. кайся преч каже". І почалось патріоти-
чне кровопролиття, з чого вийшло таке, шо
одного героя забрали до лікаря, аби з'шив
мозгшшшю, бо почала гени забороно, а
по другого господь б.» прислав ангела хра-
ните.ія, аби забрав його до ч неї кляпа (в
"салер"). але шо тут иа такі штучки гроша
не жалують, то заріз здибався “безніс-
меи" і зложив пів сотки святому Петрови
(клктчкнкояи), щоби отяория браму. В па
ру днів пізніше відбувся "суд божий”, і на-
ші "героГ' заплатили 27 долярів » пере
коню. "як бос приказав".
Ось які то подвиги деяких людців у
цй місиеяости. І не ті самі, що так вперто
стараються все пошкодити роботі щирих
робітники. Пі ТероГ платить гроті по
кортах, а иа робітничу справу не дадуть
та ще й розбивають ради свідомих робіт-
ників- Але марна їх робота, бо груит під
ними усувається. Нехай-же оближуться піс-
ля своїх невдач. А я ось ше продекламую
їм дещо:
У Ле Пасі е тут "мудрі’,
Всьо “на памяп," знають,
Бо иі книжок иі газет
Вони не чигають.
Гей. ви. бідні "памятники".
Не будьте сліпими.
Візьміть книжку і гпасту
Таки неї зими.
А иайскорше не забудьте
Ви чигати "Молот",
То напевно не зайдете
Більше в такий кодот.
Алфя
в
ВЕСІЛЛЯ
Бремдфорд, Онт
Дорогі Читачі "Молота”! Хочу вам ска-
зати як у нас вміють справляти забави. А
тут річ іде про весілля укр-.їнських греко-
католиків. куди й мене, як земляка, бу-
ли запросили. Приходить субота. Рано. Го-
сті сходяться і збирають молодих до шлю-
бу. Пгніачіплюв.тлн р-жннх паперових клап-
тів иа автомобілі — так, шо аж був на хви.
лю забувся де я знаходжуся. Це неначе в
якім королівстві Аж іізніще я дивлюся, а
я я таких (кабін як в, шо ннні викиие їх
з фабрики на у.таїцю тай остаються без ні-
чого!-.. А таке весілля справляють за 500
лоляреоі
Ну. І поїхали до гнилого магазину.
Там цапки помурликап. взяв 15 долярів, а
звідти вже на фотографію всьо їде. Тут
пок-тасумв їх до тої інимки (а то, знаєте.'
аж 6 аружбія, ну І так само дружок, тай
всьо сепаратно робило "пікчер", то пішло
2 голили часу. Але час ч ісом. часу ие бра-
язе, а фгякри тільки 52.50 на годину1 Лати
бідному раблви 12 дотярів і п'я від 9 рано
до І пополудню то таки щось значить.
Нарепгті рушили додому Поприїздили
тай всьо — зі стіл! Муншлйну досить, не
бракує, всьо песето .забааляеться. Так ве-
Оідійтесі Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ (гот
ІЛЧМЕКЗІТЇ ОЕ ІШІМ0І5 АТ
иКВАНА-СНАМРАІОМ
ч. к
-молот* моьог*
15-
деться та церемонія аж ло вечеря. Вже
7 година вечер, сідають за стіл “витати”.
Клгче молола маму пою. Йде мама тай
витає доньку. А цей їмо молола ‘натинає
татом, в дійсносте не е татом, бо з мамою
втік ло Канади, — дуже обурився, *цо його
перший ро» не покликано, щоб ішов витати
тай каже: — “А я їмо патик тут в хаті?
Мене нізащо ие маєте? Я тебе зараз пови-
те»!" Побг ня двір, взяв сокиру гай по
молодоТ: — “От зараз тобі тут голово зле-
тить!** 1 хто знає що б у з о-би як бм не
’героГ "дружби” Сокиру яйібріли, а
“тато*’ вобачив, шо не жзрт тай даїшй вті-
кати з дому. А ма.іолнЛ взяв молоду і по-
їхав десь в друге місто кінчати весілля А
гості порозходитися до дому, мемячг з по-
хорону - - одні суми!, а другі веселі. Ка-
жуть добре, що так сталося, бо ту латку,
їмо мав дати на ‘Ча витання" то зараз при
несем тої сивухи тай покр лимо душу!
Я через цілу ту трагедію стояв в кутку
І ме міг сам себе зрозуміти, чи то мені
сниться, чи в дійсиости воно такс діється
в добі електрики?
Наочний Свідок.
ДЕЩО ПРО ПУШЕННЯ.
КНемер, Онт.
Дорогий “Молоте”* Попідомляю тебе,
їмо тут у “Ст. Мерн’с Гол” набулось Про-
дояжеимя темноти. Участь брали браття по
ХристІ, а також І тристінне, що то налива-
ють себе анархістами. Перемок • та, то
було друге біблійне чудо — мимо того, що
тюле тепер в чуда ие вірять, іменно це
була тайна вечера Всі порозсідалися крт
гом так. по мікосо не було з краю. Вий-
шов “ітрезідеит оф кетолік клюб” і гово-
рить: — “Піиове, тепер прошу, орасестрмГ*
Піднесли версту до горн І вже грають Кн
рвлейсон**, Потім знов презідент говорять:
— “Тепер відспіває-. Буде говорити... Буде
дєкдямапЬі... Прошу, Лякую”-
По тім були ріжиі виступи котрих Шко-
да й згадувати тут, але іак між иншнм
вийшов один співак і співи... носом. По-
думайте! Носом співати, то вже знаєте який
голос... Потім вийшов аиарлетвуючий- Ви-
конував своє сольо про помочи такого, шо
розчиняється аби кисло. От так відбуїося
ціле “торжество”, ціле отте пушення Та я
порвяян-бн тим мйиамим “запустиикям” —
нехай другий раз ше справдить І •’возис-
сеиіє**. то може скорше ‘вознесуться" в
гору
А ті “Мплоте” ось подрукуй ІЛО е
Не пропускай всякої нагоди. Бий. “Моло-
те’’. бо ти ка те істпуеш' Аби потім не ка
зали люде, ню ти замало молотив ірто тре-
Пресовий фонд “Молота".
Поркмаи, Саск. Світ----------33.00
Кеші Рівер, Б. К. Фрувзе — 1.50
Вінніпег, Май. Карная--------1.00
Бішер, Алта, Русвак----------1.00
Вайие, Алта, Рудах----------1.00
Тіміїїс, Онт., ГарасИмів — — 1.00
Пропілене Р. Ай. Пакушнський 1.00
Ютіка, Н. П, Талай-----------1.00
ІПумейкер, Онт. Біленький-----50
Г'амей, Па. Зубко-------------50
Емід, Алта, Воротняк----------50
Брул Майне, Алта, Ріпка — 50
Гобокен, II. Дж. Білик--------50
Авбурп, Н. Й. Лобків----------25
Разом-------
«13.2-5
Всім жертводавцям складаємо
щиру подяку.
Адміністрація.
ХТО ЧИТАЄ. ТОЙ БІЛЬШЕ ЗНАЄ
СІМ ЧИСЕЛ В ТИЖДЕНЬ “УКРАЇНСЬКИХ ЩОДЕННИХ
вістей^.
перший раз в історії українського робітничого
РУХУ В АМЕРИЦІ почав виходити український
часопис в неділю, тим часописом є
“УКРАЇНСЬКІ ЩОДЕННІ ВІСТИ".
“Укр. Щод. Вісти” це одинокий щоденний часопис в Спо-
лучених Державах, який обороняє інтереси українського пра-
цюючого люду і подає своїм читачам здоровий духовий корм
та вказує ясний і переконуючий погляд на громадське життя
НАЖНЕ ДЛЯ КОЛЬИОРТАРІВ
"МОЛОТА”.
Повідомляється всіх т.т. кольпор-
іарів, які довгують за "Молот", що
на днях розішлеться рахунки за
кольпортаж, по одержанні) яких во
ни повинні найдальше до 30-го ц.
м. вирівняти весь довг — без ріж-
шоп за кілько місяців довгують —
бо в противнім разі нам трудно зам-
кнути кпижкп за цей рік.
Цс саме відноситься також до дон-
--кивків за літературу.
З тов. привітом,
Адлйністрація “Мамта".
Переписна Редакції.
І Салименмо. Вірш ие піде, бо ие добре
а.іожсимЯ. Пиш'ть прозою.
Р- К. “Пошуку ваиия” не надасться
В. Ковбас. Нема що містити. Невиразне
і нікому незрозуміле.
Поллп Робітних
важна справа.
Вже Різдво • Йордан зближаєть-
ся. Як хто хо-е свячену воду пити
то мусить соб. гопа заопдерувати.
щоби ВОДУ посвятити. Є V Вінні-
пегу архиїпатріярх Макарій — він
до свячення є дуже експіренс, бо
котів і псів, і коров і коней давно
святив у Гонорі, Май. І фермер-
ських хлопців на попів вихфо.ілю-
нав а дівчат иа попадів. Його ие
треба забувати, бо в'и святить “ме-
рі ціп" — тільки за чай. Але чай
мусить бути з цукром... Як ЙОГО
хто здурйть і зтмість цукру — со-
ли в чай насипле, то він зараз про-
йдене. Тож уважайте на це!
Аохн-патіярх, гетьман ці-
лої кулі земської І у Го-
норі, Май., Князь •'фром
ті" о. Макарій.
ОідіСігесі Ьу Соодіе
НЕДІЛІШНЕ ВИДАННЯ “ВІСТЕЙ” ВИХОДИТЬ НА ДЕСЯТЬ
СТОРІН ДРУКУ, З БОГАТИМ Р1ЖНОРОДНИМ МАТЕР1ЯЛОМ
ТА РІЖНИМИ ІЛЮСТРАЦІЯМИ.
Неділішні числа “Укр. Щод. Вістей”, включають слідуючі
відділи: науковий, технічний, економічний, літературно-ми-
стецький І жіночий. Дальше — веселий кутик, діточий кутик
І багато нншого цікавого матеріалу.
Читаючи “Укр. Шод. Вісти", Ви будете дуже вдоволені. Ока-
зові числа висилаємо даром. Сейчас пишіть по оказове число.
ПЕРЕДПЛАТА: в Злучених Державах І Канаді на рік 9-ть
долярів, иа шість місяців 4.75, иа три місяці 2.50. При гур-
товім замовленню для кольпортарів даємо значний олуст.
Адресуйте:
з
п
ЦККАІМАМ БАІІЛ КЕТС8
502 Еаяі 1МН НІ,
Уогк N. ¥.
Огідіпаі Тгот
ІІМІУЕКЗГГУ 0Е ІШМ0І5 АТ
ІІКВАМА-СНАМРАІСМ
«рмхддігь гя
ЧИТАЙТЕ "МОЛОТ
ЦІТІНСС
ех' ко»и я д»с
ТА» НАГОД у р>е-
ПППІІ ПОЗА
•уха!.,..
^диИ
О&ТННЧІ
ВІЧЕ
не. ЗНАЮЧИ
окухон «ого,
А чи вктгяім
6 улов Л»чиіе’
^^біоОА.
З і^иклю; АЛіЯнти
ПАНЄ ЛАҐМбл!
ГОВИТМ ЯН МАРЕЧЯЛ
"АДа вдалину і /
Го&ткики ЯСГУТН >
Пана »А чур ? Т <УС
.ОБОРОНЦ'
ХДГГИНА » «X М®«А4*"** ^г—
НАД ГРСБОИ Свойого
ЛРОПГП4ПА
НАКОНЕЧНА ГРА С> "К46ІНГГИ
0 ИІМСЧНИНІ
ОгідіпаІ Ггот
ІІМІУЕКЗГГЇ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІЯВАМА-СНАМ РАОІ------
ОідіСігед Ьу
Соодіе