Text
                    ЗОВНІШНЄ
НЕЗАЛЕЖНЕ /11/ Я
ОЦІНЮВАННЯ
ЗНО+ДПА
Віталій Власов, Станіслав Кульчицький, Олександр Панарін
ІСТОРІЯ
УКРАЇНИ
КОМПЛЕКСНЕ ВИДАННЯ
•	ДОВІДНИК ЗА ПРОГРАМОЮ ЗНО
•	Дати і події
•	Персонали та пам'ятки
•	Терміни і поняття
•	Тести після кожної теми
Додаток
«ТЕМАТИЧНІ
УЗАГАЛЬНЕННЯ»
•	Тренувальні тести у форматі ЗНО
Додатково безкоштовно
ще більше тестів у новому форматі
Електронний додаток:
шит.е-ІИега.сот.иа/хпо2022/І5іогіуа-икгауіпу
II київ
ч>чітера

УДК [94(477):37.091.26](075) В 58 Рецензенти: Даниленко Віктор Михайлович — доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу Інституту історії України НАН України; Гирич Ігор Борисович — доктор історичних наук, завідувач відділу джерелознавства нової історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України; Силенко Валерій Анатолійович — учитель історії Першої міської гімназії м. Черкаси, заслужений учитель України Власов В. С. В 58 Історія України : комплексне видання / В. С. Власов, С. В. Куль- чицький, О. Є. Панарін. — Київ . Літера ЛТД, 2021. — 512 с.: іл., карти. І8ВИ 978-966-945-193-4 Посібник розроблено з метою допомогти вчителеві та учням організувати системну підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) з історії України. Стане в пригоді він і під час підготовки до державної підсумкової атес- тації (ДПА) з історії України. Видання містить усі складники, передбачені шкільною програмою та програмою ЗНО для підготовки з історії України: факти, дати, поняття та терміни, персоналі!, пам’ятки для розпізнавання тощо. У пропонованому посібнику автори прагнули узагальнити навчальний мате- ріал курсу історії України, подати його в систематизованому, конспективному викладі, щоб випускники та абітурієнти мали можливість пригадати і повторити вивчене та потренуватися у розв’язуванні типових тестових завдань. Новий розділ «Тематичні узагальнення» допоможе підсумувати вивчений матеріал і швидко повторити найважливішу інформацію безпосередньо перед відповідальним іспитом. Посібник містить відповіді до всіх тестових завдань. Видання призначено для випускників закладів загальної середньої освіти, абітурієнтів, учителів історії. УДК [94(477):37.091.26](075) І8ВУ 978-966-945-193-4 © Власов В. С., Кульчицький С. В., Панарін О. Є., 2021 © «Літера ЛТД», 2021
ЗМІСТ 1. Вступ до історії України--------------------5 2. Стародавня історія України------------------8 Тренувальний тест до теми 2 ----------------15 3. Русь-Україна (Київська держава)-----------19 Тренувальний тест до теми 3-----------------31 4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала-------------------39 Тренувальний тест до теми 4-----------------44 5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство------------49 Тренувальний тест до теми 5-----------------58 6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст.----------------------64 Тренувальний тест до теми 6-----------------71 7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст.----------------------76 Тренувальний тест до теми 7-----------------82 8. Національно-визвольна війна українського народу середини 17 ст.-------------------------86 Тренувальний тест до теми 8--------------- 92 9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст.------------------------------------- 97 Тренувальний тест до теми 9-----------------102 10. Українські землі наприкінці 17- у першій половині 18 ст.-------------------------------107 Тренувальний тест до теми 10---------------114 11. Українські землі в другій половині 18 ст. - - 118 Тренувальний тест до теми 11 -----------------125 12. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст.--------130 Тренувальний тест до теми 12----------------136 13. Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці 18-у першій половині 19 ст.--------140 14. Культура України кінця 18 - першої половини 19 ст.------------------------------ 146 Тренувальний тест до тем 13-14-------------151 15. Українські землі у складі Російської імперії у другій половині 19 ст.----------------------156 Тренувальний тест до теми 15----------------162 16. Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині 19 ст.---------------------- 167 17. Культура України в другій половині 19 - на початку 20 ст.----------------------------172 Тренувальний тест до тем 16 17------------180 18. Українські землі у складі Російської імперії в 1900 1914 рр.------------------------------185 19. Українські землі у складі Австро-Угорщини в 1900 1914 рр.------------------------------192 Тренувальний тест до тем18-19 -------------196 20. Україна в роки Першої світової війни----- 199 21. Початок Української революції-------------205 Тренувальний тест до тем 20-21-------------214 22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності-------------------220 Тренувальний тест до теми 22 233 23. Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні-----------------------------239 Тренувальний тест до теми 23 ------------- 246 24. Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні-----------------------------250 Тренувальний тест до теми 24 ------------ 258 25. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період - 263 Тренувальний тест до теми 25 —------------ 269 26. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945) -------------------------------- 273 Тренувальний тест до теми 26 ------------- 287 27. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 1950-х рр.)----------------------------------292 Тренувальний тест до теми 27 ------------ 299 28. Україна в умовах десталінізації (1953 1964) - - 303 Тренувальний тест до теми 28 --------------312 29. Україна в період загострення кризи радянської системи (1965 1985)------------------------- 315 Тренувальний тест до теми 29 ------------- 326 ЗО. Відновлення незалежності України (1985-1991) -------------------------------- 330 Тренувальний тест до теми ЗО --------------339 31. Становлення України як незалежної держави - 343 Тренувальний тест до теми 31 - ----------350 32. Творення нової України-------------------355 Тренувальний тест до теми 32 ------------- 362 Тематичні узагальнення------------------------365 Тренувальні тести у форматі ЗНО---------------461 Відповіді на тестові завдання-----------------510 Зміст • З
Результати навчально-пізнавальної діяльності: 1. ВСТУП ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Зміст навчального матеріалу: Історія України як наука. Загальна періодизація. Джерела з історії України. Поняття і терміни: історія, історія України, хронологія, істо- ричне джерело, археологія, цивілізація. • визначати правильність застосування в істо- ричному контексті вказаних понять і термінів; • пояснювати сутність історії України як науки; • розпізнавати на картосхемі територіальні межі України; • характеризувати різновидові джерела з істо- рії України; • визначати основні загальноприйняті періоди історії України. Історія (від грец. істторш - оповідь про минулі по- дії, про те, шо пізнано) - наука, яка вивчає розвиток окремих держав і народів, а також людства в цілому в усій його конкретності й різноманітності, що пі- знається з метою розуміння його минулого, сучас- ного стану і перспектив у майбутньому. Є однією із суспільних наук, яка відображає важливу сторону людського колективу, його потребу в самоусвідом- ленні; однією з форм самоусвідомлення людства. Історія України - це наука, іцо вивчає у хронологіч- ній послідовності розвиток людського суспільства на українських землях і його закономірності. ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Періодизацію віт- чизняної історії заклав у своїх працях великий український історик Михайло Грушевський. Вивча- ючи його «Нарис історії українського народу», мож- на встановити, що вчений виокремлював у минуло- му України додержавшій період, а потім - три етапи в історії Київської держави: процес творен- ня (9-10 ст.), поступовий розклад (11-12 ст.), етап удільної роздробленості з окремим розглядом історії Галицько-Волинської держави (13-14 ст.). Далі він зупинявся на переході українських земель під владу Великого князівства Литовського і Ко- рони Польської (14-15 ст.) та на «збиранні» укра- їнських земель Польським Королівством у складі Речі Посполитої (15-16 ст.). Окремо досліджува- лося питання про походження і розвиток козацтва (до 1648 р.). У двох розділах розглядалася Виз- вольна війна під проводом Богдана Хмельницько- го і події в Україні після смерті гетьмана, аж до Бахчисарайського перемир’я, укладеного в 1681 р. між Московським царством, Османською імперією і Кримським ханатом. Наступні розділи були при- свячені періоду 1681-1708 рр. і діяльності останніх гетьманів аж до ліквідації в 1764 р. інституту геть- манства. Нарешті, аналізувалися процеси розвитку українського народу в Російській (до 1861 р.) і Австрійській (до 1848 р.) імперіях, а також останні десятиліття української історії (від 1890-го до початку XX ст.). У незалежній Україні історики повернулися до схеми М. Грушевського з деякими уточненнями і заново розробили структуру радянського періоду вітчизняної історії. • Замість Російської революції, яку в радянській історіографії було штучно поділено на Лютневу і Жовтневу, у центрі подій 1917 р. опинилася Українська революція. Поряд із радянською формою державності, яку в грудні 1917 р. було тільки проголошено, історики виокремили й інші форми національної державності: Українська Народна Республіка доби Центральної Ради, Українська Держава гетьмана П. Скоропад- ського, Українська Народна Республіка доби Директорії, Західноукраїнська Народна Респуб- ліка. • Замість відбудовного періоду 1921-1925 рр. пе- ріод нової економічної політики 1921-1928 рр., яка відокремлювала два комуністичні штурми ленінський і сталінський. • Чотири етапи історико-партійної періодизації (від 1929 до 1940 рр.) об’єднано у цілісний істо- ричний період сталінської «революції згори» (1929-1938). • Наступний період - Друга світова війна 1939- 1945 рр., а не війна Радянського Союзу з нацист- ською Німеччиною та її союзниками. Адже Захід- на Україна зі своїм багатомільйонним населен- ням потрапила у вир війни з першого її дня у вересні 1939 р. Якщо початок повоєнної доби (1946) не викли- кає дискусій, то її кінець потрібно обґрунтувати. 1. Вступ до історії України • 5
В українській історії реальною поворотною подією, якою завершувався повоєнний період, була смерть Й. Сталіна (1953). Історичний період, започаткований XX з’їздом КПРС, у пострадянській історіографії поділяють на час правління М. Хрущова (1956-1964) і епоху Л. Брежнєва (1965-1985). Добу Хрущова письмен- ники і журналісти назвали «відлигою», а добі Брежнєва, коли п’ятирічки непомітно переростали одна в одну, дали назву «застій». Однак поділ цьо- го історичного періоду на дві частини не зумовле- ний істотними зрушеннями ні в політичному режи- мі, ні в його економічному фундаменті. Період 1956-1985 рр. слід розглядати як цілісний. Його головною ознакою було поступове вичерпання екс- тенсивних ресурсів розвитку, властивих директив- ній економіці. Не маючи перед собою ні зовнішніх, ні внутрішніх політичних сил, які могли б загро- жувати монопольному становищу КПРС у державі і суспільстві, її вожді зустрілися із загрозою, яка об’єктивно наростала із середини ленінсько-сталін- ської господарсько-політичної системи. Тридцятирічний період повільного гниття закін- чився тоді, коли нове керівництво КПРС почало відчайдуїпні спроби перевести економіку на шлях інтенсивного розвитку і надати соціалізму «люд- ське обличчя». Політичні й економічні реформи, що їх М. Горбачов назвав «перебудовою», знаменува- ли останній етап в історії радянського комунізму (1985-1991). Виявилося, що комунізм не підлягає реформуванню. Реформи закінчилися колапсом ди- рективної економіки, який потягнув за собою роз- пад КПРС і всієї радянської імперії - як зовнішньої (країни Центрально-Східної Європи), так і вну- трішньої (союзні республіки). Суспільно-політичні процеси, що розгортались в Україні після відновлення незалежності у 1991 р., сформували два періоди вітчизняної історії. Становлення незалежної України (1991-2004) відбувалось в умовах боротьби за владу та повнова- ження української політичної еліти, поза увагою якої залишались проблеми розвитку економіки. Більшість надзвичайно складних проблем переходу до ринку так і не було розв’язано. На об’єктивні економічні труднощі накладалися некомпетентне керівництво господарством і небажання здійсню- вати ринкові реформи. Тому проблеми, що їх інші посткомуністичні країни рано чи пізно подолали, • Історичним джерелом нази- вають комплекс пам'яток минулого, що виникли в результаті людської діяльності в духовній, матеріальній, природній сферах і несуть у собі ін- формацію про цю діяльність, тобто є носіями історичної інформації. Іс- торичні джерела слугують основою історичної науки. У традиційному джерелознав- стві визначено вісім основних типів історичних джерел, а саме 1) пи семні; 2) речові; 3) усні (фольклор- ні); 4) етнографічні; 5) явища мови; 6) фотодокументи; 7) кінодокумен- ти; 8) фонодокументи. У новітній академічній енциклопедії історії України історичні джерела поділя- ють на такі категорії: 1) докумен- тальні; 2) вербальні; 3) зображаль- ні; 4) оповідні; 5) особового похо- дження; 6) речові; 7) масові. Ці категорії не є строго визначеними, тож ті самі джерела можуть нале- жати до різних категорій. Речовими джерелами назива- ють усю сукупність залишків пред- метного світу минулих суспільств. Усними (фольклорними) історич- ними джерелами є твори усної на- родної творчості, які довгий час по бутували в усній формі, але згодом їх почали фіксувати писемно, як складові певних творів. Писемні джерела - це група вер- бальних (словесних) історичних джерел, інформацію у яких збере- жено за допомогою різних систем письма. Візуальні (зображальні) джерела фіксують інформацію у вигляді зо- браження. • Археологія - наука, яка вивчає історію суспільства за матеріальни- ми залишками життя та діяльності людей - речовими (археологічни- ми) пам'ятками. • Хронологія (від грец. хР<™о<; ~ час і Абуоі; - вчення) - 1. Послідов- ність історичних подій у часі. 2. Нау- ка про вимір часу. 3. В астрономії галузь науки, що вивчає закономір- ності розвитку небесних явищ, які повторюються, встановлює точний астрономічний час. 4. Спеціальна галузь історичних знань, що вивчає системи літочислення й календарі різних народів і країн, встановлює точні дати історичних явищ, подій, історичних джерел, зв'язок між іс- торичними подіями в часі. її завдан- ня - перевести на сучасне літочис- лення дати інших літочислень і ка- лендарів минулого. 5. Перелік певних подій у їх часовій послідовності. • Цивілізація (від лат. сіуіііб - гідний, вихований) - 1. Форма існу- вання живих істот, наділених розу- мом. 2. Синонім культури, сукуп- ність духовних і матеріальних здобутків суспільства 3. Ступінь розвитку матеріальної і духовної культури, суспільного розвитку за- галом. 4. Процес становлення гро- мадянського суспільства. 5. Порів- няно самостійне цілісне соціально- історичне утворення, локалізоване у просторі й часі, що може мати ієрархічні рівні (наприклад, антич- на цивілізація, елліністична цивілі- зація, афінська цивілізація). 6 •
в Україні залишилися. Логічним наслідком недале- коглядних дій влади стала хвиля мирних акцій про- тесту, що прокотилась Україною впродовж листо- пада-грудня 2004 р. через очевидні зловживання влади, що поставили під сумнів чесність виборів Президента України. Акції протесту, що увійшли в історію як Помаранчева революція, змінили україн- ське суспільство, адже пробудили в мільйонів укра- їнців почуття національної гідності й гордості. Другий історичний період - творення нової України (з 2005 р.) - надзвичайно насичений по- діями. Найбільші зміни відбулися в суспільній сві- домості. Громадяни України засвідчили, що україн- ське суспільство долає наслідки посткомуністичної «совковості». Люди відчули свою згуртованість, пе- ретворюючи задекларовані конституційні права із примари на реальність. Хоча радикальних змін не відбулося, однак український народ спромігся від- повісти на виклик віджилих політичних сил новим Майданом. Опинившись перед загрозою втрати державного суверенітету внаслідок утягування кра- їни до Митного та Євразійського союзів - об’єд- нань, у яких домінувала Росія, Україна започатку- вала знакові події не лише власної історії, а і Європи та світу. 1. Вступ до історії України • 7
2. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Зміст навчального матеріалу: Поява та розселення людей на території України. Заняття доби привласнювального господарства. Неолітична революція. Поши- рення землеробства і скотарства на землях України. Ремесла. Трипільська і середньосто- пвська культури. Кочовики раннього залізно- го віку. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор'ї та Криму. Велике переселення народів Перші писемні згадки про давніх слов'ян (венедів, антів, склавинів). Велике розселення слов'ян. Історичні витоки українського народу. Поняття та терміни: палеоліт, привласню- вальне господарство, мезоліт, неоліт, нео- літична революція, відтворювальне (продук- тивне) господарство, археологічна культура, енеоліт, бронзовий вік, ранній залізний вік, колонізація, кочовик, курган. Результати навчально-пізнавальної діяльності: • встановлювати співвідношення між вказаними періодами та їх віддаленість від сьогодення, • визначати правильність застосування в історичному кон- тексті зазначених понять і термінів; • розпізнавати на картосхемі місця основних стоянок людей кам'яного віку на теренах сучасної України (Королеве, Киїк- Коба, Кирилівка, Межиріч, Мізин); території розселення три- пільців, середньостогівців, кіммерійців, скіфів; місця розташу- вання античних міст-колоній Північного Причорномор'я та Кри- му (Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес), Боспорське царство; напрямки розселення слов'ян під час Великого переселення народів; • характеризувати суспільне, господарське та духовне життя носіїв трипільської і середньостогівської культур, кіммерійців, скіфів, сарматів, мешканців міст-колоній Північного Причорно- мор'я та Криму, давніх слов'ян; • визначати основні риси археологічних періодів, неолітич- ної революції, причини та наслідки занепаду Великої Скіфії, особливості грецької колонізації Північного Причорномор'я та Криму; • пояснювати наслідки та значення Великої грецької колоні- зації, Великого переселення народів і Великого розселення слов'ян для розвитку українських земель; • сприймати та інтерпретувати різновидові історичні джере- ла, що стосуються теми; • візуально розпізнавати та характеризувати вказані історично-культурні пам'ятки. ПОЯВА ТА РОЗСЕЛЕННЯ ЛЮДЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. Пралюди вперше з’явилися на території України близько 1 млн років тому. Найдавнішою пам’яткою в Україні є стоянка біля с. Королеве в Закарпатті. Кісток найдавніших мешканців Украї- ни поки що не знайдено. Та вчені припускають, що це були пітекантропи: вони використовували во- гонь, хоча не вміли добувати його, та виготовляли знаряддя праці, оббиваючи камені. Основним зна- ряддям було ручне рубило, яким і кололи, і різали, і рубали. Використовували й дерев’яні знаряддя, зокрема списи. Пітекантропи не будували жител, постійно пересуваючись у пошуках їжі. Доба піте- кантропа на теренах України за археологічною пе- ріодизацією - період раннього палеоліту. Розселення людини на території України відбува- лося через Балкани й Центральну Європу. • Палеоліт, або давній кам'яний вік — найдавніша доба за археологічною періодизацією. На території України давній кам’яний вік тривав близько 1 млн років і закінчився 10 тис. років тому. Палеоліт по- діляють на ранній і пізній (або ранній, середній і пізній). Наступниками пітекантропів уважають палео- антропів, або неандертальців (150-28 тис. років тому). На території України виявлено чимало стоя- нок неандертальців. Найвідомішою є стоянка в Киїк- Кобі, що в Криму. Тут знайдено кістки найдавнішої людиноподібної істоти на території України. Пристосовуючись до суворого клімату, неандер- тальці часто оселялися в печерах. У місцевостях, де не було печер, вони споруджували житла з кісток мамонтів або каміння. Почали використовувати шкури тварин як одяг, оволоділи вмінням добувати вогонь. Найпоширенішими знаряддями неандер- тальців були гостроконечники (зовні схожі на руби- ла, але менші, рівніші й зручніші) та скребла (із ши- роким робочим краєм). Доба неандертальця на теренах України за археологічною періодизацією - період середнього палеоліту. ПОЯВА ЛЮДИНИ СУЧАСНОГО ФІЗИЧНОГО ТИПУ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ. «Людина розумна» з’явилася у Європі 40-35 тис. років тому. Більшість дослідни- ків уважають, що неандертальці не були безпосеред- німи предками власне людини. Вказуючи на істотні вади їхнього розумового розвитку, прихильники 8 •
такої думки переконані, що неандертальці поступо- во вимерли. А «людина розумна» виникла в Африці або Південній Євразії більше ніж 100 тис. років тому, згодом розселившись на інші території. Межа найдальшого просування льодовика Місцезнаходження пам’яток А кам'яного віку Межа поширення трипільської культури Межа поширення середньостогівської культури Межа поширення ямної культури Місця знахідок старожитностей давніх скотарів Місця поселень стародавніх трипільців Українські землі в найдавніші часи Найдавніші рештки людини розумної знайдено в печері Кроманьйон у Франції. Тому цю людину на- зивають кроманьйонцем. Доба кроманьйонця (ран- ньої найдавнішої людини) за археологічною періо- дизацією — це період пізнього палеоліту. Здатність «людини розумної» до абстрактного мислення створила передумови для зародження мистецтва та релігійних вірувань. У кроманьйонців з’явилися знаряддя спеціально- го призначення: скребачки для обробки шкури, різ- ці для роботи з кісткою; різноманітні ножі для рі- зання м’яса, дерева, шкіри, наконечники списів, сокири тощо; крім кам’яних, уже були знаряддя з кістки й рогу - голки, шила, руків’я різних інстру- ментів; різноманітні прикраси й речі ритуального призначення - браслети, намиста, статуетки, ударні палиці. Заняття доби привласнювального господарства. Найдавніша людина забезпечувала своє існування за допомогою мисливства, збиральництва та ри- бальства. Провідним заняттям «людини розумної» було полювання. На півночі України первісні мис- ливці полювали на мамонтів, а на півдні - на бізонів. Люди жили й полювали колективами з 25-40 осіб, що складалися з родичів, представників 5-7 сімей. Такі колективи називають родовими общинами. На України досліджено кількасот стоянок пізнього палеоліту. Найвідоміші з них - у селах Мізин на Чернігівщині та Межи- річ на Черкащині, Кирилівська стоянка в Києві. Мізинська стоянка, що на правому бе- резі Десни в с. Мізин Новгород-Сіверсько- го району Чернігівської області, є уні- кальним пізньопалеотичним поселенням давніх мисливців на мамонтів. Тут архео- логи дослідили залишки п’яти мислив- ських жител, виявили рештки більш ніж 100 мамонтів, численні знаряддя праці, а також витвори давніх митців: жіночі статуетки та фігурки тварин із бивнів мамонта, унікальні браслети з мамонто- вих кісток, оздоблені складними різьбле- ними орнаментами, прикраси із бивнів мамонта й черепашок. Люди жили тут 20 тис. років тому. Кінець льодовикового періоду збігся в часі з кінцем палеоліту. Наступну добу в історії людства археологи називають ме- золітом. На землях України ця доба три- вала від 10 тис. до 7 тис. до н. е. Саме тоді в Європі встановився клімат, подібний території до сучасного. Близьким до сучасного став і тварин- ний світ. Тож у післяльодовиковий період змінили- ся і способи полювання, і мисливське знаряддя. Було винайдено лук і стріли. До спорядження мис- ливців узимку додалися лижі. Люди доби мезоліту користувалися також човнами. А ще, вважають дослідники, саме за тих часів було приручено соба- ку - незамінного помічника під час полювання. ПОШИРЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА ТА СКОТАРСТВА НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ. Останній період кам’яного віку називають неолітом. Ця доба стала переломною в історії людства, адже з нею пов’язаний процес пере- ходу від привласнювального до відтворювального (продуктивного) господарства - землеробства та скотарства. Цей процес має назву «неолітична ре- волюція». Територія України не належить до регіонів, де виникли відтворювальні заняття. Проте місцеві мисливці переймали нові види людської діяльності від мешканців Центральної Європи, а ті запозичува- ли їх від переселенців із Передньої Азії. У 7 тис. до н. е. сформувалася найдавніша неолітична культура 2. Стародавня історія України • 9
України - буго-дністровська, яка була поширена в лісостеповій смузі басейну Дністра та Південного Бугу від кінця 7 до 5 тис. до н. е. До найважливіших досягнень неоліту також на- лежить винайдення глиняного посуду (кераміка - перший штучний матеріал, створений людиною). Здобутком цієї доби стала поява прядіння і ткацтва. Впровадження нових методів обробки матеріалів - шліфування, розпилювання, свердління - дало змогу розширити сировинну базу, використовувати різні породи каменю для виготовлення знарядь праці та предметів побуту, збагатило асортимент виробів. Утвердження на праукраїнських територіях від- творювального господарства пов’язують із носіями трипільської археологічної культури. Розквіт цієї археологічної культури припав на добу енеоліту - мідно-кам’яного віку. Мідь була першим металом, який люди навчилися обробляти. Назва трипільська культура так само, як і назва її носіїв, є умовною. Вона походить від назви с. Три- пілля на Київщині, неподалік якого наприкінці 19 ст. український археолог Вікентій Хвойка вия- вив рештки життєдіяльності давніх хліборобів. Чис- ленні археологічні знахідки свідчать, що трипільці прийшли на землі України з Нижнього Подунав’я і опанували величезні простори Лісостепу України від Дністра до Дніпра, досягти територій Волині та Степового Причорномор’я. Трипільська культура проіснувала на наших землях майже півтори тисячі років - від 4 тис. до н. е. до середини З тис. до н. е. В основі господарського життя носіїв трипільської культури було перелогове рільництво, що передбача- ло використання ділянок землі доти, доки не вичер- пувалася їхня родючість. Трипільці сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували значну частину нині відомих в Україні садово-городніх культур. Відомо також, що племена трипільців розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Трипільці виго- товляли глиняний посуд у спеціальних гончарних печах, а потім розмальовували складними візерун- ками чорною, брунатною, червоною фарбами. Три- пільська людність жила сім’ями, що об’єднувалися в общини, а пізніше - у племена. Спершу поселення трипільців були невеликими. У них мешкали по 50-60 осіб. Будинки розташову- валися колом, із загоном для худоби в центрі. Зго- дом трипільці почали споруджувати велетенські селища — протоміста, у яких мешкали до 10 тис. осіб. Протомісто Майданецьке на Черкащині займало площу 300-400 гектарів і складалося майже з 2 тис. жител. Із середини 5 тис. до н. е. до середини 4 тис до н. е. у степовому Придніпров’ї, Приазов’ї, басейні Сівер- ського Дінця відбулося формування особливого господарсько-культурного типу, що дістав назву середньостогівська культура. Представники цієї культури займались землеробством і скотарством, хоча перше відігравало менше значення, аніж у три- пільців. Середньостогівська людність першою на українських теренах освоїла відгінне скотарство. З ним була пов’язана значна роль збиральництва та рибальства у господарському житті носіїв цієї культури. • Мезоліт - епоха кам'яної доби, що була перехідною між палеолі- том і неолітом. На землях України доба мезоліту тривала приблизно від 10 тис. до 7 тис. до н. е. Осно- вою господарства мезоліту Європи було полювання з луком та стріла- ми на лісових копитних (лосів, ту- рів, оленів, косуль, кабанів). • Неоліт - доба нового кам'яного віку (7-4 тис. до н. е.), завершаль- ний етап кам'яної доби, що при- йшов на зміну мезоліту. Назва по- значає епоху, впродовж якої лю- дина перейшла до добування їжі, вирощуючи рослини й одомашнив- ши тварин («неолітична револю- ція»). Відтворювальне господарство потрапило до Європи з Близького Сходу через Балкани. Тому ближча до балкано-дунайського регіону Південно-Західна Україна неоліти- зувалася раніше (7-6 тис. до н. е.), аніж території, розташовані далі на північ (6-4 тис. до н. е.). Коли на півдні України з’явилися перші нео- літичні землероби та скотарі, на пів- ночі - у Поліссі - ще мешкали мезо- літичні мисливці. • Енеоліт, або мідно-кам'яний вік - перехідна доба від кам'яного віку до віку металів, коли з'являю- ться речі з міді - першого металу, опанованого людиною, однак про- відна роль у виготовленні знарядь праці ще належала каменю. На те- риторії України енеоліт тривав у 4-3 тис. до н. е. • Археологічна культура - сукуп- ність схожих речових решток, здо- бутих під час археологічних розко- пок, що належать до одного істо- ричного часу і тієї самої території. Подібність форми й оздоблення по- суду, типу прикрас, особливостей будівництва жител і рис поховально- го обряду свідчить про належність археологічних пам'яток одному на- родові або близьким народам На- зви археологічних культур зазвичай утворюють від назв місцевостей, де вперше виявлено типову пам'ятку (наприклад, черняхівська культура - від с. Черняхів), або за характерни- ми ознаками археологічних знахі- док (культура кулястих амфор, шну- рова культура), від особливостей поховань (зрубна культура). 10 •
За бронзового віку (2 тис. до н. е.) скотарі освоювали степові простори, а землероби селилися вздовж річок у лісо- степовій частині України. Доба бронзи дає новий імпульс розвитку скотарства. Населення почало користуватися коліс- ним транспортом - возами. Винахід брон- зи (сплав міді й олова) сприяв удоскона- ленню зброї - бойових сокир і стріл із твердими наконечниками. Саме за брон- зи вперше з’являється лучник-вершник. • Бронзовий вік - період в історії люд- ства, коли поряд із кам'яними були по- ширені знаряддя з бронзи (сплав міді з оловом, рідше - свинцем, цинком та ін.). На наших теренах доба бронзи тривала від початку 2 до початку 1 тис до н. е. КОЧОВИКИ ЗА РАННЬОГО ЗАЛІЗНОГО ВІКУ. Першими, хто з-поміж мешканців українського Степу навчився виробляти залізо, були кіммерійці - з ними пов’яза- ний початок залізного віку на наших сте- пових теренах. Кіммерійці — кочовий іраномовний народ, який примандрував із Нижнього Поволжя у Причорноморські степи в 9 ст. до н. е. й панував тут упродовж двох століть. Кіммерійці - перший народ на наших землях, чия назва нам відома. Зберегли її писемні джерела (ассирійські та грецькі - «Одіс- сея» Гомера, Геродот). Усі писемні згадки про кім- мерійців пов’язані з їхніми військовими походами. Це був перший народ на українських землях, який дослідники називають кочовим. Вони не будували жител, а їхнє життя збігало в мандрівці степом або верхи на конях, або в кибитках, запряжених волами. Основою їхнього господарства було конярство. Те, чого не могли дати коні, кіммерійці завойовували. СКІФИ. Хоч якими непереможними воїнами здава- лися кіммерійці, у 7 ст. до н. е. їхнє панування в Степу урвалося, а самі вони розпорошилися, підко- рені значно могутнішими племенами скіфів. У Причорноморські степи скіфи примандрували зі степових районів Передкавказзя. Як і кіммерійці, скіфи були кочовиками, в основі господарства яких було конярство. Так само мали вони неабиякий до- свід походів на країни Передньої Азії. Як і кімме- рійці, скіфи були іраномовними. За часів найбільшої могутності скіфи поширили владу на багато сусідніх народів. У 5-4 ст. до н. е. скіфське суспільство сягнуло розквіту. Про могут- Район поширення чорноліської культури Напрямок переселень кочових племен (кіммерійці у 9 ст. до н.е., скіфи у 7 ст. до н.е., сармати у 3 ст. до н.е.) Городища лісостепових племен А. Скіфські кургани. Цифрами позначено: 1 - Товста Могила, 2 - Чортомлик, З - Солоха, 4 - Гайманоеа Могила —-х Землі, що залишилися у скіфів після С----' вторгнення сарматів (Малі Скіфії) Боспорське царство Межа Великої Скіфії Світ кочовиків. Античні міста-колонії ність Великої Скіфії тих часів свідчать царські кур- гани. Більшість із них відкрито в Нижньому Подніпров’ї. До найвідоміших належать кургани Чортомлик, Солоха, Гайманова Могила, Товста Мо- гила та ін. Найвищого піднесення Скіфія досягла в 4 ст. до н. е. за часів царя Атея. З грецьких джерел довідуємося, що цей цар-воїн підкорив своїй владі всі землі від Дунаю до Дону. Свідченням могутності Атея було те, що він карбував власну монету. Атей провадив активну загарбницьку політику. • Курган - округлий або видовжений земляний, рідше кам'яний насип, що його зводили над одним чи декількома похованнями. У 4-3 ст. до н. е. становище Великої Скіфії ускладнилося. Причинами її занепаду дослідники вважають погіршення природних умов (висихання степів, збідніння трав’яного покриву внаслідок три- валого витолочування стадами худоби), занепад господарського життя Лісостепу через жорстоке використання його ресурсів. Велика Скіфія припи- нила існування. Проте самі скіфи не зникли з істо- ричної арени: вони відійшли на південь і створили дві Малі Скіфії. Першу - у Нижньому Подніпров’ї, Нижньому Подунав’ї та Північному Криму; другу - у Степовому та Передгірному Криму зі столицею Неаполем Скіфським. 2. Стародавня історія України • 11
САРМАТИ. У 3 ст. до н. е. скіфів у Причорно- морських степах заступили сармати. Ці споріднені зі скіфами іраномовні кочовики походили з При- уральсько-Поволзьких степів. Як вони називали самі себе, науці не відомо. Йменням «сармати» їх на- рекли греки та римляни. Вчені припускають, що ця назва походить від давньоіранського слова «саоро- мант», що означало «оперезаний мечем». Волода- рювання сарматів у Причорноморських степах три- вало майже 600 років до 3 ст. н. е. Варто пам’ятати, що поряд з етнонімом «сармати» античні автори вживали й інші; це пояснюється тим, що сармати жили племенами, кожне з яких мало свою назву, як-от: язиги, роксолани, сіраки, аорси, алани тощо. За легендою, яку записав Геродот, сармати похо- дили від шлюбів скіфів з амазонками - безстрашни- ми жінками-войовницями. Життя і побут сарматів були подібними до скіфських. Вони також були скотарями-кочовиками. Так само багато важили для них воєнні походи. Античні джерела докладно розповідають про спорядження сарматів, їхню во- йовничість. Як активна військова сила вони були залучені, зокрема, до війн проти Риму. Не гребу- вали нападати їхні племена й на менш заможних мешканців Лісостепу: від 1 ст. до н. е. у похованнях сарматів трапляються поодинокі речі вихідців із По- дніпров’я - полонених і перетворених на рабів. Во- лодарюванню сарматів у Причорноморських степах поклали край германські племена готів і пізніша на- вала нових кочовиків зі сходу - тюркомовних гунів. ЗАСНУВАННЯ АНТИЧНИХ МІСТ-КОЛОНІЙ У ПІВНІЧ- НОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї ТА КРИМУ. Появу перших грецьких поселень у Північному Причорномор’ї та Криму історики відносять до середини 7 ст. до н. е. При цьому вживають зазвичай термін «колоніза- ція». До переселення на чужину греків спонукали різні причини. Настав час, коли земля вже не могла прогодувати всіх, а вільних ділянок у Греції браку- вало (через аграрне перенаселення). Тож багато хто з греків, потерпаючи від злиднів на батьківщині, шукав краї, де міг би зажити багатшим життям. Хтось сподівався закладати міста - своєрідні торго- вельні бази, через які прагнув збувати у віддалені землі вироби грецьких майстрів. Хтось сподівався знайти джерела сировини для свого ремесла. Першою грецькою колонією на півдні України вважають поселення на острові (за тих часів - пів- острові) Березань неподалік сучасного міста Очаків Миколаївської області. Упродовж 6-5 ст. до н. е. грецькі переселенці опанували все північне узбе- режжя Чорного моря. Зокрема, біля гирла р. Тірас • Колонізація - 1) заселення та освоєння вільної території, а також 2) загарбання якоїсь країни або краю, що супроводжується визиском, підкоренням, а часом і винищенням місцевого населення. (Дністер) виникла Тіра (на місці сучасного Біл- города-Дністровського), на правому березі Бузького лиману - Ольвія (біля сучасного с. Парутине Ми- колаївської області). На південному березі Криму - Херсонес Таврійський (територія сучасного Севас- тополя). На берегах Керченської протоки від 7 ст. до н. е. були засновані Пантікапей (сучасна Керч), Феодосія, Німфей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія тощо. Близько 480 р. до н. е. там виникло Боспор- ське царство, об’єднавши понад 20 грецьких міст. Столицею держави був Пантікапей. Державне та суспільне життя античних міст Пів- нічного Причорномор’я та Криму складалося так само, як і в Греції. Кожне місто було окремою дер- жавою-полісом. Чорноморські міста-колонії були демократичними або аристократичними республі- ками. Виняток становило Боспорське царство, яким правили царі. Найвищу владу в більшості грецьких колоній Північного Причорномор’я та Криму зазви- чай мали народні збори («народ») і ради, до складу яких належали найповажніші громадяни. Рада готу- вала проекти рішень, які розглядали та схвалювали народні збори, а втілювати їх у життя були покли- кані обрані на певний термін службовці — архонти, стратеги тощо. Провідними заняттями колоністів були вирощу- вання зерна, винограду, городини, рибальство й ви- готовлення рибних продуктів, скотарство. Зверніть увагу, що одна з галузей середземноморської тріади античного рослинництва — вирощування олив - взагалі не розвивалася. Високого рівня досягло ре- місниче виробництво - металообробка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кіст- ки. Великої слави зажили грецькі майстри-ювеліри: вони виготовляли дивовижної краси прикраси на замовлення скіфських вельмож, зокрема й славно- звісну пектораль скіфського царя. У кожному грець- кому місті-колонії карбували власну монету. На нові місця греки переселялися разом зі своїми богами. Найпоширенішим із божеств у Північному Причорномор’ї був Аполлон. Вільне населення гре- цьких міст Північного Причорномор’я здобува- ло таку саму освіту, як і повноправні мешканці Гре- ції. Колоністи мали своїх літераторів, драматургів, учених, філософів. У причорноморських містах- колоніях відбувалися різноманітні спортивні зма- гання, зокрема ахіллеї в Ольвії. 12 •
• Велике переселення народів - грандіозні пере- селення, що відбулися в Європі у 4-7 ст., унаслідок чого почали формуватися народи та території, що визначають сучасну політичну карту Європи. • Велике розселення слов'ян відбувалося в другій половині 5-7 ст. під час Великого переселення народів, коли слов'янські племена з'явилися в По- дунав'ї, у глибинних районах Балканського пів- острова - на півдні, на заході дійшли до Ельби та Балтійського узбережжя, на північному сході засе- лили верхів'я Дону й Волги. У 70-ті рр. 4 ст. зі степів Азії в Європу прийшли гуни. Деякі європейські племена, зігнані з місць, де жили, почали переселятися, зрушуючи, своєю чер- гою, сусідів. Тож гунська навала спричинила грандіозне пересування германців та інших племен і народів. Цей рух називають Вели- ким переселенням народів. Гуни знищили Боспорське царство та інші грецькі міста-ко- лонії (вціліли лише Херсонес Таврійський і Пантікапей). ПЕРШІ ЗГАДКИ ПРО ДАВНІХ СЛОВ'ЯН. Слов’яни - предки 15 сучасних європейських народів, у тому числі українського, форму- валися упродовж 2-1 тис. до н. е. на лісосте- пових просторах від Вісли до Дніпра. Ці терени дослідники називають прабатьків- щиною слов’ян. Проте багато вчених заро- дження слов’ян пов’язують із ширшими тере- нами - від Одри (Одера) до Дніпра. Від початку 1 тис. н. е. кількість слов’ян- ських пам’яток невпинно зростала, проте археологам досі не пощастило відкрити архе- ологічну культуру до 5 ст., яка цілком нале- жала б праслов’янським чи слов’янським племенам. Найдавніші свідчення про слов’ян відно- сять до початку нової ери. Вони належать римським історикам 1-2 ст. Плінію Старшо- му, Тациту й александрійському географові Птолемею (2 ст.). Усі троє називали слов’ян венедами. На думку археологів, саме вене- дам відповідають зарубинецька та черняхів- ська археологічні культури у їхній слов’ян- ській частині. Докладніше розповідають про слов’ян пізніші джерела (від 6 ст.). Велику увагу їм приділив автор історії готів Йордан у книжці «Про походження та діяння гетів» 551 р. «Ці венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавінів...», - говорив Йордан про слов’ян. Назви «склавіни» та «анти» щодо слов’ян поряд із назвою «венеди» трапляються і в інших джерелах. Вони за- свідчують поділ давніх слов’ян на різні племінні об’єднання. За Йорданом, венеди мешкали в басейні Вісли, анти - у Подніпров’ї, склавіни - між Дні- стром і Дунаєм. ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН. ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. У 4 ст., коли остготи оста- точно утвердилися в Причорноморських степах, їхня держава об’єднала народи, що жили на тих зем- лях, у тому числі слов’ян-венедів. їх підкорив, як свідчить Йордан, король Германаріх. У 375 р. готів Слов’яни під час Великого переселення народів 2. Стародавня історія України • 13
захопили гуни. У складі гунського об’єднання слов’яни торували собі шляхи в Подунав’я та на Балкани, виступаючи то як союзники кочовиків, то як їхні підлеглі. У середині 5 ст., позбувшись залеж- ності від гунів, слов’яни рушили на землі Східної Римської імперії. Так почалося Велике розселення слов’ян, про яке Йордан сповіщав: «Тепер вони [слов’яни] бушують повсюди...». СУСПІЛЬСТВО ТА ГОСПОДАРСТВО ДАВНІХ СЛОВ'ЯН. У 6-7 ст. давні словяни наблизилися до створення держави. Залишки великого слов’янського між- племінного центру археологи знайшли, приміром, на Волині - це Зимнівське городище. Про досить складні суспільні відносини у слов’ян, формування у них племінної верхівки свідчать джерела 6 ст. Ба- гато даних указує на особливу роль у житті слов’ян ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ 1. Браслет із меандровим орна- ментом із Мізинськоі стоянки 2. Орнаментована кераміка три- пільської культури 3. Золота пектораль із кургану Товста Могила. 4 ст. до н. е. 4. Золотий гребінь із кургану Со- лоха. Кінець 5 - початок 4 ст. до н. е. 5. Херсонес Таврійський. Сучас- ний вигляд 6. Збруцький ідол 14 •
спільних рад, на яких ухвалювали найважливіші рішення. «Ці племена, склавіни й анти, не підляга- ють одній людині, - писав у 6 ст. Прокопій Кесарій- ський, - а з давніх-давен живуть у демократії, тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони мірку- ють гуртом». Давні слов’яни жили з хліборобства та осілого скотарства. Вони вирощували просо, ячмінь, пше- ницю, жито, овес, льон і коноплі, віддаючи перевагу ярим сортам. Сіяти озимину навчились у другій по- ловині 1 тис. З городини розводили горох, ріпу, редьку, цибулю й часник. Тривалий час панівною у хліборобстві була перелогова система. Розводили велику й дрібну рогату худобу, овець, свиней. По- мічниками у слов’янських господарствах були воли та коні. Не нехтували слов’яни тисячолітнім мис- ливським і рибальським досвідом. З-поміж ремесел особливого розвитку досягли ливарна справа й ко- вальство. Своєрідним у слов’ян було виробництво глиняного посуду. Довгий час, навіть після того, як від інших народів було запозичено гончарний круг, кераміка аж до 10-11 ст. лишалася переважно ліпною. Давні слов’яни були язичниками. Вони мали свя- тилища - капища. Це були камінні майданчики або заглиблення в землі. Більшість із них стояла просто неба, у центрі розташовувалися жертовники та ма- сивний стовп, на якому стояв ідол. Найвідоміший із тих, що збереглися, - Збруцький ідол. Його було знайдено 1848 р. в річці Збруч. Він є втіленням язичницьких уявлень слов’ян про будову Всесвіту. Слов’яни вірили, що Всесвіт складається із трьох світів: неба - світу богів, земного світу людей і під- земного світу. На святилищах-капищах порядкува- ли служителі язичницьких обрядів - волхви. їх вва- жали знавцями таємниць природи, посередниками у спілкуванні з богами. Волхви, за уявленнями слов’ян, були наділені надприродними силою й здіб- ностями. Тренувальний тест до теми 2 Завдання 1-22 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний варі- ант відповіді. 1. Яку зі стоянок уважають найдавнішою в Україні (у ній мешкали пітекантропи близько 1 млн років тому)? д І Б І в І г І А у с. Мізин на Чернігівщині -----------Б у смт Королеве в Закарпатті ———— В Кирилівську стоянку в Києві Г Киїк-Кобу в Криму 2. Як називають мешканців європейського континенту, на малюнку-реконструкцїї? А австралопітек Б пітекантроп В неандерталець Г кроманьйонець зображених А Б В Г 3. Які знаряддя праці були найпоширенішими в мислив- ців на мамонтів за доби пізнього палеоліту? А Б В Г А ручне рубило, яким можна було колоти, різати та рубати Б скребачки для обробки шкіри, різці для роботи з кісткою, ножі для різання, голки, шила В гостроконечники, скребла, лук та стріли Г дерев'яна мотика з кам'яним чи кістяним наконечником 4. Який період давньої історії людства за археологічною періодизацією відтворено на картині-реконструкцїі? А ранній палеоліт Б бронзовий вік В мезоліт Г ранній залізний вік А Б В Г 5. Вкажіть правильне твердження. А Б В г А Неандертальці - найдавніша людинопо- дібна істота на території України, існу- вання якої засвідчене відкриттям не лише жител або стоянок, а й рештками кістяків. Б За неоліту й енеоліту на наших землях ще не було осе- редків землеробства та скотарства. В Своєю назвою трипільська культура завдячує особли- востям поховального обряду. Г Значення трипільської культури полягає в тому, що її носії вперше опанували відгінне скотарство. 2. Стародавня історія України • 15
А Б В Г 6. Заповніть пропуски. За мисливці тієї доби навчилися користуватися луком і стрілами, лижами, човнами, навчилися рибали- ти, приручили собаку. А раннього залізного віку Б бронзового віку В енеоліту Г мезоліту 7. Доповніть твердження. Люди часів неоліту навчилися... А збиральництва та полювання Б добувати вогонь та почали користувати- ся одягом В землеробства та скотарства Г виготовляти знаряддя праці оббиванням каменів 8. Які території України були заселені племенами трипільської культури? А лісостепова смуга від Дністра до Дніпра Б степове Придніпров'я, Приазов'я В басейни Сіверського Донця та Нижнє Подоння Г басейн Дніпра, Приазов'я та Крим А Б В Г А Б В Г 12. Які фрагменти наведених джерел стосуються скіф- ських часів на наших землях? 1 « . Ці племена... не підлягають одній людині, а з дав- ніх-давен живуть у демократії, тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно» (Прокопій Кесарійський). 2 «...У них немає хат, а живуть вони в кибитках, з яких найменші бувають чотириколісні, а інші шестиколіс- ні... У таких кибитках перебувають жінки, а чоловіки їздять верхи на конях, за ними йдуть їхні стада овець і корів і табуни коней» (Псевдо-Гіппократ). З «...Вони спустошили й спалили їх [міста й фортеці], взяли полонених і стали панами на землі... Вони осіли на ній панами, як на своїй, без страху... І нині вони ли- шаються тут, живуть і спокійно перебувають у краї- ні ромеїв...». 4 «...Гробниці їхніх царів містяться в Геррах, до яких Бо- рисфен ще судноплавний. У Геррах тіло ховали у про- сторій гробниці разом з дружиною, найближчими слу- гами, кіньми... Над гробницями насипали величезні кургани, - ща знатніший був цар, то вищий курган...» (Геродот). А 1, 2 Б 2, 4 В 3, 4 Г 2, З А Б В Г 9. Яка із зображених пам'яток належить носіям трипіль- ської культури? 13. Доповніть твердження. Славнозвісну золоту пектораль 4 ст. до н. е. було знайдено в кургані... А Б В г А Чортомлик на Дніпропетровщині Б Товста Могила на Дніпропетровщині В Гайманова Могила на Запоріжжі Г Солоха на Дніпропетровщині А Б В Г 14. Причинами занепаду Великої Скіфії дослідники вва- жають... 1 погіршення природних умов 2 занепад господарського життя Лісостепу через жорсто- ке використання його ресурсів З напади кіммерійських вояків 4 уповільнені темпи розвитку землеробства 5 початок Великого розселення слов'ян А 1,2 Б 2, З В 2, 5 Г 3, 4 А Б В Г 15. Кому поступилися скіфи, втративши панівне станови- ще в Причорноморських степах? А кіммерійцям Б сарматам В готам Г аварам А Б В г А Б В Г 16. Укажіть, як називали давніх слов'ян у писемних дже- 10. Яке з явищ виникло першим за хронологією? А поглиблення майнової і соціальної не- рівності Б перехід до відтворювальних форм гос- подарства В розвиток кочового господарства Г виникнення перших державних утворень 11. Укажіть правильне твердження. А Кіммерійці були для свого часу непере- вершеними майстрами військової спра- ви. Б Сармати - перший народ на українських землях, чия назва нам відома завдяки писемним ассирійським і грецьким джерелам. В Мову скіфів, так само, як і кіммерійців, відносять до тюркської групи. Г Народи Великої Скіфії мали власну писемність, що дало можливість відтворити скіфську міфологію. релах 1-2 ст. А І Б | В | Г А черняхівцями Б венедами В трипільцами Г слов'янами 17. Яке грецьке місто-колонія було розташоване на місці нинішньої Керчі? А Ольвія Б Пантікапей Херсонес Г Тіра 16 •
А Б В Г 18. Який із малюнків свідчить про життя давніх слов'ян за доби Велико- го розселення? А Б В Г 19. Де було розташоване грецьке місто-колонія Херсо- нес, яке виникло наприкінці 5 ст. до н. е.? А на місці сучасної Керчі Б на теренах сучасного Севастополя В на місці сучасного Білгорода-Днісгров- ського Г поселення на острові (за тих часів - півострові) Бере- зань 20. Які з тверджень є правильними? 1 Кожне грецьке місто на узбережжі Чорного моря забу- довували відповідно до правил містобудування мате- рикової Греції. 2 Чорноморські міста-колонії цілковито залежали від тих грецьких міст, вихідці з яких їх закладали. З У кожному грецькому місті-колонїї використовували монети, карбовані скіфами. 4 На відміну від міст материкової Греції, у причорно- морських містах-колоніях змагання спортсменів, поетів, музикантів не відбувалися. 5 Великої слави зажили грецькі майстри-ювеліри: це вони виготовляли прикраси на замовлення скіфських вельмож. А 1,3 В 2,4 Б 1,5 Г 3,4 А Б В Г 21. Доповніть твердження. Унаслідок Великого розселення слов'ян слов'янські племена... 1 з'являються у Подунав'ї, у глибинних районах Балкансь- кого півострова 2 заселяють Піренейський півострів З захоплюють Апеннінський півострів 4 заселяють верхів'я Дону й Волги 5 доходять до Ельби та Балтійського узбережжя А Б В Г А 1,2,3 Б 1,4,5 В 2,3,5 Г 2,4,5 22. У яких уривках із наукових праць ідеться про особливості соціально-економічного розвитку давніх слов'ян? 1 «...Винахід бронзи спричинив удосконалення зброї - бойових сокир і стріл з твердими наконечниками. Вперше з'являється лучник вершник, а відтак збіль- шується глибина військових нападів і військова актив- ність». 2 «...Поряд із землеробством важливе місце у господар- стві займало тваринництво і птахівництво. Тварин- ництво (молоко, м'ясо) суттєво доповнювало запас продуктів харчування землероба, особливо взимку, коли заморожені туші у господарських ямах-коморах зберігалися тривалий час». З «...Такі види виробництва, як прядіння, ткацтво, об- робка шкіри та пошиття одягу і взуття (вони представлені багатьма предметами - пряслиця для веретен, грузила для ткацького верстата, деякі деталі одягу), тривалий час залишалися домашніми промислами». А 1, 2 Б 1, З В 2, З Г 1, 2, З А Б В Г 2. Стародавня історія України • 17
У завданні 23 до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, виберіть один правильний варі- ант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 23. Установіть відповідність між назвами античних міст- колоній Північного Причорномор'я й Криму та їхнім міс- церозташуванням, позначеним на карті. 26. Які з зображених пам'яток належать скіфам? У завданні 24 розташуйте події у хронологічній послі- довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 24. Розставте назви періодів давньої історії згідно з археологічною періодизацією. А Б В Г 1 2 3 4 А Б В ранній залізний вік ранній і пізній палеоліт енеоліт та бронзовий вік мезоліт та неоліт У завданнях 25-27, які мають шість варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери у клітинки. тп 25. Які явища характерні для життя населення україн- ського Степу за доби раннього заліза? 1 поява землеробства та скотарства 2 зародження релігійних уявлень та вірувань З панування кочового господарства 4 винайдення кераміки 5 утвердження майнової нерівності 6 виникнення перших державних утворень 27. Які з перелічених понять і термінів доречні в описі поданої картини-реконструкції? 1 неолітична революція 2 первісна стоянка З мисливці на мамонтів 4 відтворювальне господарство 5 житла з кісток мамонтів та оленів 6 неандертальці 18 •
3. РУСЬ-УКРАЇНА (КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА) Зміст навчального матеріалу: Розселення східнослов'янських племінних союзів (поляни, сіверяни, уличі, тиверці, хорвати (білі хорвати), волиняни (дуліби, бужани), древляни). Назва «Русь». Руська земля. Утворення Русі-України (Київ- ської держави). Внутрішньо- та зовнішньополітична діяльність пер- ших київських князів. Державотворення кінця 10 - середини 11 ст. Запровадження християнства як державної релігії. «Руська правда». Правління наступників Ярослава Мудрого. Русь-Україна (Київська держава) в першій третині 12 ст. Боротьба з половецькою загрозою. Роздробленість Русі-України (Київської держави). Суспільно-політич- не та господарське життя. Культура й духовність. Дати подій: 860 р. - похід Аскольда на Константинополь, укладення першого відомого договору Русі з Візантією; 882 р. - об'єднання північних і південних руських земель Олегом; 907, 911, 941, 944 рр. - походи князів на Константинополь; 988 р. - запровадження християнства як державної релігії; 1019-1054 рр. - князювання Ярослава Мудрого в м. Київ; 1036 р. - розгром печенігів князем Ярославом Мудрим; 1097 р. -Любецький з'їзд (снем) князів; 1113 р. - укладення «Повісті минулих літ»; початок правління Воло- димира Мономаха в м. Київ; 1187 р. - перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах, ство- рення «Слова о полку Ігоревім». Персонали: Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав, Володимир Вели- кий, Ярослав Мудрий, Ізяслав, Святослав і Всеволод Ярославовичі, Володимир Мономах, Мстислав Володимирович, Ярослав Осмо- мисл, митрополит Іларіон, Антоній Печерський, іконописець Алімпій, літописець Нестор. Поняття і терміни: племінний союз, князь, полюддя, язичництво, християнство, шлюбна дипломатія, роздробленість, віче, вотчинне землеволодіння, умовне землеволодіння, боярин, смерд, ізгой, закуп, рядович, холоп, ікона, мозаїка, фреска, книжкова мініатюра, билина, літопис. Результати навчально-пізнавальної діяльності: • встановлювати належність указаних подій до століть, співвідношення між по- діями та їх віддаленість від сьогодення; • визначати правильність застосуван- ня в історичному контексті вказаних по- нять і термінів; • розпізнавати на картосхемі території розселення східнослов'янських племін- них союзів у 8-9 ст., шлях «із варягів у греки», походи князів на Константино- поль, походи князя Святослава, територі- альні межі Русі-України (Київської дер- жави) за Олега та Ярослава Мудрого; Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Волинське князівства за доби роздробленості (12 ст.); • характеризувати розвиток політич- ного, соціального й господарського жит тя Київської держави; розвиток Київсько- го, Чернігівського, Переяславського, Га- лицького і Волинського князівств за доби роздробленості; діяльність і здо- бутки зазначених персоналій; • пояснювати наслідки та значення внутрішньо- й зовнішньополітичної ді- яльності князів, Любецького з'їзду кня- зів, причини та сутність політичної роздробленості Русі-України (Київської держави); • визначати передумови та історичне значення запровадження християнства як державної релігії, етапи розвитку Ки- ївської держави (Русі-України); • сприймати та інтерпретувати різно- видові історичні джерела, що стосуються теми; • візуально розпізнавати та харак- теризувати вказані історично-культурні пам'ятки. РОЗСЕЛЕННЯ СХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ ПЛЕМІННИХ СОЮЗІВ - ПРЕДКІВ УКРАЇНЦІВ. Назви східносло- в’янських племінних союзів зберіг літопис «Повість минулих літ». Зокрема, на території сучасної Украї- ни, за цим джерелом, * мешкали сім племінних об’єднань: поляни, деревляни, волиняни, хорвати, уличі, тиверці та сіверяни. Звертаємо вашу увагу, що поряд із назвою волиняни літописець уживає ще дві - дуліби та бужани. • Племінний союз - об'єднання кількох племен, притаманне суспільствам, що перебувають на стадії військової демократії та характеризуються розшару- ванням суспільства. Назва Територія розселення Поляни Середнє Подніпров'я «в лісах на горах понад річкою Дніпром» Деревляни між річками Случчю і Дніпром, Прип'яттю й Тетеревом Волиняни (дуліби, бужани) на захід до Західного Бугу Сіверяни на лівих притоках Дніпра «на Десні, і по Сейму, і по Сулі» Тиверці землі між Дністром і Карпатами Уличі між Дніпром та Південним Бугом Хорвати Прикарпаття 3. Русь-Україна (Київська держава) • 19
Київська Русь у 9-11 ст. ширенням держави та входженням до неї усіх східнослов’янських племен тер- мін «Руська земля» поширився на тери- торії від Чорного до Білого моря, від витоків Дністра і Західного Бугу до вер- хів’я Волги, Оки та Верхнього Над- доння на сході. Закріплення за державою із центром у Києві назви Руська земля відбулося в другій половині 9 ст. і було пов’язане з діяльністю київських володарів Діра та Аскольда. Одні, пристаючи до думки автора «Повісті минулих літ», уважають їх варязькими воєводами. Інші вбачають у Дірові та Аскольдові полян ських кня- зів - нащадків Кия. Про князювання Діра сьогодні нічого певного сказати не можна. Значно біль- ше відомо про Аскольда, з яким дослід- ники пов’язують засвідчений чужозем- ними джерелами морський похід проти Візантії 860 р. Зібравши чимале вій- сько, Аскольд пограбував і спустошив передмістя візантійської столиці, а Кон- стантинополь протримав тиждень в об- лозі. Потужний удар руського флоту змусив Візантію визнати Русь як держа- ву. Як зауважив літописець, відтоді п почали називати Руською землею. Із по- ходом на Візантію 860 р. історики пов’язують першу спробу впровадження князівською владою християнства на теренах Руської держави. • Князь - у 9-16 ст. у слов'ян та деяких інших народів голова феодальної монар- хічної держави або окремого політично- го об'єднання (удільний князь). НАЗВА «РУСЬ». РУСЬКА ЗЕМЛЯ. Найдавнішу пи- семну згадку назви «Русь» зафіксовано близько 839 р. у франкській хроніці єпископа Пруденція «Бертинські аннали», в якій хроніст згадує про «росів» у складі посольства візантійського імпера- тора Феофіла до двору імператора франків Людові- ка Побожного. Приблизно в цей самий період з’являється перша згадка про Русь у арабських дже- релах. Поняття «Русь» і «Руська земля» літописець вживав щодо порівняно невеликого регіону Серед- ньої Наддніпрянщини, який охоплював Київщину, Переяславщину і Чернігівщину. З поступовим роз- 20 • У 882 р. князя Аскольда, за свідченням літопису, було вбито, й княжити в Києві розпочав Олег, який діяв від імені сина Рюрика - Ігоря. КНЯЗЮВАННЯ ОЛЕГА (882-912). У 882 р. було об’єд- нано північні та південні руські землі, а Київ прого- лошено столицею об’єднаної держави. За свідчен- ням літописця, Олег княжив у Києві ЗО років. Новий київський князь підкорив деревлян і сіве- рян, а згодом заходився розширювати межі своїх володінь. У 885 р. Олег приєднав землі радимичів, пішов у похід проти уличів і тиверців. На початку
10 ст. Олег домовився про участь у його воєнних походах князів хорватів, тиверців і волинян. Під владою Олега ще до походу на Київ перебували племінні союзи словенів і кривичів, а також північні неслов’янські народи, зокрема меря, весь, чудь. За свідченням літопису, у 907 р. стався переможний похід проти Візантії. Умови угоди були надзвичай- но вигідними для Русі. їх було уточнено в 911 р. після нового Олегового походу. Партнерська угода з Візантією, яку уклав Олег, мала виняткове зна- чення, оскільки засвідчила міжнародне визнання Руської держави, гарантувала русичам безмитну торгівлю та пільгові умови руським купцям у Кон- стантинополі, передбачала сплату значної контри- буції. Договір підвів риску під тим періодом історії Київської держави, що його визначають як станов- лення. КНЯЗЮВАННЯ ІГОРЯ (912-945). Ставши на чолі Руської держави після смерті Олега у 912 р., син князя Рюрика Ігор правив у Києві до 945 р. Його князювання розпочалося сутичкою з деревлянами, у протистоянні з ними знайшов свою смерть. Не хо- тіли визнавати Ігореву владу й уличі. Силу зброї довелося застосовувати проти тиверців. Здійснював Ігор і воєнні походи проти Візантії. Літопис розпо- відає про два такі походи. Перший, року 941, був не- вдалим. Човни русичів нарадилися на грецький во- чжь вілаитійців. Повнії похід відбувся р. і воєнних дій закінчився укладенням мирної угоди. У зовнішній політиці Ігор мусив зважати не лише на Візантію, а й на печенігів — кочовий народ, який уперше наблизився до кордонів Русі в 915 р. ПРАВЛІННЯ ОЛЬГИ (945-964). Наступниками Ігоря на великокнязівському столі були його дружина Ольга та син Святослав. Ольга вперше в історії Руської держави вдалася до заходів, що передбача- ли ліквідацію місцевих княжінь: скасувала правлін- ня деревлянського князя Мала, підпорядкувавши деревлянську землю безпосередньо Києву. Прибор- кавши деревлян, Ольга заходилася впорядковувати збір данини - полюддя. Було, зокрема, встановлено фіксовані розміри данини - уроки. Визначено ад- міністративно-господарські осередки, де представ- ники князівської влади регулярно збирали встанов- лену данину - погости. • Полюддя - данина, яку збирали продуктами традиційного натурального господарства, з підле- глого населення в Київській Русі один раз на рік. Збір проводив київський князь або його намісник Найважливішим зовнішньополітичним партне- ром Руської держави за часів Ольги лишалася Ві- зантія. Більш-менш визначеною датою подорожі Ольги до Константинополя є 957 р., хоча літопи- сець називає іншу. Мету поїздки княгині Ольги до Константинополя пояснюють по-різному. Літопи- сець і житійна література причини візиту вбачали у прагненні Ольги охреститися. Більшість сучасних дослідників уважає, що Ольга подалася до Констан- тинополя вже охрещеною. Тож, вирушаючи до Цар- города (так називали столицю Візантії русичі), княгиня, напевно, прагнула поновити мирну між- державну угоду між Руссю та Візантією. Деяке погіршення відносин із Візантією змусило Ольгу шукати іншого сильного союзника. У захід- ноєвропейських джерелах збереглося свідчення про посольство княгині Ольги, надіслане 959 р. до гер- манського імператора Оттона І. Руські посли були вповноважені просити германського володаря наді- слати до Києва священиків для поширення христи- янства, а також клопотатися про встановлення від- носин «миру й дружби». Оттон І задовольнив прохання княгині і 961 р. надіслав до Києва кількох священиків на чолі з єпископом Адальбертом, одна- че розгорнути діяльність у руських землях вони не змогли. КНЯЗЮВАННЯ СВЯТОСЛАВА (964-972). 964 р до длдлм армлішон от Ольги князь Святослав. У 964- 966 рр. він підкорив в’ятичів, які мешкали в басейні Оки, завдав поразки волзько-камським булгарам, а близько 965 р. - розгромив Хозарський каганат і зруйнував його столицю Ітиль. Попри гучні пере- моги Святослава, мало хто з істориків оцінює його політику щодо Хозарії позитивно. Адже Хозар- ський каганат, немовби щит, захищав руські землі від набігів численних східних кочовиків. Із занепа- дом Хозарії кочові орди посунули на Русь. Відвойо- вані на сході землі треба було захищати, а сил для того в Руської держави бракувало. Тож територі- альні придбання Святослава дуже швидко було втрачено. Не менш масштабною й так само малоре- зультативною була кампанія Святослава на Балка- нах. Розпочата 967 р., вона тривала кілька років і складалася з двох походів. Перший похід закінчив- ся підкоренням значної території Болгарії: за свід- ченням літопису, було захоплено 80 міст, навіть сто- лицю своєї держави князь мав намір перенести до Переяславця на Дунаї. Після повернення в 970 р. до Болгарії Святославові вдалося підкорити майже всю країну, разом зі столицею. У битві під Аркадіо- полем Святослав зазнав поразки, а навесні 971 р.
розпочав війну з візантійським імператором Іоан ном І Цимісхієм, який вирішив покласти край присутності руського князя на Балканах. Після оборони Доростола Святослав підписав 971 р. із Візантією мирний договір, за яким відмовився від претензій на візантійські володіння у Криму та на Дунаї. Навесні 972 р., повертаючись до Києва, дру- жина Святослава потрапила в засідку, організовану біля дніпрових порогів печенігами, яких підмовили візантійці. Святослав загинув. КНЯЗЮВАННЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО (980-1015). ЗАПРОВАДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ЯК ДЕРЖАВНОЇ РЕЛІГІЇ. Посівши в 980 р. великокнязівський стіл, Володимир Святославович заходився послідовно приєднувати до Києва нові території та приборку- вати непокірні місцеві князівські династії. Володи- мир не обмежувався встановленням формальної зверхності у вигляді виплати данини, а замінював у центрах основних руських земель племінних князів на своїх синів і довірених бояр. Підлеглі території втрачали племінні назви, натомість їх поступово починали називати землями за головним містом: Київська земля, Чернігівська земля, Переяславська земля, Новгородська земля тощо. Отже, за прав- ління Володимира відбулася заміна родоплемінного поділу Київської Русі на територіальний. Розширюю- чи територію своїх володінь, Володимир відчутно відсунув кордони в західному напрямку. До Київ- ської держави увійшли землі волипян і карпатських хорватів. Володимир мусив поклопотатися про ідеологіч- не обґрунтування влади київського князя. Для всієї держави мусив бути єдиний Бог, який своєю волею надав право володарювати київському князеві. На- міри охрестити Русь мали ще князь Аскольд і кня- гиня Ольга. Та втілити їх судилося Володимирові. Прийняття християнства на Русі справило вели- чезний вплив на подальший розвиток держави. Уна- слідок запровадження християнства в Київській державі було зміцнено владу київського князя, нав- коло Києва тісніше згуртовано різноплемінні тери- торії, покладено край породженим місцевими язич- ницькими віруваннями настроям замкненості й відокремленості від інших територій. • Язичництво - релігійні вірування, відповідно до яких обожнюють сили природи, рослини і тварин, а також людиноподібних істот: русалок, берегинь та ін. • Християнство - одна із найпоширеніших світових релігій, що базується на вірі у триєдиного Бога - Бога Отця, його сина Ісуса Христа та Святого Духа. У міждержавному житті наслідки впровадження християнства виявилися у встановленні рівноправ- них відносин із християнськими країнами, переду- сім із Візантією, у зростанні ваги дипломатії. До безпосередніх результатів прийняття христи- янства як державної релігії належить заснування Володимиром церковної організації. Наслідки заходів Володимира з поширення осві- ти були безпосередньо пов’язані з упровадженням християнства, проте яскраво вони виявилися через кілька десятиліть - коли на Русі розквітли книжна культура, архітектура й живопис. За часів Володимира київський дитинець (цен- тральна укріплена частина міста) зріс у кілька разів. Його захищали потужні стіни, вал і рів. До «міста Володимира» так називають дитинець, розбудо- ваний Володимиром, — можна було потрапити крізь в’їзні ворота. Окрасою «міста Володимира» була мурована церква Богородиці (Десятинна), будів- ництво якої тривало від 989-го впродовж семи ро- ків. Поряд із церквою Богородиці розташовувалися князівські палаци. На дитинці мешкали й найза- можніші київські можновладці. Вирувало життя на київському Подолі. З-поміж його мешканців були купці та майстровий люд - гончарі, кожум’яки, юве- ліри тощо. На Подолі швартувалися кораблі куп- ців - гостей із різних куточків світу, тут розміщува- лася київська гавань. За князя Володимира для захисту від нападів печенігів було споруджено сотні кілометрів захис- них дерево-земляних укріплень і низка фортець на південно-східному кордоні Руської держави - так звані Змієві вали. Будівництво укріплень тривало й у пізніші часи. Змієві вали мали загальну довжину близько 1 тис. км. Володимир почав карбувати пер- ші руські монети. Археологи знайшли Володимиро- ві монети зі срібла {срібляники) та із золота (златп- ники). На деяких монетах як герб Володимира було викарбовано тризуб. КНЯЗЮВАННЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО (1019-1054). У 1019 р. великокнязівський стіл посів син Володи- мира - Ярослав. Проте єдиновладним володарем Київської Русі князь став лише 1036 р. Ярослав по- вернув під свою владу червенські міста, відвойовані під час князівських усобиць Болеславом Хоробрим; ходив на північ, на узбережжя Балтійського моря, де в Чудській землі заклав м. Юр’їв; не полишав бу- дівництва, розпочатого батьком, на південному кор- доні Русі; остаточно здолав печенігів у 1036 р., роз- будовував Київ. Князь опікувався будівництвом церков, підтримував церковну організацію. Зокрема, 22 •
за сприяння Ярослава Мудрого 1051 р. було постав- лено першого митрополита з русичів — Іларіона. У 1051 р., сповіщав літописець, чернець Антоній за- снував Печорський монастир. Ярослав був першим, хто уклав писаний збірник руських законів, який дослідники називають «Правдою Ярослава», або «Найдавнішою правдою». Цей документ складався з 18 статей, які започаткували славнозвісний збір- ник княжого законодавства - «Руську правду», що ґрунтувалася на нормах звичаєвого права. У зовнішній політиці неабиякого значення Ярос- лав надавав міждинастичним шлюбам. Так, дочок він віддав заміж: Анастасію - за угорського короля Андраша, Єлизавету - за норвезького короля Га- ральда, а по його смерті - за норвезького короля Свена, Анну - за французького короля Генріха І. • Шлюбна дипломатія - різновид міждержавних відносин, що полягав в укладанні вигідних угод і со- юзів шляхом укладання династичних шлюбів Щоб уберегти синів од князівських усобиць, Ярослав подбав про новий принцип спадкування пре- столу, що ґрунтувався на старшинстві. Ярослав віддав Київ старшому синові Ізяславу, Чернігівщину - Свя- тославові, Пе}іеяславщину - Всеволодові, Володимир- Волинський - Ігореві, а Смоленськ - В’ячеславові, заповівши їм «не переступати братнього уділу». За- дум Ярослава полягав у тому, щоб кожен із синів почергово перебував на київському столі: щойно звільнявся стіл у котрійсь із земель, як відбувалося пересунення братів на щабель вище та ближче до Києва. Головним, за розпорядженням Ярослава, мав бути старший із братів, що посідав стіл у Києві. ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВОВИЧІВ. БОРОТЬБА ЗА КИЇВ- СЬКИЙ СТІЛ. Володіючи найважливішими тери- торіями, старші Ярославовичі спершу правили дер- жавою досить злагоджено. Найбільшим їхнім клопотом були половці, які вперше підійшли до руських кордонів у 1055 р. Перша велика битва від- булася у 1068 р. на річці Альта. Об’єднане військо трьох Ярославовичів зазнало нищівної поразки. У результаті повстання киян князя Ізяслава було ви- гнано. Проте незабаром Ізяслав знову посів велико- князівський стіл. У 1073 р. між синами Ярослава Мудрого стався розкол. Заручившись підтримкою Всеволода, Святослав пішов на Київ, вигнав Ізясла- ва і став великим князем київським. Після триріч- ного князювання Святослава (1073-1076), поки Із- яслав лаштувався до походу на Київ, київським князем став Всеволод. Року 1078 Ізяслав утретє по- сів київський стіл, проте цього ж року повновлад- ним київським володарем знову став Всеволод. На- ступником Всеволода на великокнязівському столі з 1093 р. був Святополк Ізяславович. Коли 1113 р. він помер, кияни, розчаровані його не дуже вдалим володарюванням, повстали, вимагаючи собі за кня- зя Володимира Мономаха. ЛЮБЕЦЬКИЙ З'ЇЗД (СНЕМ) КНЯЗІВ. Ініційований Володимиром Всеволодовичем Мономахом з’їзд князів у Любечі 1097 р., окрім згоди щодо спільної відсічі нападів половців, схвалив принцип князів- ської вотчини. Вотчинні землі закріплювалися за певними гілками князівського роду й могли передава- тися у спадок дітям та онукам. Київ було визнано вотчиною нащадків Ізяслава в особі київського князя Святополка Ізяславовича, Чернігів належав Святославовичам, а Переяслав Володимирові Все- володовичу (Мономаху). Та хоч якими одностайни- ми були, за свідченням літописця, рішення Любець- кого з’їзду, вони не поклали край суперечкам князів. Водночас уперше в Русі офіційно утверджувався принцип спадкового володіння (від батька до сина) підвладними територіями (уділами), який закрі- плював їх за певними родинами роду Рюриковичів. • Вотчинне землеволодіння - різновид феодаль- ної земельної власності (князівська, боярська, мо- настирська), що перебувала у спадковому володінні. ПРАВЛІННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА (1113- 1125). Посівши київський стіл, Володимир Моно- мах поставив собі за мету зміцнення великокнязів- ської влади та посилення державної єдності Русі. З-поміж заходів князя, спрямованих на поліпшення внутрішньополітичної ситуації, дуже важливе зна- чення мало його законодавство: було схвалено «Устав», що став доповненням до «Руської прав- ди» Правління Володимира Мономаха було часом розбудови Києва. Неподалік столиці, зокрема, було споруджено міст через Дніпро. Як і Ярослав Му- дрий, Володимир укладав династичні шлюби з єв- ропейськими володарями. Міждинастичні зв’язки поєднували Київ із Візантією. Англією, Швецією, Норвегією, Данією, Німецькою імперією. Угорщи- ною. Володимир Мономах здійснив близько 80 успішних походів проти половців. Зокрема, 1111 р. відбувся грандіозний переможний похід, що мав ха- рактер «руського хрестового походу». Князь залишив по собі визначну пам'ятку літе- ратури Русі-Україии - «Повчання дітям», у якому виклав думки загальнодержавного, політичного та морального характеру. 3. Русь-Україна (Київська держава) • 23
КНЯЗЮВАННЯ МСТИСЛАВА ВОЛОДИМИРОВИЧА (1125-1132). Про семирічне володарювання Мстис- лава в Києві свідчить імення Великий, яким його пошановували. Мстислав уміло керував державою, зміцнював великокнязівську владу, тримаючи в по- корі норовистих родичів. Кілька успішних походів проти половців, які спробували «підвести голову» після смерті Мономаха, забезпечили спокій на пів- денних рубежах держави. За Мстислава пожва- вився західний напрямок зовнішньої політики. З лі- топису довідуємося, що київський князь ходив походами на Литву. За Мстислава в Києві було за- кладено кам’яні церкви святого Федора та Богоро- диці Пирогощої, освячено церкву святого Андрія Первозванного Янчиного монастиря у Києві. По смерті Мстислава Київська Русь остаточно розпа- лася на окремі політично незалежні князівства. ПРИЧИНИ ТА СУТНІСТЬ РОЗДРОБЛЕНОСТІ КИЇВ- СЬКОЇ РУСІ. Історики по-різному пояснюють причи- ни роздробленості Київської Русі. Називають зо- крема такі: велика територія держави й етнічна неоднорідність населення; князівські усобиці; від- сутність сталого порядку столонаслідування; зане- пад торговельного шляху «з варяг у греки». Основною ж причиною більшість дослідників уважає розвиток великого зем- леволодіння, зміцнення його вот- чинної форми. Удільні князі й місцеве боярство (великі земле- власники) не були зацікавлені в сильній владі великого князя київського. Володарі удільних князівств провадили власну внутрішню політику, на свій розсуд розв’язували питання ві- йни та миру, укладали угоди із сусідами. Таких удільних кня- зівств у середині 12 ст. було близько 15, з яких п’ять сфор- мувалися на українських тере- нах: Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське й Га- лицьке. Порівняння меж удільних зе- мель із територіями племінних об’єднань східнослов’янських племен, що складалися впро- довж доби розселення (5-7 ст.), наштовхнуло вчених на думку, що багато важив у роздроб- леності Київської Русі різний етнічний склад її територій. Пригальмовані на якийсь час сильною централізованою владою про- цеси визрівання українців, білорусів і росіян пожва- вилися, тільки-но ця влада ослабла і коли склалися сприятливі умови в господарському житті. На слушність цієї думки вказує той факт, що одними з перших припинили коритися Києву Полоцьке кня- зівство (Білорусь), Новгород і Владимиро-Суздаль- ське князівство (сучасні російські терени). 1 все ж, попри незворотність розпаду і зростання самостійності земель-князівств, Київська Русь до середини 13 ст. була єдиною державою з єдиною те- риторією, спільними законами і єдиною церквою. • Київ залишався, хоча дедалі більшою мірою фор- мально, стольним містом, і за право покняжити в ньому змагалися руські князі з різних князівств. • Як і за часів Мономаха, князі (коли частіше, коли рідше) збиралися на з’їзди, де силкувалися роз- в’язати суперечливі проблеми, здебільшого по- в’язані з організацією спільних походів проти половців. Кожен удільний князь, здобувши київський стіл, намагався скористатися своїм становищем для посилення великокнязівської влади й відновлен- ня централізації держави. Руські князівства в середині 12 - середині 13 ст. 24 •
• Феодальна роздробленість - період в історії Київської Русі від се- редини 12 до середини 13 ст. Звер- таємо увагу, що йдеться не про су- цільну смугу міжкнязівських усобиць їх і справді не бракувало, проте траплялися вони і в попере- дні часи. Та якщо раніше Руська держава, переживши чвари й роз- брат, лишалася централізованою монархією, то від середини 12 ст. нею почало керувати об'єднання найсильніших князів - правителів удільних князівств. Узаконена Лю- бецьким з'їздом вотчинна система розвинулась настільки, що удільні князі дедалі більше почувалися у своїх володіннях незалежними гос- подарями. У зміцненні самостій- ності удільних князівств і полягає сутність роздробленості. • Федерація - форма державно- го устрою, союзна держава, що складається з кількох державних утворень, за якими зберігається певна самостійність. Сучасні історики роздробленість витлумачують не як розпад держави, а як зміну її устрою та форми правління. Київську Русь часів роздробленості до- слідники називають федеративною монархією. Форму правління, властиву Київській Русі часів роздробленості, визначають як колективний сюзере- нітет'. замість одного великого князя владу здій- снювало об’єднання найвпливовіших князів однієї династії Рюриковичів. КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО. БОРОТЬБА ЗА КИЇВСЬКИЙ СТІЛ. Найгостріші міжкнязівські суперечки впро- довж 12 - у першій половині 13 ст. спалахували за київський стіл. Нічого дивного в цьому не було, адже Київ лишався на ті часи одним із найбільших і найбагатших європейських міст. Тут розташовува- лися численні двори бояр і купців, великі ремісничі майстерні. У Києві мешкали близько 50 тис. осіб. Тут розміщувалася резиденція митрополитів. Київ- ське князівство було найбільш заселеним князів- ством Київської Русі. Літописи називають 80 міст і містечок, розташованих тут. Великі території, вигідне розташування, розвине- не господарство Київського князівства приваблюва- ли ласих до багатства князів. Та ще більше вабила можливість, ставши київським князем, здобути ав- торитет старшого над усіма князями. За часів роз- дробленості за право княжити в Києві змагалися зі зброєю в руках князі чернігівські, волинські, пере- яславські, ростово-суздальські, смоленські... Прави- телі в Києві заступали один одного через 6-8 років, а то й частіше. І жоден не мав спокійного князюван- ня, змушений відбиватися від збройних домагань претендентів. Найдовше за доби роздробленості тривало князювання в Києві співправителів Свя- тослава (1177-1194) та Рюрика (1180-1202). Ці князі належали до двох найвпливовіших родів - чернігівських Ольговичів і смоленських Ростисла- вовичів. ЧЕРНІГІВСЬКЕ ТА ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВА. За доби розробленості Чернігівське князівство розпа- лося на менші уділи. Найвпливовішим з-поміж них було Новгород-Сіверське князівство. Стольне місто Чернігів поступалося розмірами лише Києву. На початку 12 ст. територія Чернігівського князівства охоплювала лівобережні землі в басейнах Десни і Сейму, Сожу і верхньої Оки. Від Київської землі Чернігівщину відокремлював Дніпро. У Чернігів- ському князівстві було чимало міст. Найбільші з-поміж них - Чернігів, Новгород-Сіверський, Пу- тивль, Брянськ, Курськ, Стародуб - згадуються в джерелах з огляду на багато подій руської історії. Чернігів був добре укріпленим і мав гарне сполу- чення з іншими містами. Чернігівські князі ревно дбали про розбудову міста. Упродовж 12 ст. у місті збудовано славетний Борисоглібський собор - один із найкращих на Русі, Михайлівську, Благовіщен- ську, П’ятницьку, Успенську церкви, кожна з яких гідна була зватися перлиною давньоруської архі- тектури. Чернігівські землі, за заповітом Ярослава Мудро- го, належали Святославові. Його сини Олег і Давид стали засновниками династій чернігівських кня- зів - Олеговичів (літопис їх називає Ольговичами) та Давидовичів. Саме представники цих династій вершили долю чернігівських земель. Та ще від Свя- тослава Ярославовича чернігівські князі не полиша- ли мрій здобути Київ. Про силу Чернігівського кня- зівства свідчить той факт, що декому з його князів і справді поталанило правити в Києві. Таким був, зокрема, Всеволод Ольгович, що правив у Києві в 1139-1146 рр. Географічне розташування Переяславського кня- зівства визначало життя переяславців, адже їхня земля слугувала щитом для Києва й решти руських територій. Переяславське князівство загалом не мало політичної самостійності й майже цілковито залежало від Києва. Піднесення Переяславського князівства за часів роздробленості пов’язують, зо- крема, з князем Володимиром Глібовичем. У розпо- віді про смерть цього князя під 1187 р. літописець ужив назву «Україна». Це - найдавніша згадка то- поніма «Україна» в писемних джерелах. 3. Русь-Україна (Київська держава) • 25
ГАЛИЦЬКЕ ТА ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО. Територія Галичини від початку її входження до Київської Русі вирізнялася більшою незалежністю від Києва. Засновниками галицької династії князів були Рос- тиславовичі - нащадки онука Ярослава Мудрого. Князюючи, вони змушені були зважати на надзви- чайно впливове галицьке боярство. У Галичині бояр- ство формувалося здебільшого з місцевої родопле- мінної верхівки, здобуваючи свої маєтки не від князя, а привласненням громадських земель, і тому було незалежним від князів. Перший правитель Галицької землі Ростислав мав трьох синів - Рюрика, Володаря й Василька, які отримали у володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Теребовль. Об єднати землі Галичини під єдиною владою виявилося до снаги синові Во- лодаря Володимиркові. У 1141 р. він переніс свою резиденцію до Галича, підтвердивши намір одно- осібно правити в об’єднаному Галицькому князів- стві. Ще успішнішим, але далеко не простим було князювання сина Володимирка Володаревича — Ярослава, прозваного Осмомислом (1153-1187). З-поміж основних здобутків Ярослава Осмомисла вчені називають: • розширення кордонів Галицького князівства аж до гирла Дністра; • розважливу далекоглядну зовнішню політику (добросусідські відносини з Угорщиною. Поль- щею та Візантією, з одного боку, й найвпливові- шими руськими князями з іншого, що забезпе- чило мир Галицькій землі та сприяло розвиткові господарства). Галицьке князівство, на думку дослідників, мало своєрідний політичний устрій Його вважають взі- рцем олігархічного правління Волинська земля мала тісні зв’язки з Києвом. Ще за часів Ярославовичів київські князі розцінювали ці землі як свою вотчину і не хотіли віддавати їх у спадкове володіння якоїсь династії. Через це Во- линь аж до середини 12 ст. не мала власної династії князів. Ізяслав Мстиславович закріпив ці землі за своїм родом. Водночас волинські князі брали актив- ну участь у боротьбі за київський стіл. Унаслідок постійних міжусобиць між Ізяславовичами в середи- ні Волинського князівства повсякчас відбувались дроблення на уділи і, здавалось, цей процес буде не- зворотним. Проте вже на початку 13 ст. проявились тенденції поступового об’єднання - Луцьке і Воло- димирське князівство відновили свою політичну єдність. ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ. КНЯЗІ. Найбільшу владу в Київській Русі мали князі. Вони були не лише вер- ховними правителями всієї країни або землі-князів- ства, а й головними розпорядниками місцевого жит- тя загалом. Князі опікувалися законодавством і судочинством, керували військом, ухвалювали рішен- ня про оборону країни, беручи безпосередню участь у воєнних походах. Вони налагоджували відносини з сусідніми державами, укладали мир або оголошува- ли війну. Князями і в Київській Русі, і в Галицько-Волин- ській державі були нащадки Ігоря Рюриковича - «єдиного діда внуки». З усіх князів київський князь мав найбільшу владу; решта князів корилася йому як найстаршому, найавторитетнішому. Такі між- князівські відносини називають васалітетом, а фор- му державного правління - монархією. Сильною влада київського князя була не в усі часи Київської Русі. Причини цього дослідники вбачають: • по-перше, у тому, що не було законів, які визна- чали б умови передання влади й міжкнязівські відносини, крім принципу старшинства, що його постійно порушували; • по-друге, у розвиткові великого землеволодіння та федеративному устрої держави, де окремі зем- лі-князівства мали чималі права й суперничали з Києвом. Отже, політичний устрій Київської Русі та Га- лицько-Волинського князівства дослідники визна- чають як монархічно-федеративний. Крім князів, державну владу в руських землях здійснювали ради при князях, князівські з’їзди (снеми), віча. • Віче - загальні збори громадян у містах Київ- ської Русі для вирішення громадських питань. • Бояри - представники вищого стану феодалів на Русі, нащадки родоплемінної знаті, великі земле- власники СОЦІАЛЬНИЙ УСТРІЙ. Верхівку соціальної піраміди руського суспільства посідали князі. Вони мали найбільшу владу в державі, були найбільшими землевласниками. На відміну від інших верств се- редньовічного суспільства, князівська верства була найбільш замкненою, доступ до неї давало тільки народження. Тільки син князя міг бути князем. Крім князів, до панівних верств належали бояри. Боярські роди формувалися з місцевої родоплемін- ної знаті, а також із впливових дружинників, які за 26 •
військову службу отримували від князів земельні маєтки. Боярська верства, так само, як і князівська, не була однорідною. Привілейованою соціальною групою руського суспільства були дружинники. Вони не лише брали участь у воєнних походах, а й обіймали певні уря- дові посади. За вірну службу князеві дружинники отримували грошову винагороду, а також землю, що ставала їхнім умовним володінням, тобто належа- ла доти, доки дружинник служив своєму сюзерено- ві - князю. До привілейованих верств відносять і духівни- цтво, яке складалося з верхівки (митрополит, єпис- копи, ііумени монастирів) і рядових священнослу- жителів. На середніх щаблях суспільної піраміди перебу- вали міська заможна верхівка, а також купці. Нижчі щаблі соціальної піраміди руського сус- пільства посідали смерди, закупи, рядовичі, челядь, наймити, холопи. Найчисленніша група тогочасно- го населення - селяни-смерди. Вони були особисто вільними, мали власне господарство, землю, мешкали в князівських селах і платили князеві данину. Якщо смерд через якісь обставини втрачав власне госпо- дарство, то він міг позичити гроші - «купу» - у зем- левласника, але цю позику мусив відробити. Тому селянина, який працював «за купу» в господарстві пана, називали закупом. Відпрацювавши борг, та- кий тимчасово залежний селянин ставав вільним. Різновидом смердів були й рядовичі — селяни, що уклали з феодалом договір («ряд»), на підставі якого визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частку виробленої продукції. Звідси й витлумачують назву «рядович». До багатьох руси- чів застосовували назву «наймит», «челядин». Осо- бливу групу населення становили ізгої. Так назива- ли людей, які з різних причин випадали зі свого звичного середовища, втрачали з ним зв’язок. На від- міну від челяді й холопів, ізгої були особисто вільни- ми людьми. Найнижчу соціальну сходинку посідали холопи - категорія феодально-залежного населення, за правовим становищем близька до рабів. ФОРМИ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ. ПОВИННОСТІ. Основ ними землевласниками тоді були князі. Великий князь київський уважався головним власником зем- лі. Залежні від нього удільні князі володіли окре- мими землями - Чернігівською, Переяславською, Волинською, Галицькою тощо. Проте поступово склалося вотчинне землеволодіння, яке передбача- ло закріплення тих або тих територій за певного гіл- кою князівського роду. У Київській Русі та Галицько- Волинській державі були дві основні форми земле- володіння: умовне (помістя) і безумовне (вотчина). Упродовж століть вони співіснували, хоча їх спів- відношення у різні історичні періоди було різним. • Умовне землеволодіння - різновид феодальної земельної власності, що перебувала у користуванні васала на умовах несення військової служби сюзе- ренові. Тягар повинностей лягав на плечі селян. Вони не володіли землею. Працюючи на землі землевласни- ка, вони мусили або певний час трудитися на пана, або віддавати йому частину продуктів, вироблених у власному господарстві, або сплачувати грошовий податок. У Київській Русі селяни здебільшого від- давали землевласникам продукти (данину). З часом набув поширення грошовий податок. До найдав- ніших форм збирання данини належало полюддя. Княгиня Ольга запровадила фіксовані розміри да- нини - уроки. Данину збирали спершу від кожного будинку-двору - диму (подимне), а згодом від кож- ного земельного наділу - від рала. Серед продуктів, якими сплачували данину, були мед, віск, збіжжя, хутро. Інша форма повинностей - відробітки. їхня роль зростала, коли землевласники прагнули отри- мати сільськогосподарську продукцію для продажу. За таких умов вони мали власні великі господар- ства, де й відробляли залежні селяни. Крім того, сільське населення було змушене брати участь у бу- дівництві міст та укріплень. ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ. Провідним заняттям русько- го населення було сільське господарство. Чільне місце, як і раніше, посідало землеробство з вико- ристанням плуга. Удосконалювалося й городни- цтво. Вирощували різноманітні овочі: капусту, ріпу, огірки, гарбузи, часник, моркву, буряки, цибулю. Плекали наші предки й сади, віддаючи перевагу яблуням, грушам, сливам, вишням. Важливою га- луззю сільського господарства було тваринництво: русичі розводили велику рогату худобу, свиней, овець, коней. Істотного поширення набули промис- ли: мисливство, рибальство та бджільництво. Провідна галузь ремісничого виробництва - ви- добуток заліза, поширеним відповідно було й ко- вальство. На 12-13 ст. припав розквіт склоробства (гутництва). Поважною справою було й гончарство. Крім згаданих, розвивалися й інші ремесла: обробка кістки, дерева й каменю, виготовлення цегли й вап- на, ткацтво, кравецтво (пошиття одягу), шевство (шиття та лагодження взуття), обробка шкур тощо. 3. Русь-Україна (Київська держава) • 27
Розвиток зовнішньої торгівлі визначало розта- шування руських земель - на перетинах важливих міжнародних торговельних шляхів. Це і відомий шлях «із варяг у греки», або Грецький (до Візан- тії), Соляний (до Центральної та Західної Європи) та Залозний (до Кавказу й арабського Сходу) шляхи. На руських землях ходили карбовані гроші ін- ших держав, здебільшого арабські дирхеми. Пер- шим почав карбувати власну монету Володимир Великий срібляники й златники. Від середини 11 ст. набули поширення гроші у вигляді зливків срібла усталеної ваги та форми - гривні. На наших теренах були відомі гривні двох видів — київські шестикутні та чернігівські плескаті. Використову- вали також вагове срібло. Однак кількість грошей .(грошова маса) не встигала за розвитком торгівлі, і тому в 12-13 ст. в обігу' знову (як за давніх часів) з’явилися шкіряні гроші - шкурки білки й куниці. НАЙДАВНІШІ ПАМ'ЯТКИ ПИСЕМНОСТІ. Наші уяв- лення про рівень письменності населення Київської Русі грунтуються не стільки на збережених книжко- вих пам’ятках (адже книги створювали найосвічені- ші люди), скільки на випадкових написах на побу- тових речах, зброї, стінах храмів, каменях тощо. Такі написи називають епіграфічними пам’ятками. Надзвичайно цінним історичним джерелом є графі- ті Софії Київської. У Києві виявлено й інші епігра- фічні знахідки на ремісничих виробах: пряслицях, ливарних формочках, господарських посудинах — корчагах, давній цеглі тощо. КНИЖКОВІ ПАМ'ЯТКИ. Найдавнішою точно датова- ною книжною пам’яткою Русі є Остромирове Єван- геліє. Створили цю книгу' (власне, переписали) в Києві в 1056-1057 рр. З-поміж найдавніших книг, що збереглися донині, є й такі, які призначалися для світського читання. Ідеться про «Ізборники» - збірки різних творів грецьких авторів богословсько- го та повчального змісту, більша частина яких роз- тлумачує складні місця з Біблії, це своєрідні енциклопедичні довідники. їх збереглося два - 1073 і 1076 рр. Перший у назві береже ім’я київського князя Святослава Ярославовича, хоч, як зазначають дослідники, замовляв цю книгу його брат князь Із- яслав. З книжкових пам’яток 12 ст. найвідомішим є Мстиславове Євангеліє, переписане близько 1115 р. ОСВІТА. Піклування про освіту від часів запро- вадження християнства перебрали держава й церк- ва. За князювання Володимира Свя гославовича в Києві вже існувала школа для навчання дітей із найближчого оточення князя. Діяла школа й при Софійському соборі. У 1086 р. онука Ярослава Му- дрого Янка Всеволодівна заснувала в Київському Андріївському монастирі школу для жінок. УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. Ще до виникнення пи- семності У' східних слов’ян побутували фольклорні твори: обрядові пісні, легенди, загадки, сказання, за- клинання, епічні й ліричні пісні. Від часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави до нас дг йшли легенди й перекази, дружинні, святкові, ве- сільні пісні, казки, колядки, прислів’я, приповідки, магічні заклинання й замовляння. Самобутнім жан- ром були билини (старини). Найдавнішими вважа- ють билини Київського, або Володимирового, ци- клу. • Билина - жанр героїчного епосу, в якому про- славляють подвиги народних героїв, що пов'язані з такими центрами, як Київ, Чернігів, Галич. Можуть мати реальну історичну основу, що з часом набула дивних форм. ЛІТЕРАТУРА. Оригінальну, тобто власну, незапози- чену' літературну творчість наших предків за часів Київської Русі було започатковано літописами. Вважають, що найдавніший літопис було створено за часів Аскольда у другій половині 9 ст. Проте він, як і наступні літописні зведення, не зберігся. Пер- шим літописом, що дійшов до нас, є «Повість мину- лих літ». Його створено на початку' 12 ст. (1113). При складанні «Повісті...» використано давніші лі- тописи. Текст «Повісті минулих літ» дійшов до нас у великій кількості списків - копіях пізнішого часу. Найвідомішими з них і такими, що найточніше пе- редають давній текст, уважають Лаврентіївський (1377), Іпатіївський (початок 15 ст.), Радзивіллів- ський (кінець 15 ст.) списки. У «Повісті...» викладено події від 860 р. до 1111р. Один із пізніших списків цього літописного зведен- ня зберіг ім’я автора-упорядника - ченця Києво- Печерського монастиря Нестора. До продовжень «Повісті...» належить Київський літопис, який охо- пив час від 1111 р. до 1200 р. Він розповідає про по- дії в різних землях Київської Русі, але в центрі опо- відей — Київ і Київська земля. Основний зміст літопису' - боротьба князів за київський стіл, бо- ротьба русичів проти половців У записах Лаврентїївського списку під 1096 р. вміщено пам’ятку, відому' за назвою «Повчання Во- лодимира Мономаха». На переконання Мономаха, князь мав подавати своїм дітям приклад взірцевого 28 •
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ 1 Софійський собор у м. Київ. Перша половина 11 ст., сучасний вигляд 2 . Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя із Софійського собору в м. Київ. Перша половина 11 ст. 3 . Спасо-Преображенський собор у м. Чернігів. 1036 р„ сучасний вигляд 4 Успенський собор Києве Печорської лаври. 1073-1078 рр., сучасний ви- гляд 5 Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря в м. Київ. 1108-1113 рр., сучасний вигляд 6 П'ятницька церква в м. Чернігів. Кі- нець 12 - початок 13 ст. 7 . Мініатюра «Родина князя Святослава Ярославовича» з «Ізборника» 1073 р. 8 . Свенська ікона Богородиці з Антонієм і Феодосієм Печерськими 9 Вишгородська ікона Богородиці 10 . Мініатюра «Євангеліст Лука» з Ост- ромирового Євангелія. 1056-1057 рр. 3. Русь-Україна (Київська держава) • 29
правителя, навчати гідної цього високого звання по- ведінки та способу життя. Найвизначнішою пам ’яткою руської літератури є «Слово о полку Ігоревім». «Слово...» написане на основі конкретного історичного факту - невдалого походу 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Свя- тославича проти половців. Автор закликав князів забути чвари, об’єднатися й захистити рідну землю від небезпечного ворога. На думку дослідників, «Слово...» створене по свіжому сліду події - десь у серпні-вересні1187 р. Серед жанрів оригінальної літератури варто зга- дати про церковні проповіді. Вони були повчальні та урочисті. Урочисті проповіді складали для осві- чених людей - князів, бояр, духівництва. Першим оригінальним літературно-церковним твором із тих, що збереглися, і чудовим зразком урочистої пропо- віді є «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. Твір було написано між 1037-1050 рр. у період воєнних сутичок Русі з Візантією, напруже- них відносин між руською та візантійською церква- ми. Константинополь докладав зусиль, аби не до- зволити руській церкві канонізувати (оголосити святим) хрестителя Русі - князя Володимира, адже поява власного святого засвідчила б неабиякий ав- торитет Русі в новій вірі. У своїй проповіді Іларіон палко обстоював інтереси Русі. АРХІТЕКТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ. Архітектурі належа- ло провідне місце в мистецтві Київської Русі. Упро- довж багатьох століть основним будівельним мате- ріалом у наших предків було дерево. Архітектура за часів Київської Русі розвивалася в містах, де спору- джували князівські палаци, боярські хороми, обо- ронні укріплення. Із запровадженням християнства почали будува- ти храми. Багато церков споруджували з дерева, але до наших днів вони не збереглися. Камінь у будів- ництві храмів наші предки почали застосовувати від 10 ст. Нещодавно з’ясовано, що найдавнішою кам’яною спорудою (якщо не брати до уваги візан- тійський Крим) була церква-ротонда Пресвятої Бо- городиці, збудована за княгині Ольги у 961-962 рр. на зразок каплиці палацу Карла Великого в Аахені. Будівництво церкви пов’язують із місією єпископа Адальберта. Протягом 989- 996 рр у Києві з каменю будували храм Богородиці, відомий під назвою Десятинної церкви. Вважають, що зведення Десятинної церкви не лише започаткувало активне кам’яне храмове бу- дівництво, а й певною мірою визначило його осо- бливості. Кам’яне будівництво особливо пожвави- лося за князювання Ярослава Мудрого. У Києві тоді було збудовано найбільший собор держави - Софію Київську, Золоті Ворота, храми Георгіїв- ського та Ірининського монастирів. Будівництво розгорталося не тільки в стольному місті. У Черні- гові князь Мстислав Володимирович 1036 р. збуду- вав Спасо-Преображепський собор. Видатною пам’яткою давньоруської архітектури був Успен- ський собор Печерського монастиря, збудований упродовж 1073-1078 рр. У 1108-1113 рр. великий київський князь Святополк-Михайло Ізяславович збудував Святомихайлівський Золотоверхий собор. У 30-80-ті рр. 12 ст. архітектурні обриси храмів, споруджених у київській, чернігівській і переяслав- ській землях, змінюються, набуваючи рис фортеч- них споруд, важких, із вікнами-бійницями й масив- ним декором. Прикладом таких пам’яток є церква Богородиці Пирогощої (Заступниці) в Києві (1132-1136), Борисоглібський собор у Чернігові (1128). Від кінця 12 ст. найпоширенішими стають храми з одним куполом пірамідальної побудови. Зразком таких храмів є П’ятницька церква в Черні- гові, споруджена наприкінці 12 ст. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Серед пам’яток того- часного образотворчого мистецтва найбільше вра- жають монументальні зображення - мозаїки та фрески, якими оздоблювали храми. Шедеврами сві- тового рівня є мозаїки Софійського та Михайлів- ського соборів у Києві. Найвеличнішими мозаїчни- ми зображеннями Софійського собору є Богоматір Оранта та Христос Вседержитель. Останнім хра- мом, інтер’єр якого, окрім фресок, прикрасили ще й мозаїки, був Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря в Києві. Як і мозаїки, фрески в руських храмах створювали за візантій- ськими традиціями. Крім мозаїк і фресок, храми оздоблювали іконами. Перші ікони привозили на Русь із Візантії. На- приклад, шедевр візантійського малярства Вишго- родську ікону Богородиці привезли до Києва з • Ікона - живописне зображення святих, богів, інших надприродних сил • Мозаїка - зображення чи візерунок, що вико- нується за допомогою використання кольорових каменів або іншого матеріалу. • Фреска - одна з технік малярства, що перед- бачає живопис на вологій штукатурці. • Книжкова мініатюра - різновид образотворчого мистецтва, що виконаний у книжці, має невеликий розмір і виконує ілюстративну функцію. ЗО •
Константинополя в 30-ті рр. 12 ст. Ікона перебувала у Вишгороді - одній із резиденцій київських князів. 1155 р. вишгородський князь Андрій Боголюбський вивіз Вишгородську ікону до Суздаля. Пізніше, коли князь переніс свою столицю у Владимпр-на- Клязьмі, він забрав туди й ікону, яка відтоді мала назву Владимирської. Незабаром після впровадження християнства на наших теренах виникли місцеві осередки іконопису. Створювали ікони в іконописних майстернях у мо- настирях. Діяли вони в Києві, Чернігові, Галичі тощо. Джерела зберегли відомості про одного з най- перших руських іконописців — київського майстра Аліпія (Алімпія). Від нього бере свій початок сла- ветна малярська школа Києво-Печерського монас- тиря. Унікальною пам’яткою цього малярського осередку є ікона Богородиці зі святими Антонієм та Феодосієм Печерськими, яку за найсучасніши- ми дослідженнями датують початком 12 ст. Шедевром світового мистецтва є мініатюри Ост- ромирового Євангелія (1056 1057). Книгу прикра- шено численними ініціалами, заставками й трьома сторінковими мініатюрами із зображенням єванге- лістів Іоанна, Марка й Луки. Цікавим прикладом мистецтва книжкової мініатюри є «Ізборник Свя- тослава» 1073 р. На другому аркуші цієї книги вмі- щено мініатюру, на якій зображено князя Свято- слава Ярославовича із сім’єю. Це один із перших давньоруських групових портретів реальних людей. Тренувальний тест до теми З Завдання 1 48 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний ва- ріант відповіді. 1. У якому рядку цифри, якими позначено землі східно- слов'янських племінних союзів у 8-9 ст., відповідають їхнім назвам? А Б В Г А 1) тиверці, 2) поляни, 3) сіверяни, 4) хорвати, 5) волиняни Б 1) волиняни, 2) поляни, 3) сіверяни, 4) уличі, 5) тиверці В 1) волиняни, 2) деревляни, 3) сіверяни, 4) хорвати, 5) поляни Г 1) деревляни, 2) поляни, 3) сіверяни, 4) волиняни, 5) хорвати 2. Із походом кого з київських володарів на Візантію пов'язують першу спробу впровадження християнства заходами князівської влади? І л І с "Го І Я А Аскольда 860 р. А Ь о І _ _ л___ -----------Б Олега 907 р. ———— В Ігоря 912 р. Г Ольги 953 р. 3. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з історичного джерела? «Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші вої з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: "Ви оба не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. - І тут винесли Ігоря. - Асе - син Рюриків" І вбили вони Асколь- да йДіра...» д І Б І в І г 1 А на початку 9 ст. -----------Б наприкінці 9 ст. *-———— В на початку 10 ст. Г наприкінці 10 ст. 4. Доповніть твердження. Похід князя Олега проти Візантії в 907 р. закінчився . А І Б І в І 1 А укладенням шлюбу князя з візантій- ----------- ською принцесою ———— Б відмовою князя від захоплених ним придунайських земель В укладенням вигідного для Русі договору про сплату да- нини Г знищенням руського флоту за допомогою «грецького вогню» 5. Що з переліченого стосується князя Олега? д І Б Г в І Г'І А прагнувши продовжити війну на Балка- ------------нах, призначив своїх синів намісниками ———— в землях Русі Б відмовся від візантійських володінь на Дунаї та в Криму за угодою з імператором В на знак перемоги в поході прибив свого щита на Золоті Ворота візантійської столиці Г сутичкою з деревлянами розпочав своє князювання, у протистоянні з ними знайшов свою смерть 6. Назву якого міста пропущено в уривку з історичного джерела? «Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві.. І прибув він до, а греки замкнули Суд і город заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволок- ти кораблі на берег. І повелів Олег воям своїм колеса зробити і поставити на колеса...» А Б В Г А Пантікапей В Царгород Б Корсунь (Херсонес) Г Афіни 3. Русь-Україна (Київська держава) • 31
7. На картосхемі заштриховано територію, яка... 11. Які з тверджень стосуються князя Святослава Ігоро- вича? 1 2 З 4 5 боровся з братами за київський великокнязівський стіл приєднав до Русі землі деревлян та сіверян охрестився у Візантії сам і охрестив своїх дружинників розгромив Хозарський каганат і зруйнував його сто- лицю захопив 80 міст під час першого Балканського походу А Б В Г А 1,4 В 3, 5 Б 2, З Г 4,5 12. Назву якого міста пропущено у фрагменті літопису? «Коли ж охрестили Володимира в____, то передали йому віру християнську, кажучи так: "Хай не спокусять тебе деякі з во єдиного і землі"». А Б В Г єретиків. А ти віруй, так говорячи: Вірую Бога Отця Вседержителя, Творця неба А Корсунь В Київ Б Царгород Г Чернігів А належала до складу Руської держави за попередників Аскольда Б перебувала у складі Руської держави за князювання Аскольда В належала до складу Київської Русі наприкінці князю- вання Олега Г перебувала у складі Київської Русі за князювання Свя- тослава 13. Доповніть твердження. Зміцнення влади князя Володимира Святославовича, згуртування навколо Києва різноплемінних територій стало одним із наслідків... А Б В Г В г А створення нової системи оборони на південному кордоні Б запровадження християнства як дер- жавної релігії Київської Русі першого писаного збірника законів «Руська укладення правда» одруження князя з візантійською принцесою Анною А Б В Г 8. Що з переліченого стосується князя Ігоря? А був першим із руських князів, хто здій- снив похід проти Візантії Б був першим християнином з-поміж відомих нині київських князів В літописець про нього казав: «Він є новим Константа- ном великого Риму» Г був першим Рюриковичем на київському столі 9. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з літопису? «Ольга з сином Святославом зібрала воїв, багатьох і хоробрих, і пішла на Деревлянську землю. І вийшли древ- ляни насупротив. І коли зійшлися обидва війська докупи, кинув списом Святослав на деревлян, а спис пролетів між ушима коня і вдарив під ноги коневі, бо був Свято- слав зовсім малим». А 946 р. Б 957 р. В 951 р. Г 962 р. А Б В Г 10. Доповніть речення. Очоливши державу, княгиня Ольга... ———— А вийшла заміж за деревлянського князя ААА1 Мала ———— Б упорядкувала збір данини В організувала воєнний похід проти Візантії Г запровадила християнство як державну релігію 14. Які землі позначено штрихуванням на карті? 32 •
А Б В Г А Б В Г А терени Русі на початку князювання Свя- тослава Ігоровича Б терени Русі на початку князювання Во- лодимира Святославовича В терени Русі наприкінці князювання Володимира Свя- тославовича Г землі, приєднані до володінь Володимира Святославо- вича за його князювання 15. Що з переліченого стосується Володимира Святосла- вовича? А за пропозицією візантійського імперато- ра розпочав воєнні дії в Болгарії Б розгорнув у Києві будівництво, внаслі- док якого дитинець зріс у кілька разів В розгромив Хозарський каганат і зруйнував його столицю Г перший похід проти Візантії був невдалим, руський флот знищено 16. Чим відома київська церква Богородиці (Десятинна)? А Тут було поховано першого князя-хрис- тиянина Аскольда. Б Церкву було збудовано за княгині Ольги. В Тут схвалювали договір із Візантією за князя Ігоря. Г Це перший кам'яний християнський храм Київської Русі. 17. Назву якого народу пропущено в літописному урив- ку, присвяченому діянням Ярослава? «___ почали йти на приступ, і зступилися вони на тім місці, де ото є нині свята Софія, бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір, і побігли_в різні боки, і не знали вони, куди втікати». А авари Б варяги В хозари Г печеніги А Б В Г А Б В г 18. Назву якої європейської держави пропущено в тексті? «За князювання Ярослава встановилися дружні відносини Русі з, з династією Капетінгів. Налаго- джено їх було завдяки одруженню короля Генріха І з Ан- ною Ярославною». А Б В Г А Десятинної церкви в Києві Б Софійського собору в Києві В Спасо-ГІреображенського собору в Чер- нігові Г Михайлівського Золотоверхого собору в Києві 20. Кого з князів після утвердження в Києві було вигнано під час повстання киян, спричиненого поразкою Яросла- вовичів від половців на р. Альта? А Б В Г А Ізяслава Б Святослава В Всеволода Г В'ячеслава А Б В Г 21. Коли відбулися наведені події? «Прибули Святополк Ізяславич, і Володимир Всеволо- дович, і Давид Ігорович, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися в городі Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одно- му, кажучи: "Пощо ми губимо Руськую землю, самі про- ти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з'єднаймося в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай дер- жить отчину свою"». А у середині 11 ст. Б наприкінці 11 ст. В на початку 12 ст. Г наприкінці 12 ст. 22. Доповніть твердження. Із Любецьким з'їздом князів, ініційованим Святополком Ізяславовичем і Володимиром Мономахом, пов'язують... 1 канонізацію братів Ярослава Мудрого - Бориса та Гліба 2 початок боротьби за київський стіл між Ярославовичами З схвалення принципу спадкового володіння уділами за різними гілками Рюриковичів 4 схвалення «Правди Ярославовичів» - доповнення до «Руської правди» 5 проголошення єднання князів перед загрозою поло- вецьких нападів А 1, 2 Б 2, 4 В 3, 5 Г 4, 5 23. Що з переліченого стосується доби правління Яро- славовичів? 1 загострення князівських міжусобиць 2 зміни в збірнику законів «Руська правда» З припинення половецьких нападів 4 зміцнення центральної влади 5 утвердження вотчинного землеволодіння А 1, 2 Б 1, 5 В 2, З Г 3,4 24. До яких заходів удався Володимир Мономах, по- сівши великокнязівський стіл? А ініціював скликання Любецького з'їзду князів Б сприяв ухваленню «Устава» - доповнен- ня до збірника законів «Руська правда» А Б В Г А Б В Г 3. Русь-Україна (Київська держава) • 33
В виділив Печерському монастирю кошти для будівни- цтва Успенського собору Г узяв участь у поході проти половців, оспіваному в «Сло- ві о полку Ігоревім» 25. Серед причин роздробленості Київської Русі нази- вають... 1 зменшення загрози нападів степових кочовиків 2 втручання Візантії у справи руських князів З різний етнічний склад територій Київської Русі 4 розвиток землеволодіння, зміцнення його вотчинної форми 5 антикнязівську опозицію бояр А Б В Г 26. Наслідками роздробленості Русі вважають... 1 зростання воєнного потенціалу Русі 2 князівські міжусобиці З розквіт господарства та культури 4 зміцнення влади київського князя 5 посилення боротьби між Києвом та Переяславом А 1, 4 Б 2, З В 2, 5 Г 3, 4 А Б В Г 27. У якому рядку цифри відповідають назвам заштри- хованих князівств на українських землях за доби роз- дробленості? А 1) Київське, 2) Волинське, 3) Галицьке, 4) Переяславське Б 1) Переяславське, 2) Київське, 3) Волин- ське, 4) Чернігівське В 1) Волинське, 2) Київське, 3) Чернігівське, 4) Переяслав- ське Г 1) Галицьке, 2) Волинське, 3) Чернігівське, 4) Київське 28. Доповніть твердження. Київське князівство за доби роздробленості визнача- лося... А розгортанням подій, увічнених у «Слові о полку Ігоревім» Б тим, що не було міжкнязівських супере- чок за право володіти столом В піднесенням князівства за правління династії Ольго- вичів Г найбільшою кількістю населення з-поміж інших кня- зівств 29. Доповніть твердження. Про Чернігівське князівство в другій половині 12 ст. відомо, що... А його терени лишалися спільною спад- щиною роду Рюриковичів Б представники місцевої династії Ольгови- чів вели боротьбу за київський стіл В у 1178 р. стіл посів Ігор Святославович, увічнений у «Слові о полку Ігоревім» Г воно сягнуло свого розквіту за дуумвірату Святослава Всеволодовича та Рюрика Ростиславовича ЗО. Що з переліченого стосується переяславського князя Володимира Глібовича? А початок роздробленості Русі: утворення удільного князівства Б захоплення Києва та його найбільший погром В перша згадка назви Україна в літописі Г героїчний захист Переяслава від монгольської навали А Б В Г 31. Укажіть правильне твердження. д І Б І В І Г І & Добою роздробленості дослідники на- -----------зивають період в історії Київської Русі ———— від початку 11 до середини 13 ст. Б Історики витлумачують добу роздробленості не як роз- пад Київської держави, а як зміну її устрою та форми правління. В Коли року 1147 стало вакантним місце митрополита, Ярослав Мудрий наполіг, щоб на цю посаду обрали ру- сича - Клима Смолятича. Г Найзаселенішим князівством Київської Русі за доби роздробленості було Переяславське князівство. 32. Хто з князів є автором твору, у якому подано при- клад взірцевого правителя і який навчає гідної цього ви- сокого звання поведінки та способу життя? д І Б І В І Г І & Всеволод Ярославович -----------Б Володимир Мономах ———— В Мстислав Володимирович Г Ярослав Осмомисл 33. Що з переліченого характеризує політичне життя Русі в першій половині 11 ст.? д І Б | В І Г І & урегулювання міжкняз вських відносин -----------у тогочасних законах ———— Б зростання впливу місцевої родоплемін- ної знаті В усталення принципу успадкування великокнязівського столу Г зміцнення монархічної влади династії Рюриковичів 34. У якому рядку верстви та станові групи Київської Русі перелічено відповідно до щаблів соціальної піраміди? д І В І В І Г І А купц'' бояри, князі, смерди Б закупи, князі, дружинники, смерди ———— В холопи, челядь, смерди, бояри, князі Г бояри, холопи, князі, смерди 34 •
35. Доповніть твердження. У першій половині 11 ст. боярство... А Б В Г А формувалося як стан унаслідок запрова- дження християнства Б було найчисельнішою групою тогочас- ного суспільства В мало землю, вело власне господарство та платило кня- зеві данину Г отримувало від князів земельні маєтки за військову службу 36. Хто такі смерди? А Б В Г А Залежні, але особисто вільні люди, які мали власне господарство, землю, меш- кали в князівських селах і платили кня- зеві данину. Б Залежні .люди, здебільшого полонені, яких можна було продавати, дарувати, передавати в спадщину. В Люди, які з різних причин випадали зі свого звичного середовища, втрачали з ним зв'язок. Г Селяни, які працювали «за купу» в господарстві пана. 37. За чийого князювання з'явилася перша школа для навчання дітей знаті? І Г~| г І г. І 71 А за княгині Ольги А Б В Г „ ----------Б за князя Володимира Великого ———— В за князя Ярослава Мудрого Г за князя Володимира Мономаха 38. У якому столітті відбуваються події, про які йдеться в уривку з літературного твору? «Ігор сей, славен князь, міццю розум оперезав, муж- ністю сердечною нагострив, ратного духу виповнився та й повів полки свої хоробрі на землю Половецьку, за землю Руську!» А друга половина 11 ст. Б перша половина 12 ст. В друга половина 12 ст. Г перша половина 13 ст. А Б В г 39. Доповніть твердження. Про «Слово о полку Ігоревім» відомо, що твір... А створив Володимир Мономах за свіжи- ми слідами події, десь 1187 р. Б присвячено боротьбі князя Ігоря Свято- славовича за новгород-сіверський стіл В закликає князів до припинення чвар, збереження єд- ності Русі Г створено за візантійськими книжними традиціями 40. Укажіть, з якого літературного твору наведено ури- вок. «Тож, Бога ради, не лінуйтеся, я благаю вас. Усього ж паче - убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступай- теся самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його; не погубляйте ніякої душі християнської. Лінощі ж - усякому лихому мати: що людина вміє - те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться». А Б В Г А «Слово про закон і благодать» митропо- лита Іларюна Б «Слово о полку Ігоревім» В «Ізборник Святослава» Г «Повчання дітям» Володимира Мономаха 41. У якій іконописній майстерні було створено зображену пам'ятку? А Б В Г А Києво-Печерського монастиря Б Софійського собору в Києві В Успенського собору в Галичі Г Успенського собору у Володимирі 42. Хто такий Агапіт? А Б В Г А найвідоміший лікар кінця 11 ст. Б київський іконописець кінця 11 ст. В відомий літописець початку 12 ст. Г перший з-поміж русичів митрополит се- редини 11 ст. А Б В г 43. Родину якого великого князя київського зображе- но на сторінці «Ізборника» 1073 р.? А Володимира Великого Б Ярослава Мудрого В Святослава Ярославовича Г Володимира Мономаха А Б В Г 44. Доповніть твердження. Про ікону Вишгородської Богоматері відомо, що... А вона була створена малярами галицько- волинської іконописної школи Б Андрій Боголюбський у 1155 р. вивіз її до Владимира-на-Клязьмі В вона врятувала, за легендою, місто Холм від захоплен- ня монголами Г її було знайдено й реставровано наприкінці 20 ст. у м. Луцьк 3. Русь-Україна (Київська держава) • 35
А Б В Г 45. Яку рукописну кни- гу ілюструє зображена книжкова мініатюра? А Реймське Євангеліє Б Остромирове Євангеліє В «Ізборник Святослава» Г Мстиславове Євангеліє 46. Яке місто прикрашають зображені пам'ятки архі- тектури? 47. Доповніть твердження. Спасо-Преображенський собор у Чернігові... А Б В Г А перший християнський кам'яний храм Київської Русі Б збудований братом Ярослава - Мсти- славом Володимировичем В став місцем поховання Ярослава Мудрого Г головний митрополичий храм Русі 48. Про спорудження якого храму йдеться у фрагменті з джерела? «Заснована ж була сія божественна церква Богора- дична в літо 1073. У дні благовірного князя Святослава, сина Ярославового, який своїми руками почав рів копати, стала будуватися церква ця». А Б В Г А Успенський собор Києво-Печерського монастиря Б Кирилівська церква в Києві В Михайлівський собор Видубицького монастиря в Києві Г Спасо-Преображенський собор у Чернігові У завданнях 49-53 до кожного з чотирьох рядків інфор- мації, позначених цифрами, виберіть один правильний варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та- блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 49. Встановіть відповідність між іменами князів і твер- дженнями, які їх характеризують. А Запровадив новий принцип столонаслідування - київ- ський стіл мав послідовно переходити до старшого за віком брата. Б Княжив у Києві впродовж ЗО років; за легендою, цього князя спіткала смерть від коня. В Першим почав карбувати монети зі срібла та золота зі своїм портретом та князівським знаком - тризубом. Г Під час другого Балканського походу під Аркадіополем зазнав першої своєї воєнної поразки. Д Сутичкою з деревлянами розпочав своє князювання, у протистоянні з ними знайшов свою смерть. 50. Установіть відповідність між літописними уривками та іменами князів, яких вони стосуються. 1 «Заложив... город - великий Київ, а в города сього во- рота є Золоті. Заложив він також церкву святої Со- фії, премудрості Божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах, кам'яну, Благовіщення святої Богородиці. І при нім стала віра християнська плоди- тися в Русі і розширятися, і чорноризці стали множи- тися, і монастирі почали з'являтися...» 2 «Коли прийшли візантійські посланці до нього і підне- сли дари, він і не глянув на них, а повелів сховати їх... І мовив один: "Спитуй його ще один раз. Пошли ще йому оружжя". І принесли йому меч, і він, узявши, став любуватися ним, і хвалити, і дякувати цесареві...» З «Вийшов... з священиками цесарициними і корсунськи- ми на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли - ті до шиї, а другі - до грудей. Діти ж не відходили од берега, а інші немовлят держали. До- рослі ж бродили у воді, а священики, стоячи, молитви творили...» 4 «Пішов... на греків... І порадилися руси, і вийшли, ору- жившись, проти греків, і битва межи ними обома була люта, і заледве одоліли греки... Феофан, санов- ник Романа, зустрів їх у човнах з вогнем і став пуска- ти вогонь трубами на човни руські. І було видно страшне диво...» А Олег Б Ігор В Святослав Г Володимир Великий Д Ярослав Мудрий 36 •
51. Установіть відповідність між крилатими висловами та роками, під якими їх записав літописець. 1 «Кожен хай держить отчину свою...» 2 «Хай буде се мати городам руським...» З «І роздерлася вся руська земля...» 4 «За ним же Україна багато потужила...» А Софійський собор у Києві. Перша половина 11 ст. Сучас- ний вигляд Б Спасо-Преображенський собор у Чернігові. 1036 р. Сучасний вигляд В Успенський собор Києво-Печерської лаври. 1073- 1078 рр. Г П'ятницька церква в Чернігові. Кінець 12 - початок 13 ст. Д Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря в Києві. 1108-1113 рр. Сучасний вигляд 53. Установіть відповідність між поняттям (терміном) і зображенням, що його стосується. графіті мозаїка фреска книжкова мініатюра ІЧлвХН пкнгте - ' “^^ї'і^нлАулАЛЛіСМ*^''" Д ПЦсд'ІГГСІйифм^Л нгріДІПіпї! (хтг,ЕТІ?ІІ ^тг./иоїир ТІНМ’ХІАКи^'і А’Ї-^НЛЙ ПЛТіЛЬйй’У В^р* сг^пг/гсі ллнхалько "ИЛ^цдПНлІ^ЛА^СО ЛЛН£ Р-л Лс /^>«1 І Є П«рО! ,Т’^М|,2П’ н Л&РА(<4ГІь« лоьну І р 7 V т, М/дн/ш А1Ґ/'41 К7І ПЙ7 ААЛК)і<ГШ?\ 11 КД .АлдкдНнн Ц а ГЇІНЧ ЕО&М/фЕЦМ АЬ^дХлДм^Нин <€МіАЛ^Т-ЇГ|>НБІН2Сб Свлнн АГІ-Т^і 1? СКОТИН? г ь 3. Русь-Україна (Київська держава) • 37
А Б В Г 1 2 3 4 У шууиннил 34-33 у’Ч'ГГтЗГ'?'’’? ГТ'ЧЧ, у УУ’>^,ЛІ,Т7?У|ЧГ7 Тсі слідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 54. Установіть послідовність подій, про які йдеться в уривках із джерел. А «...Імператор згодився на перегово- ри і в позолоченій зброї, на коні приї- хав до берега Істра в супроводі вели- кого загону вершників, що виблиску- вали зброєю. Святослав переїздив через ріку в скіфському човні і, сидячи за веслом, веслував разом з іншими без жодної різниці...» Б «...Володимир послав посланців своїх по всьому горо- ду, говорячи: "Якщо не з'явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, - то мені той противником буде". І, це почувши, люди йшли, радую- чись, і говорили: "Якби се не добре було, князь і бояри всього б не прийняли"...» В «Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, то було між них три брати: одному ім'я Кий, а друго- му - Щек, а третьому - Хорив, і сестра Їхня-Либідь... Зробили вони городок і на честь брата їхнього най- старшого назвали його Києвом». Г «Мстислав вийшов на лови, / розболівся, і помер. І по- ложили його у Чернігові в церкві святага Спаса, що її він спорудив був сам; було бо зведено її при ньому так заввишки, як, на коні стоячи, можна рукою досягти. Після цього ж узяв волость його всю Ярослав і став єдиновладником Руської землі». 55. Установіть хронологічну послідовність подій. А Б В Г 1 2 3 4 А Любецький з'їзд (снем) князів Б створення Остромирового Євангелія В створення «Слова о полку Ігоревім» Г укладення першої редакції «Повісті минулих літ» ч ті миші виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери у клітинки. 56. Які з літописних фрагментів стосуються Святослава Ігоровича? і—і—।—і 1 «І почав... посилати забирати дітей у наро- I—І—І—І читих мужів своїх і віддавати їх на навчання книжне». 2 «До книг він мав нахил, читаючи їх часто вдень і вночі». З «Ти, княже, чужої землі шукаєш і дбаєш про неї, а свою полишив...». 4 «Сам був хоробрий і легкий. Ходячи, яко пардус, багато воєн він чинив...». 5 «І став він, городи зводити по Десні, і по Остру, і по Тру- бежу, і по Сулі, і по Стугні». 6 «Не любо мені в Києві жити. Хочу жити в Переяславці на Дунаї, бо то є середина землі моєї». 57. За правління в Київській Русі князя Ярослава Муд- рого... і—і—і—і 1 уперше висвячено на митрополита русича '—'—'—' 2 розгромлено Хозарський каганат З розпочато карбування перших руських монет 4 споруджено Десятинну церкву 5 укладалися шлюби князівської родини з європейськи- ми володарями 6 укладено перший збірник законів «Руська правда» 58. Які твердження стосуються князя Володимира Моно- маха? ГЕП 1 син Ярослава Мудрого, який згідно із запо- вітом батька отримав у володіння чернігів- ські землі 2 гуртував сили для відсічі половцям, сам узяв участь близько у 80 битвах проти них З був одружений із дочкою візантійського імператора Константина Мономаха 4 перший раз був вигнаний із київського столу під час по- встання киян 5 об'єднав більшу частину території Київської держави, припинив князівські усобиці 6 автор «Повчання», адресованого власним дітям ЗВ • 59. Які терміни стосуються мистецтва рукописної книги? 1 билини 2 мініатюра З дитинець 4 фібула 5 буквиця 6 заставки
4. КОРОЛІВСТВО РУСЬКЕ (ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА) МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА Зміст навчального матеріалу: Об'єднання Галицького та Волинського князівств. Розбудова Га- лицько-Волинської держави (королівства Руського) в 1238- 1264 рр. Монгольська навала на південно-західні землі Русі. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава) за нащадків Данила Романовича. Суспільно-політичне та господарське жит- тя. Культура й духовність. Дати подій: 1199 Рі- утворення Галицько-Волинської держави; 1223 р. - битва біля р Калка; 1238-1264 рр. - правління Данила Романовича; 1240 р. - захоплення Києва монголами; 1245 р. - битва біля м Ярослав; поїздка Данила Романовича в Золоту Орду; 1253 р. - коронування Данила Романовича. Персоналїї: Роман Мстиславович, Данило Романович (король Данило), Лев Данилович, Юрій ІЛьвович, Юрій II Болеслав. Поняття і терміни: ярлик, баскак. Результати навчально-пізнавальної діяльності: • встановлювати належність вказаних по- дій до століть, співвідношення між подіями та їх віддаленість від сьогодення; • визначати правильність застосування в історичному контексті вказаних понять і тер- мінів; • розпізнавати на картосхемі королівство Руське (Галицько-Волинську державу) за правління Романа Мстиславовича та Данила Романовича; напрямки походів монголів на південно-західні землі Русі; • характеризувати розвиток політичного, соціального і господарського життя королів- ства Руського (Галицько-Волинської держа- ви), залежність українських князівств від Зо- лотої Орди, наслідки золотоординського па- нування; діяльність вказаних персоналій; • визначати передумови, особливості та значення утворення королівства Руського (Га- лицько-Волинської держави), особливості зо- лотоординського панування на південно-за- хідних землях Русі; • сприймати та інтерпретувати різновидові історичні джерела, що стосуються теми; • візуально розпізнавати та характеризу- вати вказані історично-культурні пам'ятки. ОБ’ЄДНАННЯ ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА З ГАЛИ- ЦЬКИМ. Наприкінці 12 ст. Волинське князівство було переділено між нащадками Ізяслава Мстисла- вовича - засновника династії волинських князів, на кілька уділів. Найпочеснішими вважалися Володи- мирська та Луцька землі. Край усобицям поклав син Мстислава Ізяславовича Роман. Як старший із братів він посів володимирський стіл і крок за кро- ком почав здійснювати об’єднавчу політику. Об’єднанню двох князівств сприяли певні умо- ви, що склалися Віддаленість від Києва забезпечу- вала самостійність князівської політики, а природні умови створювали бар’єр для степових кочовиків. Розташування князівства на перехресті важливих торговельних шляхів забезпечувало економічну стабільність, яку втрачав Київ. Зовнішнім поштов- хом до об’єднання слугувала необхідність захисту від польської та угорської агресії, а згодом від мон- гольської навали. Роком 1199 починають історію Галицько-Волинської держави, коли волинський князь Роман Мстиславович об’єднав Волинське й Галицьке князівства. Столицею об’єднаного князів- ства Роман обрав Галич. Здійснивши вдалі походи проти Литви та Польщі. Роман підняв свій автори- тет. У 1202 р. Роман захопив Київ і став великим князем. Літописець назвав його «самодержцем всієї Русі». Міжнародний авторитет Романа Мстиславовича втягнув його у міжусобну боротьбу польських кня- зів, а 1205 р., як припускають історики, у протисто- яння німецьких династій Гогенштауфенів і Вельфів. Маючи зобов’язання щодо Гогенштауфенів, галиць- ко-волинський володар пішов походом через Поль- щу до Саксонії. Проте його просуванню перешко- дили колишні союзники — польські князі Лешко Білий і Конрад. У бою під Завихвостом на Віслі 19 червня 1205 р. Роман загинув. КНЯЗЮВАННЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА. Смерть Ро- мана Мстиславовича ускладнила внутрішнє Стано- вище Галицько-Волинського князівства. Розпочав- ся майже 30-річний період боротьби за галицький стіл, яка характеризувалась як свавіллям бояр, що намагались закріпити владу за собою, проголосив- ши князем одного з бояр, так і втручанням Польщі та Угорщини у внутрішні справи князівства. Лише у 20-х роках 13 ст. сини Романа Данило та Василько зібрали під своєю владою усю Волинь, 4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала • 39
відвоювавши загарбані польським королем землі, мали союзницькі угоди з Литвою, польськими кня- зями, а 1238 р. утвердилися і в Галичині. Василько як молодший залишився на Волині. Старший Рома- нович столицю Галицько-Волинського князівства переніс до тільки-но закладеного м. Холм. Данило утвердився і в Києві. Однак стіл свій до Києва не переніс, залишив там намісником хороброго воїна, воєводу Дмитра. Того ж таки 1238 р. відбулася бит- ва під Дорогичином, унаслідок перемоги в якій Да- нило поклав край зазіханням німецьких лицарів- хрестоносців на західноукраїнські землі та зміцнив північно-західний кордон Галицько-Волинського князівства. Під час володарювання Данилу Романовичу до- водилося одночасно долати опір кількох суперни- ків: зі сходу загрожували монголи, із заходу на українські землі зазіхали Польща та Угорщина. Водночас був змушений воювати з непокірними бо- ярами, які схилялися до Ростислава Михайловича з чернігівської династії та його союзників. У 1245 р. військо Данила Галицького здобуло перемогу в битві проти приведеного Ростиславом війська угор- ського короля та його союзників біля м. Ярослав па Сяні. Внаслідок Ярославської битви Данило зламав опір бояр, остаточно утвердився у Галичі й надовго поклав край зазіханням Угорського королівства на галицький стіл. Важливим напрямом зовнішньої політики Данила Романовича були відносини з монгольськими волода- рями. Здійснивши подорож в Орду в 1245 р., Дани- ло почав шукати союзників у боротьбі з ординцями. З цією метою налагодив союзницькі відносини з Польщею, Угорщиною, Володимиро-Суздальським князівством. Відгукнувся князь на пропозицію Ва- тикану розпочати переговори про участь русичів у хрестовому поході європейських держав проти мон- голів. Щоб заохотити князя до походу, Папа Іно- кентій IV запропонував йому прийняти королівську корону за умови укладання унії руської православ- ної церкви з католицькою під покровительством папи. У 1253 р. в Дорогичині папський легат Опізо урочисто коронував Данила Романовича. Однак оголошений Папою хрестовий похід проти монголів не знаіішов підтримки серед європейських монар- хів, тож Данило відмовився від будь-яких поступок у релігійних справах. Галицько-Волинське князівство на початку 13 ст. Межі територій, що впродовж 13 ст. тимчасово залежали від галицько- волинських князів — > Похід монголо-тзтар у 1240-1241 рр. Кордони Золотої Орди , Межа територій, загарбаних Литвою а протягом 13 ст. х Кордони держав у першій половині 13 ст. Похід монголо-татар у 1223 р. X Місця і роки найважливіших битв 1223 1Похід руських князів у 1223 р. Галицько-Волинське князівство. Монгольська навала на українські землі МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА НА ПІВДЕННО- ЗАХІДНІ ЗЕМЛІ РУСІ. Наприкінці 12 ст. у степах Центральної Азії утворилася могутня Монгольська держава. У 1206 р. ханом усієї Монголії було проголошено Темуджнна (Чингісхана). Він розпочав здійснювати завойовницьку політику. Перша битва русичів із монголами ста- лася 31 травня 1223 р. на берегах річки Калка. Союзне русько-половецьке військо зазнало там поразки. Другий похід монго- лів відбувся наприкінці 1230-х рр. Навесні 1239 р. монголи підійшли до кордонів руських князівств. Першим на шляху про- сування орди Батия, онука Чингісхана, стояв Переяслав. Монголи захопили місто, зруйнували і спалили його. Того самого року сумна доля спіткала й Чернігів. На- прикінці 1239 р. монгольська кіннота вдер- лася в Крим, переслідуючи переможених половців. Завойовники захопили майже весь півострів. На початку грудня 1240 р. інша частина монгольського війська на- близилася до Києва. Внаслідок захоплен- ня Києва всі житлові й господарські спо- руди, палаци й собори Києва перетворили- ся на згарища. Падіння Києва відкрило Батию шлях на Захід. Із Києва основні 40 •
сили Батия рушили на Володимир і Галич. Із вогнем і мечем монголи пройшли по Київській, Волинській і Галицькій землях. Року 1241 монголи вийшли на західні рубежі Русі. Унаслідок монгольської нава- ли Русь-Україна як державне утворення припини- ла існування, а центр політичних процесів на укра- їнських теренах перемістився на захід - до Галиць- ко-Волинської держави. ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ЗОЛОТОЇ ОРДИ. Землі Південно- Західної Русі територіально безпосередньо не вхо- дили до складу Золотої Орди. Вони перебували у різного ступеня залежності від Сараю. Підкорені землі були зобов’язані сплачувати данину, отриму- вати ярлики на управління землями та делегувати своїх воїнів для участі у воєнних походах. • Баскак - монгольський урядовець, воєначаль- ник, що слідкував за збором данини. • Ярлик - письмовий документ, виданий від імені монгольського хана, що надавав руським князям право на управління відповідними територіями (князювання). Найбільше потерпала від Орди найближча до неї Переяславщина. Втративши князя, Переяславське князівство припинило існувати. Занепало й Черні- гівське князівство. Від кінця 13 - упродовж першої половини 14 ст. воно розпадалося на нові й нові уді- ли. Позбавлений власних князів київський стіл пе- ребував під зверхністю володимиро-суздальських князів, яких призначали в Сараї ханськими ярлика- ми - грамотами-дозволами на володіння землями. Утім, призначені зверхники ніколи не бували в київській землі. Так, у 1243 р. першим із князів ви- знав зверхність монголів і дістав ярлик на міста Київ і Владимир Ярослав Всеволодович. Проте до зруйнованого Києва князь не поїхав, а послав туди намісника. Пізніше золотоординські правителі не допускали до князівського столу Києва будь-яких впливових князів. Віддалене від Орди Галицько-Волинське князів- ство перебувало у кращому становищі порівняно з іншими князівствами на наших землях. Романовичі розбудовували свою державу, зміцнювали фортеці та оборонні споруди, готуючись до нових зіткнень із монголами. Заходи князів, спрямовані на зміцнення держави, викликали невдоволення Батия, який ви- сунув Данилові Романовичу вимогу відвідати Орду. У жовтні 1245 р. Данило виїхав до Орди. Унаслі- док переговорів монголи затвердили його галицько- волинським князем. Виплату данини не було перед- бачено, а залежність Галицько-Волинського князів- ства від Золотої Орди полягала в участі княжого війська в походах монгольської армії. Проте Данило мав на меті позбутися цієї залежності. У 1254 р. він вступив у відкриту боротьбу із Золотою Ордою. Він здійснив успішну відсіч ординців із Галицького пониззя та мав у планах звільнити Київ. Проте в цей час розпадається військовий союз із Литвою, а між Данилом та Міндовгом розпочинається боротьба. Вже у 1258 р. під натиском Орди Данило був виму- шений виконати поставлені йому вимоги - знищи- ти укріплення Володимира, Луцька та інших міст. НАСТУПНИКИ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА. По смерті князя Данила (1264) його королівство розпалося. Найактивнішим з-поміж Данилових синів був князь Лев. До своїх володінь Лев приєднав Люблінську зем- лю, частину Закарпаття з м. Мукачеве. У 1272 р. переніс свою столицю до Львова. У зовнішній полі- тиці Лев Данилович прагнув щонайтісніших відно- син із Польщею. Широкі дипломатичні зв’язки під- тримував також із Чехією і Тевтонським орденом. У відносинах з Ордою Лев не чинив монголам спро- тиву, а зважав на їхню волю. Землі королівства Данила Романовича таки було об’єднано — це зробив онук Данила Юрій І Львович (1301-1308). Столицею королівства став Володи- мир-Волинський. За правління Юрія І Львовича Польща захопила Люблінську землю, а Угорщина - частину Закарпаття. Проте внутрішнє становище князівства в цей період було стабільним. Свідчен- ням могутності Юрія І було те, що він, як і Данило Романович, прийняв титул «короля Русі». Цей ти- тул засвідчений його печаткою. Та чи відбулася коронація насправді, з джерел не відомо. Спадщина Юрія І дісталася його синам - Андрію та Льву II, які правили удвох. Вони називали себе «князями всієї Русі». Провідним напрямом зовніш- ньополітичної діяльності Андрія і Льва була орієн- тація на союз із Тевтонським орденом і Польщею. У такий спосіб князі намагалися ослабити свою за- лежність від Орди, у битві проти якої вони, можли- во, й загинули. Оскільки жоден із братів не мав дітей, то з їхньою смертю 1323 р. династія Романо- вичів за чоловічою лінією урвалася. ПРАВЛІННЯ ЮРІЯ II БОЛЕСЛАВА. У 1325 р. галиць- ко-волинські бояри главою держави обрали князя Болеслава, сина Марії, сестри останніх правителів Андрія та Льва II, який прийняв православ’я та ім’я Юрій. Про наміри відродити часи могутності Галицько-Волинського королівства свідчить і той 4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала • 41
факт, що в документах Юрій II називав себе «Бо- жою милістю князем і дідичем королівства Русі» та використовував королівську печатку Юрія І. Юрій II Болеслав правив від 1325 р. до 1340 р. У зовніш- ній політиці він тримався союзу з Тевтонським ор- деном, знайшовши в такий спосіб противагу Поль- щі. У 1340 р. його було отруєно. За свідченням джерел, така доля спіткала Юрія II Болеслава через ускладнення релігійної ситуації. З дитинства като- лик, він «став розмножити число латинників і їхню віру». РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ. За своєю структурою суспільство Галицько-Волин- ської держави мало чим відрізнялося від суспіль- ства Київської Русі. Верхівку суспільної піраміди посідала князівська династія Рюриковичів. У 1253 р. Данило Романович перший із князів цієї династії прийняв західноєвропейську королівську корону та європейський монарший сан. Коронація Данила сприяла визнанню його Галицько-Волинського кня- зівства «державою-королівством» із такими самими суверенними правами, як європейські королівства. Данило Романович став першим в історії України легітимним, тобто визнаним у Європі, королем. Своєю роллю в суспільному житті вирізнялися галицькі бояри. У Галицькій землі боярське земле- володіння було безумовним, вотчинним, тоді як на Волині переважало умовне (службове) землеволо- діння. Ця обставина проливає світло на те, чому га- лицькі бояри поводилися в краї як справжні госпо- дарі. Часті боярські заворушення послаблювали князівську владу. У 1213 р. в Галичі князем прого- лосив себе боярин Володислав Кормильчич. Це було нечуваним порушенням феодальних законів і суспільної ієрархії. Уперше на Русі боярин став князем, і це збурило суспільну думку в країні та за її межами. Наступного року Володислава усунув і ув’язнив угорський король. Романовичі так і не змогли впоратися з галиць- ким боярством, що призвело до перенесення голов- ного столу до Володимира за Юрія І Львовича. Від середини 14 ст. бояри підтримували польських і угорських королів у їхній боротьбі за Галицько- Волинські землі, що дало змогу боярській верстві й після захоплення їх зберігати колишні позиції. Від середини 13 ст. Данило Романович почав ре- формувати військо. Серед кінноти з’явилися важ- коозброєні «оружники» й легкоозброєні «стріль- ці», які виконували різні тактичні завдання. «Оружників» уперше на Русі одягли у важкий за- хисний обладунок західноєвропейського зразка. «Стрільці» не мали важкої зброї, а використовували самостріли -арбалети. Дедалі активнішу роль у суспільному житті віді- гравали міста. Через віддаленість від кордонів Зо- лотої Орди королівство Руське мало ліпші умови для господарського життя, зокрема для розвитку торгівлі, що приваблювало численних переселенців. Джерела свідчать, що населення Львова в останній чверті 13 - першій половині 14 ст. було напрочуд строкатим: у місті жили українці, німці, вірмени, євреї, татари тощо. Переселенці приносили в Га- личину не лише свої звичаї, традиції та вірування, а й форми організації міського життя, як-от маг- дебурзьке право (тобто міське виборне самовряду- вання), практику об’єднання ремісників у цехи. З часом вага іноземців у суспільстві зростає, вони перетворюються на окрему силу, що істотно впли- вала на життя в краї. ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ. Основою економічного життя Галицько-Волинської держави, так само як і Київської Русі, було сільське господарство. Протя- гом століть у галицько-волинських землях розвива- лося землеробство, удосконалювалися знаряддя оранки, догляду землі, методи її обробітку. Основ- ною зерновою культурою стає жито, відтіснивши на другий план ячмінь, овес і просо. Селяни і міща- ни займалися городництвом і садівництвом. Виро- щували різноманітні овочеві культури: капусту, ріпу, огірки, гарбузи, а також яблуні, груші, сливи, вишні, різноманітні ягоди. Розвивалося тваринни- цтво. Розведення великої рогатої худоби забезпечу- вало молочними продуктами, необхідними для хар- чування, особливо в зимовий час. М’ясо приносило свинарство і вівчарство, останнє давало і шерсть для виготовлення теплого одягу. В деяких районах Галичини і Волині поширення набуло конярство. Значне місце посідали промисли. Ліси Галичини й особливо Волині були наповнені хутряним звіром, і полювання на нього приносило великий зиск. Ар- хеологи знаходять чимало залишків луків, стріл, арбалетів, списів, рогатин. Відомо, що мисливці ви- користовували капкани, ловчі ями, сітки та інше знаряддя. Займалися й рибальством. Істотного по- ширення в господарстві Галицької та Волинської земель набули бортництво і бджільництво. Спочат- ку мед і віск добували від лісових бджіл (бортю називали дерево з дуплом, заселеним бджолами), згодом поширилося культурне бджільництво. Найчисленнішу частину городян становили ре- місники. Традиційно вони займалися прядінням, ткацтвом, обробкою шкіри, дерева та каменю. 42 •
Поширеним були гончарне, ювелірне та ковальське виробництво. Важливе значення мала обробка залі- за. Розвивалося гончарство, склоробне виробництво тощо. Засвоївши складну технологію створення пе- регородчастих емалей, ювеліри княжого Галича сприяли уславленню міста як визначного центру емалевої справи Русі. Про розвиток грошового обігу у Галицько-Волинській державі свідчать гривни ки- ївського та новгородського типу, які найчастіше знаходять у скарбах. ОСВІТА ТА КНИГОПИСАННЯ В ГАЛИЦЬКО-ВОЛИН- СЬКІЙ ДЕРЖАВІ. Центрами освіти в Галицько- Волинському князівстві були церкви та монастирі. Викладання в тогочасних школах істотно не відріз- нялося від часів Київської Русі: навчали читання, письма церковнослов’янською мовою, церковного співу. З житія митрополита Петра Ратенського, во- линянина за походженням, відомо, що його в сім ро- ків батьки віддали «книг учитися». Осередки освіти виникали й при дворах князів. Знахідки берестяних грамот, бронзових і кістя- них писал переконують, що письменними були і можновладці, і простолюд, а книжна наука розвива- лася в різних частинах галицької та волинської зе- мель. Берестяні грамоти, приміром, знайдено у Зве- нигороді та Бересті, а бронзові писала для писання на воскових табличках - у Галичі, Звенигороді, Пе- ремишлі, Острозі. У Галицько-Волинських землях було створено й переписано багато книжок. Велика книгописна май- стерня діяла при дворі племінника короля Данила - князя Володимира Васильковича - книжника й фі- лософа, рівного якому, як сказано в літописі, «не було у всій землі, і після нього не буде». Очевидно, у цьому осередку й навчали. Літопис розповідає, що князь робив щедрі дарунки церквам у своїх містах Воло- димир, Берестя, Більськ, Кам’янець. Дарував він ко- штовності й церквам інших князівств. Оправу най- дорожчих книг місцеві ремісники прикрашали золототканими тканинами, металевими накладка- ми, оздобленими емаллю. ЛІТОПИСАННЯ. Найвидатнішою пам’яткою літопи- сання Галицько-Волинської держави є Галицько- Волинський літопис. На відміну від інших літопи- сів, цей не поділяється на датовані записи, а містить своєрідні оповідання про воєнні походи та інші по- дії. Твір складається з двох частин. У першій ідеть- ся про події у Галицькій землі від 1205 р. до кінця 50-х рр. 13 ст., яка є, власне, життєписом князя Да- нила Романовича. Друга частина Галицько-Волин- ського літопису пов’язана з волинською землею й волинськими князями. У ній оповідається про події від середини до кінця 13 ст. Як уважають дослід- ники, цю частину літопису писали при дворі воло- димирського князя Володимира Васильковича в останні роки його життя. ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИН- СЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. У Галицькій землі застосовували здобутки романської архітектури, поширеної в Угорщині, Чехії, Польщі. Галицькі будівничі спо- руджували храми й палаци з місцевого каменю - вапняку. Особливостями галицької архітектури є надзвичайна різноманітність типів споруд, для оздоблення яких часто використовували білий ка- мінь; стіни облицьовували керамічними рельєфни- ми плитками із зображенням грифонів, орлів, вої- нів, із рослинним і геометричним орнаментами тощо. Розквіту архітектура Галицької землі досягла у 12 ст. за князювання Ростиславовичів. У стольних містах тоді з’явилися муровані князівські палаци, кам’яні храми, оборонні споруди. Найвідомішою пам’яткою галицької архітектури є грандіозний Успенський собор у Галичі, збудований у середині 12 ст. Ярославом Осмомислом. Єдиною спорудою давнього Галича, що збереглася до наших часів, є церква святого Пантелеймона, побудована в дру- гій половині 12 ст. (нині у с. Шевченкове Івано- Франківського району Івано-Франківської області). У 13 ст. активно розбудовувався і Холм, проте, на жаль, жодна з пам’яток холмської архітектури не збереглася. У Галицько-Волинському літописі вмі- щено розповідь про собор Іоанна Златоуста, який князь Данило спорудив і відновив після пожежі Холма 1256 р. Серед збережених храмових споруд Волині най- старішим є Успенський собор у Володимирі, збудований за князя Мстислава Ізяславовича в 1160 р. У 70 80-х рр. 13 ст. храмом опікувався князь Володимир Василькович, який у ньому ж похований. У 13 ст. на Західній Волині з’явився новий тип оборонних споруд — кам’яні оборонні башти (за походженням і типом - західноєвропейський дон- жон). Волинські донжони започатковують традицію спорудження багатобаштових оборонних комплек- сів України і є яскравим свідченням європейської орієнтації галицько-волинської оборонної архітек- тури. їх будівництво розпочалося з ініціативи князя Романа Мстиславовича. До нашого часу збереглися вежі поблизу м. Холм (у селі Стовп, що нині на те- риторії Польщі) та в м. Кам’янець (нині Білорусь). 4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала • 43
ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ І .Церква Святого Пантелеймона поблизу м. Галич. Кінець 12 ст. 2 . Успенський собор у м. Володимир 1160 р., сучасний вигляд. 3 . Холмська ікона Богородиці. 12 ст. 4 Дорогобузька ікона Богородиці. Остання третина 13 ст. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Перші ікони, про це вже йшлося, привозили на Русь із Візантії. Восени 2000 р. в Луцьку було знайдено шедевр константи- нопольського малярства 12 ст. — ікону Богородиці. На думку дослідників, ікона потрапила до Холма в період заснування й розбудови міста в 40-х роках 13 ст. за князя Данила Романовича, від 17 ст. відома як Холмська ікона Богородиці. Вона виконана на трьох кипарисових дошках. Чудотворна ікона Бо- жої Матері Холмської - найдосконаліша за мис- тецьким рівнем візантійська ікона константино- польської школи, збережена в Україні. Найвидатнішою та найхарактернішою пам’яткою малярської культури Галицько-Волинського кня- зівства є Дорогобузька ікона Богородиці, створена в останній третині 13 ст. на Волині. Майстер, автор цієї ікони, був добре обізнаний як із сучасною йому технікою іконопису, так і з візантійською тради- цією. Монументальні розміри (збереглися лише фі- гури Богородиці та Христа) вказують, що це була ікона заввишки до 1,5 м. Продовженням малярської традиції дорогобузь- кої ікони є збережені в церкві Параскеви в Даляві на Лемківщині (нині Польща) постаті архангелів Михаїла та Гавриїла. Далявських архангелів дату- ють першою половиною 14 ст і відносять до пере- мишльського мистецького осередку. Тренувальний тест до теми 4 Завдання 1 -24 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний ва- ріант відповіді. 1. Що було характерним для суспільно-політичного жит- тя Галицького князівства у 12 ст.? А Б В Г А цілковита залежність від Києва, спричи- нена географічною близькістю Б впливовість бояр, що знайшла втілення в олігархічному правлінні, подібного якому не знали інші князівства Русі В столиця князівства, залишаючись резиденцією митро- политів, була на ті часи й одним із найбільших європей- ських міст Г вагома роль у захисті рубежів Русі від половців 44 •
2. Про яке князівство йдеться? Перший правитель землі Ростислав мав трьох синів- Рюрика, Володаря й Василька, які отримали у володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Тере- бовль. А Б В Г А Київське Б Галицьке В Волинське Г Чернігівське 3. Ім'я якого князя пропущено? Об'єднання Галицького князівства пов'язують із правлінням ___, який був його першим одноосібним правителем. А Роман Мстиславович Б Володимирко Володаревич В Ярослав Осмомисл Г Володимир Глібович А Б В г 4. Коли відбувся похід монголів на Русь, позначений стрілками на карті? А Б В Г 1222-1223 рр. 1240-1241 рр. А В Б 1239-1240 рр. Г 1241-1242 рр. 5. Князем яких земель був Роман Мстиславович на- передодні утворення Галицько-Волинської держави? А Б В Г А Волинських Б Галицьких В Київських Г Переяславських 6. Яка династія галицьких князів перервалася у 1199 р.? І • І І в І Г"І А Ізяславовичів А Б В Г -----------Б Ростиславовичів ———— В Мстиславовичів Г Ольговичів А Б В Г 7. На картосхемі позначено кордони... А земель, на які поширив свою владу Да- нило Романович напередодні монголь- ської навали Б Галицько-Волинської держави за наступників Данила Романовича -Льва та його сина Юрія І В земель, що ввійшли до складу Монгольської імперії внаслідок походів хана Батия Г Галицько-Волинської держави напередодні розпаду А Б В Г 8. Доповніть твердження. Битва під Ярославом на Сяні 1245 р. поклала край... А зазіханням німецьких лицарів-хресто- носців на галицько-волинські землі Б прагненню Данила Романовича отрима- ти королівську корону В міжкнязівським усобицям за Галичину та боярській опозиції Г золотоординському пануванню на українських землях 9. У якому уривку йдеться про галицького князя Яросла- ва Осмомисла? А «Він бо любив дружину, і золота не збирав, майна не жалів, а давав дружині; був же він князь доблесний і всякими чес- нотами був сповнений. За ним же Україна багато потужила». Б «Був він самодержцем всієї Руської землі, ...кидався був на поганих, як той лев, ...і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно насліду- вав предка свого Мономаха». В «Був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різнома- нітними прикрасами, та братолюбством він світив- ся був із братом своїм Васильком». Г «Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, підперши гори угорські своїми залізними полками, заступивши королю дорогу, зачинивши ворота на Дунаї». 10. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку? «...По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всеї Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей божих.., велика смута постала в землі Руській. Зосталися ж два сини його, один, Данило, чотирьох літ, а другий, Василько, двох літ». А Б В Г А початок 12 ст. В початок 13 ст. Б кінець 12 ст. Г кінець 13 ст. 4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала • 45
11. Хто владарював на Галичині одразу по смерті Рома- на Мстиславовича? г'ї і _ і „ і _ । А Мстиславовичі - сини Романа Данило та А Б В Г _ ----------- Василько ———— Б Ігоровичі - сини новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича В Польський князь Лєшко та угорський королевич Коло- ман Г Ростислав Михайлович та його тесть угорський король Бела IV 12. Про який київський храм ідеться в уривку з літопису? «...Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут видіти, як ламалися списи і розколюва- лися щити, а стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був . А назавтра прийшли татари на них, і була битва межи ними велика. Люди тим часом вибігли і на церкву, і на склепіння церковне з пожитками своїми, і од тягаря повалилися з ними стіни церковні, і так укріплення було взяте татарськими воями...» д | Б І в І г І А Софійський собор -----------Б Кирилівську церкву ———— В Десятинну церкву Г Успенський собор 13. Ім’я якого історичного діяча пропущене в уривку з історичного джерела? «Прийшов до Києва з великою силою, многим- множеством сили своєї, і окружив город. І обступи- ла Київ сила татарська, і був город в облозі великій. І пробував___ коло города, а вої його облягали город. І не було чути нічого од звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами». г; і і „ і -1 А монгольський хан Батий А Б В Г г- „ і,’ -----------Б монгольський володар Чинпсхан ———— В половецький хан Кобяк Г печенізький хан Куря А Б В Г 14. Про яку історичну подію ідеться в уривку з літопису? «...Данило поранений був у груди. Але через моло- дість і одвагу, він не чув ран, що були на тілі його... Був бо він сміливий і хоробрий, "од голови й до ніг його не було на нім вади"... Кріпко вони билися, але інші полки татарські зітнулися з ними, і за гріхи наші руські полки було переможено...» А битва війська Данила Романовича під Дорогичином 1238 р. Б битва війська Данила Романовича під Ярославом на Сяні 1245 р. В оборона Києва від монголів 1240 р. Г битва на р. Калка 1223 р. 15. У якому рядку всі слова стосуються Юрія І Львовича? А титул короля Русі, Галицька митрополія, втрата Люблінської землі Б столиця - Львів, союз із Тевтонським ор- деном, останній із Романовичів В онук Данила, приєднання частини Закарпаття, подорож в Орду А Б В Г Г походи з ординцями, битва на Калці, спорудження Луцького замку 16. Укажіть правильне твердження. А І в І В І |~ І А Після смерті Чингісхана його наступники -----------відмовилися від політики підкорення зе- ———— мель і народів. Б Першим серед українських князівств на шляху просу- вання Батиєвої орди було Переяславське князівство. В Софійський собор під час оборони Києва від монголів завалився, поховавши під руїнами сотні киян. Г Найбільшого спустошення внаслідок монгольської на- вали серед українських князівств зазнали Галицьке та Волинське. А Б В г А Б В Г А Б В Г 17. Доповніть твердження. Про Галицько-Волинський літопис відомо, що .. А його перша частина є життєписом Льва Даниловича та його сина Юрія І Б створено його як цілісну оповідь без до- тримання суворої хронологічної послідовності В його писали сучасники подій - ченці Києво-Печерсько- го монастиря Г попри світський характер, він містить багато мініатюр із зображенням Ісуса Христа 18. Доповніть твердження. Про ікону Холмської Богородиці відомо, що вона... А створена малярами іконописної школи Києво-Печерського монастиря Б прикрашала Софійський собор у Києві В певний час перебувала в столиці Галицько-Волинської держави Г була вивезена Андрієм Боголюбським із Вишгорода до Владимира-на-Клязьмі 19. Доповніть твердження. Для архітектури галицьких земель другої половини 12 ст. - першої половини 14 ст. характерне... А використання здобутків романської архі- тектури Б будівництво храмових споруд винятково з каменю В завезення цегли для кам'яного будівництва з Візантії Г переорієнтація з будівництва фортифікацій на замки- резиденцїї князів 20. Ім'я якого діяча пропущено в уривку з історичного джерела? «Року Божого 1339 померла королева пані Анна, а на- ступного року, коли___, син мазовецького князя Тройде- на, одностайно обраний русинами князем і паном, був знищений з допомогою отрути, бо прагнув змінити їхнє право на віру, Любарт, син литовського князя Гедиміна, захопив це Руське князівство, до котрого потім року Божого 1349 король Казимир вступив з потужним військом і цілком опанував ним, разом з усіма містами і замками». А Данило Романович Б Лев Данилович В Юрій І Львович Г Юрій II Болеслав А Б В Г 46 •
21. Що з переліченого стосується діяльності князів Андрія та Льва? д і Б і Р і г і А підтримка католицьких священиків та -----------поширення католицизму ———— Б конфронтація із Тевтонським орденом та Польщею В прагнення ослабити залежність від Золотої Орди Г приєднання Люблінської землі, частини Закарпаття з м. Мукачеве 22. Доповніть твердження. Про галицьких бояр відомо, що вони здебільшого... — А були провідниками політики князів, —---------- прагнувши посилення їхньої влади ———— Б втрачали свої села й маєтки, коли князь втрачав князівство В за першої-ліпшої нагоди ставали князями, узурповуючи владу в князівстві Г володіли власними спадковими землями й мало чим були зобов'язані князеві 23. Завершіть речення. Фундамент Успенського собору в Галичі було від- крито в 30-ті роки 20 ст. Археологи встановили, що то був білокам'яний, оточений галереями храм, прикраше- ний фігурним та орнаментальним різьбленням, сим- волізував могутність Галицького князівства та її воло- даря... і, і і „ і 7 і А Романа Мстиславовича А Б В Г _ „ _ -----------Б Ярослава Осмомисла ———— В Данила Романовича Г Юрія І Львовича 24. При дворі якого князя-книжника й філософа, рівного якому, як сказано у літописі, «не було у всій землі і після нього не буде», діяла велика книгописна майстерня? і, і г і _ і 7 і А Романа Мстиславовича -----------Б Володимира Васильковича ———— В Льва Даниловича Г Любарта Гедиміновича У завданнях 25-28 до кожного з чотирьох рядків інфор- мації, позначених цифрами, виберіть один правильний варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та- блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 25. Установіть відповідність між галузями господарства Галицько-Волинської Русі та групами слів, що їх стосу- А хутра, лук і стріли, капкани, ловчі ями, сітки Б сівозміна, плуг, жито, ячмінь, овес і просо В мед, віск, лісові бджоли, вулики Г перегородчасті емалі, зернь, скань, колти Д молочні продукти, м'ясо, шерсть, теплий одяг 26. Установіть відповідність між іменами князів і твер- дженнями, що їх характеризують. ни, підтримував союзні відносини з Тевтонським орде- ном і Литвою. Оточив себе іноземцями-католиками, беззастережно підтримував католицьке духівництво. Б Приєднав Люблінську землю, частину Закарпаття з м. Мукачеве, переніс свою столицю до Львова. В Після смерті батька об'єднав усі землі держави під своєю владою. За його правління Польща захопила Лю- блінську землю, а Угорщина - частину Закарпаття. До- мігся утворення Галицької митрополії. Г Сподіваючись одержати від країн Західної Європи до- помогу проти монголів, прийняв від Папи Іннокенпя IV королівську корону. Д Представник литовської династії Гедиміновичів, який свою владу зміг поширити лише на Волинь. Вів тривалу боротьбу з Польщею та Угорщиною за галицькі й во- линські землі. 27. Установіть відповідність між зображенням храмів та їхніми назвами. А Софійський собор у Києві Б Спасо-Преображенський собор у Чернігові В Успенська соборна церква Києво- Печерського монастиря Г Успенський собор у Володимирі Д Церква святого Пантелеймона в Галичі 4. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала • 47
28. Установіть відповідність між зображенням ікон та їхніми назвами. В Богородиця Оранта у вівтарі Со- фійського собору в Києві Г Вишгородська ікона Богородиці (візантійська традиція) Д Свенська ікона Богородиці зі святими Антонієм та Фео- досієм Печєрськими У завданнях 29-30 розташуйте події у хронологічній послідовності. Поставте позначки в таблиці відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 29. Установіть хронологічну послідовність подій із життя Данила Романовича, про які йдеться в уривках із дже- рел. І д І Б І В І Г І А лих'ша лиха чєсть татарськая! —-------------Данило Романович, що був князем ве- —-------------ликим, володів із братом своїм Русь- —-------------кою землею, Києвом, і Володимиром, --------------і Галичем, і іншими краями, нині сидить -5-І———— на колінах і холопом себе називає!» Б «Мстислав Мстиславич тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим пол- кам піти з ним, а сам після нього перейшов... І стала- ся побіда над усіма князями руськими, якої ото не бу- вало ніколи». В «У той же час прислав папа послів достойних, що принесли Данилові вінець, і скіпетр, і корону, які озна- чають королівський сан, кажучи: "Сину! Прийми од нас вінець королівства"... Опізо, посол папський, при- йшов, несучи вінець і обіцяючи: "Ти матимеш поміч од папи"». Г «Тоді ж приїхала Анна, велико княгиня Романова, по- бачити сина свого рідного Данила. Тоді ж бояри володимирські й галицькі, і воєводи угорські посадили князя Данила на столі отця його, великого князя Ро- мана». А Я В Г 1 2 3 4 ЗО. Установіть хронологічну послідовність подій. А захоплення Києва монголами Б утворення Галицько-Волинської дер- жави В перша згадка назви «Україна» в пи- семних джерелах Г битва на річці Калці У завданнях 31-34, які мають шість варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери у клітинки. 31. Які твердження стосуються князя Данила Романо- вича? | | | ~| 1 очолював оборону Києва під час облоги міста монгольськими ордами 2 здійснив поїздку до столиці Золотої Орди, де зустрівся з ханом Батиєм З отримав від Орди ярлик «на Київ і всю Руську землю», проте в Києві не оселився 4 збудував нові міста - Львів та Холм 5 приєднав Люблінську землю, частину Закарпаття, пере- ніс свою столицю до Львова 6 коронувався як король Русі вінцем, надісланим Папою Римським 32. Які поняття та терміни можуть бути застосовані для характеристики доби монгольської навали на землях Русі? І--11—। 1 скрипторій І—І—І—І 2 закупи З баскаки 4 улус 5 ярлик 6 яничари 33. Чим визначалося золотоординське панування на українських землях? 1 управлінням князівствами ханами з правля- чої монгольської династії 2 отриманням руськими князями ярлика на право володіння землями З сплатою данини ординцям, яка супрово- джувалася переписом населення 4 присутністю в Галицько-Волинському КНЯ- ЗІВСТВІ намісників-баскаків 5 зобов'язанням князів надавати військову допомогу золотоординським ханам 6 приєднанням Київського, Переяславського та Чернігівського князівств до Золотої Орди як її улусів 34. Які міста в різний час були столицями Галицько- Волинської держави? 1 Перемишль 2 Холм З Галич 4 Київ 5 Володимир 6 Сянок 48 •
5. РУСЬКІ УДІЛЬНІ КНЯЗІВСТВА У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 14 - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 16 ст. КРИМСЬКЕ ХАНСТВО Зміст навчального матеріалу: Змагання Польщі та Литви за Галицько-Волинську спадщину. Вхо- дження українських земель до складу сусідніх держав (Угорське ко- ролівство, Молдавське князівство. Османська імперія. Московське царство). Кревська унія. Велике князівство Руське Свидригайла. Остаточна ліквідація Волинського та Київського удільних князівств. Утворення Кримського ханства. Перехід кримських ханів у васальну залежність від Османської імперії. Виникнення козацтва Соціально- економічне життя. Культура й духовність Дати подій: 1362 р. - битва біля р. Сині Води; 1385 р. - укладення Кревської унії; 40-ві рр. 15 ст. - утворення Кримського ханства; 1478 р. - визнання Кримським ханством васальної залежності від Османської імперії; 1489 р. - перша згадка про українських козаків у писемних джере- лах; 1514 р. - битва біля м. Орша. Персонали: Ольгерд, Вітовт, Свидригайло, Хаджи-Герей, Костянтин Іванович Острозький, Юрій Дрогобич. Поняття і терміни: шляхтич, магдебурзьке право, магістрат, цех. Дике поле, козак. Результати навчально-пізнавальної діяльності: • встановлювати належність вказа- них подій до століть, співвідношення між подіями та їх віддаленість від сьо- годення; • визначати правильність застосуван- ня в історичному контексті зазначених понять і термінів; • розпізнавати на картосхемі україн- ські землі у складі різних держав; тери- торію Кримського ханства; • характеризувати політичне стано- вище українських земель у складі Вели- кого князівства Литовського до і після Кревської унії, соціально-економічний розвиток українських земель, станови- ще верств, досягнення в культурі, діяль- ність і здобутки вказаних персоналій; • визначати особливості суспільно- політичного життя українських земель у складі Великого князівства Литовсько- го, причини та наслідки Кревської унії, причини виникнення українського коза- цтва; • порівнювати особливості перебу- вання українських земель у складі су- сідніх держав; • сприймати та інтерпретувати різно- видові історичні джерела, що стосують- ся теми; • візуально розпізнавати та характе- ризувати зазначені історично-культурні пам'ятки. ЗМАГАННЯ ПОЛЬЩІ, УГОРЩИНИ ТА ЛИТВИ ЗА ГА- ЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКУ СПАДЩИНУ. Зі смертю князя Юрія II Болеслава 1340 р. і через відсутність спад- коємців із князівської родини тамтешні бояри запросили княжити литовського князя Любарта Гедиміновича, який мав дружину з родини галиць- ко-волинських князів і тому мав законні права на ці землі. Щоправда, свою владу Любарт зміг пошири- ти лише на Волинь. Що ж до Галичини, то Любар- това влада в ній була лише формальною. Реальним правителем у Галицькій землі був боярин Дмитро Дедько. Він володарював у Галичині впродовж 1340-1344 рр. від імені князя Любарта. Такий стан речей заповзявся змінити польський король, праг- нувши приєднати Галицьку землю до своїх воло- дінь. Польський король Казимир III 1340 р. напав на Львів, отримавши звістку про смерть князя Юрія. Справжня війна за землі Галичини розгорілася 1349 р. Польський король за підтримки свого пле- мінника - короля угорського Лайоша (Людовика) - організував великий похід на Галицько-Волинську землю, захопив головні міста, крім Луцька, приєд- нав Галичину й частину Волині до Польської дер- жави. Війна за Галицько-Волинські землі точилася зі змінним успіхом. У 1370 р. Казимир III помер, і польським королем став угорський король Людо- вик. Усупереч польсько-угорській домовленості 1350 р. (власне, в такий спосіб польський король дістав допомогу від Угорщини), українські тери- торії, що їх відвойовував у Любарта Казимир, опи- нилися під владою Угорщини. Спершу землею управляв угорський урядовець, а з 1372 р. - родич угорського короля, сілезький князь Владислав Опольський, який називав себе «господарем Руської землі, вічним дідичем і самодержцем» і карбував власні гроші. Довголітня війна, що точилася до 1377 р. між Польщею, Угорщиною та Литвою, закінчилася тим, що Галичина з Белзькою землею і Холмщиною опинилася під владою ставленика угорського короля, 5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 49
Володіння Османської імперії ✓—Кордони держав у першій половині 15 ст. __*_Центри і межі князівств, воєводств, земель 1399 X Місця і роки найважливіших битв Українська етнічна територія в 15 ст. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав Сіверщину та Поділля. Підкорення ли- товськими князями русько-українських земель відбувалося переважно мирно. Утвердження литовських князів у Ки- ївщині, Чернігово-Сіверщині та на Поділлі деякі тогочасні джерела пов’я- зували з битвою між литовсько-україн- ським військом та ординцями на Синіх Водах, що сталася 1362 р. (нині річка Синюха, ліва притока Південного Бугу). Приєднання земель Південно-Захід- ної Русі перетворило Литовське кня- зівство на велику державу. До кінця 14 ст. вона була федерацією земель- князівств, у тому числі українських - Київського, Новгород-Сіверського, Во- линського, Подільського. Кожним із них, як і колись, правив удільний князь, щоправда, тепер уже не з руської ди- настії Рюриковичів, а з литовської - Гедиміновичів. Київським і новгород- сіверським володарями стали сини великого князя — Володимир і Дмитро- Корибут Ольгердовичі. На Волині кня- жив молодший брат Ольгерда Любарт, а після нього - Любартів син Федір, на Поділлі володарювали племінники Ольгерда - князі Коріятовичі. Волинь - під владою литовської династії. У 1387 р. королева Ядвіга вигнала з Галичини угорських прави- телів й остаточно приєднала ці землі до Польщі. У складі Польщі в 1434 р. створено Руське воє- водство з центром у Львові, в 1462 р. — Белзьке з центром у Белзі, а у 1434 р. на Західному Поділлі постало Подільське воєводство з центром у Кам’янці. ХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ ЛИТОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. Інші українські терени змогли приєднати до своїх володінь литовці. Єди- ною реальною силою, здатною протистояти просу- ванню Литви на українські землі, була Золота Орда. Більшість українських земель приєднано до Литви за часів співправління князів-братів Ольгерда й Кейстута Гедиміновичів. Кейстут опікувався відно- синами з німецькими лицарями, а Ольгерд здійсню- вав зовнішню політику в південному й південно- східному напрямках, уклавши угоду між Литвою й Ордою. Саме ця домовленість дала змогу Ольгерду поширити свою владу на Київщину, Чернігово- ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБУВАННЯ РУСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО. Русичі становили 90 % населення держави. їхня культура справила на литовців помітний вплив. Вони переймали від українців і білорусів військову організацію та способи оборони, особливості зве- дення фортець, традиції господарювання і владарю- вання. Великого поширення з-поміж литовської знаті набула руська віра — так спочатку називали в Литві православне християнство. Руська мова стала мовою великокняжого двору й державної канцеля- рії. Закріпленню руського впливу сприяли шлюби литовських князів із руськими князівнами. Тож на- зва «Литовсько-Руська держава» відображає умови тогочасного життя. Утім, найсуттєвішою особли- вістю перебування руських земель у складі Велико- го князівства Литовського було те, що литовці до- зволяли місцевій українській знаті обіймати найвищі адміністративні посади. Руські князі та бо- яри ставали на службу до великого князя литов- ського, за що за ними закріплювали їхні родові зем- лі. На місцях залишалася уся попередня система 50 •
управління за принципом: «Старого не порушуємо, а нового не впроваджуємо». КИЇВСЬКЕ УДІЛЬНЕ КНЯЗІВСТВО. Свідченням успад- кування державного ладу давньої Русі дослідники вважають князювання нащадків Ольгерда в Києві. Від 1363 р. в Києві князював Володимир Ольгердо- вич. Охрещений матір’ю за православним обрядом, вихований на слов’янських звичаях і традиціях, ли- товський князь не був сприйнятий у Києві як чужи- нець і швидко порозумівся з місцевим боярством. Виявом економічної могутності та прагнення по- збутися залежності від Вільна було карбування Володимиром власної монети. Київський князь по- чувався незалежним володарем. Це підтверджує і звучання його титулу: в нечисленних документах, що збереглися від тих часів. Володимир Ольгердо- вич іменував себе «З Божої ласки князь київський». КРЕВСЬКА УНІЯ. Зміни у становищі українських зе- мель у складі Великого князівства Литовського ста- лися з приходом до влади Ягайла Ольгердовича. Поляки запропонували Ягайлу одружитися з їх- ньою королевою Ядвигою (дочкою Лайоша) і стати польським королем. Причиною таких клопотань була загроза обом державам з боку Тевтонського ордену. Ягайло прийняв пропозицію. Наслідком його згоди стало укладення між Литвою та Поль- щею в серпні 1385 р. в м. Крево (нині територія Бі- лорусі) державно-політичного союзу, відомого в історії під назвою «Кревська унія» Ця угода перед- бачала перехід у католицтво Ягайла, його родичів і всіх нехрещених литовців, шлюб Ягайла з Ядвигою і приєднання Великого князівства Литовського до складу Польської держави. У лютому 1386 р. Ягайло прийняв католицтво, взявши ім’я Владислав, одружився з Ядвигою і став польським королем. Незабаром Литву було прилу- чено до католицизму. Щоправда, провести до кінця укладену в Крево угоду Ягайло так і не спромігся, бо в особі Вітовта Кейстутовича знайшов затятого прихильника державної незалежності Литви. За Острівською угодою 1392 р. Ягайло мав повернути Вітовту всі батьківські землі (передовсім Трокське князівство), Вітовт ставав пожиттєвим намісником Ягайла в Литві, який зберіг за собою верховну над нею владу як великий князь литовський. Незабаром Вітовт почав використовувати титул великого кня- зя литовського. ПРАВЛІННЯ ВІТОВТА У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ ЛИТОВСЬКОМУ. За правління Вітовта (1392-1430) багатьох литовських князів, які мали уділи в Русі- Україні, було позбавлено володінь. Протягом попередніх років вони почувались у своїх уділах як самостійні правителі. їхня залежність від великого князя литовського обмежувалася сплатою щорічної данини, визнанням його своїм зверхником і зобо- в’язанням за потреби надавати збройну допомогу. Самостійність удільних князівств непокоїла Вітов- та. Він докладав зусиль, щоб ліквідувати найбільші князівства. Упродовж 1393-1395 рр. були позбавлені уділів такі князі: Дмитро-Корибут у Новгороді- Сіверському, Федір Коріятович на Поділлі, Володи- мир Ольгердович у Києві. Авторитет Вітовта помітно зріс після Грюн- вальдської битви 1410 р., у якій польсько-литов- сько-руське військо завдало нищівної поразки лицарям Тевтонського ордену. У 1413 р. в замку Городло (на річці Західний Буг) на спільному поль- сько-литовському сеймі Ягайло та Вітовт уклали чергову унію - Городельську. Угода ще раз під- тверджувала польсько-литовське об’єднання в одну державу «на вічні часи», водночас проголошуючи збереження великокнязівського столу в Литві. Ві- товта було визнано довічним володарем Литви під зверхністю польського короля. Унія також передба- чала уніфікацію адміністративно-територіального устрою Великого князівства Литовського на зразок устрою Польського Королівства. Спеціальні статті унії передбачали призначення на вищі урядові поса- ди Великого князівства Литовського тільки литов- ців-католиків. ДИНАСТИЧНА ВІЙНА. «ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО РУСЬ- КЕ». Після смерті Вітовта 1430 р. великим князем литовським, усупереч умовам Городельської унії, за якими для затвердження кандидатури великого князя литовського потрібна була згода Польщі, було проголошено князя Свидригайла Ольгердови- ча. Орієнтація Свидригайла на українську та біло- руську знать спричинила невдоволення литовців, і за підтримки Польщі великим князем литовським було проголошено брата Вітовта - Сигізмунда. Усу- нення Свидригайла від влади 1432 р. обурило при- хильників князя, яких було чимало серед україн- ської та білоруської знаті. Вони відмовилися визнавати владу Сигізмунда. За словами літописця, «князі руські й бояри посадили князя Свидригайла на Велике княжіння Руське». Долю династичної війни Свидригайла визначила битва під Вількомиром (нині м. Укмерге в Литві) у 1435 р. Свидригайло за- знав поразки. 5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 51
ВІДНОВЛЕННЯ Й ОСТАТОЧНА ЛІКВІДАЦІЯ КИЇВ- СЬКОГО ТА ВОЛИНСЬКОГО УДІЛЬНИХ КНЯЗІВСТВ. У 1440 р. Волинню та Київщиною прокотилась хви- ля народних виступів. Литовські можновладці мусили відновити удільні Київське й Волинське князівства. Київським князем став Олелько (Олек- сандр), син усунутого Вітовтом київського князя Володимира Ольгердовича, волинським - Свидри- гайло. Однак зміцнення українських князівств суперечило політиці Литви й Польщі. Саме тому відновлені князівства знову було ліквідовано: Во- линське 1452 р., по смерті Свидригайла, а Київ- ське - 1470 р., після смерті Семена Олельковича. Землі ліквідованих князівств було передано литов- ським намісникам, чим фактично встановлювалося парування чужинців. УТВОРЕННЯ КРИМСЬКОГО ХАНСТВА. У 15 ст. із по- силенням боротьби за владу в Золотій Орді волода- рі Кримського улусу (так називали цю частину своїх володінь золотоординські хани) також почали боро- тися за одноосібне володарювання. Доля усміхнула- ся Хаджи-Герею. За згодою найавторитетніших племінних вождів улусу він зміг утвердитися на кримському престолі бл. 1441 р. Саме тоді було ви- карбовано монету з його ім’ям - символ сувереніте- ту. Кримське ханство проіснувало до 1783 р. Влада кримського хана поширювалася на землі самого півострова, а також на Північне Причорномор’я, Приазов’я та Прикубання. Територію було поділено на адміністративно-територіальні округи - бейли- ки, які очолювали беї. Столицею було м. Крим, або Солхат (нині - м. Новий Крим). Від 1532 р. столи- цею держави став Бахчисарай. Главою держави був хан. Престол за традицією успадковував найстар- ший у роді - старший син або брат хана. Ханом міг бути тільки представник ханського роду Гереїв. Зійшовши на престол, хан випускав монети зі своїм ім’ям і власним символом. Хан мав заступників: перший заступник — калга, другий - нуреддин. За- ступники хана були спадкоємцями престолу. При ханові діяв дорадчий орган - диван, до якого нале- жали калга, нуреддин, везир, беї та інші знатні вель- можі, а також муфтій - голова мусульманського духовенства. Великий вплив на суспільне життя ханства справляла родова аристократія. Найавтори- тетнішими були чотири кримські роди. Найвпливо- вішим був рід Ширінів. Кожен із родів мав постійну територію для кочовиськ і виставляв окреме військо. ПЕРЕХІД КРИМСЬКИХ ХАНІВ У ВАСАЛЬНУ ЗА- ЛЕЖНІСТЬ ВІД ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Султан Османської імперії, прагнувши контролювати чор- номорську торгівлю, 1475 р. захопив Кафу та інші генуезькі фортеці, а також князівство Феодоро на південному узбережжі Криму. Захоплені міста ціка- вили турецький уряд не тільки як осередки торгівлі, а й як важливі військові об’єкти, адже кожне місто за звичаєм тих часів було потужною фортецею. До міст відрядили турецькі військові залоги. За нака- зом султана закладали й нові фортеці. Зваживши на військову міць турецького султана, кримський хан Менглі-Герей 1478 р. визнав за краще бути його ва- салом. Залежність виявлялася в тому, що хан пови- нен був брати участь у воєнних кампаніях султана, а останній мав право усувати й призначати ханів за власним бажанням. Зміна зовнішньополітичних орієнтацій Крим- ського ханства спричинила грабіжницькі походи ханських орд на українські землі. Перший великий похід на Україну здійснив хан Менглі-Герей у 1482 р. Тоді було спалено Київ, а його церкви погра- бовано. Від 1482 р. татарські походи відбувалися щорічно, а то й двічі-тричі на рік. Орди кримського хана спустошували Поділля, Київщину, Волинь і Галичину і мали для українського народу страшні наслідки. Ординці грабували, а потім підпалювали міста й села. Чоловіків, жінок, хлопчиків, дівчат за- бирали в полон. Ясир - так називали турки полоне- них - потрапляв на невільницькі ринки Османської імперії. ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. Під 1489 р. зафіксовано першу згадку про українських козаків у писемних джерелах (у «Польській хроніці» Мартина та Иоахима Бельських). Слово козак при- йшло зі сходу і, за однією з версій, означає «вільна озброєна людина». Серед причин виникнення коза- цтва називають насамперед потребу захисту укра- їнських земель від грабіжницьких походів кримських орд і султанських військ. Окрім того, поширення панщини та запровадження кріпацтва спонукали українських селян та міську бідноту до масових утеч - хоч на край світу, аби тільки подалі від ви- зискувача. Важкі умови прикордоння здавалися вті- качам меншим лихом, аніж утрата особистої свобо- ди. Спочатку козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини - в районі Канева, Черкас, Чигирина, а також на Східному Поділлі. Поступово просуваю- чись далі в степи, вони зазвичай селилися понад Дніпром і Південним Бугом, Кальміусом та їхніми численними притоками. Особливо вабили козаків багаті на рибу й дичину місця понад Дніпровими порогами від гирла Самари, тобто від сучасного міс- 52 •
та Дніпро, до Хортиці (у межах сучасного міста За- поріжжя) та Великого Луїу - низинних берегів Дніпра нижче порогів. Ось чому українських коза- ків називали запорозькими, або низовиками. • Козак - вільний воїн, член самоврядної грома- ди, що виникла у 15 ст. на території Дикого поля • Дике поле - історична назва незаселеної тери-( торії степу між Дністром на заході і середньою течією Волги на сході. Термін виник у 15 ст., коли відбува- лася військово-трудова колонізація цього регіону козацтвом. Вийшов з ужитку в другій половині 18 ст. ВКЛЮЧЕННЯ ЗАКАРПАТТЯ ДО СКЛАДУ УГОРЩИНИ, БУКОВИНИ - ДО СКЛАДУ МОЛДАВСЬКОГО КНЯЗІВ- СТВА. Наприкінці 14 ст. закарпатські землі потрапи- ли в коло інтересів литовських князів, однак вер- ховна влада у краї належала угорському королю. Один із нащадків Гедиміна — Федір Коріятович, який володарював на Поділлі, через складну вну- трішньополітичну ситуацію у Великому князівстві Литовському передав свої права угорському коро- лю, за що отримав землі в Закарпатті. Він істотно укріпив Мукачівський замок і перетворив його на свою резиденцію. За його владарювання на Черне- чій горі під Мукачевим було закладено монастир із бібліотекою. У 1526 р., після поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття було поділено між князівством Трансільванією (східна частина) і володіннями австрійських Габ- сбургів (західна - Ужгородщина та Пряшівщина). Після розгрому турками Угорського королівства в 1541 р. Трансільванія стала васалом Османської імперії. Від другої половини 14 ст. Буковина перебувала у складі Молдавського князівства. Упродовж 1387-1497 рр. Молдова визнавала зверхність Поль- щі. Від 70-х років 15 ст. через татарсько-турецькі напади становище буковинських земель під владою молдовських князів почало погіршуватися. Зре- штою, Молдовське князівство 1538 р. підкорила Ту- реччина. Відтак і Буковина потрапила під владу Османської імперії та її ставлеників. МОСКОВСЬКО-ЛИТОВСЬКІ ВІЙНИ. Від 80-х років (5 ст. розпочалися війни між Московією та Литвою. Московське князівство під приводом збирання «руської спадщини» почало претендувати на укра- їнські та білоруські землі. На початку 16 ст. кілька дрібних удільних князів Сіверщини за власним ба- жанням віддалися під владу Івана ПІ (1462-1505), більшість же опинилась у складі Великого князів- ства Московського в результаті воєн. Унаслідок воєнних дій 1500-1503 рр. до держави Івана III пе- рейшли всі сіверські міста, зокрема Чернігів, Старо- дуб, Путивль, Новгород-Сіверський. Рильськ, Лю- беч та ін. У 1507 р. московський уряд розв’язав нову війну проти Великого князівства Литовського. Во- єнні дії то загострювалися, то вщухали. У 1514 р. відбулася битва під Оршею, яка закінчилася пере- могою Великого князівства Литовського. На чолі українсько-білорусько-литовського вій- ська під Оршею був князь Костянтин Іванович Острозький (бл. 1460 1530). До кінця життя він перебував на найвищих державних посадах: був гетьманом Великого князівства Литовського, ка- штеляном Віденського і Трокайського замків. Жо- ден з українських князів не досягав у Великому князівстві Литовському такого становища. За під- рахунками дослідників, князь був четвертою за за- можністю людиною в державі й мав близько 60 тис. підданих. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ. Упродовж дру- гої половини 15-16 ст. відбувалося поступове збли- ження князівської верстви з представниками інших привілейованих прошарків і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. • Шляхтич - представник привілейованого стану суспільства у Польщі, Великому князівстві Литов- ському, а також на українських і білоруських зем- лях, що входили до їх складу (14-18 ст.) Представ- ники шляхти були звільнені майже від усіх повин- ностей, брали участь в управлінні державними справами. Головним обов'язком була військова служба. Основою панівного становища шляхти в суспільстві були спадкове володіння землею, стано- ві права та привілеї, юрисдикція над підданими, особиста недоторканність, звільнення від сплати податків і мит. Склалася така структура панівного стану: князі - пани - зем’яни (власники великих і середніх маєт- ків). Як і раніше, особливе місце в українському суспільстві належало духівництву, яке становило окрему суспільну верству. Окремішність духівни- цтва виявлялася в тому, що воно не підлягало світ- ському суду. У соціальній піраміді тодішнього сус- пільства найнижче місце посідали селяни, які були найчисленнішою верствою. Як і раніше, селяни жили общинами. Члени сільської общини спільно корис- тувалися пасовиськами, лісами, озерами, ріками. Орні землі розподілили між частинами общин - дворищами, які об’єднували по кілька «димів» 5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 53
(дворів), тобто господарств окремих сімей. Община обирала власний суд. Його називали копним (від «копа» - зібрання громади). Поступово копний суд було замінено на суд самих феодалів (вотчинний), а землі громад перейшли у власність феодалів. Пер- шим відомим документом, який започаткував закрі- пачення селян, уважають рішення шляхетського сейму Галицької землі 1435 р. За ним селянин мав право піти від землевласника лише на Різдво, спла- тивши йому великий викуп. На українських землях у Великому князівстві Литовському почали закрі- пачувати селян з 1447 р. згідно з привілеєм Кази- мираIV. , • Кріпацтво - система правових норм феодальної держави, що встановлювала залежність селянина від феодала і водночас власність (неповну) остан- нього на селянина-кріпака. Кріпацтво передбачало прикріплення селян до землі, право феодала на працю і майно селянина, на відчужування його як із землею, так і без неї, позбавлення селянина права розпоряджатися нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді тощо. МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО. Від середини 14 ст. в укра- їнських містах поширилося магдебурзьке право - міське право, що виникло в 13 ст. у Німеччині (м. Магдебург). За цим правом міста звільнялися від управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів (власників міст). Тож магде- бурзьке право передбачало створення міського са- моврядування. Воно надавало також різноманітні господарські привілеї. За магдебурзьким правом містом керував магістрат - орган, що об’єднував раду та лаву. На чолі лави був війт. Раду очолював бурмістр. До магістрату обирали найавторитетні- ших міщан. Магдебурзьке право встановлювало по- рядок організації ремісничих об’єднань — цехів, ре- гулювало питання торгівлі, визначало міри покарання за різні злочини тощо. Надавати місту магдебурзьке право було приві- леєм великого князя литовського або польського короля. З часом такий привілей отримали щодо сво- їх міст і магнати. Перші згадки про поширення маг- дебурзького права сягають часів Галицько-Волин- ського князівства: серед перших його здобув Сянок (1339). У 1356 р. магдебурзького права домігся Львів, 1374 р. - Кам’янець. У 15-16 ст. воно поши- рилося в містах Правобережної України; Київ отри- мав магдебурзьке право в 90-х роках 15 ст. ОСВІТА. За традицією освіту здобували при церквах і монастирях. Спеціально підготовлені дяки, яких називали граматиками, або книжниками, навчали дітей письма церковнослов’янською мовою, почат- ків арифметики, молитов, співу. Практика навчання студентів-українців (руси- нів) у західноєвропейських університетах набуває поширення від 14 ст. Зокрема, у списках найдавні- шого в Європі Болонського університету (Італія) імена студентів українського («рутенського») похо- дження трапляються від другої половини 14 ст. У той самий час студенти-українці з’являються й у другому за давністю університеті Європи - Паризь- кому (Сорбонні). Проте найбільше українців було в слов’янських університетах - Празькому й Краків- ському. Наприклад, у Краківському університеті впродовж 15 - першої половини 16 ст. навчалися майже 1200 вихідців з України. На чужині здобув освіту і Юрій Дрогобич. Наро- дився Юрій у Дрогобичі близько 1450 р. Прізвище його було Котермак, одначе, дотримуючись тодіш- нього звичаю, іменував себе за назвою рідного міста. Після завершення навчання у Краківському універ- ситеті молодий дрогобичанин продовжив освіту в Болонському університеті. Там Юрій став доктором філософії та медицини. У 1481—1482 рр. студенти обрали його на посаду ректора. Юрій Дрогобич уславився як перший з українців, хто опублікував свою працю в Європі за часів, коли друкарство тіль- ки зароджувалося. Його книжка «Прогностична оцінка поточного 1483 року», що вийшла друком у Римі, крім астрологічних прогнозів, містила відо- мості з географії, астрономії, метеорології. 7 І • Магдебурзьке право - найпо- ширеніша у містах Центрально-Схід- ної Європи система міського само- врядування, що передбачала місь- ку автономію для нових поселенців (колоністів), міське самоврядування з власним судочинством, що здій- снювалося через виборні органи. • Магістрат-загальна назва місь- кого уряду в містах, де функціону- вало міське самоврядування. • Цех - самоврядна громада віль- них ремісників одного або кількох фахів, очолювана виборним стар- шиною- цехмістром, найавторитет- нішою особою серед майстрів, що становили цехове братство. Окрім майстрів, до цеху входили їхні по- мічники - підмайстри (товариші), а також учні (виростки, хлоп'ята). Кожен цех мав свій письмовий ста- тут, затверджений королем або власником приватного міста. 54 •
Наприкінці 15 ст. у Кракові з’явилася українська друкарня, заснував її Швайпольт Фіоль. У 1491 р. він надрукував кириличним шрифтом чотири бого- службові книги церковнослов’янською мовою. МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХІТЕКТУРА. У другій поло- вині 14 ст. з поширенням в Україні (насамперед на західних землях) магдебурзького права в міській за- будові почали з’являтися ознаки регулярного пла- нування. На основі чіткої геометричної сітки роз- ташовували основні елементи нових укріплених центрів поселень - ринкової площі, кварталів, ву- лиць. Упродовж 14 - першої половини 16 ст. не втрача- ло значення будівництво оборонних споруд. Най- більше мурованих замків було на Поділлі та Волині. Першою й водночас найпотужнішою мурованою фортецею на Волині був Верхній замок у Луцьку. Будівництво мурованого Верхнього замку розпоча- лося в 14 ст. за князювання на Волині Любарта Гедиміновича (1340-1383) на місці старого дерев’я- ного. Серед оборонних споруд Поділля слави не- приступної зажила Кам’янець-Подільська форте- ця. Комплекс її споруд на високому скелястому березі річки Смотрич формувався протягом століть. Перші укріплення споруджено тут ще в 11 ст. Від кінця 15 ст. до середини 16 ст. тривала модернізація укріплень із повного заміною дерев’яних на кам’яні. У другій половині 15 ст. істотної перебудови зазна- ла Хотинська фортеця - твердиня у середній течії правого берега Дністра (Чернівецька область). Фортеця мала потужні мури товщиною в деяких місцях до 5 м і п’ять веж. Висота мурів сягала 40 м. Найдавніша мурована частина Хотинської фортеці збудована в 13 ст. Молдовський господар Штефан III Великий (1457-1504) збільшив площу фортеці, прибудував нові ділянки мурів тощо. Стіни фортеці стали товстішими, а башти - вищими. Із кінця 14 ст. (від часів князювання на Закарпат- ті Федора Коріятовича) веде свою історію найкра- ще збережений у краї Мукачівський замок. Форте- цю, вписану в природний рельєф, із чотирнадцятьма бойовими баштами та мурами збудували в Судаку (Солдайя) італійці з міста Генуї, які володіли міс- том у 14-15 ст. Саме тому цю споруду й досі нази- вають «генуезькою». Потреби оборони враховували також під час бу- дівництва культових споруд. Найвідоміший обо- ронний храм України, найдосконаліший приклад укріпленого храму - Покровська церква с. Сут- ківці на Поділлі (село Хмельницького району Хмельницької області). Єдиним зразком кримсько- татарської палацової архітектури є Ханський палац у Бахчисараї. Бахчисарайський палац складається з комплексу корпусів, павільйонів і двориків, що структурою нагадує султанський палац у Стамбулі. Окрасою Львова є Вірменський собор Успіння Бо- городиці, збудований 1363 р. коштом заможних вір- менських купців. Храм - перша львівська споруда, початковий вигляд якої, попри пізніші добудови, досить добре зберігся. У церковному будівництві доби відчутне посла- блення зв’язків із візантійською архітектурою, нато- мість посилився вплив європейського будівництва. На західноукраїнських землях, які ввійшли до скла- ду католицьких Польщі та Угорщини, помітний вплив готичної церковної архітектури західноєвро- пейського зразка. Однак готика не набула поши- рення в українській архітектурі, вона виявлялася здебільшого в архітектурних деталях. Водночас не втрачалася культура традиційного дерев’яного бу- дівництва. До нашого часу збереглася найдавніша пам’ятка народної архітектури та монументального мистецтва галицької школи церква Зішестя Святого Духа в с. Потелич (Львівського району Львівської області). Це дерев’яний двоверхий храм, найстаріший зі збережених в Україні: його збудова- но в 16 ст. (називають дату 1502 р.) коштом гонча- рів Потелича на місці попереднього храму. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Упродовж 15 по- чатку 16 ст. активно розвивався провідний жанр тогочасного малярства - іконопис. Велику попу- лярність мав образ Богородиці. Найкращим його зразком серед збережених є ікона Богородиці з Дмитрівської церкви с. Підгородці (Львівська об- ласть), створена в другій половині 15 ст. Вона є зразком перемишльської школи українського маляр- ства. Це найдавніша українська ікона Богородиці з пророками. Поширеними були ікони, де в образах святих утілено воїнів-героїв (наприклад, ікона Юрія Змієборця із с. Станиля поблизу м. Дрого- бич (кінець 14 ст.) або реальні типи сучасників - се- лян, міщан, шляхтичів (ікона «Страшний суд»). По- тужним осередком українського релігійного малярства до середини 16 ст. був Перемишль. Біль- шість українських ікон 16 ст. належить до спадщи- ни малярів саме цього міста. Працював там і автор перших в історії українського мистецтва ікон з ав- торським підписом - Успіння Богородиці та Бого- родиця Одигітрія з пророками (1547) із церкви архангела Михаїла в с. Смільник - Олексій Горош- ковий. 5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 55
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ 1. Верхній замок у м. Луцьк. Друга половина 14-15 ст. 2. Кам'янець-Подільська фортеця. 14-16 ст. 3. Хотинська фортеця. 13-16 ст. 4. Костел святого Варфоломія у м. Дрогобич 1392 р. - 15 ст. 5. Замок Паланок (Мукачівський замок). 14-17 ст. 6. Генуезька фортеця в м. Судак. 1371-1469 рр. > 7. Покровська церква-фортеця в с. Сутківці. 1476 р. 8. Вірменський собор у м. Львів. 1363 р. 9. Ханський палац у м. Бахчисарай. 1532-1764 рр. 10. Ікона святого Юрія Змієборця із с. Станиля поблизу м. Дрогобич 11. Ікона Богородиці з пророками з церкви у с. Підгородці 12. Церква Зішестя Святого Духа в с. Потелич. 1502 р. 13. Ікона «Успіння Богородиці» авторства Олексія Горошкови ’ ча. 1547 р. 56 •
5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство 57
У 15 ст. почав формуватися український багато- ярусний іконостас, що став неодмінним компонен- том храму. Вершиною книжкової мініатюри 14- 15 ст. є Київський Псалтир, що його переписав у Києві з константинопольського рукопису 11 ст. на замовлення єпископа Михаїла дяк Спиридоній 1397 р. Ця велика рукописна книга має 229 перга- ментних аркушів. Оздоблено її майже 300 мініатю- рами, розміщеними на берегах. Тренувальний тест до теми 5 Завдання 1-33 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний ва- ріант відповіді. 1. Який рік пропущено у твердженні? Монета, карбована Хаджи-Гереєм у_______ , з його ім'ям та тамгою (гербом), свідчить про рік заснування Кримського ханства. А 1441 р. Б 1478 р. В 1489 р. Г 1502 р. 2. Коли відбулися події, про які йдеться в джерелі? «...З поданого до нас прохання короля Казимира III ми недавно довідались, що, коли схизматицький народ русинів за допомогою отрути вбив Болеслава, князя Русі і двоюрідного родича згаданого короля, тоді король, вражений цим злочином і прагнучи помститися за крив- ду християнської віри, напав своїм військом на Руську землю, щоб завоювати цей народ, який і йому самому завдав багато шкоди». А 1325 р. Б 1340 р. В 1387 р. Г 1410 р. 3. Укажіть цифри, якими позначено воєводства Польсь- кого Королівства на українських землях наприкінці 15 ст. А Б В г А 1,2,5 В 4,5,6 Б 2, 3, 6 Г 1, 4, 5 А Б В Г 4. Яка з українських земель першою опинилася під вла- дою литовських князів династії Гедиміновичів? А Галичина Б Волинь В Київщина Г Переяславщина 5. Назву якого історико-географічного регіону пропуще- но у фрагменті джерела? «Княжата Коріатовичі, прийшовши в ________ землю, увійшовши в приязнь з отаманами, почали___землю від татар боронити і баскакам данину перестали дава- ти... Вирубавши ліс, вимурували город Кам'янець. І так усі городи помурували і всю землю__засіли». А Волинську Б Подільську В Закарпатську Г Галицьку А Б В Г 6. У якому рядку перелічено українські землі, що пере- бували у складі Великого князівства Литовського у середині 16 ст.? А Волинь, Галичина, Східне Поділля, Чер- нігово-Сіверщина Б Київщина з Переяславщиною, Волинь, Східне Поділля В Західне Поділля, Галичина, Київщина з Переяславщиною Г Чернігово-Сіверщина, Східне Поділля, Галичина, Київ- щина 7. До складу яких держав належали землі Північної Бу- ковини та Закарпаття наприкінці 14 ст.? А Молдавського князівства та Угорського королівства Б Великого князівства Литовського та Угорського королівства В Молдавського князівства та Польського Королівства Г Польського королівства та Великого князівства Литов- ського 8. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті дже- рела? «Ольгерд.. пішов у похід в Дикі Поля проти та- тар. З ним вирушили також чотири його племінники, сини новогрудського князя Коріата, княжичі: Олександр, Костянтин, Юрій та Федір. І коли вони, минувши Канів і Черкаси, дійшли до урочища Сині Води, то побачили в полі велику татарську орду з трьома царками на чолі, поділену на три загони... Татари не змогли довго витримати лобового натиску литви й почали відступати та втікати у розлогі степи. На побоїщі залишилися вбиті три їхні царки...» (Із Хроніки Мацея Стрийковського) А 1340 р. Б 1362 р. В 1385 р. ґ 1410 р. 9. Який удільний князь, демонструючи свою економічну могутність та прагнення позбутися залежності від Вільна, карбував власну монету? 58 •
А київський князь Володимир Ольгердо- вич Б волинський князь Любарт Гедимінович В волинський князь Свидригайло Ольгердович Г київський князь Олелько Володимирович 10. Доповніть твердження. Великий литовський князь Вітовт із метою посилен- ня своєї влади наприкінці 14 ст. ... А приєднав до своїх володінь більшість українських земель Б ліквідував найбільші українські удільні князівства В об'єднав Велике князівство Литовське з Польським ко- ролівством Г очолив «Велике княжіння Руське» 11. Коли відбулася подія, про яку йдеться у фрагменті джерела? «Поляки зібрали сейм.., і на тому сеймі вирішили узя- ти собі государем на королівство великого князя Ягайла за тієї умови, якби він захотів охреститися в віру хри- стиянську закону римського і на королеві їх Ядвізі одру- жуватися... І архієпископи / єпископи все і вся рада польська зустріли з процесіями великого князя Ягайла перед містом Краковом, і там його вітали, і прийняли, і проводили його з шаною, і з веселістю великим в замок, в костьол святого Станіслава. І там Ягайло, увійшовши в церкву, прийняв римську віру і хрестився, і дали йому ім'я Владислав, і потім його коронували, і королеву Ядеігу дали йому в дружини». А 1362 р. Б 1385 р. В 1392 р. Г 1410 р. А Б В Г 12. Доповніть твердження. Про князя Свидригайло Ольгердовича відомо, що він... . і с і ~і г і А очолював литовсько-руське військо під ----------час переможної битви з монголами на ———— Синіх Водах Б був визнаний польським королем Ягайлом довічним правителем Литовського князівства В зазнав поразки під Вількомиром, згодом князю- вав у Волинському удільному князівстві Г разом з Ягайлом очолював польсько-литовсько- українські війська у Грюнвальдській битві 13. Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті джерела? «. Була битва велика між Литвою та Моск- вою на річці Ведроші, де Москва побила Литву та багато панів у полон взяла... У той же рік мо- сковський цар побрав війною всю Чернігово- Сіверську землю, з головними містами: Брянськ, Стародуб, Новгород-Сівєрський, Трубчевськ, Чер- нігів, Путивль та інших 60 міст було взято...» А Б В Г А на початку 15 ст. Б у середині 15 ст. В на початку 16 ст. Г в середині 16 ст. 14. Доповніть твердження. Державно-політичний союз, відомий під назвою «Кревська унія», передбачав... А Б В Г А збереження великокнязівського столу в Литві на чолі з Вітовтом Б ліквідацію найбільших удільних князівств на теренах України В перехід у православ'я Ягайла, його родичів і всіх нехре- щених литовців Г шлюб князя Ягайла Ольгердовича з польською королів- ною Ядвігою 15. Коли відбулися події, про які йдеться в джерелі? «Василій Іванович, великий князь московський, пере- ступив хресне цілування і взяв град Смоленський. Вели- кославний король Сигізмунд свою правду держав непо- рушно і, прагнучи боронити свою отчизну, Литовську землю... пішов проти нього... О великі, удатні витязі литовські! І так свою сміливість князь (гетьман Ко- стянтин Острозький) показав як хоробрий лицар і вірний слуга свого государя з тими великоможними воїнами литовськими, що самі себе не щадили і проти великої ворожої армії стали і вдарили, і багатьох людей війська того вразили, і погубили вісімдесят тисяч, а інших живими в полон взяли». А Б В Г А перша половина 15 ст. Б друга половина 15 ст. В перша чверть 16 ст. Г друга чверть 16 ст. 16. Яке місто від 1532 р. було столицею Кримського ха- нату? А Б В Г А Солхат (Кирим) Б Мангуп В Кафа Г Бахчисарай 17. Коли правитель держави, територію якої заштрихо- вано на фрагменті карти, визнав васальну залежність від Османської імперії? А Б В Г А 1449 р. В 1492 р. Б 1478 р. Г 1502 р. 5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 59
18. Який рік та ім'я кого з князів пропущено у фрагменті з історичного джерела? «Року. Упокоївся , князь київський. Після його смерті Казимир, король польський, бажаючи припинити існування князівства Київського..., посадив воєводу з Литви Мартина Гаштовта, ляха, якого не хотіли кияни прийняти не тільки тому, що не був кня- зем, а більше тому, що він був ляхом; одначе будучи примушені, погодилися». А 1340 р, Юрій II Болеслав Б 1394 р , Володимир Ольгердович В 1470 р , Семен Олелькович Г 1452 р , Свидригайло Ольгердович А. Б В Г 19. Доповніть твердження. Про хана Хаджи-Герея відома, що він... А уклав союз із Московією проти Золотої Орди та Литви Б проголосив себе першим правителем Кримського ханства В визнав васальну залежність Кримського улусу від Османської імперії Г здійснив перший великий похід на Україну, спустоши- вши Київ 20. Які наслідки встановлення залежності Кримського ханства від Османської імперії? А Б В Г А Українські землі позбулися золотоор- динськогоярма. Б Активізувалися грабіжницькі походи ханських орд на українські землі. В Українські землі стали об'єктом територіальних зазі- хань турецького султана. Г Литовська влада змушена була створити дієву систему фортифікацій на південних кордонах. 22. Яка пам'ятка з-поміж зображених - це ікона Бого- родиці з пророками з церкви у Підгородцях? А Б В Г 23. Укажіть комбінацію цифр, якими на карті «Українські землі у складі Литви, Польщі та інших держав» позначе- но землі Галичини, Поділля та Чернігово-Сіверщини. 21. Який термін доречний у поясненнях малюнка з угорської хроніки 15 ст.? А Б В Г А Б В А Б В 1,3,6 2, 4, 6 2, 3,5 З, 5, 6 галера калга ясир яничари А Б В Г 60 •
24. Про яку пам'ятку архітектури йдеться у твердженні? Споруджена на високому скелястому березі річки Смотрич фортеця (або старий замок) належала до си- стеми укріплень міста. Старий замок був головним форпостом у цій системі. А Хотинська фортеця Б Верхній замок у Луцьку В Кам'янець-Подільська фортеця Г Мукачівський замок 25. У яких твердженнях ідеться про причини виникнен- ня українського козацтва? 1 потреба захисту українських земель від походів турець- ко-татарсько-ногайського війська 2 поширення панщини та запровадження кріпацтва А обидва варіанти правильні Б тільки 1 варіант правильний В тільки 2 варіант правильний Г обидва варіанти неправильні 26. Яка з пам'яток є твором перемишльського маляра Олексія Горошковича - автора перших в історії україн- ського мистецтва ікон із підписом? ковано 27. Що спільного мали міста Сянок, Львів, Кам'янець у 14 ст.? А Б В г А Ці міста перші в Україні, де почали буду- вали кам'яні оборонні споруди. Б Ці міста були найбільшими серед укра- їнських міст у складі Великого князівства Литовського за площею. В Ці міста були першими серед українських міст, які отри- мали магдебурзьке право. Г Ці міста були найбільшими серед українських міст у складі Польщі та Великого князівства Литовського за чисельніс- тю населення. 28. Де й коли Швайпольт Фіоль надрукував перші книж- ки кирилицею церковнослов'янською мовою? А Б В Г А Майнц, 1450 р. Б Прага, 1478 р. В Рим, 1483 р. Г Краків, 1491 р. 29. Доповніть твердження. Юрій Котермак (Дрогобич) уславився тим, що був... А першим серед українців, хто отримав вищу освіту за кордоном Б першим конструктором дерев'яного друкарського преса В першим автором серед українців, чий твір було надру- Г видавцем перших східнослов'янських книг кириличним шрифтом А Б В Г А Б В 1, 4 2, З З, 5 2, 4 ЗО. На яких фотографіях зображе- но Покровську церкву в с. Сутківці та Вірменський собор у Львові? 5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 61
31. Доповніть твердження. Про Київський Псалтир 1397 р. відомо, що книга... А перекладена з церковнослов'янської на книжну староукраїнську мову Б має сторінкові мініатюри із зображен- ням євангелістів Іоанна, Марка і Луки В призначена для особистого користування, тож має кишеньковий формат Г переписана з константинопольського рукопису 11 ст. дяком Спиридонієм А Б В Г 32. Хто був сучасником князя Федора Коріятовича? А Молдавський господар Штефан ІІІ Б «Государ і великий князь усієї Русі» мос- ковський князь Іван III В «З божої ласки князь київський» Володимир Ольгердович Г Кримський хан Менглі-Герей 33. Доповніть твердження. Про церкву Зішестя Святого Духа в Потеличі на Львівщині відомо, що вона... А Б В Г А втілює найяскравіші риси ренесансної архітектури доби Б збудована коштом Львівського Успен- ського братства та князя В.-К. Острозь- кого В спроектована архітектором-італійцем Петром Барбо- ном 1580 р. Г одна з небагатьох дерев'яних церков, що збереглася від 16 ст. до нашого часу У завданнях 34-36 до кожного з чотирьох рядків інформа- ції, позначених цифрами, виберіть один правильний ва- ріант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 34. Установіть відповідність між датами та подіями. Б спустошення Києва ордою кримського хана Менглі- Герея В перехід Кримського ханства у васальну залежність від Османської імперії Г створення Кримського ханства Д вторгнення турецьких військ до Криму. Захоплення Кафи, Судака та інших генуезьких фортець на південно- му узбережжі півострова А Б В Г Д 1 2 3 4 35. Установіть відповідність між зображеннями споруд та їхніми назвами. А Верхній замок у Луцьку Б Кам'янець-Подільська фортеця В Хотинська фортеця Г Мукачівський замок Д Білгород-Дністровська (Аккерман- ська) фортеця 36. Установіть відповідність між битвами та інформа- цією, що їх стосується. 1 битва на Синіх Водах 2 битва під Вількомиром З Грюнвальдська битва 4 битва під Оршею 62 •
А литовсько-польське військо завдало поразки лицарям Тевтонського ордену Б поділ Закарпаття між князівством Трансільванією і Свя- щенною Римською імперією В поразка князя Свидригайла та його союзників, кінець «Великого князівства Руського» Г утвердження влади литовського князя Ольгерда Геди- міновича на більшості українських земель Д поразка військ Великого князівства Московського під час чергової московсько-литовської війни У завданні 37 розташуйте події в хронологічній послі- довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на перетині відповідних рядків (цифри).і колонок (букви). 37. Установіть хронологічну послідовність подій. А Б В Г 1 2 3 4 А битва на Синіх Водах Б перша згадка про українських ко- заків у писемних джерелах В битва під Оршею Г початок князювання на Волині Лю- барта Гедиміновича У завданнях 38-41, які мають шість варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери у клітинки. 38. Які з термінів доречні в розповіді про зміни в житті міст з отриманням магдебурзького права? ___.—.—. 1 панщина І І І___І 2 магістрат З фільварок 4 лава 5 рада 6 кріпацтво 39. Доповніть твердження. Князь Костянтин Острозький уславився тим, що.. ।—।—।—і 1 захищав національно-релігійні інтереси на- I—І—і—І селення Закарпаття 2 очолював війська Великого князівства Ли- товського в битві під Оршею проти Московії З виступав проти політики Вітовта щодо ліквідації уділів 4 вів боротьбу з Сигізмундом Кейстутовичем за владу в Ве- ликому князівстві Литовському 5 витрачав кошти на будівництво та ремонт православ- них храмів 6 перебував на найвищих державних посадах у Велико- му князівстві Литовському 40. Що характерне для суспільного та культурного життя в українських землях у другій половині 14-15 ст.? —।—।—। 1 втрата авторитету православної церкви та І—І—І—' духівництва серед вірян 2 зближення князівської верстви з представ- никами інших привілейованих станових груп З збільшення кількості друкованих книжок для потреб шкіл 4 поява ознак регулярного планування в забудові міст 5 будівництво мурованих замків-резиденцій магнатів 6 поширення світського портрета в живописі 41. Що з переліченого відбулося після Кревської унй? ।—।—[—і 1 династична війна за престол Свидригайла І—І—І—। Ольгердовича та його прихильників 2 заходи Вітовта Кейстутовича з централізації держави, ліквідація удільних князівств З змагання за спадщину Романовичів між угорським і польським королями та Любартом 4 розростання Литовського князівства за правління Геди- міна 5 змагання Ольгерда з ханами Золотої Орди за контроль над Київщиною та Чернігово-Сіверщиною 6 тимчасове відновлення удільного статусу Волинського і Київського князівств 5. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині 14 - першій половині 16 ст. Кримське ханство • 63
6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 16 ст. Зміст навчального матеріалу: Люблінська унія та її вплив на українські зеМлі. Зміни в соціальній структурі українського суспільства. Виникнення Запорозької Січі. Повстання 1590-х рр. Братський рух. Утворення Української греко- католицької церкви. Культура й духовність. Дати подій: 1556-1561 рр. - створення Пересопницького Євангелія; 1556 р. - заснування князем Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої відомої Січі, 1569 р. - Люблінська унія: утворення Речі Посполитої; 1586 р. - утворення першої братської (слов'яно-греко-латинської) школи у м. Львів; 1596 р. - Берестейська церковна унія: утворення Української греко- католицької церкви (УГКЦ). Персоналі)': Василь-Костянтин Костянтинович Острозький, Дмитро Вишневецький, Криштоф Косинський, Северин Наливайко, Іван Федорович, Герасим Смотрицький, Іпатій Потій, Мелетій Смо- трицький. Поняття і терміни: воєводство, низове козацтво, реєстрове коза- цтво, городове козацтво. Запорозька Січ, старшина, кошовий ота- ман, гетьман, клейноди, Українська греко-католицька церква, братство, полемічна література. Результати навчально-пізнавальної діяльності: • встановлювати належність вказаних подій до століть, співвідношення між поді- ями та їх віддаленість від сьогодення; • визначати правильність застосування в історичному контексті вказаних понять і термінів; • розпізнавати на картосхемі територі- альні зміни, що відбулися унаслідок Лю- блінської унії, польські воєводства на укра їнських землях та їхні центри; • характеризувати соціальну структуру українського суспільства, становище різ- них верств населення українського сус- пільства 16 ст., суспільно-політичні зміни, які відбулися на українських землях уна- слідок Люблінської унії, здобутки в галузі культури; військово-політичну організацію козацтва; діяльність православних братств; становище православної церкви; діяльність та здобутки вказаних персона- лій; • визначати причини та наслідки Лю- блінської та Берестейської уній, перших козацьких повстань; • сприймати та інтерпретувати різнови- дові історичні джерела, що стосуються теми; • візуально розпізнавати та характери- зувати зазначені історично-культурні пам'ятки. ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ ТА її ВПЛИВ НА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ. Від 1569 р. на українських землях розпочи- нається доба польського володарювання: 1 липня посли польського та литовського сеймів у м. Люб- лін винесли ухвалу про унію двох держав: Великого князівства Литовського та Польського Королівства. Нову державу, Річ Посполиту, мали очолювати ви- борний король і спільний сейм (сенат і посольська ізба). Серед причин Люблінської унії називають такі: прагнення Великого князівства Литовського здобути союзника в боротьбі з Московією (Лівонська війна 1558-1583 рр. коштувала Литві чималих територій, величез- них людських жертв і загрожувала цілковитим поглиненням із боку Московії); польська шляхта споді- валася у такий спосіб розширити свої володіння, адже в самій Польщі вільних земель уже майже не було; українська, білоруська та литов- ська шляхта була зацікавлена в польській моделі державності з притаманними їй політичними пра- вами та становими привілеями для шляхти тощо. Унаслідок Люблінського унійного сейму біль- шість українських земель було об’єднано в складі Польського Королівства. У Польщі на українських землях було шість воєводств: Руське (з центром у Львові), Белзьке (Белз), Подільське (Кам’янець), Волинське (Луцьк), Брацлавське (Брацлав), Київ- ське (Київ). їх очолювали призна- чені урядом воєводи. У 1635 р. у складі Польщі буде створено ще одне українське воєводство - Чер- нігівське. Воєводства поділялися на повіти. Винятком було Руське воєводство, яке поділялося на зем- лі, а ті своєю чергою - на повіти. Скасування міждержавного кордону сприяло активізації мі- грації. На Волинь і Київщину ру- шила галицька шляхта, яку вабила 64 •
служба при княжих дворах. Простолюд переселявся на незаселені терени Брацлавщини та Київщини, що сприяло їх господарському освоєнню. Чисель- ність населення на південно-східних територіях протягом останньої чверті 16 першої половини 17 ст. зросла у 20-30 разів. На колишніх напівпо- рожніх прикордонних землях Київщини та Брац- лавщини мешкало близько мільйона людей. Водночас Люблінська унія сприяла розширенню польського землеволодіння, що супроводжувалося пришвидшенням закріпачення селян, ускладненням соціальних відносин, загостренням релігійної ситу- ації через поширення католицизму. Один із найіс- тотніших негативних наслідків - ополячення укра- їнської шляхти. • Воєводство - адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського та Поль- ського Королівства у 15-17 ст., очолювана воєво- дою. • Українська шляхта - родова українська знать, аристократія. Упродовж багатьох століть виконувала роль політичного провідника українського народу, виразника й захисника його національних інтересів. ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНІЙ СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. У соціальній піраміді тодішнього суспільства найнижче місце посідали селяни, які були найчисленнішою верствою - близько 80 % на- селення. Як і інші верстви в той час, селянство не було однорідним. Селяни поділялися на похожих (особисто вільних) і непохожих (прикріплених до свого наділу). Протягом 16 ст. в житті українських селян відбувалися істотні зміни. Зумовлені вони були загальноєвропейським розвитком - Великими географічними відкриттями, пожвавленням міжна- родної торгівлі, зростанням міст, становленням но- вих держав у Європі тощо. Внаслідок цього в Украї- ні зростала кількість господарств із застосуванням на панській землі примусової праці залежних се- лян - т. зв. фільварків. Зацікавлені у зростанні при- бутків землевласники розширювали площі філь- варкових земель, захоплюючи селянські наділи і примушуючи їх працювати на себе з власним ре- манентом, тобто впроваджували панщину, суть якої полягала у прикріпленні селян до землі, запро- вадженні обов’язкових селянських робіт на пана та остаточному обмеженні громадянських прав і свобод селян. 16 ст. для українських селян стало • Брянськ )Орел м (Г Бобруйськ Слуці ІАРШАВА Турів 1 Вороніж Мозйр ДСурськ Люблін Фильськ Путивль Степану Овруч Корець їБілгород Белз Київі * /“Мацевичі 'Солониця Галич< Кам’янець Коломия Брацлаю Умань З А [о.Хортиця ’Азоі ^Бендери Перекої О Акерман-7 "Керч* \ Кодак П [О Р о ж ж( ) Томаківська Ч [Луцьк 4 Гопда у/ Острого- к-з. Костянтинів. Тернопіль і ° < в . Хотин <5^ ^'-Чернівці йй-*—-* Новгород- с | Сіверський, | Чернігівське! /Чернігів демир /" Замост&"м і_ Річиця) ретриков < Переяслав ІТрахтемирів^ хСГовтва 'Жовнин у^Стародуб Гомель /’ Житомир, /Чудиш \ Дорогичі 74-3 ьл Білай; йіні ,7 \__ Церквах^ ж О ) X»/ \ КюрсуньЧеркасі аР / РВінпиця^*-- , \^_~2^і^0Кремеячук -ЯигЧ Район козацьких повстань 1620 - 1630-х років X Визначні битви Сучасні кордони України Ф § ’ Ужгород 2 хх •< £ ©Охтирка - <£. І Хуст '7Л 'X' Ід. '[а КНЯЗ. МОЛДАВІЯ Українські землі на початку польського володарювання. Перші козацькі повстання Польське королівство до 1569 р. Території, приєднані до Польського королівства внаслідок Люблінської унії 1569 р Державні кордони наприкінці XVI ст. Межі територій, приєднаних до Речі Посполитої в першій половині XVII ст Межі воєводств та інших володінь х Похід Северина Наливайка у вересні 1595 - травні 1596 рр. 6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. • 65
Василь-Костянтин Острозький добою зростання панщини, повинностей і податків, а отже - дедалі більшого обезземелення, поступово- го перетворення їх на безправний додаток до філь- варку, який можна було навіть дарувати або прода- вати. Упродовж 15-60-х рр. 16 ст. відбувалося посту- пове зближення князівської верстви з представни- ками інших привілейованих верств, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шлях- ти. Щоправда, особливе ставлення у суспільстві до князів залишалося. У житті тогочасної України особливе місце посідав рід Острозьких. Князь Василь-Кос- тянтин Костянтинович Острозький (1526- 1608) — один із най- впливовіших політиків того часу. Від 1559 р. був київським воєводою і володарем українсько- го прикордоння. На- прикінці 16 ст. — най- більший після короля землевласник Речі По- сполитої. Мав можли- вість у найстисліший термін виставити 15-20-тисячне військо. Після смерті польського короля Стефана Баторія (1586) В.-К. Острозького вважали одним із претендентів на престол. Окрім того, князь уславився як заснов- ник Острозької академії та ініціатор друку повної Біблії церковнослов’янською мовою. Від кінця 15 ст. починається процес зародження і становлення (яке тривало до середини 17 ст.) нової суспільної верстви/стану - козацтва. Українське козацтво формувалося з представників різних соці- альних груп. Протягом другої половини 16 - першої половини 17 ст. відігравало вирішальну роль у гос- подарському освоєнні та обороні від грабіжницьких нападів татар. ЗАПОРОЗЬКА СІЧ. Протягом 16 ст. українське коза- цтво зростало кількісно, розширювало терени свого впливу, домагалося визнання з боку польської вла- ди. Постійна загроза нападів ординців спонукала козаків до створення надійної системи укріплень. Основу її становили січі. Згодом за порогами утво- рилася одна головна Запорозька Січ - своєрідна столиця запорозьких козаків. Відомі вісім дніпров- ських січей. Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя). Її звів 1556 р. український православний князь Дмитро Вишневецький. Ця січ слугувала військо- вою базою козацтва на пониззі Дніпра. Звідси про- тягом 1556 р. було організовано численні походи запорожців у володіння кримського хана й на ту- рецькі фортеці. Однак восени 1557 р. запорозьку фортецю зруйнували орди кримського хана. Упродовж 16-18 ст. Запорозька Січ контролю- вала величезну територію степової України, мала свій уряд, військово-адміністративний устрій, влас- ний суд, самостійні дипломатичні відносини з інши- ми країнами. Територію Запорожжя називали земля- ми Війська Запорозького, або Вольностями Війська Запорозького, вона простягалася від Південного Бугу на заході до Кальміусу в Надазов’ї на сході. На півночі її межа пролягала по річках Орелі (на Ліво- бережжі) та верхів’ях Інгулу й Інгульця (на Право- бережжі). Уся повнота влади в Запорозькій Січі належала Січовій (Військовій) раді. На раду запо- рожці сходилися заздалегідь, поспішаючи до Січі з усіх козацьких земель, позаяк у столиці постійно перебувала лише невелика козацька залога. Рада ке- рувала всіма важливими справами Січі: провадила • Козацтво - соціальний стан во- яків-землеробів в Україні 16-18 ст., що виник у процесі боротьби зем- леробського і кочового населення в зоні т. зв. Великого кордону, який розділяв європейську та азійську цивілізації. • Старшина - привілейована вер- хівка українського козацтва, його військовий та адміністративно-полі- тичний керівний склад. Виникла водночас із появою козацтва й по- ходила із його заможної верхівки. • Кошовий отаман - представ- ник виборної козацької старшини, який зосереджував у своїх руках найвищу військову, адміністратив- ну і судову владу, очолював Кіш За- порозької Січі. • Гетьман - посада заснована після Люблінської унії в Речі Поспо- литій для управління регіонами. Гетьмани мали права королівських намісників і верховних воєначаль- ників. Від Б. Хмельницького - титул глави української козацької дер- жави. • Назву Запорозька Січ вживають щодо величезних територій степо- вої України, де формувався особли- вий козацький військово-адміні- стративний устрій і діяли козацькі порядки. Запорозькою Січчю до 18 ст. називали також місто-форте- цю - столицю козацької держави і саму козацьку державу. • Клейноди - символи-відзнаки українського козацтва. Серед них - корогва, бунчук, булава та печатка з гербом, а також перначі, литаври, значки, палиці тощо. ві оі сі іп сі д: ві а, п в: У п в б п л п в с г к с з з 1 7 ( 1 1 і і 1 66 •
внутрішню й зовнішню політику; укладала мир або оголошувала війну; приймала й надсилала посоль- ства; чинила суд; обирала козацьку військову стар- шину. Січова військова старшина відала всіма вій- ськовими, адміністративними, судовими та навіть духовними справами Війська Запорозького Низо- вого. Кошовому отаману належала вища військово- адміністративна та судова влада на Січі. Другою після кошового особою у владній ієрархії Січі був військовий суддя. • Низове козацтво - нереєстрове козацтво, що освоїло територію низинних берегів Дніпра нижче порогів. • Реєстрове козацтво - частина українських козаків, що їх польсько-шляхетський уряд узяв на військову службу у другій половині 16-17 ст. і записав до спеці- ального реєстру. • Городове козацтво - найчисельніша група козаків Гетьманщини з 1657 р., які проживали переважно у містах і селах. Назва виникла з метою розрізнення ко- заків-запорожців і тих, що були внесені до реєстру. УТВОРЕННЯ РЕЄСТРОВОГО КОЗАЦТВА. У 1572 р. польський король Сигізмунд II Август видав уні- версал, за яким на службу (можливо, тимчасову) було взято 300 козаків. Жодних особливих прав і привілеїв вони не мали і, власне, нічим не відрізня- лися від решти козаків. Щоправда, були переговори про надання цим козакам-найманцям «прав і воль- ностей». Але згоди тоді не досягли. За часів поль- ського короля Стефана Баторія 1578 р. 600 козаків, найнятих на службу, внесли до спеціального спис- ку - реєстру. Саме тому їх почали називати реє- стровцями. Причини, що спонукали польський уряд утворити реєстрове козацтво, такі: прагнення залучити козаків на державну службу, використову- ючи їх для захисту своїх південних кордонів; бажан- ня встановити над козаками контроль і в такий спо- сіб обмежити їхній вплив на українське суспільство та уникнути загострення відносин із Туреччиною та Кримським ханством; намагання не допустити ан- типольських повстань через наслідки молдовського походу козаків на чолі з Іваном Підковою. Надання реєстровим козакам певних прав і привілеїв означа- ло визнання польською владою українського коза- цтва як стану. У такий спосіб було узаконено ко- зацький лад, що сформувався на Запорожжі. ПОВСТАННЯ 1590-х рр. Постійні обмеження реєстру обурювали тих козаків, які опинялися поза ним. Несвоєчасне видавання платні реєстровцям і пору- шення майнових прав козаків спричинили невдово- лення реєстровців, а утиски нереєстровців - протес- ти запорожців. До загострення відносин між урядом Речі Посполитої та Запорожжям призвела ухвала польського сейму 1590 р., за якою король отримував право роздавати шляхті й магнатам «українські пустки» за Білою Церквою, зокрема й землі, якими здавна користувалися козаки. Внутрішньополітична напруженість в Україні була зумовлена й поширен- ням фільваркової системи господарювання. Узаконення 1588 р. Литовським статутом крі- посного права на території Брацлавського й Київ- ського воєводств зумовило посилення виступів се- лян і міщан, масові втечі населення на Запорожжя. Приводом до збройного виступу Криштофа Ко- синського стала його суперечка за землю з пред- ставниками родини Острозьких - Василем-Костян- тином Острозьким і його сином Янушем. На початку осені 1591 р. козаки зайняли Пиків. Незабаром вони захопили Білогородку, Чуднів, Білу Церкву, Переяслав. Територія козацької воль- ності швидко розширилася до прикордонних волинських міст - Костянтинова та Острополя. Київщина та Брацлавщина опинилися в руках повстанців. Невдовзі рух поширився на територію Волині й частково — Поділля. Вирішальною у по- встанні стала битва під П’яткою на Житомирщині 23-31 січня 1593 р. Повстанці зазнали поразки й уклали компромісну угоду, за якою повстання при- пинялося, козаки зобов’язувалися визнати владу короля, а К. Косинського зняти з гетьманства. Од- нак повстання не припинилося. У травні 1593 р. Ко- синський на чолі загону козаків спробував оволоді- ти Черкасами, але при цьому загинув. Навесні 1595 р. повстання, визначну роль у ке- рівництві якого відіграв Северин Наливайко, охо- пило Брацлавщину, а згодом і Волинь. На початку 1596 р. повстання поширилося на більшу частину України, а також на Білорусь. Наприкінці лютого 1596 р. польська армія на чолі з польним гетьманом Станіславом Жолкевським розпочала бойові опера- ції проти козаків. Загони С. Наливайка, М. Шаули, Г. Лободи об’єдналися під Білою Церквою. 23 бе- резня 1596 р. відбулася битва біля урочища Го- стрий Камінь. Переможною вона не стала для жод- ної зі сторін, бо обидві зазнали великих втрат. Вирішальна битва відбулася в травні 1596 р. в уро- чищі Солониці на берегах однойменної річки, дід Лубнами (нині Полтавської області). Облога табору повстанців тривала два тижні. Повстанці капітулю- вали 28 травня 1596 р. Хоча повстання не досягли успіху, вони стали першим широким антифеодаль- ним виступом селянсько-козацьких мас. 6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. • 67
БРАТСЬКИЙ РУХ. Братствами називають націо- нально-релігійні громадські об’єднання міщан при православних церквах. Найавторитетнішим було Львівське Успенське братство. У 1586 р. антіохій- ський патріарх Йоаким затвердив статут Львів- ського братства. Статут установлював за братством право зверхності над іншими братствами та контро- лю за духівництвом, у тому числі за єпископами. Незабаром Львівське братство домоглося ставро- пігії (автономна церковна одиниця, що підлягала юрисдикції не місцевого ієрарха, а безпосередньо патріарха). Кількість братств невпинно зростала. Попервах братства проводили доброчинну діяль- ність. Поступово вони перетворювалися на націо- нально-релігійні організації зі своїми статутами. Братства розгорнули широку культурно-освітню ді- яльність. З їхньої ініціативи створювали бібліотеки, відкривали друкарні та школи. Наприкінці 16-у першій половині 17 ст. в Украї- ні діяли близько ЗО братських шкіл, які, на відміну від початкових парафіяльних, давали середню освіту. Діячі братського руху прагнули поліпшити стано- вище церкви. Вони виступали проти матеріального збагачення церкви, зловживань вищого духівни- цтва, шукали шляхи розв’язання проблеми ставлен- ня до тих священиків, які нехтували обов’язками. Братства намагались очистити релігійне життя від пишної зовнішньої обрядовості, виступали за рішу- че впорядкування церковних справ, хотіли бачити церкву «дешевою» і загальнодоступною. СТАНОВИЩЕ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. Представни- ки вищого духівництва і шляхти та українські маг- нати дедалі більше схилялися до ідеї об’єднання з римо-католицькою церквою. Через унію з римо- католицькою церквою українці сподівалися досягти єдності свого народу. Бо тільки справжня рівність у правах католицької й православної церков у като- лицькій державі, якою була Польща, могла би по- класти край переслідуванню православних. Адже йшлося про збереження традиційного грецького обряду й мови богослужінь. Унія здатна була роз- в’язати проблему підпорядкування Української православної церкви: після її переходу під зверх- ність Папи Римського не було потреби боротися із зазіханнями Московського патріархату. Були й осо- бисті мотиви. В унії православні єпископи, та й сам митрополит Михайло Рогоза, вбачали можливість позбутися опіки братств, відлучивши їх від церков- них справ силою Папського благословення усупереч колишнім рішенням Константинополя. У Польщі щодо унії церков не було одностайності. Одні ви- ступали проти будь-якого об’єднання, інші ж (а їх була більшість на чолі з королем) не заперечували можливості унії. Проте польським можновладцям не потрібна була авторитетна українська церква, рівна у правах із польською Тому об’єднання цер- ков вони тлумачили як навернення до католицизму. ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА. Навколо ідеї об’єднання церков розгорнулася гостра й дуже цікава супереч- ка (полеміка). Представники різних поглядів ви- словлювали свої думки в літературних творах, які називають полемічними. До сьогодні збереглося близько 200 пам’яток полемічної літератури пред- ставників різних таборів — прихильників і против- ників унії. • Полемічна література - твори, у яких відобража- ється релігійна дискусія між представниками право- славної та католицької церкви. Набула поширення на теренах України у 16 ст. у зв'язку із обговоренням унії двох церков. Один із найвидатніших православних письмен- ників-полемістів, праці якого були опубліковані за життя, — Герасим Смотрицький. Ного перу нале- жать кілька блискучих полемічних трактатів, зокре- ма твір «Ключ царства небесного...», надрукова- ний 1587 р. в Острозі. Цей твір — перша друкована пам’ятка української полемічної літератури. У 1587 р. В.-К. Острозький запросив Г. Смотрицького до Острога. Він очолив культурно-освітній осередок учених, які готували до друку Острозьку Біблію. Написав віршовану передмову до неї, був її голов- ним перекладачем і редактором. Г. Смотрицький - перший ректор Острозької академії. УТВОРЕННЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ. Церков- ний собор, який мав ухвалити остаточне рішення щодо унії, було призначено на 6 жовтня 1596 р. у м. Берестя (нині Брест у Білорусі). До Берестей- ського собору готувалися не лише прихильники унії, а і її противники. Не дійшовши згоди навіть щодо спільного засідання, кожна зі сторін 8 жовтня 1596 р. розпочала свій окремий собор. Противники унії зібралися в палаці, де зупинився князь В.-К. Острозький. Вони засудили унію і владик-від- ступників. Серед православних ієрархів на підтримку унії виступав митрополит Київський і Галицький Ми- хайло Рогоза, єпископ Іпатій Потій та інші. При- хильники унії проводили собор у міській церкві Святого Миколая, затвердивши попереднє рішення 68 •
• Українська греко-католицька церква - церква, утворена на західноукраїнських і західнобілорусь- ких землях унаслідок укладання Берестейської унії 1596 р. Підпорядковується Папі Римському. Визнає всі догмати католицизму, зберігаючи православну обрядовість. Богослужіння проводять українською мовою. про утворення греко-католицької церкви. Король Сигізмунд III підтримав унію і визнав чинною ухва- лу уніатського собору. • Нова церква підпорядковувалася Папі Рим- ському. • Було визнано деякі засади католицького віро- вчення (догмати), зокрема догмат про походження Святого Духа від Отця й Сина (православні ви- знають, що Дух Святий походить лише від Отця). • Церковні обряди, свята, таїнства, особливості храмового будівництва, іконопису, церковного співу залишалися православними, а мовою бого- служінь - церковнослов’янська мова. • Греко-католицьке духовенство, як і католицьке, звільнялося від сплати податків. • Уніатська шляхта нарівні з католицькою могла претендувати на державні посади. • Греко-католицьким єпископам було обіцяно міс- це в сенаті. Що ж до Української православної церкви, то вона, попри велику кількість прихильників, опинилася поза законом. Ця подія породила велику кількість поле- мічної літератури. Значний внесок у цій царині зро- били Мелетій Смотрицький та Іван Вишенський. ОСВІТА. У 1576-1578 рр. з ініціативи князя Василя- Костянтина Острозького було створено Острозький культурно-освітній осередок. Тоді ж при ньому ви- никла школа. В Острозькій школі ґрунтовно вивча- ли мови - церковнослов’янську, грецьку й латину. Викладали «сім вільних наук». Шкільна програма, за якою навчали в Острозькій школі, передбачала початкову й середню освіту з елементами вищої. Власне тому сучасники називали Острозьку школу і колегіумом, і академією. Це була перша вища слов’яно-греко-латинська школа в Україні та на східнослов’янських землях. Її ректором став Гера- сим Смотрицький. Освітянські й виховні ідеї Острозької академії підхопили братства. Перша братська школа з’яви- лась у Львові 1586 р., а незабаром їх почали створю- вати скрізь в Україні. Братські школи, як і Острозь- ка школа, були слов’яно-греко-латинськими. Крім згаданих мов, учні опановували в них уже згадані «сім вільних наук». На середину 17 ст. у Речі Посполитій діяли 32 єзуїтські колегії - з них 13 на українських землях. У 1575 р. було відкрито єзуїтську колегію в Яросла- ві (нині - Польща), а незабаром єзуїтські колегії з’явились у Львові, Кам’янці, Луцьку, Перемишлі, Острозі. Запроваджуючи в життя потужну освітню програму, єзуїти прагнули збільшити кількість при- хильників католицизму. КНИГОВИДАННЯ. Появі книговидання в Україні сприяла діяльність Івана Федорова (Федоровича). На початку 70-х років 16 ст. він прибув до Львова. У створеній друкарні 1574 р. Іван Федоров надру- кував «Апостол». Книга вийшла накладом близько тисячі примірників, із яких збереглося 90. У Львові, у друкарні І. Федорова, 1574 р. побачив світ пер- ший український друкований підручник для нав- чання грамоти - «Буквар». І. Федоров надрукував іще один «Буквар» - 1578 р., під час перебування в Острозі, куди його запросив князь В.-К. Острозь- кий. Незабаром в Острозі він видав Новий Завіт (1580) і справжній шедевр з-поміж стародруків - Острозьку Біблію (1581). Вона була першим пов- ним друкованим виданням Біблії церковнослов’ян- ською мовою. Серед перших друкованих українських книжок були граматики - підручники для вивчення мов. Слава автора першої граматики церковнослов’ян- ської мови у східнослов’янських землях належить Лаврентію Зизанію. Свою книжку «Граматика сло- венська» він видрукував у Вільні 1596 р. Л. Зизаній був також автором «Лексиса» — першого україн- ського друкованого словника, де понад тисячу церковнослов’янських слів перекладено староукра- їнською літературною мовою. Основним підручни- ком церковнослов'янської мови стала «Граматика слов'янська» Мелетія Смотрицького, надрукована у 1619 р. ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ. Рукописні книжки створювали на наших землях упродовж багатьох століть, навіть коли поширилося книговидання. Од- нією з найвідоміших рукописних книжок є Пересо- пницьке Євангеліє. Створено воно 1556-1561 рр. Це перший переклад Святого Письма староукраїн- ською літературною мовою. Початкову частину пам’ятки написано в с. Двірець (нині Шепетівський район Хмельницької області), а завершено її в неве- личкому волинському містечку Пересопниця, яко- му книга завдячує своєю назвою. Саме на цій книзі, яка лежить під час церемонії інавгурації поряд із Конституцією, президенти присягають народові 6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. • 69
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ 1. Ансамбль площі Ринок у м. Львів: 1а-Чорна Кам'яниця (кінець 16 ст.), 16-будинок Корнякта (1580 р.) 2. Острозький замок: Кругла (Нова) вежа. Кінець 16 ст. 3. Мініатюри Пересолиицького Євангелія. 1556-1561 рр. 4. Євангеліст Лука: гравюра з львівського «Апостола». 1574 р. України. Євангеліє написано на 482 пергаментних аркушах і прикрашено численними заставками, ініціалами, кінцівками та іншими оздобленнями, виконаними різнокольоровими фарбами та золо- том. Вражає мистецька довершеність мініатюр. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. У 16 ст. бурхливо розвивалося мистецтво скульптури. Набув поши- рення і скульптурний портрет, що виконував роль надгробного пам’ятника. З другої половини 16 ст. починає розвиватися українське декоративне різь- блення для обрамлення ікон та їхніх ансамблів - іконостасів. Іконостаси, виготовлені з дерева, при- крашали різьбленими рослинними орнаментами. Протягом 16 ст. розвивався іконопис. Наприкінці 16 ст. з’являється світський портретний живопис, зразком якого є портрет польського короля Стефа- на Баторія (1576), який створив для львівської ра- туші Войцех Стефановський. Проте з оригінальних пам’яток зберігся лише портрет сяноцького каш- теляна і перемишльського старости Яна Гербурта. Появу книжкової гравюри пов’язують із діяльністю Івана Федорова. Першими гравюрами його видань були фронтиспіс із євангелістом Лукою та автор- ська друкарська марка у львівському «Апостолі». АРХІТЕКТУРА. В архітектурі України 16 ст. хоч і збе- рігалися попередні традиції будівництва, проте по- мітною була тенденція до регіонального та стилістич- ного розмаїття. Відчутним став вплив мистецького стилю ренесанс. Особливо яскраво ренесансні риси втілено в західноукраїнських містах. Та це й не див- но, адже проекти забудови міст нерідко замовляли архітекторам-європейцям. Унікальною пам’яткою ренесансної світської архітектури є ансамбль спо- руд центру Львова - площа Ринок. Чи не найдо- сконалішим зразком цього архітектурного напряму є Чорна кам’яниця. Таку назву пам’ятка отримала в середині 19 ст., коли її фасад пофарбували в чорний колір. Будинок споруджено в 1588-1589 рр. 70 •
Будинок на площі Ринок, який має ім’я Корняк- та, - найошатніша житлова будівля в місті за тих часів, а також найвидатніша пам’ятка світського ре- несансного будівництва у Львові. Цей будинок єдина тогочасна споруда в житловій забудові міста, зведена на двох будівельних ділянках, що дало змо- гу розпланувати внутрішній двір із відкритими ар- кадами-лоджіями, які оточують подвір’я із трьох сторін. Тому пам’ятку ще називають палацом Кор- някта. Будинок створив у 1580 р. архітектор Петро Барбон за участю Павла Римлянина. З-поміж пам’яток тогочасного ренесансно- го церковного будівництва Львова найвідомі- шими є ансамбль Успенського братства, який складається з Успенської церкви, ка- плиці Трьох Святителів і дзвіниці (вежі Кор- някта). У церковному будівництві, як і раніше, ви- користовували камінь і дерево. І хоча дере- в’яне будівництво істотно переважало, проте споруд із дерева вціліло небагато. Усталену в попередню епоху баштову сис- тему укріплень, коли основу фортифікації становили високі й товсті мури, на яких спо- руджували вежі, українські архітектори за- стосовували до кінця 17 ст. Одним із найне- приступніших приватних замків Волині був Острозький замок, розбудова якого припа- дає на кінець 14 16 ст. До кінця 16 ст. комплекс споруд Острозького замку було об’єднано в єдину фортифікаційну систему. Цей ансамбль складався з «Вежі Мурованої» - найстарішої частини замку, північної стіни Богоявленської церкви, а також спо- рудженої наприкінці 16 ст. Круглої, або Нової, вежі. Тренувальний тест до теми 6 2. У якому рядку цифри відповідають назвам заштрихо- ваних польських воєводств на українських землях після Люблінської унії? А 1) Белзьке, 2) Брацлавське, 3) Київське, 4) Волинське, 5) Подільське, 6) Руське Б 1) Руське, 2) Волинське, 3) Київське, 4) Белзьке, 5) Подільське, 6) Брацлав- ське В 1) Белзьке, 2) Подільське, 3) Київське, 4) Волинське, 5) Брацлавське, 6) Руське Г 1) Белзьке, 2) Волинське, 3) Київське, 4) Руське, 5) Брац- лавське, 6) Подільське 3. Коли з'явилася «Постанова щодо низовців», у якій за- значено: «...Перед тим же паном старостою мають скласти присягу на вірність і йому бути послушними... тобто не мають воювати землі Волоської. Так само мають три- матися щодо Білгорода, Очакова, Тягині, сіл і степів їхніх, аби там шкод жодних не чинили, ані не позволяли чинити; цареві кримському, його землям, людям, улусам, степам; взагалі будуть поступати відповідно до наших наказів». Завдання 1-26 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний варі- ант відповіді. 1. Укажіть правильне твердження. А Найвища влада в козацькій державі - Запорозькій Січі - належала кошовому отаманові. Б До складу козацької січової старшини належали корон- ний гетьман, кошовий отаман, суддя та писар. В Постійно в Січі фортеці перебували 20-30 тис. вояків, які готові були за першим сигналом вирушити у воєн- ний похід. Г Наслідком господарської діяльності запорозьких коза- ків було заселення та освоєння Дикого поля, а отже - розширення життєвого простору українців мирним спо- собом. А Б В Г А 1556 р. Б 1569 р. В 1578 р. Г 1591 р. 4. Якого козацького клейнода бракує на ілюстрації? А пірнача Б литаври В корогви Г булави А Б В Г 6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. • 71
А Б В Г 5. Яку пам'ятку зображено? А Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр. Б Буквар 1574 р. В «Апостол» 1574 р. Г Острозька Біблія 1581 р 6. У чому виявлявся реформаційний рух на українських землях у другій половині 16 ст.? 1 масовому переході шляхти, козаків, міщан, селян до протестантизму 2 діяльності православних братств З піднесенні авторитету православного духівництва 4 перекладі Святого Письма літературною староукраїн- ською мовою 5 створенні мережі єзуїтських колегіумів А 1, З Б 2, 4 В 2, 5 Г 3, 4 А Б В Г 7. Якими були причини укладення Люблінської унії? 1 національно-релігійні та економічні утиски українців у складі Великого князівства Литовського 2 прагнення русько-литовських магнатів розширити зе- мельні володіння за рахунок польських земель З загроза цілковитого захоплення Литви Московією вна- слідок Лівонської війни 4 прагнення русько-литовської дрібної та середньої шляхти зрівнятися у правах із польською 5 бажання руських князів обіймати посади воєвод і каштелянів, брати участь у роботі сейму А 1,3 В 2, 4 Б 1,5 Г 3,4 А Б В Г 8. Доповніть твердження. Актом сеймової ухвали в Любліні проголошено об'єд- нання Корони Польської та Великого князівства Литов- ського в одну державу - Річ Посполиту, у якій... 1 мали бути два монархи - польський король та великий князь литовський 2 вищим законодавчим органом держави мав бути спільний сейм З спільними мали бути виконавча влада, збройні сили, фінансова система, державна скарбниця 4 шляхта, як польська, так і литовсько-руська, отримува- ла однакові права на всій території держави А 1,2 В 2, 4 Б 2, З Г 3,4 А Б В Г 9. Про кого розповідали в 1590 р. прибічники львів- ського єпископа Гедеона Балабана? «Так само починають, як Мартин Лютер, який та- кож почав із свяченої води, а потім виросли великі єресі. Бо і вони уже почали замахи на інші наші таїнства, твердячи, що сповіді та причастя не потрібні, хіба що у важкій хворобі при смерті... Виступили й проти хрещен- ня, кажучи, що слід хрестити не в дитячому, а в три- дцятирічному віці». А запорозьких козаків Б діячів церковних братств В представників ордену єзуїтів Г ченців-василіан 10. Автором якого з указаних нижче полемічних творів був Герасим Смотрицький? А Б В Г А «Послання до єпископів» Б «Тренос, тобто Плач..» В «Ключ царства небесного...» Г «Про єдність Божої Церкви...» 11. Про яких двох історичних діячів ідеться в уривку з історичного джерела? «Згадані два єпископи прийшли в грецькому одягові, що його носять у їхніх країнах, уклякнувши в просторі поміж лавами, вони за їхнім звичаєм поцілували землю, а згодом те саме зробили посередині цього вільного про- стору, а третій раз перед стопами папи і їх, наприкінці, з пошаною поцілували; а перший з них... дав папі листи... Тоді... вчинили ісповідь віри, і то перший, який знав ла- тинську мову, відчитав її латиною, а другий.., що не знав латинської мови, вчинив її по-грецьки чи руськи, а згодом прочитав її й по-латинськи». 1 Гедеон Балабан 2 Іпатій Потій З Михайло Рогоза 4 Кирило Терлецький 5 Йов Борецький А 1,3 Б 2,3 В 2,4 Г 4, 5 12. У якому з тверджень схарактеризовано засади, на яких виникла греко-католицька церква? А підпорядковувалася константинополь- ському патріархові; залишала мовою бо- гослужінь церковнослов'янську Б цілком залишалася на засадах православного віровчен- ня, проте для богослужінь користувалася латиною В зберігала православний обряд, визнавала деякі важли- ві догмати католицького віровчення Г цілком залишалася на засадах православного віровчен- ня, проте підпорядковувалася Папі Римському А Б В г А Б В Г 13. Якими були наслідки Берестейської церковної унії? 1 погіршення становища православної церкви через її упослідження владою 2 згуртування українського суспільства навколо греко- католицької церкви З втрата православною церквою підтримки більшості українців 72 •
4 згортання діяльності православних братств на україн- ських землях 5 перехід в унію більшості православних єпископів, фак- тична втрата вищої ієрархії А 1, З Б 1, 5 В 2, 4 Г 3, 4 14. У яких твердженнях ідеться про князя Дмитра Виш- невецького? 1 був делегатом Люблінського сейму, де виступав із про- мовою на захист прав українців 2 очолив перше козацьке повстання проти Речі Поспо- литої З під час походу до Молдавії з загонами козаків потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам і страчений у Стамбулі 4 ініціатор спорудження на о. Мала Хортиця замку- фортеці; яка стала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра 5 у численних легендах, переказах, піснях діє під іменем Байди 6 провідник козацького повстання, на р. Солониця по- близу Лубен потрапив у полон та був страчений у Варшаві А 1,3,6 Б 2, 4, 5 В 3,4,5 Г 3, 5, 6 15. Доповніть твердження. Про повстання Криштофа Косинського відомо, що... А воно поширилося на більшу частину України, а також на Білорусь Б першим містом, що його захопили коза- ки, були Черкаси В воно тривало 1595-1596 рр. Г вирішальною стала битва під П'яткою на Житомирщині 16. Коли відбулася подія, про яку йдеться у фрагменті джерела? «...Козаки швидко, щоб встигнути до приходу основ- них польських сил, спорудили міцний табір на урочищі Солониця. Його оточили возами в сім-дев'ять рядів, окопали ровом і шанцями. На укріплення і вози постави- ли біля двох десятків гармат. У таборі перебували від восьми до дванадцяти тисяч осіб, але "до бою годних" — лише кілька тисяч. Більшість же - поранені, жінки і діти... Облога табору повстанців тривала два тижні й закінчилася кривавою розправою над повстанцями». А 1556 р. Б 1569 р. В 1578 р. Г 1596 р. 17. Що характерне для суспільного життя в українських землях у другій половині 16 ст.? 1 уповільнення розвитку культури та освіти, спричинене наступом польської влади А Б В Г А Б В Г 2 згуртування українського суспільства навколо греко- католицької церкви З збільшення кількості фільваркових господарств, що су- проводжувалося закріпаченням селян 4 відсутність в українських містах магдебурзького права, уповільнення процесу розвитку міст 5 становлення козацької верстви, її боротьба за станові права та визнання владою А 1,4 Б 2, З В 2,4 Г 3,5 18. Центр якого воєводства від 1580 р. прикрашав зображений А Б В Г будинок-палац? А Б В Подільського Руського Волинського Белзького 19. Доповніть твердження. До повноважень січової вій- ськової старшини належало... А розпорядження грошовими коштами Б укладання миру В призначення гетьмана Г відання усіма військовими, адміністративними та судо- вими справами 20. На якій із фотографій зображено вежу Острозького замку? 6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. • 73
22. Яка з ілюстрацій є портретом польського короля Сте- фана Баторія - першою пам’яткою світського портрета? 23. Про яку споруду йдеться? 2 До кінця 16 ст. комплекс споруд замку об'єднали в єдину фортифікаційну систему, що складалася з квад- с ратної Вежі Мурованої з глухими стінами - найста- 71 рішої частини замку, Луцької й Татарської брам міської 7 оборонної системи, а також спорудженої наприкінці і 16 ст. Круглої (Нової) вежі. ‘ А Острозький замок Б Хотинський замок В Луцький замок Г Кам'янець-Подільська фортеця А Б В Г А Б В Г 24. Доповніть твердження. Про Пересопницьке Євангеліє відомо, що ця книга А є перекладом літературною старо- українською мовою Б переписана в Києві з константинополь- ського рукопису 11 ст. В надрукована в друкарні Василя-Костянтина Острозького Г започаткувала нове мистецьке явище - книжкову гра- вюру 25. Яка з пам'яток започаткувала книжкову гравюру? А Б В Г 74 •
26. Кому належить висловлювання? «...Ось розповідь про те, звідки почалася і як було створено цю друкарню. Коли я оселився в славетнім місті Львові, обходив я багато разів багатих і благород- них у світі, прохаючи від них допомоги... І це не раз, не двічі, о багато разів я робив... Знайшлися деякі невисоко- го священицького чину, а також незнатні з мирян, що подали допомогу. Не думаю, що робили це з достатку». А Б В Г А Герасиму Смотрицькому Б Мелетію Смотрицькому В ЛаврентіюЗизанію Г Іванові Федоровичу У завданнях 27-28 до кожного з чотирьох рядків інфор- мації, позначених цифрами, виберіть- один правильний варіант, позначений буквою. Поставте позначки в таб- лиці на Перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 27. Установіть відповідність між іменами історичних діячів і стислими характеристиками. А Б В Г Д 1 2 3 4 Герасим Смотрицький Лаврентій Зизаній Іван Вишенський Іпатій Потій А Автор першої граматики церковнослов'янської мови на східнослов'янських землях та першого українського друкованого словника. Б Московський першодрукар, засновник постійного дру- карства на українських землях. В Церковний діяч, якого називали «батьком унії»; після смерті митрополита М. Рогози став греко-католицьким митрополитом. Г Письменник-полеміст, який протягом 40 років жив у монастирях Афона (Греція). До нас дійшло 16 його тво- рів у різних рукописних списках. Д Перший ректор Острозької академії, очолив гурток уче- них, які готували до друку Острозьку Біблію, був голов- ним перекладачем і редактором цього видання. 28. Установіть відповідність між державами та україн- ськими землями, які перебували у складі цих держав наприкінці 16 ст. Річ Посполита Московське царство Молдавське князівство Королівство Угорщина А Закарпаття Б Буковина В Галичина, Волинь, Поділля, Київщина Г Східне Поділля, Галичина, Волинь, Чернігово-Сіверщина Д Чернігово-Сіверщина У завданні 29 розташуйте події у хронологічній послі- довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 29. Установіть хронологічну послідовність подій. А Б В Г і 2 3 4 Утворення греко-католицької церкви Створення Пересопницького Євангелія Повстання Криштофа Косинського Утворення Речі Посполитої У завданнях 30-32, які мають шість варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери у клітинки. ЗО. У яких твердженнях ідеться про князя Василя-Ко- стянтина Острозького? ।—,—।—। 1 Український князь, «некоронований король І__І__І__І Русі», як тоді казали. 2 Очолював війська Великого князівства Ли- товського в битві під Оршею 1514 р. проти Московії. З Від 1559 р. був київським воєводою, наприкінці 16 ст. - найбільший після короля землевласник Речі Посполитої. 4 Виступав проти умов Кревської унії, був визнаний поль- ським королем Ягайлом довічним правителем Литов- ського князівства. 5 Засновник Острозької академії, ініціатор друку першого повного видання Біблії церковнослов'янською мовою. 6 Вів таємні переговори з польським королем про унію церков, разом зі своїми послідовниками скликав цер- ковний собор у Бересті, що проголосив унію. 31. Доповніть твердження. Польський уряд залучив козаків на державну службу, створивши реєстрове козацтво, з метою... .—.—.—. 1 захисту східних та південно-східних рубежів І І І____І держави 2 розв'язання проблеми малочисельності кінноти в польському війську З визнання військово-політичної організації, яка склалася на Запорожжі 4 перешкоджання військовому союзу козацької республі- ки й Кримського ханства 5 контролю походів запорозьких козаків на татарсько-ту- рецькі терени 6 приборкання «козацької сваволі» на волості через роз- кол козацтва 32. Що характерне для української культури другої поло- вини 16 ст.? 1 створення літературних творів живою роз- і І „І і мовною українською мовою 2 пожвавленню літературного процесу спри- яла полеміка навколо ідеї унії церков З поява світського портретного живопису 4 не було єзуїтських та протестантських навчальних за- кладів 5 відмова від модернізації старих і будівництва нових оборонних споруд 6 початок постійного книговидання й поява книжкової гравюри 6. Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині 16 ст. •
Результати навчально-пізнавальної діяльності: 7. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 17 ст. Зміст навчального матеріалу: Зміни в соціально-економічному житті. Морські походи козаків. Участь українського козацтва у війнах Речі Посполитої проти Московського царства та Османської імперії. Козацькі повстання 1620-1630-х рр. «Ординація Війська Запорозького...». Культура. Відновлення право- славної церковної ієрархії 1620 р. Духовність. Дати подій: 1618 р. - похід козаків під проводом гетьмана Петра Конашевича- рагайдачного на м. Москва; 1621 р. - Хотинська битва; 1625 р. - Куруківська угода; 1632 р. - «Пункти для заспокоєння руського народу», утворення Київ- ської колегії; 1637-1638 рр. - повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Остря- нина, Дмитра Гуні. Персонали: Петро Конашевич-Сагайдачний, Тарас Федорович, Іван Сулима, Йов Борецький, Петро Могила. Поняття і терміни: фільварок, кріпак, панщина, період «золотого спо- кою». • встановлювати належність вказа- них подій до століть, співвідношення між подіями та їх віддаленість від сьо- годення; • визначати правильність застосу- вання в історичному контексті зазна- чених понять і термінів; • розпізнавати на картосхемі укра- їнські землі у складі різних держав; воєводства Речі Посполитої на україн- ських землях; • характеризувати політичне та со- ціально-економічне становище в укра- їнських землях, становище право- славної та греко-католицької церков; діяльність і здобутки вказаних персо- налій; • визначати наслідки «доби героїч- них походів козацтва» перших десяти- літь 17 ст., козацьких повстань 1620- 1630-х рр.; • сприймати та інтерпретувати різ- новидові історичні джерела, що сто- суються теми; • візуально розпізнавати та харак- теризувати вказані історично-культур- ні пам'ятки. ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ. За обмеженої королівської влади цілковитими госпо- дарями країни були великі землевласники - магна- ти. Маючи привілейоване становище, вони захо- плювали не лише земельні угіддя, а й міста та містечка дрібної шляхти. У першій половині 17 ст. магнатські володіння зростали надзвичайно швид- ко. Приміром, у другій чверті 17 ст. лише Яремі Ви- шневецькому належало 40 тис. селянських дворів, міста Лубни, Пирятин, Хорол, Полтава, Золотоно- ша, Лохвиця тощо. Величезні магнатські латифундії ґрунтувалися на фільварково-панщинній системі господарювання. Із поширенням фільварків зем- левласники були зацікавлені у праці селян у пан- ському маєтку з «тяглом» та обмеженні їхнього пра- ва переходити до іншого землевласника. Кількість непохожих селян із року в рік збільшувалася, тому на середину 17 ст. вільних селян стало набагато менше. У другій чверті 17 ст. панщина нерідко пере- вищувала встановлені законом норми, її визначали особисто магнати. У Руському, Белзькому, Волин- ському воєводствах, північних і західних районах Подільського воєводства примусова робота на зем- левласника становила 3-6 днів на тиждень. РОЗВИТОК МІСТ. Кількість міст невпинно зростала, і в середині 17 ст. існувало приблизно 1100 міст і містечок. Активність українських князів і панів, які закладали нові поселення та розбудовували їх, сприяла появі протягом останньої чверті 16 — пер- шої половини 17 ст. у Київському воєводстві близь- ко 200 міст і містечок, у Брацлавському - близько 100. Ця будівнича діяльність має економічне пояс- нення, адже містечко приносило власникам у 5-10 разів більший прибуток, ніж село, на основі якого воно постало. Містечка були переважно невели- кими за кількістю населення (половина таких по- селень на Київщині налічувала до 100 дворів). Щоправда, впродовж 30-40-х років 17 ст. деякі міс- течка Київщини виросли до міст: Біла Церква мала вже понад тисячу дворів, Лубни — 882, Васильків і Фастів - до 500. Зростала кількість населення міст. У першій половині 17 ст. на колишніх напівпорож- ніх прикордонних землях Київщини та Брацлавщи- ни мешкали близько мільйона людей. Багато міст мали магдебурзьке право, що сприяло пожвавленню ремісництва й торгівлі. Втім, потрібен був час, щоб ці види господарювання розвивалися в нових міс- течках, де більшість населення займалася землероб- 76 •
• Фільварок - у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у 14-19 ст. багатогалузеве господарство, де си- ровину не тільки виробляли, а й переробляли на винокурнях, у чин- барнях і млинах. Ґрунтувалося на дармовій праці кріпосних селян. Продукцію фільварків вивозили на ринки. В українських землях філь- варки вперше з'явилися в Галичині наприкінці 15 ст. На більшості укра- їнських земель, що входили до складу Литви, фільваркову систему господарювання почали запрова- джувати з середини 16 ст. • Панщина - одна з форм зе- мельної ренти за феодального спо- собу виробництва, що полягає у зобов’язанні селянина працювати якийсь час зі своїм інвентарем у господарстві феодала. Характеризу- ється прикріпленням селянина до землі та особистою залежністю від поміщика. • Кріпак - особисто залежний від поміщика і прикріплений до зе- мельного наділу селянин. ством. Від селян мешканці нових міст відрізнялися тільки тим, що не відробляли панщину, а лише сплачували грошовий податок - чинш — та різні побори на користь міста і брали участь в обороні замків. ВПЛИВ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇ НА РОЗВИТОК ЦЕРКОВ- НОГО ЖИТТЯ В УКРАЇНІ. Берестейська унія погір- шила становище православної церкви, проте вірною їй залишалася більшість тогочасного українського населення. Розгорнулася боротьба за відновлення прав православної церкви, до якої долучилися пред- ставники всіх верств українського суспільства, а очолили її братства. Широких повноважень братствам надавало пра- во ставропігії, що його деякі з них отримували від східних патріархів. Ставропігійними, крім львів- ського Успенського, з 1620 р. були луцьке Хресто- здвиженське та київське Богоявленське братства. Право ставропігії мало надзвичайне значення для збереження православної церкви. Адже після Бе- рестейської унії майже всі православні єпископи стали уніатами. Вірними православ’ю залишилися тільки два єпископи: львівський Гедеон Балабан і перемишльський Михайло Копистенський. Після їхньої смерті єдиним православним єпископом був Єремія Тисаровський, який спромігся обійняти Львівську кафедру, запевнивши короля, що він - уніат. Після смерті Єремії польський уряд міг, ско- риставшись відсутністю єпископів, оголосити пра- вославну церкву такою, що не існує. Перетворення братств на потужну силу, здатну боротися за право- славну віру, відбувалося поступово. На початку 17 ст. братства — впливові церковні організації. Вони мали, приміром, право через своїх священиків відлучати парафіян від церкви, пильнувати дотри- мання священиками церковних приписів тощо. ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ. У 1615 р. І у Києві було засновано Богоявленське братство, а І вступ до нього Петра Конашевича-Сагайдачного з усім Військом Запорозьким засвідчив, що козацтво брало православну віру та діяльність братства під захист та опіку. Саме за його сприяння 1620 р. було поновлено вищу православну церковну ієрархію. Для цього було запрошено єрусалимського патріарха Фсофана, коли той повертався з Московії. Сагай- дачний із козаками перестрів його біля московсько- го кордону. Патріарх висвятив нового київського митрополита Нова Борецького та кількох єписко- пів. Козацький загін, що постійно перебував при па- тріархові, не дав можливості польській владі зааре- штувати Феофана, і коли той завершив свою місію, його з почестями перепровадили до молдовського кордону. СТАНОВИЩЕ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ. Уніат ські єпископи всупереч запевненням польської вла- ди не отримали тих прав, що їх мало католицьке ду- хівництво. Ситуація навколо греко-католицької церкви загострювалася і через майнові суперечки: всі церкви й монастирі грецького обряду як уніати, так і православні вважали своїми. Іпатій Потій, якого називали «батьком унії», по смерті Михайла Рогози став митрополитом Був талановитим проповідни- ком, письменником-полемістом, адміністратором, однак у боротьбі за унію діяв здебільшого силою. Митрополит Йосиф-Вельямін Рутський доклав ба- гато зусиль для розбудови уніатської церкви. На відміну від свого попередника - Потія, Рутський особливо дбав про підвищення рівня освіти духів- ництва, наполегливо шукав способів порозумітися з православними, вбачаючи у злагоді основну умову піднесення обох церков. Водночас він діяльно спри- яв упорядкуванню та оновленню церковного життя, закладав нові монастирі, впроваджував поміж чен- ців сувору дисципліну, дбав про заснування уніат- ської семінарії, хоча для її відкриття забракло кош- тів. Здійснив реформу уніатського чернецтва, яке його зусиллями було об’єднано в один орден - Ва- силіанський. Подібно до єзуїтів, василіани займали- ся просвітницькою та місіонерською діяльністю. 7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст. • 77
Петро Могила ПЕТРО МОГИЛА. У 1632 р. щойно обраний польський король Владислав IV під- писав «Пункти заспокоєн- ня руського народу», за якими українцям і білору- сам поверталися втрачені після Берестейської унії права: за православними визнавалося право мати свого митрополита та єпис- копів; визначалися умови розв’язання суперечок між православними та греко-ка- толиками щодо церков і зе- мель тощо. Фактично це означало повернення легального статусу православ- ній церкві. У 1632 р. митрополичу кафедру посів Петро Могила. За час свого перебування на митро- поличому престолі здійснив важливі заходи з упо- рядкування й оновлення церковного життя. Зокре- ма, для підвищення культурно освітнього рівня православних священиків 1631 р. створив Лавр- ську школу, яка у 1632 р. була об’єднана із Київ- ською братською школою і у 1633 р. отримала назву Києво-Могилянська колегія (згодом - Києво-Мо- гилянська академія). Роки перебування П. Могили на митрополичій кафедрі стали багато в чому ви- значальними для подальшого розвитку церковного, культурного та національного життя українського народу. КНИГОВИДАННЯ. У першій половині 17 ст. найбіль- шим центром книговидання в Україні стала дру- карня Києво-Печерської лаври. Заснував її 1615 р. архімандрит лаври Єлисей Плетенецький. Лаврська друкарня видала першу книжку 1616 р. «Часослов»; упродовж другої половини 17 ст. у ній було видру- кувано 120 найменувань книжок: насамперед бого- словську та богослужбову літературу, а також бук- варі, словники, календарі, праці з історії тощо. Найвизначнішою мовознавчою працею була «Граматика» Мелетія Смотрицького, що вийшла друком 1619 р. в м. Ев’є (біля Вільна). Протягом двох століть вона була основним підручником граматики церковнослов’янської мови у школах України, Білорусі, Московії, Болгарії та Сербії. Не поступався популярністю й словник українського вченого Памви Беринди «Лексикон славено- роський». У словнику, що складався з двох частин, було зібрано майже 7 тисяч слів. У першій частині церковнослов’янські слова перекладено книжною українською мовою, а в другій - витлумачено влас- ні назви та імена людей. ДРАМАТУРГІЯ. У 16 — першій половині 17 ст. поча- ла формуватись українська драматургія, про що свідчать згадки про перші вистави, датовані кінцем 16 ст. На початку 17 ст. набула поширення так звана шкільна драма. У братських школах, Острозькій і Києво-Могилянській академіях викладали не лише правила складання віршів, а й закони декламації. Учні писали вірші, промови, а потім виголошували їх. Виконавці один за одним виходили на сцену й декламували текст, об’єднаний спільною темою. Згодом твори для декламацій прибрали форму діа- логів. Шкільна драма тривала досить довго, тому глядачам давали перепочинок і час для роздумів. Так виникли інтермедії, що ставили в антрактах між діями драматичної вистави. У першій половині 17 ст. розвинувся україн- ський мандрівний ляльковий театр - вертеп. Вер- тепне дійство розігрувалось у спеціальній, на зріст людини, хатці (скриньці), у якій була двоярусна, ніби двоповерхова, сцена. МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХІТЕКТУРА. Перша поло- вина 17 ст. - це час великих змін для українського містобудування. Старі міста розбудовувалися і на- бували нових архітектурних рис. Невпізнанно змі- нилися, зокрема, Львів, Дрогобич, Кам’янець, Ост- рог. Виникали й нові міста. З-поміж них - Жовква, Броди, Станіслав (нинішній Івано-Франківськ), що закладались як фортеці-резиденції магнатів. Не втрачає значення і будівництво оборонних споруд. Оборонну архітектуру першої половини 17 ст. ре- презентують бастіонні укріплення. Якщо раніше вежі розташовували безпосередньо на стінах, то те- пер їх виносили вперед. Невисокі, п’ятикутні у пла- ні вежі-бастіони, висунуті назовні за межі стін, да- вали змогу вести вогонь уздовж захисних мурів. Саме такі укріплення мала Жовква, заснована на- прикінці 16 ст., та Броди, що виникли в 30-х роках 17 ст. Бастіонна система вплинула навіть на будів- ництво палаців. Поєднання рис нової оборонної ар- хітектури з палацовою найяскравіше спостерігаєть- ся в замках Збаража (Тернопільщина) та Підгірців (Львівщина). Помітні зміни сталися в церковному будівництві. Йдеться передусім про ширше вико- ристання каменю. Великі монастирі подекуди набу- вали вигляду справжніх фортець, захищених міцни- ми мурами з вежами-бастіонами. Таким, зокрема, є Троїцький монастир у с. Межиріч (Рівненська область). Зразком тогочасних мурованих споруд 7В •
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ 3. 4. 5. 1. Ансамбль кафедрального кос- телу у м. Львів: каплиця Боїмів (1609-1617 рр.) 2. Замок у с. Підгірці (Львівська область). 1635-1640 рр. Іллінська церква у с Суботів. 1653 р Портрет Петра Конашевича-Са- гайдачного з книжки «Вірші на жалісний потреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Са- гайдачного». 1622 р. Ансамбль Успенської церкви у іуі. Львів: церква Успіння (1591-1629 рр.), вежа Корнякта (1573-1578 рр.}, каплиця Трьох Святителів (1578 р.) є Успенська церква у Львові, будівництво якої роз- почали 1591 р. і завершили наприкінці 20-х років 17 ст. Окрасою Львова є також каплиця Боїмів, збу- дована у 1615 р. Ця пам’ятка втілює найяскравіші риси ренесансної архітектури тієї доби. Оздоблена розкішним різьбленням, у якому поєднуються бі- блійні сюжети, реалістичні зображення-портрети, витончені орнаменти з виноградних грон і квітів аканта. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Справжньою перли- ною українського мистецтва є іконостас П’ятни- цької церкви, створений львівськими митцями в першій половині 17 ст. До шедеврів належить іко- ностас Успенської церкви у Львові. Ікони для нього малювали видатні львівські художники Федір Сенькович і Микола Петрахнович. Активно розвивався портретний живопис. Що- правда, до нашого часу збереглися лише поодинокі оригінальні зразки. Про особливості живопису тієї доби свідчить портрет- руського воєводи Яна Дани- ловича з Жовківського замку. Рідкісною пам’яткою є портрет Криштофа Збаразького, на якому князя зображено на повний зріст. Інші світські жанри роз- вивалися неактивно й відомі лише з поодиноких фактів і пам’яток. Зокрема, свідченням розвитку історичного малярства є символічна композиція «Рокош під Сандомиром», батального малярства — «Битва під Клушино» з костьолу в Жовкві. Розви- ток гравюри пов’язаний із виникненням осередку друкарства в Києві. «Анфологіон» 1619 р. став пер- шою багатоілюстрованою українською книжкою - 29 ілюстрацій із 26 дощок. З-поміж тогочасних українських гравюр окремі присвячено світським 7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст. • 79
сюжетам. Перші такі гравюри було вміщено як ілю- страції до «Віршів на жалісний потреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного...». Вер- хи на коні, з гетьманською булавою - так зображено козацького керманича, запорозького гетьмана Пе- тра Конашевича-Сагайдачного на портретній гра- вюрі з цієї книги. Це зображення було першим українським світським портретом у гравюрі, пер- шим в українському мистецтві кінним портретом. Збереглися свідчення про одного з тогочасних гра- верів - Іллю. Найкращі його роботи — гравюри до «Требника» Петра Могили та до «Києво-Печер- ського патерика» 1661 р. МОРСЬКІ ПОХОДИ КОЗАКІВ. На перші два десяти- ліття 17 ст. припали особливо вдалі морські походи козаків на турецькі фортеці. Тому про ці часи гово- рять як про добу героїчних морських походів коза- цтва. Козаки на своїх чайках атакували турецькі фортеці. Навесні 1602 р. біля Кілії козакам вдалося розгромити османський флот, а у 1606 р. козаки за- хопили Варну, яка до того вважалась неприступ- ною. У 1608 р., вдавшись до хитрощів, було захопле- но Перекоп. Вдалим виявилися походи на Синоп і Трапезунд у Туреччині й навіть на околиці столиці Османської імперії - Стамбула. Найвідомішим є похід козаків на чолі з гетьма- ном Петром Конашевичем-Сагайдачним 1616 р. на Кафу - найбільший невільничий ринок у Криму. Цьому передував розгром османської флотилії у гирлі Дніпра яка мала б розправитися з козаками та не допустити їх у Чорне море. Тоді було визволено кілька тисяч бранців. Початок гетьманування Са- гайдачного випав на 1616 р. На гетьманство його обирали кілька разів. Морські походи українських козаків блокували та стримували турецько-татар- ське просування вглиб українських земель. Петро Конашевич- Сагайдачний УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОГО КО- ЗАЦТВА У ВІЙНАХ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ПРОТИ МОС- КОВСЬКОГО ЦАРСТВА ТА ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Під- тримуючи наміри польсько- го королевича Владислава здобути корону Москов- ської держави, П. Сагайдач- ний на початку літа 1618 р. повів 20-тисячне козацьке військо на Москву. Внаслі- док походу 1 грудня 1618 р. в с. Деуліно було підписано мирну угоду між Московською державою та Річчю Посполитою. За угодою перемир’я між двома дер- жавами укладалося на 14,5 року; Польща отримала Смоленщину й Чернігово-Сіверську землю. Під Хотинською фортецею у вересні 1621 р. (нині в Чернівецькій області) зійшлися 35-тисячна польська й 250-тисячна турецько-татарська армії. Польське командування з нетерпінням чекало на 40-тисячне козацьке військо. В обмін на участь у війні проти Порти козакам було обіцяно роз- ширення прав і привілеїв. Незабаром із Варшави прибув Сагайдачний. Його було обрано гетьманом. П’ятитижневі бої, вирішальну роль у яких віді- гравала козацька піхота, закінчилися для турецько- татарських сил поразкою. 29 вересня 1621 р. між Річчю Посполитою й Туреччиною було укладено мирний договір. Завдяки Хотинській війні Польща відвернула загрозу втрати чималих територій. Пер- ша гучна перемога над турецькою армією, здобута в суходільних боях, спростувала думку про непере- можність Османської імперії і спричинила спалах визвольної боротьби підкорених турками народів. Після Хотинської війни Туреччина на довгий час відмовилася від наміру завоювати всю Європу. ПОВСТАННЯ 1620—1630-х рр. Переможна участь ко- заків у Хотинській війни мала примусити уряд Речі Посполитої виконати свої обіцянки щодо збільшен- ня реєстру та розширення прав. Проте Польща вчи- нила навпаки: зменшила козацький реєстр і почала готуватись до карального походу проти козаків. Не- задоволення українців становищем, у якому вони перебували, призвело до повсюдного покозачення. Мешканці міст, містечок і сіл відмовлялися визна- вати владу старост, обирали своїх отаманів, запро- ваджували свій суд на кшталт запорозького. «Все до останнього покозачилося, тут як хлоп, то й козак», — нарікали польські можновладці. Як засвідчують описи державних маєтків за 1616 і 1620 рр., козаки становили абсолютну більшість людності Біло- церківського, Богуславського, Канівського, Корсун- ського. Переяславського староств. Стурбований створенням козацької «окремої республіки», уряд Речі Посполитої розпочав підго- товку до чергового карального походу проти коза- ків. У вересні 1625 р. коронний гетьман Станіслав Конецпольський із 30-тисячним військом вирушив із Бара на Подніпров’я. Козацькі загони, очолені Марком Жмайлом, зустріли поляків поблизу Кане- ва і вдало відбивалися. Особливо відчутних втрат польське військо зазнало біля Курукового озера. Це змусило польське командування вдатися до мирних 80 •
переговорів, ЯКІ ремісної угоди. збавлення було завершено укладенням комп- Внутрішні чвари призвели до по- влади М. Жмайла та обрання Михайла Дорошенка, який і підписав від імені козацтва Ку- руківську угоду. Документ передбачав амністію учасників повстання, козацький реєстр у 6 тисяч і щорічну плату за службу; ті ж, хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власни- ків. Одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запорожжі, щоб перешкоджати втечам селян. Козаків зобов’язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносин з іншими державами. Куруківська угода встановлювала чіткий устрій реєстрового козацтва за територіальним принци- пом. Було створено шість полків реєстровців'. Біло- церківський, Канівський, Корсунський, Переяслав- ський, Черкаський і Чигиринський по тисячі вояків у кожному. Кожен полк складався з десяти сотень. Військова влада над реєстровцями належала геть- ману, якого обирала загальновійськова рада та за- тверджував польський уряд. Верховне керівництво здійснював регіментар - головний начальник ко- ронного війська в Україні. Виконання Куруківської угоди тривало недовго, і уряд Речі Посполитої знову посилив тиск на коза- ків. Нереєстрові козаки обрали новим гетьманом Тараса Федоровича (Трясила). У березні до по- встання долучились реєстрові козаки. Проти по- всталих знову було відправлено каральний похід. 25 травня 1630 р. повстанці влаштували «Тарасову ніч»: було знищено добірну частину польської ар- мії - представників найзначніших родів шляхти. Вкотре скориставшись суперечками в таборі по- встанців, у червні 1630 р. підписали Переяславську угоду, якою збільшено реєстр (до 8 тис.) та гаранто- вано амністію повсталим, за умов їхнього повернен- ня додому. Прагнувши взяти низовиків під свій контроль, уряд Речі Посполитої у 1635 р розпочав будів- ництво фортеці в районі першого порогу - Кодаць- кого. Інженер Г. Л. де Боплан витратив на її спо- рудження лише кілька місяців. Це призвело до чергового козацького повстання, яке очолив Іван Судима. В результаті фортецю було знищено, проте частина повстанців видала Судиму урядові Речі По- сполитої. Після страти Сулими розпочалась чергова «чистка» козацького реєстру, що спровокувало по- встання під проводом Павла Павлюка (Бута). Хоча спершу козаки мали успіх, а на їхній бік переходило все більше населення, до кінця 1637 р. вони були вимушені піти на переговори з поляками. Останні ж провели жорстоку каральну акцію на українських землях. У відповідь піднялась чергова хвиля по- встання, яку очолили Дмитро Гуня та Яків Остря- нин (Остряниця). Проте влітку 1638 р. після сути- чок під Жовнивом та Старцем повстання було остаточно придушено. «ОРДИНАЦІЯ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО...». Відпо- віддю на придушення козацьких повстань стало ухвалення у 1638 р. сеймової постанови під назвою «Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої». Ішлося про потребу застосування проти повстанців вій- ськової сили. «На вічні часи» козаків позбавляли права обирати старшин. Заборонялося також ко- зацьке судочинство. Реєстрове військо було обме- жене до 6 тис. козаків. Без дозволу урядового комі- сара під загрозою смерті ніхто не мав права йти на Запорожжя. Козакам не дозволялося поселятися в містах, крім прикордонних - Черкас, Чигирина й Корсуня. Два полки реєстровців, заступаючи один одного, мали постійно стояти на Запорожжі. НАСЛІДКИ ПОВСТАНЬ 1630-х рр. Здавалося, козаць- кій сваволі нарешті було покладено край. Через те, що гучних виступів козаків протягом 1638-1648 рр. не було, поляки назвали те десятиліття часом «зо- лотого спокою». Щоправда, спокій був примарним. Козацтво як стан польський уряд ліквідувати не спромігся, тож марними були сподівання, що коза- ки облишать спроби вибороти собі більше прав. Повстання 30-х рр. 17 ст. не досягли результату, бо висунута їхніми керівниками програма ще не мала широкої підтримки. Звідси стихійність, брак належної згуртованості серед очільників повстання, розпорошеність сил повстанців та їхніх бойових дій — ті вади, через які козацько-селянські рухи 1630-х рр. не мали успіху. Об’єднання українців на- вколо ідеї визвольної боротьби потребувало часу. Отож, польське десятиліття «золотого спокою» для України було часом гуртування і нагромадження сил перед новим змаганням. • «Золотий спокій» - період соціально-економіч- ної та політичної стабільності у Речі Посполитій піс- ля остаточного придушення козацьких повстань та видання «Ординації Війська Запорозького...» (1638) і до початку виступів під проводом Б. Хмельницько- го (1648). 7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст. • 81
Тренувальний тест до теми 7 З розбудова нових міст та містечок, яких лише на Київщині та Брацлавщині з'явилося понад 300 Завдання 1-26 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний ва- ріант відповіді. 1. Між якими державами 1618 р. було укладено Деу- лінське перемир'я? А всі варіанти правильні Б тільки 1 та 2 варіанти правильні В тільки 2 та 3 варіант правильні Г тільки 1 та 3 варіанти правильні А Б В г А Московським царством та Річчю, Поспо- литою 5. Якою була релігійна ситуація в перші два десятиліття після Берестейської унії? Б Річчю Посполитою та Кримським ханством В Османською імперією та Річчю Посполитою Г Річчю Посполитою та Трансільванським князівством 2. Які міста були центрами польських воєводств на укра- їнських землях на початку 17 ст.? 1 Львів, Белз 2 Кам'янець, Луцьк З Київ, Острог 4 Брацлав, Київ 5 Львів, Переяслав 6 Новгород-Сіверський, Галич А 1,3, 5 Б 1,2,4 В 2, 3, 6 Г 2, 4, 6 А гармонізовано відносини між право- славною, греко-католицькою та като- лицькою церквами Б фактична втрата православною церквою вищих ієрар- хів, вірогідність оголошення її такою, що не існує В цілковита підтримка греко-католицької церкви всіма верствами українського суспільства Г зрівняння в правах греко-католицького з католицькими кліром: єпископи отримали місця в сенаті тощо А Б В Г 6. Де було розташовано найбільший невільницький ри- нок у Криму, куди спрямував свій похід гетьман П. Кона- шевич-Сагайдачний 1616 р.? 3. Якою цифрою позначено на карті польське воєвод- ство, утворене на українських землях у 30-х роках 17 ст. А 1 Б 2 В З Г 4 А Б В Г А Хотин Б Кафа В Ясси Г Кодак 7. Унаслідок якої події було підписано Куруків- ську угоду? А походу королевича Владисла- ва разом із Сагайдачним на Москву 1618 р. Б польсько-козацького зброй- ного конфлікту 1625 р. В повстання Тараса Федоровича (Трясила) 1630 р. Г смоленської (московсько-польської) війни 1634 р. 8. Доповніть твердження. Зображені пам'ятки відомі тим, що... А їх особисто виготовив гетьман Петро Конаше- вич-Сагайдачний Б вони започаткували нове мистецьке явище - книжкову гравюру В вони ілюстрували книгу, яку надрукував Іван Федоров 4. Що було характерною рисою економічного життя в Україні наприкінці 16-у першій половині 17 ст.? 1 зосередження в руках магнатів величезних земельних володінь, отриманих у спадок, унаслідок шлюбних зв'яз- ків, купівлі маєтків, пожалувань з боку королів тощо 2 стрімкий розвиток фільваркового господарства, зумов- лений зростанням на ринках Центральної й Західної Європи попиту на хліб та іншу сільськогосподарську продукцію Г вони вперше ілюстрували світські сюжети в друкованій книжці А Б В Г 82 •
А Б В Г Б 9. Який період називають «добою героїчних походів»? А повстання 1591-1596 рр., коли на визво- лених територіях запроваджувався ко- зацький устрій вдалі морські походи козаків на турецько-татарські фортеці протягом перших двох десятиліть 17 ст. повстання 1637-1638 рр., яке вирізнялося розмахом воєнних операцій, кількістю учасників і тривалістю польсько-козацькі збройні конфлікти середини 20-х - першої половини 30-х років 17 ст. В Г 10. Коли відбулися події, про які йдеться в джерелі? «Султан турецький Осман підійшов до Хотина з незліченним кінним і пішим військом, що перевищувало християнські сили у десятки разів, і зупинився на відставні однієї милі від поляків... У суботу, 18 серпня, турецьке війська напало на польський табір, на ту ча- стину, де були козаки. І почали палити з гармат і руш- ниць, і так до вечора, але нікому не завдавали шкоди... Козаки, перехрестившись, почали бити чужинців, паки ті не витримали, й почали тікати...» А Б В Г А 1616 р. В 1621р. Б 1618 р. Г 1635 р. 11. Про події козацького повстання 1630 р. відомо, що . ——г—-і— А під Жовнином, втративши надію на успіх, ———Яків Острянин відступив із частиною ко- ———— заків на землі майбутньої Слобідської України Б під час раптового нападу було знищено «Золоту роту> - шляхтичів із польських родів, що охороняли штаб С. Ко- нецпольського В Дмитро Гуня спорудив на р. Старець, де вона впадає в Сулу, табір, який урятував козаків від цілковитої поразки Г під час обговорення умов перемир'я козаків із поляками гетьманську булаву передано Михайлові Дорошенку 12. Які битви відбулися під час козацького повстання 1637-1638 рр.? 1 під Кумейками поблизу Канева 2 в урочищі Солониця під Лубнами З під Жовнином неподалік Чигирина 4 під П'яткою на Житомирщині 5 біля Курукового озера навпроти Кременчука А Б В Г А 1,2 В 2,4 Б 1,3 Г 4, 5 13.3 якого документа наведено фрагмент? «Оскільки козацька сваволя так розійшлася, що для приборкання її довелося рушити наші війська й битися з козаками, і розгромити їх... - тому на вічні часи позбав- ляємо козаків старшинства, всяких старовинних судо- вих установ, права, доходів й інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер унаслідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого живих зберег- ло воєнне щастя, мати в стані простого народу, обер- неного в хлопів». А Б В Г А Деулінське перемир'я 1618 р. Б Куруківська угода 1625 р. В Переяславська мирна угода 1630 р. Г «Ординація Війська Запорозького реєстрового» 1638 р. 14. Які з тверджень відповідають умовам «Ординації Війська Запорозького реєстрового...» 1638 р.? 1 У найкоротший термін мало бути збудовано Кодацьку фортецю, у якій постійно перебувала б польська залога. 2 Козакам не дозволялося поселятися в містах, крім при- кордонних-Черкас, Чигирина й Корсуня. З Без дозволу урядового комісара під загрозою смерті ніхто не мав права йти на Запорожжя. 4 Встановлено чіткий устрій реєстрового козацтва за територіальним принципом - передбачене створення п'ятьох полків. 5 Влада над реєстровцями належала гетьманові, якого обирали на загальновійськовій раді й затверджував УРЯД. 15. У якому академію? А 1,2 Б 1,4 В 2, З Г 3, 5 році було засновано А 1578 р. Б 1615 р. В 1621р. Г 1632 р. Києво-Могилянську 16. Як виникла Києво-Могилянська академія? І , І г І г. І г І А за наказом польського короля ------------Б після реорганізації Острозької академії ———— В з ініціативи князя Василя-Костянтина Острозького Г злиттям київських Братської та Лаврської шкіл 17. Автором «Граматики...», виданої у 1619 р., що слугу- вала основним підручником церковнослов'янської мови, був... А Б В Г А Мелетій Смотрицький Б Памва Беринда В Герасим Смотрицький Г Афанасій Кальнофойський 18. Який із рядків містить інформацію, доречну в роз- повіді про друкарню Києво-Печерської лаври? І І і і і А 1581 р., Герасим Смотрицький, «Ост- А Б В Г _ г.с -----------розька Біблія» ———— Б 1596 р., Лаврентій Зизаній, «Граматика словенська» В 1616 р., Єлисей Плетенецький, «Часослов» Г 1619 р., Мелетій Смотрицький, «Граматика» 19. Про якого церковного діяча йдеться в уривку з дже- рела? «Року 1620 місяця березня 22 дня прибув з Москви до Києва святійший патріарх єрусалимський іменем Фео- фан, і зупинився в монастирі Братському, і був прийня- тий з великою честю духовними та світськими людьми. Того ж року, місяця вересня 3 дня, від'їжджаючи з Києва, святійший патріарх... поставив і висвятив на митропо- лію Київську чоловіка гідного й чесного...» А Б В Г А Іпатій Потій Б Михайло Рогоза В Йов Борецький Г Петро Могила 7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст. •
20. Укажіть, кого з історичних діячів зо- бражено на фресці церкви Спаса на Берестові, яка побудована в 12 ст. А Б В Г А князя Володимира Мономаха Б князя Василя Костянтина Острозького В митрополита Іпатія Потія Г митрополита Петра Могилу 21. Яке твердження стосується зобра- женої пам'ятки? А Б В г ч А зразок ренесансної архітектури Б зразок оборонної архітектруи В зразок суцільномурованої архітектури Г зразок візантійської архітектури 22. Доповніть твердження. Про замок у Підгірцях відомо, що... А складовою його архітектурного ансамб- лю є Кругла вежа, прикрашена зверху ренесансною короною Б він споруджений на високому скелястому березі річки Смотрич як частина системи укріплень міста В його двохповерховий палац спирався на високий цо- коль із наріжними бастіонами, зовні захищений широ- ким ровом Г він не мав правильної форми, оскільки архітектор Пав- ло Римлянин прагнув урахувати особливості рельєфу 24. Яка з архітектурних споруд уособлює досягнення оборонного будівництва першої половини 17 ст.? А Б В Г 84 •
25. Коштом якого діяча збу- дована зображена на ілю- страції церква? А Петра Конашевича-Сагай- дачного Б Петра Могили В Йова Борецького Г Богдана Хмельницького А Б В Г 26. Що було характерним для соціально-економічного розвитку українських земель у складі Речі Посполитої в другій чверті 17 ст.? А Б В Г А інтенсивне зростання міст та містечок, збільшення кількості населення Б звільнення міщан від будь-яких подат- ків і повинностей, окрім обов'язку захищати свої міста В більшість земельних володінь належала українським православним князям Г припинення покозачення селян через протидію поль- ського уряду та шляхти У завданні 27 до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, виберіть один правильний варі- ант, позначений буквою. Поставте позначки в таблиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). її. Установіть відповідність між іменами церковних діячів та стислими характеристиками. розуміння з православними, а уніатське чернецтво об'єднав у василіанський орден. Б Церковний діяч, якого називали «батьком унії»; після смерті митрополита М. Рогози став греко-католицьким митрополитом. В Митрополит, висвячення якого в 1620 р. означало від- новлення вищої православної ієрархії. Г Перебуваючи на митрополичому престолі, здійснив важливі заходи з упорядкування й оновлення церков ного життя; створив Київський колегіум. Д Львівський єпископ. З 1590 р. брав участь у підготовці унії з Римом, одначе напередодні Берестейського собо- ру приєднався до противників ідеї об'єднання церков. У завданні 28 розташуйте події в хронологічній послі- довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 28. Установіть послідовність описаних в уривках з дже- рел подій. А «Хортиця - місцевість на Борисфені. Тут Дмитро Ви- шневецький поставив колись фортецю... Середину цього місця оточив кам'яним муром та огорожею з дубів, зміцнені природою та Богом». Б «Непокірний козак, на ім'я Сулима, підступно й таєм- но прокравшись з... козаками з моря до Дніпра, насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Владислав звелів на кошти Речі Посполитої». В «...Польське королівство і Велике князівство Литов- ське становлять неподільне тіло, одно зібрання, один народ... Головний сейм завжди повинен бути один». Г «...Хто ж затримає народ, коли в нього так закрутилися колеса свавіл- ля... Переконався я про це під Кумей- ками: зимою знищив Павлюка, на вес- ну, незважаючи на такий великий розгром, ожив Острянин». А Б В Г 1 2 3 4 У завданнях 29-31, які мають шість варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери у клітинки. 29. Укажіть пам'ятки, створені в першій половині 17 ст. І—।—,—। 1 портрет князя Криштофа Збаразького І—І—і—І 2 гравюри львівського «Апостола» З мініатюри Пересопницького Євангелія 4 гравюра із зображенням герба Війська Запорозького з книги «Вірші на жалісний потреб.. Петра Конашеви- ча-Сагайдачного» 5 каплиця Боїмів у Львові 6 Верхній Замок у Луцьку ЗО. Які явища та процеси характерні для соціокультурної ситуації в українських землях у першій половині 17 ст.? г__г_] 1 активна участь у житті православної церкви 1111 нової суспільної верстви - козацтва 2 припинення конфронтації між католицькою та православною церквами З неоднакові темпи зростання панщини, як і інших по- винностей, у різних регіонах 4 активне будівництво фортифікаційних укріплень басті- онного типу 5 занепад іконописного малярства у зв'язку з появою но- вих жанрів живопису 6 зростання ролі друкарні Івана Федорова у Львові як основного осередку книговидання 31. Укажіть твердження, що стосуються Петра Конаше- вича-Сагайдачного. ।—।—,—। 1 брав участь у битві Речі Посполитої з ту- I—І—І—І рецько-татарським військом під Хотином 2 організовував походи запорожців у воло- діння кримського хана і на турецькі фортеці З підштовхнув Стефана Баторія до запровадження першо- го козацького реєстрового війська 4 очолив козацьке повстання, внаслідок якого було зруй- новано фортецю Кодак 5 організатор військової підтримки відновлення вищої православної ієрархії 6 взяв під захист й опіку новостворену Києво-Могилян- ську колегію 7. Українські землі у складі Речі Посполитої у першій половині 17 ст. • 85
8. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ 17 ст. Зміст навчального матеріалу: Національно-визвольна війна українського народу. Зміни в суспільно-політичному житті. Утворення української козацької держави - Війська Запорозького. Внутрішньо- та зовнішньопо- літична діяльність уряду Богдана Хмельницького. Дати подій: 1648 р. - Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви; 1649 р. - Зборівська битва. Зборівський договір; 1651 р. - Берестецька битва. Білоцерківський договір; 1652 р. - Батозька битва; 1653 р. - Жванецька облога. Кам'янецький договір; 1654 р. - Переяславська рада; українсько-московський дого- вір («Березневі статті»); 1656 р. - московсько-польське Віленське перемир'я. Персоналії: Богдан Хмельницький, Іван Богун, Адам Кисіль. Поняття і терміни: національно-визвольна війна, Військо За порозьке, Гетьманщина, покозачення. Результати навчально-пізнавальної діяльності: • встановлювати належність вказаних подій до століть, співвідношення між подіями та їх віддаленість від сьогодення; • визначати правильність застосування в іс- торичному контексті зазначених понять і термі- нів, • розпізнавати на картосхемі територіальні зміни, що відбулися внаслідок Національно-ви- звольної війни, територію української козацької держави за Зборівським і Білоцерківським до- говорами, місця основних подій війни; • характеризувати відносини Війська Запо- розького з Польщею, Кримським ханством, Молдовою, Московією, Швецією і Трансільва- нією; умови мирних угод українців із польським урядом, українсько-московського договору 1654 р.; діяльність вказаних персоналій; • визначати причини та наслідки Національ- но-визвольної війни, місце Гетьманщини в між- народних відносинах тогочасної Європи; • пояснювати наслідки й значення найваж- ливіших битв війни та договорів у розгортанні національно-визвольної боротьби; • сприймати та інтерпретувати різновидові історичні джерела, що стосуються теми. ПРИЧИНИ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ 1. Погіршення становища селянства в умовах засилля магнатів і панщинно-фільваркової систе- ми господарювання: - швидке покріпачення селян; - збільшення панщини та різноманітних форм від- робітків і податків на користь феодалів і держа- ви; - посилення визиску селян орендарями панської землі. 2. Зростання невдоволення українського міщан- ства, яке потерпало як від приватних власників міст, так і від сваволі королівських урядовців: - православні городяни мали селитися лише в спе- ціально відведених кварталах; - їх обмежували в заняттях ремеслом і торгівлею; усували від участі в місцевому самоврядуванні, обтяжували різними податками й повинностями. 3. Обмеження прав козацтва, запровадження заходів, спрямованих на ліквідацію його як стану: - з особливою жорстокістю придушували будь-які вияви покозачення; - за «Ординацією...» 1638 р. всі колишні реєстрові козаки, за винятком 6-тисячного реєстру - відто- ді складової частини польського війська, пере- творювалися на кріпаків; — реєстровців позбавляли права обирати гетьмана і старшину - їх мав призначати польський уряд зі шляхти; - на Запорожжі розміщувалися польські залоги, було відбудовано фортецю Кодак; - козакам заборонялося без згоди уряду ходити в морські й суходільні походи проти Османської імперії та Кримського ханства. їх зобов’язували виконувати всілякі роботи, сплачувати обтяжли- ві податки. 4. Полонізація української культури, примусове насадження католицизму, що викликало масові протести: — православні зобов’язувалися сплачувати податки на утримання католицького духівництва; їм не- рідко заборонялося провадити відправу, обійма- ти певні посади, створювати вищі навчальні за- клади тощо; закривалися наявні, заборонялося будувати нові православні церкви й монастирі, а їхні володіння й майно конфісковувало католицьке та уніатське духівництво; натомість споруджували костьоли й кляштори; — зростала кількість єзуїтських колегіумів, поши- рювався їхній вплив; - звужувалася сфера вживання української мови. 86 •
• Війна - найжорстокіша, найорганізованіша й наймасовіша форма збройної боротьби між держа- вами, націями (народами), соціальними станами, яка має політичний характер і спрямовується на розгром (знищення) противника й утвердження своєї волі. • Національно-визвольна війна - у широкому ро- зумінні - будь-яка війна, учасники якої є представ- , никами певної етнічної спільноти, що ставить собі за мету визволення від чужого панування. У контек- сті історії України - назва періоду української історії, що охоплює 1648-1657 рр. та характеризується по- встанням під проводом Б. Хмельницького, результа- том якого стала втрата Речі Посполитою контролю над значною частиною українських етнічних зе- мель, на яких було проголошено козацьку державу. ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ. На початку 1648 р. Богдан Хмельницький сформував перший повстанський загін, установив зв’язок із ко- заками залоги на Січі й 25 січня оволодів нею. Коза- ки обрали його гетьманом Війська Запорозького. Ці події стали початком Національно-визвольної ві- йни українського народу. На початку лютого 1648 р. повстанці відбили спроби урядових військ заволоді- ти Микитинською Січчю. Заручившись підтрим- кою Туреччини, у лютому березні 1648 р. у Бахчи- сараї українські посли уклали угоду з кримським ханом Іслам-Гереєм III про військову допомоіу у ві- йні проти Речі Посполитої. У такий спосіб гетьман розв’язав кілька проблем: недостатності власної кін- ноти; уникнення несподіваного нападу татарських і ногайських орд, що було б особливо небажаним під час воєнних дій проти Польщі. БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (роки життя: 1595-1657; гетьман - від 1648). Здобув освіту в єзуїтському колегіумі у Львові. Брав участь у польсько-турець- кій війні (1620-1621), де потрапив у полон. Брав шасть у війні Франції про- ти Іспанії на боці першої. Очолив Національно-ви- звольну війну українського народу проти польського володарювання середини 17 ст. Визначний політик, вправний дипломат, досвід- чений полководець, він не тільки визначив подальшу долю України, а й відчутно впливав на тогочасне євро- пейське політичне життя. Богдан Хмельницький Основним здобутком діяльності гетьмана стало створення української держави Гетьманщини. Зваживши на зовнішньо- і внутрішньополітичну ситуацію кінця 1653 р., уклав перший українсько- московський договір (1654). Зближення Московії з Польщею після Віденського миру 1656 р. спонукало Хмельницького до пошуків нових союзників. ПЕРШІ ПЕРЕМОГИ КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА. 21 квітня 1648 р. з Черкас у наступ пішли польські війська, їхня зустріч із козаками відбулася у Жовтоводській битві (5-6 травня 1648 р.) - першій переможній битві Національно-визвольної війни. Повстанці оточили польське військо під командуванням Стефана Потоцького на берегах річки Жовті Води. Вирішальний наступ на польський табір розпочав- ся 6 травня. Він завершився нищівною поразкою поляків. Корсунська битва (16 травня 1648 р.). Після розгрому під Жовтими Водами 20-тисячне польське військо на чолі з великим коронним гетьманом М. Потоцьким і польним гетьманом М. Калинов- ським відійшло до Корсуня, де сховалося в укріпле- ному таборі. 14 травня до міста наблизилися війська Б. Хмельницького (козаки і татари перекопського мурзи Тугай-Бея). Одночасною атакою головних сил Хмельницького і загону Максима Кривоноса польське військо було розгромлене. Б. Хмельниць- кий видав універсали до населення України із за- кликами підніматися проти польського панування. На кінець червня повстанці визволили від поль- ських магнатів і шляхти всю Лівобережну Україну. До кінця липня з-під влади поляків було відво- йовано всю територію Лівобережжя, а до кінця серпня - Брацлавське, Київське, Подільське (крім м. Кам’янець) воєводства на Правобережжі, а також східні й південні райони Волинського воєводства. Хмельницький використав час відносного перепо- чинку, аби підготувати плани подальших дій та сформувати 100-тисячну армію, поділену на полки й сотні. Дізнавшись про те, що польська армія готова ру- шити на Подніпров’я, Б. Хмельницький пішов на захід. 11-13 вересня 1648 р. союзне козацько-та- тарське військо на чолі з Богданом Хмельницьким зійшлося з польською армією під орудою гетьмана Миколая Потоцького неподалік містечка Пилявді поблизу Старокостянтинова (нині - село Пилява Хмельницької області). Пилявецька битва завер- шилася для польської армії поразкою. На старшинській раді помірковану групу, яка пропонувала припинити воєнні дії та піти на пере- 8. Національно-визвольна війна українського народу середини 17 ст. • 87
говори з Річчю Посполитою, перемогла радикальна: було вирішено продовжувати наступ. 26 вересня розпочалась облога Львова. Хмельницький не ба- жав руйнувати місто, тож отримав викуп і зняв об- логу. Унаслідок перемоги під Пилявцями й походу української армії на Львів та Замостя на початку листопада 1648 р. майже всі українські землі було визволено від польського панування. Враховуючи стан війська напередодні зими 1648 р., Хмельниць- кий погодився на перемир’я з Річчю Посполитою. 23 грудня Хмельницький урочисто в’їхав до Києва. МЕТА НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ. На по- чатку 1649 р. Богдан Хмельницький оприлюднив свої наміри у війні проти Речі Посполитої. Це ста- лося в лютому, під час переговорів у Переяславі з королівським посольством. У відповідь на умови перемир’я, запропоновані польськими послами, гетьман сформулював остаточну мету війни. Про- мову Хмельницького дослідники тлумачать як про- граму розбудови Української держави: • гетьман обґрунтував право українців на створен- ня незалежної від Речі Посполитої держави в ет- нічних межах їхнього проживання; • сформулював положення про соборність Україн- ської держави; • розглядав козацьку Україну як спадкоємицю Київської Русі. УКЛАДАННЯ ЗБОРІВСЬКОЇ УГОДИ. Навесні 1649 р. польські війська, порушивши умови перемир’я, роз- почали воєнні дії. У ніч проти 6 серпня Хмельницький оточив польський табір і містечко Зборів (нині — Терно- пільська область), маючи переваги для переможної битви. Але кримський хан Іслам-Герей III порушив попередню домовленість і перейшов на бік короля Речі Посполитої. Хан боявся зростання козацької сили та домігся від Б. Хмельницького переговорів із поляками. Неможливість вести війну одночасно проти Польщі й проти Кримського ханства спону- кала Богдана Хмельницького укласти мирний дого- вір із Річчю Посполитою на не зовсім вигідних умо- вах, які не відповідали ані фактичному успіхові козаків, ані їхнім сподіванням. У цій битві відзна- чився білоцерківський полковник Данило Нечай. 8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський мирний договір. Він передбачав перехід під владу гетьмана територій колишніх Київського, Брацлав- ського й Чернігівського воєводств. Тут польський уряд позбавлявся права розміщувати свої війська, а державні посади мали обіймати лише православні. Домовилися також про встановлення реєстру в 40 тис. козаків. Усім учасникам війни оголошувала- ся амністія. Шляхта поверталася до своїх володінь, а селяни мусили виконувати довоєнні повинності. Православний митрополит отримував місце в сена- ті. Вперше в історії українсько-польських відносин Україна одержувала з боку Речі Посполитої ви- знання певної самостійності як козацька держава. Зважаючи на часткове виконання умов договору урядом Речі Посполитої, козацька верхівка розці- нювала договір як перемир’я і готувалась до нового воєнного протистояння. Від 1649 р. і до своєї смерті у 1653 р. незмінним учасником усіх переговорів між урядом Речі Поспо- литої та козацтвом був Адам Кисіль. Він був одним із чотирьох православних сенаторів Речі Посполи- тої, а з 1649 р. - київським воєводою. Беручи участь у переговорах, обстоював пошук компромісу між Річчю Посполитою та Гетьманщиною. Виступав за надання привілеїв козацтву та зрівняння його у правах із польською шляхтою. Його позиція викли- кала постійні безпідставні звинувачення з обох сто- рін. Був меценатом православної культури. УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ - ГЕТЬМАНЩИНИ. Переможні битви 1648-1649 рр., унаслідок яких велику частину українських земель було звільнено від польської влади, сприяли утвер- дженню Української козацької держави - Війська Запорозького. В історичній науці цю державу нази- вають Гетьманщиною. Найвищим законодавчим органом держави стала Генеральна рада — загальна рада всього війська. З часом значення Генеральної ради настільки зменшилося, що її взагалі припини- ли скликати. Роль Генеральної ради перебрала Старшинська рада, що складалася з полковників і генеральної старшини. Виконавча й судова влада зосереджувалися в руках гетьмана. Керувати всіма справами внутрішнього врядування й зовнішньої політики гетьманові допомагав уряд - генеральна старшина. До її складу належали: генеральний пи- сар (керував канцелярією), генеральний обозний (завідував обозом та артилерією, друга особа після гетьмана), двоє генеральних осавулів (хранителі гетьманської булави, помічники з військових справ), двоє генеральних суддів. З 1654 р. введено посаду генерального підскарбія (відповідав за фі- нанси). Територія козацької держави згідно з умо- вами Зборівського договору складалася з земель колишнього Київського, Чернігівського і Брацлав- ського воєводств та обіймала 200 тис. кв. км - від р. Случ на заході до московського кордону на сході 88 •
та від басейну Прип’яті на півночі до степової смуги на півдні. Столицею і гетьманською резиденцією стало м. Чигирин. У 1649 р. всю територію Україн- ської держави було поділено на 16 полків (на Пра- вобережжі - дев’ять, на Лівобережжі - сім полків), які поділялись на сотні. Центром полку було одне зі значних міст полкової території. Кожен полк очо- лював полковник, якого обирали на полковій раді або призначав гетьман. Територія полку поділялася на 10-20 і навіть більше сотень, які різнилися пло- щею та чисельністю. • Військо Запорозьке - назва військово-політич- них утворень 16-18 ст. на теренах України: козацька військово-політична організація з центром у Запо- розькій Січі; синонім до назви Гетьманщина. • Гетьманщина - українська козацька держава, що виникла в результаті національно-визвольного по- встання під проводом Б. Хмельницького. Проіснува- ла до 1765 р. МІСЦЕ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ ТОГОЧАСНОЇ ЄВРОПИ. Католицькі держави Ав- стрія, Іспанія та князівства Південної Німеччини підтримали Польщу й одразу ж зайняли негативну позицію щодо визвольної боротьби українського народу. Франція як католицька держава і водночас ворог Габсбургів мала таку саму позицію, зумовле- ну її політикою на континенті (після Вестфальсько- го миру 1648 р.). У цій політиці Франція важливе місце відводила Польщі як своїй союзниці. Римська курія щодо козацької України здійснювала послі- довно ворожу політику. З Риму вимагали найрішу- чішої боротьби з козаками аж до цілковитого їх зни- щення з огляду на їхні вимоги щодо покращення статусу православ’я. Протестантський табір, до яко- го належали Англія, Голландія, Швеція і князів- ства Північної Німеччини, спостерігав за подіями в Україні з неприхованим інтересом і певним спів- чуттям, бо Національно-визвольна війна знесилю- вала Річ Посполиту, а отже, і весь католицький блок. Боротьбу українського народу православні країни загалом підтримали. Усі чотири православні патріархи (константинопольський, александрій- ський, антіохійський, єрусалимський) благослови- ли Хмельницького на переможну війну. Московія, Валахія та Молдова на словах підтримували Хмельницького, проте з безпосередньою військо- вою допомогою не квапилися. Єлець >Орел ^Брянськ ^Слрнім [орогичин Стародуб \ Берестя Томел? Річиця> Пінські Курськ >Вороніж іРильськ ІерНІГІБ, Старий-Ос кіл! 'Дон О Овруч ГТсЄ^, Володимир Луцькі Прилуки Житомир, Тадяч ^Охтирка Перемишль' Самбір Зборів* [Полтава Корсущ Черкаси] Кальник Ізюм Ужгород /Кременчук .Кодак ^Бендери Перекоп4 МОРЕ -Керч С07 (Коломия ОЛюблін ] Холм О ЛубяІуМиріоі \ у ® Кропивна/-... Берестечко** ( Почаїв Харків ) \ ^7 Чугуїв ууЗміїв ^^^Хотин у<^хЧсрнївцГ^Х Хкняз Турів Мозирі Жовті ВОДИ& З А Гі)о Р о\ж І ІМикитинська Слупьк а Бобруйські Акермані^ 40 Р НЕ море Умань Батіг\ Ямпіль .Натури ОС""* Путивль | -..Ніжин *: Конотоп^ 'Остер Том ч х Київ\ „ / ^Переяславі п ТеребовлйПй.ПЯІПП,^/''*'’'-^ йлйу.Бучи БарсВШНИЦ|| 7ДЦ0 Д І Л л я ОКам’янець щдомир ґ7 \ Замостя 9-Немирі БрацлавЧ/ .^ХЗв ягель \ / Корець Острого-- Внпшевець' . , ) І Фастів, Старокостяятивів Паволоч УЙЯЯИ Севськ X ❖ Острогозьк Українська козацька держава --- Державні кордони на 1648 р. —► Похід Богданв Хмельницького в 1648 р. Територія Української козвцької держави за Зборівським договором 1649 р Центри і межі полків Кордони між Річчю Посполитою, Московським царством і Османською імперією на 1686 р., після розподілу укрвїнських звмель Визначні битви Сучвсні кордони України_________________ /Білгррод І V V Валуйки Кішаіна^ 8. Національно-визвольна війна українського народу середини 17 ст. *
ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ. Було ліквідовано велике й середнє світське землеволодіння, фільварково- панщинну систему господарювання, кріпацтво. Натомість формувалася козацька, селянська, а та- кож державна власність на землю. Змушені були за- лишити Україну польські магнати й католицька шляхта, католицьке духівництво - ті верстви, що тримали у своїх руках владу до початку війни. Про- відну роль у житті суспільства почав відігравати козацький стан. Влада та основні багатства зосе- реджувалися в руках козацької старшини, що фор- мувалася з представників різних суспільних верств. Великим завоюванням козацької держави стала особиста свобода абсолютної більшості селян і мі- щан, які, крім того, могли вільно вступати до ко- зацького стану. Переважна більшість селян покоза- чилася. Становище міщан поліпшувалося ще й за- вдяки тому, що в містах було ліквідовано засилля іноземців та усунуто національно-релігійні пере- шкоди для занять ремеслами, промислом, торгів- лею, для участі в самоврядуванні. • Покозачення - процес самовільного переходу до козацтва представників інших соціальних верств та груп, став провідною рисою соціальних процесів у 16-18 ст. ВІДНОВЛЕННЯ ВОЄННИХ ДІЙ. БЕРЕСТЕЦЬКА БИТ- ВА. Упродовж 1650 р. Польща готувалася до нового етапу війни проти Богдана Хмельницького. Воєнні дії розпочались у лютому 1651 р. на Поділлі. Вирі- шальні бої між основними силами польської та української армій сталися 18-30 червня 1651 р. по- близу м. Берестечка на Волині. Це була найбільша битва Національно-визвольної війни за чисельністю вояків, які брали в ній участь. Польським військом командував коронний гетьман Миколай Потоць- кий. Третього дня битви, 20 червня, коли перевага була вже на боці Богдана Хмельницького, ординці несподівано залишили тле бою. Гетьман вирушив за ханом, аби домогтися повернення орди на поле бою. Але хан затримав і фактично ув’язнив Богдана Хмельницького. Упродовж 10 днів козаки героїчно обороняли табір, відбиваючи всі атаки поляків. Наказним гетьманом було обрано Івана Богуна. Відхід основної боєздатної частини козацького вій- ська стався вночі проти ЗО червня. Козаки споруди- ли переправи через Пляшівку й непомітно для во- рогів вийшли з оточення. Повернувшись із короткочасного полону на початку липня, Богдан Хмельницький швидко відновив боєздатну армію і вже через два місяці зупинив просування потужно- го польсько-литовського війська в районі Білої Церкви. Це змусило коронного гетьмана Миколая Потоцького погодитися на переговори. 18 вересня 1651 р. в Білій Церкві було укладено мирний дого- вір, за яким територія гетьманського врядування обмежувалася Київським воєводством. До Брацлав- ського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Магнати і шляхта отриму- вали свої довоєнні маєтки. Козацький реєстр змен- шувався з 40 до 20 тисяч. Б. Хмельницький зали- шався гетьманом, проте після його смерті право призначати гетьманів переходило до короля. Полковника Івана Богуна, який очолював каль- ницький (вінницький) козацький полк, дослідники вважають найвидатнішим після Б. Хмельницького стратегом Національно-визвольної війни. Він брав участь у всіх великих битвах тієї війни. Під час Бе- рестецької битви (1651) за відсутності Б. Хмель- ницького був обраний наказним гетьманом, органі- зував вихід козаків із оточення. І. Богун уособлював ту частину козацтва, яка, завжди підтримуючи ідею незалежності України, прагнула «не бути ані під ко- ролем польським, ані під царем московським». ПЕРШИЙ МОЛДОВСЬКИЙ ПОХІД БОГДАНА ХМЕЛЬ- НИЦКОГО. Ще влітку 1648 р. гетьман удавався до спроб схилити васала Османської імперії - молдов- ського господаря Василя Лупула до встановлення добросусідських відносин із Гетьманщиною. Проте Лупул і надалі підтримував польський уряд. У дру- гій половині серпня 1650 р. 60-тисячна українська армія під проводом Богдана Хмельницького й 30-тисячні загони кримських татар перейшли Дніс- тер і вступили на територію молдовського князів- ства. На початку вересня 1650 р. козацькі полки за- володіли столицею князівства - м. Яссами. Василь Лупул погодився на мир, головною умовою якого була відмова Молдови від союзу з Польщею. Так між Україною й Молдовою було встановлено союз- ницькі відносини. Щоб зміцнити політичні зв’язки з Гетьманщиною, молдовський господар зобов’язався видати свою дочку Розанду за старшого сина Богда- на Хмельницького - Тимоша. БАТОЗЬКА БИТВА. Не бажаючи допустити воєнного союзу України з Молдовою, польський уряд нака- зав великому коронному гетьману М. Калиновсько- му виступити проти українських полків, що йшли з Подніпров’я до Молдови. Польські загони розташу- валися табором біля гори Батіг на Брацлавщині (су- часна Вінниччина), на лівому березі Південного 90 •
Бугу. 22 травня 1652 р. передові козацькі частини під командуванням Тимоша Хмельницького й заго- ни татарської кінноти почали битися з польською кіннотою, а основні частини підійшли непомітно 23 травня. Оточивши польський табір, українська армія атакувала одночасно з усіх боків. До вечора польське військо було вщент розбите, загинув і його головнокомандувач. Унаслідок нового спалаху ви- звольної боротьби у травні-червні 1652 р. влада гетьманського уряду відновилася на Брацлавщині та Чернігівщині, й козацька Україна знову здобу- ла незалежність. Після Батозької битви у травні- червні 1652 р. українська армія, вступивши до Мол- дови, змусила Лупула виконати попередні зобов’я- зання. У серпні Тиміш узяв шлюб із Розандою. ь ЖВАНЕЦЬКА ОБЛОГА. Від лютого 1653 р. польські загони здійснювали спустошливі рейди на козацьку територію. А восени 1653 р. польський король із 40-тисячною армією вирушив з-під Львова до Гали- ча, а звідти - до Кам’янця-Подільського і став табо- ром під містечком Жванець, між річками Жванчик і Дністер. Туди підійшли й основні сили українсько- татарського війська. Польський табір було взято в тривалу облогу, внаслідок якої почався голод, спа- лахнули епідемії. Та від остаточної поразки поляків уже вкотре врятували ординці. 5 грудня хан і поль- ський король уклали усну угоду, яка дістала назву Кам'янецької. За угодою воєнні дії припинялися, татари отримували дозвіл брати ясир на західно- українських землях. Інтереси України за Кам’яне- цькою угодою не бралися до уваги. Наслідки Жванецької кампанії для Української гетьманської держави виявилися вкрай несприят- I ливими. УКРАЇНСЬКО-МОСКОВСЬКИЙ МІЖДЕРЖАВНИЙ ДО- ГОВІР 1654 р. Задля збереження основних здобутків війни, насамперед держави, український уряд дій- шов висновку про необхідність вдатися до союзу з московським царем. Саме в такому напрямі пожва- вилася дипломатична діяльність гетьманського уря- ду. Зустріч і переговори, вручення царської грамоти і клейнодів відбулися на раді в Переяславі 8 січня 1654 р. Переяславська рада лише започаткувала оформлення московсько-українських відносин, бо письмових угод у Переяславі укладено не було. Все мали вирішити подальші переговори. Особливістю українсько-московського договору було те, що він являв собою групу документів від кожного зі ста- нів - ніби окремі угоди від духівництва, міщанства, козаків. Козацька угода складалася з 23 статей від імені гетьмана і Війська Запорозького. Основна ідея цих статей - установлення таких міждержавних від- носин, за яких Україна залишатиметься як вну- трішньо, так і зовнішньо самостійною. Згідно з Березневими статтями (так називають узгоджені 11 статей): • гетьмана й старшину козаки мали обирати на раді; • українська адм ністрація та суд лишалися само- стійними й не підпорядковувалися Москві; • збирання податків покладалося на український Військовий скарб; • кількість козацького війська встановлювалася 60 тис. осіб. Умови українсько-московського договору 1654 р. загалом (за умови дотримання) були взаємови- гідними. Водночас договір був незавершеним, не- досконалим, діяв нетривалий час (кілька років) і незабаром через недотримання його Московією фактично втратив чинність. За своїми формально-правовими ознаками договір передбачав встановлення поширених у тогочасній Європі відносин протекторату - форми залежності, за якою одна держава (протектор) перебирає здій- снення зовнішніх відносин іншої держави (протего- ваної), захист її території та нерідко ставить під свій контроль її внутрішні справи. Упродовж 1654 1655 рр. союзне українсько- російське військо зі змінним успіхом вело воєнні дії проти Польщі. У вересні 1655 р. їм вдалося вщент розбити польське військо під Городком, не- подалік Львова, що забезпечило звільнення Захід- ної України. ВІЛЕНСЬКЕ МОСКОВСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПЕРЕМИР'Я 1656 р. Наприкінці 1655 - у першій половині 1656 р. Богдан Хмельницький провадив надзвичайно ак- тивну дипломатичну діяльність: обмінювався по- сольствами зі шведським та польським королями, кримським ханом, молдовським господарем і тран- сільванським князем. Однак уряд московського царя Олексія Михайловича, наляканий воєнними успіхами шведських військ у Польщі (Швеція захо- пила майже всю Польщу), розпочав активну підго- товку до війни проти Швеції. Польські дипломати, шукаючи порятунку для батьківщини, запропонува- ли Олексію польську корону на випадок смерті Яна II Казимира. Ця пропозиція теж спонукала Москву до переговорів із Варшавою, які закінчили- ся 24 жовтня 1656 р. Віденським перемир’ям за яким: 8. Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького середини 17 ст. • 91
• воєнні дії між Річчю Посполитою й Москвою Тренувальний тест до теми 8 припинялися; • обидві країни зобов’язувалися не розпочинати переговорів про мир зі Швецією; • натомість передбачалися спільні воєнні дії проти Швеції та Бранденбурга; • мало бути обрання царя на польський трон., Українську делегацію до участі у вгленських переговорах москов- ські дипломати не допускали, а пропозиції Б. Хмельницького щодо позиції на перемовинах було проігноровано, що дуже обурило козаків і гетьмана. ЗМІНА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ БОГДАНА ХМЕЛЬ- НИЦЬКОГО. Віленське москов- сько-польське перемир’я в геть- манській столиці було сприйняте як брутальне порушення догово- ру 1654 р., власне, як зрада з боку царя. Гетьман вирішив шукати нових союзників проти Польщі. Реальними претендентами були Трансільванія і Швеція. 8 жовтня 1656 р. між Військом Запоро- зьким і Трансільванією було укладено угоду про військовий союз проти Речі Посполитої. Трансільванський князь Юрій (Дєрдь) II Ракоці обіцяв допомогти Хмельницькому відвоювати Га- личину і частину Білорусі, визнавав за гетьманом титул князя та підтримав його намір передати цей титул синові Юрію. У червні 1656 р. до Чигирина знову прибуло шведське посольство. Воно повідомило, що король Карл-Густав погоджується віддати гетьману україн- ські землі, які перебувають під Польщею, частину Білорусі та Смоленськ, собі ж залишає землі Поль- щі. У грудні 1656 р. Юрій (Дєрдь) II Ракоці підпи- сав зі шведським королем трактат «вічного союзу». Тепер, за умови спільних воєнних дій України і Трансільванії, можна було сподіватися на допомогу Швеції, яка, не маючи договірних відносин із геть- манським урядом, підтримувала б трансільванців. Коли в грудні 1656 р. почався наступ трансільван- ського князя Юрія (Дєрдя) 11 Ракоці на Польщу, Хмельницький надіслав йому на допомогу козацькі полки, очолені київським полковником Антоном Завдання 1-26 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний ва- ріант відповіді. 1. Коли відбулися походи війська Богдана Хмельницько- го, позначені стрілками? А 1648 р., 1649 р. Б 1649 р., 1651 р. В 1651 р„ 1652 р. Г 1652 р., 1654 р 2. У якому році святкували ЗБО-ту річницю початку На- ціонально-визвольної війни проти польського пануван- ня під проводом Богдана Хмельницького? А Б В Г А 1954 р. Б 1991 р В 2008 р. Г 2010 р. А Б В Г 3. Де відбувся перший бій між повстанцями й поль- ським військом? А на Жовтих Водах Б підПилявцями В під Батогом Г пд Берестечком 4. Яка битва відкрила українській армії шлях на Галичи- ну в 1648 р.? А Б В Г А Жовтоводська ------------- Б Пилявецька ———— В Берестецька Г Батозька Ждановичем. Проте похід закінчився невдало. 92 •
5. Доповніть твердження. Серед причин укладення угоди з кримським ханом про військову допомогу у війні з Річчю Посполитою назива- ють прагнення Богдана Хмельницького... 1 розв'язати проблему малочисельності в козацькому війську власної кінноти 2 приспати пильність хана й найближчим часом при- єднати землі Кримського ханства до України З уникнути несподіваного нападу кримських орд, неба- жаного під час воєнних дій із Польщею 4 передати польські землі, що будуть захоплені українцями, турецькому султанові А Б В Г А 1,2 Б 1,3 В 2,3 Г 3,4 6. Яка з подій передувала укладенню документа, уривок з якого наведено? «Щодо кількості війська, бажаючи вигідно викори- стати своїх підданих, усвідомлюючи їх послуги для само- го себе і Речі Посполитої, дозволяє й.к.м. 40-тисячний реєстр Війська Запорозького упорядкувати гетьманові того ж війська, щоб він був складений відповідно до до- говору... Гетьман Війська Запорозького має з підписом своєї руки і [притисненням] військової печатки скласти поіменний реєстр всіх тих, хто буде записаний у козаки, о це для того, щоб козаки залишилися при вільностях козацьких, а всі інші у замках й.к.м. і в шляхетських маєтках своїм панам підлягали». А Б В Г А Зборівська битва Б Перший молдавський похід Б. Хмель- ницького В Жванецька облога Г Батозька битва 7. Що спонукало українського гетьмана припинити воєнні дії у 1648 р.? 1 перехід більшої частини українські армії наприкінці жовтня 1648 р. на бік Польщі 2 складне становище: боєздатного війська налічувалося не більше ніж ЗО тисяч, гостро відчувалася нестача гар- мат, боєприпасів і харчів тощо З повернення татар до Криму та загроза нападу на Київщину й Чернігівщину з боку литовської армії 4 прагнення більшості козацьких полковників перейти під зверхність Корони Польської й повернути станови- ще до 1648 р. 5 наказ від московського царя припинити воєнні дії про- ти своєї союзниці за Полянівським мирним догово- ром - Речі Посполитої А 1,2 Б 2,3 В 3,4 Г 4, 5 8. На якому з портретів зображено Богдана Хмельниць- кого? 9. Доповніть твердження. Про ГІилявецьку битву відомо, що... А Б В Г А вона відбулася після зняття облоги Львова й ухвали Б. Хмельницького руха- тися на захід Б козацьке військо захопило табір двох коронних гетьма- нів М. Потоцького та М. Калиновського В перехід кримського хана на бік короля спонукав Богда- на Хмельницького до переговорів із поляками Г сучасники-поляки оцінили її як найганебнішу за всю іс- торію Польщі 10. Яка назва, що її використовували сучасники, пропу- щена в уривку з джерела? На початку 50-х років 17 ст. сотник Пилип Уманець писав до севського воєводи: «А тепер у нас за ласкою Бо- жою... тут у всім краю сіверському ні воєводи, ні старо- сти, ні писаря немає. Боже дай, здоров був пан Богдан Хмельницький, гетьман І А пан полковник у нас тепер за воєводу, а пан сотник за старосту, а отаман городовий за суддю». А Б В Г А Гетьманщина Б Українська козацька держава В Військо Запорозьке Г Малоросія 11. З якого документа часів Національно-визвольної війни наведено уривок? «Дозволяємо і призначаємо організувати реєстрове військо в числі 20 тис. чоловік. Це військо гетьман і старшина повинні набрати і записати в реєстр, і вони 8. Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького середини 17 ст. • 93
мусять перебувати тільки в маєтках його королівської милості, що містяться у воєводстві Київському, не ма- ючи нічого до воєводств Брацлавського і Чернігівського. А маєтки шляхетські мусять лишатися вільними, і в них реєстрові козаки ніде не повинні лишатись». А Зборівський договір 1649 р. Б Білоцерківський договір 1651 р В Українська-російська угода 1654 р. Г Гадяцька угода 1658 р. А Б В Г 16. З якими державами Богдан Хмельницький прагнув створити антипольську коаліцію в останні роки гетьма- нування? 1 Кримським ханством 2 Молдавією З Трансільванією 4 Швецією 5 Валахією 6 Османською імперією 12. Який рядок містить інформацію, доречну в розповіді про Берестецьку битву? А річка Пляшівка, козацький табір, Іслам- Герей III Б урочище Горохова Діброва, Максим Кри- воніс, коронні гетьмани В річка Іква, Тугай-бей, польські хоругви Г річка Стрипа, Ян II Казимир, Збаразький замок 13. Доповніть твердження. Про Батозьку битву відомо, що... А вона призвела до захоплення поляками Лівобережжя та частини Київщини Б керманичів польського війська Б. Хмель- ницький назвав «периною», «латиною» та «дитиною» В вона була найбільшою битвою Національно-визвольної війни за кількістю вояків Г вона сприяла відновленню влади гетьмана на терито- рії, передбаченій Зборівським договором 14. На теренах яких колишніх польських воєводств було утворено Українську козацьку державу - Гетьманщину? 1 Белзьке 2 Руське З Брацлавське 4 Чернігівське 5 Київське 6 Подільське А 1,3,6 Б 2,3,4 В 3,4,5 Г 3,5,6 А Б В Г А Б В г А Б В г А Б В Г 15. Які терміни доречні в розповіді про особливості дер- жавного устрою Гетьманщини? 1 воєводства 2 генеральна старшина З полки 4 сейм та сенат 5 універсали Б фільварки А Б В г А 1,4,6 Б 2,3,5 В 3,4,5 Г 1,2,6 Г 4, 5 А Б В г 17. Про молдавський похід українського війська в серпні - жовтні 1653 р. відомо, що... А унаслідок його було встановлено союзні відносини між Молдавією та Гетьман- щиною Б під час облоги Ясс Б. Хмельницький розбив більше за кількістю військо супротивника В проти українсько-молдавських сил виступали польські війська на чолі з М. Калиновським Г у фортеці Сучава козаки потрапили в облогу, під час якої загинув Тиміш Хмельницький 18. Доповніть твердження. Унаслідок Національно-визвольної війни проти поль- ського панування... 1 всі українські терени було звільнено з-під польської влади 2 утворено Українську козацьку державу - Військо Запо- розьке З селяни і міщани здобули право вільно вступати до ко- зацького стану 4 влада та основні багатства сконцентровано в руках ко- зацьких низів 5 зросла кількість господарств із застосуванням примусової праці залежних селян 6 на звільнених землях ліквідовано фільваркову систему господарювання А 1,3,4 Б 2,3,6 В 2,4,5 Г 3,4,5 А Б В Г 19. Доповніть твердження. На картосхемі про події Національно-визвольної війни заштриховано українські землі, які... А лишалися у складі Польщі за Зборів- ським договором 1649 р. Б лишалися у складі Польщі за Біло- церківським договором 1651 р. В визволені внаслідок операцій Війська Запорозького 1652 р. Г тимчасово визволені внаслідок російсько-українського походу 1654 р. А Б В Г 94 •
2 підписанням Віленського москов- сько-польського перемир'я - - --і -т г "і А обидва варіанти А Б В Г -----------правильні ———— Б тільки 1 варіант правильний В тільки 2 варіант правильний Г обидва варіанти неправильні 23. Про який документ Націо- нально-визвольної війни йдеться? «...Козацька угода складалася з 23 статей від імені гетьмана й Війська Запорозького. Згідно з ними гетьмана й старшину козаки мали обирати на раді. Українські адміністрація та суд лишалися самостійними. Збирання податків покладалося на український скарб. Чисельність козацького війська встановлювалась у 60 тисяч». А Зборівський дого- вір 1649 р. Б Білоцерківський договір 1651 р. В «Березневі статті» 1654 р. Г Віленське перемир'я 1656 р. А Б В Г 20. Про кого йдеться у твердженні? Активний учасник Національно-визвольної війни, під час Берестецької битви за відсутності Б. Хмель- ницького був обраний наказним гетьманом, організував вихід козаків з оточення. Виступив проти союзу з мо- сковським царем. І. І1 _ І _ і А Тиміш Хмельницький ---------- Б Антон Жданович ———— В Іван Богун Г Максим Кривоніс 21. Які наслідки мали молдавські походи Б. Хмельниць- кого? 1 було домовлено про початок війни Молдавії проти Речі Посполитої 2 було встановлено союзницькі відносини між Гетьман- щиною та Молдавією З досягнуто домовленості про одруження дочки мол- давського господаря та Т. Хмельницького і і р і і А тільки 1 варіант правильний ----------Б тільки 1 та 2 варіанти правильні ———— В тільки 2 та 3 варіанти правильні Г всі варіанти правильні 22. Чим зумовлено зміну зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького за останніх років гетьманування? 1 воєнними діями війська трансільванського князя Дєрдя II Ракоці та українських полків на чолі з А. Жда- новичем проти Речі Посполитої А Б В Г 24. Який рядок містить інформацію, доречну в розповіді про події 1656-1657 рр. Національно-визвольної війни? А смерть Богдана Хмельницького, Зборів- ське перемир'я, угода між Військом За- порозьким та Швецією Б другий молдавський похід Б. Хмель- ницького, Батозька битва, угода між Вій- ськом Запорозьким та Московією В українсько-московський договір, угода між Військом Запорозьким та Кримським ханством, Жванецька об- лога Г Віленське перемир'я, угода між Військом Запорозьким та Трансільванією, похід А. Ждановича 25. На яких умовах було укладено Віленське польсько- московське перемир'я? 1 воєнні дії між Річчю Посполитою й Москвою припиня- лися 2 обрання царя Олексія польським королем після смерті Яна II Казимира З територія гетьманського врядування обмежувалася Київським воєводством 4 українська адміністрація та суд лишалися самостійними й не підпорядковувалися Москві 5 Лівобережна Україна діставалася Московії, а Правобе- режна — Польщі А 1, 2 Б 2, 4 В 3, 4 Г 4, 5 А Б В Г 8. Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького середини 17 ст. • 95
26. Коли Богдан Хмельницький виголосив промову, сло- ва з якої наведено? «Від шведського короля я ніколи не відійду, тому що в нас давня дружба, понад шість років. Шведи люди правдиві; всякої дружби й приязні додержуються, слово своє тримають; а царська величність наді мною / над усім Військом учинив немилосердя своє: помирившися з поляками, хотів було віддати нас їм у руки. Тепер слух до нас доходить, що государ послав проти нас, шведів і угорців ляхам на допомогу 20 тис. ратних людей...» А Б В Г А 1648 р. Б 1653 р. В 1655 р. Г 1657 р. А Б В Г 1 2 3 4 У завданні 27 розташуйте події в хронологічній послі- довності Поставте позначки в таблиці відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 27. Установіть послідовність подій, про які йдеться в уривках із джерел. А «...Митрополит не дозволив прися- гати, і отець архімандрит, і все ду- хівництво... Гадяцький і Брацлавський полки не хотіли зноситися з Хмель ницьким, не хотіли їхати на цю при- сягу до Переяслава, і серед тієї Украї- ни [тобто Гетьманщини] стався роз- кол». Б «...Через рік після перемоги під Берестечком повністю загинуло польське військо... Того ж року господарю Ва- силє довелося влаштовувати весілля своєї дочки Ро- занди з Тимошем, сином козацького гетьмана Хмеля». В «...Уже кілька сотень років не були Польща і жоден ко- роль у таких обставинах... Але і цей день, поки існува- тиме Польща, буде днем трауру і буде пам'ятний битвою, коли трупи поляків вкрили на велику милю Зборівські поля». Г «Сам патріарх [єрусалимський, Паїсій] із тисячею вершників виїжджав до Б. Хмельницького назустріч з міста, і тутешній митрополит дав йому коло себе місце в санях з правого боку. Весь народ, вийшовши з міста, вся чернь вітали його. Академія вітала його промовами й вигуками». У завданнях 28-31, які мають шість варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери у клітинки. 28. Хто з названих діячів був сподвижником Богдана Хмельницького? 1 Миколам Потоцький 2 Данило Нечай З Максим Кривоніс 4 Михайло Кричевський 5 Петро Конашевич-Сагайдачний 6 Дмитро Вишневецький 29. Хто з історичних діячів брав участь у воєнних подіях 1651 р.? .—,—।—. 1 польський король Владислав IV І__І__І_І 2 полковник Максим Кривоніс З гетьман Богдан Хмельницький 4 полковник Михайло Кричевський 5 коронний гетьман Миколай Потоцький 6 полковник Іван Богун ЗО. Якими були обов'язки гетьмана в козацькій держа- ві - Гетьманщині? 1 був головнокомандувачем Збройних сил 2 керував Генеральною військовою канцеля рією З охороняв головну корогву українського вій- ська 4 зберігав державну печатку 5 керував дипломатичними зносинами з ін- шими державами 6 скликав Генеральну й Старшинську ради □гтп 31. Які твердження можуть бути застосовані для харак- теристики Національно-визвольної війни 1648-1657 рр.? 1 звільнення з-під польської влади Київсько- го, Брацлавського та Чернігівського воє- водств 2 розбудова на визволеній території козаць- кої держави - Війська Запорозького З поділ козацької України на Правобережну та Лівобережну Гетьманщини 4 укладення першого договору між Військом Запорозьким та Московією 5 розміщення московських залог в усіх пол- кових містах козацької України 6 визнання незалежності Гетьманщини Шве- цією, Іспанією, Францією та Ватиканом 96 •
9. КОЗАЦЬКА УКРАЇНА НАПРИКІНЦІ 50-80-х рр. 17 ст. Зміст навчального матеріалу: Внутрішньо- та зовнішньополітична діяльність гетьманів козацької України 50-80-х рр. 17 ст. Занепад Правобережжя. Запорозька Січ у складі Гетьманщини. Адміністративно-територіальний устрій Сло- бідської України Дати: 1658 р. - Гадяцький договір; 1659 р. - Конотопська битва; 1667 р. - Андрусівське перемир'я; 1669 р. - Корсунська угода, визнання Правобережною Гетьман- щиною протекторату Османської імперії; 1681 р. - Бахчисарайський мирний договір; 1686 р. - «Вічний мир» між Московським царством і Річчю Поспо- литою, підпорядкування Київської митрополії Московському па- тріархатові. Персонали: Іван Виговський, Юрій Немирич, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Іван Брюховецький, Петро Дорошенко, Іван Сірко, Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович. Поняття та терміни: Руїна, «Великий згін». Чигиринські походи. Результати навчально-пізнавальної діяльності: • встановлювати належність вказаних подій до століть, співвідношення між поді- ями та їх віддаленість від сьогодення; • визначати правильність застосування в історичному контексті зазначених понять і термінів; • розпізнавати на картосхемі території, підвладні гетьманам Лівобережної та Пра- вобережної України; території, що перебу- вали під контролем Московського царства. Османської імперії, Польщі; • характеризувати зміст політичних угод, що стосувалися українських земель, осо- бливості господарського та церковного життя; діяльність вказаних персоналій; • визначати причини та наслідки Руїни; укладення гетьманськими урядами угод із державами-сусідами, найважливіших угод між іноземними державами, що стосували- ся українських земель; особливості адміні- стративно-політичного устрою Слобідської України та Лівобережної Гетьманщини; • сприймати та інтерпретувати різнови- дові історичні джерела, що стосуються теми. ПОЛІТИКА ГЕТЬМАНА ІВАНА ВИГОВСЬКОГО. ГАДЯ- ЦЬКИЙ ДОГОВІР. 23-26 серпня 1657 р. в Чигирині відбулася Старшинська рада, на якій гетьманом (до повноліття Юрія Хмельницького) було обрано генерального писаря Івана Виговського. У зов- нішньополітичній діяльності новообраний гетьман прагнув продовжувати політику Богдана Хмель- ницького, спрямовану на досягнення цілковитої незалежності Української держави та зміцнення її міжнародного авторитету. Своєю внутрішньою по- літикою Іван Виговський прагнув задовольнити передусім інтереси старшинської верхівки та укра- їнської покозаченої шляхти. Щедрі дарунки зе- мельних наділів і привілеїв можновладцям спри- чинили невдоволення незаможного козацтва й селянства, загостривши внутрішні суперечки. На- прикінці 1657 р. спалахнуло антигетьманське по- встання. Подвійна гра Москви (зокрема підтримка заколоту М. Пушкаря та Я. Барабаша) змусила Ви- говського вкотре замислитися над пошуком іншого союзника. Він вирішив звернутися до Речі Поспо- литої. Неподалік міста Гадяча 6 вересня 1658 р. на ко- зацьк и раді було ухвалено погоджений із польськи- ми дипломатами документ, відомий під назвою Га- дяцькі пункти. Згідно з ними Україна, Польща й Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним королем. Україна в межах Київського, Чернігівського й Брац- лавського воєводств отримувала незалежність як Велике князівство Руське. Найвища законодавча влада у Великому князів- стві Руському мала належати депутатам від усіх зе- мель, а виконавча - зосереджуватися в руках геть- мана, який обирався б довічно й затверджувався королем. Передбачалося, що князівство матиме власне військо (ЗО тис. козаків, 10 тис. найманців), судову й фінансову системи, карбуватиме монету. Церковну унію належало скасувати в усіх трьох державах. Православна церква мусила мати такі самі права, як і римо-католицька. Передбачалося створення двох університетів, причому один із них отримував статус академії (Києво-Могилянська академія), а також колегіумів, гімназій, різних шкіл і друкарень. Оголошувалася цілковита свобода сло- ва й друку. Автором цієї угоди був генеральний пи- сар Юрій Немирич. Гадяцькі пункти не судилося втілити в життя, до того ж польський сейм затвердив їх істотно урізани- ми, прибравши головний - про Князівство Руське. 9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст. • 97
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА 1658-1659 рр. Ос новною причиною українсько-російської війни 1658-1659 рр. була несумісність підходів гетьман- ського та московського урядів щодо подальшого розвитку двосторонніх відносин та укладання Ви- говським Гадяцької угоди: • Московія, прагнувши стати наймоіутнішою краї- ною на сході Європи та у православному світі загалом, бажала загарбати Україну; • Україна - навпаки, прагнула зміцнити свою влас- ну державність без реального включення в росій- ський владний простір. Під час цієї війни московський посланець Г. Ро- модановський посприяв тому, що підконтрольні йому козаки обрали альтернативного І. Виговсько- му гетьмана, започаткувавши руйнівну традицію ба- гатогетьманства. Найважливіша битва відбулася 28 червня 1659 р. в районі с. Соснівка під Коното- пом, де зійшлися об’єднане українсько-татарське й московське війська. Вона закінчилася поразкою московського війська. Проте перемога під Коното- пом не поклала край розбрату в Україні. Поміж українців не було єдності щодо подальшої долі Батьківщини. Незалежну Україну кожне угрупо- вання розуміло по-своєму, обстоюючи передусім власні інтереси. Одразу після Конотопської битви вибухнуло нове антиурядове повстання, на чолі якого було поставлено Юрія Хмельницького. Українські землі у 1658-1687 рр. 98 •
ГЕТЬМАНУВАННЯ ЮРІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. Своє гетьманування Юрій Хмельницький (його обрали 28 вересня 1659 р. після того, як І. Виговський зрік- ся влади) вирішив розпочати з укладення нового договору з Московією. За Переяславським догово- ром московські воєводи одержували право прибути із залогами не тільки до Києва, а й до Переяслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава та Умані. Гетьман- ському урядові заборонялося вести самостійну зо- внішню політику. Заборонялося без царського до- зволу переобирати гетьмана, а також оголошувати війну або посилати полки на допомогу сусіднім дер- жавам. Гетьман втрачав право призначати і звіль- няти генеральну старшину та полковників. Отже, Переяславський договір 1659 р. закріплював зміни в українсько-московських політичних відносинах. Українська держава втрачала незалежність, пере- творюючись на автономну частину чужої держави. Наступним заходом Юрія Хмельницького став похід на чолі українсько-московських військ у За- хідну Україну. Основні події кампанії відбулися в районі Чуднова (нині - Житомирська область), а закінчилися розгромом поляками російських військ, капітуляцією гетьмана Ю. Хмельницького й підписанням 17 жовтня 1660 р. Слободищенського трактату. Документ розробляли на основі Галиць- кого договору, однак текст його зазнав суттєвих змін. Українська держава згідно з ним ставала тіль- ки автономною частиною Речі Посполитої. ПОДІЛ ГЕТЬМАНЩИНИ. Прагнення Юрія Хмель- ницького придушити антигетьманські виступи 1661-1662 рр. закінчилися невдачею. Молодий гетьман остаточно вирішив зректися булави. Скли- кана на початку січня 1663 р. рада в Чигирині обрала гетьманом правобережжя Павла Тетерю, а Юрій Хмельницький незабаром постригся у ченці під ім’ям Гедеона і став ігуменом монастиря в Кор- суні. Після відмови Юрія Хмельницького від геть- манства 1663 р. державну територію України було поділено на Правобережну та Лівобережну Геть- манщини. На правобережні полки через гетьмана Тетерю намагалася впливати Польща, прагнувши відновити й утвердити там свою владу. Лівобережні козаки дедалі більше підпадали під владу Москви, яка намагалася поставити на гетьманство вигідного для себе претендента. ГЕТЬМАНУВАННЯ ПАВЛА ТЕТЕРІ, 1663-1665 рр. Спираючись на підтримку Польщі, Павло Тетеря Ісподівався поширити свою владу на Лівобережжя. Похід на Лівобережну Україну, що розпочався восени 1663 р., був невдалим. На Правобережжі набирало розмаху антигетьманське та антипольське повстан- ня, до якого долучилися запорожці й дехто з ліво- бережних полковників. За таких обставин у липні 1665 р. Тетеря втік до Польщі. Гетьманську булаву отримав Петро Дорошенко, остаточне затверджен- ня якого відбулося на Генеральній раді в січні 1666 р. в Чигирині. ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА БРЮХОВЕЦЬКОГО, 1663- 1668 рр. 17-18 червня 1663 р. у Ніжині зібралася рада, у якій взяли участь разом із козаками селяни та міські жителі (ця подія відома як Чорна рада). Спираючись на підтримку козацьких низів, які рі- шуче виступили проти старшини, а також під тис- ком московських військ Іван Брюховецький здобув перемогу над переяславським полковником Яки- мом Сомком. У своїй діяльності Іван Брюховецький спирався на підтримку Москви. Після свого обран- ня уклав із Москвою Батуринські статті. У 1665 р. Брюховецький — перший з українських гетьманів - поїхав до Москви «побачити пресвітлі очі государя». Там він погодився підписати новий договір, який ще більше поневолював Україну, позбавляючи її ко- лишніх прав, - Московські статті. Московські воє- води й залоги отримували право перебувати майже в усіх великих містах. Збирання податків поклада- лося на московських воєвод, а збори цілком мали надходити до царської казни. Вибори гетьмана мо- гли відбуватися лише з дозволу царя та за присут- ності царського представника. Гетьманський уряд було позбавлено права на проведення самостійної зовнішньої політики. Таким чином договір докорінно змінив правовий статус Гетьманщини, перетворив- ши її з держави на автономну область Московського царства. АНДРУСІВСЬКИЙ ДОГОВІР. Московським статтями не закінчилися негаразди України. Московія та Річ Посполита розпочали переговори. Закінчилися вони ЗО січня 1667 р. в с. Андрусів (поблизу Смо- ленська) підписанням перемир’я. За цим договором воєнні дії між Московією і Польщею припинялися. Встановлювалося перемир’я на 13,5 року. Запоро- зька Січ переходила під контроль обох держав. Під владою Московії залишалася Лівобережна Україна, їй повертали Сіверщину, Смоленщину та на два роки Київ. За Польщею закріплювалися землі Біло- русі й Правобережної України. Отже, відбулося юридичне оформлення поділу українських земель. 9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст. • 99
• Руїна - період в історії України від смерті Богдана Хмельницького (1657) і до початку гетьманування Івана Мазепи (1687), який характеризувався грома- дянськими війнами, вторгненням іноземців в Украї- ну, поділом між Московським царством. Річчю По- сполитою та Османською імперією, розколом Геть- манщини та спустошенням Правобережної України. Петро Дорошенко ГЕТЬМАНУВАННЯ ПЕТРА ДОРОШЕНКА. Гетьманство Петра Дорошенка у Правобережній Україні (1665- 1676) розпочалося за надзвичайно складних умов: спустошено Правобережжя, знищено до 70 % його населення. Головний сенс своєї діяльності Петро Дорошенко вбачав у зміцненні влади на Пра- вобережжі та поступово- му об’єднанні всіх укра- їнських земель у межах однієї держави. Спочатку він визнавав зверхність польського короля і під- тримував добросусідські відносини з кримським ханом. На початку 1668 р. на Старшинській раді в Чигирині правобережний гетьман знову порушив питання про об’єднання Гетьманщини, цього разу під протекторатом Османської імперії. Таке саме рі- шення ухвалила й рада на Лівобережжі. У червні 1668 р. він переправився через Дніпро й вирушив назустріч Брюховецькому. Варто зауважити, що та- кій політиці чинився запеклий опір на Запорожжі. Кошовий отаман Іван Сірко був особистим непри- миренним ворогом цього курсу і за першої-ліпшої нагоди жорстоко розправлявся із кримчаками та османцями. 8 червня 1668 р. в таборі під Опішнею, що на Полтавщині, козаки вчинили бунт, вбили Брюхо- вецького (за однією з версій), а Дорошенка обрали гетьманом обох боків Дніпра. Незабаром Дорошен- ко змушений повернутися на Правобережжя. У бе- резні 1669 р. гетьман Дорошенко скликав під Кор- сунем Старшинську раду. Окрім представників правобережних полків, у ній узяли участь козаки Лівобережжя й Запорожжя. Рада схвалила Корсун- ську угоду - турецький протекторат, але присяг- нути відмовилася. Однак не все козацтво й не всі селяни Правобережжя підтримали цю угоду. Рішен- ня старшини засудили й запорозькі козаки. За та- ких умов Дорошенко спромігся утримати гетьман- ство на Правобережжі. На лівому боці Дніпра наказним гетьманом залишився чернігівський пол- ковник Дем’ян Многогрішний. Після обрання у 1669 р. на Січі гетьманом Павла Суховія, а пізні- ше - Михайла Ханенка на українських землях роз- горнулась українсько-татарсько-польська війна, яка почала набувати ознак громадянської, адже україн- ці воювали у ній на боці обох армій, підтримую- чи свого гетьмана. Наприкінці травня 1672 р. 100 120-тисячна армія, очолювана султаном Мег- медом IV, рушила в похід на Брацлавгцину. Не ма- ючи засобів для продовження війни, польський уряд 18 жовтня 1672 р. уклав Бучацький мирний договір: Польща віддавала Туреччині все Поділь- ське воєводство з Кам’янцем; Брацлавщиною й Пгв- денною Київщиною мав опікуватися П. Дорошенко під протекторатом Османської імперії. У складі Речі Посполитої залишалися Галичина, Волинь та Північна Київщина. Москва сприйняла цей договір як відмову Речі Посполитої від прав на Право- бережжя та вдерлася на Правобережжя. ГЕТЬМАНУВАННЯ ДЕМ'ЯНА МНОГОГРІШНОГО, 1669-1672 рр. Переговори про обрання Многогріш- ного гетьманом Лівобережжя тривали упродовж осені 1668 р. Врешті-решт Многогрішний погодив- ся на повернення під зверхність царя за умови виве- дення московських залог з українських міст. Пере- говори між московським урядом і Многогрішним завершилися укладенням Глухівських статей. 9 бе- резня 1669 р. на Генеральній раді в Глухові Много- грішного було проголошено гетьманом Лівобереж- ної України. За Глухівськими статтями (складалися з 27 пунктів) московські воєводи лишалися тільки в п’яти містах, причому вони не мали права втручати- ся у справи місцевого врядування; встановлювався козацький реєстр чисельністю ЗО тис.; гетьманові заборонялося вступати в зносини з іншими держа- вами; податки мала збирати тільки старшина. Обраний гетьманом, Многогрішний намагався за- хищати державні інтереси України, прагнув об’єд- нати українські землі під однією гетьманською була - вою. Виступаючи проти рішень Андрусівського договору, він домігся, щоб Київ із передмістями за- лишився у складі Лівобережної України. Одним із напрямів діяльності Многогрішного було зміцнен- ня гетьманської влади й поступове ослаблення ролі козацької старшини. Саме з цією метою й було ство- рено наймане військо - компанійські полки. Дем’ян Многогрішний обстоював автономію України, на- магався подолати промосковські настрої серед ко- зацької старшини. 100 •
ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ІВАНА САМО- ЙЛОВИЧА. 16-17 червня 1672 р. в Козацькій Дібро- ві між Конотопом і Путивлем відбулася Генеральна військова рада. На ній, за згодою московського кня- зя Григорія Ромодановського, гетьманом було обра- но генерального суддю Івана Самойловича. Крім виборів гетьмана, на раді в Козацькій Діброві про- вели переговори гетьманський і московський уряди, уклавши угоду, відому під назвою Конотопських статей. 10 пунктів нової угоди доповнювали Глухів- ські статті й порівняно з ними ще більше обмежува- ли владу гетьмана. У лютому 1674 р. разом із московськими залога- ми Ромодановського Самойлович вдерся на Право- бережжя. На старшинській раді в Переяславі у березні 1674 р. І. Самойловича проголосили геть- маном «обох берегів Дніпра» та ухвалили Перея- славські статті. До 1676 р. тривали воєнні дії, які призвели до жахливого розорення Правобереж- жя. Населення, побоюючись турків і татар, масово перебиралось на Лівобережжя. У вересні 1676 р. П. Дорошенко виїхав із Чигирина та зрікся булави. Ліквідація гетьманського уряду у Чигирині ознаме- нувала остаточну поразку національно-визвольної війни. Характерною рисою 15-літнього гетьманування Івана Самойловича було його прагнення створити аристократичну державу з міцною гетьманською владою. Самойлович припинив скликання Гене- ральної військової ради, а всі державні справи вирі- шував зі Старшинською радою. Він обстоював ін- тереси старшини, сприяв розширенню їхніх землеволодінь. Усупереч намаганням старшини й Конотопським статтям, для забезпечення порядку в Гетьманщині він утримував наймане (компанійське та сердюцьке) військо, а з часом сформував ще кіль- ка охочих полків. Як і деякі його попередники, праг- нув закріпити спадковість гетьманської влади. У зо- внішній політиці Самойлович орієнтувався на Московське царство й вороже ставився до Речі По- сполитої та Османської імперії, був противником московсько-польської угоди на основі поділу Украї- ни. Водночас прагнув порозуміння Московської і держави й Гетьманщини з Османською імперією і І Кримським ханством. ЧИГИРИНСЬКІ ПОХОДИ ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКОГО ВІЙСЬКА. Зречення Дорошенком гетьманства Османська імперія сприйняла як подію, що супере- чила її політичним планам. Вихід із такої невигідної ситуації султан повязував з особою Юрія Хмель- ницького. Навесні 1677 р. Юрій Хмельницький із загонами турецького війська вирушив на Україну. Дії Хмельниченка перешкоджали намірам Само- йловича об’єднати обидва береги Дніпра під своєю булавою. Центром військового протистояння двох гетьманів стала колишня гетьманська столиця Чи- гирин. У 1677 р. відбувся перший чигиринський похід 60-90-тисячного турецько-татарсько-ногай- ського війська, який закінчився для них відступом. Другий похід 200-тисячної турецько-татарської ар- мії під командуванням візира Кара-Мустафи від- бувся в липні 1678 р. Коли турецькі війська вдерли- ся до міста, пролунав вибух. Чигирин перетворився на руйновище. Обидві сторони зазнали величезних втрат. «ВЕЛИКИЙ ЗГІН» 1678-1679 рр. Через втрату Чиги- рина І. Самойлович не мав змоги утримати Право- бережжя. Щоб уникнути загрози нападу турків на Лівобережну Україну й перешкодити Юрію Хмель- ницькому збільшувати лави його прибічників за ра- хунок правобережних мешканців, Самойлович від- дав наказ силоміць перегнати (звідси й «згін») населення, що залишилося, на лівий берег. Знелюд- нена Середня й Південна Київщина фактично пере- творилася на пустку. БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР. Бійни 70-х років 17 ст. між Московією, з одного боку, й Османською імперією та Кримським ханством - з іншого, за володіння землями Правобережної України завершилися підписанням 13 січня 1681 р. Бахчисарайського мирного договору, за яким кор- дон між Московською державою та Туреччиною встановлювався по Дніпру. Остання приєднувала до своїх володінь Південну Київщину, Брацлавщину та Західне Поділля, а Московія - Лівобережну Україну й Київ. Упродовж 20 років територія між Південним Бугом та Дніпром мала залишатися не- заселеною. «ВІЧНИЙ МИР». Бахчисарайський мир між Моско- вією і Туреччиною був нетривким, бо не відповідав інтересам Речі Посполитої. Скориставшись пораз- кою численного турецького війська від сил країн Священної ліги під Віднем 1683 р., Польща відно- вила своє панування над більшою частиною Право- бережної України. 6 травня 1686 р. між Польщею та Московією було укладено новий договір - «Віч- ний мир». За цим договором, який не передбачав обмежень у часі, Польща визнавала за Московським царством Лівобережну Україну з Черніговом і Ста- родубом та Запорожжя. Крім того, польська сторо- 9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст. • 101
на відмовлялася від зазіхань на Київ, за що отриму- вала відшкодування. Територія Брацлавщини та Південної Київщини ставала нейтральною незасе- леною зоною між двома державами. За Польщею визнавали Північну Київщину, Волинь і Галичину. Західне Поділля лишалося під владою Османської імперії, щоправда, недовго, бо 1699 р. також було приєднане до Польщі. ПІДПОРЯДКУВАННЯ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ МОС- КОВСЬКОМУ ПАТРІАРХАТУ В 1686 р. На відміну від П. Дорошенка, І. Самойлович не усвідомлював зна- чення незалежної церкви для розбудови української державності. Він вважав, що незалежне від Москви українське духівництво послаблюватиме його полі- тичний вплив і в Москві, і в Україні. Москва усіля- ке прагнула пришвидшити процес поширення своєї влади на найдавнішу митрополію - Київську. Було направлено листа до Константинополя з проханням дозволити висвячувати новообраних митрополитів у Москві, зважаючи на віддаленість константино- польського владики. Побоюючись, що Москва їх знову ошукає, київське духівництво підготувало певні умови, на яких вони погоджувались перейти до Москви. Головною була необхідність визнання канонічності таких дій із боку Константинополя. Від царя та гетьмана відрядили посольство до Константинопольського патріарха з дарами та гра- мотами. Дорогою посли мали зустріч із патріархом єрусалимським Досифеєм. Дізнавшись про мету ві- зиту посланців, він звинуватив Москву у беззаконні та порушенні канонів шляхом втручання у справи чужої єпархії. Так само відреаіував і патріарх Кон- стантинопольський Діонісій. Проте після тиску на нього султанського уряду пішов на поступки. Вод- ночас, у жодних документах не йшлось про зміну юрисдикції. Фактично Константинополь надавав лише тимчасове право висвячувати Київського ми- трополита, проте у Москві по-іншому трактували це право. Ця подія заклала підвалини для руйнації україн- ського православ’я та подальшого використання церкви для зросійщення українців. ЗАПОРОЗЬКА СІЧ У СКЛАДІ ГЕТЬМАНЩИНИ. Перед початком Національно-визвольної війни Запоро- зька Січ розташовувалася на Микитиному Розі. Саме там Богдан Хмельницький готував повстання проти Речі Посполитої. Запорозькій Січі належала провідна роль у підготовці та розгортанні Націо- нально-визвольної війни проти польського пану- вання. Запорожці брали участь у воєнних діях проти Речі Посполитої. Через напружені відносини Запо- розької Січі з гетьманським урядом було змінено місце її розташування. У 1650 р. на Микитинській січі спалахнуло повстання проти Б. Хмельницького через умови Зборівського миру. Повстання було придушено, а Запорозька Січ, закладена в гирлі р. Чортомлик, існувала упродовж 1652-1709 рр. В історичній літературі її називають Чортомлиць- кою. Проте й надалі відносини Запорозької Січі з гетьманською владою складалися непросто, часом загострювалися аж до збройних виступів. У другій половині 17 ст. Запорозька Січ уславилася своєю участю в численних воєнних операціях. Керівником та організатором більшості тогочасних походів був Іван Сірко. Своїми походами проти Османської ім- перії й Криму він зажив слави непереможного пол- ководця. АДМІНІСТРАТИВНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ СЛОБІД- СЬКОЇ УКРАЇНИ. Протягом другої половини 17 ст. поряд із Лівобережною Гетьманщиною послав ще один козацький край - Слобідська Україна. Адмі- ністративно-територіальний устрій Слобідської України, попри те, що ці території не входили до складу Гетьманщини, був подібним до устрою Геть- манщини. Проте були й певні відмінності. На тери- торії Слобожанщини сформувалося п’ять козацьких полків - Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський та Ізюмський. Ці полки, як і в Геть- манщині, були не тільки військовими, а й адмі- ністративно-територіальними одиницями. Полки поділялися на сотні. Полком керував полковник із полковою старшиною. Посада полковника була виборною, його обирали довічно, а іноді старшин- ський уряд вдавалося передати у спадок. У Слобід- ській Україні не було посади гетьмана й генераль- ної старшини. Слобідські полковники підпорядко- вувалися безпосередньо бєлгородському воєводі. Тренувальний тест до теми 9 Завдання 1-24 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний варі- ант відповіді. 1. Де й коли відбулося проголошення І. Брюховецького гетьманом Лівобережної України? А на раді під Германівкою на Київщині 1659 р. Б на Чорній раді в Ніжині 1663 р. В на раді в Глухові 1669 р. Г на раді в Козацькій Діброві під Коното- пом 1672 р. А Б В Г 102 •
2. На карті 60-80-х рр. «Українські землі 17 ст.» ховано землі, які... заштри- А перебували під контро- лем Польщі та Московії відповідно до Андрусівського договору опинилися під владою Османської імперії та геть- мана П. Дорошенка за Бу- чацьким миром переходили під владу Московії за Бахчисарай- ським мирним договором лишалися у складі Польщі відповідно до умов «Віч- ного Миру» Б В 3. Хто з гетьманів, наступників Богдана Хмельницького, НЕ уклав договірних статей із московським урядом? А Іван Виговський Б Юрій Хмельницький В Іван Брюховецький Г Дем'ян Многогрішний 4. Що передбачали Гадяцькі пункти 1658 р.? 1 Козацька Україна в межах трьох воєводств ставала не- залежною від влади короля державою під назвою Ве- лике князівство Руське. 2 Найвища законодавча влада у Великому князівстві Руському мала належати депутатам від усіх земель князівства. З Гетьману, в руках якого зосереджувалася виконавча влада, дозволено самостійні воєнні дії проти зовніш- нього ворога. 4 Православна церква мусила мати такі самі права, як і греко-католицька. 5 Створення двох університетів, причому один з них от- римував статус академії (Києво-Могилянська академія). А Б В Г А 1,3 В 2,5 Б 2,4 Г 3,4 5. У якому році святкували 350-ту річницю перемоги в Конотопській битві? А Б В Г А 1954 р. Б 1991р. В 2009 р. Г 2010 р. А Б В Г б. Якими були наслідки розколу козацтва у ставленні до Слободищенського договору 1660 р.? А антигетьманський виступ Мартина Пуш- каря та Якова Барабаша Б обрання гетьманом Івана Виговського В об'єднання козацької України під єдиною булавою і зверхністю польського короля Г зречення Юрієм Хмельницьким гетьманської булави А Б В Г 7. Коли територію козацької України було поділено на Правобережну та Лівобережну Гетьманщини? А у 1654 р. після підписання українсько- російського договору Б у 1663 р. після відмови Юрія Хмельниць- кого від влади В у 1667 р. після підписання Андрусівської угоди Г у 1672 р. після походу турецького султана на Поділля та Галичину 8. У яких твердженнях ідеться про Павла Тетерю? 1 брав участь в укладенні першого українсько-російсько- го договору 2 боровся за гетьманську булаву з Я. Сомком та В. Золо- та ренком З був першим правобережним гетьманом після поділу Гетьманщини 4 брав участь у підготовці тексту Андрусівського договору 5 постригся в ченці, став ігуменом монастиря в Корсуні А Б В Г А 1, З Б 1, 5 В 2,4 Г 3, 5 9. Які українські землі визнавалися за Польщею за Андрусівським перемир'ям 1667 р.? А Лівобережна Україна з Києвом Б Правобережна Україна В Запорожжя та Лівобережжя Г Західна Україна та Запорожжя А Б В Г 10. Якого історичного діяча стосуються події, про які йдеться в уривку з джерела? Ціною великих зусиль йому все ж таки вдалося оволодіти більшою частиною Лівобережжя й скликати том загальноукраїнську раду для вибору гетьмона «обох сторін» Дніпра. І. Брюховецького було скинуто з лівобережного гетьманства, о його оброно гетьманом «всього Війська запорозького». А Юрія Хмельницького Б Михайла Ханенка В Петра Дорошенка Г Дем'яна Многогрішного 9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст. • 103
11. Коли відбулися події, про які йдеться в уривку з дже- рела? «Турецький султан... ще більші свої турецькі й та- тарські сили зіброе і послав з поганим візиром своїм, но ім'я Мустофо, і з багатьма пашами під Чигирин доста- вати його...» А 1663 р. Б 1672 р. В 1678 р. Г 1681р. і 12. Ім'я якого історичного діяча доби Руїни пропущено у фрагменті джерела? «...У Криму його ім'я наводило такий страх, що орда щоденно пильнувала та була готова до бою... Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, ляка- ли. був чоловіком гожим' бойової вдачі, не бояв- ся оні сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним обе режйим, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим». А Б В Г А Іван Брюховецький Б Юрій Хмельницький В Іван Сірко Г Петро Дорошенко А Б В Г 13. Який рядок містить інформацію, доречну в розповіді про похід султана Мегмеда IV в Україну 1672 р.? А ніжинський полковник Григорій Гуля- ницький, с. Соснівка, облога Конотопа Б Брацлавщина, Бучацький мир. Поділь- ське воєводство В гетьман Д. Многогрішний, король М. Вишневецький, захоплення Брацлавщини Г облога Чигирина, візир Кара-Мустафа, боярин Г. Ромо- дановський 14. Які території залишалися під зверхністю Туреччини за Бахчи- сарайським договором? . і і і і А Лівобережна ----------Україна та Київ ———— Б Південна Київщина, Брацлавщина, Західне Поділля В Південна Україна та Крим Г Слобожанщина та Сіверщина 15. Якими цифрами позначено українські землі, які за «Вічним миром» 1686 р. Польща визнава- ла за Росією? А 1, 2 Б 2, З В 3, 5 Г 2,4 16. Якими цифрами на карті по значено Лівобережну й Право бережну Гетьманщини та Запо ріжжя в 60-80-х рр. 17 ст. А Б В Г А 1,2,3 Б 1,2,4 В 2,3,5 Г 2,4,5 17. Доповніть твердження. Бахчисарайський мир 1681 р.... А закріплював поділ українських земель між Московієюта Річчю Посполитою Б зводив нанівець автономію Лівобереж- ної Гетьманщини В завершив війни 1670-х рр. за територію Правобережної України Г передбачав розміщення російських залог в усіх містах козацької України 18. Укажіть одну з особливостей козацького устрою Сло- бідської України наприкінці 17 ст. А Адміністративно-територіальний устрій зберігався майже без змін: наприкінці 17 ст. існувало 10 полків. Б Найвищою посадовою особою був гетьман, якого оби- рала вузька Старшинська рада. В Полком керував полковник, якого обирали довічно, а ча- сом навіть і правом передання цієї посади у спадок. Г Полковники належали до Старшинської ради й підко- рялися гетьманові. 19. Хто тримав гетьманську булаву на Лівобережній Україні, коли на Правобережжі гетьманував Дорошенко? 1 Павло Тетеря 2 Юрій Хмельницький З Іван Самойлович 4 Іван Брюховецький 5 Дем'ян Многогрішний 6 Іван Виговський А 1, 3, 5 Б 2, 4, 6 В 2, 3, 5 Г 3, 4, 5 А Б В Г 104 •
20. Якою була основна причина українсько-російської війни 1658-1659 рр.? 1 несумісність підходів гетьманського та царського урядів до подальшого розвитку двосторонніх відносин 2 козацька Україна, прагнувши стати наймогутнішою по- тугою на сході Європи та в православному світі зага- лом, бажала загарбати Росію А обидва варіанти правильні Б тільки 1 варіант правильний В тільки 2 варіант правильний Г обидва варіанти неправильні А Б В Г 21. Про які українські землі в 70-80-х рр. 17 ст. йдеться в уривку зі спогадів французького мемуариста Франсуа- Поля Далерака? «Нині цей крой зруйнований, а війна, ніби гангрена, яка все пожирає, обернула найродючішу частину Європи на спорожнілі поля, зарослі бур'яном руїни, на покинуті жителями міста. Отак нині від тієї України залишилося тільки ім'я козацьке. її населення розпорошилося, пере- селившись або понад береги Дніпра, або на землі, що за- лишаються під пануванням Москви. Решту вирубали турки обо забрали в неволю тотари...» А Б В Г А Лівобережна Україна Б Правобережна Україна В Слобідська Україна Г Запорожжя 22. На якій з ікон зображено Богдана Хмельницького? А Б В Г 23. Кого з гетьманів стосуються свідчення сучасників? 1 «Хай іде до лихого, як з нами не хоче жити, а злякавши- ся, клобуком покриває голову». 2 «У нас у предках бояр не бувало, а він заводить нові по- рядки, а вольності наші всі одходять». А Іван Виговський та Юрій Хмельницький Б Іван Брюховецький та Петро Дорошенко В Дем'ян Многогрішний та Павло Тетеря Г Юрій Хмельницький та Іван Брюховецький 24. Про яку подію йдеться в уривку з листа гетьмана Петра Дорошенка до впливового московського вель- можі? «Ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згу- бу; розірвали надвоє, і обидва монархи умовились між собою, що будуть нас викоріняти... Ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішили, які міста залишити під собою, в які уступити, а тим часом ці міста дісталися вам не вошою силою, а Божою поміччю й ношою кров'ю та відвогою». А Українсько-російський договір 1654 р. Б Гадяцький договір 1658 р. В Слободищенський договір 1660 р. Г Андрусівський договір 1667 р. А Б В Г У завданнях 25-27 до кожного з чотирьох рядків інфор- мації, позначених цифрами, виберіть один правильний варіант, позначений буквою. Поставте позначки в та- блиці на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 25. Установіть відповідність між портретами гетьманів доби Руїни та їхніми іменами. В Іван Самойлович Г Петро Дорошенко Д Павло Тетеря 9. Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. 17 ст. • 105
26. Установіть відповідність між іменами історичних діячів другої половини 17 ст. та стислими характеристи- ками. А Б В Г Д 1 2 3 4 1 Іван Брюховецький 2 Іван Самойлович З Юрій Хмельницький 4 Дем'ян Многогрішний А Український гетьман, який підпи- сав Переяславську угоду з Московією, а трохи пізніше Слободищенський трактат із Польщею. Б Гетьман Лівобережної України, який уклав Глухівські статті з царем Олексієм. Домагався виведення москов- ських воєвод з українських міст. В Був гетьманом Правобережної Гетьманщини. Прагнув ви- бороти незалежність України у союзі з Туреччиною та Крим- ським ханством. Г Гетьман Лівобережної Гетьманщини, який ціною чима- лих поступок мав підтримку Москви. Першим з україн- ських гетьманів поїхав до Москви «побачити пресвітлі очі государя». Д Гетьман Лівобережної Гетьманщини. Всупереч нама- ганням старшини й Конотопським статтям для забезпе- чення порядку в Гетьманщині утримував наймане вій- сько. 27. Установіть відповідність між зображенням храмів та їхніми назвами. А Іллінська церква в Суботові. Реконструкція. 1656 р. Б Троїцький собор Густинського монастиря. 1674-1676 рр. В Троїцький собор Троїцько- Іллінського монастиря в Чер- нігові. 1679-1695 рр. Г Покровський собор у Харкові. 1689 р. А Б В Г і 2 3 4 У завданні 28 розташуйте події у хронологічній послі- довності. Поставте позначки в таблиці відповідей на перетині відповідних рядків (цифри) і колонок (букви). 28. Установіть хронологічну послідовність подій. А зречення гетьманства П. Дорошен- ком; припинення існування Право- бережної Гетьманщини Б обрання гетьманом Лівобережної Гетьманщини Дем’яна Многогріш- ного В чигиринські походи турецько-татарського війська; зруй- нування козацької столиці Г похід полків П. Тетері разом з Яном Казимиром на Ліво- бережну Україну У завданнях 29-31, які мають шість варіантів відповіді, виберіть три правильні відповіді й запишіть їхні номери у клітинки. 29. Які з цих подій збіглися в часі з існуванням Чор- томлицької Січі? ।—।—।—। 1 перші битви Національно-визвольної війни- І—І—І—І на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями 2 укладення Андрусівського перемир'я З повстання на чолі з П. Павлюком, Я. Острянином, Д. Гунею 4 гетьманування Данила Апостола 5 чигиринські походи об’єднаного турецько-татарського війська 6 Чорна рада в Ніжині; обрання гетьманом І. Брюховецького ЗО. Що визначало суспільно-політичне становище України в 60-80-х рр. 17 ст.? і—і—і—і 1 боротьба за гетьманську булаву між пре- 1—1—1—1 тендентами різної зовнішньополітичної орієнтації 2 втрата козацтвом провідної ролі в суспільному житті Гетьманщини та Слобідської України З невтручання царського уряду у внутрішньополітичні справи Лівобережної Гетьманщини 4 прагнення гетьманів об'єднати лівобережні та право- бережні землі під однією булавою 5 дії запорозького козацтва щодо підтримки гетьманів завжди відрізнялися політичною далекоглядністю 6 перешкоджання козацькій Україні з боку Московії, Польщі та Туреччини у її прагненні здобути незалеж- ність 31. Доповніть твердження. Гетьман Іван Самойлович... [_ ; | 1 був наступником гетьмана Дем’яна Много- грішного 2 у народнопоетичній творчості названий Сонцем Руїни З перший з гетьманів після зміщення з посади ув'язнений і засланий до Сибіру 4 прихильник утвердження козацької держави під зверх- ністю Польщі 5 домігся стабілізації внутрішнього життя Лівобережної Гетьманщини 6 у зовнішній політиці орієнтувався на Московське цар- ство 106 •
10. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 17- У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 18 ст. Зміст навчального матеріалу: Гетьманщина в 1687-1709 рр. Повстання під проводом Семена Палія (1702-1704). Північна війна і Україна. Внутрішньополітична діяльність гетьманів козацької України у 20-30-х рр. 18 ст. Обме- ження автономії Гетьманщини. Діяльність Першої Малоросійської колегії, Правління Гетьманського уряду (1734-1750). Культура. Києво- Могилянська академія. Духовність. Дати подій: 1708 р. - українсько-шведський союз, зруйнування Батурина; 1709 р. - зруйнування московитськими військами Чортомлицької Січі, Полтавська битва; 1710 р. - «Конституція...» Пилипа Орлика; 1713 р. - ліквідація козацтва на Правобережній Україні; 1734 р. - заснування Нової (Підпільненської) Січі. Персоналії: Іван Мазепа, Семен Палій, Кость Гордієнко, Пилип Орлик, Іван Скоропадський, Павло Полуботок, Данило Апостол, Феофан Прокопович. Поняття і терміни: конституція, Малоросія, Малоросійська колегія, змосковщення/зросійщення, козацьке бароко, козацький літопис. Резул ьтати на вча л ьн о-пізн а вал ьної діяльності: • встановлювати належність вказаних подій до століть, співвідношення між по- діями та їх віддаленість від сьогодення; • визначати правильність застосування в історичному контексті зазначених по- нять і термінів; • розпізнавати на картосхемі українські землі у складі різних держав; території, підвладні гетьманам Лівобережної Украї- ни, події Північної війни на території України; • характеризувати діяльність Першої Малоросійської колегії. Правління Геть- манського уряду; зміст основних поло- жень «Конституції...» Пилипа Орлика; ді- яльність і здобутки вказаних персоналій; • визначати причини укладення україн- сько-шведського союзу в роки Північної війни, наслідки Полтавської битви для українських земель; • сприймати та інтерпретувати різно- видові історичні джерела, що стосуються теми, • візуально розпізнавати та характе- ризувати вказані історично-культурні пам'ятки. ОБРАННЯ ІВАНА МАЗЕПИ ГЕТЬМАНОМ. У липні 1687 р. у таборі на р. Коломак під час т. зв. Першого Кримського походу Івана Самойловича було звину- вачено у невдалому поході та заарештовано й разом із сім’єю відправлено до Сибіру. Натомість козаць- ка рада, що відбулася 25 липня 1687 р., обрала геть- маном генерального осавула Івана Мазепу. Тоді ж було укладено угоду між гетьманом і старшиною, з одного боку, та московськими царями Іваном і Пе- тром Олексійовичами й царівною Софією — з іншо- го. Коломацьку угоду писали на основі Глухівських статей Многогрішного (17 із 22 статей) із додатка- ми, зробленими за гетьмана Самойловича. Деякі зміни, якими Коломацькі статті відрізнялися від по- передніх (зокрема статті 18-22), передбачали поси- лення в Гетьманщині влади царату і ще істотніше обмеження прав гетьмана та гетьманського уряду. За Коломацькими статтями гетьман не мав права і без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина - переобирати гетьмана. Об- межувалося право гетьмана розпоряджатися вій- I ськовими землями. Гетьман мав удаватися до осо- бливих заходів, аби «...усіма силами з’єднувати в міцну й нерозривну згоду обидва руські народи»; щоб «...Малоросію не називали землею Гетьманською, а лише визнавали землею, яка знаходиться в цар- ській самодержавній вла- ді». Статті стали наступ- ним кроком на шляху обмеження державних прав України, цілковито заперечуючи державний характер гетьманської влади. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА Іван Мазепа ІВАНА МАЗЕПИ. Визначальною рисою внутрішньої політики Мазепи було прагнення об’єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Сло- божанщини в єдиній Україні, яку новообраний геть- ман уявляв як державу західноєвропейського зраз- ка зі збереженням традиційного козацького устрою. Діяльність Мазепи змінила архітектурні обриси ба- гатьох міст: Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен, Батурина та ін. Гетьман фундував понад де- сять нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков 10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст. • 107
княжої доби. Видання мазепинської доби належать до найкращих зразків українського друку. Сам геть- ман, маючи одну з найбагатших в Україні книго- збірень, обдаровував книжками з неї монастирі, церкви, окремих осіб. Не менше, ніж церквами й монастирями, опікувався Мазепа Києво-Могилян- ською академією: збудував перший поверх нового будинку закладу; домігся підтвердження статусу академії; надавав у володіння села й землі; матері- ально підтримував студентів Дбав Мазепа і про створення нових осередків культури, одним із яких став Чернігівський колегіум. Поступово відбувало- ся посилення ролі українського гетьмана, вивищен- ня козацької старшини. ВІДРОДЖЕННЯ КОЗАЦЬКОГО УСТРОЮ НА ПРАВО- БЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ. Наприкінці 17 ст. більшість зе- мель Правобережжя лежала пусткою. Це непокоїло польський уряд, який, заохочуючи заселення пус- ток, рішенням 1685 р. надав козацтву «прадавні привілеї та вольності». Згідно з ухвалою козаки створювали на заселених ними землях власний пол- ково-сотенний устрій. Так відродилися чотири пол- ки: Богуславський, Корсунський, Брацлавський і Фастівський (Білоцерківський) на чолі з полков- никами Самійлом Івановичем (Самусем), Захаром Іскрою, Андрієм Абазином та Семеном Палієм. Від- новлені полки були не тільки військовими, а й адмі- ністративно-територіальними один ицями. У 1699 р. Річ Посполита уклала Карловецький мир з Османською імперією. Турецька загроза ослаб- ла, тож відпала й потреба в козацтві. Сейм ухвалив ліквідувати правобережне козацтво, тож коронний гетьман наказав полковникам розпустити їхні пол- ки. Після захоплення польськими військами взим- ку 1702 р. кількох козацьких міст на Правобережній Україні у відповідь почалося повстання, очолене Семеном Палієм. Цей визвольний рух мав на меті визволення Правобережної України від польського панування та об'єднання з Лівобережною Гетьман- щиною. У липні 1702 р. рух охопив Київщину, а на початку 1703 р. повстанці вже контролювали зна- чну частину Правобережної України. Повстання поширилося на Волинь і Поділля, дійшло до Гали- чини. Повстання набуло антифеодального та ви- звольного характеру, охопивши значні території. На початку 1703 р. шляхта пішла у контрнаступ. При- душення повстань супроводжувалось нечуваною жорстокістю. Навесні 1704 р. війська гетьмана Мазепи пере- йшли Дніпро і зайняли Київщину й Волинь. Семена Палія заарештували та ув’язнили (через рік його було відправлено до Москви, а потім заслано до Си- біру). Проте визвольний рух тривав, населення Правобережжя повставало проти шляхти. За таких обставин Правобережжя опинилося під владою Мазепи. Об’єднання Правобережної та Лівобереж- ної України за Мазепи тривало від 1704 р. до подій 1708-1709 рр. ПІВНІЧНА ВІЙНА ТА ПОВСТАННЯ І. МАЗЕПИ. Навес- ні 1700 р. проти Швеції виступили польська та дат- ська армії. Розпочалась Північна війна (1700-1721). Росія оголосила війну Швеції, і вже у битві під На- рвою брали участь українські козацькі формування. Російська армія зазнала поразки. З 1702 р. між шве- дами та росіянами розпочались регулярні військові дії. Союз із Річчю Посполитою виявився нетрива- лим, і Росія мусила укріплюватись, аби протистоя- ти шведам. Серед причин, які спонукали І. Мазепу до пере- ходу на бік Карла XII, історики називаюсь такі: оче- видне порушення Московською державою прав і вольностей Війська Запорозького, обмеження геть- манської влади, введення в українські міста москов- ських військових залог і гарнізонів, прагнення лік- відувати козацьке військо або перетворити його на регулярні драгунські полки, плани перетворення козацької старшини на служилих дворян, цілеспря- мовані заходи московської влади, спрямовані на ліквідацію етнічної окремішності українців шляхом асиміляції тощо. Протистояти тиску Московської держави щодо впровадження цих та інших реформ в Україні-Гетьманщині відомими та доступними гетьману Мазепі засобами він уже не міг, тому під тиском старшини та за її підтримки наважився на повстання. Похід шведського короля на Москву через Украї- ну спонукав українського гетьмана до рішучих дій задля визволення Гетьманщини. 24 жовтня 1708 р. український гетьман виїхав на зустріч із Карлом XII. З ним вирушили чотиритисячне військо й гене- ральна старшина. 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зу- стріч І. Мазепи з Карлом XII. ЗО жовтня 1708 р. між українцями та Карлом XII було укладено союзницький договір. Стислий (із шести пунктів) виклад цього договору містить «Вивід прав Украї- ни» - політичний документ, з яким 1712 р. Пилип Орлик, обстоюючи права України, звернувся до єв- ропейських монархів. Договір передбачав: Україна має бути незалежною і вільною; усі загарбані Мос- ковією землі, що колись належали «руському» на- родові, мають бути повернені Українському князів- 108 •
ству; шведський король зобов’язаний захищати країну від усіх ворогів і посилати допомогу, коли про це попросять гетьман і «стани»; Мазепа май бути довічним князем України; шведський король не має права претендувати на титул князя або ко- мандувача збройних сил князівства; для стратегіч- них потреб шведське військо може займати п’ять українських міст. ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ АКЦІЇ МОСКОВСЬКОГО ЦАРЯ ПРОТИ УКРАЇНИ. У відповідь на дії Мазепи Петро І звернувся до українців. У численних відозвах він звинуватив Мазепу у «зраді», у намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви й монасти- рі - уніатам. Водночас Петро І звелів Меншикову зруйнувати гетьманську резиденцію - Батурин. 2 листопада 1708 р. московські вояки проникли до міста і жорстоко вбили всіх його мешканців, навіть жінок і немовлят. Батурин було вщент зруйновано. Згідно з іншим наказом царя 6 листопада в Глу- хові відбулася Старшинська рада. Щоправда, при- були тільки чотири полковники: стародубський, чернігівський, наказні переяславський та ніжин- ський. Гетьманом було обрано стародубського пол- ковника Івана Скоропадського. Після приєднання запорожців (1709) на чолі з Костем Гордієнком до шведсько-українського союзу за наказом царя було зруйновано Чортомлицьку Січ, залишки запорож- ців перейшли до володінь кримського хана та засну- вали Олешківську Січ. Доленосною подією стала Полтавська битва (27 червня 1709 р.), у якій шведське військо зазна- ло поразки. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць у тогочасній європейській політиці. Міць Швеції та Польщі фактично було пі- дірвано назавжди. Для України наслідки Полтав- ської битви виявилися вкрай несприятливими: росій- ський уряд став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини. Після Полтавської битви Україною прокотилася хвиля царського терору. Ка- ральні заходи стосувалися всіх сторін життя і мали найрізноманітніший вияв — від смертних вироків ма- зепинцям до заборони друкувати книжки україн- ською мовою. ОБРАННЯ ПИЛИПА ОРЛИКА ГЕТЬМАНОМ В ЕМІ- ГРАЦІЇ. Після смерті гетьмана Івана Мазепи (1709) та частина козаків, яка пішла з ним у вигнання, за- лишилася без керівника. Постала потреба обрати нового гетьмана. 5 квітня 1710 р. в Бендерах (Мол- дова) відбулася козацька рада. Гетьманом обрали найближчого сподвижника Івана Мазепи - гене- • Конституція - основний політико-правовий акт держави і суспільства, що має вищу юридичну силу щодо інших джерел права та регулює найважливіші суспільні відносини. рального писаря його уряду Пилипа Орлика. Під час козацької ради було схвалено документ «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запо- розького» (згодом цей документ назвали «Консти- туцією Пилипа Орлика»). Основу його становила угода між гетьманом і козацтвом, яке виступало від імені українського народу, про взаємні права та обов’язки. Уперше новообраний гетьман укладав офіційну угоду зі своїми виборцями, чітко зазнача- ючи умови, згідно з якими він отримував владу. Конституція помітно обмежувала права гетьмана, передбачала створення представницького органу — Генеральної ради. У ній було закладено підвалини принципу поділу влади на виконавчу й судову гіл- ки, впроваджувалася виборність посад. ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА СКОРОПАДСЬКОГО, 1708- 1722 рр. Гетьманування І. Скоропадського, за тра- дицією, мало розпочатися з підписання статей. Але Петро І відмовився робити це, пояснивши своє рі- шення воєнними обставинами. Після Полтавської битви, 17 липня, Скоропадський, перебуваючи з ко- зацьким військом у таборі під Решетилівкою, звер- нувся до царя з 14 пунктами статей. У відповідь Петро І надіслав іменний указ, що аж ніяк не нагаду- вав міждержавні договірні статті. У царському указі права і вольності підтверджувалися в такому обсязі, який відповідав інтересам Московії. Важ- ливою новацією було призначення царського рези- дента Ізмайлова при гетьманові. Йому надавалося право здійснювати контроль над гетьманом та уря- дом України. Статті і відповіді царського уряду на їхні пункти отримали назву «Решетилівські статті 1709 р.». Своєрідним додатком до указу були явні й таємні статті Ізмайлову. Ці статті називали землі Війська Запорозького «Малоросійським краєм», у якому царський резидент спільно з гетьманом мали утримувати все населення, зокрема бунтівників- запорожців, «у тиші й покорі вели кому государю». Гетьманську резиденцію було перенесено ближче до російського кордону - до Глухова. У 1720 р. було офіційно заборонено друкування книг українською мовою, окрім церковних. Росіяни почали отриму- вати земельні володіння, що робило їх непідконтр- ольними гетьману. Уряд Петра І став на шлях лік- відації української автономії та інкорпорації українських земель до складу імперії. 10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст. • 109
• Малоросія - назва Гетьманщини в законодавчих актах і розпорядженнях царського уряду після укра- їнсько-московського договору 1654 р. Від Андрусів- ського договору 1667 р. до кінця 18 ст. Малоросією називали переважно Лівобережну Гетьманщину з Києвом. Як історико-географічне поняття вживали історики кінця 18 - початку 20 ст. • Малоросійська колегія - центральний орган ро- сійської колоніальної адміністрації в Лівобережній Україні, створений із метою контролю діяльності гетьмана та уряду та обмеження політичної автоно- мії Гетьманщини. ПЕРША МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ. У квітні 1722 р. Петро І, здійснюючи наступ на козацьку автономію, створив Малоросійську колегію у складі шести офіцерів російських полків, розміщених в Україні, на чолі з бригадиром С. Вельяміновим. Колегія пе- ребрала все адміністративне керівництво Лівобереж- ною Україною. Вони контролювали встановлення і стягнення податків до царської скарбниці, розквар- тирування російських солдат і офіцерів в Україні. Малоросійська колегія здійснювала контроль за ді- яльністю Генеральної військової канцелярії. На ко- легію покладали судові функції та контроль за роз- поділом земельних володінь. Крім того, Вельямінов мав право на власний розсуд втручатися у будь-яку сферу українського життя як повноправний госпо- дар краю. У своїй діяльності колегія керувалась тільки російськими нормативними актами та зако- нами. БОРОТЬБА КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ ЗА ВІДНОВЛЕН- НЯ ПРАВ УКРАЇНИ. Після смерті І. Скоропадського наказним гетьманом було призначено чернігівсько- го полковника Павла Полуботка. Він розгорнув активну діяльність, спрямовану на відновлення козацьких порядків. Наказний гетьман здійснив ад- міністративну реформу та реформу суду з метою обмежити повноваження Малоросійської колегії. 22 травня 1723 р. Полуботка разом із генеральним писарем і генеральним суддею було викликано до Петербурга. Після від’їзду наказного гетьмана рух за розширення автономії козацької держави очолив миргородський полковник Данило Апостол. Він, зокрема, домігся укладення Коломацьких чолобит- них - статей, підписаних у середині серпня на по- чатку вересня 1723 р. на р. Коломак, що на Полтав- щині, представниками козацької старшини. У них, як і в попередніх статтях, старшина скаржилася на збідніння козаків і селян через військові повиннос- ті, неврожаї та обтяжливі збори Малоросійської ко- легії тощо. Насамкінець старшина просила дозволу обрати гетьмана. Підписані Коломацькі чолобитні Данило Апостол подав до Генеральної військової канцелярії. Після подання цих статей за наказом Петра І було заарештовано найактивніших їхніх ав- торів. Проти наказного гетьмана було розпочато су- дову справу за звинуваченням у державній зраді — таємних зв’язках із гетьманом в еміграції Пилипом Орликом. Однак судовий процес так і не відбувся, бо 18 грудня 1724 р. в Петропавловському казематі помер Павло Полуботок. ВІДНОВЛЕННЯ ГЕТЬМАНСТВА. ДАНИЛО АПОСТОЛ. Улітку 1727 р. зросла напруженість у російсько-ту- рецьких відносинах. Росія розпочала підготовку до нової війни. Уряд Петра II, розраховуючи на вій- ськову потугу козаків, прагнув залучити на свій бік козацьку старшину. Було ліквідовано Малоросій- ську колегію і дозволено вибори гетьмана. На вибо- рах, що відбулися 1 жовтня у Глухові і скидались радше на церемонію присяги, за 73-річного Данила Апостола проголосували одностайно. Договірних статей, як і зі Скоропадським, укладено не було. Лише в серпні гетьман отримав як відповідь на свої пропозиції «Рішительні пункти». Вони мали форму указу царського уряду гетьманові. Нові статті значно обмежували й без того урізані права та вольності України. Що ж до гетьмана Апостола, то права йому надавали навіть менші, ніж Скоропадському. Зважаючи на реальні обставини, Данило Апостол узявся за здійснення реформ, спрямованих на впорядкування внутрішнього жит- тя Гетьманщини. Реформи провадили у сферах судочинства, фінансів (розроблено бюджет), зе- мельних справ, торгівлі тощо. З 1728 р. у Глухові працювала кодифікаційна комісія, яка підготувала «Права, за якими судиться малоросійський народ» (роботу було завершено 1743 р.). ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО УРЯДУ. Після смерті Данила Апостола 1734 р. вибори ново- го гетьмана не відбулися. Російський уряд, обмежу- ючи державність України, зобов’язав здійснювати владу в Лівобережній Гетьманщині Правління геть- манського уряду. Складалася ця установа з шести осіб - трьох українців і трьох росіян, проте вся пов- нота влади належала російському князеві Олексію Шаховському. У своїй діяльності Правління геть- манського уряду мало керуватися «Рішительними пунктами», які запровадили за гетьмана Данила по •
Апостола, проте О. Шаховський мав таємні інструк- ції, що дозволяли ігнорувати їх. Правління гетьман- ського уряду мало ретельно контролювати діяль- ність Генеральної військової канцелярії та сприяти зросійщенню українців, передусім через шлюби. Ситуація погіршувалась економічним занепадом, що був спричинений невдалою російсько-турець- кою війною, основний тягар якої ліг на українців. Правління гетьманського уряду діяло до 1750 р. • Зросійщення - процес систематичного, зокрема насильницького, насадження російської національ- но-політичної переваги в Україні та серед українців шляхом переходу на російську мову та російську культуру з метою подальшої асиміляції.' ЗАСНУВАННЯ НОВОЇ СІЧІ. У 1733 р. Російська імпе- рія опинилась на порозі нової війни з Османською імперією. Розуміючи необхідність підсилення свого війська, царською грамотою було дозволено засну- вати Нову Січ на р. Підпільна, звідси одна з назв - Підпільненська Січ. У 1734 р. кілька тисяч козаків розпочали будівництво Січі. Запорожці визнали себе підданими російської цариці та підпорядкову- вались київському генерал-губернатору. Заснуван- ню Нової Січі особисто посприяв гетьман Данило Апостол. ОСВІТА. КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ. Ниж- чою ланкою в системі освіти були початкові школи, їх кількість протягом 18 ст. невпинно зростала. Зо- крема, у Слобідській Україні в 1732 р. було 129 шкіл, а в семи з десяти полків Гетьманщини тоді діяли 866 шкіл. Здібні та охочі до науки діти мали змогу продовжити освіту в колегіумах, які створювалися за зразком Києво-Могилянської академії. До пер- шої половини 18 ст. на землях Лівобережної Геть- манщини й Слобожанщини діяли колегіуми - Чернігівський (1700), Харківський (1726) та Пере- яславський (1738). Вищим навчальним закладом в Україні, основним осередком науки й мистецтва у другій половині 17 - першій половині 18 ст. була Кисво-Могилянська академія. Новий етап розви- тку академії пов’язаний із діяльністю Рафаїла Забо- ровського - архієпископа київського (1731), згодом митрополита. За його ініціативою було розширено І навчальну програму, відкрито класи грецької, ні- I мецької та єврейської мов, збільшено кількість сту- дентів. ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ (1677-1736) - церковний діяч і педагог, учений-енциклопедист, письменник- новатор. Писав вірші латинською, польською, укра- їнською мовами, історичні твори, проповіді, філо- софські й політичні трактати, підручники тощо. Освіту Ф. Прокопович здобув у Києво-Могиляи- ській академії та європейських навчальних закла- дах. У 1705-1716 рр. - професор Києво-Моги- лянської академії, де викладав поетику, риторику, фізику, математику, історію, філософію, теологію (у 1711-1716 рр. - ректор цього закладу). Ф. Про- копович - автор першої історичної драми на теми вітчизняної історії «Володимир», яку в 1705 р. по- ставили студенти Києво-Могилянської академії. В образі князя Володимира, як припускають дослід- ники, зображено І. Мазепу. У 1716 р. за царським наказом Ф. Прокопович поїхав до Петербурга. Став одним із найближчих радників царя з питань цер- ковної реформи (допоміг, зокрема, ліквідувати па- тріархію й створити підконтрольний царю Синод) та внутрішньої політики. КНИЖНА ЛІТЕРАТУРА. З-поміж поетів, які писали літературною староукраїнською мовою, найвидатні- шим був Климентій Зиновіїв. Йому належить вели- ка рукописна збірка віршів, героями яких були зде- більшого ремісники, наймити-бурлаки. Перевагу літературній староукраїнській мові віддавав Іван Величковський, який писав «курйозні вірші». Упродовж 17-18 ст. упевнено розвивався театр. Він існував у двох різновидах - шкільний і мандрівний. Найдавнішу драму, що в повному обсязі збереглася до нашого часу, датовано 1674 р., - «Про Олексія, чоловіка Божого». 1705 р. у Києві було поставлено першу історичну драму - твір Феофана Прокопови- ча «Володимир». У другій половині 17 ст. не вщуха- ла літературна полеміка. Публіцистично-богослов- ські твори на захист православ’я писали провідні діячі церкви. Зокрема, 1676 р. вийшов друком трак- тат Лазаря Барановича «Нова міра старої віри» - відповідь на єзуїтську книгу «Стара віра». Власне, першою енциклопедією для православного світу стала праця Данила Туптала, видана в Києві впро- довж 1689-1705 рр. у чотирьох томах під назвою «Четьї мінеї» (дослівно - «Щомісячні читання»). ІСТОРИЧНА ЛІТЕРАТУРА. Протягом 1672-1673 рр. писав свою «Хроніку з літописців стародавніх» Феодосій Софонович. Єдиним історичним твором, що вийшов друком за тих часів, був київський «Си- нопсис». Цю книжку видали 1674 р. у друкарні Києво-Печерського монастиря. їй судилося стати першим підручником із вітчизняної історії. Най- видатнішим явищем історичної літератури першої 10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст. • 111
половини 18 ст. стали козацькі літописи. Одним із найдавніших з-поміж великих козацьких літописів є «Літопис Самовидця». У ньому описано події від 1648 до 1702 р. Другим важливим твором був літо- пис Григорія Граб’янки, що розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. Найвизначнішим яви- щем козацького літописання став ґрунтовний літо- пис Самійла Величка. Написано його було 1720 р. Твір складався з двох частин: опису подій від 1648 до 1660 р. та від 1660 до 1700 р. • Козацькі літописи - історико-літературні твори, що склалися впродовж другої половини 17 - сере- дини 18 ст. і розкривали історію козацьких воєн. • Козацьке бароко - мистецький стиль, що виник як поєднання місцевих українських (козацьких) тра- дицій і європейського бароко, був поширений у 17-18 ст. АРХІТЕКТУРА. Європейську архітектуру другої по- ловини 17-18 ст. визначають як архітектуру баро- ко. Бароковим спорудам притаманні нагромаджен- ня розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність. Ці загальні особливості бароко в українських землях втілювалися дуже своєрідно. Архітектурні споруди, що постали за тих часів у Гетьманщині та Слобідській Україні, дослідники позначають терміном козацьке бароко. Найбільше українських барокових споруд збудовано за правлін- ня гетьмана І. Мазепи. Барокових рис набули спо- руджені ще за часів Київської Русі собори - Софій- ський і Михайлівський Золотоверхий, які було відновлено за сприяння гетьмана. Перебудовано в стилі бароко й Успенський собор та Троїцьку над- брамну церкву Печорської лаври. Хрестоматійним прикладом пам’яток архітекту- ри українського бароко вважають Георгіївську церкву Видубицького монастиря в Києві. Георгіїв- ський храм урочисто заклали 1696 р., а завершили будівництво в 1701 р. Споруду зведено коштом ста- родубського полковника Михайла Миклашевсько- го. Ще один шедевр козацького бароко - Спасо- Преображенську церкву в с. Великі Сорочинці на Полтавщині - спорудив упродовж 1718-1730 рр. полковник миргородського полку (незабаром геть- ман) Данило Апостол, у цій церкві його й поховано. Видатними зразками козацького бароко є Троїцька соборна церква Густинського монастиря (1672- 1676), Спасо-Преображенська церква в Ізюмі (1684), церква святої Катерини в Чернігові (1716), Будинок полкової канцелярії в Чернігові (кінець 17 ст.). ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Історичні події остан- ньої чверті 17 ст. негативно вплинули на деякі види мистецтва. Зокрема, занепад книговидання уповіль- нив розвиток гравюри, проте від останніх десяти- літь 17 ст. це мистецтво почало відроджуватися. Прикметно, що вперше розвивалася гравюра на ме- талі. Засновниками київської школи гравюри є Олександр і Леонтій Тарасовичі та їхній учень Іно- кентій (Іван) Щирський. У живописі, як і раніше, переважало релігійне малярство, хоча розвивалося і світське. В іконописі поступово утверджувалися нові мистецькі принципи. У розписах українських церков виразніше виявлялися народні мотиви. Іконо- писні образи набували рис, вихоплених із буденно- го життя, почасти наближаючись до світських. На- приклад, ікона Зустріч Марії і Єлизавети з церкви Покрови Богородиці в Сулимівці на Київщині поді- бна до цілком світської, пейзажної сцени. Своєрідне поєднання іконописних традицій із то- гочасними художніми досягненнями було у твор- чості західноукраїнських майстрів Івана Рутковича та Нова Кондзелевича. Найбільшим досягненням Нова Кондзелевича є п’ятиярусний іконостас, що його він виконав із групою помічників у 1698 - 1705 рр. для церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський на Прикарпатті (нині Івано-Франківська область), - найдовершеніший зразок українського барокового мистецтва в захід- ноукраїнських землях. Упродовж другої половини 17-18 ст. дуже попу- лярною в Україні була ікона Покрови Богородиці. У нижній частині таких ікон подавали реалістичні зображення представників козацької старшини, ко- шових отаманів, гетьманів. Розвивався і світський портретний живопис. Портрети замовляли пред- ставники козацької старшини, власне, тому їх і на- зивають козацькими. До яскравих прикладів таких ікон належить «Покрова Богородиці» (з портретом гетьмана Б. Хмельницького). 112 •
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ 1. Портрет Богдана Хмельницького авторства Віль- гельма Гондіуса. Середина 17 ст. 2. Оборонна синагога в м. Жовква. 1692-1698 рр. 3. Ікона «Вознесіння Христове» з іконостасу церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Ма- нявський авторства Йова Кондзелевича 4. Ікона «Покрова Богородиці» (з портретом гетьмана Богдана Хмельницького). Перша половина 18 ст. 5. Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ» авторства Івана Мигури. 1706 р. 6. Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в м. Чернігів. 1679-1689 рр. 7. Покровський собор у м. Харків. 1689 р. . 8. Георгіївська церква Видубицького монастиря в м. Київ.-1696-1701 рр. 9. Преображенська церква у с. Великі Сорочинці. 1 Хч-НМ» І-ХІСКТЕхГ ».?11 10. Українські землі наприкінці 17-у першій половині 18 ст. • 113
Тренувальний тест до теми 10 Завдання 1-24 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний варі- ант відповіді. 1 . На карті, присвяченій подіям та процесам на україн- ських теренах наприкінці 17-у першій половині 18 ст., заштриховано землі... 2 гетьмана позбавлено права без царського указу змі- щувати старшину, а старшині - скидати гетьмана З московські залоги мали бути розташовані тільки в Києві, причому воєводу позбавлено права втручатися у справи місцевого судочинства 4 козацькій старшині заборонено стежити за гетьманом і доносити на нього царю 5 гетьман та старшина мали вдаватися до заходів для ліквідації національної окремішності українців 4. Хто був кошовим отаманом у запорожців, які підтримали Мазе- пу під час антимосковського по- встання? -----------А Іван Сірко ———— Б Кость Гордієнко В Петро Калнишевський Г Йосип Гладкий 5. Які причини спонукали гетьмана І. Мазепу до переходу на бік Кар- ла XII? 1 обмеження гетьманської влади, введення в українські міста мо- сковських військових залог та гарнізонів 2 прагнення царя ліквідувати ко- зацьке військо або перетворити його на регулярні драгунські полки З заходи московської влади, спря- мовані на ліквідацію етнічної окремішності українців шляхом асиміляції А Б В Г А Правобережної та Лівобережної Украї- ни, Слобожанщини, Запорожжя Б Лівобережної та Слобідської України, За- порожжя В Лівобережної, Слобідської, Західної України, Запорожжя Г Західної та Правобережної України, Слобожанщини, За- порожжя 2. Доповніть твердження. Про Перший Кримський похід відомо, що... А він був передбачений умовами Коло- мацьких статей І. Мазепи з царським урядом Б 150-тисячне військо на чолі з В. Голіциним два тижні тримали в облозі Бахчисарай В гетьмана 1. Самойловича було звинувачено в невдачі походу й скинуто з гетьманства Г він закінчився укладенням Бахчисарайського мирного договору 3. Що передбачали Коломацькі статті І. Мазепи з цар- ським уродом? 1 скасовано заборону гетьманові вступати в зносини з іноземними державами А Б В Г ї ї—— А тільки 1 та 2 варіанти правильні -------— — Б тільки 2 та 3 варіанти правильні ———— В тільки 1 та 3 варіанти правильні Г всі варіанти правильні 6. Про Полтавську битву відомо, що... . І _ І І і А на боці російської армії виступало вій- А Ь В Г -----------сько кримського хана ———— Б українські полки І. Мазепи взяли на себе основний тягар облоги міста В шведські війська мали істотну перевагу в гарматах та кількості вояків Г поранення Карла XII не дало йому змоги особисто ке- рувати боєм 7. Якими були результати та наслідки Полтавської битви для українських земель? 1 Росія стала найвпливовішою державою в тогочасній європейській політиці; її дії щодо України були спрямовані на обмеження автономії Гетьманщини 2 Україна як автономія у складі Росії здобула нові права З російські солдати зруйнували столицю Гетьманщини- Батурин, Чортомлицьку Січ 114 •
Б В Г А тільки 1 варіант правильним Б тільки 1 та 2 варіанти правильні В тільки 1 та 3 варіанти правильні Г всі варіанти правильні Доповніть твердження. Гетьман Іван Мазепа... В сприяв А продовжив курс попередників на ство- рення української козацької еліти Б очолював козацькі полки під час Першо- го кримського походу 1687 р. підпорядкуванню Української православної церкви московському патріарху організував повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. задля об'єднання з Гетьманщиною 9. Який був зміст угоди, укладеної між гетьманом І. Ма- зепою та шведським королем Карлом XII? А Б В Г А Україна мала стати незалежною держа- вою. На її території проголошувалося князівство з довічною спадковою вла- дою князя-гетьмана. Б Швеція й Україна утворювали нову державу зі спільним королем, сеймом, сенатом, спільною зовнішньою полі- тикою. В Гетьман без дозволу короля не міг змінювати структуру посад у Генеральній канцелярії і призначати нових пол ковників. Г Заборонялися міждержавні відносини козацької Украї- ни, українське військо зобов'язалося брати участь у во- єнних експедиціях Швеції. А Б В Г 12. З якого документа наведено фрагмент? «...З тими генеральними старшинами, полковниками і генеральними радниками повинен теперішній ясно- вельможний гетьман, а також його наступники ради- тися про безпеку Вітчизни, про спільне благо і про всі громадські справи і не має права нічого вирішувати, роз- починати і здійснювати своєю волею без попереднього розгляду і схвалення ними. Тому призначаються три сесії Генеральної ради... Між Радами Україною правити- ме гетьман з генеральною старшиною. Листи з інших держав гетьман повинен зачитувати старшині, так само й відповідь». А Коломацькі статті Б «Рішительні пункти» В «Явні й таємні статті Ізмайлову» Г «Пакти й конституції законів і вольно- стей Війська Запорозького» 13. Коли відбулися події, про які йдеться в історичному джерелі? «Цар, прагнучи помолитися Мазепі, проти якого опублікував грізний маніфест, наказав Меншикову не- гайно заатакувати його столицю, паки шведи не прибу- ли на допомогу. Меншиков напав на неї та здобув її. Потім дав наказ вимордувати всіх без різниці віку та статі... Він забрав звідти важкі гармати, а було ї