Author: Марциалъ М.В.
Tags: переводная литература издательство москва эпиграммы поэзія стихотворенія
Year: 1891
Text
1
Его Императорскому Высочеству
Великому Князю
Константину Константиновичу
Августѣйшему Президенту
Императорской Академіи Наукъ
СВОЙ ТРУДЪ
ВСЕІІРЕДАНІІЪІІІПЕ ПОСВЯЩАЕТЪ
ПЕРЕВОДЧИКЪ
М. V. МАКТІАЫ8
ЕРЮКАММАТА.
М. В. МАРЦІАЛА
✓
ЭПИГРАММЫ
г
М. V. МАВТІАЫ8
ЕРІСКАММАТА
ое
В. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ
ВЪ ПЕРЕВОДѢ И СЪ ОБЪЯСНЕНІЯМИ
А. ФЕТА.
МОСКВА
Типографія А. И. Мамонтова и К°, Леонтьевскій переулокъ, № 5
1891
Считаю величайшимъ для себя счастіемъ возможность при-
вѣтствовать Президента Академіи Наукъ посвященіемъ перевода,
который былъ вчернѣ оконченъ ко времени Всемилостивѣйшаго на-
значенія Нашего Высочества на эту должность. Если борьба
съ причудливымъ оригиналомъ принесла съ одной стороны неисчис-
лимыя радости, то съ другой—никто вѣрнѣе Академіи, состоя-
щей, подъ Августѣйшимъ предсѣдательствомъ Вашимъ, не спосо-
бенъ оцѣнить усилій, потраченныхъ при переводгь Марціала.
Академія, обращенная, подобно самой наукѣ, къ умствен-
нымъ стремленіямъ всѣхъ странъ и вгьковъ, не можетъ сомнѣ-
ваться въ необходимости для всякаго народа, выступающаго на
поприще обгце человѣческой науки, въ добросовгьсгпныхъ, переводахъ
классиковъ.
Конечно, переводчику въ концн, конгьовъ приходится тру-
диться для публики, но не для наличной, а для идеальной, пред-
ставительницею которой въ данномъ случаѣ является Академія.
Говорю по опыту. Въ 1883 году я окончилъ сорокалѣтній трудъ
перевода Гораггія, поступившій единовременно на судъ Академіи
и публики. Академія увѣнчала переводъ Пушкинской преміей, а
въ публики, въ теченіи семи лѣтъ разошлось не болѣе двухсотъ
экземпляровъ перевода. Я не жалуюсь, а только объясняю, по-
чему радуюсь возможности посвятить свой посильный трудъ
Вашему Императорскому Высочеству. Не будь Марціалъ искус-
нымъ гі тонкимъ художникомъ, никто не далъ бы себп> труда
разбирать нравственность или безнравственность его книги. Но
что онъ хорошо чувствовалъ границы между дозволеннымъ и пре-
досудительнымъ, во этомъ легко удостовгьриться изъ его произве-
ѵш
Посвященіе.
деній. Много разъ онъ старается увѣрятъ, что безнравственны
только его сгпихи, а не онъ. Подходитъ къ такимъ тонко обра-
зованнымъ и заживо обоготвореннымъ личностямъ, какъ Цезари,
нельзя было безъ нравсгпвеннаго омовенія, и потому самая по-
рочность Марціала представляетъ для наблюдателя двойной
ингпересъ: хочется посмотрѣть, какъ вывернется завгьдомо кри-
водушный поэтъ при возжиганігі ѳиміама передъ завгьдомо недо-
стойнымъ властелиномъ. Какая сила гг гибкость таланта необ-
ходимы для выхода изъ такого затрудненія съ неподражаемымъ
искусствомъ Марціала! Если припомнитъ, что, за исключеніемъ
Горація, Марціала и Пушкина, поэты въ своихъ произведеніяхъ
не представляютъ выдающихся похвальныхъ стихотвореній своимъ
покровигггелямъ, то невольно приходитъ на умъ, что гіхъ молча-
ніе обусловлено не столько независимостью духа, сколько неу мнѣ-
ніемъ войти въ гостиную.
Стихотворенія на данный случай, какъ ?/ Марціала, самый
трудный родъ, что подтверждаетъ Гете, передавая извѣстное:
„Нгс ІІоЛов, йіс заІіаа...
словами:
„Ніег ізі НоЛоз, іапгс сіи ІѴісІгі,
Опсі Лег Сеіеуепскеіі зсііаф еіп Оесіісііі'.
Замѣчательно, чгпо всп, упомянутые поэты обладили рѣдкой
способностью братъ любой предметъ въ основу стихотворенія,
гі намъ кажется, чгпо, воспроизводя передъ русскимъ читате-
лемъ, многочисленные примѣры подобнаго мастерства, мы оказы-
ваемъ несомнгьнную услугу будущимъ русскимъ поэтамъ.
Пользуясь для нашей книжки предисловіемъ, и ученымъ изслгь-
дованіемъ жизни Марціала, заимствованнымъ, въ сокращеніи изъ
отдъь.іьнаго изданія графа А. В. Олсуфьева, было бы недобро-
совгьстно умолчать о критической провѣрки, графомъ нашего пе-
ревода изъ стиха въ стихъ. Безъ этой твердой руки на рулгь
легкая лодка переводчика могла бы появигпъся съ многочисленными
пробоинами-, выйдя изъ опасныхъ шхеръ, Марціала.
ПРЕДИСЛОВІЕ.
Предпосылая нѣсколько словъ изданію полнаго собранія эпи-
граммъ Марціала, впервые появляющагося въ Россіи, мы не счи-
таемъ себя обязанными, по примѣру издателей его на западѣ, ста-
раться обѣлить нашего протагониста, извинить всѣ непривлекатель-
ныя его, какъ человѣка, стороны духомъ времени, окружающею его
средою, и насилуя мало къ нему примѣнимое выраженіе: ті&епсіо
сазіідаі тогев, ставить его чуть ли не на пьедесталъ моралиста
наравнѣ съ Сенекою, Цицерономъ, Персіемъ и другими свѣтлыми —
не только по дарованіямъ, но и по духу—представителями рим-
ской классической литературы.
Безстыдпый льстецъ кровожаднаго Домиціана, другъ и наперст-
никъ презрѣннаго доносчика Регула не долженъ надѣяться въ
концѣ XIX столѣтія на снисходительный приговоръ. Восхищав-
шіеся имъ какъ писателемъ и превозносившіе его какъ человѣка,
Скалигеры, Турнебусы, Юсты Липсіи и другіе панегиристы ве-
ликаго эпиграмматиста, были сынами времени, мало отличавшагося
по жестокости нравовъ и вѣроломству отъ періода кесарей; но-
вѣйшіе же издатели Марціала видимо находятся подъ вліяніемъ
исторической идіосинкразіи, овладѣвшей одно время ученымъ за-
падомъ, въ силу которой Тиверій только геніально осторожный и
предусмотрительный политикъ, Неронъ — увлекавшійся идеалистъ-
художникъ, Мессалина и Агриппина женщины, доведенныя до пре-
ступленія неодолимою силою аффектовъ.
Въ нашихъ глазахъ нравственный обликъ Марціала ничего пе
выигралъ, не смотря на многолѣтній, упорный трудъ, посвященный
Предисловіе.
на его изученіе. Для насъ онъ остается тѣмъ же неблагодарнымъ
сыномъ, развратнымъ циникомъ, гнуснымъ паразитомъ, поэтомъ,
творенія котораго восторженный поклонникъ Катулла, ученый Андрей
Новагерра считалъ долгомъ ежегодно сжигать въ Венеціи; но вмѣстѣ
съ тѣмъ онъ является величайшимъ мастеромъ латинской рѣчи, до-
ведшимъ сжатость формы и вмѣстѣ съ тѣмъ полноту мысли въ
своихъ стихахъ до изумительнаго совершенства; замѣчательно вѣр-
нымъ бытописателемъ, безъ котораго многое изъ римской жизни
эпохи кесарей осталось бы для насъ, не взирая на Светонія и
Діона, совершенно непонятнымъ; геніальнымъ художникомъ въ
избранной имъ отрасли поэзіи, возведшимъ эпиграмму—это могу-
щественное оружіе ума противъ грубой силы—до высшей степени
совершенства п мѣткости.
Лесть и паразитизмъ были до такой степени воплощеніемъ вѣка,
въ которомъ родился Марціалъ, что онъ, въ безпристрастномъ суж-
деніи о своихъ произведеніяхъ (похвальная черта иногда въ немъ
проявлявшаяся), никогда не считаетъ нужнымъ въ нихъ оправды-
ваться; онъ негодуетъ развѣ только на себя, когда они ему ни-
чего не доставляли. Развѣ Горацій и Вергилій, а изъ ближайшихъ
ему современниковъ Стацій и даже Квинтпліапъ, ,во многомъ усту-
пали ему въ соблюденіи этихъ, можно сказать, неразлучныхъ
условій обезпеченія стихотворцевъ ех ргоіеззіоне—при кесаряхъ?
Но совѣсть Марціала, повидимому, не совсѣмъ еще отума-
ненная оргіастической средою, въ которой опъ вращался, иногда
смущается передъ отвѣтственностію на судѣ потомства и даже со-
временниковъ за картины чудовищнаго разврата, воспроизводимыя
имъ па каждомъ шагу, съ физіологическою точностью и нескры-
ваемымъ самодовольствомъ. Тщетно ссылается онъ тогда на Ка-
тулла, Марса, ІІедона, Геттулика, писавшихъ, по его мнѣнію,
точно такъ же, какъ и онъ, для читателей, не краснѣвшихъ и при
зрѣлищахъ празднествъ Флоры. — Грязь, изъ которой всегда холод-
ный, ничѣмъ не увлекавшійся Марціалъ лѣпилъ свои художественно
реальные образы, ни въ какомъ случаѣ нельзя сопоставить не
только съ эротикой Катулла, порнографическая неприглядность
которой (никогда, впрочемъ, не доходившая до Марціаловскихъ раз-
мѣровъ) до нѣкоторой степени извинялась всецѣлымъ поглощеніемъ
пѣвца Лезбіп пламенемъ чувственной любви, но даже съ факту-
Предисловіе.
КІ
рою Ювенала и Петролія. Одинаково съ нашимъ протагонистомъ
неразборчивые въ выборѣ, какъ матеріала для своихъ произведеній,
такъ и формъ, въ которыя они ихъ облекали, Ювеналъ и Петро-
ній стремятся къ этическимъ цѣлямъ, которыхъ у Марціала никогда
не было.—Такъ аквинскій поэтъ съ негодованіемъ бичуетъ въ сво-
ихъ сатирахъ тѣ пороки, надъ которыми Марціалъ только смѣется, а
царедворецъ Нерона безпощадно обличаетъ въ своемъ посмертномъ
романѣ всю гнусность интимной жизни своего властелина. Мар-
ціалъ даже и въ послѣднихъ своихъ сочиненіяхъ тщетно старается,
жертвуя своими прежними богамп, снискать самой низкой лестью
благорасположеніе Траяна. Главная же черта, рѣзко отдѣляющая
двухъ предшественниковъ Марціала въ порнографіи, отъ послѣд-
няго, та, что они относятся совершенно объективно къ отталки-
вающимъ предметамъ своихъ описаній: опи только зрители и по-
вѣствователи—конечно, быть можетъ, слишкомъ подробные и откро-
венные,—тогда какъ Марціалъ субъективенъ въ полномъ смыслѣ
-этого слова. Онъ съ такимъ реализмомъ, съ такимъ знаніемъ дѣла
и даже наслажденіемъ рисуетъ картины противоестественныхъ по-
роковъ, позорно заклеймившихъ чело царицы міра передъ свѣт-
лой зарей христіанства, что, не будь даже его собственнаго, во
многихъ эпиграммахъ беззастѣнчиваго, сознанія, нельзя въ немъ
не признать дѣятельнаго участника въ этомъ чудовищномъ развратѣ.
Вотъ почему его порицаніе—не порока, а людей, ему преда-
вавшихся—если они при этомъ не были нужпы Марціалу,—звучитъ
только сарказмомъ и не идетъ далѣе злой насмѣшки:
Ѵае гісіепІіЬиз
этимъ смѣхомъ, злорадный гісіііз котораго даже въ литературную
декаду, отмѣченную вліяніемъ школы Зола, не безъ нѣкотораго
сомнѣнія и колебанія подносится нынѣ русскому читающему и
мыслящему обществу.
Гр. Алексѣй Олсуфьевъ.
ЖИЗНЬ МАРЦІАЛА.
Приведя всецѣло предисловіе графа А. В. Олсуфьева къ нашему
изданію, не рѣшаемся перепечатывать всего капитальнаго труда графа
о жизни и твореніяхъ Марціала, разслѣдованія, появляющагося отдѣль-
нымъ изданіемъ, одновременно съ нашимъ переводомъ. Весь трудъ графа
представляетъ неразрывное теченіе мыслей, и печатать его съ пропу-
сками значило бы искажать самое изслѣдованіе, а потому, отсылая же-
лающихъ познакомиться съ его книгой, ограничимся однимъ на нее
указаніемъ и только позволимъ себѣ привести конечные выводы, до
которыхъ авторъ дошелъ всестороннимъ многолѣтнимъ изученіемъ пред-
мета и критическимъ изысканіемъ. Свое разслѣдованіе графъ для боль-
шей ясности раздѣляетъ на главы, въ которыхъ послѣдовательно отвѣ-
чаетъ на выставляемые вопросы.
Глава I.—Родина Марціала, предполагаемые его родные. —Время его рожденія.
Почерпая описаніе роднаго Марціалу города Билбилиса (слѣдуя
Леонтьеву, мы въ переводѣ ставимъ Билбилъ) изъ самаго Марціала,
графъ говоритъ: „это былъ городокъ въ нагорной, сѣверо-западной
части Тарраконской Испаніи, населенной келтиберскимь племенемъ.
Билбилисъ живописно возвышался среди дикихъ снѣжныхъ горъ на
высокой, крутой скалѣ, огибаемой небольшою, но чрезвычайно быстрою
и холодною рѣкою Салономъ. Онъ былъ извѣстенъ золотыми розсыпями
и рудниками, желѣзо которыхъ шло на изготовленіе превосходнаго ору-
жія, славившагося, благодаря особому свойству водъ Салона, въ кото-
рыя оно для закала погружалось, дорого цѣнимою твердостью и упру-
гостью*4. На вопросъ, были ли Фронтонъ и Флакцилла родителями Мар-
XIV • Жизнь Марціала.
ціала, какъ утверждаютъ новѣйшіе его біографы, основываясь на 34 эп.
Ѵ-й книги:
„Дѣвочку эту отецъ Фронтонъ и матерь Флакцнлла,
Вамъ съ лобзаніемъ я радость вручаю мою44...
— графъ полагаетъ, что это были родители дѣвочки Эротіоны, а не
его; такъ какъ трудно предположить, чтобы Марціалъ, не упомянувшій
до появленія Ѵ-й книги въ 90-мъ году ни разу о своихъ родителяхъ,
сдѣлалъ это теперь и привелъ при этомъ въ первый и въ послѣдній
разъ ихъ имена только для того, чтобы вручить ихъ загробнымъ забо-
тамъ любимую свою малютку-рабыню. О своихъ дѣйствительныхъ ро-
дителяхъ Марціалъ говоритъ только разъ въ IX книгѣ, но только,
чтобы выразить то малое уваженіе, которое къ нимъ питалъ:
„А обучили меня родители глупые чтенью4*. (IX, 73).
Что эти родители были люди съ нѣкоторымъ достаткомъ, можно за-
ключить изъ того, что поэтъ говоритъ о небольшомъ кускѣ земли, ко-
торымъ, вѣроятно, владѣлъ его отецъ на берегахъ Салона, и куда
Марціалъ съ такою страстностью помышлялъ удалиться, когда тягота
жизни римскаго кліента уже слишкомъ давала ему себя чувствовать,
(X, 96’~7).
На основаніи 24 эп. Х-й книги, въ которой ясно говорится, что въ
день ея составленія Марціалу минуло 57 лѣтъ:
„Мартовскія мои родныя Календы,
Пятьдесятъ седьмое ужъ мы возліянье
На алтарь вашъ съ ладаномъ этимъ приносимъ44.
-—окончательнымъ выводомъ является 38-й или 42-й годъ послѣ Р. Хр.
годомъ рожденія Марціала. Колебаніе это обусловлено неизвѣстностью,
въ которомъ изъ двухъ изданій X книги появилась X. 24.
Глава II. — Воспитаніе, прибытіе въ Римъ, тамошніе его родные, описаніе
наружности Марціала, его лѣкаря.
Школа, въ которой обучался Марціалъ, не ограничивавшаяся однимъ
изученіемъ латыни, а снабжавшая и юридическими познаніями, находи-
лась неподалеку отъ Билбилиса въ Тарраконѣ. Кромѣ латинской гра-
моты, Марціалъ учился также и греческой, о чемъ свидѣтельствуетъ
его знакомство съ греческими образцами и частыя изъ нихъ позаим-
ствованія. О школѣ этой поэтъ не сохранилъ хорошихъ воспоминаній
и всегда искренно сожалѣлъ о бѣдныхъ дѣтяхъ, предоставленныхъ суро-
вымъ педагогамъ, которыхъ онъ отъ души ненавидѣлъ (VIII. 318;ІХ. 681).
Жизнь .Марціала.
XV
Принимая во вниманіе, что Марціалъ, по всѣмъ вѣроятіямъ, былъ изъ
рода Валеріевъ, пе должно удивляться количеству его родственниковъ
(IX. 54), такъ какъ родъ этотъ былъ настолько же многочисленъ и зна-
тенъ, насколько и богатъ. Можно предполагать, что поэтъ отправился
въ Римъ для карьеры ритора въ надеждѣ на поддержку вліятельныхъ
родныхъ. „Марціалъ зналъ всю силу своего таланта и съ первыхъ ша-
говъ въ Римъ сталъ беззастѣнчиво имъ пользоваться, льстя одному,
грозя обличеніемъ постыдныхъ тайнъ другому, поднося свои произве-
денія сонму покровителей и знакомыхъ, кланяясь и унижаясь, выпра-
шивая себѣ то обѣдъ или ужинъ, то денежную подачку, то подарокъ,
хотя бы заключавшійся только въ тогѣ или лацернѣ. Такимъ образомъ,
онъ успѣлъ устроить себѣ безбѣдное существованіе. Можно даже за-
ключить, что со времени изданія НІ-й книги онъ обладалъ извѣстнымъ
довольствомъ, пріобрѣтя въ Римѣ домъ (IX. 18), пригородную дачу
(IX. 97), довольно значительное помѣстье въ окрестностяхъ Номента
(V. 43) и наконецъ званіе трибуна (II. 95), равноправное съ чванными
римскими всадниками". Римлянинъ и Валерій родомъ, по матери Испа-
нецъ, Марціалъ былъ смуглъ, съ громкимъ и грубымъ голосомъ и съ
черными, вѣроятно, густыми волосами, судя по частнымъ его насмѣш-
камъ надъ плѣшивыми (V. 49; VI. 12, 57, 74; X. 83). Лицо его обросло
щетинистой бородой, которую онъ часто брилъ, что вызывало его не-
годованіе противъ неискусныхъ брадобрѣевъ и восторженныя похвалы
ловкимъ цирюльникамъ. На свбю наружность онъ вообще не обращалъ
особаго вниманія. Не смотря на невоздержаніе, онъ пользовался до 50-ти
лѣтняго возраста отличнымъ здоровьемъ; но съ этихъ поръ частыя за-
болѣванія, какъ видно, не поддававшіяся лѣченію, вызываютъ въ немъ
ѣдкія насмѣшки надъ лѣкарями, имена которыхъ, кажется, большею
частію пе вымышлены. Извѣрившись во врачахъ, Марціалъ предпочи-
талъ обращаться къ силамъ природы въ той мистической формѣ, кото-
рую придавало ей міровоззрѣніе древнихъ. Онъ еще въ молодости былъ
довольно лѣпивъ и, стараясь рано прослыть за старика, при всякомъ слу-
чаѣ не скрывалъ отвращенія къ какому бы то ни было физическому труду.
Глава III —Первые годы пребыванія Марціала въ Римѣ. Его покровители
и друзья.
„Намъ совершенно неизвѣстно, какъ Маршалъ провелъ въ Римѣ
свои первые годы, совпадавшіе съ послѣдними годами жизни Нерона,
кроткими правленіями Гальбы, Отона, Вителлія и съ царствованіемъ
Веспасіана; только въ 80-мъ году, при открытіи Титомъ амфитеатра
XVI
Жизнь Марціала.
Флавіевъ, поэтъ впервые заявляетъ о себѣ по поводу этого торжества
стихотвореніями, вошедшими впослѣдствіи въ кн. Зрѣлищъ.
Нельзя найти никакихъ указаній на какія-либо милости или знаки
вниманія со стороны Домиціана за лесть, расточаемую ему почти на
каждой страницѣ; то же можно сказать о Нервѣ и Траянѣ. Наиболѣе
сильнымъ покровителемъ Марціала при Домиціанѣ является постельни-
чій (сиЬісиІагіиз) Нароеній, имѣвшій іиз ^Іайіі (Эіо ЬХѴІІ. 15)—право
носить при дворѣ мечъ,—коимъ не пользовались даже консулы и преторы.
„Неблаговидную тѣнь бросаетъ на Марціала его тѣсная дружба съ
однимъ изъ самыхъ презрѣнныхъ и ненавистныхъ клевретовъ Доми-
ціана— Регуломъ.
„Доносчикъ временъ Нерона, продолжавшій свое гнусное ремесло еще
съ большимъ успѣхомъ и при Домиціанѣ, несмѣтно богатый, благодаря
своему адвокатскому заработку, а въ особенности своимъ хищеніямъ,
Регулъ былъ послѣ Стеллы всего чаще упоминаемымъ патрономъ Мар-
ціала, пользовавшагося его милостями съ перваго своего появленія на
литературномъ поприщѣ: уже первая книга подносится ему (I. 111), и
уже тогда Марціалъ не стыдится восхвалять наравнѣ съ умомъ и та-
лантомъ — ріеіаіет человѣка, имя котораго произносилось съ прокля-
тіемъ всѣмъ Римомъ.
„Первое мѣсто между лицами, часто упоминаемыми, принадлежитъ
землякамъ Марціала Иберійцамъ, составлявшимъ въ Римѣ какъ бы осо-
бую колонію, группировавшуюся послѣ смерти трехъ Сенекъ около
Поллы Аргептаріи, вдовы Лукана, около знаменитаго Квинтиліана и
столь вліятельнаго Лицинія Суры.
„Полла Аргентарія, наиболѣе извѣстная покровительница Марціала,
была вдова поэта Лукана, сына главы одного изъ Сенекъ, такъ ши-
роко открывшаго свои двери Марціалу по прибытіи его въ Римъ (IV. 40).
„Эта высокообразованная женщина унаслѣдовала славныя преданія
семьи своего мужа, и ея домъ продолжалъ быть центромъ, гдѣ соби-
рались литераторы. ..Царица44—называетъ ее Марціалъ въ X, 64й.
Изъ родственниковъ Марціала наиболѣе извѣстенъ Аррунцій Стелла.
Престарѣлый военный трибунъ Юлій Марціалъ, принимавшій участіе въ
распрѣ Гальбы съ Стономъ, былъ, не смотря па значительную разницу
лѣтъ, однимъ изъ самыхъ преданныхъ друзей Марціала. Жена Юлія
Марціала была восторженная почитательница поэта (ІИ. 5).
Жизнь Марціала.
XVII
Глава IV.—Положеніе Марціала въ римскомъ обществѣ. Характеристика его
произведеній.
Среди всѣхъ лицъ, изъ коихъ каждое могло быть ему полезнымъ,
Марціалъ вращался съ необычайной ловкостью, стараясь угодить всѣмъ
и каждому низкопоклонствомъ и лестью не столько.подъ гнетомъ нужды,
сколько въ силу непригляднаго, паразитизма и безграничнаго стремле-
нія къ легкой наживѣ и даровому пользованію излишествами и роскошью
празднаго богатства. Этой невысокой цѣли Марціалъ достигъ весьма
скоро, благодаря многочисленнымъ подаркамъ друзей покровителей, ко-
торыми онъ несомнѣнно пользовался, не смотря на продолжавшіеся
скорбные возгласы о недостаточномъ поощреніи его таланта.
„Надо отдать справедливость Марціалу, что, зарабатывая себѣ до-
вольство литературнымъ трудомъ, онъ относился къ послѣднему крайне
добросовѣстно, такъ иапр., цѣлый годъ посвящалъ составленію одной
книги (X. 70 1), съ тѣмъ чтобы, подвергнутая самому внимательному
просмотру, „Ііта газа", она предстала передъ читателемъ въ строго
выдержанной формѣ, съ краткостью и ясностью выраженія (IX. 50 2).
Въ отличіе отъ современныхъ ему поэтовъ и ближайшихъ предше-
ственниковъ, у которыхъ риторство часто заглушало истинную поэзію,
Марціалъ, благоговѣя передъ поэтами времени Августа, избѣгалъ хо-
дульности темъ и напыщенности выраженій (V. 53 2).
Сознавая распущенность своихъ стиховъ, онъ пріискивалъ себѣ
извиненія въ примѣрѣ предшественниковъ (кп. I письмо). Между тѣмъ,
среди порнографической грязи у Марціала встрѣчается много мѣстъ,
проникнутыхъ глубокимъ философскимъ настроеніемъ и возвышеннымъ
дидактизмомъ (нанр., V. 42 7“я; X. 47 12-13; X. 6212; X. 23 7~8; V.
34 э-ю; ѴІІІ 94 5 6).
Счастливо выраженныя правила житейской мудрости перешли въ жи-
вущія и понынѣ пословицы, вродѣ:
* „Тотъ правдиво груститъ, въ комъ безъ свидѣтелей грусть" (I. 33 «).
„Нѣтъ ничего гнуснѣй плѣшиваго въ космахъ" (X. 83 п).
„Нехорошо пахнетъ тотъ, пахнетъ кто вѣкъ хорошо*4 (11. 12*).
„Многимъ фортуна даетъ лишнее, всыть никому" (XII. ІО2).
Итакъ, Марціалъ быль вправѣ пророчески сказать о себѣ:
„11 какъ памятника Мессалы развалятся камни,
И обратится уже мраморъ Лицина во прахъ,
Все меня будутъ читать, и чужеземецъ нерѣдко
Въ свой отеческій край пѣсни мои унесетъ". (Ѵ*Ш. 3 *-«.)
Марціала эпиграммы
Н
XVIII
Жизнь Марціала.
„Черезъ него избѣжишь теченья лѣниваго Леты
II останешься жить лучшею частью своей.
Корень смоковницы рветъ мраморъ Мессалы, и дерзкій
Надъ изъяномъ коней Криспа погонщикъ трунитъ.
А письменамъ ни‘судьбы не вредятъ, и вѣка имъ на пользу,—
Этимъ однимъ не дано памятникамъ умереть4*. (X. 2 7—і’-).
„Слова его сбылись; его усердно изучаютъ и по сіе время на за-
падѣ, много читали даже въ средніе вѣка, читали сухіе схоластики,
щепетильные казуисты, верховные первосвященники Римской Церкви,
а впослѣдствіи съ увлеченіемъ комментировали и издавали сыны Игна-
тія Лойолы, трудамъ которыхъ — Домиція Кальдерина, Турнеба, Фар-
набія и Колессо, мы обязаны лучшими, по времени, изданіями и ком-
ментаріями твореній Марціала44.
„Для объясненія этого кажущагося увлеченія слѣдуетъ имѣть въ
виду, что слава неподражаемаго эпиграмматиста далеко не исчерпы-
ваетъ литературнаго значенія Марціала; весьма многочисленны его эпи-
граммы, подходящія совершенно къ роду идилліи (Ѳеокрита), и никто
изъ поэтовъ временъ имперіи, за исключеніемъ Тибулла, не превозно*
силъ болѣе Марціала прелестей сельской жизни, противополагая ее го-
родской44. „Его неніи на смерть Эротіоны (V. 34, 37), Алкима (I. 88),
Руфа (VI. 85), Канаки (XI. 91) и многія другія могутъ служить образ-
цами этого рода41.
„Римлянинъ бездушнаго I вѣка, хранившаго въ отношеніи прекраснаго
пола, по наружности по крайней мѣрѣ, Ьоггійшп іпагііаіе знрегсіііпт
(Ѵаіег. Мах. VI. 3, 10—12) своихъ суровыхъ предковъ, но въ дѣйстви-
тельности совершенно подпавшаго подъ вліяніе женщинъ, стоявшихъ
среди общаго нравственнаго разложенія все-таки выше своихъ мужей-
такъ какъ многія изъ нихъ уже являются носительницами христіан-
скихъ идеаловъ—дѣвственницы, супруги и матери,—Марціалъ умѣетъ
цѣломудренно склонять свой вакхическій стихъ къ ногамъ женщины,
не передъ ея физической красотой, не въ формѣ страстной эротиче-
ской мольбы, какъ у Тибулла, Катулла или Проперція, а какъ непри-
творную, восторженную дань чистаго уваженія передъ ея нравствен-
ными качествами, какъ возвышенный гимнъ ея| духовной красотѣ:
развѣ не этимъ звучатъ его обращенія къ памяти Порціи, достойной
подруги Брута (I. 42), Арріи, геройской супруги Тразея (I. 13), его
восторженная ода къ Сульпиціи, этой соперницѣ Сапфо (X. 3515~21),
его хвалебный гимнъ Марцеллѣ (XII. 213~4; 7“10), его эпиталамы двумъ
Клавдіямъ—Перегринѣ (IV. 13 9~10) и Руфинѣ (XI. 53 3”8)44.
„Многія стихотворенія Марціала опережаютъ вѣка и кажутся мадри-
Жизнь Марціала.
XIX
галами французской школы XVI и XVIII столѣтій, достойными Маро,
Ронсара и Вольтера, какъ напр., V. 68 и XI. 89.
„По художнической прозорливости .Марціала, его произведенія явля-
ются самымъ вѣрнымъ отпечаткомъ древне-римской жизни во всѣхъ ея
проявленіяхъ. Онъ все видѣлъ и все описалъ: блюда и обстановку бо-
гатаго пира и убогаго угощенія, нарядъ щеголя и убранство гетеры,
тайны римскихъ термъ и спаленъ, роскошь городскихъ дворцовъ и за-
городныхъ дачъ, всѣ прельщенія и развратъ театровъ и цирка, вакха-
налію Субуры и ужасъ Колизея и вмѣстѣ съ тѣмъ —такова обаятель-
ная сила его дарованія — заставляетъ еще насъ, послѣ восемнадцати
столѣтій, грустить съ нимъ надъ смертью рабыни-малютки и сочув-
ствовать отцу, льющему слезы надъ могилою безвременно похищенной
дочери41.
Глава V.—Пребываніе въ Эмиліи. Изданіе III книги.
Марціалъ провелъ въ Римѣ ровно 34 года (X. 103 7-8; X. 104 9~10;
XII. 31 7; XII. 34 г~’2). Впродолженіе всего этого времени только одна
эпоха можетъ быть съ точностью опредѣлена; это та, которая соотвѣт-
ствуетъ довольно продолжительному отсутствію Марціала изъ Рима, со-
впадающему съ изданіемъ его Ш книги, т. е. въ 87 или 88 году.
Причины, побудившія Марціала оставить Римъ, изложены имъ въ
III. 4 *-«:
„Если спроситъ, зачѣмъ я ушелъ, отвѣчай покороче:
„Переносить онъ не могъ тоги безплодной тоску11.
Спросить: „когда я вернусь?11 отвѣть: „онъ вышелъ поэтомъ,
А вернется, когда явится въ немъ киѳаредъ11.
— т. е. музыкантъ, котораго искусство щедро вознаграждается, тогда
какъ поэтъ остается въ нищетѣ.
Надо полагать, что Марціалъ остался доволенѣ своимъ мѣстопре-
бываніемъ въ Цисальпинскоіі Галліи, такъ какъ много лѣтъ спустя онъ
обращается къ тѣмъ мѣстамъ, восклицая;
„Будьте пристанью вы и отдыхомъ старости нашей,
Если покой избирать станемъ по волѣ своей11 (IV. 257—8).
Между тономъ первыхъ двухъ книгъ и третьей—огромная разница:
въ 1-й Марціалъ у всѣхъ заискиваетъ, всѣмъ льститъ, всѣмъ кланяется
и достигаетъ желаемыхъ результатовъ; во ІІ-й, возмечтавши о себѣ,
оиъ недоволенъ достигнутымъ, разыгрываетъ роль обиженнаго, обойден-
наго, озлобленнаго, но все еще недостаточно обезпеченнаго, чтобы дать
и*
XX Жизнь Марціала.
волю накипѣвшей злобѣ и неудовлетворенному мелкому честолюбію. Въ
ПІ-й же книгѣ онъ является человѣкомъ, уже считающимъ себя вполнѣ
обезпеченнымъ въ матеріальномъ отношеніи и поэтому позволяющимъ
себѣ роскошь фрондерства; тутъ онъ рѣшается дать волю чувству не-
годованія противъ гордости, чванства, скупости патроновъ и порабо-
щенія ими своихъ кліентовъ.
Глава VI.—Дома, въ которыхъ Марціалъ жилъ въ Римѣ, его дачи и помѣстья.
Марціалъ, уѣзжая изъ Рима въ Эмилію, кажется, сдалъ квартиру
на Квирипальскомъ холмѣ, въ которой прожилъ съ самаго прибытія
въ Римъ. Спустя годъ по возвращеніи изъ Эмиліи, Марціалъ занимаетъ
новую квартиру неподалеку отъ прежней, но прожилъ въ ней недолго,
такъ какъ уже въ 94-мъ году ко времени изданія ІХ-й книги владѣлъ
собственнымъ домомъ, для котораго испрашиваетъ у Домиціана воды изъ
водопровода Марціп, столь близкаго, что было слышно журчаніе воды:
Какъ по сосѣдству со мной Марціп плещется ключъ (XI. 18 «).
Въ этотъ періодъ жизни Марціалъ является не только домовладѣль-
цемъ, но и собственникомъ двухъ помѣстій: Номентанскаго, доставша-
гося ему вѣроятно вначалѣ 80-хъ годовъ, и подгородней дачи, подарен-
ной ему, какъ можно заключить изъ (XI. 18), нѣкіимъ (IX. 48) Лупомъ.
Хотя Марціалъ и смѣется надъ безплодностью дачи, тѣмъ не менѣе она
заставляетъ терзаться завистниковъ (VIII. 61 1-9).
Номентанское помѣстье, кромѣ гигіеническаго значенія въ смыслѣ .
сельскаго отдохновенія, представляло и нѣкотораго рода доходность,
такъ что Марціалъ хвалится передъ гостями Номентаискимъ виномъ,
выдержаннымъ нѣсколько лѣтъ въ погребѣ (X. 48 ,9~20).
Глава VII.—Былъ ли Марціалъ женатъ? Его этика.
Мнѣнія критиковъ по этому вопросу рѣзко раздѣляются, но основы-
ваясь на словѣ ихог (жена, супруга), нельзя придти къ окончательному
рѣшенію, такъ какъ выраженіе это употреблялось и по отношенію къ
подругѣ и внѣ супружескихъ узъ.
Изо всѣхъ эпиграммъ, на основаніи ‘ которыхъ комментаторы счи-
тали то Клавдію (V. 78), то Клеопатру (IV. 22), то Марцеллу (XII.
21 и 31) женою Марціала, одна только 92-я эп. П-й кн. представляетъ
несомнѣнно насмѣшливое обращеніе (Прощай) къ женѣ, по поводу да-
рованія права трехъ дѣтей. По дальнѣйшее неупоминаніе объ этой
Жизнь Марціала.
XXI
безыменной женѣ и отсутствіе признаковъ какого-либо вліянія ея на
Марціала даетъ поводъ считать ее какъ бы не существовавшею какъ
для него, такъ и для его біографовъ. Что же касается до Марцеллы,
то восторженное къ ней обращеніе Марціала (ХП. 21 и 31) свидѣтель-
ствуютъ болѣе о чувствахъ благороднаго почитателя, чѣмъ о супру-
жеской нѣжности.
„Мало вѣроятно также, чтобы Марцелла, какъ вторая Пенелопа,
прождала 35 лѣтъ своего супруга, сохраняя ему его имѣніе, или чтобы
эта богатая Испанка* вышла замужъ за почти 70-ти лѣтняго старца.
„При всѣхъ своихъ недостаткахъ и порокахъ, Марціалъ несомнѣнно
обладалъ и многими хорошими качествами, о которыхъ онъ такъ же
мало умалчиваетъ въ эпиграммахъ, какъ много и подробно говоритъ о
дурныхъ. Въ тѣ времена, когда рабство достигло своего апогея, когда
рабъ считался человѣкомъ развѣ только немногими чудаками филосо-
фами и гонимыми, всѣми презираемыми послѣдователями Христа, Мар-
ціалъ смѣло и краснорѣчиво выступаетъ защитникомъ несчастныхъ ра-
бовъ и не усумняется громко провозгласить: „Ношо езі* (X. 31 3).
Потребность видѣть своего раба сытымъ и довольнымъ (II. 90я) й
его дѣтей обогрѣтыми (I. 4 9 28) Марціалъ выставляетъ въ числѣ глав-
ныхъ своихъ желаній и выхваляетъ друзей, заботящихся о своихъ слу-
гахъ (III. 58 22’43-44).
Марціалъ пе только съ сочувствіемъ и порою съ нѣжностью отно-
сился къ домашней прислугѣ, но вообще выражаетъ свою нѣжность къ
дѣтямъ, напримѣръ, негодованіемъ, съ которымъ бичуетъ тогдашнихъ
педагоговъ за безчеловѣчное отношеніе къ бѣднымъ дрожащимъ дѣ-
тямъ. Можно найти даже проблески мягкосердечія Марціала по отно-
шенію къ животнымъ, напр., ХШ. 70, гдѣ онъ жалѣетъ объ участи
красиваго павлина.
Плиній былъ справедливъ, говоря, что Марціалъ вмѣстѣ съ солью
и желчью обладалъ добродушіемъ; и Марціалъ съ полнымъ правомъ
могъ сказать:
„Не подведутъ никого напіи бокалы подъ судъ* (X. 48«).
и:
„А не пеняетъ пикто, пѣснью моей оскорбленъ* (У. 15«).
Глава VIII. —Отъѣздъ Марціала изъ Италіи па родину.
„Понятно, что всѣ, оскорбленные сарказмомъ или обойденные пре-
зрительнымъ молчаніемъ Марціала, принадлежавшіе къ оппозиціонной
партіи при Домиціанѣ, обрушились на поэта всей силой ненависти*,
XXII
Жизнь Марціала.
при перемѣнѣ, наступившей по воцареніи Траяна. Нерва продолжалъ
окружать себя клевретами Домиціана, друзьями и покровителями Мар-
ціала. Лица, не благоволившія къ Марціалу, въ свою очередь стали влі-
ятельными, и къ нимъ присоединились завистники Марціала, которыхъ,
судя по IV. 27; VIII. 61; IX. 97 и XI. 94, изъ класса неудавшихся
поэтовъ была цѣлая масса. Состарившемуся поэту послѣ попытокъ прі-
обрѣсти давнишнимъ оружіемъ прежнее положеніе въ придворномъ кругу
(X. 72; XI. 5, 7) борьба стала не подъ силу, іг онъ рѣшается покинуть
не только Римъ, но и самую Италію, быть можетъ, по совѣту един-
ственнаго оставшагося у него покровителя Плинія, слишкомъ высоко-
мѣрнаго и осторожнаго вельможи, чтобы выступить открыто въ защиту
опальнаго поэта, которому онъ однако не отказалъ въ денежномъ по-
собіи на дорогу (РИп. Ер. III. 21).
Легко убѣдиться изъ чтенія эпиграммъ, до какой степени преувели.
чеиная лесть и поклоненіе Домиціану вдругъ по смерти его переходятъ
въ явное ему порицаніе.
Марціалъ оставилъ Римъ, вѣроятно, поздней весной 99 года послѣ
возвращенія Траяна съ береговъ Дуная.
Глава IX. — Послѣдніе годы Марціала.
„Звѣзда Марціала, доставлявшая ему вездѣ столько щедрыхъ по-
кровителей, повидимому, не измѣнила*ему и въ Испаніи. Вскорѣ послѣ
своего прибытія онъ получилъ отъ Марцеллы, Билбилисской гражданки
(XII. 21), стоявшей по изяществу, образованію и воспитанію несрав-
ненно выше своихъ землячекъ и достойной быть дочерью гордаго Рима
(XII. 21 3”6), весьма цѣнный, можно сказать, царскій подарокъ: по-
мѣстье, вѣроятно, около самаго города, на берегу рѣки Салона, съ ви-
ноградниками, фонтанами, лугами, прудами, съ сажалками для рыбъ,
великолѣпными садами съ теплицами, парниками и причудливыми стро-
еніями, съ близь лежащимъ дубовымъ лѣсомъ, доставлявшимъ не только
обильное топливо, но и дичину къ столу (XII. 31 1”7)“.
Но благорасположеніе Марцеллы и щедрые ея дары по могли замѣ-
нить .Марціалу Рима, не смотря на увѣренія въ противномъ (XII. 2510).
Видно, что онъ сильно скучалъ вдали отъ столицы міра, сдѣлавшейся
для него вторымъ отечествомъ. Ему недоставало библіотекъ, театровъ,
аудиторій (Письмо къ Приску XII), въ^особенности же недоставало ему
поощренія людей со вкусомъ и образованіемъ, одобреніемъ которыхъ
онъ такъ дорожилъ, Но не грамотному плебею, а аристократу мысли
всегда желалъ угодить нашъ поэтъ.
Жизнь Марціала.
XXIII
„Думать забылъ я: вѣдь я предпочелъ бы, чтобъ ужина блюда
Больше гостямъ у меня правились, чѣмъ поварамъ". (XI. 813—4).
Для истаго Римлянина Марціала воспѣтая имъ въ посланіи къ Юве-
налу ОСИ. 18) идиллія была въ сущности только добровольной ссыл-
кой, въ которой онъ не переставалъ вздыхать о своемъ возлюбленномъ
Римѣ, что видно изъ содержанія XII книги. Марціалъ впалъ въ апатію
и непробудную лѣнь, превосходно описанную имъ въ XII. 18. По соб-
ственному признанію впродолженіе трехъ лѣтъ онъ ничего не писалъ
(Письмо къ Приску XII). Всякій даже поэтическій трудъ становится
для него постылымъ. Онъ сталъ еще болѣе неряшливъ въ одеждѣ и въ
своей домашней обстановкѣ (XII. 18 17~18).
Не подлежитъ сомнѣнію, что и въ Испаніи нашлось бы много влі-
ятельныхъ лицъ, которыя могли бы быть превозносимы его стихотво-
реніями, если бы онъ этого захотѣлъ, такъ какъ въ Испаніи онъ былъ
въ наилучшихъ отношеніяхъ съ тремя могущественными проконсулами,
управлявшими провинціями. Одинъ изъ нихъ былъ его старинный бла-
гопріятель Мадеръ (XII. 97), которому посвящена X. 78 и котораго
Марціалъ еще въ 89 году выставлялъ образцомъ честности (V. 28).
Но, повидимому, Марціалъ стиховъ болѣе не писалъ и во всякомъ слу-
чаѣ, за исключеніемъ экземпляра XII кн., посланнаго Стеллѣ въ Римъ,
(ХП. 3) болѣе не издавалъ.
Пріѣздъ Ириска, къ которому Марціалъ питалъ самую нѣжную дружбу
(VIII. 45), оживилъ нѣсколько старца. Онъ видимо былъ радъ излить
передъ пріятелемъ свое недовольство окружающей его на родинѣ сре-
дою и, вѣроятно, съ нимъ же отправилъ въ Римъ своему старому другу
Стеллѣ свою XII книгу.
Послѣдніе дни Марціала въ Билбилисѣ были озарены прибытіемъ
богатаго и щедраго его цѣнителя и распространителя его эротическихъ
стихотвореній Инстанція Руфа. При немъ поэтъ чувствовалъ себя преж-
нимъ римскимъ Марціаломъ. Это свиданіе двухъ друзей было послѣд-
нимъ, такъ что если Инстанцій Руфъ и заѣзжалъ снова въ Билбилпсъ,
то это могло быть только для совершенія тризны на могилѣ Марціала,
умершаго въ 102 г., 60-ти или самое большее 64-хъ лѣтъ отъ роду.
МАРЦІАЛЪ
КНИГА ЭПИГРАММЪ
М. ѴАЬ. МАКТІАЫ8
ЕРМЖАММАТОИ ЫВЕК.
і.
ВагЬага ругашідит зііеаі тігасиіа МетрЬіз,
Аззугіиз іасіеі пес ВаЬ|іопа ІаЬог;
Кес Тгіѵіае Іетріо тоііез Іаиііепіиг Іопез,
Біззітиіеі Беіоп согпіЬиз ага Ггецнепз;
5 Аёге пес ѵасио репйепііа Маизоіеа
ЬаидіЬиз іттойісіз Сагез іп азіга і’егапі.
Отпіз Саезагео сейіі ІаЬог атрЫіЬеаІго,
ІІпит рго сипсііз іата Іодиеіиг ориз.
II.
Ніс иЬі зідегеиз ргоріиз ѵісіеі азіга соіоззиз
Еі сгезсшіі медіа ре^таіа сеіза ѵіа,
Придержавшись изданіи ОіІЬегѴа, мы должны бьк согласно латинскому подлиннику,
ограничиться одними номерами эпиграммъ безъ проставленія ихъ заглавій, хотя та-
ковыя находятся въ другихъ изданіяхъ латинскаго текста, напримѣръ, Лемера.
Но такъ какъ главною цѣлью нашей было не наиболѣе безукоризненное въ Фило-
логическомъ смыслѣ изданіе Марціала, а наибольшая помощь читателю въ дѣлѣ
пониманія нашего автора, то мы рѣшились выставить заглавія надъ переводами,
причемъ сразу ясно, о чемъ идетъ рѣчь. На это отчасти уполномочиваетъ насъ самъ
авторъ, говоря въ ХІП кн. 3 эп. 6 ст.: „Свойственныя имена ты вещей изъ за-
главій получишь^.
1, 2. Ассирійскимъ трудомъ, намекъ на Ассирійскую Семирамиду, строительницу
Вавилона. /1, 3. Трисія, Діана. Въ Іоніи, въ ЭфссѢ, находился знаменитый храмъ
Діаны, считавшійся въ числѣ чудесъ свѣта. Іонійцы славились своею изнѣженностью.
1, 4. Делосъ одинъ изъ Цикладскихъ острововъ въ Эгейскомъ морѣ, мѣсто рожденія
Діаны и Аполлона, съ великолѣпнымъ храмомъ, въ которомъ кромѣ статуи Апол-
лона находился алтарь, сложенный Аполлономъ изъ роговъ всѣхъ убитыхъ Діаною
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
КНИГА „ЗРѢЛИЩЪ'.
і. .
О ЦЕЗАРСКОМЪ АМФИТЕАТРѢ.--------------
О чудесахъ пирамидъ Мемфисъ пусть варварскій смолкнетъ,
И Ассирійскимъ трудомъ не возносись, Вавилонъ;
Тривіи храмомъ пускай Іонійцы средь нѣгъ не кичатся,
II алтаремъ пзъ роговъ больше не чвапься, Делосъ;
5 Въ воздухѣ/средь пустоты^ мавзолеевъ висящихъ Карійцы
Пусть безмѣрной хвалой не превозносятъ до звѣздъ.
Всякій смиряется трудъ предъ Цезарскимъ амфитеатромъ,
Слава созданье одно пусть поминаетъ за всѣ.
II.
О публичныхъ сооруженіяхъ Цезаря.
Здѣсь, гдѣ лучистый колоссъ видитъ звѣзды небесныя ближе,
Гдѣ въ серединѣ пути встали подмостки горой.
дикихъ козловъ. 1, 5. Въ Карій, малоазіатской странѣ, супругою царя Мавэола
Артемизіею былъ въ Галикарнассѣ воздвигнуть столь великолѣпный надгробный па-
мятникъ мавзолей, что онъ считался въ числѣ семи чудесъ свѣта. 1, 7. Амфи-
театръ Флавія пли Тита плп Колоссей, названный по колоссу солнца, основанный
Веспасіаномъ и оконченный Титомъ. Овальная сцена въ 562 Фута длины и 466 ши-
рины для зрѣлищъ и звѣриныхъ боевъ между холмами: Палатиномъ, Эсквплиномъ и
Целісмъ. 2, 1. Лучистый колоссъ, солнечный колоссъ, о которомъ только что го-
ворено, высотою въ 120 Фут., посвященный Аполлону, первоначально съ головою
Нерона, а впослѣдствіи снабженный Веспасіаномъ ликомъ бога Солнца, окруженнаго
12-ю лучами. Онъ стоялъ у входа въ Колоссей со стороны Форума. (Неронъ 31,
Илин. Нат. Ист. XXX, 15, § 45). 2, 2. Латинское слово ре^та, переведенное
нами словомъ подмостки, была деревянная театральная машина, которая подымалась,
опускалась, раздавалась, и снова соединялась (Письма Сенеки, 88). Въ серединѣ пути,
подразумѣвается священнаго пути, ѵіа засга, прежде занимаемаго золотымъ домомъ
Нерона, протянувшимся съ Палатинскаго до Эсквилинскаго холма.
1
4 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп ІіЪ-
Іпѵійіоза Гсгі гайіаЬапІ аігіа ге§із
Ѵпадие іат Іоіа 8ІаЬаІ іп игЬе сіотиз.
5 Ніс иЬі сопзрісиі ѵепегаЪіІіз атріііікеаігі
Егі§іІиг тоіез, 8іа§;па Ыегопіа егапі.
Ніс иЬі тігатиг ѵеіосіа типега Іііегтаз,
Акзіиіегаі тізегіз Іесіа зирегЪиз а§ег.
Сіатііа (ІііТизаз иЬі рогіісиз ехріісаі итЬгаз,
10 ѴІІіта рагз аиіае ЛѳНсіепІіз егаі.
Кесісіііа Кота зіЬі езі еі зипі Іе ргаезкіе, Саезаг,
Веіісіае рориіі, диае Гиегапі сіотіпі.
ІП.
фиае Іат зерозііа езі, циае §епз Іат ЬагЬага Саезаг,
Ех (ріа зресіаіог поп зіі іп игЬе Іиа?
Ѵепіі аЬ Огрііео сиііог КЬойореіиз Наето,
Ѵепіі еі ероіо Загтаіа разіиз ецио,
о Еі фіі ргіта ЫЬіІ (Іергепзі Йитіпа Иііі,
Еі диет зиргетае Теіііуоз ишіа Гегіі;
Гезііпаѵіі АгаЬз, Гезііпаѵеге ЗаЬаеі,
Еі Сііісез пітЬіз Іііс тайиеге зиіз.
СгіпіЬиз іп посіит Іогіі ѵепеге ЗісатЬгі,
10 Аіцие аіііег Іогііз сгіпіЪиз Аеіігіорез.
Ѵох йіѵегза 8опа1 рориіогит, Іит Іатеп ипа езі,
Сит ѵегиз раігіае дісегіз еззе раіег.
IV.
ТигЪа дгаѵіз расі ріасісіаеоие іпітіса диіеіі,
(^иае зетрег тізегаз зоІІісіІаЪаІ орез,
2, 7. Термы Тита построены были необыкновенно быстро. 2, 8. Расчищая для
себя мѣсто. 2, 9. КлавСіевъ портикъ^ вѣроятію колоннада, проходившая ко храму
Клавдія на югъ отъ Колоссея. Этотъ храмъ, который Неронъ почти совершенно при-
казалъ сломать, былъ возобновленъ Веспасіапомъ. 3, 3. Гемъ и Годопъ, Фракій-
скія горы. Гемъ былъ родиною Орфея. 3, 4. Сарматъ^ Сарматія была страна въ
нынѣшней Польшѣ, простиравшаяся до Дона и Волги, а оттуда до Каспійскаго моря.
Съ сѣвера она граничила со Скиѳіей. О питаніи молокомъ и лошадиною кровью (см.
Плпн. Нат. Ист. XVIII, 10, § 100. Вергил. Горг. III, 463). О неизвѣстныхъ источ-
никахъ Нила (см. Плин. Нат. Ист. V, 9. § 51). 3, 6. Теѳиса^ морская богиня, су-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Книга зрѣлищъ.
5 ••
Злаго блпстали царя ненавистныя людямъ строенья,
И одинъ лишь стоялъ въ городѣ цѣломъ тотъ домъ."
5 Здѣсь, гдѣ груда растетъ почтенная амфитеатра
Чудной постройкой своей, были Нерона пруды.
Гдѣ скороспѣлому мы подарку термовъ дивимся,
Гордое поле снесло крыши у бѣдныхъ людей.
Тамъ, гдѣ широкую тѣнь предлагаетъ Клавдіевъ портикъ,
10 Крайній конецъ былъ дворца, чтоуже нынѣ исчезъ.
Римъ себѣ возвращенъ, и въ твоемъ управленіи, Цезарь,
То услаждаетъ пародъ, что услаждало владыкъ.
III.
Скопленіе и общее привѣтствіе народовъ.
/ и
Гдѣ отдаленный такой народъ, гдѣ столь варварскій, Цезарь,
Зритель, чтобы изъ него въ городѣ не былъ твоемъ?
Съ Гема Орфейскаго тутъ Родопейскій пахарь приходитъ,
Также приходитъ Сарматъ, кровью коня напоенъ,
5 Тотъ, что пилъ изъ ключей захваченныхъ верхняго Нила,
Также и тотъ, кто омытъ дальней Тезисы волной;
Поспѣшалъ тутъ Арабъ и поспѣшали Сабейцы,
11 Киликіецъ своимъ здѣсь благовоньемъ разилъ.
Съ волосами пришли скрученными въ узелъ Сикаморы
10 И Эѳіопы, -Крутя родомъ инымъ волоса.
Разно звучатъ голоса, но голосъ народа единый,
Какъ называютъ тебя истымъ отчизны отцомъ.
IV.
Цезарю по случаю изгнанія доносчиковъ.
Тяжкая миру толпа, враждебная тиши покоя,
пруга и сестра Океана, независимо отъ Нереиды Ѳетиды. Здѣсь подразумѣваются
жители Британіи или сказочнаго Ѳула, гдѣ предполагался конецъ моря и земли.
3, 7. Сабейцы изъ города Савы въ Счастливой Аравіи (Царица Савская). 3, 8. А’а-
лмкія, страна на южномъ берегу Малой Азіи, между ПамФиліей и Сиріей, славилась
наилучшпмъ шафраномъ, прозывавшимся Кориційскпмъ по имени города и горы Ке-
рика. Запахъ шафрана такъ былъ любимъ Римлянами, что шафранными духами они
окропляли театръ и циркъ. 3, 9. Сикамбры, германскій народъ на Липпѣ, свер-
тывали волоса высокимъ узломъ на головѣ. 3, 10. Эѳіопы съ волосами, вьющи-
мися на подобіе руна.
6
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп ІіЬ.
Тгадисіа езі осиііз, пес серіі Ііагепа посепіез:
Еі (Іеіаіог ЬаЪеІ диой (ІаЪаі ехіііит.
5 Ехиіаі Аизопіа ргоГи§из (Іеіаіог аЬ игЬе:
Наес Іісеі іпрепзіз ргіпсіріз айпитегез.
V.
Іипсіат Разірііаеп Оісіаео сгесіііе іаиго:
Ѵійітиз, ассеріі ГаЬиІа ргізса іідет.
Кес зе тігеіиг, Саезаг, Іопдаеѵа ѵеіизіаз:
(^иісідикі іата сапіі, ргаезіаі Ііагепа ііЬі.
VI.
Ве11і§ег іпѵісііз (ріоіі Магз ІіЪі зегѵіі іп агтіз,
Коп заііз езі, Саезаг, зегѵіі еі ірза Ѵепиз.
VI, Ъ.
Ргозігаіит ѵазіа Кетеез іп ѵаііе Іеопет
КоЪіІе еі Негсиіеит Гата сапеЬаі ориз.
Ргізса іідез іасеаі: пат розі іиа типега, Саезаг,
Наес іат іётпіпеа Лісітиз асіа тапи.
VII.
(^иаіііег іп Зсуііііса геіі^аіиз тире Рготеіііеиз
Аззісіиат пітіо ресіоге раѵіі. аѵет,
ІЯида Саіесіопіо зіс ѵізсега ргаеЬиіі игзо
Хоп Гаіза репсіепз іп сгисе Ьаигеоіиз.
4 , 3. Мы перевели по СіІЪегі’у: „ігасіисіа еэі оси1І8и, тогда какъ у Ьетаіг’а п дру-
гихъ: „ігасШа 6аеіи1І8“, что значило бы „Гетуламъ передана44, такъ какъ по Свето-
нію Титъ приказалъ привести доносчиковъ на Форумъ и бичевать, гоня черезъ арену
амфитеатра, п затѣмъ частію обратить въ рабовъ, а частію сжечь. Вѣроятно До-
миціанъ сослалъ ихъ въ Африканскую Гетулію. 4, 5. Авзонія^ южно-итальянская
страна отъ Лариса до Сицилійскаго пролива, нерѣдко употребляется вмѣсто Италіи.
5, 1. Палифая. супруга Критскаго царя Мипоса и мать Аріадны, родила Минотавра
отъ быка, (см. Свет. Неронъ, 12). Днлінейскпі, по имени Критской горы Дикты,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Книга зрѣлищъ. 7
Приведена на глаза, и злыхъ не вмѣщаетъ арена,
И доносчикъ идетъ въ ссылку, куда посылалъ.
5 Въ ссылку доносчикъ бѣжитъ изъ Авзонскаго города изгнанъ:
Это къ подаркамъ еще долженъ принесть ты вождя.
V.
На зрѣлище Пазифаи.
Вѣрьте, съ Диктейскимъ быкомъ состояла въ связи Пазифая;
Видѣли мы, заслужилъ вѣру старинный разсказъ;
Пусть не дивится себѣ, о Цезарь, глубокая древность:
То, что слава поетъ, сцена даруетъ тебѣ.
VI.
О ЖЕНСКИХЪ БОЯХЪ СО ЗВѢРЯМИ.
Что воинственный Марсъ тебѣ служитъ оружьемъ побѣднымъ,
Цезарь, все мало: сама служитъ Венера тебѣ.
VI, Ъ.
О ТОМЪ ЖЕ.
Распростертаго льва въ обширной Немейской долинѣ
Благороднымъ молва чтила Иракла трудомъ.
Сказкѣ старинной молчать: съ твоими щедротами, Цезарь,
Это зовемъ мы теперь подвигомъ женской руки.
VII.
Объ осужденномъ, представляющемъ въ дѣйствительности
КАЗНЬ ЛлврЕОЛА.
Какъ на Скиѳской скалѣ Прометей прикованный грудью,
Слишкомъ отважной своей, алчную птицу питалъ,
Такъ утробу свою Каледонскому предалъ медвѣдю
На неподложпомъ крестѣ голымъ вися Лавреолъ.
то же, что Критскій. 6, 1. Немея, область въ Аргивскомъ Пелопонесѣ, гдѣ Герку-
лесъ убилъ льва. 6, 3. На Римской аренѣ во времена Домиціана выступали про-
тивъ звѣрей воинственныя женщины, какъ говоритъ Ювеналъ (Сат. I, ст. 23):
...„копьемъ кабановъ колетъ Мевія тусскихъ*.
7, 1. Скиѳія мало опредѣленная страна на сѣверъ отъ Чернаго и Каспійскаго морей,
далеко простирающаяся въ восточную Азію. Скиѳская скала. Кавказъ. 7, 3. Ка-
ледонія^ нынѣшняя Шотландія. Каледонскій медвѣдь вообще сѣверный, болѣе крупный
и свирѣпый. 7, 4. Лавреолъ, разбойникъ, коего дѣйствительная здѣсь описанная
8 М. Ѵаі. Магііаіія ері§гаттаіоп ІіЬ.
5 ѴіѵеЬапІ Іасегі тетЬгія яііПапііЬия агіия
Іпцие отпі пиздиат согроге согрия егаі.
Вепіцие яирріісіит сіі^пит іиііі: іііе рагепіія
Ѵеі (Іотіпі іи^иіит іойегаі епяе посепя,
Тешріа ѵе] агсапо йетепя яроііаѵегаі аиго,
10 ЗиМійегаі яаеѵая ѵеі ѣіЫ, Кота, іасея.
Ѵісегаі апіідиае ясеіегаіия сгітіпа іатае,
Іп дно, диае йіегаі ГаЪиІа, роепа іиіі.
VII I.
Ваесіаіе, Ьисапо сит яіс Іасегегія аЪ игяо,
(^иат сирегея ріітая штс ІіаЪиіяяе Іиая!
IX .
РгаеяШіІ ехІііЪііия Іоіа ііЬі, Саеяаг, Ііагепа
(}иае поп рготіяіі ргоеііа гіііпосегоя.
О диат ІеггіЬіІея ехагяіі ргопия іп ігая!
(^напіия егаі іаигия, сиі рііа іаигия егаі!
X.
Ьаеяегаі іп^гаіо Іео регййия оге тадіяігит.
Аияия Іат поіая сопіетегаге тапия,
8ей дідпая іапіо регяоіѵіі сгітіпе роепая,
Еі диі поп іиіегаі ѵегЪега, Іеіа іиііі.
5 (ѵ>иоя (іесеі еяяе Ьотіпит Іаіі яиЪ ргіпсіре тогея.
(^иі іиЪеІ іп^епіит тіііия еяяе Гегія!
XI.
Ргаесеря яап^иіпеа Йит яе гоШ игяия Ііагепа, .
Ітріісііат ѵіясо регйійіі іііе і'и§ат.
8р1еіі(іі(іа іат Іесіо сеяяепі ѵепаЪиІа Гегго,
казнь выставлялась народу въ видѣ театральнаго зрѣлища (сл. Ювен. Сат, VIII. 187).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Книга зрѣлищъ. 9
5 Живы были въ крови и въ клоки истерзаны члены,
И па всемъ тѣлѣ его не было тѣла нигдѣ.
Наконецъ претерпѣлъ онъ казнь за то, что отцу онъ
Иль господину, злодѣй, въ горло свой мечъ погрузилъ.
Иль что изъ храма укралъ потаенное злато безумецъ,
10 Или факеловъ злыхъ, Римъ, подъ тебя подкладалъ.
Древнюю славу злодѣйствъ побѣдилъ ужасный преступникъ:
Что было сказкою, то.карою стало ему.
ѴШ.
Басня о Дедалѣ,
Въ часъ, какъ Лукапскимъ, Дедалъ, ты такъ терзаемъ медвѣдемъ,
Какъ бы хотѣлъ ты теперь крылья свои воротить.
IX.
О НОСОРОГѢ.
Цезарь, выставленный тебѣ по цѣлой аренѣ
Битвы представилъ, какихъ не обѣщалъ, носорогъ.
О, какимъ воспылалъ понурясь страшнымъ онъ гнѣвомъ!
Что же былъ это за быкъ, коему быкъ только мячъ!
X.
О ЛЬВѢ, ПОВРЕДИВШЕМЪ ВОЖАКА.
Левъ вожака повредилъ непризнательной пастью лукавый,
Столь знакомыхъ ему рукъ не боясь запятнать;
Но за проступокъ такой заплатилъ достойною карой,
Тотъ, кто ударовъ не снесъ, долженъ былъ копья снести.
5 Нравамъ быть должноу какимъ у людей подъ подобнымъ владыкой,
Кротче который велитъ духомъ быть самымъ звѣрямъ!
XI.
О МЕДВѢДѢ.
Какъ медвѣдь съ быстротой по кровавой вертѣлся аренѣ,
То способность бѣжать, ввязнувъ въ клею, потерялъ.
Скрывъ желѣзо, пускай рогатины яркія спрячутъ,
8, 1. Дедалъ, здѣсь, подобно Лавреолу, преступникъ, выставленный зрѣлищемъ для
народа. Лукапскій пзъ Луканывъ нижней Италіи.
10
М. ѴаІ. Магііаііз ері^гаішпаіоп ІіЪ.
Хес ѵоіеі ехсизза Іапсеа Іогіа іпапи;
5 Вергепйаі ѵасио ѵепаіог іп аёге ргаейат,
8і саріаге іегаз аисиріз агіе ріасеі.
XII.
Іпіег Саезагеае йізсгішіпа заеѵа І)іапае
Еіхіззеі §гаѵк1ат сит Іеѵіз Ііазіа зиет,
Ехііиіі рагіиз тізегае (Іе ѵиіпеге таігіз.
О Ьисіпа Гегох, Іюс ререгіззе Гиіі?
5 РІигіЬиз іііа тогі ѵоіиіззеі заисіа Іеііз,
ОтпіЬиз иі паііз Ігізіе раіегеі ііег.
XIII.
XII, 7 (^иіз педаі еззе заіит таіето іипеге ВассЬит?
8іс депііит питеп сгейііе: паіа Гега езі.
XIII, 1 Ісіа §гаѵі Іеіо сопГоззадие ѵиіпеге таіег
8из рагііег ѵііат репікііі аідие «іесііѣ.
О (щат сегіа іиіі ІіЬгаіо (Іехісга іегго!
Напс е§о Ьисіпае сгеДо іиіззе тапит.
5 Ехрегіа езі питеп тогіепз иігіиздие Оіапае,
фиадие зоіиіа рагепз диацие регетріа Гега езі.
XIV.
8из Гега іат §гаѵіог таіигі рі^поге ѵепігіз
Етізіі Геіит, ѵиіпеге Гасіа рагепз;
Хес іасиіі рагіиз, зес! таіге сасіепіе сисиггіі.
О диапіит езі зиЫііз сазіЪиз іп§епіит!
XV.
8итта Іиае, Ме1еа§ге, Гиіі <|ііае §1огіа Гатае,
(^иапіит езі! Сагрорііогі рогііо іизиз арег.
12: 1. Діанау богини охоты, здѣсь употреблена вмѣсто звѣринаго боя. 12, 4.
Люцина. имя Діаны, какъ помощницы въ родахъ. 12, 7. Вак.гь, въ то время какъ
его мать Се мела сгорѣла въ объятіяхъ Юпитера, вынутый изъ ея утробы, былъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Книга зрѣлищъ. 11
Пусть копье не летитъ вержено взмахомъ руки;
5 Въ воздухѣ праздномъ пускай охотникъ хватаетъ добычу,
Коль птицелова пріемъ можетъ звѣрей уловлять.
ХП.
О СВИНЬѢ, ПОРОДИВШЕЙ ИЗЪ РАНЫ.
Въ самый сильный разгаръ Діаны Цезарской только
Что въ поросной свиньѣ быстро засѣло копье,
Поросенокъ прыгнулъ у матери бѣдной изъ раны.
Злая Люцпна, ужель это и значитъ родить?
5 Пожелала бы та умереть отъ множества копій,
Лишь бы всѣмъ дѣтямъ открытъ этотъ печальный былъ путь.
• XIII.
XII, 7 Кто же отринетъ, что Вакхъ отъ матери мертвой родился?
Вѣрьте, что такъ родился богъ, родился же такъ звѣрь.
ХПІ, 1 Тяжкимъ копьемъ пронзена и раной пробита, свиная
Матка утратила жизнь разомъ и такъ же дала.
О, какъ десница была вѣрна, бросая желѣзомъ!
Я полагаю, была это Люцины рука.
5 Въ смерти пришлось ей познать божество двойное Діаны,
Коимъ ей помощь въ родахъ, коимъ п звѣрь умерщвленъ.
XIV.
О НЕЙ ЖЕ.
Зрѣлаго чрева уже тяжка залогомъ, подсоска
Испустила свинья, раной его породи.
И поросенокъ не легъ, а бѣжалъ отъ матери павшей.
О, какъ много ума есть при внезапныхъ дѣлахъ!
XV.
О Карпофорѣ охотникѣ.
Что для тебя, Мелеагръ, было высшимъ сіяніемъ славы.
Важно ль! сраженный кабанъ для* Карпофора лишь часть.
заключенъ въ ляшку Юпитера до окончательной зрѣлости, почему назывался также
дву.ѵатгрииски.нъ (Вітпаіег). 15, 1. Лелеаіръ, сразившій Каледонскаго вепря.
'12 М. Ѵаі. Магйаііз ері^гатшаіоп ІіЬ.
ІПе еі ргаесірііі ѵепаЬиІа сошіісііі игзо,
Ргітиз іп Агсіоі диі іиіі агсе роіі,
5 8ігаѵіі еі і&поіа зресіапсіит тоіе Іеопет,
Негсиіеаз роіиіі диі (Іесиіззе тапиз,
Еі ѵоіисгет Іоп^о роггехіі ѵиіпеге рапіит.
Ргаетіа сит іапйет Геггеі, асіііис роіегаі.
XVI.
Каріиз аЬіі тедіа сріосі а<1 аеіііега іаигиз Ііагепа,
Ыоп Гиіі Іюс агііз, зесі ріеіаііз ориз.
XVI, Ь.
Ѵехегаі Еигореп Ггаіегпа рег аедиога іаигиз:
Аі пипс Аісідеп іаигиз іп азіга іиііі.
Саезагіз аіцие Іоѵіз сопГег пипс, Гата, іиѵепсоз:
Раг опиз иі Іиіегіпі, акіиз ізіе іиііі.
XVII.
(^иоЛ ріиз еі зирріех еіерііаз іе, Саезаг, айогаі
Ніс пюсіо чиі Іаиго іат піеіиепсіиз егаі,
Коп Гасіі Іюс іиззиз пиііодие сіосепіе та^ізіго:
Сгесіе тіііі, позігит зепііі еі іііе (іеит.
XVIII.
ЬашЪеге зесигі йехігат сопзиеіа та^ізігі
Ті§гіз, аЬ Нугсапо §1огіа гага іидо,
8аеѵа Гегит гаЪійо Іасегаѵіі сіепіе Іеопет:
Кез поѵа, поп иіііз со§піСа іеіпрогіЬиз.
5 Айза езі Іаіе пііііі, зііѵіз <1ит ѵіхіі іп аіііз;
РозЦиат іпіег поз езі, ріиз Гегііаііз ІіаЪеі.
15, 4. Арктійс^ііі отъ Арктусъ, двухъ медвѣдицъ на небѣ, то же, что сѣверный.
16, 1. Подхваченъ въ эѳиръ^ въ амфитеатрѣ посредствомъ пегмы (см. выше 2, 2).
16, 1. Европа, дочь Финикійскаго цари Агенора, унесенная Юпитеромъ во образѣ
М. Вал. Марціала, эпиграммы. Книга зрѣлищъ. 13
Онъ и рогатину тожь въ проворнаго вдвинулъ медвѣдя,
Что въ Арктійской странѣ первымъ на полюсѣ былъ.
5 Также невиданнаго объема и льва 'распростеръ онъ,
Честью который бы могъ быть Геркулеса рукамъ,
И продольнымъ сразилъ ударомъ быстраго парда.
Какъ и стяжалъ похвалы, все еще мощенъ онъ былъ.
XVI.
О Геркулесѣ, возсѣдающемъ на быкѣ и уносимомъ въ небо.
Что подхваченъ въ эѳиръ быкъ скрылся съ средины арены,
Не искусство тому, а благочестье виной.
XVI, Ь.
ТО ЖЕ.
Нѣкогда быкъ увозилъ Европу чрезъ братнину влагу, —
Вотъ Алкида теперь быкъ вознесъ къ небесамъ.
Слава, сличи же быковъ и Цезаря ты, и Зевеса:
Равную ношу несли, тотъ только выше понесъ.
XVII.
О слонѣ, . поклоняющемся Цезарю.
Что любовно съ мольбой тебѣ слонъ покланяется, Цезарь,
Хоть вотъ только что былъ онъ такъ страшенъ быку,
Это дѣлаетъ онъ не съ приказу иль кѣмъ наученный:
Вѣрь мнѣ, чувствуетъ тожь нашего бога и онъ.
XVIII.
Объ укрощенномъ тигрѣ, возвратившемся къ злобѣ при видѣ льва.
Руку лизать своего вожака спокойнаго свычпый
Тигръ, что славою былъ рѣдкой Гирканскихъ высотъ,
Дикаго льва растерзалъ, озлившись, зубомъ жестокимъ.
Странный случай вѣкамъ вовсе невѣдомъ другимъ.
5 Такъ поступать онъ не смѣлъ, въ лѣсахъ проживая дремучихъ;
Какъ очутился средь насъ, звѣрства прибавилось въ немъ.
быка въ Критъ черезъ море. Братнину влагу, Нептунову. 16. 2. Алкидъ, внукъ Ал-
кея, Геркулесъ, который здѣсь посредствомъ пегмы подымается въ воздухъ на быкѣ.
18, 2. Гирканскихъ, Гпрканія азіатская страна на югъ и востокъ отъ Каспійскаго моря.
14
М. Ѵаі. Маіііаііз ері§і*апшіаІоп ИЬ.
XIX.
(^иі тосіо рег іоіат йаттіз зіітиіаіиз Ьагепат
Йизіиіегаі гаріаз іаигиз іп азіга рііаз,
ОссиЬиіі Іапіет согпи таіоге реіііиз,
Бит Гасііет іоііі зіс еіерііапіа риіаі.
XX.
Сит реіегеі рагз Ііаес Мугіпит, рагз іііа ТгіитрЬит,
Рготізіі рагііег Саезаг иігацие тапи.
Коп роіиіі теііиз Ііѣет йпіге іосозат.
О (іиісе іпѵісіі ргіпсіріз іп»епіит!
XXI.
(^иісідиісі іп Огрііео Кйойоре зресіаззе іііеаіго
1)іскиг, ехІііЬиіі, Саезаг, Ііагепа ііЬі.
Керзегипі зсориіі тігапйадие зііѵа сисиггк,
(^иаіе і’иіззе петиз сгейііиг Незрегкіиіп.
5 АйГиіі іптіхіит ресогі §епиз отпе Іегагит
Еі зирга ѵаіет тика ререпйіі аѵіз,
Ірзе зеі іп§гаіо іасиіі Іасегаіиз аЪ игзо
Наес іатеп, Ііаес гез езі Гасіа ііа, йсіа ргіог.
XXI, Ъ.
Огрііеа цио(і зиЬііо іеііиз етізіі Іііаіи,
Мігатиг? тегза ѵепіі аЬ Еигуйісе.
XXII.
ЗоШсііапІ раѵіді <1ит гіііпосегоіа та§ізігі
8ецие (ііи ша^пае со!1і§іі іга іегае,
19, 1—2. Посредствомъ огня и набитыхъ соломою человѣческихъ чучелъ (рііае)
раздрожали для битвы быковъ. 20, 1. Мгіринъ и Тріумфъ^ два бойца изъ Цезар-
ской школы гладіаторовъ. Домиціанъ дозволилъ народу выбрать оттуда двѣ пары (см.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Книга зрѣлищъ. 15
XIX.
О БЫКѢ И СЛОНѢ.
Тотъ, что огнями сейчасъ былъ гоняемъ по цѣлой аренѣ,
Чучелы быкъ подхвата, вскидывалъ ихъ ко звѣздамъ,
Палъ наконецъ, пораженъ еще огромнѣйшимъ рогомъ,
Какъ на подъемъ онъ считалъ легкимъ такимъ же слона.
XX.
О ПАРѢ ГЛАДІАТОРОВЪ.
— —
Какъ Мирина одни, а Тріумфа просили другіе,
Цезарь заразъ обѣщалъ ихъ мановеньемъ двухъ рукъ.
Лучше закончить не могъ онъ распри этой забавной.
О усладительный умъ у властелина побѣдъ!
XXI.
О зрѣлищѣ Орфея.
Все, что видѣлъ Родопъ, говорятъ, іц Орфейскомъ театрѣ,
Все это, Цезарь, тебѣ то же арена дала. *
Скалы пустились ползти, и лѣсъ побѣжалъ баснословный,
Каковымъ, мы сочли, роща была Гесперидъ.
5 Здѣсь примѣшались къ скоту и звѣри различной породы,
И надъ поэтомъ вилось въ воздухѣ множество птицъ;
Непризнательнымъ самъ истерзанъ медвѣдемъ лежалъ онъ.
Все это было какъ есть, будучи раньше мечтой.
XXI, Ь.
Чтожь удивляемся мы, что земля отпустила Орфея
Тотчасъ изъ бездны своей? Отъ Эвридики онъ шелъ.
XXII.
О НОСОРОГѢ.
Какъ опасенья полны, вожаки носорога дразнили,
И продолжалъ накипать звѣря громаднаго гнѣвъ,
Свет. Дои. 4). 21, 1. Родопъ, (см. выше 3, 3). Орфей, сынъ Ѳракійскаго царя
Эагра и музы Калліопы, пѣлъ такъ сладостно подъ лиру, что укрощалъ дикихъ звѣ-
рей, увлекалъ лѣса и скалы и останавливалъ бури и потоки. Орфейскій театръ, Ѳра-
16
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп ІіЬ.
БезрегаЬапІит рготіззі ргоеііа Магііз;
8е<1 Іапсіет гесіііі со^пііиз апіе Гигог.
5 Хатдие §гаѵет согни §етіпо зіс ехіиііі игзит,
Іасіаі иі іпрозііаз Іаигиз іп азіга рііаз.
XXIII.
Хогіса диат сегіо ѵепаЪиІа сіігідіі ісіи
Гогііз адііис Іепегі (Іехіега Сагрорііогі!
ІПе Іиііі детіпоз Іасііі сегѵісе іиѵепсоз,
ПІі сеззіі аігох ЪиЪаІиз аЦие Ьізоп:
5 Нипс Іео сит йі^егеі, ргаесерз іп Іеіа сисиггіі
I пипс еі Іепіаз соггіре, ІигЬа, тогаз.
XXIV.
8і (|піз асіез 1оп§із зегиз зресіаіог аЬ огіз,
Сиі Іих ргіта засгі типегіз ізіа іиіі,
Хе Іе (Іесіріаі гаІіЬиз паѵаііз Епуо
Еі раг шійа Ггеііз, Іііс тосіо Іегга Гиіі.
5 Хоп сгесііз? зресіа, йит Іаззапі аедиога Магіет:
Рагѵа тога езі, Йісез „Ніс тосіо ропіиз егаІ“.
XXV.
(^ио(1 посіигпа ІіЫ, Ьеапсіге, ререгсегіі ипсіа
Везіпе ігігагі: Саезагіз ишіа Гиіі.
XXV, Ъ.
Сит реіегеі (Іиісез аисіах Ьеапсігоз атогез
Еі Геззиз Іитиііз іат ргетегеіиг ациіз,
кія. Когда жена его Эврмдпка умерла отъ укушенія змѣи, Ороей на Тенарскомъ
мысѣ спустился въ преисподнюю, укротилъ Цербера, заставилъ прослезиться Фурій
и упросилъ Плутона и Прозерпину отпустить съ нимъ Эвридику на свѣтъ. Но огля-
нувшись на нее, вопреки условію, онъ снова утратилъ ее навѣкъ. Позднѣе ОрФей на
Фракійской горѣ Пангеѣ былъ растерзанъ Вакханками. Здѣсь преступникъ, игравшій
роль Орфея въ народномъ зрѣлищѣ, отдавался на растерзаніе медвѣдю. 23, 1. Но-
рика^ Германская страна между Дунаемъ и Альпами, знаменитая ковкой оружія (см.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Книга зрѣлищъ. 17
Сомнѣвались уже въ сраженьи обѣщанномъ Марса;
Но пришла наконецъ ярость извѣстная въ немъ.
5 Ибо такъ рогомъ двойнымъ онъ грузнаго сбросилъ медвѣдя,
Какъ швыряетъ до звѣздъ чучелъ разставленныхъ быкъ.
XXIII.
О Карпофорѣ.
Нику изъ Норики какъ направляетъ вѣрнымъ ударомъ
Карпофора еще юнаго мощно рука!
Двухъ тельцовъ у себя легко на шеѣ пронесъ онъ,
Буйволъ свирѣпый предъ нимъ мертвымъ упалъ и бизонъ;
5 Левъ, побѣжавъ отъ него, стремглавъ на копья наткнулся.
Вотъ на задержки теперь долгія сѣтуй, толпа.
XXIV.
О НАВМАХІИ.
Если изъ дальнихъ краевъ ты зритель тутъ запоздалый,
Зрѣлищъ священныхъ кому первый является день,
Пусть не смущаетъ тебя кораблями морская Эніо
И морскою волной тамъ, гдѣ была лишь земля.
5 Ты не вѣришь? гляди, какъ Марсъ утомится волненьемъ,
Скажешь немного спустя: „море здѣсь было сейчасъ“.
XXV.
О зрѣлищѣ Леандра.
Что ночная тебя, Леандръ, волна пощадила,
Брось удивляться: была Цезаря это волна.
XXV, Ъ.
Какъ отважный Леандръ къ любви устремлялся отрадной
И усталый уже пикнулъ въ растущихъ зыбяхъ,
IV, 55, 12). 24, 3. Эиіо, греческое имя Беллопы, богини войны и возницы Марса.
Народныя зрѣлища морскихъ сраженій давались частію въ нарочито для того выко-
панныхъ прудахъ, частію въ амфитеатрѣ съ такимъ устройствомъ, что вода изъ со-
сѣдняго водопровода могла быстро туда впускаться и выпускаться. Поэтому здѣсь
слѣдуетъ подразумевать амфитеатръ. 25, 1. Леандръ, каждую ночь переплывалъ
проливъ между Абидосомъ и Сестомъ, гдѣ ожидала его Геро. жрица Венеры, жив-
шая на маякѣ, на которомъ ома зажигала для него путеводный Факелъ. Когда по-
ЗІарцІала эпиграммы. -
18 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп ИЪ.
г
8іс тізег іпзіапіез асИаіиз дісііиг ипйаз:
„Рагсііе (Іит ргорего, тег^ііе сит ге<іео“.
XXVI.
Ьизіі Кегеиіит Досіііз сііогиз аедиоге іоіо
Еі ѵагіо іасііез огсііпе ріпхіі ациаз.
Гизсіпа гіепіе тіпах гесіо іиіі, апсога сигѵо:
СгеДійітиз гетит сгеДійітиздие гаіет,
5 Еі §гаіит паиііз зіДиз ГиІ&еге Ьасотті
Ьаіацие регзрісио ѵеіа іитеге зіпи.
(^иіз іапіаз іідиійіз агіез іпѵепіі іп ипсііз?
Аиі (іосиіі Іизиз Іюз ТЬеііз аиі (Ікіісіі.
XXVII.
8аеси1а Согрорііогит, Саезаг, зі ргізса іпііззепі,
Раѵіззеі пиііаз ЪагЬага іегга Гегаз,
Мои Магаікоп іаигит, Хетее Ггошіоза Іеопет,
Агсаз Маепаііит поп іітиіззеі аргшп.
5 Нос агтапіе тапиз Ііудгае тогз ипа Гиіззеі,
Ниіс регсизза іогеі іоіа Сііітаега зетеі.
І§піГегоз роззіі зіпе Соісііійе іипдеге іаигоз,
Роззіі иігатдие Гегат ѵіпсеге Разірііаёз.
8і зіі, иі аедиогеі геѵосеіиг ГаЬиІа топзігі,
10 Незіопет зоіѵеі зоіиз еі Апйготейап.
Негсиіеае Іаікііз питегеіиг §1огіа: ріиз езі
Віз (Іепаз рагііег регйотиіззе іегаз.
слѣдпій былъ потушенъ бурею, Леандръ утонулъ. 26, 1. Нереиды, дочери Не-
рея и Дориды; въ числѣ ихъ Ѳетпида, мать Ахилла и Галатеи. Здѣсь подъ Нере-
идами подразумѣваются переодѣтые пловцы, показывающіе на водѣ свое искусство.
26. 5. Лаконскихъ свѣтилъ^ близнецовъ Кастора п Поллука, покровителей пловцовъ.
27, 3. Мараѳонъ въ Аттикѣ. Геркулесъ, по повелѣнію Эврпсѳея, долженъ былъ
привести живымъ бѣшенаго быка изъ Крита и снова пустить его въ лѣса. Тамъ
Тезей его поймалъ и принесъ въ жертву. 27, 4. Меналъ, гора въ Аркадіи, между
которой и Эримантомъ Геркулесъ живьемъ взялъ Эрпмантскаго или Менальскаго
кабана. 27, 5. Лернеііская иідра^ коей многочисленныя головы, будучи отрублены,
выростали вдвойнѣ, такъ что Геркулесу приходилось обжигать каждый разъ обруб-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Книга зрѣлищъ. 19
Такъ, говорятъ, онъ къ волнамъ, угрожавшимъ ему, обратился:
„Вы пощадите туда, вспять потопите меня“.
XXVI.
О ПЛАВАЛЬЩИКАХЪ.
Смѣтливый хоръ Нереидъ игралъ по цѣлому морю
И на покорныхъ волнахъ разныя пляски водилъ.
Зубомъ острова прямымъ грозила, изогнутымъ якорь:
Чудилось намъ п весло, чудился намъ и корабль,
5 И Лаконскихъ свѣтилъ пловцамъ дорогое сіянье,
И широкихъ вѣтрилъ пышно раздутая грудь.
Кто въ волнахъ изобрѣлъ текучихъ такое искусство?
Игры Ѳетида ль ввела, иль имъ училась сама?
ххѵп.
О Карпофорѣ. —-----
Древніе еслибъ вѣка Карнофоромъ владѣли, о Цезарь,
Варварская никакихъ чудъ не питала бъ земля;
Ни Мараѳону бы быкъ, ни левъ тѣнистой Немеѣ,
Ни Менальскій кабанъ не былъ Аркадцамъ на страхъ.
5 Мощью подобной руци погибла гидра бы сразу,
II Химера то вся въ разъ бы была пронзена.
Огнедышащихъ могъ бы запречь онъ быковъ безъ Медеи,
У Пазифап бы могъ звѣря двойнаго сразить.
Еслибъ вернулась назадъ о морскихъ чудовищахъ сказка,
10 II Гезіону бъ одинъ и Андромеду бъ онъ спасъ.
Пусть перечтутъ съ похвалой Геркулеса труды, но важнѣе
Кто одновременно могъ двадцать звѣрей побѣдить.
ленную шею. 27, 6. Хамера, огнедышащее чудовище, которое БеллерОФонтъ,
прп помощи крылатаго Пегаса, убилъ копьемъ, налитымъ свинцомъ, попавъ въ
горло, гдѣ свинецъ, расплавясь, причинилъ чудовищу смерть. 27. 7. Язонъ, какъ
извѣстно, при помощи данной ему влюбленною Медеею мази, запретъ огнедыша-
щихъ быковъ, вспахалъ посвященное Марсу поле и засѣялъ его зубами дракона,
изъ которыхъ выросли вооруженные воины. 27, 8. Пазифаи (см. выше 5,1). Двой-
нымъ звѣремъ поэтъ называетъ, ея сына отъ быка, Минотавра, убитаго въ Лабиринтѣ
Тезеемъ. 27, 10. 'Гезіона, дочь Лаомедонта, спасенная Геркулесомъ отъ морскаго
чудовища. Андромеда, дочь Цеоея и Кассіопеи, была въ жертву морскому чудовищу
прикована къ скалѣ и освобождена Персеемъ.
2*
20
М. Ѵаі. Магііаііз е| і^гатіпаіоп ІіЬ.
XXVIII.
Аидпзіі ІаЬог Іііе іиегаі ссттіііеге сіаззез
Еі Ггеіа паѵаіі зоііісііаге іиЬа.
Саезагіз Ііаес позігі рагз езі циоіа? ѵідіі іп ипсііз
Еі ТЬеііз і^поіаз еі Саіаіеа іегаз;
5 Ѵісііі іп аесціогео і'егѵепіез риіѵеге сиггиз
Еі сіотіпі Тгііоп іззе риіаѵіі едиоз:
Впіпдие рагаі заеѵіз гаііЬиз іега ргоеііа Кегеиз,
Ноггиіі іп Ііцииііз іге ресіезігіз ациіз.
фиі(1диі(і еі іп сігсо зресіаіиг еі атріііікеаіго,
10 Біѵез, Саезаг, іо, ргаезііііі ипсіа ііЬі.
Гисіпиз еі йігі іасеапіиг зіацпа Хегопіз:
Напс погіпі ипаш заесиіа паитасЬіат.
XXIX.
Сит ІгаЬегеі Ргізсиз, ІгаЬегеі сегіатіпа Ѵегиз,
Еззеі еі аециаііз Магз иігіизцие іііи,
Міззіо заере ѵігіз та^по сіатоге- реіііа езі;
8есІ Саезаг Іе§і рагиіі ірзе зиае: —
5 Ьех егаі, а<1 (Іі^іігт розііа сопсиггеге раппа:—
(^иосі Іісиіі, Іапсез (Іоширіе заере (Іесііі.
Іпѵепіиз іатеп езі ііпіз (Іізсгітіпіз ае^иі:
Ри{;паѵеге рагез, зиссиЬиеге рагез.
Мізіі иігіцие гисіез еі раітаз Саезаг иігідие:
10 Нос ргеііит ѵігіиз іп^епіоза іиііі.
Сопіі§іі Ьос пиііо пізі іе зиЪ ргіпсіре, Саезаг:
Сит Дио ри§пагепі, ѵісіог иіегдие Гиіі.
28, 1. Уже Августъ давалъ зрѣлища морскихъ сраженій въ нарочито выкопан-
номъ дли того прудѣ по другую Сторону Тибра, (см.Свет. 43 н Тацита Анн. А’П, 56).
28, 3. Нашею Цезаря.—или Тита (слич. Діон. Касс. ЬХѴІ, 25) или Домиціана, (см.
Свет. Дом. 4). 28, 4. Звѣрей^ Титъ заставлялъ обученныхъ на то животныхъ:
лошадей, быковъ и т. д. — выдѣлывать разные пріемы па водѣ, (см. Ді/ш. Касс.
тамъ же). 28, 5. Тритонъ морской богъ, сынъ Нептуна и Афродиты, по поясъ
человѣкъ, а ниже дельфинъ, который, трубя въ раковину, возвѣщалъ шествіе Неп-
туна и сбиралъ морскихъ боговъ. 28, 6. Кони владыки, морскіе кони Нептуна.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Книга зрѣлищъ. 21
XXVIII.
О НАВМАХІИ И РАЗЛИЧНЫХЪ ВОДЯНЫХЪ ЗРѢЛИЩАХЪ.
Вьтомъ былъ Августа трудъ, чтобъ спускать для сраженія флоты
И корабельной трубой моря покой возмущать.
Часть какая же дѣлъ тутъ нашего Цезаря? Видитъ
Чуждыхъ Ѳетида въ волнахъ и Галатея звѣрей.
5 Жаркія видѣлъ Тритонъ въ пыли водяной колесницы
И подумалъ, что то копи владыки прошли.
И Нерей, злымъ ладьямъ готовя жестокія битвы,
Устрашился идти въ свѣтлыя воды пѣшкомъ.
Все что въ циркѣ дано увидать иль амфитеатрѣ,
10 Цезарь, ахъ, щедро тебѣ все представляетъ волна.
Пусть Фуцинъ и пруды жестокаго смолкнутъ Нерона:
Навмахію одну эту запомнятъ вѣка.
XXIX.
О гладіаторахъ Ирискѣ и Верѣ.
Какъ растягивалъ Прискъ, растягивалъ Веръ состязанья,
II какъ долго стоялъ Марсъ у обоихъ равно,
Отпускъ часто мужамъ съ великимъ крикомъ просился,
Цезарь однако законъ собственный свой соблюдалъ; —
5 Былъ законъ: до перста, до щита опущеннаго биться;—, И]
Часто, что можно, давалъ онъ имъ блюдъ, и даровъ.
Но нашелся межь тѣмъ конецъ равносильнаго боя:
Равные бились они, равные пали въ бою.
Цезарь обоимъ послалъ рапиры и пальмы обоимъ:
10 Эгу награду стяжалъ силой догадливый умъ.
Цезарь, кромѣ тебя никто изъ владыкъ не достигнулъ,
Чтобъ изъ сражавшихся двухъ каждый побѣду стяжалъ.
спереди лошади, а сзади рыбы. 28, 7. НереИ, отецъ Нереидъ, одинъ изъ старшихъ
морскихъ боговъ. 28, 11. Фуцинъ, Лаціумское озеро, па которомъ императоръ
Клавдій давалъ большій морскія сраженія, (см. Тац. Анн. XII, 56. Свет. Клавд.
21).—О морскихъ битвахъ Нерона, (см. Свет. Нер. 12). 29, 1. Прискъ п Веръ,
два борца. 29, 5. Подыманіемъ перста борецъ признавалъ себя побѣжденнымъ.
29,9. Деревянная рапира (гшііз), которою гладіаторы начинали свое поприще и которая
возвращалась имъ, какъ знакъ освобожденія отъ должности гладіатора.
22
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапппаіоп ІіЬ.
XXX.
' Сопсііа ѵеіосез Ги§егеі сит (Іатта Моіоззоз
Еі ѵагіа Іепіаз песіегеі агіе тогаз,
Саезагіз апіе реііез зирріех зітіііздие годапіі
Сопзііііі, еі ргаейат пои іеіі^еге сапез.
5 ................................................
Иаес іпіеііесѣо ргіпсіре (іопа іиііі.
Ыиіпеп ІіаЪеі Саезаг, засга езі Ііаес, засга роіезіаз,
Сгесіііе: тепіігі поп (Іісіісеге Гегае.
XXXI.
Сесіеге таіогі ѵігіиііз Гата зесиікіа езі.
111а §гаѵіз раіта езі, диат тіпог Іюзііз ІіаЬеі.
XXXII.
Ва ѵепіат зиЬіііз: поп сИзрІісиіззе тегеіиг,
Еезііпаі, Саезаі’, диі ріасиіззе ііЫ.
XXXIII.
Гіаѵіа §епз, сріапіит ІіЫ іегііиз аЪзіиІіі Иегез!
Раепе Гиіі іапіі, поп ІіаЬиіззе йиоз.
30. 1. Молоссида. земля Мо.юссовъ, въ восточномъ Эпирѣпроизводившая со-
баьъ. извѣстныхъ своею сплою и рѣзвостью. 33, 1. Третііі насмьдникъ Флавіева
М. Вал. Марціала эпиграммы. Книга зрѣлищъ. 23
XXX.
О ЛАНИ И СОБАКАХЪ.
Какъ боязливая лань уносилась отъ быстрыхъ молоссовъ
И замедленья своей ловкостью ставила имъ,
Словно съ мольбою склонясь у ногъ она Цезаря стала,
И добычи своей ужь не коснулися псы.
5 ................................................
И владыку признавъ даръ получила она.
Цезарь, въ тебѣ божество, оно свято, священна и сила.
Вѣрьте вы: звѣри нигдѣ не научалися лгать.
XXXI.
Цезарю.
Большему насъ уступить для храбрости слава вторая.
Пальму стерпѣть тяжело, взятую меньшимъ врагомъ.
хххп.
Ему же.
Спѣшнымъ стихамъ ты прости: не заслужилъ неугоднымъ,
Цезарь, быть тотъ, кто спѣшитъ, какъ бы тебѣ угодить.
XXXIII.
Отрывокъ, сохраненный у древняго схоліаста Ювенала.
Флавія родъ, какъ тебя обездолилъ третій наслѣдникъ!
Чуть бы не лучше уже, чтобы и не было двухъ.
рода, послѣ Веспасіана и старшаго сына его Тита, былъ Домиціанъ. Эта эпиграмма на-
ходится только въ схоліи, Ювен. (Сат. IV, 38).
МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ.
М. ѴАЬ. МАКТІАЫ8
ЕРІСКАММАТОМ ЫВЕК I.
8рего ше зесиішп іп ІГЬеІІіз теіз іаіе іетрегатепіпт, иі
(Іе І1ІІ8 диегі поп роззіі диіздиіз де зе Ьепе зепзегіі, сит заіѵа
іпіітагит диодие регзопагит геѵегепііа Іидапі; диае адео
апіідиіз аисіогіЬиз деіиіі, иі потіпіЬиз поп іапіит ѵегіз аЬизі
5 зіпі, зед еі та§піз. МіЪі іата ѵіііиз сопзіеі еі ргоЬеіиг іп
те поѵіззітит іпдепіит. АЪзіі а іосонип позігогит зітріі-
сііаіе таіі^пиз іпіегргез пес ерідгаттаіа теа зсгіЬаі: ітргоЪе
Гасіі диі іп аііепо ІіЪго іп^епіозиз езі. Ьазсіѵат ѵегЬогит ѵе-
гііаіет, пі езі ері^гаттаіоп 1іп§иат, ехсизагет, зі теит
10 еззеі ехетріит: зіс зсгіЬіі Саіиііиз, зіс Магзиз, зіс Редо, зіс
Стаеіиіісиз, зіс диісипдие регІе§ііиг. 8і диіз іатеп іат атЬі-
ііозе ігізііз езі, иі арисі іііит іп пиііа ра^іпа Іаѣіпе Іодиі Газ
зіі, роіезі ерізіоіа ѵеі роііиз іііиіо сопіепіиз еззе. Ері^гаіп-
таіа ііііз зсгіЬипіиг, циі зоіепі зресіаге Гіогаіез. №оп іпігеі
15 Саіо іііеаігит теит, аиі зі тігаѵегіі, зресіеі. Ѵідеог тіЬі
тео іиге Гасіигиз, зі ерізіоіат ѵегзіЬиз сіизего:
Письмо. Марзъ ДошіцііЦ стихотворецъ временъ Августа. Педопъ Альбипованъ тоже
стихотворецъ 1-го столѣтія до Р. Хр. другъ Овидія, сохранившійся только въ отрыв-
кахъ. Гепіуликъ^ древній поэтъ^ для насъ утраченный. Флораліи^ праздникъ Флоры
28 апрѣля, справляемый играми и въ особенности театральными представленіями, при-
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА I.
Надѣюсь, что въ моихъ книгахъ я руководствовался такою
сдержанностью, что на нихъ не можетъ пожаловаться тотъ,
кто чувствуетъ себя чистымъ, такъ какъ онѣ и съ нижайшими
лицами шутятъ съ надлежащимъ уваженіемъ, котораго до та-
5 кой степени не доставало древнимъ писателямъ, что опи зло-
употребляли по только настоящими именами, но и великими.
Пусть мнѣ слава обойдется пе столь высокою цѣною, и но-
вѣйшій духъ мой заслужитъ похвалы. Да не коснется просто-
душія моихъ шутокъ злобный толкователь и не расписываетъ
10 моихъ эпиграммъ: недобросовѣстно поступаетъ тотъ, кто изо-
брѣтателенъ въ чужой книгѣ. Я бы извинилъ своевольную
правду словъ, т. е. языкъ эпиграммъ, если бы примѣръ исхо-
дилъ отъ меня: такъ пишетъ Катуллъ, Марзъ, Педонъ, Гету-
ликъ и всякій, кого читаютъ. Ежели же кто столь надменно
15 угрюмъ, что передъ нимъ ни на какой страницѣ не дозво-
ляется говорить по латыни, то онъ можетъ удовлетвориться
однимъ письмомъ или скорѣе заглавіемъ. Эпиграммы пишутся
для тѣхъ, которые привыкли смотрѣть Флораліи. Пусть Ка-
тонъ не входитъ въ мой театръ, а если войдетъ, пусть смот-
20 рптъ. Мпѣ кажется, что я поступлю по праву, если заключу
письмо стихами:
чемъ подъ копецъ танцовщицы являлись нагими. Когда Катонъ посѣтилъ Флораліи,
и народъ при немъ стѣснялся потребовать разоблаченія танцовщицъ, онъ удалился,
когда его сосѣдъ Фавоній объяснилъ ему причину замѣшательства (см. Валер. Маке.
II, 107. Сенек. письма, 97).
28
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатіпаіоп. ЬіЬ. I
Хоззез іосозае <1иІсе сит засгит Еіогае
Гезіозцие Іизиз еі Іісепііат ѵиі^і,
Сиг іп іііеаігит, Саіо зеѵеге, ѵепізіі?
Ап ісіео іапішп ѵепегаз, иі ехігез?
I.
Ніс езі циет 1е§із іііе, диет гедиігіз,
Тоіо поіиз іп огЬе Магііаііз
Аг^иііз ері§гаттаіоп ІіЬеІІіз:
Сиі, Іесіог зіийіозе, диосі сіедізіі
5 Ѵіѵепіі (Іесиз аідие зепііепіі,
Нагі розі сіпегез ІіаЬепі роеіае.
II.
<^иі іесит сиріз еззе теоз иЬісипцие ІіЬеІІоз
Еі сотііез іоп^ае яиаегіз ІіаЪеге ѵіае,
Ноз ете, диоз агіаі ЬгеѵіЪиз тетЪгапа іаЪеІІіз:
Ьсгіпіа (іа та&піз, те тапиз ипа саріі.
й К’е іатеп іупогез иЬі зіт ѵепаііз, еі еггез
НгЪе ѵауиз іоіа, те сіисе сегіиз егіз:
ЬіЬегіит сіосіі Ьисепзіз диаеге Зёсипйит
Ілтіпа розі І’асіз Раііайіитдие іогит.
III.
Аг^ііеіапаз таѵіз ІіаЬііаге іаЪепіаз,
Сит ііЬі, рагѵе ІіЬег, зсгіпіа позіга ѵасепі.
2, 1. Круиіусъ полагаетъ, что эта эпиграмма была подписью подъ портретомъ
Марціала па 1 стр. книжки, какъ по запискѣ Вснзати въ XIV, 156. 2, 3. По мнѣ-
нію Лессинга, здѣсь подразумѣваетсн изданіе малаго Формата, состоящее изъ неболь-
шихъ, разрѣзанныхъ или другъ па дружку сложеннымъ листовъ, и потому удобныхъ
во время переѣзда, и только такіе экземпляры продавалъ Секундъ, вольноотпущен-
ный ученаго Лукскаго мудреца, въ то время какъ большее изданіе въ свиткахъ
продавалось Атректомъ (см. 1, 117) и кромѣ того Трифономъ (IV ,72} XII, 3). Юно-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. 1.
29
Катону.
Если обряды ты зналъ отрадные Флоры игривой,
Игры на праздникъ и весь духъ своевольства въ толпѣ,
То зачѣмъ же въ театръ, Катонъ суровый, ты прибылъ?
Или же только затѣмъ ты приходилъ, чтобъ уйти?
I.
Читателю.
Вотъ онъ здѣсь, кого ты читаешь и/ищешь,
Марціалъ извѣстный цѣлой вселенной
Эпиграммъ остротою въ сборникѣ этомъ,
Коему ты даровалъ, усердный читатель,
5 Заживо и при сознаніи славу такую,
Что п по смерти немногимъ дается поэтамъ.
II.
Читателю о томъ, гдѣ продаются книги.
Ты, что желаешь съ собой имѣть мои книжки повсюду
И какъ спутниковъ ихъ въ дальнемъ пути сохранять,
Эти купи, что храпитъ въ небольшихъ размѣрахъ пергаментъ:
Сдай большіе7 въ лари, я помѣщаюсь въ рукѣ.
о Но чтобъ узналъ ты, гдѣ я продаюсь, и не путался, въ цѣломъ
Городѣ шляясь, тебя вѣрнымъ путемъ поведу:
Лукскаго ты мудреца отыщи отпущенца Секунда,
Какъ храмъ Мира, затѣмъ рынокъ Паллады пройдешь.
ІП.
О КНИГѢ СВОЕЙ, ЖАЖДУЩЕЙ ВЫДТП ВЪ СВѢТЪ.
Въ Аргилетскихъ зажить предпочитаешь ты лавкахъ,
Книжка малютка, хоть есть мѣсто на полкахъ моихъ.
шескія стихотворенія Марціала (см. I. 113) изданы были Квинтомъ Полліемъ Вале-
ріаномъ. 2, 7. Лукскій мудрецъ и его отпугценецъ Секундъ далѣе не встрѣчаются.
Желающіе въ этомъ сомнительномъ стихѣ видѣть въ Ьисепвіз не прилагательное, а
имя собственное — могутъ прочесть: „Отнуіценца сыщи мудреца Луценза Секунда".
2, 8. Ьішіпа Расіз, здѣсь подразум. храмъ Мира, а рынокъ Паллады, Гогит ігапвИо-
гіит или Кегѵае, на которомъ былъ храмъ и Паллады, и богини Мира, построенъ
Веспасіапомъ въ память побѣдъ надъ Еврееямп. 3, 1. Аргилстъ^ площадь въ Римѣ
30
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. I.
Кезсів, Ііеи, пезсіз йотіпае іазЪкІіа Вотае:
Сгесіе тіііі, пітіит Магііа іигЬа заріі.
5 Маіогез пиздиат гііопсЬі: іиѵепездие зепезцие
Еі риегі пазит гіііпосегоііз ІіаЪепі.
Аіиііегіз сит ^гапсіе зоріюз, сіит Ъазіа іасіаз,
ІЬіз аЪ ехсиззо тіззиз іп азіга за§о.
8есІ іи пс іоііепз (Іотіпі раііаге Иіигаз
10 Кеѵе поіеі Іизиз ігізііз Ііагипйо іиоз,
Аеіііегіаз, Іазсіѵе, сиріз ѵоіііаге рег аигаз:
I, йіде; вей роіегаз іиііог еззе йоті.
IV.
Сопіі^егіз позігоз, Саезаг, зі Гогіе ІіЬеІІоз,
Теггагит (Іопііішт ропе зирегсіііит.
Сопзиеѵеге іосоз ѵезігі ^ио^ие іегге ігіитріп,
Маіегіат сіісііз пес рийеі еззе йисет.
5 фиа Тііутеіеп зресіаз йегізогетчие Ьаііпит,
ІПа Ггопіе ргесог сагтіпа позіга 1е§аз.
Іппосиоз сепзига роіезі регтіііеге Іизиз:
Ьазсіѵа езі поЬіз ра§іпа, ѵііа ргоЬа.
V.
І)о ііЬі паитасійат, іи (іаз ерідгаттаіа поЬіз:
Ѵіз, риіо, сит ІіЬго, Магсе, паіаге іио.
по близости Гогит Саевагів, заимствовавшая имя отъ Іеіиш Лг^і, смерть Аргуса,
потому что на пей былъ убитъ нѣкій Аргусъ. Поэтому Марціалъ разъединяетъ это
слово I, 117 и II, 17. На этой площади были различныя лавки, въ томъ числѣ и
книгопродавца Атректа. 3, 4. Барсова толпау римскій народъ, такъ какъ Марсъ
былъ отецъ Ромула и Гема. 3, 6. Носъ^ какъ представитель насмѣшки. 3, 8. Такъ
на плащѣ поддадутъ. Такое шуточное оскорбленіе дозволяла себѣ ночью молодежь
надъ прохожими, подбрасывая ихъ па растянутомъ плащѣ. Эта проказа повторялась
въ Рима нерѣдко, и ей въ молодости предавался и Оттонъ, (см. Свет. Оттонъ, 2).
3, 10. Тростникъ, употребляемый и очиняемый на манеръ нашего пера. 4, 3. Твои,
тріумфы, насчетъ насмѣшливыхъ пѣсенъ, которыя во время тріумфа позволяли себѣ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
31
Ты не знаешь, увы!—надменпостп Рима владыки:
Вѣрь мнѣ, умна черезчуръ Марсова стала толпа.
5 Большихъ насмѣшниковъ нѣтъ, и юноши паши, и старцы,
Мальчики даже носы носятъ, что твой носорогъ.
Какъ услышишь ты крикъ: иснолать! и пошлешь поцѣлуи,
Такъ на плащѣ поддадутъ, что до небесъ ты взлетишь.
Но чтобы столькихъ тебѣ не сносить хозяйскихъ помарокъ,
10 II суровый тростникъ шутокъ твоихъ не пятналъ,
Бойкая, ты улетѣть стремишься въ воздушныя страны;
Ну убѣгай, но могла бъ дома цѣлѣе ты быть.
IV.
Цезарю .
Ежели книжекъ моихъ случайно ты, Цезарь, коснешься,
То владыки земли строгость тогда отложи.
Шутки терпѣть вѣдь тебя твои пріучили тріумфы;
Быть предметомъ остротъ въ стыдъ не бываетъ вождю.
5 Какъ на Тимелу глядишь и на шута ты Латина,
Съ тѣмъ же, молю я, челомъ пѣсни мои ты читай.
Шутки безвредныя все жь дозволить можетъ цензура:
Пусть шаловливы стихи, жизнь безупречна моя.
V.
Императоръ отвѣчаетъ Марціалу.
Я навмахій тебѣ даю, ты мнѣ эпиграммы;
Хочешь, я думаю, Маркъ, плавать ты съ книжкой своей.
солдаты, по отношенію къ предводителю, (сл. Свет. Саез. 49 и 51; Діонъ Касс. ХЫП,
20); напримѣръ:
Берегите женъ, Римляне, вотъ онъ лысый любодѣй.
Здѣсь ты золота призанялъ, что ты въ Галліи спустилъ.
4, 5. Тнжла, знаменитая танцовщица, коей мужемъ или любовникомъ былъ Лашинъ,
или игралъ эту роль въ комедіи. Латпнъ былъ превосходный мимъ п любимецъ До-
миціана, у котораго служилъ и доносчикомъ. 5, 2. Мархъ, первое имя Марціала,
заставляющаго здѣсь Домиціана въ шутку угрожать ему,,что онъ велитъ поэта вмѣ-
стѣ съ подносимыми эпиграммами бросить въ воду, за то что онѣ слишкомъ плохой
отвѣтный подарокъ Цезарю за общественный даръ зрѣлища морскаго сраженія.
32
М. ѴаІ, Магііаііз ері^гаштаіоп? ЬіЬ. I.
VI.
Аеіііегіаз ациііа риегит рогіапіе рег аигаз
Іпіаезит іітійіз ип^иіЬиз Ііаезіі опиз:
Хипс зиа Саезагеоз ехогаі ргаейа Іеопез,
Тиіиз еі іп§епіі Ііиііі іп оге Іериз.
5 (^иае тпаіога риіаз тігасиіа? зиттиз иігіздие
Аисіог асіезі: Ііаес зипі Саезагіз, іііа Іоѵіз.
VII.
8іеІ1ае ОЕЫСІПМ теі СОЬПМВА,
Ѵегопа Іісеі аийіепіе (Іісат,
Ѵісіі, Махіте, Раззегет СаіиІІі.
Тапіо 8іе11а теиз іио Саіиііо
5 (^иапіо раззеге таіог езі соіитЪа.
VIII.
(^иосі піахріі ТЬгазеае сопзиттаііцие Саіопіз
Во^таіа зіс зециегіз, заіѵиз иі еязе ѵеііз,
Ресіоге пес шгіо зігісіоз іпсиггіз іп епзез,
(ѵ>ио(1 іесіззе ѵеііт іе, ІІесіапе, Гасіз.
5 Хоіо ѵігит ІасіІі гейііпіі диі зап§иіпе Гатат,
Нипс ѵоіо, Іаиііагі циі зіпе тогіе роіезі.
IX.
Веііиз Ііото еі та^пиз ѵіз ійепі, Соііа, ѵісіегі:
8е<1 ^иі Ьеііиз Ъопіо езі, Соііа, ризіііиз Ііото езі.
6, 1. ^[алъчика^ Гашімеда. 6, 3—4. Случаемъ, при которомъ во время боя звѣрей
на аренѣ левъ пощадилъ зайца. Марціалъ много разъ пользуется въ своихъ эпиграм-
махъ, чтобы польстить Домиціану. 7,1. Арунцій Стелла изъ Патавія, воспѣвшій
супругу свою Віолантиллу подъ именемъ Іаптиды (отъ іоѵ, Фіалка)—другъ Марціала.
Стихотвореніе Стеллы о голубкѣ (см. VII. 14, 5—6), вмѣстѣ съ другими его стихо-
твореніями, погибло. Стихотвореніе Катулла на смерть воробья Лезбіи (3, стих. Ка-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 33
VI.
О Цезарскомъ львѣ.
Какъ воздушной стезей орелъ несъ мальчика въ небо,
Боязно ношу держалъ онъ, не поранивъ въ когтяхъ.
Нынѣ Цезарскихъ львовъ умолить умѣетъ добыча,
Въ пасти громадной дано зайцу покойно играть.
5 Что же большимъ ты полагаешь чудомъ? Въ обоихъ
Дѣятель высшій присущъ: Цезарь здѣсь, тамъ же Зевесъ.
ѴП.
Максиму о голубкѣ Стеллы.
Стеллы вотъ моего отрада голубка,
Хоть бы слышала вся Верона, скажу я,
Воробья, Максимъ, побѣдила Катулла.
Стелла мой твоего настолько Катулла
5 Больше, насколько крупнѣй воробья и голубка.
VIII.
Правила хвалитъ Децгана.
Что великаго Тразеи и поученьямъ Катона
Совершеннаго ты слѣдуешь съ тѣмъ, чтобы жить,
И не бѣжишь на мечи обнаженные голою грудью,
Въ этомъ чего бъ я желалъ, дѣлаешь ты, Деціанъ.
5 Тотъ не по мнѣ, кто легко покупаетъ кровью извѣстность;
Тотъ по мнѣ, кто стяжать можетъ безъ смерти хвалу.
IX.
Коттѣ.
Котта, ты хочешь предстать человѣкомъ великимъ и милымъ;
Но вѣдь, Котта, кто милъ, крошечный тотъ человѣкъ.
тулла)—общеизвѣстно. 7, 2. Верона, родина Катулла. 8, 1. Тразеа Пэтъ тесть
Гельвпдія Приспа, внушавшій опасеніе Нерону, былъ въ 67 г. по Р. Хр. за оскорб-
леніе величества приговоренъ къ смертной казни и вскрылъ себѣ жилы. Опъ.^по-
добно своему зятю, слылъ образцомъ любви къ свободѣ и силы характера. 8, 4.
Деціанъ, другъ Марціала, къ которому обращается письмо въ началѣ ІІ-й кп. и кото-
рому въ 39-й эн. этой книги онъ выражаетъ высокое поклоненіе.
Марціала эпиграммы.
3
34
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. І.
X.
Реііі ОетеПиз пирііаз Магопіііае
Еі сиріі еі іпзіаі еі ргесаіиг еі сіопаі,
Асіеопе риісЬга езі? ішто іоедіиз піі езі.
(^иісі ег§о іп іііа реіііиг еі ріасеі? Тиззіі.
XI.
Сит <іаіа зіпі едиііі Ъіз ^иіпа потізтаіа, диаге
Віз (іесіез зоіиз, Зехііііапе, ЪіЪіз?
Іат (ІеГесіззеі рогіапіез сакіа тіпізігоз,
8і поп роіагез, Зехііііапе, тегит.
XII.
Ііиг а<1 Негсиіеаз §е!і(іі циа ТіЬигіз агсез
Сападие зиірііигеіз АІЬиІа Гитаі адиіз,
Вига петиздие засгит йііесіацие іи§ега Мизіз
8і§паі ѵісіпа диагіиз аЪ игЪе Іаріз.
5 Ніс гіиііз аезііѵаз ргаезіаЪаі рогіісиз итЪгаз,
Неи диага раепе поѵит рогіісиз аиза пеіаз!
Нат зиЬііо сопіарза гиіі, сит тоіе зиЪ іііа
(гезіаіиз Ъііидіз Ке^иіиз еззеі едиіз.
Нітігит іітиіі позігаз Еогіипа диегеііаз,
10 фиае раг іат тадпае поп егаі іпѵіДіае.
11, 1. Десять марокъ, потізтаіа; мы слѣдуемъ здѣсь объясненію Лессинга, что
потізтаіа были не настоящія деньги въ видѣ спортулы (подачки), раздаваемыя при
играхъ и зрѣлищахъ, а только марки, за которыя можно было тамъ получать уго-
щеніе, и которыя, не будучи употреблены, опять возвращались и внѣ этого назна-
ченія цѣны не имѣли. Поэтому пѣтъ ничего удивительнаго, что Секстиліанъ (1, 26,
3—4) выпрашивалъ у сосѣдей марокъ, которыми они не воспользовались. 11, 3. Го-
рячмо, любимая саіда, состоявшая изъ смѣси горячей воды съ виномъ, а быть мо-
жетъ и съ частью пряностей. 11, 4. Пить цѣльное вино было признакомъ пья-
ницы, но въ концѣ пиршества при согаізваііо, настоящей попойкѣ, послѣ обѣда это
случалось и между порядочными людьми. 12, 1. Тибуръ, нынѣшнее Тиволи, го-
родъ въ Лаціи на склонѣ горы, съ климатомъ болѣе прохладнымъ и знаменитъ хра-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 35
X.
О Гемеллѣ п Марониллѣ.
Ищетъ Гемеллъ, чтобъ ему на Марониллѣ жениться,
Страстенъ, стоитъ на своемъ, умоляетъ и носитъ подарки.
До того ли она красива? Противнѣй не сыщешь.
Чтожь привлекательно въ ней и нравится? Кашляетъ сильно.
XI.
Питуху Секстиліану.
Ежели десять всего полагается всаднику марокъ,
Чтожь пропиваешь одинъ двадцать ты, Секстиліанъ?
Уже горячаго бы не достало у слугъ приносящихъ,
Если бы, Секстиліанъ, цѣльнымъ ты не пилъ вина.
XII.
О Регулъ, не раздавленномъ развалинами портика.
Тамъ, гдѣ къ холоднымъ стѣнамъ дорога въ Тибуръ Геркулеса,
Бѣлая Альбула гдѣ сѣрной дымится водой,
На деревни, на лѣсъ священный, на милыя Музамъ
Нивы четвертый вблизи кажетъ отъ города столбъ.
5 Тутъ въ жару свою тѣнь предлагалъ безыскусственный портикъ,
Горе, какого чуть зла портикъ свершить не дерзнулъ!
Ибо онъ рухнулъ какъ разъ, когда подъ этой громадой
Регулъ, отправясь гулять, _ѣхалъ на парѣ коней.
Испугалась межь тѣмъ Фортуна нашихъ стенаній
10 И нареканій такихъ силъ не нашла выносить.
момъ Геркулеса. 12, 2. Алъбу.іа, сѣрнистая рѣчка близь Тибура. 12, 8. М. Акви-
лій Регулъ, страшный доносчикъ Домиціана, по кровожадности и алчности лишившій
многія семьи ихъ членовъ и состоянія, былъ во время Веспасіана въ 71 г. въ засѣ-
даніи сената обвиненъ въ этихъ преступленіяхъ (см. Тац. IV, 42). Только при за-
ступничествѣ Домиціана и проконсула Муціана, занимавшихъ мѣсто отсутствующаго
Веспасіана, Регулъ не былъ наказанъ и остался въ сенатѣ. Позднѣе при Домиціанѣ
онъ продолжалъ свои злодѣйства и искалъ преимущественно обогащаться искатель-
ствами наслѣдствъ и подложными завѣщаніями, (см. письма Плинія I, 5; П, 20; IV, 2:
VI, 2). Даже по смерти Домиціана опъ остался въ сенатѣ, пользуясь свопми богат-
ствами. Что онъ былъ счастливымъ защитникомъ, видно изъ кн. II, 87 п IV, 16.
Марціалъ льститъ ему во многихъ эпиграммахъ.
3
36 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЫЬ. I.
/
Г’
Хипс еі йатпа іиѵапі; зипі ірза регісиіа іапіі:
Зіапііа поп роіегапі іесіа ргоЬаге сіеоз.
XIII.
Сазіа зио §1айіит сит ігайегеі Аггіа Раеіо,
(^иет йе ѵізсегіЪиз зігіпхегаі ірза зиіз,
п8і ди а ййез, ѵиіпиз диой Гесі поп Йо1еі“, іпдиіі,
я8ей диой іи іасіез, Іюс тіііі, Раеіе, <1о1еІ“.
XIV.
Оеіісіаз, Саезаг, Іизиздие іосоздие Іеоиит
Ѵійітиз — Іюс еііат ргаезіаі Ііагепа ііЬі —
Сит ргепзиз Ыатіо іоііепз а йепіе гейігеі
Еі рег арагіа ѵадиз сиггегеі ога Іериз.
5 ІІпйе роіезі аѵійиз саріае Іео рагсеге ргаейае?
8ей іатеп еззе іииз Йісііиг: ег§о роіезі.
XV.
О тіЬі розі пиііоз, Іиіі, тетогапйе зойаіез,
8і диісі 1ои§а Яйез сапацие іига ѵаіепі,
Віз іат раепе ііЬі сопзиі ігісезітиз іпзіаі,
Еі питегаі раисоз ѵіх іиа ѵііа йіез.
5 Хоіі Ьепе Йізіиіегів ѵійеаз диае роззе ие^агі,
Еі зоіит Іюс йисаз, диой Іиіі, еззе іиит.
Ехресіапі сигаедие саіепаіідие ІаЬогез,
Саийіа поп гетапепі, зей Ги§іііѵа ѵоіапі.
Наес иігадие тапи сотріехтіие аззеге іоіо:
10 8аере Йиипі іто зіс циоцие Іарза зіпи.
Коп езі, сгейе тіЬі, заріепііз йісеге „Ѵіѵаіп":
8ега пітіз ѵііа езі сгазііпа: ѵіѵе Іюйіе.
13, 1. Цэціша Патъ, принимавшій участіе въ возстаніи Скрпбонія противъ Клав-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 37
Гибель въ отраду теперь; и опасность мы самую цѣнимъ;
Своды держась не могли намъ указать на боговъ.
XIII.
Объ Арріи и Пэтѣ.
Какъ сдавала свой мечъ непорочная Аррія Пэту,
Что изъ утробы своей только исторгла сама,
„Вѣрь, сказала она, не больна нанесенная мною
Рана, но та, что себѣ, Пэтъ, нанесешь, мнѣ больна".
XIV.
Игра льва съ зайцемъ на аренѣ.
Видѣли, Цезарь, игру мы львовъ, ихъ потѣхи, забавы,—
Представляетъ тебѣ то же арена опять.
Возвращается вновь хватаемый ласковымъ зубомъ
И въ разверстую пасть заяцъ рѣзвяся бѣжитъ.
5 Какъ добычу схвативъ, щадить ее левъ можетъ алчный?
Но говорятъ, что онъ твой: можетъ поэтому онъ.
XV.
Юлію.
О, изо всѣхъ друзей для мепя драгоцѣннѣйшій Юлій,
Ежели давняя мнѣ вѣрность даруетъ права,
Шестидесятый пойдетъ тебѣ уже въ скорости консулъ,
А перечтетъ то едва жизнь твоя нѣсколько дней.
5 Плохо откладывать то, въ чемъ можешь отказъ ты увидѣть,
И что было, одно только своимъ ты считай.
Только заботы однѣ предстоятъ да сцѣпленныя муки,
Радости ждать не хотятъ, а улетаютъ скорѣй.
Ихъ руками хватай ты обѣими крѣпко въ объятья:
10 Часто онѣ и со дна пазухи выпавъ текутъ.
Вѣрь ты мнѣ, никогда не скажетъ мудрецъ: „поживу я“.
Слишкомъ поздно намъ жить завтра: сегодня живи.
дія и приговоренный къ смерти въ 42 г. по Р. Хр. Тесть Тразеи Пэта; Аррія, его
супруга.
38
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатгааіоп. ЬіЬ. 1.
XVI.
8ипі копа, зипі диедапі тебіосгіа, зипі таіа ріига
(^иае Іе^із Ьіс: аіііег поп йі, Аѵііе, ИЬег.
XVII.
Со§іі те Тііиз асіііаге саизаз
Еі йісіі тікі заере „Ма§па гез езі“.
Кез та§па езі, Тііе, уиат Гасіі соіопиз.
XVIII.
С^иісі іе, Тисса, іиѵаі ѵеіиіо тізсеге Еаіегпо
Іп Ѵаіісапіз сопсіііа тизіа сасііз?
(^иі(1 іапіит іесеге копі ІіЬі реззіша ѵіпа?
Аий <]иіс1 Гесегипі орііта ѵіпа таіі?
5 Ве поЬіз Гасііе езі, зсеіиз езі іи§и1аге Еаіегпит
Еі (Іаге Сатрапо іохіса заеѵа тего.
Сопѵіѵае тегиеге іиі Гоі’іаззе регіге:
Атркога поп тегиіі іат ргеііоза тогі.
XIX.
ч
8і тетіпі, йіегапі ііЬі диаііиог, Аеііа, йепіез:
Ехриііі ипа (Іиоз іиззіз еі ипа (Іиоз.
Іат зесига роіез іоііз іиззіге сІіеЬиз:
Еіі ізііс дио<1 а§аі іегііа іиззіз ІіаЬеі.
XX.
Біс тіЬі, диіз іигог езі? іигЬа зресіапіе ѵосаіа
8о1из Ъоіеіоз, Саесіііапе, ѵогаз.
16. 2. Авитъ. другъ Марціала, называвшійсяс обствешіо Стертнніемъ. 18,1. Фа-
лернъ. знаменитое вино изъ Кампаніи, занимавшее второе мѣсто между винами. Ни-
какое вино не заслуживало большаго почета: оно одно могло быть зажигаемо. Было
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
39
XVI.
Авпту О СВОЕЙ КНИГѢ.
Есть хорошее, есть п посредственность, много плохаго
Въ томъ, что прочтешь. Но, Авитъ, книгъ не бываетъ другихъ.
ХѴП.
Титу.
Тяжбами Титъ меня нудитъ запяться,
Часто твердитъ онъ мнѣ: „важное дѣло“.
Важное, Титъ, у оратая дѣло.
XVIII.
Туккѣ.
Что за радость тебѣ примѣшивать, Тукка, къ Фалерну
Старому сокъ, что налитъ былъ въ Ватиканскую кадь?
Что дрянныя тебѣ хорошаго сдѣлали вина?
Или отличныя что сдѣлали вина за зло?
5 Насъ то грѣхъ невеликъ, губить же Фалернъ—злодѣянье
И Кампанскому дать злобнаго яда вину.
Можетъ быть гости твои заслужили погибнуть. Амфорѣ
Столь драгоцѣнной никакъ не надлежитъ умереть.
XIX.
Къ Эліи.
Элія, было зубовъ у тебя, если помню, четыре;
Выплюнулъ кашель одинъ—два ихъ, и два же второй.
Можешь ужь цѣлые дни теперь ты кашлять спокойно,
Третьему кашлю уже нечего тутъ выгонять.
XX.
Цециліану.
Что за безумство, скажи? передъ взоромъ толпы приглашенной,
Цециліанъ, ты одинъ всѣ пожираешь грибы.
его три рода: крѣпкое, сладкое и жидкое, (см. Плин. Пат. Ист. XIV, 6, § 62—63).
18, 2. Вино съ Ватиканскаго холма пользовалось самой дурной славой.
40
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіІ). I.
йі^пит іапіо ііЫ ѵепіге диіадие ргесаЪог?
Воіеіит диаіет Сіаийіиз еіііі, есіаз.
XXI.
Сит реіегеі ге§ет, (Іесеріа заіеііііе (Іехзіга
Іп^еззіі 8асгі8 зе регііига Госіз.
8ед іат заеѵа ріиз тігасиіа поп іиііі Ііозііз
Еі гаріит Яатіпіз іиззіі аЪіге ѵігит:
5 Пгеге диаіп роіиіі сопіетріо Мисіиз і§пе,
Напс зресіаге тапит Рогзепи поп роіиіі
Маіог (Іесеріае іата езі еі §1огіа сіехзігае:
8і поп еггаззеі, Гесегаі іііа тіпиз.
XXII.
С^иі<1 пипс заеѵа Ги^із ріасісіі Іериз ога Іеопіз?
Егапдега іат рагѵаз поп <1і<іісеге Гегаз.
Зегѵапіиг та^піз ізіі сегѵісіЪиз ипдиез
Хес дашіеі іепиі зап^иіпе іапіа зіііз.
5 Ргаейа сапит Іериз езі, ѵазіоз поп ітріеі Іііаіиз:
Хоп іітеаі Басиз Саезагіз агта риег.
XXIII.
Іпѵііаз пиііит пізі сит дио, Соііа, Іаѵагіз
Еі Йапі сопѵіѵат Ьаіпеа зоіа ііЪі.
МігаЬаг, диаге пипдиаш те, Соііа, ѵосаззез:
Іат зсіо, те пшіит (Іізріісиіззе ііЫ.
20, 4. Императоръ Клавдій былъ умерщвленъ своею супругою Агрппипой посред-
ствомъ отравленнаго гриба. Воіе^нз былъ вѣроятно папгь шампиніоиъ; онъ былъ лю-
бимымъ кушаньемъ Клавдія п вообще Римлянъ, какъ видно изъ XIII, 48. 21, 5. Му-
цій, К. Муцій Кордъ, плебей со своимъ потомствомъ получилъ прозваніе Сцевола
(лѣвша), потому что въ 247 г. отъ О. Р. онъ вмѣсто Порсепы убилъ его писца (здѣсь
сіпраоюника') и въ доказательство своей стойкости сжегъ свою правую руку па жа-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
41
Чтожь пожелать мнѣ тебѣ, что достойно такого обжорства?
Пусть бы какъ Клавдій съѣлъ грибъ, съѣлъ бы и ты же такой.
XXI.
О Порсенѣ и Муціи Сцеволѣ.
Какъ, добиваясь царя, па стражника сбилась десница,
Сгибнуть пропикла она прямо въ священный огонь.
Страшнаго дива не снесъ мягкосердечный противникъ
И изъ пыла схвативъ мужу идти повелѣлъ.
5 Руку, что, презря огонь, могъ видѣть Муцій горящей,
Эту руку уже видѣть Порсена не могъ.
Бдлыпая слава и честь обманутой вышла десницѣ:
Не попадися въ обманъ, сдѣлала бъ меньше она.
XXII.
О ЛЬВѢ И ЗАЙЦѢ.
Заяцъ, зачѣмъ ты бѣжишь ото льва благодушнаго пасти?
Онъ не учился крушить столь невеликихъ звѣрей.
Для великихъ хребтовъ сохраняются эти вотъ когти,
Жаждѣ подобной въ крови скудной сей мало от^радъ.
5 Заяцъ—добыча собакъ; онъ малъ для огромнаго зѣва;
Мальчику Даку мечемъ Цезарь не страшенъ своимъ.
XXIII.
Коттѣ.
Котта, ты никого къ себѣ не зовешь, съ кѣмъ не мылся,
И па ужинъ гостей шлютъ тебѣ бани однѣ.
Я удивлялся, зачѣмъ никогда ты не звалъ меня, Котта,
Знаю теперь: я нагой не приглянулся тебѣ.
ровнѣ, объявивъ Порсенѣ, что еще триста римскихъ юношей поклялись убить его,
что побудило Порсену къ заключенію мира. 22, 6. Мальчику Даку. Дакія на
мѣстѣ теперешней Молдавіи, Валахіи и Семиградской области. Домиціанъ (см. Свет.
Домиц. 2) праздновалъ надъ Хаттами и Даками двойной тріумФЪ. Смыслъ: и Цезарь
кротокъ по отношонмогкъ слабымъ врагамъ.
42
М. Ѵаі. Магііаііз ері^галішаіоп. ЬіЬ. I.
XXIV.
Азрісіз іпсотрііз ііішп, Бесіапе, сарііііз,
Сиіиз еі ірзе іітез ігізіе зирегсіііит,
<^иі Іодиііиг Сигіоз айзегіогездие Сатіііоз?
Коіііо ігопіі сгейеге: пирзіі Ііегі.
XXV.
Ейе іиоз іапйет рориіо, Гаизііпе, ІіЬеІІоз
Еі сиііит (Іосіо ресіоге ргоіег ориз.
(^иой псс Сесгоріае йаптепі Рапйіопіз агсез
Хес зііеапі позігі ргаеіегеапідие зепез.
5 Апіе Іогез зіапіет йиЬііаз айтіііеге Еатат
Тедие рі§еі сигае ргаетіа і'егге іиае?
Розі іс ѵісіигае рег іе диодие ѵіѵеге сііагіае
Іпсіріапі:сіпегі §Іогіа зега ѵепіі.
XXVI.
•
8ехіі1іапе, ЬіЬіз диапіит зиЪзеІІіа пиігщие
8о1из: адиа іоііепз еЬгіиз еззе роіез;
№ес сопзеззогит ѵісіпа попнзтаіа іапіит,
Аега зей а сипеіз иііегіога реііз.
5 Яоп Ьаес Раеіі^піз а^ііиг ѵіпйетіа ргеііз
Цѵа пес іи Тизсіз пазсііиг ізіа іи§із,
Тезіа зей апіідиі Іеііх зіссаіиг Оріші,
Е§егіі еі підгоз Маззіса сеііа сайоз.
А соропе ііЬі іаех Ьаіеіапа реіаіиг,
10 8і ріиз диат сіесіез, Зехііііапе, ЬіЬіз.
24, 1. Запущенная борода п нечесанные волосы считались признакомъ суровой
строгости нравовъ. 24, 3. Курій Демтатъ^ знаменитый побѣдитель Самнитовъ
и Пирра; знаменитъ и какъ образецъ строгости нравовъ. Камиллъ знаменитый спа-
ситель Рима и покоритель Галловъ, умершій въ 365 г. до Р. Хр. 24, 4. Сличи
ІОвен. Сат. II, 134. 25.3. Смыслъ: въ Аѳинахъ, такъ какъ Кекропсъ былъ строи-
телемъ и первымъ царемъ аѳинскимъ, равно какъ и царь Пандіонъ, отецъ Прокны
и Филомелы. 26, 3. Марокъ^ (см. выше эп. 11. ст. 1). 26, 4. Мѣдяковъ, мѣд-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн.- I.
43
XXIV.
Деціану.
Видишь того, Деціанъ, съ волосами безъ всякой прически,
Коего даже ты самъ строгихъ боишься бровей,
Куріевъ рѣчь у кого да защитниковъ нашихъ Камилловъ?
Не довѣряй его лбу, замужъ онъ вышелъ вчера.
XXV.
Фаустпну.
Книжки свои, Фаустинъ, наконецъ издай ты народу
II ученымъ умомъ сложенный трудъ прояви.
Пусть не осудятъ его Папдіона и Кекропса стѣны,
Да и въ молчаньи у насъ пусть не пройдутъ старики.
5 Иль ты боишься впустить у двери стоящую Славу,
II не желаешь наградъ ты за труды воспріять?
Письмена, коимъ жить по тебѣ, пусть жить начинаютъ
При тебѣ: запоздавъ, слава приходитъ къ золѣ.
XXVI.
Секстиліану.
Секстиліанъ, ты одинъ пьешь, сколько въ пору занявшимъ
Пять сидѣній: водой столькой ты могъ бы быть пьянъ.
Не у ближайшихъ однихъ сосѣдей просишь ты марокъ,
Но у сидящихъ вдали ищешь ты тожь мѣдяковъ.
5 Этотъ сборъ не изъ тѣхъ, что выдавилъ жёмъ Пелигнійскій,
Этотъ гроздъ на холмахъ Тусскихъ родиться пе могъ,
Тутъ Опимія стараго чудная пьется амфора,
И Массійскій запасъ черную кадь выдаетъ.
Пусть трактирщикъ тебѣ Лалетанскихъ подонковъ подноситъ,
10 Если пить сверхъ десяти чаръ станешь, Секстиліанъ.
ныхъ марокъ. 26, 5. Пелитны, итальянскій народъ, по сосѣдству съ Фронтанцамп,
у которыхъ въ городѣ Сульмонѣ родился Овидій. Пелигнійское вино пользовалось
худою славою. 26, 6. Тусскихъ. На Этрусскихъ холмахъ въ нынѣшней Тосканіи
вино было плохо. 26, 7. При консулѣ Л. Опиміи въ 121 г. до Р. Хр. родилось
такое превосходное вино, что его хранили еще черезъ 200 лѣтъ во времена Плинія.
Честь этого имени предоставлялась вообще старымъ благороднымъ винамъ. 26, 8.
Гора Масспкъ, въ Кампаніи славилась благороднымъ виномъ. 26. 9. Ламншнскихъ
44
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. I.
XXVII.
Незіегпа ііЬі посіе сііхегатуз / к
(^иіпсипсея риіо рояі (Іесет регасіоя,
Сепагез Ііойіе, Ргосіііе, тесит.
Ти іасіит ііЪі гет зіаііт риіазіі , д,
5 Еі поп яоЪгіа ѵегЪа яиЪпоіаяіі
Ехетріо пітіит регісиіояо:
Міой [лѵт]и.оѵа аиіх^отаѵ, Рі'ОСІПѳ.
XXVIII.
Незіегпо Гоеіеге тего диі сгесііі Асеггат,
Гаііііиг: іп Іисет зетрег Асегга ЪіЬіі.
XXIX.
Гата геГегі позігоз іе, Гійепііпе, ІіЪеІІоя
Хоп аіііег рориіо диат гесііаге іиоз.
8і теа ѵіз <1ісі, §гаііз ІіЬі сагпііпа тіИат:
8і (Іісі іиа ѵіз, Іюс ете, пе теа яті.
XXX.
СЫгиг^из іпегаі, пипс езі ѵізріііо Піаиіия.
Соеріі дио роіегаі сііпісиз езяе тосіо.
XXXI.
Ноя ііЬі, РИоеЪе, ѵоѵеі іоіоя а ѵегіісе сгіпея
Епсоіриз, (Іоіпіпі сепіигіопія атог,
Огаіа Ріиіепя тегііі Гиіегіі сит ргаетіа рііі.
подонковъ. Лалетанін въ Тарраконской Испаніи. Лодонки^ густое вино. 27, 7. По-
словица, которую Марціалъ здѣсь приводитъ по гречески и которая встрѣчается и у
Плутарха, и у Лукьяна. 31, 2. Центуріонъ^ начальникъ центуріи взвода солдатъ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 45
XXVII.
Проциллу слишкомъ памятному сотрапезнику.
Прошлою ночью тебѣ говорилъ я,
Выпивши десять, я думаю, чарокъ,
Ужиналъ нынѣ бъ, Проциллъ, у меня ты.
Тотчасъ ты это счелъ конченнымъ дѣломъ
э Да и замѣтилъ нетрезвыя рѣчи,
Слишкомъ опаснымъ являясь примѣромъ:
Миш р.ѵті[лоѵа оиртотаѵ, Проциллъ МОЙ.
ххѵш.
Объ Ацеррѣ.
✓
Кто говоритъ, что Ацерръ виномъ вчерашнимъ зловоненъ,
Тотъ ошибается: пьетъ вѣчно Ацерръ до утра.
XXIX.
ФИДЕНТИНУ ПЛАГІАРНО.
Носится слухъ, Фидентинъ, что ты не читаешь народу
Книжекъ иначе моихъ, какъ бы то были твои.
Будешь моими ихъ звать, пришлю я стихи тебѣ даромъ;
Хочешь присвоить, купи, чтобъ не моими имъ стать.
XXX.
О МЕДИКѢ ДіАВЛѢ.
Былъ хирургомъ сперва Діавлъ, онъ нынѣ могильщикъ.
Сталъ, насколько лишь могъ, онъ за больными ходить.
XXXI.
Объ Энколпѣ мальчикѣ Пудента.
Эти съ своей головы волоса тебѣ, Фебъ, посвящаетъ
Всѣ Энколпъ, своего центуріона любимецъ,
Какъ дорогую Пудентъ первой роты заслужитъ награду.
коихъ два составляютъ манипулъ, по состоятъ не изъ сотни, а только изъ 60-ти
человѣкъ. 31, 3. Мы перевели словомъ роты рііиэ, взводъ тріаріевъ, которые
въ сраженіи представляли третій членъ и стояли позади Ьавіай и ргінсірез, самые
46
М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаттаіоп. ЬіЬ. I.
(^иат ргітит Іопдаз, РкоеЪе, гесійе сотаз,
5 Вит пиііа іепегі зогсіепі 1апи§іпе ѵиііиз
Витдие Йесепі і’изае Іасіеа соііа іиЬае;
Иідие іиіз 1оп§ит йотіпизцие риегцие ігиапіиг
МипегіЬиз, іопзит Гас сііо, зего ѵігит.
XXXII.
Хоп ато іе, ЙаЬійі, пес роззит (іісеге диаге:
Нос іапіит роззит «іісеге, поп ато іе.
ХХХІП.
Атіззит поп Йеі сит зоіа езі Оеіііа раігет,
8і ^иІ8 асісзі, іиззае ргозіііипі Іасгітае.
Хоп 1и§еі диіздиіз Іаийагі, Оеіііа, диаегіі,
ІПе йоіеі ѵеге, циі зіпе іезіе «іоіеі.
XXXIV.
Іпсизіойіііз еі арегііз, ЬезЬіа, зетрег
ЬітіпіЬиз рессаз пес іиа Гигіа іе§із,
Еі ріиз зресіаіог циат іе сіеіесіаі айиііег
Хес зипі §гаіа ііЬі даийіа зі диа Іаіепі.
5 Аі тегеігіх аЬі^іі іезіет ѵеіодие зегацие
Вагацие Йиттоепі Гогпісе гіта раіеі.
А СЬіопе заііет ѵеі аЪ Іасіе йізсе рийогет:
АЬзсопЛипі зригсаз еі топитепіа Іираз.
Хитцииі йига ііЬі пітіит сепзига ѵійеіиг?
10 Вергешіі ѵеіо іе, ЪезЬіа, поп Гиіиі.
старые и испытаннѣйшіе солдаты. Здѣсь подразум. начальствованіе надъ первымъ
взводомъ тріаріевъ, въ которомъ состоялъ и серебряный орелъ легіона. Съ этимъ
начальствованіемъ было соединено и званіе всадника, и другія преимущества (сл.
VI, 58, 10). Энколяъ, любимецъ центуріона Авла Пудента, посвящаетъ свои во-
лоса Аполлону, какъ только господинъ его получитъ вышесказанное достоинство.
34, 5. Занавѣсъ^ двери внутри домовъ отдѣлялись частію одними занавѣсами, а
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
47
Длинные ты поскорѣй, срѣжь волоса ему, Фебъ,
5 Нѣжный покуда ему пушокъ лица не испортилъ,
И вкругъ молочной еще шеи потоки кудрей;
Да чтобы долго былъ впрокъ господину и мальчику даръ твой,
Скоро его остриги, поздно вели возмужать.
XXXII.
Сдвидпо.
Я тебя не люблю, Сабидій, за что и не знаю,
Въ силахъ одно лишь сказать: я тебя не люблю.
ХХХІП.
О Гелліи.
Геллія наединѣ о кончинѣ отцовской не плачетъ,
Если сторонній кто есть, слезы текутъ па заказъ.
Тотъ не груститъ, кто похвалъ за это, Геллія, ищетъ,
Тотъ правдиво груститъ, въ комъ безъ свидѣтелей грусть.
XXXIV.
Лезвіи.
При раскрытыхъ дверяхъ, не знающихъ, Лезбія, стражи,
Ты постоянно грѣшишь, шашней не пряча своихъ,
И свидѣтель тебѣ отраднѣй, чѣмъ самый любовникъ,
Радостей нѣтъ для тебя, ежели скрыты онѣ.
5 Занавѣсью да замкомъ свидѣтеля гонитъ блудница,
Рѣдко Сумменскій притонъ въ скважину дастъ заглянуть.
У Хіоны хотя, у Іады стыду научися:
Прячутъ и камни могилъ этихъ нечистыхъ волчицъ.
Или цензуру мою находишь безмѣрно ты строгой?
10 Попадаться запретъ, Лезбія, а не грѣшить.
частію занавѣсами сверхъ деревянныхъ дверей. 34, 6. Суммоній или Сумме-
ніумъ было въ Римѣ мѣсто, гдѣ жили веселыя женщины, вѣроятно но близости
городскихъ стѣнъ. 34, 7. Хіона и Іада публичныя женщины. 34, 8. Самый
низкій разборъ подобныхъ женщинъ составляли тѣ, которыя таскались съ своими
услугами между гробницъ, (см. Ш; 93, 15).
48
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. 1.
XXXV.
- ч
Ѵегзиз зсгіЬеге те рагшп зеѵеі’оз
Еес диоз ргаеіе^аі іп зсііоіа та§ізіег,
Согпеіі, диегегіз: зесі Ііі ІіЬеІІі,
Тапдиат сопіи§іЬиз зиіз тагііі,
5 Еоп роззипі зіпе тепіиіа ріасеге.
зі те іиЪеаз іаіаззіолет
ѴегЬіз (іісеге поп іаіаззіопіз?
С^иіз Еіогаііа ѵезііі еі зіоіаіит
Реппііііі тегеігісіЬиз ршіогет?
10 Ьех Ііаес сагтіпіЪиз (Іаіа езі іосозіз,
Бе роззіпі, пізі ргигіапі, іиѵаге.
(^иаге (Іерозііа зеѵегііаіе
Рагсаз ІизіЬиз еі іосіз го§атиз,
Еес сазігаге ѵеііз теоз ИЬеІіоз.
15 баііо іигріиз езі пікіі Ргіаро.
XXXVI.
8і, Ьисапе, ІіЪі ѵеі зі ііЬі, Тиііе, йагепіиг
(^иаііа Ьейаеі іаіа Ьасопез ІіаЬепі,
ЪГоЪіІіз Ііаес еззеі ріеіаііз гіха (ІиоЬиз,
(^ио(1 рго ігаіге тогі ѵеііеі иіегдие ргіог,
5 Бісегеі іпіегпаз еі диі ргіог іззеі ай итЬгаз:
„Ѵіѵе іио, і’гаіег, іетроге, ѵіѵе тео“.
XXXVII.
Ѵепігіз опиз тізего, пес іе рисіеі, ехсіріз аиго,
Ваззе, ЬіЬіз ѵііго: сагіиз ег^о сасаз.
——I[[— *
35, 8. Иіры Флоры, (см. выше, письмо этой книги). 35, 9. Столау одежда поч-
тенныхъ римскихъ женщинъ и дѣвицъ, внизу снабженная оборкой, до полу достига-
ющая верхняя туника, кбторой уличенныя въ любодѣяніи не смѣли носить, а должны
были промѣнять на тогу. Однако онѣ носили бѣлую тогу, тогда какъ публичныя жен-
щины должны были носить на улицѣ темную, (риііа). 35, 15. Пріапъ съ огром-
нымъ коломъ и косою въ рукѣ, богъ порожденія и стражъ садовъ и виноградниковъ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 49
XXXV.
Корнелію. .
За писанье стиховъ меня мало суровыхъ,
Коихъ въ школѣ читать не станетъ учитель,
Ты, Корнелій, браппшь; но книжки такія,
Точно такъ же, какъ и мужья своимъ женамъ,
5 Безъ придатка понравиться не въ состояньи.
Что коли мнѣ ты эпиталаму закажешь
Со словами нейдущими къ эпиталамѣ?
Кто бъ игры Флоры одѣлъ и кто бы дозволилъ
Столамъ свойственную стыдливость блудницамъ?
10 Этотъ самый законъ данъ пѣснямъ забавнымъ,
Если онѣ не зудятъ, не имѣть имъ успѣха.
Вотъ отчего я прошу, оставя суровость,
Пощади эти всѣ ты забавы и шутки,
Откажпся уже урѣзать мои книжки.
15 Нѣтъ ничего гпуснѣр Галла Пріапа.
XXXVI.
Лукану и Туллу.
, Если бы доля, Луканъ, или, Туллъ, тебѣ выпадала
Та же, что сыновьямъ Леды Лакопцамъ дана,
Между обоими споръ возникъ бы любви благородной
Въ томъ, что за брата сперва каждый готовъ умереть,
5 И кто первымъ бы шелъ къ тѣнямъ подземнымъ, сказалъ бы:
„Время свое проживи, братъ, проживи и мое“.
XXXVII.
Бассѣ.
Грузъ живота не стыдясь ты въ несчастное золото гонишь,
Басса, а пьешь изъ стекла: пить то дешевле тебѣ.
Галлы, жрецы Цпбелы (см. II, 86, 4). 36, 2. Касторъ п Поллукъ (см. зрѣл. 26,
5) . Сыномъ Юпитера былъ только Поллукъ, а Касторъ сынъ Тиндара. Въ битвѣ съ
Липцесыъ смертный Касторъ былъ убитъ, поэтому Поллукъ испросилъ у Юпитера
разрѣшенія пребывать имъ поперемѣнно въ теченіи полугода па небѣ, а затѣмъ въ
преисподней.
Марціала эпиграммы.
4
50
М. Ѵаі. Магііаііз ері^іашпіаСоп. ЬіЬ. I.
XXXVIII.
(^иет гесііаз теиз езі, о Гійепііпе, ИЬеІІив:
8е<1 таіе сит гесііаз, іпсіріі еззе іииз.
XXXIX.
8і диіз еі'іѣ гагоз іпіег питегапйиз атісоз
(^иаіез ргізса Яйез Гатадие поѵіі апиз,
8і циіз Сесгоріае тайійиз Ьаііаецие Міпегѵае
АгііЬиз еі ѵега зітріісііаіе Ъопиз,
- 5 8і яиіз егіі гесіі сизіоз, тігаіог Іюпезіі
Еі піИіІ агсапо диі го§еі оге (Іеоз,
8і диіз егіі тадпае зиЬпіхиз гоЬоге тепііз:
Візрегеат, зі поп Іііе Бесіапиз егіі.
ХЬ.
(^иі йисіз ѵиііиз еі поп 1е§із ізіа ИЬепіег,
ОтпіЬиз іпѵідеаз, Ііѵіде, пето ііЪі.
ХЫ.
ПгЬапиз ііЪі, Саесііі, ѵійегіз.
Коп езі, сгесіе іпіііі. <^>иісі ег§о? ѵегпа,
Нос диосі ігапзііЪегіпиз атЪиІаіог,
, ч Циі раііепііа зиіріиігаіа Ггасііз
5 Регтиіаі ѵіігеіз, циосі оііозае
Ѵепдіі диі таЛійит сісег согопае,
С^иосі сизіоз йотіпиздие ѵірегагит,
^иой ѵііез риегі заіагіогит,
(^иой йітапііа диі іотасіа гаисиз,
10 Сігситіегі іеріеііз сосиз роріпіз,
40, 1. Это, т. е. предшествующую эпиграмму о Деціанѣ. 41,2. Ѵегпа, рабъ,
рожденный въ дому; въ противоположность покупному, прпбылому. Такого рода
рабы или слуги дозволяли себѣ вольныя шутовскія выходки, п потому довели
М Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
51
XXXVIII.
ФиДЕНТИНУ.
То моя, Фидептинъ, что вслухъ читаешь ты, книжка;
Но какъ дурно читать станешь, начнется твоя.
XXXIX.
О Деціанѣ.
Ежели кто можетъ быть между рѣдкихъ друзей упомянутъ,
Какъ ихъ старинная честь знала со древней молвой,
Если Аѳинской кто и Латинской Минервы искусствомъ
Переполненъ и добръ истинно по простотѣ,
5 Если кто стражъ правоты и честности кто почитатель,
И ничего у боговъ въ тайной не проситъ мольбѣ,
Если въ великой душѣ себѣ кто паходитъ опору,
Пусть пропаду, если все это вотъ не Деціанъ.
ХЬ.
Завистливому.
' Ты, что морщишь лицо и нехотя это читаешь,
Можешь завидовать всѣмъ, злобный; тебѣ же никто.
ХЫ.
На Цецилія.
Тонкимъ себя ты считаешь, Цецилій.
Вѣрь, не таковъ ты. Каковъ же? Шутъ пошлый,
Какъ изъ-за Тибра бываетъ разнощикъ
Тотъ, что на битыя стекла мѣняетъ
5 Сѣрныя спички, иль праздному люду
Всюду моченый горохъ продающій,
Иль какъ хозяинъ и стражъ надъ змѣями,
Иль какъ рабы у торговцевъ соленымъ,
Или какъ поваръ охрипшій, что съ дымомъ
10 Въ кухнѣ горячей сосиски обноситъ,
свое званіе до синонима шута. 41, 6. Моченый горохъ, какъ это дѣлается и
у насъ. 41, 7. Уличный заклинатель змѣй. 41, 8. Торговцевъ соленымъ, (см.
Ш, 77, 5). 41, 9—10. У Римлянъ въ большомъ ходу были всякаго рода колбасы
4*
52
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапітаіоп. ЬіЬ. I.
(^иосі поп оріітиз игЬісиз роеіа,
(^ио(1 Де байіЬиз ітргоЬиз тадізіег,
Оиосі Ъисса езі ѵеіиіі йісах сіпаейі.
Оиаге (Іезіпе іат ііЪі ѵісіегі,
15
20
Оиой зоіі ііЬі, Саесііі, ѵкіегія,
(^иі СаЬЬат заІіЪиз іиіз еі ірзит
Розз^з ѵіпсеге Теіііит СаЪаІІит. 7
Коп сиісипдие (Іаіит езі ІіаЪеге пазит:
Ьікііі диі зіоіійа ргосасііаіе, Уг»с*ѵ- у'р
Хоп езі Теіііиз іііе, зесі саЬаПиз. > 1 ''
ХЫІ.
Сопіидіз атііззеі іаіит сит Рогсіа Вгиіі
Еі зиЬігасіа зіЬі диаегегеі агта (Іоіог,
„Хопйит зсіііз“ аіі „тогіст поп роззе педагі?
Сгесікіегат, іаііз Иос (Іосиіззе раігет".
5 Юіхіі еі апіепіез аѵкіо ЪіЬіі оге Гаѵіііаз.
I пипс еі іегит, іигЬа тоіезіа, пе§а.
ХЫП.
Віз ііЬі ігісепі іиітиз, Мапсіпе, ѵосаіі
Еі розііит езі поЬіз піі Ііеге ргаеіег аргит,
Моп диае Де іагсііз зегѵапіиг ѵіііЬиз иѵае
БиІсіЬиз аиі сегіапі ^иае теіітеіа іаѵіз,
5 Коп ріга диае 1оп§а репйепі геіі^аіа §епезіа
Аиі ітііаіа Ьгеѵез Рипіса §гапа гозаз,
Кизііса Іасіепіез пес тізіі 8аззіпа теіаз
Хес (Іе Рісепіз ѵепіі оііѵа сайіз:
Ыисіиз арег, зеЛ еі Ійс тіпітиз циаііздие песагі
п соспскіц которыя тутъ же разносились 2 по харчевнѣ въ небольшихъ жестяныхъ
жаровняхъ. 41, 11. Хотя слово игЪісиз и значитъ ‘іородской^ и здѣсь по отноше-
нію къ Риму легко можно было перевести: „Иль какъ столичный поэтъ*; но мы при-
держиваемся мнѣнія, что итЪіс—имя собственное, такъ какъ Ювеналъ (Сат. VI, ст.
71) выводитъ болтливаго Урбина въ качествѣ театральнаго буфа. Можно допустить,
что бу-:«ъ Урбикъ былъ въ то же время плохимъ поэтомъ. 41, 12. Гадесъ^ нынѣш-
ній Кадпксъ. славился изысканнымъ сладострастіемъ пѣсенъ и плясокъ. Поэтому въ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 53
Или какъ Урбпкъ, поэтъ не изъ лучшихъ,
Или изъ Гадеса наглый хозяинъ,
Иль какъ развратника стараго сплетни.
Брось же себя ты поэтому видѣть
15 Тѣмъ, чѣмъ одинъ себя видишь, Цецилій,
Хоть побѣдить остротами ты бъ въ силахъ
Габбу и Теттія даже Кабалла.
Носъ то не всякій натягивать можетъ;
Кто же съ нахальною глупостью шутитъ,
20 Уже не Теттій, а только кобыла.
ХЫІ.
О Порціи, супругѣ Брута.
Какъ услыхала судьбу Порція,' Брута супруга,
И оружья искать скрытаго стала въ тоскѣ,
„Иль вы не знали, рекла, что смерть запретить невозможно?
Думала я, что отецъ въ томъ убѣдилъ васъ вполнѣ
5 Молвила и приняла устами горящаго пепла.
Вотъ желѣза теперь, пошлая чернь, не'давай.
хып.
На Манцина, скупаго хозяина.
Было насъ у тебя, Манцинъ, шестьдесятъ приглашенныхъ,
И кромѣ вепря, вчера не дали намъ ничего,
Ни винограду того, что съ позднихъ лозъ подается,
Ни тѣхъ яблокъ, что споръ съ медомъ способны вести,
5 Ни тѣхъ грушъ, что висятъ па мягкомъ подвѣшаны дрокѣ,
Или Пунійскихъ гранатъ, краткихъ подобія розъ;
Сельская сырныхъ комковъ не присылала Сассина,
II изъ Пиценскихъ горшковъ не доставали оливъ;
Вепрь лишь одинъ да п тотъ таковъ, что даже и карликъ
Римѣ являлись содержатели Гадитанскихъ дѣвъ. 41, 17. Габба, придворный
тутъ Августа, (см. Ювен. Сат. V, 4). Тсттііі Кабаллъ^ его имя СаЪаІІиз, конь,
даетъ поводъ къ игрѣ словъ въ слѣдующемъ стихѣ. 42, 1. Порція, дочь М. Пор-
ція Катона Утпческаго и супруга М. Юнія Брута (см. Діон. Касс. ХЬѴП, 49).
43, 2. Вепрь былъ главнымъ блюдомъ на римскихъ пирахъ. 43, 3. (См. III, 58,
•9 и ХШ, 22, 1). 43, 7. Сассина,. городъ въ Умбріи, (см. III, 58, 35).
54 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. I.
10 А поп аппаіо ритіііопе роіезі.
Еі пііііі іпсіе (Іаіпіп езі; іапіит зресіаѵіпіиз отпез:
Ропеге аргпт поЬіз зіс еі Ііагепа зоіеі.
Ропаіиг ііЬі пиііиз арег розі іаііа Гасіа,
8е<1 іи ропагіз сиі Скагійетиз арго.
хыѵ.
Ьазсіѵоз Іерогит сигзиз Іизизцие Іеопит
С^иосі таіог поЬіз сііагіа тіпогдие §егіі
Еі Ьіз ісіеіп Гаеітиз, пітіит зі, 8іе11а, ѵійеіиг
Нос ііЬі, Ьіз Іерогет іи циодие ропе тіЬі.
хьѵ.
I
Есіііа пе ЬгеѵіЬиз регеаі тіііі сига ІіЬеІІіз,
Бісаіиг роііиз Тбѵ 6’агс<х|леф6}і8ѵо;?
ХЬѴІ.
Сит сіісіз „Ргорего, іас зі Гасіз“, Несіуіе, 1ап§иеі
Ргоііпиз еі сеззаі (ІеЬіІііаіа Ѵепиз.
Ехресіаге іиЬе: ѵеіосіиз іЬо геіепіиз.
Несіуіе, зі ргорегаз, сііс тіііі, пе ргорегет.
ХЬѴІІ.
Ыирег егаі тейісиз, пипс езі ѵізріііо Ріаиіиз:
(^ио(1 ѵезріііо Гасіі, іесегаі еі тейісиз.
ХЬѴІІІ.
КісііЬиз Ьіз іаигоз поп егіриеге та§ізігі,
Рег «іиоз ргаесіа іп§ах іідие гейіідие Іериз;
43, 14. преступникъ, брошенный на арену па растерзаніе вепрю.
45, 2. Тоѵ 6’акар,гі|3о|л2ѵос, („ему жь отвѣчалъ на то“)—полустихъ, такъ часто
повторяющійся у Гомера. Эта эпиграмма, вѣроятно, относится къ предыдущей, по
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 55
10 Безоружный его могъ бы немедля убить.
Нё дано было затѣмъ ничего; мы всѣ лишь глядѣли;
Такъ и арена порой вепря привыкла казать.
Пусть тебѣ вепрь никакой послѣ этого поданъ не будетъ,
А тому жь будешь сданъ вепрю ты, какъ Харидемъ.
хыѵ.
Стеллѣ.
Что причудливый бѣгъ зайцевъ и львиныя шутки
Такъ же на большемъ листѣ, какъ и на меньшемъ моемъ,
И что дважды я тожь дѣлалъ; коль видишь ты, Стелла,
Лишнее въ этомъ, то мнѣ дважды ты зайца подай.
хьѵ.
О СВОЕЙ КНИГѢ.
Чтобъ отъ короткихъ стиховъ моя не пустѣла бумага,
Лучше пускай говорятъ: Тбѵ 6’атсар.вфдрвѵо;.
ХЬѴІ.
Гедилѣ.
Скажешь, Гедила, ты мнѣ: „тороплюсь и ты поспѣшай же“,
Тотчасъ слабѣетъ во мнѣ и угасаетъ любовь.
Ты прикажи обождать, задержанный буду проворнѣй.
Если, Гедила, спѣшишь, то не вели мнѣ спѣшить.
ХЬѴП.
О ДіАВЛѢ ВРАЧѢ.
Былъ недавно Діавлъ врачемъ, онъ могильщикомъ нынѣ: /
То что могильщикъ творитъ, то же и врачъ совершалъ.
хьѵш.
О львѣ и ЗАЙЦѢ.
Вырвать быковъ не могли вожаки изъ пасти, въ которой
Заяцъ и взадъ, и впередъ легкой добычей бѣжитъ;
поводу львомъ пощаженнаго зайца, и Марціалъ предпочитаетъ подражать подобными
повтореніями Гомеру, что гораздо легче, чѣмъ управляться съ короткими эпиграм-
мами. 47, 1. Ѵевріііо мы перевели могильщикъ. хотя это собственно ночной но-
56 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаштаіоп. ЬіЪ. I.
(^иоіідие та§із тігит, ѵеіосіог ехіі аЪ Ііозіе
Ыес пііііі а іапіа поЪіІііаіе гейвгі.
5 Тиііог іп зоіа поп езі сит сиггіі ііагепа,
Кес саѵеа іапіа сотіііиг іііе й<іе.
8і ѵііаге сапит тогзиз, Іериз ітргоЬе, диаегіз.
АО диае сопіи^іаз ога Іеопіз ІіаЪез.
ХЫХ.
Ѵіг СеІііЬегіз поп іасепгіе ^епііЬиз
Еозігаедие Іаиз Нізрапіас,
ѴійеЬіз аііат, Ьісіпіапе, ВіІЪіІіп,
Ациіз еі аппіз поЫІет,
5 Зепетдие баіит піѵіЬиз, еі ігасііз засгит
ѴаДаѵегопет топііЬиз,
Еі йеіісаіі (Іиісе Воіегйі петиз,
Ротона диой Геііх атаі.
Терісіі паіаЬіз Іепе Соп§е<1і ѵайит
10 МоІІездие Кутрііагит Іасиз,
С^иіЬиз гетіззит согриз азігіп§ез Ъгеѵі
Заіопе, диі Геггит §е!аі.
РгаезіаЬіі ііііс ірза йдепдаз ргоре
ѴоЪезса ргапйепіі Гегаз.
15 Аезіиз зегепоз аигео Ігап^ез Та^о
ОЬзсигиз итЪгіз агЬогит;
Аѵкіат гідепз Бегсеппа рІасаЪіі зіііт
Еі Киіііа, диае ѵіпсіі піѵез.
Аі сит БесетЪег сапиз еі Ъгита ітроіепз
20 Адиііопе гаисо тидіеі,
Аргіса гереіез Таггасопіз іііога
Тиатдие Ьаіеіапіат.
ІЫ іп1і§аіаз тоІІіЪиз (Іаттаз ріа^із
МасіаЪіз еі ѵегпаз аргоз
спльщпкъ труповъ бѣдняковъ. По мнѣнію Лессинга здѣсь Ѵезріііо значитъ палачъ,
убивающій преступниковъ. 49, 3 Би.ібк.іъ въ Кельтпберской Испаніи, родина Мар-
ціала. 49ч 5. Гпм, Испанская гора, далѣе неизвѣстная, какъ большинство упомппае-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. I. 57
I
Что жъ изумительнѣй, онъ изъ врага исходитъ проворнѣй
И принимаетъ какъ бы доблести нѣкую часть.
5 Не безопаснѣе онъ, какъ одинъ бѣжитъ по аренѣ,
Не сохраниться вѣрнѣй въ клѣткѣ-то даже ему.
Коль укушеній собакъ бѣжать хочешь, заяцъ безпутный,
То какъ прибѣжище есть львиная пасть у тебя.
ХЫХ.
ЛиЦИНІАНА, ОТПРАВЛЯЮЩАГОСЯ ВЪ ИСПАНІЮ, ПОЭТЪ ПРИГЛАШАЕТЪ
КЪ ЖИЗНИ СЕЛЬСКОЙ И ПРІЯТНОЙ.
Мужъ на устахъ Цельтиберскаго племени,
Гордость ты нашей Испаніи,
Лициніанъ, Билбилъ горный увидишь ты,
Славный водой и оружіемъ,
5 Гай, убѣленный снѣгами, и бѣгъ средь скалъ
Вадаверона священнаго,
Милую рощу Ботрода прелестнаго,
Свѣтлой Помоной любимую.
Теплый Конгедъ переплывши направишься
10 Нимфъ озерами отрадными,
Тѣлу окрѣпнуть дашь въ маломъ Салонѣ ты,
Въ коемъ и сталь закаляется.
Къ завтраку тамъ и Вобеска-то нѣжная,
Въ жертву звѣрей тебѣ выставитъ.
15 Въ Тагѣ златомъ зной полудня осилишь ты,
Тѣнью укрытый древесною;
Жажду утишитъ Дерценна холодная
Съ Нутой, снѣга побѣждающей.
Бѣлый Декабрь чуть съ зимою безплодною
20 Станетъ ревѣть Аквилонами,
Къ теплымъ брегамъ воротись Тарракона ты
Да и къ своей Лалетаніи.
Въ гибкія сѣти тамъ ланей запутанныхъ
Сколешь и съ мѣстными вепрями
мыхъ здѣсь именъ собственныхъ. 49. 8. Помона^ богиня плодовъ. 49, 15. Тагъ,
славившійся своимъ золотымъ пескомъ. 49, 21—22. Тарраконъ, нынѣ Таррагона,
Испанскій городъ. Лелетанія (см. выше, 26, 9).
58 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. I.
25 Ьерогетцпе Гогіі саііісіит гитрез есрю,
Сегѵоз геііпдиез ѵііісо.
Ѵісіпа іп ірзит зііѵа йезсепйеі Госит
Іпі’апіе сіпсіит зогйійо.
ѴосаЬііиг ѵепаіог еі ѵепіеі ііЬі
30 Сопѵіѵа сіатаіиз ргоре.
Ьипаіа пиздиат реіііз еі пиздиат іоуа
Оіійаецие ѵезіез тигісе;
Ргосиі Ііоггійиз ЬіЬигпиз еі диегиіиз сііепз,
Ітрегіа ѵійиапіт ргосиі;
35 Коп гитреі аііит раііійиз зотпшп геиз,
8ей тапе іоіит йогтіез.
Мегеаіиг аііиз §гапйе еі іпзапит зорііоз:
Мізегеге іи і'еіісіит.
Ѵегодие Ггиеге поп зирегЪиз ^аийіо,
40 І)ит 8ига Іаийаіиг іипз.
Кои іприйепіег ѵііа диой геіісит езі реііі,
Сит іата срой заііз езі ІіаЬеі.
Ь.
8і ііЬі Мізіуііоз сосиз, Аетіііапе, ѵосаіиг,
Вісаіиг диаге поп Тагаіаііа тіЫ?
Ы.
Коп Гасіі ай заеѵоз сегѵіх, пізі ргііпа, іеопез.
(^иій іи§із Иоз (Іепіез, атЬіііозе Іериз?
8сі1ісеі а та^піз ай іе йезсепйеге іаигіз
Еі диае поп сегпипі ігап§еге соііа ѵеііз.
49, 31. Пряжки лунокъ на ремняхъ сенаторскихъ сандалій прикрѣплялись, какъ
отличіе, пряжки, изогнутыя луною; но что ихъ носили и другія лица, видно изъ И,
29, 7. Тогу въ деревнѣ и въ домѣ не носили, а только одну тунику. 49, 32. Пур-
пурная краска была зловонна, (см. IV, 4, 6). 49, 33. ЛибурнЪ) Лнбурпія была
небольшая страна Иллиріи, производившая могучихъ по сложенію людей, которые
служили въ Римѣ обыкновенно въ качествѣ носильщиковъ, разсыльныхъ и судеб-
ныхъ сторожей. Послѣдніе безпокоили вызовами на судъ наравнѣ съ назойливыми
кліентами. • 49, 34. Подъ повелѣніями вдовьими надо подразумѣвать претензіи
знатныхъ вдовъ, требовавшихъ продолженія по отношенію къ нимъ почестей, воз-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. I. 59
25 Мощнымъ конемъ зайца хитраго словишь ты,
Стражу оленей оставивши.
Въ печь твою лѣсъ низойдетъ изъ окрестности,
Грязныя дѣти подступятся.
Кликнешь охотника и подойдетъ къ тебѣ
30 Гость, приглашенный по близости.
Пряжки луною не встрѣтишь, ни тоги тутъ,
Платья ли съ запахомъ пурпура;
Страшный Либурнъ прочь съ кліентомъ назойливымъ
И повелѣнія вдовій;
35 Сна не прерветъ обвиненный измученный,
Утро ты спать будешь цѣлое.
Пусть одобреній кто ищетъ безсмысленныхъ,
Жалость къ счастливцамъ почувствуешь.
Радость прямую вкушай ты, покудова
40 Сура твой слышитъ хваленія.
Жизнь свой остатокъ безъ наглости требуетъ,
Славѣ коль отдано должное.
Ь.
Шутка о поварѣ, заимствованная изъ Гомера.
Ежели, Эмиліанъ, твой поваръ зовется Мпстилломъ,
' То отчего жь своего мнѣ Тараталлой не звать?
Ы.
Зайцу.
Шеи лишь первыхъ звѣрей для львовъ свирѣпыхъ годятся.
Заяцъ надменный, чего жь этихъ бѣжишь ты зубовъ?
Словно съ огромныхъ быковъ до тебя пожелаютъ спуститься,
Шею чтобы растерзать, коей не видятъ они.
дававшихся ихъ покойнымъ супругамъ. 49, 35. Просящій защитить его на судѣ.
49, 38. Къ счастливцамъ. испытывающимъ наслажденіе отъ привѣтствій своихъ кліен-
товъ. 49, 40. Сура. Паль Фурій Сура отличался краснорѣчіемъ и стихотворной
славой и злоупотреблялъ милостью Домиціана для жесточайшаго доноса, (см. Ювея.
Сат. IV, 53). 50, 1. По первому слову въ 465 ст. 1-й кн. Иліады: «МіатѵХХоѵ
т ара таХХаХаі аркр О|>еХоІаіѵ апеіраѵ» Эмиліанъ прозвалъ своего повара Ми-
сти лломъ, (МіахѵХХш,— разлагаю); Марціалъ спрашиваетъ въ шутку, почему бы
ему, непосредственно слѣдуя дальнѣйшимъ звукамъ стиха, не называть своего по-
вара Тараталла.
60 М. Ѵаі. Магііаіів ері§гатшаіоп. ЫЬ. I.
5 Ьезрегапйа ІіЬі езі іп§епііз діогіа Гаіі:
Кои роіез Іюс іепиіз, ргаейа зиЬ Іюзіе тогі.
ЫІ.
Соттешіо ІіЬі, фиіпііапе, позігоз—
Козігоз (іісеге зі іатеп ІіЬеІІоз
Роззит, диоз гесііаі іииз роеіа—:
8і <іе зегѵіііо §гаѵі диегипіиг,
5 Айзегіог ѵепіаз заііздие ргаезіез,
Еі, сит зе сіотіпит ѵосаЬіі іііе,
Вісаз еззе теоз тапидие тіззо8.
Нос зі іегцие диаіегдие сіатііагіз,
Ітропез ріа^іагіо рисіогет.
ЫП.
Цпа езі іп позігіз іиа, Еійепііпе, ІіЬеІІіз
Ра«іпа, зей сегіа йотіпі зіупаіа йдига,
(^иае іиа ігайисіі тапііезіо сагтіпа іигіо.
8іс іпіегрозііиз ѵіііо сопіатіпаі шісіо
5 ІТгЬіса Ьіидопісиз ТугіапіЬіпа Ьаічіосисиііиз,
8іс Аггеііпае ѵіоіапі сгузіаіііпа іезіае,
8іс пі§ег іп гіріз еітаі сит Гогіе Саузігі,
Іпіег ЬеДаеоз гійеіиг согѵиз оіогез,
8іс иЬі тиііізопа Гегѵеі засег Аііііійе іисиз,
10 ІтргоЬа Сесгоріаз ойетііі ріса диегеііаз.
Іпсіісе поп ориз езі позігіз пес іисіісе ІіЬгіз,
8іаі сопіга сіісіідие ііЬі іиа ра§іпа „Еиг ез“.
ЫѴ.
8і диііі, Гизсе, ѵасаз айішс атагі —
Кат зипі Іііпс ІіЬі, зипі еі Ьіпс атісі, —
53, 5. Башлыкомъ Линюнсккмъ^ изъ Кельтійской области Галліи; одежда изъ самой
трубой шерсти. 53, 6. Арретинскоіі. Арретій, нынѣ Ареццо, городъ въ Этруріи,
знаменитый горшечными издѣліями. 53, 7. Баистръ, рѣка въ Іоніи, Лидіи, изо-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 61
5 Не дождаться тебѣ знаменитости громкой кончины,
Жертвой такого врага, крошка, не можешь ты стать.
ЫІ.
КвИНТІАПА ДѢЛАЕТЪ СВОИМЪ ЗАЩИТНИКОМЪ.
Квинтіанъ, свои я тебѣ поручаю,—
Если только назвать своими могу я,
Книжки, что твой поэтъ громко читаетъ:
Если на рабство онѣ злое возропщутъ,
5 Къ нимъ на помощь приди и защити ихъ,
И коли кто назоветъ себя ихъ владыкой,
Ты отпущенцами ихъ выставь моими.
Трижды четырежды такъ громко воскликнувъ,
Въ стыдъ похитителя ты вгонишь безспорно.
ЫІІ.
Фидентину Планарно .
Только одна, Фидентинъ, твоя въ моихъ книжкахъ страница,
Но съ несомнѣннымъ такимъ творца своего отпечаткомъ,
Что въ сочиненьяхъ твоихъ очевидную кажетъ поддѣлку.
Такъ фіолето-пурпуровый плащъ городской, если тронутъ
о Башлыкомъ онъ Лингонскимъ, грязною шерстью измаранъ,
Такъ кристаллъ дорогой затемненъ Арретинскою глиной,
Черный такъ воронъ смѣшенъ, коль на прибрежьи Каистра
Посреди лебедей Ледяныхъ бродитъ случайно,
Такъ если въ рощѣ святой Аттійская пѣснь раздается,
10 И Кекропійскій же плачъ оскорбляетъ въ нечестьи сорока.
Ни обвинителя, ни судьи мопмъ книжкамъ не нужно,
Протпвуставши твоя страница кричитъ тебѣ: „воръ ты“.
ЫѴ.
Фуску.
Если еще для любви, о Фускъ, ты доступенъ,—
Ибо друзья у тебя здѣсь да и тамъ есть,—
биловавшая лебедями. Аттійская пѣснь соловья, въ котораго превращена Филомела.
53, 10. Кекропійскій, Аѳинскій, (см. I, 25, 3).
62
М. Ѵаі. Маіііаііз ері"гапппаіоп. ЬіЪ. I.
Ппиіп, зі зирегезі, Іосит го§атиз,
Кес те, диосі ИЬі 8Іт поѵиз, гесизез:
5 Отпез Іюс ѵеіегез іиі Гиегипі.
Ти іапіит іпзрісе <риі поѵиз рагаіиг
Ап роззіі йегі ѵеіиз зойаііз.
ЬѴ.
Ѵоіа іиі 'Ьгеѵііег зі ѵіз со§позсеге Магсі,
Сіагит тіііііае, Ггопіо, іо^аецие Десиз,
Нос реііі, еззе 8иі пес тадпі гигіз агаіог,
ЗогйіДадие іп рагѵіз оііа геЪиз атаі.
5 (^иіздиат рісіа соііі Зрагіапі ігі§ога захі
Еі таіиііпит рогіаі іперіиз Наѵе,
Сиі Іісеі ехиѵііз петогіз гигіздие Ьеаіо
Апіе іосит ріепаз ехріісиіззе р!а§аз
Еі різсет ігетиіа ваііепіет йиссгс ваеіа
10 Еіаѵацие Де гиЬго рготеге іпеііа саДо?
Ріп^иіз іпаедиаіез опегаі сиі ѵіііса тепзаз
Еі зиа поп етріиз ргаерагаі оѵа сіпіз?
Коп атеі Ііапс ѵііат диіздиіз те поп атаі, оріо,
Ѵіѵаі еі игЪапіз аІЬиз іп оі’йсііз.
ЬѴІ.
Сопііпиіз ѵехаіа таДеі ѵіпйетіа пітЪіз:
Коп роіез, иі сиріаз, ѵепДеге, соро, тегит.
ЬѴП.
(^иаіет, Гіассе, ѵеііт диаегіз поіітѵе риеііат?
Коіо пітіз і'асііет (ІіГйсіІетдие пітіз.
ПІиД диосі теДіит езі аідие іпіег иігитдие ргоЬатиз:
Кес ѵоіо циоД сгисіаі, пес ѵоіо диой заііаі.
55, 1. Марка, нашего Марціала. 55, 2. Фронтонъ^ богачъ, предоставившій свой
дворецъ для публичныхъ чтеній поэтовъ, (см. Ювеп. Сат. I, 12). 55, 5. На камнѣ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
63
Мѣста прошу одного, если осталось,
За новизну лишь меня не отвергай ты,
5 Старые всѣ же твои были такими.
Ты разбери лишь, что кто новымъ приходитъ,
Старымъ товарищемъ стать точно ли можетъ.
ЬѴ.
Фронтону о желанномъ образѣ жизни.
Хочешь ли вкратцѣ познать своего ты Марка желанья,
Знаменитый въ войскахъ, гражданъ краса, о Фронтонъ,
Ищетъ онъ пахаремъ быть своего небольшаго поселка,
Любитъ при скудости онъ самый смиренный покой.
5 Кто жь дожидаться пойдетъ на хладномъ камнѣ Спартанскомъ,
Чтобы съ утра принести ранній и глупый привѣтъ,
Если добычей лѣсной и съ благодатнаго поля
Предъ очагомъ развернуть можетъ онъ полную сѣть
И на дрожащей лесѣ тащить заскакавшую рыбу
10 И доставать изъ горшка краснаго медъ золотой?
Толстая ключница столъ коль ему отягчитъ хромоногій
И яицъ испечетъ непокупная зола?
Пусть кто не любитъ меня, тотъ жизни подобной не любитъ,
И средь заботъ городскихъ въ бѣломъ одѣтый живетъ.
ЬѴІ.
Трактирщику.
Сборъ винограда смоченъ и попорченъ дождемъ непрерывнымъ:
Ты хоть, трактирщикъ, лгелай, цѣльнымъ вина пе продашь.
ьѵп.
Флакку.
Флаккъ, ты спросилъ у меня, какую хотѣлъ бы я дѣву?
Легкой вполнѣ не хочу да и упорной вполнѣ.
Что между тѣмъ и другимъ въ серединѣ, то я одобряю:
Мукъ выносить не хочу п пресыщенія тожь.
Спартанскомъ, во дворцѣ, построенномъ изъ Спартанскаго мрамора. 55, 14. Въ бѣ-
ломъ одѣтый; какъ римскій кліентъ въ тогѣ.
64
М. Ѵаі. Магііаііз ері"гашшаіоп. ЬіЬ. I.
ЬѴПІ.
Міііа рго риего сепішп те шап“О ророзсіі:
Візі е§о, зесі РІюеЬиз ргоііпиз іііа сіеіііі.
Нос <1о1ёѣ еі диегііиг Де те теа тепіиіа зесит
Ьатіаіигдие теат РІюеЪиз іп іпѵійіат.
5 8е<1 зезіегііоіит йопаѵіі тепіиіа РІюеЬо
Віз ііесіез: Іюс Йа іи тіііі, ріигіз етат.
ЫХ.
Баі Ваіапа тіііі диайгапіез зрогіиіа сепіит.
Іпіег йеіісіаз диій і’асіі ізіа іатез?
Кеййе Ьирі поЬіз ІепеЪгозадие Ьаіпеа Сггуііі:
Тат таіе сит сепет, сиг Ьепе, Еіассе, Іаѵег?
IX
/
Іпігез атріа Іісеі іогѵі Іериз ога Іеопіз,
Еззе іатеп ѵасио зе Іео йепіе риіаі.
9иой гиеі іп іег§ит ѵеі диоз ргоситЬеі іп агтоз,
Аііа іиѵепсогит ѵиіпега Я§еі иЪі?
5 (^иісі Ггизіга петогит (Іотіпит ге§етдие Гаіідаз?
Хоп пізі (Іеіесіа разсііиг іііе Гега.
ЬХІ.
Ѵегопа сіосіі зуІІаЬаз атаі ѵаііз,
Магопе Геііх Мапіиа езі,
Сепзеіиг Аропа Ьіѵір зио іеііиз
58, 1. Сто тыеячъ сестерціи, около 5 тые. руб. сер. 59, 1. Сто квадрантовъ^
около 30 коп.; обыкновенная денежная подачка, получавшаяся кліентами взамѣнъ преж-
няго обычнаго приглашенія на ужинъ (соепа гесіа), въ награду за утреннее поздрав-
леніе въ тогѣ (орега іо^аіа), за сопутствіе на Форумъ, за одобрительные возгласы,,
когда патронъ произносилъ публичныя рѣчи. Домиціанъ возстановилъ па мѣсто спор-
тулы настоящій ужинъ (соепа гесіа), въ ущербъ кліентамъ, которые, раскланиваясь у
многихъ патроновъ, отъ многихъ получали и спортулу, которую нѣкоторые патроны
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 65
ЬѴШ.
О ДѢНЬ МАЛЬЧИКА.
Продавецъ съ меня сто запросилъ за мальчика тысячъ,
Я засмѣялся, но Фебъ тотчасъ же ихъ заплатилъ.
Жаль, и со мной обо мнѣ горюетъ мое сладострастье,
И къ досадѣ моей Фебу хвалу воздаютъ.
5 Два милліончика вѣдь сладострастье доставило Фебу;
Дай ты столько же мнѣ, я при покупкѣ наддамъ.
ЫХ.
ФДАККУ О ЕГО СПОРТУЛѢ.
Сто квадрантовъ даетъ мнѣ только спортула Баи.
Что значитъ голодъ такой между подобныхъ отрадъ?
Лупа мнѣ, Флаккъ, возврати и Грилла мрачныя бани:
Плохо чтобъ ужинать такъ, мыться зачѣмъ хорошо?
ЬХ.
О ЗАЙЦѢ И ЛЬВѢ.
Хоть бы ко страшному льву влѣзъ въ пасть ты широкую, заяцъ,
Все же бы левъ продолжалъ зубъ свой свободнымъ считать.
Гдѣ же затылокъ схватить иль гдѣ навалиться на плечи
Рапой такой глубины, какъ онъ пронзаетъ тельцовъ?
5 Что ты владыку лѣсовъ и царя утомляешь напрасно?
Пищею служитъ ему только отборнѣйшій звѣрь.
ЬХІ.
ЛиЦПНІАПУ О РОДИНАХЪ ПИСАТЕЛЕЙ.
Стихотворенья пѣвца ученаго любитъ Верона,
Мантуѣ счастье даруетъ Маронъ,
Ливіемъ славна своимъ земля Апона и Стеллой
раздавали въ большомъ размѣрѣ, (см. Ш, 30; Ювен. Сат. 1,119—120). Позднѣе
раздавали снова спортулу. Марціалъ сопровождалъ Фланка (вѣроятно, творца поэмы
Аргонавтовъ, Валерія Фланка, такъ какъ послѣдній тотчасъ же упоминается въ
эпигр. 61) — въ Баи, по тамъ только получалъ малую спортулу. Баи, знамени-
тое купанье римскихъ богачей. 59, 3. Лупъ и Гриллъ, владѣльцы бань въ Римѣ.
61, 1. Верона родина Катулла. 61, 2. Близь Мантуи, въ селеніи Анды родился
Вергилій Паровъ. 61, 3. Апонъ, горячій ключъ близь Патавія (Падуя), въ кото-
Марціала эпиграммы.
5
66 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. I.
Зіеііацие пес Нассо тіпиз,
5 АроІІойого ріаийіі ітЬгіГег №1из,
Хазопе Рае1і§пі зопапі,
Виоздие Зепесаз ипіситдие Ьисапит
Еасипсіа Іодиііиг СогйиЬа,
баисіепі іосозае Сапіо зио Оайез,
10 Етегііа Весіапо тео:
Те, Ьісіпіапе, §1огіаЬііиг позіга
№ес те іасеЬіі ВіІЬіІіз.
ьхп.
Сазіа пес апіідиіз сейепз Ьаеѵіпа ЗаЬіпіз
Еі циатѵіз іеігісо ігізііог ірза ѵіго
Вит іпойо Ьисгіпо, іпойо зе реппііііі Аѵегпо,
Еі йит Ваіапіз заере Гоѵеіиг адиіз,
5 Іпсісііі іп Яаттаз: іиѵепетцие зесиіа геіісіо
Сопіи§е Репеіоре ѵепіі, аЬіі Неіепе.
ЬХШ.
Щ гесііет ІіЬі позіга го§аз ері^гаттаіа. Ыоіо.
Моп аийіге, Сеіег, зей гесііаге сиріз.
ЬХІѴ.
Веііа ез, поѵітиз, еі риеііа, ѵегит езі, .
Еі йіѵез, диіз епіт роіезі педаге?
ромъ стыдливости ради мужчины не должны были купаться съ женщинами одновре-
менно. Стелла (см. Ц 7, 1). 61, 4. Ф.іаккъ^ Валерій Флаккъ, коего поэма „Арго-
навты" понынѣ удѣлѣла. 61, 5. Апо.иодоръ^ подражатель автору комедій Ме-
нандру, былъ рожденъ въ Александріи въ Египтѣ. 61. 6. Пе.шгны (см. I, 26, 5).
61, 7. Двумъ Сенекамъ^ риторъ М. Анней Сенека и сынъ его Л. Анней Сенека, фи-
лософъ и учитель Нерона. М. Анней Луканъ, племянникъ Л. Аннея Сенеки, творецъ
Фарсалій, весьма богатый всадникъ, коего поэтической славѣ Неронъ весьма зави-
довалъ. Замѣшанный въ Пизопскій заговоръ противъ Нерона, онъ былъ осужденъ
на смерть и, подобно дядѣ своему Сенекѣ, вскрылъ себѣ жилы въ 65 г. до Р. Хр.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 67
Да и Флаккомъ не меньше того,
5 Нилъ, замѣняющій дождь, рукоплещетъ Аполлодору,
О Назонѣ Пелигны звучатъ,
Двумъ Сенекамъ своимъ да единственному и Лукану
Краснорѣчивой Кордубы хвала,
Гадесъ веселый своимъ все Каніемъ гордъ, Эмерита
10 Деціаномъ блаженна моимъ.
Будетъ хвалиться тобою, Лициніанъ, несомнѣнно
И обо мнѣ не смолчитъ нашъ Билбилъ.
ЬХП.
О цѣломудренной Лэвинѣ, но распутной въ Баяхъ.
Древнихъ Сабинокъ ничуть цѣломудра не меньше Лэвина
Та, что пожалуй мрачнѣй строгаго мужа была,
Лишь разрѣшила себѣ то въ Лукринъ, то въ Авернъ погружаться,
Грѣться какъ стала притомъ часто и въ Байскихъ водахъ,
5 Пламенемъ вспыхнувъ пошла за юношей, бросивъ супруга.
Пенелопой сюда шла, а Еленой ушла.
ЬХІП.
Целеру.
Просишь, чтобъ вслухъ прочиталъ я свои эпиграммы. Не стану.
Целеръ, не слушать вѣдь ты хочешь, а вслухъ почитать.
ЬХІѴ.
Фабуллѣ самохвалкѣ.
Ты хороша, знаемъ мы, и дѣва къ тому жь, это правда,
И богата, да кто жь это бы могъ отрицать?
(см. Тац. Ан. XV, 70). 61, 8. Лордуба^ нынѣшняя Кордова, городъ въ Испаніи.
61, 9. Каніи РуФъ, другъ Марціала, вѣчно смѣющійся поэтъ, рожденный въ Гадесѣ
(Кадексѣ). Эмерита, городъ въ Испаніи, построенный Августомъ для отставныхъ
солдатъ (епаегШ). 61, 10. Деціанъ ь другъ Марціала, ср. I, 39. 61, 11. Лици-
ніанъ, (см. 1, 49). 61, 12. Билбилъу (см. I, 49, 3). Марціалъ съ намѣреніемъ при-
водитъ столько же стихотворцевъ изъ Испаніи, какъ и изъ Италіи, и изъ Египта.
62, 1. Цѣломудріе Сабипокъ вошло въ пословицу. 62, 3. Лукринъ и Авернъ^ озера
близь Бай. Пещера близь послѣдняго считалась входомъ въ преисподнюю. Поэтому
Аверпъ (ѴП,47,1)—въ смыслѣ преисподней. Сенека обзываетъ Баи пріютомъ порока.
5*
68 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. I.
8еЛ сит іе пітіит, ЕаЬиІІа, Іашіаз,
Хес йіѵез педие Ьеііа пес риеііа ез.
ЬХѴ.
Сит (Ііхі йсиз, гійез сріазі ЬагЬага ѵегЬа
Еі сіісі йсоз, Саесіііапе, іиЬез.
Бісепшз йсиз, диаз зсітиз іп агЬоге пазсі,
Ііісетиз йсоз, Саесіііапе, іиоз.
ЬХѴІ.
Еггаз, теогит Гиг аѵаге ИЬгогит,
Еіегі роеіат роззе диі риіаз іапіо,
Зсгіріига диапіі сопзіаі еі іотиз ѵіііз:
Хоп зех рагаіиг аиі Йесет зоріюз питтіз.
5 Зесгеіа диасгс сагтіпа еі гийез сигаз,
(^иаз поѵіі ипиз зсгіпіодие зіёпаіаз
Сизіойіі ірзе ѵнрпіз раіег сЬагіае,
Циае ігііа сіиго поп іпіюггиіі тепіо.
Миіаге йотіпит поп роіезі ІіЬег поіиз.
10 8е<1 ритісаіа Ігопіе зі диіз езі попйит
Хес итЪіІісіз сиііиз аідие тетЬгапа,
Мегсаге: іаіез ІіаЬео; пес зсіеі диіздиат.
Аііепа диіздиіз гесііаі еі реііі Гаіпат,
Хоп етеге ІіЬгиіп, зесі зііепііит (ІеЬеі.
ЬХѴІІ.
„ЬіЬег Ііото ез пітіит“, йісіз тіЬі, Сегуіе, зетрег.
Іп іе диіз йісіі, Сегуіе: „ІіЬег Ііото ез?“
65, 1. Гісиз, по 4-му склоненію значить смоква, а по 2-му желвакъ. 66, 3. То-
шиз, томъ, внѣшняя отдѣлка свитка; внѣшняя пурпурная или желтая оболочка изъ
пергамента, въ которой его свертывали (сл. X, 93, 4; XI, 1, 2), и надпись на крас-
ной узкой полоскѣ папируса или пергамента. 66, 8. Треньемъ еще борода. Салма-
зій слѣдующимъ образомъ объясняетъ это мѣсто: при развертываніи свитка придер-
живали перазвернутую его часть бородою, держа двумя руками уже развернутую,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 69
Но когда черезчуръ ты себя восхваляешь, Фабулла,
Не богата тогда, не мила и не дѣва ужь ты.
ьхѵ.
Цециліану о родѣ и склоненіи „фикусъ".
Какъ я „фикусъ" скажу, ты смѣешься надъ варварскимъ словомъ,
И велишь говорить „фикосъ" мнѣ, Цециліанъ.
Будемъ „фикусъ" о тѣхъ говорить, что растутъ на деревьяхъ;
Будемъ, Цециліанъ, „фикосъ" твои называть.
ЬХѴІ.
Вору по поводу своей книги.
Ты заблуждаешься, воръ моихъ книгъ ненасытный,
Если считаешь, что сдѣлаться можно поэтомъ
Изъ-за цѣны переписки убогаго тома;
Славы нельзя сотворить за шесть или десять сестерцій.
5 Тайныхъ ты пѣсенъ ищи и непочатыхъ твореній,
Вѣдомыхъ лишь одному, которыхъ, сокрывши въ шкатулкѣ,
Самъ охрапяетъ отецъ всѣхъ дѣвственныхъ этихъ писаній,
Коихъ и треньемъ еще борода не тревожила жесткимъ.
Книгѣ извѣстной нельзя мѣнять своего господина.
10 Но если есть что, еще гдѣ съ лица не касалася пемза,
Гдѣ ни красивыхъ рожковъ не являлось на скалкѣ, ни крышки,
То покупай: это есть у меня, и никто не узнаетъ.
Кто чужое читать привыкъ, добивался славы,
Тотъ не книги уже покупать, а молчаніе долженъ.
ЬХѴІІ.
• - Херилу.
Все ты, Херилъ, мнѣ твердишь,—человѣкъ чрезмѣрно ты вольный.
Кто жь тебѣ скажетъ, Херилъ: „вольный ты человѣкъ!"
которую по мѣрѣ чтенія развертывали все болѣе. Такимъ образомъ при частомъ чтеніи
книга становилась дряблой отъ тренія бороды. 66, 10. Съ лица, на двухъ концахъ
свитка, которые были тщательно обрѣзываемы и подчищены пемзой. 66, 11. Рож-
ковъ, итЫІіспз или согппа; въ копцѣ книги на послѣднемъ концѣ папируса прикрѣп-
лялась скалка для навертыванія рукописи; па концы этой скалки пасаживались золо-
тыя, пзъ слоновой кости или расписныя шишки, рожки.
70
М. Ѵаі. Маіііаііз ері§гаттаІоп. ЫЬ. I.
ЬХѴШ.
І^иісЩиісІ а§іІ ВпГиз, пііііі езі пізі Каеѵіа ВиГо.
8і ^аийеі, зі Йеі, зі Іасеі, Ьапс Іодиііиг.
Сепаі, ргоріпаі, розсіі, пе^аі, іппиіі: ипа езі
Каеѵіа; зі поп зіі Каеѵіа, іпиіиз егіі.
5 ЗсгіЬегеІ Ьезіегпа раігі сипі Іисе заіиіет,
„Каеѵіа Іих“ іпфііі „Каеѵіа Ішпеп, 1іаѵе“.
Наес 1е§;іІ е<1 . гі(1еІ (Іетіззо Каеѵіа ѵиііи.
Каеѵіа поп ипа езі: диій, ѵіг іперіе, і’игіз?
ЬХІХ.
Соеріі, Махіте, Рапа циі зоІеЬаІ,
Кипс озіепйеге Сапіит Тагепіоз.
ЬХХ.
Ѵайе заіиіаіит рго те, ІіЬег: іге іиЬегіз
А(1 Ргосиіі пііігіоз, ойісіозе, Іагез.
Циаегіз ііег, Йісат. Ѵісіпит Сазіога сапае
ТгапзіЬіз Ѵезіае ѵіг^іпеатдие (іотит;
5 Іпйе засго ѵепегашіа реіез Раіаііа сііѵо,
Ріигіта циа зитті Гиі^еі іта^о сіисіз.
Кес Іе (Іеііпеаі тігі гайіаіа соіоззі
<^иае ВЬойііип тоіез ѵіпсеге §аийеІ ориз.
Гіесіе ѵіаз Ііас диа тайііі зипі Іесіа Ьуаеі
10 Еі СуЬеІез рісіо зіаі СогуЪапІе Іогиз.
Ргоііпиз а Іаеѵа сіагі ІіЬі і’гопіе Репаіез
Аігіадие ехсеізае зипі айеишіа ііотиз.
Напс реіе: пе теіиаз іазіиз Іітепдие зирегЬит:
68, 8. Не одна, намекъ на любовника. 69, 1. Панъ, весьма опасный для нимфъ
богъ пастуховъ, коего смѣющаяся статуя стояла на Тарентѣ, мѣстѣ на Марсовомъ
полѣ въ Римѣ, на которомъ праздновались столѣтнія игры. 69, 2. Каній, (см. I,
61, 9). 70, 2. Гай Юлій Прокулъ, другъ Марціала. 70, 3. Пастора^ здѣсь под-
разум. храма Кастора. 70, 4. Веста названа сѣдой, такъ какъ она старшая изъ
римскихъ богинь. 70, 6. Домиціанъ приказалъ поставить множество серебряныхъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I* 71
ьхѵш.
Руфу.
Руфъ что ни дѣлай, а все ничто, кромѣ Невіи, Руфу.
Плачетъ ли, радъ, иль молчитъ, только она на душѣ.
Пьетъ ли за ужиномъ онъ, отрицаетъ, согласенъ иль проситъ,
Невія все, и не будь Невіи, былъ бы онъ нѣмъ.
5 Какъ писалъ онъ вчера отцу привѣтствіе утромъ,
„Невія, свѣтъ, возопилъ, Невія, здравствуй, звѣзда".
Невія это, смѣясь, читаетъ съ опущеннымъ взоромъ.
Невія вѣдь не одна; глупый, что бѣсишься мужъ?
ЬХІХ.
Максиму.
Сталъ Тарентъ, о Максимъ, что показывалъ Пана,
Канія намъ показывать нынѣ.
ьхх.
Книгѣ.
Ты ступай на поклонъ, отъ меня тебѣ велѣно, книжка,
Со всеусердьемъ идти къ Прокулу въ свѣтлый чертогъ.
Спросишь про путь, укажу: пройди Кастора, сосѣда
Весты сѣдой, затѣмъ дѣвственный домъ проминуй;
5 Далѣ священнымъ холмомъ ко дворцу подымись Палатина,
Гдѣ многократно блеститъ образъ владыки страны.
Пусть не замедлишься ты сіяніемъ дивнымъ колосса,
Гордаго тѣмъ, что онъ смогъ груду Родоса затмить.
Ты туда поверни, гдѣ влажнаго кровля Ліея
10 И у Цибелы вверху писаный сталъ Корибаптъ.
Тотчасъ слѣва тебѣ пресвѣтлое будетъ жилище,
И въ высокій притворъ дома придется входить.
Такъ и ступай, пусть тебя ни роскошь, ни входъ не пугаютъ:
и золотыхъ своихъ статуй, (см. Діоиъ, Касс. XVIII, 1). 70, 8. Колоссъ Родосскій^
одинъ изъ семи чудесъ свѣта. 70, 9. Ліей, Вакхъ; здѣсь—храмъ его. 70, 10. Ко-
рибамтъ, сынъ Цибелы иЯзонія, по имени котораго жрецы Цибелы назывались Ко-
рибантами. Цибела ИдеЙская мать боговъ, коей поклоненіе изъ Фригіи перешло въ
Римъ только въ 204 г. до Р. Хр.
72 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ІлЬ. I.
Киііа та§із Ыо іапиа розіе раіеі,
15 Ыес ргоріог диат РІюеЬиз атеі Досіаедие зогогез,
8і йісеі „(^иаге поп іатеп ірзе ѵепіі?"
8іс Исеі ехсизез „(^иіа диаііасипдие Іедипіиг
Ізіа, заіиіаіог зсгіЬеге поп роіиіі“.
•ьххі.
Ьаеѵіа зех суаііііз, зеріет Іизііпа ЬіЬаіиг,
(^иіпдие Ьусаз, Ьусіе диаііиог, 1<іа ігіЬиз.
Отпіз аЪ іпГизо питегеіиг атіса Раіегпо,
Еі диіа пиііа ѵепіі, іи тіііі, Зотпе, ѵепі.
ЬХХІІ.
Козігіз ѵегзіЬиз еззе іе роеіат,
Гійепііпе, риіаз сиріздие сгесіі?
8іс сіепіаіа зіЬі ѵійеіиг Ае§1е
Етрііз оззіЬиз Іікіісодие согпи;
5 8іс с]иае пі§гіог езі сайепіе того,
Сегиззаіа зіЫ ріасеі Ьусогіз.
Нас еі іи гаііопе циа роеіа ез,
Саіѵиз сит Гиегіз, егіз сотаіиз.
ЬХХІІІ.
Киііиз іп игЪе Гиіі іоіа диі іап^еге ѵеііеі
Ихогет §і*аііз, Саесіііапе, іиат,
Бит Исиіі: зей пипс розіііз сизіойіЬиз іп§епз
ТигЬа Гиіиіогит езі: іп^епіозиз Ііото ез.
ЬХХІѴ.
Моесііиз егаі: роіегаз іатеп Іюс іи, Раиіа, педаге.
Ессе ѵіг езі: питдиій, Раиіа, педаге роіез?
71,1. Выпиваніе въ честь имени состояло въ томъ, что въ бокалъ выливали столько
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
73
Болѣе настежь тебѣ двери нигдѣ не сыскать,
15 Ни такой, чтобъ ей Фебъ былъ съ учеными сестрами ближе.
Если же спросптъ: „зачѣмъ самъ онъ, однако, нейдетъ?"
Ты потрудись извинить: „вѣдь всего, что прочесть тутъ придется,
Лично ходя на поклонъ, онъ написать бы не могъ".
ЬХХІ.
Ко сну.
Шесть въ честь Невіи чаръ и семь за Юстину я выпью,
Лидѣ четыре и пять Ликѣ, за Иду лишь три.
Всѣхъ подругъ приберу я счетомъ, Фалернъ наливая,
И какъ нейдетъ ни одна, сонъ, ты ко мнѣ приходи.
ЬХХП.
ФИДЕНТИНУ.
Стать моими стихами поэтомъ мечтаешь
Ты, Фидентинъ, и желаешь другихъ въ томт> увѣрить?
Такъ-то Эгла себя считаетъ зубатой
Покупными костями и рогомъ Индійскимъ;
5 Такъ-то и та, что чернѣй шелковицы, валящейся съ древа,
Набѣлившись сама пріятна себѣ Ликорпда.
Въ ту же силу, въ которую ты проявился поэтомъ,
Ежели будешь плѣшивъ, станешь ты волосатымъ.
ьххш.
Цеци ліану.
Не было въ городѣ всемъ никого, кто рѣшился бы тронуть
Даромъ супругу твою, Цециліанъ, до тѣхъ поръ,
Какъ было можно; но вотъ съ поставленной стражей огромной
Кругъ собрался волокитъ: смѣтливый ты человѣкъ.
ЬХХІѴ.
Павлѣ.
Былъ онъ любовникомъ, но отрицать это, Павла, могла ты.
Вотъ онъ твой мужъ: отрицать можешь ли, Павла, теперь?
черпальныхъ чаръ (суаіііі), сколько данное имя содержало буквъ. 72, 4. Рогомъ
Индійскимъ, слоновой костью.
74
М. Ѵаі. Маіііаііз ерідгаттаіоп. ЫЬ. I.
ЬХХѴ.
Вітісіішп (Іопаге Ьіпо циат сгейеге Іоіит
Оиі таѵиіі, таѵиіі репіеге ДітИіит.
ЬХХѴІ.
О тіЬі сигагит ргеііит поп ѵііе теагит,
Еіассе, Апіепогеі зрез еі аіитпе Іагіз,
Ріегіоз (ІіЙег сапіиз сііііагатсріе зогогит;
Аез сІаЫі ех ізііз пиііа риеііа ІіЬі.
5 <^иі<1 реііз а РЬоеЬо? питтоз ЬаЬеІ агса Міпегѵае;
Наес заріі, Ііаес отпез іепегаі ипа сіеоз.
(^иісі роззипі Ііесіегае ВассЫ (Іаге? Раііабіз агЬог
Іпсііпаі ѵагіаз ропйеге пі§га сотаз.
Ргаеіег аіріаз Неіісоп еі зегіа Іугаздие (Іеагит
10 №1 ІіаЬеі еі та^пит, зесі регіпапе зорііоз.
<^>иі<1 ІіЬі сит СіггЬа? дикі сит РегтеззЫе пиДа?
Котаиит ргоріиз йіѵіііизсріе іогит езі.
ІПіс аега зопапі: аі сігсит риірііа позіга
Еі зіегііез саіііесігаз Ьазіа зоіа сгерапі.
ЬХХ VII.
Риісііге ѵаіеі СЬагіпиз, еі Іатеп раііеі.
Рагсе ЬіЬіІ СЬагіпиз, еі іатеп раііеі.
Вепе сопсосрііі СЬагіпиз, еі Іатеп раііеі.
8о1е иіііиг СЬагіпиз, еі Іатеп раііеі.
5 Тіп^іі сиіет СЬагіпиз, еі Іатеп раііеі.
Сиппит СЬагіпиз 1іп§іІ, еі Іатеп раііеі.
76, 2. Антепорова ларау основанный Антсноромъ Патавій, нынѣшняя Падуя, (см.
I, 61, 3—4). 76, 3. Піэрійскую. Піэръ царь Эматіи, коего девять дочерей побѣж-
денныя музами въ поэтическомъ состязаніи, превратились въ сорокъ, а музы приняли
прозваніе Піэридъ. 76, 4. Лесъ, мелкая мѣдная монета. 76, 8. Древо Паллады,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
75
ьххѵ.
О Линѣ.
Лину кто дать предпочтетъ половину, чѣмъ цѣлое ввѣрить,
Лишь половину одну тотъ предпочтетъ потерять.
ЬХХѴІ.
ФлАККУ.
О драгоцѣнный предметъ моей душевной заботы,
Флаккъ, Антенорова ты лара надежда и сынъ,
Піэрійскую пѣснь и цитру сестеръ отложи ты,
Дѣва изъ нихъ ни одна асса тебѣ не подастъ.
5 .Феба ты просишь о чемъ? Всѣ деньги въ шкатулкѣ Минервы;
Мудрая эта одна взаймы даетъ всѣмъ богамъ.
Что можетъ Вакховъ дать плющъ? Подъ черною тяжестью клонитъ
Древо Паллады свои пестрыя пряди кудрей.
Кромѣ воды и вѣнковъ да богининыхъ лиръ, не владѣетъ
10 Больше ничѣмъ Геликонъ съ громкой, но тщетной хвалой.
Что тебѣ въ Циррѣ пути? и что въ нагой Пермессидѣ?
Римскій форумъ къ тебѣ ближе и больше богатъ;
Тамъ металлы звенятъ, а вкругъ подмостковъ и каѳедръ
Нашихъ безплодныхъ одни лишь поцѣлуи звучатъ.
ЬХХѴІІ.
О Харинѣ.
чернѣющее отъ спѣлыхъ оливъ. 76,10. Геликонъ, гора въ Беотіи, посвященная му-
замъ, изъ коей истекаетъ потокъ Аганиппы и Пермесса. 76,11. Дарра, городъ въ
Ѳокидѣ; гавань Аполлона Дельфійскаго, прозывавшагося также ЦирреЙскимъ прорица-
телемъ. 76, 12. Римскій форумъ со всѣмъ его торговымъ движеніемъ и богатствомъ.
76
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. I.
ЬХХѴІП.
Іпйідпаз ргетегеі резііз сит ѣаЪісіа Гаисез
Ііщие зиоз ѵиііиз зегрегеі аіга Іиез,
Зіссіз ірзе §епіз Йепіез Ііогіаіиз атісоз
Оесгеѵіі 8іу§іоз Гезіиз аДіге Іасиз.
5 Хес Іатеп оЬзсиго ріа роііиіі ога ѵепепо
Аиі Іогзіі Іепіа Ігізііа і’аіа Гате,
Запсіат Вотана ѵііат зеі тогіе регедіі
Вітізіідие апітат поЬіІіоге ѵіа.
Напс тогіет Гаііз та§пі ргаеГегге Саіопіз
10 Рата роіезі: Ііиіиз Саезаг атісиз егаі.
. ЬХХІХ.
Зетрег а§із саизаз еі гез а§із, Аііаіе, зетрег:
Езі, поп езі диой а§аз, Аііаіе, зетрег а§із.
8і гез еі саизае йезипі, а<рз, Аііаіе, тиіаз.
Аііаіе, пе диосі а§аз йезіі, а§аз апітат.
ьххх.
8рогІи1а, Сапе, ІіЬі зиргета посіе реіііа езі.
Оссідіі риіо Іе, Сапе, дио<1 ипа ійіі.
ЬХХХІ.
А зегѵо зсіз Іе ^епііит Ыапйедие Гаіегіз,
Сит (Іісіз йотіпит, ЗозіЬіапе, раігет.
ЬХХХІІ.
Наес диае риіѵеге Иіззіраіа тиііо
Ьоп§аз рогіісиз ехріісаі гиіпаз,
78, 1. Разрушительная зараза^ быть можетъ ракъ. 78, 7. Римскою смертью
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
ЬХХѴШ.
О Фестѣ.
77
Какъ разрушая вошла въ неповинное горло зараза,
Въ самое даже лицо страшною язвой ползя,
Самъ, со щеками безъ слезъ, рыдавшихъ друзей утѣшая,
Фестъ къ Стигійскимъ сойти постановилъ озерамъ.
5 Темнымъ ядомъ межь тѣмъ честныхъ своихъ устъ не сквернилъ онъ
II не замучилъ себя голодомъ грустнымъ въ конецъ,
Но безупречную жизнь онъ Римскою смертью окончилъ
И, чтобъ душѣ низойти, путь благороднѣй сыскалъ.
Эту смерть предпочесть Катона великаго року
10 Слава можетъ вполнѣ: Цезарь былъ другомъ его.
ЬХХІХ.
Аттдлу.
Тяжбы торопишь ты все, Атталъ, и дѣла все торопишь:
Есть ли предметъ, или нѣтъ, все ты торопишь, Атталъ.
Ежели дѣлъ нѣтъ и тяжбъ, Атталъ, то ты муловъ торопишь.
Чтобъ торопить было что, жизнь ты, Атталъ, торопи.
ьххх.
Кану.
Канъ, въ послѣднюю ночь для тебя просили подачки.
Думаю, Канъ, ты убитъ тѣмъ, что досталась одна.
ЬХХХІ.
СоСИБІАНУ.
Зная, что ты отъ раба родился, ты это любезно,
Сосибіанъ, признаешь, молвя отцу господинъ.
ЬХХХП.
О Регулѣ.
Этотъ портикъ, что мелкимъ разсыпался прахомъ
И далеко свои кидаетъ обломки,
отъ меча, подобно Катону Утическому, врагу Юлія Цезаря, пронзившему себя при
вѣсти о побѣдѣ Цезаря при Тапсѣ.
78
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. I.
Еп циапіо іасеі аЬяоІііѣа сази.
Тесііз пат тосіо Ее§и1из зиЬ ііііз
5 Оезіаіиз Гиегаі гесеззегаідие:
Ѵісіа езі ропдеге сит зио герепіе,
Еі розідиат (Іопппо пііііі іітеЬаі,
Зесиго гиіі іпсгиепіа (Іатпо.
Тапіае, Ее§и1е, розі теіит циегеНае
10 (^иіз сигат пе^еі еззе іе йеогит,
Ргоріег диет іиіі іппосепз гиіпа?
ЬХХХШ.
✓
Оз еі ІаЬга ііЬі 1іп»іі, Мапеіа, саіеііиз:
Моп тігог, тегйаз зі ІіЬеі еззе сапі.
ЬХХХІѴ.
Ихогет ИаЬепйат поп риіаі (^иігіпаііз,
Сит ѵеііі ІіаЪеге йііоз, еі іпѵепіі
(^ио роззіі ізіисі тоге: Гиіиіі апсіііаз
Ботипщие еі а§гоз ітріеі едиіііЬиз ѵегпіз.
5 Раіег Гатіііае ѵегиз езі (^иігіпаііз.
ЬХХХѴ.
Ѵепсіегеі ехсиііоз соііез сит ргаесо Гасеіиз
Аіцие зиЪигЪапі іидега риісііга зоіі,
пЕггаі“ аіі „зі диіз Магіо риіаі еззе песеззе
Ѵепйеге: піі деЬеІ, Гепегаі ітто та§із“.
5 „(^иае гаііо езі і§ііиг?“ — „Зегѵоз іЪі регсіісііі отпез
Еі ресия еі Ггисіиз, поп атаі іп(1е 1осит“.
(^иіз Гасегеі ргеііит пізі диі зиа репіеге ѵеііеі
Отта? 8іс Магіо похіиз Ііаегеі а§ег.
82, 4. Регулъ, (см. I, 12, 8). 85, 1. Глашатай (ргаесо) подчиненный сановни-
камъ чиновникъ, разносившій ихъ приказанія, собиравшій народъ въ публичныя
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. . 79
Въ столь великомъ лежитъ паденьи оправданъ.
Ибо только что Регулъ проѣхалъ подъ этимъ
5 Сводомъ и только что онъ| совсѣмъ удалился,
Тяжестью тотчасъ своею тотъ побѣжденъ былъ,
И когда за владыку ^же не страшился,
Не окровавленный рухнулъ онъ чуждый напасти.
Послѣ, о Регулъ, такого страха предъ плачемъ
10 Кто отвергнетъ, что ты у боговъ подъ охраной,
Ради чего и невиннымъ явилось паденье?
ЬХХХІІІ.
I
Манеѣ.
Лижетъ, Манея, тебѣ лицо и губы собачка:
Не удивляюсь, что радъ такъ изверженію песъ.
ЬХХХІѴ.
О Квириналъ.
Квириналъ не считаетъ нужной супруги,
Ежели хочетъ сыновъ, и способъ придумалъ,
Какъ достигнуть того: обращаясь къ служанкамъ,
Изъ челядинцевъ шлетъ всадниковъ въ домъ онъ и въ поле.
5 Истымъ сталъ Квириналъ отцомъ своей дворни.
ЬХХХѴ.
О ГЛАШАТАѢ.
•
Какъ распашные холмы продавалъ вертлявый глашатай
И прекрасной земли нивы у стѣнъ городскихъ,—
„Тотъ въ ошибкѣ, сказалъ онъ, кто полагаетъ, что Марій
Долженъ продать: безъ долговъ самъ онъ ссужаетъ скорѣй".
5 „Чтожь за причина нашлась? “ — „Онъ всѣхъ рабовъ тамъ лишился
И скота, и плодовъ; вотъ не взлюбилъ онъ тѣхъ мѣстъ".
Кто жь торговаться пойдетъ, развѣ кто потерять пожелаетъ
Все? Такъ Марій съ своей вредной землею засѣлъ.
собранія, призывавшій къ суду, составлявшій аукціоны, разглашавшій объявленія.
Служба эта была доходная, но не почетная.
80 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. I.
ЬХХХѴІ.
Ѵісіпиз шеиз езі тапидие іап§і
Бе позігіз Коѵіиз роіезі Гепезігіз.
<^иіз поп іпѵійеаі тіЬі риіеідие
Ногіз отпіЬиз еззе те Ьеаіит,
5 Іипсіо сиі Іісеаі Ггиі зойаіе?
Тат Іопде езі тіііі (ріат Тегепііапиз,
(^иі пипс Мііісаіп ге§іі 8уепеп.
Коп сопѵіѵеге, пес ѵісіеге заіііт,
Коп аийіге Іісеі, пес игЬе іоіа
10 (^иіздиат езі іат ргоре іат ргосиідие поЬіз.
Мі^гапсіит езі тіЬі 1оп§іиз ѵеі іііі.
Ѵісіпиз Хоѵіо ѵеі іпдиіііпиз
8іі, зі (]иіз Коѵіит ѵісіеге поп ѵиіі.
ЬХХХѴІІ.
Яе §гаѵіз Ьезіегпо іга§гез, Гезсеппіа, ѵіпо,
РазііІІоз Созті Іихигіоза ѵогаз.
Ізіа Ііпипі сіепіез іапіасиіа, зей пііііі оЬзіапі,
Ехігето гисіиз сит гейіі а Ьагаіііго.
5 фиісі диосі оіеі §гаѵіиз тіхіит йіаразтаіе ѵігиз
Аіцие сіиріех апітае 1оп§іиз ехіі ойог?
Ноіаз егцо пітіз Ігаийез йергепзадие іигіа
Іат іоііаз еі зіз еЬгіа зітріісііег.
ЬХХХѴІІІ.
Аісіте, <іиет гаріит сіотіпо сгезсепііЪиз аппіз
Ьаѵісапа Іеѵі саезрііе ѵеіаі Ііитиз,
Ассіре поп Рагіо пиіапііа рошіега захо,
(^иае сіпегі ѵапиз (Іаі гиііига ІаЬог,
86, 7. Сіена, городъ въ Верхнемъ Египтѣ. 87. 2. Ноемъ, знаменитый и бога-
тый торговецъ благовоніями въ Римѣ. 88, 2. Лавики или Лавинъ, Лаціумсній го-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Ко. 1. Ь1
ЬХХХѴІ.
Сосѣдъ не сосѣдъ.
Повій мой сосѣдъ п достать рукою
Изъ окна моего до него возможно.
Кто завидовать мнѣ не будетъ, считая,
Что на каждый часъ равно я счастливъ,
5 II товарищемъ близкимъ могу наслаждаться?
Онъ не ближе ко мнѣ Терептіана,
Что управляетъ теперь Нильской Сіепой.
Нп пировать съ нимъ, ни видѣться только,
Даже слышать его не могу, и въ городѣ цѣломъ
10 Нѣтъ столь близкаго мнѣ и дальняго тоже.
Переселиться ли мнѣ иль ему надо дальше.
Пусть сосѣдомъ у Новія иль постояльцемъ
Тотъ побудетъ, кто Новія видѣть не хочетъ.
ЬХХХѴП.
Пьяпиць Фесценніи.
Чтобы вчерашнимъ випомъ, Фесценнія, не отзываться.
Въ роскоши примешься ты Косма лепешки глотать.
Мажетъ зубы тебѣ этотъ завтракъ, но пользы въ немъ мало,
Какъ изъ пропасти вновь встанетъ отрыжка со дна.
5 Чтожь коли запахъ сильнѣй отдаетъ перемѣшанъ съ духами,
И дыханья двойной дальше разносится духъ?
Такъ обманы вполнѣ извѣстные всѣ и уловки
Брось совершенно и будь попросту пьяною ты.
ЬХХХѴПІ.
Эпитафія мальчику Алцимпо.
О Алцимій, кого, въ цвѣтѣ лѣтъ у владѣльца исхптивъ,
Лавпканскпмъ легко дерномъ скрываетъ земля,
Не изъ камня прими Паросскаго шаткую глыбу
Ту, что суетный трудъ праху па время даетъ;
родъ близь Тускула, куда вела дорога отъ Эсквилшіскихъ воротъ. 88, 3. Кауня
Паросскаго, мрамора.
Марціала эпиграммы.
6
82 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. I.
5 8е(1 Гасііез Ьихоз еі орасаз раітіііз итЬгаз
(^иаецие ѵігепі Іасгітіз гозсійа ргаіа теіз
Ассіре, саге риег, позігі топитепіа сіоіогіз:
Ніс НЬі регреіио іетроге ѵіѵеі Ьопог
Сит тіііі зиргетоз Ьасііезіз регѵепегіі аппоз,
10 Хоп аіііег сіпегез татіо іасеге теоз.
ЬХХХІХ.
Саггіз іп аигет зетрег отпіЬиз, Сіппа,
• Саггіз еі іііті іезіе диой Іісеі ІигЬа.
В,і(іез іп аигет, циегегіз, аг§иіз, ріогаз,
Сапіаз іп аигет, іийісаз, іасез, сіатаз,
5 Асіеодие репііиз зеДіі Іііе ііЬі тогЬиз,
Ш заере іп аигет, Сіппа, Саезагет Іаиііез.
ХС.
фиосі пипдиат тагіЬиз іипсіат іе, Вазза, ѵійеЬат
(^иойдие ііЬі тоесЪит ІаЬиІа пиііа ДаЬаі,
Отпе зеД оі’Нсіит сігса іе зетрег оЬіЬаі
ТигЬа іиі зехиз, поп айеипіе ѵіго,
5 Еззе ѵідеЬагіз, і’аіеог, Ьисгеііа поЬіз:
Аі іи, рго іасіпиз, Вазза, і'иіиіог егаз.
Іпіег зе §етіпоз ашіез соттіііеге сиппоз
Мепіііигцие ѵігит ргосіі^іоза Ѵепиз.
Соттепіа ез сіі^пит ТІіеЬапо аепідтаіе топзігит,
10 Ніс иЬі ѵіг поп езі, иі зіі адиііегіит.
ХСІ.
Сит іиа поп есіаз, сагріз теа сагтіпа, Ьаеіі.
Сагреге ѵеі поіі позіга ѵеі ейе іиа.
88, 9. Лахемсъ. Ппрка^ прявшап нить.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 83
5 Гибкія пльмы однѣ да пальмъ сгущенныя тѣни,
Все что въ росѣ моихъ слезъ лишь зеленѣетъ въ лугахъ,
Милый мальчикъ, прими ты памятникъ нашего горя:
Здѣсь во всѣ времена честь да хранится твоя.
Какъ допрядетъ у меня послѣдніе годы Лахезисъ,
10 Я не иначе какъ здѣсь прахъ мой велю положить.
ЬХХХІХ.
• Циннь.
Шепчешь въ ухо всегда ты всякому, Цпнна,
Шепчешь и то, что толпѣ возможно бы слышать.
Въ ухо смѣешься, брюжжишь, обвиняешь и плачешь,
Въ ухо поешь ты и судишь, молчишь, восклицаешь,
5 И дотого глубоко въ тебѣ этотъ недугъ коренится,
Что ты, Цинна, въ ушко часто Цезаря хвалишь.
ХС.
Бассѣ.
ХСІ.
Хулителю Лелію.
Не издавая своихъ, мои пѣсни терзаешь ты, Лелій.
Иль не терзай ты моихъ, или издай ты свои.
6*
Ь4
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. I.
ХСІІ.
8аере пііііі диегііиг поп зіссіз Сезіоз осеіііз,
Тап§і зе (Іі^ііо, Матигіапе, іио.
Хоп ориз езі (1і§іІо: іоіит ііЬі Сезіоп ИаЪеіо,
... 8і сіеезі піі аііид, Матигіапе, ііЪі.
5 8ей зі пес Госиз езі пес писіі зротіа угаЬаіі
Хес сигіиз Сіііопез Апііорезѵе саііх,
Сегеа зі репсіеі ІитЪіз еі зсгіріа Іасегпа
Бітійіаздие паіез Оаіііса Ьгаса іе§іі,
Разсегіз еі пі§гае зоіо пійоге сиііпае
10 Еі ЬіЬіз іттипсіат сит сапе ргопиз адиат:
Хоп сиіит—педие епіт езі сиіиз, диі поп сасаі оііт—
8е<1 Гойіат (Іідііо циі зирегезі осиіит:
Хес те яеіоіурит пес йіхегіз еззе таіідпит.
. Вепідие раеОіса, Матигіапе, заіиг.
ХСШ.
ЕаЬгісіо іипсіиз ййо гедиіезсіі Адиіпиз,
(^иі ргіог Еіузіаз &аи(1еі асііззе сіотоз.
Ага диріех ргіті іезіаіиг типега рііі:
Ріиз іатеп езі, іііиіо циосі Ъгеѵіоге 1е§із:
5 Іипсіиз иіегцие засго Іаисіаіае /оеЛеге ѵііае,
Ратадис диосі гаго поѵіі, атісиз егаі.
ХСІѴ.
Сапіазіі таіе, (Іит йііиіа ез, Ае§Іе.
Іат сапіаз Ьепе; Ъазіапсіа поп ез.
ХСѴ.
(^иосі сіатаз зетрег, циосі а§;епііЬиз оЪзігеріз, Аеіі,
Хоп Гасіз Іюс §гаііз: ассіріз, иі іасеаз.
93, 3. Въ первомъ взводѣ (ргішивріівп), (см. I, 31, 3).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. I.
85
хси.
Мамуріапу.
ХСШ.
Объ Аквинѣ и Фабриціи.
Съ вѣрнымъ Фабриціемъ тутъ вмѣстѣ Аквинъ почиваетъ;
Радъ, что первый вступилъ онъ въ Елисейскій предѣлъ.
Въ первомъ взводѣ почетъ двойной ихъ алтарь указуетъ,
То-же важнѣе, о чемъ краткую надпись прочтешь:
5 Каждый связанъ изъ нихъ похвальной былъ жизни союзомъ^
И что рѣдко молва только знавала,—былъ другъ.
ХСІѴ.
Эглѣ.
ХСѴ.
Элпо КРЮЧКОТВОРЦУ.
Что всегда ты вопишь, что истцовъ оглушаешь ты, Элій,
Это недаромъ творишь: чтобы молчать, ты берешь.
86
М. Ѵаі. Магііаііз ері§іапііпаіоп. ЬіЬ. I.
ХСѴІ.
8і поп тоіезіит езі іедие поп рі§еі, зсахоп,
Хозіго го^атиз рапса ѵегЬа Маіегпо
Вісаз іп аигет зіс пі аийіаі зоіиз.
Атаіог іііе ігізііит іасегпагит
о Еі Ьаеіісаіиз аідие Іеисорііаеаіиз,
фиі соссіпаіоз поп риіаі ѵігоз еззе
Атеіііузііпаздие тиііегит ѵосаі ѵезіез,
Хаііѵа Іаийеі, ІіаЪеаі еі Іісеі зетрег
Еизсоз соіогез, даІЬіпоз ІіаЪеі тогез.
10 Ко^аЪіі, ипйе зизрісег ѵігит тоііет.
Ппа іаѵатиг: азрісіі піИіІ зигзит,
8е<1 зресіаі осиііз (ІеѵогапііЬиз іігаисоз
Хес оііозіз тепіиіаз ѵісіеі ІаЬгіз.
(^иаегіз чиіз Іпс зіі? Ехскііі тіііі потеп.
ХСѴІІ.
Сит сіатапі отпез, Іодиегіз іипс, Хаеѵоіе, іапіит,
Еі іе раігопит саизійіситдие риіаз.
Нас гаііопе роіезі пето поп еззе йізегіиз.
Ессе, іасепі отпез: Хаеѵоіе, <1іс а1ідиі(1.
ХСѴШ.
Ьііі^аі еі ройа^га Віойогиз, Гіассе, ІаЬогаі.
8ей піі раігопо роггі§іі: Ііаес скега^га езі.
ХСІХ.
Хоп ріепит тоЛо ѵісіез ІіаЪеЪаз, ? »' -А 1
8ей іат рго(1і§из аідие ІіЬегаІіз
97. 2. Патронъ^ первоначально, когда законовѣдѣніе было достояніемъ однихъ па-
триціевъ. на патронахъ лежала обязанность защищать своихъ кліентовъ на судѣ.
98. 2. Патроны обыкновенно получали подарокъ отъ защищенныхъ кліентовъ. Хи-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
87
ХСѴІ.
Сказону.
ХСѴІІ.
Нэволу ЗАЩИТНИКУ.
Какъ только всѣ завопятъ, говорить ты пускаешься, Нэволъ,
И патрономъ себя ты, и защитникомъ мнишь.
Этимъ способомъ всякъ принужденъ быть краснорѣчивымъ.
Вотъ теперь всѣ молчатъ: Нэволъ, скажи что нибудь.
ХСѴІІІ.
ФЛАККУ.
Судится все, о Флаккъ, Діодоръ п страдаетъ подагрой.
Но патрону не дастъ ничего онъ: хирагра знать то.
ХСІХ.
Скупцу Калену.
Было два у тебѣ милліона неполныхъ,
Но дотого былъ щедръ, дотого доброхотенъ
раіра. такое же ревматическое состояніе рукъ, какъ подагра ногъ. 99, 1. Два мил-
ліона сестерцій, около 100 тыс. руб.
88
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатіпаіоп. ЬіЬ. I.
10
Ег Саш Іаиідіз егаз, Саіепе, иі отпез
Оріагепі ііЬі сепііез атісі.
Аийіі ѵоіа йеиз ргесездие позіга»
АЦие іпіга, риіо, зеріітаз Каіепйаз
Мод’іез Іюс ііЬі диаііиог йейегипі.
Аі іи зіс диазі поп Гогеі геіісіит,
8ей гаріит ііЬі сепііез, аЬізіі
іп іапіат тізег езигіііопет,
Еі сопѵіѵіа зитріиозіога,
Тоіо циае зетеі аррагаз іп аппо,
№§гае зогйіЬиз ехрІісезУТпопеіае,
, Еі зеріет ѵеіегез іиі зойаіез
15 Сопзіетиз ІіЬі рІитЬеа зеІіЬга-.
(»>иі<1 йі§пит тегіііз ргесешиг ізііз?
Оріатиз ііЬі тіііез, Саіепе.
Нос зі сопіі§егіі, Гате регіЬіз.
Мапппаз аідие іаіаз ЬаЬеі Аіга> зей ірза іаіагит
Оісі еі таттагит тахіта таіпта роіезі.
4 г. .1-7 СІ.
111а тапиз диопйат зіийіогит Ьйа теогит
Еі іеііх йоіпі'по поіацие СаезагіЬиз,
1)езіііиіі ргііпоз ѵігійіз Бетеігіиз аппоз:
(ѵ)иагіа ІгіЬиз Іизігіз аййііа іпеззіз егаі.
5 №е ійтеп ай 8іу§іаз Гатиіпз йезсепйегеі иіпЬгаз,
Ѵгегеі ітріісііит сит зсеіегаіа іиез,
Саѵітиз еі Йотіпі іиз отпе гетізітиз ае§го:
Мипеге Йі^пиз егаі сопѵаіиіззе тео.
8епзіі йейсіепз зиа ргаетіа тедие раігопит
10 І)іхіі ай іпГегпаз ІіЬег ііигиз адиаз.
99. 15. Свинцовы.і,ю.іфунта. Въ старику употреблялись п свинцовыя деньги;
но ЗІарціімъ часто употребляетъ выраженіе свинцовыхъ для обозначенія малоцѣн-
ностіц какъ мы говоримъ: мѣдный грошъ. 100. 1. Старая Афра, чтобы казаться
М. Вал. Марціала эпиграммы Кн. I.
89
И такъ милъ ты, Каленъ, что друзья всѣ желали,
Чтобы ты получилъ милліоновъ десятокъ.
5 Богъ услыхалъ желанія наши и просьбы,
И въ теченьи семп, полагаю я, мѣсяцевъ дали
Четверо мертвыхъ тебѣ количество это.
Ты же, словно тебѣ не оставлено было,
А похищено десять твоихъ милліоновъ,
10 До такого дошелъ, бѣднякъ, голоданья,
Что почетныя, пышныя пиршества, кои
Въ цѣлый годъ ты только однажды готовишь,
Отбываешь за грязныя мѣдныя деньги,
И семь старыхъ твоихъ сотрапезниковъ стоимъ
15 Всѣ мы тебѣ свинцовыхъ только полфунта.
Станемъ чего же молить мы подобнымъ заслугамъ?
Сто милліоновъ тебѣ мы, Каленъ, пожелаемъ.
Если получишь ты ихъ, отъ голоду сгибнешь.
С.
О СТАРОЙ Афрѣ.
/
Мамы п тяти все у Афры, но большей изъ всѣхъ тѣхъ
Тятей и мамъ самое мамою можно назвать.
СІ.
О смерти раба Димитрія.
Правая въ прежніе дни рука моихъ изученій,
Для господина то кладъ, Цезарямъ также знакомъ,
Въ первые годы еще сокрылся цвѣтущій Димитрій;
Сверхъ трехъ люстровъ провелъ четверо только онъ жатвъ.
5 Чтобы однако рабомъ не сошелъ онъ въ сумракъ Стигійскій,
Какъ палила его злая зараза схвативъ,
Я устранилъ, и права господина простилъ я больному:
Былъ онъ достоинъ, чтобъ даръ мой оздоровилъ его.
Чувствовалъ онъ предъ концомъ награду свою и патрономъ
10 Звалъ меня, къ мрачнымъ волнамъ уже свободнымъ сходя.
еще молодою, обзываетъ своихъ родителей, а быть можетъ и другихъ родствен-
никовъ, мама.ии и тятями, какъ это дѣлаютъ дѣти. 101, 1. Правая рука моихъ
изученій, мой секретарь. 101,4. Три люстра, 15 лѣтъ, (см. I, 1, 7). 101, 9. Па-
90
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гапппаіои. ЬіЬ. I.
СП.
Оиі ріпхіі Ѵепегет іиат, Ьусогі,
Віаікіііиз, риіо, рісіог езі Міпегѵае.
СШ.
„8і (Іейегіпі зирегі (іесіез тіЫ тіііа сепіиш“
ПісеЬаз попйит, Зсаеѵоіа, іизіиз едиез,
„(^иаіііег о ѵіѵат, сціат 1аг§е диатцие Ъеаіе!
''Шзегипі Гасііез еі ігіЬиеге <1еі.
5 ЗопІіШог тиііо розі Ьос іо§а, раепиіа реіог,
Саісеиз езі загіа іегцие диаіегдие сиіе:
ѣецие (Іесет ріигез зетрег зегѵавіиг оііѵае,
.< -Ехріісаі еі севаз ипіса тевза (іиаз,
'Еі Ѵеіепіаві ЪіЬііиг Гаех сгазза гиЬеІІі,
10 Аззе сісег іерійит совзіаі еі аззе Ѵепиз/
- ' Іп іи», о Гаііах аіцие іпйііаіог, еатиз:
' Аиі ѵіѵе аиі (Іесіез, Зсаеѵоіа, гескіе ііеіз.
4*
СІѴ.
Рісіо цио(1 іи§а (Іеіісаіа соііо
Раічіиз зизііпеі ітргоЬаецие іі§гез
1п(1и1§епі раііепііаш ііауеііо,
Моічіепі аигеа циосі Іираіа сегѵі,
5 9,ио(1 ігепіз ЬіЬусі (Іотавіиг игзі
Еі, диапіит Саіуііоп іиііззе іегіиг,
Рагеі ригригеіз арег сарізігіз,
Тигрез еззеііа диосі ігаііипі Ъізовіез
Еі тоііез даге іизза циосі скогеаз
трономъ^ вольноотпущенные, становись кліентами, звали прежняго своего господина
патрономъ. 102, 2. Безобразно писать счастливую соперницу Минервы на судѣ
Париса значите льстить Минервѣ, угождая ей. 103,1. Десять сотъ тысячъ^ около
50 тысячъ руб. 103, 2. Т. е. получилъ потребное для всадника состояніе? въ 400
тые. сестерцій, около^0 тые. рублей. 103, 5. ТГеяула. ро,ть плаща, который вмѣ-
и “-'-Р Н ‘ » </',. і , <7 'Ѵ'іѵ-иі
М. Вал. Марціала эипграмлы. Кн. I.
91 '
СП.
Ли КОРИНУ.
Кто писалъ твою, Ликоринъ, Венеру,
Льстивымъ, думаю я, былъ живописцемъ Минервы.
СШ.
Сцеволѣ.
„Еслибъ небесные мнѣ ниспослали десять сотъ тысячъ',
Сцевола, ты говорилъ раньше, чѣмъ всадникомъ сталъ,
„О, какъ буду я жить широко и съ какимъ наслажденьемъ!"
Улыбнулись тебѣ боги, охотно все давъ.
5 Стала тога затѣмъ грязнѣе и пенула хуже,
Раза зачиненъ ужь три или четыре сапогъ;
Изъ десяти всегда сохраняются много оливокъ,
На два ужина все столъ-то хватаетъ одинъ,
И Вейентскаго краснаго пьешь густой ты осадокъ,
10 Ассъ на горячій горохъ и на Венеру все ассъ.
Въ судъ, обманщикъ, пойдемъ съ тобою, Сцевола лживый:
Или живи, иль богамъ ты возврати милліонъ.
СІѴ.
По ПОВОДУ ЗРѢЛИЩА.
Пестрой что шеей несетъ тяжкія ярма
Пардъ, и ужаснѣйшіе тигры готовы
Бичъ терпѣливо сносить, и золотыя
Узды съ зубцами жуютъ даже олени,
5 Что на возжахъ медвѣдей держатъ Ливійскихъ,
И такой, какъ, гласятъ, былъ въ Калидонѣ,
Вепрь на пурпурной идетъ сворѣ покорно,
Что нескладные возъ тащатъ бизоны, /
И что не прочь заплясать, слову покорно
сто тоги носили сверхъ туники въ дорогѣ или въ дурную погоду, большею частію
изъ толстой лохматой ткани (см. XIV, 145), а также изъ кожи (XIV. 130), на кото-
рой, вѣроятно, какъ и на лацернѣ, былъ башлыкъ. 103, 9. Всйені искало^ плохое
и мутное вино изъ окрестностей Этрусскихъ Вей. 103, 10. Горячій горохъ^ (см.
I, 41, 6). 104. 6. Калидсяскій вепрь, убитый Мелеагромъ.
92 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гатшаіоп. ЬіЬ. I.
10 Ыі^го Ьеіиа поп педаі та^ізіго:
(^иіз зресіасиіа поп риіеі сіеогит?
Наес ігапзіі іатеп, иі тіпога, диізциіз
Ѵепаіиз Іштііез ѵкіеі Іеопит,
(^иоз ѵеіох Іерогит іітог Гаіі§аі.
15 Рітіііипі, гереіипі, атапЦие саріоз,
Еі зесигіог езі іп оге ргаесіа,
Ьахоз сиі йаге регѵіозцие гісіиз
СтаіИепі еі іітісіоз іепеге (іепіез,
МоІІет Ггап^еге сіит рисіеі гаріпат.
20 Зігаііз сит тосіо ѵепегіпі іиѵепсіз.
Наес сіетепііа поп рагаіиг агіе,
8е<1 погипі сиі зегѵіапі Іеопез.
СѴ.
Іп Котепіапіз, Оѵкіі, циоіі пазсііиі* агѵіз,
Ассеріі диоііепз іетрога 1оп§а, тегит
Ехиіі аппоза тогез потепдие зепесіа:
Еі циісідиісі ѵоіиіі, іезіа ѵосаіиг апиз.
СѴІ.
Іпіегропіз адиат зиЪііиіе, Киіе,
Еі зі со§егіз а зосіаіе, гагат
1)і1иіі ЪіЪІ8 ипсіат Еаіегпі.
Кипщиій роііісііа езі ііЬі Ьеаіат
5 Косіет Иаеѵіа зоЬгіаздие таѵіз
Сегіае педиіііаз іиіиііопіз?
Зизрігаз, геіісез, §етІ8: пе^аѵіі.
СгеЬгоз ег&о Іісеі ЪіЬаз ігіепіез
Еі (Іигит Іи§и1е8 тего (Іоіогет.
10 (к>иі<1 рагсіз ііЬі, Киіе? (іогтіеіиіит езі.
104, 10. Чудо^ слонъ. Уже Неронъ заставлялъ слоновъ ходить по канату, (см.
Діон. Касс. 61, 17). 105, 1. Квингь Овидій, другъ Марціала, у котораго близь
Номснта было имѣніе по сосѣдству съ Марціаломъ, владѣвшимъ тоже имѣніемъ близь
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
93
10 Вожака своего чернаго, чудо:
Этого кто жь бы не счелъ зрѣлищемъ вышнихъ?
Все жь это каждый пройдетъ, словно бы мелочь,
Кто лишь увидитъ у львовъ скромную ловлю,
Какъ утомляетъ ихъ страхъ' зайцевъ проворныхъ.
15 Пустятъ п схватятъ опять, пойманныхъ любятъ
II безопаснѣй у нихъ въ зѣвѣ добыча,
Коей раскрытую пасть имъ предоставить
Радость и въ страхѣ держать зубы надъ нею,
Какъ ловитву сдавить мягкую жалко,
20 Отъ распростертыхъ быковъ только вернувшись.
Но милосердье ввелось тутъ пе искусствомъ,
А понимаютъ и львы, чьи они слуги.
СѴ.
Овидію.
То, Овидій, вино, что родится въ поляхъ Номептанскихъ,
Если успѣло оно долгое время пробыть,
Имя и качества всѣ свергаетъ со старостью давней;
II какъ хочешь затѣмъ древнюю кадь называй.
СѴІ.
Руфу.
Воду, Руфъ, ты себѣ подливаешь обильно,
И принужденный товарищемъ лпшь небольшую
Чарочку самаго жидкаго пьешь ты Фалерна.
Или блаженную ночь тебѣ обѣщала
5 Невія, и желаешь, оставшися трезвымъ,
Ты вѣрнѣе извѣдать игривое счастье?
Ты вздыхаешь, смолкаешь и стонешь,—отвергла.
Такъ испивай же почаще глубокія чаши,
И виномъ тяжелый стыдъ заглушай ты.
10 Что щадишь себя, Руфъ? Вѣдь спать же придется.
Момента. 106, 1. Воду (ем. I, 11, 3). 106, 8. Мы переводимъ ігіепіез—глубокія
чаши, такъ какъ онѣ вмѣщали по четыре суіаіп, черпальныя чарки.
94
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп, ЬіЬ. I.
СѴІІ.
8аере тіііі (іісіз, Ьисі сагіззіте Іиіі,
„ЗсгіЬе аііциігі та^пиш: (ІекісИозиз Іюню ез“.
Оііа да поЬіз, зед циаііа іесегаі оііт
Маесепаз Гіассо Ѵег§і1іоцие зио:
5 Сопдеге ѵісіигаз іетріет рег заесиіа сигаз
Еі потеп Йатшіз егіриіззе теит.
Іп зіегііез поіипі сатроз іида Гегге іиѵепсі:
Ріп§ие зоіит Іаззаі, зей іиѵаі ірзе ІаЬог.
СѴШ.
Езі ііЬі—зііцие ргесог тиііоз сгезсаідие рег аппоз—
РиІсЬга чиідет, ѵегит ігапзііЬегта йотиз:
Аі теа Ѵірзапаз зресіапі сепасиіа Іаигиз,
Гасіиз іп Ііас е&о зит іат ге^іопе зепех.
5 Мі^гапйит езі, иі тапе йоті іе, СгаІІе, заіиіет:
Езі іапіі, ѵеі зі Іоп^іиз іііа Гогеі.
8ей ііЬі поп тиііит езі, ипит зі ргаезіо іо^аіит:
Миііит езі, Ііипс ипит зі тіііі, СгаІІе, пе§о.
Ірзе заІиіаЬо йесіта іе заеріиз Ьога:
10 Мапе ііЬі рго те йісеі НАѴЕТО НЬег.
СІХ.
Ізза езі раззеге педиіог Саіиііі,
Ізза езі ригіог озсиіо соІитЬае,
Ізза езі Ыапйіог отпіЬиз риеіііз,
Ізза езі сагіог Іпдісіз іарііііз,
5 Ізза езі (Іеіісіае саіеііа РиЫі.
107, 3—4. К. ЦилніЙ Меценатъ, любимецъ Августа, происходившій отъ Этрус-
скихъ царей, вѣроятно отъ Порсены, на котораго намекаетъ Марціалъ въ XII, 4, 1,—
былъ дѣятельнымъ покровителемъ наукъ и искусствъ и особенно Горація п Вергилія.
107, 8. Марціалъ настоящимъ сравненіемъ приглашаетъ Юлія утучнить своею щед-
ростью ниву умственныхъ его трудовъ. 108, 2. Транстиберинскій^ по ту сторону
Тибра, гдѣ помѣщались непріятные промыслы: живодерни, кожевенные заводы и т. д.
Но были также храмы, бани, прекрасные сады и великолѣпные дома. 108, 3. Вип-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I.
95
СѴП.
Луцію ІОлпо.
Часто ты мнѣ говоришь, Луцій возлюбленный Юлій,
„Важное что напиши, праздный ты человѣкъ".
Ты доставь мнѣ досугъ, но такой, какъ Флакку когда-то
Меценатъ доставлялъ, другу Вергилію тожь:
5 Я постараюсь создать, что вѣка прожить бы способно
И изъ посмертныхъ огней имя похитить мое.
Влечь ярмо не хотятъ быки на безплодное поле,
Тучная почва томитъ, только отраденъ самъ трудъ.
СѴІІІ.
Галлу.
Есть у тебя и пускай процвѣтаетъ онъ долгіе годы
Чудный по истинѣ домъ транстпберипскій за то:
Мой же чуланъ съ чердака глядитъ на Випсанскіе лавры,
Старцемъ содѣлался я въ этой окрестности самъ.
5 Странствовать надо, чтобъ, Галлъ, на дому тебя рано поздравить,
Стоитъ того хоть бы домъ былъ твой и дальше отсель.
Но неважно тебѣ, коль одинъ буду въ тогѣ я лишній,
Важно мнѣ, Галлъ, если я этимъ не буду однимъ.
Часто въ десятомъ часу ходить на поклонъ къ тебѣ стану,
10 Въ утренній часъ за меня книжка пусть скажетъ, будь здравъ.
СІХ.
О собачкѣ Публія и ея портретѣ.
Исса рѣзвѣй воробья у Катулла,
Исса и чище лобзанья голубки,
Исса любезнѣе всякой дѣвицы,
Исса дороже Индійскихъ каменьевъ,
5 Исса у Публія прелесть собачка.
санскіе лавры, портикъ Вписанія Агриппы, поддерживаемый сотнею колоннъ, проса-
женныхъ платанами и лаврами; онъ же разумѣется въ II, 14, 9 и III, 19, 1. Мар-
ціалъ жилъ па топ8 (^пігіпаііз, вблизи храма Квирина (см. X, 58, 10 и V, 22, 3—4).
1085 7. Въ тогѣ, въ качествѣ ранняго кліента, являющагося съ привѣтствіемъ.
108, 9. Въ десятомъ часу. Такъ какъ въ Римѣ день отъ восхода и до заката солнца
раздѣлялся на 12 час., то лѣтомъ десятый часч, начинался приблизительно въ 33/4, а
зимою въ 2!/4 ч. пополудни нашего времени. Въ этотъ часъ зимою большею частію
96
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. I.
Напс іи, зі диегііиг, Іодиі риіаЪіз;
Зепііі ігізііііатдие §аигііитдие.
Соііо піха сиЬаі саріідие зотпоз,
Ні зизрігіа пиііа зепііапіиг;
10 Еі <1е8І(1егіо соасіа ѵепігіз
Сгиііа раіііа поп ІеГеІІіі иііа,
Зей Ыатіо ре<1е зизсііаі іогодие
Веропі топеі еі го§аі Іеѵагі.
Сазіае іапіиз іпезі рийог саіеііае,
15 І“погаі Ѵепегет; пес іпѵепітиз
І)і§пиіп іат іепега ѵігит риеііа.
Напс пе Іих гаріаі зиргета іоіат,
Рісіа РиЫіиз ехргітіі іаЬеІІа,
Іп диа іат зітііет ѵійеЬіз Іззат,
20 Оі зіі іат зітіііз зіЬі пес ірза.
Іззат йепідие ропс сит іаЬеІІа:
Аиі иігатдие риіаЪіз еззе ѵегат,
Аиі иігатдие риіаЪіз еззе рісіат.
СХ.
ЗсгіЬеге те диегегіз, • Ѵеіох, ерідгаттаіа Іопда.
Ірзе піЬіІ зсгіЬіз: іи Ьгеѵіога іасіз.
СХІ.
Сит ііЬі зіі зорИіае раг іата еі сига ІаЬогит,
Іпдепіо ріеіаз пес тіпог ірза зио:
Ідпогаі тегіііз (Іаге типега, диі ііЬі ІіЬгит
Еі диі тігаіиг, Ведиіе, іига ііагі.
СХІІ.
Сит іе поп поззет, (Іотіпит гедетдие ѵосаЬат:
Кипс Ьепе іе поѵі: іат тіЬі Ргізсиз егіз.
приступали къ обѣду, а часомъ раньше—къ омовенію въ'банѣ. 111, 3. Регулъ, о
которомъ говорится выше, въ эп. XII и ЬХХХІІ, въ настоящей эпиграммѣ выстав-
ляется не только человѣкомъ мудрымъ и начитаннымъ, но и благочестивымъ, каковыя
М. Вал. Марціала эипграммы. Кн. I. 97
Если застонетъ, то словно что скажетъ;
Чувствуетъ горе она и веселье.
Шеей припавши, лежитъ и заснула,
Такъ что ея не разслышишь дыханья,
10 И побуждаема брюха позывомъ,
Каплей одной не попортитъ покрова,
А шаловливою лапой толкая,
Проситъ съ постели спустить облегчиться.
Сколько стыда въ этой дѣвственной твари,
15 Чуждой Венерѣ; и мы не находимъ
Мужа, чтобъ стоилъ столь нѣжной дѣвицы.
Чтобъ ее смерть не умчала безслѣдно,
Выставилъ Публій ее на картинкѣ,
Гдѣ ты столь схожую Несу увидишь,
20 Что и съ самой то не быть ей такъ схожей.
Иссу съ картинкою рядомъ ты выставь:
Или обѣихъ за истинныхъ примешь,
Или за писанныхъ примешь обѣихъ.
СХ.
Велоксу.
Ты упрекаешь, Велоксъ, что длинны пишу эпиграммы.
Самъ не пиша ничего, пишешь короче ты ихъ.
СХІ.
Регулу.
Такъ какъ слава равна-твоей мудрости, и прилежанье
И благочестье твое не уступаютъ уму,
Не умѣетъ даровъ приносить заслугамъ, кто, Регулъ,
Удивленъ, что тебѣ книжку и ладапъ даютъ.
СХП.
Ириску.
Какъ не зналъ я тебя, называлъ и царемъ, и владыкой.
Вотъ какъ узналъ хорошо, Прискокъ ужь будешь ты мнѣ.
качества служатъ объясненіемъ текихъ ничтожныхъ даровъ, какъ книжка нашего поэта
п ладовъ для жертвоприношенія. 112. 1. Царемъ и в.іадыкоіі часто кліенты называли
своего патрона, особенно когда онъ приглашалъ ихъ къ обѣду, (см. Ювен. I, 136).
Марціала эииіраммы. 7
98
М. Ѵаі. .Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. I.
СХШ.
I
(^иаесипдие Іизі іиѵепіз еі риег диопйат
Аі)іпа8<іие позігаз, диаз пес іряе іат поѵі,
Маіе соііосаге зі Ъопаз ѵоіез Іюгаз
Еі іпѵійеЬіз оііо іио, Іесіог,
5 А Ѵаіегіапо Роіііо реіез (^иіпіо,
Рег диет регіге поп Іісеі іпеіз пидіз.
СХ1Ѵ.
% 9
Ноз ііЬі ѵісіпоз, Гаизііпе, ТеІезрЬогиз Іюгіоз
Гаепіиз еі Ьгеѵе гиз шіадие ргаіа іепеі.
Сопгіісііі Іііе паіае сіпегез потепдие засгаѵіі;
<^иоД Іеуіз Апіиііае, Йі^піог ірзе 1е§і.
5 А<1 8іу§іаз аедишп Гиегаі раіег іззеі иі итЬгаз:
диіа поп Іісиіі, ѵіѵаі, иі озза соіаі.
СХѴ.
(^иаейат те сиріі—іпѵійе, Ргосіііе!—
Ьоіо сашіійіог риеііа су§по,
Аг§епіо, піѵе, Ііііо, Іідизіго.
Зей диапйат ѵоіо посіе підгіогет,
5 Гогтіса, рісе, §;і’аси1о, сісайа.
Іат зизрепйіа заеѵа со^ііаЪаз:
8і поѵі Ьепе іе, Ргосіііе, ѵіѵез.
СХѴІ.
Нос петиз аеіето сіпегит засгаѵіі Ііопогі
Гаепіиз еі сиііі іидега риісііга зоіі.
Нос іедііиг сііо гаріа зиіз Апіиііа зериісго,
Нос егіі Апіиііае тіхіиз иіегдие рагепз.
113. Юношескія произведенія^ Марціала, о которыхъ здѣсь говорится, изданныя
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. I. 99
СХІП.
Читателю, чтобы указать ему мѣсто продажи книгъ поэта.
Чѣмъ когда то шалилъ я, какъ отрокъ и мальчикъ,
Тѣ бездѣлки, которыхъ теперь ужь пе помню,
Если дурно провесть часы ты досуга
Хочешь, п отдыхъ свой ненавидишь, читатель,
5 У Валерьяна у Поллія Квинта сироси ты
У того, что не далъ моимъ вздорамь погибнуть.
СХІѴ.
Фаусгину.
Вотъ по сосѣдству съ тобой, Фаустпнъ, Телесфоръ обладаетъ
Фэній садами, землей малой въ лугахъ заливныхъ.
Скрылъ тутъ дочери прахъ и имя ея начерталъ онъ.
Вмѣсто Антуллы читать было бъ сходнѣй самого.
5 Было бъ къ Стигійскимъ тѣнямъ отцу справедливѣй спуститься;
Но какъ того не пришлось, кости стеречь онъ живетъ.
схѵ.
На ііроцилла.
Любитъ меня,—о Проциллъ, позавидуй! —
Дѣва бѣлѣе и лебедя даже,
Лиліи, снѣга, сребра и крушины.
Та жь, что люблю я, чернѣе и ночи,
5 Дегтя, грача, муравья и цикады.
Ты ужь сбирался повѣситься съ горя;
Если, Проциллъ, тебя знаю, живъ будешь.
СХѴІ.
О полѣ, посвященномъ могилѣ Антуллы и ея фамиліи.
Эгу рощу навѣкъ посвятилъ почетному праху
Фэній и чудныя къ ней полосы пахагныхъ нивъ.
Тутъ нежданной своей могилой сокрыта Антулла,
Будутъ, къ Антуллѣ сойдя, оба родителя тутъ.
К. Полліемъ Валеріаномъ, до пасъ не дошли, (см. пр. кн. I, 2, 3).
100 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатіпаіоп. ЬіЬ. I.
5 8і сиріі Ьипс аіідиіз, топео, пе зрегеі а§е11ит:
Регреіио йотіпіз зегѵіеі ізіе виіз.
СХѴІІ.
о
Оссиггіз диоііепз, Ьирегсе, поЬіз,
„Ѵіз тіііат риегит“ зиЬіікІе /<1ісіз, •
„Сиі ігайаз ері«таттаіоп ИЬеІІит,
Ьесіит диет ІіЬі ргоііпиз гетіііат?“
Коп езі диоД риегит, Ьирегсе, ѵехез.
Ьоп§ит езі, зі ѵеііі ай Рігит ѵепіге,
10
(^иой диаегіз ргоріиз реіаз ІісеЬіі.
Аг§і петре зоіез зиЬіге Іеіит: н
Сопіга Саезагіз/ езі Гогит ІаЪегпа
8сгірііз ^эозііЬиз Іппс еі іпйе Іоііз,
Отпез иі сііо регіе^аз роеіаз.
Пііпс те реіе. Кес го^ев Аігесіит
— Нос потеп йотіпиз §егіІ іаЪегпе—< '^7*^4
І)е ргіто (ІаЬіі аііегоѵе п^іо
15 Ве ргіто йаЪіі аііегоѵе пійо
( Казип^ишісе ригригадие сиііит
Вепагіз ІіЬі диіпдие Магііаіет.
„Тапіі поп ез“ аіз? 8аріз,. Ьирегсе.
СХѴІІІ.
Сиі Іе^іззе заііз поп езі ері&гаттаіа сепіит,
Ь’іі іііі заііз езі, Саеііісіапе, таіі.
117, 6. Пиръ. По мнѣнію однихъ такъ прозывалась мѣстность, по другимъ, знакъ
или вывѣска дома, въ которомъ жилъ Марціалъ. 117, 7. Три лѣстницы, пови-
димому, Марціалъ во время писанія этой книги не владѣлъ еще собственнымъ домомъ
въ городѣ, о чемъ онъ несомнѣнно говоритъ въ IX, 18, ст. 2, 97, ст. 7 и X, 58,
сг. 10. Три лѣстницы указываютъ па наемную квартиру. 117, 9. Лргилстиъ (см. I.
3, ст. 1). 117, 10. Форума Цезаря^ продолженіе стараго Форума, устроенное Юліемъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Ки. I. 101
5 Этой кто ищетъ земли, тому говорю: пе надѣйся;
Ей придется служить вѣчно своимъ господамъ.
.СХѴІІ.
На Луперка.
Каждый разъ, что со мною, Луперкъ, сойдешься,
„Хочешь, мальчика я пришлю“, скажешь тотчасъ,
„Чтобы ему эпиграммъ ты передалъ книжку?
Прочитавши ее, возвращу тебѣ мигомъ".
5 Мальчика нѣтъ причины, Луперкъ, безпокоить,
Далеко коль дойти онъ захочетъ до Пира,
II ко мнѣ три лѣстницы даже высокихъ.
То, чего хочешь, найти можешь ближе гораздо,
Вѣдь случалось тебѣ приходить къ Аргилету,
10 Противъ форума Цезаря прямо есть лавка,
Всѣ столбы исппсапы въ ней такъ и этакъ,
Чтобы скорѣе тебѣ прочесть всѣхъ поэтовъ.
Тамъ меня ты ищи; пе проси у Атректа,
— Этимъ именемъ звать хозяина лавки—:
15 Съ первой же пли со второй онъ тамъ полки
Пемзой зачищеннаго и въ нарядѣ пурпурномъ
За пять динаріевъ дастъ тебѣ Марціала.
Скажешь: „пе стоишь того". Луперкъ, ты догадливъ.
СХѴІП.
Цэдпціану.
Кго недоволенъ еще и сто эпиграммъ прочитавши,
Цэдпціапъ, такъ того вѣкъ не насытишь плохимъ.
Цезаремъ. 117, 16. (См. I, 66, ст. 3—10). 117, 17. Пять динаріевъ, около 30
коп. 118, 1. Сто эпиграммъ. Лессингъ полагаетъ по случаю этого стиха: если
въ этой книгѣ въ настоящее время не сто, а сто восьмнадцать эпиграммъ кромѣ
вступительнаго письма, то нельзя рѣшить, захотѣлъ ли поэтъ обойтись круглою циф-
рою или же къ его эпиграммамъ примѣшалось. 19 чужихъ.
МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ.
М. ѴАЬ. МАВТІАЫ8
ЕРІСКАММАТОМ ЫВЕК II.
Ѵаіетіиз Матііаігз І)есіапо 8но 8аІ.
поЬіз “ ііщиіз „сит еріяѣоіа? рагитпе ііЬі ргаезіа-
тиз, зі Іе^ітиз ерідгаттаіа? диі<] Иіс рогго (іісіигиз ез, диой
поп роззіз ѵегзіЬиз сіісеге? ѴіДео диаге Іга§оеЛіа аЦие со-
тоесііа еріяіоіат ассіріапі, диіЬиз рго 8е Іодиі поп Іісеі: ері-
5 й'гаттаіа спгіопе поп е^епі еі сопіепіа зипі зиа Ііп^иа: іп
диасшщие радіпа ѵізит езі, ерізіоіат Гасіипі. Коіі ег§о, зі
ііЬі ѵійеіиг, гега іасеге гійісиіат еі іп іо§а заііапіет ішіи-
сеге регзопат. Оепіцие ѵійегіз, ап іе сіеіесіеі сопіга геііа-
гіит іегиіа. Еуо іпіег іііоз зеііео диі ргоііпиз гесіатапі “.
10 Риіо те Иегсиіез, Бесіапе, ѵегит <іісі8. <5иі<і, зі зсіаз, сит
циа еі диат 1оп§а ерізіоіа пе^оііит Гиегіз ІіаЬііигиз? Ііадие
(]ію(1 ехі§із йаі. ВеЬеЬипі ііЬі зі диі іп Ііипс ІіЬгит іпсійе-
гіпі, дио<1 асі ргітат ра^іпат поп Іаззі регѵепіепі.
I.
Тег сепіепа циійет роіегаз ері§гаттаіа Гегге,
8е(і диіз іе іеггеі регіе^егеідие, ІіЬег?
Письмо. Подъ словомъ посланіе надо подразумевать предисловіе, прологъ. Ре-
тіарій, гсііапиз, борецъ, вооруженный сѣткой, старался накинуть ее на голову сво-
его противника и заколоть его трезубцемъ. Противникъ его былъ или въ шлемѣ, на
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА II.
Марціалъ своему Деціану желаетъ здравія.
„Что мнѣ? восклицаешь ты въ посланіи: развѣ не довольно
съ тебя, что я читаю эпиграммы? Что же ты далѣе намѣренъ
сказать, чего не можешь сказать стихами? Вижу, почему тра-
гедія и комедія берутся за посланія, такъ какъ за себя гово-
5 рить пе могутъ; эпиграммы не нуждаются въ глашатаѣ и до-
вольствуются своимъ языкомъ: на какую страницу ни взгляни,
онѣ составляютъ посланіе. Поэтоііу не рѣшайся, если тебѣ
вздумается совершить смѣшное дѣло и одѣть па пляшущаго въ
тогѣ маску. Затѣмъ посмотри, доставитъ ли тебѣ наслажденіе
10 выходъ съ ферулой противъ ретіарія. Я возсѣдаю между тѣми,
которые немедля противъ этого восклицаютъ“.—Клянусь Гер-
кулесомъ, Деціанъ, ты говоришь правду. Что, если бы ты зналъ,
съ какимъ и сколь долгимъ посланіемъ тебѣ бы пришлось имѣть
дѣло? Итакъ, да будетъ то, чего ты требуешь. Тебѣ будутъ
15 одолжены тѣ, которые пожалуй набредутъ на эту книгу, что
они не усталые доберутся до первой страницы.
I.
Собственной книгѣ.
Триста безспорно въ себѣ эпиграммъ снести ты могла бы;
Кто же тебя то бы снесъ п до конца прочиталъ?
которомъ изображалась рыба, вооруженный щитомъ и мечемъ, Мирмпллонъ или Секут
торъ, вооруженный шлемомъ, щитомъ и мечемъ или свинцовымъ кистенемъ на ремнѣ.
106 М. Ѵаі Магііаііз ері^іаттаіоп. ЬіЬ. II.
Аі пипс зиссіпсіі циае зіпі Ьопа йізсе ИЬеііі.
Нос ргітит езі, Ьгеѵіог дио<1 тіііі сііагіа регіі;
5 ІЭеіпсІе, цио<1 Ііаес ипа рега«іІ ИЬгагіиз Нога,
Яес Іапіит пи§із зегѵіеі іііе теіз;
Тегііа гез Ііаес езі, циоіі зі сиі 1’огіе Іе^егіз,
8із Іісеі издие таіиз, поп осііозиз егіз.
Те сопѵіѵа 1е§еІ тіхіо диіпсипсе, зесі апіе
10 Іпсіріаі розііиз диат Іериіззе саііх.
Еззе ІіЬі Іапіа саиіиз Ьгеѵііаіе ѵійегіз?
Неі тіііі, цпат тиіііз зіс диодие 1оп§из егіз!
II.
Сгеіа (Іегііі та^пит, таіиз бесііі Аі'гіса потеп,
8сіріо (]ио(1 ѵісіог дпойфіе Меіеііиз ІіаЬеІ;
МоЬіІіиз сіотііо ІгіЪиіІ Оегтапіа Вііепо,
Еі риег Іюс сіі^пиз потіпе, Саезаг, егая.
5 Егаіег Ісіитаеоз тегиіі сит раіге Ігіитрііоз,
(^иае (Іаіиг ех Сііаіііз Іаигеа, Іоіа Іиа езі.
III.
8ехІе, пііііі (ІеЬез, піі (ІеЬез, 8ех1е, іаіетиг.
ВеЬеІ епіт, зі диіз зоіѵеге, 8ех1е, роіезі.
IV.
О диат Ыашіиз ез, Аттіапе, таігі!
(^иат Ыашіа езі ІіЪі піаіег, Аттіапе!
Егаігет Іе ѵосаі еі зогог ѵосаіиг.
Сиг ѵоз потіпа педиіога Іапдипі?
1.) 9. Нѣть сомнѣнія, что Марціалъ, выхваляя краткость второй книги, увѣряетъ,
что читатель можетъ прочесть ее въ то время, какъ будетъ выпивать смѣшанныхъ
для него пять унцовыхъ чарокъ. Бергъ въ своемъ объясненіи выводитъ противо-
положный смыслъ изъ видимыхъ выраженій. Говоря, что здѣсь снова идетъ рѣчь
о горячей смѣси вина съ водою (см. I, 11, 4)—саійа,— оиъ разумѣетъ, что когда
стѣнки бокала станутъ нагрѣваться отъ влитой въ нее саіііа, то самый напитокъ,
теряя теплоту, станетъ остывать. 2, 2. Кв. Цецилій ЪІетел.ѵъ, Критскій, полу-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. II. 107
А теперь ты узнай, что хорошаго въ маленькой книжкѣ.
Первое—что пропадетъ меньше бумаги моей;
5 Далѣе—что въ одинъ часъ ее переписчикъ окончитъ,
II не трудиться ему столько надъ вздоромъ моимъ;
Втретьихъ—въ томъ дѣло, коль кто читать тебя станетъ случайно,
Будь хоть плоха до конца, не надоѣшь ты ему.
Гость тебя можетъ прочесть, пять чарокъ смѣшавши, но прежде
10 Чѣмъ согрѣваться предъ нимъ кубокъ стоящій начнетъ.
Иль огражденной себя ты краткостью этой считаешь?
Горе мнѣ, сколькимъ и такъ длинной покажешься ты!
II.
Цезарю Домиціану.
Критъ великое далъ п Африка большее имя
То, что побѣдой Метеллъ, что Сципіонъ пріобрѣлъ.
Благороднѣй почла Германія Рейна побѣду,
Отрокомъ, Цезарь, еще имя ты это стяжалъ.
5 Братъ твой вмѣстѣ съ отцомъ тріумфъ заслужилъ Идумейскій;
Тотъ что отъ Хаттовъ пришелъ лавръ, безраздѣльно онъ твой.
III.
Сексту.
Секстъ,ты не долженъ ничуть; не долженъ ты,Секстъ,мы согласны.
Ибо тотъ долженъ, о Секстъ, кто въ состояньи платить.
IV.
На Амміана.
Какъ ты съ матерью, Амміанъ, любезенъ!
Какъ съ тобою мать, Амміанъ, любезна!
Братомъ тебя зоветъ, а ее ты сестрою.
Что пустыя васъ увлекаютъ названья?
•
чилъ послѣднее прозваніе отъ побѣжденнаго имъ въ 68 г. до Р. Хр. Крита, обра-
щеннаго имъ въ римскую провинцію. П. Корнелій Сципіонъ Африканскій Старшій.
2, 3. Домиціанъ принялъ прозваніе Гсрмаппкъ, вслѣдствіе своего похода на Хаттовъ
и охотно сго выслушивалъ; льстящій ему Марціалъ часто поэтому его такъ при-
вѣтствуетъ. 2, 5. Идумея, область Палестины, граничащая съ Іудеей, и потому
часто употребляемая вмѣсто послѣдней. Здѣсь тріумфъ Тита и Веспасіана надъ Іеру-
салимомъ.
108
М. ѴаІ. Магііаііз ері^гаіппіаіоп. ЬіЬ. II.
5 (^иаге поп іиѵаі Іюс циосі езііз еззе?
Ьизит сгесіііз Іюіс іосипкціе? Хоп езі:
Маігет, диае сиріі еззе зе зегогет,
Хес таігет іиѵаі еззе пес зогогет.
V.
Хе ѵаіеат, зі поп іоііз, Бесіапе, (ІіеЬиз
Еі іесит іоііз посііЬиз еззе ѵеііш.
8е<1 (Іио зипі циае поз (1ізіип§ипі тіііа раззит:
(^иаііиог Ііаес Йипі, сит гейііигиз еат.
5 8аере <1оті поп ез, сит зіз диодие, заере пе&агіз:
Ѵеі іапіит саизіз ѵеі ііЬі заере ѵасаз.
Те іатеп иі ѵісіеат, йио тіііа поп рі§еі іге:
Ѵі іе поп ѵіііеат, диаііиог іге рі^еі.
VI.
1 пипс, есіеге те іиЬе ІіЬеІІоз.
Ьесііз ѵіх ііЬі ра^іпіз сІиаЬиз
8ресіаз езсііаіосоіііоп Зеѵеге,
Еі Іопцаз ігаіііз озсііаііопез.
5 Наес зипі, циае геіе§епіе те зоІеЬаз
Каріа ехзсгіЬеге, зей ѴііеШапіз,
Наес зипі, зіп^иіа диае зіпи ГегеЬаз
Рег сопѵіѵіа сипсіа, рег іЬеаіга,
Наес зипі аиі теііога зі диа пезсіз.
10 (^иісі ргоііезі тіііі іат тасег ІіЬеПиз,
Хиііо сгаззіог иі зіі итЬіІісо,
8і іоіиз ііЬі ігісіио Іе^аіиг?
Хитріат йеіісіае зиріпіогез.
Ьаззиз іат сііо йеіісіз ѵіаіог,
15 Еі сит сиггеге (ІеЬеаз Воѵіііаз,
Іпіегіип§еге чиаегіз асі Сатепаз?
1 пипс, есіеге те іиЪе ІіЬеІІоз.
5, 3. Двіь тысячи иииовъ, приблизительно 1Л 2 версты. 5, 6. Дѣламъ, саизіз,
судебнымъ. 6, 6. ВителліанЫ; маленькія таблички для писанія преимущественно
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 109
5 Отчего, чѣмъ вы есть, вы быть не хотите?
Это ль считаете вы шуткой, игрушкой? Напрасно;
Мать, что желаетъ быть сестрой, пе желаетъ
Ужь потому ни матерью быть, пп сестрою.
V.
Деціану.
Пусть не останусь въ живыхъ, еслп я, Деціанъ, не хотѣлъ бы
Цѣлые дни проводить, цѣлыя ночи съ тобой.
Но двѣ тысячи пасъ шаговъ съ тобой раздѣляютъ,
Выйдетъ четыре, когда мнѣ возвращаться назадъ.
5 Часто нѣтъ дома тебя, а часто, хоть дома, откажешь:
То предаешься дѣламъ, то и досугамъ своимъ.
Все жь чтобъ увидѣть тебя, двухъ тысячъ шаговъ пе жалѣю,
Но чтобъ тебя не видать, жаль мнѣ четыре пройти.
VI.
Северу.
Вотъ и вели издавать мнѣ мои книжки.
Только едва ты прочелъ двѣ лишь страницы,
А уже смотришь, Северъ, на окончанье,
И протяженно зѣвки ты испускаешь.
5 Это тѣ жь, что, меня прочитавши обычно,
Списывалъ ты, чтобъ украсть въ Вптелліапы,
Вотъ извѣстные тѣ, что разносилъ ты
Въ пазухѣ и по пирамъ и по театрамъ,
Тѣ жь илп лучшіе тутъ, коль ихъ пе знаешь.
10 Польза какая же мпѣ въ книжкѣ тощавой,
Что рожка па копцѣ скалки не толще,
Если читаешь ее цѣлыхъ ты три дня?
Наслажденья нельзя выбрать превратнѣй.
Скоро слабѣешь ты такъ, путникъ усталый,
15 И когда добѣжать долженъ въ Бовиллы,
У Каменъ ты отпречь ищешь на отдыхъ.
Вотъ и вели издавать мпѣ мои книжки.
любовныхъ записокъ. 6, 15. Бовил.іы. небольшой городокъ близь Рима на Аппіс-
вой дорогѣ, недалеко отъ рощи Музъ передъ Каленскими воротами.
110
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп ЬіЬ. II.
VII.
Ьесіатаз Ьеііе, саизаз а»із, АНісе, Ьеііе,
Нізіогіаз Ьеііаз, сагшіпа Ьеііа іасіз,
Сошропіз Ьеііе піішоз, ері^гаттаіа Ьеііе,
ВеІІиз цгаіптаіісиз, Ьеііиз ез аз(то1о§и8,
5 Еі Ьеііе сапіаз еі заііаз, АШсе ЬеЙе, / <-
Веііиз ез агіе Іугае, Ъеііиз ез агіе рііае.
Кіі Ьепе сит Гасіаз, Гасіа8 іатеп оптіа Ьеііе,
Ѵіз дісаш циі(1 зіз? іііа§пиз ез аічіаііо.
ѴІП.
*
8і циа ѵійеЬипіиг сііагііз НЫ, Іесіог, іи ізііз
8іѵе оЬзсига пітіз 8Іѵе Іаііпа рагит,
Кои теиз езі еггог: посиіі ІіЪгагіиз ііііз,
І)ит ргорегаі ѵегзиз айпитегаге ііЪі. >
5 0>иос1 зі поп іііит, зе<1 те ресаззе риіаЬів,
Типс едо іе сгесіат сопііз ІіаЬеге пііііі.
„Ізіа іатеп таіа зипІ“. (^иазі иоз тапііезіа пе§ети8:
Наес таіа зипі, зей іи пои теііога іасіз.
IX.
Зсгірзі, гезсгір8ІІ піі Ыаеѵіа, поп <1аЬіѣ ег§о.
8ей риіо срюД зсгірзі Іедегаі: ег^о (ІаЬіі.
X.
Вазіа (Іітійіо диосі сіаз тіііі, Розіите, ІаЪго,
Ьаидо: Іісеі йеіпаз Іііпс диодие Ліпісіііпп.
Ѵіз (Іаге таіиз айііис еі іпепаггаЪіІе типиз?
Нос Ш)і ЪаЪе Іоіит, Розіите, йітісііит.
8, 3. Переписчикъ книгопродавца, изготовляющій копіи для покупателей.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II.
111
VII.
Аттику.
Чудно читаешь, въ судѣ защищаешь, Аттикъ, ты чудно,
Чудно исторіи ты, чудно слагаешь стихи,
Мимику чудно ведешь и чудно родишь эпиграммы,
Чудный грамматикъ и ты чудный притомъ астрологъ,
5 Чудно ты, Аттикъ, поешь а также и чудпо танцуешь,
Чуденъ ты въ лирной игрѣ, чуденъ, какъ бросишь ты мячъ.
Все хоть безъ пользы творишь, ты все исполняешь чудесно,
Хочешь скажу, кто же ты? Ты пребольшой хлопотунъ.
VIII.
Читателю.
Если покажется что тебѣ въ этихъ бумагахъ, читатель,
Или излишне темпо, или латынью плохой,
То не мои тутъ грѣхи, а имъ повредилъ переписчикъ,
Какъ торопился стихи онъ для тебя выводить.
5 Если же ты не его, а меня сочтешь согрѣшившимъ,
То заключу, что ума нѣтъ у тебя ничего.
„Плохи однакожь стихи". Вѣдь мы съ очевиднымъ не споримъ:
Плохи опи, но вѣдь ты лучшихъ не можешь создать.
IX.
О Нэвіи.
Я писалъ, но молчитъ Нэвія, значитъ не сдастся.
Чай, что писалъ я, прочла: стало-быть сдастся она.
X.
На Постума.
Что половиною устъ меня, Постумъ, ты цѣлуешь,
Я хвалю: раздѣли и половину свою.
Хочешь дать болѣе мнѣ и несказанный подарокъ?
То забирай ты, Постумъ, всю половину себѣ.
112
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. II.
XI.
(^иоіі ігопіе Зеіішп пиЪіІа ѵійез, Киіе, // V /
С^иосі атЪиІаіог рогіісит іегіі зегап^,"*/И
ЬиуиЪге диісИат цио(1 'іасеі рі§ег ѵиііиз,
фио(1 раепе іеггат пазиз іпйесепз іап§іі,
5 (ѵ)иоі1 (Іехіга ресіиз риізаі еі сотаго ѵеіііі:
Кои іііе атісі іаіа Іицеі аиі ігаігіз,
Ѵіегдие паіия ѵіѵіі еі ргесог ѵіѵаі,
8а1ѵа езі еі ихог заіц’іпаедие зегѵідие,
Хііііі соіопиз ѵііісизсріе сіедохіі.
10 Маегогіз і^ііиг саиза диае? Воті сепаі.
XII.
Еззе диісі Іюс (Іісат, циоіі оіепі іиа Ъазіа туггііат
ОиосЩие ІіЪі езі пипдиат поп аііепиз осіог?
Нос тіііі зизресіит езі, диосі оіез Ьспс, Розішпе, зетрег:
Розіише, поп Ъепе оіеі циі.Ьепе зетрег оіеі.
XIII.
Еі ітіех реііі еі реііі раігопиз.
Зоіѵаз сепзео, 8ехіе, сгейііогі.
XIV.
о
ХЧ1 іпіетріаіит 8е1іиз, піі Ііпциіі іпаизит,
Сепашііпп циоііепз іат ѵійеі еззе Лоті.
Сиггіі ай Еигореп еі іе, Раиііпе - іиоздие
Ьаіиіаі Асіііііеоз^ зеіі зіпе йпе, рейез. • І>1
8і пііііі Еигоре іесіі, іит 8аеріа реіипіиг,
11, 10. Никто его пе позвалъ па ужинъ. 12, 1. ЛГиррою. Въ устраненіе дур-
наго запаха изо рта, жевали пряности. 14, 3. Европѣ. Па Марсовомъ полѣ
въ Римѣ у ограды, па одномъ изъ портиковъ находилась картина: похищеніе Европы
быкомъ Юпитеромъ. 14. 4. Быстроногій, Ахиллесъ. 14, 5. Ограда, мраморная
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 113
XI.
Руфу о Селіи лизоблюдѣ.
Что на челѣ ты у Селія, Руфъ, видишь тучи,
Что онъ, гуляя по портику, топчется поздно,
Что подъ грустнымъ лицомъ его мрачность таится,
Что чуть носъ до земли не дошелъ неприлично,
5 Что бьетъ правою грудь и волосы рветъ онъ,—
То не о смерти груститъ онъ друга иль брата.
Живы и оба его сыновья и пусть поживаютъ,
И супруга цѣла, и достатокъ, и слуги,
Ни прикащикъ его не обчистилъ, ни съемщикъ.
10 Изъ за чего жь эта скорбь? Дома ужинать будетъ.
XII.
На Постума.
Что мнѣ сказать, что твои поцѣлуи все миррою пахнутъ,
Что безъ чужаго тебя запаха встрѣтить нельзя?
Подозрителенъ мпѣ, Постумъ, все твой запахъ хорошій:
Нехорошо пахнетъ тотъ, пахнетъ кто вѣкъ хорошо.
XIII.
Сексту.
Требуетъ и судья, и требуетъ также защитникъ.
Заимодавцу ты, Секстъ, думаю я, заплати.
XIV.
Паулину о Селіи, искателѣ ужиновъ.
Не попытавши всего, не оставитъ продерзости Селій,-
Только увидитъ, что вотъ ужинать дома пришлось.
Онъ къ Европѣ бѣжитъ и къ тебѣ, Паулинъ, и безмѣрно
Ахиллесовскія хвалитъ онъ ноги твои.
5 Если Европа скупа, тогда побѣжитъ онъ къ Оградѣ,
балюстрада, мѣсто голосованій на Марсовомъ полѣ, вблизи которой находились пор-
тики Агриппы съ картинами, изображавшими Центавра Хирона (сына нимфы Филпры
и Сатурна) и Язона (сына Эзопа) и Аргонавтовъ, гдѣ во время Сатурналій продавцы
разбивали свои палатки, и по сосѣдству которыхъ находились лавки съ драгоцѣп-
Марціала эпиграммы. 6
114 М. ѴаІ. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. II. 8і циій Рйіііугійез ргаезіеі еі Аезопійез. . - Ніпс диодие (Іесеріиз Метріпііса іетріа ігедиепіаі, у Асізійеі еі саіЬейгіа, таезіа іиѵепса/, ^иіз. ' ,<гП Іікіе реііі сепіиті репаепііа іесіа соіитшз, - 1 '
10 ІПіпс Ротреі Оопа петиздие йиріех. Кес Гогіипаіі зрегпіі пес Ъаіпеа Гаизіі,
Кес бгіііі іепеЪгаз Аеоііашдие Ьирі:
Каш іііегтіз] ііегит іегаіз ііегитдие Іаѵаіиг.
Отта сит Гесіі, зей гепиепіе (Іео,
15 Ьоіиз а(1 Еигорез іерйіае Ьихеіа ігесиггіі,3,2^
оі циіз іЫ зегит саграі'атісиз ііег.
Рег іе регдие іиат, ѵесіог Іазсіѵе, риеііат, і ,
Ай сепат 8е1іит іи, гоео, іаиге, ѵоса. п ' 1
XV.
Оиосі пиііі саіісет іишп ргоріпаз,
Нитапе Гасіз, Ногте, поп зирегЪе.
XVI.
2оііиз ае^гоіаі: Гасіипі Ьапс зіга^иіа ГеЪгет.
8і Гиегі’і запиз, соссіпа дикі іасіепі?
0иі<1 іогиз а Кііо, циій 8і(1опе ііпсіиз оіепіі?
Озіепйіі зіиііаз диій пізі іцогЪиз орез?
5 Сгиісі ііЪі сит тейісіз? йігаіііе Масііаопаз отпез.
Ѵіз йегі запиз? зігауиіа зитё теа.
ХѴП.
Топзігіх ЗиЬигае ГаисіЪиз зесіеі ргітіз,
Сгиепіа реікіепі циа Яа§е11а іогіогшп
нымп товарами (см. IX, 59, 2). 14, 7. Храмъ Мемфисскій. У Изиды въ Римѣ
было восемь храмовъ, и главный изъ нихъ на Марсовомъ полѣ. Изида здѣсь, какъ
и часто у поэтовъ, смѣшивается съ Іо, которую Юпитеръ, спасая отъ ревности
Юноны, превратилъ въ корову. Поэтому стихъ 8-й—телка печальная. 14, 9. На
сотнѣ колоннъ, портикъ Агриппы, (см. I, 108, 3). 14. 10. Даръ Помпея, портикъ
съ прилегающей къ нему рощей и двумя садами. 14, 11—12. Фортунамъ, Фасетъ,
Гриллъ, Лупъ—владѣльцы бань. Лупова можетъ быть на горѣ, а потому и на вѣтру.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 115
Филлиридъ можетъ быть выручитъ иль Эзонидъ.
При пеудачѣ и тутъ, онъ храмъ посѣщаетъ Мемфисскій
И садится на твой, телка печальная, стулъ.
Къ кровлѣ, на сотнѣ колоннъ висящей, оттуда бѣжитъ онъ,
10 Въ даръ Помпея оттоль съ рощей двойною его.
Ни Фортунатовыхъ бань, пи Фавстовыхъ онъ не минуетъ,
Грплловыхъ съ ихъ темнотой, Луповой всей па вѣтру;
Ибо въ трехъ баняхъ подрядъ опъ моется снова и снова.
Какъ ужь продѣлаетъ все, да не помогъ ему богъ,
15 Вымывшись къ жаркимъ бѣжитъ онъ букамъ Европы обратно,
Можетъ быть бродитъ какой поздней дорогой тамъ другъ.
Ради тебя и твоей дѣвы, игривый носильщикъ,
Быкъ, умоляю, зови Селія ужинать ты.
XV.
На зловоннаго Горма.
Что никому своего не подносишь ты кубка,
Горнъ, человѣчно въ тебѣ, а пе надменно.
XVI. /
На Зоила, притворяющагося больнымъ.
Боленъ Зоилъ, у него одѣяла даютъ лихорадку.
Ежели бъ былъ онъ здоровъ, пурпурамъ дѣлать бы что?
Съ Нила постеля къ чему и запахъ окраски Сидонской?
Кромѣ болѣзни кбму жь глупымъ кичиться добромъ?
5 Что обращаться къ врачамъ? Махаоновъ всѣхъ отпусти ты.
Хочешь здоровъ быть? Возьми ты одѣяла мои.
XVII.
Амміану о РАСПУТНОЙ И АЛЧНОЙ ЦЙРЮЛЬНИЦѢ.
Прямо гдѣ началась Субура, сидитъ брадобрѣйка,
Гдѣ бичи палачей кровью покрыты висятъ,
14, 15. Ііъ жаркимъ букамъ, близь портика Европы, (см. ІП, 20, 12). 14, 18. Ужи-
нать^ сѣномъ. 15, 2. (См. I, 83, 2). Пьющій за здравіе самъ сначала отпивалъ изъ
кубка, который передавалъ привѣтствуемому. 16, 3. Съ Нила постеля, набитая
Александрійскимъ пухомъ и съ пурпурнымъ покрываломъ. Финикійскіе города Сидонъ
и Тиръ славились пурпуромъ, распространявшимъ дурной запахъ, (см. I, 49, 32).
16, 5. Махаонъ и Подаларіи, сыновья Эскулапа, считались великими врачами; здѣсь
вообще врачи. 17, 1. Субура, одна изъ -главныхѣ римскихъ улицъ, у подошвы
8;
116
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіои. ЬіЬ. II.
Аг§іцие Іеіит тиііиз оЬзійеі зиіог.
8е(1 ізіа іопзігіх, Аттіапе, поп іотіеі,
5 Коп іопйеі, іпциат. (^иі<1 і§ііиг Гасіі? Касііі.
ХѴШ.
Саріо іиат, риііеі Ьеи, зесі саріо, Махіте, сепаш,
Ти саріаз аііат: іат зитиз ег§о рагез.
Мапе заіиіаіит ѵепіо, іи (Іісегіз іззе
Апіе заіиіаіит: іат зитиз ег°о рагез. . (
5 8ит сотез ірзе іииз іитійідие апіеатЬиІо ге§із,
Ти сотез аііегіиз: іат зитиз егдо рагез.
Еззе заі езі зегѵит, іат поіо ѵісагіиз еззе.
(^иі гех езі, ге§ет, Махіте,. поп ІіаЬеаі.
XIX.
Геіісет йегі сгесііз те, 2оі1е, сепа?
Геіісет сепа, 2оі1е, сіеіийе іиа?
БеЪеі Агісіпо сопѵіѵа геситЪеге сііѵо,
(^иет іиа Геіісет, 2оі1е, сепа 1'асіі.
XX.
Сагтіпа Раиіиз етіі, гесііаі зиа сагтіпа Раиіиз.
Кат диой етаз, роззіз іиге ѵосаі’е іиит.
XXI.
Вазіа (Іаз аіііз, аіііз (іаз, Розіите, йехігат.
Бісіз „ІІігит таѵіз? еіі^е". Маіо тапит.
Целія н Эсквплпна, весьма оживленная продажею съѣстныхъ п другихъ товаровъ.
Тутъ же жили и веселыя женщины. 17, 3. Лріилетъ, (см. I, 3, 1). 18, 5. Ца-
ремъ, (см. I, 112, 1). 19, 1. Зоилъ, разбогатѣвшій, надутый и самымъ грязнымъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 117
И сапожниковъ тьма собралась вокругъ Аргилета.
Но брадобрѣка сама, о Амміанъ, не стрижетъ,
5 Не стрижетъ, говорю. Чтожь дѣлаетъ? Всѣхъ обдираетъ.
XVIII.
Максиму.
Ужинъ хватаю я твой, хоть стыдно, Максимъ, а хватаю,
Ты хватаешь чужой: вотъ мы съ тобою равны.
Рано иду на поклонъ, говорятъ, что ушелъ на поклонъ ты
Раньше еще и меня: вотъ мы съ тобою равны.
5 Я въ провожатыхъ твоихъ передъ пышнымъ царемъ выступаю,
Ты въ провожатыхъ чужихъ: вотъ мы съ тобою равны.
Быть довольно слугой, намѣстникомъ быть не хочу я.
У царя, о Максимъ, быть ужь не должно царя.
XIX.
Зоилу.
Ты считаешь, Зоилъ, что ужиномъ я осчастливленъ?
Ужиномъ счастливъ, Зоилъ, да и къ тому же твоимъ?
На Арицинскомъ холмѣ тотъ долженъ лежать сотрапезникъ,
Коему счастіе дать ужинъ твой можетъ, Зоилъ.
XX.
О Павлѣ.
Павлъ покупаетъ стихи, стихи свои Павлъ произноситъ.
Ибо что купишь, своимъ можешь по праву назвать.
XXI.
Постуму.
Тѣхъ ты цѣлуешь, Постумъ, тѣмъ правую руку даешь ты.
Скажешь: „на выборъ бери". Выберу руку себѣ.
порокамъ преданный бѣглый рабъ. 19, 3. Ариціл, Лаціумскій городъ, на холмѣ
близь людной Аппіевой дороги, гдѣ особенно много сбиралось нищихъ. Поэтому
Арицпнскій холмъ въ кн. XII, 32, 10 то же самое, что скопище нищихъ.
118
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЫЬ. II.
XXII.
фпісі тіііі ѵоЬізсит езі, о РІіоеЬе поѵетдие зогогез?
Ессе посеі ѵаіі Миза іосоза зио.
Вітісііо поЬіз сіаге Розіитиз апіе зоІеЬаі
Вазіа, пипс ІаЬго саеріі иігодие сіаге.
XXIII.
Моп сіісат, Іісеі изцие те го^еііз,
(^иіз зіі Розіитиз іп тео ІіЪеІІо,
Хоп сіісат: сріісі епіт тіііі песеззе езі
Наз оЙепЛеге Ьазіаііопез,
5 (^иае зе іат Ьепе ѵіпсіісаге роззипі?
XXIV.
8і сіеі іпісріа ІіЬі ігізіет Гогіипа геаіит,
ЗсріаШІиз ІіаегеЬо раііісііогдие гео:
8і іиЬеаі раігіа йатпаіит ехсесіеге іегга,
Рег ігеіа, рег зсориіоз ехиііз іЬо сотез.
5 Баі ііЬі (ііѵіііаз: есдиісі зипі ізіа сіиогит?
І)аз рагіет? тиііит езі? Сапсіісіе, сіаз аіідиісі?
Месит егіз ег§о тізег: диой зі сіеиз оге зегепо
Асіпиегіі, Геііх, Сапсіісіе, зоіиз егіз.
XXV.
Баз пипдиат, зетрег рготііііз, Сгаііа, годапіі.
8і зетрег іаіііз, іат го§о, СаІІа, пе§а.
XXVI.
9иосІ сіиегиіит зрігаі, диосі асегЬит Каеѵіа іиззіі,
Ііщие іиоз іпііііі зриіа зиЬіпсІе зіпиз,
Іат іе гет Гасіат, Вііііупісе, сгесііз ІіаЬеге?
Еггаз: Ыапсіііиг Хаеѵіа, поп тогііиг.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 119
XXII.
Аполлону О ТОМЪ ЖЕ.
Чѣмъ передъ вамп, о Фебъ и девять сестеръ, я виновенъ?
Вотъ и пѣвцу своему рѣзвая муза вредитъ.
Лишь въ половину Постумъ свои мнѣ дарилъ поцѣлуи
Прежде, а нынѣ во всѣ губы пошелъ цѣловать.
XXIII.
О ТОМЪ ЖЕ.
Я не скажу, хоть сколько бы вы ни просили,
Кто Постумъ, который въ моей тутъ книжкѣ;
Я не скажу,—какая же это неволя,
Мнѣ оскорбленье нанесть поцѣлуямъ вотъ этимъ,
5 Что за себя отомстить превосходно такъ могутъ?
XXIV.
На Кандида.
Если злая судьба нашлетъ на тебя обвиненье,
Въ черномъ присяду къ тебѣ и обвиненныхъ блѣднѣй;
Если велятъ осудивъ покинуть родимую землю,
Я по морямъ и скаламъ слѣдомъ за ссыльнымъ пойду.
5 Вотъ получилъ ты богатствъ; двоимъ ли они достаются?
Дашь часть? Много? Кандидъ, дай же хотя что пибудь.
Значитъ въ бѣдѣ ты со мной, но ежели боги привѣтно
Вдругъ улыбнутся, одинъ будешь ты счастливъ, Кандидъ.
XXV.
Галль.
Галла, просящему ты обѣщаешь и слова не держишь.
Если во всемъ твой обманъ, Галла, прошу, откажи.
XXVI.
Виѳипику.
Что ей дышать тяжело, что кашляетъ Нэвія сильно,
Что слюну за твою пазуху выплюнетъ вдругъ,
Ты полагаешь уже, Виѳиникъ, что кончено дѣло?
Ты въ заблужденьи: хитритъ Нэвія, это не смерть.
120
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гапнпаіоп. ЬіЬ. II.
XXVII.
Ьашіапіет 8е1іит сепае сит геііа іетііі
Ассіре, зіѵе 1е§аз, зіѵе раігопив а§аз:
„ЕЙ'есіе! §гаѵііег! зі! педшіег! еи§е! Ьеаіе!
Нос ѵо!иі!“ „Гасіа езі іат ІіЬі сена, іасе“.
XXVIII.
Кісіеіо тиііит диі іе, 8ехіі11е, сіпаеііит
Біхегіі еі <1і"ііит роггі§ііо тейіит.
8ес1 пес раейісо ез пес іи, 8ехіі11е, іиіиіог,
Сакіа Ѵеіизііпае пес ііЬі Ьисса ріасеі.
5 Ех ізііз пііііі ез, Гаіеог, 8ехіі11е: диісі ег§о ез?
Хезсіо, зе<1 іи зсіз гез зирегеззе сіиаз.
XXIX.
Киіе, ѵісіез іііит 8иЬзе1іа ргіта іегепіет,
Сиіиз еі Ьіпс Іисеі загйотсЬаіа тапиз
фіаедие Тугоп іоііепз ероіаѵеге Іасегпае
Еі іода поп іасіаз ѵіпсеге іизза піѵез,
5 Сиіиз оіеі іоіо ріпдиіз сота Магсеіііапо
Еі зріепсіепі ѵоізо Ьгасіііа ігііа рііо,
Хоп Ьезіегпа зесіеі іипаіа Ііпдиіа ріапіа.
Соссіпа поп іаезит ріпдіі аіиіа ресіет,
Еі питегоза ііпипі зіеііапіет зріепіа ігопіет.
10 Ідпогаз диісі зіі? зріепіа іоііе, іедез.
I
29, 2. Сардониксъ, полублагородный камень, употреблявшійся преимущественно
для печатей и камей, и который тоже поддѣлывали. Онъ состоялъ изъ трехъ на-
слоеній, (см. ІІлші. Нат. XXX, 2, § 197), изъ коихъ два онъ долженъ былъ имѣть
какъ ониксъ и третье, подходящее къ сердолику пли* карнеолю. Эти наслоенія чер-
ное, бѣлое и красное, но первое можетъ быть сѣрымъ или коричневымъ; только
второе и третье безусловно нужны, ибо безъ второго онъ пе могъ бы быть оник-
сомъ, а безъ третьяго сардониксомъ. 29. 3. Чтобы сильнѣе окрасить въ цвѣтъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II.
121
XXVII.
О Селіи лизоблюдѣ.
Селія ты похвалы, какъ ужину ставитъ опъ сѣти,
Хоть читаешь или сталъ защищать, принимай.
„Дивно! Глубоко! Вѣдь какъ ловко! Прекрасно! Отлично!
Этого ждалъ!“ „Ужь тебѣ ужинъ собрали—молчи".
XXVIII.
На Секстилла.
XXIX.
Руфу.
Руфъ, ты видишь того, что сидитъ на первыхъ скамейкахъ,
И у кого на рукѣ виденъ блеститъ сардониксъ,
Плащъ у 'кого столько разъ насыщался пурпуромъ Тира,
И нетронутый снѣгъ тогѣ дано побѣждать,
5 Пахнутъ волосы чьи всѣми духами Марцелла
И отъ подщипки пушка чистыя руки блестятъ,
Новая пряжка сидитъ на ногѣ изогнута луною,
Красная кожа каймой не безпокоитъ ноги,
Множество мушекъ ему сіяющій лобъ облипаютъ.
10 Ты вотъ не знаешь, кто онъ? Мушки сними и прочтешь.
пурпура, погружали въ него ткани нѣсколько разъ. 29, 5. Мариеллъ пли Мар-
целлій, римскій торговецъ духами. 29, 7. Пряжка изогнута луной (см. I, 47, 31).
Не вчерашняя пряжка у щеголя, а новая. 29, 8. Красная кожа, сенаторскіе баш-
маки. 29, 10. Мушки сними и прочтешь, т. е. подъ мушками у пего клеймо бѣг-
лаго раба—буквы: Г, Ь, е. Быть можетъ здѣсь снова нодразумѣвается Зоилъ (см. Ш,
29 и IX, 37, 54, ст. 6).
122
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. II
XXX.
Миіиа ѵі§іпІі зезіегііа іогіе го&аЬат,
\>иае ѵеі йопапіі поп §гаѵе типиз егаі.
(ъ>иірре годаЪаІиг іёііхдие ѵеіизфіе зойаііз
Еі сиі из Іахаз аі'са Йа^еііаі орез.
5 Із тіііі „Эіѵез егіз, зі саизаз е§егіз“ іпдиіі.
фюй реіо (Іа, Оаі: поп реіо сопзіііит.
XXXI.
Заере е§о Сіігезііпат іиіиі. Ьеі сріат Ьепе диаегіз?
Зирга диой Яегі піі, Магіапе, роіезі.
XXXII.
Ьіз тіііі сит ВаІЬо езі, Іи ВаІЬит ойёпсіеге поп ѵіз,
Ропіісе: сит Ьісіпо езі, Іііс диоцие та§пиз Іюто езі.
Ѵехаі заере теит РаІгоЬаз сопйпіз а^еііит,
Сопіга ІіЬегіит Саезагіз іге Іітез.
5 АЬпе§аІ еі геііпеі позігит Ьагопіа зегѵит,
Везропсіез „ОгЪа езі, сііѵез, апиз, ѵійиа“.
Хоп Ьепе, сгейе тіііі, зегѵо зегѵііиг атісо:
Зіі ІіЬег, (іотіпиз диі ѵоіеі еззе теиз.
XXXIII.
Сиг поп Ьазіо Іе, Рііііаепі? саіѵа ез.
Сиг поп Ьазіо Іе, Рііііаепі? гиіа ез.
Сиг поп Ьазіо Іе, Рііііаепі? Іизса ез.
Наес циі Ьазіаі, о Рііііаепі, і'еііаі.
30, 1. Дсадисипъ тысячъ сестерцій, около 1000 руб. 32, 8. Владыкой, патро
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 123
XXX.
Противъ Гая, скупаго друга.
Двадцать тысячъ просилъ сестерцій взаймы я случайно,
Ихъ и совсѣмъ подарить былъ бы не тягостный даръ;
Ибо просилъ то я ихъ у богатаго, стараго друга,
Коего тяжкій сундукъ полонъ свободнымъ добромъ.
5 Тотъ мнѣ: „будешь богатъ, коль стряпчимъ станешь11, промолвилъ.
Дай мнѣ, о чемъ я прошу, Гай: не совѣта прошу.
XXXI.
Маріану.
Часто съ Хрестиной я былъ. Искусна ли, знать ты желаешь?
Выше чего, Маріанъ, быть ужь не можетъ ничто.
XXXII.
* - 4
На Понтика, безполезнаго патрона.
Съ Бальбомъ тяжба у меня; ты Бальба не хочешь обидѣть,
Понтикъ; съ Лпциномъ сужусь, тоже большой человѣкъ.
Часто сосѣдъ мой Патробъ мою обижаетъ земельку,
Отпущенца тебѣ Цезаря страшно задѣть.
5 Держитъ раба моего Ларонія, мнѣ не сдавая,
Скажешь: „богата, стара и безъ дѣтей и вдова“.
Вѣрь мнѣ, нехорошо служить служащему другу;
Будь свободенъ, кто стать хочетъ владыкой моимъ.
XXXIII.
На Филэна.
номъ, (см. I, 97, 2).
124
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаішпаіоп. ЬіЬ. II.
XXXIV.
Сит ріасеаі Рііііегоз іоіа ІіЬі (Іоіе геііетріиз,
Тгез раіегіз паіоз, СаІІа, регіге іате.
Ргаевіаіиг сапо іапіа ішіиіёепііа сипло,
С^иет пес сазіа роіезі іат (Іесиіззе Ѵепиз.
5 Регреіиат (1і іе Гасіапі РЫІегоііз атісат,
О таіег, диа пес Ропііа (Іеіегіог.
XXXV.
Сит зіпі сгига ііЬі зітиіепі циае согпиа Іипае,
Іп гЬуііо роіегаз, РЬоеЬе, Іаѵаге реііез.
XXXVI.
Гіесіеге іе поііт, зесі пес ІигЬаге саріііоз;
Зріешікіа зіі поіо, зопШа поіо сиііз;
Ыес ііЬі тіігагит пес зіі ІіЬі ЬагЬа геогит:
Хоіо ѵігит пітіит, Раппусііе, 'поіо рагит.
5 Кипс зипі сгига ріііз еі зипі ііЬі ресіога заеііз
Ноггкіа, зесі тепз езі, Раппусііе, ѵоіза ііЬі.
XXXVII.
(^икідикі ропііиг Ьіпс еі ітіе ѵеггіз,
Маттаз зитіпіз ітЬгісетцие рогсі
Соттипетдие (ІиоЬиз аііа§епат,
Миііит (Іітійіит Іирштріе іоіит
5 Мигаепаедие Іаіиз Гетигцие риііі
8іШапіетдие аііса зиа раІитЬит.
Наес сит сопйііа зипі тайепіе тарра,
34, 6. Понція, отравившая только двухъ дѣтей, (см. Ювен. Сат. VI, 638). 35, 2.
Роіъ, для питья. ’ 36, 6. Ощипана, (см. I, 24, ст. 1—2). Изнѣженные щеголи но-
сили длинные и убранные волоса па головѣ; всѣ же остальные волосы, начиная съ
бороды, вырывали щипчиками или смолистыми пластырями, (см. Ш, 74,1). 37, 7. Сал-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. И.
125
XXXIV.
Галлѣ, сладострастной старухѣ.
Какъ по душѣ Филеротъ, что ты всѣмъ откупила приданымъ,
Галла, тремъ дѣтямъ даешь съ голоду ты пропадать.
Столькимъ окружена вниманіемъ прелесть сѣдая,
Коей невинная ужь и не пристала любовь.
5 Пусть тебя боги навѣкъ Филероту оставятъ подругой,
О ты матерь, какой Понція даже не злѣй.
XXXV.
Кривоногому Фебу.
Какъ рогатой лунѣ твои голени видомъ подобны,
Въ рогѣ могъ бы, о Фебъ, вымыть ты ноги свои.
XXXVI.
Паннику.
Я не хочу, чтобы ты волоса завивалъ иль ерошилъ;
Пусть не сіяетъ твоя кожа и пусть не грязна;
Видомъ пусть бороды не скопецъ ты и не колодникъ;
Панникъ, не долженъ быть мужъ грубъ черезчуръ или слабъ.
5 Голенп такъ и торчатъ въ шерсти у тебя, и въ щетинѣ
Грудь, но ощипана вся, Панникъ, душа у тебя.
ХХХѴП.
Обжорѣ Цэциліану.
Все, что ставится здѣсь и тамъ, ты хватаешь,
И кусокъ свѣжины, и вымя, свиное,
Рябчика тоже, который на двухъ былъ назначенъ,
Полбарвены затѣмъ и цѣлую щуку,
5 Бокъ мурены, а также отъ курицы ляжку,
И витютня, что кашей своею сочится.
Все это, собранное въ промокшей салфеткѣ,
Фетка, шарра, которую получали отъ хозяина или приносили съ собою (см. 12, 29,
11), необходимая для вытираніи рукъ, такъ какъ ѣли пальцами и потому нѣсколько
разъ за столомъ обливали ихъ водою надъ подставляемымъ тазомъ. Она служила
также для того, чтобы подарки гостямъ (арорііогеіа) завертывать и уносить домой.
126
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. П.
Тгайопіиг риего Йотшп Гегеікіа:
Хоз асситЬітиз оііоза іигЪа.
10 ІЛІиз зі рийог езі, геропе сепат:
Сгаз іе, Саесіііапе, поп ѵосаѵі.-
XXXVIII.
тіііі гейсіаі а§ег диаегіз, Ілпе, Хотепіатіз?
Нос тіііі гесійіі а§ег: іе, Ьте, поп ѵйіео.
XXXIX.
Соссіпа іатозае йопаз еі іапііііпа тоесііае:
Ѵіз йаге диае тегиіі типега, тіііе іо°ат.
ХЬ.
Игі Топдіііиз таіе йісііиг Ііетіігііаео.
Хоѵі ІЮШІПІ8 Ггаийез: езигіі аіцие зіііі.
ЗиЬйоІа іепйипіиг сгаззіз пипс геііа іигйіз,
Иатиз еі ііі піиііит тіііііиг аЦие Іирит.
5 СаесиЪа зассепіиг (ріаедие аітиз сохіі Оріті,
Сопйапіиг рагсо і'изса Гаіегпа ѵііго.
Отпез Топ^іііит тесіісі іиззеге Іаѵагі:
О 8іи1іі, ГеЬгет сгейіііз еззе? Сгіііа езі.
ХЫ.
„Кі<1е зі заріз, о риеііа, гійе“
Раеіідпиз, риіо, йіхегаі роеіа.
8е<1 поп (Ііхегаі отпіЬиз риеіііз.
Ѵегшп иі йіхегіі отпіЬиз риеіііз,
38, 1. Номенптнъ, Сабинскій гдродъ, вблизи котораго была вилла Марціала.
39, 2. Тоіа, (см. I, 35, 9). 40, 1. Во избѣжаніе медицинской точности, мы перевели
ЬешНгііаеиз (лихорадка, возвращающаяся черезъ два съ половиною дня) трех-
диевпой лихорадкой. 40, 3. Дрозды считались въ Римѣ величайшимъ лакомствомъ
40, 5. Цэкубъ, область въ Лаціумѣ, славная благороднымъ виномъ. Цѣдится; въ винѣ
у древнихъ было много подоньевъ, отъ которыхъ нужно было его очпщать. Это дѣ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II.
127
Отдается слугѣ, домой чтобы несъ онъ;
Мы же праздной толпой возлежать остаемся.
10 Если есть совѣсть, сложи ты ужинъ обратно:
Цэциліанъ, вѣдь тебя я звалъ не на завтра.
хххѵш.
Лину. •
Линъ, ты спросилъ, что мнѣ дать земля Номентанская можетъ?
То даетъ мнѣ земля, Линъ, что не вижу тебя.
XXXIX.
О ПОДАРКАХЪ, ПОСЛАННЫХЪ БЛУДНИЦѢ.
Пурпуръ съ лиловымъ тканьемъ ты шлешь извѣстной блудницѣ.
Хочешь заслуженный дать даръ ей, ты тогу пошли.
ХЬ.
О Тонгиліи, ПРИТВОРЯЮЩЕМСЯ БОЛЬНЫМЪ.
Вздоръ говорятъ, что горитъ въ лихорадкѣ трехдневной Тонгилій
Знаю, что лжетъ человѣкъ: ѣсть онъ алкаетъ и пить.
То коварно дроздамъ разжирѣвшимъ ставитъ онъ сѣти,
И за барвеной крючекъ онъ пли щукою шлетъ.
5 Цэкубъ цѣдится пусть, что въ годъ Оппмія вызрѣлъ,
Въ малую стклянку пускай темный вольется Фалернъ.
Всѣ купаться врачи приказанье Тонгилію дали:
Лихорадкой сочли, о глупцы? Тутъ обжорство одно.
ХІЛ.
Максиминѣ.
„Смѣйся, когда ты умна, смѣйся, о дѣва“,
Мнѣ сдается, сказалъ поэтъ ІІэлигнійскій.
Но однако не всѣмъ сказалъ это дѣвамъ.
Еслибъ онъ подлинно всѣмъ сказалъ это дѣвамъ,
лалось различнымъ образомъ. Вино или ставилось ночью подъ открытое небо (Горац.
Сат. II, Д, 51), или оттягивалось голубиномъ яйцомъ (Горац. Сат. И, 4, 56). Но
обыкновенно это дѣлалось посредствомъ холщеваго мѣшка (см. ѴШ, 45, 3—4: XIV.
104), или же черезъ металлическое рѣшето съ мелкими дырочками, (см. XIV’, 103).
Для прохлажденія вина рѣшето и мѣшокъ набивали снѣгомъ. Опимііі, (см. I, 26, 7).
40, 6. Фалернъ, (см. I, 18, 1). 41, 2. Поэтъ Пэлиініііскііі, Овидій, (см. I. 26, 5).
128 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатпіаіоп. ЬіЬ. П.
5 Ыоп (ііхіі ііЪі: іи риеііа пои ез,
Еі ігез зипі ііЪі, Махітіпа, (Іепіез,
8есІ ріапе рісеідие Ьихеідие.
(^иаге зі зресиіо тіііідие сгесііз,
СеЪез пои аіііег іітеге гізит,
10 (ѵ)иат ѵепіит 8рапіиз тапитсріе Ргізсиз,
Оиат сгеіаіа іітеі ГаЬиІІа пітЬит,
Сегиззаіа іітеі 8аЪе11а зоіет.
Ѵиііиз іпсіие іи тадіз зеѵегоз,
(^иат сопіипх Ргіаті пигиздие таіог.
1.5 Мітоз гкіісиіі Рііііізііопіз
Еі сопѵіѵіа педиіога ѵііа
Еі пиісідиісі Іерісіа ргосасііаіе
Ьахаі регзрісио ІаЪеІІа гізи.
Те таезіае (Іесеі айзкіеге таігі
20 Ьидепііѵе ѵігит ріипіѵе ігаігет,
Еі іапіит ігадісіз ѵасаге Мизіз.
Аі іи іисіісіит зесиіа позігит
Ріога, зі заріз, о риеііа, ріога.
ХЫІ.
Хоііе, цикі зоііит зиЫиіо росіісе реіхііз?
Зригсіиз иі йаі, Иоііе, тегде сариі.
ХЫИ.
Коіѵв срілшѵ Ііаес зипі, Ііаес зипі іиа, Сапйісіе, хоіѵа,
(^иае іи тадпііосиз посіе йіецие зопаз:
Те Ьасесіаешоіііо ѵеіаі іода Іоіа (таіаезо
Ѵеі фіат зерозііо (Іе дгеде Рагта (ІесІіЁ:
5 Аі те, диае разза езі ііігіаз еі согпиа іаигі,
41. 10. Прискъ, далѣе не встрѣчающійся Франтъ, боится, чтобы рука сосѣда не
запачкала пли не измяла его одежды (см. III, 63, 10). Спаній, болѣе неизвѣстный
Вѣроятно онъ, подобно Марику, (X, 88) зачесывалъ волосы на лысину,которые дупо
веніе вѣтра приводило въ безпорядокъ. 41, 14. Гекуба и Андромаха.41, 15. Фили-
стіонъ, знаменитый мимъ, возбуждавшій въ зрителяхъ смѣхъ и умершій во время
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 129
5 То тебѣ не сказалъ, потому ты не дѣва,
И только три у тебя, Максимина, и зуба,
Но какъ бы изъ смолы или изъ бука.
Зеркалу если и мнѣ можешь повѣрить,
То бояться должна смѣха не меньше,
10 Чѣмъ рукъ ближняго Прискъ, дуновенія Спаній,
Чѣмъ дождя вся въ мѣлу боится Фабулла, •
Чѣмъ набѣленная солнца боится Сабелла.
Ликъ восприми на себя болѣе строгій,
Чѣмъ Пріама жена со старшей снохою;
15 Мимовъ забавника ты Филистіона
И шутливыхъ пировъ и всего избѣгай ты,
Что нахальствомъ своимъ только изящнымъ
Разверзаетъ уста видимымъ смѣхомъ.
Къ матери скорбной тебѣ сѣсть подобаетъ,
20 Къ той, что о мужѣ въ слезахъ или о братѣ,
И трагическимъ лишь слѣдовать Музамъ.
Ты же, если совѣтъ мой принимаешь,
Плачь, когда ты умна, плачь ты, о дѣва.
ХЬП.
Зоилу.
Ванну зачѣмъ, о Зоилъ, грязнишь ты, задъ омывая?
Чтобы грязнѣе была, голову сунь ты, Зоилъ.
ХЫП.
Кандиду.
Общее все у друзей. Вотъ твое, Кандидъ, изреченье,
Что въ многословіи ты денно и нощно звонишь.
Тога объемлетъ тебя въ Лаконскомъ омыта Галэзѣ,
Иль что изъ избранныхъ стадъ Парма тебѣ поднесла,
о А мою то, рога и ярость быка претерпѣвши,
смѣха въ своей роли. 43, 1. (Паѵта хоіѵа фіЛшѵ). 43, 3. Галэзъ, рѣка въ
нижней Италіи, близь Тарента, которую Спартанецъ (поэтому здѣсь Лакопецъ и
(ѴШ, 28, 3) — Ледеецъ) Фалантъ забралъ и населилъ. Тарентипская шерсть была
знаменита своей мягкостью, (см. ХІП, 125). 43, 4. Парма, въ Цизальпинской
Галліи, коей шерсть занимала второе мѣсто, (см. XIV, 155).
Марціала эпиграммы.
9
130 М. Ѵаі. Магііаііз ері§іаттаіоп. ЬіЬ. И.
Коіиегіі йісі циат рііа ргііпа зиаш.
Мізіі А^епогеаз Сасіші ІіЬі іегга Іасегпаз:
Кои ѵешіез питтіз соссіпа позіга ігіЪиз.
Ти ІлЬусоз Іпсііз зизрепйіз йепііЬиз огЬез:
10 Еиісііиг іезіа Га^іпа піепза тіііі.
Іттосіісі ііЬі Наѵа іе§ипі сіігувепйеіа тиііі:
Сопсоіог іп позіга, саттаге, Іапсе гиЬез.
Сгех іииз Піасо роіегаі сегіаге сіпаейо:
Аі тіііі зиссиггіі рго Оапутейе тапиз.
15 Ех оріЬиз іапііз ѵеіегі іісіоцие зойаіі
Г)аз пііііі еі йісіз, Сатіісіе, хоіѵа <ріХшѵ?
хыѵ.
Еті зеи риегит іодатѵе рехат
8еи ігез, иі риіа, диаііиогѵе ІіЬгаз,
8ехіиз ргоііпиз іііе іепегаіог,
і^иет позііз ѵеіегет теит зоііаіет,
5 Ке диііі і'огіе реіат іітеі саѵеідие,
Еі зесит, зесі иі аиЛіат, зизиггаі:
„8еріет тіііа ііеііео 8есип<іо,
І’ІюеЬо диаііиог, итіесіт Рііііеіо,
Еі циа<ігап8 тіііі пиііиз езі іп агса“.
10 О пташіе іп^епіит теі зойаііз!
Иигит езі, 8ехіе, пе§аге, сит го§агіз,
фіапсіо сіигіиз, апіециат го^егіз!
хьѵ.
(^иае ІіЬі поп зіаЬаі ргаесіза езі тепіиіа, СИуріе.
І)етеп8, сит Гегго диісі ііЬі? бгаПиз егаз.
43, 6. Чіріе.ю (см. кн. Зрѣл. 19,1—2). Въ текстѣ сказано ргіта рііа—первое чу-
чело, ближайшее къ быку, на которое онъ преимущественно обращалъ свою ярость.
43, 7. Кадмъ, сынъ Финикійскаго царя Агенора, въ Тирскомъ пурпурномъ плащѣ.
43, 9. Либіѵскилѣ^ Ліібін, часть Африки, вмѣсто всей Африки. Лпбійское дерево
цитръ ІІіиіа сиргеззоісіев изъ Мавританіи, изъ ствола котораго нарѣзались круги
для драгоцѣнныхъ столовыхъ крышекъ, утверждавшихся на искусно изваянной
М Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 131
Первое чучело звать не захотѣло бъ своей.
Шлетъ плащей для тебя земля Агенорскаго Кадма,
Пурпура ты моего за три грошіі не продашь.
Крыши Ливійскихъ столовъ на клыкахъ ты возносишь Индійскихъ.
10 Подпертъ лишь кирпичемъ буковый столъ у меня.
Золото блюдъ у тебя покрываютъ громады барвены,
Одноцвѣтный съ моимъ блюдомъ краснѣешь ты, крабъ.
Слуги могли бы твои съ Иліонскимъ красавцемъ поспорить.
А Ганимеда моя мнѣ замѣняетъ рука.
15 Ничего изъ богатствъ старинному вѣрному другу
Ты, Кандидъ, не даешь, а твердишь все: хоіѵі ©йшѵ.
хыѵ.
Сексту.
Вздумаю ли слугу или гладкую тогу
За три купить или за четыре я фунта,
Тотчасъ, Секстъ, ростовщикъ, который извѣстенъ
Вамъ, какъ старый мой сотоварищъ, встревоженъ,
5 Чтобы чего я не сталъ просить, онъ боится,
И про себя, но чтобы я услыхалъ, онъ бормочетъ:
„Семь состою я тысячъ долженъ Секунду,
Фебу четыре, одиннадцать также Филету,
И въ сундукѣ у меня не найдется копѣйки".
10 О съ великою смѣтной мой сотоварищъ!
Тяжело отказать, о Секстъ, когда у насъ просятъ,
Но гораздо того тяжелѣе до просьбы.
ХЬѴ.
Глипту.
ножкѣ изъ слоновой кости (клыкахъ Индійскихъ) — (см. Ювен. Сат. XI, 122).
Плиній (Нат. ХШ, 15) упоминаетъ о кругахъ до 4-хъ Футовъ въ діаметрѣ и въ пол-
фута толщины необычайной цѣны. Такъ Цицеронъ заплатилъ за подобный столъ мил
.тіонъ сестерцій, около 50 тыс. руб. сер. 43, 11. Золото блюдъ, сіігуяешіеіа, (см.
IX, 29, 7). 43, 12. Одноцвѣтный, изъ красной глины. 43, 13. Иліонскііі кра-
савецъ, Ганпмедъ.
9*
132
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. II.
, ХЬѴІ.
Гіогкіа рег ѵагіоз иі ріп§ііиг НуЫа соіогез,
Сит Ьгеѵе Зісапіае ѵег рориіапіиг арез,
8іс іиа яиЬрозіііз сопіисепі ргеіа Іасегпіз,
8іс тісаі іппитегіз агсиіа зупіІіезіЬиз,
5 АЦие ипат ѵезііге ігіЬит іиа сапйісіа роззипі,
Арриіа поп ипо диае §ге§е іегга іиііі.
Ти яресіаз Іиетет зиссіпсіі іепіиз атісі
— Рго зсеіиз!—еі Іаіегіз ігі^ога Ігііа іиі.
фіапіит егаі, іпі’еііх, раппіз Ггаисіаге (ІиоЬиз—
10 (^иі(1 теіиіз?—поп іе, Хаеѵоіе, зесі ііпеаз?
ХЬѴІІ.
8иЬ(Іо1а іаіпозае топео іиде геііа тоесііае,
Ьеѵіог о сопсійз, СІаІІе, СуіЬегіасіз.
Сопіісііз паііЬия? поп езі раесіісо тагііиз:
фіае іасіаі (Іио зипі: іггитаі аиі Гиіиіі.
ХЬѴІІІ.
Соропет Іапіитцие Ьаіпеитдие,
’ Топзогет іаЬиІатдие саісиіоздие
Еі раисоз, зеД иі еіідат, ІіЪеІІоз:
Ппит поп пітішп гтіет зосіаіет
5 Еі угаіиіет риегит (Іііщие Іеѵет
Еі сагат риего тео риеііат:
Наес ргаезіа тіііі, ВиГе, ѵеі Виіипііз
Еі іНегтаз ііЪі ІіаЬе Хегопіапая.
46, 1. Гиб.іа, городъ п гора въ Сициліи, знаменитые медомъ. 46, 4. Мы сло-
вомъ лмамида переводимъ вупѣііевіѳ, легкую и широкую застольную одежду, боль-
шею частію свѣтлыхъ цвѣтовъ, публично носимую только въ Сатурналіи, вмѣсто
тоги, которую въ это время носить считалось неприличнымъ (см. VI, 24). 46, 5.
Трибу; три первоначальныхъ римскихъ трибы размножились до 35-ти: 31 сель-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 133
хьѵі.
к
Нэволу.-
Какъ въ окраскѣ своей пестрится цвѣтущая Гибла,
Въ дни, какъ съ Сиканской весны краткой сбираетъ пчела,
Такъ тиски у тебя отъ одеждъ нагнетенныхъ сіяютъ,
Такъ блистаетъ сундукъ твой отъ хламидъ безъ числа.
о Цѣлую трибу одѣть твои бѣлыя ткани способны,
Что въ Апулійской землѣ стадо несло не одно.
Ты равнодушно глядишь зимой па раздѣтаго друга,
—О позоръ!—какъ къ нему стужа въ бока забралась.
Важно ль, несчастный, что ты сукна двѣ штуки утратишь?
10 Что жь ты боишься? Не ты, Нэволъ, въ убыткѣ, а моль.
ХЬѴП.
Галлу.
ХЬѴПІ.
Руфу.
Мясника и трактирщика, баню при этомъ,
Брадобрѣя, игральную доску и кости,
И немного, но мною отобранныхъ книжекъ;
Одного и не слишкомъ ужь неука друга,
5 И слугою моимъ любимую дѣву
И подростка слугу безбородаго долго;
Это мнѣ, Руфъ, ты достань, хотя бы въ Бутунтѣ,
И забирай ужь себѣ Нероновы термы.
скую и 4 городскихъ. Бѣлыя ткани, тоги. 46, 6. Апулійскій. Апулія на рѣкѣ
Ауоидѣ, одна изъ плодоноснѣйшихъ мѣстностей южной Италіи съ первостатейною
шерстью, (см. XIV, 155). 48, 2. Доску для Іийпз йиойесіиш всгіріогит, родъ на-
шей шашечной игры. 48, 7. Бутунтъ, городокъ въ Апуліи. 48, 8. Неро новы
термы, здѣсь въ смыслѣ всей римской роскоши.
134
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапітаіоп. ЬіЬ. П.
ХЫХ.
Ихогет поіо Теіезіпат йисеге: циаге?
Моесііа езі. 8е<1 риегіз сіаі Теіезіпа. Ѵоіо.
Ь.
(|)ио<1 Геііаз еі ациат роіаз, піі, ЬезЬіа, рессаз.
фіа ііЬі рагіе ориз езі, ЬезЬіа, зитіз асріат.
Ы.
Цпиз заере ііЬі Іоіа сіепагіиз агса
Сит зіі еі Ыс сиіо ігіііог, Нуііе, іио, •
Кои іатеп ііипс різіог, поп аиГегеі Ііипс ііЬі соро,
8е<1 зі диіз пітіо репе зирегЬиз егіі.
5 Іпіеііх ѵепіег зресіаі сопѵіѵіа сиіі
Еі зетрег тізег Іііс езигіі, іііе ѵогаі.
ЫЬ
Хоѵіі Іоіигоз Базіиз питегаге: ророзсіі
Маттозат' 8раіа1ет рго ІгіЬиз: іііа сіесііі.
ЫИ.
Ѵіз ііеѵі ІіЬег? тепіігіз, Махіте, поп ѵіз:
8е<1 йегі зі ѵіз, ііас гаііопе роіез.
ЬіЬег егіз, сепаге Гогіз зі, Махіте, поііз,
Ѵеіепіапа іиат зі (іотаі иѵа зіііт,
5 8і ѵісіеге роіез тізегі сіігузепйеіа Сіппае,
Сопіепіиз позіга зі роіез еззе іо§а,
8і рІеЬеіа Ѵепиз §етіпо ІіЬі ѵіпсііиг аззе,
8і іиа поп гесіиз іесіа зиЬіге роіез.
53. 4. Изъ Веіі (см. I, 103, 9).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II.
135
ХЫХ.
Телезинѣ.
На Телезинѣ жениться я не хочу, почему же?
Изъ за распутства. Она мальчиковъ любитъ. Женюсь.
Ь.
Лезвіи .
Ы.
Гиллу.
Ш.
О Дазіи.
Дазій купанья учесть умѣетъ, онъ у Спаталы
Полногрудой спросилъ за три, она отдала.
ЫП.
Максиму.
Хочешь свободнымъ ты стать? Но лжешь, Максимъ, ты не хочешь.
Ежели хочешь имъ стать, можешь съ условьемъ такимъ:
Будешь свободенъ, Максимъ, какъ ужинать бросиійь внѣ дома,
Ежели грозды изъ Вей жажду твою утолятъ,
5 Если надъ золотомъ блюдъ несчастнаго Цинны смѣешься,
Ежели тогой моей можешь доволенъ ты быть,
Если два асса вручить плебейской ты сможешь Венерѣ,
Ежели выпрямясь въ домъ свой ты не можешь войти.
136 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапітаіоп. ЬіЬ. II.
Наес ІіЬі зі ѵіз езі, зі тепііз іапіа роіезіаз,
10 ЬіЪегіог РагіЬо ѵіѵеге ге§е роіез.
ЫѴ.
(^иісі (Іе іе, Ьіпе, зизрісеіиг ихог
Еі диа рагіе ѵеііі рийісіогет,
Сегііз іпйісііз заііз ргоЪаѵіі,
Сизіойет ІіЬі диае сіесііі зрайопет.
5 Кіі пазиііиз Ьас та1і#тиздие.
ЬѴ.
Ѵіз іе 8ехіе, соіі: ѵоІеЬат атаге.
Рагепйит езі ііЬі: цпой іиЬез, соіеге:
8е<1 зі іе соіо, 8ехіе, поп атаЬо.
ЬѴІ.
ОепііЬиз іп ЬіЬусіз ихог іиа, Сгаііе, таіе аисііі
Іппподісае іоесіо сгітте аѵагіііае.
8есІ тега паггапіиг тепсіасіа: поп зоіеі іііа
Ассіреге отпіпо. С^икі зоіеі ег^о? Баге.
ЬѴІІ.
Ніс ([иет ѵкіеііз дігеззіЬиз ѵа§із Іепіипі,
АтеіЬузііпаіиз іпейіа диі зесаі 8аеріа,
(,»иеш поп Іасегпіз РиЫіиз теиз ѵіпсіі,
Иоп ірзе Согсіиз аірЬа раепиіаіогит,
5 (^иет §гех іо^аіиз зедиііиг еі саріііаіиз
Кесепздие зеііа Ііпіеіздие Іогіздие:
Оррі^пегаѵіІ пюсіо пюйо ай Сіайі тепзат
Ѵіх осіо пипнпіз апиіиіп, ипйе сепагеі.
53, 10. ІІарияне. никогда не покоренные рпиляшши. 57, 2. Ограду (см. П,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 137
Если есть сила на то, и властенъ ты такъ надъ душою,
10 Можешь свободнѣе жить ты и владыки Парѳянъ.
ЫѴ.
Лину.
Въ чемъ у супруги своей ты, Линъ, въ подозрѣньи,
Въ чемъ хотѣла бъ она, чтобъ былъ ты стыдливѣй,
Вѣрныхъ на то указаній дала она вдосталь,
Какъ за тобою поставила евнуха стражемъ.
5 Ничего продувнѣй быть не можетъ и злобнѣй.
ЬѴ.
Сексту.
Хочешь почета ты, Секстъ; любить я тебя собирался.
Слушаться надо тебя: будешь почтенъ, какъ велишь.
Но если стану, я чтить тебя, Секстъ, любить ужь не стану.
ЬѴІ.
Галлу о его сунругѢ.
Галлъ, супруга твоя слыветъ у Ливійскихъ народовъ
Мѣру забывшей грѣху скупости грязной своей.
Чистую ложь говорятъ: у ней не всегда же въ привычкѣ
Лишь получать. Такъ у ней что же въ привычкѣ? Давать.
ЬѴІІ.
О ВООБРАЖАЕМОМЪ БОГАЧѢ.
Этотъ, что, видите, бродитъ разсѣянно медленнымъ шагомъ,
Что въ лиловой одеждѣ идетъ чрезъ Ограду,
Не побѣждаетъ котораго даже мой Публій плащами,
Даже самъ Кордъ, представляющій альфу носящихъ накидки,
5 За которымъ вослѣдъ толпы и въ тогахъ, и въ кудряхъ,
И носилки со свѣжимъ совсѣмъ холстомъ и ремнями:
Только что заложилъ у прилавка Клавдія еле
За восемь лишь сестерцій, чтобы поужинать, перстень.
14, 5). 57, 4. Представляющій альфу, идущій впереди всѣхъ одѣтыхъ въ пенулу
(см. I, 103, 5).
138
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіои. ЫЬ. II.
ЬѴШ.
Рехаіиз риісііге гіііез теа, 2оі1е, Ігііа.
8ипі Ііаес Ігііа диійет, 2оііе, зесі теа зииі.
ЫХ.
Міса ѵосог: цикі зіт сегиіз, сепаііо рагѵа:
Ех те Саезагеит ргозрісіз ессе іііоіит.
Ргап§е Іогоз, реіе ѵіпа, гозаз саре, Ііп§иеге иагіо:
Ірзе іиЬеІ тогііз Іе тетіиіззе сіеиз.
ЬХ.
Пхогет агтаіі іиіиіз, риег Нуііе, ігіЬипі.
Зирріісіит Іапіит пит риегііе Іітез?
Ѵае ІіЬі, (Іит Іисііз, сазІі’аЬеге. Іат тіііі (Іісез
пХои Іісеі 1юс“. (»>иі(1? Іи (ріосі іасіз, Нуііе, Іісеі?
ЬХІ.
Сит ІіЬі ѵегпагепі (ІиЬіа 1апи§іпе таіае,
ЬатЪеЪаі тейіоз ітргоЬа 1іп§иа ѵііоз.
РозЦиат Ігізіе сариі іазіііііа ѵізрііопит
Еі тізеіі тегиіі Іаейіа сагпійсіз,
5 ІІіегіз оге аіііег пітіадие аеги§іпе саріиз
АПаігаз потеп диоЛ ІіЬі сигиріе (Іаіиг.
Наегеаі туиіпіЬиз роііиз Іат иохіа 1іп«иа:
Хат сит Геііагеі, ригіог іііа Гиіі.
ЬХП.
(^иосі ресіиз, <іио<1 сгига ІіЬі, циосі Ьгасіііа ѵеіііз,
і^иосі сіпсіа езі ЬгеѵіЬиз тепіиіа Іопза ріііз:
Нос ргаезіаз, ЬаЬіеие, Іиае—(рйз пезсіі?—атісае.
Сиі ргаезіаз, сиіит (рой, ЬаЬіеие, рііаз?
59. 2. Цезаря памятникъ, вѣроятно мавзолей императора Августа. Упоминаніемъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Ки. II. 139
ЬѴШ.
Зоилу.
Въ новомъ нарядѣ, Зоилъ, надъ моимъ ты истертымъ смѣешься.
Точно истерто, Зоилъ, это; но только мое.
ЫХ.
Крошечной столовой.
Крошкой слыву я. Что я, ты видишь: столовая вмалѣ,
Видишь вотъ изъ меня Цезаря памятникъ ты.
Ложа гнети, требуй розъ и вина, умащайся ты нардомъ;
Помнить о смерти тебѣ повелѣваетъ самъ богъ.
ЬХ.
Гиллу.
Отрокъ Гиллъ, ты съ женой трибуна военнаго близокъ.
Или ребяческой ты кары боишься одной?
Горе тебѣ такъ шутить; оскопятъ. Но ты говоришь мнѣ:
„Это не слѣдъ". А что ты дѣлаешь, Гиллъ, развѣ слѣдъ?
ЬХІ.
ЬХІІ.
о смерти старались возбудить стремленіе къ наслажденіямъ жизни. 60. 4. Это не
слѣдъ. Домиціанъ воспретилъ оскопленіе, (см. Свет. Дом. 7).
140
М. Ѵаі. Маіііаііз ері§гапппаіоп. ЬіЬ. II.
ЬХІІІ.
8о1а ііЬі і’иегапі зезіегііа, Мііісііе, сепіит,
(^иае іиііі е засга Ьеда гесіетріа ѵіа.
МіІісЪе, Іихигіа езі, зі іапіі сііѵез атагез. '
„Иоп ато“ іат бісез: Ііаес диодие Іихигіа езі.
ЬХІѴ.
І)ит тосіо саизійісит, сіит іе тосіо гііеіога йп§із
Еі поп сіесегпіз, Ьаиге, диісі еззе ѵеііз,
Реіеоз еі Ргіаті ігапзіі еі Незіогіз аеіаз
Еі Гиегаі зегит іат ІіЬі (іезіпеге.
5 Іпсіре, ігез ипо регіегипі гііеіогез аппо,
8і циі<1 ІіаЪез апіті, зі диісі іп агіе ѵаіез.
8і зсіюіа (Іатпаіиг, іога ИііЬиз отпіа Гегѵепі,
Ірзе роіезі йегі Магзиа саизійісиз.
Неіа а^е, гитре тоуаз: дио іе зрегаЬітиз изсріе?
10 Иит сщіс! зіз (іиіліаз, іат роіез еззе пііііі.
ЬХѴ.
Сиг ігізііогет сегпітиз Заіеіапит?
„Ап саиза Іеѵіз езі?“ іпциіі, „ехіиіі ихогет“.
О ^гапсіе Гаіі сгітеп! о §гаѵет сазит!
111а, іііа сііѵез тогіиа езі Зеситііііа,
5 Сепіепа бесіез циае ІіЬі сіеііі (Іоііз?
Ноііет ассійіззеі Іюс ііЬі, Заіеіапе.
ЬХѴІ.
Нпиз (іе іоіо рессауегаі огЬе сотагит
Апиіиз, іпсегіа поп Ьепе Ьхиз аси.
63, 1. Сто сестерцій, около 5 тыс. руб. 63, 2. Священный путъ, ѵіа засга
оживленная улица, мимо сѣверо-восточной стороны Палатинскаго холма, выходящая
на Форумъ и Капитолій. 64, 7. Всѣ площади: старая, Цезаря, Августа и Нервы.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 141
ЬХПІ.
Милиху.
Только сотня была у тебя, о Милихъ, сестерцій,
Что на священномъ пути Леду купить ты отдалъ.
Роскошь, Милихъ, любить при богатствѣ такою цѣною.
Ты говоришь: „не люблю"; роскошь тѣмъ больше еще.
ЬХІѴ.
Лавру.
Какъ то въ стряпчіе ты, а то и въ риторы мѣтпшь
И не рѣшаешься, Лавръ; чѣмъ, же намѣренъ ты быть?
Вѣкъ Пелея пройдетъ и Нестора или Пріама,
И уже поздно тебѣ будетъ отстать отъ чего.
5 Вотъ начни: за одинъ годъ риторовъ трое погибло,
Коли есть бодрость въ душѣ, коль ты искусству не чуждъ.
Ежели школа претитъ, всѣ площади тяжбами пышатъ,
Самъ и Марзій теперь стряпчимъ годился бы стать.
Ну же, сбрось медленность прочь: доколѣ жь тебя дожидаться?
10 Все сомнѣваясь чѣмъ быть, можешь ужь стать ты нйчѣмъ.
ЬХѴ.
На Салеяна.
Отчего Салеяна мы печальнѣе видимъ?
Иль по пустому? „Жену я, ты вопишь, схоронилъ".
О жестокость судьбы- О нестерпимое горе!
Той ли богачки въ живыхъ, той Секундиллы ужъ нѣтъ,
5 Что тебѣ принесла милліонъ въ приданое цѣлый?
Жаль мнѣ, что это съ тобой произошло, Салеянъ.
ЬХѴІ.
На Лалагу.
Локонъ одинъ погрѣшилъ изъ всего головнаго убранства,
Нехорошо закрѣпленъ шпилькой невѣрной онъ былъ.
64. 8. Марзій, ободранный Аполлономъ. Близь статуи этого сатира на Форумѣ раз-
бирались судебныя тяжбы. 65, 5. Милліонъ, около 50 тысячъ рублей.
142 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гагатаіоп. ЬіЬ. II.
Нос Гасіпиз Ьаіа^е зресиіо, дио ѵійегаі, иііа езі,
Еі сесідіі заеѵіз ісіа Ріесиза сотіз.
5 Иезіпе іат, Ьа1а§е, ігізіез огпаге саріііоз,
Тапдаі еі іпзапит пиііа риеііа сариі.
Нос заіатапйга поіеі ѵеі заеѵа поѵасиіа писіеі,
Ні <1і§па зресиіо баі іта^о іио.
ЬХѴІІ.
Оссиггіз циосипдие Іосо тіііі, Розіите, сіатаз
Ргоііпиз еі ргіта езі Ііаес іиа ѵох „С^иісі а§із“?
Нос, зі те сіесіез ипа сопѵепегіз Ііога,
І)ісіз: ІіаЪез риіо іи, Розіите, піі диосі а§аз.
ЬХѴІІІ.
(»>иос1 іе потіпе іат іио заіиіо,
Оиет ге§ет еі йотіпит ргіиз ѵосаЬат,
Хе те йіхегіз еззе сопіитасет:
Тоііз ріііеа загсіпіз гесіеті.
5 Ке^ез еі йотіпоз ІіаЪеге сІеЪеі,
Оиі зе поп ІіаЪеі аідие сопсирізсіі
Оіиоіі ге^ез сіотіпідие сопсирізсииі.
8егѵит зі роіез, Оіе, поп ІіаЬеге,
Еі ге§ет роіез, Оіе, поп ІіаЪеге.
ЬХІХ.
Іпѵііит сепаге іогіз іе, Сіаззісе, йісіз:
8і поп тепіігіз, Сіаззісе, (іізрегеат.
Ірзе циодие а<1 сепат §аийеЬаі Арісіиз іге:
Сит сепагеі, егаі ігізііог іііе, <1оті.
5 8і іатеп іпѵііиз ѵасііз, сиг, Сіаззісе, ѵасііз?
66, 7. Тронутые сокомъ саламандры теряли свои волосы, (см. Плнн. Нат. X, 67).
68, 2. и в.іадыкоіі, (см. I, 112, 1). 68. 4. Шляпу; рабы, отпускаемые на
волю, получали шляпу на остриженную голову. Смыслъ: чтобы быть свободнымъ, я
отказался отъ подачки ужиновъ и всѣхъ выгодъ кліента. Поэтому, не нуждаясь болѣе
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II 143
Зеркаломъ Лалага, въ немъ тотъ изъянъ увидавъ, наказала,
И Плекузу, порвавъ косы ей, рпнула въ прахъ.
5 Лалага, брось украшать отнынѣ свой гибельный волосъ,
Дѣва пускай ни одна злой не коснется главы.
Пусть саламандра пятнитъ, пусть бритва ее оголяетъ,
Чтобы достоинъ самъ ликъ зеркала былъ твоего.
ЬХѴІІ.
На Постума.
Гдѣ бъ ты ни встрѣтилъ меня, Постумъ, восклицаешь ты тотчасъ,
Первое слово притомъ у тебя: „что дѣлаешь ты“?
Это какъ десять разъ въ часъ, встрѣчаясь со мной, повторяешь,
Я полагаю, Постумъ, нечего дѣлать тебѣ.
ЬХѴПІ.
Олу.
Если въ привѣтѣ твое называю ужь имя,
Хоть называлъ тебя прежде царемъ и владыкой,
Не говори про меня, будто я возгордился:
Всѣмъ достояньемъ своимъ я выкупилъ шляпу.
5 Быть у того подобаетъ царямъ и владыкамъ,
Кто не владѣетъ собою и зависть питаетъ
Ко всему, что царямъ и владыкамъ завидно.
Если раба не имѣть ты, Олъ, въ состояньи,
То и царя не имѣть ты, Олъ, въ состояньи.
ЬХІХ.
На Классика.
Классикъ, ты говоришь, на ужинъ идешь неохотно.
Если ты, Классикъ, не лжешь, пусть я тогда пропаду.
Ужинать тоже ходить былъ радъ и самый Апицій:
Ежели ужиналъ онъ дома, то былъ онъ грустнѣй.
5 Ежели, Классикъ, идешь неохотно, зачѣмъ же ты ходишь?
въ уничиженіи, стану называть тебя только по имени. 69, 3. М. Гавій Лпгіиій,
жившій во времена Августа и Тиверія, былъ извѣстенъ въ Римѣ какъ гастрономъ.
Онъ лишилъ себя жизни, когда въ кассѣ у него осталось только 2</.2 милліона дина-
ріевъ (около полмилліона рублей), (см. Діон. Касс. І/ѴТІ, 19).
144
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЫЬ. II
„Со^ог" аіз: ѵегит езі; со§ііиг еі Зеііиз.
Еп го§аі а(1 сепат Меііог іе, Сіаззісе, гесіат.
ОгапЛіа ѵегЬа иЬі зипі? зі ѵіг ез, ессе, пе§а.
ьхх.
Хоп ѵіз іп зоііо ргіиз іаѵагі
(^аетдиат, Соіііе: саиза диае, пізі Ііаес езі,
Ѵікііз пе Гоѵеагіз іггитаііз?
Ргітиз іе Іісеі аЫиаз: песеззе езі
5 Апіе Іііс тепіиіа, диат сариі, іаѵеіиг.
ЬХХІ.
Сашікііиз піііі! езі іе, Саесіііапе. Моіаѵі:
8і диапсіо ех позігіз сіізіісііа раиса 1е§о,
Ргоііпиз аиі Магзі гесііаз аиі зсгіріа Саіиііі.
Нос тіЬі іаз, іапдиат (іеіегіога Іеда.з,
5 Ш сопіаіа та§із ріасеапі теа? Сгейітиз ізіші;
Маіо іатеп гесііез, Саесіііапе, іиа.
ЬХХІІ.
Иезіегпа іасіит паггаіиг, Розіите, сепа
Оиой поііет—диіз епіт іаііа іасіа ргоЬеі?—
Оз ІіЬі регсізит циапіо поп ірзе Ьаііпиз
Ѵіііа Раппісиіі регсиііі ога зопо:
5 Оиойдие та§із тігит езі, аисіогет сгітіпіз Ііиіиз
Саесіііит іоіа гитог іп игЬе зопаі.
Еззе пе§аз Гасіит: ѵіз Ьос те сгейеге? сгесіо.
Оиісі, диой ЪаЪеі іезіез, Розіите, Саесіііиз?
ЬХХІІІ.
Циій іасіаі ѵиіі зсіге Ьугіз: диой зоЬгіа: Геііаі.
69, 6. Селій, извѣстный лизоблюдъ, о которомъ говорится выше въ эп. 11, 14 и 27.
69, 7. ЛГеліоръ, Атедій, извѣстный своимъ превосходнымъ столомъ, тоже другъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II.
145
„Вынужденъ", скажешь; ты правъ, вынужденъ Селій равно.
Вотъ тебя, Классикъ, зоветъ Меліоръ на ужинъ роскошный.
Гдѣ жь разглагольство твое? Если ты мужъ, откажись.
ьхх.
На Котила.
ЬХХІ.
Цэциліану.
Нѣтъ добродушнѣй тебя, Цэциліанъ, я замѣтилъ:
Ежели малость прочту я изъ двустишій своихъ,
Тотчасъ изъ Марза начнешь наизусть ты читать иль Катулла.
Ихъ то подносишь ты мпѣ, словно бы хуже моихъ,
5 Иль отъ сравненья моп больше нравятся? Радъ я повѣрить;
Лучше же, Цэциліанъ, ты бы прочелъ мнѣ свое.
ЬХХІІ.
На Постума.
За вчерашнимъ, твердятъ, Постумъ, былъ ужиномъ случай,
Мнѣ непріятный;—да кто жь сталъ бы такое хвалить?—
Ты былъ ударенъ въ лицо, да такъ, что Панникула звонко
Такъ не билъ -по лицу грязному самъ и Латинъ.
5 Но что страннѣе еще, виновникомъ выходки этой
Громко Цэцилій во всемъ городѣ названъ молвой.
Отрицая ты ждешь, чтобъ вѣрилъ я? Вѣрю. Чему же?
Что у Цэцплія есть въ томъ очевидцы, Постумъ?
ЬХХПІ.
На Лирису.
поэта Стація. 72, 3—4. Панникул, мимъ, игравшій въ комедіи слугу Латина (см-
I, 4, ст. 5) и въ этой роли часто получалъ пощечины.
Марціала эпиграммы.
10
146
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаіпіпаіоп. ЬіЬ. II.
ЬХХІѴ.
Сіпсішп іо§аііз розі еі апіе Заиіеіит,
(^иапіа геііисі Ве^иіиз зоіеі іигЪа,
А(1 аііа іопзит іетріа сит геит тізіі,
Маіегпе, сегпіз? іпѵкіеге поіііо.
5 Сотііаіиз ізіе зіі ргесог іииз пипдиат.
Ио8 іііі атісоз еі §ге§ез іо§аіогит
Гийсиіепиз ргаезіаі еі Гаѵепііпиз.
ьххѵ.
ѴегЪега зесигі зоіііиз Іео іегге та^ізігі
Іпзегіатцие раіі Ыатіиз іп ога тапит
Г)е(1і(1ісіі расет 8иЬііо Гегііаіе геѵегза,
(^иапіа пес іп ЬіЬусіз (ІеЬиіі еззе іи§із.
5 Хат сіио (Іе іепега риегіііа согрога іигЪа,
8ап§иіпеат газігіз диае гепоѵаЪаі Иитит,
Заеѵиз еі іпіеііх Гигіаіі йепіе регетіі:
Маі’ііа поп ѵійіі таіиз Ііагепа пеі'аз.
Ехсіапіаге ІіЬеі: „сгшіеііз, регйсіе, ргаесіо,
10 А позіга риегіз раі’сеге (Іізсе Іира!“
ЬХХѴІ.
Аг§епіі ІіЪгаз Магіиз ііЪі диіпцие ге!ідиііг
Сиі пііііі ірзе (ІаЪаз: Иіс ІіЬі ѵегЪа йесііі?
ЬХХѴІІ.
Созсот, диі 1оп"а риіаз ерідгапппаіа позіга,
Иііііз ип^иетііз ахіЪиз еззе роіез.
74, 2—3. Реіулъ, (см. I, 12, 8). Знаменитые ораторы, защитившіе обвиняемаго,
были сопровождаемы съ Форума друзьями послѣдняго и пародомъ. Самъ обвиняемый,
появившійся на судъ въ грязной тогѣ и съ небритою бородою, послѣ оправданія от-
правлялся съ бритою бородою п въ бѣлой тогѣ во храмъ. 74. 7. Фуфику.іенъ и
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II.
147
ЬХХІѴ.
/ »
На Сауфея, мнимаго богача.
Сзади и спереди въ тогахъ идутъ у Сауфея,
Регула словно толпа провожаетъ обычно,
Какъ обвиненнаго шлетъ ко храму онъ бритымъ.
Видишь ли это, Матернъ? Ты ему не завидуй.
5 Вѣкъ эти проводы пусть твоими не будутъ.
Этихъ друзей и въ тоги одѣтое стадо
Фуфпкуленъ поставляетъ ему съ Фавентпномъ.
ьххѵ.
О РУЧНОМЪ ЛЬВѢ, ВЕРНУВШЕМСЯ КЪ ЗВѢРСТВУ.
Левъ, привыкшій терпѣть хозяйской отваги удары
И ласкаясь сносить руку, введенную въ пасть,
Мирныя чувства забылъ п вдругъ возвратился ко злобѣ
Той, что въ Ливійскихъ горахъ быть не должно бъ у него.
5 Ибо двухъ мальчиковъ онъ изъ юнаго круга, который
Окровавленной земли грабляли слѣдъ оправлялъ,
Въ злости своей роковой растерзалъ неистовымъ зубомъ;
Марса арена сильнѣй зла не видала еще.
Восклицать надлежитъ: „жестокій, коварный, разбойникъ,
10 У волчицы учись нашей младенцевъ щадить!"
ЬХХѴІ.
О Маріи .
Марій тебѣ серебра въ наслѣдство оставилъ пять фунтовъ,
Гроша ты не далъ ему; вотъ тебѣ далъ онъ слова?
ЬХХѴІІ.
На Косконія.
Ты, что находишь въ моихъ эпиграммахъ длинноты, Косконій,
Оси подмазывать ты быть преполезнымъ бы могъ.
I
Фавентинъ. По мнѣнію однихъ, ростовщики, а по мнѣнію другихъ, имѣнія Сауфея,
который ихъ закладываетъ. 75, 8. Марса арена, посвященная Марсу. 75, 10. Вол-
чицы, вскормившей Ромуда и Рема. 76, 2. Можно объяснить тѣмъ, что Марій,
отъ котораго ты ожидалъ великихъ милостей, обманулъ тебя, оставивши пять нич-
10*
148 М. Ѵаі. Магііаііз ердегаттаіоп. ЬіЬ. II.
Нас іи сгесіісіегіз Іоп^ит гаііопе соіоззоп
Еі риегит Вгиіі йіхегіз еззе Ьгеѵет.
5 Різсе диосі ідпогаз: Магзі сіосіідие Ресіопіз
Заере (Іиріех ипит ра§іпа ігасіаі ориз.
Хоп зипі 1оп§а диіЬиз піЫІ езі ^ио(I сіетеге роззіз.
8е(1 іи, Созсопі, йізіісііа Іопда Гасіз.
ЬХХ VIII.
Аезііѵо зегѵез иЫ різсет іетроге, диаегіз?
Іп іііегтіз зегѵа, Саесіііапе, іиіз.
♦ % * ’ >
ЬХХІХ.
Іпѵііаз іипс те, сит зсіз, Хазіса, ѵосаззе.
Ехсизаіит ІіаЬеаз те го§о: сепо сіоті.
ьххх.
Нозіет сит Гидегеі, зе Гаппіиз ірзе регетіі.
Ніс, го§о, поп Гигог езі, пе тогіаге, тогі?
ЬХХХІ.
Ьахіог Ііехаріюгіз іиа зіі Іесііса ІісеЪіі:
Сит іатеп Ііаес іиа зіі, 2оі1е, запйарііа езі.
ЬХХХІІ.
АЬзсіза зегѵит диісі Я§із, Ропіісе, Ііпдиа?
Хезсіз іи рориіит, дио<1 іасеі іііе, Іодиі?
тожныхъ Фунтовъ серебра. 77, 3. Колоссъ, (см. Зрѣя. 2, 1). 77, 4. Брутовъ
мальчикъ (см. IX, 50, 5 и XIV, 171). 77, 5. Марзъ и Педонъ (см. I, письмо).
78, 2. Въ термахъ, въ твоихъ нетопленныхъ баняхъ. 80, 1. Фанній Кеніонъ,
бывшій въ числѣ заговорщиковъ противъ Августа, былъ осужденъ (см. Діон.
Касс. ЬХІѴ, 3 п Свет. Тивер. 8) и лишилъ себя жизни, чтобы избѣжать пре-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 149
На основаньи такомъ колоссъ ты счелъ бы высокимъ
И о Брутовомъ бы мальчикѣ молвилъ: онъ малъ.
5 Знай, чего ты пе зналъ: у Марза, равно у Педона
Часто творенье одно на двѣ страницы идетъ.
Тѣ не длинны стихи, гдѣ нѣтъ, что выкинуть можно;
А вотъ, Косконій, твои длинны двустишія всѣ.
ЬХХѴПІ.
Цэциліану.
Спрашиваешь, гдѣ хранить тебѣ рыбу въ жаркое время?
Въ термахъ своихъ ты ее, Цэциліанъ, сохраняй.
ЬХХІХ.
На Назику.
Только зовешь ты меня, Назика, какъ знаешь, что звалъ я.
Ты ужь меня извини: дома мой ужпнъ готовъ.
ьххх.
О Фанніи.
Какъ отъ врага побѣжалъ, то самъ же Фанній убился.
Ну не безумство ли, чтобъ не умереть, умирать?
ЬХХХІ.
• На Зоила.
Пусть бы лектика твоя была эксафора просторнѣй:
Еслибъ твоею, Зоилъ, стать ей,—носилки она.
ЬХХХІІ.
Понтику.
Понтикъ, зачѣмъ ты раба, отрѣзавъ языкъ, распинаешь?
Знаешь, о чемъ онъ молчитъ, говоръ въ народѣ идетъ.
слѣдователей. 81, 2. Трупы знатныхъ и богатыхъ отправлялись къ мѣсту по-
гребенія на лектикахъ, а бѣдняковъ на носилкахъ. Смыслъ: хотя ты, Зоилъ, (см. II,
19, 1) лежишь на лектпкѣ, уносимой шестью человѣками, ты всетаки простонарод-
ный трупъ.
150
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгапітаіоп. ЬіЬ. II.
ЬХХХІІІ.
Гоесіазіі тізегит, тагііе, тоесішт,
Еі зе, циі Гиегапі ргіиз, гедиіпті
Тгипсі пагіЬиз аигіЪиздие ѵиііиз.
Сгеіііз іе заііз еззе ѵіпйісаіит?
5 Еггаз: ізіе роіезі еі іггитаге.
ЬХХХІѴ.
Моіііз егаі Гасіііздие ѵігіз Роеапііиз Ііегоз:
Ѵиіпега зіс Рагкііз іісііиг иііа Ѵепиз.
Сиг 1іп°аі сиппит Зісиіиз бегіогіиз, Іюс езі:
Еззе Ііиіс оссізиз, ВиГе, ѵісіеіиг Егух.
ЬХХХѴ.
Ѵітіпе сіиза Іеѵі піѵеае сизіосііа сосіае,
Нос ІіЪі Заіигпі іетроге типиз егіі.
Бона диосі аезіаііз тізі ІіЪі тепзе ВесетЬгі,
8і диегегіз, газат іи тіііі тіііе іодат.
ЬХХХѴІ.
(^иоіі пес сагтіпе діогіог зиріпо
Хес геіго Іедо Зоіайеп сіиаесіит,
Хиздиат Сгаесиіа диоіі гесапіаі есііо
Хес сіісіаі тіііі Іисиіепіиз Аіііз
5 Моііет йеЬіИіаіе даІІіатЪоп:
85, 1. Воду для питья, особенно лѣтомъ, охотно студили снѣгомъ, почему она
могла принимать посторонній вкусъ. Неронъ придумалъ воду предварительно кипя-
тить и затѣмъ уже наполненный ею сосудъ охлаждать въ снѣгу. Такимъ образомъ
вода могла обходиться дороже вина, (см. XIV, 116 и 118). Здѣсь Марціалъ, въ ка-
чествѣ подарка въ Сатурналіи, посылаетъ сосудъ подобной воды, обложенный снѣ-
гомъ, въ декабрѣ, когда и въ Римѣ нерѣдко выпадалъ снѣгъ, ничего въ то время не
стоющій. 86,1. Обратнымъ стихомъ, не-измѣняющимся при чтеніи обратномъ, по-
добно слѣдующему пентаметру: „Нота ІіЬі зиЪііо тоііЪиз іЬіІ атог“. 86, 2. Стихи
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. И.
ЬХХХІІІ.
Жестокому супругу.
151
ЬХХХІѴ.
На Серторія.
ьхххѵ.
Другу.
Легкой лозой оплетенъ сосудъ для напитка со снѣгомъ,
Къ Сатурналіямъ мой будетъ подарокъ тебѣ.
Ежели, что въ декабрѣ я шлю тебѣ лѣтній подарокъ,
Ты заропщешь, пришли тогу холодную мнѣ.
ЬХХХѴІ.
Классику.
Что обратнымъ -я стихомъ не хвалюся,
Что не читаю я вспять Сотада нахала,
Что мнѣ Греческое не отвѣтствуетъ эхо,
Что не подсказываетъ блистательный Аттисъ
5 Разслабленія нѣжнаго мнѣ галліамба,
стихотворца Сотада, читаемые въ обратномъ порядкѣ, представляли неприличный
смыслъ. 86, 3. На греческій образецъ, причемъ эхо отвѣчаетъ на вопросъ, на-
прим. „(іиізпат езі сіаіпог?—Атог. (^иізпаіп іаніиз Гигог?—ІІгог4. 86. 4. Аттисъ,
возлюбленный Цибелы, по поводу Гамадріады Сагириты нарушившій обѣтъ цѣломуд-
рія, былъ Цпбелою ввергнутъ въ неистовство. По смерти своей онъ быль превра-
щенъ въ сосну, которая поэтому была посвящена Цибелѣ (см. XIII. 25). Въ честь
ея жрецы Цибелы должны были быть Галлами. 86, 5. Гилліамбъ, стихъ, составлен-
ный пзъ полнаго и сокращеннаго анакреонтическаго, употреблявшійся у Галловъ. Мы
152
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаіптаІоп. ЬіЬ. II
Кои зит, Сіаззісе, Іат таіиз роеіа.
зі рег §гасі!ез ѵіаз реіаигі
Іпѵііит іиЬеаз зиЬіге Ьайап?
Тигре езі йійсііез ЬаЬеге пи§аз
10 Еі зіиііиз ІаЬог езі іперііагит.
ЗсгіЬаІ сагтіпа сігсиііз Раіаетоп,
Ме гагіз іиѵаі аигіЬиз ріасеге.
ЬХХХѴІІ.
Вісіз атоге Іиі Ьеііаз агйеге риеііаз,
Сиі Гасіет 8иЬ адиа, 8ех1е, паіапііз ІіаЬез.
ЬХХХѴІІІ.
Хіі гесііаз еі ѵіз, Матегсе, роеіа ѵійегі.
€^иі<1диі(1 ѵіз езіо, йиттойо піі гесііез.
ЬХХХІХ.
/
Сиой пітіо §аийез посіет ргойисеге ѵіпо,
І^позсо: ѵіііит, Оаиге, Саіопіз ІіаЬез.
Сагтіпа диой зсгіЬіз Мизіз еі Ароіііпе пиііо,
Ьаийагі йеЬез: Іюс Сісегопіз ІіаЬез:
5 Сиой ѵотіз, Апіопі: диой Іихигіагіз, Арісі.
Сиой іеііаз, ѵіііит йіс тіііі сиіиз ІіаЬез? •
ХС.
СНііпІіІіапе, ѵа§ае тойегаіог зитте іиѵепіае,
Сіона Котаиае, і^иіпііііапе, 1о§ае,
• Ѵіѵеге диой ргорего раирег пес іпиііііз аппіз,
находимъ его, кромѣ нѣкоторыхъ отрывковъ Варрона, лишь вь 63-мъ стихотвореніи
Катулла: Аттисъ, 86, 7. ІІсіпавра, аппаратъ канатныхъ танцовщиковъ п Фо-
кусниковъ, до сихъ поръ не вполнѣ разъясненный. Здѣсь кажется самый канатъ.
86, 8. Лада былъ знаменитый грамматикъ при Тиверіи Клавдіи, писавшій и стихи
въ необычныхъ размѣрахъ. 87, 2. Если буквально держаться зиЬ адиа паіапііз,
то можно видѣть въ этомъ плыветъ противоположное пылаютъ предыдущаго стиха,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II.
153
Все же не слишкомъ плохой поэтъ я, о Классикъ.
Что еслибъ узкимъ путемъ петавра заставилъ
Ты вопреки желанью отправиться Ладу?
Занятымъ трудными быть пустяками позорно
10 И надъ нелѣпостями работать преглупо.
Пусть стихи для толпы Палэмонъ сочиняетъ,
Избраннымъ только ушамъ мнѣ нравиться любо.
ЬХХХѴІІ.
На Секста.
Ты говоришь, что къ тебѣ пылаютъ любовію дѣвы,
Секстъ, а лицо у тебя, точно плывешь подъ водой.
ЬХХХѴІІІ
На Мамерка.
Вслухъ не читаешь, Мамеркъ, и хочешь прослыть ты поэтомъ.
Будь чѣмъ угодно тебѣ, лишь ничего не читай.
ЬХХХІХ.
На Гавра.
Что черезчуръ любишь ты за виномъ просиживать ночп,
Гавръ, я прощаю тебѣ,—это Катоновъ порокъ.
Что ты пишешь стихи вопреки Аполлону и Музамъ,
Можно тебя похвалить,—такъ поступалъ Цицеронъ.
5 Ты какъ Антоній блюешь; обжорливъ ты какъ Аппцій.
Мерзость свою, ты скажи мнѣ, у кого перенялъ?
ХС.
Квинтиліану.
Квинтиліанъ, лучше всѣхъ молодежь умѣрять ты искусный,
Римской тогѣ принесъ славу ты, Квинтиліанъ,
Что хоть бѣденъ, стремлюсь я къ жизни въ досужіе годы,
п вообразить себѣ лягушку. Но если измѣнить въ этомъ словѣ паіапііб на са-
сапііз, то виЪ ациа придется понимать: подъ водою дождя, и конечно образъ вый-
детъ болѣе Марціаловскій. 89, 2. Что Катонъ Утпческій порою предавался пьян-
ству, видно между прочимъ въ письмахъ Плинія (III, 12). 89, 4. О дурныхъ сти-
хахъ Цицерона, (см. Ювен. Сат. X, 122—123). 89, 5. Тріумвиръ И. Антоній
послѣ оргіи запачкалъ рвотою трибуналъ. Апицііі (см. II, 69, 3).
154
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЫЬ. II.
Ва ѵепіат: ргорегаі ѵіѵеге пето заііз.
5 Бійёгаі Іюс, раігіоз оріаі диі ѵіпсеге сепзиз
Аігіадие іптосіісіз агіаі іта«іпіЬиз.
Ме іосиз еі піугоз поп іп(1і<>папііа Гиіпоз
Тесіа іиѵапі еі і'опз ѵіѵйз еі ІіегЪа гийіз.
8іі тіііі ѵегпа заіиг, зіі поп (Іосііззіта сопіипх,
10 Зіі пох сит зотпо, зіі зіпе Іііе сііез.
ХСІ.
Кегит сегіа заіиз, іеггагшп §1огіа, Саезаг,
Зозрііе цио та§поз сгеОітиз еззе сіеоз,
Зі іёзііпаііз іоііепз ІіЬі Іесіа ИЪеІІіз
Веііпиеге осиіоз сагтіпа позіга іиоз,
5 (^иосі Гогіипа ѵеіаі йёгі, регтіііе ѵійегі,
Хаіогит #епііог сгейаг иі еззе ігіит.
Наес, зі (Іізріісиі, Гиегіпі зоіасіа поЬіз;
Наес іиегіпі поЪіз ргаетіа, зі ріасиі.
ХСП.
*
Хаіогит тіііі іиз ігіит гоуапіі
Мизагит ргеіішп сіесііі теагшп
Зоіиз диі роіегаі. ѴаІеЬіз, ихог.
Хоп (ІеЬеі (Іотіпі регіге типиз.
ХСШ.
„Ргітиз иЬі езі“ іпдиіз „сит зіі ІіЪег ізіе зесипс1из?“
(^иііі Гасіаіп, зі ріиз іііе рийогіз ІіаЬеі?
Ти іатеп Ііипс йегі зі таѵіз, Ке§и1е, ргітит,
ІІпит (Іе іііиіо іоііеге іоіа роіез.
90, 6. Атріумъ, передняя зала въ домѣ, въ которой стояли шкафы съ восковыми
слѣпками и бюстами предковъ. Тамъ же принимались и кліенты. 91, 6. Родите-
лемъ трелѣ дѣтей. У кого въ Римѣ было трое, въ остальной Италіи четверо и въ
провинціи пятеро дѣтей, получалъ право трехъ дѣтей, которое въ позднѣйшее время
сенатомъ, а далѣе императорами представлялось бездѣтнымъ и даже холостымъ.
Право это давало преимущества па службѣ, почетное мѣсто въ театрѣ, освобожденіе
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. II. 155
Ты прости мнѣ: но всякъ вдоволь стремится пожить.
5 Пусть обождетъ, кто затмить отцовскій желаетъ достатокъ,
Слѣпками кто безъ числа Атріумъ больше тѣснитъ.
Мнѣ очагъ мой и кровъ, не чуждый чернаго дыма,
Милы, и ключъ мой живой, и безъ убранства трава.
Былъ бы сытъ мой слуга, будь жена не изъ самыхъ ученыхъ,
10 Ночь была бы со сномъ, былъ бы безъ тяжбы мой день.
ХСІ.
Цезарю Домиціану.
Міра надежный оплотъ, земли украшеніе, Цезарь,
Здравье котораго намъ вѣру вселяетъ въ боговъ;
Ежели чтеньемъ стиховъ торопливыхъ такъ часто сумѣли
Малыя книжки мои взоры твои задержать,
5 Чѣмъ судьба не дала мнѣ быть, дозволь мнѣ казаться,
Чтобы родителемъ трехъ я почитался дѣтей.
Коль не понравился я, утѣшеніемъ это мнѣ будетъ,
Будетъ наградою мнѣ, если понравился я.
ХСП.
Супругѣ.
Право на трехъ мнѣ дѣтей, согласно прошенью,
Музамъ въ награду моимъ даровалъ единый,
Кто въ состояніи былъ. Прощай же, супруга.
Не должно пропадать дару владыки.
ХСШ.
Регулу.
Первая гдѣ жь, спросишь ты, коль это вотъ книжка вторая?
Что же мнѣ дѣлать, когда скромности больше у той?
Если жь ты, Регулъ, сочтешь, что лучше вотъ этой быть первой,
То въ заголовкѣ одну Іоту ты можешь отнятѣ.
отъ личныхъ податей п даже вспомоществованіе отъ казны. 92, 3. Прощай же,
супруга. Я не нуждаюсь въ дѣйствительныхъ дѣтяхъ для достиженія преимуществъ,
дарованныхъ мнѣ какъ отцу семейства. Приживать дѣтей, которыхъ надо кормить
значитъ губить въ этомъ случаѣ императорскій даръ. 93, 4. Одну Іоту отпять,
т. р. сдѣлать изъ двухъ палочекъ одну.
' ♦
-
*
г; •••’
МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ
КНИГА. III.
I
М. ѴАЬ. МАКТІАЫ8
ЕРІСКАММАТЖ ЫВЕК III.
і.
Нос ііЬі диіДдиій ій езі Іоп^іпдиіз піііііі оЬ огіз
Сгаіііа Еотапае потіпе Йісіа іо§ае.
Нипс 1е§із еі Іаийаз ІіЬгит Гогіаззе ргіогет:
111а ѵеі Ііаес теа зипі, диае теііога риіаз.
5 РІиз запе ріасеаі йотіпа диі паіиз іп игЬе езі:
БеЬеі епіт Оаііит ѵіпсеге ѵегпа ІіЬег.
II.
Сиіиз ѵіз йегі, ІіЬеІІе, типиз?
Еезііпа ііЬі ѵіпйісет рагаге,
Не підгат сііо гаріиз іп сиііпат
Согйуіаз тайійа іедаз раруго
5 Ѵеі іигіз рірегізѵе зіз сисиііиз.
Гаизііпі Ги^із іп зіпит? зарізіі.
Сейго пипс Іісеі атЬиІез регипсіиз
Еі Ггопііз §етіпо йесепз Ьопоге
2. Галлія, Оаіііа Іо^аіа, коей жители тоже носили римскую тогу, страна въ
верхней Италіи, гдѣ нынѣ Савойя, Піемоптъ и Миланъ. Здѣсь Марціалъ написалъ
свою третью книгу въ Гогит Согпсііі, нынѣшнемъ Имола, и послалъ ее въ
Римъ. 2. Поэтъ поручаетъ своей книжкѣ идти подъ защиту Фаустпна, образо-
ваннаго и ученаго человѣка, равно какъ онъ это дѣлаетъ въ IV, 87, по отношенію
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА III.
і.
Читателю о книжкѣ, написанной въ Галліи.
Вотъ что бы ни было шлетъ тебѣ съ отдаленныхъ предѣловъ
Галлія, что названа въ честь Римской тоги была.
Эту прочтя, можетъ быть похвалишь ты прежнюю книжку:
Та или эта мои, лучшей какую сочтешь.
5 Нравится болѣе та, я чай, что въ столпцѣ родилась:
Вѣдь побѣдить же должна Галльскую книжку своя.
П.
Своей книжкѣ.
Чьимъ подаркомъ ты стать, книжка, желаешь?
Покровителя ты тщись приготовить,
Чтобы въ черную ты схвачена кухню
Не накрывала тунцовъ мокрой бумагой,
5 Иль не вертѣли въ тебя перецъ да ладанъ.
Ты къ Фаустину бѣжишь въ лоно? Разумно.
Умащена ты пойдешь кедромъ отнынѣ
И па оба лица въ должномъ уборѣ
къ Аполлинарію, просвѣщенному критику и знатоку поэзіи. 2, 3 — 4. Чтобы ты
не послужила оберткою соленымъ рыбамъ и другимъ товарамъ (см. XIII, 1, 1).
2, 7. Книги въ предохраненіе отъ моли обмазывались съ изнанки кедровымъ и дру-
гимъ масломъ. 2, 8. Оба лица (см. I, 66, 10).
160 М. Ѵаі. Магііаііз ері»гапітаіоп. ЬіЬ. ІП.
Рісііз Іихигіегіз итЪПісіз,
10 Еі іе ригрига сіеіісаіа ѵеіеі,
Еі соссо гиЪеаі зирегЪиз ішіех.
ІПо ѵіпсіісе пес РгоЪит іітеіо
ІП.
[Еогтозат Гасіет пі§го теДісатіпе сеіаз,
8е<1 поп іогтозо согроге Іаесііз адиаз.
Ірзат сгесіе сіеат ѵегЪіз ІіЬі сіісеге позігіз:
„Аиі арегі Гасіет, аиі іипісаіа 1аѵа“].
IV.
Котат ѵа(1е, ІіЪег: зі, ѵепегіз ипсіе, гедиігеі,
Аетіііае сіісез (Іе ге§іопе ѵіае.
8і, (іиіЬиз іп іеггіз, диа зітиз іп игЬе, го^аЪіі,
Согпеіі геГегаз те Іісеі еззе Гого.
5 Сиг аЬзіт, диаегеі: Ьгеѵііег іи тиііа іаіеге:
„Коп роіегаі ѵапае іаейіа Гегге іо«ае“.
„(^иаийо ѵепіі?“ «іісеі: іи гезропсіеіо: „Роеіа
Ехіегаі: ѵіпіеі, сит г.ііііагоесіиз егіі".
V.
Ѵіз соттепсіагі зіпе те сигзигиз іп игЬет,
Рагѵе ІіЬеі’, тиіііз, ап заііз ипиз егіі?
ІІпиз егіі, тіііі сгесіе, заііз, сиі поп егіз Іюзрез,
Іиііиз, аззісіиит потеп іп оге тео.
5 Ргоііпиз Ішпс ргітае диаегез іп Іітіпе Тесіае:
(^иоз іепиіі Барііпіз, пис іепеі іііе Іагез.
2, 9. Рожковъ (см. I, 66, 11). 2, 10—11. (См. I, 66, 3). 2, 12. М. Валерій
Пробъ. изъ Берита въ Финикіп, былъ, по показанію Свет., издатель старыхъ произ-
веденій, которыя онъ исправлялъ и снабжалъ примѣчаніями. 3, 1. Снадобьемъ
чернымъ, какая либо косметическая мазь, придававшая кожѣ темный цвѣтъ. 4, 2.
ЭмиліаНскій путь проходилъ по Ломбардіи и носилъ имя консула Эмилія, его соору-
дившаго. 4,4. Корнеліевъ Форумъ (см. выше, эп. 1, ст. 2). 4, 6. Тоіи безплодной, въ
смыслѣ множества тяжкихъ обязанностей, связанныхъ съ тогою кліента, а быть мо-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 161
।
Ты пестротою рожковъ станешь кичиться,
10 Будешь одѣта тогда въ пурпуръ нѣжнѣйшій,
Пусть и окраситъ червецъ все оглавленье.
Тотъ заступись, самого Проба не бойся.
III.
Уродливой женщинѣ.
Ты лица красоту подъ снадобьемъ чернымъ скрываешь,
А не красивымъ своимъ тѣломъ вредишь ты водѣ.
Рѣчи мои ты прими, какъ будто отъ самой богини:
„Или открой ты лицо, или купайся въ плащѣ".
IV.
Своей книжкѣ.
Въ Римъ, о книжка, ступай; коль спроситъ откуда пришла ты,
Изъ страны на пути Эмиліанскомъ, отвѣть.
Если въ какой я землѣ, въ какомъ я городѣ, спроситъ,
То на Корнеліевъ ты Форумъ сейчасъ укажи.
5 Если спроситъ, зачѣмъ я ушелъ, отвѣчай покороче:
„Переносить онъ не могъ тоги безплодной тоску“.
Спроситъ: „когда я вернусь?“ отвѣть: „онъ вышелъ поэтомъ,
А вернется, когда явится въ немъ киѳаредъ".
V.
Къ НЕЙ ЖЕ.
Хочешь представленной быть, безъ меня пускаяся въ городъ,
Книжка, ты многимъ, или будетъ съ тебя одного?
Будетъ довольно, повѣрь, одного, кому ты не чужда,
Юлія; вѣчно храню имя его на устахъ.
5 Тотчасъ его отыщи на первомъ ты Текты порогѣ: '
Тотъ что Дафниса былъ, выпѣ его этотъ домъ.
жетъ здѣсь намекъ на равнодушіе знатныхъ (тогатовъ) къ произведеніямъ поэтовъ.
4, 7—8. Смыслъ: Римъ разучился цѣнить поэтовъ и довольствуется многочисленными
музыкантами киѳаредами, не требующими отъ слушателя никакого умственнаго напря-
женія. 5, 5. На римской улицѣ Тектѣ стоялъ домъ Юлія, къ которому поэтъ
посылаетъ свою книжку. Въ пашемъ переводѣ мы придержались толкованія, по кото-
рому первый порогъ относится пе къ дому, въ смыслѣ атріума, а къ улицѣ Тектѣ,
значитъ въ началѣ улицы.
Марціала эпиграммы .
11
162 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЪ. III.
Езі іПі сопіипх, сріае іе таиіЬиздие зіпидие
Ехсіріеі, іи ѵеі риіѵегиіепіиз еаз.
Ноз іи зеи рагііег зіѵе Ііапс іііитѵе ргіогет
10 Ѵібегіз, Іюс сіісез „Магсиз Ііаѵеге іиЬеі“,
Еі заііз езі: аііоз соттепбеі ерізіоіа: рессаі
(^иі соттешіапсіит зе риіаі еззе зиіз.
VI.
Ьих ііЬі розі Ісіиз питегаіиг іегііа Маіаз,
Магсеіііпе, іиіз Ьіз сеІеЬгатІа засгіз.
Ітриіаі аеіЬегіоз огіиз Ііаес ргіта рагепіі,
ЬіЬаі Йогепіез Ііаес ІіЬі ргіта §епаз.
5 Ма§па Іісеі (Іеііегіі іиситіае типега ѵііае,
Ріиз пипциат раігі ргаезііііі іііе сііез.
VII.
Сепіит тізеііі іат ѵаіеіе диабгапіез,
АпіеатЬиІопіз соп§;іагіит іаззі,
фиоз йіѵібеЬаі Ьаіпеаіог еііхиз.
(^иі(1 содііаііз, о і'атез атісогит?
5 Ке^із зирегЫ зрогіиіае гесеззегипі.
ЫІЬІІ зігорііагит езі: іат заіагіит (Іаікіит езі.
ѴШ.
„Тііаісіа (^иіпіиз атаі“. (^иат Тііа'ісіа? „Тііаійа 1изсат“.
Ппит осиіит Тііаіз поп ІіаЬеі, іііе (Іиоз.
5, 10. АГаркъ. Марціалъ. 6, 1. Въ Мартѣ, Маѣ, Іюлѣ и Октябрѣ Иды были
15-го, а во всѣхъ остальныхъ мѣсяцахъ 13-го числа. Такимъ образомъ, въ данномъ
случаѣ здѣсь выходитъ 18 мая, число, въ которое Марцеллинъ праздновалъ день
рожденія своего отца. Къ этому присоединяется то обстоятельство, что въ этотъ
день по римскому обычаю Марцеллпну, которому исполнился 21 годъ, торжественно
обрили бороду, которую у отроковъ только подстригали. 7, 1. Сто квадран-
товъ (см. I, 59, 1). 7, 2. Передоваго, кліента, предшествующаго своему патрону.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 163
Есть жена у него; она и въ объятья, п къ сердцу
Приметъ тебя, хоть бы ты и появилась въ пыли.
Этихъ то вмѣстѣ лп ихъ, ее ли, его ли сначала,
10 Ты увидишь, скажи: „здравья желаетъ вамъ Маркъ",
И довольно: другихъ письмо пусть представитъ: въ ошибкѣ,
Кто представляться своимъ нужнымъ считаетъ еще.
VI.
Марцеллпну.
Третій день у тебя на счету за Идами Мая,
Марцеллинъ, ты святить вдвое обязанъ его.
Свѣтъ небесный впервой родителю онъ посылаетъ,
И впервые твоихъ щекъ освящаетъ онъ пухъ.
5 Хоть даровалъ онъ ему подарокъ жизни отрадный,
Но отцу не давалъ большаго счастья сей день.
VII.
Объ указѣ Домиціана, возстановляющемъ кормленіе кліентовъ
Сто несчастныхъ теперь прощайте квадрантовъ,
Передоваго усталаго вознагражденье,
Что раздѣлялъ межь всѣми баныцикъ вареный.
Мыслей какихъ вы о томъ, о друзей голодуха?
5 Гордыхъ царей отошли нынѣ подачки.
Не отвертишься, паекъ надо ужь выдать.
VIII.
На Квинта.
„Квинтъ съ Таисой живетъ". Съ какой Таисой? „Съ кривою".
Глазъ у Тайсы одинъ, самъ же на оба онъ слѣпъ.
7, 3. Кліентовъ, сопровождавшихъ патрона въ баню передъ обѣдомъ, ближайшая
прислуга, а быть можетъ и самъ баныцикъ (вареный) одѣлялъ опредѣленной подач-
кой. 7, 4. Въ этомъ обращеніи къ скупымъ патриціямъ, жалѣющимъ накормить
кліента, мы рѣшились ихъ олицетвореніе въ видѣ голода своихъ друзей іаінев агпі-
согиш—перевести: одрузей голодуха, 7, 5. Царями названы здѣсь богачи, разда-
вавшіе скудныя подачки (спортулы) въ видѣ ста квадрантовъ. 7, 6. Паекъ, въ
смыслѣ отпуска продовольствія натурой, т. е. накормить.
11*
164
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. III.
IX.
Ѵегзісиіоз іп те паггаіиг зсгіЬеге Сіппа.
Моп зсгіЪіІ, сиіиз сагтіпа пето 1е§іІ.
X.
Сопзіііиіі, РЫІотизе, раіег ѣіЬі тіііа Ъіпа
Мепзігиа регдие отпез ргаезііііі іііа йіез,
Ьихигіат ргетегеі сит сгазііпа зетрег е^езіаз
Еі ѵііііз еззепі сіапсіа (Ііигпа Іиіз.
5 Ійет Іе тогіепз Ііегесіет ех аззе геіідиіі.
Ехііегесіаѵіі Іе, Рііііотизе, раіег.
XI.
8і Іиа пес Тііаіз пес Іизса езі, (^иіпіе, риеііа,
Сиг іп Іе Гасіит (Іізіісіюп еззе риіаз?
Зей зітііе езі аіідиісі: рго Ьакіе Тііаісіа <ііхі,
Віс тіііі, сцисі зітііе езі Тііаіз еі Негтіопе?
5 Ти Іаіпеп ез (^иіпіиз: тиіегаиз потеп атапііз:
Зі поп ѵиіі (^иіпіиз, Тііакіа Зехіиз атеі.
XII.
Ѵп^пепіит, Гаіеог, Ъопит (Іесіізіі
Сопѵіѵіз Ііеге, зеЛ пііііі зсійізіі.
Кез заіза езі Ъепе оіеге еі езигігс.
(^иі поп сепаі еі ип§иіІиг, ЕаЪиІІе,
5 Ніс ѵеге тіііі тогіииз ѵійеіиг.
10, 1. Двѣ тысячи, около ста рублей, 11, 6. Поэтъ пользуется пмепамп Квинтъ
(пятый) и Секстъ (шестой) для игры словъ. 12, 1. Масти, благогонныя по окон-
чаніи ужина во время попойки предлагались гостямъ, а вмѣстѣ съ тѣмъ цвѣты и
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III.
165
IX.
На Цинну.
Пишетъ стишки на меня, какъ слухи носятся, Цинна.
Нѣтъ не пишетъ тотъ, чьихъ пѣсенъ никто не прочтетъ.
X.
На Филомуза.
ОпрЕдѣлилъ, Филомузъ, отецъ двѣ тысячи въ каждый
Мѣсяцъ сестерцій тебѣ и раздѣлялъ ихъ по днямъ,
Такъ какъ роскошь твою нужда подавляла за утро
И ежедневно была бъ пища порокамъ твоимъ.
5 Онъ умирая тебя наслѣдникомъ полнымъ оставилъ.
Филомузъ, ты отцомъ вовсе наслѣдства лишенъ.
XI.
Квинту.
Ежели дѣва твоя не крива, о Квинтъ, .не Тайса,
Личнымъ зачѣмъ на себя счелъ двустишіе ты?
Сходство однако же есть: назвалъ я Лаису Таисой.
У Герміоны, скажи, сходство съ Таисою въ чемъ?
5 Ты однако же, Квинтъ; перемѣнимъ любовника имя:
Если къ Тайсѣ нейдетъ Квинтъ, полюби ее Секстъ.
XII.
На Фабулла, скупаго хозяина.
Масти вчера, соглашаюсь, отличной
Далъ ты гостямъ, по ничемъ ни кормилъ ихъ.
Благоухать съ голодухой забавно.
Тотъ кто не ѣстъ, о Фабуллъ, умастившись,
5 Кажется мнѣ мертвецомъ несомнѣнно.
вѣнки, которыми пирующіе увѣнчивали голову и грудь и кубки: Увядающіе вѣнки
замѣнялись новыми. 12, 5. Мертвецомъ^ мертвыхъ обильно умащали благовоніями,
(см. Ювен. Сат. IV, 108 и Персія Сат. III, 104).
166
М. Ѵаі. Магсіаііз ері^гатпіаіоп. ЬіЬ. III.
XIII.
Бит поп ѵіз різсез, йит поп ѵіз сагреге риііоз
Еі ріиз диат риігі, Хаеѵіа, рагсіз арго,
Ассизаз гитріздие сосит, іапдиат отпіа сгийа
Аііиіегіі. Кипдиат зіс е§о сгийиз его.
XIV.
Нотат реіеЬаі езигііог Тиссіиз
РгоГесіиз ех Нізрапіа.
Оссиггіі іііі зрогіиіагит ІаЪиІа:
А ропіе гейііі Миіѵіо.
I '
XV.
Ріиз сгейіі пеіпо іоіа диат Согйиз іп игЬе.
„Сит зіі іат раирег, фіотойо?" Саесиз атаі.
XVI.
Баз ^Іайіаіогез, зиіогит ге§и!е, сегйо,
(^иойдие ііЫ ігіЬиіі зиЪиІа, зіса гаріі.
ЕЬгіиз ез: педие епіт Гасегез Іюс зоЪгіиз ипдиат,
Ѵі ѵеііез согіо Іийеге, сегйо, іио.
5 Ьизізіі согіо: зей іе, тіііі сгейе, тетепіо
Ыипс іп реііісиіа, сегйо, іепеге іиа.
1 , '
XVII.
Сігситіаіа біи тепзіз зсгіЫііа зесипйіз
ИгеЪаі пітіо заеѵа саіоге тапиз:
8есІ та§із апІеЬаі ЗаЬійі §и!а: ргоііпиз ег§о
14. 3. Вѣсть о подачкахъ. Услыхавши о ничтожномъ размѣрѣ подачки, (спортулы)
пли объ отмѣнѣ сн Домиціаномъ. 14, 4. Мостъ Мумвія или Эмилія на Флампн-
ской дорогѣ, приблизительно за І’/а версты до Рима. 15, 1. Вѣритъ; здѣсь игра
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. * 167
XIII.
На Нэвпо скупую хозяйку.
Какъ не желаешь ты рыбъ, и брать цыплятъ не желаешь,
Нэвія, и бережешь вепря гнилаго совсѣмъ,
Обвиняешь и бьешь повара, что неварЕпымъ
Подалъ онъ все. Такъ не знать мнѣ несваренья вовѣкъ.
XIV.
О Тукщи.
Въ Римъ направился Тукцій голодный,
Онъ изъ Испаніи ѣхалъ.
Встрѣтивши вѣсть о подачкахъ, отъ моста
Мульвія онъ воротился.
XV.
О Кордѣ.
Болѣе Корда никто не вѣритъ въ цѣлой столицѣ.
„Будучи бѣднымъ такимъ какъ же?“ Онъ любитъ слѣпой.
XVI.
Сапожнику.
Царь башмачниковъ, ты гладіаторовъ ставишь, сапожникъ;
Что даровало тебѣ шило, уноситъ кинжалъ.
Пьянъ ты: вѣдь никогда того не сдѣлалъ бы трезвый,
Чтобы, сапожникъ, своей кожей ты вздумалъ играть.
5 Кожею ты поигралъ, однако вѣрь мнѣ и помнп:
Нынѣ ты въ шкурѣ своей все же, сапожникъ, сиди.
XVII.
Сабидпо.
Долго носимый пирогъ вокругъ второй перемѣны
Жаромъ жестокимъ своимъ руки ужаспо палилъ;
Но сильнѣе еще пылала Сабидія глотка:
словъ въ смыслѣ заимодавца и вообще довѣрчиваго человѣка. 16, 1. Марціалъ
здѣсь, какъ и въ 59 эп. этой книги, смѣется надъ ремесленниками, дающими пуб-
личныя игрища на свой счетъ, подобно знатнымъ сановникамъ.
168
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЫЪ. ІП.
ЗиГЯаѵіі Ьиссіз іегдие сріаіегдие зиіз.
5 І11а диійет іериіі Яі^ііоздие айтіііеге ѵіза езі,
8е<1 пето роіиіі іап§еге: тегЯа Гиіі.
XVIII.
Регігіхіззе іиаз ^ие8іа езі ргаеГаііо Гаисез.
Сит іе ехсизагіз, Махіте, диі<1 гесііаз?
XIX.
Ргохіта сепіепіз озіепйііиг игза соіитпіз,
Ехогпапі Ясіае диа ріаіапопа Гегае.
Ниіз сіит раіиіоз асііисіепз іетріаі Іііаіиз
Риісііег Нуіаз, іелегат тегзіі іп ога тапит.
5 Ѵірега зесі саесо зсеіегаіа ІаіеЬаі іп аеге
ѴіѵеЪаіцие апіта сіеіегіоге Гега.
Хоп зепзіі риег еззе сіоіоз, пізі йепіе гесеріо,
Вит регіі. О Гасіпиз, Гаіза диой игза Гиіі!
XX.
Біс, Миза, диііі а§аі Сапіиз теиз В.иГиз:
Пігитпе сііагііз ігасііі іііе ѵісіигіз
Ьедепсіа іетрогит асіа Сіаисііапогит?
Ап циае Ыегопі іаізиз азігиіі зсгіріог?
5 Ап аетиіаіиг ігаргоЬі іосоз Рііаесігі?
Ьазсіѵиз е1е§із ап зеѵегиз ііегоіз?
Ап іп соіііигпіз Іюггійиз Зоріюсіеіз?
Ап оііозиз іп зсіюіа роеіагит
Ьероге ііпсіоз Аііісо заіез паггаі?
10 Ніпс зі гесеззіі, рогіісит Іегіі іетріі
19. 1. Сотни колоннъ; портикъ Вписанія Агрпппы (см. I. 108, 3). Тамъ среди зе-
лени насажденныхъ деревьевъ находились изваянія различныхъ звѣрей. 19, 8.
Поддіьлъныіі^ а не дѣйствительный, который не причинилъ бы зла красавцу мальчику.
20, 1. Ііанііі Руфъ (см. I. 61, 9). 20, 3. Временъ К.швдіански.і'ъ. т. е. императора
Клавдія. 20, 4. Изъ этого стиха, какъ и VIII, 70 и IX. 26, видно, что Неронъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III.
169
Трижда четырежды онъ щеки натужа подулъ.
5 Подлинно тотъ охладѣлъ, допуская видимо пальцы,
Но никто ужь не могъ тронуть: онъ пакостью сталъ.
XVIII.
Максиму.
Въ предисловіи ты на простуду плачешься горла.
Коль извинился уже, что и читаешь Максимъ?
XIX.
О ЗМѢѢ ВЪ ГОРЛѢ МЕДВѢДЯ.
Близко у сотни колоннъ медвѣдь появляется взору,
Гдѣ изваянья звѣрей въ рощѣ платановъ стоятъ.
Какъ въ раскрытую пасть его играя проникнулъ
Гилъ красавецъ, впустилъ нѣжную руку онъ вглубь.
5 Но незримо въ мѣди змѣя скрывалась злодѣйка,
И въ животномъ еще низшая двигалась жизнь.
Тронутый зубомъ уже почувствовалъ мальчикъ засаду
При смерти. Злая судьба, что былъ поддѣльный медвѣдь!
XX.
О Каніи.
Муза скажи, что Каній дѣлаетъ Руфъ мой?
Передаетъ ли онъ безсмернымъ страницамъ
Повѣсти о дѣяньяхъ временъ Клавдіанскпхъ?
Иль что присвоилъ Нерону лживый писатель?
5 Иль соревнуетъ онъ шуткамъ безпутнаго Федра?
Рѣзвъ ли въ элегіяхъ онъ или суровъ въ героидахъ?
Иль на котурнахъ Софокла является страшнымъ?
Или празденъ вполнѣ онъ въ школѣ поэтовъ
Мирно остритъ съ прибавленьемъ Аттической соли?
10 Выйдя оттоль, не трется ль въ преддверіи храма,
сочинялъ стихи, но очевидно второстепенные стихотворцы приприписывали многія
свои пѣсни Нерону. 20, 5. Федръ, вольноотпущенный Августа, здѣсь обозначенъ
эпитетомъ ітргоЪі, потому что, воспроизводя по-латыни баенп Эзопа, онъ въ разго-
ворахъ животныхъ рѣзко бичуетъ современные нравы. 20, 10. ѣъ преддверіи
храма, вѣроятно, въ храмѣ Пзиды на Марсовомъ полѣ.
170 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гапппаіоп, ЬіЬ. III.
Ап зраііа сагріі Іепіиз Аг^опаиіагшп?
Ап йеіісаіае зоіе гигвиз Еигорае
Іпіег іерепіез розі тегійіет Ьихоз
8ейеі атЬиІаіѵе ІіЪег асгіЬиз сигіз?
15 Тіііпе іЬегтіз ап Іаѵаіиг А§гіррае
Ап іпршіісі Ьаіпео Ті§і11іпі?
Ап гиге Тиііі Йгиііиг аЦие’Ьисапі?
Ап Роіііопіз йиісе сиггіі ай диагіит?
Ап аезіиапіез іат ргоі’есіиз ай Ваіаз
20 Рі^ег Ьисгіпо паисиіаіиг іп зіа§по?
„Ѵіз зсіге диісі а^аі Сапіиз іиив? Кійеі“.
XXI.
Ргозсгіріит іатиіив зегѵаѵіі Ггопіе поіаіа.
Хоп Гиіі Ііаес йотіпі ѵііа, зей іпѵійіа.
XXII.
Вейегаз, Арісі, Ьіз ігесепііез ѵеиігі,
Еі айкис зирегегаі сепііез ІіЬі Іахит.
Нос іи цгаѵаіиз иі і'атет еі зіііт Геге
8итта ѵепепит роііопе регйихіі.
5 ЪГіІ езі, Арісі, ііЬі §,и1озіиз Гасіит.
XXIII.
Отпіа сит геіго риегіз оЬзопіа ігайаз,
Сиг поп тепза ііЬі ропііиг а рейіЬиз?
20, 11. Арюнавпювъ, въ портикѣ Агриппы (см. II, 14, 5). 20, 12. Европы
(см. тамъ же). 20, 13. Буковъ (см. тамъ же, ст. 12). 20, 15. Термы Тита (см.
Зрѣл., 2, 7). Термы Аіриппы были въ девятомъ кварталѣ. 20, 16. Тиш.мимъ,
безстыдный и безнравственный начальникъ Иероновской гвардіи. 20, 18. Камен-
ные дорожные столбы стояли по всѣмъ главнымъ путямъ изъ Рима, на 666-ти саже-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 171
Или не тихо ль бредетъ близь мѣстъ Аргонавтовъ?
Вновь ли на солнце идетъ нѣжной Европы,
Въ полдень между нагрѣтыхъ буковъ усѣсться,
Иль отъ жестокихъ заботъ свободный онъ бродитъ?
15 Въ термахъ не моется ль Тита или Агриппы,
Или въ банѣ безстыднаго онъ Тигиллина?
Или у Тулла онъ радъ и Лукана деревнѣ?
Иль къ Полліону бѣжитъ къ четвертому камню?
Или въ горячія ужь отправился Баи
20 II по Лукрину лѣниво плаваетъ въ лодкѣ?
„Хочешь ли знать, что творитъ твой Каній? Смѣется“.
XXI.
О ЖЕСТОКОМЪ ГОСПОДИНѢ.
Рабъ съ заклейменнымъ челомъ укрылъ обреченнаго въ ссылку.
Онъ не жизнь своего спасъ господина, а стыдъ.
XXII.
Объ Апиціи.
Шесть милліоновъ ты въ брюхо спровадилъ, Апицій,
II милліонъ у тебя затѣмъ остается.
Но боясь претерпѣть и голодъ, и жажду,
Принялъ яду ты послѣднимъ напиткомъ.
5 Большимъ обжорой еще не бывалъ ты, Апицій.
ХХШ.
Скупому хозяину.
Какъ назадъ подаешь слугамъ ты всякое блюдо,
Сзади зачѣмъ у тебя не накрываютъ стола?
няхъ одинъ отъ другаго. 20, 20. Лу кринъ, близь Бай (см. I, 59,1). 21, 2. Стыдъ,
заключающійся въ томъ, что онъ заклеймилъ своего спасителя. 22, 3. Шопенгауэръ
говоритъ, что самоубійца лишаетъ себя жизни не изъ отвращенія къ пей, а напро-
тивъ изъ любви къ паилучшимъ но его мнѣнію ея условіямъ. Въ данномъ случаѣ у
Марціала этими условіями является роскошный столъ.
172
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. III.
XXIV.
Ѵііе посепз гоза зіаЪаі тогііигиз а<1 агаз
Нігсиз, ВассЪе, іиіз ѵісііта дгаіа іосіз.
(^иет Тизсиз тасіаге йео сит ѵеііеі Ііагизрех,
Віхегаі адгезіі Гогіе гийідие ѵіго,
5 ІИ сііо іезіісиіоз еі асиіа Гаісе зесагеі,
Таеіег иі іттипйае сагпіз аЪігеі осіог.
Ірзе зирег ѵігійез агаз Іисіапііа рголиз
Вит гезесаі сиііго соііа ргетіідие тапи,
Іпдепз ігаііз аррагиіі Ііігпеа засгіз.
10 Оссираі Ііапс Гегго гизіісиз аідие зесаі,
Нос гаіиз апіідиоз засгогит розсеге гііиз
ТаІіЬиз еі йЬгіз питіпа ргізса соіі.
8іс, тойо диі Тизсиз іиегаз, пипс Сгаііиз Ііагизрех,
Вит іидиіаз Ііігсит, Гасіиз ез ірзе сарег.
XXV.
8і іетрегагі Ъаіпеит сиріз Гегѵепз.
Гаизііпе, диой ѵіх Іиііапиз іпігагеі,
Кода, Іаѵеіиг, гііеіогет ЗаЬіпеіит.
Кегопіапаз Іііе геігідегаі іііегтаз.
XXVI.
Ргаейіа зоіиз ЪаЪез еі зоіиз, Сапйійе, питтоз,
Аигеа зоіиз ІіаЪез, титла зоіиз ІіаЬез,
Маззіса зоіиз ИаЪез еі Оріті СаесиЪа зоіиз,
Еі сог зоіиз ІіаЪез, зоіиз еі іпдепіит.
24, 3. Тусскій^ Этрусскій. 24, 13. Гангомъ; игра этимъ словомъ, которое обоз-
начаетъ и уроженца Галліи, и искалѣченнаго жреца Цибелы. 25, 4. Термы Нерона,
такъ какъ онп были горячи (см. X, 48, 4). 26, 2. Драгоцѣнные сосуды изъ мир-
рины, за которые платили иногда 70 талантовъ (около 100 тыс. руб.), были, по
мнѣнію однихъ, китайскимъ Фарфоромъ, а по мнѣнію другихъ, — полосатымъ крас-
нымъ съ бѣлымъ агатомъ (добывавшимся въ КамбаЙскомъ заливѣ при устьяхъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 173
XXIV.
О ГАДАТЕЛѢ СЪ ГРЫЖЕЙ.
Вредный глоданьемъ лозѣ стоялъ козелъ обреченный,
Вакхъ, у твоихъ алтарей жертвой отрадной тебѣ.
Какъ его богу заклать задумалъ Тусскій гадатель,
То случайно сказалъ сельскому онъ простаку,
5 Чтобы острымъ серпомъ скорѣе отрѣзалъ онъ ядра,
Дабы тлетворный отшелъ мяса нечистаго духъ.
Самъ же, когда, наклонясь къ алтарю зеленому, горло
Рѣзалъ съ усильемъ ножомъ и рукою сжималъ,
Жертву смущая собой, появилась огромная грыжа.
10 Вотъ ее-то схвативъ, срѣзалъ ножомъ селянинъ,
Въ мысляхъ, что древній обрядъ при жертвахъ подобнаго хочетъ,
II приносятъ богамъ древнимъ такія мяса.
Такъ бывъ Туескомъ сейчасъ, ты нынѣ гадателемъ Галломъ,
Какъ заколалъ ты козла, валухомъ сдѣлался самъ.
XXV.
Фаустину о холодномъ риторѣ Сабиніи.
Коль остудить, Фаустинъ, такое горячее хочешь
Ты купанье, куда Юліанъ бы вошелъ черезъ силу,
То попроси, чтобы въ немъ искупался риторъ Сабиній.
Остудить бы онъ могъ хоть самыя термы Нерона.
XXVI.
На Кандида.
У одного у тебя, Кандидъ, и имѣнье, и деньги,
Золото у одного, у одного и фарфоръ,
Массикъ у одного, Цэкубъ Опимія тоже,
У одного п душа, у одного же и умъ.
Нербудды), по требовавшимъ для полнаго оашвлепія цвѣтовъ кипяченія въ извѣст-
ныхъ жидкостяхъ, чѣмъ стараются объяснить Проперція (IV, 5, 26): „Иль изъ
миррины бокалъ выжженъ въ Парѳянской печи“. Хотя по нашему мнѣнію стихъ
этотъ точно также, если не болѣе, идетъ къ Фарфору. 26, 3. Лассикъ (см.І, 26, 8).
Опимій (см. тамъ же, ст. 7). Цэкубъ (см. 11, 40, 5).
174 М. Ѵаі. Магііаііз ері§латіпаІоп. ЫЬ. III.
5 Оптіа зоіиз ІіаЪез: пе те риіа ѵеііе пе§аге!
Пхогет зе<1 ІіаЪез, Сапйісіе, сит рориіо.
XXVII.
Нипдиат те геѵосаз, ѵепіаз сит заере ѵосаіиз:
І^позсо, пиііит зі тосіо, Оаііе, ѵосаз.
Іпѵііаз аііоз: ѵіііит езі иігіиздие. „С^иосі?" іпдиіз.
Еі тіііі сог поп езі, еі ііЬі, Сгаііе, ршіог.
XXVIII.
Аигісиіат Магіо §гаѵііег тігагіз оіеге.
Ти Гасіз Іюс: ^аггіз, Кезіог, іп аигісиіат.
XXIX.
Наз сит §етіпа сотрете (ІеДісаі саіепаз,
Заіигпе, ІіЪі Еоііиз, апиіоз ргіогез.
XXX.
Зрогіиіа пиііа сіаіиг; дгаііз сопѵіѵа геситЪіз:
Віс тіііі, диій Вотае, Оаг^іііапе, Гасіз?
Цпсіе ііЪі іо^иіа езі еі Гизсае репзіо сеііае?
Ііпіе сіаіиг диайгапз? ипсіе ѵіг ез СЪіопез?
5 Сит гаііопе Іісеі йісаз іе ѵіѵеге зитта,
(^ио<1 ѵіѵіз, пиііа сит гаііопе іасіз.
XXXI.
Зипі ііЪі, сопйіеог, сіійизі іидега сатрі
ІІгЪапідие іепепі ргаесііа тиііа Іагез,
Еі зегѵіі сіотіпае питегозиз (ІеЪііог агсае
29, 2. Зоилъ (см. II, 19, 1). 30, 1. Домиціанъ уничтожилъ спортулы (подачки)
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 175
5 Все у тебя одного: не думай, что въ томъ я заспорю!
Но супруга, Кандидъ, общая всѣмъ у тебя.
XXVII.
На Галла.
Не позовешь ты мепя, хоть часто приходишь ты званый;
Я бъ извинилъ, еслибъ, Галлъ, ты никого и не звалъ.
Ты принимаешь другихъ; мы оба съ изъяномъ. „Въ чемъ?“
спросишь.
Нѣту ума у меня, Галлъ, у тебя нѣтъ стыда.
XXVIII.
На Нестора.
I
Ты удивленъ, что дурной у Марія запахъ изъ уха.
Несторъ, причиною ты: все ему шепчешь въ ушко.
XXIX.
I
На раба, сдѣлавшагося всадникомъ.
Эти цѣпи, Сатурнъ, тебѣ съ кандалами двойными
Посвящаетъ Зоилъ, первыя кольца своп.
XXX.
Гаргилгану, скудному кліенту.
Нѣтъ подачекъ уже; къ трапезѣ приходишь ты даромъ:
Что же ты, Гаргиліанъ, дѣлаешь въ Римѣ, скажи?
Тога отколь у тебя и плата за мрачную келью?
Грошъ получаешь отколь? Какъ и Хіонѣ ты свой?
5 Ты хотя говоришь, что живешь съ великимъ разсудкомъ,
Но что живешь, такъ вполнѣ ты безъ разсудка творишь.
XXXI.
Руфину, надмЕпному вогачу.
Я признаюсь, у тебя по полямъ обширныя нивы
И городскіе дома заняли много земли,
И предъ твоимъ сундукомъ должниковъ преклоняется много,
(см. I, 59, 1).
176 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. ІИ.
Зизіепіаідие іиаз аигеа тазза йарез.
5 Газіійіге іатеп поіі, Кийпе, тіпогез:
Ріиз ІіаЬиіі Війутиз, ріиз Рііііотеіиз ЬаЬеі.
XXXII.
Ап роззіт ѵеіиіат диаегіз, Маігопіа: роззит
Еі ѵеіиіат, зей іи тогіиа, поп ѵеіиіа ез.
Роззит НесиЬат, роззит №оЬат, Маігопіа, зей зі
Вопйит егіі іііа сапіз, попйит егіі іііа Іаріз.
XXXIII.
Іп§епиат таіо, зей зі іатеп іііа педеіиг,
ЬіЬегііпа тіііі ргохіта сопйісіо езі:
Ехігето езі аисіііа Іосо: зей ѵіпсеі иігатдие,
8і і'асіе поЬіз Ііаес егіі іпдепиа.
XXXIV.
Ві§па іио сиг зіз іпйідпадие потіпе, йісат.
Егі«ійа ез еі підга ез: поп ез еі ез Сіііопе.
XXXV.
Агііз Рііійіасае іогешпа сіагшп
Різсез азрісіз: аййе аднат, паіаЬипі.
XXXVI.
(^иой поѵиз еі пирег іасіиз ііЬі ргаезіаі атісиз,
Иос ргаезіаге іиЬез те, ГаЬіапе, ііЬі:
Ноггійиз иі ргіто іе еетрег тапе заіиіет
Рег тейіитдие ігаііаі те іиа зеііа Іиіит,
5 Ьаззиз иі іп іііегтаз йесіта ѵеі зегіиз Йога
31, 6. Дидимъ. по мнѣнію Рамлсра. содержатель публичныхъ женщинъ. Филомелъ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ІИ. 177
И на златѣ литомъ яства кладутся твои.
5 Все же, Руфинъ, презирать ты не задумай бѣднѣйшихъ:
Пуще богатъ былъ Дидпмъ, пуще богатъ Филомелъ.
XXXII.
На Матронію.
Къ старой могу ли придти, Матронія, ты вопрошаешь.
Къ старой могу, но вѣдь ты уже мертва—не стара.
Быть бы съ Гекубой я могъ, съ Ніобеей, Матронія, лишь бы
Та собакой еще, эта не стала скалой.
XXXIII.
Какую дѣву желалъ бы.
Я свободной хочу, но если такой не найдется,
Отпущенница мнѣ ближе условьемъ всего;
Мѣсто рабы подъ конецъ; но побѣдить ей обѣихъ,
Если свободной она выйдетъ лицомъ для меня.
XXXIV.
Хюнѣ.
Имя твое чѣмъ къ тебѣ идетъ и нейдетъ, разскажу я.
Ты холодна и черна; ты и Хіона, и нѣтъ.
XXXV.
О ЧЕКАНЕННЫХЪ РЫБАХЪ.
Видишь Фидіевой работы извѣстной
Рыбъ изваянья: воды только прибавь—поплывутъ.
XXXVI.
Фабіану, надменному патрону.
Чѣмъ тебѣ новый еще и недавній другъ угождаетъ,
Тѣмъ же тебѣ, Фабіанъ, мнѣ ты велишь угождать:
Чтобы взъерошенъ я шелъ съ привѣтомъ къ тебѣ спозаранку,
Чтобы влекли меня въ грязь прямо носилки твои^
5 Чтобы въ десятомъ часу иль позднѣе усталый я въ термы
судя по имени, знаменитый пѣвецъ. 34, 2. Хіона отъ Хішѵ. снѣгъ. 36, 5. Въ
Марціала анаграммы. 12
178 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. III.
Те зедиаг А§гіррае, сит Іаѵег ірзе Тііі.
Нос рег ігі^іпіа тегиі, ЕаЬіапе, БесетЬгез,
ІІі зіт ііго іиае зетрег атісіііае?
Нос тегиі, ГаЪіапе, іо»а ігііадие теадие,
10 Ш попдит сгесіаз те тегиіззе гийет?
XXXVII.
ігазсі іапіит Геіісез позііз атісі.
Хоп Ьеііе іасіііз, зеД іиѵаі Ьос: Гасііе.
хххѵш.
(^иае іе саиза ігаіііі ѵеі диае Нсіисіа Вотат,
8ехіе? циій аиі зрегаз аиі реііз іпсіе? геі’ег.
„Саизаз“ іпдиіз „а&ат Сісегопе йізегіог ірзо
Аідие егіі іп ігіріісі раг тіііі вето Гого“.
5 Е§іі Аіезііпиз саизаз еі Сіѵіз—иігішщие
Когаз—; зе<1 пеиігі репзіо іоіа ііііі.
„8і пііііі Ійпс ѵепіеі, рап§епіиг сагтіпа поЬіз:
Ашііегіз, (Іісез еззе Магопіз ориз“.
Іпзапіз: отпсз ^еіісііз диісипдие Іасегпіз
10 8ипі іЪі, Казопез Ѵег^Піоздие ѵіНез.
„Аігіа та§па со!ат“. Ѵіх ігез аиі диаііиог ізіа
Вез аіиіі, раііеі сеіега іигЬа Гате.
п(^иі(1 і’асіат? зиайе: пат сегіит езі ѵіѵеге Вогаае1-.
8і Ъопиз ез, сази ѵіѵеге, 8ехіе, роіез.
XXXIX.
Піасо зітііет риегит, Раизііпе, тіпізіго
Ьизса Ьусогіз атаі. (^иат Ьепе Іизса ѵійеі!
десятомъ часу (см. I, 108, 9). 37, 2. Вамъ въ пользу^ такъ какъ въ сердцахъ вы не
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 179
Шелъ Агриппы съ тобой, мойся хоть въ Титовыхъ самъ.
Въ тридцать уже Декабрей, Фабіанъ, заслужилъ ли я только,
Чтобъ новобранцемъ всегда дружбы остаться твоей?
Этого ли, Фабіанъ, заслужилъ я истертою тогой,
10 Чтобъ не считалъ ты, что я волю себѣ заслужилъ?
XXXVII.
На раздражительныхъ друзей.
Вы, друзья богачи, умѣете только сердиться.
Некрасиво, но вамъ въ пользу: и дѣлайте такъ.
XXXVIII.
Сексту.
Что за причина тебя иль надежда въ Римъ увлекаетъ,
Секстъ? Чего ждешь иль чего ищешь ты тамъ?—разскажи.
„Иски, твердишь, поведу самого Цицерона рѣчистѣй,
На трехъ рынкахъ никто ужь не сравнится со мной“.
5 Велъ Атестинъ дѣла и Цивисъ, ты знаешь обоихъ,
Но ни одинъ годовой платы найма не добылъ.
„Если не выгоритъ тутъ, я стану бряцать пѣснопѣнья;
Услыхавъ, скажешь самъ: это Марона стихи“.
Ты не въ здравомъ умѣ: всѣ тѣ, что въ холодныхъ накидкахъ
10 Все Назоны одни да Вергиліи тамъ.
„Буду въ преддверьяхъ вельможъ0. Это дѣло кормитъ едва ли
Трехъ пли четырехъ; съ голоду блекнетъ толпа.
„Что же мнѣ дѣлать? скажи. Вѣдь въ Римѣ то жить я рѣшился0.
Если ты честенъ, прожить можешь случайно лишь, Секстъ.
XXXIX.
О Ликоридѣ.
Мальчика любитъ, Фаустинъ,’Ликорида кривая такого,
Какъ Иліонскій слуга. Зоркій же глазъ у кривой!
приглашаете па ужинъ и не даете подарковъ. 39, 2. Иліонсі.ііі слуга—Ганимедъ.
12*
180
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. III.
ХЬ.
Миіиа циоіі поЬіз іег диіпдиа§епа (Іейізіі
Ех оріЬиз іапііз, циаз §гаѵіз агса ргетіі,
Еззе ІіЪі та§пиз, Теіезіпе, ѵіііегіз атісиз.
Ти тадпиз, диосі йаз? ітто е§о, диосі гесіріз.
ХЫ.
Іпзегіа рЪіаІае Мепіогіз тапи сіисіа
Ьасеііа ѵіѵіі еі іітеіиг аг^епіит.
ХЫІ.
Ьотепіо гидаз иіегі ^ио<1 сошіеге іетріаз,
Роііа, ііЪі ѵепігет, поп тіЪі ІаЪга Ііпіз.
Зітріісііег раіеаі ѵіііит іогіаззе ризіПит:
фиосі іе^ііиг, та^пит сгейііиг еззе таіит.
ХЫП.
Мепіігіз іиѵепет ііпсііз, Ьаеііпе, саірііііз,
Тат зиЪііо согѵиз, диі тосіо судпиз егаз.
Хоп отпез Гаіііз; зсіі іе Ргозегріпа сапшп:
Регзопат сарііі йеігаЪеі іііа іио.
хыѵ.
Оссиггіі ііЬі пето диой ІіЪепіег,
(^ио<1, ^иасип^ие ѵепіз, Ги^а езі еі іпцепз
Сігса іе, Ьі§игіпе, зоііішіо,
і^иі(1 зіі, зсіге сиріз? Хітіз роеіа ез.
5 Нос ѵаШе ѵіііит регісиіозит езі.
40? 1. По пятидесяти, (тысячъ) около 2,500 руб. 41, 1. Л/енторъ, знамени-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 181
ХЬ.
г
Телезину.
Что по пятидесяти давалъ взаймы ты мпѣ трижды
Изъ огромныхъ богатствъ, скрытыхъ въ твоихъ сундукахъ,
Другомъ великимъ себя ты, Телезинъ, почитаешь.
Ты ли великъ, что даешь?—я то скорѣй, что плачу.
ХЫ.
На чеканную ящерицу.
На фіалѣ рукой изваяна Ментора нынѣ
Ящерица все жива, и серебро то страшитъ.
ХЫІ.
> Поллѣ.
Ты притираніемъ скрыть живота желаешь морщины,
Полла; замажешь животъ свой, а не ротъ у меня.
Можетъ быть просто открытъ недостатокъ былъ бы ничтоженъ;
Что закрыто, большимъ намъ представляется зломъ.
ХЫІІ.
। На Лэтина.
Юношей лживо, Лэтинъ, волоса ты окрасивъ, быть хочешь,
Ворономъ вдругъ ты предсталъ, только что лебедемъ бывъ.
Всѣхъ не обманешь; твои Прозерпина знаетъ сѣдины,
И она совлечетъ маску съ твоей головы.
хыѵ.
На Лигурина.
Почему тебя встрѣтить никто не желаетъ,
Почему, гдѣ появишься, бѣгство начнется,
И вкругъ тебя, Лигуринъ, громада пустыни,
Что это, хочешь ты знать? Ты поэтъ уже слишкомъ.
5 Это порокъ и притомъ черезъ мѣру опасный.
тый ваятель, преимущественно чеканщикъ. 42, 1. Притиранье (Іотепіиш) изъ
бобовой муки (см. XIV, 60).
182
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЪ. III
Хоп іі§гіз саіиііз сііаіа гарііз,
Хоп йірзаз тейіо регизіа зоіе,
Кес зіс зсогріоз ітргоЪиз іітеіиг.
Хат іапіоз, го§о, диіз Гегаі ІаЬогез?
10 Еі зіапіі Іе^із еі Іе^із зейепіі,
Сиггепіі 1е§із еі 1е§із сасапіі.
Іи іЬегтаз Ги§іо: зопаз ай аигет.
Різсіпат реіо: поп Іісеі паіаге.
Ай сепат ргорего: іепез еипіет.
15 АЙ сепат ѵепіо: Ги§аз зейепіет.
Ьаззиз йогтіо: зизсііаз іасепіет.
Ѵіз, диапіит Гасіаз таіі, ѵісіеге?
Ѵіг іизіиз, ргоЬиз, іппосепз іітегіз.
ХЬѴ.
Ги^егіі ап РІюеЬиз тепзаз сепатдие Тііуезіаё
І&пого: йі^ітиз поз, Ьі^игіпе, іиат.
111а диійет Іаиіа езі йаріЬиздие іпзігисіа зирегЬіз,
8ей пііііі отпіпо іе гесііапіе ріасеі.
5 Коіо тіііі ропаз гІютЬоз тиііитѵе ЪіІіЬгет,
Хес ѵоіо Ъоіеіоз, озігеа поіо: іасе.
ХЬѴІ.
Ехі§І8 а поЬіз орегат зіпе йпе іодаіат:
Хоп ео, ІіЬегіит зей ііЬі тіііо теит.
„Хоп езі“ іпдиіз ой1ет“. Мико ріиз еззе ргоЪаЬо:
Ѵіх е§о Іесіісат зиЬзедиаг, іііе іегеі.
5 Іп іигЬат іпсійегіз, сипсіоз итЬопе гереііеі:
Іпѵаіісіит езі поЬіз іп§епиитцие Іаіиз.
(^иійІіЬеі іп саиза паггаѵегіз, ірзе іасеЬо:
Аі ііЬі іег^еттит ти§іеі іііе зоріюз.
Ьіз егіі, іп§епіі 1‘асіеі сопѵісіа ѵосе:
10 Еззе рийог ѵеіиіі іогііа ѵегЬа тіііі.
45. 1. Тісстъ, братъ Атрея, сынъ Пелопса, соблазнившій жену своего брата.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 183
Ни похищеньемъ щенятъ взбѣшенной тигрицы,
Ни козюли, полуденнымъ солнцемъ прогрѣтой,
Ни скорпіона опаснаго такъ не боятся.
Кто же, спрошу я, такую и вынесетъ муку?
10 Кто стоитъ иль сидитъ, тому ты читаешь,
Кто бѣжитъ и тому, кто сѣлъ облегчиться.
Въ термы спасаюся я: ты въ ухо звонишь мнѣ.
Къ водоему бѣгу: не пускаешь ты плавать.
Я на ужинъ спѣшу: на ходу ты задержишь.
15 Я на уЖинъ нриду: ты и съ мѣста прогонишь.
Утомленный засну: ты лежащаго будишь.
Какъ много зла ты творишь, желаешь ли вѣдать?
Мужъ справедливый, невинный и честный ты страшенъ.
ХЬѴ.
Ему же.
Бѣгалъ ли Фебъ отъ стола и трапезы Тіеста, не знаю;
Только я отъ твоей нынѣ бѣгу, Лигуринъ.
Точно, она п пышна, и уставлена кушаньемъ дивнымъ,
Но при чтеньи твоемъ мнѣ пе по вкусу ничто.
5 Камбалы мнѣ не давай или барвены въ два фунта,
Ни грибовъ не хочу; устрицъ не нужно, — молчи.
ХЬѴІ.
Кандиду.
Требуешь помощи ты отъ меня то и дѣло гражданской;
Самъ нейду, своего шлю отпущенца тебѣ.
„Это не все равно“, говоришь. Докажу, что тутъ больше:
Я за лектикой едва спѣю, ее онъ снесетъ.
5 Если въ толпу попадешь, онъ локтемъ всѣхъ растолкаетъ,
А благородный мой бокъ силъ не имѣетъ такихъ.
Что бы ты ни сказалъ при защитѣ, самч. промолчу я,
А тебѣ прореветъ трижды онъ браво свое.
Споръ ли случится, начнетъ онъ голосомъ зычнымъ ругаться,
10 Рѣзкость подобную словъ не дозволяетъ мпѣ стыдъ.
Атрей изъ мести накормилъ брата его собственнымъ сыномъ, причемъ солнце отъ
ужаса померкло.
184: М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЫЬ. III
„Ег§о пііііі по1)І8“ іпдиіз „ргаезіаЪіз атісиз?“
(іиійдиій ИЬегІиз, Сапйіде, поп роіегіі.
ХЬѴІІ.
Сарепа §гашіі рогіа дна ріиіі °иііа
Ріігу^іитдие Маігіз Аіто диа Іаѵаі Іеггит,
Ногаііогит диа ѵігеі засег сатриз
Еі диа ризіііі і'егѵеі Негсиііз і'апит,
5 Гаизііпе, ріепа Ваззиз іЪаі іп гаейа,
Отпез Ьеаіі соріаз ІгаЬепз гигіз.
Иііс ѵійегез Ггиіісе поЫІі саиіез
Еі иігитдие роггит зеззііездие Іасіисаз
Ріугодие ѵепігі поп іпиіііез Ьеіаз,
10 Пііс согопат ріп§иіЪиз дгаѵепі Іипііз
Ьерогетдие Іаезит Ѳаііісі сапіз Йепіе
Кошіитдие ѵісіа Іасіеит і'аЬа рогсит.
№ес Гегіаіиз іЬаі апіе саггисат,
8есІ Ша іаепо сигзог оѵа рогіаЬаі.
15 ЦгЪет реіеЬаі Ваззиз? ітто гиз іЬаі.
ХЬѴІІІ.
Раирегіз ехігихіі сеііат, зесі ѵепсіійіі; Оіиз
Ргаедіа: пипс сеііат раирегіз Оіиз ІіаЬеі.
хых.
Ѵеіепіапа тіііі тізсез, иЫ Маззіса роіаз:
ОИасеге Наес таіо росиіа, диат ЫЬеге.
47, 1. Ворота Капенскія, откуда начиналась дорога Апнія въ Капую. По ихъ
потрескавшемуся и сочащемуся своду проходилъ аквпдукъ. 47, 2. Алъ.мояъ, рѣчка
близь Рима, въ которой ежегодно, при началѣ Мегалезскихъ празнествъ (Метала,
по гречески Цпбела) въ честь Цибелы, омывался ея ликъ и священная утварь (см.
Овидія Фасты, IV. 337—340). Желѣзо, жертвенный ножъ. 47, 3. Гораціевъ^ сра-
жавшихся съ Куріаціями. 47, 4. Геркулеса менъшаю] храмъ Геркулеса у Капен-
скихъ воротъ былъ небольшой, въ отличіе отъ храма Геркулеса Стража у Фла-
минскаго цирка. Другіе толкователи относятъ слово меньшаго къ тому, что Доми-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III.
185
„Такъ ничѣмъ, говоришь, мой другъ, ты мнѣ не поможешь?"
Чѣмъ отпущенецъ, Кандидъ, былъ бы не въ силахъ служить.
ХЬѴП.
О Бассѣ.
Гдѣ ворота Кайенскія крупнымъ дождемъ поливаютъ,
Гдѣ омываетъ Альмонъ Фригійской богини желѣзо,-
Гдѣ Гораціевъ трехъ зеленѣетъ священное поле,
Геркулеса меньшаго гдѣ храмъ закипаетъ движеньемъ,
5 Фаустинъ, проѣзжалъ въ коляскѣ Бассъ нагруженной,
Всю таща за собой благодать богатой деревни.
Тамъ увидалъ бы цвѣтной ты капусты отборные стебли,
И порей двухъ сортовъ, да и салатъ низкорослый
II для желудка лѣниваго не безполезную свеклу,
10 Тутъ же цѣлый вѣнокъ дроздами сытыми тяжкій,
Зайца, что зубомъ былъ пораненъ Галльской собаки,
И поросенка молочнаго, чуждаго корма бобами.
Между тѣмъ скороходъ не празднымъ шелъ предъ коляской,
А безопасными несъ яйца сложенныя въ сѣно.
15 Въ Римъ стремился знать Бассъ? Напротивъ ѣхалъ въ деревню.
ХЬѴШ.
Объ Олѣ.
Бѣдное выстроилъ Олъ жилье, но продалъ помѣстье;
Вотъ жильемъ бѣдняка Олъ и владѣетъ теперь.
хых.
На пригласившаго его къ обѣду.
Самъ Массійское пьешь; Вейентскаго мнѣ разбавляешь;
Нюхать я чашу твою предпочитаю питью.
ціанъ считалъ себя старшимъ Геркулесомъ. 47, 10. Вѣнокъ изъ лозинъ, на ко-
торыхъ висѣли дрозды, попавшіеся въ силки. 47, 11. Галльскія собаки, борзыя
отличались рѣзвостью. 47, 12. И поросенка молочнаго, не знававшаго еще, по-
добно нашимъ дорогимъ телятамъ, никакого суррогата молока. 47, 15. Ѣхалъ въ
деревню, куда онъ вынужденъ былъ всѣ сельскія произведенія посылать изъ города
(см. Ш, 58, 45—51). 48, 1. Сенека (Письма 16, 100) свидѣтельствуетъ, что богачи
иногда строили себѣ бѣдныя помѣщенія для угощенія рабовъ или незначительныхъ
гостей. 49, 1. Массійское (см. I, 26, 8). Вейентское (см. [, 103, 9).
186
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. III.
Ь.
Наес ііЬі, поп аііа, езі ай сепат саиза ѵосапйі,
Ѵегзісиіоз гесііез иі, Ьі§игіпе, іиоз.
Нерозиі зоіеаз, айегіиг ргоііпиз іп'§епз
Іпіег Іасіисаз оху§агитдие ИЬег:
5 Аііег роггі§ііиг, Йит іегсиіа ргіта тогапіиг:
Тегііиз езі, пецие айііис тепза зесипйа ѵепіі:
Еі цпагіит гесііаз еі циіпіит Йепідие ро«та.
Риіійиз езі, іоііепз зі тіЬі ропіз аргит,
фіоіі зі поп зсогаЬгіз зсеіагаіа роетаіа (Іопаз,
10 СепаЬіз зоіиз іат, Ьідигіпе, йоті.
Ы. .
Сит іасіет Іатіо, сит тігог сгига тапизцие,
Бісеге, Ѳаііа, зоіез яМпйа рІасеЬо та§із“,
Еі зетрег ѵііаз соттипіа Ьаіпеа поЬіз.
Хитциій, Саііа, іітез, пе ііЬі поп ріасеат?
ЫІ.
Етріа йотиз іиегаі ІіЬі, Топ^іііапе, йисепііз:
АЬзіиІіі Ьапс пітіит сазиз іп игЬе Ггедиепз.
СоІІаіит езі (Іесіез. Во§о, поп роіез ірзе ѵісіегі
Іпсепйіззе іиат, Топ§і1іапе, сіотит?
ЫІІ.
Еі ѵиііи роіегат іио сагеге .
Еі соііо тапіЬизфіе сгигіЬиздие
Еі таттіз паііЪиздие сІипіЬиздие,
50, 9. Макре.іямъ (см. III. 2. 3—4). 51. 3. Общей бани со мною. Женщины,
не принадлежавшія къ высокопоставленнымъ сферамъ, мылись въ общихъ баняхъ
съ мужчинами, тогда какъ почтенныя женщины (таігопае) мылись или въ женскихъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ІП. 187
Ь.
На Лигурина.
Эта цѣль у тебя, не другая, зазыва на ужинъ,
Чтобы своихъ, Лигуринъ, громко стишковъ почитать.
Только подошвы я снялъ, огромная вносится книжка
Между салатомъ и межь уксусной соей сейчасъ;
5 И другую даютъ, перемѣны не кончивши первой;
Вотъ и третья еще раньше втораго стола,
И четвертое ты и пятое блюдо читаешь.
Сталъ несвѣжимъ кабанъ, столько мнѣ поданный разъ.
Если ужасныхъ своихъ стиховъ не сдашь ты макрелямъ,
10 Уже одинъ, Лигуринъ, ужинать будешь въ дому.
Ы.
Галлѣ.
Какъ хвалю я лицо, ногамъ и рукамъ удивляюсь,
Галла, ты говоришь: „лучше понравлюсь нагой".
А избѣгаешь всегда ты общей бани со мною.
Иль тебя, Галла, страшитъ, что не понравлюся я?
ЫІ.
Тонгилтану О ПОЛЬЗѢ ПОЖАРОВЪ.
Домъ былъ, Тонгиліанъ, тобою купленъ за двѣсти;
Снесъ его случай, притомъ въ городѣ частый весьма.
Собранъ онъ десять былъ разъ. Спрошу, не должно ли казаться,
Что ты самъ же свой домъ, Тонгиліанъ, поджигалъ?
ЫП.
Хлоѣ.
Безъ лица твоего я бы могъ обойтися
И безъ шеи и рукъ и голеней тоже,
И безъ груди твоей, поясницы и бедеръ;
баняхъ, или въ собственныхъ (см. ѴП, 35, 7—8). 52, 1. Двѣсти (тысячъ) около
10-ти тыс. руб. 52, 3. Собранъ онъ десять былъ разъ (см. Ювен. Сат. III, 215—220).
52, 4. Самъ поджигалъ (см. Ювен. тамъ же, ст. 222).
188 М. Ѵаі. Магііаііз ері"гаттаіои. ЬіЬ. III.
Еі, пе зіпдиіа регзедиі ІаЬогет,
5 Тоіа іе роіегат, Сіііое, сагеге.
• I
ыѵ.
Сит (Іаге поп роззіт диосі розсіз, СгаІІа, го^апіет,
Миііо зітріісіиз, Саііа, пе§аге роіез.
ЬѴ.
(^иой диасипдие ѵепіз, Созтит ті^гаге риіатиз
Еі Яиеге ехсиззо сіппата Гиза ѵііго,
Яоіо реге^гтіз ріасеаз ііЪі, Сеіііа, пи&із.
8сіз, риіо, роззе теит зіс Ьепе оіеге сапет.
ЬѴІ.
8іі сізіегпа тіііі, диат ѵіпеа, таіо Ваѵеппае,
Сит роззіт тиііо ѵепйеге ріигіз адиат.
ЬѴП.
Саііідиз ітрозиіі пирег тіЫ соро Ваѵеппае:
Сит реіегет тіхіит, ѵепдісііі іііе тегит.
ЬѴШ.
Ваіапа позігі ѵіііа, Ваззе, Гаизііпі
Иоп оііозіз огйіпаіа тугіеііз
Ѵійиадие ріаіапо іопзііідие Ьихеіо
Іпдгаіа Іаіі зраііа (Іеііпеі сашрі,
5 8е<і гиге ѵего ЪагЬагоцие Іаеіаіиг.
Ніс Гагіа ргетііиг ап§и1о Сегез отпі
Еі тиііа Ггадгаі іезіа зепіЬиз аиіитпіз:
55, 1. Космъ, торговецъ благоуханіями. 56, 1. Равенна, городъ въ сѣверной
Италіи, баіііа сізраііапа, близь Адріатическаго моря, не обладавшій источниками
прѣсной воды. .58ѵ 3. Безбрачныхъ платановъ^ о бракосочетаніи платановъ съ раз-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 189
И не трудиться чтобы исчислять все отдѣльно,
5 Могъ бы, Хлоя, безъ всей я тебя обойтиться.
ЫѴ.
Галлѣ.
Какъ я дать не могу, что ты, Галла, съ просящаго хочешь,
Проще гораздо могла бъ, Галла, совсѣмъ отказать.
ЬѴ.
Гелліи .
Что, куда ты нийдешь, намъ кажется Космъ самъ проходитъ,
И изъ разбитой бѣжитъ стклянки ліясь киннамонъ,
Геллія, я не хочу, чтобы чуждымъ ты вздоромъ кичилась.
Знай, и собака моя можетъ такъ благоухать.
ЬѴІ.
О цистернѣ въ Равеннѣ.
Лучше бъ цистерну имѣть мнѣ въ Равеннѣ, чѣмъ виноградникъ;
Много дороже бы тамъ могъ торговать я водой.
ЬѴП.
О ТРАКТИРЩИКѢ.
Хитрый меня обманулъ недавно въ Равеннѣ трактирщикъ:
Какъ я разбавить просилъ, цѣльнаго продалъ онъ мнѣ.
ЬѴШ.
Бассу о дачѣ Фау стина.
Нашего, Бассъ, Фаустина Байская дача
Не содержитъ ни праздныхъ разсадниковъ мирта,
Ни безбрачныхъ платановъ, ни стриженныхъ буковъ
На безплодныхъ пространствахъ широкаго поля,
5 А веселится простой деревенской запашкой.
Здѣсь во всякомъ углѣ навалены груды Цереры
И осенями старинными многіе пахнутъ сосуды;
водимою подъ ними виноградною лозою, образъ, нерѣдко встрѣчающійся у поэтовъ
(см. Ювен. Сат. ѴШ, 78).
190 М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаттаіоп. ЬіЪ. ІП.
Ніс розі КоѵетЪгез іттіпепіе іат Ъгита
Зегаз риіаіог Іюггкіиз геі'егі иѵаз.
10 Тгисез іп аііа ѵаііе ти^іипі іаигі
Ѵііиіиздие іпегті ігопіе ргигіі іп рш»пат.
Ѵа^аіиг отпіз іигЬа зогсіійае сііогііз,
Аг^иіиз апзег деттеідие раѵопез
Котепдие сІеЪеі диае гиЬепііЪиз ріппіз
15 Еі рісіа регДіх Китійісаецие диііаіае
Еі ітріогит рііазіапа СоІсЪогит;
КІіоДіаз зирегЪі і'етіпаз ргетипі §аШ;
Зопапідие іиггез рІаизіЬиз соІитЬагит,
(Іетіі Іііпс ракітЬиз, іпсіе сегеиз іигіиг. •
20 АѵіДі зесипіиг ѵііісае зіпит рогсі
Маігетдие ріепат тоіііз а^пиз ехресіаі.
Сіп§ипі зегепит Іасіеі Госиш ѵегпае
Еі іаг^а Гезіоз Іисеі асі Іагез зііѵа.
Ыоп ве^піз аІЪо раііеі оііо соро,
25 №ес регсііі оіеит ІиЪгісиз раіаезігііа,
8ес1 іешііі аѵійіз геіе зиМоІит іигсііз
Тгетиіаѵе саріит Ііпеа ігаіііі різсет
Аиі ітрейііат саззіЪиз геГегі йаттат;
Ехегсеі Ііііагез іасіііз Ііогіиз игЪапов,
30 Еі раейадо^о поп іиЪепіе Іазсіѵі
Рагеге даийепі ѵііісо саріііаіі,
Еі (іеіісаіиз ореге Ггиііиг еиписіпіз.
Кес ѵепіі*тапі8 гизіісиз заіиіаіог:
Еегі іііе сегіз сапа сит зиіз теііа
35 Меіатдие Іасііз Заззіпаіе Де зііѵа;
Зотпісиіозоз іііе роггі§;іі §1іге8,
Ніс ѵа^іепіет таігіз Иізрісіае іеіит.
Аііиз соасіоз поп атаге саропез.
Еі сіопа таігит ѵітіпе оЙегипі іехіо
40 вгапйез ргоЪогит ѵіг§іпез соіопогит.
58. 14. Фламинго, рііоепісоріегі. 58,16. Безбожныхъ Колхілщевъ^ соотечественни-
ковъ Медеи. 58, 24. Биноиерпій постоянно занять удовлетвореніемъ многочислен-
ныхъ посѣтителей. 58, 25. На дачахъ богачей устраивались арены для состязанія
разнаго рода борцовъ, которыми въ данномъ случаѣ хозяинъ пользуется въ качествѣ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 191
Здѣсь, какъ минуетъ Ноябрь и уже угрожаютъ морозы,
Подрѣзатель суровый поздніе грозды приноситъ.
10 Озлобляясь быки ревутъ въ глубокой долинѣ,
И камолымъ сбирается лбомъ теленокъ на битву.
Вся толпа по грязному птичнику бродитъ,
Гусь голосистый и словно въ камняхъ драгоцѣнныхъ павлины,
II одолженный своимъ прозваньемъ краснѣющимъ перьямъ,
15 И съ куропаткой рябой Нумидійка пеструшка,
И фазанъ изъ предѣловъ безбожныхъ Колхійцевъ;
Гордые пѣтухи топчутъ самокъ Родосскихъ,
И по башнямъ шумятъ голубиные всплески,
Здѣсь витютень гудетъ, здѣсь горлица точно подъ воскомъ.
20 За подоломъ прикащицы слѣдуютъ жадныя свиньи,
Полную матку свою поджидаетъ нѣжный ягненокъ.
Бѣлолицые слуги веселый алтарь окружаютъ,
И лѣсъ цѣлый горитъ широко передъ праздничнымъ даромъ.
И виночерпій, лѣнясь, отъ праздности тамъ не блѣднѣетъ
25 И не тратитъ борецъ умащенный напрасно елея,
А дроздамъ разставляетъ обжорливымъ сѣти лукаво,
Иль на дрожащей лесѣ тащитъ рыбу поймавши,
Или приноситъ онъ лань, что запуталась въ сѣти;
Манитъ садъ горожанъ веселыхъ къ легкой работѣ,
30 И безо всякаго понуканья смотрителя сами
Повиноваться старостѣ пышноволосые рады.
И изнѣженный евнухъ чувствуетъ радость въ работѣ.
Не идетъ селянинъ на поклонъ съ пустыми руками,
Бѣлаго меда въ своей онъ приноситъ вощинѣ
35 И изъ Сассинскаго лѣса укружпну сыра,
Тотъ преподноситъ сонливыхъ, спячкѣ подверженныхъ бѣлокъ,
Тотъ отъ взъерошенной матери громко блеющее чадо,
А другой каплуновъ, не любить осужденныхъ насильно.
И дары матерей несутъ въ плетушкахъ лозовыхъ
40 Дѣвы большія уже поселенцевъ почтенныхъ.
охотниковъ и рыболововъ. 58, 31. Пышноволосые, мальчики рабы, которымъ
еще не остригали волосъ. 58, 35. Сассинскій (см. 1, 43, 7). 58, 36. Оіігіз, сон-
ливая бѣлка, которыхъ римляне откармливали для стола. 58, 37. Блеющее чадо,
козленокъ.
192
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаіппіаіоп. ЬіЬ. ІП.
Еасіо ѵосаіиг Іаеіиз ореге ѵісіпиз;
Кес аѵага зегѵаі сгазііпаз сіарез іпепза,
Ѵезсипіиг отпез еЬгіодие поп поѵіі
Заіиг тіпізіег іпѵійеге сопѵіѵае.
45 Аі іи §иЬ игЬе роззійез Гаіпет типйат
Еі іпгге аЬ аііа ргозрісіз тегаз Іаигиз,
Еигет Ргіаро поп іітепіе зесигиз;
Еі ѵіпііогет йнге разсіз игЬапо
Рісіатдие рогіаз оііозиз асі ѵіііат
50 Ноіиз, оѵа, риііоз, рота, сазеит, тизіит.
Киз Іюс ѵосагі деЬеі, ап йотиз Іоп^е?
ЫХ.
Зиіог сепіо сіейіі ііЬі, сиііа Вопопіа, гаипиз,
Гиііо (Іейіі Миііпае: пипс иЬі соро сІаЬіі?
ЬХ.
Сит ѵосег а<1 сепат поп іат ѵепаііз иі апіе,
Сиг тіЬі поп еаЛет, диае ііЬі, сепа Даіиг?
Озігеа іи зитіз зіа^по заіигаіа Ьисгіпо,
Яидііиг іпсізо тііиіиз оге тіііі:
5 Зипі ііЬі Ьоіеіі, Гипдоз е§о зито зиіііоз:
Кез ііЬі сит гЬотЬо езі, аі тіііі сит зрагиіо:
Аигеиз іптосіісіз іигіиг іе сІипіЬиз ітріеі,
Ропііиг іп саѵеа тогіиа ріса тіЬі.
Сиг зіпе іе сепо, сит іесит, Ропіісе сепет?
10 Зрогіиіа диоЛ поп езі, ргозіі: еДатиз Ыет.
!
ЬХІ.
Еззе піЬіІ йісіз диійдиііі реііз, ітргоЬе Сіппа:
Зі піі, Сіппа, реііз, пі! ііЬі Сіппа, пе§о.
58, 45. Въ подгороднемъ имѣніи. 58, 46. Единые^ между которыми нѣтъ плодо-
выхъ деревьевъ. Поэтому ст. 47—садовый стражъ Пріапъ пе боится воровъ, которымъ
взять нечего. 59, 1. Бононія, нынѣшняя Болонья. О страсти разбогатѣвшихъ реме-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. III.
193
Радъ окончанью труда сосѣдъ зазывается въ гости,
И на завтра ѣды не хранитъ скупая трапеза,
Всѣ наѣдаются тутъ и насыщенный прислужникъ
Не помышляетъ уже завидовать пьяному гостю.
45 Ты же владѣешь подъ городомъ только голодомъ пышнымъ
И на лавры единые съ башнп высокой взираешь
И спокоенъ, что твой Пріапъ воровъ не боится;
И винорадаря ты мукой городскою питаешь
И въ разукрашенную, безпечный, приносишь ты дачу
50 Сыра, яицъ, овощей, цыплятъ п яблокъ и мусту.
Слѣдуетъ это назвать деревней иль домомъ лишь дальнимъ?
ЫХ.
О БАШМАЧНИКѢ и ВАЛЯЛЬЩИКѢ, ДАВАВШИХЪ ГЛАДІАТОРСКІЕ БОИ.
Зрѣлищъ далъ тебѣ швецъ, Бононія прелесть; валяльщикъ
Далъ ихъ Мутинѣ. Теперь гдѣ жь ихъ трактирщикъ задастъ?
ЬХ.
На Поити ка.
Если на ужинъ я званъ и уже не продаженъ какъ прежде,
Ужинъ зачѣмъ не одинъ поданъ и мнѣ, и тебѣ?
Устрицъ, въ Лукринскпхъ водахъ упитанныхъ, ты поглощаешь,
Я же, обрѣзавши ротъ, тутъ же улитку сосу;
5 Для тебя то грибы, а я свинухами питаюсь;
Камбалой ты занялся, я пробавляюсь лещемъ;
Гузкой громадной тебя златистый кормитъ витютень,
Въ клѣткѣ умершую мнѣ ставятъ сороку на столъ.
Ужинать чтожь безъ тебя мнѣ, Понтикъ, хоть вмѣстѣ съ тобою?
10 Благо подачки-то пѣтъ, будемъ все то же мы ѣсть.
ЬХІ.
Циннѣ.
Ты говоришь, что ничто, чего просишь ты, Циппа нахальный;
Коль чего просишь ничто, не откажу я ни въ чемъ.
сленниковъ давать народу зрѣлища, что дозволялось только имѣющимъ всадническій
цензъ, (400 тыс. сестерцій—около 20 тыс. руб.) (см. III, 16; и Ювен. Сат. 34—37)
59, 2. ЛЛ/шияа, нынѣшняя Модена. 60,1. На соепа гесіа(см. 1,59, 1). 60. 5. Грибы^
Марціала эппграммы. 13
194
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. III
ьхп.
Сепіепів дной етіз -риегоз еі заере (іисепіз,
уиосі зиЪ ге§е Хита сошіііа ѵіпа ЪіЪіз,
(^иосі сопзіаі (Іесіез ііЪі поп зраііоза зиреііех,
ЬіЬга циосі аг§;епіі тіііа циіпцие гаріі,
5 Аигеа диод іиіиіі ргеііо саггиса рагаіиг,
Оиосі ріигіз тиіа езі, диат сіотиз етріа ІіЬі:
Наес аігіто та^по сгейіз іе, (^иіпіе, рагаге?
Гаііегіз: Ііаес апітиз, (^иіпіе, ризіііиз етіі.
ЬХШ.
Соіііе, Ъеііиз кото ез: Йісипі кос, Соіііе, тиііі.
Атііо: зеіі диііі зіі, йіс тікі, Ъеііиз кото.
„Веііиз кото езі, Яехоз фіі <іі§егіі огдіпе сгіиез,
Ваізата циі зетрег, сіппата зетрег оіеі;
5 Сапііса циі №к, диі (тасіііапа зизиггаі,
(^иі тоѵеі іп ѵагіоз Ъгаскіа ѵоіза тоіоз;
Іпіег іетіпеаз іоіа диі Іисе саікейгаз
І)езі(1еі аідие аіідиа зетрег іп аиге зопаі,
(^иі 1е§іі Іііпс ііііпс тіззаз зсгікіідие іакеііаз;
10 Раіііа ѵісіпі диі геіи^іі сикііі;
(^иі зсіі, диат (іиіз атеі, циі рег сопѵіѵіа сиггіі,
Нігріпі ѵеіегез диі Ъепе поѵіі аѵоз“.
(^иісі паггаз? кос езі, кос езі кото, Соііііе, Ъеііиз?
В,ез регігісоза езі, Соіііе, Ъеііиз кото.
ЬХІѴ.
8ігепаз кііагет паѵі§апііит роепат
Віашіаздие тогіез даиДіитдие сгисіеіе,
шампиньоны^ (см. I, 20, 4). 62, І. За сто (тысячъ) около 5 тыс. руб. 62, 2. При
Нумѣ Помппліп. 62, 3.100,000 сестерц. (около 50 тые. руб.). 62, 4. Что одинъ
фунтъ серебра, превращенный художникомъ въ кубокъ, стоитъ пять тысячъ сестерцій,
около 1000 руб. 63,5. Съ Ніиа; Египетъ пользовался славою сладострастія и пзнѣ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Ки. III. 195
ЬХП.
На Квинта.
Что покупаешь рабовъ ты за сто и часто за двѣсти,
Что при Нумѣ царѣ слитыя вина ты пьешь,
Что цѣннѣй въ десять разъ небольшую скупаешь ты утварь,
Что пять тысячъ монетъ фунтъ серебра унесетъ,
5 Что имѣнью цѣной золотая равна колесница,
Что купилъ ты мула много дороже, чѣмъ домъ,—
Этимъ ли, Квинтъ, ты душой великой казаться мечтаешь?
Квинтъ, ты ошибся: душѣ мелкой все это скупать.
ЬХШ.
На Котила.
Милый ты человѣкъ, Котилъ; такъ всѣ утверждаютъ.
Слышу; но что же, скажи, милый то самъ человѣкъ?
„Милый тотъ человѣкъ, что кудри содержитъ въ порядкѣ,
Что благовоньемъ всегда и киннамономъ разитъ;
5 Съ Нила который притомъ и съ Гадеса пѣсни мурлычетъ,
Что положенье давать щипаннымъ ловокъ рукамъ;
Кто въ теченіи дня, помѣстясь между креслами женщинъ,
Просидитъ и всегда что либо шепчетъ въ ушко,
Кто оттоль и отсель читаетъ письма и пишетъ;
10 Кто на сосѣднемъ локтѣ все избѣгаетъ плаща;
Кто любовниковъ всѣхъ знаетъ, по улицамъ рыщетъ,
Кто старинныхъ легко предковъ Гирпипа сочтетъ".
Что ты, Котилъ, говоришь? Такъ вотъ человѣкъ это милый?
Премногосложная вещь милый, Котилъ, человѣкъ.
ЬХІѴ.
Кассіану о Каніи.
Тѣхъ Сиренъ, что пловцамъ веселая мука
И отрадная смерть, и жестокая радость,
женности (см. IV, 42, 3—4). Гадесъ (см. I, 41, 12). # 63, 12. Гирпинъ, знаменитый
призовой копь (см. Ювен. Сат. ѴШ, 62). По свидѣтельству Лшісія, была надпись па
камнѣ, гласившая: Гнрпинъ, сынъ Аквилона, одержалъ 114 побѣдъ, взялъ 56 вто-
рыхъ и 36 третьихъ наградъ.
13*
196
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. III
С^иаз пето ціютіат (іезегеЪаі аисіііаз,
Еаііах Нііхез ііісііиг геіідиіззе.
5 Хоп тігог: іІІиД, Саззіапе, тігагег,
8і ГаЬиІапіет Сапіит геіідиіззеі.
ЬХѴ.
Оиой зрігаі іепега таіит топіепіе риеііа,
С^иосі (іе Согусіо циае ѵепіі аига сгосо;
Ѵіпеа диоб ргітіз сит Йогеі сапа гасетіз,
(тгатіпа ^иос1 гейоіепі, диае тобо сагрзіі оѵіз;
5 Циосі тугіиз, диосі теззог АгаЬз, дио(1 зисіпа ігііа,
Раііісіиз Еоо іиге диосі і§піз оіеі-
ОІеЬа диосі аезііѵо Іеѵііег сит зраг§ііиг ітЬге,
С^иосі табійаз пагйо разза согопа сотаз:
Нос іиа, заеѵе риег Ніайитепе, Ьазіа Гга^гапі.
10 Оикі, зі іоіа (Іагез іііа зіпе іпѵійіа?
ЬХѴІ.
Раг зсеіиз абтізіі РЬагііз Апіопіиз агтіз:
АЪзсісІіі ѵиііиз епзіз иіегдие засгоз.
ІПисІ, Іаигідегоз адегез сига Іаеіа ігіитріюз,
Нос ііЬі, Кота, сариі, сит Іодиегегіз, егаі.
5 Апіопі іатеп езі реіог, циат саиза Роііппі:
Ніс і'асіпиз (Іотіпо ргаезііііі, іііе зіЫ.
ЬХѴІІ.
Сеззаііз, риегі, пііііідие позііз,
Ѵаіегпо Казіпадие рі^гіогез,
64, 6. Улиссъ, бѣжавшій отъ сладкогласныхъ Сиренъ, не ушелъ бы отъ Канія,
читающаго свои забавныя шутки. Какій, юмористическій поэтъ веселаго Гадеса (Ка-
декса) (см. I, 62, 9 и I, 70, 2), гдѣ поэтъ нашъ говоритъ, что па Терентѣ, гдѣ вы-
ставленъ смѣющійся Панъ, стоить уже пе его статуя, а Канія. 65, 2. Кориційскій
шафранъ, Коринъ, Сицилійская гора. Сицилія славилась своимъ шафраномъ. 65, 6.
Эосскіи отъ т}и)с—Аврора, заря, поэтому восточный. 65, 8. Нардъ, дорогое индѣй-
ское благовонное масло. 66, 1. Фаросъ^ небольшой островокъ у истоковъ Нила,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. ІП. 197
Отъ которыхъ никто не ушелъ, ихъ услыша, •
Хитрый Улиссъ, говоритъ преданье, покинулъ.
5 Не удивляюсь; по я бъ, Кассіанъ, удивился,
Если бъ читающаго онъ Канія кинулъ.
ЬХѴ.
Мальчику Діадумену.
Чѣмъ отъ нѣжной кусающей яблоко дѣвушки дышитъ,
Чѣмъ вѣтерокъ, набѣжавъ на Кориційскій шафранъ,
Чѣмъ зацвѣтаетъ впервой лоза забѣлѣвшая гроздомъ,
Чѣмъ трава отдаетъ, срѣзана зубомъ овцы,
5 Чѣмъ и миртъ, или жнецъ Арабъ и янтарь послѣ тренья,
Чѣмъ благовоненъ огонь, ладанъ Эосскій куря,
Чѣмъ земля, какъ ее окропитъ лѣтнимъ дождикомъ малость,
Чѣмъ вѣнокъ, что съ волосъ, нардомъ упитанныхъ снятъ,—
Этимъ дышатъ твои, Діадуменъ, поцѣлуи.
10 Что же, если бы ты всѣ ихъ давалъ не скупясь?
ЬХѴІ.
На Марка Антонія.
Равенъ злодѣйствомъ предсталъ Антоній оружью Фароса,
Двѣ священныхъ главы оба сразили меча.
Въ той нуждался ты, Римъ, при лавромъ вѣнчанныхъ тріумфахъ,
Эта жь нужна голова, какъ возвѣщалъ ты, была.
5 Хуже вина между тѣмъ у Антонія, чѣмъ у Потина,—
Тотъ господину служилъ злобой, а этотъ себѣ.
ЬХѴІІ.
О лѣнивыхъ пловцахъ.
Праздны вы, мальчики, и беззаботны,
Вы и Разины лѣнивѣй съ Ватерномъ,
близь Александріи, славный своимъ маякомъ. Здѣсь поставлено въ смыслѣ Египетъ:
оружіе Фароса, то же, что мечъ египетскаго евнуха царя Птоломся Потина, убійцы
Помпея. Поэтъ противопоставляетъ тріумвира Марка Антонія, поручившаго военному
трибуну Попиллію отрубить голову и руку Цицерону, убійцѣ Помпея. 66, 3. Въ го-
ловѣ Помпея. 66, 4. Цицерона. 67, 2. Разина и Ватернъ двѣ небольшихъ
рѣчки съ тихимъ движеніемъ.
198
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатгааіоп. ЦЬ. III.
(^иогит рег ѵайа іагйа паѵі§апіез
Ьепіоз ііп^іііз ай сеіеита гетоз.
5 Іат ргопо РЬаеіІюпіе зийаі АеіЬоп
Ехагзііфіе йіез, еі Нога Іаззоз
Іпіегіип^іі едиоз тегійіапа.
Аі ѵоз іат ріасійаз ѵа§і реі* итіаз
Тиіа Іийіііз оііит сагіпа.
10 Коп паиіаз риіо ѵоз, зей Аг^опаиіаз.
ЬХѴІП.
Нис езі издие ІіЬі зсгіріиз, таігопа, ІіЬеІІиз.
Сиі зіпі зсгіріа, го^аз, іпіегіога? тіііі.
Оутпазіит, іііегтае, зіайіит езі Ііас рагіе: гесейе.
Ехиітиг: пийоз рагсе ѵійеге ѵігоз.
5 Ніис іат йерозііо розі ѵіпа гозаздие рийоге,
<^иі(1 йісаі, пезсіі заисіа ТегрзісЬоге:
Зсііетаіе пес йиЬіо, зей арегіе потіпаі іііат,
(^иат гесіріі зехіо тепзе зирегЬа Ѵепиз,
СиЗіойет тейіо зіаіиіі ^иат ѵііісиз Ііогіо,
10 Оррсзііа зресіаі диат ргоЬа ѵіг§о тапи.
Зі Ъепе іе поѵі, 1оп§ит іат Іазза ІіЬеІІит
РопеЪаз, іоіит пипс зіийіоза Іе^із.
ЬХІХ.
Отпіа диой зсгіЬіз сазііз ерідгаттаіа ѵеі’Ьіз
Ііщие іиіз пиііа езі тепіиіа сагтіпіЬиз,
Айтігог, Іаийо; пііііі езі іе запсііиз ипо:
Аі теа Іихигіа ра4>іпа пиііа ѵасаі.
5 Наес і^ііиг педиат іиѵепез іасііездие риеііае,
Наес зепіог, зе<1 циет іогдиеі атіса, 1е§аі.
Аі іиа, Созсопі, ѵепегатіадие запсіадие ѵегЬа
А риегіз йеЬепі ѵіг§іпіЬиздие 1е§і.
67, 5. Фаатонъ, здѣсь солнце. Этонъ, одпнъ пзъ коней колесницы солнца.
67, 10. Мы оставили слово пловцы непереведеннымъ, чтобы по возможности удержать
игру словъ, въ смыслѣ: вы не пловцы, а лѣнивые пловцы. Тутъ ізубз вмѣсто
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 199
Въ коихъ, плывя по медлительной влагѣ,
Мѣрно купаете весла лѣниво.
5 Ужь Фаэтонъ сталъ склоняться, и Этонт.
Сильно вспотѣлъ, пышетъ день и усталыхъ
Коней полуденный часъ отпрягаетъ.
Вы же на мирныхъ волнахъ такъ безпечно,
Праздно играете въ лодкѣ надежной.
10 Словно не навты вы, а Аргонавты.
ЬХѴІП.
Стыдливой МАТРОНѢ.
Вотъ до сихъ поръ для тебя, матрона, написана книжка.
А для кого, хочешь знать, дальше пишу? Для себя.
Тутъ уже бани пойдутъ, гимназій и стадій: уйди ты.
Намъ раздѣваться: страшись видѣть нагими мужчинъ.
5 Послѣ розъ и вина Терпсихора, забывши стыдливость,
Уже не помнитъ сама, что во хмѣлю говоритъ.
Не прикрываетъ она, а явно предметъ называетъ,
Тотъ, что Венера въ шестой мѣсяцъ пріемлетъ гордясь,
Что селянинъ посреди огорода сторожемъ ставитъ,
10 Честная дѣва на что, ручкой прикрывшись, глядитъ.
Если я знаю тебя, уставши уже ты бросала
Книжку; читаешь ее ты со вниманьемъ теперь.
ЬХІХ.
Косконію.
Что эпиграммы свои цѣломудренной пишешь ты рѣчью,
И непотребства нигдѣ нѣту въ стихахъ у тебя,
Я, удивляясь, хвалю; благочестьемъ нѣтъ равныхъ съ тобою,
А и страницы моей безъ сладострастія нѣтъ.
5 Юноши пусть ихъ за то читаютъ да легкія дѣвы,
Кто и постарше, когда мучить подруга начнетъ.
А честныя твои, Косконій, священныя рѣчи
Стдятъ, чтобъ мальчикамъ ихъ да и дѣвицамъ читать.
аеруо^,—бездѣйственный. 68, 5. Терпсихора, муза танцевъ. 68, 8. Въ подра-
жаніе египетскимъ обрядамъ, римскія женщины въ торжественномъ шествіи несли
26 іюля къ Коллинскимъ воротамъ въ храмъ Венеры восковой символъ Озириса и
200 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгапіпіаіои. ЬіЬ. III.
ЬХХ.
Моесііиз ез Аиййіае, диі ѵіг, Зсаеѵіне, Гиізіі;
Кіѵаііз Гиегаі диі іииз, іііе ѵіг езі.
Сиг аііепа ріасеі ііЬі, диае іиа поп ріасеі, ихог?
КитдиіД зесигиз поп роіез аггі§еге?
ЬХХІ.
Мепіиіа сиіп йоіеаі риего, ІіЪі, Наеѵоіе, сиіиз,
Коп зит йіѵіпиз, зесі зсіо диісі 1‘асіаз.
ЬХХИ.
Ѵіз Гиіиі, пес ѵіз тесит, Заиіёіа, Іаѵагі.
Кезсіо циосі та§пит зизрісог еззе пеіаз.
Аиі ііЫ раппозае сіерепдепі ресіоге таттае,
Аиі зиісоз иіегі ргойеге писіа іітез,
5 Аиі іпйпііо Іасегит раіеі іп^иеп Іііаіи,
Аиі аііциій сиппі рготіпеі оге іиі.
8есІ пііііі езі Іюгит, сгесіо, риісііеітіта писіа ез. .
8і ѵегиіп езі, ѵіііит реіиз ІіаЬез: іаіиа ез.
ЬХХІІІ.
Ьогтіз сит риегіз тиіипіаііз,
Еі поп зіаі ііЬі, РІіоеЬе, диосі зіаі ііііз.
Циід ѵіз те, го «о, РІіоеЬе, зизрісагі?
Моііет сгейеге іе ѵігит ѵоІеЬат.
5 8е<і гитог пе§аі еззе іе сіпаейит
ЬХХІѴ.
Рзііоіііго Гасіет Іеѵаз еі сігорасе саіѵат.
Китдиісі іопзогет, Оаг^Шапе, іітез?
(ѵ>иій іасіепі ип^иез? пат сегіе поп роіез іііоз
Кезіпа, Ѵепеіо пес гезесаге Іиіо.
клали его богинѣ за пазуху. 74, 1. Пси^Оіпръ^ медикаментъ, истребляющій ростъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III.
201
ЬХХ.
Цэрвину.
Нынѣ любовникъ, Цэрвинъ, Авфидіи мужъ ея бывшій;
Бывшій соперникъ же твой нынѣ сталъ мужемъ ея.
Что жь тебѣ вчужѣ мила, а своя не мила такъ супруга?
Иль обезпеченный ты не въ состояньи желать?
ЬХХІ.
ЬХХП.
ЬХХІІІ.
ЬХХІѴ.
На Гаргиліана.
Ты псилотромъ лицо, а плѣшь смолою счищаешь.
Или, Гаргиліанъ, страшенъ тебѣ брадобрѣй?
Какъ же съ ногтями то быть? Вѣдь ихъ безъ сомнѣнья обрѣзать
Ни смолой, ни какой глиной Венецкой нельзя.
волосъ. Особеннаго рода смола (сігорах) употреблялась для вырыванія прилипшихъ къ
ней волосъ. 74, 4. Глиной Венецкой (см. IV, 93, 9).
202 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. III.
5 Везіпе, зі рийог езі, тізегат ігайисеге саіѵат:
Нос йегі сиппо, 6гаг§і1іапе, зоіеі.
• г
ьххѵ.
8іаге, Ьирегсе, ІіЬі іат ргісіет тепіиіа сіезіі,
Ьисіагіз йетепз Іи іатеп аггі°еге.
8е<1 пііііі егисае іасіипі ЬиІЬіцие заіасез,
Іпрі’оЬа пес ргозипі іат заіигеіа ІіЬі.
5 Соерізіі ригаз оріЬиз соггитреге Ъиссаз:
8іс диодие поп ѵіѵіі зоііісііаіа Ѵепиз.
Мігагі заііз Іюс диіздиат ѵеі сгейеге роззіі,
фюй поп зіаі, та§по зіаге, Ьирегсе, ііЬі?
ЬХХѴЬ
Аггі§із ай ѵеіиіаз, іазіійіз, Ваззе, риеііаз,
Кес Готова ііЬі, зей тогііига ріасеі.
Ніс, го§о, поп Гигог езі, поп Ьаес езі тепіиіа йетепз?
Сит роззіз НесиЬеп, поп роіез Апйготасііеп!
ЬХХѴІЬ
Кес тиііиз пес іе сіеіесіаі, Ваеіісе, іигйиз,
Кес Іериз езі ипдиат пес ііЬі §гаіиз арег,
Кес іе ІіЬа іиѵапі пес зесіае диайга ріасепіае,
Кес ЬіЬуе тііііі пес ііЬі Рііазіз аѵез:
5 Саррагіп еі риігі сераз аііесе паіапіез
Еі риірат йиЬіо сіе реіазопе ѵогаз,
Тедие іиѵапі §еггез еі реііе теіапйгуа сапа,
Кезіпаіа ЫЬіз ѵіпа, Гаіегпа йі§із.
Кезсіо ^иой зіотасЫ ѵіііит зесгеііиз еззе
10 Зизрісог: иі срій! епіт, Ваеіісе, заргорЬа§із?
77. 4. Съ Фазиса птицъ. Фазановъ. 77^ 8. Со смолою вино, пахнущее смолою.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 203
5 Если есть стыдъ у тебя, брось бѣдную плѣшь ты позорить:
Это, Гаргиліанъ, милостямъ женщинъ оставь.
ЬХХѴ.
ЬХХѴІ.
На Басса.
Заришься ты на старухъ и брезгаешь, Бассъ, молодыми,
Не красивой плѣненъ, а умирающей ты.
Не сумасшествіе ль то, я спрошу, не безчинная ль похоть?
Если Гекубѣ ты радъ, а Андромахѣ не радъ!
ЬХХѴІІ.
На Бэтика.
Ни барвеной себя, ни дроздомъ ты не лакомишь, Бэтикъ,
Заяцъ тебѣ никогда, также не милъ и кабанъ,
Ни пирогу ты не радъ, ни вырѣзкѣ изъ каравая,
Не посылаютъ тебѣ Либія съ Фазисомъ птицъ;
5 Каперсы ты да съ гнилой подливкою лукъ поглощаешь
И куски ветчины очень сомнительныхъ свойствъ,
Радъ ты рыбѣ дрянной да тунцу съ побѣлѣвшею кожей,
Пьешь со смолою вино, а отъ Фалерна бѣжишь.
И не знаю, какой у тебя въ гортани порокъ я
10 Подозрѣваю: вѣдь чтожь, Бэтикъ, гнилое ты ѣшь?
204
М. Ѵаі. Магііаііз ері&гатшаіоп. ЫЬ. III.
ЬХХѴІІІ.
Міпхізіі сиггепіе зетеі, Раиііпе, сагіпа.
Меіеге ѵіз ііегит? іат Раііпигиз егіз.
ЬХХІХ.
Кет рега§іі тіііат Зегіогіиз, іпсіюаі отпез.'
Нітс едо, сит Гиіиіі, поп риіо регЯсеге.
ЬХХХ.
Бе пиііо Іодиегіз, пиііі шаіесіісіз, Арісі:
Витог аіі 1іп§иае Іе іатеп еззе таіае.
ЬХХХІ.
(^иій сит Гетіпео ІіЬі, Ваеіісе Сгаііе, Ьагаіііго?
Наес йеЬеі тейіоз ІатЪеге 1іп§иа ѵігоз.
АЬзсіза езі циаге Затіа ІіЬі тепіиіа іезіа,
Зі ІіЬі іат §гаіиз, Ваеіісе, сиппиз егаі?
5 Сазігапйит сариі езі: пат зіз Іісеі іп§иіпе Сгаііиз,
Засга іатеп СуЪеІез Йесіріз: оге ѵіг ез.
ЬХХХІІ.
Сопѵіѵа диізциіз Хоііі роіезі еззе,
Зиттоепіапаз сепеі іпіег ихогез
Сигіацие Ьесіае зоЬгіиз ЬіЬаі іезіа:
Нос еззе Іеѵіиз ригіиздие сопіепсіо.
5 Іасеі оссираіо §а1Ьіпаіиз іп Іесіо
СиЬіііздие ігшііі Іііпс еі іпйе сопѵіѵаз
ЕЙиІіиз озіго Зегісіздие риіѵііііз.
Зіаі ехоіеіиз зи^егіідие гисіапіі
Ріппаз гиЪепіез сизрііездие Іепіізсі,
10 Еі аезіиапіі іепие ѵепіііаі Ггідиз
78, 1. Такъ какъ при этомъ Паулинъ могъ съ шатающейся лодки упасть въ воду,
то Марціалъ пользуется случаемъ сказать каламбуръ, ибо Раііпигив значитъ ііегит
теіепв (тіаХіѵ, гигзиз; оореіѵ—теіге). 82, 2. Марціалъ въ насмѣшку называетъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 205
ЬХХѴІІІ.
Паулину.
Съ лодки ты, бывшей въ ходу, Паулинъ, помочился однажды.
Хочешь того же опять? Будешь тогда Палинуръ.
ЬХХІХ.
ЬХХХ.
Апицію.
Не говоришь ни о комъ, никого не бранишь ты Апицій;
Все же молва говоритъ, что ты съ дурнымъ языкомъ.
ЬХХХІ.
ЬХХХІІ.
На Зоила.
Кто сотрапезникомъ быть у Зоила способенъ,
Ужинаетъ тотъ пускай между женъ подоградныхъ,
Трезвый у Леды пусть пьетъ изъ кружки разбитой;
Это и легче, и чище того, полагаю.
5 Въ желтомъ платьѣ лежитъ онъ па запятомъ ложѣ
И сосѣдей вокругъ толкаетъ локтями,
Опершись на подушки изъ шелку и пурпуръ.
Только рыгнетъ онъ, стоящій подростокъ подноситъ
Перьевъ пурпурныхъ и зубочистокъ мастичныхъ,
10 И отъ жары навѣваетъ нѣжно прохладу
публичныхъ женщинъ женами подоходными, т. е. живущими у самыхъ городскихъ
стѣнъ. 82, 9. Перьевъ пурпурныхъ, чтобы, вводя ихъ въ глотку, возбудить новое
опорожненіе желудка.
206 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгашхпаіоп. ЬіЬ. III.
8иріпа ргазіпо сопсиЪіпа НаЪеІІо,
Гидаідие тизсаз тугіеа риег ѵіі’§а.
Регсиггіі а&ііі согриз агіе ігасіаігіх
Мапитцие (Іосіат зраг§;іІ отпіЬиз тетЪгіз;
15 Бі§іІі сгерапііз зі§па поѵіі еиписііиз
Еі (Іеіісаіае зсізсііаіог игіпае
Ботіпі ЬіЬепІіз еЬгіит ге^іі репет.
Аі іііе геіго Яехиз аД реіит ІигЬат
Іпіег саіеііаз апзегит ехіа ІатЬепІез
20 Рагіііиг аргі діаікіиіаз раіаезігіііз
Еі сопсиЬіпо Іигіигит паіез йопаі;
Ьі^игитдие поЬіз заха сит ттізігепіиг
Ѵеі сосіа ііітіз тизіа Маззііііапіз,
Орітіапит тогіопіЬиз песіаг
25 СгузІаПіпіздие тиггіпіздие ргоріпаі.
Еі Созтіапіз ірзе Гизиз атриіііз
Хоп егиЬезсіі тигісе аигео поЬіз
ОіѵЫеге тоесЬае раирегіз саріііаге.
Зеріипсе тиііо Леіпсіе репіііиз зіегііі:
30 Хоз ассиЬатиз еі, зііепііит гЬопсІйз
Ргаезіаге іиззі, пиІіЬиз ргоріпатиз.
Ноз МаІсЬіопіз раіітиг ітргоЬі Газіиз,
Хес ѵіікіісагі, Киіе, роззитиз: іеііаі.
ьхххш.
Ш Гасіат Ьгеѵіога топез ері^гаттаіа, Согсіе.
„Гас тіЬі, диосі С1ііопе:“ поп роіиі Ьгеѵіиз.
ЬХХХІѴ.
фіісі паггаі Іиа тоесііа? Хоп риеііат
Біхі, Ооп^уііоп. <^иі<1 ег§о? ііпдиат.
82. 20. Гимнастовъ-^ одѣливши лакомыми кусками всю толпу рабовъ, Малхіонъ
одѣляетъ и гимнастовъ, на которыхъ видно возлагалась обязанность выщипывать
волоса на тѣлѣ; такъ Персій (Сат. IV, ,39) говоритъ: „Пять гимнастовъ пускай
щипали бы этотъ разсадникъ44. 82, 22. Ліігурійскшсъ скалъ^ близь теперешней
Генуи. 82, 23. Массилія, городъ въ Норбопской Галліи, нынѣ Марсель. Чтобы
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. 207
Опахаломъ зеленымъ наложница лежа;
Мальчикъ гонитъ и мухъ миртовой вѣткой,
Мнетъ натиральщица съ быстрою ловкостью тѣло
И искусной рукой всѣ проходитъ суставы;
15 Евнухъ пальцевъ трещащихъ звукъ уловляетъ
И какъ бережный онъ наблюдатель урпны
У господина хмѣльнаго блюдетъ за порядкомъ.
Самъ же къ толпѣ, что у ногъ, назадъ онъ склонился
Средь собаченокъ, что лижутъ гусиную печень,
20 Раздѣляетъ куски кабана межь гимнастовъ
И любимцу даетъ онъ горлицы гузку.
Какъ съ Лигурійскихъ скалъ вина намъ подносятъ
Или муста, что зрѣлъ въ дыму Массилійскомъ,
Передъ шутомъ онъ нектаромъ Опиміанскимъ
25 Пьетъ заздравицу въ хрусталяхъ и фарфорахъ.
И умащенный самъ изъ флягъ Косміанскихъ,
Онъ не краснѣя намъ шлетъ въ золоченой улиткѣ
Мазь для волосъ, что въ ходу у распутницы бѣдной.
Множествомъ кубковъ къ концу пораженный храпитъ онъ;
30 Мы же лежимъ и хранить принужденные этимъ
Храпомъ молчанье, за-здравіе пьемъ лишь кивками.
Такъ Малхіона мы терпимъ распутнаго чванство,
Руфъ, и ему отомстишь мы не въ силахъ—онъ мерзокъ.
ЬХХХІП.
Корду.
Ты совѣтуешь, Кордъ, эпиграммы мнѣ дѣлать короче.
„То что Хіона, ты мнѣ сдѣлай"; короче не могъ.
ЬХХХІѴ.
Гонгиліону.
Что распутникъ-то твой говоритъ? Вѣдь я не мальчишку,
Гонгиліонъ, разумѣлъ. Ну такъ кого же? Языкъ.
придать вину зрѣлость, его ставили на дымный чердакъ. Но излишнее копченье
придавало вину дурной вкусъ, что особенно ставилось въ вину Массалійскому вину.
82, 24. Опиміанскимъ (см. 1,22,7). 82, 26. Косміанскихъ (см. 1, 87, 2). 82, 32.
Малхіонъ. производное отъ МаХахос, нѣженка. 84, 1. Чтобы сдѣлать возмож-
нымъ по русски памекъ Марціала, мы должны были рпеііат передѣлать въ маль-
208 М. Ѵаі. • Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. ПІ.
ьхххѵ.
Циіз ііЬі регзиазіі пагез аЬзскІеге тоесЬо?
Хоп Ьас рессаіит езі рагіе, тагііе, ііЬі.
Зіиііе, диій е§ізіі? пііііі Іііе ііЬі регйідіі ихог,
Сит зіі заіѵа іиі тепіиіа ВеірІюЬі.
ЬХХХѴІ.
Хе Іедегез рагіет Іазсіѵі, сазіа, ІіЬеІІі,
Ргаейіхі еі топиі: іи іатеп, ессе, 1е§із.
8е(і зі Раппісиіит зресіаз еі, сазіа, Ьаііпит,—
Хоп зипі Ііаес тітіз ітргоЬіога—1е§е.
ЬХХХѴІІ.
Хаггаі іе, СЬіопе, гитог пипдиат еззе іиіиіат
Аідие пііііі сиппо ригіиз еззе іио.
Тесіа іатеп поп Ьас, диа «ІеЬез, рагіе Іаѵагіз:
8і рийог езі, ігапзГег зиЫі§аг іп Гасіет.
ЬХХХѴІІІ.
Зипі ^етіпі й'аігез, сііѵегза зе<1 іпдиіпа 1іп§ипі.
Оісііе, (Ііззітііез зипі та§із, ап зітііез?
ЬХХХІХ.
»
ІТіеге Іасіисіз еі тоІІіЬиз иіеге таіѵіз:
1 Хат і’асіет ііигит, РІюеЬе, сасапііз ЬаЬез.
ХС.
Ѵиіі, поп ѵиіі «Іаге СІаНа тіііі, пес йісеге роззит,
(^иоіі ѵиіі еі поп ѵиіі, диііі зіЬі Сгаііа ѵеііі.
чпка. гакъ какъ по русски языкъ мужскаго рода. 86. 3. Пан минулъ (см. II, 72, 4.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III.
209
ьхххѵ.
ЬХХХѴІ.
Цѣломудренной матронѣ.
Книжки чтобъ вольную часть, непорочная, ты не читала,
Я предварялъ и просилъ: вотъ ты читаешь межь тѣмъ.
Коль непорочной смотрѣть Панникула можно съ Латиномъ —
Не неприличнѣй никакъ это тѣхъ мимовъ—читай.
ЬХХХѴІІ.
На Хюну.
Говоръ идетъ, никогда ты въ связи не бывала, Хіона,
И пе можетъ никто тѣломъ быть чище тебя.
Ты же, купаясь, не тѣ, что слѣдуетъ, части скрываешь.
Если есть стыдъ, перевѣсь фартукъ ты свой на лицо.
ЬХХХѴІІІ.
ЬХХХІХ.
ХС.
О Галлѣ.
Галла и хочетъ принять меня и не хочетъ, не знаю,
Такъ какъ и хочетъ и нѣтъ, —хочетъ-то Галла чего?
Марціала эпиграммы.
14
210
М. Ѵаі. Матііаііз ері§гапшіаіоп. ЬіЬ. III.
ХСІ.
Сит реіегеі раігіае тіззісіиз агѵа Ваѵеппае,
Зетіѵіго СуЬеІез сит §ге§е іипхіі ііег.
Ниіс сотез ІіаегеЬаі йотіпі Ги§іііѵиз АсГііІІая
Іпзі§піз Гогта педиіііадие риег.
5 Нос зіегііез зепзеге ѵігі: іріа рагіе сиЬагеі
(^иаегипі. 8е<1 іасііоз зепзіі еі іііе ііоіоз:
Мепіііиг, сгеДипі. Зотпі розі ѵіпа реіипіиг:
Сопііпио Геггит похіа іигЪа гаріі
Ехсійипідие зепет, зроийае диі рагіе іасеЬаі;
10 Катдие риег ріиіео ѵітіісе іиіиз егаі.
Зиррозііат диопіат Гата езі рго ѵіг^іпе ссгѵат,
Аі пипс рго сегѵо тепіиіа зиррозііа езі.
ХСП.
Ь'і раііаг тоесііит, го^аі ихог, СгаІІе, зед ипит.
Ниіс е§о поп осиіоз егио, Саііе, йиоз?
ХСІП.
> ,
Сит ііЬі ігесепіі сопзиіез, ѴеіизііІІа,
Еі ігез саріііі циаііиоічіие зіпі Депіез,
Ресіиз сісасіае, сгиз соіопріе іогтісае;
Ви^озіогет сит §еі’аз зіоіа Ггопіет
5 Еі агапеогит саззіЬиз рагез таттаз;
Сит сотрагаіа гісііЪиз іиіз ога
Кіііасиз ІіаЬеаі согсойііиз ап^изіа,
Меііиздие гапае §аггіапі Ваѵеппаіез,
Еі Аігіапиз диісіиз сиііх сапіеі,
10 Ѵійеаздие циапіит посіиае ѵійепі тапе,
Еі іііий оіеаз циосі ѵігі сареііагит,
Еі апаііз ІіаЪеаз огі1іору§іит тасгае,
91, 11. Дѣва. Пфіігсііін. 91. 12. Оленю^ игра словъ сегѵо вмѣсто зегѵо, ибо въ
5
10
5
10
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. III. 211
ХСІ.
Объ отставномъ и Ахиллѣ.
Какъ подходилъ отставной къ полямъ родпмой Равенны,
Съ полумужской онъ толпой сшелся Цибелы въ пути.
Спутникомъ былъ у него отъ господина бѣжавшій
Мальчикъ Ахилла пустой, но прекрасный собой.
Это признали скопцы и вопрошаютъ, гдѣ ляжетъ
Онъ. Однако же тотъ тайные ковы смекнулъ;
Лжетъ, и вѣрятъ они. Отъ вина ко сну переходятъ;
Тотчасъ берется за ножъ вредная эта толпа,
И калѣчитъ она старика, лежащаго съ краю;
Ибо простѣнкомъ хранимъ, мальчикъ отъ нихъ уцѣлѣлъ.
Нѣкогда дѣва была, говорятъ, подмѣнена ланью,
Нынѣ оленю въ обмѣнъ жертвою вышелъ старикъ.
ХСІІ.
Галлу.
Проситъ любовника, Галлъ, жена у меня, одного лишь.
Что же не вырву я, Галлъ, глазъ ей поэтому двухъ?
, ХСШ.
На Ветустиллу.
Что уже видѣла триста консуловъ ты, Ветустилла,
И у тебя три волоса да четыре лишь зуба,
Какъ у кузнечика грудь и притомъ муравьиныя бедра,
Складокъ больше па лбу у тебя, чѣмъ на собственной столѣ,
Груди притомъ у тебя паутинной сѣткѣ подобны;
Что въ сравненьи съ твоей пастію у крокодила
Нильскаго ротъ еще выходитъ будто бы тѣсенъ,
И что пріятнѣй кричатъ Равеннскія даже лягушки,
И комаръ Адріатики пѣньемъ тебя превосходитъ,
И не больше ничуть, чѣмъ сова, на разсвѣтѣ ты видишь,
II отъ тебя отдаетъ зловоніемъ козьяго мужа,
И какъ у утки худой у тебя оттопырилась гузка,
древности по созвучію употребляли слово сегѵпз вміісто зегѵиз. Здѣсь собственно
рабу, мальчику въ обмѣнъ.
14*
212
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. III.
Зепетцие Супісит ѵіпсаі оззеиз сиппиз;
Сит іе іисегпа Ьаіпеаіог ехііпсіа
1 5 Айтіііаі іпіег Ъизіиагіаз тоесЬаз;
Сит Ъгита тепзет зіі ІіЬі рег Аи§изіит
Ке^еіаге пес іе резіііепііез роззіі:
Аисіез (Іисепіаз пиріиіге розі тогіез
Ѵігитдие Йетепз сіпегіЬиз іиіз диаегіз *
20 Ргигіге. фиід, загіге циіз ѵеііі захит?
С^иіз сопіи§ет іе, диіз ѵосаЬіі ихогет,
РЬіІотеІиз аѵіат диат ѵосаѵегаі пирег?
(^иоД зі сасіаѵег ехі^із іиит зсаірі,
Зіегпаіиг а Согісіе агсііісііпісо Іесіиз,
25 Таіаззіопет диі іиит сіесеі зоіиз,
ІІзіогцие іаесіаз ргаеіегаі иоѵае пиріае:
Іпігаге іп ізіит зоіа і'ах роіезі сиппит.
ХСІѴ.
Еззе пе^аз сосіит Іерогет розсізцие Йа§е11а
Маѵіз, Киіе, сосит зсіпйеге, диат Іерогет.
ХСѴ.
Хипдиат йісіз Ііаѵе, зей геййіз, Хаеѵоіе, зетрег,
(^иой ргіог еі согѵиз йісеге заере зоіеі.
Сиг Іюс ехресіаз а те, го$о, Хаеѵоіе, йісаз:
Хат риіо пес теііог, Хаеѵоіе, пес ргіог ез.
5 Ргаетіа Іаіиіаіо ігіЬиіі тіііі Саезаг иіегдие
Хаіогипщие (Іейіі іига раіегпа ігіит.
Оге 1е§ог тиііо поіитцие рег орріда потеп
Хоп ехресіаіо йаі тіііі іата го§о.
Езі еі іп Іюс аіідиій: ѵіёіі те Кота ігіЬипит
10 Еі зейео диа іе зизсііаі Осеапиз.
(^иоі тіііі Саезагео Гасіі зипі типеге сіѵез,
93, 22. Филомелъ, вѣроятно, послѣдній мужъ ея. 93, 26. Свѣіиочъ^ для под-
жиганія смертныхъ костровъ. 95. 9. Почетнымъ трибуномъ и всадникомъ Марціалъ
былъ не по цензу, а по благоволенію императора, и потому (ст. 10) могъ сидѣть.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III
213
И побѣдилъ твой костякъ престарѣлаго Циника даже,
Что огни у себя погасивъ предварительно, баныцикъ
15 Между распутницами у могилъ тебя допускаетъ;
Что уже въ августѣ мѣсяцѣ зиму ты ощущаешь,
Что и сама-то чума тебя оттаять не можетъ,
Рада послѣ двухсотъ покойниковъ замужъ ты снова
И въ безумствѣ своимъ раззудить желаешь мужчину
20 Прахомъ. Какъ, неуже-ль полоть согласится онъ камень?
Кто захочетъ тебя назвать женой иль супругой,
Ту, что бабушкою называлъ Филомелъ лишь недавно?
Ежели трупомъ своимъ привлечь ты кого пожелаешь,
Пусть могильщикъ Коридъ тебѣ готовитъ постелю,
25 Что одна торжеству твоей свадьбы только прилична.
Поджигатель костровъ пусть свѣточъ несетъ новобрачной:
Факеломъ лишь гробовымъ замѣнить Гименеевъ тутъ можно.
ХСІѴ.
На Руфа.
Заяцъ, ты говоришь, недожаренъ и требуешь кяутьевъ:
Повара, Руфъ, ты скорѣй хочешь, чѣмъ зайца разсѣчь. .
ХСѴ.
Про Нэвола.
Нэволъ, не скажешь никакъ ты здравствуй, а только отвѣтишь,
А вѣдь и воронъ его первымъ подъ часъ говоритъ.
Почему жь отъ меня его, Нэволъ, ждешь ты, скажи мнѣ.
Ты же не лучше меня, Нэволъ, кажись, не знатнѣй.
5 Оба Цезаря мнѣ воздали хвалу и награды,
И права получилъ я отца трехъ дѣтей.
Устъ меня много прочтутъ, въ городахъ извѣстное имя
Слава разноситъ мое, не дожидаясь костра.
Стоитъ чего либо тожь, что Римъ меня видѣлъ трибуномъ,
10 И сижу я, отколь гонитъ трбя Океанъ.
Сколько изъ за меня было Цезаремъ создано гражданъ,
на первыхъ 14-ти театральныхъ скамьяхъ, откуда два надзирателя Океанъ и Лектій
должны были прогонять сидящихъ тамъ, не имѣющихъ на то права. 95, 11. Людей,
которымъ я выпросилъ право гражданства.
214 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаіпіпаіоп. ЬіЬ. III.
Хес іатпіоз іоіісіет зизрісог еззе ІіЬі.
8е<1 раесіісагіз. зесі риІсЬге, Хаеѵоіе, сеѵез.
Іат іат іи ргіог ез, Хаеѵоіе, ѵіпсіз: Ііаѵе.
ХСѴІ.
Ьіп^із, поп і'иіиіз теат риеііат
Еі §аггіз (ціазі тоесіиіз еі Гиіиіог.
8і іе ргепсіего, Оагдііі, іасеЬіз.
ХСѴИ.
Хе 1е§аі Ііипс Сіпопе, таікіо ііЬі, Киі’е, ІіЬеІІит.
Сагтіпе Іаеза тео езі, Іаесіеге еі іііа роіезі.
ХСѴІІІ.
• * . *
8іі сиіиз ііЬі циат тасег, гедиігіз?
Раейісаге роіез, 8аЪе11е, сиіо.
ХСІХ.
Ігазсі позіго поп (ІеЬез, сепіо, ІіЬеІІо.
Агз іиа, поп ѵііа езі сагтіпе Іаеза тео.
Хоп посиоз регтіііе заіез. Сиг Ішіеге поЬіз
Хоп Іісеаі, Іісиіі зі іидиіаге ІіЬі?
С.
Сигзогет зехіа ІіЬі, ЕиГе, гетізітиз Нога,
Сагтіпа циет тайійит позіга іиііззе геог:
ІтЬгіЬиз іттосіісіз саеіит пат Гогіе гиеЬаі.
Хоп аіііег тіііі (ІеЬиіі ізіе ІіЬег.
96, 3. Умолкнешь^ нѣкоторые комментаторы предполагаютъ, что Марціалъ грозить
отрѣзать ему виновный языкъ. 97, 1. Хіона встрѣчается въ этой книгѣ пять
разъ и дважды (эн. 84 п 87) въ качествѣ развратницы самаго низкаго разбора.
99, 1. Сапожникі> (см. выше, 16 п 19 эпигр). 99, 4. Убивать^ давая гладіатор-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. III. ( 215
Подозрѣваю, что нѣтъ столько п слугъ у тебя.
Но ты распутенъ за то, Нэволъ, и дивно виляешь.
Въ этомъ, Нэволъ, меня ты побѣдилъ: будь здоровъ.
ХСѴІ.
На Гаргилія.
Ты языкомъ лишь моей касаешься дѣвы,
А разглагольствуешь, будто ея ты любовникъ.
Если тебя захвачу, Гаргилій, умолкнешь.
ХСѴЦ
Руфу.
Руфъ, этой книжки читать, прошу, не давай ты Хіонѣ:
Пѣснью моей оскорбясь, можетъ она повредить.
хййи
На Сабелла.
ХСІХ.
Сапожнику.
Ты на книжку мою не долженъ сердиться, сапожникъ;
Стихъ мой искусство твое лишь задираетъ, не жизнь.
Добродушныя ты дозволь остроты. Почему же
Мнѣ не шутишь, коль тебѣ было дано убивать?
С.
Руфу.
Руфъ, въ шестомъ я часу гонца къ тебѣ выслалъ, который
Мокрыми пѣсни мои, я полагаю, принесъ.
Ибо жестокимъ дождемъ небеса разразились случайно:
Книжку иначе, чѣмъ такъ, было не слѣдъ посылать.
скіе бои. 100, 1. Въ шестомъ часу^ по нашему, около 'полудня. 100, 4. Смыслъ:
стихи мои не заслуживаютъ ничего другаго, какъ того, чтобы ихъ смыло дождемъ
или унесло водою (см, I, 5, 2; IV, 10, 8; IX, 58, 7—8).
МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ.
IV.
М. ѴАЬ. МАКТІАЫ8
ЕРНЖАММАТОЫ. ЕІВЕК IV.
і.
Саезагіз аіта Ліев еі Іисе васгаііог іііа,
Сопвсіа Иісіаеит диа іиііі Ісіа Іоѵего,
Ьоп^а, ргесог, Руііодие ѵепі питеговіог аеѵо
Зетрег еі Ьос ѵиііи ѵеі теііоге пііе.
5 Ніс соіаі АІЬапо Тгііопійа тиііиз іп аиго
Регдие тапив іапіав ріигіта диегсиз еаі;
Ніс соіаі іпдепіі гейеипііа заесиіа Іизіго
Еі диае Вотиіеиз засга Тагепіоз ІіаЬеі.
Мадпа диісіет, зирегі, реіітив, зеД (ІеЬііа іеггів:
10 Рго іапіо диае зипі ітргоЪа ѵоіа Нео?
П.
ЗресіаЪаі тойо зоіиз іиіег отиев
Ыідгів типив Ногаііив Іасегпіз,
Сит рІеЪз еі тіпог огсіо тахітиздие
Запсіо сит дисе сапйісіиз зедегеі.
1, 1. Аіта йіеа, благостный день рожденія’Домиціана 24 октября (Свет. Дом. 1).
Поэтъ ставить его выше дня рожденія Зевеса. 1, 2. Участья полна. Поэтъ хо-
четъ сказать, что гора Ида принимала участіе въ хитростяхъ Реи, посредствомъ ко-
торыхъ Цибела вырывала у Сатурна дѣтей, которыхъ онъ поглощалъ, и между про-
чимъ Зевеса Критскаго пли Диктейскаго, по имени Критской горы. Дикты. 1, 3.
Поэтъ желаетъ, чтобы день рожденія чаще п блистательнѣе возвращался къ Доми-
ціану, чѣмъ къ Нестору. 1, 5. Подъ Албанскимъ золотомъ,—въ золотомъ вѣнцѣ,
въ которомъ Домиціанъ въ Альбѣ празднуетъ Каинкватріи,—ежегодное пятидневное
торжество въ половинѣ марта въ честь Минервы, которая по рѣкѣ Тритону пазыва-
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА IV.
і.
Въ день рожденія Домиціана.
Цезаря благостный день священнѣй разсвѣта, въ который
Ида, участья полна, Зевса-Диктея дала,
Долгій, молю, приходи и чаще чѣмъ старцу Иилоса
Все такимъ же лицомъ или и лучшимъ сіяй.
5 Самъ Тритонидѣ онъ пусть подъ Албанскимъ золотомъ часто
Жертвуетъ, много держа въ дланяхъ дубовыхъ вѣнковъ;
Люстромъ великимъ онъ пусть возвратныя славитъ столѣтья
И торжества, что привыкъ праздновать Римскій Тарентъ.
Многаго мы у небесъ, но землѣ достодолжнаго просимъ:
10 Могутъ ли дерзкими быть просьбы о богѣ такомъ?
II.
О Гораціи.
Только одинъ смотрѣлъ межь всѣми Горацій
Въ черной накидкѣ своей на представленье,
Какъ и чернь, и сословье второе съ важнѣйшимъ
При священномъ вождѣ всѣ въ бѣломъ сидѣли.
лась Тритонидой. 1. 6. Дубовые вѣнки были наградою побѣдителей, въ Капитолій-
скихъ играхъ (см. прим. эп. 54, 1; IV’, 1, 7). 1, 7. Люстромъ великимъ. Люстръ,
очистительное жертвоприношеніе, совершаемое въ копцѣ 5-ти лѣтней своей службы
цензорами во имя всего народа; поэтому вообще пяти лѣтній срокъ. Великій люстръ,
столѣтіе съ намекомъ на игры въ честь столѣтія, празднуемыя на одномъ мѣстѣ
празднаго поля, прозывавшагося Тарентомъ. Торжество это праздновалъ и Доми-
ціанъ, Свет. Дом. 4. 1, 10. Домиціанъ носилъ прозваніе „нашъ владыка и богъ“,
Свет. Дом. 13.
220 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгапнпаіоп. ЬіЬ. IV.
5 Тоіо піх сесісііі герепіе саеіо:
АІЪіз зресіаі Ногаііиз Іасегпіз.
III.
Азрісе циат сіепзит іасііагит ѵеііиз адиагит
БеЙиаі іп ѵиііиз Саезагіз іпдие зіпиз.
Іпйиі^еі іатеп іііе Іоѵі, пес ѵегіісе тоіо
Сопсгеіаз рі§го ігі§оге гісіеі асріаз,
5 Зійиз НурегЬогеі зоіііиз Іаззаге Вооіае
Еі тайісііз Неіісеп Йіззітиіаге сотіз.
(^иіз 8ІССІ8 Іазсіѵіі ациіз еі аЬ аеіііеге Іийіі?
Зизрісог Ііаз риегі Саезагіз еззе піѵез.
IV. .
(^ио<1 віссае гейоіеі раіиз Іасипае,
Сгийагшп пеЪиІае диой АІЬиІагшп,
Різсіпае ѵеіиз аига циосі тагіпае,
і^иосі ргезза рі§ег Ііігсиз іп сареііа,
5 Ьаззі ѵагйаісиз диосі еѵосаіі,
9иой Ъіз тигісе ѵеііиз іпциіпаіит,
(^иосі іеіипіа заЬЬаіагіагит,
Маезіогит циой апііеіііиз геогит,
Оиосі зригсае тогіепз Іисегпа Ьейае,
10 <і>ио(1 сеготаіа іаесе сіе 8аЫпа,
(^иосі ѵиіріз і'и§а, ѵірегае сийііе,
Маііет циат циосі оіез оіеге, Вазза.
V.
Ѵіг Ьопиз еі раирег 1іп§иадие еі ресіоге ѵегиз,
(^иісі ііЪі ѵіз, игЪет «ціі, ГаЬіапе, реііз?
3, 3. Зевсса терпя, подразумѣвается Юпитеръ Плювій, т. е. открытое небо.
3, 5. Томить привыченъ Боота. Бооть, стражъ Медвѣдицы, созвѣздіе. Гелпка, звѣзда
въ созвѣздіи Большой Медвѣдицы. Здѣсь намеки на сѣверные походы Домиціана въ
юности въ Германію и Галлію, а позднѣе на Даковъ и Сарматовъ. 3, 8. Сынъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. IV. 221
5 Со всего вдругъ неба снѣгъ повалился:
Въ одѣяніи бѣломъ ужь смотритъ Горацій.
III.
О снѣгѣ.
Посмотри, какъ руно густое воды молчаливой
Падаетъ прямо въ лицо Цезарю да и на грудь.
Онъ же, Зевеса терпя, съ челомъ неподвижнымъ смѣется
Надъ водой, что сгустить холодъ лѣнивый успѣлъ;
5 Гиперборейскаго онъ томить привыченъ Боота
И выносить, коль ему Гелика мочитъ власы.
Кто же сухою водой играя кидаетъ съ эѳира?
Подозрѣваю, что сынъ Цезаря шлетъ этотъ снѣгъ.
IV.
На Бассу
Чѣмъ на болотѣ сухомъ пахнетъ отъ лужи,
Чѣмъ испаренье сырой Албулы полно,
Чѣмъ отъ морской отдаетъ сажалки старой,
Чѣмъ и козелъ, что гнететъ козу лѣниво,
5 Чѣмъ у солдата сапогъ въ службѣ вторичной,
Чѣмъ побывавшая шерсть въ пурпурѣ дважды,
Чѣмъ натощакъ ото всѣхъ шабашу вѣрныхъ,
Чѣмъ и дыханье разитъ бѣдныхъ судимыхъ,
Чѣмъ предъ концомъ отъ плохой Лединой лампы,
10 Чѣмъ Сабинская мазь пахнетъ въ подоньяхъ,
Чѣмъ при побѣгѣ лиса, ложе чѣмъ змѣя,—
Лучше мнѣ нюхать,—чѣмъ-то, Басса, чѣмъ пахнешь.
V.
Фабіану.
Добрый мужъ и бѣднякъ, устами и сердцемъ правдивый,
Вздумалъ чего ты искать, въ городъ идя, Фабіанъ?
Цезаря отъ Домиціи не задолго до того времени умеръ, п здѣсь сопричисляется Мар-
ціаломъ къ лику боговъ. 4, 2. Алйула, рѣчка близъ Тибура съ сильнымъ сѣр-
нымъ запахомъ. 4, 9. Лединой лампы. Леда бѣдная публичная женщина. 4,10. Ли-
піретив ЗаЪіпа. ч
222 М. Ѵаі. Магііаііз ері§і*аттаіоп. ЬіЬ. IV.
(^иі пес Іепо роіез пес сотіззаіог ІіаЬегі,
Кес раѵійоз ігізіі ѵосе сііаге геоз,
5 Нес роіез ихогет сагі соггшпреге атісі,
Иес роіез аі^епіез аггі§еге ай ѵеіиіаз,
Ѵепйеге пес ѵапоз сігсит Раіаііо ійтоз,
Ріаийеге пес Сапо, ріаийеге пес Сгіарііуго:
Ѵпйе тізег ѵіѵез? „Ното сегіиз, ййиз атісиз—“.
10 Нос пікіі езі: пипдиат зіс Рііііотеіиз егіз.
VI.
Сгейі ѵіг§іпе сазііог рийіса
Еі й’опііз іепегае сиріз ѵісіегі,
Сит зіз ітргоЪіог Маіізіапе,
(^иат диі сотрозііоз теіго ТіЬиіІі
5 Іп Зіеііае гесііаі Йото ІіЬеІІоз.
VII.
Сиг, ііеге диой йейегаз Іюйіе, риег Нуііе, педазіі,
Бигиз іат виЬііо, диі тойо тіііз егаз?
8ей іат саизагіз ЬагЬатдие аппоздие рііоздие.
О пох диат 1оп§а ез. диае Гасіз ипа зепет!
5 (^иій поз йегійез? Ііеге <ціі риег, Нуііе, іиізіі,
Віс поЪіз, Іюйіе диа гаііопе ѵіг ез?
VIII.
Ргіта заіиіапіез аідие аііега сопіегіі Іюга,
Ехегсеі гасоз іегііа саизійісоз,
Іп диіпіат ѵагіоз ехіепйіі Кота ІаЬогез,
5, 7. Пустого дыма (ѳиміама похвалъ). 5, 8. Кангу съ Г.юфиромъ, Знаме-
нитые Флейтщики, послѣдній тоже у Ювенала, сат. 6, 77. 5, 10. Филомелъ
(сл. ПІ, 31, 6). Суди по имени, богатый пѣвецъ. 6, 5. Стелла (сдичи I, 7, 1;
V, 12, 7; VI, 21); Арунцій Стелла пзъ Патавія, другъ Марціала, воспѣвшій су-
пругу свою Віолатпллу, подъ именемъ Іаптпды (отъ ’іоѵ, Фіалка). Стихотворенія
его погибли, но можно предполагать, что до женитьбы па Віолатиллѣ онъ былъ крайне
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 223
Вѣдь ни въ сводники ты, ни въ лизоблюды не годенъ,
Ни запуганныхъ звать голосомъ грознымъ къ суду,
5 Ни жену соблазнять не можешь ты милаго друга,
Ни къ холодѣющимъ ты старицамъ льнуть не пойдешь,
Вкругъ ты дворцовъ продавать пустаго дыма не станешь,
Рукоплескать не пойдешь Кану съ Глафиромъ никакъ.
Чѣмъ же, бѣднякъ, станешь жить?—„Человѣкъ я честный,
другъ вѣрный".
10 Это ничто: не бывать такъ Филомеломъ тебѣ.
VI.
На Мализіана.
Чище ты дѣвы стыдливой считаться
Хочешь и скромнымъ челомъ быть замѣтнымъ,
Мализіанъ, а вѣдь ты не потребнѣй
Даже того, кто размѣромъ Тибулла
5 Книжку свою въ домѣ Стеллы читаетъ.
VII.
Г
Гиллу.
VIII.
Евфему.
Первый часъ и второй занимаютъ идущихъ съ поклономъ,
Третій къ занятьямъ зоветъ стряпчихъ охрипшихъ въ судахъ,
Вплоть до пятаго Римъ дѣлами различными тянетъ,
легкаго поведенія. 8, 1. Первый часъ и второй, лѣтомъ съ четырехъ съ полови-
ною до семи часовъ, зимою съ семи съ половиною до девяти утра (сл. прим. 1,108, 9);
Римскій день, раздѣленный зимою и лѣтомъ отъ восхожденія солнца до захожденія
на 12 часовъ, состоялъ поэтому изъ часовъ не всегда одинаковой долготы. 8, 3. До
пятаго, лѣтомъ до девяти съ половиной, зимой до десяти съ половиной часовъ.
224
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. IV.
Зехіа циіез Іаззіз, зерііта йпіз егіі,
5 Зиі’Ясіі іп попат пііійіз осіаѵа раіаезігіз,
Ітрегаі ехігисіоз Ггапдеге попа іоі’оз:
Нога ІіЬеІІогит сіесіта езі, Еирііете, теогит,
Тетрегаі атЬгозіаз сит іиа сига сіарез
Еі Ъопиз аеіііегіо Іахаіиг песіаге Саезаг
10 Іпдепіідие іепеі росиіа рагса тапи.
Типс айтіііе іосоз: §геззи іітеі іге Іісепіі
А(і таіиііпит позіга Тііаііа Іоѵет.
IX.
Зоіае ііііа сііпісі, ЬаЬиІІа,
Незсгіо зсцисгіз Сіуіит тагііо,
Еі (іопаз еі атаз: еуец «оштш;.
Бит поѵиз езі пес асіііис газа тіііі Ггопіе ІіЬеІіиз,
Ра^іпа <1ит іап^і поп Ьепе зісса іітеі,
I риег еі саго регіег Іеѵе типиз атісо,
Циі тегиіі пи§аз ргітиз ІіаЬеге теаз.
5 Сигге, зесі іпзігисіиз: сотііеіиг Рипіса ІіЬгит
Зроп&еа: типегіЬиз сопѵепіі іііа теіз.
Ыоп роззипі позігоз тиііае, Еаизііпе, Іііигае
ЕтепДаге іосоз: ипа Іііига роіезі.
8, 4. Шестой, лѣтомъ съ 1ОЗ/4, зимою съ 111/4 часовъ до седьмаго часу, т. е. до'
нашего полудня. 8, 5. Уманеннымъ борцамъ; всѣ тѣлесныя упражненія обычно
исполнялись въ этотъ часъ передъ баней. 8, 6. Девятый — лѣтомъ въ 21/8, зи-
мою въ 1і/2. 8, 7. Евфемъ, дворецкій Домиціана. 8, 8. Амброліалъныя яства
и некторъ намекаютъ на божественность Домиціана, о которой говорится въ примѣ-
чаніи къ эп. І-й ст. 10 этой книги. 8, 12. Къ Юпитеру, къ Домиціану. Талія муза
комедій и шуточныхъ стихотвореній. 9, 1. Эта эпиграмма основана на греческой
игрѣ словъ: оть ашзю или зшш происходить имя Зоты врача, отца Лабуллы; между
Тѣмъ Марціалъ нарочно кончаетъ эпиграмму греческой Фразой: дѣйствуешь напропа-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV.' 225
Отдыхъ усталымъ шестой, дѣло кончаетъ седьмой;
5 Для блестящихъ палестръ довольно съ восьми и по девять,
Ложа готовыя мять часъ намъ девятый велитъ;
Часъ десятый, Евфемъ, какъ разъ моихъ книжекъ, какъ только
Амброзіальныхъ внести ты озаботишься яствъ,
И всеблагой отдохнетъ надъ небеснымъ нектаромъ Цезарь,
10 Мощной рукою своей малую чашу держа.
Шутки тогда допусти: идти дерзновенной стопою
Въ ранній къ Юпитеру часъ страшно Таліи моей.
IX.
На Лабуллу.
Дочка Зоты врача, о Лабулла,
Ты за Клятомъ идешь, кинувши мужа;
Любишь и вмѣстѣ даришь: е/гц ааіётш;.
Фаустину.
Книжка покуда моя нова и съ лица нелощена,
Какъ до страницы еще влажной касаться бѣда,
Мальчикъ, ступай и снеси даръ легкій милому другу,
Что заслужилъ получить первымъ мои пустяки.
5 Только бѣги снаряженъ: пусть съ книжкой Цунійская будетъ
Губка: она къ моему дару какъ разъ подойдетъ.
Шутокъ моихъ, Фаустинъ, исправить помарки не могутъ
Многія, можетъ зато только помарка одна.
дую, такъ какъ аоштш; значитъ: дѣйствуешь губительно, разоряясь на подарки.
9, 3. аоштшс. Мы перевели бы въ настоящемъ случаѣ словами: ты живешь,
очертя голову. 10, 1. Съ лица немпцена. Обѣ стороны пергамента или папируса,
навивавшагося на скалку, тщательно обрѣзались у рожковъ, сглаживались пемзой и
окрашивались въ черный цвѣтъ. 10, 5. Плпній (Натур. Ист. IX, 45, § 149); счи-
таетъ Пунійскую, т. е. африканскую губку наилучшей. Марціалъ рекомендуетъ
ее Фаустину для смыванія посланныхъ стиховъ. 10, 8. Помарка одна — черезъ
весь листъ.
Марціала эпиграммы. 15
226
М. Ѵаі. Магііаііз ері§іапшіаіоп. ЬіЬ. IV.
XI.
Вши пітіиш ѵапо іитеі'асіиз потіпе §аисІез
Еі 8аіигпіпит іе рисіеі еззе, тізег,
Ітріа Раггііазіа тоѵізіі Ъеііа зиЪ игза,
фиаііа диі Рііагіае сопіи§із акта іиііі.
5 Ехсійегаіпе асіео іаіит ііЬі потіпіз Ьиіиз,
ОЬгиіі Асііасі диосі дгаѵіз іга ігеіі?
Ап ІіЬі рготізіі Кііепиз сріосі поп сіесііі іііі
Хііиз, еі Агсіоіз ріиз іісиіззеі адиіз?
ІПе еііат позігіз Апіопіиз оссісііі агтіз,
10 ((іиі ііЪі соііаіиз, регййе, Саезаг егаі.
XII.
. Ыиііі, Тііаі, пе§аз, зесі зі іе поп рисіеі ізіий,
Нос заіііт рисіеаі, Тііаі, пе§аге пііііі.
XIII.
Сіаисііа, Киіе, тео пиЬіі Реге^гіпа Рисіепіі:
Масіе езіо іаесііз, о Нутепаее, іиіз.
Тат Ъепе гага зио тізсепіиг сіппата пагсіо,
Маззіса Тііезсіз іат Ъепе ѵіпа Гаѵіз;
5 Еес теііиз іепегіз іип^ипіиг ѵіііЪиз иіті,
Кес ріиз Іоіоз адиаз, Іііога тугіиз атаі.
Сапсіісіа регреіио гезійе, Сопсогйіа, Іесіо,
Тапщие рагі зетрег зіі Ѵепиз аециа іи§о:
ІЛІі^аі іііа зепет циошіапі, зесі еі ірза тагііо
10 Тит циодие, сит іиегіі, поп ѵійеаіиг апиз.
11. .Т. Лнтоніи Сатурнинъ, народный трибунъ, оскорбленный Домиціаномъ, поднялъ
въ Германіи гражданскую войну; взятъ въ плѣнъ и убитъ. 11, 3. Парразійской мед-
віьгіицеи, т. е. Аркадской, по имени города Парразіп, гдѣ дочь Аркадскаго царя Ли-
каона—Каллисто, превращенная Юпитеромъ изъ страха передъ Юноной въ медвѣдицу,
помѣщена имъ въ число созвѣздій. 11, 4. Тотъ, подразум. тріумвиръ М. Антоній,
который изъ-за египетской своей Фарской жены (см. прим. къ НЕ 66, 1) велъ войну
противъ отечества и разбитъ при Аукціумѣ. 11, 8. Арк-тійскимъ волнамъ—сѣвер-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 227
XI.
На Ант. Сатурннна.
Временемъ тѣмъ, что пустымъ ты именемъ чванишься слишкомъ.
И Сатурниномъ тебѣ стыдно, презрѣнный ты, быть,
Подъ Парразійской повелъ медвѣдицей грѣшныя войны
Ты, какъ тотъ, что подъялъ мечъ изъ-за Фарской жены.
5 Или забылъ дотого ты этого имени жребій,
Что Акціумской волны залилъ губительный гнѣвъ?
Иль тебѣ Рейнъ обѣщалъ, что Нилъ тому не доставилъ,
И Арктійскимъ волнамъ большее было дано?
Даже Антоній и тотъ сраженъ былъ нашимъ оружьемъ,
10 Хоть сопоставленъ съ тобой, извергъ ты, Цезарь онъ былъ.
XII.
Таись.
Коль не стыдишься, что ты никому не откажешь, Тайса,
Ты хоть, Тайса, стыдись, что не откажешь ни въ чемъ.
ХШ.
Руфу о бракосочетаніи Иудея та съ Клавдіей Перегриной.
Клавдія замужъ идетъ Перегрина, о Руфъ, за Пудента;
Факеламъ, о Гименей, слава да будетъ твоимъ.
Такъ дорогой киннамонъ прекрасно мѣшается съ нардомъ,
Также Тезейскій и медъ сладко съ Массійскимъ виномъ;
5 Лучше другъ къ другу не льнутъ съ лозами нѣжными ильмы,
Лотосъ не любитъ такъ водъ, миртъ такъ прибрежной земли.
Свѣтлое вѣкъ возсѣдай на этомъ ложѣ, Согласье,
Благость, Венера, всегда парѣ такой проявляй;
Стараго нѣкогда пусть она любитъ, и мужу въ то время
10 Старой не кажется пусть, хоть ужь и станетъ стара.
нымъ,—подразум. Рейнъ. 13, 1. Обь Авлѣ Пудентѣ поэтъ упоминаетъ много разъ,
какъ о начальникѣ почетнѣйшей роты тріаріевъ, въ которой хранился серебряный
орелъ легіона, командованіе которою связано было съ почестями, напр. со званіемъ
всадника. 13, 4. Тезейскій медъ—по имени царя Тезея —Аттическій съ горы Ги-
метта. Знаменитое Массійское вино (сл. прим. I, 26, 8) съ Кампанской горы Мас-
сива. 13, 6. Лотосъ—Дерево, йігурііиз Ьоіоз, на сѣверномъ берегу Африки, плодъ
котораго ѣли ЛотоФаги и спутники Улисса, вслѣдствіе чего послѣдніе не желали воз-
15.
228
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаіпіпаіоп. ЬіЬ. IV.
XIV.
8іІі, Сазіаіійит (Іесиз зогогит,
фиі регіигіа ЬагЬагі іигогіз
Іп^епіі ргетіа оге регіісіозчи?
/Ѵзіиз НаппіЬаІіз Іеѵезцие Роепоз
5 Мадпіз сейеге со§із Аігісапіз:
Раиіит зерозііа аеѵегііаіе,
Вит Ыаікіа ѵа§из аіеа БесетЬег
Іпсегііа зопаі Іііпс еі Іііпс Ггііііііз
Еі Іиіііі ігора пециіоге іаіо,
10 Козігіз оііа соіптойа Сатепіз,
Хес іогѵа 1е§е Ггопіе, зеіі гетізза
Ьазсіѵіз таіііііоз іосіз ИЬеІіоз.
8іс Гогзап іепег аизиз езі Саіиііиз
Ма^по тіііеге Раззегет Магопі.
. I
XV.
МіІІе ІіЬі питтоз Ьезіегпа Іисе го§апіі
Іп зех аиі зеріет, Саесіііапе, іііез
„Коп 1іаЬеои сііхі: зеіі іи саизаіиз апіісі
Аііѵепіит Іапсет раисагріе ѵаза годаз.
5 8іи1іиз ез? ап зіиііит те сгейіз, атісе? пе§аѵі
МіІІе ііЫ питтоз, тіііа диіппие (ІаЬо?
вращаться. 14. 1. Смлііі Италикъ, коего поэма о Пунійской войнѣ дошла до насъ-
Кастснъскіиѣ сео)ьеръ—;музъ. 14, 8. Въ лживыхъ рожкахъ; рожки эти употреб-
лялись для метанія костей, во избѣжаніе Фальши приметанія рукою. Въ игрѣ упо-
треблялись два рода орудій, собственно кости, іеззегае, съ шестью равными сторо-
нами. обозначенными цифрами отъ одной до шести,—и лодыжки іаіі, первоначально
лодыжки животныхъ съ раздвоенными копытами. У этихъ было тоже шесть сторонъ,
по только четыре гладкихъ съ цифрами: 1, 3, 4 и 6; остальныя двѣ стороны были
круглы, такь что на нихъ лодыжка устоять не могла. Лодыжекъ обыкновенно упо-
требляли въ игрѣ четыре, а костей только три; бросали ихъ изъ рожка (Ггіѣіііиэ,.
М. Вал. Мірціала эипграммы. Кн. IV.
229
XIV.
Си лпо.
Силій, ты Кастальскихъ сестеръ украшенье,
Ты, что клятвопреступную варваровъ злобу
Мощнымъ словомъ громишь и лукавымъ уверткамъ
Аннибала велишь и вѣтреннымъ Пуннамъ
5 Уступить торжество Африканцамъ великимъ;
Огложи на короткое время ты строгость,
Какъ разгульный Декабрь, сотрясая костями
Въ лживыхъ рожкахъ, тамъ и сямъ зазываетъ привѣтно,
И играетъ обманъ еще худшей лодыжкой;
10 Отдыхъ свой удѣли нашимъ Каменамъ,
И не съ суровымъ челомъ прочти ты, а съ яснымъ
Книжки, что вольными лишь шутками полны.
Можетъ быть нѣжный Катуллъ великому такъ-то
Отослать воробья рѣшился Марону.
XV.
Цэциліану.
Тысячу какъ у меня вчерашняго дня ты сестерцій,
Цэциліанъ, попросилъ на шесть ли, на семь ли дней,
Я сказалъ, что ихъ нѣтъ у меня; но ты, выставляя
Друга приходъ, запросилъ блюда да нѣсколько вазъ.
5 Иль ты дуракъ, иль меня дуракомъ, другъ, счелъ? Отказавши
Въ тысячѣ, пять неужель тысячъ сестерцій я дамъ?
(іиггісиіа, ркішиз, руг^из). При игръ въ кости обращалось вниманіе на число вы-
павшихъ очковъ, а у лодыжекъ болѣе па соотношеніе чиселъ. Такъ у лодыжекъ наи-
лучшій швырокъ назывался Венерой, когда каждая показывала другую цифру (см.
XIV, 14); а наихудшій-собакой, сапіз, (XIII, 1,1), когда всѣ четыре показывали еди-
ницу; онъ назывался шестеркой, вето, когда всѣ четыре выкидывали шесть. Кромѣ
Сатурналій (поэтому ст. 7 разгульный Декабрь) всѣ игры на деньги строго воспреща-
лись, но запрещенія этого не держались, а часто вели высокую игру (см. Юв. сат.
1, 88);^ то играли на орѣхи. 14,10. Камены—музы. 15, 1. Тысячу сестерцій,
около 50-ти руб. сер.
230
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. IV.
XVI.
Ргіѵі^ппт поп еззе іпае іе, ОаІІе, поѵегсае
Кптог егаі, сопіипх гіит іиіі іііа раігіз.
Хоп іатеп Іюс роіегаі ѵіѵо §епііоге ргоЬагі.
Іат пиздиат раіег езі, СгаІІе, поѵегса (Іоті езі.
5 Мадпиз аЬ іпіегпіз геѵосеіиг Тиіііиз птЬгіз
Еі іе (Іеіепсіаі Ке§и1из ірзе Исеі,
Хоп роіез аЬзоІѵі: пат циае поп сіезіпіі еззе
Розі раігет, пипдиат, ОаІІе, поѵегса Іиіі.
XVII.
Гасеге іп Ьусізсат, Раиіе, те іиЬез ѵегзиз,
І^иіЪпз іііа Іесііз гиЬеаі еі зіі ігаіа.
О Раиіе, таіиз ез: ітппаге ѵіз зоіиз.
XVIII.
Ц)иа ѵісіпа ріиіі Ѵірзапіз рогіа соіитпіз
Еі піасіеі аззіДио ІиЬгісиз ітЬе Іаріз,
Іп іидиіит риегі, диі гозсісіа іесіа зиЫЬаі,
Бескііі ЫЬегпо ргае§гаѵіз ипйа §еіи:
5 Ситцие реге^іззеі тізегі сгисіеііа іаіа,
ТаЬиіі іп саіісіо ѵиіпего тисго іепег.
фійі поп заеѵа зіЬі ѵоіиіі Гогіипа Іісеге?
Аиі иЬі поп тогз езі, зі іидиіаііз асріае?
XIX.
Напс ііЬі Зедиапісае ріп§иет іехігісіз аіитпат,
(^иае Ьасейаетопіит ЬагЬага потеп ЬаЬеі,
16, 5. Туллій—Цицеронъ. 16. 6. Регулъ (см. прнм. I, 12, 8). 18, 1. Випсан-
схихъ колоннъ (см. пр. I, 108, 3). Портикъ, сооруженный Випсаніемъ Агриппой; о
немъ же говорится во II, 14, 9 и Ш, 19, 1. Марціалъ жилъ на топа (^шѵігіпаііз,
близь храма Квприна (см. X, 58, 10; V, 22, 3—4). 19, 1. Секванской, изъ окрест-
ностей р. Секваны (нынѣ Сены) въ Галліи, то же что галльской. 19, 2. Лакедемон-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV.
231
XVI.
На Галла.
Что не пасынокъ, Галлъ, своей ты мачихѣ, слухи
Были, покуда женой та состояла отца.
Этого все жь при живомъ отцѣ доказать было нечѣмъ.
Галлъ, вотъ и умеръ отецъ; мачиха все же въ дому.
5 Пусть отъ подземныхъ тѣней великаго Туллія кликнутъ;
Самъ пусть Регулъ тебя лично начнетъ защищать,
Не оправдаютъ тебя: ибо та, что еще остается
Послѣ отца, никогда мачихой, Галлъ, не была.
XVII.
XVIII.
О ЮНОШѢ, УБИТОМЪ УПАВШЕЮ СОСУЛЬКОЮ.
Тамъ, гдѣ каплетъ съ воротъ Виспанскихъ колоннъ по сосѣдству,
И постояннымъ дождемъ камень скользящій смоченъ,—
Юношѣ въ горло, когда подходилъ онъ подъ мокрую крышу,
Пала вода, что морозъ зимній сковалъ тяжело,
5 И покончивъ судьбу несчастнаго злую,—растаялъ
Въ жаркой ранѣ его тонкій и острый кинжалъ.
Уже дозволить себѣ чего не хотѣла Фортуна?
Или гдѣ жь смерти то нѣтъ, если ты рѣжешь, вода?
XIX.
Объ эндромидѣ.
Толстую эту тебѣ питомку Секванской ткачихи
Ту, что прозваньемъ чужимъ Лакедемонскимъ зовутъ,
---------- \
скимъ, греческимъ. Эндромида отъ іѵ и орбііо;, бѣгъ, въ чемъ бѣгаютъ; поэтому
собственно родъ башмаковъ; у Юв. с. ІИ, 103 и VI, 246 и у Марціала здѣсь и въ кн.
XIV, 126, толстая накидка быть можетъ только толстое одѣяло, которое набрасы-
вали на себя разгоряченные бѣгомъ, борьбою.
232 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IV.
8ог(1і(іа, зеі ^еіісіо поп азрегпапйа ВесетЬгі
Вопа, реге^гіпат тіііітиз ешіготісіат:—
5 8еи Іепіит сегота іегіз іерійитѵе ігі§опа,
8іѵе Ііагразіа тапи риіѵегиіепіа гаріз,
Ріитеа зеи Іахі раігігіз ропйега Гоіііз,
8іѵе Іеѵет сигзи ѵіпсеге диаегіз Аікап—
Ые тайійоз іпігеі репеігаЬііе Ггі§из іп агіиз,
10 Кеѵе §гаѵіз зиЬііа іе ргетаі Ігіз адиа.
ВійеЬіз ѵепіоз Иос типеге іесіиз еі ітЬгез:
Хес зіс іп Тугіа зіпйопе іиіиз егіз.
XX.
І)ісіі зе ѵеіиіат, сит зіі Саегеіііа рира:
Рират зе дісіі Оеіііа, сит зіі апиз.
Еегге пес Ііапс роззіз, роззіз, Соіііпе, пес іііат:
АНега гійісиіа езі, аііега риіідиіа.
XXI.
Хиііоз еззе деоз, іпапе саеіит
Аійгтаі 8е§іиз: ргоЪаідие, диосі зе
Гасіит, <іит педаі Іюс, ѵісіеі Ьеаіит.
XXII.
Ргітоз разза іогоз еі асіііис ріасапйа тагііо
Мегзегаі іп піііДоз зе Сіеораіга Іасиз,
» Оит Ги^іі атріехиз. 8е(1 ргойійіі ипйа Іаіепіет;
ЬисеЪаі, іоііз сит іе^егеіиг ациіз:
5 СопЛііа зіс риго питегапіиг Шіа ѵііго,
8іс ргоІііЬеі іепиіз §етта Іаіеге гозаз.
19, 5. Триіонъ—мячъ, который бросали втроемъ, стоя треугольникомъ. Мы знаемъ
только, что искусные игроки въ этой игрѣ принимали и кидали мячъ лѣвою рукою.
19, 7. Воздушный шаръ Гоіііз—большой, но легкій, наполненный воздухомъ шаръ под-
брасывался кулакомъ пли рукою, представляя легкую и неотяготнтельную игру, (см.
XIV, 47). 19, 8. Атасъ—быстроногій 8-ми лѣтній мальчикъ, (см. Пл. Нат. Ист.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 233
Грубый, зато въ Декабрѣ холодномъ отнюдь не презрѣнный,
Даръ съ чужой стороны вотъ эндромиду я шлю.
5 Мазь густую ли ты иль теплый тригонъ забираешь,
Или рукою хватать пыльный ты станешь гарпастъ,
Или бросаться начнешь пуховою тяжестью шара,
Легкаго ль Атаса бѣгъ вздумаешь ты превзойти,
Холодъ пронзительный пусть во влажные члены не вступитъ,
10 И не пройметъ тебя вдругъ рѣзкой Ирида водой.
Скрытый подаркомъ моимъ насмѣешься дождямъ ты и вѣтрамъ;
Такъ подъ накидкой своей Тирской не будешь ты цѣлъ.
XX.
О Цэрелліи и Гелліи.
Будучи крошкой, себя называетъ Цэреллія старой;
Будучи старой, себя Геллія крошкой зоветъ.
Ты не могъ бы, Коллинъ, выносить ни той и ни этой:
Сколько противна одна, столько другая смѣшна.
XXI.
О Серіи .
Что никакихъ нѣтъ боговъ и небо пусто,
Сегій твердитъ и тѣмъ подтверждаетъ, что, это
Все отвергая, себя видитъ богатымъ.
ХХП.
О супругѣ своей Клеопатрѣ.
Первое ложе стерпя и еще не задобрена мужемъ,
Клеопатра во глубь свѣтлыхъ нырнула озеръ,
Чтобы объятій бѣжать; но скрытую предали волны:
Ясно свѣтилась она, влагой покрытая вся.
5 Лиліи такъ перечтешь подъ стекломъ сокрытыя чистымъ,
Такъ-то и тонкій кристаллъ розамъ укрыться не дастъ.
ѴП, 20, § 84). 19, 10. Ирида, богиня дождя. 19, 12. Тирскои, пурпуроваго
цвѣта, (см. прим. П-й, 29,3). 20, 1. Слово рира—(кукла) мы рѣшились перевести
въ настоящемъ случаѣ словомъ крошка. 21, 3. Видитъ богатымъ, надо разумѣть
въ смыслѣ изреченія Сенеки: что несчастія случаются съ добрыми людьми, когда есть
провидѣніе. 22, 5. Подъ стекломъ, подр. теплицы.
234 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. IV.
ІП8ІІЦІ тегзиздие ѵасііз Іисіапііа сагрзі
Вазіа: регзрісиае ріиз ѵеіиізііз ациае.
XXIII.
Бшп іи Іепіа пітіз (Ііидие циагеіз,
(^иіз ргітиз ІіЬі сціізѵе зіі зесишіиз
Сггаіит диоз ерідгатта сотрагаѵіі:
Раітат СаІІітасЬив, Тііаііа, (Іе зе
5 Еасишіо <1е(Ш ірзе Вгиііапо.
(^иі зі Сесгоріо заіиг Іероге
Вотае заіе Іизегіі Міпегѵае,
НИ те Гасіаз, ргесог, зесиіккіт.
XXIV.
Отпез циаз ІіаЪиіі, ЕаЪіапе, Ьусогіз атісаз
Ехіиііі: ихогі йаі атіса теае.
XXV.
Аетиіа Ваіаиіз Аіііпі Іііога ѵііііз
Еі Рііаеііюпіеі сопзіа зііѵа го^і,
і^иаедие Апіепогео Вгуайит риісііеггіта Еаипо
Хирзіі ай Еидапеов 8о1а риеііа Іасиз,
5 Еі іи Ьесіаео іеііх Адиііеіа Тітаѵо,
Ніс иЬі зеріепаз Суііагиз Ііаизіі адиаз:
Ѵоз егіііз позігае гедиіез рогіизцие зепесіае,
8і іигіз Гиегіпі оііа позіга зиі.
23. 4. Ка.иимахъ^ знаменитый римскій поэтъ, отъ котораго кромѣ нѣкоторыхъ
отрывковъ до насъ дошло 73 эпиграммы и шесть гимновъ. 23, 6. КекропіискоГ^
т. е. Аттической. 23, 7. Римскоіі Минервы играть, т. е. если онъ захочетъ пи-
сать римскія эпиграммы. 24, 2. Супруги моей’, Марціалъ въ Римѣ женатъ не былъ.
25, 1. А.ѵътинъ, городъ у Венеціанскаго прибрежья, на 5 нѣмецкихъ миль сѣвернѣе
устьевъ Пада (По). 25, 2. Фаэтоновы сестры — Геліады плакали о смерти брата,
когда онъ былъ низвергнутъ съ колесницы солнца въ Эриданъ или Падъ, до тѣхъ
поръ, пока боги не превратили ихъ въ тополя, коихъ слезы пли смола преврати-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. IV.
235
Я спрыгнулъ и нырнувъ въ глубину срывалъ поцѣлуи
Силой; мѣшала ты мнѣ больше, сквозная вода.
XXIII.
Таліи о Брутіанѣ.
Ты пока черезчуръ медлишь съ вопросомъ,
Первому быть у тебя кому и кому быть второму
Изъ сопоставленныхъ въ рядъ эпиграммою Грековъ;
Пальму свою Каллимахъ добровольно, Талія,
5 Краснорѣчивому самъ же вручилъ Брутіану.
Ежели, остротой Кекропійской насытясь,
Римской Минервы играть станетъ онъ солью,
Дай мнѣ второе за нимъ мѣсто, молю я.
XXIV.
О Ликоридѣ Фабіану.
Всѣхъ своихъ, Фабіанъ, Ликорида подругъ схоронила.
Вотъ бы подругою стать ей и супругѣ моей.
XXV.
О БЕРЕГАХЪ АлЬТИНА И ДкВИЛЕИ.
Байскимъ вилламъ въ красѣ соперникъ ты, берегъ Альтина,
И Фаэтонову смерть все поминающій лѣсъ,
Какъ и прекраснѣйшая Дріада Сола, что съ Фавномъ
Антенорскимъ сошлась у Эвганейскихъ озеръ,
5 И Аквилея, что такъ Ледейскимъ Тимавомъ блаженна,'
Гдѣ изъ семи рукавовъ Цилларъ воды испивалъ,
Будьте пристанью вы и отдыхомъ старости нашей,
Если покой избирать станемъ по волѣ своей.
лись въ янтарь. 25, 3. Сола—озеро у подножія Эвганейскихъ холмовъ. Городъ Па-
тавій (Падуя) былъ основанъ Антеноромъ. Фавнъ^ богъ земледѣльцевъ, отецъ лѣсныхъ
Фавновъ. Въ настоящемъ случаѣ олицетвореніе Патавинскаго лѣса. 25, 4. Эвганей-
скій, Венеціанскій, такъ какъ Эвганейцы [занимали пространство между Альпами и
Адріатическимъ моремъ. 25, 5. Аквился — городъ на сѣверѣ Адріат. моря. Ти-
мавъ— рѣка въ Истріи, впадающая по Страбону семью рукавами въ море, куда на
пути своемъ ^приставали Аргонавты, такъ что Касторъ напоилъ тутъ своего коня
Циллара, почему поэтъ называетъ Тикавъ Ледеііскимъ.
236
М. Ѵаі. Магііаііз ері^іаішпаіоп. ЫЬ. IV.
XXVI.
(^иосі іе тапе сіоті іоіо поп ѵісіітиз аппо,
Ѵіз йісат, диапіит, Розіите, регйійегіт?
Тгісепоз, риіо, Ъіз, ѵісепоз іег, риіо, питтоз.
І^позсез: Іо§и1ат, Розіите, ріигіз ето.
XXVII.
8аере теоз Іаисіаге зоіез, Аи^изіе, ІіЬеІІоз.
Іпѵісіиз ессе пе&аі: пит тіпиз ег§о зоіез?
(^иій, циосі Иопогаіо поп зоіа ѵосе йейізіі,
Коп аііиз роіегаі диае сіаг'е <1опа тіііі?
5 Ессе ііегит пі§гоз сопгойіі Ііѵійиз и'пдиез.
Ра, Саезаг, іапіо іи та&із, иі йоіеаі.
XXVIII.
Ропазіі іепего, СЫое, Ьирегсо
Нізрапаз Тугіаздие соссіпа8^ие,
Еі Іоіат іерійо іо§ат Сіаіаезо,
Іпсіоз загйопусііаз, Зсуіііаз гтагадйоз,
5 Еі сепіит йотіпоз поѵае топеіае:
Еі циі^икі реііі изцие еі изцие сіопаз.
Ѵае §1аЪгагіа, ѵае ІіЬі тізеііа:
Ыийат іе зіаіиеі іииз Ьирегсиз.
XXIX.
ОЬзіаі, саге Рийепз, позігіз зиа іигЬа ИЬеІІіз
Ьесіогетдие Ггедиепз Іаззаі еі ітріеі ориз.
Рага іиѵапі: ргітіз зіс таіог §гаііа ротіз,
НіЬегпае ргеііит зіс тегиеге гозае;
5 Зіс зроііаігісет соттепйаі іазіиз атісат,
26, 3. 120 сестерцій — шесть рублей. 27, 1. Августъ, титулъ, придававшійся
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 237
XXVI.
Постуму.
Что на дому по утрамъ не вижу тебя я годъ цѣлый,
Хочешь ли, я разскажу, сколько теряю, Постумъ?
Тридцать ли дважды, кажись, да трижды двадцать сестерцій.
Ты, Постумъ, извини: тогу дороже плачу.
XXVII.
Цезарю Августу Домиціану.
Часто ты, Августъ, съ хвалой къ моимъ относишься книжкамъ.
Зависть иное твердитъ; хвалишь ли менѣе ты?
Или почтивши, меня взыскалъ ты одними словами,
А не дарами, какихъ дать мнѣ другой бы не могъ?
5 Вотъ и опять ужь грызетъ завистникъ грязные ногти.
Цезарь, тѣмъ больше давай ты, чтобы мучился онъ.
ХХѴПІ.
Хлоѣ.
Нѣжному, Хлоя, Луперку дарила
Пурпурныхъ тканей ты Тирскихъ, Испанскихъ,
Тогу, омытую въ тепломъ Галезѣ,
И сардониковъ, и Скиѳскихъ смарагдовъ,
5 Сотню владыкъ на чеканѣ монеты;
Что ни запроситъ, давать продолжаешь.
Горе, голячка несчастная, горе:
Твой же Луперкъ тебя выставитъ голой.
XXIX.
Пуденту.
Книжкамъ нашимъ, Пудентъ дорогой, ихъ множество вредно;
Въ пресыщенье и въ трудъ книгъ изобилье чтецу.
Рѣдкость влечетъ: мы даемъ предпочтеніе яблокамъ первымъ,
Такъ заслужили цѣннѣй зимнія розы быть всѣхъ;
5 Такъ разорительную возвышаетъ надменность подругу,
императорамъ. 28, 3. Галезъ, рѣка въ южной Италіи близь Тарсита.
238 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаштаіоп. ЬіЬ. IV.
Іатіа пес іиѵепет зетрег арегіа іепеі.
- 8аеріиз іп ИЬго питегаіиг Регзіиз ипо,
С^иат Іеѵіз іп іоіа Магзиз Атахопійе.
Ти гріоцце йе позігіз геіедея диетсипдие ІіЬеІІіз,
10 Еззе риіа зоіит: зіс ІіЬі ріигіз егіі.
XXX.
Ваіапо ргосиі а Іаси, топетиз,
Різсаіог, Ги§е, пе посепз гесейаз.
8асгіз різсіЬиз Ііае паіапіиг ипйае,
(^иі погипі Йотіпит тапитдие ІатЬипі
5 Шат, диа пііііі езі іп огЬе таіиз.
(<>иій, циой потеп ЬаЬепі еі ай та^ізігі
Ѵосет диізцие зиі ѵепіі сііаіиз?
Нос диопйат ЬіЬуз ітріиз ргоіипйо,
І)ит ргаейат саіато ігетепіе йисіі,
10 Варііз ІитіпіЬиз герепіе саесиз
Саріит поп роіиіі ѵійеге різсет,
Еі пипс засгі1е§;о5 регозиз Иатоз
Ваіапоз зейеі ай Іасиз годаіог.
Аі іи, Йит роіез, іппоСепз гесейе
15 Іасіія зітрІісіЬиз сіЬіз іп ипйаз,
Еі різсез ѵепегаге йеіісаіоз.
XXXI.
. I
Оиой сиріз іп позігіз йісііріе 1е§ідие ІіЬеІІіз
Еі поітиііиз Іюпоз сгейііиг ізіе ІіЬі,
Ке ѵаіеат, зі поп гез езі ^гаііззіта поЬіз
Еі ѵоіо іе сііагііз іпзегиіззе іпеіз.
5 8ей іи потеп ІіаЬез аѵегзо іопіе зогогит
Ітрозііит, таіег диой ііЬі йига йейіі;
(ѵ>иой пес Меіротепе, диой пес Роіуііутпіа роззіі
Кес ріа сит РЬоеЬо йісеге Саіііоре.
29, 8. Мар.го^ здѣсь вѣроятно поминается другой, чѣмъ въ письмѣ 1-й кн. и въ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 239
И не плѣняетъ мужчинъ вѣчно открытая дверь.
Чаще по книжкѣ одной поминается Персій, чѣмъ жидкій
Марзъ по громадной-то всей Амазонпдѣ своей.
Ты же какую бъ ни сталъ читать изъ книгъ моихъ, думай,
10 Что одна лишь она: большую цѣну ей дашь.
XXX.
Рыбаку.
Съ Байскаго озера вдаль уходи, предваряю,
Ты, рыбакъ, чтобъ тебѣ не вернуться преступнымъ.
Плаваютъ въ этихъ водахъ священныя рыбы,
Что, владыку признавъ, ту самую руку
5 Лижутъ, превыше какой ничего нѣтъ на свѣтѣ.
Что какъ у нихъ имена и по голосу стража
Каждая, лишь позовутъ, спѣшитъ появиться?
Нѣкогда въ этихъ водахъ нечестивый Либіецъ,
Какъ добычу тащилъ дрожащею удой,
10 Зрѣнье свое потерявъ, доразу ослѣинулъ
И не могъ увидать пойманной рыбы;
И теперь онъ, проклявъ дерзкіе крючья,
Нищимъ сидитъ у озеръ Байскихъ и проситъ.
Ты жь, пока можешь, уйди прочь неповиннымъ,
15 Бросивши пищи простой въ самыя волны,
И почитанье воздай рыбамъ священнымъ.
XXXI.
Гипподаму.
Что желаешь въ стихахъ моихъ названъ ты быть и читаться,
И что извѣстную честь видишь ты въ томъ для себя,
Пусть пропаду, коль и мнѣ то дѣло не крайне отрадно,
И хотѣлъ бы, чтобъ былъ въ книжкахъ моихъ ты включенъ.
5 Имя однако же ты ключу сестеръ не любое
Носишь, суровая мать имъ надѣлала тебя;
Ни Мельпомена его, ни Полигимнія молвить,
Ни Калліопа сама съ Фебомъ, не могутъ никакъ.
другихъ мѣстахъ приводимый. 31, 7. Мельпомена, муза трагедіи; Полигимнія —
пантомимы и ораторскихъ движеній. 31, 8. Калліопа, муза героическихъ пѣсенъ.
240
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IV.
Ег§о аіідиосі утаіит Мизіз ІіЬі потеп айоріа:
10 Хоп зетрег Ьеііе сіісііиг „Нірро(1ате“.
XXXII.
Еі Іаіеі еі Іисеі Рііаеіііопіісіе сопсіііа диііа,
ІІі ѵійеаіиг аріз песіаге сіиза зио.
Ы^пит іапіогит ргеііит іиііі іііа ІаЬогит:
СгесІіЬіІе езі ірзат зіс ѵоіиіззе тогі.
ХХХШ.
Ріепа ІаЬогаііз ІіаЬеаз сит зсгіпіа ІіЬгіз,
Етііііз циаге, ЗозіЬіапе, піЬіі?
„Есіепі Ьегейез" ііщиіз „теа сагтіпа“. (^иашіо?
Тетриз егаі іат іе, ЗозіЬіапе, 1е§і.
XXXIV.
8ог(іі(1а сит ІіЬі зіі, ѵегит іатеп, Аііаіе, «ііхіі,
(^иізциіз іе піѵеат сііхіі ІіаЬеге іо§ат.
XXXV.
ЕгопііЬиз айѵегзіз тоііез сопсиггеге (Іаттаз
Ѵкіітиз еі Гаіі зоі’іе іасеге рагі.
Зресіаѵеге сапе ргаеДат, зіириіідие зирегЬиз
Ѵеиаіог, сиііго піі зирегеззе зио.
5 ІІтіе Іеѵез апіті іапіо саіиеге Гигоге?
Зіс ридпапі іаигі, зіс сесійеге ѵігі.
XXXVI.
Сапа езі ЬагЪа ііЬі, піцга езі сота: ііп^иеге ЬагЬат
Коп роіез—Ііаес саиза езі—еі роіез, Оіе, сотаго.
31. 10. Гипподамъ — укротитель коней. 32, 1. Изъ капли сестеръ Фаэтона,—
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV.
241
Такъ иное прими ты Музамъ пріятное имя:
10 Не всегда хорошо произнести: „Гипподамъ".
XXXII.
О ПЧЕЛѢ, ЗАКЛЮЧЕННОЙ ВЪ КУСКѢ ЯНТАРЯ.
Скрыта и свѣтится вся изъ капли сестеръ Фаэтона
Какъ бы въ своемъ заперта нектарѣ съ виду пчела.
Должную столькимъ трудамъ она получила награду:
Можно помыслить—самой вздумалось такъ умереть.
ХХХШ.
СОСИБІАНУ.
Такъ какъ оконченныхъ книгъ у тебя наполнены скрыни,
Сосибіанъ, почему жь ты ничего не издашь?
„Пѣсни мои, говоришь, издастъ наслѣдникъ". Когда же?
Время давно бы тебя, Сосибіанъ, прочитать.
XXXIV.
Атталу.
Хоть, Атталъ, у тебя и грязная тога, но правду
Тотъ сказалъ, кто ее снѣжной назвалъ у тебя.
XXXV.
О БИТВѢ ЛАНЕЙ.
Видѣли мы, какъ сошлись съ разбѣга нѣжныя лани
Лбами и, равной судьбы жребій пріявши, легли.
Псы па добычу глядѣть собрались, и ярый охотникъ
Былъ изумленъ, что ему нечего дѣлать ножемъ.
5 Злобой откуда такой воспылали кроткія души?
Биться такъ сродно быкамъ, гибнуть такъ сродно мужамъ.
XXXVI.
Олу.
Съ бѣлою ты бородой, но съ волосомъ чернымъ; не могъ ты
Выкрасить, Олъ, бороды—вотъ причина—а волосы могъ.
--------- I
янтарь. 33.4. То есть: давно бы нора тебѣ умереть. 34, 2. Снѣжная, холодная,
потому что стара и вытерта.
16
Машііала эпиграммы
242
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. IV.
хххѵп.
„Сепішп Согапиз еі йисепіа Мапсіпиз,
Тгесепіа (ІеЪеі Тіііиз, Іюс Ьіз АІЬіпиз,
Бесіез ЗаЬіпиз аііегитдие Зеггапиз;
Ех іпзиііз іишііздие ігісіез зокіптп,
5 Ех ресоге гесіеипі іег (іисепа Рагтепзі".
Тоііз йіеЪиз, Аіег; Іюс тіііі паггаз
Еі іепео теііиз ізіа^ диат теит потеп.
Хитегез орогіеі аіідиій, иі раіі роззіт:
Соіісііапат геіісе паизеат пиіптіз:
10 Аийіге §гаііз, А!ёг, ізіа поп роззит.
XXXVIII.
Оаііа, пе§а: заііаіиг атог, пізі ^аисііа іогциепі:
8есІ поіі пітіит, Оаііа, пе§аге (ііи.
XXXIX.
Агуепіі §епиз отпе сотрагазіі,
Еі зоіиз ѵеіегез Мугопоз агіез,
8о1іі8 Ргахііеіиз тапит Зсораецие,
8о1из Рііісііасі іогеита саеіі,
5 Зоіиз Мепіогеоз Ііаііез ІаЬогез.
Хес (Іезипі ііЬі ѵега Огаііапа,
Хес циае Саііаісо Ііпипіиг аиго,
Хес тепзіз апа§1уріа <іе раіегпіз.
Агдепіит іатеп іпіег отпе тігог,
10 (^иаге поп ІіаЪеаз, СЬагіпе, ригит.
37. Аферъ^ одинъ изъ тѣхъ хвастуновъ, которымъ пріятно задѣвать н оскорблять
друзей небывалыми разсказами о своихъ богатствахъ и «преимуществахъ вообще.
Такого въ этой же книгѣ (эпнгр. 61) Марціалъ выводитъ подъ именемъ Манцина.
37, 1. Сотню, двѣ сотнил подразум. столько тысячъ сестерцій, слѣдов. 20 и 40 тыс.
рублей. 39, 2. Миронъ^ знаменитый греческій ваятель 420 — 417 до Р. Хр.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 243
XXXVII.
• Аферу.
„Сотню долженъ Коранъ, Мапцинъ же двѣ сотни,
Титій триста, Албинъ противъ этого вдвое,
А Сабинъ милліонъ и два Серранъ милліона;
Три съ отдѣльныхъ домовъ и доходовъ съ имѣній,
5 И сотъ шесть мнѣ съ кошаръ достанется Пармскихъ“.
Цѣлые дни это мнѣ ты, Аферъ, толкуешь,
Имени такъ своего я не помню, какъ это.
Ты бъ сосчиталъ что-нибудь, чтобъ сноснѣе мнѣ стало;
Отъ ежедневной избавь тошноты ты деньгами:
10 Аферъ, задаромъ невмочь это мнѣ слушать.
XXXVIII.
Галлѣ.
Галла, противься: любовь пресыщается, муки утративъ;
Слишкомъ же долго оставь, Галла, противиться ты.
XXXIX.
Харину.
Ты скупилъ серебра себѣ всякаго рода,
И одинъ старинныя дива Мирона,
ІІракситё.ія труды одинъ и Скопаса,
Фидіева рѣзца ты одинъ изваянья,
5 Менторову одинъ припасъ ты работу,
И настоящіе есть у тебя Гратіаны,
И Каллайскимъ золотомъ крытая утварь,
И съ отцовскихъ столовъ рѣзные сосуды.
Но межь всѣмъ серебромъ я однако жь дивлюся,
10 Что, Харинъ, у тебя пѣтъ чистаго только.
39, 3. С попасъ, знаменитый ваятель съ Пароса. 39, 4. Фидій (см. примѣч. ІІІ,
35, 1). 39, 6. Гратіаны, искусные серебряные сосуды Гратія (см. Пл. Иат.
Ист. XXXIII, 11, § 139). 39, 7. Каллайскій, Галиційскій, изъ Галиціи въ Испа-
ніи, и вообще Испанскій. 39, 10. Нѣтъ ч истаю, такъ какъ ты къ нему прика-
сался устами.
16*
244
М. Ѵаі. Магііаііз ері§таттаіоп. ЬіЬ. IV.
ХЪ.
Аігіа РІБОппт зіаЪапі сит зіеттаіе іоіо
Еі (Іосіі Зепесае іег пшпегапйа <1отиз;
Ргаеіиіітиз іапііз зоіит іе, Розіите, ге§піз:
Раирег егаз еі едиез, зесі тіііі соизиі егаз.
5 Тесит іег сіепаз питегаѵі, Розіите, Ьгитаз:
Соттипіз поЪіз Іесіиз ез ипиз егаі.
Іат йопаге роіез, іат регйеге, ріеииз Ьопогит,
Ьаг§из орит: ехресіо, Розіите, дикі Гасіаз.
Хіі Гасіз, еі зегит езі аііит тіііі фіаегеге гедет —
10 Нос, Гогіипа, ріасеі? „Розіитиз ітрозиіі".
ХЫ.
гесііаіигиз сігсипиіаз ѵеііега соііо?
Сопѵепіипі позігіз аигіЬиз ізіа та§із.
ХЫІ.
8і диіз Гогіе тіііі роззіі ргаезіаге го§апіі,
Аіиіі, циет риегит, Гіассе, го§аге ѵеііт.
Хіііасіз ргітит риег Іііе пазсаіиг іп огіз:
Хедиіііаз іеііиз зеіі (Іаге пиііа та§;із.
5 Зіі піѵе сап(1і(1іог: папщие іп Магеоіісіе Гизса
Риісіігіог езі, циапіо гагіог, ізіе соіог.
Ьитіпа зісІегіЪиз сегіепі тоііезцие Йа^еііепі
Соііа сотае: іогіаз поп ато, Гіассе, сотаз.
Егопз Іігеѵіз аідие тоііиз Іеѵііег зіі пагіЪиз ипсіз,
10 Раезіапіз гиЪеапі аетиіа ІаЪга гозіз.
8аере еі поіепіет со^аі поііідие ѵоіепіет,
ЬіЬегіог (Іотіпо заере зіі іііе зио;
Еі іітеаі риегоз, ехскиіаі заере риеііаз:
Ѵіг геіідиіз, ипі зіі риег іііе тіііі.
40, 1. одна изъ знатнѣнйіпхъ Фамилій. 40. 2. За трехъ на счету, съ
намекомъ на ритора М. и сына его философа Л. Аннея Сенеки, и племянника послѣд-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 245
ХЬ:
Постуму.
Былъ открытъ мнѣ чертогъ Пизоновъ со всей родословной
И Сенекинъ за трехъ домъ мудреца на счету.
Столькимъ владыкамъ тебя, Постумъ, предпочелъ я:
Бѣденъ и всадникъ ты былъ, мнѣ же ты консуломъ былъ.
5 Я съ тобою, Постумъ, всѣхъ тридцать зимъ перечислилъ;
Общая даже у насъ та же была и постель.
Вотъ ты ужь можешь дарить, расточать, исполненъ почета,
Вдосталь богатъ: посмотрю, что станешь дѣлать, Постумъ.
Да ничего, а искать другаго владыку мнѣ поздно.—
10 Такъ ли, Фортуна, твоя воля?—„Постумъ обманулъ".
ХЫ.
I
Дурному чтецу.
Что же, собравшись читать, ты шею руномъ обвиваешь?
Это полезнѣй всего было бъ для нашихъ ушей.
хьп.
няго, поэта Лукана, или скорѣе на вдову его, Поллу, такъ какъ только она была еще
въ живыхъ.
246 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IV.
15 „Іат зсіо, пес іаііез: пат те дподпе іисіісе ѵегит езі,
Таііз егаі“ йісіз „позіег Атахопісиз".
ХЫІІ.
Хоп (Ііхі, Согасіпе, іе сіпаейит:
Хоп зит іат істегагіиз пес аікіах
Хес тепйасіа диі Іодиаг ИЬепіег.
8і (Ііхі, Согасіпе, іе сіпаейит,
5 Ігаіат тіііі Ропііае Іа^опат,
Ігаіит саіісет тіііі Меіііі:
Іпго рег Зугіоз ІіЬі іитогез,
Іиго рег Вегесупііоз Гигогез.
(іиосі (Ііхі іатеп, Іюс Іеѵе еі ризіііит:
10 (^иосі поіит езі, диосі еі ірзе поп педаЬіз,
І)іхі іе, Согасіпе, сиппі!іп§ит.
ХЫѴ.
Ніс езі ратріпеіз ѵігі(1із тосіо ѴезЬиз итЬігіз,
Ргеззегаі Іііе тасіісіоз поЬіІіз иѵа Іасиз:
Наес іи§а, диат Хузае соііез, ріиз Вассііиз атаѵіі,
Нос пирег Заіугі топіе (Іесіеге сіюгоз.
5 Наес Ѵепегіз зейез, Ьасесіаетопе §гаііог іііі,
Ніс Іосиз Негсиіео потіпе сіагиз егаі.
Сипсіа іасепі Яаттіз еі ігізіі тегза іаѵіііа:
Хес зирегі ѵеііепі іюс Іісиіззе зіЫ.
ХЬѴ.
Наес ііЬі рго паіо ріепа даі Іаеіиз асегга,
РІюеЬе, Раіаііпиз типега Раіііепіиз,
Иі диі ргіта поѵо зі§паі диіпдиепта іизіго,
Ітріеаі іппитегаз Виггиз Оіутріасіаз.
44, 3. Низа^ имя многихъ Вакхомъ построенныхъ городовъ, напр. въ Индіи.
44. 5—6. На Везувіи были два храма: Венеры и Геркулеса. 15. 2. Парѳеній, дво-
рецкій Домиціана, который хотя былъ любимцемъ послѣдняго, но съ дворецкимъ
Сигеріемъ Энтелломъ и вольноотпущеннымъ Стефаномъ вступилъ въ заговоръ про-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV.
247
хілп.
хыѵ.
О Везувіи.
Вотъ Везувій покрытъ недавно зеленою тѣнью
Лозъ, благородный тутъ сокъ гроздій творила тѣснилъ.
Вакху эти хребты холмовъ были Низы любезнѣй,
Тутъ у Сатировъ давно ль былъ на горѣ хороводъ.
5 Тутъ Венеры пріютъ Лаконскаго былъ ей отраднѣй,
Мѣсто прославилъ своимъ именемъ здѣсь Геркулесъ.
Въ пламени все полегло и грустнымъ засыпано пепломъ;
Не хотѣли бъ па то боги и власти имѣть.
ХЬѴ.
Молитва ііарѳенія къ Фебу за сына Бурра.
Вотъ тебѣ ладона, Фебъ, съ отрадой душевной .за сына
Палатинскій несетъ щедро Парѳеній, какъ даръ,
Чтобъ пятилѣтіе Бурръ предъ новымъ отмѣтивши люстромъ,
Рядъ безчисленный могъ Олимпіадъ пережить.
тивъ Домиціана, въ которомъ послѣдній былъ убитъ. 45, 3. Бурръ — сынъ Пар-
ѳенія. Люстръ (см. прим. IV, 1, 7). 45, 4. Олимпіады, періодъ времени изъ че-
тырехъ лѣтъ, въ концѣ которыхъ праздновались Олимпійскія игры, служившія у гре-
ковъ мѣриломъ лѣтосчисленія. Но римскіе поэты употребляютъ это слово на мѣсто
248
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IV.
5 Еас гаіа ѵоіа раігіз: віс іе іиа 4і1і§аі агЬог
Саіиіеаі еі сегіа ѵігддпііаіе зогог,
Регреіио зіс Ноге тісез, зіс сіепідие поп зіпі
Тат 1оп§;ае Вготіо, диапі ІіЬі, РЬоеЬе, сотае.
ХЬѴІ.
Заіигпаііа сііѵііет ЗаЪеІІит
Гесегипі: тегііо іитеі ЗаЬеІІиз,
Кес диепщиат риіаі еззе ргаедісаіцие
Іпіег саизЫісоз Ьеаііогет.
5 Ноз Газіиз апітоздие сіаі ЗаЬеІІо
Еаггіз зетосііиз ГаЬаедие ігезае,
Еі іигіз рірегізцие ігез зеІіЬгае,
Еі Ьисапіса ѵепіге сит Еаіізсо,
Еі пі§гі 8уга (Іеігиіі 1а§опа,
10 Еі йсиз ЬіЬуса деіаіа іезіа
Сит ЬиІЬіз сосіеіздие сазеоцие
Рісепо диодие ѵепіі а сііепіе
Рагсае сізіиіа поп сарах оііѵае,
Еі сгаззо Йо;и1і роіііа саеіо
15 Зеріепагіа зупіііезіз 8а§ипіі,
Нізрапае Іиіеит гоіае іогеита,
Еі Іаіо ѵагіаіа тарра сіаѵо.
Заіигпаііа Ггисіиозіога
Аппіз поп ІіаЬиіі 4есет ЗаЬеІІиз.
5-ти лѣтняго люстра. 45. 6. Лрево твое, лавровое дерево, въ которое ДаФиа была
превращена своимъ отцомъ, богомъ, потокомъ Пенеемъ, когда ее Аполлонъ догонялъ,
почему послѣдній постоянно носилъ лавровый вѣнокъ. — Сестра, Діана. 45,7.
Бромій, Вакхъ, который тоже изображался юнымъ и съ длинными волосами. 46,1.
Сатурналіи праздновались 19-го декабря, по готовились къ нимъ за два дня и про-
должали затѣмъ на 3 дня еще. Это былъ праздникъ всеобщей радости. Всѣ обществен-
ныя дѣла покоились; рабы имѣли право облекаться въ тогу и, подобно господамъ, на-
дѣвать шляпу, какъ знакъ свободы, не прислуживать, а получать на пиршествахъ
услуги своихъ господъ. Господа вмѣсто того надѣвали пиршественную синтезу, (см.
II, 46, 4). Игра въ деньги разрѣшалась, дѣлали подарки другъ другу, особенно пат-
роны кліентамъ, въ видѣ всякаго рода бездѣлокъ, которыя Марціалъ во множествѣ
М. Вал. Марціала эпиграммы, Кн. IV. 249
5 Просьбы исполни отца; и затѣмъ тебя да полюбитъ
Древо твое, и сестра дѣвствомъ гордится вполнѣ,
Вѣчнымъ расцвѣтомъ блистай, и пусть у Бромія также
Длинны не будутъ, о Фебъ, какъ у тебя, волоса.
хьѵі
• О Сабеллѣ.
Сатурналіи обогатили Сабелла,
По справедливости этимъ Сабеллъ и гордится,
И никого онъ не мнитъ, не называетъ,
Кто бъ между стряпчими былъ болѣе счастливъ.
5 Эту Сабеллу даетъ прыть и надменность
Полбы полмѣры одна съ молонымъ бобомъ;
Перцу и ладона тожъ три полуфунта,
И Фалійскій сычугъ съ снѣдью Луканской,
И Сирійскій сосудъ съ чернымъ отваромъ,
10 И въ Либійскомъ горшкѣ стылая фига,
Съ лукомъ, съ улитками да также и съ сыромъ.
И отъ Пиценскаго что прямо кліента
Мелкихъ оливокъ пришелъ маленькій ящикъ,
Да и рѣзцомъ гончара грубымъ обдѣланъ
15 Семисосудный наборъ къ яствамъ Сагунтскій,
На колесѣ изъ земли сдѣланъ Испанскомъ,
И широкой каймой платъ расцвѣченный.
Больше доходныхъ такихъ и Сатурналій
У Сабелла ужь лѣтъ не было десять.
приводитъ въ XIV кн. По этому случаю на Марсовомъ полъ разбивались купцами
торговыя палатки. 46. 8. Імсапіса — снѣдь Лукаиская, изобрѣтенная въ Лукаши
колбаса. Сычугъ Фалійскій, тоже родъ колбасы, приготовляемый изъ желудка жителями
города Фалеріи въ Этруріи. 46, 9. И Сирійскій сосудъ, стеклянный, такъ какъ
стекло изобрѣтено въ Сиріи. Съ чернымъ отваромъ, съ молодымъ виномъ, выкипя-
ченнымъ до половины. 46, 12. ІІиценъ, въ южной Италіи на востокъ отъ Умбріи,
славился своими оливами. 46, 15. Сагунтъ, въ Испаніи, нынѣ Мурвіедро, славился
гончарными произведеніями (см. Пл. Нат. Ист. XXXV, 12, § 160). 46, 17. Марра—
мы перевели платъ, салоетка, которую гости приносили съ собою и украшали крас-
ной каймою, имѣющіе право носить такую обшивку на туникѣ, чему подражали и
неимѣющіе этого права.
250
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. IV.
ХЬѴП.
Епсаизіиз Рііаеііюп іаЬпІа ііЬі рісіиз іп Ьас езі.
<Циіс1 ііЬі ѵіз, йіругпт «рй РІіаеіЬопіа Гасіз?
ХЬѴШ.
Регскіі §аи(1ез, регсізиз, Рарііе, ріогаз.
Сиг, (ріае ѵіз йегі, Рарііе, Гасіа (Іоіез?
Раепііеі оЬзсепае ргигі§іпіз? ап та§із ііііиі
Еіез, диосі регсісіі, Рарііе сіезіегіз?
хых.
Кезсіі, сгесіе тіііі, циііі зіпі ері^гаттаіа, Ріассе,
фиі іапіит іизиз ізіа іосоздие ѵосаі.
Іііе та§із Іікііі, циі зсгіЬіі ргапсііа заеѵі
Тегеоз, аиі сепат, сгийе Тііуезіа, іиат,
5 Аиі риего Ііцикіаз аріапіет Ваесіаіоп аіаз,
Разсепіет Зісиіаз аиі Роіурііетоп оѵез.
А позігіз ргосиі езі отпіз ѵезіса ІіЬеІІіз,
ІУІиза пес іпзапо зугтаіе позіга іитеі.
„ІПа іатеп Іаікіапі отпез, тігапіиг, а(іогапі“.
10 Сопйіеог: Іаікіапі іііа, зей ізіа Іе&ипі.
Ь.
(^иій те, Тііаі, зепет зиЬіпйе Йісіз?
Кето езі, Тііаі, зепех а<1 іітитаікіит.
Ы.
Сит ііЬі поп еззепі зех тіііа, Саесіііапе,
Іп^епіі Іаіе ѵесіиз ез Ьехаріюго:
49, 3. Терсіі, коего супруга его Прокна. дочь царіГаѳіщскаго Пандіома, накормила
общимъ ихъ сыномъ Итисомъ, узнавши, что онъ обезчестилъ сестру ея Филомелу п
отрѣзалъ у нея языкъ. Терей превращенъ въ удода, Прогна въ ласточку, Филомела
въ соловья. 49. 4. Тіестъ—сынъ Пелопса. братъ Атрея, предложившаго ему въ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV.
251
ХЬѴІІ.
О Фаэтонѣ.
Воскомъ горячимъ тобой Фаэтонъ на картинѣ написанъ.
Ты Фаэтона зачѣмъ дважды сближаешь съ огнемъ?
ХЬѴІІІ.
ХЫХ.
ФлАККУ.
Что эпиграммы за вещь, о Флаккъ, повѣрь мнѣ, не знаетъ
Кто игрушкою ихъ, шуткою только зоветъ.
Тотъ играетъ скорѣй, кто пишетъ про завтракъ Терея
Яраго, или про твой ужинъ, ужасный Тіестъ.
5 Или какъ сыну Дэдалъ прилаживалъ талыя крылья,
Иль какъ своихъ Полифемъ пасъ Сикулійскихъ овецъ.
Всякихъ надутостей мы въ своихъ чуждаемся книжкахъ,
Муза у насъ не чванна ярой хламидой своей.
„Это же хвалятъ межь тѣмъ, дивясь, это всѣ обожаютъ".
10 Соглашаюсь, что тѣ хвалятъ, читаютъ сіи.
Ь.
Ы.
Цэци ЛІАНУ.
Цэциліанъ, какъ шести у тебя еще не было тысячъ,
Шесть на носилкахъ тебя емкихъ несли человѣкъ;
пищу его сына, отецъ Эгиста. 49, 6. Полифемъ— циклонъ въ Сициліи. 49, 8.
Трагическій плащъ сирма, названъ здѣсь ярой хламидой но отношеніи» къ трагическому
возбужденію. 51, 1. Шесть тысячъ сестерцій—1200 руб. сер.
252
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. IV.
Розіциат Ьіз йесіез ІгіЬиіі Леа саеса зіпитдие
Вирегипі питті, і’асіиз ез, ессе, реЛез.
5 Оиісі ііЬі рго тегіііз еі іапііз ІаиЛіЬиз оріет?
Пі геЛДапі зеііат, Саесіііапе, ііЬі.
ЫІ.
Сезіагі іиисііз пізі йезіпіз, Несіуіе, саргіз,
(^иіі тосіо йсиз егаз, іат саргійсиз егіз.
ЫІІ.
Нипс, диет заере ѵісіез іпіга репеігаііа позігае
Раііасіоз еі іетріі Іітіпа, Созте, поѵі
Сит Ьасиіо регадие зепет, сиі сапа риігіздие
8іаі сота еі іп ресіиз зогсіісіа ЪагЬа сайіі,
5 Сегеа сщеапі писіі іе§іі ихог аЬоІІа ^гаЪаіі,
Сиі сіаі Іаігаіоз оЬѵіа іигЬа сіЬоз,
Еззе риіаз Супісит Лесеріиз ітадіпе іісіа:
Хоп езі Ьіс Супісиз, Созте: диід ег§о? Сапіз,
ЫѴ.
О сиі Тагреіаз Іісиіі сопііп^еге сіиегсиз
Еі тегііаз ргіта сіпуеге ігопсіе сатаз,
8і заріз, иіагіз іоііз, Соіііпе, (ІіеЬиз
Ехегетитцие ііЬі зетрег асіеззе риіез.
5 ЬапіИсаз пиііі ігез ехогаге риеііаз
Сопіі^іі: оЪзегѵапі диет зіаіиеге сііет.
Біѵіііог Сгізро, ТЬгазеа сопзіапііог ірзо
51,3. Два милліона, около 400 тыс. руб. 52, 2. Фикусъ— смоковница; капри-
фикусъ—козья, т. е. дикая смоковница. Игра словъ по поводу козловъ, на которыхъ
Геднлъ разъѣзжаетъ. 53, 1. Новаю храма—Минервы ФлавіапскоЙ, воздвигнутый
Домиціаномъ. 53, 5. АЪоІІа, плащъ греческихъ философовъ, преимущественно
стоиковъ. На юлыхъ нарахъ сожитель, не покидающій его ночью на нарахъ, занимае-
мыхъ рабами и нищими. 53, 8. Коѵгхо;, собачій, циническій. Поэтъ хочетъ сказать,
что этотъ старикъ не въ переносномъ а въ прямомъ значеніи собака. 54,1. Тар-
пейскимъ дубомъ-, Тарпейскій то же, что Капитолійскій. Стоявшій здѣсь на вершинѣ
храмъ Юпитеру, Юнонѣ и Минервѣ сперва сгорѣлъ при Суллѣ, а позднѣе еще два
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 253
А какъ слѣпая дала тебѣ два милліона богиня,
И отъ денегъ карманъ треснулъ,—вотъ сталъ ты и нѣтъ.
5 Что же за подвигъ такой и заслугу тебѣ пожелаю?
Цэциліанъ, пусть тебѣ боги носилкп вернутъ.
ЫІ.
Гедилу.
Если на парѣ козловъ ты ѣздить, Гедилъ, не оставишь,
Станешь, лишь фикусомъ бывъ, ужь капрификусбмъ ты.
ЫІІ.
Косму.
Тотъ, кого видишь не разъ посрединѣ ты поваго храма
Нашей Паллады, о Космъ, и на порогѣ его,—
Съ палкой старикъ и съ сумой, у коего бѣлъ и зловоненъ
Волосъ торчитъ и на грудь грязно виситъ борода,
о Коего желтый лишь плащъ, на голыхъ нарахъ сожитель,
Кроетъ, и хлѣба даетъ, лай услыхавши, толпа.
Циникъ онъ, думаешь ты, притворнымъ обманутый видомъ;
Онъ вѣдь не Циникъ совсѣмъ, Космъ. Ну такъ чтоже онъ?—песъ.
ЫѴ.
Коллину.
Ты, кому было дано Тарпейскимъ украситься дубомъ,
И по заслугамъ воздѣть первый вѣнокъ на .власы,
Всѣми, если ты мудръ, Коллинъ, воспользуйся днями,
И постоянно изъ нихъ каждый послѣднимъ считай.
5 Трехъ прядущихъ сестеръ никому упросить не случилось:
Вѣчно онѣ стерегутъ ими назначенный день.
Криспа богаче хоть будь, самого и Тразеи тверже,
раза. Его то вновь великолѣпію отстроилъ Домиціанъ и по примѣру Олимпійскихъ
учредилъ Капитолійскій игры, въ честь Капитолійскаго Юпитера. Игры эти повторя-
лись по истеченіи 5-ти лѣтъ, и представляли тройственное состязаніе въ музыкѣ,
верховой ѣздѣ и па колесницахъ и въ гимнастическихъ упражненіяхъ (см. Свет.
Дом. 4), причемъ дубовый вѣнокъ былъ наградой побѣдителя (см. IX, 3, 8; 40, 1).
54, 5. Прядушиля г'Сіперъ—Парокъ. 54. 7. Вибій Криспъ богатый вотчимъ Не-
рона. Тразеа Петь, (с.і. I, 8, 2) тесть Гельвидін Ириска, возбуждавшій опасенія въ
Перовѣ, былъ въ 67 г. по Р. Хр. осужденъ за оскорбленіе величества и вскрылъ
себѣ жилы. Онъ, подобно зятю, слылъ образцомъ любви къ свободѣ и силы духа.
254
М. Ѵаі. Маіііаііз ері^гапіпіаіоп. ЬіЬ. IV.
Ьаиііог еі пііійо зіз Меііоге Іісеі:
№1 айісіі репзо Ьасііезіз і’изоздие зогогит
10 Ехріісаі еі зетрег <1е ігіЬиз ина зесаі.
ЬѴ.
Ьисі, §1огіа іетрогит іиогит,
9,иі Оаіит ѵеіегет Та§итцие позігит
Агріз сейеге поп зіпіз йізегііз:
Аг§іѵаз депегаіиз іпіег игЬез
5 ТкеЬаз сагтіпе сапіеі аиі Мусепаз,
Аиі сіагат Вііойоп аиі ІіЬійіпозае
Ьейаеаз Ьасейаетопоз раіаезігаз:
Коз 'Сеіііз §епііоз еі ех НіЪегіз
Козігае потіпа Йигіога іеггаѳ
10 Сггаіо поп рийеаі геіегге ѵегзи:
Заеѵо ВіІЬіІіп оріітат теіаііо,
(^иае ѵіпсіі СкаІуЬаздие Еогісоздие,
Еі іегго Ріаіеат зио зопапіет,
(^иат Йисіи іепиі, зей іпдиіеіо
15 Аппогшп 8а1о іетрегаіог атЬіі,
Тиіеіатдие сіюгозсіие Віхатагит,
Еі сопѵіѵіа іезіа Сагйиагит,
Еі іехііз Реіегіи гозіз гиЬепіет,
Аіцие апіідиа раігит іііеаіга Ві§аз,
20 Еі сегіоз іасиіо Іеѵі Зііаоз,
Тигдопіідие Іасиз Регизіаедие,
Еі рагѵае ѵайа рига Тѵеіопіззае,
Еі запсіиш Вигайопіз ііісеіит,
Рег ^иой ѵеі рі^ег атЬиІаі ѵіаіог,
54, 8. Меліоръ Атсдій (сл. II, 69, 7), славился своимъ пышнымъ столомъ и былъ
другомъ поэта Стасія. 54, 9. .Талшисъ—одна изъ Парокъ. 55, 1.‘Луцій, поэтъ,
землякъ Марціала. 55, 2. Галі—д’ора въ Испаніи; Тагъ—нынѣшній Таго, рѣка зна-
менитая золотымъ пескомъ. 55, 3. Арны. городъ въ Апуліи съ намекомъ на Го-
рація, который родился въ Апуліи въ Венузіи. 55, 4. Аршвскій, по имени гор.
Аргоса въ Пелопонесѣ, то же что греческій. 55, 5. Микены, столица Агамемнона.
Нины—въ Беотіи. 55. 6. Родосъ — знаменитъ своимъ безоблачнымъ небомъ. Па-
лестру: состязаніе въ борьбѣ нагихъ женщинъ съ нагими мужчинами было въ Спартѣ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 255
И блестящаго будь ты Меліора пышнѣй,—
Не прибавитъ никакъ урока Лахёзисъ, мотая
10 У сестеръ съ веретенъ; третья обрѣзать спѣшитъ.
ЬѴ.
Луцію.
Луцій, времени ты своего великая слава,
Ты, что старому Гаю и нашему Тагу
Не даешь уступать и Арпамъ рѣчистымъ,
Межь городами Аргивскими пусть порожденный
5 Пѣснями Ѳивы возноситъ или Микены,
Или славный Родосъ, или палестру
Леды въ исполненномъ похоти Лакедемонѣ;
Намъ же, отъ Кельтовъ рожденнымъ п отъ Иберцевъ,
Пусть имена и суровыя нашей отчизны
10 Будетъ не стыдно стихомъ помянуть благодарнымъ.
Чудный Билбилъ, что своимъ суровымъ металломъ
И Халиба, и Норики людъ побѣждаетъ,
И звенящею сталью своею Платею
Ту, что хоть узкимъ, но все жь безпокойнымъ теченьемъ
15 Охладитель оружья Салонъ огибаетъ,
И Тутелу, и Риксомаръ хороводы,
И Кардуй пиры съ ихъ праздничнымъ блескомъ,
И Петерей, что краснѣетъ средь розъ соплетенныхъ,
И театры отцовъ старинные въ Ригахъ,
20 И Силаи копьемъ огражденные легкимъ,
И Нерузіи, и Тургонта озёра,
И небольшой Тветониссы прозрачныя воды,
И Бурадона священную также дубраву,
Ту, по которой п путникъ лѣнивый гуляетъ,
учреждено въ честь Леды, па которую Юпитеръ напалъ во время ея купанья и ко-
торая стала матерью Кастора п Поллука—знаменитыхъ борцовъ. 55, 11. Билбилъ,
(см. пр. I, 49, 3) родина Марціала въ Кельтпберской Испаніи. 55, 12. Холивъ;
рѣка въ Азіи, впадающая въ Черное море. Страна эта, такъ-же какъ Норикъ, между
Дунаемъ п Альпами, славилась превосходною выдѣлкою стали. 55, 13. Ллатем.
мѣстечко въ Испаніи, которое, подобно [другимъ, приводимымъ здѣсь, пе упоминается
у старыхъ географовъ. 55, 15. Салонъ, небольшая рѣка въ Билбплѣ, превосходно
закалявшая сталь.
256 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. IV.
25 Еі цпае і'огііЬиз ехсоііі іиѵепсіз
Сигѵае Мапііиз агѵа Ѵаііѵезсае.
Наес іат гизііса, йеіісаіе Іесіог,
Вісіез потіпа? гісіеаз ІісеЬіі,
Наес іат гизііса таіо, диат Виіипіоз.
ЬѴІ.
Мипега циосі зепіЬиз ѵкіиіздие іп^епііа тііііз,
Ѵіз іе типійсит, Сгаг§і1іапе, ѵосет?
Зогдійіиз пііііі езі, пііііі езі іе зригсіиз ипо,
(^иі роіез іпзійіаз йопа ѵосаге іиаз:
5 Зіс аѵійіз іаііах ішіи1§еі різсіЬиз Ііатиз,
СаПійа зіс зіиііаз сіесіріі езса іегаз.
С^иіД зіі 1аг§ігі, диій зіі сіопаге, (ІосеЬо,
8і пезсіз: Лова, Оаг^Шапе, тіііі.
ьѵп.
І)шп 1Ю8 Ыатіа іепепі Іазсіѵі зіа§иа Ьисгіпі
Еі диае ритісеіз ГопііЬиз апіга саіепі,
Ти соііз Аг^еі ге§пит, Еаизііпе, соіопі,
(^ио іе Ьіз йесітиз сіисіі аЬ игЬе Іаріз.
5 Ноітійа зесі Гегѵепі Кетеаеі ресіога топзігі,
Кес заііз езі, Ваіаз і§пе саіеге зио.
Егдо засгі Гопіез еі Іііога §гаіа ѵаіеіе,
КутрЬагит рагііег Кегеійитдие (іотиз.
Негсиіеоз соііез §е!і(1а ѵоз ѵіпсііе Ьгита,
10 Кипс ТіЬигііпіз сесіііе 1гі§огіЬиз.
ЬѴШ.
Іи іепеЬгіз 1и§ез атіззит, Ѳаііа, тагііит.
Кат ріогаге ршіеі іе, риіо, НаІІа, ѵігит.
55, 29. Бутунты — небольшой городокъ въ Апуліи. 57, 1. Лузинъ— знамени-
тое озеро близь Бай. 57, 3. Арюсскаю пришельца — Катилла, основавшаго Ти-
буръ и назвавшаго его по имени старшаго своего сына Тпбура (сл.Гор. Од. II, 6, 5).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 257
25 И что на мощныхъ волахъ старается Манлій
Распахать поля крутой Вативески.
Надъ мужицкими ты именами смѣешься,
Нѣжный читатель? Насколько угодно и смѣйся,—
Эти мужицкія все мнѣ милѣй, чѣмъ Бутунты.
ЬѴІ.
На Гаргиліана.
Что великіе шлешь старикамъ ты и вдовамъ подарки,
Хочешь, чтобъ щедрымъ тебя, Гаргиліапъ, я назвалъ?
Нѣтъ грязнѣе тебя и скареднѣй нѣтъ человѣка,
Такъ какъ дарами ты звать можешь засады свои;
5 Такъ лукавый крючекъ объ алчныхъ заботится рыбахъ,
Такъ-то и глупыхъ звѣрей вводитъ прикормка въ обманъ.
Я тебя научу, что значитъ дарить и быть щедрымъ,
Если не вѣдаешь: мнѣ, Гаргиліанъ, ты дари.
ЬѴП.
Фаустину.
Временемъ тѣмъ, что волной я Лукрина игривой задержанъ
И пещерами, гдѣ въ туфѣ вскипаютъ ключи,
Въ царствѣ ты, Фаустинъ, Аргосскаго медлишь пришельца,
Гдѣ отъ столицы тебя камень двадцатый блюдетъ.
5 Но ужасно кипятъ Немейскаго чудища перси,
Мало и Баямъ пылать собственнымъ только огнемъ.
Такъ святые ключи и берегъ отрадный, прощайте,
Вмѣстѣ съ жилищами Нимфъ, какъ и равно Нереидъ.
Вы Геркулеса холмы побѣждаете въ зимнюю стужу,
10 Нынѣ Тибурскимъ должны вы уступить холодамъ.
ЬѴШ.
На Галлу.
Галла, ты въ темнотѣ о смерти плачешь супруга.
Видно зазорно тебѣ, Галла, о мужѣ рыдать.
57, 4. Камень, поверстный. 57, 5. Немейскаго чудища перси, т. е. созвѣздіе льва,
слѣдов. августъ мѣсяцъ. 57, 9. Холмы Геркулеса, Тибуръ по имени находивши-
гося тамъ храма Геркулеса.
Марціала эпиграммы.
17
258
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатіпаіоп. ЬіЬ. IV.
ЫХ.
ГІепІіЬиз Неііайит гатіз (іит ѵірега геріі,
Еіихіі іп оЬзІапІет зисіпа §и11а Гегат:
(^иае сіит тігаіиг ріп§иі зе гоге Іепегі,
Сопсгеіо гі§иіІ ѵіпсіа герепіе §е!и.
5 Хе ііЪі ге§а!і ріасеаз, Сіеораіга, зериісго,
Ѵірега зі Ішпиіо поЪіііоге іасеі.
ЬХ.
Агйеа зоізііііо Сазігапацие гига реіапіиг,
(^иідие Сіеопаео зігіеге Гегѵеі а§ег,
Сит ТіЬигІіпаз (іатпеі Сигіаііиз аигаз
Іпіег Іаидаіаз а<1 8іуда іпіззиз адиаз. -
5 Хиііо іаіа Іосо роззіз ехсішіеге: сит тогз
Ѵепегіі, іп тейіо ТіЬиге Загйіпіа езі.
ЬХІ.
Ъопаззе атісит ІіЬі йисепіа, Мапсіпе,
Хирег зирегЪо Іаеіиз оге іасіазіі.
фіагіиз (ііез езі, іп зсііоіа роеіагшп
Вит ІаЬиІатиг, тіІіЬиз (іесет (ііхіі
5 Етріаз Іасегпаз типиз еззе Ротриііае,
8аіх1опус1іа ѵегит Ипеіздие Іег сіпсіит
Виазцие зітііез ЯисІіЬиз тагіз ^еттаз
Иесііззе Ваззат Саеііатдие іигазіі.
Неге (іе іЬеаІго, Роіііопе сапіапіе,
10 Сит зиЬіІо аЬігез, (Іит Ги§із, ІодиеЬагіз,
Негейііаііз ІіЬі Ігесепіа ѵепіззе,
59, 1. Геліадъ (см. прим. IV, 25, 2). 59, 5. Гробниі^іі, пирамидой. 60, 1. Ардея,
городокъ въ Лаціумѣ. 60, 2. Елеонское созвѣздіе — левъ (см. прим. IV, 57, 5);
Клеона, городъ въ Пелопонесѣ, гдѣ находилась и Иемся. 61, 6. Сардинскій кли-
матъ считался зараженнымъ (см. Страб. V, 13). 60. Манцинъ, заносчивый хва-
стунъ, вродѣ приведеннаго выше Афера (эп. 37). 61, 1. Двѣсти (тысячъ) около
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 259
ых.
О ЗМѢЙКѢ, ЗАКЛЮЧЕННОЙ ВЪ ЯНТАРѢ.
Какъ по вѣтвямъ Геліадъ рыдающихъ змѣйка всползала,
Капля янтарная вдругъ сверху упала на тварь;
Какъ дивилася та, что, задержана клейкой росою,
Оцѣпенѣла, густой стужей охвачена вдругъ.
5 Царственною ты своей не гордись, Клеопатра, гробницей,
Коль въ благороднѣйшей здѣсь змѣйка могилѣ лежитъ.
і ЬХ.
О Куріаціи.
Въ солнцестояніе мы побѣжимъ къ Ардеѣ и Кастру,
Къ нивамъ, Клеонское гдѣ жарко созвѣздье печетъ,
Въ часъ, какъ Курьяцій клянетъ Тибурскій воздухъ, низвергнутъ
Отъ хваленыхъ ключей прямо въ Стигійскую ночь.
5 Мѣстомъ нельзя никакимъ судьбы избѣжать; коль приступитъ
Смерть, и въ Тибурѣ самомъ будетъ Сардинія намъ.
ЬХІ.
На Манцина.
Что, Манцинъ, твой другъ подарилъ тебѣ двѣсти,
Ты недавно гордясь съ весельемъ хвалился.
Дня за четыре назадъ какъ въ школѣ поэтовъ
Мы болтали, сказалъ ты, что на десять тысячъ
5 Въ даръ плащей получилъ ты отъ Помпуллы,
Сардоникъ настоящій и въ три наслоенья,
Два же камня, волненію моря подобныхъ,
Будто Басса и Цэлія дали, ты клялся.
Какъ изъ театра вчера подъ пѣснь Полліона
10 Вдругъ ты ушелъ, на ходу разсказывать началъ,
Что получилъ ты триста тысячъ въ наслѣдство,
40 тыс. руб. 61, 4. Десять тысячъ—около 2000 руб. 61, 6. Сардоникъ, камень
(см, прим. П, 29, 2). 61, 7. Два же камня; одпп утверждаютъ, что это изумруды,
другіе же—что это бериллы или аквамарины. 61, 9. Полліонъ, знаменитый кита*
редъ, о которомъ говоритъ Ювеналъ (Сат. VI, 387 и VII, 176).
17*
260 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаішпаіоп. ЬіЬ. IV.
Еі шапе сепішп, еі розі тегійіет сепіит.
С^иісі ііЬі зойаіез Гесітиз таіі іапіит?
Мізегеге іат, сгийеііз, еі зііе іапйет.
15 Аиі, зі іасеге 1іп§иа поп роіезі ізіа,
Аіідиаікіо пагга, диосі ѵеіітиз аисііге.
ЬХІІ.
ТіЬиг іп Негсиіеит ті§гаѵіі підга Ьусогіз,
Оіппіа Йит йегі сапйійа сгейіі іЬі.
ЬХІП.
Бит реііі а Ваиііз таіег Саегеіііа Ваіаз,
Оссійіі іпзапі сгітіпе тегза Ггеіі.
СНогіа диапіа регіі ѵоЬіз! Ііаес топзіга Ыегопі
Кес іиззае диопйат ргаезіііегаііз, адиае.
ЬХІѴ.
Іиіі іи^ега рапса Магііаііз
Ногііз Незрегійит Ъеаііога
Ьоп§о Іапісиіі іи§о геситЬипі:
Ьаіі соІІіЬиз іттіпепі гесеззиз,
5 Еі ріапиз тойісо іитоге ѵегіех
Саеіо регГгиііиг зегепіоге
Еі сигѵаз пеЬиІа іе§епіе ѵаііез
8о1из Іисе пііеі ресиііагі;
Ригіз Іепііег айтоѵепіиг азігіз
10 Сеізае сиітіпа (Іеіісаіа ѵіііае.
Ніпс зеріет ііотіпоз ѵійеге топіез
Еі іоіат іісеі аезіітаге Вотат,
АІЬапоз диодие Тизсиіоздие соііез
62, 1. Та смуглая Ликорпда. „что,"по словамъ нашего поэта (I, 72, 5) чернѣй хиел-
ковицы, валящейся съ древа, Набіьливіиись сама пріятна себѣ Ликорида“,—слыша, что
солнце Тибура обѣляетъ потускнѣвшую слоновую кость, перебралась въ Тнбуръ; но
чѣмъ увѣнчалась ея попытка,—видно изъ VII, 13, 14: „Въ малый срокъ черной вер-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 261
Нынѣ съ утра еще сто и сто пополудни.
Что же за зло мы тебѣ друзья учинили?
Сжалься же ты наконецъ, жестокій, и смолкни;
15 Или если языкъ помолчать твой не можетъ,
То хоть однажды скажи, чтобъ мы слушать желали.
ЬХП.
О ЛиКОРИДѣ.
Въ Геркулесовъ Тибуръ перешла Ликорида смуглянка;
Тамъ, полагала она, бѣлымъ становится все.
ьхш.
О Цэрелліи.
Какъ Цэреллія мать изъ Бавлъ отправилась въ Баи,
Сгибла она, потонувъ бурнаго моря виной.
Славы какой вамъ ущербъ! Вѣдь ужасовъ этихъ Нерону,
Несмотря на приказъ, воды, не создали вы.
ЬХІѴ.
О садахъ Юлія Марціала.
Юлія малость числомъ десятинъ Марціала,
Прелестью выше своей садовъ Гесперійскихъ,
По Яникульскому вдоль хребту протянулась.
Широко по холму пробѣгаютъ овраги,
5 И площадкою верхъ при умѣренномъ взлобкѣ
Наслаждается небомъ болѣе яснымъ;
И при извивахъ логовъ, скрытыхъ туманомъ,
Онъ выдѣляясь одинъ ярко сіяетъ.
Къ чистымъ оттуда звѣздамъ высятся тихо
10 Гордой виллы самой милые гребни;
Семь оттуда холмовъ видѣть владычныхъ
Можно и лицезрѣть Римъ совершенно,
И Албанскія и Тускуланскія выси,
нулась онаа. 63, 1. Цэреллія матъ. Здѣсь слово матъ употреблено вмѣсто матрона
только для сближенія потопленія Цэрелліи съ неудавшпмся преднамѣреннымъ потоп-
леніемъ Нерономъ своей матери Агрппины. 3 .[Янакулъскіа хребетъ по ту сто-
рону-Тибра, близь Рима.
262
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. IV.
Еі циойсипдие іасеі зиЬ игЬе Ггі§из,
15 Еісіепаз ѵеіегез Ьгеѵездие ВиЬгаз,
Еі диосі ѵіг§іпео сгиоге §аи<1еі
Аппае ротіГегит петиз Регеппае.
ІПіпс Гіатіпіае Заіагіаедие
Сіезіаіог раіеі еззесіо іасепіе,
20 Хе Ыашіо гоіа зіі тоіезіа зотпо,
(^иет пес гитреге паиіісит сеіеита
Иес сіатог ѵаіеі Ьеісіагіогит,
Сит зіі іат ргоре Миіѵіиз, засгитдие
Ьарзае рег ТіЪегіт ѵоіепі сагіпае.
25 Нос гиз, зеи роііиз Лотиз ѵосапіа езі,
СоттепДаі (Іотіпиз: іиат риіаЬіз,
Тат поп іпѵісіа іатдие ІіЬегаІіз,
Тат соті раіеі Іюзрііаіііаіе:
Сгесіаз АІсіпоі ріоз Репаіез
30 Аиі, Гасіі тобо біѵіііз, МоІогсЬі.
Ѵоз пипс отпіа рагѵа диі риіаііз,
Сепіепо §е1і(1ит Іі^опе ТіЬиг
Ѵеі Ргаепезіе сіотаіе репбиіатдие
Ѵпі (Іесіііе Зеііат соіопо,
35 Эит те ішіісе ргаеіегапіиг ізііз
Іиіі іидега раиса Магііаііз.
ЬХѴ.
Осиіо Рііііаепіз зетрег аііего ріогаі.
(,>ио йаі ізііиі диаегіііз тойо? Іизса езі.
64, 15. Фидены, городокъ въ Лаціумѣ. Рубры—въ Этруріи. 64, 17. Анна Не-
ренна, сестра Дидоны, которой въ мартѣ приносились въ жертву дѣвственныя жи-
вотныя. 64, 18. Проложенная въ 534 г. отъ О. Р. цензоромъ Фламиніемъ дорога
шла черезъ Марсово поле въ Ариминъ, городъ въ Умбріи, нынѣ Римини. Близь нея
помѣщались похоронные памятники знатныхъ римлянъ. Соленая дорога, ѵіа ваіагіа,
служила для провоза соли въ Сабинскую область. 64, 23. Мулъвія мостъ (см. ІП,
14. 4). 64, 22. Неісіагіив мы вслѣдъ за Леонтьевымъ переводимъ словомъ бур-
лакъ, такъ какъ не знаемъ другаго слова для человѣка, въ числѣ другихъ тянущаго
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV.
263
И что прохладнаго есть близко къ столицѣ;
15 И Фиденъ старину, и малые Рубры,
И, что дѣвственною кровью почетна,
Рощу въ садовыхъ плодахъ Анны ІІеренны.
На Флампнскомъ пути и Саларійскомъ
Путникъ повозку свою гонитъ беззвучно,
20 Чтобъ колесу не прогнать сладкой дремоты
Той, что прервать ни гребцовъ всѣ понуканья,
Ни бурлацкіе тожь крики не въ силахъ,
Хоть и Мульвія мостъ близокъ и быстро
Пролетаютъ суда Тибромъ священнымъ.
25 Эту деревню (назвать лучше ужь дачей)
Кажетъ владѣлецъ тебѣ: словно твоя бы,
Такъ доступна она и такъ таровата
И встрѣчаетъ съ такимъ гостепріимствомъ;
За Альциноя благихъ примешь Пенатовъ
30 Или Молорха, что сталъ только богатымъ.
Вы, которымъ всего кажется мало,
Сотней матыкъ вы Тибуръ ройте холодный,
Или Прэнесты и хоть Сетію съ кручей
Сдайте и всю одному вы земледѣлу,
35 Только считаю всего этого лучше
Юлія малость лишь я десятинъ Марціала.
ЬХѴ.
О Филэнѣ.
Плачетъ Филэна всегда однимъ только глазомъ.
Какъ она, хочешь ты знать, дѣлаетъ это?—Крива.
судно противъ теченія. 64, 29. Альпиной, царь Феаковъ, коего домъ такъ благо-
склонно принялъ Улисса. 64, 30. Молорхъ, бѣдный земледѣлецъ близь Немеи, ра-
душно принявшій Геркулеса. Домиціанъ построилъ ему небольшой храмъ по сосѣд-
ству съ Геркулесовымъ. 64, 33. Прэнесты, латинскій городъ, нынѣ Палестрина.
Сетія, городъ въ Лаціумѣ наверху горы близь Понтинскихъ болотъ, знаменитый
своимъ превосходнымъ виномъ. Марціалъ хочетъ указать на богатства знатныхъ,
которые въ состояніи всю принадлежащую имъ мѣстность Сетіи сдать одному арен-
датору.
264 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IV.
ЬХѴІ.
Е^ізіі ѵііат зетрег, Ьіпе, типісіраіет,
9иа пііііі отпіпо ѵіііиз еззе роіезі.
ІсІіЬиз еі гагіз іо§и1а езі ехсизза Каіепйіз
Бихіі еі аезіаіез зупіііезіз ипа сіесет.
5 Заііиз аргит, сатриз Іерогет ІіЬі тізіі іпетріит,
8і1ѵа дгаѵез іигсіоз еха§ііаіа сіесііі,
Саріиз Йитіпео ѵепіі (іе §иг§ііе різсіз,
Ѵіпа гиЬег Гисііі поп реге§гіпа сайиз.
Кес іепег Аг§о1іса тіззиз сіе §епіе тіпізіег,
10 8есі зіеііі іпсиііі гизііса іигЬа Госі.
Ѵіііса ѵеі йигі сотргезза езі пиріа соіопі,
Іпсаіиіі диоііепз заисіа ѵепа іпего.
Кес посиіі іесііз і^піз, пес Зігіиз а§гіз,
Кес тегза езі реіадо, пес Гиіі иііа гаііз.
15 8иЬрозііа езі Ыапйо пипдиат ІіЬі іеззега іаіо,
Аіеа зей рагсае зоіа і'иеге писез.
Біс, иЬі зіі (іесіез, таіег дио<1 аѵага геіідиіі?
Киздиат езі: Гесізіі гет, Ьіпе, йіНісіІет.
ЬХѴІІ.
Ргаеіогет раирег сепіит зезіегііа Ѳаигиз
ОгаЬаі сапа поіиз атісіііа,
ВісеЬаіцие зиіз Ііаес іапіит сіееззе ігесепііз,
Иі роззеі йотіпо ріаийеге іизіиз ециез.
5 Ргаеіог аіі „8сіз те 8согро ТкаПоцив Йаіигит,
Аідие иііпат сепіит тіііа зоіа <1агет“.
Аіі рисіеі іпдгаіае, рисіеі аіі таіе йіѵіііз агсае.
(^иосі поп сіаз едиііі, ѵіз Йаге, ’ргаеіог, едио?
66, 3. Иды (см. Ш, 6, 1). Календы, первое число каждаго мѣсяца. Въ эти дни
большею частію совершались публичныя жертвоприношенія, для которыхъ требо-
валось появляться въ тогѣ, изъ которой вынувшіе ее изъ сундука выбивали пыль.
66, 13. Здѣсь поэтъ приводить всѣ обычные способы разоренія, какъ-то: пожаръ,
засуха, гибель товара на кораблѣ и разорительная игра въ кости. 67, 4. Пря-
л ымъ всадникомъ, обладающимъ полнымъ цензомъ, рукоплескать Домиціану при его
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 265
ЬХѴІ.
Лину.
Провинціальную жизнь ты, Линъ, проводилъ постоянно,
Точно дешевле какой быть ужь не можетъ ничто.
Тогу ты выбивалъ лишь въ Иды да рѣдко въ Календы,
И лѣтъ десять одинъ живъ у тебя былъ нарядъ.
5 Боръ присылалъ кабана дароваго, поля тебѣ—зайца,
Лѣсъ изрысканный весь жирныхъ дроздовъ подавалъ,
Пойманная изъ рѣчной глубины появлялася рыба,
Не иноземнымъ виномъ красный струился сосудъ;
Не красавецъ слуга изъ Аргосскаго рода являлся,
10 А окруженъ былъ толпой сельской убогій очагъ.
Ты экономку хваталъ иль грубаго мызника бабу,
Каждый разъ, что вино кровь разжигало твою.
Ни огонь не губилъ жилища, ни Сиріусъ поля;
Въ морѣ корабль не тонулъ и не имѣлъ ты его;
15 Не замѣнялъ никогда ты скромной лодыжки костями,
А становилась на конъ горсть лишь орѣховъ одна.
Тысячи гдѣ же, скажи, что мать схоронила скупая?
Нѣтъ ихъ; ты совершилъ, Линъ, премудреную вещь.
ЬХѴП.
Претору.
Гавръ бѣдняга просилъ у претора сотню сестерцій,
Стародавнею съ нимъ связанъ былъ дружбою онъ.
Не достаетъ ихъ до трехъ, говорилъ онъ, собственныхъ сотенъ,
Чтобы владыкѣ прямымъ всадникомъ рукоплескать.
5 Преторъ сказалъ: „знаешь, дать мнѣ нужно и Скорпу, и Таллу,
И добро бы пришлось сотню лишь тысячъ отдать".
Стыдъ бездушному, стыдъ сундуку съ недобрымъ богатствомъ!
Преторъ, чего не даешь всаднику, дашь ли коню?
входѣ въ театръ. 67, 5. Скорт, и 1’аллъ, оба наѣздники въ циркѣ. Скорпъ (си. X,
50, 53). Прэторъ отказываетъ Гавру, ссылаясь на то, что онъ долженъ дать эту
сумму упомянутымъ наѣздникамъ, какъ толкуютъ нѣкоторые, для сооруженія имъ
бронзовыхъ конныхъ статуй, въ которыхъ конечно конь и подножіе представляютъ
наибольшую цѣнность.
266
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гапппаіоп. ЬіЬ. IV.
ЬХѴІІІ.
»
Іпѵііаз сепіиш диаДгапііЪиз еі Ъепе сепаз.
Ѵі сепеш іпѵііог, Зехіе, ап иі іпѵіЛеат?
ЬХІХ.
Ти Зеііпа дикіет зетрег ѵеі Маззіса ропіз,
Рарііе, зей гитог іат Ъопа ѵіпа пе§аі:
Бісегіз Иас Гасіиз саеІеЬз диаіеі- еззе Іа^опа.
Ыес риіо пес сгесіо, Рарііе, пес зіііо.
ьхх.
№1іі1 Аттіапо ргаеіег агійат гезіет
Могіепз геіідиіі иііітіз раіег сегіз.
Гіегі риіагеі роззе диіз, Магиіііпе,
Ш Аттіапиз тогіиит раігет поііеі?
ЬХХІ.
С^иаего Ліи іоіат, Заігопі Киіе, рег игЪет,
8і диа риеііа пе§еі: пиііа риеііа пе^аі.
Тапдиат іаз поп зіі, іапдиат зіі іигре пе&аге,
Тапдиат поп Іісеаі: пиііа риеііа пе§аі.
5 Сазіа і^ііиг пиііа езі? зипі сазіае тіііе: диісі ег§о
Сазіа Гасіі? поп сіаі, поп іатеп іііа пе§аі.
ЪХХП.
Ехі§із, иі сіопет позігоз ііЫ, (^иіпіе, ІіЪеІІоз.
Хоп ІіаЬео, зеіі ІіаЬеі ЬіЫіороІа Тгуріюп.
68, 1. Сто квадрантовъ (см. I, 59, 1). 69, 1. Сеткяъ (см. прим. выше 64, 34).
Массійское &ино (см. I, 26^ 8). 70, 3. Лару.иіинъ; смыслъ: можно лп себѣ предста-
вить, чтобы мотъ Маруллинъ не желалъ смерти отца въ виду прежнихъ завѣщаній,
по которымъ оставался полнымъ наслѣдникомъ, тогда какъ теперь по вскрытіи завѣ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 267
ьхѵщ.
Сексту.
На сто квадрантовъ позвалъ, а самъ ты пируешь на славу.
Ужинать, Секстъ, ты меня, пли завидовать звалъ?
ЬХІХ.
Папилу.
Ты Сетиномъ всегда иль Массійскимъ виномъ угощаешь,
Но отрицаетъ молва винъ сихъ, Папилъ, доброту.
Сталъ въ четвертый вдовцомъ, говорятъ, ты отъ этой бутылки.
Думать и вѣрить, Папилъ, я не хочу, и не пью.
ьхх.
Объ Амміанѣ Маруллину.
Кромѣ веревки плохой, ничего подъ конецъ Амміану,
Умирая, отецъ не завѣщалъ, записавъ.
Кто же бы могъ, Маруллинъ, себѣ и представить возможнымъ,
Чтобы притомъ Амміанъ смерти отца не желалъ?
ЬХХІ.
Софронію Руфу.
Долго по цѣлой ищу, Софроній Руфъ, я столпцѣ,
Нѣтъ ли съ отказомъ дѣвицъ? нѣту съ отказомъ дѣвицъ.
Такъ какъ словно бы грѣхъ, какъ словно бъ отказывать стыдно,
Какъ бы не слѣдъ; ни одной дѣвы съ отказомъ и нѣтъ.
5 Стало-быть чистой-то нѣтъ? Ихъ тысячи. Какъ же поступитъ
Чистая? Хоть и чиста, но не откажетъ она.
ьххп.
Квинту.
Требуешь, чтобы тебѣ я, Квинтъ, подарилъ свои книжки.
Нѣтъ у меня ихъ, зато въ лавкѣ у Трифона есть.
щанія о плохой веревкѣ, чтобы моту на пей повѣситься, онъ сталъ жалѣть о смерти
отца, дѣлавшей завѣщаніе непоправимымъ. 72, 2. Книгопродавецъ Трифонъ, о ко-
торомъ упоминаетъ Квинтиліанъ и нашъ поэтъ (ХШ, 3).
268 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгапітаіоп. ЬіЬ. IV.
пАез <іаЪо рго пидіз еі етат Іиа сагтіпа запиз?
1чоп“ іпдиіз „Гасіат іат і'аІие“. ЬТес е§о.
I
ьххш.
Сит дгаѵіз ехігетаз Ѵезііпиз йисегеі Ііогаз
Еі іат рег Зіудіаз еззеі ііигиз адиаз,
ѴІІіта ѵоіѵеиіез огаѵіі репза зогогез,
Ш Ігаііегепі рагѵа зіатіпа риііа тога,
5 Іат зіЬі (ІеГипсІиз сагіз (Іит ѵіѵіі атісіз.
Моѵегипі іеігісаз Іат ріа ѵоіа (іеаз.
Типс Іагдаз рагіііиз орез а Іисе гесеззіі
Зедие тогі розі Ьос сгегіісііі іііе зепет.
ЬХХГѴ.
Азрісіз, іпЬеІІез Іетріепі диат іогііа (Іаттае
Ргоеііа? Іат Іітібіз диапіа зіі іга (егіз?
Іи тогіет рагѵіз сопсиггеге й’опІіЬиз агйепі.
Ѵіз, Саезаг, (іаттіз рагсеге? тіііе сапез.
ЬХХѴ.
О Геііх апіто, Геііх, Ыідгіпа. тагііо
АЦие іпіег Ьаііаз діогіа ргіта пигиз:
Те раігіоз тізсеге іиѵаі сит сопіиде сеизиз,
Саийепіет зосіо рагіісіраге ѵіго.
5 Агзегіі Еиііасіпе Йаттіз іпіесіа тагііі,
Хес тіпог Аісезііп Сата зиЬ азіга Гегаі:
Ти теііиз: сегіо тегиізіі рідпоге ѵііае,
Пі ІіЬі поп еззеі тогіе ргоЬапйиз атог.
72, 4. Ни я, отвѣчаетъ поэтъ Квинту, считающему глупостью платить деньги за
стихи, желая сказать тѣмъ, что въ свою очередь считаетъ глупостью давать книжки
даромъ. 73, 1. Упоминаемый здѣсь Вестипъ былъ сынъ консула Вестина, невинно
казненнаго Нерономъ. 73, 3. Сестеръ, Парокъ. 73, 8. Старикомъ. Вестинъ,
озаботившійся наградить своихъ друзей, считалъ жизнь свою до такой степени пол-
ною, что и глубокая старость не могла бы ее чѣмъ-нибудь восполнить. 75, 5. Эвадна,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 269
„Деньги за вздоры платить, стихи покупать не свихнувшись?
Нѣтъ, ты кричишь, не пущусь въ глупость такую". Ни я.
ЬХХПІ.
О Вестинѣ.
Какъ въ болѣзни Вестинъ часы проводилъ подъ послѣдокъ,
И чрезъ Стигійскій потокъ плыть ужь пришлося ему,
Сталъ умолять онъ сестеръ, урокъ послѣдній прядущихъ,
Чтобъ протянули онѣ нѣсколько мрачную нить.
5 Мертвый уже для себя, для милыхъ друзей бы онъ пожилъ.
Тронули этп мольбы нѣжныя строгихъ богинь.
Тутъ обилье богатствъ нодѣля, сошелъ онъ со свѣта
И полагалъ ужь затѣмъ, что умиралъ старикомъ.
ЬХХІѴ.
О ЛАНЯХЪ.
Видишь, какъ храбро на бой несутся незлобныя лани,
Гнѣвъ великій какой въ этихъ пугливыхъ звѣряхъ.
На смерть пылаютъ онѣ укромными лбами сразиться.
Ланей желаешь спасти, Цезарь? Спусти ты собакъ.
ЬХХѴ.
О Нигринъ.
О блаженна душой, блаженна супругомъ, Нигрина,
II украшеніе ты первое Лація женъ.
Рада отцовское ты съ супружескимъ слить достоянье,
Рада въ имѣньи своемъ въ пайщики мужа принять.
5 Пусть Эвадна горитъ, повергнувшись въ пламя, за мужа,
Пусть и Альцесту молва также возноситъ до звѣздъ;
Ты ихъ лучше: залогъ ты вѣрный представила въ жизни,
Такъ что не нужно тебѣ смертью любви подтверждать.
супруга Капанея, одного изъ героевъ у Ѳиванскпхъ воротъ, бросилась на костеръ
своего мужа. 75, 6. Алъцеста, узнавъ, что больной мужъ ея, царь Адметъ, мо-
жетъ сохранить жизнь только въ томъ случаѣ, когда кто-либо согласится вмѣсто
него умереть, добровольно низошла въ Тартаръ, но была изъ него выведена Гер-
кулесомъ.
270
М. Ѵаі. Магііаііз ері§таттаіоп. ЬіЬ. IV.
ЬХХ VI.
Міііа тізізіі тіііі зех Ьіз зепа реіепіі:
Ѵі Ьіз зепа іегат, Ьіз скюсіепа реіат.
ЬХХѴІІ.
Кипциат (Ііѵіііаз йеоз го§аѵі
Сопіепіиз тоііісіз теодие Іаеіиз:
Раирегіаз, ѵепіат (іаЬіз, гесесіе.
Саиза езі диае зиЬііі поѵідие ѵоіі?
5 Репйепіет ѵоіо Хоііит ѵісіеге.
ЬХХѴПІ.
Сопсіііа сит ііЬі зіі іат зеха§езіта теззіз
Еі Гасіез тиііо зріепйеаі аІЬа рііо,
Ызситз іоіа ѵадиз игЬе, пес иііа саіЬесІга езі,
Сиі поп тапе іегаз іпгедиіеіиз Наѵе;
5 Еі зіпе іе пиііі Газ езі ргойіге ігіЪипо,
Кес сагеі ойісіо сопзиі иіегдие іио;
Еі засго йесіез гереііз Раіаііа сііѵо
Йі^егіоздие тегоз РагіЬепіоздие зопаз.
Наес Гасіапі запе іиѵепез: йеіогтіиз, Аіег,
10 Отпіпо пііііі езі агсіаііопе зепе.
ЬХХІХ.
Нозрез егаз позігі зетрег, МаіЬо, ТіЬигііпі.
Нос етіз. Ітрозиі: гиз ііЬі ѵепйо іиит.
78, 3. Греческое слово каѳедра употребляется то въ смыслѣ сидѣнья вообще, то въ
смыслѣ женскаго кресла и даже носилокъ. Смыслъ: ты не встрѣтишь носилокъ знат-
наго человѣка, чтобы ты не бросился къ нимъ съ привѣтствіемъ. 78, 7. Холмъ
Палатинскій, ко дворцу Домиціана. 78, 8. Сиіерій п Парѳеній (см. выше 45, 2).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 271
ЬХХѴІ.
Скупому другу.
Шесть ты мнѣ тысячъ послалъ, когда я просилъ ихъ двѣнадцать;
Чтобы двѣнадцать добыть, двадцать четыре скажу.
ьххѵп.
/
О завистливомъ Зоилѣ.
Я никогда не молилъ боговъ о богатствѣ,
Малымъ доволенъ и радъ тому, что имѣю.
Нынѣ прости ты меня, но, бѣдность, уйди ты.
Что за причина такой просьбы нежданной?
5 Я бы висящимъ хотѣлъ видѣть Зоила.
ЬХХѴІІІ.
На Афера.
Хоть собралъ уже ты шестидесятую жатву
И на лицѣ у тебя множество бѣлыхъ волосъ,
Носишься въ городѣ ты, и каѳедры нѣтъ ни единой,
Чтобъ хлопотливо съ утра къ ней ты привѣта не несъ;
5 И безъ тебя ни одинъ трибунъ не выйдетъ изъ дома;
Взысканъ поклономъ твоимъ консулъ и тотъ, и другой.
Десять разъ ты взбѣжишь на священный холмъ Палатинскій,
Только Сигерій звонишь ты да Парѳеній вездѣ.
Юношамъ это уже предоставь: безобразнѣе, Аферъ,
10 Не найдешь ничего хлопотуна старика.
ЬХХІХ.
Матону.
и
Гостемъ всегда былъ, Матонъ, въ моемъ ты Тибурскомъ имѣньи.
Хочешь купить; я надулъ,—виллу твою продаю.
79, 1. Матонъ; ты такъ часто проживалъ гостемъ въ моемъ имѣніи, что могъ счи-
тать его своимъ и для пользованія имъ покупка его была для тебя излишней, и про-
давая ее, я злоупотребляю твоею собственностью.
272
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаштаіоп. ЬіЬ. IV.
' ЬХХХ.
3 Бесіатаз ае§ег, (Іеіатаз Ііетіігііаеоз:
4 8і зисіаге аіііег поп роіез, езі гаііо.
1 Оесіатаз іп ГеЬге, Магоп: Ііапс еззе рЬгепезіп
2 8і пезсіз, поп ез запиз, атісе Магоп.
5 „Ма§па іатеп гез езі“. Еггаз сит ѵізсега ГеЪгіз
Ехигіі, гез езі та§па іасеге, Магоп.
ЬХХХІ.
Ері^гатта позігит сига ГаЬиІІа Іе^іззеі,
Хе^аге пиііат дио диегог риеііагит,
8ете1 го§аіа Ьіздие іегдие пе§1ехіі
Ргесез атапііз. Іат, ЕаЬиІІа, рготіііе:
5 Хе^аге іиззі, регпе§аге поп іиззі.
ЬХХХІІ.
Ноз диодие соттепсіа Ѵепиіеіо, ВиГе, ИЬеІІоз,
Ітриіеі еі поЬіз оііа рагѵа, го^а,
Іттетог еі раиіит сигагит орегитдие зиогит
Хоп іеігіса пи§аз ехі§аі аиге теаз.
5 8есІ пес розі ргітит 1е§аі Ііаес зиштитѵе ігіепіет,
8е(1 зиа сит тесііиз ргоеііа Вассііиз атаі.
8і пітіз езі Іе^іззе (Іиоз, ііЪі сііагіа ріісеіиг
Аііега: сііѵізит зіс Ьгеѵе йеі ориз.
ЬХХХШ.
8есиго пііііі езі іе, Хаеѵоіе, реіиз: еосіет
8оІ1ісііо пііііі езі, Хаеѵоіе, іе теііиз.
Зесигиз пиііит гезаіиіаз, (іезрісіз отпез,
Хес диіздиат ІіЬег, пес ііЪі паіиз Ііото езі:
80. Болтливый Маронъ., разглагольствующій даже во время лихорадочнаго при-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 273
ьххх.
Марону.
Въ лихорадкѣ ты вслухъ говоришь, Маронъ; коль не знаешь,
Что это бредъ; ну такъ ты, другъ мой Маронъ, нездоровъ.
Вслухъ говоришь ты больной въ своей лихорадкѣ трехдневной;
Если иначе вспотѣть ты не умѣешь, ты правъ.
5 „Все же великая вещь".—Ты не правъ; когда лихорадка
Жжетъ насъ, великая вещь тутъ то, Маронъ, помолчать.
ЬХХХІ.
О Фабуллѣ.
Какъ Фабулла мою прочла эпиграмму, .
Гдѣ ропщу я, что нѣтъ съ отказомъ дѣвицы,
Разъ отказала любовнику, дважды и трижды
Въ просьбѣ она. Да ты обѣщай ужь, Фабулла:
5 Отказать я велѣлъ, не отказывать вѣчно.
ЬХХХІІ.
Ру фу.
Книжки и эти ты, Руфъ, съ похвалою вручи Венулею,
Попроси посвятить малость досуга и мнѣ;
Хоть немного забывъ свои труды и заботы,
Слухомъ нестрогимъ пускай шутки онъ приметъ мои.
5 Но ни за первой прочтетъ пусть чарою, ни за послѣдней,
А когда бушевать Вакхъ посрединѣ такъ радъ.
Ежели много прочесть ихъ двѣ, то другую то книжку
Пусть свернетъ: раздѣленъ, краткимъ покажется трудъ.
ЬХХХІІІ.
Нэволу.
Какъ ты доволенъ, то нѣтъ тебя, Нэволъ, хуже; а также
Какъ ты просишь, то нѣтъ, Нэволъ, и лучше тебя.
Ты спокойный, гордясь, никому на поклонъ не отвѣтишь,
Нѣтъ свободныхъ тебѣ, нѣтъ благородныхъ людей.
падка, въ оправданіе свое говоритъ: „все же великая веш,ъ“у подразумѣвая говорить,
не взирая на лихорадку. 81, 1. Мою эпиграмму (см. выше 71).
Марціала эпиграммы.
274 М. Ѵаі. Магііаііз ері"гаішпаіоп. ЬіЬ. ГѴ.
5 ЗоІІісііиз (Іопаз, сіотіпипі ге^епщие заіиіаз,
Іпѵііаз. Езіо, Хаеѵоіе, зоііісііиз.
ЬХХХІѴ.
Хоп езі іп рориіо пес игЬе Іоіа,
А зе Тііаійа диі ргоЬеі Гиіиіат,
Сит тиііі сиріапі го§епідие тиііі.
Тат сазіа езі, годо, Тііаіз? Ітто Геііаі.
ЬХХХѴ.
Хоз ЬіЬітиз ѵііго, іи типа, Ропіісе. фиаге?
Ргойаі регзрісииз пе <1ио ѵіпа саііх.
ЬХХХѴІ.
8і ѵіз аигіЬиз Аііісіз ргоЬагі,
ЕхЬогіог топеодие іе, ІіЪеІІе,
Иі <1осіо ріасеаз АроШпагі.
ЪГіІ ехасііиз егийіііиздие езі,
5 8есІ пес сапйісііиз Ьепі^піиздие:
8і іе ресіоге, зі ІепеЪіі оге,
Хес гіюпсіюз теіиез таіі^піогит,
Хес зсотЬгіз іипісаз (ІаЪіз тоіезіаз.
8і сіатпаѵегіі, а(1 заіагіогит
10 Сиггаз зсгіпіа ргоііпиз ІісеЬіі,
Іпѵегза риегіз агапсіе сііагіа.
ЬХХХѴІІ.
ІпГапіеш зесит зетрег іиа Вазза, ГаЪиІІе,
Соііосаі еі Іизиз деіісіаздие ѵосаі,
86, 3. Поэтъ проситъ свою книжку отправиться къ Аполлинарію, мужу ученому
п свѣдующему, такъ что книжка, заручившись его одобреніемъ, уже не будетъ стра-
шиться ни чьихъ осужденій. 86, 8. Тебя не употребятъ на обертки макрели, чтобы
жарить ее, почему такія обертки поэтъ уподобляетъ скорбной туникѣ (інпіса то-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV.
275
5 А какъ взволнованъ, даришь, величаешь царемъ и владыкой,
Зазываешь къ себѣ. Нэволъ, просителемъ будь.
ЬХХХІѴ.
ьхххѵ.
О Понтикѣ.
Понтикъ, мы пьемъ изъ стекла, а ты изъ фарфора; зачѣмъ же?
Чтобы не предалъ сквозной кубокъ другаго вина.
ЬХХХѴІ.
Книгѣ своей объ Аполлинаріи.
Если Аттическій слухъ хочешь задобрить,
Книжка, прошу я тебя и увѣщаю,
Аполлинарію ты только понравься.
Нѣтъ основательнѣе его и ученѣй,
5 Но и честнѣе притомъ и благосклоннѣй;
Если въ уста онъ тебя приметъ и въ сердце,
Ты насмѣшекъ тогда злобныхъ не бойся,
И не доставишь туникъ скорбныхъ макрели.
Если жь осудитъ тебя, прямо къ торговцамъ
10 Рыбой соленой бѣги въ лавки, чтобъ дѣти
Стали бумагу браздить па оборотѣ.
ЬХХХѴІІ.
О Бассѣ.
Держитъ ребенка, Фабуллъ, всегда при себѣ твоя Басса
И игрушкой его, душкой своею зоветъ;
Іезіа),— холщевой рубашкѣ, пропитанной смолою, одѣтыхъ въ которую, по свидѣ-
тельству Тацита (Анн. XV, 44), Неронъ выставлялъ ночью на столбахъ христіанъ,
чтобы зажженные они свѣтили какъ Факелы. 86, 11. Рукопись, поступившая въ
макулатуру, служила на оборотѣ мѣстомъ упражненія начинающимъ писать дѣтямъ.
18’
276 М. Ѵаі. Магііаііз. ері^гаттаіоп. ЬіЬ. IV
Еі, сцю тігегіз та§із, іпГапіагіа поп езі.
Ег§о диісі іп саиза езі? РеДеге Вазза зоіеі.
ЬХХХ VIII.
Киііа гетізізіі рагѵо рго типеге Допа,
Еі іат Заіигпі диіпдие Гиеге Діез.
Ег§о пес аг§епіі зех зсгіриіа Зеріісіапі
Мізза пес а диегиіо тарра сііепіе йііі,
5 Апііроіііапі пес диае Де зап§иіпе іЬуппі
Тезіа гиЪеі, пес циае соііапа рагѵа §егіі,
Кес ги§озагит ѵітеп Ьгеѵе Рісепагит,
Бісеге іе роззез иі тетіпіззе піеі?
Весіріез аііоз ѵегЬіз ѵиііицие Ъепі§по,
10 Кат тіііі іат поіиз Діззітиіаіог егіз.
ЬХХХІХ.
Оііе, іат заііз езі, оііе, ІіЬеІІе,
Іат регѵепітиз издие аД итЫІісоз.
Ти ргосеДеге аДІіис еі іге диаегіз,
Кес зитта роіез іп зсІііДа іепегі,
5 Зіс іапсріат ііЬі гез регасіа поп зіі,
(^иае ргіта диодие радіпа регасіа езі.
Іат Іесіог диегііигфіе ДейсіЦие,
Іат ИЬгагіиз Іюс еі ірзе Дісіі
„Оііе, іат заііз езі, оііе, 1іЬе11е“.
88, 2. Сатурналіи (см. выше 46, 1). Смыслъ: Сатурналіи прошли, а ты мнѣ ни-
какихъ не присылаешь подарковъ. 88, 3. Септиціанскихъ скрупуловъ, уменьшен-
ныхъ на цѣлую треть цѣнности. Самое имя Септиціапскій не* легко объяснимо;
быть можетъ Септицій былъ серебрянникомъ, работавшимъ изъ низкопробнаго серебра.
88, 4. Насчетъ салфетки (см. выше 46, 17). Нюня кліентъ, постояно жалующійся
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. IV. 277
Да всего мудренѣй,—она не чадолюбива.
Что жь за причина тому? Вѣтры у Бассы порой.
ЬХХХѴШ.
Скупому другу, притворяющемуся, что не получилъ никакихъ
подарковъ.
I
Никакихъ ты даровъ не прислалъ мнѣ за малый подарокъ,
А изъ Сатурновыхъ дней вотъ уже пятый прошелъ.
Септиціанскихъ шести серебра нѣтъ скрупуловъ даже,
Нѣтъ и салфетки, что въ даръ нюня доставилъ кліентъ,
5 Ни горшка, что тунца антиполитанскаго кровью
Красенъ, да нѣтъ и того съ малымъ количествомъ фигъ,
Ни морщлявыхъ оливъ Пиценскихъ въ укромной корзинѣ;
Можешь ли ты говорить, что не забылъ ты меня?
Ты благосклоннымъ лицомъ п рѣчью обманывай прочихъ,
10 Такъ какъ извѣстнымъ ужь мнѣ будешь притворщикомъ ты.
ЬХХХІХ.
Своей книжкѣ.
Охъ, довольно уже, охъ, книжка, довольно,
Уже до самыхъ рожковъ мы добралися.
Ты продолжать все еще далѣ желаешь,
Даже не можешь въ листѣ верхнемъ вмѣститься,
5 Точно какъ будто твое не кончено дѣло,
Что было кончено ужь первой страницей.
Уже читатель изъ силъ вышелъ и ропщетъ,
Ужь переписчикъ, увы, самъ восклицаетъ:
„Охъ, довольно, уже, охъ, книжка, довольно.и
на стѣсненныя обстоятельства. 88, 5. Антимолисъ, нынѣ Антибъ во Франціи.
88, 7. Пиценъ, въ Умбріи, славившійся оливками (см. XIII, 36). 89, 2. Рожковъ
(см. I, 66, 11), 89, 5. Дѣло; поэтъ вдается въ иронію, выставляя задачею его
книги надоѣсть читателю, и въ этомъ смыслѣ онъ будто бы успѣлъ исполнить дѣло
съ первой страницы.
I
• •
'
А .
♦
МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ
М. ѴАЬ. МАКТІАЫ8
ЕРКЖАММАТОЫ. ЫВЕК V.
,і.
Нос ІіЬі, Раііайіае зей соІИЬиз иіегіз АІЬае,
Саезаг, еі Ьіпс Тгіѵіат ргозрісіз, іпсіе ТЬеііп,
8еи іиа ѵегійісае Йізсипі гезропза зогогез,
Ріала зиЪигЬапі диа сиЬаі ипйа ігеіі,
5 8еи ріасеі Аепеае пиігіх, зеи йііа 8оііз,
8іѵе заІиііГегіз сапдійиз Апхиг адиіз,
Міііітиз о геі'ит Геііх іиіеіа заіиздие,
Зозрііе дио угаіит сгейітиз еззе Іоѵет.
Ти іапіит ассіріаз: е§о іе Іе^іззе риіаЬо
10 Еі ішпійиз Оаііа сгейиіііаіе Ггиаг.
П.
Маігопае риегідие ѵіг^іпездие,
ѴоЬіз ра^іпа позіга (Іедісаіиг.
Ти, циет педиіііае ргосасіогез
1, 1. На холмахъ Палладиной Алиби, вилла Домиціана на Албанскомъ холмѣ; Пал-
ладппой она называется потому, что здѣсь Домиціанъ совершалъ ежегодныя прино-
шенія Минервѣ (см. прим. IV, 1, 5). 1, 2. Тривію, Діану. Здѣсь подразумевается
храмъ богини въ рощѣ близь Ариціи. Фетиду, въ смыслѣ моря. 1, 3. Провидицы
сестры; въ Анціумѣ у Тирренскаго моря находился храмъ Фортуны во образѣ двухъ
сестеръ, изрекавшихъ будущее. Льстя Домиціану, Марціалъ представляетъ Оракула»
говорящимъ подъ внушеніемъ высшаго божества, т. е. Домиціана. 1, 5. Кормилица
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА V.
і.
Цезарю Домиціану.
Это тебѣ, хоть бы ты на холмахъ былъ Палладиной Альбы,
Цезарь, и Тривію здѣсь, тамъ ли Ѳетиду ты зрѣлъ;
Иль изучали твои отвѣты провидицы сестры,
Гдѣ подгородней волной плоское море лежитъ,
5 Нравится ль мамка тебѣ Энеева или дочь Солнца,
Иль исцѣляющею влагой блестящій Анксуръ,—
Я посылаю, о ты, защита страны и спасенье,
Зевса признательность въ чьемъ здравіи мы признаемъ,
Ты лишь прими, а что ты прочтешь, я буду въ надеждѣ,
10 И легковѣрьемъ своимъ Галла, кичась, превзойду.
11-
Читателямъ.
Вамъ матроны и мальчики, вамъ же, о дѣвы,
Эти наши страницы я здѣсь посвящаю.
Ты, котораго такъ задорные вздоры
Энея Кайета, сообщившая свое имя мѣсту погребенія (см. Верг. Эн. VII, 1—2).
Дочъ Солнца, Цирцея; здѣсь городъ, носившій названіе Цирцеи въ области Вольсковъ
у Тирренскаго моря и у подошвы горы Цирцеи, Мопіе-Сігсеііо. 1,6. Анксуръ, при-
морскій городъ, выпѣ Террачпно, съ цѣлебными водами. 1, 8. Благодаренъ за
великолѣпное сооруженіе Домиціаномъ Капитолійскаго храма. 1, 10. Одни прини-
маютъ здѣсь легковѣрнаго Галла за жителя Галліи, а другіе—за жреца Цибелы, такъ
какъ послѣдніе были знамениты своими предразсудками и изувѣрствомъ.
282 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. V.
Ьеіесіапі пітіит заіездие писіі,
5 Ьазсіѵоз 1е§е циайиог ІіЬеІІоз:
(^иіпіиз сит ііотіио ІіЬег іосаіиг;
(^иет Оегтапісиз оге поп гиЪепіі •
Согат Сесгоріа 1е§аі риеііа.
ІІІ.
АесоІІа іат позігае Ье^із, Сгегтапісе, гірае,
А і’атиііз Нізігі циі ІіЬі ѵепіі ациіз,
Ьаеіиз еі аііопііиз ѵізо тосіо ргаезіДе типсіі
АсИаіиз сотііез Дісііиг еззе зиоз:
5 „8огз теа сріат ігаігіз теііог, сиі іат ргоре Газ езі
Сегпеге, іат 1оп§е циет соііі іііе йеит“.
IV.
Еоеіеге тиііо Мугіаіе зоіеі ѵіпо,
8е(1 Гаііаі иі поз, Гоііа Деѵогаі іаигі
Мегипщие саиіа Ггопсіе, поп ациа тізсеі.
Напс іи гиЬепіет рготіпепііЬиз ѵепіз
5 (^иоііепз ѵепіге, Раиіе, ѵісіегіз сопіга,
Ьісаз ИсеЬіі „Мугіаіе ЫЬіі 1аигит“.
V.
8ехіе, Раіаііпае сиііог Гасипйе Міпегѵае,
Іпо'епіо Ггиегіз циі ргоріоге сіеі—
Кат ііЬі пазсепіез йотіпі со§иозсеге сигаз
Еі зесгеіа сіисіз ресіога поззе іісеі—:
5 8іі іосиз еі позігіз аіідиа ііЬі'рагіе ІіЬеІІіз,
(^иа Ресіо, диа Магзиз ^иа^ие Саіиііиз егіі.
2 , 7. Гер.ѵаникъ, Домиціанъ (см. прим. II, 2, 3). 2, 8. Предъ Кекропійскою діьвой,
передъ Минервой, которую Марціалъ изображаетъ состоящей въ исключительномъ
общеніи съ Домиціаномъ (см. IX, 3,10). 3,1. Такъ какъ Дунай во времена Доми-
ціана считался германскою границею Рима, то Дёшсъ, брать Децебала, царя Даковъ,
называется сосѣдомъ. Онъ посланъ царемъ съ заложниками въ знакъ уваженія къ Рим-
скому владыкѣ. 4, 2. Лавровые листья. Прорицатели и прорицательницы для душев-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Ки. V. 283
Радуютъ, и остроты черезъ мѣру нагія,
5 Только четыре читай ты игривыя книжки,
Пятая книжка шутить будетъ съ владыкой,
И Германикъ ее съ некраснѣющимъ ликомъ
Предъ Кекропійскою пусть дѣвой читаетъ.
ИІ.
Домиціану.
Какъ уже Дегисъ сосѣдъ по нашему брегу,-Германикъ,
Съ водъ подвластныхъ тебѣ Гистра явился сюда,
Радостенъ и пораженъ при видѣ владыки вселенной,
Къ спутникамъ онъ, говорятъ, такъ обратился своимъ:
5 „Сколькимъ счастливѣе я брата, что вижу такъ близко
Бога, которому лишь издали молится онъ“.
IV.
Павлу о Мирталѣ.
Часто избыткомъ вина пахнетъ Миртала,
Но обмануть насъ она глотаетъ лавровые листья,
И надѣясь на листъ, вина не мѣшаетъ съ водою.
Какъ увидишь ты, Павлъ, что она раскраснѣвшись
5 И съ раздутыми жилами движется встрѣчу,
Можешь сказать: „испила уже лавра Миртала".
✓
V.
Сексту.
Секстъ, Палатинской Минервы рѣчистый поклонникъ,
Ближе со нравами ты нашего бога знакомъ;
Ибо тебѣ узнавать зародыши думъ у владыки
И въ груди у вождя тайны извѣдать дано:
5 Мѣсто сыщи у себя гдѣ нибудь и нашимъ ты книжкамъ,
Тамъ гдѣ Педонъ, гдѣ и Марзъ, тамъ же гдѣ самъ и Катуллъ.
наго возбужденія жевали листья лавроваго дерева, посвященнаго Аполлону. Поэтому
смыслъ насмѣшливой эпиграммы: когда ты увидишь Мпрталу возбужденной, то знай,
что она не пьяна, а вдохновенна. 5, 1. Секстъ, секретарь Домиціана и библіоте-
карь Палатинскаго дворца. 5, 2. Нашею бога, Домиціана. 5,6. Педонъ и Марзъ
(см. прим. I, къ письму).
284 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гатшаіоп. ЬіЬ. V.
Ай Сарііоііпі саеіезііа сагтіпа Ъеііі
бгапйе соіЬигпаіі ропе Магопіз ориз.
VI.
8і поп езі §гаѵе пес пітіз тоіезіит,
Мизае, Рагіііепіит го§аіе ѵезігит:
8іс іе зегіог еі Ьеаіа диопйат
8а1ѵо Саезаге йпіаі зепесіиз
5 Еі зіз іпѵійіа Гаѵепіе Геііх,
Зіс Виггиз сііо зепііаі рагепіет:
Айтіііаз іітійат Ьгеѵетдие сііагіат
Іпіга Іітіпа запсііогіз аиіае.
Яозіі іетрога іи Іоѵіз зегепі,
10 Сит 1и1§еі ріасійо зиодие ѵиііи,
<^ио піі зиррІісіЪиз зоіеі пе^аге.
Моп езі диой теіиаз ргесез іпідиаз:
Кипциат §гапйіа пес тоіезіа розсіі
(^иае сейго йесогаіа ригригадие
15 №§гіз ра§іпа сгеѵіі итЪіІісіз.
Хес роггехегіз ізіа, зей іепеіо
Зіс іапфіат пііііі ойегаз а§аздие.
8і поѵі йотіпит поѵет зогогит,
ІЛіго ригригеит реіеі ИЬеІІит.
VII.
(^иаіііег Аззугіоз гепоѵапі іпсепйіа пійоз,
І7па йесет диоііепз заесиіа ѵіхіі аѵіз,
5, 7. Войны Капитолійской. Во время войны Веспасіана съ Вптелліемъ, Домиціанъ
вмѣстѣ съ дядей своимъ Сабиномъ и небольшимъ отрядомъ скрылся въ Капитоліи;
когда же на слѣдующій день враги ворвались и его зажгли, Домиціанъ скрылся и
укрывался въ частныхъ домахъ. Эти обстоятельства могли быть позднѣе воспѣты подъ
именемъ Капитолійской войны самимъ Домиціаномъ или Секстомъ. Рядомъ съ этимъ
произведеніемъ Марціалъ дозволяетъ поставить только Энеиду Вергилія. 6, 2. Пар-
ѳеній (см. IV, 45, 2). Марціалъ проситъ Парѳенія допустить его книжку во дво-
рецъ и при этомъ даже не подавать ее Домиціану, а держать до минуты, когда До-
миціанъ самъ ее потребуетъ. 6, 3—6. Вводное предложеніе съ пожеланіемъ Пар-
ѳенію всего лучшаго, между прочимъ, чтобы сынъ Парѳенія Бурръ въ скоромъ времени
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V.
285
Къ пѣснопѣньямъ войны Капитолійской небеснымъ
Важный Марона сложи только великаго трудъ.
VI.
Музамъ о Парѳеніи, которому рекомендуетъ свою книжку.
Ежели не тяжело и не докучливо слишкомъ,
Музы, Парѳенія вы своего попросите,
Пусть попозднѣй для тебя бы нѣкогда въ счастьи
Кончилась старость, пока бъ здравствовалъ Цезарь,
5 И благосклонна была бъ зависть къ счастливцу,
Чтобы отца въ себѣ Бурръ скоро учуялъ.
Допусти лишь пугливую малую книжку
Черезъ порогъ во внутрь дворцовой святыни.
Знаешь Юпитера ты ясности полный
10 Часъ, какъ сіяетъ своимъ мирнымъ онъ ликомъ,
Съ коимъ просящимъ ни въ чемъ онъ не откажетъ.
Несправедливыхъ притомъ просьбъ ты не бойся:
Не попроситъ о чемъ важномъ иль трудномъ
Пурпуромъ убранная и кедромъ страница,
15 Что до черныхъ рожковъ ужь разрослася.
Не подавай ты ее, а придерживай только,
Словно ты ничего не предлагаешь.
Если сестеръ девяти знаю владыку,
Самъ же пурпурную онъ книжку попроситъ.
VII.
I
ВоЛКАНу.
Какъ обновляетъ пожаръ всегда Ассирійскія гнѣзда,
Лишь только птица одна десять вѣковъ проживетъ,
почувствовалъ бы въ себѣ доблести своего отца. 6, 15. Рожковъ (см. I, 66, 11).
7, 1. Римъ, опустошенный пожарами и возобновленный Домиціаномъ, поэтъ сравни-
ваетъ съ Фениксомъ, о которомъ Овидій (Превр. XV, 392) говоритъ:
„Есть только птица одна, что себя исправляетъ и сѣетъ,
Ассирійцы зовутъ ее Фениксомъ. Живъ не травами
Или зерномъ, а слезами опъ ладана, сокомъ амома.
Какъ онъ жизни своей всѣ пять столѣтій исполнилъ,
Тотчасъ же на вѣтвяхъ п вершинѣ трепещущей пальмы
Чистымъ клювомъ себѣ и когтями гнѣздо устрояетъи.
286 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гагатаіоп. ЬіЬ. V.
Таіііег ехиіа езі ѵеіегеш поѵа Кота зепесіат
Еі зитрзіі ѵиііиз ргаезійіз ірза зиі.
5 Іат ргесог оЫііиз позігае, Ѵоісапе, диегеііае
Рагсе: зитиз Магііз іигЪа, зесі еі Ѵепегіз:
Рагсе, раіег: зіс Ьетпіасіз Іазсіѵа саіепіз
І^позсаі сопіипх еі раііепіег атеі.
VIII.
Ейісіит (Іотіпі <1еідие позігі,
С^ио зиЬзеІІіа сегііога ііипі
Еі ригоз едиез огйіпез гесеріі,
Бит Іаисіаі тосіо Рііазіз іп іііеаіго,
5 Рііазіз ригригеіз гиЬег Іасегпіз,
Еі іасіаі іитісіо зирегЬиз оге
„Ташіет соттосііиз Іісеі зесіеге,
Кипс езі гесісіііа сііцпііаз едиезігіз,
ТигЬа поп ргетітиг пес іпдиіпатиг:11
10 Наес еі іаііа (іит геіегі зиріпиз,
Ніаз ригригеаз еі агго^апіез
Іиззіі зиг§еге Ьеііиз Іасегпаз.
IX.
Ьап^иеЬат: зесі іи сотііаіиз ргоііпиз ай те
Ѵепізіі сепіит, Зуттасііе, йізсіриііз.
Сепіит те іеіі§еге тапиз адиііопе §е!аіае:
Хоп ІіаЬиі ІеЪгет, 8уттас1іе, пипс ІіаЬео.
X.
пЕззе диісі Іюс йісат, ѵіѵіз диой іата пе^аіиг
Еі зиа диой гагиз іетрога Іесіог атаі?“
Ні зипі іпѵійіае пітігит, Ве§иІе, тогез,
7, 4. Охранителя ликъ. Домиціанъ былъ миловиденъ. 7, 8. Любитъ покорно,
не увлекаясь воинственнымъ Марсомъ. 8, 12. Лейтъ, подобно Океану, блюститель
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. V. 287
Новый такъ точно п Римъ сложилъ давнишнюю старость.
И воспріялъ своего онъ охранителя ликъ.
5 Нынѣ прошу я, Волканъ, забывши свой гнѣвъ, пощади насъ:
Внуки не Марсовы лишь, но и]Венерины мы.
Ты пощади насъ, отецъ; игривая пусть и супруга,
Цѣпи Лемноса забывъ, любитъ покорно тебя.
ѵш.
На Фазиса.
Нашего только указъ бога владыкп,
Коимъ мѣста на скамьяхъ стали безспорнѣй,
И получитъ ряды чистые всадникъ,
Фазисъ недавно хвалить началъ въ театрѣ,
5 Фазисъ въ накидкѣ своей пурпурной красной,
И, вздувъ губы, началъ гордо хвалиться:
„Вотъ пришлось наконецъ сѣсть поудобнѣй,
Всадникамъ возвращена должная почесть,
Насъ ужь толпа не тѣснитъ и не мараетъи.
10 Такъ то пока говорилъ онъ надмеваясь,
Этой пурпурной его да п нахальной
Лептъ накидкѣ велѣлъ съ мѣста подняться.
IX.
СиММАХУ.
Недомогалъ я; но ты, провожаемый цѣлою сотней
Учениковъ, Симмахъ, вдругъ появился ко мнѣ.
Сотня дотронулась рукъ до меня, замороженныхъ стужей:
Безъ лихорадки, Спммахъ, былъ я, а вотъ п она.
X.
Регулу о славѣ поэтовъ.
„Хочешь услышать, зачѣмъ у живыхъ отрицается слава,
И до своихъ то временъ рѣдкій читатель охочъ “?
Это, Регулъ, какъ разъ такіе у зависти нравы,
порядка въ циркѣ. 9, 4. Очевидно, что и во времена Марціала медики своими пріе-
мами и манипуляціями доводили паціентовъ до болѣзни.
288 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. V.
Ргаеіегаі апііциоз зетрег иі іііа поѵіз.
5 Зіс ѵеіегет ілдгаіі Ротреі диаегітиз итЬгат,
Зіс Іаийапі Саіиіі ѵіііа іетріа зепез;
Еппіиз езі Іесіиз заіѵо ІіЬі, Кота, Магопе,
Еі зиа гізегипі заесиіа Маеопісіеп,
Вага согопаіо ріаизеге ікеаіга Мепапйго,
10 Когаі Хазопет зоіа Согіппа зиит.
Ѵоз іатеп о позігі пе іезііпаіе ІіЬеІІі:
Зі розі іаіа ѵепіі §1огіа, поп ргорего.
XI.
Загйопусііаз, гтага^йоз, айатапіаз, іазрійаз ипо
Ѵегзаі іп агіісиіо Зіеііа, Зеѵеге, теиз.
Миііаз іп йі§іііз, ріигез іп сагтіпе §еттаз
Іпѵепіез: іпйе езі Ііаес, риіо, сиііа тапиз.
XII.
I
фіой пиіапііа і’гопіе регіісаіа
Оезіаі ропйега Мазсііоп зирегЬиз,
Аиі §гапйіз Кіпиз отпіЬиз іасегііз
Зеріет сріой риегоз Іеѵаі ѵеі осіо,
5 Кез поп йійісіііз тіііі ѵісіеіиг,
Ѵпо сит йі^ііо ѵеі Ьос ѵеі іііо
Рогіеі Зіеііа теиз йесет риеііаз.
ХШ.
Зит, іаіеог, зетрегцие Гиі, Саііізігаіе, раирег,
Зей поп оЬзсигиз пес таіе поіиз едиез,
10, 5. Неблаюдарные,—мы равнодушны къ великолѣпнымъ гульбищамъ, сооружен-
нымъ Домиціаномъ, мы стремимся къ старинному портику Помпея. 10, 6. Храмъ,
построенный во времена Спады Лутаціемъ Катулломъ. Если, согласно древнѣйшему
изданію, вмѣсто ѵіііа прочесть Іиііа, то слѣдуетъ перевести: „Такъ Катулловскій
храмъ Юлія хвалитъ старикъ^. 10, 8. Леонидъ, имя Гомера, рожденнаго, по мнѣ-
нію однихъ, въ Меоніи, а по словамъ Плутарха, — усыновленнаго и воспитаннаго
Лидійскимъ царемъ ДІеономъ. 10, 9. Лснандръ, авторъ многихъ греческихъ комедій.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 289
Древнихъ всегда предпочесть новымъ готова она.
5 Неблагодарные, такъ мы ищемъ прохладу Помпея,
Такъ Катулла плохой храмъ восхваляетъ старикъ:
Энній читался въ тебѣ, о Римъ, при жизни Марона,
И надъ тобой, Меонидъ, время глумилось твое,
Рѣдко Менандру вѣнчанному рукоплескали театры,
10 И Назона одна знала Коринна его.
Вы же однако мои не торопитеся, книжки:
Если по смерти придетъ слава, то я не спѣшу.
XI.
О Стеллѣ.
Сардоники, равно алмазы, смарагды и яшмы
Стелла мой на одномъ носитъ пальцѣ, Северъ.
Цѣннаго много найдешь въ перстахъ, а болѣе въ пѣсняхъ:
Вотъ откуда по мнѣ такъ и нарядна рука.
XII.
О НЕМЪ ЖЕ.
Что на выносливомъ лбу то шаткую тяжесть
Маскліонъ у себя носитъ тщеславный,
Или что Нинъ, свои всѣ мышцы напрягши,
Мальчиковъ можетъ поднять семь или восемь,
5 Это не кажется все труднымъ мнѣ дѣломъ,
Если на пальцѣ одномъ томъ или этомъ
Цѣлый десятокъ дѣвицъ носитъ мой Стелла.
XIII.
На Каллистрата.
Признаюсь, Каллистратъ, что всегда былъ, какъ нынѣ, я бѣднымъ
Всадникомъ, но не съ дурной темною славой какой,
10, 10. Коринна, воспѣтая Овидіевъ. 11, 1. Тонкая похвала другу Стеллѣ, ко-
торый перстами, покрытыми драгоцѣнностями, пишетъ еще болѣе драгоцѣнные стихи.
Сардониксъ (см. П, 29, 2). 12, 2. Маскліонъ п (ст. 3) Нинъ—акробаты, отлича-
вшіеся тѣлесною силой. 12, 7. Цѣлый десятокъ дѣвицъ; стихъ этотъ разнообразно
толкуется: или въ смыслѣ того, что кольца были подарками десяти дѣвицъ, или того,
что они выражали цѣну десяти дѣвицъ, или наконецъ, что они были съ портрет-
ными камеями десяти дѣвицъ.
.Марціала эпиграммы.
19
290 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапипаіоп. ЬіЬ. V.
8ей іоіо 1е§ог огЬе йгедиепз еі йісііиг „Ніс езі",
Оиойдие сіпіз раисіз, Іюс тіііі ѵііа йейіі.
5 Аі іиа сепіеиіз іпситЬипі іесіа соіитпіз
Еі ІіЬегііпаз агса Йа^еІІаі орез,
Ма^падие №1іасае зегѵіі ііЬі §1еЬа Зуепез,
Топйеі еі іппитегоз Саіііса Рагта §ге§ез.
Нос е^о іицие зитиз: зей диой зит, поп роіез еззе:
10 Ти циой ез, е рориіо диіІіЬеі еззе роіезі.
XIV.
Зейеге ргіто зоіііиз іп §гайи зетрег
Типс, сит Исегеі оссираге, Хаппеіиз
Віз ехсііаіиз іегдие ігапзіиііі сазіга,
Еі іпіег ірзаз раепе іегііиз зеііаз
5 Розі Саіитдие Ьисіитдие сопзейіі.
ІПіпс сисиііо ргозрісіі сариі іесіиз
Осиіодие Іийоз зресіаі іпйесепз ипо.
Еі Іііпс тізег йеіесіиз іп ѵіат ігапзіі,
8иЪзе11іодие зетіі'иііиз ехігето
10 Еі таіе гесеріиз аііего депи іасіаі
Ециііі зейеге Ьеііодие зе зіаге.
XV.
(^иіпіиз позігогит ІіЬег езі, Аидизіе іосогит,
Еі циегііиг Іаезиз сагтіпе пето тео,
Саийеі Ііопогаіо зей тиііиз потіпе Іесіог,
Сиі ѵісіига тео типеге і'ата йаіиг.
5 „О.иій іатеп Ііаес ргозипі диатѵіз ѵепегапііа тиііоз?"
Иоп ргозіпі запе, те іатеп ізіа іиѵапі.
13, 6. Нѣкоторые отпущенцы были чрезвычайно богаты. 13, 7. Сіена, городъ
въ верхнемъ Египтѣ. 13, 8. Парма (см. II, 43, 4). 14, 7. Нанпей, усѣвшись
между креслами всадниковъ Гаи и Луція, преднамѣренно закрылъ капишономъ голову.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 291
Въ цѣломъ же свѣтѣ меня читаютъ, твердя: „это онъ вотъ“;
То что немногимъ зола, это даруетъ мнѣ жизнь.
5 Но на сотнѣ столбовъ твоя опирается крыша,
II отпущенцевъ казной полонъ сундукъ твой набитъ;
Нильской Сіены тебя обширная нива снабжаетъ,
Галльская Парма стрижетъ волну съ безчисленныхъ стадъ.
Вотъ что ты и что я; но быть, чѣмъ я, ты не можешь;
10 Тѣмъ, что ты, изъ толпы сдѣлаться можетъ любой.
XIV.
О НаННЕѢ.
, »
Въ первомъ всегда ряду садиться привычный
Въ то еще время Нанней^ какъ дозволено было.
Лагерь свой перенесъ; два, три раза прогнанъ,
И межь самыми креслами словно бы третьимъ
5 Сзади Гая и Луція только усѣлся.
Голову капоромъ скрывъ, оттуда торчитъ онъ,
Глядя глазомъ однимъ непристойно на игры.
Прогнанъ несчастный и тутъ, онъ идетъ по проходу
И полуопершись на крайнемъ сидѣньи,
10 Плохо держась на другомъ колѣнѣ, онъ кажетъ
Всадникамъ—что онъ сидитъ, Лейту—что сталъ онъ.
XV.
Цезарю Домиціану,
Пятая книжка моихъ вотъ это шутокъ, о Августъ,
А не мѣняетъ никто пѣсныо моей оскорбленъ;
Въ радость почетъ именной межь тѣмъ читателямъ многимъ,
Коимъ подаркомъ моимъ прочная слава дана.
5 „Польза какая же въ томъ, хоть многимъ почетъ п дается?*
Пользы дѣйствительно нѣтъ, мнѣ то отрадно оно.
чтобы не быть узнаннымъ и, выглядывая только однимъ глазомъ, конечно, имѣлъ
неприличный видъ. 14, 11. Лентъ (см. выше 8, 12).
19*
292
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаіптаіоп. ЬіЬ. V.
XVI.
Зегіа сит роззіт, диой Йеіесіапііа таіо
ЗсгіЬеге, іи саиза ез, Іесіог агаісе, тіііі,
(^иі 1е§із еі іоіа сапіаз теа сагтіпа Вота:
8е<1 пезсіз, циапіі зіеі тіііі іаііз атог.
5 Ыат зі ГаІсіГегі сІеГепйеге іетріа Топапііз
Зоііісіііздие ѵеііт ѵешіеге ѵегЬа геіз,
Ріигітиз Нізрапаз тіііеі тіііі паиіа теігеіаз
Еі йеі ѵагіо зогдісіиз аеге зіпиз,
Аі пипс сопѵіѵа езі сотіззаіогдие ІіЬеІІиз,
10 Еі іапіит дгаііз ра^іпа позіга ріасеі.
Зей поп еі ѵеіегез сопіепіі іатіе Гиегипі,
Сит тіпітит ѵаіі типиз Аіехіз егаі.
„Ве11е“ іпдиіз „(ііхіі: заііз еі ІашіаЬітиз издие".
Віззітиіаз? Гасіез те, риіо, саизііісит.
XVII.
Вит ргоаѵоз аіаѵозцие геГегз еі потіпа та§па.
Вит ііЬі позіег едиез зопіісіа сотіісіо езі,
Вит іе роззе пе§аз пізі Іаіо, беіііа, сіаѵо/
МиЪеге, пирзізіі, Сеіііа, сізіііего.
XVIII.
(^иой ііЬі ВесетЬгі тепзе, цио ѵоіапі таррае
Сгасііездие Іі^иіае сегеідие сііагіаедие
Еі асиіа зепіЬиз іезіа сит Ватазсепіз,
Ргаеіег ІіЬеІІоз ѵегпиіаз пііііі тізі,
16, 5. Косой Звенящаго, то есть: если бы я захотѣлъ выступить защитникомъ на
Форумѣ, близь храма Сатурна, то получалъ бы отъ защищенныхъ многочисленные
подарки, въ видѣ Испанскаго вина и наличныхъ денегъ. 16, 12. Алексисъ, пре-
лестный мальчикъ, подаренный Меценатомъ Вергилію (см. VIII, 55, 9—16). 17, 3.
Широкая пурпурная кайма на туникѣ г- признакъ сенатора. 17, 4. Коробейникъ
здѣсь представляетъ человѣка самой низкой профессіи. Одни утверждаютъ, что это
нищіе жрецы Изиды съ коробками, заключающими агтрибуты этого культа; другіе
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V.
293
XVI.
Читателю.
Что, хоть бы важное могъ, забавное предпочитаю
Я писать, виноватъ въ томъ, другъ читатель, лишь ты;
Пѣсни мои ты поешь и читаешь по цѣлому Риму,
А не знаешь, во что стала мнѣ эта любовь.
5 Ибо у храма Косой Звенящаго коль защищать бы
И обвиненнымъ хотѣлъ скорбнымъ я рѣчь продавать.
Часто бъ пловецъ привозилъ ко мнѣ Испанскія бочки,
И загрязнилъ бы мою пазуху всякій металлъ.
Нынѣ же въ гости пошла да въ сотрапезницы книжка,
10 И безвозмездно лишь всѣмъ правятся паши листы.
Но и древніе тожь были славой одной недовольны,
Какъ поэту былъ даръ самый меньшой Алексисъ
„Славно сказалъ", говоришь, — „мы будемъ хвалить безконечно" .
Что надуваешь? Никакъ въ стряпчіе гонишь меня.
XVII.
Гелліи.
Хоть великихъ дѣдовъ и прадѣдовъ ты поминаешь,
Хоть нашъ всадникъ тебѣ низкая все же среда,
Хоть ты, Геллія, бракъ отрицаешь съ каймой неширокой,
За коробейника ты, Геллія, замужъ пошла.
XVIII.
Квинтіану.
Что тебѣ въ Декабрѣ, какъ летаютъ салфетки,
Тонкія ложки, бумага и свѣчки изъ воску
И съ Дамасскими сливами узкія кади,
Я ничего не послалъ, кромѣ книгъ самодѣльныхъ,
говорятъ, что это люди, сторожившіе коробки съ просьбами и документами просителей.
18, 2. Тонкія ложки. Ьідиіа отъ родственнаго по произношенію Ііп^иіа, была неболь-
шой кинжалъ па подобіе языка; но обозначала тоже и небольшую мѣрку для чер-
панія дорогихъ жидкостей. Здѣсь надо подразумѣвать слово во второмъ значеніи, а
въ педантическомъ злоупотребленіи словомъ въ первомъ смыслѣ поэтъ говоритъ въ
кн. XIV, 120. Декабрьскіе подарки во время Сатурналій соразмѣрялись со средствами
дарящаго. Такъ бѣдные дарили богатымъ сальныя, а богатые бѣднымъ восковыя свѣчи.
294
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. V.
5 Гогіаззе аѵагиз ѵійеаг аиі іпИитапиз.
Осіі (Іоіозаз типегит еі таіаз агіез:
Ітііапіиг Ьатоз Лопа: патдие циіз пезсіі,
Аѵісіит ѵогаіа сіесірі зсагит тизса?
фиоііепз атісо Йіѵііі піЫІ йопаі,
10 О Оиіпііапе, ІіЬегаІіз езі раирег.
XIX.
8і два йдез ѵегіз, ргаеіеггі, тахіте Саезаг,
ТетрогіЬиз роззипі заесиіа пиііа Іиіз.
(^иапйо та§із йідпоз Іісиіі зресіаге ІгіитрЬоз?
І^иашіо Раіаііпі ріиз тегиеге (іеі?
5 РиІсЬгіог еі таіог цио зиЬ йисе Магііа Кота?
8иЬ дио ІіЬегІаз ргіпсіре Іапіа йііі?
Езі Іатеп Іюс ѵіііит, зей поп Іеѵе, зіі Іісеі ипит,
С^иосі соііі іп§га1аз раирег атісіііая.
9иіз іагдііиг орез ѵеіегі йсіодие зосіаіі,
10 Аиі диеіп ргозедиііиг поп аііепиз едиез?
Заіигпаіісіае 1і»и1ат тізіззе зеІіЬгае
Е Іатпізѵе Та§і зсгіриіа Іоіа Йесет
Ьихигіа езі, Іитійідие ѵосапі Ііаес типега ге§ез:
$иі сгереі аигеоіоз, Гогзііап ипиз егіі.
15 (^иаіепиз Ій поп зипі, езіо Іи, Саезаг, атісиз:
КиПа сіисіз ѵігіиз йиісіог еззе роіезі.
Іат (Іийит Іасііо гіііез, Сегтапісе, пазо,
Ѵіііе диоЛ поЬіз Йо ІіЬі сопзіііит.
19. 3. Тріумфы надъ Хаттамн п Данами (Свет. Дом. 6). 19. 4. У ІІа,іатински.сь
боюві^. Юпитеръ. Юнона, Минерва (см. V, 10, 6). Больше бывало-ль заслугъ; одни
понимаютъ это въ смыслѣ: когда же боги доказывали намъ столько заботь своими
милостями, а другіе — когда же богп заслужили столько нашей признательности.
19, 6. Воля такая, очевидная лесть со стороны Марціала. 19, 8. Стихъ этотъ,
но нашему мнѣнію, есть тонкое, по обычаю Марціала, попрошайство, и онъ спра-
шиваетъ (ст. 10): кто изъ богачей настолько таровать, что его сопровождаетъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 295
5 Можетъ быть счелъ ты меня сухимъ, не любезнымъ;
Хитрыхъ я не люблю я коварныхъ подарковъ:
Въ видѣ крючковъ тутъ дары, и кто же не знаетъ,
Жадную рыбу берутъ проглоченной мухой?
Коль ничего не даритъ богатому другу,
10 Щедрымъ, о Квинтіанъ, является бѣдный.
XIX.
Цезарю Домиціану.
Ежели правду признать, высочайшій Цезарь, то вѣка
Ни одного предпочесть уже нельзя твоему.
Доблести большей когда жь видать приходилось тріумфы?
Больше бывало ль заслугъ у Палатинскихъ боговъ?
5 Марсовъ Римъ при какомъ вождѣ былъ красивѣй и больше?
При владыкѣ какомъ воля такая была?
Только одинъ есть порокъ немалый, пусть былъ бы одинъ онъ,
Что находитъ бѣднякъ неблагодарныхъ друзей.
Кто расточаетъ добро предъ товарищемъ старымъ и вѣрнымъ,
10 Или же пришлый за кѣмъ всадникъ вослѣдъ не идетъ?
Коль въ Сатурналіи кто и ложечку выслалъ въ полфунта,
Иль въ десять скрупуловъ лишь яркую тогу прислалъ,
Роскошью эти зовутъ подарки, расчванясь, владыки;
А золотыми едва ль даже одинъ прозвенитъ.
15 Какъ пріязни въ нихъ нѣтъ, то, Цезарь, ее прояви ты:
Слаще не можетъ другой доблести быть у вождя.
Уже, Германикъ, давно про себя ты тихонько смѣешься,
Что полезный себѣ тутъ подаю я совѣтъ.
не чужой всадникъ, а его собственный, т. е. выведенный во всадники подаркомъ
400,000 сестерцій, представляющихъ цензъ всадника. 19, 12. Десять скрупу-
ловъ. Скрупулъ 24-я часть унца, коей цѣнность измѣнялась по тому, золотой ли
она была или серебряной. Яркую тоіу^ т. е. пурпурную трабею невозможно купить
и за десять золотыхъ скрупуловъ. Поэтому здѣсь нужно видѣть насмѣшку Мар-
ціала надъ скупостью богачей. Онъ хочетъ сказать: хороша трабея въ десять
скрупуловъ.
296
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гагатаіоп. ЬіЬ. V.
XX.
8і іесит тіііі, саге Магііаііз,
Зесигіз Іісеаі ігиі ДіеЬиз,
8і (іізропеге іетриз оііозит
Еі ѵегае рагііег ѵасаге ѵііае:
5 Хес поз аігіа, пес сіотоз роіепіит,
Хес Іііез іеігісаз Гогитдие ігізіе
Хоззетиз, пес іта^іпез зирегЬаз;
8ей §езіаііо, ГаЬиІае, ІіЪеІІі,
Сатриз, рогіісиз, шпЪга, ѵіг§о, іііегтае,
10 Наес еззепі іоса зетрег, Ііі ІаЪогез.
Хипс ѵіѵіі песиіег зіЬі, Ъопоздие
8о1ез еби^еге аідие аЪіге зепііі,
(^иі поЪіз регеипі еі ітриіапіиг.
(^иіздиат ѵіѵеге сит зсіаі, тогаіиг?
XXI.
(^иіпіит рго Весіто, рго Сгаззо, Ке^иіе, Масгит
Апіе заІиіаЬаі гііеіог Ароііодоіиз.
Хипс иігитцие зио гезаіиіаі потіпе. (^иапіит
Сига ІаЪогдие роіезі! Зсгірзіі еі есіісіісіі.
XXII.
Мапе йоті пізі іе ѵоіиі тегціцие ѵкіеге,
8іпі тіііі, Раиіе, іиае 1оп§іиз Ездиіііае.
8ес1 ТіЪигііпае зит ргохітиз ассоіа рііае,
9 на ѵійеі апіідиит гизііса Гіога Іоѵет:
20. 1. Поэтъ призываетъ друга своего Юлія Марціала (см. IV, 64, 1) къ безпеч-
ной и отрадной жизни. 20, 7. Ни изваяніи надменныхъ. Смыслъ: мы не стали
бы посѣщать преддверій богачей съ выставленными въ нихъ изваяніями предковъ.
20, 9. Віфіо, холодный ключъ, открытый дѣвицею, изъ котораго воду Агриппа провелъ
по Пренестинской дорогѣ въ Римъ. 21,1. Марціалъ смѣется надъ безпамятствомъ
ритора Аполлодота, который смѣшивалъ самыя противоположныя по смыслу имена зна-
М. Во. Марціала эпиграммы. Кн. V.
297
XX.
Юлію Марціалу.
Если бы, дорогой Марціалъ, мнѣ съ тобою
Довелось насладиться безпечными днями,
Если бы распоряжаться временемъ празднымъ,
И насладиться съ тобою истинной жизнью,—
5 Ни пріемныхъ уже, ни домовъ вельможныхъ,
Ни раздоровъ суровыхъ, ни площади скучной
Мы не знали бы, ни изваяній надменныхъ;
А прогулки бъ одни, разговоры да книги,
Поле, портика тѣнь, вирго, да термы
10 Были бъ намъ мѣстомъ всегда, вотъ вся работа.
Нынѣ никто не живетъ, ахъ, для себя лишь,
Чуя, что лучшіе дни мчась убѣгаютъ,
Тѣ что погибнутъ, а намъ все же зачтутся.
Кто же умѣющій жить медлить рѣшится.
XXI.
Про Аполлодота.
Квинтомъ все Децима звалъ, Мацера именемъ Красса,
Регулъ, привѣтствуя ихъ, риторъ Аполлодотъ.
Нынѣ привѣтствуетъ онъ ихъ ихними же именами.
Вотъ что старанье и трудъ могутъ! Вписавъ затвердилъ.
XXII.
На Павла.
Въ домѣ съ утра коль тебя не хотѣлъ и не стоилъ я видѣть,
Пусть отъ меня бъ Эсквиливъ твой былъ и далѣе, Павлъ.
Но Тибуртинскаго я столба ближайшимъ сосѣдомъ,
Флорѣ отколь полевой видѣнъ старинный Зевесъ:
комыхъ: Квинтомъ (Пятымъ) называлъ Децима (Десятаго). Мацера (Худощаваго)
Краевомъ (Жирнымъ), и избавился отъ бѣды, только записавши настоящія имена и
затвердивъ ихъ. 22, 2. Эсквилинъ, одинъ изъ семи холмовъ. 22, 3. Тибур-
піинскаіо л столба^ вѣроятно верстоваго столба, на Тпбуртинской улицѣ, близь Кви-
ринальскаго холма. 22, 4. Храмъ Флоры, по сосѣдству съ храмомъ Капитолій-
скаго Зевеса.
298 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. V.
5 АІІа ЗиЬигапі ѵіпсешіа езі зетііа сііѵі
Еі пипдиаш зіссо зопіісіа заха §гасіи,
Ѵіхдие сіаіиг 1оп§аз тиіогит гитреге тапйгаз
(^иаецие Ігаііі тиііо тагтога Гипе ѵійез.
Ики! асіііис §гаѵіиз, срюсі Іе розі тіііе ІаЬогез,
10 Раиіе, пе§аІ Іаззо іапііог еззе доті.
Ехііиз Іііе орегіз ѵапі Іо&иіаедие тасіепііз:
Ѵіх Іапіі Раиіит тапе ѵійеге іиіі.
Зетрег іпііитапоз ІіаЬеІ оЙісіозиз атісоз:
Кех, пізі йогтіегіз, поп роіез еззе теиз.
XXIII.
НегЬагит Гиегаз іпйиіиз, Ваззе, соіогез,
Іига Іііеаігаііз скип зііиеге Іосі.
Ц>иае розіциат ріасійі сепзогіз сига гепазсі
Іиззіі еі Осеапит сегііог аисііі есріез,
5 Хоп пізі ѵеі соссо тасііііа ѵеі тигісе Ііпсіа
Ѵезіе пііез еі Іе зіс йаге ѵегЪа риіаз.
(^иайгт§епІогит пиііае зипі, Ваззе, Іасегпае,
Аиі теиз апіе отпез Согйиз ІгаЬегеІ есріит.
XXIV.
Негтез Магііа заесиіі ѵоіиріаз,
Негтез отпіЬиз егийііиз агтіз,
Негтез еі &1айіаІог еі тадізіег,
Негтез ІигЬа зиі ігетогдие Іийі,
5 Негтез, диет Іітеі Неііиз, зей ипит,
Негтез, сиі сайіі Айѵоіапз, зей ипі,
22, 5. Дорожку, восходящую съ Субуры на крутой Эсквилинъ. 22, 13. Смыслъ:
хлопотливые люди всегда натыкаются на неудачи при посѣщенія своихъ патроновъ^
которыхъ уоэтому считаютъ безчеловѣчными. 22, 14. Мы не разъ говорили, что
Римляне, помня Тарквинія Гордаго, избѣгали слова царь въ прямомъ его значеніи
и называли имъ только богатыхъ покровителей. 23, 3. Блалодушнало цензора,
Домиціана. 23. 4. Океанъ (см. III, 95. 10). 23, 6. Думая такъ и прослыть;
пока былъ отмѣненъ законъ о четырнадцати рядахъ скамеекъ всадниковъ, Бассъ
носилъ платья безразличныхъ цвѣтовъ: но съ возстановленіемъ закона строго дер-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 299
5 Надо Субурскимъ холмомъ осилить крутую дорожку
И ступени, гдѣ вѣкъ камни не сухи въ грязи,
Тутъ удастся едва прорвать муловъ вереницы,
Что канатами все видишь ты мраморъ тащатъ.
Но тяжелѣе еще, что за тысячью этихъ усилій,
10 Павлъ, твой привратникъ гласитъ прямо: нѣтъ дома тебя.
Вотъ и напрасныхъ трудовъ исходъ и измокнувшей тоги,
Стоило съ этимъ едва ль Павла увидѣть съ утра.
Безчеловѣчны всегда друзья у людей хлопотливыхъ:
Мнѣ не годишься въ цари, если не будешь ты спать.
XXIII.
Бассу.
Бассъ, въ травяные цвѣта всегда ты одѣтъ былъ, покуда
О театральныхъ мѣстахъ голосъ закона молчалъ.
Съ той же поры, какъ его благодушнаго цензора воля
Возродила, и далъ всаднику вѣсъ Океанъ,
5 Только въ соку багреца да изъ пурпурной краски исшедшимъ
Ты одѣяньемъ блестишь, думая такъ й прослыть.
Четырехсотенныхъ, Бассъ, никакихъ не бываетъ накидокъ,
Иль прежде всякаго мой Кордъ пріобрѣлъ бы коня.
XXIV.
О Гермесѣ.
Гермесъ, Марсова вѣка ты нашего радость,
Гермесъ, владѣть обученный оружіемъ всякимъ,
Гермесъ, ты гладіаторъ и вмѣстѣ наставникъ,
Гермесъ, школы своей смущенье и трепетъ,
5 Гермесъ, кого одного лишь Гелій боится,
Гермесъ, предъ кѣмъ Адволанъ валится единымъ,
жался пурпурной одежды, чтобы прослыть всадникомъ; но никакая тога не можетъ
стоить 400, подразумевается, тысячъ сестерцій. Стало быть у Басса все-таки нѣть
всадничьяго ценза, безъ котораго если бы возможно было быть всадникомъ, то
Кордъ, о которомъ, какъ о бѣднякѣ, упоминается въ кн. III, 15, давно былъ бы съ
конемъ. 24, 1. Гермесъ, знаменитый современный гладіаторъ представляетъ Мар-
сову радость. 24, 3. Наставникъ гладіаторской школы. 24, 5. Гелій, другой
знаменитый боецъ. 24, 6. Такъ же, какъ Адволанъ.
300
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. V.
Негтез ѵіпсеге пес іегіге йосіиз,
Негтез зиррозііісіиз зіЬі ірзе,
Негтез йіѵіііае іосагіогит,
10 Негтез сига ІаЬогдие Іифагит,
Негтез Ъе11і§ега зирегЪиз ііазіа,
Негтез аедиогео тіпах ігі(1епіе,
Негтез саззійе 1ап§,иіс1а іітешіиз,
Негтез §1огіа Магііз ипіѵегзі,
15 Негтез отпіа зоіиз еі іег ітиз.
• XXV.
„(^иайгіп^епіа ІіЬі поп зипі, Сііаегезігаіе: зиг§е,
Ьеііиз ессе ѵепіі: зі! Ги^е, сигге, 1аіе“.
Есдиіз, іо, геѵосаі сіізсейепіетцие гейисіі?
Есдиіз, іо, 1аг$аз рапдіі атісиз орез?
5 (^иет сЬагііз Гатаедие (іатиз рориііздие Іодиепйит?
Уиіз 8іу§іоз поп ѵиіі іоіиз адіге Іасиз?
Нос, го§о, поп теііиз, диат гиЬго риірііа пітЬо
8раг§еге еі ейизо регтаіиіззе сгосо?
(^иат поп зепзиго сіаге диасігіпдепіа саЬаІІо,
10 Аигеиз иі Зсогрі пазиз иЬідие тісеі?
О ігизіга Іосиріез, о йіззітиіаіог атісі,
Наес 1е§із еі Іаіиіаз? (^иае ііЬі іат а регіі!
XXVI.
<^ио<1 аірЬа (ііхі, Соніе, раепиіаіогшп
Те пирег, аіідиа сит іосагег іп сЬагіа,
24, 8. Когда другіе борцы замѣняются новыми. Гермесъ вступаетъ въ новую
битву, какъ бы смѣнивъ самого себя. 24, 9. Мы перевели скупщиками міьспіъ
слово Іосагіі, коимъ назывались рано приходившіе бѣдняки, уступавшіе опоздав-
шимъ богачамъ свои мѣста за деньги. 24, 10. Цѣлъ и забота. Жены остальныхъ
борцовъ носили въ душѣ заботу о цѣлости и невредимости знаменитаго Гермеса.
24, 12. Трезубецъ (какъ у Нептуна) вмѣстѣ съ сѣтью составлялъ оружіе ретіа-
ріевъ. 24, 13. Въ шлемѣ нависшемъ. Этотъ неясный стихъ одни объясняютъ во-
оруженіемъ Андабата, сражавшагося на конѣ съ надвинутымъ на глаза шлемомъ; дру-
гіе предполагаютъ, что Гермесъ изъ хвастовства сражается въ худо пристегнутомъ
шлемѣ, являясь въ оружіи ЗІирмпллона, у котораго на шлемѣ изображена была рыба,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 301
10 Гермесъ, не ранивъ ничуть побѣждать обученный, Гермесъ, себѣ самому идущій на смѣну, Гермесъ, скупщиковъ мѣстъ ты благодѣтель, Гермесъ, забота и цѣль ты лицедѣекъ,
15 Гермесъ, съ воинственною пикой прекрасный, Гермесъ, съ трезубцемъ морскимъ грозный не меньше, Гермесъ, внушающій страхъ въ шлемѣ нависшемъ, Гермесъ, всемірная тожь слава ты Марса, Гермесъ, единый во всемъ и трижды единый.
XXV.
О Хэростратѣ.
„Четырехсотъ у тебя вѣдь нѣтъ, Хэростратъ: подымайся,
Вонъ онъ Лейтъ то: постой, мчись, убѣгай, хоронись“.
О, кто жь вновь призоветъ? кто введетъ бѣжавшаго снова?
О, какой бы тутъ другъ щедро богатства раскрылъ?
5 Славѣ кого намъ предать и рѣчи народной стихами?
Кто къ Стигійскимъ водамъ весь не желаетъ сойти?
Это не лучше ль, спрошу я, чѣмъ изъ розовой тучи
Сцену всю оросить, щедро разливши шафранъ?
Чѣмъ на безчувственнаго коня четыреста тратить,
10 Такъ чтобы носъ золотой Скорпа отвсюду мелькалъ?
О, богатый вотще, о, передъ другомъ притворный,
Хвалишь ли, это прочтя? славы какой ты лишенъ!
XXVI.
Корду.
Что я альфой тебя назвалъ носящихъ накидку,
Кордъ, недавно шутя на какой-то страницѣ,
на которую ретіарій старался накинуть свою сѣть. Такимъ образомъ, Гермесъ въ
одной своей особѣ совмѣщалъ трехъ различнаго оружія борцовъ, на что намекаетъ
послѣдній стпхъ. 25, 1. Подымайся съ 14-тп рядовъ скамеек'ь (см. ИІ, 95, 10 и
V, 8, 1). 25, 2. Лейтъ (см. выше, эн. 8, 12). 25, 4. Далъ всадническій цензъ.
25, 6. Кто своею щедростью хочетъ составить себѣ безсмертное имя. 25, 7, Розо-
вой туча (см. кн. Зрѣлищъ, 3, 8). 25, 10. Скорпъ, знаменитый наѣздникъ. Нѣко-
торые предполагаютъ, что дѣло идетъ о конной статуѣ Скорпа и притомъ золотой.
25,11. Передъ другомъ притворный, притворяющійся невѣдующпмъ нуждъ друга, а между
тѣмъ тратящій огромныя деньги. Неужели, читая эти строки, ты не поймешь, насколько
упускаешь случай прославиться? 26, 1. Накидку (пенулу) (см. I, 103, 5).
302 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіои. ЬіЬ. V.
8і і'огіе Ъііет тоѵіі Іііе ІіЬі ѵегзиз,
Вісаз ІісеЬіІ Ьеіа те Іоуаіогит.
XXVII.
Іп^епіит зіийіитцие ІіЬі тогездие депиздие
8ипі ециіѣіз, Гаіеог. Сеіега рІеЬіз ЪаЬез:
Віз зеріепа ІіЬі поп зипі зиЬзеіІіа Іапіі,
Ш зедеаз ѵізо раііідиз Осеапо.
XXVIII.
Ш Ьепе Іодиаіиг зепііаіцие Матегсиз,
ЕГНсеге пиіііз, Аиіе, тогіЬиз роззіз:
Ріеіаіе ігаігез Сигѵіоз іісеі ѵіпсаз,
С^иіеіе Кегѵаз, сотііаіе Визопез,
5 РгоЬіІаІе Масгоз, аециііаіе Маигісоз,
Огаііопе Ве^иіоз, іосіз Раиіоз:
ВоЬі^іпозіз сипсіа (ІепІіЬиз гойіі.
Нотіпеш таіі^пит іогзап еззе Іи сгейаз:
Е§о еззе тізегит сгейо, сиі ріасеі пето.
XXIX.
8і диапдо іерогет тііііз тіііі, Сгеіііа, Йісіз:
„Гогтозиз зеріет, Магсе, йіеЬиз егіз“.
8і поп (іегісіез, зі ѵегит, Іих теа, паггаз,
Есіізіі пипдиат, ОеІІіа, Іи Іерогет.
26, 4. Віинои. Смыслъ: если ты счелъ обиднымъ, что я назвалъ тебя первымъ
между нищими, то назови меня послѣднимъ между богатыми. Такимъ образомъ мы
встанемъ рядомъ. 27, 2. Въ остальномъ,—у тебя пѣтъ ценза. 28,2. Лв.іъ (Пу-
дритъ), (см. прим. 1, 31, 3). 28, 3. Затрудняясь объяснить имя Сигѵіоз, мы пере-
водимъ Куриіе&ъ. согласно мнѣнію большинства указывающихъ на Курція, бросив-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 303
Ежели стихъ этотъ желчь въ тебѣ случайно растрогалъ,
То назови ты меня витой всѣхъ тогу носящихъ.
XXVII.
Подложному ВСАДНИКУ.
Умъ врожденный въ тебѣ, ученость, и нравъ, и порода
Всадника, я сознаюсь, но въ остальномъ ты плебей:
Вѣдь пе па столько же ты четырнадцать цѣнишь скамеекъ,
Чтобы, блѣднѣя, сидѣть у Океана въ виду.
XXVIII.
Авлу о Мамеркѣ.
Чтобы о комъ хорошо говорилъ Мамеркъ или думалъ,
Этого нравами, Авлъ, никакими ты сдѣлать не можешь:
Хоть бы ты превзошелъ и Курціевъ братской любовью,
Кротостью Нервы семью, привѣтливой лаской Рузоновъ,
5 Честностью Макровъ притомъ, справедливостью самыхъ Маври-
ковъ,
Регуловъ даромъ рѣчей, игривою шуткою Павловъ,—
Все то ржавыми онъ грызетъ зубами своими.
Злобнымъ можетъ быть ты его человѣкомъ считаешь:
Жалокъ, по моему, тотъ, кто недоволенъ никѣмъ.
XXIX.
Гелліи.
I *
Зайца когда ты мнѣ шлешь, Геллія, то говоришь ты:
„Впродолженье семи дней будешь, Маркъ, ты красивъ“.
Если не на смѣхъ, мой свѣтъ, а правду ты сообщаешь,
Зайца, Геллія, ѣсть не приходилось тебѣ.
шагося въ пропасть, и на другаго, бросившагося на копья изъ любви къ отчизнѣ:
оба братья по духу. 28, 5. Макръ, намѣстникъ въ Испаніи и Далмаціи (см.
X, 78. 2). Юнііі Метрикъ приводится Плиніемъ (Пис. I, 5: IV, 22). какъ умный,
опытный и благонадежный человѣкъ.
304
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. V.
XXX.
Ѵагго, ЗорЬосІео поп іпНііапсІе соіііигпо,
Хес тіпиз іп СаІаЬга зизрісіепсіе Іуга,
ВіЙег ориз, пес іе іасипді зсаепа Саіиііі
Веііпеаі, сиіііз аиі еіе^іа сошіз;
5 Зесі іе^е Готово поп азрегпапсіа ВесетЪгі
Сагтіпа, іпіііипіиг диае ііЬі тепзе зио:
Соттосііиз пізі і’огіе ііЬі роііиздие ѵісіеіиг,
Заіигпаіісіаз регйеге, Ѵагго, писез.
XXXI.
Аярісе, диат ріасійіз іпяиііеі ІигЬа іиѵепсіз
Еі зиа диат Гасіііз ропсіега іаигиз атеі.
СогпіЬиз Ніс репдеі зиттіз, ѵа§из іііе рег агшоз
Сиггіі еі іп іоіо ѵепіііаі агта Ьоѵе.
5 Аі Гегііая іттоіа гі§еі: поп еззеі Ііагепа
Тиііог, еі роіегагіі ГаІІеге ріапа та"із.
Хес ігерісіапі дезіиз, зесі сіе сГізсгітіпе раітае
Зесигиз риег езі, зоііісііитдие ресиз.
XXXII.
(^иасігапіет Сгізриз іаЬиІіз, Еаизііпе, зиргетіз
Хоп сіесііі икогі. „Сиі сіесііі егуо?“ ЗіЬі.
XXXIII.
Сагреге саизісіісиз Гегіиг теа сагтіпа: диіз зіі,
Хезсіо: зі зсіего, ѵае ііЬі, саисідісе.
30, 1. Этотъ поэтъ Барронъ извѣстенъ только изъ настоящей эпиграммы. 30, 2.
Калабрской ларой; на самомъ юго-восточномъ концѣ Италіи, граничащей съ Апуліей,
въ которой городъ Венузія родина Горація. Что здѣсь рѣчь о Гораціи, доказываетъ
кн. ѴШ, 18. 30, 3. Іаіту.иа, мимическаго или комическаго писателя, о которомъ
говоритъ Ювеналъ. (Сат. 13,;111). 30, 8. Орѣ:ѵи (сл. XIV*, эп. 1, ст. 12). 31. Гра-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 305
XXX.
Баррону.
Ты, не чуждающійся, Барронъ, котурновъ Софокла
И не меньше того лирой Калабрской плѣненъ,
Трудъ отложи, пусть тебя ни рѣчистаго сцена Катулла
Не влечетъ, ни въ кудряхъ пышныхъ элегіи видъ;
5 Но прочти въ Декабрѣ не совсѣмъ неумѣстныя дымномъ
Пѣсни, что шлются тебѣ въ свойственномъ мѣсяцѣ имъ:
Если удобнѣе ты не сочтешь, пожалуй и лучше,
Въ Сатурнальскихъ, Варропъ, играхъ орѣхи терять.
XXXI.
О ДѢТЯХЪ, ИГРАЮЩИХЪ СЪ БЫКАМИ.
Посмотри, какъ толпа на тельцовъ то прыгаетъ мирныхъ,
Какъ и бремя свое любитъ податливый быкъ.
Тотъ виситъ на рогахъ вверху, тотъ бѣжитъ по лопаткамъ
Зря и оружьемъ своимъ крутитъ вездѣ по быку.
5 Звѣрство недвижно стоитъ: сама не могла бы арена
Быть безопаснѣй, могла гладь бы скорѣй обмануть.
Страха въ движеніяхъ нѣтъ, но насчетъ присужденія пальмы
Мальчикъ спокоенъ вполнѣ, а озабочена тварь.
ХХХіІ.
Фаустину о Криспѣ.
Ни гроша, Фаустинъ, въ послѣднемъ своемъ завѣщаньи
Криспъ не оставилъ женѣ. „Кому жь завѣщалъ онъ?“—себѣ.
XXXIII.
На стряпчаго.
Стряпчій, какъ говорятъ, мои пѣсни треплетъ; но кто онъ,
Я не знаю; узнай,—горе бы, стряпчій, тебѣ.
ціозное описаніе мальчиковъ, безпечно прыгающихъ по быку до начала боя. 31, 5.
Здѣсь .звѣрство олицетворено въ видѣ самого быка. 31, 8. Озабочена тварь во-
просомъ, получитъ ли играющій мальчикъ пальму. 32, 2. Себѣ, все проѣлъ и
прокутилъ.
Марпіала эпиграммы. 20
306
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. V.
XXXIV.
Напс ІіЬі, Ггопіо раіег, §епеігіх Гіассіііа, риеііат
Озсиіа соттепсіо «Іеіісіаздие теаз,
Рагѵиіа пе пі^газ Ьоггезсаі Егоііоп итЬгаз
Огацие Тагіагеі ргосіідіоза сапіз.
5 Іпріеіига Гиіі зехіае тосіо ігі§ога Ьгитае,
Ѵіхіззеі іоіісіет пі шіпиз іііа сііез.
Іпіег Іат ѵеіегез іисіаі Іазсіѵа раігопоз
Еі пошей Ыаезо ^аггіаі оге тешп.
Моіііа поп гі§ійиз саезрез іе§аі озза, пес ІПІ,
10 Тепа, §таѵІ8 іиегіз: поп ііііі іііа ІіЬі.
XXXV.
І)ит зіЫ гесііге сіе РаігепзіЬиз Гипсііз
Висепа сіатаі соссіпаіиз Еисіісіез
СогіпіЬіодие ріига сіе зиЬигЪапо
Ьоп§шпдие риІсЬга зіеіпта гереііі а Ьесіа
5 Еі зизсііапіі Ьеііо геіисіаіиг:
Ециііі зирегЬо, поЫІі, Іосиріеіі
Сесісііі герепіе та§па сіе зіпи сіаѵіз.
Ыипдиат, ГаЬиІІе, пед'иіог іпіі сіаѵіз.
XXXVI.
Ьашіаіиз позіго диісіат, Еаизііпе, ІіЬеІІо
Оіззітиіаі, диазі піі (ІеЬеаі: ітрозиіі.
34, 1. Фронтонъ и Флацил.іа, умершіе родители шести-лѣтней дѣвочки Эро-
тіоиы, бывшей на воспитаніи у поэта, но не дожившей шести дней до шести лѣтъ.
35, 1. Патры, нынѣ Патрасъ, древній городъ Ахайп, близь Коринѳскаго залива.
35, 5. Лейтъ (см. выше 25, 2). 35, 8. Хуже ключа, такъ какъ онъ изобличалъ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 307
XXXIV
Эпитафія Эротіоны къ Фронтону родителю.
Дѣвочку эту, отецъ Фронтонъ и матерь Флацилла,
Вамъ съ лобзаніемъ я радость вручаю мою,
Чтобъ не пугалась тѣней Эротіона малютка
Мрачныхъ и въ Тартарѣ пса страшно-чудовищныхъ ртовъ.
5 Только шестой лишь зимы ей стужи бы самой дождаться,
Если бъ на столько же дней меньше ей жить не пришлось.
Пусть играетъ она межь такихъ покровителей древнихъ
И изъ лепечущихъ устъ имя щебечетъ мое.
Нѣжныя кости ей дернъ прикрой несурово, земля ей
10 Будь не тяжка;—вѣдь тебя не тяготила она.
XXXV.
Объ Эвклидѣ.
Какъ про доходы свои съ Патрасскихъ имѣній въ двѣ сотни
Убранный пурпуромъ весь громко Эвклидъ вопіетъ,
II о большемъ еще съ земли подгородней Коринѳской
Да отъ Леды красы изстари родъ свой ведетъ;
5 И отбивается отъ гонящаго съ мѣста Лейта;
У гордеца богача, знатнаго всадника, тутъ
Изъ за пазухи ключъ превеликій выпалъ мгновенно,
Никогда, о Фабуллъ, не было хуже ключа.
XXXVI.
Фаустину.
Нѣкто, кого, Фаустпнъ, я въ книжкѣ хвалилъ, притворился,
Словно ничѣмъ у меня онъ не въ долгу: вотъ надулъ.
что Эвклидъ или самъ былъ рабомъ, хранителемъ чужаго ключа, или дотого бѣд-
нымъ, что не могъ имѣть привратника, хранителя ключа. 36, 1. Марціалъ расто-
чалъ хвалы гражданамъ, въ* надеждѣ полученія подарка, но Фаустинъ, притворяясь
не знающимъ о похвалахъ Марціала, обманулъ его ожиданія.
20
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. V.
XXXVII.
Риеііа зепіЬиз йиісіог тіііі су^піз,
А§па Оаіаезі шоіііог Рііаіапііпі,
Сопсііа Ьисгіпі Яеіісаііог зІа§пі,
. Сиі пес Іаріііоя ргаеіегаз Егуііігаеоз,
5 Хес пюсіо роіііит ресийіз Іпйісае (Іепіет
Хіѵезцие ргітаз Ііііитдие поп Іасіит;
С^иае сгіпе ѵісіі Ваеіісі ^ге^із ѵеііиз
ВЬепідие пойоз аигеатдие пііеііат;
Ггаугаѵіі оге, диосі гозагіит Раезіі,
10 (^иосі Аііісагит ргіта теііа сегагит
(^ио(1 зисіпогит гаріа (іе тапи §1еЪа;
Сиі сотрагаіиз іпЯесепз егаі раѵо,
ІпаіпаЬіІіз зсіигиз еі Ггедиепз ріюепіх:
Айііис гесепіі Іереі Егоііоп Ьизіо,
15 Циат реззішогит Іех атага Гаіогит
Зехіа реге§іІ Іііете, пес Іатеп Іоіа,
Хозігоз атогез ^аиОіипщие Іизиздие.
Еі еззе Ігізіет те теиз ѵеіаі Раеіиз,
Ресіиздие риізаиз рагііег еі сотат ѵеііепз:
20 „ВеЯеге поп Іе ѵегпиіае рисіеі тогіет?
Е^о сопіи^еіп“ іпциіі „ехіиіі еі Іатеп ѵіѵо,
Ыоіат, зирегЬат, поЬііет, Іосиріеіет“.
(^иі(і еззе позіго Гогііиз, роіезі Раеіо?
Висепііез ассеріі, еі Іатеп ѵіѵіі.
XXXVIII.
СаІІіоЯогиз ІіаЬеІ сепзит—циіз пезсіі?—ециезігет,
Зехіе, зеО еі і'гаігет СаШойогиз ІіаЬеІ.
371. По преданію, лебеди подъ старость не только становятся еще болѣе бѣлымиг
по и поющими. 37, 2. Г(ш.іа Фалантскало (см. II, 43, 3). 37, 4. Эритрейское
пли Красное море, какъ обзывается здѣсь Персидскій и Арабскій заливы. Слѣдуетъ
разумѣть жемчугъ. 37, 5. Индійскихъ скотовъ, слоновой кости. 3.7, 7. У Бэ-
тиса (см. I, 96, 5). 37, 8. Рейна узлы (см. кн. Зрѣлищъ, 3, 9). Знатные Гер-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V.
309
XXXVII.
0 дѣвочкѣ Эротіонѣ.
Дѣвочка, что лебедей старыхъ милѣй мпѣ,
И съ Галэза Фалантскаго ярочки мягче,
Изъ Лукринскаго озера раковинъ краше,
Та, что каменьевъ цѣннѣй намъ Эритрейскихъ
5 И Индійскихъ скотовъ зуба, что сглаженъ,
Первыхъ снѣговъ и самихъ дѣвственныхъ лилій;
Волосъ чей шерсть превзошелъ стадъ у Бэтпса,
Рейна узлы п весь блескъ златоносный;
Вѣяло съ устъ у нея Пэстума розой,
10 Перваго меда душкомъ Аттики сотовъ,
Комомъ янтарнымъ, когда тертъ онъ рукою;
Съ коей сравненъ и павлинъ былъ непригляденъ,
Бѣлка сама не мила, будниченъ фениксъ.
Эротіоны костеръ новый все тлѣетъ,
15 Худшей судьбины законъ горькій ее то
Въ зиму шестую сгубилъ, раньше исхода,
Эту любовь всю мою, радость, утѣху.
Быть и печальнымъ мой Пэтъ мнѣ воспрещаетъ;
Волосы рвать, да и въ грудь бить въ то же время:
20 „Какъ надъ рабыней тебѣ плакать не стыдно?
Я, молъ, жену схоронилъ вотъ, а живу же,
Знатную, гордую и съ родомъ, съ богатствомъ“.
Тверже возможно ли быть нашего Пэта?
Два милліона вѣдь онъ взялъ, а жпветъ все.
XXXVIII.
На Каллтодора.
Всадника цензъ,—кто того не знаетъ?—у Калліодора,
Секстъ, но братомъ къ тому жь Калліодоръ надѣленъ.
манцы можетъ быть посыпали волосы золотою пылью рейнскаго песку. 37, 9. Ііз-
стумъ (см. IV, 42, 10). 37, 10. Аттики сотовъ, съ горы Гиметта, славив-
шейся медомъ. 37, 13. Фениксъ (см. выше, 7, 1). 37, 16. Зиму ѵіестую (см.
выше, 34, 5).
310 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. V.
(^иайгіпдепіа зесаі, диі (Іісіі абха цёріСе:
ІІпо сгейіз едио роззе зейеге Яиоз?
5 (^икі сит ігаіге ІіЬі, диісі сит Роііисе тоіезіо?
Хоп еззеі Роііих зі ІіЬі, Сазіог егаз.
Ппиз сит зіііз, Йио, Саіііойоге, зейеііз?
8иг§е: аоХоіхкз^бѵ, СаІІіойоге, Гасіз.
Аиі ітііаге §епиз Ьейае—сит Ггаіге зесіеге
10 Хоп роіез—: аііегпіз, СаПіоЛоге, зесіе.
XXXIX.
Зиргетаз ііЬі ігісіез іп аппо
8і§папіі ІаЬиІаз, Сііагіпе, тізі,
НуЫаеіз тайійаз іііутіз ріасепіаз.
ВеГесі: тізегеге іат, Сііагіпе:
5 8і§па гагіиз, аиі зетеі Гас іііисі,
Мепіііиг іиа дио<1 зиЬіпЯе іиззіз.
Ехсиззі іосиіоздие зассиіитцие:
Сгоезо Йіѵіііог Іісеі іиіззет.
Іго раирегіог Еогет СЬагіпе,
10 8і сопсііет іоііепз теат сотеззез.
ХЬ.
Ріпхізіі Ѵепегет, соііз, Агіетійоге-, Міпегѵат:
Еі тігагіз, ориз ЯізрИсиіззе іиит?
ХЫ.
8раДопе сит зіз еѵігаііог Яихо,
Еі сопсиЬіпо тоіііог Сеіаепаео,
38, 3. зйха игріСг (раздѣли Фигу). Поговорка тѣхъ, которые и малое достояніе
дѣлятъ между сонаслѣдниками. 38, 8. ооХогліор-бѵ (отъ аѳинскаго поселеннаго го-
рода Соле въ Киликіи, прризводное слово солецизмъ. Поселенцы этого города скоро
исказили аттическую рѣчь и испещрили ее ошибками). Въ данномъ случаѣ Марціалъ,
издѣваясь надъ Калліодоромъ, у котораго съ братомъ одинъ всадническій цензъ и
одинъ конь, нарочно дѣлаетъ солецизмъ, соединяя вы со словами: бывъ одинъ и са-
діинееь. 38, 10. Чередуясь (см. I, 36, 2). 39, 2. Искать наслѣдствъ по завѣ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 311
Дѣлитъ четыреста тотъ, кто скажетъ аоха цері^а:
Думаешь двумъ на одномъ можно усѣсться конѣ?
5 Этотъ на что тебѣ братъ? На что Поллукъ-то несносный?
Только Поллука не будь, Касторомъ былъ бы ты самъ.
Какъ вы, Калліодоръ, бывъ одинъ, садитеся двое?
Встань аоАоіхіарбѵ, дѣлаешь, Калліодоръ.
Иль подражай сыновьямъ Леды, — коль сѣсть ты не можешь
10 Съ братомъ, Калліодоръ,—то чередуясь садись.
XXXIX.
На Харина.
Въ годъ скрѣпляющему разъ тридцать таблицы
Завѣщанья, тебѣ, Харинъ, посылалъ я
Тиміаномъ Гиблейскимъ облитыхъ лепешекъ.
Я изсякъ и уже, Харинъ, ты помилуй:
5 Рѣже подписывай, иль сдѣлай однажды
То, чѣмъ морочитъ насъ твой кашель такъ часто.
Вытрясъ ящики я свои и мѣшочекъ;
Еслибъ богаче я былъ самаго Креза,
Самаго Ира, Харинъ, сталъ бы бѣднѣе,
Ю Хоть бы бобовъ у меня съѣлъ ты такъ много.
ХЬ.
Анти мидору.
Антимидоръ, написалъ ты Венеру, а служишь Минервѣ
И удивляешься, что трудъ не понравился твой.
ХЫ.
На Дидима.
Дряблаго ты хоть скопца женоподобнѣй,
И Целэнэйскаго нѣжнѣе любимца,
щанію было распространеннымъ въ Римѣ порокомъ. Такіе искатели посылали завѣ-
щателямъ подарки, въ виду которыхъ Харинъ разъ тридцать мѣняетъ въ годъ завѣ-
щаніе, а Марціалъ, конечно, въ насмѣшку, увѣряетъ, что въ виду чахоточнаго шпиля
Харина посылалъ ему все время лепешки, облитыя Гиблейскимъ медомъ. Сицилійская
гора Гибла славилась душистымъ тиміаномъ и сбираемымъ съ него пчелами медомъ.
39, 7. Мѣшочекъ, кошелекъ. 39, 9. Иръ, вошедшій въ поговорку нищій Итаки ві.
Одиссеѣ. 40. Сравни I, 102. 41, 2. Целэнэііскаю любимца, Целэна, городъ во
312 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапітаіоп. ЬіЬ. V.
(^иет зесіиз иіиіаі таігіз епіііеае Оаііиз,
ТЬеаіга Іодиегіз еі дгасіиз еі ейісіа,
5 ТгаЬеазсіие еі Ісіиз ЛЬиІаздие сепзиздие,
Еі ришісаіа раирегез тапи топзігаз.
8ейеге іп едиііит Исеаі ап ііЬі зсатпіз,
ѴійеЬо, Бійуте: поп Іісеі тагііогит.
ХЫІ.
Саіійіиз ейгасіа питтоз.іиг аиГегеі агса,
Ргозіегпеі раігіоз ітріа Латта Іагез:
БеЬііог изигат рагііег зогіепщие пе^аЬіі,
Хоп гесісіеі зіегіііз зетіпа іасіа зе§ез:
5 Бізрепзаіогет ГаІІах зроІіаЬіі атіса,
МегсіЪиз ехігисіаз оЬгиеі ишіа гаіез.
Ехіга Гогіипат езі, зі циісі йопаіиг атісіз:
(ѵ>иаз йесіегіз, зоіаз зетрег ІіаЬеЬіз орез.
ХЫІІ.
Тііаіз ІіаЬеі пі§гоз, піѵеоз Ьаесапіа «іепіез.
фиае гаііо езі? Етріоз Ііаес ІіаЬеі, іііа зиоз.
ХЫѴ.
(^ийі Гасіит езі, го^о, диісі герепіе Гасіит езі,
А(1 сепат тіііі, Ьепіо, циосі ѵосапіі—
(}иІ8 сгейаі?—диаіег аизиз ез пе§аге?
8е<1 пес гезрісіз еі Ги^із зедиепіет,
о (^иет іііегтіз тосіо диаегеге еі іііеаігіз
Еі сопсІаѵіЬиз отпіЬиз зоІеЬаз.
Зіс езі, саріиз ез ипсііоге тепза
Еі таіог гариіі сапет сиііпа.
Фригіи, п Целэнэйскій любимецъ Атглсъ (см. прим. II. 86. 4) возлюбленный Цп-
белы. 41. 4. Скамьи 14-тп рядовъ и эдиктъ Домиціана по отношенію къ нимъ
о которомъ часто мы говорили. 41, 5. Трабея, красными поперечными полосками
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. V.
313
Воетъ Цибелы по комъ Галлъ оскопленный.
Все про театръ да ряды, рѣчь и эдикты,
5 Все про трабеи, цензъ, фибулы, Иды,
И изъ подъ пемзы рукой кажешь на бѣдныхъ.
Мѣсто ль тебѣ па скамьяхъ всадниковъ, это
Я, Дидимъ, посмотрю; нѣтъ же съ мужьями.
ХЫІ.
То, ЧТО ДАРИТСЯ ДРУЗЬЯМЪ, НЕ ПРОПАДАЕТЪ.
Хитрый воръ, разломавъ сундукъ, похититъ монету,
Нечестивый огонь отчій твой домъ истребитъ;
И отъ роста должникъ и отъ займа отречется,
Чахлое поле сѣмянъ брошенныхъ не возвратитъ.
5 Домоправителя тожь злостно ограбитъ подруга,
И потопитъ волна съ грузомъ большимъ корабли.
Внѣ случайности лишь одно, что друзьямъ отдается:
Тѣмъ, что отдашь, навсегда будешь богатствомъ владѣть.
ХЫП.
О Тайсѣ и Лэканіи.
У Тайсы бѣлы и черны у Лэканіи зубы;
А почему?—Да у той куплены, здѣсь же свои.
хыѵ.
На Дентона.
Что же такое, скажи, что вдругъ совершилось,
Что на ужинъ зовущему ты, о Дентонъ, мнѣ,—
Кто повѣритъ?—четырежды смѣлъ отказаться?
Но отъ бѣгущаго вслѣдъ безъ оглядки ты мчишься,
5 Хоть недавно искать его въ термахъ, въ театрахъ
И во всякихъ кружкахъ ты пускался обычно.
Такъ вотъ и есть, увлеченъ ты столомъ пожирнѣе,
И собаку сманила знатнѣйшая кухня.
сотканная тога, въ которую облекались статуи боговъ, цари, тріумфаторы, салійскіе
жрецы, авгуры и рыцари при церемоніальномъ шествіи па смотру. Фибулы, здѣсь
пряжки для застегиванія трабеи. Иды, здѣсь 15 іюля, день Тгапвѵесііо.
314 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гашшаіоп. ЬіЪ. V.
Іат іе, зесі сііо, со^пііит еі геіісіит
10 Сит іазіійіегіі роріпа йіѵез,
Апіісіиае ѵепіез ай озза сепае.
ХЬѴ.
Вісіз іогтозат, йісіз іе, Вазза, риеііат.
Ізіий циае поп езі йісеге, Вазза, зоіеі.
ХЬѴІ.
Вазіа йит поіо пізі <іиае Іисіапііа сагрзі,
Еі ріасеі іга тіііі ріиз іиа, циат Гасіез,
Ш іе заере го§ет, саейо, Біайитепе, заере:
Сопзециог Іюс, иі те пес іітеаз пес атез.
ХЬѴІІ.
Яипдиат зе сепаззе йоті Рііііо іигаі, еі Іюс езі:
Ыоп сепаі, диоііепз пето ѵосаѵіі еит.
ХЬѴІП.
(^иісі поп со§іі атог? зесиіі поіепіе саріііоз
Епсоіриз йотіпо, поп ргоЪіЬепіе іатеп.
Регтізіі ЯеѵіЦие Рийепз: зіс сеззіі ІіаЬепіз
Аийасі диезіиз <іе РЬаеіІюпіе раіег:
5 Таііз гаріиз Нуіаз, іаііз йергепзиз Асіііііез
Верозиіі даийепз, таіге йоіепіе, сотаз.
Зей іи пе ргорега—ЪгеѵіЬиз пе сгейе сарііііз—'
Тагйадие рго іапіо типеге, ЬагЪа, ѵепі.
46, 3. Стихъ этотъ переведенъ нами по варіантамъ, въ которыхъ стоить седо; но
въ изданіи ХѴаШіег СііЬегГа, котораго мы держимся, и Ьепіаіг’а стоитъ саедо, дающее
совершенно превратный смыслъ стиху, который въ такомъ случаѣ слѣдуетъ перевести:
Діаду менъ, чтобъ молить тебя часто, я бью тебя часто.
•48, 5. Такъ похищенный Гилъ. Одни толкуютъ, что Энколпъ, такъ же какъ и Гилъ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 315
і
Скоро однакожъ когда, распознанъ и брошенъ,
10 Ты уже надоѣшь на кухнѣ богатой,
Возвратишься къ костямъ ты старой трапезы.
хьѵ.
Бассѣ.
' Ты называешь себя красивою, Басса, и дѣвой.
Басса привыкла всегда то говорить, чего нѣтъ.
ХЬѴІ
Діадумену.
Какъ лобзанья люблю я только, хватая ихъ съ бою,
II мнѣ болѣе гнѣвъ нравится твой, чѣмъ лицо,
Діадуменъ, чтобъ молить, тебѣ я часто спускаю,
Вышло, что, не боясь, ты и не любишь меня.
ХЬѴП.
О Филонѣ.
Дома клянется Филонъ,—онъ не ужиналъ ввѣкъ,—дай точно
Онъ не ужинаетъ, разъ что не позванъ никѣмъ.
ХЬѴШ
На Энколпа.
Что не заставитъ любовь? Энколпъ свои волосы срѣзалъ,
Хоть не желая того, не воспрещалъ господинъ.
Плача дозволилъ Пудентъ; такъ точно передалъ возжи,
Просьбой смягченъ смѣльчака, и Фаэтоновъ отецъ.
5 Такъ похищенный Гилъ и такъ къ материнскому горю
Узнанный и Ахиллесъ съ радостью сдалъ волоса.
Не торопись между тѣмъ, не вѣрь волосамъ ты короткимъ,
За подобный ты даръ поздно явись, борода.
похищенный нимфами, не затруднился обрѣзать волоса охотно въ угоду нимфимъ,
превращаясь изъ мальчика въ юношу. Другіе относятъ это къ господину, смягченному
такъ же, какъ нѣкогда Геркулесъ просьбой Гила отпустить его по воду, вслѣдствіе
чего онъ и похищенъ. 48, 8. Поэтъ взываетъ къ бородѣ, чтобы она въ свою
очередь не торопилась вслѣдъ за остриженными волосами окончательно измѣнять Эн-
колпа изъ мальчика въ юношу.
316
М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаіптаіоп. ЬіЬ. V.
хых.
Ѵійіззет то(1о /огіе сит зедепіет
8оІит іе, ЬаЬіепе, ігез риіаѵі.
Саіѵае те питегиз іиае ГеіеІІіі:
Зипі ііііпс ііЬі, зипі еі Іііпс саріііі,
5 (^иаіез ѵеі риегит сіесеге роззіпі;
Кисіит езі іп тедіо сариі, пес иііиз
Іп 1оп§а рііиз агеа поіаіиг.
Ніс еггог ііЪі ргоГиіі ЭесетЬгі,
Тит, сит ргапйіа тізіі Ітрегаіог:
10 Сит рапагіоііз ігіЬиз гейізіі.
Таіет Сегуопет Гиіззе сгейо.
Ѵііез, сепзео, рогіісит Ріпііррі:
8і іе ѵійегіі Негсиіез, регізіі.
Ь.
Сепо доті диоііепз, пізі іе, СЬагоріпе, ѵосаѵі,
Ргоііпиз іпдепіез 8ипі іпітісіііае,
Медие роіез зігісіо теіііит ігапзй^еге Гегго,
8і позігшп зіпе іе зсіз саіиіззе Госит.
5 Хес зетеі ег^о тіііі Гигіит Гесіззе ИсеЬіі?
ІтргоЬіиз пііііі езі Ьас, Сііагоріпе, §и1а.
Незіпе іат позігат, ргесог, оЬзегѵаге сиііпат,
Аіцие аіідиатіо теиз <1еі ііЪі ѵегЪа сосиз.
Ы.
Ніс, циі ІіЬеІІіз ргае§гаѵет §ег^і Іаеѵат,
Хоіагіогит диет ргетіі сііогиз Іеѵіз,
49, 10. Марціалъ смѣется надъ лысиной Лабіена, увѣряя, что его даже при раз-
дачѣ подарковъ полицейскіе сочли за трехъ человѣкъ и поднесли ему по корзинѣ
справа, слѣва и спереди. 49,12. Портикъ и храмъ Геркулеса и Музъ былъ возоб-
новленъ отчимомъ Августа Марціемъ Филиппомъ; въ немъ находилась статуя Герку-
леса, убившаго въ Испаніи трехъ-главаго великана Геріона. Поэтому (ст. 13) поэтъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V.
317
ХЫХ.
Лабіену.
Какъ случайно на дняхъ тебя сидящимъ увидѣлъ
Я одного, Лабіенъ, то подумалъ, что трое:
Твой меня черепъ своимъ обманулъ раздѣленьемъ.
Есть у тебя волоса и отсель и оттуда,
5 Что и мальчику даже были бъінриличны.
Голова посрединѣ гола, и по всей то
Плоскости длинной нигдѣ волоска незамѣтно.
Въ пользу была въ Декабрѣ тебѣ эта ошибка,
Вотъ какъ подачки намъ высылалъ императоръ:
10 Ты съ тремя корзинами тутъ возвратился.
Что такимъ же былъ Геріонъ, я увѣренъ.
Портика, мой совѣтъ избѣгай ты Филиппа:
Если увидитъ тебя Геркулесъ, то пропалъ ты.
Ь.
На Харопина.
Разъ, что трапезую, въ домъ тебя, Харопинъ, не позвавши,
Возникаетъ сейчасъ самая злая вражда,
Выхвативъ мечъ, ты бъ желалъ пронзить меня сквозь посрединѣ,
Если узналъ, что очагъ мой пламенѣлъ безъ тебя.
5 Стало быть плутни такой нельзя совершить мнѣ и разу?
Нѣтъ, Харопинъ, ничего глотки безстыднѣй такой.
Брось наконецъ, я прошу, наблюдать за моею ты кухней,
Пусть мой поваръ хоть разъ тоже обманетъ тебя.
Ы.
Руфу.
Тотъ, что въ лѣвой несетъ тяжелыя книжки,
Юный кого переписчиковъ хоръ окружаетъ,
совѣтуетъ Лабіену избѣгать Геркулеса, который его можетъ признать трехъ-гла-
вымъ. 50, 8. Обманетъ тебя, сказавши, что я ужинаю въ гостяхъ. 51. Мар-
ціалъ выставляетъ неотесанность моднаго адвоката, окруженнаго хоромъ переписчи-
ковъ и важничающаго (ст. 5) вродѣ Туллія (Цицерона). Между тѣмъ на поклоны онъ
не въ состояніи отвѣтить ни но латыни, ни по-гречески.
318 М. Ѵаі. МаПіаІіз ері§гатта1оп. ЬіЬ. V.
(^иі сосіісііііз Ьіпс еі іпсіе ргоіаѣіз
Ерізіоііздие соттойаі §гаѵет ѵиііит
5 8іті1із Саіопі Тиіііодие Вгиіодие,
Ехргітеге, ВиГе, Яйісиіае іісеі со§апі,
Наѵе Ьаііпит, уаіре поп роіезі Сггаесит.
8і (іпдеге ізііиі те риіаз, 8а1иіети8.
Ш.
(^иае тіііі ргаезіііегіз тетіпі зетрегяие іепеЪо.
Сиг і§ііиг іасео, Розіите? Ти іодиегіз.
Іпсіріо диоііепз аіісиі іиа (Іопа геіегге,
Ргоііпиз ехсіатаі „Ніхегаі ірзе тіііі".
5 Моп Ьеііе диаесіат і'асіипі йио: зиШсіі ипиз
Ниіс орегі: зі ѵіз, иі Іоциаг, ірзе іасе.
Сгесіе тіііі, диатѵіз іп§епііа, Розіите, (Іона
Аисіогіз регеипі §агги1ііаіе зиі.
ЫІІ.
Соісііісіа диісі зсгіЬіз, диі<1 зсгіЬіз, атісе, Тііуезіеп?
(^ио ііЬі ѵеі ЫіоЬеп, Ваззе, ѵеі Апйготасііеп?
Маіегіа езі, тікі сгесіе, іиіз арііззіта сііагііз
Неисаііоп ѵеі, зі поп ріасеі кіс, Рііаеіііоп. ~
ЫѴ.
Ехіетрогаііз Гасіиз езі теиз гЬеіог:
Саіригпішп поп зсгірзіі, еі заіиіаѵіі.
ЬѴ.
Ніс тіііі, ^иет рогіаз, ѵоіисгит ге^іпа? яТопапіет“.
Ииііа тапи диаге Гиітіпа §езіаі? „Атаі“.
51, 8. Если не вѣришь, пойдемъ поклоппмсп ₽му. 53, 4. Указывая на Девка-
ліона и Фаэтона, Марціалъ хочетъ сказать Бассу, что его творенія достойны только
быть брошенными въ воду пли въ огонь. 54, 1. Надъ безпамятностью ритора
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 319
Что къ прошеньямъ оттоль и отсель подносимымъ
И къ посланьямъ челомъ склоняется важнымъ,
5 Вродѣ Катона иль Туллія или же Брута,
Руфъ, хоть вѣшай его, не можетъ ни здравствуй
По латыни, ни уаіре по гречески молвить.
Если то выдумкой счелъ, пойдемъ поклониться.
ЫІ.
На Постума.
Какъ ты мнѣ помогалъ, я помню и вѣкъ не забуду.
Такъ почему же, Постумъ, нѣмъ я? Вѣдь ты говоришь.
Лишь о подаркахъ твоихъ кому нибудь сказывать стану,
Тотъ воскликнетъ сейчасъ: „Самъ онъ мнѣ это сказалъ".
5 Плохо вдвоемъ хлопотать иногда, одинъ тутъ для дѣла
Нуженъ; коль хочешь моей рѣчи, то самъ помолчи.
Вѣрь мнѣ, Постумъ, что дары хотя бы громадные гибнутъ
Отъ болтливости ихъ дателя то самого.
ЫІІ.
Бассу.
Что о Колхидянкѣ, другъ, пишешь и что о Тіестѣ?
Бассъ, Ніобея тебѣ иль Андромаха на что?
Всѣмъ подходящее, вѣрь, для бумагъ твоихъ есть содержанье.
Девкаліонъ, а когда этотъ не милъ, Фаэтонъ.
ЫѴ.
О риторъ Аполлодотѣ.
Безъ подготовки риторъ мой говорить сталъ,
Не записавъ, Кальпурнія встрѣтилъ привѣтомъ.
ЬѴ.
Объ орлѣ, несущемъ Юпитера.
Ты скажи мнѣ, царь птицъ, кого несешь?—„Громовержца".
Что же не держитъ въ рукахъ молніи онъ?—„Онъ влюбленъ".
Аполлодота Марціалъ смѣялся уже выше, эп. 21. Здѣсь онъ увѣряетъ, что Аполло-
дотъ исправился и уже безъ записки помнитъ такое трудное имя. какъ Кальпурнія.
320 М. Ѵаі. Магііаііз еріугаштаіоп. ЬіЬ. V.
фіо саіеі і^пе йеиз? „Риегі“. Сиг тіііз арегіо
Кезрісіз оге Іоѵет? „Бе Саиутесіе Іодиог".
ЬѴІ.
Сиі Ігасіаз, Ьире, Яііит тадізіго,
(^иаегіз зоііісііиз сііи годазцие.
Отпез ^гаттаіісоздие гііеіогаздие
Веѵііез, топео: пііііі зіі іііі
5 Сит ИЬгіз Сісегопіз аиі Магопіз;
Ратае Тиііііит зиае геііпдиаз;
8і ѵегзиз іасіі, аЬіісез роеіат.
Агіез сіізсеге ѵиіі ресипіозаз?
Рас йізсаі сііііагоесіиз аиі сііогаиіез;
10 8і сіигі риег іп§епі ѵісіеіиг,
Ргаесопет Гасіаз ѵеі агсЬіІесІшп.
ЬѴИ.
Сит ѵосо іе (іотіпит, поіі ііЬі, Сіпиа, ріасеге:
Заере еііат зегѵит зіс гезаіиіо іиит.
ЬѴПІ.
Сгаз іе ѵісіигит, егаз (іісіз, Розіите, зетрег.
Иіс тіііі, егаз ізіий, Розіите, диаікіо ѵепіі?
(^иат 1оп§е егаз ізіисі, иЬі езі? аиі итіе реіепсіит?
Китдиій арті Рагііюз Агтепіоздие Іаіеі?
о Іат сгаз ізіті ЬаЪеІ Ргіаті ѵеі Кезіогіз аппоз.
Сгаз ізіисі диапіі, сііс тіііі, роззіі еті?
Сгаз ѵіѵез? Іюсііе іат ѵіѵеге, Розіите, зегит езі:
Піе заріі, диіздиіз, Розіите, ѵіхіі Ііегі.
56, 6. Неизвѣстный намъ Тутплій, вѣроятно, между сверстниками заслужилъ сво-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 321
Пламень кто богу внушилъ? „Мальчикъ". Что-жь съ клювомъ
разверстымъ
Кротко на Зевса глядишь? „Про Ганимеда твержу".
ЬѴІ.
Лупу. ,
Сдать то какому учителю сына
Долго съ заботой ты, Лупъ, вопрошаешь.
Риторовъ всѣхъ и грамматиковъ, помни,
Ты обѣгай, упреждаю; не вѣдай
5 Книгъ Цицерона онъ, или Марона,
Славы Тутилія пусть не коснется;
Пишетъ стихи, откажись отъ поэта.
Страсть ли почуетъ къ искусствамъ доходнымъ,
Учится пусть онъ на цитрѣ иль флейтѣ.
10 Еслижь тупицей окажется малый,
То бирючемъ иль строителемъ сдѣлай.
ЬѴП.
Цппнь.
Цпнна, не радуйся, что тебя господиномъ зову я:
Часто рабу твоему такъ я привѣтъ отдаю.
ЬѴШ.
Постуму. .
Завтра сбираяся жить, Постумъ, говоришь ты все завтра.
Это скажи мнѣ, Постумъ, завтра когда же придетъ?
Завтра далеко ли то? гдѣ оно?,искать его гдѣ же?
Или у Парѳовъ оно, иль у Армейцевъ сидитъ?
5 Вѣдь у завтра того Пріама иль Нестора годы.
Завтра то это, скажи, дорого ль можно купить?
Завтра ты поживешь? Постумъ, и сегодня то поздно;
Мудръ совершенно, Постумъ, тотъ лишь, кто пожилъ вчера.
ими достоинствами великій почетъ. 56, 11. При множествѣ построекъ въ Римѣ,
архитекторы наживали большія деньги. Бирючемъ, г.іашатаемъ. (си. I, 85, 1).
Марціала эпиграммы.
322
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гапвпаіоп. ЬІЬ. V.
ЫХ.
(к»иой поп аг^епішп, диой поп ІіЬі тіііітиз аигшп,
Нос Гасітиз саиза, 8іе11а Йізегіе, іиа.
(ѵ>иІ8диІ8 таупа сіесііѣ, ѵоіиіі зіЫ та^па гетіііі;
ГісііІіЬиз позігіз ехопегаіиз егіз.
ЬХ.
АПаігез Іісеі издие поз еі издие
Еі уаппіііЬиз ітргоЪіз Іасеззаз,
Сегіит езі Ііапс ііЬі регпедаге іатат,
ОИт диат реііз, іп теіз ІіЬеІІіз
5 фіаіізсипдие іе§агіз иі рег огЬет.
Хат іе сиг аіідиіз зсіаі іиіззе?
1§поіиз регеаз, тізег, песеззе езі.
Хоп (Іеегипі іатеп Ііас іп игЬе Гогзап
Ппиз ѵеі сіио ігезѵе диаііиогѵе,
10 Реііепг гойеге диі ѵеііпі сапіпат:
Хоз Ііас а зсаЬіе іепетиз ипдиез.
ЬХІ.
Сгізриіиз ізіе диіз езі, ихогі зетрег айііаегеі
Циі, Магіапе, іиае? сгізриіиз ізіе диіз езі?
Хезсіо диій Йотіпае іепегат диі ^аггіі іп аигет
Еі зеііаіп сиЪііо (Іехіегіоге ргетіі?
5 Рег сиіиз Йідііоз сиггіі Іеѵіз апиіиз отпез,
Сгига ^егіі пиііо диі ѵіоіаіа рііо?
Хіі пііііі гезропйез? „Ѵхогіз гез а^іі“ іпдиіз
пІзіе теае“. 8апе сегіиз еі азрег Іюню езі,
Ргосигаіогет ѵиііи диі ргаеі'егаі ірзо:
10 Асгіог Іюс Сіііиз поп егіі Аиййіиз.
О диат (іідпиз егаз аіаріз, Магіапе, Ьаііпі:
60, 10. Я не хочу отъ тебп отгрызаться и драть твою паршивую шкуру.
61, 6. Выщипавъ по щегольству до послѣдняго волоса. 61, 10. Хіосскій Ауфи-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 323
ЫХ.
Стеллѣ.
Что тебѣ нп сребра, ни золота не посылаю,
Стелла рѣчистый, я то дѣлаю ради тебя.
Тотъ кто много даетъ, ждетъ многаго тоже обратно.
Наша тебя не стѣснитъ утварь изъ глины никакъ.
ЬХ.
Хулителю.
Пусть на меня ты все лаешь да лаешь
И задираешь безстыдной брехнею;
Въ славѣ тебѣ откажу я навѣрно
Той, что ты ищешь давно, чтобъ читался
5 Въ книжкахъ моихъ какъ ни есть ты по свѣту.
Изъ за чего жь кто узналъ бы, что былъ ты?
Безъ вѣсти пусть пропадешь ты, несчастный.
Въ городѣ можетъ одинъ-то найдется,
Двое иль трое иль четверо, коимъ
10 Будетъ охота драть шкуру собачью.
Ногти сдержу отъ такой я чесотки.
ЬХІ.
На Маріана.
Кто курчавый вотъ тотъ, Маріанъ, что такъ постоянно
Липнетъ къ супругѣ. твоей? Этотъ курчавый-то кто?
Тотъ, что нѣжнымъ ушамъ госпожи, не знаю, что шепчетъ,
Правымъ же локтемъ своимъ кресло ея надавилъ.
5 Быстро кольцо у кого по всѣмъ перстамъ пробѣгаетъ?
Голени выставилъ кто, не исказивъ волоскомъ?
Не отвѣчаешь ты мнѣ? „Ведетъ дѣла онъ супруги",
Ты говоришь, „вотъ моей". Вѣрный, крутой человѣкъ,
Самымъ онъ даже лицомъ своимъ дѣльца обличаетъ:
10 Рѣзче Хіосскій въ дѣлахъ пе былъ Ауфидій его.
О какъ ты, Маріанъ, достоинъ пощечинъ Латина;
дій приводите» Ювеналомъ въ примѣръ отъявленнаго любодѣя. 61, 11—12. Ла-
тинъ и Панникулъ (см. II, 72, 3—4).
2Г
324 М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаттаіоп. ЬіЬ. V.
Те зпссеззигит сгесіо едо Раппісиіо.
Кез ихогіз а§іі? гез иііаз сгізриіиз ізіе?
Вез пои ихогіз, гез а§іі ізіе іиаз.
ЬХІІ.
Іиге іио позігіз тапеаз іісеі, іюзрез, іп Іюгііз,
8і роіез іп писіо ропеге тетЬга зоіо,
Аиі зі рогіаіиг іесит ііЬі ша§па зиреііех:
Хат теа іат йі^ііит зизіиііі ІюзріііЬиз.
5 Хиііа іе§іі ігасіоз—пес іпапіз—сиісііа іесіоз,
Риігіз еі аЬгиріа іазсіа гезіе іасеі.
8іі іатеп ііозріііит поЬіз соттипе ёиоЬиз:
Еті Іюгіоз; ріиз езі: іпзігие іи; тіпиз езі.
ЬХШ.
„(г)иі(1 зепііз“ іпдиіз „(іе позігіз, Магсе, ІіЬеІІіз? “
8іс те зоПісііиз, Ропіісе, заере го "аз.
Айтігог, зіирео: пііііі езі регГесііиз ііііз,
Ірзе іио сейеі Ке^иіиз іп^епіо.
5 „Нос зепііз?" іпциіз „іасіаі ііЬі зіс Ьепе Саезаг,
Зіс Сарііоііпиз Іиррііег“. Ітто ІіЬі.
ЬХІѴ.
Зехіапіез, Саііізіе, йиоз іпі'ипсіе Раіеті,
Ти зирег аезііѵаз, Аісіте, зоіѵе піѵез,
Ріп»иезсаі пітіо тайійиз тіііі сгіпіз атото
Ьаззепіигцие гозіз іетрога зиііІіЬиз.
62, 4. Палецъ сво'й (см. кн. Зрѣлищъ, 29, 5). 63, 4. Регулъ, знаменитый адво-
катъ (см. I, 13, 112; IV*, 16). 63, 5. Толкователи различно понимаютъ остроту
послѣднихъ двухъ стиховъ, т. е. настолько, насколько ты ихъ цѣнишь, да будутъ
къ тебѣ Цезарь и Зевесъ благосклонны. На это Марціалъ отвѣчаетъ: „пѣтъ, уже
лучше къ тебѣ“. Заключительныя слова Марціала Ьешаіге объясняетъ, какъ онъ
говоритъ, просто: да будутъ благосклонны къ тебѣ боги и даруютъ тебѣ скромно
относиться къ своимъ сочиненіямъ, понимая ихъ слабость. Но мы позволяемъ себѣ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V.
325
Вѣрно Панникула ты будешь наслѣдникъ прямой.
Дѣло супруги ведетъ? Дѣла-то вотъ этотъ курчавый?
Не супруги дѣла, дѣло твое онъ ведетъ.
ЬХП.
Гостямъ.
Полнымъ хозяиномъ, гость, въ саду ты моемъ оставайся,
Ежёли члены сложить можешь на голой землѣ.
Иль за тобою внесутъ во множествѣ всякую утварь,
Ибо моя ужь гостямъ палецъ свой вверхъ подняла.
5 Сломанныхъ ложъ никакой и пустой тюфякъ не скрываетъ,
И гнилой переплетъ въ рваныхъ веревкахъ лежитъ.
Все же у насъ у двоихъ да будетъ владѣніе общимъ;
Больше я сдѣлалъ: купилъ; меньше ты сдѣлай: устрой.
ЬХШ.
Понтику.
„Что ты думаешь, Маркъ о книжкахъ моихъ?“ восклицая,
Часто съ заботой вопросъ, Понтикъ, ты мнѣ задаешь.
Я изумленъ, пораженъ; ничего пѣтъ ихъ совершеннѣй,
Долженъ въ способности самъ Регулъ тебѣ уступить.
5 „Такъ ты ихъ цѣнишь?" гласишь: „да будетъ такъ благъ къ
тебѣ Цезарь,
И Зевесъ Капитолія". Нѣтъ, уже лучше къ тебѣ.
ЬХІѴ.
Своимъ СЛУГАМЪ.
Два секстанта, Каллистъ,. вина Фалернскаго влей ты,
Да на лѣтній его снѣгъ ты, Альцпмъ, перелей.
Пусть волоса у меня увлажены жирно амомомъ,
II вѣнками изъ розъ пусть отягчатся виски.
толковать это иначе, основываясь на словѣ (зіс) такъ. Понтикъ прямо говоритъ: да
будутъ боги къ тебѣ благосклонны настолько, насколько ты высоко цѣнишь мои стихи.
На что Марціалъ, опасаясь, чтобы боги, измѣряя свою благосклонность цѣной, при-
даваемой имъ стихамъ Понтпка, въ испугѣ говоритъ: „нѣтъ, уже лучше къ тебѣ“.
64, 1. Секстантъ, половина тріента (см. прим. I, 106, 8). 64, 2. Ліыпнін снѣгъ
(см. П, 40, 5). 64, 3. Л.чо.чъ, нынѣ неизвѣстное благовоніе (см. прим. III, 12,1).
3’26 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. V.
5 Тат ѵісіпа іиЬепі поз ѵіѵеге Маизоіеа,
Сит (Іосеапі, ірзоз роззе регіге (Іеоз.
ьхѵ.
Азіга роіитдие Йесііі, диатѵіз оЬзіапіе поѵегса,
Аісісіае Кетеез іеггог еі Агсаз арег
Еі сазіі^аіит ЬіЬусае сегота раіаезігае
Еі дгаѵіз іп Зісиіо риіѵеге Гизиз Егух,
5 Зііѵагитдие ігетог, іасііа диі йгаийе зоІеЪаі
Бисеге пес гесіаз Сасиз іп апіга Ъоѵез.
Ізіа іиае, Саезаг, диоіа рагз зресіаіиг Ьагепае?
І)аі таіога поѵиз ргоеііа тапе (Ііез.
(^иоі дгаѵіога сасіипі Кетеаео ропсіега топзіго!
10 (^иоі іиа Маепаііоз соііосаі Ііазіа зиез!
Вескіаіиг зі ри§па ігіріех разіогіз НіЬегі,
Езі ііЬі диі роззіі ѵіпсеге Оегуопет.
Заере Іісеі Ѳгаіае питегеіиг Ьеіиа Ьегпае,
ІтргоЬа Кіііасіз диій і'асіі Нуіга Гегіз?
15 Рго тегіііз саеіит іапііз, Аи§изіе, сіейегипі
Аісідае сііо (іі, зесі ііЬі зего сІаЬипі.
ЬХѴІ.
Заере заіиіаіиз пипдиат ргіог ірзе заіиіаз:
Зіс егіз Аеіегпит, Ропііііапе, Ѵаіе.
64, 5. Столъ сосѣдніе; насколько мы на пирахъ стараемся избѣгать охлаждаю-
щаго образа смерти, настолько древніе считали близость этихъ образовъ вящимъ по-
бужденіемъ къ наслажденію, пока смерть не сдѣлаетъ ихъ для насъ невозможными.
Мавзолеѣ (см. II, 59, 2). 64, 6. Богамъ, т. е. цезарямъ, которыхъ народъ считалъ
богами. 65, 2. Эрпмантъ и Мэналъ аркадскія горы, между которыми Геркулесъ
убилъ Эримантскаго кабана. 65, 3. На состязаньи Ливійскомъ. Антей, получавшій
силу отъ матери Земли, прикасаясь къ ней, и потому задушенный Геркулесомъ на
воздухѣ. 65, 4. Эриксъ, сынъ Венеры и Нептуна или Аргонавта Бута, сына Неп-
туна. Сицилійскій тиранъ, вызывавшій всѣхъ иностранцевъ на смертельный кулач-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. V. ' 327
5 Столь сосѣдніе жить велятъ намъ тутъ Мавзолеи,
Явно уча, что самимъ можно погибнуть богамъ.
ЬХѴ.
Цезарю.
Звѣзды и небо стяжалъ Алкиду, хоть мачихѣ на зло,
Ужасъ Немейской страны, какъ и Аркадскій кабанъ,
И укрощенный борецъ па состязаньи Ливійскомъ,
И въ Сикулійскую пыль ринутый грозный Эриксъ,
5 Также и трепетъ лѣсовъ тотъ Какъ, что съ лукавствомъ
обычнымъ
Не напрямикъ уводилъ въ своды пещеры быковъ.
Все это, Цезарь, твоей коликая часть тутъ арены?
Большія битвы съ утра день начинаясь даетъ.
Сколькимъ грузнѣе тѣла Немейскаго падаютъ чуда!
10 Сколькихъ Мэнальскихъ ты здѣсь вепрей уложишь копьемъ!
Бой когда бы тройной съ пастухомъ повторился Иберскимъ,
Есть у тебя, кто бы могъ и Геріона сразить.
Головы пусть перечтутъ на чудищѣ греческой Лерны,
Страшная гидра то чтожь противу Нильскихъ звѣрей?
15 Ради подобныхъ заслугъ даровали, о Августъ, Алкиду
Боги сейчасъ небеса,—дали бъ позднѣе тебѣ.
ЬХѴІ.
На Понтиліана.
Часто привѣтствуемъ, ты никогда не привѣтствуешь первый,
Такъ ужь навѣки прими, Понтиліанъ, ты прости.
ный бой и убитый Геркулесомъ. 65, 5. Какъ, дымъ и пламя изрыгавшій великанъ,
убитый Геркулесомъ за кражу быковъ, похищенныхъ послѣднимъ у Геріона (сл.
ІІроперц. IV, 9). 65, 6. Не напрямикъ, аГоборотивъ задомъ напередъ, за хвостъ.
65, 7. Смыслъ: На аренѣ твоего цирка, о Цезарь, происходятъ такія битвы, что
невозможно даже сказать, какую бы ничтожную часть ихъ представляли подвиги Гер-
кулеса. 65, 8. День начинаясь, звѣриные бои происходили съ утра. 65, 11.
Пастухомъ Иберскимъ, Геріономъ. 65, 14. При Домиціанѣ въ бой пускали и Ниль-
скихъ крокодиловъ. 65, 16. Дали бъ позднѣе тебѣ, двойная лесть, чтобы и ты при-
численъ былъ къ лику боговъ, но проживи какъ можно долѣе на землѣ.
328
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаіпіпаіои. ЬіЬ. V.
ЬХѴП
НіЬегпоз реіегепі зоіііо сит тоге гесеззиз
Аііііійез, іп ПІЙІ8 ипа гетапзіі аѵіз.
Бергетіеге пеіаз асі іетрога ѵегпа геѵегзае,
Еі ргоі'и^ат ѵоіисгез сіігіриеге зиае.
5 8его йейіі роепаз: Йізсегрі похіа таіег
ВеЬиегаі, зей іипс, сит Іасегаѵіі Ііуп.
ЬХѴІІІ.
Агсіоа йе §епіе сотаго ііЬі, ЬезЪіа, тізі,
Ѵі зсігез, диапіо зіі іиа Йаѵа тадіз.
ЬХІХ.
Апіопі Рііагіо піі оЬіесіиге РоіИіпо
Еі Іеѵіиз іаЪиІа, диат Сісегопе посепз:
(^иій ціайіит йетепз Котапа зігіп§із іп ога?
Нос айтізіззеі пес Саііііпа пеіаз.
5 Ііпріиз іпі'апйо тііез соггитрііиг аиго,
Еі іапііз оріЬиз ѵох іасеі ипа ііЬі.
(^иій ргозипі засгае ргеііоза зііепііа Ііп^иае?
Іпсіріепі отпез рго Сісегопе Іодиі.
ЬХХ.
Іпі’изит зіЬі пирег а раігопо
Ріепит, Махіте, сепііез Зугізсиз
Іп зеііагіоііз ѵа§из роріпіз
Сігса Ъаіпеа диаііиог реге§іі.
67, 1. Аттиды, ласточки во имя Прокны, дочери аттическаго царя Пандіона, пре-
вращенной въ ласточку (см. Овид. Превр. VI, 412 — 676). 68, 1. Люда Арктій-
скаю, иодразум. рыжихъ германцевъ (см. Ювен. Сат. 13, 164). 69, 1. Антоній,
Лотіінъ (см. III, 66, 1). 69, 2. Ты погрѣшилъ пе столько всею таблицею осуж-
денныхъ въ ссылку, какъ смертью одного Цицерона. 70, 2. Дѣло идетъ о нѣкоемъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V.
329
ьхѵп.
О ЛАСТОЧКѢ.
Какъ на зпмній пріютъ порядкомъ привычнымъ Аттиды
Устремились, одна птичка осталась въ гнѣздѣ.
Захватили тотъ грѣхъ, возвратившись въ весеннее время,
И бѣглянку свои птицы порвали въ клоки.
5 Поздно нашла она казнь: преступной матери слѣдъ былъ
Порванной быть, но когда Итисъ растерзанъ ей былъ.
ЬХѴПІ.
Лезвіи.
Люда Арктійскаго я волоса тебѣ, Лезбія, выслалъ,
Чтобы ты знала, въ какой мѣрѣ свѣтлѣе твои.
ЬХІХ.
На М. Антонія.
Фарскаго ты укорять Потина безсильный Антоній,
Грѣшный таблицей не столь, какъ Цицерономъ однимъ:
Что, безумецъ, ты мечъ на Рима глаголъ обнажаешь?
И Катилина бы самъ этого зла не свершилъ.
5 Воинъ безстыдный твоимъ подкупается золотомъ низкимъ
И за толикую мзду гласъ тебѣ смолкнулъ одинъ.
Дорогое къ чему жь языка столь святаго молчанье?
За Цицерона сейчасъ примутся всѣ говорить.
ЬХХ.
Максиму о Сирискѣ.
Милліонъ, о Максимъ, патрономъ недавно
Полностію на него обращенный, Сирискъ-то,
По харчевнямъ однимъ со скамейками шляясь,
Около бань четырехъ совершенно покончилъ.
Сирискѣ, расточившемъ только что полученный отъ патрона милліонъ при отпускѣ
па волю. 70, 4. Около четырехъ бань Фортуната, Фауста, Грилла и Лупа было
множество харчевенъ, гдѣ черный пародъ пе возлежалъ за ѣдою на ложахъ, а только
сидѣлъ на скамейкахъ. Такія харчевни со скамейками превратились въ притонъ раз-
врата и были посѣщаемы даже людьми высшаго сословія (см. Ювен. Сат. ѴШ, 158).
330 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. V.
5 О диапіа езі §и1а, сепііез сотеззе!
фіапіо таіог асіііис, пес ассиЬаге!
ЬХХІ.
Ѵтісіа циа §е1ійаз зиЪтііііі ТгеЬиІа ѵаііез
Еі ѵігійіз сапсгі шепзіЬиз а1§еі а§ег,
Вига Сіеопаео пипдиат іетегаіа Іеопе
Еі (Іотиз Аеоііо зетрег атіса Моіо,
5 Те, Еаизііпе, ѵосапі: 1оп§аз Іііз ехі§е теззез
СоШЬиз; ІііЪегпит іат ІіЪі ТіЬиг егіі.
ЬХХІІ.
(,>иі роіиіі Вассііі таігет йіхіззе Топапіет,
Іііе роіезі Зетеіеп (іісеге, КиГе, раігет.
ЬХХІІІ.
Хоп сіопет ііЬі сиг теоз ИЬеІІоз
Огапіі іоііепз еі ехі^епіі,
Мігагіз, ТЬеойоге? Мадпа саиза езі:
Бопез іи тіііі пе іиоз ІіЬеІІоз.
ЬХХІѴ.
Ротреіоз іиѵепез Азіа аідие Еигора, зесі ірзит
Тегга іе^іі ЬіЬуае, зі іатеп иііа іе§іі.
(^иісі тігит іоіо зі зраг^ііиг огЬе? Іасеге
ІТпо поп роіегаі іапіа гиіпа Іосо.
ьххѵ.
Уиае 1е§із саиза пирзіі ііЪі Ьаеііа, (^иіпіе,
Пхогет роіез Ііапс (Іісеге 1е§ііітат.
71, 1. Требула, Сабинскій городъ. 71, 2. Подъ ракомъ, въ іюлѣ. 71, 3. Іілеон-
скаю льва, августъ мѣсяцъ (см. IV, 60, 2). 71, 4. Эолійскій Ношъ, южный вѣтеръ,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 331
5 Проглотить милліонъ,—о что же за глотка!
И насколько огромнѣй еще не прилегши!
ЬХХІ.
Фаустину.
Гдѣ по прохладнымъ бѣжитъ, орошая ихъ, Требула доламъ,
II подъ ракомъ своей зеленью поле свѣжо,
Пажити, что никогда Клеонскаго льва не боятся,
Съ домомъ, съ которымъ всегда Нотъ Эолійскій дружитъ,
о Манятъ тебя, Фаустинъ: пробудь ты долгую жатву
Здѣсь на холмахъ; тутъ тебѣ будетъ ужь зимній Тпбуръ.
ЬХХП.
Руфу о рожденіи Вакха.
Кто Громовержца назвать въ состояньи былъ матерью Вакха,
Тотъ Семелу, о Руфъ, можетъ отцемъ называть.
ЬХХІП. .
Теодору.
Отчего я своихъ не даю тебѣ книжекъ,*
Хоть столько разъ ты меня умоляешь и просишь,
Ты изумленъ, Теодоръ? Причина большая
Есть: чтобы ты не дарилъ мнѣ своихъ книжекъ.
ЬХХІѴ.
О Помпеѣ и его сыновьяхъ.
Кроетъ Азія и Европа юныхъ Помпеевъ,
А самого то земля Либіи, коль онъ покрытъ.
Дивно ли, что по всему ихъ раскинуло міру? На мѣстѣ
Томъ же улечься нельзя было останкамъ такимъ.
ЬХХѴ.
Квинту.
Квинтъ, ту Лэлію, что за тебя шла ради закона,
Ты законной своей можешь супругой назвать.
въ числѣ другихъ сынъ Эола. 75, 1. Ради .закона, строго каравшаго за незаконное
сожительство. Законъ этотъ (Іех Іиііа йе айиііегііз) былъ возобновленъ Домиціаномъ
332
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаішпаіоп. ЬіЬ. V.
ЬХХѴІ.
Ргоіесіі роіо Мійігійаіев заере ѵепепо,
Тохіса пе роззепі заеѵа посеге зіЬі.
Ти диодие саѵізіі сепапдо Іаш таіе зетрег,
Хе роззез ипдиат, Сіппа, регіге Гаіпе.
ЬХХѴІІ.
Хаггаіиг Ъеііе диійат біхіззе, Магиііе,
(^иі Іе Гегге оіеит йіхіі іп аигісиіа.
ЬХХѴПІ.
8і Ігізіі (іотісепіо ІаЪогаз,
Тогапі, роіез, езигіге тесит.
Хоп (Іеегипі ІіЬі, зі зоіез тгроігіѵеіѵ,
Ѵііез СарраДосае §гаѵездие роггі,
5 Біѵізіз суЬіит ІаІёЬіІ о ѵіз.
Ропеіиг (Іі^іііз Іепепсіиз изііз
Хі§га соіісиіиз ѵігепз раіеііа,
А1§епІет тосіо диі геіідиіі Іюгіит,
Еі риііет піѵеат ргетепз Ьоіеііиз,
10 Еі раііепз і'аЬа сит гиЪепІе Іагйо.
Мепзае типега зі ѵоіез зесипйае,
Магсепіез ІіЬі роггі&епіиг иѵае
Еі потеп ріга диае іегипі Зугогит,
Еі диаз (Іосіа Хеароііз сгеаѵіі,
15 Ьепіо сазіапеае ѵароге Іозіае:
Ѵіпит Іи Гасіез Ьопит ЬіЬепйо.
Розі Иаес отпіа іогіе зі тоѵеЪіІ
Васскиз циат зоіеі езш'іііопет,
Зиссиггепі ІіЬі поЫІез оііѵае,
(см. ІОвен. Сат. II, 30). 78, 3. Протѵеіѵ отъ ~ро~о[ла первая чарка, вообще
закуска передъ трапезой. 78, 5. Либій, кушанье, приготовленное пзъ соленой рыбы,
тунцовъ. 78, 7. З.іачные стебли—капусты. На черной тарелкѣ, закончено# пли не-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V.
333
ЬХХ VI.
Циннѣ.
Частымъ отравы питьемъ Митридатъ добился, что яды
Страшные уже ему вредными быть не могли.
Ты же, Цинна, достигъ своимъ ужиномъ, вѣчно убогимъ,
Что не можешь никакъ съ голоду ты умереть.-
ЬХХѴІІ.
Маруллу.
Говорятъ мнѣ, Маруллъ, что кто то сказалъ превосходно,
Кто сказалъ, что елей ты проливаешь въ ушко.
ЬХХѴІІІ.
ТОРАНІЮ.
Если скучаешь ты ужинать дома,
Можешь со мной голодать ты, Тораній.
Будутъ тебѣ, коль привыкъ ты -родіѵеіѵ,
Скромный салатъ и порей горьковатый
5 И съ половинными яйцами кибій.
Также горячіе пальцамъ держащимъ
Злачные стебли на черной тарелкѣ,
Что съ огорода прохладнаго прямо,
II колбаса съ бѣлоснѣжною кашей,
10 Бѣлый и бобъ съ красноватымъ тутъ саломъ.
Если втораго стола ждешь даяній,
То подадутъ тебѣ вяленыхъ гроздій,
Также и грушъ, что подъ именемъ Сирскихъ,
Къ нимъ, и въ ученомъ Неаполѣ взросшихъ,
15 Въ медленномъ духѣ печеныхъ каштановъ.
Сдобри вино ты, его испивая.
Нослѣ всего если Вакхъ вдругъ возбудитъ,
Какъ онъ обычно то дѣлаетъ, голодъ,
То благородныя придутъ оливы,
достаточно свѣтлой. 78, 9. Бѣлоснѣжною кашей изъ пшеницы, но нашему, ман-
ною. 78, 10. Красноватымъ саломъ, отъ старости и копоти. 78, 16. ІСакое бы
ни было мое вино, похвали его тѣмъ, что станешь пить.
334 М. Ѵаі. Магііаііз ерірташтаіоп. ЬіЬ. V.
20 Рісепі тосіо дназ іиіеге гаті,
Еі Гегѵепз сісег еі іерепз іиріпиз.
Рагѵа езі сепиіа—диіз роіезі педаге?—,
Зей йп§ез пііііі аийіезѵе йсіит
Еі ѵиііи ріасійиз іио геситЪез;
25 Хес сгаззит Йотіпиз 1е§еі ѵоіитеп,
Хес (іе ОайіЪия ітргоЪіз риеііае
ѴіЬгаЬипі зіпе йпе ргигіепіез
Ьазсіѵоз йосііі ігетоге ІитЬоз;
8ей диосі пои §гаѵе зіі пес іпіасеіит;
30 Рагѵі ііЬіа сопйуіі зопаЪіі.
Наес езі сепиіа. Сіаийіат зедиегіз,
(ѵ)иапі поЬіз сиріз еззе іи ргіогет.
»
ЬХХІХ.
Ціміесіез ипа зиітехіі, 2оі1е, сепа,
Еі тиіаіа ІіЬі езі зупіііезіз ипсіесіез,
Зіиіог іпііегегеі тайісіа пе ѵезіе геіепіиз
Еі іахат іепиіз Іаейегеі аига сиіет.
5 уиаге е§о поп зіиіо, диі іесит, Хоііе, сепо?
Ггі^из епіт піа^пит зупіііезіз ипа іасіі.
ьххх.
Хоп іоіат тіііі, зі ѵасаЬіз, ііогаіп,
Бопез еі іісеі ітриіез, Зеѵеге,
І)иіп позігаз 1е§із ехі^іздие пи&аз.
„Ьигит езі регйеге іегіаз“: го§апшз,
5 Іасіигат раііагіз ііапс іегаздие.
І^иоіі зі іе^егіз ірзе сит Йізегіо
78, 20. Лиценстіхъ (см. IV, 46, 12). 78, 21. Бобы лушшуса и вареный го-
рохъ составляли инщу бѣдняковъ (см. I, 46, 1). 78, 26. Гадовъ^ Гады или Га-
десъ, нынѣшній Кадиксъ (см. I, 41, 12). 78, 31. Но Клавдія будетъ. Изъ мно-
гихъ чтеній этихъ стиховъ мы держались принятаго ОіІЬегГомъ и Ьешаіг’омъ, по
которому Клавдія, любимая Тораніемъ, представитъ наилучшее украшеніе бѣднаго
ужина. 79, 2. Хламиду, (синтезу), (см. II, 46, 4). Зоилъ такъ часто мѣняетъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V.
335
20 Что на вѣтвяхъ лишь держались Ппценскігхъ,
Жгучій горохъ и согрѣтый лупи нусъ.
Ужинъ убогій,—кто можетъ заспорить?—
Но не солжешь тутъ и лжи не услышишь,
А возлежишь со спокойнымъ ты ликомъ.
25 Толстаго свертка не станетъ хозяинъ
Громко читать, и пзъ Гадовъ безстыдныхъ
Дѣвы не будутъ въ безмѣрномъ задорѣ
Бедрамп двигать своими искусно;
Но чтобы не было скучно и грубо,
30 Флейта звучать будетъ малой тростинкой.
Весь тутъ и ужинъ. Но Клавдія будетъ,
Встрѣчу съ которой моей предпочтешь ты.
ЬХХІХ.
Зоилу.
Уже одиннадцать разъ ты, Зоилъ, вставалъ отъ трапезы,
И одиннадцать разъ ты нарядъ ужь мѣнялъ,
Чтобы задержанный потъ не засѣлъ во влажной одеждѣ
II не нанесъ вѣтерокъ холеной кожѣ вреда.
5 Что же, хоть ужиналъ я съ тобою, Зоилъ, не потѣю?
Вѣдь нарядъ то одинъ холодъ приноситъ большой.
ЬХХХ.
Северу.
Ты хоть неполный мнѣ часъ, коль свободенъ,
Далъ бы, Северъ, и за мною зачислилъ,
Шутки мон чтобъ читать, исправляя.
„Горько терять свой досугъ“; умоляю,
5 Эту снеси и стерпи ты утрату.
Если прочтешь пхъ съ рѣчистымъ Секундомъ,—
великолѣпный синтезы, чтобы ими почваниться. 80, 6. Секундъ, можетъ быть тотъ
ученый отпу щенецъ, о которомъ говорится въ I, 2, 7; или же Плиній Цецилій Се-
кундъ (Плиній Младшій), собственно Цецилій, но принявшій имя Плинія по усы-
новленію Плиніемъ Старшимъ. Этому Плинію Марціалъ посвящаетъ свою X книгу,
обращаясь къ нему въ 19-й эпигр.
336
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіои. ЬіЬ. V.
— 8е<Г питцикі зитиз ітргоЬі?—Зеситіо,
Ріиз тиііо ііЬі сІеЬііигиз Іііе езі,
і^иат (ІеЬеі сіотіпо зио, ІіЬеІІиз.
10 Хат зесигиз егіі, пес іперііеіа
Ьаззі тагтога Зізурііі ѵійеіііі,
(^иет сепзогіа сит тео Зеѵего
Росіі Ііто тотогсіегіі Зеситіі.
ЬХХХІ.
Зетрег раирег егіз, зі раирег ез, Детіііапе.
Бапіиг орез пиііі пипс пізі (ііѵіііЬиз.
ЬХХХП.
€<>иісІ рготіііеЬаз тіііі тіііа, Оаиге, (іисепіа,
Зі сіаге поп роіегаз тіііа, Оаиге, йесет?
Ап роіез еі поп ѵіз? Еодо, поп езі іигріиз ізіисі?
I, ііЬі (Іізрегеаз, Сіаиге: ризіііиз Ііото ез.
ЬХХХІП.
Іпзесіиегіз, Ги§іо; і’и§із, іпзедиог; Ііаес тіііі тепз езі:
Ѵеііе іиит поіо, Віікіуте, поііе ѵоіо.
ЬХХХІѴ.
Іат ігізііз писіЬиз риег геіісііз
СІатозо геѵосаіиг а та^ізіго,
Еі Ыашіо таіе ргойііиз ігіііііо,
Агсапа тосіо гаріиз е роріпа,
80, 11. Мраморъ Сизифа, увидать адъ, гдѣ Сизифъ катитъ свой мраморъ, т. е.
умереть смертью забвенія. 81, 1. Ту же мысль развиваетъ Ювеналъ (Сат. III,
208—220), сопоставляя бѣднаго Кодра съ богачемъ Астурикомъ. 82, 4. Смыслъ:
и бы прославилъ тебя, но ты такой пустой человѣкъ, что этого не цѣнишь. 84, 1.
Поэтъ упрекаетъ Галлу, что она не прислала ему обычныхъ подарковъ, хотя Са-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V. 337
Уже не слишкомъ лп сталъ я безстыденъ?—
Больше въ долгу предъ тобой будетъ книжка,
Чѣмъ предъ своимъ же въ долгу господиномъ;
10 Будетъ увѣрена, что не придется
Мраморъ усталаго видѣть Сизифа,
Если съ Северомъ моимъ и подпилкомъ
Мудрый Секундъ его тоже подправитъ.
ЬХХХІ.
Эмиліапу.
Эмпліанъ, ты всегда будешь бѣденъ, если ты бѣденъ.
Нынѣ богатство даютъ только однимъ богачамъ.
ЬХХХІІ.
Гавру.
Для чего же, о Гавръ, обѣщалъ ты двѣсти мнѣ тысячъ,
Ежели, Гавръ, десяти тысячъ не могъ ты мнѣ дать?
Или и можешь, но ты не хочешь? Не хуже ли эго?
Да пропади же ты, Гавръ; ты — іірепустой человѣкъ.
ЬХХХІІІ.
Диндпму.
Гонишься ты, я бѣгу; бѣжишь, я гонюсь; это нравъ мой.
Я, чего хочешь, Диндимъ, не хочу; а не хочешь—хочу.
ЬХХХІѴ.
Галлѣ.
Уже мальчика, что покинулъ орѣхи,
Грустнаго зазываетъ крикливый наставникъ,
И жестоко обманутъ костьми дорогими
Только что выхваченъ изъ тайной харчевпи,
турналіп уже миновали, такъ что мальчики, бросивъ орѣхи, должны слѣдовать за
учителемъ въ школу, а полицейскій эдилъ насильно тащитъ полупьянаго игрока отъ
запрещенныхъ костей. При этомъ поэтъ утѣшаетъ Галлу первымъ Мартомъ, когда
настанутъ Матроналіи, праздники замужнихъ женщинъ, и тогда онъ въ свою очередь
ее отдаритъ.
Марціала эпіп раммы.
22
338 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгашіпаіоп. ЬіЬ. V.
5 Аейііет года! ийиз аіеаірг.
Заіигпаііа ігапзіеге іоіа,
Хес типизсиіа рагѵа, пес тіпога
МІ8І8ІІ тіііі, СІаІІа, циат зоІеЬаз.
8апе зіс аЬеаі теи§ БесетЬег:
10 8сіз сегіе, риіо, ѵезіга іат ѵепіге
Заіигпаііа, Магііаз Каіепйаз;
Типс гесШат ііЬі, баііа, диосі (ІеЛізіі.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. V.
339
5 Сильно пьяный игрокъ умоляетъ эдила.
Сатурналіи всѣ прошли совершенно,
Но ни малыхъ даровъ ты мнѣ и не меньшихъ,
Галла, чѣмъ ты привыкла, не присылала.
Стало-быть такъ моему Декабрю миноваться:
10 Думаю, знаешь и ты, что придутъ вотъ и ваши
Сатурналіи вмѣстѣ съ Календами Марта;
Тутъ тебѣ, Галла, отдамъ, что ты дарила.
22*
/
МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ.
М. ѴАЬ. МАЕТІАЫ8
ЕРІСКАММАТОЯ ЫВЕК VI.'
і.
Зехіиз тіііііиг Ніс ІіЪі ІіЬеІІиз,
Іп ргітІ8 тікі саге Магііаііз:
(^иет зі іегзегіз аиге Шіі^епіі,
АисіеЪіІ тіпиз апхіиз Ігетепздие
5 Ма&паз Саезагіз іп тапиз ѵепіге.
II.
Ьизиз егаі засгае сопиЪіа іаііеге Іаесіае,
Ьизиз еі іттегііоз ехесиіззе тагез.
ІІІгадие Іи ргоІііЪез, Саезаг, рориііздие і’иіигіз
Зиссиггіз, пазсі сщой зіпе Ггаисіе іиЬез.
5 Ыес зрасіо іат пес іпоесішз егіі Іе ргаезісіе диіздиат:
Аі ргіиз—о піогез!—еі зрасіо тоесііиз егаі.
ІП.
Казсеге Багсіапіо рготіззит потеп Іиіо,
Ѵега йеит зиЬоІез; пазсеге, та§пе риег:
Сиі раіег аеіегпаз розі заесиіа Ігайаі каЬепаз,
1, 2. Юлііі Марціалъ—другъ поэта. 2, 3. Домиціанъ возобновилъ Іех Іиііа ііе
айиііегіів еі віиргів и запретилъ кастрацію. 3,1. Дарданъ^ сынъ Юпитера и Электры,
былъ отцомъ Анхиза и дѣдомъ Энея. Его именемъ Троянцы назывались Дарданцами.
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА VI.
і.
Юлію Марціалу.
Эта шестая тебѣ посылается книжка,
Марціалъ, для меня драгоцѣнный ты самый.
Если исправишь ее ты слухомъ прилежнымъ,
Съ меньшей боязнью она и дрожью рѣшится
5 Къ Цезарю перейти во властныя руки.
II.
Цезарю Домиціану.
Шуткой считался обманъ священныхъ факеловъ брачныхъ
Шуткою пола лишить и неповинныхъ мужчинъ.
Цезарь, одно запретилъ и другое ты въ помощь народамъ
Будущимъ, какъ повелѣлъ имъ безъ обмана рождать.
5 Ужь при тебѣ ни скопца, ни любодѣя не будетъ.
Прежде жь —о нравы!—скопецъ самъ любодѣемъ бывалъ.
III.
*
О сыпь Домиціана.
Выростай воспріять Дарданское имя Іула,
Отрасль прямая боговъ, мальчикъ великій, рости.
Вѣчныя коему дастъ бразды чрезъ столѣтья родитель,
Отъ имени Эвеева сына Іула, Юлій Цезарь, а за нимъ и Августъ выводили свой
родъ. Родъ Іула значилъ родъ императоровъ и поэтому относился также къ Доми-
діану и его сыну отъ Дохиціи.
344 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VI.
(^иідпе ге§аз огЬепі сит зепіоге зепех.
5 Ірза ІіЬі піѵео ігаііеі аигеа роііісе Діа
Еі іоіат РЬгіхі Іиііа пеЬіі оѵет.
IV.
Сепзог тахіте ргіпсіритдие ргіпсерз,
Сит іоі іат ІіЬі ДеЬеаі ігіитрЬоз,
Тоі пазсепііа іетріа, іоі гепаіа,
Тоі зресіасиіа, іоі Деоз, іоі игЬез:
5 Ріиз ДеЬеі ііЬі Кота, циоД риДіса езі.
V.
Кизііса тегсаіиз тиіііз зит ргаеДіа питтіз:
Миіиа Дез сепіит, Саесіііапе, го^о.
МП тіЬі гезропДез? Тасііит іе Дісеге сгеДо
„Кои геДДез": іДео, Саесіііапе, го§о.
VI.
СотоеДі ігез зипі, зеД атаі іиа Раиіа, Ьирегсе,
(^иаііиог: еі х'юфоѵ Раиіа ігрбаштоѵ атаі.
VII.
Іиііа Іех рориііз ех яио, Гаизііпе, гепаіа езі
Аідие іпігаге Дотоз іцзза РиДісіііа езі,
Аиі тіпиз аиі сегіе поп ріиз ігісезіта іих езі,
Еі пиЪіі Десіто іат Теіезіііа ѵіго.
5 (^иае пиЬіі іоііепз, поп пиЬіі: аДиІіега 1е§е езі.
ОЙепДог тоесііа зітріісіоге тіпиз.
3. 6. Юлія, дочь Тита, родная племянница Домиціана, бракъ съ коей онъ перво-
начально отклонилъ, но затѣмъ соблазнилъ и заставилъ принять средство для выки-
дыша, отчего она умерла. Такъ какъ Домиціанъ любилъ Юлію, то Марціалъ гово-
ритъ. что Юлія, ставши божествомъ, сама исполняетъ дѣло Парки, выпрядая ново-
рожденному Юлію золотую нить изъ шерстп Фриксова овна. 4, 5. Стыдливымъ^
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 345
И при старѣйшемъ землей будешь ты править, старикъ.
5 Бѣлоснѣжнымъ перстомъ сама тебѣ, нити златыя
Вытянувъ, Юлія всю Фриксову волну спрядетъ.
IV.
Лесть Домиціану.
Высшій цензоръ, изъ всѣхъ владыкъ ты владыка,
Тотъ что въ долгу у тебя за столько тріумфовъ,
За рожденіе храмовъ и возрожденье,
Столько зрѣлищъ, боговъ, городовъ, но и больше
5 Римъ тебѣ долженъ за то, что сталъ онъ стыдливымъ.
V.
ЦЭЦИ ЛІАНУ.
Какъ помѣстье себѣ за большія я деньги торгую,
Сотню, Цэциліанъ, дай ты мнѣ взаймы, прошу.
Мнѣ ты отвѣта не дашь? Говоришь ты, мнѣ кажется, молча:
„Не отдашь“,—потому, Цэциліанъ, п прошу.
VI.
Луперку.
Три актера, Луперкъ, но Павла твоя четырехъ ихъ
Любитъ: вѣдь Павла еще любитъ хшфбѵ ігроошкоѵ.
VII.
О Телезиллѣ.
Съ той поры, Фаустинъ, что законъ Юліанскій воскреснулъ
Въ людяхъ, п долженъ входить стыдъ по приказу въ дома,
Тридцать иль менѣе дней, но не болѣе этому нынѣ,
А Телезилла пошла замужъ десятый ужь разъ. •
5 Бракъ столь частый не бракъ, это блудъ одинъ по закону,
И оскорбляетъ меня меньше распутница въявь.
вслѣдствіе законодательства Домиціана. 6,2. Кшфоѵ крбоимгсѵ (нѣмое лицо). Хотя
на сценѣ только три дѣйствующихъ лица, но Павла въ любовной связи еще съ чет-
вертымъ нѣмымъ, въ смыслѣ со всякимъ актеромъ. 7, 4. Телезилла, въ десятый
разъ мѣняя любовниковъ, во избѣжаніе законной кары, Формально выходитъ за нихъ
замужъ.
346
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ІаЬ. VI.
ѴІП.
Ргаесопез дно, диаііиог ігіЬипі,
8еріет саизісіісі, Десет роеіае
Сиіизйат тосіо ппрііаз реіеЬапі
А дитіат зепе. Яоп тогаіиз іііе
5 Ргаесопі (Іейіі Еиіо^о риеііат.
Віс, питдикі і’аіие, Зеѵеге, Гесіі?
ч
IX.
Іп Ротреіапо йогтіз, Ьаеѵіпе, іііеаіго:
Еі диегегіз, зі іе зизсііаі Осеапиз?
X.
Раиса Іоѵет пирег сит тіііа іогіе го§агет,
„ПІе ДаЬіІ“ сііхіі „диі тіЫ Сетріа <іе<ііІ“.
Тетріа диіііет ііедіі іііе Іоѵі, зеіі тіііа поЬіз
Хиііа йейіі: риііеі, аіі, раиса го^аззе Іоѵет.
5 Аі циат поп іеігісиз, диат пиііа пиЫІиз іга,
С^иат ріасісіо позігаз Іе^егаі оге ргесез!
Таііз зиррІісіЬиз ігіЪиіі іііасіетаіа Басіз
Еі Сарііоііпаз іідие гейіісріе ѵіаз.
Біс, ргесог, о позігі сііс сопзсіа ѵіг§о Топапііз,
10 8і пеуаі Іюс ѵиііи. дио зоіеі егуо (Іаге?
Зіс е§о: зіс Ьгеѵііег розііа тіііі богдопе Раііаз:
п(^иае пошіиіп даіа зипі, зіиііе, пе{;аіа риіаз?“
8, 5. Глашатому. Мирціалъ, въ V, 56, 9, въ насмѣшку совѣтуетъ Лупу пригото-
вить тупаго сына своего къ должности глашатаго, самой выгодной по случаю частыхъ
торговъ, вслѣдствіе развитія роскоши. Здѣсь съ той же ироніей говорится о ста-
рики, который предпочелъ глашатаго множеству служащихъ и образованныхъ людей.
9, 2. Здѣсь едва уловимая игра словомъ визсііаі. Театральный надзиратель Океанъ
не только будитъ заснувшаго Лэвина, но и поднимаетъ его съ неподобающаго мѣста
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 347
VIII.
Северу.
I .
Двое глашатыхъ, четыре трибуна,
Семеро стряпчихъ и десять поэтовъ
Дѣвушку начали сватать недавно
У одного старика. Не замедлясь,
5 Дѣву глашатому сдалъ онъ Эвлогу.
Глупо ль, Северъ, ты скажи, поступилъ онъ?
IX.
Лэвипу.
Въ Помпеянскомъ, Лэвинъ, спишь ты театрѣ,
И пеняешь, когда поднялъ тебя Океанъ?
X.
Проситъ косвенно денегъ у Домиціана.
Какъ на дняхъ попросилъ у Зевеса немного я тысячъ,
„Тотъ, сказалъ онъ, подастъ, кто мнѣ и храмы то далъ“.
Храмы Зевесу тотъ далъ, но тысячъ мнѣ никакихъ онъ
Не далъ: стыжуся—увы!—мало у Зевса просилъ.
5 Но насколько не строгъ, настолько безъ облака гнѣва,
Какъ, спокоенъ лицомъ, нашимъ онъ просьбамъ внималъ!
Діадему таковъ вручилъ молящимъ онъ Дакамъ,
И въ Капитолій идетъ и возвращается онъ.
Молви, о молвп, прошу Громовержца союзница дѣва,
10 Если съ такимъ онъ лицомъ скупъ, то съ какимъ же онъ щедръ?
Такъ я сказалъ. Но сложивъ Горгону, мнѣ кротко Паллада:
„То, что еще не дано, это отказъ ли, глупецъ?**
на 14-ти рядахъ скамеекъ. 10, 2. Храмы то гіалъ, вновь отстроилъ Домиціанъ
послѣ пожара. 10, 7. Діадему таковъ (см. V. 3. и ниже, эп. 76, ст. 5). 10, 9.
Здѣсь Громовержцемъ называется Домиціанъ, который былъ не только преимуществен-
нымъ поклонникомъ Паллады, но даже считалъ себя ея сыномъ. 10, 11. Горюну,
голова Горгоны Медузы, при взглядѣ на которую всѣ превращались въ камень, была
на щнтѣ у Минервы.
348
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VI.
XI.
і^иосі поп зіі Руіайез Іюс іетроге, поп зіі Огезіез
Мігагіз? Руіадез, Магсе, ЪіЬеЪаі ійет,
Хес теііог рапіз іигйизѵе (ІаЬаіиг Огезіае,
8е<Г раг аіцие еасіат сепа (ІиоЪпз егаі.
5 Ти Ьисгіпа ѵогаз, те разсіі ациоза реіогіз:
Хоп тіпиз іп§епиа езі еі тіііі, Магсе, диіа.
Те Сайтеа Тугоз, те ріпдиіз Оаіііа ѵезііі:
Ѵіз іе ригригеит, Магсе, задаіиз атет?
Иі ргаезіет Руіасіеп, аіідиіз тіііі ргаезіеі Огезіеп
10 Нос поп йі ѵегЪіз, Магсе: иі атегіз, ата.
XII.
Іигаі саріііоз еззе, циоз етіі, зиоз
ЕаЬиІІа: пшпдикі, іііа, Раиіе, реіегаі?
XIII.
(^иіз іе Рііісііасо іогтаіат, Іиііа, саеіо,
Ѵеі циіз Раііасііае поп риіеі агііз ориз?
Сашікіа поп іасііа гезрошіеі ітадіпе Іудйоз
Еі ріасісіо іііідеі ѵіѵиз іп оге Ііциог.
5 Ьіиііі Асісіаііо, зесі поп тапиз азрега, подо,
9иет гариіі соііо, рагѵе Сирісіо, іио.
ІТі Магііз геѵосеіиг атог зиттіцие Топапііз,
А іе Іипо реіаі сезіоп еі ірза Ѵепиз.
XIV.
Ѵегзиз зсгіЬеге роззе іе сіізегіоз
Аійгтаз, ЬаЬегі: диісі ег§о поп ѵіз?
л
11. 5. Ракушка (пелорнда), родъ раковинъ у мыса Пелора въ Сициліи. 11, 7.
Тиромъ Кадмейскимъ одѣтъ, (см. II. 43. 7). Гахіъская шерсть была самою грубою.
11. 8. С<т, родъ грубаго Галльскаго военнаго плаща. 13,1. Юлія, (см. выше 3,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI.
XI.
На Марка.
349
Что Пиладовъ ужь нѣтъ въ наше время, да нѣтъ и Орестовъ,
Ты удивленъ? Но Пиладъ пилъ все то же, о Маркъ,
Лучшаго хлѣба или дроздовъ не давали Оресту,
Но совершенно одно было на ужинъ у двухъ.
5 Ты Лукринскиыи сытъ, а я водянистой ракушкой,
Не худороднѣе тожь глотка то, Маркъ, и моя.
Тиромъ Кадмейскимъ одѣтъ ты ходишь, я Галліей грубой,
Хочешь, чтобъ въ сагѣ тебя, пурпурный Маркъ, я любилъ?
Чтобъ мнѣ Пиладомъ предстать, пусть кто мнѣ предстанетъ
Орестомъ.
10 Маркъ, тутъ не мѣсто рѣчамъ: чтобъ быть любимымъ, люби.
ХП.
О Фабуллѣ.
Что ея волоса,—Фабулла клянется,
Ихъ купивъ; или, Павлъ, клятвопреступна она?
XIII.
О статуѣ Юліи.
Юлія, кто жь не рѣзцомъ тебя Фидія созданной, или
Кто не твореньемъ бы счелъ прямо Палладипыхъ рукъ?
Бѣлый, но не нѣмой отвѣчаетъ во образѣ мраморъ,
И на мирномъ лицѣ отблескъ сіяетъ живой;
5 Нѣжно играетъ рука Ацидалійской завязкой,
Что сорвала у тебя съ шеи, малютка Амуръ.
Чтобы Марса любовь возвратить и царя Громовержца,
Поясъ, Юнона, проси сей иль Венера сама.
XIV.
На Лаберія.
Что стихи ты писать изящные можешь,
Ты, Лаберій, твердишь; отчего же не хочешь?
ст. 5). Домиціанъ приказалъ поставить ей статую изъ бѣлаго мрамора, на которой она
была изображена держащсцо въ рукѣ поясъ. 13, 5. Ацидалійской завивкой, Венери-
350 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. VI.
Ѵегяиз зсгіЬеге диі роіезі сіізегіоз,
СопзсгіЬаі, ЬаЪегі: ѵігит риіаЬо.
XV.
Вит Рііаеііюпіеа і'огтіса ѵа^аіиг іп итЬга,
Іпріісиіі іепиеіп зисіпа §иііа Гегат.
8і тосіо диае Гиегаі ѵііа сопіетріа тапепіе,
ЕипегіЬиз і'асіа езі пипс ргеііоза виіз.
XVI.
Ти диі репе ѵігоз іеггез еі Гаісе сіпаейоз,
Іидега зерозііі рапса іиеге зоіі.
Зіс іиа поп іпігепі ѵеіиіі ротагіа Гигез,’
8ей риег еі Іоп^із риісііа риеііа сотіз.
XVII.
Сіппат, Сіппате, іе іиЬез ѵосагі.
Коп езі Іііе, го§о, Сіппа, ЬагЬагізтиз?
Ти зі Еигіиз апіе сіісіиз еззез,
Гиг ізіа гаііопе Йісегегіз.
XVIII.
8апсіа Заіопіпі іеггіз гедиіезсіі НіЬегіз,
(^иа теііог 8іу§іаз поп ѵійеі итЬга йотоз.
8ей Іидеге пеіаз: пат диі іе, Ргізсе, геіідиіі,
Ѵіѵіі диа ѵоіиіі ѵіѵеге рагіе та^із.
нымъ поясомъ. Ацидаліей называлась Венера, по имени Беотійскаго ключа Ацида-
лій, гдѣ она мылась. 14, 4. Здѣсь представляются два чтенія: поп зсгіЬаі и соп-
ясгІЪаі, дающія стиху противоположное значеніе. Мы держались ОіІЪегі’а, по если
читать поп зсгіЬаі, то надо перевести: „пусть не пишетъ; сочту его мужемъ Ла-
берій“. Пусть читатель рѣшитъ, въ какомъ случаѣ надо болѣе имѣть мужества.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 351
Кто стихи писать изящные можетъ,
Долженъ, Лаберій, писать: сочту его мужемъ.
XV.
О МУРАВЬѢ, ЗАКЛЮЧЕННОМЪ ВЪ ЯНТАРѢ.
Тою порой, что бродилъ муравей въ тѣни Фаэтонской,
Капля взялась янтаря мелкаго спутать звѣрка.
Такъ-то тотъ, кто презрѣнъ былъ въ жизни только недавно,
Драгоцѣненъ теперь сталъ погребеньемъ своимъ.
XVI.
Пріапу.
Ты, что коломъ страшишь мужей и косою распутныхъ,
Отдаленной земли малыя нивы храни.
Пусть въ сады у тебя не заходятъ старые воры,
А лишь мальчикъ пли дѣва въ роскошныхъ кудряхъ.
XVII.
На Циннама.
Цинной тебя, Циннамъ, велишь называть ты.
Этотъ Цннна, скажи, развѣ не варваризмъ?
Если бы Фуріемъ ты до сей поры назывался,
То на такихъ же правахъ ты назывался бы Фуръ.
ХѴПІ.
Эпитафія Салопина Приску.
Скрыта въ Иберскихъ земляхъ священная тѣнь Салонина,
Лучше какой ни одна Стикса не зрѣла краевъ.
Плакать однако не слѣдъ, ибо тотъ, кѣмъ, Прискъ, ты покинутъ,
Живъ той частью, какой жить онъ всѣхъ больше хотѣлъ.
15, 1. Фаэтонскій (см. IV, 25, 2). 17, 4. Фуръ, по латыни Гііг значитъ воръ.
18, 1. Подобно многократнымъ выраженіямъ поэтовъ о безсмертіи лучшей части че-
ловѣка въ видѣ его пѣснопѣній или благихъ дѣлъ (см. Горац. Од. II, 20, 21 и ІП,
30, 5), поэтъ утѣшаетъ Ириска въ смерти незабвеннаго Салонина.
352
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгашпіаіоп. ЬіЬ. VI.
XIX.
Кои йе ѵі педие саейе пес ѵепепо,
8ей Из езі тіііі йе ігіЬиз сареіііз:
Ѵісіпі диегог Ііаз аЬеззе Гигіо.
Нос іийех зіЬі розіиіаі ргоііагі:
5 Ти Саппаз Міііігійаіісипщие Ьеііит
Еі регіигіа Рипісі Гигогіз
Еі ЗиІІаз Магіоздие Мисіозцие
Ма^па ѵосе зопаз тапицие іо іа.
Іат Йіс, Розіито, (іе ігіЬиз сареіііз.
XX.
Миіиа іе сепіит зезіегііа, РІюеЬе, го^аѵі,
Сит тіііі йіхіззез „ехі§із ег§о піЬіІ?"
Іп(]иігіз, йиЬііаз, сипсіагіз тецие йіеЬиз
Тедие (іесет сгисіаз: іат го§о, РІюеЬе, пе§а.
XXI.
Регреіиат Зіеііае Йит іипдіі Іапіііійа ѵаіі
Ьаеіа Ѵепиз, йіхіі „Ріиз йаге поп роіиі“.
Наес согат йотіпа; зей педиіиз іііий іп аиге:
„Ти пе циій рессез, ехіііозе, ѵійе.
5 Заере е^о Іазсіѵит Магіет ГигіЬипйа сесійі,
Ье^ііітоз еззеі сит ѵа§из апіе іогоз.
Зей розідиат теиз езі, пиііа те раеіісе Іаезіі:
Тат Гги§і Іипо ѵеііеі ІіаЪеге Іоѵет".
Біхіі, еі агсапо регсиззіі ресіога Іого.
10 Р1а$а іиѵаі: зей іи іат, йеа, саейе йиоз.
19. Видно адвокатура вѣрна себѣ во всѣ времена. 21, 1. Іантгіду (см. I, 7, 1).
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 353
XIX.
Стряпчему Постуму.
Не о насиліи, не объ убійствѣ или отравѣ
Я разбираюсь судомъ, а о трехъ только кбзахъ;
Жалуюсь, что сведены онѣ кражей сосѣда.
Требуетъ въ этомъ судья себѣ доказательствъ:
5 Ты о Каннахъ и о войнѣ Мптридатской,
И о предательствахъ всѣхъ злобы Пунійской,
И о Суллахъ, да Маріяхъ и о Муціяхъ громкимъ
Голосомъ только звонишь, махая рукою.
Да скажи же, Постумъ, о трехъ то ты козахъ.
XX.
На Феба.
Фебъ, сто тысячъ взаймы у тебя просилъ я сестерцій,
Какъ ты твердилъ мнѣ: „ни въ чемъ, знать, не нуждаешься ты?“
Медлишь и думаешь ты, въ сомнѣньи себя и меня ты
Съ десять мучаешь дней; Фебъ, ужь прошу, откажи.
г
XXI.
О Стеллѣ п іантидѣ.
Стеллѣ поэту, навѣкъ вруча Іантиду, Венера
Весело произнесла: „больше я дать не могла".
Это самой госпожѣ, но въ ухо тому шаловливѣй:
„Ты, бѣдовый, смотри, не нагрѣши какъ нибудь.
5 Ярости часто полна, я Марса проказника била,
Какъ до законнаго онъ ложа повсюду бродилъ.
Но съ тѣхъ поръ, что онъ мой, мпѣ нѣтъ отъ наложницъ обиды,
Можно бъ Юнонѣ желать Зевсомъ столь скромнымъ владѣть".
Молвила и тайкомъ ударила поясомъ въ перси.
10 Сладкій ударъ, по рази ты ужь, богиня, двоихъ.
Марціала эпиграммы.
23
354
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатіпаіоп. ЫЪ. VI.
ххп.
С^иоіі пиЪіз, Ргосиііпа, сопсиЪіпо
Еі, тоесііит тосіо, пипс іасіз тагііит,
Хе Іех Іиііа іе поіаге роззіі:
Хоп пиЪіз, Ргосиііпа, зесі Гаіегіз.
XXIII.
Зіаге іиЬез позігит зетрег ііЪі, ЬезЪіа, репет:
Сгейе тіііі, поп езі тепіиіа, диосі (іідііиз.
Ти Іісеі еі тапіЬиз Ыашііз еі ѵосіЬиз іпзіез,
Те сопіга іасіез ітрегіоза іиа езі.
XXIV.
ХіІ Іазсіѵіиз езі СЬагізіапо:
ЗаіигпаІіЬиз атЪиІаі іодаіиз.
XXV.
Магсеіііпе, Ъопі зиЬоІез зіпсега рагепііз,
Ноггійа Раггііазіо диет іепеі игза іи§о,
ІПе ѵеіиз рго іе раігіиздие диісі оріеі атісиз,
Ассіре еі ііаес тетогі ресіоге ѵоіа іепе:
5 Саиіа зіі иі ѵігіиз, пес іе іетегагіиз агсіог
Іп теііоз епзез заеѵацие іеіа Гегаі.
ВеІІа ѵеііпі Магіепщие Гегит гаііопіз е§епіез,
Ти роіез еі раігіз тііез еі еззе сіисіз.
XXVI.
Регісіііаіиг сарііе 8оіа4ез позіег.
Веит риіаііз еззе ЗоіаДеп? поп езі.
Аггі^ѳге (іезіі роззе Зоіайез: 1іп§іі.
24, 1. Нѣтъ распущеннѣе. Распущенность Харизіаиа, надъ которою Марціалъ
смѣется, въ сущности есть бѣдность, вслѣдствіе которой онъ не можетъ, подобно
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 355
XXII.
На Прокулину.
Что, Прокулпна, идешь за дружка ты прежняго замужъ
И что любовника ты мужемъ содѣлала вдругъ,
Чтобы отмѣтить не могъ тебя законъ Юліанскій,
Тутъ, Прокулина, не бракъ, а лишь признанье твое.
XXIII.
На Лезвію.
XXIV.
О Харизіапѣ.
Нѣтъ распущеннѣе Харизіана:
И въ Сатурналіи онъ въ тогѣ гуляетъ.
XXV.
Марцеллину.
Марцеллинъ, отца благаго прямое отродье,
Ты, что медвѣдицу зришь, страхъ Парразійскимъ горамъ,
Слушай, чего тебѣ другъ старинный отцовскій желаетъ,
И пожеланія тѣ вѣрною грудыо храни:
5 Храбрость да будетъ мудра и пусть тебя пламень отважный
Въ середину мечей ярыхъ и копій не мчитъ.
Злаго Марса и войнъ больные умомъ пусть желаютъ,
Можешь ты воиномъ быть передъ отцомъ и вождемъ.
XXVI.
О Сотадѣ.
другимъ, въ Сатурналіи надѣть синтезу, такъ какъ у него кромѣ тоги ничего нѣтъ.
25,1. Очевидно, что поэтъ былъ землякъ и пріятель отца Марцеллина, почему онъ съ
участіемъ совѣтуетъ Марцеллину беречь себя въ сракеніяхъ. 25, 2. (см. IV*,
11. 3). Зришъ медвѣдицу, значитъ находишься на службѣ въ сѣверныхъ земляхъ.
23*
356
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгатшаіоп. ЬіЬ. VI.
XXVII.
Віз ѵісіпе Хероз—пат іи диоцие ргохіта Гіогае
Іпсоііз еі ѵеіегез іи диоцие Гісеііаз—
Езі ііЬі, диае раігіа зі§иаіиг іта§іпе ѵиііиз,
Тезііз таіегпае паіа рийісіііае.
5 Ти іатеп аппозо пітіит пе рагсе Еаіегпо,
Еі роііиз ріепоз аеге геііпцие сайоз.
Зіі ріа зіі Іосиріез, зей роіеі Ьіііа тизіит:
Атрііога сит йотіпа пипс поѵа йеі апиз.
СаесиЬа поп зоіоз ѵіпйетіа пиігіаі огЬоз:
10 Роззипі еі раігез ѵіѵеге, сгейе тіііі.
XXVIII.
ЬіЬеііиз Меііогіз іііе поіиз,
Тоіа диі сесійіі йоіепіе Вота,
Сагі йеіісіае Ьгеѵез-раігопі,
Нос зиЬ тагтоге СНаисіаз Иитаіиз
5 Іипсіо Гіатіпіае іасеі зериісго:
Сазіиз тогіЬиз, іпіедег рисіоге,
Ѵеіох іп^епіо, Йесоге іеііх.
Віз зепіз тосіо теззіЬиз регасііз
Ѵіх ипит риег аррІісаЬаі аппит.
10 (^иі Яез іаііа, піі Деаз, ѵіаіог.
XXIX.
Хоп йе рІеЬе йотиз пес аѵагае ѵегпа саіазіае,
Зей йотіпі запсіо йі§пиз атоге риег,
Мипега сит роззеі попйит зепііге раігопі,
Оіаисіа ІіЬегіиз іат Меііогіз егаі.
5 МогіЬиз ііос Гогтаедие йаіит: диіз Ыапйіог іііо?
27, 1. Флоры (см. V, 22, 4). 27, 2. Фиселы, городокъ въ Сабинской области,
недалеко отъ Номента (см. II, 38, 1). 28, 1. ЛІеліоръ, образованный п знамени-
тый въ свое время мужъ, къ которому и Стацій не разъ обращается съ своими про-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 357
XXVII.
Непоту.
Дважды ты, Непотъ, сосѣдъ (вѣдь ты же по близости Флоры
Проживаешь и тожь подлѣ старинныхъ Фиселъ).
Дочь у тебя, чье лицо отраженьемъ отцовскаго лика
И о стыдливости всѣмъ материнской гласитъ.
5 Ты жь многолѣтняго все не щади излишне Фалерна,
Лучше боченки ты ей, полные денегъ, оставь.
Благочестива ль, добра ль, пусть дочь пьетъ вино молодое,
Старится пусть съ госпожей нынѣшній новый сосудъ.
Цэкуба сборъ не однихъ пускай бездѣтныхъ питаетъ:
10 Могутъ пожить и отцы, въ этомъ ужь мнѣ ты повѣрь.
XXVIII.
Эпитафія Главцію.
Меліоровъ отпущенникъ тотъ извѣстный,
Что скончался къ общей горести Рима,
Своего патрона короткая радость,
Вотъ подъ этимъ мраморомъ Главцій сокрытый
5 Близь Фламинской дороги лежитъ на кладбищѣ;
Нравами чистый и скромно невинный,
Быстрый умомъ и красою счастливый.
Только къ прожитымъ двѣнадцати жатвамъ
Еле единый годъ мальчикъ прибавилъ.
10 Путникъ, что плачешь, самъ плача не вѣдай.
XXIX.
О немъ же.
Не изъ плебейской семьи, не на рынкѣ скупомъ пріобрѣтенъ,
А господской любви мальчикъ достойный вполнѣ;
Какъ не могъ онъ еще цѣнить благостыни патрона,
Меліора уже Главцій отпущеннымъ былъ.
5 Это въ награду за нравъ и красу. Кто его былъ любезнѣй?
__________ *
изведеніями, сожалѣя точно такъ же, какъ и Марціалъ о потерѣ его вольноотпущен-
наго мальчика Главція. 28, 5. Фламинской дорош (см. IV, 64,18). 28, 10. Самъ
плача не вѣдай,, не наживи къ нему причины.
358 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. VI.
Аиі диіз Ароіііпео риІсЬгіог оге Гиіі?
Іптосіісіз Ьгеѵіз езі аеіаз еі гага зепесіиз.
С^иі<1диі<1 атаз, сиріаз поп ріасиіззе пітіз.
XXX.
8ех зезіегііа зі зіаііт йедіззез,
Сит ііхіі тіЬі „8ите, іоііе, Допо?,
І)еЬегет ІіЬі, Раеіе, рго (Іисепііз.
Аі пипс сит сіейегіз сііи тогаіиз,
5 Розі зеріет, риіо, ѵеі поѵет Каіепсіаз,
Ѵіз сіісат ѣіЬі ѵегіога ѵегіз?
8ех зезіегііа, Раеіе, регйійізіі.
XXXI.
Ихогет, СЬагісІете, іиат зсіз ірзе зіпізцие
А тебісо Гиіиі: ѵіз зіпе ГеЬге тогі.
XXXII.
Сит (ІиЬііагеі асПіис Ьеііі сіѵіііз Епуо
Гогзііап еі роззеі ѵіпсеге тоіііз Оіію,
Батпаѵіі тиііо зіаіигит запдиіпе Магіет
Еі Госііі сегіа ресіога іоіа тапи.
5 8іі Саіо, дит ѵіѵіі, запе ѵеі Саезаге таіог:
Бит тогііиг, питдиісі таіог ОіЬопе Гиіі?
ХХХ1П.
Кіі тізегаЪіІіиз, Маіію, раейісопе 8аЬе11о
Ѵійізіі, дио піі Іаеііиз апіе Гиіі.
30, 1. Шесть, подразум. тысячъ, около 1200 рублей. 30, 3. За доѣсти, надо
понимать: какъ за двѣсти, т. е. чувствовалъ себя настолько же одолженнымъ.
30, 5. Ь'алеиды, собственно первое число мѣсяца, въ которое уплачивались проценты
аренды, но вообще это слово употреблялось въ значеніи мѣсяца. 31, 2. Безъ ли-
хорадки конца; Харпдемъ, желая безболѣзненной смерти, сознательно допускаетъ
связь жены съ врачемъ; сл. Горац. Од. ІИ, 6, ст. 29:
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 359
Иль Аполлоновскимъ кто ликомъ прекраснѣе былъ?
Необычайнымъ данъ вѣкъ короткій и изрѣдка старость.
То, что ты любишь, желай, чтобы не нравилось такъ.
XXX.
На Пэта.
Шесть сестерцій когда бы далъ ты немедля,
Какъ говорилъ мнѣ: „бери, вотъ уноси, я дарю“,
Я бы, Пэтъ, тебѣ за двѣсти былъ долженъ,
А теперь, какъ ты далъ промедливши долго,
5 Послѣ семи, девяти ли Календъ, полагаю,
Хочешь, скажу я тебѣ правдивѣе правды?
Шесть сестерцій своихъ, о Пэтъ, потерялъ ты.
XXXI.
На Харпдема.
На супругѣ твоей, Харидемъ, знаешь самъ ты и тернишь,
Виснетъ врачъ: видно, ждешь безъ лихорадки конца.
XXXII.
О СМЕРТИ ОтОПА.
Какъ въ гражданской войнѣ еще колебалась Эніо,
И изнѣженный могъ часомъ Отонъ побѣдить,
Не допуская, чтобъ Марсъ такъ много потребовалъ крови,
Онъ обнаженную грудь вѣрной рукою пронзилъ.
5 Пусть при жизни Катонъ былъ болѣе Цезаря даже,
Но умирая ужель больше Отона былъ онъ?
ХХХШ.
На Сабелла.
„Но на глазахъ у всѣхъ, при мужѣ наконецъ,
Она встаетъ, спѣша па окликъ отозваться,
Коль съ корабля пришелъ испанскаго купецъ44...
32, 1. Эмго, Беллона, богиня войны. Здѣсь гражданская война между Огономъ и
Вителліемъ. 32, 3. Такъ много потребовалъ крови. Діонъ передаетъ слѣдующія
благородныя слова Отона: „Гораздо лучше, гораздо справедливѣе погибнуть одному
за многихъ, чѣмъ многимъ за одного. Я предпочелъ бы быть Муціемъ или Курціемъ,
360 М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаішпаіоп. ЬіЬ. VI.
Еигіа, іи^ае, тогіез зегѵогит, іпсепдіа, Іисіиз
АГЙідипі Іютіпет, іат тізег еі Гиіиіі.
хххгѵ.
Вазіа да поЬіз, Віадитепе, ргезза. „(}иоі?“ іпдиіз.
Осеапі Йисіиз те питегаге іиЪез
Еі тагіз Аедаеі зрагзаз рег Іііога сопсііаз
Еі диае Сесгоріо топіе ѵадапіиг арез,
5 (^иаедие зопапі ріепо ѵосездие тапиздие іЬеаіго,
Сит рориіиз зиЪііі Саезагіз ога ѵідеі.
Еоіо циоі аг^иіо дедіі ехогаіа Саіиііо
ЬезЬіа: раиса сиріі, диі питегаге роіезі.
XXXV.
Зеріет сіерзудгаз та§па ііЬі ѵосе реіепіі
АгЬііег іпѵііиз, Саесіііапе, дедіі.
Аі іи іпиііа діи дісіз ѵіігеізцие іерепіет
Атриіііз роіаз зетізиріпиз адиат.
5 ЕГі іапдет заііез ѵосетдие зііітдие, го§атиз,
Іат де сіерзудга, Саесіііапе, ЫЬаз.
XXXVI.
Мепіиіа іат тадпа езі, диапіиз ІіЪі, Рарііе, пазиз,
Иі роззіз, диоііепз аггідіз, оИасеге.
XXXVII.
8есіі родісіз издие ад итЬіІісит
КііПаз геііідиіаз ІіаЬеі Сііагіпиз,
Еі ргигіі іатеп изцие ад итЬіІісит.
чѣмъ Марісмъ, чѣмъ Снллою и т. д.“. 34, 4. Кекропійская гора Гиметтъ (см. I,
25, 3). 35, 1. Клепсидры были водяные часы, быть можетъ въ родѣ нашихъ пе-
сочныхъ. Онн были большаго пли меньшаго объема и представляли время около по-
лучаса, такъ что Цэциліанъ выпрашивалъ у посредника, избраннаго обѣими сторонами
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI.
’361
XXXIV.
ДтАДУМЕНУ.
Страстныхъ, Діадуменъ, дай лобзаній мнѣ. „Сколько"? ты
спросишь.
Ты въ океанѣ велишь волны мнѣ перечесть,
И ракушки кругомъ береговъ Эгейскаго моря,
И всѣхъ пчелъ, что кишатъ на Кекропійской горѣ,
5 И голоса, что гремятъ, и руки въ полномъ театрѣ,
Какъ внезапно лицо Цезаря узритъ народъ.
Я не столько прошу, какъ дала поэту Катуллу
Лезбія: мало спросилъ, кто въ состояніи счесть.
XXXV.
Цэциліану.
Семь клепсидръ для себя просящему голосомъ громкимъ
Нехотя, Цэциліанъ, далъ ихъ посредникъ тебѣ.
Ты жь долго рѣчи плодишь и изъ стеклянныхъ кубышекъ
Полулежащій почти теплую воду ты пьешь.
5 Чтобъ наконецъ облегчить п голосъ, и жажду, прошу я
Изъ клепсидры самой, Цэциліанъ, ты ужь пей.
XXXVI.
Папилу.
XXXVII.
На Харина.
съ примирительной цѣлью, дозволенія говорить въ теченіи 31 2 часовъ. 35, 4. Теп-
лую, согрѣвшуюся отъ долгаго стоянія передъ ораторомъ. 35, 6. Изъ клепсидры
самой, осушивъ ее, ты потеряешь право говорить.
362
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. VI.
О диапіа зсаЬіе тізег ІаЬогаі!
5 Сиіит поп ІіаЬеІ, езі іатеп сіпаесіиз.
XXXVIII.
Азрісіз, иі рагѵиз пес айЬис ігіеіегійе ріепа
Кедиіиз аийііит Іаийеі еі ірзе раігет?
Маіегпоздие зіпиз ѵізо §епііоге геііпдиаі
Еі раігіаз Іаийез зепііаі еззе зиаз?
5 Іат сіатог сепіитдие ѵігі йепзитдие согопа
Ѵиі^из еі іпГапіі Іиііа іесіа ріасепі.
Асгіз едиі зиЬоІез та§по зіс риіѵеге даийеі,
Зіс ѵііиіиз тоііі ргоеііа Ггопіе сиріі.
Е>і, зегѵаіе, ргесог, таігі зиа ѵоіа раігідие,
10 Аийіаі иі паіит Ке§и1из, іііа (іиоз.
XXXIX.
Раіег ех Магиііа, Сіппа, Гасіиз ез зеріет
Хоп ІіЬегогит: патщие пес іииз диіздиат
Хес езі атісі йііизѵе ѵісіпі,
Зей іп §гаЪаііз іе^еііЬиздие сопсеріі
5 Маіегпа ргойипі саріііЬиз зиіз Гигіа.
Ніс, диі геіогіо сгіпе Маигиз іпсейіі,
ЗиЬоІега Гаіеіиг еззе зе сосі Запігае.
Аі іііе зіта паге, іиг^ійіз ІаЬгіз
Ірза езі ітадо Раппусііі раіаезігііае.
10 Різіогіз еззе іегііит диіз ідпогаі,
(^иісиіщие Ііррит поѵіі еі ѵійеі Ватат?
Оиагіиз сіпаесіа ігопіе, сатіійо ѵиііи
Ех сопсиЬіпо паіиз езі ііЬі Ьу§<1о:
Регсійе, зі ѵіз, йііит: пеГаз поп езі.
15 Нипс ѵего асиіо сарііе еі аигіЬиз іоп^із,
фіае зіс таѵепіиг, иі зоіепі азеііогит,
38, 6. Юлія кровъ (Вазіііса Іиііа), храмъ Юлія Цезаря на Форумѣ, въ которомъ за-
сѣдали сто мужей для разбора гражданскихъ процессовъ и завѣщаній. 38, 10. Она
же ихъ двухъ, пусть мать услышитъ ораторскую защиту мужа и сына. 39, 11. Дама,
М. Вал. Марціала эппграммы. Кн. VI.
363
ХХХѴПІ.
О сынѣ Регула.
Видишь, какъ малый, трехъ лѣтъ еще вполнѣ не достигши,
Регулъ самъ своего хвалитъ отца услыхавъ?
И покидаетъ при видѣ родителя матери лоно
И отцу похвалы чувствуетъ будто свои?
5 Шумъ ребенку уже, и сто мужей, и народа
Тѣсный вѣнокъ по душѣ, также и Юлія кровъ.
Пыли великой такъ радъ жеребенокъ бойкой кобылы;
Такъ стремится телецъ лбомъ еще мягкимъ на бой.
Боги, любимца отца и матери вы сохраните,
10 Сына услышитъ пускай Регулъ, она же ихъ двухъ.
XXXIX.
На Цинну.
Черезъ Маруллу отцомъ семи ты сдѣлался, Цинна,
Не дѣтей: ибо нѣтъ отъ тебя ни единаго даже,
Иль чтобъ друга былъ сынъ или сосѣда;
А на нарахъ зачатые да на рогожкахъ,
5 Матери шашни они выдаютъ головами.
Тотъ, что съ волосомъ вьющимся Мавромъ гуляетъ,
Сознаетъ, что отродье онъ повара Сантры.
Этотъ со вздернутымъ носомъ, а самъ толстогубый,
Истый Панника снимокъ, гимнаста палестры.
10 Что отъ хлѣбника третій, ктожь усомнится,
Даму съ больными глазами кто знаетъ и видитъ?
Съ видомъ цинеда четвертый и блѣднымъ обличьемъ
У тебя родился отъ наперстника Лигда;
Къ сыну, коль хочешь, ступай, грѣха въ томъ не будетъ.
15 Этого съ острой его головой и ушами
Длинными, что подвижныя какъ у осленка,
весьма употребительное даже на театрѣ имя раба. Какъ хлѣбопекъ, отъ огня онъ
страдаетъ глазами.
364
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. VI.
(^иіз тогіопіз йііит пе§аі Сугіае?
Биае зогогез, іііа підга еі Ііаес гиГа,
Сгоіі сііогаиіае ѵііісідие зипі Сагрі.
20 Іатдие ІіуЬгііІагит §гех ІіЬі Гогеі ріепиз,
8і зрасіо Согезиз Віпсіутиздие поп еззеі.
ХЬ.
Ретіпа ргаеГеггі роіиіі ііЬі пиііа, Ьусогі:
РгаеГеггі Сгіусегае Гетіпа пиііа роіезі.
Наес егіі Ііос чиосі іи: іи поп роіез еззе диой Ііаес езі.
Тетрога диісі і'асіипі! Ьапс ѵоіо, іе ѵоіиі.
ХЫ.
(^иі гесііаі Іапа Гаисез еі соііа геѵіпсіиз,
Ніс зе роззе Іодиі, роззе іасеге пе§аі.
ХЫІ.
Еігизсі пізі іііегтиііз Іаѵагіз,
Иіоіиз піогіегіз, Орріапе.
Хиііае зіс ііЬі Ыашііепіиг ипйае,
Хес Гопіез Аропі гисіез риеіііз,
5 Хоп тоіііз Зіпиезза Гегѵійідие
Ріисіиз Раззегіз аиі зирегЬиз Апхиг,
Хоп РІюеЪі ѵайа ргіпсірездие Ваіае.
Хизфіат іат піікіит ѵасаі зегепит:
Ьих ірза езі іЬі Іоп^іог, (Ііездие
10 ХиІІо іагНіив а Іосо гесейіі.
ІПіс Тау&еіі ѵігепі теіаііа
Еі сегіапі ѵагіо сіесоге заха,
(^иае Ріігух еі ІдЬуз аіііиз сесісііі.
Зіссоз ріп^иіз опух апііеіаі аезіиз
42, 1. Клавдій Этрусскъ, обладатель великолѣпныхъ термовъ, воспѣтыхъ и Ста-
ціемъ (въ Лѣсахъ, I, 5); также ниже эп. 84 п VII, 40. 42, 4. Апона ключи (см. I,
61, 3). 42, 5. Синуэсса, городъ въ Кампаніи, славенъ купаньемъ. 42, 6. П<лс~
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI.
365
Кто бы Цпрты шута не призналъ его сыномъ?
Двѣ сестры, та черна и рыжая эта,
Это отъ флейтщика Крота и старосты Карпа.
20 Было бъ ублюдковъ тебѣ полнехонько стадо,
Еслибъ Корезъ и Дпндимъ не были скопцами.
ЛиКОРИДѣ.
Не было женщинъ тебѣ предпочесть ни одной, Ликорида;
Женщины, что предпочесть можно Гликерѣ, той нѣтъ.
Будетъ она, чѣмъ ты есть; чѣмъ есть она, быть ты не можешь.
Время всесильно: хочу эту, тебя я хотѣлъ.
ХЫ.
На. хриплаго поэта.
Кто читаетъ, руномъ и ротъ и шею увивши,
Отрицаетъ, чтобъ могъ онъ говорить и молчать.
ХЫІ..
О ТЕРМАХЪ ЭТРУССКА ОпПІАНУ.
Коль у Этрусска ты не омоешься въ баняхъ,
То, Оппіанъ, умрешь совсѣмъ не омытымъ.
Никакія тебя не взлелѣютъ такъ воды,
Ни Апона ключи, запрещенные дѣвамъ,
5 Ни Синуэссы тепло, нп горячіе токи
Нассера, иль горделивый Апксуръ или Феба
Отмели, нп во первыхъ стоящіе Баи.
Не сіяетъ нигдѣ столь ясное небо;
Самый свѣтъ продолжительнѣй тамъ, да позднѣе,
10 Чѣмъ въ какомъ либо мѣстѣ, и день отступаетъ.
Мраморы Тайгетскіе тамъ зеленѣютъ,
И различной красой состязаются камни,
Что Фригіецъ копалъ изъ недръ и Либіецъ.
Тучный ониксъ тамъ жаръ сухой испускаетъ,
серъ, въ Кампаніи. Анксуръ (см. V, 1, 6). 42, 11. Гайіетъ, гора въ Лаконіи
близь Спарты съ зеленымъ мраморомъ (Идин. Натур. XXXIV, 7, § 55).
366 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. VI.
15 Еі ватта Іепиі саіепі орЫіае:
Вііиз зі ріасеапі ІіЬі Ьасопит,
Сопіепіиз роіез агійо ѵароге
Сгийа Ѵіірпе Магсіаѵе тег^і;
С^иае Іат сапйійа, Іат зегепа іисеі,
20 ІІІ пиііаз іЬі зизрісегіз ипйаз
Еі сгейаз ѵасиат пііеге 1у§йоп.
Коп аііешііз, еі аиге те зиріпа
Іат йийит диазі пе§1е§епІег аисііз.
Піоіиз тогіегіз, Орріапе.
ХЫІІ.
Бит .ІіЬі іеіісез іпйиі^епі, Сазігісе, Ваіае
Сападие зиірііигеіз путрііа паіаіиг адиіз,
Ме Котепіапі сопйгтапі оііа гигіз
Еі саза іи^егіЬиз поп опегоза зиіз.
5 Нос тіЬі Ваіапі зоіез тоіііздие Ьисгіпиз,
Нос тіііі зипі ѵезігае, Сазігісе, йіѵіііае.
(^иопйат Іашіаіаз диосипдие ІіЬеЬаІ ай ипйаз
Сиггеге пес 1оп§аз регіітиіззе ѵіаз,
Мипс игЬіз ѵісіпа іиѵапі Гасііезцие гесеззиз,
10 Еі заііз езі, рі§го зі Іісеі еззе тіЬі.
ХЫѴ.
Гезііѵе сгейіз Іе, Саіііойоге, іосагі
Еі зоіит тиііо регтайиіззе заіе.
ОтпіЬиз айгійез, йісіегіа Йісіз іп отпез;
Зіс Іе соиѵіѵат роззе ріасеге риіаз.
5 Аі зі е§о поп Ьеііе, зей ѵеге йіхего диіййат,
Кето ргоріпаЫі, Саіііойоге, ІіЬі.
42, 16. Обычъи Лакомцевъ, очевидно тождественные съ нашими: распарившись въ
банѣ, купаться въ холодной водѣ или валяться по снѣгу. 42, 18. Вирго (см. V,
20, 9). ЗГарція, вода, проведенная въ Римъ преторомъ Марціемъ Рексомъ, отъ ко-
тораго получила названіе. 42, 21. Лигдонскій мраморъ въ горахъ Тавра отличался
бѣлизной. 42, 24. Неомытый, если тебя не соблазняютъ даже подобныя бани.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI.
367
15 И нагрѣвается пламенемъ нѣжнымъ зміевикъ.
Если по нраву тебѣ обычьи Лаконцевъ,
Паромъ сухимъ совершенно насыщенный, можешь
Въ свѣжей Вирго иль Марціи ты погрузиться,
Что дотого чиста и прозрачно сіяетъ,
20 Что воды никакой не заподозря,
Ты сочтешь, что пустой мраморъ лигдонскій сіяетъ.
Ты не внемлешь мнѣ и ухомъ лѣнивымъ
Слушаешь уже давно какъ бы небрежно.
Ты, Оппіанъ, умрешь совсѣмъ неомытый.
ХЬШ.
Кастрику.
Кастрикъ, покуда тебя блаженные Баи лелѣютъ,
И по сѣрнымъ водамъ бѣлой ты нимфы плывешь,
Укрѣпляетъ меня Номентанской деревни бездѣлье,
И избушка, своихъ не тяготящая нивъ.
5 Байское солнце то вотъ и Лукринъ мнѣ отрадный,
Кастрикъ, тутъ для меня ваши богатства и есть.
Нѣкогда радъ былъ бѣжать къ водамъ хваленымъ я всюду
И продолжительныхъ я не устрашался путей,
Нынѣ близь города мнѣ пріютъ удобный отраденъ,
10 Ня доволенъ, когда быть мнѣ лѣнивымъ дано.
хыѵ.
На Калліодора.
Думаешь, Калліодоръ, что шутишь особенно мило
И источаешь одинъ соли великій запасъ.
Ты усмѣхаешься всѣмъ, на всѣхъ произносишь насмѣшки;
Какъ собесѣдникъ, ты такъ думаешь, можешь быть милъ.
5 Если жь я нѣчто скажу не красно, зато справедливо,
Въ честь твою, Калліодоръ, пить не захочетъ никто.
43, 1. Въ то время, что Кастрикъ купался въ Баяхъ, Марціалъ увѣряетъ, что онъ
надѣется поправить здоровье въ своей Номентанской деревнѣ, способной ему замѣ-
нить Баи и отрадный Лукринъ. 44, 6. Сличи II, 15, 2. Марціалъ желаетъ ска-
зать Калліодору, что уста его зловонны.
368
М. Ѵаі. Магііаіз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. VI.
ХЬѴ.
Ьизізііз, заііз езі: Іазсіѵі пиЬііе сиппі:
Регтізза езі поЬіз поп пізі сазіа Ѵепиз.
Наес езі сазіа Ѵепиз? пиЬіі Ьаеіогіа Ьу§<іо:
Тигріог ихог егіі, диат тосіо тоесЬа Гиіі.
ХЬѴІ.
Ѵариіаі абзііие ѵепеіі диабгі^а Яа§е11о,
Кес сиггіі: та§пат гет, Саііапе, Гасіі.
ХЬѴН.
ХутрЬа, теі Зіеііае циае іопіе сіотезііса риго
ЬаЬегіз еі Дотіпі §еттеа іесіа зиЪіз,
8іѵе Иитае сопіипх Тгіѵіае іе тізіі аЬ апігіз,
8іѵе Сатепагит сіе §ге§е попа ѵепіз:
5 Ехоіѵіі ѵоііз Ьас 8е ііЬі ѵіг»іпе рогса
Магсиз, іигііѵат диосі ЬіЪіі, ае§ег, адиат.
Ти сопіепіа тео іат сгітіпе §аи<ііа Гопііз
Ба зесига іиі: зіі тіііі запа зіііз.
ХЬѴШ.
(^ио(1 іат §гаік!е 8орЬоз сіатаі ііЪі іигЬа іо^аіа,
Хоп іи, Ротропі, сепа Йізегіа іиа е8і.
хых.
Хоп зит бе Гга^ііі боіаіиз иіто,
Хес диае зіаі гі§і(1а зиріпа ѵепа,
45, 2. (см. г.ыше эп. 2, ст. 3). 46, 1. Сиплю. Къ четыремъ партіямъ римскаго
цирка: ярковеленымъ, синимъ, Гбѣлымъ и краснымъ, Домиціанъ прибавилъ еще зо-
лотыхъ и пурпурныхъ. Синіе были любимцами Рима (см. Ювенала Сат. 11, ст.
198—200). 46, 2. Большой подвигъ ся, что принимаетъ удары, а не бѣжитъ. Ие
глупо, если она это дѣлаетъ въ угоду Домиціану. 47. Марціалъ, тайкомъ напи-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 369
ХЬѴ.
На свадьбу Лигда и Лэторіи.
Наигрались въ конецъ; выходите, распутницы, замужъ,
Дозволяется вамъ чистая только любовь.
Чистая эта любовь? То свадьба Лэторіи съ Лигдомъ;
Будетъ супруга гнуснѣй, чѣмъ и блудница была.
ХЬѴІ.
Катіану.
Подъ непрестаннымъ бичемъ четверка у Синяго страждетъ,
А не бѣжитъ; то большой подвигъ ея, Катіанъ.
ХЬѴП.
Нимфъ іантидѣ.
Нимфа, что чистымъ ключемъ моему домашняя Стеллѣ,
Ты, протекая, подъ кровъ свѣтлый владыки идешь,
Нумы ль супруга тебя изъ Тривіи грота послала,
Или одною идешь изъ девяти ты Каменъ;
5 Ублажаетъ тебя поросенкомъ дѣвственнымъ этимъ
Маркъ за то, что больной выпилъ воды онъ тайкомъ.
Умиляся уже надъ моимъ преступленьемъ, дай смѣло
Насладиться ключемъ: жажда во здравье будь мнѣ.
ХЬѴІП.
На Помпонія .
Что столь большая толпа тогатовъ кричитъ тебѣ славно,
То, Помпоній, не ты, ужинъ твой краснорѣчивъ.
ХЬЬХ.
Пріапъ о себѣ.
Не изъ тлѣннаго я ильма обтесанъ,
II вотъ эта, что такъ стойко упрямо,
вшійся цѣлебной воды пзъ ключа, протекающаго въ имѣніи Стеллы, приноситъ этому
ключу во здравіе свое поросенка. 47, 3. Нумы ль супруга, нимфа Эгерія изъ грота
Тривіи, грота Діаны, въ рощѣ Діаны, близь Ариціи, гдѣ находился ключъ Эгеріи.
47,5. Дѣвственнымъ, богинямъ приносились животныя женскаго по^а. 48, 1. Тош-
товъ, гражданъ, носящихъ тогу, твоихъ кліентовъ.
.Марціала эпиграммы.
24
370 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаштаіоп. ЬіЬ. VI.
Бе Іідпо тіііі диоІіЬеі соіитпа езі,
Зей ѵіѵа §епегаіа сіе сиргеззи:
5 (^иае пес заесиіа сепііез регасіа
Кес Іопдае сагіет іітеі зепесіае.
Напс іи, диіздиіз ез, о таіиз, іітеіо.
Ыат зі ѵеі тіпітоз тапи гарасі
Нос (іе раітііе Іаезегіз гасетоз,
10 Иазсеіиг, Іісеі Іюс ѵеііз пе§аге,
Іпзегіа ііЬі йсиз а сиргеззи.
Ь.
Сит соіегеі ригоз раирег Теіезіпиз атісоз,
ЕггаЬаі §е!і(1а зогсіійиз іп іо&иіа:
ОЪзсепоз ех дио соеріі сигаге сіпаейоз,
Аг§епіит, тепзаз, ргаесііа зоіиз етіі.
5 Ѵіз Йегі сііѵез, ВііЬупісе? сопзсіиз езіо:
Ыіі ііЬі ѵеі тіпітит Ьазіа рига (ІаЬипі.
Ы.
(^иоД сопѵіѵагіз зіпе те іат заере, Ьирегсе,
Іпѵепі, посеат диа гаііопе ііЬі.
Ігазсог, Іісеі издие ѵосез тіііаздие го^ездие.
„(^иісі Гасіез?“ іпдиіз. (^иій Гасіат? ѵепіат.
ЫІ.
Нос іасеі іп іитиіо гаріиз риегіИЬиз аппіз
Рапіа^аіііиз, сіотіпі сига Доіогдие зиі,
Ѵіх іап§епіе ѵа^оз іегго гезесаге саріііоз
Носіиз еі Ііігзиіаз ехсоіиіззе депаз.
49, 11. Пріаиъ своей кипарисною палкой обѣщается привить вору Фигу, такъ какъ
Фигами, кромѣ извѣстнаго плода, назывались и наросты на тѣлѣ (желваки), и Мар-
ціалъ не разъ играетъ этимъ словомъ (см. VII, 71.) 50, 5. Сообщникомъ чужихъ
преступленій и разврата. Мысль эту выражаетъ н Ювеналъ, Сат. ІІІ, 51:
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 371
Не изъ какого нибудь древа колонна,
А отъ живаго она шла кипариса;
5 Переживши она столько столѣтій,
Лѣтъ не боится уже старческихъ гнили.
Этой, кто бъ ты, дурной, нп былъ, страшися;
Ибо еслибъ рукой хищной съ лозы сей
Тронулъ малѣйшую ты кисть винограда,
10 То зародится, хотя бъ ты не сознался,
Фига тебѣ привита отъ кипариса.
Ь.
О Телезинѣ.
Какъ среди чистыхъ друзей Телезинъ вращаясь, былъ бѣденъ,
То запачканный онъ въ тогѣ холодной бродилъ;
А когда угождать безстыднымъ началъ цинедамъ,
То покупаетъ одинъ земли, столы, серебро.
5 Хочешь, Виѳиникъ, ты стать богатымъ? Сообщникомъ будь ты:
Чистый тебѣ поцѣлуй крошки единой не дастъ.
Ы.
Луперку.
Что такъ часто, Луперкъ, безъ меня ты за ужинъ садишься,
Способъ я изобрѣлъ, какъ мнѣ тебѣ досадить.
Буду сердиться, хотя бъ зазывалъ, посылалъ, умолялъ ты.
„Чѣмъ же рѣшишь?" говоришь.—Чѣмъ я рѣшу?—Да приду.
ЫІ.
Эпитафія Пантагату цирюльнику.
Въ этой могилѣ лежитъ, въ лѣтахъ еще дѣтскихъ похищенъ,
Пантагатъ, своего радость владѣльца и. скорбь.
Еле касающимся желѣзомъ летучія кудри
Рѣзать ученъ и равнять волосъ щетинистыхъ щекъ.
<Не считаетъ себя въ долгу и ничѣмъ не поможетъ,
Кто тебя соучастникомъ тайны чистой содѣлалъ»;
24*
372 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гагатаіоп. ЬіЬ. VI.
5 8із Іісеі, иі (ІеЬез, іеііиз, ріасаіа іеѵіздие,
Агіійсіз іеѵіог поп роіез еззе тапи.
ЫП.
Ьоіиз поЬізсит езі," Ьііагіз сепаѵіі, еі ійет
Іпѵепіиз тапе езі тогіииз Ашіга^огаз.
Тат зиЪііае тогііз саизат, Еаизііпе, гедиігіз?
Іп зотпіз теіісит ѵійегаі Негтосгаіеп.
ЫѴ.
Тапіоз еі іапіаз зі (іісеге Зехііііапит,
Аиіе, ѵеіез, іипдеі ѵіх ігіа ѵегЬа тізег.
„С^иісІ зіЬі ѵиіі?“ іпдиіз. Бісат, цикі зизрісег еззе:
Тапіоз еі іапіаз Зехііііапиз атаі.
ЬѴ.
<^ио<і зетрег сазіадие сіппатодие
Еі пісіо пі§ег аііііз зирегЬае
Гга§газ ріитЬеа Ыісегоііапа,
Кійез поз, Согасіпе, піі оіепіез:
5 Маіо, диат Ьепе оіеге, піі оіеге.
ЬѴІ.
(^ио(і ііЬі сгига гі§епі заеііз еі ресіога ѵііііз,
ѴегЬа риіаз Гатае іе, СЬагіііете, сіаге?
Ехіігра, тіііі сгесіе, рііоз йе согроге іоіо
Тецие рііаге іиаз іезіійсаге паіез.
5 „(^иае гаііо езі?“ іпфііз. 8сіз тиііоз (іісеге тиііа:
Гас раегіісагі іе, СЬагійете, риіепі.
55, 2. Гнѣздомъ Феникса (см. V, 7, 1). 55, 3. Ницеротъ^ римскій торговецъ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 373
5 Будь же мирна и легка, земля, какъ ему подобаетъ;
Все же не можешь ты быть легче искусной руки.
ЫІІ.
Объ Андрагорѣ.
Съ нами вымылся онъ и весело ужиналъ, все же
Рано заутра найденъ мертвымъ ужь былъ Андрагоръ.
Ты спросилъ, Фаустинъ, столь смерти внезапной причину?
Гермократа врача онъ въ сновидѣньи узрѣлъ.
ЫѴ.
О СеКСТИЛІАНѢ.
Коль о подобныхъ большихъ толковать ты Секстиліану,
Авлъ, запретишь, не связать даже трехъ словъ бѣдняку.
„Что же онъ хочетъ сказать?" говоришь.—Я скажу, что смекаю:
Вотъ подобныхъ большихъ Секстиліанъ полюбилъ
ЬѴ.
На Корацина.
Что киннамономъ ты всегда и корицей
И умащенный гнѣздомъ птицы надменной
Изъ свинцовъ Ницерота благоухаешь,
Ты, Корацинъ, что ничѣмъ я не пахну, смѣешься;
5 Лучше не пахнуть ничѣмъ, щ> мнѣ, чѣмъ прекрасно.
ЬѴІ.
На Харидема.
Что твои ноги въ шерсти, и грудь вся космата,
Мыслишь молву про себя ты измѣнить, Харидемъ?
Выщипи волосы ты, повѣрь мнѣ, по цѣлому тѣлу
И присвидѣтельствуй, что сзади подщипанъ ты тожь.
5 „А для чего?" говоришь. Вѣдь многіе много болтаютъ:
Пусть цинедомъ у нихъ ты прослывешь, Харидемъ.
благоуханіями. 56, 6. Всетаки лучше того, что про теоя, Харидемъ, говорятъ.
374
М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаттаіоп. ЬіЬ. VI.
ЬѴИ.
Мепіігіз йсіоз ип§иепіо, РІюеЬе, саріііоз
Еі іе§ііиг рісііз еогсіісіа саіѵа сотіз.
Топзогет сарііі поп езі айІпЬеге песеззе:
Кайеге іе теііиз зроп§еа, РЬоеЬе, роіезі.
ЬѴШ.
Сегпеге РаггЬазіоз (іит іе іиѵаі, Аиіе, ігіопез
Сотіпиз еі бгеіісі зійега рі§га роіі,
О циат раепе ііЬі 8іу§іаз е§о гаріиз ай ипйаз
Еіузіае ѵійі пиЫІа Гизса ріа^ае!
5 (^иатѵіз Іазза, іиоз диаегеЬапі Іитіпа ѵиііиз
Аіфіе егаі іп §е!ійо ріигітиз оге Рийепз.
8і тіііі Іапійсае йисипі поп риііа зогогез
8іатіпа пес зигйоз ѵох ЬаЬеі ізіа йеоз,
Зозрііе те зозрез Ьаііаз геѵеііегіз ай игЬез
10 Еі геіегез рііі ргаетіа сіагиз едиез.
» • /
ых.
Еі йоіеі еі диегііиг, зіЬі поп сопііп§еге ІгіЬиз,
Ргоріег зезсепіаз Вассага §аизаріпаз,
Оріаі еі оЪзигаз Іисез ѵепіозцие піѵездие,
Ойіі еі ЫЬегпоз, зі іериеге, йіез.
5 (^иій Гесеге таіі позігае ііЪі, заеѵе, Іасегпае,
Тоііеге йе зсариііз диаз Іеѵіз аига роіезі?-
(^иапйо зітріісіиз, диапіо езі Ііитапіиз іііий,
Мепзе ѵеі Аи§изіо зитеге §аизаріпаз!
57, 1. Нлліл.іъ, у себя волоса. Совершенно лысые темными благовонными мастями
выводили у себя на головѣ подобіе волосъ (см. ниже, 74). На этомъ основаніи
Марціалъ говоритъ, что подобные волоса удобнѣе всего стричь губкою. 58. Заня-
тому Сарматскою войною Авлу Пуденту поэтъ говоритъ о своей болѣзни, которая
едва не отправила его па тотъ свѣтъ; но нынѣ, выздоровѣвъ, онъ надѣется въ ско-
ромъ времени увидѣть здоровымъ Пудента, возвращающагося въ качествѣ на-
чальника первой роты, каковое назначеніе связано было со званіемъ всадника.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 375
ьѵи.
На Феба.
Фебъ, ты налгалъ, у себя волоса поддѣлавъ масгямн,
И рисункомъ кудрей грязная кроется плѣшь.
Приставлять къ головѣ цирюльника вовсе не нужно:
Лучше гораздо остричь, Фебъ, можетъ губка тебя.
ЬѴШ.
Авлу Пуденту.
Тою порой, что ты, Авлъ, Парразійскихъ радъ видѣть тріоновъ,
И медлительныхъ звѣздъ Гетское небо въ упоръ,
О какъ близко уже у тебя къ волнамъ похищенный
Стикса, я мрачный туманъ зрѣлъ Елисейскихъ полей!
5 Хоть и усталый мой взоръ твоего отыскивалъ лика,
И на холодныхъ устахъ былъ многократно Пудентъ.
Если не черныя мнѣ прядущія сестры выводятъ
Нити и боги на мой голосъ не глухи совсѣмъ,
Къ цѣлому мнѣ возвратясь въ города Лаціумскіе цѣлымъ,
10 Всадникъ пресвѣтлый, себѣ роту въ награду возьмешь.
ЫХ.
На Баккара.
Жалуется и скорбитъ, что холоду все не дождется
Ради всѣхъ сотенъ своихъ теплыхъ одеждъ Баккара,
Все желаетъ онъ дней сумрачныхъ, вѣтра и снѣгу,
И ненавидитъ, какъ дни зимніе станутъ теплѣть.
5 Что, жестокій, за зло тебѣ сдѣлали наши накидки,
Кои и легкій съ плеча вѣтеръ способенъ поднять?
Проще насколько того, насколько притомъ человѣчнѣй,
Въ Августѣ мѣсяцѣ что ль шубу свою надѣвать!
58, 1. Парразійскихъ тріоновъ, Парразійскую медвѣдицу (см. IV. 11, 3). Она же
называлась колесницей и тріонами. 56, 2. Гетское небо. Геты были народъ
при устьяхъ Дуная п на берегу Чернаго моря близь Фракіи, въ мѣстности, считав-
шейся весьма холодной. Поэтому Гетскій часто обозначало то же, что сѣверный.
59, 1. Подобно тому, какъ въ кн. II, 16, Зоилъ прптворяется больнымъ изъ жела-
нія похвастать своими дорогими одѣялами, такъ и здѣсь Баккара желаетъ зимняго
холода (ет. 2) ради своихъ богатыхъ теплыхъ одеждъ.
376
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. VI
ЬХ.
Кет іасіат РотриІІиз ЬаЬеІ, Еаизііпе: 1е§еІиг
Еі потеп Іоіо зрагдеі іп огЬе зиит.
п8іс Іеѵе Яаѵогит ѵаіеаі §епиз ІІзірогит,
(^иіздиіз еі Аизопіит поп атаі ітрегіит“.
5 Іп§епіоза Іатеп Ротриііі зсгіріа Гегипіиг.
„8е<і Гатае поп езі Іюс, тіЬі сгейе, заііз:
(^иат тиііі Ііпеаз разсипі Ыаііаздие іізегіі,
Еі гесіітипі зоіі сагтіпа йосіа сосі!
Иезсіо диій ріиз езі, диой йопаі заесиіа сЬагІіз:
10 Ѵісіигиз §епіит йеЬеІ ІіаЬеге ИЬег“.
ЬХІ.
Ьаийаі, атаі, сапіаі позігоз теа Кота ІіЬеІІоз,
Медие зіпиз отпіз, те тапиз отпіз ІіаЬеІ.
Ессе гиЬеІ диійат, раііеі, зіиреі, озсііаі, ойіі.
Нос ѵоіо: пипс поЬіз сагтіпа позіга ріасепі.
ЬХП.
Атізіі раіег ипісит Заіапиз:
Сеззаз тіііеге типега, Орріапе?
Неи, сгийеіе пеГаз таіаецие Рагсае!
Сиіиз ѵиііигіз Іюс егіі сайаѵег?
* ЬХШ.
8сіз Іе саріагі, зсіз Ііипс диі саріаі, аѵагит,
Еі зсіз диі саріаі, диі<1, Магіапе, ѵеііі.
Ти Іатеп Ііипс ІаЬиІіз Ьегейет, зіиііе, зиргетіз
60. 3. Пусть такъ живется.—Оборотъ рѣчи весьма обычный у древнихъ и осо-
бенно у нашего поэта. Въ настоящемъ случаѣ въ этомъ оборотѣ скрывается еще
иронія: пусть народу (Прирейнскому) Узипіевъ и всѣмъ врагамъ Авзонскаго (Италь-
янскаго) царства живется такъ же легко, какъ подразумѣвается оконченнымъ произ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI.
377
ЬХ.
О Помпуллѣ Фаустину.
Кончилъ работу Помпуллъ, Фаустинъ: читать его станутъ,
И распуститъ свое имя по всей онъ землѣ.
„Пусть такъ живется легко бѣлокурыхъ Узипіевъ роду,
Да и всѣмъ, въ комъ любви къ царству Авзонскому нѣтъ".
5 Даровиты межь тѣмъ сочиненья Помпулла, какъ слышно.
„Но для славы, повѣрь, этого мало еще;
Таракановъ и моль какъ много писателей кормятъ,
И покупаютъ стихи дивные лишь повара!
Нужно не знаю чего, чтобъ дать сочиненьямъ безсмертье;
10 Книжка, чтобъ жить ей, должна геній въ себѣ содержать".
ЬХІ.
На завистника.
Любитъ, хвалитъ, поетъ мои пѣснопѣнія Римъ мой;
Въ каждой пазухѣ я, въ каждой рукѣ нахожусь.
Нѣкто краснѣетъ, смущенъ, ненавидитъ, зѣваетъ, блѣднѣетъ.
Такъ то и любо: теперь милы мои мнѣ стихи.
ЬХП.
Оппіану.
Единороднаго сына Саланъ родитель утратилъ;
Медлишь чего посылать, Оппіанъ, ты дары?
О лихая бѣда, и о жестокія Парки!
Коршуну жертвой теперь станетъ какому сей трупъ?
ЬХШ.
Маріану.
Знаешь, что ловятъ тебя, и знаешь скупаго, что ловитъ;
И ты знаешь, чего ждетъ, Маріанъ, твой ловецъ.
Ты жь въ завѣщаньи его, глупецъ, наслѣдникомъ пишешь,
веденіямъ Помпулла, которыхъ ожидаетъ неминуемая смерть. 60. 5. Какъ слышно
въ темной толпѣ, которой (ст. 6) отвѣчаетъ поэтъ. 60, 8. Повара получаютъ ихъ,
какъ оберточную бумагу для рыбы и перца. 62, 4. Сей трупъ, не сына, а отца,
котораго, какъ бездѣтнаго, станутъ терзать коршуны—искатели наслѣдства.
378 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЫЪ. VI.
8сгіЪіз еі еззе іио ѵіз, йігіозе, Іосо.
5 „Мипега та^па іатеп тізіі“. 8ед тізіі іп Ііато;
Еі різсаіогет різсіз атаге роіезі?
Нісіпе деЙеЪіі ѵего іиа Гаіа доіоге?
8і сиріз, иі ріогеі, дез, Магіапе, піЬіІ.
ЬХІѴ.
Сит зіз пес гі§іда ЕаЪіогит §епіе сгеаіиз
Хес диаіет Сигіо, дит ргапдіа рогіаі агапіі,
Нігзиіа ререгіі дергепза зиЬ ііісе сопіипх,
8ед раігіз ад зресиіит іопзі таігіздие іо^аіае
5 Гіііиз еі роззіі зропзат іе зропза ѵосаге:
Етепдаге теоз, диоз поѵіі Гата, ИЬеІІоз
Еі ііЪі регтііііз Геіісез сагреге пи§аз,—
Наз, іп^иат, пи§аз, диіЬиз аигет адѵегіеге іоіат
Хоп азрегпапіиг ргосегез игЪіздие Гогідие,
10 фіаз еі регреіиі ді^папіиг зсгіпіа 8і1і
Еі гереііі іоііепз Гасипдо Кедиіиз оге,
(^иідие ѵідеі ргоріиз та§пі сегіатіпа Сігсі
Ьаидаі Аѵепііпае ѵісіпиз 8ига Біапае,
Ірзе еііат іапіо дотіпиз зиЬ ропдеге гегит
15 Хоп деді§паіиг Ъіз іегцие геѵоіѵеге Саезаг.
8ед ііЬі ріиз тепііз, ііЬі сог Итапіе Міпегѵа
Асгіиз еі іепиез йпхегипі ресіиз Аіііепае.
Хе ѵаіеат, зі поп тиііо заріі аіііиз іііид,
фиод сит рапіісіЬиз іахіз еі сит реде §гапді
20 Еі гиЬго риітопе ѵеіиз пазіздие іітепдит
Отпіа сгидеііз іапіиз рег сотрііа рогіаі.
Аидез ргаеіегеа, диоз пиііиз поѵегіі, іп те
ЗсгіЪеге ѵегзісиіоз тізегаз еі регдеге сЬагіаз.
Аі зі диід позігае ІіЬі Ьіііз іпиззегіі агдог,
64. Марціалъ говорить своему порицателю, что онъ ни по рожденію, ни по нра-
вамъ не имѣетъ права на такое высокомѣріе. 64, 1. Родъ Фабіевъ, происходя
оть Геркулеса и Впдунны. дочери Эвандра, былъ знаменитъ многими славными лич-
ностями. 64, 3. Куріи (см. I, 24, 3). 64, 4. Передъ зеркаломъ, какъ Ювеналъ
изображаетъ Оттона (Сат. II, 99):
„Зеркало держитъ онъ развратнаго цацу Оттона."
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI.
379
И, безумецъ, его прочишь на мѣсто свое.
5 „Слалъ онъ большіе дары". Но на крючкѣ посылалъ ихъ;
И неужель рыбака рыбѣ возможно любить?
Онъ ли кончину твою оплачетъ истинной скорбью?
Хочешь ты слезъ, Маріанъ, то ничего не давай.
ЬХІѴ.
Порицателю.
Даромъ что ты не исшелъ изъ суроваго Фабіевъ рода,
И не таковъ, каковымъ несущая пахарю завтракъ,
Курію грубая вдругъ родила подъ дубомъ супруга,
А отца, что предъ зеркаломъ стриженъ, и матери въ тогѣ
5 Сынъ ты, и звать бы тебя могла невѣста невѣстой.
Исправлять ты мои извѣстныя славѣ творенья
Позволяешь себѣ и терзать счастливыя шутки,
Шутки, замѣчу я, тѣ, къ которымъ склониться всѣмъ слухомъ
Ни столичная знать, ни форума не погнушалась,
10 Кои достойны лежать безсмертнаго Силія въ скрынѣ,
И такъ часто твердитъ устами рѣчистыми Регулъ;
И которыя видящій близко великаго Цирка
Битвы хвалитъ и Сура, сосѣдъ Авентинской Діаны,
Даже владыка и самъ при толикомъ бремени дѣла
15 Дважды и трижды вскрывать ихъ не гнушается Цезарь.
Ты же богаче душой, Минерва острѣй наточила
Сердце тебѣ и нѣжнѣй твою грудь воспитали Аѳины.
Пусть пропаду я, когда понимаетъ не больше гораздо
То, что со спущенною утробой и крупной ногою,
20 Съ краснымъ легкимъ уже и старымъ и носу враждебнымъ
Вмѣстѣ жестокій мясникъ по переулкамъ разпоситъ.
Тожь ты дерзаешь стихи-, которыхъ никто не узнаетъ,
На меня сочинять и несчастную портить бумагу.
Но коль тебя моя желчь прижжетъ, чѣмъ нибудь распалившись,
Матери въ тогѣ; публичнымъ женщинамъ обязательно было ходить въ тогѣ, къ чему
присуждались и замужнія, обличенныя въ безнравственности. 64, 10. Силія (си.
IV, 14, 1). 64, 11. Регулъ (см. I, 12, 8). 64, 13. гПалъфурій Сура. (см. I,
49, 40). Храмъ Діаны на Авентинской горѣ стоялъ по сосѣдству большаго цирка.
64, 16. Ты же богаче душой, въ ироническомъ смыслѣ. 64, 19. То, сердце говяжье,
которое мясникъ таскаетъ по переулкамъ на продажу.
380 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаішпаіоп. ЬіЬ. VI.
25 Ѵіѵеі еі ЬаегеЪіі іоіацие 1е§еіиг іп игЪе,
Зіі&таіа пес ѵаГга деІеЬіі Сіппатиз агіе.
Зей тізегеге іиі, гаЬійо пес регбііиз оге
Гитапіет пазшп ѵіѵі іетріаѵегіз игзі.
Зіі ріасііиз іісеі еі ІатЪаі (іі^ііозцие тапиздие,
30 Зі йоіог еі Ъіііз, зі іизіа сое^егіі іга,
ІТгзиз егіі: ѵасиа бепіез іп реііе Гаіідез
Еі іасііат диаегаз, диат роззіз гоіеге, сагпет.
ЬХѴ.
* *
„Нехатеігіз ері^гатта іасіз“ зсіо Йісеге Тиссат.
Тисса, зоіеі йегі, йепідие, Тисса, Іісеі.
„Зей іатеп Іюс Іопдит езі“. Зоіеі іюс диодие, Тисса, Іісеідие:
Зі Ъгеѵіога ргоЪаз, йізіісііа зоіа Іе^аз.
5 Сопѵепіаі поЬіз, иі іаз ері^гаттаіа Іоп&а
Зіі ігапзіге ііЬі, зсгіЪеге, Тисса, тіііі.
ЬХѴІ.
Гатае поп пітіит Ъопае риеііат,
(^иаіез іп тедіа зейепі ЗиЬига,
ѴепйеЬаі тойо ргаесо Сеіііапиз.
Рагѵо сит ргеііо йіи Іісегеі,
5 Вит ригат сиріі арргоЬаге сипсііз,
Аіігахіі ргоре зе тапи пе^апіет
Еі Ьіз іегдие диаіегдие Ъазіаѵіі.
С^иісі ргоГесегіі озсиіо, гедиігіз?
Зезсепіоз тосіо циі йаЬаі, педаѵіі.
ЬХѴІІ.
Сиг іапіит еиписіюз ЪаЬеаі іиа Саеііа, диаегіз,
Раппусііе? ѵиіі Гиіиі Саеііа пес рагеге.
64, 26. Циннамъ^ хирургъ, умѣвшій выводить клеймы рабовъ, быть можетъ тотъ
брадобрѣй, о которомъ говорится въ VII, 64. 64, 28. Носа, Марціалъ сравниваетъ
себя съ живымъ, съ дымящимся отъ гнѣва носомъ, медвѣдемъ, на котораго наткну-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 381
25 То будетъ жить, приростетъ и прочтется цѣлой столицей,
Не сотретъ и Циннамъ клейма досужимъ искусствомъ.
Но пожалѣй ты себя и ртомъ не пытай разъяреннымъ
Носа дымящагося на бѣду живаго медвѣдя.
Пусть онъ даже смиренъ и лижетъ пальцы и руки,
30 Коль его боль да и желчь и гнѣвъ справедливый принудятъ,
Станетъ медвѣдь онъ; томи надъ порожнею шкурою зубы,
И, чтобы могъ поглодать, ищи молчаливаго мяса.
ЬХѴ.
Туккѣ.
Знаю, что Тукка сказалъ: „эпиграммы гекзаметромъ пишешь".
Тукка, бываетъ; затѣмъ, Тукка, дозволено то.
„Но вѣдь длинно оно". Бываетъ, Тукка, и можно;
Любишь короткое ты, только двустишья читай.
5 Будетъ межь насъ уговоръ, чтобъ длинныя могъ эпиграммы
Перескакивать ты, я же ихъ, Тукка, писать.
ЬХѴІ.
О ГЛАШАТАѢ, ПРОДАЮЩЕМЪ ДѢВУ.
Дѣву съ молвою, не слишкомъ хорошей
Вродѣ сидящихъ средь самой Субуры,
Лишь продавать Гелліанъ сталъ глашатай.
Долго при низкой цѣнѣ оставаясь,
5 Чтобъ доказать всѣмъ ея непорочность,
Ту, что рукой отстранялась, привлекши,
Два, три, четыре вперилъ ей лобзанья.
Что пріобрѣлъ онъ лобзаньемъ, ты спросишь?
Тотъ, кто шесть сотъ предлагалъ, отказался.
ЬХѴП.
Пан пи ку о супругѣ Цэліи.
Панникъ, ты спрашиваешь, отчего только евнуховъ держитъ
Цэлія? Только любить хочетъ она, не рожать.
лась своимъ ртомъ глупая собака. 66, 2. Субура (см. II, 17,1). 66, 9. Шесть-
сотъ сестерцій, около 120 рублей. Глашатай Гелліанъ считался человѣкомъ дотого
порочнымъ, что онъ лобзаніемъ своимъ осквернилъ рабыню.
382
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. VI.
ЬХѴІІІ.
Пеіе пеіаз ѵезігит, зесі іоіо Яеіе Ьисгіпо,
Иаісіез, еі Іисіиз зепііаі ірза ТЬеііз.
Іпіег Ваіапаз гаріиз риег оссійіі ипсіаз
ЕиіусЪиз іііе, іиит, Сазігісе, йиісе Іаіиз.
5 Ніс ііЪі сигагит зосіиз Ъіашіитдие Іеѵатеп,
Ніс атог, Ніс позігі ѵаііз Аіехіз егаі.
Китдиісі іе ѵіігеіз пийит Іазсіѵа зиЪ ишііз
Ѵійіі еі Аісііае путрііа гетізіі Нуіап?
Ап сіеа Гетіпеит іат пе§1е§іі Негтаркгосіііит
10 Атріехи іепегі зоПісііаіа ѵігі?
С^иісідиісі ій езі, зиЪііае диаесипдие езі саиза гаріпае,
Зіі, ргесог, еі іеііиз тіііз еі ипйа ІіЪі.
ЬХІХ.
Нои тігог, диой роіаі ациат іиа Вазза, Саіиііе:
Мігог, диосі Ваззі йііа роіаі ациат.
ЬХХ.
8еха§езіта, Магсіапе, теззіз
Асіа езі еі, риіо, іат зесишіа Соііае,
Иес зе іаейіа Іесіиіі саіеиііз
Ехрегіит тетіиіі діе ѵеі ипо.
5 Озіепсііі сіідііит, зесі ітрийісит,
Аісопіі Вазіодие Зуттасіюдие.
Аі позігі Ъепе сотриіепіиг аппі
Еі диапіит іеігісае іиіеге іеЪгез
Аиі Іап^иог дгаѵіз аиі таіі сіоіогез,
10 А ѵііа теііоге зерагепіиг:
68, 4. Ііастрикъ, другъ Марціала. 68, 8. Гилъ (см. V, 48, 5). 68, 9. Герма-
фродитъ, сынъ Меркурія и Венеры, двуполый съ той поры, что пимоа Салмацида
страстно обнпда его въ водѣ и слилась съ нимъ въ одно лицо (см. Овид. Превр. IV,
285—388). 70, 5. Безстыдный; при выраженіи презрѣнія къ кому либо, вродѣ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 383
ЬХѴПІ.
На смерть мальчика Эвтиха.
Плачьте надъ вашей виной, но плачьте цѣлымъ Лукрпномъ
Вы, наяды, и грусть чувствуй Ѳетида сама.
Мальчикъ Эвтихъ вотъ погибъ средь Байскихъ волнъ похищенный;
Онъ отраднымъ твопмъ, Кастрикъ, наперстникомъ былъ.
5 Онъ въ заботахъ твоихъ былъ близкимъ и помощью милой,
Нашего онъ то пѣвца былъ Алексисъ и любовь.
Страстная нимфа въ волнахъ кристальныхъ нагимъ тебя видя,
Развѣ Алкиду назадъ Гила то не отдала?
Или женственнымъ ужь Гермафродитомъ богиня
10 Пренебрегаетъ и ждетъ нѣжнаго мужа обнять?
Что ни на есть, что ни будь похищенья внезапной причиной,
Будь и земля и волна кроткой къ тебѣ, я молю.
ЬХІХ.
О Бассѣ.
Что твоя Басса, Катуллъ, пьетъ воду, не удивляюсь;
А что Бассова дочь воду пьетъ, я удивленъ.
ЬХХ.
Мар ціану.
Шестидесятая, Мар ціанъ, уже жатва
Да и вторая, я чай, минула Коттѣ,
Но, чтобъ томленія онъ жаркой постели
Испыталъ, одного п дня не припомнитъ.
5 Кажетъ палецъ онъ свой только безстыдный
Дазію и Альконту и также Спммаху.
Если же годы у насъ счесть хорошенько,
И что умчало изъ нихъ зло лихорадокъ,
Иль разслабленье, или болѣсть лихая,
10 Изъ наилучшей пришлось жизни откинуть,
нашего кукиша, римляне вытягивали средній палецъ, подгибая два его окружающихъ.
Такъ Котта, никогда не испытывавшій болѣзней, кажетъ этотъ безстыдный палецъ
врачамъ: Дазію, Альконту и Спммаху.
384 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VI.
ІпГапіез зитиз, еі зепез ѵійетиг.
Аеіаіет Ргіатіцие Кезіогіздие
Ьоп§ат диі риіаі еззе, Магсіапе,
Миііит йесірііигдие іаііііигдие.
15 Ыоп езі ѵіѵеге, зей ѵаіеге ѵііа.
ЬХХІ.
Ейеге Іазсіѵоз ай Ваеііса сгизтаіа §езіиз
Еі Сайііапіз Іийеге йосіа тойіз,
Тепйеге диае ігетиіит Реііап НесиЬаедие тагііит
Роззеі ай Несіогеоз зоііісііаге го§оз,
5 Цпі еі ехсгисіаі йотіпит Теіеіііиза ргіогет:
Ѵепйійіі апсіііат, пипс гейітіі йотіпат.
ЬХХІІ.
Еиг поіае пітіит гарасііаііз
Сотрііаге Сіііх ѵоІеЬаі Ьогіит,
Іп§епіі зей егаі, ЕаЬиІІе, іп Ьогіо
Ргаеіег тагтогеит пііііі Ргіарит.
5 Ьит поп ѵиіі ѵасиа тапи гейіге,
Ірзит зиггіриіі Сіііх Ргіарит.
ЬХХІІІ.
Хоп гийіз іпйосіа Гесіі те Шсе соіопиз:
Візрепзаіогіз поЫІе сегпіз ориз.
Кат Саегеіапі сиііог поііззітиз адгі
Ноз Нііагиз соііез еі іи§а Іаеіа іепеі.
5 Азрісе, диат сегіо ѵійеаг поп Іі^пеиз оге
Кес йеѵоіа іосіз іпдиіпіз агта §егат,
Зей тіііі регреіиа пипдиат тогііига сиргеззо
Рііійіаса гі^еаі тепіиіа йі§па тапи.
71, 1. Бзтійскій—испанскій. 71, 2. Гадитанскихъ (см. I, 41, 12). 71, 3. Пе-
.ій, царь ѳессалійскій, братъ Эзопа и родной дядя Язона, отнявшій у племянника
царство посылкою его въ Колхиду, но затѣмъ, по наущенію Медеи, зарѣзанный
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 385
То мы дѣти, хотя видомъ и старцы.
Кто Пріама или Нестора годы
Долговременными, Марціанъ, считаетъ,
Ошибается и сильно въ обманѣ.
15 Не въ прожитіи жизнь наша, а въ здравьи.
ЬХХІ.
О Телетузѣ.
Подъ Бэтійскій напѣвъ въ сладострастныхъ являясь движеньяхъ
И въ Гадитанскихъ ловка пляскахъ водить хороводъ,
Та, что увлечь бы могла дрожащаго Пелія даже,
Мужа Гекубы, хотя бъ Гекторъ лежалъ на кострѣ,
5 Прежняго мучаетъ все Телетуза и жжетъ господина:
Продалъ служанку, теперь хочетъ купить госпожу.
ЬХХІІ.
О Спликѣ ворѣ.
Воръ, хищеньемъ своимъ крайне извѣстный,
Силикъ обворовать садъ собирался;
Но въ огромномъ саду кромѣ Пріапа
Мраморнаго, Фабуллъ, ничего не бывало.
5 Не желая съ пустой выйти рукою,
Уворовалъ самого Силикъ Пріапа.
ЬХХІІІ.
О Пріапѣ Гилара.
Не простымъ серпомъ селянинъ меня вырѣзалъ грубый,
Благородный здѣсь трудъ видишь раздатчика ты.
Вѣдь Сэретанскихъ полей земледѣлъ знаменитый
Эти холмы и поля милые держитъ Гиларъ.
5 Глянь, какъ ликомъ кажусь я увѣренно не деревяннымъ,
Не очагамъ я несу набожно этотъ доспѣхъ,
Но долговѣчно торчать изъ безсмертнаго мпѣ кипариса
Будетъ оплотъ, что вполнѣ Фидія стоитъ руки.
своими дочерями (см. Овид. Превр. VII, 297—349). 71, 5. Прежній господинъ Тс-
летузы, продавшій ее какъ рабу, влюбившись, хочетъ купить ее обратно, чтобы слу-
жить ей какъ госпожѣ. 73, 3. Сэретъ, городъ въ Умбріи.
Марціала эпиграммы.
25
386
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапппаіоп. ЬіЬ. IV.
Ѵісіпі, топео, запсішп сеІеЪгаіе Ргіарит
10 Еі Ъіз зеріепіз рагсііе іи§егіЬиз.
ЬХХІѴ.
Мейіо геситЬіі ітиз іііе диі Іесіо,
Саіѵат ігійіет зетііаіиз ип&иепіо,
Гойіідие іопзіз ога Іаха Іепіізсіз,
Мепіііиг, Аезсиіапе: поп ЬаЬеі (Іепіез.
ьххѵ.
Сит тііііз іигііитѵе тіііі диайгатѵе ріасепіае,
8іѵе іетиг Іерогіз, зіѵе дикі Ъіз зітііе езі,
Висеііаз тізіззе іиаз іе, Ропііа, бісіз.
Наз е§о поп тіііат, Ропііа, зеіі пес есіат.
ЬХХѴІ.
Іііе засгі Іаіегіз сизіоз Магііздие іо^аіі,
Сгейііа сиі зитті сазіга Гиеге сіисіз,
Ніс зііиз езі Еизсиз. Ьісеі іюс, Еогіипа, Гаіегі:
Иоп іітеі Іюзіііез іат Іаріз ізіе тіпаз;
5 Сггапйе іи§ит ііотііа Басиз сегѵісе гесеріі,
Еі Гатиіит ѵісігіх роззісіеі итЬга петиз.
ЬХХѴП.
ч
Сит зіз іат раирег, диат пес тізегаЬіііз Ігоз,
Тат іиѵепіз, диат пес Рагікепораеиз егаі,
Тат іогііз, диат пес, сит ѵіпсегеі, Агіетісіогиз,
75, 3. Свой посылаешь кусочекъ; Марціалъ хочетъ сказать, что онъ именно такого
кусочка то и не станетъ ѣсть изъ рукъ извѣстной отравительницы Понціи (сл. П, 34).
76, 1. Тоюй одѣтпаю Марса—Домиціана, пребывавшаго въ Римѣ въ то время, какъ
его военачальники воевали въ далекихъ предѣлахъ. 76, 5. Корнелій Фускъ, пре-
фектъ гвардіи Домиціана, палъ въ несчастномъ походѣ противъ Даковъ, (см. Ювен.
Сат. IV, 112). Поэтому прахъ его первоначально покоился во вражеской землѣ, что
считалось позоромъ* но такъ какъ надъ Даками позднѣе была одержана побѣда, то
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 387
Увѣщеваю я васъ, почтите Пріапа, сосѣди,
10 И не касайтеся вы дважды семи десятинъ.
ЬХХІѴ.
Эскулапу.
Тотъ, что послѣднимъ лежитъ на ложѣ середнемъ,
Мастью плѣшь расписавъ тремя волосами,
И мастиковой спицей во рту ковыряетъ,
Это онъ лжетъ, Эскуланъ: у него зубовъ то и нѣту.
ьххѵ.
На Понцію.
Какъ только шлешь мнѣ дрозда или пирога оковалокъ,
Или отъ зайца стегно, или подобное что,
Понція, ты говоришь, что свой посылаешь кусочекъ.
Этого, Понція, я не перешлю и не съѣмъ.
ЬХХѴІ.
Эпитафія Фуска.
Мужа священнаго стражъ и тогой одѣтаго Марса,
Станъ которому былъ высшимъ довѣренъ вождемъ,
Здѣсь покоится Фускъ. И должно, Фортуна, признаться.
Этому камню уже вражьи угрозы не въ страхъ.
5 Шеей покорною Дакъ ярмо великое принялъ,
И побѣдителя тѣнь рощей владѣетъ врага.
ЬХХѴП.
На Афера.
Такъ какъ ты бѣденъ, какимъ и Иръ то не былъ несчастный,
И молодецъ ты, какимъ Партенопей не бывалъ,
Силенъ, какимъ не бывалъ Артемидоръ при побѣдахъ,
Марціалъ представляетъ, что тѣнь Фуска владѣетъ нынѣ рощею врага, въ качествѣ
побѣдителя. 77. Поэтъ подымаетъ на смѣхъ бѣднаго и въ то же время здороваго
Афера, который изъ тщеславія заставляетъ шестерыхъ Каппадокійцевъ нести себя
на лектикѣ. 77, 1. Иръ, (см. V, 39, 9). 77, 2. Партенопей, одинъ изъ семи
героевъ передъ Ѳивами. 77, 3. Артемидоръ, знаменитый борецъ, сперва побѣждае-
мый на Олимпійскихъ играхъ мальчиками, но возмужавши побѣждавшій не только
мальчиковъ, но и совершеннолѣтнихъ.
25*
388 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VI.
іе Саррасіосит зех опиз еззе іиѵаі?
5 Нійегіз тиііодие та§із ігасіисегіз, АГег,
С^иат пийиз тедіо зі зраііеге Гого.
Хоп аіііег топзігаіиг Аііапз сит сотраге ^іппо
фиаедие ѵеЬіі зітііет Ьеіиа пі§га ЬіЬуп.
ІпѵШіоза ІіЬі диат зіі Іесііса, гециігіз?
10 Хоп (іеЬез іеггі тогіииз Ьехаріюго.
ЬХХѴПІ.
Роіог поЫІіз, Аиіе, Іитіпе ипо
Ьизсиз Ріігух егаі аііегоцие Ирриз.
Ниіс Негаз теДісиз „ВіЬаз саѵеіо:
Ѵіпит зі ЪіЬегіз, пііііі ѵідеЬіз".
5 ВИепз Ріігух осиіо „Ѵа1еЬіз“ іпдиіі.
Мізсегі зіЬі ргоііпи йеипсез,
Зей сгеЬгоз іиЬеі. Ехііит гедиігіз?
Ѵіпит Ріігух, осиіиз ЬіЬіі ѵепепит.
ЬХХІХ.
/
Тгізііз ез еі іеііх. Зсіаі Іюс Еогіипа саѵеіо:
Іп"гаіит (іісеі іе, Ьире, зі зсіегіі.
ЬХХХ.
ІІі поѵа йопа ІіЬі, Саезаг, Хііоііса іеііиз
Мізегаі ІііЬегпаз атЬіііоза гозаз.
Хаѵііа (Іегізіі Рііагіоз МетрЬііісиз Іюгіоз,
НгЬіз иі іпігаѵіі Іітіпа ргіпіа іиае:
5 Тапіиз ѵегіз Іюпоз еі ойогае дгаііа Еіогае,
Тапіадие Раезіапі "Іогіа гигіз егаі;
Зіс диасиіщие ѵа§из §геззитцие осиіоздие ГегеЬаі,
77, 7. Карлики, со времени 'Антоніева знаменитаго карлика, повидимому, вошли у
богачей въ моду. Такого карлика на смѣхъ зовутъ Титаномъ Атлантомъ. 77,8. Чер-
пому мѣрю, слону. 77,10. Гексщ/іоръ, носилки о шести носильщикахъ. 80. Изъ
Египта обычно присылались зимою въ Римъ розы. Во время Домиціана, по свпдѣ-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 389
Что же ты ношей шести Каппадокійцевъ быть радъ?
5 Аферъ, возбудишь ты смѣхъ и будешь потѣшнѣй гораздо,
Чѣмъ когда бъ посреди рынка прошелъ нагишомъ.
Такъ съ его лошачкомъ и на Атланта не кажутъ,
И на Либійца подъ стать черному звѣрю подъ нимъ
Ты вопрошаешь, твои насколько носилки противны?
10 Мертваго даже не слѣдъ несть въ гексафорѣ тебя.
ЬХХѴШ.
Авлу о кривомъ Фриксѣ.
Фриксъ знаменитый питухъ былъ, Авлъ, на одинъ то
Глазъ кривой и съ другимъ воспаленнымъ.
Этому медикъ Гератъ: „ты пить берегися;
Если вино будешь пить, ты видѣть не будешь“.
5 Фриксъ улыбаясь сказалъ глазу: „прощай же“.
Тотчасъ смѣшать онъ себѣ чарокъ поглубже,
Да почаще велѣлъ. Чѣмъ кончилось? спросишь.
Фриксъ то точно вино, а глазъ его ядъ пилъ.
ЬХХІХ.
Лупу.
Грустенъ ты и блаженъ. Страшись, не узнала бъ Фортуна.
Неблагодарнымъ тебя, Лупъ, какъ узнаетъ, сочтетъ.
ьххх.
Цезарю о зимнихъ розахъ.
Какъ тебѣ, Цезарь, земля Нильская новый подарокъ,
Возгордившися имъ, зимнихъ выслала розъ,
Фарскимъ смѣяться садамъ корабельщикъ началъ Мемфисскій,
Какъ за черту твоего города только ступилъ:
5 Роскошь такая весны и благовоніе Флоры,
И Пестумскихъ полей слава такая была;
Такъ куда ни вращалъ онъ стопъ и взоровъ, блуждая,
тельству Плинія (ХХП, 4), обрѣли искусство выводить въ Римѣ зимнія розы, и Мар-
ціалъ смѣется надъ египетскимъ продавцемъ розъ, который думалъ ими чваниться,
какъ рѣдкостью, и совѣтуетъ Египту посылать въ Римъ пшеницу, а изъ Рима по-
лучать розы. 80, 3. Фарскимъ, египетскимъ, (см. III, 61, 1).
390
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. VI.
ТопзіІіЬиз зегііз отпе гиЬеЬаі ііег.
Аі Іи Котапае іиззиз іат сейеге Ьгитае,
10 Міііе іиаз теззез, ассіре, №1е, гозаз.
/
ЬХХХІ.
Ігаіиз іапдиат рориіо, СЬагійете, Іаѵагіз:
Іп^иіпа зіс іоіо зиЫіиз іп зоііо.
Хес сариі Іііе ѵеііет зіс іе, СІіагіДете, Іаѵаге,
Еі сариі, ессе, Іаѵаз: іп^иіпа таіо Іаѵез.
ЬХХХІІ.
(^икіат те тоДо, Виіе, (Ші^епіег
Іпзресіит, ѵеіиі етріог аиі Іапізіа,
Сит ѵиііи Дідііоцие зиЬпоіаззеі,
„Типе ез, іипе“ аіі „іііе Магііаііз,
5 Сиіиз педиіііаз іосозцие поѵіі,
Аигет диі тоДо поп ІіаЬеі Ваіаѵат?"
ЗиЬгізі тоДісе, Іеѵідие пиіи
Ме (ціет Діхегаі еззе поп пе§аѵі.
„Сиг ег§о“ іпдиіі „ІіаЬез таіаз 1асегпаз?“
10 ВезропДі: „диіа зит таіиз роеіа“.
Нос пе заеріиз ассіДаі роеіае,
Міііаз, ВиГе, тіііі Ьопаз Іасегпаз.
ЬХХХІІІ.
(^иапішп зоПісііо іогіипа рагепііз Еігизсо,
Тапіит, зитте Дисит, ДеЬеі иіегдие ІіЬі.
Кат іи тізза іиа геѵосазіі іиітіпа Дсхіга:
Ноз сирегет тогез і^піЬиз еззе Іоѵіз;
5 8і іиа зіі зитто, Саезаг, паіига Топапіі,
Іііеіиг іоіо Гиішіпе гага тапиз.
82, 2. Ланисіпал Фехтовальный мастеръ, содержащій и обучающій на продажу
гладіаторовъ, которыхъ очевидно тщательно выбираетъ. 82, 6. Батавскаіо уха;
Батавін—нынѣшняя Голландія. Грубые 'и неуклюжіе Батавы годились въ гвардію, но
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 391
Всюду вѣнками краснѣлъ прямо живыми весь путь.
Ты же, предъ Римской зимой склониться уже принужденный,
10 Жатвы свои посылай, Нилъ намъ, а розы прими.
ЬХХХІ.
Харидему.
। ,
ЬХХХІІ.
Руфу.
Нѣкто, Руфъ, меня въ недавнее время,
Какъ покупщикъ оглядѣлъ или ланиста,
И когда указалъ на меня глазами и пальцемъ, —
„Да не ты ль, Марціалъ,—сказалъ онъ,—тотъ самый,
5 Коего шутки и выходки вѣдаетъ всякій,
У кого только нѣтъ Батавскаго уха?“
Прикивнувши слегка и чуть улыбаясь,
Я того не отвергъ, за кого меня счелъ онъ.
„ Отчего, онъ спросилъ, въ плохой ты накидкѣ?“
10 „Оттого, что плохой я поэтъ“, — отвѣчалъ я.
Чтобы то же не часто случалось съ поэтомъ,
То пришли ты мнѣ, Руфъ, хорошихъ накидокъ.
ЬХХХІП.
Цезарю Домиціану.
Сколько жребій отца одолженъ заботамъ Этрусска,
Столько же оба должны, вождь высочайшій, тебѣ.
Ибо ту молнію ты вернулъ, что послала десница;
Нравовъ подобныхъ огнямъ я бы Зевеса желалъ;
5 Если бы, Цезарь, съ твоей природою былъ Громовержецъ,
Рѣдко всю молнію онъ ниспосылалъ бы рукой.
были плохіе цѣнители стиховъ. 83, 1. Клавдіи Этрусскъ^ сопровождалъ своего
отца въ изгнаніе и испросилъ ему у Домиціана разрѣшеніе па возвращеніе.
392
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапітаІоп. ЬіЬ. VI.
Мипегіз Іюс иігитдие Іиі Іезіаіиг Еігизсиз,
Еззе диосі еі сотііі сопіі§іі еі гейисі
ЬХХХІѴ.
Осіаріюго запиз рогіаіиг, Аѵііе, РЬііірриз.
Ншіс Іи зі запит сгейіз, Аѵііе, Гигіз.
/
ьхххѵ.
Есіііиг еп зехіиз зіпе Іе тіііі, ВиГе Сатопі,
Кес Іе Іесіогет зрегаі, атісе, ІіЬег:
Ітріа Саррасіосит Іеііиз еі питіпе Іаеѵо
Ѵіза ІіЬі сіпегез гесМіІ еі озза раігі.
5 Гишіе Іио іасгітаз огЬаІа Вопопіа Виіо,
Еі гезопеі Іоіа ріапсіиз іп Аетіііа:
Неи диаііз ріеіаз, Ъеи диат Ьгеѵіз оссісііі аеіаз!
Ѵійегаі АІрЬеі ргаетіа диіпіа тосіо.
Ресіоге Іи тетогі позігоз еѵоіѵеге Іизиз,
10 Ти зоіііиз Іоіоз, Виі'е, Іепеге іосоз,
Ассіре сит Йеіи таезіі Ьгеѵе сагтеп атісі
АЦие Ьаес аЪзепІіз Іига Гиіззе риіа.
ЬХХХѴІ.
Зеііпшп (Іотіпаедие піѵез йепзідие Ігіепіез,
(^иашіо е§о ѵоз тейісо поп ргоЫЬепІе ЫЬат?
Зіиііиз еі іпдгаіиз пес Іапіо типеге (іі^пиз,
(^иі таѵиіі Ііегез йіѵіііз еззе Мкіае.
5 Роззііеаі ЬіЬусаз теззез Негтитцие Та^итдие,
Еі роіеі саШат, диі тіііі Ііѵеі, адиат.
85, 1. О РуФѣ Канонѣ поэтъ упоминаетъ въ кп. IX, 74 и 76. 85, 3. Каппа-
докія, Мало*Азіатская провинція. 85, 5. Бононія, нынѣ Болонья, вѣроятно родина
Ру Фа. 85, 6. По всей Эмиліанской дорогѣ, ведущей изъ Рима въ Бононію. 85, 8.
Алфейскихъ наградъ. Ллфсй рѣка въ Пелопонесѣ, близь которой справлялись Олим-
пійскія игры. Слѣдовательно Руфъ, видѣвшій пять Олимпіадъ, былъ двадцати лѣтъ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 393
О щедротѣ твоей двоякой Этрусскъ возвѣщаетъ,
Коему и провожать, и возвращать довелось.
ЬХХХІѴ.
О Филиппѣ.
Восемь, Авитъ, человѣкъ здороваго носятъ Филиппа.
Если здравымъ его счелъ, ты безумецъ, Авитъ.
ьхххѵ.
На смерть Руфа Камона.
Вышла, о Руфъ Камонъ, безъ тебя моя книжка шестая,
И не надѣется, другъ, чтобы ее ты прочелъ.
Каппадокійцевъ земля нечестивая, что увидалъ ты
Въ часъ злополучія, шлетъ пепелъ и кости отцу.
5 Осиротѣвшая, плачь о своемъ, Бононія, Руфѣ,
Раздается пускай вопль по Эмиліи всей.
О, что за скромность, о, что за краткая юность погибли!
Онъ Алфейскихъ едва пять лишь наградъ увидалъ.
Памятною разбирать душою мои пѣснопѣнья,
10 И удерживать ихъ былъ ты привыченъ, о Руфъ.
Краткую слезную пѣснь прими отъ грустнаго друга
И за ладанъ ее ты издалека сочти.
ЬХХХѴІ.
На пьющихъ горячую воду.
Ты, Сетинъ, ты, снѣгъ владычный, и частыя чары,
Скоро ли буду васъ пить безъ запрещенья врача?
Неблагодаренъ и грубъ и подобныхъ даровъ недостоинъ,
Кто предпочтетъ получить все, чѣмъ Мидасъ былъ богатъ.
5 Жертвой Ливійской владѣй, а также и Термомъ и Тагомъ,
Мой завистникъ, и пей воду горячую онъ.
86, 1. Сетинъ, (см. іу, 64, 33) Снѣгъ (см. II, 40, 5). 86, 4. Мидасъ, Фригійскій
царь, получившій отъ Вакха даръ превращать все своимъ прикосновеніемъ въ зо-
лото. 86, 5. Гермъ, златоносная рѣка въ Малой Азіи. Тагъ (см. I. 48, 15).
86, 6. Воду горячую, (см. I, 11, 3—4).
394
М. Ѵаі. Магііаііз ері"гатпіаіоп. ЬіЬ. VI.
ЬХХХѴП.
І)і ІіЬі депі еі іи, Саезаг, диаесипдие тегегіз:
Бі тіііі <іепі еі іи, диае ѵоіо, зі тегиі.
ЬХХХѴПІ.
Маие заіиіаѵі ѵего іе попгіпе сази,
Кес (ііхі (іотіпит, Саесіііапе, теит.
(^иапіі ІіЬегіаз сопзіаі тіЬі іапіа, гедиігіз?
Сепіит диасігаиіез аЬзіиІіі іііа тіііі.
ЬХХХІХ.
Сит реіегеі зегат тесііа іат посіе таіеііат
Агдиіо тасіісіиз роііісе Рапагеіиз,
Зроіеііпа (іаіа езі, зей диат зіссаѵегаі ірзе,
Кес Гиегаі зоіі іоіа 1а§опа заііз.
5 Іііе й(іе зитта іезіае зиа ѵіпа гетепзиз
Кескіісііі оепоріюгі ропйега ріепа зиі.
Мігагіз, диапіит ЬіЬегаі, серіззе Іа^опат?
Безіпе тігагі, КиГе: тегит ЬіЬегаі.
ХС.
МоесЬит Сеіііа поп ІіаЬеі пізі ипит.
Тигре езі Іюс та§із: ихог езі Диогшп.
ХСІ.
Запсіа (Іисіз зитті ргоІііЬеі сепзига ѵеіаідие
МоесЬагі. Сашіе, Иоііе, поп йііиіз.
88, 4. Соіппю квадрантовъ (см. I. 59. 1). 89, 8. Чистое пилъ онъ вино, безъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 395
ЬХХХѴІІ.
Цезарю.
Боги тебѣ да пошлютъ и, Цезарь, ты по заслугамъ;
Боги и ты, что хочу, пусть мнѣ, коль стою, дадутъ.
ЬХХХѴІП.
Цэциліану.
Утромъ по имени лишь тебя я привѣтствовалъ какъ то
И господиномъ своимъ, Цэциліанъ, не назвалъ.
Хочешь ли знать ты, во что обошлась мнѣ вольность такая?
У меня унесла сотню квадрантовъ она.
ЬХХХІХ.
О питухѣ Панаретѣ.
Какъ уже поздно горшка просить сталъ въ самую полночь,
Пальцами защелкавъ, пьяный совсѣмъ Панаретъ,
Дали Сполетскій кубанъ, но тотъ, что самъ осушилъ онъ;
Да не хватило такой кружки ему одному.
5 Съ точностью крайней вино былое сосуду отмѣря,
Винной кружкѣ вполнѣ вѣсъ онъ ея возвратилъ.
Ты удивишься, что все, что онъ пилъ, помѣстилося въ кружкѣ?
Руфъ, удивляться оставь, чистое пилъ онъ вино.
ХС.
О Гелліи.
Точно одинъ у Гелліи только любовникъ.
Хуже гораздо, она стала супругой двоихъ.
ХСІ.
На Зоила.
примѣсп воды.
396
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VI.
хсп.
Саеіаіиз ІіЬі сит зіі, Аппіапе,
бегрепз іп раіега Мугопоз агіе,
Ѵаіісапа ЫЬіз: ЫЬіз ѵепепит.
ХСШ.
Тат таіе ТЬаіз оіеі, циат поп ГиІІопіз аѵагі
Тезіа ѵеіиз, тейіа зесі тойо Ггасіа ѵіа,
Ыоп аЪ атоге гесепз Ьігсиз, поп ога Іеопіз,
Коп йеігасіа сапі ІгапзІіЬегіпа сиііз,
5 Риііиз аЬогііѵо пес сит риігезсіі іп оѵо,
Атріюга соггиріо пес ѵіііаіа §аго.
Ѵігиз иі Ьос аііо і’аііах регтиіеі ойоге,
Берозііа диоііепз Ьаіпеа ѵезіе реііі,
РзіІоіЬго ѵігеі аиі асійа Іаіеі оЫііа сгеіа
10 Аиі іе§ііиг ріп§иі іегдие циаіегдие ГаЬа.
Сит Ьепе зе іиіат рег Ггаийез тіііе риіаѵіі,
Отпіа сит іесіі, ТЬаійа ТЬаіз оіеі.
ХСІѴ.
Ропипіиг зетрег сЬгузепйеіа Саіреііапо
8іѵе іогіз, зеи сит сепаі іп игЬе йоті.
Зіс еііат іп зіаЪиІо зетрег, зіс сепаі іп а§го.
Коп ІіаЬеі ег§о аііий? Моп ІіаЬеі ітто зиит.
93, 6. Разсолъ изъ внутренностей п крови рыбы всотЪег’а (вѣроятно нашей ма-
крели), употреблявшійся какъ приправа, высоко цѣнимая римлянами, высылавшійся въ
Римъ отъ союзниковъ: грековъ, испанцевъ, мавританцевъ, и другихъ. Но испортив-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VI. 397
ХСІІ.
На Анніана.
Такъ какъ у тебя, Анніанъ, отчеканенъ
Змѣй на чашѣ твоей искусствомъ Мирона,
Ватиканское пьешь ты: ядъ испиваешь.
ХСПІ.
О Тайсѣ.
Пахнетъ Тайса такъ зло, какъ будто валяльщика скряги
Старый сосудъ, что разбитъ вотъ на срединѣ пути;
Будто козелъ въ часъ любви, будто изъ львинаго зѣва,
Или шкура, снята съ транстиверинскаго пса;
5 Пуще ципленка того, что сгнилъ въ яйцѣ недоноскѣ,
Пуще сосуда, гдѣ весь порчѣ подвергся разсолъ.
Чтобъ этотъ запахъ смѣнить другимъ искусственнымъ духомъ,
Какъ только въ бапю опа, снявши одежды, идетъ,
Трется псилотромъ или покрывается окисью мѣла,
10 Или слоитъ изъ бобовъ трижды четырежды мазь.
Какъ сочтетъ лишь себя при тысячѣ средствъ огражденной,
Пахнетъ Таисою, все это Тайса свершивъ.
ХСІѴ.
О Калпетіанѣ.
Калпетіану всегда золотыя становятся блюда,
Ужинаетъ ли въ гостяхъ, дома ли въ городѣ онъ.
Также въ харчевнѣ всегда и точно также въ деревнѣ.
Иль у него нѣтъ другихъ? Нѣтъ то скорѣй своего.
пшсь, онъ, какъ здѣсь, такъ и въ VII, 94, 2, издавалъ жестокое зловоніе. 93, 9. Пси-
лотромъ, (см. 111,74, 1). Окись мѣла употреблялась какъ средство для умягченія кожи.
94, 1. Золотыя блюда, сіігузепсіеіа, (см. XI, 29 7.)
МАРЦІАЛА ЭПИГРАММЫ
КНИГА VII.
1.
М. ѴАЬ. МАКТ1АЫ8
ЕРІСКАММАТЖ ЫВЕК VII.
і.
Ассіре Ье11і§егае сгидит Ніогаса Міпегѵае,
Ірза Медизаеае диет іітеі іга сотае.
Вит ѵасаі, Ііаес, Саезаг, роіегіі Іогіса ѵосагі:
Ресіоге сит засго зеііегіі, ае&із егіі.
II.
Іиѵіа Заппаіісіз гіотіпі Іогіса за^ііііз
Еі Магііз (Іеіісо іег^оге Ма та§із,
(^иат ѵеі а<1 Аеіоіае зесигат сизрійіз ісіиз
Техиіі іппитегі ІиЬгісиз ипдиіз аргі:
5 Ееііх зогіе іиа, засгит сиі іапдеге ресіиз
Еаз егіі еі позігі тепіе саіеге <1еі.
I сотез еі тарное іпіаеза тегеге ігіитріюз
Раітаіаецие йисет, зей сііо, гескіе іо^ае.
I
ш.
Сиг поп тіііо теоз ііЬі, Ропііііапе, ИЬеІІоз?
Ке тіііі іи тіііаз, Ропііііапе, іиоз.
1, 2. Змѣямп шпшпціе волоса Медузы, (см. VI, 10, ст. 11). 1, 4. Эгида отъ
слови А15 коза. Юпитеръ покрылъ щитъ свой шкурою выкормившей его козы Амаль-
тен; но такой же щитъ приписывается п Минервѣ. Смыслъ стиха: на груди Домиціана
напцырь станетъ божественнымъ. 2, 1. Стрѣлъ, во время Сарматскаго похода,
предпринятаго Домиціаномъ. 2, 2. Гетскаго Марса, Геты (см. VI, 58, ст. 2) по-
М. ВАЛ. МАРЦІАЛА
ЭПИГРАММЫ. КНИГА VII.
і.
Домиціану о латахъ.
Панцирь суровый прими войнолюбивой Минервы,
Въ страхѣ предъ коимъ и гнѣвъ самыхъ Медузы волосъ.
Ежели, Цезарь, онъ пустъ, то можетъ быть латами назвалъ,
А на священной груди будетъ эгидою онъ.
II.
Самому панцырю.
Неуязвимый для стрѣлъ Сарматскихъ панцирь владыки
И надежнѣй еще Гетскаго Марса щита
Тотъ, надъ кѣмъ, чтобъ спасти отъ' удара пики Этольской,
Кабановъ безъ числа гладкіе ногти сплелись.
5 Счастливъ жребіемъ ты, кому прикасаться къ священной
Груди дано и пылать нашего бога душой.
Сопровождай и всецѣлъ большихъ добивайся тріумфовъ
И поскорѣе вождя къ тогѣ побѣдной верни.
ІП.
Понтиліану.
Понтиліанъ, почему я тебѣ не шлю своихъ книжекъ?
Чтобы мнѣ ты своихъ, Понтиліанъ, не послалъ.
читали своего особеннаго Марса. 2, 3. Пики Этолъской^ Мелеагра, (см. I, 104, 6).
2, 4. Павзавій передаетъ, что Сарматы подбирали панцирь изъ кабаньихъ ногтей,
на подобіе змѣиной чешуи. 2, 6. Налиего боіа^ Домиціана, (см. IV, 1, ст. 10).
2, 8. Къ тогѣ побѣдной, къ трабеѣ тріумфатора, (см. V, 41, ст. 5).
Марціала анаграммы.
26
402
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЪ. VII.
IV.
Езяеі, Сазігісе, сит таіі соіогіз,
Ѵегзиз зсгіЬеге соеріі Орріапиз.
V.
8і йезійегіит, Саезаг, рориіідие раігитдие
Везрісіз еі Ьаііае §аи(1іа ѵега іодае,
Кесісіе <1еит ѵоііз розсепііЬиз. Іпѵісіеі Іюзіі
Вота зио, ѵепіаі Іаигеа тиііа Іісеі:
5 Теггагит Лотіпит ргоріиз ѵійеі іііе, іиодие
Теггеіиг ѵиііи ЬагЬагиз еі Ггиііиг.
VI.
Есдиі(1 НурегЬогеіз а<1 поз сопѵегзиз аЪ огіз
Аизопіаз Саезаг іат рагаі іге ѵіаз?
Сегіиз аЬезі аисіог, зе<і ѵох Іюс пипііаі отпіз:
Сгейо ІіЪі, ѵегит (Іісеге, Рата, зоіез.
5 РиЫіса ѵісігісез іезіапіиг §аийіа скагіае,
Магііа Іаигі^ега сизріДе рііа ѵігепі.
Вигзиз, іо, таупоз сіатаі ІіЪі Вота ігіишріюз
ІКѴІСТП8 дие іиа, Саезаг, іп игЪе зопаз.
8еД іат іаеііііае дио зіі йсіисіа таіог,
10 Загтаіісае Іаигиз пипііиз ірзе ѵепі.
VII.
НіЬегпа диатѵіз Агсіоз еі гийіз Реисе
Еі ип^иіагит риІзіЬиз саіепз Нізіег
4, 1. Горацій (Посл. I, 19, ст. 18) говоритъ:
„ . . ....................стань случайно
Блѣденъ я, такъ тминъ для безкровіи пить они станутъ.“
Въ настоящей эпиграммѣ Марціалъ смѣется надъ Опціономъ, [который, поблѣднѣвъ,
быть можетъ, отъ болѣзни или другихъ причинъ, подобно ученымъ и поэтамъ, томя-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 403
IV.
Объ Оппіанѣ
Кастрикъ, какъ цвѣтомъ лица содѣлался блѣденъ,
Оппіанъ сталъ писать стихотворенья.
V.
Цезарю Домиціану.
Если взоръ обратишь на желанья отцовъ и парода
И на истинный ты тоги Латинской восторгъ,
Нашимъ мольбамъ возврати бога. Завидуетъ нынѣ
Римъ врагу своему, лавровъ хоть много идетъ:
5 Тотъ владыку вселенной ближе видитъ, и варваръ
Ликомъ твоимъ устрашенъ и наслаждается имъ.
VI.
О МОЛВѢ ВОЗВРАЩЕНІЯ ДоМИЦІАПА.
Или къ намъ обратясь съ Гиперборейскихъ прибрежій
Уже къ Авзоніи въ путь Цезарь собрался вступить?
Вѣрнаго вѣстника нѣтъ, но общій-то голосъ разноситъ:
Вѣрю тебѣ я, Молва, правду всегда ты гласишь.
5 Радость народную намъ возвѣщаютъ побѣдныя письма,
Марсовы дроты, съ концовъ въ зелени лавра живой.
Римъ тебѣ снова, іо, великій тріумфъ возглашаетъ,
Непобѣдимымъ тебя, Цезарь, твой городъ гласитъ.
Но чтобы въ радости ужь увѣренность большая стала,
10 Лавра Сарматскаго самъ вѣстникомъ ты приходи.
VII.
Цезарю Домиціану.
Хоть и зимній Арктосъ и грубая Невка
И подъ ударомъ копытъ Истръ разогрѣтый
щіімся за книгами, самъ сталъ писать стихи. 5, 2. Тоги Латинской, римскаго на-
рода въ его обычной одеждѣ. 5, 4. Лавровъ хотъ мною идетъ, письма, возвѣ-
щавшій побѣду, увивались лаврами. 6, 1. Гиперборейскихъ, крайне сѣверныхъ.
6, 2. Авзонія^ Италія. 6, 6. При побѣдахъ копья и дроты увивались лавромъ.
7, 1. Арктосъ, (см. кн. Зрѣлищъ, 15, 4). Левка., островъ въ устьяхъ Дуная. 7, 2.
Петръ, Дунай, который здѣсь изображается замерзшимъ.
26 *
404 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VII.
Егасіиздие согпи іат іег ітргоЬо Кііепиз
Тепеаі сіотапіет ге^па регйсіае депііз
5 Те, зитте типсіі гесіог еі рагепз огЪіз:
АЪеззе позігіз поп іатеп роіез ѵоііз.
ІПіс еі осиііз еі апітіз зитиз, Саезаг,
Айеодие тепіез отпіит іепез ипиз,
Ѵі ірза та^пі іигЬа пезсіаі Сігсі,
10 Ѵігитпе сиггаі Раззегіпиз ап Ті§гіз.
ѴШ.
ч
Хипс Ьііагез, зі диапйо тіііі, пипс Іисіііе, Мизае:
Ѵісіог аЬ Ойгузіо гесШііиг огЬе (Іеиз.
Сегіа іасіз рориіі іи ргітиз ѵоіа, БесетЬег:
Іат Іісеі іп^епіі сіісеге ѵосе яѴепіі!“
5 Геііх зогіе іиа! Роіегаз поп сеіеге Іапо,
Сгаисііа зі поЬіз, диае (ІаЬіі іііе, сіагез.
Резіа согопаіиз Іийеі сопѵісіа тііез,
Іпіег 1аигі§егоз сит сотез іЬіі едиоз.
Газ ашііге іосоз Іеѵіогадие сагтіпа, Саезаг,
10 Еі ІіЬі, зі Іизиз ірзе ігіитрііиз атаі.
IX.
Сит зеха^іпіа питегеі Сазсеіііиз аппоз,
Іпдепіозиз кото езі: диапдо (Іізегіиз егіі?
X.
Раедісаіиг Егоз, Геііаі Ьіпиз: Оіе, диісі асі іе,
І)е сиіе дикі іасіапі іііе ѵеі іііе зиа?
___________ I
7, 3. Рейнъ, подобно другимъ рѣкамъ, изображается рогатымъ богомъ. Сломить
ему рогъ значить побѣдить его. 7, 10. Пасссринъ и Тигръ, два скакуна въ циркѣ.
Толпа дотого занята Домиціаномъ, что забываетъ очередь любимыхъ своихъ коней.
8, 2. Одризы, Фракійскій народъ, здѣсь вмѣсто сѣверныхъ странъ. 8, 3. Вѣроятно,
въ этотъ день прибыли письма о возвращеніи Домиціана. 8, 5. Янусъ вмѣстѣ съ Са-
турномъ, Пикомъ и Фавномъ старѣйшій изъ Римскихъ боговъ; богъ года и мира, коего
храмъ въ мирное врЬмн запирался, (см. X, 28, ст. 8). Онъ изображался съ двумя и
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 405
И съ сокрушеннымъ ужь Рейнъ рогомъ трикраты
Держитъ смирителя царствъ лживыхъ народовъ,
5 Мироправитель тебя и отецъ надъ землею,
Все же для нашей мольбы ты далекъ быть не можешь.
Тамъ и глазами съ тобой и душами мы, Цезарь;
И дотого всѣ сердца ты одинъ увлекаешь,
Что не знаетъ сама толпа и великаго Цирка,
10 ІІассерину теперь бѣжать или Тигру.
VIII.
О возвращеніи Домиціана.
Веселы нынѣ, коль мнѣ такъ являлись вы, Музы, взыграйте,
Изъ Одризійскихъ идетъ странъ побѣдителемъ богъ. ,
Первый Декабрь, ты даешь народнымъ мольбамъ подтвержденье;
Уже возможно сказать голосомъ зычнымъ: „идетъ"!
5 Счастливъ жребіемъ ты! не уступишь ты Янусу даже,
Если бы радости намъ тѣ, что даетъ онъ, ты далъ.
Праздничную отпускать будетъ ругань увѣнчанный воинъ,
Какъ пойдетъ посреди убранныхъ лавромъ коней.
Можешь шуткамъ внимать и пѣснямъ легкимъ, о Цезарь,
Даже и ты, коль игру любитъ и самый тріумфъ.
IX.
О Касцелліи.
Какъ шестьдесятъ уже лѣтъ себѣ считаетъ Касцеллій,
Онъ уменъ; но когда жь будетъ онъ краснорѣчивъ?
X.
На Ола.
даже съ четырьмя лицами, (см. ѴІП, 2). По немъ назывался первый мѣсяцъ въ году
(см. VIII, 33, ст. 11; XII, 31, ст. 4; XIII, 27, ст. 1). Подъ покровительствомъ его нахо-
дились священныя книги, въ которыхъ записывали 1-го января вступающіе въ долж-
ность консулы и другіе представители власти. 9, 2. Римское юношество получало сп-
сте'матическое образованіе у грамматиковъ и риторовъ; и въ настоящей эпиграммѣ Мар-
ціалъ издѣвается надъ претензіями Касцелліи на умственный вѣсъ, такъ какъ 60-ти
лѣтній этотъ старикъ тѣмъ не менѣе не проходилъ правильной школы краснорѣчія.
406 М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаттаіоп. ЬіЬ. VII
Сепіепіз ііііиіі МаіЬо тіІіЬиз: Оіе, дииі а<1 іе?
Хоп іи ргоріегеа, зей Маіію раирег егіі.
5 Іп Іисет сепаі Зегіогіив: Оіе, пиі<1 а<1 іе,
Сит іісеаі іоіа зіегіеге посіе ІіЬі?
Зерііп^епіа Тііо (ІеЬеі Ьириз: Оіе, циій а<1 іе?
Аззет пе (іесіегіз сгесіісіегізѵе Ьиро.
ІПші діззітиіаз, ай іе диоіі регііпеі, Оіе,
10 (^иосідие та§із сигае сопѵепіі еззе іиае.
Рго іо°и1а (ІеЬез: Іюс асі іе регііпеі, Оіе.
Оиабгапіет пето іат ІіЬі сгесііі: еі Нос.
Пхог тоесііа ІіЬі езі: Іюс а<1 іе регііпеі, Оіе.
Розсіі іат сіоіет Ьііа "гапсііз: еі Іюс.
15 Бісеге ^иіп(^ссіе8 роіегат, дио<1 регііпеі ай іе:
8есІ дикі а§аз, асі те регііпеі, Оіе, пііііі.
XI.
Со§із те саіато тапицие позіга
Етешіаге теоз, Ріиіепз, ІіЬеІІоз.
О диат те пітіит ргоЬаз атазцие,
Оиі ѵіз агсЬеіураз ЬаЬеге пи§аз!
ХП.
Зіс те Ггопіе Іе^аі сіотіпиз, Гаизііпе, зегепа
Ехсіріаіцие теоз, циа зоіеі аиге, іосоз,
ІІі теа пес, іизіе циоз осііі, ра§іпа Іаезіі,
Еі тіііі сіе пиііо Гата гиЬоге ріасеі.
5 С^иі<1 ргойезі, сиріапі сит (рпсіат позіга ѵісіегі,
Зі циа ЬусатЬео зап^иіпе іеіа тасіепі,
Ѵірегеитдие ѵотаі позіго зиЬ потіпе ѵігиз,
Оиі РйоеЬі гасііоз іегге (Ііепщие педаі?
11, 4. Истинные любители поэзіи высоко цѣнили первые экземпляры сочиненій,
написанные рукою автора, такъ какъ въ дальнѣйшихъ спискахъ могли находиться
ошибки и неточности по винѣ переписчика. 12, 1. Такъ. Мы уже выше говорили
о Формѣ поэтической рѣчи, и вбѣгающей къ сближенію и сравненію двухъ, нерѣдко
совершенно разнородныхъ представленій: пусть я настолько же заслужу благосклон-
ное вниманіе императора, насколько я въ моихъ стихахъ щажу людей, заслужи-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII.
*11) /
XI.
АвЛУ ІІУДЕНТУ.
Принуждаешь перомъ и своею рукою
Книжки свои меня, Пудентъ, ты исправить.
О, какъ чрезмѣрно меня ты цѣнишь и любишь.
Что имѣть моего письма хочешь шутки!
XII.
Фаустину.
Съ яснымъ челомъ пусть меня, Фаустинъ, такъ владыка читаетъ,
Ухомъ привычнымъ» пускай шуткамъ внимаетъ моимъ,
Какъ мой листъ тѣхъ щадитъ, кого подѣломъ ненавидитъ,
И со стыда ничьего слава не нравится мнѣ.
5 Что за польза инымъ желать, чтобъ казались моими,
Если Ликамбовой гдѣ кровію стрѣлы текутъ,
Или во имя мое тотъ ядъ изливаютъ змѣиный,
Что не въ силахъ лучей Феба и дня перенесть?
вающихъ ненависти, и не добиваюсь славы насчетъ чьего либо стыда, (сл. V, 63,
ст. 5. 12). 12, 5. Смыслъ: какая польза нѣкоторымъ стихотворцамъ выпускать
подъ моимъ именемъ смертоносныя сатирическія стрѣлы, когда всѣмъ извѣстна без-
вредность и безобидность моихъ шутокъ. 12,6. Ликамбъ. Архилогъ, Лакедемонскій поэтъ,
писалъ такіе ѣдкіе ямбы на Ликамба, отказавшаго ему въ обѣщанной рукѣ дочери,
что принудилъ его повѣситься вмѣстѣ съ дочерью.
408
М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. VII.
Ьтіітиз іппосиі: зсіз Іюс Ъепе: іиго роіепііз
10 Рег §епіит Гатае Сазіаііитдие §ге§ет
Регдие іиаз аигез, та^пі тіііі питіпіз іпзіаг,
Ьесіог, іпЪитапа ІіЬег аЬ іпѵійіа.
ХШ.
І)ит ТіЪигііпіз аІЬезсеге зоііЪиз аисііі
Апіідиі (іепііз і'изса Ьусогіз еЪиг,
Ѵепіі іп Негсиіеоз соііез. (^иій ТіЪигіз аііі
Лига ѵаіеі! Рагѵо іетроге пі§га гейіі.
XIV.
Ассійіі іпГатІит позігае зсеіиз, Аиіе, риеііае;
Атізіі іизиз сіеіісіаздие зиаз:
Хоп диаіез іепегі ріогаѵіі атіса Саіиііі
ЬезЪіа, педиііііз раззегіз огЪа аиі,
о Ѵеі Зіеііае сапіаіа тео циаз Йеѵіі Іапіків,
Сиіиз іп Еіузіо пі§га соІитЪа ѵоіаі:
Ьих теа поп саркиг пи§із пецие тогіЬиз ізііз,
Хес Йотіпае ресіиз іаііа (іатпа тоѵепі:
Віз йепоз риегшп пшпегапіет репіійіі аппоз,
10 Мепіиіа сиі попсіит зездиірейаііз егаі.
XV.
С^иіз риег Іііе пкібіз аЪзізік Іапікійоз ипсііз
Еі йі^каі йотіпат Хаіііа? питдиій Нуіаз?
О Ъепе, диосі зііѵа соіііпг Тігупііііиз ізіа
Еі диоіі атаігісез іат ргоре зегѵаі адиаз!
5 Зесигиз іісеі Ъоз Гопіез, Аг^уппе, тіпізігез:
Хіі і’асіепі ХутрЪае: пе ѵеііі ірзе, саѵе.
12, 10. Толпоіі Ііаспииидъ^ музъ, проживающихъ у Кастальскаго ключа. 12,12. О
чишате,іъ. Домиціанъ. 15, 1. Рѣчь, вѣроятно, идетъ о статуѣ убѣгающаго мальчика
отъ струй 1аитпды,(см. VI, 47). 15, 2. Придерживаясь чтенія ПіІЬегі’а „Еі Ги^ііаі
4оіиіпати вмѣсто приводимаго Ьеінаіг’омъ „Еі Гп<рі аі (1ошіпат“, мы переводимъ:
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. VII. 409
Я безвредно шучу, это знаешь ты: въ этомъ клянуся
10 Геніемъ мощной Молвы, какъ п толпой Касталпдъ,
Слухомъ также твоимъ, для меня словно богъ ты великій,
О читатель, вѣдь ты зависти грубой далекъ.
XIII.
О Ликоридѣ.
Что слоновая кость на солнцѣ Тибурскомъ бѣлѣетъ,
Смуглой про то услыхать лишь Ликоридѣ пришлось,
Къ высямъ она пришла Геркулеса. Съ чѣмъ воздухъ Тибура
Горный сравнить! Въ малый срокъ черной вернулась опа.
XIV.
Авлу О ГОРѢ ЕГО ДѢВЫ.
XV.
Аргинпу іантиды.
Что за мальчикъ бѣжитъ отъ блестящихъ струй Іантиды
И отъ Наяды спастись хочетъ? Ужели то Гилъ?
О хорошо, что вотъ здѣсь, въ этой рощѣ почтенъ Тиринтіецъ,
И что вблизи сторожитъ воды любовныя онъ.
5 Безопасно, Аргиннъ, изъ этихъ ключей подноси ты;
Нимфы не тронутъ тебя, бойся, пе вздумалъ бы самъ.
пИ отъ наяды спастисъи вмѣсто „Ну панды спастись". Іавтида и есть та нимфп. ко-
торой Аргиннъ боится, по примѣру Гила. Гилъ* (см. V, 43, ст. 5). 15, 3. Тирин-
тіецъу Геркулесъ, воспитанный въ Арпмійскомъ городѣ Тпрпнтѣ. 15, 6. Самъ, Гер-
кулесъ.
410
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаітпаіои. ЬіЬ. VII.
XVI.
Дега (іоті поп зипі, зирегезі Іюс, Ведиіе, зоіит,
Иі іиа ѵепсіатиз типега: питдиій етіз?
XVII.
Вигіз ЫЫіоіІіеса сіеіісаіі,
Ѵісіпаіп ѵііеі ипйе Іесіог игЬет,
Іпіег сагтіпа запсііога зі диіз
Ьазсіѵае Гиегіі Іосиз ТІіаІіае,
5 Ноз ііійо Іісеі іпзегаз ѵеі іто,
8еріет циоз ііЬі тізітиз ІіЪеІІоз
Аисіогіз саіагао зиі поіаіоз:
Наес іПіз ргеііит і'асіі Іііига.
Аі іи типеге (Іеіісаіа раѵѵо
10 (^иае сапіаЬегіз огЬе поіа іо іо,
Рі^пиз ресіогіз Ьос теі іиеге,
Іиіі, ЫЫіоіЬеса Магііаііз.
ХѴШ.
Сит ііЬі зіі Гасіез, <1е диа пес Гетіпа роззіі
ІИсеге, сит согриз пиііа Иіига поіеі,
Сиг іе іат гагиз сиріаі гереіаідие Гиіиіог,
Мігагіз? Ѵіііит езі-поп Іеѵе, Сгаііа, ііЬі:
5 Ассеззі диоііепз асі ориз тіхііздие тоѵетиг
Іп§иіпіЬиз, сиппиз поп іасеі, ірза іасез.
Ві і'асегепі, иі іи Іодиегегіз еі іііе іасегеі:
ОЙ'епсІог сиппі ^аггиіііаіе іиі.
Ресіеге іе ѵеііет: ііатдие Іюс пес іпиіііе сіісіі
10 Зуттасііиз еі гізит гез тоѵеі ізіа зетеі:
(^иіз ѵісіеге роіезі 1’аіиі роррузтаіа сиппі?
Сит зопаі Іііе, сиі поп тепіиіа тепздие сасііі?
16, 1. Реіулъ (см. I, 12). 17. Поэтъ посвящаетъ семь собственноручно наппсан-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 411
XVI.
Регулу.
Денегъ въ дому никакихъ; остается, Регулъ, продать мнѣ
Только подарки твои; уже не купишь лп ты?
ХѴІИ'.
Библіотекѣ Юлія Марціала.
Превосходной дачи библіотека,
Видитъ изъ коей читатель городъ сосѣдній,
Ежели средь пѣснопѣній болѣе строгихъ
И для игривой Таліи окажется мѣсто,
5 То втѣсни хотя бы на нижнюю полку
Тѣ, что семь тебѣ посылаю я книжекъ,
Своего творца перемаранныхъ тростью:
Цѣну имъ придаютъ эти помарки.
Ты же, малаго дара принявъ посвященье,
10 Такъ, что по цѣлой землѣ воспѣвать тебя будутъ,
Охраняй этотъ мой залогъ задушевный,
Юлія Марціала ты библіотека.
XVIII.
Галлѣ.
ныхъ книгъ эпиграммъ библіотекѣ родственника своего Юлія Марціала, коего сады
и прекрасную виллу на Яппкулѣ описываетъ.
412
М. Ѵаі. Магііаііз ері&гаішпаіоп. ЬіЬ. VII.
Біс аіідиісі заііеіп сіатозодие оЬзігере сиппо,
Еі зі айео тиіа ез, йізсе ѵеі ішіе Іодиі.
XIX.
Ега§тепіит диосі ѵііе риіаз еі іпиіііе Іідпит,
Наес Гиіі і^поіі ргіта сагіпа тагіз,
(^иат пес Суапеае циопйат роіиеге гиіпае
Ггап^еге пес Зсуіііісі ігізііог іга Ггеіі.
5 8аеси1а ѵісегипі: зей диатѵіз сеззегіі аппіз,
Запсііог езі заіѵа рагѵа іаЪеІІа гаіе.
XX.
Хііііі езі тізегіиз педие диіозіиз 8апіга.
Весіат ѵосаіиз сит сисиггіі ай сепат,
Оиат іоі йіеЬиз посііЬи8^ие саріаѵіі,
Тег розсіі аргі діапйиіаз, диаіег ІитЬит,
5 Еі иігатдие сохат Іерогіз еі сіиоз агтоз,
Хес егиЬезсіі реіегаге йе іигйо
Еі озігеогит гареге ііѵійоз сіггоз.
Виссіз ріасепіае зогйійат ііпіі таррат;
ІПіс еі иѵае соііосапіиг оііагез
10 Еі Рипісогит раиса &гапа таіогит
Еі ехсаѵаіае реіііз іпйесепз ѵоіѵае
Еі Іірра Ясиз йеЬіІізцие Ьоіеіиз.
8ей тарра сит іат тіііе гитрііиг 1‘игііз,
Новое іереиіі зропйуіоз зіпи сопйіі
15 Еі йеѵогаіо сарііе іигіигет ігипсит.
Соііі^еге 1оп§а іигре пес риіаі йехіга,
Апаіесіа циійциій еі сапез геіідиегипі.
Хес езсиіепіа зиГІісіі §и!ае ргаейа,
Міхіо 1а§опат геріеі ай рейез ѵіио.
19. Въ Римѣ во времена Марціала показывался обломокъ отъ корабля Арго.
19, 3. Ціаны пли Спмплегады, два скалистыхъ острова у входа въ Понтъ Эвкспнскій,
хотя Гомеръ и помѣщаетъ нхъ въ Сицилійское море. Будучи подвижными, они уда-
ряли другъ въ друга, сокрушая попавшіе между ними корабли. Аргонавты проѣхали
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII.
413
XIX.
Объ обломкѣ Арго.
Этотъ обломокъ, что счесть безполезнымъ ты деревомъ можешь,
Первымъ былъ кораблемъ средь безызвѣстныхъ морей;
Ни Ціапейскимъ его сокрушить не прншлося напастямъ,
Ни суровой самой Скиѳскаго моря волнѣ.
5 Побѣдили вѣка: но хотя годамъ уступилъ онъ,
Эта священнѣй доска, чѣмъ уцѣлѣвшій корабль.
XX.
На Сантру.
Нѣтъ гнуснѣй ничего и прожорливѣй Сантры.
Какъ бѣжитъ приглашенъ къ настоящей трапезѣ,
Коей столько дней и ночей добивался,
Трижды онъ вепря и бедръ четырежды проситъ,
5 Оба отъ зайца стегна и обѣ лопатки,
Не краснѣетъ, клянясь, что дрозда не давали,
И хватать блѣдноватыя бороды устрицъ.
Грязный мажетъ ручникъ кусками оладьевъ,
И туда же горшковые суются грозды,
10 И Пунійскихъ гранатовъ немногія зерна,
И неприличная шерсть объѣдковъ свинины,
И текущія смоквы, и грибъ поразбрюзгшій.
Но какъ отъ тысячи кражъ ручникъ уже рвется,
Прячетъ оглоданные позвонки онъ въ пазухѣ теплой
15 И съ отъѣденною головой отъ горлицы тушку.
Не считаетъ стыдомъ сбирать крохоборецъ,
Вытянувъ руку, и то, что оставлено псами.
Не сыта еще глотка добычей съѣстнаго,
Смѣсью вина онъ бутыль у ногъ наливаетъ.
между нпміц пустивши напередъ голубя. 19, 4. Скиѳское море—Понтъ Эвкспнскій.
20, 2. Несіа соепа, настоящая трапеза, за которой приглашенные кліенты возлегали
вмѣстѣ съ патрономъ, была возстановлена Домиціаномъ вмѣсто небольшой денежной
подачки, вошедшей передъ тѣмъ въ употребленіе.
414 М. Ѵаі. Магііаііз ері^таттаіои. ЫЪ. VII.
20 Наес рег (Іисепіаз сит (Іотит іиііі зсаіаз
8едие оЪзегаіа сіизіі апхіиз сеііа
Оиіозиз іііе, розіего <1іе ѵепйіі.
XXI.
Г
Наес езі іііа 4іез, диае та§пі сопзсіа рагіиз
Ьисапит рориііз еі ІіЬі, Роііа, сіесііі.
Неи! Него сгийеііз пиііадие іпѵізіог итЪга,
ОеЬиіі Іюс заіііт поп Іісиіззе ііЬі.
ХХП.
Ѵаііз Арроіііпеі та§по тетогаілііз огіи
Ьих гейіі: Аопісіит іигЬа, Гаѵеіе засгіз.
Наес тегиіі, сит іе іеггіз, Ьисапе, йесііззеі,
Міхіиз Сазіаііае Ваеііз иі еззеі адиае.
XXIII.
РІюеЪе, ѵепі, зесі диапіиз егаз, сит Ъеііа іопапіі
Ірзе (Іагез Ьаііае ріесіга зесишіа Іугае.
Оиісі іапіа рго Іисе ргесег? Ти, Роііа, тагііит
8аере соіаз еі зе зепііаі іііе соіі.
XXIV.
Сит Іиѵепаіе тео диае те соттіііеге іетріаз,
(^иісі поп аийеЪіз, регййа Ипдиа, іодиі?
Те йп^епіе пеГаз Руіайеп осііззеі Огезіез,
Тііезеа РігііЬоі іезіііиіззеі атог,
5 Ти Зісиіоз Ггаігез еі таіиз потеп Аігійаз
20, 20. На двѣсти ступеней, указываетъ, что Санктра жилъ па самомъ чердакѣ,
подобно бѣднякамъ. 21, 2. Полла\ воспѣвая день рожденія п гибель Лукана, поэтъ
обращается къ Поллѣ, супругѣ поэта Лукана, внучкѣ оратора Сенеки. 21, 3. Этой
тѣнью, т. е. убійствомъ Лукана. # 21, 4. Какъ бы представляетъ отвѣчъ на слова
Нерона послѣ многихъ убійствъ: до сихъ поръ Цезарь не зналъ, что возможно для
императора. 22, 2. Аонидъ, музъ по имени Аонійской или Бэотійской горы Гели-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII.
415
20 Это. когда онъ домой унесетъ на двѣсти ступеней
И боязливо запретъ на задвижку каморку,
Этотъ обжора продастъ все на другой день.
XXI.
На день рожденія Лукана.
Вотъ тотъ день, что, сознавъ своего порожденья величье,
Далъ Лукана всему міру и, Полла, тебѣ.
О жестокій Неронъ! этой тѣнью всего ненавистнѣй.
Хоть ужь это должно бъ быть невозможнымъ тебѣ
XXI.
О томъ ЖЕ.
Памятный день пѣвца Аполлонова важнымъ рожденьемъ
Всходитъ; толпа Аонидъ, будьте усердны къ мольбамъ.
Тѣмъ заслужилъ, что тебя, о Луканъ, землѣ даровалт> онъ,
Чтобы съ Кастальской водой былъ перемѣшанъ Бэтисъ.
XXIII.
Фебу о томъ же.
Фебъ, низойди; но какимъ ты былъ, какъ гремящему войны
Лація лиры вручалъ славу вторую ты самъ.
Въ день сей чего попрошу? Воздавай ты, Полла, супругу
Часто почетъ, и пусть самъ чувствуетъ онъ, что почтенъ.
XXIV.
г
Злоязычнику.
Ты, что ищешь меня съ моимъ Ювеналомъ разсорить,
Только чего не дерзнешь, злобный языкъ, говорить?
Ты какъ начнешь клеветать, Пиладъ на Ореста бъ озлился,
И Тезею бъ въ любви могъ отказать Пиритой;
5 Ты бъ Сикулійскпхъ успѣлъ братьевъ, и' именемъ большихъ
кона и ключа Аганиппы. 22, 4. Съ Кастальской водой^ (см. IV, 14, ст. 1). Кор-
дуба. мѣсто рожденія Лукана на рѣкѣ Бэтисѣ. 23, 1. Гремящему войны, Лукану.
23, 2. Держась смысла, мы перевели; славу вторую вмѣсто плектръ второй; второй
послѣ воспѣвшаго войны Вергилія. 24, 1. Ювеналъ, знаменитый сатирикъ, былъ
пріятелемъ Марціала. 24, 4. Дружба Тезея и Ларатоя обратилась въ пословицу,
такъ же, какъ и дружба Ореста и Пплада. 24, 5. Подъ Спкулійскимп братьями надо
416 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VII.
Еі Ьесіае роіегаз Діззосіаге §епиз.
Нос ііЬі рго тегіііз еі ІаІіЬиз ітргесог аизіз,
ІІі Гасіаз іііисі, диой, риіо, Ііп^иа, Гасіз.
XXV.
»
Виісіа сит іапіит зсгіЬаз ері^гаттаіа зетрег
Еі сегиззаіа сашіідіога сиіе,
ЫиІІадие тіса заііз пес атагі іеіііз іп ііііз
биііа зіі, о йетепз, ѵіз іатеп іііа 1е§і!
5 Иес сіЬиз ірзе іиѵаі тогзи Ггаийаіиз асеіі,
Иес дгаіа езі Гасіез, сиі §е1азіпиз аЬезі.
ІпГапіі теіітеіа (Іаіо Гаіиаздие тагізсаз:
Иат тіііі, диае поѵіі рипдеге, Сіііа заріі.
XXVI.
Ароіііпагет сопѵепі теша, Зсагоп;
Еі зі ѵасаЬіі—пе тоіезіиз ассесіаз—,
Нос диаіесипдие, сиіиз аіідиа рагз ірзе езі,
ВаЬіз: Ііае Гасеіае сагтеп ігаЪиапі аигез.
5 8і іе гесеріига ігопіе ѵііегіз іоіа,
Хоіо го^аЬіз иі іаѵоге зизіепіеі.
(^иапіо теагит, зсіз, атоге пидагит
Еіа^геі: пес ірзе ріиз атаге іе роззит.
Сопіга таіідпоз еззе зі ѵоіез іиіиз,
10 Ароіііпагет сопѵепі теит, Зсахоп.
XXVII.
Тизсае ^Іашііз арег рориіаіог еі ііісе тиііа
Іат рі§ег, Аеіоіае Гата зесшкіа і'егае,
подразумевать АмФішома и Анаиія, рожденныхъ въ Сицилійскомъ городѣ Катанѣ,
близь Этны, о благочестнной любви коихъ къ родителямъ повѣствуетъ Страбонъ,
кн. VI; Сенека III сіе ВеиеГісе, гл. 17. 24, 6. Внуковъ Атреяу Агамемнона и Ме-
нелая, превосходящихъ славою упомянутыхъ Спкулійскихъ братьевъ. Леди дѣтей,
Кастора и Поллука. 25, 2. Набѣленной кожѣ. Стихи плохаго поэта однообразію
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 417
Внуковъ Атрея развесть, даже и Леды дѣтей.
За заслуги твои и дерзость желаю, чтобъ дѣлалъ
Что, полагаю, языкъ, подлинно дѣлаешь ты.
XXV.
Плохому поэту.
Какъ слащавыя лишь однѣ эпиграммы ты пишешь,
И набѣленной притомъ кожи гораздо блѣднѣй,
И ни крошки нѣтъ въ нихъ ни соли, ни капельки горькой
Желчи, безумецъ, ты все, чтобы читали ихъ, ждешь!
5 Даже ѣда не мила, коль рѣзкаго уксуса мало,
И непріятно лицо, если усмѣшки въ немъ нѣтъ.
Яблокъ медовыхъ давай да прѣсныхъ марисковъ ребенку,
Я же съ Хіоса люблю плодъ, что умѣетъ пробрать.
XXVI.
При посылкѣ Сказона Аполлинарію.
Къ Аполлинарію отправляйся ты, Сказовъ,
И коль онъ празденъ,—чтобы ни явился ты въ тягость,—
Кое что, въ чемъ и самъ онъ нѣкоей частью,
Сдай, чтобы тонкія уши восприняли пѣсню.
5 Если увидишь, что принятъ съ челомъ ты открытымъ,
То поддержки проси по старой пріязни.
Знаешь, какою любовью пылаетъ къ моимъ онъ
Шуткамъ; и самъ не могу я любить тебя больше.
Если отъ злобныхъ желаешь ты быть безопаснымъ,
10 Къ Аполлинарію отправляйся ты, Сказовъ.
XXVII.
О вепрѣ, посланномъ къ нему Декстеромъ.
'Русскаго жолудя вепрь истребитель и съ дуба плодами
Жирный уже, и едва не Этолійскій самъ звѣрь,
чисты и бѣлы, какъ набѣленное лицо, (ср I, 72, ст. 6). 25, 7. Мариски, родъ
большихъ на вкусъ прѣсныхъ фигъ. 25, 8. Хіосская Фига славилась острымъ, вину
подобнымъ вкусомъ, (см. XIII, 23). 26. Сказокъ, хромой ямбъ, ибо въ шестой
стопѣ заключается спондей. 26, 1. Аполлинарій, (см. IV, 87, ст. 93). 27, 1. Тус-
скііі, Этрусскій. 27, 2. Этолійскій^ убитый Мелеагромъ.
.Марціала эпиграммы
27
418
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. VII.
(^иет теиз іпігаѵіі зріетіепіі сизрійе Бехіег,
Ргаейа іасеі позігіз іпѵійіоза Госіз:
5 Ріпдиезсапі тайійо Іаеіі пійоге репаіез
ЕІа^геі еі ехсізо Гезіа сиііпа іи§о.
8ей сосиз іп§епіет рірегіз сопзитеі асегѵит
Аййеі еі агсапо тіхіа Еаіегпа §аго:
Ай йотіпит гейеаз, позіег іе поп саріі і§піз,
10 СопіигЬаіог арег: ѵіііиз езигіо.
XXVIII.
/
Зіс ТіЬигііпае сгезсаі ііЬі зііѵа Ьіапае
Еі ргорегеі саезит заере гейіге петиз,
Кес Тагіезіасіз Раііаз іиа, Еизсе, ігареііз
Сейаі еі іттойісі йепі Ьопа тизіа Іасиз;
5 Зіс Гога тігепіиг, зіс іе раіаііа іаийепі,
Ехсоіаі еі ^етіпаз ріигіта раіта Гогез:
Оііа йит тейіиз ргаезіаі ііЬі рагѵа БесетЬег,
Ехіде, зей сегіа, диоз 1е§із, аиге іосоз.
„Зсіге ІіЬеі ѵегит? гез езі Наес агйиа“. Зей іи
10 (^иой ііЬі ѵіз йісі, йісеге, Еизсе, роіез.
XXIX.
ТЬезіуІе, Ѵісіогіз іогтепіит йиісе Ѵосопі,
(^ио пеню езі іоіо поііог огЬе риег,
Зіс еііат розіііз Гогтозиз аіпеге сарііііз
Еі ріасеаі ѵаіі пиііа риеііа іио:
5 Раиіізрег йотіпі йосіоз зеропе ІіЬеІІоз,
Сагтіпа Ѵісіогі йит Іе&о рагѵа іио.
27, 3. Декстеръ, рругь Марціала, занимающійся охотой. 27, 6. Дровами, на-
рубленными на горѣ. 27, 9. Къ господину, Декстеру. 27, 10. Огромный кабанъ
не по кухнѣ поэта. 28, 1. Общая покровительница лѣсовъ, Діана, хранитъ и Тибур-
скій лѣсъ Фуска. 28, 3. Тартессъ, Испанскій городъ при устьяхъ Бэтиса. Паллада
съ посвященной ей оливой здѣсь вмѣсто сбора и выжимки оливъ. 28, 6. Кліенты
украшали пальмами двери своихъ патроновъ послѣ удачной защиты ихъ дѣла на
судѣ, (см. Ювен. Сат. VII, ст. 118:
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 419
Декстеръ котораго мой пронзилъ сіяющей пикой,
Ловлей завидной лежишь ты па моемъ очагѣ.
5 Пусть тучнѣютъ въ чаду загрязненные паромъ пенаты,
Кухня, какъ въ праздникъ, пускай топливомъ пышетъ съ горы.
Перцу ворохъ большой межь тѣмъ израсходуетъ поваръ,
И Фалерна придастъ къ тайной подливкѣ еще.
Такъ къ господину вернись, огонь тебя мой не вмѣщаетъ,
10 Смуту вносящій кабанъ: выгоднѣй мнѣ голодать.
XXVIII.
Фуску.
Пусть такъ ростетъ у тебя лѣсъ Тибуртинской Діаны,
И по срубу опять часто пусть роща идетъ,
Пусть Тартесскпмъ тискамъ твоя не уступитъ Паллада,
Фускъ, и громады корытъ добраго муста даютъ;
5 Форумъ дивись тебѣ такъ, пусть такъ Палатинъ тебя хвалитъ,
Дверь двойную пускай множество пальмъ уберутъ;
Такъ какъ даруетъ тебѣ Декабрь лишь отдыхъ короткій,
Шутки, читая, прими слухомъ увѣреннымъ ты.
„Правду желаешь узнать? вещь трудпая“. Но если хочешь,
10 Чтобъ что сказали тебѣ, можешь ты, Фускъ, мнѣ сказать.
XXIX.
Мальчику Тестилу.
Виктора ты, Тестилъ, Вокона отрадная мука,
Мальчикъ, какого славнѣй въ цѣломъ городѣ нѣтъ;
Будь такъ, прекрасный, любимъ и волоса свои снявши,
Пусть пЬвцу твоему милой средь дѣвъ не найти;
5 Огложи ты на мигъ господина ученыя книжки,
Какъ твоему я читать Виктору стану стишки.
„Чтобы измучившись лѣстницу пальмой зеленой украсить“.
28, 8. Увѣреннымъ — въ своей непогрѣшимости. 28, 10. Поставь себя на мое
мѣсто и скажи мнѣ такую же правду, какую бы ты самъ желалъ услыхать о себѣ.
29, 1. Викторъ Воконъ, поэтъ, мальчика котораго, по имени Тестила, поэтъ про-
ситъ отложить въ сторону книги своего господина на время чтенія стиховъ Мар-
ціаломъ.
27*
420 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VII
Еі Маесепаіі, Маго сит сапіагеі Аіехіп,
Моіа іатеп Магаі Ліаса Меіаепіа егаі.
XXX.
Баа РагіЬіз, сіаа бегтапіа, сіаа, Саеііа, Басіа,
Кес Сііісит арегпіа Саррайосипщие Іогоа;
Еі ІіЬі (іе Рііагіа МетрЫіісиа игЬе Лііиіог
Каѵі^аі, а гиЬгіз еі пі§,ег Іпйиа адиіз;
5 Кес гесиіііогит йі^іа іпдиіпа Ітіаеогит,
Хес Іе багтаіісо Ігапаіі Аіапиз едио.
фіа гаііопе іасіа, сит аіа Котапа риеііа,
(^иод Котапа ІіЪі тепіиіа пиііа ріасеі?
XXXI.
Каисае сЬогІіа аѵеа еі оѵа таігит
Еі Йаѵаа тесііо ѵароге СЬіаа
Еі іеіит циегиіае гидет сареііае
Хес іат Л'і§огіЪиа рагеа оііѵаа
5 Еі сапит деіісііа Ьоіиа ргиіпіа
Бе поаіго ІіЬі тіааа гиге сгесііа?
О циат, Ве§и1е, сіііі^епіег еггаз!
Кіі позігі, піаі те, Гегипі а§е!1і.
(^иісідикі ѵііісиа ПтЬег аиі соіопиа
10 Аиі гиа тагтоге Іегііо поіаіит
Аиі Тизсі ІіЬі Тизсиііѵе шіііипі,
1(1 Іоіа тіііі пазсііиг ЗиЬига
XXXII.
Аііісе, іасптіае гепоѵаз циі потіпа §еп1із
Кес аіпіа іп§еп1ет сопіісиіаае сіотит,
29, 7. Вниманіе къ Алексису не мѣшало Меценату знать, что поэтъ Марзъ (см. I,
письмо) любитъ свою смуглую Мелэну. 31, 1. Піпіщъ изъ хрипливыхъ хлѣвовъ^
(сл. III, 58, ст. 12). 31, 11. Туески^ Этрусски. Тускуланцы. жители древняго го-
рода Тускула въ Лаціи. 31, 12. Смыслъ: ничего я чіе получаю изъ имѣнія, а все
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII.
421
И Меценату, когда Маронъ воспѣвалъ Алекспса,
Вѣдома смуглая все жь Марза Мелэна была.
XXX.
На Цэлію.
XXXI. ,
Регулу.
Птицъ изъ хрипливыхъ хлѣвовъ и яйца насѣдокъ,
Смоквъ Хіосскихъ, при среднемъ теплѣ пожелтѣвшихъ,
И отъ крикливой козы молодаго дѣтенка,
И къ холодамъ уже подошедшихъ оливокъ,
5 И побѣлѣвшую всю съ мороза капусту
Ты считаешь, что шлетъ тебѣ моя дача?
О какъ, Регулъ, ты заблуждаешься сильно!
Кромѣ меня нейдетъ ничего въ моемъ полѣ.
Что только староста Умбръ иль поселянинъ,
10 Или дача твоя у третьяго камня
Шлютъ иль Туески тебѣ, иль Тускуланцы,—
Это родится мнѣ все въ цѣлой Субурѣ.
XXXII.
Аттику.
Аттикъ, ты имена возродившій рѣчистаго рода,
Мощному дому никакъ ты замолчать не даешь;
покупаю на рынкѣ. 32, 1. Аттикъ у— вѣроятно, ПомпоніЙ Аттикъ, коего жизнь
описалъ Корнелій Непотъ и къ которому посланія писалъ Цицеронъ. Этому Аттику,
вѣроятно, подражаетъ его потомокъ, къ которому обращается Марціалъ.
422 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЕіЪ. VII.
Те ріа Сесгоріае сотііаіиг іигЪа Міпегѵае,
Те зесгеіа диіез, іе зорЪоз отпіз атаі.
5 Аі іиѵепез аііоз Ггасіа соііі аиге тарвіег
Еі гаріі іттегііаз зогйібиз ипсіог орез.
Хоп рііа, поп Гоіііз, поп іе ра^апіса іЬегтіз
Ргаерагаі, аиі пийі зііріііз ісіиз ІіеЬез,
Ѵага пес іп Іепіо сеготаіе Ьгаскіа іешііз,
10 Хоп Ііагразіа ѵа§из риіѵегиіепіа гаріз,
8е4 сиггіз піѵеаз іапіит ргоре Ѵігдіпіз ипйаз,
Аиі иЬі Зійопіо іаигиз атоге саіеі.
Рег ѵагіаз агіез, отпіз диіЬиз агеа зегѵіі,
Ьийеге, сит Іісеаі сиггеге, рі^гіііа езі.
XXXIII.
Зогсіісііог саепо сит зіі іо§а, саісеиз аиіет
Сапйійіог ргіта зіі ІіЬі, Сіппа, піѵе:
Веіесіо диісі, іперіе, ресіез регіипйіз атісіи?
Со11і§е, Сіппа, іодат; саісеиз ессе регіі.
XXXIV.
<^ио роззіі Яегі тосіо, Зеѵеге,
Ѵі ѵіг реззітиз отпіит Сііагіпиз
ІІпат гет Ъепе Гесегіі, гедиігіз?
Вісат, зей сііо. С^иісІ Хегопе реіиз?
5 С^иісі іЬегтіз теіеиз Хегопіапіз?
Хоп сіеезі ргоііпиз, ессе, сіе та1і§піз,
<^гіі зіс гапсісіиіо Іодиаіиг оге:
„Ѵі диісі іи сіотіпі йеідие позігі
32, 3. Кекропі йеной Минервы, толпа греческихъ философовъ. 32. 5. Описывая
тѣлесныя упражненія современныхъ юношей, поэтъ хочетъ сказать, что дѣло не
обходится безъ того, чтобы Фехтовальщикъ не задѣлъ по уху своего ученика (см.
Верг. Энеида, V, ст. 435—436):
...........„и вокругъ ушей и висковъ ихъ блуждаетъ
Часто рука,г и трещатъ подъ ударами сильными скулы4.
32, 6. Похищаетъ добро зря, такъ какъ не учитъ ничему дѣльному. 32, 8. Къ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 423
Сопровождаетъ тебя толпа Кекропійской Минервы,
Въ тайной тебя тишинѣ любитъ и всякій мудрецъ.
5 Юношей прочихъ блюдетъ фехтовальщикъ, ухо разбивши,
И похищаетъ добро зря умаститель пачкунъ.
Ни шары и ни мячъ, ни лапта тебя не готовятъ
Къ банѣ, ни бой тупикомъ противъ нагаго столба;
Умастивши, ты рукъ изогнутыхъ на бой не выносишь
10 И гарпаста въ пыли быстро схватить пе спѣшишь,
А къ бѣлоснѣжнымъ водамъ одпой только Вирго стремишься
Или туда, гдѣ горитъ страстью Сидонскою быкъ.
Въ игры пускаться во всѣ, что на каждой площадкѣ заводятъ,
Какъ подобаетъ бѣжать, это лишь лѣность одна.
XXXIII.
На Цинну.
Хоть и грязи грязнѣй твоя тога, но въ это же время
Перваго снѣга бѣлѣй, Цинна, башмакъ у тебя;
Что же, одежду спустя, пачкаешь поги, безумецъ?
Тогу ты, Цинна, сбери; вѣдь погибаетъ башмакъ.
XXXIV.
Северу о Харинъ.
Какъ же это, Северъ, могло только сбыться,
Чтобы Харинъ, изо всѣхъ человѣкъ наихудшій,
Сдѣлалъ хорошую вещь одну, вопрошаешь?
Я скажу, да сейчасъ же. Что хуже Нерона?
5 Что Нероновыхъ термъ можетъ быть лучше?
Но найдется иной тотчасъ изъ злобныхъ, '•
Что изъ зловоннаго рта вымолвитъ тутъ же:
„Какъ ты столькимъ дарамъ владыки и бога
разнымъ упражненіямъ, вызывающимъ потъ передъ баней, принадлежалъ и бой де-
ревяннымъ мечемъ противъ вкопаннаго въ землю столба. 32, 10. Гарпастъ, мячъ
общій у двухъ партій, старавшихся его захватить Другъ передъ дружкой. 32, 11.
Вирго, (см. V, 20, ст. 9. 32, 12. Или туда, къ портику Европы, гдѣ Юпитеръ
былъ написанъ въ образѣ быка, несущаго черезъ море Европу, дочь Лгенора, осно-
вателя Сидона. Поэтъ хочетъ сказать, что Аттикъ простымъ и мужественнымъ бѣ-
гомъ замѣняетъ болѣе сложныя тѣлесныя упражненія молодежи.
424 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаішпаіоп. ЬіЬ. VII.
РгаеГегё типегіЬиз Хегопіапаз?“
10 Тііегтаз ргаеГего Ьаіпеіз сіпаесіі.
XXXV.
Іп^ита зиссіпсіиз підга ііЬі зегѵиз аіиіа
8іаі, диоііепз саіісііз Іоіа Гоѵегіз ациіз.
8е<1 теиз, иі (Іе те іасеат, Ьаесапіа, зегѵиз
Ітіаеит пиДа зиЬ сиіе ротіиз ІіаЬеІ,
5 8е<1 пийі іесит іиѵепездие зепездие іаѵапіиг.
Ап зоіа езі зегѵі тепіиіа ѵега іиі?
ЕсдиіД Гетіпеоз зедиегіз, гааігопа, гесеззиз,
Зесгеіиздие іиа, сиппе, іаѵагіз адиа?
XXXVI.
Сит ріиѵіаз тасіііитдие Іоѵет регіегге пе§агеі
Еі гийіз ЬіЬегпіз ѵіііа паіагеі адиіз,
Ріигіта, циае роззеі зиЬііоз еЙ'ишІеге пітЬоз,
МипегіЬиз ѵепіі іе^иіа тізза іиіз.
5 Ноггійиз, ессе, зопаі Вогеае зігісіоге БесетЬег:
8іе11а, іе§із ѵіііат, поп іе^із а^гісоіат.
XXXVII.
Козіі тогііГегит циаезіогіз, Сазігісе, зі^пит?
Езі орегае ргеііит (Іізсеге іііеіа поѵит:
Ехргітегеі циоііепз гогапіет Ггі§оге пазит,
Ьеіаіет іидиіі іиззегаі еззе поіат.
5 Тигріз аЪ іпѵізо репйеЬаі зіігіа пазо,
Сит Яагеі тейіа іаисе ИесетЬег аігох:
34. 10. Хоти позорное прозваніе цпнеда можетъ относиться здѣсь только къ Ха-
рину, но такой копецъ эпиграммы, начинающійся похвалою банямъ Харина, все-таки
изумителенъ. 36. Поэтъ просить богатаго друга Стеллу, приславшаго черепицы
на крышу, прислать уже тогу, чтобы покрыть самого поэта. 37, 2. Персій (Сат.
IV, ст. 13) говорить:
„И преступленье ѳитой ты мрачной умѣешь отмѣтить*.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII.
425
Нашего предпочтешь постройки Нерона?"
10 Предпочитаю я термы банямъ цпнеда.
XXXV.
Лэканіи.
XXXVI.
Стеллѣ.
Какъ отказалась сносить дожди п небесную влагу,
И въ суровыхъ зимой плавала дача водахъ,
Множество, чтобъ отливать могли нежданные ливни,
Въ видѣ подарковъ твоихъ, мнѣ черепицы пришло.
5 Вотъ и суровый Декабрь разноситъ посвистъ Борея:
Стелла, ты дачу покрылъ, пахаря же не покрылъ.
XXXVII.
Кастри ку о ѳитѣ.
Квестора, Кастрикъ, ты узналъ ли знакъ смертоносный?
Стоитъ труда изучить новую эту ѳиту.
Сколько разъ утиралъ свой носъ онъ, текущій отъ стужи,
Быть смертоноснымъ тому знакомъ приказывалъ онъ.
5 Гнусная на носу недобромъ висѣла сосулька,
Какъ жестокій Декабрь дулъ изъ увлаженныхъ устъ.
Ѳита—начальная буква греческаго Оаѵатос (смерть); ее ставили судьи передъ
именами приговоренныхъ къ смертной казни. 37, 3. Марціалъ увѣряетъ, что кве-
сторъ вмѣсто ѳиты изобрѣлъ свой смертоносный знакъ, поднесеніемъ руки къ носу;
но когда товарищи замѣтили, что по случаю стужп опъ злоупотребляетъ своимъ зна-
комъ, то не дозволили ему высморкаться.
426 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VII.
Соііе^ае іепиеге тапиз; диісі ріига гедиігіз?
Етип^і тізего, Сазігісе, поп іісиіі.
XXXVIII.
Тапіиз ез еі іаііз позігі, Роіурііете, Зеѵегі,
Ѵі іе тігагі роззіі еі ірзе Сусіорз.
бей пес Зсуііа тіпог. С^иосІ зі іега топзіга (Іиогит
Іипхегіз, аііегіиз йеі иіегдие іітог.
XXXIX.
Бізсигзиз ѵагіоз ѵа§итдие тапе
Еі Газіиз еі Ііаѵе роіепііогит
Сит регіеіте раііцие іат педагеі,
Соеріі йп^еге Саеііиз росіадгат.
5 (^иаіп (Іит ѵиіі пітіз арргоЬаге ѵегат
Еі запаз Ііпіі оЫідаідие ріапіаз
Іпсейіідие дгасіи ІаЬогіозо,
— фиапіит сига роіеЗі еі агз Йоіогіз!—
Везіі йпдеге Саеііиз ройадгат.
ХЬ.
Ніс іасеі іііе зепех Аидизіа поіиз іп аиіа,
Ресіоге поп Ііитііі раззиз иігитцие йеит;
Каіогит ріеіаз запсііз диет сопіидіз итЬгіз
Мізсиіі: Еіузіит роззкіеі атЬо петиз.
5 Осскііі іііа ргіог ѵігібі ітаисіаіа іиѵепіа:
Ніс ргоре іег зепаз ѵіхіі Оіутріайаз.
Зесі Гезііпаііз гаріит ііЬі сгесіісііі аппіз,
Азрехіі Іасгітаз диізсіиіз, Еігизсе, іиаз.
38. 1. Полифемъу исполинскій рабъ Севера. 38, 3. Сіш.ма, тоже рабъ громад-
наго роста. 40, 1. Стареиъ — Этрусскъ. О немъ и о сынѣ его (см. VI, 83).
40. 2. Вдвоіінѣ боіа успѣлъ онъ узнать, Домиціана во гнѣвѣ и въ малости, сославшаго
старика и вернувшаго изъ ссылки. 40, 5. Обманута, такъ какъ молодость ей,
М. Вал. Марціала эииграммы. Кн. VII. 427
Руки сдержали ему товарищи; дальше знать хочешь?
Высморкаться бѣдняку, Кастрикъ, уже не пришлось.
ХХХѴІП.
Полифему.
Ростомъ таковъ и собой, Полифемъ, моего ты Севера,
Что подивиться тебѣ могъ бы и самый Циклопъ.
Да и Сцилла ничуть не меньше. Когда бъ сопоставить
Оба чуда, одинъ страхомъ другаго бы сталъ.
XXXIX.
О Цэліи.
Какъ побѣгушекъ съ утра самыхъ различныхъ
И гордыни и всѣмъ властнымъ привѣтствій
Переносить и терпѣть не похотѣлъ ужь,
Цэлій выказывать сталъ ложно подагру.
5 Какъ черезчуръ выставлять сталъ ее правдой,
Мазать и кутать ступни здравыя началъ,
И затруднительнымъ сталъ двигаться шагомъ,
— Какъ забота сильна въ боли притворной! —
Цэлій казать ужь не сталъ ложно подагру.
ХЬ.
Эпитафія отца Этрусска.
Здѣсь тотъ старецъ лежитъ, что въ чертогахъ былъ Августа
вѣдомъ,
Великодушный, вдвойнѣ бога успѣлъ онъ узнать;
Набожно дѣти его со священною тѣнью супруги
Соединили: пріялъ лѣсъ Елисейскій ихъ двухъ.
5 Первая пала она, обманута юностью свѣжей;
Онъ подъ восьмнадцать уже Олимпіадъ увидалъ.
Но что въ ранніе былъ у тебя похищенъ онъ годы,
Каждый подумалъ, Этрусскъ, видѣвши слезы твои.
умершей въ молодыхъ лѣтахъ, измѣнила. 40, 6. В осьмнадцать Олимпіадъ (см.
IV, 45. ст. 4). Здѣсь Олимпіады исчисляются какъ Люстры, т. е. считая по пяти—
90 лѣтъ. 40, 8. Ты оплакиваешь его, какъ умершаго въ юные годы.
428
М. Ѵаі. Магііаііз ері"гапшіаіоп. ЬіЬ. VII.
ХЫ.
Созшісоз еззе ІіЬі, Зетргопі Тисса, ѵійегіз:
Созтіса, Зетргопі, іат таіа, диат Ьопа зипі.
ХЫІ.
МипегіЬиз сиріаі зі циіз сопіепсіеге іесит,
Аийеаі Іііе еііат, Сазігісе, сагтіпіЬиз.
Хоз іепиез іп иіпщие зитиз ѵіпсіцие рагаіі:
Іпсіе зорог поЬіз еі ріасеі аііа ^иіе8.
5 Тат таіа сиг і§ііиг (Іесіегіт ІіЬі сагтіпа, диаегіз?
Аісіпоо пиііит рота (Іесііззе риіаз?
ХЫІІ.
Ргітит езі, иі ргаезіез, зі диі<1 іе, Сіппа, го^аЬо;
І11и<1 йеішіе зеяиепз, иі сііо, Сіппа, пе§ез.
Ві1і§о ргаезіапіет; поп осіі, Сіппа, пе§апіет:
8е<і іи пес ргаезіаз пес сііо, Сіппа, пе^аз.
ХЫѴ.
Махітиз іііе іииз, Оѵкіі, Саезопіиз Ьіс езі,
Сиіиз аЛіис ѵиііит ѵіѵійа сега іепеі.
Нипс Кего Йатпаѵіі; зей іи йатпаге Кегопет
Аизиз ез еі ргоіи§і, поп іиа, Іаіа зедиі:
5 Аедиога рег Зсуііае та§пиз сотез ехиііз ізіі,
(Циі то(1о поіиегаз сопзиііз іге сотез.
Зі ѵісіига теіз тапсіапіиг потіпа сЬагііз
Еі Газ езі сіпегі те зирегеззе тео:
41,1. Космополитомъ, гражданиномъ міра. 41, 2. Игра именемъ Косма, извѣст-
наго торговца благоуханій. 42, 6. Царь Феаковъ Алкиной, знаменитый своими
плодовыми садами. 44, 1. Кв. Овидіи, къ которому, какъ къ другу, обращается
Марціалъ, сопровождалъ добровольно Цэзонія Максима, сосланнаго Нерономъ за уча-
стіе въ Пизонскомъ заговорѣ, тогда какъ раньше того .отказалъ ему слѣдовать за
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 429
ХЫ.
*
Семпронію Туккѣ.
Космополитомъ себя ты, Тукка Семпроній, считаешь.
Есть, Семпроній, съ добромъ также у Косма и дрянь.
ХЫІ.
Кастри ку.
Если въ подаркахъ съ тобой помѣриться кто пожелаетъ,
Это же, Кастрикъ, пускай онъ въ пѣснопѣньяхъ дерзнетъ.
Такъ какъ въ обоихъ я слабъ и быть побѣжденнымъ готовъ я,
То мнѣ нравится сонъ и глубочайшій покой.
5 Столь же дурныя зачѣмъ подношу тебѣ пѣсни, ты спросишь?
Иль Алкиною никто, скажешь, плодовъ не дарилъ?
хып.
На Цинну.
Первое, чтобъ даровалъ ты, Цинна, о чемъ попрошу я,
А затѣмъ, чтобъ скорѣй, Цинна, отказывалъ ты.
Милъ мнѣ дающій, но я на отказъ не гнѣваюсь, Цинна:
Ты же, Цинна, не дашь и пе откажешь сейчасъ.
ХЫѴ.
К. Овидію о бюстѣ Максима Цэзонія.
Вотъ, Овидій, онъ самый и есть, твой Максимъ Цэзоній,
Коего ликъ до сихъ поръ воскъ животворный хранитъ.
Онъ Нерономъ былъ осужденъ, но дерзнулъ ты Нерона
Осудить и идти въ ссылку судьбой не своей.
5 Черезъ Сциллу пошелъ при изгнанникѣ спутникомъ славнымъ
Ты, который не шелъ спутникомъ консула быть.
Ежели жить именамъ, что мои поминаютъ страницы,
И моему суждено праху меня пережить,
ішмъ, какъ за проконсуломъ. Самъ Цэзоній, другъ Л. Аннея Сенеки, послѣдовалъ
за нпмъ въ ссылку въ Корсику, куда Сенека по проискамъ Мессалины былъ сосланъ
императоромъ Клавдіемъ. Здѣсь говорится о его восковомъ ликѣ. 44, 5. Черезъ
Сцш.н/, Сицилійское море по пути въ Африку, гдѣ Цэзопій прежде былъ про-
консуломъ.
430
М. Ѵаі. Магііаііз ері$гаттаіоп. ЬіЬ. ѴП.
Атііеі Іюс ргаезепз ѵепіигадие іигЬа, Гиіззе
10 ІПі іе, Зепесае диосі іиіі іііе зио.
ХЬѴ.
Расипйі Зепесае роіепз атісиз,
Саго ргохітиз аиі ргіог Зегепо,
Ніс езі Махітиз іііе, диет ігедиепіі
Геііх Ііііега ра§іпа заіиіаі.
5 Нипс іи рег Зісиіаз зесиіиз ипйаз,
О пиіііз, Оѵісіі, іасепйе 1іп§иіз,
Зргеѵізіі сіотіпі Гигепііз ігаз.
Мігеіиг Руіайеп зиит ѵеіизіаз,
Наезіі циі сотез ехиіі рагепііз:
10 (^иіз Йізсгітіпа сотрагеі (Іиогит?
Наезізіі сотез ехиіі Негопіз.
ХЬѴІ.
Соттепйаге іиит <1ит ѵіз тіііі сагтіпе типиз
Маеопіодие сиріз (Іосііиз оге Іодиі,
Ехсгисіаз тціііз рагііег те іецие сііеЬиз,
Еі іиа <іе позіго, Ргізсе, Тііаііа іасеі.
5 БіѵіііЬиз роіегіз тизаз еіе^оздие зопапіез
Міііеге: раирегіЬиз типега кеСа (Іаіо.
ХЬѴП.
Росіогит Ьісіпі сеІеЬеггіте Зига ѵігогит,
Сиіиз ргізса ^гаѵез 1іп§иа гесіихіі аѵоз,
Кесійегіз—Ъеи, диапіо Гаіогит типеге!—поЪіз,
Сгизіаіа Ьеіііез раепе гетіззиз адиа.
о Регсіісіегапі іат ѵоіа теіит зесигадие ЯеЬаі
Тгізііііа еі Іасгітіз іатцие регасіиз егаз:
Ыоп іиііі іпѵШіат іасііі ге§паіог Аѵегпі
45, 2. Каръ и Серенъ^ друзья Сенеки. 45, 3. Максимъ, Цэзоній. 46, 2. Успгъ
Мэоніискихъ, Гомера. 47, 1. Лициній Сура — ученый мужъ, другъ Плинія Млад-
10
5
10
5
5
М. Вал. Марціала эпиграммы. Ки. VII. 431
Пусть услышитъ толпа и теперь и грядущая даже,
Что для него ты былъ тѣмъ, чѣмъ для Сенеки былъ онъ.
хьѵ.
О ТОМЪ ЖЕ.
Краснорѣчиваго другъ мощный Сенеки,
Кара дороже ему и ближе Серена,
Это тотъ Максимъ, кому столько привѣтствій
Шлютъ дарующія счастіе письма.
Этому вслѣдъ за предѣлъ волнъ Спкулійскихъ,
О Овидій, о комъ языки не умолкнутъ,
Яростью ты пренебрегъ гнѣва владыки.
Изумляется пусть древность Пиладу,
Что за изгнанникомъ шелъ матери слѣдомъ.
Кто же обоихъ равнять можетъ опасность?
Твой провожаемый былъ ссыльнымъ Нерона.
ХЬѴІ.
Приску.
Какъ свой даръ нахвалить ты мнѣ желаешь стихами
И норовишь говорить устъ Мэонійскихъ пышнѣй,
Мучаешь многіе дни равно и себя, и меня ты,
И Талія твоя, Прискъ, про меня все молчитъ.
Ты богатымъ бы могъ и музъ, и громкихъ элегій
Посылать; бѣднякамъ прямо даровъ подавай.
ХЬѴП.
Лицинію Суръ.
Сура Лициній, въ числѣ ученыхъ мужей ты славнѣйшій,
Коего древній языкъ важныхъ напомнилъ дѣдовъ,
Возвращаешься къ намъ—о что за благость судьбины! —
Ты отпущенъ, едва Леты воды не испивъ.
Страхъ ужь теряли мольбы и спокойно рыдала
Со слезами печаль; ты ужь скончавшимся былъ.
Но осужденій не снесъ правитель нѣмаго Аверна
шаго. 47, 4. Выздоровѣвъ отъ смертельной болѣзни. 47, 7. Правитель Аверна—
Плутонъ (см. I, 62, ст. 3).
432 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаштаіоп. ЬіЬ. VII.
Еі гаріаз Еаііз гесісіісііі ірзе соіиз.
8сіз і^ііиг, циапіаз Ііотіпит тогз іаіза диегеііаз
10 Моѵегіі, еі ігиегіз розіегііаіе іиа.
Ѵіѵе ѵеіиі гаріо Гидіііѵадие датііа сагре:
Регйійегіі пиііит ѵііа геѵегза <ііст.
ХЬѴІІІ.
Сит тепзаз ІіаЬеаі Геге ігесепіаз,
Рго тепзіз ІіаЬеі Аппіиз тіпізігоз:
Тгапзсиггипі §аЬаіае ѵоіапідие Іапсез.
Наз ѵоЬіз ериіаз ІіаЬеіе, Іаиіі:
5 Ыоз ойешіітиг атЬиІапіе сепа.
ХЫХ.
Рагѵа зиЬигЬапі типизсиіа тіііітиз Ьогіі:
ЕаисіЬиз оѵа іиіз, рота, Зеѵеге, §и1ае.
Ь.
Гопз (іотіиае, гедіпа Іосі дио "аисіеі ІапіЬіз,
Сіогіа сопзрісиае йеіісіитцие (іотиз,
Сит іиа іоі піѵеіз огпеіиг гіра тіпізігіз
Еі Сгапутесіео іисеаі ипсіа сііого:
5 (іиісі іасіі Аісійез зііѵа засгаіиз іп ізіа?
Тат ѵісіпа ііЬі сиг іепеі апіга сіеиз?
Кшпдиісі ЫутрЬагит поіоз оЪзегѵаі атогез,
Тат тиііі рагііег пе гаріапіиг Нуіае?
Ы.
»
Мегсагі позігаз зі іе рі§еі, ИгЬісе, пи§аз
Еі Іазсіѵа іатеп сагтіпа поззе ІіЬеі,
48, 1. Столовъ до двухсотъ^ вмѣсто множества. Разносить пищу считалось со
стороны хознина скупостью, ибо при этомъ неудобно было палягнуть^ па любимое
блюдо, какъ на поставленное на столъ. 50, 1. Іантидѣ (см. VI, 47 и выше, эп. 15)
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 433
И похищенную нить самъ возвратилъ онъ судьбамъ.
Вотъ ты знаешь, какимъ людей потрясла сожалѣньемъ
10 Ложная смерть, и своимъ снова потомкамъ ты радъ.
Словно урвалъ ты, живи и хватай быстролетную радость,
Пусть не утратитъ и дня вновь возвращенная жизнь.
ХЪѴІІІ.
Аннію.
Хоть у него и столовъ до двухсотъ есть,
Анній вмѣсто столовъ держитъ прислугу;
Чаши вовсюду бѣгутъ и блюда летаютъ.
Вы такіе пиры, богачи, сохраняйте,
5 А меня все гуляющій ужинъ коробитъ.
ХЫХ.
Северу.
Малыхъ подарковъ тебѣ я шлю подгороднаго сада:
Горлу, Северъ, шлю яицъ, яблокъ для глотки твоей.
Ь.
Ключу іантиды.
Ключъ госпожи, царь мѣстъ, Іантидѣ настолько любезныхъ,
Наслажденье и честь дома блестящаго ты,
Какъ твой берегъ покрытъ толпой этой слугъ бѣлоснѣжной
И Ганимедовскій хоръ свѣтится въ ясныхъ водахъ;
5 Чѣмъ же занятъ Алкидъ, обожаемый въ рощѣ вотъ этой?
Въ гротѣ столь близкомъ къ тебѣ держится богъ почему?
Развѣ быть можетъ любовь онъ знакомую нимфъ наблюдаетъ,
Чтобы такъ много заразъ Гиловъ схватить не могли?
Ы.
Урбику.
Ежели, Урбикъ, моихъ покупать не желаешь ты шутокъ,
А узнать между тѣмъ рѣзвыя пѣсни ты радъ,
50, 4. Ганимедовскій хоръ, толпа мальчиковъ прислужниковъ. 50, 5. Алкидъ, Герку-
лесъ. 50, 8. Чтобы сцена похищенія Гила пе повторилась въ нѣсколькихъ видахъ.
Марціала эпиграммы.
28
434
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаішпаіоп. ЬіЬ. VII.
Ротреішп диаегез—еі позіі іогзііап—Аисіит;
ІЛіогіз ргіта Магііз іп ае<іе зейеі:
5 Іиге тасіепз ѵагіодие іо^ае Итаіиз іп изи,
Коп Іесіог теиз Іііе, ѴгЬісе, зеіі ІіЬег езі.
Зіс іепеі аЬзепіез позігоз сапіаідие ІіЬеІІоз,
Ш регеаі сііагііз Пііега пиііа теіз:
Иепіцие, зі ѵеііеі, роіегаі зегірзіззе ѵійегі;
10 8е<1 Іатае таѵиіі іііе іаѵеге теае.
Нипс Іісеі а Йесіта—пецие епіт заііз апіе ѵасаЪіі—
Зоііісііез; саріеі сепиіа рагѵа сіиоз;
Іііе Іе^еі, ЪіЬе іи; поііз Іісеі, іііе зопаЬіі;
Еі сит „Іат заііз езі“ (Ііхегіз, іііе 1е§еі.
ЫІ.
бтаіит езі, (щосі Сеіегі позігоз 1е§із, Аисіе, ІіЬеІІоз,
Зі іатеп еі Сеіегет, диосі Іе§із, Аисіе, іиѵаі.
Іііе теаз §епіез еі Сеііаз гехіі НіЬегоз,
Еес 1'иіі іп позіго сегііог огЬе йііез.
5 Маіог те іапіо геѵегепііа іигЬаі, еі аигез
Коп аийііогіз, іийісіз еззе риіо.
ЫИ.
Отпіа тізізіі тіЬі ЗаіигпаІіЬиз, ПтЬег,
Мипега, сопіиіегапі диае ііЬі диіпцие йіез:
Віз зепоз ігіріісез еі (іепіізсаіріа зеріет;
Ніз сотез ассеззіі зроп^еа, тарра, саіііх,
5 Зетойіизцие ІаЬае сит ѵітіпе Рісепагит,
Еі Ьаіеіапае пі§га 1а§опа зарае;
Рагѵадие сит сапіз ѵепегииі соііапа ргипіз
Еі ЫЬусае йсі рошіеге іезіа §гаѵіз.
Ѵіх риіо ігі^іпіа питтогит іоіа іиіззе
10 Мипега, диае §гашіе8 осіо іиіеге Зугі.
51, 11. Десять часовъ (см. I, 108, ст. 9). 52, 1. Цемръ, бывшій нѣкогда въ
Кельтиберіи префектомъ. 53, 3. Крошечныя дощечки въ этихъ записныхъ книж-
кахъ дѣлались изъ дорогаго цитра, слоновой кости и другихъ цѣнныхъ матеріаловъ.
5
10
5
5
10
М. Вал. Марціала эииграммы. Кн. VI. 435
То Помпея спроси—быть можетъ ты зналъ его—Авкта;
Онъ въ преддверьи самомъ мстителя Марса живетъ.
Знающъ въ правахъ и во всѣхъ наторѣвшій занятіяхъ тоги,
Онъ не читатель ужь мой, Урбикъ, а книжка моя.
Такъ стихи онъ мои поетъ и помнитъ заочно,
Что не проронитъ одной буквы съ моихъ онъ страницъ.
Словомъ, когда бъ захотѣлъ, написавшимъ все могъ бы казаться;
Но онъ славѣ моей предпочитаетъ служить.
Этого въ десять часовъ—не довольно свободенъ онъ раньше —
Ты спроси; пріютитъ маленькій ужинъ двоихъ.
Станетъ читать онъ, ты пей, соскучься, все будетъ гудѣть онъ,
И хоть скажешь ему: „полно", онъ будетъ читать.
Ш.
Авкту.
Радъ я, что Целеру, Авктъ, мои стихи ты читаешь,
Если и Целеру, Авктъ, что ты прочтешь, по душѣ.
Онъ народомъ моимъ, Иберскими Кельтами правилъ,
Не было въ нашей странѣ нравовъ надежнѣй его.
Тѣмъ смущаетъ почетъ меня больше, и все мпѣ сдается,
Уши не слушателя передо мной, а судьи.
ЫІІ.
На Умбера.
Всѣ подарки ты мнѣ послалъ въ Сатурналіи, Умберъ,
Что въ теченьи пяти дней у тебя набрались:
Дюжину книжечекъ въ три доски и семь зубочистокъ;
Къ нимъ въ придачу еще губку, салфетку, стаканъ,
Нолумѣрку бобовъ съ корзиной Пиценскихъ оливокъ,
И съ Лалетанскимъ виномъ черную также бутыль;
Съ бѣлыми сливами тожь явились мелкія фиги,
Смоквъ Ливійскихъ еще тяжеловѣсный горшокъ.
Я полагаю, едва на тридцать сестерцій всего-то
Было даровъ, что большихъ восемь Сирійцевъ несли.
53, 4. СилФетку (шарра) (см. II, 37, ст. 7). 53, 6. Лалетански.ѵъ (см. I, 26, ст. 9).
53, 9. Тридцать сестерцій, на 6 руй.
28-
436
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VII.
(^иапіо соттойіиз пиііо тіііі Гегге ІаЬоге
Аг§епіі роіиіі ропбега диіпдие риег!
ЫѴ.
Зетрег тапе тіііі сіе те таіа зотпіа паггаз,
(^иае тоѵеапі апітит зоііісііепідие теит.
Іат ргіог асі Гаесет, зей еі Ііаес ѵіпйетіа ѵепіі,
Ехогаі посіез йит тіііі за§а іиаз;
5 Сопзитрзі заізаздие тоіаз еі іигіз асегѵоз;
Бесгеѵеге §ге§ез, Йит сасііі а§па Ггедиепз;
Ыоп рогсиз, пои сИогііз аѵез, поп оѵа зирегзипі.
Аиі ѵі§і1а аиі йогті, Казійіапе, ІіЬі.
ЬѴ.
Киііі типега, Сіігезіе, зі гетііііз,
Кес поЬіз сіесіепз гетізегіздие:
Сгесіат іе заііз еззе ІіЬегаІет.
Зей зі гесійіз Арісіо Ьиродие
5 Еі ОаІІо Тіііодие Саезіоцие,
Ьіп§ез поп тіііі—пат ргоЬа еі ризіііа езі—,
Зесі диае бе Зоіутіз ѵепіі регизііз
Ратпаіат тосіо тепіиіат ігіЬиііз.
ЬѴІ.
Азіга роіитцие ріа серізіі тепіе, ЕаЬігі,
Раггііазіат тіга диі зігиіз агіе (Іотит.
Рііісііасо зі с1і>>'па Іоѵі сіаге іетріа рагаЬіі,
Нав реіеі а позіго Різа Топапіе тапиз.
54, 1. Поэтъ жалуется па Назндіана, который, подъ предлогомъ дурныхъ
словъ про Марціала, просилъ у пего впна, ладана п жертвенныхъ животныхъ, жерт-
вою которыхъ призванная ворожея отводить грозный сонъ (сл. XI, 50, ст. 7—8).
56, 1. Рабиріи^ строитель дворца Домиціана, представлялъ себѣ небесное жилище
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 437
Безо всякихъ трудовъ насколько удобнѣе могъ бы
Пять-то фунтовъ ко мнѣ мальчикъ принесть серебра!
ЫѴ.
На Назидгана.
Вѣчно съ утра про меня о правдивыхъ снахъ говоришь ты,
Такъ что заботятъ они и возбуждаютъ мой духъ.
Прежнее уже вино дошло до подопьевъ и это,
Какъ укрощаетъ твои ночи мнѣ ворожея;
5 Груды соленой муки извелъ я и ладана кучи;
Убыло стадъ, какъ пришлось жертвовать часто овцу;
Ни сциньи, пи въ хлѣвахъ птицъ, ни яицъ не осталось.
Или бодрствуй, иль спи, Назидіанъ, для себя.
ЬѴ.
На Хреста.
ЬѴІ.
Рабирпо.
Звѣзды и небо своимъ умомъ обнималъ ты Рабирій,
Парразійскій дворецъ дивнымъ взводя мастерствомъ.
Фидія Зевсу коль храмъ дать Пиза достойный замыслитъ,
У Громовержца проси нашего этой руки.
Зевеса, строя (ст. 2) Парразійскій дворецъ на Палатинскомъ холмѣ, на которомъ
жилъ Аркадецъ Эвандръ изъ Парразіи (сл. ниже эп. 99; ѴШ, 36, ст. 3; IX, 11 ст.
8; XII, 15, ст. 1). 56, 3. Пиза, городъ въ Элидѣ, гдѣ совершались Олимпійскія
игры. 56, 4. У Громовержца нашего, Домиціана.
438
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаготаіоп. ЬіЬ. VII.
ЬѴП.
Сазіога сіе Роііисе (таЬіпіа Гесіі Асіііііап:
Пі>; ауаЬб; Гиегаі, пипс егіі ііГТО&хр.о;.
ЬѴШ.
Іат зех аиі зеріет пирзізіі, в-аііа, сіпаедіз,
Бит сота іе пітіит рехадие ЬагЬа іиѵаі.
Реіпсіе ехрегіа Іаіиз тасіісіодие зітііііта іого
Іп^иіпа пес Іазза зіаге соасіа тапи,
5 Ьезегіз ітЪеІІез іііаіатоз тоііетдие тагііит;
Влігзиз еі іп зітііез сіесісііз издие іогоз.
(^иаеге аіідиет Сигіоз зетрег ЕаЬіоздие Іодиепіет,
Нігзиіит еі Лига гизіісііаіе ігисет:
Іпѵепіез: зесі ІіаЬеі ігізііз диодие іигЬа сіпаесіоз.
10 Ріійсііе езі ѵего пиЬеге, Сгаііа, ѵіго.
ЫХ.
Хоп сепаі зіпе арго позіег, Тііе, Саесіііапиз.
Веііит сопѵіѵат Саесіііапиз ІіаЬеі.
ЬХ.
Тагреіае ѵепегапсіе гесіог аиіае,
(^иет заіѵо сіисе сгесіітиз Топапіет,
Сит ѵоііз зіЬі циіздие іе Гаіі^еі
Еі розсаі сіаге, диае сіеі роіезііз:
5 ХіІ рго те тіііі, Іиррііег, реіепіі
Хе зизсепзиегіз ѵеіиі зирегЬо.
Те рго Саезаге сіеЬео го§аге:
Рго те сіеЬео Саезагет го^аге.
57, 2. Поллукъ дѣйствительно былъ Ппксагатомъ, т. е. (кулакъ) ауадо; (хоро-
шій), искуснымъ кулачнымъ борцомъ; Касторъ былъ ітпгобаио; укротитель коней,
всадникъ. Здѣсь Марціалъ даетъ преднамѣренно обидный смыслъ, подкладывая вмѣсто
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII.
439
ЬѴІІ.
Объ Ахиллѣ.
У Габиніи сталъ Ахиллъ изъ ІІоллука Касторомъ:
Пиксагатомъ онъ былъ, быть Гипподамомъ ему.
ЬѴІП.
Галлѣ.
ЫХ.
О ЦЭЦИ ЛІАНѢ.
Титъ, не ужинаетъ Цэциліанъ нашъ безъ вепря.
Чуднаго гостя завелъ Цэциліанъ за столомъ.
ЬХ.
Юпитеру Капитолійскому.
Высшій правитель Тарпейскихъ чертоговъ,
Въ комъ по здравью вождя признаемъ Громовержца,
Такъ какъ всякій тебя утомляетъ мольбами
И того проситъ дать, что вы можете, боги;
5 Что ни о чемъ для себя не прошу я, Юпитеръ,
Не гнѣвись на меня какъ бы за надменность.
Я просить у тебя за Цезаря долженъ,
За себя же просить у Цезаря долженъ.
тсоут) (задъ). 59, 1. Вепрь, составлявшій главное блюдо, ставился цѣликомъ
на столъ.
440
М. Ѵаі. Магііаііз ері&гапшіаіоп. ЬіЬ. VII.
ЬХІ.
АЪзіиІегаі іоіат іетегагіиз іпзіііог игЬет,
Іпдие зио пиііит Іітіпе Іітеп егаі.
Іиззізіі іепиез, Сгегтапісе, сгезсеге ѵісоз,
Еі тойо диае Гиегаі зетііа, і'асіа ѵіа езі.
5 Киііа саіепаііз рііа езі ргаесіпсіа Іа^опіз,
Еес ргаеіог теііо со&ііиг іге Іиіо,
8ігіп§ііиг іп Йепза пес саеса поѵасиіа іигЬа,
Оссираі аиі іоіаз підга роріпа ѵіаз.
Топзог, соро, сосиз, Іапіиз зиа Іітіпа зегѵапі.
10 Кипс Кота езі, пирег та§па іаЬегпа Гиіі.
ЬХП.
Кесіизіз ГогіЬиз угапйез регсійіз, Атіііе,
Еі іе йергешіі, сит іасіз ізіа, сиріз,
Хе диісі ІіЬегіі паггепі зегѵідие раіегпі
Еі пі§ег оЫідиа §агги1ііаіе сііепз.
5 Хоп раеіісагі зе диі іезіаіиг, Атіііе,
ІПті заере Гасіі, диосі зіпе іезіе Гасіі.
ЬХІІІ.
Регреіиі пипциат тогііига ѵоіитіпа 8і1і
Циі Іе^із еі Ьаііа сагтіпа йі^па іо§а,
Ріегіоз іапіит ѵаіі ріасиіззе гесеззиз
Сгеііз еі Аопіае Вассіііса зегіа сотае?
5 8асга соіііигпаіі поп аііі^іі апіе Магопіз,
Ітріеѵіі та§пі циаіп Сісегопіз ориз:
Нипс тігаіиг асіішс сепіит цгаѵіз Ііазіа ѵігогит,
61, 2. Ни одинъ торгашъ не зналъ своего порога, а выступалъ изъ за него на
улицу. 61, 5. Столбъ^ употреблявшійся для объявленій о книжкахъ, продавцы
вина окружали бутылками, связанными цѣпью, чтобы ихъ не украли (сл. Ювен.
Сат. ІП, 304). 61, 6. Такъ какъ уже возможно пройти вдоль самыхъ дверей.
61, 7. Бритву слѣпую^ изъ всѣхъ объясненій, слово слѣпой намъ кажется вѣроят-
нѣе всего, что бритва, работающая въ толпѣ, можетъ нечаянно кого порѣзать.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII.
441
ЬХІ.
Цвзлріо Германику.
Захватилъ было всю столицу нахальный разнощикъ,
И на порогѣ своемъ не былъ порогъ ни одинъ.
Ты, Германикъ, велѣлъ расшириться улицамъ узкимъ,
И сейчасъ, что тропой было, то стало путемъ.
5 Столбъ ни одинъ на цѣпяхъ бутылками не опоясанъ,
И не вынужденъ въ грязь самую преторъ идти,
Не подымаютъ въ толпѣ тѣснящейся бритву слѣпую,
Черный очагъ уже всѣхъ не занимаетъ путей.
Поваръ, трактирщикъ, мясникъ, цирюльникъ порогъ соблюдаетъ.
10 Нынѣ сталъ Римъ, а большой былъ онъ недавно корчмой.
ЬХП.
На Амилла.
ЬХПІ.
О Силіи Италикѣ.
Ты, что читаешь вовѣкъ безсмертнаго Силія книги,
И достойные тожь тоги Латинской стихи,
Думаешь ли, что поэтъ возлюбилъ лишь пріютъ Піэрійскій
И лишь Вакха вѣнки сверхъ Аонійскихъ волосъ?
5 Прежде онъ не достигъ святыни котурновъ Марона,
Чѣмъ по великимъ слѣдамъ онъ Цицерона не шелъ.
Важное онъ ста мужей копье изумляетъ понынѣ,
63, 2. Тош Латинской (см. выше 5, ст. 2). 63, 3. Пріютъ Піэрійскій (см. I,
76., ст. 3). 63, 4. Аопійскихъ (см. выше, 22, ст. 2). Вакхическіе вѣнки, равно
какъ и поэтическіе, изъ плюща. 63, 5. Котурновъ, не въ смыслѣ трагедіи, а
только въ смыслѣ высоко поэтическаго строя Вергилія. Смыслъ: прежде чѣмъ пу-
ститься писать стихи, Сплій изучилъ краснорѣчіе Цицерона. 63, 7. Копье ста
мужей, которые, подобно тому, какъ это дѣлалось при аукціонахъ, втыкали предъ
442 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаттаіоп. ЬіЬ. VII.
Нипс Іодиііиг §гаіо ріигітиз оге сііепз.
Розіциат Ьіз зепіз іпдепіет ГазсіЬиз аппит
10 Кехегаі, асізегіо диі засег огЬе Гиіі,
Етегііоз Мизіз еі РЪоеЬо ігасіідіі аппоз,
Ргодие зио сеІеЬгаі пипс Неіісопа і'ого.
ЬХІѴ.
(^иі іопзог іоіа іиегаз поііззітиз игЪе,
Еі розі Ьос сіотіпае типеге іасіиз едиез,
Зісапіаз игЪез Аеіпаеадие ге&па реіізіі,
Сіппате, сит іидегез ігізііа іига Гогі.
5 <^иа пипс агіе ^гаѵез іоІегаЪіз іпиііііз аппоз?
С^иісі іасіі іпГеІіх еі Ги^іііѵа диіез?
Хоп гЬеіог, поп §гаттаіісиз Ііиііѵе та§ізіег,
Хоп Супісиз, поп іи Зіоісиз еззе роіез,
ѴепДеге пес ѵосет Зісиііз ріаизипщие іііеаігіз:
10 (^ио<1 зирегезі, ііегиіп, Сіппате, іопзог егіз.
ЬХѴ.
Ьіз іе Ьіз (Іесітае питегапіет Ггі§ога Ъгитае
Сопіегіі ипа ігіЬиз, 6гаг§і1іапе, Гогіз.
Ак тізег еі йетепз! ѵі§іпіі 1ііі"аі аппіз
(^иізциат, сиі ѵіпсі, Сагдіііапе, Іісеі?
ЬХѴІ.
Негейет ЕаЬіиз ЬаЬіепит ех аззе геіідиіі:
Ріиз тегиіззе іатеп зе ЬаЬіепиз аіі.
ЬХѴП.
Раесіісаі риегоз ІгіЬаз Рііііаепіз .
Еі іепіі^іпе заеѵіог тагііі
собою въ землю копье (см. 38, ст. 6). 63, 9. Двѣнадцатью онъ связками,
которыя носились дикторами передъ консуломъ. Силій былъ консуломъ въ 61 году
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 443
И въ благодарныхъ устахъ многихъ кліентовъ живетъ.
Какъ двѣнадцатью онъ связками годъ тотъ управилъ
10 Важный, который сталъ святъ освобожденной землѣ,
Фебу и Музамъ свои онъ сдалъ заслуженные годы,
И уже форумомъ сталъ нынѣ ему Геликонъ.
ЬХІѴ.
На Циннама.
Ты, что цирюльникомъ былъ извѣстнымъ въ цѣлой столпцѣ,
Всадникомъ ставшій затѣмъ милостію госпожи,
Перешелъ въ города Сиканскіе въ области Этны,
Чтобы, Циннамъ, избѣжать строгаго зова къ суду.
5 Тяжкіе годы какимъ облегчишь, безполезный, ты дѣломъ?
Что станешь дѣлать, бѣднякъ, съ отдыхомъ ты бѣглеца?
Ни учителемъ быть, ни риторомъ, ни грамотѣемъ
Ты неспособенъ, или Циникомъ, Стоикомъ стать,
Ни продавать свою рѣчь Сикулійцамъ, иль плески театрамъ:
10 Чтожь остается, Циннамъ? станешь цирюльникомъ вновь.
ЬХѴ.
На Гаргиліана.
Стужу двадцатой зимы тебя сосчитавшаго мучитъ
Тяжба на трехъ площадяхъ, Гаргиліанъ, все одна.
О несчастный глупецъ! ну кто же станетъ судиться,
Гаргиліанъ, двадцать лѣтъ, кто уступить бы воленъ?
ЬХѴІ.
О Лабтенѣ.
Все наслѣдство сполна Лабіену Фабій оставилъ;
А Лабіенъ говоритъ, большаго онъ заслужилъ.
ЬХѴІІ.
На Филэну.
по Р. Хр., въ годъ смерти Нерона. 64, 2. Милостію госпожи, возлюбленной, взнес-
шей за него цензъ всадника. 64, 9. Не продавать свою рѣчь. въ качествѣ адво-
ката. Иль плески^ въ качествѣ актера или киѳареда.
444 М. Ѵаі. Магііаііз ері§;гапітаіоп. ЬіЬ. VII.
Ііпсіепаз Доіаі іп <1іе риеііаз.
Награзіо диодие зиЫі^аіа Ітііі,
5 Еі Яаѵезсіі Ъарііе, §гаѵездие (ігаисіз
Наііегаз іасііі гоіаі Іасегіо,
Еі рпігі Іиіиіепіа <Іе раіаезіга
Цпсіі ѵегЬеге ѵариіаі тадізігі:
Хес сепаі ргіиз аиі геситЬіі апіе,
10 фіат зеріет ѵотиіі тегоз Йеипсез;
Асі циоз Газ зіЫ іипс риіаі геѵегіі,
Сит соіоеріііа зейесіт сотесііі.
Розі Ііаес отпіа сит ІіЬісІіпаіиг,
Хоп іеііаі—риіаі іюс рагит ѵігііе—,
15 8е<1 ріапе тейіаз ѵогаі риеііаз.
І)і тепіет ііЬі <1епі іиат, Рііііаепі,
Сиппит Ііп^еге диае риіаз ѵігііе.
ЬХѴШ.
СоттепДаге теаз, Іпзіапіі КиГе, Сатепаз
Рагсе ргесог зосего: зегіа іогзап агааі.
(^ио(1 зі іазсіѵоз адтііііі еі іііе ІіЬеІІоз,
Наес е§о ѵеі Сигіо ГаЬгісіоцие Іедат.
ЬХІХ.
Наес езі іііа ііЬі рготізза Тііеорііііа, Сапі,
Сиіиз Сесгоріа ресіога ѵосе тасіепі:
Напс зіЫ іиге реіаі та§пі зепіз Аііісиз Іюгіиз,
Хес тіпиз еззе зиат Зіоіса іигЬа ѵеііі.
5 Ѵіѵеі ориз циосісипцие рег ііаз етізегіз аигез:
Тат поп іетіпеит пес рориіаге заріі.
Хоп іиа Рапіаепіз пітіит зе ргаеіегаі іііі,
фиатѵіз Ріегіо зіі Ъепе поіа ского.
68,1. Смыслъ: ежели такому строгому человѣку, какъ твой тесть/могутъ понра-
виться мои книжки, то я могъ бы ихъ прочесть даже Курію или Фабрицію. 69, 1.
Тео(ри.іа9 невѣста Канія (см. I, 61, ст. 9). 69, 2. Кекропійскихъ даровъ, Аѳин-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кп. VII.
445
ЬХѴІІІ.
Инстанцію Руфу.
Тестю моихъ ты Каменъ, Инстанцій Руфъ, умоляю,
Не хвали: можетъ быть любитъ лишь важное онъ.
Если же даже и онъ игривыя книжки допуститъ,
Курію стану читать я иль Фабрицію ихъ.
ЬХІХ.
Канпо о Теофилѣ.
Вотъ Теофила сама твоя нареченная, Каній,
У которой полна грудь Кекропійскихъ даровъ;
Въ правѣ бъ желать ее садъ былъ Аттическій славнаго старца,
И своей назвала бъ Стоиковъ также толпа.
5 Жить сочиненью тому, что чрезъ эти пропустишь ты уши:
Столь не женскій и не простонародный въ ней умъ.
Пусть Пантэнида твоя передъ ней черезчуръ не гордится,
Хоть въ Піэрійскомъ опа хорѣ извѣстна вполнѣ
скпхъ наукъ п искусствъ. 69, 3. Славнаго старца, Эпикура, поучавшаго въ Аѳин-
скомъ подгородномъ саду. 69, 7. Пантэнида, славная современная, но неизвѣст-
ная намъ поэтесса.
446 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. VII.
Сагтіпа йп^епіет 8арр1ю іашіаѵіі атаігіх:
10 Сазііог Ііаес, еі поп сіосііог іііа Гиіі.
ьхх.
Ірзагит ІгіЬаіит ІгіЬаз, Рііііаепі,
Весіе, диат Гиіиіз, ѵосаз атісат.
ЬХХІ.
Гісоза езі ихог, йсозиз еі ірзе тагііиз,
ЕПіа йсоза езі еі §епег аідие пероз,
Хес (іізрепзаіог пес ѵііісиз иісеге Іигрі
Хес гі^ійиз іоззог, зей пес агаіог е§еІ.
5 Сит зіпі йсозі рагііег іиѵепезцие зепездие,
Вез тіга езі,' йсоз поп ІіаЬеІ ипиз а°ег.
ЬХХП.
бггаіиз зіс ІіЬі, Раиіе, зіі БесетЪег,
Хес ѵапі Ігіріісез Ьгеѵездие піаррае
Хес Іигіз ѵепіапі Іеѵез зеІіЬгае,
8е<1 Іапсез іегаі еі зсуріюз аѵогит
5 Аиі §гап<1І8 геиз аиі роіепз атісиз,
8еи диоіі Іе роііиз іиѵаі саріідие:
Зіс ѵіпсаз Хоѵіитдие РиЫішпфіе
Матігіз еі ѵіігео Іаігопе сіизоз;
Зіс раітат ІіЬі <іе ігі§опе писіо
10 Ііпсіае сіеі іаѵог агЫіег согопае,
Хес іаийеі РоІуЬі та&із зіпізігаз:
Зі диіздиат теа (Ііхегіі таіі^пиз
Аіго сагтіпа циае тайепі ѵепепо,
Ѵі ѵосет тіЫ соттойез раігопат
71. Латинское слово /ісіів — Фига, въ то же время обозначаетъ наростъ на тѣлѣ,
который у насъ называется желвакомъ. Въ настоящей эпиграммѣ Марціалъ играетъ
этой двусмысленностью. 72, 4. Спитыхъ бокаловъ, драгоцѣнныхъ кубковъ. 72, 5.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII.
447
Пѣснопѣнья ея похвалила бъ влюбленная Сапфо;
10 Эта скромнѣе, а та все жь не искуснѣй была.
ЬХХ.
На Филэну.
ЬХХІ.
О СЕМЕЙСТВѢ, СТРАЖДУЩЕМЪ НАРОСТАМИ, НАЗЫВАЕМЫМИ ФИГАМИ.
Фиги есть на женѣ и самъ супругъ то весь въ фигахъ,
Въ фигахъ дочь да и зять, самый даже и внукъ,
Ни управляющій, ни казначей отъ лихаго нароста,
Ни суровый копачъ съ пахаремъ тожь не ушли.
5 Какъ уже съ фигами всѣ равно молодые и старцы,
Странное дѣло, что фигъ нѣтъ только въ полѣ одномъ.
ЬХХІІ.
Павлу.
Такъ то Декабрь къ тебѣ, Павлъ, будь благосклоненъ,
Пусть не дрянныя придутъ въ три листика книжки,
Не съ полфунтика ладана и не салфетка,
Блюдъ пускай принесетъ и старыхъ бокаловъ
5 Иль обвиненный богачъ иль другъ всемогущій,
Или что больше тебя тѣшитъ и манитъ;
Публія съ Новіемъ такъ пусть побѣдишь ты,
Ихъ заперши на доскѣ пѣшкой стеклянной;
Такъ за игру нагишомъ въ мячъ тебѣ пальму
10 Пусть благосклонно судья дастъ умащенный,
И Полибія лѣвую больше не хвалитъ:
Если какой либо злой звалъ бы моими
Пѣсни, что ядомъ текутъ полныя чернымъ,
Ты чтобъ въ защиту мою подалъ бы голосъ
Обвиненный богачъ^ котораго ты защитилъ на судѣ. 72, 7. Публія съ Новымъ,
знаменитыхъ игроковъ ио игрѣ, схожей съ нашими шахматами. 72, 11. II Полибія
лѣвую; въ игрѣ въ мячъ все дѣло было въ ловкости лѣвой руки.
448
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. VII.
15 Еі диапіит роіегіз, зей издие, сіатез:
„Иоп зсгірзіі теиз ізіа Магііаііз".
ЬХХІІІ.
Ездиііііз сіотиз езі, (іотиз езі ІіЬі соііе Ніапае,
Еі іиае раігісіиз сиітіпа ѵісиз ІіаЬеі;
Ніпс ѵісіиае СуЬеІез, ііііпс засгагіа Ѵезіае,
Іпсіе поѵит, ѵеіегет ргозрісіз іпсіе Іоѵет.
5 Ніс, иЪі сопѵепіат, сііс, сща іе рагіе гедиігат:
(^иіздиіз иЬідие ІіаЬііаі, Махіте, пиздиат ЪаЬііаі.
• ЬХХІѴ.
СуПепез саеіідие сіесиз, іаситіе тіпізіег,
Аигеа сиі іогіо ѵіг§а сігасопе ѵігеі:
8і ііЬі іазсіѵі пои сіезіі соріа Гигіі,
8іѵе сиріз Раріііеи, зеи Оапутесіе саіез,
5 Маіегпаедие засгіз огпепіиг ІгопсііЬиз Миз,
Еі зепіог рагса тоіе ргетаіиг аѵиз:
Нипс зетрег НогЬапа діет сит сопіи^е Сагро
Ьаеіа соіаі, ргітіз цио соіеге іогіз.
Ніс ріиз аиіізіез зоріііае зиа сіопа тіпізігаі,
10 Ніс іе іиге ѵосаі, йсіиз еі ірзе Іоѵі.
/
ьххѵ.
Ѵіз Гиіиі §гаііз, сит зіз сіеіогтіз апиздие.
Вез реггісіісиіа езі: ѵіз сіаге, пес сіаге ѵіз.
73, 1. Эсхвилинъ (см. V, 22, ст. 1). На выси, Діаны, на Авентппѣ съ храмомъ
Діаны. 73, 2. Патриціанская улица между Виминаломъ и Эсквилииомъ. 73, 3.
Храмъ Цибелы на Палатинѣ (Лив. XXIX, 37). 74, 1. Ци.іленъ, гора въ Аркадіи,
на которой родился Меркурій отъ Маи. 74, 2. Кадуцей. 74, 4. Пафія, Венера
отъ города ПаФОса на Кипрѣ, со знаменитымъ храмомъ. 74, 5. Материнскія Иды,
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 449
15 И продолжалъ бы кричать, сколько бъ осилилъ:
„Этого ни за что не писалъ Марціалъ мой“.
ЬХХПІ, . ,
Максиму.
На Эсквиливѣ твой домъ, домъ тоже на выси Діаны,
Въ Патриціанской къ тому жь улицѣ кровъ у тебя;
Здѣсь Цибелы вдовы, а тамъ святилище Весты,
Новаго Зевса оттоль, стараго видишь отсель.
5 Гдѣ жь тебя встрѣчу, скажи, скажи, гдѣ искать тебя нужно?
Тотъ, кто всюду живетъ, Максимъ, нигдѣ не живетъ.
ЬХХІѴ.
Мольба о Карпѣ и Норбанѣ.
Неба краса и Цилленъ, краснорѣчивый прислужникъ,
Коего жезлъ золотой пышно змѣями увитъ,
Такъ да не будетъ тебѣ неуспѣха въ любовной продѣлкѣ,
Пафіей ли увлеченъ пль Ганимедомъ горишь,
5 Вѣтви священныя пусть материнскія Иды украсятъ,
И поменѣе грузъ дѣда гнететъ старика;
Какъ пусть Норбана всегда справляетъ съ Карпомъ супругомъ
Весело день сей, когда ложе свело ихъ впервой.
Здѣсь съ почтеньемъ дары свои мудрости пестунъ подноситъ,
10 Ладанъ куря предъ тобой, вѣренъ Зевесу онъ самъ.
. ьххѵ.
Безобразной старухѣ.
Даромъ желаешь любви, хоть ты стара и невзрачна.
Пресмѣшно: хочешь дать и не желаешь давать.
15 мая, день рожденія Меркурія (см. ХП, 67, ст. 1). 74, 6. Старика, Атланта,
подпирающаго небо. 74, 9. Поэтъ называетъ ученаго Карпа псстуномъ мудрости.
74, 10. Какъ ты вѣрный слуга небеснаго Зевеса. такъ и онъ самъ вѣренъ земному
Зевесу Домиціану.
Марціала эпиграммы.
29
450
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатшаіоп. ЬіЬ. VII.
ЬХХѴІ.
(^иой Іе (Іігіріипі роіепііогез .
Рег сопѵіѵіа, рогіісиз, іЬеаіга,
Еі іесит, диоііепз ііа іпскіізіі,
Сезіагі іиѵаі еі іиѵаі Іаѵагі:
5 Коіііо пітіит ІіЬі ріасеге.
Веіесіаз, Рііііотизе, поп атагіз.
ЬХХѴІІ.
Ехі^із, иі позігоз (Іопет ііЬі, Тисса, ИЬеІІоз.
Ыоп Гасіаіи: пат ѵіз ѵепсіеге, поп Іедеге.
ЬХХѴІІІ.
Сит Захеіапі ропаіиг саиііа Іасегіі
Еі, Ьепе зі сепаз, сопсіііз іпипсіа ІіЬі:
8итеп, аргит, Іерогет, Ъоіеіоз, озігеа, тиііоз
Мііііз: ІіаЬез пес сог, Рарііе, пес §епіит.
9
ЬХХІХ.
Роіаѵі тосіо сопзиіаге ѵіпит.
(іиаегіз, диат ѵеіиз аідие ІіЬегаІе?
Ірзо сопзиіе сотіііит: 8есі ірзе,
(<>иі ропеЬаі, егаі, Зеѵеге, сопзиі.
ЬХХХ.
((Іиаіепиз Осігузіоз іат рах Котапа ігіопез
Тегорегаі еі іеігісае сопіісиеге іиЪае,
Нипс МагсеШпо роіегіз, Гаизііпе, ИЬеІІит
78, 1. Поэтъ упрекаетъ Папила въ безумномъ чванствѣ, вслѣдствіе котораго онъ
разсылаетъ богатыя яства въ подарокъ постороннимъ людямъ, а самъ питается самою
дешевою пищей, начиная съ Саксетанской морской рыбы, Іасегіпз, самой плохой и
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 451
ЬХХѴІ.
Филомузу.
Что вельможи тебя рвутъ межь собою
Въ портикѣ ли, на пирахъ или въ театрѣ,
И съ тобою, когда бъ ты ни сошелся,
Рады въ носилки засѣсть, рады помыться,—
Ъ Ты гордиться собой слишкомъ не думай.
Ты веселишь, Филомузъ, а не любимъ ты.
ЬХХ VII.
На Тукку.
Требуешь, Тукка, чтобъ я тебѣ подарилъ свои книгп.
Я не согласенъ: продать хочешь ты, а не прочесть.
ЬХХѴІІІ.
На Напила.
.Какъ подаютъ тебѣ хвостъ Саксетапской лацерты,
И если ужинъ хорошъ, ѣшь ты безъ масла бобы,—
Вепря, вымя, грибовъ и устрицъ, барвенъ ты и зайца
Шлешь: ни вкусу, Папилъ, нѣтъ у тебя, ни ума.
ЬХХІХ.
Северу.
.Консуларское пилъ вино я недавно.
Хочешь ты знать, какъ оно древне и дивпо?
Налито самимъ консуломъ; только тотъ самый,
Что его, Северъ, подавалъ, былъ и консулъ.
ЬХХХ.
Фаустину, чтобы сочиненіе поэта онъ отослалъ Марцеллину.
Какъ уже Римскій миръ Одризійскихъ смиряетъ тріоновъ,
И умолкли совсѣмъ звуки суровые трубъ,
Ты бы могъ, Фаустинъ, послать эту самую книжку
дешевой. 79, 1. Консу.іарскимъ виномъ называли старое, налитое въ до-император-
45кое время. 80, 1. Одризіііскихъ, Гиперборейскихъ (см. выше, эн. 8, ст. 2). Тріо-
моп (см. VI, 58, ст. 1). 80, 4. Марцеллину (см. VI, 25, ст. 1).
29
452 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гатгааіоп. ЬіЬ. VII.
Міііеге: іат сііагііз, іат ѵасаі іііе іосіз.
5 8е<1 зі рагѵа Іиі типизсиіа диаегіз атісі
Соттешіаге, Гегаі сагтіпа позіга риег:
Иоп циаііз Оеіісае заііаіиз Іасіе іиѵепсае
Загтаііса гі§ідо Іийіі іп атпе гоіа,
8е<1 Муіііепаеі гозеиз тап§опіз ерЬеЬиз,
10 Ѵеі поп саезиз асіііис таіге іиЬепіе Ьасоп.
Аі ІіЬі сарііѵо Іатиіиз тіііеіиг аЬ Ніяіго,
(^иі ТіЬиіііпаз разсеге роззіі оѵез.
. ЬХХХІ.
„Тгідіпіа Іоіо таіа зипі ері§;гаттаІа 1іЬго“.
8і Іоіібет Ьопа зипі, Ьаизе, Ьопиз ІіЬег езі.
ЬХХХІІ.
Мепорііііі репет Іат ^гапсііз ЯЬиІа ѵезііі,
Иі зіі сотоейіз отпіЬиз ипа заііз.
Нипс еуо сгесіідегат—пат заере Іаѵатиг іп ипит—
Зоііісііит ѵосі рагсеге, Еіассе, зиае:
5 Вит Ітііі тесііа рориіо зресіапіе раіаезіга,
Веіарза езі тізего йЬиІа: ѵегриз егаі.
ЬХХХІІІ.
Еиігареіиз Іопзог (Іит сігсиіі ога Ьирегсі
Ехріп§іЦие §епаз, аііега ЬагЬа зиЫі.
ЬХХХІѴ.
Вит теа Саесіііо Гогтаіиг іта§о Зесипсіо
Зрігаі еі аг^иіа рісіа ІаЬеІІа тапи,
80, 7. Гетскоіі (см. VI, 58, ст. 2). 80, 8. Сарматскііі (см. кп. зрѣлищъ III, 4).
80, 9. Митилепа^ столица острова Лесбоса. 80, 10. Лакомецъ\ подросшихъ маль-
чиковъ сѣкли въ Спартѣ передъ алтаремъ Діаны, чтобы пріучить ихъ къ терпѣнію,
причемъ матери ободряли ихъ своимъ словомъ. 80, 11. Съ Истра, Дуная, Дакъ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 453
Марцеллину: ему къ шуткамъ п книгамъ досугъ.
5 Но если малый ты даръ желаешь представить отъ друга,
Стихотворенья мои мальчикъ пускай понесетъ;
Но не такой, что, вспоенъ молокомъ отъ Гетской коровы,
Гналъ Сарматскій кубарь по затвердѣвшей рѣкѣ,
А торгаша Митиленскаго розовый ликомъ подростокъ,
10 Или Лаконецъ, пока матерью не былъ онъ битъ.
А тебѣ пусть слуга съ покореннаго Истра пошлется,
Чтобъ Тибуртинскихъ овецъ былъ онъ способенъ пасти.
ЬХХХІ.
Лавзу.
„Въ цѣлой книгѣ плохихъ эпиграммъ находится тридцать".
Столько хорошихъ коль есть, книжка ужь, Лавзъ, хороша.
ЬХХХІІ.
О Менофилѣ.
ЬХХХПІ.
Объ Эвтрапелѣ.
Какъ брадобрѣй Эвтрапелъ обойдетъ лицо у Луперка,
Щеки малюя ему,—выростетъ вновь борода.
ЬХХХІѴ.
Книгѣ.
Въ пору какъ обликъ мой для Цэцплія пишутъ Секунда,
И подъ искусной рукой дышитъ съ рисункомъ доска,
83. Брадобрѣй Эвтрапелъ такъ добросовѣстно п медленно брѣетъ, что въ это время
борода снова подрастаетъ. 84., 1. Нѣкоторые толкователи подъ Цэциліемъ Секун-
домъ подразумеваютъ Плинія Младшаго, бывшаго правителемъ Понта и Виѳиніи, по
желанію котораго писался портретъ Марціала.
454 М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаттаіоп. ЬіЬ. VII.
I, ІіЬег, а<1 Оеіісат Реисеп Нізігитдие іасепіетг
Наес Іоса регйотіііз §епііЬиз іііе іепеі.
5 Рагѵа йаЬіз саго, зей (Іиісіа Йона, зойаіі:
Сегііог іп позіго сагтіпе ѵиііиз егіі;
СазіЬиз Ьіс пиіііз, пиіііз іеІеЬіІіз аппіз
Ѵіѵеі, Ареііеит сит тогіеіиг ориз.
ьхххѵ.
9ио(1 поп іпзиізе зсгіЬіз іеігазіісЬа диаейат,
Бізіісііа диой Ъеііе раиса, 8аЬе11е, Гасіз,
Ьаисіо, пес айтігог. Гасііе езі ері^гаттаіа ЬеІІе.
ЗсгіЪеге, зей ІіЬгит зсгіЬеге йіГНсіІе езі.
ЬХХХ VI.
Ай паіаіісіаз йарез ѵосаЬаг,
Еззет сит ІіЬі, 8ехіе, поп атісиз:
<^иі<1 Іасіит езі, го^о, циі<1 герепіе Гасіит езі,.
Розі іоі рі§пога позіга, розі іоі аппоз
5 С^иосі зит ргаеіегііиз ѵеіиз зойаііз?
8ей саизат зсіо: пиііа ѵепіі а те
Нізрапі ііЬі ІіЬга ризіиіаіі
Кес Іеѵіз Іо§а пес гийез Іасегпае.
Иоп езі зрогіиіа, диае пе^оііаіиг;
10 Разсіз типега, 8ехіе, поп атісоз.
Іат йісез тіііі „Ѵариіеі ѵосаіог".
ЬХХХ VII.
8і теиз аигііа "аийеі Іа^аіоресе Еіассиз,
8і Ггиііиг ігізіі Сапіиз Аеііііоре;
84, 3. Певкгъ (см. выше 7, ст. 1). Петръ называется нѣмымъ, быть можетъ, въ
смыслѣ тихій Дунай, а быть можетъ и потому, что предполагается замерзшимъ.
86, 8. Тоги гладкой, изъ подстриженнаго сукна; хотя во Флорентинскомъ спискѣ
стоитъ іепиіѳ—тонкій. 86, 9. Уже не споріпула^ здѣсь въ смыслѣ прямаго уго-
щенія ужиномъ. Смыслъ: угощеніе пе можетъ быть покупное. 86, 11. Звателъ
застонетъ, въ смыслѣ: ты впередъ говоришь мнѣ: достанется звателю терпѣть удары
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 455
Къ Певкѣ ты Гетской ступай, книжка, и къ Истру нѣмому,
Тамъ у подвластныхъ племенъ онъ занимаетъ мѣста.
5 Милому другу ты будь малымъ, но сладостнымъ даромъ:
Ликъ въ пѣснопѣньи моемъ будетъ гораздо прочнѣй;
Неразрушимъ никакой случайной судьбой, но годами
Будетъ онъ жить, какъ уже трудъ Апеллесскій умретъ.
ьхххѵ.
Сабеллу.
Что не безъ вкуса порой четверостишья ты пишешь,
Что двустишье подчасъ сложишь прекрасно, Сабеллъ,
Я хвалю, не дивлюсь. Написать эпиграмму красиво
Очень легко, написать книгу претрудная вещь.
ЬХХХѴІ.
Сексту.
Въ день рожденья меня звалъ ты къ трапезѣ,
Какъ съ тобою я, Секстъ, не былъ и въ дружбѣ;
Что же случилось, скажи, вдругъ что случилось,
Послѣ столькихъ годовъ и моихъ всѣхъ подарковъ,
5 Что обойденъ я теперь старый товарищъ?
Знаю причину тому: не получилъ ты
Отъ меня серебра чистаго фунта,
Тоги гладкой пли новыхъ накидокъ
Уже не спортула то, что покупаютъ;
10 Ищешь ты, Секстъ, не друзей, а приношеній.
Ты говоришь уже мнѣ: „зватель застонетъ14.
ЬХХХѴІІ.
О СЕБѢ.
Ежели восхищенъ мой Флаккъ ушастой совою,
Иль Эѳіопомъ владѣть, Каній угрюмый, ты радъ,
за то, что забылъ позвать тебя. Такимъ образомъ ты сваливаешь вину на разно-
сившаго приглашенія. 87. Смыслъ: если люди питаютъ странныя привязанности
къ разнымъ даже отталкивающимъ животнымъ^ то почему мнѣ не любить мальчика
Лабику съ его головою Купидона (быть можетъ даже пораженнаго какою либо урод-
ливостью).
456 М. Ѵаі. Магііаііз ерідіапітаіои. ЬіЬ. VII.
РиЫіиз ехі§иае зі Йа^гаі атоге саіеііае,
8і Сгопіиз зітііет сегсорііііесоп атаі;
5 Гіеіесіаі Магіит зі регпісіозиз ісЬпеитоп,
Ріса заіиіаігіх зі ііЬі, Ьаизе, ріасеі;
8і §е1і<іит соііо песііі Сгіаисіііа (ігасопет,
Ьизсіпіо іитиіит зі Теіезіпа дейіі:
Віапсіа Сириііпеі сиг поп атеі ога ЬаЬусае,
10 (^иі ѵідеі Ііаес йотіпіз топзіга ріасеге зиіз?
ЬХХХѴІП.
Гегіиг ІіаЬеге теоз, зі ѵега езі Гата, ИЬеІІоз
Іпіег (Іеіісіаз риісііга Ѵіеппа зиаз:
Ме Іе^іі отпіз ІЫ зепіог іиѵепіздие риегдие,
Еі согат Іеігісо сазіа риеііа ѵіго.
5 Нос едо таіиегіт, диат зі теа сагтіпа сапіепі
фиі Кііит ех ірзо ргоііпиз оге ЫЬипі;
С^иат теиз Нізрапо зі те Та§из ітріеаі аиго,
Разсаі еі НуЫа теаз, разсаі Нутеііоз арез.
Хоп пііііі егдо зитиз, пес Ыапсіае типсге Ііпдиас
10 Весірітиг: сгейат іат, риіо, Ьаизе, ІіЪі.
ЪХХХІХ.
I, іеііх гоза, тоІІіЬиздие зегііз
Нозігі сіп^е сотаз АроШпагіз.
фіаз іи песіеге сапАійаз, зесі оііт—
8іс іе зетрег атеі Ѵепиз—тетепіо.
хс.
Іасіаі іпаедиаіет Маіію те іесіззе ІіЬеІІит:
8і ѵегит езі, Іаийаі сагтіпа позіга Маіію.
87, 3. О привязанности Публія къ своей собачкѣ (см. I, 109). 87, 5. Древніе
(подобно Плин. Патур. УПІ, 24) считали ихневмона вреднымъ крокодилу тѣмъ, что
этотъ звѣрокъ залѣзалъ во внутренности крокодила и, разъѣдая ихъ, причинялъ
ему смерть. 88, 2. Віенна, городъ Аллоброговъ въ Норбонской Галліи, нынѣ
Ѵіешіе. 88, 7. Тсиъ (см. I, 49, 15). 88, 8. Гибла, Сицилійская гора, обильная
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 457
. ।
Ежели Публій горитъ любовью къ собачкѣ малюткѣ,
Коль подражанье взлюбилъ Кроній мартышки своей,
5 Ежели Марію такъ зловредный отраденъ ихневмонъ,
Если сороки тебѣ, Лавзъ, такъ пріятенъ привѣтъ,
Если Глацилла змѣю холодную вяжетъ на шею,
Коль Телезина курганъ надъ соловьемъ возвела,
Какъ же тому не любить Купидонова лика Лабики,
10 Кто къ твореніямъ тѣмъ видитъ пристрастье господъ?
ЬХХХѴПІ.
О своихъ КНИЖКАХЪ.
Книжки считаетъ мои, когда справедлива та слава,
Изъ наслажденій своихъ главнымъ Віенна краса.
Тамъ читаетъ меня и старецъ, и отрокъ и мальчикъ,
И цѣломудрая предъ мужемъ суровымъ жена.
5 Этому больше я радъ, чѣмъ если бъ стихи мои пѣли
Тѣ, что въ наличности пьютъ въ самомъ источникѣ Нилъ;
Чтобы мой Тагъ приносилъ мнѣ Испанскаго золота груды,
Чтобы и Гибла пасла, пасъ бы Гиметтъ моихъ пчелъ.
Стало быть я не ничто и меня въ заблужденье не вводитъ
10 Ласковость языка: стану, Лавзъ, ужь вѣрить тебѣ.
ЬХХХІХ.
Аполлинарію посылаетъ розовый вѣнокъ.
Роза счастливая, въ путь и увѣнчай мнѣ
Аполлинарія ты волосы нѣжно.
Ихъ и сѣдыми увить только позднѣе,
Чтобы Венерѣ быть вѣкъ милою, помни.
ХС.
Критику.
Распространяетъ Матонъ, что пе ровную создалъ, я книжку;
Коль это правда, Матонъ пѣсни мои похвалилъ.
превосходнымъ медомъ. Гора Гиметтъ въ Аттикѣ знаменита своимъ медомъ. 89, 2.
Аполлинарій (см. IV, 87, ст. 3; и настоящей книги эп. 26). 89, 4. Роза была по-
священа Венерѣ и изъ бѣлой стала красною отъ крови Адониса, убитаго вепремъ,
пли отъ крови самой Венеры, уколонной шипомъ розы. 90, 1. Матонъ, о кото-
ромъ говорится въ IV, 79.
458 М. Ѵаі. Магііаііз ері§гаттаіоп. ЬіЬ. VII.
Аедиаіез зсгіЬіі ІіЬгоз Сіиѵіепиз еі ІІтЬег:
Аедиаііз ІіЬег езі, Сгеіісе, диі таіиз езі.
ХСІ.
Бе позіго, Гасипсіе, ІіЬі, Іиѵепаііз, а§е11о
8аіигпа1ісіаз тіііітиз, ессе, писез.
Сеіега Іазсіѵіз йопаѵіі рота риеіііз
Мепіиіа сизіосііз Іихигіоза сіеі.
ХСІІ.
п8і диісі ориз іиегіі, зсіз те пои еззе го^апс!ит“
Ппо Ьіз (іісіз, Вассага, іегдие <ііе.
Арреііаі гі^ісіа ігізііз те ѵосе Весипсіиз:
Аисііз, еі пезсіз, Вассага, диісі зіі ориз.
5 Репзіо іе согат реіііиг сіагедие раіатдие:
Аисііз, еі пезсіз, Вассага, диісі зіі ориз.
Еззе диегог §е1і4аздие тіііі ігііаздие Іасегпаз:
Аисііз, еі пезсіз, Вассага, диісі зіі ориз.
Нос ориз езі, зиЬііо йаз иі зісіеге тиіиз,
10 Бісеге пе роззіз, Вассага: „8і диісі ориз“.
ХСШ.
Иагпіа, зиІрЬигео диат §иг§ііе сапсіісіиз атпіз
Сігсиіі, апсірііі ѵіх асіеипсіа іи§го,
<^иі<1 іат заере теит поЬіз аЬсІисеге (^иіпіит
Те іиѵаі еі Іепіа сіеііпиіззе тога?
5 (^иісі Хотепіапі саизат тіііі регдіз а§е11і,
Ргоріег ѵісіпит диі ргеііозиз егаі?
8есІ іат рагсе тіііі пес аЬиіеге, Иагпіа, уиіпіо:
Регреіио Іісеаі зіс ІіЬі ропіе 1’гиі.
92. Поэтъ насмѣхается надъ Баккарой, готовымъ къ услугамъ только на словахъ.
92, 3. Секундъ безотвязный, заимодавецъ, требующій процентовъ. 92, 5. За наемъ
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 459*
Пишетъ точно Клювьенъ да Умберъ ровныя книги;
Книга, Кретикъ, ровна только лишь та, что плоха.
ХСІ.
Ювеналу.-
Съ дачи своей, Ювеналъ краснорѣчивый, вотъ этихъ
Въ Сатурналіи шлю только орѣховъ тебѣ.
Всѣ остальные плоды раздалъ необузданнымъ дѣвамъ
Въ сладострастьи своемъ садъ караулящій богъ.
ХСІІ.
На Баккару.
„Знаешь, коль нужно чего, у меня и просить то не надо",.
Дважды и трижды ты въ день, Баккара, мнѣ говоришь.
Голосомъ грубымъ меня вызываетъ Секундъ безотвязный,
Слышишь, а нужно чего, Баккара, ты не поймешь.
5 Какъ за наемъ при тебѣ несомнѣнно ищутъ и явно,
Слышишь, а нужно чего, Баккара, ты не поймешь.
Жалуюсь я, что моя холодна и истерта накидка,
Слышишь, а нужно чего, Баккара, ты не поймешь.
Вотъ, что нужно: чтобъ вдругъ нѣмымъ ты сталъ отъ удара,
10 Чтобъ ты не могъ говорить, Баккара: „нужно чего".
ХСШ.
Нарніи.
Нарнія, что своей окружаетъ сѣрнистою глубью
Бѣлый потокъ межь двоихъ еле доступныхъ холмовъ,
Квинта зачѣмъ моего у меня уводить ты такъ часто
Радуешься п держать при замедленьи большомъ?
5 Что отрады меня Номентанской ты дачи лишаешь
Той, что мнѣ дорога ради сосѣдства была?
Но пощади ужь меня, не держи ты, Нарнія, Квинта:
Пусть наслаждаешься ты вѣчнымъ за это мостомъ.
квартиры. 93, 1. Нарнія, городъ въ Умбріи. 93, 3. Квинта, Овидіи, владѣв-
шаго тоже дачею близь Номентаиа.
460
М. Ѵаі. Магііаііз ері^гаштаіоп. ЬіЬ. VII.
ХСІѴ.
Цпдиепіит Гиегаі, диосі опух тосіо рагѵа §егеЪаі:
ОИесіі розідиат Рарііиз, ессе, §агит езі.
ХСѴ.
Вгита езі еі гі^еі Ііоггісіиз ВесетЪег,
Аисіез іи іатеп озсиіо піѵаіі
Отпез оЬѵіиз Иіпс еі Иіпс іепеге
Еі іоіат, Ьіпе, Ьазіаге Вотат.
5 фикі роззіз §гаѵіиздие заеѵіиздие
Регсиззиз іасеге аі(ціе ѵегЪегаіиз?
Нос те Ггі^оге Ъазіеі пес ихог,
Віапдіз йііа пес пкііз ІаЪеІІіз.
8ей іи сіиісіог е1е§апііогдие,
10 Сиіиз ІіѵіНа пагіЬиз сапіпіз
Верепбеі ^Іасіез гі§еідие ЬагЬа,
(Зиаіет ГогйсіЬиз теііі зиріпіз
Топзог Сіпуріио Сіііх тагііо.
Сепіит оссиггеге таіо сиппіііп^із,
15 Еі Саііит іітео тіпиз гесепіет.
(^иаге зі ііЬі зепзиз езі ріиіогдие,
НіЬегпаз, Ьіпе, Ьазіаііопез,
Іп тепзет го§о йійегаз Аргііет.
ХСѴІ.
Сошіііиз Ійс е§о зит, Ваззі сіоіог, ІТгЬісиз іпіапз,
Сиі §епиз еі потеп тахіта Кота сіесііі.
8ех тіііі (Іе ргіта йеегапі ігіеіегіеіе тепзез,
Вирегипі іеігісае сит таіе репза сіеае.
5 С^иісі зресіез, диісі 1іп§иа тіііі, диісі ргоіиіі аеіаз?
95л 4. Въ римскихъ нравахъ было цѣловаться со встрѣчными друзьями. 95, 12.
Цинифскаю^ съ береговъ африканской рѣки ЦиниФа, гдѣ козы были особенно длинно-
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 461
ХСІѴ.
О Напилъ.
Было бальзамомъ, что вотъ въ ониксѣ хранплося маломъ,
А какъ понюхалъ Напилъ, стало подливкой дрянной.
ХСѴ.
На Лина.
Зимнею стужей Декабрь ерошится терпкій,
Ты же дерзаешь межь тѣмъ лобзаніемъ снѣжнымъ
Всѣхъ то тамъ, а то сямъ задерживать встрѣчныхъ
И всему Риму, о Линъ, раздавать поцѣлуи.
5 Что же бы могъ исполнять ты хуже и злобнѣй,
Ежели былъ бы побитъ и высѣченъ даже?
Не поцѣлуетъ жена меня въ холодъ подобный,
Ни недозрѣвшая дочь нѣжно устами.
Но изящнѣе ты видно и слаще,
10 У кого синеватыя виснутъ ледянки
Изъ собачьихъ ноздрей, борода же дыбится,
Словно та, что съ козла Цинифскаго рѣжетъ—
Ножницы вверхъ остріемъ—стригачъ Киликійскій.
Лучше мнѣ сто языковъ встрѣтить поганыхъ,
15 Меньше я даже страшусь новаго Галла.
Такъ, если есть у тебя разумъ и совѣсть,
Зимніе, Линъ, отложи свои поцѣлуи
До Апрѣля ты мѣсяца, я умоляю.
ХСѴІ.
Эпитафія мальчика Урбика.
Похороненъ я здѣсь, грусть Басса, Урбикъ младенецъ,
Коему царственный Римъ жизнь и названіе далъ.
До трехлѣтья шести лишь мѣсяцевъ не доставало,
Какъ богини сердясь злую расторгну.™ нить.
5 Въ пользу какую была краса мнѣ и лепетъ и юность?
шерстны. 96, 2. Рожденный въ Римѣ, паіив іп ПгЬс,—Урбикъ. 96, 4. Богини,
Парки.
462 М. Ѵаі. Магііаііз ерідгаштаіоп. ЬіЬ. VII.
Ба Іасгітаз іитиіо, циі 1е§із ізіа, тео:
8іс асі ЬеіЬаеаз, пізі Ыезіоге зегіиз, ипйаз
Коп еаі, оріаЬіз циет зирегеззе ііЬі.
ХСѴІІ.
Козіі зі Ьепе Саезіит, ІіЬеІІе,
Мопіапае (Іесиз ПтЬгіае ЗаЪіпит,
Аиіі типісірет теі Ршіепііз,
Піі іи (ІаЬіз Ііаес ѵеі оссираіо:
5 Іпзіеиі тіііе Іісеі ргетапіцие сигае,
Козігіз сагтіпіЬиз іатеп ѵасаЬіі:
Хат те (іііідіі іііе ргохітитдие
Тигпі поЬіІіЬиз 1е§еі ІіЬеІІіз.
О циапіит ІіЬі потіпіз рагаіиг!
.10 О циае §1огіа! диат Ггециепз атаіог!
Те сопѵіѵіа, іе Гогит зопаЬіі,
Аесіез, сотрііа, рогіісиз, іаЬегпае.
Цпі тіііегіз, отпіЬиз Іедегіз.
ХСѴІІІ.
Отпіа, Сазіог, етіз: зіс йеі, иі отпіа ѵепйаз.
ХСІХ.
8іс ріасійит ѵісіеаз зетрег, Сгізріпе, Тоиапіет,
Хес іе Вота тіпиз, циат іиа МетрЬіз атеі:
Сагтіпа РаггЬазіа зі позіга Іе^епіиг іп аиіа
— Хатдие зоіепі засга Саезагіз аиге Ггиі—,
97.) 1. Поэтъ посылаетъ свою книжку Цэзію Сабину, рожденному, подобно другому
другу поэта Авлу Пуденту, въ Умбріи. 97, 8. Турнъ^ сатирическій поэтъ изъ
Аврункп, упоминается древними писателями, но его произведенія не дошли до насъ.
Этотъ Турнъ не только, отложивъ всЪ дѣла, прочтетъ новую книжку Марціала, по
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII. 463
Слезъ на мой холмъ урони ты, что вотъ это прочтешь:
Такъ къ Летейскимъ волнамъ идетъ пусть Нестора старѣ
Тотъ, кому пережить ты пожелаешь тебя.
ХСѴП.
Книжкѣ своей о Цэзіи Сабинѣ.
Цэзія коль хорошо Сабина ты знаешь,
Книжка, который краса всей Умбріи горной,
И землякъ моего онъ Авла Пудента,
Это ему ты подашь, хоть будь онъ и занятъ,
5 Хоть бы тысячи дѣлъ его тяготили,
Для пѣснопѣній моихъ онъ время отыщетъ,
Ибо меня любитъ онъ и прочитаетъ
За знаменитыми вслѣдъ книжками Турна.
О какое же мнѣ готовится имя!
10 И что за слава! и какъ почитателей много!
Будешь пиршества ты, оглашать будешь форумъ,
Зданія, перекрестки и портикъ и лавки.
Одному шлю тебя, а всѣ прочитаютъ.
ХСѴІП.
Кастору.
Касторъ, скупаешь ты все; придется, что все распродашь ты.
ХСІХ.
Криспину.
Мирнымъ всегда бы ты такъ, Криспинъ, видалъ Громовержца,
Римъ пусть не меньше бъ тебя, чѣмъ твой Мемфисъ возлюбилъ,
Если читаться начнутъ въ Парразійскомъ дворцѣ мои пѣсни,
—Счастье ушей достигать Цезаря вѣдано имъ—
.л распространитъ се всюду. 99, 1. Криспинъ, бичуемый Ювеналомъ (Сат. I, 26
п IV'. ст. 1, 14, 24, 108), разбогатѣвшій шутъ и доносчикъ Домиціана, бывшій рабъ
рыбнаго торговца, сынъ рабыни Канопской; поэтому Марціалъ льститъ ему и желаетъ
быть настолько же любимымъ въ Римѣ, какъ и въ Мемфисѣ.
464
М. Ѵаі. Магііаііз ері§гапипаіоп. ЬіЬ. VII.
5 Нісеге йе поЪіз, иі іесіог сапсіісіиз, аисіе:
„ТетрогіЬиз ргаезіаі пои тіііі ізіе Іиіз,
Хес Магзо піпііит тіпог езі сіосіодие Саіиііо".
Нос заііз езі: ірзі сеіега таікіо сіео.
99, 6. Украшенье твоихъ временъ, Домиціановыхъ. Онъ, Марціалъ. Поэтъ проситъ
100. Эти три эпиграммы нѣкоторыми критиками не признаются произведеніями
С.
Ропіісе, рег ге^ев (Іівсштів, еі отпіа Іивігав;
Мадпа циідет ведиегів, Ропіісе; та^пиз Ьото ев.
Ропіісе, ві дна Расів, віпе іевіе Гасіз, зіпе іигЪа;
Моп айіііЪев тиііоэ, Ропіісе: саиіив Іюто ез.
5 Ропіісе, іо сеІеЪгет Гогта паіига сгеаѵіі;
Иі^пиз егав Неіепа, Ропіісе: риісііег Іюто ев.
Ропіісе, ѵосе іиа розвев асіатапіа тоѵеге;
Ѵох іиа (Іиісе вопаі, Ропіісе: йиісів Іюто ев.
Ропіісе, зіс аііоз, зіс іс диодие (Іесіріі еггог;
Ѵів (іісат ѵегит, Ропіісе? пиііив Іютоев.
СІ.
Тасіа ріасез, ашіііа ріасез; ві поп ѵкіеаге,
Тоіа ріасев: псиіго, ві ѵейеаге, ріасев.
СП.
Мііо йоті поп езі; реге&гс Мііойе ргоГесіо
Агѵа ѵасапі: ихог поп пгіпиз ітіе рагіі.
Сиі* віі адег зіегіііз, сиг ихог Іасіііеі, едат;
<іио ГоШаіиг а^ег поп ЬаЪеі, ихог ІіаЬеІ.
М. Вал. Марціала эпиграммы. Кн. VII.
465
5 То дерзни обо мнѣ сказать, какъ читатель правдивый:
„Украшенье твоихъ онъ не пустое временъ,
Онъ отъ Марза отсталъ и Катулла искуснаго мало* 5 * * * * 10 11.
Только скажи, въ остальномъ богу ввѣряюся я.
Криспина высказать эту похвалу императору. 99, 7. О Марзѣ, писавшемъ эпи-
граммы (см. I, письмо). 99, 8. Богу, Домиціану.
Марціала, п у ШІЬегі’а ихъ пѣтъ; но’ такъ какъ они находятся у Ьетаіг'а, то
мы ихъ перевели. Предоставляю читателямъ по усмотрѣнію своему пропустить.
С.
Понтпку.
Понтикъ, у знатныхъ ты вѣкъ и все озираешь;
Понтикъ, большаго ты ждешь; ты и большой человѣкъ.
Понтикъ, коль дѣлаешь что, безъ сторошіей толпы исполняешь;
Понтикъ, ты многимъ не радъ, хитрый же ты человѣкъ.
5 Понтикъ, природа тебя создала знаменитыми красою;
Ты для Елены рожденъ, Понтикъ, краса человѣкъ.
Понтикъ, голосомъ ты алмазъ въ состояньи бы тронуть;
Понтикъ, сладка твоя рѣчь; сладостный ты человѣкъ.
Понтикъ, подобный обманъ другихъ п тебя увлекаетъ;
10 Понтикъ, иль правду сказать? Ты препустой человѣкъ.
СІ. '
О СТАРУХѢ.
Тронуть, мила, услыхать, ты мила; а если не видѣть,
Вся ты мила; увидать—ты ужь ничѣмъ не мила.
СП.
На Милона.
Нѣтъ Милона въ дому; покуда Милонъ заграницей,
Поле пустуетъ, межь тѣмъ все порождаетъ жена.
Нива безплодна зачѣмъ, а жена зачѣмъ кормитъ, скажу я;
Некому ниву блюсти, ау жены то вотъ есть.
.Марціала эпиграммы.
2010513674