/
Author: Власов В. Кульчицкий С. Панарін О.
Tags: історія україни підручник історія середньовіччя зно підготовка до іспитів
ISBN: 978-966-945-193-4
Year: 2022
Text
ЗОВНІШНЄ
НЕЗАЛЕЖНЕ /11/ Я
ОЦІНЮВАННЯ
ЗНО+ДПА
Віталій Власов, Станіслав Кульчицький, Олександр Панарін
ІСТОРІЯ
УКРАЇНИ
КОМПЛЕКСНЕ ВИДАННЯ
• ДОВІДНИК ЗА ПРОГРАМОЮ ЗНО
• Дати і події
• Персонали та пам'ятки
• Терміни і поняття
• Тести після кожної теми
Додаток
«ТЕМАТИЧНІ
УЗАГАЛЬНЕННЯ»
• Тренувальні тести у форматі ЗНО
Додатково безкоштовно
ще більше тестів у новому форматі
Електронний додаток:
шит.е-ІИега.сот.иа/хпо2022/І5іогіуа-икгауіпу
II київ
ч>чітера
УДК [94(477):37.091.26](075)
В 58
Рецензенти:
Даниленко Віктор Михайлович — доктор історичних наук, професор, член-кореспондент
НАН України, завідувач відділу Інституту історії України НАН України;
Гирич Ігор Борисович — доктор історичних наук, завідувач відділу джерелознавства нової
історії України Інституту української археографії та джерелознавства
ім. М. Грушевського НАН України;
Силенко Валерій Анатолійович — учитель історії Першої міської гімназії м. Черкаси,
заслужений учитель України
Власов В. С.
В 58 Історія України : комплексне видання / В. С. Власов, С. В. Куль-
чицький, О. Є. Панарін. — Київ . Літера ЛТД, 2021. — 512 с.: іл., карти.
І8ВИ 978-966-945-193-4
Посібник розроблено з метою допомогти вчителеві та учням організувати
системну підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) з історії
України. Стане в пригоді він і під час підготовки до державної підсумкової атес-
тації (ДПА) з історії України. Видання містить усі складники, передбачені
шкільною програмою та програмою ЗНО для підготовки з історії України:
факти, дати, поняття та терміни, персоналі!, пам’ятки для розпізнавання тощо.
У пропонованому посібнику автори прагнули узагальнити навчальний мате-
ріал курсу історії України, подати його в систематизованому, конспективному
викладі, щоб випускники та абітурієнти мали можливість пригадати і повторити
вивчене та потренуватися у розв’язуванні типових тестових завдань.
Новий розділ «Тематичні узагальнення» допоможе підсумувати вивчений
матеріал і швидко повторити найважливішу інформацію безпосередньо перед
відповідальним іспитом.
Посібник містить відповіді до всіх тестових завдань.
Видання призначено для випускників закладів загальної середньої освіти,
абітурієнтів, учителів історії.
УДК [94(477):37.091.26](075)
І8ВУ 978-966-945-193-4
© Власов В. С., Кульчицький С. В.,
Панарін О. Є., 2021
© «Літера ЛТД», 2021
ЗМІСТ
1. Вступ до історії України--------------------5
2. Стародавня історія України------------------8
Тренувальний тест до теми 2 ----------------15
3. Русь-Україна (Київська держава)-----------19
Тренувальний тест до теми 3-----------------31
4. Королівство Руське (Галицько-Волинська
держава). Монгольська навала-------------------39
Тренувальний тест до теми 4-----------------44
5. Руські удільні князівства у складі іноземних
держав у другій половині 14 - першій
половині 16 ст. Кримське ханство------------49
Тренувальний тест до теми 5-----------------58
6. Українські землі у складі Речі Посполитої
у другій половині 16 ст.----------------------64
Тренувальний тест до теми 6-----------------71
7. Українські землі у складі Речі Посполитої
у першій половині 17 ст.----------------------76
Тренувальний тест до теми 7-----------------82
8. Національно-визвольна війна українського
народу середини 17 ст.-------------------------86
Тренувальний тест до теми 8--------------- 92
9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр.
17 ст.------------------------------------- 97
Тренувальний тест до теми 9-----------------102
10. Українські землі наприкінці 17- у першій
половині 18 ст.-------------------------------107
Тренувальний тест до теми 10---------------114
11. Українські землі в другій половині 18 ст. - - 118
Тренувальний тест до теми 11 -----------------125
12. Українські землі у складі Російської імперії
наприкінці 18-у першій половині 19 ст.--------130
Тренувальний тест до теми 12----------------136
13. Українські землі у складі Австрійської імперії
наприкінці 18-у першій половині 19 ст.--------140
14. Культура України кінця 18 - першої
половини 19 ст.------------------------------ 146
Тренувальний тест до тем 13-14-------------151
15. Українські землі у складі Російської імперії
у другій половині 19 ст.----------------------156
Тренувальний тест до теми 15----------------162
16. Українські землі у складі Австро-Угорщини
в другій половині 19 ст.---------------------- 167
17. Культура України в другій половині 19 -
на початку 20 ст.----------------------------172
Тренувальний тест до тем 16 17------------180
18. Українські землі у складі Російської імперії
в 1900 1914 рр.------------------------------185
19. Українські землі у складі Австро-Угорщини
в 1900 1914 рр.------------------------------192
Тренувальний тест до тем18-19 -------------196
20. Україна в роки Першої світової війни----- 199
21. Початок Української революції-------------205
Тренувальний тест до тем 20-21-------------214
22. Розгортання Української революції. Боротьба
за відновлення державності-------------------220
Тренувальний тест до теми 22 233
23. Встановлення комуністичного тоталітарного
режиму в Україні-----------------------------239
Тренувальний тест до теми 23 ------------- 246
24. Утвердження більшовицького тоталітарного
режиму в Україні-----------------------------250
Тренувальний тест до теми 24 ------------ 258
25. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період - 263
Тренувальний тест до теми 25 —------------ 269
26. Україна в роки Другої світової війни
(1939-1945) -------------------------------- 273
Тренувальний тест до теми 26 ------------- 287
27. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок
1950-х рр.)----------------------------------292
Тренувальний тест до теми 27 ------------ 299
28. Україна в умовах десталінізації (1953 1964) - - 303
Тренувальний тест до теми 28 --------------312
29. Україна в період загострення кризи радянської
системи (1965 1985)------------------------- 315
Тренувальний тест до теми 29 ------------- 326
ЗО. Відновлення незалежності України
(1985-1991) -------------------------------- 330
Тренувальний тест до теми ЗО --------------339
31. Становлення України як незалежної держави - 343
Тренувальний тест до теми 31 - ----------350
32. Творення нової України-------------------355
Тренувальний тест до теми 32 ------------- 362
Тематичні узагальнення------------------------365
Тренувальні тести у форматі ЗНО---------------461
Відповіді на тестові завдання-----------------510
Зміст • З
Результати навчально-пізнавальної діяльності:
1. ВСТУП ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Зміст навчального матеріалу:
Історія України як наука. Загальна періодизація. Джерела
з історії України.
Поняття і терміни: історія, історія України, хронологія, істо-
ричне джерело, археологія, цивілізація.
• визначати правильність застосування в істо-
ричному контексті вказаних понять і термінів;
• пояснювати сутність історії України як науки;
• розпізнавати на картосхемі територіальні
межі України;
• характеризувати різновидові джерела з істо-
рії України;
• визначати основні загальноприйняті періоди
історії України.
Історія (від грец. істторш - оповідь про минулі по-
дії, про те, шо пізнано) - наука, яка вивчає розвиток
окремих держав і народів, а також людства в цілому
в усій його конкретності й різноманітності, що пі-
знається з метою розуміння його минулого, сучас-
ного стану і перспектив у майбутньому. Є однією із
суспільних наук, яка відображає важливу сторону
людського колективу, його потребу в самоусвідом-
ленні; однією з форм самоусвідомлення людства.
Історія України - це наука, іцо вивчає у хронологіч-
ній послідовності розвиток людського суспільства
на українських землях і його закономірності.
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Періодизацію віт-
чизняної історії заклав у своїх працях великий
український історик Михайло Грушевський. Вивча-
ючи його «Нарис історії українського народу», мож-
на встановити, що вчений виокремлював у минуло-
му України додержавшій період, а потім - три
етапи в історії Київської держави: процес творен-
ня (9-10 ст.), поступовий розклад (11-12 ст.),
етап удільної роздробленості з окремим розглядом
історії Галицько-Волинської держави (13-14 ст.).
Далі він зупинявся на переході українських земель
під владу Великого князівства Литовського і Ко-
рони Польської (14-15 ст.) та на «збиранні» укра-
їнських земель Польським Королівством у складі
Речі Посполитої (15-16 ст.). Окремо досліджува-
лося питання про походження і розвиток козацтва
(до 1648 р.). У двох розділах розглядалася Виз-
вольна війна під проводом Богдана Хмельницько-
го і події в Україні після смерті гетьмана, аж до
Бахчисарайського перемир’я, укладеного в 1681 р.
між Московським царством, Османською імперією і
Кримським ханатом. Наступні розділи були при-
свячені періоду 1681-1708 рр. і діяльності останніх
гетьманів аж до ліквідації в 1764 р. інституту геть-
манства. Нарешті, аналізувалися процеси розвитку
українського народу в Російській (до 1861 р.)
і Австрійській (до 1848 р.) імперіях, а також
останні десятиліття української історії (від 1890-го
до початку XX ст.).
У незалежній Україні історики повернулися до
схеми М. Грушевського з деякими уточненнями
і заново розробили структуру радянського періоду
вітчизняної історії.
• Замість Російської революції, яку в радянській
історіографії було штучно поділено на Лютневу
і Жовтневу, у центрі подій 1917 р. опинилася
Українська революція. Поряд із радянською
формою державності, яку в грудні 1917 р. було
тільки проголошено, історики виокремили й інші
форми національної державності: Українська
Народна Республіка доби Центральної Ради,
Українська Держава гетьмана П. Скоропад-
ського, Українська Народна Республіка доби
Директорії, Західноукраїнська Народна Респуб-
ліка.
• Замість відбудовного періоду 1921-1925 рр. пе-
ріод нової економічної політики 1921-1928 рр.,
яка відокремлювала два комуністичні штурми
ленінський і сталінський.
• Чотири етапи історико-партійної періодизації
(від 1929 до 1940 рр.) об’єднано у цілісний істо-
ричний період сталінської «революції згори»
(1929-1938).
• Наступний період - Друга світова війна 1939-
1945 рр., а не війна Радянського Союзу з нацист-
ською Німеччиною та її союзниками. Адже Захід-
на Україна зі своїм багатомільйонним населен-
ням потрапила у вир війни з першого її дня у
вересні 1939 р.
Якщо початок повоєнної доби (1946) не викли-
кає дискусій, то її кінець потрібно обґрунтувати.
1. Вступ до історії України • 5
В українській історії реальною поворотною подією,
якою завершувався повоєнний період, була смерть
Й. Сталіна (1953).
Історичний період, започаткований XX з’їздом
КПРС, у пострадянській історіографії поділяють на
час правління М. Хрущова (1956-1964) і епоху
Л. Брежнєва (1965-1985). Добу Хрущова письмен-
ники і журналісти назвали «відлигою», а добі
Брежнєва, коли п’ятирічки непомітно переростали
одна в одну, дали назву «застій». Однак поділ цьо-
го історичного періоду на дві частини не зумовле-
ний істотними зрушеннями ні в політичному режи-
мі, ні в його економічному фундаменті. Період
1956-1985 рр. слід розглядати як цілісний. Його
головною ознакою було поступове вичерпання екс-
тенсивних ресурсів розвитку, властивих директив-
ній економіці. Не маючи перед собою ні зовнішніх,
ні внутрішніх політичних сил, які могли б загро-
жувати монопольному становищу КПРС у державі і
суспільстві, її вожді зустрілися із загрозою, яка
об’єктивно наростала із середини ленінсько-сталін-
ської господарсько-політичної системи.
Тридцятирічний період повільного гниття закін-
чився тоді, коли нове керівництво КПРС почало
відчайдуїпні спроби перевести економіку на шлях
інтенсивного розвитку і надати соціалізму «люд-
ське обличчя». Політичні й економічні реформи, що
їх М. Горбачов назвав «перебудовою», знаменува-
ли останній етап в історії радянського комунізму
(1985-1991). Виявилося, що комунізм не підлягає
реформуванню. Реформи закінчилися колапсом ди-
рективної економіки, який потягнув за собою роз-
пад КПРС і всієї радянської імперії - як зовнішньої
(країни Центрально-Східної Європи), так і вну-
трішньої (союзні республіки).
Суспільно-політичні процеси, що розгортались в
Україні після відновлення незалежності у 1991 р.,
сформували два періоди вітчизняної історії.
Становлення незалежної України (1991-2004)
відбувалось в умовах боротьби за владу та повнова-
ження української політичної еліти, поза увагою
якої залишались проблеми розвитку економіки.
Більшість надзвичайно складних проблем переходу
до ринку так і не було розв’язано. На об’єктивні
економічні труднощі накладалися некомпетентне
керівництво господарством і небажання здійсню-
вати ринкові реформи. Тому проблеми, що їх інші
посткомуністичні країни рано чи пізно подолали,
• Історичним джерелом нази-
вають комплекс пам'яток минулого,
що виникли в результаті людської
діяльності в духовній, матеріальній,
природній сферах і несуть у собі ін-
формацію про цю діяльність, тобто
є носіями історичної інформації. Іс-
торичні джерела слугують основою
історичної науки.
У традиційному джерелознав-
стві визначено вісім основних типів
історичних джерел, а саме 1) пи
семні; 2) речові; 3) усні (фольклор-
ні); 4) етнографічні; 5) явища мови;
6) фотодокументи; 7) кінодокумен-
ти; 8) фонодокументи. У новітній
академічній енциклопедії історії
України історичні джерела поділя-
ють на такі категорії: 1) докумен-
тальні; 2) вербальні; 3) зображаль-
ні; 4) оповідні; 5) особового похо-
дження; 6) речові; 7) масові. Ці
категорії не є строго визначеними,
тож ті самі джерела можуть нале-
жати до різних категорій.
Речовими джерелами назива-
ють усю сукупність залишків пред-
метного світу минулих суспільств.
Усними (фольклорними) історич-
ними джерелами є твори усної на-
родної творчості, які довгий час по
бутували в усній формі, але згодом
їх почали фіксувати писемно, як
складові певних творів.
Писемні джерела - це група вер-
бальних (словесних) історичних
джерел, інформацію у яких збере-
жено за допомогою різних систем
письма.
Візуальні (зображальні) джерела
фіксують інформацію у вигляді зо-
браження.
• Археологія - наука, яка вивчає
історію суспільства за матеріальни-
ми залишками життя та діяльності
людей - речовими (археологічни-
ми) пам'ятками.
• Хронологія (від грец. хР<™о<; ~
час і Абуоі; - вчення) - 1. Послідов-
ність історичних подій у часі. 2. Нау-
ка про вимір часу. 3. В астрономії
галузь науки, що вивчає закономір-
ності розвитку небесних явищ, які
повторюються, встановлює точний
астрономічний час. 4. Спеціальна
галузь історичних знань, що вивчає
системи літочислення й календарі
різних народів і країн, встановлює
точні дати історичних явищ, подій,
історичних джерел, зв'язок між іс-
торичними подіями в часі. її завдан-
ня - перевести на сучасне літочис-
лення дати інших літочислень і ка-
лендарів минулого. 5. Перелік певних
подій у їх часовій послідовності.
• Цивілізація (від лат. сіуіііб -
гідний, вихований) - 1. Форма існу-
вання живих істот, наділених розу-
мом. 2. Синонім культури, сукуп-
ність духовних і матеріальних
здобутків суспільства 3. Ступінь
розвитку матеріальної і духовної
культури, суспільного розвитку за-
галом. 4. Процес становлення гро-
мадянського суспільства. 5. Порів-
няно самостійне цілісне соціально-
історичне утворення, локалізоване
у просторі й часі, що може мати
ієрархічні рівні (наприклад, антич-
на цивілізація, елліністична цивілі-
зація, афінська цивілізація).
6 •
в Україні залишилися. Логічним наслідком недале-
коглядних дій влади стала хвиля мирних акцій про-
тесту, що прокотилась Україною впродовж листо-
пада-грудня 2004 р. через очевидні зловживання
влади, що поставили під сумнів чесність виборів
Президента України. Акції протесту, що увійшли в
історію як Помаранчева революція, змінили україн-
ське суспільство, адже пробудили в мільйонів укра-
їнців почуття національної гідності й гордості.
Другий історичний період - творення нової
України (з 2005 р.) - надзвичайно насичений по-
діями. Найбільші зміни відбулися в суспільній сві-
домості. Громадяни України засвідчили, що україн-
ське суспільство долає наслідки посткомуністичної
«совковості». Люди відчули свою згуртованість, пе-
ретворюючи задекларовані конституційні права із
примари на реальність. Хоча радикальних змін не
відбулося, однак український народ спромігся від-
повісти на виклик віджилих політичних сил новим
Майданом. Опинившись перед загрозою втрати
державного суверенітету внаслідок утягування кра-
їни до Митного та Євразійського союзів - об’єд-
нань, у яких домінувала Росія, Україна започатку-
вала знакові події не лише власної історії, а і Європи
та світу.
1. Вступ до історії України • 7
2. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ
УКРАЇНИ
Зміст навчального матеріалу:
Поява та розселення людей на території
України. Заняття доби привласнювального
господарства. Неолітична революція. Поши-
рення землеробства і скотарства на землях
України. Ремесла. Трипільська і середньосто-
пвська культури. Кочовики раннього залізно-
го віку. Заснування античних міст-колоній у
Північному Причорномор'ї та Криму. Велике
переселення народів Перші писемні згадки
про давніх слов'ян (венедів, антів, склавинів).
Велике розселення слов'ян. Історичні витоки
українського народу.
Поняття та терміни: палеоліт, привласню-
вальне господарство, мезоліт, неоліт, нео-
літична революція, відтворювальне (продук-
тивне) господарство, археологічна культура,
енеоліт, бронзовий вік, ранній залізний вік,
колонізація, кочовик, курган.
Результати навчально-пізнавальної діяльності:
• встановлювати співвідношення між вказаними періодами
та їх віддаленість від сьогодення,
• визначати правильність застосування в історичному кон-
тексті зазначених понять і термінів;
• розпізнавати на картосхемі місця основних стоянок людей
кам'яного віку на теренах сучасної України (Королеве, Киїк-
Коба, Кирилівка, Межиріч, Мізин); території розселення три-
пільців, середньостогівців, кіммерійців, скіфів; місця розташу-
вання античних міст-колоній Північного Причорномор'я та Кри-
му (Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес), Боспорське царство;
напрямки розселення слов'ян під час Великого переселення
народів;
• характеризувати суспільне, господарське та духовне життя
носіїв трипільської і середньостогівської культур, кіммерійців,
скіфів, сарматів, мешканців міст-колоній Північного Причорно-
мор'я та Криму, давніх слов'ян;
• визначати основні риси археологічних періодів, неолітич-
ної революції, причини та наслідки занепаду Великої Скіфії,
особливості грецької колонізації Північного Причорномор'я та
Криму;
• пояснювати наслідки та значення Великої грецької колоні-
зації, Великого переселення народів і Великого розселення
слов'ян для розвитку українських земель;
• сприймати та інтерпретувати різновидові історичні джере-
ла, що стосуються теми;
• візуально розпізнавати та характеризувати вказані
історично-культурні пам'ятки.
ПОЯВА ТА РОЗСЕЛЕННЯ ЛЮДЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ
УКРАЇНИ. Пралюди вперше з’явилися на території
України близько 1 млн років тому. Найдавнішою
пам’яткою в Україні є стоянка біля с. Королеве в
Закарпатті. Кісток найдавніших мешканців Украї-
ни поки що не знайдено. Та вчені припускають, що
це були пітекантропи: вони використовували во-
гонь, хоча не вміли добувати його, та виготовляли
знаряддя праці, оббиваючи камені. Основним зна-
ряддям було ручне рубило, яким і кололи, і різали,
і рубали. Використовували й дерев’яні знаряддя,
зокрема списи. Пітекантропи не будували жител,
постійно пересуваючись у пошуках їжі. Доба піте-
кантропа на теренах України за археологічною пе-
ріодизацією - період раннього палеоліту.
Розселення людини на території України відбува-
лося через Балкани й Центральну Європу.
• Палеоліт, або давній кам'яний вік — найдавніша
доба за археологічною періодизацією. На території
України давній кам’яний вік тривав близько 1 млн
років і закінчився 10 тис. років тому. Палеоліт по-
діляють на ранній і пізній (або ранній, середній
і пізній).
Наступниками пітекантропів уважають палео-
антропів, або неандертальців (150-28 тис. років
тому). На території України виявлено чимало стоя-
нок неандертальців. Найвідомішою є стоянка в Киїк-
Кобі, що в Криму. Тут знайдено кістки найдавнішої
людиноподібної істоти на території України.
Пристосовуючись до суворого клімату, неандер-
тальці часто оселялися в печерах. У місцевостях, де
не було печер, вони споруджували житла з кісток
мамонтів або каміння. Почали використовувати
шкури тварин як одяг, оволоділи вмінням добувати
вогонь. Найпоширенішими знаряддями неандер-
тальців були гостроконечники (зовні схожі на руби-
ла, але менші, рівніші й зручніші) та скребла (із ши-
роким робочим краєм). Доба неандертальця на
теренах України за археологічною періодизацією -
період середнього палеоліту.
ПОЯВА ЛЮДИНИ СУЧАСНОГО ФІЗИЧНОГО ТИПУ
НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ. «Людина розумна» з’явилася
у Європі 40-35 тис. років тому. Більшість дослідни-
ків уважають, що неандертальці не були безпосеред-
німи предками власне людини. Вказуючи на істотні
вади їхнього розумового розвитку, прихильники
8 •
такої думки переконані, що неандертальці поступо-
во вимерли. А «людина розумна» виникла в Африці
або Південній Євразії більше ніж 100 тис. років
тому, згодом розселившись на інші території.
Межа найдальшого просування
льодовика
Місцезнаходження пам’яток
А кам'яного віку
Межа поширення трипільської
культури
Межа поширення середньостогівської
культури
Межа поширення ямної культури
Місця знахідок старожитностей
давніх скотарів
Місця поселень стародавніх
трипільців
Українські землі в найдавніші часи
Найдавніші рештки людини розумної знайдено в
печері Кроманьйон у Франції. Тому цю людину на-
зивають кроманьйонцем. Доба кроманьйонця (ран-
ньої найдавнішої людини) за археологічною періо-
дизацією — це період пізнього палеоліту.
Здатність «людини розумної» до абстрактного
мислення створила передумови для зародження
мистецтва та релігійних вірувань.
У кроманьйонців з’явилися знаряддя спеціально-
го призначення: скребачки для обробки шкури, різ-
ці для роботи з кісткою; різноманітні ножі для рі-
зання м’яса, дерева, шкіри, наконечники списів,
сокири тощо; крім кам’яних, уже були знаряддя з
кістки й рогу - голки, шила, руків’я різних інстру-
ментів; різноманітні прикраси й речі ритуального
призначення - браслети, намиста, статуетки, ударні
палиці.
Заняття доби привласнювального господарства.
Найдавніша людина забезпечувала своє існування
за допомогою мисливства, збиральництва та ри-
бальства. Провідним заняттям «людини розумної»
було полювання. На півночі України первісні мис-
ливці полювали на мамонтів, а на півдні - на бізонів.
Люди жили й полювали колективами з 25-40 осіб,
що складалися з родичів, представників 5-7 сімей.
Такі колективи називають родовими общинами. На
України досліджено кількасот стоянок
пізнього палеоліту. Найвідоміші з них -
у селах Мізин на Чернігівщині та Межи-
річ на Черкащині, Кирилівська стоянка
в Києві.
Мізинська стоянка, що на правому бе-
резі Десни в с. Мізин Новгород-Сіверсько-
го району Чернігівської області, є уні-
кальним пізньопалеотичним поселенням
давніх мисливців на мамонтів. Тут архео-
логи дослідили залишки п’яти мислив-
ських жител, виявили рештки більш ніж
100 мамонтів, численні знаряддя праці,
а також витвори давніх митців: жіночі
статуетки та фігурки тварин із бивнів
мамонта, унікальні браслети з мамонто-
вих кісток, оздоблені складними різьбле-
ними орнаментами, прикраси із бивнів
мамонта й черепашок. Люди жили тут
20 тис. років тому.
Кінець льодовикового періоду збігся
в часі з кінцем палеоліту. Наступну добу в
історії людства археологи називають ме-
золітом. На землях України ця доба три-
вала від 10 тис. до 7 тис. до н. е. Саме тоді
в Європі встановився клімат, подібний
території
до сучасного. Близьким до сучасного став і тварин-
ний світ. Тож у післяльодовиковий період змінили-
ся і способи полювання, і мисливське знаряддя.
Було винайдено лук і стріли. До спорядження мис-
ливців узимку додалися лижі. Люди доби мезоліту
користувалися також човнами. А ще, вважають
дослідники, саме за тих часів було приручено соба-
ку - незамінного помічника під час полювання.
ПОШИРЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА ТА СКОТАРСТВА НА
ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ. Останній період кам’яного віку
називають неолітом. Ця доба стала переломною в
історії людства, адже з нею пов’язаний процес пере-
ходу від привласнювального до відтворювального
(продуктивного) господарства - землеробства та
скотарства. Цей процес має назву «неолітична ре-
волюція».
Територія України не належить до регіонів, де
виникли відтворювальні заняття. Проте місцеві
мисливці переймали нові види людської діяльності
від мешканців Центральної Європи, а ті запозичува-
ли їх від переселенців із Передньої Азії. У 7 тис. до
н. е. сформувалася найдавніша неолітична культура
2. Стародавня історія України • 9
України - буго-дністровська, яка була поширена в
лісостеповій смузі басейну Дністра та Південного
Бугу від кінця 7 до 5 тис. до н. е.
До найважливіших досягнень неоліту також на-
лежить винайдення глиняного посуду (кераміка -
перший штучний матеріал, створений людиною).
Здобутком цієї доби стала поява прядіння і ткацтва.
Впровадження нових методів обробки матеріалів -
шліфування, розпилювання, свердління - дало
змогу розширити сировинну базу, використовувати
різні породи каменю для виготовлення знарядь
праці та предметів побуту, збагатило асортимент
виробів.
Утвердження на праукраїнських територіях від-
творювального господарства пов’язують із носіями
трипільської археологічної культури. Розквіт цієї
археологічної культури припав на добу енеоліту -
мідно-кам’яного віку. Мідь була першим металом,
який люди навчилися обробляти.
Назва трипільська культура так само, як і назва
її носіїв, є умовною. Вона походить від назви с. Три-
пілля на Київщині, неподалік якого наприкінці
19 ст. український археолог Вікентій Хвойка вия-
вив рештки життєдіяльності давніх хліборобів. Чис-
ленні археологічні знахідки свідчать, що трипільці
прийшли на землі України з Нижнього Подунав’я
і опанували величезні простори Лісостепу України
від Дністра до Дніпра, досягти територій Волині та
Степового Причорномор’я. Трипільська культура
проіснувала на наших землях майже півтори тисячі
років - від 4 тис. до н. е. до середини З тис. до н. е.
В основі господарського життя носіїв трипільської
культури було перелогове рільництво, що передбача-
ло використання ділянок землі доти, доки не вичер-
пувалася їхня родючість. Трипільці сіяли ячмінь,
просо, пшеницю, вирощували значну частину нині
відомих в Україні садово-городніх культур. Відомо
також, що племена трипільців розводили велику
рогату худобу, кіз, овець, свиней. Трипільці виго-
товляли глиняний посуд у спеціальних гончарних
печах, а потім розмальовували складними візерун-
ками чорною, брунатною, червоною фарбами. Три-
пільська людність жила сім’ями, що об’єднувалися
в общини, а пізніше - у племена.
Спершу поселення трипільців були невеликими.
У них мешкали по 50-60 осіб. Будинки розташову-
валися колом, із загоном для худоби в центрі. Зго-
дом трипільці почали споруджувати велетенські
селища — протоміста, у яких мешкали до 10 тис. осіб.
Протомісто Майданецьке на Черкащині займало
площу 300-400 гектарів і складалося майже з 2 тис.
жител.
Із середини 5 тис. до н. е. до середини 4 тис до н. е.
у степовому Придніпров’ї, Приазов’ї, басейні Сівер-
ського Дінця відбулося формування особливого
господарсько-культурного типу, що дістав назву
середньостогівська культура. Представники цієї
культури займались землеробством і скотарством,
хоча перше відігравало менше значення, аніж у три-
пільців. Середньостогівська людність першою на
українських теренах освоїла відгінне скотарство.
З ним була пов’язана значна роль збиральництва
та рибальства у господарському житті носіїв цієї
культури.
• Мезоліт - епоха кам'яної доби,
що була перехідною між палеолі-
том і неолітом. На землях України
доба мезоліту тривала приблизно
від 10 тис. до 7 тис. до н. е. Осно-
вою господарства мезоліту Європи
було полювання з луком та стріла-
ми на лісових копитних (лосів, ту-
рів, оленів, косуль, кабанів).
• Неоліт - доба нового кам'яного
віку (7-4 тис. до н. е.), завершаль-
ний етап кам'яної доби, що при-
йшов на зміну мезоліту. Назва по-
значає епоху, впродовж якої лю-
дина перейшла до добування їжі,
вирощуючи рослини й одомашнив-
ши тварин («неолітична револю-
ція»). Відтворювальне господарство
потрапило до Європи з Близького
Сходу через Балкани. Тому ближча
до балкано-дунайського регіону
Південно-Західна Україна неоліти-
зувалася раніше (7-6 тис. до н. е.),
аніж території, розташовані далі на
північ (6-4 тис. до н. е.). Коли на
півдні України з’явилися перші нео-
літичні землероби та скотарі, на пів-
ночі - у Поліссі - ще мешкали мезо-
літичні мисливці.
• Енеоліт, або мідно-кам'яний
вік - перехідна доба від кам'яного
віку до віку металів, коли з'являю-
ться речі з міді - першого металу,
опанованого людиною, однак про-
відна роль у виготовленні знарядь
праці ще належала каменю. На те-
риторії України енеоліт тривав у 4-3
тис. до н. е.
• Археологічна культура - сукуп-
ність схожих речових решток, здо-
бутих під час археологічних розко-
пок, що належать до одного істо-
ричного часу і тієї самої території.
Подібність форми й оздоблення по-
суду, типу прикрас, особливостей
будівництва жител і рис поховально-
го обряду свідчить про належність
археологічних пам'яток одному на-
родові або близьким народам На-
зви археологічних культур зазвичай
утворюють від назв місцевостей, де
вперше виявлено типову пам'ятку
(наприклад, черняхівська культура -
від с. Черняхів), або за характерни-
ми ознаками археологічних знахі-
док (культура кулястих амфор, шну-
рова культура), від особливостей
поховань (зрубна культура).
10 •
За бронзового віку (2 тис. до н. е.)
скотарі освоювали степові простори,
а землероби селилися вздовж річок у лісо-
степовій частині України. Доба бронзи
дає новий імпульс розвитку скотарства.
Населення почало користуватися коліс-
ним транспортом - возами. Винахід брон-
зи (сплав міді й олова) сприяв удоскона-
ленню зброї - бойових сокир і стріл із
твердими наконечниками. Саме за брон-
зи вперше з’являється лучник-вершник.
• Бронзовий вік - період в історії люд-
ства, коли поряд із кам'яними були по-
ширені знаряддя з бронзи (сплав міді з
оловом, рідше - свинцем, цинком та ін.).
На наших теренах доба бронзи тривала
від початку 2 до початку 1 тис до н. е.
КОЧОВИКИ ЗА РАННЬОГО ЗАЛІЗНОГО
ВІКУ. Першими, хто з-поміж мешканців
українського Степу навчився виробляти
залізо, були кіммерійці - з ними пов’яза-
ний початок залізного віку на наших сте-
пових теренах. Кіммерійці — кочовий іраномовний
народ, який примандрував із Нижнього Поволжя у
Причорноморські степи в 9 ст. до н. е. й панував тут
упродовж двох століть. Кіммерійці - перший народ
на наших землях, чия назва нам відома. Зберегли її
писемні джерела (ассирійські та грецькі - «Одіс-
сея» Гомера, Геродот). Усі писемні згадки про кім-
мерійців пов’язані з їхніми військовими походами.
Це був перший народ на українських землях, який
дослідники називають кочовим. Вони не будували
жител, а їхнє життя збігало в мандрівці степом або
верхи на конях, або в кибитках, запряжених волами.
Основою їхнього господарства було конярство. Те,
чого не могли дати коні, кіммерійці завойовували.
СКІФИ. Хоч якими непереможними воїнами здава-
лися кіммерійці, у 7 ст. до н. е. їхнє панування в
Степу урвалося, а самі вони розпорошилися, підко-
рені значно могутнішими племенами скіфів.
У Причорноморські степи скіфи примандрували
зі степових районів Передкавказзя. Як і кіммерійці,
скіфи були кочовиками, в основі господарства яких
було конярство. Так само мали вони неабиякий до-
свід походів на країни Передньої Азії. Як і кімме-
рійці, скіфи були іраномовними.
За часів найбільшої могутності скіфи поширили
владу на багато сусідніх народів. У 5-4 ст. до н. е.
скіфське суспільство сягнуло розквіту. Про могут-
Район поширення чорноліської
культури
Напрямок переселень кочових племен
(кіммерійці у 9 ст. до н.е., скіфи
у 7 ст. до н.е., сармати у 3 ст. до н.е.)
Городища лісостепових племен
А. Скіфські кургани. Цифрами позначено:
1 - Товста Могила, 2 - Чортомлик,
З - Солоха, 4 - Гайманоеа Могила
—-х Землі, що залишилися у скіфів після
С----' вторгнення сарматів (Малі Скіфії)
Боспорське царство
Межа Великої Скіфії
Світ кочовиків. Античні міста-колонії
ність Великої Скіфії тих часів свідчать царські кур-
гани. Більшість із них відкрито в Нижньому
Подніпров’ї. До найвідоміших належать кургани
Чортомлик, Солоха, Гайманова Могила, Товста Мо-
гила та ін. Найвищого піднесення Скіфія досягла в
4 ст. до н. е. за часів царя Атея. З грецьких джерел
довідуємося, що цей цар-воїн підкорив своїй владі
всі землі від Дунаю до Дону. Свідченням могутності
Атея було те, що він карбував власну монету. Атей
провадив активну загарбницьку політику.
• Курган - округлий або видовжений земляний,
рідше кам'яний насип, що його зводили над одним
чи декількома похованнями.
У 4-3 ст. до н. е. становище Великої Скіфії
ускладнилося. Причинами її занепаду дослідники
вважають погіршення природних умов (висихання
степів, збідніння трав’яного покриву внаслідок три-
валого витолочування стадами худоби), занепад
господарського життя Лісостепу через жорстоке
використання його ресурсів. Велика Скіфія припи-
нила існування. Проте самі скіфи не зникли з істо-
ричної арени: вони відійшли на південь і створили
дві Малі Скіфії. Першу - у Нижньому Подніпров’ї,
Нижньому Подунав’ї та Північному Криму; другу -
у Степовому та Передгірному Криму зі столицею
Неаполем Скіфським.
2. Стародавня історія України • 11
САРМАТИ. У 3 ст. до н. е. скіфів у Причорно-
морських степах заступили сармати. Ці споріднені
зі скіфами іраномовні кочовики походили з При-
уральсько-Поволзьких степів. Як вони називали самі
себе, науці не відомо. Йменням «сармати» їх на-
рекли греки та римляни. Вчені припускають, що ця
назва походить від давньоіранського слова «саоро-
мант», що означало «оперезаний мечем». Волода-
рювання сарматів у Причорноморських степах три-
вало майже 600 років до 3 ст. н. е. Варто пам’ятати,
що поряд з етнонімом «сармати» античні автори
вживали й інші; це пояснюється тим, що сармати
жили племенами, кожне з яких мало свою назву,
як-от: язиги, роксолани, сіраки, аорси, алани тощо.
За легендою, яку записав Геродот, сармати похо-
дили від шлюбів скіфів з амазонками - безстрашни-
ми жінками-войовницями. Життя і побут сарматів
були подібними до скіфських. Вони також були
скотарями-кочовиками. Так само багато важили
для них воєнні походи. Античні джерела докладно
розповідають про спорядження сарматів, їхню во-
йовничість. Як активна військова сила вони були
залучені, зокрема, до війн проти Риму. Не гребу-
вали нападати їхні племена й на менш заможних
мешканців Лісостепу: від 1 ст. до н. е. у похованнях
сарматів трапляються поодинокі речі вихідців із По-
дніпров’я - полонених і перетворених на рабів. Во-
лодарюванню сарматів у Причорноморських степах
поклали край германські племена готів і пізніша на-
вала нових кочовиків зі сходу - тюркомовних гунів.
ЗАСНУВАННЯ АНТИЧНИХ МІСТ-КОЛОНІЙ У ПІВНІЧ-
НОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї ТА КРИМУ. Появу перших
грецьких поселень у Північному Причорномор’ї та
Криму історики відносять до середини 7 ст. до н. е.
При цьому вживають зазвичай термін «колоніза-
ція». До переселення на чужину греків спонукали
різні причини. Настав час, коли земля вже не могла
прогодувати всіх, а вільних ділянок у Греції браку-
вало (через аграрне перенаселення). Тож багато
хто з греків, потерпаючи від злиднів на батьківщині,
шукав краї, де міг би зажити багатшим життям.
Хтось сподівався закладати міста - своєрідні торго-
вельні бази, через які прагнув збувати у віддалені
землі вироби грецьких майстрів. Хтось сподівався
знайти джерела сировини для свого ремесла.
Першою грецькою колонією на півдні України
вважають поселення на острові (за тих часів - пів-
острові) Березань неподалік сучасного міста Очаків
Миколаївської області. Упродовж 6-5 ст. до н. е.
грецькі переселенці опанували все північне узбе-
режжя Чорного моря. Зокрема, біля гирла р. Тірас
• Колонізація - 1) заселення та освоєння вільної
території, а також 2) загарбання якоїсь країни або
краю, що супроводжується визиском, підкоренням,
а часом і винищенням місцевого населення.
(Дністер) виникла Тіра (на місці сучасного Біл-
города-Дністровського), на правому березі Бузького
лиману - Ольвія (біля сучасного с. Парутине Ми-
колаївської області). На південному березі Криму -
Херсонес Таврійський (територія сучасного Севас-
тополя). На берегах Керченської протоки від 7 ст.
до н. е. були засновані Пантікапей (сучасна Керч),
Феодосія, Німфей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія
тощо. Близько 480 р. до н. е. там виникло Боспор-
ське царство, об’єднавши понад 20 грецьких міст.
Столицею держави був Пантікапей.
Державне та суспільне життя античних міст Пів-
нічного Причорномор’я та Криму складалося так
само, як і в Греції. Кожне місто було окремою дер-
жавою-полісом. Чорноморські міста-колонії були
демократичними або аристократичними республі-
ками. Виняток становило Боспорське царство, яким
правили царі. Найвищу владу в більшості грецьких
колоній Північного Причорномор’я та Криму зазви-
чай мали народні збори («народ») і ради, до складу
яких належали найповажніші громадяни. Рада готу-
вала проекти рішень, які розглядали та схвалювали
народні збори, а втілювати їх у життя були покли-
кані обрані на певний термін службовці — архонти,
стратеги тощо.
Провідними заняттями колоністів були вирощу-
вання зерна, винограду, городини, рибальство й ви-
готовлення рибних продуктів, скотарство. Зверніть
увагу, що одна з галузей середземноморської тріади
античного рослинництва — вирощування олив -
взагалі не розвивалася. Високого рівня досягло ре-
місниче виробництво - металообробка, гончарство,
ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кіст-
ки. Великої слави зажили грецькі майстри-ювеліри:
вони виготовляли дивовижної краси прикраси на
замовлення скіфських вельмож, зокрема й славно-
звісну пектораль скіфського царя. У кожному грець-
кому місті-колонії карбували власну монету.
На нові місця греки переселялися разом зі своїми
богами. Найпоширенішим із божеств у Північному
Причорномор’ї був Аполлон. Вільне населення гре-
цьких міст Північного Причорномор’я здобува-
ло таку саму освіту, як і повноправні мешканці Гре-
ції. Колоністи мали своїх літераторів, драматургів,
учених, філософів. У причорноморських містах-
колоніях відбувалися різноманітні спортивні зма-
гання, зокрема ахіллеї в Ольвії.
12 •
• Велике переселення народів - грандіозні пере-
селення, що відбулися в Європі у 4-7 ст., унаслідок
чого почали формуватися народи та території, що
визначають сучасну політичну карту Європи.
• Велике розселення слов'ян відбувалося в другій
половині 5-7 ст. під час Великого переселення
народів, коли слов'янські племена з'явилися в По-
дунав'ї, у глибинних районах Балканського пів-
острова - на півдні, на заході дійшли до Ельби та
Балтійського узбережжя, на північному сході засе-
лили верхів'я Дону й Волги.
У 70-ті рр. 4 ст. зі степів Азії в Європу прийшли
гуни. Деякі європейські племена, зігнані з місць, де
жили, почали переселятися, зрушуючи, своєю чер-
гою, сусідів. Тож гунська навала спричинила
грандіозне пересування германців та інших
племен і народів. Цей рух називають Вели-
ким переселенням народів. Гуни знищили
Боспорське царство та інші грецькі міста-ко-
лонії (вціліли лише Херсонес Таврійський і
Пантікапей).
ПЕРШІ ЗГАДКИ ПРО ДАВНІХ СЛОВ'ЯН.
Слов’яни - предки 15 сучасних європейських
народів, у тому числі українського, форму-
валися упродовж 2-1 тис. до н. е. на лісосте-
пових просторах від Вісли до Дніпра. Ці
терени дослідники називають прабатьків-
щиною слов’ян. Проте багато вчених заро-
дження слов’ян пов’язують із ширшими тере-
нами - від Одри (Одера) до Дніпра.
Від початку 1 тис. н. е. кількість слов’ян-
ських пам’яток невпинно зростала, проте
археологам досі не пощастило відкрити архе-
ологічну культуру до 5 ст., яка цілком нале-
жала б праслов’янським чи слов’янським
племенам.
Найдавніші свідчення про слов’ян відно-
сять до початку нової ери. Вони належать
римським історикам 1-2 ст. Плінію Старшо-
му, Тациту й александрійському географові
Птолемею (2 ст.). Усі троє називали слов’ян
венедами. На думку археологів, саме вене-
дам відповідають зарубинецька та черняхів-
ська археологічні культури у їхній слов’ян-
ській частині. Докладніше розповідають про
слов’ян пізніші джерела (від 6 ст.). Велику
увагу їм приділив автор історії готів Йордан
у книжці «Про походження та діяння гетів»
551 р. «Ці венеди походять від одного кореня
і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів,
склавінів...», - говорив Йордан про слов’ян. Назви
«склавіни» та «анти» щодо слов’ян поряд із назвою
«венеди» трапляються і в інших джерелах. Вони за-
свідчують поділ давніх слов’ян на різні племінні
об’єднання. За Йорданом, венеди мешкали в басейні
Вісли, анти - у Подніпров’ї, склавіни - між Дні-
стром і Дунаєм.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН. ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. У 4 ст., коли остготи оста-
точно утвердилися в Причорноморських степах,
їхня держава об’єднала народи, що жили на тих зем-
лях, у тому числі слов’ян-венедів. їх підкорив, як
свідчить Йордан, король Германаріх. У 375 р. готів
Слов’яни під час Великого переселення народів
2. Стародавня історія України • 13
захопили гуни. У складі гунського об’єднання
слов’яни торували собі шляхи в Подунав’я та на
Балкани, виступаючи то як союзники кочовиків, то
як їхні підлеглі. У середині 5 ст., позбувшись залеж-
ності від гунів, слов’яни рушили на землі Східної
Римської імперії. Так почалося Велике розселення
слов’ян, про яке Йордан сповіщав: «Тепер вони
[слов’яни] бушують повсюди...».
СУСПІЛЬСТВО ТА ГОСПОДАРСТВО ДАВНІХ СЛОВ'ЯН.
У 6-7 ст. давні словяни наблизилися до створення
держави. Залишки великого слов’янського між-
племінного центру археологи знайшли, приміром,
на Волині - це Зимнівське городище. Про досить
складні суспільні відносини у слов’ян, формування
у них племінної верхівки свідчать джерела 6 ст. Ба-
гато даних указує на особливу роль у житті слов’ян
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА,
ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Браслет із меандровим орна-
ментом із Мізинськоі стоянки
2. Орнаментована кераміка три-
пільської культури
3. Золота пектораль із кургану
Товста Могила. 4 ст. до н. е.
4. Золотий гребінь із кургану Со-
лоха. Кінець 5 - початок 4 ст.
до н. е.
5. Херсонес Таврійський. Сучас-
ний вигляд
6. Збруцький ідол
14 •
спільних рад, на яких ухвалювали найважливіші
рішення. «Ці племена, склавіни й анти, не підляга-
ють одній людині, - писав у 6 ст. Прокопій Кесарій-
ський, - а з давніх-давен живуть у демократії, тому
про все, що для них корисне чи шкідливе, вони мірку-
ють гуртом».
Давні слов’яни жили з хліборобства та осілого
скотарства. Вони вирощували просо, ячмінь, пше-
ницю, жито, овес, льон і коноплі, віддаючи перевагу
ярим сортам. Сіяти озимину навчились у другій по-
ловині 1 тис. З городини розводили горох, ріпу,
редьку, цибулю й часник. Тривалий час панівною у
хліборобстві була перелогова система. Розводили
велику й дрібну рогату худобу, овець, свиней. По-
мічниками у слов’янських господарствах були воли
та коні. Не нехтували слов’яни тисячолітнім мис-
ливським і рибальським досвідом. З-поміж ремесел
особливого розвитку досягли ливарна справа й ко-
вальство. Своєрідним у слов’ян було виробництво
глиняного посуду. Довгий час, навіть після того,
як від інших народів було запозичено гончарний
круг, кераміка аж до 10-11 ст. лишалася переважно
ліпною.
Давні слов’яни були язичниками. Вони мали свя-
тилища - капища. Це були камінні майданчики або
заглиблення в землі. Більшість із них стояла просто
неба, у центрі розташовувалися жертовники та ма-
сивний стовп, на якому стояв ідол. Найвідоміший із
тих, що збереглися, - Збруцький ідол. Його було
знайдено 1848 р. в річці Збруч. Він є втіленням
язичницьких уявлень слов’ян про будову Всесвіту.
Слов’яни вірили, що Всесвіт складається із трьох
світів: неба - світу богів, земного світу людей і під-
земного світу. На святилищах-капищах порядкува-
ли служителі язичницьких обрядів - волхви. їх вва-
жали знавцями таємниць природи, посередниками
у спілкуванні з богами. Волхви, за уявленнями
слов’ян, були наділені надприродними силою й здіб-
ностями.
Тренувальний тест до теми 2
Завдання 1-22 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
1. Яку зі стоянок уважають найдавнішою в Україні (у ній
мешкали пітекантропи близько 1 млн років тому)?
д І Б І в І г І А у с. Мізин на Чернігівщині
-----------Б у смт Королеве в Закарпатті
———— В Кирилівську стоянку в Києві
Г Киїк-Кобу в Криму
2. Як називають мешканців європейського континенту,
на малюнку-реконструкцїї?
А австралопітек Б пітекантроп
В неандерталець Г кроманьйонець
зображених
А Б В Г
3. Які знаряддя праці були найпоширенішими в мислив-
ців на мамонтів за доби пізнього палеоліту?
А Б В Г
А ручне рубило, яким можна було колоти,
різати та рубати
Б скребачки для обробки шкіри, різці для
роботи з кісткою, ножі для різання, голки, шила
В гостроконечники, скребла, лук та стріли
Г дерев'яна мотика з кам'яним чи кістяним наконечником
4. Який період давньої історії людства за археологічною
періодизацією відтворено на картині-реконструкцїі?
А ранній палеоліт Б бронзовий вік
В мезоліт Г ранній залізний вік
А Б В Г
5. Вкажіть правильне твердження.
А Б В г
А Неандертальці - найдавніша людинопо-
дібна істота на території України, існу-
вання якої засвідчене відкриттям не
лише жител або стоянок, а й рештками
кістяків.
Б За неоліту й енеоліту на наших землях ще не було осе-
редків землеробства та скотарства.
В Своєю назвою трипільська культура завдячує особли-
востям поховального обряду.
Г Значення трипільської культури полягає в тому, що її
носії вперше опанували відгінне скотарство.
2. Стародавня історія України • 15
А Б В Г
6. Заповніть пропуски.
За мисливці тієї доби навчилися користуватися
луком і стрілами, лижами, човнами, навчилися рибали-
ти, приручили собаку.
А раннього залізного віку
Б бронзового віку
В енеоліту
Г мезоліту
7. Доповніть твердження.
Люди часів неоліту навчилися...
А збиральництва та полювання
Б добувати вогонь та почали користувати-
ся одягом
В землеробства та скотарства
Г виготовляти знаряддя праці оббиванням каменів
8. Які території України були заселені племенами
трипільської культури?
А лісостепова смуга від Дністра до Дніпра
Б степове Придніпров'я, Приазов'я
В басейни Сіверського Донця та Нижнє
Подоння
Г басейн Дніпра, Приазов'я та Крим
А Б В Г
А Б В Г
12. Які фрагменти наведених джерел стосуються скіф-
ських часів на наших землях?
1 « . Ці племена... не підлягають одній людині, а з дав-
ніх-давен живуть у демократії, тому про все, що для
них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно»
(Прокопій Кесарійський).
2 «...У них немає хат, а живуть вони в кибитках, з яких
найменші бувають чотириколісні, а інші шестиколіс-
ні... У таких кибитках перебувають жінки, а чоловіки
їздять верхи на конях, за ними йдуть їхні стада овець
і корів і табуни коней» (Псевдо-Гіппократ).
З «...Вони спустошили й спалили їх [міста й фортеці],
взяли полонених і стали панами на землі... Вони осіли
на ній панами, як на своїй, без страху... І нині вони ли-
шаються тут, живуть і спокійно перебувають у краї-
ні ромеїв...».
4 «...Гробниці їхніх царів містяться в Геррах, до яких Бо-
рисфен ще судноплавний. У Геррах тіло ховали у про-
сторій гробниці разом з дружиною, найближчими слу-
гами, кіньми... Над гробницями насипали величезні
кургани, - ща знатніший був цар, то вищий курган...»
(Геродот).
А 1, 2 Б 2, 4
В 3, 4 Г 2, З
А Б В Г
9. Яка із зображених пам'яток належить носіям трипіль-
ської культури?
13. Доповніть твердження.
Славнозвісну золоту пектораль 4 ст. до н. е. було
знайдено в кургані...
А Б В г
А Чортомлик на Дніпропетровщині
Б Товста Могила на Дніпропетровщині
В Гайманова Могила на Запоріжжі
Г Солоха на Дніпропетровщині
А Б В Г
14. Причинами занепаду Великої Скіфії дослідники вва-
жають...
1 погіршення природних умов
2 занепад господарського життя Лісостепу через жорсто-
ке використання його ресурсів
З напади кіммерійських вояків
4 уповільнені темпи розвитку землеробства
5 початок Великого розселення слов'ян
А 1,2 Б 2, З
В 2, 5 Г 3, 4
А Б В Г
15. Кому поступилися скіфи, втративши панівне станови-
ще в Причорноморських степах?
А кіммерійцям Б сарматам
В готам Г аварам
А Б В г
А Б В Г
16. Укажіть, як називали давніх слов'ян у писемних дже-
10. Яке з явищ виникло першим за хронологією?
А поглиблення майнової і соціальної не-
рівності
Б перехід до відтворювальних форм гос-
подарства
В розвиток кочового господарства
Г виникнення перших державних утворень
11. Укажіть правильне твердження.
А Кіммерійці були для свого часу непере-
вершеними майстрами військової спра-
ви.
Б Сармати - перший народ на українських землях, чия
назва нам відома завдяки писемним ассирійським і
грецьким джерелам.
В Мову скіфів, так само, як і кіммерійців, відносять до
тюркської групи.
Г Народи Великої Скіфії мали власну писемність, що дало
можливість відтворити скіфську міфологію.
релах 1-2 ст.
А І Б | В | Г
А черняхівцями Б венедами
В трипільцами Г слов'янами
17. Яке грецьке місто-колонія було розташоване на місці
нинішньої Керчі?
А Ольвія Б Пантікапей
Херсонес Г Тіра
16 •
А Б В Г
18. Який із малюнків свідчить про
життя давніх слов'ян за доби Велико-
го розселення?
А Б В Г
19. Де було розташоване грецьке місто-колонія Херсо-
нес, яке виникло наприкінці 5 ст. до н. е.?
А на місці сучасної Керчі
Б на теренах сучасного Севастополя
В на місці сучасного Білгорода-Днісгров-
ського
Г поселення на острові (за тих часів - півострові) Бере-
зань
20. Які з тверджень є правильними?
1 Кожне грецьке місто на узбережжі Чорного моря забу-
довували відповідно до правил містобудування мате-
рикової Греції.
2 Чорноморські міста-колонії цілковито залежали від тих
грецьких міст, вихідці з яких їх закладали.
З У кожному грецькому місті-колонїї використовували
монети, карбовані скіфами.
4 На відміну від міст материкової Греції, у причорно-
морських містах-колоніях змагання спортсменів,
поетів, музикантів не відбувалися.
5 Великої слави зажили грецькі майстри-ювеліри: це
вони виготовляли прикраси на замовлення скіфських
вельмож.
А 1,3
В 2,4
Б 1,5
Г 3,4
А Б В Г
21. Доповніть твердження.
Унаслідок Великого розселення слов'ян слов'янські
племена...
1 з'являються у Подунав'ї, у глибинних районах Балкансь-
кого півострова
2 заселяють Піренейський півострів
З захоплюють Апеннінський півострів
4 заселяють верхів'я Дону й Волги
5 доходять до Ельби та Балтійського узбережжя
А Б В Г
А 1,2,3
Б 1,4,5
В 2,3,5
Г 2,4,5
22. У яких уривках із наукових праць ідеться про
особливості соціально-економічного розвитку давніх
слов'ян?
1 «...Винахід бронзи спричинив удосконалення зброї -
бойових сокир і стріл з твердими наконечниками.
Вперше з'являється лучник вершник, а відтак збіль-
шується глибина військових нападів і військова актив-
ність».
2 «...Поряд із землеробством важливе місце у господар-
стві займало тваринництво і птахівництво. Тварин-
ництво (молоко, м'ясо) суттєво доповнювало запас
продуктів харчування землероба, особливо взимку,
коли заморожені туші у господарських ямах-коморах
зберігалися тривалий час».
З «...Такі види виробництва, як прядіння, ткацтво, об-
робка шкіри та пошиття одягу і взуття (вони
представлені багатьма предметами - пряслиця для
веретен, грузила для ткацького верстата, деякі
деталі одягу), тривалий час залишалися домашніми
промислами».
А 1, 2 Б 1, З
В 2, З Г 1, 2, З
А Б В Г
2. Стародавня історія України • 17
У завданні 23 до кожного з чотирьох рядків інформації,
позначених цифрами, виберіть один правильний варі-
ант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
23. Установіть відповідність між назвами античних міст-
колоній Північного Причорномор'я й Криму та їхнім міс-
церозташуванням, позначеним на карті.
26. Які з зображених пам'яток належать скіфам?
У завданні 24 розташуйте події у хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
24. Розставте назви періодів давньої історії згідно з
археологічною періодизацією.
А Б В Г
1
2
3
4
А
Б
В
ранній залізний вік
ранній і пізній палеоліт
енеоліт та бронзовий вік
мезоліт та неоліт
У завданнях 25-27, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
тп
25. Які явища характерні для життя населення україн-
ського Степу за доби раннього заліза?
1 поява землеробства та скотарства
2 зародження релігійних уявлень та вірувань
З панування кочового господарства
4 винайдення кераміки
5 утвердження майнової нерівності
6 виникнення перших державних утворень
27. Які з перелічених понять і термінів доречні в описі
поданої картини-реконструкції?
1 неолітична революція
2 первісна стоянка
З мисливці на мамонтів
4 відтворювальне господарство
5 житла з кісток мамонтів та оленів
6 неандертальці
18 •
3. РУСЬ-УКРАЇНА (КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА)
Зміст навчального матеріалу:
Розселення східнослов'янських племінних союзів (поляни, сіверяни,
уличі, тиверці, хорвати (білі хорвати), волиняни (дуліби, бужани),
древляни). Назва «Русь». Руська земля. Утворення Русі-України (Київ-
ської держави). Внутрішньо- та зовнішньополітична діяльність пер-
ших київських князів. Державотворення кінця 10 - середини 11 ст.
Запровадження християнства як державної релігії. «Руська правда».
Правління наступників Ярослава Мудрого. Русь-Україна (Київська
держава) в першій третині 12 ст. Боротьба з половецькою загрозою.
Роздробленість Русі-України (Київської держави). Суспільно-політич-
не та господарське життя. Культура й духовність.
Дати подій:
860 р. - похід Аскольда на Константинополь, укладення першого
відомого договору Русі з Візантією;
882 р. - об'єднання північних і південних руських земель Олегом;
907, 911, 941, 944 рр. - походи князів на Константинополь;
988 р. - запровадження християнства як державної релігії;
1019-1054 рр. - князювання Ярослава Мудрого в м. Київ;
1036 р. - розгром печенігів князем Ярославом Мудрим;
1097 р. -Любецький з'їзд (снем) князів;
1113 р. - укладення «Повісті минулих літ»; початок правління Воло-
димира Мономаха в м. Київ;
1187 р. - перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах, ство-
рення «Слова о полку Ігоревім».
Персонали: Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав, Володимир Вели-
кий, Ярослав Мудрий, Ізяслав, Святослав і Всеволод Ярославовичі,
Володимир Мономах, Мстислав Володимирович, Ярослав Осмо-
мисл, митрополит Іларіон, Антоній Печерський, іконописець Алімпій,
літописець Нестор.
Поняття і терміни: племінний союз, князь, полюддя, язичництво,
християнство, шлюбна дипломатія, роздробленість, віче, вотчинне
землеволодіння, умовне землеволодіння, боярин, смерд, ізгой,
закуп, рядович, холоп, ікона, мозаїка, фреска, книжкова мініатюра,
билина, літопис.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати належність указаних
подій до століть, співвідношення між по-
діями та їх віддаленість від сьогодення;
• визначати правильність застосуван-
ня в історичному контексті вказаних по-
нять і термінів;
• розпізнавати на картосхемі території
розселення східнослов'янських племін-
них союзів у 8-9 ст., шлях «із варягів у
греки», походи князів на Константино-
поль, походи князя Святослава, територі-
альні межі Русі-України (Київської дер-
жави) за Олега та Ярослава Мудрого;
Київське, Чернігівське, Переяславське,
Галицьке, Волинське князівства за доби
роздробленості (12 ст.);
• характеризувати розвиток політич-
ного, соціального й господарського жит
тя Київської держави; розвиток Київсько-
го, Чернігівського, Переяславського, Га-
лицького і Волинського князівств за
доби роздробленості; діяльність і здо-
бутки зазначених персоналій;
• пояснювати наслідки та значення
внутрішньо- й зовнішньополітичної ді-
яльності князів, Любецького з'їзду кня-
зів, причини та сутність політичної
роздробленості Русі-України (Київської
держави);
• визначати передумови та історичне
значення запровадження християнства
як державної релігії, етапи розвитку Ки-
ївської держави (Русі-України);
• сприймати та інтерпретувати різно-
видові історичні джерела, що стосуються
теми;
• візуально розпізнавати та харак-
теризувати вказані історично-культурні
пам'ятки.
РОЗСЕЛЕННЯ СХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ ПЛЕМІННИХ
СОЮЗІВ - ПРЕДКІВ УКРАЇНЦІВ. Назви східносло-
в’янських племінних союзів зберіг літопис «Повість
минулих літ». Зокрема, на території сучасної Украї-
ни, за цим джерелом, * мешкали сім племінних
об’єднань: поляни, деревляни, волиняни, хорвати,
уличі, тиверці та сіверяни. Звертаємо вашу увагу,
що поряд із назвою волиняни літописець уживає ще
дві - дуліби та бужани.
• Племінний союз - об'єднання кількох племен,
притаманне суспільствам, що перебувають на стадії
військової демократії та характеризуються розшару-
ванням суспільства.
Назва Територія розселення
Поляни Середнє Подніпров'я «в лісах на горах понад річкою Дніпром»
Деревляни між річками Случчю і Дніпром, Прип'яттю й Тетеревом
Волиняни (дуліби, бужани) на захід до Західного Бугу
Сіверяни на лівих притоках Дніпра «на Десні, і по Сейму, і по Сулі»
Тиверці землі між Дністром і Карпатами
Уличі між Дніпром та Південним Бугом
Хорвати Прикарпаття
3. Русь-Україна (Київська держава) • 19
Київська Русь у 9-11 ст.
ширенням держави та входженням до
неї усіх східнослов’янських племен тер-
мін «Руська земля» поширився на тери-
торії від Чорного до Білого моря, від
витоків Дністра і Західного Бугу до вер-
хів’я Волги, Оки та Верхнього Над-
доння на сході.
Закріплення за державою із центром
у Києві назви Руська земля відбулося в
другій половині 9 ст. і було пов’язане з
діяльністю київських володарів Діра та
Аскольда. Одні, пристаючи до думки
автора «Повісті минулих літ», уважають
їх варязькими воєводами. Інші вбачають
у Дірові та Аскольдові полян ських кня-
зів - нащадків Кия.
Про князювання Діра сьогодні нічого
певного сказати не можна. Значно біль-
ше відомо про Аскольда, з яким дослід-
ники пов’язують засвідчений чужозем-
ними джерелами морський похід проти
Візантії 860 р. Зібравши чимале вій-
сько, Аскольд пограбував і спустошив
передмістя візантійської столиці, а Кон-
стантинополь протримав тиждень в об-
лозі. Потужний удар руського флоту
змусив Візантію визнати Русь як держа-
ву. Як зауважив літописець, відтоді п
почали називати Руською землею. Із по-
ходом на Візантію 860 р. історики
пов’язують першу спробу впровадження
князівською владою християнства на
теренах Руської держави.
• Князь - у 9-16 ст. у слов'ян та деяких
інших народів голова феодальної монар-
хічної держави або окремого політично-
го об'єднання (удільний князь).
НАЗВА «РУСЬ». РУСЬКА ЗЕМЛЯ. Найдавнішу пи-
семну згадку назви «Русь» зафіксовано близько
839 р. у франкській хроніці єпископа Пруденція
«Бертинські аннали», в якій хроніст згадує про
«росів» у складі посольства візантійського імпера-
тора Феофіла до двору імператора франків Людові-
ка Побожного. Приблизно в цей самий період
з’являється перша згадка про Русь у арабських дже-
релах. Поняття «Русь» і «Руська земля» літописець
вживав щодо порівняно невеликого регіону Серед-
ньої Наддніпрянщини, який охоплював Київщину,
Переяславщину і Чернігівщину. З поступовим роз-
20 •
У 882 р. князя Аскольда, за свідченням літопису,
було вбито, й княжити в Києві розпочав Олег, який
діяв від імені сина Рюрика - Ігоря.
КНЯЗЮВАННЯ ОЛЕГА (882-912). У 882 р. було об’єд-
нано північні та південні руські землі, а Київ прого-
лошено столицею об’єднаної держави. За свідчен-
ням літописця, Олег княжив у Києві ЗО років.
Новий київський князь підкорив деревлян і сіве-
рян, а згодом заходився розширювати межі своїх
володінь. У 885 р. Олег приєднав землі радимичів,
пішов у похід проти уличів і тиверців. На початку
10 ст. Олег домовився про участь у його воєнних
походах князів хорватів, тиверців і волинян. Під
владою Олега ще до походу на Київ перебували
племінні союзи словенів і кривичів, а також північні
неслов’янські народи, зокрема меря, весь, чудь. За
свідченням літопису, у 907 р. стався переможний
похід проти Візантії. Умови угоди були надзвичай-
но вигідними для Русі. їх було уточнено в 911 р.
після нового Олегового походу. Партнерська угода
з Візантією, яку уклав Олег, мала виняткове зна-
чення, оскільки засвідчила міжнародне визнання
Руської держави, гарантувала русичам безмитну
торгівлю та пільгові умови руським купцям у Кон-
стантинополі, передбачала сплату значної контри-
буції. Договір підвів риску під тим періодом історії
Київської держави, що його визначають як станов-
лення.
КНЯЗЮВАННЯ ІГОРЯ (912-945). Ставши на чолі
Руської держави після смерті Олега у 912 р., син
князя Рюрика Ігор правив у Києві до 945 р. Його
князювання розпочалося сутичкою з деревлянами,
у протистоянні з ними знайшов свою смерть. Не хо-
тіли визнавати Ігореву владу й уличі. Силу зброї
довелося застосовувати проти тиверців. Здійснював
Ігор і воєнні походи проти Візантії. Літопис розпо-
відає про два такі походи. Перший, року 941, був не-
вдалим. Човни русичів нарадилися на грецький во-
чжь вілаитійців. Повнії похід відбувся р. і
воєнних дій закінчився укладенням мирної угоди.
У зовнішній політиці Ігор мусив зважати не лише
на Візантію, а й на печенігів — кочовий народ, який
уперше наблизився до кордонів Русі в 915 р.
ПРАВЛІННЯ ОЛЬГИ (945-964). Наступниками Ігоря
на великокнязівському столі були його дружина
Ольга та син Святослав. Ольга вперше в історії
Руської держави вдалася до заходів, що передбача-
ли ліквідацію місцевих княжінь: скасувала правлін-
ня деревлянського князя Мала, підпорядкувавши
деревлянську землю безпосередньо Києву. Прибор-
кавши деревлян, Ольга заходилася впорядковувати
збір данини - полюддя. Було, зокрема, встановлено
фіксовані розміри данини - уроки. Визначено ад-
міністративно-господарські осередки, де представ-
ники князівської влади регулярно збирали встанов-
лену данину - погости.
• Полюддя - данина, яку збирали продуктами
традиційного натурального господарства, з підле-
глого населення в Київській Русі один раз на рік.
Збір проводив київський князь або його намісник
Найважливішим зовнішньополітичним партне-
ром Руської держави за часів Ольги лишалася Ві-
зантія. Більш-менш визначеною датою подорожі
Ольги до Константинополя є 957 р., хоча літопи-
сець називає іншу. Мету поїздки княгині Ольги до
Константинополя пояснюють по-різному. Літопи-
сець і житійна література причини візиту вбачали у
прагненні Ольги охреститися. Більшість сучасних
дослідників уважає, що Ольга подалася до Констан-
тинополя вже охрещеною. Тож, вирушаючи до Цар-
города (так називали столицю Візантії русичі),
княгиня, напевно, прагнула поновити мирну між-
державну угоду між Руссю та Візантією.
Деяке погіршення відносин із Візантією змусило
Ольгу шукати іншого сильного союзника. У захід-
ноєвропейських джерелах збереглося свідчення про
посольство княгині Ольги, надіслане 959 р. до гер-
манського імператора Оттона І. Руські посли були
вповноважені просити германського володаря наді-
слати до Києва священиків для поширення христи-
янства, а також клопотатися про встановлення від-
носин «миру й дружби». Оттон І задовольнив
прохання княгині і 961 р. надіслав до Києва кількох
священиків на чолі з єпископом Адальбертом, одна-
че розгорнути діяльність у руських землях вони не
змогли.
КНЯЗЮВАННЯ СВЯТОСЛАВА (964-972). 964 р до
длдлм армлішон от Ольги князь Святослав. У 964-
966 рр. він підкорив в’ятичів, які мешкали в басейні
Оки, завдав поразки волзько-камським булгарам, а
близько 965 р. - розгромив Хозарський каганат і
зруйнував його столицю Ітиль. Попри гучні пере-
моги Святослава, мало хто з істориків оцінює його
політику щодо Хозарії позитивно. Адже Хозар-
ський каганат, немовби щит, захищав руські землі
від набігів численних східних кочовиків. Із занепа-
дом Хозарії кочові орди посунули на Русь. Відвойо-
вані на сході землі треба було захищати, а сил для
того в Руської держави бракувало. Тож територі-
альні придбання Святослава дуже швидко було
втрачено. Не менш масштабною й так само малоре-
зультативною була кампанія Святослава на Балка-
нах. Розпочата 967 р., вона тривала кілька років і
складалася з двох походів. Перший похід закінчив-
ся підкоренням значної території Болгарії: за свід-
ченням літопису, було захоплено 80 міст, навіть сто-
лицю своєї держави князь мав намір перенести до
Переяславця на Дунаї. Після повернення в 970 р.
до Болгарії Святославові вдалося підкорити майже
всю країну, разом зі столицею. У битві під Аркадіо-
полем Святослав зазнав поразки, а навесні 971 р.
розпочав війну з візантійським імператором Іоан
ном І Цимісхієм, який вирішив покласти край
присутності руського князя на Балканах. Після
оборони Доростола Святослав підписав 971 р. із
Візантією мирний договір, за яким відмовився від
претензій на візантійські володіння у Криму та на
Дунаї. Навесні 972 р., повертаючись до Києва, дру-
жина Святослава потрапила в засідку, організовану
біля дніпрових порогів печенігами, яких підмовили
візантійці. Святослав загинув.
КНЯЗЮВАННЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО (980-1015).
ЗАПРОВАДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ЯК ДЕРЖАВНОЇ
РЕЛІГІЇ. Посівши в 980 р. великокнязівський стіл,
Володимир Святославович заходився послідовно
приєднувати до Києва нові території та приборку-
вати непокірні місцеві князівські династії. Володи-
мир не обмежувався встановленням формальної
зверхності у вигляді виплати данини, а замінював у
центрах основних руських земель племінних князів
на своїх синів і довірених бояр. Підлеглі території
втрачали племінні назви, натомість їх поступово
починали називати землями за головним містом:
Київська земля, Чернігівська земля, Переяславська
земля, Новгородська земля тощо. Отже, за прав-
ління Володимира відбулася заміна родоплемінного
поділу Київської Русі на територіальний. Розширюю-
чи територію своїх володінь, Володимир відчутно
відсунув кордони в західному напрямку. До Київ-
ської держави увійшли землі волипян і карпатських
хорватів.
Володимир мусив поклопотатися про ідеологіч-
не обґрунтування влади київського князя. Для всієї
держави мусив бути єдиний Бог, який своєю волею
надав право володарювати київському князеві. На-
міри охрестити Русь мали ще князь Аскольд і кня-
гиня Ольга. Та втілити їх судилося Володимирові.
Прийняття християнства на Русі справило вели-
чезний вплив на подальший розвиток держави. Уна-
слідок запровадження християнства в Київській
державі було зміцнено владу київського князя, нав-
коло Києва тісніше згуртовано різноплемінні тери-
торії, покладено край породженим місцевими язич-
ницькими віруваннями настроям замкненості й
відокремленості від інших територій.
• Язичництво - релігійні вірування, відповідно до
яких обожнюють сили природи, рослини і тварин, а
також людиноподібних істот: русалок, берегинь та ін.
• Християнство - одна із найпоширеніших світових
релігій, що базується на вірі у триєдиного Бога - Бога
Отця, його сина Ісуса Христа та Святого Духа.
У міждержавному житті наслідки впровадження
християнства виявилися у встановленні рівноправ-
них відносин із християнськими країнами, переду-
сім із Візантією, у зростанні ваги дипломатії.
До безпосередніх результатів прийняття христи-
янства як державної релігії належить заснування
Володимиром церковної організації.
Наслідки заходів Володимира з поширення осві-
ти були безпосередньо пов’язані з упровадженням
християнства, проте яскраво вони виявилися через
кілька десятиліть - коли на Русі розквітли книжна
культура, архітектура й живопис.
За часів Володимира київський дитинець (цен-
тральна укріплена частина міста) зріс у кілька разів.
Його захищали потужні стіни, вал і рів. До «міста
Володимира» так називають дитинець, розбудо-
ваний Володимиром, — можна було потрапити крізь
в’їзні ворота. Окрасою «міста Володимира» була
мурована церква Богородиці (Десятинна), будів-
ництво якої тривало від 989-го впродовж семи ро-
ків. Поряд із церквою Богородиці розташовувалися
князівські палаци. На дитинці мешкали й найза-
можніші київські можновладці. Вирувало життя на
київському Подолі. З-поміж його мешканців були
купці та майстровий люд - гончарі, кожум’яки, юве-
ліри тощо. На Подолі швартувалися кораблі куп-
ців - гостей із різних куточків світу, тут розміщува-
лася київська гавань.
За князя Володимира для захисту від нападів
печенігів було споруджено сотні кілометрів захис-
них дерево-земляних укріплень і низка фортець на
південно-східному кордоні Руської держави - так
звані Змієві вали. Будівництво укріплень тривало й
у пізніші часи. Змієві вали мали загальну довжину
близько 1 тис. км. Володимир почав карбувати пер-
ші руські монети. Археологи знайшли Володимиро-
ві монети зі срібла {срібляники) та із золота (златп-
ники). На деяких монетах як герб Володимира було
викарбовано тризуб.
КНЯЗЮВАННЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО (1019-1054).
У 1019 р. великокнязівський стіл посів син Володи-
мира - Ярослав. Проте єдиновладним володарем
Київської Русі князь став лише 1036 р. Ярослав по-
вернув під свою владу червенські міста, відвойовані
під час князівських усобиць Болеславом Хоробрим;
ходив на північ, на узбережжя Балтійського моря,
де в Чудській землі заклав м. Юр’їв; не полишав бу-
дівництва, розпочатого батьком, на південному кор-
доні Русі; остаточно здолав печенігів у 1036 р., роз-
будовував Київ. Князь опікувався будівництвом
церков, підтримував церковну організацію. Зокрема,
22 •
за сприяння Ярослава Мудрого 1051 р. було постав-
лено першого митрополита з русичів — Іларіона.
У 1051 р., сповіщав літописець, чернець Антоній за-
снував Печорський монастир. Ярослав був першим,
хто уклав писаний збірник руських законів, який
дослідники називають «Правдою Ярослава», або
«Найдавнішою правдою». Цей документ складався
з 18 статей, які започаткували славнозвісний збір-
ник княжого законодавства - «Руську правду», що
ґрунтувалася на нормах звичаєвого права.
У зовнішній політиці неабиякого значення Ярос-
лав надавав міждинастичним шлюбам. Так, дочок
він віддав заміж: Анастасію - за угорського короля
Андраша, Єлизавету - за норвезького короля Га-
ральда, а по його смерті - за норвезького короля
Свена, Анну - за французького короля Генріха І.
• Шлюбна дипломатія - різновид міждержавних
відносин, що полягав в укладанні вигідних угод і со-
юзів шляхом укладання династичних шлюбів
Щоб уберегти синів од князівських усобиць,
Ярослав подбав про новий принцип спадкування пре-
столу, що ґрунтувався на старшинстві. Ярослав віддав
Київ старшому синові Ізяславу, Чернігівщину - Свя-
тославові, Пе}іеяславщину - Всеволодові, Володимир-
Волинський - Ігореві, а Смоленськ - В’ячеславові,
заповівши їм «не переступати братнього уділу». За-
дум Ярослава полягав у тому, щоб кожен із синів
почергово перебував на київському столі: щойно
звільнявся стіл у котрійсь із земель, як відбувалося
пересунення братів на щабель вище та ближче до
Києва. Головним, за розпорядженням Ярослава, мав
бути старший із братів, що посідав стіл у Києві.
ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВОВИЧІВ. БОРОТЬБА ЗА КИЇВ-
СЬКИЙ СТІЛ. Володіючи найважливішими тери-
торіями, старші Ярославовичі спершу правили дер-
жавою досить злагоджено. Найбільшим їхнім
клопотом були половці, які вперше підійшли до
руських кордонів у 1055 р. Перша велика битва від-
булася у 1068 р. на річці Альта. Об’єднане військо
трьох Ярославовичів зазнало нищівної поразки. У
результаті повстання киян князя Ізяслава було ви-
гнано. Проте незабаром Ізяслав знову посів велико-
князівський стіл. У 1073 р. між синами Ярослава
Мудрого стався розкол. Заручившись підтримкою
Всеволода, Святослав пішов на Київ, вигнав Ізясла-
ва і став великим князем київським. Після триріч-
ного князювання Святослава (1073-1076), поки Із-
яслав лаштувався до походу на Київ, київським
князем став Всеволод. Року 1078 Ізяслав утретє по-
сів київський стіл, проте цього ж року повновлад-
ним київським володарем знову став Всеволод. На-
ступником Всеволода на великокнязівському столі
з 1093 р. був Святополк Ізяславович. Коли 1113 р.
він помер, кияни, розчаровані його не дуже вдалим
володарюванням, повстали, вимагаючи собі за кня-
зя Володимира Мономаха.
ЛЮБЕЦЬКИЙ З'ЇЗД (СНЕМ) КНЯЗІВ. Ініційований
Володимиром Всеволодовичем Мономахом з’їзд
князів у Любечі 1097 р., окрім згоди щодо спільної
відсічі нападів половців, схвалив принцип князів-
ської вотчини. Вотчинні землі закріплювалися за
певними гілками князівського роду й могли передава-
тися у спадок дітям та онукам. Київ було визнано
вотчиною нащадків Ізяслава в особі київського
князя Святополка Ізяславовича, Чернігів належав
Святославовичам, а Переяслав Володимирові Все-
володовичу (Мономаху). Та хоч якими одностайни-
ми були, за свідченням літописця, рішення Любець-
кого з’їзду, вони не поклали край суперечкам князів.
Водночас уперше в Русі офіційно утверджувався
принцип спадкового володіння (від батька до сина)
підвладними територіями (уділами), який закрі-
плював їх за певними родинами роду Рюриковичів.
• Вотчинне землеволодіння - різновид феодаль-
ної земельної власності (князівська, боярська, мо-
настирська), що перебувала у спадковому володінні.
ПРАВЛІННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА (1113-
1125). Посівши київський стіл, Володимир Моно-
мах поставив собі за мету зміцнення великокнязів-
ської влади та посилення державної єдності Русі.
З-поміж заходів князя, спрямованих на поліпшення
внутрішньополітичної ситуації, дуже важливе зна-
чення мало його законодавство: було схвалено
«Устав», що став доповненням до «Руської прав-
ди» Правління Володимира Мономаха було часом
розбудови Києва. Неподалік столиці, зокрема, було
споруджено міст через Дніпро. Як і Ярослав Му-
дрий, Володимир укладав династичні шлюби з єв-
ропейськими володарями. Міждинастичні зв’язки
поєднували Київ із Візантією. Англією, Швецією,
Норвегією, Данією, Німецькою імперією. Угорщи-
ною. Володимир Мономах здійснив близько 80
успішних походів проти половців. Зокрема, 1111 р.
відбувся грандіозний переможний похід, що мав ха-
рактер «руського хрестового походу».
Князь залишив по собі визначну пам'ятку літе-
ратури Русі-Україии - «Повчання дітям», у якому
виклав думки загальнодержавного, політичного та
морального характеру.
3. Русь-Україна (Київська держава) • 23
КНЯЗЮВАННЯ МСТИСЛАВА ВОЛОДИМИРОВИЧА
(1125-1132). Про семирічне володарювання Мстис-
лава в Києві свідчить імення Великий, яким його
пошановували. Мстислав уміло керував державою,
зміцнював великокнязівську владу, тримаючи в по-
корі норовистих родичів. Кілька успішних походів
проти половців, які спробували «підвести голову»
після смерті Мономаха, забезпечили спокій на пів-
денних рубежах держави. За Мстислава пожва-
вився західний напрямок зовнішньої політики. З лі-
топису довідуємося, що київський князь ходив
походами на Литву. За Мстислава в Києві було за-
кладено кам’яні церкви святого Федора та Богоро-
диці Пирогощої, освячено церкву святого Андрія
Первозванного Янчиного монастиря у Києві. По
смерті Мстислава Київська Русь остаточно розпа-
лася на окремі політично незалежні князівства.
ПРИЧИНИ ТА СУТНІСТЬ РОЗДРОБЛЕНОСТІ КИЇВ-
СЬКОЇ РУСІ. Історики по-різному пояснюють причи-
ни роздробленості Київської Русі. Називають зо-
крема такі: велика територія держави й етнічна
неоднорідність населення; князівські усобиці; від-
сутність сталого порядку столонаслідування; зане-
пад торговельного шляху «з варяг у греки».
Основною ж причиною більшість дослідників
уважає розвиток великого зем-
леволодіння, зміцнення його вот-
чинної форми. Удільні князі й
місцеве боярство (великі земле-
власники) не були зацікавлені в
сильній владі великого князя
київського. Володарі удільних
князівств провадили власну
внутрішню політику, на свій
розсуд розв’язували питання ві-
йни та миру, укладали угоди із
сусідами. Таких удільних кня-
зівств у середині 12 ст. було
близько 15, з яких п’ять сфор-
мувалися на українських тере-
нах: Київське, Чернігівське,
Переяславське, Волинське й Га-
лицьке.
Порівняння меж удільних зе-
мель із територіями племінних
об’єднань східнослов’янських
племен, що складалися впро-
довж доби розселення (5-7 ст.),
наштовхнуло вчених на думку,
що багато важив у роздроб-
леності Київської Русі різний
етнічний склад її територій. Пригальмовані на
якийсь час сильною централізованою владою про-
цеси визрівання українців, білорусів і росіян пожва-
вилися, тільки-но ця влада ослабла і коли склалися
сприятливі умови в господарському житті. На
слушність цієї думки вказує той факт, що одними з
перших припинили коритися Києву Полоцьке кня-
зівство (Білорусь), Новгород і Владимиро-Суздаль-
ське князівство (сучасні російські терени).
1 все ж, попри незворотність розпаду і зростання
самостійності земель-князівств, Київська Русь до
середини 13 ст. була єдиною державою з єдиною те-
риторією, спільними законами і єдиною церквою.
• Київ залишався, хоча дедалі більшою мірою фор-
мально, стольним містом, і за право покняжити в
ньому змагалися руські князі з різних князівств.
• Як і за часів Мономаха, князі (коли частіше, коли
рідше) збиралися на з’їзди, де силкувалися роз-
в’язати суперечливі проблеми, здебільшого по-
в’язані з організацією спільних походів проти
половців.
Кожен удільний князь, здобувши київський стіл,
намагався скористатися своїм становищем для
посилення великокнязівської влади й відновлен-
ня централізації держави.
Руські князівства в середині 12 - середині 13 ст.
24 •
• Феодальна роздробленість -
період в історії Київської Русі від се-
редини 12 до середини 13 ст. Звер-
таємо увагу, що йдеться не про су-
цільну смугу міжкнязівських
усобиць їх і справді не бракувало,
проте траплялися вони і в попере-
дні часи. Та якщо раніше Руська
держава, переживши чвари й роз-
брат, лишалася централізованою
монархією, то від середини 12 ст.
нею почало керувати об'єднання
найсильніших князів - правителів
удільних князівств. Узаконена Лю-
бецьким з'їздом вотчинна система
розвинулась настільки, що удільні
князі дедалі більше почувалися у
своїх володіннях незалежними гос-
подарями. У зміцненні самостій-
ності удільних князівств і полягає
сутність роздробленості.
• Федерація - форма державно-
го устрою, союзна держава, що
складається з кількох державних
утворень, за якими зберігається
певна самостійність.
Сучасні історики роздробленість витлумачують
не як розпад держави, а як зміну її устрою та форми
правління. Київську Русь часів роздробленості до-
слідники називають федеративною монархією.
Форму правління, властиву Київській Русі часів
роздробленості, визначають як колективний сюзере-
нітет'. замість одного великого князя владу здій-
снювало об’єднання найвпливовіших князів однієї
династії Рюриковичів.
КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО. БОРОТЬБА ЗА КИЇВСЬКИЙ
СТІЛ. Найгостріші міжкнязівські суперечки впро-
довж 12 - у першій половині 13 ст. спалахували за
київський стіл. Нічого дивного в цьому не було,
адже Київ лишався на ті часи одним із найбільших і
найбагатших європейських міст. Тут розташовува-
лися численні двори бояр і купців, великі ремісничі
майстерні. У Києві мешкали близько 50 тис. осіб.
Тут розміщувалася резиденція митрополитів. Київ-
ське князівство було найбільш заселеним князів-
ством Київської Русі. Літописи називають 80 міст і
містечок, розташованих тут.
Великі території, вигідне розташування, розвине-
не господарство Київського князівства приваблюва-
ли ласих до багатства князів. Та ще більше вабила
можливість, ставши київським князем, здобути ав-
торитет старшого над усіма князями. За часів роз-
дробленості за право княжити в Києві змагалися зі
зброєю в руках князі чернігівські, волинські, пере-
яславські, ростово-суздальські, смоленські... Прави-
телі в Києві заступали один одного через 6-8 років,
а то й частіше. І жоден не мав спокійного князюван-
ня, змушений відбиватися від збройних домагань
претендентів. Найдовше за доби роздробленості
тривало князювання в Києві співправителів Свя-
тослава (1177-1194) та Рюрика (1180-1202). Ці
князі належали до двох найвпливовіших родів -
чернігівських Ольговичів і смоленських Ростисла-
вовичів.
ЧЕРНІГІВСЬКЕ ТА ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВА. За
доби розробленості Чернігівське князівство розпа-
лося на менші уділи. Найвпливовішим з-поміж них
було Новгород-Сіверське князівство. Стольне місто
Чернігів поступалося розмірами лише Києву. На
початку 12 ст. територія Чернігівського князівства
охоплювала лівобережні землі в басейнах Десни і
Сейму, Сожу і верхньої Оки. Від Київської землі
Чернігівщину відокремлював Дніпро. У Чернігів-
ському князівстві було чимало міст. Найбільші
з-поміж них - Чернігів, Новгород-Сіверський, Пу-
тивль, Брянськ, Курськ, Стародуб - згадуються в
джерелах з огляду на багато подій руської історії.
Чернігів був добре укріпленим і мав гарне сполу-
чення з іншими містами. Чернігівські князі ревно
дбали про розбудову міста. Упродовж 12 ст. у місті
збудовано славетний Борисоглібський собор - один
із найкращих на Русі, Михайлівську, Благовіщен-
ську, П’ятницьку, Успенську церкви, кожна з яких
гідна була зватися перлиною давньоруської архі-
тектури.
Чернігівські землі, за заповітом Ярослава Мудро-
го, належали Святославові. Його сини Олег і Давид
стали засновниками династій чернігівських кня-
зів - Олеговичів (літопис їх називає Ольговичами)
та Давидовичів. Саме представники цих династій
вершили долю чернігівських земель. Та ще від Свя-
тослава Ярославовича чернігівські князі не полиша-
ли мрій здобути Київ. Про силу Чернігівського кня-
зівства свідчить той факт, що декому з його князів
і справді поталанило правити в Києві. Таким був,
зокрема, Всеволод Ольгович, що правив у Києві в
1139-1146 рр.
Географічне розташування Переяславського кня-
зівства визначало життя переяславців, адже їхня
земля слугувала щитом для Києва й решти руських
територій. Переяславське князівство загалом не
мало політичної самостійності й майже цілковито
залежало від Києва. Піднесення Переяславського
князівства за часів роздробленості пов’язують, зо-
крема, з князем Володимиром Глібовичем. У розпо-
віді про смерть цього князя під 1187 р. літописець
ужив назву «Україна». Це - найдавніша згадка то-
поніма «Україна» в писемних джерелах.
3. Русь-Україна (Київська держава) • 25
ГАЛИЦЬКЕ ТА ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО. Територія
Галичини від початку її входження до Київської
Русі вирізнялася більшою незалежністю від Києва.
Засновниками галицької династії князів були Рос-
тиславовичі - нащадки онука Ярослава Мудрого.
Князюючи, вони змушені були зважати на надзви-
чайно впливове галицьке боярство. У Галичині бояр-
ство формувалося здебільшого з місцевої родопле-
мінної верхівки, здобуваючи свої маєтки не від
князя, а привласненням громадських земель, і тому
було незалежним від князів.
Перший правитель Галицької землі Ростислав
мав трьох синів - Рюрика, Володаря й Василька,
які отримали у володіння відповідно Перемишль,
Звенигород і Теребовль. Об єднати землі Галичини
під єдиною владою виявилося до снаги синові Во-
лодаря Володимиркові. У 1141 р. він переніс свою
резиденцію до Галича, підтвердивши намір одно-
осібно правити в об’єднаному Галицькому князів-
стві. Ще успішнішим, але далеко не простим було
князювання сина Володимирка Володаревича —
Ярослава, прозваного Осмомислом (1153-1187).
З-поміж основних здобутків Ярослава Осмомисла
вчені називають:
• розширення кордонів Галицького князівства аж
до гирла Дністра;
• розважливу далекоглядну зовнішню політику
(добросусідські відносини з Угорщиною. Поль-
щею та Візантією, з одного боку, й найвпливові-
шими руськими князями з іншого, що забезпе-
чило мир Галицькій землі та сприяло розвиткові
господарства).
Галицьке князівство, на думку дослідників, мало
своєрідний політичний устрій Його вважають взі-
рцем олігархічного правління
Волинська земля мала тісні зв’язки з Києвом. Ще
за часів Ярославовичів київські князі розцінювали
ці землі як свою вотчину і не хотіли віддавати їх
у спадкове володіння якоїсь династії. Через це Во-
линь аж до середини 12 ст. не мала власної династії
князів. Ізяслав Мстиславович закріпив ці землі за
своїм родом. Водночас волинські князі брали актив-
ну участь у боротьбі за київський стіл. Унаслідок
постійних міжусобиць між Ізяславовичами в середи-
ні Волинського князівства повсякчас відбувались
дроблення на уділи і, здавалось, цей процес буде не-
зворотним. Проте вже на початку 13 ст. проявились
тенденції поступового об’єднання - Луцьке і Воло-
димирське князівство відновили свою політичну
єдність.
ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ. КНЯЗІ. Найбільшу владу в
Київській Русі мали князі. Вони були не лише вер-
ховними правителями всієї країни або землі-князів-
ства, а й головними розпорядниками місцевого жит-
тя загалом. Князі опікувалися законодавством і
судочинством, керували військом, ухвалювали рішен-
ня про оборону країни, беручи безпосередню участь у
воєнних походах. Вони налагоджували відносини з
сусідніми державами, укладали мир або оголошува-
ли війну.
Князями і в Київській Русі, і в Галицько-Волин-
ській державі були нащадки Ігоря Рюриковича -
«єдиного діда внуки». З усіх князів київський князь
мав найбільшу владу; решта князів корилася йому
як найстаршому, найавторитетнішому. Такі між-
князівські відносини називають васалітетом, а фор-
му державного правління - монархією. Сильною
влада київського князя була не в усі часи Київської
Русі. Причини цього дослідники вбачають:
• по-перше, у тому, що не було законів, які визна-
чали б умови передання влади й міжкнязівські
відносини, крім принципу старшинства, що його
постійно порушували;
• по-друге, у розвиткові великого землеволодіння
та федеративному устрої держави, де окремі зем-
лі-князівства мали чималі права й суперничали з
Києвом.
Отже, політичний устрій Київської Русі та Га-
лицько-Волинського князівства дослідники визна-
чають як монархічно-федеративний.
Крім князів, державну владу в руських землях
здійснювали ради при князях, князівські з’їзди
(снеми), віча.
• Віче - загальні збори громадян у містах Київ-
ської Русі для вирішення громадських питань.
• Бояри - представники вищого стану феодалів на
Русі, нащадки родоплемінної знаті, великі земле-
власники
СОЦІАЛЬНИЙ УСТРІЙ. Верхівку соціальної піраміди
руського суспільства посідали князі. Вони мали
найбільшу владу в державі, були найбільшими
землевласниками. На відміну від інших верств се-
редньовічного суспільства, князівська верства була
найбільш замкненою, доступ до неї давало тільки
народження. Тільки син князя міг бути князем.
Крім князів, до панівних верств належали бояри.
Боярські роди формувалися з місцевої родоплемін-
ної знаті, а також із впливових дружинників, які за
26 •
військову службу отримували від князів земельні
маєтки. Боярська верства, так само, як і князівська,
не була однорідною.
Привілейованою соціальною групою руського
суспільства були дружинники. Вони не лише брали
участь у воєнних походах, а й обіймали певні уря-
дові посади. За вірну службу князеві дружинники
отримували грошову винагороду, а також землю,
що ставала їхнім умовним володінням, тобто належа-
ла доти, доки дружинник служив своєму сюзерено-
ві - князю.
До привілейованих верств відносять і духівни-
цтво, яке складалося з верхівки (митрополит, єпис-
копи, ііумени монастирів) і рядових священнослу-
жителів.
На середніх щаблях суспільної піраміди перебу-
вали міська заможна верхівка, а також купці.
Нижчі щаблі соціальної піраміди руського сус-
пільства посідали смерди, закупи, рядовичі, челядь,
наймити, холопи. Найчисленніша група тогочасно-
го населення - селяни-смерди. Вони були особисто
вільними, мали власне господарство, землю, мешкали
в князівських селах і платили князеві данину. Якщо
смерд через якісь обставини втрачав власне госпо-
дарство, то він міг позичити гроші - «купу» - у зем-
левласника, але цю позику мусив відробити. Тому
селянина, який працював «за купу» в господарстві
пана, називали закупом. Відпрацювавши борг, та-
кий тимчасово залежний селянин ставав вільним.
Різновидом смердів були й рядовичі — селяни, що
уклали з феодалом договір («ряд»), на підставі якого
визнавали свою залежність від нього і змушені були
працювати за частку виробленої продукції. Звідси й
витлумачують назву «рядович». До багатьох руси-
чів застосовували назву «наймит», «челядин». Осо-
бливу групу населення становили ізгої. Так назива-
ли людей, які з різних причин випадали зі свого
звичного середовища, втрачали з ним зв’язок. На від-
міну від челяді й холопів, ізгої були особисто вільни-
ми людьми. Найнижчу соціальну сходинку посідали
холопи - категорія феодально-залежного населення,
за правовим становищем близька до рабів.
ФОРМИ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ. ПОВИННОСТІ. Основ
ними землевласниками тоді були князі. Великий
князь київський уважався головним власником зем-
лі. Залежні від нього удільні князі володіли окре-
мими землями - Чернігівською, Переяславською,
Волинською, Галицькою тощо. Проте поступово
склалося вотчинне землеволодіння, яке передбача-
ло закріплення тих або тих територій за певного гіл-
кою князівського роду. У Київській Русі та Галицько-
Волинській державі були дві основні форми земле-
володіння: умовне (помістя) і безумовне (вотчина).
Упродовж століть вони співіснували, хоча їх спів-
відношення у різні історичні періоди було різним.
• Умовне землеволодіння - різновид феодальної
земельної власності, що перебувала у користуванні
васала на умовах несення військової служби сюзе-
ренові.
Тягар повинностей лягав на плечі селян. Вони не
володіли землею. Працюючи на землі землевласни-
ка, вони мусили або певний час трудитися на пана,
або віддавати йому частину продуктів, вироблених
у власному господарстві, або сплачувати грошовий
податок. У Київській Русі селяни здебільшого від-
давали землевласникам продукти (данину). З часом
набув поширення грошовий податок. До найдав-
ніших форм збирання данини належало полюддя.
Княгиня Ольга запровадила фіксовані розміри да-
нини - уроки. Данину збирали спершу від кожного
будинку-двору - диму (подимне), а згодом від кож-
ного земельного наділу - від рала. Серед продуктів,
якими сплачували данину, були мед, віск, збіжжя,
хутро. Інша форма повинностей - відробітки. їхня
роль зростала, коли землевласники прагнули отри-
мати сільськогосподарську продукцію для продажу.
За таких умов вони мали власні великі господар-
ства, де й відробляли залежні селяни. Крім того,
сільське населення було змушене брати участь у бу-
дівництві міст та укріплень.
ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ. Провідним заняттям русько-
го населення було сільське господарство. Чільне
місце, як і раніше, посідало землеробство з вико-
ристанням плуга. Удосконалювалося й городни-
цтво. Вирощували різноманітні овочі: капусту, ріпу,
огірки, гарбузи, часник, моркву, буряки, цибулю.
Плекали наші предки й сади, віддаючи перевагу
яблуням, грушам, сливам, вишням. Важливою га-
луззю сільського господарства було тваринництво:
русичі розводили велику рогату худобу, свиней,
овець, коней. Істотного поширення набули промис-
ли: мисливство, рибальство та бджільництво.
Провідна галузь ремісничого виробництва - ви-
добуток заліза, поширеним відповідно було й ко-
вальство. На 12-13 ст. припав розквіт склоробства
(гутництва). Поважною справою було й гончарство.
Крім згаданих, розвивалися й інші ремесла: обробка
кістки, дерева й каменю, виготовлення цегли й вап-
на, ткацтво, кравецтво (пошиття одягу), шевство
(шиття та лагодження взуття), обробка шкур тощо.
3. Русь-Україна (Київська держава) • 27
Розвиток зовнішньої торгівлі визначало розта-
шування руських земель - на перетинах важливих
міжнародних торговельних шляхів. Це і відомий
шлях «із варяг у греки», або Грецький (до Візан-
тії), Соляний (до Центральної та Західної Європи)
та Залозний (до Кавказу й арабського Сходу) шляхи.
На руських землях ходили карбовані гроші ін-
ших держав, здебільшого арабські дирхеми. Пер-
шим почав карбувати власну монету Володимир
Великий срібляники й златники. Від середини
11 ст. набули поширення гроші у вигляді зливків
срібла усталеної ваги та форми - гривні. На наших
теренах були відомі гривні двох видів — київські
шестикутні та чернігівські плескаті. Використову-
вали також вагове срібло. Однак кількість грошей
.(грошова маса) не встигала за розвитком торгівлі, і
тому в 12-13 ст. в обігу' знову (як за давніх часів)
з’явилися шкіряні гроші - шкурки білки й куниці.
НАЙДАВНІШІ ПАМ'ЯТКИ ПИСЕМНОСТІ. Наші уяв-
лення про рівень письменності населення Київської
Русі грунтуються не стільки на збережених книжко-
вих пам’ятках (адже книги створювали найосвічені-
ші люди), скільки на випадкових написах на побу-
тових речах, зброї, стінах храмів, каменях тощо.
Такі написи називають епіграфічними пам’ятками.
Надзвичайно цінним історичним джерелом є графі-
ті Софії Київської. У Києві виявлено й інші епігра-
фічні знахідки на ремісничих виробах: пряслицях,
ливарних формочках, господарських посудинах —
корчагах, давній цеглі тощо.
КНИЖКОВІ ПАМ'ЯТКИ. Найдавнішою точно датова-
ною книжною пам’яткою Русі є Остромирове Єван-
геліє. Створили цю книгу' (власне, переписали) в
Києві в 1056-1057 рр. З-поміж найдавніших книг,
що збереглися донині, є й такі, які призначалися
для світського читання. Ідеться про «Ізборники» -
збірки різних творів грецьких авторів богословсько-
го та повчального змісту, більша частина яких роз-
тлумачує складні місця з Біблії, це своєрідні
енциклопедичні довідники. їх збереглося два - 1073
і 1076 рр. Перший у назві береже ім’я київського
князя Святослава Ярославовича, хоч, як зазначають
дослідники, замовляв цю книгу його брат князь Із-
яслав. З книжкових пам’яток 12 ст. найвідомішим є
Мстиславове Євангеліє, переписане близько 1115 р.
ОСВІТА. Піклування про освіту від часів запро-
вадження християнства перебрали держава й церк-
ва. За князювання Володимира Свя гославовича в
Києві вже існувала школа для навчання дітей із
найближчого оточення князя. Діяла школа й при
Софійському соборі. У 1086 р. онука Ярослава Му-
дрого Янка Всеволодівна заснувала в Київському
Андріївському монастирі школу для жінок.
УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. Ще до виникнення пи-
семності У' східних слов’ян побутували фольклорні
твори: обрядові пісні, легенди, загадки, сказання, за-
клинання, епічні й ліричні пісні. Від часів Київської
Русі та Галицько-Волинської держави до нас дг
йшли легенди й перекази, дружинні, святкові, ве-
сільні пісні, казки, колядки, прислів’я, приповідки,
магічні заклинання й замовляння. Самобутнім жан-
ром були билини (старини). Найдавнішими вважа-
ють билини Київського, або Володимирового, ци-
клу.
• Билина - жанр героїчного епосу, в якому про-
славляють подвиги народних героїв, що пов'язані з
такими центрами, як Київ, Чернігів, Галич. Можуть
мати реальну історичну основу, що з часом набула
дивних форм.
ЛІТЕРАТУРА. Оригінальну, тобто власну, незапози-
чену' літературну творчість наших предків за часів
Київської Русі було започатковано літописами.
Вважають, що найдавніший літопис було створено
за часів Аскольда у другій половині 9 ст. Проте він,
як і наступні літописні зведення, не зберігся. Пер-
шим літописом, що дійшов до нас, є «Повість мину-
лих літ». Його створено на початку' 12 ст. (1113).
При складанні «Повісті...» використано давніші лі-
тописи. Текст «Повісті минулих літ» дійшов до нас
у великій кількості списків - копіях пізнішого часу.
Найвідомішими з них і такими, що найточніше пе-
редають давній текст, уважають Лаврентіївський
(1377), Іпатіївський (початок 15 ст.), Радзивіллів-
ський (кінець 15 ст.) списки.
У «Повісті...» викладено події від 860 р. до 1111р.
Один із пізніших списків цього літописного зведен-
ня зберіг ім’я автора-упорядника - ченця Києво-
Печерського монастиря Нестора. До продовжень
«Повісті...» належить Київський літопис, який охо-
пив час від 1111 р. до 1200 р. Він розповідає про по-
дії в різних землях Київської Русі, але в центрі опо-
відей — Київ і Київська земля. Основний зміст
літопису' - боротьба князів за київський стіл, бо-
ротьба русичів проти половців
У записах Лаврентїївського списку під 1096 р.
вміщено пам’ятку, відому' за назвою «Повчання Во-
лодимира Мономаха». На переконання Мономаха,
князь мав подавати своїм дітям приклад взірцевого
28 •
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1 Софійський собор у м. Київ. Перша
половина 11 ст., сучасний вигляд
2 . Мозаїки Богоматері Оранти та Христа
Вседержителя із Софійського собору в
м. Київ. Перша половина 11 ст.
3 . Спасо-Преображенський собор у
м. Чернігів. 1036 р„ сучасний вигляд
4 Успенський собор Києве Печорської
лаври. 1073-1078 рр., сучасний ви-
гляд
5 Михайлівський Золотоверхий собор
Михайлівського монастиря в м. Київ.
1108-1113 рр., сучасний вигляд
6 П'ятницька церква в м. Чернігів. Кі-
нець 12 - початок 13 ст.
7 . Мініатюра «Родина князя Святослава
Ярославовича» з «Ізборника» 1073 р.
8 . Свенська ікона Богородиці з Антонієм
і Феодосієм Печерськими
9 Вишгородська ікона Богородиці
10 . Мініатюра «Євангеліст Лука» з Ост-
ромирового Євангелія. 1056-1057 рр.
3. Русь-Україна (Київська держава) • 29
правителя, навчати гідної цього високого звання по-
ведінки та способу життя.
Найвизначнішою пам ’яткою руської літератури є
«Слово о полку Ігоревім». «Слово...» написане на
основі конкретного історичного факту - невдалого
походу 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Свя-
тославича проти половців. Автор закликав князів
забути чвари, об’єднатися й захистити рідну землю
від небезпечного ворога. На думку дослідників,
«Слово...» створене по свіжому сліду події - десь у
серпні-вересні1187 р.
Серед жанрів оригінальної літератури варто зга-
дати про церковні проповіді. Вони були повчальні
та урочисті. Урочисті проповіді складали для осві-
чених людей - князів, бояр, духівництва. Першим
оригінальним літературно-церковним твором із тих,
що збереглися, і чудовим зразком урочистої пропо-
віді є «Слово про закон і благодать» митрополита
Іларіона. Твір було написано між 1037-1050 рр. у
період воєнних сутичок Русі з Візантією, напруже-
них відносин між руською та візантійською церква-
ми. Константинополь докладав зусиль, аби не до-
зволити руській церкві канонізувати (оголосити
святим) хрестителя Русі - князя Володимира, адже
поява власного святого засвідчила б неабиякий ав-
торитет Русі в новій вірі. У своїй проповіді Іларіон
палко обстоював інтереси Русі.
АРХІТЕКТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ. Архітектурі належа-
ло провідне місце в мистецтві Київської Русі. Упро-
довж багатьох століть основним будівельним мате-
ріалом у наших предків було дерево. Архітектура за
часів Київської Русі розвивалася в містах, де спору-
джували князівські палаци, боярські хороми, обо-
ронні укріплення.
Із запровадженням християнства почали будува-
ти храми. Багато церков споруджували з дерева, але
до наших днів вони не збереглися. Камінь у будів-
ництві храмів наші предки почали застосовувати
від 10 ст. Нещодавно з’ясовано, що найдавнішою
кам’яною спорудою (якщо не брати до уваги візан-
тійський Крим) була церква-ротонда Пресвятої Бо-
городиці, збудована за княгині Ольги у 961-962 рр.
на зразок каплиці палацу Карла Великого в Аахені.
Будівництво церкви пов’язують із місією єпископа
Адальберта.
Протягом 989- 996 рр у Києві з каменю будували
храм Богородиці, відомий під назвою Десятинної
церкви. Вважають, що зведення Десятинної церкви
не лише започаткувало активне кам’яне храмове бу-
дівництво, а й певною мірою визначило його осо-
бливості. Кам’яне будівництво особливо пожвави-
лося за князювання Ярослава Мудрого. У Києві
тоді було збудовано найбільший собор держави -
Софію Київську, Золоті Ворота, храми Георгіїв-
ського та Ірининського монастирів. Будівництво
розгорталося не тільки в стольному місті. У Черні-
гові князь Мстислав Володимирович 1036 р. збуду-
вав Спасо-Преображепський собор. Видатною
пам’яткою давньоруської архітектури був Успен-
ський собор Печерського монастиря, збудований
упродовж 1073-1078 рр. У 1108-1113 рр. великий
київський князь Святополк-Михайло Ізяславович
збудував Святомихайлівський Золотоверхий собор.
У 30-80-ті рр. 12 ст. архітектурні обриси храмів,
споруджених у київській, чернігівській і переяслав-
ській землях, змінюються, набуваючи рис фортеч-
них споруд, важких, із вікнами-бійницями й масив-
ним декором. Прикладом таких пам’яток є церква
Богородиці Пирогощої (Заступниці) в Києві
(1132-1136), Борисоглібський собор у Чернігові
(1128). Від кінця 12 ст. найпоширенішими стають
храми з одним куполом пірамідальної побудови.
Зразком таких храмів є П’ятницька церква в Черні-
гові, споруджена наприкінці 12 ст.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Серед пам’яток того-
часного образотворчого мистецтва найбільше вра-
жають монументальні зображення - мозаїки та
фрески, якими оздоблювали храми. Шедеврами сві-
тового рівня є мозаїки Софійського та Михайлів-
ського соборів у Києві. Найвеличнішими мозаїчни-
ми зображеннями Софійського собору є Богоматір
Оранта та Христос Вседержитель. Останнім хра-
мом, інтер’єр якого, окрім фресок, прикрасили ще й
мозаїки, був Михайлівський Золотоверхий собор
Михайлівського монастиря в Києві. Як і мозаїки,
фрески в руських храмах створювали за візантій-
ськими традиціями. Крім мозаїк і фресок, храми
оздоблювали іконами.
Перші ікони привозили на Русь із Візантії. На-
приклад, шедевр візантійського малярства Вишго-
родську ікону Богородиці привезли до Києва з
• Ікона - живописне зображення святих, богів,
інших надприродних сил
• Мозаїка - зображення чи візерунок, що вико-
нується за допомогою використання кольорових
каменів або іншого матеріалу.
• Фреска - одна з технік малярства, що перед-
бачає живопис на вологій штукатурці.
• Книжкова мініатюра - різновид образотворчого
мистецтва, що виконаний у книжці, має невеликий
розмір і виконує ілюстративну функцію.
ЗО •
Константинополя в 30-ті рр. 12 ст. Ікона перебувала
у Вишгороді - одній із резиденцій київських князів.
1155 р. вишгородський князь Андрій Боголюбський
вивіз Вишгородську ікону до Суздаля. Пізніше,
коли князь переніс свою столицю у Владимпр-на-
Клязьмі, він забрав туди й ікону, яка відтоді мала
назву Владимирської.
Незабаром після впровадження християнства на
наших теренах виникли місцеві осередки іконопису.
Створювали ікони в іконописних майстернях у мо-
настирях. Діяли вони в Києві, Чернігові, Галичі
тощо. Джерела зберегли відомості про одного з най-
перших руських іконописців — київського майстра
Аліпія (Алімпія). Від нього бере свій початок сла-
ветна малярська школа Києво-Печерського монас-
тиря. Унікальною пам’яткою цього малярського
осередку є ікона Богородиці зі святими Антонієм
та Феодосієм Печерськими, яку за найсучасніши-
ми дослідженнями датують початком 12 ст.
Шедевром світового мистецтва є мініатюри Ост-
ромирового Євангелія (1056 1057). Книгу прикра-
шено численними ініціалами, заставками й трьома
сторінковими мініатюрами із зображенням єванге-
лістів Іоанна, Марка й Луки. Цікавим прикладом
мистецтва книжкової мініатюри є «Ізборник Свя-
тослава» 1073 р. На другому аркуші цієї книги вмі-
щено мініатюру, на якій зображено князя Свято-
слава Ярославовича із сім’єю. Це один із перших
давньоруських групових портретів реальних людей.
Тренувальний тест до теми З
Завдання 1 48 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний ва-
ріант відповіді.
1. У якому рядку цифри, якими позначено землі східно-
слов'янських племінних союзів у 8-9 ст., відповідають
їхнім назвам?
А Б В Г
А 1) тиверці, 2) поляни, 3) сіверяни,
4) хорвати, 5) волиняни
Б 1) волиняни, 2) поляни, 3) сіверяни,
4) уличі, 5) тиверці
В 1) волиняни, 2) деревляни, 3) сіверяни, 4) хорвати,
5) поляни
Г 1) деревляни, 2) поляни, 3) сіверяни, 4) волиняни,
5) хорвати
2. Із походом кого з київських володарів на Візантію
пов'язують першу спробу впровадження християнства
заходами князівської влади?
І л І с "Го І Я А Аскольда 860 р.
А Ь о І _ _ л___
-----------Б Олега 907 р.
———— В Ігоря 912 р.
Г Ольги 953 р.
3. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з
історичного джерела?
«Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші вої
з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: "Ви оба не є ні
князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. - І тут
винесли Ігоря. - Асе - син Рюриків" І вбили вони Асколь-
да йДіра...»
д І Б І в І г 1 А на початку 9 ст.
-----------Б наприкінці 9 ст.
*-———— В на початку 10 ст.
Г наприкінці 10 ст.
4. Доповніть твердження.
Похід князя Олега проти Візантії в 907 р. закінчився .
А І Б І в І 1 А укладенням шлюбу князя з візантій-
----------- ською принцесою
———— Б відмовою князя від захоплених ним
придунайських земель
В укладенням вигідного для Русі договору про сплату да-
нини
Г знищенням руського флоту за допомогою «грецького
вогню»
5. Що з переліченого стосується князя Олега?
д І Б Г в І Г'І А прагнувши продовжити війну на Балка-
------------нах, призначив своїх синів намісниками
———— в землях Русі
Б відмовся від візантійських володінь на Дунаї та в Криму
за угодою з імператором
В на знак перемоги в поході прибив свого щита на Золоті
Ворота візантійської столиці
Г сутичкою з деревлянами розпочав своє князювання,
у протистоянні з ними знайшов свою смерть
6. Назву якого міста пропущено в уривку з історичного
джерела?
«Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві..
І прибув він до, а греки замкнули Суд і город
заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволок-
ти кораблі на берег. І повелів Олег воям своїм колеса
зробити і поставити на колеса...»
А Б В Г
А Пантікапей
В Царгород
Б Корсунь (Херсонес)
Г Афіни
3. Русь-Україна (Київська держава) • 31
7. На картосхемі заштриховано територію, яка...
11. Які з тверджень стосуються князя Святослава Ігоро-
вича?
1
2
З
4
5
боровся з братами за київський великокнязівський стіл
приєднав до Русі землі деревлян та сіверян
охрестився у Візантії сам і охрестив своїх дружинників
розгромив Хозарський каганат і зруйнував його сто-
лицю
захопив 80 міст під час першого Балканського походу
А Б В Г
А 1,4
В 3, 5
Б 2, З
Г 4,5
12. Назву якого міста пропущено у фрагменті літопису?
«Коли ж охрестили Володимира в____, то передали
йому віру християнську, кажучи так: "Хай не спокусять
тебе деякі з
во єдиного
і землі"».
А Б В Г
єретиків. А ти віруй, так говорячи: Вірую
Бога Отця Вседержителя, Творця неба
А Корсунь
В Київ
Б Царгород
Г Чернігів
А належала до складу Руської держави за
попередників Аскольда
Б перебувала у складі Руської держави за
князювання Аскольда
В належала до складу Київської Русі наприкінці князю-
вання Олега
Г перебувала у складі Київської Русі за князювання Свя-
тослава
13. Доповніть твердження.
Зміцнення влади князя Володимира Святославовича,
згуртування навколо Києва різноплемінних територій
стало одним із наслідків...
А Б В Г
В
г
А створення нової системи оборони на
південному кордоні
Б запровадження християнства як дер-
жавної релігії Київської Русі
першого писаного збірника законів «Руська
укладення
правда»
одруження князя з візантійською принцесою Анною
А Б В Г
8. Що з переліченого стосується князя Ігоря?
А був першим із руських князів, хто здій-
снив похід проти Візантії
Б був першим християнином з-поміж
відомих нині київських князів
В літописець про нього казав: «Він є новим Константа-
ном великого Риму»
Г був першим Рюриковичем на київському столі
9. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з
літопису?
«Ольга з сином Святославом зібрала воїв, багатьох і
хоробрих, і пішла на Деревлянську землю. І вийшли древ-
ляни насупротив. І коли зійшлися обидва війська докупи,
кинув списом Святослав на деревлян, а спис пролетів
між ушима коня і вдарив під ноги коневі, бо був Свято-
слав зовсім малим».
А 946 р. Б 957 р.
В 951 р. Г 962 р.
А Б В Г
10. Доповніть речення.
Очоливши державу, княгиня Ольга...
———— А вийшла заміж за деревлянського князя
ААА1 Мала
———— Б упорядкувала збір данини
В організувала воєнний похід проти Візантії
Г запровадила християнство як державну релігію
14. Які землі позначено штрихуванням на карті?
32 •
А Б В Г
А Б В Г
А терени Русі на початку князювання Свя-
тослава Ігоровича
Б терени Русі на початку князювання Во-
лодимира Святославовича
В терени Русі наприкінці князювання Володимира Свя-
тославовича
Г землі, приєднані до володінь Володимира Святославо-
вича за його князювання
15. Що з переліченого стосується Володимира Святосла-
вовича?
А за пропозицією візантійського імперато-
ра розпочав воєнні дії в Болгарії
Б розгорнув у Києві будівництво, внаслі-
док якого дитинець зріс у кілька разів
В розгромив Хозарський каганат і зруйнував його столицю
Г перший похід проти Візантії був невдалим, руський
флот знищено
16. Чим відома київська церква Богородиці (Десятинна)?
А Тут було поховано першого князя-хрис-
тиянина Аскольда.
Б Церкву було збудовано за княгині Ольги.
В Тут схвалювали договір із Візантією за князя Ігоря.
Г Це перший кам'яний християнський храм Київської Русі.
17. Назву якого народу пропущено в літописному урив-
ку, присвяченому діянням Ярослава?
«___ почали йти на приступ, і зступилися вони на
тім місці, де ото є нині свята Софія, бо тоді це було
поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів
під вечір, і побігли_в різні боки, і не знали вони, куди
втікати».
А авари
Б варяги
В хозари
Г печеніги
А Б В Г
А Б В г
18. Назву якої європейської держави пропущено в тексті?
«За князювання Ярослава встановилися дружні
відносини Русі з, з династією Капетінгів. Налаго-
джено їх було завдяки одруженню короля Генріха І з Ан-
ною Ярославною».
А Б В Г
А Десятинної церкви в Києві
Б Софійського собору в Києві
В Спасо-ГІреображенського собору в Чер-
нігові
Г Михайлівського Золотоверхого собору в Києві
20. Кого з князів після утвердження в Києві було вигнано
під час повстання киян, спричиненого поразкою Яросла-
вовичів від половців на р. Альта?
А Б В Г
А Ізяслава
Б Святослава
В Всеволода
Г В'ячеслава
А Б В Г
21. Коли відбулися наведені події?
«Прибули Святополк Ізяславич, і Володимир Всеволо-
дович, і Давид Ігорович, і Василько Ростиславич, і Давид
Святославич, і брат його Олег і зібралися в городі
Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одно-
му, кажучи: "Пощо ми губимо Руськую землю, самі про-
ти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і
раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з'єднаймося
в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай дер-
жить отчину свою"».
А у середині 11 ст.
Б наприкінці 11 ст.
В на початку 12 ст.
Г наприкінці 12 ст.
22. Доповніть твердження.
Із Любецьким з'їздом князів, ініційованим Святополком
Ізяславовичем і Володимиром Мономахом, пов'язують...
1 канонізацію братів Ярослава Мудрого - Бориса та Гліба
2 початок боротьби за київський стіл між Ярославовичами
З схвалення принципу спадкового володіння уділами за
різними гілками Рюриковичів
4 схвалення «Правди Ярославовичів» - доповнення до
«Руської правди»
5 проголошення єднання князів перед загрозою поло-
вецьких нападів
А 1, 2 Б 2, 4
В 3, 5 Г 4, 5
23. Що з переліченого стосується доби правління Яро-
славовичів?
1 загострення князівських міжусобиць
2 зміни в збірнику законів «Руська правда»
З припинення половецьких нападів
4 зміцнення центральної влади
5 утвердження вотчинного землеволодіння
А 1, 2 Б 1, 5
В 2, З Г 3,4
24. До яких заходів удався Володимир Мономах, по-
сівши великокнязівський стіл?
А ініціював скликання Любецького з'їзду
князів
Б сприяв ухваленню «Устава» - доповнен-
ня до збірника законів «Руська правда»
А Б В Г
А Б В Г
3. Русь-Україна (Київська держава) • 33
В виділив Печерському монастирю кошти для будівни-
цтва Успенського собору
Г узяв участь у поході проти половців, оспіваному в «Сло-
ві о полку Ігоревім»
25. Серед причин роздробленості Київської Русі нази-
вають...
1 зменшення загрози нападів степових кочовиків
2 втручання Візантії у справи руських князів
З різний етнічний склад територій Київської Русі
4 розвиток землеволодіння, зміцнення його вотчинної
форми
5 антикнязівську опозицію бояр
А Б В Г
26. Наслідками роздробленості Русі вважають...
1 зростання воєнного потенціалу Русі
2 князівські міжусобиці
З розквіт господарства та культури
4 зміцнення влади київського князя
5 посилення боротьби між Києвом та Переяславом
А 1, 4 Б 2, З
В 2, 5 Г 3, 4
А Б В Г
27. У якому рядку цифри відповідають назвам заштри-
хованих князівств на українських землях за доби роз-
дробленості?
А 1) Київське, 2) Волинське, 3) Галицьке,
4) Переяславське
Б 1) Переяславське, 2) Київське, 3) Волин-
ське, 4) Чернігівське
В 1) Волинське, 2) Київське, 3) Чернігівське, 4) Переяслав-
ське
Г 1) Галицьке, 2) Волинське, 3) Чернігівське, 4) Київське
28. Доповніть твердження.
Київське князівство за доби роздробленості визнача-
лося...
А розгортанням подій, увічнених у «Слові
о полку Ігоревім»
Б тим, що не було міжкнязівських супере-
чок за право володіти столом
В піднесенням князівства за правління династії Ольго-
вичів
Г найбільшою кількістю населення з-поміж інших кня-
зівств
29. Доповніть твердження.
Про Чернігівське князівство в другій половині 12 ст.
відомо, що...
А його терени лишалися спільною спад-
щиною роду Рюриковичів
Б представники місцевої династії Ольгови-
чів вели боротьбу за київський стіл
В у 1178 р. стіл посів Ігор Святославович, увічнений у
«Слові о полку Ігоревім»
Г воно сягнуло свого розквіту за дуумвірату Святослава
Всеволодовича та Рюрика Ростиславовича
ЗО. Що з переліченого стосується переяславського князя
Володимира Глібовича?
А початок роздробленості Русі: утворення
удільного князівства
Б захоплення Києва та його найбільший
погром
В перша згадка назви Україна в літописі
Г героїчний захист Переяслава від монгольської навали
А Б В Г
31. Укажіть правильне твердження.
д І Б І В І Г І & Добою роздробленості дослідники на-
-----------зивають період в історії Київської Русі
———— від початку 11 до середини 13 ст.
Б Історики витлумачують добу роздробленості не як роз-
пад Київської держави, а як зміну її устрою та форми
правління.
В Коли року 1147 стало вакантним місце митрополита,
Ярослав Мудрий наполіг, щоб на цю посаду обрали ру-
сича - Клима Смолятича.
Г Найзаселенішим князівством Київської Русі за доби
роздробленості було Переяславське князівство.
32. Хто з князів є автором твору, у якому подано при-
клад взірцевого правителя і який навчає гідної цього ви-
сокого звання поведінки та способу життя?
д І Б І В І Г І & Всеволод Ярославович
-----------Б Володимир Мономах
———— В Мстислав Володимирович
Г Ярослав Осмомисл
33. Що з переліченого характеризує політичне життя Русі
в першій половині 11 ст.?
д І Б | В І Г І & урегулювання міжкняз вських відносин
-----------у тогочасних законах
———— Б зростання впливу місцевої родоплемін-
ної знаті
В усталення принципу успадкування великокнязівського
столу
Г зміцнення монархічної влади династії Рюриковичів
34. У якому рядку верстви та станові групи Київської Русі
перелічено відповідно до щаблів соціальної піраміди?
д І В І В І Г І А купц'' бояри, князі, смерди
Б закупи, князі, дружинники, смерди
———— В холопи, челядь, смерди, бояри, князі
Г бояри, холопи, князі, смерди
34 •
35. Доповніть твердження.
У першій половині 11 ст. боярство...
А Б В Г
А формувалося як стан унаслідок запрова-
дження християнства
Б було найчисельнішою групою тогочас-
ного суспільства
В мало землю, вело власне господарство та платило кня-
зеві данину
Г отримувало від князів земельні маєтки за військову
службу
36. Хто такі смерди?
А Б В Г
А Залежні, але особисто вільні люди, які
мали власне господарство, землю, меш-
кали в князівських селах і платили кня-
зеві данину.
Б Залежні .люди, здебільшого полонені, яких можна було
продавати, дарувати, передавати в спадщину.
В Люди, які з різних причин випадали зі свого звичного
середовища, втрачали з ним зв'язок.
Г Селяни, які працювали «за купу» в господарстві пана.
37. За чийого князювання з'явилася перша школа для
навчання дітей знаті?
І Г~| г І г. І 71 А за княгині Ольги
А Б В Г „
----------Б за князя Володимира Великого
———— В за князя Ярослава Мудрого
Г за князя Володимира Мономаха
38. У якому столітті відбуваються події, про які йдеться
в уривку з літературного твору?
«Ігор сей, славен князь, міццю розум оперезав, муж-
ністю сердечною нагострив, ратного духу виповнився
та й повів полки свої хоробрі на землю Половецьку, за
землю Руську!»
А друга половина 11 ст.
Б перша половина 12 ст.
В друга половина 12 ст.
Г перша половина 13 ст.
А Б В г
39. Доповніть твердження.
Про «Слово о полку Ігоревім» відомо, що твір...
А створив Володимир Мономах за свіжи-
ми слідами події, десь 1187 р.
Б присвячено боротьбі князя Ігоря Свято-
славовича за новгород-сіверський стіл
В закликає князів до припинення чвар, збереження єд-
ності Русі
Г створено за візантійськими книжними традиціями
40. Укажіть, з якого літературного твору наведено ури-
вок.
«Тож, Бога ради, не лінуйтеся, я благаю вас. Усього ж
паче - убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по
силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступай-
теся самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні
правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити
його; не погубляйте ніякої душі християнської. Лінощі
ж - усякому лихому мати: що людина вміє - те забуде,
а чого ж не вміє — то того не вчиться».
А Б В Г
А «Слово про закон і благодать» митропо-
лита Іларюна
Б «Слово о полку Ігоревім»
В «Ізборник Святослава»
Г «Повчання дітям» Володимира Мономаха
41. У якій іконописній
майстерні було створено
зображену пам'ятку?
А Б В Г
А Києво-Печерського
монастиря
Б Софійського собору
в Києві
В Успенського собору
в Галичі
Г Успенського собору
у Володимирі
42. Хто такий Агапіт?
А Б В Г
А найвідоміший лікар кінця 11 ст.
Б київський іконописець кінця 11 ст.
В відомий літописець початку 12 ст.
Г перший з-поміж русичів митрополит се-
редини 11 ст.
А Б В г
43. Родину якого великого
князя київського зображе-
но на сторінці «Ізборника»
1073 р.?
А Володимира Великого
Б Ярослава Мудрого
В Святослава Ярославовича
Г Володимира Мономаха
А Б В Г
44. Доповніть твердження.
Про ікону Вишгородської Богоматері відомо, що...
А вона була створена малярами галицько-
волинської іконописної школи
Б Андрій Боголюбський у 1155 р. вивіз її
до Владимира-на-Клязьмі
В вона врятувала, за легендою, місто Холм від захоплен-
ня монголами
Г її було знайдено й реставровано наприкінці 20 ст. у
м. Луцьк
3. Русь-Україна (Київська держава) • 35
А Б В Г
45. Яку рукописну кни-
гу ілюструє зображена
книжкова мініатюра?
А Реймське Євангеліє
Б Остромирове Євангеліє
В «Ізборник Святослава»
Г Мстиславове Євангеліє
46. Яке місто прикрашають зображені пам'ятки архі-
тектури?
47. Доповніть твердження.
Спасо-Преображенський собор у Чернігові...
А Б В Г
А перший християнський кам'яний храм
Київської Русі
Б збудований братом Ярослава - Мсти-
славом Володимировичем
В став місцем поховання Ярослава Мудрого
Г головний митрополичий храм Русі
48. Про спорудження якого храму йдеться у фрагменті
з джерела?
«Заснована ж була сія божественна церква Богора-
дична в літо 1073. У дні благовірного князя Святослава,
сина Ярославового, який своїми руками почав рів копати,
стала будуватися церква ця».
А Б В Г
А Успенський собор Києво-Печерського
монастиря
Б Кирилівська церква в Києві
В Михайлівський собор Видубицького монастиря в Києві
Г Спасо-Преображенський собор у Чернігові
У завданнях 49-53 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та-
блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
49. Встановіть відповідність між іменами князів і твер-
дженнями, які їх характеризують.
А Запровадив новий принцип столонаслідування - київ-
ський стіл мав послідовно переходити до старшого за
віком брата.
Б Княжив у Києві впродовж ЗО років; за легендою, цього
князя спіткала смерть від коня.
В Першим почав карбувати монети зі срібла та золота зі
своїм портретом та князівським знаком - тризубом.
Г Під час другого Балканського походу під Аркадіополем
зазнав першої своєї воєнної поразки.
Д Сутичкою з деревлянами розпочав своє князювання,
у протистоянні з ними знайшов свою смерть.
50. Установіть відповідність між літописними уривками
та іменами князів, яких вони стосуються.
1 «Заложив... город - великий Київ, а в города сього во-
рота є Золоті. Заложив він також церкву святої Со-
фії, премудрості Божої, митрополію, а потім церкву
на Золотих воротах, кам'яну, Благовіщення святої
Богородиці. І при нім стала віра християнська плоди-
тися в Русі і розширятися, і чорноризці стали множи-
тися, і монастирі почали з'являтися...»
2 «Коли прийшли візантійські посланці до нього і підне-
сли дари, він і не глянув на них, а повелів сховати їх...
І мовив один: "Спитуй його ще один раз. Пошли ще
йому оружжя". І принесли йому меч, і він, узявши, став
любуватися ним, і хвалити, і дякувати цесареві...»
З «Вийшов... з священиками цесарициними і корсунськи-
ми на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у
воду, і стояли - ті до шиї, а другі - до грудей. Діти ж
не відходили од берега, а інші немовлят держали. До-
рослі ж бродили у воді, а священики, стоячи, молитви
творили...»
4 «Пішов... на греків... І порадилися руси, і вийшли, ору-
жившись, проти греків, і битва межи ними обома
була люта, і заледве одоліли греки... Феофан, санов-
ник Романа, зустрів їх у човнах з вогнем і став пуска-
ти вогонь трубами на човни руські. І було видно
страшне диво...»
А Олег
Б Ігор
В Святослав
Г Володимир Великий
Д Ярослав Мудрий
36 •
51. Установіть відповідність між крилатими висловами
та роками, під якими їх записав літописець.
1 «Кожен хай держить отчину свою...»
2 «Хай буде се мати городам руським...»
З «І роздерлася вся руська земля...»
4 «За ним же Україна багато потужила...»
А Софійський собор у Києві. Перша половина 11 ст. Сучас-
ний вигляд
Б Спасо-Преображенський собор у Чернігові. 1036 р.
Сучасний вигляд
В Успенський собор Києво-Печерської лаври. 1073-
1078 рр.
Г П'ятницька церква в Чернігові. Кінець 12 - початок 13 ст.
Д Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського
монастиря в Києві. 1108-1113 рр. Сучасний вигляд
53. Установіть відповідність між поняттям
(терміном) і зображенням, що його стосується.
графіті
мозаїка
фреска
книжкова мініатюра
ІЧлвХН
пкнгте -
' “^^ї'і^нлАулАЛЛіСМ*^''"
Д ПЦсд'ІГГСІйифм^Л
нгріДІПіпї! (хтг,ЕТІ?ІІ ^тг./иоїир
ТІНМ’ХІАКи^'і А’Ї-^НЛЙ ПЛТіЛЬйй’У В^р*
сг^пг/гсі ллнхалько
"ИЛ^цдПНлІ^ЛА^СО ЛЛН£ Р-л
Лс
/^>«1
І Є
П«рО!
,Т’^М|,2П’ н Л&РА(<4ГІь«
лоьну І р 7 V т,
М/дн/ш А1Ґ/'41 К7І ПЙ7 ААЛК)і<ГШ?\ 11 КД
.АлдкдНнн Ц а
ГЇІНЧ ЕО&М/фЕЦМ АЬ^дХлДм^Нин
<€МіАЛ^Т-ЇГ|>НБІН2Сб Свлнн АГІ-Т^і
1? СКОТИН?
г
ь
3. Русь-Україна (Київська держава) • 37
А Б В Г
1
2
3
4
У шууиннил 34-33 у’Ч'ГГтЗГ'?'’’? ГТ'ЧЧ, у УУ’>^,ЛІ,Т7?У|ЧГ7 Тсі
слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
54. Установіть послідовність подій, про які йдеться в
уривках із джерел.
А «...Імператор згодився на перегово-
ри і в позолоченій зброї, на коні приї-
хав до берега Істра в супроводі вели-
кого загону вершників, що виблиску-
вали зброєю. Святослав переїздив
через ріку в скіфському човні і, сидячи
за веслом, веслував разом з іншими
без жодної різниці...»
Б «...Володимир послав посланців своїх по всьому горо-
ду, говорячи: "Якщо не з'явиться хто завтра на ріці —
багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, - то мені той
противником буде". І, це почувши, люди йшли, радую-
чись, і говорили: "Якби се не добре було, князь і бояри
всього б не прийняли"...»
В «Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми,
то було між них три брати: одному ім'я Кий, а друго-
му - Щек, а третьому - Хорив, і сестра Їхня-Либідь...
Зробили вони городок і на честь брата їхнього най-
старшого назвали його Києвом».
Г «Мстислав вийшов на лови, / розболівся, і помер. І по-
ложили його у Чернігові в церкві святага Спаса, що її
він спорудив був сам; було бо зведено її при ньому так
заввишки, як, на коні стоячи, можна рукою досягти.
Після цього ж узяв волость його всю Ярослав і став
єдиновладником Руської землі».
55. Установіть хронологічну послідовність подій.
А Б В Г
1
2
3
4
А Любецький з'їзд (снем) князів
Б створення Остромирового Євангелія
В створення «Слова о полку Ігоревім»
Г укладення першої редакції «Повісті
минулих літ»
ч ті миші
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
56. Які з літописних фрагментів стосуються Святослава
Ігоровича?
і—і—।—і 1 «І почав... посилати забирати дітей у наро-
I—І—І—І читих мужів своїх і віддавати їх на навчання
книжне».
2 «До книг він мав нахил, читаючи їх часто вдень і вночі».
З «Ти, княже, чужої землі шукаєш і дбаєш про неї, а свою
полишив...».
4 «Сам був хоробрий і легкий. Ходячи, яко пардус, багато
воєн він чинив...».
5 «І став він, городи зводити по Десні, і по Остру, і по Тру-
бежу, і по Сулі, і по Стугні».
6 «Не любо мені в Києві жити. Хочу жити в Переяславці
на Дунаї, бо то є середина землі моєї».
57. За правління в Київській Русі князя Ярослава Муд-
рого...
і—і—і—і 1 уперше висвячено на митрополита русича
'—'—'—' 2 розгромлено Хозарський каганат
З розпочато карбування перших руських монет
4 споруджено Десятинну церкву
5 укладалися шлюби князівської родини з європейськи-
ми володарями
6 укладено перший збірник законів «Руська правда»
58. Які твердження стосуються князя Володимира Моно-
маха?
ГЕП
1 син Ярослава Мудрого, який згідно із запо-
вітом батька отримав у володіння чернігів-
ські землі
2 гуртував сили для відсічі половцям, сам узяв участь
близько у 80 битвах проти них
З був одружений із дочкою візантійського імператора
Константина Мономаха
4 перший раз був вигнаний із київського столу під час по-
встання киян
5 об'єднав більшу частину території Київської держави,
припинив князівські усобиці
6 автор «Повчання», адресованого власним дітям
ЗВ •
59. Які терміни стосуються мистецтва рукописної книги?
1 билини
2 мініатюра
З дитинець
4 фібула
5 буквиця
6 заставки
4. КОРОЛІВСТВО РУСЬКЕ
(ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА)
МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА
Зміст навчального матеріалу:
Об'єднання Галицького та Волинського князівств. Розбудова Га-
лицько-Волинської держави (королівства Руського) в 1238-
1264 рр. Монгольська навала на південно-західні землі Русі.
Королівство Руське (Галицько-Волинська держава) за нащадків
Данила Романовича. Суспільно-політичне та господарське жит-
тя. Культура й духовність.
Дати подій:
1199 Рі- утворення Галицько-Волинської держави;
1223 р. - битва біля р Калка;
1238-1264 рр. - правління Данила Романовича;
1240 р. - захоплення Києва монголами;
1245 р. - битва біля м Ярослав; поїздка Данила Романовича
в Золоту Орду;
1253 р. - коронування Данила Романовича.
Персоналїї: Роман Мстиславович, Данило Романович (король
Данило), Лев Данилович, Юрій ІЛьвович, Юрій II Болеслав.
Поняття і терміни: ярлик, баскак.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати належність вказаних по-
дій до століть, співвідношення між подіями та
їх віддаленість від сьогодення;
• визначати правильність застосування в
історичному контексті вказаних понять і тер-
мінів;
• розпізнавати на картосхемі королівство
Руське (Галицько-Волинську державу) за
правління Романа Мстиславовича та Данила
Романовича; напрямки походів монголів на
південно-західні землі Русі;
• характеризувати розвиток політичного,
соціального і господарського життя королів-
ства Руського (Галицько-Волинської держа-
ви), залежність українських князівств від Зо-
лотої Орди, наслідки золотоординського па-
нування; діяльність вказаних персоналій;
• визначати передумови, особливості та
значення утворення королівства Руського (Га-
лицько-Волинської держави), особливості зо-
лотоординського панування на південно-за-
хідних землях Русі;
• сприймати та інтерпретувати різновидові
історичні джерела, що стосуються теми;
• візуально розпізнавати та характеризу-
вати вказані історично-культурні пам'ятки.
ОБ’ЄДНАННЯ ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА З ГАЛИ-
ЦЬКИМ. Наприкінці 12 ст. Волинське князівство
було переділено між нащадками Ізяслава Мстисла-
вовича - засновника династії волинських князів, на
кілька уділів. Найпочеснішими вважалися Володи-
мирська та Луцька землі. Край усобицям поклав
син Мстислава Ізяславовича Роман. Як старший із
братів він посів володимирський стіл і крок за кро-
ком почав здійснювати об’єднавчу політику.
Об’єднанню двох князівств сприяли певні умо-
ви, що склалися Віддаленість від Києва забезпечу-
вала самостійність князівської політики, а природні
умови створювали бар’єр для степових кочовиків.
Розташування князівства на перехресті важливих
торговельних шляхів забезпечувало економічну
стабільність, яку втрачав Київ. Зовнішнім поштов-
хом до об’єднання слугувала необхідність захисту
від польської та угорської агресії, а згодом від мон-
гольської навали. Роком 1199 починають історію
Галицько-Волинської держави, коли волинський
князь Роман Мстиславович об’єднав Волинське й
Галицьке князівства. Столицею об’єднаного князів-
ства Роман обрав Галич. Здійснивши вдалі походи
проти Литви та Польщі. Роман підняв свій автори-
тет. У 1202 р. Роман захопив Київ і став великим
князем. Літописець назвав його «самодержцем
всієї Русі».
Міжнародний авторитет Романа Мстиславовича
втягнув його у міжусобну боротьбу польських кня-
зів, а 1205 р., як припускають історики, у протисто-
яння німецьких династій Гогенштауфенів і Вельфів.
Маючи зобов’язання щодо Гогенштауфенів, галиць-
ко-волинський володар пішов походом через Поль-
щу до Саксонії. Проте його просуванню перешко-
дили колишні союзники — польські князі Лешко
Білий і Конрад. У бою під Завихвостом на Віслі
19 червня 1205 р. Роман загинув.
КНЯЗЮВАННЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА. Смерть Ро-
мана Мстиславовича ускладнила внутрішнє Стано-
вище Галицько-Волинського князівства. Розпочав-
ся майже 30-річний період боротьби за галицький
стіл, яка характеризувалась як свавіллям бояр, що
намагались закріпити владу за собою, проголосив-
ши князем одного з бояр, так і втручанням Польщі
та Угорщини у внутрішні справи князівства.
Лише у 20-х роках 13 ст. сини Романа Данило та
Василько зібрали під своєю владою усю Волинь,
4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала • 39
відвоювавши загарбані польським королем землі,
мали союзницькі угоди з Литвою, польськими кня-
зями, а 1238 р. утвердилися і в Галичині. Василько
як молодший залишився на Волині. Старший Рома-
нович столицю Галицько-Волинського князівства
переніс до тільки-но закладеного м. Холм. Данило
утвердився і в Києві. Однак стіл свій до Києва не
переніс, залишив там намісником хороброго воїна,
воєводу Дмитра. Того ж таки 1238 р. відбулася бит-
ва під Дорогичином, унаслідок перемоги в якій Да-
нило поклав край зазіханням німецьких лицарів-
хрестоносців на західноукраїнські землі та зміцнив
північно-західний кордон Галицько-Волинського
князівства.
Під час володарювання Данилу Романовичу до-
водилося одночасно долати опір кількох суперни-
ків: зі сходу загрожували монголи, із заходу на
українські землі зазіхали Польща та Угорщина.
Водночас був змушений воювати з непокірними бо-
ярами, які схилялися до Ростислава Михайловича з
чернігівської династії та його союзників. У 1245 р.
військо Данила Галицького здобуло перемогу в
битві проти приведеного Ростиславом війська угор-
ського короля та його союзників біля м. Ярослав па
Сяні. Внаслідок Ярославської битви Данило зламав
опір бояр, остаточно утвердився у Галичі й надовго
поклав край зазіханням Угорського королівства на
галицький стіл.
Важливим напрямом зовнішньої політики Данила
Романовича були відносини з монгольськими волода-
рями. Здійснивши подорож в Орду в 1245 р., Дани-
ло почав шукати союзників у боротьбі з ординцями.
З цією метою налагодив союзницькі відносини з
Польщею, Угорщиною, Володимиро-Суздальським
князівством. Відгукнувся князь на пропозицію Ва-
тикану розпочати переговори про участь русичів у
хрестовому поході європейських держав проти мон-
голів. Щоб заохотити князя до походу, Папа Іно-
кентій IV запропонував йому прийняти королівську
корону за умови укладання унії руської православ-
ної церкви з католицькою під покровительством
папи. У 1253 р. в Дорогичині папський легат Опізо
урочисто коронував Данила Романовича. Однак
оголошений Папою хрестовий похід проти монголів
не знаіішов підтримки серед європейських монар-
хів, тож Данило відмовився від будь-яких поступок
у релігійних справах.
Галицько-Волинське князівство
на початку 13 ст.
Межі територій, що впродовж 13 ст.
тимчасово залежали від галицько-
волинських князів
— > Похід монголо-тзтар у 1240-1241 рр.
Кордони Золотої Орди
, Межа територій, загарбаних Литвою
а протягом 13 ст.
х Кордони держав у першій половині 13 ст.
Похід монголо-татар у 1223 р.
X Місця і роки найважливіших битв
1223
1Похід руських князів у 1223 р.
Галицько-Волинське князівство. Монгольська навала на українські землі
МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА НА ПІВДЕННО-
ЗАХІДНІ ЗЕМЛІ РУСІ. Наприкінці 12 ст.
у степах Центральної Азії утворилася
могутня Монгольська держава. У 1206 р.
ханом усієї Монголії було проголошено
Темуджнна (Чингісхана). Він розпочав
здійснювати завойовницьку політику.
Перша битва русичів із монголами ста-
лася 31 травня 1223 р. на берегах річки
Калка. Союзне русько-половецьке військо
зазнало там поразки. Другий похід монго-
лів відбувся наприкінці 1230-х рр. Навесні
1239 р. монголи підійшли до кордонів
руських князівств. Першим на шляху про-
сування орди Батия, онука Чингісхана,
стояв Переяслав. Монголи захопили місто,
зруйнували і спалили його. Того самого
року сумна доля спіткала й Чернігів. На-
прикінці 1239 р. монгольська кіннота вдер-
лася в Крим, переслідуючи переможених
половців. Завойовники захопили майже
весь півострів. На початку грудня 1240 р.
інша частина монгольського війська на-
близилася до Києва. Внаслідок захоплен-
ня Києва всі житлові й господарські спо-
руди, палаци й собори Києва перетворили-
ся на згарища. Падіння Києва відкрило
Батию шлях на Захід. Із Києва основні
40 •
сили Батия рушили на Володимир і Галич. Із вогнем
і мечем монголи пройшли по Київській, Волинській
і Галицькій землях. Року 1241 монголи вийшли на
західні рубежі Русі. Унаслідок монгольської нава-
ли Русь-Україна як державне утворення припини-
ла існування, а центр політичних процесів на укра-
їнських теренах перемістився на захід - до Галиць-
ко-Волинської держави.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ЗОЛОТОЇ ОРДИ. Землі Південно-
Західної Русі територіально безпосередньо не вхо-
дили до складу Золотої Орди. Вони перебували у
різного ступеня залежності від Сараю. Підкорені
землі були зобов’язані сплачувати данину, отриму-
вати ярлики на управління землями та делегувати
своїх воїнів для участі у воєнних походах.
• Баскак - монгольський урядовець, воєначаль-
ник, що слідкував за збором данини.
• Ярлик - письмовий документ, виданий від імені
монгольського хана, що надавав руським князям
право на управління відповідними територіями
(князювання).
Найбільше потерпала від Орди найближча до неї
Переяславщина. Втративши князя, Переяславське
князівство припинило існувати. Занепало й Черні-
гівське князівство. Від кінця 13 - упродовж першої
половини 14 ст. воно розпадалося на нові й нові уді-
ли. Позбавлений власних князів київський стіл пе-
ребував під зверхністю володимиро-суздальських
князів, яких призначали в Сараї ханськими ярлика-
ми - грамотами-дозволами на володіння землями.
Утім, призначені зверхники ніколи не бували в
київській землі. Так, у 1243 р. першим із князів ви-
знав зверхність монголів і дістав ярлик на міста
Київ і Владимир Ярослав Всеволодович. Проте до
зруйнованого Києва князь не поїхав, а послав туди
намісника. Пізніше золотоординські правителі не
допускали до князівського столу Києва будь-яких
впливових князів.
Віддалене від Орди Галицько-Волинське князів-
ство перебувало у кращому становищі порівняно з
іншими князівствами на наших землях. Романовичі
розбудовували свою державу, зміцнювали фортеці
та оборонні споруди, готуючись до нових зіткнень із
монголами. Заходи князів, спрямовані на зміцнення
держави, викликали невдоволення Батия, який ви-
сунув Данилові Романовичу вимогу відвідати Орду.
У жовтні 1245 р. Данило виїхав до Орди. Унаслі-
док переговорів монголи затвердили його галицько-
волинським князем. Виплату данини не було перед-
бачено, а залежність Галицько-Волинського князів-
ства від Золотої Орди полягала в участі княжого
війська в походах монгольської армії. Проте Данило
мав на меті позбутися цієї залежності. У 1254 р. він
вступив у відкриту боротьбу із Золотою Ордою.
Він здійснив успішну відсіч ординців із Галицького
пониззя та мав у планах звільнити Київ. Проте в цей
час розпадається військовий союз із Литвою, а між
Данилом та Міндовгом розпочинається боротьба.
Вже у 1258 р. під натиском Орди Данило був виму-
шений виконати поставлені йому вимоги - знищи-
ти укріплення Володимира, Луцька та інших міст.
НАСТУПНИКИ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА. По смерті
князя Данила (1264) його королівство розпалося.
Найактивнішим з-поміж Данилових синів був князь
Лев. До своїх володінь Лев приєднав Люблінську зем-
лю, частину Закарпаття з м. Мукачеве. У 1272 р.
переніс свою столицю до Львова. У зовнішній полі-
тиці Лев Данилович прагнув щонайтісніших відно-
син із Польщею. Широкі дипломатичні зв’язки під-
тримував також із Чехією і Тевтонським орденом.
У відносинах з Ордою Лев не чинив монголам спро-
тиву, а зважав на їхню волю.
Землі королівства Данила Романовича таки було
об’єднано — це зробив онук Данила Юрій І Львович
(1301-1308). Столицею королівства став Володи-
мир-Волинський. За правління Юрія І Львовича
Польща захопила Люблінську землю, а Угорщина -
частину Закарпаття. Проте внутрішнє становище
князівства в цей період було стабільним. Свідчен-
ням могутності Юрія І було те, що він, як і Данило
Романович, прийняв титул «короля Русі». Цей ти-
тул засвідчений його печаткою. Та чи відбулася
коронація насправді, з джерел не відомо.
Спадщина Юрія І дісталася його синам - Андрію
та Льву II, які правили удвох. Вони називали себе
«князями всієї Русі». Провідним напрямом зовніш-
ньополітичної діяльності Андрія і Льва була орієн-
тація на союз із Тевтонським орденом і Польщею.
У такий спосіб князі намагалися ослабити свою за-
лежність від Орди, у битві проти якої вони, можли-
во, й загинули. Оскільки жоден із братів не мав
дітей, то з їхньою смертю 1323 р. династія Романо-
вичів за чоловічою лінією урвалася.
ПРАВЛІННЯ ЮРІЯ II БОЛЕСЛАВА. У 1325 р. галиць-
ко-волинські бояри главою держави обрали князя
Болеслава, сина Марії, сестри останніх правителів
Андрія та Льва II, який прийняв православ’я та ім’я
Юрій. Про наміри відродити часи могутності
Галицько-Волинського королівства свідчить і той
4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала • 41
факт, що в документах Юрій II називав себе «Бо-
жою милістю князем і дідичем королівства Русі» та
використовував королівську печатку Юрія І. Юрій
II Болеслав правив від 1325 р. до 1340 р. У зовніш-
ній політиці він тримався союзу з Тевтонським ор-
деном, знайшовши в такий спосіб противагу Поль-
щі. У 1340 р. його було отруєно. За свідченням
джерел, така доля спіткала Юрія II Болеслава через
ускладнення релігійної ситуації. З дитинства като-
лик, він «став розмножити число латинників і їхню
віру».
РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ. За
своєю структурою суспільство Галицько-Волин-
ської держави мало чим відрізнялося від суспіль-
ства Київської Русі. Верхівку суспільної піраміди
посідала князівська династія Рюриковичів. У 1253 р.
Данило Романович перший із князів цієї династії
прийняв західноєвропейську королівську корону та
європейський монарший сан. Коронація Данила
сприяла визнанню його Галицько-Волинського кня-
зівства «державою-королівством» із такими самими
суверенними правами, як європейські королівства.
Данило Романович став першим в історії України
легітимним, тобто визнаним у Європі, королем.
Своєю роллю в суспільному житті вирізнялися
галицькі бояри. У Галицькій землі боярське земле-
володіння було безумовним, вотчинним, тоді як на
Волині переважало умовне (службове) землеволо-
діння. Ця обставина проливає світло на те, чому га-
лицькі бояри поводилися в краї як справжні госпо-
дарі. Часті боярські заворушення послаблювали
князівську владу. У 1213 р. в Галичі князем прого-
лосив себе боярин Володислав Кормильчич. Це
було нечуваним порушенням феодальних законів і
суспільної ієрархії. Уперше на Русі боярин став
князем, і це збурило суспільну думку в країні та за її
межами. Наступного року Володислава усунув і
ув’язнив угорський король.
Романовичі так і не змогли впоратися з галиць-
ким боярством, що призвело до перенесення голов-
ного столу до Володимира за Юрія І Львовича. Від
середини 14 ст. бояри підтримували польських і
угорських королів у їхній боротьбі за Галицько-
Волинські землі, що дало змогу боярській верстві й
після захоплення їх зберігати колишні позиції.
Від середини 13 ст. Данило Романович почав ре-
формувати військо. Серед кінноти з’явилися важ-
коозброєні «оружники» й легкоозброєні «стріль-
ці», які виконували різні тактичні завдання.
«Оружників» уперше на Русі одягли у важкий за-
хисний обладунок західноєвропейського зразка.
«Стрільці» не мали важкої зброї, а використовували
самостріли -арбалети.
Дедалі активнішу роль у суспільному житті віді-
гравали міста. Через віддаленість від кордонів Зо-
лотої Орди королівство Руське мало ліпші умови
для господарського життя, зокрема для розвитку
торгівлі, що приваблювало численних переселенців.
Джерела свідчать, що населення Львова в останній
чверті 13 - першій половині 14 ст. було напрочуд
строкатим: у місті жили українці, німці, вірмени,
євреї, татари тощо. Переселенці приносили в Га-
личину не лише свої звичаї, традиції та вірування,
а й форми організації міського життя, як-от маг-
дебурзьке право (тобто міське виборне самовряду-
вання), практику об’єднання ремісників у цехи.
З часом вага іноземців у суспільстві зростає, вони
перетворюються на окрему силу, що істотно впли-
вала на життя в краї.
ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ. Основою економічного
життя Галицько-Волинської держави, так само як і
Київської Русі, було сільське господарство. Протя-
гом століть у галицько-волинських землях розвива-
лося землеробство, удосконалювалися знаряддя
оранки, догляду землі, методи її обробітку. Основ-
ною зерновою культурою стає жито, відтіснивши
на другий план ячмінь, овес і просо. Селяни і міща-
ни займалися городництвом і садівництвом. Виро-
щували різноманітні овочеві культури: капусту,
ріпу, огірки, гарбузи, а також яблуні, груші, сливи,
вишні, різноманітні ягоди. Розвивалося тваринни-
цтво. Розведення великої рогатої худоби забезпечу-
вало молочними продуктами, необхідними для хар-
чування, особливо в зимовий час. М’ясо приносило
свинарство і вівчарство, останнє давало і шерсть
для виготовлення теплого одягу. В деяких районах
Галичини і Волині поширення набуло конярство.
Значне місце посідали промисли. Ліси Галичини й
особливо Волині були наповнені хутряним звіром,
і полювання на нього приносило великий зиск. Ар-
хеологи знаходять чимало залишків луків, стріл,
арбалетів, списів, рогатин. Відомо, що мисливці ви-
користовували капкани, ловчі ями, сітки та інше
знаряддя. Займалися й рибальством. Істотного по-
ширення в господарстві Галицької та Волинської
земель набули бортництво і бджільництво. Спочат-
ку мед і віск добували від лісових бджіл (бортю
називали дерево з дуплом, заселеним бджолами),
згодом поширилося культурне бджільництво.
Найчисленнішу частину городян становили ре-
місники. Традиційно вони займалися прядінням,
ткацтвом, обробкою шкіри, дерева та каменю.
42 •
Поширеним були гончарне, ювелірне та ковальське
виробництво. Важливе значення мала обробка залі-
за. Розвивалося гончарство, склоробне виробництво
тощо. Засвоївши складну технологію створення пе-
регородчастих емалей, ювеліри княжого Галича
сприяли уславленню міста як визначного центру
емалевої справи Русі. Про розвиток грошового обігу
у Галицько-Волинській державі свідчать гривни ки-
ївського та новгородського типу, які найчастіше
знаходять у скарбах.
ОСВІТА ТА КНИГОПИСАННЯ В ГАЛИЦЬКО-ВОЛИН-
СЬКІЙ ДЕРЖАВІ. Центрами освіти в Галицько-
Волинському князівстві були церкви та монастирі.
Викладання в тогочасних школах істотно не відріз-
нялося від часів Київської Русі: навчали читання,
письма церковнослов’янською мовою, церковного
співу. З житія митрополита Петра Ратенського, во-
линянина за походженням, відомо, що його в сім ро-
ків батьки віддали «книг учитися». Осередки освіти
виникали й при дворах князів.
Знахідки берестяних грамот, бронзових і кістя-
них писал переконують, що письменними були і
можновладці, і простолюд, а книжна наука розвива-
лася в різних частинах галицької та волинської зе-
мель. Берестяні грамоти, приміром, знайдено у Зве-
нигороді та Бересті, а бронзові писала для писання
на воскових табличках - у Галичі, Звенигороді, Пе-
ремишлі, Острозі.
У Галицько-Волинських землях було створено й
переписано багато книжок. Велика книгописна май-
стерня діяла при дворі племінника короля Данила -
князя Володимира Васильковича - книжника й фі-
лософа, рівного якому, як сказано в літописі, «не було
у всій землі, і після нього не буде». Очевидно, у цьому
осередку й навчали. Літопис розповідає, що князь
робив щедрі дарунки церквам у своїх містах Воло-
димир, Берестя, Більськ, Кам’янець. Дарував він ко-
штовності й церквам інших князівств. Оправу най-
дорожчих книг місцеві ремісники прикрашали
золототканими тканинами, металевими накладка-
ми, оздобленими емаллю.
ЛІТОПИСАННЯ. Найвидатнішою пам’яткою літопи-
сання Галицько-Волинської держави є Галицько-
Волинський літопис. На відміну від інших літопи-
сів, цей не поділяється на датовані записи, а містить
своєрідні оповідання про воєнні походи та інші по-
дії. Твір складається з двох частин. У першій ідеть-
ся про події у Галицькій землі від 1205 р. до кінця
50-х рр. 13 ст., яка є, власне, життєписом князя Да-
нила Романовича. Друга частина Галицько-Волин-
ського літопису пов’язана з волинською землею й
волинськими князями. У ній оповідається про події
від середини до кінця 13 ст. Як уважають дослід-
ники, цю частину літопису писали при дворі воло-
димирського князя Володимира Васильковича в
останні роки його життя.
ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИН-
СЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. У Галицькій землі застосовували
здобутки романської архітектури, поширеної в
Угорщині, Чехії, Польщі. Галицькі будівничі спо-
руджували храми й палаци з місцевого каменю -
вапняку. Особливостями галицької архітектури є
надзвичайна різноманітність типів споруд, для
оздоблення яких часто використовували білий ка-
мінь; стіни облицьовували керамічними рельєфни-
ми плитками із зображенням грифонів, орлів, вої-
нів, із рослинним і геометричним орнаментами
тощо. Розквіту архітектура Галицької землі досягла
у 12 ст. за князювання Ростиславовичів. У стольних
містах тоді з’явилися муровані князівські палаци,
кам’яні храми, оборонні споруди. Найвідомішою
пам’яткою галицької архітектури є грандіозний
Успенський собор у Галичі, збудований у середині
12 ст. Ярославом Осмомислом. Єдиною спорудою
давнього Галича, що збереглася до наших часів, є
церква святого Пантелеймона, побудована в дру-
гій половині 12 ст. (нині у с. Шевченкове Івано-
Франківського району Івано-Франківської області).
У 13 ст. активно розбудовувався і Холм, проте, на
жаль, жодна з пам’яток холмської архітектури не
збереглася. У Галицько-Волинському літописі вмі-
щено розповідь про собор Іоанна Златоуста, який
князь Данило спорудив і відновив після пожежі
Холма 1256 р.
Серед збережених храмових споруд Волині най-
старішим є Успенський собор у Володимирі,
збудований за князя Мстислава Ізяславовича в
1160 р. У 70 80-х рр. 13 ст. храмом опікувався
князь Володимир Василькович, який у ньому ж
похований.
У 13 ст. на Західній Волині з’явився новий тип
оборонних споруд — кам’яні оборонні башти (за
походженням і типом - західноєвропейський дон-
жон). Волинські донжони започатковують традицію
спорудження багатобаштових оборонних комплек-
сів України і є яскравим свідченням європейської
орієнтації галицько-волинської оборонної архітек-
тури. їх будівництво розпочалося з ініціативи князя
Романа Мстиславовича. До нашого часу збереглися
вежі поблизу м. Холм (у селі Стовп, що нині на те-
риторії Польщі) та в м. Кам’янець (нині Білорусь).
4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала • 43
ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА,
ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
І .Церква Святого Пантелеймона поблизу м. Галич. Кінець 12 ст.
2 . Успенський собор у м. Володимир 1160 р., сучасний вигляд.
3 . Холмська ікона Богородиці. 12 ст.
4 Дорогобузька ікона Богородиці. Остання третина 13 ст.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Перші ікони, про це
вже йшлося, привозили на Русь із Візантії. Восени
2000 р. в Луцьку було знайдено шедевр константи-
нопольського малярства 12 ст. — ікону Богородиці.
На думку дослідників, ікона потрапила до Холма в
період заснування й розбудови міста в 40-х роках
13 ст. за князя Данила Романовича, від 17 ст. відома
як Холмська ікона Богородиці. Вона виконана на
трьох кипарисових дошках. Чудотворна ікона Бо-
жої Матері Холмської - найдосконаліша за мис-
тецьким рівнем візантійська ікона константино-
польської школи, збережена в Україні.
Найвидатнішою та найхарактернішою пам’яткою
малярської культури Галицько-Волинського кня-
зівства є Дорогобузька ікона Богородиці, створена
в останній третині 13 ст. на Волині. Майстер, автор
цієї ікони, був добре обізнаний як із сучасною йому
технікою іконопису, так і з візантійською тради-
цією. Монументальні розміри (збереглися лише фі-
гури Богородиці та Христа) вказують, що це була
ікона заввишки до 1,5 м.
Продовженням малярської традиції дорогобузь-
кої ікони є збережені в церкві Параскеви в Даляві
на Лемківщині (нині Польща) постаті архангелів
Михаїла та Гавриїла. Далявських архангелів дату-
ють першою половиною 14 ст і відносять до пере-
мишльського мистецького осередку.
Тренувальний тест до теми 4
Завдання 1 -24 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний ва-
ріант відповіді.
1. Що було характерним для суспільно-політичного жит-
тя Галицького князівства у 12 ст.?
А Б В Г
А цілковита залежність від Києва, спричи-
нена географічною близькістю
Б впливовість бояр, що знайшла втілення
в олігархічному правлінні, подібного якому
не знали інші князівства Русі
В столиця князівства, залишаючись резиденцією митро-
политів, була на ті часи й одним із найбільших європей-
ських міст
Г вагома роль у захисті рубежів Русі від половців
44 •
2. Про яке князівство йдеться?
Перший правитель землі Ростислав мав трьох
синів- Рюрика, Володаря й Василька, які отримали у
володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Тере-
бовль.
А Б В Г
А Київське
Б Галицьке
В Волинське
Г Чернігівське
3. Ім'я якого князя пропущено?
Об'єднання Галицького князівства пов'язують із
правлінням ___, який був його першим одноосібним
правителем.
А Роман Мстиславович
Б Володимирко Володаревич
В Ярослав Осмомисл
Г Володимир Глібович
А Б В г
4. Коли відбувся похід монголів на Русь, позначений
стрілками на карті?
А Б В Г
1222-1223 рр.
1240-1241 рр.
А
В
Б 1239-1240 рр.
Г 1241-1242 рр.
5. Князем яких земель був Роман Мстиславович на-
передодні утворення Галицько-Волинської держави?
А Б В Г
А Волинських
Б Галицьких
В Київських
Г Переяславських
6. Яка династія галицьких князів перервалася у 1199 р.?
І • І І в І Г"І А Ізяславовичів
А Б В Г
-----------Б Ростиславовичів
———— В Мстиславовичів
Г Ольговичів
А Б В Г
7. На картосхемі позначено кордони...
А земель, на які поширив свою владу Да-
нило Романович напередодні монголь-
ської навали
Б Галицько-Волинської держави за наступників Данила
Романовича -Льва та його сина Юрія І
В земель, що ввійшли до складу Монгольської імперії
внаслідок походів хана Батия
Г Галицько-Волинської держави напередодні розпаду
А Б В Г
8. Доповніть твердження.
Битва під Ярославом на Сяні 1245 р. поклала край...
А зазіханням німецьких лицарів-хресто-
носців на галицько-волинські землі
Б прагненню Данила Романовича отрима-
ти королівську корону
В міжкнязівським усобицям за Галичину та боярській
опозиції
Г золотоординському пануванню на українських землях
9. У якому уривку йдеться про галицького князя Яросла-
ва Осмомисла?
А «Він бо любив дружину, і золота не
збирав, майна не жалів, а давав дружині;
був же він князь доблесний і всякими чес-
нотами був сповнений. За ним же Україна багато
потужила».
Б «Був він самодержцем всієї Руської землі, ...кидався був
на поганих, як той лев, ...і переходив землю їх, як той
орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно насліду-
вав предка свого Мономаха».
В «Був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив
городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різнома-
нітними прикрасами, та братолюбством він світив-
ся був із братом своїм Васильком».
Г «Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі,
підперши гори угорські своїми залізними полками,
заступивши королю дорогу, зачинивши ворота на
Дунаї».
10. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку?
«...По смерті ж великого князя Романа, вікопомного
самодержця всеї Русі, який одолів усі поганські народи,
мудрістю ума додержуючи заповідей божих.., велика
смута постала в землі Руській. Зосталися ж два сини
його, один, Данило, чотирьох літ, а другий, Василько,
двох літ».
А Б В Г
А початок 12 ст.
В початок 13 ст.
Б кінець 12 ст.
Г кінець 13 ст.
4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала • 45
11. Хто владарював на Галичині одразу по смерті Рома-
на Мстиславовича?
г'ї і _ і „ і _ । А Мстиславовичі - сини Романа Данило та
А Б В Г _
----------- Василько
———— Б Ігоровичі - сини новгород-сіверського
князя Ігоря Святославовича
В Польський князь Лєшко та угорський королевич Коло-
ман
Г Ростислав Михайлович та його тесть угорський король
Бела IV
12. Про який київський храм ідеться в уривку з літопису?
«...Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті
стіни, і було тут видіти, як ламалися списи і розколюва-
лися щити, а стріли затьмарили світ переможеним,
і Дмитро поранений був . А назавтра прийшли татари
на них, і була битва межи ними велика. Люди тим часом
вибігли і на церкву, і на склепіння церковне з пожитками
своїми, і од тягаря повалилися з ними стіни церковні,
і так укріплення було взяте татарськими воями...»
д | Б І в І г І А Софійський собор
-----------Б Кирилівську церкву
———— В Десятинну церкву
Г Успенський собор
13. Ім’я якого історичного діяча пропущене в уривку з
історичного джерела?
«Прийшов до Києва з великою силою, многим-
множеством сили своєї, і окружив город. І обступи-
ла Київ сила татарська, і був город в облозі великій.
І пробував___ коло города, а вої його облягали город.
І не було чути нічого од звуків скрипіння возів його,
ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад
коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами».
г; і і „ і -1 А монгольський хан Батий
А Б В Г г- „ і,’
-----------Б монгольський володар Чинпсхан
———— В половецький хан Кобяк
Г печенізький хан Куря
А Б В Г
14. Про яку історичну подію ідеться в уривку з літопису?
«...Данило поранений був у груди. Але через моло-
дість і одвагу, він не чув ран, що були на тілі його... Був
бо він сміливий і хоробрий, "од голови й до ніг його не
було на нім вади"... Кріпко вони билися, але інші полки
татарські зітнулися з ними, і за гріхи наші руські полки
було переможено...»
А битва війська Данила Романовича під
Дорогичином 1238 р.
Б битва війська Данила Романовича під
Ярославом на Сяні 1245 р.
В оборона Києва від монголів 1240 р.
Г битва на р. Калка 1223 р.
15. У якому рядку всі слова стосуються Юрія І Львовича?
А титул короля Русі, Галицька митрополія,
втрата Люблінської землі
Б столиця - Львів, союз із Тевтонським ор-
деном, останній із Романовичів
В онук Данила, приєднання частини Закарпаття, подорож
в Орду
А Б В Г
Г походи з ординцями, битва на Калці, спорудження
Луцького замку
16. Укажіть правильне твердження.
А І в І В І |~ І А Після смерті Чингісхана його наступники
-----------відмовилися від політики підкорення зе-
———— мель і народів.
Б Першим серед українських князівств на шляху просу-
вання Батиєвої орди було Переяславське князівство.
В Софійський собор під час оборони Києва від монголів
завалився, поховавши під руїнами сотні киян.
Г Найбільшого спустошення внаслідок монгольської на-
вали серед українських князівств зазнали Галицьке та
Волинське.
А Б В г
А Б В Г
А Б В Г
17. Доповніть твердження.
Про Галицько-Волинський літопис відомо, що ..
А його перша частина є життєписом Льва
Даниловича та його сина Юрія І
Б створено його як цілісну оповідь без до-
тримання суворої хронологічної послідовності
В його писали сучасники подій - ченці Києво-Печерсько-
го монастиря
Г попри світський характер, він містить багато мініатюр із
зображенням Ісуса Христа
18. Доповніть твердження.
Про ікону Холмської Богородиці відомо, що вона...
А створена малярами іконописної школи
Києво-Печерського монастиря
Б прикрашала Софійський собор у Києві
В певний час перебувала в столиці Галицько-Волинської
держави
Г була вивезена Андрієм Боголюбським із Вишгорода до
Владимира-на-Клязьмі
19. Доповніть твердження.
Для архітектури галицьких земель другої половини
12 ст. - першої половини 14 ст. характерне...
А використання здобутків романської архі-
тектури
Б будівництво храмових споруд винятково
з каменю
В завезення цегли для кам'яного будівництва з Візантії
Г переорієнтація з будівництва фортифікацій на замки-
резиденцїї князів
20. Ім'я якого діяча пропущено в уривку з історичного
джерела?
«Року Божого 1339 померла королева пані Анна, а на-
ступного року, коли___, син мазовецького князя Тройде-
на, одностайно обраний русинами князем і паном, був
знищений з допомогою отрути, бо прагнув змінити їхнє
право на віру, Любарт, син литовського князя Гедиміна,
захопив це Руське князівство, до котрого потім року
Божого 1349 король Казимир вступив з потужним
військом і цілком опанував ним, разом з усіма містами
і замками».
А Данило Романович
Б Лев Данилович
В Юрій І Львович
Г Юрій II Болеслав
А Б В Г
46 •
21. Що з переліченого стосується діяльності князів
Андрія та Льва?
д і Б і Р і г і А підтримка католицьких священиків та
-----------поширення католицизму
———— Б конфронтація із Тевтонським орденом
та Польщею
В прагнення ослабити залежність від Золотої Орди
Г приєднання Люблінської землі, частини Закарпаття
з м. Мукачеве
22. Доповніть твердження.
Про галицьких бояр відомо, що вони здебільшого...
— А були провідниками політики князів,
—---------- прагнувши посилення їхньої влади
———— Б втрачали свої села й маєтки, коли князь
втрачав князівство
В за першої-ліпшої нагоди ставали князями, узурповуючи
владу в князівстві
Г володіли власними спадковими землями й мало чим
були зобов'язані князеві
23. Завершіть речення.
Фундамент Успенського собору в Галичі було від-
крито в 30-ті роки 20 ст. Археологи встановили, що то
був білокам'яний, оточений галереями храм, прикраше-
ний фігурним та орнаментальним різьбленням, сим-
волізував могутність Галицького князівства та її воло-
даря...
і, і і „ і 7 і А Романа Мстиславовича
А Б В Г _ „ _
-----------Б Ярослава Осмомисла
———— В Данила Романовича
Г Юрія І Львовича
24. При дворі якого князя-книжника й філософа, рівного
якому, як сказано у літописі, «не було у всій землі і після
нього не буде», діяла велика книгописна майстерня?
і, і г і _ і 7 і А Романа Мстиславовича
-----------Б Володимира Васильковича
———— В Льва Даниловича
Г Любарта Гедиміновича
У завданнях 25-28 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та-
блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
25. Установіть відповідність між галузями господарства
Галицько-Волинської Русі та групами слів, що їх стосу-
А хутра, лук і стріли, капкани, ловчі ями, сітки
Б сівозміна, плуг, жито, ячмінь, овес і просо
В мед, віск, лісові бджоли, вулики
Г перегородчасті емалі, зернь, скань, колти
Д молочні продукти, м'ясо, шерсть, теплий одяг
26. Установіть відповідність між іменами князів і твер-
дженнями, що їх характеризують.
ни, підтримував союзні відносини з Тевтонським орде-
ном і Литвою. Оточив себе іноземцями-католиками,
беззастережно підтримував католицьке духівництво.
Б Приєднав Люблінську землю, частину Закарпаття з
м. Мукачеве, переніс свою столицю до Львова.
В Після смерті батька об'єднав усі землі держави під
своєю владою. За його правління Польща захопила Лю-
блінську землю, а Угорщина - частину Закарпаття. До-
мігся утворення Галицької митрополії.
Г Сподіваючись одержати від країн Західної Європи до-
помогу проти монголів, прийняв від Папи Іннокенпя IV
королівську корону.
Д Представник литовської династії Гедиміновичів, який
свою владу зміг поширити лише на Волинь. Вів тривалу
боротьбу з Польщею та Угорщиною за галицькі й во-
линські землі.
27. Установіть відповідність між зображенням храмів та
їхніми назвами.
А Софійський собор у Києві
Б Спасо-Преображенський собор у
Чернігові
В Успенська соборна церква Києво-
Печерського монастиря
Г Успенський собор у Володимирі
Д Церква святого Пантелеймона в
Галичі
4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала • 47
28. Установіть відповідність між зображенням ікон та
їхніми назвами.
В Богородиця Оранта у вівтарі Со-
фійського собору в Києві
Г Вишгородська ікона Богородиці
(візантійська традиція)
Д Свенська ікона Богородиці зі святими Антонієм та Фео-
досієм Печєрськими
У завданнях 29-30 розташуйте події у хронологічній
послідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
29. Установіть хронологічну послідовність подій із життя
Данила Романовича, про які йдеться в уривках із дже-
рел.
І д І Б І В І Г І А лих'ша лиха чєсть татарськая!
—-------------Данило Романович, що був князем ве-
—-------------ликим, володів із братом своїм Русь-
—-------------кою землею, Києвом, і Володимиром,
--------------і Галичем, і іншими краями, нині сидить
-5-І———— на колінах і холопом себе називає!»
Б «Мстислав Мстиславич тим часом повелів Данилові
попереду перейти з полками ріку Калку і іншим пол-
кам піти з ним, а сам після нього перейшов... І стала-
ся побіда над усіма князями руськими, якої ото не бу-
вало ніколи».
В «У той же час прислав папа послів достойних, що
принесли Данилові вінець, і скіпетр, і корону, які озна-
чають королівський сан, кажучи: "Сину! Прийми од
нас вінець королівства"... Опізо, посол папський, при-
йшов, несучи вінець і обіцяючи: "Ти матимеш поміч од
папи"».
Г «Тоді ж приїхала Анна, велико княгиня Романова, по-
бачити сина свого рідного Данила. Тоді ж бояри
володимирські й галицькі, і воєводи угорські посадили
князя Данила на столі отця його, великого князя Ро-
мана».
А Я В Г
1
2
3
4
ЗО. Установіть хронологічну послідовність подій.
А захоплення Києва монголами
Б утворення Галицько-Волинської дер-
жави
В перша згадка назви «Україна» в пи-
семних джерелах
Г битва на річці Калці
У завданнях 31-34, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
31. Які твердження стосуються князя Данила Романо-
вича?
| | | ~| 1 очолював оборону Києва під час облоги
міста монгольськими ордами
2 здійснив поїздку до столиці Золотої Орди, де зустрівся з
ханом Батиєм
З отримав від Орди ярлик «на Київ і всю Руську землю»,
проте в Києві не оселився
4 збудував нові міста - Львів та Холм
5 приєднав Люблінську землю, частину Закарпаття, пере-
ніс свою столицю до Львова
6 коронувався як король Русі вінцем, надісланим Папою
Римським
32. Які поняття та терміни можуть бути застосовані для
характеристики доби монгольської навали на землях
Русі?
І--11—। 1 скрипторій
І—І—І—І 2 закупи
З баскаки
4 улус
5 ярлик
6 яничари
33. Чим визначалося золотоординське панування на
українських землях?
1 управлінням князівствами ханами з правля-
чої монгольської династії
2 отриманням руськими князями ярлика на
право володіння землями
З сплатою данини ординцям, яка супрово-
джувалася переписом населення
4 присутністю в Галицько-Волинському КНЯ-
ЗІВСТВІ намісників-баскаків
5 зобов'язанням князів надавати військову
допомогу золотоординським ханам
6 приєднанням Київського, Переяславського
та Чернігівського князівств до Золотої Орди
як її улусів
34. Які міста в різний час були столицями Галицько-
Волинської держави?
1 Перемишль
2 Холм
З Галич
4 Київ
5 Володимир
6 Сянок
48 •
5. РУСЬКІ УДІЛЬНІ КНЯЗІВСТВА
У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 14 - ПЕРШІЙ
ПОЛОВИНІ 16 ст. КРИМСЬКЕ ХАНСТВО
Зміст навчального матеріалу:
Змагання Польщі та Литви за Галицько-Волинську спадщину. Вхо-
дження українських земель до складу сусідніх держав (Угорське ко-
ролівство, Молдавське князівство. Османська імперія. Московське
царство). Кревська унія. Велике князівство Руське Свидригайла.
Остаточна ліквідація Волинського та Київського удільних князівств.
Утворення Кримського ханства. Перехід кримських ханів у васальну
залежність від Османської імперії. Виникнення козацтва Соціально-
економічне життя. Культура й духовність
Дати подій:
1362 р. - битва біля р. Сині Води;
1385 р. - укладення Кревської унії;
40-ві рр. 15 ст. - утворення Кримського ханства;
1478 р. - визнання Кримським ханством васальної залежності від
Османської імперії;
1489 р. - перша згадка про українських козаків у писемних джере-
лах;
1514 р. - битва біля м. Орша.
Персонали: Ольгерд, Вітовт, Свидригайло, Хаджи-Герей, Костянтин
Іванович Острозький, Юрій Дрогобич.
Поняття і терміни: шляхтич, магдебурзьке право, магістрат, цех.
Дике поле, козак.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати належність вказа-
них подій до століть, співвідношення
між подіями та їх віддаленість від сьо-
годення;
• визначати правильність застосуван-
ня в історичному контексті зазначених
понять і термінів;
• розпізнавати на картосхемі україн-
ські землі у складі різних держав; тери-
торію Кримського ханства;
• характеризувати політичне стано-
вище українських земель у складі Вели-
кого князівства Литовського до і після
Кревської унії, соціально-економічний
розвиток українських земель, станови-
ще верств, досягнення в культурі, діяль-
ність і здобутки вказаних персоналій;
• визначати особливості суспільно-
політичного життя українських земель у
складі Великого князівства Литовсько-
го, причини та наслідки Кревської унії,
причини виникнення українського коза-
цтва;
• порівнювати особливості перебу-
вання українських земель у складі су-
сідніх держав;
• сприймати та інтерпретувати різно-
видові історичні джерела, що стосують-
ся теми;
• візуально розпізнавати та характе-
ризувати зазначені історично-культурні
пам'ятки.
ЗМАГАННЯ ПОЛЬЩІ, УГОРЩИНИ ТА ЛИТВИ ЗА ГА-
ЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКУ СПАДЩИНУ. Зі смертю князя
Юрія II Болеслава 1340 р. і через відсутність спад-
коємців із князівської родини тамтешні бояри
запросили княжити литовського князя Любарта
Гедиміновича, який мав дружину з родини галиць-
ко-волинських князів і тому мав законні права на ці
землі. Щоправда, свою владу Любарт зміг пошири-
ти лише на Волинь. Що ж до Галичини, то Любар-
това влада в ній була лише формальною. Реальним
правителем у Галицькій землі був боярин Дмитро
Дедько. Він володарював у Галичині впродовж
1340-1344 рр. від імені князя Любарта. Такий стан
речей заповзявся змінити польський король, праг-
нувши приєднати Галицьку землю до своїх воло-
дінь. Польський король Казимир III 1340 р. напав
на Львів, отримавши звістку про смерть князя
Юрія.
Справжня війна за землі Галичини розгорілася
1349 р. Польський король за підтримки свого пле-
мінника - короля угорського Лайоша (Людовика) -
організував великий похід на Галицько-Волинську
землю, захопив головні міста, крім Луцька, приєд-
нав Галичину й частину Волині до Польської дер-
жави. Війна за Галицько-Волинські землі точилася
зі змінним успіхом. У 1370 р. Казимир III помер,
і польським королем став угорський король Людо-
вик. Усупереч польсько-угорській домовленості
1350 р. (власне, в такий спосіб польський король
дістав допомогу від Угорщини), українські тери-
торії, що їх відвойовував у Любарта Казимир, опи-
нилися під владою Угорщини. Спершу землею
управляв угорський урядовець, а з 1372 р. - родич
угорського короля, сілезький князь Владислав
Опольський, який називав себе «господарем Руської
землі, вічним дідичем і самодержцем» і карбував
власні гроші. Довголітня війна, що точилася до 1377 р.
між Польщею, Угорщиною та Литвою, закінчилася
тим, що Галичина з Белзькою землею і Холмщиною
опинилася під владою ставленика угорського короля,
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 49
Володіння Османської імперії
✓—Кордони держав у першій половині 15 ст.
__*_Центри і межі князівств, воєводств, земель
1399 X Місця і роки найважливіших
битв
Українська етнічна територія в 15 ст.
Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав
Сіверщину та Поділля. Підкорення ли-
товськими князями русько-українських
земель відбувалося переважно мирно.
Утвердження литовських князів у Ки-
ївщині, Чернігово-Сіверщині та на
Поділлі деякі тогочасні джерела пов’я-
зували з битвою між литовсько-україн-
ським військом та ординцями на Синіх
Водах, що сталася 1362 р. (нині річка
Синюха, ліва притока Південного
Бугу).
Приєднання земель Південно-Захід-
ної Русі перетворило Литовське кня-
зівство на велику державу. До кінця
14 ст. вона була федерацією земель-
князівств, у тому числі українських -
Київського, Новгород-Сіверського, Во-
линського, Подільського. Кожним із
них, як і колись, правив удільний князь,
щоправда, тепер уже не з руської ди-
настії Рюриковичів, а з литовської -
Гедиміновичів. Київським і новгород-
сіверським володарями стали сини
великого князя — Володимир і Дмитро-
Корибут Ольгердовичі. На Волині кня-
жив молодший брат Ольгерда Любарт,
а після нього - Любартів син Федір, на
Поділлі володарювали племінники
Ольгерда - князі Коріятовичі.
Волинь - під владою литовської династії. У 1387 р.
королева Ядвіга вигнала з Галичини угорських прави-
телів й остаточно приєднала ці землі до Польщі.
У складі Польщі в 1434 р. створено Руське воє-
водство з центром у Львові, в 1462 р. — Белзьке
з центром у Белзі, а у 1434 р. на Західному Поділлі
постало Подільське воєводство з центром у
Кам’янці.
ХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ
ЛИТОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. Інші українські терени
змогли приєднати до своїх володінь литовці. Єди-
ною реальною силою, здатною протистояти просу-
ванню Литви на українські землі, була Золота Орда.
Більшість українських земель приєднано до Литви
за часів співправління князів-братів Ольгерда й
Кейстута Гедиміновичів. Кейстут опікувався відно-
синами з німецькими лицарями, а Ольгерд здійсню-
вав зовнішню політику в південному й південно-
східному напрямках, уклавши угоду між Литвою й
Ордою. Саме ця домовленість дала змогу Ольгерду
поширити свою владу на Київщину, Чернігово-
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБУВАННЯ РУСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО.
Русичі становили 90 % населення держави. їхня
культура справила на литовців помітний вплив.
Вони переймали від українців і білорусів військову
організацію та способи оборони, особливості зве-
дення фортець, традиції господарювання і владарю-
вання. Великого поширення з-поміж литовської
знаті набула руська віра — так спочатку називали в
Литві православне християнство. Руська мова стала
мовою великокняжого двору й державної канцеля-
рії. Закріпленню руського впливу сприяли шлюби
литовських князів із руськими князівнами. Тож на-
зва «Литовсько-Руська держава» відображає умови
тогочасного життя. Утім, найсуттєвішою особли-
вістю перебування руських земель у складі Велико-
го князівства Литовського було те, що литовці до-
зволяли місцевій українській знаті обіймати
найвищі адміністративні посади. Руські князі та бо-
яри ставали на службу до великого князя литов-
ського, за що за ними закріплювали їхні родові зем-
лі. На місцях залишалася уся попередня система
50 •
управління за принципом: «Старого не порушуємо,
а нового не впроваджуємо».
КИЇВСЬКЕ УДІЛЬНЕ КНЯЗІВСТВО. Свідченням успад-
кування державного ладу давньої Русі дослідники
вважають князювання нащадків Ольгерда в Києві.
Від 1363 р. в Києві князював Володимир Ольгердо-
вич. Охрещений матір’ю за православним обрядом,
вихований на слов’янських звичаях і традиціях, ли-
товський князь не був сприйнятий у Києві як чужи-
нець і швидко порозумівся з місцевим боярством.
Виявом економічної могутності та прагнення по-
збутися залежності від Вільна було карбування
Володимиром власної монети. Київський князь по-
чувався незалежним володарем. Це підтверджує і
звучання його титулу: в нечисленних документах,
що збереглися від тих часів. Володимир Ольгердо-
вич іменував себе «З Божої ласки князь київський».
КРЕВСЬКА УНІЯ. Зміни у становищі українських зе-
мель у складі Великого князівства Литовського ста-
лися з приходом до влади Ягайла Ольгердовича.
Поляки запропонували Ягайлу одружитися з їх-
ньою королевою Ядвигою (дочкою Лайоша) і стати
польським королем. Причиною таких клопотань
була загроза обом державам з боку Тевтонського
ордену. Ягайло прийняв пропозицію. Наслідком
його згоди стало укладення між Литвою та Поль-
щею в серпні 1385 р. в м. Крево (нині територія Бі-
лорусі) державно-політичного союзу, відомого в
історії під назвою «Кревська унія» Ця угода перед-
бачала перехід у католицтво Ягайла, його родичів і
всіх нехрещених литовців, шлюб Ягайла з Ядвигою
і приєднання Великого князівства Литовського до
складу Польської держави.
У лютому 1386 р. Ягайло прийняв католицтво,
взявши ім’я Владислав, одружився з Ядвигою і став
польським королем. Незабаром Литву було прилу-
чено до католицизму. Щоправда, провести до кінця
укладену в Крево угоду Ягайло так і не спромігся,
бо в особі Вітовта Кейстутовича знайшов затятого
прихильника державної незалежності Литви. За
Острівською угодою 1392 р. Ягайло мав повернути
Вітовту всі батьківські землі (передовсім Трокське
князівство), Вітовт ставав пожиттєвим намісником
Ягайла в Литві, який зберіг за собою верховну над
нею владу як великий князь литовський. Незабаром
Вітовт почав використовувати титул великого кня-
зя литовського.
ПРАВЛІННЯ ВІТОВТА У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ
ЛИТОВСЬКОМУ. За правління Вітовта (1392-1430)
багатьох литовських князів, які мали уділи в Русі-
Україні, було позбавлено володінь. Протягом
попередніх років вони почувались у своїх уділах як
самостійні правителі. їхня залежність від великого
князя литовського обмежувалася сплатою щорічної
данини, визнанням його своїм зверхником і зобо-
в’язанням за потреби надавати збройну допомогу.
Самостійність удільних князівств непокоїла Вітов-
та. Він докладав зусиль, щоб ліквідувати найбільші
князівства. Упродовж 1393-1395 рр. були позбавлені
уділів такі князі: Дмитро-Корибут у Новгороді-
Сіверському, Федір Коріятович на Поділлі, Володи-
мир Ольгердович у Києві.
Авторитет Вітовта помітно зріс після Грюн-
вальдської битви 1410 р., у якій польсько-литов-
сько-руське військо завдало нищівної поразки
лицарям Тевтонського ордену. У 1413 р. в замку
Городло (на річці Західний Буг) на спільному поль-
сько-литовському сеймі Ягайло та Вітовт уклали
чергову унію - Городельську. Угода ще раз під-
тверджувала польсько-литовське об’єднання в одну
державу «на вічні часи», водночас проголошуючи
збереження великокнязівського столу в Литві. Ві-
товта було визнано довічним володарем Литви під
зверхністю польського короля. Унія також передба-
чала уніфікацію адміністративно-територіального
устрою Великого князівства Литовського на зразок
устрою Польського Королівства. Спеціальні статті
унії передбачали призначення на вищі урядові поса-
ди Великого князівства Литовського тільки литов-
ців-католиків.
ДИНАСТИЧНА ВІЙНА. «ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬ-
КЕ». Після смерті Вітовта 1430 р. великим князем
литовським, усупереч умовам Городельської унії, за
якими для затвердження кандидатури великого
князя литовського потрібна була згода Польщі,
було проголошено князя Свидригайла Ольгердови-
ча. Орієнтація Свидригайла на українську та біло-
руську знать спричинила невдоволення литовців, і
за підтримки Польщі великим князем литовським
було проголошено брата Вітовта - Сигізмунда. Усу-
нення Свидригайла від влади 1432 р. обурило при-
хильників князя, яких було чимало серед україн-
ської та білоруської знаті. Вони відмовилися
визнавати владу Сигізмунда. За словами літописця,
«князі руські й бояри посадили князя Свидригайла на
Велике княжіння Руське». Долю династичної війни
Свидригайла визначила битва під Вількомиром
(нині м. Укмерге в Литві) у 1435 р. Свидригайло за-
знав поразки.
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 51
ВІДНОВЛЕННЯ Й ОСТАТОЧНА ЛІКВІДАЦІЯ КИЇВ-
СЬКОГО ТА ВОЛИНСЬКОГО УДІЛЬНИХ КНЯЗІВСТВ.
У 1440 р. Волинню та Київщиною прокотилась хви-
ля народних виступів. Литовські можновладці
мусили відновити удільні Київське й Волинське
князівства. Київським князем став Олелько (Олек-
сандр), син усунутого Вітовтом київського князя
Володимира Ольгердовича, волинським - Свидри-
гайло. Однак зміцнення українських князівств
суперечило політиці Литви й Польщі. Саме тому
відновлені князівства знову було ліквідовано: Во-
линське 1452 р., по смерті Свидригайла, а Київ-
ське - 1470 р., після смерті Семена Олельковича.
Землі ліквідованих князівств було передано литов-
ським намісникам, чим фактично встановлювалося
парування чужинців.
УТВОРЕННЯ КРИМСЬКОГО ХАНСТВА. У 15 ст. із по-
силенням боротьби за владу в Золотій Орді волода-
рі Кримського улусу (так називали цю частину своїх
володінь золотоординські хани) також почали боро-
тися за одноосібне володарювання. Доля усміхнула-
ся Хаджи-Герею. За згодою найавторитетніших
племінних вождів улусу він зміг утвердитися на
кримському престолі бл. 1441 р. Саме тоді було ви-
карбовано монету з його ім’ям - символ сувереніте-
ту. Кримське ханство проіснувало до 1783 р. Влада
кримського хана поширювалася на землі самого
півострова, а також на Північне Причорномор’я,
Приазов’я та Прикубання. Територію було поділено
на адміністративно-територіальні округи - бейли-
ки, які очолювали беї. Столицею було м. Крим, або
Солхат (нині - м. Новий Крим). Від 1532 р. столи-
цею держави став Бахчисарай. Главою держави був
хан. Престол за традицією успадковував найстар-
ший у роді - старший син або брат хана. Ханом міг
бути тільки представник ханського роду Гереїв.
Зійшовши на престол, хан випускав монети зі своїм
ім’ям і власним символом. Хан мав заступників:
перший заступник — калга, другий - нуреддин. За-
ступники хана були спадкоємцями престолу. При
ханові діяв дорадчий орган - диван, до якого нале-
жали калга, нуреддин, везир, беї та інші знатні вель-
можі, а також муфтій - голова мусульманського
духовенства. Великий вплив на суспільне життя
ханства справляла родова аристократія. Найавтори-
тетнішими були чотири кримські роди. Найвпливо-
вішим був рід Ширінів. Кожен із родів мав постійну
територію для кочовиськ і виставляв окреме військо.
ПЕРЕХІД КРИМСЬКИХ ХАНІВ У ВАСАЛЬНУ ЗА-
ЛЕЖНІСТЬ ВІД ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Султан
Османської імперії, прагнувши контролювати чор-
номорську торгівлю, 1475 р. захопив Кафу та інші
генуезькі фортеці, а також князівство Феодоро на
південному узбережжі Криму. Захоплені міста ціка-
вили турецький уряд не тільки як осередки торгівлі,
а й як важливі військові об’єкти, адже кожне місто
за звичаєм тих часів було потужною фортецею. До
міст відрядили турецькі військові залоги. За нака-
зом султана закладали й нові фортеці. Зваживши на
військову міць турецького султана, кримський хан
Менглі-Герей 1478 р. визнав за краще бути його ва-
салом. Залежність виявлялася в тому, що хан пови-
нен був брати участь у воєнних кампаніях султана,
а останній мав право усувати й призначати ханів за
власним бажанням.
Зміна зовнішньополітичних орієнтацій Крим-
ського ханства спричинила грабіжницькі походи
ханських орд на українські землі. Перший великий
похід на Україну здійснив хан Менглі-Герей у
1482 р. Тоді було спалено Київ, а його церкви погра-
бовано. Від 1482 р. татарські походи відбувалися
щорічно, а то й двічі-тричі на рік. Орди кримського
хана спустошували Поділля, Київщину, Волинь і
Галичину і мали для українського народу страшні
наслідки. Ординці грабували, а потім підпалювали
міста й села. Чоловіків, жінок, хлопчиків, дівчат за-
бирали в полон. Ясир - так називали турки полоне-
них - потрапляв на невільницькі ринки Османської
імперії.
ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. Під 1489 р.
зафіксовано першу згадку про українських козаків
у писемних джерелах (у «Польській хроніці»
Мартина та Иоахима Бельських). Слово козак при-
йшло зі сходу і, за однією з версій, означає «вільна
озброєна людина». Серед причин виникнення коза-
цтва називають насамперед потребу захисту укра-
їнських земель від грабіжницьких походів кримських
орд і султанських військ. Окрім того, поширення
панщини та запровадження кріпацтва спонукали
українських селян та міську бідноту до масових
утеч - хоч на край світу, аби тільки подалі від ви-
зискувача. Важкі умови прикордоння здавалися вті-
качам меншим лихом, аніж утрата особистої свобо-
ди. Спочатку козаки мешкали здебільшого на півдні
Київщини - в районі Канева, Черкас, Чигирина, а
також на Східному Поділлі. Поступово просуваю-
чись далі в степи, вони зазвичай селилися понад
Дніпром і Південним Бугом, Кальміусом та їхніми
численними притоками. Особливо вабили козаків
багаті на рибу й дичину місця понад Дніпровими
порогами від гирла Самари, тобто від сучасного міс-
52 •
та Дніпро, до Хортиці (у межах сучасного міста За-
поріжжя) та Великого Луїу - низинних берегів
Дніпра нижче порогів. Ось чому українських коза-
ків називали запорозькими, або низовиками.
• Козак - вільний воїн, член самоврядної грома-
ди, що виникла у 15 ст. на території Дикого поля
• Дике поле - історична назва незаселеної тери-(
торії степу між Дністром на заході і середньою течією
Волги на сході. Термін виник у 15 ст., коли відбува-
лася військово-трудова колонізація цього регіону
козацтвом. Вийшов з ужитку в другій половині 18 ст.
ВКЛЮЧЕННЯ ЗАКАРПАТТЯ ДО СКЛАДУ УГОРЩИНИ,
БУКОВИНИ - ДО СКЛАДУ МОЛДАВСЬКОГО КНЯЗІВ-
СТВА. Наприкінці 14 ст. закарпатські землі потрапи-
ли в коло інтересів литовських князів, однак вер-
ховна влада у краї належала угорському королю.
Один із нащадків Гедиміна — Федір Коріятович,
який володарював на Поділлі, через складну вну-
трішньополітичну ситуацію у Великому князівстві
Литовському передав свої права угорському коро-
лю, за що отримав землі в Закарпатті. Він істотно
укріпив Мукачівський замок і перетворив його на
свою резиденцію. За його владарювання на Черне-
чій горі під Мукачевим було закладено монастир із
бібліотекою. У 1526 р., після поразки угорського
війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття
було поділено між князівством Трансільванією
(східна частина) і володіннями австрійських Габ-
сбургів (західна - Ужгородщина та Пряшівщина).
Після розгрому турками Угорського королівства
в 1541 р. Трансільванія стала васалом Османської
імперії.
Від другої половини 14 ст. Буковина перебувала
у складі Молдавського князівства. Упродовж
1387-1497 рр. Молдова визнавала зверхність Поль-
щі. Від 70-х років 15 ст. через татарсько-турецькі
напади становище буковинських земель під владою
молдовських князів почало погіршуватися. Зре-
штою, Молдовське князівство 1538 р. підкорила Ту-
реччина. Відтак і Буковина потрапила під владу
Османської імперії та її ставлеників.
МОСКОВСЬКО-ЛИТОВСЬКІ ВІЙНИ. Від 80-х років
(5 ст. розпочалися війни між Московією та Литвою.
Московське князівство під приводом збирання
«руської спадщини» почало претендувати на укра-
їнські та білоруські землі. На початку 16 ст. кілька
дрібних удільних князів Сіверщини за власним ба-
жанням віддалися під владу Івана ПІ (1462-1505),
більшість же опинилась у складі Великого князів-
ства Московського в результаті воєн. Унаслідок
воєнних дій 1500-1503 рр. до держави Івана III пе-
рейшли всі сіверські міста, зокрема Чернігів, Старо-
дуб, Путивль, Новгород-Сіверський. Рильськ, Лю-
беч та ін. У 1507 р. московський уряд розв’язав нову
війну проти Великого князівства Литовського. Во-
єнні дії то загострювалися, то вщухали. У 1514 р.
відбулася битва під Оршею, яка закінчилася пере-
могою Великого князівства Литовського.
На чолі українсько-білорусько-литовського вій-
ська під Оршею був князь Костянтин Іванович
Острозький (бл. 1460 1530). До кінця життя він
перебував на найвищих державних посадах: був
гетьманом Великого князівства Литовського, ка-
штеляном Віденського і Трокайського замків. Жо-
ден з українських князів не досягав у Великому
князівстві Литовському такого становища. За під-
рахунками дослідників, князь був четвертою за за-
можністю людиною в державі й мав близько 60 тис.
підданих.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ. Упродовж дру-
гої половини 15-16 ст. відбувалося поступове збли-
ження князівської верстви з представниками інших
привілейованих прошарків і, як наслідок, утворення
єдиного привілейованого стану - шляхти.
• Шляхтич - представник привілейованого стану
суспільства у Польщі, Великому князівстві Литов-
ському, а також на українських і білоруських зем-
лях, що входили до їх складу (14-18 ст.) Представ-
ники шляхти були звільнені майже від усіх повин-
ностей, брали участь в управлінні державними
справами. Головним обов'язком була військова
служба. Основою панівного становища шляхти в
суспільстві були спадкове володіння землею, стано-
ві права та привілеї, юрисдикція над підданими,
особиста недоторканність, звільнення від сплати
податків і мит.
Склалася така структура панівного стану: князі -
пани - зем’яни (власники великих і середніх маєт-
ків). Як і раніше, особливе місце в українському
суспільстві належало духівництву, яке становило
окрему суспільну верству. Окремішність духівни-
цтва виявлялася в тому, що воно не підлягало світ-
ському суду. У соціальній піраміді тодішнього сус-
пільства найнижче місце посідали селяни, які були
найчисленнішою верствою. Як і раніше, селяни жили
общинами. Члени сільської общини спільно корис-
тувалися пасовиськами, лісами, озерами, ріками.
Орні землі розподілили між частинами общин -
дворищами, які об’єднували по кілька «димів»
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 53
(дворів), тобто господарств окремих сімей. Община
обирала власний суд. Його називали копним (від
«копа» - зібрання громади). Поступово копний суд
було замінено на суд самих феодалів (вотчинний),
а землі громад перейшли у власність феодалів. Пер-
шим відомим документом, який започаткував закрі-
пачення селян, уважають рішення шляхетського
сейму Галицької землі 1435 р. За ним селянин мав
право піти від землевласника лише на Різдво, спла-
тивши йому великий викуп. На українських землях
у Великому князівстві Литовському почали закрі-
пачувати селян з 1447 р. згідно з привілеєм Кази-
мираIV.
, • Кріпацтво - система правових норм феодальної
держави, що встановлювала залежність селянина
від феодала і водночас власність (неповну) остан-
нього на селянина-кріпака. Кріпацтво передбачало
прикріплення селян до землі, право феодала на
працю і майно селянина, на відчужування його як із
землею, так і без неї, позбавлення селянина права
розпоряджатися нерухомим майном, спадщиною,
виступати в суді тощо.
МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО. Від середини 14 ст. в укра-
їнських містах поширилося магдебурзьке право -
міське право, що виникло в 13 ст. у Німеччині
(м. Магдебург). За цим правом міста звільнялися
від управління, судової та адміністративної влади
місцевих феодалів (власників міст). Тож магде-
бурзьке право передбачало створення міського са-
моврядування. Воно надавало також різноманітні
господарські привілеї. За магдебурзьким правом
містом керував магістрат - орган, що об’єднував
раду та лаву. На чолі лави був війт. Раду очолював
бурмістр. До магістрату обирали найавторитетні-
ших міщан. Магдебурзьке право встановлювало по-
рядок організації ремісничих об’єднань — цехів, ре-
гулювало питання торгівлі, визначало міри
покарання за різні злочини тощо.
Надавати місту магдебурзьке право було приві-
леєм великого князя литовського або польського
короля. З часом такий привілей отримали щодо сво-
їх міст і магнати. Перші згадки про поширення маг-
дебурзького права сягають часів Галицько-Волин-
ського князівства: серед перших його здобув Сянок
(1339). У 1356 р. магдебурзького права домігся
Львів, 1374 р. - Кам’янець. У 15-16 ст. воно поши-
рилося в містах Правобережної України; Київ отри-
мав магдебурзьке право в 90-х роках 15 ст.
ОСВІТА. За традицією освіту здобували при церквах
і монастирях. Спеціально підготовлені дяки, яких
називали граматиками, або книжниками, навчали
дітей письма церковнослов’янською мовою, почат-
ків арифметики, молитов, співу.
Практика навчання студентів-українців (руси-
нів) у західноєвропейських університетах набуває
поширення від 14 ст. Зокрема, у списках найдавні-
шого в Європі Болонського університету (Італія)
імена студентів українського («рутенського») похо-
дження трапляються від другої половини 14 ст.
У той самий час студенти-українці з’являються й у
другому за давністю університеті Європи - Паризь-
кому (Сорбонні). Проте найбільше українців було в
слов’янських університетах - Празькому й Краків-
ському. Наприклад, у Краківському університеті
впродовж 15 - першої половини 16 ст. навчалися
майже 1200 вихідців з України.
На чужині здобув освіту і Юрій Дрогобич. Наро-
дився Юрій у Дрогобичі близько 1450 р. Прізвище
його було Котермак, одначе, дотримуючись тодіш-
нього звичаю, іменував себе за назвою рідного міста.
Після завершення навчання у Краківському універ-
ситеті молодий дрогобичанин продовжив освіту в
Болонському університеті. Там Юрій став доктором
філософії та медицини. У 1481—1482 рр. студенти
обрали його на посаду ректора. Юрій Дрогобич
уславився як перший з українців, хто опублікував
свою працю в Європі за часів, коли друкарство тіль-
ки зароджувалося. Його книжка «Прогностична
оцінка поточного 1483 року», що вийшла друком у
Римі, крім астрологічних прогнозів, містила відо-
мості з географії, астрономії, метеорології.
7
І
• Магдебурзьке право - найпо-
ширеніша у містах Центрально-Схід-
ної Європи система міського само-
врядування, що передбачала місь-
ку автономію для нових поселенців
(колоністів), міське самоврядування
з власним судочинством, що здій-
снювалося через виборні органи.
• Магістрат-загальна назва місь-
кого уряду в містах, де функціону-
вало міське самоврядування.
• Цех - самоврядна громада віль-
них ремісників одного або кількох
фахів, очолювана виборним стар-
шиною- цехмістром, найавторитет-
нішою особою серед майстрів, що
становили цехове братство. Окрім
майстрів, до цеху входили їхні по-
мічники - підмайстри (товариші),
а також учні (виростки, хлоп'ята).
Кожен цех мав свій письмовий ста-
тут, затверджений королем або
власником приватного міста.
54 •
Наприкінці 15 ст. у Кракові з’явилася українська
друкарня, заснував її Швайпольт Фіоль. У 1491 р.
він надрукував кириличним шрифтом чотири бого-
службові книги церковнослов’янською мовою.
МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХІТЕКТУРА. У другій поло-
вині 14 ст. з поширенням в Україні (насамперед на
західних землях) магдебурзького права в міській за-
будові почали з’являтися ознаки регулярного пла-
нування. На основі чіткої геометричної сітки роз-
ташовували основні елементи нових укріплених
центрів поселень - ринкової площі, кварталів, ву-
лиць.
Упродовж 14 - першої половини 16 ст. не втрача-
ло значення будівництво оборонних споруд. Най-
більше мурованих замків було на Поділлі та Волині.
Першою й водночас найпотужнішою мурованою
фортецею на Волині був Верхній замок у Луцьку.
Будівництво мурованого Верхнього замку розпоча-
лося в 14 ст. за князювання на Волині Любарта
Гедиміновича (1340-1383) на місці старого дерев’я-
ного. Серед оборонних споруд Поділля слави не-
приступної зажила Кам’янець-Подільська форте-
ця. Комплекс її споруд на високому скелястому
березі річки Смотрич формувався протягом століть.
Перші укріплення споруджено тут ще в 11 ст. Від
кінця 15 ст. до середини 16 ст. тривала модернізація
укріплень із повного заміною дерев’яних на кам’яні.
У другій половині 15 ст. істотної перебудови зазна-
ла Хотинська фортеця - твердиня у середній течії
правого берега Дністра (Чернівецька область).
Фортеця мала потужні мури товщиною в деяких
місцях до 5 м і п’ять веж. Висота мурів сягала 40 м.
Найдавніша мурована частина Хотинської фортеці
збудована в 13 ст. Молдовський господар Штефан
III Великий (1457-1504) збільшив площу фортеці,
прибудував нові ділянки мурів тощо. Стіни фортеці
стали товстішими, а башти - вищими.
Із кінця 14 ст. (від часів князювання на Закарпат-
ті Федора Коріятовича) веде свою історію найкра-
ще збережений у краї Мукачівський замок. Форте-
цю, вписану в природний рельєф, із чотирнадцятьма
бойовими баштами та мурами збудували в Судаку
(Солдайя) італійці з міста Генуї, які володіли міс-
том у 14-15 ст. Саме тому цю споруду й досі нази-
вають «генуезькою».
Потреби оборони враховували також під час бу-
дівництва культових споруд. Найвідоміший обо-
ронний храм України, найдосконаліший приклад
укріпленого храму - Покровська церква с. Сут-
ківці на Поділлі (село Хмельницького району
Хмельницької області). Єдиним зразком кримсько-
татарської палацової архітектури є Ханський палац
у Бахчисараї. Бахчисарайський палац складається
з комплексу корпусів, павільйонів і двориків, що
структурою нагадує султанський палац у Стамбулі.
Окрасою Львова є Вірменський собор Успіння Бо-
городиці, збудований 1363 р. коштом заможних вір-
менських купців. Храм - перша львівська споруда,
початковий вигляд якої, попри пізніші добудови,
досить добре зберігся.
У церковному будівництві доби відчутне посла-
блення зв’язків із візантійською архітектурою, нато-
мість посилився вплив європейського будівництва.
На західноукраїнських землях, які ввійшли до скла-
ду католицьких Польщі та Угорщини, помітний
вплив готичної церковної архітектури західноєвро-
пейського зразка. Однак готика не набула поши-
рення в українській архітектурі, вона виявлялася
здебільшого в архітектурних деталях. Водночас не
втрачалася культура традиційного дерев’яного бу-
дівництва. До нашого часу збереглася найдавніша
пам’ятка народної архітектури та монументального
мистецтва галицької школи церква Зішестя
Святого Духа в с. Потелич (Львівського району
Львівської області). Це дерев’яний двоверхий храм,
найстаріший зі збережених в Україні: його збудова-
но в 16 ст. (називають дату 1502 р.) коштом гонча-
рів Потелича на місці попереднього храму.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Упродовж 15 по-
чатку 16 ст. активно розвивався провідний жанр
тогочасного малярства - іконопис. Велику попу-
лярність мав образ Богородиці. Найкращим його
зразком серед збережених є ікона Богородиці з
Дмитрівської церкви с. Підгородці (Львівська об-
ласть), створена в другій половині 15 ст. Вона є
зразком перемишльської школи українського маляр-
ства. Це найдавніша українська ікона Богородиці з
пророками. Поширеними були ікони, де в образах
святих утілено воїнів-героїв (наприклад, ікона
Юрія Змієборця із с. Станиля поблизу м. Дрого-
бич (кінець 14 ст.) або реальні типи сучасників - се-
лян, міщан, шляхтичів (ікона «Страшний суд»). По-
тужним осередком українського релігійного
малярства до середини 16 ст. був Перемишль. Біль-
шість українських ікон 16 ст. належить до спадщи-
ни малярів саме цього міста. Працював там і автор
перших в історії українського мистецтва ікон з ав-
торським підписом - Успіння Богородиці та Бого-
родиця Одигітрія з пророками (1547) із церкви
архангела Михаїла в с. Смільник - Олексій Горош-
ковий.
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 55
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Верхній замок у м. Луцьк. Друга половина 14-15 ст.
2. Кам'янець-Подільська фортеця. 14-16 ст.
3. Хотинська фортеця. 13-16 ст.
4. Костел святого Варфоломія у м. Дрогобич 1392 р. - 15 ст.
5. Замок Паланок (Мукачівський замок). 14-17 ст.
6. Генуезька фортеця в м. Судак. 1371-1469 рр. >
7. Покровська церква-фортеця в с. Сутківці. 1476 р.
8. Вірменський собор у м. Львів. 1363 р.
9. Ханський палац у м. Бахчисарай. 1532-1764 рр.
10. Ікона святого Юрія Змієборця із с. Станиля поблизу
м. Дрогобич
11. Ікона Богородиці з пророками з церкви у с. Підгородці
12. Церква Зішестя Святого Духа в с. Потелич. 1502 р.
13. Ікона «Успіння Богородиці» авторства Олексія Горошкови
’ ча. 1547 р.
56 •
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство
57
У 15 ст. почав формуватися український багато-
ярусний іконостас, що став неодмінним компонен-
том храму. Вершиною книжкової мініатюри 14-
15 ст. є Київський Псалтир, що його переписав у
Києві з константинопольського рукопису 11 ст. на
замовлення єпископа Михаїла дяк Спиридоній
1397 р. Ця велика рукописна книга має 229 перга-
ментних аркушів. Оздоблено її майже 300 мініатю-
рами, розміщеними на берегах.
Тренувальний тест до теми 5
Завдання 1-33 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний ва-
ріант відповіді.
1. Який рік пропущено у твердженні?
Монета, карбована Хаджи-Гереєм у_______ , з його
ім'ям та тамгою (гербом), свідчить про рік заснування
Кримського ханства.
А 1441 р. Б 1478 р.
В 1489 р. Г 1502 р.
2. Коли відбулися події, про які йдеться в джерелі?
«...З поданого до нас прохання короля Казимира III ми
недавно довідались, що, коли схизматицький народ
русинів за допомогою отрути вбив Болеслава, князя Русі
і двоюрідного родича згаданого короля, тоді король,
вражений цим злочином і прагнучи помститися за крив-
ду християнської віри, напав своїм військом на Руську
землю, щоб завоювати цей народ, який і йому самому
завдав багато шкоди».
А 1325 р. Б 1340 р.
В 1387 р. Г 1410 р.
3. Укажіть цифри, якими позначено воєводства Польсь-
кого Королівства на українських землях наприкінці 15 ст.
А Б В г
А 1,2,5
В 4,5,6
Б 2, 3, 6
Г 1, 4, 5
А Б В Г
4. Яка з українських земель першою опинилася під вла-
дою литовських князів династії Гедиміновичів?
А Галичина Б Волинь
В Київщина Г Переяславщина
5. Назву якого історико-географічного регіону пропуще-
но у фрагменті джерела?
«Княжата Коріатовичі, прийшовши в ________ землю,
увійшовши в приязнь з отаманами, почали___землю від
татар боронити і баскакам данину перестали дава-
ти... Вирубавши ліс, вимурували город Кам'янець. І так
усі городи помурували і всю землю__засіли».
А Волинську Б Подільську
В Закарпатську Г Галицьку
А Б В Г
6. У якому рядку перелічено українські землі, що пере-
бували у складі Великого князівства Литовського у
середині 16 ст.?
А Волинь, Галичина, Східне Поділля, Чер-
нігово-Сіверщина
Б Київщина з Переяславщиною, Волинь,
Східне Поділля
В Західне Поділля, Галичина, Київщина з Переяславщиною
Г Чернігово-Сіверщина, Східне Поділля, Галичина, Київ-
щина
7. До складу яких держав належали землі Північної Бу-
ковини та Закарпаття наприкінці 14 ст.?
А Молдавського князівства та Угорського
королівства
Б Великого князівства Литовського та
Угорського королівства
В Молдавського князівства та Польського Королівства
Г Польського королівства та Великого князівства Литов-
ського
8. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті дже-
рела?
«Ольгерд.. пішов у похід в Дикі Поля проти та-
тар. З ним вирушили також чотири його
племінники, сини новогрудського князя Коріата,
княжичі: Олександр, Костянтин, Юрій та Федір.
І коли вони, минувши Канів і Черкаси, дійшли до
урочища Сині Води, то побачили в полі велику
татарську орду з трьома царками на чолі,
поділену на три загони... Татари не змогли довго
витримати лобового натиску литви й почали
відступати та втікати у розлогі степи. На
побоїщі залишилися вбиті три їхні царки...»
(Із Хроніки Мацея Стрийковського)
А 1340 р.
Б 1362 р.
В 1385 р.
ґ 1410 р.
9. Який удільний князь, демонструючи свою
економічну могутність та прагнення позбутися
залежності від Вільна, карбував власну монету?
58 •
А київський князь Володимир Ольгердо-
вич
Б волинський князь Любарт Гедимінович
В волинський князь Свидригайло Ольгердович
Г київський князь Олелько Володимирович
10. Доповніть твердження.
Великий литовський князь Вітовт із метою посилен-
ня своєї влади наприкінці 14 ст. ...
А приєднав до своїх володінь більшість
українських земель
Б ліквідував найбільші українські удільні
князівства
В об'єднав Велике князівство Литовське з Польським ко-
ролівством
Г очолив «Велике княжіння Руське»
11. Коли відбулася подія, про яку йдеться у фрагменті
джерела?
«Поляки зібрали сейм.., і на тому сеймі вирішили узя-
ти собі государем на королівство великого князя Ягайла
за тієї умови, якби він захотів охреститися в віру хри-
стиянську закону римського і на королеві їх Ядвізі одру-
жуватися... І архієпископи / єпископи все і вся рада
польська зустріли з процесіями великого князя Ягайла
перед містом Краковом, і там його вітали, і прийняли, і
проводили його з шаною, і з веселістю великим в замок,
в костьол святого Станіслава. І там Ягайло, увійшовши
в церкву, прийняв римську віру і хрестився, і дали йому
ім'я Владислав, і потім його коронували, і королеву
Ядеігу дали йому в дружини».
А 1362 р. Б 1385 р.
В 1392 р. Г 1410 р.
А Б В Г
12. Доповніть твердження.
Про князя Свидригайло Ольгердовича відомо, що він...
. і с і ~і г і А очолював литовсько-руське військо під
----------час переможної битви з монголами на
———— Синіх Водах
Б був визнаний польським королем Ягайлом довічним
правителем Литовського князівства
В зазнав поразки під Вількомиром, згодом князю-
вав у Волинському удільному князівстві
Г разом з Ягайлом очолював польсько-литовсько-
українські війська у Грюнвальдській битві
13. Коли відбулися події, про які йдеться у
фрагменті джерела?
«. Була битва велика між Литвою та Моск-
вою на річці Ведроші, де Москва побила Литву та
багато панів у полон взяла... У той же рік мо-
сковський цар побрав війною всю Чернігово-
Сіверську землю, з головними містами: Брянськ,
Стародуб, Новгород-Сівєрський, Трубчевськ, Чер-
нігів, Путивль та інших 60 міст було взято...»
А Б В Г
А на початку 15 ст.
Б у середині 15 ст.
В на початку 16 ст.
Г в середині 16 ст.
14. Доповніть твердження.
Державно-політичний союз, відомий під назвою
«Кревська унія», передбачав...
А Б В Г
А збереження великокнязівського столу в
Литві на чолі з Вітовтом
Б ліквідацію найбільших удільних князівств
на теренах України
В перехід у православ'я Ягайла, його родичів і всіх нехре-
щених литовців
Г шлюб князя Ягайла Ольгердовича з польською королів-
ною Ядвігою
15. Коли відбулися події, про які йдеться в джерелі?
«Василій Іванович, великий князь московський, пере-
ступив хресне цілування і взяв град Смоленський. Вели-
кославний король Сигізмунд свою правду держав непо-
рушно і, прагнучи боронити свою отчизну, Литовську
землю... пішов проти нього... О великі, удатні витязі
литовські! І так свою сміливість князь (гетьман Ко-
стянтин Острозький) показав як хоробрий лицар і
вірний слуга свого государя з тими великоможними
воїнами литовськими, що самі себе не щадили і проти
великої ворожої армії стали і вдарили, і багатьох людей
війська того вразили, і погубили вісімдесят тисяч, а
інших живими в полон взяли».
А Б В Г
А перша половина 15 ст.
Б друга половина 15 ст.
В перша чверть 16 ст.
Г друга чверть 16 ст.
16. Яке місто від 1532 р. було столицею Кримського ха-
нату?
А Б В Г
А Солхат (Кирим) Б Мангуп
В Кафа Г Бахчисарай
17. Коли правитель держави, територію якої заштрихо-
вано на фрагменті карти, визнав васальну залежність від
Османської імперії?
А Б В Г
А 1449 р.
В 1492 р.
Б 1478 р.
Г 1502 р.
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 59
18. Який рік та ім'я кого з князів пропущено у фрагменті
з історичного джерела?
«Року. Упокоївся , князь київський.
Після його смерті Казимир, король польський, бажаючи
припинити існування князівства Київського..., посадив
воєводу з Литви Мартина Гаштовта, ляха, якого не
хотіли кияни прийняти не тільки тому, що не був кня-
зем, а більше тому, що він був ляхом; одначе будучи
примушені, погодилися».
А 1340 р, Юрій II Болеслав
Б 1394 р , Володимир Ольгердович
В 1470 р , Семен Олелькович
Г 1452 р , Свидригайло Ольгердович
А. Б В Г
19. Доповніть твердження.
Про хана Хаджи-Герея відома, що він...
А уклав союз із Московією проти Золотої
Орди та Литви
Б проголосив себе першим правителем
Кримського ханства
В визнав васальну залежність Кримського улусу від
Османської імперії
Г здійснив перший великий похід на Україну, спустоши-
вши Київ
20. Які наслідки встановлення залежності Кримського
ханства від Османської імперії?
А Б В Г
А Українські землі позбулися золотоор-
динськогоярма.
Б Активізувалися грабіжницькі походи
ханських орд на українські землі.
В Українські землі стали об'єктом територіальних зазі-
хань турецького султана.
Г Литовська влада змушена була створити дієву систему
фортифікацій на південних кордонах.
22. Яка пам'ятка з-поміж зображених - це ікона Бого-
родиці з пророками з церкви у Підгородцях?
А Б В Г
23. Укажіть комбінацію цифр, якими на карті «Українські
землі у складі Литви, Польщі та інших держав» позначе-
но землі Галичини, Поділля та Чернігово-Сіверщини.
21. Який термін доречний у поясненнях малюнка з
угорської хроніки 15 ст.?
А Б В Г
А
Б
В
А
Б
В
1,3,6
2, 4, 6
2, 3,5
З, 5, 6
галера
калга
ясир
яничари
А Б В Г
60 •
24. Про яку пам'ятку архітектури йдеться у твердженні?
Споруджена на високому скелястому березі річки
Смотрич фортеця (або старий замок) належала до си-
стеми укріплень міста. Старий замок був головним
форпостом у цій системі.
А Хотинська фортеця
Б Верхній замок у Луцьку
В Кам'янець-Подільська фортеця
Г Мукачівський замок
25. У яких твердженнях ідеться про причини виникнен-
ня українського козацтва?
1 потреба захисту українських земель від походів турець-
ко-татарсько-ногайського війська
2 поширення панщини та запровадження кріпацтва
А обидва варіанти правильні
Б тільки 1 варіант правильний
В тільки 2 варіант правильний
Г обидва варіанти неправильні
26. Яка з пам'яток є твором перемишльського маляра
Олексія Горошковича - автора перших в історії україн-
ського мистецтва ікон із підписом?
ковано
27. Що спільного мали міста Сянок, Львів, Кам'янець у
14 ст.?
А Б В г
А Ці міста перші в Україні, де почали буду-
вали кам'яні оборонні споруди.
Б Ці міста були найбільшими серед укра-
їнських міст у складі Великого князівства Литовського
за площею.
В Ці міста були першими серед українських міст, які отри-
мали магдебурзьке право.
Г Ці міста були найбільшими серед українських міст у складі
Польщі та Великого князівства Литовського за чисельніс-
тю населення.
28. Де й коли Швайпольт Фіоль надрукував перші книж-
ки кирилицею церковнослов'янською мовою?
А Б В Г
А Майнц, 1450 р.
Б Прага, 1478 р.
В Рим, 1483 р.
Г Краків, 1491 р.
29. Доповніть твердження.
Юрій Котермак (Дрогобич) уславився тим, що був...
А першим серед українців, хто отримав
вищу освіту за кордоном
Б першим конструктором дерев'яного
друкарського преса
В першим автором серед українців, чий твір було надру-
Г видавцем перших східнослов'янських книг кириличним
шрифтом
А Б В Г
А
Б
В
1, 4
2, З
З, 5
2, 4
ЗО. На яких фотографіях зображе-
но Покровську церкву в с. Сутківці
та Вірменський собор у Львові?
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 61
31. Доповніть твердження.
Про Київський Псалтир 1397 р. відомо, що книга...
А перекладена з церковнослов'янської на
книжну староукраїнську мову
Б має сторінкові мініатюри із зображен-
ням євангелістів Іоанна, Марка і Луки
В призначена для особистого користування, тож має
кишеньковий формат
Г переписана з константинопольського рукопису 11 ст.
дяком Спиридонієм
А Б В Г
32. Хто був сучасником князя Федора Коріятовича?
А Молдавський господар Штефан ІІІ
Б «Государ і великий князь усієї Русі» мос-
ковський князь Іван III
В «З божої ласки князь київський» Володимир Ольгердович
Г Кримський хан Менглі-Герей
33. Доповніть твердження.
Про церкву Зішестя Святого Духа в Потеличі на
Львівщині відомо, що вона...
А Б В Г
А втілює найяскравіші риси ренесансної
архітектури доби
Б збудована коштом Львівського Успен-
ського братства та князя В.-К. Острозь-
кого
В спроектована архітектором-італійцем Петром Барбо-
ном 1580 р.
Г одна з небагатьох дерев'яних церков, що збереглася
від 16 ст. до нашого часу
У завданнях 34-36 до кожного з чотирьох рядків інформа-
ції, позначених цифрами, виберіть один правильний ва-
ріант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
34. Установіть відповідність між датами та подіями.
Б спустошення Києва ордою кримського хана Менглі-
Герея
В перехід Кримського ханства у васальну залежність від
Османської імперії
Г створення Кримського ханства
Д вторгнення турецьких військ до Криму. Захоплення
Кафи, Судака та інших генуезьких фортець на південно-
му узбережжі півострова
А Б В Г Д
1
2
3
4
35. Установіть відповідність між зображеннями споруд
та їхніми назвами.
А Верхній замок у Луцьку
Б Кам'янець-Подільська фортеця
В Хотинська фортеця
Г Мукачівський замок
Д Білгород-Дністровська (Аккерман-
ська) фортеця
36. Установіть відповідність між битвами та інформа-
цією, що їх стосується.
1 битва на Синіх Водах
2 битва під Вількомиром
З Грюнвальдська битва
4 битва під Оршею
62 •
А литовсько-польське військо завдало поразки лицарям
Тевтонського ордену
Б поділ Закарпаття між князівством Трансільванією і Свя-
щенною Римською імперією
В поразка князя Свидригайла та його союзників, кінець
«Великого князівства Руського»
Г утвердження влади литовського князя Ольгерда Геди-
міновича на більшості українських земель
Д поразка військ Великого князівства Московського під
час чергової московсько-литовської війни
У завданні 37 розташуйте події в хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри).і колонок (букви).
37. Установіть хронологічну послідовність подій.
А Б В Г
1
2
3
4
А битва на Синіх Водах
Б перша згадка про українських ко-
заків у писемних джерелах
В битва під Оршею
Г початок князювання на Волині Лю-
барта Гедиміновича
У завданнях 38-41, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
38. Які з термінів доречні в розповіді про зміни в житті
міст з отриманням магдебурзького права?
___.—.—. 1 панщина
І І І___І 2 магістрат
З фільварок
4 лава
5 рада
6 кріпацтво
39. Доповніть твердження.
Князь Костянтин Острозький уславився тим, що..
।—।—।—і 1 захищав національно-релігійні інтереси на-
I—І—і—І селення Закарпаття
2 очолював війська Великого князівства Ли-
товського в битві під Оршею проти Московії
З виступав проти політики Вітовта щодо ліквідації уділів
4 вів боротьбу з Сигізмундом Кейстутовичем за владу в Ве-
ликому князівстві Литовському
5 витрачав кошти на будівництво та ремонт православ-
них храмів
6 перебував на найвищих державних посадах у Велико-
му князівстві Литовському
40. Що характерне для суспільного та культурного життя
в українських землях у другій половині 14-15 ст.?
—।—।—। 1 втрата авторитету православної церкви та
І—І—І—' духівництва серед вірян
2 зближення князівської верстви з представ-
никами інших привілейованих станових груп
З збільшення кількості друкованих книжок для потреб
шкіл
4 поява ознак регулярного планування в забудові міст
5 будівництво мурованих замків-резиденцій магнатів
6 поширення світського портрета в живописі
41. Що з переліченого відбулося після Кревської унй?
।—।—[—і 1 династична війна за престол Свидригайла
І—І—І—। Ольгердовича та його прихильників
2 заходи Вітовта Кейстутовича з централізації
держави, ліквідація удільних князівств
З змагання за спадщину Романовичів між угорським і
польським королями та Любартом
4 розростання Литовського князівства за правління Геди-
міна
5 змагання Ольгерда з ханами Золотої Орди за контроль
над Київщиною та Чернігово-Сіверщиною
6 тимчасове відновлення удільного статусу Волинського
і Київського князівств
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 63
6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 16 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Люблінська унія та її вплив на українські зеМлі. Зміни в соціальній
структурі українського суспільства. Виникнення Запорозької Січі.
Повстання 1590-х рр. Братський рух. Утворення Української греко-
католицької церкви. Культура й духовність.
Дати подій:
1556-1561 рр. - створення Пересопницького Євангелія;
1556 р. - заснування князем Дмитром Вишневецьким на о. Мала
Хортиця першої відомої Січі,
1569 р. - Люблінська унія: утворення Речі Посполитої;
1586 р. - утворення першої братської (слов'яно-греко-латинської)
школи у м. Львів;
1596 р. - Берестейська церковна унія: утворення Української греко-
католицької церкви (УГКЦ).
Персоналі)': Василь-Костянтин Костянтинович Острозький, Дмитро
Вишневецький, Криштоф Косинський, Северин Наливайко, Іван
Федорович, Герасим Смотрицький, Іпатій Потій, Мелетій Смо-
трицький.
Поняття і терміни: воєводство, низове козацтво, реєстрове коза-
цтво, городове козацтво. Запорозька Січ, старшина, кошовий ота-
ман, гетьман, клейноди, Українська греко-католицька церква,
братство, полемічна література.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати належність вказаних
подій до століть, співвідношення між поді-
ями та їх віддаленість від сьогодення;
• визначати правильність застосування
в історичному контексті вказаних понять і
термінів;
• розпізнавати на картосхемі територі-
альні зміни, що відбулися унаслідок Лю-
блінської унії, польські воєводства на укра
їнських землях та їхні центри;
• характеризувати соціальну структуру
українського суспільства, становище різ-
них верств населення українського сус-
пільства 16 ст., суспільно-політичні зміни,
які відбулися на українських землях уна-
слідок Люблінської унії, здобутки в галузі
культури; військово-політичну організацію
козацтва; діяльність православних
братств; становище православної церкви;
діяльність та здобутки вказаних персона-
лій;
• визначати причини та наслідки Лю-
блінської та Берестейської уній, перших
козацьких повстань;
• сприймати та інтерпретувати різнови-
дові історичні джерела, що стосуються
теми;
• візуально розпізнавати та характери-
зувати зазначені історично-культурні
пам'ятки.
ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ ТА її ВПЛИВ НА УКРАЇНСЬКІ
ЗЕМЛІ. Від 1569 р. на українських землях розпочи-
нається доба польського володарювання: 1 липня
посли польського та литовського сеймів у м. Люб-
лін винесли ухвалу про унію двох держав: Великого
князівства Литовського та Польського Королівства.
Нову державу, Річ Посполиту, мали очолювати ви-
борний король і спільний сейм (сенат і посольська
ізба). Серед причин Люблінської унії називають такі:
прагнення Великого князівства
Литовського здобути союзника в
боротьбі з Московією (Лівонська
війна 1558-1583 рр. коштувала
Литві чималих територій, величез-
них людських жертв і загрожувала
цілковитим поглиненням із боку
Московії); польська шляхта споді-
валася у такий спосіб розширити
свої володіння, адже в самій Польщі
вільних земель уже майже не було;
українська, білоруська та литов-
ська шляхта була зацікавлена в польській моделі
державності з притаманними їй політичними пра-
вами та становими привілеями для шляхти тощо.
Унаслідок Люблінського унійного сейму біль-
шість українських земель було об’єднано в складі
Польського Королівства. У Польщі на українських
землях було шість воєводств: Руське (з центром у
Львові), Белзьке (Белз), Подільське (Кам’янець),
Волинське (Луцьк), Брацлавське (Брацлав), Київ-
ське (Київ). їх очолювали призна-
чені урядом воєводи. У 1635 р. у
складі Польщі буде створено ще
одне українське воєводство - Чер-
нігівське. Воєводства поділялися
на повіти. Винятком було Руське
воєводство, яке поділялося на зем-
лі, а ті своєю чергою - на повіти.
Скасування міждержавного
кордону сприяло активізації мі-
грації. На Волинь і Київщину ру-
шила галицька шляхта, яку вабила
64 •
служба при княжих дворах. Простолюд переселявся
на незаселені терени Брацлавщини та Київщини,
що сприяло їх господарському освоєнню. Чисель-
ність населення на південно-східних територіях
протягом останньої чверті 16 першої половини
17 ст. зросла у 20-30 разів. На колишніх напівпо-
рожніх прикордонних землях Київщини та Брац-
лавщини мешкало близько мільйона людей.
Водночас Люблінська унія сприяла розширенню
польського землеволодіння, що супроводжувалося
пришвидшенням закріпачення селян, ускладненням
соціальних відносин, загостренням релігійної ситу-
ації через поширення католицизму. Один із найіс-
тотніших негативних наслідків - ополячення укра-
їнської шляхти.
• Воєводство - адміністративно-територіальна
одиниця Великого князівства Литовського та Поль-
ського Королівства у 15-17 ст., очолювана воєво-
дою.
• Українська шляхта - родова українська знать,
аристократія. Упродовж багатьох століть виконувала
роль політичного провідника українського народу,
виразника й захисника його національних інтересів.
ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНІЙ СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА. У соціальній піраміді тодішнього
суспільства найнижче місце посідали селяни, які
були найчисленнішою верствою - близько 80 % на-
селення. Як і інші верстви в той час, селянство не
було однорідним. Селяни поділялися на похожих
(особисто вільних) і непохожих (прикріплених до
свого наділу). Протягом 16 ст. в житті українських
селян відбувалися істотні зміни. Зумовлені вони
були загальноєвропейським розвитком - Великими
географічними відкриттями, пожвавленням міжна-
родної торгівлі, зростанням міст, становленням но-
вих держав у Європі тощо. Внаслідок цього в Украї-
ні зростала кількість господарств із застосуванням
на панській землі примусової праці залежних се-
лян - т. зв. фільварків. Зацікавлені у зростанні при-
бутків землевласники розширювали площі філь-
варкових земель, захоплюючи селянські наділи
і примушуючи їх працювати на себе з власним ре-
манентом, тобто впроваджували панщину, суть
якої полягала у прикріпленні селян до землі, запро-
вадженні обов’язкових селянських робіт на пана
та остаточному обмеженні громадянських прав
і свобод селян. 16 ст. для українських селян стало
• Брянськ
)Орел
м
(Г Бобруйськ
Слуці
ІАРШАВА
Турів
1 Вороніж
Мозйр
ДСурськ
Люблін
Фильськ
Путивль
Степану
Овруч
Корець
їБілгород
Белз
Київі
* /“Мацевичі
'Солониця
Галич<
Кам’янець
Коломия
Брацлаю
Умань
З А
[о.Хортиця
’Азоі
^Бендери
Перекої
О Акерман-7
"Керч*
\ Кодак
П [О Р о ж ж(
) Томаківська Ч
[Луцьк
4 Гопда
у/ Острого-
к-з. Костянтинів.
Тернопіль і
° < в
. Хотин <5^
^'-Чернівці
йй-*—-* Новгород- с
| Сіверський,
| Чернігівське!
/Чернігів
демир /"
Замост&"м
і_ Річиця)
ретриков <
Переяслав
ІТрахтемирів^
хСГовтва
'Жовнин
у^Стародуб
Гомель /’
Житомир,
/Чудиш
\ Дорогичі
74-3 ьл Білай; йіні
,7 \__ Церквах^ ж
О ) X»/ \ КюрсуньЧеркасі
аР / РВінпиця^*-- ,
\^_~2^і^0Кремеячук
-ЯигЧ
Район козацьких
повстань 1620 -
1630-х років
X Визначні битви
Сучасні кордони
України
Ф
§
’ Ужгород
2 хх •<
£ ©Охтирка
-
<£. І Хуст
'7Л 'X'
Ід.
'[а КНЯЗ. МОЛДАВІЯ
Українські землі на початку польського
володарювання. Перші козацькі повстання
Польське королівство до 1569 р.
Території, приєднані до Польського королівства
внаслідок Люблінської унії 1569 р
Державні кордони наприкінці XVI ст.
Межі територій, приєднаних до Речі Посполитої в
першій половині XVII ст
Межі воєводств та інших володінь
х Похід Северина Наливайка у вересні 1595 -
травні 1596 рр.
6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. • 65
Василь-Костянтин Острозький
добою зростання панщини, повинностей і податків,
а отже - дедалі більшого обезземелення, поступово-
го перетворення їх на безправний додаток до філь-
варку, який можна було навіть дарувати або прода-
вати.
Упродовж 15-60-х рр. 16 ст. відбувалося посту-
пове зближення князівської верстви з представни-
ками інших привілейованих верств, як наслідок,
утворення єдиного привілейованого стану - шлях-
ти. Щоправда, особливе ставлення у суспільстві до
князів залишалося. У житті тогочасної України
особливе місце посідав рід Острозьких.
Князь Василь-Кос-
тянтин Костянтинович
Острозький (1526-
1608) — один із най-
впливовіших політиків
того часу. Від 1559 р.
був київським воєводою і
володарем українсько-
го прикордоння. На-
прикінці 16 ст. — най-
більший після короля
землевласник Речі По-
сполитої. Мав можли-
вість у найстисліший
термін виставити 15-20-тисячне військо. Після
смерті польського короля Стефана Баторія (1586)
В.-К. Острозького вважали одним із претендентів
на престол. Окрім того, князь уславився як заснов-
ник Острозької академії та ініціатор друку повної
Біблії церковнослов’янською мовою.
Від кінця 15 ст. починається процес зародження і
становлення (яке тривало до середини 17 ст.) нової
суспільної верстви/стану - козацтва. Українське
козацтво формувалося з представників різних соці-
альних груп. Протягом другої половини 16 - першої
половини 17 ст. відігравало вирішальну роль у гос-
подарському освоєнні та обороні від грабіжницьких
нападів татар.
ЗАПОРОЗЬКА СІЧ. Протягом 16 ст. українське коза-
цтво зростало кількісно, розширювало терени свого
впливу, домагалося визнання з боку польської вла-
ди. Постійна загроза нападів ординців спонукала
козаків до створення надійної системи укріплень.
Основу її становили січі. Згодом за порогами утво-
рилася одна головна Запорозька Січ - своєрідна
столиця запорозьких козаків. Відомі вісім дніпров-
ських січей. Перша розташовувалася на острові
Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя).
Її звів 1556 р. український православний князь
Дмитро Вишневецький. Ця січ слугувала військо-
вою базою козацтва на пониззі Дніпра. Звідси про-
тягом 1556 р. було організовано численні походи
запорожців у володіння кримського хана й на ту-
рецькі фортеці. Однак восени 1557 р. запорозьку
фортецю зруйнували орди кримського хана.
Упродовж 16-18 ст. Запорозька Січ контролю-
вала величезну територію степової України, мала
свій уряд, військово-адміністративний устрій, влас-
ний суд, самостійні дипломатичні відносини з інши-
ми країнами. Територію Запорожжя називали земля-
ми Війська Запорозького, або Вольностями Війська
Запорозького, вона простягалася від Південного
Бугу на заході до Кальміусу в Надазов’ї на сході. На
півночі її межа пролягала по річках Орелі (на Ліво-
бережжі) та верхів’ях Інгулу й Інгульця (на Право-
бережжі). Уся повнота влади в Запорозькій Січі
належала Січовій (Військовій) раді. На раду запо-
рожці сходилися заздалегідь, поспішаючи до Січі
з усіх козацьких земель, позаяк у столиці постійно
перебувала лише невелика козацька залога. Рада ке-
рувала всіма важливими справами Січі: провадила
• Козацтво - соціальний стан во-
яків-землеробів в Україні 16-18 ст.,
що виник у процесі боротьби зем-
леробського і кочового населення в
зоні т. зв. Великого кордону, який
розділяв європейську та азійську
цивілізації.
• Старшина - привілейована вер-
хівка українського козацтва, його
військовий та адміністративно-полі-
тичний керівний склад. Виникла
водночас із появою козацтва й по-
ходила із його заможної верхівки.
• Кошовий отаман - представ-
ник виборної козацької старшини,
який зосереджував у своїх руках
найвищу військову, адміністратив-
ну і судову владу, очолював Кіш За-
порозької Січі.
• Гетьман - посада заснована
після Люблінської унії в Речі Поспо-
литій для управління регіонами.
Гетьмани мали права королівських
намісників і верховних воєначаль-
ників. Від Б. Хмельницького - титул
глави української козацької дер-
жави.
• Назву Запорозька Січ вживають
щодо величезних територій степо-
вої України, де формувався особли-
вий козацький військово-адміні-
стративний устрій і діяли козацькі
порядки. Запорозькою Січчю до
18 ст. називали також місто-форте-
цю - столицю козацької держави і
саму козацьку державу.
• Клейноди - символи-відзнаки
українського козацтва. Серед них -
корогва, бунчук, булава та печатка з
гербом, а також перначі, литаври,
значки, палиці тощо.
ві
оі
сі
іп
сі
д:
ві
а,
п
в:
У
п
в
б
п
л
п
в
с
г
к
с
з
з
1
7
(
1
1
і
і
1
66 •
внутрішню й зовнішню політику; укладала мир або
оголошувала війну; приймала й надсилала посоль-
ства; чинила суд; обирала козацьку військову стар-
шину. Січова військова старшина відала всіма вій-
ськовими, адміністративними, судовими та навіть
духовними справами Війська Запорозького Низо-
вого. Кошовому отаману належала вища військово-
адміністративна та судова влада на Січі. Другою
після кошового особою у владній ієрархії Січі був
військовий суддя.
• Низове козацтво - нереєстрове козацтво, що
освоїло територію низинних берегів Дніпра нижче
порогів.
• Реєстрове козацтво - частина українських козаків,
що їх польсько-шляхетський уряд узяв на військову
службу у другій половині 16-17 ст. і записав до спеці-
ального реєстру.
• Городове козацтво - найчисельніша група козаків
Гетьманщини з 1657 р., які проживали переважно у
містах і селах. Назва виникла з метою розрізнення ко-
заків-запорожців і тих, що були внесені до реєстру.
УТВОРЕННЯ РЕЄСТРОВОГО КОЗАЦТВА. У 1572 р.
польський король Сигізмунд II Август видав уні-
версал, за яким на службу (можливо, тимчасову)
було взято 300 козаків. Жодних особливих прав і
привілеїв вони не мали і, власне, нічим не відрізня-
лися від решти козаків. Щоправда, були переговори
про надання цим козакам-найманцям «прав і воль-
ностей». Але згоди тоді не досягли. За часів поль-
ського короля Стефана Баторія 1578 р. 600 козаків,
найнятих на службу, внесли до спеціального спис-
ку - реєстру. Саме тому їх почали називати реє-
стровцями. Причини, що спонукали польський
уряд утворити реєстрове козацтво, такі: прагнення
залучити козаків на державну службу, використову-
ючи їх для захисту своїх південних кордонів; бажан-
ня встановити над козаками контроль і в такий спо-
сіб обмежити їхній вплив на українське суспільство
та уникнути загострення відносин із Туреччиною та
Кримським ханством; намагання не допустити ан-
типольських повстань через наслідки молдовського
походу козаків на чолі з Іваном Підковою. Надання
реєстровим козакам певних прав і привілеїв означа-
ло визнання польською владою українського коза-
цтва як стану. У такий спосіб було узаконено ко-
зацький лад, що сформувався на Запорожжі.
ПОВСТАННЯ 1590-х рр. Постійні обмеження реєстру
обурювали тих козаків, які опинялися поза ним.
Несвоєчасне видавання платні реєстровцям і пору-
шення майнових прав козаків спричинили невдово-
лення реєстровців, а утиски нереєстровців - протес-
ти запорожців. До загострення відносин між урядом
Речі Посполитої та Запорожжям призвела ухвала
польського сейму 1590 р., за якою король отримував
право роздавати шляхті й магнатам «українські
пустки» за Білою Церквою, зокрема й землі, якими
здавна користувалися козаки. Внутрішньополітична
напруженість в Україні була зумовлена й поширен-
ням фільваркової системи господарювання.
Узаконення 1588 р. Литовським статутом крі-
посного права на території Брацлавського й Київ-
ського воєводств зумовило посилення виступів се-
лян і міщан, масові втечі населення на Запорожжя.
Приводом до збройного виступу Криштофа Ко-
синського стала його суперечка за землю з пред-
ставниками родини Острозьких - Василем-Костян-
тином Острозьким і його сином Янушем.
На початку осені 1591 р. козаки зайняли Пиків.
Незабаром вони захопили Білогородку, Чуднів,
Білу Церкву, Переяслав. Територія козацької воль-
ності швидко розширилася до прикордонних
волинських міст - Костянтинова та Острополя.
Київщина та Брацлавщина опинилися в руках
повстанців. Невдовзі рух поширився на територію
Волині й частково — Поділля. Вирішальною у по-
встанні стала битва під П’яткою на Житомирщині
23-31 січня 1593 р. Повстанці зазнали поразки й
уклали компромісну угоду, за якою повстання при-
пинялося, козаки зобов’язувалися визнати владу
короля, а К. Косинського зняти з гетьманства. Од-
нак повстання не припинилося. У травні 1593 р. Ко-
синський на чолі загону козаків спробував оволоді-
ти Черкасами, але при цьому загинув.
Навесні 1595 р. повстання, визначну роль у ке-
рівництві якого відіграв Северин Наливайко, охо-
пило Брацлавщину, а згодом і Волинь. На початку
1596 р. повстання поширилося на більшу частину
України, а також на Білорусь. Наприкінці лютого
1596 р. польська армія на чолі з польним гетьманом
Станіславом Жолкевським розпочала бойові опера-
ції проти козаків. Загони С. Наливайка, М. Шаули,
Г. Лободи об’єдналися під Білою Церквою. 23 бе-
резня 1596 р. відбулася битва біля урочища Го-
стрий Камінь. Переможною вона не стала для жод-
ної зі сторін, бо обидві зазнали великих втрат.
Вирішальна битва відбулася в травні 1596 р. в уро-
чищі Солониці на берегах однойменної річки, дід
Лубнами (нині Полтавської області). Облога табору
повстанців тривала два тижні. Повстанці капітулю-
вали 28 травня 1596 р. Хоча повстання не досягли
успіху, вони стали першим широким антифеодаль-
ним виступом селянсько-козацьких мас.
6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. • 67
БРАТСЬКИЙ РУХ. Братствами називають націо-
нально-релігійні громадські об’єднання міщан при
православних церквах. Найавторитетнішим було
Львівське Успенське братство. У 1586 р. антіохій-
ський патріарх Йоаким затвердив статут Львів-
ського братства. Статут установлював за братством
право зверхності над іншими братствами та контро-
лю за духівництвом, у тому числі за єпископами.
Незабаром Львівське братство домоглося ставро-
пігії (автономна церковна одиниця, що підлягала
юрисдикції не місцевого ієрарха, а безпосередньо
патріарха). Кількість братств невпинно зростала.
Попервах братства проводили доброчинну діяль-
ність. Поступово вони перетворювалися на націо-
нально-релігійні організації зі своїми статутами.
Братства розгорнули широку культурно-освітню ді-
яльність. З їхньої ініціативи створювали бібліотеки,
відкривали друкарні та школи.
Наприкінці 16-у першій половині 17 ст. в Украї-
ні діяли близько ЗО братських шкіл, які, на відміну
від початкових парафіяльних, давали середню освіту.
Діячі братського руху прагнули поліпшити стано-
вище церкви. Вони виступали проти матеріального
збагачення церкви, зловживань вищого духівни-
цтва, шукали шляхи розв’язання проблеми ставлен-
ня до тих священиків, які нехтували обов’язками.
Братства намагались очистити релігійне життя від
пишної зовнішньої обрядовості, виступали за рішу-
че впорядкування церковних справ, хотіли бачити
церкву «дешевою» і загальнодоступною.
СТАНОВИЩЕ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. Представни-
ки вищого духівництва і шляхти та українські маг-
нати дедалі більше схилялися до ідеї об’єднання
з римо-католицькою церквою. Через унію з римо-
католицькою церквою українці сподівалися досягти
єдності свого народу. Бо тільки справжня рівність у
правах католицької й православної церков у като-
лицькій державі, якою була Польща, могла би по-
класти край переслідуванню православних. Адже
йшлося про збереження традиційного грецького
обряду й мови богослужінь. Унія здатна була роз-
в’язати проблему підпорядкування Української
православної церкви: після її переходу під зверх-
ність Папи Римського не було потреби боротися із
зазіханнями Московського патріархату. Були й осо-
бисті мотиви. В унії православні єпископи, та й сам
митрополит Михайло Рогоза, вбачали можливість
позбутися опіки братств, відлучивши їх від церков-
них справ силою Папського благословення усупереч
колишнім рішенням Константинополя. У Польщі
щодо унії церков не було одностайності. Одні ви-
ступали проти будь-якого об’єднання, інші ж (а їх
була більшість на чолі з королем) не заперечували
можливості унії. Проте польським можновладцям
не потрібна була авторитетна українська церква,
рівна у правах із польською Тому об’єднання цер-
ков вони тлумачили як навернення до католицизму.
ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА. Навколо ідеї об’єднання
церков розгорнулася гостра й дуже цікава супереч-
ка (полеміка). Представники різних поглядів ви-
словлювали свої думки в літературних творах, які
називають полемічними. До сьогодні збереглося
близько 200 пам’яток полемічної літератури пред-
ставників різних таборів — прихильників і против-
ників унії.
• Полемічна література - твори, у яких відобража-
ється релігійна дискусія між представниками право-
славної та католицької церкви. Набула поширення
на теренах України у 16 ст. у зв'язку із обговоренням
унії двох церков.
Один із найвидатніших православних письмен-
ників-полемістів, праці якого були опубліковані за
життя, — Герасим Смотрицький. Ного перу нале-
жать кілька блискучих полемічних трактатів, зокре-
ма твір «Ключ царства небесного...», надрукова-
ний 1587 р. в Острозі. Цей твір — перша друкована
пам’ятка української полемічної літератури. У 1587 р.
В.-К. Острозький запросив Г. Смотрицького до
Острога. Він очолив культурно-освітній осередок
учених, які готували до друку Острозьку Біблію.
Написав віршовану передмову до неї, був її голов-
ним перекладачем і редактором. Г. Смотрицький -
перший ректор Острозької академії.
УТВОРЕННЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ. Церков-
ний собор, який мав ухвалити остаточне рішення
щодо унії, було призначено на 6 жовтня 1596 р. у
м. Берестя (нині Брест у Білорусі). До Берестей-
ського собору готувалися не лише прихильники
унії, а і її противники. Не дійшовши згоди навіть
щодо спільного засідання, кожна зі сторін 8 жовтня
1596 р. розпочала свій окремий собор. Противники
унії зібралися в палаці, де зупинився князь
В.-К. Острозький. Вони засудили унію і владик-від-
ступників.
Серед православних ієрархів на підтримку унії
виступав митрополит Київський і Галицький Ми-
хайло Рогоза, єпископ Іпатій Потій та інші. При-
хильники унії проводили собор у міській церкві
Святого Миколая, затвердивши попереднє рішення
68 •
• Українська греко-католицька церква - церква,
утворена на західноукраїнських і західнобілорусь-
ких землях унаслідок укладання Берестейської унії
1596 р. Підпорядковується Папі Римському. Визнає
всі догмати католицизму, зберігаючи православну
обрядовість. Богослужіння проводять українською
мовою.
про утворення греко-католицької церкви. Король
Сигізмунд III підтримав унію і визнав чинною ухва-
лу уніатського собору.
• Нова церква підпорядковувалася Папі Рим-
ському.
• Було визнано деякі засади католицького віро-
вчення (догмати), зокрема догмат про походження
Святого Духа від Отця й Сина (православні ви-
знають, що Дух Святий походить лише від Отця).
• Церковні обряди, свята, таїнства, особливості
храмового будівництва, іконопису, церковного
співу залишалися православними, а мовою бого-
служінь - церковнослов’янська мова.
• Греко-католицьке духовенство, як і католицьке,
звільнялося від сплати податків.
• Уніатська шляхта нарівні з католицькою могла
претендувати на державні посади.
• Греко-католицьким єпископам було обіцяно міс-
це в сенаті.
Що ж до Української православної церкви, то вона,
попри велику кількість прихильників, опинилася поза
законом. Ця подія породила велику кількість поле-
мічної літератури. Значний внесок у цій царині зро-
били Мелетій Смотрицький та Іван Вишенський.
ОСВІТА. У 1576-1578 рр. з ініціативи князя Василя-
Костянтина Острозького було створено Острозький
культурно-освітній осередок. Тоді ж при ньому ви-
никла школа. В Острозькій школі ґрунтовно вивча-
ли мови - церковнослов’янську, грецьку й латину.
Викладали «сім вільних наук». Шкільна програма,
за якою навчали в Острозькій школі, передбачала
початкову й середню освіту з елементами вищої.
Власне тому сучасники називали Острозьку школу
і колегіумом, і академією. Це була перша вища
слов’яно-греко-латинська школа в Україні та на
східнослов’янських землях. Її ректором став Гера-
сим Смотрицький.
Освітянські й виховні ідеї Острозької академії
підхопили братства. Перша братська школа з’яви-
лась у Львові 1586 р., а незабаром їх почали створю-
вати скрізь в Україні. Братські школи, як і Острозь-
ка школа, були слов’яно-греко-латинськими. Крім
згаданих мов, учні опановували в них уже згадані
«сім вільних наук».
На середину 17 ст. у Речі Посполитій діяли 32
єзуїтські колегії - з них 13 на українських землях.
У 1575 р. було відкрито єзуїтську колегію в Яросла-
ві (нині - Польща), а незабаром єзуїтські колегії
з’явились у Львові, Кам’янці, Луцьку, Перемишлі,
Острозі. Запроваджуючи в життя потужну освітню
програму, єзуїти прагнули збільшити кількість при-
хильників католицизму.
КНИГОВИДАННЯ. Появі книговидання в Україні
сприяла діяльність Івана Федорова (Федоровича).
На початку 70-х років 16 ст. він прибув до Львова.
У створеній друкарні 1574 р. Іван Федоров надру-
кував «Апостол». Книга вийшла накладом близько
тисячі примірників, із яких збереглося 90. У Львові,
у друкарні І. Федорова, 1574 р. побачив світ пер-
ший український друкований підручник для нав-
чання грамоти - «Буквар». І. Федоров надрукував
іще один «Буквар» - 1578 р., під час перебування в
Острозі, куди його запросив князь В.-К. Острозь-
кий. Незабаром в Острозі він видав Новий Завіт
(1580) і справжній шедевр з-поміж стародруків -
Острозьку Біблію (1581). Вона була першим пов-
ним друкованим виданням Біблії церковнослов’ян-
ською мовою.
Серед перших друкованих українських книжок
були граматики - підручники для вивчення мов.
Слава автора першої граматики церковнослов’ян-
ської мови у східнослов’янських землях належить
Лаврентію Зизанію. Свою книжку «Граматика сло-
венська» він видрукував у Вільні 1596 р. Л. Зизаній
був також автором «Лексиса» — першого україн-
ського друкованого словника, де понад тисячу
церковнослов’янських слів перекладено староукра-
їнською літературною мовою. Основним підручни-
ком церковнослов'янської мови стала «Граматика
слов'янська» Мелетія Смотрицького, надрукована у
1619 р.
ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ. Рукописні книжки
створювали на наших землях упродовж багатьох
століть, навіть коли поширилося книговидання. Од-
нією з найвідоміших рукописних книжок є Пересо-
пницьке Євангеліє. Створено воно 1556-1561 рр.
Це перший переклад Святого Письма староукраїн-
ською літературною мовою. Початкову частину
пам’ятки написано в с. Двірець (нині Шепетівський
район Хмельницької області), а завершено її в неве-
личкому волинському містечку Пересопниця, яко-
му книга завдячує своєю назвою. Саме на цій книзі,
яка лежить під час церемонії інавгурації поряд із
Конституцією, президенти присягають народові
6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. • 69
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Ансамбль площі Ринок у м. Львів: 1а-Чорна Кам'яниця
(кінець 16 ст.), 16-будинок Корнякта (1580 р.)
2. Острозький замок: Кругла (Нова) вежа. Кінець 16 ст.
3. Мініатюри Пересолиицького Євангелія. 1556-1561 рр.
4. Євангеліст Лука: гравюра з львівського «Апостола». 1574 р.
України. Євангеліє написано на 482 пергаментних
аркушах і прикрашено численними заставками,
ініціалами, кінцівками та іншими оздобленнями,
виконаними різнокольоровими фарбами та золо-
том. Вражає мистецька довершеність мініатюр.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. У 16 ст. бурхливо
розвивалося мистецтво скульптури. Набув поши-
рення і скульптурний портрет, що виконував роль
надгробного пам’ятника. З другої половини 16 ст.
починає розвиватися українське декоративне різь-
блення для обрамлення ікон та їхніх ансамблів -
іконостасів. Іконостаси, виготовлені з дерева, при-
крашали різьбленими рослинними орнаментами.
Протягом 16 ст. розвивався іконопис. Наприкінці
16 ст. з’являється світський портретний живопис,
зразком якого є портрет польського короля Стефа-
на Баторія (1576), який створив для львівської ра-
туші Войцех Стефановський. Проте з оригінальних
пам’яток зберігся лише портрет сяноцького каш-
теляна і перемишльського старости Яна Гербурта.
Появу книжкової гравюри пов’язують із діяльністю
Івана Федорова. Першими гравюрами його видань
були фронтиспіс із євангелістом Лукою та автор-
ська друкарська марка у львівському «Апостолі».
АРХІТЕКТУРА. В архітектурі України 16 ст. хоч і збе-
рігалися попередні традиції будівництва, проте по-
мітною була тенденція до регіонального та стилістич-
ного розмаїття. Відчутним став вплив мистецького
стилю ренесанс. Особливо яскраво ренесансні риси
втілено в західноукраїнських містах. Та це й не див-
но, адже проекти забудови міст нерідко замовляли
архітекторам-європейцям. Унікальною пам’яткою
ренесансної світської архітектури є ансамбль спо-
руд центру Львова - площа Ринок. Чи не найдо-
сконалішим зразком цього архітектурного напряму
є Чорна кам’яниця. Таку назву пам’ятка отримала в
середині 19 ст., коли її фасад пофарбували в чорний
колір. Будинок споруджено в 1588-1589 рр.
70 •
Будинок на площі Ринок, який має ім’я Корняк-
та, - найошатніша житлова будівля в місті за тих
часів, а також найвидатніша пам’ятка світського ре-
несансного будівництва у Львові. Цей будинок
єдина тогочасна споруда в житловій забудові міста,
зведена на двох будівельних ділянках, що дало змо-
гу розпланувати внутрішній двір із відкритими ар-
кадами-лоджіями, які оточують подвір’я із трьох
сторін. Тому пам’ятку ще називають палацом Кор-
някта. Будинок створив у 1580 р. архітектор Петро
Барбон за участю Павла Римлянина.
З-поміж пам’яток тогочасного ренесансно-
го церковного будівництва Львова найвідомі-
шими є ансамбль Успенського братства,
який складається з Успенської церкви, ка-
плиці Трьох Святителів і дзвіниці (вежі Кор-
някта).
У церковному будівництві, як і раніше, ви-
користовували камінь і дерево. І хоча дере-
в’яне будівництво істотно переважало, проте
споруд із дерева вціліло небагато.
Усталену в попередню епоху баштову сис-
тему укріплень, коли основу фортифікації
становили високі й товсті мури, на яких спо-
руджували вежі, українські архітектори за-
стосовували до кінця 17 ст. Одним із найне-
приступніших приватних замків Волині був
Острозький замок, розбудова якого припа-
дає на кінець 14 16 ст. До кінця 16 ст. комплекс
споруд Острозького замку було об’єднано в єдину
фортифікаційну систему. Цей ансамбль складався
з «Вежі Мурованої» - найстарішої частини замку,
північної стіни Богоявленської церкви, а також спо-
рудженої наприкінці 16 ст. Круглої, або Нової,
вежі.
Тренувальний тест до теми 6
2. У якому рядку цифри відповідають назвам заштрихо-
ваних польських воєводств на українських землях після
Люблінської унії?
А 1) Белзьке, 2) Брацлавське, 3) Київське,
4) Волинське, 5) Подільське, 6) Руське
Б 1) Руське, 2) Волинське, 3) Київське,
4) Белзьке, 5) Подільське, 6) Брацлав-
ське
В 1) Белзьке, 2) Подільське, 3) Київське, 4) Волинське,
5) Брацлавське, 6) Руське
Г 1) Белзьке, 2) Волинське, 3) Київське, 4) Руське, 5) Брац-
лавське, 6) Подільське
3. Коли з'явилася «Постанова щодо низовців», у якій за-
значено:
«...Перед тим же паном старостою мають скласти
присягу на вірність і йому бути послушними... тобто не
мають воювати землі Волоської. Так само мають три-
матися щодо Білгорода, Очакова, Тягині, сіл і степів
їхніх, аби там шкод жодних не чинили, ані не позволяли
чинити; цареві кримському, його землям, людям, улусам,
степам; взагалі будуть поступати відповідно до наших
наказів».
Завдання 1-26 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
1. Укажіть правильне твердження.
А Найвища влада в козацькій державі -
Запорозькій Січі - належала кошовому
отаманові.
Б До складу козацької січової старшини належали корон-
ний гетьман, кошовий отаман, суддя та писар.
В Постійно в Січі фортеці перебували 20-30 тис. вояків,
які готові були за першим сигналом вирушити у воєн-
ний похід.
Г Наслідком господарської діяльності запорозьких коза-
ків було заселення та освоєння Дикого поля, а отже -
розширення життєвого простору українців мирним спо-
собом.
А Б В Г
А 1556 р. Б 1569 р.
В 1578 р. Г 1591 р.
4. Якого козацького клейнода бракує на ілюстрації?
А пірнача
Б литаври
В корогви
Г булави
А Б В Г
6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. • 71
А Б В Г
5. Яку пам'ятку зображено?
А Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр.
Б Буквар 1574 р.
В «Апостол» 1574 р.
Г Острозька Біблія 1581 р
6. У чому виявлявся реформаційний рух на українських
землях у другій половині 16 ст.?
1 масовому переході шляхти, козаків, міщан, селян до
протестантизму
2 діяльності православних братств
З піднесенні авторитету православного духівництва
4 перекладі Святого Письма літературною староукраїн-
ською мовою
5 створенні мережі єзуїтських колегіумів
А 1, З Б 2, 4
В 2, 5 Г 3, 4
А Б В Г
7. Якими були причини укладення Люблінської унії?
1 національно-релігійні та економічні утиски українців у
складі Великого князівства Литовського
2 прагнення русько-литовських магнатів розширити зе-
мельні володіння за рахунок польських земель
З загроза цілковитого захоплення Литви Московією вна-
слідок Лівонської війни
4 прагнення русько-литовської дрібної та середньої
шляхти зрівнятися у правах із польською
5 бажання руських князів обіймати посади воєвод і
каштелянів, брати участь у роботі сейму
А 1,3
В 2, 4
Б 1,5
Г 3,4
А Б В Г
8. Доповніть твердження.
Актом сеймової ухвали в Любліні проголошено об'єд-
нання Корони Польської та Великого князівства Литов-
ського в одну державу - Річ Посполиту, у якій...
1 мали бути два монархи - польський король та великий
князь литовський
2 вищим законодавчим органом держави мав бути
спільний сейм
З спільними мали бути виконавча влада, збройні сили,
фінансова система, державна скарбниця
4 шляхта, як польська, так і литовсько-руська, отримува-
ла однакові права на всій території держави
А 1,2
В 2, 4
Б 2, З
Г 3,4
А Б В Г
9. Про кого розповідали в 1590 р. прибічники львів-
ського єпископа Гедеона Балабана?
«Так само починають, як Мартин Лютер, який та-
кож почав із свяченої води, а потім виросли великі єресі.
Бо і вони уже почали замахи на інші наші таїнства,
твердячи, що сповіді та причастя не потрібні, хіба що у
важкій хворобі при смерті... Виступили й проти хрещен-
ня, кажучи, що слід хрестити не в дитячому, а в три-
дцятирічному віці».
А запорозьких козаків
Б діячів церковних братств
В представників ордену єзуїтів
Г ченців-василіан
10. Автором якого з указаних нижче полемічних творів
був Герасим Смотрицький?
А Б В Г
А «Послання до єпископів»
Б «Тренос, тобто Плач..»
В «Ключ царства небесного...»
Г «Про єдність Божої Церкви...»
11. Про яких двох історичних діячів ідеться в уривку з
історичного джерела?
«Згадані два єпископи прийшли в грецькому одягові,
що його носять у їхніх країнах, уклякнувши в просторі
поміж лавами, вони за їхнім звичаєм поцілували землю,
а згодом те саме зробили посередині цього вільного про-
стору, а третій раз перед стопами папи і їх, наприкінці,
з пошаною поцілували; а перший з них... дав папі листи...
Тоді... вчинили ісповідь віри, і то перший, який знав ла-
тинську мову, відчитав її латиною, а другий.., що не
знав латинської мови, вчинив її по-грецьки чи руськи,
а згодом прочитав її й по-латинськи».
1 Гедеон Балабан
2 Іпатій Потій
З Михайло Рогоза
4 Кирило Терлецький
5 Йов Борецький
А 1,3 Б 2,3
В 2,4 Г 4, 5
12. У якому з тверджень схарактеризовано засади, на
яких виникла греко-католицька церква?
А підпорядковувалася константинополь-
ському патріархові; залишала мовою бо-
гослужінь церковнослов'янську
Б цілком залишалася на засадах православного віровчен-
ня, проте для богослужінь користувалася латиною
В зберігала православний обряд, визнавала деякі важли-
ві догмати католицького віровчення
Г цілком залишалася на засадах православного віровчен-
ня, проте підпорядковувалася Папі Римському
А Б В г
А Б В Г
13. Якими були наслідки Берестейської церковної унії?
1 погіршення становища православної церкви через її
упослідження владою
2 згуртування українського суспільства навколо греко-
католицької церкви
З втрата православною церквою підтримки більшості
українців
72 •
4 згортання діяльності православних братств на україн-
ських землях
5 перехід в унію більшості православних єпископів, фак-
тична втрата вищої ієрархії
А 1, З Б 1, 5
В 2, 4 Г 3, 4
14. У яких твердженнях ідеться про князя Дмитра Виш-
невецького?
1 був делегатом Люблінського сейму, де виступав із про-
мовою на захист прав українців
2 очолив перше козацьке повстання проти Речі Поспо-
литої
З під час походу до Молдавії з загонами козаків потрапив
у полон і невдовзі був переданий туркам і страчений у
Стамбулі
4 ініціатор спорудження на о. Мала Хортиця замку-
фортеці; яка стала військовою базою козацтва на
пониззі Дніпра
5 у численних легендах, переказах, піснях діє під іменем
Байди
6 провідник козацького повстання, на р. Солониця по-
близу Лубен потрапив у полон та був страчений у
Варшаві
А 1,3,6
Б 2, 4, 5
В 3,4,5
Г 3, 5, 6
15. Доповніть твердження.
Про повстання Криштофа Косинського відомо, що...
А воно поширилося на більшу частину
України, а також на Білорусь
Б першим містом, що його захопили коза-
ки, були Черкаси
В воно тривало 1595-1596 рр.
Г вирішальною стала битва під П'яткою на Житомирщині
16. Коли відбулася подія, про яку йдеться у фрагменті
джерела?
«...Козаки швидко, щоб встигнути до приходу основ-
них польських сил, спорудили міцний табір на урочищі
Солониця. Його оточили возами в сім-дев'ять рядів,
окопали ровом і шанцями. На укріплення і вози постави-
ли біля двох десятків гармат. У таборі перебували від
восьми до дванадцяти тисяч осіб, але "до бою годних" —
лише кілька тисяч. Більшість же - поранені, жінки і
діти... Облога табору повстанців тривала два тижні й
закінчилася кривавою розправою над повстанцями».
А 1556 р.
Б 1569 р.
В 1578 р.
Г 1596 р.
17. Що характерне для суспільного життя в українських
землях у другій половині 16 ст.?
1 уповільнення розвитку культури та освіти, спричинене
наступом польської влади
А Б В Г
А Б В Г
2 згуртування українського суспільства навколо греко-
католицької церкви
З збільшення кількості фільваркових господарств, що су-
проводжувалося закріпаченням селян
4 відсутність в українських містах магдебурзького права,
уповільнення процесу розвитку міст
5 становлення козацької верстви, її боротьба за станові
права та визнання владою
А 1,4 Б 2, З
В 2,4 Г 3,5
18. Центр якого воєводства від
1580 р. прикрашав зображений
А Б В Г
будинок-палац?
А
Б
В
Подільського
Руського
Волинського
Белзького
19. Доповніть твердження.
До повноважень січової вій-
ськової старшини належало...
А розпорядження грошовими
коштами
Б укладання миру
В призначення гетьмана
Г відання усіма військовими, адміністративними та судо-
вими справами
20. На якій із фотографій зображено вежу Острозького
замку?
6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. • 73
22. Яка з ілюстрацій є портретом польського короля Сте-
фана Баторія - першою пам’яткою світського портрета?
23. Про яку споруду йдеться? 2
До кінця 16 ст. комплекс споруд замку об'єднали в
єдину фортифікаційну систему, що складалася з квад- с
ратної Вежі Мурованої з глухими стінами - найста- 71
рішої частини замку, Луцької й Татарської брам міської 7
оборонної системи, а також спорудженої наприкінці і
16 ст. Круглої (Нової) вежі. ‘
А Острозький замок
Б Хотинський замок
В Луцький замок
Г Кам'янець-Подільська фортеця
А Б В Г
А Б В Г
24. Доповніть твердження.
Про Пересопницьке Євангеліє відомо, що ця книга
А є перекладом літературною старо-
українською мовою
Б переписана в Києві з константинополь-
ського рукопису 11 ст.
В надрукована в друкарні Василя-Костянтина Острозького
Г започаткувала нове мистецьке явище - книжкову гра-
вюру
25. Яка з пам'яток започаткувала книжкову гравюру?
А Б В Г
74 •
26. Кому належить висловлювання?
«...Ось розповідь про те, звідки почалася і як було
створено цю друкарню. Коли я оселився в славетнім
місті Львові, обходив я багато разів багатих і благород-
них у світі, прохаючи від них допомоги... І це не раз, не
двічі, о багато разів я робив... Знайшлися деякі невисоко-
го священицького чину, а також незнатні з мирян, що
подали допомогу. Не думаю, що робили це з достатку».
А Б В Г
А Герасиму Смотрицькому
Б Мелетію Смотрицькому
В ЛаврентіюЗизанію
Г Іванові Федоровичу
У завданнях 27-28 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть- один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таб-
лиці на Перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
27. Установіть відповідність між іменами історичних
діячів і стислими характеристиками.
А Б В Г Д
1
2
3
4
Герасим Смотрицький
Лаврентій Зизаній
Іван Вишенський
Іпатій Потій
А Автор першої граматики церковнослов'янської мови на
східнослов'янських землях та першого українського
друкованого словника.
Б Московський першодрукар, засновник постійного дру-
карства на українських землях.
В Церковний діяч, якого називали «батьком унії»; після
смерті митрополита М. Рогози став греко-католицьким
митрополитом.
Г Письменник-полеміст, який протягом 40 років жив у
монастирях Афона (Греція). До нас дійшло 16 його тво-
рів у різних рукописних списках.
Д Перший ректор Острозької академії, очолив гурток уче-
них, які готували до друку Острозьку Біблію, був голов-
ним перекладачем і редактором цього видання.
28. Установіть відповідність між державами та україн-
ськими землями, які перебували у складі цих держав
наприкінці 16 ст.
Річ Посполита
Московське царство
Молдавське князівство
Королівство Угорщина
А Закарпаття
Б Буковина
В Галичина, Волинь, Поділля, Київщина
Г Східне Поділля, Галичина, Волинь, Чернігово-Сіверщина
Д Чернігово-Сіверщина
У завданні 29 розташуйте події у хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
29. Установіть хронологічну послідовність подій.
А Б В Г
і
2
3
4
Утворення греко-католицької церкви
Створення Пересопницького Євангелія
Повстання Криштофа Косинського
Утворення Речі Посполитої
У завданнях 30-32, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
ЗО. У яких твердженнях ідеться про князя Василя-Ко-
стянтина Острозького?
।—,—।—। 1 Український князь, «некоронований король
І__І__І__І Русі», як тоді казали.
2 Очолював війська Великого князівства Ли-
товського в битві під Оршею 1514 р. проти Московії.
З Від 1559 р. був київським воєводою, наприкінці 16 ст. -
найбільший після короля землевласник Речі Посполитої.
4 Виступав проти умов Кревської унії, був визнаний поль-
ським королем Ягайлом довічним правителем Литов-
ського князівства.
5 Засновник Острозької академії, ініціатор друку першого
повного видання Біблії церковнослов'янською мовою.
6 Вів таємні переговори з польським королем про унію
церков, разом зі своїми послідовниками скликав цер-
ковний собор у Бересті, що проголосив унію.
31. Доповніть твердження.
Польський уряд залучив козаків на державну службу,
створивши реєстрове козацтво, з метою...
.—.—.—. 1 захисту східних та південно-східних рубежів
І І І____І держави
2 розв'язання проблеми малочисельності
кінноти в польському війську
З визнання військово-політичної організації, яка склалася
на Запорожжі
4 перешкоджання військовому союзу козацької республі-
ки й Кримського ханства
5 контролю походів запорозьких козаків на татарсько-ту-
рецькі терени
6 приборкання «козацької сваволі» на волості через роз-
кол козацтва
32. Що характерне для української культури другої поло-
вини 16 ст.?
1 створення літературних творів живою роз-
і І „І і мовною українською мовою
2 пожвавленню літературного процесу спри-
яла полеміка навколо ідеї унії церков
З поява світського портретного живопису
4 не було єзуїтських та протестантських навчальних за-
кладів
5 відмова від модернізації старих і будівництва нових
оборонних споруд
6 початок постійного книговидання й поява книжкової
гравюри
6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. •
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
7. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 17 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Зміни в соціально-економічному житті. Морські походи козаків. Участь
українського козацтва у війнах Речі Посполитої проти Московського
царства та Османської імперії. Козацькі повстання 1620-1630-х рр.
«Ординація Війська Запорозького...». Культура. Відновлення право-
славної церковної ієрархії 1620 р. Духовність.
Дати подій:
1618 р. - похід козаків під проводом гетьмана Петра Конашевича-
рагайдачного на м. Москва;
1621 р. - Хотинська битва;
1625 р. - Куруківська угода;
1632 р. - «Пункти для заспокоєння руського народу», утворення Київ-
ської колегії;
1637-1638 рр. - повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Остря-
нина, Дмитра Гуні.
Персонали: Петро Конашевич-Сагайдачний, Тарас Федорович, Іван
Сулима, Йов Борецький, Петро Могила.
Поняття і терміни: фільварок, кріпак, панщина, період «золотого спо-
кою».
• встановлювати належність вказа-
них подій до століть, співвідношення
між подіями та їх віддаленість від сьо-
годення;
• визначати правильність застосу-
вання в історичному контексті зазна-
чених понять і термінів;
• розпізнавати на картосхемі укра-
їнські землі у складі різних держав;
воєводства Речі Посполитої на україн-
ських землях;
• характеризувати політичне та со-
ціально-економічне становище в укра-
їнських землях, становище право-
славної та греко-католицької церков;
діяльність і здобутки вказаних персо-
налій;
• визначати наслідки «доби героїч-
них походів козацтва» перших десяти-
літь 17 ст., козацьких повстань 1620-
1630-х рр.;
• сприймати та інтерпретувати різ-
новидові історичні джерела, що сто-
суються теми;
• візуально розпізнавати та харак-
теризувати вказані історично-культур-
ні пам'ятки.
ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ. За
обмеженої королівської влади цілковитими госпо-
дарями країни були великі землевласники - магна-
ти. Маючи привілейоване становище, вони захо-
плювали не лише земельні угіддя, а й міста та
містечка дрібної шляхти. У першій половині 17 ст.
магнатські володіння зростали надзвичайно швид-
ко. Приміром, у другій чверті 17 ст. лише Яремі Ви-
шневецькому належало 40 тис. селянських дворів,
міста Лубни, Пирятин, Хорол, Полтава, Золотоно-
ша, Лохвиця тощо. Величезні магнатські латифундії
ґрунтувалися на фільварково-панщинній системі
господарювання. Із поширенням фільварків зем-
левласники були зацікавлені у праці селян у пан-
ському маєтку з «тяглом» та обмеженні їхнього пра-
ва переходити до іншого землевласника. Кількість
непохожих селян із року в рік збільшувалася, тому
на середину 17 ст. вільних селян стало набагато
менше. У другій чверті 17 ст. панщина нерідко пере-
вищувала встановлені законом норми, її визначали
особисто магнати. У Руському, Белзькому, Волин-
ському воєводствах, північних і західних районах
Подільського воєводства примусова робота на зем-
левласника становила 3-6 днів на тиждень.
РОЗВИТОК МІСТ. Кількість міст невпинно зростала,
і в середині 17 ст. існувало приблизно 1100 міст і
містечок. Активність українських князів і панів, які
закладали нові поселення та розбудовували їх,
сприяла появі протягом останньої чверті 16 — пер-
шої половини 17 ст. у Київському воєводстві близь-
ко 200 міст і містечок, у Брацлавському - близько
100. Ця будівнича діяльність має економічне пояс-
нення, адже містечко приносило власникам у 5-10
разів більший прибуток, ніж село, на основі якого
воно постало. Містечка були переважно невели-
кими за кількістю населення (половина таких по-
селень на Київщині налічувала до 100 дворів).
Щоправда, впродовж 30-40-х років 17 ст. деякі міс-
течка Київщини виросли до міст: Біла Церква мала
вже понад тисячу дворів, Лубни — 882, Васильків і
Фастів - до 500. Зростала кількість населення міст.
У першій половині 17 ст. на колишніх напівпорож-
ніх прикордонних землях Київщини та Брацлавщи-
ни мешкали близько мільйона людей. Багато міст
мали магдебурзьке право, що сприяло пожвавленню
ремісництва й торгівлі. Втім, потрібен був час, щоб
ці види господарювання розвивалися в нових міс-
течках, де більшість населення займалася землероб-
76 •
• Фільварок - у Польщі, Литві,
Україні та Білорусі у 14-19 ст.
багатогалузеве господарство, де си-
ровину не тільки виробляли, а й
переробляли на винокурнях, у чин-
барнях і млинах. Ґрунтувалося на
дармовій праці кріпосних селян.
Продукцію фільварків вивозили на
ринки. В українських землях філь-
варки вперше з'явилися в Галичині
наприкінці 15 ст. На більшості укра-
їнських земель, що входили до
складу Литви, фільваркову систему
господарювання почали запрова-
джувати з середини 16 ст.
• Панщина - одна з форм зе-
мельної ренти за феодального спо-
собу виробництва, що полягає у
зобов’язанні селянина працювати
якийсь час зі своїм інвентарем у
господарстві феодала. Характеризу-
ється прикріпленням селянина до
землі та особистою залежністю від
поміщика.
• Кріпак - особисто залежний від
поміщика і прикріплений до зе-
мельного наділу селянин.
ством. Від селян мешканці нових міст відрізнялися
тільки тим, що не відробляли панщину, а лише
сплачували грошовий податок - чинш — та різні
побори на користь міста і брали участь в обороні
замків.
ВПЛИВ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇ НА РОЗВИТОК ЦЕРКОВ-
НОГО ЖИТТЯ В УКРАЇНІ. Берестейська унія погір-
шила становище православної церкви, проте вірною
їй залишалася більшість тогочасного українського
населення. Розгорнулася боротьба за відновлення
прав православної церкви, до якої долучилися пред-
ставники всіх верств українського суспільства,
а очолили її братства.
Широких повноважень братствам надавало пра-
во ставропігії, що його деякі з них отримували від
східних патріархів. Ставропігійними, крім львів-
ського Успенського, з 1620 р. були луцьке Хресто-
здвиженське та київське Богоявленське братства.
Право ставропігії мало надзвичайне значення для
збереження православної церкви. Адже після Бе-
рестейської унії майже всі православні єпископи
стали уніатами. Вірними православ’ю залишилися
тільки два єпископи: львівський Гедеон Балабан і
перемишльський Михайло Копистенський. Після
їхньої смерті єдиним православним єпископом був
Єремія Тисаровський, який спромігся обійняти
Львівську кафедру, запевнивши короля, що він -
уніат. Після смерті Єремії польський уряд міг, ско-
риставшись відсутністю єпископів, оголосити пра-
вославну церкву такою, що не існує. Перетворення
братств на потужну силу, здатну боротися за право-
славну віру, відбувалося поступово. На початку
17 ст. братства — впливові церковні організації.
Вони мали, приміром, право через своїх священиків
відлучати парафіян від церкви, пильнувати дотри-
мання священиками церковних приписів тощо.
ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ. У 1615 р.
І у Києві було засновано Богоявленське братство, а
І вступ до нього Петра Конашевича-Сагайдачного з
усім Військом Запорозьким засвідчив, що козацтво
брало православну віру та діяльність братства під
захист та опіку. Саме за його сприяння 1620 р. було
поновлено вищу православну церковну ієрархію.
Для цього було запрошено єрусалимського патріарха
Фсофана, коли той повертався з Московії. Сагай-
дачний із козаками перестрів його біля московсько-
го кордону. Патріарх висвятив нового київського
митрополита Нова Борецького та кількох єписко-
пів. Козацький загін, що постійно перебував при па-
тріархові, не дав можливості польській владі зааре-
штувати Феофана, і коли той завершив свою місію,
його з почестями перепровадили до молдовського
кордону.
СТАНОВИЩЕ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ. Уніат
ські єпископи всупереч запевненням польської вла-
ди не отримали тих прав, що їх мало католицьке ду-
хівництво. Ситуація навколо греко-католицької
церкви загострювалася і через майнові суперечки:
всі церкви й монастирі грецького обряду як уніати,
так і православні вважали своїми. Іпатій Потій, якого
називали «батьком унії», по смерті Михайла Рогози
став митрополитом Був талановитим проповідни-
ком, письменником-полемістом, адміністратором,
однак у боротьбі за унію діяв здебільшого силою.
Митрополит Йосиф-Вельямін Рутський доклав ба-
гато зусиль для розбудови уніатської церкви. На
відміну від свого попередника - Потія, Рутський
особливо дбав про підвищення рівня освіти духів-
ництва, наполегливо шукав способів порозумітися з
православними, вбачаючи у злагоді основну умову
піднесення обох церков. Водночас він діяльно спри-
яв упорядкуванню та оновленню церковного життя,
закладав нові монастирі, впроваджував поміж чен-
ців сувору дисципліну, дбав про заснування уніат-
ської семінарії, хоча для її відкриття забракло кош-
тів. Здійснив реформу уніатського чернецтва, яке
його зусиллями було об’єднано в один орден - Ва-
силіанський. Подібно до єзуїтів, василіани займали-
ся просвітницькою та місіонерською діяльністю.
7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст. • 77
Петро Могила
ПЕТРО МОГИЛА. У 1632 р.
щойно обраний польський
король Владислав IV під-
писав «Пункти заспокоєн-
ня руського народу», за
якими українцям і білору-
сам поверталися втрачені
після Берестейської унії
права: за православними
визнавалося право мати
свого митрополита та єпис-
копів; визначалися умови
розв’язання суперечок між
православними та греко-ка-
толиками щодо церков і зе-
мель тощо. Фактично це
означало повернення легального статусу православ-
ній церкві. У 1632 р. митрополичу кафедру посів
Петро Могила. За час свого перебування на митро-
поличому престолі здійснив важливі заходи з упо-
рядкування й оновлення церковного життя. Зокре-
ма, для підвищення культурно освітнього рівня
православних священиків 1631 р. створив Лавр-
ську школу, яка у 1632 р. була об’єднана із Київ-
ською братською школою і у 1633 р. отримала назву
Києво-Могилянська колегія (згодом - Києво-Мо-
гилянська академія). Роки перебування П. Могили
на митрополичій кафедрі стали багато в чому ви-
значальними для подальшого розвитку церковного,
культурного та національного життя українського
народу.
КНИГОВИДАННЯ. У першій половині 17 ст. найбіль-
шим центром книговидання в Україні стала дру-
карня Києво-Печерської лаври. Заснував її 1615 р.
архімандрит лаври Єлисей Плетенецький. Лаврська
друкарня видала першу книжку 1616 р. «Часослов»;
упродовж другої половини 17 ст. у ній було видру-
кувано 120 найменувань книжок: насамперед бого-
словську та богослужбову літературу, а також бук-
варі, словники, календарі, праці з історії тощо.
Найвизначнішою мовознавчою працею була
«Граматика» Мелетія Смотрицького, що вийшла
друком 1619 р. в м. Ев’є (біля Вільна). Протягом
двох століть вона була основним підручником
граматики церковнослов’янської мови у школах
України, Білорусі, Московії, Болгарії та Сербії. Не
поступався популярністю й словник українського
вченого Памви Беринди «Лексикон славено-
роський». У словнику, що складався з двох частин,
було зібрано майже 7 тисяч слів. У першій частині
церковнослов’янські слова перекладено книжною
українською мовою, а в другій - витлумачено влас-
ні назви та імена людей.
ДРАМАТУРГІЯ. У 16 — першій половині 17 ст. поча-
ла формуватись українська драматургія, про що
свідчать згадки про перші вистави, датовані кінцем
16 ст. На початку 17 ст. набула поширення так звана
шкільна драма. У братських школах, Острозькій і
Києво-Могилянській академіях викладали не лише
правила складання віршів, а й закони декламації.
Учні писали вірші, промови, а потім виголошували
їх. Виконавці один за одним виходили на сцену й
декламували текст, об’єднаний спільною темою.
Згодом твори для декламацій прибрали форму діа-
логів. Шкільна драма тривала досить довго, тому
глядачам давали перепочинок і час для роздумів.
Так виникли інтермедії, що ставили в антрактах
між діями драматичної вистави.
У першій половині 17 ст. розвинувся україн-
ський мандрівний ляльковий театр - вертеп. Вер-
тепне дійство розігрувалось у спеціальній, на зріст
людини, хатці (скриньці), у якій була двоярусна,
ніби двоповерхова, сцена.
МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХІТЕКТУРА. Перша поло-
вина 17 ст. - це час великих змін для українського
містобудування. Старі міста розбудовувалися і на-
бували нових архітектурних рис. Невпізнанно змі-
нилися, зокрема, Львів, Дрогобич, Кам’янець, Ост-
рог. Виникали й нові міста. З-поміж них - Жовква,
Броди, Станіслав (нинішній Івано-Франківськ), що
закладались як фортеці-резиденції магнатів. Не
втрачає значення і будівництво оборонних споруд.
Оборонну архітектуру першої половини 17 ст. ре-
презентують бастіонні укріплення. Якщо раніше
вежі розташовували безпосередньо на стінах, то те-
пер їх виносили вперед. Невисокі, п’ятикутні у пла-
ні вежі-бастіони, висунуті назовні за межі стін, да-
вали змогу вести вогонь уздовж захисних мурів.
Саме такі укріплення мала Жовква, заснована на-
прикінці 16 ст., та Броди, що виникли в 30-х роках
17 ст. Бастіонна система вплинула навіть на будів-
ництво палаців. Поєднання рис нової оборонної ар-
хітектури з палацовою найяскравіше спостерігаєть-
ся в замках Збаража (Тернопільщина) та Підгірців
(Львівщина). Помітні зміни сталися в церковному
будівництві. Йдеться передусім про ширше вико-
ристання каменю. Великі монастирі подекуди набу-
вали вигляду справжніх фортець, захищених міцни-
ми мурами з вежами-бастіонами. Таким, зокрема,
є Троїцький монастир у с. Межиріч (Рівненська
область). Зразком тогочасних мурованих споруд
7В •
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
3.
4.
5.
1. Ансамбль кафедрального кос-
телу у м. Львів: каплиця Боїмів
(1609-1617 рр.)
2. Замок у с. Підгірці (Львівська
область). 1635-1640 рр.
Іллінська церква у с Суботів.
1653 р
Портрет Петра Конашевича-Са-
гайдачного з книжки «Вірші на
жалісний потреб шляхетного
рицаря Петра Конашевича-Са-
гайдачного». 1622 р.
Ансамбль Успенської церкви
у іуі. Львів: церква Успіння
(1591-1629 рр.), вежа Корнякта
(1573-1578 рр.}, каплиця Трьох
Святителів (1578 р.)
є Успенська церква у Львові, будівництво якої роз-
почали 1591 р. і завершили наприкінці 20-х років
17 ст. Окрасою Львова є також каплиця Боїмів, збу-
дована у 1615 р. Ця пам’ятка втілює найяскравіші
риси ренесансної архітектури тієї доби. Оздоблена
розкішним різьбленням, у якому поєднуються бі-
блійні сюжети, реалістичні зображення-портрети,
витончені орнаменти з виноградних грон і квітів
аканта.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Справжньою перли-
ною українського мистецтва є іконостас П’ятни-
цької церкви, створений львівськими митцями в
першій половині 17 ст. До шедеврів належить іко-
ностас Успенської церкви у Львові. Ікони для нього
малювали видатні львівські художники Федір
Сенькович і Микола Петрахнович.
Активно розвивався портретний живопис. Що-
правда, до нашого часу збереглися лише поодинокі
оригінальні зразки. Про особливості живопису тієї
доби свідчить портрет- руського воєводи Яна Дани-
ловича з Жовківського замку. Рідкісною пам’яткою
є портрет Криштофа Збаразького, на якому князя
зображено на повний зріст. Інші світські жанри роз-
вивалися неактивно й відомі лише з поодиноких
фактів і пам’яток. Зокрема, свідченням розвитку
історичного малярства є символічна композиція
«Рокош під Сандомиром», батального малярства —
«Битва під Клушино» з костьолу в Жовкві. Розви-
ток гравюри пов’язаний із виникненням осередку
друкарства в Києві. «Анфологіон» 1619 р. став пер-
шою багатоілюстрованою українською книжкою -
29 ілюстрацій із 26 дощок. З-поміж тогочасних
українських гравюр окремі присвячено світським
7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст. • 79
сюжетам. Перші такі гравюри було вміщено як ілю-
страції до «Віршів на жалісний потреб шляхетного
лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного...». Вер-
хи на коні, з гетьманською булавою - так зображено
козацького керманича, запорозького гетьмана Пе-
тра Конашевича-Сагайдачного на портретній гра-
вюрі з цієї книги. Це зображення було першим
українським світським портретом у гравюрі, пер-
шим в українському мистецтві кінним портретом.
Збереглися свідчення про одного з тогочасних гра-
верів - Іллю. Найкращі його роботи — гравюри до
«Требника» Петра Могили та до «Києво-Печер-
ського патерика» 1661 р.
МОРСЬКІ ПОХОДИ КОЗАКІВ. На перші два десяти-
ліття 17 ст. припали особливо вдалі морські походи
козаків на турецькі фортеці. Тому про ці часи гово-
рять як про добу героїчних морських походів коза-
цтва. Козаки на своїх чайках атакували турецькі
фортеці. Навесні 1602 р. біля Кілії козакам вдалося
розгромити османський флот, а у 1606 р. козаки за-
хопили Варну, яка до того вважалась неприступ-
ною. У 1608 р., вдавшись до хитрощів, було захопле-
но Перекоп. Вдалим виявилися походи на Синоп і
Трапезунд у Туреччині й навіть на околиці столиці
Османської імперії - Стамбула.
Найвідомішим є похід козаків на чолі з гетьма-
ном Петром Конашевичем-Сагайдачним 1616 р. на
Кафу - найбільший невільничий ринок у Криму.
Цьому передував розгром османської флотилії у
гирлі Дніпра яка мала б розправитися з козаками та
не допустити їх у Чорне море. Тоді було визволено
кілька тисяч бранців. Початок гетьманування Са-
гайдачного випав на 1616 р. На гетьманство його
обирали кілька разів. Морські походи українських
козаків блокували та стримували турецько-татар-
ське просування вглиб українських земель.
Петро Конашевич-
Сагайдачний
УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОГО КО-
ЗАЦТВА У ВІЙНАХ РЕЧІ
ПОСПОЛИТОЇ ПРОТИ МОС-
КОВСЬКОГО ЦАРСТВА ТА
ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Під-
тримуючи наміри польсько-
го королевича Владислава
здобути корону Москов-
ської держави, П. Сагайдач-
ний на початку літа 1618 р.
повів 20-тисячне козацьке
військо на Москву. Внаслі-
док походу 1 грудня 1618 р.
в с. Деуліно було підписано
мирну угоду між Московською державою та Річчю
Посполитою. За угодою перемир’я між двома дер-
жавами укладалося на 14,5 року; Польща отримала
Смоленщину й Чернігово-Сіверську землю.
Під Хотинською фортецею у вересні 1621 р.
(нині в Чернівецькій області) зійшлися 35-тисячна
польська й 250-тисячна турецько-татарська армії.
Польське командування з нетерпінням чекало на
40-тисячне козацьке військо. В обмін на участь
у війні проти Порти козакам було обіцяно роз-
ширення прав і привілеїв. Незабаром із Варшави
прибув Сагайдачний. Його було обрано гетьманом.
П’ятитижневі бої, вирішальну роль у яких віді-
гравала козацька піхота, закінчилися для турецько-
татарських сил поразкою. 29 вересня 1621 р. між
Річчю Посполитою й Туреччиною було укладено
мирний договір. Завдяки Хотинській війні Польща
відвернула загрозу втрати чималих територій. Пер-
ша гучна перемога над турецькою армією, здобута в
суходільних боях, спростувала думку про непере-
можність Османської імперії і спричинила спалах
визвольної боротьби підкорених турками народів.
Після Хотинської війни Туреччина на довгий час
відмовилася від наміру завоювати всю Європу.
ПОВСТАННЯ 1620—1630-х рр. Переможна участь ко-
заків у Хотинській війни мала примусити уряд Речі
Посполитої виконати свої обіцянки щодо збільшен-
ня реєстру та розширення прав. Проте Польща вчи-
нила навпаки: зменшила козацький реєстр і почала
готуватись до карального походу проти козаків. Не-
задоволення українців становищем, у якому вони
перебували, призвело до повсюдного покозачення.
Мешканці міст, містечок і сіл відмовлялися визна-
вати владу старост, обирали своїх отаманів, запро-
ваджували свій суд на кшталт запорозького. «Все до
останнього покозачилося, тут як хлоп, то й козак», —
нарікали польські можновладці. Як засвідчують
описи державних маєтків за 1616 і 1620 рр., козаки
становили абсолютну більшість людності Біло-
церківського, Богуславського, Канівського, Корсун-
ського. Переяславського староств.
Стурбований створенням козацької «окремої
республіки», уряд Речі Посполитої розпочав підго-
товку до чергового карального походу проти коза-
ків. У вересні 1625 р. коронний гетьман Станіслав
Конецпольський із 30-тисячним військом вирушив
із Бара на Подніпров’я. Козацькі загони, очолені
Марком Жмайлом, зустріли поляків поблизу Кане-
ва і вдало відбивалися. Особливо відчутних втрат
польське військо зазнало біля Курукового озера. Це
змусило польське командування вдатися до мирних
80 •
переговорів, ЯКІ
ремісної угоди.
збавлення
було завершено укладенням комп-
Внутрішні чвари призвели до по-
влади
М.
Жмайла та обрання
Михайла
Дорошенка, який і підписав від імені козацтва Ку-
руківську угоду. Документ передбачав амністію
учасників повстання, козацький реєстр у 6 тисяч і
щорічну плату за службу; ті ж, хто не увійшов до
списку, мусили повернутися до маєтків своїх власни-
ків. Одна тисяча козаків мала постійно перебувати
на Запорожжі, щоб перешкоджати втечам селян.
Козаків зобов’язували не втручатися в релігійні
справи, відмовитися від морських походів, а також
не підтримувати зносин з іншими державами.
Куруківська угода встановлювала чіткий устрій
реєстрового козацтва за територіальним принци-
пом. Було створено шість полків реєстровців'. Біло-
церківський, Канівський, Корсунський, Переяслав-
ський, Черкаський і Чигиринський по тисячі вояків
у кожному. Кожен полк складався з десяти сотень.
Військова влада над реєстровцями належала геть-
ману, якого обирала загальновійськова рада та за-
тверджував польський уряд. Верховне керівництво
здійснював регіментар - головний начальник ко-
ронного війська в Україні.
Виконання Куруківської угоди тривало недовго,
і уряд Речі Посполитої знову посилив тиск на коза-
ків. Нереєстрові козаки обрали новим гетьманом
Тараса Федоровича (Трясила). У березні до по-
встання долучились реєстрові козаки. Проти по-
всталих знову було відправлено каральний похід.
25 травня 1630 р. повстанці влаштували «Тарасову
ніч»: було знищено добірну частину польської ар-
мії - представників найзначніших родів шляхти.
Вкотре скориставшись суперечками в таборі по-
встанців, у червні 1630 р. підписали Переяславську
угоду, якою збільшено реєстр (до 8 тис.) та гаранто-
вано амністію повсталим, за умов їхнього повернен-
ня додому.
Прагнувши взяти низовиків під свій контроль,
уряд Речі Посполитої у 1635 р розпочав будів-
ництво фортеці в районі першого порогу - Кодаць-
кого. Інженер Г. Л. де Боплан витратив на її спо-
рудження лише кілька місяців. Це призвело до
чергового козацького повстання, яке очолив Іван
Судима. В результаті фортецю було знищено, проте
частина повстанців видала Судиму урядові Речі По-
сполитої. Після страти Сулими розпочалась чергова
«чистка» козацького реєстру, що спровокувало по-
встання під проводом Павла Павлюка (Бута). Хоча
спершу козаки мали успіх, а на їхній бік переходило
все більше населення, до кінця 1637 р. вони були
вимушені піти на переговори з поляками. Останні ж
провели жорстоку каральну акцію на українських
землях. У відповідь піднялась чергова хвиля по-
встання, яку очолили Дмитро Гуня та Яків Остря-
нин (Остряниця). Проте влітку 1638 р. після сути-
чок під Жовнивом та Старцем повстання було
остаточно придушено.
«ОРДИНАЦІЯ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО...». Відпо-
віддю на придушення козацьких повстань стало
ухвалення у 1638 р. сеймової постанови під назвою
«Ординація Війська Запорозького реєстрового,
що перебуває на службі Речі Посполитої». Ішлося
про потребу застосування проти повстанців вій-
ськової сили. «На вічні часи» козаків позбавляли
права обирати старшин. Заборонялося також ко-
зацьке судочинство. Реєстрове військо було обме-
жене до 6 тис. козаків. Без дозволу урядового комі-
сара під загрозою смерті ніхто не мав права йти на
Запорожжя. Козакам не дозволялося поселятися в
містах, крім прикордонних - Черкас, Чигирина й
Корсуня. Два полки реєстровців, заступаючи один
одного, мали постійно стояти на Запорожжі.
НАСЛІДКИ ПОВСТАНЬ 1630-х рр. Здавалося, козаць-
кій сваволі нарешті було покладено край. Через те,
що гучних виступів козаків протягом 1638-1648 рр.
не було, поляки назвали те десятиліття часом «зо-
лотого спокою». Щоправда, спокій був примарним.
Козацтво як стан польський уряд ліквідувати не
спромігся, тож марними були сподівання, що коза-
ки облишать спроби вибороти собі більше прав.
Повстання 30-х рр. 17 ст. не досягли результату,
бо висунута їхніми керівниками програма ще не
мала широкої підтримки. Звідси стихійність, брак
належної згуртованості серед очільників повстання,
розпорошеність сил повстанців та їхніх бойових
дій — ті вади, через які козацько-селянські рухи
1630-х рр. не мали успіху. Об’єднання українців на-
вколо ідеї визвольної боротьби потребувало часу.
Отож, польське десятиліття «золотого спокою» для
України було часом гуртування і нагромадження
сил перед новим змаганням.
• «Золотий спокій» - період соціально-економіч-
ної та політичної стабільності у Речі Посполитій піс-
ля остаточного придушення козацьких повстань та
видання «Ординації Війська Запорозького...» (1638)
і до початку виступів під проводом Б. Хмельницько-
го (1648).
7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст. • 81
Тренувальний тест до теми 7
З розбудова нових міст та містечок, яких лише на
Київщині та Брацлавщині з'явилося понад 300
Завдання 1-26 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний ва-
ріант відповіді.
1. Між якими державами 1618 р. було укладено Деу-
лінське перемир'я?
А всі варіанти правильні
Б тільки 1 та 2 варіанти правильні
В тільки 2 та 3 варіант правильні
Г тільки 1 та 3 варіанти правильні
А Б В г
А Московським царством та Річчю, Поспо-
литою
5. Якою була релігійна ситуація в перші два десятиліття
після Берестейської унії?
Б Річчю Посполитою та Кримським ханством
В Османською імперією та Річчю Посполитою
Г Річчю Посполитою та Трансільванським князівством
2. Які міста були центрами польських воєводств на укра-
їнських землях на початку 17 ст.?
1 Львів, Белз
2 Кам'янець, Луцьк
З Київ, Острог
4 Брацлав, Київ
5 Львів, Переяслав
6 Новгород-Сіверський, Галич
А 1,3, 5 Б 1,2,4
В 2, 3, 6 Г 2, 4, 6
А гармонізовано відносини між право-
славною, греко-католицькою та като-
лицькою церквами
Б фактична втрата православною церквою вищих ієрар-
хів, вірогідність оголошення її такою, що не існує
В цілковита підтримка греко-католицької церкви всіма
верствами українського суспільства
Г зрівняння в правах греко-католицького з католицькими
кліром: єпископи отримали місця в сенаті тощо
А Б В Г
6. Де було розташовано найбільший невільницький ри-
нок у Криму, куди спрямував свій похід гетьман П. Кона-
шевич-Сагайдачний 1616 р.?
3. Якою цифрою позначено на карті польське воєвод-
ство, утворене на українських землях у 30-х роках 17 ст.
А 1 Б 2
В З Г 4
А Б В Г
А Хотин
Б Кафа
В Ясси
Г Кодак
7. Унаслідок якої події було підписано Куруків-
ську угоду?
А походу королевича Владисла-
ва разом із Сагайдачним на
Москву 1618 р.
Б польсько-козацького зброй-
ного конфлікту 1625 р.
В повстання Тараса Федоровича (Трясила)
1630 р.
Г смоленської (московсько-польської) війни
1634 р.
8. Доповніть твердження.
Зображені пам'ятки відомі тим,
що...
А їх особисто виготовив гетьман Петро Конаше-
вич-Сагайдачний
Б вони започаткували нове мистецьке явище -
книжкову гравюру
В вони ілюстрували книгу, яку надрукував Іван
Федоров
4. Що було характерною рисою економічного життя в
Україні наприкінці 16-у першій половині 17 ст.?
1 зосередження в руках магнатів величезних земельних
володінь, отриманих у спадок, унаслідок шлюбних зв'яз-
ків, купівлі маєтків, пожалувань з боку королів тощо
2 стрімкий розвиток фільваркового господарства, зумов-
лений зростанням на ринках Центральної й Західної
Європи попиту на хліб та іншу сільськогосподарську
продукцію
Г вони вперше ілюстрували світські сюжети в
друкованій книжці
А Б В Г
82 •
А Б В Г
Б
9. Який період називають «добою героїчних походів»?
А повстання 1591-1596 рр., коли на визво-
лених територіях запроваджувався ко-
зацький устрій
вдалі морські походи козаків на турецько-татарські
фортеці протягом перших двох десятиліть 17 ст.
повстання 1637-1638 рр., яке вирізнялося розмахом
воєнних операцій, кількістю учасників і тривалістю
польсько-козацькі збройні конфлікти середини 20-х -
першої половини 30-х років 17 ст.
В
Г
10. Коли відбулися події, про які йдеться в джерелі?
«Султан турецький Осман підійшов до Хотина з
незліченним кінним і пішим військом, що перевищувало
християнські сили у десятки разів, і зупинився на
відставні однієї милі від поляків... У суботу, 18 серпня,
турецьке війська напало на польський табір, на ту ча-
стину, де були козаки. І почали палити з гармат і руш-
ниць, і так до вечора, але нікому не завдавали шкоди...
Козаки, перехрестившись, почали бити чужинців, паки
ті не витримали, й почали тікати...»
А Б В Г
А 1616 р.
В 1621р.
Б 1618 р.
Г 1635 р.
11. Про події козацького повстання 1630 р. відомо, що .
——г—-і— А під Жовнином, втративши надію на успіх,
———Яків Острянин відступив із частиною ко-
———— заків на землі майбутньої Слобідської
України
Б під час раптового нападу було знищено «Золоту роту> -
шляхтичів із польських родів, що охороняли штаб С. Ко-
нецпольського
В Дмитро Гуня спорудив на р. Старець, де вона впадає в
Сулу, табір, який урятував козаків від цілковитої поразки
Г під час обговорення умов перемир'я козаків із поляками
гетьманську булаву передано Михайлові Дорошенку
12. Які битви відбулися під час козацького повстання
1637-1638 рр.?
1 під Кумейками поблизу Канева
2 в урочищі Солониця під Лубнами
З під Жовнином неподалік Чигирина
4 під П'яткою на Житомирщині
5 біля Курукового озера навпроти Кременчука
А Б В Г
А 1,2
В 2,4
Б 1,3
Г 4, 5
13.3 якого документа наведено фрагмент?
«Оскільки козацька сваволя так розійшлася, що для
приборкання її довелося рушити наші війська й битися з
козаками, і розгромити їх... - тому на вічні часи позбав-
ляємо козаків старшинства, всяких старовинних судо-
вих установ, права, доходів й інших відзнак, набутих
ними за вірні послуги від наших предків і тепер унаслідок
заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого живих зберег-
ло воєнне щастя, мати в стані простого народу, обер-
неного в хлопів».
А Б В Г
А Деулінське перемир'я 1618 р.
Б Куруківська угода 1625 р.
В Переяславська мирна угода 1630 р.
Г «Ординація Війська Запорозького реєстрового» 1638 р.
14. Які з тверджень відповідають умовам «Ординації
Війська Запорозького реєстрового...» 1638 р.?
1 У найкоротший термін мало бути збудовано Кодацьку
фортецю, у якій постійно перебувала б польська залога.
2 Козакам не дозволялося поселятися в містах, крім при-
кордонних-Черкас, Чигирина й Корсуня.
З Без дозволу урядового комісара під загрозою смерті
ніхто не мав права йти на Запорожжя.
4 Встановлено чіткий устрій реєстрового козацтва за
територіальним принципом - передбачене створення
п'ятьох полків.
5 Влада над реєстровцями належала гетьманові, якого
обирали на загальновійськовій раді й затверджував
УРЯД.
15. У якому
академію?
А 1,2 Б 1,4
В 2, З Г 3, 5
році було засновано
А 1578 р.
Б 1615 р.
В 1621р.
Г 1632 р.
Києво-Могилянську
16. Як виникла Києво-Могилянська академія?
І , І г І г. І г І А за наказом польського короля
------------Б після реорганізації Острозької академії
———— В з ініціативи князя Василя-Костянтина
Острозького
Г злиттям київських Братської та Лаврської шкіл
17. Автором «Граматики...», виданої у 1619 р., що слугу-
вала основним підручником церковнослов'янської
мови, був...
А Б В Г
А Мелетій Смотрицький
Б Памва Беринда
В Герасим Смотрицький
Г Афанасій Кальнофойський
18. Який із рядків містить інформацію, доречну в роз-
повіді про друкарню Києво-Печерської лаври?
І І і і і А 1581 р., Герасим Смотрицький, «Ост-
А Б В Г _ г.с
-----------розька Біблія»
———— Б 1596 р., Лаврентій Зизаній, «Граматика
словенська»
В 1616 р., Єлисей Плетенецький, «Часослов»
Г 1619 р., Мелетій Смотрицький, «Граматика»
19. Про якого церковного діяча йдеться в уривку з дже-
рела?
«Року 1620 місяця березня 22 дня прибув з Москви до
Києва святійший патріарх єрусалимський іменем Фео-
фан, і зупинився в монастирі Братському, і був прийня-
тий з великою честю духовними та світськими людьми.
Того ж року, місяця вересня 3 дня, від'їжджаючи з Києва,
святійший патріарх... поставив і висвятив на митропо-
лію Київську чоловіка гідного й чесного...»
А Б В Г
А Іпатій Потій
Б Михайло Рогоза
В Йов Борецький
Г Петро Могила
7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст. •
20. Укажіть, кого з історичних діячів зо-
бражено на фресці церкви Спаса на
Берестові, яка побудована в 12 ст.
А Б В Г
А князя Володимира Мономаха
Б князя Василя Костянтина Острозького
В митрополита Іпатія Потія
Г митрополита Петра Могилу
21. Яке твердження стосується зобра-
женої пам'ятки?
А Б В г
ч
А зразок ренесансної архітектури
Б зразок оборонної архітектруи
В зразок суцільномурованої архітектури
Г зразок візантійської архітектури
22. Доповніть твердження.
Про замок у Підгірцях відомо, що...
А складовою його архітектурного ансамб-
лю є Кругла вежа, прикрашена зверху
ренесансною короною
Б він споруджений на високому скелястому березі річки
Смотрич як частина системи укріплень міста
В його двохповерховий палац спирався на високий цо-
коль із наріжними бастіонами, зовні захищений широ-
ким ровом
Г він не мав правильної форми, оскільки архітектор Пав-
ло Римлянин прагнув урахувати особливості рельєфу
24. Яка з архітектурних споруд уособлює
досягнення оборонного будівництва
першої половини 17 ст.?
А Б В Г
84 •
25. Коштом якого діяча збу-
дована зображена на ілю-
страції церква?
А Петра Конашевича-Сагай-
дачного
Б Петра Могили
В Йова Борецького
Г Богдана Хмельницького
А Б В Г
26. Що було характерним для соціально-економічного
розвитку українських земель у складі Речі Посполитої
в другій чверті 17 ст.?
А Б В Г
А інтенсивне зростання міст та містечок,
збільшення кількості населення
Б звільнення міщан від будь-яких подат-
ків і повинностей, окрім обов'язку захищати свої міста
В більшість земельних володінь належала українським
православним князям
Г припинення покозачення селян через протидію поль-
ського уряду та шляхти
У завданні 27 до кожного з чотирьох рядків інформації,
позначених цифрами, виберіть один правильний варі-
ант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
її. Установіть відповідність між іменами церковних
діячів та стислими характеристиками.
розуміння з православними, а уніатське чернецтво
об'єднав у василіанський орден.
Б Церковний діяч, якого називали «батьком унії»; після
смерті митрополита М. Рогози став греко-католицьким
митрополитом.
В Митрополит, висвячення якого в 1620 р. означало від-
новлення вищої православної ієрархії.
Г Перебуваючи на митрополичому престолі, здійснив
важливі заходи з упорядкування й оновлення церков
ного життя; створив Київський колегіум.
Д Львівський єпископ. З 1590 р. брав участь у підготовці
унії з Римом, одначе напередодні Берестейського собо-
ру приєднався до противників ідеї об'єднання церков.
У завданні 28 розташуйте події в хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
28. Установіть послідовність описаних в уривках з дже-
рел подій.
А «Хортиця - місцевість на Борисфені. Тут Дмитро Ви-
шневецький поставив колись фортецю... Середину
цього місця оточив кам'яним муром та огорожею з
дубів, зміцнені природою та Богом».
Б «Непокірний козак, на ім'я Сулима, підступно й таєм-
но прокравшись з... козаками з моря до Дніпра,
насмілився напасти на фортецю, яку його милість
король Владислав звелів на кошти Речі Посполитої».
В «...Польське королівство і Велике князівство Литов-
ське становлять неподільне тіло, одно зібрання, один
народ... Головний сейм завжди повинен бути один».
Г «...Хто ж затримає народ, коли в
нього так закрутилися колеса свавіл-
ля... Переконався я про це під Кумей-
ками: зимою знищив Павлюка, на вес-
ну, незважаючи на такий великий
розгром, ожив Острянин».
А Б В Г
1
2
3
4
У завданнях 29-31, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
29. Укажіть пам'ятки, створені в першій половині 17 ст.
І—।—,—। 1 портрет князя Криштофа Збаразького
І—І—і—І 2 гравюри львівського «Апостола»
З мініатюри Пересопницького Євангелія
4 гравюра із зображенням герба Війська Запорозького
з книги «Вірші на жалісний потреб.. Петра Конашеви-
ча-Сагайдачного»
5 каплиця Боїмів у Львові
6 Верхній Замок у Луцьку
ЗО. Які явища та процеси характерні для соціокультурної
ситуації в українських землях у першій половині 17 ст.?
г__г_] 1 активна участь у житті православної церкви
1111 нової суспільної верстви - козацтва
2 припинення конфронтації між католицькою
та православною церквами
З неоднакові темпи зростання панщини, як і інших по-
винностей, у різних регіонах
4 активне будівництво фортифікаційних укріплень басті-
онного типу
5 занепад іконописного малярства у зв'язку з появою но-
вих жанрів живопису
6 зростання ролі друкарні Івана Федорова у Львові як
основного осередку книговидання
31. Укажіть твердження, що стосуються Петра Конаше-
вича-Сагайдачного.
।—।—,—। 1 брав участь у битві Речі Посполитої з ту-
I—І—І—І рецько-татарським військом під Хотином
2 організовував походи запорожців у воло-
діння кримського хана і на турецькі фортеці
З підштовхнув Стефана Баторія до запровадження першо-
го козацького реєстрового війська
4 очолив козацьке повстання, внаслідок якого було зруй-
новано фортецю Кодак
5 організатор військової підтримки відновлення вищої
православної ієрархії
6 взяв під захист й опіку новостворену Києво-Могилян-
ську колегію
7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст. • 85
8. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА
ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
СЕРЕДИНИ 17 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Національно-визвольна війна українського народу. Зміни в
суспільно-політичному житті. Утворення української козацької
держави - Війська Запорозького. Внутрішньо- та зовнішньопо-
літична діяльність уряду Богдана Хмельницького.
Дати подій:
1648 р. - Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви;
1649 р. - Зборівська битва. Зборівський договір;
1651 р. - Берестецька битва. Білоцерківський договір;
1652 р. - Батозька битва;
1653 р. - Жванецька облога. Кам'янецький договір;
1654 р. - Переяславська рада; українсько-московський дого-
вір («Березневі статті»);
1656 р. - московсько-польське Віленське перемир'я.
Персоналії: Богдан Хмельницький, Іван Богун, Адам Кисіль.
Поняття і терміни: національно-визвольна війна, Військо За
порозьке, Гетьманщина, покозачення.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати належність вказаних подій
до століть, співвідношення між подіями та їх
віддаленість від сьогодення;
• визначати правильність застосування в іс-
торичному контексті зазначених понять і термі-
нів,
• розпізнавати на картосхемі територіальні
зміни, що відбулися внаслідок Національно-ви-
звольної війни, територію української козацької
держави за Зборівським і Білоцерківським до-
говорами, місця основних подій війни;
• характеризувати відносини Війська Запо-
розького з Польщею, Кримським ханством,
Молдовою, Московією, Швецією і Трансільва-
нією; умови мирних угод українців із польським
урядом, українсько-московського договору
1654 р.; діяльність вказаних персоналій;
• визначати причини та наслідки Національ-
но-визвольної війни, місце Гетьманщини в між-
народних відносинах тогочасної Європи;
• пояснювати наслідки й значення найваж-
ливіших битв війни та договорів у розгортанні
національно-визвольної боротьби;
• сприймати та інтерпретувати різновидові
історичні джерела, що стосуються теми.
ПРИЧИНИ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ
1. Погіршення становища селянства в умовах
засилля магнатів і панщинно-фільваркової систе-
ми господарювання:
- швидке покріпачення селян;
- збільшення панщини та різноманітних форм від-
робітків і податків на користь феодалів і держа-
ви;
- посилення визиску селян орендарями панської
землі.
2. Зростання невдоволення українського міщан-
ства, яке потерпало як від приватних власників
міст, так і від сваволі королівських урядовців:
- православні городяни мали селитися лише в спе-
ціально відведених кварталах;
- їх обмежували в заняттях ремеслом і торгівлею;
усували від участі в місцевому самоврядуванні,
обтяжували різними податками й повинностями.
3. Обмеження прав козацтва, запровадження
заходів, спрямованих на ліквідацію його як стану:
- з особливою жорстокістю придушували будь-які
вияви покозачення;
- за «Ординацією...» 1638 р. всі колишні реєстрові
козаки, за винятком 6-тисячного реєстру - відто-
ді складової частини польського війська, пере-
творювалися на кріпаків;
— реєстровців позбавляли права обирати гетьмана і
старшину - їх мав призначати польський уряд зі
шляхти;
- на Запорожжі розміщувалися польські залоги,
було відбудовано фортецю Кодак;
- козакам заборонялося без згоди уряду ходити в
морські й суходільні походи проти Османської
імперії та Кримського ханства. їх зобов’язували
виконувати всілякі роботи, сплачувати обтяжли-
ві податки.
4. Полонізація української культури, примусове
насадження католицизму, що викликало масові
протести:
— православні зобов’язувалися сплачувати податки
на утримання католицького духівництва; їм не-
рідко заборонялося провадити відправу, обійма-
ти певні посади, створювати вищі навчальні за-
клади тощо;
закривалися наявні, заборонялося будувати нові
православні церкви й монастирі, а їхні володіння
й майно конфісковувало католицьке та уніатське
духівництво; натомість споруджували костьоли й
кляштори;
— зростала кількість єзуїтських колегіумів, поши-
рювався їхній вплив;
- звужувалася сфера вживання української мови.
86 •
• Війна - найжорстокіша, найорганізованіша й
наймасовіша форма збройної боротьби між держа-
вами, націями (народами), соціальними станами,
яка має політичний характер і спрямовується на
розгром (знищення) противника й утвердження
своєї волі.
• Національно-визвольна війна - у широкому ро-
зумінні - будь-яка війна, учасники якої є представ- ,
никами певної етнічної спільноти, що ставить собі
за мету визволення від чужого панування. У контек-
сті історії України - назва періоду української історії,
що охоплює 1648-1657 рр. та характеризується по-
встанням під проводом Б. Хмельницького, результа-
том якого стала втрата Речі Посполитою контролю
над значною частиною українських етнічних зе-
мель, на яких було проголошено козацьку державу.
ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ. На
початку 1648 р. Богдан Хмельницький сформував
перший повстанський загін, установив зв’язок із ко-
заками залоги на Січі й 25 січня оволодів нею. Коза-
ки обрали його гетьманом Війська Запорозького. Ці
події стали початком Національно-визвольної ві-
йни українського народу. На початку лютого 1648 р.
повстанці відбили спроби урядових військ заволоді-
ти Микитинською Січчю. Заручившись підтрим-
кою Туреччини, у лютому березні 1648 р. у Бахчи-
сараї українські посли уклали угоду з кримським
ханом Іслам-Гереєм III про військову допомоіу у ві-
йні проти Речі Посполитої. У такий спосіб гетьман
розв’язав кілька проблем: недостатності власної кін-
ноти; уникнення несподіваного нападу татарських і
ногайських орд, що було б особливо небажаним під
час воєнних дій проти Польщі.
БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (роки життя: 1595-1657;
гетьман - від 1648). Здобув освіту в єзуїтському
колегіумі у Львові. Брав участь у польсько-турець-
кій війні (1620-1621), де потрапив у полон. Брав
шасть у війні Франції про-
ти Іспанії на боці першої.
Очолив Національно-ви-
звольну війну українського
народу проти польського
володарювання середини
17 ст. Визначний політик,
вправний дипломат, досвід-
чений полководець, він не
тільки визначив подальшу
долю України, а й відчутно
впливав на тогочасне євро-
пейське політичне життя. Богдан Хмельницький
Основним здобутком діяльності гетьмана стало
створення української держави Гетьманщини.
Зваживши на зовнішньо- і внутрішньополітичну
ситуацію кінця 1653 р., уклав перший українсько-
московський договір (1654). Зближення Московії з
Польщею після Віденського миру 1656 р. спонукало
Хмельницького до пошуків нових союзників.
ПЕРШІ ПЕРЕМОГИ КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА. 21 квітня
1648 р. з Черкас у наступ пішли польські війська,
їхня зустріч із козаками відбулася у Жовтоводській
битві (5-6 травня 1648 р.) - першій переможній
битві Національно-визвольної війни. Повстанці
оточили польське військо під командуванням
Стефана Потоцького на берегах річки Жовті Води.
Вирішальний наступ на польський табір розпочав-
ся 6 травня. Він завершився нищівною поразкою
поляків.
Корсунська битва (16 травня 1648 р.). Після
розгрому під Жовтими Водами 20-тисячне польське
військо на чолі з великим коронним гетьманом
М. Потоцьким і польним гетьманом М. Калинов-
ським відійшло до Корсуня, де сховалося в укріпле-
ному таборі. 14 травня до міста наблизилися війська
Б. Хмельницького (козаки і татари перекопського
мурзи Тугай-Бея). Одночасною атакою головних
сил Хмельницького і загону Максима Кривоноса
польське військо було розгромлене. Б. Хмельниць-
кий видав універсали до населення України із за-
кликами підніматися проти польського панування.
На кінець червня повстанці визволили від поль-
ських магнатів і шляхти всю Лівобережну Україну.
До кінця липня з-під влади поляків було відво-
йовано всю територію Лівобережжя, а до кінця
серпня - Брацлавське, Київське, Подільське (крім
м. Кам’янець) воєводства на Правобережжі, а також
східні й південні райони Волинського воєводства.
Хмельницький використав час відносного перепо-
чинку, аби підготувати плани подальших дій та
сформувати 100-тисячну армію, поділену на полки
й сотні.
Дізнавшись про те, що польська армія готова ру-
шити на Подніпров’я, Б. Хмельницький пішов на
захід. 11-13 вересня 1648 р. союзне козацько-та-
тарське військо на чолі з Богданом Хмельницьким
зійшлося з польською армією під орудою гетьмана
Миколая Потоцького неподалік містечка Пилявді
поблизу Старокостянтинова (нині - село Пилява
Хмельницької області). Пилявецька битва завер-
шилася для польської армії поразкою.
На старшинській раді помірковану групу, яка
пропонувала припинити воєнні дії та піти на пере-
8. Національно-визвольна війна українського народу середини 17 ст. • 87
говори з Річчю Посполитою, перемогла радикальна:
було вирішено продовжувати наступ. 26 вересня
розпочалась облога Львова. Хмельницький не ба-
жав руйнувати місто, тож отримав викуп і зняв об-
логу. Унаслідок перемоги під Пилявцями й походу
української армії на Львів та Замостя на початку
листопада 1648 р. майже всі українські землі було
визволено від польського панування. Враховуючи
стан війська напередодні зими 1648 р., Хмельниць-
кий погодився на перемир’я з Річчю Посполитою.
23 грудня Хмельницький урочисто в’їхав до Києва.
МЕТА НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ. На по-
чатку 1649 р. Богдан Хмельницький оприлюднив
свої наміри у війні проти Речі Посполитої. Це ста-
лося в лютому, під час переговорів у Переяславі з
королівським посольством. У відповідь на умови
перемир’я, запропоновані польськими послами,
гетьман сформулював остаточну мету війни. Про-
мову Хмельницького дослідники тлумачать як про-
граму розбудови Української держави:
• гетьман обґрунтував право українців на створен-
ня незалежної від Речі Посполитої держави в ет-
нічних межах їхнього проживання;
• сформулював положення про соборність Україн-
ської держави;
• розглядав козацьку Україну як спадкоємицю
Київської Русі.
УКЛАДАННЯ ЗБОРІВСЬКОЇ УГОДИ. Навесні 1649 р.
польські війська, порушивши умови перемир’я, роз-
почали воєнні дії.
У ніч проти 6 серпня Хмельницький оточив
польський табір і містечко Зборів (нині — Терно-
пільська область), маючи переваги для переможної
битви. Але кримський хан Іслам-Герей III порушив
попередню домовленість і перейшов на бік короля
Речі Посполитої. Хан боявся зростання козацької
сили та домігся від Б. Хмельницького переговорів із
поляками. Неможливість вести війну одночасно
проти Польщі й проти Кримського ханства спону-
кала Богдана Хмельницького укласти мирний дого-
вір із Річчю Посполитою на не зовсім вигідних умо-
вах, які не відповідали ані фактичному успіхові
козаків, ані їхнім сподіванням. У цій битві відзна-
чився білоцерківський полковник Данило Нечай.
8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський
мирний договір. Він передбачав перехід під владу
гетьмана територій колишніх Київського, Брацлав-
ського й Чернігівського воєводств. Тут польський
уряд позбавлявся права розміщувати свої війська,
а державні посади мали обіймати лише православні.
Домовилися також про встановлення реєстру в
40 тис. козаків. Усім учасникам війни оголошувала-
ся амністія. Шляхта поверталася до своїх володінь,
а селяни мусили виконувати довоєнні повинності.
Православний митрополит отримував місце в сена-
ті. Вперше в історії українсько-польських відносин
Україна одержувала з боку Речі Посполитої ви-
знання певної самостійності як козацька держава.
Зважаючи на часткове виконання умов договору
урядом Речі Посполитої, козацька верхівка розці-
нювала договір як перемир’я і готувалась до нового
воєнного протистояння.
Від 1649 р. і до своєї смерті у 1653 р. незмінним
учасником усіх переговорів між урядом Речі Поспо-
литої та козацтвом був Адам Кисіль. Він був одним
із чотирьох православних сенаторів Речі Посполи-
тої, а з 1649 р. - київським воєводою. Беручи участь
у переговорах, обстоював пошук компромісу між
Річчю Посполитою та Гетьманщиною. Виступав за
надання привілеїв козацтву та зрівняння його у
правах із польською шляхтою. Його позиція викли-
кала постійні безпідставні звинувачення з обох сто-
рін. Був меценатом православної культури.
УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ -
ГЕТЬМАНЩИНИ. Переможні битви 1648-1649 рр.,
унаслідок яких велику частину українських земель
було звільнено від польської влади, сприяли утвер-
дженню Української козацької держави - Війська
Запорозького. В історичній науці цю державу нази-
вають Гетьманщиною. Найвищим законодавчим
органом держави стала Генеральна рада — загальна
рада всього війська. З часом значення Генеральної
ради настільки зменшилося, що її взагалі припини-
ли скликати. Роль Генеральної ради перебрала
Старшинська рада, що складалася з полковників і
генеральної старшини. Виконавча й судова влада
зосереджувалися в руках гетьмана. Керувати всіма
справами внутрішнього врядування й зовнішньої
політики гетьманові допомагав уряд - генеральна
старшина. До її складу належали: генеральний пи-
сар (керував канцелярією), генеральний обозний
(завідував обозом та артилерією, друга особа після
гетьмана), двоє генеральних осавулів (хранителі
гетьманської булави, помічники з військових
справ), двоє генеральних суддів. З 1654 р. введено
посаду генерального підскарбія (відповідав за фі-
нанси). Територія козацької держави згідно з умо-
вами Зборівського договору складалася з земель
колишнього Київського, Чернігівського і Брацлав-
ського воєводств та обіймала 200 тис. кв. км - від
р. Случ на заході до московського кордону на сході
88 •
та від басейну Прип’яті на півночі до степової смуги
на півдні. Столицею і гетьманською резиденцією
стало м. Чигирин. У 1649 р. всю територію Україн-
ської держави було поділено на 16 полків (на Пра-
вобережжі - дев’ять, на Лівобережжі - сім полків),
які поділялись на сотні. Центром полку було одне зі
значних міст полкової території. Кожен полк очо-
лював полковник, якого обирали на полковій раді
або призначав гетьман. Територія полку поділялася
на 10-20 і навіть більше сотень, які різнилися пло-
щею та чисельністю.
• Військо Запорозьке - назва військово-політич-
них утворень 16-18 ст. на теренах України: козацька
військово-політична організація з центром у Запо-
розькій Січі; синонім до назви Гетьманщина.
• Гетьманщина - українська козацька держава, що
виникла в результаті національно-визвольного по-
встання під проводом Б. Хмельницького. Проіснува-
ла до 1765 р.
МІСЦЕ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
ТОГОЧАСНОЇ ЄВРОПИ. Католицькі держави Ав-
стрія, Іспанія та князівства Південної Німеччини
підтримали Польщу й одразу ж зайняли негативну
позицію щодо визвольної боротьби українського
народу. Франція як католицька держава і водночас
ворог Габсбургів мала таку саму позицію, зумовле-
ну її політикою на континенті (після Вестфальсько-
го миру 1648 р.). У цій політиці Франція важливе
місце відводила Польщі як своїй союзниці. Римська
курія щодо козацької України здійснювала послі-
довно ворожу політику. З Риму вимагали найрішу-
чішої боротьби з козаками аж до цілковитого їх зни-
щення з огляду на їхні вимоги щодо покращення
статусу православ’я. Протестантський табір, до яко-
го належали Англія, Голландія, Швеція і князів-
ства Північної Німеччини, спостерігав за подіями
в Україні з неприхованим інтересом і певним спів-
чуттям, бо Національно-визвольна війна знесилю-
вала Річ Посполиту, а отже, і весь католицький
блок. Боротьбу українського народу православні
країни загалом підтримали. Усі чотири православні
патріархи (константинопольський, александрій-
ський, антіохійський, єрусалимський) благослови-
ли Хмельницького на переможну війну. Московія,
Валахія та Молдова на словах підтримували
Хмельницького, проте з безпосередньою військо-
вою допомогою не квапилися.
Єлець
>Орел
^Брянськ
^Слрнім
[орогичин
Стародуб
\ Берестя
Томел?
Річиця>
Пінські
Курськ
>Вороніж
іРильськ
ІерНІГІБ,
Старий-Ос кіл!
'Дон
О Овруч
ГТсЄ^,
Володимир
Луцькі
Прилуки
Житомир,
Тадяч
^Охтирка
Перемишль'
Самбір
Зборів*
[Полтава
Корсущ
Черкаси]
Кальник
Ізюм
Ужгород
/Кременчук
.Кодак
^Бендери
Перекоп4
МОРЕ
-Керч
С07
(Коломия
ОЛюблін ]
Холм О
ЛубяІуМиріоі
\ у ®
Кропивна/-...
Берестечко**
( Почаїв
Харків )
\ ^7 Чугуїв
ууЗміїв
^^^Хотин
у<^хЧсрнївцГ^Х
Хкняз
Турів Мозирі
Жовті ВОДИ&
З А Гі)о Р о\ж
І ІМикитинська
Слупьк а
Бобруйські
Акермані^ 40 Р НЕ
море
Умань
Батіг\
Ямпіль
.Натури ОС""* Путивль
| -..Ніжин *: Конотоп^
'Остер
Том ч х
Київ\ „
/ ^Переяславі
п ТеребовлйПй.ПЯІПП,^/''*'’'-^
йлйу.Бучи БарсВШНИЦ||
7ДЦ0 Д І Л л я
ОКам’янець
щдомир
ґ7 \ Замостя
9-Немирі
БрацлавЧ/
.^ХЗв ягель
\ / Корець
Острого--
Внпшевець' . ,
) І Фастів,
Старокостяятивів Паволоч УЙЯЯИ
Севськ
X
❖
Острогозьк
Українська козацька держава
--- Державні кордони на 1648 р.
—► Похід Богданв Хмельницького в 1648 р.
Територія Української козвцької держави
за Зборівським договором 1649 р
Центри і межі полків
Кордони між Річчю Посполитою, Московським
царством і Османською імперією на 1686 р.,
після розподілу укрвїнських звмель
Визначні битви
Сучвсні кордони України_________________
/Білгррод І
V V Валуйки
Кішаіна^
8. Національно-визвольна війна українського народу середини 17 ст. *
ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ
КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ. Було ліквідовано велике й
середнє світське землеволодіння, фільварково-
панщинну систему господарювання, кріпацтво.
Натомість формувалася козацька, селянська, а та-
кож державна власність на землю. Змушені були за-
лишити Україну польські магнати й католицька
шляхта, католицьке духівництво - ті верстви, що
тримали у своїх руках владу до початку війни. Про-
відну роль у житті суспільства почав відігравати
козацький стан. Влада та основні багатства зосе-
реджувалися в руках козацької старшини, що фор-
мувалася з представників різних суспільних верств.
Великим завоюванням козацької держави стала
особиста свобода абсолютної більшості селян і мі-
щан, які, крім того, могли вільно вступати до ко-
зацького стану. Переважна більшість селян покоза-
чилася. Становище міщан поліпшувалося ще й за-
вдяки тому, що в містах було ліквідовано засилля
іноземців та усунуто національно-релігійні пере-
шкоди для занять ремеслами, промислом, торгів-
лею, для участі в самоврядуванні.
• Покозачення - процес самовільного переходу до
козацтва представників інших соціальних верств та
груп, став провідною рисою соціальних процесів
у 16-18 ст.
ВІДНОВЛЕННЯ ВОЄННИХ ДІЙ. БЕРЕСТЕЦЬКА БИТ-
ВА. Упродовж 1650 р. Польща готувалася до нового
етапу війни проти Богдана Хмельницького. Воєнні
дії розпочались у лютому 1651 р. на Поділлі. Вирі-
шальні бої між основними силами польської та
української армій сталися 18-30 червня 1651 р. по-
близу м. Берестечка на Волині. Це була найбільша
битва Національно-визвольної війни за чисельністю
вояків, які брали в ній участь. Польським військом
командував коронний гетьман Миколай Потоць-
кий. Третього дня битви, 20 червня, коли перевага
була вже на боці Богдана Хмельницького, ординці
несподівано залишили тле бою. Гетьман вирушив за
ханом, аби домогтися повернення орди на поле бою.
Але хан затримав і фактично ув’язнив Богдана
Хмельницького. Упродовж 10 днів козаки героїчно
обороняли табір, відбиваючи всі атаки поляків.
Наказним гетьманом було обрано Івана Богуна.
Відхід основної боєздатної частини козацького вій-
ська стався вночі проти ЗО червня. Козаки споруди-
ли переправи через Пляшівку й непомітно для во-
рогів вийшли з оточення. Повернувшись із
короткочасного полону на початку липня, Богдан
Хмельницький швидко відновив боєздатну армію і
вже через два місяці зупинив просування потужно-
го польсько-литовського війська в районі Білої
Церкви. Це змусило коронного гетьмана Миколая
Потоцького погодитися на переговори. 18 вересня
1651 р. в Білій Церкві було укладено мирний дого-
вір, за яким територія гетьманського врядування
обмежувалася Київським воєводством. До Брацлав-
ського й Чернігівського воєводств поверталася
польська адміністрація. Магнати і шляхта отриму-
вали свої довоєнні маєтки. Козацький реєстр змен-
шувався з 40 до 20 тисяч. Б. Хмельницький зали-
шався гетьманом, проте після його смерті право
призначати гетьманів переходило до короля.
Полковника Івана Богуна, який очолював каль-
ницький (вінницький) козацький полк, дослідники
вважають найвидатнішим після Б. Хмельницького
стратегом Національно-визвольної війни. Він брав
участь у всіх великих битвах тієї війни. Під час Бе-
рестецької битви (1651) за відсутності Б. Хмель-
ницького був обраний наказним гетьманом, органі-
зував вихід козаків із оточення. І. Богун уособлював
ту частину козацтва, яка, завжди підтримуючи ідею
незалежності України, прагнула «не бути ані під ко-
ролем польським, ані під царем московським».
ПЕРШИЙ МОЛДОВСЬКИЙ ПОХІД БОГДАНА ХМЕЛЬ-
НИЦКОГО. Ще влітку 1648 р. гетьман удавався до
спроб схилити васала Османської імперії - молдов-
ського господаря Василя Лупула до встановлення
добросусідських відносин із Гетьманщиною. Проте
Лупул і надалі підтримував польський уряд. У дру-
гій половині серпня 1650 р. 60-тисячна українська
армія під проводом Богдана Хмельницького й
30-тисячні загони кримських татар перейшли Дніс-
тер і вступили на територію молдовського князів-
ства. На початку вересня 1650 р. козацькі полки за-
володіли столицею князівства - м. Яссами. Василь
Лупул погодився на мир, головною умовою якого
була відмова Молдови від союзу з Польщею. Так
між Україною й Молдовою було встановлено союз-
ницькі відносини. Щоб зміцнити політичні зв’язки з
Гетьманщиною, молдовський господар зобов’язався
видати свою дочку Розанду за старшого сина Богда-
на Хмельницького - Тимоша.
БАТОЗЬКА БИТВА. Не бажаючи допустити воєнного
союзу України з Молдовою, польський уряд нака-
зав великому коронному гетьману М. Калиновсько-
му виступити проти українських полків, що йшли з
Подніпров’я до Молдови. Польські загони розташу-
валися табором біля гори Батіг на Брацлавщині (су-
часна Вінниччина), на лівому березі Південного
90 •
Бугу. 22 травня 1652 р. передові козацькі частини
під командуванням Тимоша Хмельницького й заго-
ни татарської кінноти почали битися з польською
кіннотою, а основні частини підійшли непомітно
23 травня. Оточивши польський табір, українська
армія атакувала одночасно з усіх боків. До вечора
польське військо було вщент розбите, загинув і його
головнокомандувач. Унаслідок нового спалаху ви-
звольної боротьби у травні-червні 1652 р. влада
гетьманського уряду відновилася на Брацлавщині
та Чернігівщині, й козацька Україна знову здобу-
ла незалежність. Після Батозької битви у травні-
червні 1652 р. українська армія, вступивши до Мол-
дови, змусила Лупула виконати попередні зобов’я-
зання. У серпні Тиміш узяв шлюб із Розандою.
ь
ЖВАНЕЦЬКА ОБЛОГА. Від лютого 1653 р. польські
загони здійснювали спустошливі рейди на козацьку
територію. А восени 1653 р. польський король із
40-тисячною армією вирушив з-під Львова до Гали-
ча, а звідти - до Кам’янця-Подільського і став табо-
ром під містечком Жванець, між річками Жванчик і
Дністер. Туди підійшли й основні сили українсько-
татарського війська. Польський табір було взято в
тривалу облогу, внаслідок якої почався голод, спа-
лахнули епідемії. Та від остаточної поразки поляків
уже вкотре врятували ординці. 5 грудня хан і поль-
ський король уклали усну угоду, яка дістала назву
Кам'янецької. За угодою воєнні дії припинялися,
татари отримували дозвіл брати ясир на західно-
українських землях. Інтереси України за Кам’яне-
цькою угодою не бралися до уваги.
Наслідки Жванецької кампанії для Української
гетьманської держави виявилися вкрай несприят-
I ливими.
УКРАЇНСЬКО-МОСКОВСЬКИЙ МІЖДЕРЖАВНИЙ ДО-
ГОВІР 1654 р. Задля збереження основних здобутків
війни, насамперед держави, український уряд дій-
шов висновку про необхідність вдатися до союзу з
московським царем. Саме в такому напрямі пожва-
вилася дипломатична діяльність гетьманського уря-
ду. Зустріч і переговори, вручення царської грамоти
і клейнодів відбулися на раді в Переяславі 8 січня
1654 р. Переяславська рада лише започаткувала
оформлення московсько-українських відносин, бо
письмових угод у Переяславі укладено не було. Все
мали вирішити подальші переговори. Особливістю
українсько-московського договору було те, що він
являв собою групу документів від кожного зі ста-
нів - ніби окремі угоди від духівництва, міщанства,
козаків.
Козацька угода складалася з 23 статей від імені
гетьмана і Війська Запорозького. Основна ідея цих
статей - установлення таких міждержавних від-
носин, за яких Україна залишатиметься як вну-
трішньо, так і зовнішньо самостійною. Згідно з
Березневими статтями (так називають узгоджені
11 статей):
• гетьмана й старшину козаки мали обирати на
раді;
• українська адм ністрація та суд лишалися само-
стійними й не підпорядковувалися Москві;
• збирання податків покладалося на український
Військовий скарб;
• кількість козацького війська встановлювалася
60 тис. осіб.
Умови українсько-московського договору 1654 р.
загалом (за умови дотримання) були взаємови-
гідними. Водночас договір був незавершеним, не-
досконалим, діяв нетривалий час (кілька років) і
незабаром через недотримання його Московією
фактично втратив чинність.
За своїми формально-правовими ознаками договір
передбачав встановлення поширених у тогочасній
Європі відносин протекторату - форми залежності,
за якою одна держава (протектор) перебирає здій-
снення зовнішніх відносин іншої держави (протего-
ваної), захист її території та нерідко ставить під свій
контроль її внутрішні справи.
Упродовж 1654 1655 рр. союзне українсько-
російське військо зі змінним успіхом вело воєнні
дії проти Польщі. У вересні 1655 р. їм вдалося
вщент розбити польське військо під Городком, не-
подалік Львова, що забезпечило звільнення Захід-
ної України.
ВІЛЕНСЬКЕ МОСКОВСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПЕРЕМИР'Я
1656 р. Наприкінці 1655 - у першій половині 1656
р. Богдан Хмельницький провадив надзвичайно ак-
тивну дипломатичну діяльність: обмінювався по-
сольствами зі шведським та польським королями,
кримським ханом, молдовським господарем і тран-
сільванським князем. Однак уряд московського
царя Олексія Михайловича, наляканий воєнними
успіхами шведських військ у Польщі (Швеція захо-
пила майже всю Польщу), розпочав активну підго-
товку до війни проти Швеції. Польські дипломати,
шукаючи порятунку для батьківщини, запропонува-
ли Олексію польську корону на випадок смерті
Яна II Казимира. Ця пропозиція теж спонукала
Москву до переговорів із Варшавою, які закінчили-
ся 24 жовтня 1656 р. Віденським перемир’ям
за яким:
8. Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького середини 17 ст.
• 91
• воєнні дії між Річчю Посполитою й Москвою
Тренувальний тест до теми 8
припинялися;
• обидві країни зобов’язувалися не розпочинати
переговорів про мир зі Швецією;
• натомість передбачалися спільні воєнні дії проти
Швеції та Бранденбурга;
• мало бути обрання царя на польський трон.,
Українську делегацію до участі
у вгленських переговорах москов-
ські дипломати не допускали,
а пропозиції Б. Хмельницького
щодо позиції на перемовинах було
проігноровано, що дуже обурило
козаків і гетьмана.
ЗМІНА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ
ОРІЄНТАЦІЇ БОГДАНА ХМЕЛЬ-
НИЦЬКОГО. Віленське москов-
сько-польське перемир’я в геть-
манській столиці було сприйняте
як брутальне порушення догово-
ру 1654 р., власне, як зрада з боку
царя. Гетьман вирішив шукати
нових союзників проти Польщі.
Реальними претендентами були
Трансільванія і Швеція. 8 жовтня
1656 р. між Військом Запоро-
зьким і Трансільванією було
укладено угоду про військовий
союз проти Речі Посполитої.
Трансільванський князь Юрій (Дєрдь) II Ракоці
обіцяв допомогти Хмельницькому відвоювати Га-
личину і частину Білорусі, визнавав за гетьманом
титул князя та підтримав його намір передати цей
титул синові Юрію.
У червні 1656 р. до Чигирина знову прибуло
шведське посольство. Воно повідомило, що король
Карл-Густав погоджується віддати гетьману україн-
ські землі, які перебувають під Польщею, частину
Білорусі та Смоленськ, собі ж залишає землі Поль-
щі. У грудні 1656 р. Юрій (Дєрдь) II Ракоці підпи-
сав зі шведським королем трактат «вічного союзу».
Тепер, за умови спільних воєнних дій України і
Трансільванії, можна було сподіватися на допомогу
Швеції, яка, не маючи договірних відносин із геть-
манським урядом, підтримувала б трансільванців.
Коли в грудні 1656 р. почався наступ трансільван-
ського князя Юрія (Дєрдя) 11 Ракоці на Польщу,
Хмельницький надіслав йому на допомогу козацькі
полки, очолені київським полковником Антоном
Завдання 1-26 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний ва-
ріант відповіді.
1. Коли відбулися походи війська Богдана Хмельницько-
го, позначені стрілками?
А 1648 р., 1649 р.
Б 1649 р., 1651 р.
В 1651 р„ 1652 р.
Г 1652 р., 1654 р
2. У якому році святкували ЗБО-ту річницю початку На-
ціонально-визвольної війни проти польського пануван-
ня під проводом Богдана Хмельницького?
А Б В Г
А 1954 р.
Б 1991 р
В 2008 р.
Г 2010 р.
А Б В Г
3. Де відбувся перший бій між повстанцями й поль-
ським військом?
А на Жовтих Водах
Б підПилявцями
В під Батогом
Г пд Берестечком
4. Яка битва відкрила українській армії шлях на Галичи-
ну в 1648 р.?
А Б В Г А Жовтоводська
------------- Б Пилявецька
———— В Берестецька
Г Батозька
Ждановичем. Проте похід закінчився невдало.
92 •
5. Доповніть твердження.
Серед причин укладення угоди з кримським ханом про
військову допомогу у війні з Річчю Посполитою назива-
ють прагнення Богдана Хмельницького...
1 розв'язати проблему малочисельності в козацькому
війську власної кінноти
2 приспати пильність хана й найближчим часом при-
єднати землі Кримського ханства до України
З уникнути несподіваного нападу кримських орд, неба-
жаного під час воєнних дій із Польщею
4 передати польські землі, що будуть захоплені
українцями, турецькому султанові
А Б В Г
А 1,2
Б 1,3
В 2,3
Г 3,4
6. Яка з подій передувала укладенню документа, уривок
з якого наведено?
«Щодо кількості війська, бажаючи вигідно викори-
стати своїх підданих, усвідомлюючи їх послуги для само-
го себе і Речі Посполитої, дозволяє й.к.м. 40-тисячний
реєстр Війська Запорозького упорядкувати гетьманові
того ж війська, щоб він був складений відповідно до до-
говору... Гетьман Війська Запорозького має з підписом
своєї руки і [притисненням] військової печатки скласти
поіменний реєстр всіх тих, хто буде записаний у козаки,
о це для того, щоб козаки залишилися при вільностях
козацьких, а всі інші у замках й.к.м. і в шляхетських
маєтках своїм панам підлягали».
А Б В Г
А Зборівська битва
Б Перший молдавський похід Б. Хмель-
ницького
В Жванецька облога
Г Батозька битва
7. Що спонукало українського гетьмана припинити
воєнні дії у 1648 р.?
1 перехід більшої частини українські армії наприкінці
жовтня 1648 р. на бік Польщі
2 складне становище: боєздатного війська налічувалося
не більше ніж ЗО тисяч, гостро відчувалася нестача гар-
мат, боєприпасів і харчів тощо
З повернення татар до Криму та загроза нападу на
Київщину й Чернігівщину з боку литовської армії
4 прагнення більшості козацьких полковників перейти
під зверхність Корони Польської й повернути станови-
ще до 1648 р.
5 наказ від московського царя припинити воєнні дії про-
ти своєї союзниці за Полянівським мирним догово-
ром - Речі Посполитої
А 1,2
Б 2,3
В 3,4
Г 4, 5
8. На якому з портретів зображено Богдана Хмельниць-
кого?
9. Доповніть твердження.
Про ГІилявецьку битву відомо, що...
А Б В Г
А вона відбулася після зняття облоги
Львова й ухвали Б. Хмельницького руха-
тися на захід
Б козацьке військо захопило табір двох коронних гетьма-
нів М. Потоцького та М. Калиновського
В перехід кримського хана на бік короля спонукав Богда-
на Хмельницького до переговорів із поляками
Г сучасники-поляки оцінили її як найганебнішу за всю іс-
торію Польщі
10. Яка назва, що її використовували сучасники, пропу-
щена в уривку з джерела?
На початку 50-х років 17 ст. сотник Пилип Уманець
писав до севського воєводи: «А тепер у нас за ласкою Бо-
жою... тут у всім краю сіверському ні воєводи, ні старо-
сти, ні писаря немає. Боже дай, здоров був пан Богдан
Хмельницький, гетьман І А пан полковник у нас
тепер за воєводу, а пан сотник за старосту, а отаман
городовий за суддю».
А Б В Г
А Гетьманщина
Б Українська козацька держава
В Військо Запорозьке
Г Малоросія
11. З якого документа часів Національно-визвольної
війни наведено уривок?
«Дозволяємо і призначаємо організувати реєстрове
військо в числі 20 тис. чоловік. Це військо гетьман і
старшина повинні набрати і записати в реєстр, і вони
8. Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького середини 17 ст. • 93
мусять перебувати тільки в маєтках його королівської
милості, що містяться у воєводстві Київському, не ма-
ючи нічого до воєводств Брацлавського і Чернігівського.
А маєтки шляхетські мусять лишатися вільними, і в
них реєстрові козаки ніде не повинні лишатись».
А Зборівський договір 1649 р.
Б Білоцерківський договір 1651 р
В Українська-російська угода 1654 р.
Г Гадяцька угода 1658 р.
А Б В Г
16. З якими державами Богдан Хмельницький прагнув
створити антипольську коаліцію в останні роки гетьма-
нування?
1 Кримським ханством
2 Молдавією
З Трансільванією
4 Швецією
5 Валахією
6 Османською імперією
12. Який рядок містить інформацію, доречну в розповіді
про Берестецьку битву?
А річка Пляшівка, козацький табір, Іслам-
Герей III
Б урочище Горохова Діброва, Максим Кри-
воніс, коронні гетьмани
В річка Іква, Тугай-бей, польські хоругви
Г річка Стрипа, Ян II Казимир, Збаразький замок
13. Доповніть твердження.
Про Батозьку битву відомо, що...
А вона призвела до захоплення поляками
Лівобережжя та частини Київщини
Б керманичів польського війська Б. Хмель-
ницький назвав «периною», «латиною»
та «дитиною»
В вона була найбільшою битвою Національно-визвольної
війни за кількістю вояків
Г вона сприяла відновленню влади гетьмана на терито-
рії, передбаченій Зборівським договором
14. На теренах яких колишніх польських воєводств було
утворено Українську козацьку державу - Гетьманщину?
1 Белзьке
2 Руське
З Брацлавське
4 Чернігівське
5 Київське
6 Подільське
А 1,3,6
Б 2,3,4
В 3,4,5
Г 3,5,6
А Б В Г
А Б В г
А Б В г
А Б В Г
15. Які терміни доречні в розповіді про особливості дер-
жавного устрою Гетьманщини?
1 воєводства
2 генеральна старшина
З полки
4 сейм та сенат
5 універсали
Б фільварки
А Б В г
А 1,4,6
Б 2,3,5
В 3,4,5
Г 1,2,6
Г 4, 5
А Б В г
17. Про молдавський похід українського війська в
серпні - жовтні 1653 р. відомо, що...
А унаслідок його було встановлено союзні
відносини між Молдавією та Гетьман-
щиною
Б під час облоги Ясс Б. Хмельницький розбив більше за
кількістю військо супротивника
В проти українсько-молдавських сил виступали польські
війська на чолі з М. Калиновським
Г у фортеці Сучава козаки потрапили в облогу, під час
якої загинув Тиміш Хмельницький
18. Доповніть твердження.
Унаслідок Національно-визвольної війни проти поль-
ського панування...
1 всі українські терени було звільнено з-під польської
влади
2 утворено Українську козацьку державу - Військо Запо-
розьке
З селяни і міщани здобули право вільно вступати до ко-
зацького стану
4 влада та основні багатства сконцентровано в руках ко-
зацьких низів
5 зросла кількість господарств із застосуванням
примусової праці залежних селян
6 на звільнених землях ліквідовано фільваркову систему
господарювання
А 1,3,4
Б 2,3,6
В 2,4,5
Г 3,4,5
А Б В Г
19. Доповніть твердження.
На картосхемі про події Національно-визвольної війни
заштриховано українські землі, які...
А лишалися у складі Польщі за Зборів-
ським договором 1649 р.
Б лишалися у складі Польщі за Біло-
церківським договором 1651 р.
В визволені внаслідок операцій Війська Запорозького
1652 р.
Г тимчасово визволені внаслідок російсько-українського
походу 1654 р.
А Б В Г
94 •
2 підписанням Віленського москов-
сько-польського перемир'я
- - --і -т г "і А обидва варіанти
А Б В Г
-----------правильні
———— Б тільки 1 варіант
правильний
В тільки 2 варіант правильний
Г обидва варіанти неправильні
23. Про який документ Націо-
нально-визвольної війни йдеться?
«...Козацька угода складалася з
23 статей від імені гетьмана й
Війська Запорозького. Згідно з ними
гетьмана й старшину козаки мали
обирати на раді. Українські
адміністрація та суд лишалися
самостійними. Збирання податків
покладалося на український скарб.
Чисельність козацького війська
встановлювалась у 60 тисяч».
А Зборівський дого-
вір 1649 р.
Б Білоцерківський
договір 1651 р.
В «Березневі статті» 1654 р.
Г Віленське перемир'я 1656 р.
А Б В Г
20. Про кого йдеться у твердженні?
Активний учасник Національно-визвольної війни, під
час Берестецької битви за відсутності Б. Хмель-
ницького був обраний наказним гетьманом, організував
вихід козаків з оточення. Виступив проти союзу з мо-
сковським царем.
І. І1 _ І _ і А Тиміш Хмельницький
---------- Б Антон Жданович
———— В Іван Богун
Г Максим Кривоніс
21. Які наслідки мали молдавські походи Б. Хмельниць-
кого?
1 було домовлено про початок війни Молдавії проти Речі
Посполитої
2 було встановлено союзницькі відносини між Гетьман-
щиною та Молдавією
З досягнуто домовленості про одруження дочки мол-
давського господаря та Т. Хмельницького
і і р і і А тільки 1 варіант правильний
----------Б тільки 1 та 2 варіанти правильні
———— В тільки 2 та 3 варіанти правильні
Г всі варіанти правильні
22. Чим зумовлено зміну зовнішньополітичної орієнтації
Б. Хмельницького за останніх років гетьманування?
1 воєнними діями війська трансільванського князя
Дєрдя II Ракоці та українських полків на чолі з А. Жда-
новичем проти Речі Посполитої
А Б В Г
24. Який рядок містить інформацію, доречну в розповіді
про події 1656-1657 рр. Національно-визвольної війни?
А смерть Богдана Хмельницького, Зборів-
ське перемир'я, угода між Військом За-
порозьким та Швецією
Б другий молдавський похід Б. Хмель-
ницького, Батозька битва, угода між Вій-
ськом Запорозьким та Московією
В українсько-московський договір, угода між Військом
Запорозьким та Кримським ханством, Жванецька об-
лога
Г Віленське перемир'я, угода між Військом Запорозьким
та Трансільванією, похід А. Ждановича
25. На яких умовах було укладено Віленське польсько-
московське перемир'я?
1 воєнні дії між Річчю Посполитою й Москвою припиня-
лися
2 обрання царя Олексія польським королем після смерті
Яна II Казимира
З територія гетьманського врядування обмежувалася
Київським воєводством
4 українська адміністрація та суд лишалися самостійними
й не підпорядковувалися Москві
5 Лівобережна Україна діставалася Московії, а Правобе-
режна — Польщі
А 1, 2 Б 2, 4
В 3, 4 Г 4, 5
А Б В Г
8. Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького середини 17 ст. • 95
26. Коли Богдан Хмельницький виголосив промову, сло-
ва з якої наведено?
«Від шведського короля я ніколи не відійду, тому що в
нас давня дружба, понад шість років. Шведи люди
правдиві; всякої дружби й приязні додержуються, слово
своє тримають; а царська величність наді мною / над
усім Військом учинив немилосердя своє: помирившися з
поляками, хотів було віддати нас їм у руки. Тепер слух до
нас доходить, що государ послав проти нас, шведів і
угорців ляхам на допомогу 20 тис. ратних людей...»
А Б В Г
А 1648 р.
Б 1653 р.
В 1655 р.
Г 1657 р.
А Б В Г
1
2
3
4
У завданні 27 розташуйте події в хронологічній послі-
довності Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
27. Установіть послідовність подій, про які йдеться в
уривках із джерел.
А «...Митрополит не дозволив прися-
гати, і отець архімандрит, і все ду-
хівництво... Гадяцький і Брацлавський
полки не хотіли зноситися з Хмель
ницьким, не хотіли їхати на цю при-
сягу до Переяслава, і серед тієї Украї-
ни [тобто Гетьманщини] стався роз-
кол».
Б «...Через рік після перемоги під Берестечком повністю
загинуло польське військо... Того ж року господарю Ва-
силє довелося влаштовувати весілля своєї дочки Ро-
занди з Тимошем, сином козацького гетьмана Хмеля».
В «...Уже кілька сотень років не були Польща і жоден ко-
роль у таких обставинах... Але і цей день, поки існува-
тиме Польща, буде днем трауру і буде пам'ятний
битвою, коли трупи поляків вкрили на велику милю
Зборівські поля».
Г «Сам патріарх [єрусалимський, Паїсій] із тисячею
вершників виїжджав до Б. Хмельницького назустріч з
міста, і тутешній митрополит дав йому коло себе
місце в санях з правого боку. Весь народ, вийшовши з
міста, вся чернь вітали його. Академія вітала його
промовами й вигуками».
У завданнях 28-31, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
28. Хто з названих діячів був сподвижником Богдана
Хмельницького?
1 Миколам Потоцький
2 Данило Нечай
З Максим Кривоніс
4 Михайло Кричевський
5 Петро Конашевич-Сагайдачний
6 Дмитро Вишневецький
29. Хто з історичних діячів брав участь у воєнних подіях
1651 р.?
.—,—।—. 1 польський король Владислав IV
І__І__І_І 2 полковник Максим Кривоніс
З гетьман Богдан Хмельницький
4 полковник Михайло Кричевський
5 коронний гетьман Миколай Потоцький
6 полковник Іван Богун
ЗО. Якими були обов'язки гетьмана в козацькій держа-
ві - Гетьманщині?
1 був головнокомандувачем Збройних сил
2 керував Генеральною військовою канцеля
рією
З охороняв головну корогву українського вій-
ська
4 зберігав державну печатку
5 керував дипломатичними зносинами з ін-
шими державами
6 скликав Генеральну й Старшинську ради
□гтп
31. Які твердження можуть бути застосовані для харак-
теристики Національно-визвольної війни 1648-1657 рр.?
1 звільнення з-під польської влади Київсько-
го, Брацлавського та Чернігівського воє-
водств
2 розбудова на визволеній території козаць-
кої держави - Війська Запорозького
З поділ козацької України на Правобережну
та Лівобережну Гетьманщини
4 укладення першого договору між Військом
Запорозьким та Московією
5 розміщення московських залог в усіх пол-
кових містах козацької України
6 визнання незалежності Гетьманщини Шве-
цією, Іспанією, Францією та Ватиканом
96 •
9. КОЗАЦЬКА УКРАЇНА
НАПРИКІНЦІ 50-80-х рр. 17 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Внутрішньо- та зовнішньополітична діяльність гетьманів козацької
України 50-80-х рр. 17 ст. Занепад Правобережжя. Запорозька Січ у
складі Гетьманщини. Адміністративно-територіальний устрій Сло-
бідської України
Дати:
1658 р. - Гадяцький договір;
1659 р. - Конотопська битва;
1667 р. - Андрусівське перемир'я;
1669 р. - Корсунська угода, визнання Правобережною Гетьман-
щиною протекторату Османської імперії;
1681 р. - Бахчисарайський мирний договір;
1686 р. - «Вічний мир» між Московським царством і Річчю Поспо-
литою, підпорядкування Київської митрополії Московському па-
тріархатові.
Персонали: Іван Виговський, Юрій Немирич, Юрій Хмельницький,
Павло Тетеря, Іван Брюховецький, Петро Дорошенко, Іван Сірко,
Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович.
Поняття та терміни: Руїна, «Великий згін». Чигиринські походи.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати належність вказаних
подій до століть, співвідношення між поді-
ями та їх віддаленість від сьогодення;
• визначати правильність застосування в
історичному контексті зазначених понять і
термінів;
• розпізнавати на картосхемі території,
підвладні гетьманам Лівобережної та Пра-
вобережної України; території, що перебу-
вали під контролем Московського царства.
Османської імперії, Польщі;
• характеризувати зміст політичних угод,
що стосувалися українських земель, осо-
бливості господарського та церковного
життя; діяльність вказаних персоналій;
• визначати причини та наслідки Руїни;
укладення гетьманськими урядами угод із
державами-сусідами, найважливіших угод
між іноземними державами, що стосували-
ся українських земель; особливості адміні-
стративно-політичного устрою Слобідської
України та Лівобережної Гетьманщини;
• сприймати та інтерпретувати різнови-
дові історичні джерела, що стосуються
теми.
ПОЛІТИКА ГЕТЬМАНА ІВАНА ВИГОВСЬКОГО. ГАДЯ-
ЦЬКИЙ ДОГОВІР. 23-26 серпня 1657 р. в Чигирині
відбулася Старшинська рада, на якій гетьманом
(до повноліття Юрія Хмельницького) було обрано
генерального писаря Івана Виговського. У зов-
нішньополітичній діяльності новообраний гетьман
прагнув продовжувати політику Богдана Хмель-
ницького, спрямовану на досягнення цілковитої
незалежності Української держави та зміцнення її
міжнародного авторитету. Своєю внутрішньою по-
літикою Іван Виговський прагнув задовольнити
передусім інтереси старшинської верхівки та укра-
їнської покозаченої шляхти. Щедрі дарунки зе-
мельних наділів і привілеїв можновладцям спри-
чинили невдоволення незаможного козацтва й
селянства, загостривши внутрішні суперечки. На-
прикінці 1657 р. спалахнуло антигетьманське по-
встання. Подвійна гра Москви (зокрема підтримка
заколоту М. Пушкаря та Я. Барабаша) змусила Ви-
говського вкотре замислитися над пошуком іншого
союзника. Він вирішив звернутися до Речі Поспо-
литої.
Неподалік міста Гадяча 6 вересня 1658 р. на ко-
зацьк и раді було ухвалено погоджений із польськи-
ми дипломатами документ, відомий під назвою Га-
дяцькі пункти. Згідно з ними Україна, Польща й
Литва утворювали федерацію трьох самостійних
держав, об’єднаних лише спільно обраним королем.
Україна в межах Київського, Чернігівського й Брац-
лавського воєводств отримувала незалежність як
Велике князівство Руське.
Найвища законодавча влада у Великому князів-
стві Руському мала належати депутатам від усіх зе-
мель, а виконавча - зосереджуватися в руках геть-
мана, який обирався б довічно й затверджувався
королем. Передбачалося, що князівство матиме
власне військо (ЗО тис. козаків, 10 тис. найманців),
судову й фінансову системи, карбуватиме монету.
Церковну унію належало скасувати в усіх трьох
державах. Православна церква мусила мати такі
самі права, як і римо-католицька. Передбачалося
створення двох університетів, причому один із них
отримував статус академії (Києво-Могилянська
академія), а також колегіумів, гімназій, різних шкіл
і друкарень. Оголошувалася цілковита свобода сло-
ва й друку. Автором цієї угоди був генеральний пи-
сар Юрій Немирич.
Гадяцькі пункти не судилося втілити в життя, до
того ж польський сейм затвердив їх істотно урізани-
ми, прибравши головний - про Князівство Руське.
9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст. • 97
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА 1658-1659 рр. Ос
новною причиною українсько-російської війни
1658-1659 рр. була несумісність підходів гетьман-
ського та московського урядів щодо подальшого
розвитку двосторонніх відносин та укладання Ви-
говським Гадяцької угоди:
• Московія, прагнувши стати наймоіутнішою краї-
ною на сході Європи та у православному світі
загалом, бажала загарбати Україну;
• Україна - навпаки, прагнула зміцнити свою влас-
ну державність без реального включення в росій-
ський владний простір.
Під час цієї війни московський посланець Г. Ро-
модановський посприяв тому, що підконтрольні
йому козаки обрали альтернативного І. Виговсько-
му гетьмана, започаткувавши руйнівну традицію ба-
гатогетьманства. Найважливіша битва відбулася
28 червня 1659 р. в районі с. Соснівка під Коното-
пом, де зійшлися об’єднане українсько-татарське й
московське війська. Вона закінчилася поразкою
московського війська. Проте перемога під Коното-
пом не поклала край розбрату в Україні. Поміж
українців не було єдності щодо подальшої долі
Батьківщини. Незалежну Україну кожне угрупо-
вання розуміло по-своєму, обстоюючи передусім
власні інтереси. Одразу після Конотопської битви
вибухнуло нове антиурядове повстання, на чолі
якого було поставлено Юрія Хмельницького.
Українські землі у 1658-1687 рр.
98 •
ГЕТЬМАНУВАННЯ ЮРІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. Своє
гетьманування Юрій Хмельницький (його обрали
28 вересня 1659 р. після того, як І. Виговський зрік-
ся влади) вирішив розпочати з укладення нового
договору з Московією. За Переяславським догово-
ром московські воєводи одержували право прибути
із залогами не тільки до Києва, а й до Переяслава,
Ніжина, Чернігова, Брацлава та Умані. Гетьман-
ському урядові заборонялося вести самостійну зо-
внішню політику. Заборонялося без царського до-
зволу переобирати гетьмана, а також оголошувати
війну або посилати полки на допомогу сусіднім дер-
жавам. Гетьман втрачав право призначати і звіль-
няти генеральну старшину та полковників. Отже,
Переяславський договір 1659 р. закріплював зміни
в українсько-московських політичних відносинах.
Українська держава втрачала незалежність, пере-
творюючись на автономну частину чужої держави.
Наступним заходом Юрія Хмельницького став
похід на чолі українсько-московських військ у За-
хідну Україну. Основні події кампанії відбулися в
районі Чуднова (нині - Житомирська область),
а закінчилися розгромом поляками російських
військ, капітуляцією гетьмана Ю. Хмельницького й
підписанням 17 жовтня 1660 р. Слободищенського
трактату. Документ розробляли на основі Галиць-
кого договору, однак текст його зазнав суттєвих
змін. Українська держава згідно з ним ставала тіль-
ки автономною частиною Речі Посполитої.
ПОДІЛ ГЕТЬМАНЩИНИ. Прагнення Юрія Хмель-
ницького придушити антигетьманські виступи
1661-1662 рр. закінчилися невдачею. Молодий
гетьман остаточно вирішив зректися булави. Скли-
кана на початку січня 1663 р. рада в Чигирині
обрала гетьманом правобережжя Павла Тетерю,
а Юрій Хмельницький незабаром постригся у ченці
під ім’ям Гедеона і став ігуменом монастиря в Кор-
суні. Після відмови Юрія Хмельницького від геть-
манства 1663 р. державну територію України було
поділено на Правобережну та Лівобережну Геть-
манщини. На правобережні полки через гетьмана
Тетерю намагалася впливати Польща, прагнувши
відновити й утвердити там свою владу. Лівобережні
козаки дедалі більше підпадали під владу Москви,
яка намагалася поставити на гетьманство вигідного
для себе претендента.
ГЕТЬМАНУВАННЯ ПАВЛА ТЕТЕРІ, 1663-1665 рр.
Спираючись на підтримку Польщі, Павло Тетеря
Ісподівався поширити свою владу на Лівобережжя.
Похід на Лівобережну Україну, що розпочався восени
1663 р., був невдалим. На Правобережжі набирало
розмаху антигетьманське та антипольське повстан-
ня, до якого долучилися запорожці й дехто з ліво-
бережних полковників. За таких обставин у липні
1665 р. Тетеря втік до Польщі. Гетьманську булаву
отримав Петро Дорошенко, остаточне затверджен-
ня якого відбулося на Генеральній раді в січні 1666 р.
в Чигирині.
ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА БРЮХОВЕЦЬКОГО, 1663-
1668 рр. 17-18 червня 1663 р. у Ніжині зібралася
рада, у якій взяли участь разом із козаками селяни
та міські жителі (ця подія відома як Чорна рада).
Спираючись на підтримку козацьких низів, які рі-
шуче виступили проти старшини, а також під тис-
ком московських військ Іван Брюховецький здобув
перемогу над переяславським полковником Яки-
мом Сомком. У своїй діяльності Іван Брюховецький
спирався на підтримку Москви. Після свого обран-
ня уклав із Москвою Батуринські статті. У 1665 р.
Брюховецький — перший з українських гетьманів -
поїхав до Москви «побачити пресвітлі очі государя».
Там він погодився підписати новий договір, який
ще більше поневолював Україну, позбавляючи її ко-
лишніх прав, - Московські статті. Московські воє-
води й залоги отримували право перебувати майже
в усіх великих містах. Збирання податків поклада-
лося на московських воєвод, а збори цілком мали
надходити до царської казни. Вибори гетьмана мо-
гли відбуватися лише з дозволу царя та за присут-
ності царського представника. Гетьманський уряд
було позбавлено права на проведення самостійної
зовнішньої політики. Таким чином договір докорінно
змінив правовий статус Гетьманщини, перетворив-
ши її з держави на автономну область Московського
царства.
АНДРУСІВСЬКИЙ ДОГОВІР. Московським статтями
не закінчилися негаразди України. Московія та Річ
Посполита розпочали переговори. Закінчилися
вони ЗО січня 1667 р. в с. Андрусів (поблизу Смо-
ленська) підписанням перемир’я. За цим договором
воєнні дії між Московією і Польщею припинялися.
Встановлювалося перемир’я на 13,5 року. Запоро-
зька Січ переходила під контроль обох держав. Під
владою Московії залишалася Лівобережна Україна,
їй повертали Сіверщину, Смоленщину та на два
роки Київ. За Польщею закріплювалися землі Біло-
русі й Правобережної України. Отже, відбулося
юридичне оформлення поділу українських земель.
9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст. • 99
• Руїна - період в історії України від смерті Богдана
Хмельницького (1657) і до початку гетьманування
Івана Мазепи (1687), який характеризувався грома-
дянськими війнами, вторгненням іноземців в Украї-
ну, поділом між Московським царством. Річчю По-
сполитою та Османською імперією, розколом Геть-
манщини та спустошенням Правобережної України.
Петро Дорошенко
ГЕТЬМАНУВАННЯ ПЕТРА ДОРОШЕНКА. Гетьманство
Петра Дорошенка у Правобережній Україні (1665-
1676) розпочалося за надзвичайно складних умов:
спустошено Правобережжя, знищено до 70 % його
населення. Головний сенс своєї діяльності Петро
Дорошенко вбачав у
зміцненні влади на Пра-
вобережжі та поступово-
му об’єднанні всіх укра-
їнських земель у межах
однієї держави. Спочатку
він визнавав зверхність
польського короля і під-
тримував добросусідські
відносини з кримським
ханом. На початку 1668 р.
на Старшинській раді в
Чигирині правобережний
гетьман знову порушив
питання про об’єднання Гетьманщини, цього разу
під протекторатом Османської імперії. Таке саме рі-
шення ухвалила й рада на Лівобережжі. У червні
1668 р. він переправився через Дніпро й вирушив
назустріч Брюховецькому. Варто зауважити, що та-
кій політиці чинився запеклий опір на Запорожжі.
Кошовий отаман Іван Сірко був особистим непри-
миренним ворогом цього курсу і за першої-ліпшої
нагоди жорстоко розправлявся із кримчаками та
османцями.
8 червня 1668 р. в таборі під Опішнею, що на
Полтавщині, козаки вчинили бунт, вбили Брюхо-
вецького (за однією з версій), а Дорошенка обрали
гетьманом обох боків Дніпра. Незабаром Дорошен-
ко змушений повернутися на Правобережжя. У бе-
резні 1669 р. гетьман Дорошенко скликав під Кор-
сунем Старшинську раду. Окрім представників
правобережних полків, у ній узяли участь козаки
Лівобережжя й Запорожжя. Рада схвалила Корсун-
ську угоду - турецький протекторат, але присяг-
нути відмовилася. Однак не все козацтво й не всі
селяни Правобережжя підтримали цю угоду. Рішен-
ня старшини засудили й запорозькі козаки. За та-
ких умов Дорошенко спромігся утримати гетьман-
ство на Правобережжі. На лівому боці Дніпра
наказним гетьманом залишився чернігівський пол-
ковник Дем’ян Многогрішний. Після обрання у
1669 р. на Січі гетьманом Павла Суховія, а пізні-
ше - Михайла Ханенка на українських землях роз-
горнулась українсько-татарсько-польська війна, яка
почала набувати ознак громадянської, адже україн-
ці воювали у ній на боці обох армій, підтримую-
чи свого гетьмана. Наприкінці травня 1672 р.
100 120-тисячна армія, очолювана султаном Мег-
медом IV, рушила в похід на Брацлавгцину. Не ма-
ючи засобів для продовження війни, польський
уряд 18 жовтня 1672 р. уклав Бучацький мирний
договір: Польща віддавала Туреччині все Поділь-
ське воєводство з Кам’янцем; Брацлавщиною й Пгв-
денною Київщиною мав опікуватися П. Дорошенко
під протекторатом Османської імперії. У складі
Речі Посполитої залишалися Галичина, Волинь та
Північна Київщина. Москва сприйняла цей договір
як відмову Речі Посполитої від прав на Право-
бережжя та вдерлася на Правобережжя.
ГЕТЬМАНУВАННЯ ДЕМ'ЯНА МНОГОГРІШНОГО,
1669-1672 рр. Переговори про обрання Многогріш-
ного гетьманом Лівобережжя тривали упродовж
осені 1668 р. Врешті-решт Многогрішний погодив-
ся на повернення під зверхність царя за умови виве-
дення московських залог з українських міст. Пере-
говори між московським урядом і Многогрішним
завершилися укладенням Глухівських статей. 9 бе-
резня 1669 р. на Генеральній раді в Глухові Много-
грішного було проголошено гетьманом Лівобереж-
ної України.
За Глухівськими статтями (складалися з 27
пунктів) московські воєводи лишалися тільки в
п’яти містах, причому вони не мали права втручати-
ся у справи місцевого врядування; встановлювався
козацький реєстр чисельністю ЗО тис.; гетьманові
заборонялося вступати в зносини з іншими держа-
вами; податки мала збирати тільки старшина.
Обраний гетьманом, Многогрішний намагався за-
хищати державні інтереси України, прагнув об’єд-
нати українські землі під однією гетьманською була -
вою. Виступаючи проти рішень Андрусівського
договору, він домігся, щоб Київ із передмістями за-
лишився у складі Лівобережної України. Одним із
напрямів діяльності Многогрішного було зміцнен-
ня гетьманської влади й поступове ослаблення ролі
козацької старшини. Саме з цією метою й було ство-
рено наймане військо - компанійські полки. Дем’ян
Многогрішний обстоював автономію України, на-
магався подолати промосковські настрої серед ко-
зацької старшини.
100 •
ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ІВАНА САМО-
ЙЛОВИЧА. 16-17 червня 1672 р. в Козацькій Дібро-
ві між Конотопом і Путивлем відбулася Генеральна
військова рада. На ній, за згодою московського кня-
зя Григорія Ромодановського, гетьманом було обра-
но генерального суддю Івана Самойловича. Крім
виборів гетьмана, на раді в Козацькій Діброві про-
вели переговори гетьманський і московський уряди,
уклавши угоду, відому під назвою Конотопських
статей. 10 пунктів нової угоди доповнювали Глухів-
ські статті й порівняно з ними ще більше обмежува-
ли
владу гетьмана.
У лютому 1674 р. разом із московськими залога-
ми Ромодановського Самойлович вдерся на Право-
бережжя. На старшинській раді в Переяславі у
березні 1674 р. І. Самойловича проголосили геть-
маном «обох берегів Дніпра» та ухвалили Перея-
славські статті. До 1676 р. тривали воєнні дії,
які призвели до жахливого розорення Правобереж-
жя. Населення, побоюючись турків і татар, масово
перебиралось на Лівобережжя. У вересні 1676 р.
П. Дорошенко виїхав із Чигирина та зрікся булави.
Ліквідація гетьманського уряду у Чигирині ознаме-
нувала остаточну поразку національно-визвольної
війни.
Характерною рисою 15-літнього гетьманування
Івана Самойловича було його прагнення створити
аристократичну державу з міцною гетьманською
владою. Самойлович припинив скликання Гене-
ральної військової ради, а всі державні справи вирі-
шував зі Старшинською радою. Він обстоював ін-
тереси старшини, сприяв розширенню їхніх
землеволодінь. Усупереч намаганням старшини й
Конотопським статтям, для забезпечення порядку в
Гетьманщині він утримував наймане (компанійське
та сердюцьке) військо, а з часом сформував ще кіль-
ка охочих полків. Як і деякі його попередники, праг-
нув закріпити спадковість гетьманської влади. У зо-
внішній політиці Самойлович орієнтувався на
Московське царство й вороже ставився до Речі По-
сполитої та Османської імперії, був противником
московсько-польської угоди на основі поділу Украї-
ни. Водночас прагнув порозуміння Московської
і держави й Гетьманщини з Османською імперією і
І Кримським ханством.
ЧИГИРИНСЬКІ ПОХОДИ ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКОГО
ВІЙСЬКА. Зречення Дорошенком гетьманства
Османська імперія сприйняла як подію, що супере-
чила її політичним планам. Вихід із такої невигідної
ситуації султан повязував з особою Юрія Хмель-
ницького. Навесні 1677 р. Юрій Хмельницький із
загонами турецького війська вирушив на Україну.
Дії Хмельниченка перешкоджали намірам Само-
йловича об’єднати обидва береги Дніпра під своєю
булавою. Центром військового протистояння двох
гетьманів стала колишня гетьманська столиця Чи-
гирин. У 1677 р. відбувся перший чигиринський
похід 60-90-тисячного турецько-татарсько-ногай-
ського війська, який закінчився для них відступом.
Другий похід 200-тисячної турецько-татарської ар-
мії під командуванням візира Кара-Мустафи від-
бувся в липні 1678 р. Коли турецькі війська вдерли-
ся до міста, пролунав вибух. Чигирин перетворився
на руйновище. Обидві сторони зазнали величезних
втрат.
«ВЕЛИКИЙ ЗГІН» 1678-1679 рр. Через втрату Чиги-
рина І. Самойлович не мав змоги утримати Право-
бережжя. Щоб уникнути загрози нападу турків на
Лівобережну Україну й перешкодити Юрію Хмель-
ницькому збільшувати лави його прибічників за ра-
хунок правобережних мешканців, Самойлович від-
дав наказ силоміць перегнати (звідси й «згін»)
населення, що залишилося, на лівий берег. Знелюд-
нена Середня й Південна Київщина фактично пере-
творилася на пустку.
БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР. Бійни
70-х років 17 ст. між Московією, з одного боку,
й Османською імперією та Кримським ханством -
з іншого, за володіння землями Правобережної
України завершилися підписанням 13 січня 1681 р.
Бахчисарайського мирного договору, за яким кор-
дон між Московською державою та Туреччиною
встановлювався по Дніпру. Остання приєднувала до
своїх володінь Південну Київщину, Брацлавщину
та Західне Поділля, а Московія - Лівобережну
Україну й Київ. Упродовж 20 років територія між
Південним Бугом та Дніпром мала залишатися не-
заселеною.
«ВІЧНИЙ МИР». Бахчисарайський мир між Моско-
вією і Туреччиною був нетривким, бо не відповідав
інтересам Речі Посполитої. Скориставшись пораз-
кою численного турецького війська від сил країн
Священної ліги під Віднем 1683 р., Польща відно-
вила своє панування над більшою частиною Право-
бережної України. 6 травня 1686 р. між Польщею
та Московією було укладено новий договір - «Віч-
ний мир». За цим договором, який не передбачав
обмежень у часі, Польща визнавала за Московським
царством Лівобережну Україну з Черніговом і Ста-
родубом та Запорожжя. Крім того, польська сторо-
9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст. • 101
на відмовлялася від зазіхань на Київ, за що отриму-
вала відшкодування. Територія Брацлавщини та
Південної Київщини ставала нейтральною незасе-
леною зоною між двома державами. За Польщею
визнавали Північну Київщину, Волинь і Галичину.
Західне Поділля лишалося під владою Османської
імперії, щоправда, недовго, бо 1699 р. також було
приєднане до Польщі.
ПІДПОРЯДКУВАННЯ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ МОС-
КОВСЬКОМУ ПАТРІАРХАТУ В 1686 р. На відміну від
П. Дорошенка, І. Самойлович не усвідомлював зна-
чення незалежної церкви для розбудови української
державності. Він вважав, що незалежне від Москви
українське духівництво послаблюватиме його полі-
тичний вплив і в Москві, і в Україні. Москва усіля-
ке прагнула пришвидшити процес поширення своєї
влади на найдавнішу митрополію - Київську. Було
направлено листа до Константинополя з проханням
дозволити висвячувати новообраних митрополитів
у Москві, зважаючи на віддаленість константино-
польського владики. Побоюючись, що Москва їх
знову ошукає, київське духівництво підготувало
певні умови, на яких вони погоджувались перейти
до Москви. Головною була необхідність визнання
канонічності таких дій із боку Константинополя.
Від царя та гетьмана відрядили посольство до
Константинопольського патріарха з дарами та гра-
мотами. Дорогою посли мали зустріч із патріархом
єрусалимським Досифеєм. Дізнавшись про мету ві-
зиту посланців, він звинуватив Москву у беззаконні
та порушенні канонів шляхом втручання у справи
чужої єпархії. Так само відреаіував і патріарх Кон-
стантинопольський Діонісій. Проте після тиску на
нього султанського уряду пішов на поступки. Вод-
ночас, у жодних документах не йшлось про зміну
юрисдикції. Фактично Константинополь надавав
лише тимчасове право висвячувати Київського ми-
трополита, проте у Москві по-іншому трактували
це право.
Ця подія заклала підвалини для руйнації україн-
ського православ’я та подальшого використання
церкви для зросійщення українців.
ЗАПОРОЗЬКА СІЧ У СКЛАДІ ГЕТЬМАНЩИНИ. Перед
початком Національно-визвольної війни Запоро-
зька Січ розташовувалася на Микитиному Розі.
Саме там Богдан Хмельницький готував повстання
проти Речі Посполитої. Запорозькій Січі належала
провідна роль у підготовці та розгортанні Націо-
нально-визвольної війни проти польського пану-
вання. Запорожці брали участь у воєнних діях проти
Речі Посполитої. Через напружені відносини Запо-
розької Січі з гетьманським урядом було змінено
місце її розташування. У 1650 р. на Микитинській
січі спалахнуло повстання проти Б. Хмельницького
через умови Зборівського миру. Повстання було
придушено, а Запорозька Січ, закладена в гирлі
р. Чортомлик, існувала упродовж 1652-1709 рр.
В історичній літературі її називають Чортомлиць-
кою. Проте й надалі відносини Запорозької Січі з
гетьманською владою складалися непросто, часом
загострювалися аж до збройних виступів. У другій
половині 17 ст. Запорозька Січ уславилася своєю
участю в численних воєнних операціях. Керівником
та організатором більшості тогочасних походів був
Іван Сірко. Своїми походами проти Османської ім-
перії й Криму він зажив слави непереможного пол-
ководця.
АДМІНІСТРАТИВНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ СЛОБІД-
СЬКОЇ УКРАЇНИ. Протягом другої половини 17 ст.
поряд із Лівобережною Гетьманщиною послав ще
один козацький край - Слобідська Україна. Адмі-
ністративно-територіальний устрій Слобідської
України, попри те, що ці території не входили до
складу Гетьманщини, був подібним до устрою Геть-
манщини. Проте були й певні відмінності. На тери-
торії Слобожанщини сформувалося п’ять козацьких
полків - Острогозький, Харківський, Сумський,
Охтирський та Ізюмський. Ці полки, як і в Геть-
манщині, були не тільки військовими, а й адмі-
ністративно-територіальними одиницями. Полки
поділялися на сотні. Полком керував полковник із
полковою старшиною. Посада полковника була
виборною, його обирали довічно, а іноді старшин-
ський уряд вдавалося передати у спадок. У Слобід-
ській Україні не було посади гетьмана й генераль-
ної старшини. Слобідські полковники підпорядко-
вувалися безпосередньо бєлгородському воєводі.
Тренувальний тест до теми 9
Завдання 1-24 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
1. Де й коли відбулося проголошення І. Брюховецького
гетьманом Лівобережної України?
А на раді під Германівкою на Київщині
1659 р.
Б на Чорній раді в Ніжині 1663 р.
В на раді в Глухові 1669 р.
Г на раді в Козацькій Діброві під Коното-
пом 1672 р.
А Б В Г
102 •
2.
На карті
60-80-х рр.
«Українські землі
17 ст.»
ховано
землі,
які...
заштри-
А перебували
під контро-
лем Польщі
та Московії відповідно до
Андрусівського договору
опинилися під владою
Османської імперії та геть-
мана П. Дорошенка за Бу-
чацьким миром
переходили під владу
Московії за Бахчисарай-
ським мирним договором
лишалися у складі Польщі
відповідно до умов «Віч-
ного Миру»
Б
В
3. Хто з гетьманів, наступників Богдана Хмельницького,
НЕ уклав договірних статей із московським урядом?
А Іван Виговський
Б Юрій Хмельницький
В Іван Брюховецький
Г Дем'ян Многогрішний
4. Що передбачали Гадяцькі пункти 1658 р.?
1 Козацька Україна в межах трьох воєводств ставала не-
залежною від влади короля державою під назвою Ве-
лике князівство Руське.
2 Найвища законодавча влада у Великому князівстві
Руському мала належати депутатам від усіх земель
князівства.
З Гетьману, в руках якого зосереджувалася виконавча
влада, дозволено самостійні воєнні дії проти зовніш-
нього ворога.
4 Православна церква мусила мати такі самі права, як і
греко-католицька.
5 Створення двох університетів, причому один з них от-
римував статус академії (Києво-Могилянська академія).
А Б В Г
А 1,3
В 2,5
Б 2,4
Г 3,4
5. У якому році святкували 350-ту річницю перемоги в
Конотопській битві?
А Б В Г
А 1954 р.
Б 1991р.
В 2009 р.
Г 2010 р.
А Б В Г
б. Якими були наслідки розколу козацтва у ставленні до
Слободищенського договору 1660 р.?
А антигетьманський виступ Мартина Пуш-
каря та Якова Барабаша
Б обрання гетьманом Івана Виговського
В об'єднання козацької України під єдиною булавою і
зверхністю польського короля
Г зречення Юрієм Хмельницьким гетьманської булави
А Б В Г
7. Коли територію козацької України було поділено на
Правобережну та Лівобережну Гетьманщини?
А у 1654 р. після підписання українсько-
російського договору
Б у 1663 р. після відмови Юрія Хмельниць-
кого від влади
В у 1667 р. після підписання Андрусівської угоди
Г у 1672 р. після походу турецького султана на Поділля та
Галичину
8. У яких твердженнях ідеться про Павла Тетерю?
1 брав участь в укладенні першого українсько-російсько-
го договору
2 боровся за гетьманську булаву з Я. Сомком та В. Золо-
та ренком
З був першим правобережним гетьманом після поділу
Гетьманщини
4 брав участь у підготовці тексту Андрусівського договору
5 постригся в ченці, став ігуменом монастиря в Корсуні
А Б В Г
А 1, З Б 1, 5
В 2,4 Г 3, 5
9. Які українські землі визнавалися за Польщею за
Андрусівським перемир'ям 1667 р.?
А Лівобережна Україна з Києвом
Б Правобережна Україна
В Запорожжя та Лівобережжя
Г Західна Україна та Запорожжя
А Б В Г
10. Якого історичного діяча стосуються події, про які
йдеться в уривку з джерела?
Ціною великих зусиль йому все ж таки вдалося
оволодіти більшою частиною Лівобережжя й скликати
том загальноукраїнську раду для вибору гетьмона
«обох сторін» Дніпра. І. Брюховецького було скинуто з
лівобережного гетьманства, о його оброно гетьманом
«всього Війська запорозького».
А Юрія Хмельницького
Б Михайла Ханенка
В Петра Дорошенка
Г Дем'яна Многогрішного
9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст. • 103
11. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з дже-
рела?
«Турецький султан... ще більші свої турецькі й та-
тарські сили зіброе і послав з поганим візиром своїм, но
ім'я Мустофо, і з багатьма пашами під Чигирин доста-
вати його...»
А 1663 р. Б 1672 р.
В 1678 р. Г 1681р.
і
12. Ім'я якого історичного діяча доби Руїни пропущено
у фрагменті джерела?
«...У Криму його ім'я наводило такий страх, що орда
щоденно пильнувала та була готова до бою... Татари
цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх
дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, ляка-
ли. був чоловіком гожим' бойової вдачі, не бояв-
ся оні сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним обе
режйим, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних
небезпеках і завжди тверезим».
А Б В Г
А Іван Брюховецький
Б Юрій Хмельницький
В Іван Сірко
Г Петро Дорошенко
А Б В Г
13. Який рядок містить інформацію, доречну в розповіді
про похід султана Мегмеда IV в Україну 1672 р.?
А ніжинський полковник Григорій Гуля-
ницький, с. Соснівка, облога Конотопа
Б Брацлавщина, Бучацький мир. Поділь-
ське воєводство
В гетьман Д. Многогрішний, король М. Вишневецький,
захоплення Брацлавщини
Г облога Чигирина, візир Кара-Мустафа, боярин Г. Ромо-
дановський
14. Які території залишалися під
зверхністю Туреччини за Бахчи-
сарайським договором?
. і і і і А Лівобережна
----------Україна та Київ
———— Б Південна
Київщина, Брацлавщина,
Західне Поділля
В Південна Україна та Крим
Г Слобожанщина та Сіверщина
15. Якими цифрами позначено
українські землі, які за «Вічним
миром» 1686 р. Польща визнава-
ла за Росією?
А 1, 2 Б 2, З
В 3, 5 Г 2,4
16. Якими цифрами на карті по
значено Лівобережну й Право
бережну Гетьманщини та Запо
ріжжя в 60-80-х рр. 17 ст.
А Б В Г
А 1,2,3
Б 1,2,4
В 2,3,5
Г 2,4,5
17. Доповніть твердження.
Бахчисарайський мир 1681 р....
А закріплював поділ українських земель
між Московієюта Річчю Посполитою
Б зводив нанівець автономію Лівобереж-
ної Гетьманщини
В завершив війни 1670-х рр. за територію Правобережної
України
Г передбачав розміщення російських залог в усіх містах
козацької України
18. Укажіть одну з особливостей козацького устрою Сло-
бідської України наприкінці 17 ст.
А Адміністративно-територіальний устрій
зберігався майже без змін: наприкінці
17 ст. існувало 10 полків.
Б Найвищою посадовою особою був гетьман, якого оби-
рала вузька Старшинська рада.
В Полком керував полковник, якого обирали довічно, а ча-
сом навіть і правом передання цієї посади у спадок.
Г Полковники належали до Старшинської ради й підко-
рялися гетьманові.
19. Хто тримав гетьманську булаву на Лівобережній
Україні, коли на Правобережжі гетьманував Дорошенко?
1 Павло Тетеря
2 Юрій Хмельницький
З Іван Самойлович
4 Іван Брюховецький
5 Дем'ян Многогрішний
6 Іван Виговський
А 1, 3, 5 Б 2, 4, 6
В 2, 3, 5 Г 3, 4, 5
А Б В Г
104 •
20. Якою була основна причина українсько-російської
війни 1658-1659 рр.?
1 несумісність підходів гетьманського та царського урядів
до подальшого розвитку двосторонніх відносин
2 козацька Україна, прагнувши стати наймогутнішою по-
тугою на сході Європи та в православному світі зага-
лом, бажала загарбати Росію
А обидва варіанти правильні
Б тільки 1 варіант правильний
В тільки 2 варіант правильний
Г обидва варіанти неправильні
А Б В Г
21. Про які українські землі в 70-80-х рр. 17 ст. йдеться в
уривку зі спогадів французького мемуариста Франсуа-
Поля Далерака?
«Нині цей крой зруйнований, а війна, ніби гангрена,
яка все пожирає, обернула найродючішу частину Європи
на спорожнілі поля, зарослі бур'яном руїни, на покинуті
жителями міста. Отак нині від тієї України залишилося
тільки ім'я козацьке. її населення розпорошилося, пере-
селившись або понад береги Дніпра, або на землі, що за-
лишаються під пануванням Москви. Решту вирубали
турки обо забрали в неволю тотари...»
А Б В Г
А Лівобережна Україна
Б Правобережна Україна
В Слобідська Україна
Г Запорожжя
22. На якій з ікон зображено Богдана Хмельницького?
А Б В Г
23. Кого з гетьманів стосуються свідчення сучасників?
1 «Хай іде до лихого, як з нами не хоче жити, а злякавши-
ся, клобуком покриває голову».
2 «У нас у предках бояр не бувало, а він заводить нові по-
рядки, а вольності наші всі одходять».
А Іван Виговський
та Юрій Хмельницький
Б Іван Брюховецький
та Петро Дорошенко
В Дем'ян Многогрішний та Павло Тетеря
Г Юрій Хмельницький та Іван Брюховецький
24. Про яку подію йдеться в уривку з листа гетьмана
Петра Дорошенка до впливового московського вель-
можі?
«Ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згу-
бу; розірвали надвоє, і обидва монархи умовились між
собою, що будуть нас викоріняти... Ви звикли вважати
нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішили, які
міста залишити під собою, в які уступити, а тим часом
ці міста дісталися вам не вошою силою, а Божою
поміччю й ношою кров'ю та відвогою».
А Українсько-російський договір 1654 р.
Б Гадяцький договір 1658 р.
В Слободищенський договір 1660 р.
Г Андрусівський договір 1667 р.
А Б В Г
У завданнях 25-27 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та-
блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
25. Установіть відповідність між портретами гетьманів
доби Руїни та їхніми іменами.
В Іван Самойлович
Г Петро Дорошенко
Д Павло Тетеря
9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст. • 105
26. Установіть відповідність між іменами історичних
діячів другої половини 17 ст. та стислими характеристи-
ками.
А Б В Г Д
1
2
3
4
1 Іван Брюховецький
2 Іван Самойлович
З Юрій Хмельницький
4 Дем'ян Многогрішний
А Український гетьман, який підпи-
сав Переяславську угоду з Московією, а трохи пізніше
Слободищенський трактат із Польщею.
Б Гетьман Лівобережної України, який уклав Глухівські
статті з царем Олексієм. Домагався виведення москов-
ських воєвод з українських міст.
В Був гетьманом Правобережної Гетьманщини. Прагнув ви-
бороти незалежність України у союзі з Туреччиною та Крим-
ським ханством.
Г Гетьман Лівобережної Гетьманщини, який ціною чима-
лих поступок мав підтримку Москви. Першим з україн-
ських гетьманів поїхав до Москви «побачити пресвітлі
очі государя».
Д Гетьман Лівобережної Гетьманщини. Всупереч нама-
ганням старшини й Конотопським статтям для забезпе-
чення порядку в Гетьманщині утримував наймане вій-
сько.
27. Установіть відповідність між
зображенням храмів та їхніми
назвами.
А Іллінська церква в Суботові.
Реконструкція. 1656 р.
Б Троїцький собор Густинського
монастиря. 1674-1676 рр.
В Троїцький собор Троїцько-
Іллінського монастиря в Чер-
нігові. 1679-1695 рр.
Г Покровський собор у Харкові.
1689 р.
А Б В Г
і
2
3
4
У завданні 28 розташуйте події у хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
28. Установіть хронологічну послідовність подій.
А зречення гетьманства П. Дорошен-
ком; припинення існування Право-
бережної Гетьманщини
Б обрання гетьманом Лівобережної
Гетьманщини Дем’яна Многогріш-
ного
В чигиринські походи турецько-татарського війська; зруй-
нування козацької столиці
Г похід полків П. Тетері разом з Яном Казимиром на Ліво-
бережну Україну
У завданнях 29-31, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
29. Які з цих подій збіглися в часі з існуванням Чор-
томлицької Січі?
।—।—।—। 1 перші битви Національно-визвольної війни-
І—І—І—І на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями
2 укладення Андрусівського перемир'я
З повстання на чолі з П. Павлюком, Я. Острянином, Д. Гунею
4 гетьманування Данила Апостола
5 чигиринські походи об’єднаного турецько-татарського
війська
6 Чорна рада в Ніжині; обрання гетьманом І. Брюховецького
ЗО. Що визначало суспільно-політичне становище
України в 60-80-х рр. 17 ст.?
і—і—і—і 1 боротьба за гетьманську булаву між пре-
1—1—1—1 тендентами різної зовнішньополітичної
орієнтації
2 втрата козацтвом провідної ролі в суспільному житті
Гетьманщини та Слобідської України
З невтручання царського уряду у внутрішньополітичні
справи Лівобережної Гетьманщини
4 прагнення гетьманів об'єднати лівобережні та право-
бережні землі під однією булавою
5 дії запорозького козацтва щодо підтримки гетьманів
завжди відрізнялися політичною далекоглядністю
6 перешкоджання козацькій Україні з боку Московії,
Польщі та Туреччини у її прагненні здобути незалеж-
ність
31. Доповніть твердження.
Гетьман Іван Самойлович...
[_ ; | 1 був наступником гетьмана Дем’яна Много-
грішного
2 у народнопоетичній творчості названий Сонцем Руїни
З перший з гетьманів після зміщення з посади ув'язнений
і засланий до Сибіру
4 прихильник утвердження козацької держави під зверх-
ністю Польщі
5 домігся стабілізації внутрішнього життя Лівобережної
Гетьманщини
6 у зовнішній політиці орієнтувався на Московське цар-
ство
106 •
10. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 17-
У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 18 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Гетьманщина в 1687-1709 рр. Повстання під проводом Семена
Палія (1702-1704). Північна війна і Україна. Внутрішньополітична
діяльність гетьманів козацької України у 20-30-х рр. 18 ст. Обме-
ження автономії Гетьманщини. Діяльність Першої Малоросійської
колегії, Правління Гетьманського уряду (1734-1750). Культура. Києво-
Могилянська академія. Духовність.
Дати подій:
1708 р. - українсько-шведський союз, зруйнування Батурина;
1709 р. - зруйнування московитськими військами Чортомлицької
Січі, Полтавська битва;
1710 р. - «Конституція...» Пилипа Орлика;
1713 р. - ліквідація козацтва на Правобережній Україні;
1734 р. - заснування Нової (Підпільненської) Січі.
Персоналії: Іван Мазепа, Семен Палій, Кость Гордієнко, Пилип
Орлик, Іван Скоропадський, Павло Полуботок, Данило Апостол,
Феофан Прокопович.
Поняття і терміни: конституція, Малоросія, Малоросійська колегія,
змосковщення/зросійщення, козацьке бароко, козацький літопис.
Резул ьтати на вча л ьн о-пізн а вал ьної
діяльності:
• встановлювати належність вказаних
подій до століть, співвідношення між по-
діями та їх віддаленість від сьогодення;
• визначати правильність застосування
в історичному контексті зазначених по-
нять і термінів;
• розпізнавати на картосхемі українські
землі у складі різних держав; території,
підвладні гетьманам Лівобережної Украї-
ни, події Північної війни на території
України;
• характеризувати діяльність Першої
Малоросійської колегії. Правління Геть-
манського уряду; зміст основних поло-
жень «Конституції...» Пилипа Орлика; ді-
яльність і здобутки вказаних персоналій;
• визначати причини укладення україн-
сько-шведського союзу в роки Північної
війни, наслідки Полтавської битви для
українських земель;
• сприймати та інтерпретувати різно-
видові історичні джерела, що стосуються
теми,
• візуально розпізнавати та характе-
ризувати вказані історично-культурні
пам'ятки.
ОБРАННЯ ІВАНА МАЗЕПИ ГЕТЬМАНОМ. У липні
1687 р. у таборі на р. Коломак під час т. зв. Першого
Кримського походу Івана Самойловича було звину-
вачено у невдалому поході та заарештовано й разом
із сім’єю відправлено до Сибіру. Натомість козаць-
ка рада, що відбулася 25 липня 1687 р., обрала геть-
маном генерального осавула Івана Мазепу. Тоді ж
було укладено угоду між гетьманом і старшиною, з
одного боку, та московськими царями Іваном і Пе-
тром Олексійовичами й царівною Софією — з іншо-
го. Коломацьку угоду писали на основі Глухівських
статей Многогрішного (17 із 22 статей) із додатка-
ми, зробленими за гетьмана Самойловича. Деякі
зміни, якими Коломацькі статті відрізнялися від по-
передніх (зокрема статті 18-22), передбачали поси-
лення в Гетьманщині влади царату і ще істотніше
обмеження прав гетьмана та гетьманського уряду.
За Коломацькими статтями гетьман не мав права
і без царського указу позбавляти старшину керівних
посад, а старшина - переобирати гетьмана. Об-
межувалося право гетьмана розпоряджатися вій-
I ськовими землями. Гетьман мав удаватися до осо-
бливих заходів, аби «...усіма силами з’єднувати в
міцну й нерозривну згоду обидва руські народи»; щоб
«...Малоросію не називали
землею Гетьманською, а
лише визнавали землею,
яка знаходиться в цар-
ській самодержавній вла-
ді». Статті стали наступ-
ним кроком на шляху
обмеження державних
прав України, цілковито
заперечуючи державний
характер гетьманської
влади.
ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА
Іван Мазепа
ІВАНА МАЗЕПИ. Визначальною рисою внутрішньої
політики Мазепи було прагнення об’єднати землі
Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Сло-
божанщини в єдиній Україні, яку новообраний геть-
ман уявляв як державу західноєвропейського зраз-
ка зі збереженням традиційного козацького устрою.
Діяльність Мазепи змінила архітектурні обриси ба-
гатьох міст: Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова,
Лубен, Батурина та ін. Гетьман фундував понад де-
сять нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков
10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст. • 107
княжої доби. Видання мазепинської доби належать
до найкращих зразків українського друку. Сам геть-
ман, маючи одну з найбагатших в Україні книго-
збірень, обдаровував книжками з неї монастирі,
церкви, окремих осіб. Не менше, ніж церквами й
монастирями, опікувався Мазепа Києво-Могилян-
ською академією: збудував перший поверх нового
будинку закладу; домігся підтвердження статусу
академії; надавав у володіння села й землі; матері-
ально підтримував студентів Дбав Мазепа і про
створення нових осередків культури, одним із яких
став Чернігівський колегіум. Поступово відбувало-
ся посилення ролі українського гетьмана, вивищен-
ня козацької старшини.
ВІДРОДЖЕННЯ КОЗАЦЬКОГО УСТРОЮ НА ПРАВО-
БЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ. Наприкінці 17 ст. більшість зе-
мель Правобережжя лежала пусткою. Це непокоїло
польський уряд, який, заохочуючи заселення пус-
ток, рішенням 1685 р. надав козацтву «прадавні
привілеї та вольності». Згідно з ухвалою козаки
створювали на заселених ними землях власний пол-
ково-сотенний устрій. Так відродилися чотири пол-
ки: Богуславський, Корсунський, Брацлавський і
Фастівський (Білоцерківський) на чолі з полков-
никами Самійлом Івановичем (Самусем), Захаром
Іскрою, Андрієм Абазином та Семеном Палієм. Від-
новлені полки були не тільки військовими, а й адмі-
ністративно-територіальними один ицями.
У 1699 р. Річ Посполита уклала Карловецький
мир з Османською імперією. Турецька загроза ослаб-
ла, тож відпала й потреба в козацтві. Сейм ухвалив
ліквідувати правобережне козацтво, тож коронний
гетьман наказав полковникам розпустити їхні пол-
ки. Після захоплення польськими військами взим-
ку 1702 р. кількох козацьких міст на Правобережній
Україні у відповідь почалося повстання, очолене
Семеном Палієм. Цей визвольний рух мав на меті
визволення Правобережної України від польського
панування та об'єднання з Лівобережною Гетьман-
щиною. У липні 1702 р. рух охопив Київщину, а на
початку 1703 р. повстанці вже контролювали зна-
чну частину Правобережної України. Повстання
поширилося на Волинь і Поділля, дійшло до Гали-
чини. Повстання набуло антифеодального та ви-
звольного характеру, охопивши значні території. На
початку 1703 р. шляхта пішла у контрнаступ. При-
душення повстань супроводжувалось нечуваною
жорстокістю.
Навесні 1704 р. війська гетьмана Мазепи пере-
йшли Дніпро і зайняли Київщину й Волинь. Семена
Палія заарештували та ув’язнили (через рік його
було відправлено до Москви, а потім заслано до Си-
біру). Проте визвольний рух тривав, населення
Правобережжя повставало проти шляхти. За таких
обставин Правобережжя опинилося під владою
Мазепи. Об’єднання Правобережної та Лівобереж-
ної України за Мазепи тривало від 1704 р. до подій
1708-1709 рр.
ПІВНІЧНА ВІЙНА ТА ПОВСТАННЯ І. МАЗЕПИ. Навес-
ні 1700 р. проти Швеції виступили польська та дат-
ська армії. Розпочалась Північна війна (1700-1721).
Росія оголосила війну Швеції, і вже у битві під На-
рвою брали участь українські козацькі формування.
Російська армія зазнала поразки. З 1702 р. між шве-
дами та росіянами розпочались регулярні військові
дії. Союз із Річчю Посполитою виявився нетрива-
лим, і Росія мусила укріплюватись, аби протистоя-
ти шведам.
Серед причин, які спонукали І. Мазепу до пере-
ходу на бік Карла XII, історики називаюсь такі: оче-
видне порушення Московською державою прав і
вольностей Війська Запорозького, обмеження геть-
манської влади, введення в українські міста москов-
ських військових залог і гарнізонів, прагнення лік-
відувати козацьке військо або перетворити його на
регулярні драгунські полки, плани перетворення
козацької старшини на служилих дворян, цілеспря-
мовані заходи московської влади, спрямовані на
ліквідацію етнічної окремішності українців шляхом
асиміляції тощо. Протистояти тиску Московської
держави щодо впровадження цих та інших реформ
в Україні-Гетьманщині відомими та доступними
гетьману Мазепі засобами він уже не міг, тому під
тиском старшини та за її підтримки наважився на
повстання.
Похід шведського короля на Москву через Украї-
ну спонукав українського гетьмана до рішучих дій
задля визволення Гетьманщини. 24 жовтня 1708 р.
український гетьман виїхав на зустріч із Карлом
XII. З ним вирушили чотиритисячне військо й гене-
ральна старшина. 28 жовтня гетьман прибув до
шведського табору. Наступного дня відбулася зу-
стріч І. Мазепи з Карлом XII. ЗО жовтня 1708 р.
між українцями та Карлом XII було укладено
союзницький договір. Стислий (із шести пунктів)
виклад цього договору містить «Вивід прав Украї-
ни» - політичний документ, з яким 1712 р. Пилип
Орлик, обстоюючи права України, звернувся до єв-
ропейських монархів. Договір передбачав: Україна
має бути незалежною і вільною; усі загарбані Мос-
ковією землі, що колись належали «руському» на-
родові, мають бути повернені Українському князів-
108 •
ству; шведський король зобов’язаний захищати
країну від усіх ворогів і посилати допомогу, коли
про це попросять гетьман і «стани»; Мазепа май
бути довічним князем України; шведський король
не має права претендувати на титул князя або ко-
мандувача збройних сил князівства; для стратегіч-
них потреб шведське військо може займати п’ять
українських міст.
ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ АКЦІЇ МОСКОВСЬКОГО ЦАРЯ
ПРОТИ УКРАЇНИ. У відповідь на дії Мазепи Петро І
звернувся до українців. У численних відозвах він
звинуватив Мазепу у «зраді», у намірі віддати
Україну Польщі, а православні церкви й монасти-
рі - уніатам. Водночас Петро І звелів Меншикову
зруйнувати гетьманську резиденцію - Батурин.
2 листопада 1708 р. московські вояки проникли до
міста і жорстоко вбили всіх його мешканців, навіть
жінок і немовлят. Батурин було вщент зруйновано.
Згідно з іншим наказом царя 6 листопада в Глу-
хові відбулася Старшинська рада. Щоправда, при-
були тільки чотири полковники: стародубський,
чернігівський, наказні переяславський та ніжин-
ський. Гетьманом було обрано стародубського пол-
ковника Івана Скоропадського. Після приєднання
запорожців (1709) на чолі з Костем Гордієнком до
шведсько-українського союзу за наказом царя було
зруйновано Чортомлицьку Січ, залишки запорож-
ців перейшли до володінь кримського хана та засну-
вали Олешківську Січ.
Доленосною подією стала Полтавська битва
(27 червня 1709 р.), у якій шведське військо зазна-
ло поразки. Перемога Петра І висунула Росію на
одне з провідних місць у тогочасній європейській
політиці. Міць Швеції та Польщі фактично було пі-
дірвано назавжди. Для України наслідки Полтав-
ської битви виявилися вкрай несприятливими: росій-
ський уряд став на шлях ще більшого обмеження
автономії Гетьманщини. Після Полтавської битви
Україною прокотилася хвиля царського терору. Ка-
ральні заходи стосувалися всіх сторін життя і мали
найрізноманітніший вияв — від смертних вироків ма-
зепинцям до заборони друкувати книжки україн-
ською мовою.
ОБРАННЯ ПИЛИПА ОРЛИКА ГЕТЬМАНОМ В ЕМІ-
ГРАЦІЇ. Після смерті гетьмана Івана Мазепи (1709)
та частина козаків, яка пішла з ним у вигнання, за-
лишилася без керівника. Постала потреба обрати
нового гетьмана. 5 квітня 1710 р. в Бендерах (Мол-
дова) відбулася козацька рада. Гетьманом обрали
найближчого сподвижника Івана Мазепи - гене-
• Конституція - основний політико-правовий акт
держави і суспільства, що має вищу юридичну силу
щодо інших джерел права та регулює найважливіші
суспільні відносини.
рального писаря його уряду Пилипа Орлика. Під
час козацької ради було схвалено документ «Пакти
й конституції законів і вольностей Війська Запо-
розького» (згодом цей документ назвали «Консти-
туцією Пилипа Орлика»). Основу його становила
угода між гетьманом і козацтвом, яке виступало від
імені українського народу, про взаємні права та
обов’язки. Уперше новообраний гетьман укладав
офіційну угоду зі своїми виборцями, чітко зазнача-
ючи умови, згідно з якими він отримував владу.
Конституція помітно обмежувала права гетьмана,
передбачала створення представницького органу —
Генеральної ради. У ній було закладено підвалини
принципу поділу влади на виконавчу й судову гіл-
ки, впроваджувалася виборність посад.
ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА СКОРОПАДСЬКОГО, 1708-
1722 рр. Гетьманування І. Скоропадського, за тра-
дицією, мало розпочатися з підписання статей. Але
Петро І відмовився робити це, пояснивши своє рі-
шення воєнними обставинами. Після Полтавської
битви, 17 липня, Скоропадський, перебуваючи з ко-
зацьким військом у таборі під Решетилівкою, звер-
нувся до царя з 14 пунктами статей. У відповідь
Петро І надіслав іменний указ, що аж ніяк не нагаду-
вав міждержавні договірні статті. У царському
указі права і вольності підтверджувалися в такому
обсязі, який відповідав інтересам Московії. Важ-
ливою новацією було призначення царського рези-
дента Ізмайлова при гетьманові. Йому надавалося
право здійснювати контроль над гетьманом та уря-
дом України. Статті і відповіді царського уряду на
їхні пункти отримали назву «Решетилівські статті
1709 р.». Своєрідним додатком до указу були явні й
таємні статті Ізмайлову. Ці статті називали землі
Війська Запорозького «Малоросійським краєм», у
якому царський резидент спільно з гетьманом мали
утримувати все населення, зокрема бунтівників-
запорожців, «у тиші й покорі вели кому государю».
Гетьманську резиденцію було перенесено ближче до
російського кордону - до Глухова. У 1720 р. було
офіційно заборонено друкування книг українською
мовою, окрім церковних. Росіяни почали отриму-
вати земельні володіння, що робило їх непідконтр-
ольними гетьману. Уряд Петра І став на шлях лік-
відації української автономії та інкорпорації
українських земель до складу імперії.
10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст. • 109
• Малоросія - назва Гетьманщини в законодавчих
актах і розпорядженнях царського уряду після укра-
їнсько-московського договору 1654 р. Від Андрусів-
ського договору 1667 р. до кінця 18 ст. Малоросією
називали переважно Лівобережну Гетьманщину з
Києвом. Як історико-географічне поняття вживали
історики кінця 18 - початку 20 ст.
• Малоросійська колегія - центральний орган ро-
сійської колоніальної адміністрації в Лівобережній
Україні, створений із метою контролю діяльності
гетьмана та уряду та обмеження політичної автоно-
мії Гетьманщини.
ПЕРША МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ. У квітні 1722 р.
Петро І, здійснюючи наступ на козацьку автономію,
створив Малоросійську колегію у складі шести
офіцерів російських полків, розміщених в Україні,
на чолі з бригадиром С. Вельяміновим. Колегія пе-
ребрала все адміністративне керівництво Лівобереж-
ною Україною. Вони контролювали встановлення і
стягнення податків до царської скарбниці, розквар-
тирування російських солдат і офіцерів в Україні.
Малоросійська колегія здійснювала контроль за ді-
яльністю Генеральної військової канцелярії. На ко-
легію покладали судові функції та контроль за роз-
поділом земельних володінь. Крім того, Вельямінов
мав право на власний розсуд втручатися у будь-яку
сферу українського життя як повноправний госпо-
дар краю. У своїй діяльності колегія керувалась
тільки російськими нормативними актами та зако-
нами.
БОРОТЬБА КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ ЗА ВІДНОВЛЕН-
НЯ ПРАВ УКРАЇНИ. Після смерті І. Скоропадського
наказним гетьманом було призначено чернігівсько-
го полковника Павла Полуботка. Він розгорнув
активну діяльність, спрямовану на відновлення
козацьких порядків. Наказний гетьман здійснив ад-
міністративну реформу та реформу суду з метою
обмежити повноваження Малоросійської колегії.
22 травня 1723 р. Полуботка разом із генеральним
писарем і генеральним суддею було викликано до
Петербурга. Після від’їзду наказного гетьмана рух
за розширення автономії козацької держави очолив
миргородський полковник Данило Апостол. Він,
зокрема, домігся укладення Коломацьких чолобит-
них - статей, підписаних у середині серпня на по-
чатку вересня 1723 р. на р. Коломак, що на Полтав-
щині, представниками козацької старшини. У них,
як і в попередніх статтях, старшина скаржилася на
збідніння козаків і селян через військові повиннос-
ті, неврожаї та обтяжливі збори Малоросійської ко-
легії тощо. Насамкінець старшина просила дозволу
обрати гетьмана. Підписані Коломацькі чолобитні
Данило Апостол подав до Генеральної військової
канцелярії. Після подання цих статей за наказом
Петра І було заарештовано найактивніших їхніх ав-
торів. Проти наказного гетьмана було розпочато су-
дову справу за звинуваченням у державній зраді —
таємних зв’язках із гетьманом в еміграції Пилипом
Орликом. Однак судовий процес так і не відбувся,
бо 18 грудня 1724 р. в Петропавловському казематі
помер Павло Полуботок.
ВІДНОВЛЕННЯ ГЕТЬМАНСТВА. ДАНИЛО АПОСТОЛ.
Улітку 1727 р. зросла напруженість у російсько-ту-
рецьких відносинах. Росія розпочала підготовку до
нової війни. Уряд Петра II, розраховуючи на вій-
ськову потугу козаків, прагнув залучити на свій бік
козацьку старшину. Було ліквідовано Малоросій-
ську колегію і дозволено вибори гетьмана. На вибо-
рах, що відбулися 1 жовтня у Глухові і скидались
радше на церемонію присяги, за 73-річного Данила
Апостола проголосували одностайно. Договірних
статей, як і зі Скоропадським, укладено не було.
Лише в серпні гетьман отримав як відповідь на свої
пропозиції «Рішительні пункти». Вони мали форму
указу царського уряду гетьманові.
Нові статті значно обмежували й без того урізані
права та вольності України. Що ж до гетьмана
Апостола, то права йому надавали навіть менші, ніж
Скоропадському. Зважаючи на реальні обставини,
Данило Апостол узявся за здійснення реформ,
спрямованих на впорядкування внутрішнього жит-
тя Гетьманщини. Реформи провадили у сферах
судочинства, фінансів (розроблено бюджет), зе-
мельних справ, торгівлі тощо.
З 1728 р. у Глухові працювала кодифікаційна
комісія, яка підготувала «Права, за якими судиться
малоросійський народ» (роботу було завершено
1743 р.).
ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО УРЯДУ.
Після смерті Данила Апостола 1734 р. вибори ново-
го гетьмана не відбулися. Російський уряд, обмежу-
ючи державність України, зобов’язав здійснювати
владу в Лівобережній Гетьманщині Правління геть-
манського уряду. Складалася ця установа з шести
осіб - трьох українців і трьох росіян, проте вся пов-
нота влади належала російському князеві Олексію
Шаховському. У своїй діяльності Правління геть-
манського уряду мало керуватися «Рішительними
пунктами», які запровадили за гетьмана Данила
по •
Апостола, проте О. Шаховський мав таємні інструк-
ції, що дозволяли ігнорувати їх. Правління гетьман-
ського уряду мало ретельно контролювати діяль-
ність Генеральної військової канцелярії та сприяти
зросійщенню українців, передусім через шлюби.
Ситуація погіршувалась економічним занепадом,
що був спричинений невдалою російсько-турець-
кою війною, основний тягар якої ліг на українців.
Правління гетьманського уряду діяло до 1750 р.
• Зросійщення - процес систематичного, зокрема
насильницького, насадження російської національ-
но-політичної переваги в Україні та серед українців
шляхом переходу на російську мову та російську
культуру з метою подальшої асиміляції.'
ЗАСНУВАННЯ НОВОЇ СІЧІ. У 1733 р. Російська імпе-
рія опинилась на порозі нової війни з Османською
імперією. Розуміючи необхідність підсилення свого
війська, царською грамотою було дозволено засну-
вати Нову Січ на р. Підпільна, звідси одна з назв -
Підпільненська Січ. У 1734 р. кілька тисяч козаків
розпочали будівництво Січі. Запорожці визнали
себе підданими російської цариці та підпорядкову-
вались київському генерал-губернатору. Заснуван-
ню Нової Січі особисто посприяв гетьман Данило
Апостол.
ОСВІТА. КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ. Ниж-
чою ланкою в системі освіти були початкові школи,
їх кількість протягом 18 ст. невпинно зростала. Зо-
крема, у Слобідській Україні в 1732 р. було 129 шкіл,
а в семи з десяти полків Гетьманщини тоді діяли
866 шкіл. Здібні та охочі до науки діти мали змогу
продовжити освіту в колегіумах, які створювалися
за зразком Києво-Могилянської академії. До пер-
шої половини 18 ст. на землях Лівобережної Геть-
манщини й Слобожанщини діяли колегіуми -
Чернігівський (1700), Харківський (1726) та Пере-
яславський (1738). Вищим навчальним закладом в
Україні, основним осередком науки й мистецтва у
другій половині 17 - першій половині 18 ст. була
Кисво-Могилянська академія. Новий етап розви-
тку академії пов’язаний із діяльністю Рафаїла Забо-
ровського - архієпископа київського (1731), згодом
митрополита. За його ініціативою було розширено
І навчальну програму, відкрито класи грецької, ні-
I мецької та єврейської мов, збільшено кількість сту-
дентів.
ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ (1677-1736) - церковний
діяч і педагог, учений-енциклопедист, письменник-
новатор. Писав вірші латинською, польською, укра-
їнською мовами, історичні твори, проповіді, філо-
софські й політичні трактати, підручники тощо.
Освіту Ф. Прокопович здобув у Києво-Могиляи-
ській академії та європейських навчальних закла-
дах. У 1705-1716 рр. - професор Києво-Моги-
лянської академії, де викладав поетику, риторику,
фізику, математику, історію, філософію, теологію
(у 1711-1716 рр. - ректор цього закладу). Ф. Про-
копович - автор першої історичної драми на теми
вітчизняної історії «Володимир», яку в 1705 р. по-
ставили студенти Києво-Могилянської академії.
В образі князя Володимира, як припускають дослід-
ники, зображено І. Мазепу. У 1716 р. за царським
наказом Ф. Прокопович поїхав до Петербурга. Став
одним із найближчих радників царя з питань цер-
ковної реформи (допоміг, зокрема, ліквідувати па-
тріархію й створити підконтрольний царю Синод)
та внутрішньої політики.
КНИЖНА ЛІТЕРАТУРА. З-поміж поетів, які писали
літературною староукраїнською мовою, найвидатні-
шим був Климентій Зиновіїв. Йому належить вели-
ка рукописна збірка віршів, героями яких були зде-
більшого ремісники, наймити-бурлаки. Перевагу
літературній староукраїнській мові віддавав Іван
Величковський, який писав «курйозні вірші».
Упродовж 17-18 ст. упевнено розвивався театр. Він
існував у двох різновидах - шкільний і мандрівний.
Найдавнішу драму, що в повному обсязі збереглася
до нашого часу, датовано 1674 р., - «Про Олексія,
чоловіка Божого». 1705 р. у Києві було поставлено
першу історичну драму - твір Феофана Прокопови-
ча «Володимир». У другій половині 17 ст. не вщуха-
ла літературна полеміка. Публіцистично-богослов-
ські твори на захист православ’я писали провідні
діячі церкви. Зокрема, 1676 р. вийшов друком трак-
тат Лазаря Барановича «Нова міра старої віри» -
відповідь на єзуїтську книгу «Стара віра». Власне,
першою енциклопедією для православного світу
стала праця Данила Туптала, видана в Києві впро-
довж 1689-1705 рр. у чотирьох томах під назвою
«Четьї мінеї» (дослівно - «Щомісячні читання»).
ІСТОРИЧНА ЛІТЕРАТУРА. Протягом 1672-1673 рр.
писав свою «Хроніку з літописців стародавніх»
Феодосій Софонович. Єдиним історичним твором,
що вийшов друком за тих часів, був київський «Си-
нопсис». Цю книжку видали 1674 р. у друкарні
Києво-Печерського монастиря. їй судилося стати
першим підручником із вітчизняної історії. Най-
видатнішим явищем історичної літератури першої
10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст. • 111
половини 18 ст. стали козацькі літописи. Одним із
найдавніших з-поміж великих козацьких літописів
є «Літопис Самовидця». У ньому описано події від
1648 до 1702 р. Другим важливим твором був літо-
пис Григорія Граб’янки, що розповідає про події від
найдавніших часів до 1709 р. Найвизначнішим яви-
щем козацького літописання став ґрунтовний літо-
пис Самійла Величка. Написано його було 1720 р.
Твір складався з двох частин: опису подій від 1648
до 1660 р. та від 1660 до 1700 р.
• Козацькі літописи - історико-літературні твори,
що склалися впродовж другої половини 17 - сере-
дини 18 ст. і розкривали історію козацьких воєн.
• Козацьке бароко - мистецький стиль, що виник
як поєднання місцевих українських (козацьких) тра-
дицій і європейського бароко, був поширений
у 17-18 ст.
АРХІТЕКТУРА. Європейську архітектуру другої по-
ловини 17-18 ст. визначають як архітектуру баро-
ко. Бароковим спорудам притаманні нагромаджен-
ня розкішних оздоб, підкреслена декоративність,
грандіозність. Ці загальні особливості бароко в
українських землях втілювалися дуже своєрідно.
Архітектурні споруди, що постали за тих часів у
Гетьманщині та Слобідській Україні, дослідники
позначають терміном козацьке бароко. Найбільше
українських барокових споруд збудовано за правлін-
ня гетьмана І. Мазепи. Барокових рис набули спо-
руджені ще за часів Київської Русі собори - Софій-
ський і Михайлівський Золотоверхий, які було
відновлено за сприяння гетьмана. Перебудовано в
стилі бароко й Успенський собор та Троїцьку над-
брамну церкву Печорської лаври.
Хрестоматійним прикладом пам’яток архітекту-
ри українського бароко вважають Георгіївську
церкву Видубицького монастиря в Києві. Георгіїв-
ський храм урочисто заклали 1696 р., а завершили
будівництво в 1701 р. Споруду зведено коштом ста-
родубського полковника Михайла Миклашевсько-
го. Ще один шедевр козацького бароко - Спасо-
Преображенську церкву в с. Великі Сорочинці на
Полтавщині - спорудив упродовж 1718-1730 рр.
полковник миргородського полку (незабаром геть-
ман) Данило Апостол, у цій церкві його й поховано.
Видатними зразками козацького бароко є Троїцька
соборна церква Густинського монастиря (1672-
1676), Спасо-Преображенська церква в Ізюмі
(1684), церква святої Катерини в Чернігові (1716),
Будинок полкової канцелярії в Чернігові (кінець
17 ст.).
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Історичні події остан-
ньої чверті 17 ст. негативно вплинули на деякі види
мистецтва. Зокрема, занепад книговидання уповіль-
нив розвиток гравюри, проте від останніх десяти-
літь 17 ст. це мистецтво почало відроджуватися.
Прикметно, що вперше розвивалася гравюра на ме-
талі. Засновниками київської школи гравюри є
Олександр і Леонтій Тарасовичі та їхній учень Іно-
кентій (Іван) Щирський. У живописі, як і раніше,
переважало релігійне малярство, хоча розвивалося і
світське. В іконописі поступово утверджувалися
нові мистецькі принципи. У розписах українських
церков виразніше виявлялися народні мотиви. Іконо-
писні образи набували рис, вихоплених із буденно-
го життя, почасти наближаючись до світських. На-
приклад, ікона Зустріч Марії і Єлизавети з церкви
Покрови Богородиці в Сулимівці на Київщині поді-
бна до цілком світської, пейзажної сцени.
Своєрідне поєднання іконописних традицій із то-
гочасними художніми досягненнями було у твор-
чості західноукраїнських майстрів Івана Рутковича
та Нова Кондзелевича. Найбільшим досягненням
Нова Кондзелевича є п’ятиярусний іконостас, що
його він виконав із групою помічників у 1698 -
1705 рр. для церкви Воздвиження Чесного Хреста
монастиря Скит Манявський на Прикарпатті (нині
Івано-Франківська область), - найдовершеніший
зразок українського барокового мистецтва в захід-
ноукраїнських землях.
Упродовж другої половини 17-18 ст. дуже попу-
лярною в Україні була ікона Покрови Богородиці.
У нижній частині таких ікон подавали реалістичні
зображення представників козацької старшини, ко-
шових отаманів, гетьманів. Розвивався і світський
портретний живопис. Портрети замовляли пред-
ставники козацької старшини, власне, тому їх і на-
зивають козацькими. До яскравих прикладів таких
ікон належить «Покрова Богородиці» (з портретом
гетьмана Б. Хмельницького).
112 •
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Портрет Богдана Хмельницького авторства Віль-
гельма Гондіуса. Середина 17 ст.
2. Оборонна синагога в м. Жовква. 1692-1698 рр.
3. Ікона «Вознесіння Христове» з іконостасу церкви
Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Ма-
нявський авторства Йова Кондзелевича
4. Ікона «Покрова Богородиці» (з портретом гетьмана
Богдана Хмельницького). Перша половина 18 ст.
5. Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ»
авторства Івана Мигури. 1706 р.
6. Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в
м. Чернігів. 1679-1689 рр.
7. Покровський собор у м. Харків. 1689 р. .
8. Георгіївська церква Видубицького монастиря в
м. Київ.-1696-1701 рр.
9. Преображенська церква у с. Великі Сорочинці.
1 Хч-НМ» І-ХІСКТЕхГ ».?11
10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст. • 113
Тренувальний тест до теми 10
Завдання 1-24 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
1 . На карті, присвяченій подіям та процесам на україн-
ських теренах наприкінці 17-у першій половині 18 ст.,
заштриховано землі...
2 гетьмана позбавлено права без царського указу змі-
щувати старшину, а старшині - скидати гетьмана
З московські залоги мали бути розташовані тільки в
Києві, причому воєводу позбавлено права втручатися у
справи місцевого судочинства
4 козацькій старшині заборонено стежити за гетьманом і
доносити на нього царю
5 гетьман та старшина мали вдаватися до заходів для
ліквідації національної окремішності українців
4. Хто був кошовим отаманом
у запорожців, які підтримали Мазе-
пу під час антимосковського по-
встання?
-----------А Іван Сірко
———— Б Кость Гордієнко
В Петро Калнишевський
Г Йосип Гладкий
5. Які причини спонукали гетьмана
І. Мазепу до переходу на бік Кар-
ла XII?
1 обмеження гетьманської влади,
введення в українські міста мо-
сковських військових залог та
гарнізонів
2 прагнення царя ліквідувати ко-
зацьке військо або перетворити
його на регулярні драгунські полки
З заходи московської влади, спря-
мовані на ліквідацію етнічної
окремішності українців шляхом
асиміляції
А Б В Г
А Правобережної та Лівобережної Украї-
ни, Слобожанщини, Запорожжя
Б Лівобережної та Слобідської України, За-
порожжя
В Лівобережної, Слобідської, Західної України, Запорожжя
Г Західної та Правобережної України, Слобожанщини, За-
порожжя
2. Доповніть твердження.
Про Перший Кримський похід відомо, що...
А він був передбачений умовами Коло-
мацьких статей І. Мазепи з царським
урядом
Б 150-тисячне військо на чолі з В. Голіциним два тижні
тримали в облозі Бахчисарай
В гетьмана 1. Самойловича було звинувачено в невдачі
походу й скинуто з гетьманства
Г він закінчився укладенням Бахчисарайського мирного
договору
3. Що передбачали Коломацькі статті І. Мазепи з цар-
ським уродом?
1 скасовано заборону гетьманові вступати в зносини з
іноземними державами
А Б В Г
ї ї—— А тільки 1 та 2 варіанти правильні
-------— — Б тільки 2 та 3 варіанти правильні
———— В тільки 1 та 3 варіанти правильні
Г всі варіанти правильні
6. Про Полтавську битву відомо, що...
. І _ І І і А на боці російської армії виступало вій-
А Ь В Г
-----------сько кримського хана
———— Б українські полки І. Мазепи взяли на
себе основний тягар облоги міста
В шведські війська мали істотну перевагу в гарматах та
кількості вояків
Г поранення Карла XII не дало йому змоги особисто ке-
рувати боєм
7. Якими були результати та наслідки Полтавської битви
для українських земель?
1 Росія стала найвпливовішою державою в тогочасній
європейській політиці; її дії щодо України були
спрямовані на обмеження автономії Гетьманщини
2 Україна як автономія у складі Росії здобула нові права
З російські солдати зруйнували столицю Гетьманщини-
Батурин, Чортомлицьку Січ
114 •
Б В Г
А тільки 1 варіант правильним
Б тільки 1 та 2 варіанти правильні
В тільки 1 та 3 варіанти правильні
Г всі варіанти правильні
Доповніть твердження.
Гетьман Іван Мазепа...
В сприяв
А продовжив курс попередників на ство-
рення української козацької еліти
Б очолював козацькі полки під час Першо-
го кримського походу 1687 р.
підпорядкуванню Української
православної
церкви московському патріарху
організував повстання на Правобережжі 1702-1704 рр.
задля об'єднання з Гетьманщиною
9. Який був зміст угоди, укладеної між гетьманом І. Ма-
зепою та шведським королем Карлом XII?
А Б В Г
А Україна мала стати незалежною держа-
вою. На її території проголошувалося
князівство з довічною спадковою вла-
дою князя-гетьмана.
Б Швеція й Україна утворювали нову державу зі спільним
королем, сеймом, сенатом, спільною зовнішньою полі-
тикою.
В Гетьман без дозволу короля не міг змінювати структуру
посад у Генеральній канцелярії і призначати нових пол
ковників.
Г Заборонялися міждержавні відносини козацької Украї-
ни, українське військо зобов'язалося брати участь у во-
єнних експедиціях Швеції.
А Б В Г
12. З якого документа наведено фрагмент?
«...З тими генеральними старшинами, полковниками
і генеральними радниками повинен теперішній ясно-
вельможний гетьман, а також його наступники ради-
тися про безпеку Вітчизни, про спільне благо і про всі
громадські справи і не має права нічого вирішувати, роз-
починати і здійснювати своєю волею без попереднього
розгляду і схвалення ними. Тому призначаються три
сесії Генеральної ради... Між Радами Україною правити-
ме гетьман з генеральною старшиною. Листи з інших
держав гетьман повинен зачитувати старшині, так
само й відповідь».
А Коломацькі статті
Б «Рішительні пункти»
В «Явні й таємні статті Ізмайлову»
Г «Пакти й конституції законів і вольно-
стей Війська Запорозького»
13. Коли відбулися події, про які йдеться в історичному
джерелі?
«Цар, прагнучи помолитися Мазепі, проти якого
опублікував грізний маніфест, наказав Меншикову не-
гайно заатакувати його столицю, паки шведи не прибу-
ли на допомогу. Меншиков напав на неї та здобув її.
Потім дав наказ вимордувати всіх без різниці віку та
статі... Він забрав звідти важкі гармати, а було їх
близько сорока. Рівно ж по-варварському сплюндрував і
спалив усе місто та млини».
А 1687 р. Б 1708 р.
В 1709 р. Г 1720 р.
14. Імена яких двох історичних діячів пропущено в
джерелі?
«Канцелярист Іван Романович подав чолобитну від
усього війська малоросійського за підписом рук усієї
полкової старшини й товариства бунчукового й значко-
вого до рук його імператорської величності, що з церкви
святої Троїці по службі Божій листопада 10 числа йшов.
Так зараз у кофейний дім увійшовши й вичитавши, вий-
шов з того дому й наказав своїми вустами... з великим
гнівом і лютістю взяти під варту полковника,
суддю генерального Івана Черницю, Семена Савича - пи-
саря генерального, які там-таки стояли.., тога ж часу
взято з України полковника миргородського».
1 Іван Скоропадський
2 Данило Апостол
З Павло Полуботок
4 Пилип Орлик
5 Семен Палій
А 1,4 Б 2, З
В 2,5 ГЗ, 4
15. З якою метою царський уряд створив у 1722 р.
Малоросійську колегію?
1 контролю за діяльністю гетьмана та старшини
2 допомоги гетьманові у військових та судових справах
З проведення «Генерального слідства про маєтності»
4 підготовки нового російсько-українського міждержав-
ного договору
5 Установлення та стягнення податків до царської казни.
А Б В Г
10. Про
якого
історичного діяча
рела?
йдеться в уривку з дже-
«Козацький гетьман.., який служив під прапорами
славетного гетьмана Мазепи, як генеральний комісар і
писар, ща вважається в козаків першим урядом після
гетьманського, був обраний козацьким гетьманом
замість вищезгаданого Мазепи після смерті останньо-
го в Бендерах... Ми знаємо гетьмана... як людину розум-
ну й відважну, вельми шановану в Україні між козаками,
в яких цар відібрав майже всі давнішні вольності».
А Данило Апостол
Б Іван Скоропадський
В Павло Полуботок
Г Пилип Орлик
11. Доповніть твердження.
За гетьманування Данила Апостола...
1 відновлено козацький полковий устрій на
Правобережній Україні
2 встановлено точний бюджет державних видатків, виз-
начено джерела наповнення державної скарбниці
1 козацькі полки перетворено на регулярні кінні
(карабінерні) полки російської армії
4 засновано навчальний заклад вищого типу — Чернігів-
і ський колегіум
5 розпочато роботу зі зведення законів, що використову-
А Б В Г
валися в судочинстві, до одного кодексу
А 1,2 Б 2, 5
В 3,4 Г 4, 5
,А Б І В І Г
А Б В Г
10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст. • 115
А 1,3
В 2, 4
Б 1,5
ГЗ, 4
А Б В Г
16. Яку з книжок уважають першим друкованим уза-
гальнювальним твором із вітчизняної історії, першим
підручником з історії Русі-України?
І . І _ І „ і _ І А Київський «Синопсис»
А Б В Г г п
----------Б «Зегар з полузегарком»
———— В «Ключ розуміння»
Г Четьїмінеї
17. Що з наведеного можна використати в розповіді про
Феофана Прокоповича?
1 Бендерська конституція
2 Києво Могилянська академія
З Малорос йська колегія
4 Решетилівські статті
5 Священний Синод
6 трагікомедія «Володимир»
А 1, 3, 4 Б 2, 4, 5
В 2, 5, 6 Г 3, 4, 6
18. Про який твір історичної літератури йдеться?
Літопис складався з двох частин: опису подій від
1648 р. до 1660 р. та від 1660 р. да 1700 р. Дійшов до нас
пошкоджений, без закінчення і з прогалинами, особливо в
першій частині. Рукопис супроводжено десятьма пор-
третами гетьманів, містить безліч документів, пое-
тичних текстів. Починався словами «Сказання про війну
козацьку з поляками, що через Зиновія Богдана Хмельниць-
кого, Гетьмана військ запорозьких, вісім літ точилася...».
А Б В Г
А «Літопис Самовидця»
Б Літопис Григорія Граб'янки
В Літопис Самійла Велична
Г «Хроніка з літописців стародавніх»
А Б В Г
19. Які риси притаманні бароковим спорудам?
А нагромадження розкішних оздоб, під-
креслена декоративність
Б тонкі стіни, висока стрімка аркова стеля,
великі вікна з вітражами
В світлі барви, стримані
й чіткі архітектурні
форми, колони, подіб-
ні до античних
Г масивні стіни та скле-
піння, невеликі вікна,
пробиті в товстих сті-
нах
20. Хто є автором
зображеної гравюри?
А Б В Г
А Олександр Тарасевич
Б Леонтій Тарасевич
В Іван Щирський
Г Іван Мигура
21. Доповніть твердження.
Про Преображенську церкву у Великих Сорочинцях
відомо, що вона...
А є усипальницею гетьмана Данила Апос-
тола
Б започаткувала будівництво храмів у сти-
лі українського бароко
В збудована коштом гетьмана Івана Мазепи
Г одна з небагатьох дерев'яних церков у стилі україн-
ського бароко
22. Який митець є авто-
ром зображеної ікони?
А Б В Г
2і
Д<
_і
2
4
А Йов Кондзелевич
Б Іван Руткович
В Іван Щирський
Г Іван Мігура
23. Що спільного мають
літописи «Самовидця»,
Г. Граб'янки, С. Величка?
А Б В Г
В
А їх написано наприкінці
17 ст. книжною старо-
українською мовою
Б авторами були прості козаки-канцеляристи
В у них подано перебіг подій Національно-визвольної
війни середини 17 ст.
Г незабаром після написання їх було надруковано
24. Де розташова-
но споруду, зобра-
жену на ілюстрації?
г
д
А Б В Г
А Київ
Б Батурин
В Жовква
Г Львів
У завданнях 25-26 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та-
блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
25. Установіть ідповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Іван Мазепа
Б Пилип Орлик
В Іван Скоропадський
Г Павло Полуботок
Д Данило Апостол
А Б В Г Д
1
2
3
4
Уз
елі
на
27.
УРі
Т
2
З
4
«
і
Б <
і
і
і
/
/
116 •
26. Установіть відповідність між іменами історичйих
діячів та стислими характеристиками.
Пилип Орлик
Павло Полуботок
Данило Апостол
Іван Скоропадський
А ГетьмаН Лівобережної України, який, усвідомивши не-
безпеку перебування Гетьманщини у складі Московії,
вдався до укладення союзу зі шведами й повстав проти
Московії.
Б Обраний гетьманом після відновлення гетьманства,
скасованого Петром І. У своїй діяльності керувався «Рі-
шительними пунктами», прагнув упорядкувати держав-
не життя Гетьманщини.
В Виконував обов'язки наказного гетьмана під час візиту
гетьмана Скоропадського до Москви протягом першої
половини 1722 р., а після його смерті очолив рух за від-
новлення державних прав Гетьманщини.
Г Обраний гетьманом за наказом Петра І. Під час його
гетьманування московський уряд запровадив у Геть-
манщині Малоросійську колегію.
Д Обіймаючи гетьманську посаду в еміграції, наполегли-
во відвідував провідні європейські країни з метою за-
лучення їх до боротьби за відновлення самостійності
Української держави.
У завданнях 27-28 розташуйте події у хронологічній по-
слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
27. Установіть послідовність подій, про які йдеться в
уривках із джерел.
А «Близько 10-ї години з великого та-
бору прибув генералісимус Василь Го-
ліцин із боярами й визначними людь-
ми. Генералісимус сказав козакам, що
царі, згідно зі старим звичаєм, дозво-
лили їм вибрати вільними голосами
гетьмана... Згодом почулися голоси, що хочуть вибра-
ти Мазепу».
Б «Пана Братковського, шляхтича цього ж воєводства,
схоплено. Він їздив до Палія і Самуся, обіцяючи.., що
побунтує селянство і 10 000 людей з них виставить
проти воєводства... Самусь спалив саме місто Білу
Церкву, а замок борониться. Козаки взяли штурмам
Немирів».
В «Договорилися ми і постановили, що всієї Малої Росії
цієї сторони Дніпра... містам і землям... як вони до
цього часу за мирним договором на стороні їхньої
царської величності перебували, так і тепер залиша-
тися мають на стороні їхньої царської величності на
вічні часи; ...а за Дніпром-рікою Київ має лишитися
також на стороні їхньої царської величності».
Г «Й.к.м. зобов взується обороняти Україну і прилучені
до країни козаків землі й негайно вислати туди задля
цього помічні війська, коли вимагатиме того потре-
ба і коли помочі цієї проситимуть князь і Стани. Іван
Мазепа, законний князь України, жодним способом не
може бути порушений у володінні цим князівством».
28. Установіть послідовність подій.
А гетьманування Данила Апостола
Б діяльність «Правління гетьманського
уряду»
В ухвалення Конституції Пилипа Орлика
Г повстання на Правобережній Україні
на чолі із Семеном Палієм
А Б В Г
1
2
3
4
У завданнях 29-31, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
29. Які з архітектурних пам'яток було споруджено або
перебудовано гетьманом Іваном Мазепою в стилі укра-
їнського козацького бароко?
І І П 1 Георгіївська церква Видубицького монасти-
ря в Києві
2 Каплиця Кампіанів при Латинському костьолі у Львові
З Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори в
Києві
4 Преображенський собор у Великих Сорочинцах
5 Успенський собор і Троїцька надбрамна церква Києво-
Печерської лаври
6 Церква Всіх Святих над Економічною брамою Києво-
Печерської лаври
ЗО. Які явища й процеси характерні для культурного та
церковного життя України в першій половині 18 ст.?
| | | ~] 1 незалежність Київської митрополії-Україн-
ської православної церкви
2 будівництво православних храмів у стилі козацького
бароко
З видання козацьких літописів коштом козацької старшини
4 провідним осередком освіти та науки була Києво-Мо-
гилянська академія
5 домінування церковного малярства в живописі
6 мова написання книжок-українська розмовна
31. Хто з українських митців кінця 17 - першої половини
18 ст. творив у царині образотворчого мистецтва?
і і—і—і 1 Феофан Прокопович
——— 2 Йов Кондзелевич
З Інокентій Щирський
4 Самійло Величко
5 Іван Руткович
6 Данило Туптало
10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст. • 117
Результати навчально-пізнавальної діяльності:
11. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 18 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Внутрішня політика останнього очільника Гетьманщини. Ді-
яльність Другої Малоросійської колегії. Скасування козаць-
кого устрою на Слобожанщині. Ліквідація Запорозької Січі.
Ліквідація автономного устрою Гетьманщини. Гайдамаць-
кий та опришківський рухи. Зміни в політичному становищі
Правобережної України та західноукраїнських земель після
поділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795). Реформи Марії
Терезії та Йосифа II та їх вплив на українські землі. Культура
й духовність.
' Дати подій:
1764 р. - остаточна ліквідація посади гетьмана;
1768 р. - Коліївщина;
1775 р. - остаточна ліквідація Запорозької Січі;
1780-1782 рр. - ліквідація особистої залежності селян в Ав-
стрійській імперії;
1783 р. - закріпачення селян Лівобережної та Слобідської
України;
1783 р. - підкорення Російською імперією Кримського хан-
ства.
Персоналії: Кирило Розумовський, Петро Калнишевський,
Олекса Довбуш, Максим Залізняк, Іван Гонта, Григорій Ско-
ворода, Артем Ведель, Іван Григорович-Барський.
Поняття і терміни: опришок, Нова (Підпільненська) Січ, па-
ланка, зимівник. Задунайська Січ, гайдамака, Коліївщина.
• встановлювати належність вказаних подій
до століть, співвідношення між подіями та їх від-
даленість від сьогодення;
• визначати правильність застосування в істо-
ричному контексті зазначених понять і термінів;
• розпізнавати на картосхемі українські землі
у складі різних держав, територіальні зміни, що
відбулися на українських землях унаслідок поді-
лів Речі Посполитої, російсько-турецьких війн
(1768-1774, 1787-1791), ліквідації Кримського
ханства (1783), території, охоплені гайдамаць-
ким і опришківським рухами, Коліївщиною,
• характеризувати основні напрями політики
Російської імперії щодо України, особливості гай-
дамацького та опришківського рухів, територі-
ально-адміністративний устрій та господарське
життя Нової (Підпільненської) Січі, політику Ав-
стрійської імперії щодо західноукраїнських зе-
мель; діяльність та здобутки вказаних персона-
лій;
• визначати причини та наслідки гайдамаць-
кого й опришківського рухів, скасування геть-
манства, ліквідації Запорозької Січі, поділів Речі
Посполитої, приєднання земель Правобережної
України та Кримського ханства до Росії;
• пояснювати значення Гетьманщини та Запо-
розької Січі в історії України;
• сприймати та інтерпретувати різновидові іс-
торичні джерела, що стосуються теми;
• візуально розпізнавати та характеризувати
вказані історично-культурні пам'ятки.
ГЕТЬМАНУВАННЯ КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО
(1750-1764). Відновлення гетьманства в 1750 р. було
спричинене: позицією старшини, яка наполегливо
домагалася відновлення гетьманства від імператор-
ського двору; наростанням невдоволення українців
економічним становищем і загостренням у зв’язку
з цим внутрішньої ситуації в Гетьманщині; загрозою
війни проти Пруссії та ймовірним використанням
військового потенціалу Гетьманщини; потребою від-
новити економічно-стратегічний потенціал України
з метою використання його у майбутніх війнах про-
ти Туреччини.
Кандидатом на гетьманство імператриця Єлиза-
вета висунула молодшого брата свого фаворита -
Кирила Розумовського. Царським указом від
5 червня 1750 р. Єлизавета затвердила К. Розумов-
ського на гетьманському уряді. Розумовський без
погодження з російськими урядовцями призначав
полковників і роздавав землі. Посилилися позиції
козацької старшини, якій надавалося право за від-
сутності гетьмана керувати Гетьманщиною. Регу-
лярним стало скликання в Глухові Старшинської
ради. Водночас пожвавлювалося господарське жит
тя. Гетьман удався до заходів, що обмежували сваво-
лю російських чиновників, які перебували в Україні.
Однак самостійні дії гетьмана суперечили планам
імперського уряду. Тому 1754 р. з’явилася низка
указів, що обмежували гетьманську владу. Розу-
мовському заборонили призначати полковників, за-
лишивши право пропонувати кандидатів. Було від-
хилено клопотання про відновлення самостійних
зовнішньополітичних зносин Лівобережної Геть-
манщини та фінансову автономію. Особливому
контролю підлягали фінансові справи Гетьманщини
та було ліквідовано митний кордон із Росією. Най-
рішучіші заходи К. Розумовського, спрямовані на
оновлення життя Гетьманщини, припали на 60-ті рр.
18 ст. Першим зазнало реформування судочинство.
Запроваджено систематичні з’їзди старшини - Ге-
неральні збори. Проведено модернізацію війська.
118 •
Кирило Розумовський
Водночас Кирило Розумовський на-
магався запровадити спадкове геть-
манство. Подальший наступ привів до
підпорядкування імператорському
уряду Києва у 1761 р. Імператорським
маніфестом від 10 листопада та указом
Сенату від 17 листопада 1764 р.
К. Розумовського позбавили геть-
манства. Натомість для управління
Лівобережною Україною було створе-
| । Другу Малоросійську колегію на
І толі з президентом і генерал-губерна-
' яром графом Петром Рум’янцевим.
ЛІКВІДАЦІЯ РЕШТОК АВТОНОМНОГО УСТРОЮ
ГЕТЬМАНЩИНИ. Згідно з імператорським указом
про запровадження Малоросійської колегії було
ліквідовано Генеральну військову канцелярію,
' Генеральний військовий суд. Інші установи - Кан-
целярію малоросійського скарбу, Генеральну лі-
I чильну комісію та Канцелярію генеральної арти-
I лерії - підпорядковано Малоросійській колегії і
І перетворено на її департаменти. Улітку 1765 р. Ка-
I терина II підписала маніфест про скасування ко-
I зацького устрою на Слобожанщині. Цей регіон було
І перетворено на Слобідсько-Українську губернію з
І адміністративним центром у Харкові. Територію
І поділено на п’ять провінцій: Ізюмську, Охтирську,
ІОстрогозьку, Сумську та Харківську. Головним ор-
I геном управління стала губернська канцелярія. Ко-
ійцькі полки перетворили на гусарські. Старшини
І отримували російські військові чини, а козаки ста-
I али «військовими обивателями». Заборонялися
І іільні переходи селян від одного папа до іншого.
І У 1781 р. землі Гетьманщини було поділено на
І три намісництва - Київське, Чернігівське та Нов-
I юрод-Сіверське. Кожне намісництво поділялося
І а повіти. Глухів утратив статус столиці. У губерн-
Ілких і повітових містах створювали такі самі адмі-
і тративні та судові установи, які діяли скрізь у
ІІ сійській імперії. У жовтні 1781 р. старшина отри-
I' ла дворянський стан, а у 1785 р. його було узако-
I но «Жалуваною грамотою дворянству». Таким
Вином Катерина II відплатила старшині, яка не чи-
I .ла опір остаточній ліквідації української держав-
ВіК'ТІ.
І 1783 р. вийшов імператорський указ, яким у Лі-
Вхбережній і Слобідській Україні запроваджувало-
ся кріпацтво. Спеціальним указом від 1783 р. було
іквідовано й козацьке військо. Десять козацьких
три компанійські полки перетворили на десять
регулярних кінних карабінерних пол-
ків російської армії. Реорганізовані
козацькі полки й надалі мали форму-
ватися з українських козаків, які утво-
рили окремий стан населення - казен-
них селян. На відміну від звичайних
селян, вони не були кріпаками, а муси-
ли відбувати військову службу в регу-
лярній російській армії. У 1797 р. було
проведено перший рекрутський набір.
Так було остаточно ліквідовано ко-
зацький військовий устрій.
У грудні 1796 р. було створено Ма-
лоросійську губернію у складі Черні-
гівського, Новгород-Сіверського, час-
тин Київського та Катеринославського намісництв
з адміністративним центром у м. Чернігів.
ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ ВНАСЛІДОК РОСІЙСЬКО-
ТУРЕЦЬКИХ ВОЄН. У 1768-1774 рр. тривала чергова
російсько-турецька війна, яка завершилася підпи-
санням Кючук-Кайнарджійського мирного дого-
вору. До Росії відійшли османські володіння - схід-
на частина Керченського півострова (у тому числі
фортеці Керч і Єнікале), а також Азов із навколиш-
німи землями, фортеця Кінбурн у гирлі Дніпра, те-
риторія між Дніпром і Південним Бугом (по нижній
течії до узбережжя Чорного моря). Османська імпе-
рія визнала незалежність Кримського ханства та
зобов’язувалась не втручатись у його внутрішні
справи.
Війна з Туреччиною у 1787-1791 рр. закінчилася
укладенням Ясського миру, за яким до Росії віді-
йшла територія між Південним Бугом і Дністром,
зокрема й Очаків. Тож усе Причорномор’я, При-
азов’я й Кримський півострів опинилися в складі
Російської імперії. У 1783 р. Катерина II своїм ре-
скриптом включила землі Кримського ханство до
складу Російської імперії, фактично анексувавши
незалежне державне утворення та ліквідувавши цю
державу. Введення цих територій до імперської ад-
міністративно-територіальної системи відбулося
шляхом утворення Таврійської області. Результа-
том таких дій стали процеси масової еміграції крим-
ських татар до турецьких володінь.
Після кількох адміністративно-територіальних
реформ Новоросію (так від 1790-х рр. почали нази-
вати всю Південну Україну) у 1802 р. було поділено
на три губернії - Миколаївську, Катеринославську
й Таврійську. У 1803 р. губернське правління з Ми-
колаєва перевели до Херсона, і замість Миколаїв-
ської губернії постала Херсонська.
11. Українські землі в другій половині 18 ст. • 119
ВОЛОДІННЯ )
ПРУССІЇ $
Слонім-
ОСлуцьк
Брянськ
Бобруйські
Дорбгичивд
РІПАВА
брело
Р о с
С Б К,
ОЛюблін
Бересту
Пінськ
Пригг
Ковель
Холм
Сандомвр
У^\ \Г^
Д- о= о
ч Замости
) Володимир
Іуцькуі
\ и Ж
Острої
<?
Галич1
Турів
Мозир'
УІернігі
іГлухів
і м
_ Курськ
Тильськ
Р 1 I?
( у Вороніж
о
Ужгород (у
Овруч
Лв’ягіїль
\ Радомислщ
о-/ Житомир )
цгарркостянтанів
Фастів^
Біла Церкі
(Батурин
г..\ ' Ніжин
І ( \ ®
[Козелець4^.
.) Прилуки5^‘
г / \ ® '
Київк
^Переяслав
Канів!)
Лубни/
<?
Жілгород
-Острогозьі
^"х~“Бар
П Л ..... .
0 Вінниця]
Кам’янець
О
$
Кальник
'БогуславХ^Л /
Корсунь Черкаси
V Чигирин
Миргород
\ Ч Ї^ИПолтава
пХ® М VI
Охтирка у 1
^^/^Харкії
Валуики \
кр
Бранлав*
V £
Умань
Шерряйлочна
ІЗЮІ
НОВ&
Бахмут Я^°СЕРЕІЯ
А П.
РОЖ
Українські землі у 18 ст.
» Похід шведського війська в 1709 р.
— > Рух російських військ
Полтавська битва 27 червня 1709 р.
н...... Відступ шведського війська
£ Правобережні козацькі полки до 1712 р.
Гетьманщина, Запорожжя і Слобідська Україна
на середину 18ст.
Гетьманські резиденції
__®__ Центри і межі полків
ні Кордони Російської імперії на 1772 р.
Кордони Австрійської імперії на 1772 р.
Сучасні кордони України
і
/ 1791
Чортомлицька
Січ сг><7у >
-ж я
1о.Хортиця
! \ К 1774
/ Бендери І Очакі
•Кам’янська
Січ \
с. :
Олешківська к
Січ с
У 1783
о
Таганрог
Азов
1774
Етапи розподілу
Речі Посполитої
О* А
Ау .Акерман;
Ч О Р Н Е
МОРЕ
АЗОВСЬКЕ
МОРЕ
—1793— Росією
1793 Австрією
1783
Роки загарбання
1783 турецьких володінь
Росією та Австрією
О л
и т л
І И
П Е
V)
с
ь
к
о і
Е
Ч.
З
~крч^з5
НОВА (ПІДПІЛЬНЕНСЬКА) СІЧ. Для періоду Нової
Січі (1734-1775) характерним був швидкий розви-
ток паланок. Так називали фортецю, а також місто
навколо неї, центр самостійної округи Війська За-
порозького, і саму округу. Спочатку паланок було
п’ять, потім - вісім. На лівому березі Дніпра розта-
шовувалися Кальміуська, Орільська, Протовчан-
ська, Самарська, на правому - Бугогардівська, Ін-
гульська й Кодацька, в гирлі Дніпра - Прогноїнська.
У містах - центрах паланок - діяли органи влади,
що обиралися паланковою радою, суд, церкви, ре-
місничі майстерні. Там часто організовували річкові
поромні переправи, проводили ярмарки тощо. При-
кметна риса Запорожжя часів Нової Січі - велика
кількість населення. Напередодні ліквідації Запо-
розької Січі на її землях мешкало близько 200 тис.
осіб. Господарську діяльність козаки здійснювали в
зимівниках. Здебільшого це були великі господар-
ства, в яких розвивалося не тільки рільництво, а й
скотарство, рибальство, бджільництво, мисливство,
гончарство тощо. За часів Нової Січі козацький зи-
мівник - це обійстя, велика садиба з кількома жит-
ловими й господарськими будівлями - будинками
власника й господаря-управителя хатами наймитів.
• Паланка - слобода з невеликим укріпленням і
козацькою залогою, виконувала роль центру відпо-
відної адміністративно-територіальної одиниці у пе-
ріод Нової Січі.
• Зимівник - хутір, на якому розташовувалось ко-
зацьке господарство на Запорожжі. Виконував
функцію економічного осередку, де застосовували
найману працю новоприйнятих і незаможних коза-
ків та селян.
• Задунайська Січ - військово-державне форму-
вання запорозьких козаків, що вимушені були тікати
після зруйнування імператорськими військами Но-
вої Січі у червні 1775 р. та оселились у володіннях
Османської імперії - у нижній течії Дунаю.
ЛІКВІДАЦІЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ. Зростання еконо-
мічної могутності Запорожжя, демократичний
устрій козацької республіки й той факт, що не було
кріпацтва, непокоїли царський уряд. Закінчення ро-
120 •
сійсько-турецької війни 1768-1774 рр., унаслідок
якої Росія здобула вихід до Чорного моря, приду-
шення селянського повстання О. Пугачова розв’я-
зали імперським урядовцям руки й пришвидшили
справу ліквідації козацького устрою на Запорожжі.
4 червня 1775 р. війська генерала Петра Текелія
раптово оточили Січ-столицю, де стояла невелика
залога, і зажадали її капітуляції. Після бурхливої
військової ради, зваживши на сили сторін (3 тис. за-
порожців проти 10 тис. царського війська), козаки
вирішили скласти зброю. Військова операція з лік-
відації Січі передбачала захоплення усього Запо-
рожжя. Для досягнення цієї мети було залучено до
100 тис. вояків. Переділена на кілька частин росій
ська армія протягом двох тижнів, від 25 травня до
8 червня" 1775 р., цілковито окупувала запорозькі
землі. У червні 1775 р. вийшов сенатський указ, що
поклав край надіям козаків на відродження Січі. За-
порожцям пропонували записатися до селянського
та міщанського станів, а багато старшин зазнали пе-
реслідувань. З-поміж тих, із ким розправилися най-
I жорстокіше, був останній кошовий отаман Петро
ІКалнишевський. Він протягом 25 років відбував
І ув’язнення в Соловецькому монастирі. Найнепокір-
Ініші запорожці подалися за межі Російської імпе-
рії - за Дунай, на землі, що були під владою турець-
I кого султана. Там вони заклали Задунайську Січ
1(1775-1828). Козаки Задунайської Січі повинні
були брати участь у війнах на боці Туреччини.
ІУ1828 р. під час російсько-турецької війни частина
Ікозаків на чолі з кошовим Й. Гладким перейшла на
ік росіян, після чого турки ліквідували Задунай-
ську Січ. З козаків И. Гладкого було сформовано
Азовське козацьке військо.
ІЮЗГОРТАННЯ ГАЙДАМАЦЬКОГО РУХУ. Війни, що
ез упину точилися упродовж другої половини
117 ст., спустошили Правобережжя. Польський уряд
всіляко заохочував переселенців, звільняючи їх на
певний час від податків і панщини. Одначе пільги
здавали на короткі терміни. Основою господар-
ького життя знову ставала фільварково-панщинна
Іисгема з примусовою працею та кріпацтвом. Як і
їлись, до Національно-визвольної війни, зазнава-
а утисків православна церква. При цьому польські
’цижновладці відмовлялися від найменших поступок
визнанні за українцями їхніх прав. Православні
архії силоміць перетворювалися на уніатські.
60-х роках 18 ст. у Київському й Подільському
воєводствах залишалося 20 православних парафій.
Взнавала переслідувань і уніатська церква. На за-
шоукраїнських землях, у Волинському, північно-
західних частинах Подільського та Київського воє-
водств панщина сягала, залежно від розмірів
земельної ділянки, від 2 до 6 днів на тиждень із
волоки.
Зростало магнатське землеволодіння. Дуже тяж-
кі умови життя для українського населення склада-
лися в господарствах, що їх передавали безпосеред-
ні власники на правах оренди третім особам:
розміри всіх повинностей за таких обставин зроста-
ли в кілька разів. Стихійними борцями за кращу
долю стали гайдамаки, які організовували загони і
вели партизанську боротьбу. Основними їхніми
прибічниками були селяни та міська біднота. Зна-
чні виступи гайдамаків відбулися у 1734-1738 рр.
Повстання охопило Волинь і Брацлавщину, по-
встанців останньої очолив Верлап. На придушення
гайдамаків були кинуті польські та російські вій-
ська. До кінця 1738 р. інтенсивність повстань змен-
шилась. Хоча гайдамацький рух завдавав значного
клопоту Речі Посполитій, відсутність злагодженості
та згуртованості серед повстанців не дав йому змоги
досягти жодних результатів.
• Гайдамака - учасник національно-визвольного
та антифеодального руху на Правобережній Україні
у 18 ст.
• Опришок-учасник селянського антифеодально-
го руху в Галичині, на Закарпатті та Буковині проти
панування іноземців (поляків, молдован, угорців,
пізніше - австрійців). У вигляді партизанської бо-
ротьби діяли до першої половини 19 ст.
• Коліївщина - національно-визвольне козацько-
селянське повстання проти національного та релі-
гійного утиску з боку Речі Посполитої. Розгорнулось
на Правобережній Україні у 1768-1769 рр.
КОЛІЇВЩИНА. Піком гайдамацького руху можна
вважати Коліївщину. У лютому 1768 р. у містечку
Бар було утворено конфедерацію - військово-
політичне об’єднання польської шляхти й като-
лицького духівництва для протидії будь-яким
поступкам некатоликам у церковно-релігійному
житті й за збереження необмежених привілеїв
шляхетського стану. Зібравши 10-тисячне військо,
Барська конфедерація розпочала свій похід Пра-
вобережжям: переслідувань і репресій зазнавали
православні селяни, міщани, священики. Навесні
1768 р. на Правобережжі почали готувати велике
повстання. У Холодному Яру біля Чигирина зібра-
лося кілька сотень осіб, з яких почало формуватися
повстанське військо. За козацьким звичаєм, гайда-
маки обрали собі полковника - Максима Залізняка.
11. Українські землі в другій половині 18 ст. • 121
Похід гайдамацьких загонів під проводом М. Заліз-
няка розпочався у травні 1768 р. Невдовзі повстанці
визволили з-під польської влади Жаботин, Черкаси,
Смілу, Корсунь, Богуслав, Лисянку та багато інших
міст, містечок і сіл. Створювалися нові й нові заго-
ни, які в червні - на початку липня визволили Ка-
нів, Ржищів, Фастів, Брусилів. Значною перешко-
дою на шляху подальшого просування повстанців
була Умань. Один із полків, очолений сотником
Іваном Гонтою, перейшов на бік повстанців. Гайда-
маки, розпочавши штурм 9 червня, вже наступного
дня здобули місто. Розмах повстання налякав поль-
ський уряд. Він звернувся по допомогу до росій-
ських військ, розташованих на Правобережжі для
воєцних дій проти конфедератів - противників ко-
роля, який був ставлеником Росії. Втручання цар-
ських військ стало для повстанців згубою: сподіва-
ючись на підтримку в боротьбі проти конфедератів,
керівники гайдамаків повірили царським обіцян-
кам. За допомогою російської армії навесні 1769 р.
повстання було придушено.
ОПРИШКІВСЬКИЙ РУХ. Слово опришок походить
від лат. орге88ог — знищувач, порушник. Опришка-
ми ставали здебільшого селяни, які бралися за
зброю, щоб позбутися визиску чужинців. Застосо-
вуючи тактику партизанської війни, вони діяли не-
величкими загонами в Галицькому Прикарпатті, на
Буковині та Закарпатті. На початку 30-х рр. 18 ст.
рух опришків у Прикарпатті настільки поширився,
що польські можновладці змушені були просити
київського воєводу надіслати на допомогу війська.
Найбільший розмах цього руху пов’язаний з іменем
Олекси Довбуша. Його походи тривали у 1738
1745 рр.
ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ. Національ-
но-визвольні рухи знесилювали Річ Посполиту, за-
гострювали внутрішньополітичну ситуацію, ство-
рюючи сприятливі умови для втручання сусідніх
держав. Ослабленням Польщі скористалися Росія,
Пруссія та Австрія, кожна з яких хотіла захопити
частину польських територій. Поділи Польщі не
оминули й українських земель - тих, що перебува-
ли у складі Речі Посполитої. Наприклад, 1772 р. під
час Першого поділу Польщі землі Галичини (з Русь-
ким, Белзьким і західними околицями Волинського та
Подільського воєводств) відійшли до Австрії. На при-
єднаних землях австрійський уряд створив провін-
цію під назвою «Королівство Галіції (Галичини) і
Лодомерії (Володимирщини)». Назва провінції
мала доводити спадкові права Габсбургів на приєд-
нані землі. Дві третини території королівства нале-
жали етнічним українським землям, західну її час-
тину становили польські території. У 1793 р. стався
Другий поділ Польщі, внаслідок якого територія
Брацлавщини, Західного Поділля, Київщини, Східної
Волині відійшла до Росії. Через два роки (1795) за
остаточним Третім поділом Польщі до Росії було
приєднано західні землі Волині та Білорусі. Уся
Правобережна Україна ввійшла до складу Росії
У 1795 р. тут уже створено Волинське, Брацлавське
й Подільське намісництва. За наказом імператора
Павла І у 1797 р. на Правобережжі замість наміс
ництв створено Київську, Подільську та Волинську
губернії. Буковину в 1775 р. за Константинополь-
ською конвенцією Османська імперія на «вічні
часи» передавала Габсбурзькій Австрії. У 1786 р. її
як 19-ту округу було приєднано до «Королівства Га-
ліції і Лодомерії».
РЕФОРМИ МАРІЇ ТЕРЕЗІЇ ТА ЙОСИФА II Й УКРАЇН-
СЬКІ ЗЕМЛІ. Імператриця Марія Терезія (1740-
1780) зважилася на проведення державних реформ
у дусі «просвітницького абсолютизму». Вона ство-
рила розвинуту бюрократичну систему, без якої Ав-
стрійська імперія не могла б існувати як велика дер-
жава. Імператриця прагнула послабити ймовірні
відцентрові рухи й зважилася на певні поступки,
наприклад, українцям, щоб протиставити їх помітно
організованішим у той час галицьким полякам. Було
вжито також заходів для поліпшення рівня почат-
кової освіти. Шляхом реформ і централізації держа-
ви пішов син Марії Терезії - імператор Иосиф II
(1780-1790). Важливим було фактичне, а не на па-
пері, зрівняння у правах греко-католицького духо-
венства з римо-католицьким. У 1774 р. у Відні було
засновано греко-католицьку семінарію для навчан-
ня руського духовенства («Барбареум»), У 1783 р. її
було переведено до Львова. Після ліквідації ордену
єзуїтів 1773 р. було закрито єзуїтську академію у
Львові, натомість 1784 р. відкрито Львівський уні-
верситет. При ньому з 1784 до 1805 р. діяв Руський
інститут («Студіум рутенум»), де навчалися студен-
ти-русини. У 1782 р. Йосиф II скасував особисту
залежність селян, зробив неможливим продаж крі-
паків окремо від землі, на якій вони господарювали,
скоротив панщину, дозволив кріпакам брати шлюб,
не питаючи дозволу в пана. Галицькі селяни (укра
їнці й поляки) отримали право апеляції до вищих
органів влади, яке вже давно мали селяни австрій-
ські та чеські. Утім, унаслідок нововведень тільки
заможніші селяни зберегли власні землі, а переваж-
на їх більшість перетворилася на безземельних пра-
122 •
цівників, які мусили працювати на поміщиків. До
того ж нащадки Йосифа II (Леопольд II (1790-
1792) і Франц І (1792-1835)) або відмінили низку
законів свого попередника, або ж залишили їх тіль-
ки на папері. Лише в 1848 р. було остаточно ліквідо-
вано панщину й скасовано кріпацтво. Своєрідність
аграрної реформи Йосифа II полягала в тому, що
вона зберегла й навіть зміцнила магнатське земле-
володіння, зберегла певного мірою й землеволодін-
ня заможних селян. Це законсервувало феодальні
відносини, пригальмувало приплив до міст вільних
робочих рук.
КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ. Провідним осе-
редком освіти, науки й мистецтва залишалася Киє-
во-МогиЛянська академія, проте в другій половині
18 ст. заходами імперського уряду її було пере-
творено на становий духовний навчальний заклад,
а 1817 р. взагалі закрито. Київська академія мала
вирішальне значення для становлення й розвитку
української науки, культури й літературного про-
цесу в 17-18 ст. У ній сформувався один із центрів
філософської думки слов’янського світу. В акаде-
мії навчалися літописці С. Величко, Г. Граб’янка,
П. Симоновський, історики М. Бантиш-Камен-
ський, М. Берлінський, художники І. Мигура, Г. Ле-
вицький, Л. Тарасевич, композитори М. Березов-
ський, А. Ведель, архітектор І. Григорович-Бар-
ський. Її вихованцями були гетьмани України.
Академія сприяла становленню української літера-
турної мови, тут склалася поетична школа. Профе-
сори академії написали десятки курсів поетики, в
яких розробили теорію українського поетичного
мистецтва. Тут виник і розвинувся український те-
атр. Для нього писали драми, діалоги й інтермедії.
Києво-Могилянська академія надавала студентам і
медичні знання, хоч офіційно клас медицини було
відкрито лише в 1802 р.
РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ІДЕЙ.
Г. СКОВОРОДА. На другу половину
17-18 ст. припадає розквіт україн-
ської філософської думки. Усі відомі
церковні діячі, вчені, поети за тих ча-
сів висловлювали філософські ідеї
ібо у філософських трактатах, або у
творах інших жанрів. Провідним
осередком розвитку філософії була
Києво-Могилянська академія. Най-
більший філософ України, найви-
датніїпий поет другої половини
18 ст. — Григорій Сковорода (1722-
Григорій Сковорода
1794). Мислитель винайшов для популярного викладу
філософських Ідей оригінальний спосіб. Він утілював
їх у мистецькій формі — у віршах і байках. Збірка
поезій Григорія Сковороди «Сад божественних пі-
сень» складається із ЗО віршів. Байки зібрані в
книжку «Байки харківські».
МУЗИКА. Києво-Могилянська академія була про-
відним осередком музичної культури, де навчання
музики й співу вважалося обов’язковим предметом.
Перший спеціалізований заклад музичного профі-
лю зорганізували в Глухові. У 1729 р. вийшов указ
про створення співацької школи, наступного року
вона почала діяти. За часів гетьманування Кирила
Розумовського Глухів став музичною столицею
України. Тут, при дворі гетьмана, діяли професій-
ний оркестр та оперний театр, основу репертуару
яких становили найкращі зразки західноєвро-
пейської музики. Музичну культуру України не-
можливо уявити без імен Максима Березовського,
Дмитра Бортнянського, Артема Веделя. Останній
уславився високомистецькими композиціями та
концертами, довгий час керував різноманітними
музичними колективами. Працював у Києві, Харко-
ві, Москві.
Максим Березовський після навчання в Глухів-
ській співацькій школі та Києве-Могилянській ака-
демії потрапив у науку до Болонської академії, не-
вдовзі отримав там звання академіка-композитора і
став членом Болонського філармонічного товари-
ства. Перебуваючи в Італії, поставив оперу «Демо-
фонт».
АРХІТЕКТУРА. Неперевершеною пам’яткою дерев’я-
ного храмового будівництва другої половини 18 ст.
є Троїцька соборна церква у Самарі (сучасний Но-
вомосковськ на Дніпропетровщині). Будували її
впродовж 1773-1779 рр. за проектом
народного майстра Якова Погребняка
на замовлення самарської старшини
й тамтешнього духівництва. Церква
збудована без жодного залізного цвя-
ха. Відому Андріївську церкву в Киє-
ві зведено за проектом петербурзького
архітектора (за походженням - італій-
ця) Бартоломео Растреллі, а церкву
Різдва Богородиці в Козельці на Чер-
нігівщині збудував петербурзький
майстер Андрій Квасов. Серед україн-
ських майстрів найвизначнішим архі-
тектором доби був Іван Григорович-
Барський. У 60-70-х роках 18 ст.
11. Українські землі в другій половині 18 ст. •
ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Собор Святого Юра у м. Львів. 1746-1762 рр.
2. Скульптурна група святого Юрія змієборця авторства Йоганна
Пінзеля на фасаді собору Святого Юра у м. Львів
3. Андріївська церква у м. Київ. 1747-1757 рр.
,5. Успенський собор Почаївської лаври. 1771-1783 рр.
4 Ратуша в м. Бучач. 1751 р
6. Покровська церква в м. Київ. 1766 р.
7. Троїцький собор авторства Якима Погрібняка у м. Новомосковськ.
1773-1778 рр.
8. Палац Кирила Розумовського в м. Батурин. 1799-1803 рр., сучас-
ний вигляд
124 •
Григорович-Барський був найпопулярнішим київ-
ським будівничим, без його участі не зводили жод-
ну будівлю на Подолі. Він спорудив, зокрема, над-
брамну церкву Кирилівського монастиря, Покров-
ську церкву й церкву Миколи Набережного. На
Правобережжі та західноукраїнських землях архі-
тектура розвивалася під впливом західноєвропей-
ських традицій. Найвизначнішою пам’яткою цер-
ковного будівництва став закладений 1744 р. собор
Святого Юра у Львові, збудований львівським
будівничим-підприємцем німецького походження
Бернардом Меретиним. Відомими пам’ятками євро-
пейського бароко доби також Успенська соборна
церква Почаївської лаври (1771—1783) на Терно-
пільщині- та костьол монастиря домініканців у
Львові. У 1799 р. у Батурині розпочалося будівни-
цтво палацу К. Розумовського - видатної пам’ятки
архітектури доби класицизму.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Скульптура, як і рані-
ше, втілювалася в декоративному різьбленні для
церков і фігурній скульптурі в костьолах Право-
бережжя та західноукраїнських земель. Найвідо-
мішим скульптором другої половини 18 ст. був
Погани Пінзель. Єдиною збереженою та задокумен-
тованою роботою митця є постаті святих Льва
й Афанасія та скульптурна композиція «Святий
Юрій змієборець» на фасаді собору Святого Юра
у Львові. Найвизначніші здобутки українського ма-
лярства другої половини 18 ст. пов’язані з творчіс-
тю майстрів Лівобережжя, однак переважну біль-
шість пам’яток втрачено. Серед уцілілих дослідники
вирізняють ікони з Вознесенської церкви в Берез-
ні на Чернігівщині. Це ікони Моління, апостолів й
унікальний образ Трьох Святителів. Цікавими є де-
кілька вцілілих миргородських ікон Володимира
Боровиковського. У світському малярстві продо-
вжував розвиватися портретний живопис. До таких
зразків належать портрети Івана та Якова Шиянів.
Ті самі мистецькі традиції втілено й у портреті пол-
тавсько о бургомістра Павла Руденка, автором яко-
го є В. Боровиковський.
Тренувальний тест до теми 11
Завдання 1-23 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
2. Про Коліївщину відомо, що повстання...
А Б В Г
А розпочалося в Умані навесні 1768 р.
Б від початку очолив Іван Гонта
В розгорнулося на Лівобережній Україні
Г придушено російськими військами
3. Якою цифрою позначено на картосхемі українські
землі, які за першим поділом Речі Посполитої відійшли
до Австрійської імперії?
А Б В Г
Б 2
Г 4
4. Скільки минуло років від остаточної ліквідації геть-
манства до царського указу про закріпачення селян
Лівобережної України?
А Б В Г
А 5
В 19
Б 11
Г 21
5. Які з договорів стосуються перерозподілу українських
земель між Російською та Османською імперіями в
останній чверті 18 ст.?
1 Кючук-Кайнарджійський
2 Бахчисарайський
З Константинопольський
4 Прутський
5 Ясський
А 1,2
В 2, З
Б 1,5
Г 3,4
А Б В Г
1. На які адміністративно-територіальні округи поділя-
лися Вольності Війська Запорозького в період Нової Січі?
6. Чим було спричинене
1750 р.?
відновлення гетьманства в
А Б В Г
А полки
В губернії
Б повіти
Г паланки
1 позицією старшини, яка наполегливо домагалася
відновлення гетьманства від імператриці
11. Українські землі в другій половині 18 ст. • 125
2 особистою зацікавленістю О. Меншикова, який спо-
дівався у такий спосіб розширити свої маєтності в
Україні
З прагненням російського уряду надати українцям тих
прав і вольностей, які мали в імперії росіяни
4 потребою відновити економічно-стратегічний потен-
ціал України з метою використання його в майбутніх
війнах з Туреччиною
5 прагненням російського царату перетворити автрном-
ну Україну на конфедерацію двох рівноправних держав
А 1,2 Б 1,4
В 2, З Г 4, 5
7. Що з переліченого стосується Кирила Розумовського?
1 виходець із простих козаків
2 гетьманську булаву тримав 22 роки
З останній український козацький гетьман
4 президент Російської академії наук
5 сучасник Івана Скоропадського
6 фаворит імператриці Єлизавети Петрівни
А 1,2,6
Б 1,3,4
В 2,3,5
Г 3,5,6
8. Укажіть заходи Кирила Розумовського, вжиті для
оновлення життя Гетьманщини?
1 генеральний суд реорганізовано в найвищий судовий
орган нагляду за місцевими судами
2 генеральну військову канцелярію перетворив на депар-
тамент Малоросійської колегії
З полки перетворив на регулярні, козаків одягнув в
уніформу
4 без погодження з російськими урядовцями призначав
полковників
5 домігся для гетьмана права зносин з іноземними дер-
жавами
6 здійснив перепис населення, описав земельну
власність, кількість дворів, ґрунтів тощо
А 1,3,4
Б 2,3,5
В 2,4,6
Г 3,5,6
А Б В Г
9. У якому місті розташовано зображений палац гетьма-
на Кирила Розумовського?
А Б В Г
А Чигирин
Б Глухі в
В Батурин
Г Київ
10. Переддень якої історичної події описує Тарас Шев-
ченко?
«...Розбрелись конфедерати
По Польщі, Волині,
По Литві, по Молдаванок
І по Україні,
Руйнували, мордували,
Церквами топили...
А тим часом гайдамаки
Ножі освятили...»
А остаточна ліквідація гетьманства
Б приєднання Правобережної України до
Росії
В Коліївщина
Г повстання на чолі з О. Довбушем
11. Якого історичного діяча зображено на іконі?
А Б В Г
А Петра Калнишевського
Б Кирила Розумовського
В Петра Рум'янцева
Г Олексу Довбуша
12. Якої події стосується
фрагмент з історичного
джерела?
«...Почали вони... над-
то далеко поширювати
своє зухвальство, при-
власнюючи й вимагаючи
врешті для себе, начеб-
то як надбання їхньої
власності, не тільки всі
ті землі, які ми придбали в останній війні від Порти
Отаманської, але навіть і ті, які зайняті поселеннями в
Новоросійській губернії, мотивуючи, начебто їм і ті,
й інші здавна належали... Запроваджуючи власне хлібо-
робство, ліквідовували вони цим саму підвалину залеж-
ності їх від престолу нашого і задумували, створити із
себе посеред вітчизни область повністю не залежну під
власним своїм несамовитим управлінням...»
А остаточна ліквідація царським урядом
Запорозької Січі
Б ліквідація полково-сотенного устрою на
Лівобережній Україні
В приєднання до Російської імперії Кримського ханства
Г ліквідація полкового устрою на Слобожанщині
13. Коли відбулися події, про які йдеться в історичному
джерелі?
«...Ми захотіли через це оголосити всім вірнопід-
даним цілої нашої імперії, що Запорозька Січ остаточно
зруйнована, з викоріненням на майбутнє й самої назви
запорозьких козаків, за образу нашої імператорської
величності, за зухвалі вчинки цих козаків і за неслух-
няність до наших височайших повелінь».
А 1764 р. Б 1775 р.
В 1781р. Г 1861р.
126 •
14. Доповніть твердження.
19. Коли території, заштриховані на карті «Українські
Козаки Задунайської Січі...
І д І Б І В І Г І зверталися до царського уряду з прохан-
-----------ням оселитися між Південним Бугом і
1———— Дністром
Б за наказом султана брали участь у воєнних операціях
землі у 18 ст.», опинилися під владою Російської імперїї?
А 1772 р.
Б 1775 р.
В 1793 р.
Г 1795 р.
турецької армії на Балканах
В освоювали незаселені землі та захищали
південні рубежі Російської імперїї
Г продовжили історію козацтва під назвою
Кубанського козацького війська
15. Ім'я якого історичного діяча пропущено
в уривку з документа?
«Після всемилостивішого від нас звіль-
нення графа __, за його проханням, з чину
гетьманського наказуємо нашому Сена-
тові для належного управління в Малій
Росії створити там Малоросійську колегію,
е якій бути головним нашому генералу гра-
фу Рум'янцеву і з ним чотирьом велико-
російським членам».
А Б В Г
А Петро Калнишевський
Б Володимир Боровиков-
ський
В Олексій Розумовський
Г Кирило Розумовський
16. Укажіть автора скульптурної композиції
на фасаді собору Святого Юра у Львові.
А Йоганн Пінзель
Б Йоганн Шедель
В Сисой Шалматов
Г Андрій Квасов
20. Внаслідок яких подій було утворено Київське, Чер-
17. Києво-Могилянська академія уславилася як...
нігівське і Новгород-Сіверське намісництва?
1 єдиний вищий загальноосвітній навчальний заклад
України
2 засновниця філіалів — Чернігівського, Харківського та
Переяславського колегіумів
З заклад, що надавав богословську підготовку католиць-
ким священикам
4 осередок, де було створено козацькі літописи
5 осередок науки та нових мистецьких ідей
———— А остаточна ліквідація гетьманства
— — — — Б ліквідація полково-сотенного устрою на
———— Лівобережній Україні
В ліквідація полкового устрою на Слобо-
жанщині
Г ліквідація Запорозької Січі та адміністративно-терито-
ріальних округів, що на них поділялися Вольності Вій-
ська Запорозького
А Б В Г
А 1,4
В 2, 5
Б 2,4
Г 3, 4
21. Що таке Задунайська Січ?
18. Доповніть твердження.
Про Троїцьку соборну церкву в Новомосковську відомо,
що...
А Б В Г
А її збудовано коштом отамана Петра Кал-
нишевського
Б її споруджено без жодного цвяха
В її фасад прикрашають скульптури, ство-
рені Йоганном Пінзелем
Г автором її проекту був архітектор Опа-
нас Шолудько
д І Б І в І Г І А адміністративно-територіальний та вій-
------------ськовий округ на запорозьких землях
———— Правобережжя, створений 1752 р.
Б адміністративно територіальна одиниця
Російської імперії, що охоплювала тери-
торію Слобідської України
В адміністративно-територіальний та військовий округ на
північно-східному запорозькому порубіжжі, створений
1753 р.
Г організація колишніх запорожців, що існувала 1775-
1828 рр. на території Османської імперїї
11. Українські землі в другій половині 18 ст. • 127
22. Якою цифрою позначено українські терени, при-
єднані до Російської імперії внаслідок російсько-
турецької війни 1787-1791 рр.?
Б 2
Г 4
А Б В Г
У завданнях 23-25 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та-
блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
23. Встановіть відповідність між сферами діяльності та
іменами вихованців Києво-Могилянської академії.
Б Інокентій Гізель, Стефан Яворський, Феофан Прокопо-
вич
В Самійло Величко, Роман Ракушка-Романовський (Само-
видець), Микола Бантиш-Каменський
Г Нестор Максимович-Амбодик, Данило Самойлович
Д Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пи-
лип Орлик
24. Установіть відповідність між зображеними архітек-
турними спорудами та їхніми назвами.
А Андріївська церква в Києві
Б Тро цька соборна церква в Самарській слободі (Ново-
московську)
В Покровська церква в Києві
Г Успенська соборна церква Почаївської лаври
Д Собор Святого Юра у Львові
25. Установіть відповідність між іменами історичних
діячів і стислими характеристиками.
під час національно-визвольного повстання проти
польського панування.
Б Композитор, член Болонського філармонічного товари-
ства. Перебуваючи в Італії, написав оперу «Демофонт»,
вистави якої відбувалися з великим успіхом.
128 •
В Філософ, просвітитель, поет, автор відомих збірок поезій
«Сад божественних пісень» і байок «Байки харківські».
Г Архітектор. Збудував міський водогін із фонтаном «Фе-
ліціал» («Самсон»), Покровську церкву й церкву Мико-
ли Набережного на Подолі в Києві.
Д Живописець-портретист. Був одним із найпопулярні-
ших портретистів Петербурга. Працюючи у класицис-
тичній манері, створив реалістичну школу портретного
малярства.
У завданні 26 розташуйте події у хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
26. Установіть хронологічну послідовність подій.
-----------------А Коліївщина
--------------Б заснування Задунайської Січі
--------------В гетьманування Кирила Розумовського
і-------------Г заснування Нової (Підпільненської)
5_____________ Січі
У завданнях 27-30, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
27. Хто з митців уславив музичну культуру України?
1 Яків Погребняк
І І І І 2 Дмитро Бортнянський
З Іван Григорович-Барський
4 Артем Ведель
5 Володимир Боровиковський
6 Максим Березовський
28. Які твердження стосуються Петра Калнишевського?
.—.—.—. 1 Вперше був обраний кошовим отаманом
1—1_І__І Запорозької Січі у 1762 р.
2 Протягом 1764-1794 рр. перебував в Украї-
ні на посадах генерал-губернатора та пре-
зидента Малоросійської колегії.
З За участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр.
отримав військове звання генерал-фельдмаршала та
почесне прізвище «Задунайський».
4 Його коштом було збудовано п'ять церков і соборів,
придбано чимало книг та церковного начиння для їх-
нього облаштування.
5 Був засланий до Соловецького монастиря, де перебу-
вав ув'язненим до 1801 р.
6 Останні роки свого життя провів разом з колишніми за-
порожцями на Задунайській Січі.
29. У яких твердженнях ідеться про причини остаточної
ліквідації Запорозької Січі?
1 уповільнення розвитку сільського господар-
I І І І ства й промисловості, що ставало на заваді
зародженню нових буржуазних відносин на
українських землях
2 виступ запорожців на боці Туреччини під час російсько-
турецької війни 1768-1774 рр.
З ускладення відносин Росії з сусідніми держави, проти
яких здійснювали свої походи запорожці
4 суперечність між існуванням автономного Запорожжя
та прагненням до уніфікації адміністративно-територі-
ального устрою Російської імперії
5 втрата військово-стратегічного значення Січі після вста-
новлення залежності Кримського ханату від Росії за
умовами Кючук-Кайнарджійського договору
6 імперський уряд прагнув запобігти перетворенню За-
порожжя на центр визвольного руху українського наро-
ду проти російського володарювання
ЗО. У чому полягала суть реформаторської діяльності
Марії Терезіїта Йосифа II?
1 зрівняння в правах греко-католицького ду-
I І І І ховенства з римо-католицьким
2 посилення впливу польських чиновників та
позицій польської шляхти
З підвищення освітнього рівня греко-католицького духо-
венства
4 розпалення релігійної ворожнечі в суспільстві
5 запровадження початкових шкіл з українською мовою
навчання
6 посилення особистої залежності селян від поміщиків,
збільшення панщини
11. Українські землі в другій половині 18 ст. • 129
12. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
НАПРИКІНЦІ 18-У ПЕРШІЙ
ПОЛОВИНІ 19 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Адміністративно-територіальний поділ українських земель у
складі Російської імперії. Українське національне відроджен-
ня: початок, періоди й особливості. Відновлення українського
козацтва в час французько-російської війни. Кирило-Мефодіїв-
ське братство. Поширення в Україні російського та польського
суспільних рухів. Початок промислового перевороту.
Дати подій:
1798 р. - видання «Енеїди» І. Котляревського;
1828 р. - ліквідація Задунайської Січі;
грудень 1825 - січень 1826 р. - повстання Чернігівського полку;
1830-1831 рр. - польське визвольне повстання;
1840 р. - перше видання «Кобзаря» Т. Шевченка;
1846-1847 рр. -діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
Персоналїі: Іван Котляревський, Устим Кармалюк, Тарас Шев-
ченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш.
Поняття і терміни: нація, національне відродження, націо-
нальна ідея, масон, промисловий переворот.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ. Укра-
їнські землі в першій половині 19 ст. входили до
складу дев’яти губерній Російської імперії. Полтав-
ська та Чернігівська губернії від 1802-го до 1835 р.
становили Малоросійське генерал-губернаторство.
У 1836 р. до його складу ввійшла Харківська губер-
нія, а центр губернаторства перенесли з Полтави до
Харкова. Малоросійське генерал-губернаторство
проіснувало до 1856 р. Київська, Подільська і Волин-
ська губернії від 1832 р. до 1914 р. належали до Ки-
ївського генерал-губернаторства. Катеринослав-
ську, Херсонську й Таврійську губернії в 1822 р.
Адміністративно-територіальний устрій
підросійської України
Результати навчально-пізнавальної діяльності:
• встановлювати та групувати вказані дати
відповідно до подій, явищ, процесів; співвід-
носити дати та історичні факти (події, явища,
процеси) з періодами, факти-події - з явища-
ми, процесами; визначати послідовність істо-
ричних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування в іс-
торичному контексті вказаних понять і тер-
мінів;
• розпізнавати на картосхемі адміністратив-
но-територіальний устрій українських земель
у складі Російської імперії, територіальні змі-
ни, що відбулися внаслідок російсько-турець-
кої війни 1806-1812 рр.;
• характеризувати асиміляційну політику Ро-
сійської імперії щодо України, економічний
розвиток і соціальні відносини, початок націо-
нального відродження, поширення в Україні
російського та польського суспільних рухів,
програмні засади, документи та діяльність Ки-
рило-Мефодїївського братства; діяльність і
здобутки вказаних історичних діячів;
• визначати причини, значення національно-
го відродження, діяльності Кирило-Мефодіїв-
ського братства;
• сприймати та інтерпретувати різновидові
історичні джерела, що стосуються теми.
МЄЙі
чий,
став
С
скла
булс
поле
коло
небе
них
порт
ники
женг
никії
данті
губе]
запре
Н<
лися
росій
ротьб
ний ч
На
ребув
було об’єднано в Новоросійське генерал-губерна-
торство. Коли 1828 р. до Новоросійського генерал-
губернаторства приєднали Бессарабську область
(губернія з 1873 р.), його назвали Новоросійським і
Бессарабським (існувало до 1874 р.).
Вищою адміністративно-територіальною одини-
цею державного, місцевого, поліцейського й фінан-
сового управління Російської імперії в 19 ст. були
губернії. Вони поділялися на кільканадцять повітів.
Повіти, своєю чергою - на волості, у кожній із яких
налічувалося кілька десятків сіл та інших населених
пунктів. За губернські й повітові центри найчастіше
правили міста. Волосні центри
призначали в містечках, а іно-
ді - у великих селах. Губернія
мала своє губернське правлін-
ня: канцелярію губернатора
губернське правління, статис-
тичне бюро, землевпорядну ко-
місію тощо. У кожній губернії
діяли губернські судові палати
Поліцейську службу в губерн-
ських містах очолював поліц-
НІМІ
н
ІС
130 •
мейстер, у повітових — городни-
чий, у міських кварталах - при-
стави та доглядачі.
Своєрідна система управління
склалася в Південній Україні. Це
було зумовлено її прикордонним
положенням, швидкими темпами
колонізації, постійною воєнною
небезпекою, гостротою соціаль-
них конфліктів. Чорноморськими
портами керували градоначаль-
ники, які поєднували повнова-
ження командирів портів, началь-
ників місцевих гарнізонів, комен-
Національний склад земель
підросійської України 1897 р.
дантів міст і за статусом прирівнювалися до
губернаторів. В Одесі посаду градоначальника було
запроваджено в січні 1803 р.
На певних історичних етапах губернії об’єднува-
лися в генерал-губернаторства, які запроваджував
російський уряд у національних окраїнах для бо-
ротьби з національно-визвольним рухом або у воєн-
ний час.
На початок 19 ст. у складі Ро ійської імперії пе-
ребували до 80 % українських етнічних територій,
на яких проживали майже 85 % усьо-
го українського населення. При цьо-
му українці становили від 74 % на
Волині до 91 % на Поділлі, тож за на-
ціональним складом населення укра-
їнських земель, особливо у сільській
місцевості, було однорідним. Нато-
мість населення міст було здебіль-
шого неукраїнським - ідеться пере-
дусім про великі адміністративні та
промислові центри, наприклад Київ,
Харків, Катеринослав, Одесу. Укра-
їнське населення міст рідко переви-
щувало 20 %.
У дев’яти українських губерніях станом на 1811 р.
проживали 8,7 млн, а у 1863 р. - 13,6 млн людей.
Упродовж 19 ст. чисельність населення підросій-
ської України зросла майже втричі й на 1897 р. ста-
новила 23,8 млн осіб, із них 17 млн українців.
Територіальні зміни відбулися внаслідок росій-
сько-турецької війни 1806-1812 рр, яка була спри-
чинена, з одного боку, прагненням Османської імпе-
рії повернути собі втрачені позиції на Балканах і в
Північному Причорномор’ї. З іншого - імперськими
Українська етнічна територія
Державні кордони у другій
половині 19 ст.
Межі губерній Російської імперії
та коронних країв
Австро-Угорщини
Калуга?
©Тула.
НІМЕЧЧИНА^
/Могилів
Пенза®
губ
.Плоцьк
Орел
'Содльцо’
Гомель \
Седлецька
Иозир
©Курськ
Радомська
'Чернігів
Люблін Холм'
Суми
Ереків
^Переяслав
Харків
®Льві
Перемишль
АВСТРІЙСЬКА І
Черкаси
Ужгороде
ОБахмут
Єлизаветград
Новочеркасьі
Маріуполь^
Ростов
’Херсои
г Одеса,
Ставрополь
Сімферополь
Севастопс
Ялта
Тернопільо
ГНЕРІЯ
б е р\Н
Миколаїв^
А- НовгФрод-
* Сі вепський
АЗОВСЬКЕ
МОРЕ
©Вороніж
.р:о іт е аьк
Варшава^
Варта в
я «і *
МА ® Н -
Житомиру
✓^**ЛомжаС
Ломживська
туб
> '^Катеринослав
Катер іи н ослав
гАб риія Юзівкаб.
ФОлександрівськ ✓
Володимир- І \
)ВоЛИНСЬК \ І
. ЛуцьіР ТУ
і Рівне О Ч
*\л г у б ® р и
X О* ->®Мінськ'
ГродноV.
/ ЛоВінницяД<^
/Кам’янець? СІ
|По^ІЛЬСЬК * ।
Україна у складі двох
імперій
5^0^^ Катеринодар/""'^
ц ,
Нов.оросіиськ^^р^?-^Ч.
р є"
12. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст. • 131
бажаннями Росії просунутися в напрямку до прото-
ків Боспор і Дарданелли, захопити території від Ду-
наю до Стамбула. У цій війні українські землі пра-
вили за найближчий тил для російської армії. Ро-
сійські війська, якими командував Михайло
Кутузов, здобули на Дунаї низку перемог. Унаслі-
док цього в 1812 р. у Бухаресті між Росією і Туреч-
чиною було укладено мирний договір, за яким до
Росії відійшла частина Молдавії — Бессарабія.
У краї поряд із територіями, населеними здебільшо-
го молдаванами, були й землі, де переважало укра-
їнське населення: Хотинський (північна частина
Бессарабії) та Ізмаїльський і Аккерманський (Пів-
денна Бессарабія) повіти. Бессарабію 1828 р. було
приєднано до Новоросійського генерал-губернатор-
ства.
УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ: ПОЧА-
ТОК, ПЕРІОДИ Й ОСОБЛИВОСТІ. Традиційно почат-
ком українського національного відродження вва-
жають появу 1798 р. перших трьох частин «Енеї-
ди» Івана Котляревського - поеми, якій судилася
слава першого твору нової української літератури,
твору, що засвідчив появу сучасної української літе-
ратурної мови.
Пробудженню історичної пам’яті українців спри-
яли публікації збірок фольклору. У 1819 р. Микола
Цертелєв опублікував у Петер-
бурзі збірку «Спроба зібрання
старовинних малоросійських
пісень», що складалася із 10
текстів. Ця праця започат
кувала розвиток української
фольклористики. Становлення
наукової фольклористики по-
в’язують з ім’ям ученого-енци-
клопедиста, першого ректора
Київського університету Ми-
хайла Максимовича. Він був
укладачем трьох збірок народ-
них пісень: «Малоросійські пісні» (1827), «Укра-
їнські народні пісні» (1834), «Збірник українських
пісень» (1849). Першу збірку видано в Москві.
У ній опубліковано 127 пісень історичного, побуто-
вого та обрядового характеру з коментарями упо-
рядника.
Пробудженню національної самосвідомості, по-
верненню забутих імен і героїчних сторінок мину-
лого посприяла чотиритомна праця Дмитра Банти-
ша-Каменського «Історія Малої Росії», що побачи-
ла світ 1822 р. в Москві. Вона фактично є першою
масштабною узагальненою працею з історії України
від найдавніших часів до кінця 18 ст. «Історія Малої
Росії» написана на широкій джерельній базі з вико-
ристанням не опублікованих раніше архівних мате-
ріалів.
Вагомим внеском в історичну науку стало видан-
ня 5-ти томної «Історії Малоросії» Миколи Марке-
вича, в якій досліджено українську історію від най-
давніших часів до кінця 18 ст. На початку 19 ст.
була підготовлена анонімна «Історія Русів», яка об-
ґрунтовує тяглість існування українського народу і
його державності від Русі-України до Козацької
держави.
У 1818 р. вийшла перша граматика живої україн-
ської мови «Граматика малоросійського наріччя»,
яку підготував Олексій Павловський. Це був пер-
ший стислий опис фонетичних і морфологічних
особливостей української мови у порівнянні з ро-
сійською. До граматики було додано невеликий
словник української мови.
На початку 19 ст. осередком українського націо-
нально-культурного відродження став Харків. Тут із
1805 р. діяв університет, заснований зусиллями Ва-
силя Каразіна й коштом місцевого дворянства, ку-
пецтва та міщанства. Новий навчальний заклад
(єдиний на той час вищий навчальний заклад у під-
російській Україні) об’єднав навколо себе найкращі
інтелектуальні сили українського громадянства,
діячів української літератури, історії, етнографії.
У Харкові почали виходити журнали «Український
вісник» (1816-1819) і «Український журнал», які
вже своєю назвою засвідчували, що присвячені міс-
цевому краю та його інтересам. Тож у Харкові впер-
ше для означення мешканців краю було вжито тер-
мін етнонім «українець» замість «малорос».
Наприкінці 1820-х - у середині 1830-х рр. захо-
плена ідеями західноєвропейського романтизму й
• Національне відродження -
культурно-політичний процес, під
час якого етнос (народ), усвідом-
люючи свою історичну, культурну й
економічну єдність, прагне здобути
політичну самостійність, і це праг-
нення перетворює його на націю.
• Нація - спільнота людей, об'єд-
нана певною назвою, символами,
географічним та етносоціальним
походженням, історичною пам'ят-
тю, комплексом духовно-культур-
них і політичних цінностей.
• Національна ідея - поняття, )
яким окреслюють особливості на- н
ціональної свідомості, що дістають
свій вияв в уявленнях про націо-
нальний ідеал, призначення нації, її
місію, мету, мрію тощо.
ои
132 •
національного українського відродження харків-
ська студентська молодь об’єдналася у гурток хар-
ківських романтиків. Сферою діяльності молодих
інтелектуалів стали література, мовознавство, істо-
рія, етнографія, фольклористика, краєзнавство
тощо. Засновником і душею гуртка був вихованець,
а потім професор університету, філолог-славіст, ет-
нограф Ізмаїл Срезневський. Він, зокрема, підготу-
вав шість випусків фольклорних та історико-літера-
турних збірників -«Запорозька старина», що вихо-
дили друком упродовж 1833-1838 рр.
самосвідомість -
Національна
або
окремою
людиною своєї
усвідомлення спільнотою
національної належності.
що виявляється в почуттях
долю
народу.
потребі знати
гордості, співпереживання за
його історію, традиції тощо.
ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА В ЧАС
ФРАНЦУЗЬКО-РОСІЙСЬКОЇ ВІЙНИ. У червні 1812 р.
600-тисячна армія французького імператора й пол-
ководця Наполеона І Бонапарта переправилась че-
рез р. Німан і перетнула тодішній російський кор-
дон у районі м. Ковно (нині - Каунас) у Литві. Звід-
ти Наполеон розгорнув наступ на Москву.
Із просуванням «Великої армії» Наполеона на-
строї серед вищих прошарків українського суспіль-
ства змінювалися. У суспільстві не було єдності.
Одні співчутливо сприймали поширювані наполео-
нівськими агентами чутки про те, що з приходом
французької армії Україна стане автономною, а мо-
же, і незалежною державою без кріпосницьких по-
рядків. Інші зберігали лояльність до Росії (причому
таких була більшість): не бувши «втаємниченими»
у плани французького уряду, вони «не бачили жод-
ної вигоди в тому, щоб піти з-під російського пану-
вання, аби потрапити під владу Наполеона». Укра-
їнське дворянство розцінювало сприяння Франції
полякам як загрозу відновлення нової Речі Поспо-
литої. Воно також побоювалося втрати своїх стано-
вих привілеїв, зокрема не хотіло звільнення селян.
Істотна кількісна перевага французів зумовила
потребу посилити регулярну армію. Уряд узявся до
формування народного ополчення на території Ро-
сії, а також в Україні. Впродовж літа до земських пі-
хотних і кінних козацьких полків записалися майже
70 тис. добровольців - 35 % загальноросійського
ополчення. Лише в Лівобережній Україні, колиш-
ній Гетьманщині, з ініціативи малоросійського гене-
рал-губернатора Якова Лобанова-Ростовського,
який пообіцяв скасувати рекрутську повинність і
відновити козацьке військо, було сформовано 15
козацьких полків: дев’ять - полтавських і шість -
чернігівських. Українські ополченці брали участь у
бойових діях. Після закінчення війни і закордонних
походів російської армії 1813-1814 рр. ополченські
загони було розформовано.
Добу наполеонівських війн завершив Віденський
конгрес 1814-1815 рр. За його ухвалами до Росії
було приєднано значну частину Герцогства Вар-
шавського (з Холмщиною і Підляшшям). Створю-
ваному Царству Польському «дарувалася» консти-
туція. Росія віддавала Австрії Тернопільський округ.
КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО. На початку
40-х років 19 ст., із заснуванням університету, цен-
тром національного відродження став Київ. У січні
1846 р. у Києві виникла
українська таємна політична
організація - Кирило-Ме-
фодіївське братство. Ініціа-
торами її створення були:
вчитель із Полтави Василь
Білозерський, службовець
канцелярії київського гене-
рал-губернатора Микола Гу-
лак, професор Київського
університету Микола Косто-
маров, письменник і вчений
Пантелеймон Куліш, видат-
ний етнограф Опанас Мар-
кевич. У квітні 1846 р. до
братства приєднався Тарас
Шевченко. Товариство зага-
лом складалося з 12 членів,
представників дрібної укра-
їнської шляхти, службовців,
був серед кирило-мефодіїв-
ців колишній кріпак. Органі-
зацію назвали іменами відо-
мих слов’янських просвіти-
телів — святих Кирила й
Пантелеймон Куліш
Микола Костомаров
Мефодія.
Братчики поширювали ідеї товариства, розпо-
всюджуючи програмові документи, відозви («Брати
українці», «Брати великоросіяни і поляки»). Писа-
ли наукові праці й виступали з лекціями в навчаль-
них закладах Києва, у яких проповідували свої по-
гляди. Докладали зусиль для розвитку народної
освіти: збирали кошти на відкриття народних шкіл,
написання й видання нових книжок (зокрема,
П. Куліш підготував першу навчальну книжку з іс-
торії України для дітей шкільного віку «Повість
про український народ», видану 1846 р.).
Головними програмовими документами Кирило-
Мефодіївського братства були «Книга буття укра-
12. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст. • 133
їнського народу», написана М. Костомаровим,
і Статут, складений В. Білозерським, М. Гулаком та
М. Костомаровим. Вони, зокрема, передбачали:
• створення демократичної федерації рівноправ-
них слов’янських християнських республік 13
центром у Києві;
• знищення самодержавства і скасування кріпос-
ного права та суспільних станів;
• утвердження в суспільстві демократичних прав і
свобод для громадян;
• рівноправність національних мов, культур та
освіти для всіх слов’янських народів.
Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 мі-
сяців. У березні 1847 р. організацію було викрито, а
її кленів заарештовано й вивезено до Петербурга.
Слідство під особистим контролем царя Миколи І
тривало протягом березня-травня 1847 р. Найтяж-
че було покарано Т. Шевченка, у якого під час об-
шуку знайшли поему «Сон». На трирічний термін
було ув’язнено у Шліссельбурзьку фортецю М. Гу-
лака. Упродовж року відбував ув’язнення М. Косто-
маров. Інших членів братства царський режим ви-
слав у віддалені губернії імперії під нагляд поліції.
ПОШИРЕННЯ В УКРАЇНІ РОСІЙСЬКОГО ТА поль-
ського СУСПІЛЬНИХ РУХІВ. Особливістю суспіль-
ного руху в підросійській Україні була наявність у
ньому, крім української, також російської та поль-
ської течій. Представники кожної з них мали свої
погляди на минуле та майбутнє України. Російські
дворянські революційні організації виникли невдо-
взі після походу в Європу у війні проти Франції.
Саме в середовищі військових формувалися перші
гуртки й товариства майбутніх декабристів. Вони
прагнули поширити свій вплив і на Україну, де сто-
яли потужні війська і де можна було сподіватися на
швидку допомогу з-за кордону.
1816 р. в Петербурзі виникла перша декабрист-
ська організація - Союз порятунку. Вона існувала
недовго: вже 1818 р. в Москві замість неї постав
Союз благоденства. Тоді ж на території України
було створено Тульчинську управу Союзу на чолі з
П. Пестелем. 1821 р. декабристи реорганізували
свої об’єднання і створили дві організації - Північ-
не товариство з центром у Петербурзі й Південне -
з осередком у Тульчині на Поділлі. Південне това-
риство очолили Павло Пестель та Олександр Юш-
невський. У Звягелі (нині - Новоград-Волинський)
було створено Товариство об’єднаних слов’ян, яке
ввійшло у 1825 р. до Південного товариства. Ці ор-
ганізації прагнули повалити самодержавство, вста-
новити в Російській імперії республіку або консти-
• Масон (від фр. тадоп, букв. - муляр) - член ре
лігійно-етичного руху, що виник у 18 ст. в Західній
Європі. Організаційну форму запозичено у серед-
ньовічних мулярів. Масони проголошували деякі
демократичні гасла (республіка, конституція, права
людини, свобода слова тощо), інколи підтримували
національно-визвольні рухи. Кінцева мета масонів -
об'єднання всіх народів світу в так зване розумне
суспільство, яким саме масони й мали б керувати.
Існує й нині. Одна з найвідоміших масонських лож -
«Любов до істини» (1818-1819) в Полтаві.
туційну монархію, послабити або ж цілком ліквіду-
вати кріпацтво (але зі збереженням поміщицького
землеволодіння), ліквідувати станові привілеї. Піс-
ля придушення повстання декабристів у Петербурзі
14 грудня 1825 р. повстав Чернігівський полк в
Україні. Виступ почався на Київщині, його підтри-
мали близько тисячі солдатів і 18 офіцерів. По
вставня Чернігівського полку, не підтримане іншії
ми полками й Тульчинською та Кам’янською упра
вами Південного товариства, зазнало поразки.
У листопаді 1830 р. у Варшаві розпочалося по-
встання, очолюване польськими офіцерами, якії
мали на меті відродження державності Польщі. По
вставці використовували гасло «За нашу і ваші
свободу», аби привернути на свій бік українців та
білорусів. Воно охопило Царство Польське й поти
рилося на землі Правобережної України та Білору
сі. Незабаром Варшава опинилась у руках повстав
ців. Дії польських повстанців тривали неповні
місяці. Повстання на Правобережній Україні розпо
чалося з приходом на Волинь у квітні 1831 р. кіль
катисячного загону генерала Юзефа Дверницькс
го. Масового розмаху повстання на Правобережж
не набуло. Плани поляків залучити на свій бік укра-
їнських селян провалилися.
Придушення повстання в Україні пришвидшило
поразку поляків. У листопаді 1831 р російські вій-
ська захопили Варшаву. Було скасовано конститу
цію Царства й більшість ознак автономії польських
земель. Землі Царства Польського ставали складо
вою імперії, було ліквідовано польську армію, а де-
сятки тисяч її солдатів та офіцерів заслано до Сибі-
ру і на Кавказ. У липні 1832 р. царським указом у
Правобережній Україні закрито близько 60 като
лицьких монастирів. Заборонено діяльність василі
анського (греко-католицького) ордену. У 1839 р
було скасовано унію, а всіх греко-католицьких ві
рян силою змусили перейти у православ’я.
Посилив російський уряд на Правобережжі й по
літику зросійщення. Від 1831 р. в діловодстві було
заборонено користуватися польською мовою, за
криті
лікві,
мене
освіт
лях <
створ
ш
гана?
приз
83 %
СВОЇ '
Н)
ства
тужи
гони
панн
ти СЕ
У
боро
люкс
пров
Київ
близ
боро
здійе
єтки
ШТОІ
дали
на П
соц
ПРО
поле
в пі;
НІСТ1
зале
рисе
НІСТ1
режз
сист
ІПІСТ
с
ним
посі
Груп
ську
шув
пом
Укр
тар
С
підр
134 •
крито польські школи, натомість відкрито російські,
ліквідовано польські Віденський університет і Кре-
менецький ліцей. Із метою «поширення російської
освіти й російської народності на спольщених зем-
лях Західної Росії» на базі цих навчальних закладів
створили університет Святого Володимира в Києві.
Шляхті фактично закрили доступ до посад в ор-
ганах місцевої адміністрації, на які відтоді почали
призначати здебільшого російських чиновників.
83 % шляхтичів у Правобережній Україні втратили
свої титули.
Низька рентабельність кріпосницького господар-
ства загрожувала фінансовим крахом державі й по-
тужними соціальними потрясіннями. Поміщики в
гонитві за прибутками в нових умовах збільшували
панщину й повинності. Селяни намагалися захища-
ти свої права.
У першій чверті століття розгорнулася тривала
боротьба селян Поділля на чолі з Устимом Карма-
люком. У 1813-1835 рр. селянський рух під його
проводом охопив усе Поділля, райони Бессарабії та
Київщини. У повстанському русі брали участь
близько 20 тис. осіб. Протягом двох десятків років
боротьби повстанські загони на чолі з Кармалюком
здійснили понад тисячу нападів на поміщицькі ма-
єтки. Українського Робіна Гуда чотири рази зааре-
штовували, засуджували до каторжних робіт і заси-
лали до Сибіру. Але щоразу він утікав, повертався
на Поділля й знову очолював повстанців
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК. ПОЧАТОК
ПРОМИСЛОВОГО ПЕРЕВОРОТУ. Упродовж першої
половини 19 ст. становище сільського господарства
в підросійській Україні визначали приватна влас-
ність поміщика на землю та, відповідно, особиста
залежність селянина від поміщика. Характерною
рисою поміщицького землеволодіння була наяв-
ність великих латифундій переважно на Правобе-
режжі та Півдні. Панівною залишалася панщинна
система господарювання, яка передбачала, що біль-
шість селян-кріпаків відробляли панщину.
Сільське господарство розвивалося екстенсив-
ним шляхом, здебільшого за рахунок розширення
посівних площ і посилення панщини. Для обробітку
ґрунту застосовували традиційну сільськогосподар-
ську техніку. Сіяли зерно переважно вручну, ско-
шували хліб серпами і косами, а обмолочували ці-
пом. Тільки частина поміщиків, передусім на Півдні
України, застосовувала машини та новітній інвен-
ар - сіялки, віялки, жатки, молотарки тощо.
Основними галузями сільського господарства в
І підросійській Україні були, як і раніше, землероб-
ство і тваринництво. Сіяли жито, пшеницю, ячмінь,
овес, гречку, просо, льон і коноплі, розводили корів,
волів, свиней, овець і коней. У першій половині 19 ст.
розпочалася спеціалізація землеробства, з’явилися
нові галузі сільського господарства - тонкорунне
вівчарство, цукрове бурякосіяння. Розвивалися по-
міщицьке торгове землеробство і тваринництво,
зокрема збільшували посіви пшениці для продажу,
дедалі більше вирощували технічні культури (коно-
плі, тютюн, льон).
Найбільше зернових культур на продаж вирощу-
вали у Степовій (Південній) Україні. За період
1778-1851 рр. посівні площі зернових півдня Украї-
ни збільшилися у 25 разів. Успіхи хліборобства зу-
мовлювали сприятливі природні умови та родючі
чорноземи. Близькість до чорноморсько-азовських
портів - Одеси, Миколаєва, Бердянська, Маріупо-
ля - давала змогу поміщикам експортувати хліб та
інші сільськогосподарські продукти. Вирішальне
значення для соціально-економічного життя Пів-
денної України мала колонізація - заселення та
господарське освоєння краю. Найчисленнішою і
водночас найстрокатішою була селянська колоні-
зація.
У першій третині 19 ст. розвиток мануфактурної
промисловості досяг такого рівня, що підготував
умови для промислового перевороту.
Промисловий переворот розпочався у харчовій
промисловості, підприємства якої виробляли на
продаж борошно, олію, тютюн, горілку й цукор.
У 1820-х рр. з’явилися перші парові гуральні. У цук-
ровиробництві почали застосовувати машини для
подрібнення цукрових буряків, гідравлічні преси
для сокодобування, парову техніку для випарюван-
ня й згущення цукробурякового соку. Першу цук-
роварню, яка застосувала парову технологію вироб-
ництва цукру, збудувала в 1843 р. промислова фір-
ма «Брати Яхненки й Симиренко» в селі Ташлик
на Черкащині. Завод було устатковано за останнім
• Промисловий переворот (індустріальна рево-
люція) - це перехід від мануфактури з її ручною ре-
місничою технікою до великого машинного фабрич-
но-заводського виробництва. Цей перехід забезпе-
чував упровадження в промислове виробництво й
транспорт системи робочих машин, парових двигу-
нів, створення самостійної машинобудівної галузі.
Промисловий переворот зумовив зміни в соціаль-
ній структурі: провідну роль у суспільстві почали ві-
дігравати фабриканти та люди найманої праці.
В українських землях у складі Російської імперії про-
мисловий переворот розпочався у 1830-1840-ві і за-
вершився в 1870-1880-х рр.
12. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст. • 135
словом техніки з використанням новітніх на той час
французьких технологій цукровиробницгва. У ті
часи засновано й перші машинобудівні заводи. На-
прикінці 1840-х рр. «Брати Яхненки й Симиренко»
поблизу с. Мліїв збудували ще два - Городищен-
ські цукроворафінадний і машинобудівний заводи.
Цукровий завод був найпотужнішим і найсучасні-
шим у галузі.
Зростання міст і промислового виробництва
сприяло подальшому розвитку торгівлі. Основними
осередками внутрішньої торгівлі були сільські та
міські базари, або торги, яких на 1861 р. у містах
України налічувалося 12 141. У містах розвивалася
постійна торгівля. Пожвавилася ярмаркова торгів-
ля.. Дуже швидко зростали чорноморські портові
мі та. Визначним центром зовнішньої торгівлі стала
Одеса. У 1817 р. Одесу було оголошено порто-
франко (привілей почав діяти від 1819 р.). Час,
коли Одеса мала статус порто-франко, називають
золотим періодом в історії міста.
Порто-франко (від італ. рогіо їгапсо - вільний порт або
вільна гавань) - зона безмитної торгівлі в межах порту
або портового міста.
Тренувальний тест до теми 12
Завдання 1-24 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
1. Доповніть твердження.
У лютому 1832 р. після при-
душення польського повстання
царський уряд призначив київ-
ського генерал-губернатора ке-
рувати т. зв. Південно-Західним
краєм, до складу якого входили
такі губернії:
1 Катеринославська
2 Київська
З Волинська
4 Подільська
5 Полтавська
6 Харківська
А 1,2,5
Б 2,3,4
В 2,4,6
Г 3,4,5
2. Якими цифрами позначено
губернії, утворені на землях ко-
лишньої Гетьманщини та Слобо-
жанщини?
А 1,2,5
Б 1,3,4
В 2,3,5
Г 2,4,5
3. Доповніть твердження.
Новоутворені Ізмаїльський, Аккерманський, Хотин-
ський повіти зі здебільшого українським населенням Бес-
сарабської області опинились у складі Російської імперії
внаслідок...
А російсько-турецької війни 1787-1791 рр.
Б російсько-турецької війни 1806-1812 рр.
В російсько-французької війни 1812 р.
Г російсько-турецької війни 1828-1829 рр.
4. У якому твердженні йдеться про місто Харків?
А Місто, яке вважають першою столицею
національного відродження, визначний
культурний центр підросійської України.
Б Місто, яке було одним із найбільших центрів польсько-
го конспіративного руху 1830-1840 рр.
В Місто, у якому з весни 1818 р. до березня 1819 р. діяла
найвпливовіша масонська організація «Любов до істини».
Г Місто, у якому 1823 р. брати Андрій і Петро Борисови
створили таємну декабристську організацію - «Това-
риство об'єднаних слов'ян».
5. У якому рядку всі слова стосуються Польського пов-
стання 1830-1831 рр.?
А міський арсенал у Варшаві, А. Чарто-
рийський, «Любов до істини»
Б «Поляки, до зброї!». Національний
уряд, І. Горбачевський
В Ю. Дверницький, «За нашу і вашу свободу». Право-
бережна Україна
Г закриття польських шкіл. Львівський університет, «За-
кон Божий»
136 •
Що було характерним для
першого, етнографічного
6.
(романтичного), етапу українського національного відро-
дження?
створення видавничо-культурних, просвітницьких,
археографічних закладів й організацій
збирання та публікація українських народних пісень.
легенд тощо
дослідження звичаїв і вірувань, написання історичних
трактатів і художніх творів
створення перших політичних партій
формування й поширення серед загалу вимоги сувере-
нітету нації у формі автономії або незалежності
А Б В Г
А 1,4
Б 2,3
В 2,5
Г 3,4
. Про яку книгу йдеться у висловлюванні Сергія Єфре-
мова?
«Бувають в історії народів дати, які немовби розри-
надвоє їхнє життя й кладуть межу високу по-
вають
серед рівного шляху історичних подій... Ми маємо таку
історичну дату, - це пам'ятний в історії України рік
1798-й. Того року прилетіла перша ластівка українського
національного відродження - невеличка книжка, од якої
не тільки початок нового українського письменства ра-
хуємо, а й новий етап позначаємо в історії українського
народу».
ІАІ Б | В | Г | А «Ене«а»
р---------Б «Кобзар»
І———— В «Русалка Дністровая»
Г «Наталка Полтавка»
8. Яку назву мала перша узагальнена праця з історії
України від найдавніших часів і до кінця 18 ст. у чоти-
рьох томах Дмитра Бантиш-Каменського?
Ід І Б І в І г І А «Історія Малої Росії»
----------Б «Історія України-Руси»
І———— В «Історія русів»
Г «Книга буття українського народу»
9. Хто був упорядником збірки «Спроба зібрання старо-
винних малоросійських пісень», що започаткувала
українську фольклористику (опублікована 1819 р. в Пе-
тербурзі)?
і і і в і і А Микола Цертелєв
----------- Б Михайло Максимович
і———— В Пантелеймон Куліш
Г Микола Костомаров
10. На які роки припадає діяльність Кирило-Мефодіїв-
і ського товариства?
,|7Тс в'| г-| А 1806-1812 рр.
Д ——— Б 1810-1812 рр.
— ——— В 1825-1826 рр.
Г 1846-1847 рр.
11. Що передбачали положення програмових докумен-
тів Кирило-Мефодіївського братства?
1 побудова майбутнього суспільства на засадах християн-
I ської моралі
2 створення федерації словянських народів на чолі з
Польщею - «непідлеглою Річчю Посполитою в союзі
слов'янськім»
З поділ Росії на 13 федеративних штатів, два з яких - Чор-
номорський зі столицею в Києві та Український зі столи-
цею в Харкові
4 скасування кріпацтва, встановлення демократичних
прав для громадян
5 формування на Чернігівщині й Полтавщині 60-тисячно-
го козацького війська
А Б В Г
А 1,4
Б 2, З
В 2,5
Г 3,4
12. Яку подію визначають як складову російського сус-
пільно-політичного руху в Наддніпрянщині в першій по-
ловині 19 ст.?
А І Б І В Г~Г І А створення в Одесі Товариства історії та
-----------старожитностей російських
———— Б утворення в Тульчині таємного «Півден-
ного товариства»
В утворення Кирило-Мефодіївського товариства
Г заснування в Києві університету ім. Святого Володимира
13. Коли відбулися події, про які йдеться в історичному
джерелі ?
«...Мужність солдатів похитнулася; вигляд убитих і
поранених, відсутність С. Муравйова завдали рішучого
удару мужності повсталих чернігівців: вони, кинувши
рушниці, розбіглися в різні боки».
І . І к І в І г І А 1806-1812 рр.
— Б 1810-1812 рр.
———— В 1825-1826 рр.
Г 1856-1859 рр
14. Промислова фірма «Брати Яхненки й Симиренко» в
селі Ташлик на Черкащині у 1843 р. збудувала...
і і і і А першу цукроварню, яка застосувала па-
-----------рову технологію виробництва цукру
———— Б перше підприємство з виробництва сіль-
ськогосподарських машин і парових котлів
В перші пароплави з металевим корпусом - «Українець»
та «Ярослав Мудрий»
Г перший металургійний завод, на якому виготовляли ча-
вун, сталь, рейки і труби
15. Ім'я якого діяча пропущене в уривку з історичного
джерела?
«...У 1847 р., у зв'язку з відомою всім історією, він був
засланий рядовим в Оренбурзький корпус із забороною
писати й малювати... Батальйонний командир не лю-
бив ____за його незламний характер, за те, що він не
вмів і не хотів нікому вклонятися, і водив його кожний
день разом з іншими на навчання, де__вчився марши-
ровки і рушничних прийомів ..»
А Пантелеймон Куліш
Б Михайло Максимович
В Тарас Шевченко
Г Микола Костомаров
12. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст. • 137
16. У якому місті побачило світ перше видання «Кобза-
ря» Тараса Шевченка?
А Полтава
Б Санкт-Петербург
В Київ
Г Харків
17. Що визначало політику Російської імперії щодо Укра-
їни в першій половині 19 ст.?
1 адміністративно-територіальний поділ урахував геогра-
фію національного розселення
2 заснування військових поселень
З нехтування національними особливостями, заборона
рідної мови, традицій
4 сприяння заселенню українських міст винятково укра-
їнцями
5 підтримка самоврядування міст, українського судочин-
ства
А Б В Г
18. Які з тверджень стосуються Тараса Шевченка?
1 Член полтавської масонської ложі «Любов до істини»,
київської «З'єднаних слов'ян», організатор і керівник
Малоросійського таємного товариства.
2 Автор поетичної збірки, у якій вперше беззастережно і
щиро було засуджено колонізаторську політику росій-
ського самодержавства щодо України.
З Видатний майстер українського образотворчого мисте-
цтва, якому належить понад тисячу мистецьких творів.
4 Основоположник художньої прози в новій українській
літературі. Співвидавець науково-літературного жур-
налу «Украинский вестник» у 1816-1817 рр.
5 Упорядник та видавець трьох збірок народних пісень,
які не втрачають наукової цінності й нині.
А 1, З Б 2, З
В 2, 5 Г 3, 4
19. Які явища та процеси характерні для розвитку сіль-
ського господарства земель підросійської України в пер-
шій половині 19 ст.?
1 інтенсивний шлях розвитку
2 перенесення промислових підприємств з сіл у міста
З зменшення визиску селянства та їхнього майнового
розшарування
4 домінування поміщицького землеволодіння
5 панування натурального господарства
А 1, З Б 1, 5
В 2, 4 Г 3, 5
20. Чим уславився Устим Кармалюк?
А ватажок селянських повстань на Право-
бережжі 20-30-х рр. 19 ст., «український
Робін Гуд»
Б лідер національного руху на Північній
Буковині та Закарпатті початку 19 ст.
В один із засновників та ідейний провідник Кирило-
Мефодіївського товариства
Г один з керівників селянського руху на Лівобережній
Україні наприкінці 18 ст.
А Б В Г
А Б В г
21. Якої організації стосується наведений уривок з істо-
ричного джерела?
«...Обер-поліцмейстер доправив знайдений поліцей-
ськими служителями у квартирі Гулака рукопис, який він
під час арешту встиг було сховати. Цей рукопис під на-
звою "Закон Бажай" написаний рукою Гулака і склада-
ється зі 109 параграфів...»
д І Б І В І ґ І А «Малоросійське товариство»
-----------Б Товариство об'єднаних слов'ян
———— В Кирило-Мефодіївське товариство
Г «Південне товариство» декабристів
22. Яке місто в 1817 р. отримало статус відкритого віль-
ного порту (порто-франко)?
ТІ кЧ в"І гП А ХеРсон
— — — — Б Миколаїв
———— В Маріуполь
Г Одеса
23. Які явища та процеси характерні для промислового
розвитку земель підросійської України в першій полови-
ні 19 ст.?
1 початок промислового перевороту
2 панування кріпосницької мануфактури
З будівництво перших залізниць
4 уповільнення зростання чисельності міського населен-
ня
5 зростання кількості промислових підприємств
6 формування спеціалізації районів на виробництві пев-
ної промислової продукції
А Б В Г
А 1,3,4
Б 1,5,6
В 2,4,5
Г 3,5,6
У завданнях 24-26 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та-
блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
24. Установіть відповідність між стислими характеристи-
ками та іменами історичних діячів першої половини
19 ст.
1 Один із засновників та ідейний провідник Кирило-Ме-
фодїївського товариства, автор його найголовніших
програмних документів, зокрема «Книги буття україн-
ського народу».
2 Автор першого твору нової української літератури,
яким започатковано розвиток нової української літера-
турної мови, а також перших драматичних творів - п'єс
«Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник».
З Один із засновників та ідейний натхненник харківсько-
го гуртка поетів-романтиків. Протягом 1833-1838 рр. у
Харкові видавав «Запорожскую старину».
4 Письменник, перекладач. Зажив слави першого профе-
сійного українського літературного критика й творця
українського правопису, чимало правил якого діють і
нині. Учасник Кирило-Мефодіївського товариства.
138 •
А Іван Котляревський
Б Микола Костомаров
В Пантелеймон Куліш
Г Тарас Шевченко
Д Ізмаїл Срезневський
25. Установіть відповідність між назвами
українських губерній у складі Російської ім-
перії в середині 19 ст. та їх місцерозташу-
ванням, позначеним буквами на карті.
1 Чернігівська
2 Волинська
З Подільська
4 Катеринославська
26.
Установіть
відповідність між
портрета-
ми
історичних діячів та їхніми
іменами.
У завданнях 28-30, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
28. Укажіть назви губерній, які належали до складу
Новоросійсько-Бессарабського генерал-губернаторства.
і—і—і—і 1 Харківська
'—'—।' 2 Полтавська
А Тарас Шевченко
Б Микола Гулак
В Пантелеймон Куліш
Г Микола Костомаров
Д Іван Котляревський
З Катеринославська
4 Чернігівська
5 Херсонська
6 Таврійська
29. Укажіть діячів українського національного відро-
дження Наддніпрянщини першої половини 19 ст.
1 Іван Франко
2 Іван Котляревський
З Маркіян Шашкевич
4 Михайло Драгоманов
5 Петро Гулак-Артемовський
6 Григорій Квітка-Основ'яненко
У завданні 27 розташуйте події в хронологічній послі-
довност Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
27. Установіть хронологічну послідовність подій.
А скасування на Правобережжі Бере-
стейської унії
Б відкриття Харківського університету
В діяльність декабристських органі-
зацій
Г діяльність Кирило-Мефодіївського
братства
ЗО. Якими були напрями діяльності кирило-мефодіїв-
ців?
| | | ~| 1 збирали кошти на видання нових книг і
відкриття народних шкіл
2 налагоджували зв'язки з польським рево-
люційним рухом
З писали наукові праці й виступали з лекціями в навчаль-
них закладах Києва
4 готувалися до організації збройного повстання в Україні
5 розповсюджували антиурядові твори, готували прокла-
мації
6 заснували перший український професійний театр
12. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст. • 139
13. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
НАПРИКІНЦІ 18-
У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 19 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських зе-
мель. Початок національного відродження. Діяльність «Руської
трійці». Альманах «Русалка Дністровая». Західноукраїнські землі
в європейській революції 1848-1849 рр. Діяльність Головної русь-
кої ради (1848-1851). Досвід парламентаризму.
Дати подій:
1816 р. - створення освітнього товариства галицьких греко-като-
лицьких священиків;
1833-1837 рр. - діяльність «Руської трійці»;
1837 р. - видання «Русалки Дністрової»;
1848 р. - скасування панщини в Галичині; створення Головної
руської ради; видання першої українськомовної газети «Зоря Га-
лицька».
Персонали: Іван Могильницький, Маркіян Шашкевич, Іван Ваги-
левич. Яків Головацький, Олександр Духнович, Лук'ян Кобилиця.
Поняття і терміни: «будителі», революція, «Весна народів».
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вказані
дати відповідно до подій, явищ, процесів;
співвідносити дати та історичні факти (по-
дії, явища, процеси) з періодами, факти-по-
дії - з явищами, процесами; визначати по-
слідовність історичних подій, явищ, проце-
сів;
• визначати правильність застосування в
історичному контексті вказаних понять і
термінів;
• розпізнавати на картосхемі українські
землі у складі Австрійської імперії;
• характеризувати перебіг українського
національного руху під час революції 1848-
1849 рр. в Австрійській імперії; політику Ав
стрійської імперії щодо західноукраїнських
земель, її наслідки; початок національного
відродження, форми соціального протесту
населення; діяльність і здобутки вказаних
історичних діячів;
• визначати наслідки, значення подій
1848-1849 рр., причини та значення анти-
кріпосницького руху в західноукраїнських
землях;
• сприймати та інтерпретувати різнови-
дові історичні джерела, що стосуються
теми.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ЗА-
ХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. У складі Австрій-
ської монархії українські землі не становили окре-
мої адміністративної одиниці. Східну Галичину, яка
перейшла до складу Австрійської монархії після
Першого поділу Речі Посполитої в 1772 р., разом із
частиною польських земель було об’єднано в окре-
му провінцію. Після неодноразових територіальних
змін ця провінція отримала назву Королівство Га-
личини та Лодомерії (слово «Лодомерія» утворено
від «Володимирія», що походить від назви міста Во-
лодимира-Волинського, яке залишилося поза кордо-
нами Австрії). У складі Австрійської (від 1867 р. -
Австро-Угорської) монархії цей регіон перебував
аж до її розпаду в 1918 р. Столицею Коронного
краю став Львів.
Іншим західноукраїнським ре-
гіоном, який потрапив під владу
Габсбурзької монархії від 1775 р.,
була Буковина. З 1786 р. до 1849 р.
Буковина входила до складу Коро-
лівства Галичини та Лодомерії як
19-й округ. Управляв Буковиною
окружний староста, підзвітний га-
лицькій адміністрації. Від 1779 р.
Національний склад населення
Галичини станом на 1849 р.
Українці 46,8%
Поляки 45,9 %
Євреї 6,7%
Німці 0,6 %
• 10 20 ЗО 40
адміністративним центром Буковини було місто
Чернівці.
Під владою Австрії від 16-17 ст. перебувала й За-
карпатська Україна. Її терени не становили окремої
адміністративної одиниці, а були поділені між кіль-
кома комітатами (жупами) Угорщини, якими
управляли угорські чиновники. Українці на почат-
ку 19 ст. жили в Ужанському, Берегівському, Уго-
чанському, Марамороському комітатах (територія
сучасної Закарпатської області) й частинах Спись-
кого, Шароського, Земплинського комітатів (зде-
більшого сучасна Північно-Східна Словаччина).
Землі Східної Галичини, Північної Буковини та
Закарпаття становили 15 % української етнічної те-
риторії - це площа близько 105 тис. кв. км. Що ж до
частки цих земель в Австрійській монархії, то варто
зауважити, що Королівство Гали-
чини та Лодомерії належало до
найбільших австрійських провін-
цій. Згідно з переписом 1786 р.,
край населяли 2,7 млн мешканців.
На 1849 р. їхня кількість зросла
майже удвічі - до 4,9 млн.
Українці заселяли східну части-
ну провінції. Етнічний кордон між
140 •
©Луцьк
Старокостянтинів
Новоградуі
Волинським
Рівне0
Дубно
іароі
Дрогоби
Б._. ежа
Заііщики»
кхус;
Лбумлхумш
мол
АМ'ЯНЕЦЬ-
ІОДІЛЬСЬК
Н р
ІЬ-ИПЛЬ
Володимир-
Волинські
Дністєр мотилів
, .ЧРИЯ&
Іі77а
1 о.
іСотмарнеметі
ІЛОЧИСЬК Проскурів
1772 1795
Територія османських володінь,
що відійшла до Австрійської
імперії у 1775 р.
Тернопільський округ передано
Росії відповідно до Віденського
договору 1809 р. між Австрією
і Францією (за Віденським
конгресом 1В15 р. повернений
Австрії)
°кійіьае
о л £
и £
.... ЛШОЇіубі < .
- Д-Сиисм»
Літ сені ікл
Д—© >’Пряшів
'• Бестерцебанья < -ь ® /' '
}°АВ,С Т Р І.Ж С/Ь К
з , кошице° > •
К О О 1 в,ст в о
Територія Австрійської імперії ’
У 1772 р. Ч
Території' Речі Посполитої,
що відійшли до Австрійської імперії
V
• Бельці
1 с
роКУтТЯ Українські історичні землі
С' Рух опришків 1810-1В25 рр.
Райони селянського повстання
С Лук'яна Кобилиці 1В43-1В44 рр.
у Північній Буковині
ЗВі Центр університетської освіти
„ Центри і межі королівств
і коронних країв Австрійської
імперії
_.. ®._. Центри і межі округ і комітетів
Я... Державні кордони на 1849 р.
______ Межі української етнічної
території
....... Сучасні кордони України
Осередки національного руху
1. «Товариство галицьких греко-
католицьких священиків», 1816 р.
2. Руська трійця, 1833-1837 рр.
3. Головна руська рада, 1848-1851 рр.
Українські землі у складі Австрійської імперії
польським і українським населенням умовно прохо-
див по р. Сян. За соціальною належністю більшість
українського населення Східної Галичини були се-
лянами. Найактивнішою верствою українського на-
селення Східної Галичини було греко-католицьке
духовенство. Привілейований прошарок Коронно-
го краю (магнати і шляхта) складався винятково з
поляків. За конфесійною належністю українці Га-
личини були здебільшого греко-католиками, а по-
дяки - римо-католиками. На Буковині українці
були переважно православними. Закарпаття здавна
було багатоетнічним регіоном. Українці відрізняли-
ся від інших мешканців Закарпаття мовою та на-
лежністю до греко-католицької церкви.
ПОЛІТИКА АВСТРІЙСЬКОГО УРЯДУ ЩОДО ЗАХІД-
НОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ, ЇЇ НАСЛІДКИ. На момент
приєднання Галичини австрійська влада сприймала
її як польську територію. Реформи Марії Терезії та
Йосифа II наприкінці 18 ст. сприяли формуванню
серед русинів позитивного ставлення до влади та
переконання в тому, що австрійський уряд і цісар
опікуватимуться долею галицьких українців. Спри-
яла цьому й позиція греко-католицького духівни-
цтва, представники якого також заявляли про ло-
яльність і вірнопідданство цісарському тронові й
монархії Габсбургів.
Варто пам’ятати, однак, що це лише один бік вну-
трішньополітичного життя. Керуючись принципом
13. Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст. • 141
імперської політики «розділяй і володарюй», Габс-
бурги надавали певні привілеї польській, румунсь-
кій і угорській верхівці, яка мала слугувати їхньою
опорою в краї. А це, звісно, посилювало соціальне й
національне гноблення українців. Австрійська вла-
да прагнула «вирівняти» етнічний склад населення
імперії, тому підживлювала процеси денаціоналіза-
ції, асиміляції українського населення, потураючи
польським шляхтичам у Галичині у їхніх діях із по-
лонізації українців; румунським поміщикам на Бу-
ковині — у заходах румунізації, а угорським земле-
власникам у Закарпатті - мадяризації.
Денаціоналізація - політика, спрямована на заперечення
факту існування певної нації та відповідно її прав на куль-
турне і державне самовизначення.
Асиміляція - добровільний або вимушений процес роз-
чинення (втрата традицій, мови тощо) народу чи якоїсь
його частини у середовищі іншого.
Господарський розвиток західноукраїнських зе-
мель цілком відповідав економічній політиці ав-
стрійського уряду, відповідно до якої краю відводи-
ли роль ринку збуту готової продукції й джерела
сировини.
Економічну відсталість західноукраїнських зе-
мель у першій половині 19 ст. було зумовлено та-
кож збереженням феодальної залежності селянства,
незацікавленістю поміщиків і купців вкладати капі-
тали у промисловість, оскільки вони й без цього
мали гарні прибутки, використовуючи дешеву пра-
цю селян або лихварюючи. Історики називають й
інші причини, з-поміж яких низька якість руд, не-
сприятливі умови транспортування товарів на захід
(через Карпати), митна політика австрійського уря-
ду тощо.
Через перелічені причини більшість міст мали
аграрний характер, майже не відрізняючись від сіл.
Ремесло й мануфактура залишались основними
формами промислового виробництва до середини
19 ст. Чимало мануфактур були власністю поміщи-
ків і розташовувалися в селах. Не витримуючи кон-
куренції з фабрично-заводською промисловістю за-
хідних провінцій, багато галузей західноукраїнського
мануфактурного виробництва (зокрема текстильна,
шкіряна, залізорудна, ливарна, суконна) наприкінці
першої половини 19 ст. почали занепадати. Такий
самий стан мала промисловість Закарпаття, а в Пів-
нічній Буковині вона була ще відсталішою. Лише
в 1843 р. в Галичині з’явилися перші дві парові ма-
шини.
Основною галуззю економіки протягом першої
половини 19 ст. залишалося сільське господарство,
передусім землеробство. Невисокий рівень агро-
культури зумовлював низьку врожайність, особли-
во в селянських господарствах. У 80-х роках 18 ст.
почали культивувати картоплю, вирощування якої
від 20-х років 19 ст. стало масовим. Тоді ж селяни
почали вирощувати кукурудзу. Повільними темпа-
ми розвивалось і тваринництво.
Шукаючи виходу з кризи, поміщики вдавалися
до екстенсивних методів господарювання: розши-
рювали свої володіння за рахунок селянських зе-
мель, посилювали визиск селян.
Основною повинністю селян залишалася панщи-
на, розміри якої упродовж першої половини 19 ст.
постійно збільшувалися, що спричинило посилення
протестних настроїв селянства. Селяни масово скар-
жилися до вищих інстанцій на свавілля панів. Поміт-
но побільшало втікачів. Селяни організовано, часом
кількома десятками сіл, відмовлялися від виконан-
ня панщини та інших повинностей; почастішали
відкриті напади на землевласників; зросла кількість
селянських бунтів.
У Карпатах у першій чверті 19 ст. спалахнув із
новою силою опришківський рух, який було приду-
шено. У 40-х роках 19 ст. селянські виступи стали
масовішими й організоваиішими, про що свідчить
повстання 1843-1844 рр. у Північній Буковині на
чолі з Лук’яном Кобилицею. Об’єднані повстанням
селяни 22 громад відмовлялися відробляти панщину
й переобрали сільську старшину, висунули вимоги
відкриття українських шкіл, вільного користування
лісами і пасовиськами. Урядові війська придушили
повстання, а самого Кобилицю було ув’язнено.
ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ. Перша
хвиля національного відродження в Галичині
пов’язана з діяльністю перемишльського культур-
но-освітнього осередку, що сформувався навколо
єпископа перемишльського, а з 1816 р. митрополита
Галицького - Михайла Левицького та його наступ-
ника на єпископській кафедрі (від 1818 р.) Івана
Снігурського. Організатором українського шкіль-
ництва було призначено Івана Могильницького.
Саме йому належить ініціатива заснування у Пере-
мишлі 1816 р. «Товариства галицьких греко-като-
лицьких священиків для поширення письма, про-
світи і культури серед вірних». Це перше в Галичині
освітнє товариство ставило собі за мету видання ре-
лігійних, шкільних і популярних книжок, написа-
них «простою мовою, уживаною по селах і в най-
простішім стилю», тож було першою спробою за-
снування в Галичині товариства, що опікувалось
освітою простого народу.
142 •
Зусиллями І. Могильницького в 1817 р. було
створено перший у Галичині дяко-вчительський ін-
ститут, у якому готували вчителів для сільських
шкіл. Крім того, І. Могильницький заснував багато
народних (парафіяльних) шкіл, підготував і видав
для них низку підручників, зокрема «Буквар славе-
но-руського язика» (1816).
Інтерес до національної історичної спадщини й
мови та усної народної творчості виявляли і пред-
ставники духівництва в інших західноукраїнських
землях. Іоанникій Базилович, чернець Мукачів-
ського монастиря, став автором першої наукової
праці з історії Закарпаття - «Короткого нарису
фундації Федора Коріатовича».
Згодом фундаментальну шеститомну «Історію
карпатських русинів» створив учений-славіст і цер-
ковний діяч Михайло Лучкай. Зі збирання україн-
ських народних пісень почав свою «будительську»
діяльність на Закарпатті, у м. Пряшеві (нині Сло-
ваччина), греко-католицький священик Олександр
Духнович, який від 30-х рр. писав поезії, складав
книжки для початкової освіти. Він є автором відо-
мого вірша, просякнутого патріотичними ідеями:
«Я Русин був, єсм і буду, / Я родився Русином, /
Чесний рід мій не забуду, / Останусь його сином...».
ДІЯЛЬНІСТЬ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ». АЛЬМАНАХ «РУ-
САЛКА ДНІСТРОВАЯ». На початку 30-х років 19 ст.
центром національного відродження став Львів.
Студенти Львівського університету, які одночасно
були вихованцями греко-католицької семінарії,
Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Голо-
вацький, прагнувши піднести роль української
мови, почали активно використовувати її в універ-
ситеті й семінарії. Гурток друзів інші студенти нази-
вали «Руською трійцею» за відданість трійчан
українській (руській, як тоді казали) мові.
Свою діяльність «Руська трійця» розпочала 1833 р.
зі збирання українського фольклору в Галичині,
на Буковині та в Закарпатті. Натхненником, органі-
затором і лідером «Руської трійці» був М. Шашке-
вич. Однією з перших громадських акцій «Руської
трійці» став його виступ українською мовою (зазви-
чай такі промови виголошували латиною, поль-
ською, німецькою) 12 лютого 1835 р. на урочистих
зборах у семінарії, присвячених дню народження
імператора Франца І. Наступного року, на свято
Покрови, М. Шашкевич виголосив першу пропо-
відь українською мовою в соборі Святого Юра. Ще
1834 р. М. Шашкевич склав альманах літературних
творів під назвою «Зоря», написаних живою україн-
ською мовою, увівши до нього власні твори, біо-
Маркіян Шашкевич
графію Богдана Хмель-
ницького, оповідання про
опришків, народні пісні,
присвячені козацькій добі,
поезії своїх товаришів-
трійчан. Цензор заборо-
нив видання альманаху.
Однак трійчани не відсту-
пилися від свого задуму.
На основі «Зорі» невдовзі
було підготовлено нову
збірку - «Русалку Дні-
стровую», яку вирішили друкувати в Буді в Угор-
щині, де цензура була не такою суворою. У жовтні
1836 р. було отримано дозвіл, а в грудні того самого
року, датована 1837 р., з’явилася книжка під на-
звою «Русалка Дністровая». Збірка містила части-
ну матеріалів із забороненої «Зорі», а також народні
пісні, думи, оригінальні твори трійчан і переклади.
Альманах було написано живою народною мовою,
правопис ґрунтувався на фонетичному принципі
(«Пиши так, як чуєш, а читай, як бачиш», - зазна-
чав М. Шашкевич). Тож «Русалка Дністровая» —
перша книжка, опублікована українською мовою в
західноукраїнських землях, що започаткувала роз-
виток у краї нової літератури.
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ РЕ-
ВОЛЮЦІЇ 1848-1849 рр. Установлений Віденським
конгресом порядок спричинив незадоволення різ-
них груп населення в європейських країнах і сприяв
посиленню революційних настроїв. У 1848-1849 рр.
у Франції, Італії, Німеччині та інших країнах Євро-
пи прокотилася хвиля революцій. Не оминула вона
й Австрійську імперію. Березневе повстання у Відні
1848 р. розбудило національно-визвольні рухи під-
корених імперією Габсбургів народів. Серед остан-
ніх були українці підвладних Австрії західноукраїн-
ських земель. Революція поклала початок демокра-
тичним реформам у суспільному житті.
• Революція - докорінна зміна, стрибкоподібний
перехід від одного якісного стану до іншого, від ста-
рого до нового; переворот у житті людини, який зу-
мовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й
утвердження нового.
• «Весна народів» - революційні події в Європі
1848-1849 рр., започатковані Лютневою револю-
цією 1848 р. у Франції. Невід'ємним складником ре-
волюції стали визвольні рухи багатьох національно
поневолених народів Східної та Центральної Євро-
пи, боротьба цих народів за національну свободу.
13. Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст. • 143
Конституційною грамотою від 25 квітня 1848 р.
Австрію було проголошено конституційною монар-
хією, у якій законодавчу владу мали викопувати
спільно імператор і парламент, декларовано демо-
кратичні свободи (свободу особи, совісті й віроспо-
відання, друку, зборів, організацій, гласність суду,
відповідальність міністерств перед парламентом
тощо), усім народам гарантовано непорушність їх-
ніх національності й мови. У червні вперше відбу-
лися вибори до австрійського парламенту.
Під час революції подією епохального значен-
ня стало оголошення імператорським указом від
22 квітня 1848 р. звільнення селян у Галичині від
паніцини з 15 травня - на чотири місяці раніше, ніж
у всій монархії.
У'Галичині до революційного руху найшвидше
долучилися поляки. Вони утворили політичну орга-
нізацію - Центральну раду народову (ЦРН) у
Львові та її філії у провінції, що претендували на
роль тимчасових органів влади. ЦРН мала на меті
домогтися автономії як першого кроку до віднов-
лення Польської держави в кордонах 1772 р., тож не
визнавала національних прав русинів, яких уважала
частиною польського народу. У відозві «до братів-
русинів» ЦРН закликала місцеве руське населення
до згоди й співпраці.
Українці Галичини сприйняли конституційні
зміни з великою надією, що сприяло пожвавленню
українського національного руху та набуттю ним
політичного характеру.
ДІЯЛЬНІСТЬ ГОЛОВНОЇ РУСЬКОЇ РАДИ (1848-1851).
Зародження українського національного руху
1848-1849 рр. у Східній Галичині було пов’язане з
середовищем греко-католицького духівництва. Пер-
шим заходом стало подання губернаторові Францу
Стадіону 19 квітня 1848 р. клопотання на ім’я імпе-
ратора про запровадження у школах і громадському
житті Східної Галичини української мови, забезпе-
чення українцям доступу на всі посади та зрівняння
в правах греко-католицького духівництва з като-
лицьким.
2 травня 1848 р. у Львові було створено першу
українську легальну політичну організацію - Голов-
ну руську раду (ГРР), яка перебрала роль пред-
ставника інтересів українського населення Галичини
перед центральним урядом і виконувала її упро-
довж 1848-1851 рр. Раду, яка складалася з ЗО постій-
них членів - представників світської інтелігенції,
вищого і нижчого духівництва, очолив єпископ
Григорій Яхимович. До складу ГРР увійшов провід-
ник закарпатських українців Адольф Добрянський.
• «Будителі» - громадські та політичні діячі періо-
ду національно-культурного відродження слов'ян-
ських народів Австрійської імперії кінця 18 - першої
половини 19 ст., котрі боролися проти освіченого
абсолютизму Габсбургів і національного гніту, за
пробудження національної свідомості, збереження
і розвиток рідної мови, літератури й культури, на-
родних традицій. На Закарпатті «будителі» Олек-
сандр Духнович і Адольф Добрянський були актив-
ними прихильниками москвофільства.
Друкованим органом Головної руської ради стала
«Зоря Галицька» - перша в Галичині та Україні га-
зета українською мовою. У відозві до українського
народу, опублікованій у першому номері газети,
Рада заявила: «Ми, русини галицькі, належимо до ве-
ликого руського народу, який розмовляє однією мо-
вою...». То була перша в Галичині офіційна заява
про те, що наддніпрянські й галицькі українці -
одна нація.
З ініціативи Головної руської ради за національ-
ну символіку галицьких українців було прийнято
синьо-жовтий прапор і герб із зображенням золото-
го лева на синьому тлі. У містах, містечках і селах
Східної Галичини виникло близько 50 місцевих
руських рад, до складу яких обиралися здебільшого
представники духівництва, селяни, міщани, світська
інтелігенція (вчителі, шкільна молодь). Діячі русь-
ких рад прагнули домогтися забезпечення вільного
національного розвитку українського населення
Східної Галичини.
Першим кроком у досягненні цієї мети став рух
за відокремлення Східної Галичини від Західної
(польської) та перетворення її на окремий корон-
ний край, тобто на національно-територіальну ав-
тономію.
Галицькі поляки вже 1848 р. намагалися нейтра-
лізувати національно-політичні заходи Головної
руської ради. З цією метою вони створили 23 трав-
ня 1848 р. окремий політичний комітет - Руський
собор, до якого увійшли представники польських
магнатів і шляхти українського походження (так
звані русини польської нації). Політичною метою
Руського собору було зберегти цілісність тодішніх
кордонів Галичини, а в ній і польське верховенство,
щоб у майбутньому передати відновленій Польщі й
українців.
Після придушення повстання у Львові проти Ав-
стрії, що відбулося 1 листопада 1848 р., Собор забо-
ронила австрійська влада. Тоді також заборонено і
Центральну раду народову, що керувала від часу
проголошення конституції всім польським політич-
ним життям у Галичині.
144 •
Революція спричинила активізацію громадських
рухів у Північній Буковині. У краї спалахнуло се-
лянське повстання під проводом Лук’яна Кобили-
ці. Посилився рух за збереження адміністративно-
політичної єдності Буковини з Галичиною. Що-
правда, він не досяг мети: від 1849 р. Буковину
відокремлено від Галичини й визнано автономним
краєм зі своїм сеймом та адміністрацією - герцог-
ством.
Піднесення українського національно-визволь-
ного руху спостерігалось і в Закарпатті. Частина за-
карпатської інтелігенції на чолі з О. Духновичем і
А. Добрянським висунула ідею об’єднання Закар-
паття зі Східною Галичиною. Її підтримала Головна
руська рада у Львові. У квітні 1849 р. А. Добрян-
ський на Чолі делегації угорських русинів особисто
виклав у Відні перед цісарем Францом-Йосифом І
цю вимогу. Проте вже у жовтні під час нової зу-
стрічі з імператором питання про об’єднання угор-
ських і галицьких русинів не стояло: його на про-
хання самих галичан було вилучено як політично
невчасне.
ДОСВІД ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ. У липні 1848 р. у Від-
ні відкрилося засідання вперше обраного загально-
імперського парламенту (рейхстагу). Із 383 депу-
татів було обрано 39 українців від Галичини (серед
яких 27 селян) та п’ятеро від Буковини. Очолював
українську делегацію першого австрійського парла-
менту єпископ, голова ГРР Г. Яхимович.
Метою австрійського парламенту було ухвален-
ня конституції, тож українські та польські депутати
прагнули узаконити свої національні вимоги. Дис-
кусії в австрійському парламенті стосувалися проб-
леми адміністративного поділу Галичини на східну
(українську) і західну (польську) частини, умов
ліквідації панщини та мовних вимог галицьких
українців.
Стосовно поділу Галичини за етнічною ознакою
конституційна комісія вирішила, що частина Гали-
чини, заселена українцями, не є самостійним утво-
ренням, ніколи не була окремим краєм у Австрій-
ській імперії і не мала окремої конституції, через це
не підлягала відокремленню. Жваві дискусії вини-
кли щодо умов скасування панщини. Депутати від
селян Галичини та Буковйни Іван Капущак і
Лук’ян Кобилиця разом з іншими членами парла-
менту виступали з вимогою скасувати панщину без
виплати викупу поміщикам.
У серпні 1848 р. рейхстаг схвалив постанову про
звільнення селян від панщини з викупом (частково
державним коштом). У березні 1849 р. новий імпе-
ратор (цісар) Австрії Франц-Йосиф 1 оприлюднив
власну конституцію для країни і поклав край діяль-
ності парламенту.
У грудні 1851 р. було скасовано конституцію
1849 р., і Австрійська імперія знову повернулася до
абсолютистського режиму. Підтримка галицькими
поляками австрійської влади під час подій 1848
1849 рр. відкрила шлях до перетворення Галичини
на польську автономію. Незабаром поляки посіли
всі вищі адміністративні посади у провінції, а поль-
ській мові надали офіційного статусу в адміністра-
ції та судочинстві.
13. Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст. •
14. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ
КІНЦЯ 18- ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 19 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Освіта. Наука. Література. Образотворче мистецтво. «Історія русів». Га-
лицько-руська матиця. Собор руських учених. ,.
Дати подій:
1805 р. - відкриття університету в м. Харків;
1834 р. - відкриття університету в м. Київ;
1839 р. - ліквідація царською владою греко-католицької церкви на
Правобережжі.
Персонали: Василь Каразін,' Петро Гулак-Артемовський, Григорій
Квітка-Основ'яненко, Михайло Максимович, Михайло Остроград-
еький.
Поняття і терміни: класицизм, романтизм.
Історично-культурні пам'ятки: будівля Київського університету (1837-
1843); картина Василя Тропініна «Дівчина з Поділля»; картини Тараса
Шевченка «Автопортрет» (1840), «Катерина» (1842), офорти з серії
«Живописна Україна»; пам'ятник князеві Володимиру в м. Київ (1853),
пам'ятник градоначальнику та генерал-губернатору Арману де Ріше-
льє в м. Одеса (скульптор Іван Мартос, 1828); картина Василя Штерн-
берга «Садиба Г. С. Тарновського в Качанівці» (1837).
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати
вказані дати відповідно до подій,
явищ, процесів; співвідносити дати
та історичні факти (події, явища,
процеси) з періодами, факти-події -
з явищами, процесами; визначати
послідовність історичних подій,
явищ, процесів;
• визначати правильність засто-
сування в історичному контексті за-
значених понять і термінів;
• характеризувати основні явища
і процеси розвитку культури, діяль-
ність та здобутки видатних вітчиз-
няних науковців і митців;
• визначати умови та особливості
розвитку культури кінця 18 - пер-
шої половини 19 ст., причини куль-
турних зрушень у першій половині
19 ст.;
• сприймати та інтерпретувати
різновидові історичні джерела, що
стосуються теми;
• візуально розпізнавати та ха-
рактеризувати вказані історично-
культурні пам'ятки.
ОСВІТА. Мережа закладів освіти в підросійській
Україні в першій половині 19 ст. складалася з пара-
фіяльних шкіл, повітових училищ, гімназій, ліцеїв
та університетів. Парафіяльні школи призначалися
для дітей «найнижчих станів», повітові училища -
дворян, купців, урядових службовців, ремісників
та інших заможних жителів міст; гімназії, ліцеї та
університети - здебільшого для дітей дворян. По-
чаткову освіту надавали парафіяльні школи і пові-
тові училища. У 1856 р. в підросійській Україні дія-
ли 1320 парафіяльних та повітових шкіл і училищ.
У парафіяльних школах навчання тривало 4-6 мі-
сяців у селах і до одного року в містах. Дітей тут на-
вчали (російською мовою) читати, писати, перших
дій арифметики, основ православної віри.
Середню освіту давали гімназії, що діяли в усіх
губернських і окремих повітових містах. Першою в
Україні в 1804 р. відкрилася Одеська комерційна
гімназія.
За реформою освіти 1774 р. в західноукраїнських
землях діяли дво- або трикласні «тривіальні» (у
містечках і великих селах) та чотирикласні «голо-
вні» й «нормальні» (неповносередні) школи (в
окружних і великих містах). Крім того, громади
мали право утримувати власним коштом парафі-
яльні школи, так звані дяківки. Це єдині школи, у
яких навчання відбувалося українською мовою.
Середню освіту в західноукраїнських землях на-
давали гімназії. Першу так звану академічну гімна-
зію засновано у Львові 1784 р. Вона стала підготов-
чою школою для Львівського університету.
На початку 19 ст. єдиним вищим навчальним за-
кладом в Україні лишалася Київська академія. Про-
те від другої половини 18 ст. Київську академію
заходами імперського уряду було перетворено на
становий духовний навчальний заклад, а 1817 р.
взагалі закрито. Через два роки на її основі відкрито
Київську духовну академію. У Харкові зусиллями
Василя Каразіна й коштом місцевого дворянства,
купецтва та міщанства у 1805 р. засновано універ-
ситет (тепер Харківський національний університет
імені В. Каразіна).
У 1834 р. відкрито університет у Києві (з офіцій-
ною назвою «Університет Святого Володимира»,
нині Київський національний університет імені Та-
раса Шевченка). Першим ректором університету
став Михайло Максимович. Більшість перших ви-
кладачів і професорів університету були переведені
з Кременецького ліцею. Навчання у Київському та
Харківському університетах у 19 ст. провадилося на
146 •
ютирьох факультетах: історико-філологічному, фі-
нко-математичному, юридичному й медичному.
У західноукраїнських землях від 1784 р. працю-
вав університет у Львові. Доступ до навчання мали
вихідці зі шляхетних родин, діти духівництва і чи-
новників. Викладання відбувалося латинською, ні-
мецькою та частково польською мовами. У 1817 р.
тут навчалися 869 студентів.
У першій чверті 19 ст. в підросійській Україні
з’явилися вищі навчальні заклади, що об’єднували
гімназійний та університетський курси: Кременець-
кий ліцей, Рішельєвський ліцей в Одесі, Гімназія
вищих наук у Ніжині. Так, Рішельєвський ліцей
мав чотири відділи: фізико-математичний, каме-
ральний (на якому викладали сільськогосподарські
та природничі науки), юридичний і загальних пред-
метів. У 1828-1855 рр. при ньому існував Інститут
східних мов (арабської, турецької та перської), який
готував перекладачів для військових і адміністра-
тивних установ. Згодом Рішельєвський ліцей реор-
ганізовано в Новоросійський університет (1865).
НАУКА. Науково-дослідні роботи зосереджувалися
в університетах і ліцеях. Активно розвивалися в
Україні природничі й точні науки. Видатним орга-
нізатором математичної освіти в першій половині
19 ст. був Тимофій Осиповський - професор Хар-
ківського університету, який відіграв велику роль у
розвитку математики, фізики й астрономії. Він під-
готував тритомний курс математики, який трива-
лий час був основним вітчизняним підручником,
виховав цілу плеяду математиків. Вагомий внесок у
розвиток математичної науки зробив Михайло Ост-
роградський. Ного глибокі наукові праці, присвяче-
ні теоретичним питанням аналітичної геометрії, ма-
тематичного аналізу, теорії чисел, аналітичної меха-
ніки, упродовж кількох десятиліть визначали
математичне життя Росії. У 1810 р. В. Каразін ви-
сунув проект формування мережі метеорологічних
станцій і використання їхніх спостережень (перед-
бачення посух, похолодань, бур тощо). У с. Кручик
на Харківщині він створив першу в Україні метео-
рологічну станцію. Окрім того, цього вченого та
іромадського діяча називають винахідником су-
шильних апаратів, технології видобування селітри,
конструктором сільськогосподарських машин.
Відомим ученим-природознавцем був М. Макси-
мович, який опублікував чимало наукових праць із
ботаніки, зокрема двотомну книжку «Основи бота-
ніки», - недарма його вважають одним з основопо-
ложників вітчизняної ботаніки. Водночас М. Мак-
симович був справжнім ученим-енциклопедистом -
автором понад 100 наукових праць із різних галузей
знань: фольклористики, етнографії, мовознавства,
історії та археології. Його діяльність у галузі зби-
рання й опрацювання українських народних пісень
започаткувала окрему наукову галузь - українську
фольклористику.
Значний поступ зробила історична наука. Справу
Дмитра Бантиша-Каменського продовжив Микола
Маркевич - автор однієї з узагальнених праць
з історії України, п’ятитомної «Історії Малоросії»,
у якій історію України висвітлено від найдавніших
часів до кінця 18 ст. Вона вийшла друком у 1842-
1843 рр. Наприкінці 1830-х - у 1840-х рр. розпочав
наукову діяльність як історик М. Костомаров. Його
наукова спадщина складається з 21 тому історичних
досліджень.
ТЕАТР. Центрами театрального життя в Україні в
перші десятиліття 19 ст. були Харків і Полтава.
Харківський театр складався з професійної трупи.
Активну участь у театральному житті брав Григорій
Квітка-Основ’яненко. У 1812-1821 рр. він був ор-
ганізатором і керівником Харківського професійно-
го театру. Для театральних постановок Квітка-
Основ’яненко написав твори «Сватання на Гонча-
рівці» (1835) і «Шельменко-денщик» (1838).
У 1818 р. театральна трупа Харкова переїхала до
Полтави, де розпочав свою діяльність театр, керів-
ником якого було призначено І. Котляревського.
Репертуар театру, що складався здебільшого з ро-
сійських п’єс, перекладних французьких і німець-
ких мелодрам і водевілів, не міг задовольнити пись-
менника, і він створив музичну драму «Наталка
Полтавка». Саме цій п’єсі судилося стати першим
твором нової української драматургії. У 1819 р. на
сцені полтавського театру з успіхом відбулася
прем’єра «Наталки Полтавки». Того самого року та-
кож відбулася прем’єра водевілю «Москаль-чарів-
ник», написаного І. Котляревським. Ці постановки
започаткували історію професійного українського
театру.
У той період зароджується українське національ-
не оперне мистецтво. Автором першої української
національної опери був оперний співак, композитор
Семен Гулак-Артемовський. У 1862 р. він створив
оперу «Запорожець за Дунаєм», прем’єра якої від-
булася наступного року на сцені Маріїнського теа-
тру в Петербурзі. Сюжет опери та її лібрето компо-
зитор створив за участю М. Костомарова. Виникає
і українська національна композиторська школа.
Одним із перших українських професійних компо-
зиторів був Михайло Вербицький.
14. Культура України кінця 18 - першої половини 19 ст. • 147
ЛІТЕРАТУРА. Українську літературу від кінця 18 ст.
називають новою. Порівняно з давньою це була лі-
тература нової тематики, нових героїв і нового мов-
ного оформлення: твори, на відміну від давніх, на-
писані сучасною українською літературною мовою,
тобто літературною мовою, в основі якої лежить
жива, розмовна українська мова.
Найяскравіші представники літератури кінця
18 ст. - 40-х рр. 19 ст.: Іван Котляревський, Гри-
горій Квітка-Основ’яненко, Петро Гулак-Арте-
мовський, Євген Гребінка і, безперечно, Тарас Шев-
ченко.
Слава основоположника художньої прози в но-
вій українській літературі .належить Г. Квітці-
Основ’яненку. Його прозові твори склали дві збір-
ки. «Малоросійських повістей» (1834, 1836-1837),
до яких увійшли найвідоміші повісті «Конотопська
відьма» і «Маруся». Г. Квітка-Основ’яненко був
також одним із засновників жанру соціально-побу-
тової комедії. Визнання драматурга йому принесли
п’єси «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-
денщик».
Як письменник П. Гулак-Артемовський усла-
вився байками і романтичними баладами, започат-
кувавши в новій українській літературі відповідні
жанри. Зокрема, хрестоматійною є його байка-каз-
ка «Пан та собака» (1818), що має яскраве антикрі-
посницьке, гуманістичне й просвітницьке спряму-
вання. П. Гулак-Артемовський був також майстром
літературного перекладу. Його балада «Рибалка»,
написана за мотивами твору Ґете, - один з най-
яскравіших зразків романтичної поезії.
С. Гребінка писав романи та повісті російською
мовою, більшість яких спіткало забуття. Справжню
літературну славу здобув невеликим українсько-
мовним доробком - байками. Кілька десятків цих
творів були настільки оригінальними й мовно ви-
шуканими, що стали окрасою класичної української
літератури.
Початок нової української літератури в західно-
українських землях пов’язують із діяльністю учас-
ників гуртка «Руська трійця» М. Шашкевичем,
Я. Головацьким та І. Вагилевичем, зокрема з вихо-
дом друком альманаху «Русалка Дністровая».
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. У синтезі з архітекту-
рою розвивалася й монументальна скульптура.
Найвизначнішим скульптором російського класи-
цизму був Іван Мартос з Ічні на Чернігівщині. Для
України він створив декілька яскравих пам’ятників,
серед яких найвідоміший - пам’ятник градоначаль-
нику та генерал-губернатору Рішельє в Одесі.
У першій половині 19 ст. високого рівня сягнуло
українське малярство. Саме в цей час у ньому від-
булися істотні зміни, пов’язані із занепадом тради-
ційного релігійного малярства — іконопису. Тому
кінець 18 - початок 19 ст. вважають межею, що відо-
кремлювала малярство попередніх часів, яке ґрун-
тувалося на релігійних засадах, від нового, світсько-
го. Образотворче мистецтво зазнало відчутного
впливу європейського романтизму: художники
зверталися до тем і образів, пов’язаних із життям
народу, в їхніх творах помітно зріс інтерес до люд-
ської особистості, її внутрішнього світу. Найпослі-
довніше риси романтизму втілено в українському
портретному живописі.
Панівне становище зберігав традиційний в Укра-
їні портретний жанр. Якщо вихідці з України Дми-
тро Левицький і Володимир Боровиковський віді-
грали істотну роль у розвитку російського живопи-
су, особливо портрета, то росіянин Василь Тропінін
своєю творчістю відкрив нову епоху портретного
жанру в українському живописі першої чверті 19 ст.
Найціннішими творами митця є портрети поділь-
ських селян-кріпаків, а також жанрові твори з жит-
тя українського села початку 19 ст. Справжнім ше-
девром портретного мистецтва є картина В. Тропі-
ніна «Дівчина з Поділля» (1810-1820).
У першій половині 19 ст. як самостійне явище в
українському малярстві започатковано пейзажний
жанр. Найкращими зразками пейзажу є картини
Василя Штернберга - «Садиба Г. Тарновського в
Качанівці», «Переправа через Дніпро під Києвом»,
«Вітряки в степу». До знаних пейзажистів належить
Іван Сопіенко. У Львові пейзажу майже цілком
присвятив свою діяльність вихованець Віденської
академії Антон Лянґе.
Найвищим досягненням мистецької культури
19 ст є творчість Т. Шевченка. Митець активно
працював у портретному жанрі, про що свідчать, зо-
крема, автопортрети 1840—1841 рр., портрети Ма-
євської, Пантелеймона Куліша, княгині Кейкуа-
тової. Помітне місце в його малярській спадщині
належить картинам жанрового характеру на україн-
ську тематику, серед яких привертають увагу «Се-
лянська родина» та «Катерина» (1842). Шевчен-
ко-художник досконало володів різними жанрами і
різною технікою, за життя був поцінований як май-
стер гравюри. Свою першу гравюру, ілюстрацію до
трагедії Шекспіра «Король Лір», він зробив уже
1843 р.
Після відвідання України в 1843 р. Шевченко за-
думав здійснити видання альбому, аби розповісти в
ньому про Україну, красу її природи, про звичаї
148 •
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Живописні твори Т. Шевченка: 1а - «Автопортрет». 1840 р.; 16 - Офорт на історичну тематику «Дари в Чигирині
1649 року» (з альбому «Живописна Україна». 1844 р.); їв - «Катерина». 1842 р.
2. В. Тропінін. «Дівчина з Под лля»
3. Пам'ятник князеві Володимиру в Києві. 1850-1853 рр.
4. Пам'ятник градоначальнику та генерал-губернатору А. де Рішельє в Одесі. Скульптор І. Мартос. 1828 р.
5. Будівля Київського університету. 1837-1843 рр. ,
І
14. Культура України кінця 18 - першої половини 19 ст. • 149
українського народу, архітектурні пам’ятки, істо-
рію. 1844 р. в Петербурзі Т. Шевченко видає аль-
бом «Живописна Україна». Історичне минуле
України художник показав в офорті «Дари в Чи-
гирині 1649 року», на якому зображено прибуття до
Б. Хмельницького в Чигирин послів від трьох сусід-
ніх держав із дарами.
АРХІТЕКТУРА. Від середини 18 ст. в Україні з’яв-
ляються споруди з елементами класицистичного
стилю. Перший етап розвитку класицизму в архі-
тектурі пов’язують із широким розгортанням місто-
будівної діяльності, палацово-садибного будівни-
цтва, здійснюваного здебільшого царськими вель-
можами, поміщиками й козацькою старшиною.
Яскравими зразками класицизму в архітектурі кін-
ця 18 ст. - початку 19 ст. є палац П. Рум’янцева в
Качанівці на Чернігівщині та палац К. Розумов-
ського в Батурині. Другий етап характеризується
розширенням забудови міст, їх переплануванням і
подальшим удосконаленням старих міських планів і
будівельних заходів. Для третього, останнього, ета-
пу доби класицизму характерним в Україні був по-
ступовий розпад його стильової єдності.
Показово, що творцями найяскравіших зразків
цієї архітектури були майстри-іноземці. Група архі-
текторів (переважно італійського походження)
розбудовувала Одесу. На початку століття в Одесі
працював майстер Тома де Томон, француз за по-
ходженням, а в Києві - прибулий із Петербурга
В. Беретті. Його будівля Київського університету
стала чи не найяскравішою пам’яткою епохи на
українському грунті.
• Класицизм в архітектурі характеризується світ-
лими барвами, строгими й чіткими архітектурними
формами, відмовою від пишного оздоблення.
В основі стилю - регулярна система в забудові міст,
стриманість і простота форм, наслідування художніх
зразків античності.
• Романтизм - ідейний, літературний і мистець-
кий напрям, що панував у Європі з 90-х рр 18 ст. до
середини 19 ст. Для нього характерні народження
нового історичного мислення, ідеалізація історичної
минувшини, захоплення фольклором, етнографією,
народним побутом тощо.
Характерною рисою класицизму є будівництво
палаців і парків. Одним із перших (і він був най-
відомішим) класицистичних палацових комплек-
сів було побудовано у Качанівці на Чернігівщині.
Своєю красою уславилися два великі пейзажні
парки Правобережжя - «Олександрія» у Білій
Церкві та «Софіївка» в Умані. Парк «Софіївка» в
Умані належав польським магнатам Потоцьким.
Названий Софїївкою на честь дружини графа
С. Потоцького - Софії. Автором проекту парку був
польський офіцер Л. Метцель.
«ІСТОРІЯ РУСІВ». Ідеями національного відроджен-
ня наснажена пам’ятка української історичної прози
й публіцистики кінця 18 ст. «Історія русів». З’явив-
ся цей твір у середовищі козацької старшинської
еліти, хоча авторство його точно не встановлено.
Твір поширювався у списках (надрукований був
лише 1846 р.). «Історія русів» розповідає про події в
Україні від найдавніших часів до 1769 р. Основні
ідеї твору, критика самодержавства і кріпосництва,
оспівування незалежної козацької держави, козаць-
ких прав та вольностей. У творі обґрунтовано дум-
ку, що саме Україна, а не Росія є прямою наступни-
цею Київської Русі, що українці - окремий від росі-
ян народ зі своїми традиціями, а тому Україна має
всі права на відновлення козацького самоврядуван-
ня. При цьому, одначе, не заперечувалося право ро-
сійського імператора управляти Україною.
ГАЛИЦЬКО-РУСЬКА МАТИЦЯ. СОБОР РУСЬКИХ УЧЕ-
НИХ. Діяльність Головної руської ради в Галичи-
ні сприяла пожвавленню громадсько-культурного
життя. Панівні кола Австрії погодилися на впрова-
дження 1848 р. української мови в народних школах
і викладання цієї мови як обов’язкового предмета в
гімназіях. Незабаром уряд зробив ще одну поступ-
ку: на початку 1849 р. було відкрито кафедру укра-
їнської мови та літератури у Львівському універси-
теті, яку очолив Я. Головацький.
Використовуючи досвід інших слов’янських на-
родів, ГРР ухвалила рішення про заснування Га-
лицько-руської матиці — культурно-освітньої орга-
нізації, яка мала завданням видавати популярні
книжки для народу (до 1885 р. світ побачили понад
80 книжок, серед яких «Читанка для малих дітей»
М. Шашкевича (1850, 1853)). У червні було схвале-
но статут, за яким Матиця мала «друкувати і давати
народові за найнижчими цінами добрі й корисні
книги для утвердження віри і звичаїв, поширення
знань, розвитку красномовства, краснописання, тех-
ніки (ремесла), економіки і педагогіки або ^доброго
виховання». Уже від перших практичних заходів ді-
ячі Матиці гостро відчули проблему невиробленос-
ті граматичних засад української літературної мови.
Саме тому з ініціативи письменника М. Устиянови-
ча ГРР організувала перший з’їзд діячів україн-
150 •
ської культури, науки та освіти у Львові (жовтень
1848 р.) - Собор руських вчених.
З усієї Галичини з’їхалися 118 учасників, серед
яких письменники, учені, учителі, журналісти, дріб-
ні службовці, юристи, студенти, а також духівни-
цтво. Протягом тижня учасники зібрання працюва-
ли в дев’яти секціях. На засіданнях секцій підготов-
лено пропозиції ЩОДО створення господарського Ці
історичного товариств, видання популярного під-
ручника з історії України (пропонувалося переви-
дати «Історію Малоросії» М. Маркевича). Секція
шкіл накреслила програму розвитку українського
шкільництва. У секції мови й літератури виникла
гостра дискусія про мову письменства. Більшість
учасників обговорення висловилися за літературну
мову, близьку до народної, «гражданський» шрифт і
фонетичний правопис.
Тренувальний тест до тем 13-14
Завдання 1-23 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний ва-
ріант відповіді.
1. Назву якого історико-географічного регіону слід упи-
сати на місці дуги-пропуску на карті «Українські землі
усклад! Австрійської імперії в першій половині 19 ст.»?
............А
Б
В
Північна Буковина
Закарпаття
Східна Галичина
Західне Поділля
А Б В Г
А Б В Г
В
Новоград-
ВолинСьк
О
ОЛуцьк
Старокостянтинів
олочиськ Проскурів
гилів
о
Дубно
Володимир-
Волинськ
О
Рівне :
Ірстрог
^Кельце
° С
* Сандоми
Кам’янець- .
Подільськ Ф
О і&й?м
Сок
Золочів'п
Чернівці
о
р
Сучава0 х
п
КНЯЗІВСТВО
Молдавія
Е Р І Я
БельщС
А?
11 о
Ньіредьгаза
О
СотмаривметіЧо
І Й С Ь К А ^/Надьбанья
Хусі
'_о
Тернопіль
о
о
пз
овкваО
Львів
Чортків
Язловець
ЗаліЩики
О
р
Мукачеве
Севлюш
О
Самбір.о
Дрогобич
Галич
Турка
овець Станіслав 9
Делятин
пуницяо Коломия
й /
ОЗамостя
О'Томашув
Тарнув і .
ббехня ° /хешувд- - 6Яросл
Горліце Кросно- .
° О ч \ Пере
’ оСяно
/Стрий’
“ ПРЯЬ/о
Пряшіво
І / Кошице
4 Ч Ужго
С/
2. Укажіть дати
Києві.
А Б В Г
Г
відкриття університетів у Харкові та
1661 р„ 1805 р.
1812 р., 1861 р.
1805 р., 1834 р.
1834 р., 1840 р.
3. Хто автор «Короткого нарису фундації Федора Коріа-
товича» - першої наукової праці з історії Закарпаття?
А Б В Г
А Іван Вагилевич
Б Маркіян Шашкевич
В Іван Могильницький
Г Іоанникій Базилович
4. Розвиткові якої науки сприяла діяльність Михайла
Остроградського?
А Б В Г
А математики
Б історії
В біології
Г хімії
5. Про кого йдеться у твердженні?
Культурно-освітній та церковний діяч. Заклав бага-
то народних (парафіяльних) шкіл, видав низку підручни-
ків для них. Засновник і керівник першого в Галичині
освітнього товариства священиків 1816 р., автор пер-
шої в Галичині «Граматики» книжної української мови.
А
Б
В
А Б В Г
Іван Могильницький
Михайло Левицький
Іван Снігурський
Маркіян Шашкевич
6. З діяльністю Перемишльського культурно-освітнього
осередку священиків пов'язують...
А
Б
появу української преси в Галичині
розвиток нової української літератури на
західноукраїнських землях
появу в новій українській літературі
жанрів байок та романтичних балад
першу хвилю українського національ-
ного відродження в Галичині
7. Укажіть упорядників найвідоміших збі-
рок українського фольклору.
Михайло Максимович
Микола Цертелєв
Тарас Шевченко
Маркіян Шашкевич
Іван Котляревський
Микола Гулак
А 1,3,6
В 2,3,5
2
З
4
5
6
Б 1, 2, 4
Г 3, 4, 6
А Б В Г
8. Які міста були центрами театрального
життя в першій половині 19 ст., звідки
бере початок національний український
професійний театр?
А
Б
В
А Б В
Київ та Одеса
Харків та Київ
Одеса та Львів
Полтава та Харків
14. Культура України кінця 18 - першої половини 19 ст. • 151
9. Хто був автором драматичних творів «Наталка Полтав-
ка» та «Москаль-чарівник», які започаткували нову
українську драматургію?
А Григорій Квітка-Основ'яненко
Б Іван Котляревський
В Петро Гулак-Артемовський
Г Михайло Щепкін
10. Укажіть правильне твердження.
А Серед вищих навчальних закладів пер-
шої чверті 19 ст, що об'єднували гім-
назійний та університетський курси, був
Рішельєвський ліцей у Ніжині.
Б Альбом офортів Шевченка на теми історичного мину-
лого, побуту та звичаїв, природи України мав назву
«Історія русів».
В Будівля Київського університету збудована в стилі
українського бароко.
Г Автором першого історичного роману в новій україн-
ській літературі був Пантелеймон Куліш.
11. У якому з варіантів названо діячів культури першої
половини 19 ст., що творили в царинах архітектури та
живопису?
А Антон Лянґе, Василь Штернберг, Тимо-
фій Осиповський
Б Дмитро Левицький, Михайло Остро-
градський, Іван Сошенко
В Володимир Боровиковський, Микола Маркевич, Євген
Гребінка
Г Тарас Шевченко, Василь Тропінін, Андрій Меленський
12. Про яку книжку йдеться в джерелі?
«...Маркіян Шашкевич хотів видати книжку, у якій
були б вірші, казки, наукові розвідки... Шашкевич з това-
ришами вирішили видати книжку в Угорщині, де була
вільніша цензура. Організатором цього заходу став Яків
Головацький».
А Б В Г
А «Вінок русинам на обжинки»
Б «Енеїда»
В «Русалка Дністровая»
Г «Становище русинів в Галичині»
13. Про яку пам'ятку йдеться?
Пам'ятка садово-паркового мистецтва, відкрита
1802 р. Автором проекту парку був польський офіцер
Людвік Метцель. Під його безпосереднім керівництвом
споруджено ставки, шлюзи, фонтани і водоспади, ост-
рів Анти-Цирцеї, підземну річку Ахеронт, мости, гроти,
Єнісейські поля, дорожно-алейну систему, встановлено
статуї.
А Б В Г
А Парк «Софіївка» в Умані
Б Парк «Олександрія» в Білій Церкві
В Палац Розумовського з парком в Ба-
турині
Г Палац Ґалаґана з лісопарком в с. Со-
киринці на Чернігівщині
14. Які поняття характеризують розвиток української
культури в першій половині 19 ст.?
1 класицизм
2 модерн
З шкільна драма
4 романтизм
5 соціально-побутова п'єса
6 нова українська література
7 полемічна література
А 1,2,5, 6
Б 1,4, 5, 6
В 2, 3,4, 7
Г 3,4, 6,7
А Б В Г
15. Про кого йдеться у твердженні?
Від 1848 р. до 1867 р. був першим професором ново-
створеної - першої в нашій історії- кафедри української
мови і літератури у Львівському університеті, у 1863-
1864 рр. - його ректор. Замолоду - один з учасників
гуртка «Руська трійця», згодом - прихильник москво-
фільських ідей.
А Б В Г
А Іван Могильницький
Б Маркіян Шашкевич
В Іван Вагилевич
Г Яків Головацький
16. Що характеризує соціально-економічний стан західно-
українських земель у першій половині 19 ст. (до 1848 р.)?
1 основа економіки - промисловість
2 бурхливий розвиток товарно-грошових відносин
З зменшення панських володінь, наділення селян землею
4 посилення кріпацтва, селянські протести
5 промислове виробництво залишалося на ремісничо-
мануфактурному рівні
6 низькі темпи урбанізації
А 1,3,4
Б 2,3,6
В 3,4,5
Г 4,5,6
А Б В Г
17. Про якого історичного діяча йдеться?
«У Галичині й на Буковині було запроваджено воєнний
стан. Усі, хто приєднався до повсталих, лихословив про-
ти австрійського імператора, зберігав зброю, підляга-
ли покаранню військовим трибуналом. Масові екзекуції,
арешти і розправи над селянами ознаменували приду-
шення селянських повстань у Галичині й на Буковині. Ва-
тажок буковинських повстанців був позбавлений депу-
татського мандата, незабаром заарештований і після
тяжких тортур помер»
III— А Остап Вересай
------— — Б Андрій Шут
———— В Устим Кармелюк
Г Лук'ян Кобилиця
18. Коли відбулися події, про які йдеться в історичному
джерелі?
«Цензурування названої збірки народних пісень цими
днями закінчене і прийнято рішення про її заборону в
основному з тієї причини, що вміщені в ній статті є не-
своєчасним духовним витвором екзальтованої юнацької
152 •
22. Яка з пам'яток свідчить про появу в Україні нового жан-
ру образотворчого мистецтва в першій половині 19 ст.?
23. Яка з пам'яток є зразком класицистичного стилю мону-
ментальної скульптури в Україні?
Одесі
А Б В Г
14. Культура України кінця 18 - першої половини 19 ст. • 153
У завданнях 24-26 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та-
блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
24. Установіть відповідність між творами живопису та їх-
німи авторами.
А Василь Тропінін
Б Тарас Шевченко
В Василь Штернберг
Г Іван Сошенко
Д Володимир
Боровиковський
25. Установіть відповідність між стислими характеристи-
ками та іменами діячів культури першої половини 19 ст.
1 Основоположник художньої прози в новій українській
літературі, один із засновників жанру соціально-
побутової комедії. Прозові твори склали дві збірки
«Малоросійських повістей».
2 Учений, громадський діяч, з ініціативи якого було за-
сновано Харківський університет. Автор наукових праць
з агрономії, метеорології. Був винахідником парового
опалення, сушильних апаратів, технології видобування
селітри, конструктором сільськогосподарських машин.
З Учений-енциклопедист, визнаний фахівець у царині
історії, філології, етнографії, ботаніки. Впорядкував і ви
дав три збірки народних пісень (1827 р., 1834 р., 1849 р.).
4 Український поет, автор перших віршованих байок у
новій українській літературі, творець перших в Україні
романтичних балад.
А Григорій Квітка-Основ'яненко
Б Михайло Максимович
В Дмитро Бантиш-Каменський
Г Василь Каразін
Д Петро Гулак-Артемовський
А Б В г Д
1
2
3
4
26. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Б В г Д
і
2
3
4
А Михайло Максимович
Б Григорій Квітка-Основ'яненко
В Петро Гулак-Артемовський
Г Маркіян Шашкевич
Д Яків Головацький
154 •
У завданнях 27-28 розташуйте події в хронологічній по-
слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
27. Установіть хронологічну послідовність подій.
У завданнях 29-32, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
А
Б
в
г
1
2
З
4
А відкриття університету в Києві
Б вибори до першого загальноавст-
рійського парламенту
В діяльність «Руської трійці»
Г вихід друком народних пісень
М. Цертелєва
28. Установіть
ком
зображених
хронологічну
послідовність виходу дру-
книжок.
29. Якими були наслідки «Весни народів» 1848-1849 рр.
на західноукраїнських землях?
[ | | 1 скасування панщини
2 поділ Галичини на східну та західну з окре-
мими адміністраціями
З піднесення економічного розвитку регіону
4 набуття українцями досвіду парламентської
діяльності
5 угода між поляками та українцями щодо
майбутнього Галичини
6 зростання національної свідомості укра-
їнців
ЕН ЕИ ,1 А
малороссійсмій лзижь
хірілниіоіахнл я
Н. Кстл*ре«скмлй.
ліазоіі г о сені.
«икліпслерот ргчисо Цензури-
М- Чоул/уч.
Б Схтягпк тбиі^єііі,
А Б В Г
1
2
3
4
РУСАЛКА
ДНІСТРОВАЯ
ЗО. У яких твердженнях ідеться про діяльність Головної
руської ради?
| | | ~| 1 заснування греко-католицької семінарії для
навчання руського духовенства
2 зібрання з'їзду діячів науки й культури - Со-
бору руських учених
З видання першого українського журналу
«Основа»
4 відкриття Львівського університету
5 створення у Львівському університеті кафе-
дри української мови
6 заснування культурно-освітнього товари-
ства - Галицько-руської матиці
31. Які поняття та терміни можуть бути застосовані для
характеристики «Весни народів» на західноукраїнських
землях?
1 «Руська трійця»
2 «Зоря Галицька»
З Галицько-руська матиця
4 Кирило-Мефодіївське братство
5 Головна руська рада
6 декабристи
32. Укажіть пам'ятки, створені в першій половині 19 ст.
і 1 ] 1 Андріївська церква у Києві
2 будівля Ратуші в Бучачі
З будівля Київського університету
4 собор Святого Юра у Львові
5 картина «Дівчина з Поділля» В. Тропініна
6 картина «Садиба Г. Тарновського»
В. Штернберга
14. Культура України кінця 18 - першої половини 19 ст. • 155
15. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 19 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Події Кримської війни 1853-1856 рр. на українських землях і поразка
Російської імперії. Реформи 1860-1870-х рр. і процеси модернізації в
Україні. Українські підприємці. Політика російського царизму щодо
України. Розвиток громадівського руху. Журнали «Основа», «Грома-
да», «Київська старина». Діяльність Південно-Західного відділу Росій-
ського географічного товариства (1873-1876 рр.). «Братство тарасів-
ців». Національне відродження кримськотатарського народу.
Дати подій:
19 лютого 1861 р. - царський маніфест про скасування кріпосного
права в Російській імперії;
1863 р. - Валуєвський циркуляр;
1863-1864 рр. - польське національно-визвольне повстання;
1876 р. - Емський указ.
Персоналії: Володимир Антонович, Олександр Кониський, Михайло
Драгоманов, Павло Чубинський, Борис Грінченко, Ісмаїл Гагрин-
ський.
Поняття і терміни: «Київська козаччина», земства, громадівський рух.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вка-
зані дати відповідно до подій, явищ,
процесів; співвідносити дати та істо-
ричні факти (події, явища, процеси)
з періодами, факти-події - з явищами,
процесами; визначати послідовність
історичних подій, явищ, процесів;
• визначати Правильність застосу-
вання в історичному контексті вказа-
них понять і термінів;
• характеризувати основний зміст
реформ 1860-1870-х рр. та особливос-
ті їх проведення на українських зем-
лях, зміни в соціальному складі насе-
лення в другій половині 19 ст., проце-
си модернізації; національний рух на
українських землях у складі Російської
імперії, національну політику Росії,
діяльність та здобутки вказаних істо-
ричних діячів;
• визначати наслідки Кримської ві-
йни для України, наслідки реформ
1860-1870-х рр., Валуєвського цирку-
ляру та Емського указу;
• сприймати та інтерпретувати різ-
новидові історичні джерела, що сто-
суються теми.
ПОДІЇ КРИМСЬКОЇ ВІЙНИ 1853-1856 рр. НА УКРАЇН-
СЬКИХ ЗЕМЛЯХ ТА ПОРАЗКА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ.
У 1853 р. розпочалася війна Росії з Османською
імперією. Причиною конфлікту було прагнення ро-
сійського царату посилити вплив на Балканах, захо-
пити протоки Босфор і Дарданелли та перетворити
Чорне море на закритий, цілком контрольований
внутрішній басейн Російської імперії. У Кримській
війні (1853-1856) проти Росії виступили союзники
Туреччини Англія, Франція і Сардинське королів-
ство. Хоча воєнні дії велися на Балтійському та Бі-
лому морях, у Тихому океані, на Кавказі, однак
основним театром війни став Кримський півострів.
У 1856 р. Росія підписала Паризький мирний дого-
вір, за яким вона втрачала, зокрема, острови в дельті
Дунаю та частину Південної Бессарабії, мусила
тимчасово забути про свої амбіції щодо територій
на Балканах і чорноморських проток. Поразка у
Кримській війні спричинила зростання невдоволен-
ня діями уряду, адже основну причину невдач вба-
чали у військово-технічній і соціально-економічній
відсталості Російської імперії, тож з усією очевид-
ністю постало питання внутрішніх змін. Україна
була найближчим тилом і базою постачання росій-
ської армії, на селян ліг увесь тягар військових пе-
ревезень із центральних районів країни до Криму.
Селяни перевозили тисячі солдатів, потрібні армії
вантажі тощо. Зрозуміло, що селяни були незадово-
лені своїм становищем через зростання податків і
повинностей. Усе це спровокувало наприкінці вій-
ни масовий антикріпосницький рух. Найбільшого
розмаху рух набув на Київщині, діставши назву
«Київська козаччина» (1855). У селах поширюва-
лися чутки, що всі, хто запишеться до ополчення,
стануть козаками, а після запису в «козаки» будуть
звільнені від кріпацтва, одержать землі й майно,
стануть вільними хліборобами. Почавшись у люто-
му 1855 р. у Васильківському повіті, у березні-квіт-
ні цей рух охопив 8 із 12 повітів Київської губернії
(понад 500 сіл) Для придушення «козаччини» в
Київську губернію царський уряд спрямував регу-
лярні війська та поліцію.
Не встигло забутися повстання на Київщині, як
відбулося нове, не менш грізне - «Похід у Таврію
по волю» (1856). Навесні 1856 р. серед селян пішли
чутки, що царський уряд закликає переселятися до
156 •
Криму та що кріпакам-переселенцям даватимуть
там землю і волю. Селяни знімалися цілими селами,
з жінками й дітьми. Найбільших розмірів рух на-
був у Катеринославській і Херсонській губерніях.
0зб[юївшись, селяни рухалися великими групами,
розганяючи на своєму шляху загони поліції та
військ. Лише залучивши великі військові сили, вла-
да спромоглася зупинити цей селянський рух, який
став останнім перед «епохою великих реформ».
• «Київська козаччина»-масовий селянський рух
у Київській губернії, спрямований проти кріпос-
ницьких порядків.
РЕФОРМИ 1860-1870 рр. 19 лютого 1861 р. вийшов
маніфест Олександра II, який поклав початок
селянській реформі. Серед причин проведення се-
лянської реформи найістотнішою вважають пораз-
ку в Кримській війні. Реформа передбачала реаліза-
цію двох основних заходів: 1) скасування особистої
залежності селян від поміщиків та надання їм гро-
мадянських прав і свобод; 2) наділення селян зем-
лею.
За реформою 1861 р. поміщицькі селяни отрима-
ли особисту свободу, позбувшись залежності від по-
міщиків (унаслідок реформи поміщик утратив пра-
во купувати, продавати, дарувати селян; селяни мо-
гли брати шлюб без дозволу поміщика). Селяни
дістали також право самостійно укладати договори і
торговельні угоди, купувати, орендувати, дарувати,
продавати землю, інше нерухоме та рухоме майно,
вільно ним розпоряджатися й одержувати його у
спадок. Вони могли вступати на службу або в на-
вчальні заклади, переходити в інші верстви суспіль-
ства (міщан, купців тощо). Селяни здобули право
вільно здійснювати торгівлю, відкривати різні про-
мислові, торгові й ремісничі заклади, виробляти і
продавати свої вироби як у селах, так і в містах, мо-
гли долучатися до підприємницької діяльності, на-
йматися на різні роботи. Селян не можна було пока-
рати інакше, як за вироком суду чи за законним роз-
порядженням урядової та громадської влади.
Водночас юридично вільне селянство не мало
громадянської рівності з іншими верствами суспіль-
ства. Зберігалися, зокрема, деякі громадські й май-
нові обмеження: селяни мусили платити подушний
податок, відбувати рекрутську повинність, їх могли
карати різками. І надалі існувала селянська община
(З її круговою порукою, з обмеженням виїзду за те-
риторію волості, право «опікунства» поміщика над
сільською общиною.
Поміщики юридично лишалися власниками всіх
земель, що їм належали до реформи. Що ж до се-
лянських наділів та угідь, то їх поміщики були
зобов’язані надавати в постійне користування селя-
нам. Ідеться про присадибні ділянки, польові наділи
й інші угіддя. Викуп земельного (польового) наділу
здійснювався тільки з дозволу поміщика. Селянин
не мав права відмовлятися від нього упродовж
дев’яти років. До укладення викупних угод селяни
залишалися у становищі тимчасово зобов’язаних,
підкорялися владі поміщика і продовжували вико-
нувати на його користь повинності. Цей стан тривав
від двох до дев’яти років, а в деяких маєтках - і по-
над 20 років. Селяни, які оформили угоду про ви-
куп своїх наділів, ставали власниками й уже не му-
сили відбувати панщину чи платити оброк.
Присадибну ділянку селянин міг викупити будь-
коли. За садибу селяни мали щороку платити оброк
(грошову плату). За користування польовим наді-
лом потрібно було платити грішми або відробляти
панщину в маєтку поміщика. Прикметно, що рефор-
ма позбавила селян частини польових наділів і
угідь, якими вони користувалися раніше. Щоб за-
кріпити за собою найродючіші землі, поміщики за-
мінювали кращі селянські наділи гіршими, зносили
селянські хати, господарські будівлі, утруднювали
селянам доступ до пасовищ, сіножатей, водопоїв
тощо або взагалі позбавляли цих сільськогосподар-
ських угідь. Незабаром основні засади реформи
1861 р. поширилися й на інші категорії селян, зо-
крема державних.
Селяни, переконавшись, що звільнення від крі-
посної залежності відбувалося в інтересах помі-
щиків, чинили в багатьох місцях опір проведенню
реформи, не виконували відробітків, не платили
податків, викупного тощо. Часто вдавалися до виру-
бування лісів, знищення посівів, підпалів помі-
щицьких садиб. Протягом кількох років після ре-
форми у значній частині повітів тривали селянські
заворушення, які нерідко придушували за допомо-
гою каральних військ.
Наслідки селянської реформи :
• особисте звільнення селянина, поліпшення його
соціально-правового статусу;
• формування ринку вільнонайманої робочої сили,
що було передумовою для індустріалізації краї-
ни;
• поширення на селі ринкових і товарно-грошових
відносин, створення певних умов для підприєм-
ництва.
15. Українські землі у складі Російської імперії у другій половині 19 ст. • 157
Судова реформа 1864 р.: суд став відкритим і
гласним, незалежним від органів адміністративного
управління; вводилося суперництво сторін, обов’яз
ковою стала участь у судових засіданнях представ-
ників громадськості - присяжних засідателів.
Земська реформа 1864 р.: у губерніях і повітах
створювали виборні установи, які отримували пра-
ва займатися господарськими і культурними питан-
нями.
Освітня реформа 1864 р.: запроваджували єдину
систему початкової школи; керівництво і контроль
над початковим навчальним процесом покладали на
повітові та губернські шкільні ради, які складалися
з державних чиновників, представників земств і ду-
ховенства; середню освіту здобували в класичних та
реальних чоловічих і жіночих гімназіях, навчання
в яких було платним; відновлювали самостійність
університетів у навчальних справах, створювали
ради професорів.
Реформа місцевого самоуправління 1870 р.:
створювали міські думи, членів яких обирали всі
платники податків міста за безстановим прин-
ципом; дума обирала виконавчий орган - міську
управу, яка займалася благоустроєм міст, промис-
ловістю, торгівлею, а також охороною здоров’я та
освітою.
Військова реформа 1874 р.: замість рекрутських
наборів запроваджували загальну військову повин-
ність для чоловіків із 20-річного віку зі строком дій-
сної служби шість-сім років. Від служби звільняли
осіб із вищою освітою, духовенство, купецтво, іно-
родців. В армії скасовували тілесні покарання. Для
швидкого розгортання військ під час воєнних дій
почали створювати військові округи. Країну було
поділено на 15 таких округів, з яких три були утво-
рені в Україні - Київський, Одеський і Харків-
ський. Реформа передбачала відкриття низки вій-
ськових та юнкерських училищ. Почалося перео-
зброєння і переобмундирування армії.
Фінансова реформа 1860-х р.: створено Держав-
ний банк, утілено принцип гласності державного
бюджету. Державний банк (в Україні діяли його
контори), окрім випуску цінних паперів, приймав
вклади на збереження, здійснював різноманітні ко-
мерційні операції: видавав позики землевласникам,
промисловцям і купцям, кредитував «під товар».
• Земство - орган місцевого самоуправління
в царській Росії, що існував у більшості губерній
з 1864 до 1918 р. До компетенції земств входили
місцеве господарство, соціальні й освітні справи.
ПРОЦЕСИ МОДЕРНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ. Реформа 1861 р.,
попри половинчастий характер, сприяла поширен-
ню на селі ринкових, товарно-грошових (капіталіс-
тичних!) відносин. Найпомітнішим цей процес був
у землеробстві. Основну частину орної землі на
українських територіях було відведено під посіви
хлібних культур. У другій половині 19 ст. тенденції
до спеціалізації районів України на вирощуванні
різних видів сільськогосподарської продукції тільки
посилювалися. Якщо Степова Україна була основ-
ним районом торговельного зернового землероб-
ства, то Правобережжя стало районом цукробу-
рякового виробництва. Посівні площі цукрових
буряків стрімко зростали. Швидкими темпами роз-
вивалося тютюнництво. Особливо великі площі по-
сівів тютюну були на Лівобережній Україні. Прик-
метною рисою тогочасного сільського господарства
стало ширше застосування спеціальних машин і
знарядь, хоча загальний рівень механізації, особ-
ливо в селянських господарствах, ще був невисо-
ким.
Із другої половини 1960-х рр. прискорився роз-
виток промислового виробництва України. У 1860
1880-ті рр. інтенсивно розгортається залізничне
будівництво, розвивається річкове та морське па-
роплавство, що стало одним із виявів і водночас
умовою промислового перевороту. Перша ділянка
залізниці, споруджена на українських землях у
складі Російської імперії, з’єднала міста Одесу і
Балту (Подільська губернія) Її було збудовано дер-
жавним коштом упродовж трьох років (1862-1865).
У 1871 р. завершено будівництво залізничного спо-
лучення між Києвом і Одесою.
Від середини 60-х рр. 19 ст. швидкими темпами
зростає фабрично-заводська промисловість, яка
витісняє дрібнотоварне і мануфактурне виробни
цтво. Промисловий переворот виявився передусім
у горілчаній та цукроварній галузях промисловос-
ті. У 1861 р. в Україні налічувалося 229 цукрових
заводів: вони давали понад 3 млн пудів цукру за се-
зон, або близько 80 % загальноросійського виробни-
цтва. Цукрова промисловість України стала осно-
вним постачальником цукру для всієї Російської ім-
перії. Більшість цукрових заводів були розташовані
на Правобережжі й Лівобережжі України.
Промисловий переворот зумовив масове застосуй
вання машин і в інших галузях виробництву. Спо-
чатку українське машинобудування здебільшого
було спрямоване на забезпечення технікою згада-
них галузей харчової промисловості, а також сіль-
ськогосподарського виробництва. Друге місце з'а
темпами розвитку належало транспортному маши-
158 •
нобудуванню. Паротяги виготовляли в Харкові й
Луганську. Харківський паротягобудівний завод,
наприклад, від року заснування (1895) до червня
1912 р. виготовив 1846 паротягів, Луганський від
1900 р. до 1911 р. - близько 1,5 тис. У 1915 р. з кон-
веєрів цих двох заводів зійшло 40 % усіх паротягів,
виготовлених в імперії. Зміни, пов’язані з промис-
ловим переворотом, позначилися на структурі про-
мисловості: у 60-х на початку 80-х рр. 19 ст. 'на
перше місце виходять нові галузі: вугледобувна,
металургійна, а також залізорудна і машинобудівна.
Від 1870-х рр. у вугледобувну промисловість
Донбасу, як згодом і в інші галузі, починає активно
проникати іноземний капітал. Зокрема, розбудова
Юзівського і Курахівського рудників була пов’яза-
на з ім’ям британського підприємця Джона Юза.
У 1869 р. він за сприяння російського уряду став
одним із засновників Новоросійського товариства
кам’яновугільного, залізного та рейкового вироб-
ництва.
Здійснювана імперським урядом економічна по-
літика зумовила формування промислової спеціалі-
зації окремих регіонів в Україні. Унаслідок цієї по-
літики виникли такі промислові центри, як Доне-
цький вугільно-металургійний, Криворізький
залізорудний, Нікопольський марганцевий і Пів-
денно-Західний цукровий райони.
Україна перетворилася на основну вугільно-мета-
лургійну базу Російської імперії.
ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНОМУ СКЛАДІ НАСЕЛЕННЯ УКРА-
ЇНИ. УКРАЇНСЬКІ ПІДПРИЄМЦІ. Промисловий пере-
ворот сприяв економічному зростанню міст. Саме в
містах концентрувалися підприємства фабрично-за-
водського типу, де використовували машинну тех-
ніку та вільнонайману працю. Кількість таких під-
приємств швидко зростала, що зумовило урбаніза-
цію - зростання чисельності міського населення і
його питомої ваги в усьому населенні.
Зміни, що відбувалися в суспільному та госпо-
дарському житті другої половини 19 ст., зумовили
зміни в соціальному складі населення України.
У соціальній структурі більшої ваги набувають гру-
пи буржуазії, робітників, інтелігенції. Водночас
численними лишаються групи поміщиків, селян і
ремісників, які визначали склад населення за попе-
редньої аграрно-ремісничої епохи. Швидкими тем-
пами зростала чисельність вільнонайманих про-
мислових робітників - пролетаріату. Пролетарі не
володіли засобами виробництва, тому існували за
рахунок продажу своєї робочої сили. Основним
іжерелом поповнення пролетаріату було селянство.
В умовах модернізації суспільства зростали пре-
стиж розумової праці і частка людей, яких називали
інтелігенцією. Частина селянської молоді обирала
роботу вчителя, ветеринара, агронома, інженера,
бухгалтера тощо.
Особливості розвитку промисловості України
впливали на формування української буржуазії,
проте частка її була дуже незначна. Оскільки великі
заводи та фабрики належали іноземним власникам,
нова еліта була представлена здебільшого іноземця-
ми. Однак, звісно, істотну частину цієї соціальної
групи становили росіяни і євреї. Серед найвідомі-
ших підприємців-українців - родини Симиренків,
Терещенків, Харитоненків, які уславилися як ме-
ценати та благодійники.
ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО ЦАРИЗМУ ЩОДО УКРАЇ-
НИ. Національна політика російського царизму
щодо України була спрямована на заперечення іс-
нування українського народу. Влада продовжувала
наполягати на тому, що українці - частина росій-
ського народу. В межах цієї політики було оголо-
шено, що українська мова є діалектом російської.
Царизм здійснив низку заходів на знищення укра-
їнської мови, культури, історії тощо. Зокрема, ро-
сійський історик Михайло Погодін заперечував іс-
нування українського народу і української мови.
Українські історики М. Максимович і М. Костома-
ров спростували гіпотезу Погодіна. До істориків до-
лучалися й діячі культури, які своїм доробком дово-
дили беззаперечність існування українського наро-
ду і української мови.
У 1863 р. міністр внутрішніх справ П. Валуєв
підписав циркуляр, який містив наказ заборонити
видання шкільної та релігійної літератури україн-
ською мовою. Під заборону не потрапляли лише
твори красного письменства, проте цензура під різ-
ними приводами також обмежувала їх друк. Фак-
тично з 1863 р. видання книг українською мовою у
межах Російської імперії було припинено.
Вінцем антиукраїнських акцій став Емський указ
17 травня 1876 р. Його підписав імператор Олек-
сандр II, перебуваючи на відпочинку в німецькому
місті Емс (під Вісбаденом). Указ забороняв видання
в Росії оригінальних творів і перекладів україн-
ською мовою, ввезення українських книжок і бро-
шур, виданих за кордоном. Указ також передбачав
заборону театральних вистав, концертів, виконання
пісень, друкування текстів до нот українською мо-
вою (виняток становили історичні документи та
певною мірою художні твори, але при цьому було
заборонено вживати якісь інші літери, крім вико-
15. Українські землі у складі Російської імперії у другій половині 19 ст. • 159
ристовуваних у російському правописі); видання
газети «Київський телеграф»; вислання М. Драго-
манова та П. Чубинського за межі України як «не-
виправних і безперечно небезпечних агітаторів».
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863-1864 рр. Національно
свідома частина польського суспільства прагнула
відновити державність у кордонах «історичної
Польщі» (до 1772 р.), яка охоплювала б і українські
землі Правобережжя й Галичини. Спільники поль-
ського руху діяли рішуче. 22 січня 1863 р. розпо-
чався відкритий збройний конфлікт із російським
імперським режимом, який увійшов в історію під
назвою Січневого повстання. Того дня Тимчасовий
національний уряд закликав «націю Польщі, Лит-
ви и Русі» до боротьби за незалежну Річ Поспо-
литу. Незабаром повстанський уряд звернувся і до
українських селян Правобережжя із закликом при-
єднатися до повстання. Він обіцяв надати землю се-
лянам у довічне користування з виплатою чиншу
власникам, скасувати панщину. Селяни не підтри-
мали виступ, не поділяючи зазіхань польської
шляхти на українські землі. Одночасно на початку
березня 1864 р. російський уряд оголосив укази про
селянську реформу на Правобережжі, яка проводи-
лася на вигідніших для селян умовах, ніж в інших
землях імперії. До вересня повстання, що розгорта-
лося на теренах Царства Польського, Литви і част-
ково Білорусії та Правобережної України, було
придушено.
РОЗВИТОК ГРОМАДІВСЬКОГО РУХУ. ЖУРНАЛИ
«ОСНОВА», «ГРОМАДА», «КИЇВСЬКА СТАРИНА».
Наприкінці 50-х — на початку 60-х рр. 19 ст. спосте-
рігається пожвавлення національного руху в Украї-
ні. Цей рух знайшов свій вияв у діяльності так зва-
них громад - напівлегальних організацій культур-
ницького і суспільно-політичного спрямування
молодої національно свідомої української інтеліген-
ції. Громади виникли в Києві, Полтаві, Чернігові,
Харкові, Одесі та інших містах (навіть за межами
України), у місцях діяльності гуртів української ін-
телігенції (Петербург, Москва).
Одну з перших громад було створено в Петер-
бурзі з ініціативи колишніх учасників Кирило-Ме-
фодіївського товариства. Скориставшись посла-
бленням цензури, вони видавали українською та ро-
сійською мовами журнал «Основа» (1861-1862),
який відігравав роль вісника української громад-
ськості, продовжував справу будителі в національ-
ного руху. У часописі публікували художні твори,
праці з історії, етнографії, фольклору, літературно-
критичні статті, історичні джерела, урядові поста-
нови й розпорядження. На сторінках «Основи»
було вперше надруковано низку творів Т. Шевченка,
а також Марка Вовчка, С. Руданського, Л. Глібова,
історичні праці М. Костомарова, нариси П Куліша.
Однією з перших у Великій Україні й водночас
найвпливовішою громадою була Київська, яку за-
снували у 1859 р. студенти Київського університе-
ту. Ідейним натхненником громади був вида гний іс-
торик, археограф, етнограф,
археолог Володимир Анто-
нович (1834-1908), який
майже півстоліття очолю-
вав український громад-
сько-політичний рух. Фі-
нансова допомога В. Сими-
ренка дала змогу В.
Антоновичу, О. Лазарев-
ському й Ф. Лебединцеву у
1882 р. заснувати журнал
«Київська старина» як пе-
редплатне періодичне ви- Володимир Антонович
дання.
Від початку громадівського руху його учасники
вважали, що їхнім основним завданням є поширен-
ня освіти та пробудження національної свідомості
народу. Тож їхня практична діяльність полягала у
заснуванні й організації роботи недільних шкіл з
українською мовою навчання для дорослого насе-
лення, виданні популярних і наукових книжок, пу-
блікації збірок українського фольклору. Україно-
фільські ідеї швидко поширювалися серед студент
ської молоді.
Характеризуючи стан справ у Київській громаді
її активний діяч Михайло Драгоманов зазначав, що
в 1862 р. українофільські студентські гуртки утво-
рили одну велику громаду - «душ 250-300». Такий
розмах громадівського руху на тлі невдоволення се-
лян реформою 1861 р. і Польське повстання 1863-
1864 рр. проти імперського режиму зумовили украй
негативну реакцію уряду: ішлося про заборон}
будь-яких виявів українського руху, особливо вжи-
вання української мови в публічно-офіційній сфері.
Ще влітку 1862 р. цар Олександр II наказав закрити
недільні школи.
• Громадівський рух - культурно-просвітницька
діяльність напівлегальних непартійних об'єднань
української інтелігенції у Наддніпрянській Україні в
60-70-х рр. 19 ст., були заборонені Емським указом
1876 р
160 •
Михайло Драгоманов
Михайло Драгоманов у
1876 р. емігрував за кордон.
Став першим діячем модерно-
го часу, який познайомив Єв-
ропу з українським питанням.
За фінансової підтримки Ста-
рої Київської громади М. Дра-
гоманов започаткував видан-
ня першого українського полі-
тичного часопису «Громада»
(у 1878-1882 рр. вийшли дру-
ком п’ять томів збірника). М. Драгоманов критику-
вав «старих» українофілів за аполітичне культурни-
цтво, прагнувши зорієнтувати українську справу на
європейські зразки. Радикальні політичні погляди
спричинили розрив із Київською громадою, який
стався 1886 р. М. Драгоманов намагався спрямува-
ти український рух на боротьбу за федералізацію в
межах Російської та Австро-У горської імперій. Він
не вірив у можливість відновлення національної
державності.
ДІЯЛЬНІСТЬ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ВІДДІЛУ РО-
СІЙСЬКОГО ГЕОГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА. На по-
чатку 1870-х рр. громадівський рух знову пожва-
вився. Очолила його, як і раніше, Київська громада.
Понад половина її членів були представниками
старшого покоління українофілів, через що пізніше
її стали називати Старою громадою, на відміну від
нових студентських Молодих громад.
Зусиллями громадівців побачили світ сім томів
матеріалів етнографічно-статистичної експедиції,
проведеної в 1869-1871 рр. у Південно-Західному
краї під керівництвом Павла Чубинського. Скорис-
тавшись послабленням цен-
зури на початку 1870-х рр.,
громадівці розпочали публі-
кацію серії українських попу-
лярних книжок (зокрема,
«Про українських козаків...»
М. Драгоманова, «Катерина»
Т. Шевченка, «Запорожці»
І. Нечуя-Левицького).
Тисячі примірників цих
книжок розповсюджували се-
ред селян. У 1874-1875 рр.
Київська громада взяла на
російськомовної газети «Київ-
Павло Чубинський
ісебе редагування
ський телеграф», перетворивши її на власний дру-
ваний орган.
У 1873 р. стараннями Старої Київської громади
лло відкрито Південно-Західний відділ Росій-
ського географічного товариства, форми діяльнос-
ті якого давали змогу легалізувати роботу громадів-
ців. Офіційно відкриття київського осередку ініцію-
вав київський, подільський і волинський генерал-
губернатор князь О. Дондуков-Корсаков. Метою
відділу були збирання та публікація етнографічних
і статистичних матеріалів про населення Південно-
Західного краю. На березень 1876 р. кількість чле-
нів відділу становила 190 осіб. У ньому працювали
найактивніші громадівці - історики В. Антонович,
М. Драгоманов, О. Лазаревський, правознавець
О. Кістяківський, економісти М. Зібер, С. Подолин-
ський, філолог П. Житецький, етнографи О. Афана-
сьєв-Чужбинський, Ф. Вовк, П. Чубинський, І. Руд-
ченко, О. Русов, композитор М. Лисенко та ін. Вони
зібрали й підготували до видання численні мате-
ріали з етнографії, археології, статистики, історії,
географії, природознавства, економіки, що мали ве-
лику наукову цінність. Зокрема, 1874 р. було прове-
дено одноденний перепис населення м. Києва.
У 1874-1875 рр. підготовлено й видано «Історичні
пісні українського народу» з поясненнями та ко-
ментарями В. Антоновича і М. Драгоманова. Ви-
йшли друком також «Чумацькі народні пісні», зі-
брані І. Рудченком, з додатком - нотами, що їх під-
готував М. Лисенко; опубліковано твори М. Макси-
мовича тощо.
Найвидатнішою подією в науковому житті стала
участь членів відділу у Третьому Всеросійському
археологічному з’їзді у Києві в 1874 р. Діячі відді-
лу ознайомили європейський світ зі здобутками
української науки: історії, мови, літератури, архео-
логії та етнографії.
«БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ». Від 90-х рр. 19 ст. націо-
нальний рух поступово набуває рис політичного.
Рушієм цього процесу стало національно налашто-
ване студентство. У 1891 р. харківські та київські
студенти утворили українську таємну організацію
«Братство тарасівців» (названа на честь Кобзаря),
яке очолив Іван Липа. Пізніше до організації приєд-
налися Микола Міхновський, Борис Грінченко,
Михайло Коцюбинський. Братчики зблизилися
з подружжям Олександра та Софії Русових і разом
з ними створили Молоду громаду, члени якої діяли
в найбільших містах Наддніпрянщини. Найактивні-
шим був харківський осередок «Братства» під керів-
ництвом І. Липи. Братчики організовували читання
лекцій, постановки п’єс і свят на честь Т. Шевченка
тощо. «Братство» мало свій Статут. У 1893 р. його
було опубліковано в журналі «Правда» у Львові під
назвою «Рго£е88Іоп сіє £оі, або Визнання віри моло-
15. Українські землі у складі Російської імперії у другій половині 19 ст. • 161
дих українців». Щоправда, того самого року поліція
викрила організацію, а після арештів і слідства вона
припинила існувати. «Братство тарасівців» - перша
самостійницька організація у Великій Україні. Ме-
тою тарасівців було створення самостійної соборної
Української держави.
НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ КРИМСЬКОТАТАР-
СЬКОГО НАРОДУ. На час приєднання Криму до Ро-
сійської імперії найбільшою етнічною групою там
були кримські татари. Установивши в Криму свою
владу, російський уряд розпочав його систематичну
колонізацію, унаслідок якої змінився етнічний
склад населення півострова. Не визнаючи захоплен-
ня Криму Росією і не погоджуючись із політикою
зроєійщення регіону, кримські татари почали масо-
во емігрувати до Туреччини. Найбільша хвиля емі-
грації спостерігалася на межі 18-
19 ст. і в середині 19 ст., одразу
після Кримської війни. Зрештою
Крим залишили дві третини та-
тарського населення.
Незважаючи на зменшення
впродовж 19 ст. частки кримських
татар у населенні півострова, з
80-х рр. 19 ст. у Криму почалося
їх національне відродження, яке
згодом охопило всі татарські й
інші тюркські народи Російської
імперії. Цей рух очолив Ісмаїл-
бей Гаспрали (Гаспринський).
Від 1877 р. І. Гаспринський став
міським головою Бахчисарая. Там
він заснував у 1883 р. двомовну
кримськотатарсько-російську га-
зету « Перекладач-Терджиман».
Вона була першою і протягом ба-
гатьох років єдиною тюрксько-
мовною газетою в Російській
імперії. У газеті публікували ма-
теріали, присвячені проблемам
мусульман Криму й усієї імперії,
подіям загальноросійського і сві-
тового політичного та культурно-
го життя. Ця газета стала «вікном
у великий світ» для кримських
татар та інших тюркськомовних
народів імперії у Поволжі, Закав-
каззі й Середній Азії.
Завдяки активному поширен-
ню газети популяризувалися про-
світницькі ідеї реформатора. Тож
газета стала рупором національного відродження
кримських татар, яке, на думку І. Гаспринського,
починалося з турботи про освіченість народу і його
духовне пробудження.
Гаспрали запропонував програму освітньої ре-
форми, що передбачала запровадження нового ме-
тоду навчання грамоти, коли окремій літері відпові-
дали конкретні звуки (такі нові початкові школи
реформатор назвав новометодними), викладання
нових предметів у мектебе і медресе, створення пер-
ших національних підручників і навчальних посіб-
ників для вчителів, організацію жіночої освіти в
Криму.
Окрім того, Гаспрали обстоював ідею формуван-
ня національної інтелектуальної еліти, здатної зро-
бити для свого народу значно більше за власних
батьків, докладав праці для створення політичних
структур, що переймалися б проблемами му-
сульман Росії. Своєю діяльністю Гаспрали
започаткував дискусію про національну іден-
тичність кримських татар.
Тренувальний тест до теми 15
Завдання 1-22 мають чотири варіанти відпові-
ді, серед яких лише один правильний. Виберіть
правильний варіант відповіді.
1. У якому з варіантів цифри, що позначають гу-
бернії підросійської України в другій половині
19 ст., відповідають назвам генерал-губерна-
торств?
Ісмаїл Гаспринський
162 •
А 1. Новоросійське. 2. Київське.
3. Малоросійське
Б 1. Київське. 2. Малоросійське.
3. Новоросійське
В 1. Малоросійське. 2. Новоросійське.
3. Київське
Г 1. Київське. 2. Новоросійське.
3. Малоросійське
2. У якому рядку наведено дату скасування кріпаціва
в підросійській Україні?
А 1848 р.
Б 1861р.
В 1873 р.
Г 1890 р.
3. Укажіть міста, які поєднала перша залізниця в Наддні-
прянській Україні.
З створення мережі таємних антиурядових революційних
гуртків
4 організація недільних шкіл для дорослого населення
5 підготовка до терористичних актів проти царських поса-
А 1,2
Б 2,4
В 3, 5
Г 4,5
довців
А Б В Г
8. Чию діяльність І. Франко оцінював поданими нижче
словами?
«Глибока і сильна віра в західноєвропейські ідеали со-
ціальної рівності і політичної волі заслонювала перед
його очима ідеал національної самостійності... Для нас
тепер не підлягає сумніву, що брак віри в національний
ідеал був головною трагедією в житті, був при-
чиною безплідності його політичних змагань».
А Б В Г А Одеса та Балта Б Київ та Одеса В Одеса та Харків
Г Катеринослав та Ромни
А Володимира Антоновича
Б Павла Чубинського
В Григорія Галагана
Г Михайла Драгоманова
4. Укажіть дати указів, циркулярів царського уряду, які
обмежували використання української мови.
А Б В Г А 1848 р., 1861 р. Б 1853 р., 1856 р. В 1863 р., 1876 р.
Г 1868 р„ 1878 р.
А Б В Г
5. Яке видання мало назву «Основа»?
А Б В Г
А перший український політичний журнал,
що виходив у Женеві
Б перший український літературно-нау-
ковий щомісячний журнал, що виходив
у Петербурзі
В друкований орган Київської громади в
1874-1875 рр.
Г перший український тижневик, від якого
бере початок українська преса в
Галичині
6. Укажіть рядок, у якому названо членів Петербурзької
громади (початок 60-х років 19 ст.).
А Б В Г
А Володимир Антонович, Федір Вовк, Пав-
ло Чубинський
Б Микола Кибальчич, Андрій Желябов,
Софія Перовська
В Микола Костомаров, Пантелеймон Ку-
ліш, Василь Білозерський
Г Михайло Драгоманов, Михайло Павлик,
Сергій Подолинський
7. Які напрями переважали в діяльності громад у 60-ті
роки 19 ст.?
1 пропаганда соціалістичних ідей і повстання проти
самодержавства
2 видання підручників та популярних книжок україн-
ською мовою
9. Яке твердження стосується «Братства тарасівців»?
А перша українська політична організація
Наддніпрянщини, діяльність якої ґрунту-
валася на засадах самостійності України
Б перша українська легальна громадсько-
політична організація
В народницький гурток бунтарського на-
пряму в Україні в 70-х рр. 19 ст.
Г самостійне наукове товариство, створе-
не в Києві 1873 р. з метою вивчення
географії, етнографії, економіки України
10. Які причини спонукали російський царат скасувати
кріпацтво?
1 масштабне зростання селянського руху за звільнення
від кріпосницької залежності та наділення селян зем-
лею
2 прагнення юридично врівняти всі стани в імперії
З невміння більшості поміщиків раціонально організову-
вати сільськогосподарське виробництво
4 поразка у Кримській війні, яка яскраво засвідчила від-
сталість держави в економічному та військовому плані
5 потреба розвитку селянського підприємництва, збіль-
шення кількості робітників у промисловості
А Б В Г
А 1,2
Б 2,4
В 3,5
Г 4, 5
11. Доповніть твердження. >
За селянською реформою 1861 р. селяни...
1 звільнялися від кріпацтва
2 отримували право відмовитися від наділу й пересели-
тися до міста
15. Українські землі у складі Російської імперґї у другій половині 19 ст. • 163
А Б В Г
З звільнялися від сплати всіх податків, рекрутського
обов'язку
4 отримували земельний наділ за викуп
5 отримали право вільного виходу з общини з наділом
землі
А 1,2
Б 1,4
В 2, 5
Г 3, 5
12. У результаті проведення селянської реформи 1861 р.
поміщицькі селяни отримали...
1 повне звільнення від панщини, оброку та інших по-
датків
2 особисту свободу, позбувшись залежності від помі-
щиків
З право обирати та бути обраними на найвищі державні
посади
4 можливість самостійно виступати у суді (у цивільних та
кримінальних справах)
5 право купувати рухоме й нерухоме майно, вільно ним
розпоряджатися та одержувати його у спадок
6 можливість виїжджати за кордон з метою реалізації
своїх національно-культурних прав
А 1, 2, 6
Б 2,4,5
В 2,3,6
Г 3,4,5
А Б В Г
13. Укажіть правильне твердження.
А Б В Г
А Найбільша кількість найманих робіт-
ників у сільському господарстві працю-
вала в Правобережній Україні.
Б Одним із промислових центрів загаль-
ноімперського значення в другій поло-
вині 19 ст. був Кривий Ріг.
В Цукробурякове виробництво найбільше
розвинулося в Лівобережній Україні.
Г Основним районом товарного зерново-
го господарства була Правобережна
Україна.
14. Укажіть одну з характерних рис економічної політи-
ки російського царату щодо українських земель у поре-
формений період.
д І с І о І г І А більшість промислових підприємств
-----------України мала виробляти готову продук-
———— цію
Б уряд стимулював розвиток вугледобув-
ної, металургійної, залізорудної галузей
економіки
В проведення рівномірної економічної
модернізації в різних регіонах
Г прибутки, отримані з України, спрямову-
валися на розвиток України
15. У яких уривках ідеться про модернізаційні процеси
в економіці підросійської України в 60-80 рр. 19 ст.?
1 «75 % зосіяних цукровими буряками земельних площ
імперії розташовувалося на Правобережжі. Цукрова
промисловість стала провідною галуззю українського
господарство, однією з найрозвинутіших і технічно
найкраще оснащених».
2 «На орендованій у поміщиків Березовських землі в
Ташлику родини Яхненків та Симиренків збудували
перший у Російській імперії паровий цукровий завод,
устаткований з використанням французьких техно-
логій цукровиробництва».
З «Перший зовод з виробництва сільськогосподарської
техніки, гідравлічних пресів, парових котлів та іншо-
го обладнання для цукрових заводів збудував україн-
ський поміщик Кандиба».
4 «Зростання попиту но хліб на внутрішньому та зо-
внішньому ринках разом з появою мережі залізниць
перетворило Південну Україну но ройон торговельно-
го зернового господарства. Тут швидко зростали по
сівні площі».
А Б В Г
А 1,3
В 2, З
Б 1,4
Г 3,4
16. Що передбачала судова реформа в Російській імпе-
рії 1864 р.?
1 суд ставав закритим від громадськості, вводилася забо-
рона присутності представників преси
2 запроваджено інститут присяжних засідателів, які ви
носили вердикт
З скасовано інститут присяжних повірених (адвокатів), які
забезпечували правову консультацію та захист сторін
4 суд залежав від органів адміністративного управління,
оскільки підпорядковувався владі губернатора
5 суд складався з кількох інстанцій; нижчою був вибор-
ний мировий суд, далі йшов коронний суд, нижчою ін-
станцією якого був окружний суд
А 1,2
В 2, 5
Б 2, З
Г 3,4
А Б В Г
17. Які зміни відбулися в освіті згідно з реформою 1864 р.?
1 упроваджено єдину систему початкової школи, у якій
навчали основ грамоти, лічби та Закону Божого
2 започатковано систему середньої жіночої освіти
З середню освіту надавали загальностанові чоловічі
гімназії, навчання в яких було платним
4 викладацькі посади в університетах отримували пе-
дагоги, призначені міністерством освіти
5 право вступу до університетів надавалося всім охочим,
хто мав середню освіту
6 у всіх навчальних закладах України впроваджувалось
обов'язкове викладання навчальних предметів україн-
ської мовою
А 1,2,3
Б 1,3,5
В 2,4,6
Г 3,5,6
164 •
18. Якими
цифрами позначено
українські
губернії,
що належали
ДО
складу
рабського
Новоросійсько-Бесса-
генерал-губернатор-
ства
в середині 19 ст.?
А 1,3,4
Б 2,3,4
В 2,4,5
Г 3,4,5
19. Яке місто підросійської України наприкінці 19 ст.
мало найбільшу кількість мешканців - 400 тис.?
Б В Г
А Київ
Б Харків
В Катеринослав
Г Одеса
20. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з авто-
біографії М. Драгоманова?
«...Між тим, комісія з українського питання зібралася
й... постановила: заборонити українські видання й кон-
церти, закрити Київський відділ Географічного товари-
ства (який перед тим тільки що одержав 2 серпня ме-
далі від глави Петербурзького товариство та подяку
імператора за проведення одноденного перепису в Києві
й за два з половиною роки подрукував 4 томи матеріа-
лів), заборонити жити в українських губерніях і в столи-
цях Драгоманову та Чубинському. Між іншим, за клопо-
танням князя Дондукова-Корсакова Чубинському було
дозволено залишитися на півроку в Києві, і потім він
вступив на службу в Петербурзі. Таким чином, я посе-
редньо був засуджений на еміграцію».
А Б В Г
А 1861 р.
Б 1863 р.
В 1876 р.
Г 1878 р.
У завданнях 21-22 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та-
блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
21. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Б В Г Д
1
2
3
4
А Володимир Антонович
Б Михайло Драгоманов
В Олександр Кониський
Г Павло Чубинський
Д Борис Грінченко
15. Українські землі у складі Російської імперії у другій половині 19 ст. • 165
22. Установіть відповідність між іменами історичних дія-
чів другої половини 19 ст. та їхніми стислими характе-
ристиками.
А Б В г Д
1
2
3
4
1
2
З
4
Володимир Антонович
Михайло Драгоманов
Павло Чубинський
Борис Грінченко
А Дослідник української етнографії та фольклористики, у
1869-1870 рр. очолював етнографічно-статистичні
експедиції з вивчення України. Автор віршів «Ще не
вмерла України...».
Б Один із лідерів громадівського руху, згодом засуджував
аполітичне культурництво «старих» українофілів. 15 ро-
ків провів у Женеві, докладаючи зусиль для європеї-
зації українського руху.
В Один із фундаторів «Братства тарасівців». Автор фунда-
ментальних наукових праць, перших підручників з
української мови й літератури, зокрема «Рідного сло-
ва» - книжки для читання в школі.
Г Один з ініціаторів створення Загальної української
безпартійної організації. Автор гімну «Боже великий
єдиний, нам Україну храни».
Д Лідер та ідейний натхненник Київської громади протя-
гом усього її існування. Один з ініціаторів «нової ери».
У завданні 23 розташуйте події в хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
23. Встановіть хронологічну послідовність подій.
А відкриття Південно-Західного відді-
лу Російського географічного това-
риства
Б заснування Київської громади
В Друге польське повстання
Г Кримська війна
А Б В Г
і
2
3
4
У завданнях 24-27, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
24. Що з переліченого стосується національного відро-
дження кримськотатарського народу?
।—।—।—। 1 журнал «Кадин»
І—І—І—І 2 газета «Перекладач-Терджиман»
З новометодні початкові школи
4 створення перших національних підруч-
ників
5 «Похід у Таврію за волею»
6 масове повернення кримських татар із Ту-
реччини
25. Укажіть наслідки селянської реформи 1861 р. в Укра-
їні.
1 ліквідація поміщицького землеволодіння
2 отримання селянами особистої свободи
З зрівняння селянства в правах з іншими вер-
ствами суспільства
4 малоземелля й безземелля селян, їх розша-
рування
5 згасання соціальної напруги на селі між се-
лянами та поміщиками
6 розвиток капіталістичних відносин на селі
26. Що з переліченого свідчить про діяльність Старої Ки-
ївської громади в 70-80-ті роки 19 ст.?
1 видання «Історичних пісень малоросій-
ського народу» з примітками В. Антоновича
та М. Драгоманова
2 створення Я. Стефановичем у Чигиринсько
му повіті Київської губернії селянської орга-
нізації «Таємна дружина»
З заснування Новоросійського університету в
Одесі
4 вихід у світ двох випусків збірника «Народні
українські казки», укладених І. Рудченком
5 заснування Південно-Західного відділу
Російського географічного товариства
6 створення Марком Кропивницьким у Єли-
саветграді першого українського професій-
ного театру
27. Які з понять виникли під час проведення реформ
у 60-70-х рр. 19 ст. в Російській імперії?
І--1--Г-1 1 подимне
—'—'—' 2 суд присяжних
З земства
4 панщина
5 фільварок
6 тимчасово зобов'язані селяни
ПО
УКІ
Пер
бу/
Вр
і Б;
щи
]
Заз
ме/
У 1
Біл
укр
нак
лит
і За
бул
І
Оді
зем.
вил
5
залі
дарі
мел
166 •
16. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 19 ст.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
Зміст навчального матеріалу:
Політика австрійського уряду щодо західноукраїнських зе-
мель. Діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта».
Українські видання: «Правда», «Діло», «Записки Наукового то-
вариства імені Шевченка». Розвиток кооперативного руху
Трудова еміграція. Політизація українського національного
руху та утворення перших політичних партій.
Дати подій:
1868 р. - створення у м. Львів товариства «Просвіта»;
1873 р. - створення у м. Львів Літературного товариства ім. Та-
раса Шевченка (від 1892 р. - Наукове товариство імені Тараса
Шевченка);
1890 р. - створення Русько-української радикальної партії;
1899 р. - створення Української національно-демократичної
партії та Української соціал-демократичної партії.
Персонали: Юліан Романчук, Юліан Бачинський, Іван Франко,
Олександр Барвінський, Юрій Федькович.
Поняття і терміни: трудова еміграція, кооперація, москвофіли,
українофіли, народовці, радикали, партія, «нова ера».
• встановлювати та групувати вказані дати
відповідно до подій, явищ, процесів; співвід-
носити дати та історичні факти (події, явища,
процеси) з періодами, факти-події - з явища-
ми, процесами; визначати послідовність істо-
ричних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування в іс-
торичному контексті вказаних понять і термі-
нів;
• характеризувати особливості соціально-
економічного розвитку західноукраїнських зе-
мель у другій половині 19 ст., зміни в соціаль-
ному складі населення, основні течії суспіль-
но політичного руху; діяльність «Просвіти» та
Наукового товариства імені Тараса Шевченка,
процес утворення українських політичних пар-
тій у Галичині; діяльність і здобутки зазначених
історичних діячів;
• визначати причини та наслідки трудової
еміграції українців, зародження кооперативно-
го руху; особливості українського національно-
го руху, місце і роль провідних діячів західно-
українських земель в українському національ-
ному русі другої половини 19 ст.;
• сприймати та інтерпретувати різновидові
історичні джерела, що стосуються теми.
ПОЛІТИКА АВСТРІЙСЬКОГО УРЯДУ ЩОДО ЗАХІДНО-
УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. У 1867 р. в Австрійській ім-
перії прийняли Конституцію, а наступного року
було утворено дуальну Австро-Угорську імперію.
В результаті у складі Австрії залишилися Галичина
і Буковина, а Закарпаття опинилося у складі Угор-
щини.
Поразка революції 1848 р. спонукала до реформ.
Зазнала змін політика щодо західноукраїнських зе-
мель, які отримали обмежену автономію. У 1861 р.
І у Львові запрацював Галицький обласний сейм.
Більшість у сеймі становили поляки, але відтепер
українці також могли обирати і бути обраними. Од-
нак вимогу' українців до австрійського уряду розді-
лити Галичину на Східну (тут переважали українці)
і Західну (переважно заселену поляками) вкотре не
було задоволено.
Буковина отримала внутрішнє самоврядування.
Однак переважання українського населення на цих
І землях не брали до уваги. Більшість у сеймі стано-
I шли румуни, німці й поляки.
І У другій половині 19 ст. західноукраїнські землі
І залишалися аграрним краєм. У сільському госпо-
Ідарстві було зайнято від 75 до 85 % населення зе-
Імель. Зміни в цій галузі економіки пов’язані з
утвердженням ринкових відносин. До сільсько-
господарського виробництва почали залучати най-
маних робітників. Частина поміщиків і заможних
селян застосовували нову техніку - парові плуги,
добриворозподільчі машини, сівалки, молотарки,
соломорізки тощо. В останній чверті 19 ст. у сіль-
ському господарстві спостерігається зростання то-
варного виробництва. Хліб і худобу не тільки збува-
ли на місцевих ринках, а й вивозили за межі захід-
ноукраїнських земель.
Дедалі більшого значення набувало промислове
садівництво. Важливими торговими культурами
стали льон, коноплі, хміль. У всіх землях краю зрос-
тали посіви картоплі. Поглиблювалася спеціаліза-
ція сільськогосподарського виробництва.
Від середини 19 ст. в західноукраїнських землях
активнішими стають процеси індустріалізації та ур-
банізації. У 70-80-ті рр. 19 ст. виникають десятки
підприємств фабрично-заводського типу — млини,
цегельні, лісопильні, солеварні, нафтоочисні під-
приємства тощо. Зростає кількість робітників.
Щоправда, великих фабрик і заводів було небагато,
що й визначало розвиток регіону. Активніше розви-
валися галузі видобування і первинної обробки
сировини - нафтова, озокеритна, лісозаготівельна,
16. Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині 19 ст. • 167
борошномельна тощо. Під впливом збільшення по-
питу на нафтопродукти відбувалося швидке пере-
оснащення нафтодобувної та озокеритної про-
мисловості. Глибинне буріння сприяло стрімкому
зростанню видобутку нафти. Нафтові промисли зо-
середжувалися в районі Борислава і Дрогобича. їх
фінансували переважно австрійські й англійські
підприємці. Наявність величезних лісових масивів і
попит на дерев’яні будівельні матеріали сприяли
розвитку лісозаготівельного виробництва. Ця га-
лузь промисловості в Східній Галичині та на Закар-
патті у 70-80-х рр. 19 ст. була найрозвиненішою й
технічно найбільш оснащеною.
Економічний та соціальний розвиток регіону
стимулювало будівництво шляхів сполучення. Пер-
шу залізницю в західноукраїнських землях і в Украї-
ні - від Перемишля до Львова - було введено в дію
у 1861 р. Вона зв’язала Львів із Віднем.
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ. МОСКВОФІЛИ.
У другій половині 19 ст. виразниками суспільно-по-
літичного руху були течії москвофілів і народовців
(українофілів). Суспільно-політична течія москво-
філів об’єднувала ту частину греко-католицького
духівництва й інтелігенції Галичини, Буковини та
Закарпаття, яка прагнула до культурної єдності з
Росією, сподіваючись на підтримку з боку росій-
ського уряду, щоправда, за водночас підкресленої
лояльності до Габсбурзької монархії.
Москвофільство утвердилося після подій 1848
1849 рр., коли українська інтелігенція, яка тривалий
час прихильно ставилася до Габсбурзької династії,
була розчарована поступками уряду полякам і фак-
тичним перетворенням Галичини на польську авто-
номію. Шукаючи способів для протидії польському
наступу, українські інтелігенти почали орієнтувати-
ся на Росію.
Протягом 60 70-х рр. 19 ст. москвофіли вели пе-
ред у суспільному житті західноукраїнських земель,
заручившись широкою підтримкою населення аж
до 1880-х рр. Москвофіли намагалися використову-
вати як літературну мову так зване язичіє, прагнув-
ши накинути українцям цю суміш церковнослов’ян-
ської, російської, польської та української мов. На
думку москвофілів, русини мали розмовляти, писа-
ти літературні й наукові твори винятково цією мо-
вою. У москвофілів були свої установи й культур-
но-освітні товариства, вони видавали газети і жур-
нали. Заснована ними 1870 р. громадсько-політична
організація -«Руська рада» претендувала на роль
основного представника українського народу Гали-
чини.
Від другої половини 1860-х рр. москвофіли про-
пагували ідею, що самостійного українського наро-
ду не існує, а є єдиний «русский» народ від Карпат
до Камчатки. Це влаштовувало російський царизм,
за фінансової підтримки якого москвофіли поши-
рювали свої ідеї в західноукраїнському суспільстві.
Згодом вони розгорнули агітацію за прийняття гре-
ко-католицьким населенням православ’я і приєд-
нання західноукраїнських земель до Росії.
На Закарпатті активними прихильниками моск-
вофільства були «будителі» О. Духнович та А. До-
брянський. Вони виступали з антиугорських по-
зицій, обстоювали ідею зв’язку земель, заселених
закарпатськими русинами, із загальноруським про-
стором, який ототожнювали з Росією.
Одним із каналів поширення проросійських ідей
на Буковині були осередки православ’я. Буковин-
ські москвофіли, а це були переважно православні
священики, які зазнавали сильного впливу з боку
румунів і німців, вважали, що, тільки скористав-
шись допомогою Росії, буковинці можуть позбутися
статусу пригнобленого народу.
НАРОДОВЦІ. ДІЯЛЬНІСТЬ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО
ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА». УКРАЇНСЬКІ ВИДАННЯ:
«ПРАВДА», «ДІЛО», «ЗАПИСКИ НАУКОВОГО ТОВАРИ-
СТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА». На початку 60-х рр. 19 ст. у
суспільно-політичному русі в західноукраїнських
землях постає народовська течія, представники
якої розвивали традиції українського національного
життя, своєю культурницько-освітньою діяльністю
обстоюючи самобутність українського народу.
• Москвофіли - представники
суспільно-політичного руху західно-
українських земель другої полови-
ни 19 ст., які вважали, що україн-
ського народу й української мови
не існує, а також обстоювали необ-
хідність приєднання західноукраїн-
ських земель до Росії.
• Народовці (українофіли) -
представники суспільно-політично-
го руху західноукраїнських земель
другої половини 19 ст., які наголо-
шували, що українці - це окремий
самобутній народ.
• Радикали - представники ново-
го покоління діячів Галичини другої
половини 70-х рр. 19 ст., які критич-
но ставилися до москвофільства і
народовства. Наголошували насам-
перед на соціальних проблемах,
прагнули надати українському на-
ціональному рухові європейського
характеру.
168 •
Народовці не поділяли поглядів москвофілів,
були прихильниками ідеї національної згуртовано-
сті українців у двох імперіях, виступали за єдність
усіх українських земель і розвиток єдиної укра-
їнської літературної мови на народній основі. Ця
течія об’єднувала здебільшого студентів, учителів,
молодих священиків, представників світської інте-
лігенції. Оскільки більшість культурно-освітніх
установ у Галичині перебували під контролем мо-
сквофілів, зокрема Галицько-руська матиця, «На-
родний дім», народовці змушені були організо-
вувати паралельні товариства для реалізації своїх
завдань.
У січні 1861 р. у Львові було засновано перше в
Галичині культурно-розважальне товариство «Русь-
ка бесіда». Згодом такі товариства виникли в бага-
тьох інших містах Галичини. Вони утримували клу-
би, театральні колективи, читальні та бібліотеки,
влаштовували концерти, літературно-музичні вечо-
ри. У Львові при «Руській бесіді» 1864 р. виник
перший у західноукраїнських землях український
театр з однойменною назвою У 1868 р. народовці
заснували у Львові культурно-освітнє товариство
«Просвіта», основним завданням якого стало по-
ширення письменності, освіти в широкому розумін-
ні цього слова. «Просвіта» видавала твори видатних
українських письменників, шкільні підручники, лі-
тературно-наукові альманахи, популярні брошури,
створювала читальні, поширюючи свої заходи й на
селян. Незабаром з’явилися філії «Просвіти» та чи-
тальні в повітових містах і селах ледь не по всій Га-
личині й Буковині. Першим головою «Просвіти»
був педагог і композитор Анатоль Вахнянин.
У 1873 р. з ініціативи й за матеріальної підтрим-
ки діячів підросійської України створено Літера-
турне товариство ім. Т. Шевченка. У 1892 р. воно
реорганізоване в Наукове товариство ім. Т. Шев-
ченка (НТШ). З 1892 р. у Львові товариство вида-
вало «Записки Наукового товариства імені Шев-
ченка». Період найбільшого піднесення в діяльності
НТШ пов’язаний із головуванням М. Грушевсько-
го (1897-1913). За цей час НТШ видрукувало май-
же 800 томів наукових праць. Книжками й часопи-
сами, виданими в НТШ, обмінювалися 230 науко-
вих установ світу. Бібліотека налічувала майже
70 тис. книг і 500 рукописів. Музей товариства збе-
рігав понад 9 тис. етнографічних і 5 тис. археологіч-
них пам’яток. Наукове товариство ім. Т. Шевчен-
ка - фактично перша українська Академія наук.
Наприкінці 60-х - у 70-х рр. 19 ст. провідним ор-
ганом народовців був літературно-науковий і полі-
тичний журнал «Правда». Для поширення своїх
поглядів та посилення впливу на громадськість на-
родовці заснували політичні часописи: газети
«Діло» (1880 р., ініціатор і засновник Володимир
Барвінський) - для інтелігенції та «Батьківщйна»
(заснована з ініціативи Юліана Романчука в
1879 р.) - для селянства. За сприяння В. Барвін-
ського 1880 р. у Львові відбулося перше українське
народне віче, у якому взяли участь 2 тис. селян.
Прагнувши здобути першість у суспільно-політич-
ному житті, народовці у 1885 р. створили власне по-
літичне товариство під назвою «Народна рада».
Засновниками товариства були Олександр Барвін-
ський, Іван Белей, Стефан Качала, Кость Левиць-
кий, Василь Нагірний, Юліан Романчук та ін.
Народовський рух поступово поширився і на Буко-
вину, започаткувавши там національне відроджен-
ня. Важливим осередком виховання національно
свідомої інтелігенції в краї стала заснована у ново-
відкритому Чернівецькому університеті (1875) ка-
федра української філософії, яку очолив народо-
вець Гнат Онишкевич.
Створене в Чернівцях товариство «Руська бесі-
да» (1869), підпорядковане москвофілам, 1884 р.
перейшло під вплив народовців, які надали його ді-
яльності відповідного спрямування. Друкованим
органом народовців стала газета «Буковина» -
перша українська політична газета на Буковині (по-
чала виходити 1885 р.). Її першим редактором був
Юрій Федькович, котрого називають буковин-
ським «будителем», засновником нової української
літератури на Буковині, адже він першим у краї по-
чав писати твори живою народною мовою (у 1862 р.
вийшла друком дебютна збірка поезій митця, 1876 р.
у Києві надруковано першу збірку прозових тво-
рів). Ю. Федькович - перший збирач фольклорних
матеріалів на Буковині й організатор збирання
фольклору.
РОЗВИТОК КООПЕРАТИВНОГО РУХУ. Визначальна
риса економічного життя українців Галичини у 80-
90-ті рр. 19 ст. - створення кооперативних і фінан-
сово-кредитних установ. У 1883 р. Василь Нагір-
ний створив у Львові кооперативне торговельне
підприємство «Народна торгівля», яке стало пер-
шим споживчим кооперативом у західноукраїн-
ських землях. Діяльність кооперативу спершу зво-
дилася до підтримки української приватної торгівлі.
Було, зокрема, створено мережу оптових контор, які
забезпечували товарами широкого вжитку міські
крамниці. «Народна торгівля» налагодила процес
закупівлі й продажу (гуртом і вроздріб) товарів і
продуктів місцевого виробництва, а також тих, які
16. Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині 19 ст. • 169
завозили з-за кордону, відкрила філії у багатьох
містах Галичини.
У Східній Галичині, переважно в сільських міс-
цевостях, виникали різні види кооперації - заготі-
вельно-збутова, споживча, молочарська, кредитна
тощо. Основною з них стає кредитна кооперація,
оскільки попит на кредити був великий. Селяни на-
магалися знайти в ній порятунок від лихварів
У 1894 р. у місті Перемишлі було створено пер-
ший український кредитний кооператив - «Віра»
(«на підставі статуту, упорядкованого Теофілем
Кормошем»), Ця установа діяла в Галичині, задо-
вольняючи потребу в кредитах купців, ремісників,
інтелігенції, заможного міщанства. Кооператив та-
кож надавав довгострокові кредити селянам: великі
суми - під заставу нерухомого майна, менші суми -
під боргові розписки.
Перший кредитний кооператив на селі у Східній
Галичині виник 1896 р. Селяни називали такі коо-
перативи «райффайзенками» (від прізвища Фрі-
дріха Райффайзена, який у 1864 р. організував у Ні-
меччині перше кредитне товариство). За зразком
«Віри» у 1896 р. при страховому товаристві «Дніс-
тер» у Львові було відкрито «Товариство взаємно-
го кредиту». Страхове товариство «Дністер» розпо-
чало діяльність у Львові в 1892 р. ідея його створен-
ня належала В. Нагірному. Нове товариство мало
гарантувати певну майнову стабільність.
ТРУДОВА ЕМІГРАЦІЯ. Життя селянства західно-
українських земель у другій половині 19 ст. визна-
чалося такими явищами, як безземелля й малоземел-
ля, безробіття, обтяжливі податки і хронічні злидні,
соціальна незахищеність. Такі умови життя спону-
кали шукати кращої долі, спричинюючи масову
трудову еміграцію до США, Канади, Бразилії та
різних європейських держав. Уряди заокеанських
країн заохочували масове переселення з-за кордону.
Емігрували здебільшого найбідніші та середнього
достатку селяни. Проте були й заможні емігранти.
Найбільше вабив українських переселенців Північ-
ноамериканський континент. Першими українця-
ми, що прибули до США, були закарпатці, які з’яви-
лися тут у 70-ті рр. 19 ст. Масовий еміграційний рух
• Трудова еміграція - вимушене переселення за
кордон, зумовлене тяжкими економічними умова-
ми на Батьківщині.
• Кооперація - діяльність, спрямована на ство-
рення різних форм і видів (кредитних, споживчих,
сільськогосподарських тощо) кооперативів
до США і Канади розпочався з 1890-х рр. Першими
переселенцями до Канади вважають Василя Єлиня-
ка та Івана Пилипіва із с. Небилів тоді Калуського
повіту. До канадських берегів вони прибули у
1891 р. Найтяжчими в заокеанських країнах вияви-
лися труднощі, яких зазнали українські першопосе-
ленці в Бразилії та Аргентині.
На межі 19-20 ст. зі Східної Галичини, Північної
Буковини та Закарпаття загалом емігрували понад
650 тис. осіб, із яких найбільша кількість - 47 % -
виїхали до США.
Іван Франко
ПОЛІТИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО
РУХУ ТА УТВОРЕННЯ ПЕРШИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАР-
ТІЙ. У другій половині 1870-х рр. у суспільне життя
Галичини прийшло нове по-
коління діячів. Його очолю-
вали студенти Львівського
університету Іван Франко
та Михайло Павлик. Прита-
манний молоді радикалізм,
а також вплив М. Драгома-
нова зумовили критичне
ставлення цих діячів не
тільки до москвофільства,
а й до народовства. Молоді
радикали, захоплені соціа-
лістичними ідеями, робили
наголос насамперед на соці-
альних проблемах, прагнули надати українському
національному рухові нового, європейського харак-
теру. Через свої часописи, зокрема «Народ», вони
хотіли залучити до політичної діяльності селян Га-
личини та Буковини.
У 1890 р. радикали створили першу в Україні по-
літичну партію - Русько-українську радикальну
партію (РУРП). Її засновниками й лідерами були
Іван Франко, Михайло Павлик, В’ячеслав Будзи-
новський, Северин Данилович, Євген Левицький.
Роман Яросевич. У своїй діяльності РУРП праг-
нула обстоювати соціальні інтереси українських се-
лян Галичини й водночас захищати національні
права українського народу. РУРП належала пер-
шість в аргументації вимоги політичної самостій-
ності України. У 1895 р. вийшов друком публіцис-
тичний твір одного із молодих членів радикальної
партії Юліана Бачинського під назвою «Україна
ірредента» («Україна уярмлена»), у якому він із
позиції соціалістичних ідей обґрунтовував історич-
ну правомірність боротьби українців за окрему са-
мостійну державу. Тож 1895 р. на четвертому з’їзді
партії рурпівці доповнили свою програму таким
170 •
пунктом: втілення партією «ідеалів соціалістичних
можливе при повній самостійності політичній русь-
ко-українського народу».
«Новоерівська» політика народовців. 1890 р. ліде-
ри народовців О. Барвінський, Ю. Романчук, га-
лицький митрополит С. Сембратович за підтримки
В. Антоновича та О. Кониського уклали з польськи-
ми політичними колами й австрійським урядом
компромісну угоду, яка отримала назву «нова ера».
Її суть полягала у відмові українських народовців
від союзу з москвофілами й підкресленні їхнього
лояльного ставлення до імперії Габсбургів узамін на
поступки з боку австрійських і польських владних
кіл для українського руху в культурно-освітній, по-
літичній та господарській сферах.
* І
Найважливіші здобутки «нової ери»:
* запровадження в буковинських і галицьких освіт-
ніх установах українського фонетичного правопи-
су (1892);
• відкриття у Львівському університеті кафедри іс-
торії України на чолі з М. Грушевським (1894);
• перетворення Літературного товариства ім. Т. Шев-
ченка на наукове (1892) та розширення завдяки
державним субсидіям його діяльності;
• створення страхового товариства «Дністер»
(1892);
• відкриття української гімназії в Коломиї (1892);
• поширення принципу двомовності на низку вчи-
тельських семінарій;
• поява урядових розпоряджень про підтвердження
прав або розширене вживання української мови в
державних установах;
• відкриття для українців ширшого доступу до дер-
жавних посад.
• Політична партія - організація, що об'єднує сво-
їх членів навколо програми, гасла або керівника,
прагне досягти мети шляхом здобуття державної
влади, участі в її здійсненні або безпосереднього
впливу на рішення державної влади.
• «Нова ера» - спроба українсько-польського по-
розуміння 1890 р. у Галичині за участю австрійсько-
го уряду та українських громадських діячів Наддні-
прянщини.
Створення УНДП і УСДП. «Нова ера» у відноси-
нах з австрійськими урядовими колами тривала не-
довго. Більшість народовців на чолі з Ю. Романчу-
ком 1894 р. відмовилися від «новоерівської» політи-
ки. Вони зблизилися з тим крилом радикальної
партії, яке поступово відмовлялося від соціалістич-
них ідей на користь національної ідеї. Наслідком та-
кої співпраці стало створення у 1899 р. Української
національно-демократичної партії (УНДП) -
основної політичної сили українства в краї. Метою
партії було визначено демократизацію політичного
життя в Австро-Угорщині з використанням легаль-
них парламентських засобів; рівноправ'я україн-
ського і польського населення в Галичині; створен-
ня українського Коронного краю; запровадження
прогресивного податку, захист інтересів селян.
Розбудувати суспільство мирними, легальними
методами боротьби мала на меті Українська соціал-
демократична партія (УСДП). Цю організацію за-
снували як складову австрійської соціал-демократії
у 1899 р. колишні рурпівці М. Ганкевич, Ю. Бачин-
ський, С. Вітик та ін. Лідер партії М. Ганкевич заяв-
ляв, що «українські соціал-демократи прагнуть на-
ціональної свободи свого народу, щоби возз’єднаний
і вільний український народ став поряд з іншими на-
ціями як рівноправний». Такою була мета цієї полі-
тичної сили.
16. Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині 19 ст. • 171
17. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 19 - НА ПОЧАТКУ 20 ст.
Зміст навчального матеріалу:
Піднесення української культури. Розвиток освіти, науки, літератури, му-
зичного, образотворчого, театрального мистецтва. Українські підприємці-
благодійники. Релігія і церква.
Дати подій:
1865 р. - відкриття Новоросійського університету;
1875 р. - відкриття Чернівецького університету.
Персоналїї: Ілля Мечников, Іван Пулюй, Агатангел Кримський, Дмитро
Яворницький, Леся Українка, Марко Кропивницький, Микола Садов-
ський, Марія Заньковецька, Михайло Вербицький, Микола Лисенко, Со-
лфмія Крушельницька, Богдан Ханенко, Василь Симиренко.
Поняття і терміни: меценат, професійний театр, реалізм, модернізм.
Історично-культурні пам'ятки: резиденція православних митрополитів
Буковини і Далмації в м Чернівці (1864-1882); Володимирський собор у
м. Київ (1862-1896); будівля оперного театру в м. Одеса (1884-1887); бу-
динок із химерами в м. Київ (1901-1903); будинок Полтавського губерн-
ського земства (1903-1908); будинок страхового товариства «Дністер» у
м. Львів (1905-1906); пам'ятник Богдану Хмельницькому в м. Київ (скуль-
птор Михайло Микешин, 1888); картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть
листа турецькому султанові» (1880-1891); картина Івана Труша «Портрет
Лесі Українки» (1900); картина Олександра Мурашка «Дівчина в червоно-
му капелюсі» (1902-1903).
Результати навчально-
пізнавальної діяльності:
• встановлювати та групувати
вказані дати відповідно до подій,
явищ, процесів; співвідносити дати
та історичні факти (події, явища,
процеси) з періодами, факти-по-
дії — з явищами, процесами; визна-
чати послідовність історичних по-
дій, явищ, процесів;
• визначати правильність засто-
сування в історичному контексті
вказаних понять і термінів;
• характеризувати основні куль-
турні явища, процеси другої поло-
вини 19 - початку 20 ст., розвиток
освіти, науки, літератури, образо-
творчого, музичного мистецтва,
архітектури, становлення профе-
сійного театру, діяльність і здобут-
ки вказаних історичних діячів;
• визначати умови розвитку
культури в другій половині 19 - на
початку 20 ст.;
• сприймати та інтерпретувати
різновидові історичні джерела, що
стосуються теми;
• візуально розпізнавати та ха-
рактеризувати вказані історично-
культурні пам'ятки.
РОЗВИТОК ОСВІТИ. На початок 20 ст. майже 63 %
населення Галичини, понад 70 % Закарпаття (а в
гірських районах — навіть 90 %) були неписьменни-
ми — не вміли ні читати, ні писати). Третина галиць-
ких сіл не мала початкових шкіл, проте в тих селах
краю, де школи були, навчання відбувалося рідною
мовою (для українців - українською).
У Галичині діяли 49 державних середніх на-
вчальних закладів (гімназій і реальних училищ).
З них у Східній Галичині було 25 шкіл із польською
мовою навчання, чотири - українською (гімназії у
Львові, Перемишлі, Тернополі, Коломиї; у 1905 р.
засновано п’яту українську гімназію у Станіславі),
дві - німецькою. Відкривалися приватні українські
гімназії. За підрахунками М. Грушевського, на одну
польську середню школу в Східній Галичині припа-
дало приблизно ЗО тис. польського населення, на
одну українську - 820 тис. українського населення.
На Буковині діяла одна гімназія з українською мо-
вою навчання (у Вижниці), кілька двомовних ні-
мецько-українських (зокрема у Чернівцях та Кіцма-
ні). На Закарпатті після ухвали нового закону про
школи в 1907 р. не лишилося жодної школи з укра-
їнською мовою навчання. Перед Першою світовою
війною кількість українських кафедр у Львівському
університеті з шести збільшилася до восьми.
В українських землях у складі Росії на 1915 р.
поза школою лишалося понад 70 % дітей шкільного
віку. У 1914-1915 рр. тут налічувалося 452 середні
школи, у яких навчалися 140 тис. учнів, і 19 вищих
навчальних закладів із 26,7 тис. студентів. Характе-
ризуючи становище освіти в підросійській Україні,
М. Грушевський зазначав: «У Галичині й Буковині
українська мова вживається як мова викладання в
різного роду навчальних закладах, від початкових
шкіл до університетів; у Росії вона цілковито вигна-
на зі школи й не допускається ні як мова викладан-
ня, ні як предмет у жодних школах - державних,
громадських, приватних, вищих, середніх, нижчих -
навіть як допоміжний засіб у початковому на-
вчанні».
НАУКА. У другій половині 19 - на початку 20 ст. не-
абияких успіхів досягли вчені-природознавці.
Уперше у світовій практиці епідеміолог і мікробіо-
лог Данило Заболотний відкрив шляхи поширення
172 •
чуми й запропонував ефективні методи боротьби з
нею. Чимало вчених-українців працювали в інших
країнах. Уродженець Тернопільщини Іван Пулюй
був першим деканом першого в Європі електротех-
нічного факультету (Німецька вища технічна школа
в Празі). 28 років (із 1887 р.) пропрацював в Інсти-
туті Луї Пастера в Парижі уродженець Харківщини
Ілля Мечников. До того часу вчений очолював ка-
федру зоології та порівняльної анатомії в Новоро-
сійському університеті та завідував організованою
ним (разом з М. Гамалією) першою в Російській ім-
перії Одеською бактеріологічною станцією. Саме він
був засновником клітинної (фагоцитарної) теорії
імунітету. У 1908 р. здобув Нобелівську премію за
вивчення імунної системи.
Україна була одним із центрів розвитку повітро-
плавання. У 1908 р. в Одесі виник перший у Росії
аероклуб, члени якого М. Єфімов та С. Уточкін де-
монстрували польоти на аеропланах. Військовий
льотчик П. Нестеров, який першим у світі опанував
техніку вищого пілотажу, під час служби в Україні
у 1913 1914 рр. виконав низку фігур, зокрема
«мертву петлю». Авіаконструктор Ігор Сікорський
створив у 1913 р. найбільший на той час у світі літак
«Ілля Муромець».
Надзвичайно плідно розвивалася історична нау-
ка. Серед тогочасних теоретиків історії вирізняють-
ся постаті Михайла Грушевського і В’ячеслава Ли-
пинського, чиї праці та ідеї відіграли непроминаль-
не значення у формуванні національної свідомості
І українців. М. Грушевський, автор багатотомної
І фундаментальної «Історії України-Руси», обґрун-
I тував ідею тяглості української історії від часів Ки-
I ївської Русі до сучасності. В. Липинський розробив
І концепцію провідної ролі еліти в державному будів-
I ництві та суспільному житті.
В історичній науці продовжувала успішно пра-
I цювати Олександра Єфименко, чия «Історія укра-
I їнського народу» вийшла у світ російською мовою в
І Петербурзі. Вона була першою жінкою в Україні та
І Росії, якій Харківський університет присудив уче-
I ний ступінь почесного доктора історичних наук
І (1910). Вагомий внесок у дослідження історії Сло-
I бідської України належить Дмитрові Баталію. Не
І менших успіхів досягнув Дмитро Яворницький, ав-
I тор книжки «Історія запорозьких козаків», визнаної
І класичною працею з історії українського козацтва.
| Федір Вовк - один з найавторитетніших у Європі
І штропологів та археологів, присвятив себе дослі-
зженню походження українців. Учений дійшов ви-
I сновку що українці за антропологічними ознаками
І близькі до південних слов’ян.
Агатангел Кримський
Знаним географом та іс-
ториком, автором десятків
наукових праць, підручни-
ків, докладних карт Украї-
ни був Степан Рудницький.
Його вважають засновни-
ком української наукової
географії.
Велике значення і для
науки, і для піднесення на-
ціональної свідомості мали
вихід у світ у 1907-1909 рр.
чотиритомного «Словника
української мови», упорядкованого Борисом Грін-
ченком, двотомної «Української граматики» за ре-
дакцією видатного вченого-мовознавця і сходознав-
ця, поліглота (володів майже 60 мовами) Агатанге-
ла Кримського.
ЛІТЕРАТУРА. Після смерті Великого Кобзаря найя-
скравішою постаттю в літературі став Пантелеймон
Куліш - автор першого в новій українській літера-
турі історичного роману «Чорна рада». П. Куліш
зажив слави першого професійного українського лі-
тературного критика й творця українського право-
пису, чимало правил якого діють і нині. Мав власну
друкарню, в якій протягом трьох років випустив
40 книжечок серії «Сільська бібліотека» з найкра-
щими творами Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’янен-
ка, Марка Вовчка, Г. Барвінок. Непроминальне зна-
чення мали його переклади українською мовою Біб-
лії, творів Шекспіра, Байрона, Гете.
У 1870-1890-х рр. українське письменство зосе-
реджується на соціальних і психологічних проб-
лемах. Чи не найбільшої слави з-поміж тогочасних
українських письменників зажив Іван Нечуй-Ле-
вицький («Бурлачка», «Микола Джеря», «Кайда-
шева сім’я» та ін.). Він утвердив в українській літе-
ратурі жанр соціальної повісті.
Визначне місце в українському літературному
процесі посідав Панас Мирний - автор соціально-
психологічних романів і повістей. Правдивим літо-
писом українського села є його роман (у спів-
авторстві з І. Біликом) «Хіба ревуть воли, як ясла
повні?».
На межі 19-20 ст. в українській літературі утвер-
джуються нові мистецькі принципи - нова естети-
ка, нові прийоми, що свідчило про модерністський
переворот. Ознаками нового творчого методу були
естетизм («мистецтво для мистецтва»), інтелекту-
алізм, європеїзм, глибокий психологізм, інтерес до
внутрішнього життя й світогляду людини.
17. Культура України в другій половині 19 - на початку 20 ст. • 173
Леся Українка
Важливою рисою літературного модерну в Укра-
їні було створення жіночої мистецької традиції.
Наприкінці 19 ст. у царині літератури працювала
плеяда українських авторок, найяскравішими
з-поміж яких були Леся Українка та Ольга Коби-
лянська. Леся Українка - творчий псевдонім Лари-
си Петрівни Косач. Світове визнання Леся Україн-
ка здобула як драматург-новатор («Одержима»,
«Вавилонський полон», «Кассандра», «ї^уфін і
Прісцілла», «Оргія», «Камінний господар», «Лі-
сова пісня»). Західноукра-
їнська письменниця Ольга
Кобилянська в новелах
«Природа», «Меланхолій-
ний вальс», «Некультур-
на» тонко відтворила злам у
суспільній свідомості, по-
в’язаний зі зміною станови-
ща жінки, її новими соціаль-
ними ролями.
Лідерами українського
модернізму вважають Ми-
хайла Коцюбинського та
Василя Стефаника. Імпре-
сіоністський характер властивий творам М. Коцю-
бинського «Іпіеппегго», «Сміх», «Цвіт яблуні»,
«Хвала життю», «Тіні забутих предків». У повісті
«Еаіа шог§ана» органічно поєднувалися риси реа-
лістичного та імпресіоністського зображення соці-
альної дійсності. Слави неперевершеного майстра
соціально-психологічної новели зажив західно-
український письменник В. Стефаник. Для новел
В. Стефаника характерна неповторність стилю, сво-
єрідність оповідної манери. У новелах «Новина»,
«Виводили з села», «Синя книжечка», «У корч-
мі», «Катруся», «Кленове листя», «Стратився»,
«Бесараби» він змальовує злиденне життя простих
селян - страшне через безвихідь. Однією з тем твор-
чості В. Стефаника була вимушена еміграція га-
лицьких українців до Канади і США (новела «Ка-
мінний хрест»). Прикладом реалістичного підходу
до зображення тогочасного життя українського су-
спільства була творчість Володимира Винниченка.
У його творах «Краса і сила», «Голота», «Таліс-
ман», написаних напередодні та під час революції
1905-1907 рр., яскраво й психологічно точно зма-
льовано мешканців провінційних містечок, робітни-
ків сільського господарства, підприємців, жахи сол-
датчини та царських в’язниць.
На початку 20 ст. в українську літературу ввій-
шов поет-лірик Олександр Олесь (Кандиба), який
був щиро перейнятий демократичними ідеалами.
Заживши слави короля української лірики, він
створив чимало віршів громадянського звучання, у
яких революційні гасла поєднав із людськими по-
чуттями і клопотами буднів.
ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО. Провідним осередком
театрального життя другої половини 19 ст. стало
місто Єлисаветград (нині - Кропивницький). Ще
від 1864 р. тут активно діяв аматорський театр, у
якому робили свої перші кроки майбутні творці
українського театру. Емський указ 1876 р. призупи-
нив розвиток українського театру, але в 1882 р. єли-
саветградці створили першу професійну театральну
трупу. Біля її джерел стояла група драматургів та
акторів, за якою закріпилося визначення «корифеї
українського театру». Це - Марко Кропивницький
і брати та сестра Тобілевичі, які діяли під різними
псевдонімами (Іван Карпенко-Карий, Панас Сак-
саганський, Микола Садовський та Марія Садов-
ська-Барілотті). Пізніше до них долучилися найви-
датніша українська актриса Марія Заньковецька,
драматург Михайло Старицький, актриса Ганна За-
тиркевич та ін. Саме вони створили класичний ре-
пертуар українського театру. Ця трупа і її філії
об’їздили майже всю У країну. У 1885 р. трупа роз-
палася на дві частини: однією керував Марко Кро-
пивницький, другою - Михайло Старицький. За їх-
нім прикладом пішли інші, і вже через кілька років
на Україні діяло понад ЗО мандрівних театрів. Але
тільки з 1907 р. український професійний театр діс-
тав своє перше постійне приміщення - у Києві,
у Троїцькому народному домі (нині Театр оперети),
і тут успішно працювала трупа Миколи Садовського.
На початку 20 ст. у Львові продовжував діяти
єдиний у західноукраїнських землях український
професійний театр «Руська бесіда», основу репер-
туару якого складали класичні п’єси М. Кропивни-
цького, М. Старицького, 1. Карпенка-Карого. Проте
театральні колективи дедалі частіше зверталися до
творів Лесі У країнки, І. Франка, Г. Хоткевича, а та-
кож російських і західноєвропейських класиків.
• Професійний театр - театр, трупу якого форму-
вали не з акторів-любителів, а з професіоналів. Пер-
шу українську професійну трупу організував Марко
Кропивницький у 1882 р.
МУЗИЧНА КУЛЬТУРА. Переломне значення для
розвитку української національної класичної музи-
ки мала творчість її основоположника Миколи Ли-
сенка. Лисенко започаткував різні жанри україн-
ської опери: історико-героїчну, лірично-побутову,
174 •
Микола Лисенко
лірично-фантастичну, при-
кладами яких є опери «Уто-
плена», «Наталка Полтав-
ка», «Енеїда», «Ноктюрн».
Найвищим досягненням
оперної творчості М. Ли-
сенка вважають оперу «Та-
рас Бульба». Написав Ли-
сенко й перші дитячі опери
«Коза Дереза», «Пан Ко-
цький». Внеском у скарб-
ницю української камерно-
вокальної музики стали солоспіви - романси й ан-
самблі, написані на тексти давньої української
літератури, західноєвропейських класиків і сучас-
них йому українських поетів. Важливий напрям
діяльності М. Лисенка - збирання та обробка укра-
їнських народних пісень. Композитор підготував
сім збірок народних пісень, покладених на форте-
піано, Микола Лисенко загалом опублікував 600 пі-
сень. У 1904 р. створює першу в Україні Музично-
драматичну школу. М. Лисенко працював майже в
усіх музичних жанрах, заклав підвалини вищої спе-
ціальної музичної освіти в Україні, теоретичними
працями істотно розвинув вітчизняну науку про на-
родну музично-пісенну творчість.
У цей же період уславився своєю музичною твор-
чістю священик греко-католицької церкви Михай-
ло Вербицький. Він створював як релігійні, так і
світські твори, керував хором. Співпрацюючи з
львівським театром «Руська Бесіда», написав побу-
тову мелодраму «Підгіряни» та ін. Проте найвідомі-
шим твором композитора стала мелодія на вірш
П Чубинського «Ще не вмерла Україна», яка
вперше була виконана 10 березня 1965 р. на концер-
ті, присвяченому Т. Шевченку в Перемишлі.
Оригінальні композиції на основі народного
фольклору («Щедрик», «Дударик», «Козака не-
суть»), хорові поеми, опери
створив Микола Леонто-
вич, монументальну канта-
ту-симфонію «Кавказ» на
слова Т. Шевченка написав
Станіслав Людкевич, він
також організував видання
«Артистичного вісника» -
першого українського мис-
тецтвознавчого журналу.
Вершин світового во-
кального мистецтва сягну-
ла вихованка Львівської
консерваторії Соломія
Михайло Вербицький
Крушельницька. Маючи
виняткові природні вокаль-
ні й сценічні здібності, ви-
ступала на сценах провід-
них театрів світу - у Львові,
Відні, Варшаві, Кракові,
Петербурзі, Одесі, Парижі,
Римі, Мілані, Буенос-Айресі
тощо, виконуючи партії з
60 опер.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕ-
ЦТВО. В образотворчому
мистецтві останніх десяти-
Соломія Крушельницька
літь 19 початку 20 ст. співіснували два провідні
стилі епохи - реалізм і модерн. Типовими темами
для художників-реалістів було зображення буден-
ного життя, побуту народу; з-поміж жанрів перева-
жали пейзаж і портрет. Так, сільський побут, приро-
да та звичаї української провінції — теми картин ху-
дожника-реаліста Миколи Пимоненка: «Святочне
ворожіння», «Весілля в Київській губернії»,
«Жнива», «Проводи рекрута». Накладання есте-
тики модерну на національні живописні традиції
дало початок національному художньому напряму.
Український стиль у живописі сформувався під
впливом національних культурних традицій, народ-
ної творчості, зразків народного декоративно-ужит-
кового мистецтва, архітектури, а також новітніх
тенденцій модернізму - імпресіонізму, абстракціо-
нізму, традицій класичного мистецтва, зокрема ре-
алістичного напряму в живописі.
Одним із засновників українського стилю вважа-
ють Сергія Васильківського. Цей художник був ви-
знаним майстром пейзажу, де переважали україн-
ські мотиви: «Ранок (Отара в степу)», «Дніпрові
плавні», «Ранок на Дніпрі». Пейзаж у творчості
С. Васильківського органічно поєднувався з істо-
ричними сюжетами з доби козацтва («Козачий пі-
кет», «Запорожець у розвідці», «Козаки в степу»,
«Козача левада») або з побутовими картинами
(«Козак у степу», «Ярмарок у Полтаві»),
До засновників українського стилю в малярстві
та графіці належить і Онанас Сластіон. Він звертав-
ся до побутового жанру, пейзажу, історії, прикладом
чого є картини «Цегельний завод», «На жнивах»,
«Весна», «Волинь», «Миргород». Як графік ілю-
стрував поему Т. Шевченка «Гайдамаки». Славії за-
сновника батального живопису в Україні належить
Миколі Самокишу. Протягом 1901-1908 рр. разом
із С. Васильківським писав монументальні панно
для інтер’єру будинку Полтавського земства. Ви-
17. Культура України в другій половині 19-на початку 20 ст. • 175
датним майстром пейзажу та портрета кінця 19 —
початку 20 ст. був Іван Труш. Він залишив більш як
350 портретів видатних діячів культури та науки
того часу. Знаним майстром жанрового живопису
(«Похорон кошового»», «На вулицях Парижа»)
та портрета був Олександр Мурашко («Дівчина у
червоному капелюсі»),
АРХІТЕКТУРА. Від 40-х рр. 19 ст. класицизм посту-
пився місцем іншому стильовому напряму. Архітек-
тори звернулися до вже відомих художньо-світо-
глядних систем, намагаючись пристосувати їх до
нових умов. Провідним напрямом в архітектурі став
історизм - використання архітектурних стилів і де-
коративних елементів, що склалися в будівельній
практиці попередніх часів. Саме цей термін ужива-
ють у мистецтвознавчій літературі стосовно поши-
рення в архітектурі другої половини 19 ст. - почат-
ку 20 ст. неороманського, неоготичного, неорене-
сансного, необарокового, неокласицистичного
стилів тощо. Утілення в архітектурі рис згаданих
стилів у більш або менш чистому вигляді і назива-
ють історизмом, або стилізацією. Щодо викорис-
тання елементів історичних архітектурних стилів
у змішаному вигляді вживають термін еклектика.
Дослідники звертають увагу на певну спеціалізацію
стилів. Так, для церков обирали візантійський
стиль, театри будували в ренесансному, особняки -
у романському, синагоги — у мавританському. За
зразок для Володимирського собору в Києві пра-
вив візантійський стиль. Храм закладено в 1862 р.
Його будівництво затяглеся на два десятиліття (за-
вершено в 1882 р.). Над проектом працювали кілька
відомих архітекторів. Завершував проектування
син В. Беретті - Олександр Беретті. 1896 р. відбуло-
ся відкриття та освячення собору.
Характерною спорудою тих часів є будівля теа-
тру в Одесі, споруджена за проектом віденських ар-
хітекторів Германа Гельмера та Фердинанда Фель-
нера у 1884-1887 рр. одеським архітектором Фе-
ліксом Гонсіоровським у стилі неоренесансу та
необароко. Будівля театру в Одесі - справжній ше-
девр світової архітектури та одна з найкрасивіших
споруд у Європі.
Будинок резиденції митрополита Буковини
(нині - один із корпусів Чернівецького національ-
ного університету імені Юрія Федьковича) зведено
у 1864-1882 рр. Проект архітектурного ансамблю -
символу буковинської столиці розробив чеський
учений, архітектор Иозеф Главка. Він спроектував
нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з
переважанням елементів візантійського та роман-
ського стилів. У червні 2011 р. на 35-й сесії комітету
Світової спадщини ЮНЕСКО Резиденцію право-
славних митрополитів Буковини і Далмації внесено
до списку Світової спадщини.
На межі 19 і 20 ст. починається новий етап в архі-
тектурі. Як протиставлення відтворенню стилів ми-
нулого набуває поширення стиль модерн, у якому
архітектори шукають відповідності між новими ти-
пами й конструкціями будівель, експериментуючи з
новими формами художньої виразності. Стиль мо-
дерн - явище складне й суперечливе. Твори «чисто-
го» модерну в архітектурі XX ст. досить рідкісні.
Хрестоматійним зразком архітектурного модерну в
Україні є Будинок із химерами архітектора Вла-
диелава Городецького. Раціонально розпланований і
технічно досконалий, збудований у 1902-1903 рр.,
він став перехідним типом між особняком та при-
бутковим будинком. Найвидатнішою пам’яткою на-
ціонального стилю українського модерну є будинок
Полтавського земства, збудований за проектом Ва-
силя Кричевського в 1903-1908 рр. (нині Полтав-
ський краєзнавчий музей). На західноукраїнських
землях поєднання елементів модерну та народної
архітектури втілено в будівлі банку «Дністер» у
Львові, збудованій у 1905-1906 рр. архітектором
І. Левинським.
• Модернізм (від фр. тосіегпе -
сучасний) - це загальноприйнятий
термін для позначення мистецтва
кінця 19 - першої половини 20 ст.
Він застосовується до різних за
ідейними шуканнями шкіл, об'єд-
нуючи нереалістичні течії в мисте-
цтві і літературі в один напрям.
• Модерн — напрям у мистецтві,
здебільшого в архітектурі й декора-
тивно-ужитковому мистецтві, кінця
19 - початку 20 ст., для якого харак-
терні примхливі, мінливі форми,
принцип асиметрії та вільного пла-
нування, символіка, нові технічні й
конструктивні засоби для створен-
ня незвичайних, підкреслено інди-
відуалізованих будівель.
• Реалізм - 1) літературний на-
прям, що сформувався близько
середини 19 ст.; зображення світу
за принципами правдоподібності,
узгодженими з поточним досвідом
та актуальними знаннями; 2) мис-
тецький напрям у середині 19 ст.,
для якого характерна тематика із
щоденного життя, побутові й жан-
рові сцени, пейзажі, натюрморти.
176 •
УКРАЇНСЬКІ ПІДПРИЄМЦІ-БЛАГОДІЙНИКИ. Еконо-
мічний розвиток зумовив появу нової української
еліти з кола підприємців. Майже в кожному регіоні
з’явилися свої меценати та благодійники, які опіку-
валися освітою, а також безпритульними дітьми і
дітьми-сиротами, медициною, мистецтвом.
Особливо масштабною була діяльність сім’ї Те-
рещенків. У 1870 р. Микола Терещенко разом із
братом Федором заснував «Товариство цукрових і
рафінадних заводів братів Терещенків», яке на той
час було найбільшим об’єднанням у цукровій галузі
країни. Щороку на цукрових підприємствах Тере-
щенків виробляли продукції більше ніж на 21 млн
рублів. У 1911 р. їхні рахунки лише в закордонних
банках перевищували 13 млн рублів. Родині Тере-
щенків Тогочасний Київ завдячував дитячим при-
тулком, лікарнею, двома гімназіями та двома учили-
щами, кількома корпусами Політехнічного інсти-
туту. Терещенки фінансували Музей старовини і
мистецтва (нині - Національний художній музей
України). У Глухові для дітей бідних батьків і сиріт
благодійники заснували міське училище, для якого
було збудовано приміщення з бібліотекою. Лише
один представник цієї родини - Микола Артемійо-
вич Терещенко - пожертвував на громадські потре-
би близько п’яти мільйонів рублів (з яких майже
2 млн припало на Київ).
Знаним меценатом був Богдан Ханенко, який ра-
зом із дружиною Варварою Ханенко (дівоче прізви-
ще Терещенко) колекціонував твори мистецтва.
Найбільшу збірку світового мистецтва в Україні
вони заповіли Києву і замислили перетворити своє
помешкання по вул. Терещенківській, 15 на музей.
По смерті Богдана Ханенка його дружина опікува-
лася справою заснування музею. Вона відмовилася
вивезти колекцію за кордон і передала її до Україн-
ської академії наук. Це рішення Варвари вберегло
Музей, який сьогодні має назву Національний музей
мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків. Окрім
фундації власного музею, Ханенки долучилися до
організації Київського художньо-промислового і
наукового музею (нині - Національний художній
музей України). На його будівництво Б. Ханенко ви-
ділив чималу суму грошей і подарував експонати,
і Також подружжя виділяло кошти на проведення
археологічних досліджень, організації майстерень
для відродження мистецтва традиційної української
вишивки тощо.
Не менш відомими меценатами та благодійника-
ми, чиї пожертви сприяли насамперед українській
справі, були представники родини підприємців-цу-
крозаводчиків Симиренків. Платон Федорович по-
жертвував кошти на видання «Кобзаря» 1860 р. Ва-
силь Федорович Симиренко у 1873 р. став фундато-
ром Літературного товариства ім. Т. Шевченка у
Львові (разом з Єлизаветою Милорадович), пізніше
пожертвував 100 тис. карбованців золотом на при-
дбання будинку НТШ у Львові. Упродовж сорока
років Василь Федорович регулярно виділяв Київ-
ській громаді десяту частину своїх прибутків. Нада-
вав фінансову підтримку українським ученим і
письменникам, громадським діячам (М. Коцюбин-
ському, М. Лисенку, О. Кістяківському тощо). Фі-
нансував діяльність М. Драгоманова та його видан-
ня у Женеві. Протягом багатьох років його коштом
видавали газету «Громадська думка» (згодом
«Рада»). Фінансова допомога В. Симиренка дала
змогу виходити журналу «Кіевская старина» як пе-
редплатному періодичному виданню. Усі статки
(10 млн рублів) Василь Симиренко заповів Товари-
ству підтримки української творчої інтелігенції. Від
середини 70-х рр. 19 ст. в Україні не відбулося жод-
ного помітного культурного заходу, який би не під-
тримав В. Симиренко. Саме тому не буде перебіль-
шенням сказати, що він, по суті, фінансував
український національний рух.
• Меценат - діяч, який на благодійній основі
матеріально підтримує розвиток освіти, культури,
науки.
РЕЛІГІЯ І ЦЕРКВА. У другій половині 19 - на почат-
ку 20 ст. в Україні діяли християнські церкви (като-
лицька і православна), а серед національних мен-
шин мали своїх прихильників інші конфесії - іуда-
їзм, мусульманство, протестантизм.
Ще у 17 ст. православна Церква Наддніпрянської
України потрапила під владу московських патріар-
хів і чиновників зі Святішого синоду. Це спричини-
ло відрив Церкви від традицій українського народу.
Наприкінці 19 ст. імперський уряд заборонив вжи-
вання української мови навіть у проповідях. Навіть
більше, духовенство доносило поліції про україн-
ські політичні рухи. Опір українців імперській полі-
тиці був відчутним. Духовенство та парафіяни ви-
ступали за українізацію проповіді та богослужіння.
У 1906 р. через революційні події ослаб контроль
за церковним життям, що дало змоіу видати украї-
номовний переклад Біблії. Наступного року' на
Поділлі дозволили викладати українську мову в
церковнопарафіяльних школах. Однак відсутність
національної автокефальної Церкви негативно
впливала на національно-визвольну боротьбу.
17. Культура України в другій половині 19-на початку 20 ст. • 177
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Будинок Полтавського губернського земства. 1903-1908 рр.
2. Будинок з химерами в Києві. 1902-1903 рр
3. Будівля театру в Одесі. 1883-1887 рр.
4. Будинок страхового товариства «Дністер» уЛьвові.
1905-1906 рр.
5. Резиденція православних митрополитів Буковини
і Далмації в Чернівцях. 1864-1873 рр. '
6. Володимирський собор у Києві. 1862-1896 рр
178 •
7. Пам'ятник Богдану Хмельницькому в Києві. 1888 р.
скульптор М. Микешин.
8. С. Васильківський. «Козаки в степу». 1890 р.
9. 0. Мурашко. «Дівчина в червоному капелюсі».
1902-1903 рр.
10. М. Пимоненко. «Святочне Ворожіння». 1888 р.
11. 1. Рєпін. «Запорожці пишуть листа турецькому
султанові». 1880-1891 рр.
12.1. Труш. «Портрет Лесі Українки». 1900 р.
17. Культура України в другій половині 19 - на початку 20 ст.
• 179
Офіційна православна Церква була відірвана від
запитів населення, тому зростало невдоволення се-
ред населення. Це спонукало до виникнення релі-
гійних сект. Найбільшого поширення сектанство
набуло на півдні України, у колоніях німців-пересе-
ленців. Були популярними секти баптистів, єванге-
лістів, «штунда». На початку 20 ст. прихильниками
сектанських рухів були понад 1 млн осіб.
На відміну від православної Церкви, на початку
20 ст. вирішальний вплив на національне відро-
дження на західноукраїнських землях мала греко-
католицька Церква Галичини. На Закарпатті також
переважали прихильники греко-католицької Церк-
ви, яка також мала міцні позиції серед українства.
На Буковині схожою ситуація була з Наддні-
прянщиною. Тут серед вірян переважали право-
славні, які так само не могли спертися на Церкву
у питаннях захисту національних інтересів.
Тренувальний тест до тем 16-17
Завдання 1-18 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний ва-
ріант відповіді.
1. Які українські історико-географічні регіони належали
до складу Королівства Галичини та Лодомерії Австро-
Угорської імперії у другій половині 19 ст.?
А Північна Буковина та Східна Галичина
Б Східна Галичина та Закарпаття
В Південна Буковина та Східна Галичина
Г Східна Галичина
2. Який вищий навчальний заклад було відкрито в Одесі
1865 р.?
А Новоросійський університет
Б Історико-філологічний інститут
В Технологічний інститут
Г Вище гірниче училище
3. У якому місті й коли Ілля Мечников та Микола Гамалія
створили першу вітчизняну бактеріологічну станцію, що
успішно застосовувала запобіжні вакцини й сироватки
для лікування інфекційних хвороб?
А Одеса, 1886 р.
Б Львів, 1898 р.
В Єлисаветград, 1882 р.
Г Київ, 1888 р.
4. Які міста поєднала перша залізниця на західноукра-
їнських землях?
А Б В Г
А Одесу та Балту
Б Київ та Одесу
В Львів та Броди
Г Львів та Перемишль
5. Укажіть правильне твердження.
д І Б І в І Г І Наукове товариство ім. Т. Шевченка
-----------виникло як культурно-просвітницька
———— організація в Чернівцях 1875 р.
Б Перша кафедра української історії, очо-
лена М. Грушевським, була відкрита в Київському
університеті 1861 р.
В Перший том праці Михайла Грушевського «Історія
України-Руси» вийшов друком у Києві в 1898 р.
Г Період найбільшого розвитку НТШ розпочався з
переїздом М. Грушевського до Львова 1894 р.
А Б В Г
6. Яке твердження стосується Миколи Терещенка?
А Громадський і земський діяч, землевлас-
ник і меценат, перший голова Південно-
Західного відділу Російського геогра-
фічного товариства, засновник елітарної
колегії в Києві.
Б Видатний живописець, майстер побутового жанру на
селянську тематику («Сінокіс», «Жниця»).
В Київський цукрозаводчик-мільйонер, визначний благо-
дійник. Жоден помітний просвітницький та медичний
проект у Києві не відбувався без його грошової допо-
моги.
Г Художник, який створив близько 3500 картин і зама-
льовок, присвячених природі України, її історичному
минулому, народному побуту.
А Б В Г
7. Які твердження стосуються суспільно-політичної течії
народовців на західноукраїнських землях?
1 Створили товариство «Просвіта», яке видавало попу-
лярні українські книжки, відкривало читальні тощо.
2 Пропагували ідеї російських слов'янофілів і намагалися
запровадити штучне «язичіє».
З Заснували 1870 р. громадсько-політичну організацію
«Руська рада».
4 Лідери — Д. Зубрицький, Б. Дідицький, А. Добрянський,
І. Наумович.
5 Створили перше в Галичині культурно-освітнє товари-
ство «Руська бесіда».
А 1,2
Б 1,5
В 2, З
Г 4, 5
8. Які твердження стосуються здобутків «новоерівської
політики» народовців?
1 відкриття у Львівському університеті кафедри історії
України
2 заснування Чернівецького університету та Львівської
технічної академії
З перетворення Літературного товариства ім. Т. Шев-
ченка на наукове та розширення його діяльності завдя-
ки державним субсидіям
4 створення першого професійного українського театру
на західноукраїнських землях
5 видання брошури Ю. Бачинського «Україна іггесіепГа»
180 •
А Б В
Г
А 1,3
Б 1,5
В 2,4
Г 4,5
9. Назви яких двох партій пропущено в уривку зі статті
М. Грушевського «Українці в Австро-Угорщині»?
«1) партія виникла наприкінці 1880-х рр. і, на
противагу культурно-національним завданням старшрї
партії (нинішньої 2), висунула на перший план
питання і завдання соціально-політичні. Після того, як
2)партія внесла до своєї програми (1899 р.) соці-
альні й політичні вимоги партії 1), і багато ви-
датних представників останньої долучилося да неї, від-
мінність між обома партіями непомітна і виявляється
переважно в тактиці. На відміну від партії 2), що,
т зазначалося, нараховує в своїх лавах багато пред-
ставників' духовенства (уніатського), партія 1) _
має характер виразно антиклерикальний і рішуче ви-
ступає проти духовенства».
А Б В Г
А Українська соціал-демократична робіт-
нича партія та Русько-українська ра-
дикальна партія
Б Русько-українська радикальна партія та
Українська національно-демократична
партія
В Русько-українська радикальна партія й
Українська соціал-демократична партія
Г Революційна українська партія та Русько-
українська радикальна партія
10. У якому рядку вказано засновників та лідерів Русько-
української радикальної партії?
• .'і с і о і г і А М. Грушевський, І. Франко, Ю. Романчук,
---------- К. Левицькии
———— Б І. Франко, М. Павлик, С. Данилович,
Є. Левицький
В М. Ганкевич, С. Вітик, В. Охримович
Г Ю. Романчук, О. Огоновський, В. Нагір-
ний
11. Що визначало становище сільського господарства за-
хідноукраїнських земель у другій половині 19 ст.?
1 праця закріпаченого селянства
2 боротьба навколо проблеми сервітутів (використання
лісів і пасовищ)
З розвиток потужного цукробурякового виробництва
4 еміграція населення в країни Західної Європи та Аме-
рики
5 виникнення фінансово-кредитних і кооперативних
установ
6 відсутність великих поміщицьких земельних маєтків
А 1,2,5
Б 2,3,6
В 2,4,5
Г 4,5,6
А Б В Г
12. На якій із фотографій зображено Агатангела Крим-
ського?
13. На якій із фотографій зображено Соломію Крушель-
ницьку?
А Б В Г
14. Доповніть твердження.
Марко Кропивницький...
А Б В Г
А написав перший драматичний твір в
українській літературі
Б поставив першу оперу «Запорожець за
Дунаєм»
В створив Товариство українських акторів
Г видав першу збірку українських народ-
них пісень
15. Яку дату пропущено в уривку з історичного дже-
рела?
«Троїцький народний дім... швидко увійшов до числа
регулярно працюючих київських театрів. Товариство
здавало його різним театральним колективам для га-
строльних вистав. У році відомий український ар-
тист і режисер Микола Садовський склав умову про
оренду приміщення на довгий строк. Тоді й народився
перший український стаціонарний професіональний те-
атр. У Києві він помітно відрізнявся від інших теа-
тральних підприємств. Насамперед це був театр
загальноприступний, демократичний у повному розу-
мінні слова. Про це свідчила хоча б розцінка місць: від 10
копійок до 1 рубля на вечірні вистави і від 5 до 50 копійок
на денні».
А Б В Г
А 1900 р. Б 1904 р.
В 1905 р. Г 1907 р.
17. Культура України в другій половині 19 - на початку 20 ст. • 181
16. Яку зі споруд, що уособлює національний стиль в ар-
хітектурі українського модерну, збудовано за проектом
Василя Кричевського в 1903-1908 рр.?
А Б В Г
А Б В Г
А Київ
Б Харків
В Полтава
Г Одеса
17. Де розташований
пам'ятник, зображе-
ний на ілюстрації?
Т
182 •
У завданнях 19-24 до ножного з чотирьох ряднів інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений бунваю.
19. Установіть відповідність між портре-
тами діячів культури та їхніми іменами.
[" |а| Б | В | Г | Д | А!УарК0
—------------Кропивницькии
-------------Б Микола
2
------------- Лисенко
□
-------------В Іван Карпенко-
А-І————— Карий
Г Микола Садовський
Д Іван Франко
20. Установіть відповідність між стислими характеристи-
ками та іменами історичних діячів другої половини 19 -
початку 20 ст.
1 Був першим головою Русько-української радикальної
партії (до 1898 р.) та одним з головних ідеологів.
2 Автор найґрунтовнішого дослідження з минулого ук-
раїнського народу - «Історії України-Руси». Видатний
організатор української науки - голова НТШ.
З В еміграції в Женеві разом із М. Драгомановим видавав
журнал «Громада». Один із засновників РУРП.
4 Член РУРП, який у своєму творі вперше в історії ук-
раїнського руху висунув й аргументував ідею політичної
незалежності України.
А Іван Франко
Б Михайло Павлик
В Юліан Бачинський
Г Євген Левицький
Д Михайло Грушевський
21. Установіть відповідність між зображеними архітек-
22. Установіть відповідність між видами мистецтва та
іменами митців, які їх розвивали наприкінці 19 - на по-
А Владислав Городецький, Василь Кричевський, Іван Ле-
винський
Б Микола Пимоненко, Сергій Васильківський, Опанас
Сластіон, Микола Самокиш
В Марко Кропивницький, Марія Садовська-Барілотті, Ми-
хайло Старицький, Ганна Затиркевич
Г Микола Леонтович, Станіслав Людкевич, Соломія Кру-
шельницька
Д Панас Мирний, Володимир Винниченко, Олександр
Олесь
23. Установіть відповідність між характеристиками та
іменами науковців другої половини 19 - початку 20 ст.
1 Фізик та електротехнік, був першим винахідником
рентгенівської трубки, завдяки якій зробив фотографію
скелета людини; винайшов багато електротехнічних
приладів.
2 Зоолог та анатом, відкривач фагоцитозу-явища погли-
нання клітинами організму мікробів. Працював у Фран-
17. Культура України в другій половині 19 - на початку 20 ст. • 183
ції над розвитком імунології, удостоєний Нобелівської
премії.
З Мікробіолог та епідеміолог. Першим у світовій науці
дослідив шляхи поширення чуми і запропонував ефек-
тивні засоби боротьби проти цієї хвороби.
4 Учений-мовознавець і сходознавець. Відомий поліглот
(вільно володів майже 60 мовами). Його наукові пра-
ці- вагомий внесок у дослідження проблеми похо-
дження й розвитку української мови. ,
А Ілля Мечников
Б Іван Пулюй
В Дмитро Яворницький
Г Данило Заболотний
Д Агатангел Кримський
24. Установіть відповідність між іменами письменників
другої половини 19 - початку 20 ст. та їхніми характерис-
тиками.
Василь Стефаник
Михайло Коцюбинський
Іван Нечуй-Левицький
Іван Франко
А Західноукраїнський письменник, неперевершений май-
стер соціально-психологічної новели. Однією з тем
творчості була вимушена еміграція галицьких українців
до Канади і США.
Б Блискучий майстер поетичної творчості, автор соціаль-
но-психологічних та історичних повістей, письменник-
драматург і учений-літературознавець, праці якого ста-
ли етапними в розвитку української критики.
В Письменник, який першим в українській прозі розповів
про життя української інтелігенції («Причепа», «Хма-
ри», «Над Чорним морем»), торкаючись болючої про-
блеми її зросійщення.
Г Письменник, майстер соціально-психологічної новели.
У повісті «Фата Моргана» відтворив широку панораму
суспільно-політичних подій 1905-1907 рр. в україн-
ському селі.
Д Один із найпопулярніших письменників і драматургів.
Першим в українській літературі створив галерею
образів революціонерів, які діяли у складних
психологічних ситуаціях.
У завданні 25 розташуйте події в хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
25. Установіть хронологічну послідовність подій.
А утворення Національно-демократич-
ної партії (УНДП)
Б заснування у Львові першого про-
фесійного українського театру
В створення Русько-української ради-
кальної партії (РУРП)
Г створення на західноукраїнських
землях культурно-освітнього товари-
ства «Просвіта»
А Б В Г
1
2
3
4
У завданнях 26-28, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
26. Для промислового розвитку західноукраїнських зе-
мель у другій половині 19 ст. було характерним...
।—।—।—, 1 завершення промислового перевороту в
І—І—І—І 70-х роках 19 ст.
2 домінування вугледобувної та залізорудної
промисловості
З виробництво й первинна обробка сировини
4 зростання видобутку нафти
5 відсутність великої фабричної промисло-
вості
6 володіння промисловими підприємствами
українськими капіталістами
27. Що з переліченого стосується основоположника
української класичної музики Миколи Лисенка?
1 перші дитячі опери «Коза-Дереза», «Пан
Коцький»
2 перша в Україні Музично-драматична школа
З перша опера — «Запорожець за Дунаєм»
4 перший український мистецтвознавчий
журнал «Артистичний вісник»
5 опери «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Та-
рас Бульба», «Утоплена»
6 перший український професійний театр
«Руська бесіда»
Зі
Ут
Р<
Ці
П|
н<
Ді
ж;
го
Ді
1£
19
19
св
П«
сл
Пс
28. Імена яких діячів культури пропущено в уривку з іс-
торичного джерела?
«Трупа Кропивницькога поступово зміцніла і, добив-
шись права гастролювати в Києві й Петербурзі, зача-
рувала сотні й тисячі глядачів, навіть тих, які упере-
джено ставилися до української мови. Молодий україн-
ський театр недаремно став називатися театром
корифеїв. Справді неповторними артистичними індиві-
дуальностями були. Стиль синтетичного теа-
тру, який поєднував драматичні й комедійні сцени з му-
зичними й вокальними, включаючи хорові й танцювальн
ансамблі, вражав чисто народною свіжістю та неподі-
бністю до жодного з існуючих театрів. Не лише но
Україні, а й скрізь, де українські актори давали вистави,
вони користувалися незмінним успіхом».
——.—. 1 Микола Садовський
І___І_І_І 2 Іван Карпенко-Карий
З Марко Вовчок
4 Соломія Крушельницька
5 Семен Гулак-Артемовський
6 Марія Заньковецька
У
н/
і
ПРОк
ЛІСП
У краї
лізму
траціі
шуваї
однш
імпер
бувно
кру її
У краї
День ;
розви
жя, де
ставав
У країї
є:ькогс
За
цтва І
перши
робни
мисло
джуюі
ції неї
Києві
184 •
Результати навчально-пізнавальної діяльності:
18. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
В 1900-1914 рр.
Зміст навчального матеріалу:
Утворення монополістичних об'єднань в Україні. Земельна
реформа Петра Столипіна та її вплив на Україну. Консоліда-
ція української нації. Створення політичних партій Наддні-
прянщини. Самостійницька й автономістська течії в націо-
нальному русі. Події революції 1905-1907 рр. в Україні.
Діяльність українських парламентських громад в І і II Дер-
жавних думах. Діяльність «Просвіти»-. Посилення російсько-
го імперського наступу на Україну в 1907-1914 рр.
Дати пддій:
1900 р. - створення Революційної української партії (РУП);
1908 р.-створення Товариства українських поступовців (ТУП);
1905 р. - створення першої в Наддніпрянській Україні «Про-
світи».
Персоналі!': Євген Чикаленко, Микола Міхновський, В’яче-
слав Липинський.
Поняття і терміни: монополія, хутір, відруб, чорносотенець,
страйк.
• встановлювати та групувати вказані дати
відповідно до подій, явищ, процесів; співвідно-
сити дати та історичні факти (події, явища, про-
цеси) з періодами, факти-події - з явищами, про-
цесами; визначати послідовність історичних по-
дій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування в істо-
ричному контексті зазначених понять і термінів;
• характеризувати особливості економічного
та соціального розвитку (процес монополізації,
розвитку сільського господарства, утворення
українських політичних партій, розвитку само-
стійницької і автономістської течій у національ-
ному русі), національно-визвольний рух України
в роки російської революції 1905-1907 рр.,
діяльність українських парламентських громад
у І і II Державних думах Росії, особливості прове-
дення аграрної реформи Петра Столипіна та її за-
провадження в Україні; діяльність та здобутки
вказаних історичних діячів;
• визначати основні тенденції політичного, со-
ціально-економічного розвитку українських зе-
мель у складі Російської імперії на початку 20 ст.,
причини та наслідки посилення національного
гніту в 1907-1914 рр.;
• сприймати та інтерпретувати різновидові іс-
торичні джерела, що стосуються теми.
ПРОМИСЛОВИЙ РОЗВИТОК. УТВОРЕННЯ МОНОПО-
ЛІСТИЧНИХ ОБ'ЄДНАНЬ В УКРАЇНІ. Початок 20 ст. в
Україні був періодом бурхливого розвитку капіта-
лізму, швидкого зростання чисельності та концен-
трації пролетаріату. Завдяки географічному розта-
шуванню та природним багатствам Україна стала
одним із найрозвиненіших промислових регіонів
імперії, виробляючи основну масу продукції видо-
бувної та металургійної промисловості, а також цу-
кру й товарного зерна. Утім, економіка регіонів
України розвивалася з різною інтенсивністю. Пів-
день досить швидко модернізувався, тут бурхливо
[розвивалося промислове виробництво; Лівобереж-
жя, де зберігалися залишки кріпацтва, помітно від-
Іставало. При цьому промисловість підросійської
ІУкраїпи формувалася як частина загальноімпер-
Іського економічного комплексу.
І За рівнем концентрації промислового виробни-
Іцтва Україна вийшла на початку 20 ст. на одне з
перших місць у світі. Унаслідок концентрації ви-
робництва розпочався процес монополізації про-
Імисловості - об’єднання підприємств, які зосере-
джують виробництво і збут значної частини продук-
ції певної галузі промисловості. Ще в 1887 р у
Києві було створено синдикат цукрозаводчиків, ке-
рівниками якого стали найбільші виробники цукру
в Україні.
У 1902 р. виник синдикат «Продамет» - товари-
ство для реалізації виробів металургійних заводів
(на момент створення до складу синдикату увійшли
14 металургійних заводів, 11 із яких розташовува-
лися на українській території). «Продамет» згодом
зосередив понад 80 % усього збуту заліза в країні.
Після «Продамету» найбільшим був синдикат із
продажу металевих труб «Трубопродаж». Майже
60 % видобутку кам’яного вугілля Донбасу контро-
лював синдикат «Продвугілля», організований у
1904 р. Це був один із найбільших синдикатів імпе-
рії. У 1902 р. створено синдикат «Продвагон», який
об’єднував 13 найбільших підприємств відповідного
профілю. Поряд із промисловими монополіями ви-
никали й банківські. Якщо раніше банки тільки кре-
дитували підприємства, то тепер дедалі частіше ста-
вали їхніми співвласниками.
__
• Монополія - об'єднання підприємств, створене
в умовах посилення конкурентної боротьби, щоб
узгоджувати дії з виробництва і збуту товарів із ме-
тою одержання максимальних прибутків.
18. Українські землі у складі Російської імперії в 1900-1914 рр. • 185
Синдикат - одна з форм монополії, коли самостійні в пи-
таннях виробництва підприємства об'єднуються для збуту
своїх товарів.
На початку 20 ст. Україна була ареною активної
підприємницької діяльності іноземних капіталістів,
котрі мали такі самі права, що й російські. До 96 %
усіх іноземних капіталів припадало на чотири євро-
пейські країни: Францію, Англію, Німеччину і
Бельгію, при цьому кожна із цих країн мала свої га-
лузеві пріоритети.
Попри доволі активний промисловий розвиток,
економічне життя імпері і не було рівномірним. Для
економіки України, як і загалом Російської імперії,
на межі століть були характерні періоди піднесення
і занепаду. У 1900-1903 рр. спостерігалася, зокре-
ма, економічна криза. У ті роки скоротилось ви-
плавлення чавуну, зменшився видобуток кам’яного
вугілля, марганцевої руди, з конвеєрів зійшло мен-
ше паротягів, припинилася діяльність багатьох за-
водів рудників, шахт, а понад 100 тис. робітників в
Україні стали безробітними. Тим, хто залишився
працювати, істотно зменшили платню, хоч робочий
день тривав не менше ніж 12-16 годин на добу.
Особливістю було те, що криза не загальмувала
пов’язані між собою процеси монополізації та кон-
центрації промислового виробництва, оскільки
спричиняла банкрутство насамперед дрібних під-
приємств. Промислове піднесення спостерігалося в
1910-1913 рр. Найпомітніше воно виявилося в ме-
талургії, вугільній промисловості, почасти в маши-
нобудуванні. Швидкими темпами зростала чисель-
ність робітництва. Найбільшими робітничими цен-
трами стали Харків, Катеринослав, Київ, Миколаїв,
Одеса, Луганськ, Юзівка, Маріуполь.
На початку 20 ст. широкого розмаху набув страй-
ковий рух. Страйки стали систематичним і більш
організованим явищем. У 1900 р. у Харкові відбула-
ся багатотисячна травнева демонстрація. У 1901—
1902 рр. страйки та демонстрації пройшли в Києві,
Катеринославі, Одесі та інших містах. Робітники
висували економічні вимоги - запровадження 8-го-
динного робочого дня, підвищення заробітної пла-
ти, видавання її готівкою. Загальний страйк 1903 р.
був наимасовішим і найорганізованішим. Проте
страйки 1900-1903 рр. відбувалися несинхронно,
що давало змогу царському уряду придушувати їх.
РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Проник-
нення капіталістичних відносин у сільське госпо-
дарство сприяло розвитку й спеціалізації сільсько-
господарського виробництва. Від другої половини
19 ст. на наших землях було сконцентровано осно-
вне виробництво цукру (Правобережжя й Лівобе-
режжя) і товарної пшениці (Південна Україна).
Утім, процеси капіталізації у сільському господар-
стві розгорталися повільніше, оскільки в цій галузі
доводилося долати пережитки кріпосництва. Селяни
й після реформи були обмежені у праві розпоря-
джатися надільною землею, а общинників пов’язу-
вала кругова порука щодо виконання повинностей і
платежів. Капіталізація сільськогосподарського ви-
робництва виявилася передусім у скороченні помі-
———----— Кордони держав
_ Межі губерній та областей
Російської імперії, коронних
країв Австро-Угорщини
Сучасний кордон України
о Найбільші економічні центри
Межа південно-східних районів
розвинутої вуглевидобувної
та металургійної промисловості
Сільськогосподарська спеціалізація
(по губерніях):
№ товарне виробництво зерна
виноградарство
Революція 1905-1907 рр.
Збройні повстання робітників
Збройні виступи в армії та на флоті
Українські землі в 1900—1914 рр.
Українська етнічна територія
товарне буряківництво
вирощування тютюну
186 •
щицького землеволодіння: ці землі поступово пере-
ходили у власність буржуазії. Напередодні 1905 р. в
Україні 35,2 тис. поміщиків зосереджували 10,9 млн
десятин землі. Ще однією прикметою часу було
зростання в селі соціального розшарування: замож-
ні селяни скуповували землі збіднілих разом із ху-
добою та реманентом. Ці явища, які посилилися на
початку 20 ст., визначають як процес обезземелену
ня селянства. У 1905 р. частка безземельних і мало-
земельних селян становила 55,7 %. Унаслідок цього
виникало аграрне перенаселення, що зумовило по-
яву великої кількості безробітних. Із лівобережних і
правобережних губерній щорічно вирушали на по-
шук роботи 1,5 млн сільськогосподарських робітни-
ків, які здебільшого подавалися на заробітки на пів-
день України. Ситуацію ускладнював і швидкий
приріст сільського населення, яке за 50 пореформе-
них років майже подвоїлося. Промисловість не мо-
гла поглинути надлишкову робочу силу, оскільки
нових робочих місць з’являлося значно менше. Тож
від кінця 19 - початку 20 ст. відбувається масова
трудова еміграція селян підросійської України до
Середньої Азії, Сибіру та Далекого Сходу. На по-
чатку 20 ст. інтенсивність переселенського руху
зростає. Особливо збільшився потік переселенців з
України після побудови Транссибірської залізниці.
Загальна кількість емігрантів-переселенців з укра-
їнських земель наприкінці 19 - на початку 20 ст.
сягнула кількох мільйонів осіб. Вони компактно
зселялися в Південно-Західному Сибіру й Північ-
ному Казахстані (у Сірому Клину) та на Далекому
Сході, зокрема на Амурі й узбережжі Тихого океану
(у Зеленому Клину).
Кооперативний рух. Особливістю кооперації у
підросійській Україні було те, що вона не обмежу-
валася споживчою та кредитною сферами. Яскра-
вою сторінкою кооперативного руху є діяльність
Миколи Левитського - активного поширювача ідей
колективного господарювання, утіленого в хлібо-
робських артілях - добровільних об’єднаннях се-
іянських господарств для спільного обробітку зем-
іі.У 1894 р. у с. Федвар Херсонської губернії (нині
с. Підлісне Кіровоградської обл.) за сприяння Ле-
витського було створено першу артіль, що стала
• Хутір - вид сільського поселення, де садибні й
польові роботи виконували одноосібно чи групою
споріднених або пов'язаних спільними господар-
ськими інтересами людей.
• Відруб - відведена індивідуальна ділянка землі
для ведення господарства без перенесення садиби.
прикладом для інших. До 1899 р. М. Левитський,
якого згодом назвали «артільним батьком», запо-
чаткував у Херсонській губернії 125 хліборобських
артілей.
ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА ПЕТРА СТОЛИПІНА ТА ЇЇ
ВПЛИВ НА УКРАЇНУ. Перешкодою, що гальмувала
розвиток ринкових відносин у сільському господар-
стві, було поміщицьке та общинне землеволодіння.
У 1905 р. в Україні налічувалося близько 45 % дво-
рів з общинним землеволодінням. У 1906 р. цар
Микола II підписав указ, згідно з яким кожен селя-
нин отримував в особисту приватну власність зе-
мельний наділ, що перебував у розпорядженні сіль-
ської общини. Селяни, які виходили з общини, по-
винні були або переселятися із села на хутір, або,
зберігаючи садибу в селі, перенести своє господар-
ство на відведену індивідуальну ділянку (відруб).
Від 1907 р. до 1911 р. в Україні виділилося на ху-
тори та відруби 226 520 селянських господарств, що
становило майже половину їхньої загальної кіль-
кості. І Іроте більшість хуторян мали вбогі господар-
ства, які руйнувалися й занепадали. Для малозе-
мельних селян вихід з общини означав цілковите
розорення. Він позбавляв їх можливості користува-
тись общинними вигонами, водопоями та іншими
угіддями, без яких вони не могли довго протрима-
тися на відведеній ділянці землі. Тому біднота чи-
нила опір руйнуванню общини.
Важливою ланкою нової аграрної політики було
заохочення переселення селян у малоосвоєні регіо-
ни Російської імперії. Найбільше трудових мігран-
тів з України - майже 1 млн осіб - виїхало до Сіро-
го Клину і Зеленого Клину. Незабаром близько
70 % переселенців повернулося в Україну.
Наслідки земельної реформи Столипіиа:
• створення нових можливостей для капіталізації
сільського господарства;
• формування потужної верстви середнього та за-
можного селянства, яке не лише годувало країну,
а й забезпечувало найважливіші статті її екс-
порту;
• застосування машин і добрив у господарствах по-
міщиків та заможних селян, а отже зростання
продуктивності сільського господарства;
• прискорення обезземелення селянства, поява ве-
ликої кількості безробітних, посилення майново-
го розшарування селян;
• переселення частини українських селян у мало-
освоєні райони азіатської частини імперії;
• зростання соціальної напруги в суспільстві.
18. Українські землі у складі Російської імперії в 1900-1914 рр. • 187
КОНСОЛІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. СТВОРЕННЯ
ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НАДДНІПРЯНЩИНИ. САМО-
СТІЙНИЦЬКА Й АВТОНОМІСТСЬКА ТЕЧІЇ В НАЦІО-
НАЛЬНОМУ РУСІ. Піднесення національного руху
на західноукраїнських землях до рівня політичного,
коли виникали політичні партії, і, власне, поява та-
ких організацій у Галичині надихали східноукраїн-
ських громадських діячів. З ініціативи Володимира
Антоновича та Олександра Кониського в 1897 р. на
нелегальному з’їзді всіх громад було створено За-
гальну українську безпартійну організацію (ЗУБО).
Метою організації було згуртування всіх україн-
ських діячів національного руху: громад, які існува-
ли в 20 різних містах підросійської України, членів
колишнього «Братства тарасівців», української ін-
телігенції.
Засновниками у 1900 р. Революційної україн-
ської партії (РУП) - першої української політичної
партії в підросійській Україні, були Дмитро Антоно-
вич, Боніфатій Камінський, Лев Мацієвич і Ми-
хайло Русов. Уже за перші три роки діяльності
було сформовано мережу рупівських груп, що діяли
в Києві, Харкові, Полтаві, Лубнах та інших містах
України. До РУП входили переважно студенти,
представники інтелігенції, частина селянства і ро-
бітництва. Діяльністю партії керували центральний
комітет у Києві та закордонний комітет у Львові.
Рупівці вдавалися до пропаганди й агітації у своїх
періодичних органах - газеті «Гасло», згодом у га-
зетах «Селянин» і «Праця». Партія проголосила
себе виразником нтересів селянства, у якому вбача-
ла основу української нації. РУП швидко поширила
свій вплив на Лівобережжя, хоча її діяльність мала
певну підтримку і на Поділлі та Волині.
Програмовим документом РУП на першому ета-
пі її діяльності стала видана 1900 р. у Львові брошу-
ра харківського адвоката Миколи Міхновського
«Самостійна Україна». Книжка М. Міхновського
вперше на східноукраїнських землях проголошува-
_______________ла ідею політичної само-
стійності України. Невдовзі
рупівці відмовилися від ідеї
самостійності, перейшовши
на федералістські позиції,
почали обстоювати націо-
нальну автономію України.
Перегляд ідеологічних за-
сад призвів до першого роз-
колу РУП. М. Міхновський
вийшов з організації і 1902 р.
заснував Українську на-
родну партію.
Микола Міхновський
У 1904 р. РУП розпалася остаточно. Причиною
цього розколу стало посилення суперечностей серед
рупівців — прибічників самостійної соціал-демокра-
тії й тих, які орієнтувалися на політичний союз із
РСДРП. Частина членів РУП під керівництвом
Мар’яна Меленевського та Олександра Скоропис-
Йолтуховського, обстоюючи прагнення об’єднати-
ся з РСДРП, відмовилася від участі в роботі з’їзду
й створила Український соціал-демократичний
союз — «Спілку», яка на початку своєї діяльності
мала істотний вплив на українських робітників і се-
лян. Незабаром «Спілка» таки увійшла до складу
РСДРП. Решта членів РУП, зокрема Микола Порт,
Симон Петлюра й Володимир Винниченко, у грудні
1905 р. на останньому (другому) з’їзді в Києві пере-
йменували свою організацію в Українську соціал-
демократичну робітничу партію (УСДРП). З’їзд
ухвалив статут новоствореної партії та резолюції з
програмових і тактичних питань.
На хвилі загального піднесення політичного руху
виникають національні ліберально-демократичні
організації. На конференції ЗУБО у 1904 р. було
створено Українську демократичну партію (УДП).
Керували нею Олександр Лотоцький, Євген Тим-
ченко і Євген Чикаленко. Тоді ж було ухвалено й
програму партії. Восени 1905 р. зі складу УДП ви-
йшла радикальна група на чолі з Борисомфріїїчен-
ком і Сергієм Єфремовим, яка утворила Україн-
ську радикальну партію. Самостійне існування
Української радикальної партії тривало кілька міся-
ців. Наприкінці 1905 р. відбулося об’єднання Укра-
їнської демократичної партії та Української ради-
188 •
кальної партії в Українську демократично-ради-
кальну партію (УДРП). Програми цих партій були
тотожними, крім економічного напряму. УДП роби-
ла акцент на викупі земель у поміщиків, а У РП - на
переданні землі селянам безоплатно. Згодом цей
пункт у програмі УДРП було записано в редакції
УДП.
У грудні 1912 р. В’ячеслав Липинський подоїв
проект «Меморіалу до Українського інформацій-
ного комітету про наше становище супроти напру-
женої політичної ситуації в Європі». У проекті
В. Липинський висловив свою прихильність до са-
мостійницької течії, сформулювавши концепцію су-
веренної української держави, й вважав за необхід-
не боротися за державну незалежність України в
умовах можливого вибуху світової війни. У 1914 р.
на ґрунті створених ним таємних інституцій виник-
нуть Союз визволення України та Український інфор-
маційний комітет у Лозанні.
ПОДІЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1905-1907 рр. В УКРАЇНІ. Події в
столиці Російської імперії - Санкт-Петербурзі, що
відбулися в неділю, 9 січня 1905 р., ознаменували
початок першої російської революції. Цей день
увійшов в історію як Кривава неділя: мирну багато-
тисячну демонстрацію робітників, які прямували до
Зимового палацу, щоб передати імператорові пети-
цію з вимогами поліпшити умови їхнього життя,
розстріляли урядові війська. Події в столиці спри-
чинили хвилю обурення і протестів по всій імперії.
Країною прокотилася хвиля страйків, які охопили й
українські міста - Київ, Харків, Одесу, Катерино-
слав, Миколаїв.
У січні-березні 1905 р. страйками в Україні було
охоплено 320 заводів, фабрик, майстерень. У губер-
ніях Східної України страйкували майже 170 тис.
осіб, загалом кількість страйкарів в імперії сягнула
810 тис. До протестів долучилося й селянство. За
перші три місяці 1905 р. в Україні відбулося близь-
ко 140 селянських виступів. Революційний рух пе-
рекинувся і в армію.
У червні в одеському порту почалося повстання
на панцернику «Князь Потьомкін-Таврійський»,
більшість команди якого становили українці. Серед
керівників повстання були матроси Григорій Ваку-
ленчук і Панас Матюшенко, а серед офіцерів єди-
ним, хто приєднався до повстання, став член РУП
Олександр Коваленко. Незабаром «Потьомкін»
йнявся з якоря і вийшов у відкрите море, а згодом
пристав до берега в румунському порту Констанца.
Більшість потьомкінців залишилися в Румунії на
становищі політичних емігрантів. Незважаючи на
невдачу, повстання на панцернику «Потьомкін»
мало непроминальне значення. Це був перший масо-
вий виступ у збройних силах, перший випадок пере-
ходу військової частини на бік революції. Спалахну-
ли повстання матросів у Кронштадті і Севастополі.
На Чорноморському флоті його очолив лейтенант
Петро Шмідт. Однак цей виступ зазнав поразки,
Шмідта було страчено. У листопаді 1905 р. у Києві
повстали сапери. На вулиці міста вийшли солдати
під проводом поручика Б. Жаданівського. Відбули-
ся повстання у військах, розквартированих у Пол-
таві, Харкові, Чернігові, Черкасах, Білій Церкві,
Умані, Смілі.
У жовтні розпочався всеросійський політичний
страйк. Під гаслами «Геть царський уряд!» по всій
Росії згуртувалося понад 2 млн осіб, в Україні страй-
кувало більш як 120 тис. робітників. Із жовтня
1905 р. активізувалися протести селян. Страйкарі
висували такі вимоги: скликати Установчі збори й
проголосити Росію демократичною республікою
з наданням політичних прав і свобод усім грома-
дянам.
Наляканий розмахом революційних подій, цар
Микола II 17 жовтня 1905 р. видав Маніфест, у
якому проголосив скликання Державної думи із за-
конодавчими правами та забезпечення виборів у
Думу всім верствам населення, обіцяв дарувати на-
роду громадянські свободи: совісті, слова, зібрань,
створення організацій, недоторканності особи. Ма-
ніфест відкривав перспективи для запровадження
парламентаризму й політичної реорганізації країни.
Маніфест заклав умови для створення та діяль-
ності політичних партій. У жовтні 1905 р. ліве кри-
ло російського ліберального руху створює Консти-
туційно-демократичну партію (кадети). Вона спи-
ралася на інтелектуальну еліту Росії. Ще однією
впливовою партією ліберального напряму став
«Союз 17 октября» (октябристи). Ця партія об’єд-
нувала російських лібералів, що обстоювали праві
ідеї, тож у політичному спектрі октябристи опини-
лися між кадетами і націоналістами.
Тоді ж розпочався процес створення «Союзу ро-
сійського народу» - російської монархічної та
націоналістичної організації, яка обстоювала прин-
ципи «єдиної і неподільної» Росії, збереження само-
державства, заперечуючи демократичні та револю-
ційні рухи й прагнення народів до національно-
культурного розвитку.
Представники «Союзу» відкрито пропагували
антисемітизм, закликаючи вигнати євреїв за межі
Російської імперії. Вони мали підтримку царської
адміністрації і працювали у тісному контакті з таєм-
18. Українські землі у складі Російської імперії в 1900-1914 рр. • 189
ною поліцією - «охранкою», що забезпечувала існу-
вання бойових «дружин» «Союзу» - т. зв. чорних
сотень Саме тому членів цієї організації називають
чорносотенцями.
• Чорносотенці - члени реакційної громадської
організації Росії на початку 20 ст., які виступали за
збереження самодержавства, а також члени таєм-
ної поліції «чорних сотень», які розпалювали анти-
семітизм, влаштовували погроми і терористичні
акти проти революціонерів.
• Страйк - організоване масове або часткове при-
пинення роботи чи інша протидія нормальному пе-
ребігу виробничого процесу з метою досягнення
виконання певних вимог.
к
ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ГРО-
МАД У ПЕРШІЙ І ДРУГІЙ ДЕРЖАВНИХ ДУМАХ. Згід-
но з новим виборчим законом наприкінці лютого -
на початку березня 1906 р. відбулися вибори до
І Державної думи. Щоправда, найбільш радикальні
політичні сили або бойкотували вибори, або були
усунуті від участі в них через арешти й заслання
найактивніших членів. Серед партій, які відмови-
лися від участі у виборах, була й РУП-УСДРП.
УДРП, яка щойно постала, не мала хоч трохи поміт-
ного політичного впливу й виступала у блоці з ро-
сійськими партіями, насамперед кадетами. Такі ви-
борчі блоки було створено в Києві, Одесі, Полтаві,
Чернігові. Від дев’яти українських губерній було
обрано 102 депутати. Частина з них об’єдналася в
українську парламентську громаду. Загалом гро-
мада об’єднувала 44 члени, її головою було обрано
адвоката з Чернігова Іллю Шрага. Друкованим ор-
ганом громади став журнал «Український вісник»,
який виходив за участі М. Грушевського. Україн-
ські депутати готували законопроекти про надання
Україні автономії, впровадження української мови
в школах. Однак через передчасний розпуск Думи
(вона працювала лише 72 дні) жодне з питань не
було винесено навіть на обговорення.
Вибори до складу II Державної думи відбулися
у січні-лютому 1907 р. Цього разу у виборах узяли
участь усі радикальні партії, у тому числі україн-
ські. Українські депутати знову утворили укра-
їнську думську громаду, яка складалася з 47 осіб.
Вона ввійшла до фракції трудовиків, назвала себе
Українською трудовою громадою і мала добиватися
перетворення Росії на «правову й демократичну
державу», забезпечення українцям права на автоно-
мію. Свою діяльність українські депутати висвіт-
лювали на сторінках газети «Рідна справа — Дум-
ські вісті».
Проте й ця Дума була недовговічною: 3 червня
1907 р. цар Микола II ухвалив маніфест «Про роз-
пуск II Державної думи». Ця подія увійшла в істо-
рію під назвою «Третьочервневий переворот», адже
розпуск II Державної думи означав остаточну по-
разку революції.
ПІДНЕСЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В 1905-1907 рр.
ДІЯЛЬНІСТЬ «ПРОСВІТИ». Національно налаштова-
ні студенти вимагали запровадження українознав-
чих курсів в університетах. У 1907 р. у Харківсько-
му університеті Микола Сумцов почав читати лек-
ції українською мовою з української народної
словесності, в Одеському - Олександр Грушев-
ський з історії України. У Київському університеті
було дозволено викладати курс української літера-
тури. Щоправда, тривало це недовго.
Революція 1905 1907 рр. дала можливість М. Гру-
шевському повернутися з Галичини в підросійську
Україну й перенести звідти деякі з інституцій, що
опікувалися розвитком української науки і культу-
ри. Він, зокрема, виступив ініціатором переведення
до Києва «Літературно-наукового вісника», за
його сприяння в Києві було створено Українське
наукове товариство (1907), яке, незважаючи на
труднощі, видавало «Записки УНТ». Українською
мовою почав виходити найстаріший на той час в
Україні, заснований з ініціативи Київської громади,
історичний журнал «Кіевская старина» (1882-
1906) під назвою «Україна» (1907).
Від кінця 1905 р. з’явились українські періодичні
видання. Першою українськомовною газетою стало
видання братів Шеметів у Лубнах (на Полтавщині)
«Хлібороб». Незабаром у найбільших містах Украї-
ни, а також у Петербурзі й Москві виходило вже 18
українських газет і журналів. Проте лише щоденна
українськомовна газета «Громадська думка» (зго-
дом - «Рада»), незважаючи на переслідування, про-
довжувала виходити до 1914 р. Перший номер цієї
газети побачив світ 1 січня 1906 р. (був вилучений
поліцією). У серпні 1906 р. газету закрили. Незаба-
ром видання часопису було відновлено під новою
назвою «Рада». Видавцем обох газет був Є. Чикаленко.
За галицьким прикладом в українських містах і
містечках створювали «Просвіти». Вони, зокрема,
почали діяти в Катеринославі, Одесі, Кам’янці-
Подільському, Києві, Чернігові, Миколаєві, Жито-
мирі, Мелітополі. У роботі «Просвіт» активну
участь брали відомі діячі культури — Леся Украшкй,
М. Коцюбинський, Панас Мирний, М. Лисенко,
190 •
Б. Грінченко, Д. Яворницький. Товариства заснову-
вали бібліотеки й читальні, налагоджували випуск
українською мовою науково-популярної літерату
ри, організовували лекції, літературні та музичні ве-
чори, ставили вистави тощо.
Унаслідок революції було легалізовано націо-
нальні партії, що сприяло пожвавленню їхньої ді-
яльності.
ПОСИЛЕННЯ РОСІЙСЬКОГО ІМПЕРСЬКОГО НАСТУ-
ПУ НА УКРАЇНУ В 1907-1914 рр. Після поразки рево-
люції 1905-1907 рр. у Російській імперії запанувала
реакція. У цих умовах царський уряд проводив від-
верту антиукраїнську політику. Через утиски й пе-
реслідування одна за одною в містах припиняли ді-
яльність культурно-освітні організації. Закривали
українські періодичні видання, було заборонено й
передплату. Знову заборонили викладати україн-
ською мовою в навчальних закладах, де це встигли
запровадити під час революції. Набула чинності
цензурна заборона на вживання у будь-яких публі-
каціях назви «Україна». Відновлено обмеження на
ввезення і поширення книжок українською мовою.
В Україні тривалий час діяв воєнний стан - стан
посиленої чи надзвичайної охорони. Діяли військо-
во-польові суди, які засуджували учасників завору-
шень до страти та ув’язнення. У містах і селах люту-
вали каральні військові, козачі і чорносотенні загони.
Головним провідником імперської реакційної по-
літики від 1906 р. був голова Ради міністрів П. Сто-
липін, який у своїй діяльності спирався на ідеологію
російського шовінізму. Політичні переконання Сто-
іипіна безпосередньо стосувалися України. У 1908 р.
в Києві було створено «Клуб російських націона-
лістів міста Києва». Завдяки особистому протегу-
ванню Столипіна та державній підтримці він став
однією з найвпливовіших політичних сил у Росій-
ській імперії. Основне завдання клубу визначалося
як «боротьба з українофільством», яке, на думку
його ідеологів, підривало коріння «російської пра-
вославної цивілізації».
Іншим ударом по українському рухові став цир-
куляр Столипіна від 20 січня 1910 р. із забороною
реєструвати будь-які інородницькі («инородчес-
I кие») товариства. Циркуляр також дозволяв губер
Інаторам на їхній розсуд закривати вже зареєстрова-
I ні товариства. В окремій інструкції міністр поясню-
Івав губернаторам, що заборона поширювалася на
Іукраїнські та єврейські організації. Це роз’яснення
І стало першим в історії фактом офіційного визнання
ї ї боку вищих посадових осіб Російської імперії
окремішності української та російської націй. Уна-
слідок згаданого циркуляра український рух знов
опинився в підпіллі.
Насаджуючи російський великодержавний шові-
нізм, царська влада прагнула розпалити ненависть
до «інородців», представників неросійських народ-
ностей східної окраїни Російської імперії, посіяти
ворожнечу між представниками національних мен-
шин, зокрема, підбурити українців до антисеміт-
ських акцій. Показовим є один із найбільш резо-
нансних судових процесів того часу - «справа Бейлі-
са» 1913 р. Прикажчика цегельного заводу киянина
Менделя Бейліса, єврея за національністю, було
звинувачено в убивстві з ритуальною метою хрис-
тиянського хлопчика А. Ющинського. Під тиском
незаперечних доказів, протестів громадськості коле-
гія присяжних засідателів, незважаючи на численні
кривосвідчення чорносотенців, виправдала Бейліса.
Антиукраїнська політика тривала й після смерті
Столипіна 1911 р. Її кульмінація припала на бере-
зень 1914 р., коли імперська влада заборонила уро-
чистості з нагоди 100-ї річниці народження Тараса
Шевченка. Урядові заборони спричинили масові
демонстрації студентів у Києві та інших містах.
ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ. В умо-
вах неможливості діяльності українських політич-
них партій для координації українського національ-
ного руху в підросійській Україні на початку 1908 р.
в Києві виникла нелегальна громадсько-політична
організація - Товариство українських поступовців
(ТУП) на зразок ЗУБО. Ініціаторами її заснування
були представники Української демократично-
радикальної партії. До ТУП долучилися також час-
тина українських есдеків та окремі представники
інших партій і безпартійні. Нова організація
об’єднала тогочасну українську національну еліту.
Її членами були, зокрема, М. Грушевський, Є. Чика-
ленко, С. Єфремов, В. Винниченко, 1. Шраг та ін.
ТУП обстоювало три основні ідеї: парламентаризм,
перебудову Російської держави на федеративних
засадах, національно-територіальну автономію
України. Діяльність ТУП була спрямована на укра-
їнізацію шкільної освіти, впровадження української
мови в громадських установах, суді, церкві тощо.
Керівним органом ТУП була Рада, яку обирали на
щорічних з’їздах організації. Відбувалися такі зі-
брання нелегально, здебільшого в будинку Є. Чика-
ленка в Києві. Осередки організації - «громади
ТУП» діяли по всій Україні (близько 60), а також у
Петербурзі та Москві.
18. Українські землі у складі Російської імперії в 1900-1914 рр. • 191
Результати навчально-пізнавальної діяльності:
19. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ
В 1900-1914 рр.
Зміст навчального матеріалу:
Становище промисловості та сільського господарства. Ради-
калізація українського політичного руху. Вплив греко-като-
лицької церкви на формування свідомості населення захід-
ноукраїнських земель.
Дати подій:
1900 р. - обрання А. Шептицького митрополитом греко-
католицької церкви;
1907 р. - впровадження в Австро-Угорській імперії загально-
го виборчого права для чоловіків.
Персоналії: Андрей Шептицький, Іван Боберський, Кирило
Трильовський.
Поняття: загальне виборче право.
• встановлювати та групувати вказані дати
відповідно до подій, явищ, процесів; співвідно-
сити дати та історичні факти (події, явища, про-
цеси) з періодами, факти-подїі - з явищами,
процесами; визначати послідовність історичних
подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування в істо-
ричному контексті вказаних понять і термінів;
• характеризувати економіку західноукраїн-
ських земель у складі Австро-Угорської імперії,
розвиток кооперативного руху, діяльність полі-
тичних партій, національних і спортивно-фіз-
культурних організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт»;
діяльність згаданих історичних діячів;
• визначати причини активізації політичного
руху на початку 20 ст., його результати, роль Ан-
дрея Шептицького в піднесенні національного
життя;
• сприймати та інтерпретувати різновидові іс-
торичні джерела, що стосуються теми.
РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ. У західноукраїн-
ських землях розвивалися галузі промисловості,
пов’язані із видобутком сировинних ресурсів, що, з
одного боку, призводило до виснаження природних
багатств краю, а з іншого — гальмувало його про-
мисловий розвиток через незацікавленість у впро-
вадженні більш технологічних виробництв. При
цьому уряд усіляко заохочував проникнення в регі-
он іноземного капіталу, передусім австро-німецько-
го, що лише посилювало виснаження природних ре-
сурсів. Політику гальмування промислового розви-
тку краю підтримували місцеві поміщики, які
намагалися зберегти свої привілеї. Водночас у пер-
ше десятиріччя 20 ст. у промисловості західноукра-
їнських земель спостерігалося певне піднесення.
У 1909 р. за обсягами видобутку нафти Галичи-
на посідала третє місце у світі після США та Росії,
його показник сягав 2 млн тонн. Особливістю роз-
витку галузі було те, що нафтова промисловість
Прикарпаття перебувала цілком у руках іноземних
капіталістів. Іноземні монополії, які панували в на-
фтовій промисловості Галичини, щоб збільшити
ціну на нафту, почали зменшувати її видобуток. Че-
рез це з 1910 р. видобуток нафти тут невпинно ско-
рочувався, а ціни на нафтопродукти зростали, що
зрештою зумовило занепад галузі. Бориславу нале-
жало також перше місце у світі з видобутку озоке-
риту. Проте на початку 20 ст. спостерігається змен-
шення його видобутку, спричинене згортанням по-
питу на озокерит на міжнародному ринку.
Сировинними галузями, що приносили неабиякі
прибутки австрійському, німецькому, французько-
му капіталові, були лісозаготівельна й пов’язана з
нею деревообробна. З Галичини, Буковини та За-
карпаття вивозили величезну кількість деревини.
Що ж до капіталовкладень у меблеву промисло-
вість, то вони були мізерними.
РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Попри
пожвавлення промисловості, життя західноукраїн-
ських земель і далі залежало від стану сільського гос-
подарства, у якому працювали пошід 75 % населення.
Ця галузь економіки на початку 20 ст. залишалась
екстенсивною, низькопродуктивною, остаточно
втративши свої колишні експортні можливості.
Найбільшою проблемою селян було малоземел-
ля і безземелля в умовах збереження великого по-
міщицького землеволодіння, частка якого станови-
ла понад 40 % усіх земель. Великими землевласни-
ками були польські, румунські, угорські, німецькі
поміщики. Саме у великих поміщицьких маєтках
помітнішою була тенденція до переорієнтування
сільськогосподарського виробництва на потреби
ринку. Відбувалася поступова заміна відсталого
трипілля набагато прогресивнішою системою сіво-
змін, дедалі активніше почали застосовувати міне-
ральні добрива, нову техніку. Орієнтуючись на ри-
нок, поміщицькі маєтки вирощували зернові куль-
тури (овес, жито, пшеницю), кукурудзу, картоплю,
вкладали кошти в торгове тваринництво (розводи-
192 •
ли велику рогату худобу, коней, свиней), торгували
маслом, молоком, яйцями. Вільнонаймана праця
одержала цілковиту перевагу над відробітками (про
витіснення відробітків свідчить, зокрема, поширен-
ня сільськогосподарських машин і поліпшених сіль-
ськогосподарських знарядь). Широке застосування
агротехнічних новинок забезпечувало кращу вро-
жайність на поміщицьких полях. ,
Селянські господарства істотно відставали за рів-
нем виробництва, зберігаючи здебільшого напівна-
туральний характер. Безземелля спонукало селян
жити за рахунок заробітків у панських дворах, які
були мізерними й не могли забезпечити прожитко-
вого мінімуму. Аби сплатити різноманітні податки,
селяни були змушені продавати свою продукцію,
прирікаючи себе на голод. Розорюючись, селяни
втрачали землю й перетворювалися на безземель-
них наймитів. Тож для західноукраїнських земель
було характерне явище аграрного перенаселення.
Доведене до зубожіння, селянство на початку 20 ст.
вдавалося до протестів. Провідною формою соціа-
льного руху на селі стали селянські страйки. 1902 р.
зафіксований в історії Східної Галичини як рік
страйків. Ного організаторами були три провідні
українські політичні партії - РУРП, УСДП та
УНДП. Наприкінці липня 1902 р. в Галичині страй-
кувало 24 повіти, більше як 500 сіл і 100 тис. сіль-
ськогосподарських робітників. Страйкарі вимагали
скорочення робочого дня, підвищення заробітної
платні, користування поміщицькими лісами, лука-
ми. Придушити страйк влада спромоглася тільки з
допомогою жандармерії та військових загонів.
Великих успіхів досяг кооперативний рух, до
якого належало майже 500 кредитних організацій,
які будували кооперативні магазини, спілки для
пролажу сільськогосподарських продуктів, читаль-
ні, відкривали школи з українською мовою нав-
чання й опікувалися їх утриманням. Кооперативи
впливали на зростання національної свідомості, на-
давали допомогу селянам у питаннях збуту продук-
ції, зміцнювали їхнє господарське становище. На
Закарпатті кооперативний рух не набув поширення.
РАДИКАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО
РУХУ. На початку 20 ст. помітно активізувалася по-
літична діяльність українських партій Східної Га-
тчини. Серед тогочасних партій найсильніший
вплив на суспільні процеси справляла Українська
національно-демократична партія (УНДП). Влас-
не, цей факт видається закономірним з огляду на те,
що організатори УНДП — Юліан Романчук, Кость
\іІевицький, Михайло Грушевський - ставили собі за
мету забезпечити українському національному ру-
хові масовість. Український рух під політичним
проводом УНДП, яка поступово радикалізувалась,
в умовах співпраці з РУРП і УСДП набуває опози-
ційного щодо влади характеру, орієнтується на
власні сили, на зростання політичної свідомості
громадян.
Найближчими програмовими завданнями РУРП
і УНДП визначили боротьбу за національно-тери-
торіальну автономію Східної Галичини і Північної
Буковини із власним сеймом й адміністрацією,
УСДП - за культурно-національну автономію
А кінцевою метою національного руху всі три партії
сформулювали у своїх програмах здобуття культур-
ної, економічної й політичної самостійності україн-
ського народу, його державної незалежності та
об’єднання його земель.
Провідну роль у суспільно-політичному житті
українців Північної Буковини наприкінці 19 - на
початку 20 ст. відігравали на]юдовці. Вони розгор-
нули свою кульчурно-освітню та громадсько-полі-
тичну діяльність серед селян. Народовці були твор-
цями й першої української політичної партії на Бу-
ковині - «Національної ради русинів на Буковині»,
яка постала в Чернівцях 1905 р. і проіснувала до
кінця 1907 р. Програмові документи партії були
близькими до засадничих документів РУРП та
УНДП. Розстановку політичних сил і впливовість
окремих партій засвідчили вибори до Буковинсько-
го сейму 1911 р. Із 17 українських депутатів 15 були
народовцями, один - радикалом та один - соціал-
демократом.
РУХ ЗА РЕФОРМУ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ АВСТРО-
УГОРЩИНИ. Характерним явищем суспільно-полі-
тичного життя Галичини початку 20 ст. була бо-
ротьба українців за зміну системи виборів до ав-
стрійського парламенту. Українські діячі, зокрема,
вимагали справедливого представництва у віден-
ському парламенті та Галицькому сеймі, впрова-
дження загальної, рівної, прямої участі у виборах
усього (чоловічого) населення Австро-Угорської
монархії Річ у тім, що становлячи 13,2 % населення
імперії, українці мали 1897 р. у рейхстазі із 353
лише дев’ять послів (а поляки 63). Ліквідація ста-
рої куріальної системи, яка, фактично, позбавляла
більшість селян і робітників права брати участь, у
виборах, на думку галицької громадськості, забезпе-
чила б перевагу українського представництва в ав-
стрійському парламенті (й Галицькому сеймі) над
польським, що дало б змогу обстоювати національні
й політичні права парламентськими методами.
19. Українські землі у складі Австро-Угорщини в 1900-1914 рр. • 193
Рух за реформу виборчої системи розпочався в
90-ті рр. 19 ст., а особливої інтенсивності набув у
1905-1906 рр. Він згуртував національну інтеліген-
цію, спричинив велелюдні селянські віча, робітничі
страйки. 2 лютого 1906 р. у Львові з ініціативи
УНДП відбулося народне віче, у якому взяли
участь близько 50 тис. українців. Газета УНДП
«Діло» схарактеризувала це віче як «величну мані-
фестацію Галицької Русі в боротьбі за незалежні по-
літичні права».
У січні 1907 р. цісар затвердив «Закон виборчий
до Ради Державної». Того самого року в Австро-
Угорщині вперше було проведено вибори за новою
системою. Відповідно до згаданого закону австрій-
ський парламент, як і раніше, складався з двох па-
лат Палати панів і Палати послів. Палату панів
призначав імператор із найвідоміших громадян ім-
перії та верхівки духовенства. Палату послів обира-
ли шляхом загального, рівного, прямого і таємного
голосування. Право голосу отримав кожен австрій-
ський громадянин-чоловік, якому виповнилося 24
роки і який жив у своїй громаді не менше ніж рік.
Щоправда, у поділі мандатів між провінціями та на-
родами засади рівності не були дотримані: українці
отримували один мандат на 109 тис. населення, нім-
ці - на 44 тис., чехи - на 60 тис., поляки - на 66 тис.
У результаті виборів 1907 р. до Державної ради
увійшли 32 українці, з яких 27 — від Галичини і
п’ятеро - від Буковини. Таке українське представ-
ництво було достатнім для здійснення самостійної
парламентської політики, прямих контактів з уря-
дом.
Завдання, розв’язання яких прагнули домогтися
українські депутати австрійського парламенту:
• запровадження національно-територіальної авто-
номії;
• захист декларованих австрійськими конституцій-
ними актами прав українського населення на
вживання рідної мови в судочинстві та держав-
ному управлінні;
• реформа шкільної освіти - з метою розширення
можливостей її здобуття рідною мовою;
• створення українського університету у Львові;
• розширення мережі українських газет.
• Загальне виборче право - принцип виборчого
права, який визначає право особи обирати і бути
обраним на виборах до представницьких органів
або на виборні посади.
БОРОТЬБА ЗА СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО УНІВЕР-
СИТЕТУ У ЛЬВОВІ. На межі 19-20 ст. у суспільно-
політичному житті Галичини неабияк загострилася
боротьба за український університет у Львові.
Львівський університет згідно з імператорською
ухвалою 1871 р. мав бути двомовним - українсько-
польським, проте фактично був польським. Адміні-
страція складалася винятково з поляків, мовою ви-
кладання та внутрішнього врядування була поль-
ська, на всіх факультетах було лише шість у різний
час заснованих кафедр з українською мовою викла-
дання. Восени 1901 р. студенти-українці виступили
з вимогою розширення прав української мови в уні-
верситеті та збільшення кількості українських ка-
федр. Зустрівши опір з боку адміністрації закладу,
близько 600 студентів на знак протесту вдалися до
сецесії - масового виходу з університету. Залишив-
ши Львівський університет, вони переїхали на на-
вчання до університетів Кракова, Відня, Праги.
Українські депутати в Державній раді закликали
уряд розв’язати це питання. Ю. Романчук, зокрема,
розглядав заснування університету як «запоруку
національної величі», адже відкриття закладу надало
б українцям «рівноправності з іншими народами».
Поки університет не відкрито, проблему, на думку
українських діячів, можна було б пом’якшити від-
криттям паралельних кафедр з українською мовою
викладання. До реалізації справа не дійшла, як
вважають, через початок у 1914 р. Першої світової
війни.
Найдраматичнішою подією в боротьбі за україн-
ський університет стало віче українського студент-
ства 1 липня 1910 р. Польські студенти збудували
у приміщенні університету барикади, щоб перешко-
дити українцям вийти з будинку. Під час завору-
шень загинув український студент Адам Коцко.
ПІДНЕСЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО
РУХУ. Український рух у Галичині на початку 20 ст.
досяг таких відчутних результатів, що кардинально
змінив розклад сил у суспільно-політичному житті
краю й спричинив помітні зрушення у свідомості
населення.
Надзвичайно розгалуженою стала мережа куль-
турно-просвітніх і господарських організацій, осе-
редки яких були в усіх повітах. Наприклад, у 1914 р.
товариство «Просвіта» мало 77 філій і майже 3 тис.
читалень, у яких влаштовували вистави, тематичні
вечори, організовували хори й драмгуртки.
Ідейно-світоглядним підґрунтям національного
руху слугувала діяльність Наукового товариства
ім. Т. Шевченка.
194 •
Піднесенню національної свідомості серед га-
лицької молоді сприяло створення мережі фізкуль-
турно-спортивних товариств, які вбачали мету
своєї діяльності у плеканні фізичного та духовного
здоров’я. 1894 р. у Львові почало діяти гімнастичне
товариство «Сокіл», від якого бере початок україн-
ський спортивно-гімнастичний рух у Східній Гали-
чині. Першим головою цього товариства став В. На-
гірний. Період розквіту «Сокола» пов’язують із
співпрацею зі знаним педагогом Іваном Боберським.
Осередки товариства виникали в багатьох містах і
селах Галичини та Буковини. На початку 1914 р.
у 974 філіях «Сокола» відбули вишкіл 60 тис. юна-
ків та дівчат, вправляючись у різних видах спорту.
У1900 р. Кирило Трильовський створив ще одну
фізкультурно-спортивну організацію - «Січ» (офі-
ційна назва - «Пожежно-гімнастичне товариство
Січ”»). Першу «Січ» було засновано в с. Завалля
(нині село Коломийського району Івано-Франків-
ської області). Невдовзі січові осередки виникли в
більшості міст і сіл Галичини. Для координації ді-
яльності «Січей» створили Український січовий
союз. У 1903 р. першу «Січ» засновано і на Букови-
ні - у м. Кіцмань. У 1913 р. в лавах «Січі» налічува-
лося майже 75 тис. галичан і буковинців.
Український січовий союз і «Сокіл-Батько» були
організаторами відзначення у Львові 100-річчя від
дня народження Тараса Шевченка, що відбулося
28 червня 1914 р. Захід увійшов в історію під на-
звою Шевченківський здвиг. Понад 12 тис. членів
фізкультурно-спортивних товариств урочистою хо-
дою пройшли вулицями Львова.
ВПЛИВ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ НА ФОРМУ-
ВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ. Високому ав-
торитетові греко-католицької церкви в житті укра-
їнців сприяли як об’єктивні, так і суб’єктивні чин-
ники. До об’єктивних варто віднести кращі умови
життя в імперії Габсбургів, прихильність уряду,
можливість представників духівництва здобувати
гарну освіту. Що ж до суб’єктивних чинників, то пе-
Андрей Шептицький
редусім ідеться про особисте
опікування представників
духівництва справами гро-
мадського життя: священи-
ки сприяли поширенню
освіти в народі, активно об-
стоювали ідею вживання
української мови, ініціюва-
ли й підтримували культур-
ницькі заходи, дбали про
викорінення соціальних вад.
Усе це зумовило перетво-
рення греко-католицької
церкви на силу, що гуртува-
ла українців й істотно вплинула на формування в
них національної свідомості.
На межі століть церкву очолив найвидатніший за
всю її історію митрополит Андрей (Шептицький).
Ставши митрополитом, А Шептицький енергійно
розбудовував церкву, опікувався народною освітою
та закладами охорони здоров’я, докладав зусиль для
пропаганди здорового способу життя, був покрови-
телем української науки й культури (зокрема, став
фундатором Українського національного музею у
Львові), ініціював багато благодійних справ. Водно-
час він наполегливо обстоював політичні права
українців в Австро-Угорській імперії, зокрема дома-
гався відкриття українського університету у Львові,
українських гімназій тощо. 28 червня 1910 р. А. Шеп-
тицький виступив у Палаті панів парламенту, наго-
лосивши на важливості відкриття українського уні-
верситету у Львові. Це була перша промова україн-
ця в Палаті панів. Тож для просування української
справи митрополит активно використовував свій
депутатський мандат (члена Галицького сейму і Па-
лати панів Державної ради у Відні). Саме А. Шеп-
тицький очолив делегацію до імператора Франца-
Йосифа, яка клопотала про поліпшення становища
українців в імперії. Така активна громадянська по-
зиція митрополита посприяла ще більшому автори-
тетові греко-католицької церкви серед українців.
19. Українські землі у складі Австро-Угорщини в 1900-1914 рр. • 195
Тренувальний тест до тем 18-19
Курськ
Завдання 1-16 мають чотири варіанти від-
повіді, серед яких лише один правильний.
Виберіть правильний варіант відповіді
1. У якому рядку цифри відповідають назвам
заштрихованих на картосхемі українських гу-
берній у складі Російської імперії напередод-
ні Першої світової війни?
А 1) Волинська, 2) Харківська,
3)Херсонська
1) Подільська, 2) Харківська,
3) Катеринославська
2) Полтавська, 3) Катерино-
А Б В Г
Б
В 1) Волинська,
славська
Г 1) Подільська, 2) Харківська, 3) Херсонська
2. Х?о був видавцем зображе-
ної на ілюстрації єдиної що-
денної українськомовної гро-
мадсько-політичної газети в
підросійській Україні (1906-
1914 рр.)?
А Б В Г
А
Б
В
Чернігів
Володимир- і
^ОДИНСЬК }
оЛуцьк;'
’А Рівнеб
©Львів
Тернопіль*-?
. V-
осі&£слав
Чернівці!^4
^Переяслав
; Єлизаветград
» Ясси
Киші
ІиколаіЬО
^//777,
^477/У'т^'У^а^/X
>7////////7///7
Кременчук
рад
1ЙД Я» В и«»пк ї Ш.ЧЕВЇЙІ І ЙЛ
Ч О Р Н
Е
7
V’-
АЗОВСЬКЕ
МОРЕ
Сімферополь
©
6 високий рівень концентрації виробництва й робітників
на великих підприємствах
А Б В Г
Борис Грінченко
Євген Чикаленко
Володимир Винниченко
Симон Петлюра
3. Суть земельної реформи П. Столипіна полягала в...
поверненні селянам відрізків
конфіскації частини селянських земель на користь без-
земельних селян
1
2
А Б В г
3 наданні селянам права на вихід з общини з наділом
4 поверненні селянам викупних платежів
5 проведенні переселенської політики
А 1, 2 Б 2, З
В 3, 4 Г 3, 5
4. Укажіть особливості становища селян напередодні
Першої світової війни.
1 селяни обмежені у своєму праві залишати общину
2 посилення соціального розшарування селян
З розвиток хуторського господарства
4 збереження зобов'язань перед колишніми поміщиками
5 зменшувалась кількість малоземельних селян
А 1, 2 Б 1, 4
В 2, З Г 3, 5
5. Що характеризувало економічне життя підросійської
України напередодні Першої світової війни?
1 ліквідація поміщицького землеволодіння
2 поліпшення соціально-економічного становища робіт-
ників та селян
З розширення посівних площ і збільшення валових збо-
рів сільськогосподарської продукції
4 відсутність монополій у промисловості
5 участь іноземного капіталу в розвитку промисловості
А Б В Г
А 1,2,5
В 2,4,5
Б 2, 3, 6
Г 3, 5, 6
6. Яке твердження розкриває суть соціальних процесів
у підросійській Україні на початку 20 ст.?
А Б В Г
А
Б
Найшвидшими темпами пролетаріат
формувався в північних та західних
регіонах.
У вугільній і залізорудній промисловості
переважали україномовні робітники.
В Українська інтелігенція як соціальна група формувалася
здебільшого з робітників.
Г Частка малоземельних і безземельних селян щороку
збільшувалася.
7. Яке поняття пропущено в уривку з джерела?
У 1902 р. виник «Продамет» - товариство
для реалізації виробів металургійних заводів, ядром яко-
го були підприємства Півдня Росії. «Продамет» реалізо-
вував 75 % листового заліза імперії.
| А | бТв | Г | А СИНДИКаТ
--------------Б картель
———— В трест
Г корпорація
8. Про брошуру, обкладинку якої
зображено, відомо, що...
А І Б І В І Г
А її надруковано 1905 р. в Києві
Б її автором був Дмитро Донцов
В вона була першим програмо-
вим документом РУП
Г у ній ішлося про устрій само-
стійної України
196 •
9. Характерною рисою суспільно-політичного життя
західноукраїнських земель початку 20 ст. був рух україн-
ців за...
створення національного університету у Львові
об'єднання греко-католицької церкви з православною
проведення виборчої реформи
поширення польської мови в Богослужінні
національно-територіальну автономію українських зе-
мель
А 1,2,4
В 2,4,5
Б 1, 3, 5
г з, 4, 5
А Б В Г
ю. Кого з історичних діячів зображено?
А
Б
В
А Б В Г
5
6
7
Андрея Шептицького
Августина Волошина
Іллю Шрага
Сергія Єфремова
11. Лідерами Української соціал-демократичної робітни-
чої партії (УСДРП) були
1 Микола Порш
2 Євген Чикаленко
З Борис Грінченко
4 Володимир Винниченко
А 1,3,7
В 2,4,6
Симон Петлюра
Мар'ян Меленевський
Олександр Скоропис-
Йолтуховський
1,4,5
З, 5,7
А Б В Г
Б
12. Укажіть три події, що відбулися в Україні в 1905 р.
1 «Кривава неділя»
2 повстання матросів крейсера «Очаків» на чолі з лейте-
нантом Петром Шмідтом
З створення в Києві «Клуба русских националистов»
4 повстання на панцернику «Потьомкін»
5 виступ селян у Великих Сорочинцях на Полтавщині
6 відзначення 100-річчя від дня народження Т. Шевченка
1 справа Бейліса
А 1,2,6
В 2,4,5
Б 2, 3, 7
Г 3, 5, 7
А Б В Г
11 Про кого з історичних діячів ідеться в уривку зі спога-
нів Юрія Колларда?
«...Людина значної ерудиції й гарячий патріот, він по-
тав у заснуванні РУП, а коли того вимагали обстави-
ні, став основоположником Української Народної Пар-
ті. Українську молодь, якого б вона напрямку в питаннях
шціально-економічних не була, він від себе не відштов-
нував і скрізь одверто висловлював свої думки глибокого
національного змісту».
А
Б
В
А Б
В г
Симон Петлюра
Микола Міхновський
Дмитро Донцов
Євген Чикаленко
114. Який рік пропущено у фрагменті зі спогадів Юрія
олларда?
«...Повернувся Д. Антонович до Харкова з Києва на по-
тну ___ року. Якась він зайшов до Боніфатія Камін-
Іакого, якому розвинув намічений план заснування пар-
. Б. Камінський дуже цим захопився й вони вирішили
воразже обміркувати це в тіснішому колі активних чле-
нів "Української Студентської Громади". Намітили вони,
крім себе, для цього ще М. Русова, Л. Мацієвича, О. Кова-
ленка, Б. Мартоса і мене... Таким чином вирішено по-
требу заснування революційної партії під гаслами укра-
їнських політичних домагань засобами революційними».
А 1890 р. Б 1899 р.
В 1900 р. Г 1905 р.
А Б В Г
15. Яку назву має організація, про яку йдеться в спога-
дах Є. Чикаленка?
«Після довгих нарад, обмірковувань вирішили ми 1908
року відновити давню безпартійну загальну організа-
цію, що існувала від 1897 до 1904 року, але тепер уже під
назвою______ без усякої програми, лиш на платформі фе-
деративного устрою Росії та автономії України, у яке
увійшли ті самі громади, що входили в Демократично-
радикальну партію, і яке дожило до революції 1917 року».
~7 і є І □ І г і А «Просвіта»
А Ь о І _ _ _, _
-----------Б Товариство Українських Поступовців
*"---------(ТУП)
В Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ)
Г Український соціал-демократичний союз - «Спілка»
16. З програми якої української партії початку 20 ст. на-
ведено уривок?
«Партія домагається:
1. Демократичної республіки...2. Автономії України з
окремим представничим зібранням (соймом)... 6. Права
кожної нації на культурне й політичне самовизначення.
8. Необмеженої волі слова, друку, совісти, зібраннів, спі-
лок і страйків... 11. Знищення всяких привілеїв класів,
сословій, походження, полувіри й націй... 12. Рівноправ-
ності всіх мов у школах, судах, місцевих громадських і
урядових установах. 16. Безплатного обов'язкового
світського, загального й фахового навчання для всіх ді-
тей до 16 років. Харчів, одежі і підручників безплатно
для дітей бідних. Передачі всієї народньої освіти на
Україні до завідування завідування Українського Сойму».
~ і с і І _ і А Русько-української радикальної партії
(рурП)
———— Б Української національно-демократичної
партії (УНДП)
В Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП)
Г Української народної партії (УНП)
У завданнях 17-19 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таб-
лиці на перетині відповідних рядків і колонок.
17. Установіть відповідність між іменами історичних дія-
чів та словосполученнями, які їх стосуються.
1 Іван Боберський
2 Андрей Шептицький
З Ілля Шраг
4 Кирило Трильовський
А Український національний музей
у Львові; греко-католицька церква
Б Фізкультурно-спортивне товариство «Сокіл»; перші під-
ручники гімнастичних вправ і спортивних ігор
19. Українські землі у складі Австро-Угорщини в 1900-1914 рр. • 197
В Фізкультурно-спортивна організація - «Січ»; Українська
бойова управа. Палата послів австрійської Державної
ради
Г Українська парламентська громада в І Державній думі
Росії; Товариство українських поступовців
Д Русько-українська радикальна партія; кілька тисяч нау-
кових, літературних праць
18. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Агатангел Кримський
Б Ісмаїл Гаспринський
В Михайло Вербицький
Г Микола Міхновський
Д Августин Волошин
19. Установіть відповідність між стислими характеристи-
ками та назвами перших політичних партій в Україні.
1 Партія Наддніпрянської України, яка основну мету своєї
діяльності вбачала в досягненні самостійності України.
Створена за ініціативи Миколи Міхновського
2 Партія, створена на основі Загальної української без-
партійної організації (ЗУБО). Досягнення автономії
України пов'язувала з установленням у Росії консти-
туційної монархії.
З Перша легальна українська політична партія. У своїй
діяльності прагнула обстоювати соціальні інтереси се-
лян Галичини й водночас захищати національні права
українців.
4 Перша політична партія в Наддніпрянській Україні,
створена в Харкові групою студентської молоді.
А Русько-українська радикальна пар-
тія (РУРП)
Б Українська національно-демокра-
тична партія (УНДП)
В Українська демократична партія
(УДП)
Г Революційна українська партія (РУП)
Д Українська народна партія (УНП)
А Б В г
1
2
3
4
У завданнях 20-21 розташуйте події в хронологічній по-
слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
20. Установіть послідовність утворення політичних пар-
тій в Україні.
А Русько-українська радикальна партія
(РУРП)
Б Українська соціал-демократична ро-
бітнича партія (УСДРП)
В Українська національно-демократич-
на партія (УНДП)
Г Українська народна партія (УНП)
21. Установіть послідовність подій.
А Б В г
1
2
3
4
А ухвалення циркуляра П. Столипіна
із забороною реєструвати будь-які
«инородческие» товариства й видав-
ництва
Б справа Бейліса
В ухвалення указу про проведення сто-
липінської аграрної реформи
Г виникнення парамілітарної організа-
ції «Січ» у Східній Галичині
У завданнях 22-24, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
22. Які програмні положення мала українська трудова
громада в II Державній думі?
| | | ] 1 <<Ми хочемо: "Єдиної, нероздільної, само-
стійної України від гір Карпатських аж по
Кубань річку"».
2 «Здобуття народові землі, которою користувалися б
тільки ті, що прикладають до неїсвою працю...».
З «Будемо вимагати восьмигодинного робочого дня,
оборони праці жінок та дітей, страховки на ста-
рість то но випадок знесилення».
4 «Користуючись сим поземельним наділом, селяни за
се зобов'язані виконувати на користь поміщиків ви-
значені в "Положеннях" повинності... Селяни іменую-
ться тимчасовозобов'язаними».
5 «Переробка державного урядування на національну і
територіальну (краєву) автономію країн Російської
імперії».
6 «Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець
на нашій території, ми не маємо права покласти
оружжя».
23. Що з переліченого стосується України в роки револю-
ції 1905-1907 рр.?
।—।—।—। 1 поява українських періодичних видань
І—І—І—І 2 масові арешти очільників політичних партій
З звуження сфери вживання української мови
4 впровадження на території України стану посиленої
охорони
5 створення в містах і містечках осередків «Просвіти»
6 вибори до І та II Державних дум Росії
24. Які проблеми прагнув розв'язати Петро Столипін, за-
проваджуючи земельну реформу?
| | | ~| 1 підвищити ефективність сільськогосподар-
ського виробництва
2 передати поміщицькі землі у власність селян
З пришвидшити збір із селян викупних платежів за наді-
лені землі
4 розв'язати проблему аграрного перенаселення
5 зміцнити соціальну опору політичного режиму на селі
6 надати селянам право особистої свободи, ліквідувавши
їхню залежність від поміщика
198 •
„ %
20. УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ
СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Зміст навчального матеріалу:
Україна в геополітичних планах країн Антанти і Центральних дер-
жав. Війна та українські політичні сили. Головна українська рада.
Союз визволення України. Загальна українська рада. Воєнні дії на
території України в 1914-1917 рр. Українці в арміях воюючих
держав. Українські січові стрільці. Політика Російської імперії та
Австро-Угорщини на українських землях у 1914-1917 рр.
Дати подій:
серпень 1914 р. - утворення Головної української ради, форму-
вання легіону Українських січових стрільців (УСС), створення Сою-
зу визволення України;
1914 р. - Галицька битва;
1915 р. - утворення Загальної української ради;
1916 р. - Брусиловський прорив.
Персоналії: Кость Левицький, Дмитро Донцов, Андрій Жук, Ми-
хайло Галущинський, Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген
(Василь Вишиваний).
Поняття і терміни: світова війна, Галицько-Буковинське генерал-
губернаторство, мобілізація, евакуація. І
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вказані
дати відповідно до подій, явищ, процесів;
співвідносити дати та історичні факти (події,
явища, процеси) з періодами, факти-події -
з явищами, процесами; визначати послі-
довність історичних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування
в історичному контексті вказаних понять
і термінів;
• розпізнавати на картосхемі військові
події на території України в 1914-1917 рр.,
бойовий шлях легіону УСС, Галицько-Буко-
винське генерал-губернаторство;
• характеризувати територіально-полі-
тичні плани ворогуючих держав щодо укра-
їнських земель, позиції українських політич-
них сил щодо війни, політичне життя та со-
ціально-економічне становище населення в
роки війни; діяльність зазначених історич-
них діячів;
• визначати політичні та соціально-еко-
номічні наслідки війни для українського
суспільства;
• сприймати та інтерпретувати різно-
видові історичні джерела, що стосуються
теми.
УКРАЇНА В ГЕОПОЛІТИЧНИХ ПЛАНАХ КРАЇН АНТАН-
ТИ 1 ЦЕНТРАЛЬНИХ ДЕРЖАВ. Перша світова війна, у
вир якої було втягнуто 38 держав із населенням по-
над 1,5 млрд осіб, тобто 75 % населення земної кулі,
[тривала із серпня 1914 р. до листопада 1918 р.
|У ній загинули понад 10 млн осіб. Кожна країна, що
І таалила рішення про участь у цій війні (крім Сер-
Ібії, Бельгії та Люксембургу, на яких напали), обсто-
Іювала власні інтереси. У великих держав основні
міді збігалися: переділити вже поділений світ, пере-
розподілити колонії, завоювати нові ринки збуту й
Шжерела сировини.
І Кожен з учасників війни у разі перемоги волів
іводілити завойовані землі, зокрема українські, на
Іиасний розсуд. Україна була об’єктом загарб-
ицьких планів як Антанти, так і Центральних дер-
I Владні кола Німеччини прагнули панування в
Европі. Завдавши воєнної поразки Франції та Росії,
Іони планували анексувати величезні шматки їх-
Іьої території з метою створення Великої Німеччи-
ні Крім того, до Німеччини мала перейти колоні-
Ітьна імперія Франції. Російську імперію вони теж
іли розчленувати й утворити низку країн, ціл-
ом залежних від Великої Німеччини. У цих розра-
хунках фігурувала й Україна. Коли розпочалася
Перша світова війна, один із найбагатших німець-
ких капіталістів, «сталевий король» Август Тіссен,
заявив, що в Україні під повну владу німецьких моно-
полій насамперед мають перейти «Донецький ба-
сейн з Одесою, Кримом та Приазов’ям».
Австрійські політики мали певні плани щодо те-
риторіальних прирощень, зокрема українськими
землями Російської імперії, на які не претендувала
Німеччина. Йшлося насамперед про Волинську й
Подільську губернії, тобто регіони, що у 18 ст. були
частиною території Речі Посполитої.
Російська влада претендувала на всі українські
землі у складі Австро-Угорщини. Вона вважала Схід-
ну Галичину, Закарпаття й Північну Буковину
«споконвічно російськими землями».
• Світова війна - глобальне протиборство коалі-
цій держав із застосуванням засобів збройного на-
сильства, що охоплює велику частину країн світу.
Антанта - блок європейських держав (Велика Британія,
Франція, Російська імперія), який сформувався для бо-
ротьби проти Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщи-
на, Італія). Італія вступила у війну на боці Антанти.
20. Україна в роки Першої світовій війні • 199
Четверний союз - військово-політичний блок Німеччини,
Австро-Угорщини, Болгарії й Османської імперії - проти-
стояв країнам Антанти в Першій світовій війні. З огляду на
географічне розташування Німеччини та Австро-Угорщи-
ни в Європі супротивників Антанти називали також Цен-
тральними державами.
Націоналізація (від лат. паїіо - народ) - перехід приват-
ної власності у власність держави. Об'єктами можуть бути
земля, промислові підприємства, банки, транспорт,
зв'язок тощо.
ВІЙНА ТА УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ СИЛИ. У перші
дні після проголошення війни політичні партії та
громадські організації розгорнули по всій Росії про-
пагандистську кампанію на підтримку воєнних дій
уряду. Навколо гасла «За віру, царя і батьківщину!»
згуртувалися всі верстви суспільства. Повсюдно
звучали заклики захистити «братів-слов’ян» від
«прусських варварів». Війну з Центральними дер-
жавами називали «Великою війною», «Вітчизняною
війною». Столицю імперії Санкт-Петербург пере-
йменували на Петроград. Власність німецьких і ав-
стрійських підданих націоналізували. Багатоміль-
йонне німецьке населення, декілька поколінь якого
проживало в імперії (зокрема в українських губер-
ніях) на правах російських підданих, зазнало пере-
слідувань і дискримінації. Найвпливовіші політичні
партії, що були представлені у Державній думі, від-
кинули опозиційність і підтримали уряд.
Діячі українського національного руху на почат-
ку війни демонстрували лояльність до Росії й за-
кликали підтримати воєнні зусилля царського уря-
ду. Газета «Рада» Товариства українських посту-
повців (ТУП) агітувала українців стати на захист
російської держави. Лідери ТУП - ліберали Д. До-
рошенко, А. Вязлов, А. Ніковський - увійшли до
Союзу земств і міст Південно-Західного фронту;
відкрили й утримували своїм коштом приватні ла-
зарети для поранених вояків і в Україні, і в Росії. Не
лише ТУП, а й «Спілка», УСДРП стояли на позиці-
ях підтримки Росії. Лідер УСДРП Симон Петлюра
в часописі «Украинская жизнь» ЗО липня 1914 р.
опублікував статтю «Війна і українці», у якій закли-
кав українців виконати «свій обов’язок громадян
Росії».
Водночас частина соціал-демократів, очолювана
Володимиром Винниченком, обстоювала антивоєн-
ні позиції під гаслами «Геть війну!», «Хай живе ав-
тономія України!». Трохи згодом рада ТУП при-
йняла ухвалу, у якій закликала українців дотриму-
ватися позиції нейтралітету.
1 серпня 1914 р. у Львові зустрілися керівники
найвпливовіших українських партій Галичини - на-
Кость Левицький
ціонал-демократ К. Левиць-
кий, радикал М. Павлик і со-
ціал-демократ М. Ганкевич.
Очільники трьох партій пе-
ребороли свої розбіжності
й утворили координацій-
ний центр — Головну укра-
їнську раду (ГУР). Головою
Ради став К. Левицький.
Рада мала обстоювати інте-
реси українців у Австро-
Угорщині.
Націонал-демократи та соціал-демократи були
вкрай незадоволені тим, що імператор і його ото-
чення підтримували в Галичині поляків а не укра-
їнців. Однак ліберальна національна політика Ав-
стро-Угорщини давала надію, що згодом українці
одержать якісь державні права. Тому, коли треба
було політично визначитися, українські партії Схід-
ної Галичини заявили про безумовну та повну під-
тримку Центральних держав у їхньому збройному
конфлікті з Росією та її союзниками.
6 серпня ГУР закликала тих, хто не підлягав мо-
білізації, добровільно вступати до лав легіону Укра-
їнських січових стрільців (УСС). Рада об’єднала
управління всіма стрілецькими й січовими органі-
заціями в єдину Українську бойову управу, яка
мала опікуватися створенням національних бойо
вих підрозділів. Ішлося не про національні підрозді-
ли імператорської армії, а про українські формуван-
ня, що політично мали підкорятися Головній укра-
їнській раді. Командиром легіону УСС за згодою
ГУР призначили Михайла Галущинського.
Для розширення впливу ГУР на українські землі
в межах кордонів Російської імперії та представни-
цтва загальноукраїнських інтересів її було реоргані-
зовано на Загальну українську раду (ЗУР). На
установчому засіданні ЗУР, яке відбулося 5 травня
1915 р. у Відні, обрали склад Президії, члени якої
представляли Галичину, Буковину та Наддніпрян-
ську Україну. Головою, як і попередньої організа-
ції — ГУР, став К. Левицький. Своїм завдання»
ЗУР проголосила боротьбу за побудову самостійної
української держави на українських землях, що вхо-
дили до Російської імперії, та запровадження тери
торіально-національної автономії - коронного краю
на українських землях Галичини та Буковини у
складі Австро-Угорщини. До ЗУР входили 34 деле-
гати від різних партій Галичини й Буковини, а та-
кож представники Союзу визволення України.
У перші дні війни емігранти з Наддніпрянської
України у Львові створили позапартійну політич
200 •
Дмитро Донцов
ну організацію. Це були
Андрій Жук, Дмитро Дон-
цов, Володимир Дорошенко,
Микола Залізняк, Мар’ян
Меленевський і Олександр
Скоропис-Йолтуховський.
Назвали її Союзом визво-
лення України (СВУ). Чле,-
ни СВУ прагнули викорис-
тати війну австро-німецько-
го блоку проти Росії для
завоювання самостійності
України СВУ розгорнув активну роботу серед со-
тень тисяч військовополонених у таборах Австро-
Угорщини й Німеччини. Він домігся створення для
українців' окремих таборів, посилав туди вчителів та
інструкторів, створював бібліотеки, аматорські
гуртки, освітні курси. У багатьох таборах був нала-
годжений випуск газет і журналів. У державах Чет-
верного союзу й у нейтральних країнах члени СВУ
поширювали літературу про Україну, пропагували
ідею створення незалежної української держави.
ВОЄННІ ДІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В 1914 р. ПОЧА-
ТОК РОСІЙСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В ГАЛИЧИНІ. На
Південно-Західному фронті 18 серпня перейшла в
наступ 8-ма армія генерала О. Брусилова. 23 серпня
почалася грандіозна Галицька битва: по обидва
боки воювали вісім армій, понад сто дивізій, більш
як 1,5 млн солдатів і офіцерів. Битва тривала понад
місяць і завершилася розгромом австро-угорських
військ. З вересня майже без бою «впав» Львів, через
день був захоплений Галич. Російські війська бло-
кували фортецю Перемишль (нині - м. Пшемисль,
Польща) і вийшли до річки Вислока, за 80 км від
Кракова. Було окуповано всю Східну Галичину й
частину Західної, майже всю Буковину. Австро-
угорські війська втратили 400 тис. солдатів, зокрема
100 тис. - полоненими. Втрати росіян становили
приблизно 230 тис. осіб. Російські війська пішли на
Карпати, але зимовий німецько-австрійський на-
ступ змусив їх повернутися в Галичину. Єдиним ва-
гомим для Петрограда результатом багатомісячних
боїв було взяття Перемишля в березні 1915 р. Після
капітуляції фортеці росіянам дісталися неабиякі
20. Україна в роки Першої світовій війні • 201
• Галицько-Буковинське генерал-губернатор-
ство - тимчасова адміністративно-територіальна
одиниця, створена царським урядом Російської
імперії для управління окупованими російською
армією під час Першої світової війни землями Ав-
стро-Угорщини.
військові трофеї; багатотисячний гарнізон - 120 тис.
солдатів і офіцерів австро-угорської армії — звався у
полон.
На окупованих територіях було утворено Гали-
цько-Буковинське генерал-губернаторство в скла-
ді чотирьох губерній: Львівської, Перемишльської,
Тернопільської та Чернівецької. Микола II призна-
чив військовим генерал-губернатором графа Г. Бо-
бринського. Царський намісник на чолі повітів по
ставив повітових начальників, на чолі міст — градо-
начальників з-поміж служивої російської знаті.
Сільські гміни (громади) очолили старости з офіце-
рів царської армії. У краї почали втілювати жорстку
політику русифікації (зросійщення). «Експерта-
ми» з русифікації стали москвофіли.
Уже восени закрили майже всі українські устано-
ви, бібліотеки, школи (польські й далі існували).
Були закриті всі українські журнали й газети. Оку-
паційна влада вчиняла обшуки, переслідувала міс-
цеву інтелігенцію. М. Грушевського, який перебу-
вав тоді в Києві, за звинуваченням в австрофільстві
заарештували й вислали під нагляд поліції до По-
волжя (Симбірськ, Казань). Згодом учений отри-
мав дозвіл переїхати до Москви, але без права на пе-
дагогічну та громадську діяльність. Розпочалися
грабунки галицьких банків, музеїв, книгарень. Було
демонтовано обладнання друкарень, зокрема Науко-
вого товариства імені Т. Шевченка у Львові (НТШ).
Задля викорінення українського національно-ви-
звольного руху Г. Бобринський, а згодом Ф. Трепов,
який посів посаду військового генерал-губернатора
у жовтні 1916 р., активно застосовували депортації.
Арешти й висилки вчиняли не тільки жандарми, а й
військова влада, тому встановити загальну кількість
репресованих неможливо. По дорозі на схід понад
12 тис. людей пройшли через київські в’язниці. Ми-
трополита А. Шептицького вивезли до Суздаля, де
протримали у в’язниці місцевого монастиря до
1917 р. Синод Російської православної церкви
(РПЦ) докладав неабияких зусиль для руйнування
греко-католицької церкви. Замість депортованих
священиків у дві сотні парафій прислали право-
славних священнослужителів з Росії.
ПЕРЕБІГ ВОЄННИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В
1915-1917 рр. Навесні 1915 р. німецько-австрійське
командування розпочало Горлицьку контрнасту-
пальну операцію (2 травня (19 квітня) - 23 (10)
червня 1915 р.), у результаті якої німецько-австрій-
ські війська повернули Галичину й відкинули су-
противника майже до австро-російського кордону.
На кінець 1915 р. фронт стабілізувався вздовж лінії
Кам’янець-Подільськ - Тернопіль - Кременець -
Дубно.
Наступною великою воєнною операцією на укра-
їнських землях став Брусиловський прорив (4 черв
ня (22 травня) 20 (7) вересня 1916 р.). Російські
війська прорвали німецько-австрійську оборону і
7 червня (25 травня) взяли Луцьк. Згодом поверну-
ли частину Волині, знову захопили Південно-Схід-
ну Галичину, Буковину й підійшли до карпатських
перевалів. Незабаром Південно-Західний фронт
розтягся вздовж лінії Золочів - Галич - Станіславів
(нині - Івано-Франківськ) - Ворохта. На захопле-
них теренах було відновлено дві губернії - Черні-
вецьку й Тернопільську.
Падіння самодержавства на певний час призупи-
нило воєнні дії. Наступ російської армії у червні
1917 р. на львівському напрямку завершився прова
лом і витісненням російських військ із Галичини і
Буковини.
У квітні 1915 р. у Львові й Перемишлі побував
Микола II, щоб ознайомитися з новонабутими те-
риторіями. Незабаром, однак, російська армія була
змушена швидко відступити. При цьому вона виво-
зила з краю все цінне. Австрійська адміністрація,
що повернулася на галицькі землі, вдалася до пере-
слідувань «зрадників», які співпрацювали з цар-
ською владою. За підтримки польських урядовців
українців звинувачували у державній зраді та по-
разці австро-угорської армії. Було створено мережу
концентраційних таборів, у які ув’язнювали гали-
чан та буковинців. Одним із найбільших таких та-
борів був Талергоф на заході Австрії, у якому пере-
бували близько 5 тис. заарештованих, з них майже
500 священиків.
У 1916 р. Галичина і Буковина знову були окупо-
вані російською армією.
УКРАЇНЦІ В АРМІЯХ ВОЮЮЧИХ ДЕРЖАВ. Україн-
ські землі стали ареною воєнній дій одразу з по-
чатком війни. Українці опинилися по різні боки
барикад, у ворожих арміях - Російської імперії й
Австро-Угорщини. У Росії станом на 1917 р. із
15,5 млн мобілізованих на війну осіб до 4,5 млн
були українцями. В австро-угорську армію мобілі
зували майже 300 тис. українців. Таким чином
українці перебували у вкрай складному становищі:
202 •
с
Любйійв
Радом®
Люблж
Ковель
Кельне
красних
Сандомир
Луцьк
Дежаиськ
Сокаль
Шепетівка
Ярослав
Горли
<9
Дрогобич
ережани.
Проскурів
Кошйц
Ужгород
Коломиї
я їй
Моїил
Сотмарнеметі
и н а
И
Воєнні дії в 1915 -1917 рр.
• ЛІНІЯ фронту
станом на кінець 1916 р.
1 » Бойовий шлях
українських січових
стрільців у 1914-1917 рр.
ж 40
•кІ-Лрисл/л
Брусиловський прорив
російських військ
(4 червня - 13 серпня 1916 р )
— ~ Лінія фронту
після липневого 1917 р.
наступу німецько-австро-
угорських військ
ЧХ Головні бої
за участю українських
січових стрільців
о
Пряшів о
Томашіво
Брест-Литовськ
Лінія фронту
станом на початок 1915 р.
Холм
Вояодимир-
Грубеш®
о
Комарів
Рава-Руськаф
Жовква
V»
фльвів
о
Городок
Тернопіль
Волочиськ
/тарокостянтинів
/Ьурдякшці І
Кам’янець-
'ПодільсьЧ
<Ньіредьгаза
5<О
Нйдьбанья
Горлицький прорив
(2 травня - 23 червня 1915 р.)
і подальші дії німецько-австро-
угорських військ
Лінія фронту
станом на початок 1916 р.
о Р щ
українці-галичани й українці-наддніпрянці десятка-
ми тисяч гинули за чужі інтереси, оскільки не мали
власної держави.
УКРАЇНСЬКІ СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ. Після складання при-
сяги у Стрию на початку вересня 1914 р. легіон но-
вобранців-добровольців УСС відбув у закарпатські
села неподалік Мукачевого. Тут стрілецькі сотні й
курені реорганізували: легіон поділили на 10 со-
і тень. До кінця вересня останні підрозділи УСС від-
іправшійся на фронт. Австрійське командування
І планувало використати УСС для оборони карпат-
Іських перевалів, тож наприкінці вересня на Ужоць-
Ікому перевалі та біля села Верецькі Вижні відбувся
І перший бій УСС.
Від грудня 1914 р. УСС виконували розвідниць-
ку службу в Карпатських Бескидах. У січні наступ-
ного року австрійські війська розпочали наступ у
Карпатах. На початку березня УСС зайняли позиції
на схилах гори Маківка. Бої за неї точилися упро-
довж двох місяців. На початку травня підрозділи
УСС відвели з бойової лінії. Наприкінці серпня
1915 р. курені УСС вступили в бій у подільських
степах між Серетом і Стрипою. У листопаді реорга-
нізований полк УСС на чолі з Григорієм Коссаком
спинив наступ росіян на Бережани. Всю зиму
1915 р. до травня 1916 р. полк УСС, перебуваючи
у тилу, проводив не тільки військовий вишкіл, а й
культурно-освітню роботу. /
Під час Брусиловського прориву влітку 1916 р.
цісарське командування саме завдяки бойовим діям
кількох стрілецьких куренів змогло утримувати най-
важливіший відтинок фронту - шлях із Підгайців
на Бережани, що на Тернопільщині. Найбільшою
20. Україна в роки Першої світовій війні • 203
бойовою операцією в історії стрілецтва стала битва
на Лисоні (серпень - вересень 1916): лише 150 стріль-
ців і 16 старшин вирвалися з оточення. На фронт
під Бережани полк повернувся в лютому 1917 р.
У лютому 1918 р. полк УСС здійснив похід на
Правобережну Україну у складі групи австрійських
військ. Одним із завдань, яке ставили перед собою
січові стрільці, було поширити серед україцського
населення національну свідомість, пошану до рідної
історії, культури й традицій. Перед вступом ав-
стрійських військ на територію України на бік Ан-
танти у повному складі перейшов польській легіон
Ю. Галлера. Одразу ж австрійське командування
роззброїло інші польські військові частини і заду-
мало ліквідувати легіон УСС. На захист січових
стрільців виступили українські посли австрійського
парламенту, а також військові. У відповідь цісар
Карл зробив командиром УСС сина австрійського
ерцгерцога Стефана — архікнязя Вільгельма Фран-
ца фон Габсбурга-Лотрінгена (Василя Вишивано-
го). У лавах УСС його знали, тож таке призначення
не викликало обурення. Василь Вишиваний, а саме
так назвали архікнязя українці, полюбив Україну, її
історію й культуру, навіть вивчив українську і скла-
дав україномовні вірші. Зі стрілецтвом Вільгельм
Габсбург швидко знайшов спільну мову, підтриму-
вав зв’язок і надалі. У 1920-х рр. допомагав матері-
ально скитальцям УГА у таборах Чехословаччини.
У 1947 р. органи НКВС його заарештували і вивез-
ли із Відня до сталінських таборів. Помер Василь
Вишиваний у Лук’янівській тюрмі м. Києва у серп-
ні 1948 р.
ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА АВСТРО-УГОР-
ЩИНИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У 1914-1917 рр.
Мобілізовані на фронт солдати зазнавали поневі-
рянь у небаченій раніше окопній війні, гинули у
боях і від ран. Кваліфіковані робітники, що одержу-
вали відстрочку від мобілізації (в Україні таких на-
лічувалося до кінця 1916 р. майже 130 тис.), були
позбавлені всіх прав. Вони не могли переходити з
одного підприємства на інше, відмовлятися від по-
наднормових робіт, висувати щонайменші вимоги
адміністрації. Будь-яка непокора тягла за собою не-
гайне відправлення на фронт. Власники підпри-
ємств домоглися від уряду скасування обмежень на
використання жіночої та дитячої праці. У складі
промислових робітників України чисельність жінок
і підлітків зросла з 61 тис. у 1914 р. до 218 тис. у
1917 р., тобто більш ніж утричі. Робочий день у во-
єнні роки тривав, особливо на малих підприємствах,
до 15-16 годин на добу. Заводські адміністрації
не бажали витрачатися на заходи з охорони праці
й техніки безпеки. Найнебезпечнішою для робітни-
ків була кам’яновугільна промисловість.
Власники підприємств отримували величезні
прибутки з воєнних замовлень, тож за роки війни
істотно посилилася соціальна поляризація суспіль-
ства: буржуазні й військово-бюрократичні кола зба-
гачувалися, народні маси біднішали. У воєнний час
селянство стало не менш активним супротивником
панівних кіл, ніж робітники.
Економіка Росії опинилася на межі катастрофи.
Зокрема, в Україні до січня 1917 р. згасло 36 домен-
них печей; нестача металу й вугілля призвела до
припинення роботи фабрик і заводів. Залізниці не
справлялися з перевезеннями. У містах бракувало
продуктів, почався товарний голод, інфляція, різко
зросли ціни, на підприємствах упала продуктив-
ність праці, адже кваліфікованих робітників заміни-
ли жінки, підлітки, військовополонені. На селі не
вистачало робочої сили, коней, реманенту, скорочу-
валися посівні площі, обсяги врожаю зернових, за-
непало тваринництво. Від продовольчої кризи осо-
бливо потерпало населення великих міст і армія.
У містах біля хлібних магазинів нагромаджувалися
тисячні черги. Солдати у тилових гарнізонах часто
одержували лише половину призначеного пайка.
Великим лихом для населення України стало бі-
женство, що охопило українські землі по обидва
боки кордону. До евакуаційних заходів вдавалися
як австрійська влада на Галичині й Буковині, так і
російський імперський уряд у Волинській та По-
дільській губерніях.
Серед народних мас зростало невдоволення ві-
йною, господарським занепадом у країні й узагалі
політикою самодержавства. В усіх промислових
центрах відбувалися страйки та заворушення з го-
ловним політичним гаслом «Геть війну!». Якщо в
1915 р. в Україні пройшло 113 страйків, у яких бра-
ли участь 48 тис. робітників, то 1916 р. їхня кіль-
кість зросла до 218, а учасників - до 193 тис. На селі
знову запалали поміщицькі садиби та економії. Ан-
тивоєнні настрої охопили й солдатські маси, внаслі-
док чого цілі полки відмовлялися йти в бій. Країна
стояла перед новим революційним потрясінням.
• Мобілізація - комплекс заходів, спрямованих на
переведення державної інфраструктури та військових
сил країни у військовий стан через надзвичайні умо-
ви всередині країни або ж за її межами.
• Евакуація (від лат. еуасиаїіо - спорожняти) - орга-
нізоване вивезення людей, підприємств, установ та
матеріальних цінностей з небезпечної місцевості під
час війни, стихійного лиха.
204 •
21. ПОЧАТОК
УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Зміст навчального матеріалу:
Революційні події в Україні в 1917 - на початку 1918 р. Україніза-
ція армії. Еволюція поглядів політичних сил України в питанні са-
мовизначення. Універсали Української Центральної Ради (УЦР).
Відносини УЦР із Тимчасовим урядом та більшовицькою Росією.
Проголошення Української Народної Республіки (УНР). Кримсько-
татарський національний рух. «Всеукраїнський з'їзд рад» у м. Хар-
ків. Перша війна більшовицької Росії з УНР. Бій біля станції Крути.
Події 1917 р. в Криму. Проголошення незалежності УНР. Окупація
більшовицькою Росією України. Брестський мирний договір. Ви-
гнання більшовиків із території УНР. Похід Петра Болбочана на
Крим: Конституція УНР.
Дати подій:
березень 1917 р. - утворення Української Центральної Ради (УЦР);
квітень 1917 р. - Всеукраїнський національний конгрес;
червень 1917 р. - Перший Універсал УЦР;
липень 1917 р. - Другий Універсал УЦР;
листопад 1917 р. - Третій Універсал УЦР;
9 (22) січня 1918 р. - Четвертий Універсал УЦР, проголошення
незалежності Української Народної Республіки (УНР);
січень 1918 р. - бій біля станції Крути;
січень (лютий) 1918 р. - Брестський мирний договір між УНР і
державами Четверного союзу.
Персоналїї: Михайло Грушевський, Володимир Винниченко,
Сергій Єфремов, Петро Болбочан, Номан Челебіджихан.
Поняття і терміни: автономізація, самостійники. Українська Цен-
тральна Рада, універсали УЦР, Генеральний секретаріат. Вільне
козацтво. Установчі збори, більшовизм, Курултай.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вказані
дати відповідно до подій, явищ, про-
цесів; співвідносити дати та історичні
факти (події, явища, процеси) з періо-
дами, факти-подїі - з явищами, процеса-
ми, визначати послідовність історичних
подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування в
історичному контексті вказаних понять і
термінів;
• розпізнавати на картосхемі територію
УНР згідно з Третім Універсалом УЦР; на-
прямки наступу більшовиків під час
першої війни Росії з УНР; територію УНР
за Брестським мирним договором;
• характеризувати діяльність УЦР, україн-
ських партій, основні положення універ-
салів УЦР; взаємовідносини УЦР із Тим-
часовим урядом та більшовицькою
Росією; боротьбу за владу в Києві в
жовтні-листопаді 1917 р.; ультиматум
Раднаркому; діяльність і здобутки зазна-
чених історичних діячів;
• визначати принципи Української рево-
люції, її характер; роль Всеукраїнських
з'їздів рад у містах Київ і Харків; причини
та наслідки першої війни більшовицької
Росії з УНР; здобутки і прорахуйки УЦР у
державотворчому процесі;
• пояснювати історичне значення універ-
салів УЦР;
• сприймати та інтерпретувати різно-
видові історичні джерела, що стосуються
теми.
ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. СТВОРЕННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. Революція в Ро-
сії почалася з демонстрацій і мітингів у Петрограді
в Міжнародний жіночий день 23 лютого (8 березня)
1917 р. Наступного дня в імперській столиці спа-
лахнув страйк, який одразу став політичним. По-
всталі робітники й солдати Петроградського гарні-
зону 27 лютого (12 березня) створили Петроград-
ську раду робітничих і солдатських депутатів.
Водночас було засновано парламентський політич-
ний центр - Тимчасовий комітет Державної думи.
І
* Установчі збори - виборний законодавчий орган,
1 покликаний випрацювати конституцію держави й, та-
ким чином, на правовій основі оформити новий дер-
жавний і суспільний устрій.
2 (15) березня, коли Микола II змушений був зрек-
тися влади, комітет утворив Тимчасовий уряд із
представлених у парламенті партій - здебільшого
кадетів та октябристів. За погодженням із Петро-
градською радою Тимчасовий уряд узяв на себе ор-
ганізацію виборів до Установчих зборів, які, своєю
чергою, мали визначити форму правління, ухвалити
конституцію і сформувати постійний уряд. Ці поді
в столиці Російської імперії дали поштовх до почат-
ку Української революції.
4 (17) березня було засновано Київську губерн-
ську раду об’єднаних громадських організацій, яка
діяла від імені Тимчасового уряду й вважалася най-
вищим представницьким органом місцевої влади.
Вона складалася з представників Земського союзу,
Союзу міст, Воєнно-промислового комітету, Біржо-
вого комітету, губернської, міської та повітових
21. Початок Української революції • 205
управ, кооперативних організацій тощо. Водночас у
великих містах України було створено ради робіт-
ничих і солдатських депутатів.
Товариство українських поступовців (ТУП),
українські соціал-демократи та інші громадські й
політичні організації, керуючись інструкцією Тим-
часового уряду щодо місцевих рад об’єднаних гро-
мадських організацій, 4 (17) березня 1917 р. засну-
вали раду не губернського, а всеукраїнського масш-
табу - Українську Центральну Раду (УЦР).
Революція швидко охопила всю Україну. 19 бе-
резня (1 квітня) УЦР влаштувала в Києві маніфес-
тацію патріотичних сил, яка почалася з урочистої
ходи. У ній взяли участь майже 100 тис. осіб, зокре-
ма десятки тисяч українських вояків. Хода завер-
шилася всенародним віче на Софійській площі біля
пам’ятника Б. Хмельницькому. На вічі пролунали
вимоги до Тимчасового уряду: ухвалення декларації
про українську автономію; призначення на посади
губернських і повітових комісарів людей, які воло-
діють українською мовою; запровадження україн-
ської мови в державному апараті, судах і школах;
невідкладне скликання Установчих зборів. Віче ре-
комендувало Центральній Раді чимшвидше склика-
ти Український національний конгрес. Завданнями
конгресу визначили створення умов для запрова-
дження автономії, а також вибори членів Централь-
ної Ради від губерній.
ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ПОЧАТКУ
УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. Підготовка Національно-
го конгресу активізувала українські політичні сили,
які вирішили, не зволікаючи, провести партійні
з’їзди. Першим організаційний з’їзд провело у квітні
1917 р. Товариство українських поступовців, яке
змінило назву на Союз українських автономістів-
федералістів на чолі із С. Єфремовим. А незабаром
було проголошено про перетворення союзу на полі-
тичну партію. Конференція, що відбулася у червні
1917 р„ затвердила її назву — Партія соціалістів-фе-
дералістів (скорочено - есефи). Партія проводила
роботу здебільшого в інтелігентських колах і не ста-
ла масовою. Вона була впливовою у Центральній
Раді, оскільки мала популярних діячів.
Відновилася Українська соціал-демократична
робітнича партія (УСДРП - есдеки) на чолі з
В. Винниченком і С. Петлюрою. Місцеві представ-
ники загальноросійської соціал-демократичної пар-
тії (меншовики) заявили, що визнають право укра-
їнців на автономію, й запропонували об’єднатися.
Проте центральне керівництво РСДРП (м) засу-
джувало спроби УЦР домогтися автономії для
українського народу. Російські соціал-демократи
були впливовими в індустріальних районах Украї-
ни, а українські — лише в містах промислово нероз-
виненого Правобережжя. За чисельністю УСДРП
(приблизно 5 тис. на середину 1917 р.) вдесятеро
поступалася місцевим мен-
шовикам.
У квітні 1917 р. відбувся
установчий з’їзд Україн-
ської партії соціалістів-
революціонерів (УПСР -
есери). Її очолили пред-
ставники студентської
молоді: М. Залізняк, М. Ко-
валевський, Л. Ковалів,
О. Севрюк, П. Христюк. До
неї як до наймасовіиіої при-
єднався М. Грушевський.
Утім, УПСР за кількістю
Михайло Грушевський
членів (майже 75 тис.) істотно поступалася україн-
ським осередкам загальноросійської партії соціаліс-
тів-революціонерів. Останніх підтримували в про-
мислових районах, військових гарнізонах і на фрон-
тах, натомість українських - у сільській місцевості.
Більшовики були єдиною загальноросійською
партією, яка не мала «відповідника» в українській
політичній палітрі. Спочатку вони «губилися» се-
ред меншовиків у спільних соціал-демократичних
організаціях. Однак чисельність цієї партії в Украї-
ні стрімко зростала: з 2 до 33 тис. осіб за березень -
серпень 1917 р.
• Більшовизм - історична назва екстремістської
течії в російському соціал-демократичному русі, си-
нонім російського комунізму. На II З'їзді Російської
соціал-демократичної робітничої партії (серпень
1903 р.) під час виборів керівних органів гору взяли
прихильники В. Ульянова (Леніна), які відтоді назва-
ли себе більшовиками.
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС. Націо-
нальний конгрес відкрився у Києві 6 (19) квітня
1917 р. Українська історія ще не знала форумів, по-
дібних до цього. Понад 900 делегатів представляли
різноманітні організації: робітничі, селянські, полі-
тичні, військові, культурницькі. Серед них були
представники дев’яти українських губерній, Кубані,
Галичини, Буковини, Холмщини, Москви, Петро-
града, усіх фронтів.
Упродовж трьох днів делегати заслухали понад
300 виступів. У перші два дні доповідали про прин-
ципи федералізму, способи організації автономного
устрою, права національних меншин тощо.
206 •
Конгрес порушив питання про невідкладну орга-
нізацію Крайової Ради - з представників україн
ських країв і міст, народностей і громадських
верств. Під час перетворення Центральної Ради на
орган крайової влади її кількісний склад мав розши-
ритися на 15 %, щоб охопити представників усіх на-
ціональних меншин.
Останній день роботи з’їзду присвятили виборам
нового складу Центральної Ради, під час яких дві
третини мандатів одержували території (губернії та
великі міста), а одну третину - організації. Цен-
тральна Рада конструювалася як національний ор-
ган, що мав виконувати державотворчі функції. Го-
ловою УЦР Конгрес обрав М. Грушевського, його
заступниками - В. Винниченка і С. Єфремова. На
перших? організаційних зборах М. Грушевський за-
пропонував обрати виконавчий орган під назвою
Комітет Центральної Української Ради (пізніше
його перейменували на Малу Раду) у складі 20 осіб.
УКРАЇНІЗАЦІЯ АРМІЇ. Без масової громадської під-
тримки досягти перетворення УЦР на провідну по-
літичну силу в Україні було неможливо. Найбільше
прихильників Центральна Рада мала серед селян-
ства - основи української нації, втім, найактивні-
шою верствою було військове українство.
У березні в Києві на засіданні Установчої україн-
ської військової ради ухвалили відкриття Україн-
ського військового клубу ім. гетьмана П. Полубот-
ка. У статуті його основним завданням визначили
об’єднання й згуртування українців - вояків росій-
ської армії під гаслами федералізації Росії та авто-
номії України. «Бойовими хрестинами українського
військового руху» назвав П. Христюк події квітня
1917 р., коли майже 3 тис. вояків-українців на збір-
ному пункті Києва вимагали відправити їх на фронт
як українську військову частину. Під час святкуван-
ня 18 квітня (1 травня) ініціатори руху за створення
національних частин самочинно сформували Пер-
ший Український полк ім. Б. Хмельницького. Ор-
ганізацією полку опікувалися офіцери Українсько-
го військового клубу ім. гетьмана П. Полуботка,
який очолював М. Міхновський.
У відповідь Київський комітет об’єднаних гро-
мадських організацій і ради робітничих та солдат-
ських депутатів заявили про готовність зі зброєю
розігнати «бунтівників і дезертирів». Тільки після
І втручання Центральної Ради полк відправили на
І фронт як національну частину. Отже, початок укра-
I їнізації армії був політично зумовленим. Без під-
I тримки армії російський уряд міг проігнорувати або
І й заборонити будь-які дії УЦР. Тому УЦР заявила,
що розпочинає кампанію українізації в армії, однак
має намір обмежитися формуванням національних
частин тільки в тилових гарнізонах. Ця заява була
реакцією на застереження центрального уряду про
зниження боєздатності фронту внаслідок перефор-
мування військових частин.
5 (18) травня у Києві відкрився Перший Все-
український військовий з’їзд. Його роботою керу-
вали М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра й
М. Міхновський. З’їзд звернувся до Тимчасового
уряду з вимогою проголосити принцип національ-
но-територіальної автономії. Було створено Гене-
ральний військовий комітет на чолі із С. Петлюрою,
який мав проводити українізацію армії.
Впливовою військово-політичною силою могло
стати Вільне козацтво. У жовтні в Чигирині відбув-
ся з’їзд Вільного козацтва за участю 200 делегатів,
які представляли 60 тис. організованих доброволь-
ців Київщини, Чернігівщини, Полтавщини, Катери-
нославщини, Херсонщини й Кубані. До Генеральної
ради Вільного козацтва обрали 12 осіб, а почесним
отаманом зголосився стати командир Першого
Українського корпусу Павло Скоропадський.
• Вільне козацтво - національні добровільні вій-
ськово-міліцейські формування в Україні та на Куба-
ні 1917-1918 рр. Створювалися за територіальним
принципом, на традиціях запорозьких козаків, голо-
вним чином для охорони правопорядку.
ПЕРШИЙ УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. Напри-
кінці травня представницька делегація УЦР на чолі
з В. Винниченком прибула до Петрограда, щоб до-
могтися автономії України, й надала Тимчасовому
уряду всі необхідні документи. Проте російські мі-
ністри зволікали з їх розглядом та відповіддю. Ста-
новище ставало дедалі принизливішим, і В. Винни-
ченко вирішив повернутися. Відповідь Тимчасового
уряду наздогнала його вже в Києві. Уряд повідо-
мляв, що не може визнати УЦР виразницею волі
українського народу і не має повноважень задля
ухвалення рішення про автономію України, оскіль-
ки це прерогатива Всеросійських установчих зборів.
Наближався час скликання II Всеукраїнського вій-
ськового з’їзду. Попри заборону військового міні-
стра Тимчасового уряду О. Керенського, з’їзд від^
крився у Києві 5 (18) червня. У його роботі взяли
участь майже 2 тис. делегатів від 1 млн 932 тис. сол-
датів та офіцерів фронту й тилових гарнізонів з усі-
єї Росії. Перед початком роботи делегати зібралися
на Софійській площі. Після молебню й урочистого
виконання національного гімну вони заприсяглися
21. Початок Української революції • 207
• Універсали Української Центральної Ради -
акти законодавчого характеру верховного органу
влади в Україні, що визначали зміни державно-пра-
вового статусу українських земель.
не повертатися до своїх частин, поки не здобудуть
автономію для України.
З’їзд підтвердив постанову І З’їзду про україніза-
цію армії та ухвалив статут найвищої української
військової установи - Генерального військового
комітету, що його очолював С. Петлюра. Делегати
обрали Раду військових депутатів, яка повним скла-
дом увійшла до УЦР.
10 (23) червня Центральна Рада ухвалила текст
Першого Універсалу і доручила В. Винниченку
оголосити його на військовому з’їзді. Делегати ви-
слухали стоячи «Універсал Української Централь-
ної Ради до українського народу, на Україні й поза
Україною сущого». Цим документом Центральна
Рада проголошувала себе органом, уповноваженим
ухвалювати акти конституційного значення.
• ПЕРШИЙ УНІВЕРСАЛ УЦР
«Хай буде Україна вільною. Не обділяючись від всієї
Росії, не розриваючи з державою Російською, хай
народ український на своїй землі має право сам по-
рядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на
Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим
і таємним голосуванням Всенародні Українські
Збори (Сейм)».
• Україна проголошується автономним регіоном
Російської федеративної демократичної республіки.
• Українська Центральна Рада проголошується ор-
ганом автономної України, здатним приймати акти
конституційного значення - Універсали.
• Верховним законодавчим органом автономної
України мусить бути Сейм, обраний загальним, рів-
ним, прямим і таємним голосуванням усього насе-
лення України.
• «Порядок і лад» на території України визначати-
ме національний Сейм, а не Всеросійські Установчі
збори.
• Місцеві органи влади на території України мусять
підпорядковуватися Українській Центральній Раді, а
надалі - національному Сейму.
• Українська громадськість має дійти згоди й поро-
зуміння з іншими національними громадами в ме-
жах України.
УТВОРЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ. Після
проголошення Універсалу українська громадськість
почала звертатися до УЦР із різними питаннями як
до органу влади. Щоб розв’язати їх, Рада була зму-
шена заснувати виконавчий орган ще не визнаної
центральним урядом влади.
15 (28) червня створено
Генеральний секретаріат у
складі восьми генеральних
секретарів і генерального пи-
саря. Секретарства були про-
образами майбутніх мініс-
терств. Український уряд
очолив В. Винниченко. Він
узяв на себе й обов’язки гене-
рального секретаря внутріш-
ніх справ. Генеральним писа-
рем став Павло Христюк, се-
Володимир Винниченко
кретарем фінансів - Христофор Барановський, у
міжнаціональних справах - Сергій Єфремов, у вій-
ськових справах — Симон Петлюра, у земельних
справах - Борис Мартос, у судових справах - Ва-
лентин Садовський, у продовольчих справах - Ми-
кола Стасюк, секретарем народної освіти - Іван
Стешенко.
Хоча в українському політичному житті найчи-
сельнішою була есерівська партія, у першому скла-
ді уряду переважали соціал-демократи. Партія
В. Винниченка і С. Петлюри вирізнялася з-поміж
інших неабияким інтелектуальним потенціалом.
Однак вона була внутрішньо нестабільною, насам-
перед через особисті суперечки між її лідерами -
В. Винниченком і С. Петлюрою.
ДРУГИЙ УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. Після
проголошення Першого Універсалу, створення
українського уряду, підтримки народом та україні-
зованими частинами армії Центральної Ради Тим-
часовий уряд змушений був спробувати врегулю-
вати напружене становище в Україні. До Києва
прибула делегація у складі трьох авторитетних міні-
стрів - О. Керенського, М. Терещенка та І. Церете-
лі. Після дводенних переговорів було досягнуто
компромісу. Тимчасовий уряд негайно, не очікуючи
на Всеросійські установчі збори, визнав Централь-
ну Раду державним органом. Центральна Рада
зобов’язалася не проголошувати самочинно автоно-
мії України. Зміст угоди оформлявся двома майже
ідентичними за змістом документами: постановою
Тимчасового уряду «Про національно-політичне
становище України» і Другим Універсалом Цен-
тральної Ради. Обидва документи передбачалося
оприлюднити одночасно. Проте в Петрограді троє
міністрів від партії кадетів категорично виступили
проти надання Україні автономного устрою і ви-
йшли з уряду, спричинивши урядову кризу. Отже,
на підставі постанови Тимчасового уряду та Друго-
208 •
го Універсалу Центральної Ради Україна набула
статусу окремого територіально-адміністративного
утворення з власним представництвом.
• ДРУГИЙ УНІВЕРСАЛ УЦР
• УЦР оголосила, що не має наміру відокремлюва-
ти Україну від Роси, та зобов'язалася не здійснювати
самочинно автономії України.
• Склад УЦР мав бути доповнений представниками
національних меншин, які проживали в Україні.
• УЦР зобов'язалася подати Тимчасовому уряду на
затвердження склад Генерального секретаріату як
найвищого крайового органу управління.
• За погодженням із національними меншинами
мали підготувати законопроект про автономний
устрій для внесення його на затвердження Все-
російських установчих зборів.
Проти Другого Універсалу в Україні рішуче ви-
ступили самостійники. Ще у травні у Чернігові но-
вобранці під впливом агітації самостійників з Укра-
їнського військового клубу ім. П. Полуботка поча-
ли стихійно гуртуватися в окрему українізовану
частину - Другий український полк ім. гетьмана
П. Полуботка.
У ніч на 5 липня 5 тис. солдатів-полуботківців
здійснили спробу встановити контроль над Києвом
і примусити Раду проголосити самостійність Украї-
ни. Вони сподівалися на підтримку Центральної
Ради Однак УЦР відмежувалася від полуботківців.
Перший український полк ім. Б. Хмельницького та
військові частини, підпорядковані Тимчасовому
уряду, придушили виступ. У результаті самостійники
на чолі із М. Міхновським вийшли зі складу УЦР.
ЗАГОСТРЕННЯ КОНФЛІКТУ МІЖ УЦР І ТИМЧАСО-
ВИМ УРЯДОМ. 16 (29) липня 1917 р. Центральна
Рада ухвалила «Статут вищого управління Украї-
ни», що мав стати підґрунтям діяльності адміністра-
ції краю й регулювати відносини з Тимчасовим уря-
дом Для затвердження Статуту до Петрограда
еідбула делегація у складі В. Винниченка, X. Баранов-
ського і Ф. Рафеса. Виснажливі переговори нічого
іе дали. Дочекавшись, коли українська делегація
повернулася до Києва, 4 (17) серпня уряд затвердив
для Генерального секретаріату «Тимчасову інструк-
цію», згідно з якою компетенція Центральної Ради і
Генерального секретаріату поширювалася на тери-
торію п’яти українських губерній. Натомість Цен-
тральна Рада претендувала на територію дев’яти гу-
берній, у яких українці становили більшість насе-
іення, тобто і на Херсонську, Харківську,
Катеринославську, Таврійську (без Криму) губер-
нії. Після бурхливих дебатів Центральна Рада ухва-
лила документ до відома і чекала подальшого роз-
витку подій.
У жовтні 1917 р. Центральна Рада почала готува-
ти скликання Всеукраїнських установчих зборів.
10 (23) жовтня з цього приводу на Малій Раді спа-
лахнула гостра дискусія з представниками росій-
ської демократії. На початку листопада в справу
втрутився Тимчасовий уряд. Голова Генерального
секретаріату В. Винниченко отримав телеграфне
розпорядження «безвідкладно виїхати до Петрогра-
да для особистих пояснень щодо повідомлень про агі-
тацію на Україні на користь скликання суверенних
Установчих зборів». У пресі повідомлялося, що ко-
мандувач Київського військового округу (КВО)
генерал Квецинський отримав директиви в разі від-
мови Винниченка їхати до Петрограда розпустити
Центральну Раду і Генеральний секретаріат. Вин-
ниченко приїхав до Петрограда 25 жовтня (7 листо-
пада) - саме в той день, коли більшовики скинули
Тимчасовий уряд. Другий Всеросійський з’їзд рад
робітничих і солдатських депутатів утворив новий
російський уряд Раду народних комісарів на чолі
з Володимиром Леніним.
На початку листопада 1917 р. УЦР зголосилася
на пропозицію Галицько-Буковинського комітету
допомоги жертвам війни про формування Галиць-
ко-Буковинського куреня січових стрільців із вій-
ськовополонених галичан. У січні 1918 р. він налі-
чував майже 600 вояків, отримав нову назву — Ку-
рінь січових стрільців. Командиром був полковник
Євген Коновалець, начальником штабу — підпол-
ковник Андрій Мельник.
ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. Централь-
на Рада мала намір віддати здобуту владу демокра-
тично обраним депутатам Установчих зборів, а
більшовики - встановити диктатуру однієї партії у
формі диктатури пролетаріату. Потрібні були рішу-
чі дії для утвердження державних прав українсько-
го народу. На скликання надзвичайної сесії Цен-
тральної Ради не залишалося часу. Пізно ввечері
6(19) листопада зібралася Мала Рада. Від імені ке-
рівництва Ради і Генерального секретаріату М. Гру-
шевський подав на затвердження текст Третього
Універсалу, який датовано 7 (20) листопада 1917 р.
Центральна Рада змушена була балансувати ці ж
інтересами різних верств суспільства в умовах гос-
подарського занепаду і паралічу державної влади.
Падіння Тимчасового уряду актуалізувало питання
державних кордонів. Третій Універсал, зокрема,
проголосив: «До території Народної Української
21. Початок Української революції • 209
• ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ УЦР
«Однині Україна стає Українською Народною Республі-
кою. Не одділяючись від Республіки Російської і зберіга-
ючи єдність, ми твердо станемо на нашій землі, щоб
силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка
Російська стала федерацією рівних і вільних народів».
• Проголошено Українську Народну Республіку, яка збе-
рігала федеративний зв'язок із Російською республікою.
• Визначено територію УНР у складі дев'яти' губерній,
більшість населення яких становили українці.
• Визначено строки виборів до Українських Установчих
зборів та день їх скликання
• Задекларовано, що в УНР забезпечуватимуться всі де-
мократичні свободи: слова, друку, віри, зібрань, союзів,
страйків; недоторканність особи й житла; право вживан-
ня місцевої мови у зносинах з установами.
• Проголошено скасування смертної кари, амністію
політв’язням, реформу судівництва та національно пер-
сональну автономію для національних меншин (росіян,
поляків, євреїв).
• Передбачено запровадження на території УНР 8-го-
динного робочого дня.
• Ліквідовано право приватної власності на землю
(з переданням великих землеволодінь без викупу в ко-
ристування безземельним або малоземельним селя-
нам).
Республіки належать землі, заселені у більшості
українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Черні-
гівщина, Полтавщина, Харківщина, Катерино-
славщина, Херсонщина, Таврія (без Криму).
Остаточне визначення границь Української На-
родної Республіки, як щодо прилучення частин
Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і суміж-
них губерній і областей, де більшість населення
українське, має бути встановлене по згоді зорга-
нізованої волі народів».
КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ.
У кримському питанні лідери Центральної
Ради виходили з міркувань про майбутній фе-
деративний устрій нової демократичної Росії,
до складу якої мали увійти як Україна, так і
Крим. Півострів не був українською етнічною
територією. Тільки під час звільнення України
від більшовиків навесні 1918 р. уряд УНР усві-
домив важливість володіння півостровом і Чор-
номорським флотом. 26 листопада (9 грудня)
1917 р. у Бахчисараї відкрився Курултай (з’їзд)
кримськотатарського народу. На депутатські
посади було обрано 76 осіб, серед них чотири
жінки. Курултай розглянув питання про дер-
Орел
Тамбов®
Седльце
Стародуб
Іпідл
Іоізир
Чернігів
Курськ
Острогозьк
Київ4,
А, Острог
Переяслав
Харків
феИ'ІШЛЬ
Львів
Полтава
Хременчукі
Черкаси
Станіславів
Іернівці^*
Єлизаветград
Кривий Ріг
Коложвар
Миколаїв»
Херсон
область
СрвасідііІзлі
Бухарест©
Новгі
Сіве[
рн і
^Новоград-
АЗОВСЬКЕ
МОРЕ
Катеринодар
Віннйця,
З?
Кам'янець- о
Лодільськ
Брест-Литовськ г-і*. ?
Сїмферол&ль
® °ФЄОДОСГ
ЛТернопільХ
АВСТРО-УГОР4ДИНАЛ
Луцьк £
І Рівне
Олександрівськ ~ - Р
Р Новочеркаськ 0
.. / * Ростов
'-*% Маріуполь/ ><хрр'л
і „Мелітополь ухж •
Володимйр-
Волийськ
Катеринослав оБахмут
Г орлівка
Територія автономної
України в серпні -
листопаді 1917 р.
® Вороне)
Території, приєднані
до України рішенням
ІІІ Універсалу
20 листопада 1917 р.
Українська Народна Республіка за Третім Універсалом і Брест-Литовським договором
- Холмщина і Підляшшя, |
приєднані до УНР
за Брест-Литовським 1
договором 9 лютого !
1918 р.
І І ' Піаданна частина Мінської губернії, включена до складу УНР у березні 1918 р. Південні райони Кур- ської та Воронезької губерній, чия належність до УНР залишалася спірною > Звдекларовані кордони УНР у лютому 1918 р. Лінія німецького та австро-угороького фронту напередодні уклвдення Брест- Литовського договору Сучасний кордон України
210 •
жавний устрій Криму; взаємовідносини кримських
татар із представниками інших національностей
півострова; про форму і структуру кримсько-
татарського національного уряду. Учасники Курул-
таю сформували національний парламент - Медж-
ліс - та уряд - Директорію у складі п’яти осіб на
чолі з Номаном Челебіджиханом, проголосили
утворення Кримської Народної Республіки та
ухвалили Конституцію. У такому статусі - з націо-
нальним кримськотатарським урядом та Радою на-
родних представників, що діяла паралельно, Крим
проіснував до кінця січня 1918 р., аж поки на його
територію не вдерлися більшовики.
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З'ЇЗД РАД У КИЄВІ. 4 (17) грудня
1917 р. в‘Києві розпочав роботу з’їзд представників
робітництва, вояцтва та селянства України, який
проголосив себе І Всеукраїнським з’їздом рад. Ге-
неральний секретаріат ужив заходи, щоб нейтралі-
зувати спроби більшовицького оргкомітету встано-
вити контроль над депутатами довільно обраною
нормою представництва. У найближчі до Києва по-
віти були розіслані циркуляри з вимогою направи-
ти до столиці якомога більше делегатів від селян-
ських спілок і українізованих частин. Прибули по-
над 2 тис. осіб. Через це з’їзд висловив цілковиту
довіру Центральній Раді та її Генеральному секре-
таріату.
У день відкриття з’їзду новий більшовицький
уряд у Росії - Рада народних комісарів (РНК) -
надіслав до Києва «Маніфест до українського на-
роду з ультимативними вимогами до Української
Ради». За цим документом РНК, з одного боку, ви-
знавала УНР і право «національної незалежності
українського народу», а з іншого - відмовлялася
сприймати «Раду як повноважного представника
трудящих і експлуатованих мас Української респу-
бліки», оскільки остання не визнавала радянської
влади в Україні. Його з обуренням зустріла пере-
важна більшість делегатів Всеукраїнського з’їзду
рад. З’їзд звинуватив Петроград у розпалюванні ві-
йни з Україною. Було вирішено припинити тран-
спортування хліба на північ і негайно створити
власну грошову систему.
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З'ЇЗД РАД У ХАРКОВІ. 127 делега-
тів Київського з’їзду рад, які перебували на більшо-
вицькій платформі, переїхали до Харкова,
об’єдналися з делегатами обласного з’їзду рад Дон-
басу та Криворіжжя і 11 (24) грудня «відновили»
роботу Всеукраїнського з’їзду рад. На харківському
з’їзді було представлено менше ніж третину наяв-
них в Україні рад. Делегатів від селянства майже не
було, хоч воно становило понад 80 % населення.
Проте з’їзд назвав себе представником інтересів
усього українського народу і 12 (25) грудня 1917 р.
проголосив Україну республікою рад робітничих,
солдатських і селянських депутатів.
З’їзд затвердив Центральний виконавчий комі-
тет рад України у складі 41 особи (з них 35 - біль-
шовики). ЦВК сформував перший радянський уряд
України - Народний секретаріат. До його складу
ввійшли С. Бакинський, Є. Бош, В. Затонський,
Ю. Коцюбинський, Ф. Сергєєв (Артем), М. Скрип-
ник та ін. Назва уряду була калькою не з петроград-
ського Раднаркому, а з київського Генерального се-
кретаріату. Назву новоствореної держави більшови-
ки не змінили - Українська Народна Республіка.
ПЕРША ІЙНА РСФРР І УНР (ГРУДЕНЬ 1917 - БЕРЕ-
ЗЕНЬ 1918 рр.). Вибори до Всеукраїнських установ-
чих зборів збіглися в часі з наступом російських
військ, який здійснювався під гаслом «нової і все-
бічної підтримки», проголошеної Всеукраїнським
з’їздом рад «братньої республіки». В. Антонов-
Овсієнко об’єднав війська, що йшли на Київ, у три
угруповання, які дістали гучну назву «армій». Ко-
мандував трьома «арміями» підполковник царської
армії, лівий есер М. Муравйов.
Прагнувши прискорити перебіг подій, київські
більшовики підняли збройне повстання. Боротьба з
повстанцями зосередилася поблизу заводу «Арсе-
нал».
Під час наступу військ Муравйова на Київ 29 січ-
ня 1918 р. відбувся бій поблизу селища Крути на
Чернігівщині, на залізничній станції, розташованій
за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Біль-
шовицьким військам протистояли 520 вояків - кур-
санти Першої Української військової юнацької
школи та київські студенти й гімназисти. До них
приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів
Вільного козацтва з Ніжина. Вони мали на озброєн-
ні 16 кулеметів та одну гармату. Росіяни переважа-
ли вдесятеро, мали бронепотяг та артилерію. Захис-
ники Круг трималися 6 годин. Потім вони забрали
вбитих та поранених і відступили в напрямку до
Києва, руйнуючи за собою залізничну колію. Однак
один студентський загін відірвався від своїх і потра-
пив у полон. Усіх їх наказали розстріляти.
26 січня (8 лютого) радянські війська ввірвалися
в Київ. На вулицях розгорнулося полювання на гай-
дамаків, офіцерів, монархістів і всіх, хто був хоч
чимось схожий на «ворога революції». Кількість
жертв сягала тисяч.
21. Початок Української революції • 211
и Наступ військ
радянської Росії та загітованих
більшовиками частин
Південно-Західного фронту
проти УНР у грудні 1917 -
лютому 1918 р.
20.1.1918 Дати захоплення міст
Червоною армією
Проголошення Української
’ радянської республіки
(25 грудня 1917 р.)
Створені
більшовиками
радянські республіки,
підпорядковані РСФРР
у січні-березні 191В р.
Бій під Кругами
ЗО січня 1918 р.
1 Територія, що зали -
~_____д шилася під контролем
військ УНР на 1В лютого 1918 р.
' Лінія німецького
та австро-угорського фронту
напередодні укладення
Брест-Литовського договору
та австро-угорських військ
у лютому-травні 1918 р.
1 " Гранична межа
просування військ Центральних
держав у травні 1918 р.
Перша війна радянської Росії з УНР (грудень 1917 - травень 1918 рр.)
Сучасний кордон
України
Кордон УНР
• ЧЕТВЕРТИЙ УНІВЕРСАЛ УЦР
«...Однині Українська Народна Республіка стає
самостійною, ні від кого не залежною, вільною,
суверенною державою українського народу...»
• Проголошено самостійність і незалежність УНР як
вільної суверенної держави українського народу й
наголошено на її прагненні мирно співіснувати із су-
сідніми народами.
• Підтверджено всі демократичні свободи, декларо-
вані Третім Універсалом, наголошено на праві всіх
націй УНР на національно-персональну автономію.
• Підтверджено повноваження влади УЦР до мо-
менту скликання Українських установчих зборів.
• Повідомлено про перетворення Генерального се-
кретаріату на Раду народних міністрів (РНМ), якій до-
ручено продовжити переговори з Центральними
державами й укласти мирний договір.
• Призначено перевибори місцевих органів влади.
• Встановлено термін передання соціалізованої зем-
лі селянам - до початку весняних робіт.
• Викладено вимогу РНМ негайно взятися до віднов-
лення промисловості з переведенням її на виробни-
цтво продукції для мирного часу.
• Оголошено про державний контроль над банками,
найважливішими галузями торгівлі, експортом-ім-
портом та ціноутворенням, з установленням моно-
полії на найбільш прибуткову продукцію.
• Оголошено про організацію народної міліції.
ЧЕТВЕРТИЙ УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. Війна,
яку розгорнула проти УНР радянська Росія, спону-
кала Центральну Раду рішуче відмежуватися від ре-
жиму більшовицької диктатури. Крім того, треба
було самостійно виступити на мирних переговорах
у Брест-Литовську, які вже почалися. Закрите засі-
дання Малої Ради, на якому обговорювали текст
Четвертого Універсалу, розпочалося 9 (22) січня
1918 р. і тривало три дні. У ніч на 25 січня на від-
критому засіданні в будинку Педагогічного музею
М. Грушевський оприлюднив останній Універсал
Центральної Ради.
БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР. УНР потрібно
було шукати союзників на міжнародній арені, шоб
протистояти агресії з боку радянської Росії. Німеч-
чина та її союзниця Австро-Угорщина були зацікав-
лені в укладенні миру з УНР, щоб отримати доступ
до продовольчих ресурсів українських земель. Із
Брест-Литовська до Києва надійшло повідомлення,
що представників УНР чекають на мирних,,перего-
ворах. 1 січня 1918 р. делегація УНР на чолі з В. Го-
лубовичем прибула до Брест-Литовська. 27 січня
(9 лютого) 1918 р. було ухвалено перший у світовій
війні мирний договір між Українською Народною
Республікою, з одного боку, і Німеччиною, Австро-
212 •
Угорщиною, Османською імперією та Болгарією із
другого. Заради досягнення миру Німеччина й Ав-
стро-Угорщина були згодні віддати УНР Холмщи-
ну з Підляшшям, а західноукраїнським землям у
складі Австро-Угорщини надати статус окремого
коронного краю. Сторони відмовлялися від взаєм-
них претензій щодо відшкодування завданих вій-
ною збитків, домовилися про обмін військовополо-
неними й зобов’язалися відновити економічні від-
носини. Зобов’язання УНР були цілком конкретні:
за першу половину 1918 р. постачити Німеччині та
Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2 млн 750 тис.
пудів м’яса (живою вагою), іншу сільськогосподар-
ську продукцію і промислову сировину. За умовами
договору, укладеного між Росією та Центральними
державами 3 березня 1918 р., Раднарком мав визна-
ти законність уряду УЦР на території України й
укладений ним договір із країнами Четверного сою-
зу. Українська делегація більше не приховувала, що
Центральна Рада потребує негайної збройної допо-
моги.
• НАСЛІДКИ ПІДПИСАННЯ БРЕСТСЬКОГО МИР-
НОГО ДОГОВОРУ УНР ІЗ КРАЇНАМИ ЧЕТВЕРНОГО
СОЮЗУ
• Звільнення теренів України від більшовиків.
• Утвердження кордонів УНР, сформованих за етно-
графічною ознакою.
• Встановлення залежності від німецької сторони,
яка використала важке становище України для
розв'язання власних продовольчих і політичних
проблем.
• Унеможливлення розвитку відносин України
з країнами Антанти, які виходили переможцями
в Першій світовій війні й визначали зміни на гео-
політичній карті повоєнної Європи.
ВСТУП НІМЕЦЬКО-АВСТРІЙСЬКИХ ВІЙСЬК В УКРАЇ-
НУ. Наступ більшовиків змусив Малу Раду й Раду
народних міністрів виїхати з Києва на Волинь. Пе-
ребуваючи в Коростені, Мала Рада 12 (25) лютого
ухвалила закон про запровадження в УНР григорі-
анського календаря з 16 лютого. Отже, 16 лютого
почали вважати 1 березня. У той самий день Рада
народних міністрів затвердила державний герб
І УНР. Ним став тризуб Володимира Великого. Пе-
ребуваючи в Житомирі, Мала Рада затвердила 1 бе-
резня закон про грошову одиницю, карбування мо-
нети й друк кредитних державних білеті в - гривень;
12березня ухвалила закон про громадянство УНР.
Німецькі війська почали наступ на територію
І УНР. На київському напрямі наступальні дії вели
23 німецькі дивізії, на одеському - 10 австро-угор-
ських. Разом із німецькими військами рухалися не-
численні збройні сили Центральної Ради. Загальна
кількість сил Центральних держав в Україні сягала
450 тис. солдатів і офіцерів. Це дало змогу швидко
витіснити радянські війська. Наприкінці квітня
1918 р. вся територія УНР опинилася під контролем
німецької та австро-угорської армій.
У квітні 1918 р. уряд В. Голубовича без пого-
дження з вищим німецьким командуванням відря-
див групу військ Запорізького корпусу Армії УНР
на чолі з Петром Болбочаном, який мав наказ рані-
ше за німців звільнити Кримський півострів від
більшовиків та захопити Севастополь. Завершаль-
ним етапом воєнної операції мав стати Чорномор-
ський флот, дислокований у Севастопольській бух-
ті, який планувалося ввести до складу українських
збройних сил. Попри успішний військовий рейд За-
порізького корпусу, який першим звільнив крим-
ську землю від більшовицьких загонів, за вимогою
німецького командування він змушений був припи-
нити наступ.
11 березня 1918 р. Центральна Рада у відозві до
громадян УНР заявила, що прийняла допомогу Ні-
меччини та Австро-Угорщини, щоб якнайшвидше
звільнити українські землі від більшовиків. Союз-
ники не втручатимуться у внутрішні справи Украї-
ни, «вони приходять, - наголошувалося у відозві, —
як наші приятелі й помічники на короткий час, щоб
помогти нам у скрутну хвилину». Проте керівники
Центральної Ради і Ради народних міністрів не вра-
хували, що півмільйонна німецько-австрійська ар-
мія своєю присутністю нейтралізувала революційні
настрої, за яких були можливі соціально-економічні
реформи. Поміщики вимагали повернення конфіс-
кованої власності. Промислово-фінансові кола по-
ставили вимогу скасувати або переглянути робітни-
че законодавство. Заможні верстви селянства стоя-
ли за відновлення приватної власності на землю.
Натомість пролетаризовані селяни обстоювали со-
ціалізацію землі. Німецьке та австро-угорське ко-
мандування досить швидко зрозуміло слабкість
Центральної Ради та безперспективність, з їхнього
погляду, співпраці з нею. Не отримуючи з боку
української влади реальної підтримки щодо обіця-
ного в Бресті постачання Центральним державам
хліба і сировини, їхнє командування прагнуло замі-
нити її ефективнішим і слухнянішим урядом.
29 квітня 1918 р. Центральна Рада провела засі-
дання, яке виявилося останнім. Депутати без обго-
ворення затвердили Конституцію УНР. За спогада-
ми (протокольний запис другої половини засідання
21. Початок Української революції • 213
не проводився), М. Грушевського проголосили пре-
зидентом УНР, хоч у тільки що затвердженій Кон-
ституції цієї посади не передбачалося.
Основні положення Конституції УНР:
• Україна мала стати парламентською республікою;
• усім громадянам, незалежно від віку, віри, раси,
статі, гарантувалися демократичні свободи, зо-
крема активне і пасивне виборче право для всіх
громадян, що досягли 20 років;
• вищу законодавчу владу в Україні мали здійсню-
вати Всенародні збори, виконавчу - Рада народ-
них міністрів, судову - Генеральний суд;
• самоврядування на місцях належало виборним
радам та управам громад, волостей і земель.
к.
Здобутки УЦР у державотворчому процесі:
• створення передумов для національно-культурно-
го розвитку України;
• національні меншини отримали право національ-
но-персональної автономії;
• залучення до політичного життя широких мас, на-
буття досвіду політичної боротьби, пробудження
національної самосвідомості;
• початок процесу соціально-економічних перетво-
рень;
• демократизація суспільно-політичного життя;
• закладення основ мирної зовнішньої політики
України.
• ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ
УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
• Не було підтримки національної програми УЦР з
боку політично активного міського населення внаслі-
док переважання росіян у всіх великих містах Украї-
ни.
• Необгрунтовані розрахунки лідерів УЦР на під-
тримку українізованих полків царської армії, яка в
1917 р. втратила боєздатність і швидко розтанула
внаслідок утечі солдатів у села - ділити поміщицьку
землю.
• Недооцінка лідерами УЦР Раднаркому, який вони
вважали одним з урядів, що утворився на теренах ко-
лишньої імперії, а не спадкоємцем центрального ім-
перського уряду. Звідси - необгрунтовані сподівання
на можливість утворення демократичної федерації
народів колишньої імперії і самовпевнена перекона-
ність у тому, що УЦР зможе стати провідною силою у
розбудові такої федерації.
• Недооцінка національної програми більшовиків,
які почали відновлювати дореволюційні кордони ім-
перії, що розпалася, під ідеологічним гаслом утво-
рення «незалежних» радянських республік.
• Недооцінка соціальної програми більшовиків і не-
спроможність лідерів УНР здійснювати активну соці-
альну політику в умовах радянської анархії, яка запа-
нувала під гаслом «експропріації експропріаторів».
• Не було міжнародної підтримки, особливо з боку
Антанти, тобто тих держав, які перемагали в Першій
світовій війні.
• Неспроможність лідерів УНР створити сильну вер-
тикаль влади, щоб здійснювати свою політику на пе-
риферії.
• Міжпартійні й особистісні суперечності всередині
керівництва УЦР.
Тренувальний тест до тем 20-21
Завдання 1-24 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
1. Які воєнні події Першої світової війни передували
встановленню лінії фронту, позначеної на картосхемі?
д І Б І В І Г І А ГалиЧька битва
-----------(серпень-вересень 1914 р.)
———— Б Горлицький прорив
(травень-жовтень 1915 р.)
В Брусиловський прорив (червень-серпень 1916 р.)
Г Битва на Лисоні (серпень-вересень 1916 р.)
2. Які територіальні претензії щодо України напередодні
Першої світової війни мала Австро-Угорщина?
д І Б І В І Г І А БессаРа®'я
-----------Б Придніпров'я, Донбас, Крим
———— В Волинь, Поділля
Г Східна Галичина, Закарпаття, Північна Буковина
214 •
3. Яка політична організація, створена у серпні 1914 р. у
Львові емігрантами з Наддніпрянщини, мала за мету
пропаганду ідеї державної самостійності України?
А Головна українська рада
Б Товариство українських поступовців
В Карпато-руський визвольний комітет
Г Союз визволення України
4. Коли відбулися події, про які згадував Михайло Гру-
шевський? ,
«...Коли українське життя в Росії штучно руйнувало-
ся, спинялося, заморожувалося всіма способами, галиць-
ке нищилося ще більше грубо, насильно й варварсько. Че-
рез кілько тижнів потому, як узято Львів.., нова росій-
ська адміністрація тутешня з Бобринським на чолі
стала розвивати свою програму ліквідації здобутків
українського культурного життя в Галичині. Припинено
українські часописи, позакривано книгарні, просвітні, а
далі взагалі всякі українські товариства. Почалися аре-
шти й висилка до Росії "небезпечних" і "підозрілих" укра-
їнських діячів. Урядування українською мовою й освіта
нею припинено. Почали робити заходи для зміни унії ро-
сійським православієм».
А друга половина 1913 р. - перша полови-
на 1914 р.
Б друга половина 1914 р. - перша полови-
на 1915 р.
В друга половина 1915 р. - перша половина 1916 р.
Г друга половина 1917 р, - перша половина 1918 р.
5. Які твердження стосуються Головної української ради?
1 репрезентувала всі впливові українські партії Східної
Галичини
2 здійснювала пропагандистську роботу в таборах вій-
ськовополонених наддніпрянців
З виступала за беззастережну підтримку країн Антанти
4 організувала Українську бойову управу задля створен-
ня українського збройного формування
5 мала за мету інформувати російське суспільство та ар-
мію про минуле й сучасне галичан
А 1, З Б 1, 4
2, З Г 2, 5
6 . У якому рядку вказано провідних діячів Союзу визво-
лення України (СВУ)?
А Дмитро Донцов, Володимир Дорошен-
ко, Андрій Жук, Мар'ян Меленевський
Б Кость Левицький, Михайло Павлик, Ми-
кола Ганкевич
В Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Іван Стешен-
ко, Павло Христюк
Г Євгенія Бош, Володимир Затонський, Юрій Коцюбинсь-
кий, Федір Сергєєв (Артем)
7 . Що з наведеного стосується створення та бойового
шляху Українських січових стрільців?
1 легіон у складі російської армії
2 Головна українська рада
З Союз визволення України
4 бої за Карпати, гора Маківка
5 Галицька битва
А Б В Г
А Б В Г
А Б В Г
А Б В Г
А Б В г
А Б В г
А Б В Г
А 1,3 Б 2, 4
В 2, 5 ГЗ, 4
8. Вставте пропущене.
На завойованих російською армією територіях було
утворено генерал-губернаторство в склоді чотирьох
губерній - Львівської, Перемишльської, Тернопільської та
1)____. Микола II призначив військовим генерал-губерна-
тором грофа 2).
А 1) Чернівецької; 2) Георгія Бобринського
Б 1) Ужгородської; 2) Володимира Бобрин-
ського
В 1) Станіславівської; 2) Федора Трепова
Г 1) Чернівецької; 2) Олексія Брусилова
9. Яка з національних партій була наймасовішою за
доби Української революції?
А Українська партія соціалістів-революціо-
нерів (есери; М. Грушевський, М. Кова-
левський, П. Христюк)
Б Українська соціал-демократична робітнича партія (ес-
деки; В Винниченко, І Мазепа, С. Петлюра, М. Порш)
В Українська партія соціалістів-федералістів (есефи;
Д. Дорошенко, С. Єфремов)
Г Українська демократично-хліборобська партія (брати
Шемети, В. Липинський)
10. Яка з національних партій мала найбільше представ-
ників у першому українському уряді за доби Централь-
ної Ради?
А Українська партія соціалістів-революціо-
нерів
Б Українська соціал-демократична робіт-
нича партія
В Українська партія соціалістів-федералістів
Г Українська демократично-хліборобська партія
11. Які питання розглянув Український Національний
конгрес 6-8 квітня 1917 р.?
1 обрання нового складу Центральної Ради з метою пе-
ретворення її на загальноукраїнську організацію
2 утворення Генерального військового комітету, який
очолив Симон Петлюра
З обговорення різноманітних аспектів національно-тери-
торіальної автономії України
4 потреба українізації царської армії та формування
Першого українського полку ім. Б Хмельницького
5 створення першого національного уряду - Генерально-
го секретаріату
А 1,3 Б 1,5
В 2, 4 Г 2, 5
А Б В Г
12. У яких твердженнях сформульовано значення Друго-
го Універсалу Української Центральної Ради?
1 Уперше в історії України 20 ст. виникло державне утво-
рення під назвою УНР.
2 Закріплено статус державної за українською мовою,
ухвалено державну символіку.
21. Початок Української революції * 215
З Задекларовано компроміс у відносинах між УЦР і Тим-
часовим урядом на перехідний період.
4 Уряд Росії визнав легітимність влади УЦР та автоном-
ний статус України.
5 Чітко окреслено територію Української держави, консо-
лідовано український народ.
А 1,3 Б 2, 4
В 3,4 Г 4, 5
1
13. Які території позначено кольором на картосхемі?
А автономна Україна в кордонах, окресле-
них Інструкцією Тимчасового уряду Гене-
ральному секретаріатові від 4 (17) серп-
ня 1917 р.
Б території, приєднані до України за ухвалою Третього
Універсалу Центральної Ради
В Українська Народна Республіка в кордонах, заявлених
Третім Універсалом Центральної Ради
Г Українська Народна Республіка за Брестським мирним
договором
14. Укажіть тези, які стосуються «Маніфесту до україн-
ського народу з ультимативними вимогами до Укра-
їнської Ради».
1 Дії українського уряду мали поширюватися лише на
п'ять губерній.
2 Визнання УНР та права «національної незалежності
українського народу».
З Вимога надати представникам неукраїнської револю-
ційної демократії місця в Раді.
4 Оголошення Генерального секретаріату своїм органом,
а не органом Центральної Ради.
5 Відмова сприймати УЦР як повноважного представ-
ницького органу трудящих УНР.
А 1,3
Б 2, 4
В 2,5
Г 3,4
15. Хто з перелічених діячів увійшов до складу Генераль-
ного секретаріату, створеного 28 (15) червня 1917 р.?
1 Сергій Єфремов
2 Симон Петлюра
З Михайло Грушевський
4 Павло Христюк
5 Микола Міхновський
б Володимир Винниченко
7 Євген Чикаленко
А 1,4, 5,7
Б 1,2,4, 6
В 2,3,4, 7
Г 3,4, 5, 6
16. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті зі
спогадів В. Винниченка?
«Газети не мали місця для вміщення всіх
телеграм, які посилалися Центральній Раді
з усіх кінців України. Земства, думи, това
риства, сільські сходи, військові частини,
мітинги. "Вітаючи Універсал УЦР й визнаю-
чи його справжнім висловом домагань укра-
їнської демократії, признаємо Центральну
Раду за своє Тимчасове Правительство й
заявляємо, що будемо всіма силами боро-
тися й боронити волю українського наро-
ду"... Полтавські губернські земські збори на
своїм засіданню, обміркувавши Універсал
Центральної Ради, постановили: 1. УЦРа-
да- се правосильний орган усього україн-
ського народу; 2. Губернські земські збори
висловлюють повну готовність піддержу-
вати УЦРаду в заведенню основ автономії
України...»
А травень 1917 р.
Б червень 1917 р.
В липень 1917 р.
Г листопад 1917 р.
17. У якому з Універсалів Центральної Ради
було проголошено подане нижче?
«Однині Україна стає Українською На-
родньою Республікою. Не відділяючись від Республіки Ро-
сійської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на
нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії,
щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і
вільних народів... До території Народньої Української
Республіки належать землі, заселені у більшосте укра-
їнцями: Київщина, Поділя, Волинь, Чернігівщина, Полтав-
щина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина,
Таврія (без Криму)».
А Б В Г
А Першому
Б Другому
В Третьому
Г Четвертому
216 •
18. У якому з Універсалів Центральної Ради було прого-
лошено подане нижче?
«...В справі земельній комісія, вибрана на останній се-
сії нашій, вже зробила закон про передачу землі трудо-
вому народові без викупу, принявши за основу скасуван-
ня власності й соціалізацію землі, згідно з нашою поста-
новою на сьомій сесії. Закон сей буде розглянено за
кілька день в повній Центральній раді, й Рада Народні*
Міністрів вживе всіх заходів, щоб передача землі в руки
трудящих ще до початку весняних робот через земель-
ні комітети неодмінно відбулась. Ліси ж, води й всі ба-
гатства підземні, яко добро українського трудящого
нараду, переходять в порядкування Української Народ-
ньої Республіки».
| А~1 Б В Г А Першому
р------------Б Другому
1——— В Третьому
Г Четвертому
19. З якою метою вступили до Києва більшовицькі вій-
ська на чолі з М. Муравйовим?
А повалити Центральну Раду і встановити
радянську владу
Б визволити Київ від німецьких військ
В захистити УНР від білогвардійських
військ
Г допомогти уряду Центральної Ради у
боротьбі проти німецьких окупантів
20. Про створення якої організації йдеться в «Споминах»
М. Грушевського?
«...Прийшли перші відомості поштові про петер-
бурзькі події, і Єфремов зачитав їх на зборах ТУП у клубі,
і тоді утворення постійного українського осередку ста-
ло явно неминучою потребою. ТУП пропонував іншим
українським організаціям делегувати своїх представни-
ків для спільної акції... Антонович вишукав аж 13 профе-
сійних і всяких інших організацій Києва, с.-деківської за-
краски, да церковних хорів включно, і добивався для них
представництва аналогічного з ТУП-ом. У тім же гурт-
ку Антоновича, очевидно, виникла й гадка кликати мене
якнайскоріше до Києва».
А Б В Г
А Української Центральної Ради
Б Українських автономістів-федералістів,
згодом партії соціалістів-федералістів
В Київської губернської ради об'єднаних
громадських організацій
Г Генерального військового комітету
21. Що відбулося після подій, про які йдеться в джерелі?
«Пробувши кілька тижнів у Петрограді, втративши
всяку надію одержати якусь відповідь і від Временного
Правительства, Делегація Центральної Ради після тих
понижень, яких зазнала в передпокоях міністерських і
Роди робітничих депутатів, повернула, без всякої офі-
ційної відповіді, додому, до Києва. А в той час Урядова
Комісія зреферувала Правительству справу, і Прави-
тельство, нарешті, вирішило й ухвалило одкинути до-
магання Української Центральної Ради» (В. Винниченка).
А Б В Г
А установчий з'їзд Української партії соціа-
лісті в-революціонерів
Б конференція Української соціал-демо-
кратичної робітничої партії
В проведення І Всеукраїнського військового з'їзду
Г ухвалення Центральною Радою Першого Універсалу
22. За яких обставин було утворено уряд, про який ідеть-
ся в уривку з історичного джерела?
«...Що це за уряд український, що його члени зовсім не
знають і не хочуть знати української мови? Що не тіль-
ки не користуються жодним впливом серед українсько-
го суспільства, але воно навіть й не чуло раніше їхніх
прізвищ?.. За єдину військову підпору для нашої бороть-
би проти Центральної Ради ми маємо лише військо, що
привів на Україну з Росії Антонов і що на все українське
дивиться, як на вороже, контрреволюційне?»
А Б В Г
А після переговорів між Центральною Ра-
дою та делегацією тимчасового уряду в
червні 1917 р.
Б відповідно до вимог «Тимчасової ін-
струкції Генеральному Секретаріатові
Тимчасового уряду на Україні» від
17 (4) серпня 1917 р
В унаслідок І Всеукраїнського з'їзду рад у
Києві від 17-19 (4-6) грудня 1917 р.
Г у результаті І Всеукраїнського з'їзду рад
у Харкові від 24-25 (11-12) грудня
1917 р.
23. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з дже-
рела?
«Київ захопив радянський загін Муравйова. Бомбарду-
вання міста тривало цілих 11 днів. Легко уявити собі
стан киян у ті дні. Переживши згодом ще з десяток пе-
реворотів, евакуацій, погромів, мешканці Києва з непід-
робним жахом згадують про ці одинадцять днів бом-
бардування. Майже весь час населення провело в підва-
лах, у холоді й темряві. Магазини й базари, цілком
зрозуміло, були закриті; тому доводилося харчуватися
випадковими залишками, адже запасів тоді ще ніхто не
робив... До міста ввійшли більшовики. Вони пробули в
Києві того разу лише три тижні, і той перший прояв
більшовизму не був позбавлений яскравих вражень і сво-
єрідної демонічної сили».
III— А листопад-грудень 1917 р.
-------------— Б грудень 1917 р. - січень 1918 р.
—>-——— В січень-лютий 1918 р.
Г лютий-березень 1918 р.
24. Яку назву мав перший радянський уряд України?
іііі А Народний секретаріат
-----------Б Генеральний секретаріат
———— В Рада Народних Міністрів
Г Рада Народних Комісарів
21. Початок Української революції • 217
25. Які твердження характеризують Брестський договір
між УНР і Центральними державами 9 лютого (27 січня)
1918 р.?
1 припинення стану війни між УНР і Центральними дер-
жавами
2 надання Центральними державами збройної допомоги
УНР у боротьбі проти Антанти
З сплата Центральними державами українському уряду
репарацій у розмірі 1 млрд руб.
4 контроль внутрішніх справ УНР із боку Центральних
держав
5 постачання з УНР до Німеччини та Австро-Угорщини
худоби, хліба та іншої сільськогосподарської продукції
А 1,3
Б 1,5
В 2, 4
Г 4,5
А Б В г
А Б В Г
26. Коли було створено зображений документ?
А червень 1917 р.
Б вересень 1917 р.
В листопад 1917 р.
Г січень 1918 р.
УНІВЕРСАЛ
їцяіїяемй і ясі вародв їкрііажї
Т1ЖМ І ТРЇЇ« ГОАИЙІ впам яа ЗЄН4Ю Ряйвсьмі.
ІШ вівиочі а пмаадх іде жежяусебЗД і крім» бярптьбв Цеятрмми»г&
Цргмтммтм хеив, і втрати* і рїіко.
Яви врай »» » небезпеці- Ем ВЛ8ЄТВ, ЗїХЙі здвяоі. взрвдяїлї.
^враіяа де» жсав ими» бстяя> уеобвяі- різкі, і*яея«}-
Вереде }гра1и£ькаіі. Тя. разам 1 братві»» жарвдехЧ Іхраіва.
поставив .вас берегти яра», ахобгті Єі>ригь&>», морю* л« і ОуЦЗДТ»
Все життя на НІИІ8 земі. 1 жм. Ухриівіькя Цептраліях Раде, тм«р
їй ІИЙ «0>Є8В« лііу а вмий врвіаі, ю іжя рятувши все!
фей, овегіщайиік
Віданні Украінастае Українською Народньою Ресяубянкою-
На відділяючись від республіки Російської і зберігаюча єдність І!,
мд твердо станете на наоїй зешяї, щоб силами вашими адиягтх всій
Фей. щоб вен ртейд&т Російська стала федерацією рдеівх і вільних
«градів-
До Ушяіиічвх Зборів України вся вааеть вварвтя аа землях
ившжх. ддватя зямиж і яравятв иадзежить най. Уирпіппохій Цсвтрвя»-
чЙРидіЗ.нашсму цра»вті«ьеі«)-Геаеральиелу€і>ьретврдтк>гі УєрвПш.
як кайшвийзд. Для того мі яжиаеие рішучих заїздів, щоб через Цент-
ральне Праввтеяьстао примусити ісшлмвів і мрайя яепЯно росвотдти
вирві йереговорм
Тая сїио будемо дбати, щоб «в ивряаиу вввгркі арам марелі
їхраїйєьвеі-в в Роей і »о аа Росією »в було з шіжйряївіо портшедо-
Аде до жару жоми громдяяви І'сспубдвкх Гирвіав, рхіе* З ВрСМО-
аовахя всіх парадів ф;і£єи»і Ресауближи, иалвдев етиЗїи ткерде
ви едеізі нозядізх « а* фроаті, та» І в тилу.
Осталйїхя «№Ш «саі здобудев ревалоціі буде шелиеяо
вїдвмиаа» ьарой» здежврп. ОввНщдем»;
Одадкі вд землі республіки уяргшеьнві емвртиа кара касується
Всім уаздмадм ї затриманим ав піштачкі вииу»0- аров»"* »
цього дня, ях уже засудження, гак Ікезаоудашж, гтаиижі тям. хто
що до підптеідадьшігй яв Здтипюимй. даетея вави» аихиеіія. Про се
негайно буде аядаияй вам»-
«ЇЖ ві ТврзіаІ поввйри бути тирввадяим». іідИОЗДШІЙ духові
отроду.
З дею метаю првяме}Єхо Геянральвоху Свхрвтврст»» судбввж
Скрав їробйїв всі дехода до УЯирядкувхгей судівапатм і жрквеєти
де «Годи з Правам»», жеввттями Мароду
Ге ерадикіху Олретарстеу Вяітріавіх Сарай врлояеу*»»!
27. Яку назву мав з'їзд кримськотатарського народу.
А Б В Г
скликаний у листопаді (грудні) 1917 р. для вирішення
питання про державний устрій Криму?
А Народний секретаріат
Б Директорія
В Курултай
Г Меджліс
28. Про кого з діячів УНР ідеться у спогадах сотника Ар-
мії УНР Б. Монкевича?
«...був одною з яскравіших постатей в цілому корпусі.
Великий організатор і здібний стратег. Умінням корис-
туватися всім для добра справи й успіху пояснюється
такий швидкий наступ Запорожців на Крим, хоч звідси
мали перед собою значно сильнішого ворога».
А Б В Г
А Симона Петлюру
Б Миколу Міхновського
В Петра Болбочана
Г Павла Скоропадського
У завданнях 29-31 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою.
29. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Кость Левицький
Б Михайло Грушевський
В Сергій Єфремов
Г Володимир Винниченко
Д Юрій Коцюбинський
ЗО. Установіть відповідність між іменами істо-
ричних діячів та їхніми стислими характеристи-
ками.
А Б В Г Д
1
2
3
4
1 Михайло Грушевський
2 Юрій Коцюбинський
З Микола Міхновський
4 Номан Челебіджихан
А Був членом першого радянського уряду України У січні
1918 р. призначений головнокомандувачем Збройних
сил радянської Української Народної Республіки
Б Лідер самостійників, ініціатор створення українського
національного війська. За його безпосередньої участі
створено Перший Український козачий полк імені геть-
мана Б. Хмельницького.
В Учасник Курултаю, очільник кримськотатарської Ди-
ректорі! - уряду, що проголосив утворення Кримської
Народної Республіки.
Г Голова Української Центральної Ради, автор майже
2 тис. наукових і публіцистичних праць.
Д Лідер Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ),
один із засновників Центральної Ради, заступник її го-
лови. Працював у першому складі Генерального сек-
ретаріату, обіймаючи посаду секретаря міжнаціональ-
них справ.
218 •
31. Установіть відповідність між подіями Української ре-
волюції та їхніми наслідками.
1 Підписання Брест-Литовського
мирного договору
2 Ухвалення УЦР Четвертого Уні-
версалу
З Похід Петра Болбочана на Крим
4 Перша війна радянської Росії про-
ти УНР
А Бій на залізничній станції Крути
Б Проголошення Української Народної Республіки
В Перейменування Генерального секретаріату в Раду на-
родних міністрів
Г Вигнання більшовиків із території УНР
Д Загострення відносин між урядом УНР і німецьким ко-
мандуванням
У завданнях 32-33 розташуйте події в хронологічній по-
слідовності.
32. Установіть хронологічну послідовність подій.
.————— А проголошення Другого Універсалу
_____Е_ Центральної Ради
1____________Б проведення більшовиками у Харкові
2 на противагу Центральній Раді І Все-
3_______ українського з'їзду рад
|4 В проведення II Українського військо-
вого з'їзду
Г Установчий з'їзд Української партії
соціалістів-революціонерів
33. Установіть хронологічну послідовність подій:
А Проголошення незалежності УНР
Б Ухвалення Центральною Радою Тре-
тього Універсалу
В Курултай кримськотатарського на-
роду
Г Проголошення Кримської Народної
Республіки
У завданнях 33-34 які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
34. У яких твердженнях ідеться про Володимира Винни-
ченка?
।—।—।—। 1 Голова та незмінний лідер Української Цен-
I—І—І—І тральної Ради.
2 Брав активну участь у підготовці всіх чоти-
рьох універсалів Української Центральної
Ради.
З Був організатором збройного виступу самостійників,
що прагнули примусити Центральну Раду проголосити
самостійність України.
4 Лідер УСДРП, перший голова Генерального секрета-
ріату.
5 Автор праці «Відродження нації» про події Української
революції.
6 У жовтні 1917 р. на з'їзді Вільного козацтва був обра-
ний військовим Отаманом.
35. Доповніть твердження.
У Четвертому Універсалі Центральної Ради йшлося
про...
| | | ~| 1 потребу скликання Всенародних Україн-
ських Установчих зборів; основні вимоги
УЦР до Тимчасового уряду
2 повноваження УЦР очолювати організацію державного
ладу автономної України
З перетворення Генерального секретаріату на Раду на-
родних міністрів, яка вповноважена продовжувати пе-
реговори з Центральними державами
4 розпуск постійної армії та створення народної міліції;
відсіч більшовикам
5 проголошення самостійності та незалежності УНР як
вільної суверенної держави українського народу
6 зобов'язання УЦР подати Тимчасовому уряду на за-
твердження склад Генерального секретаріату як найви-
щого крайового органу управління
21. Початок Української революції • 219
22. РОЗГОРТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ
РЕВОЛЮЦІЇ. БОРОТЬБА
ЗА ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ
Результати навчально-
пізнавальної діяльності:
Зміст навчального матеріалу:
Гетьманський переворот. Українська Держава. Західноукраїнська
Народна Республіка (ЗУНР). Український національний рух на Бу-
ковині й у Закарпатті. Акт Злуки УНР і ЗУНР. Українсько-польська
війна 1918-1919 рр. Директорія. Друга війна більшовицької Росії з
УНР. Більшовицький режим в Україні. Ухвалення Конституції УСРР
1919 р. Політика воєнного комунізму. «Червоний терор». Військо-
ва інтервенція Антанти на півдні України. Денікінський режим в
Україні. Повернення більшовицької влади. Перший зимовий похід
Армії УНР. Варшавська угода між УНР і Польщею. Польсько-радян-
ська війна на території України. Другий зимовий похід Армії УНР.
Холодноярська республіка (1919-1922). Культура та духовність.
Дати подій:
29 квітня 1918 р. - державний переворот і прихід до влади Павла
Скоропадського;
1 листопада 1918 р. - «листопадовий зрив» у Львові;
13 листопада 1918 р. - проголошення Західноукраїнської Народ-
ної Республіки (ЗУНР);
листопад 1918 р. - заснування Української академії наук (УАН);
14 листопада 1918 р. - утворення Директорії;
22 січня 1919 р. - проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР;
грудень 1919 - травень 1920 рр. - Перший зимовий похід Армії
УНР;
квітень 1920 р. - Варшавська угода;
березень 1921 р. - Ризький мирний договір;
1921 р. - утворення Української автокефальної православної
церкви (УАПЦ);
листопад 1921 р. - Другий зимовий похід Армії УНР.
Персонали: Павло Скоропадський, Євген Петрушевич, Дмитро Ві-
товський, Симон Петлюра, Нестор Махно, Василь Липківський,
Григорій Нарбут, Володимир Вернадський.
Поняття і терміни: Директорія, соборність, отаманщина, воєнний
комунізм, «червоний терор», інтервенція, Чортківська офензива,
«київська катастрофа», автокефальна церква.
• встановлювати та групувати вказані
дати відповідно до подій, явищ, процесів;
співвідносити дати та історичні факти (по-
дії, явища, процеси) з періодами, факти-по-
дії - з явищами, процесами; визначати по-
слідовність історичних подій, явищ, проце-
сів;
• визначати правильність застосування в
історичному контексті вказаних понять і
термінів;
• розпізнавати на картосхемі територію
Української Держави П. Скоропадського;
перебіг воєнних дій на території України в
1918-1921 рр.;
• характеризувати внутрішню та зовніш-
ню політику урядів гетьмана П. Скоропад-
ського, Директорії УНР, ЗУНР, Української
Соціалістичної Радянської Республіки
(УСРР), зміст Варшавської угоди між УНР і
Польщею, Ризького мирного договору,
культурне життя в Україні в 1918-1921 рр.;
діяльність та здобутки вказаних історичних
діячів;
• визначати причини гетьманського пере-
вороту та падіння влади гетьмана П. Ско-
ропадського; особливості внутрішнього та
зовнішнього становища УНР часів Директо-
рії; причини і наслідки українсько-поль-
ської війни та підписання С. Петлюрою
Варшавської угоди; причини поразки Укра-
їнської революції;
• пояснювати історичне значення віднов-
лення української державності
на східно-
та західноукраїнських землях та об'єднай
ня українських держав (Акт Злуки УНР
ЗУНР);
• сприймати та інтерпретувати різнови
дові історичні джерела.
теми;
візуально
розпізнавати
що стосуються
та характеризу-
вати вказані історико-культурні пам'ятки.
ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ І УТВОРЕННЯ УКРАЇН-
СЬКОЇ ДЕРЖАВИ. 29 квітня 1918 р. відбувся держав-
ний переворот. УЦР було розпущено, натомість
проголошено Українську Державу на чолі з геть-
маном П. Скоропадським. В історії визвольних
змагань розпочався новий період, який тривав сім
місяців. Попередню назву — Українська Народна
Республіка - замінили на нову: Українська Дер-
жава.
29 квітня у найбільшій столичній залі - у двопо-
верховому кінному цирку (нині на цьому місці -
кінотеатр «Україна») зібралося майже 8 тис. делега-
тів Всеукраїнського хліборобського конгресу. Коли
в ложі з’явився П. Скоропадський, залунали вигуки
«Хай живе гетьман!». Скоропадський, якого голо
вуючий запросив до президії, подякував присутнім
за довірену йому владу. На цьому процедура вибо
рів закінчилася. Зважаючи на лояльне ставлення ні
мецького командування, прибічники гетьмана в ніч
на ЗО квітня захопили державні установи.
• Експропріація — примусове відчуження приват-
ної власності.
220 •
Головою гетьманського уряду став Ф. Лизогуб,
міністром закордонних справ - Д. Дорошенко, міні-
стром освіти та мистецтв - М. Василенко, міністром
юстиції - М. Чубинський. Усі вони були передусім
фахівцями, а не політичними діячами. Представни-
ків соціалістичних партій П. Скоропадський до сво-
го уряду не залучив.
На зустрічі з делегацією хліборобів гетьман запе-
речив чутки про те, що земля залишиться у поміщй-
ків. Він вважав доцільним ліквідувати їх як соціаль-
ну верству, але бажав зробити це цивілізованими,
а не більшовицькими методами. За законом від
8 червня 1918 р. приватне землеволодіння обмежу-
валося 25 десятинами на одну особу. Поміщики мо-
гли продавати землю Державному земельному бан-
ку, а той; своєю чергою, мав організувати продаж
землі селянам у розмірах, достатніх для збільшення
їхнього землекористування. До здійснення аграрної
реформи поміщики залишалися власниками своїх
маєтків що неабияк дратувало селян. Ліквідацію
земельних комітетів і потребу продавати свою про-
дукцію гетьманській адміністрації, яка мала зобо-
в’язання перед окупаційними державами щодо по-
ставок, селянство сприйняло вкрай негативно. Тра-
гедія гетьмана полягала в тому, що його програма
була несумісною з інтересами Німеччини та Ав-
стро-Угорщини як окупаційних держав. Ця несу-
місність найгостріше вияви-
лася у військовій сфері.
Гетьман задумав створити
300-тисячну армію, оснащену
за останнім словом техніки, з
панцерними спецчастинами
та авіацією. Проте німецьке
командування вважало такі
плани небезпечними для се-
бе. Адже П. Скоропадський,
як колишній генерал цар-
ської армії, надто добре вою-
вав проти них у недалекому
минулому. Крім того, німець-
кому генералітету було вигід-
Павло Скоропадський
но, щоб Україна платила за «послуги» їхніх військ.
Однак до заходів із розбудови українського вій-
ська гетьман таки вдався. У серпні 1918 р. Є. Коно-
валець отримав від Скоропадського дозвіл на відро-
дження січового стрілецтва із розміщенням у Білій
Церкві. Збройні сили гетьмана складалися із Запо-
різької (з полком гайдамаків), Сірожупанної і Сер-
дюцької (гвардійської) дивізій.
Незадоволені політикою влади, селяни й робіт-
ники поновили боротьбу. Поширилися підпали
маєтків, убивства поміщиків та їхніх управителів.
Селянські протести набули характеру справжньої
Тамбов0
Орел
Стародуб
^Варшава,
.Мозир
'Воронеж
Бєлгород
Рівне
Житомиру
ШепетівкаО
.Переяслав
Ізюм
Полтава
Черкасі
Умань
Іернівц,
їЄлизаветград</^,;
Кривий Ріг!
Ясси О
Коложвар
Миколаїв-
Мелітополі
іеса'Ч^
Севастополь/ ОЕа>чйсарай
Новороойсьі
® Бухарест
Кримський'
Крайоаий
\ Уряд
АЗОВСЬКЕ
МОРЕ
'^Кубанська
Народна
Республіка
Катеринодар/**^
Кубань'**-4"^
^Новочеркаськ
РОСТОВ-^/'7'
* Юзівкаї
Юлександрівськ с
б ^^О'Хї^уляйполе
Ніжин о Бахмач
//?
Катеринослав Бахмут лУгаі^ьк«
А В С Т Р\О - о
ХТерНОПІЛЬ:
г/ о ч І
Брест- С
.Литоврьк ^ПІНСЬК
1 Проскурів ^Вінниця
Кам'янець-
Подільську, хме^нка
'арНИ Овруч0 ’
\КорОСТЄНЬО^._п^
І Люблін І 0 \
к /Холм
_ _ Курськ
.Сейм
НОВҐОрОД; 1 1
СіверськииФ
Володимир- {
Болинськ-—г
/Луцьк,
| Валуйки
Харків® -Д
ПеремишльЧ Львів
О Р 0 Ж Ж Я (
Маріуполь)
Українська Держава гетьмана Скоропадського
Те р ито р ія Україн ської
Народної Республіки
у квітні 1918 р.
Території, приєднані
до України в травні
191В р.
Кордони Української
Держави гетьмана
Скоропадського
в травні - грудні 1918 р
Крим і Кубань,
що мали приєднатися
до Української Держави
на правах автономій
Райони
анти гетьманських
повстань
Перемога військ-
Директорії над
гетьманськими
військами
18 листопада 191В р.
22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності • 221
війни з владою. Найактивнішим був партизанський
рух у Київській губернії. Очолювали й координува-
ли партизанщину більшовицькі та лівоесерівські
організації.
Робітнича боротьба, на противагу селянській,
була значно організованішою й масштабнішою.
У липні-серпні 1918 р. припинили роботу близько
200 тис. залізничників. Це істотно позначилося на
обсягах продовольства та сировини, що його виво-
зили до Німеччини й Австро-Угорщини.
• ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО
• Зосередження гетьманом усієї повноти влади в
Українській Державі.
• Залежність гетьмана від австро-німецьких вій-
ськових формувань
• Розбудова збройних сил Української Держави.
• Згортання попередніх революційно-демократич-
них перетворень (відновлення права приватної
власності на фабрики, заводи, шахти, відновлення
поміщицького землеволодіння, скасування 8-годин-
ного робочого дня, відновлення цензури, припи-
нення виходу соціалістичних газет, розгін органів
місцевого самоврядування, заборона проведення
з'їздів демократичних партій, заборона страйків
тощо).
• Наростання соціальної напруги: масові селянські
повстання, страйкова боротьба робітників.
• Заснування українських наукових і культурно-мис-
тецьких установ: Української академії наук. Націо-
нальної бібліотеки України, Національного архіву
України, Національної галереї мистецтв, Українсько-
го історичного музею. Українського національного
театру.
• Налагодження грошового обігу, вдосконалення
грошової системи, збалансування державного бю-
джету, відкриття кількох українських банків, засну-
вання нових акціонерних компаній, відродження
промислових підприємств і бірж.
• Основною соціальною опорою гетьманського ре-
жиму були поміщики, буржуазія, селяни-власники.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА П. СКОРОПАДСЬКОГО. Уряд
радянської Росії зобов’язався за умовами Берестей-
ського миру визнати незалежність України й уклас-
ти з нею мирний договір. У травні 1918 р. до Києва
прибула для ведення переговорів російська делега-
ція на чолі з X. Раковським. 12 червня сторони під-
писали попередній договір про припинення стану
війни між Україною і Росією. У головному питан-
ні - про делімітацію кордону — сторони не дійшли
згоди. Російська делегація погоджувалася з етно-
графічним підходом до визначення кордону, але ви-
сунула необгрунтовані претензії на великі території
X. Раковський відверто затягував переговори, вичі-
куючи поразки Німеччини у двобої з Антантою, що
зробило б нечинним Брестський мир.
Гетьманська дипломатія приділила багато уваги
проблемі Холмщини й Підляшшя. Проте цісар-
ський уряд не допустив у контрольовані ним п’ять
повітів Холмщини гетьманську адміністрацію. Так
само кайзерівський уряд не бажав передавати Укра-
їні Кримський півострів із великою військово-мор-
ською базою в Севастополі та Чорноморський флот.
Німецька окупаційна адміністрація передала владу
в Криму колишньому царському генералу Сулейма-
ну Сулькевичу. Створений ним крайовий уряд не
приховував намірів зберегти Крим для «єдиної та
неділимої» Росії, яка мала постати в майбутньому,
після знищення більшовицького Раднаркому. За-
безпечивши німецький нейтралітет, П. Скоропад-
ський оголосив блокаду Криму. Вона паралізувала
економічне життя півострова, виявивши його цілко-
виту залежність від материка. Сулькевич капітулю-
вав і погодився на переговори про форму державно-
го об’єднання з Україною. Восени 1918 р. сторони
розробили попередні умови побудови крайової ав-
тономії, які підлягали затвердженню кримськота-
тарським Курултаєм та іншими національними і
громадсько-політичними організаціями.
У березні 1918 р. набуло актуальності бессараб-
ське питання. Румунія після укладення миру з Ав-
стро-Угорщиною відразу ж анексувала Бессарабію.
Гетьманський уряд розірвав дипломатичні відноси-
ни з Румунією і заборонив вивезення до неї будь-
яких товарів. Тільки через півроку, коли виникла
потреба шукати контактів з Антантою, П. Скоро-
падський погодився на укладення тимчасового тор-
говельного договору. В Румунії розміщувалися ди-
пломатичні представництва країн Антанти, і геть
ман сподівався на її посередництво в переговорах.
Питання про долю Бессарабії було відкладено до
кінця війни.
Восени 1918 р. розпочалися переговори про
об’єднання Кубанської Народної Республіки з
Українською Державою. 21 жовтня було узгоджено
договір про об’єднання. Однак сталося це запізно
на Північному Кавказі уже формувалася білогвар
дійська Добровольча армія, а сам П. Скоропадський
в Україні опинився в критичному становищі. Пред
ставники гетьмана в Румунії, Швеції та Швейцарії
шукали контактів із представниками Антанти, на
магаючись переконати їх у тому, що запрошення
німців в У країну було не більш ніж намаганням за
хиститися від більшовиків.
222 •
14 листопада гетьман відправив у відставку уряд
Ф. Лизогуба. Новий уряд мав утілювати в життя зо-
внішньополітичний курс на федеративний зв’язок
із майбутньою небільшовицькою Росією, якої ще не
існувало. Переорієнтацією з Німеччини на Росію і
наголосом на спільній, разом із Добровольчою армі-
єю генерала А. Денікіна, боротьбі проти більшовиз-
му гетьман сподівався здобути прихильність Антанти.
Причини падіння Української Держави гетьмана
П. Скоропадського:
• згортання революційних завоювань, досягнутих
унаслідок падіння самодержавства;
• втрата австро-німецькими гарнізонами окупацій-
них функцій в Україні після Листопадової рево-
люції в Німеччині й розпаду Австро-Угорщини;
• неможливість для гетьмана спертися на війська
Антанти;
• конфронтація гетьмана майже з усіма україн-
ськими політичними партіями;
• неможливість для гетьмана знайти спільну мову
з російськими білогвардійцями;
• війна гетьманської та окупаційної адміністрацій
із селянськими масами, які бажали негайно поді-
I лити поміщицьку землю на зрівняльних засадах
І (подібно до того, як це було зроблено в сусідній
Росії).
ПРИХІД ДО ВЛАДИ ДИРЕКТОРІЇ УНР. У серпні
11918 р. з ініціативи українських соціал-демократів
І постав блок політичних сил Український націо-
нальний союз (УНС), який проголосив своєю ме-
I тою створення суверенної демократичної держави
|парламентського типу. П. Скоропадський спробу-
Івав порозумітися з Національним союзом, однак
І цього не допустили кадетські міністри й торговель-
Іно-промислові кола. Коли стало зрозуміло, що ні-
Імецькі багнети більше не рятуватимуть гетьман-
Іський режим, голова Українського національного
Ііоюзу В. Винниченко вирішив діяти, не гаючи часу.
Ввіч на 14 листопада 1918 р. в Києві відбулося та-
I мне засідання, в якому взяли участь представники
Івдітичних партій, Селянської спілки, Січових
стрільців, профспілки залізничників. Було створено
орган із п’яти осіб для керівництва повстанням про-
йти гетьмана - Директорію. Головою Директорії
| ав В. Винниченко, її збройні сили очолив С. Пет-
Ііюра.
І У ніч на 14 грудня до Києва ввійшли Січові
стрільці на чолі з Є. Коновальцем - основна вій-
Іськова сила, на яку спиралася Директорія під час
Иантигетьманського повстання. Кілька днів П. Ско-
ропадський переховувався в
місті, а потім у мундирі ні-
мецького офіцера виїхав до
Берліна.
ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ
КУРС ДИРЕКТОРІЇ. Директо-
рія була органом, який здій-
снював керівництво повстан-
ням. Після здобуття перемо-
ги її функції вичерпалися. Симон Петлюра
Попервах Директорія намага-
лася зберегти єдність українських політичних сил.
26 грудня вона призначила уряд УНР (його очолив
соціал-демократ В. Чехівський), до складу якого
ввійшли представники всіх політичних партій, що
об’єдналися в УНС. Того самого дня Директорія ви-
дала програмову декларацію, побудовану на засадах
так званого трудового принципу, згідно з яким вла-
да на місцях мала належати трудовим радам.
Місцеві ради повинні були організувати вибори
на Всеукраїнський Трудовий конірес - вищий
тимчасовий законодавчий орган УНР. За інструк-
цією, затвердженою Директорією УНР на початку
січня 1919 р„ вибори на Трудовий конгрес відбува-
лися по куріях (селянської, робітничої і «трудової
інтелігенції») у кожній губернії і в ЗУНР.
Відкриттю в Києві Трудового конгресу передува-
ло об’єднання УНР і ЗУНР. 22 січня 1919 р. Дирек-
торія УНР видала Універсал про затвердження злу-
ки Наддніпрянської Української Народної Респу-
бліки та Західноукраїнської Народної Республіки в
єдину соборну Українську Народну Республіку.
Перша сесія Трудового конгресу почалася 23 січ-
ня 1919 р. у Київському оперному театрі. Зібралося
близько 400 делегатів, серед яких і 36 представників
ЗУНР. Конгрес затвердив акт про створення єдиної
соборної України, обговорив питання владних по-
вноважень, внутрішньої та зовнішньої політики. До
наступної сесії Конгресу верховну владу й оборону
держави доручали здійснювати Директорії УНР. До
складу Директорії ввійшов представник від ЗУНР
Є. Петрушевич.
Серед членів Директорії УНР не було згоди
щодо зовнішнього політичного курсу. В. Винни-
ченко й перший голова Ради народних міністрів
В. Чехівський прагнули порозуміння з Москвою,
а С. Петлюра обстоював зближення з Антантєйо.
Щоправда, невдовзі стало зрозуміло, що обидва ці
вектори є однаково безперспективними.
Криза влади поглиблювалася особистим супер-
ництвом між В. Винниченком і С. Петлюрою.
22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності • 223
Вплив останнього невпинно зростав. Однак реальна
влада на місцях належала виборним отаманам на-
півпартизанських загонів, з яких складалися зброй-
ні сили УНР. Такі загони воліли воювати неподалік
від рідних осель, а у разі невдачі розпорошувалися
без бою. Деякі отамани переходили зі своїми заго-
нами на бік більшовиків, інші не бажали визнавати
будь-якої влади, крім власної. У спогадах сучасни-
ків фігурують імена близько 60 повстанських ота-
манів.
Під час падіння гетьманського режиму Директо-
рія УНР мала 100-тисячну армію, а через півтора
місяця, перед здаванням Києва, чисельність її
військ скоротилася вп’ятеро.
ДРУГА ВІЙНА БІЛЬШОВИЦЬКОЇ РОСІЇ З УНР (ГРУ-
ДЕНЬ 1918 - ЧЕРВЕНЬ 1919 рр.). Наступ більшовиць-
ких військ змусив Директорію одразу після завер-
шення роботи Трудового конгресу залишити Київ.
2 лютого її резиденцією стала Вінниця.
11 листопада 1918 р. кайзерівська Німеччина під-
писала акт про перемир’я, який де-факто означав
капітуляцію. Брестський мирний договір утратив
чинність.
28 листопада, через два тижні після створення
Директорії, було сформовано Тимчасовий робітни-
чо-селянський уряд України. В. Антонову-Овсієн-
ку дали можливість відібрати для створюваної
Української радянської армії не залучені на фрон-
тах військові формування. З січня 1919 р. його армія
увійшла до Харкова. Разом із нею прибув Тимчасо-
вий уряд України. 4 січня було створено Україн-
ський фронт під командуванням В. Антонова-Овсі-
єнка, перед яким стояло завдання оволодіти голо-
вними переправами на Дніпрі в районі Києва,
Черкас, Кременчука й Катеринослава. Пересвідчив-
шись у неможливості дипломатичних переговорів,
Директорія УНР 16 січня офіційно оголосила війну
радянській Росії.
Упродовж січня 1919 р., завдавши поразки Сіро-
жупанній дивізії Армії УНР, радянські формування
захопили Чернігів, Полтаву, Катеринослав, Кре-
менчук. Надзвичайно погіршив ситуацію перехід на
бік більшовиків отаманів Н. Григор’єва і Зеленого
(Д. Терпила). Наприкінці січня 1919 р. Лівобережна
Україна опинилася в руках більшовиків. 5 лютого
1919 р. червоні війська вступили в Київ. А навесні
радянську владу було встановлено на всій території
України, крім Надзбруччя і західних областей.
На початку березня Директорія переїхала з Він-
ниці до Проскурова, а через деякий час до Рівного.
5 травня уряд перебрався до Радзивилова. Згодом,
• Отаманщина як явище зародилася в Армії УНР
наприкінці 1918 р. підчас антигетьманського повстан-
ня, коли до регулярних військ масово вливалися се-
лянські повстанські загони, сформовані різними ота-
манами. Свавільні дії таких частин, їхнє небажання
підпорядковуватися наказам командування підрива-
ли Директорію зсередини, знесилювали її в боротьбі
з більшовицькими військами
• «Червоний терор» - заходи насильства, що їх
вживали більшовики проти широких соціальних груп,
зокрема робітників і селян, які були оголошені «кла-
совими ворогами» або звинувачувалися у «контрре-
волюційній» діяльності.
після втрати Луцька, який захопила польська армія
Директорія та уряд УНР залишилися без власно:
території.
БІЛЬШОВИЦЬКИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ В 1919 р.
ПОЛІТИКА ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ. «ЧЕРВОНИЙ
ТЕРОР». На початку лютого 1919 р. Тимчасовий ро-
бітничо-селянський уряд України встановив нову
назву держави - Українська Соціалістична Радян-
ська Республіка (УСРР) - та переїхав із Харкова
до Києва. За аналогією з московським виконавчим
органом влади уряд назвали Радою народних комі-
сарів, скорочено - Раднаркомом. Головою уряду
став X. Раковський, призначений ЦК РКП(б). У бе-
резні 1919 р. відбувся III Всеукраїнський з’їзд рад,
який ухвалив першу Конституцію УСРР та обрав
Центральний виконавчий комітет (ЦВК) України
на чолі з Г. Петровським.
На території України було поширено політик}
воєнного комунізму, що передбачала: запроваджен-
ня загальної трудової повинності; мілітаризацію
праці; заборону приватної торгівлі; продовольчу роз-
кладку; карткову систему постачання міського насе-
лення; націоналізацію всіх підприємств.
Надзвичайно жорстоку політику радянська держа-
ва проводила щодо села. Заготівельники вимагали
від селян здавати всю продукцію, що перевищувала
норму, встановлену на особисті потреби. Завдання
щодо збирання «розкладали» по дворах, селах, во-
лостях і повітах. Так з’явилася продрозкладка. Де
крет Раднаркому про хлібну й фуражну розверстку
(розкладку) вийшов у січні 1919 р. Вона^не була
податком, оскільки її обсяг визначався потребами
держави в продовольстві та здатністю Народного
комісаріату продовольства і його воєнізованих під-
розділів (разом із добровільними продовольчими
загонами робітників) вилучати продукцію у селян.
224 •
Тож
продрозкладка
була реквізицією
запланованих
У 1919 р. із
українського
140 млн пудів хліба з
села
вдалося
вилучити лише 8 млн пудів.
АНТИБІЛЬШОВИЦЬКІ ВИСТУПИ В АРМІЇ І НА СЕЛІ.
Щоб полегшити вилучення зерна, селян треба було
об’єднати у великі «соціалістичні» господарства —
комуни та радгоспи. Йшлося про здійснення суціль-
ної колективізації селянських господарств. У відпо-
відь піднялася могутня хвиля селянського протесту.
Антибільшовицькі виступи селян виявилися особ-
ливо
загрозливими через те,
що вони розгорнулися
передусім у збройних силах. Один із перших висту-
пів проти уряду очолив отаман Зелений (Д. Терпи-
ло). Його загони входили до Армії УНР, а потім
у повно’му складі перейшли на бік Червоної армії.
В. Антонову-Овсієнку довелося докласти великих
зусиль, щоб придушити повстання.
Услід за Зеленим проти влади виступили чис-
ленні селянські загони «батька» Н. Махна. У квітні
1919 р. на з’їзді селянських депутатів Катеринослав-
щини в Гуляйполі було висловлено категоричну не-
згоду з антиселянськими рішеннями Третього Все-
українського з’їзду рад. Однак X. Раковський не на-
важився вжити каральних заходів проти «батька»,
який своїми силами тримав увесь фронт проти дені-
кінців між Маріуполем і Волновахою.
Наймасштабнішим був виступ отамана Н. Гри-
гор’єва. У лютому 1919 р. він перейшов на бік біль-
шовиків і спромігся блискавично витіснити війська
Антанти з півдня України. Однак у травні він звер-
нувся з маніфестом «До українського народу», в
якому закликав боротися проти комун, «чрезвичай-
ки» й комісарів. З великими труднощами Раков-
ському вдалося розгромити григор’євців.
ДИРЕКТОРІЯ УНР ТА АНТАНТА. Наприкінці листопа-
да 1918 р. перші антантівські десанти висадилися в
Севастополі; 2 грудня до Одеси прибув французь-
кий корабель «Мірабо». У середині грудня в Одесі
почалася висадка 15-тисячного військового десанту
Антанти, який змусив війська УНР залишити місто
13 січня 1919 р. в Одесі розташувався штаб фран-
цузької десантної дивізії. Наприкінці січня - на по-
чатку лютого війська Антанти взяли під свій конт-
роль Херсон і Миколаїв.
• Інтервенція Антанти - військова присутність
збройних формувань Антанти на півдні України в
1918-1919 рр. Мала на меті підтримати білогвар-
дійський російський рух у його прагненні відновити
Російську імперію.
За півтора місяця на Чорноморське узбережжя
висадилися дві французькі дивізії, а також англій-
ські, грецькі, румунські й польські частини - зага-
лом близько 60 тис. осіб. Утім, цими силами інтер-
венти спромоглися захопити лише вузьку смугу
узбережжя.
Антанта допомагала білогвардійцям генерала
А. Денікіна відновлювати неподільну Росію. Вона
не визнала Української Держави гетьмана П. Ско-
ропадського і не збиралася визнавати Директорію
УНР. Однак остання не могла протидіяти Антанті.
У неї було достатньо інших ворогів: Польща праг-
нула відновити кордони Речі Посполитої 18 ст., на
півночі й північному сході готувалися до вторгнен-
ня армії більшовицької Росії, на південному сході
нагромаджували сили білогвардійці.
Після переїзду Директорії до Вінниці група про-
відних міністрів УНР зустрілася з французьким ко-
мандуванням. Воно висунуло такі вимоги: реорга-
нізувати Директорію і вивести з неї представників
соціалістичних партій; відмовитися від «більшо-
вицької» соціально-економічної політики; реоргані-
зувати Армію УНР і у стислі терміни збільшити її,
мобілізувавши до 300 тис. осіб; підпорядкувати Ар-
мію УНР нарівні з Добровольчою армією А. Денікі-
на союзному командуванню.
Симон Петлюра заявив про припинення свого
членства в УСДРП, щоб залишитися в Директорії.
В. Винниченко вийшов із Директорії, передав по-
вноваження глави С. Петлюрі та виїхав з України.
В. Чехівський подав у відставку, а на посаді голови
уряду УНР його замінив безпартійний С. Остапенко.
Проте новий уряд опинився в цілковитій ізоляції.
Влада в Директорії зосередилася в руках С. Пет-
люри. Втім, сподівання на швидку й ефективну до-
помогу з боку Антанти виявилися марними. З’ясу-
валося, що в Антанти немає сил для розгортання
масштабних воєнних дій в Україні. У березні під
тиском більшовиків союзні війська залишили Хер-
сон і Миколаїв, а на початку квітня - Одесу. 9 квіт-
ня у Рівному члени Директорії санкціонували ство-
рення нового (знову-таки - соціалістичного) уряду
на чолі з Б. Мартосом, що засвідчило крах проан-
тантівської політики.
СТАНОВИЩЕ ДИРЕКТОРІЇ УНР УЛІТКУ 1919 р. На по-
чатку червня 1919 р. Армія УНР, закінчивши реор-
ганізацію (усі військові з’єднання було зведено в
групи й дивізії), опинилася в оточенні між поль-
ськими й більшовицькими військами. За цих умов
українські війська перейшли в контрнаступ проти
більшовиків на Західному Поділлі. З червня частини
22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності • 225
Армії УНР розбили більшовицькі частини під
Кам’янцем і захопили місто. У червні розпочалася
Кам’янецька доба Директорії УНР (до листопада
1919 р.). Незабаром до Кам’янця-Подільська пере-
їхали центральні державні установи УНР, усі мініс-
терства.
На початку липня загони В. Антонова-Овсієнка
зупинили наступ військ С. Петлюри. У середині
липня на подільську землю перейшли Українська
Галицька армія (УГА) й уряд ЗУНР. Перехід через
Збруч Галицької армії докорінно змінив розклад
сил. Радянське командування зупинило свої війська
перед Кам’янцем, щоб не опинитися між двома
українськими арміями.
Після об’єднання армій УНР і ЗУНР ситуація на
Правобережжі радикально змінилася: перед двома
національними арміями України залишилося тіль-
ки два противники - радянська й білогвардійська
російські армії.
Злиття українських армій не залишилося поза
увагою А Денікіна. Він уповільнив темпи просуван-
ня на Москву, щоб не втратити України. Кавалерій-
ські частини білогвардійців під командуванням ге-
нерала М. Бредова швидким маршем посунули на
Київ.
З’єднані УГА й Армію УНР очолив С. Петлюра.
Водночас у Кам’янецьку добу помітно загострилася
боротьба між різними течіями українського націо-
нально-визвольного руху. Опозицію не влаштову-
вала політика Директорії УНР. Напруженими були
персональні стосунки С. Петлюри і Є. Петрушевича.
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА. По
разка Центральних держав у Першій світовій війні
та зумовлений нею розпад Австро-Угорської монар-
хії актуалізували державотворчі плани галицьких
українців. 18 жовтня 1918 р. у Львові зібралися ви-
значні діячі Східної Галичини й Буковини, а саме:
посли до імперського парламенту, депутати Галиць-
кого та Буковинського сеймів, керівники політич-
них партій, митрополит А. Шептицький, єпископ
Г. Хомишин. Вони проголосили себе Конституан-
Євген Петрушевич
тою (Установчими зборами)
й обрали Українську Наці-
ональну Раду - вищий ор-
ган влади української дер-
жави, розташованої на тере-
нах Східної Галичини,
Лемківщини, Північно-За-
хідної Буковини й Закар-
паття. Головою УНРади об-
рали Є. Петрушевича.
«Заснувши 31 жовтня
1918 р. під австрійською
державною владою, викону-
I ваною поляками, населення Львова прокинулося
1 листопада 1918 р. під владою Української Націо-
I пальної Ради. Як символ цієї влади майорів на вежі
І ратуші український синьо-жовтий прапор», - писав
І сучасник. У ніч на 1 листопада збройні загони
І Українських січових стрільців на чолі з Д. Вітов-
I ським, підпорядковані Національній Раді, зайняли
І Львів, а потім - усю Східну Галичину. Події у Льво-
I ві 1 листопада 1918 р. увійшли в історію під назвою
І «листопадового зриву».
9 листопада Українська Національна Рада утво-
I рила уряд - Тимчасовий державний секретаріат.
І Очолив його лідер найвпливовішої на той час Наці-
I онально-демократичної партії К. Левицький. Того
І самого дня УН Рада затвердила назву української
1 держави - Західноукраїнська Народна Республіка
І (ЗУНР). Територія республіки становила 70 тис.
І кв. км з населенням близько 6 млн осіб. Свою діяль-
I вість Державний секретаріат розпочав із напрацю-
I вання проекту «Тимчасового основного закону' про
І державну самостійність українських земель колиш-
I ііьої Австро-Угорської монархії». Його було ухвале-
I но на засіданні УНРади 13 листопада.
Утім, уже 21 листопада 1918 р. молода держава
І зазнала могутнього удару польських військ. Галиць-
I кі вояки були змушені здати Львів, і уряд переїхав
спочатку' до Тернополя, а наприкінці грудня - до
І Станіслава. Новій державі вдалося забезпечити
І певний порядок і стабільність, створити органи міс-
I цевого управління. Важливим завданням соціаль-
I но-економічної політики було розв’язання земель-
I ного питання. Деякі приватні землеволодіння, які
належали переважно полякам, розподілялися між
селянами. Виборчі права було надано всім громадя-
Іінам ЗУНР, передбачалися широкі права національ-
’них меншин.
І| Керівництво ЗУНР послідовно заявляло про
своє рішення «перестати існувати як окрема держа-
на й злитися в одну велику державу з Українською
Народною Республікою». Урочиста церемонія під-
писання Акта Злуки відбулася 22 січня 1919 р. на
Софійському майдані у присутності десятків тисяч
людей. УНР і ЗУНР об’єднувалися в єдину соборну
Українську Народну Республіку. Є. Петрушевич
увійшов до складу Директорії.
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ НА БУКОВИНІ
Й У ЗАКАРПАТТІ. На Коиституанті у Львові 18 жов-
тня 1918 р. були присутні 22 буковинські делегати.
Повернувшись до Чернівців, вони створили Крайо-
вий комітет на чолі з відомим громадським діячем
Омеляном Поповичем. Комітет почав перебирати
на себе владу в імперської адміністрації. З листопа-
да Крайовий комітет провів у Чернівцях велике (до
10 тис. учасників) Буковинське народне віче. На
ньому було вирішено приєднати українську части-
ну Буковини до Західноукраїнської держави. Учас-
ники цього історичного ^зібрання ухвалили ще один
пункт своїх вимог: «Віче бажає прилучення австрій-
ської частини української землі до України». Однак
уже на початку листопада 1918 р. королівська Руму-
нія ввела у край свої війська.
Територія Хотинщини (Північної Бессарабії, що
від 1812 р. перебувала у складі Росії) з лютого до
початку листопада 1918 р. була під австрійською
окупацією. Спроби уряду УНР, а потім Української
Держави утвердити в Хотині свою адміністрацію
виявилися марними. На початку листопада Бесса-
рабію окупували румунські війська.
На початку листопада 1918 р. Угорщина прого-
лосила незалежність. Закарпатська Україна століт-
тями перебувала під угорською адміністрацією,
тому вона опинилася у складі нової держави. На по-
чатку 1919 р. з дозволу Антанти новоутворена Че-
хо-Словаччина захопила західну частину Закарпат-
тя, а Румунія - південно-західну. У березні 1919 р.
в Угорщині було проголошено радянську владу, яка
протрималася на Закарпатті лише 40 днів. Напри-
кінці липня 1919 р. весь край був під контролем
чеських військ. На основі рішень Сен-Жермен-
ського договору 1919 р. і Тріанонського договору
1920 р. Закарпатська Україна ввійшла до складу
Чехо-Словаччини.
УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА. Уже перші збройні
сутички з польськими військами змусили уряд
ЗУНР подбати про створення власної армії. Осно-
вою її став полк Українських січових стрільців.
Завдяки загальній мобілізації в лавах Української
Галицької армії (УГА) опинилося близько 100 тис.
осіб. До неї приєдналися солдати, які служили
22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності • 227
в австрійських військах. Для розв’язання проблеми
офіцерських кадрів доводилося звертатися по допо-
могу до уряду УНР, призначати на командирські
посади колишніх австрійських і німецьких офіцерів,
а також офіцерів із царської армії. За сприяння
С. Петлюри УГА очолив наддніпрянський генерал
М. Омелянович-Павленко. Скрутно було і з вій-
ськовим спорядженням, гостро бракувало зброї та
набоїв.
Війна ЗУНР із Польщею тривала зі змінним успі-
хом. Переломний момент настав, коли у квітні
1919 р. проти УГА виступив 60-тисячний корпус на
чолі з Ю. Галлером, сформований у Франції з поль-
ських військовополонених.
У. середині травня польські війська, зміцнені ар-
мією Галлера, перейшли в загальний наступ і до
початку червня захопили майже всю Галичину,
крім невеликого трикутника між річками Дністер і
Збруч. 26 травня 1919 р. голова (президент) УНР
Є. Петрушевич та уряд ЗУНР залишили столицю —
Станіславів. 9 червня Українська Національна Рада
наділила президента ЗУНР повноваженнями дик-
татора. Є. Петрушевич призначив нового керманича
УГА - наддніпрянського генерала О. Трекова. Ці
червневі тижні стали періодом останнього відчай-
душного наступу УГА, відомого під назвою Чорт-
ківської офензиви (з польської - наступ). У резуль-
таті було відвойовано майже половину території,
окупованої польськими військами з середини трав-
ня. УГА невдовзі просунулася до Львова. Проте
розвинути і зміцнити успіх не вдалося, галицькі
з’єднання просто не мали чим битися з поляками.
Контрнаступ останніх відкинув українців на попе-
редні позиції.
У середині липня 1919 р. галицькі вояки перейшли
Збруч. Є. Петрушевич та уряд опинилися на терито-
рії УНР, а Галицька армія приєдналася до її вій-
ськових частин. Зведені армії УНР і ЗУНР мали
близько 80 тис. бійців. Польські війська заволоділи
всією Галичиною і Західною Волинню. На Паризь-
кій мирній конференції, де вирішувалася доля Єв-
ропи після Першої світової війни, Польща заручи-
лася підтримкою Франції і отримала право на тим-
часову окупацію Східної Галичини.
ДЕНІКІНСЬКИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ. З весни 1919 р.
головним театром воєнних дій між радянськими й
білогвардійськими військами став Донбас. Упро-
довж травпя-червня 1919 р. війська А. Денікіна
окупували Лівобережну Україну, намагаючись бло-
кувати наступ Армії УНР на Одесу та не допустити
захоплення нею Києва, адже влітку об’єднана Армія
УНР активізувала свої дії. Її частини тіснили черво-
них із заходу на схід та північ.
Наприкінці серпня працівники радянських уря-
дових установ змушені були терміново залишити
Київ. 31 серпня в столицю вступили українські вій-
ська. Саме в Києві зустрілися об’єднані сили укра-
їнського війська й підрозділи Добровольчої армії
під командуванням генерала М. Бредова. Вони взя-
ли Печерськ і почали наступ на інші райони міста
Війська УНР не чинили опору, виконуючи наказ
штабу Головного отамана про толерантне ставлення
до «добровольців». Попри нечисленність білогвар-
дійці діяли рішуче. Бредов домігся від командувача
УГА генерала Кравса згоди на відступ із Києва аж
до Василькова С. Петлюра, який не брав участі в
Київському поході, пізніше назвав його «київською
катастрофою». Відступ армій УНР та УГА з Києва
наклав негативний відбиток на всі подальші події ви
звального руху в Україні.
На захопленій території України було створено
три області: Харківську, Київську та Новоросійську
(з центром в Одесі). їх очолили генерал-губернато-
ри з необмеженими повноваженнями.
Денікін почав відновлювати поміщицьке земле-
володіння. Селян змушували вносити на потреби
денікінської армії разовий податок у розмірі 5 пудів
зерна з кожної десятини землі. 8-годинний робочий
день у промисловості теоретично визнавали, але
його запровадження відкладали до мирного часу.
Було відновлено царське законодавство щодо за-
гальноосвітньої школи, яке фактично забороняло
викладання українською мовою. Денікінська влада
здійснювала політику «білого терору» - репресії
проти місцевого населення, зокрема єврейські по-
громи та переслідування прихильників української
державності.
КОНТРНАСТУП ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ, КРАХ ДЕНІКІНЩИ-
НИ. У вересні денікінці розгорнули наступ проти
Армії УНР, тож Директорія оголосила війну Добро-
вольчій армії. У вересні-жовтні 1919 р. тривали бої
УНР проти білогвардійців на Правобережжі. Укра-
їнські війська були виснажені воєнними діями про-
ти Червоної армії. їм бракувало зброї, боєприпасів,
одягу. У листопаді командування УГА уклало союз
із генералом А. Денікіним. Однак через епідемію
участь Галицької армії в бойових діях стала, немож-
ливою.
На початку листопада 1919 р. Червона армія за
хопила Чернігів. У середині листопада завдяки знач-
ній перевазі в живій силі вона завдала денікінцям
поразки й почала відтискати їх у південному на-
228 •
прямку. 11 грудня захопили
Харкін і Полтаву, 16 грудня -
Київ.
Найважливішу роль у роз-
громі денікінського тилу віді-
грали загони Н. Махна.
У липні, перейшовши на пра-
вий берег Дніпра, махновці
об’єдналися із загонами гри-
гор’євців. Отамана Григор’єва
було вбито. Кількість по-
встанців зросла настільки, іцо
в серпні 1919 р. Махно віддав
наказ про реорганізацію своїх
загонів на армію, яка отримала назву Революційно-
повстанська армія України (махновців). Уже в
серпні-вересні денікінці відчули на собі її силу. Пе-
ремога відкривала повстанцям шлях до рідних
місць, і вони ним, не гаючи, скористалися. Кате-
ринославщину оголосили базою махновської армії.
Після переходу УГА на бік Денікіна ситуація УНР
так різко погіршилася, що отримала дещо пізніше
назву «листопадова катастрофа». В Армії УНР за-
лишилося не більше ніж 8 10 тис. бійців. 16 листо-
пада уряд та Армія УНР залишили Кам’янець-
Подільськ, до якого увійшли польські військові під-
розділи. На початку грудня уряд опинився в
Чорториї біля Любара (Волинь).
Отже, кінець 1919 р. був часом політичної неви-
значеності в Україні. Денікінська влада занепадала,
більшовицька лише формувалася. Державні органи
УНР розпалися на кілька частин. Члени Директорії
А Макаренко та Ф. Швець були відряджені до Єв-
ропи. Голова Директорії С. Петлюра виїхав до Вар-
шави, де перебувала частина уряду та українська
дипломатична місія на чолі з А. Лівицьким, який вів
переговори з поляками. Прем’єр-міністр І. Мазепа з
іншою частиною уряду залишилися на території
України. Порятунок із «трикутника смерті» для ар-
мії знайшли в партизанському поході у тилах білих
і червоних. Перед від’їздом за кордон С. Петлюра
призначив командувачем Армії УНР генерала
М. Омеляновича-Павленка. На чолі з ним 6 грудня
1919 р. армія вирушила в п’ятимісячний похід,
який дістав назву Першого зимового. Майже
10 тис. бійців Армії УНР, долаючи спротив білих
військ, прорвали фронт і вирушили до столиці. Бі-
логвардійці, які потерпали від тифу й виснажилися
в боях із червоними, не чинили спротиву. З лютого
1920 р. почалися бої з червоноармійцями, які на той
час уже витіснили білогвардійців. Похід Армії УНР
। хоч і не мав практичних наслідків, проте сприяв
продовженню національно-визвольної боротьби,
підтримував віру українців у перемогу.
ВІДНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ЛАДИ В УКРАЇНІ В
1920 р. Після встановлення радянської влади в
Україні відновилися комуністичні перетворення.
Передусім було здійснено націоналізацію промис-
ловості, залізниць, банків. Над одержавленими під-
приємствами почав стрімко розгалужуватися коло-
сальний управлінський апарат. Було утворено
Бюро з відбудови промисловості (Промбюро) на
правах філії Вищої ради народного господарства
(ВРНГ) РСФРР. Уся ця система призначалася для
здійснення нездійсненного, налагодити управління
з одного центру величезною масою націоналізо-
ваних підприємств (в Україні наприкінці 1920 р. -
10 773).
У виробництві, організованому но-комуністич-
ному, не можна було обійтися без трудової повин-
ності. Небажання робітника працювати там і тоді,
де і коли це було потрібно для держави, влада
сприймала як контрреволюційний виступ.
З’явилося поняття «дезертир трудового фрон-
ту». При Раді оборони (з квітня 1920 р. - Рада пра-
ці та оборони, РПО) створили Головний комітет зі
здійснення трудової повинності (Головкомтруд) із
мережею місцевих установ.
12 жовтня 1920 р. Раднарком УСРР ухвалив по-
станову «Про табори примусових робіт». Організа-
цію мережі таборів було покладено на чекістів. Було
створено Головне управління таборів (рос. ГУЛАГ).
У жовтні 1920 р. в УСРР уже функціонувало сім
концтаборів.
У лютому 1920 р. було підписано закон про хліб-
ну розкладку, згідно з яким мали отримати 160 млн
пудів зерна. Затвердили й розкладку на велику ро-
гату худобу, овець, свиней, яйця, картоплю тощо.
По всій Україні створювали комітети незаможних
селян (комнезами), які мали організовувати й
контролювати вилучення продовольства. Загалом у
1920 р. держава заготовила в Україні 71,5 млн пудів
хліба. Навіть за допомогою військової сили і комне-
замів план спромоглися виконати менше ніж на по-
ловину.
ВАРШАВСЬКА УГОДА МІЖ УНР І ПОЛЬЩЕЮ. Ю. Піл-
судський, який здобув у Польщі майже диктатор-
ську владу «начальника держави», тривалий час
проводив переговори про утворення спільного ан-
тибільшовицького фронту в Україні із С. Петлю-
рою. Голова Директорії, прагнувши обстоювати не-
залежність УНР, погодився на умови, викладені
22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності • 229
в трьох таємних конвенціях. Вони були підписані
у квітні 1920 р. і відомі під загальною назвою Вар-
шавської угоди.
Політична і торговельно-економічна угоди стосу-
валися такого кола питань:
• Польща визнавала незалежність УНР і Директо-
рію УНР на чолі із С. Петлюрою як верховну
владу в державі;
• польський уряд зобов’язувався не укладати між-
народних угод, спрямованих проти України;
• українському населенню в Польщі, як і польсько-
му в Україні, гарантувалися національно-куль-
турні права;
• УНР офіційно погоджувалася на анексію Поль-
щею частини західноукраїнських земель. Кордон
між Польщею та УНР встановлювався по лінії
контрольованих військами Пілсудського тери-
торій: у межах Польщі залишалися Холмщина,
Підляшшя, Посяння й Лемківщина (від 1918 р_),
Західна Волинь і частина Полісся до Збруча й
Горині (від травня 1919 р.) і Східна Галичина
(від липня 1919 р.).
24 квітня 1920 р. між Польщею та УНР було
укладено військову конвенцію, суть якої полягала
в об’єднанні сил для боротьби з більшовиками (Поль-
ща зобов’язалася забезпечити військо УНР озбро-
єнням та боєприпасами, а УНР польські формуван-
ня — продовольством, фуражем тощо).
Умови Варшавської угоди обурили не тільки га-
личан, а й відомих наддніпрянських політиків.
ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА. 25 квітня 1920 р.
війська Пілсудського ввійшли в Україну. Разом із ни-
ми наступала Армія УН Р. Дислоковані біля Вінни-
ці дві бригади УГА, які після розгрому денікінців
перейшли на службу радянської влади, приєднали-
ся до неї. Однак польське командування роззброїло
й розформувало галичан. Захопивши 6 травня
1920 р. Київ, польська армія зупинилася на підсту-
пах до Дніпра. Червона армія, ставши в оборону, го-
тувалася до контрнаступу. Після напружених боїв
польські війська терміново евакуювалися з Києва.
12 червня до Києва вступила Червона армія.
Війська Західного фронту під командуванням
М. Тухачевського розпочали наступ на Варшаву.
Війська Південно-Західного фронту на чолі з
О. Єгоровим пішли на Львів. Керівники Польщі
звернулися до держав Антанти. Англія та Франція
Межа просування
польських військ
станом на 24 квітня
1920 р.
ф. Райони зосередження
військ УНР:
і у квітні 1920 р.
2 у серпні 1920 р.
З у листопаді 1920 р.
Дії польських військ
у квітні-травні
та в серпні 1920 р.
—Радянсько-польський
фронт станом
на 5 червня 1920 р.
Наступ радянських
І військ проти поляків
у травні - серпні та
проти білогвардійців
у серпні - листопаді
1920 р.
...—...ц . Радянсько-польський
фронт станом
на 15 серпня 1920 р.
-------- Радянсько-польський
фронт на день укла-
дення перемир'я
20 жовтня 1920 р.
———— Радянсько-польський
кордон за Ризьким
мирним договором
1В березня 1921 р.
рг Наступ білогвардій-
ських військ барона
Врангеля в серпні -
жовтні 1929 р.
Межа просування
білогвардійців
станом на 1 жовтня
Україна в 1920—1921 рр. Радянсько-польська війна.
Розгром військ барона Врангеля
Територія Української СРР
у квітні 1921 р.
Сучасний кордон України
230 •
пообіцяли допомогу, але Польща в обмін на це мала
обмежитися на сході лінією кордону, накресленою в
декларації Антанти від 8 грудня 1919 р. Отримавши
згоду поляків, міністр закордонних справ Великої
Британії лорд Дж. Керзон звернувся з нотою до Ро-
сії і запропонував їй зупинити свої війська за 50 км
від лінії, визначеної Антантою як східний кордон
Польщі. Відтоді ця лінія дістала назву лінії Керзо-
на. Однак Раднарком РСФРР відмовився від посе-
редництва.
13 серпня радянські війська підійшли до варшав-
ської фортеці Модлін. Наступного дня поляки здій-
снили контрудар і завдали їм поразки. За десять
днів основна частина червоних військ опинилася аж
за Бугом. Наприкінці вересня фронт знову переміс-
тився у район Житомира й Бердичева. Перемогу
поляків над Червоною армією було названо «дивом
на Віслі».
У серпні 1920 р. обидві сторони розпочали в Мін-
ську переговори про перемир’я. На початку вересня
їх було перенесено до Риги, де вони тривали аж до
весни наступного року. У березні 1921 р. Польща, з
однієї сторони, і РСФРР та УСРР - з другої підпи-
сали Ризький мир.
За умовами Ризького мирного договору українські
етнічні землі площею 122 тис. кв. км (Східна Гали-
чина, Західна Волинь, Західне Полісся, Підляшшя,
Надсяння, Лемківщина, Холмщина) ввійшли до
складу Польщі. Польща визнала радянські респу-
бліки Україну та Білорусію.
РОЗГРОМ ВІЙСЬК П. ВРАНГЕЛЯ. Коли радянські вій-
ська почали битву за Київ, білогвардійці виступили
з Криму й завдали удару по їхніх тилах. Та в боях
під Каховкою червоноармійці зупинили армію гене-
рала П. Врангеля, який посів посаду головнокоман-
дувача збройних сил півдня Росії замість А. Денікі-
на. У середині серпня Врангель кинув у бій усі на-
явні сили і захопив Олександрівськ. Однак через
брак кількості військ він не зміг розширити фронт і
взяти Катеринослав. Радянське керівництво прове-
ло додаткову мобілізацію й створило окремий Пів-
денний фронт, який очолив М. Фрунзе. Фрунзе мав
майже 200 тис. бійців, найбоєздатнішими з-поміж
них були махновські частини (Н. Махно уклав у
жовтні угоду про спільні дії).
Крим було визволено внаслідок Перекопсько-
Чонгарської операції, яка розпочалася 8 листопада.
Ціною колосальних жертв червоноармійці прорва-
ли Перекопські укріплення й увійшли на півострів.
До 16 листопада 1920 р. Червона армія зайняла
Керч. Це означало ліквідацію Південного фронту.
ДРУГИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД АРМІЇ УНР. Після 12 жов-
тня, коли на радянсько-польському фронті було
оголошено перемир’я, ситуація на Правобережжі
для Армії УНР та її білогвардійських союзників
стала безнадійною. 18 листопада Червонокозача ди-
візія В. Примакова й бригада Г Котовського увірва-
лися у прикордонний Волочиськ. Залишки військ
С. Петлюри перейшли через Збруч на територію
Польщі.
У жовтні—листопаді 1921 р. відбувся Другий зи-
мовий похід Армії УНР на чолі з Ю. Тютюнником
Правобережною Україною. Його метою були допо-
мога партизанському рухові, організація збройного
повстання проти більшовицької влади. Під с. Базар
більшовики розстріляли 359 взятих у полон вояків
Армії УНР. Другий Зимовий похід завершив період
збройної боротьби Армії УНР за українську дер-
жавність.
• Історія Холодного Яру (Холодноярської органі-
зації, або республіки) - героїчна сторінка боротьби
за незалежність України в 1919-1922 рр. Повстан-
ський селянський рух охоплював здебільшого Чиги-
ринський повіт Київської губернії (нині Черкаський
район Черкаської області). Холодноярські повстанці
боролися проти денікінців і більшовиків. Центр -
с. Мельники (нині Черкаський район Черкаської
області). Саме цей населений пункт був неофіцій-
ною столицею «Холодноярської республіки».
КУЛЬТУРА ТА ДУХОВНІСТЬ. Від початку Української
революції запровадження української мови в освіті
набуло широкої громадської підтримки. У березні
1917 р. Товариство українських поступовців звер-
нулося до громадян України із закликом «заклада-
ти українські школи, насамперед народні, українізу-
вати теперішні». Впроваджувати українську мову
у школах було складно насамперед через гострий
брак українськомовних підручників, українсько-
мовних учителів загалом і викладачів української
мови зокрема. У листопаді 1917 р. Центральна Рада
виділила «Товариству шкільної освіти» та Єврей-
ському демократичному товариству на видання під-
ручників відповідно 200 і 50 тис. карбованців. Уряд
УНР опікувався створенням нових освітніх закла-
дів з українською мовою навчання. Зокрема, у
«Списку українських шкіл, що відкрилися в 1917 р.»
зазначено, що на території УНР почали діяіи 35
українських гімназій, дві реальні школи, шість учи-
тельських семінарій.
Українізація освіти була одним із провідних на-
прямів внутрішньої політики уряду Української
22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності •
Держави П. Скоропадського. Закон «Про обов’яз-
кове навчання української мови і літератури, а та-
кож історії та географії України по всіх середніх
школах» від 1 серпня 1918 р. закріплював обов’яз-
кове викладання української мови не тільки в усіх
типах шкіл, айв учительських семінаріях, інститу-
тах, духовних семінаріях. За цим законом передба-
чалося ввести у шкільні навчальні плани викладання
української мови не менш як 3 години на тиждень
у перших п’яти класах і не менш ніж 2 години -
в останніх. Також було введено штатну посаду вчи-
теля української мови й літератури.
Кілька рішень стосувалося впровадження україн-
ської мови у програму вищої шк.оли. Зокрема, у Ки-
ївському, Харківському й Одеському університетах
було утворено українознавчі кафедри - української
мови, літератури, історії, права. Виняткове зна-
чення мало відкриття українських університетів:
Київського, що постав на основі створеного урядом
Центральної Ради народного університету, та
Кам’янець-Подільського.
Практичні результати запровадження україн-
ської мови як державної та їх широка суспільна під-
тримка змусили більшовиків, які спочатку відкида-
ли ідею державності української мови, підтримати
її. Адже це був найефективніший спосіб утвердити
свою владу на українських теренах.
Ліквідація університетів обмежила можливості
впровадження наукових досліджень у вищій школі.
Розвиток науки зосередився в Українській академії
наук. Ще навесні 1917 р. Центральна Рада розпоча-
ла роботу з її створення. У листопаді 1918 р. нака-
зом гетьмана були призначені перші 12 академіків.
Президентом Академії наук
став Володимир Вернад-
ський, ученим секретарем -
Агатангел Кримський. УАН
було поділено на три від-
діли. Перший відділ очо-
лювали Д. Баталій, С. Єф-
ремов і А. Кримський.
Об’єктом його досліджень
було духовне життя й куль-
тура українського народу.
У другому відділі УАН
зосереджувалися установи
фізико-математичного та
природничого профілів. Третій відділ УАН мав со-
ціально-економічний напрям досліджень. У 1919 р.
розпочав діяльність Демографічний інститут під
керівництвом Михайла Птухи - перша у світі нау-
ково-дослідна установа з демографії.
Володимир Вернадський
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ
ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА,
ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Пам'ятник Тарасові Шевченку в м. Ромни
(скульптор Іван Кавалерідзе). 1918
2 Георгій Нарбут «Еней та його військо». 1919
Помітний поштовх для розвитку образотворчого
мистецтва дала Українська державна академія
мистецтв, створена Центральною Радою в грудні
1917 р. Це була перша українська вища мистецька
школа. Ректорами Академії упродовж 1917 1920 рр.
були Георгій Нарбут, Василь і Федір Кричевські,
Михайло Бойчук. Факультетами керували: М. Бой-
чук (фрески і мозаїки), М. Бурачек (пейзаж),
232 •
В. Кричевський (народне мистецтво, орнамент, ар-
хітектура, композиція), Ф. Кричевський (портрет,
скульптура, побутово-історичне малярство), А. Ма-
невич (пейзаж), О. Мурашко (жанровий живопис),
М. Жук (портрет), Г. Нарбут (графіка).
Разом з тим, Г. Нарбут був одним із фундаторів
нової графічної школи в Україні. На замовлення
урядів УНР і Української Держави виконав худож-
нє оформлення різноманітних державних паперів:
банкнот, поштових марок, обкладинок до ратифіка-
ційних актів, грамот із нагоди урочистих подій. Він
є автором українського державного герба й печатки,
багатьох ескізів військової форми. Не менший
вплив на українське образотворче мистецтво спра-
вила творчість М. Бойчука (1882-1937). Бойчукізм
у монументальному малярстві визнано окремим
стилем. Художник творчо поєднував традиції на-
родного орнаменту, мозаїки та фрески давньокиїв-
ської доби, українського портрета 17 і 18 ст., візан-
тійського іконопису й раннього західноєвропей-
ського Відродження.
УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРК-
ВА. У 1918 р. було створено Всеукраїнську церков-
ну раду, яка наполягала на утвердженні в Україні
незалежної від російського патріархату, тобто авто-
кефальної, церкви. Підтримка автокефалії радян-
ською владою в перші роки свого становлення пояс-
нювалася бажанням розколоти й послабити Росій-
ську православну церкву.
• Автокефальна церква - православна церква,
яка має цілковиту самостійність у розв'язанні орга-
нізаційних і культових питань.
У жовтні 1921 р. було скликано собор, який про-
ти волі патріарха обрав митрополитом священика
Василя Липківського. Так було покладено початок
Українській автокефальній православній церкві
(УАПЦ).
Тренувальний тест до теми 22
Завдання 1-20 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
1. Яка з подій відома в історії як «київська катастрофа»?
А захоплення Києва більшовицькими заго-
нами Муравйова (січень 1918 р.)
Б звільнення Києва від більшовиків ні-
мецькими та гайдамацькими частинами на чолі з
С. Петлюрою (березень 1918 р.)
А Б В Г
А Б В Г
В звільнення Києва від більшовиків частиною
та УГА, вступ до столиці армії А. Денікіна (серпень
1919 р.)
Г звільнення Києва від поляків загонами Червоної армії
(червень 1920 р.)
2. Про кого йдеться?
Восени 1918 р. - голова Центрального військового ко-
мітету у Львові, організатор та керівник Листопадової
національно-демократичної революції в Галичині 1918 р.,
перший командувач УГА, Державний секретар військових
справ ЗУНР.
А Костя Левицького
Б Юрія Тютюнника
В Євгена Петрушевича
Г Дмитра Вітовського
3. Який термін пропущено у фрагменті спогадів Антона
Денікіна про П. Скоропадського?
«...Національний шовінізм й було покладено в
основу програми гетьманського уряду. Сам гетьман в
офіційних виступах урочисто проголошував самостій-
ність України на вічні часи й паплюжив Росію, "під ярмам
якої Україна стогнала протягом двох століть"... Кадет-
ське міністерство не поступалося в шовіністичних зая-
вах і в прямих діях: міністр внутрішніх справ Кістяків-
ський запроваджував закон про українське громадян-
ство й присягу...»
А мілітаризація
Б русифікація
В українізація
Г радянізація
4. Коли відбулися події, про які згадував Дмитро Донцов?
«З моментом, коли становище німецько-австро-
угорських армій на всіх фронтах війни захиталося і яс-
ною стала близька перемога Антанти, союзнички білої
Росії, - малоросійсько-дворянські круги з оточення геть-
мана, зараз же повернули до своєї проросійської орієн-
тації, намагаючись потягти за собою і гетьмана. Обер-
нулися активно проти нього і ліві, соціалістичні україн-
ські партії, які так само вірили в червону Росію, як свою
союзничку, як вірили в білу Росію нащадки колишнього
панства козацького. Гетьманат впав. Очевидна не без
грубих помилок самого гетьманського уряду, серед яких
найфатальнішою помилкою була грамота про федера-
цію з Росією. За таку помилку уважав її пізніше і сам
гетьман Павло».
А початок 1918 р.
Б середина 1918 р.
В кінець 1918 р.
Г початок 1919 р.
5. Які з тверджень характеризують становище України за
гетьмана П. Скоропадського?
1 посилення дисципліни на виробництві, скасування
8-годинного робочого дня
2 співпраця з усіма політичними партіями та органі-
заціями
З нав'язування селянам принципів артільно-комуністич-
ного ведення господарства
22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності * 233
А Б В Г
А Б В Г
4 масові селянські повстання; страйкова
боротьба робітників
5 шовіністичний, антиукраїнський розгул
А 1,2 Б 1,4
В 2, 5 Г 3, 4
6. Територію якого державного утворення
заштриховано на картосхемі?
А автономної України
в серпні 1917 р.
Б УНР у листопаді 1917 р.
В Української Держави влітку 1918 р.
Г УСРР на початку 1921 р.
7. Якими були результати зовнішньої полі-
тики гетьмана П. Скоропадського?
А визнання країнами Антан-
ти (Англією та Францією)
Української Держави
Б підписання федеративного
союзу з небільшовицькою Росією
А Б В г
к
В конфронтація П. Скоропадського майже з усіма україн-
ськими політичними партіями
Г складна зовнішньополітична ситуація (територія Украї-
ни стала ареною битви для військ радянської Росії,
білогвардійців, Антанти, поляків)
В укладення «воєнно-політичного союзу» з радянською
Росією
Г встановлення політичних та економічних відносин з
Кримом, Доном, Кубанню
8. Які чинники зумовили події, засвідчені фотографіями?
А Б В Г
Командувач німецьких військ генерал Ейхгорн
проводить огляд дивізії синьожупанників
А поразка Німеччини та Австро-Угорщини в Першій світо-
вій війні
Б відсутність в УНР дієздатної регулярної національної
армії
9. Про яку подію часів визвольних змагань ідеться в
уривку зі спогадів І. Мазепи:
«Ні один з повстанців на це не пішов. Могутнє "Сла-
ва!" і спів "Ще не вмерла Україна" заглушили ворожі ско-
ростріли. Цим переможені, змучені вояки висловили все,
про що вони мріяли і за що вмирали... Трагедія під База-
ром показала, що на Україні запанувала нова ситуація.
Більшовики мали тепер змогу кинути всі свої сили про-
ти українського визвольного руху. Через голод і терор
московських окупантів повстанський рух на Україні по-
волі затих. У нерівній боротьбі зломилася воєнна сила
України...».
А Перший зимовий похід армії УНР
Б Чорківська офензива
В розгром військ барона Врангеля у Криму
Г Другий зимовий похід армії УНР
10. В якому уривку з історичних джерел ідеться про по-
дії «київської катастрофи»?
А «...Дані історії нам промовляють, що
"білий" терор завжди був жахливіший
"червоного", інакше кажучи, реставрація
несла із собою більше людських жертв,
ніж революція. Якщо визнавати більшовиків продо-
вжувачами революційної традиції, то доведеться ви-
знати й зміни цієї традиційної історичної схеми».
Б «Загалом, факт здачі... виходив далеко за межі окре-
мої невдалої військової операції; він вніс новий неспо-
кій у становище українського громадянства, демора-
лізуюче вплинув на війська. В основі його лежали не
помилкові дії генерала Кравса, а знову ж таки різні
підходи у ставленні до армії генерала Денікіна».
А Б В Г
А Б В Г
234 •
В «У галицькому уряді, в галицькій громаді та армії па-
нує повна згода поглядів і єдність у справах з усіх
основних питань державного життя з Верховною
Владою й Урядом Наддніпрянської України. Галицьке
громадянство плекає ті самі національні ідеали, що й
Наддніпрянська Україна, а наддністрянська армія сво-
єю кров'ю від Збруча аж до Києва позначила хресну до-
рогу любові до Соборної України».
Г «Пригадую перше засідання Трудового конгресу, яке
відбулося в будинку Київської опери, де не раз уже.від-
бувалися селянські з'їзди. Вразила мене театраль-
ність цього першого засідання. Велико сцена була
прибрана українськими килимами й великим жовто-
блакитним прапором... Коли члени Директорії з'яви-
лися на сцені, члени Конгресу встали, вітаючи їх по-
кликами... оркестр грав національний гімн...»
11. Які твердження характеризують політику більшо-
виків в Україні у першій половині 1919 р.?
1 перевибори до органів місцевого самоврядування на
підставі майнового цензу
2 проведення українізації суспільно-політичного життя
З нав'язування селянам принципів артільно-комуністич-
ного ведення господарства
4 націоналізація промисловості, транспорту, банків
5 ліквідація поміщицького, монастирського та церковно-
го землеволодіння
6 реквізиція хліба у селян шляхом продрозкладки
7 визнання права на існування різних форм власності
А 1,3,4, 7
В 2, 5,6, 7
Б 1, 2, 4, 5
Г 3, 4, 5, 6
А Б В Г
12. Що було характерним для більшовицької політики
«воєнного комунізму», запровадженої у 1919 р.?
1 загальна трудова повинність
2 розвиток приватноїторгівлі
З продовольча розкладка
4 націоналізація промисловості
5 залучення західного капіталу
6 вільнонаймана праця
А Б В Г
А 1,4,6
В 2,5,6
Б 1,3,4,
Г 3,4,6
13. Що з переліченого стосується Директорії УНР?
1 проголошення гасла «єдиної та неделимої Росії»
2 проведення Трудового конгресу
З проголошення Акта Злуки УНР з ЗУНР
4 ліквідація органів місцевого самоврядування
5 війна з більшовицькою та білогвардійською Росією
6 жорсткі німецькі реквізиції
А 1,4,6
В 2,4,6
Б 2,3,5
Г 3,5,6
А Б В Г
14. У яких твердженнях ідеться про Симона Петлюру?
1 походив зі старовинного українського козацько-шляхет-
ського роду
2 був членом Української Центральної Ради, головою
Українського військового генерального комітету, гене-
ральним секретарем військових справ
З обіймав високі урядові посади в Раді міністрів Україн-
ської Держави П. Скоропадського
4 восени 1917 р. організував у Звенігороді Кіш вільного
козацтва, став його отаманом, очільник Другого Зимо-
вого походу армії УНР
5 ініціював підписання у квітні 1920 р. між українським та
польським урядом Варшавського договору
А 1,2
В 2, 5
Б 2,3
Г 3,4
А Б В Г
15. Яку дату пропущено в уривку з історичного джерела?
«Заснувши під австрійською державною владою, ви-
конуваною поляками, населення Львова прокинулося______
під владаю Українсько'! Національної Ради. Як символ сеї
влади маяв на вежі ратуші українській синьо-жовтий
прапор. Такі самі прапори маяли на важливих будинках.
По місту ходили українські військові патрулі. Вся ся пе-
реміна була великою несподіванкою для всіх львів'ян без
різниці національності й віросповідання... Перший день
української влади минув спокійно».
і і і і А 18 жовтня 1918 р.
— — — — Б 1 листопада 1918 р.
———— В 22 листопада 1918 р.
Г 22 січня 1919 р.
16. Коли Л. Троцький написав поданий нижче текст?
«Україна тяжко постраждала від імперіалістичної ві-
йни і від зміни незчисленних режимів. Її господарство
розорене, Ті життя розхитане. Оздоровлюється село.
Низи селянські, об'єднуючись у комітети незаможних,
стають господарями власної долі. Хлібна розкладка ви-
конується все повніше і правильніше. Це створює умови
для відродження промисловості. Розорений, знелюдне-
ний Донецький басейн відновлюється. Видобуток вугіл-
ля зростає. Всі дані говорять про те, що Донецький ба-
сейн незабаром знову стане могутньою кочегарнею не
тільки України, але і всієї Федеративної Радянської Рес-
публіки... Трудове населення, яке потерпало і від Ради,
і німецького гніту, і скоропадщини, і петлюрівщини,
і французького насильства, хоче нині встановлення
твердого радянського ладу. Потрібно тільки покінчити
з Врангелем, і України в цілому всі свої сили направить
на вільну братську працю».
А 1917 р.
В 1919 р.
Б 1918 р.
Г 1920 р.
А Б В Г
17. Події другої війни радянської Росії з УНР збіглися
в часі з...
1 проголошенням Акта Злуки УНР і ЗУНР
2 укладенням Брестського миру УНР з Центральними
державами
З окупацією військами Антанти півдня України
4 проголошенням незалежності УНР
5 переїздом Директорії з Вінниці до Проскурова, згодом
на терени ЗУНР
6 укладенням політичного та військового союзу УНР та
Польщі
А Б В Г
А 1, 2, 6
В 2,5,6
Б 1, 3, 5
Г 3,4,6
22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності • 235
18. За умовами Варшавського договору 1920 р. Польща...
1 зобов'язувалася припинити воєнні дії
2 встановлювала свої східні кордони по лінії, яку війська
Пілсудського захопили внаслідок українсько-польської
війни
З визнавала право України на незалежне державне існу-
вання, а Директорію - за верховну владу УНР
4 надавала військову допомогу в боротьбі проти Добро-
вольчої армії генерала А. Денікіна
5 визнавала ЗУНР та відмовлялася від втручання'в її вну-
трішні справи
А Б В г
А 1,4
В 3,4
Б 2, З
Г 3, 5
19. Яке з тверджень стосується наведеного уривка?
«...Після двох коротких промов - фон Кюльмана й
моєї - приступлена урочисто до підписування договору.
З представників Центральних Держав перший підписав
фан Кюльман. Перший на першому міжнародному акті
Незалежної України підписав я (О. Севрюк), після мене
М. Любинський і М. Левітський. Я глянув на годинник.
Була друга година 9-го лютого. Церемонія підписів і на-
кладання печаток тощо тривали довший час. 15 деле-
гатів мусили підписати кожний 5 грамот, - отже, всьо-
го 75 підписів».
А Переорієнтацією з Німеччини на Росію й
наголосом на спільній, разом з Добро-
вольчою армією генерала А. Денікіна, бо-
ротьбі проти більшовизму гетьман спо-
дівався здобути прихильність Антанти.
Б У головному питанні - про делімітацію кордону - сто-
рони не дійшли згоди. Російська делегація висунула
необґрунтовані претензії на великі території.
В Договір з перших днів став об'єктом критики, спричи-
нив шквал обурення в політичних колах, особливо га-
лицьких, серед яких договір кваліфікувався як помил-
ковий, такий, що мав ознаки державної зради.
Г Угода сприяла встановленню залежності від німецької
сторони, яка використала становище України для
розв'язання власних продовольчих та політичних про-
блем.
А Б В г
20. «Отаманом міг стати всякий, хто хотів. Головним
отаманом видавалося посвідчення, що такий-то має
формувати "загін", йому давалося кілька мільйонів кар-
бованців, і новий отаман починав свою діяльність. Нія-
кого, розуміється, ні звіту, ні контролю, ні відповідаль-
ності за гроші й за "свою діяльність" ці "національні ге-
рої" за прикладом "головного національного героя" не
визнавали». В уривку з історичного джерела йдеться про
явища і процеси часів...
А Б В Г
А Директорії УНР
Б Української держави П. Скоропадського
В Холодноярської республіки
Г Української Центральної Ради
21. Які з тверджень характеризують політику уряду ЗУНР?
1 здійснення аграрної реформи за викуп
2 націоналізація фабрик і заводів
З уведення 8-годинного робочого дня та соціальних
гарантій для трудящих
4 здійснення аграрної реформи через безкоштовне пере-
дання великих поміщицьких володінь безземельним
селянам
5 скасування приватної власності на землю, її націоналі-
зація та створення колективних господарств
6 забезпечення національних прав і демократичних сво-
бод лише для українського населення
7 забезпечення широких повноважень національним
меншинам
А 1,3, 5 Б 3,4, 7
В 2,4,6 Г 1, 6, 7
А Б В Г
У завданнях 22-26 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та-
блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
22. Установіть відповідність між стислими характеристи-
ками та іменами історичних діячів.
1 вийшов з УСДРП і став головою Директорії УНР
2 перебував у Берліні, де мав офіційні зустрічі з кайзером
Вільгельмом II
З обстоював «радянську платформу», виступав за союз з
більшовицькою Росією проти Антанти
4 перший голова Державного секретаріату, створеного
Українською Національною Радою ЗУНР
А Б В Г Д
1
2
3
4
А Володимир Винниченко
Б Симон Петлюра
В Євген Петрушевич
Г Павло Скоропадський
Д Кость Левицький
23. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Б В Г д
і
2
3
4
А Євген Петрушевич
Б Симон Петлюра
В Нестор Махно
Г Павло Скоропадський
Д Кость Левицький
236 •
24. Установіть відповідність між іменами історичних дія-
чів та їхніми висловлюваннями.
1 Павло Скоропадський
2 Євген Петрушевич
З АнтонДенікін
4 Симон Петлюра
А Б В г ЬА
1
2
3
4
А «Галицьке громадянство плекає ті самі національні
ідеали, що й Наддніпрянська Україна, а наддністрян-
ська армія своєю кров'ю від Збруча аж по Київ позна-
чила хресну дорогу любові до Соборної України. Вана
піддається одному Головному Командуванню і спільно
з наддніпрянськими лицарями прямує до одної високої
мети».
Б «Добровольчим військам я дав вказівки: самостійної
України Не визнаю. Петлюрівці мажуть бути або ней-
тральними, тоді вони повинні негайно скласти зброю
і розійтися по домівках, або приєднатися до нас, ви-
знавши наші гасла. Якщо петлюрівці не виконають
цих умов, то їх слід уважати такими самими ворога-
ми, як і більшовиків».
В «Наш договір з поляками підписаний за активною
допомогою Франції. Отже, поляки не зможуть нам
безконтрольно диктувати свою волю. До того ж Піл-
судський є прихильник самостійної України. Взагалі
мусимо дивитися на Варшавський договір, як на тим-
часовий вихід із тяжкої ситуації. Треба нам якось
зміцнити свої сили для того, щоб продовжувати бо-
ротьбу з нашим головним ворогом - Московщиною».
Г «Багато людей критикують мій крок і злим оком див-
ляться на встановлення гетьманства. Зовсім зрозу-
міло, чому так ставляться до цього факту вороги
української державності. Але тим, що звуть себе
українцями, мені хочеться поки що сказати лише
одне: пам'ятайте, що коли б не було мого виступу,
німці, кілька днів пізніше, завели б на Україні звичайне
генерал-губернаторство».
25. Встановіть відповідність між назвами подій та їх
змістовими характеристиками:
Чортківська офензива
«київська катастрофа»
«диво на Віслі»
«листопадовий зрив»
А перемога поляків над радянськими військами у вересні
1920 р.
Б здавання позицій українськими військами перед заго-
нами генерала М. Бредова влітку 1919 р.
В державний переворот в УНР та прихід до влади П. Ско-
ропадського
Г захоплення Львова військами УГА на чолі з Д. Вітеб-
ським
Д швидкий і вдалий контрнаступ УГА влітку 1919 р.
26. Встановіть відповідність між іменами історичних дія-
чів та сферою їхньої діяльності:
А Василь Липківський
Б Григорій Нарбут
В Володимир Вернадський
Г Дмитро Вітовський
Д Юрій Тютюнник
1 перший президент Української академії наук
2 ректор Української державної академії мистецтв
З державний секретар військових справ ЗУНР
4 митрополит Української автокефальної православної
церкви
А Б В г
1
2
3
4
А Б В Г
1
2
3
4
У завданнях 27-29 розташуйте події в хронологічній по-
слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
27. Установіть послідовність подій.
А захоплення Червоною армією Києва
під час радянсько-польської війни
Б укладення Варшавської угоди Дирек-
торією та урядом Польщі
В Другий зимовий похід Армії УНР
Г Перекопсько-Чонгарська операція
Південного фронту
28. Установіть послідовність подій, про які йдеться у
свідченнях очевидців.
А «Коли, хутко по перевороті, покли-
кав мене гетьман до співпраці, я зразу
відгукнувся на це. Що мене до цього
спонукало? Передусім сама особа
гетьмана Павла. На тлі сірої стан-
дартності й безбарвності демо-соціа-
лістичнаго провідництва, - П. Скоро-
падський був індивідуальністю. Він посідав прикмети,
яких бракувало центрально-радянцям: мав у собі жив-
чик владолюбства й звичку командування».
Б «Рішучі заяви диктатора ЗУНР П. Петрушевича по-
зволили Урядові мати надію, що напрям політики
Уряду Галицького не піде врозріз з політикою Уряду
УНР... Диктатор мимо врочистих запевнень вів хибку
та неясну політику, наслідком якої є факт зради ген.
Тарнавським, який без відома Уряду уклав з командою
добровольчих військ договір».
В «.. Пам'ятаю сиву голову професора М. С. Грушевсько-
го, який сидів у центрі за столом президії... Досить
було йому піднести руку з квіткою білої гвоздики, що
прикрашала стіл, і зала вмовкала... Центральну
українську раду було обрано... Головою ради одно-
стайно обрали професора М. С. Грушевського... Укра-
їнські діячі виявили в цю епоху велику енергію,
спромігшись у короткий час створити розгалужену,
міцну організацію...».
Г «...Сталась правительственна криза: В. Винниченко,
а за ним і інші міністри, українські соціал-демократи,
уступились з уряду. Головою Ради Народних Міністрів
став В. Голубович (укр. соц.-рев.), який сформував но-
вий, з есерівською більшістю кабінет. Цей кабінет і
переніс на своїх плечах весь тягар розпочатої прави-
тельством В. Винниченко війни з Совітською Росією,
а також довів до кінця справу миру з Центральними
державами».
22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності • 237
У завданнях 30-33, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки
ЗО. Які з подій відбулися в Україні у 1919 р.?
1 Чортківська офензива
| | | [ 2 ухвалення Конституції УСРР
З створення комнезамів
4 ухвалення Конституції УНР
5 Другий Зимовий похід армії УНР
6 проголошення Галицької СРР
гттп
31. У яких твердженнях ідеться про досягнення Гетьма-
нату в національно-культурній політиці?
1 створення мобільних засобів політичної
агітації - агітпоїздів, агітмайданчиків, агіт-
пароплавів
2 відкриття нових українських університетів у Києві і
Кам'янці-Подільську
З створення в Київському, Харківському, Одеському
університетах кафедр української мови, літератури,
історії та права
4 реорганізація всіх типів шкіл у єдину загальноосвітню
трудову семирічну школу
5 знесення пам'ятників, споруджених царям та їхнім
слугам
6 ухвалення закону про обов'язкове вивчення україн-
ської мови і літератури, історії та географії України
32. У якому твердженні йдеться про Євгена Петрушевича?
——— 1 Лідер УСДРП, заступник голови Централь-
I_І___1_і ної Ради, перший голова Генерального
секретаріату.
2 Очолював делегацію УНР у переговорах із Німеччиною
та її союзниками в Брест-Литовському.
З Після захоплення поляками майже всієї Східної Галичи-
ни призначений диктатором ЗУНР.
4 Як голова Українського Національного Союзу відігравав
провідну роль в організації протигетьманського по-
встання.
5 Став членом Директорії УНР згідно з ухвалою Трудового
конгресу України в Києві
6 Голова Української Національної Ради, яка проголосила
створення на українських землях Австро-Угорщини
української держави.
33. Укажіть особливості денікінського режиму в Україні.
і—і—і—। 1 відновлення поміщицької власності на землю
।।—І—І 2 стягнення з селян примусових контрибуцій
З запровадження 8-годинного робочого дня у
промисловості я
4 заснування нових українських і російських газет і жур-
налів
5 обстоювання гасла «єдиної та неподільної Росії»
6 коаліція з кількома українськими політичними пар-
тіями
238 •
23. ВСТАНОВЛЕННЯ
КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО
РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
Зміст навчального матеріалу:
Масовий голод у південних губерніях УСРР. Антирелігійна кам-
панія. Неп в УСРР. Входження УСРР до складу СРСР. Утворення
Кримської АСРР. Національна політика радянської влади в
УСРР. Молдавська АСРР. Суспільно-політичне життя. Ліквідація
багатопартійності. Політика коренізації/українізації в УСРР.
Згортання непу і перехід до директивної економіки. Індустріа-
лізація. Кампанія з ліквідації неписьменності дорослих. Куль-
тура. Духовне життя.
Дати подій:
1921-1923 рр. - масовий голод в Україні;
1922 р. - входження УСРР до складу СРСР;
1923 р. - початок політики коренізації/українізації в УСРР;
1925 р. - проголошення курсу на індустріалізацію.
Персоналі!: Олександр Шумський, Микола Хвильовий, Михай-
ло Волобуєв.
Поняття і терміни: тоталітарний режим, нова економічна полі-
тика (неп), коренізація, українізація, індустріалізація.
Результати навчально-пізнавальної діяльності:
• встановлювати та групувати вказані дати
відповідно до подій, явищ процесів; співвід-
носити дати та історичні факти (події, явища,
процеси) з періодами, факти-події - з явища-
ми, процесами; визначати послідовність істо-
ричних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування в іс-
торичному контексті зазначених понять і тер-
мінів;
• розпізнавати на картосхемі зміни в адміні-
стративно-територіальному устрої УСРР у
1921-1928 рр.;
• характеризувати складові непу, процес ста-
білізації економічного й соціального життя в
Україні; національну, релігійну та церковну по-
літику в Україні, коренізацію/українізацію та її
наслідки, особливості української культури; ді-
яльність та здобутки вказаних історичних дія-
чів;
• визначати причини та наслідки вступу УСРР
до СРСР; причини та особливості впроваджен-
ня непу в Україні; коренізації/українізації, її
вплив на суспільство та українську культуру;
• сприймати та інтерпретувати різновидові
історичні джерела, що стосуються теми;
• візуально розпізнавати та характеризувати
зазначені історико-культурні пам'ятки.
УТВОРЕННЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. Україну приєд-
нали до радянської Росії за допомогою збройної
сили. У республіці розбудували систему установ та
органів військової й цивільної влади, яка нічим не
відрізнялася від тієї, що функціонувала в Росії. Вод-
ночас Україну декларували як незалежну республі-
ку, хоч її кордони позначалися тільки на карті. Ра-
дянська влада являла собою дві переплетені, невід-
дільні одна від одної владні вертикалі — компартійну
і радянську. Радянські органи влади та управління
формувалися шляхом виборів, що було закріплено
в конституціях республік. Функції компартійних
органів і підпорядкованих їм органів державної без-
пеки не були зафіксовані конституційно, однак ці
органи мали диктаторські повноваження. Вибори в
радянські органи не були вільними, кандидатів у де-
путати рад визначали партійні органи. Хоча частина
депутатів була безпартійною, ради і партія більшо-
виків являли собою одну політичну силу, цілком
незалежну від волевиявлення виборців.
Партія будувалася на засадах «демократичного
централізму» з підпорядкуванням її нижчих ланок
вищим. Це означало, що диктаторські повноважен-
ня «партії нового типу» (вислів Леніна) зосереджу-
валися в її найвищій ланці - Центральному коміте-
ті, пленуми якого збиралися час від часу, а також у
політичному бюро ЦК, яке працювало на постійній
основі. Повноваження політбюро ЦК і повноважен-
ня ЦК були ідентичними. Тобто політбюро ЦК не
було самостійним органом влади.
28 грудня 1920 р. голова Раднаркому РСФРР
В. Ленін і нарком закордонних справ Г. Чичерін під-
писали в Москві з X. Раковським, який обіймав в
УСРР обидві ці посади, союзний робітничо-селян-
ський договір. У преамбулі договору було наголо-
шено на незалежності й суверенності обох держав.
З факту колишньої належності України до Росій-
ської імперії, як зазначалося у ст. 2, для УСРР не
випливало жодного зобов’язання. Наступного дня
договір ратифікував VIII Всеросійський з’їзд рад.
2 березня 1921 р. договір ратифікував V Всеукраїн-
ський з’їзд рад. Обидва уряди, і це було найістотні-
шим, проголошували об’єднаними сім наркоматів:
військових і морських справ, зовнішньої торгівлі,
фінансів, праці, шляхів сполучення, пошти і теле-
графу, Ради народного господарства. Такі самі дого-
вори було укладено і з іншими формально незалеж-
ними радянськими республіками. Таким чином Ка-
була остаточних контурів заснована влітку 1919 р.
договірна федерація.
Державною владою в завойованій більшовиками
країні формально була система рад, вершину якої
23. Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні • 239
посідав Всеросійський центральний виконавчий ко-
мітет (ВЦВК), а в Україні - Всеукраїнський цен-
тральний виконавчий комітет (ВУЦВК) на чолі з
Г. Петровським.
Радянська Україна (УСРР) мала територію в
452 тис. кв. км. За даними перепису населення
1926 р., населення УСРР становило 29 018 187 осіб,
з них міського - 5 373 553 особи.
З ініціативи X. Раковського ЦК КП(б)У в берез-
ні 1922 р. звернувся до ЦК РКП(б) з пропозицією
конкретизувати відносини між РСФРР і УСРР у
межах договірної федерації. ЦК РКП(б) визнав за
доцільне створити комісію для підготовки проекту
вдосконалення федеративних .відносин. Усі члени
комісії, крім Раковського, були прихильниками
«автономізації» республік.
Автономізація - спроба перетворення формально неза-
лежних радянських держав, зокрема УСРР, на автономні
республіки РСФРР, шляхом зменшення розриву між ре-
ально низьким і конституційно високим статусом цих дер-
жав.
Розроблений Сталіним проект резолюції «Про
взаємовідносини РСФРР з незалежними республі-
ками» передбачав входження останніх у Російську
Федерацію на автономних правах. У другій полови-
ні серпня сталінський проект надійшов на обгово-
рення до ЦК компартій республік. В. Ленін не брав
участі в роботі комісії через хворобу. Ознайомив-
шись із матеріалами комісії, він запропонував утво-
рити Радянський Союз, тобто нову федерацію у
складі Російської і Закавказької федерацій, Укра-
їни і Білорусії. Форму єдиної держави, яку запропо-
нував Ленін, затвердив жовтневий (1922) пленум
ЦК РКП(б).
ЗО грудня 1922 р. І Всесоюзний з’їзд рад затвер-
див Декларацію про утворення Союзу РСР і Союз-
ний договір. З ухваленням Конституції СРСР 31 січ-
ня 1924 р. на II з’їзді Рад Союзу РСР завершилося
оформлення СРСР. До його складу ввійшли Росій-
ська Федерація, Українська СРР, Білоруська СРР,
Закавказька Федерація (створена в березні 1922 р. у
складі трьох закавказьких республік: Грузії, Вірме-
нії, Азербайджану). У жовтні 1921 р. на півострів-
ній частині Таврійської губернії створено Кримську
АСРР у складі РРФСР.
У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з’їзд рад схва-
лив поправки до Конституції УСРР згідно з її новим
статусом союзної республіки. Конституція УСРР
тепер фіксувала зміни, що випливали з фактів утво-
рення у жовтні 1924 р. Молдавської Автономної
Соціалістичної Радянської Республіки (Молдав-
ської АСРР) у складі Української СРР і нового ад-
міністративно-територіального поділу республіки.
До складу Молдавської АСРР увійшли 11 районів
Лівобережжя Дністра. Столицею новоствореної ав-
тономії стало м. Балта, від 1929 р. - м. Тирасполь.
У 1923-1925 рр. в УСРР замість поділу губерній
на повіти запроваджувався поділ на округи, а з
1925 р. - встановлювалася триступенева система
управління: район - округа - центр. Від 1932 р. зно-
ву запроваджувалася триступенева система управ-
ління: район - область — центр.
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ В УСРР. Носієм дик-
татури, офіційно названої диктатурою пролетаріа-
ту, був не робітничий клас і навіть не вся партія, а
партійний з’їзд, який обирав таємним голосуванням
ЦК РКП(б) - групу керівних діячів, кожен із яких
відповідав за конкретну галузь, ділянку або функ-
цію компартійно-радянської роботи.
У квітні 1922 р. В. Ленін заснував у партії посаду
генерального секретаря і перетворив секретаріат ЦК
на політичний орган, але цілком підпорядкований
політбюро. На посаді генерального секретаря ЦК за
пропозицією Леніна затвердили Й. Сталіна.
Коли Леніна вразив перший удар смертельної
хвороби, постало питання про те, хто буде його на-
ступником. Головним кандидатом на роль вождя
вважали Л. Троцького. Тому члени політбюро ЦК
РКП(б) Л. Каменєв, Г. Зінов’єв і Й. Сталін об’єдна-
лися з наміром протидіяти йому. У червні 1923 р.
«трійка» домоглася відкликання з України голови
Раднаркому УСРР X. Раковського, який був союз-
ником Троцького. Цю посаду обійняв Влас Чубар.
Партійні комітети перебрали на себе владні повно-
важення від радянських органів у кожній ланці
управління. За останніми залишилися розпорядчі
функції, а повноваження виконавчих парткомів-
ських структур розширилися. Першими в ієрархії
ставали секретарі парткомів. Отже, після відкли-
кання X. Раковського компартійно-радянську владу
в УСРР очолив секретар ЦК КП(б)У Е. Квірінг.
Трохи згодом, у квітні 1925 р., на чолі ЦК КП(б)У
став один із найближчих помічників Сталіна Л. Ка-
ганович. Унаслідок відкликання X. Раковського і
призначення Л. Кагановича Сталін дістав цілковиту
підтримку з боку КП(б)У під час своєї тривалої бо-
ротьби з іншими членами політбюро ЦК за вищу
владу в партії та державі.
РКП(б) назовні виглядала як демократично по-
будована політична партія. Компартійна диктатура
мала олігархічну природу (за радянською терміно-
логією - колективне керівництво). Ключовий прин-
240 •
цип демократичного централізму, що визначав
будову державної партії і всіх створених нею органі-
заційних структур, надавав найвищій партійній ін-
станції - нолітбюро ЦК - абсолютну владу.
МАСОВИЙ ГОЛОД У ПІВДЕННИХ ГУБЕРНІЯХ. У трав
ні-червні 1921 р. стало зрозуміло, що насувається
жахлива посуха. Природний катаклізм ударив но
основних хліборобських регіонах: Поволжю, Пів-
нічному Кавказу, південних губерніях України.
У місцевостях, що не зазнали посухи, врожайність
майже не поступалася звичайній. Але селяни посія-
ли тут істотно менше, ніж у роки, що передували
продрозкладці. Виникла нерозв’язна ситуація з хлі-
бом, за йкої масова загибель людей від голоду була
немов запрограмована: на фактор природного лиха
наклалися наслідки комуністичного експерименту.
Становище в південних губерніях України трагічно
погіршувалося, однак газетам було заборонено пи-
сати про це. «Братерська допомога хлібом» фор-
мально незалежної України сусідній Росії вигляда-
ла б дивно, якби всі знали, що українські селяни та-
кож помирають з голоду.
Інформаційну блокаду зняли тільки на початку
1922 р„ коли почалася масова смертність від голоду.
Голова Раднаркому УСРР X. Раковський скорис-
тався цим, щоб укласти угоду з Американською ад-
міністрацією допомоги (АРА). Це була неурядова
організація, створена в США для надання допомоги
потерпілим від світової війни та її наслідків євро-
пейським країнам. Хоча голод на півдні України
більше не замовчували, республіка мусила й далі
вивозити хліб для постачання «червоних столиць»
(Москви і Петрограда)
Пінськ
р у с
С Р
к ао
V Гомель
Рос
и с ь
Рійне
Мозир
І ІЕручО
фолинсь: Й
’ -Ч
Чернігів
Конотоп
° Прилуки
Р Ф С Р
о
Курськ
ОВоронеж
індустріальні
новобудови
(7^ Запоріжсталь
їреяслаЕ^ /
' Проскурів
Кам'янець-
Подільськ
Вінниця
с О *
» Балта'»
Ясси
.Кишинів''
Тирасполь
ікасиі
чолтавау о г* і
4 Р СІ
знвград
Дніпродзержинс)
Кірове о С
Первомайськ
.Миколаїв
Херсон,
ч)деса
і-Албе
Старобільськ
Серго
іиловград
Дніпроалюмінійбуд
Харківський
тракторний завод
'Дніпропетровськ
Кривий Ріг
Нікополь
Нижньодніпровську^ у
V 5 лАрТЄМІВСЬК11Ж1Рлппіііи>й
-1^ Кост.янтинівкао о у^норошилс}
ГорлівкаЧ—сОрджонікідзе
(9у Макїївка^^ •
Сталіне®
іоріжжя
Ростов-
Мелггогібль X Бердянськ
АЗОВСЬКЕ
МОРЕ
112]
Реконструйовані
промислові об'єкти
Луганський
І (Ворошиловградський)
паровозобудівний завод
, Макіївський
' машинобудівний завод
। Дніпродзержинський
' машинобудівний завод
. Дніпропетровський
машинобудівний завод
Алчевський
| (Вороній ловський)
машинобудівний завод
Гйпац*
Краснодар
^Сімферополь
БУХАРЕСТ
СеваєтойОЇІ^
Головні райони антибільшовицького
повстанського руху в 1921 р.
Літерами позначено:
Холодний Яр
Чорний Ліс
Території Київської та Харківської
* областей, що найбільше постраждали
від Голодомору 1932-1933 рр.
Райони, що найбільше постраждали
X X від голоду 1921-1923 рр.
------ Межі та центри автономної республіці
Вінниця та областей урСр у 1934 р
Межа територій, де впродовж 1927-1932 рр
міське населення зросло вдвічі або більше
Радянська Україна у 1921-1938 рр.
23. Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні • 241
У травні 1922 р. голодувало понад 3,7 млн людей.
Г. Пегровський кілька разів звертався в Москву з
проханням не вивозити на північ продовольчі ван-
тажі Наркомпроду УСРР, але домігся згоди тільки
в червні. Тим часом до врожаю 1922 р. не дожили
сотні тисяч селян південних губерній. З 1922 р. Мо-
сква відновила експорт хліба. З України вивезли за
кордон 13,5 млн пудів хліба нового врожаю. Щоб
експорт зернових за таких умов світова спільнота не
сприймала як аморальну дію, було оголошено, що
завдяки врожаю 1922 р. голод припинено. Хоча на-
справді у південних губерніях голод тривав увесь
1922 р. і першу половину 1923 р.
Керівники РКП(б) турбувалися про постачання
міст і забували про селян, які потерпали. Голодні
робітники були небезпечніші, ніж розпорошені се-
ляни. Проте в політиці центру виявлялося й не-
однакове ставлення до селянства різних регіонів:
співчутливе до Поволжя й агресивно-лихе щодо
південних губерній України. Це пояснювалося тим,
що українське село було охоплене антибільшовиць-
ким повстанським рухом.
ПРИЧИНИ ПЕРЕХОДУ ДО НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ
ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
• Колапс радянської економіки, зумовлений не-
можливістю централізованого управління народ-
ним господарством з одного центру на засадах
«єдиної фабрики».
• Розрив економічної «змички» міста й села вна-
слідок руйнування радянською владою товарно-
грошових відносин.
• Війна селян проти влади, спричинена реквізиція-
ми селянської продукції та забороною вільної
торгівлі.
• Невиправдані сподівання більшовиків на світову
революцію і невдача спроб «підштовхнути» її за
допомогою Червоної армії в 1919 і 1920 рр.
ПЕРЕХІД ДО НЕПУ. Селянські протести проти прод-
розкладки й заборони ринку в зимові місяці 1920-
1921 рр. набули масового характеру. За цих умов
В Ленін змушений був припинити виконання ко-
муністичної програми і вдатися до нової економіч-
ної політики (непу). Нова економічна політика
означала перехід від обов’язкової праці до системи
вільного наймання робочої сили, від розподілу про-
дуктів за картками до ринкової торгівлі, від інфля-
ційного «радзнаку» до стабільного червінця, а та-
кож децентралізацію управління підприємствами,
переведення їх на госпрозрахунок свободу підпри-
ємницької діяльності тощо. Однак не варто переоці-
нювати неп. Компартійно-радянське керівництво не
могло вдатися до справді ринкових методів господа-
рювання в економіці.
Перехід до нової економічної політики нерідко
пов’язують із повстанням матросів і робітників
Кронштадта. Проте рішення про відмову від рекві-
зиційного принципу у відносинах міста і села визрі-
ло ще в січні 1921 р. На засіданні політбюро ЦК
РКП(б) 8 лютого 1921 р. Ленін запропонував задо-
вольнити бажання селян про заміну розкладки хліб-
ним податком. 15 березня 1921 р. X з’їзд РКП(б)
прийняв постанову «Про заміну розкладки нату-
ральним податком»-.
• СУТЬ НЕПУ
• Заміна продрозкладки натуральним продоволь-
чим податком
• Відновлення грошово-фінансової системи, оздо-
ровлення грошового обігу
• Об'єднання державних підприємств у госпрозра-
хункові трести
• Часткова денаціоналізація (передання малих під-
приємств в оренду громадським організаціям і при-
ватним особам)
• Система вільного найму робочої сили
• Матеріальне стимулювання праці
• Дозвіл приватного підприємництва
• Посилення особистої зацікавленості у результатах
праці
• Сприяння держави розвитку споживчої та сіль-
ськогосподарської кооперації
Ці заходи сприяли легалізації підприємницької
діяльності. З’явилася так звана нова буржуазія -
орендарі, комісіонери, маклери, торговці-гуртовики,
промисловці. їх назвали непманами. Діяльність
непманів сприяла швидкому подоланню економіч-
ного хаосу і розрухи. У жовтні 1922 р. з’явилися за-
безпечені золотом банківські білети - червінці. На
початку 1924 р. грошова реформа успішно заверши-
лася
Через голод 1921-1923 рр. впровадження непу в
Україні відбулося в особливих умовах.
ЗГОРТАННЯ НЕПУ І ПЕРЕХІД ДО ДИРЕКТИВНОЇ ЕКО-
НОМІКИ. ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ. Ринкові відносини
між виробниками й споживачами не давали дер-
жавному апарату змоги цілковито контролювати
процес виробництва. Тому, скориставшись смертю
В. Леніна на початку 1924 р., в розпал боротьби за
владу в СРСР, Й. Сталін та його прихильники по-
чали вимагати замість «стихійного ринку» запро-
ваджувати централізоване директивне планування
242 •
• Тоталітарний режим - абсолютний контроль
держави над усіма сферами громадського життя,
повне підпорядкування людини політичній владі й
панівній ідеології.
• Індустріалізація - комплекс заходів, ужитих
ВКП(б) у 1920-1930-х рр., що мав на меті модерні-
зацію промисловості: будівництво заводів, фабрик,
залізниць та інших індустріальних об'єктів і глибокі
технічну реконструкцію наявних підприємств.
економіки, що передбачало створення централізо-
ваних державних перспективних програм розвитку
народного господарства СРСР, його соціальної сфе-
ри, кульїпури, освіти, науки й техніки. На основі цих
планів Вищі органи влади визначали нижчим ін-
станціям обсяги, терміни, умови та інші параметри
виробництва, розподілу та споживання в державно-
му і колективному секторах економіки. Потреба у
технічній модернізації промисловості об’єктивно іс-
нувала. Радянська пропаганда здійснювала система-
тичні інформаційні атаки на неп під гаслами подо-
лання економічної відсталості й перетворення
СРСР на індустріальну державу. Новій економічній
політиці надавали значення підготовчого етапу на
шляху індустріалізації країни.
У грудні 1925 р. XIV з’їзд РКП(б), на якому на-
зву партії змінили на Всесоюзну - ВКП(б), прого-
лосив курс на індустріалізацію. XV з’їзд ВКП(б) у
грудні 1927 р. схвалив директиви першого
п’ятирічного плану розвитку народного господар-
ства на 1928/29 1932/33 рр., за якими середньоріч-
ні темпи приросту промислової продукції затвер-
джувалися в розмірі 16 %. Держплан СРСР підви-
щив темпи індустріалізації на п’ятирічку до 20 %.
Компартійна олігархія здійснювала індустріалі-
I зацію країни насамперед в інтересах воєнно-про-
мислового комплексу (ВПК) і галузей, що його об-
I слуговували. У плануванні, фінансуванні й поста-
I чанні промисловість була поділена на групи «А»
І (виробництво засобів виробництва) і -«Б» (вироб-
I ництво товарів народного споживання). На розви-
ток групи «А» виділяли основні ресурси, а галузі
1 групи «Б» фінансували за залишковим принципом.
Фінансування індустріалізації передбачалося за-
безпечити коштом селянства. Змінювався і спосіб
вилучення ресурсів села до бюджету, підвищували-
ся податки та впроваджувалася політика «ножиць
цін», тобто встановлення завищених цін на промис-
тові товари й, навпаки, занижених - на сільськогос-
Інодарську продукцію. Селян, звісно ж, не влашто-
Івувалн «ножиці цін». Вони скоротили закупівлю
промтоварів для власних потреб і не повезли хліб
на ринок. Узимку 1927-1928 рр. у країні спалахну-
ла гостра хлібозаготівельна криза. Й. Сталін вирі-
шив примусити селян здавати хліб за невигідними
для них цінами під загрозою кари аж до конфіскації
майна. Методи адміністративного тиску на селян-
ство знову стали реальністю. Це допомогло на по-
чатку 1928 р. подолати кризу. Зокрема, в Україні у
січні-лютому 1928 р. заготовили 70 млн пудів хліба.
Методи адміністративного примусу були названі
«надзвичайними заходами проти куркуля». Узим-
ку 1928-1929 рр. хлібозаготівельна криза повтори-
лася. Цього разу її загострення було зумовлено за-
гибеллю озимини в Україні через украй несприят-
ливі погодні умови. На 1 квітня 1929 р. республіка
здала державі 27 млн пудів зерна проти 200 млн на
цю ж дату попереднього року.
Після усунення від влади в СРСР останніх при-
хильників непу, у 1929 р. Й. Сталін оголосив про
остаточне його згортання та перехід до командно-
адміністративних методів управління економікою,
що передбачали суто директивне планування
п’ятирічних планів розвитку народного господар-
ства СРСР.
ПОЛІТИКА КОРЕНІЗАЦІЇ/УКРАЇНІЗАЦІЇ В УСРР. Од-
разу після створення СРСР керівництво РКП(б)
поставило на порядок денний чергового партійного
з’їзду пункт про шляхи розв’язання національного
питання. XII партійний з’їзд у квітні 1923 р. затвер-
див політику коренізації як офіційну лінію. Україн-
ський різновид цієї політики отримав назву украї-
нізації. її суть визначала така вимога: «Члени РКП
на території України повинні на ділі запроваджува-
ти право трудящих мас навчатися й розмовляти в
усіх радянських установах рідною мовою». Україн-
ців намагалися переконати в тому, що радянська
влада - не окупаційна, а їхня власна влада.
Націонал-комуністи в керівництві КП(б)У (не-
численні більшовики українського походження і
колишні боротьбисти) скористалися сприятливою
політичною ситуацією в інтересах відродження
української мови і культури. Першорядну роль у
цьому процесі відігравали наркоми освіти УСРР
Олександр Шумський (1924-1927) та Микола
Скрипник (1927-1933). Найбільшим досягненням
націонал-комуністів було перетворення української
мови на фактичну державну мову в межах УСРР.
Утім, українізація не зачіпала інтересів російсько-
мовного населення.
Українізацію проводили навіть за межами УСРР -
у місцях компактного проживання українців. Насе-
23. Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні • 243
лення Кубані, дві третини якого становили україн-
ці, отримало можливість навчати дітей в україн-
ських школах, читати українські газети і журнали,
слухати передачі місцевого радіо рідною мовою. По-
літика коренізації провадилася і в районах України,
компактно населених національними меншинами.
У них працювали сотні шкіл із німецькою, болгар-
ською, єврейською, польською та іншими .мовами
навчання.
З 1923 по 1927 рр. кількість українців серед
службовців державного апарату зросла з 35 до 54 %.
На українську мову навчання перейшли понад
чверть інститутів, більш як половина технікумів,
4/5 загальноосвітніх шкіл. Понад половину книжок
і газет почали видавати українською мовою.
ОСВІТА ТА НАУКА ЗА ДОБИ НЕПУ. Держава багато
зробила для лікнепу - ліквідації неписьменності.
У 1921 р. Раднарком УСРР зобов’язав усе непись-
менне населення віком від 8 до 50 років навчатися
грамоти. Робітники звільнялися на дві години від
праці зі збереженням заробітної плати, якщо вони
вчилися, а селяни отримували 25 % знижки при
обов’язковому страхуванні майна. Навчання в гурт-
ках лікнепу було безкоштовним. Було організовано
близько 120 культармійських університетів, які до-
помагали активістам лікнепу.
З 1924 р. почалася підготовка до запровадження
чотирирічного обов’язкового початкового навчання
дітей. У містах це завдання було виконане за кілька
років. Однак у 1927/28 навчальному році поза шко-
лою ще залишалися близько третини дітей шкіль-
ного віку. З 1920 р. університетську освіту було
ліквідовано, натомість було створено низку Інсти-
тутів народної освіти, навчання в яких було плат-
ним. Для вихідців із робітників було відкрито зеле-
ну вулицю під час вступу до вищих навчальних за-
кладів, тобто відбувалося масове «оробітничення»
вишів. Але освітній рівень переважної більшості ро-
бітників був надзвичайно низький. Тому при вузах
почали створювати робітничі факультети (робітфа-
ки). Робітфаківців забезпечували гуртожитками, їм
виплачували державні стипендії.
Після ліквідації університетів наукові досліджен-
ня зосередилися переважно в установах Україн-
ської академії наук. Від червня 1921 р. вона була на-
звана Всеукраїнською (ВУАН) і підпорядкована
Наркомату освіти. ВУАН працювала у 1920-х рр.
у складі трьох відділів - історико-філологічного,
фізико-математичного й соціально-економічного.
Приїзд М. Грушевського істотно пожвавив дослі-
дження з вітчизняної історії. Вчений поставив за
мету продовжити працю над справою його життя -
фундаментальною «Історією України-Руси». Розви-
валися при ВУАН і економічні дослідження. Зокре-
ма, український учений М. Волобуєв в 1920-х рр.
розробив концепцію економічної самодостатності
УСРР, в якій стверджував, що Україна має власні
шляхи розвитку і що вона мусить підготуватись до
вступу у світове господарство у випадку перемоги
революції «не лише в колишній Росії, а по всій земній
кулі» як рівноправна частина цього світового комп-
лексу.
КУЛЬТУРА І ДУХОВНЕ ЖИТТЯ 1920-х рр. Термін «на-
ціональне відродження», яким характеризують
1920-ті рр., найбільш яскраво ілюструється велики-
ми досягненнями у сфері літератури та мистецтва.
Творчий злет, започаткований Українською рево-
люцією, продовжився і поширився внаслідок украї-
нізації. Виникли численні центри літературної
творчості, створювалися різноманітні об’єднання,
гуртки і студії, в яких митці шукали власне місце в
громадському і художньому житті.
Зокрема, у Києві сформувалася група неокласи-
ків - представники різних літературних стилів, які
прагнули збагатити українську літературу найяск-
равішими здобутками західноєвропейської літера-
тури. їхнім ідейним натхненником був колишній
університетський професор, літературний критик і
перекладач Микола Зеров. До цієї групи належали
О. Бурґгард (Юрій Клен), М. Драй-Хмара, М. Риль-
ський та ін.
Великим літературним центром була тодішня
столиця УСРР - Харків. Тут сформувалися спілка
селянських письменників «Плуг», літературна ор-
ганізація пролетарських письменників «Гарт».
У середині 1920-х рр. М. Хвильовий і М. Яловий
заснували «Вільну академію пролетарської літера-
тури» (ВАПЛІТЕ), яка об’єднала понад два десятки
талановитих письменників і поетів — М. Бажана,
О. Довженка, М. Куліша, Петра Панча, Ю. Смолича,
В. Сосюру та ін. Душею організації був М. Хвильо-
вий - видатний прозаїк та поет, критик і публіцист.
У 1925 р. розгорнулася дискусія про шляхи роз-
витку української літератури. Розпочата як суто лі-
тературна, вона незабаром була політизована. Полі-
тичні звинувачення в націоналізмі адресувалися пе-
редусім М. Хвильовому. Приводом став його заклик
«Геть від Москви!». Хвильовий не вкладав у нього
політичного підтексту, він застерігав українських
митців від некритичного копіювання культурних
надбань інших народів, закликав їх виявляти у сво-
їй творчості національні риси, теми і мотиви. Доки
244 •
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА,
ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Літографія Василя Касіяна «Гуцул з квіткою», естамп «Карпатська мати». 1923 р.
2. Будівля Держпрому в м. Харків. 1925-1928 рр.
3. Картина-триптих Федора Кричевського «Життя» («Любов. Сім'я. Повернення»).
1925-1927 рр.
23. Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні • 245
міг, М. Хвильового захищав О. Шумський. На по-
чатку 1927 р. під тиском влади його виключили з
організації. А у 1928 р. ВАПЛІТЕ самоліквідувала-
ся під тиском влади.
Багатим було музичне життя, у якому провідну
роль відігравали Г. Верьовка, П. Козицький, Б. Ля-
тошинський, Л. Ревуцький. Капела «Думка» пере-
творилася на один із найкращих хорових колекти-
вів Радянського Союзу. Вона кожного року з вели-
ким успіхом гастролювала в республіках СРСР.
Серед художніх колективів найбільш помітними
були Товариство ім. К. Костанді (Одеса, 1922),
«Асоціація художників Червоної України» (АХЧУ).
Плідно працювали художники старшого поколін-
ня - Ф. Кричевський, К. Трохименко та молодші
В. Касіян, А. Петрицький.
Одним із найвидатніших українських художни-
ків був Федір Кричевський. Його оригінальний
стиль органічно поєднував мистецькі надбання Єв-
ропи і національного живопису. В умовах радян-
ської дійсності митець послідовно обстоював націо-
нальні традиції. Найвідомішим твором Ф. Кричев-
ського є триптих «Життя». Центральна частина
«Сім’я» оспівує родину як найбільшу цінність люд-
ського життя. Ліва частина має назву «Любов». Те-
мою картини є те, що дає всьому початок, породжує
життя. Права частина - «Повернення». На ній зо-
бражено стареньких батьків, які зустрічають сина,
котрий повернувся додому без ноги, але з бойовою
відзнакою на грудях. Ця частина символізує сум-
ний, драматичний бік життя. Так через символічні
образи художник утілює ідею, що ґрунтується на
глибокій народній мудрості: щастя родини виростає
з любові, а знищує його війна. Василя Касіяна вва-
жають засновником мистецької школи української
графіки, що базувалася на засадах реалізму. Митець
створив понад 10 тис. творів, виконаних у техніках
лінориту, деревориту та офорту.
Оформившись у жовтні 1921 р., Українська ав-
токефальна православна церква заявила про свій
намір бути аполітичною організацією, займатися
вирішенням проблем церковного характеру. Однак
у радянській державі, яка вважала церкву своїм
конкурентом, було майже неможливо уникнути
конфлікту із владою. Під час голоду 1921-1923 рр.
більшовики формували у масовій свідомості грома-
дян думку про великі багатства церкви, обмін яких
на хліб міг би врятувати населення. Вилучення ко-
штовних церковних цінностей набуло масового ха-
рактеру.
Тренувальний тест до теми 23
4 19
Завдання 1-14 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді
1. Яких видів мистецтва за непу стосуються об'єднання
з назвами: «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ?
А кіно Б театру
В живопису Г літератури
А Б В Г
19
ня
5 У Е
пи
а~[е
2. Яку назву отримала система відносин між РСФРР і
УСРР після укладення Союзного робітничо-селянського
договору, за яким дві республіки вступали у воєнний та
господарський союз?
А договірна федерація
Б автономізація
В конфедерація
Г союзна республіка
3. XIV з'їзд ВКП(б) у грудні 1925 р. увійшов в історію як
такий, що...
———— А ухвалив постанову «Про заміну розклад-
— — — — ки натуральним податком»
———— Б затвердив першу Конституцію СРСР
В проголосив політику коренізацї
Г проголосив курс на індустріалізацію
А Б В г
7. Пр>
ря ЦК
«и
лась (
но ї. Ц.
нині. І
ях: з і
по від
шляхо
гого (.
розко/
форті
панію
ства,
ґрунті
тневої
4. Який термін пропущено в тексті?
Голова Раднаркому УСРР X. Раковський став проти-
вником плану. Сталінський підхід він уважав не-
безпечним для радянського ладу. Протести X. Раков-
ського (йога підтримав В. Ленін) зробили своє: Радян-
ський Союз був створений на федеративній основі,
союзні республіки залишилися формально рівноправни-
ми.
А воєнно-політичного союзу
Б автономізації
В договірної федерації
Г конфедерації
5. Укажіть особливості непу в УСРР.
1 запровадження цієї політики раніше, ніжу Росії
2 неприйняття нової економічної політики більшістю гро
мадян
З менші податки, ніж в інших радянських республіках
4 збіг у часі з голодом 1921-1923 рр. у південних та сте-
пових районах
5 збіг у часі з проведенням політики українізації (корені-
зації)
А 1, 2 Б 2,4
В 2, 5 Г 4, 5
6. У яких твердженнях ідеться про Олександра Шум
А Б В г
В Укра
хату
Г Росій
8. Що з
1928 рр
1 обраї
ськоп
2 створ
(арм:
З постаї
4 пожве
НЯМ З
5 створе
А Б
9- Що бу
економії
1 на всіх
радянс
2 спалах
ського?
1 обіймав посаду наркома освіти в 1924-1927 рр., буї
одним із натхненників і керівників політики українізації
2 виступив громадським обвинувачувачем на процес
«СВУ»; у період від 1934 до 1937 рр. працював головок
Раднаркому УРСР
З на початку 1933 р. був відряджений в Україну як особи
стий представник Сталіна з необмеженими повнеє:
женнями
встань
З заохочі
продук
4 урахувг
печенн
5 ліквідаї
польної
6 зростай
ському
246 •
4 1927 р. звинувачений у «націоналістичному ухилі».
1933 р. заарештований та засуджений за звинувачен-
ням у націоналізмі.
А Б В г
А 1, 2, 5
В 3, 4, 5
Б 2, 4, 6
Г 3, 5, 6
5 у вересні 1928 р. затвердив новий український право-
пис (робота над ним тривала понад три роки)
10. Які поняття та терміни відбивають суть нової еконо-
мічної політики?
А Б В Г
А 1, 2
В 2, 5
Б 1,4
Г 3,5
1 стахановці 4
2 госпрозрахунок 5
З коренізація 6
продрозкладка
кооперація
продподаток
7. Про яку церковну організацію ідеться в листі секрета-
ря ЦК КП(б)У Дмитра Мануїльського від 1922 р.?
А Б В Г
«Ще задовго до вилучення цінностей у нас розпоча-
всь боротьба проти російської екзархіч-
ної. Ця національна релігійна боротьба не завершилась і
нині. Розкладання церкви у нас повинне піти по двох ліні-
ях: з одного боку, у загальнофедеративному масштабі
ю відношенню до пануючої російської екзархічної церкви
шляхом виділення із неї обновленських елементів. З дру-
гого боку, нам належить звернути особливу увагу на
розкол самої оновленої____церкви, яка є політичною
фортецею петлюрівщини. Ми повинні розпочати кам-
панію за виділення із останньої тих прошарків духовен-
тео, які засуджують петлюрівський рух і стоять на
фунті визнання соціальних і політичних завоювань Жов-
тневої революції».
А Б ' В ' Г І А Українську греко-католицьку церкву
і і- । Б Українську автокефальну православну
Р- 1 1 церкву
«Українську православну церкву Московського патріар-
хату
ї Російську православну церкву в Україні
І Що з переліченого стосується діяльності ВУАН у 1921-
928 рр.?
обрання президентом національної академії В. Вернад-
ського
створення Асоціації революційного мистецтва України
(АРМУ)
І постановка фільму О. Довженка «Звенигора»
пожвавлення досліджень з історії України з повернен-
। ням з еміграції М. Грушевського
створення Інституту технічної механіки
1Г' В А 1, 2 Б 2, 4
ГГ 1 в 3, 5 Г 4, 5
А 1, 2, 4
Б 1,3,6
В 2, 5, 6
Г 3,4,5
11. Про кого йдеться у фрагменті спогадів Аркадія Люб-
ченка?
«Бігав він у тісній кімнатці на Лимарівській вулиці,
зненацька зупинявся серед клубкувань тютюнового
диму і вперше тоді проголошував сакраментальне гас-
ло: "Геть од Москви!". Він завжди перший умів відчути
те, що хаотично починало нуртувати довкола, умів
схопити суть, ясно й лаконічно синтезувати її, оберта-
ючи в рушійний чинник, що швидко гуртував відданих
однодумців... І саме він тільки міг бути натхненником і
творцем славнозвісної Вільної Академії, засудженої по-
тім владою, як організації "контрреволюційної"... Не-
вдачі й труднощі ніколи його не зупиняли, - навпаки,
спонукували до активнішої дії. Досить притомлений
тяжким життям, він, проте, не розчаровувався. Він
тверда вірив у соняшне майбутнє України, лише нама-
гався не обдурювати себе й інших щодо сучасного її "хо-
діння по муках"».
А Олександра Довженка
----------Б Миколу Хвильового
———— В Михайла Бойчука
Г Миколу Зерова
12. Хто з діячів культури працював у галузі українського
музичного мистецтва?
1 Михайло Волобуєв
2 Борис Лятошинський
З Василь Кричевський
4 Володимир Сосюра
5 Григорій Верьовка
6 Лев Ревуцький
в
її
сі
ю
и-
а-
Що було характерним для політичного та соціально-
иомічного становища України в 1921-1928 рр.?
на всіх етнічних теренах України остаточно утвердилася
радянська форма державності
юалахи збройних антибільшовицьких визвольних по-
встань в Україні, організовані С. Петлюрою
іаохочування до виробництва необхідної суспільству
продукції в УСРР економічними засобами
(рахування інтересів середнього селянства УСРР, забез-
іечення добровільності у створенні комун
ліквідація проявів інакомислення й насадження моно-
ольної влади партії над суспільством
ростання представництва українців у партійно-радян-
ькому апараті
А Б В Г
А 1,2,4
В 2,5,6
Б 2, 3, 6
Г 3, 5, 6
13. Хто з діячів мистецтва належав до групи неокласиків
на чолі з Миколою Зеровим?
1 Освальд Бурґгардт (Юрій Клен)
2 Гнат Юра
З Михайло Драй-Хмара
4 Григорій Косинка
5 Максим Рильський
6 Олександр Довженко
А Б В Г
А 1, 2, 4
В 3,5,6
Б 1, 3, 5
Г 3, 4, 6
23. Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні • 247
14. Коли відбулося ухвалення документа, уривок з якого
наведено?
«РСФРР і УСРР входять між собою у військовий і госпо-
дарський союз... Для кращого здійснення зазначеної в
пункті 1 мети, обидва уряди оголошують об'єднаними
такі комісаріати: перше - військових і морських сил, дру-
ге - Вищу раду народного господарства; третє - зо-
внішнього торгу, четверте - фінансів, п'яте - праці,
шосте - шляхів і сьоме - пошт і телеграфу». '
А 1920 р. Б 1922 р.
В 1923 р. Г 1924 р.
15. Яка адміністративно-територіальна одиниця з'яви-
лася у складі УСРР у 1924 р.?
А Молдавська Автономна Радянська Со-
ціалістична Республіка
Б Кримська Автономна Радянська Соціалі-
стична Республіка
В Галицька Соціалістична Радянська Республіка
Г Донецько-Криворізька Радянська Республіка
16. Які причини зумовили перехід до політики, що про
неї йдеться в уривку з резолюції конференції КП(б)У?
«1. Основним моментом нової економічної політики
в промисловості є принцип зосередження сил і засобів
пролетарської держави на завданнях піднесення великих
підприємств, які за своїм господарським укладом най-
більше відповідають формам державного капіталізму.
2. Від системи розподілу державою всіх матеріальних
ресурсів ми прийшли до системи часткового розподілу
лише державних ресурсів, одержуваних в порядку надхо-
дження продподатку і з виробництва підприємств, які
лишилися в безпосередньому керуванні держави. Певна
частина державних ресурсів і ресурси приватного госпо-
дарства дістають право вільного обігу на товарному
ринку за принципом купівлі-продажу..»
А завершення реалізації плану ГОЕЛРО
Б вимога країн Антанти - переможниць
у Першій світовій війні
В прагнення сконцентрувати всі ресурси
для перемоги у громадянській війні
Г політична та соціально-економічна криза
А Б В г
17. Коли влада Української СРР офіційно розпочала
впроваджувати політику, про яку йдеться і уривку зі
«Щоденника» Сергія Єфремова?
«..От справжня злоба дня Просто стогін і ґвалт
стоїть па установах. Виданий був наказ, щоб усі служ-
бовці вміли по-українському, але як ніхто із росіян і
"тоже — малоросов" того всерйоз не брав, то грамати-
ки і словники любенько собі спочивали під спудом. Аж
тут почали іспити робити і, хто не складе, - виганяти.
От тут от і почалося..»
А Б В г
А 1919 р.
Б 1921р.
В 1923 р.
Г 1929 р.
18. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Олександр Шумський
Б Микола Хвильовий
В Сергій Єфремов
Г Микола Скрипник
Д Лесь Курбас
А У
Ін
тк
Б Ві
У
В Ві,
вс
«н
Г Ак
Ук
УС
Д Укі
мо
ухі
19. Установіть відповідність між історичними подіями в
УСРР у 1920-х рр. та їхніми наслідками.
У заві
слідої
на пе/
22. Ус
А
1
2
3
4
1 перехід до непу
2 запровадження політики
коренізації/українізації
З утвердження директивного пла-
нування в економіці
4 зміна адміністративно-територіа
льного поділу в УСРР
А утворення Кримської АСРР
Б суцільна криза радянської економічної системи, зумов
лена політикою воєнного комунізму
В утворення Молдавської АСРР
Г перманентні хлібозаготівельні кризи у сільською
господарстві
Д спроба утвердити радянську владу у республіках, шля
хом розв'язання національного питання
23. Уст
істориї
< — ч
1
2
3
4
20. Установіть відповідність між іменами діячів культур
1921-1928 рр. та галузями, у яких вони працювали.
дать
ми "г
Борис Лятошинський
Михайло Грушевський
Микола Хвильовий
Василь Касіян
А образотворче мистецтво
Б наука
В музика
Г література
Д театральна режисура
ва, к)
глини
Б «Коли
Украй
Виявл
ків мс
До но<
й сот
кадри
оволої
україн
вість <
В «Російс
публікі
Респуб
Респуб.
тивна
джан і
об'єднс
Соціалії
21. Установіть відповідність між іменами історичних дг
чів та їхніми стислими характеристиками.
Михайло Волобуєв
Лазар Каганович
Микола Скрипник
Олександр Шумський
248 •
А У 1925-1928 рр. - генеральний секретар ЦК КГІ(б)У,
ініціатор репресій проти національно свідомої її час-
тини.
Б Відомий діяч міжнародного соціалістичного руху.
У січні 1919 р. очолив український радянський уряд.
В Від 1924 до 1927 р. - нарком освіти УСРР, активно про-
водив політику українізації. Згодом звинувачений у
«націоналістичному ухилі».
Г Активний учасник установлення радянської влади й
Україні. В 1922-1923 і 1927-1933 рр. - нарком освіти
УСРР.
Д Український економіст, автор концепції економічної са
модостатності УСРР, у 1928 р. звинувачений у нацюнал-
ухильництві.
У завданнях 22-23 розташуйте події в хронологічній по
слідовнастї: Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
22. Установіть послідовність подій.
1 І д І к І в І г І А ухвали Раднаркому УСРР щодо
------------ українізації
------------Б затвердження Конституції СРСР
------------В Другий Зимовий похід армії УНР
1-----------Г затвердження Союзного договору
11__________ І З'їздом рад СРСР
23. Установіть послідовність подій, описаних в уривках з
(історичних джерел.
1ІА І Б І В І Г І А <<На Укра,ні гол°д охопив цілком
І-----------п'ять південних губерній... Уже до осе-
1=----------ні... харчування населення стало різко
І-----------погіршуватися. У Запорізькій губер-
1-----------нїї... харчування селян становила від
В___________ 1/4 до 1/3 нормального. Населення,
знищивши все, що було хоч трохи при-
I датно в їжу, стало харчуватися найрізноманітніши-
I ми "продуктами", почавши із сурогатів (макуха, поло-
I еа, курай) і дійшовши до борошна з кісток, дерева,
І глини тощо».
І «Колись багато товаришів гадало, що Донбас - це не
І Україна, а робітники Донбасу здебільшого не українці.
Виявляється тепер, що це цілком невірно: серед гірня-
ків майже 3/4, цебто біля 70 % робітників, українців.
До нових заводів, копалень ідуть нові тисячі, десятки
І й сотні тисяч робітників з села, треба, щоб основні
кадри данбасівськага кваліфікованого пролетаріату
оволоділи українською мовою, українською книжкою,
Іукро/нською культурою для тога, щоб мати можли-
вість впливати на ці нові робітничі шари».
І Російська Соціалістична Федеративна Радянська Рес-
публіка (РСФРР), Українська Соціалістична Радянська
І Республіка (УСРР), Білоруська Соціалістична Радянська
і Республіка (БСРР) і Закавказька Соціалістична Федера-
I тивна Радянська Республіка (ЗСФРР - Грузія, Азербай-
джан і Вірменія) укладають цей союзний договір про
ІоЗ'сднання в одну союзну державу - "Союз Радянських
^Соціалістичних Республік"...».
Г «Україна, як і СРСР загалом, має великі перемоги в бо-
ротьбі за успішне виконання завдань першої п'яти-
річки за чотири роки. Ми маємо ряд індустріальних
велетнів, що їх побудовано за ці чотири раки, і пер-
шим найліпшим та найбільшим велетнем єДніпрель-
стан».
У завданнях 24-26, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
24. Які з тверджень характеризують освітню політику
УСРР 1923-1928 рр.?
।—।—।—। 1 надання переваг при вступі до ВНЗ особам
І—І—І—І робітничо-селянського походження
2 завершення кампанії з ліквідації непись-
менності серед дорослих
З зосередження наукових досліджень в університетах
4 розширення мережі вчительських курсів, педінститутів
та педтехнікумів
5 згортання українізації державних установ, підприємств,
закладів культури
6 розбудова мережі робітфаків, які готували робітничу
молодь до вступу в інститути
25. Що передбачала нова економічна політика в УСРР
1921-1928 рр.?
—і—।—і 1 заборону приватної торгівлі та ліквідацію
І—І—І—І товарно-грошових відносин
2 централізацію управління виробництвом і
розподілом матеріальних ресурсів
З об'єднання підприємств промисловості в госпроз-
рахункові трести
4 передання дрібних підприємств в оренду організаціям
і приватним особам
5 оздоровлення грошового обігу через діяльність банків
та кредитних установ
6 передання підприємств великої промисловості в орен-
ду приватним особам
26. Які з тверджень розкривають суть радянської політи-
ки коренізації?
і—।—।—। 1 підготовка, виховання та призначення на
І—1—І—І керівні посади кадрів із представників ко-
рінної національності
2 витіснення мов національних меншин з освіти та куль-
тури
З усунення представників інших національностей з посад
у межах їх компактного проживання, заміна їх україн-
цями
4 утвердження національної свідомості та патріотизму
серед українців, пільги українськомовним у здобутті
вищої освіти
5 упровадження в діяльності державного та партійного
апарату рідної для населення мови
6 розширення мережі шкіл та інших навчальних закладів
із рідною мовою викладання
23. Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні • 249
24. УТВЕРДЖЕННЯ БІЛЬШОВИЦЬКОГО
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
Зміст навчального матеріалу:
Форсована індустріалізація, насильницька колективізація. Приму-
сові хлібозаготівлі. Опір селянства. Голодомор 1932-1933 рр. в
Україні - геноцид українського народу. Масштаби та наслідки
Голодомору. Масові репресії та їх ідеологічне виправдання
більшовицьким режимом. Політичні процеси 1920-х - початку
1930-х рр. Згортання українізації. Ідеологізація суспільного життя
в Україні. Культ особи. Великий терор. Биківня та інші місця масо-
вих поховань жертв репресій. Національно-демографічні зміни.
Розстріляне відродження. Антирелігійна кампанія.
Дати подій:
1928/1929-1932 рр. - перша п'ятирічка;
1928 р. - судовий процес у «Шахтинській справі»;
1929 р. - початок насильницької колективізації;
1930 р. - судовий процес у справі «Спілки визволення України»
(СВУ);
1932-1933 рр. - Голодомор в Україні;
1934 р. - перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва;
1937 р. - ухвалення Конституції УРСР;
1937-1938 рр. - Великий терор.
Персоналїї: Казимир Малевич, Михайло Бойчук, Лесь Курбас,
Олександр Довженко.
Поняття і терміни: п'ятирічка, соціалістична індустріалізація, ко-
лективізація сільського господарства, репресії, розкуркулення,
«закон про п'ять колосків», Голодомор, «чорна дошка», націо-
нал-ухильництво, «розстріляне відродження». Головне управлін-
ня таборів (ГУТАБ), паспортна система, соціалістичний реалізм
(соцреалізм).
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вказан
дати відповідно до подій, явищ, процесів;
співвідносити дати та історичні факти (події
явища, процеси) з періодами, факти-події-
з явищами, процесами; визначати послі-
довність історичних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування в
історичному контексті вказаних понять і
термінів;
• розпізнавати на картосхемі основні ін-
дустріальні об'єкти, побудовані в роки пер-
ших п'ятирічок, райони, що найбільш по-
страждали від Голодомору;
• характеризувати сутність політики фор-
сованої індустріалізації та насильницько
колективізації; взаємозв'язок між складо-
вими політики сталінського тоталітарного
режиму (індустріалізація, колективізація
«культурна революція», масові репресії);
зміни в соціальній структурі населення
особливості культурного життя періоду; ді-
яльність та здобутки вказаних історичних
діячів;
• визначати причини, джерела фінансу-
вання та наслідки політики форсованої ін-
дустріалізації та колективізації, масових ре
пресіями; причини та наслідки Голодомору
• пояснювати взаємозв'язок між еконо
мічними перетвореннями та структурний
змінами в суспільстві, масовими репресіями
• сприймати та інтерпретувати різновидов
історичні джерела, що стосуються теми;
• візуально розпізнавати та характе
ризувати зазначені історико-культурні па
м'ятки.
Ь
ріалі
лякс
(зав;
й ці.
деря
ПОЛІ'
ву п
та ін
вуги
Вонг
темп
тяжк
казої
спраї
спеці
торіч
похо,
щенв
СТАН
алізаі
ПОВЗ.'
рочуі
було
про Де
карт»
вольч
Заі
ги ро
гроші
понад
докла
рез м;
ЛІСТИ1
ІНДУСТРІАЛЬНА ГОНИТВА. Перший рік п’ятирічки
розпочався у жовтні 1928 р. Визначені особисто
Сталіним планові темпи зростання промислового
виробництва були небаченими: 37,7 % за рік (у се-
редньому за три роки, починаючи з другого року
п’ятирічки). Промисловість безперебійно одержува-
ла кошти на капітальне будівництво за рахунок
інфляційного випуску паперових грошей; експлуа-
тації селянства та робітничого класу, інших верств
населення; багатьох мільйонів в’язнів ГУЛАГу
(ГУТАБу); податків із населення (для села «надпо-
даток» - постійне зростання цін на промислові то-
вари) тощо. Обсяг капіталовкладень в українську
промисловість (у порівняльних цінах 1928 р.) збіль-
шився з 438 млн рублів у 1929 р. до 1 трлн 229 млн
у 1932 р.
• П'ятирічка, або П'ятирічний план - метод пла-
нування розвитку СРСР, що передбачав розробку
цільових показників соціально-економічного розви-
тку на термін 5 років. П'ятирічні плани розвитку на-
родного господарства СРСР використовували як
інструмент швидкого економічного розвитку СРСР з
1928 р. Плани розробляли централізовано у загаль-
нонаціональному масштабі спеціально створеним
державним органом (Держпланом СРСР) під керів-
ництвом Комуністичної партії Радянського Союзу.
• ГУТАБ (Головне управління виправно-трудових
таборів, трудових поселень і місць ув'язнення,
російською - ГУЛАГ) - у СРСР у 1934-1956 рр. під-
розділ НКВС (МВС), що здійснював керівництво
системою виправно-трудових (офіційна назва у
1920-х рр. - концентраційних) таборів.
постаї
завод
З 1
ВОЛЬС'
гівлі
проду
ве вив
жати і
нову і
темпи
шило
ПОЛОВІ
межу
ІНІЦІЮ1
на 31 і
Ірмин<
застос
250
І
Індустріальна гонитва призвела до великих мате-
ріальних нестатків. Пропагандистські органи усі-
ляко насаджували думку, що економічні труднощі
(завжди наголошувалося: тимчасові) є неминучими
й цілком природними. За наказом Сталіна органи
державної безпеки (з 1922 р. - Об’єднане державне
політичне управління, ОДПУ) сфабрикували спра-
ву про «шкідницьку» організацію з господарників
та інженерів, які працювали переважно в кам’яно-
вугільній і металургійній промисловості Донбасу.
Вони найбільше протестували проти надвисоких
темпів розгортання виробництва, які спричинювали
тяжкі аварії. У 1928 р. в Москві було проведено по-
казовий процес, який отримав назву «Шахтинська
справа». Відтак почалося організоване цькування
І спеціалістів із дореволюційними дипломами. Бага-
Іторічне переслідування фахівців непролетарського
і походження призвело до майже цілковитого вини-
щення цього нечисленного прошарку.
СТАНОВИЩЕ РОБІТНИКІВ. Із перших років індустрі-
алізації ціни на товари народного споживання по-
і овзли вгору. Реальна заробітна плата почала ско-
ртуватися. Взимку 1928-1929 рр. у містах України
було запроваджено нормовану (карткову) систему
родажу хліба за фіксованими цінами. Невдовзі
карткову систему поширили на основні види продо-
льчих і промислових товарів.
І Запровадження карткової системи не давало змо-
ви робітникам та службовцям витрачати зароблені
вроші на придбання товарів народного споживання
онад гарантований мінімум. Тому великих зусиль
складали для морального стимулювання праці че-
ки масове виробниче змагання, яке назвали соціа-
лістичним. У травні 1929 р. ЦК ВКП(б) ухвалив
станову «Про соціалістичне змагання фабрик і
Іводів»
І 3 1935 р. карткову систему постачання продо-
іільства було ліквідовано. Мережа державної тор-
І.іі розгорнула вільний продаж хліба та інших
в вдуктів. У 1933 р. Сталін оголосив про достроко-
ва виконання першої п’ятирічки. Цей рік стали вва-
1.ги першим у другій п’ятирічці (1933-1937). На
1 зу п’ятирічку були заплановані менш напружені
, Вили приросту промислової продукції. Це пом’як-
I І по народногосподарські диспропорції. З другої
новини 1935 р. було вирішено скасувати граничну
І їжу в заробітках. Після цього залишалося тільки
І Іщіювати кампанію з пропаганди рекордів. У ніч
131 серпня 1935 р. вибійник шахти «Центральна
Іюіно» в Кадіївці, що на Луганщині, О. Стаханов
г-осував метод роботи, який ґрунтувався на поді-
лі виробничих операцій між вибійником і кріпиль-
ником. Це дало йому можливість в 14,5 разу переви-
щити норму. Услід за Стахановим почали штурм
рекордів інші робітники. Рекорди стаханівців були
підставою для істотного підвищення норм виробіт-
ку і планових завдань. Це призводило до перена-
пруження виробничого процесу і неминучих зривів,
що їх розглядали як саботаж або шкідництво. Зви-
нувачувані потрапляли до рук чекістів.
ДОСЯГНЕННЯ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ. Конкретні резуль-
тати капітального будівництва в Україні були ваго-
мі. Серед побудованих у СРСР 35 промислових
гігантів цивільної промисловості в Україні спору-
джено 12, із них сім новобудов і п’ять докорінно
реконструйованих підприємств. Новобудови — це
три металургійні заводи (Запоріжсталь, Криворіж-
сталь, Азовсталь), Дніпрогес (1932), Дніпроалю-
мінійбуд, Краммашбуд і Харківський тракторний
завод (ХТЗ - 1931). Гігантами серед реконструйо-
ваних об’єктів були Луганський паровозобудівний
завод і чотири металургійні — в Макіївці, Дніпро-
дзержинську, Дніпропетровську й Алчевську (пере-
йменованому тоді в Комунарськ). Окрім переліче-
них, в Україні було побудовано десятки інших під-
приємств в усіх галузях промисловості. Зокрема,
запорізький завод «Комунар» став найбільшим
у світі підприємством комбайнобудування. Харків-
ський завод «Серп і молот» почав випускати склад-
ні молотарки в кількості, яка забезпечувала потреби
сільського господарства всієї країни. Майже заново
створювали харчову й легку промисловість. Однак
розгортання цих галузей відбувалося набагато по-
вільніше, ніж важкої індустрії.
НАСЛІДКИ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ
1. Індустріалізацію УРСР здійснювали здебіль-
шого через технічне переоснащення наявних під-
приємств або розміщення новобудов у регіонах,
індустріалізованих на межі 19-20 ст. Унаслідок
цього нерівномірність індустріалізованості регіонів
України, яка була до революції, зберігалася.
2. Індустріалізацію УРСР, як і загальносоюзну,
здійснювали здебільшого шляхом капітального
будівництва в галузях групи А. Тому вона відчутно
не впливала на зростання матеріального добробуту
населення.
3. В УРСР посиленими темпами розбудовували
базові галузі важкої індустрії: кам’яновугільну та
залізорудну, металургійну, електроенергетичну. Ма-
шинобудівні галузі, особливо підприємства воєнно-
промислового комплексу, споруджували головним
24. Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні • 251
чином у регіонах, більш віддалених від кордонів
з Європою, ніж Україна.
4. Капітальне будівництво промислових підпри-
ємств і освоєння новоспоруджених потужностей
здійснювали, використовуючи сталінський вислів,
«методом підхльостування»: перед виробничими
колективами та колективами новобудов ставили
відверто нереальні завдання, після чого до тих, хто
залишався позаду, застосовували різні форми ре-
пресій. Унаслідок цього якісні показники радян-
ської промисловості були набагато гіршими, ніж
аналогічні в країнах Заходу. Насамперед це стосува-
лося оборонної продукції.
5, Прискорена індустріалізація УРСР зумовила
докррінну зміну всіх народногосподарських пропор-
цій: переважання промислової продукції над сіль-
ськогосподарською в сукупній продукції республі-
ки; переважання продукції великої промисловості
над продукцією малої промисловості; переважання
продукції групи А над продукцією групи Б.
6. Унаслідок індустріалізації докорінно змінила-
ся соціально-класова структура населення УРСР.
Робітничий клас став провідною соціальною силою
суспільства. Різко зросла питома вага науково-тех-
нічної інтелігенції та її соціальна роль у суспільстві.
СУЦІЛЬНА КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПО-
ДАРСТВА. Колективізація мала забезпечити не-
еквівалентний обмін між містом і селом, полегшити
викачування селянських ресурсів до державного
бюджету. Вступаючи до колгоспу, кожен селянин
передавав свої права на розпорядження вироб-
леною продукцією голові правління. А через нього
державні установи отримували можливість визна-
чати, скільки виробленої продукції треба залишити
на задоволення потреб колгоспу й колгоспників,
а скільки - вилучити до централізованого фонду.
• Колективізація сільського гос-
подарства - процес докорінної
перебудови аграрного сектора, іні-
ційований більшовицьким керів-
ництвом наприкінці 1920-х рр.
Колективізація передбачала пере-
творення малих індивідуальних
господарств на колективні підпри-
ємства (колгоспи) для встановлення
цілковитого контролю держави за
сільськогосподарським виробни-
цтвом і використання його ресурсів
та потенціалу для індустріалізації
країни.
• Колгоспи існували у трьох фор-
мах залежно від ступеня відчужен-
ня селянської власності: найменшо-
го (у товариствах спільного обро-
бітку землі - ТСОЗах), середнього
(артілях, де селяни зберігали за со-
бою присадибну ділянку, корову й
малу живність - свиню, вівцю, пти-
цю) і максимального (комунах, де
усуспільнювалося все дощенту).
• Радгосп (скороч від «радянське
господарство») - державне сіль-
ськогосподарське підприємство.
Уже 1930 р. обмолочений хліб просто з колгоспних
ланів вивозили на зсипні пункти та елеватори.
Гасло суцільної колективізації офіційно проголосив
листопадовий 1929 р. пленум ЦК ВКП(б). У січні
1930 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи
колективізації і заходи допомоги держави колгосп-
ному будівництву». Згідно з ним Україна ввійшла
до групи регіонів, у яких колективізацію планували
закінчити восени 1931 р. або навесні 1932 р.
Проблему модернізації сільськогосподарського
виробництва розв’язували шляхом будівництва дер-
жавних машинно-тракторних станцій (МТС). Пер-
шу в СРСР МТС створено в 1928 р. в Україні, у рад-
госпі ім. Т. Шевченка Березівського району на Одещині.
Щоб загнати селян у колгоспи, було вирішено
знищити «куркулів» — найзаможніший прошарок
селянства, котрий опирався з особливою силою. Не-
заможних, які не погоджувалися йти в колгоспи
оголошували «підкуркульниками» і також репресу-
вали.
До кінця 1932 р. у республіці було колективізо-
вано майже 70 % селянських господарств, понад
80 % посівних площ.
За працю в колективному господарстві селяни не
одержували майже нічого, вироблену продукцію
фактично цілком забирала держава. Облік праці в
колгоспах переводили не у грошові, а у трудові оди-
ниці — трудодні.
У 1930-1931 рр. занепад колгоспного виробни-
цтва позначався не стільки на поставках державі,
скільки на матеріальному становищі селян. У пер-
шій половині 1932 р., коли хлібозаготівлі з урожаю
1931 р. завершилися і в селян забрали все, у бага-
тьох районах України спалахнув справжній голод із
випадками канібалізму й загибеллю десятків тисяч
людей. Замість того щоб відмовитися від спотворе-
них виробничих відносин, Сталін та його найближ-
яке влада розглядала як фабрику
з виробництва землеробської про-
дукції. На відміну від колгоспників,
вони отримували заробітну платню
від держави.
• Розкуркулення - назва здійсню-
ваної у 1930-1931 рр. керівництвом
СРСР політики примусовогр відчу-
ження майна у найбільш заможних
селян та ізоляції тих, хто чинив
опір, через насильницьке вислання
з місць проживання або фізичне
знищення.
че
ВІ
ро
ко
СТ1
ко.
м’>
СТІ
неї
ДІС
дрг
КО)
ГО1
19с
дар
жоі
вда
ніж
днії
з ш
ну
В. 1\
Л
для
для
ралі
розі
вад>
зане
гонг
запа
будь
1
жалі
чатк
регіс
учас-
тівлі
ГОЛО,
велщ
паси
Фрук
ВОЛЬІ
в рож
як сп
здійс
газет;
турал
У
КП(б
писку
252 •
че оточення вдалися до репресій. 7 серпня 1932 р.
ВЦВК і РНК СРСР ухвалили постанову «Про охо-
рону майна державних підприємств, колгоспів та
кооперації і про зміцнення суспільної (соціалі-
стичної) власності». Згідно з нею розкрадання
колгоспного майна каралося розстрілом, а за «по-
м’якшувальних обставин» — позбавленням волі на
строк не менш як 10 років. За півкишені зерна, при-
несеного з поля для сім’ї, що голодувала, селянин
діставав повний строк у концтаборі. У народі цей
драконівський акт охрестили «законом про п’ять
колосків».
ГОЛОДОМОР 1932-1933 рр. Втрати 'зерна з урожаю
1932 р. виявилися величезними внаслідок безгоспо-
дарності партійного керівництва. Від червня до
жовтня 1932 р. із колгоспників та одноосібників
вдалося витиснути 132 млн пудів хліба, тобто менш
ніж половину скороченого, порівнюючи з попере-
днім роком, плану. Тоді Сталін надіслав в Україну
з надзвичайними повноваженнями хлібозаготівель-
ну комісію на чолі з головою радянського уряду
І В. Молотовим.
Молотовська комісія викачала із села весь хліб
І для хлібозаготівель, але не виконала плану. Тоді за-
I для покарання боржників вона запровадила «нату-
ральні штрафи» м’ясом і картоплею. Одночасно за
І розпорядженням Кагановича в Україні було запро-
Іваджено систему «чорних дощок». Господарства,
занесені на «чорні дошки», оточували збройні за-
Ііони. З них вивозили всі продовольчі та насіннєві
запаси, було заборонено торгівлю і постачання
І будь-яких товарів
1 січня 1933 р. керівники УСРР у Харкові одер-
Іши телеграму за підписом Й. Сталіна, яка запо-
I токувала кампанію повсюдного пошуку хліба. У всіх
регіонах України, крім прикордонних, з активною
І 'частю комнезамівців і відряджених на хлібозаго-
тівлі робітників із міст (яким говорили, що їхні сім’ї
голодують через куркульський саботаж хлібозаготі-
вель) почалися подвірні обшуки. Конфіскували за-
Іійси будь-якої їжі - сухарів, картоплі, сала, солінь,
руктової сушні, цибулі тощо. Забирали все продо-
вольство, яким селяни мали харчуватися до нового
Врожаю. Конфіскацію продовольства тлумачили
к справедливу кару за «куркульський» саботаж. Її
іціиснювали відкрито, з висвітленням у районних
глетах. До того ж існувало законодавство про «на-
туральні штрафи».
1 У березні 1933 р. Генеральний секретар ЦК
(б)У С. Косіор написав Сталіну доповідну за-
віску з інформацією про підготовку до весняної
• Геноцид - дії з наміром навмисного створення
для членів будь-якої національної, етнічної, расової
чи релігійної групи населення таких життєвих умов,
що розраховані на повне або часткове її знищення
(стаття II Конвенції ООН «Про запобігання злочину
геноциду і покарання за нього» від 9 грудня 1948 р.).
сівби. У ній він ужив фразу, яка пояснює причини
терору голодом: «Те, що голодування не навчило ще
дуже багатьох колгоспників уму-розуму, показує
незадовільна підготовка до сівби саме в найбільш не-
благополучних районах». Під «найбільш неблагопо-
лучними» малися на увазі райони з величезною
смертністю від Голодомору, який уже лютував в
українському селі. Організаторам голоду треба було
вдавати, що його не існує. Навіть у стенографічних
звітах пленумів ЦК КП(б)У та протоколах політбю-
ро ЦК слово «голод» не згадувалося. Табу на слово
«голод» щодо тогочасних подій дотримувалися в
СРСР до грудня 1987 р.
Щоб адміністративно «прив’язати» селян до кол-
госпів, Сталін запровадив з грудня 1932 р. внутріш-
ні паспорти для населення міст і новобудов. Жителі
сільської місцевості, яким паспортів не видавали,
вже не могли легально влаштуватися в місті. Пас-
портизація населення вимагала певного часу і не
могла одразу виявити втікачів із села. Потік утіка-
чів припинили за допомогою внутрішніх військ.
Україна була оточена за периметром своїх кордонів
загороджувальними загонами, щоб перешкодити
появі голодних селян в інших республіках. Без спе-
ціального дозволу селянам не можна було пересува-
тися залізницями.
Згідно з розрахунками фахівців Інституту демо-
графії і соціальних досліджень НАН України, в
українських містах загинуло від голоду за 1932
1934 рр. 288 тис. осіб, у сільській місцевості - 3 млн
655 тис., а всього - 3 млн 942 тис. осіб. Повні демо-
графічні втрати в Україні, враховуючи спричине-
не Голодомором знижування народжуваності, сяг-
нули за ці роки 4 млн 528 тис. осіб. На Кубані (од-
ному із шести округів Північно-Кавказького краю
з переважно українським населенням (за переписом
1926 р. - 61,5 %)), де теж здійснювалася конфіска-
ція всього продовольства, від голоду загинули сотні
тисяч селян і козаків.
ПРИЧИНИ ГОЛОДОМОРУ
• Новорічна (від 1 січня 1933 р.) телеграма Й. Ста-
ліна українському селянству з вимогою здати
державі «прихований» хліб, яка започаткувала
кампанію повсюдного пошуку цього хліба коман-
24. Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні • 253
дами «активістів» під наглядом і керівництвом
чекістів. Під час обшуків конфісковували все на-
явне продовольство.
• Великі обсяги експорту хліба з метою одержати
валюту, щоб оплатити замовлене за кордоном
устаткування для новобудов важкої індустрії.
• Встановлення нереальних хлібозаготівельних
планів, намагання виконати які призвело до кон-
фіскації в селян усіх запасів зерна — насіннєвого,
фуражного, продовольчого.
• Директива Й. Сталіна від 22 січня 1933 р. про за-
побігання масовому виїзду селян, які потерпали
від голоду, з УСРР і Кубанського округу Північ-
но-Кавказького краю.
• Заборона на інформацію про голод у Радянсько-
му Союзі (діяла до грудня 1987 р.).
• Запровадження надзвичайною хлібозаготівель-
ною комісією в Україні під керівництвом глави
радянського уряду В. Молотова законодавства
про натуральні штрафи (м’ясом і картоплею)
щодо боржників із хлібозаготівлі.
• Реалізація постанови «Про охорону майна дер-
жавних підприємств, колгоспів та кооперації і
зміцнення суспільної (соціалістичної) власності»
від 7 серпня 1932 р. («закон про п’ять колосків»).
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ
СУЦІЛЬНОЇ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ
• Ліквідація приватної власності селянина на засо-
би виробництва, тобто встановлення його еконо-
мічної залежності від держави.
• Забезпечення переходу створюваного в сільсько-
му господарстві національного доходу в галузях,
прискорений розвиток яких мав для держави
особливе значення (важка індустрія, військово-
промисловий комплекс).
• Поширення на сільське господарство директив-
ного планування.
• Закріпачення селян у колгоспах через запрова-
дження паспортної системи з обов’язковою про-
пискою паспортів лише для населення міст і но-
вобудов.
• Перетворення селян на найману робочу силу,
змушену працювати там і тоді, де і коли їм нака-
жуть бригадири й ланкові.
МАСОВІ РЕПРЕСІЇ. Першим судовим процесом проти
української гуманітарної інтелігенції став розгляд
справи «Спілки визволення України» («СВУ»),
що відбувся у Харкові в березні 1930 р. Він мав
на меті дискредитацію української інтелігенції: на
чолі цієї міфічної спілки нібито стояв один із керів-
них діячів Української революції, віце-президент
ВУАН С. Єфремов. Усього на лаві підсудних опи-
нилося 45 осіб: два академіки ВУАН (С. Єфремов
і М. Слабченко), 15 професорів вишів, 10 учителів,
письменники, священики, редактори, кооператори,
студенти. Загалом, у цій справі пізніше було зааре-
штовано понад 6 тис. осіб.
Справі «СВУ» передували менш резонансні ак-
ції, пов’язані з боротьбою проти «націонал-ухиль-
ництва». Кожен з ухилів уособлював певну групу
потенційно опозиційних режиму сил: «шумсь-
кізм» - працівників радянського і партійного апа-
ратів; «хвильовізм» - творчу інтелігенцію; «воло-
буєвщина» - наукову інтелігенцію; «скрипників-
щина» (від 1933 р.) - так звану ленінську гвардію
• Націонал-ухильництво - ідеологічний штамп,
що вживався в агітаційно-пропагандистській роботі
в СРСР і стосувався тих членів компартії, які «пере-
оцінювали, перебільшували значення місцевих
особливостей».
У 1926 р. на політбюро ЦК КП(б)У Л. Кагано-
вич звинуватив Наркомат освіти і його наркома
О. Шумського в українському націоналізмі, оскіль-
ки, мовляв, вони обмежували права національних
меншостей в Україні. На початку 1927 р. Каганович
констатував неймовірний розвал у роботі Наркома-
ту освіти. О. Шумський подав у відставку. Нарко-
мос очолив М. Скрипник. X з’їзд КП(б)У (1927 р.),
який відбувся під цілковитим контролем Каганови-
ча, засудив «націоналістичний ухил Шумського».
З’їзд запропонував проводити рішучу боротьбу з
націоналістичними ухилами, хоч не зазначив, у
чому конкретно вони виявляються.
Підставою для звинувачень економіста М. Воло-
буєва стала стаття «До проблеми української еко-
номіки», надрукована в журналі «Більшовик Украї
ни». М. Волобуєв обґрунтовував, чому народним
господарством в Україні мають керувати українські
економічні центри. Учений висловив незгоду з
«надмірним вилученням прибутку поза межі Украї-
ни» і поставив питання про «доцільність контролю
Україною та іншими союзними республіками союз-
них органів».
В умовах формування тоталітарного режиму
Сталіна серед українського населення дедалі більше
зростала популярність УАПЦ, до якої у 1920-х рр
почали приєднуватися українські парафії в Америці
та Європі. Успіх став несподіванкою для влади, які
дозволила утворення УАПЦ з огляду на загальний
254 •
занепад релігійного життя через церковні розколи.
З 1926 р. на українську церкву почався наступ.
У січні 1930 р. її було ліквідовано. Митрополита
В. Липківського у віці 73 років чекісти звинуватили
в українському націоналізмі та розстріляли.
ВЕЛИКИЙ ТЕРОР. У 1928 р. Й. Сталін здобув у
СРСР диктаторську владу. Навіть члени політбюро
ЦК, які формально за компартійним статутом мали
ті самі права, що й генсек, тепер стали такими сами-
ми безправними перед диктатором, як і пересічні
громадяни. Він міг перетворити кожного на «табір-
ний пил».
Використавши у 1932-1933 рр. проти україн-
ського селянства терор голодом, Сталін не залишив
поза увагою й інші верстви населення. Репресивна
машина не оминула церкви та духівництва, яким
відповідно до радянської ідеології не було місця в
соціальній структурі. У 1932 р. Сталін проголосив
запровадження «безбожної п’ятирічки» й ліквіда-
цію в СРСР до 1937 р. всіх релігійних конфесій і зо-
внішніх виявів релігійності.
У березні 1937 р. в СРСР почалася кампанія ре-
пресій, відома як Великий терор. Сталін заявив, що
країна опинилася у небезпечному становищі через
підступну діяльність саботажників, шпигунів і ди-
версантів. Зловісний 1937 рік розпочався в Україні
набагато раніше, ніж у інших регіонах СРСР, майже
одразу після приїзду П. Постишева в 1933 р. Однак
І найбільші масштаби репресій спостерігалися саме в
11937-му. 2 липня 1937 р. Сталін підписав рішення
ЦК ВКП(б), на основі якого з’явився таємний опе-
ративний наказ по НКВС СРСР із визначенням
І розверстки «ворогів народу». Вимагалося у най-
I ближчі чотири місяці викрити й репресувати
1269 тис. «ворогів», із них 76 тис. - за першою кате-
Ігорією (розстріл), а 193 тис. - за другою (ув’язнення
Івтюрмі або таборі).
1937р. став переломним у долях багатьох в ’язнів-
шраінців. Так, в урочищі Сандармох у Карелії (Ро-
сія) упродовж кількох днів (з 27 жовтня до 4 листо-
ада) 1937 р. вбили 1111 осіб. У розстрільному
списку тих днів було вказано прізвища 201 в’язня-
Іукраїнця, серед яких видатні діячі української
культури: Л. Курбас, М. Куліш, В. Підмогильний,
ЇМ. Зеров...
І Найбільше в У країні місце поховання жертв ма-
Ігових політичних репресій розташоване в Биків-
янському лісі поблизу Києва. Саме тут у 1936-
941 рр. таємно ховали розстріляних органами
НКВС репресованих осіб, зрівнюючи могили із зем-
Ііею. На сьогодні за виявленими й опрацьованими
документами встановлено прізвища 14 191 особи.
На думку дослідників, у Биківні поховано не менш
як 100 тис. людей.
Усього жертвами репресій ДПУ-УДБ НКВС у
1933-1938 рр. стали 360 тис. громадян України.
Закінчився Великий терор з усуненням наркома
НКВС М. Єжова в листопаді 1938 р. Його розстрі-
ляли за стандартним звинуваченням: «шпигунство
на користь іноземних розвідок». На XVIII з’їзді
ВКП(б), який відбувся в березні 1939 р„ стало оче-
видно, що становище Сталіна в партії і державі
істотно зміцнилося. Старі партійні кадри були
винищені майже цілком. Ставати в опозицію до ген-
сека ніхто більше не наважувався. Так утвердився
«культ особи».
НАСЛІДКИ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ 1930-х рр.
В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ
• Посилення політичної залежності України від
центру.
• Знищення або нейтралізація у концтаборах по-
тенційних противників тоталітарного режиму.
Придушення опозиційних сил, зокрема через
створення фіктивних антирадянських організа-
цій у кабінетах чекістів.
• Руйнування горизонтальних зв’язків між людьми
(у тому числі встановлення нагляду за релігійни-
ми громадами і втручання в сімейні стосунки).
Нав’язування громадянам обов’язкового член-
ства у побудованих на засадах «демократичного
централізму» вертикальних структурах (масова
партія, комсомол, профспілки, громадські органі-
зації).
• Фізичне знищення сотень тисяч українців усіх
соціальних верств, розкол суспільства, проти-
ставлення соціальних верств одна одній.
• Занепад української національної культури вна-
слідок фізичного винищення інтелектуального
потенціалу республіки.
• Підтримка головного стимулу до праці на дер-
жаву - страху. Забезпечення системи таборів
ГУЛАГу дармовою робочою силою.
• Деформація морально-етичних відносин і нагні-
тання атмосфери страху, взаємної підозри, недо-
віри та абсолютної покори владі.
• Поразки Червоної армії на початковому етапі
війни з гітлерівською Німеччиною через неуком-
плектованість кадрами кваліфікованих команди-
рів і небажання істотної частини мобілізованих
громадян, які пройшли через Голодомор і Вели-
кий терор, захищати цю владу.
24. Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні • 255
КОНСТИТУЦІЯ СРСР. У лютому 1935 р. відбувся
VII з’їзд рад СРСР. Напередодні з’їзду пленум
ЦК ВКП(б) запропонував внести до його порядку
денного питання про зміни в Конституції СРСР,
спрямовані на демократизацію виборчої системи.
Раніше робітники мали п’ятикратну перевагу над
селянами в нормах представництва. Тепер вибори
пропонували зробити рівними. Раніше вибори в
систему рад були багатоступеневими. Тепер вони
мали стати прямими. Раніше делегатів у ради кож-
ної ланки адміністративно-територіального поділу
висували відкрито - підняттям рук. Тепер вибори
пропонували зробити закритими, з кабінками для
голосування. Радянська виборча система мала набу-
ти парламентської форми. Утім, радикальна зміна
виборчої системи не позначилася на реальній владі,
адже ради не були самостійною владою у своїй тра-
диційній формі. Однак демократична процедура ви-
борів створювала загрозу для диктатури партійних
комітетів. Виборці могли обрати тих, кого вони хо-
тіли, а не рекомендованих райкомом партії цілком
лояльних людей. Щоб такого не трапилося, на кож-
не місце в системі рад висувався тільки один канди-
дат - від блоку комуністів і безпартійних.
УКРАЇНІЗАЦІЯ ТА ОСВІТА. До весни 1927 р. україні-
зація залишалася апаратною кампанією. З прихо-
дом у березні того року в Наркомат освіти УСРР
М. Скрипника її було перенесено у сферу освіти, на-
уки і культури. Представники національної інтелі-
генції, які в минулому будували демократичну дер-
жавність свого народу, отримали можливість засто-
сувати свої сили в радянській Україні.
Позитивні результати мали заходи з ліквідації
неписьменності серед дорослих. У 1921 р. Раднар-
ком УСРР зобов’язав усе неписьменне населення
віком від 8 до 50 років навчатися грамоти.
ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалили рішення
завершити лікнеп до кінця другої п’ятирічки. І хоч
багато людей похилого віку не бажали вчитися, ре-
зультати виявилися разючими: якщо 1897 р. в укра-
їнських губерніях налічувалося 72 % неписьменних,
то в 1939 р. у віці до 50 років таких було лише 15 %.
З 1924 р. почалася підготовка до запровадження
чотирирічного обов’язкового початкового навчан-
ня дітей. У містах це завдання виконали за кілька
років. Однак у 1927/28 навчальному році поза шко-
лою ще залишалося близько третини дітей шкільно-
го віку. У липні 1930 р. ЦК ВКП(б) ухвалив поста-
нову «Про загальне обов’язкове навчання».
Здійснюючи курс на коренізацію, нарком освіти
М. Скрипник дбав про національну школу, навчан-
ня у якій здійснювалося мовою місцевого населен-
ня. На початок другої п’ятирічки в україномовних
школах навчалося понад 80 % учнів. Це відповідало
частці українців у складі населення республіки. На-
ціональні меншини мали свої школи — російські, єв-
рейські, польські, німецькі, болгарські, молдавські,
татарські тощо. Коли політику коренізації було
припинено, у школах національних меншин почали
викладати російською або українською мовами.
У неросійських школах із 1938/39 навчального
року запровадили обов’язкове вивчення російської
мови. Передбачалося вивчати її з 2-го до 10-го кла-
су. Оскільки планувалося 4-5 уроків з мови на тиж-
день, саме російська мова ставала основною нав
чальною дисципліною. Навчальні програми з інших
предметів істотно скорочувалися. Так почалася ру-
сифікація української школи.
ВИЩА ШКОЛА ТА НАУКА. Після ліквідації універси
тетів наукові дослідження зосередилися переважно
в установах Всеукраїнської академії наук. ВУАН
працювала у 1920-х рр. у складі трьох відділів: істо-
рико-філологічного, фізико-матпематичного й соціа
льно-економічного. З 1930 р. у ВУАН основним осе-
редком наукової роботи стали інститути. Академія
наук почала працювати за планом. Держава цілком
фінансувала Академію і контролювала виконання
планових завдань. У науково-дослідних інститутах
та інших осередках ВУАН було досягнуто вагомих
результатів. М. Крилов та його учень М. Боголюбов
створили нову наукову галузь - нелінійну механіку
В Українському фізико-технічному інституті в Хар-
кові ввели в дію прискорювач елементарних части-
нок, на якому одержали ядерну реакцію через роз-
щеплення ядра літію. Праці Л. Ландау, Є. Ліфшиця
та інших науковців інституту свідчили про наро
дження в Україні центру теоретичної фізики світо-
вого рівня.
Від середини 30-х рр. у ВУАН прискорився роз-
виток досліджень у галузі техніки. Праці Є. Патока
та його учнів підвели наукове підґрунтя під теорію
зварювання і вивчення міцності зварних конст-
рукцій. У 1934 р. було створено інститути елек-
трозварювання та гірничої механіки. Академічні
кафедри і комісії, очолювані Д. Багалієм, М. Васи-
ленком, М. Грушевським, М. Слабченком, плідно
працювали над проблемами історії України. Літе-
ратурознавство розвивали М. Возняк, С. Єфремов,
вагомим внеском у мовознавчу науку були праці
А. Кримського. Однак українознавчі дослідження
влада постійно критикувала як націоналістичні, в
згодом репресувала найавторитетніших учених.
256 •
У 1936 р. під час затвердження нового статуту
ВУАН
УРСР.
було перейменовано на Академію наук
Головним завданням вищої школи була під-
готовка
спеціалістів
Треба було замінити
або
був позбавлений
для народного господарства,
тих, хто емігрував за кордон
роботи за фахом через полі-
тичну
недовіру.
Кількість вищих навчальних закладів в Україні
19 в 1914/15 навчальному році до 1’29
збільшилася з
в 1938/39, а чисельність студентів у них - відповід-
но з 27 до 124 тис. Радянська Україна за кількістю
студентів випередила, зокрема, Велику Британію
(50 тис.), Німеччину (70 тис.), Францію (72 тис.).
Уперше центрами вищої школи стали 28 міст.
У 1933 р. відновилася діяльність університетів
у Києві,-Дніпропетровську, Одесі й Харкові. Напри-
кінці 1935 р. було скасовано обмеження, пов’язані
з соціальним походженням абітурієнтів.
ЛІТЕРАТУРНИЙ І МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЦЕСИ. На межі
десятиліть було ліквідовано всі літературні об’єд-
нання. Для запровадження тотального контролю
над творчістю митців утворилися професійні спіл-
ки: письменників, художників, композиторів тощо.
За допомогою цих спілок влада прагнула уніфіку-
вати зміст культурного процесу за ідеологічними
стандартами так званого соціалістичного реалізму.
Утвердилася жорстка система контролю над духов-
ною творчістю, яка характеризувалася втручанням
партійних чиновників у літературно-художнє життя.
Під патронатом ЦК КП(б)У відбулася організа-
ційна підготовка І з’їзду письменників України.
З’їзд розпочався в червні 1934 р. у Харкові, а після
перенесення столиці продовжив роботу в Києві.
На ньому було створено Спілку письменників
України.
Репресії 1930-х рр. не оминули українських мит-
ців у галузі літератури, живопису, музики, театру.
За приблизними підрахунками, в УРСР у 1930-ті рр.
ліквідували близько 80 % творчої інтелігенції. Із
259 українських письменників, які друкувалися у
1930 р., після 1938 р. виходили друком твори тільки
36 (своєю смертю померли лише семеро письмен-
ників). Літературно-мистецьке покоління 1920-х -
початку 1930-х рр., яке було знищене більшовиць-
кою владою, назвали «розстріляним відродженням».
Продовжували своє творче життя ветерани укра-
їнської театральної сцени М. Садовський і П. Сак-
саганський, молодші за віком А. Бучма, Н. Ужвій,
Г. Юра. Завоювали славу оперні співаки Б. Гмиря,
М. Гришко, М. Литвиненко-Вольгемут, І. Патор-
жинський, О. Петрусенко.
Плідно працювали художники старшого поколін-
ня: М. Бойчук, І. їжакевич, Ф. Кричевський, М. Са-
мокиш, К. Трохименко, О. Шовкуненко; молодші
віком - В. Касіян, А. Петрицький. Основоположни-
ком нового українського монументального мисте-
цтва був Михайло Бойчук, послідовників якого в іс-
торії мистецтва називали «художниками-бойчукіс-
тами». М. Бойчук був автором теорії відродження
українського національного стилю. Під його керів-
ництвом виконано найбільш вдалі роботи і мону-
ментального настінного живопису в Україні - роз-
писано так звані Луцькі казарми в Києві (1919), Се-
лянський санаторій ім. ВУЦВК в Одесі (1928),
Червонозаводський театр у Харкові (1933 1935).
Вплив школи великого новатора позначився, окрім
станкового і монументального живопису, у ткацтві,
кераміці, графіці, різьбярстві. Доля М. Бойчука і
його однодумців була трагічною. У 1936 р. за сфаб-
рикованими звинуваченнями чекісти заарештували
М. Бойчука та кількох його учнів. Незабаром усіх їх
розстріляли.
Казимир Малевич - український художник-авангар-
дист, один із фундаторів кубофутуризму; педагог,
теоретик мистецтва. Став одним із засновників аб-
страктного мистецтва. 1915 р. започаткував новий
модерністський напрям у мистецтві - супрематизм.
У 1915 р. вперше виставив картину «Чорний ква-
драт на білому тлі», яка перетворилася на ікону аб-
страктного мистецтва. У 1927 р. переїхав до Києва,
де зусиллями М. Скрипника Малевичу було створе-
но нормальні умови для творчості. У 1927-1930 рр.
викладав у Київському художньому інституті, де в
цей час працювали Ф. Кричевський, М. Бойчук,
В. Касіян та ін. Однак початок репресій в Україні
проти інтелігенції змусив Малевича знову поверну-
тись до Ленінграда. Восени 1930 р. на допиті чекіс-
тів у Ленінграді Казимир Малевич сказав, що його
національність - українець. Митця звинувачували в
польському шпигунстві, йому загрожував розстріл.
Однак російській мистецтвознавиці Ірині Вакар вда-
лося отримати доступ до кримінальної справи
художника і сприяти звільненню митця. До кінця
життя Малевич жив і творив у Ленінграді й Москві.
Перші кроки зробило українське кіномистецтво.
У 1927 р. почалося будівництво найбільшої в Євро-
пі Київської кіностудії, обладнаної найсучаснішим
устаткуванням. У 1927 р. на Одеській кінофабриці
було знято фільм «Звенигора». Через рік після ви-
ходу картини О. Довженка знали як кінорежисера
світового рівня. Шедеврами світового кінемато-
графа стали стрічки режисера «Арсенал» (1929),
24. Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні • 257
«Земля» (1930) (1958 р. на міжнародному кіно-
фестивалі в Брюсселі цей фільм увійшов до списку
12 найкращих фільмів усіх часів і народів). У 1933 р.
митець переїхав до Москви, створив кінокартини
«Аероград» (1935), «Щорс» (1939). Проте українське
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ
ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА,
ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Будівля Верховної Ради УРСР у м. Київ. 1936-1939 рр.
2. Микола Самокиш «Бій Богуна з Чарнецьким під Мо-
настирищем в 1653 р.». 1931 р.
Олександр Довженко
кіно було поставлене радян-
ською владою в рамки соці-
алістичного реалізму, що
суттєво обмежувало твор-
чий пошук кіномитців.
Найяскравішим здобут-
ком українського театраль-
ного мистецтва 1920-х рр.
стало мистецьке об’єднання
«Березіль», яке організував
у 1922 р. режисер Лесь Кур-
бас. До складу цього мис-
тецького об’єднання входи-
ло близько 250 театральних діячів та акторів. Театр
прославився постановками західноєвропейських та
українських класиків. Чільне місце в його репертуа-
рі посідали п’єси талановитого українського драма-
турга М. Куліша. Було, зокрема, утворено п’ять
майстерень, режисерську лабораторію, що готувала
кадри для всіх театрів України. Від 1931 р. почалося
цькування митця. 1933 р. його заарештували, зго-
дом заслали на будівництво Біломорсько-Балтій-
ського каналу, на Медвежу Гору, потім - етапували
на Соловки. 1937 р. Курбаса розстріляли в урочищі
Сандармох (Карелія).
Тренувальний тест до теми 24
Завдання 1-18 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відпав ді.
1. Коли було створено подану фотографію?
258 •
2. Доповніть твердження.
XV з'їзд ВКП(б) схвалив директиви першого п'яти-
річного плану на...
г-т—г—г—, А 1927/28-1931/32 рр.
Р- —— — Б 1928/29-1932/33 рр.
1—1——— В 1930/31-1933/34 рр.
Г 1933-1937 рр.
3. Які заходи більшовицької влади мали на меті форсу-
вання індустріалізації в роки першої п'ятирічки?
1 поєднання великої державної промисловості та дрібно-
товарного приватного виробництва
2 відмова від директивного способу ведення господарю-
вання
З встановлення надвисоких планових завдань і покаран-
ня тих, хто опинявся позаду
4 матеріальне заохочення робітників
5 запровадження масового виробничого змагання трудо-
вих колективів
А Б В Г
Г 4,5
4. Якими були результати форсованої індустріалізації за
підсумками першої п'ятирічки?
А Б В Г
А підвищення матеріального добробуту
населення
Б розбудова підприємств, які обслугову-
вали машинобудівний комплекс
В посилення залежності від іноземних капіталовкладень
Г пропорційний розвиток промисловості групи А та
групи Б
5. Укажіть особливості соціально-економічної ситуації
УСРР у роки першої п'ятирічки.
1 підвищення купівельної спроможності населення
2 запровадження в містах нормованої торгівлі хлібом за
картками
З переведення промисловості на семиденний робочий
тиждень
4 поширення стаханівського руху
5 «ліквідація куркульства як класу»
...........А 1,3
А Б В Г
Г 4, 5
6. Коли в газеті «Известия ЦИК и ВЦИК» було надрукова-
но наведене офіційне повідомлення Прокурора Верхов-
ного Суду СРСР?
«У Шахтинському районі Донбасу органами ОДПУ за
прямого сприяння робітників розкрито контрреволю-
ційну організацію, що мала за мету дезорганізацію та
руйнування кам'яновугільної промисловості цього райо-
ну. Керівний орган цієї організації, що підтверджується
безперечними даними слідства, розташований за кор-
доном і складається з колишніх капіталістичних влас-
ників і акціонерів кам'яновугільних підприємств Доне-
цького басейну, що мали тісні зв'язки з окремими аген
тами деяких німецьких промислових фірм та польською
контррозвідкою... Слідством встановлено, що робота
цієї контрреволюційної організації, що діяла протягом
кількох років, виявилася в злісному саботажі та при-
хованій дезорганізації діяльності, в підриві кам'яно-
вугільного господарства методами нераціонального бу-
дівництва, непотрібних витрат капіталу, зниженні
якості продукції, підвищенні собівартості, а також
у прямому зруйнуванні шахт, рудників, заводів тощо...»
А 1925 р.
Б 1926 р.
В 1927 р.
Г 1928 р.
А Б В Г
7. Що було характерним для економіки радянської
України 1929-1938 рр.?
А Б В Г
А низькі темпи розвитку промисловості
групи А
Б баланс ринкових та директивних меха-
нізмів управління
В плановий характер
Г залежність від закордонних інвестицій
А Б В Г
8. У яких уривках ідеться про особливості економічного
розвитку УСРР у першу п'ятирічку?
1 «...Вибійник шахти "Центральна-Ірмине" в Кадіївці
О. Стаханов застосував метод роботи, заснований
на поділі виробничих операцій між вибійником і крі-
пильником. Це дало йому можливість в 14,5 разу пе-
ревищити норму...»
2 «...У містах України запроваджено нормовану торгів-
лю хлібом за картками за низькими цінами. Незаба-
ром карткову систему поширили на основні види про-
довольчих і промислових товарів...»
З «Швидкими темпами споруджувався Харківський
тракторний завод: перші трактори зійшли з конвеє-
ра через 18 місяців після урядової постанови. Того
року випустили 16,8 тис. тракторів...»
А 1,2
Б 2, З
В 1,3
Г 1,2,3
9. Що характеризувало політику радянського керівницт-
ва щодо українського села в роки першої п'ятирічки?
1 сприяння вільній торгівлі хлібом та іншими сільгосп-
продуктами
2 заниження цін на сільськогосподарську продукцію -
«ножиці цін»
З репресії через саботаж селян колективізації та приму-
сове вилучення зерна
4 відновлення ринкових відносин, фінансова допомога
одноосібним господарствам
5 використання матеріальних стимулів для заохочення
до праці колгоспників
А 1,3
Б 2, З
В 2, 5
Г 4, 5
А Б В Г
24. Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні • 259
10. Коли ухвалено постанову ЦВК і РНК СРСР, уривок
з якої наведено?
«1. Прирівняти своїм значенням майно колгоспів та
кооперативів (урожай на ланах, громадські запаси, худо-
ба, кооперативні склади та крамниці тощо) до майна
державного і всебічно посилити охорону цього майна від
розкрадання. 2. Застосовувати як захід судової репресії
за розкрадання колгоспного та кооперативного майна
вищу кару соціального захисту - розстріл із конфіска-
цією всього майна і з заміною за пом'якшувальних об-
ставин позбавленням волі на строк не менше як 10 ро-
ків з конфіскацією всього майна. 3. Не застосовувати
амністії до злочинців, засуджених у справах про розкра-
дання колгоспного та кооперативного майна...»
А 1929 р.
Б 1930 р.
В 1932 р.
Г 1937 р.
А Б В Г
11. Ім'я якого діяча пропущено у фрагменті зі спогадів
сучасника?
«У 1935 році всіх неокласиків посадили, звинувативши
в змові, тероризмі, спробі відторгнення України від СРСР
і т.д. Люди вони були відомі, звинувачення серйозне,
справа йшла під наглядом самого наркома внутрішніх
справ України Балицького... "Нам все відомо, - посміюва-
лися слідчі. - Неокласики? У класики захотіли за життя,
а яка інстанція вам це дозволила? «Енеїду» переклада-
ли, рабовласницький Рим пропагували, від Мусоліні зав-
дання отримували?..". Найбільш маститим був профе-
сор ___, чудовий латиніст і поет, який переклав україн-
ською "Енеїду" Вергілія і безліч віршів Горація».
А Б В Г
А Максим Рильський
Б Микола Зеров
В Микола Куліш
Г Остап Вишня
12. Які зміни відбулися в соціальній структурі населення
радянської України 1929-1938 рр.?
1 створення нової верстви - колгоспного селянства
2 зростання заможного прошарку селян
З істотне поповнення складу робітників жінками
4 зростання чисельності службовців
5 зменшення чисельності робітників
А 1,3,4
Б 1,3,5
В 2,3,5
Г 3,4,5
13. Ім'я якого історичного діяча пропущено у свідченні
сучасника?
«Зі смертю_____скінчилася ціла течія національного
українського більшовизму, що щиро вірила в ленінізм,
в інтернаціоналізм, у рівність усіх націй, в ідеальний
Союз РСР. Цю течію залізною п'ятою розчавив могутній
російський бюрократичний шовінізм, що саме наступав
по всьому фронту в Україні в особі Павла Постишева».
А Б В Г
А Микола Скрипник
Б Лазар Каганович
В Володимир Винниченко
Г Станіслав Косіор
14. Які явища характерні для розвитку науки та культури
в 1929-1938 рр.?
1 відсутність ідеологічного контролю
2 масове закриття театрів та бібліотек
З розвиток культурних зв'язків із країнами Заходу
4 розширення мережі наукових установ
5 боротьба з «націоналістичними елементами» у ВУАН
А 1, З Б 2, 5
В 3,4 Г 4,5
А Б В Г
15. Що було характерним для освіти радянської України
в 1933-1938 рр.?
1 дієві заходи задля подолання неписьменності доросло-
го населення
2 істотне зменшення кількості середніх шкіл
З запровадження єдиної структури загальноосвітньої
школи
4 відсутність університетів, зменшення кількості вищих
навчальних закладів
5 запровадження обов'язкового вивчення російської
мови у школах
6 невтручання дитячих і молодіжних комуністичних орга
нізацій у навчально-виховний процес шкіл, їхня авто-
номна діяльність
А 1,3,5
Б 1,4,6
В 2,3,5
Г 3,4,6
А Б В Г
16. Про який «судовий процес» ідеться в спогадах Бори-
са Антоненка-Давидовича?
«Радіопередача про перший день процесу, яку я слухав
через навушники, бо гучномовців ще не було, вразила не
тільки мене. Підсудні, починаючи з Єфремова, вважали за
слушний обвинувачувальний висновок, котрий закидав їм
терор, готування до повстання то всі ті смертні гріхи,
за які розплата могла бути тільки ціною життя. Але,
коли допит підсудних дійшов до Петра Холодного з Черні-
гова, той категорично відкинув його, і засідання суду пе-
рервали до вечора, а всіх підсудних одвезли до тюрми...
Якась пружина в механізмі добре злагодженого процесу
несподівано зіпсувалась, і її треба було конче спішно
відремонтувати. На це пішло півдня, і вечірнє засідання
почалося знову з допиту Холодного. Цього разу він без-
застережно визнав обвинувачення за слушне, й допит
решти підсудних пройшов зовсім гладко».
III— А «Спілки визволення України» («СВУ»)
-------------— Б «Український національний центр»
———— («УНЦ»)
В Українська військова організація (УВО)
Г «Білогвардійський терористичний центр»
17. Який рік узагальнив явища, про які йдеться у фраг-
менті доповіді голови Раднаркому УСРР Власа Чубаря?
«Ми маємо ряд індустріальних велетнів, що їх по-
будовано.., і першим найліпшим є Дніпрельстан... У нас
пущено за ці роки дванадцять доменних печей, з яких сім
печей відновлено під час реконструкції, а п'ять домен-
них печей збудовано нових, з них чотири печі великої по-
260 •
тужності, яких ніколи не було ні на Україні, ні в Союзі.
Наша машинобудівна промисловість зростає нечувани-
ми кроками. Ми збудували Краматорський машинобу-
дівний завод... Луганський паротягобудівельний завод...
Треба відзначити побудову Харківського тракторного
заводу... Все це переконує нас у тому, що боротьба за
соціалізм захоплює нечуваним піднесенням мільйони
ентузіастів».
А Б В Г
А 1929 р.
Б 1930 р.
В 1931р.
Г 1932 р.
18. Який із плакатів було створено в 1935 р.?
А Б В Г
У завданнях 19-22 до кожного з чотирьох рядків інформа-
ції, позначених цифрами, виберіть один правильний ва-
ріант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
19. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Олександр Довженко
Б Михайло Бойчук
В Лесь Курбас
Г Казимир Малевич
Д Микола Хвильовий
20. Установіть відповідність між назвами новобудов
перших п'ятирічок та містами, де їх було споруджено.
А Б В Г Д
1
2
3
4
1 тракторний заврд
2 Дніпрогес
З Азовсталь
4 металургійний завод
ім. Петровського
А Маріуполь
Б Харків
В Дніпропетровськ
Г Запоріжжя
Д Дніпродзержинськ
21. Установіть відповідність між історичними термінами
та їхнім визначенням.
А Б В Г д
1
2
3
4
1 соціалістичний реалізм
2 націонал-ухильництво
З «розстріляне відродження»
4 репресії
А Літературний напрям 1920-х рр., представники якого
прагнули збагатити українську літературу найяскраві-
шими здобутками західноєвропейської літератури.
Б Ідеологічний штамп, що вживався в агітаційно-пропа-
гандистській роботі в СРСР і стосувався тих членів ком-
партії, які «переоцінювали, перебільшували значення
місцевих особливостей».
В Комплекс заходів з арештів, розстрілів і переселення
великих мас людей, яких вважали небезпечними для
існування панівного державного ладу.
Г Термін, що закріпився у радянському мистецтвознав-
стві на окреслення художнього методу літератури і мис-
тецтва, «що являє собою естетичне вираження соціа-
24. Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні • 261
лістично усвідомленої концепції світу й людини, зумов-
леною епохою боротьби за встановлення й творення
соціалістичного суспільства».
Д Літературно-мистецьке покоління 1920-х - початку
1930-х рр., яке було знищене більшовицькою владою.
22. Установіть відповідність між фрагментами джерел та
історичними діячами, що їх стосуються.
1 «.. Будучи керівником театру "Березіль", використо-
вував його для націоналістичної пропаганди і зв'язку з
іншими націоналістами - грузинськими й білоруськи-
ми... Просував у виставах націоналістичні ідеї, прово-
див роботу, відриваючи театри України від російської
драматургії, орієнтуючись на буржуазний Захід».
2 «...Вибирайте: аба ж "СВУ" в таму аспекті, який ми
вам пропонуємо, й тоді ви та інші пройдуть через
відкритий судовий процес, де не буде жодного роз-
стрілу й взагалі вироки будуть досить м'які, або суду
не буде, а все це пройде через постанову колегії ОГПУ,
й тоді ми заллємо кров'ю так званих свідомих укра-
їнців усю Україну. Це ми можемо зробити - ви це самі
добре розумієте».
З «...Впроваджуючи старе українське мистецтво, дав-
ній живопис і досягнення буржуазних формалістичних
шкіл, він направляв молодь цим шляхом формування з
них фахівців, відриваючи їх свідомо від шляхів соціаліс-
тичного реалізму й тим самим від участі в соціаліс-
тичному будівництві... Належав до контрреволюцій-
ної організації, яка являла собою формування україн-
ських націонал-фашистів у Радянській Україні».
4 «...Колишній голова Центральної Ради. Після розгрому
її емігрував за кордон. Один з організаторів й натх-
ненників націоналістичної контрреволюції в боротьбі
з Радянською владаю. Повернувшись в Радянський
Союз, продовжував вести активну контрреволюційну
роботу. Є ідеологом і керівником ліквідованої у 1931 р.
контрреволюційної повстанської організації "Україн-
ський національний центр"».
А Олександр Довженко
Б Михайло Бойчук
В Лесь Курбас
Г Сергій Єфремов
Д Михайло Грушевський
А Б В Г Д
1
2
3
4
А Б В Г
і
2
3
4
У завданні 23 розташуйте події у хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
23. Установіть хронологічну послідовність подій.
А переїзд вищих державних та партій-
них установ УСРР із Харкова до Києва
Б схвалення нової Конституції УРСР на
XIV Всеукраїнському з'їзді рад
В ухвалення постанови про охорону
соціалістичної власності («закон про
п'ять колосків»)
Г ліквідація Української автокефальної
православної церкви
У завданнях 24-27, які мають шість варіантів відпо-
віді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні
номери у клітинки.
24. Які терміни характеризують соціально-економічний
та культурний розвиток радянської України в 1929-
1938 рр.
І—і—і і 1 директивне планування
І—І—І—І 2 госпрозрахункові трести
З «розстріляне відродження»
4 стаханівці
5 непмани
6 ревкоми
25. Що було характерним для культурно-освітнього про-
цесу в УРСР у другій половині 1930-х рр.?
।—।—।—। 1 існування різноманітних мистецьких шкіл
І—І—І—І та напрямів
2 репресії проти представників української
інтелігенції
З згортання кампанії українізації середньої та
вищої освіти
4 впровадження експериментального на-
вчання в школі (скасування класно-урочної
системи, оцінок)
5 викладання в школі базової навчальної
дисципліни «Історія України»
6 організація єдиних творчих об'єднань
(письменників, композиторів, художників)
26. Які з тверджень характеризують суспільно-політичне
та релігійне життя радянської України 1930-х рр.?
।—.—।—. 1 антирелігійна пропаганда та переслідуван-
I__І__І__І ня церковнослужителів
2 самостійність компартійних і радянських
органів влади УРСР у розв'язанні проблем
економічного та політичного життя
З кадрова стабільність, відсутність помітних
змін у керівництві всіх рівнів
4 заборона на суміщення партійних та радян-
ських посад
5 цілковитий контроль з боку компартійних і ра-
дянських органів за всіма сферами життя
6 чистки «старої більшовицької гвардії», ви-
щих військових кадрів і всіх інакодумців
27. Які з тверджень характеризують суспільно-політичне
та соціально-економічне життя УРСР у роки другої п’яти-
річки?
г , 1 ухвалення нової Конституції УРСР
|||] 2 поширення стаханівського руху
З зменшення питомої ваги міського населення
4 зростання життєвого рівня населення міста
та села порівняно з кризовими роками
5 перша хвиля «ліквідації куркульства як
класу»
6 саботаж населенням України політики ра-
дянської влади
262 •
25. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
Зміст навчального матеріалу:
Правовий статус українських земель у складі Польщі. Національна по-
літика та міжнаціональні відносини. Економічне і соціальне становище
населення. Українська кооперація Просвітні організації краю. Україн-
ські політичні та громадські організації. Українська військова організа-
ція та ОУН. Українські землі у складі Румунії. Татарбунарське повстання.
Суспільно-політичне життя. Українські землі у складі Чехословаччини.
Правовий статус Закарпаття. Суспільно-політичне й соціально-еконо-
мічне життя Карпатська Україна. «Карпатська січ». Культура та духо-
вність. Політичне і культурне життя української еміграції.
Дати подій:
1920 р. - підписання Бессарабського протоколу, визнання країнами
Антанти входження Бессарабії до складу Румунії,
1923 р. - визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до
складу Польщі; саморозпуск уряду ЗУНР;
1925 р. - утворення Українського національно-демократичного об'єд-
нання (УНДО);
1929 р. - утворення Організації українських націоналістів (ОУН);
1930 р. - проведення польською владою акції пацифікації;
1938 р. - надання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехословаччини;
15 березня 1939 р. - проголошення незалежності Карпатської України.
ПерсоналГі: Євген Коновалець, Володимир-Сергій Залозецький-Сас,
Василь Мудрий, Августин Волошин.
Поняття і терміни: осадництво, пацифікація, інтегральний націона-
лізм, русинство, політична еміграція.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вка-
зані дати відповідно до подій, явищ,
процесів, співвідносити дати та істо-
ричні факти (події, явища, процеси)
з періодами, факти-події - з явищами,
процесами; визначати послідовність
історичних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосу-
вання в історичному контексті зазна-
чених понять і термінів;
• розпізнавати на картосхемі укра-
їнські землі у складі Польщі, Румунії,
Чехословаччини, територіальні межі
Карпатської України;
• характеризувати вплив міжна-
родної ситуації у 1920-1930-х рр. на
політику урядів Польщі, Румунії, Че-
хословаччини в українських землях,
стан економіки, життя населення,
освіти та культури, різні течії націо-
нального руху, діяльність політичних
партій західноукраїнських земель у
1930-х рр.; діяльність і здобутки вка-
заних історичних діячів;
• визначати причини поділу україн-
ських земель між різними державами
у 1920—1930-х рр. та їх наслідки для
суспільства; причини і наслідки діяль-
ності українських політичних сил;
• сприймати та інтерпретувати різ-
новидові історичні джерела, що сто-
суються теми.
СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ
ПОЛЬЩІ. Масив українських земель міжвоєнної
Польщі охоплював 130 тис. кв. км (тодішня терито-
рія УРСР становила близько 450 тис. кв. км). На
цих землях проживали понад 10 млн осіб, або май-
же ЗО % сукупного населення Польщі. У містах по-
деколи переважало польське та єврейське населен-
ня. Наприклад, у 200-тисячному Львові у 1918 р.
налічувалося лише 27 тис. українців.
Понад 3 млн українців Східної Галичини (з Лем-
ківщиною) належали до греко-католицької церкви.
Понад 2 млн українців, які населяли землі, що нале-
жали раніше Російській імперії (Західна Волинь,
Полісся, Холмщина з Підляшшям), сповідували
православ’я. Контакти між обома українськими гро-
мадами з різною історичною долею були слабкими.
Польські політичні діячі усіляко намагалися цю
роз’єднаність зберігати.
На початку 1920 р. у складі Польщі перебували
Лемківщина, Полісся, Холмщина, Західна Волинь
і Підляшшя, від 1923 р. - Східна Галичина з цен-
тром у Львові. Західноукраїнські й західнобілорусь-
кі землі, так звані східні креси, становили майже по-
ловину території Польщі.
ПОЛІТИКА ПОЛЬСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ НА УКРАЇН-
СЬКИХ ЗЕМЛЯХ. Внутрішня політика Польщі була
спрямована на поглинення «східних кресів». Воно
мало бути поетапним: спочатку державним, потім —
етнічним. Державна колонізація передбачала підпо-
рядкування непольського населення установам,
обов’язкам і правилам, які існували в усій Польщі,
а також витіснення на периферію суспільного жит-
тя або й цілковиту ліквідацію організацій, створе-
них українцями на попередньому історичному ета-
пі. Етнічна полонізація була розрахована на трива-
лий період і передусім мала впливати на дітей
і молодь.
Полонізація народної освіти найактивніше відбу-
валася у воєводствах, які раніше належали Росій-
25. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період • 263
ській імперії. їхнє населення не мало досвіду полі-
тичної боротьби, який здобули українці Східної Га-
личини, тому не могло успішно протистояти
полонізаторському завзяттю місцевого начальства
На Волині в 1922/23 навчальному році функціону-
вали близько 400 українських шкіл, а в 1932/33 —
тільки чотири.
Економічна занедбаність західноукраїнських зе-
мель була особливо разючою. Основою промисло-
вості залишалися сировинні галузі — нафтова, озо-
керитна й лісова, а також із перероблення сільсько-
господарської та мінеральної сировини. За даними
перепису 1931 р„ більшість найманих робітників
працювали в сільському господарстві. Підприєм-
ства належали здебільшого польському або інозем-
ному капіталу. Українці мали змогу господарювати
хіба що в кооперативній сфері. У 1929 р. Польща за-
знала руйнівного впливу світової економічної кри-
зи. Реальна заробітна плата робітників і до того не
досягала рівня передвоєнного часу. Криза ж спри-
чинила подальше падіння рівня життя. Безробіття
серед робітників набуло на початку 1930-х рр. ката-
строфічних обсягів. На селі становище було дуже
тяжким. Чимало селян гостро відчували земельний
голод. Змушені працювати на невеличких клапти-
ках землі, вони не могли використовувати машини
Береза-Картузька
в о є в о
с
Седльце
п V
Рядом
Поліське
Кобрин
Пінськ
Брест-над-Бугом
Демблін
Любомль
Люблін
Ковель
о
И Н С Ь
Сандомир
олодими
Луцьк
Томатів
В О
оЛюбачів
Тарнун
Ярослав
Шепетівка
Горлиці
ЗолочівО
Самою
Теребовля!
нславів
Борщів
Надвірна
Целятин
ХУСТ
ниця
Ньїредьгаза
Сторожинець
Сату-Маре
м
Західна Україна в 1921—1938 рр.
Новоград-
Волинський
Біла-
Підляська
Жовква
Яворів
дств
Дубно
Острог
Українська етнічна територія
Кордони держав у 1929 р.
©Львів
Межі та центри воєводств
Польщі
Примітка.
Воєводства, однойменні
зі своїми центрами, на карті
не підписано
Повіти, де восени 1930 р.
польська влада здійснювала
пацифікацію
р
Центри округ ОУН
ш
Концтабір для українських
політичних в’язнів
(від 1934 р.)
Чехословацькі території,
що за ухввлою Першого
Віденського арбітражу
(2 листопада 1938 р.)
відійшли до Угорщини
Територія
Карпатської України
(від 10 листопада 1938 р.)
® Кельце
Пряшів
о
о
Бая-Маре
Коломия--4.
Хотин
Чернівці
Сучава
Х7я/стер
Подільський
Бельці
264 •
й передову агротехніку. Більшість господарств була
нерентабельною. Держава обкладала їх непосильни-
ми податками.
І. Осадництво - політика заселення польськими
колоністами західноукраїнських та західнобіло-
руських земель, яку проводив уряд Польщі в 1920-
1930-х рр.
1920 р. сейм затвердив закон, який передбачав
планомірне заселення «східних кресів» польськими
військовими й цивільними осадниками. Упродовж
1921-1922 рр. осадникам на Волині було виділено
112 тис. гектарів, на Поліссі - 113 тис., у Східній Га-
личині - близько 200 тис. гектарів. Така політика
уряду спричинила колосальну соціальну й націо-
нальну напруженість. Нерідко самі осадники не ви-
тримували ворожого ставлення і поверталися додо-
му. Ще частіше вони не справлялися з господар-
ством і змушені були відмовлятися від наділів. Хоча
політика осадництва тривала весь міжвоєнний пері-
од і підтримувалася майже всіма впливовими полі-
тичними силами польського суспільства, її підсум-
ки не були вагомими. На кінець 1930-х рр. у Захід-
ній Україні збереглися тільки 47 тис. осадницьких
господарств. Цього було замало, щоб істотно впли-
нути на національний склад населення «кресів».
Дискримінаційний характер аграрного законодав-
ства призводив до того, що багато українських се-
лян змушено емігрували за океан. Вони не могли
прогодуватися з тих клаптиків землі, що їм належа-
ли. У Канаду та США виїхали майже 200 тис. осіб.
УНДО - ЦЕНТРИСТСЬКА ПОЛІТИЧНА СИЛА. Польща
не була тоталітарною державою. Діяльність полі-
тичних партій не заборонялася, якщо вона не супе-
речила законам. Однак ліворадикальні (комуністи)
і праворадикальні (націоналісти) політичні течії не
бажали обмежувати себе рамками польської кон-
ституції і діяли в підпіллі. На поверхні українського
політичного життя залишилися націонал-демократи.
Від 1925 до 1939 р. провідною політичною
силою серед українців у Польській державі було
Українське національно-демократичне об’єднання
(УНДО). На установчому з’їзді в липні 1925 р. го-
ловою УНДО став Д. Левицький. УНДО ставило за
мету утвердження державних прав українського на-
I роду, забезпечення його права жити власним жит-
тям, не підпорядковуючись наказам із Варшави або
Москви. За умов зростання загрози з боку нацист-
ської Німеччини панівні кола Польщі визріли до
компромісу в національному питанні. Польський
І уряд обіцяв припинити антиукраїнську, а УНДО -
антиурядову пропаганду. На думку нового лідера
УНДО В. Мудрого, польсько-українське замирен-
ня становило необхідну умову для ймовірного пере-
творення Західної України на державотворчий чин-
ник. Надій на Велику Україну після Голодомору
більше не було. Від поліпшення відносин, названих
«нормалізацією», виграли обидві сторони. Однак
місцеві чиновники під гаслом «зміцнення поль-
ськості на кресах» поводилися на українських зем-
лях як завойовники.
КПЗУ - ЛІВОРАДИКАЛЬНА ОПОЗИЦІЯ. Після захо-
плення Польщею західноукраїнських земель Комін-
терн підпорядкував місцевих комуністів політично
й організаційно Комуністичній робітничій партії
Польщі, внаслідок чого в Комуністичній партії Схід-
ної Галичини відбувся розкол. Так само під впли-
вом Комінтерну у червні 1923 р. відбулося об’єд-
нання місцевих комуністів у Комуністичну партію
Західної України (КПЗУ). Попри скромну чисель-
ність (близько 4 тис. членів у середині 1930-х рр.),
вона була політично активною.
Найбільшого впливу на маси комуністи досягли
на зламі 1920-1930-х рр, коли Польща переживала
глибоку економічну кризу. Щоб використовувати
легальні форми боротьби, керівники КПЗУ утвори-
ли Українське селянсько-робітниче соціалістичне
об’єднання (Сельроб). Улітку 1930 р. набули но-
вих форм протести селян проти тяжкого податково-
го тиску. У Львівському, Станіславівському, Терно-
пільському й Волинському воєводствах комуністи
підняли їх на збройну боротьбу. Кульмінацією се-
лянського руху стало Ліське повстання у червні -
липні 1932 р. У ньому брали участь близько ЗО тис.
селян. Поліція й армія жорстоко розправилися з по-
встанцями. Такі розправи називали пацифікацією
(умиротворенням). Восени 1930 р відбувалися ма-
сові побиття й арешти, руйнування кооперативів і
відділень «Просвіти», закриття шкіл тощо. У другій
половині 1930-х рр. вплив КПЗУ помітно послаб-
шав.
• Пацифікація (від латин, расіїісаііо - умиротво-
рення, замирення, заспокоєння) - офіційна назва
репресій щодо населення Західної України, прове-
дених урядом Польщі восени 1930 р.
ПРАВОРАДИКАЛЬНИЙ (НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ) РУХ.
Організаційне оформлення націоналістичної течії
в українському визвольному русі започаткували
Січові стрільці - найбоєздатіпша формація Армії
УНР. У 1920 р. вони утворили Українську військо-
25. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період • 265
Євген Коновалець
ву організацію (УВО). Завданням УВО було роз-
гортання збройної боротьби проти польської окупа-
ції. Організацію очолив Є. Коновалець. Після санк-
ціонування Антантою польської окупації Східної
Галичини більшість членів УВО зневірилася в пер-
спективах боротьби. Організація скоротилася, у ній
залишилися тільки ті, хто вважав тероризм ефек-
тивною зброєю.
Організація українських
націоналістів (ОУН) вини-
кла в лютому 1929 р. у Від-
ні. До її створення були
причетні УВО та студент-
ські угруповання. ОУН не
була політичною партією
парламентського типу. З од-
ного боку, вона виникла як
політичний рух із власного
ідеологією, яка, втім, ще по-
требувала розвитку. З іншо-
го боку, вона була суворо
законспірованою організа-
цією військового типу. До середини 1930-х рр. УВО
зберігала організаційну самостійність, виконуючи
роль бойової фракції ОУН. Головною метою ОУН
вбачала досягнення незалежної української собор-
ної держави шляхом загальнонаціонального по-
встання українського народу. В основу ідеології ор-
ганізації українських націоналістів було покладено
ідею інтегрального націоналізму Дмитра Донцова.
• Інтегральний націоналізм - націоналістична
ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності
й проповідувала рішучі дії заради національних
інтересів.
Націоналісти не переоцінювали можливості ін-
дивідуального терору. Вони обстоювали ідею, що
шлях до самостійності України прокладуть тільки
дії мас, спрямовані на розхитування й знищення
окупаційних структур. Водночас Є. Коновалець та
його однодумці вважали терор корисним для досяг-
нення поставлених цілей.
Найвідомішою терористичною акцією ОУН ста-
ло вбивство у Варшаві в червні 1934 р. польського
міністра внутрішніх справ генерала Б. Перацького.
Його знищили у відплату за пацифікацію 1930 р.
Реакцією влади на цей теракт було створення кон-
центраційного табору в Березі Картузькій. Упро-
довж 1935-1936 рр. у Варшаві й Львові відбулися
процеси над учасниками замаху на Б. Перацького та
членами Крайової екзекутиви ОУН на Західній
Україні. На лаві підсудних країна побачила моло-
дих революціонерів, переконаних у правоті своєї
справи. Серед них привертали увагу С. Бандера,
який з січня 1933 р. очолював Крайову екзекутиву
ОУН, і організатор замаху на Б. Перацького М. Ле-
бідь. Варшавський і львівський процеси сприяли
популяризації ОУН серед української молоді.
У травні 1938 р. радянський агент убив Є. Коно-
вальця. ОУН залишилася без керівництва напере-
додні вирішальних в історії Європи подій і незаба-
ром розкололася.
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ.
На основі рішень Сен-Жерменського мирного до-
говору 1919 р. і Тріанонського мирного договору
1920 р. Закарпатська Україна ввійшла до складу Чехо-
словаччини на правах автономії. У демократичній
Чехословаччині становище українців було кращим,
ніж в інших державах. Держава не здійснювала ці-
леспрямованої асиміляції населення і навіть ужива-
ла певних заходів для економічного розвитку За-
карпаття. Однак, попри узяті на себе зобов’язання,
реального автономного статусу забезпечено не було.
Чехословацький уряд намагався економічно розви-
нути цей найвідсталіший у Європі край. Зокрема,
будували сучасні дороги й мости, електрифікували
міста і села. Уряд відібрав у поміщиків землю, поді-
лив її на парцели й через банк продав селянам. По-
над 32 тис. селянських господарств одержали додат-
ково 29 тис. гектарів землі. Однак через перенаселе-
ність, дефіцит ріллі у гірському краї та примітивну
агрокультуру більшість селян бідувала. Під час де-
пресії 1929-1933 рр. чимало з них були змушені
брати банківські позички, щоб звести кінці з кінця-
ми. У неврожайні роки село потерпало від голоду.
Закарпаття було індустріально занедбаним кра-
єм. Частка промислової продукції в сукупному су-
спільному продукті не перевищувала 2 %. За пере-
писом 1930 р., у промисловості працювали лише
16 тис. осіб. За два міжвоєнні десятиліття не з’яви-
лося жодного нового великого підприємства. Під-
приємців цікавила лише сировина, яку звідти можна
було вивезти. Уряд не бажав фінансувати промис-
лові об’єкти в місцевостях, де був брак кваліфікова-
ної робочої сили.
ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ КАРПАТОУКРАЇНЦІВ. По-
літичне життя в Закарпатті, попри економічну й
культурну відсталість, було надзвичайно насиче-
ним. На регулярних виборах місця до чехословаць-
кого парламенту виборювало до ЗО партій. Впливо-
вою політичною силою були українофіли, які гурту-
266 •
Августин Волошин
валися в Українському національному об’єднанні
(УНО). Українофільський рух спирався на тради-
ції народовців 19 ст. Його під-
тримувала національна інте-
лігенція, яка швидко зростала
у сприятливих умовах демо-
кратичного ладу. Українофі-
ли боролися за пробудження
національної самосвідомості
карпатоукраїнців. Авторитет-
ним лідером українофілів був
А. Волошин.
З українофілами конкуру-
вали русофіли (москвофіли).
Коли на теренах імперської
Росії утворився Радянський Союз, москвофіли пе-
рейменувалися на карпаторосів, або русофілів, і по-
чали шукати підтримки у празьких політичних дія-
чів. Губернатор Підкарпатської Русі в 1923-1933 рр.
А. Бескид упроваджував русофільську політику,
а саму партію підтримувала державна адміністрація.
Не менш впливовою політичною силою були ко-
муністи. Крайовий комітет Компартії Чехословач-
чини активно боровся за вплив на маси. Він по-
всюдно організовував комсомольські осередки й
групи революційних профспілок, а в 1930 р., коли
розгорнувся селянський рух, створив «Спілку пра-
цюючого селянства». На виборах до чехословацько-
го парламенту в 1924 р. за комуністів віддали голоси
40 % виборців. Через п’ять років, коли економічне
становище стабілізувалося, вони дістали лише 15 %
голосів. Вибори 1935 р., які проводилися під гаслом
Народного фронту, дали комуністам 26 % голосів.
Століття ізоляції від інших українських земель
сприяло появі на Закарпатті русинства, прихильни-
ки якого обстоювали ідею, що слов’янське населення
тут перетворилося на окрему націю, відмінну від
українців, - русинів.
Мала прихильників у Закарпатті й політична
течія карпаторосів, яка орієнтувалася не на Прагу,
а на Будапешт. їх називали мадяронами. Вони ста-
вили за мету приєднання Закарпаття до Угорщини
з наданням йому автономії.
ПРОГОЛОШЕННЯ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ. Напри-
кінці вересня 1938 р. у Мюнхені пройшла конфе-
ренція за участю Німеччини, Італії, Франції та Ве-
ликої Британії, яка розглянула претензії А. Гітлера
до Чехословаччини. Бажаючи «умиротворити» ні-
мецького фюрера за всяку ціну, Франція і Велика
Британія погодилися на приєднання до Третього
райху промислово розвиненої Судетської області,
у якій мешкали 3,2 млн німців. Цю подію в історії
називають «Мюнхенською змовою». Чехословаччи-
на втрачала п’яту частину своєї території та майже
чверть населення. Після задоволення німецьких
претензій Польща та Угорщина також висунули ви-
моги про приєднання чехословацьких територій,
компактно населених поляками й угорцями. На по-
чатку жовтня 1938 р. Польща одержала територію
в тисячу квадратних кілометрів із 230 тис. жите-
лів - Цешинську область. Польський уряд спробу-
вав анексувати й Закарпатську Україну, однак на
заваді став Гітлер.
Словаччина сформувала власний уряд. Лідери
українофілів, русофілів і локалістів звернулися з
вимогою до Праги негайно надати Підкарпатському
краю автономію, як це передбачалося умовами Сен-
Жерменського договору. 11 жовтня 1938 р. празь-
кий уряд затвердив першу автономну адміністрацію
на чолі з русофілом А. Бродієм. У Раді міністрів
Підкарпатської Русі були представлені основні по-
літичні партії, що входили до двох блоків — русо-
фільського і українського. Цей автономний уряд
проіснував лише два тижні. 28 жовтня празький
уряд призначив прем’єр-міністром Підкарпатської
Русі А. Волошина.
Тим часом Угорщина домагалася від Гітлера
санкції на захоплення Підкарпатської Русі. Фюрер
санкції не дав, але погодився на арбітраж разом з
Італією щодо передання Угорщині територій, насе-
лених мадярами. 2 листопада відбувся Віденський
арбітраж. Празький уряд змушений був віддати
Угорщині південні райони Словаччини й Підкар-
патської Русі з населенням понад мільйон осіб, пе-
реважно угорським. Від Підкарпатської Русі віді-
йшли південні райони з населенням 175 тис. осіб,
серед них угорці становили тільки 82 тис. Автоном-
на Підкарпатська Русь втратила Ужгород, Мукачеве
та Берегове з прилеглими районами. Уряд Волоши-
на переніс свою резиденцію з Ужгорода до Хуста.
Адміністративні органи, система освіти й видавнича
справа переводилися на українську мову. Особливу
увагу приділяли організації народної оборони -
«Карпатській січі».
12 лютого 1939 р. в Карпатській Україні провели
вибори до сейму. В умовах, коли всі інші політичні
партії були заборонені, Українське національне
об’єднання здобуло 92 % голосів.
На початку березня 1939 р. Гітлер вирішив оста-
точно ліквідувати Чехословаччину. Чехія приєдну-
валася до райху, Словаччина одержувала примарну
незалежність. 12 березня Гітлер дав свою згоду на
окупацію Карпатської України Угорщиною, щоб
25. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період • 267
надійніше прив’язати її до Німеччини в майбутній
європейській війні.
Державний розпад Чехословацької Республіки
змусив А. Волошина офіційно заявити про те, що
з 14 березня Карпатська Україна стає незалежною.
Вже в безвихідній політичній ситуації 15 березня
розпочав свою роботу сейм Карпатської України.
Упродовж трьох годин відбулося шість окремих
засідань, на яких було ухвалено ряд документів.
1 Іідтверджувалося, зокрема, що Карпатська Україна
є незалежною державою. А. Волошин був обраний її
президентом.
Угорська армія почала просочуватися через кор-
дон невеликими загонами ще в ніч на 14 березня.
Безпосередньо на кордоні в цей час уже було зосе-
реджено 12 дивізій. 15 березня вони одночасно пе-
ретнули його в усіх напрямках. Через два дні остан-
ні захисники Карпатської України залишили її те-
риторію або перейшли до партизанської боротьби.
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РУМУНІЇ. У Румунії
проживали три українські громади, які різнилися
історичною долею й не були пов’язані одна з одною.
Найбільша з них - на Буковині. Другою за чисель-
ністю громадою були українці Бессарабії. Північна
Бессарабія (Хотинщина) у попередні століття ста-
новила одне ціле з Буковиною. У шести централь-
них повітах українці жили розсіяно, здебільшого в
містах. Це була етнічна територія молдаван.
Південна Бессарабія складалася з двох повітів —
Аккерманського та Ізмаїльського. Українці тут були
найчисельнішою етнічною групою, хоча й не стано-
вили більшості. Третю, найменшу в Румунії, україн-
ську громаду становили українці Мараморощини.
Восени 1924 р. бессарабські комуністи спробували
підняти повстання під гаслом відновлення радян-
ської влади. Повстання спалахнуло в Татарбунарах.
Повстанці даремно чекали допомоги з-за Дністра.
Татарбунарське повстання, незважаючи на по-
разку, змусило румунську влади дещо послабити
національні утиски українського населення. Це
дало поштовх до політизації українського руху і в
1927 р. утворилася Українська національна партія
(УНП), що була єдиною на ті роки легальною укра-
їнською політичною партією Північної Буковини.
УНП очолив політичний і громадський діяч - Во-
лодимир-Сергій Залозецький-Сас. Партія виступа-
ла проти політики румунізації і домагалася україн-
ської мови у школах, церкві, а також обстоювала
перегляд земельної реформи. В результаті УНП
виборола легальну парламентську діяльність та
отримала кілька місць у румунському парламенті.
У 1938 р. в Румунії було встановлено воєнну дикта-
туру, що означало згортання усіх демократичних
рухів попередніх років.
Правлячі кола обрали шлях насильницької руму-
нізації нерумунського населення приєднаних тери-
торій. Закривали українські школи й культурно-
освітні установи, людей переслідували за користу-
вання українською мовою. Назви населених пунктів
були румунізовані. У 1936 р. з’явився спеціальний
циркуляр, яким заборонялося вживати історичні
назви в офіційних документах і в пресі. Навіть пріз-
вища румунізувалися, тому що влада розглядала
українців як «громадян румунського походження,
які забули рідну мову». Румунізація стосувалася
і церковної служби.
Промислове устаткування вивозилося в централь-
ні регіони Румунії. Було демонтовано й вивезено
устаткування аккерманських трамвайних майсте-
рень і прядильної фабрики, а також основну части-
ну обладнання Ізмаїльського і Ренійського портів.
Економічна криза спалахнула в Румунії ще в 1928 р.
і тривала майже до кінця 1930-х рр. Кількість про-
мислових підприємств Північної Буковини скоро-
тилася за цей час майже наполовину, а в Південній
Бессарабії — на чверть.
КУЛЬТУРА ТА ДУХОВНІСТЬ. Асиміляторська політи-
ка Польщі та Румунії на західноукраїнських землях
насамперед позначилась на стані народної освіти.
Під тиском польських націонал-демократів сейм у
1924 р. ухвалив закон про переведення українських
народних шкіл на навчання двома мовами. У таких
«утраквістичних» школах історію і географію ви-
кладали польською мовою. Вивчення польської
мови як навчальної дисципліни ставало обов’язко-
вим. У багатьох школах учителів-українців звільня-
ли і замість них брали на роботу поляків, які не во-
лоділи українською мовою. У такий спосіб двомовні
школи поступово полонізувалися «знизу».
На Волині в 1922/23 навчальному році функціо-
нувало близько 400 українських шкіл, а в 1932/33 -
тільки чотири. Зі 168 народних шкіл, які діяли на
Буковині у 1918 р., майже дві третини були румуні-
зовані за два роки. У 1924 р. вже не залишалося
жодної суто української школи.
На цьому тлі цілком інакше виглядав стан народ-
ної освіти на Закарпатті. Серед 803 шкіл, я.кі працю-
вали в краї у 1938 р., налічувалося 463 українські,
365 чеських, 117 угорських, 24 німецькі. Держава
створювала привілейовані умови для розвитку чесь-
кої народної освіти, але не руйнувала української
освіти. Велика кількість чеських шкіл пояснювала-
268 •
ся тільки тим, що їх створювали, щоб охопити на-
вчанням дітей невеликої чеської колонії в кожному
населеному пункті. На одного вчителя припадало
п’ять дітей у чеських школах і 40 — в українських.
Заснування національних вищих навчальних
закладів було для західноукраїнської інтелігенції
однією з форм визвольної боротьби. На базі греко-
католицької семінарії з ініціативи митрополита
А. Шептицького у 1928 р. було створено ГрСко-
католицьку львівську богословську академію - єди-
ний в Польщі легальний вищий навчальний заклад
з українською мовою навчання.
Істотну роль у поповненні західноукраїнської ін-
телігенції відігравали чеські вищі навчальні закла-
ди. Восени 1921 р. до Праги було переведено Укра-
їнський вільний університет, який до того працював
у Відні. Навчання було побудовано за зразком про-
славленого Кардового університету. Вільний уні-
верситет існував на спеціальні кошти, виділення
яких домігся президент ЧСР Т. Масарик, а також на
дотації міністерств закордонних справ і (з 1928 р.)
шкіл та народної освіти.
Навесні 1922 р. відкрилася Українська господар-
ська академія. Уряд надав їй чудові приміщення в
історичному містечку неподалік від Праги — у По-
дебрадах. Академія мала 59 кафедр і три факульте-
ти, на яких готували інженерів та агрономів. Викла-
дачі, серед яких були вчені з світовими іменами,
провадили велику науково-дослідну роботу. Випуск-
ники знаходили роботу в Чехословаччині і в краї-
нах Європи й Америки.
Празький уряд створив і підтримував ці вищі на-
вчальні заклади передусім для українських емігран-
тів. Пропозиції перенести їх діяльність у Підкарпат-
ський край зустрічали в урядових колах негативно.
На Закарпатті діяв лише один вищий навчальний
заклад - Богословський ліцей.
ПОЛІТИЧНЕ І КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІ-
ГРАЦІЇ. Перша світова війна та поразка української
революції 1917-1921 рр. спричинили масову вій-
ськову та політичну еміграцію українців. Емігранта-
ми стали колишні військові, урядовці й чиновники
адміністрації Української Народної Республіки та
Західноукраїнської Народної Республіки, які репре-
зентували найрізноманітніші прошарки й верстви
українського суспільства. Зокрема, на територію
Чехословаччини були інтерновані вояки Україн-
ської Галицької армії, а в Польщі та Румунії - вій-
I ськові частини Армії Української Народної Респу-
I бліки. Міжвоєнні емігранти розселилися в країнах
І Центральної та Південної (Австрія, Німеччина,
Польща, Румунія, Чехословаччина, Югославія),
а пізніше — і Західної Європи (Бельгія, Франція).
Концентрація великої кількості українських емі-
грантів у країнах Центральної Європи в міжвоєн-
ний період спричинила активізацію там україн-
ського політичного, громадського, наукового та
культурно-освітнього життя, розбудови низки ака-
демічних осередків, громадських і просвітницьких
організацій у Берліні (Німеччина), Варшаві, Відні,
Празі та ін. містах.
Одним із найбільших центрів української полі-
тичної еміграції з початку 20-х років 20 ст. став Ві-
день. В австрійській столиці перебували найпоміт-
ніші державні діячі доби Директорії та Центральної
Ради, проте найчисленнішою групою емігрантів
були вихідці з Галичини. Тут, зокрема, після приїз-
ду уряду ЗУНР був заснований Закордонний центр
ЗУНР. Загалом територіально українська політич-
на еміграція у Відні охоплювала всю Україну та Ку-
бань. Щодо політичних поглядів, то між окремими
діячами та цілими групами були суперечки, особли-
во щодо місця перебування еміграційного уряду
УНР - Тарнів (Польща). З цього приводу в грудні
1920 р. було створено організаційний комітет для
скликання Всеукраїнської національної ради. Неза-
баром, 4 січня 1921 р., в австрійській столиці відбу-
лися установчі збори Ради за участю представників
Галичини, Наддніпрянської України та Кубані, де
головою було обрано Є. Шелухіна. На установчих
зборах було домовлено про необхідність допомоги
усім «українським територіям... перед рішаючими
чинниками в обороні наших безспірних і справедливих
національно-державних прав». Однак незабаром че-
рез внутрішні суперечки віденська Рада припинила
своє існування. Наприкінці 1920-х — на початку
1930-х рр. відбулося поступове розпорошення цен-
трально- та східноєвропейської української емігра-
ції- одні повернулися до УСРР, інші переїхали до
Західної Європи і до країн Північної та Латинської
Америки.
Тренувальний тест до теми 25
Завдання 1-15 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
1. У якому рядку цифри відповідають назвам держав,
у складі яких перебували західноукраїнські землі в між-
воєнний період?
А 1) Польща; 2) Чехословаччина; 3) Румунія
Б 1) Чехословаччина; 2) Польща; 3) Румунія
А Б В Г
25. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період * 269
В 1) Румунія; 2) Польща; 3) Чехословаччина
Г 1) Румунія; 2) Чехословаччина, 3) Польща
А Б В г
2. Внаслідок якої події столицю Карпатської України
було перенесено з Ужгорода до Хуста?
А Віденського арбітражу (2 листопада
1938 р.)
Б Виборів до сейму Карпатської України
(12 лютого 1939 р.)
В проголошення самостійності Карпатської України
(14 березня 1939 р.)
Г окупації угорською армією М. Хорті з санкції Гітлера те-
риторії Закарпаття
3. Яка з подій стосується перебування українських зе-
мель у складі Румунії в міжвоєнний період?
ї ї—гу| А Татарбунарське повстання
-----------Б утворення Української військової органі-
———— зації (УВО) на чолі з Є. Коновальцем
В утворення Молдавської Автономної Соціалістичної Ра-
дянської Республіки
Г створення концтабору для політв'язнів у Березі Кар-
тузькій
4. Поняття «осадництво» вживають для позначення...
д І І д І р І політики врегулювання українсько-
-----------польських відносин, здійснюваної шля-
———— хом порозуміння між проводом УНДО і
польським урядом у 1935-1938 рр.
Б репресивних заходів польської влади із застосуванням
поліції та армії проти українського цивільного населен-
ня Галичини у відповідь на «саботажну акцію» ОУН
В політики заселення поляками українських земель із на-
данням їм у власність земельних наділів
Г виїзду громадян зі своєї країни в іншу на постійне місце
проживання, зумовленого різними причинами (еконо-
мічними, політичними, релігійними)
5. Доповніть твердження.
Українське національно-демократичне об'єднання
(УНДО) прагнуло...
1 відродити гасло «Україна для українців» та здійснити
національну революцію
2 об’єднатися як із право-, так і з ліворадикальними полі-
тичними силами
З поширити вплив на українські культурно-освітні та гос-
подарські товариства й установи
4 унормувати українсько-польські взаємини в Польщі
5 використати конфлікт між Німеччиною та СРСР задля
соборної України
А 1,2 Б 2,4
В 3,4 Г 4,5
6. Яке з тверджень стосується діяльності УНДО?
1 постала з ініціативи Євгена Коновальця в 1920 р.
2 вимагала територіальної автономії у складі Польщі
З обстоювала ідеологію українського інтегрального наці-
оналізму
4 легальним прикриттям було об'єднання «Сельроб»
5 мала найбільше представництво в польському сеймі
А 1,2 Б 2, З
В 2,5 Г 4,5
7. Доповніть твердження.
Організація українських націоналістів (ОУН) боролася за...
1 визволення України, використовуючи терор
2 нормалізацію відносин із польським урядом
З добросусідське співіснування народів
4 возз’єднання з радянською Україною
5 самостійну соборну Українську державу
А 1, 2 Б 1, 5
В 3,4 Г 4, 5
створення
А Б В Г
А Б В Г
А Б В Г
8. Про яке явище в західноукраїнських землях ідеться в
уривках з історичних джерел?
«У Великих Хлібовичах на волосній раді командир ка-
рального загону заявив: "Уряд прислав нас до вас як кара-
ючу руку, як кулак, щоб покарати вас за те, що ви погано
ставились до держави й до уряду. Як не направитесь,то
за кілька днів знову вернемось на пару днів, а як і то не
поможе, то прийдемо втретє на кілька тижнів..."». «На
нашу думку, центр ваги справи треба пересунути... на
профілактичну площину. Треба ґрунтовано перевітрити
атмосферу, де родяться кандидати до УВО, треба зни-
щити ті умови, в яких постає отой симптоматичний
культ злочину, спрямований прати держави».
А Б В г
А репатріація
В осадництво
Б розкуркулення
Г пацифікація
9. З історією яких українських земель
пов'язана діяльність історичного дія-
ча, зображеного на фотографії?
А Б В Г
А Закарпаття
Б Східної Галичини
В Північної Буковини
Г Північної Бессарабїї
270 •
10. Укажіть особливості становища Закарпатської Украї-
ни в міжвоєнний період.
1 уряд дозволяв діяльність національних навчальних за-
кладів
2 на відміну від інших західноукраїнських земель, адміні-
стративно-керівні посади всіх рівнів обіймали українці
З уряд розгорнув програму будівництва доріг, здійснив
електрифікацію краю, провів земельну реформу
4 провідні національні партії в краї домагалися від уряду
об'єднання з радянською Україною
5 уряд вкладав кошти в розвиток промисловості, що дало
змогу істотно збільшити кількість великих підприємств
А Б В Г
А 1,2
В 3,5
Б 1,3
Г 4,5
11. Вставте пропущену дату.
28 січня - 3 лютого____у Відні відбувся Перший кон-
грес українських націоналістів, у якому взяли участь
представни и УВО, Легії українських націоналістів. Сою-
зу української націоналістичної молоді тощо, конгрес
оголосив про створення ОУН і обрав її керівництво -
Провід українських націоналістів.
А 1920 р. Б 1929 р.
В 1935 р. Г 1938 р.
12. Який з агітплакатів стосується подій, про які йдеться
в уривку з історичного джерела?
«...Коли перший Віденський арбітраж задовільнив
апетити угорських фашистів тільки частково і гітле-
рівці не тільки самі, але разом з італійськими фашиста-
ми виявили протест проти спроб хортистів діяти са-
мостійно, будапештські правителі зробили для себе ви-
сновок за необхідне підпорядкуватися Німеччині, з тим,
щаб у майбутньому ціною поступок німецьким агресо-
рам оволодіти Закарпатською Україною».
13. Коли сейм Карпатської України ухвалив закон, ури-
вок з якого наведено?
«§ 1. Карпатська Україна є незалежна Держава.
§ 2. Назва Держави є: КАРПАТСЬКА УКРАЇНА. § 3. Карпат-
ська Україна є республіка з президентом, вибраним Се-
ймом КУ, на чолі. Державна мова Карпатської України є
українська мова. Барва державного прапора Карпат-
ської України є синя і жовта, причому барва синя є горіш-
ня, а жовта є долішня... § 7. Державний гімн Карпат-
ської України є: "Ще не вмерла Україна"».
А 1938 р. Б 1939 р.
В 1940 р. Г 1941р.
А Б В Г
14. Кому належить висловлювання, наведене в уривку
з інтерв'ю для чеської газети?
«...Будуємо нову Карпатську Україну та її головне міс-
то, яким правдоподібно буде Хуст. Ведемо вже перегово-
ри про побудовання біля ста помешкань для державних
службовців... Побудуємо палац уряду, університет, кате-
дралю, домівки для студентів, музей, український народ-
ний театр. Буде це модерна дільниця з широкими вулиця-
ми. У наступному році з весни розпочнемо будувати за-
лізничну лінію впродовж Карпатської України через
Перечин, Сваляву до Хуста. Рахуємо при тому на чеський
капітал і чеські технічні сили. Правда, зголошується й чу-
жий капітал. Будемо підпирати туристичний рух, а це
нас ще більше зближать з заходом і з Чехією. Український
народ є релігійний і будемо його виховувати у вірі в Бога».
А Б В Г
А Андрею Щептицькому
Б Василю Мудрому
В Августину Волошину
Г Дмитру Левицькому
У завданнях 15—19 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таб-
лиці.
15. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Євген Коновалець
Б Володимир-Сергій Залозецький-Сас
В Андрей Шептицький
Г Августин Волошин
Д Дмитро Донцов
А Б В Г Д
1
2
3
4
25. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період • 271
16. Установіть відповідність між державами та назвами
історико-географічних регіонів, у складі яких перебува-
ли українські землі в міжвоєнний період.
Б Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся,
Холмщина
В Закарпаття
Г Північна Буковина, Хотинщина та Південна Бессарабія
17. Установіть відповідність між назвами політичних та-
борів Підкарпатської Русі в міжвоєнний період та твер-
дженнями, що їх стосуються.
українофіли
русофіли
комуністи
мадярони
А Мали за мету приєднання Закарпаття до Угорщини з
наданням їй автономії.
Б Колишні москвофіли, мали підтримку місцевої адміні-
страції.
В Пропагували ідею єдності закарпатців з усім україн-
ським народом, мали підтримку більшості населення.
Г Закликали до зміцнення зв'язків із радянською Украї-
ною і в майбутньому-до возз'єднання з нею.
Д Вбачали в карпатоукраїнцях окремий народ, відмінний
від українців та росіян, прагнули незалежності Закар-
паття в майбутньому.
18. Установіть відповідність між міжнародно-правовими
актами та назвами історико-географічних регіонів Украї-
ни, за якими вони ввійшли до складу різних держав.
1 Сен-Жерменський (1919 р.), Тріанонський (1920 р.) дого-
вори санкціонували включення до складу Чехословач-
чини.
2 Увійшла до складу Польщі згідно з умовами Ризького
миру. Рада послів Антанти 14 березня 1923 р. визнала
частиною Польщі
З У 1920 р. в Парижі країни Антанти спеціальним прото-
колом затвердили фактичне загарбання Румунією.
4 За умовами Сен-Жерменського, згодом Севрського
мирного договору 1920 р. передано Румунії.
Східне Поділля
Бессарабія
Закарпаття
Східна Галичина
Північна Буковина
19. Установіть відповідність між історичними діячами та
їхніми стислими характеристиками.
Б
В
заарештований, згодом засуджений за організацію
терористичних актів; у вересні 1939 р. звільнений із
тюрми.
Ініціатор створення Української військової організації та
Організації українських націоналістів, перший голова її
Проводу. Вбитий агентом НКВС.
Ідейний натхненник українських націоналістів міжвоєн-
них часів. Від 1939 р. перебував в еміграції.
Один із засновників Українського союзу хліборобів-
державників. Опублікував «Листи до братів-хліборо-
бів», де виклав програмні засади українського консер-
ватизму.
Д Лідер найпопулярнішої політичної партії Східної Гали-
чини (УНДО) у міжвоєнний період, виступав за політику
«нормалізації» відносин між українцями й поляками.
У завданні 20 розташуйте події в хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
20. Установіть хронологічну послідовність подій.
А
А
В
Б
2
2
2
4
Б
заснування у Львові Українського
національно-демократичного об'єд-
нання (УНДО)
терористичний акт у Роттердамі, ор-
ганізований чекістами проти керів-
ника ОУН Є. Коновальця
В окупація угорськими військами Карпатської України
Г проведення польською владою політики пацифікації
2
У завданні 21, яке має шість варіантів відповіді, вибе-
ріть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
21. Які з тверджень характеризують суспільно-політичне
становище в українських землях у складі Польщі в між-
воєнний період?
| | | 1 1 ОУН прагнула демократичним шляхом до-
могтися незалежності та соборності України
польський уряд гальмував розвиток народної освіти,
перетворював українськомовні школи на «утраквістич-
ні» (двомовні)
КПЗУ виступала ініціатором консолідації всіх національ-
них сил
підтримка основною частиною населення центрист-
ської політичної сили - УНДО >
легальність політичних партій, діяльність яких не супе-
речила польському законодавству
отримання українцями широких національно-культурних
прав та високих адміністративних посад у державних ор-
ганах влади
З
4
5
6
УКРАЇ
ТОВОІ
були
тересі
272 •
26. УКРАЇНА В РОКИ
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945)
Зміст навчального матеріалу:
Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової ві-
йни. Радянсько-німецькі договори 1939 р. Початок Другої світової війни.
Окупація Червоною армією Галичини, Волині, Хотинщини та Південної Бес-
сарабії. Північної Буковини. Радянізація. Масові політичні репресії 1939-
1940 рр. Початок німецько-радянської війни. Бойові дії в 1941-1942 рр. Від-
ступ Червоної армії. Мобілізаційні заходи. Злочини комуністичного тоталі-
тарного режиму. Окупація України військами Німеччини та її союзниками.
«Новий порядок». Масове знищення мирного населення. Голокост. Опір
окупантам. Український визвольний рух. Проголошення Акта відновлення
Української держави. «Поліська Січ». Українська повстанська армія. Україн-
сько-польське протистояння. Радянський партизанський рух. Бойові дії
1942-1943 рр. Вигнання німецьких військ та їхніх союзників із Правобереж-
ної та Південної України. Депортація кримських татар та інших народів Кри-
му. Завершення бойових дій на території України. Українці у військових фор-
муваннях держав Об'єднаних Націй. Внесок українського народу в перемогу
над нацизмом. Українське питання на Тегеранській, Ялтинській і Потсдам-
ській конференціях. Ціна війни. Культура і духовність.
Дати подій:
23 серпня 1939 р. - радянсько-німецький договір про ненапад і таємний
протокол до нього (пакт Молотова - Ріббентропа);
1 вересня 1939 р. - початок Другої світової війни;
17 вересня 1939 р. - вторгнення Червоної армії на територію Західної Украї-
ни;
червень 1940 р. - вторгнення Червоної армії на територію Бессарабіїта Пів-
нічної Буковини;
22 червня 1941 р. - напад Німеччини на СРСР;
ЗО червня 1941 р. - проголошення Акта відновлення Української держави;
14 жовтня 1942 р. - створення Української повстанської армії (УПА);
грудень 1942 р. - початок вигнання німецьких військ та їхніх союзників
з України;
6 листопада 1943 р. - вигнання німецьких окупантів із м. Київ;
січень-лютий 1944 р. - Корсунь-Шевченківська наступальна операція;
28 жовтня 1944 р. - завершення вигнання німецьких військ та їхніх союзни-
ків з території України;
9 травня 1945 р. - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні;
2 вересня 1945 р. - завершення Другої світової війни.
Персонали: Іван Багряний, Тарас Бульба (Боровець), Степан Бандера, Ан-
дрій Мельник, Ярослав Стецько, Роман Шухевич, Кирило Осьмак, Іван Ко-
жедуб, Олексій Берест, Амет-Хан Султан, Василь Порик, Кузьма Дерев'янко,
Олена Теліга.
Поняття і терміни: радянізація, план «Барбаросса», «випалена земля»,
нацистський «новий порядок», план «Ост», Голокост, остарбайтери, конц-
табори, колабораціонізм, «похідні групи», «Поліська Січ», бандерівці,
х «чорносвитники», український визвольний рух, депортація.
Результати навчально-пізна-
вальної діяльності:
• встановлювати та групувати
вказані дати відповідно до по-
дій, явищ, процесів; співвідноси-
ти дати та історичні факти (події,
явища, процеси) з періодами,
факти-події - з явищами, проце-
сами; визначати послідовність іс-
торичних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність за-
стосування в історичному кон-
тексті зазначених понять і термі-
нів;
• розпізнавати на картосхемі
українські землі, приєднані до
УРСР у 1939-1940 рр.; основні
події, пов'язані з початком і за-
вершенням вигнання з України
німецьких загарбників і їхніх со-
юзників; окупаційні зони, на які
було поділено Україну; території
активних дій різних течій руху
Опору окупантам;
• характеризувати суть гітле-
рівських планів «Барбаросса» та
«Ост», нацистського «нового по-
рядку», Голокост, діяльність
українського визвольного руху,
діяльність і здобутки вказаних іс-
торичних діячів;
• визначати наслідки радян-
сько-німецьких договорів 1939 р.
для українських земель, політи-
ки радянізації новоприєднаних
до УРСР територій, причини по-
разок Червоної армії у 1941-
1942 рр., основні результати та
наслідки війни для України й
українського народу, внесок
українського народу в перемогу
над нацистською Німеччиною та
її союзниками; особливості куль-
тури й духовного життя в період
війни;
• пояснювати наслідки най-
важливіших воєнних подій 1941-
1944 рр. на території України, де-
портацію кримських татар та ін-
ших народів Криму;
• сприймати та інтерпретува-
ти різновидові історичні джере-
ла, що стосуються теми.
ї
УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІ-
ТОВОЇ ВІЙНИ. Роз’єднаність українських земель, що
рули розташовані на перехресті геополітичних ін-
тересів провідних держав - учасниць Другої світо-
вої війни, робили Україну досить вразливою для
зовнішньої агресії. Разом з тим українці не могли
самостійно вирішити своє національне питання,
його доля була в руках інших держав. Так, СРСР,
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) • 273
Польща, Румунія і Чехословаччина намагалися
втримати підпорядковані їм українські землі і, за
можливості, приєднати нові. Велика Британія,
Франція і США використовували українські землі
як геополітичний чинник у своїй дипломатичній грі
між Німеччиною та СРСР. Німеччина, яка оголоси-
ла боротьбу за життєвий простір, не приховувала
своїх претензій на українські землі.
ПОЧАТОК ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. Від березня
1939 р. у Москві тягліїся безрезультатні переговори
з представниками Великої Британії та Франції про
створення системи колективної безпеки проти краї-
ни-агресора. Саме з цього часу Сталін почав шукати
можливість порозумітися з Німеччиною. 23 серпня
"в Москву прибув міністр закордонних справ Тре-
тього райху Й. фон Ріббентроп. Метою цього візи-
ту було підписання згідно з попередньою домовле-
ністю Договору про ненапад між СРСР і Німеччи-
ною. Боячись негативної реакції всередині СРСР,
Сталін вів переговори з Гітлером у суворій таємни-
ці, не поінформувавши навіть усіх членів політбюро
ЦК ВКП(б). Того самого дня, пізно ввечері, у Крем-
лі було підписано, а наступного дня опубліковано
Договір про ненапад терміном на 10 років. Таємний
додатковий протокол про розмежування «сфери
обопільних інтересів» у Східній і Південно-Східній
Європі, звісно ж, оприлюднено не було. До радян-
ської сфери впливу згідно з ним належали Латвія.
Естонія, Фінляндія та Бессарабія; Литву визнано
сферою впливу Німеччини; територію Польщі учас-
ники угоди поділили між собою по лінії річок На-
рев, Вісла, Сян. Німеччина зобов’язалася вступити
на територію Польщі першою.
і вересня 1939 р. війська Вермахту напали на
Польщу, а літаки Люфтваффе бомбардували міста
Західної України. Маючи з Польщею договірні
зобов’язання, Велика Британія і Франція 3 вересня
оголосили війну Німеччині. Так почалася Друга
світова війна.
9 Пакт Молотова - Ріббентропа 1939 р. - назва
радянсько-німецького договору про ненапад із се-
кретним додатковим протоколом, підписаним
23 серпня 1939 р. у Москві наркомом закордонних
справ СРСР В. Молотовим та міністром закордонних
справ Німеччини Й. фон Ріббентропом.
«ВИЗВОЛЬНИЙ ПОХІД» У ЗАХІДНУ УКРАЇНУ. Сталін,
як і Гітлер, не сподівався, що Велика Британія і
Франція прийдуть на допомогу польському уряду,
оскільки вони не були готові до воєнних дій. Проте
союзники підтримали Польщу, хоча воєнні дії на за-
хідних кордонах Третього райху тривалий час не
розгорталися. У ситуації світової війни, що стала
фактом, Сталіну вигідно було демонструвати від-
сторонену позицію, а для цього він змушений був
потурбуватися про ідеологічне виправдання вже
запланованого радянського вторгнення в Польщу.
Було можливим лише одне обґрунтування: «виз-
вольний похід» Червоної армії на допомогу насе-
ленню Західної України і Західної Білорусії.
Тому генсек відмовився на користь Німеччини
від окупації Люблінського й частини Варшавського
воєводств. За це він виторгував собі переведення
Литви з німецької в радянську сферу інтересів. Гіт-
лер змушений був погодитися з радикальною змі-
ною тієї статті пакту Молотова — Ріббентропа,
у якій ішлося про поділ Польщі. Ці зміни зафіксо-
вано в німецько-радянському договорі «Про друж-
бу і кордон» від 28 вересня 1939 р.
17 вересня Червона армія перетнула радянсько-
польський кордон, а 22 вересня війська Українсько-
го фронту на чолі з маршалом С. Тимошенком уві-
йшли до Львова Ще через тиждень Червона армія
окупувала узгоджені з Німеччиною території Поль-
щі. Це вторгнення радянські пропагандисти назвали
«золотим вереснем». 22 вересня у Брест-Литовську
на честь успішного завершення польської кампанії
відбувся парад радянських і німецьких військ.
Сотні тисяч солдатів і офіцерів українського по-
ходження перші удари Другої світової війни зустрі-
ли у складі Війська Польського. Упродовж вересня
1939 р. у боях загинули близько 8 тис. українців -
громадян Польщі.
У 1940 р. відповідно до положень пакту Молото-
ва - Ріббентропа Сталін висунув ультиматум Руму-
нії і в червні захопив без бою Бессарабію та Пів-1
нічну Буковину.
ЗМІНИ В ТЕРИТОРІАЛЬНО-АДМІНІСТРАТИВНОМУ
УСТРОЇ УРСР 1939-1940 рр. У жовтні 1939 р. були
проведені вибори до Народних зборів Західної
України. Вони проголосили встановлення в краї ра-
дянської влади і звернулися до Верховної Ради
СРСР із проханням включити землі Західної Украї-
ни до складу УРСР. Було затверджено також декла-
рацію про конфіскацію поміщицьких земель, націо-
налізацію банків і великої промисловості. У листо-
паді відбулися позачергові сесії Верховної Ради
СРСР і Верховної Ради УРСР, які розглянули й за-
довольнили клопотання Народних зборів Західної
України.
274 •
Західна Україна в 1939—1940 рр.
ВАРШАВІ
Пінськ
Мозир
Люблін
Холм
у
О ОВРУ4
Сандомир
іНовоград-Волинський
КИЇВ
Житомир
Шепетівка
Біла
Волочиськ
Тернопіль®
Проскурів
Вінниця
Кам’янець-Подільськ
Хотин,
І940{
УГОРЩИНА
Балта
ТРАН
Ясси
КИШИІ
Бендери
юль
Одеса
Галац1
1 Акерман і
Іьськл обл.
7.08.1940
Ровно®
17.031939
Острог
Рава-Руська \
° Львів:
X £
12.1939
ґлииська обгі
Ковель В
одимир-Волйнськ.
Луцькф
18.09.1939
Перемишль
Станіслав
18.09.1939®
Станіславська
*1 4.12.1939
\ ^^Коломт
Дрогобич
>28.09.1939
КлужО
Інші території, приєднані до Угорщини
до вересня 1940 р.
Територія Карпатської України,
анексована Угорщиною в березні 1939 р.
Західний кордон Радянського Союзу
влітку 1939 р.
Умвнь
О
—' о Л/х
Ужгород //у
Г\ О *
/ Мукачеье
Інші приєднані території
Лінія розподілу сфер впливу в Європі
між Німеччиною та Радянським Союзом (пакт
Ріббентропа - Молотова від 23 серпня 1939 р )
Дії німецьких військ проти Польщі у вересні
1939 р., радянських військ проти Польщі (від
17 вересня 1939 р.) та Румунії (червень 1940 р.)
22.09 1939 Дати вступу радянських військ у міста
Лінія зустрічі німецьких і радянських
військ у Польщі
______ Західний кордон СРСР станом
на вересень 1940 р.
Території, приєднані до Української РСР
ЧОРНЕ
МОРЕ
_______ Територія Придністров’я, вилучена зі складу
УРСР і приєднана до новоствореної
Молдавської РСР 2 серпня 1940 р.
4121939 Новостворені області радянської
України з указанням дат
©Львів Центри областей, створених у 1939-1940 рр.
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) • 275
Західна Україна була «возз’єднана» з УРСР,
у складі якої з’явилося шість нових областей: Во-
линська, Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Ста-
ніславська і Тернопільська. Розташовані на захід від
лінії Керзона, Підляшшя, Надсяння, Лемківщина й
Холмщина залишилися на території, окупованій
Німеччиною.
У серпні 1940 р. Верховна Рада СРСР включила
Північну Буковину, Хотинщину та Південну Бес-
сарабію до складу УРСР. З більшої частини приєд-
наної території Бессарабії радянське керівництво
створило нову союзну республіку - Молдавську РСР
(УРСР втратила райони лівобережного Придні-
стров’я у складі Молдавської-АРСР). Кордони між
Молдавською РСР і УРСР було визначено за етно-
графічним принципом. 7 серпня 1940 р. Північна
Буковина і Хотиніцина були об’єднані в Чернівець-
ку область УРСР, а з Аккерманського та Ізма-
їльського повітів Бессарабії було створено Аккер-
манську область. У грудні 1940 р. центр Аккерман-
ської області було перенесено з Аккермана до
Ізмаїла. Відповідно, область перейменували в Ізма-
їльську.
• Радянізація - силове насадження норм суспіль-
но-політичного, економічного, культурного життя,
характерних для тоталітарного ладу в Радянському
Союзі.
ПОЧАТОК РАДЯНІЗАЦІЇ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕ-
МЕЛЬ. Червона армія прийшла в Західну Україну,
Бессарабію та Північну Буковину з гаслами возз’єд-
нання західноукраїнських земель з Українською
Радянською Соціалістичною Республікою у складі
СРСР. Радянська пропаганда наголошувала, що
віднині українці - колишні громадяни Польщі та
Румунії - користуватимуться всіма національними
правами в єдиній радянській Україні.
На підприємствах, які стали державними, ство-
рили профспілки радянського типу. За їхньої участі
визначали все потрібне для відновлення виробни-
цтва. Ці заявки негайно задовольняли промислові
підприємства східних областей України та інших
союзних республік. Безробіття було подолане за
кілька місяців. Істотно зросла зарплата робітників.
Тих, хто не міг працевлаштуватися на місці, відря-
джали в східні області УРСР.
До кінця 1939 р. були поділені поміщицькі маєт-
ки. Майже півмільйона селян Західної України
одержали в користування землю, десятки тисяч ко-
ней і корів. Найбідніші селянські господарства,
яких була третина, звільняли від податків Утім,
вступати до колгоспів селяни не поспішали. Були
створені 182 машинно-тракторні станції, які взяли
на себе обробіток селянських земельних наділів.
На приєднаних землях здійснювали українізацію
та розбудову системи освіти (кількість українських
шкіл збільшилася до 6.5 тис. з одночасним скоро-
ченням польських); у Львівському університеті
(1940 р йому надано ім’я І. Франка) та інших вишах,
технікумах і училищах мовою викладання стала
українська; були проведені заходи з ліквідації не-
письменності та малописьменності серед дорослого
населення. Запроваджено безкоштовне навчання і
медичне обслуговування населення.
Водночас нова влада заборонила всі українські
партії, громадські, промислові та кооперативні това-
риства, а також культурні, наукові установи, зокре-
ма «Просвіту», Наукове товариство імені Шевчен-
ка. Лише ОУН як нелегальній організації вдалося
зберегти мережу своїх місцевих осередків. Вона чи-
нила опір новій владі та її представникам, справед-
ливо вважаючи їх окупаційним режимом. Мережа
підпільних осередків ОУН поширювала листівки,
гуртувала молодь, подекуди чинила збройні акції
проти радянських органів, військових. НКВС засто-
сував до оунівців жорстокі репресії.
З грудня 1939 р. розпочалася підготовка до де-
портації «небажаних елементів» у населенні західних
областей України і Білорусії до віддалених районів
СРСР. Усього було депортовано близько 320 тис. осіб.
НАПАД НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ ТА її СОЮЗНИ-
КІВ НА СРСР. У липні 1940 р. Гітлер дав директиву
Генеральному штабу Вермахту розробити план
«Барбаросса», який передбачав розгром СРСР за
4-6 тижнів, тобто ще до закінчення війни з Вели-
кою Британією. З кінця серпня 1940 р. Німеччина
почала передислокацію військ із заходу на схід.
22 червня 1941 р. німецькі війська перетнули
кордон СРСР. Гітлер буквально «заштовхнув» Ста-
ліна в коаліцію держав, яка з ним воювала і завдяки
перевазі в ресурсах мала всі шанси на перемогу.
З моменту нападу Німеччини на СРСР радянсько-
німецька війна стала найголовнішою частиною
Другої світової. Велика Британія і США об’єднали
свої воєнні зусилля з СРСР у боротьбі проти спіль-
ного ворога.
Бойові дії на території України у 1941 р. перетво-
рилися для радянських військ на катастрофу. Вій-
ська Червоної армії не були готові до належної від-
січі агресорові, тому Вермахт досить швидко окупу-
вав великі території СРСР. До середини липня,
тобто за три тижні боїв, Червона армія втратила
276 •
850 тис. бійців і командирів, близько 3,5 тис. літаків
понад 6 тис. танків. Зі 170 дивізій діючої армії на
радянсько-німецькому фронті боєздатність мали
тільки 70. Німецькі бойові втрати в живій силі були
майже в 10 разів меншими. До німецького полону
потрапили мільйони червоноармійців. Проте в обо-
ронних боях 1941 р. було зірвано гітлерівські розра-
хунки на «блискавичну війну» (бліц-криг).
Унаслідок прикордонних боїв упродовж 22 черв-
ня -6 липня 1941р. війська Південно-Західного фрон-
ту відійшли на глибину до 250-300 км. Червона ар-
мія залишила Західну Україну. 23-29 червня 1941 р.
у районі Луцьк - Броди — Дубно розгорілася танко-
ва битва. Радянські танкові корпуси зазнали втрат,
які перевищували втрати противника у 20 разів.
7 лигійя німецькі війська прорвали лінію фронту
в районі Новограда-Волинського. Увечері того са-
мого дня гітлерівці захопили Бердичів, 9 липня -
Житомир. Передові частини гітлерівців вийшли на
підступи до Києва 7 липня.
Київська оборонна операція тривала понад два
місяці. У вересні німці форсували Дніпро. На армії
Південно-Західного фронту насунулася загроза
оточення. Однак Сталін наказав утримувати Київ.
15 вересня чотири армії опинилися в «котлі». Біль-
шої катастрофи історія війн не знала. 19 вересня ні-
мецькі війська зайняли столицю УРСР. У зведенні
німецького верховного командування повідомля-
лося про взяття в полон 665 тис. осіб, захоплення
3718 гармат і 884 танків.
На початку серпня на стику Південно-Західного
та Південного фронтів війська Вермахту прорвали
оборону, у результаті напрямок «Умань - Дніпро-
петровськ» виявився відкритим. Гітлерівці прорва-
лися до Дніпра, 25 серпня захопили Дніпропе-
тровськ, 4 жовтня - Запоріжжя. Дніпро став лінією
фронту, яку гітлерівці певний час не могли прорва-
ти. 5 серпня розпочалася оборона Одеси, яка три-
ша 73 дні. 16 жовтня Червона армія залишила
Одесу, радянські війська були розбиті в Криму, але
уміли закріпитися в Севастополі, розпочавши ба-
гатомісячну оборону міста. У середині жовтня бої
розгорнулися на підступах до Харкова і на Донбасі.
24 жовтня гітлерівці захопили Харків і незабаром
купували всю Україну. Отже, протягом літа —
І осені 1941 р. німецькі війська та їхні союзники захо-
I пили всю Правобережну і більшу частину Лівобереж-
вої України та Крим. Неокупованими на той час в
І Україні залишилися тільки східні райони Харків-
Іської, Сталінської (Донецької) та Ворошиловград-
Іської (Луганської) областей, а також невелика тери-
торія кримської землі із Севастополем.
На кінець 1941 р. в СРСР було сформовано до
400 нових дивізій, що дало змогу компенсувати
втрати перших місяців війни. Ставка Верховного
головнокомандування почала планувати насту-
пальні операції. Проте керовані недосвідченими ко-
мандирами і стратегами війська були непридатні
для наступальних дій. Бої за Донбас у січні-березні
1942 р. не дали результату. 4 липня 1942 р. після
250-денної оборони німецькі й румунські війська
захопили Севастополь.
22 липня 1942 р. частини Вермахту здобули
останнє з українських міст - Свердловськ Вороши-
ловградської (нині Луганської) області. Німецькі,
румунські й мадярські війська окупували УРСР
цілком.
ПРИЧИНИ ПОРАЗОК ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ НА ПОЧАТКО-
ВОМУ ЕТАПІ РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКОЇ ВІЙНИ
• Тоталітарний характер влади поставив у залеж-
ність від волі однієї людини та її найближчого
оточення життя мільйонів людей. Жорстка цен-
тралізація й атмосфера страху в країні нищили
ініціативу, гальмували розв’язання потрібних за-
вдань, зокрема на полі бою.
• Прорахунки радянського керівництва в оцінці
воєнно-політичної ситуації. Переоцінка значення
радянсько-німецьких договорів 1939 р. Ігноруван-
ня даних розвідки про дату наступу німецьких
військ. Відсутність чіткого плану в разі масштаб-
них воєнних дій (перемогти ворога збиралися
«малою кров’ю» на його території).
• Неукомплектованість Червоної армії кадрами
кваліфікованих командирів і спеціалістів через
репресії проти військових.
• Антирадянські настрої людей, які не бажали за-
хищати радянську владу від ворога, про якого ще
нічого не знали.
• Незавершеність заходів з інженерного зміцнення
західних кордонів, тоді як оборонні споруди на
старих кордонах були демонтовані.
• Невідмобілізованість Червоної армії: боячись
спровокувати напад Німеччини, И. Сталін до са-
мого фатального дня не дозволяв повною мірою
розгорнути дії армійських підрозділів у прикор-
донній смузі.
• Незавершеність процесу переозброєння. Якість
радянської військової техніки поступалася ні-
мецькій.
• Розміщення основних сил Червоної армії на кор-
доні з Німеччиною, що зробило їх легкою мішен-
ню під час раптового удару.
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) • 277
МОБІЛІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ. ЗЛОЧИНИ КОМУНІСТИЧ-
НОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ. З початком війни
розпочалося здійснення мобілізаційних заходів.
У червні 1941 р. було створено комісію, що опікува-
лася евакуацією людей і майна. Ресурси України
вивозили на схід. У Росію та райони Середньої Азії
було евакуйовано 3,5 млн громадян (переважно ро-
бітників і службовців зі Східної України). Облад-
нання 550 найбільших українських промислових
підприємств вивезли на схід, де в роки війни було
створено потужну військово-промислову базу СРСР,
а також 3 млн голів худоби, майно колгоспів і рад-
госпів, вищі навчальні заклади, училища, частково -
експозиції музеїв. Те, що не можна було евакуювати
у східні райони СРСР, підлягало знищенню: устат-
кування заводів, фабрик, колгоспна техніка, рема-
нент, збіжжя тощо. Зокрема, було виведено з ладу
генератори Дніпрогесу і підірвано греблю, затоплено
всі кам’яновугільні шахти. Директива РНК СРСР
і ЦК ВКП(б) від 29 червня 1941 р. вимагала під час
відступу застосовувати тактику «випаленої землі».
Уже через тиждень після початку війни біль-
шість підприємств виконували замовлення фронту:
випускали або ремонтували танки, бронепотяги, мі-
номети. Робітників, селян і службовців закріпили за
їхніми робочими місцями, відпустки заборонялися.
За самовільне залишення підприємства в робочий
час працівників оголошували дезертирами і засу-
джували на строк від 5 до 8 років.
До перебудови економіки було залучено все пра-
цездатне населення. На селі за складних умов зби-
рали врожай і виконували державні поставки. Пере-
важну більшість чоловіків мобілізували на фронт,
і робота лягла на плечі селянок, які годували і ар-
мію, і країну. Жінки й дівчата ставали тракторист-
ками і комбайнерками.
У вересні 1941 р. Сталін видав таємний наказ про
створення у прифронтовому тилу загороджуваль-
них загонів із військ НКВС. Вони мали завдання
кулеметним вогнем зупиняти військові частини чи
групи військовослужбовців, що відступали. У липні
1942 р. Сталін вдався до ще суворіших заходів, ви-
давши наказ, відомий як «Ні кроку назад!». Наголос
у ньому робився на репресивних заходах проти бій-
ців і командирів. Наказ зобов’язував штрафні роти
й батальйони, загороджувальні загони у разі відсту-
пу розстрілювати на місці «панікерів і боягузів».
Ці заходи часом призводили до безглуздої заги-
белі цілих підрозділів, частин і з’єднань, бо коман-
дири не мали права відводити їх без дозволу з ме-
тою маневру, перегрупування тощо. Невідомо та-
кож, скільки людей знищили загороджувальні
загони. Ці втрати списували як військові, тобто на
німців.
ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ. Переважна біль-
шість українського населення поставилася до оку-
пантів як до чужоземних поневолювачів. Але чима-
ло жителів західних областей, відчувши на собі весь
жах сталінської радянізації, зустрічали німців як
визволителів. Населення ще не знало, яким буде
гітлерівський «новий порядок». Про існування пла-
ну «Ост» ніхто й не здогадувався.
Генеральний план «Ост» було розроблено в
1940 р. в Імперському управлінні державної безпе-
ки під керівництвом Г. Гіммлера. Цей план перед-
бачав германізацію території Польщі, країн Балтії,
Білорусії, України і значної частини європейської
Росії. Ішлося про виселення в Сибір або знищення
майже всіх поляків, 75 % білорусів, 65 % українців
Галичини тощо, а всього - від ЗО до 45 млн осіб. На
родючих українських чорноземах колонізатори
мали намір розмістити після війни поміщицькі і
фермерські господарства ветеранів Вермахту - офі-
церів і солдатів.
У жовтні 1939 р. на захоплених теренах Польщі
було створено Генеральне губернаторство, яке
складалося з чотирьох адміністративно-територі-
альних одиниць: Люблінського, Варшавського, Ра-
домського й Краківського дистриктів. До останньо-
го ввійшли й етнічні українські землі - Холмщина,
Підляшшя, Надсяння й Лемківщина. Після захо-
• Нацистський «новий поря-
док» - жорстокий окупаційний ре-
жим, який установили нацисти на
окупованих територіях. Він перед-
бачав заборону вільного пересу-
вання; сувору систему реєстрації;
впровадження німецького цивіль-
ного та воєнного законодавства;
введення обов'язкової трудової по-
винності; експлуатацію місцевих
ресурсів; збереження колгоспної
системи; вивезення населення на
примусові роботи до Німеччини
тощо.
• Остарбайтери (нім. ОзїагЬеіІег -
східні робітники) - німецький тер-
мін на означення осіб, які були ви-
везені гітлерівцями зі східних оку-
пованих територій на примусові
роботи до Німеччини.
9 Колабораціонізм (від фр. соїіа-
Ьогаііоп - співпраця) - свідома, за
власним бажанням співпраця з оку-
паційною цивільною чи військовою
владою на шкоду власній країні.
278 •
плення гітлерівцями західноукраїнських земель, у
серпні 1941 р., до складу польського генерального
губернаторства було включено п’ятий дистрикт із
центром у Львові. Його назвали дистрикт «Галичи-
на». До нової адміністративної одиниці належали
чотири західні області УРСР - Львівська, Дрого-
бицька, Станіславська (нині Івано-Франківська),
Тернопільська (без північних районів). ,
У липні 1941 р. Чернівецька та Ізмаїльська об-
ласті УРСР, загарбані румунськими військами,
з дозволу Гітлера були включені до складу Румунії.
Тож на теренах Бессарабії та Північної Буковини
було створено два губернаторства - «Бессарабія»
(райони Молдавської РСР та Ізмаїльська область
УРСР, центр - Кишинів) та «Буковина» (райони
Чернівецької області - Чернівецький, Хотинський
і Сторожинецький, деякі північні райони Молдав-
ської РСР, центр - Чернівці). Окрім Бессарабії та
Північної Буковини, Румунія отримала також землі
між Дністром і Південним Бугом, тобто всю тодіш-
ню Одеську, південні райони Вінницької, західні ра-
йони Миколаївської областей і лівобережні райони
Молдавської РСР. На цих землях румуни створили
губернаторство «Трансністрія».
Формально «Трансністрія» до складу Румунії не
належала, її було передано румунській стороні
в тимчасове управління й господарське викори-
стання.
У серпні 1941 р. вийшов наказ Гітлера про утво-
рення райхскомісаріату «Україна». Передбачалося
Варшава
Рейхскомїсарїат
Гомель-
Генеральне
\ Люблін %
| ° Холм8
губернаторство’
ДСандомир
А
Перемишль*
Г Лис
Брес п £!>к '
Володимир^ (
кВолинськ г
к _ О
Луцьк / >г
[Рівне
ЯнщємгиЯ Оброби .
Д
Мозир
Дирецький (
1 ПА)
°) Житомир київ
О (Ч Р
6'
Біла Церква
іскурів
ОУжгорсй'Ч,
Д3
у г о
р / І Кам’янець- і- ^.иииця * ж,
Станіслав *^у»_^-^Упедцльськ ^Жмеринка^ Умань і
Ту Чрруївці0^
-$> 1
с
Бвлта
Р
У
Коложвар
•ч О
Ясси 1
І О
МорошвашарГеи
о
•о
к О -
\ л Кишинів
V ° ч
"ОІ ф V
“41 ф Тираспі
іь
м
Брашовд — - '
У Н І
Гг
ї
БУХАРЕСТ®
я
ст Четатя-Албе
Г, "
АІЖагл
Новгород-\%л Курськ
--.Сів^рськииГ О<\ \ о
ДгС^\Хп>ивль
\\ о Сумське з’єднання
Ніжин О
\ _ Ромни0 °ЇМИ
З
7
Черкаси
Полтава
Кременчук
.Кіровоград
К
Р
Кривий Ріг
Миколаїв
ідесаЧг.7
А
л
Каховка
"Херсон
Воронеж
•ТО
ч
Бєлгород
О І
о
Харків
'у А.
/ А
.Ізюм
%
я
'ч‘*——-у
Артемівськ
^^Дніпропетровськ Мак|..
а Йи Г'Сталіноо0-^
Ан а Ч Красний Луч оРостов-
__/(Запоріжжя Ч. Таганрог 5.на'^Щ
Г™аріупольІ
’Вер^шиловград
*
Мелітополь
АЗОВСЬКЕ
МОРЕ
о
З
е>
X
я
а
К Р И
М
<7 Сімферополь
Севастополь/,
ЧОРНЕ
Ялта
'ерч'
Феодосія
М О Р
' Краснодар^
Новоросійськ X
Е
Західний кордон СРСР у червні 1941 р.
Концентраційні табори
Межа німецької окупації на сході
в листопаді 1942 р.
Район дій Української повстанської армії
Райони дій радянських партизанів
дистрикт
Галичина
Межі та назви німецьких і румунських
окупаційних зон в Україні
Рейди радянських партизанських загонів
на Західну Україну в 1942-1943 рр.
Окупаційний режим 1941-1944 рр. Рух Опору
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) • 279
створення семи генеральних округів. Проте терито-
рія райхскомісаріату формувалася відповідно до
того, як просувалися частини Вермахту вглиб Укра-
їни, передаючи до складу райхскомісаріату області
з-під управління військової адміністрації. Передба-
чуваних розмірів він не досяг у зв’язку з припинен-
ням наступу гітлерівців. На 1 вересня 1942 р. райхс-
комісаріат складався з тести генеральних комісарів
тів - «Волинь», «Житомир», «Київ», «Миколаїв»,
«Дніпропетровськ» і «Таврія». Адміністративним
центром райхскомісаріату «Україна» стало місто
Ровно (Рівне), де була резиденція райхскомісара
Е. Коха.
У тилових районах Вермахту було створено ме-
режу військово-адміністративних органів, які пере-
бирали на себе всю повноту влади. Так з’явилося
поняття «військова зона», яка охоплювала терито-
рії п’яти східних областей УРСР - Чернігівської,
Сумської, Харківської, Сталінської (Донецької) та
Ворошиловградської (Луганської) і півострів Крим.
Під угорську окупацію потрапила територія За-
карпаття.
Після провалу бліцкригу в Німеччині виник го-
стрий брак робочих рук через постійні мобілізації.
Вихід було знайдено у використанні примусової
праці населення окупованих країн. На початку
1942 р. серед населення України розгорнули агіта-
цію про виїзд на роботу до Німеччини. Незабаром
почалося насильницьке вивезення молоді. На май-
бутніх остарбайтерів влаштовували облави, брали в
заручники рідних, спалювали будинки тих, хто ті-
кав. За роки окупації з території України було виве-
зено 2 млн 400 тис. осіб, що становило 48 % від усіх
примусово вивезених на Захід із території СРСР.
На окупованій території СРСР з окупантами
співпрацювала невелика частка населення. Виму-
шену працю задля заробітку на підприємствах і в
колгоспах не вважають колабораціонізмом. Виявом
колабораціонізму були здебільшого служба в охо-
ронних поліцейських, військових та інших зброй-
них формуваннях, які вели боротьбу з партизанами
і підпільним рухом, а також виконання функції ін-
форматорів, глав низових адміністрацій тощо. З ідео-
логічних причин свідомо співпрацювали з окупан-
тами члени деяких репресованих і розкуркулених
родин. Були й такі, хто брав участь у каральних опе-
раціях проти мирного населення. їхні дії кваліфіку-
ють як воєнний злочин.
ГОЛОКОСТ В УКРАЇНІ. Нацистський «новий поря-
док» передбачав особливу расову політику, жертва-
ми якої стали євреї, роми (цигани), слов’янські на-
роди. В Україні було створено сотні таборів і гетто
для ізоляції та подальшого знищення єврейського й
іншого населення. Київ став першим у Європі міс-
том, де окупанти знищили всю єврейську громаду.
Масові розстріли єврейського населення Києва від-
булися в урочищі Бабин Яр 29 і ЗО вересня 1941 р.
Усім євреям було наказано зібратися 29 вересня на
північній околиці міста, звідти колони людей спря-
мовували до Бабиного Яру і розстрілювали. Заги-
нули майже 34 тис. євреїв. Ці два дні перетворили
Бабин Яр на символ Голокосту в Україні. Трагедія
Бабиного Яру тривала й надалі. Тут убивали в’язнів
Сирецького концтабору, військовополонених, під-
пільників, членів ОУН. Загалом окупаційна влада
знищила в Бабиному Яру понад 100 тис. осіб.
• Голокост (з англ. Ьоіосаизі: - винищення, всеспа-
лення) - термін, яким називають геноцид євреїв,
здійснюваний нацистами в роки Другої світової
війни. Був утіленням гітлерівської політики «оста-
точного розв'язання єврейського питання», тобто
цілковитого винищення єврейського народу.
ОПІР ОКУПАНТАМ. Терор окупаційної влади викли-
кав широкий рух Опору в Україні. На Волині й По-
ліссі розгорнувся самооборонний націоналістичний
повстанський рух. Великі надії покладали провід-
ники ОУН на «похідні групи», що були заздалегідь
створені обома напрямами організації - бандерівця
ми й мельниківцями. Організацію радянського пар
тизанського руху з початку війни було покладено
на працівників НКВС.
До руху Опору в Україні в роки Другої світової
війни належали сили, що обстоювали протилежні
політичні позиції, мали різну мету. Об’єднувало іх
одне — боротьба проти нацистських окупантів. Рух
Опору складався з: 1) радянського підпілля і пар-
тизанського руху; 2) українського визвольного
Руху (ОУН і УПА); 3) польського руху Опору
(Армія Крайова, що підпорядковувалася польсько-
му еміграційному урядові в Лондоні). Кожна сила
мала власний шлях боротьби з окупантами: одні
вели її з першого року війни, інші почали пізніше,
хтось вдався до тимчасового союзу з ворогом, а хтось
діяв безкомпромісно. Утім, кожна сила робила свій
внесок у перемогу.
РАДЯНСЬКИЙ ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ. Партизан
ський рух розгорнувся в лісових масивах Північної
України після налагодження централізованого
керівництва. Наприкінці 1941 р. утворилися пар-
тизанські загони О. Федорова на Чернігівщині
280 •
С. Ковпака та С. Руднева на Сумщині, О. Сабуро-
ва - на території Сумської і Брянської областей. На
основі цих загонів згодом було організовано великі
партизанські з’єднання. Москва забезпечувала їх
зброєю, усім необхідним для бойової, диверсійної та
розвідувальної діяльності.
З метою налагодження регулярного зв’язку з
партизанами у червні 1942 р. було створено Україн-'
ський штаб партизанського руху (УШПР) на чолі
з Т. Строкачем. УШПР здійснював координацію
дій як між окремими загонами, так і між партиза-
нами й частинами регулярної армії, переправляв лі-
таками у тил ворога десятки груп, кадри фахівців
(радистів, підривників, шифрувальників), зброю,
боєприпаси; медикаменти, пропагандистську літера-
і туру тощо.'УШПР керував рейдами великих парти-
занських загонів і з’єднань по тилах ворога (у жовт-
ні 1942 р. рейд на Правобережну Україну провели
з’єднання О. Сабурова і С. Ковпака, улітку 1943 р.
І рейд до Карпат розпочав С. Ковпак). Одним із зав-
| дань партизанських рейдів, якими керувала Москва,
була боротьба з «націоналістичними формування-
ми» УПА, що, зрозуміло, підривало довіру місцево-
го населення до радянського партизанського руху.
Упродовж червня-жовтня 1943 р. відбувся Кар-
патський рейд Сумського партизанського з’єднан-
ня. Завданням рейду було здійснення диверсій на
нафтопроводах і комунікаціях противника й ініцію-
вання партизанського руху в німецькому тилу. Кар-
патський рейд був розцінений ЦК КП(б)У і УШПР
найблискучішим із усіх рейдів, які здійснювали
партизани України. У 1943 р. розпочалася так звана
рейкова війна: десятки загонів на окупованій тери-
торії Білорусії, Росії і України виводили з ладу за-
лізничні комунікації, щоб не дати окупантам змоги
перекидати підкріплення та військове спорядження
під Курськ, де розгорталася одна з наймасштабні-
ших битв Другої світової війни.
УКРАЇНСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ. У серпні 1939 р.
Провід українських націоналістів скликав у Римі
|Другий великий збір ОУН, на якому головою орга-
Івізацїї обрали А. Мельника. Щоправда, більшість
крайовиків не визнала його лідерства. У лютому
11940 р. діячі крайового осередку ОУН сформували
І Кракові власний «революційний провід», визнали
Млоїм лідером С. Бандеру і почали готувати на Во-
Ішні й у Галичині антирадянське повстання, споді-
ваючись, що масштабні репресії влади обурять на-
од, а отже, підготують для нього ґрунт.
І Причиною розколу були насамперед внутрішні
«збіжності між старшим поколінням УВО-ОУН,
представники якого зде-
більшого перебували в емі-
грації і не мали реального
впливу на Батьківщині, та
молодшим, так званими
крайовиками, які прагнули
діяти революційними мето-
дами і знайти найкоротший
шлях для здобуття незалеж-
ності України.
ЗО червня 1941 р.
ОУН(б) проголосила у що-
йно захопленому німцями
Львові Акт відновлення
Української держави. Уряд
очолив один із найближчих
соратників Бандери
Ярослав Стецько. Керівни-
цтво Третього райху розці-
нило цю подію як зухвалий
виклик Німеччині, С. Бан-
деру та його найближчих
соратників було ув’язнено.
Будь-яка політична діяль-
ність націоналістів заборо-
нялася.
Улітку 1941 р. Тарас
Боровсць (Тарас Бульба) сформував на Поліссі та
Волині загони «Поліська Січ». Він мав підтримку
уряду УНР у вигнанні, який перебував у Варшаві.
Т. Боровець уважав, що згодом партизанська армія,
яку назвав Українською повстанською (УПА), має
перетворитися на регулярну армію майбутньої
української держави (УНР), і не бажав об’єднувати-
ся з оунівцями. Бульбівці боролися одночасно про-
ти німецьких гарнізонів і радянських партизанів,
але не виявляли великої активності.
ОУН(б), збагнувши, що Німеччина розглядає
Україну лише як колонію, почала створювати влас-
ні збройні сили - Українську повстанську армію
(УПА). До цих збройних сил були включені (зде-
більшого силоміць) формування Т. Бульби (Боров-
ця) і ОУН(м).
Провід ОУН(б) швидкими темпами розбудову-
вав УПА. Спочатку Головною командою УПА керу-
вав Василь Івахів. Після його загибелі в бою з нім-
цями у травні 1943 р. головним командиром УПА
став Дмитро Клячківський. УПА мала широку під-
тримку з боку західноукраїнського населення і спи-
ралася на розгалужену, глибоко законспіровану
організаційну мережу ОУН(б). Вона налічувала
десятки тисяч бійців (загалом через лави УПА про-
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) • 281
йшло понад 100 тис. осіб), які діяли на Волині, По-
ліссі і в Галичині.
Поступово вдосконалювалася і структура управ-
ління й командування УПА. Бойові формування
підпорядковувалися трьом командуванням: УПА-
Північ, УПА-Захід, УПА-Південь. Тактичними
формами боротьби УПА були рейди, напади на ні-
мецькі гарнізони, склади, обози, сутички зрад,янськи-
Роман Шухевич
ми партизанами, військами
НКВС, підрозділами Армії
Крайової.
У серпні 1943 р. голов-
ним командиром УПА став
Роман Шухевич (псевдо -
Тарас Чупринка).
У 1943 р. УПА вела бо-
ротьбу на два фронти - про-
ти нацистських окупантів
та їхніх союзників, а також
проти партизанських загонів. У жовтні-листопаді
1943 р. провела 47 боїв із німцями і 54 бої проти ра-
дянських партизанів. Провід ОУН(б) з осені 1943 р.
прагнув стримувати її від активних дій проти на-
цистів, намагаючись зберегти сили для боротьби з
комуністичним режимом, оскільки було зрозуміло,
що він повертається в Україну. З початком 1944 р.
між УПА й частинами Вермахту остаточно скла-
лися відносини взаємної неагресивності. Гітле-
рівський уряд звільнив з концтабору С. Бандеру,
А. Мельника та інших керівників ОУН.
Навесні 1944 р. відбулися перші збройні сутички
УПА з регулярними радянськими військами та час-
тинами НКВС. Під час однієї з них було смертельно
поранено командувача Першого Українського
фронту генерала М. Ватутіна.
Третій надзвичайний великий збір у серпні 1943 р.
затвердив процес демократизації ОУН, скасував
принцип однопартійності в суспільстві й державі,
проголосив УПА не військом ОУН, а всеукраїн-
ськими збройними силами. Восени 1943 р. команду-
вання УПА висунуло ідею створення представниць-
кого органу, мета якого — здійснювати політичне
керівництво визвольною боротьбою в Україні. Піс-
ля відповідної підготовки у липні 1944 р. поблизу
с. Недільна на Самбірщині (Львівщина) відбувся
Перший великий збір за участі різних українських
політичних організацій, які сформували Україн-
ську головну визвольну раду (УГВР) на чолі з Ки-
рилом Осьмаком. Генеральний секретаріат УГВР -
Тимчасовий уряд воюючої України — та секретаріат
військових справ очолив Р. Шухевич. УПА була
формально підпорядкована УГВР. Представники
ОУН(м) відмовилися увійти до УГВР. Зусиллями
УГВР створювалися органи місцевого самоуправ-
ління, система постачання військових формувань і
шпиталів, вишкільні центри тощо.
ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ КОНФЛІКТ. Воєнні дії
«проти всіх» в умовах Другої світової війни заго-
стрили проблему українсько-польських відносин.
Ще 1941 р. розпочалися терористичні акції поль-
ської Армії Крайової (АК) проти українського на-
селення Холмщини і Підляшшя. Згодом вони пере-
кинулися на Галичину і Волинь. АК намагалася
контролювати землі, втрачені Польщею 1939 р.
У 1943-1944 рр. частини АК за допомогою поль-
ської поліції і добровольчих загонів із місцевого
населення знищили тільки на Холмщині близько
5 тис. українців та спалили десятки сіл.
Одним із найболісніших еп зодів українсько-
польського конфлікту була Волинська трагедія
1943 р. Навесні 1943 р. Крайовий провід ОУН(б) на
Волині ухвалив рішення про вигнання з Волині міс-
цевих поляків. На той час українці становили до
80 % населення Волині, поляки - 15 %. Обґрунтову-
ванням такого рішення стала потреба перешкодити
планам польських політичних сил повернути пово-
єнній Польщі Західну Україну. Мала прихильників
також ідея покарання місцевих поляків за співпра-
цю з гітлерівцями чи радянськими партизанами,
тобто ідея відплати за кривди українцям. Тож дії
УПА підтримувала частина місцевих українців.
Спочатку акції українських повстанців були спря-
мовані проти польських співробітників гітлерів-
ської адміністрації, та поступово вони поширилися
також на польських селян. 11-13 липня 1943 р.
стався виступ проти місцевих поляків. Загони УПА
майже одночасно атакували десятки польських по-
селень. Польські партизанські загони та польські
допоміжна поліція відповіли на події 11 липня ма-
совими нападами на українські села.
ВИГНАННЯ НАЦИСТСЬКИХ ОКУПАНТІВ ІЗ ТЕРИТОРІЇ
УКРАЇНИ. Перехід стратегічної ініціативи до радян-
ських військ після контрнаступу під Сталінградом [
(листопад 1942 р.) дав змогу вже в грудні 1942 р.
почати вигнання гітлерівців та їхніх союзників із
південно-східної частини України. Першим населе-
ним пунктом в Україні, до якого 18 грудня 1942 р.
увійшли радянські війська, стало село Півнівка
Старобільського району Ворошиловградськоі ।
(нині Луганської) області.
Перемога в битві на Курській дузі (5 липня -
23 серпня 1943 р.) відкрила для Червоної армії!
282 •
можливість наступу на всьому південному напрям-
ку радянсько-німецького фронту. 23 серпня 1943 р.
було визволено Харків. Під час Донбаської насту-
пальної операції (13 серпня - 22 вересня 1943 р.)
були визволені найважливіші промислові центри
Донбасу, а 8 вересня - м. Сталіно (нині м. Донецьк).
Від 25 до ЗО вересня радянські війська вийшли до
Дніпра фронтом від Києва до Запоріжжя, звільнили
від противника лівий берег і захопили на правому
березі низку плацдармів. 21 вересня 1943 р. був за-
йнятий Чернігів, 23 вересня - Полтава, 29 верес-
ня - Кременчук. У ніч на 21 вересня почалося фор-
сування Дніпра. 14 жовтня радянські війська всту-
пили в Запоріжжя, 25 жовтня - Дніпропетровськ
(нині Дніпро), а 6 листопада - Київ.
Київська наступальна операція - одна з найваж-
ливіших військових операцій у битві за Дніпро, яка
була кульмінацією битви за Україну. Битва за Дні-
про створила умови для визволення Правобережжя
та Південної України, стала завершенням корінного
перелому під час радянсько-німецької війни і всієї
Другої світової війни. Сталін наказав зайняти сто-
лицю УРСР до чергової річниці Жовтневої револю-
ції 7 листопада. Наказ виконували ціною колосаль-
них жертв. Мобілізовували навіть підлітків із на
вколишніх сіл, щоб негайно поповнити поріділі
частини. Військової форми (а часто і зброї) вони не
отримували - тож за темний верхній одяг домаш-
нього крою ці «війська» називали «чорною піхо-
I тою», «чорнопіджачниками», або «чорпосвитника-
I ми». Спокутуючи «провину перед Батьківщиною та
І її великим вождем Сталіним» за перебування в оку-
I нації, ці юнаки гинули на передовій або ставали мі-
Ішенню для загороджувальних загонів, якщо відхо-
I дили без команди. Загалом під час форсування Дні-
Іпра та здобуття Києва загинуло 417 тис. воїнів.
І Одним із тих, хто пережив форсування Дніпра, був
І письменник Віктор Астаф’єв. Його спогади стали
І хрестоматійними: «Двадцять п’ять тисяч входить
І у воду, а виходить на тому березі три тисячі, макси-
I чум п’ять. Через п’ять - шість днів усе це спливає».
20 жовтня Ставка Верховного Головнокоманду-
Івання перейменувала фронти: Воронезький - у
Перший Український, Степовий - у Другий Укра-
їнський, Південно-Західний - у Третій Український,
(Південний - у Четвертий Український фронт. Чи-
сельність уродженців України у складі українських
Іфронтів була вагомою. У деяких арміях Першого
Українського фронту частка українців сягала 80 %.
І Наприкінці грудня 1943 р. Перший Український
фронт налічував 10 армій заіальною чисельністю
’понад 800 тис. бійців. З такими силами він здійснив
Житомирсько-Бердичівську операцію. Тоді ж на
1400-кілометровій смузі від Полісся до Чорного
моря почався загальний наступ радянських військ.
31 грудня було визволено Житомир, 8 січня 1944 р. -
Кіровоград. 24 січня - 17 лютого проведено Кор-
сунь-Шевченківську операцію, яка завершилася
оточенням і знищенням великого угруповання про-
тивника. Безпосереднім результатом Корсунь-Шев-
ченківської операції стало звільнення військами
Червоної армії 2 лютого Луцька і Рівного. 25 берез-
ня були звільнені Проскурів (Хмельницький), 29
березня - Чернівці, 15 квітня - Тарнопіль (Терно-
піль). На інших ділянках фронту частини Червоної
армії визволили 10 березня 1944 р. Умань, 28 берез-
ня - Миколаїв, 10 квітня - Одесу.
Отже, унаслідок наступальних операцій чоти-
рьох Українських і Другого Білоруського фронтів,
проведених на території Правобережної України в
період від кінця грудня 1943 р. до квітня 1944 р.,
Червона армія оволоділа Правобережною Украї-
ною, у тому числі й важливими портами - Микола-
євом та Одесою. Радянські війська вийшли на під-
ступи до Польщі, на державний кордон із Чехосло-
ваччиною та Румунією і перенесли бойові дії на
територію Румунії.
У квітні-травні внаслідок успішного здійснення
Кримської операції і Севастопольської насту-
пальної операції війська Четвертого Українського
фронту очистили від гітлерівців Крим.
Упродовж липня-серпня тривала Львівсько-
Сандомирська операція, у результаті якої було ви-
зволено майже всю Західну Україну. 8 жовтня, ово-
лодівши населеним пунктом с. Лавочне (Дрого-
бицька область), радянські війська завершили
здобуття УРСР. 27 жовтня під час Карпатсько-
Ужгородської операції було вибито ворога з Ужго-
рода, протягом наступних тижнів - із решти населе-
них пунктів Закарпатської України. 28 жовтня
1944 р. радянські війська розпочали бої за місто Чоп.
ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР ТА ІНШИХ НАРО-
ДІВ ІЗ КРИМУ. 11 травня 1944 р. Державний комітет
оборони ухвалив рішення про виселення з Крим-
ської АРСР і переселення в Узбецьку РСР крим-
ських татар. Каральну акцію обґрунтовували зрад-
ництвом і масовим колабораціонізмом. Окремі фак-
ти співпраці з нацистами стали підставою для того,
щоб депортувати близько 200 тис. кримських татар,
їх переселили не лише в Узбекистан, а й у Марій-
ську АРСР та в кілька областей Росії.
У 1945 і 1948 рр. було перейменовано населені
пункти, назви яких упродовж сотень років мали
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) • 283
ІВАРШАВА
' і
Гомельу >
пДо Л Ь ІЦ а7Брє”
(окуповану Німеччиною)і
Пінськ,
Прип'яв
Мозир
Новгород-£
§ 909.1941
21.09.1943
І
г
°Понирі \
Курськ
' Се^м
і
Вороніж
Сандомир
г. Володимир-
ів Вблннськ—'
’арнн ^7
) • Хчілевськ
Чернігів
І
V .3006.194?
27:07.1944
5“ Львів ®
ДІеремиїпль
Луцьк ®
25.06. Ї94П
2.0/1944/
„ . Броди,
V <^О /
Рівне-,
)Лі
і^Ужгород
£710.1944
У г о
X
[Дрогобич ї *
і у Тернопіль
і Просйурів
і я® ,8.07.194Р
25 031944 «
) „ Житомир • •
.Шепетівка ,9.07.194і'^^’__
31.12.3943
БерД04^
лав
19.09.1941
6.11.1943,
Конотоп
о ° ( «
Ніжи -Ч і Суми $
РойнИоі-ЮРіОП^Іі
інаїГТОГТ" 2.09.1943і
і
О я о -
Прохорівка
Острогозьк
□ідгород ]
Станіслав -
, 207.Ї941
27:07/1944^.
Ґ (Л Чернівці*
і\ £.071941
л Н лч 2Т^
, Вінниця
^21.07.1941
о <20.03.1944
Жмеринка
*®Кагі*янец-ь-
ЧЖодйьськ Ф ч
Біла Бел Букрин
Щерква Ь
Черкаси^
1 ^►22.О8.194К7
о) \ с
чЛохвиця]
Г \4
У Харків^
Г24.161941
23.08.1943
лв/Полтава
ґ 18.09.1941
23.09.1943
>ІЗЮМ
Умань
О
Кіровограде
4.08.1941
8.01.1944
юдзержинськТлІ»
Дніпропетровської
\ 25.08.194 Її.
' 25.10.19434
р Кривий Ріг х
І к О X,
^Барвінкове ,Х
„ оХ_У
Павлоград
фтемівськО •
Горлівкао
^^с7^і7£"1942
Г 1 @ 14*82.1943
Ворбшиловград*-—>
Красиодовсг)
^Хвердловськ 1
й&в > О
Україна в Другій світовій війні
Території, приєднані до СРСР у 1939-1940 рр.
——— Кордони держав улітку 1941 р.
Просування на схід військ Німеччини та її
союзників _. ... .
Лінії фронтів:
на ЗО червня 1941 р.
на 10 липня 1941 р.
— ~ на 10 вересня 1941 р.
на 31 січня 1942 р.
на 18 листопада 1942 р
ц—А Наступ радянських військ
Лінії фронтів:
.... на Зі грудня 1942 р.
на ЗО березня 1943 р.
на ЗО вересня 1943 р.
• «>«»» на 17 квітня 1944 р.
на 28 жовтня 1944 р.
19.09.1941 Дати здобуття міст німецькими військами
6.И 1943 Дати визволення міст Червоною армією
О X
Ясси’
З
в
*
,0
•Запоріжжі
\\4.10.і94і'
] Ї4.10.1943
Сталіне р.
26.10.1941
8.09.1943 < І
Ростов-
на-Дону
Кишинів •»£
. Тирасполь ]
22^07.1941 б
526.08.1944 Д
•^Ізмаїл %
Ч
і/Миколаів
ІИ6.08.194П
г 28.03.19444
Снігурівка
Маріуполь
[Каховкац Мелітополь <
^Одеса
-/Херсон
Я 9.08.1941
13.03.1944
Ї.О:О4 1944-
жанкой о
1610.1941
Г 13.04.1944
^Сімферополь
ГО
О Р Н Е
Севастбїк
А -3...0 В.Є Ь К Е
М ОРЕ
-16МКІ941
1Г044М4
ія
м о
Нбворо-'
Е
І.,
л
Краснодар
^Иань к
ІІІІІІІІІІІІІЇІІІІІІІІІНІІІІІ
кримськотатарське, німецьке, грецьке, вірменське
походження (усього понад 90 % населених пунктів
півострова). Нова топоніміка мала засвідчити «спо-
конвіку російську» належність Криму.
Депортація кримськотатарського населення
розпочалася о 3-й годині ранку 18 травня 1944 р. і
завершилася до вечора 20 травня (йдеться про пер-
шу, наймасовішу хвилю). Після депортації крим-
ських татар упродовж червня-липня 1944 р. з Кри-
му депортували 12 628 болгар, 16 006 греків, 9821
вірменина, а також 3652 іноземні піддані (турків,
греків, іранців, італійців, румун, австрійців та ін.).
Разом із ними були виселені й місцеві жителі Кри-
му - роми.
ВНЕСОК УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ПЕРЕМОГУ НАД
НАЦИЗМОМ. Останньою сторінкою радянсько-
німецької війни була Берлінська операція, у якій
узяли участь війська двох Білоруських і Першого
Українського фронтів загальною чисельністю понад
2,5 млн військовослужбовців.
Після перемоги над нацистською Німеччиною
8 травня 1945 р. СРСР приєднався до війни проти
Японії. 9 травня 1945 р. у Берліні в присутності ра-
дянських, американських, англійських і французь-
ких представників було підписано акт про безза-
стережну капітуляцію Німеччини. 2 вересня 1945 р.
на борту американського авіаносця «Міссурі» мо-
лодий генерал — українець Кузьма Дерев’янко
поставив свій підпис від імені Радянського Союзу
під Актом капітуляції Японії. Друга світова війна
закінчилася.
На боці Об’єднаних Націй воювали українці у
складі армій Великої Британії та Канади (45 тис.
осіб), Польщі (120 тис.), СРСР (7 млн), США
(80 тис.) і Франції (6 тис.). Понад 2,5 млн українців
були нагороджені радянськими та західними меда-
лями й орденами, більше ніж 2 тис. стали Героями
Радянського Союзу, з них 32 — двічі, а Іван Коже-
дуб — тричі.
Радянсько-німецький театр воєнних дій із 22 черв-
ня 1941 р. став найважливішим у Другій світовій ві-
йні і залишався таким до кінця. Двічі, із заходу на
схід, а потім у зворотному напрямку по українській
284 •
землі перекочувався фронт. Усе, що можна було ви-
везти, вивозила та сторона, яка відступала. Усе, що
не можна було вивезти, нищили або робили непри-
датним для користування.
На території України було знищено 714 міст і се-
лищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 16,5 тис. про-
мислових підприємств. Матеріальні втрати СРСР
становлять до 40 % сукупних втрат, заподіяний
усім учасникам Другої світової війни разом узятим.
Матеріальні втрати України дорівнюють приблизно
40 % загальносоюзних втрат. Співвідношення цих
цифр висуває Україну на сумне перше місце серед
країн, які матеріально постраждали від війни.
Чисельність населення УРСР скоротилася з
41 млн 657 тис. осіб на червень 1941 р. до 27 млн
382 тис. н'й початок 1945 р„ тобто на 14 млн 275 тис.
Більшу частину скорочення — близько 9 млн осіб -
становлять незворотні втрати: фронтові втрати
військовослужбовців, мобілізованих на території
УРСР у Червону армію, втрати учасників руху
Опору, втрати цивільного населення під час боїв і
бомбардувань, через голодне виснаження та епіде-
мії, від цілеспрямованого нищення окупантами вій-
ськовополонених, геноциду євреїв і ромів. Частина
людей, евакуйованих у східні регіони СРСР і ви-
везених до Німеччини, не повернулася на батьків-
щину.
Іван Кожедуб- найрезультативніший льотчик-вини-
щувач часів радянсько-німецької війни. Здійснив
330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64
| літаки противника. Тричі Герой Радянського Союзу.
( Олексій Берест - радянський військовий діяч, учас-
I ник встановлення (разом з М. Єгоровим та М. Кан-
I тарією) Прапора Перемоги на даху німецького рейх-
I стагу в Берліні проти ночі 1 травня 1945 р.
' Василь Порик - активний учасник Руху Опору у
І Франції в роки Другої світової війни, командир пар-
I тизанського загону, який боровся проти німецьких
І окупантів у Північній Франції, член Центрального
І комітету радянських військовополонених у Франції,
І лейтенант Червоної армії, Герой Радянського Союзу
І (1964, посмертно).
І Амен-Хан Султан - національний герой кримсько-
I татарського народу. Радянський льотчик-ас, учасник
І Другої світової війни. ЗО червня 1945 р. за успішне
і проведення 603 бойових вильотів, збиті особисто
І 30 літаків противника різних типів і 19 літаків воро-
1 та, збитих у групових боях, удостоєний звання двічі
І Героя Радянського Союзу. Заслужений льотчик-
1 випробувач СРСР, єдиний радянський льотчик, який
І випробував понад 50 типів літальних апаратів та
І 107 одиниць військової техніки.
УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ НА ТЕГЕРАНСЬКІЙ, ЯЛТИН-
СЬКІЙ, ПОТСДАМСЬКІЙ КОНФЕРЕНЦІЯХ. Підсумки
війни і післявоєнний світовий устрій визначили
спільні дії країн антигітлерівської коаліції, переду-
сім на Тегеранській і Ялтинській (Кримській) кон-
ференціях. Вінстон Черчилль на Тегеранській кон-
ференції 1943 р. запропонував визнати кордоном
між СРСР і Польщею лінію Керзона. Вона більш-
менш відповідала етнографічному розмежуванню
Польщі, України і Білорусії. Як компенсацію за За-
хідну Україну і Західну Білорусію, які мали відійти
до СРСР уже на основі домовленості лідерів
Об’єднаних Націй, прем’єр-міністр Великої Брита-
нії готовий був віддати Польщі спадщину середньо-
вічної королівської династії П’ястів. Це були тери-
торії, на яких проживало багато поколінь німецько-
го населення: Східна Пруссія, Західне Помор’я з
Данцигом, Верхня Сілезія.
Остаточно питання про кордони Польщі було
розв’язане в лютому 1945 р. на Ялтинській (Крим-
ській) конференції глав трьох держав. Міцність но-
вого кордону по лінії Керзона було забезпечено
грандіозними депортаціями, здійсненими з ініціати-
ви Сталіна. Німців виселили з усіх земель, що від-
ходили до Польщі й Чехословаччини. Були здійсне-
ні також масові переселення вздовж лінії Керзона:
поляків - із території західних областей УРСР до
Польщі; українців - із території Польщі до УРСР.
У Польщі залишалися старовинні українські землі
на захід від лінії Керзона - Закерзоння (Холмщина,
Підляшшя, Посяння, Лемківщина). На конференції
у Потсдамі у липні-серпні 1945 р. було затвердже-
но кордони Польщі згідно з домовленостями на Ял-
тинській конференції.
КУЛЬТУРА Й ДУХОВНІСТЬ. На початок осені 1941 р.
на схід було вивезено Академію наук, основним
центром зосередження якої стало м. Уфа (Башки-
рія), а також науково-дослідні заклади системи охо-
рони здоров’я та сільськогосподарського профілю.
У тематичні плани науково-дослідних інститутів
було внесено істотні корективи. Науковці Україн-
ського фізико-технічного інституту в Харкові по-
чали виробляти у майстернях хімічний запалювач
для пальної суміші в пляшках, що використовува-
лися як засіб боротьби з бронетехнікою у ближньо-
му бою. Наукові установи й виші медичного профі-
лю долучалися до розгортання лікувальної роботи
для потреб фронту. Зокрема, Інститут клінічної фі-
зіології, яким керував академік О Богомолець,
створив цінні препарати для лікування ран і пере-
ломів кісток. Працівники Харківського інституту
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) • 285
переливання крові у кількох тилових містах органі-
зували пункти із заготівлі та консервування крові.
Після евакуації у східні регіони країни академічна
наука показала свої великі можливості в допомозі
фронту. Безумовним лідером серед установ АН
УРСР був Інститут електрозварювання під керів-
ництвом академіка Є. Пагона. Вчені інституту за-
стосували на танкових заводах Уралу ефективний
спосіб автоматичного дугового зварювання під
флюсом, що сприяло швидкому розвиткові танко-
будування. Продуктивність праці на 40 танкових
підприємствах різко підвищилася.
В умовах окупації тисячі шкільних приміщень
було спалено, пограбовано, перетворено на склади,
щпиталі, казарми. Утім, навчальний процес почався
в 1942 р. і провадився за складеними німецькими
чиновниками програмами. Своє ставлення до осві-
ти українців відверто висловив Гітлер. «Краще, -
заявляв він, - не вчити їх навіть писати». Тисячі
українських учених, лікарів, учителів, представни-
ків мистецької інтелігенції загинули за умов окупа-
ції. Був зруйнований 151 музей, із них вивезено
близько 40 тис. цінних експонатів. Ешелонами до
Німеччини вивозили наукове обладнання, унікаль-
ні колекції, твори образотворчого мистецтва тощо.
Із майже 200 членів Спілки письменників Украї-
ни на фронт пішли більше ніж половина. Вони пра-
цювали військовими кореспондентами у газетах
фронтів і армій, багатьох дивізійних газетах. Війсь-
ковими кореспондентами були А. Малишко, М. Ба-
жай. Чимало письменників боролися проти окупан-
тів у складі партизанських загонів, підпорядкова-
них як Москві (П. Вороний, В. Земляк та ін.), так і
націоналістичним центрам руху Опору (У. Сам-
чук). Література періоду радянсько-німецької війни
була літературою однієї теми - війни.
У жовтні 1941 р. разом із «похідними групами»
ОУН до Києва приїхала письменниця Олена Телі-
га. Вона очолила Спілку українських письменників
і почала редагувати літературно-мистецький тижне-
вик «Литаври», що виходив при щоденній газеті
«Українське слово». Невдовзі нацистська адміні-
страція заборонила це видання, наказавши видавати
газету «Нове українське слово». Теліга відмовилася
співпрацювати з цим виданням. У лютому 1942 р.
письменницю заарештувало гестапо. Через кілька
днів її разом з групою українських націоналістів
було розстріляно у Бабиному Яру.
Невтомно працювали композитори Л. Ревуць-
кий, А. Штогаренко, К. Данькевич та ін.; художники
М. Дерегус, В. Касіян, І. Шульга та ін., твори яких
підбадьорювали воїнів. В умовах війни зростала
роль театрального мистецтва. Набула поширенім
діяльність концертних бригад артистів українських
театрів, які обслуговували частини Червоної армії
та трудівників тилу. У 1941-1945 рр. понад 100 та-
ких бригад виступали на фронті. На початок 1942 р.
у тилових районах було зосереджено понад 60 ева-
куйованих з України театрів, музичних і хорових
колективів. Майже половина з них працювала у Ка-
захстані та Сибіру, де жило багато українців. Вели-
кою подією у культурному житті сибіряків було пе-
ребування в Іркутську Київського театру опери та
балету ім. Т. Шевченка.
Відчуваючи, що ідеологічних гасел замало для
перемоги над Німеччиною, комуністичний режим
вдався до певної гри на національних почуттях
українців. Зокрема, було замовлено кілька кіно-
фільмів на історичну тематику, що мали пробуджува-
ти патріотизм: «Кутузов», «Богдан Хмельницький»
«Олександр Пархоменко» та ін. Окрему сторінку
воєнного кінолітопису становлять кінофільми,
основою яких є кінохроніка, відзнята фронтовими
операторами: «День війни» (1942), «Чорноморці»
(1942), кінострічки О. Довженка «Битва за нашу
Радянську Україну» (1943) і «Перемога на Право
бережній Україні» (1945). У 1943 р. О. Довженко
завершив роботу над рукописом кіноповісті «Укра-
їна в огні», яку писав упродовж двох років у фрон-
тових умовах під враженням від страшних руй-
нувань і мільйонних жертв. Незабаром кіноповість
в оригіналі й у перекладі російською мовою лягла
на стіл Сталіну. 31 січня 1944 р. вождь «усіх часи
і народів» скликав засідання політбюро ЦК ВКП(б)
і виступив із промовою «Про антиленінські помил-
ки й перекручення в кіноповісті О. Довженка
“Україна в огні”». У цій промові, зокрема, підкрес-
лювалось, що кіноповість Довженка «є антирадян-
ською, яскравим виявом націоналізму, вузької націо-
нальної обмеженості».
~ /
Зав
яки
вар
1. 1
ві'
Т
2. К<
лені
«.
Поле
падк
загр<
ним,
стає
рада
комо
тнуг
селеї
3. Які
Захід
союз
1 прі
НОІ
2 під
ОСЕ
НІЗ
З ро;
блг
286 •
Тренувальний тест до теми 26
Завдання 1-23 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний
варіант відповіді.
1. Якими цифрами позначено області УРСР, утворені
в 1940 р.?
А 1,3
В 2, З
А Б В Г
Б 1,4
Г 4,5
Люблін
ЛУЦЬК
МОЗИР
Житомир
І ЯНЕЦЬ
УЛЬ^ЬКИІ
ЧЕРНІГІВ
сумі
КІГОВОГР
ПОЛТАВА
МИКОЛАЇВ
^Херсон'-,
А Хуст
РУМУНІ
БУХАРЕСТ
□
Крнмськ
А РСР
СІМФЕРОПОЛЬ^
Севастополь,. /
2. Коли в газеті «Правда» було надруковано повідом-
лення, уривок з якого наведено?
І «...Віддана сама на себе і залишена без керівництва,
ІЛольщо перетворилася на зручне поле для всіляких ви-
падковостей та раптовостей, що можуть створити
жрозу для СРСР. Ось чому, будучи дотепер нейтраль-
ним, радянський уряд не може більше нейтрально
ставитись до цих фактів. З огляду на таку ситуацію
тдянський уряд віддав розпорядження Головному
командуванню Червоної армії дати наказ військам пере-
нутп кордон і взяти під захист життя та майно на-
селення Західної України та Західної Білорусії...»
А
Б
В
березень 1939 р.
серпень 1939 р.
вересень 1939 р.
червень 1941 р.
Які із заходів стосуються політики радянської влади на
задній Україні напередодні вторгнення Німеччини та її
зозників на територію СРСР?
призначення української інтелігенції на важливі посади
нової компартійно-радянської адміністрації
[підтримка новою владою всіх українських культурно-
освітніх, спортивних, кооперативних, наукових орга-
нізацій
розгортання масових репресій у формі депортації «не-
благонадійних елементів»
4 конфіскація земель великих землевласників і перероз-
поділ землі між селянами
5 масове зросійщення середньої (шкільної) та вищої
освіти
А Б В Г
А 1,2
В 2,3
Б 1,5
Г 3,4
4. Укажіть пропущену назву плану-операцГї в твердженні:
Остаточне рішення про війну проти СРСР Гітлер
прийняв 18 грудня 1940 р., підписавши Директиву № 21.
Операція отримала назву_____.
А «Вайс»
Б «Барбаросса»
В «Цитадель»
Г «Ост»
5. Коли просування Україною військ Німеччини та Руму-
нії сягнуло позначеної лінії фронту?
А ЗО червня 1941 р.
Б 10 липня 1941 р.
В 10 вересня 1941 р.
Г 31 січня 1942 р.
о-
Золод^'сй» Коростень
Мозир / ' Ос,ве
еКРН'П? РИЛЬ5
_ і ~ Ч
І
с
Курськ
ОПрохорівка
гчириоіспо
ЛУЦЬК ©РІВНЕ* ЛюпИз"
Броди ЖИТОМИР^ 'ЦЗкИІВ
Шепетівка "Ч
№ оПраскурів
Тернопіль ^Вінниця
® Умань
®КАМ’ЯНЕЦЬ
©
ЧЕРНГВІ
ХАРКІВ®
л ПОЛТАВА
^"^Неркаси 9
Корсунь^^ )
Кременчуку •
Дніпропетровськ *
КІРОВОГРАД®
< Кривий Ріг
зйюріюкя^
МИКОЛАІВ^сГ {
и--т о о ,
( 'І ® 'ХЕРСОН,®
і /
ВОРОШИЛОВГРаДі;
Сімферополь
о
Севастополь
-і І- о .
Керч0
О -'
Маруїоіь
Мелітополь
о
СТАЛІНО® У
Новоросійськ ,£>
6. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті з до-
несення німецького посла в Москві?
«Раптовий поворот у політиці Радянського Союзу
після багатьох років пропаганди , ще не дуже ясно зро-
зумілий населенню... Радянський уряд робить усе можли-
ве, щоб змінити ставлення населення до Німеччини.
Пресу ніби підмінили... Роками розповсюджувана недові-
ра до Німеччини не може бути швидко розсіяна, незва-
жаючи на ефективну контрпропаганду, що здійсню-
ється на партійних та виробничих зборах. Населення
висловлює сумнів, що після того, як Німеччина роз-
громить Польщу, вона може піти проти Радянського
Союзу».
А 1939 р. Б 1941р.
В 1942 р. Г 1943 р.
А Б В Г
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) • 287
7. Який із плакатів часів Другої світової війни було ство-
рено в 1943 р.?
10. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті
джерела?
«По обидва боки широченної Хрещатицької долини...
стоять... кияни й дивляться. Порівнюють. Ще позавчо-
ра цими ж дорогами йшла поморена, розбита червоно
армія, пленталася-брела жалюгідна піхота, стомлена,
з оброслими, заболоченими і байдужими до власних
страждань лицями, у брудних, розпанаханих шинелях. Ті,
що їдуть на моторах... на легкових, тягарових автах,
мотоциклах, велосипедах, знову гігантських автоваго-
нах, танках, гарматах, - наче прорвалася загата й ри-
нула безконечна моторизована ріка... ці всі - добірні, ви-
ґлянсувані, сяючі чистотою, молодістю, червонощрхі-
стю, красою нордійських облич» (3 роману-хроніки
Д. Гуменної «Хрещатий яр»).
Подать руку понови вратским народам
Западной Украпим и Запал кой Белоруссии-
наша священнаяовязаниость!
8. Які землі належали до складу Райхскомісаріату Україна?
А Львівська, Дрогобицька, Станіславська й
Тернопільська області
Б Правобережжя, більша частина Лівобе-
режжя й південні райони, що прилягали
до Криму
В східні райони України аж до узбережжя Азовського
моря та Кримський півострів
Г Одеська область, південні райони Вінницької та західні
райони Миколаївської областей
9. У якому рядку витлумачено поняття «колабораціо-
нізм»?
А добровільна співпраця (на противагу
вимушеній праці) окремих груп чи про-
шарків населення окупованих територій з
окупантами
Б особливий статус, захист і матеріальна допомога окупа-
ційних адміністративних органів етнічним німцям
В примусове переселення людей до іншого регіону краї-
ни або їх вислання за межі держави, переважно з полі-
тичних міркувань, на підставі рішень адміністративної
влади
Г повернення громадян певної країни (бранців, інтерно-
ваних цивільних осіб, в'язнів концентраційних таборів,
депортованих, евакуйованих) додому
А Б В Г
А Б В Г
А Б В Г
А 1939 р.
Б 1941р.
В 1942 р.
Г 1943 р.
11. Якого поняття стосується ні-
мецький агітаційний плакат?
А Б В Г
А остарбайтери
Б фольксдойче
В колабораціоністи
Г репатріанти
12. Назву якого міста пропущено?
У січні 1944 р. майже 2,3-мільйонна Червона армія
розпочала визволення Правобережної України та Криму.
Успішне досягнення цієї мети великою мірою було забез-
печене перемогою в січні-лютому під
А Б В Г
А Дніпропетровськ
Б Запоріжжя
В Одеса
Г Корсунь-Шевченківський
13. У якому з варіантів міста розташовано в тій послідов-
ності, як їх було звільнено від німецької окупації?
А Донецьк, Одеса, Київ, Ужгород
Б Дніпропетровськ, Миколаїв, Ужгород, Львів
В Суми, Запоріжжя, Севастополь, Київ
Г Харків, Житомир, Миколаїв, Львів
А Б В Г
14. У яких твердженнях ідеться про характерні риси ра-
дянського партизанського руху в окупованій Україні?
1 здійснення диверсій на транспортних комунікаціях та
збір розвідувальної інформації
2 розгортання пропагандистської кампанії із закликами
до створення незалежної соборної України
З сприяння фронтовим операціям Червоної армії
4 узгодження воєнних дій із воєнними операціями націо-
нального підпілля ~ >
5 загони та з'єднання діяли здебільшого на теренах дис-
трикту «Галичина» та західних землях райхскомісаріату
Україна
А 1,3 Б 2,4
В 3, 5 Г 4,5
А Б В Г
288 •
15. Який із плакатів пропагує український рух Опору часів
Другої світової війни?
так довго, доки на всіх українських землях не буде
створена Українська Суверенна Держава».
А Б В Г
А 1939 р.
Б 1940 р.
В 1941р.
Г 1942 р.
17. У яких уривках ідеться про події, що відбулися
після звільнення від нацистських загарбників тере-
нів України, заштрихованих на карті?
1 «...Розгорнулася запекла зустрічна танкова битва
у смузі Південно-Західного фронту - у районі
Луцьк-Броди-Рівне-Дубно. З обох боків на ділянці
завширшки 70 км зіткнулося близько двох тисяч
танків. У небі діяли сотні літаків, переважно ні-
мецьких. Тиждень тривала ця танкова битва».
Які розкіш-, хліб, корівки.
Курочки ше й свинуа.
В більшовика й гітлерівців
Аж капає слинка.
— Та даремні апетити.
Г Хай спробують дулі,
— Як ке схочуть скоштуеати
_ Повстанчот кулі.
2 «...Державний Комітет Оборони ухвалив рішення
про виселення кримських татар з Кримської АРСР
в Узбецьку РСР. При цьому пояснювалось, що крим-
ські татари співпрацювали з нацистами. Факти
такої співпраці з боку окремих осіб було вико-
ристано для того, щоб депортувати близько
200 тисяч кримських татар».
З «...У рейд західними областями України (Карпат-
ський рейд) вирушило партизанське з'єднання під
командуванням С. Ковпака. Мета походу - рейко-
ва війна, знищення нафтопромислів. Підірвавши
залізничний міст біля Тернополя, партизани пере-
рвали рух по дорозі, яка пропускала понад 40 ні-
мецьких ешелонів щодня у напрямку Східного
фронту».
16. Коли було ухвалено документ,
уривок з якого наведено?
«Волею українського народу. Орга-
нізація Українських Націоналістів під
проводом Степана Бандери проголо-
шує відновлення Української Держа-
ви, за яку поклали свої голови цілі по-
коління найкращих синів України. Ор
іонізація Українських Націоналістів,
яко під проводом її Творця й Вождя
Євгена Коновальця вела в останніх
десятиліттях кровавого московсько-
ібольшевицького поневолення завзя-
I ту боротьбу за свободу, взиває весь
{український нарід не скласти зброї
Г 1,2,3
А Б В Г
А 2
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) • 289
А Б В Г
18. У якому твердженні йдеться про наслідки Корсунь-
Іііевченківської воєнної операції Червоної армії (січень -
лютий 1944 р.)?
А Звільнено велику частину території Пра-
вобережної України та Молдови. Вихід
на державний кордон СРСР із Румунією.
Б Наймасштабніше оточення на той час
військ противника, знищення 10 німець-
ких дивізій, що потрапили в оточення.
В Звільнення території Київської та Житомирської облас-
тей, деяких районів Вінниччини та Рівненщини. Визво-
лено Кіровоград.
Г Розгромлено вісім німецьких дивізій (серед них і диві-
зію «СС Галичина»), звільнено західні області України.
19. Про який твір Олександра Довженка йдеться у ви-
ступі Й. Сталіна?
«...Насамперед дуже дивно те, що в кіноповісті До-
вженка.. яка мала б показати повне торжество лені-
нізму, під прапором якого Червона Армія успішно визво-
ляє нині Україну від німецьких загарбників, немає жодно-
го слова про нашого вчителя - великого Леніна. ...До-
вженко виступає тут проти класової боротьби, він
намагається заплямувати політику і всю практичну
діяльність партії з ліквідації куркульства як класу...
Націоналістична поволока настільки затьмарила свідо-
мість Довженка, що він перестав бачити ту величезну
виховну роботу, яку провела наша партія в народі...
Кіноповість є антирадянською, яскравим виявом націо-
налізму, вузької національної обмеженості...»
А Б В Г
А «Земля»
Б «Поема про море»
В «Україна в огні»
Г «Зачарована Десна»
20. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті
джерела?
«О 3-й годині ЗО хвилин ранку підійшли до степового
аулу Ойсул. Ми заходили в хати й оголошували: "Іменем
радянської влади! За зраду Батьківщини ви виселяєтесь
в інші райони Радянського Союзу". Операція була підго-
товлена блискуче: в аул прибуло стільки новеньких аме-
риканських "фордів" і "студебеккерів" що вони вивезли
все населення за одну ходку до найближчої залізничної
станції. Одна стара татарка, збожеволівши від горя
і несподіванки, кинулася тікати в степ і була зрізана
кулеметною чергою...» (зі спогадів військовослужбовця,
учасника операції).
А Б В Г
А 1942 р.
Б 1943 р.
В 1944 р.
Г 1945 р.
У завданнях 21-22 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таб-
лиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви)
21. Установіть відповідність між
портретами історичних діячів
та їхніми іменами.
А Василь Порик
Б Степан Бандера
В Михайло Кирпонос
Г Роман Шухевич
Д Андрій Мельник
22. Установіть відповідність між історичними діячами та
їхніми стислими характеристиками.
мандира батальйону «Нахтігаль». З листопада 1943 р.-
головнокомандувач Української повстанської армії.
Б Від 1938 р. голова Проводу українських націоналістів.
На початку 1940 р. після розколу ОУН залишився очо-
лювати матірну ОУН. У роки окупації України обстою-
вав ідею створення української незалежної держави, за
що був ув'язнений у концтаборі Заксенгаузен.
В Радянський військовий діяч, установив (разом з М. Спо-
ровим та М. Кантарією) Прапор Перемоги на даху ні-
мецького рейхстагу в Берліні в ніч на 1 травня 1945 р.
Г Національний герой кримськотатарського народу. Ра-
дянський льотчик-ас, здійснив 603 бойові вильоти,
збив особисто ЗО літаків противника і 19 лІталіє у групо-
вих боях.
Д Організатор партизанського руху на Сумщині в роки
Другої світової війни. Очолив Карпатський рейд парти-
занського з'єднання українськими землями, окупова-
ними гітлерівською Німеччиною.
У завданні 23 розташуйте події в хронологічній послі-
довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на
перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви)
У завданнях 24-26, які мають шість варіантів відповіді,
виоберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номе-
ри у клітинки.
24 . У яких твердженнях ідеться про Степана Бандеру?
гп—і—і 1 Ініціатор створення Української військової
Р—'—'—1 організації та Організації українських
націоналістів (ОУН), перший голова її Про-
воду.
2 У червні 1934 р. заарештований, згодом засуджений
І за організацію терористичних актів; у вересні 1939 р.
І звільнений із тюрми.
ІЗ Очолив опозицію до Андрія Мельника, яка призвела до
І розколу ОУН, голова Революційного проводу ОУН.
І4 Після відмови скасувати Акт відновлення Української
І держави, проголошений у Львові, ув'язнений у концта-
I борі Заксенгаузен.
|5 Із листопада 1943 р. - головнокомандувач Української
І повстанської армії (УПА)
|6 Відомий як «генерал Тарас Чупринка», голова Гене-
| рального секретаріату Української головної визвольної
І ради.
25 . Що було характерним для політики радянської вла-
ди в Західній Україні напередодні радянсько-німецької
війни?
г—і—і—і 1 розширення мережі українських шкіл
І—І—І—І 2 поліпшення житлових умов і медичного об-
слуговування населення
З сприяння розвитку індивідуальних селянських госпо-
дарств
4 ліквідація політичних партій, громадських організацій,
«Просвіт»
5 підтримка греко-католицької церкви
6 призначення української інтелігенції на важливі посади
нової компартійно-радянської адміністрації
26. Укажіть причини невдач Червоної армії в перший пе-
ріод радянсько-німецької війни.
і—і—і—і 1 розрахунок на воєнну підтримку військ со-
I—І—І—І юзників - Великої Британії та США
2 хибна оцінка радянським керівництвом
військово-політичної ситуації
З брак досвіду та кваліфікації керівного складу армії СРСР
4 відсутність у радянського керівництва інформації про
підготовку нападу на СРСР
5 фактор раптовості нанесення першого удару
6 перехоплення німецькою розвідкою плану оборони
СРСР на випадок воєнних дій
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) • 291
27. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ
(1945 - початок 1950-х рр.)
Зміст навчального матеріалу:
Україна - співзасновниця ООН. Встановлення кордонів УРСР у між-
народних договорах. Посилення радянізації та репресії у західних
областях УРСР. Український визвольний рух у 1944-1950-х рр.
Обмін населенням між Польщею й УРСР. Масові депортації (1944-
1946). Операції «Вісла» і «Захід». Ліквідація УГКЦ. Внутрішньополі-
тична й економічна ситуація в УРСР. Масовий голод 1946-1947 рр.
Ідеологічні кампанії. «Чистки» творчої інтелігенції. Культура й
духовність.
Дати подій:
1945 р. - входження Закарпаття до складу УРСР;
квітень 1945 р. - Україна - співзасновниця Організації Об'єднаних
Націй (ООН);
березень 1946 р. - ліквідація Української греко-католицької церкви
(УГКЦ);
1946-1947 рр. - масовий голод в Україні;
квітень-липень 1947 р. - проведення польською владою операції
«Вісла»;
жовтень 1947 р. - проведення операції «Захід»;
1951 р. - встановлення західного кордону УРСР.
ПерсоналГЇ: Олександр Богомолець, Сергій Лебедєв, Андрій
Малишко, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Павло Тичина,
Володимир Філатов, Василь Кук, Йосип Сліпий.
Поняття і терміни: відбудова операція «Вісла», операція «Захід»,
«ждановщина», «лисенківщина», космополітизм, «холодна війна».
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вказані
дати відповідно до подій, явищ, проце-
сів; співвідносити дати та історичні факти
(події, явища, процеси) з періодами, фак-
ти-подїї — з явищами, процесами; визна-
чати послідовність історичних подій,
явищ, процесів;
• визначати правильність застосування
в історичному контексті зазначених по-
нять і термінів;
• розпізнавати на картосхемі зміни в
адміністративно-територіальному устрої
України;
• характеризувати політику влади
щодо соціально-економічного, культур-
ного, релігійного і повсякденного життя,
перебіг операцій «Вісла» та «Захід»;
діяльність і здобутки вказаних історичних
діячів;
• визначати особливості та наслідки
радянізації західних областей, причини
та наслідки проведення операцій «Вісла»
та «Захід», розгортання ідеологічних кам-
паній;
• пояснювати причини масового голо-
ду в Україні й «саморозпуску» УГКЦ.
• сприймати та інтерпретувати різно-
видові історичні джерела що стосуються
теми;
• візуально розпізнавати та характе-
ризувати вказані історико-культурні
пам'ятки.
УКРАЇНА - СУБ'ЄКТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН. Пе-
реживши драматичні події Другої світової війни,
Україна була втягнута в «холодну війну». Так на-
зивають глобальне протистояння двох наддержав -
СРСР і США - та їхніх блоків у сфері політики,
ідеології, економіки й культури, що супроводжува-
лося гонкою озброєнь.
У червні 1945 р. УРСР стала членом-засновни-
цею ООН. Восени 1945 р. Підготовча комісія ООН
розробила порядок денний першої сесії Генеральної
Асамблеї ООН. Віце-головою Підготовчої комісії
був обраний тодішній нарком закордонних справ
УРСР Дмитро Мануїльський. Ідучи загалом у
дипломатичному річищі СРСР, Україна увійшла
до численних спеціалізованих органів і агентств
ООН - Статистичної комісії, Комісії з прав люди-
ни, Комітету у справах біженців і переміщених осіб,
до Ради Безпеки ООН строком на 2 роки (1948-
1949, тоді ще як непостійний член) та інших. До
1950 р. УРСР стала членом 12 міжнародних органі-
зацій. До того вона вже була членом восьми міжна-
родних організацій та їхніх органів. У 1951-1958 рр.
Україна набула членства ще у 16 міжнародних орга-
нізаціях та їхніх органах.
29 червня 1945 р. було підписано радянсько-че-
хословацький договір про включення Закарпат-
ської України до складу УРСР. У листопаді
1945 р. його було ратифіковано Національними збо-
рами Чехословацької Республіки і Президією Вер-
ховної Ради СРСР, а 22 січня 1946 р. у складі УРСР
було створено Закарпатську область з центром у
місті Ужгороді. Наприкінці 1945 р. територія УРСР
збільшилась до понад 580 тис. км.
Від 29 липня до 15 жовтня 1946 р. делегація
УРСР брала участь у Паризькій мирній конферен-
ції, що підготувала проекти мирних договорів дер-
жав—учасниць антигітлерівської коаліції з' європей-
ськими країнами, які брали участь у Другій світовій
війні на боці гітлерівської Німеччини: Італією,
Румунією, Болгарією, Угорщиною і Фінляндією.
10 лютого 1947 р. представники цих країн підписа-
ли мирні договори. Зокрема, Румунія передала
292 •
СРСР Бессарабію та Північну Буковину. Угорщи-
на відмовилася від претензій на Закарпатську
Україну.
16 серпня 1945 р. у Москві було підписано До-
говір про радянсько-польський державний кордон:
його встановлено відповідно до лінії Керзона з дея-
кою корекцією на користь Польщі. Останній обмін
територіями з Польщею відбувся в лютому 1951,р.:
до складу УРСР перейшов Забузький район із цен-
тром у Белзі та м. Червоноград, до Польщі - Ниж-
ньо-Устрицький район Дрогобицької області. Із зе-
мель, які за угодою про «обмін ділянками державних
територій»- 1951 р. мали відійти до Польщі, радян-
ська влада виселяла всіх без винятку мешканців
Переселенці були позбавлені права вільно обирати
місце майбутнього мешкання. Значну частину насе-
лення депортували в південні райони УРСР, де
воно опинилося у вкрай важких побутових і незвич-
них природно-кліматичних умовах.
ВЛАДА ЗА ЧАСІВ ПІЗНЬОГО СТАЛІНІЗМУ. Маючи у
повоєнний період безмежну особисту владу, Й. Ста-
лін почав відверто ігнорувати керівні органи дер-
жавної партії. З’їзди не проводили аж до жовтня
1952 р. Понад п’ять із половиною років не склика-
лися пленуми ЦК. Не збиралося в повному складі
навіть політбюро ЦК. У жовтні 1952 р. відбувся
перший після війни XIX з’їзд державної партії, яка
відтоді мала назву Комуністичної партії Радянсько-
го Союзу (скорочено - КПРС). Політбюро ЦК на
цьому з’їзді було перейменоване на президію і
збільшилося з 11 до 25 осіб.
Від лютого 1944 р. до грудня 1947 р. уряд респу-
бліки очолював Микита Хрущов. Короткий період,
у березні - грудні 1947 р„ на вищій партійній посаді
в Україні перебував Л. Каганович. Коли Сталін зно-
ву доручив цю посаду Хрущову, Раду Міністрів
очолив Д. Коротченко. Після цього Хрущов перебу-
вав в Україні ще два роки. У грудні 1949 р. волею
генсека він знову опинився в Москві, а першим се-
кретарем ЦК КП(б)У став Л. Мельников.
ІДЕОЛОГІЧНІ КАМПАНІЇ. «ЧИСТКИ» ТВОРЧОЇ ІНТЕ-
ЛІГЕНЦІЇ. Державна влада взяла курс на боротьбу
з «буржуазним націоналізмом». Перші ознаки но-
вої репресивної кампанії з’явилися ще в січні
1944 р., коли Сталін зустрівся в Кремлі з групою
українських діячів культури і дав зелене світло від-
критому цькуванню кінорежисера і письменника
О. Довженка за «відхід від засад марксизму-ленініз-
му, український буржуазний націоналізм». Секре-
тарю ЦК ВКП(б) А. Жданову Сталін доручив при-
боркати «неслухняних» інтелектуалів Кампанія
була спрямована проти «буржуазної культури» та
її носіїв, які нібито зміцнили свої позиції в роки
війни, задля піднесення радянської, а насправді -
російської культури й науки як альтернативи захід-
ній. Особливої гостроти боротьба за «ідейну чисто-
ту» української інтелігенції набула під час перебу-
вання Л. Кагановича на посаді першого секретаря
ЦК КП(б)У. Дві з половиною години тривав один із
його виступів на пленумі Спілки письменників
України у вересні 1947 р., де гостро критикували
письменників і поетів І. Сенченка, Ю. Яновського,
А. Малишка, М. Рильського. Наступним об’єктом
гострих нападів став письменник-гуморист Остап
Вишня, який незадовго до того повернувся з
ГУЛАГу. У статті, опублікованій у газеті «Правда»,
було зазначено, що його твори ідеологічно шкідли-
ві. Особливі нарікання партійної критики виклика-
ли його ліричні «Мисливські усмішки». У 1951 р.
у газеті «Правда» з’явилася редакційна стаття
«Проти ідеологічних перекручень у літературі», яка
затаврувала вірш В. Сосюри «Любіть Україну»
(написаний ще в 1944 р.) як «ідейно-порочний на-
ціоналістичний твір».
У повоєнні роки вперше виявився на державно-
му рівні антисемітизм. Він став помітним під час бо-
• Космополітизм - система по-
глядів, що передбачає розширення
поняття «Батьківщина» на весь світ.
Сьогодні космополітами називають,
зокрема, тих, хто вважає себе гро-
мадянами світу.
• «Ждановщина» - ідеологічна
кампанія з переслідування та дис-
кредитації діячів культури і науки в
СРСР, інспірована секретарем ЦК
КПРС А. Ждановим від 1946 р. Ни-
щівної критики зазнала діяльність
інститутів історії України та історії
української літератури, творчих спі-
лок, редакцій газет і журналів, ви-
датних діячів української культури -
письменників, композиторів, режи-
серів тощо.
• «Лисенківщина» - специфічний
період у сільськогосподарській та
біологічній науці й практиці, пов'я-
заний із проявом культу особи пре-
зидента Всесоюзної академії сіль-
ськогосподарських наук академіка
Т. Лисенка. «Лисенківщина» вияв-
лялася у переслідуванні інакомис-
лення в галузі сільгоспнауки, гонін-
нях на вчених-генетиків, викладачів
біології, чиї концептуальні погляди
не збігалися з уявленнями Т. Лисен-
ка. Генетика була названа «продаж-
ною дівкою імперіалізму» і «бур-
жуазною лженаукою».
27. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 1950-х рр.) • 293
ротьби з «космополітизмом», яка почалася від кін-
ця 1948 р. Ця кампанія негайно поширилася в Укра-
їні, де було чимало літераторів і митців єврейської
національності. їх називали «безрідними космополі-
тами», «низькопоклонниками», що плазують перед
реакційною культурою буржуазного Заходу, та ін.
Пошуки «космополітів» і їх критика були поширені
на всі культурні центри республіки та всі сфери,лі-
тературно-художньої творчості. Незабаром зазнало
репресій усе керівництво Єврейського антифашист-
ського комітету, який у роки війни збирав фінансо-
ві кошти серед єврейських общин світу на користь
Радянського Союзу. Сам комітет було розпущено,
усі його періодичні видання заборонено. 13 січня
1953 р. Газета «Правда» оголосила про викриття те-
рористичної групи лікарів, у складі якої було назва-
но спочатку дев’ять, а потім п’ятнадцять відомих
спеціалістів. Приблизно половина з них були єврея-
ми. їм інкримінувалося вбивство у 1948 р. А. Жда-
нова, замах на життя багатьох воєначальників. Пе-
ребіг «справи лікарів» свідчив про те, що її режисер
за допомогою партапарату готував радянське су-
спільство до репрес й зіставних за масштабами з
репресіями 1937-1938 рр. Але 5 березня 1953 р. ре-
жисера зупинила власна смерть.
ВІДБУДОВА ПРОМИСЛОВОСТІ. Українська промис-
ловість відбудовувалася досить швидко, якщо по-
рівняти досягнуті результати з масштабами руйну-
вань. Об’єкти, потрібні центральному керівництву,
не відчували труднощів із фінансуванням. Відбудо-
вані підприємства починали одразу працювати на
загальносоюзний народногосподарський комплекс.
Відновлювали свої потужності «Азовсталь», «Запо-
ріжсталь», Харківський тракторний завод тощо. До
кінця 1940-х рр. було відновлено довоєнний рівень
промислового виробництва у вартісних показниках.
За фізичними обсягами рівня виробництва 1940 р.
вдалося досягти лише в середині 1950-х.
У відновленні Дніпрогесу брали участь 120 під-
приємств СРСР. У березні 1947 р. дав електричний
струм перший генератор Дніпрогесу. 1950 р. в Украї-
ні виробляли більше електроенергії, ніж напере-
додні війни. У 1948 р. виник грандіозний «Сталін-
ський план перетворення природи», який вимагав
величезних капіталовкладень на спорудження дні-
провських електростанцій і каналів від Дніпра в по-
сушливі місцевості Південної України і Крим.
Статистичні дані свідчать, що повоєнну п’яти-
річку виконали достроково, а промислове виробни-
цтво в Україні зросло на 15 % порівняно з 1940 р.
Проте натуральні показники багатьох виробництв
дають підстави вважати, що довоєнного рівня вда-
лося досягти лише в наступній, п’ятій п’ятирічці
(1951-1955).
МАСОВИЙ ГОЛОД 1946-1947 рр. Зима 1945 1946 рр.
видалася малосніжною. Весна й літо 1946 р. на пів-
дні України були найбільш посушливими за останні
півсотню років. Отже, погодні умови складалися на-
віть гірше, ніж у 1921 р. У середньому в Україні
врожайність зернових не перевищила 3,8 центнера
з гектара. На півдні колгоспники не змогли по-
вернути посіяного. Однак виняткові погодні умови
не вплинули на розміри хлібозаготівельного плану.
У листопаді 1946 р., коли стало зрозуміло, що з
України витиснули все наявне зерно, але хлібо-
заготівельного плану не виконали, М. Хрущов звер-
нувся до Сталіна з проханням припинити тиск.
У відповідь Й. Сталін і А. Жданов висунули вимогу
покінчити з «небільшовицьким ставленням» до дер-
жавних завдань і виконати план.
Залишені без допомоги південні області респуб-
ліки пережили трагічну зиму 1946-1947 рр. У Одесь-
кій, Ізмаїльській, Кіровоградській, Миколаївській
і Херсонській областях голод тривав аж до нового
врожаю. Кількість хворих на голодну дистрофію
у червні перевищувала мільйон осіб, кількість по-
мерлих від голоду серед госпіталізованих сягнула
102 тис. осіб. Однак дані про чисельність жертв не-
повні.
СТАНОВИЩЕ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Радян-
ська держава завжди розв’язувала свої економічні
проблеми за рахунок села, а під час повоєнної роз-
рухи - тим більше. Тиск держави на колгоспи взяли
на свої плечі сільські жінки. Перед війною частка
чоловіків серед працездатних колгоспників стано-
вила 49 %, а в останньому воєнному році - трохи
більше ніж 20 %. У МТС катастрофічно не вистача-
ло техніки, запчастин, пального. Коней у колгоспах
залишилося мало, і орати часто доводилося на се-
лянських коровах, які після цього різко знижували
надої. Наслідки катастрофічної посухи село подола-
ло не одразу. Однак поставки зерна державі довели
до 92 % довоєнного рівня. За меншої врожайності й
менших посівних площ це означало підвищення
частки продукції, відчужуваної у колгоспів. Порів-
няно з довоєнним рівнем істотно зросли поставки
технічних культур, передусім цукрових буряків.
Щоб активізувати підневільну працю, застосову-
вали політику батога і пряника Пряником було
«соціалістичне змагання». Політика батога вияви-
лася, зокрема, у виданому з ініціативи М. Хрущова
294 •
21 лютого 1948 р. указі президії Верховної Ради
СРСР, назва якого вичерпно характеризувала зміст:
«Про виселення з Української РСР осіб, які злісно
ухиляються від трудової діяльності в сільському
господарстві і ведуть антигромадський, паразитич-
ний спосіб життя». Цей указ став для місцевої вла-
ди засобом шантажу й залякування колгоспників.
Бажаючи зміцнити контроль компартійно-радян-
ських органів над колгоспним виробництвом, Хру-
щов здійснив укрупнення колгоспів. Наприкінці
1950 р. в УРСР залишилося 19 295 колгоспів, тобто
на 42 % менше, ніж було на початку року. Укрупне-
ні колгоспи легше піддавалися політичному конт-
ролю з боку райкомів партії і економічному контро-
лю з боку МТС.
РОЗГРОМ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ. Радяніза-
ція Західної України почалася, як і в передвоєнні
роки, з репресій. 1 листопада 1944 р. помер митро-
полит Андрей Шептицький. Це полегшило задума-
ну Сталіним ліквідацію греко-католицької церкви.
Духовенству і вірянам було запропоновано злитися
з Російською православною церквою. Після того як
вищі ієрархи греко-католицької церкви відмовили-
ся розглянути таку пропозицію, за справу взялися
органи державної безпеки. Новопризначений ми-
трополит Йосип Сліпий у квітні 1945 р. був зааре-
штований з усім єпископатом за стандартним зви-
нуваченням у співпраці з німецькими окупантами.
У березні 1946 р. усіх засудили на великі терміни
ув’язнення в таборах віддалених регіонів СРСР.
У цьому ж місяці ініціативна група вірян на чолі зі
священиком Г. Костельником зібрала у Львові со-
бор, який прийняв рішення про скасування Берес-
тейської унії 1596 р. і підпорядкування галицької
церкви московському патріарху Алексію. У Закар-
патті відповідне рішення було прийняте в 1949 р.
На Пряшівщині, тобто за межами СРСР, під радян-
ським тиском унію було ліквідовано у 1950 р.
Йосип Сліпий - митрополит
Української греко-католицької
церкви від 1944 р., ректор
Львівської греко-католицької ду-
ховної семінарії, яку 1928 р. пе-
ретворив на Богословську ака-
демію. У 1945 р. заарештова-
ний, перебував в ув'язненні, на
каторжних роботах та засланні
до 1963 р., згодом депортова-
ний за межі СРСР, емігрував до
Вати кану.
ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ. Політику
радянізації здійснювали руками тих, хто добровіль-
но або під тиском їхав на постійну роботу в західні
області. Масштаби таких переселень були істотни-
ми. Зі східних областей України, а також з інших
республік у край прибували десятки тисяч апарат-
них працівників, спеціалістів народного господар-
ства, працівників медичних і культурно-освітніх
установ. У прийнятому в березні 1946 р. законі про
п’ятирічний план окремим пунктом формулювало-
ся завдання перетворити Львів на великий промис-
ловий центр. У 1946-1947 рр. в Дрогобицькій об-
ласті (в 1959 р. об’єднана із Львівською) було від-
крито газові родовища, а в 1949 р. - побудовано
найбільший тоді в СРСР і Європі магістральний га-
зопровід Дашава - Київ. У 1951 р. західноукраїн-
ський газ почала одержувати Москва.
У північній частині Львівської і на півдні Волин-
ської областей було знайдено промислові запаси ву-
гілля. З 1949 р. у Львівсько-Волинському вугільно-
му басейні почалося шахтне будівництво. У 1950 р.
було відкрите найбільше в СРСР Роздольське ро-
довище сірки. Незабаром тут почалося будівництво
великого гірничо-хімічного комбінату. Були рекон-
струйовані хімічні комбінати у Калуші і Стебнику,
Солотвинський соляний рудник у Закарпатті. Став
до ладу потужний цементний завод у Миколаєві
Дрогобицької області.
КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СЕЛА. У західних областях налі-
чувалося десятки тисяч хуторів і тисячі дрібних сіл.
У травні 1945 р. з ініціативи Хрущова з’явилася
компартійно-радянська постанова про утворення
земельних общин, які мали регулювати користуван-
ня угіддями, утворювати супряги, щоб допомагати
господарствам у обробці землі. За 1945 р. було орга-
нізовано близько 240 тис. супряг. Влаштовували
екскурсії до колгоспів східних областей, щоб селяни
переконалися у перевагах колективного господарю-
вання і розповіли про це односельцям. На заможних
селян держава скеровувала вістря податкового тис-
ку. З початком колективізації поширилося пряме
розкуркулення заможних господарств. Суцільну ко-
лективізацію почали здійснювати тільки з 1948 р.
Вона відбулася у стислі строки. До середини 1950 р.
в 7190 колгоспах було об’єднано 98 % селянських
господарств.
МАСОВІ ДЕПОРТАЦІЇ. ОБМІН НАСЕЛЕННЯМ МІЖ
ПОЛЬЩЕЮ І УРСР. ОПЕРАЦІЯ «ВІСЛА». 9 вересня
1944 р. в Любліні між прорадянським Польським
комітетом національного визволення та урядом
27. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 1950-х рр.) • 295
Західна Україна в повоєнні роки
Б І
С Р
ВАРШАВА
РадомО
Кошице
Пінськ
5
М®
Люблін
Ковеле
арни
УПА
Луцьк
Корець
Гома в.
.Ярослав
ГерНОПІЛЬ :
ансла
Сату-Маре,
Сигіт
р
Бстошани
— °
ДО
Здолфйнів
О Бая-Маре
м
У ПАЇ-Південь
ЗбаражЧ
О
Ньїредьгаза
О ’
У Г О Р Щ И Н А
Сокаль
Радехів
ГрубешіЕ
Сагринь
Замости
а-Руська
Жовква
° Яворів
-урбио..
'
_ .г - \ ° Кременець
БілогорщаЦ® . ср>2пс>чаїв
бородо О Львів 3олочІВ7^Нідкам№
У П А - 3 а X і д
Самбір
Дрогобич
Кельце
Сандомир
Рогатин5
чєхосло
Надвірна
Коломия
Хотин
^Чернівці
Сторожинець
7 Волинський
Славута
_о\
епетівкв*,
Х/Мстер
ДХ—«У. '-4/ІОГИЛІВ
4/ Подільський-
“І Територія Української РСР
-----1 на початку 1941 р.
.і? 04.. Просування німецько-радянського
фронту в 1944 р.
Створення Української головної
визвольної ради в липні 1944 р.
па За ’ Назви генеральних військових
груп УПА в 1944-1945 рр.
Місця бойових зіткнень УПА
з радянськими військами
та польською Армією Крайовою
Райони українсько-польського
.....збройного конфлікту
Закарпатська Україна, передана
до складу УРСР за договором
із Чехословаччиною 29 червня 1945 р
Межа українських земель, переданих
Польщі за радянсько-польським
договором 16 серпня 1945 р.
Примусовий обмін населенням
між Польщею та УРСР у 1945-1947 рр.
\ Xі! Райони проведення польською владою
1-Х XI депортаційної операції «Вісла» у квітні 1947 р.
Спеціальні збірні пункти, звідки депортували
О* на схід українське населення під час
операції «Захід» у жовтні 1947 р.
+ Місце загибелі Романа Шухевйча
° 5 березня 1950 р.
Обмін територіями 15 лютого 1951 р.
передано від Польщі до складу УРСР
передано від УРСР до складу Польщі
Західний кордон СРСР наприкінці 1951 р.
296 •
УРСР було підписано угоду про обмін населен-
ням - українців із території Польщі й поляків із те-
риторії УРСР. В урядових договорах проголошува-
лося, що це добровільне переселення. Поляки, які
мали право на виїзд до Польщі, переселялися охоче,
щоб уникнути колгоспного рабства. Однак далеко
не всі українці, які жили на своїй етнічній території
впродовж багатьох поколінь, прагнули переселити-
ся в Радянський Союз. Попри тиск офіційних пред-
ставників обох держав, десятки тисяч українців рі-
шуче відмовилися від переселення. Тому незабаром
розпочалися силові акції, що мали на меті примусо-
ве виселення. Спеціальні загони, сформовані з по-
ляків, які походили з колишніх східних воєводств,
нападали на українські села й руйнували їх, убива-
ли людей, щоб посіяти страх і змусити до виїзду.
Озброєним польським загонам допомагали держав-
на міліція, служба безпеки, а також частини радян-
ських прикордонних військ НКВС. Проте терор не
давав бажаних результатів. Тому у вересні 1945 р.
польський уряд спрямував проти мирного населен-
ня три піхотні дивізії. Розпочалася нова хвиля теро-
ру проти українців, яку активно підтримували під-
розділи НКВС. Протягом 1944-1946 рр. з Галичини
і Волині до Польщі було переселено понад 800 тис.
поляків, а з Польщі в Україну - близько півмільйо-
на українців.
28 квітня 1947 р. розпочалася акція «Вісла», тоб-
то примусове виселення українців углиб Польщі. їх
переселяли із так званого Закерзоння, тобто з дав-
ніх українських земель (Холмщина, Підляшшя, Над-
сяння, Лемківщина), що опинилися на польському
боці лінії кордону. У січні 1947 р. військові відділи
на території південно-східних воєводств одержали
наказ скласти списки українських сімей, що не пе-
реселилися у 1944-1946 рр. Через місяць заступник
начальника Генштабу С. Моссор уже запропонував
план переселення українців у західні землі. Поль-
ська влада застосувала принцип колективної відпо-
відальності українців. Фактично кожного українця
було потрактовано як співучасника УПА, як «націо-
наліста». Це розв’язувало польським воякам руки.
У цій акції було задіяно шість польських дивізій та
відділи органів польської.служби безпеки. Одночас-
но війська НКВС і чехословацької армії заблокува-
ли східні й південні кордони Польщі. На збирання
людям давали лише 2-3 години, брати з собою в до-
рогу дозволялося лише найнеобхідніше. Селян дов-
го тримали у пересильних пунктах. На нових міс-
цях, як правило, переселенцям виділяли найгірші
землі. Не лише влада, а й сусіди ставились до них
переважно вороже, вважали й називали їх «україн-
ськими бандитами». Переселення близько 150 тис.
осіб знелюднило Бескиди.
ЗБРОЙНИЙ ОПІР ОСЕРЕДКІВ ОУН І УПА. ОПЕРАЦІЯ
«ЗАХІД». У серпні 1943 р. бандерівська ОУН вне-
сла принципові поправки до своїх програмних до-
кументів. Бандерівці проголошували рівність у пра-
вах усіх громадян майбутньої Української держави
незалежно від їхньої національності, підтверджува-
ли право національних меншин вільно розвивати
свою культуру.
У відкритих боях, зважаючи на явну перевагу
противника в чисельності та озброєнні, бійці УПА,
як правило, зазнавали поразок. Тому закордонний
провід ОУН на чолі з С. Бандерою ухвалив рішення
про виведення великих підрозділів УПА з України
через Словаччину в Західну Німеччину і Австрію.
Підрозділи, які виявили бажання залишитися, по-
дрібнювалися на невеликі, глибоко законспіровані
групи, здатні діяти автономно. Вони складалися пе-
реважно з місцевих жителів, які мали підтримку на-
селення. Повстанці обстоювали зі зброєю в руках
приватну власність і свою релігію, право жити так,
як завжди, а не працювати на державу в ненависних
колгоспах.
Черговий етап протистояння повстанців і влади
був пов’язаний із виборами до Верховної Ради
СРСР у лютому 1946 р., які мали легалізувати ра-
дянську окупацію. Існувала висока ймовірність
того, що населення, яке не забуло вільних виборів у
довоєнній Польщі, не погодиться солідаризуватися
з чужою для нього владою. Тому Кремль розгорнув
у західних областях України безпрецедентну за
масштабами і залученими силами акцію, що одер-
жала назву «Великої блокади». На території захід-
них областей у січні-квітні 1946 р. було розміщено
понад 3500 гарнізонів регулярних військ, загонів
НКВС, а також гарнізони, сформовані з винищу-
вальних батальйонів. Цими силами владі вдалося
заблокувати всі села й перекрити доступ до них по-
встанців. Останні пережили надзвичайно важку
зиму. Однак «Велика блокада» не зламала їх. У цей
час відділи УПА діяли також на Закерзонні.
Щоб подолати спротив ОУН та УПА, партійно-
радянське керівництво спрямувало зусилля на
проведення колективізації сільського господарства і
встановлення повного контролю над західноукраїн-
ським селом, звідки черпав свої сили визвольний
рух. По всій Західній Україні й у Польщі НКВС на-
саджував свою агентуру, яка збирала інформацію
про дії націоналістів. Загони НКВС спалювали
села, виселяли людей із місцевості, де розташовува-
27. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 1950-х рр.) • 297
лися бази УПА, ув’язнювали «бандпосібників» або
депортували їх цілими сім’ями до Сибіру. Щоб ви-
явити «бандпосібників» і поширити уявлення про
бандерівців серед місцевих жителів як про звичай-
них карних злочинців, органи безпеки створювали
провокаційні псевдобандерівські загони, які вдава-
лися до грабунків, убивств, ґвалтувань.
21-26 жовтня 1947 р. було здійснено операцію з
депортації цивільного населення Західної України
з метою знищення соціальної бази українського
визвольного руху, тепер уже з теренів УРСР. Цю,
одну з наймасовіших каральних акцій сталінського
режиму, назвали операцією «Захід». Із західних
областей України було депортовано понад 77 тис.
українців (близько 26 тис. сімей). До регіону де-
портації входили Волинська, Дрогобицька, Стані-
славська, Львівська, Ровенська, Тернопільська й
Чернівецька області. Вихідці із західних областей
направлялися за тисячі кілометрів від України на
спецпоселення в Казахську РСР, Красноярський
край, Іркутську, Омську, Читинську та інші області
РСФСР. Виселенню підлягали «родини учасників
банд ОУН, пособники учасникам ОУН та члени їхніх
родин, куркулі-націоналісти та 'їхні родини».
Наприкінці 1940-х рр., унаслідок чекістських
операцій і агентурно-оперативних дій, депортацій у
східні регіони прихильного до повстанців та під-
пільників населення, колективізації сільського гос-
подарства, лави повстанців та підпільників ріділи.
У вересні 1949 р. голова Генерального секретаріату
УГВР, головнокомандувач УПА Р. Шухевич видав
наказ, згідно з яким підрозділи і штаби УПА припи-
няли свою діяльність як бойові одиниці та органи
управління. Зусилля загонів УПА та підпілля ОУН
спрямовувалися на пропагандистську роботу й са-
ботаж.
У березні 1950 р. в с. Білогорща неподалік
Львова, захищаючись у власній криївці, загинув
Р. Шухевич. Це зумовило швидкий занепад руху
Опору в Західній Україні. Однак смерть Р. Шухеви-
ча, втрати командних кадрів, труднощі підтримання
організаційних зв’язків не зупинили повстанців і
підпільників у прагненні продовжувати антирадян-
ську боротьбу. У травні 1954 р. був заарештований
єдиний на той час член Проводу ОУН в Україні, го-
лова Генерального секретаріату УГВР і головний
командир УПА Василь Кук.
КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ. Важливим здобутком післяво-
єнної п’ятирічки в культурному житті було запрова-
дження обов’язкового 7-річного навчання і створен-
ня 1300 шкіл на 400 тис. учнівських місць. Відкри-
лися нові вищі навчальні заклади. Найбільшими
серед них були Ужгородський державний універси-
тет і Чернівецький медичний інститут. У трьох від-
ділах Академії наук УРСР почали свою діяльність
44 інститути, у тому числі 20 нових. Особливу увагу
у відродженні наукових установ було приділено
Академії наук. Після Олександра Богомольця в
1946 р. Президентом Академії наук України став
академік Олександр Палладій.
Олександр Богомолець (1881-1946) - видатний
учений-патофізіолог, праці якого сприяли розвитку
майже всіх напрямів патологічної фізіології, ендо-
кринології, дослідженням у галузі імунітету тощо.
Дослідник вивчав суть і біологічні процеси старіння,
обґрунтував провідні засади геронтології. Його ро-
боти про продовження життя, боротьбу з багатьма
на той час невиліковними хворобами стали науко-
вим проривом, який слугував фундаментальною
основою для сучасної медицини.
Значним досягненням учених радянської Украї-
ни стало розроблення й виготовлення в Інсти-
туті електродинаміки під керівництвом академіка
АН УРСР Сергія Лебедєва першої в СРСР і Євро-
пі малої електронної обчислювальної машини
(МЕОМ). Ця розробка заклала фундамент для по-
дальшого розвитку комп’ютерної науки та техніки в
Україні.
Одним із лідерів світової медичної науки і прак-
тичної медицини був Інститут очних хвороб і тка-
нинної терапії, створений в Одесі у 1936 р. зусилля-
ми видатного вченого-офтальмолога Володимира
Філатова. Ще в 1938 р. учений одним із перших у
світі провів успішну операцію з пересадки рогівки
ока, розробив багато нововведень у методиці клініч-
них досліджень хвороб ока.
У літературу прийшли молоді письменники, зба-
гачені життєвим досвідом недавньої війни, Велико-
го громадського звучання набули твори Максима
Рильського, Юрія Яновського, Володимира Сосюри.
Продовжували свою творчість художники Т. Яб-
лонська, М. Глущенко, М. Дерегус, О. Шовкуненко,
композитори К. Данькевич і Д. Хлебанов, актори
А. Бучма, Н. Ужвій, Г. Юра, Ю. Шумський та ін.
На трьох кіностудіях у Києві, Одесі та Ялті ви-
пускалися фільми, які йшли в загальносоюзний
прокат. Були популярними, зокрема, стрічки «Тре-
тій удар» І. Савченка, «Подвиг розвідника» і «Ще-
дре літо» Б. Барнета. У 1951 р. на екрани вийшов
останній фільм видатного українського кінорежисе-
ра Ігоря Савченка «Тарас Шевченко». Цензурні
298 •
ПАМ'ЯТКИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА,
ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
Тетяна Яблонська. «Хліб». 1949 р.
вимоги унеможливили створення пере-
конливого образу поета, адже належало
подати «революціонера-демократа», який
слухняно рухається за настановами стар-
ших російських братів. Незважаючи на
всі труднощі, збагачувалося музичне мис-
тецтво України. В оперній царині зна-
чний розголос мала опера «Богдан
Хмельницький» Костянтина Данькеви-
ча. Під час показу в Москві партійні про-
пагандисти виявили, що її лібрето, напи-
сане О. Корнійчуком та В Василевською,
містило численні «Ідейні прорахунки».
Тренувальний тест до теми 27
Завдання 1-21 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
А Б В Г
1. З яких українських земель було депортовано україн-
ців під час операції «Вісла»?
А Лемківщини, Посяння, Підляшшя та
Холмщини
Б Східної Галичини, Західного Поділля,
Брацлавщини
В Північної Буковини, Хотинщини, Покуття
Г Закарпаття, Прикарпаття, Південної Бессарабії
2. Якою цифрою на картосхемі
позначено область, що з'яви-
лася на картах адміністративно-
територіального устрою УРСР на
початку 1946 р.?
А Б В Г
Г 4
3. Яким роком датується наве-
дений фрагмент звернення уря-
ду УРСР?
«...Уряд УРСР упевнений у
тому, що Україна, яка відіграла
помітну роль у розгромі ворога,
з її великими людськими силами
і матеріальними ресурсами бу-
де спроможна зробити великий
внесок у справу зміцнення миру і
підтримання загальної безпеки.
На підставі вищезазначених
міркувань Уряд УРСР, керований
бажанням сприяти встановленню гарантії миру і без-
пеки після війни як для власного народу, так і для інших
народів, вирішив звернутись до Конференції Об'єднаних
Націй з заявою, повідомляючи про своє бажання приєд-
натися до загальної Організації Безпеки як одна з дер-
жав-засновників, а також узяти участь у конференції
Об'єднаних Націй у Сан-Франциско».
А Б В Г
А 1945 р.
Б 1946 р.
В 1947 р.
Г 1948 р.
27. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 1950-х рр.) • 299
4. У які повоєнні роки між М. Хрущовим та Сталіним від-
булася наведена розмова?
«Стали надходити сигнали, що люди помирають.
Де-не-де почалося людожерство... Потім такі випадки
почастішали.. Я доповів про все Сталіну, але у відповідь
викликав лише гнів: "М'якотілість! Вас обдурюють, на-
вмисне доповідають про таке, щоб розчулити й змуси-
ти використати резерви". Він уважав, що я начебто
піддаюся місцевому українському впливові, що на мене
здійснюють тиск, і я став мало не націоналісто'м, що
не заслуговує на довіру».
А 1945-1946 рр.
Б 1946-1947 рр.
В 1947-1948 рр.
Г 1948-949 рр.
5. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті
джерела?
«Пдрша стаття договору проголошувала: "Закар-
патська Україна (що носить, згідно з Чехословацькою
Конституцією, назву Підкарпатська Русь), яка на під-
ставі договору від 10 вересня 1919 р., укладеного в Сен-
Жермені-ан-Ле, увійшла як автономна одиниця в межі
Чехословацької Республіки, возз'єднується в згоді з ба-
жанням, виявленим населенням Закарпатської України, і
на підставі дружньої угоди обох Високих Договірних
Сторін, зі своєю споконвічною батьківщиною - Україною
і включається до складу Української Радянської Соціаліс-
тичної Республіки"».
А Б В Г
А 1939 р. Б 1945 р.
В 1947 р. Г 1949 р.
6. Які твердження характеризують державну політику в
галузі культури та науки в другій половині 1940-х - на
початку 1950-х років в УРСР?
1 утвердження як офіційно дозволеної теми любові до
України в кіно- і театральному мистецтві
2 відновлення роботи науково-дослідних установ, зміц-
нення їхньої матеріально-технічної бази
З створення атмосфери творчої змагальності в літературі
й мистецтві
4 сприяння контактам діячів української культури з мит-
цями Заходу
5 розгортання ідеологічної кампанії боротьби проти
« космопол ітизму »
А Б В Г
А 1,3
В 2, З
Б 1,4
Г 2, 5
7. Завершіть речення.
Буржуазною псевдонаукою 1948 р оголошено...
———— А історію
— — — — Б генетику
———— В фізику
Г хімію
8. Ідеологічні кампанії, що здійснювала державно-ком-
партійна влада в Україні у повоєнні часи, виявлялися в...
1 публічному цькуванні й звинуваченні в «націоналізмі»
українських літераторів
2 масових розстрілах політично неблагонадійних
З відновленні колгоспного ладу та голоді 1946-1947 рр.
4 гоніннях представників єврейської інтелігенції
5 боротьбі проти «низькопоклонства» перед Заходом
6 розгромі «реакційноїтеорії менделізму-морганізму»
7 масовому зросійщенні культури, освіти та науки
А 1, 2,3,6
Б 2,4,5, 7
В 3, 5, 6, 7
Г 1,4, 5, 6
9. Укажіть особливості розвитку промисловості в 1946-
1950 рр.
1 надання США кредитів Радянському Союзу згідно з
планом Маршалла
2 матеріальна зацікавленість робітників у розвитку ви-
робництва та якості продукції
З першочергова відбудова підприємств важкої промис-
ловості, машинобудування та енергетики
4 здійснення відбудови на основі прогресивних техноло-
гій повоєнного часу
5 розвиток промисловості здебільшого здійснювався за
рахунок викачування ресурсів із сільського господарства
А 1,3 Б 1,4
В 2, З Г 3, 5
10. Що було характерним для України в перші повоєнні
роки (1945 - початок 1950-х рр.)?
1 відбудова старих, будівництво нових електростанцій
2 істотні капіталовкладення в сільське господарство
З скасування обов'язкових поставок державі сільськогос-
подарської продукції
4 згортання антицерковної політики та відмова від атеїс-
тичної пропаганди
5 зростання обсягів виробництва за умов домінування
важкої промисловості
6 упровадження на машинобудівних, металургійних та хі-
мічних заводах новітніх технологій
А 1, 5 Б 2, 4
В 3, 6 Г 4, 6
А Б В Г
11. Що визначало становище сільського господарства
в повоєнну добу (1945 - початок 1950-х рр.)?
1 надлишок робочих рук та техніки в колгоспах
2 збільшення розмірів присадибного господарства кол-
госпників
З безправне соціальне становище селян
4 вільне пересування селян у міста і на новобудови
5 мізерна оплата праці
А 1,2 Б 1,4
В 2, З Г 3, 5
12. Які явища та процеси характерні для економіки
України в повоєнні часи?
1 пріоритетний розвиток галузей, що виробляли товари і
продукти для населення
2 відбудова економіки як самостійного, замкнутого і са-
модостатнього комплексу
З вплив ідеологічного фактора: соціалістичні змагання,
А Б В Г
300 •
рухи передовиків і новаторів
4 фінансування села за залишковим принципом, укруп-
нення колгоспів
5 активне впровадження в буденне життя населення до-
сягнень науково-технічного прогресу
А 1,2
В 3,4
Б 1,5
Г 4, 5
А Б В Г
13. Яке поняття є зайвим у переліку, що характеризує
джерела забезпечення темпів повоєнної відбудови?
Режим економії - фінансування за залишковим прин-
ципом легкої промисловості та соціальної сфери - «мо-
білізація» коштів населення - еквівалентний обмін між
містом і селом.
і———— А режим економії
|А ——— — б фінансування за залишковим принци-
I———с— пом легкої промисловості та соціальної
сфери
В «мобілізація» коштів населення
Г еквівалентний обмін між містом і селом
14. У яких твердженнях ідеться про Олександра Дов-
женка?
1 започаткував новий жанр в українській літературі - кі-
ноповість
2 переможець конкурсу на проект кінофабрики в Києві,
збудованої в 1928 р.
З його кінофільм «Земля» на всесвітній виставці в
Брюсселі в 1958 р. був визнаний одним із 12 найкра-
щих фільмів усіх часів і народів
4 режисер та сценарист перших в Україні звукових філь-
мів «Симфонія Донбасу» та «Фронт»
5 його стрічки започаткували феномен українського пое-
тичного кіно
5 Завдяки виступам на його захист Папи Римського Іоан-
на XXIII і президента США Дж. Кеннеді був звільнений з
ув'язнення й висланий за межі СРСР.
А 1, 2 Б 1, 5
В 3, 4 Г 3, 5
17. Серед причин операції «Вісла», здійсненої поль-
ським урядом, називають його прагнення...
1 виконати умови договору від 1944 р. між урядом УРСР
та ПКНВ про обмін населенням: евакуацію українців з
території Польщі й поляків з УРСР
2 залишити за українцями (греко-католиками) право до-
тримуватися свого віросповідання з огляду на ліквіда-
цію УГКЦ радянською владою
З врятувати українську людність Закерзоння від приєд-
нання до тоталітарної радянської держави, у якій пану-
вали колективізація та політичні репресії
4 придушити український національно-визвольний рух
на Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині
5 ліквідувати українську національну меншину на східних
окраїнах Польщі, прискоривши асиміляцію переселен-
ЦІ в
А Б В Г
А 1, 2 Б 1, З
В 2, З Г 4, 5
18. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті з
історичного джерела?
«Пропоную, щоб собор вирішив оці чотири точки.
Перше: скасувати постанову Берестейсько'' унії 1596
року. Друге: відірватися від Римської папської церкви.
Третє: повернутися до нашої предківської святої право-
славної віри. Четверте: возз'єднатися з Руською право-
славною церквою в Радянському Союзі. Хто за цю пропо-
зицію, нехай піднесе руку».
А Б В Г
Б 1,4
Г 3,5
А Б В Г
А 1945 р.
В 1947 р.
Б 1946 р.
Г 1948 р.
15. Про якого історичного діяча йдеться?
Від 1943 р. головний командир УПА. Відомий як «гене-
рал Тарас Чупринка», голова секретаріату Української
головної визвольної ради (УГВР) (1944-1950). Загинув
5 березня 1950 р.
А Б В Г
А Петра Полтаву
Б Романа Шухевича
В Степана Бандеру
Г Василя Кука
16. У яких твердженнях ідеться про Йосипа Сліпого?
1 Борець за автокефалію українського православ'я, тво-
рець і перший митрополит Української автокефальної
православної церкви.
2 Ініціатор створення Львівської богословської академії-
єдиного в Польщі легального українського ВНЗ у міжво-
єнний період.
З У 1945 р. разом з усіма іншими вищими ієрархами
УГКЦ був заарештований НКВД.
4 Як митрополит, підтримав ЗО червня 1941 р. відновлен-
ня української державності і створення уряду Україн-
ської держави на чолі з Я. Стецьком.
19. Який рік слід уписати на місці пропуску в джерелі?
«28 квітня___шість дивізій Війська Польського роз-
почали виселення українського населення з західних
окраїн українських етнічних земель, що в кінцевій фазі
Другої світової війни опинилися в межах Польщі. Це ви-
селення отримало військову назву операції "Вісла". Кіль-
камісячна операція проводилася з великими знущаннями
над українцями і з особливою брутальністю. Було де-
портовано на захід і північ Польщі близько 150 тисяч
осіб, одночасно арештовано і ув'язнено у післягітлерів-
ському таборі Явожно, а також просто вбито кілька
тисяч українців (у Явожно опинилися 3873 в'язні). Україн-
ців виселяли з Ряшівського, Люблінського і Краківського
воєводств і розпорошено розселювали на понімецьких
землях - в Ольштинському, Кошалінському, Щецінсько-
му, Вроцлавському, Зєльоногурському і Гданському воє-
водствах. За повернення в рідні місця арештовувалб. Ця
етнічна чистка проводилася під приводом боротьби з
УПА».
А Б В Г
А 1944 р.
В 1946 р.
Б 1945 р.
Г 1947 р.
27. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 1950-х рр.) • ЗОЇ
20. Кампанія з боротьби з «космополітизмом» спрово-
кувала безпідставне цькування діячі культури,
яких звинувачували в пропаганді національного нігіліз-
му й низькопоклонстві перед Заходом.
———— А білоруської
— — — Б кримськотатарської
———— В російської
Г єврейської
21. Доповніть твердження. ,
У1951 р. створено першу в СРСР електронно-обчис-
лювальну машину («МЕОМ») під керівництвом...
д І Б І В І Г І А Сергія Лебедєва
----------Б Бориса Патона
———— В ЛеваДелоне
Г Миколи Гришка
У завданнях 22-23 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та-
блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
22. Установіть відповідність між твердженнями та імена-
ми діячів повоєнної України, яких вони стосуються.
А Володимир Філатов
Б Василь Кук
В Володимир Сосюра
Г Олександр Довженко
Д Йосип Сліпий
1 Генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА з 1950 р.,
1954 р. узятий у полон військами МДБ СРСР, без вироку
суду провів у в'язницях шість років.
2 Автор вірша, написаного ще в 1944 р., а в 1951 р. визна-
ного «ідейно порочним твором».
З Режисер, автор кіноповісті, яку назвали «антирадян-
ською, яскравим виявом націоналізму, вузької націо-
нальної обмеженості».
4 Учений, одним із перших у світі провів успішну опера-
цію з пересадки рогівки ока, розробив багато нововве-
день у методиці клінічних досліджень хвороб ока.
23. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
Олександр Богомолець
Йосип Сліпий
Максим Рильський
Роман Шухевич
Олександр Довженко
У завданнях 24-25 розташуйте події у хронологічній по-
слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви)
А Б В Г
1
2
3
4
24. Установіть послідовність подій.
А створення першої МЕОМ
Б згасання боротьби УПА після смерті
Р. Шухевича
В створення Народного комісаріату за-
кордонних справ УРСР
Г створення Закарпатської області з
центром у м. Ужгород
25. Установіть хронологічну послідовність подій.
А звільнення із заслання Йосипа Слі-
пого
Б операція «Захід»
В Україна стає співзасновницею ООН
Г «саморозпуск» УГКЦ
А Б В Г
1
2
3
4
26. Що з переліченого характеризує умови, за яких від-
бувалася відбудова господарства в УРСР (так само, як і
в СРСР) у повоєнну добу?
І | І і 1 тоталітарний політичний режим, командно-
——— адміністративна система
2 домінування приватної та державної соціа-
лістичної власності
З панування колгоспно-радгоспної системи
4 економічна зацікавленість працівників у розвитку ви-
робництва
5 американська фінансова та технічна допомога
6 пріоритетний розвиток важкої промисловості
27. Які з тверджень характеризують розвиток культури
та науки в УРСР 1946-1953 рр.?
і і—і—і 1 зміцнення матеріально-технічної бази нау-
'—1—1—1 ково-дослідних установ
2 досягнення в генетиці, підтримані академі-
ком Т. Лисенком
З публічне цькування й звинувачення в націоналізмі
українських істориків та письменників
4 створення радянським урядом сприятливих умов для
літераторів та театральних критиків, євреїв за націо-
нальністю
5 успіхи в електроніці, зокрема створення електронно-
обчислювальної машини
6 визначальна роль Олександра Олеся, М Вороного,
Г. Косинки в розвитку літературного процесу
28. Що було характерним для економічного й соціально-
го життя населення Західної України в другій половині
1940-х - на початку 1950-х рр.?
І | ] | 1 реконструкція старих і будівництво нових
промислових підприємств
2 призначення на керівні посади всіх ща-
блів партійно-радянської влади місцевих українців
З репресії проти місцевого населення, виселенню його у
глибинні райони СРСР
4 тимчасове сприяння компартійно-радянської влади
греко-католицькій церкві
5 проведення владою насильницької колективізації сіль-
ського господарства
6 здійснення індустріалізації на досконалій технічній базі
та новітніх технологіях
302 •
28. УКРАЇНА В УМОВАХ
ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953-1964)
Зміст навчального матеріалу:
Участь українців у повстаннях у сталінських концтаборах. XX з'їзд
КПРС. Десталінізація і лібералізація суспільного життя. Зміни ад-
міністративно-територіального устрою: входження, Кримської об-
ласті до складу УРСР. Зміни в управлінні господарством. Заро-
дження дисидентського руху та його течії. Шістдесятництво. Анти-
режимні виступи 1960-х рр. Культура й духовність.
Дати подій:
1953-1954 рр. - повстання політичних в'язнів у сталінських конц-
таборах. Ліквідація ГУЛАГу (ГУТАБу);
лютий 1954 р. - входження Кримської області до складу УРСР;
1956ф. - XX з'їзд КПРС, засудження культу особи;
1959 р.-утворення Української робітничо-селянської спілки;
1959 р. - утворення Клубу творчої молоді «Сучасник» у м. Київ;
Персоналїї: Катерина Білокур, Левко Лук'яненко, Іван Світличний,
Василь Стус, Алла Горська, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Василь
Симоненко, Лесь Танюк, Сергій Корольов.
Поняття і терміни: десталінізація, культ особи, лібералізація, по-
літична реабілітація, «відлига», раднаргосп, шістдесятники, диси-
денти.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вказані
дати відповідно до подій, явищ, процесів;
співвідносити дати та історичні факти (події,
явища, процеси) з періодами, факти-події-
з явищами, процесами; визначати послі-
довність історичних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування в
історичному контексті зазначених понять і
термінів;
• розпізнавати на картосхемі зміни в ад-
міністративно-територіальному устрої Укра-
їни;
• характеризувати сутність процесу дес-
талінізації, спроби реформ управління еко-
номікою в середині 1950-1960-х рр., осо-
бливості розвитку культури; сутність анти-
режимного руху та його течії; діяльність і
здобутки вказаних історичних діячів;
• пояснювати причини та наслідки вхо-
дження Кримської області до складу УРСР;
• визначати наслідки процесу лібераліза-
ції, реформ для українського суспільства,
причини виникнення та значення антире-
жимного руху;
• сприймати та інтерпретувати різнови-
дові історичні джерела, що стосуються
теми.
ПІСЛЯ СМЕРТІ Й. СТАЛІНА. 27 березня 1953 р. Вер-
ховна Рада СРСР оголосила амністію, результатом
якої скористалися здебільшого кримінальні елемен-
ти. Мільйони людей, репресованих за політичними
мотивами на тривалі терміни, залишалися в концта-
борах і тюрмах. У ніч на 4 квітня з ініціативи Лав-
рентія Берії були звільнені лікарі. Антисемітська
хвиля почала спадати. Услід за лікарями Л. Берія
розпочав реабілітацію громадян по інших великих
«справах», організованих міністерством держбезпе-
ки у післявоєнні роки.
У червні М. Хрущов підготував зняття з посади
Л. Мельникова - дуже непопулярної в Україні лю-
дини. Посаду першого секретаря Хрущов віддав
0. Кириченку - першому українцеві на цій високій
посаді. У вересні 1953 р. відбувся пленум ЦК
КПРС, на якому було нарешті обрано першого се-
кретаря. Ним став Микита Хрущов який фактично
виконував ці обов’язки від смерті Сталіна.
Протекція українській політичній еліті й вихід-
цям з України не мала наслідків, яких очікував
М. Хрущов. Навпаки, політичні діячі українського
походження відіграли в його усуненні від влади ви-
рішальну роль. Улітку 1963 р. після М. Підгорного
першим секретарем ЦК Компартії України став
П. Шелест. Цілком зобов’язані Хрущову своєю по-
літичною кар’єрою, ці люди приєдналися до змови,
яка готувалася під керівництвом іншого висуванця
Хрущова - Л. Брежнєва і за участю КДБ СРСР.
ЗМІНИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ
УРСР. У 1954 р. Кримський півострів було передано
УРСР. Ця подія завершила формування сучасних
кордонів України. На рішення спільників Кремля
істотно вплинуло катастрофічне економічне стано-
вище Криму. Унаслідок депортації в 1944 р. корін-
ного населення господарство півострова занепало.
Щоб виправити становище, уряд одразу після ви-
гнання нацистських окупантів почав заселяти сте-
пові та гірські райони півострова колгоспниками з
України та Росії. Проте господарське освоєння
Криму відбувалося з великими труднощами, оскіль-
ки переселенці не мали досвіду сільськогосподар-
ських робіт у нових умовах.
Актуальним було питання забезпечення пів-
острова водними та паливно-енергетичними ресур-
сами, посівними матеріалами, технікою. Лише
Україна могла стати природним і надійним поста-
чальником Кримського півострова. Але в Кремлі
керувалися не тільки економічними міркуваннями.
28. Україна в умовах десталінізації (1953-1964) • 303
З початку 1954 р. партійний апарат і засоби масової
інформації розгорнули пропагандистську кампанію
у зв’язку з 300-річчям «входження» України до
складу Росії. Цю подію почали іменувати возз’єд-
нанням двох братніх народів. ЦК КПРС опубліку-
вав «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією».
Під час святкування 300-річчя Переяславської уго-
ди обласний центр Проскурів було перейменовано в
Хмельницький. Центральною подією ювілейних
урочистостей стало передання Україні Кримської
області. За розробленим у ЦК КПРС сценарієм пер-
ший крок зробила Президія Верховної Ради
РРФСР, яка розглянула це питання у присутності
представників Кримської облради і Севастополь-
ської-.міськради. На користь позитивного рішення
висувалися такі аргументи: спільність економіки,
територіальна близькість, тісні господарські та
культурні зв’язки Криму й України. Через кілька
днів питання поставила на порядок денний Прези-
дія Верховної Ради УРСР. Акт передання Крим-
ської області вона розглядала як «нове яскраве вияв-
лення безмежного довір’я і щирої любові російського
народу, нове свідчення непорушної братерської друж-
би між російським і українським народами».
19 лютого 1954 р. відбулося урочисте засідання
Президії Верховної Ради СРСР, після чого з’явило-
ся рішення, оформлене відповідним указом. 26 квіт-
ня 1954 р. указ надійшов на затвердження сесії Вер-
ховної Ради СРСР. Остання ухвалила закон із двох
пунктів: затвердити указ від 19 лютого; внести від-
повідні зміни в статті Конституції СРСР. В аргу-
ментах сторін, одна з яких в 1954 р. передавала
Крим, а друга приймала, існували істотні відміннос-
ті. Російська сторона обґрунтовувала доцільність
передання географічними та економічними мірку-
ваннями, і саме ця аргументація була використана
загальносоюзними органами - в указі Президії ВР
СРСР і у відповідному законі ВР СРСР. Україн-
ська сторона ставила на перший план не географічні
та економічні міркування, а ідеологію дружби наро-
дів.
У 1954 р. з окраїнних районів Вінницької, Київ-
ської, Кіровоградської і Полтавської областей було
утворено Черкаську область.
ПОВСТАННЯ УКРАЇНЦІВ У СТАЛІНСЬКИХ ТАБОРАХ.
ЛІКВІДАЦІЯ ГУЛАГу. Від середини 1940-х до середи-
ни 1950-х рр. у системі ГУЛАГу відбулося майже
півсотні повстань. Страйки й повстання стали по-
штовхом до поступової ліквідації цієї системи.
У 1948 р. на базі шести табірних відділень Нориль-
табору було створено табір особливого режиму —
Горлаг (Головний особливо режимний табір), де по-
літичних в’язнів утримували окремо від засуджених
за кримінально-побутові злочини. В’язні Горлагу
(понад 16 тис. осіб) працювали на мідно-нікелевому
руднику, вугільних шахтах, на заводах, а також зво-
дили місто Норильськ. У травні 1953 р. в’язні чет-
вертої зони Горлагу на чолі з українцем Є. Гриця-
ком припинили роботу і відмовилися повертатися в
житлову зону. Згодом до повсталих приєдналися
в’язні інших табірних відділень Горлагу. Бунтівни-
ки вимагали зменшення тривалості робочого дня,
поліпшення побутових умов проживання, медично-
го обслуговування, перегляду справ політв’язнів.
Під час повстання були створені страйкові комітети
табірних відділень, провідну роль у яких відіграва-
ли члени ОУН, колишні бійці УПА та балтійські
націоналісти. Протистояння тривало до початку
липня й було придушене.
Одним із найбільших виступів в’язнів у СРСР у
післясталінський період було Кенгірське повстан-
ня в’язнів ГУЛАГу. Повстання тривало 42 дні
у травні-червні 1954 р. Усі ув’язнені в Кенгірі
(6500 осіб) відмовилися виходити на роботу. До
них приєдналися 12 тис. вязнів, які працювали на
сусідніх рудниках. Повстанням керував Конспіра-
тивний центр націоналістів, переважно україн-
ських. Незабаром у Кенгір прибув військовий еше-
лон внутрішніх військ, у складі якого було п’ять екі-
пажів танків Т-34.
Повстання було придушене. Убитих і покаліче-
них повстанців налічувалося понад 700 осіб. Зре-
штою влада пішла на певні поступки в’язням спец-
таборів: їм дозволили вільно пересуватися поза ба-
раками в межах зони; скасували номери на одязі
ув’язнених; на працю дозволили виходити без кон-
вою; встановили 8-годинний робочий день, за який
в’язні отримували плату у вигляді карток на їжу,
яку могли придбати на території зони; дозволили
побачення з рідними тощо. На кінець 1950-х рр. 70
% таборів і колоній МВС СРСР було розформова-
но. Офіційно ГУЛАГ скасували за наказом МВС
СРСР у січні 1960 р.
У системі Головного управління таборів навесні
1953 р. налічувалося понад мільйон ув’язнених. До
XX з’їзду КПРС звільнили більшість із них. Для
звільнення застосовували дві процедури: амністію і
реабілітацію. Одночасно скасовували найбільш оді-
озне репресивне законодавство минулих років. Ам-
ністія засуджених за співробітництво з окупацій-
ним режимом у роки війни дала змогу повернутися
додому українським націоналістам. Реабілітації не
підлягали жертви політичних репресій до 1 грудня
304 •
1934 р., усі репресовані за звинуваченнями в «укра-
їнському буржуазному націоналізмі» і в колабораці-
онізмі. Держава не визнала себе винною у депорта-
ціях мільйонів громадян під час суцільної колекти-
візації сільського господарства, етнічних зачисток
прикордонних місцевостей (з 1934 р.), радянізації
західноукраїнських земель 1939-1941 рр. Так само
реабілітація не поширювалася на висланих з Украї-
ни кримських татар і німців.
ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ. Виступ М. Хрущова з доповіддю
на закритому засіданні XX з’їзду КПРС у лютому
1956 р. перевів процес лібералізації в нову площи-
ну - десталінізацію. Доповідь М. Хрущова скоріше
маскувала, ніж змальовувала справжню картину
минулого. У ній засуджувалися тільки зовнішні
прояви тоталітаризму («культ особи») і найбільш
разючі випадки зловживання владою (масові репре-
сії, депортації). Політика партії на всіх етапах «соці-
алістичного і комуністичного будівництва» визна-
валася правильною.
Беручи приклад зі Сталіна, який організовував
покаянні виступи переможених противників на
партійних з’їздах, Хрущов змусив явних і прихова-
них членів антипартійної групи виступити перед
делегатами чергового XXII з’їзду КПРС у жовтні
1961 р. (попередній, XXI з’їзд був позачерговим).
Суспільство за ці майже шість років змінилося і вже
сприймало інформацію про сталінські злочини без
шоку. Промовці на конкретних фактах доводили
безпосередню участь у злочинах сталінської доби
Ворошилова, Кагановича, Маленкова і Молотова.
З’їзд ухвалив винести з мавзолею Леніна сарко-
фаг із набальзамованим тілом Сталіна. Труну похо-
вали біля Кремлівської стіни. По всій країні розпо-
чався демонтаж пам’ятників Сталіну. Закривали
присвячені йому музеї. Вулиці, підприємства, на-
вчальні заклади і міста, які мали ім’я Сталіна, термі-
ново перейменовували. З листопада 1961 р. місто
Сталіно (колишня Юзівка) мало назву Донецьк,
Сталінську область відповідно перейменували на
Донецьку. XXII з’їзд КПРС став апогеєм десталі-
нізації хрущовської доби.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВІС-
ТЮ. Немало реформ М. Хрущова справді поліпшу-
вали матеріальне становище людей, умови їхньої
праці й дозвілля. Перетворившись на вождя, Хру-
щов не припинив реформаторської активності. Од-
нак далеко не всі його реформи були продуманими.
Однією з провальних реформ у галузі економіки
була децентралізація управління промисловістю
Хрущов вирішив відмовитися від прямого підпо-
рядкування кожного великого підприємства Мо-
скві, де зосереджувалися галузеві центри управлін-
ня - міністерства. Технічна неможливість передба-
чити з одного центру всі особливості виробничого
процесу була цілком очевидною.
Лютневий (1957) пленум ЦК КПРС із руки Хру-
щова визнав за необхідне ліквідувати більшість га-
лузевих міністерств. Замість них організовували те-
риторіальні ради народного господарства - рад-
наргоспи (РНГ). Незабаром Верховна Рада СРСР
ухвалила закон про ліквідацію 10 загальносоюзних
і 15 союзно-республіканських міністерств. Замість
них було створено 103 раднаргоспи. У відання
11 українських раднаргоспів перейшло 2,8 тис. під-
приємств, які виробляли більшість промислової
продукції республіки.
Реформатори були переконані, що неефектив-
ність промисловості, її несприйнятливість до науко-
во-технічного прогресу відійдуть у минуле, якщо
централізоване керівництво замінити на територі-
альне. Утім, побудова управління промисловістю за
горизонталлю не змінювала господарського меха-
нізму, який залишався командним, директивним,
неринковим. Як і раніше, підприємства не могли
працювати самостійно, оскільки ринку засобів ви-
• Десталінізація - процес ліквіда-
ції наслідків сталінізму, започатко-
ваний після смерті Й. Сталіна.
• «Відлига» - неофіційна назва
періоду історії СРСР, що розпочався
після смерті Й. Сталіна (друга поло-
вина 1950-х - початок 1960-х рр.).
Його характерними рисами були
певний відхід від жорсткої сталін-
ської тоталітарної системи, спроби
її реформування в напрямі лібера-
лізації, порівняна демократизація,
гуманізація політичного та громад-
ського життя. Вислів «хрущовська
відлига» пов'язаний із назвою по-
вісті І. Еренбурга «Відлига».
• Лібералізація (за «відлиги») -
курс на пом'якшення політичного
режиму, зокрема припинення ма-
сових репресій, часткова реабіліта-
ція жертв сталінських репресій, по-
слаблення ідеологічного контролю.
заклики (часом декларативні) до
відновлення «соціалістичної закон-
ності».
• Реабілітація - поновлення доб-
рого імені, репутації несправедли-
во заплямованої або безпідставно
звинуваченої людини.
Політичною реабілітацією вважа-
ють винесення виправдовувального
вироку під час перегляду справи за
відсутню складу злочину або за не-
доведенням участі в скоєнні злочину.
28. Україна в умовах десталінізацїї (1953-1964) • 305
робництва не існувало, все розподілялося через
Держплан СРСР і держплани союзних республік.
Кожен етап технологічного процесу був розписа-
ний у виробничих планах, виконання яких контро-
лювали чиновники. Відмінність від попередньої
системи полягала тільки в тому, що профільні чи-
новники розпорошилися по всій країні, а не сиділи
в одному центрі. ,
У 1960 р. в Україні було утворено республікан-
ську раду народного господарства (УРНГ), яка ке-
рувала 14 місцевими раднаргоспами. У 1962 р по
всій країні було здійснене укрупнення раднаргос-
пів. В УРСР їх кількість зменшилася до семи. Одно-
часно створили Раду народного .господарства СРСР.
Республіканська рада народного господарства,
Держплан УРСР і Держбуд УРСР ставали союзно-
республіканськими органами. Нарешті, в 1963 р.
було сформовано ще одну управлінську надбудову -
Вищу раду народного господарства СРСР. Систе-
ма народногосподарського управління стала набага-
то більше забюрократизованою, ніж була до 1957 р.
• Раднаргоспи (ради народного господарства) -
державні органи управління, які були одним із клю-
чових елементів реформи управління, що почала
реалізуватися у лютому 1957 р. в СРСР. Будувалися
на основі територіального принципу і керувалися
дорученими їм галузями господарства у межах еко-
номічно-адміністративних районів.
ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА ЦЕНТРУ В УКРАЇНІ. Най
більш динамічно розвивалася електроенергетика.
Були споруджені великі теплові електростанції ра-
йонного значення (ДРЕС): Ворошиловградська,
Миронівська, Придніпровська, Сімферопольська,
Слов’янська, Старобешівська та ін. Постали нові
гідроелектростанції Дніпродзержинська, Кахов-
ська і Кременчуцька.
У Донбасі, де здійснювалося масштабне шахтне
будівництво, виник дефіцит робочої сили. Швидки-
ми темпами йшла розбудова потужних газових ро-
довищ у Полтавській і Харківській областях.
У металургійній промисловості були збудовані
унікальні доменні печі й мартени, киснево-конвер-
торні цехи.
У 1958 р. почалася прискорена хімізація країни.
У республіці з’явилося 35 нових заводів і понад 250
великих хімічних виробництв.
З’явилися автомобілебудування, виробництво
обчислювальної техніки, радіоелектроніка. З 1956 р.
у Ворошиловграді і Харкові почали серійно випус-
кати тепловози.
Харківський авіазавод налагодив випуск перших
у світі швидкісних лайнерів ТУ-104, а згодом - ТУ-
124. Турбогвинтовий літак АН-24 Київського авіа-
заводу став найпоширенішою машиною свого класу
в загальносоюзних пасажирських перевезеннях.
ВПЛИВ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ М. ХРУЩОВА НА СІЛЬ-
СЬКЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ. Збільшення вироб-
ництва сільськогосподарської продукції Хрущов
планував здійснити шляхом освоєння цілинних
земель Північного Казахстану, Південного Уралу й
Алтаю. Сотні тисяч механізаторів і спеціалістів, мо-
білізованих у сільському господарстві багатьох ре-
гіонів, приїхали на цілину й організували радгоспи.
Продуктивні сили сільського господарства України
були істотно підірвані відпливом спеціалістів і тех-
ніки на цілину. А незабаром виявилося, що ефект
від освоєння цілини короткотривалий. Щоб запо-
бігти голоду, 1963 р. уряд змушений був закупити у
США і Канаді зерна вартістю 1 млрд доларів США
СРСР потрапив у залежність від імпорту хліба, якої
вже не зміг позбутися до кінця свого існування.
У середині 1950-х рр. М. Хрущов розпочав куку-
рудзяну надпрограму. Пік її припав на 1961 р., коли
в Україні під кукурудзу було виділено 3 млн гек-
тарів найкращих земель. «Цариця полів» зайняла
20 % посівних площ. Оскільки хімічна промисло-
вість стала виробляти в той період більше мінераль-
них добрив, було зібрано непоганий урожай. Проте
під час неврожаю (наприклад, у 1963 р.) збільшення
частки кукурудзи в посівах призводило до того, що
худобу, як завжди, переводили на солому, а людей
почали привчати до специфічного смаку хліба з ве-
ликою домішкою кукурудзяного борошна.
М. Хрущов зробив спроби підійти до розв’язання
продовольчої проблеми шляхом реорганізації МТС
(1958), щоб уся техніка колишніх МТС опинилася
в розпорядженні колгоспів. Необхідність викупову-
вати техніку в МТС важким тягарем лягала на слаб-
ку економіку колгоспів.
Через укрупнення колгоспи почали охоплювати
по декілька сільських населених пунктів. Виникла
проблема ^неперспективних сіл», у яких розміщува-
лися колгоспні бригади.
М. Хрущов вважав, що особисті підсобні госпо-
дарства втрачатимуть своє значення, і доклав зу-
силь, щоб сприяти цьому на практиці. Як і в сталін-
ські часи, на селі почали вилучати корів у колгосп-
ників. Вважалося, що колгоспні тваринницькі
ферми можуть забезпечувати щоденні потреби жи-
телів села у молоці. Результатом цієї м’ясо-молоч-
ної кампанії стало зменшення кількості худоби
306 •
в підсобних господарствах (корів - на 9 %, свиней -
на 20 %, овець і кіз - на 53 %). Обсяги продукції, що
надходила в базарну торгівлю, скоротилися, а ціни
на неї, попри постійний підвищений попит міського
населення, зросли. Від цього постраждали як міські
споживачі, так і колгоспники.
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В ДОБУ «ВІДЛИГИ»:
• тривалість робочого дня у передвихідні й перед-
святкові дні скоротилася;
• збільшувалася тривалість відпусток, пов’язаних
із вагітністю і пологами (з 77 до 112 календарних
днів);
• встановлювався шестигодинний робочий день
для під літків до 18 років;
• скасувалася плата за навчання у старших класах
середніх шкіл і вищих навчальних закладах;
• 1956 р. Верховна Рада СРСР ухвалила закон про
пенсії та допомогу членам колгоспів;
• пенсійний вік знижувався у сфері державного
господарства до 60 років для чоловіків і 55 років
для жінок;
• право на пенсію за старістю вперше встановлюва-
лося для працівників колгоспно-кооперативного
сектора;
• з 1956 р. розпочався поступовий (за галузями)
перехід із восьмигодинного на семигодинний
робочий день і на п’ятиденний робочий тиждень;
• спроба вирішення житлової проблеми, шляхом
будівництва дешевого житла («хрущовок»).
ЗАРОДЖЕННЯ ОПОЗИЦІЙНОГО РУХУ. ПОЯВА ШІСТ-
ДЕСЯТНИКИ Лібералізація суспільно-політичного
життя мала наслідком появу громадян, які, не йдучи
на прямий конфлікт з владою, обстоювали активну
життєву позицію, сподіваючись, що їм вдасться сво-
єю працею змінити суспільство на краще. Ідейне ви-
зрівання шістдесятників - літературно-мистецької
та суспільно-політичної течії серед української ін-
телектуальної еліти на зламі 1950-1960-х рр. - по-
чиналося з культурництва. Згуртовуючись, вони
спрямовували свою діяльність передусім на відро-
дження національної культури: виступали на захист
рідної мови, популяризацію здобутків літератури і
мистецтва, вивчення й пропаганду вітчизняної істо-
рії, прагнули відмовитися від ідеологічних штампів
соціалістичного реалізму.
Восени 1959 р. студенти Київського театрально-
го інституту і консерваторії організували театралі-
зовані групи колядників. Колядували у М. Риль-
ського, Ю. Смолича, М. Стельмаха, інших представ-
ників творчої інтелігенції, потім вийшли на вулиці.
У міськкомі партії взялися за ініціаторів, щоб при-
пинити таке «неподобство», а ті звернулися зі скар-
гою до популярної газети «Известия». Газета стала
на захист киян, і до місцевих діячів надійшла з ЦК
КПРС вказівка: не боротися з ініціаторами, а очоли-
ти ініціативу. Тож у Києві під егідою міськкому
комсомолу виник Клуб творчої молоді «Сучасник»
(КТМ), який відіграв ключову роль у громадсько-
політичному й культурному житті Києва, став уосо-
бленням шістдесятництва. Його члени проводили
літературні вечори, присвячені творчості відомих
діячів української культури, мистецькі виставки, те-
атральні постановки, організовували лекції з історії
України, влаштовували краєзнавчі експедиції.
Першою масовою акцією КТМ став організова-
ний Лесем Танюком вечір до 75-річчя Леся Курба-
са, що відбувся 14 травня 1962 р. в київському
Жовтневому палаці культури. Значення Клубу,
крім суто культурницької та просвітницької діяль-
ності, полягало в тому, що він поєднував людей різ-
них професій - не лише літераторів, художників,
а й чимало науковців. «Сучасник» мав п’ять секцій:
кіно, театру, письменницьку, художню і музичну.
Невдовзі він став популярним місцем зустрічі молоді.
Театральна секція на чолі з Л. Танюком ставила
напівзаборонені п’єси М. Куліша і Б. Брехта. Ху-
дожники влаштовували виставки, які влада одразу
забороняла, завдяки чому вони мали сенсаційний
успіх. Літературно-художні вечори, присвячені
Л. Курбасу і М. Кулішу, І. Франку і Лесі Українці,
вечір пам’яті Василя Симоненка, який помер у
1963 р. після жорстокого побиття радянськими ка-
ральними органами, виходили за межі культурни-
цтва і були важливими громадськими подіями,
у яких уже відчувалося відверте протистояння ре-
жиму. У незвичному ракурсі розкривався україн-
ський літературний процес у лекціях Є. Сверстюка,
який писав: «Серед ознак шістдесятників я б поста-
вив на перше місце юний ідеалізм, який просвітлює,
підносить і єднає... Другою ознакою... я б назвав шу-
кання правди і чесної позиції. Як третю ознаку я б
виділив неприйняття, опір, протистояння офіціаль-
ній літературі і всьому апаратові будівничих ка-
зарм».
Діяльність клубу дедалі більше набувала громад-
ського і соціального звучання. У 1962 р. комісія у
складі А. Горської, В. Симоненка і Л. Танюка від-
відала Биківнянський ліс поблизу Києва, щоб пере-
вірити відомості про поховання жертв сталінських
масових репресій 1937-1938 рр. У меморандумі до
міськради вони висунули вимогу спорудити пам’ят-
ник жертвам репресій. Відтоді почалися цькування,
28. Україна в умовах десталінізацГі (1953-1964) • 307
Василь Симоненко
зокрема А. Горської і В. Си-
моненка.
За київським зразком клу-
би творчої молоді почали ви-
никати і в інших містах: Дні-
пропетровську, Львові, Одесі,
Черкасах. Львівський клуб
«Пролісок» став своєрідним
форпостом шістдесятників
Західної України. Психолог
М. Горинь, його брат, мисте-
цтвознавець Б. Горинь, літе-
ратурознавець М. Косів, сту-
дент І. Гель та інші сформували його осердя.
Більшість шістдесятників мужньо обстоювали
свої переконання, усе частіше вдавалися до аналізу
проблем суспільно-політичного життя, переконува-
лися в потребі створення організованого визвольно-
го руху. Із середини 1960-х рр. у середовищі шістде-
сятників почав формуватися опозиційний до тота-
літарного режиму рух.
Така активність творчої молоді не могла лишити-
ся осторонь уваги радянської влади. У 1962-1963 рр.
М. Хрущов провів зустрічі з представниками літе-
ратури і мистецтва, під час яких відкрито засудив
«відступи від соцреалізму та прояви формалізму та
абстракціонізму». Хрущов ініціював перевірку від-
хилень у творчості художників, письменників і
скульпторів України. У результаті почалися профі-
лактичні розмови з діячами літератури та мистецтва
в державних та партійних кабінетах, зустрічі-бесіди
у відповідних спілках у Києві, Львові, Харкові.
У засобах масової інформації почали з’являтися ма-
теріали, які критикували творчість Л. Костенко,
М. Вінграновського, В. Симоненка, І. Драча.
Головними акціями літературних дисидентів ста-
ли: конференція в Київському університеті (1963)
з питань культури мови, що перетворилася на масо-
ву антирусифікаторську акцію; виступи інтелігенції
в Києві біля пам’ятника Т. Г. Шевченку.
Чималий резонанс в Україні викликала творча
діяльність поета, перекладача, літературного крити-
ка І. Світличного, який гостро критикував дефор-
мованість і деградацію радянського суспільства.
У 1962 р. вийшла його книжка «Художній метод.
Бесіди про літературу». За публіцистичну діяль-
ність І. Світличного вперше заарештували у 1965 р.,
але завдяки акціям протесту літературної громад-
ськості СРСР поета звільнили. Проте влада намага-
лася контролювати його діяльність і заборонила
публічні виступи та друкування творів.
Іван Світличний - поет, один із найкращих літера-
турних критиків 1960-х рр., духовний провідник
шістдесятників. Був двічі заарештований за статтею
«Антирадянська агітація і пропаганда» (1965,1972).
У 1972 р. засуджений на 7 років таборів суворого
режиму та 5 років заслання.
Алла Горська - художниця, одна з центральних по-
статей руху шістдесятників, убита за загадкових об-
ставин.
Ліна Костенко - поетеса-шістдесятниця, авторка ро-
ману у віршах «Маруся Чурай»; 2010 р. запропону-
вала читачам свій перший прозовий твір - «Записки
українського самашедшого».
Євген Сверстюк- письменник, громадський діяч, за
критику антидемократичної політики заарештова-
ний (1972), засуджений на 7 років таборів і 5-річне
заслання.
Левко Лук’яненко - дисидент, громадський діяч,
засновник Української робітничо-селянської спілки
(1959), засуджений (1961) за антирадянську діяль-
ність до смертної кари, заміненої ув'язненням.
У 1961-1976 рр. - у мордовських таборах, 1977-
1988 рр. - повторне ув'язнення за участь у правоза-
хисному русі, пізніше на засланні. У 1988 р. обрано
головою Української Гельсінської спілки. Автор Акта
проголошення незалежності України (1991).
Василь Симоненко - поет-шістдесятник, звинуваче-
ний у націоналістичних тенденціях, зазнав переслі-
дувань влади. У 1962 р. був жорстоко побитий каде-
бістами у м. Смілі, після чого здоров'я поета дуже
погіршилося. Помер у віці 28 років через хворобу
нирок.
Василь Стус - борець за незалежність України, ви-
датний український поет XX ст., перекладач, проза-
їк, мислитель, літературознавець, правозахисник;
у 1972 р. засуджений до 5 років ув'язнення у табо-
рах; у 1980 р. повторно засуджений за правозахисну
діяльність (10 років таборів суворого режиму в
Мордовії), помер у карцері у 1985 р.
Лесь Танюк - політичний і громадський діяч, режи-
сер театру і кіно, народний депутат Верховної Ради
кількох скликань. У 1959-1960 рр. Танюк став одним
із засновників Клубу творчої молоді «Сучасник» у
Києві й був обраний його першим президентом;
один із ініціаторів заснування товариства «Мемо-
ріал» у 1989 р.
ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ. Після ліквідації ГУЛАГу на
батьківщину повернулися десятки тисяч осіб, рані-
ше засуджених за участь в УПА чи зв’язки зі зброй-
ним підпіллям. Щоб не допустити відродження по-
встанського руху в західних областях, компартійна
верхівка Москви і Києва приділяла особливу увагу
перекриттю каналів зв’язку їхнього населення із
закордонними центрами націоналістів. Органи дер-
жавної безпеки уважно слідкували за діяльністю
308 •
• Дисидент - «це той, хто незгідний із офіційною
ідеологією, не погоджується із діями офіційної вла-
ди... В нашому понятті дисиденти - це були ті люди,
які в тій чи іншій мірі виступили проти марксист-
сько-ленінської ідеології, проти внутрішньої чи зо-
внішньої політики Радянського Союзу - тобто ті
люди, які стали на захист прав людини, прав нації»
{український поет та дисидент Ігор Калинець).
різних емігрантських груп. Найбільш небезпечних,
із погляду КДБ, ватажків прагнули фізично лікві-
дувати. Зокрема, у жовтні 1957 р. було вбито профе-
сора Льва Ребета, який очолював редакцію журналу
«Український самостійник». У жовтні 1959 р. у
Мюнхені застрелили Степана Бандеру.
Для галицької молоді С. Бапдера і Р. Шухевич
були героями, і час від часу в західних областях ви-
никали підпільні групи, які наслідували тактику ле-
гендарної ОУН. Одну з них викрили у 1958 р. в
Станіславі. Восьмеро робітників і студентів створи-
ли «Об’єднану партію визволення України». Після
арешту їх судили закритим судом і ув’язнили на
строк від 2 до 10 років У 1961 р. був розгромлений
«Український національний комітет», який ство-
рили 57 львівських робітників. Ця організація та-
кож запозичила ідеологічні та організаційні засади
ОУН. На лаву підсудних потрапили 20 учасників,
решта була «профілактована». Вирок суду виявився
надзвичайно жорстоким: Б. Грицину та І. Коваля
розстріляли, інші отримали великі терміни ув’яз-
нення - від 10 до 15 років.
Новий етап опозиційного руху, який розпочав-
ся з кінця 1950-х рр., називають дисидентським.
З огляду на лібералізацію режиму, борці за неза-
лежність України відмовилися від боротьби зі
зброєю в руках, щоб зосередитися на пропагандист-
ській роботі і цілком відкрито заявляти органам
влади і суспільству про незгоду з політичною ліні-
єю панівної партії.
Перша дисидентська організація теж виникла
в західних областях України. Її засно-
вником став випускник Московського
університету ім. М. Ломоносова Левко
Лук’яненко, коли отримав призначення
на посаду пропагандиста Радехівського
райкому партії у Львівській області.
У1959 р. він створив підпільну організа-
цію «Українська робітничо-селянська
спілка» (УРСС). Організація мусила
діяти ненасильницькими, за можливості
І легальними методами, ставлячи за мету
досягнення незалежності України.
Левко Лук'яненко
Пояснюючи в спогадах, написаних через ЗО ро-
ків, потребу змінити тактику, Л. Лук’яненко писав:
«Перехід до агітації витікав не з ненависті до зброї,
а з ясного розуміння неможливості її: з історії бо
знаємо, що після поразки народу у всенародній бо-
ротьбі та широкому масовому русі наступає період
суму і розчарувань завдовжки в ціле покоління».
Спілка поставила за мету здобуття незалежності
України через вихід зі складу Радянського Союзу
конституційним шляхом. Конституція УРСР (ст. 14)
і Конституція СРСР (ст. 17) надавали союзній рес-
публіці теоретичне право перетворитися на незалеж-
ну державу. Після арешту в січні 1961 р. учасникам
організації інкримінували не ст. 62 Карного кодексу
УРСР (антирадянська агітація і пропаганда), на що
сподівався Л. Лук’яненко, а статтю 56 (зрада Бать-
ківщини). Коли він нагадав слідчому, що поставле-
на УРСС мета відповідає конституційним нормам,
той відповів в афористичній формі: «Конституция
существует для заграницьі!». На закритому судо-
вому процесі члени організації були засуджені на
великі строки - від 10 до 15 років. Л. Лук’яненку
дали «розстрільну» статтю, яку пізніше замінили на
15-річне ув’язнення.
«УНІАТСЬКА ЗАГРОЗА». На початку 1950-х рр. усі
греко-католицькі парафії було ліквідовано, а їхні
храми й монастирі передано РПЦ. Сталінський ре-
жим бажав винищити греко-католицьку церкву, яка
була найбільш стійким чинником національної са-
мобутності західноукраїнського населення. З осені
1955 р. до західних областей почали повертатися із
заслання репресовані священики. Населення вима-
гало відновлення легальної діяльності греко-като-
лицької церкви. Першою стривожилася РПЦ. На
нараді єпископів західних областей у Києві, що від-
булася в січні 1957 р., патріарху Алексію було за-
пропоновано «ліквідувати уніатську спадщину» за
допомогою влади. Влада пішла назустріч РПЦ, зая-
вивши, що про відновлення уніатської церкви не
може бути й мови. КДБ оточив пильною
увагою тих, хто контактував із пастирем
греко-католицької церкви митрополи-
том Й. Сліпим. Митрополит давно від-
був строк ув’язнення, але його тримали
на поселенні в Красноярському краї.
" А
ПОГРОМ ЦЕРКВИ. Порівняно лібераль-
на політика щодо церкви тривала недов-
го. Державна партія брала курс на побу-
дову комунізму й форсоване подолання
релігійності. Місцеві органи влади вста-
28. Україна в умовах десталінізації (1953-1964) • 309
новили жорсткий нагляд за священиками, фінан-
совою та господарською діяльністю церкви. Напри-
кінці 1950-х рр. було ухвалено низку актів, які
істотно зменшили можливості відкриття храмів і
полегшили їх закриття Упродовж 1957-1964 рр.
майже половина українських церковних громад за-
лишилася без храмів. Припинили діяльність дві
третини монастирів. У 1961 р. М. Хрущов заявив,
що будь-які витрати на реставрацію церков є розба-
зарюванням народних коштів. Після цього з дер-
жавного обліку було знято 740 історичних пам’яток
переважно культового походження. Відбулася низ-
ка судових процесів над вірянами. Судили переваж-
но євангельських християн-баптистів, адвентистів
сьомого дня і представників незареєстрованих об-
щин, насамперед єговістів і п’ятдесятників.
РОЗВИТОК НАРОДНОЇ ОСВІТИ, Найбільший відсо-
ток бюджетного фінансування загальноосвітньої
школи за всі радянські часи припав саме на період
«відлиги». У грудні 1958 р. Верховна Рада СРСР
ухвалила новий шкільний закон. У ньому містилася
«демократична» норма про те, що батьки самі мо-
жуть обирати, якою мовою мають навчатися їхні
діти. На етапі обговорення ця норма викликала обу-
рення в багатьох союзних республіках як така, що
підважувала в народній освіті конституційний ста-
тус титульної нації - так у СРСР називали корінні
народи союзних республік, статус яких підтвердже-
но назвою (ніби винесено на титул).
Утім, далі «титулу» привілеї цих корінних наро-
дів ні в чому не виявлялися. Натомість привілейо-
ване становище російської мови в національних
республіках ні для кого не було секретом. Не була
винятком і Україна, де статус української мови,
особливо в містах південних і східних областей, був
принижений. Усі розуміли, що батьки, аби полег-
шити дітям навчання, обиратимуть у школах вели-
ких міст тільки російську мову. Русифікація народ-
ної освіти, яка йшла знизу, від батьків, була особли-
во загрозливою.
Верховна Рада УРСР ухвалила закон про освіту
у квітні 1959 р. Проблему вивчення рідної мови в
школі під час ухвалення закону не обговорювали.
Дані про співвідношення українських і російських
шкіл у регіонах республіки стали такою самою дер-
жавною таємницею, як статистика про виробництво
танків і ракет на українських підприємствах. За
1959-1966 рр. кількість шкіл із російською мовою
викладання збільшилася майже на 500, а кількість
українських шкіл скоротилася більш як на 2 тис.
В Одесі, Донецьку, Харкові та інших великих міс-
тах Сходу і Півдня лишилося по кілька невеликих
за чисельністю українських шкіл.
Розпочалася політехнізація освіти. Від 1955 р. у
школах запроваджено викладання теоретичних та
практичних знань із найпоширеніших у промисло-
вості та в сільському господарстві професій. Школи
обирали професії залежно від місця розташування і
наявних технологічних можливостей. Часто вони
укладали договори з підприємствами й організову-
вали на них учнівські ділянки та цехи. Так само час
то в школах влаштовували майстерні.
Новий закон про народну освіту передбачав за-
провадження з 1960/1961 навчального року в місті
й на селі восьмирічної освіти У середній школі тер-
мін навчання збільшувався до 11 років.
РОЗВИТОК НАУКИ. За доби «відлиги» першочерго-
вим було завдання прискорення науково-технічного
прогресу. Після того, як були розв’язані матеріальні
й технічні завдання зі створення атомної (1949) і
водневої (1953) бомб, на порядку денному постало
питання про виготовлення ракет, здатних переноси-
ти цей вантаж на далекі відстані. У травні 1954 р. на
підставі доповідної записки генерального конструк-
тора Сергія Корольова уряд прийняв рішення ство-
рити ракету для виведення в космічний простір
штучного супутника Землі. Справжньою метою по-
ставленого завдання були, однак, не космічні дослі-
дження, а, як зазначено в урядовому рішенні, здат-
ність «забезпечити ураження стратегічних цілей в
будь-якому воєнно-географічному районі земної кулі».
Сергій Корольов (1906-
1966) - конструктор ракетно-
космічної техніки, один із
основоположників практич-
ної космонавтики. Народився
в Житомирі. З ім'ям С. Коро-
льова пов'язаний початок ери
підкорення людством косміч-
ного простору. Під його керів-
ництвом створено більшість
балістичних і геофізичних ра-
кет, ракет-носіїв, а також пілотованих космічних ко-
раблів, за допомогою яких уперше в історії викона-
но польоти людини в космос (1961) та здійснено ви-
хід людини у відкритий космічний простір (1965).
Ракетно-космічні системи, розроблені під керівни-
цтвом С. Корольова, дали змогу здійснити Запуски
штучних супутників Землі (1957) та Сонця (1961), по-
льоти автоматичних міжпланетних станцій до Міся-
ця (1959), Венери (1960), Марса (1964), здійснити
м'яку посадку на поверхню Місяця (1966).
310 •
В Україні провідну роль у розвитку науки віді-
гравали установи АН УРСР. У лютому 1962 р. за-
гальні збори АН УРСР обрали новий склад прези
дії, на чолі якої став 43-річний академік Борис Па-
тон. У 1955 р. було засновано Інститут проблем
матеріалознавства, у якому розробляли прогресив-
ну технологію порошкової металургії. Незабаром
він став одним із найпотужніших у складі АН УРСЦ
Тоді ж було організовано Інститут металофізики.
Його вчені створювали жароміцні сплави на основі
титану для реактивної техніки. Інститут надтвердих
матеріалів у 1961 р. розпочав синтез штучних алма-
зів. У 1956 р. в Інституті математики АН УРСР
почала працювати лабораторія моделювання та об-
числювальної техніки, яку очолив В. Глушков. На-
ступного року вона була перетворена на Обчислю-
вальний центр, з 1962 р. - Інститут кібернетики.
Атмосфера лібералізації, яка запанувала в країні
після XX з’їзду КПРС, сприятливо позначилася на
розвиткові гуманітарних наук. Уперше було відкри-
то доступ до архівних матеріалів радянської доби.
З 1957 р. почали виходити спеціалізовані журнали
[академічних установ гуманітарного профілю:
І ^Український історичний журнал», «Економіка Ра-
дянської України», «Радянське право», «Народна
І творчість та етнографія».
(літературний ПРОЦЕС. У 1959 р. О. Довженко
І став лауреатом Ленінської премії за далекий від ка-
зенних канонів кіносценарій «Поема про море».
І В. Сосюра написав чудові поеми «Мазепа» і «Роз-
Ілпріляне безсмертя», автобіографічну повість «Тре-
ст рота». Опублікувати їх тоді йому не вдалося.
ІМ. Стельмах створив романи «Кров людська — не
шюдиця», «Хліб і сіль». За роман «Тронка» О. Гончар
був удостоєний Ленінської премії. Г. Тютюнник на-
писав роман «Вир». У літературу увійшло поколін-
Іня шістдесятників. Це покоління представлено та-
Ікими яскравими іменами, як І. Дзюба, І. Драч,
Р. Іваничук, Л. Костенко, Р. Лубківський,
Б. Олійник, Д. Павличко, В. Симоненко, В. Стус.
«Позбавлені можливості друкуватися, молоді пись-
менники поширювали свої твори самвидавом.
Окремі сміливці передавали їх у тамвидав, тобто за
кордон.
(РОЗВИТОК МИСТЕЦТВА. Нові керівники КПРС
змушені були визнати несправедливими безглузді
звинувачення деяких композиторів і авторів лібре-
Ііо у політичних помилках, зроблені в часи пануван-
ня головного сталінського «мистецтвознавця»
і. Жданова. 28 травня 1958 р. вийшла постанова
ЦК КПРС, в якій визнавалися несправедливими
звинувачення, адресовані опері В. Мураделі «Вели-
ка дружба» та операм українських композиторів
К. Данькевича «Богдан Хмельницький» і Г. Жу-
ковського «Від щирого серця».
В умовах «відлиги» з особливим натхненням по-
чали працювати визнані метри української музики
і талановита молодь - К. Данькевич, С. Людкевич,
Г. Майборода, П. Майборода, Ю. Мейтус, Л. Ре-
вуцький, А. Штогаренко. У жанрі оперети добилися
успіхів А. Кос-Анатольський. О. Сандлер, Я. Це-
гляр. У народі здобула визнання творчість компо-
зиторів-пісенників О. Білаша, А. Філіпенка, І. Шамо.
Театральне мистецтво залишалося елітарним, хоч
кількість відвідувачів театральних вистав неухиль-
но збільшувалася. У театрах працювала плеяда та-
ких майстрів, як А. Бучма, М. Крушельницький,
Ю. Лавров, М. Романов. Н. Ужвій, К. Хохлов,
Ю. Шумський, Г. Юра.
Кіномистецтво. Фільми за поодинокими винят-
ками знімали російською мовою. Показовою у
зв’язку з радянською мовною політикою є історія
кінокомедії «За двома зайцями». Ця екранізація
водевілю класика української літератури Михайла
Старицького, створеного на основі п’єси І. Нечуя-
Левицького «На Кожум’яках», на екрани вийшла
1961 р. Стрічку було знято українською мовою,
проте переозвучено російською: саме російською, із
ПАМ'ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА,
ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
Катерина Білокур. «Хата в Богданівці» 1955 р.
28. Україна в умовах десталінізації (1953-1964) • 311
суржиком у вустах головного героя Свирида Голо-
хвостого, фільм випустили у всесоюзний прокат.
Образотворче мистецтво розвивали такі про-
славлені майстри, як М. Божій, М. Дерегус, В. Касі-
ян, К. Трохименко, О. Шовкуненко, Т. Яблонська.
Здобули широке визнання яскраві майстрині деко-
ративно-прикладного мистецтва К. Білокур і
М. Примаченко ,
Тренувальний тест до теми 28
Завдання 1-17 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
1. Коли було утворено організацію, про яку йдеться у
фрагменті джерела?
«Головним її ідеологом і засновником був Левко Лук'я-
ненко, який народився на Чернігівщині, закінчив юридич-
ний факультет Московського університету і працював у
Львівській області в Радехівському райкомі КПУ Вони ра-
зом із партійним працівником Степаном Віруном на по-
чатку 1959 року вирішують створити організацію, ме-
тою якої буде сприяння виходу України зі складу СРСР».
А 1959 р. Б 1960 р.
В 1961р. Г 1962 р.
2. Який термін використовують для позначення у період
керівництва СРСР Микитою Хрущовим процесу та явища
пом'якшення політичного режиму, коли було проголо-
шено курс на відновлення й розширення законності та
демократії, припинення репресій, частково реабілітовано
жертв репресій, послаблено ідеологічний контроль тощо?
А націоналізація
Б лібералізація
В модернізація
Г неосталінізм
3. Якими цифрами на картосхемі
позначено області, що з'явилися
на картах адміністративно-терито-
ріального устрою УРСР у 1954 р.?
А 1,5 Б 2, 5
В 2,3 Г З, 4
4. Хто з шістдесятників творив у
жанрі літератури?
1 Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван
Світличний
2 Олена Апанович, Михайло Брай-
чевський, Олена Компан
З Алла Горська, Галина Севрук, Па-
нас Заливаха
4 Сергій Параджанов, Юрій Іллєн-
ко, Леонід Осика
5 Василь Симоненко, Іван Драч,
Ліна Костенко
А 1,3 Б 1,5
В 2, З Г 4, 5
А Б В г
А Б В Г
А Б В Г
А Б В Г
5. Яку категорію засуджених НЕ було реабілітовано та
амністовано як «жертв політичних репресій» сталінсько-
го режиму?
А партійних і державних діячів та членів
їхніх сімей
Б представників інтелігенції, звинуваченої
в «буржуазному націоналізмі»
вояків Української повстанської армії
Г діячів Організації українських націоналістів
А Б В Г
А Б В Г
6. У якому рядку всі слова стосуються суті поняття «ди-
сидентство»?
А КПРС, відкритий конфлікт із владою, ре-
абілітація, урбанізація, «культ особи»
Б відкрите інакомислення, УРСС, самви-
дав, жорстокі переслідування
В права та свободи, країни РЕВ, інтернаціоналізм, інфля-
ція, паспортизація
Г «зближення і злиття націй», МТС, соціалістичний реа-
лізм, геронтократія
7. Укажіть особливості розвитку промисловості та соці-
альної сфери УРСР за доби «відлиги».
1 скорочення масштабів будівництва державного житла
2 неефективність соціальної політики через брак фінан-
сових ресурсів
З залучення додаткових асигнувань на розвиток хімічної
промисловості
4 переорієнтація господарського механізму управління
промисловістю з директивного на ринковий
5 децентралізація управління промисловістю через ство-
рення раднаргоспів
6 уповільнення розвитку електроенергетики
7 створення нових галузей промисловості: ракетної тощо
А 1,3,4 Б 2, 5, 6
В 3,4, 6 Г 3, 5, 7
8. Які з тверджень стосуються пенсійної реформи за
доби «відлиги»?
1 робітники однакових професій, але різних міністерств та
відомств отримували різні за розмірами пенсії
2 середній розмір пенсій зріс майже на 80 % за скорочен-
ня розриву між пенсійним забезпеченням різних кате-
горій громадян
З істотно розширювалося коло осіб, які мали право на
державну пенсію
4 установлювався однаковий для всіх категорій пенсіоне-
рів, окрім колгоспників, пенсійний вік: для чоловіків г
65 років, для жінок - 60 років
5 одержання пенсій без повного стажу роботи за віком
було неможливим
А Б В Г
А 1,4
В 2,5
Б 2, З
Г 4, 5
9. Які явища та процеси характерні для сільського госпо-
дарства України в період «відлиги»?
1 багатократне зниження державою закупівельних цін на
сільськогосподарську продукцію
2 надання колгоспам можливості вільно планувати своє
виробництво
З необгрунтоване розширення посівів кукурудзи
4 обмеження щодо присадибного господарства, утри-
мання худоби
5 реорганізація МТСу РТС, продаж їхньої техніки колгоспам
6 Україна як житниця СРСР стала одним із головних світо-
вих експортерів хліба
7 інтенсифікація сільськогосподарського виробництва за
рахунок поставок високопродуктивної техніки
А 1, 3, 7 Б 2, 5, 6
В 2,4,7 Г 3,4,5
10. Що стало наслідками подій, про які згадує у своєму
щоденнику Ференц Варконі?
«Побачивши танки, в'язні жіночого табору, щоб ря-
тувати своїх друзів, вийшли назустріч ворогу. Майже
всі вони були святково вдягнуті у вишиті сорочки.
Близько двох сотень жінок і дівчат взялися за руки і ла-
вами рушили проти танків Але танки не зупинилися.
Вони навіть не зменшили швидкість й один за одним пе-
реїхали живу фалангу. Одночасно солдати кинулися до
бараків, розстрілюючи кожного зустрічного».
А Б В г
А Б В Г
А повстання в таборах ГУЛАГу
Б ліквідація ГУЛАГу і часткова реабілітація
та амністія в’язнів
В операція «Вісла»
Г нова хвиля політичних арештів в УРСР
11. Які твердження характеризують явища та процеси
соціально-економічного життя УРСР за доби «відлиги»?
1 Втрата значення особистого господарства через зрос-
тання обсягів виробництва сільськогосподарської про-
дукції в колгоспах.
2 Відтік молоді з села позитивно позначився на темпах
зростання промислового виробництва, але підривав
сільське господарство.
З Великі присадибні ділянки і наявність великої рогатої
худоби у робітників та службовців радгоспів були пере-
шкодою розвитку радгоспного виробництва.
А Б В Г
4 Встановлення державної системи пенсійного забезпе-
чення колгоспників: право на пенсію чоловіки одержу-
вали у віці - 60 років, а жінки - 55.
5 Влада не наважилася поширити паспортну систему на
все населення сільської місцевості, проте істотно посла-
била паспортний режим.
6 Зменшення матеріальної зацікавленості колгоспників,
скорочення державних асигнувань на потреби села.
А 1,3, 6 Б 2, 4, 5
В 2, 3, 5 Г 3,4, 6
12. Про засідання якої дисидентської організації ідеться?
Іван Кандиба згадує: «Виступив Лук'яненко спочатку.
Потім я. Я сказав приблизно такі фрази, що викликали
тоді навіть між нами непогодження: "Проект програми
взагалі я схвалюю. Але мені не подобається те, що на
базі марксизму-ленінізму вона побудована". А тоді Вірун
мені зразу таку репліку каже: "Без марксизму-ленінізму
дальше, як до Києва, не дійдеш". Ну, такий собі кон-
флікт. І якраз Левко тоді записував свого роду нотат-
ки Вони так і називаються: "Нотатки на зборах шос-
того листопада". Потім у справі фігурували... Значить,
вирішили все-таки замінити цю програму... І доручили
знов-таки Лук'яненку в іншій формі це подати. У новому
варіанті програми головним завданням організації була
ненасильницька боротьба за громадські права в Україні,
за національні та культурні права, за економічні права
тощо. Другим етапом боротьби мала бути боротьба
за самостійність України».
А Українська загальнонародна організація
(УЗНО)
Б Український національний фронт (УНФ).
В Українська робітничо-селянська спілка (УРСС)
Г Об'єднана партія визволення України (ОПВУ)
А Б В Г
13. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з указу
Президії Верховної Ради СРСР?
«Враховуючи спільність економіки, територіальну
близькість і тісні господарські і культурні зв'язки між
Кримською областю і Українською РСР, Президія Верхо-
вної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік по-
становляє: затвердити спільне подання Президії Верхо-
вної Ради РРФСР і Президії Верховної Ради УРСР про пере-
дання Кримської області зі складу Російської Радянської
Федеративної Соціалістичної Республіки до складу Укра-
їнської Радянської Соціалістичної Республіки...»
А 1946 р. Б 1953 р.
В 1954 р. ґ 1956 р.
А Б В Г
14. Про яке явище періоду «відлиги» згадує Є. Свер-
стюк?
«...Наше покоління формували різні середовища. Ху-
дожники почали малювати те, чого раніше вони не ма-
лювали і що раніше ніяк не могло стати предметом їх-
ньої творчості. У поетів почала з'являтися якась сві-
жість і свобода. Паралельно розвивалася критика - у
той час вона була дуже важливою. Люди чекали бук-
вально кожного слова. Тогочасна критика була не так
глибокою, як гострою. Одначе якби хтось мене спитав,
чи виступили в той час критики з якимись новими ідея-
28. Україна в умовах десталінізації (1953-1964) • 313
ми, то я б сказав, що в той час найважливіше завдання
полягало в тому, щоб відкрити заборонені й спрофано-
вані цінності...»
[ д І к І п І г І А Дисидентство
-----------Б лібералізація
———— В реабілітація
Г шістдесятництво
15. Хто очолив Академію наук УРСР в 1962 р.?
А Олександр Палладій
Б Борис Патон
В Іван Білодід
Г Ігор Курчатов
16. Доповніть твердження.
Українські вчені впродовж 1953-1964 рр....
—р——— А розробили технологію виробництва
— —— штучних алмазів
—Ь——— Б застосовували автоматичне зварювання
під флюсом для виробництва танків
В створили першу електронно-обчислю-
вальну машина («МЕОМ»)
Г запустили перший атомний реактор
17. У якій галузі науки уславився Сергій Корольов?
А Б В Г
А ракетно-космічні системи
Б електрозварювання
В хірургічне лікування серцевих захворю-
вань
Г електронно-обчислювальні машини
У завданнях 18-19 до кожного з чотирьох рядків інформа-
ції, позначених цифрами, виберіть один правильний варі-
ант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
18. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Василь Симоненко
Б Левко Лук'яненко
В Сергій Корольов
Г Василь Стус
Д Іван Світличний
19. Установіть відповідність між іменами митців та вида-
ми мистецтва, що їх вони розвивали за доби «відлиги».
1 Борис Лятошинський, Георгій Майборода, Лев Ре-
вуцький
2 Амвросій Бучма, Наталія Ужвій, Гнат Юра
З Тетяна Яблонська, Катерина Білокур, Марія Приймаченко
4 Максим Рильський, Михайло Стельмах, Григорій Тю-
тюнник
У завданнях 20-21 розташуйте події у хронологічній по-
слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
20. Установіть послідовність подій.
А утворення Української робітничо се
лянської спілки
початок цькування А. Горської та
В. Симоненка через вимогу відкриття
меморіалу жертвам сталінських ре-
пресій у Биківнянському лісі
про передання Кримської області зі
А Б В Г
1
2
3
4
Б
В
ухвалення указу
складу РРФСР до складу УРСР
виступ М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки»
на XX з'їзді КПРС
21. Установіть хронологічну послідовність подій.
А Б В Г
1
2
3
4
А відсторонення М. Хрущова від влади
Б створення раднаргоспів
В ліквідація ГУЛАГу
Г утворення Клубу творчої молоді «Су-
часник»
У завданнях 22-23, які мають шість варіантів відповіді
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
22. Доповніть твердження.
Розвиток економіки УРСР за «відлиги» розвивався е
умовах...
і І і І 1 припливу матеріальних та людських ресур-
——— сів унаслідок хрущовських «надпрограм»
2 державного централізованого планування та розподілу
ресурсів
З переведення частини земель колгоспів в особисті гос-
подарства селян
4 істотного експорту промислової продукції в країни Єв-
ропи
5 реформування системи управління промисловістю
6 пріоритетного впровадження досягнень НТР на підпри-
ємствах ВПК
23. Для суспільно-політичного життя радянської України
за доби «відлиги» характерні...
1 фізичне нищення людей, які обстоювали
| | | незалежні від держави суспільні структури
2 «чистки» кадрів з метою добитися абсолют-
ного винищення інакодумства в органах
влади та управління
З нагнітання атмосфери страху з метою домогтися абсо-
лютної покори громадян державній владі Л
4 припинення масових репресій, реабілітація жертв ста-
лінських репресій
5 послаблення боротьби з «українським буржуазним на-
ціоналізмом»
6 поява дисидентства як відкритого інакомислення
314 •
29. УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ
КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ
(1965-1985)
Зміст навчального матеріалу:
Ідеологічні орієнтири партійно-радянського керівництва Консти-
туція УРСР 1978 р. Економічна ситуація в УРСР. Дисидентський
рух: течії, форми і методи боротьби. Українська громадська група
сприяння виконанню Гельсінських угод. Самвидав. Кримсько-
татарський національний рух. Культура й духовність.
Дати подій:
1965 р. - перша хвиля масових затримань діячів антирежимного
руху;
1970-1972 р. - видання самвидавного «Українського вісника»;
1972 р. - друга хвиля масових затримань діячів антирежимного
руху;
1976 р. - утворення Української громадської групи сприяння ви-
конанню Гельсінських угод (УГГ).
Персоналі)': Іван Дзюба, Валерій Марченко, Петро Григоренко,
Микола Руденко, В'ячеслав Чорновіл, Михайло Брайчевський,
Олег Антонов, Сергій Параджанов, Іван Миколайчук, Володимир
Івасюк, Леонід Биков, Олесь Гончар, Мустафа Джемілєв, Микола
Амосов.
Поняття і терміни: «застій», дефіцит, «розвинений соціалізм», но-
I менклатура, самвидав, тамвидав, правозахисник.
% і
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вказані
дати відповідно до подій, явищ, процесів;
співвідносити дати та історичні факти (по-
дії, явища, процеси) з періодами, факти-
подїї - з явищами, процесами; визначати
послідовність історичних подій, явищ, про-
цесів;
• визначати правильність застосування в
історичному контексті зазначених понять і
термінів;
• характеризувати наслідки змін в по-
літичному керівництві УРСР на початку
1970-х рр.; стан економіки; основні вимоги
та напрями дисидентського руху 1960-
1970-х, явища у сфері культури, політику
зросійщення; діяльність і здобутки вказа-
них історичних діячів;
• визначати причини політико-ідеологіч-
ноі кризи радянського ладу в Україні, акти-
візації спротиву, досягнення та проблеми
розвитку соціальної сфери;
• пояснювати значення дисидентського
Руху;
• сприймати та інтерпретувати різнови-
дові історичні джерела, що стосуються
теми;
• візуально розпізнавати та характери-
зувати вказані історико-культурні пам'ятки.
ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ «ЗАСТІЙНИХ» ЯВИЩ
• Колективна диктатура керівних діячів партії (до
рівня членів ЦК КПРС, які звинуватили М. Хру-
щова у волюнтаризмі й відправили його на пен-
сію) не врятувала партію, державу та суспільство
від волюнтаризму невеликої купки людей на вер-
шині влади.
• Дотримання певних домовленостей і показового
демократизму у владних колах спричинило неба-
чений раніше різновид диктатури - геронтокра-
тію.
• Спроби досягти воєнно-стратегічного паритету з
країнами НАТО завели Кремль у глухий кут і зу-
мовили зростання залежності радянської наддер-
жави від цих країн.
• Політика «розрядки» й Гельсінські угоди створи-
ли нову ситуацію в Україні і сприяли трансфор-
мації дисидентського руху в рух правозахисни-
ків, який міг розраховувати на підтримку Заходу.
• Зростання в Україні в умовах відсутності масо-
вого терору прагнення до унезалежнення від во-
люнтаризму кремлівських керівників, що охопи-
ло, насамперед, частину партноменклатури та
творчої інтелігенції. Це спричинило на початку
1970-х рр. нову кампанію боротьби з «україн-
ським буржуазним націоналізмом».
• Прагнення утримати країни Ради економічної
взаємодопомоги (РЕВ) в економічній залежності
від Кремля вимагало постійного збільшення по-
ставок їм на пільгових умовах устаткування, ме-
талу, енергоносіїв і сировини. Це деформувало
українську економіку, змушену постачати в ці
країни свою продукцію без будь-якої матеріаль-
ної компенсації в межах окремо взятої союзної
республіки. Такий напрям економічних взаємо-
відносин у межах РЕВ зумовив двократне зни-
ження питомої ваги України в загальносоюзних
капіталовкладеннях. їх відтоді спрямовували
здебільшого на Сибір і Далекий Схід. Водночас
Україна виявилася регіоном, де розпочалося при-
скорене будівництво АЕС із метою передавання
електроенергії до сусідніх країн РЕВ. Щоб зро-
бити електроенергію максимально дешевою, об-
рали варіант будівництва АЕС із найменшими
29. Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985) • 315
питомими капіталовкладеннями на одну кіловат-
годину. У кінцевому підсумку це призвело до
Чорнобильської катастрофи.
• Провал економічної реформи другої половини
1960-х рр. надав кризі радянського комунізму
всеохопного характеру. Під поверхнею «застій-
ного часу» вирували процеси виняткової напру-
ги, які мали закінчитися економічним колдпсом і
політичною катастрофою.
• На зміну двом хвилям українізації (1920-1930-х
і на переламі 1960-1970-х рр.) в Україну при-
йшла в 1972 р. хвиля русифікації. Вона мала дов-
готермінові наслідки.
• Політика русифікації збіглася з об’єктивним про-
цесом урбанізації. Обидва процеси в умовах зде-
більшого неукраїнського (ще з 19 ст.) характеру
міст України взаємодіяли між собою.
• Колгоспний лад мав певну перспективу, коли
міську третину України годували дві третини
сільського населення. Коли ці пропорції зміни-
лися, продовольча проблема різко загострилася,
оскільки колгоспний лад не мав можливостей
розвиватися за рахунок зростання продуктивнос-
ті праці.
СКАСУВАННЯ ДЕЯКИХ РЕФОРМ М. ХРУЩОВА. Нове
керівництво скасувало непопулярні, а часом і без-
глузді обмеження щодо присадибного господарства,
які М. Хрущов запровадив у 1959-1963 рр.
Проте нормативи щодо утримання худоби і птиці
не скасували повністю. В Україні громадяни, які не
були членами колгоспів, могли мати на сім’ю не
більше ніж одну корову, одну голову молодняка ве-
ликої рогатої худоби, одну свиноматку з припло-
дом, 20 вуликів із бджолами.
У вересні 1965 р. було ліквідовано ради народного
господарства й відновлено галузеву систему управ-
ління промисловістю через союзні й союзно-
республіканські міністерства. В Україні було орга-
нізовано 22 союзно-республіканські і сім респуб-
ліканських міністерств. Більшість українських під-
приємств знову підпорядкували центральним
відомствам.
ПРОВАЛ ЕКОНОМІЧНОЇ РЕФОРМИ. Вересневий
(1965) пленум ЦК КПРС прийняв постанову «Про
поліпшення управління промисловістю, вдоскона-
лення планування та посилення економічного сти-
мулювання промислового виробництва».
У жовтні 1965 р. Олексій Косигін (голова уряду
СРСР) прийняв рішення розпочати економічну ре-
форму. Пропонувалося розширити права підпри-
ємств, зокрема скоротити кількість обов’язкових
планових показників, не допускати зміни плану без
згоди підприємств, залишати частину прибутку в
їхньому розпорядженні. Замість показника валової
продукції запроваджували інший плановий показ-
ник — обсяг реалізованої продукції. «Вал» був джере-
лом марнотратства.
Підприємства домагалися високих валових по-
казників, але не турбувалися про те, щоб вироблена
продукція знайшла свого споживача. Підприємства
переводили на нові методи планування та економіч-
ного стимулювання поступово. Реформу було здій-
снено за восьму п’ятирічку (1966-1970). Проте вона
не виправдала сподівань. Розширення прав під-
приємств не супроводжувалося обмеженням прав
міністерств і комітетів. Економіка залишалася ди-
рективною, командною. Вирішальне слово в госпо-
дарюванні належало апаратникам, а не директор-
ському корпусу.
Країна поступово поверталася до жорсткого ди-
рективного планування. Знову, як і до реформи, ві-
домства почали директивно визначати рівень про-
дуктивності праці й собівартості продукції. Що кра-
ще працювало підприємство, то гірші умови чекали
на нього наступного року. Запровадити окремі еле-
менти ринкового регулювання в командну еконо-
міку виявилося неможливим.
КАДРОВІ ЗМІНИ В КЕРІВНИЦТВІ УРСР. У ЛИПНІ
1963 р. першим секретарем ЦК Компартії України
став Петро Шелест. Він був переконаним і послі-
довним прибічником компартійної диктатури, що
тримала республіку в залізних обіймах, проте не
підтримував курс на русифікацію України, який із
повоєнних часів здійснював центр.
Шелест відіграв провідну роль в усуненні від
влади М. Хрущова, тож у стосунках із Брежнєвим
поводився досить незалежно. Він негайно скорис-
тався підвищенням свого посадового статусу (з лис-
топада 1964 р. став членом Президії ЦК КПРС),
щоб знешкодити втрати, заподіяні національній
освіті реформами Хрущова. Викладання соціогума-
нітарних дисциплін у вищих і середніх спеціальних
навчальних закладах, діловодство в установах поча-
ли переводити на українську мову. Розширилася
кількість українських передач на республікансько-
му радіо і телебаченні.
Л. Брежнєв не вступав у відкритий конфлікт із
Шелестом, однак готував йому заміну. Ще в 1948 р.
він висунув у партійний апарат 30-річного фронто-
вика В. Щербицького. Незважаючи на відчайдуш-
ний опір Шелеста, Брежнєв наполіг на призначенні
316 •
Щербицького у жовтні 1965 р. головою Ради
Міністрів УРСР.
Розв’язка настала у квітні 1971 р. на XXIV з’їзді
КПРС. Щербицький, як і Шелест, був обраний тоді
членом політбюро ЦК. Стало зрозуміло, що хтось із
них двох незабаром буде зайвим. У березні 1972 р.
П. Шелеста піддали критиці на політбюро ЦК
КПРС за «недоліки у справі інтернаціонального
виховання трудящих і примиренське ставлення до
проявів націоналізму». Однак він був звільнений від
обов’язків першого секретаря ЦК КПУ у зв’язку з
призначенням на іншу відповідальну посаду - за-
ступника голови Ради Міністрів СРСР. Тільки че-
рез рік його без зайвого галасу вивели зі складу по-
літбюро ЦК КПРС і відправили на пенсію. Першим
секретарем ЦК КПУ у травні 1972 р. став Володи-
мир Щербицький.
Позбавлення П. Шелеста статусу члена політбю-
ро ЦК КПРС зробило його відкритим для критики.
На доручення М. Суслова в АН УРСР підготували
погромну рецензію на його книжку «Україно наша
радянська», у якій автора звинувачували в націона-
лізмі. Журнал «Комуніст України» опублікував її
без підписів як редакційну статтю.
Кампанія боротьби з націоналізмом і національ-
ною обмеженістю здійснювалася під керівництвом
нового секретаря ЦК КПУ з питань ідеології —
В. Маланчука. Останній розпочав тривалу чистку
республіканських установ від керівників, звинува-
чуваних у націоналізмі («маланчуківщина»).
Чудово володіючи українською мовою, В. Щер-
бицький майже завжди користувався російською
у своїх офіційних виступах. Услід за ним на росій-
ську мову або «суржик» переходили номенклатурні
працівники по всій Україні.
КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1977 р. КОНСТИТУЦІЯ УРСР
1978 р. Вже в середині 1960-х рр. визначилося
стрімке відставання СРСР від «цитаделі світового
капіталізму» - США. Треба було рятувати теорію
комунізму від жахливої невідповідності реаліям по-
всякденного життя. Пропагандисти почали роз’яс-
нювати народу, що між побудованим соціалізмом і
комунізмом має існувати так званий розвинений со-
ціалізм - смуга історичного розвитку неокресленої
тривалості. Народ відповів анекдотами, у яких ко-
муністична перспектива порівнювалася з горизон-
том, до якого неможливо дійти.
Коли до нового в марксистсько-ленінській теорії
поняття звикли, було визнано доцільним прийняти
«конституцію розвиненого соціалізму». Незаба-
ром після XXV з’їзду КПРС було затверджено комі-
сію з розробки нової Конституції на чолі з Бреж-
нєвим. У жовтні 1977 р., тобто напередодні 60-ї річ-
ниці більшовицької революції, позачергова сесія
Верховної Ради СРСР урочисто прийняла нову
Конституцію.
Конституція 1977 р. не мала принципових від-
мінностей від попередньої. Декларативно-популіст-
ська стаття про право союзних республік на вихід із
СРСР у ній збереглася.
Стаття 6 Конституції 1977 р. проголошувала:
«Керівною і спрямовуючою силою радянського сус-
пільства, ядром його політичної системи, державних
і громадських організацій є Комуністична партія Ра-
дянського Союзу. КПРС існує для народу і служить
народу». Це були красиві слова, позбавлені юридич-
ного змісту. З тексту Конституції було вилучене
саме поняття диктатури.
Проект Конституції УРСР розроблявся після
ухвалення Конституції СРСР і базувався на її нор-
мах. Обговорення проекту відбувалося за скороче-
ною схемою, але апарат теж надав йому «всенарод-
ного характеру»: було проведено 280 тис. зборів.
У квітні 1978 р. позачергова сесія Верховної Ради
УРСР прийняла нову Конституцію.
КРИЗОВІ ПРОЦЕСИ В ІНДУСТРІАЛЬНІЙ СФЕРІ.
В Україні кризові тенденції в індустріальній сфері
проявлялися особливо помітно. Від 1970-х рр. част-
ка республіки в загальносоюзних капіталовкладен-
нях зменшилася майже вдвічі. Л. Брежнєв та його
найближче оточення вважали пріоритетними східні
регіони СРСР. Середньорічні темпи зростання капі-
тальних вкладень у народне господарство України
знизилися з 6,8 % у восьмій п’ятирічці (1966 1970)
до 6,4 % у дев’ятій п’ятирічці (1971-1975 ) і 2,1 %
у десятій п’ятирічці (1976-1980).
Основну частку капіталовкладень у розвиток ву-
гільної промисловості було перенесено з Донбасу на
Кузбас. Держплан СРСР спрямовував у східні регі-
они навіть частину амортизаційних відрахувань,
одержуваних під час видобутку донецького палива.
Внаслідок цього кількість використовуваної у ву-
гільній промисловості України застарілої і непро-
дуктивної техніки швидко зростала. 1977-й - рік
народження української атомної енергетики. У про-
мислову експлуатацію було введено перший енерго-
блок Чорнобильської атомної електрос акції
(АЕС). Додаткові потужності в цій галузі признача-
лися для задоволення потреб країн РЕВ. Експорт
електроенергії був необхідним для компенсації ви-
трат на придбання імпортних продовольчих товарів
і предметів повсякденного вжитку.
29. Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985) • 317
З кожною п’ятирічкою темпи видобування вугіл-
ля на Донбасі скорочувалися, а його собівартість
зростала.
З початку 1970-х рр. розвинені країни світу поча-
ли активно запроваджувати автоматизацію, роботи-
зацію, нові ресурсоощадні технології, використо-
вувати широкі, сказати б, безмежні можливості
комп’ютеризації. ,
Однак командна економіка не була придатна до
залучення досягнень науково-технічного прогресу.
Новітню техніку й прогресивні технології доводи-
лося «впроваджувати» як щось чужорідне, вольови-
ми зусиллями. Брак властивої вільному ринку кон-
куренції призводив до стагнації виробництва.
Нарощування виробничих потужностей супрово-
джувалося нагромадженням застарілої техніки. На
цукрових заводах України інколи працювали маши-
ни, виготовлені в 19 ст. Особливо низький техніч-
ний рівень був властивий легкій і харчовій галузям
промисловості, які фінансувалися за залишковим
принципом.
Тож криза, яка насувалася на СРСР, була зумов-
лена вичерпанням ресурсів екстенсивного розвитку
за неможливості розвиватися інтенсивно. Вона про-
віщала розвал створеної засобами масового терору
командної економіки.
Занепад радянської індустрії загальмувала сві-
това енергетична криза 1970-х рр. Коли ціни світо-
вого ринку на енергоносії зросли мало не вдесятеро,
мобілізаційні можливості командної економіки бу-
ли використані для швидкого нарощування видо-
бутку нафти й газу, а також для будівництва нафто-
та газопроводів від Західного Сибіру через Украї-
ну в Західну Європу. У неосвоєній, малопридатній
для життя місцевості були зосереджені величезні
матеріальні й трудові ресурси, зокрема сотні тисяч
будівельників з України. Одержані десятки мільярдів
«нафтодоларів» подовжили життя радянської еко-
номіки, що постійно перебувала в кризовому стані.
АГРАРНА ПОЛІТИКА. Навесні 1965 р. виявилося, що
плани семирічки (1959-1965) з виробництва сіль-
госппродукції не виконано: надої молока не зросли,
а середньорічне виробництво зерна скоротилося.
Сільськогосподарська галузь і далі залишалася
збитковою попри підвищені в 1962 р. заготівельні
ціни на м’ясо-молочну продукцію. У наступних
п’ятирічках частка капіталовкладень у сільське гос-
подарство істотно зросла проти попереднього періо-
ду. У 9-й, 10-й та 11-й п’ятирічках вона становила в
Україні 27-28 % загального обсягу капіталовкла-
день. Однак ці ресурси використовували нераціо-
нально. Колгоспи та радгоспи не могли нагодувати
міського споживача, дарма що держава вкладала в
них дедалі більше коштів.
Навесні 1982 р. було запроваджено Продоволь-
чу програму СРСР. Невпинне погіршення станови-
ща з постачанням продовольства змусило владу
розробити цю програму, забезпечити її фінансуван-
ня і постійно контролювати її перебіг. Продовольча
програма СРСР розглядалася як свідчення турботи
комуністичної партії про матеріальний добробут ра-
дянських людей. З року в рік засоби масової інфор-
мації висвітлювали перебіг її виконання і популя-
ризували досягнення «маяків» аграрного виробни-
цтва.
Магістральними напрямами розвитку сільського
господарства були оголошені електрифікація, хімі-
зація, меліорація і механізація. Держава почала ви-
діляти в аграрну сферу економіки незрівнянно біль-
ше коштів, ніж раніше. Істотно зросли поставки тех-
ніки - тракторів, вантажних автомобілів, комбайнів.
Проте через панування державної власності кол-
госпники не були зацікавлені в результатах своєї
праці. Це, а також безвідповідальні рішення партій-
них і радянських інстанцій призводили до постійно-
го дефіциту сільськогосподарської продукції. Най-
родючіша в світі смуга придніпровських заплавних
чорноземів перетворилася на дно штучних морів.
Меліоровані ґрунти засолонялися або заболочува-
лися. Насичені хімікатами сільськогосподарські
продукти ставали небезпечними для здоров’я.
Неспроможність домогтися від колгоспів високої
врожайності спонукала державні органи наполягати
на постійному розширенні посівних площ. Надмір-
на розораність призводила до активізації ерозійних
процесів. Чорноземні ґрунти, якими завжди слави-
лася Україна, перебували в жахливому стані. Отже,
багатомільярдне фінансування сільського господар-
ства виявилося неефективним. Продовольча про-
грама провалилася.
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ. У Радянському Союзі
переписи населення проводили раз на десять років.
За ЗО років (1959-1989) населення України збіль-
шилося на 9,6 млн і сягнуло на початку 1989 р.
52 млн осіб. Порівняння динаміки населення між
переписами засвідчило стійку тенденцію до зни-
ження народжуваності і зростання смертності. При-
ріст населення у 1959-1970 рр. дорівнював 5,3 млн
осіб, у 1970-1979 рр. - 2,2, а в 1979-1989 рр. -
1,9 млн осіб.
Погіршення показників народжуваності здебіль-
шого залежало від економічної незабезпеченості
318 •
• Період «застою» - назва передостаннього періо-
ду існування радянської економічної та політичної
системи (від середини 1960-х-до початку 1980-х рр.).
Для періоду «застою» характерне зниження основ-
них економічних показників, що призвело до втрати
економічних позицій СРСР на міжнародній арені та
загострення соціально-економічних проблем усере-
дині держави (уповільнення темпів зростання реаль-
них доходів населення; загострення житлової про?
блеми; зниження рівня охорони здоров'я; загострен-
ня екологічних проблем). Поняття період «застою»
ввів у політичний лексикон лідер КПРС М. Горбачов
у другій половині 1980-х рр.
• Номенклатура - владна еліта, яка з'являється
внаслідок призначення на керівні посади, в СРСР та
інших комуністичних державах, перелік посад, при-
значення на які вирішували виключно партійні органи.
людей. У другій половині 1980-х рр. Україна опини-
лася перед загрозою депопуляції.
Україна була однією з республік із надзвичайно
високою інтенсивністю міграційних процесів. Для
міжреспубліканської міграції Кремль створював
найбільш сприятливі умови. Розрахунок був на те,
що база національно-визвольної боротьби посла-
биться штучно створеною багатонаціональністю на-
селення. У 1970-х рр., коли міграція досягла макси-
муму, приріст населення України був забезпечений
більшою мірою припливом росіян, а не народжува-
ністю українців. У цілому ж за ЗО років частка укра-
їнців у населенні зменшилася з 77 до 73 %. Водно-
час питома вага росіян зросла з 17 до 22 %.
СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ. Питома вага робітників стане
вила на початку 1960-х рр. половину, а в середині
1980-х - до 60 % зайнятої у народному господарстві
робочої сили. Близько 40 % промислових і до 60 %
будівельних робітників працювали вручну.
Найбільш несприятливі умови праці спостеріга-
лися на селі. Держава більше не могла розглядати
селян як робочу силу, на все життя прикріплену до
колгоспів Селянам почали видавати паспорти і
вони за бажанням могли переїжджати до міст Вна-
слідок цього урбанізація просувалася вперед стрім-
кими темпами.
За 1960-1985 рр. міське населення України зрос-
ло з 20 до 33 млн, а сільське скоротилося з 23 до
17 млн осіб. Села залишала здебільшого молодь.
Унаслідок цього вікова структура сільського насе-
лення погіршилася. Чисельність працівників у гро-
мадському господарстві колгоспів зменшилася з по-
над 6 до 4 млн осіб.
ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ. Середньомісячна заробітна пла-
та робітників і службовців зросла з 78 руб. у 1960 р.
до 155 у 1980 р. Підвищення мінімальної зарплати
за штучного обмеження високих заробітків призво-
дило до зближення рівнів оплати праці робітників
та інженерно-технічних працівників («зрівнялів-
ка»). У середині 1980-х у деяких галузях інженери
заробляли менше, ніж робітники. Престиж інженер-
ної праці різко впав.
Оплата праці в колгоспах за 1965- 1985 рр. зрос-
ла майже втричі (до 134 руб.), а в радгоспах - біль-
ше ніж удвічі (до 163 руб.) Розрив в оплаті праці
між селом і містом майже зник Однак держава як
суб’єкт господарювання однаково погано платила
як робітникам, так і селянам.
Час від часу держава змушена була випускати в
обіг незабезпечені товарною масою гроші. За 1971-
1985 рр. грошова маса збільшилася утричі, а вироб-
ництво товарів народного споживання — удвічі.
В економші з фіксованими цінами інфляція вияв-
лялась у вигляді дефіциту. Довгі черги за дефіцит-
ними товарами стали характерною рисою радян-
ського побуту 1970-1980-х рр. Дефіцит породив
специфічний список престижних і непрестижних
професій. Звісно ж, престижними були професії в
галузях, у яких виробляли, розподіляли або прода-
вали дефіцит, а також професії, пов’язані з офіційно
встановленими пільгами у придбанні дефіциту.
В найсприятливішому становищі була номенклату-
ра. Почала зростати мережа закритих магазинів,
у яких за помірними цінами певні категорії номен-
клатурних працівників одержували харчові продук-
ти, виготовлені в спеццехах, і овочі та фрукти, виро-
щені у спецгосподарствах без застосування хіміч-
них добрив Поширилася практика закупівлі за
кордоном малих партій високоякісних товарів, при-
значених для керівної еліти.
Найбільш дефіцитними були продовольчі това-
ри. Якщо в 1960 р. сільські жителі становили поло-
вину населення України, то в 1985 р. - тільки тре-
тину. Продуктивність праці за цей період майже не
зросла. Тому сільська третина не могла нагодувати
дві міські третини населення. Держава змушена
була різко посилити імпорт продовольства, витра-
чаючи на його закупки валюту, виручену від прода-
жу енергоносіїв.
За 1965-1985 рр. в Україні було споруджено
7 млн 300 тис. квартир. 33 млн людей поліпшили
свої житлові умови. Однак житлова проблема й далі
відчувалася гостро — надто високими виявилися
темпи урбанізації. Якість безплатного житла була
вкрай низькою, а квартири - невеликими за площею.
29. Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985) • 319
За кількістю медичного персоналу і лікарняних
ліжок у розрахунку на душу населення республіки
Радянського Союзу посідали перші місця у світі.
Однак медицину фінансували за «залишковим»
принципом. На підготовку лікаря витрачали вдеся-
теро менше коштів, ніж у країнах Заходу. Радянські
дипломи там не визнавали. Технічна оснащеність
лікарень була незадовільною. Працівники компар-
тійно-радянського апарату лікувалися у спеціальних
лікарнях.
ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ: ТЕЧІЇ, ФОРМИ І МЕТОДИ
БОРОТЬБИ. Наступ консерваторів і цілковите при-
пинення кампанії десталінізації з приходом до вла-
ди Брежнєва викликали протест у передової ін-
телігенції Щоб придушити опозицію в зародку
П. Шелест ініціював арешти, які проводили у серп-
ні й вересні 1965 р. в Києві та західних областях.
Чекісти вилучили у них 900 примірників видань
самвидаву і друкарські машинки, на яких виготов-
ляли нелегальну літературу. Арешти були таємни-
ми. Тільки на закритих нарадах із лекторським
складом працівники КДБ інформували про роз-
криття націоналістичної організації, яка розповсю-
джувала антирадянську літературу і мала підпільну
друкарню. Проте суспільна атмосфера після першої
хвилі десталінізації була вже не така, як у 1930-ті рр.
На захист заарештованих опозиціонерів стали лю-
ди, які мали великий авторитет. У листопаді 1965 р.
вони надіслали лист-петицію до ЦК КПРС і ЦК
КПУ. Його підписали, зокрема, відомі представни-
ки української інтелігенції: авіаконструктор Олег
Антонов, поети Іван Драч і Ліна Костенко, компози-
тори Георгій і Платон Май-
бороди, кінорежисер Сергій
Параджанов.
4 вересня 1965 р. в ново-
му київському кінотеатрі
«Україна» відбувся пре-
м’єрний показ фільму
С. Параджанова «Тіні за-
бутих предків». Після пере-
гляду І. Дзюба звернувся до
аудиторії з повідомленням
про те, що в республіці від-
буваються таємні арешти
серед інтелігенції. Присут-
ній у залі поет В. Стус викрикнув: «Хто проти ти-
ранії - встаньте». Подія дістала широкий розголос
за кордоном. Адже це був перший у СРСР відкри-
тий колективний політичний протест за весь після-
сталінський період.
Сергій Параджанов
Іван Дзюба (нар. 1931 р.) -
провідний літературний
критик 1960-х рр., натхнен-
ник незалежного культурно-
го життя в Києві, автор відо-
мого дослідження «Інтерна-
ціоналізм чи русифікація?»
(1965 р., еміграційне видан-
ня - 1968 р., численні пере-
клади), у якому викрито ру-
сифікаторську політику вла-
ди щодо союзних республік.
У 1957-1962 рр. очолював відділ критики журналу
«Вітчизна», звідти його звільнили за «ідеологічні
помилки». Затриманий у січні 1972 р., виключений
зі Спілки письменників України, після цього зааре-
штований. Процес відбувся через рік, у травні
1973 р. У листопаді 1973 р. після півторарічного пе-
ребування у в'язниці вимушений був визнати свою
провину. Був звільнений. У 1980 р. його поновили у
Спілці письменників.
Реакція кадебістів на цю акцію була не надто
жорсткою, вона обмежилася звільненням із роботи
тих, хто брав у ній участь. 1. Дзюба засів за працю
про національну політику в радянській Україні.
Його твір на 214 сторінках «Інтернаціоналізм чи
русифікація?» став маніфестом українських диси-
дентів і найважливішим документом українського
самвидаву. Резюмуючи, І. Дзюба звертався до вла- І
ди з таким закликом: «Русифікаторському насиль-
ству я пропоную протиставити одне: свободу пу- І
блічного і чесного обговорення національних справ, І
свободу національного вибору, свободу національного І
самопізнання, самоусвідомлення й самовироблення... І
Тоді не треба буде стежити за кожним українським І
словом, кожною українською душею, не треба буде І
витрачати колосальні суми й кошти на пильнуван- і|
ня, “пресечения ’, “искоренения”... І не доведеться за- І
наковувати в кадебістські “ізолятори” людей, вся
“вина” яких у тім, що вони люблять Україну синів-
ською любов’ю і тривожаться її долею».
Дзюбин рукопис потрапив до Праги, а потім був
переправлений до ФРН. У 1968 р. видавництво
«Сучасність» у Мюнхені надрукувало його україн-
ською мовою. Відтоді книжка була перекладена
різними мовами й поширилася в усьому світі.
За словами видатного американського історика
Дж. Армстронга, для багатьох на Заході вона стала
свідченням існування в Україні «надзвичайно еру-
дованої опозиції радянській політиці серед україн-
ських інтелектуалів».
І. Дзюба і не думав приховувати свою книжку від .
представників влади. Наприкінці грудня 1965 р. він
320 •
• Правозахисник - у широкому
розумінні це людина, яка сповідує
філософію верховенства прав лю-
дини, висловлює власні думки,
усвідомлюючи важливість беззапе-
речного дотримання прав людини
як єдиної загальносвітової ідеології.
У вузькому розумінні це експерт у
сфері правлкздини.
• Дисидентство (від лат. сііббі-
сіепі - незгодний) - виступ проти
чинного державного ладу або за-
гальноприйнятих норм певної краї-
ни, протистояння офіційній ідеоло-
гії та політиці.
• Самвидав (рос. самиздат) - ви-
готовлені й, поширені літературні.
публіцистичні й інші тексти з метою
висловлення протесту проти терору
та всеосяжного контролю держа-
ви/компартії у сфері друкованого
й іншого публічного слова. Унаслі-
док масових арештів інакодумців
1972 р. політичний самвидав в
Україні майже припинив існувати.
відправив рукопис П. Шелесту і В. Щербицькому,
а потім і в Москву - Л. Брежнєву.
У лютому 1972 р. політбюро ЦК КПУ ухвалило
спеціальну постанову щодо книги «Інтернаціона-
лізм чи- русифікація?». Автора демагогічно звину-
ватили у намірах «послабити дружбу, розпалити не-
довіру й ворожнечу між українським і російським
1971 рр. В. Чорноволу вдалося випустити п’ять но-
мерів журналу, з яких чотири потрапили за кордон.
Шостий випуск з’явився в Києві в 1972 р. Його
підготували співробітники Інституту філософії
АН УРСР В. Лісовий і Є. Пронюк. В. Чорновола в
цей час уже заарештували.
народами».
Великий резонанс в українському суспільстві та
за кордоном мала стаття М. Брайчевського «При-
єднання чи возз’єднання?» (1966). У ній ішлося
про те, як оцінювати «входження» України до
Російської держави за Переяславською угодою
1654 р. Розкриваючи обставини виникнення термі-
на «возз’єднання», М. Брайчевський показав його
невідповідність попередній радянській історіогра-
фії, яка послуговувалася терміном «приєднання»,
а найголовніше - фактичному стану справ.
М. Брайчевського звільнили з Інституту історії
АН УРСР, а згодом - і з Інституту археології АН
УРСР. Упродовж багатьох років талановитий уче-
ний не міг працювати за фахом.
На початку 1970 р. у Львові вийшов перший но-
мер часопису «Український вісник». Це перший по-
зацензурний журнал, який почали видавати в Укра-
їні. Його ініціатором і головним редактором був
В’ячеслав Чорновіл. Журнал мав кореспондентів у
багатьох містах України. У ньому подавали
інформацію про судові й позасудові репресії, факти
шовінізму й українофобії,
становище українських по-
літв’язнів, акції протесту
тощо. Редколегія підкрес-
лювала, що журнал не є
антикомуністичним або ан-
тирадянським, а навпаки,
цілком легальним конститу-
ційним виданням. Проте він
друкувався на друкарській
машинці на цигарковому
папері й поширювався під-
пільно. Упродовж 1970—
В’ячеслав Чорновіл
В’ячеслав Чорновіл (1937-1999) - учасник диси-
дентського руху з середини 1960-х рр. У 1967 р. ви-
пустив у самвидав! книгу «Лихо з розуму», у якій
ідеться про події 1965 р., коли за «антирадянську»
діяльність було заарештовано та засуджено 20 укра-
їнських інтелігентів. Книжка стала першою ґрунтов-
ною працею про ситуацію в Україні, яка потрапила
на Захід з України після закінчення Другої світової
війни і привернула увагу світової громадськості до
українського питання. Кілька разів ув'язнений. Ре-
дактор першого незалежного часопису - «Україн-
ський вісник» (1970-1972, 1987-1989), співзаснов-
ник Української Гельсінської спілки (1988). Один із
засновників Народного руху України. Фаховий полі-
тик - народний депутат і учасник президентських
перегонів, лідер опозиції.
Микола Руденко (1920-2004) - письменник, учас-
ник радянсько-німецької війни 1941-1945 рр. На-
прикінці 1960-х вийшли три збірки його поезій, пое
ма про Голодомор 1933 р. Від початку 1970-х рр. -
учасник правозахисного руху, голова Української
Гельсінської групи (1976), у 1977 р. засуджений до
семи років таборів і п'яти років заслання. У 1987 р.
його звільнено.
Петро Григоренко (1907-1987) - радянський гене-
рал-майор, правозахисник. Перебував у радянських
тюрмах, таборах і божевільнях. Член-фундатор
Московської Гельсінської групи, підписав більшість
її документів, що побачили світ у 1976-1977 рр.
Один із засновників Української Гельсінської групи.
Валерій Марченко (1947-1984) - український диси-
дент-правозахисник, літературознавець і перекла-
дач.
У січні 1972 р. новою хвилею арештів розпочався
широкий наступ на дисидентів, який увійшов в іс-
торію під назвою «великий погром». У ніч на
29. Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985) • 321
13 січня відбулися масові арешти. Тоді було зааре-
штовано В. Чорновола, І. Калинець, І. Геля, І. Світ-
личного, Є. Сверстюка, 3. Франко, Л. Плюща,
В. Стуса та ін. У квітні пройшла друга хвиля репре-
сій. Загалом у 1972 р. ув’язнили близько 100 осіб.
Почалася «чистка» від інакодумців в інститутах АН
УРСР, вищих навчальних закладах, видавництвах,
творчих спілках. Було складено списки письменни-
ків, перекладачів, праці яких не підлягали публіка-
ції. Переглядалися плани видавництв, репертуари
театрів, експозиції музеїв.
ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ. Арешти 1972-1973 рр. піді-
рвали опозиційний рух. Однак незабаром він відно-
вився у правозахисній формі. У серпні 1975 р ра-
дянські газети опублікували повний текст Заключ-
ного акта Гельсінської наради з питань безпеки та
співробітництва в Європі, зокрема й так звані гума-
нітарні статті. Серед них була стаття про неприпус-
тимість переслідування громадян за їхні політичні
переконання. Спираючись на цю норму міжнарод-
ного права, яку публічно визнало вище керівництво
СРСР, дисиденти зробили спробу легально обсто-
ювати право на інакомислення. Дисидентський
рух трансформувався у правозахисний.
Російський правозахисник, радянський фізик,
лауреат Нобелівської премії миру (1975) академік
Андрій Сахаров у травні 1976 р. скликав у Москві
прес-конференцію для західних журналістів. На
цьому заході було оголошено про утворення Групи
сприяння виконанню Гельсінських угод. Відомі
дисиденти, які увійшли до групи, зобов’язалися сте-
жити за тим, як уряд СРСР дотримується гумані-
тарних статей Заключного акта.
Петро Григоренко
У листопаді того ж року в
Києві створили Українську
громадську групу сприяння
виконанню Гельсінських
угод (Українська Гельсін-
ська група, УГГ). Фунда-
торами українського руху
правозахисників стали пись-
менник Микола Руденко
(голова), письменник, ко-
лишній політв’язень сталін-
ських таборів О. Бердник,
генерал-майор Петро Григо-
ренко, головні дійові особи
«справи юристів» І. Кандиба та Л. Лук’яненко, які
повністю відсиділи свій 15-річний строк, О. Мешко,
М. Матусевич, М. Маринович, Н. Строката-Кара-
ванська, О. Тихий. «Своїм головним завданням, — за-
являли члени УГГ, Група вважає ознайомлення
урядів країн-учасниць і світової громадськості з
фактом порушень на терені України Загальної де-
кларації прав людини та гуманітарних статей, при-
йнятих Гельсінською нарадою». Цю заяву вони під-
писали власними іменами й подали адреси, щоб під-
креслити намір діяти суто на легальних засадах.
Однак КДБ переслідував їх, не зупиняючись перед
провокаціями.
У січні 1977 р. були заарештовані голова УГГ
М. Руденко й учитель О. Тихий. Тихий був засу-
джений на 10 років таборів і п’ять років заслання.
Інвалід війни М. Руденко одержав сім років таборів
і п’ять років заслання. У липні 1978 р. Л. Лук’яненка
як «особливо небезпечного рецидивіста» засудили
до 10 років таборів і п’яти років заслання. Незаба-
ром почали ув’язнювати й інших членів УГГ за зви-
нуваченнями у скоєнні кримінальних злочинів. Але
арешти членів УГГ й суди над ними упродовж
1977-1978 рр. не спричинили знищення або само-
ліквідації (як це сталося з російською групою) орга-
нізації. Наприкінці 1970-х - на початку 1980-х рр.
до УГГ увійшли нові члени.
КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ. Се-
ред опозиційних течій і рухів у СРСР помітне місце
посідав кримськотатарський національний рух, ме-
тою якого було повернення на історичну Батьків-
щину, збереження самобутньої культури, реалізація
прав і свобод людей.
Упродовж 12 років (до 1956 р.) кримські татари
мали статус спецпереселенців, що означав різні об-
меження в правах, зокрема заборону на самовільний
(без письмового дозволу спецкомендатури) перетин
меж спецпоселення і кримінальне покарання за це
порушення. Відомі численні випадки, коли людей
засуджували до багаторічних термінів у таборах за
те, що вони відвідували родичів у сусідніх селищах,
територія яких належала до іншого спецпоселення.
Родини спецпоселенців із Криму мешкали переваж-
но на житловій площі місцевих колгоспників, робіт-
ників і службовців. Люди тулилися в тимчасових
бараках, землянках, напівзруйнованих будинках,
клубах тощо. Більшість спецпоселенців не мала
взуття й теплого одягу.
У кримськотатарському національному русі ви
різнилися дві течії - поміркована, яка передбачала
розв’язання проблем у рамках радянських законів,
через подання петицій, та більш радикальна, що
сподівалася залучити до розв’язання кримськота-
тарського питання міжнародні організації, зокрема
й ООН.
322 •
На початку 1960-х рр. до кримськотатарського
національного руху активно долучається нове поко-
ління. У грудні 1961 - січні 1962 рр. у Ташкенті
сформувався іурток студентської та робітничої мо-
лоді, який із перших кроків діяльності ставив за-
вдання поширення знань про історію та культуру
рідного народу. Водночас у молодіжному середови-
щі виникла ідея створення «Союзу кримськотатар-
ської молоді з повернення на Батьківщину» (Муста-
фа Джемілєв, Марат Омеров, Рефат Годженов та
ін.). Щоправда, «Союз кримськотатарської молоді»
так і не зміг розгорнути повноцінну діяльність.
У квітні 1962 р. активних учасників організації за-
арештували.
Активізація кримськотатарського національного
руху в 7<)80-х рр. 20 ст. нерозривно пов’язана з ма-
совими міжнародними кампаніями на підтримку
одного з його лідерів - М. Джемілєва.
Мустафа Джемілєв (нар. 1943 р.) - один із про-
відників кримськотатарського національного руху,
правозахисник, учасник дисидентського руху, політ-
в’язень. У 1944 р. разом зі співвітчизниками депор-
тований до Узбекистану. 1961 р. приєднався до на-
ціонального руху кримських татар за повернення на
рідну землю; був одним із засновників у Ташкенті
молодіжно-студентського «Союзу кримськотатар-
ської молоді». Упродовж 1966-1983 рр. заарешто-
ваний шість разів. Провів в ув'язненні 15 років за
звинуваченнями в націоналізмі та антирадянській
діяльності, антидержавній пропаганді, в укладанні
та розповсюдженні антирадянських документів.
У 1975-1976 рр. понад триста днів голодував в Ом-
ській тюрмі. З 1991 до 2013 р. був головою Меджлі-
су кримськотатарського народу. Депутат Верховної
Ради України кількох скликань. Нині - уповноваже-
ний Президента України в справах кримськотатар-
ського народу.
ОСВІТА. У 1960-1980-х рр. унаслідок скорочення
народжуваності відбувалося постійне зменшення
контингенту дітей шкільного віку. Це полегшило
перехід до загальної середньої освіти. Положення
про обов’язкову середню освіту внесли до Консти-
туції СРСР 1977 р. і Конституції УРСР 1978 р.
Здійснення реформи загальної середньої освіти бу-
ло великим культурним досягненням. Уже у 1976 р.
більшість випускників восьмих класів продовжила
навчання в дев’ятих класах або в середніх спеціаль-
них навчальних закладах. У сільській місцевості за-
провадження обов'язкової середньої освіти наража-
лося на особливі труднощі. У багатьох селах працю-
вали тільки початкові або неповні середні школи, як
правило — малокомплектні. Щоб розв’язати пробле-
му, при середніх школах у великих селах створюва-
ли інтернати.
У 1984 р. Верховна Рада СРСР схвалила «Основні
напрями реформи загальноосвітньої і професійної
школи». Запроваджувалося навчання дітей із шести
років (за бажанням батьків). Восьмирічки були ре-
організовані в дев’ятирічки, а середні школи пере-
творювалися з десятирічок на одинадцятирічки.
Професійно-технічні училища різних типів були пе-
ретворені на ПТУ, які давали повну середню освіту.
РОЗВИТОК НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. 1970-1980-ті рр.
були періодом стрімкого розвитку Академії наук
УРСР майже за всіма напрямами знань. Упродовж
1966-1985 рр. АН УРСР поповнилася двома десят-
ками наукових інститутів. Зокрема, в Інституті ма-
тематики опрацьовували ефективні обчислювальні
методи, вкрай важливі в розв’язанні багатьох акту-
альних проблем ядерної енергетики, радіофізики,
електроніки, космічної техніки, механіки. На базі
Інституту кібернетики, який упродовж 25 років
очолював академік В. Глушков, виник науково-тех-
нічний комплекс з однойменною назвою. Пріори-
тетним завданням інституту було створення авто-
матизованих систем управління підприємствами
(АСУП) і галузевих АСУ. За Інститутом механіки
визнали статус головного в СРСР у галузі розробки
критеріїв довговічності конструкційних елементів
ядерних реакторів. Для Інституту електрозварю-
вання ім. Є. Патона період «застою» став найдина-
мічнішим у його розвитку. Прославилися його роз-
робки в галузі космічних технологій, започатковані
установкою «Вулкан», яка працювала на борту ко-
Олег Антонов (1906-1984) - авіаконструктор,
з 1952 р. - головний конструктор, з 1962 - генераль-
ний конструктор, керівник конструкторського бюро
літакобудування в Києві (нині - АНТК ім. О. Антоно-
ва). Під керівництвом цього вченого розроблено
понад 60 типів літаків та планерів типу АН (паса-
жирських, транспортних та ін.). Остання розробка -
найбільший у світі чотиримоторний транспортний
літак АН-124 «Руслан» (перший рейс відбувся 9 січ-
ня 1986 р.).
Микола Амосов (1913-2002) - радянський та укра-
їнський лікар, учений у галузі медицини та біокібер-
нетики, громадський діяч, академік Національної
академії наук України та Академії медичних наук
України, лауреат Ленінської премії. Державної пре-
мії УРСР і Державної премії України в галузі науки і
техніки.
29. Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985) • 323
рабля «Союз-6» (1969). Тоді було здійснено немож-
ливе в земних умовах зварювання алюмінію, титану
та нержавіючої сталі.
Плідно працював Київський авіаційний завод
під керівництвом О. Антонова. У 1959-1978 рр. за-
вод випускав пасажирський літак Ан-24, упродовж
1969-1985 рр. - транспортний літак Ан-26.
Значними здобутками була позначена робота ба-
гатьох учених у галузі медицини. Зокрема, під ке-
рівництвом Миколи Амосова почалося теоретичне
розроблення і впровадження в практику нових ме-
тодів хірургічного лікування серцевих захворювань.
Тим часом науковці, гцо спеціалізувалися на до-
слідженнях людини, держави й суспільства, звісно
ж, відчували на собі всеохопний пильний контроль
з боку парткомів. Останні вимагали, щоб соціогума-
нітарні науки були партійними, тобто відображали
інтереси тієї державної структури, якою стала кому-
ністична партія.
РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. Переважну
більшість активних у роки «застою» письменників
давно забуто. Пам’ять залишилася тільки про тих,
хто засобами художнього слова сприяв піднесенню
національної самосвідомості.
У поколінні шістдесятників найбільш голосно за-
звучала поетична муза. Велику популярність мала
творчість М. Вінграновського, І. Драча, Л. Костен-
ко, Б. Оліиника, Д. Павличка Увійшли в поезію,
щоб розпочати важку боротьбу з канонами соціа-
лістичного реалізму, І. Калинець, Р. Лубківський,
В. Стус та ін. На повний голос заявили про себе й
молоді прозаїки - Є. Гуцало, В. Дрозд, Гр. Тютюн-
ник, В. Шевчук, Ю. Щербак, В. Яворівський та ін.
Вони писали просто й переконливо, віддаючи пере-
вагу малим формам — новелі й оповіданню.
На початку 1968 р. голова
Спілки письменників Украї-
ни Олесь Гончар надруку-
вав невеликий за обсягом,
але надзвичайно вагомий за
змістом роман «Собор». Пер-
ший секретар Дніпропетров-
ського обкому О. Ватченко
впізнав себе в романі і на
пленумі ЦК КПУ назвав
його ідейно шкідливим, паск-
вільним. Одразу після пле-
нуму ЦК почали пересліду-
вати тих, хто публічно висловлював своє позитивне
ставлення до роману. Зухвала у своїй безпардон-
ності кампанія викликала загальне обурення.
Олесь Гончар
У 1971 р. компартійний апарат усунув О. Гончара
від керівництва Спілкою письменників. Наприкінці
1970-х рр. в Україні закінчилася кар’єра В. Малан-
чука. У січні 1979 р. Спілку письменників очолив
Павло Загребельний. Спеціальною постановою
презщ Спілки письменників було дозволено над-
рукувати «Марусю Чурай» Ліни Костенко. У 1981 р.
побачила світ із передмовою О. Гончара книга
віршів Василя Симоненка «Лебеді материнства»,
видання якої розтягнулося на десять років.
Нерівну, але безкомпромісну боротьбу з режи-
мом провадив Василь Стус. Поет помер у вересні
1985 р. в карцері пермського табору суворого режи-
му під час голодування.
Сергій Параджанов (1924-1990) - кінорежисер,
сценарист. Вірменин, народжений у Тбілісі, уславив
своїм ім'ям українське кіно у світі. Світову славу
приніс фільм «Тіні забутих предків» (1964) за пові-
стю М. Коцюбинського.
Іван Миколайчук (1941-1987) - актор, сценарист,
режисер, один із фундаторів українського поетично-
го кіно. Зіграв 34 ролі у кіно, написав дев'ять сцена-
ріїв, автор двох режисерських робіт. Серед найкра-
щих його ролей - молодий Тарас Шевченко у фільмі
«Сон» та Іван Палійчук у «Тінях забутих предків».
Поставив фільми «Вавилон-ХХ» (1980), «Така пізня,
така тепла осінь» (1981).
Леонід Биков (1928-1979) - актор театру і кіно,
кінорежисер, сценарист. Визнання принесли кіно-
фільми про радянсько-німецьку війну 1941-
1945 рр. - «В бій ідуть лише "старі"» (1974) і «Ати-
бати, йшли солдати» (1977).
Володимир Івасюк (1949-1979) - композитор, поет.
Один із основоположників української естрадної
музики. Провідне місце в творчості посідали пісні,
що поєднували традиції українського мелосу з інто-
націями сучасної естрадної музики. Автор понад
100 пісень. Усенародно популярними стали «Я піду
в далекі гори», «Червона рута», «Водограй» тощо.
ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА. Наймасо-
вішим видом мистецтва і далі залишалося кіно. По-
над ЗО тис. кінотеатрів і пересувних кіноустановок
щорічно обслуговували близько 800 млн глядачів
Найкраща з українських кінокартин доби «застою» -
це фільм «Тіні забутих предків», поставлений за
повістю М. Коцюбинського. Його створив колектив
під керівництвом С. Параджанова у складі співав-
тора сценарію І. Чендея, оператора Ю. Іллєнка, мо-
лодого актора І. Миколайчука та ін. Після політич-
ного скандалу в кінотеатрі «Україна» картину зня-
ли з прокату на два десятиліття.
324 •
Іван Миколайчук
Помітним явищем в
українському кіномистецтві
1960-х рр. став фільм режи-
сера В. Денисенка «Сон»
(сценарій В. Денисенка і
Д. Павличка). У картині від-
творено образ молодого Та-
раса Шевченка, роль якрго
зіграв Іван Миколайчук.
Утім на талановиті твори в
жанрі поетичного кіно чека-
ла надзвичайно важка доля.
Фільм «Білий птах з чор-
ною ознакою» режисера
Ю. Іллєнка делегати XXIV з’їзду Компартії Украї-
ни зустріли вороже. Тільки головний приз Москов-
ського міжнародного кінофестивалю 1971 р. забез-
печив йому місце в прокаті. Ще одну стрічку Ю. Іл-
лєнка «Криниця для спраглих» за сценарієм І. Дра-
ча в прокат не допустили.
Компартійні функціонери майже знищили над-
звичайно цікавий напрям, який міг забезпечити
українським митцям гідне місце у світовому кіно.
Хвиля творчого піднесення, яка принесла з собою
багато чудових кііюробіт, поступово згасала. В. Щер-
бицький на пленумі ЦК КПУ в травні 1974 р. із за-
доволенням констатував: «Певний час прийоми так
званого поетичного кіно з їх наголосом на абстрак-
тній символіці з різко підкресленим етнографічним
орнаментом трактувались окремими кінематогра-
фістами мало не як провідні прийоми розвитку кіно-
мистецтва на Україні. Ці погляди, можна сказати,
подолано».
Найбільш відомими за межами України профе-
сійними колективами були Заслужений державний
хор ім. Г. Верьовки, Заслужена академічна хорова
капела «Думка», Заслужений ансамбль танцю
ім. П. Вірського Етнографічний хоровий ансамбль
«Гомін» під керівництвом Л. Ященка захопився
відродженням колядок і купальських пісень, які
свідчили про оригінальність і неповторність україн-
ського фольклору.
Скарбницю українського музичного мистецтва
збагатили опери В. Губаренка, Л. Колодуба, Г. Май-
бороди, симфонії та кантати А. Філіпенка, А. Што-
гаренка. У жанрі пісенної і хорової музики плідно
працювали О. Білаш, К. Домінчен, П. Майборода,
С. Сабадаш, А. Філіпенко, І. Шамо та ін.
Чисельність театрів за два десятиліття зросла і в
середині 1980-х рр. сягнула дев’яти десятків. Перед
постановкою кожну п’єсу дивилася комісія чинов-
ників, що мали право схвалювати або забороняти.
Найяскравішими серед театральних зірок України
були такі майстри, як В. Добровольський, О. Кусенко,
А. Роговцева, Н. Ужвій. На оперній сцені успішно
виступали Д. Гнатюк, М. Кондратюк, Є. Мірошни-
ченко, А. Мокренко, Д. Петриненко, А. Солов’янен-
ко, М. Стеф’юк, Г. Ціпола.
На добу «застою» припадає розквіт творчості
Марії Приймаченко. Не маючи професійної освіти,
ПАМ'ЯТКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ
1. Марія Приймаченко. «Гороховий звір». 1971 р.
2. Пам'ятник засновникам Києва (Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь). Скульптор В. Бородай. 1982 р.
29. Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985) • 325
мисткиня виробила власну художню систему в так
званому наївному мистецтві, одному з напрямів
примітивізму. Створювала композиції з рослинни-
ми й анімалістичними мотивами фольклорного ха-
рактеру. «Горохового звіра» вважають справжнім
шедевром М. Приймаченко.
Тренувальний тест до теми 29
Завдання 1-16 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний ва-
ріант відповіді.
1. Які явища та процеси характерні для УРСР у другій по-
ловині 1960-х - першій половині 1980-х рр.?
1 надання права союзним республікам самостійно роз-
в'язувати питання внутрішньої політики
2 посилення утисків та репресій щодо інакодумців
З юридичне оформлення монополії КПРС на політичну
владу
4 відмова від директивного планування економіки країни
5 офіційна заборона використання української мови в
державних установах
А 1, З Б 2, З
В 2,5 Г 3,4
2. Доповніть твердження.
У шостій статті Конституції СРСР 1977р йшлося про...
А побудову в СРСР розвиненого соціалізму
Б право союзних республік на вихід із СРСР
В обов’язкову середню освіту
Г керівну і спрямувальну роль КПРС
3. Що було характерним для України в період загострен-
ня кризи радянської системи (середина 1960-х - початок
1980-х рр.)?
1 подолання відмінностей між умовами життя у селі та
місті
2 істотне зменшення масштабів житлового будівництва
З дефіцит товарів широкого вжитку
4 раціональне розташування виробничих потужностей
5 оплата праці робітників не враховувала реальних еко-
номічних показників
А 1, З Б 2, З
В 2,4 Г 3, 5
4. Хто є автором наведеного уривку із історичного дже-
рела?
«Інтерпретація історії всіх неросійських народів СРСР
подавалася як історія їхніх відносин з Росією. І це видава-
лося за марксизм! З таких позицій оцінювалася і Переяс-
лавська рада: "Цим історичним актом була завершена
тривала боротьба волелюбного українського народу
проти іноземних поневолювачів за возз'єднання з росій-
ським народом в єдиній Російській державі". Тож не буде-
мо дивуватися, що акт возз'єднання розглядався як під-
бивання підсумків всієї попередньої історії українського
народу (коли головною історичною метою його було
А Б В Г
саме приєднання до Росії); не будемо дивуватися і з
того, що саме Переяславська рада стала критерієм пе-
ріодизації української історії... У зв'язку з цим історія
України дістала дуже своєрідну інтерпретацію...»
А В'ячеслав Чорновіл
Б Іван Дзюба
В Михайло Брайчевський
Г Микола Руденко
5. Укажіть особливості економічного розвитку УРСР
у 1970-х - першій половині 1980-х рр.
1 промисловість України була частиною єдиного загаль-
носоюзного народногосподарського комплексу
2 високі досягнення в сільському господарстві внаслідок
реалізації програм механізації, хімізації та меліорації
З упровадження нових технологій, зростання якості про-
дукції важкого машинобудування, яка перевищувала
світові стандарти
4 створення нових потужностей в атомній електроенер-
гетиці для задоволення потреб сусідніх країн РЕВ
5 інтенсифікація використання трудових ресурсів, перео-
рієнтація структури виробництва на високотехнологічні
цикли
А 1,4 Б 2,3
В 2,5 Г 3,4
6. Які з тверджень характеризують соціально-економічний
розвиток УРСР наприкінці 1960-х - на початку 1980-х рр.?
1 ефективне, раціональне використання людських ресур-
сів та інтелектуального потенціалу
2 хронічний дефіцит товарів повсякденного попиту на
споживчому ринку
З динаміка вікового складу змінювалася за лінією омоло-
дження населення України
4 масова міграція населення з села в місто
5 подолано відставання від країн заходу за рівнем спо-
живання продовольчих та промислових товарів на
душу населення
6 зближення оплати праці робітників та інженерно-тех-
нічних працівників
А 1, З, 6 Б 2, 3, 5
В 2,4, 6 Г 3,4, 5
7. Які з тверджень характеризують розвиток культури
УРСР у другій половині 1960-х - першій половині
1970-х рр.?
1 офіційна популяризація надбань історичної школи
М. Грушевського
2 вихід на екрани художніх фільмів нового напряму в
українській кінематографії - «поетичного кіно»
З заохочення владою використання української мови в
театральних виставах та кінофільмах
4 перетворення теми героїзму народу у війні та розбудо-
ви народного господарства на провідну в образотвор-
чому мистецтві
5 критика владою творів українських письменників, ство-
рених за канонами соціалістичного реалізму
А 1, З Б 2, З
В 2, 4 Г 4, 5
А Б В Г
А Б В г
А Б В Г
326 •
А Б В Г
8. У якому з тверджень ідеться про Володимира Іва-
сюка?
А Композитор, автор пісень «Червона ру-
та», «Водограй», «Я піду в далекі гори».
Б Керівник етнографічного хорового ан-
самблю «Гомін».
В Письменник, твори якого перекладені 40 мовами наро-
дів світу.
Г Скульптор, зібрав колекцію унікальних етнографічних
експонатів, які склали основу колекції його БудиНку-
музею.
9. Яке з тверджень стосуються Миколи Руденка?
А філолог та письменник, у 1983 р. за літе-
ратурну й правозахисну діяльність був
удруге заарештований і засуджений до
15 років
Б сільський учитель і письменник, автор «Роздумів про
українську мову і культуру в Донецькій області», двічі
засуджений, в останнє - як співзасновник УГГ
В письменник, поет, учасник Другої світової війни, напри-
кінці 1960-х вийшли три збірки його поезій, поема про
Голодомор 1933 р., запроторений у психіатричну лікар-
ню, згодом очолив УГГ, ув'язнений в 1977 р.
Г один з найкращих літературних критиків 1960-х р
Через 10 років після другого арешту 7 сенаторів і
96 конгресменів США звернулися до Л. Брежнєва із за-
кликом звільнити його
10. Ім'я якого історичного діяча пропущено в уривку з
джерела?
«13 лютого 1978 року указом Президії Верховної Ради
СРСР____ був позбавлений громадянства. Він скликав
прес-конференцію і сказав, що це найсумніший день у
його житті: "Мене позбавили права померти на Бать-
ківщині". Отоді він пішов у наступ! Влада гадала, що,
випустивши совєтського дисидента, позбулася клопо-
ту: незручно було втретє ув'язнювати всесвітньо відо-
му людину. А він виявився ще й свідомим українцем. Та ж
таки "Свобода": "От ви були російським генералом.. ". -
"Я ніколи не був російським генералом. Я був совєтським
генералом, а родом я українець. І приїхав сюди пред-
ставляти Українську Гельсінську групу"».
А Б В Г
А Петра Григоренка
Б Левка Лук'яненка
В Миколи Руденка
Г Валентина Мороза
А 1965 р. Б 1967 р.
В 1972 р. Г 1976 р.
12. У якому році було створено організацію, про яку
йдеться?
«УГГ ставить також своїм завданням знайомити
громадян України з Декларацією прав людини ООН, до-
магатися від влади здійснення права на вільний обмін
інформацією та ідеями, акредитування в Україні пред-
ставників закордонної преси, утворення незалежних
пресових агентств, безпосереднього контакту України
з ін. країнами... Заарештовано й засуджено (ст. 62 Кри-
мінального кодексу УРСР - "антирадянська агітація та
пропаганда") від 7 до 10 рр. ув'язнення і 5 рр. заслання
члєнів-засновників УГГ: М. Руденка, О. Тихого, Л. Лук'я-
ненка, М. Мариновича, М. Матусевича».
А 1965 р. Б 1967 р.
В 1972 р. Г 1976 р.
А Б В Г
13. Укажіть автора твору, про який ідеться в уривкові
з листа творчої молоді Дніпропетровська до ЦК КПУ
(1968)?
«Спочатку обласні газети "Зоря" й "Прапор юності",
марганецька міська газета виступили зі схвальними ре-
цензіями на цей твір. А вже через місяць на одній із на-
рад, де були присутніми секретарі низових партійних
організацій Дніпропетровщини, відповідальні працівни-
ки преси, секретар обкому КП України т.Ватченко за-
таврував ганьбою всі ці рецензії й дав команду пресі до-
вести читачам, що "робочий класе Днепропетровщини
не принимает «Собора»". Відразу ж газети області за-
рясніли, як май грушами, "мнениями робочих о «Собо-
ре»". . Всіх, хто в будь-якій мірі й формі висловлював не-
згоду з кампанійщиною чи бодай випадково "взяв не ту
ноту", якої вона вимагала, - всіх суворо карали. Недарма
ж завідуючий ідеологічним відділом обкому т. Васильєв
заявив на семінарі працівників області: "Роман «Собор»-
зто такой коловорот, вокруг которого группируетея
все идейно вредное, враждєбное нашей действитель-
ности"».
і і і і А Іван Дзюба
-------------Б Василь Стус
———— В Олесь Гончар
Г Іван Гончар
14. Яка з фотографій свідчить про події та явища доби
«застою»?
11. Коли відбулися подГї, про які йдеться у фрагменті зі
спогадів І. Жиленко?
«...У кінотеатрі "Україна" під час перегляду "Тіней за
бутих предків"... зібралося в кінозалі все, що було чесно-
го на той час у Києві. Після перегляду Іван Дзюба вийшов
на сцену, подякував групі і повідомив про арешти інтелі-
генції. Стус закликав не допустити 37-го року в Україні і
запропонував на знак протесту - встати. Як це було
страшно! Дрижаки пробігли спинами. Обивательська
маса кинулась до "запасного виходу" як під час пожежі.
Побіг перешепт, що кінотеатр оточено і будуть "бра-
ти" всіх. І все-таки більшість у залі - встала».
А Б В Г
29. Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985) • 327
1 іванДзюба
2 Павло Тичина
З Володимир Сосюра
4 Іван Світличний
5 Борис Олійник
6 В'ячеслав Чорновіл
7 Василь Стус
8 Максим Рильський
А 1, 3,4,7
Б 2,4,5, 6
В 3,5, 7,8
Г 1,4, 6, 7
А Б В Г
15. Про який твір ідеться в уривку з постанови ЦК КП
України?
«Політична шкідливість, класово ворожа суть цієї
"праці" полягає в тому, що в ній зводиться наклеп на ле-
нінську національну політику КПРС, робиться спроба до-
вести пригнічене становище України в складі СРСР і дис-
кредитувати Союз РСР, як нову, вищу форму об'єднання
суверенних союзних республік, послабити дружбу, роз-
палити недовір'я і ворожнечу між українським і росій-
ським народами, дезорієнтувати наш народ і світову
громадськість про справжній стан культурного розви-
тку Радянської України. З цією метою Дзюба вдається
до спотворення і перекручення положень ленінської на-
ціональної політики та змісту творів класиків марксиз-
му-ленінізму з національного питання, обґрунтовує
свою "теоретичну" платформу, яка виражає погляди
українського буржуазного націоналізму, повторює і на-
магається "аргументувати" основні твердження бур-
жуазної та націоналістичної пропаганди... Вона широко
використовується нашими ворогами в ідеологічній бо-
ротьби проти соціалізму і комунізму, а поширення її
"самвидавом" сприяє посиленню впливу буржуазної і на-
ціоналістичної пропаганди».
А «Репортаж із заповідника ім. Берії»
Б «Правосуддя чи рецидиви терору»
В «Собор у риштуванні»
Г «Інтернаціоналізм чи русифікація?»
16. Укажіть імена історичних діячів, що їх пропущено
в уривку з доповідної В. Щербицького від 1973 р.?
«Інспіраторами націоналістичних проявів виступа-
ла... група українських націоналістів з числа інтеліген-
ції- т. зв. шістдесятники:___, Сверстюк, 3. Франко,
Шумук, і ін. — ум. Києві;_, Осадчий, Гель, чоловік і жін-
ка Калинці -ум. Львові; Строката -ум. Одесі й інші, що
мали спільників у деяких інших містах республіки. Деякі з
них раніше вже притягалися до відповідальності за ан-
тирадянську діяльність. Перераховані особи проводили
активну націоналістичну обробку свого оточення,
головним чином молоді, займалися виготовленням, по-
ширенням у республіці й передачею за рубіж документів
ворожого змісту. З метою згуртування однодумців на-
лагодили випуск нелегального антирадянського журна-
лу "Український вісник". В 1970-1972 р. виготовили
шість номерів цього журналу, з яких п'ять - видані за кор-
доном».
У завданнях 17-20 до кожного з чотирьох рядків інфор-
мації, позначених цифрами, виберіть один правильний
варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таб-
лиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок
(букви).
17. Установіть відповідність між портретами історичних
діячів та їхніми іменами.
А Б В Г д
1
2
3
4
А Сергій Параджанов
Б Василь Стус
В Петро Григоренко
Г Іван Світличний
Д В'ячеслав Чорновіл
18. Установіть відповідність між портретами історичних
19. Установіть відповідність між видами мистецтва та
іменами митців, які їх розвивали за доби «застою»,
328 •
А Микола Вінграновський, Євген Гуцало, Павло Загре-
бельний
Б Наталя Ужвій, Іван Миколайчук, Ада Роговцева
В Степан Хмара, Олекса Тихий, Олесь Бердник
Г Дмитро Гнатюк, Євгенія Мірошниченко, Анатолій Соло-
в'яненко
Д Георгій та Платон Майбороди, Олександр Білаш, Ігор
Шамо
20. Установіть відповідність між іменами історичних дія-
чів та поняттями, які їх стосуються.
А Б В Г д
1
2
3
4
1 Микола Амосов
2 Василь Стус
З Олег Антонов
4 Леонід Биков
А акторство, режисура, фільм «В бій ідуть одні "старі"»
Б дисидентство; поетичні рядки «Народе мій, до тебе я
ще верну...»
В літакобудування; транспортний літак АН-124 «Руслан»
Г правозахисний рух. Українська Гельсінська спілка (УГС)
Д хірургічне лікування серцевих захворювань
А Б В Г
1
2
3
4
У завданнях 21-22 розташуйте події у хронологічній по-
слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
21. Установіть послідовність подій.
А перша хвиля масових затримань ді-
ячів антирежимного руху
Б прийняття Конституції розвиненого
соціалізму
В судовий процес у справі Української
робітничо-селянської спілки
Г вихід друком роману Олеся Гончара
«Собор»
22. Установіть хронологічну послідовність подій.
А початок видання самвидавного
«Українського вісника»
Б акція протесту інтелігенції на пре-
м'єрі фільму «Тіні забутих предків»
В друга хвиля масових затримань дія-
чів антирежимного руху
Г створення Групи сприяння виконан-
ню Гельсінських угод
А Б В Г
1
2
3
4
У завданнях 23-26, які мають шість варіантів відпові-
дей, оберіть три правильні відповіді й запишіть їх номе-
ри у клітинки.
23. Укажіть поняття й терміни, які стосуються доби «за-
стою»
І | | | 1 лібералізація
2 «розвинутий соціалізм»
З десталінізація
4 «розстріляне відродження»
5 «маланчуківщина»
6 самвидав
24. Укажіть характерні риси демографічної та соціально-
економічної ситуації за доби «застою».
і—।—і—। 1 використання «нафтодоларів» для створен-
I—І—І—। ня нових галузей промисловості, модернізації
господарства та розвитку соціально-культур-
ної сфери
2 панування колгоспно-радгоспної системи в сільському
господарстві
З нарощування обсягів виробництва товарів народного
споживання відповідно до потреб населення
4 швидке зростання міського населення у зв'язку з роз-
витком індустріальних галузей
5 турбота держави про забезпечення однакового рівня
соціального забезпечення селян та мешканців міст
6 залишковий принцип фінансування сфери охорони
здоров'я
25. Які з тверджень характеризують соціально-еконо-
мічний розвиток України в період загострення кризи ра-
дянської системи (середина 1960 - початок 1980-х рр.)?
| | | ] 1 помітна тенденція до омолодження насе-
лення України
2 хронічний дефіцит різноманітних товарів на споживчо-
му ринку
З низькі квартплата та ціни на харчові продукти
4 орієнтація важкої промисловості на першочергове об-
слуговування підприємств ВПК
5 різке зменшення масштабів житлового будівництва
6 Україна як житниця СРСР стала одним із головних світо-
вих експортерів хліба
26. У яких твердженнях ідеться про В'ячеслава Чорновола?
1 Став першим секретарем ЦК Компартії
| України за часів перебування Леоніда
Брежнєва на посаді першого секретаря ЦК
КПРС.
2 Організатор і видавець нелегального журналу «Україн-
ський вісник».
З Співзасновник Української Гельсінської спілки (1988),
один із засновників Народного руху України.
4 Розкритикований на політбюро ЦК КПРС за «недоліки в
справі інтернаціонального виховання трудящих».
5 Кілька разів ув'язнений, загалом провів у та орах 17
років.
6 Сприяв українізації закладів освіти і засобів масової ін-
формації в УРСР.
29. Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985) • 329
ЗО. ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
УКРАЇНИ (1985-1991)
Зміст навчального матеріалу:
Початок «перебудови» в СРСР. Чорнобильська катастрофа. Стан еконо-
міки. Шахтарські страйки. Гласність і політичний плюралізм. Україн-
ський національно-демократичний рух. Зміни в політичному керівни-
цтві УРСР. Формування багатопартійної системи. Вибори до Верховної
Ради УРСР і до місцевих рад 1990 р. Декларація про державний сувере-
нітет України. Революція на граніті. Створення Автономної Республіки
Крим (АРК). Меджліс кримськотатарського народу (червень 1991 р.).
Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 р. Акт проголо-
шення незалежності України. Референдум і вибори Президента України
1 грудня 1991 р. Розпад СРСР Міжнародне визнання України. Культура.
Духрвне відродження.
Дати подій:
квітень 1985 р. - початок «перебудови»;
26 квітня 1986 р. - катастрофа на Чорнобильській атомній електростан-
ції (АЕС);
вересень 1989 р. - створення Народного руху України за перебудову,
березень 1990 р. - проведення перших альтернативних виборів до Вер-
ховної Ради УРСР;
16 липня 1990 р. - ухвалення Верховною Радою УРСР Декларації про
державний суверенітет України;
жовтень 1990 р. - Революція на граніті;
24 серпня 1991 р. - ухвалення Верховною Радою УРСР Акта проголо-
шення незалежності України,
1 грудня 1991 р. - проведення Всеукраїнського референдуму та обран-
ня Президента України.
Персоналії: Леонід Кравчук.
Поняття і терміни: «перебудова», гласність, плюралізм, український на-
ціонально-демократичний рух, багатопартійність, суверенітет, незалеж-
ність, ринкові відносини, референдум, президент.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вка-
зані дати відповідно до подій, явищ,
процесів; співвідносити дати та істо-
ричні факти (події, явища, процеси) з
періодами, факти-подїї - з явищами,
процесами; визначати послідовність
історичних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосу-
вання в історичному контексті зазна-
чених понять і термінів;
• характеризувати зміст та основні
напрями політики «перебудови»,
розгортання соціального і національ-
ного рухів, зв'язок між національно-
демократичним і дисидентським ру-
хами як формами українського ви-
звольного руху, процес формування
багатопартійності, зміст Декларації
про державний суверенітет України
та Акта проголошення незалежності
України, особливості соціально-еко-
номічної становища УРСР; діяльність
вказаного історичного діяча;
• визначати причини та наслідки
поглиблення економічної кризи, по-
гіршення життєвого рівня населення;
падіння авторитету Комуністичної
партії України;
• пояснювати причини розпаду
СРСР і його наслідки для державо-
творення в Україні;
• сприймати та інтерпретувати різ-
новидові історичні джерела, що сто-
суються теми.
«ПЕРЕБУДОВА» І ГЛАСНІСТЬ. Через кілька тижнів
після призначення на посаду генерального секрета-
ря Михайло Горбачов скликав пленум ЦК КПРС.
Термін «перебудова» генеральний секретар ЦК
ужив, говорячи про проблеми вдосконалення
управління господарським механізмом. Контрольо-
ваною бюрократичною кампанією «перебудова» за-
лишалася впродовж кількох років, а потім перерос-
ла у некерований згори революційний процес.
Починалася «перебудова» з інформування. Від-
родився дореволюційний термін «гласність», під
яким розуміли інформацію, що допускалася цензу-
рою. У радянському суспільстві цензурні перепони
були абсолютними, тому воно не знало такого по-
няття. Поки «перебудова» була контрольованим
Кремлем процесом, гласність залишалася дозова-
ною, не набуваючи ознак свободи слова.
М. Горбачов відновив розпочатий М. Хрущовим
процес десталінізації, але в радикальнішій формі.
Московські суспільно-політичні журнали, на відмі-
ну від провінційних (до яких належали й україн-
ські), з осені 1986 р. дістали можливість друкувати
документи, мемуари і художні твори про сталінські
репресії, війну в Афганістані, економічні негаразди,
привілеї номенклатури. Гострополітична журналь-
на, газетна і телевізійна публіцистика привертала
увагу мільйонів людей.
Здійснюваний М. Горбачовим реформаторський
курс зустрічав опір із боку консервативних сил у
партії. Лідером консервативних сил був секретар
ЦК КПРС Є. Лігачов.
Україна в перші роки «перебудови» залишалася
під контролем консервативних сил, очолюваних
першим секретарем ЦК КПУ Володимиром Щер-
330 •
бицьким. Республіка була, як її охрестили журна-
лісти, справжнім «заповідником застою». Тільки у
вересні 1989 р. М. Горбачов схвалив зміну влади в
Києві. Республіканську партійну організацію очо-
лив Володимир Івашко.
ПРОВАЛ КАМПАНІЇ «ПРИСКОРЕННЯ». У доповіді на
квітневому (1985) пленумі ЦК КПРС М. Горбачов
висунув гасло «прискорення» темпів економічного
розвитку. У самому звучанні терміна відчувався
оптимізм: мовляв, розвиваємося загалом задовіль-
но, але потрібно пришвидшити темп. Про масштаби
і причини економічної кризи не мали уявлення ні
суспільство, ні компартійно-радянське керівництво,
яке задовольнилося гаслом «прискорення». У жов-
тні 1986 р. на політбюро ЦК Компартії України
було оголошено, що за вісім місяців поточного року
міністерства та відомства республіки розіслали
666 тис. письмових розпоряджень, постанов та ін-
ших директив. І це був тільки додаток до тієї папе-
рової зливи, яка йшла з Москви.
У квітні 1985 р. ЦК КПРС видав постанову про
заходи щодо подолання пияцтва та алкоголізму.
Проте боротьба з цим соціальним злом засобами
«кавалерійської атаки» не мала відчутних резуль-
татів. В Україні кількість торговельних закладів,
які реалізували спиртні напої, за другу половину
1985 р. зменшилася вдвічі. Понад мільйон осіб, вин-
них у порушенні антиалкогольного законодавства,
зазнали адміністративних стягнень. У населення
було вилучено 418 тис. самогонних пристроїв. У За-
карпатті і в Криму вирубали виноградники. Нищи-
ли плантації навіть унікальних сортів винограду.
Через це поширилося самогоноваріння, цукор став
гостродефіцитним продуктом.
У травні 1986 р. ЦК КПРС видав постанову про
боротьбу з нетрудовими доходами у зв’язку з поши-
ренням тіньової економіки. «Трудящі» економічно
залежали від держави, а доходи тих, хто прагнув за-
робляти на життя поза сферою командної економі-
ки, вважали нетрудовими.
Увага силових структур, правоохоронних органів
і компартійно-профспілкового апарату спрямовува-
лася на викорінення приватної ініціативи в усіх її
формах. Спеціальні комісії обмірювали будиночки
на дачних ділянках і змушували руйнувати примі-
щення, параметри яких перевищували встановлені
норми. Переслідували людей, які бажали заробити
ремонтом житла, пошиттям одягу, наданням насе-
ленню інших послуг. Штрафували господинь, які
продавали в невстановлених місцях щось вирощене
на присадибній ділянці або зібране в лісі. Через пів-
року, у листопаді 1986 р., під тиском реформаторів
було прийнято протилежний за змістом Закон Вер-
ховної Ради СРСР «Про індивідуальну трудову ді-
яльність».
У травні 1988 р. прийнято Закон «Про коопера-
цію в СРСР». Людям, які об’єднувалися у зареє-
стровані державними установами кооперативи, до-
зволялася підприємницька діяльність, здебільшого
у сфері громадського харчування та послуг. Напри-
кінці 1980-х рр. у кооперативах республіки працю-
вали близько 700 тис. осіб, які виробляли товари
або надавали послуги на суму до 5 млрд рублів що-
річно. Новий закон сприяв виявленню ініціативи
багатьох підприємливих людей. Це був перший
крок входження Радянського Союзу в ринкову еко-
номіку.
Одночасно з реформами у промисловості була
спроба поліпшити функціонування колгоспно-
радгоспної системи, свідченням чого стала партій-
но-урядова постанова «Про подальше вдоскона-
лення економічного механізму господарювання в
агропромисловому комплексі країни». Жорсткий
контроль і в цій сфері не дав позитивного результа-
ту. Продовольча проблема дедалі більше загострю-
валася. Тоді Кремль вдався до деяких кроків у на-
прямі ринкової економіки. Зокрема, у березні
1988 р. було прийняте нове положення про колгос-
пи, яке допускало можливість існування орендних
відносин. Колгоспним сім’ям надавалося право бра-
ти землю в оренду на тривалий термін (до 50 років)
• «Перебудова» - політичний
курс реформаторської частини ра-
дянського керівництва, що реалізо-
вувався в СРСР у 1985-1991 рр.
Його суть полягала у спробі шляхом
«революції згори» здійснити сис-
темну модернізацію суспільства.
• Гласність - ліквідація цензури в
СРСР М. Горбачовим, складова
проголошеної ним програми
реформ («перебудови»).
• Плюралізм - багатоманітність,
розмаїття рівноправних конкурую-
чих течій, сил у політиці, ідеології,
релігії тощо.
• Інфляція (від латин, іпйаііо -
роздування) - тривале зростання
загального рівня цін, що, відповід-
но, є свідченням зниження купі-
вельної спроможності грошей.
• Ринкові відносини - економічні
відносини, за яких обмін товарами і
послугами відбувається за цінами,
що автоматично склалися на основі
попиту і пропозиції в конкурентній
боротьбі.
ЗО. Відновлення незалежності України (1985-1991) • 331
і розпоряджатися виробленою продукцією на влас-
ний розсуд. Однак серед колгоспників знайшлися
лише одиниці, які зважилися на самостійне госпо-
дарювання в умовах браку малогабаритної сільсько-
господарської техніки та інфраструктури, за допо-
могою якої можна надавати вирощеній продукції
товарного вигляду й реалізувати її.
ПАДІННЯ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ. Інфляція у
1990 р. становила 10 % на рік, а в другій половині
1991 р. - 25 % на тиждень. В умовах стрімкого зне-
цінення рубля поширився натуральний, так званий
бартерний, обмін. Підприємства відмовлялися одер-
жувати за свою продукцію «дерев’яні» рублі. Вони
спрямовували продукцію передусім за адресами ви-
робників сировини, матеріалів, енергоносіїв, щоб
розплатитися з боргами. За цих умов система пла-
нового постачання товарами народного споживання
зазнала майже цілковитого руйнування. З осені
1990 р. в Україні було запроваджено продаж продо-
вольчих і промислових товарів за картками спожи-
вача з купонами. Знецінення рубля призвело до іс-
тотного падіння реальної заробітної плати, стипен-
дій і пенсій.
Екологічна ситуація катастрофічно погіршилася
після аварії на реакторі четвертого енергоблока
Чорнобильської атомної електростанції 26 квітня
1986 р. Цю катастрофу вважали найбільшою за всю
історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих
і потерпілих від її наслідків людей, так і за еконо-
мічними збитками. Причиною цього техногенного
лиха була низька якість проектування й виготов-
лення устаткування для АЕС. Керівництво країни
намагалося применшити наслідки катастрофи. Про
шкідливість радіоактивних викидів радянське насе-
лення попередили лише на дев’ятий день після ка-
тастрофи. Раніше лунали заспокійливі заяви. Гор-
бачов натиснув на Щербицького, щоб першотравне-
ва демонстрація в столиці України була, як завжди,
масовою, хоча рівень радіації у місті загрозливо
зростав.
БОРОТЬБА ЗА ЛЕГАЛІЗАЦІЮ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦЕР-
КОВ. Більшість церковних громад, що існували ле-
гально у середині 1980-х рр., представляли Росій-
ську православну церкву (РПЦ). Радянська влада
переслідувала РПЦ як найвпливовішу конфесію.
Однак вона давала її ієрархам можливість легально
діяти під гласним (із боку рад у справах релігії при
урядах союзних республік) і негласним (із боку
КДБ) контролем. РПЦ мала в Україні особливо
розвинуту мережу громад - удвічі більшу (до 4 тис.),
ніж у Росії. Основна частина православних громад
була в західних областях.
1 грудня 1989 р. під час візиту до Ватикану
М. Горбачов заявив про скасування заборони Укра-
їнської греко-католицької церкви. У квітні 1990 р.
греко-католикам повернули львівський собор Свя-
того Юра і єпархіальну резиденцію.
У березні 1991 р. з еміграції повернувся кардинал
Мирослав Любачівський. У лютому 1989 р. у Києві
було організовано ініціативний комітет, який поста-
вив завданням легалізацію Української автоке-
фальної православної церкви (УАПЦ). У серпні
1989 р. священик і віряни церкви Святих Петра і
Павла у Львові відмовилися підпорядковуватися
РПЦ і стали першою автокефальною громадою в
Україні.
Архієрейський собор РПЦ, який працював у Мо-
скві в січні 1990 р„ виділив єпархії, громади й мо-
настирі на території УРСР в окрему адміністратив-
ну одиницю — екзархат Новий екзархат отримав
назву Українська православна церква (УПЦ). Од-
нак московська патріархія залишила за собою право
втручатися у розв’язання будь-яких питань вну-
трішнього життя УПЦ. У листопаді 1991 р. право-
славні ієрархи України поставили питання про на-
дання УПЦ автокефалії. Патріарх відмовився це
зробити. Більшість ієрархів та вірян східних і пів-
денних областей України залишилася в підпорядку-
ванні Московського патріархату.
ДІЯЛЬНІСТЬ «НЕФОРМАЛЬНИХ» ОБ'ЄДНАНЬ. У се-
редині 1980-х рр. в Україні налічувалося десятки
тисяч первинних осередків суспільно-політичного,
фізкультурно-оздоровчого, природничо-пізнаваль-
ного та інших напрямів, які охоплювали понад
1,5 млн осіб — від піонерів до пенсіонерів. Нефор-
мальними називали організації, які виникали без
узгодження з владою.
Одним із перших у серпні 1987 р. в Києві було
створено Український культурологічний клуб
(УКК). Серед його членів було чимало колишніх
політв’язнів. Учасники клубу обговорювали про-
блеми, які не виходили за межі історії та культури.
Проте для дискусій вони обирали «білі плями» іс-
торії і тим неминуче ставали в опозицію до радян-
ської влади.
У жовтні 1987 р. у Львові було організовано То-
вариство Лева. Воно об’єднувало свідому молодь,
робітників, навіть деяких комсомольських лідерів.
Навесні 1988 р. в Київському державному універси-
теті ім. Т. Г. Шевченка з’явилася студентська орга-
нізація «Громада».
332 •
Діяльність неформальних організацій перебува-
ла під пильною увагою КДБ. Непідконтрольні дер-
жавній партії осередки множилися в геометричній
прогресії. У березні 1988 р. на базі Української
Гельсінської групи сформувалася політична органі-
зація всеукраїнського масштабу - Українська Гель-
сінська спілка (УГС). Члени УГС обрали своїм лі-
дером ще на той час ув’язненого Л. Лук’яненка
(звільнений у грудні того самого року).
У 1987 р. відновилося видання журналу «Укра-
їнський вісник». Він став першим позацензурним
журнатом, який легально видавали в Україні. Очо-
лював редколегію, як і до 1972 р., В. Чорновіл. Те-
пер це було перше в Україні легальне незалежне
громадсько-політичне видання, що приділяло ве-
лику увагу публікації раніше приховуваних істо-
ричних документів. «Український вісник» висвіт-
лював також боротьбу з режимом в’язнів сумління
(деякі з них ще перебували в таборах), друкував
твори письменників, які раніше через цензуру не
могли пробитися до читача. Після оформлення УГС
журнал «Український вісник» став її офіційним
друкованим органом.
У лютому 1989 р. відбулася установча конфе-
ренція Товариства української мови ім. Т. Шев-
ченка. За безпосередньої участі цієї організації й
під тиском громадськості в жовтні 1989 р. Верховна
Рада УРСР ухвалила Закон «Про мови в Україн-
ській РСР». Цей документ юридично закріплював
державний статус української мови. Було гаранто-
вано рівноправність мов усіх народів, що мешкали
на території України, і створено умови для розши-
рення сфери функціонування української мови як
мови корінного населення. Відповідно до закону
впродовж п’яти років українська мова мала заміни-
ти російську в державних установах. Проте реаль-
ний механізм контролю за виконанням закону не
передбачався. Не брався до уваги й фактор спроти-
ву його запровадженню. У державному бюджеті не
передбачили матеріальні витрати на впровадження
української мови у діловодство. Тому закон здебіль-
шого залишався на папері.
З осені 1988 р. «перебудовний» процес почав ви-
слизати з рук його керманичів. У Львові, Києві,
Вінниці й Хмельницькому пройшли перші масові
мітинги неформальних об’єднань. Центром полі-
тичної активності в Україні, безперечно, був Львів.
Зі зрозумілих причин русифікація мало торкнулася
Західної України. Населення її особливо боляче
сприймало обмеження сфери дії української мови.
13 червня 1988 р. після заборони місцевою владою
проведення установчих зборів Товариства україн-
ської мови ім. Т. Шевченка львів’яни розпочали
численні акції протесту. Вони протестували проти
закриття шкіл з українською мовою навчання, ви-
тіснення рідної мови зі сфери державного управлін-
ня, судочинства, книговидання, засобів масової ін-
формації. На площі перед Львівським університе-
том регулярно проводили мітинги, учасники яких
вимагати скасування привілеїв для компартійно-ра-
дянської номенклатури, звільнення політичних
в’язнів, розширення прав союзних республік тощо.
На ці мітинги під пам’ятником І Франкові збирали-
ся від 20 до 50 тис. осіб.
Перший масовий мітинг у Києві відбувся 13 лис-
топада 1989 р. біля Республіканського стадіону.
Ного організаторами стали «Зелений світ», клуб
«Спадщина», студентське товариство «Громада».
На мітингу гостро порушувалося питання про від-
повідальність конкретних посадових осіб, починаю-
чи від першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького
та голови Президії Верховної Ради УРСР В. Шев-
ченко за приховування руйнівного впливу Чорно-
бильської катастрофи на здоров’я людей і невжиття
оперативних заходів після вибуху четвертого енер-
гоблока.
РОБІТНИЧИЙ РУХ. Улітку 1989 р. у Радянському
Союзі спалахнув масовий шахтарський страйк.
Уперше за роки радянської влади роботу припини-
ли одночасно багато підприємств.
Страйк розпочався в Кузбасі. На знак солідар-
ності з кузбасівцями 15 липня припинили роботу
працівники однієї з дільниць шахти «Ясинівська-
Глибока» в Макіївці. Страйк швидко поширювався,
і 21 липня в Україні припинили працю майже пів-
мільйона шахтарів у Донецькому і Львівсько-Во-
линському вугільних басейнах. Найбільше робітни-
ків не задовольняли навіть не умови праці (зокрема,
її небезпека через переважно застарілі засоби ви-
робництва), а дефіцит продовольчих і промислових
товарів, низька заробітна плата.
Шахтарі Донбасу не висували політичних вимог.
Посланці УГС та інших «неформальних» організа-
цій безуспішно намагалися підштовхнути їх до
створення незалежних профспілок на зразок поль-
ської «Солідарності». Проте після відновлення ро-
боти страйкові комітети не було розпущено.
УТВОРЕННЯ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ. Націо-
нальний рух за років «перебудови» був нерозривно
пов’язаний із виникненням і розвитком масової ор-
ганізації, яка мала таку саму назву: Народний рух
України за перебудову. У листопаді 1988 р. ком-
30. Відновлення незалежності України (1985-1991) • 333
партійний комітет Спілки письменників України
створив ініціативну групу сприяння перебудові на
чолі з І. Драчем. Вона розпочала роботу з форму-
вання непартійної масової організації. В. Щербиць-
кий зробив усе, щоб перешкодити появі масової
громадської організації, альтернативної державній
партії. У пресі розгорнулася кампанія з дискредита-
ції членів ініціативної групи.
Попри спротив номенклатури 8-10 вересня
1989 р. у Києві відбувся установчий з’їзд Народного
руху України. Приблизно половину делегатів пред-
ставляли західні, понад третину - центральні регіо-
ни республіки. Кількість членів Руху зі східних і
південних областей була мізерною. Робітничий клас
майже не брав участі у творенні нової організації.
Головою НРУ делегати з’їзду обрали поета І. Дра-
ча, керівником секретаріату - М. Гориня.
28 вересня 1989 р. у «Літературній Україні» було
оприлюднено програму НРУ, що її ухвалив уста-
новчий з’їзд. Вона не містила вимог негайного здо-
буття незалежності України й орієнтувала на під-
тримку тих реформаторських сил у КПРС, які роз-
почали перебудовну полі гику. Розгортаючи роботу
в масах, Народний рух апелював передусім до «бі-
лих плям» радянської історії. Найпотужнішою та
найзначнішою виявилася акція «Українська хви-
ля», організована на відзначення річниці возз’єд-
нання двох українських народних республік 21 січ-
ня 1919 р.
У неділю 21 січня 1990 р. Рух спромігся вивести
на автомобільну трасу Київ - Житомир - Рівне -
Тернопіль - Львів - Івано-Франківськ сотні тисяч
людей (за вочевидь применшеними даними МВС
УРСР - 450 тис.). У зазначений момент вони взя-
лися за руки й утворили «живий ланцюг», який
символізував єдність українців Заходу і Сходу.
У рамках акції «Українська хвиля» в шести облас-
тях відбулося ЗО мітингів. Найбагатолюдніші мі-
тинги пройшли у Львові (20 тис. осіб), Тернополі
(20 тис.), Києві (16 тис. осіб). Так було вперше від-
значено День соборності України.
ВИБОРИ 1989-1990 рр. У березні 1989 р. відбулися
вибори народних депутатів СРСР. Партійні коміте-
ти не втручалися у виборчий процес і не визначали
кандидатів блоку комуністів і безпартійних. На
один мандат могли претендувати кілька кандидатів.
В Україні виборці провалили багатьох високопоса-
дових функціонерів. Частка комуністів виявилася
навіть більшою, ніж тоді, коли парткоми ще до ви-
борів визначали склад депутатів за партійною, соці-
альною, національною і демографічною ознаками.
Після перших вільних виборів почалася кампанія
протесту проти закону, який допускав обрання од-
нієї третини депутатів поза виборчими округами.
Очолили її Народний рух і демократично налашто-
вані народні депутати СРСР, об’єднані в Республі-
канський депутатський клуб.
Восени 1989 р. були внесені важливі поправки до
закону про вибори до Верховної Ради УРСР та
місцевих рад. Відповідно до них депутатів обирали
тільки у виборчих округах. Не передбачалося орга-
ну влади, подібного до З’їзду народних депутатів
СРСР. Перед виборами 43 неформальні організації
на чолі з Народним рухом України утворили Демо-
кратичний блок. До нього увійшли 43 громадські
організації та групи (осередки НРУ, «Меморіал»,
УГС, «зелені» та ін.). У виборчому маніфесті були
проголошені такі гасла, як досягнення реального
політичного та економічного суверенітету України,
створення багатопартійної системи, рівноправність
усіх форм власності, розроблення нової конституції,
реальна свобода віросповідання.
4 березня 1990 р. відбулися перші вільні вибори
до Верховної Ради УРСР і місцевих рад. Вони ви-
різнялися активністю: на дільниці з’явилися 85 %
тих, хто був внесений до виборчих списків. Бюлете-
ні містили по одній кандидатурі лише в чотирьох
округах із 450. Вибори засвідчили, що компартійно-
радянський апарат контролював ситуацію. Демо-
кратичний блок зазнав поразки. Номенклатура
перемогла в усіх областях, окрім Львівської, Івано-
Франківської й Тернопільської. У цих трьох обла-
стях за кандидатів Демократичного блоку віддали
голоси 85 % виборців, тож комуністичні депутати
опинилися в опозиції.
ФОРМУВАННЯ БАГАТОПАРТІЙНОСТІ. На початку
1990-х рр. з’явилися перші політичні партії, альтер-
нативні КПРС-КПУ. Українська національна пар-
тія (УНП) була утворена у Львові ще в жовтні
1989 р„ але на початок 1991 р. вона налічувала лише
півтори сотні членів. У квітні 1990 р. у Києві від-
бувся установчий з’їзд Української республікан-
ської партії (УРП), а у Львові - Української хрис-
тиянсько-демократичної партії (УХДІІ). УРП охо-
пила відразу майже всі області України, оскільки
спиралася на осередки та кадри УГС. На початок
1991 р. чисельність УРП зросла до 7 646 членів і
кандидатів, з-поміж яких було 10 народних депута-
тів Верховної Ради України. Основною метою пар-
тії було визначено створення Української самостій-
ної держави. У національному питанні проголошу-
валася рівність громадян незалежно від походження
334 •
та національності. Наголошувалося на праві крим-
ських татар на організоване повернення в Україну.
УХДП теж пов’язувала питання державності з до-
сягненням політичної незалежності, акцентуючи на
потребі відновлення національної символіки й на-
данні українській мові статусу державної.
У червні 1990 р. в Київському університеті
ім. Т. Шевченка відбулася установча конференція
Ліберально-демократичної партії. У вересні в 1’е-
ребовлі створено Демократичну партію України
(ДемПУ), а в Києві - Партію зелених України.
У грудні 1990 р. засновано Партію демократичного
відродження України. Це була партія депутатів:
кожний п’ятий член мав мандат рад різного рівня.
Утім стихійно створювана багатопартійна систе-
ма була* специфічною. На початок 1991 р. всі партії
(їх було 13), окрім комуністичної, мали сукупну чи-
сельність ЗО тис. осіб, натомість КПУ - 2 млн
964 тис. Процес реформування КПУ в умовах го-
строї суспільно-політичної кризи не розпочинався,
й активно діяти в нових умовах вона не могла. Май-
же всі комуністи виявилися пасивними спостеріга-
чами подій, що розгорталися на їхніх очах.
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРА-
ЇНИ. 15 травня 1990 р. Верховна Рада УРСР почала
працювати як парламент - на постійній основі. Пер-
ша сесія тривала понад два місяці, а не два-три дні,
як раніше, коли Верховна Рада була декоративним
псевдопарламентом. Під час першої сесії сформува-
лися два блоки депутатів - парламентська біль-
шість, так звана «група 239» («За суверенну Радян-
ську Україну») на чолі з О. Морозом і опозиційна
«Народна рада» з лідером І. Юхновським. Сесію
Верховної Ради транслювали по радіо і телебачен-
ню, полеміка між депутатами впливала на настрої
суспільства.
Одразу почалася боротьба за скасування 6-ї стат-
ті Конституції 1977 р., у якій проголошувалася «ке-
рівна і спрямовуюча» роль КПРС у суспільстві. По-
зачерговий третій З’їзд народних депутатів у берез-
ні 1990 р. скасував цю статтю Конституції, що
відкрило шлях для запровадження у СРСР багато-
партійної системи, ухвалив закон про заснування
посади Президента СРСР і обрав на цю посаду
генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова.
Далекоглядні представники панівних кіл радян-
ської України почали розуміти, що треба шукати
іншу опору своїй владі, ніж союзний центр на чолі
з М. Горбачовим. Вони почали повертатися облич-
чям до власного суспільства і вже схильні були
перехопити в Народного руху гасло державного су-
веренітету.
12 червня 1990 р. з ініціативи Б. Єльцина декла-
рацію про державний суверенітет прийняла Вер-
ховна Рада Російської Федерації. Приклад Росії на-
дихнув і підштовхнув українських парламентарів до
історичного кроку. 28 червня вони почали обгово-
Леонід Кравчук
рювати питання про дер-
жавний суверенітет Украї-
ни. 16 липня Декларацію
про державний суверенітет
України було ухвалено.
Відчуваючи настрої насе-
лення, частина комуністич-
ної більшості Верховної
Ради почала віддалятися від
ЦК КПУ, на чолі якого сто-
яв переконаний прибічник
союзного центру С. Гурен-
ко. Так звані суверен-кому-
ністи об’єднувалися навко-
ло іншого лідера КПУ —
Л. Кравчука. Останній узяв курс на реальну суве-
ренізацію УРСР.
РЕВОЛЮЦІЯ НА ГРАНІТІ. «Народна рада» в україн-
ському парламенті прагнула розпочати передбачу-
ваний радянськими конституціями процес виходу
з СРСР. Натомість загальносоюзний центр на чолі
• Суверенітет - риса, притаманна
державі, яка полягає у незалежнос-
ті від інших держав та самостійності
у врегулюванні внутрішніх про-
блем. Складові суверенітету: конт-
роль за територією, незалежність,
вільний від зовнішнього втручання
політичний, соціальний та еконо-
мічний устрій тощо.
• Багатопартійність - один із го-
ловних елементів демократичної
політичної системи, адже саме по-
літичні партії є зв'язувальною лан-
кою між урядом і народом. У демо-
кратичному суспільстві через партії
уряд звертається до мас за під-
тримкою і забезпечує соціальну
базу для здійснення свого курсу.
а народ може на найвищому рівні
виражати свою думку і таким чи-
ном впливати на корегування офі-
ційної лінії. Процес формування ба-
гатопартійної системи в Україні три-
ває, активізується пошук партіями
свого політичного обличчя та ви-
значення місця в суспільстві.
ЗО. Відновлення незалежності України (1985-1991) • 335
з М. Горбачовим і російський лідер Б. Єльцин, бо-
рючись одне з одним за владу, були єдині в намаган-
ні запобігти розпаду країни. Небажання Верховної
Ради УРСР здійснювати задекларовані революцій-
ні перетворення спричинило протести в суспільстві.
На початку жовтня 1990 р. в Києві розпочалося
голодування студентів під політичними гаслами.
Київські студенти висунули три вимоги: 1) до-
строково припинити повноваження Верховної Ради
УРСР і призначити нові вибори на багатопартійних
засадах восени 1991 р.; 2) ухвалити закон про націо-
налізацію майна КПУ та ЛКСМУ; 3) не допустити
підписання Союзного договору. Львівські студенти
доповнили ці вимоги ще двома: затвердити рішення
про .проходження військової служби громадянами
України виключно в межах республіки та відправити
у відставку голови Ради Міністрів УРСР В. Масола.
У наметовому містечку на площі Жовтневої ре-
волюції (нині Майдан Незалежності) було до півсо-
тні наметів.
У голодуванні брали участь 158 студентів із Киє-
ва, Львова, Дніпропетровська, Івано-Франківська
та інших міст. Містечко рясніло плакатами: «Наше
ярмо: 239, КДБ, КПУ», «Комуністам — комунізм,
Україні - свободу», «КПРС — на смітник історії» та
ін. Учасників голодування регулярно доставляли до
14-ї лікарні, де їм у разі потреби надавали медичну
допомогу. 11 жовтня в Києві відбулася 100-тисячна
демонстрація на підтримку студенті в-голодуваль-
ників. Мітинги й демонстрації солідарності про-
йшли в Донецьку, Горлівці, Херсоні, Дніпропетров-
ську, Тернополі, Рівному, Кременчуці.
17 жовтня Верховна Рада УРСР затвердила по-
станову, яка частково задовольнила вимоги протес-
тувальників, після чого припинилося голодування
студентської молоді. Однак реального результату,
як виявилося, студенти досягли тільки в одному
пункті своїх вимог - кадровому. Голова уряду
В. Масол був звільнений, на його місце призначили
першого заступника - В. Фокіна.
СТВОРЕННЯ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (АРК).
МЕДЖЛІС КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ. Гро-
мадські рухи під гаслами «перебудови» активізу-
валися і серед кримських татар. У квітні-травні
1989 р. було створено громадсько-політичну Орга-
нізацію кримськотатарського національного руху
(ОКНР). її головою став Мустафа Джемілєв.
Прагнення кримськотатарських активістів під-
тримували й українські неформальні організації.
В останній день роботи установчий з’їзд Народного
руху України за перебудову схвалив заяву «На під-
тримку прагнень кримськотатарського народу», у
якій наголошувалося: «Найсвідоміші сини і доньки
України зазнавали всіляких утисків та нагінок за
підтримку законних прагнень кримськотатарського
народу повернутися на свою Батьківщину й віднови-
ти свої національно-культурні та територіальні
права». Народний рух звернувся до всіх громадян
України із закликом допомогти кримським татарам
відродити їхню автономію, культуру, освітню мере-
жу, державність.
Під тиском численних акцій влада була змушена
дозволити кримським татарам повернутися на іс-
торичну батьківщину. Хоча повернення депортова
ного народу наражалося на перешкоди з боку цен-
тральної та місцевої влади, влітку 1991 р. на Крим-
ському півострові мешкали вже 135 тис. кримських
татар.
Кримська обласна рада в листопаді 1990 р. ухва-
лила декларацію про державний і правовий статус
Криму, в якій призначила на 20 січня 1991 р. рефе-
рендум серед кримчан щодо відновлення Крим-
ської АРСР. Керівництво Організації кримсько-
татарського національного руху на чолі з М. Джемі-
лєвим заявило, що референдум російськомовного
населення, переселеного на півострів після депорта-
ції кримських татар, буде грубим зневажанням прав
кримськотатарського народу й не матиме юридич-
ної сили.
Проте референдум відбувся у встановлені стро-
ки. Обласна рада сформулювала внесене на рефе-
рендум запитання в такій формі: «Ви за відтворення
Кримської АРСР як суб’єкта Союзу РСР і учасника
союзного договору?». Отже, йшлося не про віднов-
лення ліквідованої 1945 р. автономії, а про бажання
облради бачити Крим суб’єктом СРСР та навіть
учасником союзного договору, що автоматично за-
перечувало належність області України. Однак на-
міру передати півострів Росії, хоча таку пропозицію
активно пропагували, у кримських депутатів не
було. Вони воліли отримати в рамках Радянського
Союзу статус, рівновеликий з Україною і Росією.
Позитивно на винесене запитання відповіли 1 мли
343,9 тис. кримчан, які взяли участь у референдумі.
Проти висловилися 81,3 тис. (5,64 % тих, хто прого-
лосував).
Не очікуючи офіційної реакції вищих органів
влади СРСР та не заслухавши делегацію Організа-
ції кримськотатарського національного руху, яка
терміново прибула до столиці УРСР, Верховна
Рада 12 лютого 1991 р. ухвалила закон, за яким у
межах території Кримської області відновлювалася
336 •
Кримська АРСР у складі УРСР. ОКНР висунула
ідею скликання першого після 1917 р. загальнона-
ціонального Курултаю. Він відкрився у Сімферо-
полі 26 червня 1991 р. У його роботі взяли участь
близько 300 делегатів із Криму та республік Серед-
ньої Азії, а як гості - представники кримськотатар-
ських організацій Туреччини, активісти Народного
руху України, Української республіканської партії,
деякі народні депутати СРСР та УРСР.
28 червня 1991 р. Курултай опублікував Декла-
рацію про національний суверенітет кримсько-
татарського народу, ідентичну документам, опри-
людненим на рік раніше союзними й автономними
республіками СРСР. Курултай представників
кримськотатарського народу, бувши обраним демо-
кратичним шляхом на всій території СРСР і ви-
ступаючи від імені всього кримськотатарського на-
роду, проголосив утвореїшя Меджлісу - вищого
повноважного представницького органу. Меджліс
мав діяти згідно з волею народу, висловленою
Курултаєм.
АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.
У ніч на 19 серпня 1991 р. найближчі підлеглі Пре-
зидента СРСР, які обіймали головні посади в союз-
них структурах, ізолювали його в кримській рези-
денції й зробили спробу перебрати на себе всю по-
вноту влади, створивши так званий Державний
комітет надзвичайного стану (рос. ГКЧП) («серпне-
вий путч»). Не маючи позитивної програми, вони
прагнули лише одного: зупинити процес демокра-
тизації суспільного життя і повернутись до станови-
ща, яке існувало в країні до оголошеної М. Горбачо-
вим «перебудови». Проте наступ неосталіністів на-
штовхнувся на опір народу, який підтримував
президента РРФСР Б. Єльцина. Президент Росій-
ської Федерації тимчасово узяв на себе функції со-
юзного президента. Одночасно виявилося небажан-
ня силових структур брати участь у розпалюваній
путчистами громадянській війні. На третій день ор-
ганізатори перевороту визнали свою поразку.
Головні події в Україні відбувалися в Києві.
Вранці 19 серпня командувач Сухопутних військ
СРСР генерал В. Варенніков у супроводі першого
секретаря ЦК Компартії України С. Гуренка і міс-
I цевих генералів прибув до голови Верховної Ради
УРСР і попередив його, що спроби невиконання
наказів ГКЧП призведуть до негайного запрова-
1 дження в республіці надзвичайного стану. Варенні-
ков вимагав від Л. Кравчука такої лінії поведінки:
«У західних областях необхідно ввести надзвичай-
ний стан. Припинити страйки. Закрити всі партії,
крім КПРС, їхні газети, припинити і розганяти мі-
тинги. Вам необхідно здійснити екстрені заходи,
щоб не складалася думка, що ви йдете старим кур-
сом... Війська доведені до повної бойової готовності, і
ми застосуємо заходи аж до пролиття крові».
Не контролюючи розміщені в Україні Збройні
сили СРСР, Л. Кравчук зайняв обережну позицію.
Обачність у спілкуванні із заколотниками була єди-
ною зброєю українських політиків, які гостро відчу-
ли свою безпорадність перед загальносоюзними си-
ловими структурами, розміщеними на території
України. Демократична опозиція 19 серпня органі-
зувала мітинги протесту в Луцьку, Івано-Франків-
ську, Житомирі, Харкові, Чернігові та Києві. Б. Го-
ринь на засіданні Львівської обласної організації
Української республіканської партії заявив: «Украї-
на може скористатися ситуацією і стати незалеж-
ною». ЦК Компартії України, під впливом якого до
початку путчу залишалася переважна частина депу-
татів Верховної Ради, 19 серпня зберігав мовчання.
Але напередодні секретаріат ЦК надіслав керівни-
кам обласних і міських організацій партії шифро-
граму із вказівками, як діяти в ситуації після утво-
рення ГКЧП. Ішлося про беззастережну підтримку
заколотників. 20 серпня окреслився успіх Б. Єльци-
на у протистоянні із заколотниками та їхня нездат-
ність опанувати ситуацію в країні. Ввечері було
оприлюднено заяву Президії Верховної Ради Украї-
ни, у якій дія постанов ГКЧП на території республі-
ки не визнавалася. Уранці 21 серпня Л. Кравчук зу-
стрівся з представниками Донецького страйкового
комітету й погодився з вимогами страйкомів Доне-
цька, Макіївки та Красноармійська про визнання
ГКЧП незаконним і про суд над його членами. Роз-
виток подій у Москві на той час уже давав цілковиті
підстави говорити про суд над заколотниками.
Невдала спроба державного перевороту цілком
змінила політичну ситуацію в Україні. Вранці
24 серпня 1991 р. в Києві відкрилася позачергова
сесія Верховної Ради України. Виступаючи від
імені «Народної ради», І. Юхновський запропону-
вав проголосити акт, у якому зафіксувати незалеж-
ний статус України, абсолютний пріоритет її Кон-
ституції, законів та урядових постанов. Проголо-
шення акта пропонувалося підтвердити наступним
проведенням референдуму в республіці. «Народна
рада» виступила з вимогою заборонити діяльність
Комуністичної партії України.
Увечері цього історичного дня Л. Кравчук виніс
на голосування проект Акта проголошення неза-
лежності України:
ЗО. Відновлення незалежності України (1985-1991) • 337
АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
«Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла
була над Україною у зв'язку з державним переворо-
том в СРСР 19 серпня 1991 р.,
- продовжуючи тисячолітню традицію державо-
творення в Україні, - виходячи з права на самовиз-
начення, передбаченого Статутом ООН та іншими
міжнародно-правовими документами,
- здійснюючи Декларацію про державний суверені-
тет України, Верховна Рада Української Радянської
Соціалістичної Республіки урочисто проголошує не-
залежність України та створення самостійної Україн-
ської держави - України.
Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність ви-
ключно Конституція і закони України».
Акт проголошення незалежності України було
схвалено конституційною більшістю голосів: 346
народних депутатів проголосували «за», 4 - «про-
ти», незначна група утрималася Референдум на
підтвердження Акта проголошення незалежності
України призначили на 1 грудня 1991 р., одночасно
з виборами Президента України.
Верховна Рада України ухвалила також постано-
ву про політичну ситуацію й нагальні заходи зі
створення умов для запобігання новим спробам вій-
ськового перевороту. Визнавалося необхідним ство-
рити Раду оборони, Збройні Сили України, Націо-
нальну гвардію, прискорити формування Конститу-
ційного Суду. Урядові доручалося організувати
перехід у власність України підприємств союзного
підпорядкування, увести в обіг власну грошову оди-
ницю і забезпечити її конвертування.
Президія Верховної Ради 26 серпня видала указ
про тимчасове припинення діяльності Компартії
України, а також про опечатування і взяття під охо-
рону службових приміщень її партійних комітетів,
• Референдум (від лат. геїегепсіит - те, що треба
доповісти) - в державному праві прийняття електо-
ратом (виборцями) рішення з конституційних, зако-
нодавчих або інших внутрішньо- чи зовнішньополі-
тичних питань.
• Президент (від лат. ргаезісіепз, род. відм.
ргаезісіепііз - той, хто сидить попереду) - багато-
значне поняття: 1) виборний голова, керівник уста-
нови, організації, товариства тощо; 2) голова держа-
ви в країнах із республіканською або змішаною
формою правління.
щоб убезпечити майно та документи від розкрадан-
ня, руйнування і знищення. ЗО серпня, коли створе-
на Президією Верховної Ради комісія довела участь
партапарату в підготовці та здійсненні путчу,
Л. Кравчук підписав указ про заборону діяльності
Комуністичної партії Радянського Союзу на терито-
рії України.
ЧИННИКИ, ЩО ЗУМОВИЛИ ПРОГОЛОШЕННЯ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
• Глибока політична криза російсько-радянської імперії,
яка виявилася насамперед у протистоянні загальносо-
юзного (М. Горбачов) і російського (Б. Єльцин) політич-
них центрів у Москві.
• Тимчасова деморалізація імперських сил після пораз-
ки путчу, що його намагалося здійснити найближче
оточення М. Горбачова.
• Перетворення переважної більшості компартійно-ра-
дянської номенклатури республіканського рівня на су-
верен-комуністів.
• Пробудження національного самоусвідомлення насе-
лення основної частини радянської України під впли-
вом кількох років політики гласності.
• Наявність в українському суспільстві мільйонів людей,
які зазнали масових репресій сталінської доби.
• Наявність в Україні структур національної державності,
які в ситуації глибокої політичної кризи в імперському
центрі могли скористатися конституційно утверджени-
ми правами, зокрема правом на вихід із Радянського
Союзу.
• Колапс радянської системи директивного господарю-
вання, який зумовив глибоку політичну кризу в імпер-
ському центрі й спонукав радянських людей до ради-
кальних дій із метою знайти вихід із глухого кута.
РЕФЕРЕНДУМ 1 ГРУДНЯ 1991 р. У жовтні Верховна
Рада ухвалила Закон «Про громадянство України» і
концепцію оборони та розбудови Збройних Сил.
Відповідно до Декларації про державний суверені-
тет, концепція проголошувала прагнення нової дер-
жави стати нейтральною, без’ядерною і позаблоко-
вою. У листопаді Верховна Рада ухвалила закон
«Про державний кордон». Того самого дня про-
йшли вибори Президента України.
Позитивну відповідь на запитання «Чи підтвер-
джуєте Ви Акт проголошення незалежності Украї-
ни?» дали понад 90 % тих, хто брав участь у рефе-
рендумі. За незалежність України висловлювалося
населення всіх областей України незалежно від їх-
нього національного складу. Першим Президентом
України став Л. Кравчук, який набрав у першому
турі голосування 62 % голосів.
Через тиждень після Всеукраїнського референ-
думу президент Російської Федерації Б. Єльцин,
Президент України Л. Кравчук і голова Верховної
338 •
Ради Білорусі С. Шушкевич зібралися в Біловезь-
кій Пущі під Мінськом і заявили, що СРСР як
суб’єкт міжнародного права припиняє існування.
8 грудня 1991 р. вони підписали угоду про створен-
ня Співдружності Незалежних Держав (СНД).
21 грудня в Алма-Аті до СНД приєдналися ще вісім
республік колишнього СРСР (за винятком прибал-
тійських).
Реакція світової спільноти на результати рефе-
рендуму була позитивною: упродовж грудня неза-
лежну Україну визнали 68 держав. Уже наступного
дня про визнання нової держави оголосили Кана-
да та Польща. З грудня до них приєдналася Угор-
щина, 4 грудня — Латвія і Литва. 5 грудня Україну
визнали п’ять держав, серед яких - Російська Феде-
рація. 25 грудня Україну визнали Сполучені Штати
Америки.
Тренувальний тест до теми ЗО
Завдання 1-24 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний варі-
ант відповіді.
1. Завершіть речення.
Процеси «перебудови» в СРСР пов'язують з іменем...
А Леоніда Брежнєва
Б Костянтина Черненка
В Юрія Андропова
Г Михайла Горбачова
2. Коли генеральний секретар ЦК КПРС проголосив курс
на перебудову радянського суспільства, прискорення
соціально-економічного розвитку і розширення гласнос-
ті в СРСР?
А Б В Г
А 1982 р.
В 1985 р.
Б 1983 р.
Г 1987 р.
3. Яке поняття характеризує економічне становище УРСР
за доби «перебудови»?
А Б В Г А номенклатура Б гласність В інфляція
Г плюралізм
4. У червні 1985 ( >. М. Горбачов розпочав...
і. і _ і _ і _ і А наступ на свободу слова
А Ь В 1 пенсійну реформу
1—1——— в антиалкогольну кампанію
г створення раднаргоспів
5. Що стало одним з основних здобутків гласності на по-
чатку «перебудови»?
———— А ліквідація «білих плям» історії
— — — — Б формування багатопартійності
———— В запровадження ринкової економіки
Г скасування централізованого плану-
вання
6. Коли відбулася подія, про яку йдеться в доповідній за-
писці КДБ УРСР, поданій ЦК КПУ?
«У приміщенні 4-го енергоблоку... при підготовці його
до планового ремонту відбувся вибух з поступною по-
жежею, що був незабаром ліквідований. Від вибуху обва-
лився купол перекриття реакторного й покрівля ма-
шинного залів, загорівся також дах 3-го енергоблоку,
у зв'язку з чим останній був аварійно зупинений... Населен-
ня міста практично все евакуйоване (44,5 тис. чоловік)...
Проводяться роботи з локалізації вогнища з викорис-
танням вертольотів. З цією ж метою задіяні війська
радіаційного й хімічного захисту... Здійснюються заходи
щодо недопущення поширення панічних слухів і тенден-
ційної інформації».
А Б В Г
А 1986 р.
В 1998 р.
Б 1997 р.
Г 1999 р.
7. Яка категорія населення України стала рушійною си-
лою масових страйків у 1989 р.?
А Б В Г
А студенти
Б металурги
В колгоспники
Г шахтарі
8. Коли відбулася подія, про яку йде ься в уривку з
інтерв'ю Б. Гориня кореспондентові радіостанції «Голос
Америки»?
«...Сам факт проведення з'їзду - це серйозна поразка
партійного апарату. Тривалий час Україна була респу-
блікою застою, й нарешті вона сказала своє вагоме сло-
во. Були враховані помилки інших республік, і ми при-
йшли до з'їзду без катаклізмів, які мали місце в Тбілісі,
Фергані й інших місцях. З'їзд став консолідуючою силою
людей різних поколінь, політичних поглядів, багатьох
організацій. Головна задача НРУ - скасувати антидемо-
кратичний проект закону про вибори, прийняти один з
альтернативних проектів і наступного обрання акти-
вістів руху в парламент республіки».
А 1989 р. Б 1990 р.
В 1991р. Г 1992 р.
9. У якому рядку всі слова стосуються Української Гель-
сінської спілки (УГС)?
А Українська Гельсінська група, газета
«Правда», 1986 р., організація «Зелений
світ»
Б громадська організація «Меморіал»,
Леонід Кравчук, журнал «Вітчизна»
В Левко Лук'яненко, правозахисна організація, Україн-
ська Гельсінська група
Г Микола Руденко, 1985 р., журнал «Новьій мир». Това-
риство української мови ім. Т. Шевченка
А Б В Г
10. Назва якої громадської організації є зайвою в .пере-
ліку?
Український культурологічний клуб «Київ» — «Товари-
ство Лева» (Львів) — Український союз промисловців і
підприємців — Товариство української мови ім. Т. Шев-
ченка
ЗО. Відновлення незалежності України (1985-1991) • 339
А Український культурологічний клуб «Київ»
Б «Товариство Лева» (Львів)
В Український союз промисловців і під-
приємців
Г Товариство української мови ім. Т. Шевченка
11. Які причини першого масового шахтарського страйку
1989 р.?
1 дефіцит найважливіших продовольчих та промислових
товарів •'
2 2,5-3-річна заборгованість із зарплати, затримки інших
платежів та пенсій
З високі ціни на продукти харчування та промтовари, не-
задовільні житлові умови
4 заробітна плата, яка не відповідала витратам праці, ма-
лий розмір пенсії
5 незадоволення монополією правлячої партії, прагнен-
ня багатопартійності
6 недовіра до президента СРСР, результати перших аль-
тернативних виборів до Верховної Ради УРСР
А 1,4, 6 Б 2, 5, 6
В 1, 3, 4 Г 2, 3, 5
12. У якому році Верховна Рада УРСР ухвалила Закон,
уривок з якого наведено нижче?
«Відповідно до Конституції Української РСР держав-
ною мовою Української Радянської Соціалістичної Респу-
бліки є українська мова... Українська РСР створює необхід-
ні умови для розвитку і використання мов інших націо-
нальностей в республіці... Українська РСР забезпечує
вільне користування російською мовою як мовою міжна-
ціонального спілкування народів Союзу РСР... Громадянам
Української РСР гарантується право користуватися
своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою».
А 1986 р. Б 1987 р.
В 1988 р. Г 1989 р.
13. Вставте пропущене.
1 грудня 1989 р. під час візиту до Ватикану М. Горба-
чов заявив про скасування заборони 1) церкви.
У квітні 1990 р. цій конфесії повернули Львівський собор
Святого Юра і єпархіальну резиденцію. У березні 1991 р.
з еміграції повернувся кардинал 2)__
А Б В Г
А Б В Г
15. Завершіть твердження.
Навесні 1989 р. після набуття чинності змін до Консти-
туції СРСР відбулися перші вільні (конкурентні) вибори де-
легатів
А XIX всесоюзної конференції КПРС
Б З'їзду народних депутатів СРСР
В XXVIII з'їзду КПРС
Г Установчого з'їзду «Народного руху за
перебудову»
16. Хто став першим секретарем ЦК КПУ після В. Щер-
бицького?
———— А Петро Симоненко
— — — — Б Володимир Івашко
———— В Леонід Кравчук
Г Станіслав Гуренко
17. Що визначало роботу Верховної Ради УРСР, каденція
якої розпочалася в травні 1990 р.?
———— А Головою Верховної Ради безальтерна-
———— тивно було обрано другого секретаря
———— ЦК КПУ Леоніда Кравчука.
Б Засідання Верховної Ради відбувалися в
закритому режимі без доступу журна-
лістів та без висвітлення у ЗМІ.
В Сесії тривали кілька днів, бо на них лише затверджува-
ли підготовлені заздалегідь рішення.
Г Під час першої сесії сформувалися два блоки депута-
тів — парламентська більшість і опозиційна «Народна
рада».
18. У якому рядку всі слова стосуються передвиборчих
подій у середовищі національно-демократичних сил
1989 р.?
———— А «Група 239», Українська Гельсінська
— — — — спілка, «новоогарьовський процес»
———— Б «Демократичний блок», 43 громадсько-
політичні організації. Народний рух
України
В «За Радянську суверенну Україну», Товариство україн-
ської мови ім. Т. Шевченка
Г «Народна рада» на чолі з І. Юхновським, XIX парткон-
ференція, «Меморіал»
А Б В Г
А 1) Українська автокефальна православ-
на церква; 2) Володимир (Романюк)
Б 1) Українська православна церк-
ва; 2) Філарет (Денисенко)
В 1) Українська греко-католицька;
2) Мирослав Любачівський
Г 1) Українська автокефальна пра-
вославна церква; 2) Любомир Гу-
зар
14. Коли відбулася подія, про яку
свідчать фотографії?
1985 р.
1986 р.
1988 р.
1990 р.
А Б В Г
А
Б
В
340 •
А Б В Г
19. Якими були наслідки скасування III з'їздом народних
депутатів СРСР (березень 1990 р.) 6 статті Конституції
СРСР?
А відкрито шлях для запровадження в
СРСР багатопартійної системи
Б набуття українською мовою статусу дер-
жавної мови в УРСР
В отримання підприємствами права на самостійну витра-
ту свого прибутку
Г колапс радянської системи директивного господарю-
вання
20. Коли вперше відбулося офіційне проголошення (ор-
ганами законодавчої влади) суверенітету України як
«верховенства, самостійності, повноти і неподільності
влади республіки в межах її території, незалежності і
рівноправності у зовнішніх відносинах»?
А Б В Г
А 1989 р. Б 1990 р.
В 1991р. Г 1996 р.
21. Які події спричинили появу документа, уривок з яко-
го наведено?
«Секретаріат ЦК Компартії України рекомендує: опе-
ративно зорієнтувати партійний актив, народних депу-
татів, керівників підприємств, колгоспів, радгоспів, орга-
нізацій та установ на необхідність забезпечити повсюди
спокій, твердий конституційний порядок і дисципліну...
В усій роботі необхідно виходити з того, що сьогодні
ключовим питанням є збереження СРСР, зміцнення
братніх зв'язків з усіма народами нашої країни... Всі дії,
спрямовані на підрив Союзу, порушення радянських зако-
нів, прояви регіонального егоїзму повинні припинятися...
Зорієнтуйте керівників засобів масової ін-
формації на необхідність утриматися від
публікацій матеріалів, що можуть деста-
білізувати обстановку».
А
А Б В Г
створення у Верховній
Раді УРСР парламент-
ської опозиції - «Народ-
ної ради»
Б спроба антиконституційного переворо-
ту в СРСР (ГКЧП-ДКНС)
В ухвалення Верховною Радою УРСР Акта
проголошення незалежності України
Г ухвалення рішення про припинення існування СРСР на
зустрічі в Біловезькій Пущі
22. 3 якого документа наведено уривок?
«...Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла
була над Україною в зв'язку з державним переворотом в
СРСР.., продовжуючи тисячолітню традицію державот-
ворення на Україні, виходячи з права на самовизначення,
передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-
правовими документами... Верховна Рада Української Ра-
дянської Соціалістичної Республіки урочисто проголо-
шує незалежність України та створення самостійної
української держави - УКРАЇНИ».
А Б В Г
А «Конституції розвинутого соціалізму»
Б указу Верховної Ради УРСР «Про забо-
рону діяльності Компартії України»
В Декларації про державний суверенітет України
Г Акта проголошення незалежності України
23. Як було сформульовано питання в бюлетені для та-
ємного голосування на референдумі 1 грудня 1991 р.?
А «Чи вважаєте Ви необхідним збережен-
ня Союзу Радянських Соціалістичних Рес-
публік як оновленої федерації рівноправ-
них суверенних республік, у якій повною
мірою гарантуватимуться права і свободи
людини будь-якої національності?»
Б «Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу
радянських суверенних держав на засадах Декларації
про державний суверенітет України?»
В «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності
України?»
Г «Чи хочете ви, щоб Україна стала незалежною держа-
А Б В Г
вою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої та
зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадя-
нам незалежно від національної та релігійної належ-
ності?»
24. Яка з фото-
графій свід-
чить про події,
явища й про-
цеси Україні
у 1991 р.?
ЗО. Відновлення незалежності України (1985-1991) • 341
У завданнях 25-26 до ножного з чотирьох ряднів ін-
формації, позначених цифрами, виберіть один правиль-
ний варіант, позначений буквою. Поставте позначки в
таблиці на перетині відповідних рядків (цифри) і коло-
нок (букви).
25. Установіть відповідність між іменами історичних дія-
чів та їхніми стислими характеристиками.
1 Левко Лук'яненко
2 Іван Драч
З Володимир Івашко
4 Володимир Щербицький
А перший голова «Народного Руху
України за перебудову»
Б голова Української Гельсінської групи
В перший секретар ЦК КПУ 1972-1989 рр.
Г перший секретар ЦК КПУ 1989-1990 рр.
Д головний редактор і видавець «Українського вісника»
26. Установіть відповідність між тлумаченнями та термі-
нами.
1 політичний курс реформаторської частини радянського
керівництва, що реалізовувався в СРСР у 1985-1991 рр.;
його суть полягала у спробі шляхом «революції згори»
здійснити системну модернізацію суспільства
2 складова проголошеної М. Горбачовим програми
реформ, яка полягала у запровадженні обмеженої,
контрольованої свободи слова в країні
З тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є
свідченням зниження купівельної спроможності грошей
4 багатоманітність, розмаїття рівноправних конкурентних
течій, сил у політиці, ідеології, релігії тощо
А Б В Г д
1
2
3
4
А суверенітет
Б гласність
В інфляція
Г плюралізм
Д «перебудова»
А Б В Г
1
2
3
4
У завданнях 27-28 розташуйте події у хронологічній
послідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
27. Установіть хронологічну послідовність подій.
А схвалення Верховною Радою УРСР
Закону «Про мови в Українській РСР»
Б ухвалення «Конституції розвинутого
соціалізму»
В обрання М. Горбачова генеральним
секретарем ЦК КПРС, початок пере-
будови
Г вибух на Чорнобильській АЕС
28. Установіть хронологічну послідовність подій.
А перші альтернативні вибори до Вер-
ховної Ради СРСР
Б катастрофа на Чорнобильській АЕС
В проведення перших виборів Прези-
дента України
Г установчий з'їзд Народного руху
України за перебудову
А Б В Г
1
2
3
4
У завданнях 29-33, які мають шість варіантів відпо-
віді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні
номери у клітинки.
29. Про громадсько-політичний часопис «Український ві-
сник» (1987-1989 рр.) відомо, що...
| | | ] * 1 * З 4 5 6 як і до 1972 р., його головним редактором
був Левко Лук'яненко
2 це перший позацензурний журнал, який легально по-
чали видавати в Україні
З поширювався через поштові відділення, коштом
передплатників
4 після заснування Української Гельсінської спілки став її
офіційним органом
5 редакція журналу орендувала приміщення в держав-
ному підприємстві «Преса України»
6 джерелом фінансування були грошові пожертви, які
надходили з України та з-за кордону
ЗО. Укажіть поняття й терміни, які стосуються історії
України в період 1985-1990 рр.
.—.—.—. 1 політика «прискорення»
І__І__І__І 2 раднаргоспи
З «нове мислення»
4 підприємницька діяльність
5 косигінська реформа
6 Революція Гідності
31. У яких областях на виборах до місцевих рад 1990 р.
беззастережно перемогли національно-демократичні
сили?
1 Закарпатська
|||] 2 Івано-Франківська
З Тернопільська
4 Вінницька
5 Хмельницька
6 Львівська
32. Імена яких історичних діячів пропущено в тексті дже-
рела?
8 грудня 1991 р. ____ підписали «Біловезькі угоди»,
внаслідок чого фактично припинив існування Радянський
Союз. На його місці постала Співдружність незалежних
держав (СНД), і саме представники України навідріз від-
мовилися делегувати новій структурі будь-які державні
функції. Для України розпочалася епоха незалежності.
1 Олександр Лукашенко
І І І І 2 Станіслав Шушкевич
З Леонід Кравчук
4 Борис Єльцин
5 Леонід Кучма
6 Володимир Путін
і
і
І
е
)
(
і
1
2
в
г
я
Д
33. Які словосполучення доречні в розповіді про суспіль
но-політичні події та явища в Україні 1990-1991 рр.?
।—।—।—। 1 суверен-комуністи
І__І—І—І 2 «група 239»
З Помаранчева революція
4 «новоогарьовський процес»
5 «Конституційна ніч»
6 «касетний скандал»
ДЕРИ
НІ. О
Л. Кі
систе
ДОМ І
НОЇ, ]
було
страт
на мй
У ;
«Про
двійні
ня дл
відхо/
Вал
було
У сері
У країї
ни». Б
гімну
Украй
ангор
342 •
31. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ
ЯК НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ
Зміст навчального матеріалу:
Державотворчі процеси в незалежній Україні. Повернення кримських
І татар на батьківщину. Статус Криму. Суспільно-політичне життя. Особ-
ливості формування багатопартійності. Конституція України. Економі-
ка України в 1991-1998 і 1998-2004 рр Запровадження гривні. Демо-
графічні та міграційні процеси. Олігархічна система. Початок інтеграції
в європейський і світовий простір. Політична розбудова суспільства.
Рухи протесту на початку 2000-х рр. Помаранчева революція. Україна
в системі міжнародних відносин. Культура й духовність.
Дати подій:
6 грудня 1991 р. - заснування Збройних Сил України;
липень 1994 р. - обрання Леоніда Кучми Президентом України;
1995 р. - обрання України членом Ради Європи (РЄ);
28 червня 1996 р. - ухвалення Конституції України;
1 вересень 1996 р. - запровадження національної грошової одиниці -
гривні;
жовтень-грудень 2004 р. - Помаранчева революція, обрання Прези-
дентом України Віктора Ющенка.
Персонали: Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Любомир Гузар, Леонід
Каденюк.
Поняття і терміни: корупція, тіньова економіка, олігарх. Помаранчева
| революція, поліконфесійність.
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати належність вказа-
них подій до століть, співвідношення
між подіями та їх віддаленість від сьо-
годення;
• визначати правильність застосу-
вання в історичному контексті зазначе-
них понять і термінів;
• розпізнавати на картосхемі адміні-
стративно-територіальні одиниці Украї-
ни (області, АРК, міста Київ, Севасто-
поль);
• характеризувати державотворчі
процеси, зміни в політичному, соціально-
економічному, національному, куль-
турному житті, здобутки України на
шляху інтеграції у європейський, світо-
вий простір; діяльність і здобутки вка-
заних персоналій;
• визначати основні тенденції су-
спільного розвитку України за часів
незалежності;
• пояснювати причини європейської
інтеграції України;
• сприймати та інтерпретувати різ-
новидові історичні джерела, що стосу-
ються теми.
ДЕРЖАВОТВОРЧІ ПРОЦЕСИ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇ-
НІ. Обрання у грудні 1991 р. Президентом України
Кравчука лише розпочало інституалізацію нової
истеми влади в Україні. Перед українським наро-
дам постало завдання розбудови власної суверен-
ної, правової демократичної держави. Необхідно
іуло здійснити трансформацію командно-адміні-
гративної економіки у ринкову, вивести Україну
а міжнародну арену.
У жовтні 1991 р. було прийнято Закон України
Про громадянство України». Він не передбачав по-
війною громадянства, що мало колосальне значен-
ні для новоствореної держави, якій потрібно було
ідходити від радянського минулого.
Важливою складовою утвердження державності
уло формування державних символів України.
/ середині січня 1992 р. Президія Верховної Ради
'країни видала указ «Про Державний гімн Украї-
г». Було вибрано музичігу редакцію національного
мну на слова П. Чубинського «Ще не вмерла
країни і слава, і воля...», автором якої був компо-
тор М. Вербицький. 22 січня у Києві відбувся мі-
тинг громадськості за участю новообраного Прези-
дента України Л Кравчука, присвячений Дню со-
борності українських земель. 28 січня національний
синьо-жовтий прапор було затверджено як Дер-
жавний прапор України.
19 лютого після тривалих дебатів парламент за-
твердив тризуб як малий герб України. У постанові
зазначалося, що тризуб є головним елементом май-
бутнього великого Державного герба України.
24 серпня 1992 р. Л. Кравчук зробив останній
крок у переосмисленні історичного минулого: при-
йняв від президента Державного центру УНР в ек-
зилі (вигнанні) атрибути державної влади - клей-
ноди гетьмана І. Мазепи, а також Грамоту про при-
пинення повноважень Державного центру УНР.
СТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ. Верховна Рада ще
24 серпня 1991 р. затвердила постанову про негайні
заходи із запобігання можливим спробам військово-
го перевороту. 20 вересня було ухвалено постанову
Верховної Ради «Про створення Служби національ-
ної безпеки України», а 4 листопада закони «Про
31. Становлення України як незалежної держави • 343
Національну гвардію України», «Про державний
кордон України», «Про Прикордонні війська
України».
6 грудня 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон
«Про Збройні Сили України». Проголошувалося,
що Україна як незалежна держава і суб’єкт міжна-
родного права створює власні Збройні Сили: вій-
ська наземної оборони, війська оборони повітряно-
го простору і військово-морські сили. Новостворене
Міністерство оборони очолив генерал авіації К. Мо-
розов. Під керівництвом нового міністра було роз-
роблено програму скорочення Збройних Сил і за
три роки звільнено в запас понад 100 тис. офіцерів,
прапорщиків і мічманів.
Керівництву України не вдалося вплинути на ко-
мандування Чорноморського флоту, який майже
цілком перебував на українських військово-мор-
ських базах, щоб флот служив новій державі.
У жовтні 1993 р. парламент прийняв Воєнну док-
трину. Вона проголошувала, що Україна не вбачає в
сусідніх країнах супротивників і не є потенційним
противником жодної держави.
Із метою зберегти контроль над колишньою ра-
дянською армією Російська Федерація створила
Об’єднане командування країн СНД. Україна не
увійшла до цієї наднаціональної структури. Сувере-
нітет нової держави у військовій сфері було збере-
жено.
ПОВЕРНЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР НА БАТЬКІВЩИ-
НУ. СТАТУС КРИМУ. Проголошення незалежності
України відкрило шлях кримським татарам до по-
вернення на історичну батьківщину. У грудні 1991 р.
Президент Л. Кравчук заявив, що для їхнього по-
вернення потрібно створити належні умови. Водно-
час керівництво України не вважало за доцільне пе-
ретворення Автономної Республіки Крим на націо-
нально-територіальну автономію. 29 квітня 1992 р.
Верховна Рада України ухвалила Закон України
«Про статус Автономної Республіки Крим», а 17 бе-
резня 1995 р. Закон України «Про Автономну Рес-
публіку Крим». На конституційному рівні 28 черв-
ня 1996 р. у статус Автономної Республіки Крим
окреслено у «Розділі X. Автономна Республіка
Крим» Конституції України Ці документи визна-
чили новий конституційно-правовий статус Кри-
му - невід’ємна автономна республіка у складі
України.
ОСІ
ТІ.
Пр<
яка
«Пр
на&
роз’
між
їм п
ВИЗІ
пре:
стій
щоб
том,
біль
п
Раді
ням
жені
твер
лися
впер
за їм
парл
д<
лись
ної і
(сп:
парті
рила
(Сел
госпс
ту на
сили
перег
В. Ч
Коми
Леонід
ком.
себе
КПРІ
344 •
•онід Кучма
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ БАГАТОПАРТІЙНОС-
ТІ. Ще у липні 1991 р. було запроваджено посаду
Президента України. У Конституцію УРСР 1978 р„
яка не втратила чинності, було внесено доповнення:
^Президент України є главою держави і главою вико-
навчої влади України». Однак це доповнення не
роз’яснювало, як розподіляються повноваження
між Президентом України і Верховною Радою, йк
ім підпорядковуються виконавчі органи влади. Не-
визначеність розподілу владних повноважень між
президентом і Верховною Радою призводила до по-
стійного тертя. Коли Л. Кравчук почав домагатися,
щоб наповнити президентську владу реальним зміс-
том, народні депутати поставилися до цього зде-
більшого негативно.
Протистояння Президента України і Верховної
Ради на тлі всеохопної кризи закінчилося рішен-
ням обох сторін достроково припинити повнова-
ження і звернутися до виборців із проханням під-
твердити мандати. У березні й квітні 1994 р. відбу-
тися вибори до Верховної Ради України. Вони
вперше проводилися на багатопартійній основі, але
та мажоритарною системою. Половину місць у
парламенті здобули позапартійні кандидати.
До початку виборчої кампанії 1994 р. сформува-
лись нові політичні сили: прихильники комуністич-
ної ідеї заснували Соціалістичну партію України
СПУ) на чолі з О. Морозом. Аграрна частина ком-
партійно-радянської номенклатури в 1993 р. утво-
рила політичну партію, яку назвали Селянською
(СелПУ), очолив її колишній міністр сільського
осподарства О. Ткаченко. Народний рух остаточно
перетворився на політичну партію. Її лідером став
І* Чорновіл. Відбулось відновлення забороненої
Компартії України (КПУ) на чолі з П. Симонен-
гом. На II з’їзді в березні 1995 р. КПУ проголосила
ебе наступницею партії, що існувала у складі
КПРС. Саме ці партії змогли провести до парламен-
ту найбільшу кількість депутатів. Інші політичні
или мали одного-двох депутатів, що не могло
вплинути на формування по-
літичних сил. Хоча значна
частина депутатів з-поміж
обраних у 1994 р. була без-
партійною, новий парламент
потрапив під контроль кому-
ністів, які набрали відносну
більшість голосів. Головою
Верховної Ради депутати об-
рали лідера СПУ О. Мороза.
У червні й липні 1994 р.
відбулися позачергові вибо-
ри Президента України. За президентське крісло
змагались семеро кандидатів, жоден із яких не зміг
набрати більше ніж половину голосів. До другого
туру вийшли Л. Кравчук і колишній прем’єр-
міністр Л. Кучма. Президентом став Леонід Кучма.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. Конституційний процес
розпочався з Декларації про державний суверенітет
України. В основу проекту Основного Закону було
покладено Загальну декларацію прав людини, пак-
ти ООН про економічні, соціальні й культурні пра-
ва та інші основоположні міжнародні документи.
Найскладнішою виявилася проблема розподілу
владних повноважень між Верховною Радою та
Президентом України. Більшість депутатів парла-
менту не бажала передавати Президенту реальної
виконавчої влади. Через це конституційний процес
зайшов у глухий кут. Чинною залишалася Консти-
туція УРСР 1978 р., до якої внесли понад 200 по-
правок. Після президентських виборів 1994 р. була
створена нова Конституційна комісія з двома спів-
головами - Л. Кучмою і О. Морозом. За чотири дні
до вичерпання строку дії Конституційного договору
4 червня 1996 р. Верховна Рада ухвалила в першому
читанні доопрацьований проект нового Основного
Закону. Однак перспектив на його ухвалення в ці-
лому не було через відсутність необхідної кількості
голосів. 26 червня Л. Кучма підписав указ «Про
проведення Всеукраїнського референдуму з питан-
ня ухвалення нової Конституції України». У ситуації
гострої політичної кризи в парламенті було сформо-
вано узгоджувальну комісію, яку очолив Михайло
Сирота. 27 червня 1996 р. Верховна Рада почала
своє історичне засідання, присвячене розглядові
Конституції. Постатейне узгодження проекту три-
вало день і ніч. Остаточне голосування відбулося
вранці 28 червня. Відпрацьований узгоджувальною
комісією М. Сироти і вже прийнятий постатейно
проект набрав при голосуванні в цілому 315 голосів.
ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ У 1991-2004 рр. Україна
успадкувала економічну кризу від радянських часів.
Однак тяжкий стан народного господарства спри-
чинили і власні невдачі молодої держави.
По-перше, українська управлінська еліта була не-
досвідченою. Вона несміливо ухвалювала рішення,
тому що раніше її привчали тільки виконувати вка-
зівки союзного центру. По-друге, навіть вдалі рі-
шення важко втілювалися в життя. Виконавчу вер-
тикаль радянських часів було зруйновано, а ство-
рення нової постійно натрапляло на перешкоди,
викликані політичною боротьбою. По-трете, після
31. Становлення України як незалежної держави • 345
зруйнування попередньої системи управління еко-
номіка вже не була командною, але ще не стала рин-
ковою. Вона перебувала в хаотичному стані. Надто
тісно пов’язане з російською економікою, україн-
ське господарство змушене було пасти задніх, про-
кладаючи курс за межами нової держави. Це був
найгірший з усіх можливих варіантів трансформації
командної економіки в ринкову. '
Проявом негативних тенденцій стали ринкові ре-
форми, що почалися в Росії на початку 1992 р. з лі-
бералізації цін. Унаслідок цього ціни на газ в Украї-
ні зросли за 1992 р. у 100 разів, а на нафту - у
300 разів. Зростання цін на енергоносії почало роз-
кручувати спіраль інфляції. За 1992 р. гроші знеці-
нилися у 21 раз, за 1993 р. - у 103 рази. Такої гіпер-
інфляції не спостерігалося у ті часи в жодній краї-
ні світу.
У 1994 р. Національний банк України розпочав
дефляційну політику. Але приборкання інфляції
досягалося через штучне затримання виплат зар-
платні, пенсій, інших соціальних вида гків, зростан-
ня неплатежів за товари й послуги.
Повноцінну національну валюту - гривню - пе-
редбачалося запровадити ще в 1992 р. Однак ситуа-
ція в економіці невпинно погіршувалася, курс купо-
нокарбованця стрімко падав. У листопаді 1994 р. в
обігу з’явилася 500-тисячна купюра, а у травні
1995 р. - номіналом 1 мільйон, реальна вартість
якої не перевищувала семи доларів.
Щоб перешкодити знеціненню купонокарбован-
ця, уряд запровадив фіксований курс купонів щодо
долара та рубля. Але це призвело лише до зростан-
ня тіньової економіки, колосального посилення ко-
рупції в управлінському апараті й відпливу вітчиз-
няних капіталів за кордон.
Прагнучи знайти ресурси для бюджету, уряд по-
чав збільшувати податки. В Україні було встановле-
но найвищу у світі ставку податку з громадян -
90 % від одержаного прибутку.
Населення різко зменшило купівлю товарів три-
валого користування і витрачало кошти переважно
на продовольчі товари. Витрати на їжу в сімейних
• Тіньова економіка - господар-
ська діяльність, яка відбувається
поза офіційним (державним) облі-
ком і контролем та не відобража-
ється в офіційній статистиці.
Діяльність таких суб'єктів не перед-
бачає наповнення бюджету й дер-
жавних фондів, вони не сплачу-
ють податків, збільшуючи власні
прибутки.
• Олігарх - представник великого
капіталу з надмірним впливом у
медіа та владі, що становить значну
загрозу для стабільності та успіху
держави, її демократичному та еко-
номічному розвитку.
бюджетах у середині 1990-х рр. перевищили 70 %.
На інші потреби залишалося не більше ніж 30 25 %
чистого доходу сім’ї.
Прогресуюче збідніння основної маси населення
за колосальної концентрації коштів і майна в руках
нечисленних скоробагатьків засвідчували явну не-
спроможність державних інститутів регулювати
здійснення ринкових перетворень.
Соціальна поляризація стимулювала економічну
стагнацію, гальмувала демократичні перетворення
і нагромаджувала в суспільстві небезпечний про-
тестний потенціал.
У 1995-1998 рр. здійснювалася сертифікатна
приватизація. 19 млн громадян України одержали
приватизаційні майнові сертифікати (ваучери), тоб-
то формально стали акціонерами приватних компа-
ній. За цей час було приватизовано майже 50 тис.
об’єктів. Завдяки приватизації досить швидко було
подолано товарний дефіцит і з’явилися передумови
для формування середнього класу. Унаслідок сер-
тифікатної приватизації в країні з’явилися фондові
біржі й позабіржовий фондовий ринок торговель-
них систем. Утворився вторинний ринок цінних па
перів, стала можливою вже не паперова (сертиф
катна, ваучерна), а грошова приватизація. Почалася
концентрація власності на засоби виробництва в ру-
ках невеликої групи людей, здатних скуповувати
цінні папери найперспективніших підприємств, що
призвело до остаточного формування прошарку
олігархів.
ОЛІГАРХІЧНА СИСТЕМА. Грошова приватизація
почалася в Україні з 1999 р. Вона мала істотні пе
реваги перед сертифікатною, проте в українських
умовах негайно обросла тіньовими схемами, у яких
брали участь представники владної верхівки. По-
тенційні власники, зазвичай фінансово-промислов.
групи, часто-густо використовували механізм штуч
ного банкрутства та корупційні схеми, щоб придба-
ти приватизаційні об’єкти без конкурентів і фінан
сових зобов’язань перед кредиторами. Олігархічна
система ґрунтується на зрощенні різних фінансово
• Корупція - негативне суспільне
явище, яке проявляється у злочин-
ному використанні службовими
особами, громадськими і політич-
ними діячами їхніх прав і посадо-
вих можливостей із метою особис-
того збагачення.
ггрі
чоі
з в
ве.і
абс
дає
пег
не
нот
ЗА!
том
схв
вих
їх з
Це
вов
5
пол
МІКІ
меж
завг
лют
туї
ном;
час
Укр.
щен;
26,6;
істот
змог
до 91
Відт<
і сяг
Одне
ДЕМі
мічнг
демої
ЛИХ Е
щила
1992
СТІННІ
ХТО ВІ
лося.
ПОВИВ
попул
ваніст
початі
Вікові
особлі
Злиде
346 •
промислових груп (кланів) із владою, унаслідок
чого перші впливають на державне управління
з метою захисту своїх бізнес-інтересів. В Україні
великого поширення набула практика створення
або придбання олігархами різноманітних З МІ, що
дає їм можливість формувати суспільну думку з
певного питання. Олігархічна система в Україні
не змогла перетворитись на успішний бізнес захід-
ного зразка.
ЗАПРОВАДЖЕННЯ ГРИВНІ. Проголошену Президен-
том Л. Кучмою стратегію економічних реформ було
схвалено Верховною Радою. Президент залучив но-
вих людей, здатних проводити реформи, і розпочав
їх з основного: лібералізації цін та валютного курсу.
Це означало, що держава відмовилася від невмоти-
вованого втручання в економічні відносини.
У вересні 1996 р. в обіг запровадили гривню, що
поліпшило умови для подолання доларизації еконо-
міки і припинення «втечі» вітчизняних капіталів за
межі країни. Істотною вадою грошової реформи був
завищений курс гривні щодо долара та інших ва-
лют. Завищений курс підривав можливості експор-
ту і не давав змоги швидко покласти край натураль-
ному обміну (бартеру) у внутрішній торгівлі. Під
час запровадження гривні мінімальна зарплата в
Україні становила 15 гри і за два роки була підви-
щена до 55 грн (у доларовому еквіваленті - з 8,5 до
26,6). Спричинена російським дефолтом інфляція
істотно знизила її рівень. Навесні 2000 р. держава
'змогла підвищити гарантований мінімум зарплати
до 90 грн, еквівалентних тільки 16,6 долара США.
Відтоді офіційний мінімум зарплати почав зростати
|і сягнув на початку 2002 р. 140 грн (25,7 долара).
Однак він не перевищив рівня 1996 р.
ДЕМОГРАФІЧНІ ТА МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ. Еконо-
мічна та екологічна ситуація негативно впливала на
демографічні показники. У 1991 р. кількість помер-
іих в Україні вперше за багато десятиліть переви-
Іщила кількість новонароджених. Однак у 1991—
1992 рр. кількість тих, хто приїхав в Україну на по-
стійне проживання, перевищувала чисельність тих,
.хто вибув за її межі. Тому населення ще збільшува-
лося. Досягнутий на початок 1993 р. максимум ста-
Іговив 52,2 млн осіб. У наступні роки почалася де-
юпуляція - перевищення смертності над народжу-
’заністю. Перепис 2001 р. зареєстрував 48,4 млн, а на
вочаток 2011 р. у країні проживали 45,7 млн осіб.
Вікова структура народонаселення в Україні була
собливо несприятливою у сільській місцевості.
1 Ілиденність негативно впливала на стан здоров’я та
фізичний розвиток людей. Показник смертності по-
гіршувався і через кризовий стан системи охорони
здоров’я. Доступ до високоякісних медичних послуг
став обмеженим, ліки багаторазово подорожчали.
Складна соціально-економічна ситуація спричини-
ла різноманітні міграційні процеси. Проблеми, що
охопили сільське господарство, призвели до масо-
вого виїзду населення із сільської місцевості, осо-
бливо молоді. Результатом внутрішньоміграційних
процесів стало «вимирання села», адже через виїзд
працездатного населення з карти України зникли
цілі населені пункти. Широкомасштабною стала
трудова еміграція, яка охопила всі регіони України
та була спрямована як на Захід, так і на Схід. Поши-
реними стали випадки виїзду цілими сім’ями на по-
стійне місце проживання за кордон.
ПОЧАТОК ІНТЕГРАЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ І СВІТОВИЙ
ПРОСТІР. На початок 2004 р. Україну визнали й
установили з нею дипломатичні відносини 173 кра-
їни. Визнання відбувалося не лише на двосторон-
ньому рівні. ЗО січня 1992 р. Україна стала членом
Конференції з безпеки та співробітництва в Європі
(з 1995 р. - Організації з безпеки та співробітни-
цтва в Європі, ОБСЄ).
У перші роки незалежності американська адміні-
страція ставилася до України дуже стримано - як
до країни, що, на їхню думку, неочікувано виявила-
ся нелегітимним власником третього у світі за по-
тужністю ракетно-ядерного потенціалу. Сукупний
потенціал розміщеної в Україні однієї лише 43-ї ра-
кетної армії перевищував потенціал Великої Брита-
нії, Франції або КНР. У травні 1992 р. у Лісабоні
Україна підписала протокол до договору між СРСР
і США від 31 липня 1991 р. про скорочення й
обмеження стратегічних наступальних озброєнь
(СНО-1).
5 грудня 1994 р. у Будапешті відбувалася зустріч
глав держав і урядів - учасниць Наради з безпеки
та співробітництва в Європі. Президенти США і
Росіійської Федерації, прем’єр-міністр Великої
Британії надали Україні гарантії безпеки. Зокре-
ма, вони зобов’язалися поважати незалежність і су-
веренітет і чинні кордони України, утримуватися
від економічного тиску.
Не одразу керівництво України виявило інтерес
до співробітництва з НАТО. Проте коли ця оргйїіі-
зація в січні 1994 р. ініціювала програму «Партнер-
ство заради миру» (ПЗМ), Україна першою з країн
СНД приєдналася до неї. У липні 1997 р. під час
саміту країн — членів НАТО в Мадриді було підпи-
сано Хартію про особливе партнерство між Украї-
31. Становлення України як незалежної держави • 347
ною та Організацією Північноатлантичного дого-
вору. Однак у червні 2004 р. на саміті НАТО в
Стамбулі Л. Кучма визнав, що Україна не відпові-
дає критеріям членства в Альянсі, а 15 липня пере-
глянув Воєнну доктрину України, скасувавши
пункт про майбутній вступ країни до Північно-
атлантичного альянсу.
Першим важливим етапом співпраці Украпім з
Європейським Союзом став вступ України до
Ради Європи 9 листопада 1995 р. Він зробив мож-
ливим прагнення наступної мети - про асоціацію з
Євросоюзом і відтак про повноцінне членство в
ньому.
.. Політико-правові засади співпраці ЄС з Украї-
ною були закладені Договором про партнерство і
співробітництво між Україною і Євросоюзом, під-
писаним у червні 1994 р. в Люксембурзі. У 2007 р.
розпочато переговори про укладення нового догово-
ру, який мав замінити Договір про партнерство і
співробітництво. Угода про асоціацію України з
ЄС давала змогу перейти від партнерства й співпра-
ці до політичної асоціації та економічної інтеграції.
ПОЛІТИЧНА РОЗБУДОВА СУСПІЛЬСТВА. РУХИ ПРО-
ТЕСТУ НА ПОЧАТКУ 2000-х рр. 31 жовтня 1999 р. від-
булися чергові президентські вибори. У другий тур
вийшов чинний президент Л. Кучма та лідер кому-
ністів П. Симоненко. Президентом було обрано
Л. Кучму, за якого проголосували майже 16 млн ви-
борців, тобто 56,2 %. Другий термін Л. Кучми був
пов’язаний із певною економічною стабілізацією і
загостренням суспільно-політичної ситуації. Восе-
ни 2000 р. розгорівся «касетний скандал» — публіка-
ція записів, на яких нібито за участі Л. Кучми обго-
ворювалось зникнення опозиційного журналіста
Георгія Гонгадзе. Це призвело до початку акції
«Україна без Кучми». Багаточисельні мітинги про-
водили у різних містах України, а у центрі Києва
було створено наметове містечко. Особливо запе-
клими були сутички 9 березня 2001 р. - у річницю
народження Тараса Шевченка. Загалом акція не до-
сягла своєї мети, проте протестні рухи не припини-
лись. Після чергових парламентських виборів 2002 р.
опозиція провела низку масштабних акцій протесту
під гаслами «Повстань, Україно!». Метою акції
було проведення дострокових президентських ви-
борів. Акція мала значний вплив на полі тичну ситу-
ацію в Україні до президентських виборів 2004 р.
ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ. Президентські вибори
відбулися 31 жовтня 2004 р. У західних і централь-
них областях перевага була за В. Юшенком, у пів-
денних і східних - за В. Януковичем: Ющенко на-
брав 39,87 % голосів, Янукович - 39,32 %, тобто на
0,55 % менше. Від початку було зрозуміло, що дру-
гий тур голосування неминучий. У другому турі
21 листопада Захід і Центр проголосував переваж-
но за В. Ющенка, а Південь і Схід - за Януковича.
Загалом по Україні Ющенко вигравав вибори у
другому турі, якби не високий рівень фальсифіка-
цій в окремих регіонах. Відрив між кандидатами на
користь Януковича, як твердила ЦВК, становив по
Україні 812 тис. голосів, а явка на вибори в Донбасі
зросла на 843 тис. громадян порівняно з першим ту-
ром (до 89 % виборців у списках у Луганській об-
ласті і до 96,6 % - у Донецькій області).
Коли закінчувалося голосування, у Києві на
Майдані Незалежності зібралося близько ЗО тис.
громадян. Наступного дня, у понеділок вранці, їх
кількість зросла до 100 тис.
Одразу після оголошення ЦВК фальсифікова-
них результатів другого туру В. Ющенко звернув-
ся через довірену особу до Верховного Суду Украї-
ни з вимогою визнати недійсними результати голо-
сування у Донецькій і Луганській областях через
масові порушення законодавства, що спотворювали
результати народного волевиявлення.
Увечері 25 листопада Верховний Суд України
заборонив ЦВК оприлюднювати результати вибо-
рів. Після багатьох днів протистояння Верховний
Суд України визнав за необхідне відновити права
суб’єкта виборчого процесу шляхом проведення
повторного голосування за правилами, визначени-
ми законом про вибори Президента України. По-
вторне голосування другого туру було призначене
на 26 грудня.
Вихід із політичної кризи вдалося знайти завдя-
ки тривалим переговорам і напрацюванню компро-
місного рішення: з боку влади головною поступкою
була згода на проведення перегодовування другого
туру виборів, а з боку опозиції - згода на конститу-
ційну реформу, за якою з 2006 р. Україна ставала
парламентсько-президентською республікою.
• 9 грудня 2004 р. Верховна Рада України законо-
давчо започаткувала конституційну реформу.
• Кабінет Міністрів ставав вищим органом у систе-
мі органів виконавчої влади.
• Уряд призначався парламентом за поданням
Президента України.
• Кандидатуру для призначення на посаду
прем’єр-міністра Президент України вносив за
пропозицією коаліції депутатських фракцій у
Верховній Раді, яка становила більшість у парла-
менті.
348 •
• Верховна Рада мала працювати не чотири, а п’ять
років.
• Вибори до парламенту відбувалися на пропор-
ційній основі.
• Президент здобував право достроково припини-
ти повноваження Верховної Ради, якщо протя-
гом одного місяця вона не змогла сформувати
парламентську більшість.
Віктор Ющенко
повторне голосування дру-
гого туру відбулося 26 грудня
2004 р. Його загальні підсум-
ки, за даними ЦВК, були такі:
• за В. Ющенка проголосу-
вали 15 млн 116 тис. осіб
(51,99 % кількості виборців,
які взяли участь у голосуван-
ні);
• за В. Януковича проголо-
сували 12 млн 849 тис. осіб
(44,2 %).
Помаранчева революція має точні хронологічні
межі: від ночі на понеділок 22 листопада до вердикту
Верховного Суду, оприлюдненого 3 грудня 2004 р.
Вибух народного гніву в масштабах, які здивували
весь світ, був спричинений не стільки неочікува-
ними результатами президентських виборів, скільки
глибоким незадоволенням народу своїм становищем.
• Помаранчева революція - сукупність протестів,
мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадян-
ської непокори в Україні на підтримку Віктора
Ющенка, як реакція на оприлюднення ЦВК
попередніх результатів голосування у другому турі
президентських виборів з ознаками масових фаль-
сифікацій.
УКРАЇНА В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН.
Долучення України до системи міжнародних відно-
син пов’язане із референдумом 1 грудня 1991 р. Вже
2 грудня незалежність України визнали Польща та
Канада. На початок 1993 р. Україну визнали 149
країн світу, а зі 132 наша держава мала дипломатич-
ні відносини. 8 грудня 1991 р. було підписано угоду
про створення Співдружності Незалежних Дер-
жав - регіональної організації, що охоплює деякі
іпострадянські країни. Україна була асоційованим
кленом цієї організації до фактичного припинення
участі в ній у 2018 р.
І Однією з перших визнала незалежність України
^Російська Федерація, проте це не перешкоджало їй
заявляти про свої територіальні претензії. У травні
11992 р Верховна Рада РФ заявила, що документи
про передання в 1954 р. Кримської області Україні
не мають юридичної сили з моменту їх прийняття.
Одним із найдражливіших для обох сторін було
питання Чорноморського флоту, вартість якого, за
оцінками міжнародних експертів, дорівнювала ста-
ном на початок 1992 р. приблизно 80 млрд доларів
США. Переговорний марафон закінчився 28 травня
1997 р. Цього дня голови урядів України й Росії
підписали угоду про статус та умови перебування
Чорноморського флоту Російської Федерації на
території України. Зокрема, було домовлено, що
Севастополь залишиться базою тимчасового пере-
бування Чорноморського флоту РФ до 2017 р. на
правах оренди. Було укладено Договір про дружбу,
співробітництво і партнерство між Україною і Ро-
сійською Федерацією. Російська Федерація уклала
міждержавний договір, у якому було зафіксовано
територіальну цілісність України і російсько-укра-
їнський кордон, який склався історично.
Розширення Євросоюзу й НАТО в східному на-
прямі спонукали РФ до рішучих дій у відновленні
свого впливу на Україну. У лютому 2003 р. у Мо-
скві відбулася неформальна зустріч президентів Ро-
сії, України, Казахстану і Білорусі, на якій було до-
сягнуто домовленості про формування Єдиного
економічного простору (ЄЕП). Водночас Росія
спровокувала «тузлинську кризу», яку російські
дипломати використовували, щоб прив’язати Укра-
їну до євразійського геополітичного простору. Ро-
сійська сторона розпочала будувати дамбу, що мала
з’єднати Таманський півострів з піщаною косою
Тузла, що є територією України, та встановити там
свою прикордонну заставу.
КУЛЬТУРА Й ДУХОВНІСТЬ. Роки незалежності стали
переламними в розвитку української культури. Для
цього періоду характерні ліквідація перепон на
шляху національної культури, скасування цензур-
них заборон, звільнення від ідеологічних догм соці-
алістичного реалізму, вільний доступ до здобутків
світової культурної скарбниці. Найпомітнішими є
позитивні зрушення в галузі відродження історич-
ної пам’яті, повернення забутої або забороненої
культурної та мистецької спадщини, активізації
культурного життя в регіонах, піднесення народної
творчості тощо. На початку 90-х рр. минулого сто-
ліття Україна мала потужний науковий потенціал,
проте скорочення бюджетних асигнувань позначи-
лося на загальному стані науки, спричинивши ма-
совий відплив наукових кадрів. Попри це, упродовж
багатьох десятиліть провідні позиції у світовому
електрозварюванні посідає Інститут електрозварю-
31. Становлення України як незалежної держави • 349
вання ім. Є. Патона. Україна має розвинуте авіабу-
дівництво, яке забезпечується силами КБ «Лнто-
нов» та інших наукових установ. Україна продо-
вжує активну співпрацю у космічній сфері. У грудні
1997 р. на космодромі імені Джона Кеннеді (штат
Флорида, США) приземлився шатл «Колумбія».
У складі інтернаціонального екіпажу був і пред-
ставник України - космонавт Леонід Каденюк. Він
здійснив космічний політ, який тривав 15 діб, і про-
вів 10 наукових експериментів з космічної ботаніки,
які підготували вчені Національної академії наук
України.
Найпонулярніїпим жанром літератури стала ху-
дожня публіцистика. Багато письменників активно
долучилися до політичного життя, поєднуючи твор-
чість із громадською й державною діяльністю. Це,
зокрема, І. Дзюба, І. Драч, Р. Іваничук, Д. Павличко,
Ю. Щербак, В. Яворівський та ін. До читачів повер-
нулися заборонені або замовчувані в попередні
роки твори В. Винниченка, М. Зерова, М. Куліша,
Є. Маланюка, Олександра Олеся, Є. Плужника,
В. Стуса. Українське суспільство вперше отримало
можливість ознайомитися з творчістю літераторів
української діаспори: Івана Багряного, Василя Бар-
ки, Олега Ольжича, Уласа Самчука, Олени Теліги
та ін.
Від кінця 1980-х рр. новим змістом наповнювало-
ся музичне мистецтво України, активізувалося му-
зично-концертне життя. Популяризації української
естрадної музики, авторської пісні сприяло прове-
дення у вересні 1989 р. в Чернівцях фестивалю
«Червона рута». У змаганнях брали участь відомі
тоді гурти «ВВ» (соліст О. Скрипка), «Брати Гадю-
кіни» (соліст С. Кузьмінський), «Зимовий сад» (со-
ліст А. Тищенко), «Кому вниз» (соліст А. Середа),
«Сестричка Віка» тощо. У 2003 р. представник
України вперше взяв участь у пісенному конкурсі
Євробачення, а вже у 2004 р. Руслана Лижичко
принесла Україні перемогу.
Для України є характерною іюліконфесіиність і
надзвичайна інтенсивність релігійного життя. Ще у
квітні 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон Украї-
ни «Про свободу совісті та релігійні організації».
Панівна в західних областях України греко-като-
лицька церква за чотири століття існування тісно
зрослася з культурою, звичаями і традиціями місце-
вого населення. Упродовж 1990-х рр. вона повністю
відновила довоєнну чисельність парафій. У 1996 р.
Папа Римський Іван Павло II задовольнив прохан-
ня греко-католиків і поширив юрисдикцію глави
УГКЦ (з 2001 р. ним був кардинал Любомир Гу-
зар) на територію всієї України.
• Поліконфесійність - наявність багатьох релігій-
них течій на території однієї країни внаслідок пара-
лельної діяльності як найпоширеніших релігій, так і
їхніх відгалужень, напрямів, сект.
Після здобуття Україною
незалежності деякі політики
підштовхували православ-
них ієрархів до утворення
окремої від Московського
патріархату Української по-
місної церкви. Політичні
діячі на чолі з президентом
Л. Кравчуком переконали
патріаршого екзарха, митро-
полита Київського і Галиць-
кого Філарета розпочати
Любомир Гузар
утворення єдиної Української православної церкви.
Філарет почав діяти, але негайно наразився на від-
січ із боку патріарха РПЦ Алексія II. У березні
1992 р. архієрейський собор РПЦ у Москві змусив
Філарета покинути кафедру, яку він посідав
з 1966 р. Тоді прихильники Філарета об’єдналися
з УАПЦ і утворили Українську православну церкву
Київського патріархату (УПЦ КП). Патріархом
об’єднаної церкви обрали главу УАПЦ 94-річного
Мстислава, його заступником - Філарета. Проте в
УПЦ КП майже відразу стався розкол. Виникла
нова УАПЦ. По смерті Мстислава у 1993 р. патріар-
хом УАПЦ став Володимир Ярема, а патріархом
УПЦ КП обрали митрополита Володимира (у
миру - Василь Романюк). Після смерті патріарха
Володимира 1995 р. митрополита Філарета було
обрано предстоятелем УПЦ КП, патріархом Київ-
ським і всієї Руси-України.
Тренувальний тест до теми 31
Завдання 1-26 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний ва-
ріант відповіді.
1. Що характерне для стану промисловості України після
розпаду Радянського Союзу?
А Перебувала в кризовому стані, оскільки
була міцно пов'язана з економікою Росії
та іншими колишніми республіками
СРСР.
Б Більшість товарної продукції України становили високо
якісні товари повсякденного попиту.
А Б В г
350 •
В Використання власних енергетичних ресурсів, застосу-
вання енергозберігаючих технологій.
Г Унаслідок прямих інвестицій бізнесу 80% основних
фондів промисловості та транспорту було оновлено
найсучаснішим обладнанням.
2. Які терміни характеризують явища в економіці Украї-
ни на початку незалежності, що про них свідчить
карикатура? ,
і і і і А ринкові відносини, номенклатура
----------Б урбанізація, демографічний спад
———— В дефіцит, гіперінфляція
Г тіньова економіка, корупція
3. Для соціальної сфери та демографічних процесів пері-
оду перших років незалежності (1992-1994) було харак-
терним...
———— А приборкання інфляції, вчасні виплати
— — — — зарплатні, пенсії та інших соціальних ви-
———— плат
Б прогресуюче зубожіння основної маси
населення, соціальна поляризація
В подолання процесів депопуляції: кіль-
кість померлих в Україні не перевищува-
ла кількість новонароджених
Г зростання купівельної спроможності на-
селення через запровадження в обіг на-
ціональної валюти - гривні
4. Які з перелічених тверджень стосуються міжнародних
відносин України у період 1992-1995 рр.?
।———— А Визнання України країнами світу пере-
Л шкодило Росії висувати їй свої територі-
1—1——— альні претензії.
Б Україна не приєдналася до Договору
про нерозповсюдження ядерної зброї.
В У вересні 1995 р Україна стала членом Ради Європи.
Г У 1994 р. з ініціативи Н. Назарбаєва Україна ввійшла до
1 Євразійського економічного співтовариства.
5. Що зумовило проведення позачергових президент-
ських виборів у 1994 р.?
1 завершення терміну перебування на посаді чинного
Президента України
2 загострення протистояння між Президентом України та
парламентом
З акції протесту через посилення економічної кризи в
державі
4 конституційні зміни до ухваленого нового Основного
Закону України
5 підписання Конституційного договору між Президен-
том та Верховною Радою
А 1,5
Б 2, З
В 3,4
Г 4, 5
6. Хто «вийшов» у другий тур з Л. Кучмою на виборах
Президента України 1994 р.?
А Леонід Кравчук
Б Олександр Мороз
В В'ячеслав Чорновіл
Г Петро Симоненко
А Б В Г
А Б В Г
7. За якого Президента України відбулася подія, про яку
йдеться в джерелі?
«О 18:30 розпочалося пленарне засідання, яке відкри-
ло знамениту "конституційну ніч" — з цієї миті майже
протягом 14 годин без перерви депутати поіменно го-
лосували по кожній окремій (зі 160) статті Конститу-
ції. Для затвердження кожної статті потрібно було не
менше 300 голосів. Героєм конституційної ночі став де-
путат Михайло Сирота, який представляв проект Кон-
ституції, запропонований погоджувальною комісією —
весь цей час він стояв на трибуні та був змушений за
регламентом представляти кожну статтю, коменту-
вати й пропоновані поправки, виголошувати стан-
дартну фразу: "Комісія просить прийняти"».
А Б В Г
А Леоніда Кравчука
Б Леоніда Кучми
В Віктора Ющенка
Г Віктора Януковича
8. Доповніть твердження.
Відповідно до 10 статті Конституції України
А державною мовою України визнано
українську мову
Б державний статус закріплено за україн-
ською та російською мовами
В державною мовою України визнано
українську мову, а в місцях компактного
проживання національних меншин -
мову цих меншин
Г за жодною мовою не закріплено статус
державної >
9. Хто з діячів змагався за президентське крісло в 2004 р.?
А Б В Г
А Леонід Кучма та Петро Симоненко
Б Віктор Ющенко та Віктор Янукович
В Юлія Тимошенко та Віктор Янукович
Г Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко
31. Становлення України як незалежної держави • 351
10. Чому інавгурація Президента України, засвідчена на
фотографії, відбулася не в приміщенні Верховної Ради?
А такою була вимога Конституції України
Б так постановив Конституційний Суд України
В через конфронтацію з Верховною Радою
Г такою була вимога виборців і дипкорпусу
11. Укажіть рядок, у якому цифри відповідають назвам
заштрихованих на картосхемі областей сучасної України.
А Б В Г
12. Для президентства Л. Кучми (1994-2004 рр.) харак-
терне...
1 подолання економічної кризи 1990-х рр.
2 створення фінансово-промислових кланів
З мирний вихід України зі складу СРСР
4 відмова України від ядерного статусу
5 створення державних структур влади
б зловживання під час приватизації
А 1,3,5
Б 2,3,4
В 1,2,6
Г 3,4,5
13. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з ви-
ступу голови Верховної Ради України В. Литвина?
«Сьогодні можна скільки завгодно говорити про полі-
тичний характер рішень Верховної Ради і Верховного
Суду України щодо визнання недійсними результатів
другого туру голосування і недовіру Центральній вибор-
чій комісії. Але при цьому не слід забувати, що саме вони
відкрили єдиний за даних обставин - правовий і легі-
тимний - вихід, розрядили гранично напружену політич-
ну атмосферу і стали тим проблиском надії, що дав
змогу відступити від безодні громадянського конфлік-
ту, зберегти державну незалежність і територіальну
цілісність України...»
А 2001 р. Б 2004 р.
В 2010 р. Г 2011р.
А 1) Тернопільська; 2) Житомирська;
3) Луганська; 4) Херсонська
Б 1) Івано-Франківська; 2) Тернопільська;
3) Херсонська; 4) Луганська
В 1) Івано-Франківська; 2) Житомирська; 3) Харківська;
4) Херсонська
Г 1) Тернопільська; 2) Житомирська; 3) Харківська, 4) Лу-
ганська
А Б В, г
14. У чому полягала суть змін до Конституції України
2004 р.?
1 Верховна Рада обирається на 5 років, вибори до парла-
менту відбуваються на пропорційній основі.
2 Парламент дає згоду на призначення всього складу
уряду та одночасно затверджує Програму діяльності
Кабінету Міністрів.
З Кандидатуру прем'єр-міністра Президент України вно-
сить за пропозицією коаліції депутатських фракцій, яка
становить більшість у Верховній Раді. '
4 Уряд уповноважений призначати на посади та звільня-
ти з посад голів обласних державних адміністрацій.
5 Кабінет Міністрів складає повноваження перед ново-
обраним Президентом України, а Президент не має
права достроково припинити повноваження Верховної
Ради.
А 1,2
Б 1,3
В 2, 5
Г 3,4
15. Коли було ухвалено документ, уривок з якого наве-
дено?
«Україна, враховуючи необхідність забезпечення
власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою
відповідальність у справі підтримання міжнародної
стабільності, як суверенна і незалежна, демократична,
соціальна, правова держава має Збройні Сили України із
необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздат-
ності».
А 24 серпня 1991р.
Б 6 грудня 1991 р.
В 8 грудня 1991 р.
Г 28 січня 1992 р.
16. Який статус Конституція України закріплює за терито-
рією Криму?
А область у складі України
Б автономна республіка у складі України
В союзна республіка
Г не закріплює особливого статусу
17. До ухвалення Конституції України Президент України
був главою...
А виконавчої влади
Б законодавчої влади
В судової влади
Г не мав визначеного статусу
18. За якою системою відбулись перші парламентські
вибори у незалежній Україні?
А пропорційною
Б мажоритарною
В змішаною
Г безпартійною
А Б В Г
А Б В Г
А Б В Г
А Б В Г
19. Другого Президента України зображено на фото
А Б В Г
20. Фрагмент якого документа наведено?
«Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверені-
тету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ
здійснює владу безпосередньо і через органи державної
влади та органи місцевого самоврядування».
А Декларації про державний суверенітет України
Б Акта проголошення незалежності України
В Конституції України
Г Закону України «Про Президента України»
21. Наслідком запровадження фіксованого курсу купо-
но-карбованця стало...
1 зростання тіньової економіки
2 стабілізації цін
З посилення корупції
4 введення в обіг гривні
5 збільшення золотовалютних резервів
А Б В Г
А 1, 2 Б 1, З
В 2, 4 Г 3, 5
22. Проведена у 1990-х рр. приватизація призвела до
формування прошарку...
А одноосібних дрібних підприємців
Б середнього класу
В олігархів
Г інтелігенції
А Б В Г
23. Національну валюту - гривню було запроваджено...
А у серпні 1991 р.
А Б В Г Б у травні 1995 р. В у вересні 1996 р. Г у січні 1999 р.
24. Яка риса була характерною ознакою демографічних
процесів в Україні у 1990-ті й на початку 2000-х рр.?
__________ А стагнація
А Б В Г Б депопуляція В низька смертність
Г імміграція
25. Документ, що надавав Україні гарантії безпеки у разі
відмови від ядерного статусу, має назву...
А Маастрихтський договір
Б Біловезька угода
В Мадридська хартія
Г Будапештський меморандум
31. Становлення України як незалежної держави • 353
26. З якою організацією Україна співпрацювала у про-
грамі «Партнерство заради миру»?
А ПАРЄ
Б ОБСЄ
В НАТО
г єс
У завданні 27 до кожного з чотирьох рядків інформації,
позначених цифрами, виберіть один правильний варі-
ант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
27. Установіть відповідність між іменами діячів та понят-
тями, що доцільні для їхньої характеристики.
1 Віктор Ющенко
2 Руслана Лижичко
З Леонід Каденюк
4 Любомир Гузар
А Б В Г д
1
2
3
4
А шатл «Колумбія»
Б Помаранчева революція
В УГКЦ
Г тіньова економіка
Д Євробачення
А Б В г
1
2
3
4
У завданнях 28-30 розташуйте події в хронологічній по-
слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
28. Установіть хронологічну послідовність подій.
А ухвалення Верховною Радою УРСР
Декларації про державний суверені-
тет України
Б затвердження Верховною Радою Ук-
раїни Державного прапора України
В проведення першого всеукраїнсько-
го референдуму та вибори Прези-
дента України
Г спроба антиконституційного перевороту в СРСР (ГКЧП)
29. Установіть хронологічну послідовність подій.
А обрання Віктора Ющенка Президен-
том України
Б обрання Леоніда Кучми Президен-
том України на другий термін
В вступ України до Світової організації
торгівлі
Г ухвалення Конституції України
ЗО. Установіть послідовність подій.
А обрання Президентом України Л. Куч-
ми
Б Помаранчева революція
В заснування Збройних Сил України
Г вступ України до Ради Європи
А Б В Г
1
2
3
4
А Б В Г
1
2
3
4
У завданнях 31-40, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
31. Які держави першими (2-3 грудня 1991 р.) визнали
незалежність України?
І—І—І—І 1 США
І—І—।—І 2 Польща
З Велика Британія
4 Канада
5 Угорщина
6 Італія
32. Які державотворчі заходи здійснено в період від
ухвалення Акта проголошення незалежності України
(24 серпня 1991 р.) до кінця 1992 рр.?
।—і—।—। 1 запровадження посади Президента УРСР
І—І—І—І 2 фіксація кордонів, визначення громадян-
ства
З затвердження символів державності: гімну, герба, пра-
пора
4 створення Збройних Сил України
5 впровадження сталої української валюти - гривні
6 ухвалення Конституції України
33. У яких умовах розгортався процес державотворення
в Україні у 1992-1994 рр.?
і—і—і—і 1 чітка взаємодія між законодавчою, вико-
I—І—І—І навчою і судовою гілками влади
2 невиробленість науково обґрунтованої мо-
делі розбудови незалежної держави
З скоординованість дій між політичними елітами та пар-
тіями
4 тотожність політичних пріоритетів у Східній і Західній
Україні
5 низький рівень політичної та економічної культури су-
спільства
6 високий рівень залежності української економіки від
зовнішніх чинників, фінансово-економічна криза
34. Які явища характерні для політичного життя України
кінця 1990-х- початку 2000-х рр.?
і—і—і—і 1 акція «Україна без Кучми»
І—І—І—І 2 позачергові парламентські вибори
З Помаранчева революція
4 імпічмент Президента України
5 зміни до Конституції України
6 формування кланової системи
35. У які роки президентські вибори відбувались у два
тури?
І І І І 11991Р‘
І—І—І—। 2 1994 р.
З 1999 р.
4 2002 р.
5 2003 р. (позачергові)
6 2004 р.
354 •
/ _ %
32. ТВОРЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНИ
Зміст навчального матеріалу:
Суспільно-політичне життя України в 2005-2013 рр. Авторитар-
ний режим Віктора Януковича. Революція Гідності. Небесна Со-
тня. Анексія Росією Криму. Агресія Росії проти України. Росій-
сько-українська війна. Добровольчі батальйони. Волонтерський
рух. Реакція світової спільноти. Спроби мирного врегулювання.
Соціально-економічний розвиток України до і після 2014 р.
Євроінтеграційний поступ України: Угода про асоціацію між
Україною та ЄС. Режим безвізового в'їзду в країни ЄС для грома-
дян України. Культура й духовність.
Дати подій:
2008 р. - вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ);
січень 2010 р. - обрання Віктора Януковича Президентом України;
листопад 2013 - лютий 2014 рр. - Революція Гідності, повален-
ня авторитарного режиму;
червень 2014 р. - обрання Петра Порошенка Президентом
України;
2014 р. - підписання Україною Угоди про асоціацію з Європей-
ським Союзом (ЄС);
вересень 2014 р., лютий 2015 р. - Мінські угоди.
Персонали: Петро Порошенко.
Поняття і терміни: Євромайдан, Революція Гідності, Небесна
Сотня, анексія, сепаратизм, антитерористична операція, тим-
часово окупована територія, кіборг, волонтерський рух, люстра-
ція, громадянське суспільство, безвізовий режим, екуменізм. \
Результати навчально-пізнавальної
діяльності:
• встановлювати та групувати вказані дати
відповідно до подій, явищ, процесів; співвід-
носити дати та історичні факти (події, явища,
процеси) з періодами, факти-події - з явища-
ми, процесами, визначати послідовність істо-
ричних подій, явищ процесів;
• визначати правильність застосування в
історичному контексті зазначених понять і
термінів;
• розпізнавати на картосхемі адміністра-
тивно-територіальні одиниці України (облас-
ті, АРК, міста Київ, Севастополь);
• характеризувати перебіг державотвор-
чих процесів в Україні впродовж останнього
десятиліття; природу походження, рушійні
сили та значення Євромайдану і Революції
Гідності; чинники формування громадян-
ського суспільства в незалежній Україні; важ-
ливість для України політичної асоціації, еко-
номічної інтеграції та впровадження безвізо-
вого режиму з ЄС; діяльність і здобутки
вказаних персоналій;
• визначати основні тенденції суспільного
розвитку України за часів незалежності;
основні тенденції та суперечності соціально-
економічного розвитку України в 2005-2008,
2008-2014 і після 2014 р.;
• пояснювати передумови, ознаки та на-
слідки агресії Росії проти України;
сприймати та інтерпретувати різновидові
історичні джерела, що стосуються теми.
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ В 2005-
2010 рр. З обранням Президентом України Віктора
Ющенка всі очікували реформ, які змінять обличчя
країни. Реформи, однак, не відбулися. Свою каден-
цію В. Ющенко розпочав із кадрових перестановок
на державній службі. Діючи згідно з коаліційними
домовленостями, В. Ющенко в січні 2005 р. підпи-
сав указ про призначення Юлії Тимошенко на пост
виконувачки обов’язків прем’єр-міністра. На по-
чатку лютого Верховна Рада затвердила її на цій по-
саді. Загострення конфлікту між представниками
влади змусило Ю. Тимошенко піти у відставку. На-
ступним прем’єр-міністром став Юрій Єхануров.
Щоб затвердити його на цій посаді, Президенту до-
велося домовлятися з В. Януковичем - лідером
опозиційної фракції в парламенті. 22 вересня
2005 р. В. Ющенко, В. Янукович і в. о. прем’єр-
міністра Ю. Єхануров підписали меморандум поро-
зуміння між владою та опозицією.
Від січня 2006 р. набула чинності конституційна
реформа, затверджена парламентом під час Пома-
ранчевої революції. Вона істотно підвищила роль
партій у політичному житті. Тепер вибори до Вер-
ховної Ради мали відбуватися тільки за партійни-
ми списками. Владні повноваження Президента
України суттєво скорочувалися, а повноваження
прем’єр-міністра відповідно розширювалися. Пре-
зидент мусив вносити на затвердження ту кандида-
туру голови уряду, яку йому рекомендувала створе-
на в парламенті коаліційна більшість депутатів.
Хоча провладні партії формально отримали більше
голосів виборців і мали сформувати коаліцію, проте
в останній момент соціалісти на чолі з О. Морозом
об’єднались із регіоналами. Було створено нову коа-
ліцію, О. Мороз став Головою Верховної Ради
України, а В. Янукович — прем’єр-міністром. Анти-
кризова коаліція проіснувала недовго. Суперечності
між В. Ющенком та В. Януковичем у принципових
питаннях дійшли до того, що у червні 2007 р. Пре-
зидент України розпустив парламент і призначив
позачергові вибори на ЗО вересня. У новому парла-
менті було створено Коаліцію демократичних сил,
яка з другої спроби затвердила прем’єр-міністром
Ю. Тимошенко.
32. Творення нової України • 355
У січні 2008 р. за підписом Президента, Голови
Верховної Ради та прем’єр-міністра було надіслано
в НАТО заяву про готовність приєднатися до Пла-
ну дій щодо членства в Північноатлантичному
альянсі (ПДЧ). У відповідь на це Партія регіонів за-
блокувала роботу парламенту, організувала масові
акції протесту і провела у Сєвєродонецьку II Все-
український з’їзд депутатів рад усіх рівнів з метою
показати, що південні та східні регіони країни проти
поглиблення відносин із НАТО. Водночас у Москві
від України чекали вступу до Єдиного економічно-
го простору разом із Білоруссю і Казахстаном. За
президентства В. Ющенка почалося загострення
українсько-російських відносин, пов’язане з розпо-
ділом азовсько-керченської акваторії.
АВТОРИТАРНИЙ РЕЖИМ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА.
У січні-лютому 2010 р. відбулися чергові вибори
президента, переможцем перегонів став л дер Партії
регіонів Віктор Янукович. Переговори щодо фор-
мування нової парламентської коаліції тривали
майже місяць. Нарешті 11 березня коаліцію «Ста-
більність і реформи» у складі 235 парламентарів
було сформовано. Того ж дня до влади прийшов но-
вий уряд на чолі з Миколою Азаровим. Новий пре-
зидент почав вибудовувати вертикаль незалежної
від суспільства одноосібної влади. Перш за все він
створив у парламенті пропрезидентську коаліцію,
поповнюючи свою Партію регіонів перекупленими
народними депутатами інших партій, яких у народі
презирливо називали «тушками». Було звільнено
третину суддів Конституційного Суду, щоб добити-
ся його слухняності. Одночасно новообраний пре-
зидент підпорядкував собі судову систему всіх
рівнів і систему прокуратури, щоб забезпечити
масштабний переділ власності в інтересах «сім’ї» і
вузького кола наближених осіб. Нарешті, за допо-
могою Конституційного Суду Україну було пере-
творено з парламентсько-президентської на прези-
дентсько-парламентську республіку.
У жовтні 2012 р. відбулися чергові парламентські
вибори за змішаною системою. За результатами ви-
борів було сформовано підконтрольну президенту
коаліцію. У державі розпочались політичні процеси
проти противників влади. Відбувалось погіршення
економічної ситуації. За час президентських повно-
важень В. Януковича істотно погіршився й політич-
ний клімат у країні. На зовнішньополітичній арені
здійснювалась подвійна гра, в якій пріоритетним за-
лишався російський вектор. На посаді Президента
України В. Янукович пішов на стратегічні поступки
щодо перебування у Криму Чорноморського флоту
Російської Федерації. Укладені В. Януковичем
21 квітня 2010 р. так звані Харківські угоди подо-
вжували термін оренди на 25 років - до 2042 р.
Верховна Рада ратифікувала ці угоди без будь-яких
консультацій із громадськістю.
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. Подією, яка викликала соці-
альний вибух, була неочікувана відмова Президента
України підписати угоду про асоціацію з Євросою-
зом. Ця сенсаційна новина збурила українське су-
спільство. Виступи протестувальників у Києві по-
чалися з 21 листопада 2013 р. Тоді ж у соціальних
мережах уперше з’явився термін «Євромайдан».
22 листопада протестувальники вийшли на вулиці в
Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Ужгороді,
Львові.
• Євромайдан - національно-патріотичні протест-
ні акції в Україні, що розпочалися після заяв В. Яну-
ковича про фактичну відмову від європейського
вектора зовнішньої політики України.
24 листопада у Києві відбулася найбільша за пе-
ріод президентства Януковича маніфестація, яка
налічувала до 150 тис. учасників. Колони маніфес-
тантів заповнили Хрещатик та прилеглі вулиці. Мі-
тинг на Майдані Незалежності затвердив документ
під назвою «Вимоги Євромайдану», який складався
з трьох пунктів: відставка прем’єр-міністра М. Аза-
рова, скликання до 27 листопада позачергової сесії
Верховної Ради для ухвалення євроінтеграційних
законів, яких бракувало, і підписання В. Янукови-
чем у Вільнюсі Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
На Майдані Незалежності було встановлено 15 ар-
мійських брезентових наметів, комендантом наме-
тового містечка обрано Андрія Парубія.
Саміт у Вільнюсі відбувся 28 і 29 листопада
2013 р. Янукович поїхав на нього, але на зустрічі з
європейськими партнерами заявив, що підписання
угоди Україною не на часі. Тоді протестувальники
вирішили залишитися на Майдані Незалежності.
Тепер вони вимагали від парламентської опозиції
розпочати процедуру імпічменту президента.
У ніч на ЗО листопада Майдан оточили 2 тис. бій-
ців «Беркута» з Криму, Чернігівської і Луганської
областей. У цей час у наметах перебувало до 400
протестувальників, переважно, студентів. Міліція
знищила намети і жорстоко побила всіх, хто по-
трапляв під руку.
1 грудня, у річницю референдуму 1991 р., який
проголосив незалежність України, на майдани і ву-
лиці Києва вийшло від 500 тис. до 1 млн громадян.
Цього дня було створено Штаб національного
356 •
спротиву, який розмістився у Будинку профспілок.
До Києва почали з’їжджатися тисячі протестуваль-
ників з усіх міст України. 8 грудня було повалено
пам’ятник Леніну на Бессарабській площі. І [я подія
започаткувала «ленінопад» на всій території України.
У ніч на 11 грудня уряд зробив нову спробу розі-
гнати Євромайдан. Бійцям «Беркута» вдалося піді-
йти впритул до Будинку профспілок. З Михайлів-
ського Золотоверхого собору вдарив набат, підхо-
плений дзвіницями інших церков. Тисячі киян
кинулися на допомогу пртестувальникам, «Беркут»
відступив. За кілька годин на Майдані вже стояли
нові намети й довкола них - барикади 2-3 метри
заввишки.
На вічі 14 грудня Євромайдан висунув нову ви-
могу? повернутися до легітимної Конституції від
8 грудня 2004 р., тобто перетворити Україну з пре-
зидентсько-парламентської на парламентсько-пре-
зидентську республіку.
Понад місяць В. Янукович утримувався від ак-
тивних дій, побоюючись реакції світової спільноти.
Події в Україні були весь цей час головним сюже-
том провідних ЗМІ світу. Однак 16 січня 2014 р.
пропрезидентська більшість у Верховній Раді з пору-
шенням установленої процедури голосування ухва-
лила пакет із 10 законів, що суттєво звужували кон-
ституційні права і свободи громадян. Тепер уже
вимога про підписання Угоди про асоціацію з Євро-
союзом відійшла на другий план. Євромайдан почав
переростати в Революцію Гідності. Основною ви-
могою протестувальників стало скасування прийня-
того 16 січня диктаторського законодавства. Анти-
урядові виступи ширилися по всій країні.
• Революція Гідності - політичні та суспільні зміни
в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 р.,
спричинені спротивом проти відходу політичного
керівництва країни від законодавчо закріпленого
курсу на європейську інтеграцію та подальшою від-
мовою від цього курсу. Одними з головних причин
протестів стали надмірна концентрація влади в ру-
ках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання
народу України миритись із перетворенням країни
не лише де-факто, а й де-юре на одну з колоній Росії.
• Небесна Сотня - прийнята в Україні збірна назва
загиблих протестувальників, які мали безпосеред-
ній стосунок до ідеї та акції Революції Гідності у
грудні 2013 - лютому 2014 р.
22 січня 2014 р., у День соборності України,
снайпери «Беркута» застрелили на вулиці Грушев-
ського п’ятьох активістів Євромайдану. Пішов від-
лік жертв режиму В. Януковича, пізніше названих
Небесною Сотнею. Одночасно в Києві та інших
містах розпочалося захоплення будівель адміністра-
цій. Протистояння із силовиками вступило в кри-
тичну фазу.
«Кривавий четвер» 20 лютого на вулиці Інсти-
тутській додав до жертв режиму Януковича понад
півсотні протес тувальників. Ці жахливі події шоку-
вали увесь світ. Цього дня Верховна Рада голосами
236 депутатів (у тому числі 35 від Партії регіонів)
затвердила антиурядову постанову «Про засуджен-
ня застосування насильства, яке призвело до заги-
белі мирних громадян України». Наступного дня
В. Янукович на зустрічі з лідерами опозиції та євро-
пейськими міністрами погодився на позачергові
президентські вибори не пізніше ніж у грудні. Оби-
дві сторони вирішили повернутися до легітимної
конституції у редакції від 8 грудня 2004 р„ після
чого Верховна Рада голосами 386 депутатів схвали-
ла відповідну постанову. Парламент зобов’язав Ка-
бінет Міністрів, СБУ, МВС і Міноборони припини-
ти застосування сили, заборонив використання
будь-яких видів зброї та спецзасобів проти грома-
дян України і наказав усім силовим підрозділам по-
вернутися до місць постійного базування.
22 лютого міліційна охорона Адміністрації Пре-
зидента України поклала свої щити на землю і
почала сідати в автобуси. Побачивши це, Янукович
залишив будівлю Адміністрації й подався до своєї
резиденції у Межигір’ї. У ніч на 23 лютого він поки-
нув Україну. О 15-й годині цього дня Верховна
Рада констатувала, що В. Янукович самоусунувся
від виконання президентських обов’язків і голоса-
ми 328 депутатів прийняла рішення провести поза-
чергові вибори Президента України. Виконання
обов’язків Президента України було покладено на
Голову Верховної Ради України О. Турчинова.
ЗНАЧЕННЯ ЄВРОМАЙДАНУ
ТА РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ
• збереження державного суверенітету України;
• ліквідація диктатури в результаті скасування «дикта-
торських законів»;
• відновлення основних демократичних свобод;
• ліквідація корумпованого режиму В Януковича;
• Угода про асоціацію з Європейським Союзом;
• зміцнення зв'язків із Північноатлантичним альянсом,
• зростання ідей патріотизму та солідарності серед
громадян України;
• прискорене сформування вертикалі влади;
• створення передумов для назрілих суспільно-полі-
тичних і соціально-економічних реформ;
• прискорення процесу формування громадянського
суспільства
32. Творення нової України • 357
АНЕКСІЯ РОСІЄЮ КРИМУ. Вище керівництво Росій-
ської Федерації уважно спостерігало за подіями, що
розгорталися на Майдані Незалежності в Києві, та
ситуацією в Україні. 20 лютого 2014 р., коли стало
зрозуміло, що режим В. Януковича агонізує, В. Пу-
тін ухвалив рішення щодо введення в дію плану
анексії Криму.
Операція із окупації Кримського півострова роз-
почалася 20 лютого. Дороги, які вели до Криму із
материкової України, були перекриті блокпостами.
Вишколені люди у військовій формі без знаків роз-
різнення, так звані зелені чоловічки (РФ не визна-
вала, що це російські військовослужбовці), озброєні
новітньою зброєю, захоплювали.аеропорти, примі-
щення-місцевих органів влади, блокували україн-
ські військові частини, вимагали від їхніх коман-
дирів здати зброю і перейти на бік «кримського на-
роду».
Кримські гарнізони зруйнованої В. Януковичем
української армії було заблоковано, російська аген-
тура створила альтернативні «органи влади» й орга-
нізувала 16 березня так званий референдум щодо
статусу Криму із заздалегідь передбачуваними ре-
зультатами. Ці результати не визнали ні Україна, ні
Європейський Союз, ні США. За два дні в Кремлі
було підписано договір про прийняття Криму й Се-
вастополя до складу Російської Федерації — як Рес-
публіку Крим, що увійшла до складу Південного
федерального округу. ООН, ПАРЄ, ПА ОБСЄ ува-
жають Крим тимчасово окупованою Російською
Федерацією територією.
• Анексія - насильницьке приєднання (загарбан-
ня) однією державою частини або всієї території ін-
шої держави.
* Тимчасово окупована територія - частина тери-
торії України, яка контролюється Російською Феде-
рацією унаслідок окупації Криму та війни на сході
України.
• Сепаратизм - прагнення спільнот, груп населен-
ня або певної частини держави до відокремлення.
АГРЕСІЯ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ. РОСІЙСЬКО-УКРА-
ЇНСЬКА ВІЙНА. Вдавшись до окупації Криму та ма-
ючи плани захоплення території на сході та півдні
України, російські спецслужби навесні 2014 р. про-
вели серію операцій із метою формування так зва-
ної Новоросії. Частина громадян українського схо-
ду очікувала повторення «кримського сценарію»,
тому не передбачала небезпеки збройного протисто-
яння, людських жертв, руйнувань інфраструктури.
Антиукраїнські сепаратистські виступи на сході
України були інспіровані російськими спецслужба-
ми, які направили в Україну своїх співробітників,
диверсантів, провокаторів. Вони озброювали людей
із сумнівною репутацією, співробітників правоохо-
ронних органів, безробітну молодь, найманців із РФ
та інших країн
Події, що вочевидь були не стихійними, а завчас-
но ретельно готувалися, почалися 6 квітня, коли
приміщення Донецької облдержадміністрації було
атаковане двотисячним натовпом. Над приміщен-
ням ОДА підняли російський прапор, хтось зачитав
резолюцію мітингу з вимогою негайно скликати по-
зачергову сесію обласної ради і винести на порядок
денний референдум про входження Донецької об-
ласті до складу РФ. Наступного дня нашвидкуруч
зібрана «рада» затвердила резолюцію про створення
Донецької республіки та її входження до складу Ро-
сійської Федерації.
7 квітня керовані російськими спецслужбами
колаборанти проголосили створення «Донецької
народної республіки» і «Харківської народної рес-
публіки». Того самого дня СБУ ухвалила рішення
про проведення антитерористичної операції (АТО).
Результативними були дії підрозділів спецпри-
значення МВС України у Харкові, де до 8 квітня
вдалося звільнити адміністративні приміщення та
затримати правопорушників. Однак у Донецькій
і Луганській областях ситуація загострювалася.
12 квітня поблизу Слов’янська потрапила в засід-
ку група офіцерів СБУ та підрозділу «Альфа». Це
стало першим боєм українських військовослуж-
бовців із російською диверсійною групою. 14 квіт-
ня 2014 р. виконувач обов’язків Президента Украї-
ни О. Турчинов увів у дію рішення РНБО, після
чого розпочалася широкомасштабна антитерорис-
тична операція.
* Антитерористична операція (АТО) - комплекс
військових і спеціальних організаційно-правових за-
ходів українських силових структур, спрямований на
протидію діяльності незаконних російських і проро-
сійських збройних формувань у війні на сході Украї-
ни.
Подальший наступ терористів призвів до прого-
лошення 27 квітня «Луганської народної республі-
ки». З 12 квітня тривали бої під Слов’янськом.
2 травня сили АТО здійснили штурм міста й захо-
пили телевежу на горі Карачун. У ніч на 5 липня
сили АТО вибили терористів зі Слов’янська, їхні
угруповання відступили до Горлівки і Донецька.
Услід за Слов’янськом від терористів було звіль-
358 •
нено Краматорськ, Дружківку, Артемівськ і Костян-
тині вку.
У ніч на 25 серпня РФ ввела на територію Украї-
ни вісім батальйонно-тактичних груп чисельністю
до 4 тис. військовослужбовців. Стратегічна ситуація
одразу змінилася. Підрозділи ВСУ та добровольчі
батальйони опинилися в оточенні під Іловайськом.
Під Іловайськом сили АТО зазнали найбільших
втрат за всю війну. Загинули, за неповними дани-
ми, 366 бійців, 128 потрапили в полон, 158 зникли
безвісти, 429 зазнали поранень. Бої під Іловайськом
стали одним із переламних моментів війни на сході
України: сили АТО віднині мали справу не лише з
терористами, а й із регулярними військами РФ та
вимушені були перейти до оборони, аби не допусти-
ти подальшого просування окупаційних військ.
242 дні (з 26 травня 2014 р. до 22 січня 2015 р.)
тривала оборона Донецького аеропорту. Бої за До-
нецький аеропорт, що стали символом мужності і
героїзму наших бійців, були одними з найзапеклі-
ших у війні на сході України. Українських вояків,
що обороняли ДАП, за мужність і непереможність
назвали «кіборгами».
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РФ
ПРОТИ УКРАЇНИ
• Початковий період
(20 лютого - початок квітня 2014 р.)
Окупація РФ АР Крим
Дестабілізація обстановки у східних та південних
областях України.
• Період збройної агресії на сході України
(початок квітня - 5 вересня 2014 р.)
Боротьба з «гібридною агресією» РФ
Звільнення силами АТО території Донецької
та Луганської областей від терористів.
Відбиття вторгнення військ РФ
• Період збройної агресії на сході України
(5 вересня 2014-30 квітня 2018 р.)
Локалізація конфлікту в окремих районах
Донецької та Луганської областей.
• Період збройної агресії на сході України
(з ЗО квітня 2018 р.)
Проведення Операції об'єднаних сил.
ДОБРОВОЛЬЧІ БАТАЛЬЙОНИ. ВОЛОНТЕРСЬКИЙ
РУХ. Російська агресія на сході України спричинила
появу такого явища, як добровольчі батальйони —
військові, поліцейські та інші формування, що фор-
мально не входять до складу Збройних Сил, вступ
до яких відбувався на добровольчій основі. Добро-
бати почали формуватися навесні 2014 р. На базі
внутрішніх військ було створено перші два добро-
вольчі батальйони Нацгвардії. Ядром більшості до-
бровольчих формувань стали активісти Майдану.
З початком збройної агресії РФ проти України на-
весні 2014 р. Міністерство оборони України почало
набір до батальйонів територіальної оборони
(БТрО), що формувалися при облдержадміністра-
ціях із місцевих добровольців. Загалом було створе-
но 32 батальйони територіальної оборони, серед
яких: 24 БТрО «Айдар», 25 БТрО «Київська Русь»,
39 БТрО «Дніпро-2», 40 БТрО «Кривбас».
Окремої уваги заслуговує волонтерський рух,
який розпочався ще в період Революції Гідності.
Після початку збройної агресії РФ проти України
він перетворився на всеукраїнський волонтерський
рух із забезпечення ресурсами українських військо-
вих (Збройних Сил, Національної гвардії тощо), які
з 2014 р. стримують російську збройну агресію.
Сформувався стихійно з початком військового кон-
флікту в різних регіонах України. Волонтерський
рух також допомагає вимушеним переселенцям із
Криму та Донбасу. За деякими оцінками, за два
роки війни (станом на квітень 2016 р.) волонтери зі-
брали на потреби військових понад мільярд гри-
вень. У листопаді 2014 р. близько ЗО волонтерських
груп об’єдналися у громадську організацію «Асоціа-
ція народних волонтерів України».
РЕАКЦІЯ СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ. СПРОБИ МИРНОГО
ВРЕГУЛЮВАННЯ. 5 вересня 2014 р. у Мінську пред-
ставники ОБСЄ, України та РФ підписали першу
угоду про припинення вогню на Донбасі. Однак бо-
йові зіткнення різної інтенсивності на лінії розме-
жування не припинялися ні на день. Підписаний
протокол складався із 12 пунктів і передбачав, зо-
крема, обмін військовополоненими, забезпечення
гуманітарної допомоги й моніторинг режиму при-
пинення вогню на кордоні. У протоколі згадувалося
зобов’язання України законодавчим шляхом забез-
печити «особливий статус» окремих районів Доне-
цької і Луганської областей. Утім, це поняття було
розмитим. Моніторинг режиму припинення вогню
з боку ОБСЄ також не конкретизовано.
Попри низку неузгодженостей щодо проведення
на місцевості лінії розмежування сторін протисто-
яння, сили АТО в цей період активних наступаль-
них дій не здійснювали. Натомість російські окупа-
ційні війська постійно вчиняли провокації, спрямо-
вані на ескалацію збройного конфлікту. Прагнучи
забезпечити виконання Мінських угод, західні со-
юзники України запровадили чергові санкції про-
32. Творення нової України • 359
ти Російської Федерації, проте це не змінило ситу-
ацію на сході України. Перемир’я було умовним і
поступово зійшло нанівець.
іі лютого 2015 р. у Мінську зустрілися лідери
Німеччини, Франції, Росії і України (формат
«нормандської четвірки»), щоб обговорити план
урегулювання конфлікту на сході України. У ре-
зультаті тривалих переговорів лідери «четрірки»
домовилися про негайне і всеосяжне припинення
вогню в окремих районах Донецької та Луганської
областей, починаючи з 15 лютого. Провідні держави
світу сприйняли підсумки переговорів «норманд-
ської четвірки» (Мінськ-2) із полегшенням. Проте
підписаний документ фактично ігнорувала Росія.
На непідконтрольну Україні територію в Луган-
ській і Донецькій областях РФ стягнула велику
кількість озброєння та живої сили, яка у червні
2015 р. становила 42,5 тис. осіб.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ.
У лютому 2014 р. Україна опинилася без глави дер-
жави. Згідно з Конституцією вибори Президента
України мали відбутися 29 березня 2015 р. Після
втечі Януковича Верховна Рада прийняла рішення
про проведення позачергових президентських вибо-
рів. Ураховуючи ситуацію фактичної війни з Росій-
ською Федерацією, вибори мали провести у стислі
строки. Тому їх призначили
на 25 травня. Українські гро-
мадяни відчували, що голосу-
вати треба консолідовано,
щоб кандидатура президента
визначилася в першому турі.
Перемогу здобув Петро По-
рошенко, який 7 червня став
на посаду.
26 жовтня 2014 р. відбули-
ся позачергові вибори до
Верховної Ради. 27 листопа-
да 2014 р. новообраний Голо-
ва Верховної Ради Володимир
Петро Порошенко
Гройсман оголосив у сесійній залі про створення
парламентської коаліції у складі п’яти фракцій -
Блоку П. Порошенка, «Народного фронту», «Само-
помочі», Радикальної партії і «Батьківщини». До
коаліції увійшли 302 депутати.
На засіданні парламенту 27 листопада 2014 р.
Президент України повідомив, що до нього надій-
шло подання за підписом п’яти керівників депутат-
ських фракцій про призначення на посаду прем’єр-
міністра України Арсенія Яценюка. Верховна Рада
підтримала це кадрове призначення.
Україна повернулася до парламентсько-прези-
дентської моделі влади, коли повноваження глави
держави обмежуються національною безпекою, зо-
внішньою політикою й балансувальними функція-
ми щодо інших органів влади. В Україні розпочали-
ся процеси становлення громадянського суспіль-
ства, яке вимагало очищення всіх гілок влади від
старих кадрів, які скомпрометували себе співпра-
цею з режимом В. Януковича. Було ухвалено Закон
України «Про очищення влади» та розпочато про-
цес люстрації.
• Громадянське суспільство - саморегульоване
суспільство вільних, рівних, економічно незалежних
від держави громадян, які вступають до недержав-
них організацій та об'єднань задля захисту своїх за-
конних інтересів і досягнення цілей.
• Люстрація - встановлена Законом України «Про
очищення влади» або рішенням суду заборона
окремим фізичним особам обіймати певні посади
(перебувати на службі) в органах державної влади
та органах місцевого самоврядування.
Після Революції Гідності прискорилася дерадя-
нізація країни. У квітні 2015 р. Верховна Рада
України схвалила ініційований Українським інсти-
тутом національної пам’яті Закон «Про засудження
комуністичного та націонал-соціалістичного (на-
цистського) тоталітарних режимів в Україні та за-
борону пропаганди їхньої символіки». У країні
розгорнулася масштабна декомунізація. До кінця
2016 р. було перейменовано понад 50 тис. назв ву-
лиць і населених пунктів. Зокрема, Дніпропе-
тровськ став Дніпром, а Кіровоград - Кропивниць-
ким.
Однак досягнення знецінювалися різким падін-
ням добробуту населення. Прем’єр-міністр швидко
втратив суспільну підтримку. У квітні 2016 р.
прем’єр-міністром став голова парламенту Володи-
мир Гройсман, а Верховну Раду очолив Андрій Па-
рубій.
Деструктивна роль урядів України за десятиліт-
тя перед Євромайданом, агресія Російської Федера-
ції спричинилися до істотного погіршення еконо-
мічного становища України. Валовий внутрішній
продукт (ВВП) за 2013-2015 рр. скоротився з 183,3
до 90,6 млрд доларів США. Лише у 2016-2018 рр.
почалося незначне зростання ВВП. В умовах війни
різко загострилася небезпека антидержавної діяль-
ності широко представленого в українській еконо-
міці російського капіталу.
360 •
ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ ПОСТУП УКРАЇНИ: УГОДА
ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС. У березні
2014 р. прем'єр-міністр України А. Яценюк підпи-
сав у Брюсселі політичну частину Угоди про асоціа-
цію з Євросоюзом, а у червні Президент України
П. Порошенко - її економічні розділи.
Із червня 2017 р. між Україною та Євросоюзом
запрацював безвізовий режим. Він, зокрема; дав
змогу громадянам України, які мають біометричні
паспорти, приїжджати до країн ЄС з діловою чи ту-
ристичною метою або в сімейних справах на термін
до 90 днів упродовж 180-денного періоду протягом
року без попереднього оформлення візових доку-
ментів.
Щоб безвізовий режим став здійсненним, Украї-
ні довелося три роки поспіль істотно реформувати
своє законодавство, наближаючи його до норм Єв-
росоюзу. У жовтні 2014 р. Верховна Рада затверди-
ла пакет антикорупційних законів, що зобов’язують
осіб, які виконують державні функції, і осіб, які по-
сідають відповідальні посади в органах місцевого
самоврядування, подавати електронні декларації
про доходи і статки. 7 лютого 2019 р. Верховна Рада
закріпила в Конституції курс на членство в ЄС і
НАТО.
• Безвізовий режим - статус, що дає змогу грома-
дянам України вільно перетинати міждержавні кор-
дони країн Європейського Союзу без попереднього
звернення до посольства для отримання дозволу
(візи).
КУЛЬТУРА І ДУХОВНІСТЬ. Важливим аспектом куль-
турної політики є її мовний складник. Конституція
України визнає одну державну мову — українську.
Перепис 2001 р. засвідчив, що вона є рідною для
67,5 % населення України. Тож утвердження суве-
ренної й незалежної держави в Україні можливе
лише за активної мовної політики, спрямованої на
зміцнення української мови як державної. 25 квітня
2019 р. Верховна Рада України ухвалила закон
«Про забезпечення функціонування української
мови як державної». Запровадження мовних квот
сприяло популяризації української музики. Пісні
вітчизняних виконавців стали популярними на різ-
номанітних відеоресурсах. Під час пісенного кон-
курсу 2016 р., який відбувся у шведській столиці
Стокгольмі, українська співачка кримськотатар-
ського походження Джамала із піснею «1944»,
присвяченою депортації кримськотатарського наро-
ду сталінським режимом у 1944 р., здобула пере-
могу.
Справжнє піднесення нині переживає українська
література. Уперше за багато років Твори україн-
ських митців видають масовими накладами, зокре-
ма, романи В. Шкляра «Чорний ворон» (2009),
у якому відтворено одну зі сторінок нашої історії -
боротьбу українських повстанців проти радянської
влади у 1920-х рр.; Є. Жадана «Ворошиловград»
(2010), екранізований 2018 р. (фільм «Дике поле»);
перший прозовий твір Ліни Костенко - роман «За-
писки українського самашедшого» (2011).
Розвивається українське образотворче мистецт-
во. Щодалі більше уваги привертають твори худож-
ників-концептуалістів. Вони намагаються сприй-
мати світ ідей, а не саме тільки середовище довкола.
Помітне місце в їхній творчості посідає інсталяція -
просторова композиція, яка сконструйована з різ-
них матеріалів і побутових предметів.
Боротьба за створення в Україні автокефальної
Церкви розпочалася ще від 1992 р. Її актуалізація
пов’язана із анексією Криму і військовою агресію
Росії на Донбасі. Перед Вселенським патріархом
Варфоломієм І було порушено питання щодо на-
дання Томосу про автокефалію Українській Церк-
ві. Розв’язання цього питання допомагало об’єднати
та консолідувати патріотичні сили проти загарбни-
ка та нівелювати вплив Москви на внутрішнє жит-
тя, здійснюване через окремі структури або пред-
ставників УПЦ Московського патріархату. 15 груд-
ня 2018 р. у Софійському соборі в Києві відбувся
об’єднавчий собор православних церков, на якому
було створено єдину помісну Українську право-
славну церкву. Під час собору предстоятелем Пра-
вославної церкви України - такою є офіційна назва
української церкви — обрали митрополита Епіфа-
нія. Вселенський патріархат визнав підсумки собо-
ру й запросив обраного предстоятеля митрополита
Київського і всієї України на Фанар для вручення
Томосу. 5 січня 2019 р. Вселенський патріарх Вар-
фоломій у патріаршому храмі в Стамбулі підписав
Томос про автокефалію Православної церкви
України (ПЦУ), а 6 січня 2019 р. урочисто вручив
його предстоятелю єдиної помісної Української
Православної церкви митрополиту Київському і
всієї України Епіфанію. Утворення помісної Укра-
їнської православної церкви сприяло поглибленню
діалогу між православною та греко-католицькою
Церквами.
• Екуменізм - ідеологія та рух за співпрацю та вза-
єморозуміння між різними християнами церквами.
32. Творення нової України • 361
Тренувальний тест до теми 32
Завдання 1-23 мають чотири варіанти відповіді, серед
яких лише один правильний. Виберіть правильний ва-
ріант відповіді.
1. Про причини якої події ідеться в наведених тверджен-
нях?
Відмова політичного керівництва країни від законо-
давчо закріпленого курсу на європейську інтеграцію,
надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича
та його «сім'ї», відхід від принципів демократії; заго-
стрення економічної кризи.
7. Завершіть речення.
Угоду про припинення вогню на Донбасі під час «гі-
бридної війни» Росії з Україною було підписоно в...
А серпні 2014 р. в Москві
Б вересні 2014 р в Мінську
В жовтні 2014 р. в Києві
Г листопаді 2014 р. в Донецьку
8. Доповніть твердження.
«Кіборгами» уЗМІ назвали
А анексія Криму Росією
Б Революція Гідності
В початок антитерорУїстичної операції
Г підписання Україною Угоди про асоціа-
цію з ЄС
А Б В Г
А студентів Євромайдану, які протистояли
бійцям «Беркута»
Б десантників, що звільнили від бойови-
ків Слов'янськ
В українських воїнів - захисників Донецького аеропорту
Г бійців спецпідрозділу Національного антикорупційного
бюро
2. Де відбувся саміт Євросоюзу 28-29 листопада 2013 р., 9- Вставте пропущене.
на якому В. Янукович мав підписати Угоду про асоціацію
з Євросоюзом?
А Б В Г А Рига Б Вільнюс В Брюссель
Г Москва
3. Коли відбувся перший виступ протестувальників у Ки-
єві із закликами не відмовлятися від євроінтеграційного
курсу, який започаткував Євромайдан?
Попри чергову мирну угоду від 12 лютого 2015 р. ро-
сійські війська атакували український плацдарм біля міс-
течка . Метою було оточити і взяти в полон
українських солдат, аби деморалізувати українське сус-
пільство та викликати внутрішні збурення. Проте
українські підрозділи відступили з_, завдавши бойо-
викам, за свідченням одного з ватажків сепаратистів,
«колосальних втрат».
А Б В г
А 21 листопада 2013 р.
Б 30 листопада 2013 р.
В 9 грудня 2013 р.
Г 16 січня 2014 р.
4. Яка подія відбулася 16 січня 2014 р.?
іііі А прийняття Верховною Радою постанови
---------— «Про засудження застосування насиль-
———— ства, яке призвело до загибелі мирних
громадян України»
Б прийняття пропрезидентською більшістю Верховної
Ради репресивних законів проти громадянських прав
(«диктаторських законів»)
В загибель перших мирних демонстрантів у протистоянні
із силовиками під час Революції Гідності
Г початок антитерористичної операції на Донбасі
5. Яку дату вважають початком операції з анексії Криму
Росією?
А Б В Г
А 30 листопада 2013 р.
Б 16 січня 2014 р
В 20 лютого 2014 р.
Г 14 квітня 1014 р.
А Б В Г
Г антитерористична операція
А Б В Г
А Іловайськ
Б Слов'янськ
В Дебальцеве
Г Єнакієве
10. Яка політична сила вперше НЕ потрапила до Верхо-
вної Ради за результатами парламентських виборів
2014 р.?
А Соціалістична партія України
Б Комуністична партія України
В Радикальна партія Олега Ляшка
Г Політична партія «Об'єднання "Самопо-
міч"»
11. Яка політична сила стала найчисленнішою фракцією
парламенту за результатами виборів до Верховної Ради
2014 р.?
А Політична партія «Народний фронт»
Б Політична партія «Опозиційний блок»
В Радикальна партія Олега Ляшка
Г Партія «Блок Петра Порошенка»
12. У якому рядку всі поняття стосуються збройної агре-
сії Росії проти України в 2014-2015 рр.?
6. Яке поняття використаєте в роз-
повіді про явища/процеси, що про
них свідчить медаль?
А газові війни
Б корупція
В «зелені чоловічки»
А Б В Г
А Дебальцівський плацдарм, люстрація,
інфляція, гуманітарні конвої
Б волонтерський рух, «нормандська чет-
вірка», корупція, «тітушки»
В Іловайський котел, «кіборги», тимчасово окупована те-
риторія
Г добровольчі батальйони, сепаратизм, поліконфесій-
ність, анексія
362 •
13. Оберіть прізвища діячів, яка були прем'єр-міністра-
ми України у 2014-2019 рр.
1 Віктор Янукович
2 Юлія Тимошенко
З Арсеній Яценюк
4 Олександр Турчинов
5 Володимир Гройсман
А 1,3
Б 2,5
В 3,5
Г 2,4
14. З політичної та економічної частини складається та-
кий документ
А Б В Г
А План дій щодо членства в НАТО
Б Угода про асоціацію між Україною та Єв-
ропейським Союзом
В Угода про безвізовий режимі з ЄС
Г нова Конституція України
А Б В г
15. Де та коли відбувся перший бій українських військо-
вослужбовців із російською диверсійною групою?
А у Харкові 7 квітня 2014 р.
Б поблизу Слов'янська 12 квітня 2014 р.
В поблизу Донецького аеропорту 26 трав-
ня 2014 р.
Г поблизу Іловайська 25 серпня 2014 р.
16. 14 квітня 2014 р. виконувач обов'язків Президента
України О. Турчинов увів у дію рішення РНБО, яким...
А розпочато широкомасштабну антитеро-
ристичну операцію
Б запроваджено воєнний стан в Україні
В розпочато економічну блокаду тимчасо-
во окупованих територій
Г розпочато Операцію Об'єднаних сил
17. Протягом 242 днів українські військові обороняли
А Б В г
А Б В Г А Б Маріуполь ДяЛІЇВГНкХ/ ПГіЛМИГЛЛйХ/ чон\/
в Слов'янськ
г Донецький аеропорт
18. Упродовж літа 2014 р. силами АТО було звільнено
1 Слов'янськ
2 Краматорськ
З Горлівку
4 Костянтинівку
5 Макіївку
6 Авдіївку
А Б В Г
А Б В г
Г 2,4,6
19. Найбільших втрат за всю війну сили АТО зазнали...
А біля Горлівки
Б біля Слов'янська
В біля Мар'їнки
Г біля Іловайська
20. Уривок з якого документу наведено?
«Стаття 102. Президент України є главою держави і
виступає від її імені. Президент України є гарантом реа-
лізації стратегічного курсу держави на набуття повно-
правного членства України в Європейському Союзі та в
Організації Північноатлантичного договору».
А Б В Г
А Плану дій щодо членства України в
НАТО
Б Угоди про асоціацію між Україною та Єв-
ропейським Союзом
В Угоди про безвізовий режим із ЄС
Г Конституції України
21. Для періоду Революції Гідності характерним було
таке явище
А Б В Г А люстрація Б українізація В «ленінопад»
Г денаціоналізація
22. Коли учасниця від України вдруге перемогла на Єв-
робаченні?
А Б В г А 2013 Б 2014 В 2015
Г 2016
23. Яка подія передувала отриманню Томосу про автоке-
фалію Православної церкви України?
А загальнонаціональне віче
А Б В Г Б об'єднавчий собор православних
церков
В Всеправославний собор
г позачергова сесія Верховної Ради
України
У завданні 24 до кожного з чотирьох рядків інформації,
позначених цифрами, виберіть один правильний варі-
ант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
24. Установіть відповідність між датами та подіями.
А Б В Г д
1
2
3
4
1 30 листопада 2013 р.
2 20 лютого 2014 р.
З 18 березня 2014 р.
4 25 травня 2014 р.
А підписання в Кремлі договору про включення Криму й
Севастополя до складу РФ
Б перший силовий розгін «Беркутом» мирних протесту-
вальників Євромайдану, побиття студентів
В вибори Президента України, на яких переміг Петро По-
рошенко
Г підписання в Мінську Угоди про тимчасове перемир я у
війні на сході України
Д «Кривавий четвер» - загибель півсотні протестувальни-
ків під час Революції Гідності
32. Творення нової України • 363
У завданнях 25-26 розташуйте події в хронологічній по-
слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей
на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
25. Установіть хронологічну послідовність подій.
А Б В Г
1
2
3
4
А анексія Криму Росією
Б переговори «нормандської четвір-
ки» в Мінську щодо деескалації
збройного конфлікту на сході України
В Революція Гідності, повалення режи-
му В. Януковича
Г підписання Президентом України
П. Порошенком у Брюсселі економіч-
ної частини Угоди про асоціацію
26. Установіть хронологічну послідовність подій.
—і ґ, і і— А обрання П. Порошенка Президентом
— України
—------------Б переговори «нормандської четвір-
—------------ ки» у Мінську (Мінськ-2)
В запровадження безвізового режиму
4 І з країнами ЄС
Г початок проведення АТО
У завданнях 27-30, які мають шість варіантів відповіді,
виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери
у клітинки.
27. Які вимоги висунув Євромайдан під час найбільшого
мітингу (на той час) за президентства В. Януковича
24 листопада 2013 р.?
।—і—।—і 1 притягнення до кримінальної відповідаль-
I—І—І—І ності керівників силових структур
2 відставка прем'єр-міністра М. Азарова
З прийняття євроінтеграційних законів
4 підписання Януковичем у Вільнюсі Угоди про асоціацію
з Євросоюзом
5 початок процедури імпічменту президента
6 повернення до легітимної Конституції від 8 грудня
2004 р.
28. Що характерне для політичної ситуації в Україні після
перемоги Революції Гідності?
і—।—।—। 1 формування нової парламентської більшос-
।—І—।—І ті, зміна вищого керівництва держави
2 зміна конституційної моделі (повернення
до Конституції зразка 2010 р.)
З складна економічна ситуація
4 припинення зовнішньої агресії з боку Російської Феде-
рації
5 суспільні очікування радикальних суспільно-політичних
та соціально-економічних змін
6 втрата Україною самостійності в зовнішній політиці
29. Лідери яких країн, окрім України, зустрілися 11 люто-
го 2015 р. в Мінську (формат «нормандської четвір-
ки»), щоб обговорити план урегулювання конфлікту
на сході України?
।—।—।—। 1 Німеччина
І—І—І—І 2 США
З Канада
4 Франція
5 Велика Британія
6 Росія
30. Які поняття й терміни стосуються подій історії Украї-
ни 2014-2015 рр.?
1 Небесна Сотня
І І І І 2 Помаранчева революція
З антитерористична операція (АТО)
4 дисидентський рух
5 «касетний скандал»
6 волонтерський рух
У
в
п
І
І
І
(
364 •
Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМ 1 і 2
Вступ до історії України
Періодизація історії України
Стародавня історія України (додержавний період) Від появи людини на теренах України до великого розселення слов'ян. Близько 1 млн років тому-7 ст. н. е.
Русь-Україна {Київська держава) та'Королів- ство Руське {Галицько-Волинська держава) Творення держави (9-10 ст.), поступовий розклад {11-12 ст.), етап удільної роздробленості, утворення й розвиток Галицько- Волинської держави {13-14 ст.)
Українські землі у складі іноземних держав Перехід українських земель під владу Великого князівства Ли- товського і Королівства Польського {14-15 ст.) та «збирання» українських земель Королівством Польським у складі Речі По- сполитої {15-16 ст.)
Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького Історія походження і розвитку козацтва (до 1648). Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького і події в Україні після смерті гетьмана до Бахчисарайського перемир'я 1681 р.
Українські землі наприкінці 17 - у 18 ст. Від Бахчисарайського перемир'я і до ліквідації у 1764 р. інституту гетьманства
Українські землі у складі Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій Від кінця 19 до початку 20 ст.
Українська національна революція 1917-1921 рр.
Період нової економічної політики 1921-1928 рр.
Період сталінської «революції згори» 1929-1938 рр.
Друга світова війна 1939-1945 рр.
Повоєнний період історії України 1946-1955 рр.
Україна в умовах десталінізації та «застою» Від XX з'їзду КПРС до початку «перебудови» М. Горбачова. 1956-1985 рр.
Україна на шляху до незалежності Від початку політичних і економічних реформ «перебудови» до розпаду СРСР. 1985-1991 рр.
Становлення незалежної України л Від відновлення незалежності України до Помаранчевої революції. 1991-2004 рр.
Творення нової України Від Помаранчевої революції до наших днів (з 2005)
Тематичні узагальнення • 365
Поняття і терміни
Історія - наука, яка вивчає розвиток окремих
держав і народів, а також людства в цілому в усій
його конкретності й різноманітності, що пізнається
з метою розуміння його минулого, сучасного стану
і перспектив у майбутньому. Є однією із суспіль-
них наук, яка відображає важливу характеристику
(якість) людського колективу, його потребу в само-
усвідомленні. Одна з форм самоусвідомлення люд-
ства.
Історія України - це наука, що вивчає у хроноло-
гічній послідовності розвиток людського суспіль-
ства на українських землях і закономірності цього
розвитку.
Хронологія — 1. Послідовність історичних подій
у часі. 2. Наука про вимірювання часу. 3. В астроно-
мії галузь науки, що вивчає закономірності розви-
тку небесних явищ, які повторюються, встановлює
точний астрономічний час. 4. Спеціальна галузь іс-
торичних знань, що вивчає системи літочислення й
календарі різних народів і країн, встановлює точні
дати історичних явищ, подій, історичних джерел,
зв’язок між історичними подіями в часі. Її завдан-
ня - перевести на сучасне літочислення дати інших
літочислень і календарів минулого. 5. Перелік пев-
них подій у їхній часовій послідовності.
Історичне джерело - комплекс пам’яток мину-
лого, що виникли в результаті людської діяльності в
духовній, матеріальній, природній сферах і несуть у
собі інформацію про цю діяльність, тобто є носіями
історичної інформації. Історичні джерела станов-
лять основу історичної науки.
Археологія - наука, яка вивчає історію суспіль-
ства за матеріальними залишками життя та діяльнос-
ті людей - речовими (археологічними) пам’ятками.
Цивілізація - 1. Форма існування живих істот,
наділених розумом. 2. Синонім культури, сукуп-
ність духовних і матеріальних здобутків суспіль-
ства. 3. Ступінь розвитку матеріальної і духовної
культури, суспільного розвитку загалом. 4. Процес
становлення громадянського суспільства. 5. Порів-
няно самостійне цілісне соціально-історичне утво-
рення, локалізоване у просторі й часі, що може мати
ієрархічні рівні (наприклад, антична цивілізація,
елліністична цивілізація, афінська цивілізація).
Джерела з історії України
Історичні джерела поділяють на такі категорії:
1) документальні; 2) вербальні (словесні); 3) зобра-
жальні; 4) оповідні; 5) особового походження; 6) ре-
чові; 7) масові.
Речовими джерелами називають усю сукупність
залишків предметного світу минулих суспільств.
Усними (фольклорними) джерелами є твори
усної народної творчості, які довгий час побутували
в усній формі, але згодом їх почали фіксувати пи-
семно, як складові певних творів.
Писемні джерела — це група вербальних (словес-
них) історичних джерел, інформацію у яких збере-
жено за допомогою різних систем письма.
Візуальні (зображальні) джерела фіксують ін-
формацію у вигляді зображення.
Стародавня історія України
Дати періодів
4 - середина 3 тис. до н. е. - розселення племен
трипільської та середньостогівської археологічних
культур на території України.
8-6 ст. до н. е. — Велика грецька колонізація.
5-7 ст. н. е. - Велике розселення слов’ян.
Поняття й терміни
Привласнювальне господарство — форма госпо-
дарювання, що заснована на вилученні з природи
продуктів харчування шляхом збиральництва, мис-
ливства та рибальства.
Неолітична революція - процес переходу люд-
ства від привласнювального до відтворювального
господарства.
Відтворювальїіе (продуктивне) господарство -
форма господарювання, що заснована на споживан-
ні продуктів, створених людською працею за допо-
могою землеробства, скотарства та ремесла.
Археологічна культура сукупність схожих ре-
чових решток, здобутих під час археологічних роз-
копок, що належать до одного історичного часу і тієї
самої території. Назви археологічних культур за-
звичай утворюють від назв місцевостей, де вперше
виявлено типову пам’ятку, або за характерними
ознаками археологічних знахідок, від особливостей
поховань.
Колонізація - заселення та освоєння вільної те-
риторії, а також загарбання якоїсь країни або краю,
що супроводжується визиском, підкоренням, а ча-
сом і винищенням місцевого населення.
Кочовик - представник суспільної групи, яка
постійно змінює місце проживання.
Курган - круглий або видовжений земляний
насип, що його зводили над одним чи декількома
похованнями.
366 • Тематичні узагальнення
Трипільська культура - археологічна культура
доби енеоліту та початку бронзового віку, що поши-
рилася від Прикарпаття до Дніпра. Основне занят-
тя носіїв культури — землеробство та осіле скотар-
ство.
Середньостогівська культура — археологічна
культура енеоліту, що поширювалась у степовому
Подніпров’ї та Подонні. Основне заняття носіїв
культури - тваринництво, переважно конярство.
Кам'яний вік Палеоліт (давній кам'яний вік) 1 Ранній 1 млн - 150 тис. років тому Поява людини на теренах України - пітекантроп, синантроп. Стоян- ки Кбролеве (Закарпатська обл.), Амвросіївка (Донецька обл.)
Середній 150-40 тис. років тому Вирішальну роль у житті людини (неандерталець) відігравало по- лювання. Почали використовувати одяг та житло. Стоянки Киїк-Коба (Крим), Молодове (Чернівецька обл.)
Пізній 40-10 тис. років тому Формування людини сучасного типу - кроманьйонця. Утворення родової громади. Формування першооснови релігійного світогляду. Стоянки Мізин (Чернігівська обл.). Межиріч (Черкаська обл.)
Мезоліт (середній кам'яний вік) 10-7 тис. до н.е. Встановилися близькі до сучасних кліматичні умови. Перше приру- чення тварини, винайдення луку та стріл. Зміна способу полювання, криза мисливського господарства
Неоліт (новий кам'яний вік) 6-4 тис. до н.е. Перехід від привласнювального до відтворювального господар- ства - землеробства й скотарства. Перехід до осілого способу життя. Винайдення кераміки
Енеоліт (мідно-кам'яний вік) 4-3 тис. до н.е. Відокремлення скотарства від землеробства. Розселення племен трипільської та середньостогівської культури на теренах України
Бронзовий вік 3-1 тис. до н.е. Поширення першого штучного сплаву - бронзи, розвиток метало- обробки та ковальства. Поява приватної власності на знаряддя пра- ці. Формування сусідських (територіальних) громад
Залізний вік 1 тис до н е. - 5 ст. н.е. Утвердження регіональної спеціалізації - орного землеробства та скотарства. Відокремлення ремесла від землеробства. Зростання майнового розшарування суспільства та формування ранньодер- жавних утворень
Суспільне, господарське і духовне життя на теренах України за найдавніших часів
(4 тис. до н.е. - 2 ст. н.е.)
Суспільне життя Господарське життя Духовне ЖИТТЯ
Трипільська культура (4 - середина 3 тис. дон. е.) Проживали сім'ями, що об'єднувались у громади, а пізніше - у племена. На чолі громади - вождь Орне землеробство, осіле ско- тарство, виготовляли вироби з міді. Значного рівня досягла орнаментована кераміка Віра у праматір - символ ма- теринства, родючості, обож- нення сил природи, від яких залежав урожай
Середньостогівська культура (середи- на 4 - середина 3 тис. до н. е.) Напівкочове скотарство - розводили переважно коней, а та- кож овець, свиней, кіз. Землеробство відігравало допоміж- ну функцію Вірили у потойбічний світ. По- ховання безкурганні супрово- джувалися предметами побу- ту, зброєю тощо
Кіммерійці (9-7 ст. до н. е.) Утворювали племена на чолі з вождями (царями), сформувалася військова аристократія Кочове скотарство з перева- жанням конярства. Кочували на великі відстані. Першими на українських землях виплавляти залізо. Важливу роль відіграва- ла війна Вірили у потойбічний світ, поховання супроводжуються зброєю та предметами побу- ту. Основні пам'ятки - курган- ні поховання
Тематичні узагальнення • 367
Скіфи (7-3 ст. до н е ) Сформували значне дер- жавно-племінне об'єд- нання - Велику Скіфію, згодом були витіснені сарматами - у Малу Скі- фію Основне заняття - кочове ско- тарство Займалися ремеслами та торгівлею Побутувало язичництво з роз- галуженим пантеоном богів - неба, вогню, землі, війни. На курганних похованнях стави- ли кам'яні скульптури
Сармати (3 ст. до н. е. - 3 ст. н. е.) Сформували окремі пле- мена, на чолі яких стояла знать. Зберігалися пере- житки матріархату Мали схожий зі скіфами госпо- дарський устрій - кочовиків- скотарів. Постійно воювали за територію та грабували з метою наживи. Вели активну торгівлю Язичництво; на чолі пантео- ну - жіноче божество. Важли- ву роль відігравав культ коня
Античні міста-коло- нії Північного Причорномор'я (8-6 ст. до н. е.) Подібне до життя метро- полії та близьке до афін- ської рабовласницької демократії. Управління здійснювалося колегіаль- ними органами Основний осередок землероб- ства та виноградарства у регіо- ні. Вели активну торгівлю як з метрополією, так із кочовиками степу Перейняли культуру та панте- он богів із метрополії. 3 часом їхня релігія включала дедалі більше місцевих богів та куль- тів. Релігійні обряди здійсню- вали жерці
Слов'яни (перші згадки - 1-2 ст. н. е.) Сусідські громади утво- рили племена на чолі з обраними вождями. Пле- мена об'єднувались у со- юзи племен Основне заняття - підсічне та орне землеробство, осіле ско- тарство. Значного розвитку на- були ремесла - ковальство, гон- чарство Важливе значення мала торгівля Релігія - язичництво, політе- їзм. Різні племена мали різ- ний пантеон богів. Приклад уособлення слов'янського сві- тогляду - Збруцький ідол
Ключові події в історії України за найдавніших часів (причини й наслідки)
Причина Подія Наслідок
Демографічний вибух та аграрне пере- населення. Соціально-економічні проблеми метро- полії. Торговельна експансія Велика грецька колонізація 8-6 ст. до н. е. Українські землі втягнуто в орбіту античної цивілізації. Утворились незалежні грецькі поселення - поліси. Тісні торгівельні та культурні зв'язки з метро- полією та кочовим світом
Погіршення кліматичних умов та змен- шення кількості ресурсів. Сарматські завоювання Занепад Великої Скіфії 3 ст. до н. е. Переміщення політичного центру скіфів до Криму-утворення Малої Скіфії Перехід частини скіфів до осілого життя. Боротьба з античними полісами за контроль над Причорномор'ям
Зростання населення. Необхідність збільшення військової здобичі. Кліматичні зміни. Переміщення германських племен ближче до території Римської імперії Велике переселення народів 4-7 ст. н. е. Загибель Римської імперії та занепад анти- чної цивілізації. Формування варварських королівств. Початок Великого розселення слов'ян
Велике переселення народів - герман- ці, рухаючись на захід, звільнили значні території, на які рушили слов'яни Велике розселення слов'ян 5-7 ст. н. е. .7 Розселення слов'ян на теренах Центральної та Південно-Східної Європи. Формування союзів племен та початок дер- жавного періоду у слов'ян. Формування сучасних слов'янських народів
368 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ З
І Русь-Україна (Київська держава)
Дати подій
860 р. — похід Аскольда на Константинополь,
укладення першого відомого договору Русі-України
з Візантією. ,і
882 р. — убивство Аскольда та захоплення Києва
Олегом, об’єднання північних і південних руських
земель Олегом.
907, 911 рр. — походи князя Олега на Константи-
нополь, підписання вигідних міжнародних догово-
рів Русі та Візантії.
941, 944 рр. - походи князя Ігоря на Константи-
нополь, підписання нових договорів з Візантією
(менш вдалих, аніж за Олега).
988 р. - запровадження християнства як держав-
ної релігії.
1019-1054 рр. - князювання Ярослава Мудрого
в Києві.
1036 р. - розгром печенігів князем Ярославом
Мудрим.
1097 р. — Любецький з’їзд (снем) князів.
1113 р. - укладення «Повісті минулих літ»; поча-
ток правління Володимира Мономаха в Києві.
1187 р. - перша згадка назви «Україна» в писем-
них джерелах, створення «Слова о полку Ігоревім».
Персоналі'!
Аскольд — князь київський, останній представ-
ник династії Києвичів. У 860 р. здійснив вдалий по-
хід на Константинополь та уклав перший договір
між Руссю-Україною та Візантією, що засвідчило
міжнародне визнання Русі. У 882 р. вбитий воєво-
дою Олегом.
Олег - опікун малолітнього Ігоря Рюриковича.
У 882 р., після вбивства Аскольда, посів київський
стіл. Київський князь (882-912). Здійснив походи
проти хозар та Візантії, уклавши з останньою вигід-
ні договори. Підкорив деревлян та сіверян.
Ігор - князь київський (912-945). Перший пред-
ставник династії Рюриковичів на київському столі.
Підкорив деревлян, частково тиверців та уличів.
У 941 р. та 944 р. здійснив походи на Візантію та
уклав з нею договори, що були менш вигідними за
попередні. Убитий деревлянами.
Ольга - дружина Ігоря. Після смерті чоловіка
формально правила від імені неповнолітнього Свя-
тослава. Княгиня київська (945-957). Придушила
повстання деревлян та впровадила чіткий принцип
и
оподаткування. Здійснила дипломатичний візит до
Візантії (за однією із версій, охрестилась там).
Святослав — київський князь (964-972). У 965 р.
здійснив переможний похід проти Хозарського ка-
ганату. Прагнув закріпитися на Балканах, вів війну
з Візантією. Вбитий у 972 р. печенігами. Започатку-
вав порядок князівського правління на Русі, віддав-
ши владу в окремих князівствах своїм синам.
Володимир Великий — князь київський (980
1015). Прийшов до влади, перемігши брата Яропол-
ка. Послідовно поширив владу Києва на значні те-
риторії. Встановив територіальний поділ держави
замість родоплемінного. У 988 р. запровадив нову
державну релігію - християнство. Розбудовував
Київ та заклав Десятинну церкву, налагодив дипло-
матичні відносини із сусідами.
Ярослав Мудрий - великий князь київський
(1019-1054; до 1036 р. частина земель перебувала під
владою Мстислава). Прийшов до влади унаслідок
міжусобної боротьби. У 1030-1031 рр. повернув
Червенські міста. У 1036 р. розгромив печенігів.
Розбудовував Київ, уклав збірку законів «Правда
Ярослава». Вів активну зовнішню політику, вико-
ристовував «шлюбну дипломатію». Сприяв призна-
ченню митрополитом київським русича.
Іларіон — митрополит київський (з 1051). Пер-
ший русич на митрополичій кафедрі. Автор «Слова
про закон і благодать» — богословського трактату,
що відстоював інтереси Русі, найдавнішої пам’ятки
оригінальної літератури Русі-України.
Антоній Печерський - основоположник черне-
цтва на Русі. Заснував Києво-Печерський монас-
тир. Канонізований церквою (1051).
Ізяслав Ярославович - один із тріумвірату, ве-
ликий князь київський (1054—1068 та 1078—1076).
У 1068 р. разом із братами Святославом і Всеволо-
дом зазнав поразки на р. Альті у битві з половцями
й утратив владу у Києві. Разом із братами доповнив
«Руську Правду» новими статтями — «Правдою Яро-
славичів». Загинув під час чергової міжусобної війни.
Святослав Ярославович - один із тріумвірату,
чернігівський князь (1054-1073), великий князь
київський (1073-1076). Усунув від влади Ізяслдва.
На його замовлення виготовлено «Ізборник Свято-
слава» - найвідомішу писемну пам’ятку того часу.
Всеволод Ярославович - один з тріумвірату, пе-
реяславський князь (1054-1076), великий київ-
ський князь (1076 та 1078-1093). Значну частину
Тематичні узагальнення • 369
повноважень передав синові - Володимиру Моно-
маху. Опікувався духовним життям і культурою.
Алімпій - один із найперших руських іконопис-
ців, чернець Києво-Печерського монастиря.
Володимир Мономах - великий князь київський
(1113-1125). Ініціатор Любецького з’їзду князів
(1097). Успішно боровся з половцями. Об’єднав під
своєю владою більшість руських земель. За його
правління схвалено доповнення до «Руської Прав-
ди» - «Устав». Автор «Повчання дітям» - видатної
пам’ятки давньоукраїнської літератури.
Мстислав Володимирович - великий князь київ-
ський (1125-1132). Разом із батьком воював проти
половців. Зміцнив великокнязівську владу. По
смерті Мстислава Русь-Україна остаточно розпала-
ся нй окремі політично незалежні князівства.
Нестор — літописець, автор «Повісті минулих
літ» - опису подій історії Русі від 860 до 1111 р. та
інших історичних і біографічних творів.
Ярослав Осмомисл - галицький князь (1153—
1187), розширив князівські володіння. Підтримував
дипломатичні зв’язки з Візантією, Польщею, Угор-
щиною. Заклав Успенський собор у Галичі.
Поняття і терміни
Племінний союз - об’єднання кількох племен,
притаманне суспільствам, що перебувають на стадії
військової демократії та характеризуються соціаль-
ним розшаруванням.
Князь - у 9-16 ст. у слов’ян та деяких інших на-
родів голова феодальної монархічної держави або
окремого політичного об’єднання (удільний князь).
Полюддя - данина, яку збирали продуктами тра-
диційного натурального господарства, з підлеглого
населення в Русі-Україні один раз на рік. Збір про-
водив київський князь або його намісник.
Язичництво - релігійні вірування, відповідно до
яких обожнюють сили природи, рослини і тварин, а
також людиноподібних істот: русалок, берегинь та ін.
Християнство — одна із найпоширеніших світо-
вих релігій, що базується на вірі у триєдиного
Бога - Бога Отця, його сина Ісуса Христа та Свято-
го Духа.
Шлюбна дипломатія — різновид міждержавних
відносин, що полягав в укладанні вигідних угод і со-
юзів шляхом династичних шлюбів.
Роздробленість - період в історії Русі-України
від середини 12 до середини 13 ст., коли Руською
державою управляло об’єднання найсильніших
князів - правителів удільних князівств.
Віче - загальні збори громадян у містах Русі-
України для вирішення громадських питань.
Вотчинне землеволодіння — різновид феодаль-
ної земельної власності (князівська, боярська, мо-
настирська), що перебувала у спадковому володінні.
Умовне землеволодіння - різновид феодальної
земельної власності, що перебувала у користуванні
васала на умовах відбування військової служби сю-
зеренові.
Боярин - представник вищого стану феодалів на
Русі, нащадок родоплемінної знаті, великий земле-
власник.
Смерд - представник найчисленнішої групи на-
селення Русі, що був особисто вільним, мав власне
господарство, землю, мешкав у князівських селах і
платив князеві данину.
Ізгой - представник особливої суспільної групи,
який з різних причин «випав» зі звичного середови-
ща, втратив із ним зв’язок.
Закуп — залежний селянин, що взяв у феодала
позику («купу») та мав відпрацювати її.
Рядович - тимчасово залежний селянин, що
уклав договір із феодалом чи князем та працював на
умовах цього договору.
Холоп - цілком залежна від феодала чи князя
людина.
Ікона - живописне зображення святих, богів,
надприродних сил, сцен зі Святого Письма тощо.
Мозаїка — зображення чи візерунок, що викону-
ється за допомогою використання кольорових каме-
нів, скла або іншого матеріалу.
Фреска - одна з технік малярства, що передба-
чає живопис на вологій штукатурці.
Книжкова мініатюра - різновид образотворчого
мистецтва, малюнок, виконаний у книжці, має неве-
ликий розмір і виконує ілюстративну функцію.
Билина - жанр героїчного епосу, в якому про-
славляють подвиги народних героїв. Можуть мати
реальну історичну основу, що з часом набула леген-
дарних форм.
Літопис - історико-літературний твір у Русі-
Україні, в якому викладення подій велося у хроно-
логічній ПОСЛІДОВНОСТІ.
Тріумвірат - союз між трьома практично однако-
во могутніми політичними чи військовими лідерами.
Походження назви «Русь»
Східнослов’янська теорія. Дослідники зверта-
ють увагу на співзвучність назви «Русь» з назвами
річок Рось, Росава, Роставиця. Серед учених є дум-
ка, що поляни перебрали на себе ім’я одного з пле-
мен, яке проживало уздовж річки Рось. Згодом ру-
сами стали йменувати всіх мешканців утвореної за
участю полян Київської держави.
370 • Тематичні узагальнення
Норманська теорія. Чимало дослідників вважа-
ють, що слово «Русь» — скандинавського походжен-
ня (у Західній Європі їх називали норманами). Це
припущення грунтується на розповідях літописця
про воїнів з півночі - русів-варягів, які, захопивши
владу в Києві, утвердилися в місті й дали свою на-
зву місцевій людності й території, на якій волода-
рювали.
Розселення східнослов'янських племен на теренах України
Назва Поляни Деревляни Волиняни (дуліби, бужани) Сіверяни Тиверці Уличі Білі хорвати
Територія розселення Середнє По- дніпров'я «в лісах на горах понад річкою Дніпром» між річками Случчю і Дніпром, Прип'яттю й Тетеревом на захід до Західного Бугу на лівих при- токах Дніпра «на Десні, і по Сейму, і по Сулі» землі між Дністром і Карпатами між Дніпром та Південним Бугом Прикарпаття
Внутрішня і зовнішня політика київських князів
Ім'я князя та роки князювання Внутрішня політика Зовнішня політика
Аскольд до 882 Здійснив спробу впровадження християнства на Русі. Зміцнив дружину, запросивши варягів У 860 р. здійснив похід на Візантію та уклав договір із нею; відбулося міжнародне ви- знання Русі-України
Олег 882-912 Об'єднав північні й південні землі в державу з цен- тром у Києві. Зміцнив князівську владу. Залучив до військових походів дружину з підкоре- них земель Розширив кордони держави за рахунок під- корення сусідніх племен (деревлян, сіверян, радимичів тощо). Здійснив успішні походи проти Візантії (907, 911)
Ігор 912-945 Здійснював заходи щодо централізації держави. Придушив спробу деревлян відокремитися. Здій- снив невдалу спробу збільшити данину Боровся з уличами, проте не зміг їх підкори- ти. Здійснив походи проти Візантії (941, 944). Уклав менш вигідний договір, відмовився від претензій на Крим. Успішно воював на Закавказзі. Боровся проти печенігів
Ольга 945-964 Придушила повстання деревлян. Впровадила фіксо- вані податки та упорядкувала збір данини. Провела адміністративний поділ та запровадила погости для полегшення збору данини. Прагнула поширити християнство у державі Налагоджувала дипломатичні відносини з Візантією. Здійснила подорож до Константи- нополя. Обмінялася посольством з майбут- нім імператором Священної Римської імпе- рії Оттоном 1 (959)
Святослав 964-972 Замінив племінних правителів своїми синами, що сприяло зміцненню центральної влади. Відмовився від прийняття християнства, проте не забороняв сповідувати його Переміг волзьких булгар та хозарів. Здій- снив успішні походи на Балкани. Воював із Візантією, уклав із нею мирну угоду та від- мовився від земель у Подунав'ї та Криму
Володимир Великий 980-1015 Зміцнив центральну владу та передав владу місце- вих княжінь своїм синам. Провів судову реформу. Карбував власні золоті й срібні монети. Запровадив християнство як державну релігію. Розбудував Київ Розширив кордони держави на заході. За- безпечив зростання впливу Русі за рахунок дипломатії, зокрема й «шлюбної». Боровся з печенігами та збудував «Змієві вали»
Ярослав Мудрий 1019-1054 Розподілив територію держави між синами. Встано- вив принципи спадкування великокнязівського сто- лу. Розбудував Київ. Уклав збірку законів «Правда Ярослава» - основу «Руської правди». Зміцнив цер- ковну організацію. Забезпечив призначення митро- политом русича Іларіона Розширив кордони держави на заході та пів- ночі. Розгромив печенігів. Здійснював мир- ну зовнішню політику, активно використову- вав «шлюбну дипломатію»
Володимир Мономах 1113-1125 Ініціював Любецький з'їзд князів. Зміцнив велико- князівську владу та єдність Русі. Схвалив «Устав» - доповнення до «Руської правди» Вів боротьбу з половцями. Посилив міжна- родний авторитет Русі-України. Продовжу- вав політику «шлюбної дипломатії»
Мстислав Володимирович 1125-1132 Продовжив політику батька. Останній володар єди- ної Київської держави. Пожвавив розбудову Києва Продовжив боротьбу з половцями. Посилив західний напрямок зовнішньої політики, вів війни 3 литовцями
Тематичні узагальнення • 371
Причини роздробленості Русі-України
• велика площа території держави й етнічна неоднорідність населення;
• розвиток великого землеволодіння, зміцнення його вотчинної форми;
• князівські усобиці;
• відсутність сталого порядку столонасл дування;
• напади степових кочовиків;
• занепад торговельного шляху «з варягів у греки».
Удільні князівства за доби роздробленості
Київське князівство Постійно перебувало у центрі політичної боротьби. Не стало спадковою вотчиною однієї з князівських динас- тій, а залишалося загальнодинастичною спадщиною. Київ-одне з найбільших і найбагатших європейських міст. Найбільш заселене князівство Русі-України. Процвітали торгівля та ремесло. Політичний вплив Києва зменшився у першій половині XIII ст. Чернігівське князівство Чернігів-друге за розмірами місто після Києва. Головні дійові особи - представник династій Ольгови- чів і Давидовичів. Створено Новгород-Сіверське князівство, що формаль- но підпорядковувалося Чернігову. Широкомасштабне будівництво - Борисоглібський со- бор, П'ятницька та Успенська церкви тощо. Князі прагнули здобути київський стіл.
Переяславське князівство Фактично не мало політичної само- стійності й залежало від Києва. Землі князівства були рубежем між Степом та київськими землями. Перша згадка слова «Україна» у зв'язку зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича, який активно боровся з половцями. Галицьке князівство Мало порівняно більшу незалежність від Києва. Значний вплив боярства. Підтримувало дипломатичні відноси- ни з Польщею та Угорщиною. За Ярослава Осмомисла значно роз- ширилися території та встановилися хороші відносини із сусідами. Волинське князівство У 12 с. Ізяслав Мстиславович сфор- мував власну князівську династію, після чого розпочалися міжусобиці. Князівство розпалося на дрібні уді- ли. Об'єднання володінь здійснив Ро- ман Мстиславович.
Суспільно-політичне життя Київської держави
На чолі держави великий князь київський.
Зосереджував у своїх руках усю зовнішню та внут-
рішню політику. Влада спадкова. В удільних кня-
зів — самостійність вирішення внутрішніх справ. На
місцях владу представляли намісники князя - ти-
сяцькі й посадники. На ранньому етапі значну роль
відігравало віче - збори вільного дорослого чолові-
чого населення, яке з часом перетворилося на збори
впливових дружинників та бояр.
Неабиякі повноваження мали князівські з’їзди.
їх збирали нерегулярно, і далеко не всі рішення та-
ких зібрань було втілено в. життя, проте питання,
що їх обговорювали на з’їздах, мали здебільшого за-
гальнодержавне значення.
Населення поділялося на вільних людей - приві-
лейованих (князі, бояри, дружинники та духівни-
цтво), непривілейованих (селяни-смерди, міщани,
наймити, ізгої) та залежних (закупи, рядовичі, че-
лядь, холопи).
Найчисленніша група тогочасного населення —
селяни-смерди. Вони були особисто вільними, мали
власне господарство, землю, мешкали в князівських
селах і платили князеві данину.
Культурне життя Русі-України
Культура Русі постала під впливом місцевих тра-
дицій та впливу інших культур: візантійської, захід-
ноєвропейської та близькосхідної. Значні зрушення
відбулися у культурі після прийняття християн-
ства - поширення кириличного письма, шкільної
освіти, книжної справи. Було створено літописи -
«Повість минулих літ», «Київський літопис» та
пам’ятки художньої літератури — «Ізборнік», «Сло-
во про закон і благодать», «Повчання дітям». Най-
давнішою датованою книжною пам’яткою Русі є
Остромирове Євангеліє, створене у Києві (1056—
1057).
В архітектурі відбувався розквіт кам’яндго будів-
ництва та збереження дерев’яного. У 12 ст. архітек-
турні обриси храмів змінювалися, набуваючи рис
фортечних споруд. Оздоблення церков забезпечило
розвиток мозаїки та фрески. З’явилися власні іко-
нописні школи.
372 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 4
Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала
Дати подій
1199 р. - утворення Галицько-Волинської держави.
1223 р. - битва біля р. Калки.
1238-1264 рр. - правління Данила Романовича. ,
1240 р. - захоплення Києва монголами.
1245 р. — битва біля м. Ярослава; поїздка Данила Романовича в Золоту Орду.
1253 р. - коронація Данила Романовича.
Персоналії
Роман Мстиславович - князь волинський та га-
лицький. У 1199 р. утворив Галицько-Волинську
державу зі столицею у м. Галич. У 1202 р. заволодів
Києвом і став володарем майже всіх українських зе-
мель, крім Чернігівщини, іменувався «самодержцем
всієї Русі». Здійснив походи проти литовців. Боров-
ся з сепаратизмом галицького боярства та встано-
вив одноосібне управління у державі. Підтримував
зв’язки з Візантією, Угорщиною, Папою Римським.
Загинув у 1205 р. під час сутички з поляками під
м. Завихвост. По його смерті розпочався тривалий
період боярської смути та тимчасовий розпад Га-
лицько-Волинської держави.
Данило Романович (король Данило) - князь га-
лицько-волинський (1238-1264). Узяв участь у
битві на р. Калці проти монгольського війська
(1223). Переміг війська Тевтонського ордену під
Дорогочином (1238) і об’єдав Галичину та Волинь.
Того ж року здійснив похід на Київське князівство
та приєднав його до своїх володінь. Розгромив га-
лицьких бояр та угорсько-польські війська під
Ярославом (1245). Того ж року відвідав Золоту
Орду, де отримав від хана Батия ярлик на княжін-
ня, за умовами якого князь зобов’язувався надавати
,ординцям війська у походах, проте домовився про
самостійне постачання податків до Золотої Орди
без участі баскаків. Протягом усього періоду прав-
ління намагався позбутися золотоординської за-
лежності. Отримав пропозицію від Папи Римського
щодо організації хрестового походу проти монголів.
Похід не відбувся, проте князь Данило отримав ко-
рону від Папи на знак прихильності католицького
світу до руського володаря. Коронований у м. Доро-
]гочині (1253). У внутрішній політиці князь займав-
ся розбудовою нових міст та укріпленням старих,
переніс столицю до м. Холм.
Лев Данилович - князь галицько-волинський
1264-1301). Брав участь у боротьбі з Ордою на
початку 50-х років 13 ст., відбиваючи наступ татар-
ського воєначальника Куремси на південні рубежі
Галицько-Волинського князівства. Успадкував Га-
лицьку та Перемишльську землі, а по смерті Воло-
димирка Васильковича встановив контроль над Во-
линськими землями. Переніс столицю до Львова.
У 70-80-х роках 13 ст. здійснив походи на Литву і
ятвягів, залучаючи до цього монголів, але зазнав не-
вдачі. Визнавав залежність від Орди. У 1283 р. ра-
зом із монголами воював в Угорщині й заволодів
Закарпаттям. У боротьбі з поляками приєднав Люб-
лінську землю.
Юрій І Львович - князь галицько-волинський
(1302-1308). Втратив завойовані батьком Люблін-
ські землі та Закарпаття. Об’єднав землі Галичини
та Волині у князівство зі столицею у Володимирі-
Волинському. Період володарювання відзначився
економічною та соціальною стабільністю. У 1303 р.
за згоди Патріарха Константинопольського засну-
вав Галицьку митрополію. Іменувався «королем
Русі та князем Лодимерії». Смерть Юрий І Львович
започаткувала період занепаду Галицько-Волин-
ського князівства.
Юрій II Болеслав - останній галицько-волин-
ський князь (1325-1340). Запрошений галицькими
боярами через відсутність спадкоємців у Андрія та
Лева II — останніх Романовичів. Прийняв право-
слав’я, проте не порвав зв’язків із католицьким сві-
том. Відвідав Орду для отримання ярлика. У зов-
нішній політиці намагався балансувати між
відродженим Королівством Польським, Великим
князівством Литовським, Тевтонським орденом та
Золотою Ордою. Вбитий унаслідок змови на чолі з
боярином Дмитром Дедьком. Послуговувався тит^г
лом «Юрій Божою ласкою князь Русі». По смерті
князя польський король Казимир III напав на Гали-
чину, щоб заволодіти цими землями. Галицько-Во-
линьске князівство було розділене між Польщею,
Угорщиною та Литвою.
Тематичні узагальнення • 373
Монгольська навала на південно-західні землі Русі
1223 р. Битва на річці Калці. Поразка об'єднаного русько-половецького війська у битві з Чингісханом
1237 р. Початок нападів хана Батия на землі Русі
1239 р. Захопленння Переяслава, Чернігову. Орда вдерлася до Криму
1240 р. Облога та захоплення Києва; місто зруйноване й розграбоване
1241 р. Захоплення монголами Волині та Галичини. Руські землі потрапили у залежність від Золотої Орди
1245 р. і Поїздка Данила Галицького до Золотої Орди. Отримано ярлик та визнано залежність Галицько-Во- линської держави від Орди
Поняття і терміни
Баскак — монгольський урядовець, воєначаль-
ник, що стежив за збором данини.
Ярлик - письмовий документ, виданий від імені
монгольського хана, що надавав руським князям
право на управління відповідними територіями
(князювання).
Суспільно-політичне
та господарське життя
Державу очолювали князі з династії Рюрикови-
чів. Значне місце у суспільстві та державі відводи-
лося боярству. У Галицькій землі боярське землево-
лодіння було безумовним, вотчинним, тимчасом
як на Волині переважало умовне (службове) земле-
володіння. Відтак у Галичині бояри почувалися
справжніми господарями, беручи активну участь
у князівських міжусобицях.
У 1253 р. Данило Романович перший із руських
князів прийняв західноєвропейську королівську ко-
рону. Відбувалися зміни у війську за західноєвро-
пейським зразком. Князь розділив війська на важ-
коозброєну кінноту (панцерники) та легкоозброєну
піхоту (лучники). Розвивалися міста й торгівля,
вдосконалювалося ремесло, особливо з припливом
іноземців - ремісників і торгівців — та запроваджен-
ням магдебурзького права. Ремісники становили
найчисленнішу частину городян. Поширеним були
гончарне, ювелірне та ковальське виробництво.
Важливе значення мала обробка заліза. Розвива-
лося гончарство, склоробне виробництво. Проте
основою господарства залишалося землеробство.
Культурне життя
Розвиток освіти був пов’язаний з великими цер-
ковними центрами. Значне культурне піднесення
відбулося завдяки волинському князю Володимиру
Васильковичу - книжнику й філософу, рівного яко-
му, як сказано в літописі, «не було у всій землі, і піс-
ля нього не буде». Найвідоміша пам’ятка літописан-
ня - Галицько-Волинський літопис, що складається
з окремих оповідань.
Для архітектури характерні як візантійські, так
і західноєвропейські (романські) впливи й надзви-
чайна різноманітність типів споруд.
Монгольська навала спричинила появу нового
типу оборонних споруд - донжонів. Розвивалася
місцева іконописна традиція. Найвидатнішою та
найхарактернішою пам’яткою малярської культури
Галицько-Волинського князівства є Дорогобузька
ікона Богородиці, створена в останній третині 13 ст.
на Волині.
Після монгольської навали Галицько-Волинська
держава стала новим центром політичного, еконо-
мічного та культурного життя, продовживши київ-
ські традиції.
УЗ
Ру<
УД
Дат
і
і
і
і
і
і
Пер
(
137
нав
з Зі
ські
нок
Сів<
Вод
Вол
В
Про
них
з нг
про:
За й
ки й
С
(143
й бі.
дом
його
Віль
144С
X
ханії
а У
хане
Криг
куба
К<
княз
нома
му (
марп
кий
Захи
ним 1
374 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 5
Руські удільні князівства у складі іноземних держав
у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство
п
Дати подій
1362 р. - битва біля р. Сині Води.
1385 р. - укладення Кревської унії.
40-ві роки 15 ст. - утворення Кримського ханства.
1478 р. - визнання Кримським ханством васальної залежності від Османської імперії.
1489 р. - перша згадка про українських козаків у писемних джерелах.
1514 р. - битва біля м. Орші.
Персонали
Ольгерд - великий князь литовський (1345-
1377). Правив спільно із братом Кейстутом. Об’єд-
нав значну частину українських земель, вів боротьбу
з Золотою Ордою, Московією, Польщею, Тевтон-
ським орденом. Встановив контроль над Київщи-
ною, Переяславщиною, Поділлям та Чернігово-
Сіверщиною. Після переможної битви на Синіх
Водах у 1362 р. посадив на київський стіл сина -
Володимира Ольгердовича.
Вітовт - великий князь литовський (1392-1430).
Противник Кревської унії та самостійності уділь-
них князівств Русі-України, ліквідував найбільші
звих. Брав участь у Грюнвальдській битві (1410)
проти тевтонців. Уклав Городельську унію (1413).
<а його правління відбулося пожвавлення економі-
ш й торгівлі.
Свидригайло — великий князь литовський
1430-1432). Орієнтувався у політиці на українську
! білоруську знать. Усунутий від влади Сигізмун-
вм Кейстутовичем, проте руські бояри запросили
ого на «Велике княжіння Руське». У битві під
йлькомиром (1435) зазнав поразки. Отримав у
440 р. відновлене Волинське князівство.
Хаджи-Гірей - засновник династії кримських
шів Гіреїв. З 1441 р. карбував власну монету,
у 1449 р. проголосив незалежність Кримського
гнства від Золотої Орди. Держава охоплювала
рим, Північне Причорномор’я, Приазов’я та При-
убання.
Костянтин Іванович Острозький - український
чязь, політичний та військовий діяч. Обіймав різ-
оманітні посади у Великому князівстві Литовсько-
у (трокайського воєводи, віленського каштеляна,
аршалка волинського і київського). Перший вели-
ча гетьман литовський. Вів боротьбу з татарами,
ахисник православ’я, його називали «некоронова-
іім королем Русі».
Юрій Дрогобич (Котермак) - український вче-
ний, професор медицини і астрономії. Освіту здо-
був у Краківському університеті. Викладав у Бо-
лонському університеті, у 1481 р. був обраний його
ректором. Надрукував в Італії у 1483 р. «Прогно-
стичну оцінку поточного 1483 року» - першу книгу
українця, що вийшла за кордоном.
Поняття і терміни
Шляхтич - представник привілейованого стану
суспільства у Польщі, Великому князівстві Литов-
ському, а також на українських і білоруських зем-
лях, що входили до їхнього складу (14-18 ст.).
Представники шляхти були звільнені майже від
усіх повинностей, брали участь в управлінні дер-
жавними справами. Головним обов’язком була вій-
ськова служба.
Магдебурзьке право - найпоширеніша у містах
Центрально-Східної Європи система міського само-
врядування, що передбачала міську автономію для
нових поселенців (колоністів), міське самовряду-
вання з власним судочинством, що здійснювалося
через виборні органи. На українських теренах по-
ширилося з 14 ст.
Магістрат - загальна назва міського уряду в міс-
тах, де функціонувало міське самоврядування.
Складався із ради (очолював бургомістр) та лави
(очолював війт).
Цех самоврядна громада вільних ремісників
одного або кількох фахів, очолювана виборним
старшиною - цехмістром, найавторитетнішою осо-
бою серед майстрів, що становили цехове братство.
Кожен цех мав свій письмовий статут, затверджу
ний королем або власником приватного міста.
Дике поле - історична назва незаселеної терито-
рії степу між Дністром на заході і середньою течією
Волги на сході. Термін виник у 15 ст., коли відбува-
лася військово-трудова колонізація цього регіону
козацтвом. Вийшов з ужитку в другій половині 18 ст.
Тематичні узагальнення • 375
Козак - вільний воїн, член самоврядної громади,
що виникла у 15 ст. на території Дикого поля.
Кріпацтво - система правових норм феодальної
держави, що встановлювала залежність селянина
від феодала і водночас власність (неповну) остан-
нього на селянина-кріпака. Кріпацтво передбачало
прикріплення селян до землі, право феодала на пра-
цю і майно селянина, на продаж його як із землею,
так і без неї, позбавлення селянина права розпоря-
джатися нерухомим майном, спадщиною, виступати
в суді тощо.
Українські землі у складі сусідніх держав
Закарпаття Увійшло до складу Угорщини в 11 ст. У 14 ст. тут активізувалися литовські князі. Зокрема, Федір Коріятович укріпив Мукачевський замок. У 1526 р. угорці зазнали поразки від осма- нів. Закарпаття було поділене між васалом Османської імперії Трансільванією та Священ- ною Римською імперією на чолі з Габсбургами
Буковина (Шипинська земля) 3 другої половини 14 ст. у складі князівства Молдова , яке до кінця 15 ст. визнавало зверх- ність Польщі. 3 1538 р. - васал Османської імперії
Чернігово- Сіверщина Наприкінці 15 ст. стала об'єктом московської експансії. На початку 16 ст. кілька удільних князівств самостійно приєдналися до Московського князівства. Чернігів, Стародуб, Новго- род-Сіверський та інші були завойовані. Просування Москви було зупинене у битві під Оршею 1514 р.
Кримське ханство У 1449 р. Хаджи-Гірей проголосив незалежність від Золотої Орди, створив державний апа- рат, почав карбувати власні гроші. У1478 р. Менглі-Гірей визнав залежність від Османської імперії. Султан мав право призначати та усувати ханів, проте лише з династії Гіреїв. У 1482 р. було здійснено похід татар на Київ, згодом походи на українські терени стали регу- лярними
Галичина Боротьба за Галичину розгорнулася після смерті Юрія II Болеслава, місцеві бояри проголо сили володарем Дмитра Дедька. Галичина переходила від Польщі до Угорщини, і лише у 1387 р. королева Ядвіга вигнала з цих земель угорців та остаточно приєднала Галичину до Польщі. Було запроваджено польські закони, на найвищі посади призначалися поляки- католики. Утворено Руське та Подільське та Белзьке воєводства на чолі з призначуваним воєводою
Київське князів- ство, Волинське князівство, Поділля, Пере- яславщина Більшість українських земель стали об'єктом уваги Великого князівства Литовського (ВКЛ) Після битви на Синіх Водах Велике князівство Литовське утвердилося на Київщині, Поділлі та Чернігово-Сіверщині. Було збережено існуючу правову систему та систему управління, руська мова стала офіційною у Литві. Ситуація почала змінюватися після укладання у 1385 р. Кревської унії. Наприкінці 14 ст. удільні князівства були ліквідовані й тимчасово відновлені у 40-х роках 15 ст. (згодом ліквідовані остаточно: Волинське у 1452 р., по смерті Свидригайла, Київське у 1471 р. по смерті Семена Олельковича). Після остаточної ліквіда- ції цих трьох князівств їхні землі передані під управління литовським намісникам. Було здійснено дві спроби відновлення автономії руських земель: 1481 р. - «Змова руських кня- зів» та 1508 р. - повстання М. Глинського. Обидві завершилися невдало
376 • Тематичні узагальнення
Виникнення українського козацтва
У 1489 р. Мартин та Йоахим Бельські у «Поль-
ській хроніці» вперше згадують про козаків.
Причини виникнення козацтва:
• потреба захисту українських земель від гра-
біжницьких походів кримських орд;
• відсутність достатньої реакції з боку влади на
нову загрозу з Дикого поля;
• поширення фільварків призводило до зростан-
ня соціального напруження, запровадження кріпа-
цтва;
• посилення ролі католицтва та проява релігій-
них утисків.
Соціально-економічне життя
Провідною галуззю господарства залишалося
землеробство, проте зростала роль тваринництва.
Розвивалося ремесло, відбувалася переорієнтація
торгівлі. Поширювалося магдебурзьке право.
Виокремилася родова знать — шляхта, що була
неоднорідною та різнилася за походженням і су-
спільною функцією. Певна частина селян залиша-
лася особисто вільною, проте вже розпочалося їхнє
закріпачення. Наприкінці 15 ст. відбулося перше се-
лянське повстання - під проводом Мухи (1490-1492).
Особливості розвитку культури
Українська культура розвивалась в умовах
роз’єднаності українських земель, іноземного пану-
вання та національно-релігійних утисків. На розви-
ток культури впливали спадщина Русі-України та
Галицько-Волинської держави, польська та литов-
ська культури. В цей період відбулося проникнення
на терени України гуманістичних ідей, перш за все
через діячів, що навчалися у Європі.
Освіта. Заклади початкової освіти діяли при
церквах та монастирях. Вищу освіту здобували у
Європі (Юрій Дрогобич). Було започатковано ки-
риличне книгодрукування - богословські книги,
видані Швайпольтом Фіолем у Кракові.
У літературі спостерігалося продовження тради-
ції літописання — Короткий Київський літопис, що
зосереджений на місцевих подіях, виникають нові
центри літописання.
В архітектурі розвивалося оборонне будівни-
цтво - замки у Кам’янці-Подільському, Луцьку,
Кременці, Мукачеві, Хотині. Церкви набули рис
оборонних споруд - Покровська церква в с. Сутків-
ці. Розквіт кримськотатрської архітектури - хан-
ський палац у Бахчисараї. Західноєвропейські
впливи простежуються в архітектурі Львова (Вір-
менський собор Успіння Богородиці), костел свято-
го Варфоломія у Дрогобичі. Найдавніша пам’ятка
народної архітектури — дерев’яна церква Зішестя
Святого Духа в с. Потелич.
В образотворчому мистецтві упродовж 15 - по-
чатку 16 ст. активно розвивався провідний жанр
тогочасного малярства - іконопис. Серед найви-
значніших пам’яток - ікона Богородиці з Дмитрів-
ськоі церкви с. Підгородці, ікона Юрія Змієборця
із с. Станилі поблизу м. Дрогобича. Олексій Горош-
кович - автор перших підписаних українських
ікон - Успіння Богородиці та Богородиця Одигі-
трія з пророками (1547). Високого розвитку досягла
книжкова мініатюра — у 1397 р. вийшов у світ Київ-
ський Псалтир.
Тематичні узагальнення • 377
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 6
Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст.
Дати подій
1556-1561 рр. — створення Пересопницького Євангелія.
1556 р. - заснування князем Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої відомої Січі.
1569 р. - Люблінська унія; утворення Речі Посполитої.
1586 р. - утворення першої братської (слОв’яно-греко-латинської) школи у м. Львові.
1596 р. - Берестейська церковна унія; утворення Української греко-католицької церкви (УГКЦ).
Персонал ії
Василь-Костянтин Костянтинович Острозький -
князь, один із найвпливовіших тогочасних політи-
ків. .Київський воєвода (від 1559), володар україн-
ського прикордоння. Наприкінці 16 ст. — найбіль-
ший після короля землевласник Речі Посполитої.
Мав можливість у найстисліший термін виставити
15-20-тисячне військо. Після смерт польського ко-
роля Стефана Баторія (1586) В.-К Острозького вва-
жали одним із претендентів на престол. Уславився
як засновник Острозької академії та ініціатор друку
повної Біблії церковнослов’янською мовою.
Дмитро Вишневецький — князь, староста Чер-
каський і Канівський, нащадок Гедеміновичів, влас-
ник значних земель на Волині. Близько 1556 р. збу-
дував на о. Мала Хортиця замок, започаткувавши
першу Запорізьку Січ. Поставивши на Січі гарні-
зон, створив плацдарм для подальшого відвоювання
південних українських земель. Здійснив кілька вда-
лих походів проти татар, проте не знайшов підтрим-
ки польсько-литовського уряду.
Криш оф Косинський - гетьман (з 1591). Того ж
року очолив виступ козаків проти шляхти та загар-
бання козацьких земель. Повстання охопило Київ-
ське та Брацлавське воєводства. На визволених
територіях запроваджували форми козацького
устрою, приводили до присяги місцеве населення.
У вирішальній битві 23 31 січня 1593 р. під П’ят-
кою повстанці зазнали поразки. Повстання було
придушено у 1593 р., а його лідера - вбито.
Северин Наливайко - лідер козацько-селянсько-
го повстання 1594-1596 рр. Повстання розпочалося
на Брацлавшині, поширилося на Волинь та біло-
руські землі. Повстання було придушено у травні
1596 р. польним гетьманом С. Жолкевським у битві
в урочищі Солониця під Лубнами (Полтавщина).
Це повстання було першим широким антифеодаль-
ним виступом селянсько-козацьких мас.
Іван Федорович — першодрукар та книгови-
давець. Розпочав діяльність у Москві, звідки мусив
тікати через переслідування. У 1573 р. заснував
друкарню у Львові, де у 1574 р. видав «Апостол».
За підтримки В.-К. Острозького створив друкарню
в Острозі, там 1581 р. вийшла друком перша повна
слов’янська Біблія кириличним шрифтом - Ост-
розька Біблія.
Герасим Смотрицький - один із найвидатніших
православних письменників-полемістів, педагог і
культурний діяч. Перший ректор Острозької акаде-
мії (з 1580). Брав участь у підготовці до видання
Острозької Біблії - автор передмови, головний ре-
дактор і перекладач. Автор першої друкованої
пам’ятки полемічної літератури «Ключ царства не-
бесного» (1587).
Іпатій Потій - берестейський і володимирський
православний єпископ, письменник-полеміст. При-
бічник та один з організаторів Берестейської унії.
Був посланцем до Папи Римського, який затвердив
унію. Київський і галицький греко-католицький
митрополит (1599—1613 рр.). Боровся за утверджен-
ня правового становища унії у Речі Посполитій.
Мелетій Смотрицький — письменник-полеміст.
філософ, освітній діяч. Писав твори, спрямовані
проти унії та католицизму. Ректор Київської брат-
ської школи (з 1619). Автор фундаментального тво-
ру «Граматика словенська», що став підручником та
витримав багато перевидань. У 1627 р. перейшов
в унію, жив у Дерманському монастирі.
Поняття і терміни
Воєводство - адміністративно-територіальна оди-
ниця Великого князівства Литовського та Королів-
ства Польського у 15—17 ст., очолювана воєводою.
Козацтво — соціальний стан вояків-землеробів в
Україні 16-18 ст., що виник у процесі боротьби зем
леробського й кочового населення в зоні т-. зв. Вели-
кого кордону, який розділяв європейську та азій-
ську цивілізації.
Низове козацтво - нереєстрове козацтво, і ।
освоїло територію низинних берегів Дніпра НИЯГЇІ
порогів.
378 • Тематичні узагальнення
Реєстрове козацтво - частина українських коза-
ків, що їх польсько-шляхетський уряд узяв на вій-
ськову службу у другій половині 16 - 17 ст. і запи-
сав до спеціального реєстру.
Городове козацтво - найчисленніша група коза-
ків Гетьманщини з 1657 р., які проживали переваж-
но у містах і селах. Назва виникла з метою розріз-
нення козаків-запорожців і тих, що були внесені др
реєстру.
Запорозька Січ - назву вживають щодо величез-
них територій степової України, де формувався
особливий козацький військово-адміністративний
і устрій і діяли козацькі порядки. Запорозькою Січ-
чю до 18 ст. називали також місто-фортецю - сто-
Ілицю козацької держави і саму козацьку державу.
Запорізька Січ мала особливу систему управління,
на чолі якої стояла Січова (Військова) рада, яка
обирала старшину. Очолював старшину кошовий
отаман, що мав усю повноту влади. Другою особою
на Січі був військовий суддя.
Старшина - привілейована верхівка українсько-
го козацтва, його військовий та адміністративно-
! політичний керівний склад. Виникла водночас із
появою козацтва й походила із його заможної вер-
хівки.
Кошовий отаман - представник виборної ко-
зацької старшини, який зосереджував у своїх руках
найвищу військову, адміністративну і судову владу,
очолював Кіш Запорозької Січі.
Гетьман - посада, заснована після Люблінської
унії в Речі Посполитій для управління регіонами.
Гетьмани мали права королівських намісників і вер-
ховних воєначальників. Від Б. Хмельницького — ти-
тул глави української козацької держави.
Клейноди - символи-відзнаки українського
козацтва. Серед них - корогва, бунчук, булава та
печатка з гербом, а також перначі, литаври, значки,
палиці тощо.
Українська греко-католицька церква - церква,
утворена на західноукраїнських і західнобілорусь-
ких землях унаслідок укладання Берестейської унії
1596 р. Підпорядковується Папі Римському. Визнає
всі доплати католицизму, зберігаючи православну
обрядовість. Богослужіння проводять українською
мовою.
Братство - національно-релігійне громадське
об’єднання міщан при православних церквах з ме-
тою протидії наступу католицизму, очищення релі-
гійного життя та просвітництва. У 1586 р. утворило-
ся Львівське Успенське братство, що розгорнуло
широку культурно-освітню діяльність (бібліотеки,
друкарні, школи). Братські школи давали середню
освіту.
Полемічна література — твори, у яких відобра-
жається релігійна дискусія між представниками
православної та католицької церков. Набула поши-
рення на теренах України у 16 ст. у зв’язку з обгово-
ренням унії двох церков.
Люблінська унія 1596 р. Об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського
вєдину державу - Річ Посполиту
Причини Наслідки
• Послаблення ВКЛ через війни з тевтон- I цями і Московією, втрата значних територій у цих війнах. і • Більшість литовських магнатів виступали за І об'єднання з Польщею. • Українці сподівалися, що об'єднана держа- ва краще боронитиме південні кордони від 1 турецько татарських набігів. • Польща прагнула розширити володіння на 1 Схід. • Виборний король, він же - великий князь ЛИТОВСЬКИЙ. • Спільний станово-представницький орган - сейм із ши- рокими повноваженнями. • Перехід більшості українських земель під владу Польщі. Розширення польського землеволодіння прискорило за- кріпачення селян. • Козацтво активно долучилося до політичних процесів у Речі Посполитій • Поширення католицизму та посилення релігійних про- тиріч. • Ополячення української шляхти.
І
Тематичні узагальнення • 379
Соціальна структура суспільства
Шляхта - привілейована верства суспільства,
представники родової знаті, великі землевласники.
Розширювали феодальне володіння за рахунок се-
лянської землі, впроваджували панщину.
Духівництво - привілейований стан суспільства,
що складався зі служителів церкви з чіткою ієрархією.
Православне духівництво на деякий час .втратило
своє становище, особливо після Берестейської унії.
Міщанство - нашвпривілейований суспільний
стан, до якого належало населення міст і містечок.
Міщани займалися переважно ремеслом, промисла-
ми та торгівлею, допоміжну роль відігравало сіль-
ське господарство.
Селянство - найнижча соціальна верства, яка,
проте, становила понад 80 % населення. Були осо-
бисто вільні та закріпачені селяни. Зростання філь-
варків змінило статус селянина: запроваджувалася
панщина - робота на землевласника з власним ре-
манентом.
Берестейська церковна унія 1596 р.
Прихильники: Гедеон Балабан, Михайло Рогоза,
Іпатій Потій.
Противники: Василь-Костянтин Острозький,
Єлисей Плетенецький, Герасим Смотрицький, Іван
Вишенський.
Умови унії
• Нова церква підпорядковувалася Папі Рим-
ському.
• Було визнано деякі засади католицького ві-
ровчення.
• Церковні обряди, свята, таїнства, особливості
храмового будівництва, іконопису, церковного спі-
ву залишалися православними, а мовою богослу-
жінь - церковнослов’янська мова.
• Греко-католицьке духівництво, як і католиць-
ке, звільнялося від сплати податків.
• Уніатська шляхта нарівні з католицькою мо-
гла претендувати на державні посади.
• Греко-католицьким єпископам було обіцяно
місце в сенаті.
Наслідки унії
• Об’єднання церков не відбулося. Крім право-
славної і католицької утворилась греко-католицька
(уніатська) церква.
• Православні почали зазнавати ще більших
утисків, а уніатська церква так і не набула статусу
рівноправної з католицькою. Ліквідовано право-
славну ієрархію.
• Частина патріотичної шляхти, козацтво та се-
лянство дотримувалися православ’я та боролися за
нього.
• Згодом уніатська церква стала оплотом укра-
їнства проти спроб полонізації населення.
Культура й духовність
Традиційно при церквах та монастирях діяли по-
чаткові школи. Братства засновували середні шко-
ли. У 1578 р. В.-К. Острозький заснував школу, що
швидко набула статусу академії, адже в навчально-
му процесі були присутні елементи вищої освіти.
Відкривалися єзуїтські колегії.
Виходили друком книжки розмовною (старо-
українською) мовою - 1556-1561 рр. створено Пе-
ресопницьке Євангеліє У Львові 1574 р. вийшли
перші друковані книги — «Апостол» та «Буквар»
І. Федоровича (Федорова). З його ім’ям пов’язане
і поширення книжкової гравюри.
Набула поширення скульптура. Розвивався іко-
нопис, а разом із ним та храмовою архітектурою -
декоративне різьбярство (оформлення церковних
інтер’єрів та окладів ікон). З’явився і почав поїли
рюватися світський живопис.
В архітектурі простежується вплив ренесансних
тенденцій, а також регіонального та стилістичного
різноманіття. Значного розвитку набула світська
архітектура (площа Ринок у Львові). Будують та-
кож баштові системи укріплень та замків.
380 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 7
Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст.
Дати подій
1618 р. - похід козаків під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного на м. Москву.
1621 р. - Хотинська битва.
1625 р. - Куруківська угода.
1632 р. - «Пункти для заспокоєння руського Народу», утворення Київської колегії.
1637-1638 рр. - повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гуні.
Персонали
Петро Конашевич-Сагайдачний - гетьман
(1614-1616 та 1620-1622). Народився у сім’ї укра-
їнського. православного шляхтича, навчався в Ост-
розькій академії. Брав активну участь у походах до
Молдови та Лівонії. Очолював козацькі походи в
Крим, в яких здобув Очаків, Перекоп, Кафу та інші
міста, дійшов до Константинополя. Ходив з козака-
ми на Москву у 1618 р. Відіграв вирішальну роль у
Хотинській битві. Посприяв відновленню право-
славної ієрархії в Україні, разом з усім козацтвом
записався до Київського братства.
Тарас Федорович (Трясило) — гетьман нереє-
стрового козацтва, лідер козацького повстання
1630-1631 рр. Повстання підтримали реєстрові ко-
заки. Захопили Черкаси, Корсунь, Переяслав. По-
встанці влаштували польській армії «Тарасову ніч»
(25 травня 1630). П’ять тижнів тривала облога табо-
ру повстанців під Переяславом. Було підписано
Переяславську угоду - збільшено реєстр до 8 тис.,
нереєстровців амністували, вони поверталися по до-
мівках.
Іван Судима - гетьман Війська Запорозького
(1628-1629, 1630-1635), виходець із дрібної шлях-
ти. Учасник козацьких походів проти турків і татар.
У 1635 р. розгромив фортецю Кодак, проте був зра-
Іджений частино козацької старшини. Страчений у
І Варшаві.
Иов Борецький - київський православний ми-
Ітрополит (1620-1631). Ректор Львівської (1064) та
І Київської (1615) братських шкіл. Активний учас-
Іник політичної боротьби на захист конфесійних
(прав православних. Висвячений на кафедру Патрі-
Іархом Єрусалимським Феофаном за протекцією
ІП. Конашевича-Сагайдачного, що підтримував від-
Іновлення вищої православної церковної ієрархії
(1620).
( Петро Могила - київський православний митро-
Іполит (1632-1647). За час перебування на кафедрі
іздійснив важливі заходи з упорядкування й онов-
лення церковного життя. У 1631 р. створив Лавр-
ську школу, яка у 1632 р. була об’єднана із Київ-
ською братською школою і у 1633 р. дістала назву
Києво-Могилянська колегія (згодом - Києво-Мо-
гилянська академія). Добився від польського коро-
ля легалізації православної церкви в Україні. Один
із авторів «Православного сповідання віри». Роки
перебування П. Могили на митрополичій кафедрі
стали багато в чому визначальними для подальшого
розвитку церковного, культурного та національного
життя українського народу.
Поняття і терміни
Фільварок - у Польщі, Литві, Україні та Білору-
сі у 14-19 ст. багатогалузеве господарство, де сиро-
вину не тільки виробляли, а й переробляли на вино-
курнях, у чинбарнях і млинах. Ґрунтувалося на
дармовій праці кріпаків.
Продукцію фільварків вивозили на ринки. В укра-
їнських землях фільварки вперше з’явилися в Гали-
чині наприкінці 15 ст. На більшості українських
земель, що входили до складу Литви, фільваркову
систему господарювання почали запроваджувати
з середини 16 ст.
Кріпак - особисто залежний від поміщика і при-
кріплений до земельного наділу селянин.
Панщина - одна з форм земельної ренти за фео-
дального способу виробництва, що полягає у зобо-
в’язанні селянина працювати якийсь час із власним
інвентарем у господарстві феодала. Характеризу-
ється прикріпленням селянина до землі та особис-
тою залежністю від поміщика.
«Золотий спокій» - період соціально-економіч-
ної та політичної стабільності у Речі Посполитій
після остаточного придушення козацьких повстань
та видання «Ординації Війська Запорозького...»
(1638) і до початку виступів під проводом Б. Хмель-
ницького (1648).
Тематичні узагальнення • 381
Соціально-економічне життя
Провідною суспільною верствою стали магнати -
великі землевласники. Вони захоплювали не лише
селянські землі, а й міста та містечка. Основою гос-
подарства стала фільварково-панщинна система,
а кількість днів панщини зросла. Активно заклада-
ли нові міста, адже це приносило його власнику
більший прибуток, розвивало ремесло й торгівлю.
Проте більшість нових міщан - колишні ‘ селяни,
й надалі займалися сільським господарством та спла-
чували грошові податки. Зростання панщини та крі-
пацтва призвели до нового явища - покозачення.
Морські походи козаків
На початку 17 ст. козаки провели ряд вдалих
морських походів проти турків і татар. У 1602 р.
було розгромлено османський флот біля Кілії, а у
1606 р. - захоплено неприступну Варну. У 1608 р.
козакам вдалося захопити Перекоп на кордоні
з Кримом. На чолі з П. Конашевичем-Сагайдачним
у 1616 р. було розгромлено османську флотилію у
гирлі Дніпра та здійснено похід на Кафу - найбіль-
ший невільницький ринок у Криму.
Участь українського козацтва у війнах Речі
Посполитої
Козаки на чолі з П. Конашевичем-Сагайдачним
підтримали польського короля Владислава у бо-
ротьбі за московський престол. Дійшовши у 1618 р.
до Москви, змусили останню підписати Деулінське
перемир’я.
Надалі козаки у вересні 1621 р. разом з поляками
під Хотином виступили проти турецько-татарської
армії. За результатами було укладено мир, що від-
вернув загрозу втрати Річчю Посполитою значних
територій.
«Ординація Війська Запорозького...»
Придушивши козацькі повстання, сейм у 1638 р.
узаконив застосування проти повстанців військової
сили, ухваливши «Ординацію Війська Запорозько-
го реєстрового, що перебуває на службі Речі Поспо-
литої». Документ забороняв козакам обирати стар-
шину, здійснюва ти власне судочинство. Реєстр було
зменшено до 6 тис. Втеча на Січ каралася смертю,
а селитися козакам дозволялося лише у прикордон-
них містах.
Культура та духовність
Відновлення вищої православної ієрархії мало
значний вплив на активізацію духовного життя.
П. Могила провів церковну реформу, впорядкував-
ши канони та привівши їх у відповідність до грець-
ких. Було запроваджено щорічні собори єпископів
для вирішення важливих питань. Було створено
школу при Києво-Печерській лаврі. Завдяки її
об’єднанню з Київською братською школою було
утворено Києво-Могилянський колегіум. Зросла
кількість єзуїтських та протестантських навчальних
закладів. При лаврській друкарні виник центр
книговидання («Требник», «Часослов»), Вийшли
наукові праці М. Смотрицького та П. Беринди з фі-
лології. Розвивалася полемічна література та укра-
їнська драматургія. Виникла інтермедія - маленькі
сценки для антрактів та вертеп - мандрівний ляль-
ковий театр.
382 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 8
Національно-визвольна війна українського народу середини 17 ст.
Дати подій
1648 р. - Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви.
1649 р. - Зборівська битва. Зборівський договір.
1651 р. - Берестецька битва. Білоцерківський договір.
1652 р. - Батозька битва.
1653 р. - Жванецька облога. Кам’янецький договір.
1654 р. - Переяславська рада; українсько-московський договір («Березневі статті»).
1656 р. - московсько-польське Віденське перемир’я.
Персоналі'!
Богдан Хмельницький - гетьман (1648-1656),
спільник Національно-визвольної війни україн-
ського народу проти польського володарювання се-
редини 17 ст., творець української держави — Геть-
манщини. Виходець із дрібної шляхти, здобув
освіту в єзуїтському колегіумі у Львові. Брав участь
у польсько-турецькій війні (1620-1621), потрапив у
полон, під час повстань 30-х років 17 ст. виступав на
боці козаків. Після обрання гетьманом та укладання
союзу з кримським ханом розпочав відкриту бо-
ротьбу проти Речі Посполитої. Визначний політик,
дипломат, полководець,
Іван Богун - козацький полководець, учасник
оборони Азова від турецьких військ. З 1650 р. -
кальницький полковник. Під час Берестецької бит-
ви (1651) обраний наказним гетьманом, організував
вихід козаків з оточення. Виступив проти зближен-
ня з московським царем та відмовився йому при-
сягати Підтримав курс І. Виговського на розрив
з Москвою.
Адам Кисіль - один із чотирьох православних
сенаторів Речі Посполитої, київський воєвода
(з 1649). Обстоював пошук компромісу між Річчю
Посполитою та Гетьманщиною. Виступав за надан-
ня привілеїв козацтву та зрівняння його управах із
польською шляхтою. Його позиція викликала по-
стійні безпідставні звинувачення обох сторін. Був
меценатом православної культури.
Поняття і терміни
Війна - найжорстокіпіа, найорганізованіша й най-
масовіша форма збройної боротьби між державами,
націями (народами), соціальними станами, яка має
політичний характер і спрямовується на розгром
(знищення) противника й утвердження своєї волі.
Національно-визвольна війна - у широкому ро-
зумінні - будь-яка війна, учасники якої є представ-
никами певної етнічної спільноти, що ставить собі
за мету визволення від чужого панування. В історії
України - назва періоду української історії, що охо-
плює 1648-1657 рр. та характеризується повстан-
ням під проводом Б. Хмельницького, результатом
якого стала втрата Речі Посполитою контролю над
значною частиною українських етнічних земель, на
яких було проголошено козацьку державу.
Військо Запорозьке - назва військово-політич-
них утворень 16-18 ст. на теренах України: козаць-
ка військово-політична організація з центром у За-
порозькій Січі; синонім до назви Гетьманщина.
Гетьманщина - українська козацька держава,
що виникла в результаті національно-визвольного
повстання під проводом Б. Хмельницького. Про-
існувала до 1765 р.
Покозачення - процес самовільного переходу до
козацтва представників інших соціальних верств та
груп, стало провідною рисою соціальних процесів
у 16 18 ст.
Національно-визвольна війна
Причини: • погіршення становища селянства в
умовах засилля магнатів і панщинно-фільваркової
системи господарювання;
• зростання невдоволення українського міщан-
ства, яке потерпало як від приватних власників
міст, так і від сваволі королівських урядовців;
• обмеження прав козацтва, запровадження за-
ходів, спрямованих на ліквідацію його як стану;
• полонізація української культури, примусове
насадження католицизму, що викликало масові
протести. Утиски та гноблення, що існували у того-
часному суспільстві, стали ототожнювати з поль-
сько-шляхетським пануванням.
Мета: • створення українцями незалежної від
Речі Посполитої держави в етнічних межах їхнього
проживання;
• соборність Української держави, що є спадкоє-
мицею Русі-України.
Тематичні узагальнення • 383
Основні події
25 січня 1648 р. - обрання Б. Хмельницького
гетьманом Війська Запорозького;
лютий-березень 1648 р. - військовий союз з
кримським ханом Іслам-Гіреєм III;
5 6 травня 1648 р. - Жовтоводська битва, перша
переможна битва козаків у війні;
16 травня 1648 р. - Корсунська битва, перемога
над поляками та звільнення Лівобережжя вїд поль-
ського панування;
11-13 вересня 1648 р. - Пилявецька битва, роз-
гром польської армії;
26 вересня 1648 р. - облога Львова; Б. Хмель-
ницький обмежився викупом;.
10 липня - 2 серпня 1649 р. облога Збаража;
5-6 серпня 1649 р. - битва під Зборовом, крим-
ський хан перейшов на бік Речі Посполитої та до-
мігся, аби Б. Хмельницький розпочав переговори;
8 серпня 1649 р. - Зборівський мирний договір:
• поширення влади гетьмана на Київське, Брац-
лавське й Чернігівське воєводства;
• заборона розміщуватися польським військам
на цих теренах;
• державні посади мали обіймати лише право-
славні;
• реєстр - 40 тис. козаків;
• учасникам війни - амністія;
• православний митрополит отримував місце в
сенаті;
• певне визнання України Річчю Посполитою
як козацької держави.
18-30 червня 1651 р. - Берестейська битва, най-
більша битва війни. Хан зрадив Б. Хмельницького й
фактично ув'язнив його.
18 вересня 1651 р. - Білоцерківський мирний
договір:
• Гетьманщина втратила Брацлавське і Черні-
гівське воєводство, обмежуючись Київським;
• скорочення козацького реєстру до 20 тис.;
• поляки поверталися до своїх маєтків.
Серпень-вересень 1650 р. перший молдов-
ський похід, встановлення союзницьких відносин 13
Молдовою.
22 травня 1652 р. - Батозька битва, повний роз-
гром польської армії, фактичне відновлення Зборів-
ського договору.
Вересень-грудень 1653 р. - Жванецька облога;
укладання Кам’янецької угоди між кримським ха-
ном та польським королем. Гетьманщина опинилась
у несприятливих умовах.
8 січня 1654 р. - Переяславська рада; початок
оформлення московсько-українських відносин.
Гегьман запропонував Березневі статті - встанов-
лення міждержавних взаємовигідних відносин.
19-20 січня 1655 р. - битва під Охматовим.
19 вересня 1655 р. — битва під Городком, поразка
польської армії.
24 жовтня 1656 р. - Віленське перемир’я, укладе-
не між Річчю Посполитою і Московським царством
без участі козаків.
Українська козацька держава -
Військо Запорозьке
Генеральна рада - найвищий законодавчий ор-
ган держави, загальна рада всього війська. З часом її
значення зменшилося.
Старшинська рада - складалася з полковників
і генеральної старшини.
Гетьман - зосереджував у своїх руках виконавчу
й судову владу.
Генеральна старшина - уряд, до якого належали:
• генеральний писар (керував канцелярією);
• генеральний обозний (завідував обозом та ар-
тилерією, друга особа після гетьмана);
• двоє генеральних осавулів (хранителі геть-
манської булави, помічники з військових справ);
• двоє генеральних суддів;
• генеральний підскарбій (з 1654 р., відповідав
за фінанси).
Столиця - м. Чигирин.
У 1649 р. всю територію поділили на 16 полків,
які поділялись на сотні.
Територія держави за умовами Зборівського до-
говору складалася з земель колишнього Київського.
Чернігівського і Брацлавського воєводств.
На теренах держави було ліквідовано велике й
середнє світське землеволодіння, фільварково-пан-
щинну систему та кріпацтво. Запроваджувалося ко-
зацьке, селянське та державне землеволодіння. Вла-
да та багатства зосереджувалися в руках козацької
старшини. Більшість населення отримало особисту
свободу.
Гетьман вів активну зовнішню політику обмі
нювався посольствами з кримським ханом, поль-
ським та шведським королями, молдовським гос-
подарем та трансильванським князем. Особлива
активізація відбулася після Віденського переми-
р’я - 8 жовтня 1656 р. укладено союз Війська Запо-
розького та князівства Трансильванія прйти Поль
щі. У грудня 1656 р. про підтримку Трансильванії
заявила Швеція. Проте спільні дії трьох країн не
мали успіху.
384 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 9
Козацька Україна наприкінці 50-х - у 80-х роках 17 ст.
Дати
1658 р. - Галицький договір.
1659 р. - Конотопська битва.
1667 р. - Андрусівське перемир’я.
1669 р. - Корсунська угода, визнання Правобережною Гетьманщиною протекторату Османської імперії.
1681 р. - Бахчисарайський мирний договір.
1686 р. - «Вічний мир» між Московським царством і Річчю Посполитою, підпорядкування Київської
митрополії Московському патріархатові.
Персоналії
Іван Виговський - гетьман (1657-1659), гене-
ральний,писар при Б. Хмельницькому, брав участь
в усіх переговорах з іноземними державами. Прого-
лошений наказним гетьманом при малолітньому
Ю. Хмельницькому. У 1657 р. старшина проголоси-
ла І. Виговського гетьманом. У зовнішній політиці
орієнтувався на Польщу, з якою уклав Гадяцький
оговір (16 вересня 1658 р.):
• Україна в складі Брацлавського, Київського і
Чернігівського воєводств під назвою «Велике кня-
зівство Руське» разом з Польським королівством і
Великим князівством Литовським входила до Речі
Посполитої на правах «як вільні до вільних і рівні
до рівних»;
• князівство мало власний суд, казну, монету,
військо, виборне довічне гетьманське управління,
але самостійні зовнішні відносини з іншими держа-
вами було заборонено;
• православна віра урівнювалася в правах з ка-
толицькою.
Польща ратифікувала договір у дуже обмеже-
ному вигляді, що викликало невдоволення серед
козаків та старшини. Придушив повстання козаків
на чолі з М. Пушкарем та Я. Барабашем (1658). Пе-
реміг московські війська в битві під Конотопом
(1659).
Юрій Немирич - генеральний писар при гетьма-
ні І. Виговському. Автор Гадяцького договору та
ідеї створення «Великого князівства Руського» -
козацької України (у складі Київщини, Брацлавщи-
ни та Чернігівщини) відповідно до умов Гадяцького
договору 1658 р. Загинув під час повстання В. Золо-
таренка та Т. Цецюри.
Юрій Хмельницький - молодший син Б. Хмель-
ницького гетьман (1657, 1659-1663), гетьман Пра-
вобережжя (1677-1685). З його гетьмануванням
пов’язують початок Руїни та розкол України на
Правобережну та Лівобережну. Під тиском москов-
ських військ уклав у 1659 р. Переяславські стат-
ті, які обмежували права України:
• московські війська розташовувалися в Пере-
яславі, Ніжині, Брацлаві та Умані, їх мало утриму-
вати місцеве населення;
• кандидатуру гетьмана узгоджував москов-
ський цар;
• заборонено дипломатичні зносини гетьмана
з іншими державами.
У 1660 р. здійснив невдалий похід проти Речі
Посполитої: поразка під Чудновом, укладання Сло-
бодищенського трактату. Проголошувався вхід
козацької держави до Речі Посполитої, проте у по-
рівнянні з Гадяцькою угодою значно обмежувалися
права та свободи козацької України у складі Речі
Посполитої. Зрікся гетьманства у 1663 р., що при-
звело до поділу держави на Правобережну та Ліво-
бережну. Брав участь у Чигиринських походах
(1677-1678). Страчений турками у 1685 р.
Павло Тетеря - гетьман Правобережжя (1663-
1665) за підтримки Польщі здійснив невдалий
похід на Лівобережжя. Намагався налагодити від-
носини з Москвою та Кримом. Скинутий антигеть-
манським повстанням, утік до Польщі.
Іван Брюховецький — гетьман Лівобережжя
(1663-1668). Обраний на гетьманство «Чорною
радою» у Ніжині. Уклав у 1663 р. Батуринські
статті, які були спрямовані на зменшення прав
Гетьманщини. У 1665 р. підписав Московські
статті:
• гетьман обирався лише за згоди царя;
• московські залоги було розташовано в най-
більших українських містах та фортеці Кодак;
• податки збирали московські посадовці;
• митрополита української православної церкви
призначала московська церква.
Гетьманщина була перетворена на автономну об-
ласть Московського царства.
Вбитий під час антигетьманського повстання.
Тематичні узагальнення • 385
Петро Дорошенко - гетьман Правобережжя
(1665-1676). Прагнув об’єднати українські землі,
заручившись підтримкою Османської імперії. Ство-
рив корпус найманих козаків - сердюків. У 1668 р.
тимчасово став гетьманом обох берегів Дніпра.
Уклав Корсунські статті, за якими правобережні ко-
заки прийняли турецький протекторат (1669). Це
призвело до розгортання українсько-татарсько-
польської війни. Наслідком стало укладайня Бу-
чацького миру між Польщею та Туреччиною (1672).
Остання отримувала Поділля, Брацлавщину та пів-
денну Київщину. У відповідь Москва вдерлася на
Правобережжя.
Іван Сірко - багато разів був обраний кошовим
отаманом Запорозької Січі (Чортомлицької) доби
«Руїни». Зажив слави непереможного полководця
у битвах з татарами й турками. Виступав проти геть-
мана І. Виговського, був противником союзу з тата-
рами та турками. Під час зречення П. Дорошенка
прийняв у нього гетьманські клейноди.
Дем’ян Многогрішний - гетьман Лівобережжя
(1668-1672). Підтримував П. Дорошенка та був на-
казним гетьманом на Лівобережжі. Уклав з Мо-
сквою Глухівські статті у березні 1669 р., які пе-
редбачали:
• московські залоги розміщено в п’яти містах -
Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині та Острі;
• податки збирала козацька старшина;
• гетьманові дозволялося тримати наймане вій-
сько — компанійців;
• резиденція гетьмана переносилася до Батурина.
Намагався захищати державні інтереси України,
прагнув об’єднати українські землі під однією геть-
манською булавою.
Іван Самойлович - гетьман Лівобережжя (1672-
1687), одразу після обрання уклав з Московським
царством Конотопські статті:
• гетьману було заборонено мати компанійські
полки;
• гетьмана позбавлено права знімати старшину з
посади без вироку військового суду або згоди стар-
шинської ради;
• заборонено самостійну міжнародну політику.
У 1674 р. тимчасово проголосив себе гетьманом
обох берегів Дніпра та ухвалив Переяславські статті.
У 1677-1678 рр. захищав Чигирин під час Чигирин-
ських походів правобережних козаків Ю. Хмель-
ницького та турецьких військ. Прагнув створити
аристократичну державу з міцною гетьманською
владою.
Поняття і терміни
Руїна - період в історії України від смерті Богдана
Хмельницького (1657) і до початку гетьманування
Івана Мазепи (1687), який характеризувався бо-
ротьбою за владу козацької старшини, громадян-
ськими війнами, вторгненням іноземців в Україну,
поділом між Московським царством, Річчю Поспо-
литою та Османською імперією, розколом Гетьман-
щини та спустошенням Правобережної України.
Чигиринські походи - організовані козаками
правобережного гетьмана Ю. Хмельницького разом
з турками іі татарами у 1677 р. та 1678 р. на м. Чиги-
рин проти московських військ та лівобережного
гетьмана 1. Самойловича. Закінчилися повним руй-
нуванням міста та значними втратами з обох сторін.
«Великий Згін» 1678-1679 рр. - примусове пе-
реселення (наказ «перегнати», «зігнати») вцілілих
мешканців Правобережної Київщини на Лівобереж-
жя за наказом І. Самойловича після захоплення Чи-
гирина турками. Знелюднена Середня й Південна
Київщина фактично перетворилися на пустку.
Угоди, укладені щодо українських земель
без участі Гетьманщини
Андрусівський договір - укладений ЗО січня
1667 р., передбачав поділ українських земель між
Річчю Посполитою (Правобережжя) та Москов-
ським царством (Лівобережжя). Запорозька Січ пе-
реходила під управління обох держав.
Бахчисарайський мирний договір - укладений
між Московським царством та Османською імпе-
рією (1681). Передбачав входження Лівобережжя та
Запорозької Січі до складу Московського царства,
а за Османською імперією визнавалося Поділля.
«Вічний мир» - договір між Річчю Посполитою
та Московським царством (1686). Передбачав кор-
дон між державами по Дніпру (Правобережжя -
у складі Речі Посполитої, Лівобережжя - Москов-
ського царства). Поділля залишалося під владою
Османської імперії. Запорожжя та м. Київ перебува-
ли під контролем Москви.
Слобідська Україна
Активно заселялася козаками протягом другої
половини 17 ст., не входила до складу Гетьманщи-
ни. Тут сформувалися 5 козацьких полків - Остро-
гозький, Харківський, Сумський, Охтирський та
Ізюмський, що виконували роль як військових, так
і територіальних одиниць. Полки поділялися на со-
тні. Полком керував довічно обраний полковник,
що підпорядковувався бєлгородському воєводі.
386 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 10
Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст.
Дати подій
1708 р. - українсько-шведський союз, зруйнування московськими військами Батурина.
1709 р. - зруйнування московськими військами Чортомлицької Січі, Полтавська битва.
1710 р. - «Конституція...» Пилипа Орлика.
1713 р. - ліквідація козацтва на Правобережній Україні.
1734 р. - заснування Нової (Підпільненської) Січі.
Персонал ії
Іван Мазепа - гетьман Лівобережжя (1687-
1709), генеральний осавул в уряді І. Самойловича.
! Під час обрання уклав угоду з Московським цар-
ством - Коломацькі статті. Вони ґрунтувалися
на Глухівських статтях Д. Многогрішного й перед-
I бачали:
• гетьман не міг самостійно зміщувати козацьку
старшину, а старшина без царського дозволу скида-
ти гетьмана,
• московська залога розміщувалася у Батурині;
• заборонено будь-яку зовнішню політику;
• заохочувалися шлюби між українцями та мос-
ковитами, аби забезпечити «злиття» народів.
Прагнув об’єднати усі українські землі в єдину
державу західноєвропейського зразка. Незважаючи
на заборону, підтримував дипломатичні відносини з
багатьма європейськими країнами. Під час повстан-
ня С. Палія на Правобережжі захопив Київщину та
Волинь. За часів гетьмана було відновлено й рестав-
ровано багато пам’яток культури, засновано кілька
навчальних закладів. Гетьман був одним із найбіль-
ших меценатів того часу. Запровадив дводенну пан-
щину на Лівобережжі. Відрядив козаків для участі у
Північній війні. У 1708 р. уклав союзницький дого-
Івір та перейшов на бік шведського короля Кар-
на XII, який в битві під Полтавою у 1709 р. зазнав
поразки. Помер у вигнанні, на території сучасної
Молдови.
Семен Палій — фастівський полковник, керівник
козацького повстання на Правобережжі 1702-
1704 рр. проти польського панування за об’єднання
із Лівобережною Гетьманщиною. До 1703 р. по-
встанці контролювали значну частину Правобереж-
жя, повстання охопило Волинь і Поділля. Зааре-
штований І. Мазепою та висланий до Москви.
Кость Гордієнко - кошовий отаман Чортом-
] іицької Січі. Під час Північної війни, у 1708 р., ра-
зом із частиною запорожців підтримав І. Мазепу,
перейшов разом із ним на бік шведів. Петро І вико-
зистав це як привід і наказав зруйнувати Січ. Час-
тина вцілілих після розгрому Січі запорожців виру-
шили у володіння кримського хана й заснували там
Олешківську Січ.
Пилип Орлик - гетьман (з квітня 1710), обраний
козацтвом, що перебувало у вигнанні у Бендерах
(територія сучасної Молдови). Під час обрання
було ухвалено «Пакти й конституції законів і воль-
ностей Війська Запорозького». Це угода між гетьма-
ном і козацтвом, яке виступало від імені українсько-
го народу, про взаємні права та обов’язки. Документ
помітно обмежував права гетьмана, передбачав
створення представницького органу — Генеральної
ради. У «Конституції...» було закладено підвалини
принципу поділу влади на виконавчу й судову гіл-
ки, передбачено виборність посад.
Іван Скоропадський - гетьман Лівобережжя
(1708-1722). У 1709 р. підписав Решетилівські
статті з московським царем. Вони були оформле-
ні царським указом, що не відповідало формату
міждержавних угод. «Права та вольності» підтвер-
джено в загальних рисах, проте запроваджено поса-
ду царського резидента при гетьманові, що міг здій-
снювати контроль над урядом. На вимогу Москви
столицю було перенесено ближче до кордону — до
Глухова. У 1720 р. було заборонено книговидання
українською мовою.
Павло Полуботок - наказний гетьман (1722-
1724). Розгорнув активну діяльність задля віднов-
лення традиційних козацьких порядків в Україні та
підготував «Коломацькі чолобитні». Провів судову
та адміністративну реформи з метою зменшення
впливу Малоросійської колегії. Заарештований, по-
мер у Петербурзі, у в’язниці Петропавлівської фортеці.
Данило Апостол - лівобережний гетьман (1727—
1734). Отримав від Петра II односторонній цар-
ський указ гетьманові - «Рішительні пункти» який
повністю регламентував його діяльність. Провів
значні внутрішньодержавні перетворення у судовій,
фінансовій, земельній сферах і торгівлі.
Феофан Прокопович — церковний діяч і педагог,
учений-енциклопедист, письменник-новатор. Писав
Тематичні узагальнення • 387
вірші латинською, польською, українською мовами,
історичні твори, проповіді, філософські й політичні
трактати, підручники тощо. Освіту здобув у Києво-
Могилянській академії (згодом - її ректор) та євро-
пейських навчальних закладах. Автор першої істо-
ричної драми на теми вітчизняної історії
«Володимир». У 1716 р. за царським наказом переї-
хав до Петербурга. Став одним із найближчих рад-
ників царя з питань церковної реформи (допоміг,
зокрема, ліквідувати патріархію й створити під-
контрольний царю Синод) та внутрішньої політики.
Поняття і терміни
Конституція - основний політико-правовий акт
держави і суспільства, що має вищу юридичну силу
щодо інших джерел права та регулює найважливіші
суспільні відносини.
Малоросія - назва Гетьманщини в законодавчих
актах і розпорядженнях царського уряду після
українсько-московського договору 1654 р. Від Ан-
друсівського договору 1667 р. до кінця 18 ст. Мало-
росією називали переважно Лівобережну Гетьман-
щину з Києвом. Як історико-географічне поняття
вживали історики кінця 18 — початку 20 ст.
Малоросійська колегія - центральний орган ро-
сійської колоніальної адміністрації в Лівобережній
Україні (1722-1727) на чолі з С. Вельяміновим.
Створений із метою контролю діяльності гетьмана
та уряду та обмеження політичної автономії Геть-
манщини. Перебрала на себе все адміністративне
керівництво Лівобер жжям (податки, суд, розподіл
землі).
Зросійщення / змосковщення - процес система-
тичного, зокрема насильницького, насадження ро-
сійської національно-політичної переваги в Україні
та серед українців шляхом переходу на російську
мову та російську культуру з метою подальшої аси-
міляції.
Козацьке бароко - мистецький стиль, що виник
як поєднання місцевих українських (козацьких)
традицій і європейського бароко, був поширений у
17-18 ст.
Козацькі літописи — історико-літературні твори,
що склалися впродовж другої половини 17 - серед-
ини 18 ст. і розкривали історію козацьких воєн
(«Літопис Самовидця», Г. Граб’янки, С. Величка).
«Правління гетьманського уряду» — орган
управління Гетьманщиною (1734-1750), який скла-
дався з 6 осіб - 3 українців та 3 росіян на чолі з
О. Шаховським.
Культура та духовність
Розвитку культури сприяли існування україн-
ської держави - Гетьманщини та відчутна підтрим-
ка її очільників. На тогочасну культуру потужно
впливали ідеї Просвітництва. Архітектура, живо
пис, музика,. ітература зазнавали впливу західноєв-
ропейського бароко. Культура набула світського ха-
рактеру. Водночас розпочався наступ російського
царизму на українську культур, а українська інте-
лектуальна еліта дедалі частіше виїжджала до Росії.
Збільшилася кількість початкових навчальних
закладів, відкрито колегіуми. У 1701 р. Києво-Мо-
гилянській колегіум отримав статус академії. Було
створено наукові центри, поглиблено вивчення
окремих наук. З’явилися нові жанри й теми в літе-
ратурі (Л. Баранович - «Нова міра старої віри»,
І. Гізель - «Правдива віра»). Відбувалося станов-
лення професійної української музики, у Глухові
відкрито спеціалізоване музичне училище (1737).
Для архітектури характерний стиль бароко (так
зване «козацьке бароко»); бастіонні типи укріплень
і мурів. Монументальний живопис став основним
напрямом, поширення набув портретний живопис.
Високого рівня майстерності досягли вітчизняні
гравери (І. Щирський, О. Тарасевич).
388 • Тематичні узагальнення
: УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 11
' Українські землі в другій половині 18 ст.
1 Дати подій
1764 р. — остаточна ліквідація посади гетьмана.
. 1768 р. - Коліївщина.
1775 р. - остаточна ліквідація Запорозької Січі.
1780-1782 рр. - ліквідація особистої залежності селян в Австрійській імперії.
1783 р. - закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.
1783 р. - підкорення Російською імперією Кримського ханства.
; Персоналії
Кирило Розумовський — лівобережний гетьман
(1750-1764). Президент Петербурзької академії
наук. Відбудував м. Батурин. Проводив судову та
військову реформу козацької держави. Самостійно
призначав полковників та урядовців, роздавав зем-
лі. Регулярно скликав старшинську раду. Відстою-
вав право гетьмана на зовнішні зносини. Це викли-
кало невдоволення в Росії, і повноваження гетьмана
було вкотре урізано. У 1763 р. надіслав імператриці
Катерині II «Глухівські петиції» з проханням по-
вернути втрачені права Гетьманщини й закріпити
посаду гетьмана за родом Розумовським. У 1764 р.
за наказом Катерини II позбавлений гетьманської
булави; посада гетьмана була назавжди ліквідована.
Петро Калнишевський - отаман Нової Запороз-
ької (Підпільненської) Січі (1764-1775). За нака-
зом Катерини II у 1775 р. Січ була зруйнована, а
отаман ув’язнений у Соловецькому монастирі, де
пробув 25 років до самої смерті у віці 112 років.
Олекса Довбуш - лідер руху народних месни-
, ків — опришків у Західній Україні (1738-1745),
здійснював походи на Галицьке Прикарпаття, За-
карпаття, Буковину.
і Максим Залізняк - запорозький козак, один із
керівників Коліївщини на Правобережжі (1768).
Під його керівництвом повсталі визволили Черка-
си, Смілу, Корсунь, Богу слав, Умань та інші міста.
Заарештований російськими військовими та засла-
ний на каторжні роботи.
Іван Гонта - уманський сотник (з 1757), один із
керівників Коліївщини на Правобережжі (1768).
Коли повстанці на чолі з М. Залізняком підійшли
до Умані, разом із військом перейшов на їхній бік
і допоміг їм оволодіти містом. Захоплений у полон
російськими військами, жорстоко страчений поля-
ками.
Григорій Сковорода - найбільший філософ
України, найвидатніший поет другої половини
18 ст. Поет і педагог. Мислитель винайшов для
популярного викладення філософських ідей оригі-
нальний спосіб. Він утілював їх у мистецькій фор-
мі - у віршах і байках. Збірка поезій «Сад боже-
ственних пісень» складається із ЗО віршів. Байки
зібрані в книжку «Байки харківські».
Артем Ведель - український музикант, дири-
гент, композитор, співак другої половини 18 - по-
чатку 19 ст. Більшість хорових творів присвячено
релігійній тематиці. Тривалий час керував різними
музичними колективами.
Іван Григорович-Барський - найвидатніший
архітектор козацького бароко 18 ст., найпопуляр-
ніший київський будівничий, збудував надбрамну
церкву Кирилівського монастиря, Покровську
церкву й церкву Миколи Набережного.
Поняття і терміни
Опришок - учасник селянського антифеодально-
го руху в Галичині, на Закарпатті та Буковині проти
панування іноземців (поляків, молдован, угорців,
пізніше - австрійців). Опришки вели партизанську
боротьбу аж до першої половини 19 ст.
Нова (Підпільненська) Січ - Запорозька Січ, за-
снована за сприяння гетьмана Д. Апостола у 1734 р.
та з дозволу російської імперської влади. Запорожці
підпорядковувалися київському генерал-губернато-
ру. Зруйнована військами Катерини II у 1775 р.
Остання Запорозька Січ на Дніпрі.
Паланка - слобода з невеликим укріпленням
і козацькою залогою, виконувала роль центру від-
повідної адміністративно-територіальної одиниці
у період Нової Січі.
Зимівник - хутір, на якому розташовувалося ко-
зацьке господарство на Запорожжі. Виконував
функцію економічного осередку, де застосовували
найману працю новоприйнятих і незаможних коза-
ків і селян.
Задунайська Січ - військово-державне форму-
вання запорозьких козаків, що вимушені були тіка-
ти після зруйнування імператорськими військами
Тематичні узагальнення • 389
Нової Січі у червні 1775 р. та оселились у володін-
нях Османської імперії - у нижній течії Дунаю.
Гайдамака - учасник національно-визвольного
та антифеодального руху на Правобережнії'! Україні
проти Речі Посполитої у 18 ст.
Коліївщина - національно-визвольне козацько-
селянське повстання проти національного та релі-
гійного утиску з боку Речі Посполитої. Розгорнуло-
ся на Правобережній Україні у 1768 1769 рр.’'
Друга малоросійська колегія - орган управління
(1764-1786) на чолі з П. Рум’янцевим, створений
з метою остаточної ліквідації залишків козацької
автономії України. З його створенням більшість
колишніх козацьких органів було ліквідовано або
підпорядковано колегії. Найперше ліквідовано
козацький устрій на Слобожанщині у 1765 р. та
створено Слобідсько-Українську губернію. У 1781 р.
Гетьманщину поділено на три намісництва - Київ-
ське, Чернігівське та Новгород-Сіверське, що скла-
далися з повітів. З 1783 р. на Лівобережжі запрова-
джено кріпацтво та реорганізовано козацькі полки.
У 1796 р. створено Малоросійську губернію.
Поділи Речі Посполитої
Внутрішні протиріччя та систематичні повстан-
ня, що охопили Річ Посполиту, ослабили державу.
Цим скористалися її сусіди - Російська та Австрій-
ська імперії та Пруссія, розділивши її території між
собою.
Перший поділ відбувся у 1772 р. За ним до Ав-
стрійської імперії відійшла Галичина. На приєдна-
них територіях було утворено провінцію під назвою
«Королівство Галіції (Галичини) і Лодомерії (Воло-
димирщини)». У 1775 р. Австрія окупувала Буко-
вину, яка до цього перебувала під контролем
Османської імперії.
Другий поділ Польщі відбувся у 1793 р. До Росії
відійшла Правобережна Україна.
Третій поділ Польщі 1796 р. Росія заволоділа
Західною Волинню, усе Правобережжя опинилося
у складі Росії. На цих територіях було створено три
губернії - Київську, Подільську та Волинську.
Таким чином, Річ Посполита перестала існувати
як окрема держава.
Реформи МаріїТерезії та Йосифа II
Адміністративна реформа. У Королівстві Гали-
чини та Лодомерії впроваджено округи, очолювані
старостами, містами управляли магістрати, зго-
дом - міські ради. У краю створений сейм - най-
вищий представницький орган, де провідні позиції
посідала польська шляхта.
Освітня реформа. Запроваджено початкові й се-
редні школи. У початкових школах навчання мало
проводитися рідною мовою. У Львові було створено
університет (1784), при якому до 1809 р. діяв Русь-
кий інститут, де на філософському і богословському
факультетах навчалися українці - готували греко-
католицьких священників.
Аграрна реформа. Звільнено селян від особистої
залежності (1782) й визначено розмір панщини
(до ЗО днів на рік), заборонено застосовувати тілес-
ні покарання, селянам надано деякі громадянські
права.
Релігійна реформа. Зрівняно у правах католиць-
ку, протестантську та греко-католицьку церкви.
Було заборонено примушувати греко-католиків змі-
нювати віру. Євреїв було зрівняно у правах з інши-
ми народами.
Культура і духовність
В архітектурі до кінця 18 ст. панувало «козацьке
бароко», наприкінці століття поширився класи-
цизм. Будували дерев’яні храми (Троїцька соборна
церква у Самарі). Відому Андріївську церкву в Киє-
ві зведено за проектом петербурзького архітектора
Б. Растреллі. На західноукраїнських землях най-
визначнішими пам’ятками церковного будівництва
стали собор Святого Юра у Львові (1744) та Успен-
ська соборна церква Почаївської лаври (1771—
1783).
В інтер’єрі церков широко використовували
скульптуру. Найвідомішим скульптором другої по-
ловини 18 ст. був Йоганн Пінзель. Високою май-
стерністю відзначалися роботи малярів Лівобереж
жя. Серед уцілілих робіт дослідники вирізняють
ікони з Вознесенської церкви в Березні на Черні-
гівщині. У світському малярстві розвивався пор-
третний живопис.
390 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 12
Українські землі у складі Російської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст.
Дати подій
1798 р. - видання «Енеїди» І. Котляревського.
1828 р. - ліквідація Задунайської Січі.
Грудень 1825 - січень 1826 р. - повстання Чернігівського полку.
1830-1831 рр. - польське визвольне повстання.
1840 р. - перше видання «Кобзаря» Т Шевченка.
1846-1847 рр. — діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
; Персоналі!
Іван Котляревський - громадський діяч, пись-
менник, автор «Енеїди» (1798) - першого твору но-
вої української літератури. Засновник української
класичної літератури, автор п’єс («Наталка Пол-
тавка», «Москаль-чарівник»), іцо започаткували
український національний театр. Організатор пол-
тавського козацького полку під час французько-
російської війни 1812 р.
Устим Кармалюк - керівник селянських анти-
феодальних повстань на Поділлі (1813-1835). На
чолі ватаги кріпаків-утікачів та військових-дезерти-
рів здійснював напади на поміщицькі маєтки. По-
встання досягло апогею у 1830 1835 рр. і переки-
нулося на сусідні райони Київщини, Волині та
Бессарабії.
Тарас Шевченко - класик української літерату-
I ри. У 1838 р. був викуплений з кріпацтва, навчався
в Академії мистецтв. У 1840 р. у Петербурзі вийшла
1 перша збірка його поезій — «Кобзар». За участь
І у Кирило-Мефодіївському товаристві заарештова-
ний, відправлений на заслання до Оренбурзького
корпусу. Помер у Петербурзі, перепохований у Ка-
( неві. Уславився і як художник працював у галузях
] станкового живопису, графіки, монументально-
декоративного розпису та скульптури. Автор понад
1 000 мистецьких творів.
Микола Костомаров - громадсько-політичний
діяч, видатний український історик, письменник і
і публіцист 19 ст., викладач Київського університету.
І Один із засновників та ідейних провідників Ки-
рило-Мефодіївського братства (1846-1847), автор
І його програмного документа «Книги буття україн-
ського народу». Прихильник національного прин-
I ципу державотворення.
Пантелеймон Куліш - український письменник,
І громадський діяч, етнограф, фольклорист, перекла-
I дач. Автор першого українського історичного рома-
I ну «Чорна рада», член Кирило-Мефодіївського
і братства. У Петербурзі заснував власну друкарню,
де видавав український журнал «Основа». Здійснив
український переклад Біблії.
Поняття і терміни
Нація - спільнота людей, об’єднана певною на-
звою, символами, географічним та етносоціальним
походженням, мовою, історичною пам’яттю, комп-
лексом духовно-культурних і політичних цінностей.
Національне відродження - культурно-політич-
ний процес, у якому етнос (народ), усвідомлюючи
свою історичну, культурну й економічну єдність,
прагне здобути політичну самостійність, і це праг-
нення перетворює його на націю.
Національна ідея - поняття, яким окреслюють
особливості національної свідомості, що втілюють-
ся в уявленнях про національний ідеал, призначен-
ня нації, її місію, мету, мрію тощо, які покликані
об’єднати націю задля вирішення нагальних для неї
завдань.
Масон - член релігійно-етичного руху, що виник
у 18 ст. в Західній Європі. Організаційна форма за-
позичена у середньовічних мулярів. Масони про-
голошували деякі демократичні гасла (республіка,
конституція, права людини, свобода слова тощо),
інколи підтримували національно-визвольні рухи.
Кінцева мета масонів - об’єднання всіх народів
світу в так зване розумне суспільство, яким саме ма-
сони й мали б керувати. Існує й нині. Одна з най-
відоміших масонських лож - «Любов до істини»
(1818-1819) в Полтаві.
Промисловий переворот (індустріальна револю-
ція) - перехід від мануфактури з її ручною реміс-
ничою технікою та індивідуального виробництва
до великого, серійного машинного фабрично-за-
водського виробництва. Цей перехід забезпечував
упровадження в промислове виробництво й тран-
спорт системи робочих машин, парових двигунів,
створення самостійної машинобудівної галузі.
Промисловий переворот зумовив зміни в соціа-
льній структурі: провідну роль у суспільстві почали
Тематичні узагальнення • 391
Адміністративно-територіальний поділ українських земель
у складі Російської імперії
Регіон Лівобережна та Слобідська Україна Правобережна Україна Південна Україна та Крим
Генерал- губернаторство Малоросійське Київське Новоросійське і Бессарабське
Губернії Харківська, Чернігівська, Полтавська Київська, Волинська, Подільська Катеринославська, Таврійська, Миколаївська (з 1805 р. - Херсонська)
Губернії поділялися на повіти, а повіти - на волості
відігравати фабриканти та люди найманої праці.
В українських землях у складі Російської імперії
промисловий переворот розпочався у 30-40-ві й за-
вершився в 70-80-х роках 19 ст.
УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
Етапи національного відродження
Академічний, або фольклорно-етнографічний -
період збирання спадщини та видання фольклор-
них та історичних розвідок (кінець 18 - 40-ві роки
19 ст.):
1791 р. - місія В. Капніста в Берліні;
1798 р. - перша публікація «Енеїди» І. Котля-
ревського;
1821 1822 рр. — діяльність у Полтаві нелегаль-
ного Малоросійського таємного товариства, голов-
на мета якого - досягнення незалежності України,
скасування кріпацтва, ліквідація самодержавства.
Українофільський, або культурно-літератур-
ний - період просвітницької діяльності, підготовки
теоретичних засад національного відродження, ви-
никнення перших суспільно-політичних організа-
цій (40-ві - 90-ті роки 19 ст.):
1840 р. - перше видання «Кобзаря»;
1846 р. — перше видання праці з політичної істо-
рії України - анонімної «Історії Русів»;
18461847 рр. - діяльність Кирило-Мефодіїв-
ського братства в Києві.
Політичний (90-ті роки 19 ст. - початок 20 ст.) -
виникнення політичних партій, виокремлення різ-
них напрямів (автономістського та самостійницько-
го), радикалізація національних ідей.
Відновлення українського козацтва
В результаті російсько-турецької війни 1806-
1812 рр. було укладено Бухарестський договрі. За
договором до складу Росії входило межиріччя Пру-
ту і Дністра - Бессарабія з фортецями Хотин, Бен-
дери, Аккерман, Килія й Ізмаїл. У трьох приєдна-
них повітах проживали українці.
Під час походу 1812 р. на Росію армія французь-
кого імператора Наполеона І Бонапарта з україн-
ських земель зайняла лише Західну Волинь. Імпе-
ратор планував передати Правобережжя Великому
герцогству Варшавському, Галичина і Волинь мали
відійти до Австрії за воєнну допомогу в боротьбі з
Росією. На Лівобережжі та Південній Україні пла-
нувалося створити області на чолі з французькими
маршалами та генералами, які б підпорядковували-
ся Франції.
Більшість українців підтримали в цій війні Ро-
сію. Були сформовані козацькі кавалерійські полки,
до лав яких увійшло 75 тис. українських козаків.
Одним із організаторів Полтавського козацького
полку був І. Котляревський. Згодом козацькі полки
було розформовано.
Кирило-Мефодіївське братство
Українська таємна політична організація, що дія-
ла у 1846-1847 рр. й намагалася поширювати свої
ідеї шляхом культурно-просвітницької діяльності.
Створена за ініціатив В. Білозерського, М. Гулака,
М. Костомарова, П. Куліша, Т. Шевченка. Головні
програмні документи - «Статут Слов’янського то-
вариства св. Кирила і Мефодія» (автор - В. Біло-
зерський) та «Книга буття українського народу»
(автор - М. Костомаров). Члени братства висували
ідеї скасування кріпацтва, повалення самодер-
жавства, реалізації демократичних прав і свобод
національного визволення українського народу,
392 • Тематичні узагальнення
створення конфедерації (об’єднання) вільних демо-
кратичних слов’янських держав зі столицею в Киє-
ві. Ліквідоване за доносом у 1847 р.
Поширення в Україні російського
та польського суспільних рухів
Російські дворянські революційні організації ви-
никли невдовзі після походу в Європу у війні прості
Франції.
Декабристи — представники опозиційного росій-
ського дворянства, які боролися за повалення само-
державства, скасування кріпацтва й демократи-
зацію Росії. Перші організації - «Союз порятунку»
(1816-1818) та «Союз благоденства» (1818-1821).
У 1821 р. обидва декабристські союзи були реорга-
нізовані'в Північне та Південне товариства. Цен-
тром останнього було м. Тульчин, очолював його
П. Пестель. Він розробив програмний документ —
«Руську правду»:
• проголошення республіки;
• скасування кріпацтва;
• демократичні права й свободи;
• збереження єдиної неподільної Росії.
Після придушення повстання декабристів у Пе-
тербурзі 14 грудня 1825 р. повстав Чернігівський
полк в Україні. Повстання також було придушене.
У листопаді 1830 р. у Варшаві розпочалося по-
встання, очолюване польськими офіцерами, які
мали на меті відродження державності Польщі. По-
ляки вважали Правобережну Україну й Західну Во-
линь своїми територіями і планували шляхом
збройного повстання звільнити ці землі з-під влади
Росії, відновити Річ Посполиту. Повстання було
придушене, а українці не підтримали поляків під
час повстання, оскільки вважали їх такими самими
панами-гнобителями, як і росіян.
Початок промислового перевороту
Підросійська Україна - аграрний край із кріпос-
ницькими відносинами: більшість землі належало
поміщикам, а більшість населення - кріпаки. Екс-
плуатація селян посилювалася, панщина становила
4 6 днів на тиждень, а державні селяни платили
грошову ренту (податок) і виконували повинності
на користь держави. Примітивні, застарілі знаряддя
праці, неефективне екстенсивне господарство і крі-
посницька залежність селян призводили до знижен-
ня прибутків поміщиків. Тому значна частина маєт-
ків перебувала під заставою.
У першій половині 19 ст. у сільське господарство
проникли капіталістичні відносини - почали вико-
ристовувати найману працю, з’явилися орендовані
заможними селянами землі, зростало товарне ви-
робництво.
У 30-40-ві роки 19 ст. Наддніпрянську Україну
охопив промисловий переворот, який розпочався
у харчовій промисловості. Було започатковано роз-
виток кам’яновугільної, металургійної галузей про-
мисловості та машинобудування. Поступово фор-
мувався робітничий клас та промислова буржуазія.
У промисловості використовували як вільнонайма-
ну працю, так і працю кріпаків.
Тематичні узагальнення • 393
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 13
Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст.
Дати подій
1816 р. - створення освітнього товариства галицьких греко-католицьких священників.
1833-1837 рр. - діяльність «Руської трійці».
1837 р. - видання «Русалки Дністрової» ,
1848 р. - скасування панщини в Галичині; створення Головної руської ради; видання першої україн-
ськомовної газети «Зоря Галицька».
Персоналі)
Іван Мої ильницький - західноукраїнський освіт-
ній і церковний діяч, греко-католицький священ-
ник. Керував шкільною справою у Перемишльській
єпархії, де заснував «Товариство греко-католицьких
священників для поширення письма, просвіти і
культури серед вірних на основі християнської ре-
лігії» (1816). Домігся від австрійського уряду від-
криття у Галичині шкіл з українською мовою викла-
дання. Обґрунтував самостійність української мови.
Маркіян Шашкевич - західноукраїнський поет,
науковець, греко-католицький священник. На-
тхненник та організатор «Руської трійці» (1833).
Ініціатор видання альманаху «Русалка Дністровая»
(1837). Виступав за рівноправність української
мови, працював над створенням словника та грама-
тики.
Іван Вагилевич - західноукраїнський поет, фоль-
клорист, етнограф, археолог, громадський діяч
19 ст. Один із засновників культурно-просвітниць-
кого гуртка «Руська трійця» (1833). Увійшов до
складу «Руського собору».
Яків Головацький - західноукраїнський поет,
лінгвіст, історик, літературознавець, греко-като-
лицький священник. Один із зачинателів нової
української літератури в Галичині та засновників
культурно-просвітницького гуртка «Руська трійця»
(1833). Перший професор української мови Львів-
ського університету.
Олександр Духнович - культурний та освітній
діяч, історик, письменник, педагог. Належав до «на-
родних будителів» на Західній Україні. Публікував
праці західноукраїнських вчених, створив підруч-
ник з граматики. Виступав за єдність західних та
наддніпрянських українців.
Лук’ян Кобилиця - керівник селянських по-
встань на Буковині (1843-1844; 1848-1850). Депу-
тат австрійського рейхстагу (парламенту; 1848), ви-
ступав за скасування кріпацтва. За підбурювання до
повстань заарештований та відправлений на заслан-
ня до Румунії.
Поняття і терміни
«Будителі» - громадські й політичні діячі періо-
ду національно-культурного відродження слов’ян-
ських народів Австрійської імперії кінця 18 - пер-
шої половини 19 ст. Боролися проти абсолютизму
Габсбургів і національного гніту, за пробудження
національної свідомості, збереження і розвиток рід-
ної мови, літератури й культури, народних тради-
цій. На Закарпатті «будителі» Олександр Духнович
і Адольф Добрянський були активними прихильни-
ками москвофільства.
Революція - докорінна зміна, стрибкоподібний
перехід від одного якісного стану до іншого, від ста-
рого до нового; переворот, який зумовлює ліквіда-
цію віджилого суспільного ладу й утвердження но-
вого.
«Весна народів» - революційні події в Європі
(1848-1849), започатковані Лютневою революцією
(1848) у Франції. Невід’ємним складником револю-
ції стали визвольні рухи багатьох національно поне-
волених народів Східної та Центральної Європи,
боротьба цих народів за національну свободу.
Денаціоналізація - політика, спрямована на за-
перечення факту існування певної нації та, відпо-
відно, її прав на культурне й державне самовизна-
чення.
Асиміляція - добровільний або вимушений про-
цес розчинення (втрата традицій, мови тощо) наро-
ду чи якоїсь його частини у середовиші іншого.
Адміністративно-територіальний поділ
західноукраїнських земель
Східна Галичина (з 1772) та Північна Буковина
(з 1775) входили до Коронного краю «Королівства
Галичини та Лодомерії» з центром у Львові, яке
очолював австрійський ставленик. Королівство ді-
лилося на намісництва. З 1849 р. Буковина стала
окремим округом у складі королівства з центром у
Чернівцях. Закарпаття з центром в Ужгороді входи-
ло до складу Угорського королівства і ділилося на
жупи, якими управляли угорські чиновники. Біль-
394 • Тематичні узагальнення
шість населення цих регіонів були українцями за
національністю та селянами за соціальною належ-
ністю. Більшість місцевих українців на Галичині
були греко-католиками, а на Буковині - православ-
ними.
Після приєднання Східної Галичини та Північної
Буковини австрійська влада зробила ставку на
польську, румунську та угорську верхівки, що поси-
лювало соціальне й національне гноблення україн-
ців. Ці землі виконували роль ринку збуту готової
продукції й джерела сировини. Сільське господар-
ство залишалося головною галуззю економіки.
Прагнення підвищити прибутки призводили до пе-
реходу на екстенсивні методи господарювання. По-
силювалась панщина, що призвело до відновлення
оприШківського руху. Апогею рух досяг у 40-х ро-
ках 19 ст. під керівництвом Л. Кобилиці.
Діяльність «Руськоїтрійці»
На початку 30-х років 19 ст. центром національ-
ного відродження став Львів. Студенти Львівського
університету прагнули піднести роль української
мови й почали активно використовувати її в універ-
ситеті й семінарії. Гурток мав назву «Руська трій-
ця» за відданість трійчан українській (руській, як
тоді казали) мові. Розпочали зі збирання україн-
ського фольклору в Галичині, на Буковині та в За-
карпатті. Ще 1834 р. М. Шашкевич склав альманах
творів «Зоря», написаних живою українською мо-
вою. Цензор заборонив його видання. На основі
«Зорі» невдовзі було підготовлено збірку - «Русал-
ку Дністровую». Збірка містила частину матеріалів
із забороненої «Зорі», а також народні пісні, думи,
оригінальні твори трійчан і переклади. Альманах
написаний живою народною мовою, став першою
книжкою, опублікованою українською в західноу-
країнських землях, що започаткувала розвиток у
краї нової літератури.
Західноукраїнські землі в європейській
революції 1848-1849 рр.
У 1848-1849 рр. у Франції, Італії, Німеччині та
Австрії прокотилася хвиля революцій, що дістали
назву «весна народів». У квітні 1848 р. австрійський
імператор Фердинанд проголосив Конституцію, яка
обмежувала його владу парламентом — рейхстагом.
Тоді ж було скасовано панщину в Галичині (раніше,
ніж у решті провінцій), проте за поміщиками зали-
шалося право користуватися селянською власніс-
тю. У Буковині панщину скасували у серпні 1848 р.,
а на Закарпатті вона фактично проіснувала ще 5 ро-
ків.
У квітні 1848 р. поляки Галичини організували у
Львові Центральну раду народову (ЦРН), з метою
відновити Польську державу. Під впливом ЦРН
було утворено «Руський собор» — організацію опо-
ляченої української шляхти. Перша українська по-
літична організація Галичини постала у травні
1848 р. у Львові - Головна руська рада (ГРР), яку
очолили Г. Яхимович і М. Куземський. ГРР борола-
ся за поділ Галичини на Західну (польську) та Схід-
ну (українську), запровадження української мови в
освіті та державному діловодстві, рівноправ’я з по-
ляками. Мала власний друкований орган - газету
«Зоря Галицька», та власне видавництво — «Галиць-
ко-Руську матицю». Заснувала культурно-освітню
установу - «Народний дім у Львові».
У липні 1848 р. відбулися перші вибори до ав-
стрійського парламенту, до якого входило 39 укра-
їнців (із 383 депутатів). Депутатом було обрано і
Л. Кобилицю. Українці домагалися розглянути пи-
тання про національно-територіальний поділ Гали-
чини на Східну (українську) та Західну (польську),
проте безрезультатно.
У жовтні 1848 р. за ініціативи ГРР було скликано
Собор руських учених у Львові, на якому утвердже-
но єдину граматику української мови, висунуто ви-
могу впровадження рідної мови в усіх школах та
відкрито кафедру української мови та літератури
у Львівському університеті.
1-2 листопада 1848 р. австрійськими військами
придушено збройне повстання у Львові. У березні
1849 р. новий імператор розпустив парламент та
скасував Конституцію разом із демократичними
правами та свободами. Революція зазнала поразки
проте стала основоположною у розвитку україн-
ського національно-політичного руху в Західній
Україні.
Тематичні узагальнення • 395
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 14
Культура України кінця 18 - першої половини 19 ст.
Дати подій
1805 р. - відкриття університету в Харкові.
1834 р. - відкриття університету в Києві.
1839 р - ліквідація царською владою іре^о-католицької церкви на Правобережжі.
Персонали
Василь Каразін - український вчений-хімік, ви-
нахідник, просвітник, громадський діяч першої по-
ловини 19 ст. Засновник Харківського університету
(1805), автор праць з кліматології, агрономії, метео-
рології, гірничої справи. Підготував ряд проектів
суСпільно-економічних реформ у Росії. Був ув’яз-
нений та відправлений на заслання.
Петро Гулак-Артемовський - український пись-
менник 19 ст., поет, байкар, композитор, співак,
драматичний арктор, драматург. Вокальної май-
стерності навчався в Петербурзі, Парижі та Італії.
Співав у флорентійській опері, соліст російської
імператорської опери в Петербурзі. Популярність
принесла опера «Запорожець за Дунаєм», яка стала
українською музичною класикою. Започаткував в
українській літературі жанр романтичної балади.
Григорій Квітка-Основ’яненко - український
прозаїк, драматург першої половини 19 ст., культур-
ний і громадський діяч, «батько української прози»
і жанру соціально-побутової комедії в класичній
українській літературі. Був співвидавцем першого
в Україні науково-літературного журналу «Украин-
ский вестник» (1816-1817). Запровадив у нову
українську літературу жанри повісті, оповідання,
комедії, виступив з пропагандою народної теми в лі-
тературі, утверджував ідею цінності особистості,
створив галерею позитивних персонажів із народу.
Михайло Максимович - український вчений-
енциклопедист, історик, природознавець, фолькло-
рист і літературознавець, іромадський діяч. Пер-
ший ректор Київського університету імені Святого
Володимира (1834-1835), член-кореспондент Пе-
тербурзької академії наук. Основоположник україн-
ської фольклористики. Загальновизнаним є також
внесок ученого в розвиток археології, мовознавства.
Двотомник «Основи ботаніки» приніс йому славу
одного з основоположників вітчизняної ботаніки.
Михайло Петроградський - видатний україн-
ський вчений-математик 19 ст., підготував праці,
присвячені теоретичним питанням аналітичної гео-
метрії, математичному аналізу, теорії чисел, аналі-
тичній механіці.
Поняття і терміни
Класицизм - архітектурний і мистецький стиль
кінця 17 - початку 19 ст. Характеризується світли-
ми барвами, строгими й чіткими формами. В основі
стилю - регулярна система забудови міст, стрима-
ність і простота форм, наслідування зразків антич-
ності.
Романтизм - ідейний, літературний і мистець-
кий напрям, що панував у Європі з 90-х років 18 ст.
до середини 19 ст. Для нього характерні ідеалізація
минувшини, захоплення містикою, фольклором, ет-
нографією, народним побутом тощо.
Освіта
Мережа закладів освіти в підросійській Україні в
першій половині 19 ст. складалася з:
• парафіяльних шкіл - для дітей «найнижчих
станів», що давали початкову освіту;
• повітових училищ - для дітей дворян, купців,
урядових службовців, ремісників та інших замож-
них жителів міст;
• гімназій (давали класичну середню освіту);
• ліцеїв (привілейовані заклади для дітей дворян);
• університетів (здебільшого для дітей дворян).
З 1774 р. в західноукраїнських землях діяли:
• дво- або трикласні «тривіальні» та чотири-
класні «головні» школи;
• «нормальні» (неповносередні) школи;
• парафіяльні школи, у яких навчання відбува-
лося українською мовою; їх мали право утримувати
власним коштом громади.
На початку 19 ст єдиний вищий навчальний за-
клад в Україні - Києве-Могилянська академія, яку
було перетворено на становий духовний навчаль-
ний заклад, а 1817 р. взагалі закрито. У 1805 р. від-
крито Харківський, а у 1834 р. - Київський універ-
ситети. У західноукраїнських землях від 1784 р.
працював університет у Львові. Доступ до цавчання
мали вихідці зі шляхетних родин, діти духівництва і
чиновників. З’явилися вищі навчальні заклади, що
об’єднували гімназійний та університетський кур-
си: Кременецький ліцей, Рішельєвський ліцей в
Одесі, Гімназія вищих наук у Ніжині.
396 • Тег.?8тмчні ува"зльнеккя
Література
Від кінця 18 ст. українську літературу називають
«новою». Твори, на відміну від давніх, написані су-
часною українською літературною мовою. Найя-
скравіші представники літератури кінця 18 ст. -
40-х років 19 ст.: Іван Котляревський, Григорій
Квітка-Основ’яненко, Петро Гулак-Артемовський,
Євген Гребінка, Тарас Шевченко. (
Основоположником художньої прози називають
Г Квітку-Основ’яненка, що також був одним із за-
сновників жанру соціально-побутової комедії. За-
чинателем жанру байки і романтичної балади вва-
жають П. Гулака-Артемовського («Пан та собака»,
що має яскраве антикріпосницьке, гуманістичне й
просвітницьке спрямування). Байками уславився
Є. Гребінка: його твори були настільки оригіналь-
ними й мовно вишуканими, що стали окрасою кла-
сичної української літератури. Початок нової укра-
їнської літератури в західноукраїнських землях
пов’язують із діяльністю учасників гуртка «Руська
трійця».
Образотворче мистецтво
Розвивалася монументальна скульптура у стилі
класицизму. Скульптор І. Мартос створив декілька
яскравих пам’ятників, серед яких найвідоміший -
пам’ятник градоначальнику та генерал-губернатору
Рішельє в Одесі. Високого рівня сягнуло українське
малярство. Водночас із занепадом традиційного ре-
лігійного малярства - іконопису відбувалося утвер-
дження світського малярства. Образотворче мисте-
цтво зазнало відчутного впливу європейського
романтизму, найпослідовніші риси якого втілено в
українському портретному живописі. В. Тропінін
залишив по собі портрети подільських селян-кріпа-
ків, а також жанрові твори з життя українського
села початку 19 ст.
У цей період започатковано пейзажний жанр
(«Садиба Г. Тарновського в Качанівці», художник
В. Штернберг). Т. Шевченко активно працював у
жанрі портрета, залишив значну кількість картин на
українську тематику. За життя був поцінований як
майстер гравюри. У 1844 р. в Петербурзі Т. Шевчен-
ко видав альбом «Живописна Україна».
«Історія русів»
З’явився цей історично-політичний твір у серед-
овищі козацької старшинської еліти, хоча авторство
його точно не встановлено. «Історія русів» викладає
історію українського народу й державності, опові-
дає про події в Україні від найдавніших часів до
1769 р. Основні ідеї твору:
• критика самодержавства і кріпосництва;
• оспівування незалежної козацької держави,
козацьких прав і вольностей;
• обґрунтовано думку, що саме Україна, а не Ро-
сія є прямою наступницею Русі, що українці - окре-
мий народ із власними традиціями.
«Історія русів» відіграла важливу роль у форму-
ванні історичної та національної самосвідомості
українського народу, справила позитивний вплив
на розвиток наукових досліджень з української історії.
Галицько-руська матиця.
Собор руських учених
Діяльність Головної руської ради в Галичині
сприяла пожвавленню громадсько-культурного
життя. Панівні кола Австрії погодилися на впрова-
дження 1848 р. української мови в народних школах
і викладання цієї мови як обов’язкового предмета в
гімназіях. На початку 1849 р. було відкрито кафе-
дру української мови та літератури у Львівському
університеті, яку очолив Я. Головацький. ГРР ухва-
лила рішення про заснування Галицько-руської ма-
тиці - культурно-освітньої організації для видання
популярних книжок для народу. Перший голова -
М. Куземський. Перша книжка - «Буквар руський
для школ в Галіції» А. Добрянського (1848).
Уже від перших практичних заходів діячі Матиці
гостро відчули проблему невиробленості граматич-
них засад української літературної мови. З ініціати-
ви письменника М. Устияновича ГРР організувала
перший з’їзд діячів української культури, науки та
освіти у Львові (жовтень 1848), який діставав назву
Собор руських учених. Протягом тижня учасники
зібрання працювали в дев’яти секціях. На засідан-
нях секцій підготовлено пропозиції щодо створення
господарського й історичного товариств, видання
популярного підручника з історії України (пропо-
нувалося перевидати «Історію Малоросії» М. Мар-
кевича). Було визначено програму розвитку україн-
ського шкільництва та ухвалено використовувати
літературну мову, близьку до народної, «граждан-
ський» шрифт і фонетичний правопис.
Наприкінці 18-у першій половини 19 ст. розпо-
чався процес формування сучасної української на-
ції, що ускладнювався посиленням кризи феодально-
кріпосницького ладу та поширенням товарно-гро-
шових відносин. Відбувалося посилення соціальних
і національних суперечностей, наростання визволь-
них рухів як у Наддніпрянській, так і Західній
Україні. Стрімко почали розвиватися українська
музика, живопис, архітектура, театр, в літературі
з’являється новий напрям - романтизм.
Тематичні узагальнення • 397
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 15
Українські землі у складі Російської імперії у другій половині 19 ст.
Дати подій
19 лютого 1861 р. — царський маніфест про скасування кріпосного права в Російській імперії.
1863 р. - Валуєвський циркуляр.
1863-1864 рр. - польське національно-визвольне повстання.
1876 р. - Емський указ.
Персонали
Володимир Антонович - український історик,
археолог, професор Київського університету. Голо-
вний редактор Тимчасової комісії для розгляду дав-
ніх актів у Києві (1863 1880), голова Історичного
товариства Нестора-Літописця (з 1881). Активний
учасник українського національно-визвольного
руху, один із організаторів Київської громади. Лідер
хлопоманів.
Олександр Кониський - письменник, публіцист,
педагог, громадський діяч. Член Полтавської і Київ-
ської громад, один із організаторів недільних та
вечірніх шкіл, для яких написав низку популяр-
них підручників. Один із фундаторів товариства
ім. Т.Г. Шевченка у Львові (1873) та ініціатор його
перетворення на НТШ. Брав активну участь у за-
снуванні журналів «Зоря» і «Правда». Автор поезій,
драм; особливо уславився оповіданнями і повістями
соціально-побутової тематики. Уклав ґрунтовну
біографію Т. Шевченка (1898-1901).
Михайло Драгоманов - український публіцист,
історик, літературознавець, фольклорист, філософ,
суспільно-політичний діяч. Один із організаторів
Старої громади в Києві, очолював її ліве крило. Емі-
грував до Женеви (Швейцарія), де видавав журнал
«Громада». Відстоював соціалістичні ідеї. Майбут-
ню Україну бачив як автономію в межах демокра-
тичної Російської федерації.
Павло Чубинський - український етнограф,
поет, громадський діяч. Автор слів Державного
Гімну України «Ще не вмерла України...». Член
Київської громади та Південно-Західного відділу
Російського географічного товариства. Російська
Академія наук визнала Чубинського найкращим то-
гочасним етнографом та народознавцем. За звину-
ваченням в антидержавній діяльності відправлений
на заслання.
Борис Грінченко - український письменник, ет-
нограф, історик, громадсько-політичний діяч. Один
із співзасновників «Братства тарасівців» (1891). Ра-
зом із Лесею Українкою заснував Українську ради-
кальну партію на Наддніпрянщині (1904). Голова
київської «Просвіти» (1906-1909). Упорядкував і
видав «Словарь української мови» у 4 томах (1907-
1909).
Ісмаїл Гаси римський - кримськотатарський про-
світник, мислитель, письменник, видавець першої
у Криму тюркомовної газети. Жив і працював у
Парижі й Стамбулі. Мер Бахчисарая (1877). За-
снував двомовну (російсько-татарську газету «Тер-
джиман» («Перекладач»), Протягом багатьох років
газета пропагувала нові методи в шкільній науці
для татар і передові ідеї мусульманства. Його
оповідання порушували питання національного ви-
зволення мусульман, високої моралі, честі, гідності
людини.
Поняття і терміни
«Київська козаччина» — масовий селянський
рух у Київській губернії, спрямований проти крі-
посницьких порядків та за відновлення козацтва як
суспільного стану і військового формування. При
водом до виникнення стало опублікування під час
Кримської війни (1853-1856) маніфесту Миколи І,
що передбачав створення ополчення. Почали поши-
рюватися чутки, нібито тих, хто запишеться в опол
чення («у козаки»), буде звільнено від кріпосної
залежності й вони одержать поміщицькі землі та
майно. Бажаючі покозачитися примушували свя
щенників та інших письменних людей складати
списки «вільних козаків», а записавшись у ці спис-
ки, відмовлялися відробляти панщину й викону-
вати розпорядження адміністрації, створювали
власні органи самоврядування, вибирали собі ва
тажків. Рух придушено регулярними військами й
поліцією.
Земство - орган місцевого самоврядування в Ро-
сійській імперії, що існував у більшості губерній
(1864-1918). До компетенції земств входилр місце-
ве господарство, соціальні й освітні справи. Юри-
дично земства були загальностановими виборними
органами з розпорядчими (земські зібрання) та
виконавчими (земські управи) функціями. Контро-
лювалися Міністерством внутрішніх справ та губер-
398 • Тематичні узагальнення
наторами, які мали право скасування земських
рішень. Вибори до земства здійснювалися по куріях
(розрядах) відповідно до станової, національної на-
лежності, віросповідання чи майнового цензу, що
надавало перевагу дворянству.
Громадівський рух - напівлегальні організації
української інтелігенції культурницького і суспіль-
' но-політичного спрямування, що діяли у другій по-
ловині 19 — на початку 20 ст. у Наддніпрянській
. Україні, були заборонені Емським указом (1876).
Першою постала Петербурзька громада (1859),
[ в ній брали участь В. Білозерський, М. Костомаров,
Т. Шевченко. Видавали перший український жур-
нал наддніпрянських українців «Основа» (1861-
1862). Найбільшою була Київська громада, яку
очолив В. Антонович. Громади не мали усталених
програм і чіткої організаційної структури, а лише
згуртовували найбільш активну національно свідо-
му інтелігенцію і студентство. З 1859 р. вони діяли в
Полтаві, Києві, згодом у Харкові, Одесі, Чернігові,
Єлисаветграді. Саме у зв’язку з громадівським ру-
хом з’явився термін «українофіли» - спочатку у
правлячих колах і з певним негативним відтінком.
Згодом і самі діячі культурно-національного руху,
яких цікавили проблеми української історії, куль-
тури, мови, літератури, етнографії, називали себе
українофілами. Завдяки зусиллям громадівців
у 1873 р. було засновано Історичне товариство Не-
стора-літописця та Південно-Західний відділ Ро-
сійського географічного товариства на чолі з Г. Га-
лаганом. Громадівці видавали газету «Київський
телеграф». На початку 20 ст. з ініціативи громадів-
; ців почали засновували «Просвіти». Деяких членів
Громад не влаштовувала аполітичність цих органі-
’ зацій, і вони пов’язували свою діяльність із револю-
ційними партіями.
Братство тарасівців - підпільна організація
створена харківськими студентами — шанувальни-
I ками творчості Т. Шевченка під керівництвом
1. Липи (літо 1891). Учасники ставили за мету рі-
I шучі дії проти самодержавства та активну працю на
ниві національного відродження. Незабаром їхні
ідеї почали поширюватися по Україні, гуртки вини-
кли в Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові, інших міс-
тах. Братство мало статут з вимогами цілковитої
автономії для всіх народів Росії, українську молодь
закликали до боротьби за національну волю. Орга-
нізація розгромлена царською охранкою (1893).
У 1897 р. у Києві В. Антонович та О. Кониський
створили Загальну українську безпартійну демо-
кратичну організацію (ЗУО), до якої долучилися
всі Громади.
Кримська війна (1853-1856)
Війна Російської та Османської імперій і союзни-
ків останньої (Англії та Франції) за контроль над
Чорним морем і чорноморськими протоками й
вплив на Балканах. Основні бої відбувалися у Кри-
му, 1854-1855 рр. тривала героїчна оборона Сева-
стополя. Поразка війні продемонструвала технічну
відсталість Росії від країн Європи, було втрачено
острови у дельті Дунаю та частину Південної Бесса-
рабії. Весь тягар забезпечення війни ліг на україн-
ські території та місцевих селян. Спалахнули анти-
кріпосницькі рухи - «Київська козаччина» (1855) й
«Похід у Таврію по волю» (1856). Вони були при-
душені армією та поліцією. Поразка у війні та со-
ціальні виступи утвердили думку про необхідність
реформ.
Реформи 60-70-х років 19 ст.
у Російській імперії
Криза феодально-кріпосницьких відносин, що
гальмувала розвиток економіки, її відставання від
європейських країн, поразка у Кримській війні, по-
силення селянських виступів та прихід до влади но-
вого імператора спричинили проведення реформ.
Селянська реформа (19 лютого 1861). Олек-
сандр II проголосив Маніфест про скасування крі-
пацтва в Росії:
• скасовано особисту залежність селян від помі-
щика;
• селянам надано особисту свободу і громадян-
ські права;
• земля ставала власністю селянської грома-
ди за викуп - 20 % поміщику сплачували селяни,
решту платила держава. Селяни мали погасити борг
державі протягом 49 років та до укладання угоди
виконували повинності (тимчасово зобов’язані).
В Україні селяни в чорноземних районах отримува-
ли по 3-5 десятин на душу, у нечорноземних - 4-7
десятин. На Правобережжі селянам збільшили на-
діли, а тимчасовозобов’язаних не було, щоб позба-
вити польських поміщиків селянської підтримки.
З 1866 р. державним селянам дозволили викупити
свої землі.
Реформа сприяла становленню товарного капіта-
лістичного виробництва, проте селяни продовжува-
ли платили подушний податок, відбували рекрутчи-
ну, підлягали фізичним покаранням, а земля
залишилася у власності поміщиків.
Судова реформа (1864) передбачала безстано-
вий, не залежний від влади суд з публічними засі-
даннями за принципом зк агальності сторін. Для
розгляду окремих справ залучали суд присяжних.
Тематичні узагальнення • 399
Земська реформа (1864) запроваджувала обран-
ня у повітах та губерніях земських управ (земств),
до повноважень яких входила опіка над школами,
лікарнями, культурою, благоустроєм. Складалися
вони із дворян, буржуазії та селян. Дія реформи
була поширена на Правобережжі лише у 1911 р. че-
рез побоювання відродження польського визволь-
ного руху.
Реформа міського самоврядування ' (1870).
У містах обирали міські думи й управи, що займа-
лися проблемами міського благоустрою, торгівлі та
охорони здоров’я.
Освітня реформа (1864) запровадила єдину сис-
тему початкової освіти та мережу класичних гімна-
зій і реальних училищ (давали робітничу спеціаль-
ність). Відновлено самостійність університетів.
Військова реформа (1862-1874) встановила за-
гальну військову повинність чоловіків з 20 років,
які не належали до дворянського стану, проте службу
скоротили до 6-7 років, особи з вищою освітою слу-
жили менше. Здійснювалося переозброєння армії,
новий поділ на військові округи (в Україні - 3 з 15).
Фінансова реформа (1860-1864) зосередила
управління грошима в руках міністерства фінансів
та новоствореного Державного банку. Спеціальні
контрольні палати стежили за видатками в губерні-
ях, а у пресі публікували дані про прибутки та ви-
датки держави.
Крім прогресивних змін було проведено і рефор-
му цензури. Усі періодичні видання цензурували,
а видавцям було заборонено порушувати політичні
теми.
Загалом реформи заклали основу переходу до ка-
піталістичних відносин та сприяли швидкому еко-
номічному піднесенню Російської імперії. Було
проведено обмежену демократизацію суспільства,
адже зберігалося само держався во, поміщицька
власність на землю, станова структура суспільства.
Політика російського царизму щодо України
Українські землі залишалася сільськогосподар-
ським краєм. З України постачали сировину для
російських підприємств, а розвиток конкурентних
галузей стримувало кріпацтво, проте побутувала й
система вільнонайманого господарювання. Посту-
пово поширювалася спеціалізація районів, розви-
валися капіталістичні відносити. З’явилися нові,
досконаліші знаряддя праці. Особливість другої по-
ловини 19 - аграрне перенаселення, що призводило
до міграції, як усередині імперії так і за кордон.
Промисловий переворот пожвавив економіку та
започаткував промислове будівництво на Півдні
України. Почали виділяти промислово розвинений
південно-східний регіон на противагу аграрному
північно-західному. Активно розвивалися вугільна,
металургійна, машинобудівна, металообробна галу-
зі промисловості та будівництво залізниць (Одеса-
Балта, 1865). Розвиток промисловості забезпечува-
ли іноземні капіталовкладення. Виділилися відомі
підприємницькі сім’ї - Терещенки, Харитоненки,
Яхненки, Алчевські, які володіли підприємствами з
переробки сільськогосподарської продукції.
Відбулися зміни у сфері торгівлі, що зосередила-
ся у великих промислово-торговельних центрах
(Одеса, Київ, Харків, Катеринослав), поряд із яки-
ми активно функціонували ярмарки. Зовнішня тор-
гівля здійснювалася через чорноморські порти та
митниці на Волині й Поділлі. Промисловий перево-
рот призвів до формування нового стану - найма-
них робітників (пролетаріату) та буржуазії. Поміт-
но збільшилося населення міст, проте українці у
них становили меншість.
Національна політика щодо України була спря-
мована на заперечення існування українського на-
роду. Таємний Валуєвський циркуляр (1863) ствер-
джував, що української (малоруської) мови не було,
не має і не може бути; призупинено видання шкіль-
них і релігійних видань українською мовою. Вінцем
антиукраїнської політики стало видання імперато-
ром Олександром II Емського указу (1876), який
заборонив:
• друкувати книги українською;
• ставити українські театральні вистави;
• викладати українською;
• перекладати українською;
• ввозити українську літературу.
А
400 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 16
Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині 19 ст.
Дати подій
1868 р. - створення у Львові товариства «Просвіта».
1873 р. - створення у Львові Літературного товариства ім. Тараса Шевченка (від 1892 р. - Наукове то-
вариство імені Тараса Шевченка). ,
1890 р. - створення Русько-української радикальної партії.
1899 р. - створення Української національно-демократичної партії та Української соціал-демократичної
партії.
Персонали
Юліан Романчук - український політичний і
і-ромадський діяч, педагог, письменник, журналіст.
Лідер народовців. Засновник та голова української
«Просвіти» (1868). Один із засновників Літератур-
ного (Наукового) товариства ім. Т. Шевченка
(1873). Ініціатор створення та голова Народної
ради - політичної організації галицьких народовців
(1885). Співзасновник і голова УНДП (1899). Голо-
ва української фракції в австрійському парламенті,
віцепрезидент парламенту (з 1910). Під час Першої
світової війни — голова Українського Червоного
Хреста і Української культурної ради у Відні.
Юліан Бачинський - український політичний і
громадський діяч кінця 19 - першої половини
20 ст., публіцист. Член Української радикальної
партії, УСДП (з 1899). У книзі «Нкгаіпа іггесіепіа»
(«Україна уярмлена», 1895) на підставі аналізу еко-
номічного розвитку дійшов висновку, що політична
самостійність та соборність України є необхідною
передумовою її економічної та культурної розбудо-
ви. Член Української Національної Ради в Галичині
(1918). У 1934 р. заарештований та засуджений до
10-річного ув’язнення. Помер у таборах ГУЛАГу
(ГУТАБу).'
Іван Франко - український письменник, поет,
громадсько-політичний діяч. Очолював філологіч-
ну секцію (з 1894) та етнографічну комісію (з 1898)
Наукового товариства ім. Шевченка, редагував «Лі-
тературно-науковий вісник». Стояв біля витоків
Української радикальної партії, її співзасновник та
перший керівник. Почав друкуватися з середини
70-х років 19 ст., поет-новатор. Автор близько 6 000
творів. Проза Франка налічує понад 100 творів ма-
лої форми та 9 повістей і романів.
Олександр Барвінський - педагог, історик і гро-
мадсько-політичний діяч. Активний учасник Львів-
I ської громади, її очільник. Працював учителем, під-
: готував серію підручників для українських шкіл.
' Основний його внесок у літературознавство - «Іс-
торія української літератури», яку він довів до по-
чатку XX ст. Серед історичних праць - «Ілюстрова-
на історія Русі». Активний член «Руської бесіди»,
«Просвіти», Українського педагогічного товари-
ства. За його участю Товариство ім. Шевченка було
реорганізоване в Наукове товариство ім. Шевченка,
дійсним членом якого він був (з 1899). Один з ак-
тивних представників політики «нової ери», що
мала на меті досягти порозуміння між поляками й
галицькими українцями, які стояли на ґрунті ав-
стрійської державної ідеї; керівник Християнсько-
суспільної партії.
Юрій Федькович - письменник, фольклорист,
культурно-освітній і громадський діяч. Лідер укра-
їнського національного відродження на Буковині в
другій половини 19 ст. Автор першого «Букваря»
для українських шкіл, редактор видавництва Львів-
ського товариства «Просвіта». Редактор першої на
Буковині української газети «Буковина» (1885-
1888). Автор віршів, балад, поем, оповідань, драма-
тичних творів і творів для дітей, перекладів. Пер-
шим на Буковині почав писати твори про народ і
для народу, живою мовою, на фольклорних матеріа-
лах із використанням буковинсько-гуцульської го-
вірки. Один із найвидатніших фольклористів Буко-
вини, перший збирач фольклорних матеріалів й
організатор збирання фольклору. Автор першої
програми етнографічного опису Гуцульщини.
Поняття і терміни
Трудова еміграція - вимушене переселення за
кордон, зумовлене тяжкими економічними умовами
на Батьківщині. Уряди заокеанських країн заохочу-
вали масове переселення з-за кордону. Емігрували
здебільшого найбідніші та середнього достатку се-
ляни.
Кооперація - діяльність, спрямована на створен-
ня різних форм і видів (кредитних, споживчих, сіль-
ськогосподарських тощо) кооперативів економічної
співпраці задля спільного організованого виробни-
Тематичні узагальнення • 401
цтва та збуту. Перший споживчий кооператив на за-
хідноукраїнських землях - торговельне підприєм-
ство «Народна торгівля» - створив у Львові Василь
Нагірний (1883). Діяльність кооперативу спершу
зводилася до підтримки української приватної тор-
гівлі, згодом створено мережу оптових контор, які
забезпечували товарами широкого вжитку міські
крамниці. У Східній Галичині виникали різці види
кооперації - заготівельно-збутова, споживча, моло-
чарська, кредитна. У Перемишлі було створено пер-
ший український кредитний кооператив «Віра»
(1894), який надавав довгострокові кредити селянам.
При страховому товаристві «Дністер» у Львові було
відкрито «Товариство взаємного кредиту» (1896).
Москвофіли - суспільно-політична течія в Гали-
чині, на Буковині та Закарпатті у другої половини
19 ст., представники якої вважали, що українського
народу й української мови не існує, обстоювали не-
обхідність приєднання західноукраїнських земель
до Росії. Ґрунтувалася на концепції слов’янофіль-
ства. Однією з причин виникнення було бажання
українців вирватися з-під влади Австро-Угорщини.
Москвофіли пропагували «єдину неділиму росій-
ську народність», стверджували про етнічну тотож-
ність росіян, українців та галицьких русинів, запе-
речували існування окремої української нації, а
отже, в перспективі, - й незалежної держави.
Народовці (українофіли) - діячі культурниць-
кого, згодом політичного руху, що виник на початку
60-х років 19 ст. серед української інтелігенції в Га-
личині на противагу рухові москвофілів. Народовці
сповідували традиції національного відродження в
дусі демократизму ЗО—40-х років 19 ст., пропагува-
ли живу народну мову в літературі та школі. Засну-
вали перший український професійний театр у
Львові (1864), культурно-освітню організацію
«Руська бесіда» (1861), «Просвіту» (1868), Літера-
турне товариство ім. Т. Шевченка (1873). Видавали
журнали «Правда» (1867-1898) та «Діло» (1880).
У 70-х роках у русі виділилася радикальна течія.
В 1885 р. народовці заснували свою політичну орга-
нізацію - Народну раду. У 90-х з руху народовців
постали 4 політичні партії’ Руська радикальна пар-
тія (1890), Українська соціал-демократична партія
(1899), Національно-демократична партія (1899) та
Християнсько-суспільна партія (після 1896).
Радикали - представники нового покоління дія-
чів Галичини другої половини 70-х років 19 ст., які
критично ставилися до москвофільства й народо-
вства. Наголошували насамперед на соціальних
проблемах, прагнули надати українському націо-
нальному рухові європейського характеру.
Політична партія - організація, що об’єднує сво-
їх членів навколо програми, гасла або керівника;
прагне досягти мети шляхом здобуття державної
влади, участі в її здійсненні або безпосереднього
впливу на рішення державної влади.
«Нова ера» - спроба українсько-польського по-
розуміння у Галичині (1890) за участю австрійського
уряду та українських громадських діячів Наддні-
прянщини. Передумовою стало загострення відно-
син між Австро-Угорщиною та Росією, що спонука-
ло австрійців завойовувати прихильність українців
Наддніпрянської України, яку Австро-Угорщина
прагнула приєднати. Домовленості передбачали на-
дання українцям місць в австрійському парламенті
та галицькому сеймі, було відкрито три українські
гімназії та кафедру української історії (очолив
М. Грушевський) у Львівському університеті. Було
дозволено використання української мови в дер-
жавних установах. У 1894 р. «Нова ера» завершила-
ся через невдоволення і поляків, і українців.
Політика австрійського уряду
щодо західноукраїнських земель
У 1867 р. в Австрійській імперії було прийнято
Конституцію та перетворено державу на дуалістич-
ну (двоєдину) Австро-Угорську імперію, яку очо-
лював імператор із династії Габсбургів. Його влада
була обмежена парламентами: рейхсратом в Австрії
та сеймом в Угорщині. У складі Австрії перебувала
Галичина, що отримала автономію (керував намісник
із числа польських магнатів) та Буковина, що отри-
мала самоврядування. Закарпаття, яке перебувало у
складі Угорщини, автономних прав не отримало.
Західноукраїнські землі залишалися відсталим
аграрно-сировинним репоном, у якому зберігалися
пережитки феодальних відносин. Економічний роз-
виток мав колоніальний характер, ринкові відноси-
ни впроваджувалися вкрай повільно. Аграрне пере-
населення спричинило масову трудову еміграцію
до США, Канади, Бразилії, Австралії, країн Європи.
Промисловий розвиток відбувався повільно, з пану-
ванням іноземного капіталу. Його головними галу-
зями були лісопильна та нафтовидобувна.
Після Весни народів австрійський уряд викорис-
товував українсько-польське протистояння. Було
проголошено рівноправність усіх народів імперії.
Це забезпечило розвиток українського національно-
го руху: розвивалася культура, функціонували про-
світницькі об’єднання та видавництва. Українці
мали брати участь у виборах до австрійського та
угорського парламентів, галицького та буковин-
ського сеймів.
402 • Тематичні узагальнення
Діяльність культурно-освітнього товариства
«Просвіта»
На початку 60-х років 19 ст. у суспільно-політич-
ному русі в західноукраїнських землях постала
народовська течія, представники якої розвивали
традиції українського національного життя, обсто-
юючи самобутність українського народу. У Львові
було засновано культурно-розважальне товариство
«Руська бесіда» (1861), згодом його відділення
виникли в багатьох містах Галичини. Крім того,
у Львові народовці заснували культурно-освітнє
товариство «Просвіта» (1868), основним завданням
якого стало поширення письменності, освіти в ши-
рокому розумінні цього слова. Незабаром з’явилися
філії «Просвіти». Перший голова «Просвіти» - пе-
дагог і композитор А. Вахнянин. У 1873 р. створено
Літературне товариство ім. Т. Шевченка, з 1892 р,-
Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТІП). Мали
власне видання «Записки Наукового товариства
імені Шевченка». Період найбільшого піднесення
в діяльності НТШ пов’язаний із головуванням
М. Грушевського (1897-1913). Наприкінці 60-х - у
70-х років 19 ст. провідним органом народовців став
літературно-науковий і політичний журнал «Прав-
да». Для поширення своїх поглядів та посилення
впливу на громадськість народовці за ініціативою
В. Барвінського заснували політичний часопис - га-
зету «Діло». Народовці створили також власне полі-
тичне товариство під назвою «Народна рада» (1885).
Створене в Чернівцях товариство «Руська бесі-
да» (1869), підпорядковане москвофілам, 1884 р.
перейшло під вплив народовців. Друкованим орга-
ном народовців стала газета «Буковина», редакто-
ром якої був Ю. Федькович.
Політизація українського національного руху
та утворення перших політичних партій
Русько-українська радикальна партія (РУРП,
1890) - перша українська політична партія, засно-
вана І. Франком та М. Павликом. Партія виступала
за демократизацію суспільства, усунення експлуа-
тації, утвердження соціалістичних реформ, підне-
сення самосвідомості українців, автономію України.
У 1895 р. Ю. Бачинський видав книгу «Нкгаіпа
іггесіепіа» («Україна уярмлена»), у якій доводив іс-
торичну необхідність здобуття Україною незалеж-
ності, що стало частиною програми партії.
Українська національно-демократична партія
(УНДП, 1899) стала найчисленнішою партією на-
ціонального спрямування. Засновники: К. Леви-
цький, Є. Левицький, Ю. Романчук, В. Охримович.
Партія спиралася на виховання почуття єдності
з Наддніпрянською Україною; створення єдиної
української автономної провінції у складі Австро-
Угорщини; соборність і незалежність України.
Українська соціал-демократична партія (УСДП,
1899) пропагувала соціалістичні ідеї. На чолі партії
стояли Ю. Бачинський, М. Ганкевич, С. Вітик, які
виступали за досягнення соціалізму шляхом ре-
форм, захисту інтересів робітників, у перспективі -
за незалежну Україну.
А
і.
Тематичні узагальнення •
403
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 17
Культура України в другій половині 19 - на початку 20 ст.
Дати подій
1865 р. — відкриття Новоросійського університету.
1875 р. - відкриття Чернівецького університету.
Персонали
Ілля Мечпиков - учений-мікробіолог, очолював
кафедру зоології та порівняльної анатомії у Ново-
російському університеті. Відкрив в Одесі першу в
Російській імперії (другу у світі) бактеріологічну
станцію (1886). Засновник клітинної теорії імуніте-
ту. Лауреат Нобелівської премії.
Іван Пулюй - фізик, філософ, педагог, перекла-
дач, громадський діяч. Один із першовідкривачів
радіоактивного випромінювання. Професор Празь-
кого політехнічного інституту, його ректор (1889-
1890); декан першого в Європі електротехнічного
факультету (з 1902).
Агатангел Кримський - український вчений, фі-
лолог, історик, письменник, мовознавець, поліглот.
Фундатор і академік Української академії наук,
її неодмінний секретар, заслужений діяч науки
УРСР. Досліджував історію та літературу Персії,
Туреччини, арабських країн переважно доби серед-
ньовіччя. Здійснив багато перекладів з арабської,
перської, тюркських мов, зокрема історичних дже-
рел, у т.ч. подорожніх нотаток Павла Алеппського, в
яких описано Україну. Був звинувачений у націона-
лізмі, репресований, загинув на засланні.
Дмитро Яворницький - український історик,
археолог, етнограф, фольклорист, письменник, один
із найвідоміших дослідників історії українського
козацтва. Академік Всеукраїнської академії наук
(з 1929). У 1933 зазнав переслідувань за звинува-
ченням у націоналізмі.
Леся Українка — українська письменниця та по-
етеса, громадська діячка Володіла багатьма мовами,
досконало знала світову історію, культуру, літера-
туру, мистецтво, написала підручник. Поетеса під-
тримувала тісні зв’язки з діячами української, ро-
сійської, польської соціал-демократії, поширювала
соціалістичну літературу, керувала бібліотечною
справою у київській «Просвіті». Переслідувана цар-
ською владою: її творчість закликала до боротьби за
визволення поневолених Російською імперією на-
родів, засуджувала зрадників народних інтересів,
підносила вселюдські гуманістичні ідеали.
Марко Кропивницький - драматург, актор, ре-
жисер, композитор, один із засновників українсько-
го професійного театру - «Театру корифеїв» (1882),
створеного в Єлисаветграді (нині Кропивницький).
Займався драматичними переробками й інсценіза-
ціями творів інших письменників, перекладами, пи-
сав вірші, музику до вистав. Відомі його мемуари.
Микола Садовський - український театральний
діяч, брав участь в аматорських драматичних гурт-
ках. Директор і режисер Руського народного театру
(1905-1906). Заснував перший український стаціо-
нарний театр у Полтаві (1906), згодом перевів його
до Києва. Головний уповноважений у справах на-
родних театрів за УНР. Брат П. Саксаганського,
І Карпенко-Карого та М. Садовської-Барілотті.
Марія Заньковецька - геніальна українська ак-
торка й театральна діячка. На професійній сцені
яскраво дебютувала в ролі Наталки («Наталка Пол-
тавка» І. Котляревського, 1882) в Єлисаветграді
(нині Кропивницький). Виступала в трупах М. Кро-
пивницького, М. Старицького, М. Садовського та ін
Михайло Вербицький - греко-католицький свя-
щенник, композитор, автор музики гімну «Ще не
вмерла України...». Автор 12 оркестрових творів і
рапсодій, Служби Божої, пісень на тексти Ю. Федь-
ковича, музики до драматичних творів. Одним із
перших українських композиторів звернувся до твор-
чості Т. Шевченка, поклавши на музику «Заповіт»
Микола Лисенко - український композитор, ди-
ригент, музикант, громадський діяч другої полови-
ни 19 — початку 20 ст. Заклав основи національного
класичного музичного мистецтва. Автор опер «Різд-
вяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба», «Енеїда»,
вокальних та інструментальних творів. Збирав і до-
сліджував українські народні пісні й думи. Перу
Лисенка належить кілька наукових розвідок.
Соломія Крушельницька - видатна українська
оперна співачка, педагог. Ще за життя Є. Крушель-
ницька була визнана найкращою співачкою світу.
З тріумфом виступала на багатьох світових оперних
сценах. У 1923 р. в зеніті слави Крушельницька за-
лишила оперну сцену й присвятила себе концертній
діяльності.
Богдан Ханенко - підприємець, меценат, громад-
ський діяч, колекціонер творів мистецтва і старо-
житностей, музейний діяч. Після виходу у відставку
404 • Тематичні узагальнення
з державної служби став помітною фігурою в діло-
вому і громадському житті Києва. Був обраний го-
ловою Південноросійського товариства сприяння
землеробству, членом Державної ради Російської
імперії від промисловців, входив до правлінь кіль-
кох банків і комерційних організацій. Голова прав-
ління Київського товариства старожитностей і мис-
тецтв, почесний член Петербурзької АН та кількох
наукових товариств.
Василь Симиренко - український промисловець,
інженер-конструктор і технолог у галузі цукрова-
ріння, визначний меценат української культури, ви-
давець. Член Київського товариства старожитнос-
тей і мистецтв.
Поняття і терміни
Меценат - діяч, який на благодійній основі мате-
ріально підтримує розвиток освіти, культури, науки.
Професійний театр - театр, трупу якого форму-
вали не з акторів-любителів, а з професіоналів. Пер-
шу українську професійну трупу організував Марко
Кропивницький (1882).
Реалізм - 1) літературний напрям, що сформу-
вався близько середини 19 ст.; зображення світу за
принципами правдоподібності, узгодженими з по-
точним досвідом та актуальними знаннями; 2) мис-
тецький напрям у середині 19 ст., для якого харак-
I терна тематика із щоденного життя, побутові й
жанрові сцени, пейзажі, натюрморти.
і Модернізм - загальноприйнятий термін для по-
значення мистецтва кінця 19 — першої половини 20
1 ст. Він застосовується до різних за ідейними шукан-
нями шкіл, об’єднуючи нереалістичні течії в мисте-
I цтві й літературі в один напрям.
' Модерн - напрям у мистецтві, здебільшого в ар-
1 хітектурі й декоративно-ужитковому мистецтві,
. кінця 19 - початку 20 ст., для якого характерні при-
мхливі, мінливі форми, принцип асиметрії та віль-
ного планування, символіка, нові технічні й кон-
' структивні засоби для створення незвичайних,
підкреслено індивідуалізованих будівель.
Піднесення української культури
Українські національні процеси спричинили зна-
чне пожвавлення розвитку культури, інтерес сус-
пільства до історичного минулого, народної твор-
. чості, етнографії, мови. Російська імперія усіляко
заперечувала існування української мови, виступа-
ла проти її використання. Реформи 60-х років 19 ст.
активізували український національний рух, який
значною мірою спирався на громади. їхня діяль-
ність переважно складалася із культурницьких за-
ходів, участі в роботі недільних шкіл, видання під-
ручників, публікацій усної народної творчості.
Розвиваються українська класична музика та ре-
алістичне образотворче мистецтво. Високого рівня
досяг професійний український театр. Провідним
напрямом літератури став реалізм, якому вдалося
сформувати галерею узагальнених соціальних типів.
Розвиток освіти й науки
Рівень освіченості населення залишався досить
низьким. На західноукраїнських землях у більшості
початкових і середніх навчальних закладів навчали-
ся польською мовою. На Буковині діяла лише одна
україномовна гімназія, а на Закарпатті від 1907 р.
не було жодної україномовної школи. Натомість
Львівський університет збільшував число україно-
мовних кафедр, на відміну від Наддніпрянській
Україні, де навіть у школах неможливо було навча-
тися українською. Розвивалася вища освіта: в Одесі
було відкрито Новоросійський університет (1865),
у Києві - Політехнічний інститут (1898).
Неабияких успіхів досягли вчені у різних галу-
зях науки. Уперше у світовій практиці епідеміолог
і мікробіолог Д. Заболотний відкрив шляхи поши-
рення чуми й запропонував ефективні методи бо-
ротьби з нею. І. Мечников, який очолював кафедру
зоології та порівняльної анатомії в Новоросійському
університеті та завідував Одеською бактеріологіч-
ною станцією, сформулював клітинну теорію імуні-
тету. Фізик І. Пулюй став першим деканом першого
в Європі електротехнічного факультету, одним із
першовідкривачів радіоактивного випромінювання.
Розвивалася історична наука. Праці та ідеї
М. Грушевського і В. Липинського відіграли важли-
ву роль у формуванні національної свідомості укра-
їнців. Зокрема, М. Грушеський у праці «Історія
України-Руси» обґрунтував ідею тяглості україн-
ської історії від часів Русі-України до сучасності по-
чатку 20 ст. О. Єфименко, авторка «Історії україн-
ського народу», була першою жінкою в Україні та
Росії, якій Харківський університет присудив уче-
ний ступінь почесного доктора історичних наук.
Д. Баталій досліджував історію Слобожанщини,
Д. Яворницький - історію козацтва, Ф. Вовк - був
одним з найавторитетніших у Європі антропологів
та археологів. В. Хвойка відкрив пам’ятки трипіль-
ської культури (1896). Засновником українські на-
укової географії вважають Є. Рудницького.
Вихід у світ «Словника української мови», упо-
рядкованого Б. Грінченком, та «Української грама-
тики» А. Кримського мали значний вплив на україн-
ське мовознавство.
Тематичні узагальнення • 405
Україна була одним із центрів розвитку повітро-
плавання. Військовий льотчик П. Нестеров першим
у світі опанував техніку вищого пілотажу. Авіакон-
структор І. Сікорськпй створив найбільший на той
час у світі літак «Ілля Муромепь» (1913).
Розвиток л ітератури
Видатне місце в тогочасній українській літерату-
рі належить П. Кулішеві. Він є автором першого
українського історичного роману «Чорна рада»
(1857), визнаним літературним критиком і творцем
українського правопису. Підготував та видав серію
«Сільська бібліотека». Спільно з І. Нечуєм-Левиць-
ким та 1. Пулюєм уперше переклав українською мо-
вою Біблію (1881 - Новий Заповіт, 1903 - повний
переклад). Жанр соціальної повісті в українській лі-
тературі утвердив І. Нечуй-Левпцький. Визначне
місце в літературі посідав Панас Мирний - автор
соціально-психологічних романів і повістей. На
межі 19-20 ст. в українській літературі утвердилися
нові мистецькі принципи - нова естетика, нові при-
йоми, що свідчило про модерністський переворот у
художній прозі. Важливою рисою модерну було
створення жіночої мистецької традиції, першість в
якій належала Лесі Українці та О. Кобилянській.
Лідерами українського модернізму вважають
М. Коцюбинського та В. Стефаника. На початку 20
ст. в українську літературу ввійшов поет-лірик
Олександр Олесь (О. Кандиба).
Театральне мистецтво
Провідним осередком театрального життя другої
половини 19 ст. стало місто Єлисаветград. Тут ак-
тивно діяв аматорський театр, у якому робили свої
перші кроки майбутні творці українського театру.
У 1882 р. єлисаветградці створили першу професій-
ну театральну трупу «корифеїв українського теа-
тру» (М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий,
П. Саксаганський, М. Садовський та М. Садовська-
Барілотті, М. Заньковецька та ін.). У 1885 р. трупа
розпалася на дві частини: однією керував М. Кро-
пивницький, другою - М. Старицький. З 1907 р.
український професійний театр дістав перше по-
стійне приміщення - у Києві.
У Львові діяв єдиний у західноукраїнських зем-
лях український професійний театр «Руська бесі-
да», основу репертуару якого становили класичні
п’єси М. Кропивницького, М. Старицького, І. Кар-
пенка-Карого. Зверталися і до творів Лесі Україн-
ки, І. Франка, Г. Хоткевича, а також російських і за-
хідноєвропейських класиків.
Музичне та образотворче мистецтво
Основоположником української класичної музи-
ки є М. Лисенко, що започаткував різні жанри укра-
їнської опери: історико-героїчну, лірично-побутову,
лірично-фантастичну («Утоплена», «Наталка Пол-
тавка», «Енеїда», «Тарас Бульба»), Він також зби-
рав та обробляв українські народні пісні. Створив
першу в Україні Музично-драматичну школу (1904).
Священнику греко-католицької церкви М. Верби-
цькому ми завдячуємо музикою до Державного Гім-
ну України — «Ще не вмерла України...» на вірш
П. Чубинського. Він також створював релігійні та
світські твори, керував хором. Хорові поеми, опери
створив М. Леонтович, симфонію «Кавказ» на сло-
ва Т. Шевченка написав С. Людкевич. Неперевер-
шеною оперною співачкою була С. Крушельницька.
В образотворчому мистецтві межі 19—20 ст. спі-
віснували два провідні стилі епохи - реалізм і мо-
дерн. Сільський побут, природа та звичаї україн-
ської провінції - теми картин художника-реаліста
М. Пимоненка. Український стиль у живописі сфор-
мувався під впливом національних культурних тра-
дицій, народної творчості, зразків народного деко-
ративно-ужиткового мистецтва, архітектури, а також
новітніх тенденцій модернізму - імпресіонізму, аб-
стракціонізму, традицій класичного мистецтва, зо-
крема реалістичного напряму в живописі. Одним із
засновників українського живопису був С. Василь-
ківський. Слава засновника батального живопису в
Україні належить М. Самокишу. Видатним май-
стром пейзажу та портрета був і. Труш. Архітекту-
ра розвивалася у нових стильових напрямах, від-
мінних від класицизму. Провідним напрямом в
архітектурі став історизм - використання стилів і
декоративних елементів, що склалися в будівельній
практиці попередніх часів. Так, для церков обирали
візантійський стить (Володимирський собор у Киє-
ві), театри будували в ренесансному (будівля театру
в Одесі), особняки - у романському, синагоги - у
мавританському стилях. Будинок резиденції митро-
полита Буковини спроектовано у дусі еклектики
з переважанням елементів в зантійського та роман-
ського стилів. Хрестоматійним зразком архітек-
турного модерну в Україні є Будинок із химерами
архітектора В. Городецького. Найвидатнішою па-
м’яткою національного стилю українського модер-
ну є будинок Полтавського земства архітектора
В. Кричевського. На західноукраїнських землях по-
єднання елементів модерну та народної архітектури
втілено в будівлі банку «Дністер» у Львові (архітек-
тори І. Левинський, Т. Обмінський).
406 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 18
Українські землі у складі Російської імперії в 1900-1914 рр.
Дати подій
1900 р. - створення Революційної української партії (РУП).
1905 р. - створення першої в Наддніпрянській Україні «Просвіти».
1908 р. - створення Товариства українських поступовців (ТУ П).
Персоналі)
Євген Чикаленко - громадський діяч, меценат
кінця 19 - першої половини 20 ст. Один із провід-
них членів Старої громади, Загальної української
безпартійної демократичної організації та Україн-
ської демократично-радикальної партії, засновник і
фактичйий голова Товариства українських посту-
повців. Був видавцем єдиної україномовної щоден-
ної газети в Російській імперії — «Громадська дум-
ка» (згодом «Рада»),
Микола Міхновський - український політичний
і громадський діяч. У студентські роки був одним з
ініціаторів створення таємного «Братства тарасів-
ців». Автор твору «Самостійна Україна», що став
програмою Революційної української партії. Був
одним з організаторів та лідерів Української народ-
ної партії (1901-1902), що обстоювала ідею само-
стійності української держави. Після лютневої ре-
волюції (1917) - ініціатор створення українського
національного війська. Під час Гетьманату збли-
зився з Українською демократично-хліборобською
партією, але після проголошення гетьманом П. Ско-
ропадським федерації з Росією взяв активну участь
у поваленні його режиму. Після встановлення біль-
шовицької влади зазнав жорстоких переслідувань.
В’ячеслав Липинський - історик і політолог, іде-
олог українського консервативно-монархічного
руху. Провідний діяч політичної групи «Вільна
Україна», натхненник створення Союзу визволення
України (1914). В роки Першої світової війни мобі-
лізований до російської армії. Один із засновників
Української хліборобсько-демократичної партії
(1917), яка прагнула проголошення незалежної
Української держави і забезпечення приватної влас-
ності на землю. За Гетьманату та Директорії (чер-
вень 1918 - липень 1919) - дипломатичний пред-
ставник в Австро-Угорщині.
Поняття і терміни
Монополія - об’єднання підприємств, створене в
умовах посилення конкурентної боротьби для узго-
дження дій з виробництва і збуту товарів із метою
одержання максимальних прибутків.
Синдикат - одна з форм монополії, коли само-
стійні в питаннях виробництва підприємства
об’єднуються для збуту товарів.
Хутір - вид сільського поселення, де садибні й
польові роботи виконували одноосібно чи групою
споріднених або пов’язаних спільними господар-
ськими інтересами людей.
Відруб - відведена індивідуальна ділянка землі
для ведення господарства без перенесення садиби.
Чорносотенці - члени реакційної громадської
організації Росії на початку 20 ст., які виступали за
збереження самодержавства, а також члени таємної
поліції «чорних сотень», які розпалювали антисемі-
тизм, влаштовували погроми і терористичні акти
проти революціонерів.
Страйк - організоване масове або часткове при-
пинення роботи чи інша протидія нормальному пе-
ребігу виробничого процесу з метою досягнення ви-
конання певних вимог.
Утворення монополістичних об'єднань
в Україні
Початок 20 ст. характеризувався високими тем-
пами розвитку промисловості, в якій переважав іно-
земний капітал. Регіони розвивалися нерівномір-
но - досить швидко модернізувався Південь, тут
бурхливо розвивалося промислове виробництво.
Більша частина промисловості була зорієнтована на
видобуток сировини. Економічна криза (1900 -
1903), зумовлена перевиробництвом, яка охопила
найрозвинутіші галузі промисловості в Україні, зо-
крема металургійну і кам’яновугільну, сприяла по-
силенню концентрації виробництва й утворенню
монополій (трестів, синдикатів, картелів, концер-
нів). У Наддніпрянській Україні переважали син-
дикати, перший створили цукрозаводчики (1887).
Виникли й інші синдикати - «Продамет» (вироби
металургії), «Трубопродаж», «Продвагон», «Прод-
вугілля» та ін. Промислове піднесення (1910-1913)
призвело до зростання кількості робітників, утво-
рення робітничих центрів у великих містах і поши-
рення страйкового руху.
Тематичні узагальнення • 407
Земельна реформа Петра Столипіна
та її вплив на Україну
Аграрна реформа (1906-1911) міністра внутріш-
ніх справ та голови Ради міністрів Російської імпе-
рії П. Столипіна передбачала перехід земельного
наділу у приватну власність. Земля перетворювала-
ся на товар. Селяни, які виходили з громади, пови-
нні були або переселятися із села на хутір, або, збе-
рігаючи садибу в селі, перенести своє господарство
на відведену індивідуальну ділянку (відруб). Обез-
земелення селян призвело до аграрного перенасе-
лення. Аби його подолати, заохочувалося пересе-
лення в східні райони Росії. Наслідки реформи не
були однозначними. Відбулося зростання сільсько-
господарського виробництва та поширення на нього
товарних відносин. Водночас поглибилося розша-
рування селян, більша частина яких залишалася
бідними. Результатом також стала масова трудова
міграція українського селянства на Далекий Схід,
до Сибіру, Середньої Азії.
Створення політичних партій
Наддніпрянщини
У 1897 р. на нелегальному з’їзді всіх громад було
створено Загальну українську безпартійну органі-
зацію (ЗУБО), що мала на меті згуртування всіх
українських діячів національного руху: громад, які
існували в 20 різних містах підросійської України,
членів колишнього «Братства тарасівців», україн-
ської інтелігенції.
Крім неї, на початку 20 ст. в Україні постали
українські політичні партії.
Назва партії РІК створення Лідери Програмні положення та діяльність
РУП (Революційна українська партія) 1900 Д. Антонович Б. Камінський Л. Мацієвич М.Русов Програма партії - «Самостійна Україна» (1900) М. Міхновського, у якій були обґрунтовані права України на самостійність. Згодом змінили погляди на автономістські та соціалістичні
УСП (Українська соціалістична партія) 1900 Б. Ярошевський М. Меленевський Сповідували соціалістичні ідеї. Кінцевою метою проголошували українську соціалістичну, демокра- тичну республіку
УНП (Українська народна партія) 1902 М. Міхновський, О. Макаренко Відстоювали ідею цілковитої незалежності України
«Спілка» (Україн- ська соціал-демо- кратична спілка) 1904 М. Меленевський Сповідували соціалістичні ідеї. У 1905 р. приєдна- лася до РСДРП (м) (російська соціал-демократична робітнича партія (меншовиків)). Мали значний вплив на українське селянство та робітництво
УСДРП (Українська соціал-демократич- на робітнича партія) 1905 В. Винниченко С. Петлюра М.Порш Орієнтувалися на селянство та прагнули поєднати соціалістичні й націоналістичні ідеї. Виступали за автономію України
УДРП (Українська демократично- радикальна партія) 1905 О. Лотоцький Є. Чикаленко Б. Грінченко Партія утворилася внаслідок об'єднання Україн- ської демократичної партії (УДП) та Української радикальної партії (УРП). Відстоювали ліберально- демократичні цінності та ідею автономії України
408 • Тематичні узагальнення
' Події революції 1905-1907 рр. в Україні
Низький рівень життя більшості населення, важ-
і кі умови праці робітників та малоземелля селян на-
|І кладалися на соціалістичні ідеї та політичні пробле-
, ми самодержавства й спричинили революцію в
і Російській імперії. Початок революції поклав роз-
! стріл мирної робітничої демонстрації в Петербур-
і зі - «Кривава неділя» (9 січня 1905). Розпочалися
робітничі та селянські повстання по всій Росії.
: Створювалися місцеві ради депутатів, які перебира-
! ли владу на себе. Спроба царської влади силою при-
. душити революцію була невдалою, до виступаючих
. долучилися армія та флот. В Одесі на Чорномор-
. ському флоті спалахнуло повстання моряків на бро-
' неносці «Потьомкін» (червень 1905). Аби зняти на-
I пруженість, Микола II скликав Державну Думу і
1 видав Маніфест, де було проголошено політичні
І права та свободи (17 жовтня 1905).
Перша Державна дума була обрана навесні 1906 р.
1 3 українських партій лише УДРП взяла участь у
І виборах. Решта вибори бойкотували, оскільки ви-
! ступали за продовження революції до переможного
. кінця і повалення царизму. Від України було обра-
І но 102 депутати. Українці для захисту своїх інтере-
I сів створили в Думі парламентську громаду (42 осо-
би), яку очолив І. Шраг. Дума була розпушена
царем (8 липня 1906).
У січні 1907 р. відбулися вибори в Другу Дер-
: жавну думу. Українці знову створили власну фрак-
1 цію (47 депутатів). Українська громада вимагала ав-
тономії, запровадження української мови тощо. Ця
Дума припинила існування внаслідок Червневого
перевороту (3 червня 1907). Був виданий новий ви-
борчий закон, за яким до Думи потрапляли лише ті
політичні сили, які підтримували самодержавство.
Революція зазнала поразки, проте її наслідки були
відчутними для українського національного підне-
сення. У 1905 р. скасовано обмеження на українське
слово («Хлібороб» - перша україномовна газета в
підросійській Україні). Розгорнули діяльність куль-
турно-освітні організації, зокрема «Просвіти» (пер-
ша була створена в Одесі), відкрито українські шко-
ли, здійснено перші спроби викладання української
мови в університетах.
Посилення російського імперського наступу на
Україну (1907-1914) було спричинене поразкою
революції та активізацією українського національ-
ного життя. Репресивна політика державної влади
щодо учасників революції була спрямована на сило-
ве зміцнення панівного режиму. Було розгорнуто
жорсткі репресії проти учасників революції. Знову
заборонено викладання українською мовою та вжи-
вання назви «Україна». Створено спеціальні органі-
зації для боротьби з українським національним ру-
хом (клуб російських націоналістів, поширення
«чорносотенського» руху), відбувалося закриття
українських періодичних видань, заборонено «Про-
світу».
В умовах неможливості діяльності українських
політичних партій для координації українського на-
ціонального руху на початку 1908 р. в Києві вини-
кла нелегальна громадсько-політична організація -
Товариство українських поступовців (ТУП). Ідеї
ТУПівців (М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чика-
ленко) полягали у запроваджені парламентських ін-
ституцій, перебудові Російської держави на федера-
тивних засадах, наданні національно-територіальної
автономії Україні. Циркуляр П. Столипіна (1910)
забороняв реєстрацію «інородницьких» товариств
та видавництв.
Тематичні узагальнення * 409
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 19
Українські землі у складі Австро-Угорщини в 1900-1914 рр.
Дати подій
Грудень 1900 - січень 1901 рр. - обрання А. Шептицького митрополитом Української греко-католицької
церкви.
1907 р. - впровадження в Австро-У горській імперії загального виборчого права для чоловіків.
Персонал ії
Андрей Шептицький — митрополит Української
греко-католицької церкви (з 1901), громадсько-по-
літичний діяч, просвітник. Засновник Українського
національного музею у Львові, .Богословського нау-
кового товариства, теологічних журналів. У церков-
ному житті прихильник екуменізму. Шептицький
послідовно боровся за ідею незалежної України,
підтримував ті політичні сили на західних землях,
які відстоювали їхній автономний статус у перші
два десятиліття 20 ст. Під час нацистської окупації —
почесний голова Української Національної Ради,
відкрито виступав проти масового винищення євреїв.
Іван Боберський — український педагог, перший
популяризатор української фізичної культури як
засобу пробудження національної свідомості на-
роду, організатор сокільсько-січового руху, автор
назви «Пласт», сприяв становленню Пласту (1911).
У роки Першої світової війни був скарбником легіо-
ну Українських січових стрільців. Повноважний
представник ЗУНР у США та Канаді.
Кирило Трильовський - громадсько-політичний
діяч, один із засновників і керівників Української
радикальної партії. Засновник патріотичної пожеж-
ної молодіжної організації «Січ» (1900), генераль-
ний отаман Українського січового комітету (з 1912),
при якому засновано організацію Українських січо-
вих стрільців (1913). Член Української Національ-
ної Ради ЗУНР (1918).
Поняття
Загальне виборче право - принцип виборчого
права, який визначає право особи обирати і бути об-
раним на виборах до складу представницьких орга-
нів державної влади та органів місцевого самовря-
дування чи на інші громадські посади. Тривалий час
виборче право громадян обмежувалося становим,
статевим, майновим або іншим цензом.
Становище промисловості
й сільського господарства
У західноукраїнських землях розвивалися галузі
промисловості, пов’язані з видобутком сировинних
ресурсів, що призводило до виснаження природних
багатств краю та гальмувало його промисловий роз-
виток. Уряд усіляко заохочував проникнення в регіон
іноземного капіталу. Протягом першого десятиріч-
чя 20 ст. у промисловості відбувалося піднесення.
У 1909 р. за обсягами видобутку нафти Галичина
посідала третє місце у світі після США та Росії.
Проте прагнення підняти ціни на нафту з року в рік
зменшувало її видобуток. Неабиякі прибутки при-
носили лісозаготівельна та деревообробна галузі
промисловост .
Сільське господарство, у якому працювали понад
75 % населення, залишалося головною галуззю гос-
подарства регіону. Воно було екстенсивним, низь-
копродуктивним, тож остаточно втратило колишні
експортні можливості. Найбільшою проблемою се-
лян було малоземелля і безземелля, що призводило
до трудової міграції до США, Канади, П вденної
Америки та Західної Європи. Поміщицькі господар-
ства впроваджували нові продуктивні способи сіво-
зміни та вирощували продукцію на експорт. Селян-
ські господарства істотно відставали за рівнем ви-
робництва, зберігаючи здебільшого напівнатуральний
характер. Становище селянства спонукало їх до се-
лянських страйків - 1902 р; «рік страйків». Його ор-
ганізаторами були провідні українські політичні
партії - РУРП, УСДП та УНДП. Страйкарі вимага-
ли скорочення робочого дня, підвищення заробітної
платні, користування поміщицькими лісами, лука-
ми. Страйки було придушено за допомогою жандар-
мерії та військових загонів.
Радикалізація українського політичного руху
На початку 20 ст. активізувалася політична ді-
яльність українських партій Східної Галичини.
Найавторитетнішою була Українська національно-
демократична партія (УНДП). Український рух по-
ступово радикалізувався, набув опозиційного щодо
влади характеру. Найпершим завданнями І"УРП і
УНДП визначили боротьбу за національно-терито-
ріальну автономію Східної Галичини і Північної
Буковини із власним сеймом й адміністрацією. Кін-
цева мета - здобуття культурної, економічної й по-
410 • Тематичні узагальнення
літичної самостійності українського народу, його
державної незалежності та об’єднання його земель.
На Буковині провідну роль у суспільно-політич-
ному житті відігравали народовці, які організували
першу політичну партію - Національну раду руси-
нів на Буковині (1905 1907).
Важливим етапом радикалізації політичного ру-
ху стала боротьба за справедливе представництво у
віденському парламенті та Галицькому сеймі, впро-
вадження загальної, рівної, прямої участі у виборах
усього (чоловічого) населення. 2 лютого 1906 р. у
Львові з ініціативи УНДП відбулося народне віче.
У 1907 р. в Австро-Угорщині вперше було проведе-
но вибори за новою системою. Українці отримали
один мандат у палату послів на 109 тис. населення,
(поляки»- на 66 тис.). У результаті виборів до Дер-
жавної ради увійшли 32 українці, з яких 27 - від Га-
личини і 5 - від Буковини. Українські депутати ав-
стрійського парламенту прагнули запровадження
національно-територіальної автономії, захисту прав
українського населення на вживання рідної мови в
судочинстві та державному управлінні, реформи
шкільної освіти та створення українського універ-
ситету у Львові.
Вплив греко-католицької церкви
на формування свідомості населення
західноукраїнських земель
Священники сприяли поширенню освіти в наро-
ді, активно обстоювали ідею вживання української
мови, ініціювали й підтримували культурницькі за-
ходи, дбали про викорінення соціальних вад. На
межі століть церкву очолив найвидатніший за всю її
історію митрополит Андрей (Шептицький). Він
енергійно розбудовував церкву, опікувався народ-
ною освітою та закладами охорони здоров’я, докла-
дав зусиль для пропаганди здорового способу жит-
тя, був покровителем української науки й культури
(став фундатором Українського національного му-
зею у Львові). Митрополит наполегливо обстоював
політичні права українців в Австро-Угорській імпе-
рії, домагався відкриття українського університету
у Львові, українських гімназій тощо. А. Шептиць-
кий очолив делегацію до імператора Франца-Йоси-
фа, яка клопоталася про поліпшення становища
українців в імперії. Така активна громадянська по-
зиція посприяла ще більшому авторитетові греко-
католицької церкви серед українців.
Тематичні узагальнення •
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 20
Україна в роки Першої світової війни
Дати подій
Серпень 1914 р. - утворення Головної Української Ради, формування легіону Українських
січових стрільців (УСС), створення Союзу визволення України.
1914 р. - Галицька битва.
1915 р. - утворення Загальної Української Ради.
1916 р. - Брусиловський прорив.
Персонали
Кость Левицький - громадський і політичний
діяч. Співзасновник Української національно-демо-
кратичної партії (1899), згодом її голова. Був обра-
ний " послом до австрійського парламенту і поль-
ського сейму. Президент створеної у Львові в
1914 р. Головної Української Ради (ГУР) і віден-
ської Загальної Української Ради (ЗУР), очолив
перший уряд ЗУНР (листопад 1918). Засновник і
голова Української Національної Ради у Львові
(липень 1941).
Дмитро Донцов - політичний діяч, публіцист,
ідеолог інтегрального націоналізму. У 1905 р. -
член РУП (згодом УСДРП) Під час Першої сві-
тової війни - перший голова Союзу визволення
України (1914), з якого вийшов у 1915 р. У березні
1918 р. виїхав до Києва, де очолював Українське
телеграфне агентство, був членом української
делегації на переговорах з РСФРР. Один із ке-
рівників Української хліборобсько-демократичної
партії.
Андрій Жук - громадський і політичний діяч,
публіцист, кооператор. Член РУП та УСДРП
(1901-1911). В 1911 р. в національному питанні
виразно став на позиції самостійництва, за що був
виключений з УСДРП. З початком Першої світової
війни виступив ініціатором створення СВУ, був
членом його президії, членом ГУР, а згодом ЗУР у
Відні (1915-1916) і Центральної управи УСС. За
Центральної Ради - на дипломатичній роботі при
українському посольстві у Відні, радник Міністер-
ства закордонних справ УНР.
Михайло Галуїцинський - український громад-
сько-політичний та військовий діяч. Брав активну
участь у національному молодіжному русі, член
«Молодої України». У роки Першої світової вій-
ни - перший командант легіону Українських січо-
вих стрільців, референт з українських справ при
штабі австрійського корпусу (від 1915).
Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотаринген
(Василь Вишиваний) - австрійський архікнязь,
полковник Українських січових стрільців, поет.
Належав до династії Габсбургів, онук австрійського
імператора Франца Йосифа І. Полковник Армії
УНР, співробітник відділу закордонних зв’язків
Міністерства військових справ УНР (1919).
Поняття і терміни
Світова війна - глобальне протиборство коаліцій
держав із застосуванням засобів збройного насиль-
ства, що охоплює велику частину країн світу.
Антанта — блок європейських держав (Велика
Британія, Франція, Російська імперія), який сфор-
мувався для боротьби проти Троїстого союзу (Ні-
меччина, Австро-Угорщина, Італія).
Четверний союз - військово-політичний блок
Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії й Осман-
ської імперії - протистояв країнам Антанти в Пер-
шій світовій війні. З огляду на географічне розта-
шування Німеччини та Австро-Угорщини в Європі
супротивників Антанти називали також Централь-
ними державами.
Націоналізація - перехід приватної власності у
власність держави. Об’єктами можуть бути земля,
промислові підприємства, банки, транспорт, зв’язок
тощо.
Галицько-Буковинське генерал-губернаторство -
тимчасова адміністративно-територіальна одиниця,
створена наприкінці 1914 р. царським урядом Ро-
сійської імперії для управління окупованими росій-
ською армією під час Першої світової війни землями
Австро-Угорщини. Проводило політику насиль-
ницької русифікації, закриття українських гімназій,
книгарень, видавництв, бібліотек, «Просвіт», забо-
рону українських політичних партій, репресії проти
українських політичних та громадських діячів і гре-
ко-католицької церкви (зокрема, депортовано в
глиб Росії А. Шептицького).
Мобілізація - комплекс заходів, спрямованих на
переведення державної інфраструктури та військо-
вих сил країни у військовий стан через надзвичайні
умови всередині країни або ж за її межами.
412 • Тематичні узагальнення
Евакуація - організоване вивезення людей, під-
приємств, установ та матеріальних цінностей з не-
безпечної місцевості шд час війни, стихійного лиха.
Україна в геополітичних планах країн Антанти
і Центральних держав
Російська імперія сподівалася приєднати захід-
ноукраїнські землі (Галичину, Буковину, Закарпат-
тя). Австро-Угорська імперія розраховувала віді-
брати у Російської Поділля і Волинь. Німеччина
претендувала на найродючіші українські землі, що
належали Російській імперії. У великих держав
основні цілі збігалися, переділити вже поділений
світ, перерозподілити колонії, завоювати нові ринки
збуту й.джерела сировини.
Війна та українські політичні сили
У перші дні після проголошення війни політичні
партії та громадські організації розгорнули по всій
Росії пропагандистську кампанію на підтримку во-
єнних дій уряду. Діячі українського національного
руху на початку війни демонстрували лояльність до
Росії й закликали підтримати воєнні зусилля цар-
ського уряду. Товариство українських поступовців
(ТУП) закликало підтримати Росію, сподіваючись
на надання автономії Україні в майбутньому. Проте
з грудня 1916 р. ТУП зайняло нейтральну позицію
щодо обох ворогуючих сторін. В Українській соці-
ал-демократичній робітничій партії (УСДРП) від-
бувся розкол. С. Петлюра закликав підтримати Ро-
сію. В. Винниченко засудив війну, зайняв позицію
нейтралітету, відстоював ідею автономії України.
Представники українського національного руху уві
. йшли до складу створеного з метою підтримки ро-
' сійських військ Комітету Південно-західного фрон-
ту Всеросійського союзу земств і міст.
1 серпня 1914 р. було утворено координаційний
центр - Головну Українську Раду (ГУР), до якої
входили націонал-демократ К. Левицький, радикал
М. Павлик і соціал-демократ М. Ганкевич. Метою
ГУР був захист українських інтересів під час війни
та підтримка Австро-Угорщини. Було створено
Українську бойову управу, яка мала керувати легіо-
ном Українських січових стрільців (УСС). Спіль-
ником УСС було призначено М. Галущинського.
У перші дні війни - 4 серпня 1914 р. - емігранти
з Наддніпрянської України утворили у Львові
Союз визволення України (СВУ). Засновниками
організації були Д. Донцов, А. Жук, В. Дорошенко.
Програма організації передбачала утворення само-
стійної Української держави у вигляді конститу-
і ційної монархії. З цією метою вони підтримували
Німеччину та Австро-Угорщину під час війни, аби
перемогти Росію. Взяли участь у формуванні диві-
зій сірожупанників та синьожупанників та займали-
ся просвітницькою діяльністю.
5 травня 1915 р. з метою розширення впливу ГУР
на українські землі в межах кордонів Російської ім-
перії утворено Загальну Українську Раду (ЗУР) на
чолі з К. Левицьким. Організація прагнула привер-
нути увагу Австро-Угорщини до ідеї української
державності, необхідності розмежування Галичини
на Західну та Східну та об’єднання всіх українських
земель у межах Австро-Угорщини на правах авто-
номії.
Воєнні дії на території України
в 1914-1917 рр.
18 серпня 1914 р. — початок успішного наступу
8-ї російської армії під командуванням О. Брусило-
ва проти військ Австро-Угорщини та Німеччини.
Протягом 23 серпня - кінця вересня 1914 р. тривала
Галицька битва, у ході якої австро-угорські вій-
ська зазнали поразки. Буковина і Галичина були
окуповані Росією. Тривалий час тримала оборону
фортеця Перемишль, проте у березні 1915 р. вона
була захоплення російськими військами після шес-
тимісячної облоги. До рук Росії потрапили значні
військові трофеї.
У травні 1915 р. війська Центральних держав
здійснили Горлицький прорив російського фронту.
Було повернуто Галичину та майже відновлено до-
воєнний кордон, Росія втратила Буковину, Галичи-
ну, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину, Західну
Волинь.
Російська армія, прагнучи відновити втрачені по-
зиції на заході, 22 травня розпочала наступ, що три-
вав до початку червня 1916 р. Під командуванням
генерала О. Брусилова було розгорнуто успішну
операцію, що дістала назву «Брусиловський про-
рив». Росія захопила Галичину (без Львова), Пів-
нічну Буковину, частину Західної Волині. Падіння
самодержавства не сприяло подальшим воєнним
успіхам Росії. У червні 1917 р. вона здійснила не-
вдалий наступ на львівському напрямку та втратила
Галичину й Буковину.
Українці в арміях воюючих держав.
Українські січові стрільці
Українські землі стали ареною воєнній дій Одра-
зу з початком війни. Українці опинилися у ворожих
арміях - Російської та Австро-Угорської імперій.
Близько третини мобілізованих на війну у Росії
були українцями. Українці-галичани й українці-
Тематичні узагальнення • 413
наддніпрянці десятками тисяч гинули за чужі інтер-
еси, оскільки не мали власної держави.
Легіон Українських січових стрільців (УСС) чи-
сельністю 2,5 тис. було створено в серпні 1914 р. у
м. Стрий на основі молодіжних воєнізованих орга-
нізацій «Січ», «Пласт», «Сокіл». Очолив УСС
М. Галущинський. Бойове хрещення УСС відбуло-
ся на Ужоцькому та Верецькому перевалах у Карпа-
тах (27-28 вересня 1914) під час Галицької битви.
Брали участь у битвах: на горі Маківка (квітень-
травень 1915), під Болеховим (травень-червень
1915), під Галичем (червень 1915), у межиріччі Се-
рету та Стріпи (серпень-вересень 1915). У серпні
1916 р. під час битви біля Потутор та під Бережана-
ми (гора Лисоня) зазнали поразки та значних втрат.
У лютому 1918 р. полк УСС здійснив похід на Пра-
вобережну Україну у складі групи австрійських
військ. Командиром УСС став син австрійського
ерцгерцога Стефана — архікнязь Вільгельм Франц
фон Габсбург-Лотаринген (Василь Вишиваний).
УСС стали основою для створення української на-
ціональної армії.
Політика Російської імперїїта Австро-Угорщини
на українських землях у 1914-1917 рр.
Мобілізовані на фронт солдати зазнавали поневі-
рянь у небаченій раніше окопній війні, гинули у
боях і від ран. Кваліфіковані робітники, що одержу-
вали відстрочку від мобілізації, були позбавлені
всіх прав. Вони не могли переходити з одного під-
приємства на інше, відмовлятися від понаднормо-
вих робіт, висувати щонайменші вимоги адміністра-
ції. До роботи долучалися жінки й діти. Економіка
опинилася на межі катастрофи. На селі бракувало
робочої сили, коней, реманенту, скорочувалися по-
сівні площі, обсяги врожаю зернових, занепало тва-
ринництво. Серед народних мас зростало невдово-
лення війною, господарським занепадом у країні й
узагалі політикою самодержавства. Країна стояла
перед новим революційним потрясінням.
414 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 21
Початок Української революції
Дати подій
Березень 1917 р. - утворення Української Центральної Ради (УЦР).
Квітень 1917 р. - Всеукраїнський національний конгрес.
Червень 1917 р. - Перший Універсал УЦР.
Липень 1917 р. - Другий Універсал УЦР.
Листопад 1917 р. - Третій Універсал УЦР.
9 (22) січня 1918 р. - Четвертий Універсал УЦР, проголошення незалежності Української
Народної Республіки (УНР).
Січень 1918 р. - бій біля станції Крути.
Січень (лютий) 1918 р. - Берестейський мирний договір між УНР і державами Четверного союзу.
Персонали
Михайло Грушевський - український історик,
літературознавець, публіцист, політичний і дер-
жавний діяч, активний учасник революційних подій
в Україні, голова Української Центральної Ради
і (з 7 березня 1917). Один із організаторів Україн-
і ської національно-демократичної партії в Галичині
(1899), засновник Товариства українських посту-
повців (1908). Дійсний член ВУАН (1923). Пере-
і бував на еміграції (1919-1924). 1924 р. повернувся
в Україну. Очолював кафедру історії України, істо-
! ричний відділ ВУАН. Академік АН СРСР (з 1929).
У 1931 р. заарештований ДПУ і звинувачений у ке-
рівництві «Українським національним центром» та
в антирадянській діяльності. Вимушений працюва-
ти у Москві. Автор багатьох грунтовних праць із
всесвітньої та української історії, головною з яких є
«Історія України-Руси» у 10 томах і 13 книгах.
Володимир Винниченко - політичний і громад-
ський діяч, письменник. Голова Генерального се-
кретаріату УНР (1917-1918), генеральний секретар
внутрішніх справ, голова Директорії УНР (1918—
1919). Лідер УСДРП, головний редактор «Робітни-
чої газети». Керував роботою Українського націо-
I; нального конгресу, двох військових, селянського та
робітничого з’їздів. Очолював українську делега-
цію, яка передала Тимчасовому урядові вимогу
Центральної Ради про надання Україні автономії
(травень 1917), вів переговори з делегацією Тимча-
сового уряду в Києві (29-30 червня 1917). Автор
усіх головних законодавчих актів УНР, зокрема чо-
тирьох Універсалів
Сергій Єфремов - політичний діяч, публіцист,
літературний критик та історик літератури. Один
І із лідерів ТУП, пізніше - голова УПСФ, заступник
голови Центральної Ради, генеральний секретар
І з міжнаціональних питань. Ідеолог і теоретик на-
ціонального руху. Під час Директорії працював
в Українській академії наук. У радянські часи -
на науковій роботі, академік, а згодом віце-прези-
дент ВУАН. У 1929 р. заарештований радянською
владою і звинувачений в організації та керівництві
Союзом визволення України (СВУ). У 1930 р.
засуджений до 10-річного ув’язнення з суворою ізо-
ляцією.
Петро Болбочан — військовий діяч, полковник
Армії УНР. Учасник боїв проти більшовицького на-
ступу, керівник військової операції в Криму (січень
1919). В період Української держави - полковник,
командир II Запорізького полку. Керував антигеть-
манським повстанням у Харкові (листопад 1918^.
За Директорії командував усіма військовими части-
нами Лівобережної України. Заперечував вузько-
партійні погляди С. Петлюри на питання військово-
го й державного будівництва. Розстріляний за
нібито спробу самочинно перебрати на себе коман-
дування Запорізьким корпусом.
Номан Челебіджихан - кримськотатарський по-
літичний і державний діяч. Один із організаторів
першого Курултаю, перший голова уряду Крим-
ської народної республіки (1917), перший муфтій
мусульман Криму, Литви, Польщі й Білорусі. Сло-
ва його вірша стали національним гімном крим-
ських татар.
Поняття і терміни
Автономізація - у часи революції 1917 р. полі-
тична боротьба народів колишньої Російської імпе-
рії за здобуття автономії у межах нової демократич-
ної Російської федерації. На позиціях автономії
України у складі демократичної Росії виступала
УЦР.
Тематичні узагальнення • 415
Самостійники - солдати українського полку
ім. П. Полуботка, які 4-5 липня 1917 р. у Києві під-
няли збройне повстання проти Другого Універсалу
УЦР. Самостійники вимагали від УЦР негайно
проголосити самостійність України. Повстання
було придушене.
Українська Центральна Рада - провідник укра-
їнського національно-визвольного руху, всеукраїн-
ська громадсько-політична організація, а після про-
голошення Української Народної Республіки - ви-
ший законодавчий орган держави.
Універсали Української Центральної Ради -
акти законодавчого характеру верховного органу
влади в Україні, що визначали зміни державно-пра-
вового статусу українських земель.
Генеральний секретаріат - виконавчий орган,
створений за рішенням Малої Ради від 15 червня
1917 р. Діяв від 28 червня 1917 р. до 11 січня 1918 р.
На нього покладалося завдання створення системи
виконавчої влади в Україні. Внаслідок переговорів
делегації УЦР з Тимчасовим урядом у Петрограді
(липень 1917) був визнаний крайовим органом вла-
ди в Україні. 17 серпня 1917 р. Центральна Рада
прийняла «Тимчасову інструкцію Генеральному се-
кретаріатові Тимчасового уряду на Україні». Чет-
вертим Універсалом він був перетворений на Раду
народних міністрів УНР. Складався з 8 секретарств
(міністерств). До складу входили В. Винниченко,
П. Христюк, С. Петлюра, С. Єфремов, Б. Мартос,
X. Барановський, В. Садовський, М. Стасюк, І. Сте-
шенко.
Вільне козацтво — національні добровільні вій-
ськово-міліцейські формування в Україні та на Ку-
бані 1917-1918 рр. Створювалися за територіаль-
ним принципом, на традиціях запорозьких козаків,
насамперед для охорони правопорядку.
Установчі збори - виборний законодавчий ор-
ган, покликаний випрацювати конституцію держа-
ви й, таким чином, на правовій основі оформити но-
вий державний і суспільний устрій.
Більшовизм - історична назва екстремістської
течії в російському соціал-демократичному русі, си-
нонім російського комунізму. На II з’їзді Російської
соціал-демократичної робітничої партії (серпень
1903) під час виборів керівних органів гору взяли
прихильники В. Ульянова (Леніна), які відтоді на-
звали себе більшовиками. '
Курултай - орган громадського кримськотатар-
ського національного руху, що визначає себе як
«національне зібрання, вищий представницький
повноважний орган кримськотатарського народу»,
утворений 26 листопада (9 грудня) 1917 р. у Бахчи-
сараї після розпаду Російської імперії. Його завдан-
ням було вирішення питання про форму самовизна-
чення та організацію суспільно-політичного життя
кримських татар у Криму. Курултай ухвалив
«Кримськотатарські основні закони», обрав Дирек-
торію Криму та проголосив себе парламентом.
Революційні події в Україні в 1917 - на початку
1918 р.
23 лютого (8 березня) 1917 р. у Петрограді від-
бувся страйк, що розпочав лютневу буржуазно-де-
мократичну революцію в Росії. 2 (15) березня
1917 р. російський імператор Микола II зрікся вла-
ди. Створено Тимчасовий уряд на чолі з князем
Г. Львовим, який перебрав на себе всю повноту вла-
ди. По всій країні виникли ради робітничих, солдат-
ських депутатів, як наслідок - у Росії сформувалося
двовладдя між Тимчасовим урядом і радами робіт-
ничих, солдатських депутатів.
В Україні ж виникла ще третя, національна вла-
да — Українська Центральна Рада, заснована 4 (17)
березня 1917 р. Вона мала найбільшу підтримку на-
селення. Головою УЦР було обрано М. Грушевсько-
го. Складалась вона з представників Української со-
ціал-демократичної робітничої партії (УСДРП),
Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ -
колишня ТУП), Української партії соціалістів-ре-
волюціонерів (УПСР) та ін. і на першому етапі ді-
яльності відстоювала ідею автономії України у
складі нової демократичної Росії.
6-8 (19-21) квітня 1917 р. у Києві проходив
Український національний конгрес, який ухвалив
курс на національно-територіальну автономію у
складі федеративної демократичної республіки Ро-
сії, визнання УЦР представницьким законодавчим
органом України, розширення її складу. Також було
обрано комітет із 20 осіб для ведення роботи між се-
сіями УЦР, який згодом отримав назву Мала Рада.
Протягом травня-червня 1917 р. УЦР (делегація на
чолі із В. Винниченком) вела переговори з Тимча-
совим урядом Росії щодо питань автономії України.
Але Тимчасовий уряд не визнав УЦР за організа-
цію, яка виражає волю українського народу.
Після проголошення Першого Універсалу
(15 (28) червня 1917) було створено Генеральний
секретаріат на чолі з В. Винниченком. 29 червня
(12 липня) до Києва прибула делегація Тимчасово-
го уряду для переговорів, за результатами яких
Тимчасовий уряд визнав УЦР.
Відповіддю на відмову від проголошення автоно-
мії України, оголошеної Другим Універсалом 4-9
416 • Тематичні узагальнення
(17-22) липня 1917 р., став збройний виступ само-
стійників разом із Українським полком ім. Полу-
ботка (полуботківці). Виступ був придушений.
4 (17) серпня 1917 р. Тимчасовий уряд затвердив
«Тимчасову інструкцію для Генерального секрета-
ріату Тимчасового уряду України». Документ фак-
тично перетворював Генеральний секретаріат на за-
лежний виконавчий орган Тимчасового уряду в
Україні.
У вересні 1917 р. у відповідь на придушення в
Росії заколоту генерала Корнілова відбулася ради-
калізація революційних сил. У Києві відбулося за-
сідання ради робітничих депутатів, яка ухвалила
більшовицьку резолюцію про необхідність переходу
влади до рад робітничих, солдатських депутатів.
У жовтці 1917 р. Центральна Рада почала готувати
скликання Всеукраїнських установчих зборів.
25 жовтня (7 листопада) 1917 р. у Петрограді зброй-
не повстання повалило Тимчасовий уряд, а влада в
Росії перейшла до більшовиків. Встановлено радян-
ську владу в Росії на чолі з В. Леніним.
ЗО листопада (12 грудня) 1917 р армія УЦР при-
душила спробу більшовиків установити контроль
над Києвом та роззброїла військові частини більшо-
виків. У відповідь більшовики висунули ультима-
тум УЦР. 4 (17) грудня 1917 р. відкрився І Все-
український з’їзд рад робітничих, солдатських і
селянських депутатів у Києві. Більшовики намага-
лися схилити з’їзд на свій бік, проте делегати під-
тримали УЦР. Тому більшовики демонстративно
залишили з’їзд і переїхали до Харкова, де з їхньої
ініціативи 11-12 (24-25) грудня 1917 р. відкрився
І Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові. Україну було
проголошено республікою рад робітничих, солдат-
ських та селянських депутатів. Обрано Централь-
ний виконавчий комітет (ЦВК) на чолі з Є. Медве-
дєвим. Створено уряд - Народний секретаріат на
чолі з Артемом (Ф. Сергєєв). Більшовицька влада
Росії визнала Народний секретаріат законним уря-
дом України.
Наприкінці 1917 р. розпочався загальний наступ
більшовицьких сил під командування В. Антонова-
Овсієнка проти УЦР. Намагаючись відвернути
загрозу більшовицького наступу на Київ, загін
українських добровольців, до складу якого входило
500 студентів, на чолі з сотником В. Омельченком
16 (29) січня 1918 р. дав бій радянськими військами
на чолі із М. Муравйовим біля станції Крути на
Чернігівщині. Українські війська були розбиті.
В цей же час з метою дестабілізації ситуації у Києві
більшовики підняли повстання на заводі «Арсе-
нал». Повстання було придушене військами УЦР,
проте втримати Київ не вдалося, і 26 січня (8 лю-
того) 1918 р. більшовицькі війська М Муравйова
захопили Київ. Керівництво УНР виїхало до Жи-
томира.
Проголошені у Четвертому Універсалі мирні пе-
реговори з Центральними державами розпочалися
у Бересті (Брест-Литовську) ще 9 (22) грудня
1917 р. — між більшовицькою Росією та Четверним
союзом. 11 (24) грудня 1917 р. Генеральний секре-
таріат УНР висловив намір самостійно вести мирні
переговори від України. До участі у переговорах
було допущено українську делегацію на чолі із
В. Голубовичем. 27 січня (9 лютого) 1918 р. було
підписано Берестейський мирний договір між
Україною та державами Четверного союзу. Доку-
мент передбачав:
• завершення війни між сторонами без будь-
яких претензій;
• поновлення довоєнних кордонів між Украї-
ною та Австро-Угорщиною в обмін на обіцянку
створити зі Східної Галичини та Буковини єдиний
автономний край;
• України мала надати країнам Четверного сою-
зу значну продовольчу допомогу
18 лютого 1918 р. розпочався наступ 450-тисяч-
сної армії Четверного союзу (Німеччина та Австро-
Угорщини) та військ УЦР проти більшовицької
влади в Україні. Це дало змогу швидко витіснити
радянські війська. Наприкінці квітня 1918 р. вся те-
риторія УНР опинилася під контролем німецької та
австро-угорської армій. У березні 1918 р., скорис-
тавшись громадянською війною в Україні, Румунія
захопила Бессарабію. У квітні 1918 р. Уряд В. Голу-
бовича без погодження з вищим німецьким коман-
дуванням відрядив до Криму групу військ Запорізь-
кого корпусу Армії УНР а чолі з П. Болбочаном,
який мав наказ раніше за німців звільнити Крим-
ський півострів від більшовиків і захопити Севасто-
поль. Попри успішний військовий рейд Запорізько-
го корпусу, який виконав завдання, на вимогу
німецького командування він змушений був припи-
нити наступ.
29 квітня 1918 р Центральна Рада провела остан-
нє засідання. Без обговорення затвердили Консти-
туцію УНР. Україна мала стати парламентською
республікою, усім громадянам гарантували демо-
кратичні свободи, вищу законодавчу владу в Украї-
ні мали здійснювати Всенародні збори, виконавчу -
Рада народних міністрів, судову - Генеральний суд,
влада на місцях належала виборним радам та упра-
вам.
Тематичні узагальнення • 417
УНІВЕРСАЛИ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
(УЦР)
Перший Універсал УЦР, 10 (23) червня 1917 р.:
• проголошення автономії України у складі Ро-
сійської федеративної демократичної республіки;
• УЦР визнано найвищим державним органом
влади, здатним приймати акти конституційного
значення - Універсали;
• верховним законодавчим органом автономної
України мусить бути Сейм, обраний населенням
України;
• Сейм, а не Всеросійські установчі збори визна-
чатиме внутрішнє життя на території України;
• місцеві органи влади на території України під-
порядковуються УЦР;
• вирішення в Україні національного питання.
Другий Універсал УЦР, 3 (16) липня 1917 р.:
• УЦР відмовляється від проголошення автоно-
мії України до Всеросійських установчих зборів;
• УЦР мала бути доповнена представниками на-
ціональних меншин;
• Тимчасовий уряд визнав УЦР найвищим ор-
ганом влади в Україні;
• персональний склад Генерального секретаріа-
ту затверджував Тимчасовий уряд;
• формування української армії відбувалося під
контролем російського командування.
Третій Універсал УЦР, 7 (20) листопада 1917 р.:
• проголошено Українську Народну Республіку
(УНР) у федеративному зв’язку з Російською рес-
публікою;
• влада УЦР поширюється на 9 губерній;
• найвищий законодавчий орган - УЦР, найви-
щий виконавчий орган Генеральний секретаріат;
• задекларовано забезпечення усіх демократич-
них свобод;
• ліквідовано право приватної власності на зем-
лю;
• запроваджено 8-годинний робочий день;
• визнано право національних меншин на авто-
номію;
• призначено вибори до Установчих зборів на 27
грудня 1917 р.
Четвертий Універсал УЦР, 9 (22) січня 1918 р.:
• УНР - самостійна, незалежна, вільна, суве-
ренна держава;
• влада в УНР належить народу, до скликання
Установчих зборів владу здійснює УЦР та Рада на-
родних міністрів;
• проголошено рівноправні відносини з усіма
сусідніми державами;
• задекларовано початок мирних переговорів із
Центральними державами;
• проголошено відновлення господарства, завер-
шення передачі землі та встановлення контролю
над банками.
Українізація армії
Розпочалась у березні-квітні 1917 р. Було ство-
рено перший український полк ім. Б. Хмельницько-
го з ініціативи Українського військового клубу іме-
ні гетьмана П. Полуботка на чолі з М. Міхновським.
Процес тривав під час І Українського військового
з’їзду у Києві (5-8 (18 21) травня 1917). На з’їзді
було обрано Тимчасовий український військовий
генеральний комітет при УЦР на чолі з С. Петлю-
рою. 18-23 (5-10) червня 1917 р. відбувся II Вій-
ськовий з’їзд, який запропонував УЦР негайно
перейти до реалізації автономії України та зобо-
в’язався забезпечити Центральній Раді підтримку.
Кримськотатарський національний рух
У кримському питанні лідери Центральної Ради
виходили з міркувань про майбутній федеративний
устрій нової демократичної Росії, до складу якої
мали увійти як Україна, так і Крим. Тільки під час
звільнення України від більшовиків навесні 1918 р.
уряд УНР усвідомив важливість володіння пів-
островом і Чорноморським флотом. 26 листопада
(9 грудня) 1917 р. у Бахчисараї відкрився Курултай
(з’їзд) кримськотатарського народу у складі 76 осіб
(4 жінки). Учасники Курултаю сформували націо-
нальний парламент Меджліс та уряд - Директо-
рію у складі п'яти осіб на чолі з Номаном Челебі-
джиханом, проголосили утворення Кримської
Народної Республіки та ухвалили Конституцію. Та-
кий статус Криму зберігся до кінця січня 1918 р., аж
поки на його територію не вдерлися більшовики.
'Я
418 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 22
Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності
Дати подій
29 квітня 1918 р. - державний переворот і прихід до влади Павла Скоропадського.
1 листопада 1918 р. - «листопадовий зрив» у Львові.
13 листопада 1918 р. - проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Листопад 1918 р. - заснування Української академії наук (УАН)
14 листопада 1918 р. — утворення Директорії.
22 січня 1919 р. - проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР.
Грудень 1919 - травень 1920 рр. - Перший зимовий похід Армії УНР.
Квітень 1920 р. - Варшавська угода.
Березень 1921 р. - Ризький мирний договір.
1921 р. - утворення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).
Листопад 1921 р. - Другий зимовий похід Армії УНР.
Персоналії
Павло Скоропадський - український політич-
ний діяч, військовий, гетьман України (1918). Ота-
ман Вільного козацтва (з жовтня 1917). Один з
організаторів оборони України від наступу більшо-
вицьких військ. Один з організаторів Української
народної громади (1918), яка обстоювала ідею силь-
ної влади. За погодженням з німецькою військовою
владою 29 квітня 1918 р. здійснив у Києві держав-
ний переворот: на Хліборобському конгресі було
проголошено Українську Державу, яку він очолив
як гетьман, УНР було ліквідовано. Внутрішня і зо-
внішня політика Скоропадського була спрямована
на зміцнення української державності та її атрибу-
тів. Водночас відбувалося згортання демократичних
свобод, що посилило опозиційні настрої в україн-
ському суспільстві. Після поразки Центральних
держав Скоропадський був змушений звернутися
по підтримку до країн Антанти. Під їх тиском про-
голосив федерацію Української держави з майбут-
нюю небільшовицькою Росією для створення єди-
ного фронту бороті.би з радянською владою (14
листопада 1918). Це стало формальним приводом
до повстання проти гетьмана. 13 грудня в Києві
була проголошена Директорія.
Євген Петрушевич — державний і політичний
діяч, один із керівників Української революції
1917-1920 Голова Українського парламентського
представництва в Австрійському парламенті (1917—
1918). Член Головної Української Ради та Загальної
Української Ради (1914-1918). Як президент Укра-
їнської Національної Ради проголосив створення
ЗУНР (19 жовтня 1918). Президент Західноукраїн-
ської Національної Ради (фактично — президент
ЗУНР; 4 січня 1919). Після проголошення 22 січня
1919 р. Акта злуки УНР і ЗУНР став членом Ди-
ректорії УНР. 9 травня 1919 р. політична ситуація
змусила Українську Національну Раду оголосити
Петрушевича диктатором Західної області УНР.
Директорія, не визнавши законність цього акта, ви-
вела його зі свого складу.
Дмитро Вітовський - політичний і військовий
діяч, полковник УГА. Сотник легіону УСС (з 1914),
комісар УСС на Волині. Голова Центрального вій-
ськового комітету у Львові (жовтень 1918). Отаман,
командувач збройних сил ЗУНР (з листопада
1918), згодом - державний секретар військових
справ ЗУНР. Один з організаторів УГА. Член деле-
гації ЗУНР на Паризькій мирній конференції.
Симон Петлюра - державний, політичний і вій-
ськовий діяч, літератор, публіцист. Член РУП з
1900 р. (з 1905 - УСДРП). Делегат І Українського
військового з'їзду, на якому обраний головою Укра-
їнського генерального військового комітету. Гене-
ральний секретар військових справ УНР (з 28 черв-
ня 1917). Велику енергію спрямовував на створення
українських збройних сил і переведення в Україну
з Росії українізованих військових частин. Після
гетьманського перевороту очолював Всеукраїнський
союз земств. Перебував в опозиції до уряду гетьмана
П. Скоропадського. Член Директорії, очолив Армію
УНР. Після відступу військ УНР із Києва і виїзду
В. Винниченка за кордон голова Директорії УНР
(з 11 лютого 1919). У 1920 р. очолив війська УНР,
які разом з польськими силами вступили в Україну.
Нестор Махно - провідник повсталого револю-
ційного селянства Півдня України (1917-1921).
Після лютневої революції 1917 р. повернувся до Гу-
ляй-Поля, де почав власні революційні перетворен-
ня: розподілив поміщицьку землю між селянами,
Тематичні узагальнення • 419
створив військовий загін. Не визнавав влади ні Тим-
часового уряду, ні Центральної Ради. Влітку 1918 р.
очолив боротьбу селян проти німецьких окупантів
та П. Скоропадського, потім проти Директорії УНР
та денікінців на боці більшовиків. У 1920 р. війська
Н. Махна були розгромлені більшовиками.
Василь Липківський - церковний діяч, фундатор
і першоієрарх УАПЦ. Засновник Братства Воскре-
сіння - згодом Всеукраїнської церковної ради, що
скликала Всеукраїнський церковний собор. Узяв
участь у скликанні Другої Всеукраїнської церковної
ради (1919). 9 травня за настоятельства Липків-
ського відбулася перша Служба Божа українською
мовою в Миколаївському військовому соборі Киє-
ва. Настоятель Софійського собору. Митрополит
київський і всієї України Української автокефаль-
ної православної церкви (з 23 жовтня 1921).
Григорій Нарбут - художник-графік. Навесні
1917 р. переїхав в Україну, де став одним із профе-
сорів-фундаторів (з початку 1919 - ректор) Україн-
ської академії мистецтв. Автор дизайну грошових
знаків УНР. Нарбутівська ілюстрація до «Енеїди»
І Котляревського (1919) стала найвищим досягнен-
ням української графіки тих років.
Володимир Вернадський - геолог, геохімік, ака-
демік УАН (з 1918), один із засновників УАН, її
перший президент (1918-1921). Ідеї Вернадського
про роль живої речовини в житті земної кори стали
фундаментом створеної ним науки - біогеохімії.
Вернадський - основоположник учення про біосфе-
ру та ноосферу. Член багатьох академій наук та нау-
кових товариств
Поняття і терміни
Директорія - тимчасовий революційний орган,
створений у ніч з 13 на 14 листопада 1918 р. на засі-
данні Українського національного союзу для керів-
ництва повстанням проти гетьмана П. Скоропад-
ського. Після перемоги — верховний державний
орган УНР. Сформована у складі п’яти членів.
Соборність - ідея об’єднання в одне державне
утворення всіх етнічно-історичних українських зе-
мель. Реалізація ідеї на практиці вперше відбува-
лась 22 січня 1919 р підписанням Акту Злуки між
УНР і ЗУНР. Зі здобуттям незалежності ідея Со-
борної України виступає як альтернатива регіо-
нальному сепаратизмові.
Отаманщина - явище, що зародилося в Армії
УНР наприкінці 1918 р. під час антигетьманського
повстання, коли до реіулярних військ масово вли-
валися селянські повстанські загони, сформовані
різними отаманами. Свавільні дії таких частин, їхнє
небажання підпорядковуватися наказам команду-
вання підривали Директорію зсередини, знесилюва-
ли її в боротьбі з більшовицькими військами.
Воєнний комунізм - державна політика більшо-
виків, що передбачала:
• запровадження загальної трудової повинності;
• мілітаризацію праці;
• заборону приватної торгівлі;
• продовольчу розкладку;
• карткову систему постачання міського насе-
лення;
• націоналізацію всіх підприємств.
Експропріація - примусове відчуження приват-
ної власності
«Червоний терор» - заходи насильства, що їх
вживали більшовики проти широких соціальних
груп, зокрема робітників і селян, яких було оголо-
шено «класовими ворогами» або звинувачено у
«контрреволюційній» діяльності.
Інтервенція Антанти — військова присутність
збройних формувань Антанти на півдні України в
1918-1919 рр. Мала на меті підтримати білогвар-
дійський російський рух у його прагненні відновити
Російську імперію.
Чортківська офензива - найуспішніша насту-
пальна операція Української галицької армії, прове-
дена 7-28 червня 1919 р. на завершальному ета-
пі українсько-польської війни (1918-1919).
«Київська катастрофа» - події серпня 1919 р. в
Україні, похід Дієвої армії УНР (ДА УНР) та Укра-
їнської галицької армії (УГА) на Київ.
Автокефальна церква — православна церква, яка
має цілковиту самостійність у розв’язанні організа-
ційних і культових питань.
Холодноярська республіка (Холодноярська ор-
ганізація) - героїчна сторінка боротьби за незалеж-
ність України в 1919 1922 рр. Повстанський селян-
ський рух охоплював здебільшого Чигиринський
повіт Київської губернії (нині Черкаський район
Черкаської області). Холодноярські повстанці боро-
лися проти денікінців і більшовиків. Центр -
с. Мельники (нині Черкаський район Черкаської
області). Саме цей населений пункт був неофіцій-
ною столицею «Холодноярської республіки».
Гетьманський переворот.
Українська держава
У квітні 1918 р. у Києві була створена ^Україн-
ська народна громада, яка розпочала переговори з
німецьким командуванням про зміну влади в Украї-
ні шляхом військового перевороту. 29 квітня 1918 р.
за підтримки німецько-австрійських військ відбув-
420 • Тематичні узагальнення
ся державний переворот. УЦР було розпущено та
проголошено Українську державу на чолі з гетьма-
ном П. Скоропадським.
Було сформовано уряд на чолі з Ф. Лизогубом.
Проголошено відновлення права приватної влас-
ності на землю, повернення націоналізованих під-
приємств, землі, майна попереднім власникам. Геть-
ман скасував 8-годинний робочий день, заборонив
страйки. Було проведено фінансову реформу - за-
проваджено гривню та відкрито українські банки.
Кадрова політика ґрунтувалася на професійності, а
не партійній належності. Все це сприяло піднесен-
ню економіки.
Гетьману вдалося досягти успіху і у національно-
культурній політиці:
• українська мова була проголошена державною;
• відкрито 2 українських університети - у
Кам’янці-Подільському та Києві;
• засновано українські кафедри в університетах
Києва, Харкова, Одеси;
• відкрито понад 150 українських гімназій та ве-
лику мережу шкіл;
• створено Українську академію наук (27 листо-
пада 1918) на чолі з В. Вернадським;
• засновано національний архів, державну біблі-
отеку, український історичний музей, національну
галерею мистецтв, український театр драми та опе-
ри, державну капелу та симфонічний оркестр.
Українська православна церква домоглася авто-
номії у складі Московського патріархату.
Гетьман мав амбітні плани щодо розбудови вій-
ська. У серпні 1918 р. Є. Коновалець отримав від
нього дозвіл на відродження січового стрілецтва.
Збройні сили гетьмана складалися із Запорізької (з
полком гайдамаків), Сірожупанної і Сердюцької
(гвардійської) дивізій. Чисельність регулярної армії
становила 65 тис. осіб.
Незважаючи на перебування в Україні окупацій-
них німецько-австрійських військ, гетьман прова-
див активну зовнішню політику. Було встановлено
дипломатичні зносини з 12 країнами, зокрема задля
повернення українських територій, які залишилися
за межами Української держави. У червні 1918 р.
гетьман підписав перемир’я з радянською Росією.
14 листопада 1918 р. П. Скоропадський проголосив
про відмову від самостійної Української держави на
користь Усеросійської федерації народів. Гетьманат
опинився на межі падіння.
Західноукраїнська народна республіка (ЗУНР)
З метою підготовки до збройного повстання у ве-
дені 1918 р. було сформовано Український гене-
ральний військовий комісаріат (УГВС). 18 жовтня
1918 р. у Львові була створена Українська Націо-
нальна Рада (очолив Є. Петрушевич), яка поставила
питання про об’єднання західноукраїнських земель.
Українська Національна Рада ухвалила рішення
про утворення на українських землях Австро-Угор-
щини єдиної Української держави. 1 листопада
1918 р. відбувся «листопадовий зрив» - українські
військові формування на чолі із Д. Вітовським
захопили найважливіші об’єкти Львова та Східної
Галичини. Близькість поразки Центральних держав
сприяла створенню 9 листопада 1918 р. першого
українського уряду - Державного секретаріату на
чолі з К. Левицьким. 13 листопада 1918 р. ЗУНР
була проголошена самостійною державою. Прези-
дентом став Є. Петрушевич, а командувачем Укра-
їнської галицької армії (УГА) - М. Омелянович-
Павленко.
Молода держава перебувала в оточенні ворожих
країн, що прагнули приєднати собі українські тери-
торії. 11 листопада 1918 р. румунські війська захо-
пили Північну Буковину, а 21 листопада 1918 р.
польські війська захопили Львів. 15 січня 1919 р.
чехословацькі війська увійшли до Ужгорода.
Прагнення до утворення однієї держави із над-
дніпрянцями було реалізоване 22 січня 1919 р.
У Києві проголошено Акт Злуки ЗУНР (Галичина,
Буковина, Закарпаття) і УНР (Наддніпрянська
Україна) в єдину соборну Українську Народну Рес-
публіку.
Українсько-польська війна 1918-1919 рр.
У середині лютого 1919 р. УГА розпочала Вовчу-
хівську операцію, що проходила досить вдало. Але
наприкінці лютого 1919 р. наступ української армії
був припинений на вимогу Паризької мирної кон-
ференції. У квітні 1919 р. проти УГА виступив
60-тисячний корпус на чолі з Ю. Галлером, сформо-
ваний у Франції з польських військовополонених.
Новий командувач УГА О. Греков спробував здій-
снити у червні 1919 р. новий наступ - Чортківську
офензиву. В результаті операції значна частина Га-
личини була визволена від польських військ. Проте
виснаження, нестача зброї і боєприпасів змусили
УГА протягом червня-липня 1919 р. відступити на
старі позиції. У середині липня 1919 р. галицькі во-
яки перейшли на територію УНР. - л
Директорія
Одразу після приходу до влади П. Скоропадсько-
го було створено Український національно-держав-
ний союз (УНДС), до складу якого увійшли партії
Тематичні узагальнення • 421
соціалістичного спрямування, що засудили політи-
ку гетьмана. У серпні 1918 р. УНДС перетворився
на Український національний союз (УНС), який
згодом очолив В. Винниченко. 14 листопада 1918 р.
для керівництва повстанням проти П. Скоропад-
ського створено Директорію УНР у складі В. Ви-
нниченка, С. Петлюри, Ф. Швеця, А. Макаренка,
О. Андріївського. Вже наступного дня розпочався
виступ січових стрільців у Білій Церкві протй Геть-
манату. Вирішальний бій повсталих з гетьманськи-
ми військами відбувся 18 листопада 1918 р. під Мо-
товилівкою. У бою гетьманські війська зазнали
поразки. Проте лише 14 грудня 1918 р. війська Ди-
ректорії увійшли до Києва, а П. Скоропадський
зрікся влади й виїхав до Німеччини.
Директорія проголосила відновлення УНР, а сам
орган тимчасово виконував роль верховної влади
до скликання Трудового конгресу України (від-
бувся 23 28 січня 1919 р.). Головою Ради народних
міністрів призначено В. Чехівського. Між членами
Директорії не було згоди як у питаннях зовнішньої,
так і внутрішньої політики. Тож 13 лютого 1919 р.
В. Винниченко через особистий конфлікт з С. Пет-
люрою залишив політику й виїхав за кордон,
а главою Директорії став С. Петлюра. Директорія
перетворилася фактично на особисту диктатуру
С. Петлюри.
Директорія проголосила ліквідацію приватної
власності та конфіскацію поміщицьких земель.
Було відновлено 8-годинний робочий день. Проте
головним завданням була перемога у війні. Склад-
ною для Директорії була зовнішньополітична ситу-
ація. Наприкінці 1918 р. війська Антанти окупували
Південь України, підтримуючи лідера білогвар-
дійського руху генерала А. Денікіна. Намагання
Директорії витіснити війська Антанти з України
зазнали поразки. Західноукраїнські землі були оку-
повані відновленою у листопаді 1918 р. Польською
державою на чолі з Ю. Пілсудським. Не визнала
владу Директорії і більшовицька Росія, що призве-
ло до другої війни Радянської Росії проти УНР.
Радянська Росія 13 листопада 1918 р. в односто-
ронньому порядку анулювання Берестейський мир.
Це ознаменувало початок захоплення українських
територій. Директорія оголосила війну Росії лише
16 січня 1919 р. 5 лютого 1919 р. радянські війська
захопили Київ. Директорія переїхала до Вінниці.
Протягом лютого-квітня 1919 р. війська Директорії
були розбиті. В Україні вдруге було встановлено ра-
дянську владу.
Більшовицький режим в Україні.
Ухвалення Конституції УСРР (1919)
6 січня 1919 р. була утворена Українська Соціа-
лістична Радянська Республіка (УСРР), уряд переї-
хав до Києва й став називатися Радою народних
комісарів. Очолив уряд X. Раковський. 10 березня
1919 р. ПІ Всеукраїнський з’їзд рад схвалив Консти-
туцію УСРР, яка проголошувала курс на розбудову
соціалізму. Було обрано Центральний виконавчий
комітет на чолі з Г. Петровським.
Розпочалося впровадження в Україні політики
«воєнного комунізму». Запроваджено продрозклад-
ку (вилучення надлишків продовольства) та карт-
кову систему. Формувалися спеціальні продзагони
для вилучення у селян продовольства. Здійснюва-
лась націоналізація підприємств та встановлення
державного контролю над виробництвом. Запрова-
джувалася загальна трудова повинність. Більшови-
ки заборонили вільну торгівлю та намагалися лікві-
дувати грошову систему. Було встановлено тверді
ціни на товари. Радянська влада запровадила дикта-
туру пролетаріату, розгорнула репресії проти «кла-
сових ворогів» та «червоний терор».
Наслідками воєнного комунізму стала економіч-
на криза й стрімке падіння рівня життя. Соціальне
невдоволення призвело до розгортання повстан-
ського руху проти більшовиків - антибільшовиць-
кий повстанський селянський рух на чолі з отама-
ном М. Григор’євим.
Денікінський режим в Україні
Навесні 1919 р. розпочався наступ на Україну
Добровольчої армії А. Денікіна, яка до кінця червня
захопила Донбас, Харків, Катеринослав, Одесу, Ми-
колаїв. ЗО серпня 1919 р. українські війська Дирек-
торії УНР та УГА звільнили від більшовиків Київ.
Наступного дня до Києва зайшли війська білогвар-
дійців, що призвело до сутичок з українцями - УНР
оголосила війну А. Денікіну, але наступ був невда-
лий. 6 листопада 1919 р. УГА приєдналася до армії
А. Денікіна. Враховуючи обставини на фронті,
4 грудня 1919 р. УНР ухвалила рішення про перехід
до партизанської боротьби. Війська УНР здійснили
по тилах Добровольчої армії А. Денікіна та Черво-
ної армії похід, що отримав назву «Перший зимо-
вий похід» (6 грудня 1919 - 6 травня 1920).
Захопивши значні території України, А. ^.енікін
відмовився визнавати УНР. Націоналізовані землі
та підприємства було повернуто власникам (для
цього створювалися каральні загони), а 8-годинний
422 • Тематичні узагальнення
робочий день скасовано. Національна політика
зводилася до русифікації, єврейських погромів та
переслідування прихильників української держав-
ності. Політика А. Денікіна дістала назву «білий
терор» і спричинила значний опір українського на-
селення.
Повернення більшовицької влади
16 грудня 1919 р. Київ знову зайняли більшови-
ки. УГА увійшла до складу Червоної армії. Було
створено Всеукраїнський революційний комітет
(Всеукрревком) - тимчасовий вищий законодавчий
та виконавчий орган на чолі з Г. Петровським та ко-
мітети незаможних селян (комнезами), які стали
опорою .радянської влади на селі. Формально було
визнано незалежність УСРР від Радянської Росії.
Більшовики знову повернулися до політики «воєн-
ного комунізму», що призвело до невдоволення
українського населення.
Варшавська угода між УНР і Польщею була
укладена 21-24 квітня 1920 р. За її умовами Поль-
ща визнавала незалежність УНР на чолі з Директо-
рією (С. Петлюрою) в обмін на передачу Польщі
західноукраїнських земель. Було досягнуто домов-
леності щодо спільних воєнних дій проти біль-
шовиків, проте війська УНР підпорядковувалися
польському командуванню. УНР мала утримувати
польські війська, що перебували на її території.
Польсько-радянська війна на території України
розпочалась із наступу польсько-українських військ
проти більшовиків 25 квітня 1920 р. Успішний на-
ступ забезпечив взят,тя об’єднаними військами Киє-
ва (6 травня 1920 ). Проте вже 12 червня столиця
України знову була захоплена більшовиками. Ра-
дянська армія продовжила наступ і почала просува-
тися територією Польщі. В Україні вчетверте і оста-
точно була встановлена радянська влада більшовиків.
У серпні 1920 р. обидві сторони розпочали перего-
вори про перемир’я. У березні 1921 р. Польща, з од-
нієї сторони, і РСФРР та УСРР - з другої підписа-
ли Ризький мир. За його умовами українські етнічні
землі - Східна Галичина, Західна Волинь, Західне
Полісся, Підляшшя, Надсяння, Лемківщина, Холм-
щина ввійшли до складу Польщі. Польща визнала
радянські республіки Україну та Білорусь.
У листопаді 1921 р. відбувся Другий зимовий по-
хід військ УНР на чолі з Ю. Тютюнником з метою
об’єднати українські військові загони, допомогти
партизанам та підняти повстання проти більшови-
ків. Біля с. Базар більшовики розстріляли полонених
вояків армії УНР. Ця подія завершила період зброй-
ної боротьби армії УНР за українську державність.
Тематичні узагальнення • 423
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 23
Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні
Дати подій
1921-1923 рр. - масовий голод в Україні.
1922 р. - входження УСРР до складу СРСР.
1923 р. - початок політики коренізації / українізації в УСРР.
1925 р. - проголошення курсу на індустріалізацію.
Персонали
Олександр Шумський - партійний та державний
діяч. Член КП(б)У, згодом член її ЦК, обіймав від-
повідальні партійні та державні посади. Нарком
освіти УСРР (1924-1927). Звинувачений у «націо-
налістичному ухилі» (т.зв. шумськізм) та направле-
ний у розпорядження ЦК ВКП(б). У 1933 р. засу-
джений до 10 років виправно-трудових таборів.
Микола Хвильовий - український письменник,
громадський діяч. Представник пореволюційної
української літератури. Брав активну участь у вста-
новленні радянської влади у Слобідській Україні.
Воював проти військ УНР, Української Держави та
Директорії УНР. Член КП(б)У (з 1919). Один з
ідейних лідерів українського націонал-комунізму.
Брав активну участь у літературній дискусії в Укра-
їні (1925-1928), що розгорнулася з приводу ідейно-
естетичних шукань. Засновник спілки пролетар-
ських письменників «Гарт», ВАПЛІТЕ. Наклав на
себе руки (1933).
Михайло Волобуєв - вчений-економіст. Висту-
пив зі статтею «До проблеми української економі-
ки» (1928), в якій обстоював цілісність українсько-
го національно-господарського терену, вважав
доцільною заміну існуючого порядку керівництва
промисловістю, захищав господарську самостій-
ність українських підприємств, застерігав від надто
великого вилучення прибутків поза межі України,
не погоджувався з панівною роллю російської еко-
номіки, закликав до перегляду плану будівництва
заводів, вимагав збереження за Україною та іншими
республіками права дійсного контролю за діяльні-
стю союзних органів. У 1934 р. був засуджений до
п’яти років таборів.
Поняття і терміни
Тоталітарний режим — абсолютний контроль
держави над усіма сферами громадського життя, по-
вне підпорядкування людини політичній владі й па-
нівній ідеології.
Нова економічна політика - перехід від обов’яз-
кової праці до системи вільного наймання робочої
сили, від розподілу продуктів за картками до ринко-
вої торгівлі, від інфляційного «радзнаку» до стабіль-
ного червінця, а також децентралізація управління
підприємствами, переведення їх на госпрозрахунок,
свобода підприємницької діяльності тощо.
Коренізація — напрям національної політики
більшовиків з середини 20-х до середини 30-х років
20 ст. Суть полягала у заохоченні розвитку націо-
нальних культур в інтересах зміцнення більшовиць-
кого режиму. Здійснювалася шляхом підготовки,
виховання й висування кадрів корінної національ-
ності передусім у партійний апарат і державні орга-
ни та формування національної за формою, але ін-
тернаціональної за суттю соціалістичної культури
Сприяла запровадженню навчання, діяльності куль-
тосвітніх закладів, виданню книг, газет і журналів
мовами корінних національностей.
Індустріалізація - комплекс заходів, ужитих
ВК1І(б) у 20-30-х роках 20 ст., що мав на меті мо-
дернізацію промисловості: будівництво заводів,
фабрик, залізниць та інших індустріальних об’єктів
і глибоку технічну реконструкцію наявних під-
приємств.
Автономізація - спроба перетворення формаль-
но незалежних радянських держав, зокрема УСРР,
на автономні республіки РСФРР шляхом зменшен-
ня розриву між реально низьким і конституційно
високим статусом цих держав.
Масовий голод у південних губерніях УСРР
(1921-1923) був спричинений низкою факторів:
• політика «воєнного комунізму»;
• експорт хліба та його вивезення до Росії;
• післявоєнна розруха та скорочення виробни-
цтва сільськогосподарської продукції;
• неврожай і посуха.
Радянська влада до останнього замовчувала факт
голоду й продовжувала вивозити хліб з України.
Під приводом боротьби з голодом здійснювалося
вилучення церковного майна. Лише на початку
1922 р. більшовицький уряд звернувся по допомогу
до міжнародних організацій (Американська адміні-
страція допомоги (АРА)). Унаслідок голоду померло
424 • Тематичні узагальнення
1,5-2 млн чоловік, було значно ослаблено селян-
ський антирадянський рух та зміцнено більшо-
вицьку владу.
Антирелігійна кампанія набула значного розма-
ху. Хоча щойно сформована УАПЦ заявила про
свою аполітичність, радянська держава все ж вва-
жала церкву серйозним конкурентом у питанні
контролю над народом. Під час голоду 1921-
1923 рр. більшовики просували думку про великі
багатства церкви, обмін яких на хліб міг би врятува-
ти населення. Вилучення церковних цінностей на-
було масового характеру.
Неп в УСРР
Економічна політика більшовиків (неп, 1921—
1928) Прийшла на зміну політиці «воєнного кому-
нізму» та базувалася на впровадженні елементів
ринкової економіки. Війна, політика «воєнного ко-
мунізму» з його забороною вільного ринку призве-
ли до глибокої економічної кризи. Політика більшо-
виків спричинила селянські повстання, страйки,
виступи в армії. Рішенням X з’їзду РКП(б) (бере-
зень 1921) було запроваджено нову економічну по-
літику (неп):
• заміна продрозкладки продподатком та від-
I новлення грошової системи;
• дозволено оренду землі та використання на-
йманої праці;
• оздоровлення промисловості (продаж у при-
ватну власність та передача в оренду дрібних і час-
тини середніх підприємств);
• великі підприємства об’єднувалися у трести та
переводилися на госпрозрахунок;
• з метою стабілізації економіки до грошового
обігу введено червонці замість старих грошей;
• запроваджено податки та плату за комунальні
послуги.
В Україні запровадження непу відбулося пізніше
через голод, при цьому ставка продовольчого подат-
ку була вищою, а його збір супроводжувався репре-
1 сіями. Загалом неп був сприйнятий українцями по-
зитивно, виникла зацікавленість у результатах
праці, прискорилася відбудова народного господар-
I ства. Проте конфлікт між ринковими відносинами
1 та адміністративно-командною системою гальмував
економічні процеси. У 1925 р. було проголошено за-
вершення відбудови промисловості та накреслено
курс на індустріалізацію.
, Входження УСРР до складу СРСР
Україну приєднали до радянської Росії за допо-
могою зброї. У республіці розбудували систему
установ та органів військової й цивільної_вдадагЯка
нічим не відрізнялася від тієї, що функціонувала в
Росії. Водночас Україну декларували як незалежну
республіку, хоча її кордони позначалися тільки на
карті. 28 грудня 1920 р. голова Раднаркому РСФРР
В. Ленін підписав з X. Раковським союзний робіт-
ничо-селянський договір. Розроблений Й. Сталіним
проект резолюції «Про взаємовідносини РСФРР з
незалежними республіками» передбачав входження
останніх у Російську Федерацію на автономних
правах. В. Ленін запропонував утворити Радян-
ський Союз, тобто нову федерацію у складі Росій-
ської і Закавказької (Грузії, Вірменії, Азербайджа-
ну) федерацій, України і Білорусії. ЗО грудня
1922 р. І Всесоюзний з’їзд рад затвердив Деклара-
цію про утворення Союзу РСР і Союзний договір. З
ухваленням Конституції СРСР 31 січня 1924 р. на
II з’їзді Рад Союзу РСР завершилося оформлення
СРСР. У жовтні 1921 р. на півострівній частині
Таврійської губернії створено Кримську АСРР у
складі РРФСР. У травні 1925 р. було внесено по-
правки до Конституції УСРР, які фіксували утво-
рення Молдавської Автономної Соціалістичної Ра-
дянської Республіки (Молдавської АСРР) у складі
Української СРР.
Національна політика радянської влади в УСРР
У квітні 1923 р. в СРСР було проголошено курс
на коренізацію. В Україні вона втілювалась у вигля-
ді українізації. Остання мала забезпечити підготов-
ку та залучення кадрів із представників української
національності та перехід на використання україн-
ської мови в усіх сферах життя, зокрема діловод-
ства, навчання та видання друкованої продукції.
Політика коренізації мала забезпечити умови для
розвитку мови та культури всіх національних мен-
шин, які проживали в Україні Ідеологами україні-
зації були М. Скрипник, О. Шумський, В. Затон-
ський.
Суспільно-політичне життя.
Ліквідація багатопартійності
Носієм диктатури, офіційно названої диктатурою
пролетаріату, був не робітничий клас і навіть не вся
партія, а партійний з’їзд, який обирав таємним голо-
суванням ЦК РКП(б) - групу керівних діячів, ко-
жен із яких відповідав за конкретну галузь, ділянку
або функцію компартійно-радянської роботи. Хво-
роба В. Леніна поставила питання про його наступ-
ника на чолі держави. Більшість вважали таким
Л. Троцького. Проти нього одразу сформувалася
опозиція Л. Каменева, Г. Зінов’єва та Й. Сталіна.
Тематичні узагальнення • 425
У червні 1923 р. вони домоглася відкликання з
України голови Раднаркому УСРР X. Раковського,
союзника Троцького. Цю посаду обійняв В. Чубар, а
компартійно-радянську владу в УСРР очолив се-
кретар ЦК КП(б)У Е. Квірінг. Трохи згодом, у квіт-
ні 1925 р., на чолі ЦК КП(б)У став один із найближ-
чих помічників Сталіна Л. Каганович. Ключовий
принцип демократичного централізму, що визначав
будову державної партії і всіх створених нею органі-
заційних структур, надавав найвищій партійній ін-
станції - політбюро ЦК - абсолютну владу.
Згортання непу і перехід до директивної
економіки. Індустріалізація
Ринкові відносини не давали державному апара-
ту з"моги цілковито контролювати процес виробни-
цтва. И. Сталін та його прихильники почали вима-
гати замість «стихійного ринку» запроваджувати
централізоване директивне планування економіки,
що передбачало створення централізованих держав-
них перспективних програм розвитку народного
господарства. На основі цих планів вищі органи
влади визначали нижчим інстанціям обсяги, терміни,
умови та інші параметри виробництва. Радянська
пропаганда здійснювала систематичні інформаційні
атаки на неп під гаслами подолання економічної
відсталості й перетворення СРСР на індустріальну
державу. У грудні 1925 р. було проголошено курс на
індустріалізацію. У грудні 1927 р. схвалено перший
п’ятирічний план розвитку народного господарства
на 1928/29-1932/33 рр. Індустріалізація країни
здійснювалася насамперед в інтересах воєнно-про-
мислового комплексу (ВПК) і галузей, що його об-
слуговували. Фінансування індустріалізації перед-
бачалося забезпечити коштом селянства Політика
«ножиць цін» призвела до хлібозаготівельної кризи.
Після усунення від влади в СРСР останніх при-
хильників непу И. Сталін оголосив про остаточне
його згортання та перехід до командно-адміні-
стративних методів управління економікою (1929),
що передбачали суто директивне планування
п’ятирічних планів розвитку народного господар-
ства СРСР.
Культура та духовне життя
У 20-х роках 20 ст. в Україні відбувалося справ-
жнє відродження культурного й духовного життя
як наслідок Української революції. З’явилася нова
плеяда молодих талантів: частина з них вірила, що
сила мистецтва може оновити суспільство; інші вба-
чали у нових умовах можливість для самовиражен-
ня. Важливу роль відіграла політика «українізації».
В освіті запроваджувалась обов’язкова 4-річна
освіта. Завдяки створенню товариств з ліквідації не-
письменності («лікнепи») зріс рівень грамотності.
Зросла кількість вищих та середніх навчальних за-
кладів. Активно й плідно працювала В УАН, зокре-
ма вийшли друком праці багатьох науковців зі сві-
товим ім’ям: математик М. Боголюбов, теоретик
авіації Ю. Кондратюк, біохімік О. Палладій, фізіо-
лог О. Богомолець, економіст М. Волобуєв та багато
інших.
Окреме місце у культурному розвитку посідала
література. Виникли різноманітні письменницькі
організації: «Спілка революційних письменників»,
«Плуг», «Гарт», «Неокласики», ВАПЛІТЕ (учасни-
ки: М. Хвильовий, М. Яловий, М. Куліш). Творчій
злет багатьох письменників відбувся саме в цей пе-
ріод (П. Тичини, М. Рильського, М. Зерова,
М. Драй-Хмари та ін.).
Розвивалося театральне мистецтво. Л. Курбас ор-
ганізував «Молодий театр», у багатьох містах та
містечках працювали театри. Новим словом став
український театр «Березіль» заснований у Києві
Л. Курбасом (перенесений до Харкова). На новий
рівень піднялося українське музичне мистецтво за-
вдяки композиторам М. Леонтовичу, Я. Степовому,
Л. Ревуцькому, Б. Лятошинському та ін. У 1928 р.
вийшов у прокат перший фільм О. Довженка «Зве-
нигора». Формувалася й вітчизняна школа в обра-
зотворчому мистецтві (М. Бойчук, І. їжакевич,
В. Касіян, Ф. Кричевський та ін.).
426 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 24
Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні
Дати подій
1928/1929 1932 рр. - перша п’ятирічка.
1928 р. - судовий процес у «Шахтинській справі».
1929 р. - початок насильницької колективізації.
1930 р. - судовий процес у справі «Спілки визволення України» (СВУ).
1932 1933 рр. - Голодомор в Україні.
1934 р. - перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва.
1937 р. - ухвалення Конституції УРСР.
1937 1938 рр. - великий терор.
Персонали
Казимир Малевич - український художник-
авангардист, один із фундаторів кубофутуризму;
педагог, теоретик мистецтва. Один із засновників
абстрактного мистецтва. Започаткував новий мо-
дерністський напрям - супрематизм: виставив кар-
тину «Чорний квадрат на білому тлі» (1915), яка пе-
ретворилася на ікону абстрактного мистецтва. Жив
у Москві (1904-1927), згодом переїхав до Києва
(1927), де зусиллями М. Скрипника Малевичу було
створено нормальні умови для творчості. Викладав
у Київському художньому інституті, де в цей час
працювали Ф. Кричевський, М. Бойчук, В. Касіян
та ін. Однак початок репресій в Україні проти інте-
лігенції змусив Малевича повернутися до Ленін-
града.
Михайло Бойчук - маляр-монументаліст. За-
кінчив Академію мистецтв у Кракові. Працював
у Парижі (з 1908) та Львові (з 1910). Професор
Української Академії мистецтв у Києві (з 1917).
У творчості поєднував традиції давнього візантій-
ського мистецтва з елементами українського народ-
ного орнаменту, мозаїки й фрески княжої доби та
іконопису ХУП-ХУПІ ст. З початку 30-х років
20 ст. Бойчук зазнав переслідувань; розстріляний
(1934).
Лесь Курбас - актор і режисер, педагог і теоре-
тик театру, народний артист. Найповніше творча ін-
дивідуальність Курбаса виявилася в організовано-
му і керованому ним театрі «Березіль» (1922-1933).
Під час боротьби з «націоналізмом» і «націонал-
ухильництвом» був звинувачений у націоналізмі й
формалізмі, відриві від радянської дійсності та ро-
сійського театру, репресований і засланий на Пів-
ніч, де й загинув (1937). У театральне мистецтво
увійшов як реформатор і сміливий експеримента-
тор, який запроваджував нові ідеї та форми західно-
європейської театральної культури.
Олександр Довженко - один із основоположни-
ків українського кіномистецтва, письменник і ху-
дожник. Зі встановленням радянської влади працю-
вав у Київському іубвідділі народної світи й
мистецтва, перебував на дипломатичній роботі у
Варшаві та Берліні, захоплювався живописом. Пра-
цював на Одеській кінофабриці (з 1926), де створив
свої перші роботи - короткометражні кінокомедії.
Режисер Київської кіностудії художніх фільмів
(1936-1941). У роки радянсько-німецької війни по-
чав працювати в жанрі прози й публіцистики. Як
художник відомий дружніми шаржами, портретни-
ми роботами. Довженко увійшов в історію україн-
ського і світового кіно як творець художніх фільмів
«Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Літературну
славу Довженку принесла книга «Зачарована Дес-
на» (1956).
Поняття і терміни
П’ятирічка, або П’ятирічний план - метод плану-
вання розвитку СРСР, що передбачав розробку ці-
льових показників соціально-економічного розви-
тку на термін 5 років. П’ятирічні плани розвитку
народного господарства СРСР використовували як
інструмент швидкого економічного розвитку СРСР
з 1928 р. Плани розробляв централізовано у загаль-
нонаціональному масштабі спеціально створений
державний орган (Держплан СРСР) під керівни-
цтвом ВКП(б)/КПРС.
Соціалістична індустріалізація - комплекс захо-
дів із прискореного розвитку промисловості, вжи-
тих ВКП(б) від другої половини 20-х до кінця 30-х
років 20 ст. Проголошена як партійний курс XIV
з’їздом ВКП(б). Здійснювана здебільшого за раху-
нок перекачування коштів із сільського господар-
ства: спочатку завдяки «ножицям цін» на промис-
лову і сільськогосподарську продукцію, а після
проголошення форсованої індустріалізації - шляхом
Тематичні узагальнення • 427
продрозкладки. Особливістю радянської індустріа-
лізації був пріоритетний розвиток важкої промис-
ловості. Всього в СРСР споруджено 35 індустріаль-
них гігантів, країна досягла техніко-економічної
незалежності, забезпечила власну обороноздатність.
Одним із головних регіонів індустріалізації була
УРСР, де побудовано третину всіх її об’єктів.
Колективізація сільського господарства - про-
цес докорінної перебудови аграрного сектора, ініці-
йований більшовицьким керівництвом наприкінці
20-х років 20 ст. Колективізація передбачала пере-
творення малих індивідуальних господарств на
колективні підприємства (колгоспи) для встанов-
лення цілковитого контролю держави за сільсько-
господарським виробництвом і використання його
ресурсів та потенціалу для індустріалізації країни.
Колгоспи (скороч. від «колективне господар-
ство») кооперативи сільськогосподарських вироб-
ників, запроваджені в СРСР у межах колективізації
з ініціативи й під проводом ВКП(б) (межа 20-30-х
років 20 ст.). Існували у трьох формах залежно від
ступеня відчуження селянської власності: наймен-
шого (у товариствах спільного обробітку землі -
ТСОЗах), середнього (артілях, де селяни зберігали
за собою присадибну ділянку, корову й малу жив-
ність - свиню, вівцю, птицю) і максимального (ко-
мунах, де усуспільнювалося все дощенту).
Радгосп (скороч. від «радянське господарство») -
державне сільськогосподарське підприємство, яке
влада розглядала як фабрику з виробництва земле-
робської продукції. На відміну від колгоспників,
працівники радгоспів отримували заробітну платню
від держави.
Репресії — каральні заходи, покарання, вжиті
державними органами: арешти, розстріли й пересе-
лення великих мас людей. В СРСР — один із полі-
тичних методів більшовицької політики.
Розкуркулення - назва здійснюваної керівни-
цтвом СРСР політики примусового відчуження
майна у найбільш заможних селян та ізоляції тих,
хто чинив опір, через насильницьке вислання з
місць проживання або фізичне знищення (1930-
1931).
«Закон про п’ять колосків» - народна назва ре-
пресивного радянського закону часів Голодомору.
Повна назва: Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про
охорону майна державних підприємств, колгоспів і
кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної)
власності» від 7 серпня 1932 р. Окрім власне самого
закону існувала також Таємна інструкція про його
застосування. Закон передбачав як судову репресію
за розкрадання майна «розстріл із конфіскацією
всього майна і з заміною за пом’якшувальних обста-
вин позбавленням волі на термін не нижче 10 років
з конфіскацією всього майна». Амністія у цих ви-
падках заборонялась. Протягом 1932-1940 р. за цим
законом було засуджено 182 тис. осіб. Зокрема,
засуджували дітей, які намагалися знайти хоч
якусь їжу.
Голодомор - найбільша трагедія в історії україн-
ського народу, геноцид (1932-1933). Восени 1932 р.
в Україну було направлено надзвичайну хлібо-
заготівельну комісію на чолі з головою РНК СРСР
В. Молотовим. Комісія вилучила всі запаси зерна, в
т.ч. посівного, але не домоглася виконання хлібоза-
готівельного плану. Тоді було вирішено вдатися до
штрафування «боржників». Під час подвірних об-
шуків у селян вилучали все продовольство, відкла-
дене ними для харчування до нового врожаю. На
початку 1933 р. позбавлені продовольства селянські
сім’ї почали масово вимирати від голоду. Трапля-
лися випадки людоїдства і трупоїдства. Сталін на-
казав ставитися до Голодомору як до неіснуючого
явища. Голодомор призвів до загибелі близько
3,5 млн селян. Повні демографічні втрати, включа-
ючи зниження народжуваності, в межах УСРР сяга-
ли 5 млн осіб.
Геноцид - дії з наміром навмисного створен-
ня для членів будь-якої національної, етнічної, ра-
сової чи релігійної групи населення таких життєвих
умов, що розраховані на повне або часткове її зни-
щення.
«Чорна дошка» - назва одного з репресивних за-
ходів партійно-радянської влади під час Голодомо-
ру 1932-1933 рр. в УСРР. Походить від способу
відзначення передових та відстаючих господарств:
передовиками вважалися ті, що були занесені на
«червону дошку», а ті, хто пасе задніх, - відповідно,
на «чорну дошку». В останніх вилучали весь хліб
та вживали інших репресивних заходів. Фактично
режим «чорних дощок» зводився до створення на
території УСРР резервацій з умовами, несумісними
з життям.
Націонал-ухильництво - ідеологічний штамп,
що вживався в агітаційно-пропагандистській роботі
в СРСР і стосувався тих членів компартії, які «пе-
реоцінювали, перебільшували значення місцевих
особл и востей ».
Розстріляне відродження - характеристика ре-
пресивної політики радянської комуністичної вла-
ди, спрямованої на фізичне знищення української
інтелектуальної еліти 20-30-х років 20 ст. (ширше -
усієї національно свідомої інтелігенції) й табуюван-
ня її творчих здобутків.
428 • Тематичні узагальнення
ГУТАБ (Головне управління виправно-трудових
таборів, трудових поселень і місць ув’язнення,
російською - ГУЛАГ) - у СРСР підрозділ НКВС
(МВС), що здійснював керівництво системою ви-
правно-трудових (офіційна назва у 20-х роках
20 ст. - концентраційних) таборів (1934-1956).
Паспортна система - система адміністративного
контролю в СРСР, що передбачала надання єдиного
документа, який засвідчував особу власника. Пас-
порти запроваджували лише для тих мешканців
міст, робітничих селищ, радгоспів та новобудов, які
досягли 16-річного віку. Більшість селян до 1974 р.
не отримували цей документ, завдяки чому пере-
бували у становищі прикріплених до місця про-
живання. Самочинний виїзд карався штрафом, по-
вторне порушення встановлених правил тягло за
собою кримінальну відповідальність із позбавлен-
ням волі.
Соціалістичний реалізм (соцрсалізм) - термін,
що закріпився у радянському мистецтвознавстві
для позначення художнього методу та стилю, який
панував у СРСР з 30-х років 20 ст. Єдиний офіцій-
но дозволений в СРСР «творчий метод» літератури
і мистецтва.
Форсована індустріалізація
У 1925 р. ВКП(б) проголосила курс на індустріа-
лізацію, яку проводили за рахунок викачування
грошей із села. У 1927-1928 рр. в СРСР сталася
хлібозаготівельна криза. Це ставило під удар полі-
тику індустріалізації, тож кризою скористався
Й. Сталін для відходу від непу. У 1929 р. був при-
йнятий курс на форсовану індустріалізацію, а цей
рік Й. Сталін назвав роком «великого перелому» та
«стрибком до соціалізму». Мета індустріалізації по-
лягала у здобутті техніко-економічної незалежності
СРСР і перетворення країни на могутню індустрі-
альну державу. Перш за все індустріалізацію було
зорієнтовано на підвищення обороноздатності краї-
ни і лише потім - на зміцнення технічної бази ін-
ших галузей господарства. Кошти на індустріаліза-
цію давало сільське господарство за рахунок
перерозподілу та експорту продовольства. Було за-
проваджено державні позики, держава активно ви-
користовувала безкоштовну примусову працю
в’язнів. Проведення індустріалізації ускладнювали
відсутність кваліфікованих кадрів та жорстка цен-
тралізація економіки. СРСР здійснив ривок у роз-
витку важкої промисловості й створенні енергетич-
ної бази. Було збудовано нові та реконструйовано
старі металургійні комбінати, розвивалося машино-
будування. Індустріалізація сприяла подоланню
безробіття, проте рівень життя населення залишав-
ся низьким. Оскільки основним джерелом індустрі-
алізації виступало сільське господарство, влада пе-
рейшла до насильницької колективізації.
Насильницька колективізація
Курс на кооперування села (колективізацію)
було взято у грудні 1927 р. Приводом для цього ста-
ла хлібозаготівельна криза (1927-1928). Колекти-
візація мала забезпечити надходження коштів на
потреби індустріалізації. Держава прагнула встано-
вити цілковитий контроль над сільськогосподар-
ським виробництвом і ліквідувати дрібне селянське
господарство, яке розцінювалося владою як кур-
кульське. Вже у січні 1928 р. було ухвалено рішення
про примусове вилучення в селянства зернових
надлишків та необхідність форсованої колективіза-
ції. Того ж року було створено першу машинно-
тракторну станцію (МТС) в Україні. У листопаді
1929 р. взято курс на суцільну колективізацію села,
яку необхідно було провести до осені 1930 р., що
призвело до застосування насильницьких методів і
викликало хвилю селянських виступів та повстань.
Восени було оприлюднено директиву про викорис-
тання найрішучіших методів колективізації.
Результатом колективізації стало знищення най-
більш працездатних селянських господарств, дезор-
ганізація сільського господарства — індивідуальні
господарства були зруйновані, а колективні - ще не
ствердились. Це призвело до падіння продуктив-
ності праці та підпорядкування сільського госпо-
дарства державі. Найтрагічнішим наслідком суціль-
ної колективізації став Голодомор 1932 -1933 рр.
Голодомор 1932-1933 рр. мав кілька причин:
• сталінська політика насильницької колективі-
зації та форсованої індустріалізації,
• завищення партійним керівництвом показни-
ків хлібозаготівельного плану для України на 1932 р.;
• запровадження жорстоких заходів щодо селян,
відомих під назвою «Закон про п’ять колосків»;
• діяльність надзвичайної комісії на чолі з
В. Молотовим для забезпечення виконання плану
хлібозаготівлі з повноваженнями вилучати хліб у
селян за будь-яку ціну. Кампанія перетворилася на
цілеспрямоване фізичне винищення українців;
• заборона на вільне пересування українських
селян, запровадження паспортної системи;
• хлібозаготівля перетворилася на вилучення
будь-якого продовольства й запасів у разі невико-
нання плану;
• замовчування факту голоду, відкидання будь-
яких спроб міжнародної допомоги.
Тематичні узагальнення • 429
У результаті геноциду людські втрати становили
від 3,5 млн осіб. Було фактично знищено українське
село, а його залишки перетворили на суцільні кол-
госпи. Опір селянства колективізації було подолано
разом зі знищенням селянства.
Масові репресії та їх ідеологічне виправдання
більшовицьким режимом
Репресії в СРСР розпочалися з розкуркулення,
викриття «шкідницьких організацій», боротьби
проти українських громадських діячів та національ-
ної інтелігенції.
У 1928 р. було сфабриковано «Шахтинську
справу» щодо спеціалістів вугільної промисловості
Донбасу, які нібито займалися шкідницькою діяль-
ністю (5 чоловік отримали смертний вирок, інші -
різні строки ув’язнення).
У січні 1930 р. під тиском влади відбувся над-
звичайний «самоліквідаційний» собор УАПЦ. Про-
те це не врятувало священників від переслідувань
та знищення. У 1937 р. за сфабрикованою НКВС
справою було розстріляно предстоятеля УАПЦ
В. Липківського.
У 1930 р. більшовики взялися за українську наці-
ональну інтелігенцію, сфабрикувавши процес над
«Спілкою визволення України» (СВУ). Було зви-
нувачено 45 чоловік у підготовці збройного повстан-
ня задля відновлення самостійної «буржуазної»
України. У справі «Спілки визволення України»
був звинувачений український суспільно-політич-
ний діяч С. Єфремов.
У 1931 р. було сфальсифіковано справу «Україн-
ського національного центру» (УНЦ) проти ко-
лишніх лідерів УНР, серед яких були М. Грушев-
ський, В.Голубович та ін.
Використавши у 1932-1933 рр. проти україн-
ського селянства терор голодом, Сталін не залишив
поза увагою й інші верстви населення. Було прого-
лошено «безбожну п’ятирічку» (1932) задля лікві-
дації в СРСР усіх релігійних конфесій.
У результаті переслідувань вчинили самогубство
М. Хвильовий (1933) та нарком освіти М. Скрип-
ник (1933).
У грудні 1934 р. були заарештовані українські
кобзарі та лірники.
Проте цього було не достатньо для подолання
опору, тож з 1937 р. розпочався великий терор. Ре-
пресії було спрямовано проти партверхівки, бороть-
би з українським націоналізмом та ухилами в партії.
Репресії стосувалися й військової верхівки. Вини-
щення діячів культури дістало назву «Розстріляне
відродження».
Найбільшими місцями масових поховань жертв
репресій стали:
• урочище Сандармох у Карелії (Росія) де
упродовж кількох днів 1937 р. вбили 1111 осіб, се-
ред яких Л. Курбас, М. Куліш, В. Підмогильний,
М. Зеров та ін.;
• Биківнянський ліс поблизу Києва. Тут у
1936-1941 рр. таємно ховали розстріляних органа-
ми НКВС репресованих осіб. На думку дослідників,
у Биківні поховано не менш як 100 тис. людей.
Усього жертвами репресій у 1933-1938 рр. стали
360 тис. громадян України. Закінчився великий те-
рор з усуненням наркома НКВС М. Єжова в листо-
паді 1938 р. Становище И. Сталіна в партії і державі
істотно зміцнилося і ставати в опозицію до генсека
ніхто більше не наважувався. Утвердився «культ
особи».
430 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 25
Західноукраїнські землі в міжвоєнний період
Дати подій
1920 р. - підписання Бессарабського протоколу, визнання країнами Антанти входження Бессарабії до
складу Румунії.
1923 р. - визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до складу Польщі; саморозпуск уря-
ду ЗУНР.
1925 р. — утворення Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО).
1929 р. - утворення Організації українських націоналістів (ОУН).
1930 р. - проведення польською владою акції пацифікації.
1938 р. - надання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехословаччини.
15 березня 1939 р. - проголошення незалежності Карпатської України.
Персоналії
Євген Коновалець - військовий і політичний
діяч. Був під судом за участь у боротьбі за створен-
ня українського університету у Львові (1910). Під
час Першої світової війни в австро-угорській армії.
Співорганізатор Галицько-Буковинського куреня
Січових стрільців, беззмінний командир формації
Січових стрільців (з січня 1918). Під час антигеть-
манського повстання 20 листопада 1918 р. - началь-
ник Осадного корпусу, що наступав на Київ. В Ар-
мії УНР - командир дивізії, корпусу, армійської
групи; полковник Армії УНР. Ініціатор створення
УВО (1921) та ОУН (1929), перший голова її Про-
воду.
Володимир-Сергій Залозецький-Сас - політич-
ний, громадський та культурний діяч, мистецтвоз-
навець. Член буковинської делегатури Української
Національної Ради ЗУНР (1918), голова україн-
ського правління Буковини (з 10 листопада 1918).
Співзасновник і голова Української національної
партії на Буковині. У 1933 р. виголосив у британ-
ському парламенті промову проти штучного голоду
в УРСР. Голова Української національної громади
в Румунії (1940).
Василь Мудрий - громадський і політичний
діяч, журналіст. Дійсний член Наукового товари-
ства ім. Шевченка. Співорганізатор, скарбник, се-
кретар Львівського таємного українського універ-
ситету. Головний редактор щоденної газети «Діло»
уЛьвові. Співзасновник Українського національно-
демократичного об’єднання (УНДО), його голова
(1935-1939). Однин з ініціаторів «нормалізації»
українсько-польських відносин у Західній Україні.
Провідник Української парламентської репрезента-
ції та віцемаршалок сейму Польщі. Учасник Вели-
кого збору Української головної визвольної ради
(УГВР), її перший віцепрезидент (1944).
Августин Волошин - політичний, культурний,
релігійний діяч Закарпаття. Заснував і очолював
Народно-християнську партію (1923-1939). Прем’єр-
міністр автономного уряду (26 жовтня 1938), зго-
дом президент Підкарпатської Русі (з 15 березня
1939).
Поняття і терміни
Осадництво - політика заселення польськими
колоністами західноукраїнських та західнобіло-
руських земель, яку проводив уряд Польщі в 20-
30-х роках 20 ст. Осадники отримували від держави
найкращі земельні наділи й щедрі фінансові субси-
дії, в їхні руки були передані місцеві органи адміні-
стративної влади.
Пацифікація - офіційна назва репресій щодо на-
селення Західної України, проведених урядом
Польщі восени 1930 р. Було зруйновано й частково
спалено близько 800 сіл, закатовано сотні людей.
У 1931 р. спеціальна комісія Ліги Націй засудила
польський уряд за проведення пацифікації. Незва-
жаючи на це, репресивна політика тривала і в на-
ступні роки.
Інтегральний націоналізм націоналістична іде-
ологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й
проповідувала рішучі дії заради національних ін-
тересів. Виразні основи інтегрального націоналізму
можна знайти в працях Д. Донцова, хоча його авто-
ритет визнавали не всі фракції ОУН.
Русинство - соціально-політична течія, що ви-
никла на Закарпатті й прихильники якої обстоювали
ідею, що слов’янське населення тут перетворилося
на окрему націю, відмінну від українців, - русинів.
Політична еміграція - переселення людей з істо-
ричної батьківщини в інші країни для постійного
проживання. У 20 30-ті роки 20 ст. на еміграції
опинилася велика кількість учасників визвольних
Тематичні узагальнення • 431
змагань, громадських та політичних діячів, що ви-
мушені були тікати від переслідувань влади.
Українські землі у складі Польщі
У міжвоєнний період у складі Польщі перебува-
ли такі українські землі: Східна Галичина, Західна
Волинь, Західне Полісся, Холмщина, Підляшшя,
Посяння, Лемківщина. Польський уряд здійснював
різну політику щодо власне польських земель та
окраїнних, заселених переважно українцями та бі-
лорусами. Перші діставали державну підтримку,
другі держава надавала польським осадникам - ко-
лоністам. На цих землях уряд здійснював політику
полонізації:
• зміна назви Східної Галичини на Малопольщу;
• >, закриття українських шкіл;
• квота на вступ українців до Львівського уні-
верситету та інших вищих навчальних закладів
тощо.
В умовах польської окупації у Львові діяв укра-
їнський нелегальний вищий навчальний заклад -
Таємний український університет (1921-1925).
Восени 1930 р. уряд Польщі розгорнув масові ре-
пресії щодо українського населення Галичини, які
дістали назву «пацифікація».
У Східній Галичині діяли українські організації
та політичні партії, які офіційно не були заборонені
польським законодавством. З 1925 по 1939 рр. на-
ймасовішою українською політичною організацією
Галичини було Українське національно-демокра-
тичне об’єднання (УНДО) на чолі з Д. Левицьким,
В. Мудрим та ін. Ного учасники виступали за:
• створення незалежної соборної України мир-
ним шляхом на демократичних засадах;
• захист інтересів українського населення; ді-
яльність культурно-просвітницьких організацій.
З ініціативи УНДО відбулась «нормалізація»
польсько-українських відносин.
Ліворадикальні погляди в регіоні відстоювала
Комуністична партія Західної України (КПЗУ),
створена у 1919 р.:
• визволення Західної України шляхом соціа-
лістичної революції;
• приєднання її до радянської України.
Вони активно підтримували селянські рухи та
виступи проте їх діяльність помітно ослабла після
акцій пацифікації.
Організаційне оформлення націоналістичної те-
чії започаткували Січові стрільці - найбоєздатніша
формація Армії УНР, яка у 1920 р. створила Україн-
ську військо організацію (УВО) на чолі з Є. Коно-
вальцем. Завданням УВО було розгортання зброй-
ної боротьби проти польської окупації. Організацію
очолив Є. Коновалець.
Вихідці з УВО у лютому 1929 р у Відні створили
Організацію українських націоналістів (ОУН)
Головною метою ОУН вбачала досягнення не-
залежної української соборної держави шляхом
загальнонаціонального повстання українського
народу В основу ідеології організації українських
націоналістів було покладено ідею інтегрального
націоналізму Д. Донцова.
Українські землі у складі Румунії
Українці проживали на теренах Північної Буко-
вини, Ізмаїльського, Аккерманського, Хотинського
повітів Бессарабії, а також українського населення
румунського повіту Мармарош. Українські землі у
складі Румунії мали найгірше становище. Сюди пе-
реселялися румунські колоністи, проводилась полі-
тика румунізації. На цих територіях діяв воєнний
стан (1918-1928). Українська церква зазнавала пе-
реслідувань.
Восени 1924 р. бессарабські комуністи в Татар-
бунарах спробували підняти повстання під гаслом
відновлення радянської влади. Хоча воно зазнало
поразки, румунська влада дещо послабила націо-
нальні утиски українського населення.
У 1927 р. утворилася Українська національна
партія (УНН) — єдина легальна українська полі-
тична партія Північної Буковини на чолі з В.-С. За-
лозецьким-Сасом. Партійці виступали проти полі-
тики румунізації і домагалася української мови
у школах, церкві, а також обстоювали перегляд
земельної реформи. Представники партії мали кіль-
ка місць у парламенті.
У 1938 р. в Румунії було встановлено воєнну
диктатуру й заборонено діяльність усіх політичних
партій. Економічно Румунія не підтримувала регіо-
ни проживання українців. Промислове устаткування
вивозили в центральні регіони Румунії. Кількість
промислових підприємств Північної Буковини ско-
ротилася за цей час майже наполовину, а в Півден-
ній Бессарабії - на чверть.
Українські землі у складі Чехословаччини
На підставі Сен-Жерменського і Тріанонського
мирних договорів Закарпаття увійшло до складу
Чехословаччини. Становище українців ту^г було
кращим, ніж в інших державах, хоча й реальної ав-
тономії українцям надано не було. Чехословацький
уряд намагався економічно розвинути Закарпаття,
проте підприємців цікавила лише сировина, яку
звідти можна було вивезти. Влада намагалася вирі-
432 • Тематичні узагальнення
шити проблеми в сільському господарстві шляхом
передачі селянам окремих земель угорських помі-
щиків. Українській культурі держава надавала під-
тримку. Було засновано українські школи, гімназії,
діяли «Просвіти», функціонували українські теа-
тральні осередки. Впливовою політичною силою
були українофіли, які гуртувалися в Українському
національному об’єднанні (УНО) лідером якого
став А. Волошин.
ЗО вересня 1938 р. у Мюнхені Німеччина з ін-
шими європейськими державами поклала початок
розчленуванню Чехословаччини. Посилаючись на
умови Сен-Жерменського договору, закарпатці звер-
нулися до Праги з вимогою надати їм автономію.
11 жовтня 1938 р. було проголошено автономію
Підкарпатської Русі, уряд якої 28 жовтня очолив
А. Волошин. За Віденським арбітражем Ужгород,
Мукачеве та Берегове відійшли до Угорщини. Уряд
переїхав до Хуста. Наприкінці 1938 р. було змінено
назву держави - Карпатська Україна. Припинення
існування Чехословаччини спонукало проголошен-
ня незалежності Карпатської України (15 березня
1939). Президентом держави став А. Волошин, сто-
лицею обрано місто Хуст, утворено збройні сили -
Карпатську Січ. Того ж дня угорська армія розпоча-
ла окупацію Закарпаття.
Політичне і культурне життя
української еміграції
Перша світова війна й поразка Української рево-
люції 1917-1921 рр. спричинили масову військову
та політичну еміграцію українців. Міжвоєнні емі-
гранти розселилися в країнах Центральної та Пів-
денної (Австрія, Німеччина, Польща, Румунія, Че-
хословаччина, Югославія), а пізніше - і Західної
Європи (Бельгія, Франція). Одним із найбільших
центрів української політичної еміграції з початку
20-х років 20 ст. став Відень. 4 січня 1921 р. у Відні
відбулися збори Всеукраїнської національної ради.
Рада мала допомагати у відстоюванні національно-
державних інтересів. Проте через внутрішні супер-
ечки Рада припинила існування.
Культура і духовність
Асиміляторська політика насамперед позначила-
ся на стані народної освіти. У Польщі та Румуни
українські народні школи були переведені на на-
вчання двома мовами. На роботу приймали вчите-
лів, які не володіли українською мовою. Це полоні-
зувало та румунізувало школи досить швидко.
На базі греко-католицької семінарії з ініціативи
митрополита А. Шептицького у 1928 р. було створе-
но Греко-католицьку львівську богословську акаде-
мію - єдиний у Польщі легальний вищий навчаль-
ний заклад з українською мовою навчання.
На цьому тлі цілком інакше виглядав стан народ-
ної освіти на Закарпатті. Хоча чеська освіта мала
привілейоване становище, українська освіта повно-
цінно функціонувала. У 1921 р. до Праги було пере-
ведено Український вільний університет, який до
того працював у Відні. Навесні 1922 р. відкрилася
Українська господарська академія. Водночас на
самому Закарпатті діяв лише один вищий навчаль-
ний заклад - Богословський ліцей.
Тематичні узагальнення • 433
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 26
Україна в роки Другої світової війни (1939-1945)
Дати подій
23 серпня 1939 р. радянсько-німецький договір про ненапад і таємний протокол до нього
(пакт Молотова-Ріббентропа).
1 вересня 1939 р. - початок Другої світової війни.
17 вересня 1939 р. - вторгнення Червоної армії на територію Західної України.
Червень 1940 р. - вторгнення Червоної армії на територію Бессарабії та Північної Буковини.
22 червня 1941 р. - напад Німеччини на СРСР.
ЗО червня 1941 р. - проголошення Акта відновлення Української держави.
14 жовтня 1942 р. - створення Української повстанської армії (УПА).
Грудень 1942 р. початок вигнання німецьких військ та їхніх союзників з У країни.
6 листопада 1943 р. вигнання німецьких окупантів із м. Києва.
Січень лютий 1944 р. Корсунь-Шевченківська наступальна операція.
28 жовтня 1944 р. завершення вигнання німецьких військ та їхніх союзників з території України.
9 травня 1945 р. - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
2 вересня 1945 р. - завершення Другої світової війни.
Персоналії
Іван Багряний публіцист, письменник, полі-
тичний діяч. Належав до літературної організації
письменників Києва «Майстерня революційного
слова» («МАРС»). У 1927 р. вийшла перша збірка
поезій. Зазнав політичних репресій: його твори було
заборонено цензурою (1929), згодом засуджений до
5 років таборів, відбував заслання на Далекому Схо-
ді. Узяв участь у створенні Української головної ви-
звольної ради. Ініціатор створення, а потім лідер
Української революційно-демократичної партії.
Емігрував до Німеччини (1945). Плідно працював
як письменник; залишив низку визначних творів.
Тарас Бульба (Боровець) — діяч українського
повстанського руху часів Другої світової війни. За-
снував українську повстанську армію «Поліська
Січ» (липень 1941; з 1943 - Українська народна
революційна армія (УНРА)), яка боролася проти
решток Червоної армії, радянських партизанів та
підпільників. В’язень нацистського концтабору За-
ксенгаузен. На еміграції організував Українську на-
ціональну гвардію, видавав часопис «Меч і Воля»
(1951-1953). Автор спогадів «Армія без держави:
Слава і трагедія українського повстанського руху».
Степан Бандера - політичний діяч, ідеолог укра-
їнського національного руху. Член Української вій-
ськової організації (УВО, з 1927), зі створенням
ОУН став її членом, а згодом одним із керівників.
Засуджений польським судом на смертну кару
(1934), замінену на довічне ув’язнення. Разом з од-
нодумцями створив Революційний провід ОУН
(1940), на II Великому зборі Проводу (1941) обра-
ний його головою. Напередодні німецько-радян-
ської війни організував похідні групи і підготував
Акт проголошення Української держави (ЗО червня
1940). За відмову скасувати його був заарештова-
ний німцями і перебував у тюрмах і концтаборах до
вересня 1944 р. Голова Проводу ОУН (з 1947), ке-
рував боротьбою українського національного під-
пілля проти радянської влади.
Андрій Мельник - діяч українського національ-
но-визвольного руху. Командир сотні УСС у складі
австрійської армії (1914-1916). В роки Української
революції — організатор Січових стрільців, началь-
ник штабу Осадного корпусу, начальник штабу Ді-
йової армії УНР. Один із засновників УВО та ОУН.
Після смерті Є. Коновальця (1938) очолив ОУН.
Після розколу ОУН (1940) очолив її помірковане
крило, т.зв. ОУН (М) У 1959 р. висунув ідею засну-
вання Українського світового конгресу і Всесвіт-
нього союзу українців.
Ярослав Стецько - діяч українського національ-
но-визвольного руху Член ОУН (з 1932), організа-
тор акту ЗО червня 1941 р. у Львові, голова утворе-
ного внаслідок нього українського державного
управління. За відмову анулювати згаданий акт ки-
нутий до нацистського концтабору. Члец Бюро
Проводу ОУН (з 1945), голова Антибільшовицько-
го блоку народів. Член Проводу ОУН (з 1968)
Роман Шухевич (псевдоніми - Тарас Чупринка) -
військовий діяч, член УВО-ОУН. Співорганізатор
«Карпатської Січі». Після розколу ОУН приєднався
434 • Тематичні узагальнення
до бандерівської фракції. Фактично командував
батальйоном «Нахтігаль» (1941). Голова тричлен-
ного бюро Проводу ОУН, головний командир УПА
(з осені 1943). Після вступу в західні області Украї-
ни Радянської армії кілька років керував партизан-
ською боротьбою УПА проти радянського режиму.
Загинув у бою піді Львовом.
Кирило Осьмак - діяч українського національ-
но-визвольного руху, президент Української голов-
ної визвольної ради (УГВР). У березні 1928 р. заа-
рештований за звинуваченнями у відстоюванні
незалежності кооперації і запереченні державного
регулювання цін на продукти сільського господар-
ства. Звинувачений в участі у «Спілці визволення
України» й відправлений у концтабір (1930). Брав
участь‘в організації Української повстанської армії
та УГВР. На Великому зборі УГВР (15 липня 1944)
обраний президентом УГВР.
Іван Кожедуб - найрезультативніший льотчик-
винищувач часів радянсько-німецької війни. Здій-
снив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях
збив 64 літаки противника. Тричі Герой Радянсько-
го Союзу.
Олексій Берест - радянський військовий діяч,
учасник встановлення (разом з М. Єгоровим та
М. Кантарією) Прапора Перемоги на даху німець-
кого рейхстагу в Берліні у ніч проти 1 травня 1945 р.
Амет-Хан Султан - національний герой крим-
ськотатарського народу. Радянський льотчик-ас,
учасник Другої світової війни. ЗО червня 1945 р. за
успішне проведення 603 бойових вильотів, збиті
особисто ЗО літаків противника різних типів і 19 лі-
таків ворога, збитих у групових боях, удостоєний
звання двічі Героя Радянського Союзу. Заслужений
льотчик-випробувач СРСР, єдиний радянський
льотчик, який випробував понад 50 типів літальних
апаратів та 107 одиниць військової техніки.
Василь Порик - активний учасник Руху Опору у
Франції в роки Другої світової війни, командир
партизанського загону, який боровся проти німець-
ких окупантів у Північній Франції, член Централь-
ного комітету радянських військовополонених у
Франції, лейтенант Червоної армії. Герой Радян-
ського Союзу (1964, посмертно).
Кузьма Дерев’янко - військовик, воєначальник,
дипломат. На початку німецько-радянської вій-
ни - начальник розвідувального відділу Північно-
Західного фронту. Особисто очолював розвідку й
бойові операції в тилу німців. Керував бойовими
діями в ході Корсунь-Шевченківської операції
1944 р. (зокрема, під час форсування Дніпра). Пред-
ставник радянського Верховного Головнокоманду-
вання при штабі об’єднаних союзних військ на чолі
з генералом Д. Макартуром. Від імені СРСР підпи
сав Акт капітуляції Японії на борту лінкора «Міссу-
рі» в Токійській затоці (2 вересня 1945).
Олена Теліга - поетеса, публіцистка та громад-
ська діячка. У грудні 1939 р. вступила до Організа-
ції українських націоналістів і розпочала активну
діяльність у Культурній референтурі Проводу укра-
їнських націоналістів, якою керував Олег Ольжич.
В окупованому Києві очолила Спілку українських
письменників. Страчена і похована в Бабиному
Яру-
Поняття і терміни
Пакт Молотова-Ріббентропа 1939 р. - назва ра-
дянсько-німецького договору про ненапад із секрет-
ним додатковим протоколом, підписаним 23 серпня
1939 р. у Москві наркомом закордонних справ
СРСР В. Молотовим та міністром закордонних
справ Німеччини И. фон Ріббентропом.
Радянізація - силове насадження норм суспіль-
но-політичного, економічного, культурного життя,
характерних для тоталітарного ладу в Радянському
Союзі.
План «Барбаросса» - кодова назва плану агре-
сивної війни Німеччини проти СРСР. Остаточно
був затверджений 18 грудня 1940 р. Основною стра-
тегічною ідеєю плану було розчленування головних
сил Радянської армії та розгром їх частинами. Група
армій «Південь» мала завдати удару в напрямку
Київ -Донбас. Політичні завдання плану полягали в
цілковитій ліквідації СРСР, перетворенні корінного
населення на рабів, винищенні та виселенні значної
частини населення та заміні його німецькими ко-
лоністами. Україна мала перетворитися на аграрну
колонію й забезпечувати продуктами харчування
й сировиною Німеччину. Для цього тут передбача-
лося встановити жорстокий окупаційний режим
«Випалена земля» - метод ведення війни за до-
помогою знищення всього корисного, що може слу-
гувати життєзабезпеченню або існуванню як військ
противника, так і цивільного населення - на тери-
торії, яку може зайняти противник. Включає, зокре-
ма, знищення запасів харчових продуктів та вро-
жаю, забруднення або отруєння джерел питної
води, знищення інфраструктури — шляхів і тран-
спортних засобів, техніки, будівель та житла,-щоді
навіть цілих міст. Під час німецько-радянської ві-
йни до неї вдавалися обидві сторони.
Нацистський «новий порядок» - жорстокий
окупаційний режим, який установили нацисти
на окупованих територіях. Передбачав заборону
Тематичні узагальнення • 435
вільного пересування; сувору систему реєстрації;
впровадження німецького цивільного та воєнного
законодавства; введення обов’язкової трудової по-
винності; експлуатацію місцевих ресурсів; збере-
ження колгоспної системи; вивезення населення на
примусові роботи до Німеччини тощо.
Генеральний план «Ост» - таємний план уряду
Третього Рейху з проведення освоєння земель Схід-
ної Європи і її німецької колонізації після перемоги
над СРСР. Його розробляли з 1940 р. Передбачав
перетворення території Польщі, країн Балтії, Біло-
русі, України і значної частини європейської Росії
на німецький «життєвий простір». На родючих
українських чорноземах колонізатори мали намір
розмістити після війни поміщицькі й фермерські
господарства ветеранів Вермахту - офіцерів і солдатів.
Голокост — термін, яким називають геноцид єв-
реїв, здійснюваний нацистами в роки Другої світо-
вої війни. Був утіленням гітлерівської політики
«остаточного розв’язання єврейського питання»,
тобто цілковитого винищення єврейського народу.
Остарбайтери - німецький термін на означення
осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних оку-
пованих територій на примусові роботи до Німеч-
чини.
Концтабор табір-в’язниця для військовополо-
нених і цивільних у воєнний час. Нацистською Ні-
меччиною було створено близько 5 тисяч таборів на
власних та окупованих територіях.
Колабораціонізм - свідома, за власним бажан-
ням співпраця з окупаційною цивільною чи вій-
ськовою владою на шкоду власній країні.
«Похідні групи» - були створені ОУН з метою
організації зі свідомих українців на українських
землях органів місцевого самоврядування під час
Другої світової війни. Організацією похідних груп
ОУН та їх керівництвом займався штаб на чолі
з В. Куком. Діяльністю ОУН на Наддніпрянщині
керував Олег Кандиба (Ольжич).
«Поліська Січ» - перша українська повстанська
формація, що діяла під час Другої світової війни під
орудою Тараса Бульби-Боровця. Створена в липні
1941 р., мала антирадянське спрямування. Налічу-
вала кілька тисяч вояків, до її лав улилися деякі ко-
лишні старшини Армії УНР, а пізніше члени ОУН
(М). З початком німецької окупації «Поліська Січ»
тимчасово припинила активні дії, але в 1942 р. від-
родилася під назвою Української повстанської армії
(УПА). 20 липня 1943 р. перейменована на Україн-
ську народну революційну армію (УНРА).
Бандерівці - члени ОУН (Б), того її крила само-
стійників-державників, яке очолював С. Бандера.
«Чорносвитники» — умовна назва піхотних під-
розділів Червоної армії, які були сформовані з ци-
вільного населення окупованих територій після їх
звільнення. В бій вводилися не підготовленими, без
належної амуніції та зброї. Найбільш масово їх ви-
користовували у 1943-1944 рр. під час форсування
Дніпра.
Український визвольний рух - національно-ви-
звольний рух на етнічних українських землях у 20-
50-х роках 20 ст. Мав за мету поновлення україн-
ської незалежної держави.
Депортація - примусове виселення з місця по-
стійного проживання осіб унаслідок адміністратив-
ного або судового рішення. Після приєднання до
СРСР західноукраїнських земель (1939) лише з Га-
личини було депортовано близько 400 тис. селян.
Після нападу Німеччини на СРСР (1941) з України
до Середньої Азії було депортовано близько 400 тис.
осіб німецької національності. Така сама доля спіт-
кала приблизно 180 тис. кримських татар (1944).
Українське питання в міжнародній політиці на-
передодні Другої світової війни ускладнювалося
роз’єднаністю українських земель, що лежали на пе-
рехресті геополітичних інтересів провідних дер-
жав — учасниць Другої світової війни. СРСР, Поль-
ща, Румунія і Чехословаччина намагалися втримати
включені до їхнього складу українські землі і, за
можливості, приєднати нові. Крім того, Німеччина
не приховувала претензій на українські території.
Радянсько-німецькі договори 1939 р.
Початок Другої світової війни
У Москві 23 серпня 1939 р. терміном на 10 років
було укладено Пакт про ненапад між Німеччиною
та СРСР, який отримав назву пакт Молотова-Ріб-
бентропа. До пакту було додано таємний протокол
щодо розмежування сфер інтересів обох держав у
Східній Європі по лінії річок Нарев, Вісла, Сян. До
сфери впливу СРСР потрапляла переважна частина
західноукраїнських земель.
Пакт розв’язав руки Німеччині, яка 1 вересня
1939 р. напала на Польщу. Під виглядом «визволь-
ного походу» на допомогу населенню Західної
України і Західної Білорусі 17 вересня 1939 р. Чер-
вона армія перейшла на територію Польщі згідно з
попередніми домовленостями з Німеччиною. За
фактом цього «поділу Польщі» 28 вересня л1939 р.
було підписано Договір про дружбу та кордони між
СРСР та Німеччиною. Польща як держава зникала
з мапи світу, кордон між сторонами було встановле-
но по «лінії Керзона»: Східна Галичина й Західна
Волинь відійшли до СРСР; Лемківщина, Посяння,
436 • Тематичні узагальнення
Холмщина, Підляпішя опинилися під німецькою
окупацією.
На західноукраїнських землях 22 жовтня 1939 р.
відбулися вибори до Народних зборів Західної
України, які наприкінці жовтня ухвалили Деклара-
цію про входження Західної України до складу
УРСР. У червні 1940 р. відповідно до положень
пакту Молотова-Ріббентропа Сталін захопив без
бою Бессарабію та Північну Буковину. 2 серпня
1940 р. було юридично оформлено рішення про
прийняття Бессарабії та Північної Буковини до
складу СРСР; Північна Буковина, Хотинський, Ак-
керманський та Ізмаїльський повіти увійшли до
УРСР, а з решти території Бессарабії й Молдав-
ської АРСР створено Молдавську РСР.
’ V
Радянізація західних областей УРСР
Радянізація розпочалась одразу після приєднан-
ня нових територій до УРСР. Вона передбачала:
• поширення радянського законодавства та ад-
міністративного поділу. З цією метою на захід було
направлено значні кадрові ресурси, переважно ро-
сійські;
• націоналізація промислових підприємств, кон-
фіскація поміщицьких землеволодінь і передача
землі селянам;
• примусова колективізація (з весни 1940);
• функціонування економіки виключно в рам-
ках командно-адміністративної системи;
• заборона усіх політичних партій та організацій
крім тих, що діяли в СРСР;
• утиски церкви, масові репресії щодо місцевого
населення та депортації.
Позитивні наслідки радянізації:
• повернення української мови в усі сфери су-
спільного життя;
• розширення мережі закладів освіти та куль-
тури.
Наслідки радянізації були суперечливими: від-
булося покращення рівня життя найбідніших
верств населення, розвиток економіки краю. Водно-
час невдоволення репресивними методами влади
зростало.
Початок німецько-радянської війни.
Бойові дії в 1941-1942 рр. Відступ Червоної армії
У липні 1940 р. Німеччина розпочала розробку
плану «Барбаросса», який передбачав розгром
СРСР за 4-6 тижнів. 22 червня 1941 р. німецькі вій-
ська перетнули кордон. У планах Гітлера було пере-
творити Україну на колонію, джерело сировини,
трудових ресурсів, родючих земель.
Керовані недосвідченими командирами й страте-
гами радянські війська були непридатні для насту-
пальних дій.
23-29 червня 1941 р. відбулася найбільша танко-
ва битва початкового періоду війни в районі Луцьк-
Броди Рівне.
Протягом ЗО червня - 11 липня 1941 р. Червона
армія відступала на всіх фронтах; німці захопили
Північну Буковину й Бессарабію, взяли Дрогобич
Львів, Луцьк, Рівне, Житомир.
7 липня розпочалася Київська оборонна опера-
ція, яка тривала з 7 липня до 22 вересня 1941 р. Це
дало змогу затримати просування німців у глиб
України та провести евакуацію. Оборона Одеси
тривала 73 дні (5 серпня - 16 жовтня 1941 р.). Для
посилення оборони Криму радянські війська орга-
нізовано й непомітно для ворога евакуювалися з-під
Одеси.
Під Харковом в оточення потрапили три радян-
ські армії, зазнавпіи величезних втрат (травень
1942).
4 липня 1942 р. після 250-денної оборони було
захоплено Севастополь.
Захопивши 22 липня 1942 р. м. Свердловськ Во-
рошиловградської (нині Луганської) області, на-
цистські війська остаточно окупували територію
України.
Мобілізаційні заходи розпочалися з перших днів
німецько-радянської війни. ЗО червня 1941 р. було
створено Державний комітет оборони. Очолив його
Й. Сталін, який зосередив у своїх руках усю повно-
ту влади в країні. До лав Червоної армії було мобі-
лізовано понад 2 млн чол. Тих, хто залишався на
окупованій території, закликали до партизанської
боротьби. Значні ресурси було спрямовано на спо-
рудження оборонних укріплень.
Було створено комісію, що опікувалася евакуаці-
єю людей і майна. Ресурси України вивозили на
схід - у Росію та райони Середньої Азії евакуювали
3,5 млн громадян. Все, що не можна було вивезти,
підлягало знищенню.
Збільшено випуск воєнної продукції, запрова-
джено 11-годинний робочий день та скасовано від-
пустки. До роботи залучали жінок і дітей. Створю-
вався фонд оборони за рахунок добровільних позик
та здачі коштовностей. НКВС було надано найшир-
ші повноваження. Політичних в’язнів, що на^ мо-
мент наступу нацистів перебували у тюрмах, зни-
щували. У вересні 1941 р. Сталін видав таємний
наказ про створення у прифронтовому тилу заго-
роджувальних загонів із військ НКВС. Вони мали
завдання кулеметним вогнем зупиняти військові
Тематичні узагальнення • 437
частини чи групи військовослужбовців, що відсту-
пали. У липні 1942 р. вийшов наказ, відомий як «Ні
кроку назад!»: він дозволяв розстрілювати на місці
солдатів та офіцерів Червоної армії, які відступали.
Наслідком стала безглузда загибель цілих підрозді-
лів, частин і з’єднань.
Окупація України військами Німеччини та її
союзниками визначила поділ українських територій
в залежності від розташування лінії фронту. Більша
частина українських земель, деякі райони Росії та
Білорусі увійшли до Рейхскомісаріату Україна
(очолив Е. Кох), центром якого було м. Рівне. За-
хідна Україна (Львівська, Дрогобицька, Станіслав-
ська (Івано-Франківська), Тернопільська області
були об’єднані у Дистрикт «Галичина» (у складі
Польського генерал-губернаторства). В окрему про-
вінцію «Трансністрія» увійшли території Черні-
вецької та Ізмаїльської областей, які перебували під
тимчасовим управлінням Румунії. Території Доне-
цької, Харківської, Луганської, Сумської, Чернігів-
ської областей та Крим становили прифронтову
зону й перебували під командуванням військових.
«Новий порядок»
Ще у травні 1940 р. німці розпочали розробку
плану «Ост», який передбачав перетворення Схід-
ної Європи на німецьку колонію і заселення цих те-
риторій німцями «Очищення» території планува-
лося за рахунок знищення однієї частини місцевого
населення й перетворення на рабів усіх решти. Пе-
редбачалося знищення євреїв та ромів (циган). По-
літика винищення «не арійських», з погляду нацис
тів, народів, насамперед євреїв, дістала назву
Голокост. В Україні було створено сотні таборів і
гетто для ізоляції та подальшого знищення населен-
ня. Масові розстріли єврейського населення Києва
відбулися в урочищі Бабин Яр 29 і ЗО вересня 1941 р.
На всіх окупованих територіях запроваджували
німецькі закони. На роботу до Німеччини примусо-
во відправляли українців (близько 2,5 млн осіб),
яких називали остарбайтерами. Тих, хто залишився
під окупацією, експлуатували на різноманітних ро-
ботах, адже окупаційна влада відновила колгоспну
систему. Нацисти вивозили до Німеччини хліб,
продовольство, устаткування заводів і фабрик,
культурні цінності й навіть чорнозем. Нелюдський
«новий порядок» призвів до організації руху Опору
загарбникам окупованих територіях.
Опір окупантам
До руху Опору в Україні належали сили, що об-
стоювали протилежні політичні позиції, мали різну
мету. Об’єднувало їх одне - боротьба проти нацист-
ських окупантів.
Рух Опору складався з:
• українського визвольного руху (ОУН і УПА);
• радянського підпілля і партизанського руху.
Мета українського визвольного руху: визволення
України від окупантів (німців, більшовиків) та по-
будова незалежної Української держави.
Крім того, на теренах України діяв польський
рух Опору.
ЗО червня 1941 р. ОУН (Б) проголосили у Львові
«Акт відновлення Української держави», було
сформовано уряд на чолі з Я. Стецьком. С. Бандеру
та Я. Стецька було заарештовано окупантами.
Мельниківці створили власну організацію і прого-
лосили формування Української національної ради
у Києві (жовтень 1941). Вона мала виконувати
функції передпарламенту майбутньої Української
держави.
У червні 1941 р. отаман Тарас Бульба-Боровець
створив українські військові формування «Полісь-
ка Січ», які воювали проти німців та радянських
військ. Збагнувши, що Німеччина розглядає Украї-
ну лише як колонію, ОУН (Б) почала створювати
власні збройні сили - Українську повстанську ар-
мію проводу ОУН (УПА; 14 жовтня 1942), яку очо-
лив Роман Шухевич (Тарас Чупринка). УПА вда-
лося взяти під контроль значні території Полісся,
Волині, Галичини. Між УПА та польською адмі-
ністрацією виник конфлікт, що вилився у взаємні
«етнічні чистки». Посилилися сутички із радянсь-
кими партизанами, а згодом - і з регулярними під-
розділами Червоної армії.
Найвищим керівним органом національно-
визвольної боротьби стала Українська головна
визвольна рада (УГВР; з липня 1944) на чолі з
К. Осьмаком
Загострення українсько-польських відносин
було неминуче під час війни «проти всіх». Сформу-
валося два напрями польського визвольного руху:
Армія крайова (боролася за відновлення держави у
кордонах 1939 року) та Армія людова (боролась за
радянську Польщу). Між Армією крайовою та УПА
відбувалися збройні сутички, найвідомішою з яких
стала Волинська трагедія (липень 1943).
Радянський партизанський рух мав на меті ви-
зволення України від німецьких загарбників та від-
новлення радянської влади. Задля узгодження дій
партизанів з операціями Червоної армії був ство-
рений Український штаб партизанського руху
(УШПР; червень 1942) на чолі з Т. Строкачем.
Найвідоміші партизанські загони - О. Сабурова,
438 • Тематичні узагальнення
О. Федорова, С. Ковпака та ін. Радянські партиза-
ни проводили рейди в тил ворога (Карпатський
рейд С. Ковпака у 1943 р. під час битві на Курській
дузі).
Бойові дії 1942-1943 рр.
Після контрнаступу під Сталінградом (листопад
1942), у грудні 1942 р., розпочалося вигнання гітле-
рівців та їхніх союзників із південно-східної части-
ни України. Перший звільнений населений пункт
УРСР - с. Півнівка Ворошиловградської області
(18 грудня 1942). Протягом січня-березня 1943 р.
Червона армія звільнила значну частину Донбасу,
16 лютого 1943 р. вперше звільнено Харків. Курська
битва (липень-серпень 1943) відкрила шлях до
звільнення Лівобережної України. Протягом верес-
ня-листопада 1943 р. тривала битва за Дніпро.
6 листопада 1943 р. звільнено Київ.
З 24 грудня 1943 по 29 лютого 1944 р. тривали
наступальні операції на Правобережжі. Найрезуль-
тативнішою стала Корсунь-Шевченківська. У бе-
резні 1944 р. радянські війська вийшли на кордон із
Румунією, а у квітні - з Чехословаччиною.
Унаслідок Кримської наступальної операції
(8 квітня - 12 травня 1944) звільнено Крим. У трав-
ні 1944 р. з півострова було депортовано у віддалені
райони СРСР близько 200 тис. кримських татар, а
також греків, болгар, вірмен.
За результатами Львівсько-Сандомирської (13-
29 липня 1944) та Карпато-Ужгородської (вере-
сень-жовтень 1944) операцій було звільнено захід-
ні території України. 28 жовтня 1944 р. остаточне
вигнання німецьких окупантів з України заверши-
лося визволенням Закарпаття.
Українське питання на Тегеранській, Ялтинській
і Потсдамській конференціях
На Тегеранській конференції В. Черчилль запро-
понував визнати кордоном між СРСР і Польщею
лінію Керзона, адже вона більш-менш відповідала
етнографічному розмежуванню Польщі, України й
Білорусі. Остаточно питання про кордони Польщі
було розв’язане в лютому 1945 р. на Ялтинській
(Кримській) конференції. У Польщі залишалися
старовинні українські землі на захід від лінії Керзо-
на - Закерзоння (Холмщина, Підляшшя, Посяння,
Лемківщина) На конференції у Потсдамі у липні
серпні 1945 р. було затверджено кордони Польщі
згідно з домовленостями на Ялтинській конфе-
ренції.
Тематичні узагальнення • 439
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 27
Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 50-х років 20 ст.)
Дати подій
1945 р. - входження Закарпаття до складу УРСР.
Квітень 1945 р. - Україна - співзасновниця Організації Об’єднаних Націй (ООН).
Березень 1946 р. - ліквідація Української греко-католицької церкви (УГКЦ).
1946-1947 рр. - масовий голод в Україні.
Квітень-липень 1947 р. - проведення польською владою операції «Вісла».
Жовтень 1947 р. - проведення операції «Захід».
1951 р. - встановлення західного кордону УРСР.
Персонали
Олександр Богомолець - видатний учений-па-
тофізіолог, державний і громадський діяч, організа-
тор науки. Його праці сприяли розвитку майже всіх
напрямів патологічної фізіології, ендокринології,
дослідженням у галузі імунітету тощо. Вивчав біо-
логічні процеси старіння, обґрунтував провідні за-
сади геронтології. Його роботи про продовження
життя, боротьбу з багатьма на той час невиліковни-
ми хворобами стали науковим проривом, який за-
клав фундамент сучасної медицини.
Сергій Лебедєв - учений у галузі електротехні-
ки, розробник і конструктор першого в СРСР і в
континентальній Європі комп’ютера. Директор Ін-
ституту енергетики АН УРСР (з 1947). Розробив
головний принципи побудови електронної обчис-
лювальної машини (ЕОМ). Датою створення Малої
електронної обчислювальної машини (МЕОМ) вва-
жають 7 листопада 1951 р. За його керівництва і
особистої участі було створено 18 ЕОМ, 15 із них
випускали серійно.
Андрій Малишко - поет, перекладач, журналіст,
літературний критик, громадський діяч. Працював
у редакціях радянських газет. Перша поетична збір-
ка - «Батьківщина» (1936). Член Спілки письмен-
ників СРСР. У травні 1966 р. протестував проти по-
літичних арештів української інтелігенції. Автор
близько 50 поетичних збірок, лібрето опер, літера-
турно-критичних нарисів.
Максим Рильський - поет, перекладач, громад-
ський діяч, академік. Голова Спілки письменників
України (1943-1946), директор Інституту мисте-
цтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР
(1944-1964), який нині має його ім’я. Автор понад
ЗО поетичних збірок і поем, численних перекладів.
На початковому етапі творчості не був лояльним до
більшовицького режиму. Після арешту (1931) був
змушений стати на шлях виправдання комуністич-
ної дійсності. У 50-60-ті роки 20 ст. прагнув захис-
тити українську культуру і мову від русифікаційно-
го тиску.
Володимир Сосюра - поет, перекладач. Служив
в армії УНР. Упродовж 1923-1941 рр. займався
виключно літературною роботою. Старший науко-
вий співробітник Інституту мови і літератури АН
УРСР. Творчу спадщину поета постійно ревізувала
офіційна влада. Він також мусив вдаватися до само-
цензури.
Павло Тичина - український поет, державний і
громадський діяч. Директор Інституту української
літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. Міністр осві-
ти УРСР (1943-1948), голова Верховної Ради
УРСР (1953-1959). Перші вірші опублікував
1912 р. Ранній поезії притаманні музичний звуко-
пис, афористичність вислову, уміння передбачати
події, що очікували суспільство, яке намагалися по-
будувати на руїнах минулого і на крові власних бра-
тів. Поет належав до Вільної академії пролетарської
літератури, був най видатнішим творцем нової укра-
їнської літератури.
Володимир Філатов - офтальмолог і хірург, за-
сновник відомої офтальмологічної школи. Автор
понад 430 наукових праць із проблем офтальмоло-
гії, загальної та тканинної терапії. Успішно працю-
вав над проблемами офтальмохірургії, лікування
глаукоми, трахоми тощо; організатор першого у сві-
ті протиглаукомного диспансеру. Працював в Одесі.
Василь Кук - діяч українського визвольно-рево-
люційного руху 30-50-х років 20 ст. У Кракові за-
кінчив військові курси ОУН і був залучений до під-
готовки кадрів націоналістів та перекидання їх на
радянську територію. Після розколу в ОУН став на
бік прихильників С. Бандери, котрі створили Рево-
люційний провід ОУН. За його участю були підго-
товлені інструкції «Боротьба й діяльність ОУН під
час війни». Керував діяльністю ОУН на північно-
західних українських землях, Поділлі та східно-
українських теренах (з 1945). Після загибелі Р. Шу-
440 • Тематичні узагальнення
хевича (березень 1950) - командир УПА та
провідник ОУН в Україні. Визнав перемогу радян-
ської влади й закликав припинити боротьбу. Після
проголошення Декларації про державний суверені-
тет України брав активну участь у громадсько-полі-
тичному житті.
Йосип Сліпий - митрополит Української греко-
католицької церкви (з 1944), ректор Львівської гре-
ко-католицької духовної семінарії, яку 1928 р. пере-
творив на Богословську академію. Заарештований,
перебував в ув’язненні, на каторжних роботах та за-
сланні (1945 1963), згодом депортований за межі
СРСР, емігрував до Ватикану.
Поняття і терміни
Відбудова - період в історії України, пов’язаний
з відбудовою народного господарства, знищеного в
роки Другої світової війни Тривав до початку 50-х
років 20 ст.
Операція «Вісла» - комплекс заходів польського
комуністичного уряду (за активної підтримки
СРСР та Чехословаччини) з примусової депортації
українського населення з етнічних земель - Лемків-
щини, Холмщини, Підляшшя, Надсяння, - які уві-
йшли до складу Польщі за Потсдамською угодою.
Здійснювалася в кілька етапів (28 квітня 1947 - кі-
нець 1948). Місцем депортації були виділені Оль-
штинське, Гданське, Кошалінське, Щецінське й
Вроцлавське воєводства, де українців селили по де-
кілька родин на одне польське село.
Операція «Захід» - каральна акція уряду СРСР
проти УПА, примусова наймасовіша депортація на-
селення Західної України (21 жовтня 1947). Одним
із головних завдань операції було нейтралізувати
український визвольний рух на Західній Україні,
зокрема діяльність УПА та тих, хто їй співчував і
допомагав. Протягом одного дня з західних облас-
тей України до Казахстану й віддалених райо-
нів Сибіру депортували понад 78 тис. осіб.
«Ждановщина» - ідеологічна кампанія з пере-
слідування та дискредитації діячів культури і науки
в СРСР, інспірована секретарем ЦК КПРС А. Жда-
новим (з 1946). Нищівної критики зазнала діяль-
ність інститутів історії України та української літе-
ратури, творчих спілок, редакцій газет і журналів,
творчість видатних діячів української культури -
письменників, композиторів, режисерів тощо.
«Лисенківщина» - специфічний період у сіль-
ськогосподарській та біологічній науці й практиці,
пов’язаний із проявами культу особи президента
Всесоюзної академії сільськогосподарських наук
академіка Т. Лисенка. «Лисенківщина» проявляла-
ся у переслідуванні інакодумства в галузі сільгосп-
науки, гоніннях на вчених-генетиків, викладачів
біології, чиї концептуальні погляди не збігалися
з уявленнями Т. Лисенка. Генетика була названа
«продажною дівкою імперіалізму» і «буржуазною
лженаукою».
Космополітизм - система поглядів, що передба-
чає розширення поняття «Батьківщина» на весь
світ. Сьогодні космополітами називають, зокрема,
тих, хто вважає себе громадянами світу.
«Холодна війна» - період міжнародної напруже-
ності, ідеологічного та політичного протистояння
внаслідок загострення міжнародних відносин після
Другої світової війни між СРСР та США.
Україна - співзасновниця ООН
У червні 1945 р. УРСР стала членом-засновни-
цею ООН. Восени 1945 р. Підготовча комісія ООН
розробила порядок денний першої сесії Генеральної
Асамблеї ООН. Віцеголовою Підготовчої комісії
був обраний тодішній нарком закордонних справ
УРСР Д. Мануїльський. Зовнішньополітична ді-
яльність УРСР була цілком підпорядкована союз-
ному керівництву. Протягом 1945-1958 рр. УРСР
набула членства в 28 міжнародних організаціях
Встановлення кордонів УРСР
у міжнародних договорах
29 червня 1945 р. було підписано радянсько-
чехословацький договір про включення Закарпат-
ської України до складу УРСР. Після ратифікації
усіх необхідних документів 22 січня 1946 р. у складі
УРСР було створено Закарпатську область з цен-
тром у місті Ужгороді.
10 лютого 1947 р. було підписано мирний дого-
вір, що передбачав передачу Румунією СРСР Бесса-
рабії та Північної Буковини, а Угорщина відмови-
лася від претензій на Закарпаття
16 серпня 1945 р. у Москві було підписано Дого-
вір про радянсько-польський державний кордон:
його встановлено відповідно до лінії Керзона з дея-
кою корекцією на користь Польщі, проте останній
обмін територіями з Польщею відбувся в лютому
1951 р.
Посилення радянізацГї та репресії
у західних областях УРСР
Одразу після вигнання з території західних
областей УРСР німецьких військ на цих теренах
відновилися процеси радянізації, здійснюваної ре-
пресивними методами. Було проведено індустріа-
лізацію та суцільну колективізацію. Розгорнуто
Тематичні узагальнення • 441
кампанію з ліквідації неписьменності та розширено
мережу навчальних закладів.
Посилювалася русифікація, направлення зі схід-
них регіонів України на постійну роботу фахівців,
партійних функціонерів.
До віддалених районів СРСР було депортовано
значну кількість західноукраїнського населення.
Ліквідовано УГКЦ.
Український визвольний рух у 1944 - 50-х роках
20 ст.
До 1946 р. лідери УПА намагалися утримати під
контролем великі території і вели бої значними гру-
пами із застосуванням важкого озброєння проти ра-
дянських військ держбезпеки, прикордонників.
У цей період УПА втратила у боях до половини осо-
бового складу. Надалі було змінено тактику бороть-
би з радянською владою. Створювалися невеликі
мобільні групи, що давало можливість вести бо-
ротьбу партизанськими методами. Після загибелі
командувача УПА Р. Шухевича діяльність УПА
пішла на спад. Окремі групи діяли аж до 1956 р.
Обмін населенням між Польщею й УРСР.
Масові депортації (1944-1946).
Операції «Вісла» і «Захід»
9 вересня 1944 р. між прорадянським Польським
комітетом національного визволення та урядом
УРСР було підписано угоду про обмін населенням
- українців із території Польщі й поляків із терито-
рії УРСР під прикриттям добровільного переселен-
ня. Далеко не всі прагнули переселитися в Радян-
ський Союз. Попри тиск офіційних представників
обох держав, десятки тисяч українців рішуче відмо-
вилися від переселення. Навіть терор не давав ба-
жаних результатів. Протягом 1944-1946 рр. з Гали-
чини й Волині до Польщі було переселено понад
800 тис. поляків, а з Польщі в Україну - близько
півмільйона українців.
28 квітня 1947 р. у Польщі розпочалася акція
«Вісла» - примусове виселення українців углиб
країни.
Черговий етап протистояння повстанців і влади
був пов’язаний із виборами до Верховної Ради
СРСР у лютому 1946 р., які мали легалізувати ра-
дянську окупацію. Москва розгорнула у західних
областях України безпрецедентну за масштабами
акцію «Великої блокади», проте їй не вдалося по-
вністю досягти своєї мети. По всій Західній Україні
й у Польщі НКВС насаджував свою агентуру, яка
збирала інформацію про дії націоналістів. Загони
НКВС спалювали села, виселяли людей із місцево-
сті, де розташовувалися бази УПА. Ув’язнювали
«бандпосібників» або депортували їх цілими
сім’ями до Сибіру.
21-26 жовтня 1947 р. в УРСР було проведено
операцію «Захід» - депортацію цивільного населен-
ня з західних областей України з метою знищення
соціальної бази українського визвольного руху.
Було депортовано понад 77 тис. українців на спец-
поселення в Казахську РСР, Красноярський край,
Іркутську, Омську, Читинську та інші області
РСФСР.
Ліквідація УГКЦ
Радянський Союз не вважав за можливу діяль-
ність непідконтрольних йому релігійних організа-
цій. Після смерті митрополита А. Шептицького
(1 листопада 1944) відбулася ліквідація Греко-като-
лицької церкви. Новопризначений митрополит
Йосип Сліпий був заарештований з усім єпископа-
том (квітень 1945) за стандартним звинуваченням у
співпраці з німецькими окупантами.
У березні 1946 р. у Львові було скликано собор,
який прийняв рішення про скасування Берестей-
ської унії 1596 р. і підпорядкування галицької церк-
ви московському патріарху Алексію. УГКЦ змуше-
на була піти в підпілля.
Внутрішньополітична й економічна ситуація в УРСР
У березні 1946 р. затверджено п’ятирічний план
відбудови і розвитку народного господарства на
1946—1950 рр. Промисловість УРСР лежала в руї-
нах: те, що не встигли евакуювати, було знищено
або відступаючою радянською армією, або німець-
кою. Потребували відновлення шахти, металургійні
підприємства, електроенергетика. СРСР відмовився
від допомоги за планом Маршалла, тож необхідно
було віднайти внутрішні ресурси. Все це відбувало-
ся в умовах повернення до командно-адміністратив-
ної системи та диспропорції у використанні коштів
на користь військово-промислового комплексу.
Ускладнювали відбудовчі процеси брак робочої
сили та повільне впровадження досягнень науково-
технічного прогресу.
У сільському господарстві відновлювалися кол-
госпи. Унаслідок війни скоротилися посівїп площі
та поголів’я худоби. Селяни перебували у скрутно-
му соціально-економічному становищі, а держава не
поспішала вкладати гроші у відбудову села. Усклад-
нювалася ситуація післявоєнним голодом.
442 • Тематичні узагальнення
Масовий голод 1946-1947 рр.
Причини голоду:
• спустошення країни внаслідок війни;
• намагання влади виконати план хлібозаго
тівлі;
• посуха 1946 р.;
• викачування грошей із сільського господар-
ства для відбудови промисловості за рахунок сіль-
ського господарства;
• СРСР не визнавав факту голоду, продовжую-
чи вивезення хліба за кордон і відмовлявся від до-
помоги.
В охоплених голодом східних і південних облас-
тях України людські жертви становили близько
1 млн осіб.
Ідеологічні кампанії. «Чистки» творчої
інтелігенції. Культура й духовність
Державна влада після війни взяла курс на бо-
ротьбу з «буржуазним націоналізмом». Перші озна-
ки «закручування гайок» з’явилися в січні 1944 р.
коли розпочалося цькування кінорежисера і пись-
менника О. Довженка. Секретарю ЦК ВКП(б)
А. Жданову Сталін доручив приборкати «неслухня-
них» інтелектуалів. На пленумі Спілки письменни-
ків України (вересні 1947) критиці було піддано
письменників і поетів І. Сенченка, Ю. Яновського,
А. Малишка, М. Рильського і письменника-гумо-
риста Остапа Вишню, який незадовго до того повер-
нувся з ГУТАБу. Було затавровано вірш В. Сосюри
«Любіть Україну».
Вперше виявився на державному рівні анти-
семітизм. У січні 1953 р. оголошено про викриття
терористичної групи лікарів, половина з яких були
євреями.
Тематичні узагальнення • 443
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 28
Україна в умовах десталінізації (1953-1964)
Дати подій
1953-1954 рр. - повстання політичних в’язнів у сталінських концтаборах. Ліквідація ГУЛАГу (ГУТАБу ).
Лютий 1954 р. - входження Кримської області до складу УРСР.
1956 р. - XX з’їзд КПРС, засудження культу особи.
1959 р. - утворення Української робітничо-селянської спілки.
1959 р. - утворення Клубу творчої молоді «Сучасник» у м. Київ.
Персонали
Катерина Білокур - українська художниця, на-
родний художник УРСР. Авторка натюрмортів,
пейзажів, портретів. Її живопис - оригінальне яви-
ще у вітчизняному та світовому образотворчому
мистецтві. Тема її полотен — невмируща краса й ще-
дрі дари української природи. У них гармонійно
взаємодіють художні принципи й прийоми профе-
сійного станкового і народного декоративного жи-
вопису.
Левко Лук’яненко - дисидент, громадський діяч,
засновник Української робітничо-селянської спілки
(1959), засуджений за антирадянську діяльність до
смертної кари (1961), заміненої ув’язненням. У
1961-1976 рр. - у мордовських таборах, 1977-
1988 рр. - повторне ув’язнення за участь у правоза-
хисному русі, згодом відбував заслання Голова
Української Гельсінської спілки (з 1988). Автор
Акта проголошення незалежності України (1991).
Іван Світличний - поет, один із найкращих літе-
ратурних критиків 60-х років 20 ст., духовний про-
відник шістдесятників. Був двічі заарештований за
статтею «Антирадянська агітація і пропаганда»
(1965, 1972). У 1972 р. засуджений на 7 років табо-
рів суворого режиму та 5 років заслання.
Василь Стус - борець за незалежність України,
видатний український поет 20 ст., перекладач, про-
заїк, мислитель, літературознавець, правозахисник;
у 1972 р. засуджений до 5 років ув’язнення у табо-
рах; у 1980 р. повторно засуджений за правозахисну
діяльність (10 років таборів суворого режиму в
Мордовії), помер у карцері (1985).
Алла Горська - художниця, одна з центральних
постатей руху шістдесятників, убита за загадкових
обставин.
Ліна Костенко - поетеса-шістдесятниця, авторка
роману у віршах «Маруся Чурай»; 2010 р. запропо-
нувала читачам свій перший прозовий твір — «За-
писки українського самашедшого».
Євген Сверстюк - письменник, громадський
діяч, за критику антидемократичної політики за-
арештований (1972), засуджений на 7 років таборів
і 5-річне заслання.
Василь Симоненко - поет-шістдесятник, звину-
вачений у націоналістичних тенденціях, зазнав пе-
реслідувань влади. У 1962 р. був жорстоко побитий
кадебістами у м. Смілі, після чого здоров’я поета
дуже погіршилося. Помер у віці 28 років через хво-
робу нирок.
Лесь Танюк - політичний і громадський діяч, ре-
жисер театру і кіно, народний депутат Верховної
Ради кількох скликань. У 1959-1960 рр. став одним
із засновників Клубу творчої молоді «Сучасник» у
Києві, його першим президентом; один з ініціаторів
заснування товариства «Меморіал» у 1989 р.
Сергій Корольов — конструктор ракетно-косміч-
ної техніки, один із основоположників практичної
космонавтики. Народився в Житомирі. Був зааре-
штований, звинувачений у «контрреволюційній
троцькістській діяльності» і засуджений до 10 років
ув’язнення (1938). Після перегляду справи був на-
правлений до Конструкторського бюро особливого
режиму при НКВС СРСР (1940). З ім’ям С. Коро-
льова пов’язаний початок ери підкорення людством
космічного простору. Під його керівництвом ство-
рено більшість балістичних і геофізичних ракет, ра-
кет-носіїв, а також пілотованих космічних кораблів,
за допомогою яких уперше в історії виконано по-
льоти людини в космос (1961) та здійснено вихід
людини у відкритий космічний простір (1965). Ра-
кетно-космічні системи, розроблені під керівни-
цтвом С. Корольова, дали змогу здійснити запуски
штучних супутників Землі (1957) та Сонця (1961),
польоти автоматичних міжпланетних станцій до
Місяця (1959), Венери (1960), Марса (1964), здій-
снити м’яку посадку на поверхню Місяця (1966).
Поняття і терміни
Десталінізація - процес ліквідації наслідків ста-
лінізму, започаткований після смерті И. Сталіна.
Культ особи - безмірне звеличення особи, сліпе
поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка за-
444 • Тематичні узагальнення
ймає найвище становище в політичній чи релігійній
ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і
ролі лідера. В радянській історії вживається щодо
характеристики суспільно-політичного становища у
30-50-х роках 20 ст. в часи керівництва И. Сталіна.
Лібералізація (за «відлиги») - курс на пом’як-
шення політичного режиму, зокрема припинення
масових репресій, часткова реабілітація жертв ста-
лінських репресій, послаблення ідеологічного
контролю, заклики (часом декларативні) до віднов-
лення «соціалістичної законності».
Реабілітація - поновлення доброго імені, репута-
ції несправедливо заплямованої або безпідставно
звинуваченої людини.
Політичною реабілітацією вважають винесення
виправдовувального вироку під час перегляду спра-
ви за відсутню складу злочину або за недоведенням
участі в скоєнні злочину.
«Відлига» - неофіційна назва періоду історії
СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (дру-
га половина 50-х - початок 60-х років 20 ст.). Його
характерними рисами були певний відхід від жор-
сткої сталінської тоталітарної системи, спроби її
реформування в напрямку лібералізації, порівняна
демократизація гуманізація політичного та громад-
' ського життя. Вислів «хрущовська відлига» пов’я-
і заний із назвою повісті І. Еренбурга «Відлига».
Раднаргоспи (ради народного господарства) -
І державні органи управління, які були одним із клю-
! чових елементів реформи управління, що її почали
і реалізувати у лютому 1957 р. в СРСР. Будувалися
’ на основі територіального принципу й керували до-
! рученими їм галузями господарства у межах еконо-
мічно-адміністративних районів.
Шістдесятники - представники літературно-
і мистецької та суспільно-політичної течії серед
української інтелектуальної еліти наприкінці 50-х -
. на початку 70-х років 20 ст. Передумовою появи
шістдесятників були політичні зміни періоду деста-
’ лінізації, що супроводжувалася викриттям і засу-
. дженням масових репресій, демократизацією су-
спільно-політичного і культурного життя в Україні.
Дисидент - учасник руху, спрямованого проти
комуністичного тоталітарного режиму. В більших
' або менших масштабах у прихованій формі виявля-
ли себе протягом усієї історії СРСР. Після викрит-
тя культу особи Сталіна діяльність дисидентів ста-
ла активнішою і відвертішою. В Україні в 60-ті роки
20 ст. дисиденти акцентували увагу переважно
на порятунку нації, її духовної культури та мови.
З другої половини 70-х років активізувався рух за
права людини.
Участь українців у повстаннях
у сталінських концтаборах
Від середини 40-х до середини 50-х років 20 ст. у
системі ГУТАБу відбулося майже півсотні повстань,
що сприяли подальшій ліквідації цієї системи.
У 1948 р. на базі шести табірних відділень Нориль-
табору було створено табір особливого режиму -
Горлаг (Головний особливо режимний табір).
У травні 1953 р. Горлагу в’язні на чолі з українцем
Є. Грицяком припинили роботу й відмовилися
повертатися в житлову зону, до них приєдналися
в’язні інших табірних відділень. Вони вимагали
зменшення тривалості робочого дня, поліпшення
побутових умов, медичного обслуговування, пере-
гляду справ політв’язнів. Повстання було придуше-
не на початку липня. Одним із найбільших виступів
в’язнів у післясталінський період було Кенгірське
повстання в’язнів ГУТАБу. Повстання тривало
42 дні (травень-червень 1954), коли усі ув’язнені
відмовилися виходити на роботу. Повстанням керу-
вав Конспіративний центр націоналістів, переважно
українських. Хоча і це повстання було придушено,
влада вимушена була піти на певні поступки дчя
ув’язнених. На кінець 50-х років 20 ст. 70 % таборів
і колоній МВС СРСР було розформовано.
XX з'їзд КПРС. Десталінізація і лібералізація
суспільного життя
14 25 лютого 1956 р. відбувся XX з’їзд КПРС, на
якому М. Хрущов виступив із закритою доповіддю
«Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки».
У ній було піддано критиці сталінську політику за
організацію масових репресій, депортації під час ві-
йни. Ключовою у доповіді була критика особи, а не
системи, яка її породила. Доповідь визначала почат-
ком злочинної політики 1934 р„ тобто не було по-
ставлено під сумнів методи проведення колективі-
зації, Голодомор 1932-1933 рр. Доповідь не мала
наслідком зміну партійних засад управління. З ме-
тою впровадження заходів десталінізації ЗО червня
1956 р. було ухвалено постанову ЦК КПРС «Про
подолання культу особи та його наслідків». Десталі-
нізація наразилася на значний опір серед діячів ста-
лінської епохи. У відповідь М. Хрущов, залишаю-
чись першим секретарем ЦК КПРС, обійняв посаду
голови Ради міністрів СРСР і зосередив у своїх ру-
ках майже всю владу в державі.
До кінця 50-х років 20 ст. 3,5 млн осіб були реабі-
літовані. Проте не підлягали реабілітації особи, зви-
нувачені в «буржуазному націоналізмі». У 1961 р.
десталінізація поглибилася. Перейменовували міста,
колгоспи, вулиці, установи, названі на честь Сталіна,
Тематичні узагальнення • 445
зносили його пам’ятники. Було взято курс на лібе-
ралізацію партійного життя шляхом переростання
диктатури пролетаріату в загальнонародну державу.
Ухвалено рішення про регулярне оновлення на
чверть складу керівних органів КПРС, перебування
на найвищих посадах обмежено трьома термінами.
Республіканським органам було розширено повно-
важення.
Зміни адміністративно-територіального устрою:
входження Кримської області до складу УРСР
19 лютого 1954 р. видано указ президії Верховної
Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі
складу РРФСР до складу УРСР». Цей крок було
обґрунтовано спільною економікою, територіаль-
ною близькістю і тісними господарськими зв’язка-
ми між Кримською областю і Українською РСР. Ця
подія завершила формування сучасних кордонів
України. Того ж року з окраїнних районів Вінниць-
кої, Київської, Кіровоградської і Полтавської облас-
тей було утворено Черкаську область.
Зміни в управлінні господарством
З метою децентралізації управління промисло-
вістю та будівництвом було ліквідовано деякі мініс-
терства, сформовано економічні райони, утворено
раднаргоспи. Це дало можливість наблизити управ-
ління до виробництва та розширити господарчі пра-
ва на місцях, але не знімало проблеми взаємозв’яз-
ків підприємств і знищило зв’язки між окремими га-
лузями. Реформа не забезпечувала економічної
самостійності підприємств. Як наслідок, поступово
було повернуто стару систему управління.
У промисловості запроваджували здобутки НТР,
вдалося досягти збільшення обсягів випуску това-
рів народні вжитку. Проте перекіс на користь вій-
ськово-промислового комплексу залишався.
На селі було встановлено високий податок і за-
проваджено ліміт на утримання худоби і домашньої
птиці у присадибних господарствах, заборонено
утримувати худобу в містах і робітничих селищах.
Було реорганізовано МТС шляхом обов’язкового
викупу старої техніки колгоспами. Людський ре-
сурс витягувала з села хрущовська «надпрограма»
освоєння цілинних земель. Другою невдалою «над-
програмою» була «кукурудзяна кампанія». У «над-
програмах» постраждало і тваринництво, що при-
звело до зменшення поголів’я худоби.
Зародження дисидентського руху та його течії
Покращення політичної ситуації в СРСР за часів
«відлиги» призвело до нової хвилі національно-
визвольної боротьби та зародження й розвитку дис-
идентського руху. Його учасники використовували
різні форми: протести, звернення до керівництва
країни, «відкриті листи» поширення самвидаву та
створення дисидентських організацій. Першою ди-
сидентською організацією була Українська робіт-
ничо-селянська спілка (УРСС), заснована на Львів-
щині Л. Лук’яненком та І. Кандибою. Її учасники
визначали своєю метою побудову незалежної ра-
дянської соціалістичної держави. Вони виступали
проти монополії влади партійної верхівки, утисків
національно-культурного життя та русифікації.
У Львові відбувся закритий судовий процес над
УРСС (1961), який засудив Л. Лук’яненка до роз-
стрілу (замінено на 15 років позбавлення волі).
Протягом 1962-1965 рр. проведено судові про-
цеси над активними дисидентами, репресовано
П. Григоренка, 1. Світличного, П. Заливаху, В. Мо-
роза та ін.
Шістдесятництво
Лібералізація суспільно-політичного життя мала
наслідком появу громадян, які, не йдучи на прямий
конфлікт із владою, обстоювали активну життєву
позицію, сподіваючись, що їм вдасться своєю пра-
цею змінити суспільство на краще. У літературно-
мистецькому житті зародилося шістдесятництво як
наслідок хрущовської «відлиги» та лібералізації.
У Києві під егідою міськкому комсомолу виник
Клуб творчої молоді «Сучасник» (КТМ), який став
уособленням шістдесятництва. Його члени прово-
дили літературні вечори, присвячені творчості відо-
мих діячів української культури, мистецькі вистав-
ки, театральні постановки, організовували лекції з
історії України тощо. Він поєднував людей різних
професій - не лише літераторів, художників, а й чи-
мало науковців. Літературно-художні вечори вихо-
дили за межі культурництва й були важливими
громадськими подіями, у яких уже відчувалося від-
верте протистояння режиму.
У 1962 р. було висунуто вимогу спорудити па-
м’ятник жертвам репресій у Биківнянському лісі. Із
середини 60-х років 20 ст. у середовищі шістдесят-
ників почав формуватися опозиційний до тоталі-
тарного режиму рух. У засобах масової інформації
почали з’являтися матеріали, які критикували^гвор-
чість митців-шістдесятників. У відповідь вони поча-
ли відкрито виступати проти русифікації, дефор-
мованості й деградації радянського суспільства.
Майже всі шістдесятники зазнали утисків і ре-
пресій.
446 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 29
Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985)
Дати подій
1965 р. - перша хвиля масових затримань діячів антирежимного руху.
1970-1972 р. - вихід друком самвидавного «Українського вісника».
1972 р. - друга хвиля масових затримань діячів антирежимного руху.
1976 р. - утворення Української громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ).
Персонал її
Іван Дзюба (нар. 1931) - провідний літератур
ний критик 60-х років 20 ст., натхненник незалеж-
ного культурного життя в Києві, автор відомого
дослідження «Інтернаціоналізм чи русифікація?»,
у якому викрив русифікаторську політику влади
щодо союзних республік. Очолював відділ критики
журналу «Вітчизна» (1957-1962), звільнений за
«ідеологічні помилки». Затриманий у січні 1972 р„
виключений зі Спілки письменників України, заа-
рештований. Поновлений у Спілці письменників
(1980).
Валерій Марченко - український дисидент-
правозахисник, літературознавець, перекладач, жур-
наліст, учений-сходознавець. Викривав політику
влади, спрямовану проти української культури.
Вперше заарештований у 1973 р. Востаннє ув’яз-
нений 21 жовтня 1983 р. Член Української Гельсін-
ської групи. Помер у в’язниці.
Петро Григоренко - радянський генерал-майор,
правозахисник. Перебував у радянських тюрмах, та-
борах і божевільнях. Член-фундатор Московської
Гельсінської групи, підписав більшість її докумен-
тів, що побачили світ у 1976 1977 рр. Один із за-
сновників Української Гельсінської групи.
Микола Руденко - письменник, учасник радян-
сько-німецької війни (1941-1945). Наприкінці 60-х
років 20 ст. вийшли три збірки його поезій, поема
про Голодомор 1933 р. Від початку 70-х років
20 ст. - учасник правозахисного руху, голова Укра-
. їнської Гельсінської групи (1976), засуджений до
семи років таборів і п’яти років заслання (1977). У
1987 р. його звільнено.
В’ячеслав Чорновіл - учасник дисидентського
руху з середини 60-х років 20 ст. Випустив у самви-
даві книгу «Лихо з розуму» (1967), у якій ідеться
про події 1965 р., коли за «антирадянську» діяль-
ність було заарештовано та засуджено 20 україн-
ських інтелігентів. Книжка стала першою ґрунтов-
ною працею про ситуацію в Україні, яка потрапила
на Захід з України після закінчення Другої світової
війни і привернула увагу світової громадськості до
українського питання. Кілька разів ув’язнений. Ре-
дактор першого незалежного часопису - «Україн-
ський вісник» (1970-1972, 1987-1989), співзаснов-
ник Української Гельсінської спілки (1988). Один із
засновників Народного руху України. Фаховий по-
літик - народний депутат і учасник президентських
перегонів, лідер опозиції.
Михайло Брайчевський — історик та археолог,
нумізмат, громадський діяч. Голова київського осе-
редку Українського історичного товариства. Був од-
ним з ініціаторів створення Всеукраїнського това-
риства охорони пам’яток історії та культури. Автор
славнозвісної праці «Приєднання чи возз’єднання?
Критичні замітки з приводу однієї концепції»
(1966). В ній подана аргументована критика міфу
російської великодержавної історіографії про «воз-
з’єднання російського та українського народів у
1654 р.».
Олег Антонов - авіаконструктор, головний кон-
структор (з 1952), генеральний конструктор (з 1962),
керівник конструкторського бюро літакобудування
в Києві (нині - АНТК ім. О. Антонова). Під його
керівництвом розроблено понад 60 типів літаків та
планерів типу АН (пасажирських, транспортних та
ін.). Остання розробка - найбільший у світі чотири-
моторний транспортний літак АН-124 «Руслан»
(перший рейс відбувся 9 січня 1986).
Сергій Параджанов - кінорежисер, сценарист.
Вірменин, народжений у Тбілісі, уславив своїм
ім’ям українське кіно у світі. Світову славу приніс
фільм «Тіні забутих предків» (1964) за повістю
М. Коцюбинського.
Іван Миколайчук - актор, сценарист, режисер,
один із фундаторів українського поетичного кіно.
Зіграв 34 ролі у кіно, написав дев’ять сценаріїв, ав-
тор двох режисерських робіт. Серед найкращих
його ролей - молодий Тарас Шевченко у фільмі
«Сон» та Іван Палійчук у «Тінях забутих предків».
Поставив фільми «Вавилон-ХХ» (1980), «Така піз-
ня. така тепла осінь» (1981).
Володимир Івасюк - композитор, поет. Один із
основоположників української естрадної музики.
Тематичні узагальнення • 447
Провідне місце в творчості посідали пісні, що поєд-
нували традиції українського мелосу з інтонаціями
сучасної естрадної музики. Автор понад 100 пісень.
Усенародно популярними стали «Я піду в далекі
гори», «Червона рута», «Водограй» тощо.
Леонід Биков - актор театру і кіно, кінорежисер,
сценарист. Визнання принесли кінофільми про ра-
дянсько-німецьку війну 1941-1945 рр. - «В бій
ідуть лише “старі”» (1974) і «Ати-бати, йшли солда-
ти» (1977).
Олесь Гончар - письменник, громадський діяч,
академік. Автор трилогії «Прапороносці», в якій
оспівав подвиг народу в роки Другої світової війни.
Роман «Собор» присвячений проблемі збереження
історико-культурної спадщини українського наро-
ду. Активно виступав проти політики русифіка-
ції України.
Мустафа Джемілєв (нар. 1943) - один із провід-
ників кримськотатарського національного руху,
правозахисник, учасник дисидентського руху,
політв’язень. Разом зі співвітчизниками депортова-
ний до Узбекистану (1944). Приєднався до націо-
нального руху кримських татар за повернення на
рідну землю (1961); був одним із засновників у
Ташкенті молодіжно-студентського «Союзу крим-
ськотатарської молоді». Упродовж 1966-1983 рр.
заарештований шість разів. Провів в ув’язненні 15
років за звинуваченнями в націоналізмі та антира-
дянській діяльності, антидержавній пропаганді, в
укладанні та розповсюдженні антирадянських доку-
ментів. Понад триста днів голодував в Омській тюр-
мі (1975-1976). Голова Меджлісу кримськотатар-
ського народу (1991-2013). Депутат Верховної
Ради України кількох скликань. Нині — уповнова-
жений Президента України в справах кримськота-
тарського народу.
Микола Амосов - радянський та український лі-
кар, учений у галузі медицини та біокібернетики,
громадський діяч, академік Національної академії
наук України та Академії медичних наук України,
лауреат Ленінської премії, Державної премії УРСР
і Державної премії України в галузі науки і техніки.
Поняття і терміни
Період «застою» - назва передостаннього періо-
ду існування радянської економічної та політичної
системи (середина 60-х - початок 80-х років 20 ст.).
Для періоду «застою» характерне зниження осно-
вних економічних показників, що призвело до втра-
ти економічних позицій СРСР на міжнародній аре-
ні та загострення соціально-економічних проблем
усередині держави (уповільнення темпів зростання
реальних доходів населення; загострення житлової
проблеми; зниження рівня охорони здоров’я; заго-
стрення екологічних проблем). Поняття період «за-
стою» ввів у політичний лексикон лідер КПРС
М. Горбачов у другій половині 80-х років 20 ст.
Дефіцит — нестача на ринку певних товарів,
спричинена порушенням економічної рівноваги.
«Розвинений соціалізм» - радянська деологема,
яка була вигадана та запроваджена у компартій-
ній риториці з метою прикрити провал програми
побудови комунізму у СРСР до 1980 р. Хронологіч-
но «Період розвиненого соціалізму» майже збіга-
ється з т. зв. періодом застою або «брежнєвщиною».
Номенклатура — владна еліта, яка з’явилася вна-
слідок призначення на керівні посади, в СРСР та ін-
ших комуністичних державах; перелік посад, при-
значення на які визначали виключно партійні
органи.
Самвидав - літературні, публіцистичні й інші
тексти, виготовлені й поширені з метою висловлен-
ня протесту проти терору та всеосяжного контролю
держави / компартії у сфері друкованого й іншого
публічного слова. Унаслідок масових арештів інако-
думців (1972) політичний самвидав в Україні май-
же припинив існування.
Тамвидав — видання книги вітчизняного автора
за кордоном, переважно в радянські часи.
Правозахисник - у широкому розумінні людина,
яка сповідує філософію верховенства прав людини
висловлює власні думки, усвідомлюючи важливість
беззаперечного дотримання прав людини як єдиної
загальносвітової ідеології. У вузькому розумінні -
експерт у сфері прав людини.
Ідеологічні орієнтири партійно-радянського
керівництва та прояви «застійних» явищ
Радянське керівництво постало перед проблемою
нереальності досягнення заявленої мети - побудови
комунізму. КПРС була вимушена вигадати нову ре-
альність «розвинутий соціалізм». Особливо гостро
постала криза наприкінці 70-х на початку 80-х років
20 ст., коли на чолі партії та держави стояли особи
літнього віку. Спроби досягти воєнно-стратегічного
паритету з країнами НАТО завели Кремль у глухий
кут і зумовили зростання залежності радянської
наддержави від цих країн. Політика «розрядки» й
Гельсінські угоди створили нову ситуацію в-Україні
і сприяли трансформації дисидентського руз£у в рух
правозахисників. Прагнення утримати країни Ради
економічної взаємодопомоги (РЕВ) в економічній
залежності від Кремля вимагало постійного збіль-
шення витрат. Провал економічної реформи другої
448 • Тематичні узагальнення
половини 60-х років 20 ст. надав кризі радянського
комунізму всеохопного характеру. В Україні поча-
лася нова хвиля русифікації (1972). Через кризу
продуктивності праці в умовах колгоспного ладу
різко загострилася продовольча проблема. Було
ліквідовано ради народного господарства й віднов-
лено галузеву систему управління промисловістю
через мінісі ерства. Більшість українських підпри-
ємств знову підпорядкували центральним відом-
ствам. О. Косигін розпочав економічну реформу
(жовтень 1965). Реформа не виправдала сподівань.
Економіка залишалася директивною, командною.
Перший секретар ЦК КПУ П. Шелест (з липня
1963) був переконаним і послідовним прибічником
компартійної диктатури, проте виступив проти кур-
су на русифікацію За це П. Шелест був підданий
критиці на політбюро ЦК КПРС і увільнений від
обов’язків першого секретаря ЦК КПУ (березень
1972). За першого секретаря ЦК КПУ В. Щербиць-
кого (з травня 1972) розгорнулася кампанія бороть-
би з націоналізмом і національною обмеженістю. Її
очолив секретар ЦК КПУ з ідеології В. Маланчук
(«маланчуківщина»).
Конституція УРСР 1978 р.
Коли до поняття «розвинутий соціалізм» звикли,
було визнано доцільним прийняти нову Конститу-
цію. 7 жовтня 1977 р. було прийнято нову Консти-
туцію СРСР, а у квітні 1978 р. - Конституцію
УРСР. Вона декларувала УРСР як суверенну дер-
жаву союзі радянських республік, що має право
вільного виходу з СРСР. Заявлялося про те, що в
державі побудоване «розвинуте соціалістичне сус-
пільство», в якому створені могутні продуктивні
сили, неухильно підвищується добробут і культура
народу. Було закріплено положення про «керівну і
спрямовуючу силу радянського суспільства, ядро
його політичної системи - КПРС». В цілому Кон-
ституція 1978 р. мала декларативний характер і не
відповідали реаліям суспільного життя.
Економічна ситуація в УРСР
Реформи О. Косигіна передбачали розширення
самостійності підприємств, переведення їх на госп-
розрахунок, встановлення прямих зв’язків між під-
приємствами та економічно обґрунтованих цін.
Оцінка підприємств мала здійснюватися за показни-
ками рентабельності й прибутку. В СРСР називали
восьму п’ятирічку «золотою», стверджуючи, що пе-
ріод 1966-1970 рр. був найкращим за останні ЗО років.
Після незначних позитивних результатів коси-
гінської реформи в соціально-економічному житті
посилилися негативні тенденції: залишилася зрів-
нялівка в оплаті праці, частка економіки УРСР у
всесоюзній економіці залишалася високою, а ресур-
си спрямовувались у військово-промисловий комп-
лекс та важку промисловість. Зношеність основних
виробничих фондів уповільнювали економічні про-
цеси. Економічні проблеми породжували й соціаль-
ні: погіршилась екологічна ситуація, зменшувались
доходи населення та рівень охорони здоров’я. Як
наслідок - знижувався приріст населення.
Дисидентський рух: течії, форми і методи
боротьби. Українська громадська група
сприяння виконанню Гельсінських угод
Наступ консерваторів і цілковите припинення
кампанії десталінізації з приходом до влади
Л. Брежнєва викликали протест у передової інтелі-
генції. Події на прем’єрному показі фільму С. Пара-
джанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Украї-
на» (вересень 1965) стали першим у СРСР відкри-
тим колективним політичним протестом за весь
післясталінський період. Тоді ж І. Дзюба розпочав
роботу над працею «Інтернаціоналізм чи русифіка-
ція?» - маніфестом українських дисидентів і най-
важливішим документом українського самвидаву
Резонанс мала стаття М. Брайчевського «Приєд-
нання чи возз’єднання?» На початку 1970 р. у Льво-
ві вийшов перший номер часопису «Український
вісник» - першого в Україні позацензурного жур-
налу. Його ініціатором і головним редактором був
В. Чорновіл. У січні 1972 р. новою хвилею арештів
розпочався широкий наступ на дисидентів, назва-
ний «великим погромом».
Арешти 1972-1973 рр. підірвали опозиційний
рух. Однак незабаром він відновився у правозахис-
ній формі.
У серпні 1975 р. радянські газети опублікували
повний текст Заключного акта Гельсінської наради
з питань безпеки та співробітництва в Європі. Спи-
раючись на нього, дисиденти зробили спробу ле-
гально обстоювати право на інакомислення. У Киє-
ві було створено Українську громадську групу
сприяння виконанню Гельсінських угод (Україн-
ська Гельсінська група, УГГ; листопад 1972).
У дисидентському русі виділилося три напрями:
• правозахисник -
• релігійний (за визнання свободи совісті, від-
новлення УГКЦ та діяльність протестантських ор-
ганізацій);
• національний (проти русифікації та шовініст-
ської політики Москви).
Тематичні узагальнення • 449
Кримськотатарський національний рух
Мета руху - повернення на історичну Батьків-
щину, збереження самобутньої культури, реалізація
прав і свобод людей.
У кримськотатарському національному русі ви-
різнялися дві течії:
• поміркована - розв’язання проблем у рамках
радянських законів, через подання петицій;
• радикальна — залучення до розв’язання питан-
ня міжнародних організацій, зокрема й ООН.
Водночас у молодіжному середовищі виникла
ідея створення «Союзу кримськотатарської молоді
з повернення на Батьківщину» (у квітні 1962 актив-
них учасників організації заарештували). Активі-
зувався рух у 70-80-х роках 20 ст. завдяки між-
народними кампаніями на підтримку одного з його
лідерів - М. Джемілєва.
Культура й духовність
Соціально-економічна криза 70-80-х років
20 ст. позначилася на культурному житті. Скоро-
чувалися витрати на освіту, хоча з 1972 р. було за-
проваджено загальнообов’язкову середню освіту.
Збільшувалося вивчення російської мови та руси-
фікаційний тиск в усіх сферах культури та життя.
Водночас значних успіхів досягла вітчизняна наука.
У літературі відзначилися шістдесятники —
І. Драч, М. Вінграновський, В. Стус, В. Шевчук.
Більшість із них зазнали переслідувань.
Розвивалося музичне мистецтво (композитори
О. Білаш, П. Майборода, І. Шамо, М. Скорик). Ви-
сокого рівня досягли музичні та театральні творчі
колективи.
У 70-ті роки 20 ст. з’явилося нове поетичне, кіно.
При цьому відомі режисери також зазнавали пере-
слідувань з боку органів влади.
450 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ ЗО
Відновлення незалежності України (1985-1991)
Дати подій
Квітень 1985 р. - початок «перебудови».
26 квітня 1986 р. катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (АЕС).
Вересень 1989 р. - створення Народного руху. України за перебудову.
Березень 1990 р. - проведення перших альтернативних виборів до Верховної Ради УРСР.
16 липня 1990 р. - ухвалення Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України.
Жовтень 1990 р. - Революція на граніті.
24 серпня 1991 р. - ухвалення Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України.
1 грудня 1991 р. - проведення Всеукраїнського референдуму та обрання Президента України.
Персонали
Леонід Кравчук — політичний і державний діяч,
перший всенародно обраний Президент України
(1991-1994). Завідувач ідеологічного відділу ЦК
КПУ (з 1988). Голова Верховної Ради УРСР (з лип-
ня 1990). Під час серпневого (1991) путчу в Москві
відмовився виконувати накази нелегітимного
ДКНС, невдовзі заявив про вихід із КПРС. Під його
керівництвом ВР УРСР проголосила 24 серпня
1991 р. незалежність України. 7-8 грудня 1991 р.
разом із президентом Росії Б. Єльциним і головою
ВР Білорусі С. Шушкевичем брав участь у нараді в
Біловезькій Пущі (Білорусь), на якій було ухвалено
рішення про ліквідацію СРСР.
Поняття і терміни
«Перебудова» - політичний курс реформатор-
I ської частини радянського керівництва, що реалізо-
' вувався в СРСР у 1985-1991 рр. Його суть поляга-
' ла у спробі шляхом «революції згори» здійснити
і системну модернізацію суспільства.
Гласність - ліквідація цензури в СРСР М. Горба-
I човим, складова проголошеної ним програми ре-
. форм («перебудови»).
Плюралізм - багатоманітність, розмаїття рівно-
правних конкуруючих течій, сил у політиці, ідеоло-
гії, релігії тощо.
Український національно-демократичний рух -
рух за створення незалежної демократичної україн-
ської національної держави, що сформувався в роки
перебудови та став основою І Іародного руху України.
Багатопартійність - один із головних елементів
демократичної політичної системи, адже саме полі-
тичні партії є зв’язувальною ланкою між урядом і
народом. У демократичному суспільстві через партії
уряд звертається до мас по підтримку й забезпечує
соціальну базу для здійснення свого курсу, а народ
, може на найвищому рівні виражати власну думку і
таким чином впливати на корегування офіційної
лінії. Процес формування багатопартійної системи
в Україні триває, активізується пошук партіями
власного політичного обличчя та визначення місця
в суспільстві.
Суверенітет риса, притаманна державі, яка по-
лягає у незалежності від інших держав та самостій-
ності у врегулюванні внутрішніх проблем. Складові
суверенітету: контроль за територією, незалежність,
вільний від зовнішнього втручання політичний, со-
ціальний та економічний устрій тощо.
Незалежність - верховенство держави на своїй
території і незалежність у міжнародних відносинах.
Ринкові відносини економічні відносини, за
яких обмін товарами і послугами відбувається за
цінами, що автоматично склалися на основі попиту
і пропозиції в конкурентній боротьбі.
Референдум у державному праві прийняття
електоратом (виборцями) рішення з конституцій-
них, законодавчих або інших внутрішньо- чи зов-
нішньополітичних питань.
Президент - багатозначне поняття: 1) виборний
голова, керівник установи, організації, товариства
тощо; 2) голова держави в країнах із республікан-
ською або змішаною формою правління.
Інфляція - тривале зростання загального рівня
цін, що, відповідно, є свідченням зниження купі-
вельної спроможності грошей.
Початок «перебудови» в СРСР пов’язаний із
обранням М. Горбачова на посаду генерального се-
кретаря ЦК КПРС (березень 1985). У квітні 1985 р.
проголошено про початок процесу перебудови ра-
дянського суспільства. Причини необхідності змін в
СРСР:
• збільшення відставання від країн Заходу;
• гонка озброєнь, яка підривала економіку;
• концентрація влади в руках партійної номен-
клатури;
Тематичні узагальнення • 451
• відсутність розподілу влади й демократичних
принципів керівництва;
• катастрофічний стан економіки та соціальної
сфери.
Протягом 1985-1988 рр. розроблено концепцію
перебудови, було здійснено перші економічні ре-
форми, ухвалено програму «прискорення» соціаль-
но-економічного розвитку. Запроваджено елементи
ринкової економіки.
Непослідовність реформ та особливості їхнього
впровадження на місцях призвели до падіння еко-
номіки, зростання інфляції та соціального напру-
ження. Керівництво СРСР протягом 1988-1991 рр.
намагалося здійснити політичні перетворення шля-
хом' Впровадження політики «гласності» та перейти
до регульованої ринкової економіки. Проте безсис-
темність та обмеженість реформ призвели до оста-
точного розвалу економіки та занепаду господар-
ства СРСР.
Чорнобильська катастрофа
Найбільша екологічна й техногенна катастрофа в
історії України сталася внаслідок вибуху на четвер-
тому енергоблоці ЧАЕС (26 квітня 1986). Причи-
ною аварії була низька якість проектування й ви-
готовлення устаткування для АЕС. Керівництво
країни намагалося спочатку приховати, а потім при-
меншити наслідки катастрофи. Це спричинило хви-
лю екологічних протестів. Лише у серпні 1990 р.
Україну було оголошено зоною екологічного лиха.
Шахтарські страйки
Улітку 1989 р. припинили роботу одночасно ба-
гато шахт. Страйк розпочався в Кузбасі, потім до
нього приєдналися українські шахтарі з Макіївки.
Незабаром страйкувало майже півмільйона шахта-
рів у Донецькому і Львівсько-Волинському вуг ль-
них басейнах. Найбільше робітників не задовольня-
ли навіть не умови праці, а дефіцит продовольчих і
промислових товарів, низька заробітна плата. Полі-
тичних вимог шахтарі не висували.
Гласність і політичний плюралізм.
Український національно-демократичний рух
Реалізація політики гласності відкрила нові
можливості для національно-демократичних сил.
Відбулося помітне зростання суспільно-політичної
активності населення. Одним із перших у Києві
було створено Український культурологічний клуб
(УКК; 1987), який обговорював проблеми, що не
виходили за межі історії та культури. У Львові було
організовано Товариство Лева (жовтень 1987),
а в Київському державному університеті ім.
Т. Г. Шевченка з’явилася студентська організація
«Громада» (весна 1988). На базі УГГ було створено
політичну організацію всеукраїнського масштабу -
Українську Гельсінську спілку (1988). Виникли
нові громадські організації (Товариство української
мови ім. Т.Г. Шевченка, історико-просвітницьке то-
вариство «Меморіал» та ін.). Відновився випуск
журналу «Український вісник» (1987) - першого в
Україні легального незалежного громадсько-полі-
тичного видання. Програма Народного руху Украї-
ни за перебудову на чолі з І. Драчем (НРУ; вересень
1989) не містила вимог негайного здобуття неза-
лежності України й орієнтувала на підтримку полі-
тики перебудови.
Зміни в політичному керівництві УРСР
Україна в перші роки «перебудови» залишалася
під контролем консервативних сил, очолюваних
першим секретарем ЦК КПУ В. ГЦербицьким.
УРСР була справжнім «заповідником застою».
Тільки у вересні 1989 р. на чолі ЦК КПУ відбулися
зміни. Республіканську партійну організацію очо-
лив В. Івашко.
Формування багатопартійної системи.
Вибори до Верховної Ради УРСР
і до місцевих рад 1990 р.
Вибори народних депутатів СРСР (березень
1989) показали необхідність зміни виборчого зако-
нодавства, що передбачало обрання депутатів лише
у виборчих округах. Напередодні виборів 43 нефор-
мальні організації на чолі з Народним рухом Украї-
ни утворили Демократичний блок. Лише у трьох
областях України їм вдалося перемогти представ-
ників КПУ.
На початку 90-х років 20 ст. з’явилися перші по-
літичні партії:
• Українська національна партія (жовтень
1989) — Львів, нечисленна;
• Українська республіканська партія (квітень
1990) - Київ; основна мета - створення Української
самостійної держави. У національному питанні про-
голошено рівність громадян незалежно від похо-
дження та національності;
• Українська християнсько-демократична пар-
тія (квітень 1990) — Львів; - л
• Ліберально-демократична партія (червень
1990) - Київ;
• Демократична партія України (вересень
1990) - Теребовля;
• Партія зелених України (вересень 1990) - Київ;
452 • Тематичні узагальнення
• Партія демократичного відродження України
(грудень 1990).
У 1990 р. з лав КПУ розпочався масовий вихід
членів, ті ж, що залишилися, - пасивно спостерігали.
У 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради
УРСР на альтернативній основі Демократичний
блок отримав 111 мандатів із 442.
Декларація
про державний суверенітет України
Новообраний парламент розпочав діяльність у
травні 1990 р. У Верховній Раді сформувалися два
блоки депутатів - парламентська більшість, так зва-
на «група 239» («За суверенну Радянську Украї-
ну») на чолі з О. Морозом і опозиційна «Народна
рада» § лідером І. Юхновським.
16 липня 1990 р. було ухвалено Декларацію про
державний суверенітет України, яка проголошувала
верховенство та незалежність влади УРСР у вну-
трішніх та зовнішніх справах.
Революція на граніті
У відповідь на небажання Верховної Ради УРСР
здійснювати задекларовані революційні перетво-
рення 1 жовтня 1990 р. кількома регіонами України
прикотилися страйки, а вже 2 жовтня 1990 р. у Киє-
ві розпочався масовий студентський страйк — «Ре-
волюція на граніті». Студенти вимагали продовжен-
ня демократизації УРСР, недопущення підписання
нового союзного договору, перевибори у Верховну
Раду УРСР. Протести мали результат, вимоги сту-
дентів було частково задоволено.
Створення Автономної Республіки Крим (АРК).
Меджліс кримськотатарського народу
(червень 1991)
Активізація громадських рухів під гаслами «пе-
ребудови» сприяла розвитку кримськотатарського
національного руху. Було створено громадсько-по-
літичну Організацію кримськотатарського націо-
нального руху (ОКНР) на чолі з М. Джемілєвим
(квітень травень 1989). Кримських татар підтри-
мав Народний рух України. Під тиском численних
акцій влада була змушена дозволити кримським та-
тарам повернутися на історичну батьківщину. 20
січня 1991 р. відбувся референдум серед кримчан
щодо відновлення Кримської АРСР. Верховна Рада
УРСР 12 лютого 1991 р. ухвалила закон, за яким у
межах території Кримської області відновлювалася
Кримська АРСР у складі УРСР. Загальнонаціо-
нальний Курултай відкрився у Сімферополі 26
червня 1991 р. 28 червня 1991 р. Курултай опублі-
кував Декларацію про національний суверенітет
кримськотатарського народу.
Спроба державного перевороту в СРСР
у серпні 1991 р. Акт проголошення
незалежності України
У ніч на 19 серпня 1991 р. група вищих керів-
ників СРСР зробила спробу перебрати на себе всю
повноту влади, створивши так званий Державний
комітет надзвичайного стану (ДКНС, рос. ГКЧП) -
стався «серпневий путч». їхня мета - зупинити
процес демократизації суспільного життя і поверну-
тися до становища, яке існувало в країні до «пере-
будови». Силові структури відмовилися підтри-
мати путчистів. Організатори перевороту визнали
поразку.
Головні події в Україні відбувалися в Києві, де
прихильники путчу намагалися змусити Л. Кравчу-
ка підтримати їх. ЦК КПУ фактично підтримала
заколотників, а сам Л. Кравчук зайняв вичікуваль-
ну позицію. Вже надвечір 20 серпня Президія Вер-
ховної Ради України заявила, що постанови ГКЧП
на території республіки не визнаються Вранці 24
серпня 1991 р. в Києві відкрилася позачергова сесія
Верховної Ради України. Увечері Верховна Рада
346 голосами схвалила Акт проголошення незалеж-
ності України. Референдум на підтвердження Акта
проголошення незалежності України призначили
на 1 грудня 1991 р., одночасно з виборами Прези-
дента України. Президія Верховної Ради 26 серпня
видала указ про тимчасове припинення діяльності
Компартії України, а ЗО серпня було заборонено ді-
яльність КПРС на території України
Референдум і вибори Президента України
1 грудня 1991 р. Розпад СРСР. Міжнародне
визнання України
У жовтні 1991 р. було ухвалено Закон «Про гро-
мадянство України» і концепцію оборони та розбу-
дови Збройних Сил, що передбачала нейтральний,
без’ядерний і позаблоковий статус. На референдумі
1 грудня понад 90 % громадян дали позитивну від-
повідь на запитання «Чи підтверджуєте Ви Акт про-
голошення незалежності України?». Президентом
України став Л. Кравчук. 7-8 грудня президент Ро-
сійської Федерації Б. Єльцин, Президент України
Л. Кравчук і голова Верховної Ради Білорусі
С. Шушкевич зібралися в Біловезькій Пущі під
Мінськом і заявили, що СРСР як суб’єкт міжнарод-
ного права припиняє існування. 8 грудня 1991 р.
вони підписали угоду про створення Співдружно-
сті Незалежних Держав (СНД) Упродовж грудня
Тематичні узагальнення * 453
незалежну Україну визнали 68 держав, а серед пер-
ших були Канада та Польща.
Культура. Духовне відродження
У 1989 р. було прийнято закон про державну
мову, який гарантував статус української мови. У
1991 р. ухвалено закон про освіту, метою якої ви-
значено всебічний розвиток людини як особистості
та найвищої цінності суспільства. Активно розвива-
лися суспільні науки, які піддавалися жорстокому
ідеологічному тиску в роки СРСР. Оновлення охо-
пило літературу, відбувалася активізація театраль-
ного життя.
З початком перебудови почали виходити друком
заборонені раніше твори «Розстріляного відроджен-
ня». Важливою віхою національно-культурного
життя став проведений фестиваль української пісні
«Червова рута» (з 1989).
Незважаючи на позитивні зрушення, в умовах
економічної нестабільності та адміністративної еко-
номіки фінансування культури досі здійснюється за
залишковим принципом.
454 • Тематичні узагальнення
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 31
Становлення України як незалежної держави
Дати подій
6 грудня 1991 р. - заснування Збройних Сил України.
Липень 1994 р. - обрання Л. Кучми Президентом України.
1995 р. - обрання України членом Ради Європи (РЄ).
28 червня 1996 р. - ухвалення Конституції України.
Вересень 1996 р. - запровадження національної грошової одиниці гривні.
Жовтень-грудень 2004 р. - Помаранчева революція, обрання Президентом України В. Ющенка.
Персоналі'!
Леонід Кучма - державний, політичний і громад-
ський діяч. Президент України (1994-2005). Запро-
вадив'Програму радикальних економічних перетво-
рень. Співголова Конституційної комісії (1994-1996).
Активно сприяв прийняттю Конституції України.
Зовнішня політика Президента забезпечила Україні
повноправне членство у міжнародному співтовари-
стві, Раді Європи та інших організаціях.
Віктор Ющенко — політичний і державний діяч,
Президент України (2005-2010). Балотувався на
пост президента як самовисуванець. Після 2-го туру
заявив про фальсифікацію результатів голосування.
Це викликало збурення, масові протести та кампа-
нію непокори «Помаранчева революція». Підтри-
мав конституційну реформу, що обмежувала повно-
важення Президента.
Любомир Гузар - верховний архієпископ Україн-
ської греко-католицької церкви (2001-2011), митро-
полит Львівський і Галицький, єпископ Кам’янець-
Подільський, кардинал. За працю «Митрополит Ан-
дрей Шептицький — провісник екуменізму» (1972)
отримав ступінь доктора богослов’я. Перебував на
еміграції (1944-1993), повернувся в незалежну
Україну. Служив духівником у Львівській духовній
семінарії св. Духа. Член ініціативної групи «Першо-
го грудня».
Леонід Каденюк - льотчик-космонавт, перший
космонавт незалежної України. Герой України.
Здійснив космічний політ на кораблі «Колумбія»
(19 листопада - 5 грудня 1997). Під час польоту
брав участь у виконанні спільного біологічного
українсько-американського експерименту з трьома
видами рослин.
Поняття і терміни
Корупція - негативне суспільне явище, яке про-
являється у злочинному використанні службовими
особами, громадськими й політичними діячами їх-
ніх прав і посадових можливостей із метою особис-
того збагачення.
Тіньова економіка - господарська діяльність,
яка відбувається поза офіційним (державним) облі-
ком і контролем та не відображається в офіційній
статистиці. Діяльність таких суб’єктів не передба-
чає наповнення бюджету й державних фондів, вони
не сплачують податків, збільшуючи власні прибутки.
Олігарх - представник великого капіталу з над-
мірним впливом у медіа та владі, що становить зна-
чну загрозу стабільності та успіху держави, її демо-
кратичному та економічному розвитку.
Помаранчева революція - сукупність протестів,
мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадян-
ської непокори в Україні на підтримку Віктора
Ющенка як реакція на оприлюднення ЦВК поперед-
ніх результатів голосування у другому турі президент-
ських виборів з ознаками масових фальсифікацій.
Поліконфесійність — наявність багатьох релігій-
них течій на території однієї країни внаслідок пара-
лельної діяльності як найпоширеніших релігій, так і
їхніх відгалужень, напрямів, сект.
Державотворчі процеси в незалежній Україні
• 24 серпня 1991 р. - ВР затвердила постанову
про негайні заходи із запобігання можливим спро-
бам військового перевороту;
• жовтень 1991 р. - прийнято Закон України
«Про громадянство України»;
• 6 грудня 1991 р. - ВР ухвалила Закон «Про
Збройні Сили України»;
• середина січня 1992 р. - президія ВР України
видала указ «Про Державний гімн України, а 28 січ-
ня національний синьо-жовтий прапор було затвер-
джено як Державний прапор України;
• 19 лютого - ВР затвердив Тризуб як малий
Державний герб України;
• початок січня 1992 р. - введення в обіг власної
грошової одиниці — купонів багаторазового вико-
ристання;
• жовтень 1993 р. - ВР прийняла Воєнну док-
трину, яка проголошувала, що Україна не вбачає
Тематичні узагальнення •
в сусідніх країнах супротивників і не є потенційним
противником жодної держави;
• 1 вересня 1996 р. - введення в обіг української
національної валюти - гривні.
Ускладнювали державотворчі процеси непідго-
товленість українського суспільства та відсутність у
правлячих кіл чіткої концепції державотворення.
Економічні проблеми поглиблювалися через
зв’язок економіки України з економіками колишніх
радянських республік.
Повернення кримських татар на батьківщину.
Статус Криму
Проголошення незалежності України відкрило
шлях кримським татарам до повернення на істо-
ричну батьківщину. У грудні 1991 р. Президент
Л. Кравчук заявив, що для їхнього повернення по-
трібно створити належні умови. 29 квітня 1992 р.
Верховна Рада України ухвалила Закон України
«Про статус Автономної Республіки Крим», а 17 бе-
резня 1995 р. - Закон України «Про Автономну
Республіку Крим». Статус Автономної Республіки
Крим було підтверджено і у Конституції - не-
від’ємна автономна республіка у складі України.
Суспільно-політичне життя.
Особливості формування багатопартійності
Після проголошення Незалежності України за-
лишалася чинною Конституція 1978 р. Хоча до неї
були внесені зміни, проте вони не роз’яснювали ре-
ального розподілу влади між різними її гілками. Це
призводило до постійних суперечок між ними. Про-
тистояння Президента України і Верховної Ради на
тлі всеохопної кризи закінчилося рішенням обох
сторін достроково припинити повноваження.
У березні й квітні 1994 р. відбулися вибори до
Верховної Ради України. Вони вперше проводили-
ся на багатопартійній основі, але за мажоритарною
системою. До початку виборчої кампанії сформува-
лись нові політичні сили: прихильники комуністич-
ної ідеї заснували Соціалістичну партію України
(СПУ) на чолі з О. Морозом. Аграрна частина ком-
партійно-радянської номенклатури утворила Се-
лянську партію України (СелПУ). Перетворився на
повноцінну політичну партію і Народний рух, який
очолив В. Чорновіл. Відбулося відновлення заборо-
неної Компартії України (КПУ) на чолі з П. Симо-
ненком. Сформований парламент потрапив під
контроль комуністів, які набрали відносну біль-
шість голосів. У червні й липні 1994 р. відбулися
позачергові вибори Президента України. Президен-
том став Леонід Кучма.
Конституцію України було ухвалено у результа-
ті тривалого конституційного процесу, початок яко-
му поклало ухвалення Декларації про державний
суверенітет України. Найскладнішою виявилася
проблема розподілу владних повноважень між Вер-
ховною Радою та Президентом України. Після пре-
зидентських виборів 1994 р. було створено нову
Конституційну комісію з двома співголовами -
Л. Кучмою і О. Морозом, які уклали Конституцій-
ний Договір. 26 червня 1996 р Л. Кучма підписав
указ «Про проведення Всеукраїнського референду-
му з питання ухвалення нової Конституції Украї-
ни». Бажаючи не допустити поглиблення політич-
ної кризи, Верховна Рада 28 червня проголосувала
за ухвалення Конституції.
У розпал подій Помаранчевої революції як комп-
ромісне рішення між владою і опозицією було вне-
сено зміни до Конституції (8 грудня 2004), згідно
з якими повноваження Президента було значно
обмежено. Україна стала парламентсько-президент-
ською республікою.
Економіка України в 1991-2004 рр.
Україна успадкувала економічну кризу від ра-
дянських часів. Економіка опинилась у ситуації,
коли командно-адміністративна система вже була
зруйнована, а ринкова - ще не була побудована.
Тісний зв’язок української економіки з російською
мав негативні наслідки. Запроваджена фактично лі-
бералізація цін у Росії на початку 90-х років 20 ст.
призвела до стрибка інфляції в Україні. Приборкання
інфляції призвело до наростання соціальних про-
блем. Задля стримування інфляції було впровадже-
но фіксований курс купонокарбованця. Та це лише
призвело до збільшення тіньової економіки. Купі-
вельна спроможність населення була мінімальною.
У 1995-1998 рр. здійснювалася сертифіката
приватизація.
Наступним кроком стала грошова приватизація.
Почалася концентрація власності на засоби ви-
робництва в руках невеликої групи людей, що при-
звело до остаточного формування прошарку олігар-
хів.
Запровадження гривні
Повноцінну національну валюту планувалося за-
провадити ще у 1992 р. Проте стрімке падінря еко-
номіки змусило відкласти цей процес, аби стабілізу-
вати ситуацію. Економічні реформи Президента
Л. Кучми передбачали відмову від невмотивованого
втручання в економічні відносини. У вересні 1996 р.
в обіг запровадили гривню, що поліпшило умови
456 • Тематичні узагальнення
для подолання доларизації економіки й припинен-
ня «втечі» вітчизняних капіталів за межі країни. Іс-
тотною вадою грошової реформи був завищений
курс гривні щодо долара та інших валют, що підри-
вало можливості експорту.
Демографічні й міграційні процеси були безпо-
середнім наслідком економічної та екологічної си-
туації в країні. Максимуму населення України було
досягнуто у 1993 р. При цьому народжуваність ста-
ла меншою за смертність ще у 1991 р., проте пози-
тивний приріст населення забезпечувався повер-
ненням в Україну значної кількості людей з-за
кордону.
Надалі Україна увійшла у стадію депопуляції -
перевищення смертності над народжуваністю.
Складна соціально-економічна ситуація спричи-
нила різноманітні міграційні процеси. Проблеми,
що охопили сільське господарство, призвели до ма-
сового виїзду населення, особливо молоді, із сіль-
ської місцевості. Широкомасштабною стала трудова
еміграція, яка охопила всі регіони України та була
спрямована як на Захід, так і на Схід.
Початок інтеграції в європейський
і світовий простір
• ЗО січня 1992 р. Україна стала членом Конфе-
ренції з безпеки та співробітництва в Європі;
• 5 грудня 1994 р. у Будапешті відбувалася зу-
стріч глав держав і урядів - учасниць І Іаради з без-
пеки та співробітництва в Європі. США, Російська
Федерація та Велика Британія надали Україні гаран-
тії безпеки у разі відмови від ядерного озброєння;
• у січні 1994 р. Україна першою з країн СНД
приєдналася до ініційованої НАТО програми
«Партнерство заради миру» (ПЗМ);
• липні 1997 р. було підписано Хартію про осо-
бливе партнерство між Україною та НАТО;
• 9 листопада 1995 р. Україна стала членом Ради
Європи;
• у 2007 р. розпочато переговори про укладення
нового договору, який мав замінити Договір про
партнерство і співробітництво з ЄС.
Політична розбудова суспільства
Рухи протесту на початку 2000-х років були
пов’язані з черговими президентськими виборами
(31 жовтня 1999), на яких перемогу здобув Л. Кучма.
Його друге президентство ознаменувалося пев-
. ною економічною стабілізацією і загостренням сус-
пільно-політичної ситуації. Скандал розгорівся че-
рез зникнення опозиційного журналіста Г. Гонгадзе,
до якого нібито був причетний Л. Кучма. Це при-
звело до початку акції «Україна без Кучми».
Після чергових парламентських виборів 2002 р
опозиція провела низку масштабних акцій протесту
під гаслами «Повстань, Україно!». Жодна з них не
досягла мети, проте мала значний вплив на політич-
ну ситуацію в Україні до президентських виборів
2004 р.
Помаранчева революція стала наслідком масш-
табних фальсифікацій з боку влади під час прези-
дентських виборів 31 жовтня 2004 р.
У західних і центральних областях перевага була
за В. Ющенком, у південних і східних - за В. Яну-
ковичем. Одразу після оголошення ЦВК фальсифі-
кованих результатів другого туру В. Ющенко звер-
нувся до Верховного Суду України з вимогою
визнати недійсними результати голосування. Вер-
ховний Суд України визнав за необхідне проведен-
ня повторного голосування другого туру виборів.
Влада пішла на поступки шляхом проведення пере-
голосування у другому турі виборів. Опозиція пого-
дилася на конституційну реформу, за якою з 2006 р.
Україна ставала парламентсько-президентською
республікою.
Культура й духовність
Роки незалежності стали персламними в розви-
тку української культури. Для цього періоду харак-
терні ліквідація перепон на шляху національної
культури, скасування цензурних заборон, звільнен-
ня від ідеологічних догм соціалістичного реалізму,
вільний доступ до здобутків світової культурної
скарбниці.
Найпопулярнішим жанром літератури стала ху-
дожня публіцистика. До читачів повернулися забо-
ронені або замовчувані в попередні роки твори.
У 2003 р. представник України вперше взяв
участь у пісенному конкурсі Євробачення, а вже у
2004 р. Руслана Лижичко принесла Україні перемогу.
Для України є характерною поліконфесійність
і надзвичайна інтенсивність релігійного життя. Ще
у квітні 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон
України «Про свободу совісті та релігійні організа-
ції». У 1996 р. Папа Римський Іван Павло II поши-
рив юрисдикцію глави УГКЦ на територію всієї
України. Після здобуття Україною незалежності
частина православних ієрархів ініціювала утворен-
ня окремої від Московського патріархату Україн-
ської помісної церкви. Прихильники цієї ідеї
об’єдналися з УАПЦ і утворили Українську право-
славну церкву Київського патріархату (УПЦ КП).
Тематичні узагальнення • 457
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 32
Творення нової України
Дати подій
2008 р. - вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ).
Січень 2010 р. - обрання В. Януковича Президентом України.
Листопад 2013 - лютий 2014 рр. - Революція Гідності, повалення авторитарного режиму.
Червень 2014 р. - обрання П. Порошенка Президентом України.
2014 р. - підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС).
Вересень 2014 р., лютий 2015 р. - Мінські угоди.
Персоналі!
Петро Порошенко - політичний і державний
діяч, ‘Президент України (2014-2019). Підтримав
учасників Революції Гідності. Під час позачергових
президентських виборів (2014) переміг у першому
турі. Підписав економічну частину Угоди про асоці-
ацію між Україною та Європейським Союзом (чер-
вень 2014). Сприяв створенню Єдиної помісної пра-
вославної церкви України.
Поняття і терміни
Євромайдан - національно-патріотичні протест-
ів акції в Україні, що розпочалися після заяв
В. Януковича про фактичну відмову від європей-
ського вектора зовнішньої політики України.
Революція Гідності - політичні та суспільні змі-
ни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 рр.,
спричинені спротивом відходу політичного керів-
ництва країни від законодавчо закріпленого курсу
на європейську інтеграцію та подальшій відмові від
цього курсу. Серед головних причин протестів -
надмірна концентрація влади в руках В. Януковича
та його «сім’ї», небажання народу України мирити-
ся з перетворенням країни не лише де-факто, а й де-
юре на одну з колоній Росії.
Небесна Сотня - прийнята в Україні збірна на-
зва загиблих протестувальників, які мали безпосе-
редній стосунок до ідеї та акції Революції Гідності
(грудень 2013 - лютий 2014).
Анексія - насильницьке приєднання (загарбан-
ня) однією державою частини або всієї території ін-
шої держави.
Сепаратизм - прагнення спільнот, груп населен-
ня або певної частини держави до відокремлення.
Тимчасово окупована територія - частина тери-
торії України, яка контролюється Російською Фе-
дерацією унаслідок окупації Криму та війни на схо-
ді України.
Кіборг - назва українських військових - учасни-
ків оборони Донецького аеропорту імені Сергія
Прокоф’єва під час війні на сході України (26 трав-
ня 2014 - 22 січня 2015), зокрема боїв навколо
ДАПу та учасників проривів для надання допомоги
захисникам, які проявили неабиякий героїзм та
мужність, відстоюючи територіальну цілісність та
державний суверенітет України.
Волонтерський рух - всеукраїнський рух із за-
безпечення ресурсами українських військових
(Збройних сил, Національної гвардії тощо), які з
2014 р. стримують російську збройну агресію. Ви-
ник у різних регіонах України стихійно з початком
військового конфлікту. Рух також має потужне кри-
ло, яке на всій території України допомагає виму-
шеним переселенцям із Криму та Донбасу.
Люстрація - встановлена Законом України «Про
очищення влади» або рішенням суду заборона окре-
мим фізичним особам обіймати певні посади (пере-
бувати на службі) в органах державної влади та ор-
ганах місцевого самоврядування.
Громадянське суспільство - саморегульоване
суспільство вільних, рівних, економічно незалеж-
них від держави громадян, які вступають до недер-
жавних організацій та об’єднань задля захисту своїх
законних інтересів і досягнення цілей.
Безвізовий режим - статус, що дає змогу грома-
дянам України вільно перетинати міждержавні кор-
дони країн Європейського Союзу без попереднього
звернення до посольства для отримання дозволу
(візи).
Екуменізм - ідеологія та рух за співпрацю та вза-
єморозуміння між різними християнами церквами.
Антитерористична операція (АТО) - комплекс
військових і спеціальних організаційно-правових
заходів українських силових структур, спрямова-
ний на протидію діяльності незаконних російських і
проросійських збройних формувань у війні на сході
України.
458 • Тематичні узагальнення
Суспільно-політичне життя України в 2005-2013 рр.
З обранням Президентом України В. Ющенка всі
очікували реформ, однак вони не відбулися. Кон-
флікт, що розгорівся між В. Ющенком та Ю. Тимо-
шенко, гальмував нагальні соціально-економічні пе-
ретворення. Набрання чинності конституційною
реформою (2006) істотно підвищило роль партій у
політичному житті. Владні повноваження Прези-
дента України суттєво скорочувалися, а повнова-
ження прем’єр-міністра, відповідно, розширювали-
ся. Було створено нову коаліцію, і В. Янукович став
прем’єр-міністром. У червні 2007 р. Президент
України розпустив парламент і призначив позачер-
гові вибори. За президентства В. Ющенка почалося
зближення країни з НАТО та загострення україн-
сько-російських відносин.
Авторитарний режим В. Януковича
На чергових президентських виборах (2010) пе-
ремогу здобув В. Янукович. Формування нової пар-
ламентської коаліції тривало майже місяць. За ре-
зультатами було призначено уряд на чолі з М. Аза-
ровим. Новий Президент почав вибудовувати
вертикаль незалежної від суспільства одноосібної
влади. Було звільнено третину суддів Конституцій-
ного Суду, щоб добитися його слухняності. Саме КС
перетворив Україну з парламентсько-президент-
ської на президентсько-парламентську республіку,
скасувавши реформу 2004 р. У державі розпочалися
політичні процеси проти опозиціонерів. В. Януко-
вич пішов на стратегічні поступки щодо перебуван-
ня у Криму Чорноморського флоту Російської Фе-
дерації, продовживши його перебування до 2042 р.
Революція Гідності. Небесна Сотня
Подією, яка викликала соціальний вибух, була
несподівана відмова Президента України підписати
угоду про асоціацію з Євросоюзом.
21 листопада 2013 р. виступом протестувальни-
ків у Києві розпочався Євромайдан.
24 листопада у Києві відбулася маніфестація, яка
висунула вимоги до В. Януковича: відставка пре-
м’єр-міністра М. Азарова, ухвалення євроінтегра-
ційних законів, яких бракувало, і підписання
В. Януковичем у Вільнюсі Угоди про асоціацію з
Євросоюзом. На саміті у Вільнюсі В. Янукович зая-
вив, що підписання угоди Україною не на часі. Про-
тестувальники вимагали від парламентської опози-
ції розпочати процедуру імпічменту президента.
У ніч на ЗО листопада спецпідрозділи поліції
спробували силою розігнати мирний протест на
Майдані Незалежності.
1 грудня було створено Штаб національного
спротиву.
У ніч на 11 грудня уряд зробив нову спробу розі-
гнати Євромайдан.
На вічі 14 грудня Євромайдан висунув нову вимо-
гу: повернутися до легітимної Конституції 2004 р.
16 січня 2014 р. пропрезидентська більшість у
Верховній Раді ухвалила пакет із 10 законів, що
суттєво звужували конституційні права і свободи
громадян. Євромайдан почав переростати в Рево-
люцію Гідності. Основною вимогою протестуваль-
ників стало скасування диктаторських законів від
16 січня.
22 січня 2014 р. на вулиці Грушевського силови-
ками було вбито п’ятьох активістів Євромайдану.
Пішов відлік жертв режиму В. Януковича, згодом
названих Небесною Сотнею. Протистояння із сило-
виками увійшло в критичну фазу.
«Кривавий четвер» 20 лютого на вулиці Інсти-
тутській додав до жертв режиму Януковича понад
півсотні протестувальників.
21 лютого В. Янукович на зустрічі з лідерами
опозиції та європейськими міністрами погодився на
позачергові президентські вибори не пізніше ніж у
грудні.
22 лютого міліційна охорона Адміністрації Пре-
зидента України поклала свої щити на землю і по-
чала сідати в автобуси. В. Янукович залишив будів-
лю Адміністрації.
У ніч на 23 лютого В. Янукович покинув Украї-
ну. Верховна Рада констатувала, що В. Янукович
самоусунувся від виконання президентських обо-
в’язків і прийняла рішення провести позачергові
вибори Президента України. Виконання обов’язків
Президента України було покладено на Голову Вер-
ховної Ради України О. Турчинова.
Анексія Росією Криму
20 лютого 2014 р. розпочалась операція із путін-
ської окупації Криму. Дороги, які вели до півостро-
ва з материкової України, були перекриті блок-
постами. Люди у військовій формі без знаків
розрізнення («зелені чоловічки»), озброєні новіт-
ньою зброєю, захоплювали аеропорти, приміщення
місцевих органів влади, блокували українські вій-
ськові частини, вимагали від їхніх командирів здати
зброю і перейти на бік «кримського народу»,
16 березня 2014 р. російська агентура організува-
ла так званий референдум щодо статусу Криму із
заздалегідь передбачуваними результатами. ООН,
ПАРЄ, ПА ОБОЄ уважають Крим територією, тим-
часово окупованою Російською Федерацією.
Тематичні узагальнення • 459
Агресія Росії проти України.
Російсько-українська війна
Навесні 2014 р. російські спецслужби провели
серію операцій із метою формування так званої Но-
воросії. На сході України було інспіровано антиу-
країнські сепаратистські виступи.
7 квітня керовані російськими спецслужбами ко-
лаборанти проголосили створення «Донецької на-
родної республіки» і «Харківської народної респу-
бліки». До 8 квітня у Харкові вдалося звільнити
адміністративні приміщення та затримати правопо-
рушників.
12 квітня відбувся перший бій українських вій-
ськовослужбовців із російською диверсійною гру-
пою - поблизу Слов’янська потрапила в засідку
група,офіцерів СБУ та підрозділу «Альфа».
14 квітня 2014 р. розпочалася широкомасштабна
антитерористична операція.
27 квітня російські найманці проголосили «Лу-
ганську народну республіку».
5 липня сили АТО вибили терористів зі Слов’ян-
ська. Від терористів було звільнено Краматорськ,
Дружківку, Артемівськ і Костянтинівку.
У ніч на 25 серпня РФ ввела на територію Украї-
ни військовослужбовців регулярної армії. Підрозді-
ли ВСУ та добровольчі батальйони опинилися в
оточенні під Іловайськом, де зазнали найбільших
втрат за всю війну.
242 дні (26 травня 2014 — 22 січня 2015) тривала
оборона Донецького аеропорту.
Реакція світової спільноти.
Спроби мирного врегулювання
5 вересня 2014 р. у Мінську представники ОБСЄ,
України та РФ підписали першу угоду про припи-
нення вогню на Донбасі. Однак бойові зіткнення
різної інтенсивності на лінії розмежування тривають.
11 лютого 2015 р. у Мінську зустрілися лідери
Німеччини, Франції, Росії і України (формат «нор-
мандської четвірки»), щоб обговорити план урегу-
лювання конфлікту на сході України. Підписаний
документ не приніс довгоочікуваного миру на Схо-
ді, адже Росія ігнорувала його і продовжувала пере-
кидати військових та зброю на окуповану територію.
Соціально-економічний розвиток України
до і після 2014 р.
Після втечі В. Януковича Верховна Рада прийня-
ла рішення про проведення позачергових прези-
дентських виборів 25 травня. Перемогу здобув
П. Порошенко.
26 жовтня 2014 р. відбулися позачергові вибори
до Верховної Ради. Україна повернулася до парла-
ментсько-президентської моделі влади, коли повно-
важення глави держави обмежуються національною
безпекою, зовнішньою політикою й балансуваль-
ними функціями щодо інших органів влади. Було
ухвалено Закон України «Про очищення влади» та
розпочато процес люстрації.
У квітні 2015 р. Верховна Рада України схвалила
Закон «Про засудження комуністичного та націонал-
соціалістичного (нацистського) тоталітарних режи-
мів в Україні та заборону пропаганди їхньої симво-
ліки». Розгорнулася масштабна декомунізація.
Євроінтеграційний поступ України: Угода про
асоціацію між Україною та ЄС. Режим безвізового
в'їзду в країни ЄС для громадян України
У березні 2014 р. прем’єр-міністр України
А. Яценюк у Брюсселі підписав політичну частину
Угоди про асоціацію з Євросоюзом, а у червні пре-
зидент П. Порошенко її економічні розділи. Із
червня 2017 р. між Україною та Євросоюзом запра-
цював безвізовий режим. Цьому передувало три-
річне приведення українського законодавства у від-
повідність до норм Євросоюзу. 7 лютого 2019 р.
Верховна Рада закріпила в Конституції курс на
членство в ЄС і НАТО.
Культура й духовність
У 2016 р. українська співачка кримськотатар-
ського походження Джамала із піснею «1944» пере-
могла на пісенному конкурсі Євробачення.
25 квітня 2019 р. Верховна Рада України ухвали-
ла закон «Про забезпечення функціонування укра-
їнської мови як державної».
Справжнє піднесення нині переживає українська
література. Уперше за багато років твори україн-
ських митців видають масовими накладами. Розви-
вається українське образотворче мистецтво.
15 грудня 2018 р. у Софійському соборі в Києві
відбувся об’єднавчий собор православних церков,
на якому було створено єдину помісну Українську
православну церкву на чолі з митрополитом Епіфа-
нієм.
5 січня 2019 р. Вселенський патріарх Варфоломій
у патріаршому храмі в Стамбулі підписав Томос
про автокефалію Православної церкви України
(ПЦУ), а 6 січня 2019 р. урочисто вручив йогб пред-
стоятелю єдиної помісної Української православної
церкви митрополиту Київському і всієї України
Епіфанію.
460 • Тематичні узагальнення
Тренувальні тести у форматі ЗНО
ВАРІАНТІ
Частина 1
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ XX — ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ
Завдання 1 —23 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть, на вашу дум-
ку, правильний варіант відповіді, позначте його в бланку відповідей згідно з інструкцією.
1. Яка з пам'яток є зразком українського архітектурного модерну?
А Б В Г
2. Коли відбулася подія, про яку йдеться в джерелі?
«Тоді обійшли москалі наші позиції і почалася страшна битва. Вже по окруженню нас із бригади ішла
депеша за депешею, аби триматися до посліднього чоловіка... Своєю обороною врятували стрільці Бережауи,
а через це завдячує нам управа військова, що тепер аж в Карпатах... Але що нам з того, кали ми стратили
свій полк...».
А Б В Г
А 1914 р. Б 1915 р.
В 1916 р. Г 1917 р.
Варіант 1 • 461
Прочитайте фрагмент історичного джерела і виконайте завдання 3-6.
«...Грізнішим громом була телеграма, так само ще під час селянського з'їзду одержана Центральною Ра-
дою про те, що Тимчасове Правительство рішуче одкинуло всі домагання Центральної Ради, передані Урядові
через делегацію; "Свято революції скінчилось. Настає грізний часі" сказав голова Центральної Ради,
М. С. Грушевський, прочитавши телеграму З'їздові...
Україна гула, гомоніла, хвилювалась і ждала рішучого, останнього, закінчуючого слова. Таким закінчуючим
словом, синтезом і імпульсом до творчого "дальшого" був... Універсал Української Центральної Ради... З яким
нетерпінням ждало українство того синтетичного слова, можна судити па тій побожній, урочистій тиші,
яка обхопила ввесь величезний театр, переповнений делегатами й публікою, коли президією З'їзду було
оповіщено, що Центральна Рада має оголосити свій Універсал. Увесь З'їзд підвівся й стоячи замер у чеканні»
(В. Винниченка «Відродження нації»).
А Б в г
і
3.3 якою вимогою було відряджено деле аці УЦР до Петрограда, про яку йдеться у фрагмент джерела?
А визнати Українську Народну Республіку
Б скликати Всеукраїнські Установчі збори
В домогтися автономії України
Г підтвердити повноваження Генерального секретаріату
4. Коли відбулися події про які йдеться у фрагменті джерела?
А квітень 1917 р.
Б червень 1917 р.
В серпень 1917 р.
Г листопад 1917 р.
А Б В Г
5. Укажіть портрет історичного діяча, про якого йдеться у фрагменті джерела.
А Б В Г
6. Про який Універсал Української Центральної Ради йдеться у фрагменті джерела?
А Перший
Б Другий
В Трет і
Г Четвертий
А Б В Г
7. Яка з подій відбулася за часів першої війни радянської Росії проти УНР (грудень 1917 — травень 1918 рр.)?
А проголошення Третього Універсалу УЦР
Б проведення І Всеукраїнського військового з'їзду
В проведення І з'їзду Рад у Харкові
Г Перший «Зимовий похід» військ УНР
462 • Варіанті
8. У чому суть і значення Другого Універсалу Української Центральної Ради (УЦР)?
1 уперше в історії України XX ст. було утворено державне утворення під назвою УНР
2 закріплено за українською мовою статус державної, ухвалено державну символіку
З задекларовано компроміс у відносинах між УЦР і Тимчасовим урядом
4 уряд Росії визнав легітимність влади УЦР-ГС та автономний статус України
5 чітко окреслено територію Української держави, консолідовано український народ
А 1,3 Б 2,4
В 3,4 Г 3,5
9. Хто автор наведеного фрагмента джерела?
«...Після двох поротних промов — фон Кюльмана й моєї — приступлено урочисто до підписування договору.
З представників Центральних Держав перший підписав фон Кюльман. Перший на першому міжнародному
акті Незалежної України підписав я, після мене М. Любинський і М. Левитський. Я глянув на годинник. Була
друга година 9-го лютого. Церемонія підписів, накладання печаток тощо тривала довший час. 15 делегатів
мусили підписати кожний 5 грамот, — отже всього 75 підписів... Нарешті, всі формальності полагоджені.
У ясну, зоряну ніч верталися ми до нашої хати з першими грамотами нашої держави...»
А Симон Петлюра
Б Володимир Винниченко
В Олександр Севрюк
Г Михайло Грушевський
10. Який термін використовують для визначення державного статусу УСРР, передбаченого договором 1920 р.,
пункти з якого наведено?
«РСФРР і УСРР входять між собою у військовий і господарський союз... Для кращого здійснення зазначеної в
пункті 1 мети обидва уряди оголошують об'єднаними такі комісаріати: перше - військових і морських сил,
друге - Вищу раду народного господарства; третє - зовнішнього торгу, четверте — фінансів, п'яте — праці,
шосте - шляхів і сьоме - пошт і телеграфу».
А автономна республіка у складі РСФРР
Б військово-політичний союз
В договірна федерація
Г федерація рівноправних республік
11. Яких видів мистецтва за непу стосуються об'єднання з назвами «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ?
А літератури Б театру
В живопису Г кіно
А Б В Г
12. Що визначало нову економічну політику (неп) у сільському господарстві України?
1 розвиток усіх форм кооперації
2 націоналізація землі, скасування приватної власності
З заборона оренди землі й використання вільнонайманої праці
4 дозвіл на вільну торгівлю надлишками сільськогосподарської продукції
5 запровадження продрозкладки як одного з елементів продовольчої диктатури
А 1,4 Б 2, З
В 3, 4 Г 4, 5
А Б В Г
13. Яка з подій періоду сталінських репресій збіглася в часі з Голодомором в Україні? ї
А «Шахтинськасправа»
Б ліквідація Української автокефальної православної церкви
В цькування М. Скрипника та боротьба з «націонал-ухильниками»
Г судовий процес над «Спілкою визволення України»
Варіанті • 463
14. 3 якими подіями першої половини 20 ст. пов'язана територія, заштрихована на картосхемі?
А Б В Г
А із включенням до складу Польщі за Ризьким договором 1921 р.
Б з утворенням Станіславівського воєводства Польщі
В Із включенням до складу Румунії за Сен-Жерменським мирним договором 1919 р.
Г з окупацією Угорщиною в листопаді 1938 — березні 1939 рр.
15. Яка з фотографій свідчить про події та явища в Україні наприкінці 30-х років 20 ст.?
464 • Варіанті
16. У яких твердженнях ідеться про Степана Бандеру?
1 Працював в уряді П. Скоропадського, ініціював створення (разом з В. Липинсь-
ким, В. Шеметом) Партії хліборобів-демократів.
2 У червні 1934 р. заарештований, згодом засуджений за організацію терористич-
них актів; у вересні 1939 р. звільнений з тюрми.
З У 1929 р. на першому конгресі українських націоналістів у Відні був обраний го-
ловою проводу тільки-но створеної Організації українських націоналістів.
4 Після звільнення з нацистського концтабору у 1944 р. через постійну загрозу
арешту був змушений змінювати місцеперебування. Вбитий у Мюнхені агентом
КДБ.
5 Після відмови скасувати акт відновлення Української держави, проголошеного у
Львові, ув'язнений у концтаборі Заксенгаузен.
6 Від осені 1943 р. очолив УПА. У липні 1944 р. на підпільному І Великому зборі
УГВР обраний Головою Генерального секретаріату Української головної виз-
вольної ради (УГВР).
А 1,3,6
Б 2,4,5
В 2,5,6
Г 3,4,5
А Б В Г
Варіанті • 465
А Б В Г
17. Про яке явище йдеться в уривку з історичного джерела?
«Так прийшла весна 1942 р. Прийшов наказ набирати робочу силу до Німеччини. Старості, коменданту та
його прибічникам ніколи, треба знайти ворогів, щоб не залишити нікого в селі. Були складені списки і розіслані
повідомлення, в яких говорилося: "Ви повинні виїхати до Німеччини на побудову нової Європи". На село ніби
хмара насунула. Великий жах найшов на людей... Втечеш ти - сім'я постраждає. Та ось почали бігати поліцаї і
силоміць загонити до старостату. Плачучи, ішли дівчата, хлопці. Тужили, ніби за мертвими, матері, сестри,
рідні».
А осадництво
Б остарбайтерство
В пацифікація
Г депопуляція
18. Коли відбулася подія, про яку йдеться в уривку з указу Президії Верховної Ради СРСР?
«Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські і культурні зв'язки між
Кримською областю і Українською РСР, Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік
постановляє: затвердити спільне подання Президії Верховної Ради РРФСР і Президії Верховної Ради УРСР про
передання Кримської області зі складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки до скла-
ду Української Радянської Соціалістичної Республіки...» .
А 1939 р. Б 1945 р.
В 1954 р. Г 1991р.
19. У яких твердженнях ідеться про особливості розвитку культури та науки в Україні в першому повоєнному
десятилітті?
1 Визначальна роль творчості О. Олеся, М. Вороного, Г. Косинки, В. Чумака в розвиткові літературного процесу.
2 Ідеологічна кампанія проти «безродних космополітів».
З Розвиток нових напрямів науки, зокрема генетики, ініційований академіком Т. Лисенком.
4 Створення урядом сприятливих умов для розвитку літератури та мистецтва, свобода творчості.
5 Здійснено пуск першого атомного реактора, створено електронно-обчислювальну машину.
А 1,3 Б 2, 5
В 3, 4 Г 4, 5
20. Яка з фотографій свідчить про суспільне життя в Україні в середині 80-х років 20 ст.?
А Б В Г
466 • Варіанті
21.3 якого документа наведено уривок?
«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом
в СРСР..., продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні, виходячи з права на самовизна-
чення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами... Верховна Рада
Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення
самостійної української держави — УКРАЇНИ».
А Б В Г
А Конституція України 1996 р
Б Конституція УРСР 1978 р.
В Декларація про державний суверенітет України
Г Акт проголошення незалежності України
А Б В Г
22. У якому рядку вказано роки обрання Президентів України?
А 1991,1994,1999, 2004, 2010, 2014
Б 1990,1994,1999, 2005, 2011, 2015
В 1991,1993, 1998, 2004, 2010, 2014
Г 1990,1994,1998, 2005, 2010, 2014
23. Яка політична сила є зайвою в переліку політичних партій/блоків, що балотувалися й увійшли до парла-
менту 2014 р.?
Політична партія «Об'єднання "Самопоміч"»; Партія «Блок Петра Порошенка»; Партія регіонів;
Політична партія «Народний фронт»
А Б В г
А Політична партія «Об'єднання "Самопоміч"»
Б Партія «Блок Петра Порошенка»
В Партія регіонів
Г Політична партія «Народний фронт»
У завданнях 24 -26 до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, виберіть, на вашу думку,
один правильний варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці бланка відповідей на перетині
відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
Варіанті • 467
24. Установіть відповідність між іменами історичних діячів, діяльність яких припадає на друге десятиріччя
20 ст., та їхніми стислими характеристиками.
1 Християн Раковський
2 Нестор Махно
З Юрій Тютюнник
4 Дмитро Вітебський
А Б В Г Д
А Провідник повсталого революційного селянства Південної України у добу
Української революції.
Б У січні 1919 р. очолив український радянський уряд. Вимагав від більшовицько-
го центру «реального» суверенітету УСРР, виступав проти плану «автономізації»
республік.
В Перший голова Генерального секретаріату Української Центральної Ради, об-
стоював «радянську платформу», виступаючи за союз із більшовицькою Росією
проти Антанти.
Г Член УЦР, восени 1917 р. організував у Звенигороді Кіш вільного козацтва, став
його отаманом, очільник Другого Зимового походу армії УНР.
Д Голова Центрального військового комітету у Львові, від листопада 1918 р. - ота-
. ман, командувач збройних сил ЗУНР, згодом - державний секретар військових
справ ЗУНР.
25. Установіть відповідність між датами та воєнними операціями Червоної армії з визволення України від нацистів.
А Б В Г Д
1 грудень 1943-січень 1944 р.
2 січень-лютий 1944 р.
З березень-квітень 1944 р.
4 квітень-травень 1944 р.
А Нікопольсько-Криворізька
Б Кримська
В Одеська
Г Житомирсько-Бердичівська
Д Яссько-Кишинівська
26. Установіть відповідність між зображеннями пам'яток та їхніми творцями.
Микола Самокиш
Тетяна Яблонська
Василь Касіян
Марія Приймаченко
Катерина Білокур
468 • Варіанті
У завданнях 27 -28 розташуйте події у хронологічній послідовності. Поставте позначки в таблиці бланка
відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). Цифрі 1 має відповідати вибрана вами
перша подія, цифрі 2 - друга, цифрі 3 - третя, цифрі 4 - четверта.
27. Установіть послідовність подій, про які йдеться у свідченнях очевидців.
А Б В Г
1
2
З
4
А «Багато людей критикують мій крок і злим оком дивляться на встановлення геть-
манства. Зовсім зрозуміло, чому так ставляться до цього факту вороги української
державності. Але тим, що звуть себе українцями, мені хочеться поки що сказати лише
одне: пам'ятайте, що коли б не було мого виступу, німці, кілька днів пізніше, завели б на
Україні звичайне генерал-губернаторство... Тим самим не було б Української держави,
яка реально появилась на світовій арені хоч в цьому короткому періоді Гетьманства».
Б «Рішучі заяви диктатора ЗОУНР п. Петрушевича позволили Урядові мати надію, що
напрям політики Уряду Галицького не піде в розріз з політикою Уряду УНР... Диктатор мимо врочистих за-
певнень вів хибну та неясну політику, наслідком якої є факт зради ген. Тарнавським, який без відома Уряду
уклав з командою добровольчих військ договір».
«...Прм'ятаю сиву голову професора М. С. Грушевського, який сидів у центрі за столом президії... Досить
було йому піднести руку з квіткою білої гвоздики, що прикрашала стіл, і зала вмовкала... Центральну
українську раду було обрано... Головою ради одностайно обрали професора М. С. Грушевського... Українські
діячі виявили в цю епоху велику енергію, спромігшись у короткий час створити розгалужену, міцну органі-
зацію...»
Г «...Сталась правительственна криза: В. Винниченко, а за ним і інші міністри, українські соціал-демократи,
уступились з уряду. Головою Ради Народних Міністрів став В. Голубович (укр. соц.-рев.), який сформував но-
вий, з есерівською більшістю кабінет. Цей кабінет і переніс на своїх плечах весь тягар розпочатої прави-
тельством В. Винниченка війни з Совітською Росією, а також довів до кінця справу миру з Центральними
Державами».
28. Установіть хронологічну послідовність подій.
А Б В Г
1
2
З
4
А
Б
В
Г
виступ М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки» на XX з'їзді КПРС
суд у Львові над членами УРСС Л. Лук'яненком, І. Кандибою та ін.
здійснення польською владою операції «Вісла»
вихід перших шести випусків самвидавного журналу «Український вісник»
У завданнях 29-30, які мають сім варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номе-
ри у клітинки.
29. Укажіть особливості культурно-освітнього життя Української Держави Павла Скоропадського.
1 Розроблено план українізації школи та реорганізовано всі типи шкіл у єдину загальноосвітню
трудову семирічну школу.
2 Засновано мережу загальнокультурних закладів та установ, зокрема Національний архів
України, Національну бібліотеку України.
З Націоналізовано й підпорядковано державним установам кінематографи, театри, бібліотеки,
музеї.
4 Створено мобільні засоби політичної агітації — агітпоїзди, агітмайданчики, агітпароплави.
5 Створено Українську академію наук, засновано два державні українські університети —
у Києві та Кам'янці-Подільському.
6 Ухвалено закон про обов'язкове вивчення української мови та літератури, а також історії та
географії України в середній школі.
7 Розбудовано мережу робітфаків, які готували робітничу молодь до вступу в інститути.
Варіанті • 469
ЗО. Укажіть характерні риси демографічних процесів та рівня життя населення України за доби «застою».
1 зменшення кількості росіян, збільшення - українців
2 високі ціни на житло та комунальні послуги
З зростання чисельності інтелігенції
4 однаковий рівень соціального забезпечення села та міста
5 посилення тенденцій до старіння населення
6 недостатній обсяг виробництва споживчих товарів
7 масова трудова еміграція українців у країни Європи
Частина 2
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ XIX СТОЛІТТЯ
Завдання 31—53 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть, на вашу
думку, правильний варіант відповіді, позначте його в бланку відповідей згідно з інструкцією
31. Назву якого етноплемінного об'єднання давніх слов'ян слід позначити на місці дуги-пропуску на карто-
схемі?
А Б В Г
А венеди
Б анти
В склавини
Г сіверяни
32. Назву якого народу пропущено в
уривку з праці Геродота?
«...Дарій побажав помолитися на_
за те, що вони колись удерлися до Мідії,
перемогли тих, хто намагався їх затри-
мати, і так вони перші розпочали воєнні
дії... Царі_, ледве почули слово неволя,
страшенно розлютилися. ...Вирішили
вже не змушувати персів пересуватися
туди й сюди, наказали нападати на
персів коли ті сідали, щоб поїсти.
Кіннота постійно змушувала тікати
кінноту ворогів, а перські вершники,
тікаючи, натрапляли на піхоту, і піхота
приходила їм на допомогу... Нарешті
Дарій опинився у великій скруті._царі
довідалися про це і послали вісника з да-
рами до Дарія: птаха, мишу, жабу і
п'ять стріл...».
А Б В Г
А кіммерійці
Б скіфи
В сармати
Г готи
470 • Варіанті
33. Укажіть внутрішньо- та зовнішньополітичні заходи Ярослава Мудрого.
1 походи проти Візантії та особисті зустрічі з імператором
2 карбування перших руських монет зі срібла та золота
З сприяння династичним шлюбам власних дітей
4 заснування перших шкіл на Русі для «дітей нарочитих мужів»
5 укладення першого збірника законів «Руська правда»
А Б В г
А 1,2
В 3, 5
Б 2, 4
Г 4,5
34. Яку з пам'яток уважають найдавнішою (з відомих) оригінальною українською іконою?
35. Укажіть цифру, якою позначено Чернігівське князівство за доби роздробленості.
А Б В г
А 1
Б 2
В З
Г 4
Варіанті • 471
36. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з джерела?
«У той же час прислав папа послів достойних, що принесли Данилові вінець, і скіпетр, і корону, які означа-
ють королівський сан, кажучи: "Сину! Прийми од нас вінець королівства"... Опізо, посол папський, прийшов, не-
сучи вінець і обіцяючи: "Ти матимеш поміч од папи"».
А Б В Г
А на початку 12 ст.
Б наприкінці 12 ст.
В у середині 13 ст.
Г на початку 14 ст.
37. У яких твердженнях ідеться про князя Костянтина Івановича Острозького?
1 Перебував на найвищих державних посадах у Великому князівстві Литовсько-
му: був гетьманом, каштеляном Віленського та Трокайського замків.
2 Був четвертою за статками людиною в державі, маючи близько 60 тис.
підданих.
3< Виступав проти політики Вітовта щодо ліквідації уділів (карбував власну моне-
ту, титулувався великим князем, відбудовував київські укріплення, провадив
власну політику).
4 Титулувався «князем Подолії і воєводою Мукачева», мав за столицю Мукачево,
поблизу якого заснував монастир з бібліотекою.
5 Очолював війська Великого князівства Литовського в битві під Оршею проти
Московії.
А Б В Г
А 1,3,4
Б 2,4,5
В 2,3,6
Г 1,2,5
38. Яка з пам'яток засвідчила
появу нового мистецького
явища - книжкової гравюри?
А Б В Г
472 • Варіанті
39. Укажіть особливості становища українських земель після Люблінської унії 1569 р.
1 Боротьба українських князів та шляхти за розширення своїх повноважень в управлінні українськими земля-
ми — аж до створення незалежних князівств.
2 Поширення на українських землях фільваркової системи господарювання, що супроводжувалася закріпа-
ченням селян.
З Пожвавлення культурного життя, важливою подією якого стало створення Острозької академії.
4 Перехід православної церкви з усіма вірянами під зверхність Папи Римського — глави католицької церкви.
5 Офіційне визнання польським урядом Запорозької Січі, свідченням чого стало утворення реєстрового козацтва.
А 1,2 Б 2, З
В 3, 4 Г 4, 5
А Б В Г
А Б В Г
40. Де було розташовано найбільший невільницький ринок у Криму, куди спрямував козаків гетьман П. Кона-
шевич-Сагайдачний 1616 р.?
А Хотин Б Кафа
Ясси Г Кодак
41. Коли відбулися події, які описав білоруський шляхтич Пилип Обухович у своєму щоденнику?
«...Непокірний козак, на ім'я Сулима, підступно й таємно прокравшись з 800 козаками з моря до Дніпра,
насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Владислав звелів на кошти Речі Посполитої збуду-
вати на першому дніпровському порозі й оточити валами проти розбещеної сваволі козаків, щоб вони на
море в човнах більше не ходили та турка не дратували. Сулима, напавши вночі на цю фортецю й перебивши
сторожу... фортецю в кількох місцях зруйнував».
А 1621р. Б 1625 р.
в 1630 р. Г 1635 р.
42. З якими державами встановив дипломатичні відносини гетьманський уряд протягом 1648-1657 рр.?
1 Венецією та Швецією
2 Іспанією та Францією
З Московією та Молдовою
4 Голландією та Бранденбургом
5 Австрією та Ватиканом
6 Валахією тв Трансільванією
7 Османською імперією та Кримським ханством
А Б В Г
А 1,2, 4, 6
Б 2, 3, 4, 5
В 4, 5, 6, 7
Г 1,3,6, 7
Варіант 1 • 473
43. Про кого з історичних діячів доби Руїни йдеться в уривку з історичного джерела?
«Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних виправах і відважним кавалером. Татари цілком серйоз-
но вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали. Він не лю-
бив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну й не-
вблаганну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру».
А Б В Г
А Петра Дорошенка
Б Юрія Хмельницького
В Івана Сірка
Г Івана Брюховецького
44. Якої історичної інформації стосуються стрілки на картосхемі?
А Б В Г
А походу козацького війська на чолі з Б. Хмельницьким у 1648 р.
Б походів турецьких військ на чолі з султаном Мегмедом IV 1672-1678 рр.
В першого Кримського походу 1687 р.
Г походу шведського війська на чолі з Карлом XII в Україну 1708-1709 рр.
45. Між якими державами було підписано Бучацький мирний договір 1672 р.?
А Б В Г
А Московією та Османською імперією
Б Польщею та Османською імперією
В Московією та Польщею
Г Молдовою та Польщею
46. Якої події стосується уривок з документа?
«Й.к.м. зобов'язується обороняти Україну і прилучені до країни козаків землі й негайно вислати туди задля
цього помічні війська, коли вимагатиме того потреба і коли помочі цієї проситимуть князь і Стани. Іван Ма-
зепа, законний князь України, жодним способом не може бути нарушений у володінні цим князівством. Нічого
не зміниться в тому, що досі зазначено, щодо герба й титулу князя України».
А Віленського московсько-польського перемир’я 1656 р.
Б «Вічного миру» між Московією та Польщею 1686 р.
В Бахчисарайського мирного договору 1681 р.
Г договору між Україною й Швецією 1708 р.
А Б В г
474 • Варіанті
47. Коли території, заштриховані на карті «Українські землі у 18 ст.», опинилися під владою Російської імперії?
А Б В г
А 1772 р.
Б 1775 р.
В 1793 р.
Г 1795 р.
48. Укажіть умови підписання Кючук-
Кайнарджійського мирного договору
1774 р.
1 перехід до Росії території між
Південним Бугом і Дністром
2 приєднання до Австрії Північної
Буковини
З приєднання до Росії Бессарабії, у
трьо/ повітах якої проживали
українці
4 проголошення Кримського ханст-
ва незалежним від підпорядку-
вання султанській Туреччині
5 право вільного торгового судно-
плавства Росії у Чорному морі
А 1,5 Б 2, З
В 4, 5 Г 1
А Б В Г
49. Укажіть діячів українського національного відродження у Наддніпрянщині першої половини 19 ст.
А Б В Г
1 Іван Франко
2 Іван Котляревський
З Андрей Шептицький
А 2,4,6
В 3,4,5
4 Михайло Драгоманов
5 Петро Гулак-Артемовський
6 Григорій Квітка-Основ’яненко
Б 1,2,3
Г 2,5,6
А Б В Г
50. Представники якого суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях від початку 60-х років 19 ст.
обстоювали ідею самобутності українського народу?
А москвофіли
Б народовці
народники
Г хлопомани
51. Укажіть назву політичної партії, про яку йдеться у фрагменті спогадів Северина Даниловича.
«Довгий час велася широка дискусія про те, на якій ідейній основі має бути збудована програма нової пар-
тії. Всі були за тим, що діяльність нової партії має бути обмеженою лише на український народ, замешканий
в австрійській державі... Суперечки точилися лише про те, яку позицію має обстоювати партія щодо суспіль-
ного питання. Я доводив, що наша програма мусить бути іншою, бо наш народ — це маса дрібних мало-
земельних рільників і мусить мати передовсім на увазі те, що треба для їх суспільного й культурного під-
несення... Ту мою думку підтримали Франко і Павлик. Остаточно збори згодилися на таку будову партійної
програми, щоб у ній було зазначене наше прагнення до здійснення ідей соціалізму, якою наш український му-
жик, дрібний власник землі, має доходити до тої остаточної цілі вселюдського розвитку...».
А Революційна українська партія (РУП)
Б Українська національно-демократична партія (УНДП)
В Українська соціал-демократична партія (УСДП)
Г Русько-українська радикальна партія (РУРП)
Варіант 1 • 475
52. У яких уривках із джерел ідеться про модернізаційні процеси в економіці підросійської України
в 60-80-х рр. 19 ст.?
1 «Зо підтримки уряду був створений перший в Україні цукровий синдикат, який об'єднав 171 завод з 219
(78 % усіх цукрових заводів). Синдикат став монополістом у цукропромисловій сфері, який регулював
ціни на цукор на внутрішньому ринку й здійснював експортну політику».
2 «Яхненки-Симиренки збудували Млієвський цукровий завод як найпотужніший і наймодерніший у галузі,
розрахований на 400 тис. пудів рафінаду щорічно. За технічним оснащенням завод був найкращим у
Російській імперії і не поступався рафінадним заводам Франції та Європи».
З «Уряд приділяв особливу увагу розвитку залізничного будівництва, яке розпочалося державним коштом.
Першою на території України була збудована залізниця "Одеса—Балта". Другою великою залізничною
магістраллю стала Курсько-Київська залізниця».
А 1,2 Б 1,3
В 2, 3 . Г 1, 2, З
53. Укажіть, що передбачала судова реформа в Російській імперії 1864 р.
1 запровадження станового суду, підпорядкованого безпосередньо владі губернатора
2 дотримання суперництва сторін з одночасною забороною присутності представників преси
З суд ставав незалежним від органів адміністративного управління
4 обов'язковою стала участь у судових засіданнях присяжних засідателів
5 ліквідація права захисту, яке здійснювалося через адвокатів
А 1,2, 4 Б 2, З
В 3,4 Г 2,5
А Б В Г
У завданнях 54—56 до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, виберіть, на вашу думку,
один правильний варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці бланка відповідей на перетині
відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
54. Установіть відповідність між подіями та датами.
А Б В Г Д
1 похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців,
невдовзі оспіваний у поемі «Слово о полку Ігоревім»
2 поразка руських дружин Ярославичів на
р. Альті від половців. Виступ киян проти князя Ізяслава
З найдавніша згадка назви Україна в Київському літописі
4 битва Ярослава Мудрого зі Святополком на р. Альта
А 1019 р.
Б 1054 р.
В 1068 р.
Г 1185 р.
Д 1187 р.
55. Установіть відповідність між іменами історичних діячів та стислими характеристиками.
Павло Тетеря
Дем'ян Многогрішний
Петро Дорошенко
Павло Полуботок
А Гетьман Правобережної Гетьманщини, прагнув вибороти
незалежність козацької України у спілці з Османською
імперією та Кримським ханством.
Б Здобув гетьманську булаву після зречення з гетьманства
Юрася Хмельницького. Спирався на підтримку Польщі.
В Обраний гетьманом за наказом Петра І. Під час його геть-
манування московський уряд запровадив у Гетьманщині
Малоросійську колегію.
Г Гетьман Лівобережної України, який уклав Глухівські стат-
ті. Домагався виведення московських воєвод україн-
ських міст.
Д Виконував обов'язки наказного гетьмана під час візиту
гетьмана Скоропадського до Москви протягом першої
половини 1722 р., а після його смерті очолив рух за від-
новлення державних прав України.
476 • Варіанті
56. Установіть відповідність між стислими характеристиками та назвами організацій національного спряму-
вання.
Напівлегальні організації української інтелігенції, що дія- А
ли в другій половині 19 ст. в Наддніпрянській Україні. Б
Перша легальна українська громадсько-політична органі- В
зація, що виборювала крайову автономію для українців у
Габсбурзькій монархії. Г
Гурток української студентської молоді, що діяв у Львові
в ЗО-х рр. 19 ст.
Українське громадсько-політичне об'єднання, створене Д
1897 р. з ініціативи В. Антоновича та О. Кониського, що
ставило за мету згуртування всіх українських діячів в од-
ній організації.
«Руська трійця»
Головна руська рада
Загальна українська
безпартійна організація
Південно-Західний
відділ Російського гео-
графічного товариства
громади
У завданнях 57-58 розташуйте події у хронологічній послідовності. Поставте позначки в таблиці бланка
відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). Цифрі 1 має відповідати вибрана вами
перша подія, цифрі 2 - друга, цифрі 3 - третя, цифрі 4 - четверта.
57. Установіть послідовність подій.
А утворення Кримського ханства
Б укладення Кревської унії
В перша згадка про українських козаків у писемних джерелах
Г битва на р. Сині Води
58. Установіть послідовність подій.
А заснування університету в Києві
Б створення першого українського стаціонарного професійного театру
В проведення у Львові першого з'їзду діячів української науки, освіти та культури
Г урочисте відзначення в Україні 100-річного ювілею Тараса Шевченка
У завданнях 59-60, які мають сім варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номе-
ри у клітинки.
59. Які поняття та терміни стосуються соціокультурного розвитку Київської Русі в 11-12 ст.?
1 монастирі
2 друковані книжки
З селяни-смерди
4 думи, історичні пісні
5 кріпацтво
6 літописи
7 фільварки
60. Які з тверджень стосуються Кирила Розумовського?
।—।—।—। 1 Гетьманською булавою був наділений, коли мав 22 роки.
І—І—І—। 2 Найдовше тримав гетьманську булаву — 22 роки.
З Був останнім українським козацьким гетьманом.
4 Був фаворитом імператриці Єлизавети Петрівни.
5 Виходець із простих козаків, проте мав графський титул.
6 Сучасник Івана Скоропадського.
7 Був президентом Синоду та протектором Слов'яно-греко-латинської академії.
Варіант 1 • 477
ВАРІАНТ 2
Частина 1
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ XX — ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ
Завдання 123 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть, на вашу дум-
ку, правильний варіант відповіді, позначте його в бланку відповідей згідно з інструкцією.
1. Які явища та процеси характерні для України в роки революції 1905-1907 рр. у Російській імперії?
1 поява українських періодичних видань
2 легалізація національних партій, відтак — пожвавлення їхньої діяльності
З здійснення масових арештів та погроми прогресивних громадських організацій
4 заборона демократичних видань, різке звуження сфери вживання української мови
5 'впровадження на більшій території України стану посиленої охорони
6 створення в українських містах і містечках осередків «Просвіти»
7 вибори до І та II Державних дум Росії, створення української думської громади
А 1, 2,4,5
Б 2, 3, 5, 6
В 3, 5, 6, 7
Г 1,2, 6, 7
А Б В Г
2. Унаслідок якої події було закріплено позначену на карті лінію Південно-Західного фронту в Першій світовій
війні?
А Б В Г
А Галицької битви
(серпень-вересень 1914 р.)
Б битви на горі Мак вка
(квітень-травень 1915 р.)
В Горлицького прориву
(травень-жовтень 1915 р.)
Г Брусиловського прориву
(червень-серпень 1916 р.)
478 • Варіанті
3. Хто з українських художників кінця 19 - початку 20 ст.
є автором наведеної картини?
А Б В г
А Олександр Мурашко
Б Іван Труш
Микола Пимоненко
Г Сергій Васильківський
4. Назву якої організації пропущено у фрагменті з
історичного джерела?
«Здіймається пожежа війни, в якій тріснуть кайдани,
що давили поневолені народи. В сій пожежі кується
Сторожа запорозьких
вольностей (Козаки в степу)
будучність України. Настав слушний час, день нашого воскресіння. В сей час український народ кличе синів
своїх до бою за волю України. Однодушним рішенням з'єднала начальні управи всіх досі в нас існуючих
стрілецьких і руханкових організацій в Українську Бойову Управу. Українська Бойова Управа стає одинокою
старшиною організації українських добровольців, яка одержує назву Українських Січових Стрільців».
А Б В Г
А «Союз визволення України»
Б Головна українська рада
В Головна руська рада
Г Товариство українських поступовців
5. Коли відбулася подія, про яку йдеться в джерелі?
«Прибувши до Львова, Вітовський зараз зорієнтувався в ситуації і зрозумів повагу хвилі Обнявши провід
військової організації, перебрав на себе всю ініціативу акції й рішив діяти негайно з повною енергією в ціли пе-
редрання влади вже в найближчих днях. Цей дух ініціативи і негайної революційної дії запанував серед загалу
членів УГВК, які, не ждучи на опінію й інструкції політичного проводу, розпочали серйозні підготовні заходи в
ціли негайного виконання перевороту».
А Б В Г
А листопад 1917 р.
Б квітень 1918 р
В листопад 1918 р.
Г січень 1919 р.
6. Які вимоги висували Українській Центральній Раді учасники II Всеукраїнського військового з'їзду (червень
1917 р.)?
А розпочати організацію державних і військових структур
Б утворити Генеральний військовий комітет (який очолив Симон Петлюра)
И відрядити до Петербурга делегацію з метою домагатися від Тимчасового уряду автономії
Г організувати відсіч військам генерала Л. Корнілова, який прагнув установити диктатуру
в Росії
7. Які твердження стосуються Третього Універсалу Центральної Ради?
1 Про необхідність скликання Всенародних Українських Установчих зборів; викладено основні вимоги УЦР до
Тимчасового уряду.
2 Проголошено Українську Народну Республіку, яка зберігала федеративний зв'язок із Російською республі-
кою.
З Йшлося про перетворення Генерального секретаріату на Раду Народних Міністрів, яка вповноважена про-
довжувати переговори з Центральними державами й укладати мирний договір.
4 Про цілковитий розпуск постійної армії та створення замість неї народної міліції; закликав уряд та громадян
УНР дати відсіч більшовикам.
Варіант 2 • 479
5 Проголошено скасування смертної кари, амністію політв'язням та національно-персональну автономію для
національних меншин (росіян, поляків, євреїв).
А Б В Г
А 1,2
В 2, 5
Б 2, З
Г 3,4
Прочитайте фрагмент історичного джерела і виконайте завдання 8-11.
«...Національний шовінізм й, українізацію було покладено в основу програми гетьманського уряду. Сам
гетьман в офіційних виступах урочисто проголошував самостійність України на вічні часи й паплюжив Росію,
"під ярмом якої Україна стогнала протягом двох століть"... Кадетське міністерство не поступалося в
шовіністичних заявах і в прямих діях: міністр внутрішніх справ Кістяківський запроваджував закон про укра-
їнське громадянство й присягу, міністр народної освіти Василенко взявся до масового закриття й насильни-
цької українізації навчальних закладів; міністр сповідань Зеньковський готував автокефалію.украінської церк-
ви... Усі гуртом у формах безглуздих й образливих рвали зв'язок з російською культурою та державністю.
Тільки соціальні заходи гетьмана різко розійшлися з політикою Ради: кермо її круто повернули вправо. Неза-
баромвийшов гетьманський указ про повернення землі поміщикам і про відшкодування їм збитків, заподіяних
революцією. Практика реквізиції (для експорту), кривавих утихомирень і відшкодування збитків за участі авс-
тро-німецьких загонів була жорстокою й безжалісною» (А. Денікін «Нариси російської смути»).
8. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті джерела?
д І Б І В І Г І А квітень-грудень 1917 р.
------------ Б квітень-листопад 1918 р.
———— В січень-липень 1919 р,
Г серпень-грудень 1919 р.
9. Укажіть портрет історичного діяча, з ім'ям якого уособлюємо добу, про яку йдеться у фрагменті з джерела.
10. Укажіть причини приходу до влади режиму, про який ідеться у фрагменті джерела?
І ухвалення Центральною Радою Конституції УНР у формі «Статуту про державний устрій, права і вольності
Української Народної Республіки»
2 добровільне зречення Центральною Радою своїх повноважень та передання їх за згодою всіх членів
З вузька соціальна база Центральної Ради через неспроможність розв'язати аграрне питання та безпорадність
в економічному житті
4 низька боєздатн сть військ УНР, які протистояли добре підготовленій і озброєній армії генерала П. Скоро-
падського
5 невдоволення німецько-австрійської військової адмін страції нездатністю Центральної Ради виконати свої
Зобов'язання за мирним договором
А Б В Г
480 • Варіанті
А Б В Г
11. Який термін використаєте для характеристики державного устрою держави, про яку йдеться в джерелі?
А Західноукраїнська Народна Республіка
Б Українська Народна Республіка
В Українська Соціалістична Радянська Республіка
Г Українська Держава
А Б В Г
А Б В Г
12. Укажіть особливості денікінського режиму в Україні.
1 відновлення поміщицької власності на землю; стягнення з селян примусових контрибуцій
2 обстоювання гасла «єдиної та неділимої Росії»
З запровадження 8-годинного робочого дня в промисловості, зменшення кількості безробітних
4 сприяння діяльності Української академії наук, заснування нових українських та російських газет та
журналів
А 1, 2 Б 1, З
В 2,3 Г 3,4
13. Які причини зумовили перехід до політики, що про неї йдеться в уривкові з резолюції конференції КП(б)У?
«1. Основним моментом нової економічної політики в промисловості є принцип зосередження сил і засобів
пролетарської держави на завданнях піднесення великих підприємств, які за своїм господарським укладом
найбільше відповідають формам державного капіталізму. 2. Від системи розподілу державою всіх матеріаль-
них ресурсів ми прийшли до системи часткового розподілу лише державних ресурсів, одержуваних в порядку
надходження продподатку і з виробництва підприємств, які лишилися в безпосередньому керуванні держави.
Певна частина державних ресурсів і ресурси приватного господарства дістають право вільного обігу на то-
варному ринку за принципом купівлі-продажу...».
А закінчення реалізації плану ГОЕЛРО
Б вимога країн Антанти — переможниць у Першій світовій війні
В прагнення сконцентрувати всі ресурси для перемоги в громадянській війні
Г політична та соціально-економічна криза
14. Який міжнародно-правовий акт надавав Польщі юридичні права на володіння Східною Галичиною?
А Брестський мир (27 січня (9 лютого) 1918 р.)
Б Сен-Жерменський договір (передмістя Парижа, 10 вересня 1919 р.)
В Тріанонський договір (Версаль, 4 червня 1920 р.)
Г рішення Ради послів Антанти (Париж, 14 березня 1923 р )
15. Період масових репресій 1937—1938 рр. називають.
А «хвильовизмом»
Б «волобуєвщиною»
В «єжовщиною»
Г «скрипниківщиною»
16. Коли ЦВК і РНК СРСР було ухвалено постанову, про яку йдеться в уривку з історичного джерела?
«Розглянувши касаційну справу з вироком Дніпропетровського облсуду про Кліменко Настю Матвіївну,
55 років, селянку, міцну середнячку, засуджену за арт. 54 КК та за постановою ЦВК та РНК Союзу до позбав-
лення волі в далеких місцях ув'язнення на 10 років з конфіскацією майна, з обмеженням в правах на 5 років. За
те, що вона займалася крадіжками з колгоспних ланів шляхом зрізання колосків, де її було затримано на місці
крадіжки з одним лантухом колосків. Покликання касатора на зламання арт. 351 КПК уваги не заслуговує,
тому то міра соцзахисту відповідає скоєному та соцнебезпеці засудженої... А тому, керуючись арт. 365-370,
КПК ухвалив: касскаргу залишити без наслідків, а вирок - в силі».
А 1931р. Б 1932 р.
В 1933 р. Г 1938 р.
А Б В Г
Варіант 2 • 481
17. У яких твердженнях ідеться про Олександра Довженка?
1 Після публікації 1943 р. уривків нового сценарію зазнав звинувачень у відкритому
проголошенні сумнівів щодо колективної вини за покинуте напризволяще мирне на-
селення України.
2 Відзначений найвищою за тих років нагородою — Сталінською премією, що, однак,
не убезпечило від гострих нападів критики 1951 р., приводом до чого стала поезія
«Любіть Україну».
З Його кінофільм «Земля» на всесвітній виставці в Брюсселі в 1958 р. був визнаний од-
ним із 12 найкращих фільмів усіх часів і народів.
4 Твором, що засвідчив про повернення письменника після тривалого мовчання до
літературної праці, стала «Зенітка», опублікована в газеті «Радянська Україна» 26 лютого 1944 р.
5 Зажив письменницької слави після виходу друком повісті «Зачарована Десна».
6 Проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він, єдиний з неокласиків, урятувався
від сталінського терору і був залучений до когорти офіційних радянських поетів.
А Б В Г
А 1,3, 5 Б 2, 3, 6
В 2, 3, 5 Г 3, 5, 6
18. Ім'я кого з історичних діячів пропущено в уривку з виступу М. Хрущова перед керівництвом західно-
українських областей у 1945 р.?
«Удар, який ми завдали, виявився дуже вдалим. Необхідно підтримати ініціативну групу по переходу
да православ'я, підтримати священиків, які переходять від уніатства до православної віри... Якась кількість
уніатів необхідна для того, щоб мати свою агентуру... Нам вигідно, щоб уніати перейшли в православну віру.
Це політика, щоб відірвати від Риму і прилучити до православної церкви».
А Василя Липківського
А Б В Г
Б Андрея Шептицького
В Йосипа Сліпого
Г Мстислава(Скрипника)
19. Коли відбулася подія, про яку йдеться в джерелі?
«...Військо Польське провело виселення нашого населення дуже швидка, оскільки протягом чотирьох годин
кожен господар мусив спакувати речі й виїхати з села. У деяких селах, наприклад у селах Криве на р. Сян, Тво-
рильчик, Творильне, Студене, Бук, Давжиця, Лішня, Полянки та Жерниця, Військо Польське давало людям на
збори лише дві години. У зв'язку з таким коротким терміном часу на збори населення не мало змоги забрати
з собою сільськогосподарські машини (молотилки, зерноочисні машини, січкарні, плуги, борони), предмети до-
машнього господарства, швейні машини, картоплю тощо. Все це забрало польське цивільне населення разом
з Військом Польським до міст Балигород, Сянік, Лісько, Риманів й навіть да Кросна».
А 1939 р. Б 1947 р.
В 1951р. Г 1954 р.
А Б В Г
А Б В Г
20. Укажіть характерні риси демографічної та соціально-економічної ситуації за доби «застою».
А використання «нафтодоларів» для створення нових галузей промисловості, модернізації
господарства та розвитку соціально-культурної сфери
Б відповідність обсягів виробництва та реалізації товарів народного споживання потребам
населення
В зростання чисельності робітників у зв'язку з розвитком індустріальних галузей, стрімке
зростання міського населення у
Г однаковий рівень соціального забезпечення селян та мешканців міст
21. Про кого йдеться в джерелі?
«...13 лютого 1978 року указом Президії Верховної Ради СРСР__був позбавлений громадянства. Він скли-
кав прес-конференцію і сказав, що це найсумніший день у його житті: "Мене позбавили права померти на
482 • Варіант 2
Батьківщині". Отоді він пішов у наступ! Влада гадала, що, випустивши совєтського дисидента, позбулася
клопоту: незручно було втретє ув'язнювати всесвітньо відому людину. А він виявився ще й свідомим україн-
цем. Та ж таки "Свобода": "От ви були російським генералом.." - "Я ніколи не був російським генералом.
Я був совєтським генералом, а родом я українець. І приїхав сюди представляти Українську Гельсінкську групу"».
А Петра Григоренка
Б Левка Лук'яненка
В Миколу Руденка
Г Івана Світличного
А Б В Г
22. За якого президента України відбулася подія, про яку йдеться в джерелі?
«О 18:30 розпочалося пленарне засідання, яке відкрило знамениту "конституційну ніч" - з цієї миті майже
протягом 14 годин без перерви депутати поіменно галасували по кожній окремій (зі 160) статті Конститу-
ції. Для затвердження кожної статті потрібно було не менше 300 голосів. Героєм конституційної ночі став
депутат Михайло Сирота, який представляв проект Конституції, запропонований погоджувальною ко-
місією — весь цей час він стояв на трибуні та був змушений за регламентом представляти кожну статтю,
коментувати й пропоновані поправки, виголошувати стандартну фразу: "Комісія просить прийняти"».
А Б В Г
А Леоніда Кравчука
Б Леоніда Кучми
В Віктора Ющенка
Г Віктора Януковича
23. Які поняття стосуються подій історії України 2014-2015 рр.?
1 Небесна Сотня
2 плівки Мельниченка
З Революція Гідності
А 1,3,5
В 3,4,6
А Б В Г
4 Скнилівська трагедія
5 Харківські угоди
6 гібридна війна
Б 2,3,6
Г 1, 3, 6
У завданнях 24—26 до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, виберіть, на вашу думку,
один правильний варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці бланка відповідей на перетині
відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
24. Установіть відповідність між зображеннями пам'яток
та їхніми творцями.
А Б В Г Д
А Георгій Нарбут
Б Федір Кричевський
В Іван Труш
Г Олександр Мурашко
Д Василь Касіян
ї
Варіанті •
483
25. Установіть відповідність між галузями культури та іменами шістдесятників, які їх розвивали.
А Б В Г Д
1 історія
2 поезія
З літературознавство
4 образотворче мистецтво
26. Установіть відповідність
між датами та подіями.
ЗО листопада 2013 р.
20 лютого 2014 р.
18 березня 2014 р.
25 травня 2014 р.
А Василь Симоненко, Іван Драч, Ліна Костенко
Б Олена Апанович, Михайло Брайчевський, Олена
Компан
В Алла Горська, Любов Семикіна, Галина Севрук,
Панас Заливаха
Г Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика
Д Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний
А підписання в Кремлі договору про прийняття Кри-
му й Севастополя до складу РФ
Б перший силовий розгін «Беркутом» мирних протес-
тувальників Євромайдану, побиття студентів
В вибори Президента України, на яких переміг Петро
Порошенко.
Г підписання в Мінську Угоди про тимчасове пере-
мир'я у війні на сході України
Д «Кривавий четвер» - загибель півсотні протесту-
вальників підчас Революції Гідності
У завданнях 27-28 розташуйте події у хронологічній послідовності. Поставте позначки в таблиці бланка
відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). Цифрі 1 має відповідати вибрана вами
перша подія, цифрі 2 - друга, цифрі 3 - третя, цифрі 4 - четверта.
27. Установіть послідовність подій, про які йдеться в уривках з джерел.
А Б В Г
А «Події в Словаччині знайшли відразу відголос у Підкарпатської Русі; пан Волошин у свою
чергу проголосив незалежність свого краю, якого ситуація здається надзвичайно
складною».
Б «Для української держави цей мир, безперечно, був би з різних боків дуже корисний.
Перш усього, ним українська держава визнана такими поважними суб'єктами міжнарод-
ного права, як центральні держави».
В «Самостійної України не визнаю. Петлюрівці можуть бути або нейтральні — тоді вони
повинні негайно скласти зброю й розійтися по своїх домівках, або — приєднатися до
нас, визнавши наші гасла. Якщо петлюрівці не виконують цих умов, то їх належить вважати за таких
сама противників, як і більшовиків».
Г «Що це за уряд український, що його члени зовсім не знають і не хочуть знати української мови?.. Що я за
"військовий міністр", коли всі українізовані частини в Харкові мені доводиться роззброювати, бо не хочуть
іти за мною на оборону радянської влади ? За єдину військову підпору для нашої боротьби проти Централь-
ної Ради ми маємо лише військо, що привів на Україну з Росії Антонов і що на все українське дивиться, як на
вороже, контрреволюційне?»
28. Установіть послідовність подій Другої світової війни.
оборона Одеси
карпатський рейд загонів Сидора Ковпака
проголошення Акта про відновлення Української держави
створення українського штабу партизанського руху (УШПР)
484 • Варіант 2
У завданнях 29-30, які мають сім варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні
номери у клітинки.
29. Що визначало становище Західної України після «золотого вересня» 1939 р. до початку Великої Вітчизняної
війни?
1 поліпшення медичного обслуговування
2 активізація діяльності політичних партій
З сприяння діяльності греко-католицької церкви
4 експропріація польських землевласників
5 розширення мережі українських шкіл
6 боротьба з УПА та оунівським підпіллям
7 зростання безробіття міського населення
ЗО. Укажіть особливості економічного розвитку УРСР у 70 - першій половині 80-х рр. 20 ст.
1 Розміщення в Україні виробництв із незавершеним циклом, що було реалізацією стратегії
«загальносоюзного народногосподарського комплексу».
2 Надвисокі досягнення в сільському господарстві внаслідок реалізації програм механізації,
хімізації та меліорації.
З Неефективність системи перероблення та зберігання сільськогосподарської продукції, що
зумовлювало невиправдану втрату врожаїв.
4 Помітний розвиток важкого машинобудування, що виявлялося в упровадженні нових техно-
логій, зростанні якості продукції.
5 Інтенсифікація використання трудових ресурсів, переорієнтація структури виробництва на
високотехнологічні цикли.
6 Пріоритетне створення нових потужностей атомної електроенергетики для задоволення
потреб сусідніх країн РЕВ.
7 Тривалі заборгованості за виплатами заробітної платні бюджетникам: службовцям, учителям,
лікарям тощо
Частина 2
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ XIX СТОЛІТТЯ
Завдання 31-53 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть, на вашу
думку, правильний варіант відповіді, позначте його в бланку відповідей згідно з інструкцією.
31. Якому періодові археологічної
періодизації давньої історії відповідає
зображення на картині-реконструкцїї?
А Б В Г
А ранній палеоліт
Б пізній палеоліт
В неоліт
Г ранній залізний вік
Варіант 2 • 485
32. Представники якого давнього народу були першими кочовиками на українських землях, чия назва нам
відома?
А кіммерійці
Б скіфи
В сармати
Г готи
33. З яким східнослов'янським племінним союзом, за свідченням літопису, сусідили поляни на північному
заході?
А Б В Г
А деревлянами
Б сіверянами
В уличами
Г тиверцями
34. Про яку подію йдеться в уривку з історичного джерела?
«Пішов Ігор на греків... І порадилися руси, і вийшли, оружившись, проти греків, і битва межи ними обома
була люта, і заледве одоліли греки... Феофан, сановник Романа, зустрів їх у човнах з вогнем і став пускати во-
гонь трубами на човни руські. І було видно страшне диво...».
А Б В Г
А похід князя Ігоря проти Візантії 941 р.
Б збирання данини князем Ігорем 945 р.
В похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців 1185 р.
Г бій Романа Мстиславовича з польським князями під Завихвостом на Віслі 1205 р.
35. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з джерела?
«А печеніги почали йти на приступ, і зступилися вони на тім місці, де ото є нині свята Софія, митрополія
руська; бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли
печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати».
А Б В Г
А 9 ст. Б 10 ст.
А Б В Г
В 11ст. Г 12 ст.
36. Яка з наведених пам'яток прикрашає місто Київ?
486 • Варіант?
37. Якої історичної інформації стосуються стрілки на карті?
А Б В Г
А
Б
В
походів перших князів Київської держави для збору данини з підвладних племен
напрямків походів князя Володимира Мономаха проти половців
першого походу монголів на українські землі
напрямків просування монгольських орд хана Батия
38. Про кого йдеться у фрагменті літературного твору?
«Посада ректора належала до найпочесніших у Болоньї, але й обов'язки були численні й складні. Відмовити-
ся від запропонованої посади забороняли статути університету. Всі студенти проголосували за гостя з да-
лекої країни, який за кілька років життя в Болоньї встиг завоювати неабиякий авторитет. Проголошуючи
присяеу; новоабраний ректор урочисто обіцяв, що протягом року всіма силами служитиме щонайкращому
розвитку університету, буде справедливим до студентів, дотримуватиметься статутів і слідкуватиме,
щоб і всі інші шанували статути».
А Б В Г
А Юрія Дрогобича
Б Василя-Костянтина Острозького
В Петра Могилу
Г Іпатія Потія
39. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з джерела?
«Хочуть... панове міщани львівські школи заснувати для навчання дітей християнських усіх станів, які би
мали вчитися Письма Святого грецького й слов'янського, щоб не був їхній християнський рід неначе безсловес-
ним через свою невченість. І також купили друкарню, потрібну для тієї школи».
А 1569 р. Б 1586 р.
В 1596 р. Г 1615 р.
А Б В Г
Варіант 2 • 487
40. Укажіть наслідки Хотинської війни 1621 р.
А Б В Г
А розгортання визвольної боротьби підкорених турками народів
Б визнання польським урядом прав козацтва, розширення реєстру, визнання відновленої
православної церковної ієрархії
В втрата Османською імперією чималих територій, зокрема придунайських країн —
Молдавії, Валахії
Г припинення військових морських та суходільних походів запорозьких козаків на Крим
і Туреччину
41.3 якого документа наведено фрагмент?
«Оскільки козацька сваволя так розійшлася, що для приборкання її довелося рушити наші війська й битися
з козаками, і розгромити їх... — тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких старовинних су-
дових установ, права, доходів й інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер унаслі-
док заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого нараду,
оберненого в хлопів...».
А Деулінське перемир'я 1618 р.
Б Куруківська угода 1625 р.
В Переяславська мирна угода 1630 р.
Г «Ординація Війська Запорозького реєстрового» 1638 р.
А Б В Г
42. Коли Б. Хмельницький виголосив промову, уривок з якої наведено?
«Виб'ю з лядської неволі ввесь руський народ, а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду вою-
вати за нашу православну віру... За кордон на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму, досить маю на
Україні, на Поділлі й Волині, досить вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм
і Галич».
А Б В Г
А у лютому 1649 р. під час переговорів із поляками
Б у вересні 1651 р. під час укладення Білоцерківського договору
В у січні 1654 р. на козацькій раді в Переяславі
Г у жовтні 1656 р., дізнавшись про Віленське московсько-польське перемир'я
А Б В Г
А 1, 2, 5
Б 2, 3, 5
В 3,4,5
Г 1, 3, 5
43. Укажіть цифри, якими на картосхемі позначено Лівобережну Гетьманщину, Правобережну Гетьманщину
та Запоріжжя в 60-80-ті роки 17 ст.
488 • Варіант 2
А Б В Г
А Б В Г
А Б В г
* Є
44. Кому з історичних діячів належить висловлювання?
«Я йшов, щоб звільнити з облоги пана Гуляницького, неспішно, чекаючи на хана, і тільки-но той прибув, ми
поквапилися і дня 29 червня, в день св. Петра й Павла, ставши біля Соснівської переправи, застали там
п'ятнадцять тисяч москви, котра боронила одну переправу».
А Максимові Кривоносу В Івану Виговському
Б Богдану Хмельницькому Г Павлу Тетері
45. Яку назву отримали договірні статті, укладені Іваном Мазепою з царським урядом?
А Глухівські В Конотопські
Б Переяславські Г Коломацькі
46. У якому з тверджень ідеться про Івана Богуна?
А Провідник .першого козацького повстання, під час якого впродовж осені 1591-1592 рр.
козаки зайняли всю Київщину й частину Поділля.
Б Провідник козацького повстання, у ході якого об'єднав своє повстанське військо із загона-
ми гетьмана Г. Лободи. В урочищі Солониця потрапив у полон та був страчений у Варшаві.
В Полковник, який під час Берестецької битви за відсутності Хмельницького був обраний на-
казним гетьманом, організував вихід козаків з оточення.
Г Полковник, а згодом гетьман гайдамацького війська під час національно-визвольного гай-
дамацького повстання на Правобережній Україні проти польського панування 1768 р.
47. Якої події стосується уривок з історичного джерела?
«Військо це передбачаємо утворити на Україні з людей, до козачої служби здібних і здавна відомих звичкою
й охотою до неї. Воно повинно складатися з 4 полків: кожний полк з 8 ескадронів, а ескадрон з 150 козаків... Як
мине в українських полках потреба, всі вони мають розпускатися по своїх домівках, але вже назавжди зали-
шаться приналежними війську і за першою потребою повинні з'явитися на службу і скласти знову свої пол-
ки...».
А підписання Кючук-Кайнарджійського мирного договору 1774 р.
Б російсько-турецької війни 1806-1812 рр.
російсько-французької війни 1812 р.
Г російсько-турецької війни 1828-1829 рр.
48. Якою цифрою позначено на картосхемі українські землі,
які за першим поділом Речі Посполитої відійшли до
Австрійської імперії?
А Б В Г
49. Укажіть діячів національного відродження в західно-
українських землях першої половини 19 ст.
1 Іван Франко 4
2 Юліан Романчук 5
З Маркіян Шашкевич 6
А Б В Г
А 2,4,5
В 2,4,6
Юліан Бачинський
Іван Могильницький
Яків Головацький
Б 1,3,5
Г 3, 5, 6
50. Коли виникла організація, про яку йдеться у фрагменті з історичного джерела?
«...Громадівці відстоювали ідею окремішності української народності та її право на самостійний розвиток
головно супроти польських претензій на українські землі та польських і московських зазіхань на українську
народність. Частина громадівців вела активну роботу у сфері народньої просвіти: засновувала школи, шири-
ВаріантЗ • 489
А Б В Г
А Б В Г
ла українські книжки, дехто, от-як Познанський, і просто оселялася на селі, щоб бути помічними народові
своєю порадою й наукою... Вгамувавши польське повстання (на Україні — за допомогою самих українських се-
лян, які хапали повстанців і оддавали їх да рук російської адміністрації), російське правительство взялося й за
український рух...».
А на початку 60-х років 19 ст.
Б наприкінці 60-х років 19 ст.
В на початку 70-х років 19 ст.
Г наприкінці 70-х років 19 ст.
51. У якому рядку найбільші міста Наддніпрянської України на 1897 р. розташовано в порядку зменшення чи-
сельності населення?
А Харків, Київ, Катеринослав, Миколаїв
Б Одеса, Київ, Харків, Катеринослав
В Київ, Одеса, Харків, Катеринослав
Г Одеса, Харків; Київ, Полтава
52. Укажіть назву політичної партії, про яку йдеться в твердженні.
Політична партія, що виникла внаслідок реорганізації Революційної української партії в грудні 1905 р., у
програмі, якої було задекларовано мету: домагатися національно-територіальної автономії України в складі
Російської Республіки (лідери Микола Порш, Симон Петлюра, Володимир Винниченко).
А Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)
Б Український соціал-демократичний союз — «Спілка»
В Українська демократична партія (УДП)
Г Українська демократично-радикальна партія (УДРП)
53. Які з тверджень стосуються Михайла Драгоманова?
1 Один із фундаторів «Братства тарасівців». Автор фундаментальних наукових праць, перших підручників з
української мови й літератури.
2 Після повернення із заслання за участь у Кирило-Мефодіївському братстві оселився в Петербурзі, розпочав-
ши активну літературну й видавничу діяльність.
З Один із лідерів громадівського руху, згодом засуджував аполітичне культурництво «старих» українофілів.
4 Очолював етнографічно-статистичні експедиції з вивчення України, автор віршів «Ще не вмерла України...».
5 Був прихильником соціалістичних ідей, проте виступав проти революційного екстремізму російських со-
ціалістів.
6 15 років провів у Женеві, докладаючи зусиль для європеїзації українського визвольного руху та знайомлячи
світову громадськість із проблемами українства.
А 1,3, 6 Б 2, 4, 5
В 3,4, 5 Г 3, 5, 6
А Б В Г
А Б В Г
У завданнях 54 56 до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, виберіть, на вашу думку,
один правильний варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці бланка відповідей на перетині
відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
54. Установіть відповідність між стислими характеристиками видань української преси 19 ст. та їхніми наз-
1 Український журнал, який виходив за фінансової під-
тримки Київської громади в Женеві.
2 Перший український літературно-науковий щомісячний
журнал. Виходив українською та частково російською
мовами в Петербурзі.
З Друкований орган Київської громади в 1874—1875 рр.
4 Перший український тижневик, що започаткував появу
української преси в Галичині.
А «Київський теле-
граф»
Б «Громада»
В «Зоря Галицька»
Г «Основа»
Д «Київська старина»
490 • Варіант 2
55. Установіть відповідність між зобра-
женнями архітектурних пам'яток та їх-
німи назвами й місцерозташуванням.
А Б В Г Д
1 _
2_____________
З _
4
А Георгіївська церква Видубицького
монастиря в Києві (1696-1701 рр.)
Б Троїцька соборна церква Густин-
ськбго монастиря (1672-1676 рр.)
В Спа'со-Преображенська церква у Ве-
ликих Сорочинцях1732 р.
Г Троїцька соборна церква у Новомос-
ковську (1773-1779 рр.)
Д Собор Святого Юра у Львові (1744-
1762 рр.)
56. Установіть відповідність між іменами діячів культури і науки та їх стислими характеристиками.
А Б В Г Д
1 Ілля Мечников
2 Дмитро Яворницький
З Марко Кропивницький
4 Михайло Грушевський
А Видатний історик світового рівня. Автор найґрунтовнішого дослідження з минулого українського народу -
«Історії України-Руси». Видатний організатор української науки - голова НТШ.
Б Композитор, основоположник української класичної музики, етнограф. Творчий доробок складають близь-
ко 600 пісень, поклав на музику майже 100 творів Шевченка. Творець української оперної класики, зокрема
опер «Наталка Полтавка» і «Тарас Бульба».
Зоолог та анатом, відкривач фагоцитозу - явища поглинання клітинами організму мікробів. Працював у
Франції над розвитком імунології, удостоєний Нобелівської премії.
Г Ініціатор створення першої української театральної трупи - Товариства українських акторів на Лівобережній
Україні.
Д Один із найавторитетніших дослідників історії українського козацтва, автор тритомної «Історії запорозьких
козаків».
Варіант 2 • 491
У завданнях 57-58 розташуйте події у хронологічній послідовності. Поставте позначки в таблиці бланка
відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). Цифрі 1 має відповідати вибрана вами
перша подія, цифрі 2 - друга, цифрі 3 — третя, цифрі 4 - четверта.
57. Установіть послідовність подій Національно-визвольної війни.
А Б В Г
А підписання Зборівського договору
Б битви на Жовтих Водах і під Корсунем
В підписання українсько-московського договору
Г битва під Берестечком
58. Розташуйте в хронологічній послідовності правління гетьманів, портрети яких зображено.
А Б В Г
*
У завданнях 59 -60, які мають сім варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номе-
ри у клітинки.
59. У яких твердженнях ідеться про князя Василя-Костянтина Острозького?
1 український князь, «некоронований король» Русі-України
2 очолював військо Великого князівства Литовського в битві під
Оршею 1514 р. проти Московії
З вів таємні переговори з польським королем про унію церков,
разом зі своїми послідовниками скликав церковний собор
у Бересті, що проголосив унію
4 засновник академії, ініціатор друку повної Біблії церковно-
слов'янською мовою
5 один з ініціаторів Берестейської унії, після смерті митрополита
М. Рогози став греко-католицьким митрополитом
6 від 1559 р. був київським воєводою, наприкінці 16 ст. - най-
більший після короля землевласник Речі Посполитої
7 перший ректор Острозької академії, автор першої друкованої пам'ятки української полемічної
літератури «Ключ царства небесного...»
60. Укажіть права, що здобули поміщицькі селяни за реформою 1861 р.
І І І | 1 особиста свобода, звільнення від залежності поміщиків
——— 2 право отримувати без викупу у власність землі, якими володіли до реформи
З право обирати та бути обраними на найвищі державні посади
4 перехід в інші верстви суспільства (міщан, купців та ін.)
5 право купувати рухоме й нерухоме майно, вільно ним розпоряджатися та одержувати його
за законами у спадок
6 право виїжджати за кордон із метою реалізації своїх національно-культурних прав
7 право вільно виходити із сільської общини і ставати власниками землі
492 • Варіанті
ВАРІАНТ З
Частина 1
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ XX — ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ
Завдання 1 23 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть, на вашу дум-
ку, правильний варіант відповіді, позначте його в бланку відповідей згідно з інструкцією.
1. Укажіть рядок, у якому цифри відповідають назвам заштрихованих на картосхемі українських губерній у
складі Російської імперії на початку 20 ст.
А Б В Г
А 1) Волинська, 2) Харківська, 3) Катеринославська
Б 1) Волинська, 2) Полтавська, 3) Катеринославська
В 1) Подільська, 2) Харківська, 3) Херсонська
Г 1) Волинська, 2) Полтавська, 3) Херсонська
2. Якими були вимоги українського парламентського об'єднання «Трудова громада» у II Державній думі?
1 створення українських національних політичних партій
2 створення кафедр української мови та літератури й історії в університетах і в учительських семінаріях
З автономія України у складі Російської імперії
4 приєднання українських земель Австро-Угорської імперії до складу Росії
5 зруйнування селянської общини й насадження на селі хутірського й відрубного господарства
6 восьмигодинний робочий день, охорона праці жінок і дітей, страхування на старість
Варіант 3 • 493
А Б В Г
А 1,2, 5 Б 2,3,6
В 1,5, 6 Г 2, 4, 5
3. Про яке зібрання йдеться в уривку зі статті «На Всеукраїнський з'їзд» М. Грушевського?
«Центральне завдання з'їзду - завершити нашу організацію. Центральна Рада, створена в Києві з пред-
ставників усіх київських верств і доповнена делегатами організацій позакиївських, уже тепер, у своїм тимча-
совім складі, являється признаним усім свідомим українством центральним українським урядам. З'їзд має
дати йому останню форму, вибрати його в постійнім уже складі... одним словом, привести в систему і поря-
док всеукраїнську національну організацію».
А Український Національний конгрес 6-8 квітня 1917 р.
Б І Всеукраїнський селянський з'їзд 28 травня — 2 червня 1917 р.
В II Український військовий з'їзд 5-10 червня 1917 р.
Г І Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові 11-12 грудня 1917 р.
4. Про що йшлося в «Маніфесті до українського народу...» від 17(4) грудня 1917 р. Раднаркому РСФРР?
1 .визнання УНРта права «національної незалежності українського народу»
2 зобов'язання УНР відмовитися від самочинного запровадження автономного устрою
З оголошення Генерального секретаріату своїм органом, а не органом Центральної Ради
4 вимога надати представникам неукраїнської революційної демократії місця в Раді, що сприяло б перетво-
ренню її з національного органу на територіально-національний
5 відмова сприймати Раду як повноважний представницький орган трудящих і експлуатованих мас Україн-
ської республіки
А 1,3 Б 2, 4
В 3,4 Г 1, 5
Прочитайте фрагмент історичного джерела та виконайте завдання 5-8.
«Наступ німців розгортався з фантастичною швидкістю. Жодного опору їм не чинили. За якихось 7 днів
після підписання миру вони були вже в Києві... Наступного ранку, після втечі Євгенії Бош та інших комісарів, до
міста ввійшли незначні українські частини на чолі з Петлюрою. Німці з галантності надали їм честь увійти
першими. До обіду в місті стало відомо, що на вокзалі німці.
...Цікавість брала гору, і кияни юрбами потяглися на вокзал, щоб подивитися на заморських гостей...»
(О. Гольденвейзер «З київських спогадів»).
5. Укажіть портрет історичного діяча, про якого йдеться у фрагменті із джерела.
Б. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті джерела?
А лютий 1918 р. Б листопад 1918 р.
В січень 1919 р Г травень 1920 р.
494 • Варіант З
А Б В Г
7. З якою метою вступили до Києва німецькі війська?
А повалити Центральну Раду і встановити радянську владу
Б визволити Київ від Добровольчої армії А. ДенІкіна
В сприяти Директорії позбутися гетьманського режиму П. Скоропадського
Г допомогти УЦР у боротьбі з агресією російських більшовиків
передувала наведеній у джерелі?
А зречення П. Скоропадським влади
Б ухвалення УЦР Четвертого Універсалу
В проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР
Г оголошення Директорією війни РСФРР
8. Яка з подій
А Б В Г
9. Коли відбулися події, про які згадує російський генерал Антон Денікін?
«За кілька днів до захоплення влади Скоропадський приїхав до одного відомого київського генерала й запро-
понував йому долучитися до справи створення нового уряду, "який повинен замінити Центральну Раду й
виступити посередником між німецьким командуванням й українським народом". Зауважив, що в цій справі
зацікавлені німці... Кали співрозмовник відповів йому відмовою, мотивуючи "неприйнятністю для себе роботи
з німцями й на них", Скоропадський заперечив, що "німці тут ні до чого, що він буде вести цілком самостійну
політику, — і закінчив навіть наївною заявою, — що сподівається обійти німців і змусити їх працювати на
користь України"».
А у другій половині 1917 р.
Б у першій половині 1918 р.
В у другій половині 1918 р.
Г у першій половині 1919 р.
А Б В Г
А Б В Г
10. Що передбачав Варшавський договір, укладений С. Петлюрою з Польщею?
1 спільні воєнні дії проти більшовицьких військ на території України
2 визнання польським урядом незалежності Української Народної Республіки
З військову допомогу в боротьбі проти військ генерала А Денікіна
4 розширення території Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 р.
5 визнання Польщею ЗУНР та відмову від втручання в її внутрішні справи
А 1,2 Б 2, З
В 1,4 Г 2,5
11. Якими були наслідки нової економічної політики (непу) в Україні?
1 одержавлення селянської власності у формі колективізації (колгоспів)
2 відродження приватної ініціативи
З занепад усіх видів кооперації, зокрема й споживчої
4 швидка відбудова зруйнованого воєнними діями народного господарства
5 зрівняльні форми оплати праці, ліквідація «куркульства як класу»
А 1,3 Б 2,3
В 2, 4 Г 3, 5
12. Яку дату слід уписати на місці пропуску в джерелі?
«/ я, й інші мої бойові товариші завжди доходили висновку: якби збереглися ті кадри, да яких належали
Тухачевський, Якір, Уборевич, Корк та інші, — всі ті, кого ми втратили в році, ми, безперечно, мали б
менше невдач, швидше, і не з такими великими втратами розгромили б німецько-фашистські орди».
А 1933 р. Б 1937 р.
В 1939 р. Г 1941р.
Варіанті • 495
А Б В Г
А 1,4,5
Б 1,3,4
В 2,4,5
Г 1,2,3
13. Якими цифрами на картосхемі позначено польські воєводства на землях Східної Галичини в міжвоєнний
період (1921-1938 рр.)?
14. У яких уривках ідеться про особливості економічного розвитку УСРР у роки першої п'ятирічки?
1 «...Вибійник шахти "Центральна-Ірмине" в Кадіївці О. Стаханов застосував метод роботи, заснований
на поділі виробничих операцій між вибійником і кріпильником. Це дало йому можливість в 14,5 разу пере-
вищити норму...»
2 «...У містах України запроваджено нормовану торгівлю хлібом за картками за низькими цінами. Не-
забаром карткову систему поширили на аснавні види продовольчих і промислових товарів...»
З «Швидкими темпами споруджувався Харківський тракторний завод: перші трактори зійшли з конвеєра
через 18 місяців після урядової постанови. Того року випустили 16,8 тис. тракторів...»
А 1,2 Б 1,3
В 2, З Г 1, 2, З
15. Про яке явище на західноукраїнських землях у 1930 р. йдеться в уривку з історичного джерела?
«Окруживши села зі всіх сторін та розставивши сторожі на всіх дорогах, около години 5 вечора кінні пат-
рулі уланів в'їхали в передмістя Яворова: Наконечне, Наконечне-Кінець і с. Поруденко... Всіх прохожих та пере-
їжджаючих легітимована та провірювано імена зі списками громадян Наконечного... Задержаних зібрана
в гуртки, яких патрулі гнали до будинку читальні "Просвіти". Кінний конвой змушував проваджених бігти, а
кали деякі старі люди... не могли бігти, то бито їх палками по голові та де попало... Перевіривши виписаних
на листі громадян та замкнувши їх в одному з приміщень читальні, коло години 9 ввечері улани розпочали
496 • Варіант З
А Б В Г
биття. Викликували одного за другим по імені до другої кімнати, де при столі сидів поручик та кілька під-
старший, а біля них стояла лавка та кілька жовнірів, які виконували екзекуції...».
А репатріація
Б розкуркулення
В осадництво
Г пацифікація
16. Укажіть складову нацистського плану «Ост».
А депортація та знищення істотної частини населення
Б боротьба з партизанським рухом
В блискавичне вторгнення нацистської Німеччини в СРСР
Г створення райхскомісаріату «Україна»
17. Укажіть, коли просування Україною військ Німеччини та її союзників сягнуло позначеної лінії фронту.
А
Б
В
А Б. В Г
на кінець червня 1941 р.
на середину липня 1941 р.
на середину вересня 1941 р.
на кінець січня 1942 р.
18. У яких твердженнях ідеться про особливості економічного розвитку УРСР в перше повоєнне десятиліття?
1 відбудова старих, будівництво нових електростанцій
2 зростання обсягів виробництва у важкій промисловості
З упровадження на машинобудівних, металургійних та хімічних заводах новітніх технологій
4 поліпшення становища колгоспників, зокрема зростання оплати їхньої праці
5 істотні капіталовкладення в сільське господарство, скасування обов'язкових поставок державі сільсвкогос-
подарської продукції
А 1,2 Б 1,5
В 2, З Г 4, 5
А Б В Г
Варіант 3 • 497
19. У яких уривках ідеться про особливості економічного розвитку УРСР у період політичної та економічної лі-
бералізації суспільства (1953-1964 рр.)?
1 «Динамічно розвивалася електроенергетика. Приріст виробництва електроенергії забезпечувався
здебільшого шляхом уведення в дію переважно великих паротурбінних агрегатів. Була збудована Зміївсь-
ка ДРЕС. Дали струм гідроелектростанції Дніпровського каскаду - Кременчуцька, Дніпродзержинська,
Каховська, увійшла в дію перша черга Київської ГЕС».
2 «Харківський авіазавод почав випускати перші в СРСР швидкісні турбореактивні лайнери ТУ-104, а зго-
дом - ТУ-124 Київський авіазавод спеціалізувався на випуску турбогвинтового літака АН-24, який став
найпоширенішою машиною свого класу в загальносоюзних пасажирських перевезеннях в СРСР та країнах
РЕВ. Київські авіабудівельники створили найбільший на той час у світі широкофюзеляжний літак АН-22
"Антей"».
А Б В Г
А не йдеться в жодному з уривків
Б тільки в першому
В тільки в другому
Г ідеться в обох уривках
20. Про яку подію йдеться в джерелі?
«...Наймасавіша в Україні акція періоду "перебудови" мета якої полягала в тому, щоб не лише відокремити
національну історію від радянської, а й протиставити "справжнє", "природне" возз'єднання України 1919 р.
"штучному" возз'єднанню 1939 р. Так само звернення до історичного досвіду було і засобом протиставлення
"справжньої" української державності (УНР і ЗУНР) "штучній" — радянській».
А страйк на шахті «Ясинуватська-Глибока» в Макіївці в липні 1989 р.
Б «живий ланцюг» у січні 1990 р.
В мітинг та голодування студентів у жовтні 1990 р
Г мітинг киян у серпні 1991 р.
21. Назву якої організації пропущено в тексті?
Під ідеологічним проводом і кадровим впливом____ постали перші демократичні громадські організації -
«Меморіал», «Зелений світ». Всеукраїнське товариство політв'язнів і репресованих, Товариство української
мови імені Тараса Шевченка. 29-30 квітня 1990 р. у Києві відбувся з'їзд_, на якому вона переформувалася в
Українську республіканську партію. Головою УРП було обрано /1. Лук'яненко. Основні засади Декларації принци-
пів __- її політичної програми - були відображені у прийнятій Верховною Радою Української РСР 16 липня
1990 раку Декларації про державний суверенітет України.
А Б В Г
А Українська робітничо-селянська спілка (УРСС)
Б Українська Гельсінська спілка (УГС)
В Народний рух України за перебудову
Г Всеукраїнське товариство «Просвіта» їм. Т. Шевченка
22. Які з подій відбулася в Україні за президентства Віктора Ющенка?
А Б В Г
А запровадження національної грошової одиниці - гривні
Б «газові війни» з Росією
В кампанія протестів опозиції внаслідок «касетного скандалу»
Г підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом
23. Які поняття стосуються подій історії України 2013-2015 рр.?
1 Помаранчева революція
2 дисидентський рух
З Євромайдан
А 1,3,4
В 3,4,6
4 антитерористична операція (АТО)
5 касетний скандал
6 «гібридна війна»
Б 2,3,4
Г 4,5,6
498 • Варіант З
У завданнях 24-26 до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, виберіть, на вашу думку,
один правильний варіант, позначений буквою. Поставте по тачки в таблиці бланка відповідей на перетині
відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
24. Установіть відповідність між назвами документів та уривками з них.
1 Перший Універсал
2 Третій Універсал
З Четвертий Універсал
4 Універсал
Директорії УНР
А Б В Г Д
А «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної
України — Західно-Українська народна Республіка (Галичина, Буковина та Угорсь-
ка Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими
жили і за які умирали кращі сини України».
Б «Не одділяючись від Республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо ста-
немо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка
Російська стала Федерацією рівних і вільних народів».
В «Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з держа-
вою-російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати
своїм життям».
Г «Ми звинувачуємо Раду в тому, що вона, прикриваючись національними гаслами,
веде двозначну буржуазну політику, яка вже давно проявляється у невизнанні
Радою Рад і радянської влади в Україні... Ця двозначна політика, що позбавляє нас
можливості визнати раду як повноважного представника трудящих та експлу-
атованих мас Української республіки...».
Д «У справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, уже виробила закон
про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасу-
вання власності і соціялізацію землі».
25. Установіть відповідність між назвами воєнних операцій Червоної армії за Другої світової війни та їхніми
результатами та наслідками.
А Б В Г Д
Корсунь-Шевченківська
(січень-лютий 1944 р.)
Умансько-Ботошанська
(березень-квітень 1944 р.)
Львівсько-Сандомирська
(липень-серпень 1944 р.)
Східно-Карпатська
(вересень-жовтень 1944 р.)
А звільнено Ужгород, завершено визволення всієї те-
риторії України
Б звільнено значну частину території Правобережної
України і Молдови. Вихід на державний кордон
СРСР із Румунією
В наймаштабніше оточення на той час військ против-
ника, знищення 10 німецьких дивізій, що потрапи-
ли в оточення
Г звільнення території Київської та Житомирської об-
ластей, деяких районів Вінниччини та Рівненщини.
Визволено Кіровоград
Д розгромлено вісім німецьких дивізій (серед них і
дивізію «СС Галичина»), звільнено західні області
України
26. Установіть відповідність між портретами історичних діячів та фрагментами їхніх висловлювань/творів.
А Б В Г Д
Варіант 3 • 499
А «Поет — це людина. Насамперед. А людина — це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б віршів не
писав, а робив би коло землі... Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Украї-
на, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину».
Б «Я гордо йшов по Хрещатику, бо вже робота зроблена. Мене ніхто не брав, то я ще один збірник зробив -
"Лихо з розуму" ("Портрети двадцяти «злочинців»"). Роботу було закінчено в квітні 1967-го. Збірник зразу
ж «пішов» у самвидав, невдовзі вийшов і в "тамвидаві" в Парижі».
В «Вчора був у Спілці: літературна братія в переполосі, в нервовій тривожно-радісній розгубленості... Ніби-
то чув хтось з римських передач, що Папа Римський висунув "Собор" на Нобелівську премію».
Г «Мене виводили на слідство день і ніч так, що я буквально падав з ніг і мене мусіли підтримувати, ведучи
до слідчого судді... По кількох днях, коли я вже був вимучений допитами до краю, мене привели до кількох
полковників і зачали тероризувати, давати до підпису, щоби я відрікся Папи, а за те дадуть мені Київську
митрополію...».
Д «Сьогодні ж узнав... тяжку новину: моя повість "Україна в огні" не вподобалася Сталіну, і він її заборонив
для друку і для постановки. Що його робити, ще не знаю. Мені важко ад свідомості, ща "Україна в огні" —
це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лиха...»
У завданнях 27-28 розташуйте події у хронологічній послідовності. Поставте позначки в таблиці бланка
відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). Цифрі 1 має відповідати вибрана вами
перша подія, цифрі 2 - друга, цифрі 3 - третя, цифрі 4 - четверта.
27. Установіть послідовність створення плакатів.
- та
! Парі . и
нароаним шеснихам!
500 • Варіант З
28. Установіть хронологічну послідовність подій.
ухвалення Верховною Радою Конституції України
ухвалення Верховною Радою Закону «Про Збройні сили України»
вступ України до Ради Європи
обрання Леоніда Кучми президентом на перший термін
У завданнях 29-30, які мають сім варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді и запишіть їхні номе-
ри у клітинки.
29. У яких твердженнях ідеться про Володимира Винниченка?
і—і—і—і 1 Схилявся до зближення з Антантою, задля зміцнення незалежності вдавався до заходів із по-
1——1— силення армії та її адміністративних органів.
2 Був організатором збройного виступу самостійників, що прагнули примусити Центральну Раду
проголосити незалежність України.
З Очолював Український національний союз, був одним із керівників повстання проти гетьмана П. Скоро-
падського.
4 Брав активну участь у підготовці всіх чотирьох універсалів Української Центральної Ради.
5 3 початку січня 1919 р. був на чолі загонів, які розпочали боротьбу проти денікінців, військ Директорії та Ан-
танти.
6 Автор оповідань, романів і повістей, двох десятків п'єс, які ставили на сценах Берліна, Москви, Праги, Рима.
7 Від листопада 1920 р. керував роботою уряду Української Народної Республіки за кордоном
ЗО. Укажіть терміни, які характеризують явища та процеси, що відбувалися за доби «відлиги».
1 ринкова економіка
2 шістдесятники
З пенсійна реформа
4 експорт зерна
5 «ждановщина»
6 десталінізація
7 Революція на граніті
Частина 2
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ XIX СТОЛІТТЯ
Завдання 31-53 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть, на вашу
думку, правильний варіант відповіді, позначте його в бланку відповідей згідно з інструкцією.
31. Як називають мешканців Європейського континенту,
зображених на малюнку-реконструкції?
А Б В Г
А австралопітеками
Б пітекантропами
В неандертальцями
Г кроманьйонцями
Варіант 3 • 501
32. Який кочовий народ прийшов у степи України з території Монголії та Китаю, започаткувавши епоху Вели-
кого переселення народів?
А Б В Г
А кіммерійці
Б авари
В гуни
Г скіфи
33. Укажіть цифри, якими позначено землі східнослов'янських племінних союзів сіверян, волинян та деревлян
за доби їх розселення в 7—8 ст.
34. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з джерела?
«Увійшла сама княгиня зі своїми родичками й вибраними служницями; вона йдучи поперед інших жінок, а ті
в порядку йдучи одна за другою... Після них увійшли посли й представники князів руських... Сів імператор з ім-
ператрицею зі своїми дітьми й покликано було княгиню із зали й, за запрошенням імператора сівши, говорили
з ним про що хотіла».
А Б В Г
А у середині 10 ст.
Б на початку 11 ст.
В у середині 11 ст.
Г наприкінці 11 ст.
35. Кого за часів Київської Русі називали смердами?
А залежних людей, здебільшого полонених, яких можна було продавати, дарувати, переда-
вати в спадок
Б людей, які з різних причин випадали зі свого звичного середовища, втрачалй з ним
зв'язок
В особисто вільних людей, які мали власне господарство, землю, проживали в князівських
селах і платили князеві данину
Г впливових дружинників, які за військову службу отримували від князів земельні маєтки
502 • Варіант З
37. Яким іменням пошанований князь, про якого йдеться в джерелі?
«І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов'янську
мову і Письмо Святеє, і списали багато книг. І придбав він книги, що ними по-
учаються віруючі люди і втішаються ученням божественного слова. Бо як
ото хто-небудь землю зоре, а другий засіє, а інші пожинають і їдять поживу
вдосталь, - так і сей. Отець бо його Володимир землю зорав і розм'якшив,
себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів,
засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учення при-
ймаючи книжнеє».
А Віщий
Б Осмомисл
В Мудрий
Г Великий
А Б В Г
38. Чим визначалося золотоординське панування на українських землях?
1 відсутністю зобов'язання князів виставляти дружини в розпорядження хана
2 отриманням руськими князями ярлика на право володіння землями
З сплатою данини Орді
4 відсутністю в Галицько-Волинському князівстві баскаків
5 управлінням князівствами ханами з правлячої монгольської династії
А 1,2, З Б 2, 4, 5
В 1,3, 5 Г 2, 3, 4
39. Хто вперше (у Кракові 1491 р.) надрукував книги церковнослов'янською мовою, що мали поширюватися
в Україні?
А Юрій Дрогобич
Б Швайпольт Фіоль
В Іван Федоров
Г Василь-Костянтин Острозький
40. Якою мовою написане Пересопницьке Євангеліє?
А Б В Г
А Б В Г
А церковнослов'янською
Б староукраїнською літературною
В сучасною українською
Г тогочасною українською розмовною
Варіант 3 • 503
41. Укажіть цифри, якими позначено польські воєводства на українських землях до Люблінської унії.
А Б В Г
42. Яких подій стосуються дати 1574 р. та 1581 р.?
А повстання Криштофа Косинського та Северина Наливайка
Б героїчних морських походів козацтва на турецькі фортеці
В виходу друком книжок у друкарні Івана Федорова
Г заснування братських шкіл у Львові та Луцьку
43. Про яку подію йдеться в уривку з історичного джерела?
«...Хто ж затримає народ, коли в нього так закрутилися колеса свавілля, що їх ніяким чином не можна
стримати!.. Переконався я про це під Кумейками: зимою знищив Павлюка, на весну, незважаючи на такий ве-
ликий розгром, ожив Острянин. Розгромив я Острянина — зразу ж було обрано керівником Гуню, і я двадцять
тижнів вів із ним війну та ледве привів до послуху зброєю і немалим пролиттям крові!..».
А козацькі повстання кінця 16 ст.
Б козацько-польський збройний конфлікт 1625 р.
В козацько-селянське повстання 1637-1638 рр.
Г національно-визвольну війну середини 17 ст.
44. Коли відбулися події, про які йдеться в уривках з джерел?
«Наш підданий гетьман Богдан Хмельницький, майже поєднавши свої війська з угорцем Ракочієм, послав до
Польської держави наказного гетьмана Антіна Ждановича, і Богуна, й інших начальників для пустошення».
504 • Варіант З
«Сьогодні після обіду секретар Хмельницького запросив мене до канцлера Виговського, оскільки гетьман,
незважаючи на свою слабість, велів перенести себе туди, щоб мати зі мною розмову».
А Б В Г
А 1648 р.
Б 1649 р.
В 1657 р.
Г 1659 р.
45. Кому з гетьманів належать слова, наведені в джерелі?
«Коли Божою волею був я примушений взяти цей печальний уряд і держав його близько десяти років, ні в
чому іншому був мій намір, а тільки в тому, щоб помножити вольності Запорозького Війська та вберегти без-
пеку й цілість Отчизни... Тому не тільки з християнами, але й з бусурманськими народами намагався поводи-
тися прихильно та згідно, щоб Україну бачити в бажаному мирі».
А Івану Виговському
Б Павлу Тетері
В Івану Самойловичу
Г Петру Дорошенку
46. Що з переліченого було здійснено за сприяння гетьмана Івана Мазепи?
А Б В Г
А заснування співацької школи у Глухові
Б реставрація Софійського та Успенського соборів у Києві
В заснування Чернігівського, Харківського та Переяславського колегіумів
Г створення Пересопницького Євангелія
47. Укажіть твердження, що стосуються Петра Калнишевського.
1 Разом із запорозькими козаками перейшов на бік гетьмана І. Мазепи під час по-
встання проти Російської імперії.
2 За участь у російсько-турецькій війні 1768—1774 рр отримав військове звання ге-
нерал-фельдмаршала та почесне прізвище «Задунайський».
З Очолив Окреме Запорозьке військо (згодом перейменоване в Азовське) після пе-
реходу частини козаків Задунайської Січі під владу Росії.
4 Кошовий отаман Запорозької Січі, який був засланий до Соловецького монастиря,
де перебував ув'язненим до 1801 р. і де доживав віку після звільнення.
5 Його коштом було збудовано п'ять церков і соборів, придбано чимало книг та цер-
ковного начиння для облаштування цих храмів.
А Б В Г
А 1,3
Б 2,4
В 4, 5
Г 3, 4
48. Укажіть автора зображеної скульптурної композиції.
А Б В Г
А Йоганн Пінзель
Б Йоганн Шедель
В Сисой Шалматов
Г Андрій Квасов
49. Які з міст виникли в другій половині 18 ст. як порти Чор-
ного та Азовського морів?
1 Єлисаветград
2 Катеринослав
З Маріуполь
4 Миколаїв
5 Одеса
6 Олександрівськ
7 Херсон
Варіанті • 505
А Б В Г
А 1,2,4, 5
Б 2, 3,4, 7
В 3, 4, 5, 7
Г 2, 3, 5, 7
50. Яка з подій стосується російського суспільно-політичного руху в Наддніпрянщині в першій половині 19 ст.?
А Б В Г
А утворення в Тульчині таємного «Південного товариства»
Б заснування в Києві університету ім. Св. Володимира
В утворення Кирило-Мефодіївського товариства
Г створення «Київської комуни» та «Чигиринська змова»
51. Укажіть, про яку збірку йдеться.
Збірка, що в першому виданні складалася з восьми творів, про яку, однак, Іван Франко висловився так: «Ся
маленька книжечка відразу відкрила немовби новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води,
заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову». Саме
цій-збірці належить слава утвердження української літературної мови та втілення української національної
ідеї.
А Б В Г
А Б В Г
А «Спроба зібрання старовинних малоросійських пісень» Миколи Цертелєва
Б «Русалка Дністровая», укладена «Руською трійцею»
В «Кобзар» Тараса Шевченка
Г «Малоросійські пісні» Михайла Максимовича
52. Коли відбулися описані в історичному джерелі події?
«...Скликано "Собор руських учених" - усіх прихильників культурного та національного розвитку Галицької
України... "Собор" уважав конче потрібним, щоб була усталена одна одностайна граматика й одностайний
правопис для всього "руського народу в Австрії й Росії"».
А 1848 р.
Б 1873 р.
В 1892 р.
Г 1899 р.
53. Які твердження характеризують діяльність Старої Київської громади в 70-80-ті роки 19 ст.?
1 видання «Історичних пісень малоросійського народу» з примітками В. Антоновича та М. Драгоманова
у двох томах
2 вихід у світ двох випусків збірника «Народні українські казки», укладених І. Рудченком
З утворення першої політичної партії в Наддніпрянській Україні
4 видання збірки «Чумацькі народні пісні», укладеної І. Рудченком, із додатком — нотами, підготовленими
М. Лисенком
5 заснування Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, заходами якого видано два
томи «Записок», проведено одноденний перепис населення Києва, III Археологічний з'їзд, створено етно-
графічно-географічний музей
6 поширення мережі культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», зокрема в Одесі, Миколаєві, Катери-
нославі тощо
7 вихід друком першої українськомовної щоденної газети «Громадська думка»
А 1,2,4, 5
Б 2, 3, 5, 6
В 3, 5,6,7
Г 1, 3, 6, 7 '
А Б В Г
У завданнях 54—56 до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, виберіть, на вашу думку,
один правильний варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці бланка відповідей на перетині
відповідних рядків (цифри) і колонок (букви).
506 • Варіант З
54. Які князівства доби роздробленості відповідають стислим характеристикам?
1
2
З
4
А Б В Г Д
Піднесення цього князівства за часів роздробленості
пов'язують із князем Володимиром Глібовичем.
Найдовше за доби роздробленості тривало князю-
вання співправителів Святослава (1177-1194) та Рю-
рика (1180-1202).
Наприкінці 12 ст. землі краю було переділено між на-
щадками Ізяслава Мстиславича - засновника династії
князів, на кілька уділів.
Перший правитель землі Ростислав мав трьох синів -
Рюрика, Володаря й Василька.
А Київське
Б Переяславське
В Чернігівське
Г Галицьке
Д Волинське
55. Установіть відповідність між зображеннями пам'яток та їхнім місцерозташуванням.
А Б В Г Д
А Дрогобич
Б Харків
В Жовква
Г Львів
Д Бучач
56. Установіть відповідність між іменами діячів культури та їхніми
стислими характеристиками.
1 Григорій Сковорода
2 Іван Григорович-
Барський
З Максим Березовський
4 Феофан Прокопович
А Б В Г Д
А Архітектор. Збудував міський водогін із фонтаном «Феліціал» («Самсон»),
Покровську церкву й церкву Миколи Набережного на Подолі в Києві.
Б Філософ, просвітитель, поет, автор відомих збірок поезій «Сад божественних
пісень» та байок «Байки харківські».
В Живописець, один із найпопулярніших портретистів Петербурга. Працюючи у
класицистичній манері, створив реалістичну школу портретного малярства.
Г Учений-енциклопедист. Був ректором Києво-Могилянської академії. У 1716 р.
за царським наказом переїхав до Петербурга. Став одним із найближчих рад-
ників царя з питань церковної реформи та державної політики.
Д Композитор, який став членом Болонського філармонічного товариства. Пере-
буваючи в Італії, написав оперу «Демофонт», поставлену там з великим успі-
хом.
Варіант 3 • 507
У завданнях 57-58 розташуйте події у хронологічній послідовності. Поставте позначки в таблиці бланка
відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). Цифрі 1 має відповідати вибрана вами
перша подія, цифрі 2 - друга, цифрі 3 - третя, цифрі 4 - четверта.
57. Установіть послідовність подій.
А обрання лівобережним гетьманом Дем'яна Многогрішного
Б підписання Юрієм Хмельницьким Переяславських статей
В обрання гетьманом Лівобережної України Івана Самойловича
Г гетьманування Павла Тетері на Правобережній Україні
58. Установіть послідовність утворення політичних партій.
А Б В Г
А Українська національно-демократична партія (УНДП)
Б Революційна українська партія (РУП)
В Русько українська радикальна партія (РУРП)
Г Українська демократична партія (УДП)
У завданнях 59-60, які мають сім варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номе-
ри у клітинки.
59. Які з перелічених тверджень використаєте для розповіді про господарство та спосіб життя давніх слов'ян?
1 За житла правили напівземлянки чи землянки зі складеними зі зрубаних стовбурів стінами.
2 Жили з виноградарства та розведення олив, вирощуючи сільськогосподарську продукцію на
продаж.
З Посуд розмальовували складними візерунками чорною, коричневою, червоною та білою
фарбами.
4 Розводили велику й дрібну рогату худобу, овець, свиней; використовували як тяглову силу
волів.
5 Живучи поміж лісів та біля річок, не нехтували мисливським і рибальським досвідом.
6 їхнє життя минало в мандрівці степом верхи на конях або в кибитках, запряжених волами.
7 Своїх померлих вождів-царів ховали у спеціально споруджених похованнях - курганах.
60. Укажіть характерні риси розвитку економіки підросійської України в першій половині 19 ст.
1
2
З
4
5
6
7
збереження кріпосницьких відносин
розвиток сільського господарства інтенсивним шляхом
за обсягом посівів перше місце посідала картопля
істотна роль чумацького промислу в розширенні торгівлі та розвитку товарно-грошових
відносин
завершення промислового перевороту
зростання чисельності міського населення
ліквідація поміщицького землеволодіння
508 • Варіант З
ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
2. Стародавня історія України
1 Б; 2 В; З Б; 4 В; 5 А; 6 Г; 7 В; 8 А; 9 Б; 10 Б; 11 А; 12 Б; 13 Б;
14 А; 15 Б; 16 Б; 17 Б; 18 Г; 19 Б; 20 Б; 21 Б ; 22 В; 23 1-А, 2-Б,
3-Г, 4-В; 24 1-Б; 2-Г; 3-В; 4-А; 25 3, 5, 6; 26 1,4,6 27 2, 3, 5
3. Русь-Україна. Київська держава
1 В; 2 А; З Б; 4 В; 5 В; 6 В; 7 В; 8 Г; 9 А; 10 Б; 11 Г; 12 А; 13 Б,
14 Б; 15 Б; 16 Г; 17 Г, 18 В, 19 Б, 20 А; 21 Б; 22 В; 23 А; 24 Б,
25 Г, 26 Б, 27 В, 28 Г, 29 Б, ЗО В, 31 Б, 32 Б, 33 Г, 34 В, 35 Г, 36 А,
37 Б, 38 В, 39 В, 40 Г, 41 А, 42 А, 43 В, 44 Б, 45 Б, 46 Г, 47 Б, 48
А, 49 1-Б; 2-Д; 3-В; 4-А; 50 1-Д; 2-В; 3-Г; 4-Б; 51 1-В; 2-А; 3-Г;
4-Д; 52 1-В, 2-Г, 3-Б, 4-Д, 53 1-Б; 2-А; 3-Г; 4-В; 54 1-В, 2-А, 3-Б,
4-Г; 55 1-Б.2-А, 3-Г, 4-В; 56 3,4,6; 57 1, 5, 6; 58 2, 5, 6; 59 2,5,6
4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Мон-
гольська навала
1 Б; 2 Б; З Б; 4 Б; 5 А; 6 Б; 7 А; 8 В; 9 Г; 10 В; 11 Б; 12 В;
13 А; 14 Г; 15 А; 16 Б; 17 Б; 18 В ; 19 А, 20 Г; 21 В; 22 Г; 23 Б;
24 Б; 25 1-Б, 2-Д, 3-А, 4-В; 26 1-Б, 2-В, 3-А, 4-Д; 27 1-В, 2-А,
3-Д, 4-Г; 28 1-В, 2-Г, 3-Б, 4-А; 29 1-Г, 2-Б, 3-А, 4-В; 30 1-В, 2-Б,
3-Г, 4-А; 31 2, 4, 6; 32 3, 4, 5; 33 2, 3, 5; 34 2, 3, 5
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у
другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське хан-
ство
1 А; 2 Б; З Г; 4 Б; 5 Б; 6 Б; 7 А; 8 Б; 9 А; 10 Б; 11 Б; 12 В; 13 В,
14 Г; 15 В; 16 Г; 17 Б; 18 В; 19 Б; 20 Б; 21 В; 22 А; 23 Б; 24 В;
25 А; 26 Б; 27 В; 28 Г; 29 В; 30 Б; 31 Г; 32 В; 33 Г; 34 1-Д, 2-В,
3-Б, 4-А; 35 1-В, 2 Б, 3-А, 4-Г; 36 1-Г, 2-В, 3-А, 4-Д; 37 1-Г, 2-А,
3-Б, 4-В; 38 2, 4, 5; 39 2, 5, 6; 40 2, 4, 5; 411, 2, 6
6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій
половині 16 ст.
1 Г; 2 А; З В; 4 В; 5 В; 6 Б; 7 Г; 8 В; 9 Б; 10 В ; 11 В; 12 В; 13 Б;
14 В; 15 Г; 16 Г; 17 Г; 18 Б; 19 Г, 20 А; 21 Б; 22 В; 23 А; 24 А,
25 Б; 26 Г; 27 1-Д, 2-А, 3-Г, 4-В; 28 1-В, 2-Д, 3-Б, 4-А; 29 1-Б, 2-Г,
3-В, 4-А; 30 1, 3, 5; 311, 5, 6; 32 2, 3, 6
7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій
половині 17 ст.
1 А; 2 Б; З Г; 4 А; 5 Б; 6 Б; 7 Б; 8 Г; 9 Б; 10 В; 11 Б; 12 Б; 13 Г;
14 В; 15 Г ; 16 Г; 17 А; 18 В; 19 В; 20 Г; 21 А; 22 В; 23 Б; 24 В;
25 Г; 26 А; 27 1-Г, 2-В, 3-Б, 4-А; 28 1-А, 2-В, 3-Б, 4-Г; 29 1, 4, 5;
30 1, 3,4; 311, 2, 5
8. Національно-визвольна війна українського народу сере-
дини 17 ст.
1 А; 2 В; З А; 4 Б; 5 Б; 6 А, 7 Б ; 8 А; 9 Г; 10 В; 11 Б; 12 А; 13 Г;
14 В; 15 Б; 16 В; 17 Г; 18 Б; 19 А, 20 В; 21 В; 22 В; 23 В; 24 Г,
25 А; 26 Г; 27 1-Г, 2-В, 3-Б, 4 А, 28 2, 3, 4; 29 3, 5, 6; ЗО 1, 5, 6,
311, 2, 4
9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст.
1 Б; 2 Б; З А; 4 В; 5 В; 6 Г, 7 Б; 8 А; 9 Б; 10 В; 11 В; 12 В; 13 Б ;
14 Б; 15 В; 16 В; 17 В; 18 В; 19 Г; 20 Б; 21 Б; 22 В; 23 Г; 24 Г;
25 1-А, 2-Д, 3-Г, 4-В; 26 1-Г, 2-Д, 3-А, 4-Б; 27 1-Б, 2-В, 3-А, 4-Г;
28 1-Г, 2-Б, 3-А, 4-В; 29 2, 5, 6; 30 1, 4, 6; 311, 5, 6
10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст.
1 А; 2 В; З В; 4 Б; 5 Г; 6 Г; 7 А; 8 А; 9 А; 10 Г; 11 Б; 12 Г; 13 Б;
14 Б; 15 Б; 16 А; 17 В; 18 В; 19 А; 20 Г; 21 А; 22 А; 23 В; 24 В;
25 1-В, 2-А, 3-Д, 4-Г; 26 1-Д, 2-В, 3-Б, 4-Г; 27 1-В, 2 А, 3-Б, 4-Г;
28 1-Г, 2-В, З А, 4-Б; 29 3, 5, 6; 30 2, 4, 5; 31 2, 3, 5
11. Українські землі в другій половині 18 ст.
1 Г, 2 Г; З Б; 4 В; 5 Б; 6 Б; 7 Б; 8 А, 9 В, 10 В; 11 А; 12 А;
13 Б; 14 Б; 15 Г; 16 А; 17 А; 18 Б, 19 В, 20 Б; 21 Г; 22 Б; 23 1-Б,
2 В, 3-Д, 4-А; 24 1 Б, 2-В, 3-Д, 4-Г, 25 1 Б, 2-А, 3-В, 4-Г; 26 1-Г,
2-В, 3-А, 4-Б; 27 2, 4, 6; 28 1, 4, 5, 29 4, 5, 6, 30 1, 3, 5
12. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці
18-у першій половині 19 ст.
1 Б ; 2 А; З Б; 4 А; 5 В; 6 Б; 7 А; 8 А; 9 А; 10 Г; 11 А; 12 Б; 13 В;
14 А; 15 В; 16 Б; 17 В; 18 Б; 19 В; 20 А; 21 В; 22 Г; 23 Б; 24 1-Б,
2-А, 3-Д, 4-В; 25 1 Б, 2-А, 3-В, 4-Д; 26 1-В, 2-А, 3-Д, 4-Г; 27 1-Б,
2-В, 3-А, 4-Г; 28 3, 5, 6; 29 2, 5, 6; 30 1, 3, 5
13-14. Українські землі у складі Австрійської імперії на-
прикінці 18-у першій половині 19 ст. Культура України
кінця 18 - першої половини 19 ст.
1 В, 2 В; З Г; 4 А; 5 А; 6 Г; 7 Б ; 8 Г; 9 Б, 10 Г; 11 Г; 12 В; 13 А;
14 Б, 15 Г; 16 Г; 17 Г; 18 В; 19 Б, 20 А, 21 Б, 22 А; 23 Б; 24 1-Б,
2 А, 3-Д, 4-В; 25 1-А, 2-Г, 3-Б, 4-Д, 26 1 Б, 2-А, 3-В, 4-Г; 27 1-Г,
2-В, З А, 4 Б; 28 1-Б, 2-Г, 3-А, 4-В; 29 1, 4, 6; 30 2, 5, 6; 31 2, З,
5; 32 3, 5, 6
15. Українські землі у складі Російської імперії у другій
половині 19 ст.
1 Б; 2 Б; З А; 4 В; 5 Б; 6 В; 7 Б; 8 Г; 9 А; 10 Г; 11 Б; 12 Б;
13 Б; 14 Б; 15 Б; 16 В; 17 А; 18 В; 19 Г; 20 В; 21 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-Д;
22 1-Д, 2-Б, 3-А, 4 В; 23 1-Г, 2-Б, 3-В, 4-А; 24 2, 3, 4; 25 2, 4, 6;
26 1, 4, 5; 27 2, 3, 6
16-17. Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій
половині 19 ст. Культура України в другій половині 19 -
на початку 20 ст.
1 Г, 2 А; З А; 4 Г; 5 Г; 6 В; 7 Б; 8 А, 9 Б, 10 Б; 11 В; 12 А; 13 Б;
14 В; 15 Г; 16 Б; 17 А; 18 А; 19 1-Г, 2-Б, 3-Д, 4-А; 20 1-А, 2-Д,
3-Б, 4-В; 21 1-А, 2-В, 3-Б,4-Г; 22 1-Б, 2-В, 3-А, 4-Д; 23 1-Б, 2-А,
3-Г, 4-Д; 24 1-А, 2-Г, 3-В, 4-Б; 25 1-Б, 2-Г.З-В, 4-А; 26 3, 4, 5;
27 1, 2, 5; 28 1, 2, 6
18-19. Українські землі у складі Російської імперії в 1900-
1914 рр. Українські землі у складі Австро-Угорщини в 1900-
1914 рр.
1 Б; 2 Б; З Г; 4 В; 5 Г; 6 Г; 7 А; 8 В; 9 Б; 10 А; 11 Б; 12 В;
13 Б; 14 В; 15 Б; 16 В; 17 1-Б, 2-А, 3-Г, 4 В; 18 1-Б, 2-В, 3-А, 4-Г;
19 1-Д, 2 В, З А, 4-Г; 20 1-А, 2-В, 3-Г, 4-Б, 21 1-Г, 2- В, 3-А, 4-Б;
22 2, 3, 5; 23 1, 5, 6; 24 1, 4, 5
20-21. Україна в роки Першої світової війні. Українська
революція ' ї
1 А; 2 В; З Г; 4 Б; 5 Б; 6 А; 7 Б; 8 А; 9 А; 10 Б; 11 А; 12 В; 13 А;
14 В; 15 Б; 16 Б; 17 В; 18 Г; 19 А; 20 А; 21 Г; 22 Г; 23 В; 24 А;
25 Б; 26 В; 27 В; 28 В; 29 1-Г, 2-А, 3-Б, 4-В; 30 1-Г, 2-А, 3-Б, 4-В;
31 1-Г, 2-В, 3-Д, 4-А; 32 1-Г, 2-В, 3-А, 4-Б; 33 1-В, 2-Б, 3-Г, 4-А;
34 2, 4, 5; 35 3, 4, 5
510 •
22. Розгортання Української революції. Боротьба за віднов-
лення державності
1 В; 2 Г; З В, 4 В; 5 Б; 6 В; 7 Г; 8 Б; 9 Г; 10 Б; 11 Г; 12 Б; 13 Б,
14 В; 15 Б; 16 Г; 17 Б, 18 Б; 19 Г, 20 А; 21 Б, 22 1-Б, 2-Г, 3-А, 4-Д;
23 1-А, 2-Г, 3-В, 4-Б; 24 1-Г, 2-А, 3-Б, 4-В; 25 1-Д, 2-Б, 3-А, 4-Г;
26 1-Г, 2-Б, 3-А, 4-В; 27 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В: 28 1-В, 2-Г, 3-А, 4-Б;
291-Г, 2-В, 3-А, 4 Б; ЗО 1, 2, 3; 31 2, З, 6; 32 3, 5, 6, 33 1, 2, 5
23. Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в
Україні
1 Г; 2 А; З Г; 4 Б; 5 Г, 6 Б; 7 Б; 8 г; 9 Г; 10 В, 11 Б; 12 В; 13 Б;
14 А; 15 А; 16 Г; 17 В, 18 1-Г, 2-А, 3-В, 4-Б; 19 1-Б, 2-Д, 3-Г, 4-В;
20 1-В, 2-Б, 3-Г, 4-А; 21 1-Д, 2-А, 3-Г, 4-В; 22 1-В, 2-Г, 3-А, 4-Б;
23 1-А, 2-В, 3-Б, 4-Г; 24 1, 4, 6; 25 3, 4, 5; 26 1, 5, 6
24. Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в
Україні
1 Б; 2 Б; З В; 4 Б; 5 В; 6 Г; 7 В; 8 Б; 9 Б; 10 В; 11 Б; 12 А; 13 А;
14 Г; 15 А, 16 А; 17 Г, 18 Б; 19 1-Б, 2-В, 3-А, 4-Г; 20 1 Б, 2-Г, З А,
4-В; 21 1-Г, 2-Б, 3-Д, 4-В; 22 1-В, 2-Г, 3-Б, 4-Д; 23 1-Г, 2-В, З А,
4-Б; 24 1, 3, 4; 25 2, З, Б; 26 1, 5, Б; 27 1, 2, 4
25. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період
1 Б; 2 А; З А; 4 В; 5 В, 6 В; 7 Б, 8 Г; 9 А; 10 Б; 11 Б; 12 А; 13 Б,
14 В; 15 1-Д, 2-Б, 3-В, 4-А; 16 1-А, 2-В, 3-Г, 4-Б; 17 1-В, 2-Б, 3-Г,
4-А; 18 1-В, 2-Г, 3-Б, 4-Д; 19 1-Б, 2-В, 3-А, 4-Д; 20 1-А, 2-Г, 3-Б,
4-В; 21 2, 4, 5
26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945)
1 Г; 2 В; З Г; 4 Б; 5 В; 6 А; 7 А; 8 Б; 9 А; 10 Б; 11 А; 12 Г; 13 Г;
14 А; 15 Г, 16 В; 17 А; 18 Б; 19 В; 20 В, 21 1-Д, 2-А, 3-Г, 4-Б;
22 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В, 23 1-А, 2-Б, 3-Г, 4-В; 24 2, 3, 4; 25 1, 2, 4;
26 2, 3, 5
27. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 1950-х рр.)
1 А; 2 Б; З А; 4 Б; 5 Б; 6 Г; 7 Б; 8 Г; 9 Г; 10 А; 11 Г; 12 В; 13 Г;
14 А; 15 Б; 16 Г; 17 Г; 18 Б; 19 Г; 20 Г; 21 А; 22 1-Б, 2-В, 3-Г, 4-А;
23 1-Б, 2-В, 3-Г, 4-А; 24 1-В, 2-Г, 3-Б, 4-А; 25 1-В, 2-Г, 3-Б, 4-А;
26 1, 3, 6, 27 1,3,5; 28 1,3,5
28. Україна в умовах десталінізації (1953-1964)
1 В; 2 Б; З Б; 4 Б; 5 Б; 6 Б; 7 Г; 8 Б; 9 Г; 10 Б; 11 В; 12 В; 13 В;
14 Г; 15 Б, 16 А; 17 А; 18 1-А, 2 В, 3-Г, 4-Б; 19 1-А, 2 В, 3-Б, 4-Д;
20 1-В, 2-Г, 3-А, 4-Б; 211-В, 2-Б, 3-Г, 4-А; 22 2, 5, 6; 23 2, 4, 5
29. Україна в період загострення кризи радянської системи
(1965-1985)
1 Б; 2 Г; З Г; 4 В; 5 А; 6 В; 7 В; 8 А; 9 В; 10 А; 11 А; 12 Г; 13 В;
14 В; 15 Г; 16 Г; 17 1-Д, 2-А, 3-Б.4-В; 18 1-Г, 2-Б, 3-А, 4-В;
19 1-А, 2 Б, 3-Д, 4-Г; 20 1-Д, 2-Б, 3-В, 4-А; 21 1-В, 2-А, 3-Г, 4-Б,
22 1-Б, 2-А, 3-В, 4-Г; 23 2, 5, 6; 24 2, 4, 6; 25 2, 3, 4; 26 2, 3, 5
30. Відновлення незалежності України (1985-1991)
1 Г; 2 В; З В; 4 В; 5 А; 6 А; 7 Г; 8 А; 9 В; 10 В; 11 В; 12 Г; 13 В;
14 Г; 15 Б, 16 Б; 17 Г; 18 Б, 19 А; 20 Б; 21 Б; 22 Г, 23 В; 24 Б;
25 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В; 26 1-Д, 2-Б, 3-В, 4-Г; 27 1-Б, 2-В, 3-Г, 4-А;
28 1-Б, 2-Г, 3-А, 4-В; 29 2, 4, 6; 30 1, 3, 4; 31 2, З, 6; 32 2, 3, 4;
33 1, 2, 4
31. Становлення України як незалежної держави
1 А; 2 В; З Б; 4 В; 5 Б; 6 А; 7 Б; 8 А; 9 Б; 10 В; 11 В; 12 В; 13 Б;
14 Б; 15 Б; 16 Б; 17 А; 18 Б; 19 В; 20 В, 21 Б; 22 В; 23 В; 24 Б;
25 Г; 26 В; 27 1-Б, 2-Д, 3-А, 4-В; 28 1-Г, 2-А,3-В, 4-Б; 29 1-Г, 2-Б,
3-А, 4-В; 30 1-В, 2-А, 3-Г, 4-Б; 31 2, 4, 5; 32 2, 3, 4; 33 2, 5, Б;
34 1, 3, 5; 35 2, З, 6
32. Творення нової України
1 Б; 2 Б; З А; 4 Б; 5 В; 6 В; 7 Б; 8 В; 9 В; 10 Б; 11 Г; 12 В; 13 В;
14 Б; 15 Б; 16 А; 17 Г; 18 А; 19 Г; 20 Г; 21 В; 22 Г; 23 Б; 24 1Б,
2Д, ЗА, 4В; 25 1В, 2А, ЗГ, 4Б; 26 1Г, 2А, ЗБ, 4В; 27 2, 3, 4;
28 1, 3, 5; 29 1, 4, 6; 30 1,3, 6
ВІДПОВІДІ
НА ЗАВДАННЯ ТЕСТІВ
У ФОРМАТІ ЗНО
Відповіді на завдання варіанта 1 тесту з історії України
1 А; 2 В; З В; 4 Б; 5 В; 6 А; 7 В; 8 В; 9 В; 10 В; 11 А; 12 А; 13 В;
14 Г; 15 Б; 16 Б; 17 Б; 18 В; 19 Б; 20 А; 21 Г; 22 А; 23 В; 24 1-Б,
2-А, 3-Г, 4-Д; 25 1-Г, 2-А, 3-В, 4-Б; 26 1-Д, 2-Г, 3-А, 4-Б;
27 1-В; 2-Г, 3-А, 4-Б; 28 1-В, 2-А, 3-Б, 4-Г; 29 2, 5, б; 30 3, 5,
Б; 31 В; 32 Б; 33 В; 34 А; 35 В; 36 В; 37 Г; 38 В; 39 Б; 40 Б; 41 Г;
42 Г, 43 В; 44 Г; 45 Б; 46 Г, 47 В; 48 В, 49 Г; 50 Б; 51 Г; 52 Б;
53 В; 54 1-Г, 2-В, 3-Д, 4-А; 55 1-Б, 2-Г, 3-А, 4-Д; 56 1-Д, 2-Б,
3-А, 4-В; 57 1-Г, 2-Б, 3-А, 4-В; 58 1-А, 2-В, 3-Б, 4-Г; 59 1, З,
Б; 60 1, 3. 5.
Відповіді на завдання варіанта 2 тесту з історії України
1 Г; 2 Г; З Г; 4 Б; 5 В; 6 А; 7 В; 8 Б; 9 Г; 10 Г; 11 Г; 12 А; 13 Г; 14 Г;
15 В; 16 Б; 17 А; 18 В; 19 Б; 20 В; 21 А; 22 Б; 23 Г;
24 1-Б, 2-Д, 3-А, 4-Г; 25 1-Б, 2-А, 3-Д, 4-В; 26 1-Б, 2-Д, 3-А,
4-В; 27 1-Г, 2-Б, 3-В, 4-А; 28 1-В, 2-А, 3-Г, 4-Б;
29 1, 4, 5; ЗО 1, З, 6; 31 В; 32 А; 33 А; 34 А; 35 В; 36 Б; 37 Г;
38 А, 39 Б; 40 А; 41 Г; 42 А; 43 Б, 44 В; 45 Г; 46 В, 47 В;
48 Б; 49 Г; 50 А; 51 Б; 52 А; 53 Г; 54 1-Б, 2-Г, 3-А, 4-В; 55 1-Д,
2-А, 3-Г, 4-В; 56 1-В; 2-Д; 3-Г, 4-А; 57 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В;
58 1-В, 2-Г, 3-А, 4-Б; 59 1, 4, 6; 60 1, 4, 5.
Відповіді на завдання варіанта 3 тесту з історії України
1 Г; 2 Б; З А; 4 Г; 5 Б; 6 А; 7 Г; 8 Б; 9 Б; 10 А; 11 В; 12 Б; 13 Б;
14 В; 15 Г; 16 А; 17 В; 18 А; 19 Г; 20 Б; 21 Б; 22 Б; 23 В;
24 1-В, 2-Б, 3-Д, 4-А; 25 1-В; 2-Б, 3-Д, 4-А; 26 1-Д, 2-А, 3-В,
4-Б; 27 1-В, 2-А, 3-Г, 4-Б; 28 1-Б, 2-Г, 3-В, 4-А; 29 3, 4, 6;
ЗО 2, З, 6; 31 Б; 32 В; 33 А; 34 А; 35 В; 36 А; 37 В; 38 Г; 39 Б;
40 Б; 41 Г; 42 В; 43 В; 44 В; 45 Г; 46 Б; 47 В,48 А; 49 В; 50 А;
51 В, 52 А; 53 А, 54 1-Б, 2-А, 3-Д, 4-Г; 55 1-Г, 2-В, 3-Д, 4-Б;
56 1-Б, 2-А, 3-Д, 4-Г; 57 1-Б, 2-Г, 3-А, 4-В; 58 1-В, 2-А, 3-Б,
4-Г; 59 1, 4, 5; 60 1, 4, 6.
Відповіді на тестові завдання • 511