/
Author: Вільковский Є. Кельман І. Бакуліч О.
Tags: транспорт вантаж перевезення вантажу
ISBN: 978-966-7597-64-1
Year: 2007
Text
Є. Вільковський,
І. Кельман, О. Бакуліч
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
(вантажі, правила перевезень, рухомий склад)
Видання друге, перероблене і доповнене
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як підручник для студентів вищих закладів освіти
Львів
“Інтелект-Захід”
2007
УДК 656.073+629.3.045
ББК39.3.38я73
В 46
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник
для студентів напряму "Транспортні технології" вищих навчальних закладів
(лист Міністерства освіти і науки України №1 4/18-Г-817 від 25.05.2007 р.)
Відповідальний редактор — професор Барвінський А. Ф.
Рецензенти:
В. К. Губенко — доктор технічних наук, професор, директор інституту транспорту
Маріупольського технічного університету
О. С. Ігнатенко — доктор технічних наук, професор кафедри міського господарства
Національної академії управління при Президентові України
П. Р. Левковець — доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри транспортного
права, системного аналізу і логістики, проректор з навчальної роботи Національного
транспортного університету
Є.К. Вільковський, 1.1. Кельман, 0.0. Бакуліч.
В46 Вантажознавство (вантажі, правила перевезень, рухомий склад) — 2-е вид., пере-
роблене і доповнене. — Львів: “Інтелект-Захід”, 2007, — 496 с.
І8В1Ч 978-966-7597-64-1
У підручнику розглянуті: види та класифікація вантажів і тари, порядок підготовки
вантажів до перевезення, документи на перевезення, складові елементи транспортного проце-
су, особливості організації перевезень різних видів вантажів, характеристика рухомого складу.
Структура посібника відповідає навчальним програмам спеціальностей:
7.100401 — “Організація і регулювання дорожнього руху”;
7.100402 — “Транспортні системи”;
7.100403 — “Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті”;
7.060101 — “Правознавство”.
І8ВИ 978-966-7597-64-1
ББК39.3.38я73
© “Інтелект-Захід”, 2005
© Є.К. Вільковський, О.О. Бакуліч, 2005
© “Інтелект-Захід”, 2007, зі змінами
© Є.К. Вільковський, 1.1. Кельман, О.О. Бакуліч,
2007, зі змінами.
ЗМІСТ ♦ з
Зміст
Передмова................................................................9
Вступ ..................................................................10
Розділі. Загальні відомості з вантажознавства...........................11
1.1. Загальні терміни та визначення...................................11
1.2. Види вантажів....................................................12
1.3. Об’ємно-масові характеристики вантажів
і використання вантажності транспортних засобів.......................15
1.4. Визначення якості вантажів.......................................23
1.5. Терміни та визначення з упаковки та тари.........................24
1.6. Упаковування вантажів............................................24
1.7. Види та класифікація тари........................................29
1.8. Упаковка для харчових продуктів..................................36
1.9. Кріплення виробів у тарі.........................................41
1.10. Складові елементи упаковки......................................43
1.11. Характеристика упакувальних матеріалів..........................53
1.12. Види випробування упаковки......................................54
1.13. Тара і упаковка як елемент логістичної системи..................55
Контрольні питання....................................................56
Розділ 2. Підготовка вантажів до перевезення............................57
2.1. Визначення маси вантажів.........................................57
2.2. Маркування вантажів..............................................59
2.3. Пломбування вантажів.............................................67
Контрольні питання................................................... 73
Розділ 3. Документи на перевезення вантажів.............................74
3.1. Договір на перевезення вантажів..................................74
3.2. Товарно-транспортні накладні
та подорожні листи....................................................75
3.3. Книжка МДП (міжнародних дорожніх перевезень).....................76
3.4. Міжнародна товарно-транспортна накладна СМК та інші супровідні
документи.............................................................78
Контрольні питання....................................................80
4 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Розділ 4. Складові елементи транспортного процесу.........................80
4.1. Приймання вантажів для перевезення.................................81
4.2. Навантаження і розвантаження вантажів..............................82
4.3. Кріплення вантажів.................................................86
4.4. Транспортування вантажів...........................................88
4.5. Здача вантажів.....................................................88
4.6. Складування вантажів...............................................89
4.7. Сумісність вантажів під час транспортування
та складського зберігання...............................................92
Контрольні питання......................................................94
Розділ 5. Вантажі у контейнерах...........................................94
5.1. Види контейнерів, рухомий склад....................................95
5.2. Спеціалізовані типи контейнерів...................................103
5.3. Маркування контейнерів............................................106
5.4. Техніко-економічна оцінка контейнерних перевезень.................109
5.5. Показники якості вантажних контейнерів.............................ПО
5.6. Технологія організації контейнерних перевезень....................114
5.7. Зарубіжний досвід організації контейнерних перевезень
у змішаному сполученні............................................118
Контрольні питання.................................................... 118
Розділ 6. Вантажі у пакетах............................................. 120
6.1. Техніко-економічна оцінка пакетних перевезень.....................120
6.2. Види пакетів та типи піддонів.....................................121
6.3. Принципи пакетування тарно-поштучних вантажів.....................125
6.4. Сучасні способи формування транспортних пакетів...................128
6.5. Технологія організації пакетних перевезень........................131
6.6. Визначення навантажень, що діють на засоби скріплення пакетів.....137
6.7. Умова забезпечення стійкості вантажів в пакетах...................138
6.8. Визначення навантажень на осі рухомого складу.....................139
Контрольні питання.................................................... 147
Розділ 7. Продукція сільського господарства............................. 148
7.1. Зернові вантажі...................................................148
7.2. Картопля та овочі.................................................150
7.3. Цукрові буряки....................................................153
7.4. Свіжі фрукти, ягоди та баштанні культури..........................155
7.5. Зберігання овочів і фруктів.......................................156
7.6. Тварини, птиця, бджоли............................................157
Контрольні питання.....................................................162
Розділв. Продукція деревообробноїпромисловості.......................... 162
8.1. Лісоматеріали і пиломатеріали.....................................163
8.2. Маркування лісоматеріалів.........................................166
8.3. Зберігання і транспортування лісоматеріалів.......................167
8.4. Тара..............................................................177
8.5. Меблі.............................................................177
ЗМІСТ ♦ 5
8.6. Продукція целюлозно-паперової промисловості.......................178
Контрольні питання.....................................................179
Розділ 9. Навальні вантажі.............................................. 180
9.1. Вугілля, кокс, руди, побутове сміття..............................180
9.2. Характеристика рухомого складу самоскидів.........................188
9.3. Побутове сміття, виробничі та будівельні відходи..................197
Контрольні питання.....................................................199
Розділ 10. Мінеральна сировина, матеріали,
вироби з полімерів, гуми................................................ 200
10.1. Природні кам’яні матеріали.......................................200
10.2. Керамічні матеріали і вироби.....................................202
10.3. Мінеральні в’яжучі матеріали і вироби............................210
10.4. Органічні в’яжучі матеріали і вироби.............................219
10.5. Штучні кам’яні матеріали і вироби................................222
10.6. Скло і скловироби................................................223
10.7. Бетон............................................................228
10.8. Залізобетонні вироби.............................................232
10.9. Шифер............................................................237
10.10. Вироби з полімерів..............................................238
10.11. Гумотехнічні вироби.............................................239
Контрольні питання.....................................................241
Розділи. Продукція металургійноїпромисловості........................... 242
11.1. Метали і металеві вироби.........................................242
Контрольні питання.....................................................257
Розділ 12. Харчові продукти..............................................258
12.1. Борошно та крупи.................................................258
12.2. Хліб та хлібобулочні вироби......................................265
12.3. Цукор............................................................271
12.4. Сіль.............................................................272
12.5. Молоко та молочні продукти.......................................274
12.6. Лікеро-горілчані, безалкогольні напої, вода......................280
12.7. М’ясо та м’ясопродукти...........................................284
12.8. Риба та рибопродукти.............................................288
12.9. Швидкопсувні вантажі.............................................299
12.10. Права та обов’язки учасників транспортного процесу
під час перевезення швидкопсувних вантажів............................316
12.11. Природні втрати вантажу.........................................316
12.12. Санітарна обробка кузовів автотранспортних засобів..............317
Контрольні питання.....................................................319
Розділ 13. Промислові товари народного споживання........................320
13.1. Одяг, взуття.....................................................320
13.2. Посудогосподарські товари........................................321
Контрольні питання.....................................................321
6 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Розділ 14. Специфічні види вантажів....................................... 322
14.1. Легкові автомобілі.................................................322
14.2. Великовагові та великогабаритні вантажі............................324
Контрольні питання.......................................................331
Розділ 15. Небезпечні вантажі............................................. 332
15.1. Класифікація небезпечних вантажів та їх фізико-хімічні властивості.332
15.2. Характеристика небезпечних вантажів................................337
15.3. Оцінка ступеня небезпеки вантажів, що перевозяться.................339
15.4. Види тари для небезпечних вантажів та методи її тестування.........341
15.5. Особливості організації та технічного забезпечення перевезень
небезпечних вантажів окремих класів.....................................343
15.6. Дозволи на перевезення небезпечних вантажів........................347
15.7. Контроль за перевезенням небезпечних вантажів......................349
15.8. Права та обов’язки учасників транспортного процесу
у разі перевезення небезпечних вантажів.................................351
15.9. Характеристика дозвільної системи на перевезення “особливо
небезпечних вантажів”...................................................354
15.10. Особливості транспортування небезпечних вантажів.................355
15.11. Ліквідація наслідків аварій чи інцидентів........................356
15.12. Маркування автомобілів при перевезенні небезпечних вантажів......357
15.13. Перевізні документи..............................................360
15.14. Вимоги до транспортних засобів...................................363
15.14. Періодичні перевірки та випробування транспортних засобів........367
15.16. Вимоги до тари та упаковки.......................................370
15.17. Вимоги до водіїв.................................................371
15.18. Вимоги до обслуговуючого персоналу...............................373
15.19. Особливості перевезення вибухових речовин........................376
15.20. Сумісність під час перевезення вибухових речовин.................378
15.21. Особливості перевезення нафтопродуктів...........................379
15.22. Особливості перевезення продукції хіміко-фармацевтичної
і парфумерно-косметичної промисловості..................................386
Контрольні питання.......................................................387
Додатки................................................................... 389
Додаток А-1. Зразок договору про перевезення вантажів автомобільним
транспортом у місцевому та міжміському сполученні.......................389
Додаток А-2. Договір транспортного експедирування........................393
Додаток Б. Разовий договір про перевезення вантажів автомобільним
транспортом.............................................................399
Додаток В. Заявка на перевезення вантажів автотранспортом...............400
Додаток Г. Товарно-транспортна накладна..................................401
Додаток Г-1. Книжка МДП (варіант 1)......................................403
Додаток Г-2. Книжка МДП (варіант 2)......................................409
Додаток Г-3. Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМК)..............416
Додаток Д. Подорожній лист...............................................417
ЗМІСТ ♦ 7
Додаток Е. Зміст попереджувальних позначень небезпечних вантажів.........419
Додаток Є. Інформаційна табличка на транспортних засобах
при перевезенні небезпечних вантажів (табличка Кемлера)..................420
Додаток Ж. Основні види пломб.........................................420
Додаток 3. Втрата ваги тваринами при перевезенні
їх автотранспортними засобами..............................421
Додаток І. Терміни зберігання та реалізації деяких харчових продуктів
при температурі 4-8° С.....................................422
Додаток ї. Розпізнавальні позначення спеціальних транспортних
засобів....................................................423
Додаток Й. Види та кодування тари при перевезенні вантажів
у міжнародному сполученні...............................................424
Додаток К. Перелік груп “особливо небезпечних вантажів”................425
Додаток Л. Температура м’яса, субпродуктів та м’ясних
напівфабрикатів, що подаються для перевезення..............427
Додаток М. Температурні режими для швидкопсувних вантажів
при перевезенні їх в авторефрижераторах..................................428
Додаток Н. Лист контрольних перевірок температури у кузові
авторефрижератора........................................................431
Додаток О. Перелік продуктів і сировини тваринного походження,
на які при транспортуванні у межах держави видається
ветеринарне свідоцтво...................................................432
Додаток П. Групи швидкопсувних вантажів, що допускаються
до перевезення в одному автомобілі......................................433
Додаток Р. Типи, габаритні розміри та вантажність
контейнерів-цистерн........................................434
Додаток С-1. Типи, габаритні розміри і вантажність універсальних
контейнерів.............................................................435
Додаток С-2. Класифікатор типів контейнерів............................436
Додаток Т. Нормативи природних втрат харчових продуктів................438
Додаток У. Види тари для перевезення картоплі та овочів................443
Додаток Ф. Види тари для перевезення фруктів, ягід, винограду
та баштанних культур.......................................444
Додаток X. Штрихові коди товарів, що виробляються в різних
країнах світу..............................................446
Додаток Ц. Параметри ящиків............................................447
Параметри мішків...........................................447
Додаток Ч. Об’ємна маса навальних вантажів.............................448
Густина рідин..............................................448
Питома маса лісоматеріалів.................................448
Додаток Ш. Параметри бочок............................................449
Додаток Щ. Параметри барабанів........................................451
8 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Додаток Ю-1. Документи при перевезенні небезпечних вантажів............453
Типовий договір страхування..............................453
Додаток Ю-2. Свідоцтво про підготовку водіїв...........................456
Додаток Ю-3. Звіт про аварію...........................................458
Додаток Ю-4. Свідоцтво про підготовку уповноваженого...................459
Додаток Ю-5. Свідоцтво про допущення транспортного засобу
до перевезень..........................................................460
Додаток Ю-6. Формат письмових інструкцій на випадок аварії.............462
Додаток Ю-7. Узгодження умов та режими перевезення.....................463
Додаток Ю-8. Зміст свідоцтва про завантаження контейнера...............464
Додаток Я. Номенклатура та класи вантажів..............................465
Додаток Ь. Державні стандарти..........................................481
Додаток 1. Схеми завантаження автомобілевозів
моделі “Формула Оріон” (Гоппиіа ОКІОИ) (висока кабіна)...486
Додаток 2. Схеми завантаження автомобілевозів
моделі “Формула Оріон” (Гогтиіа ОКІОМ) (низька кабіна)...487
Термінологічний покажчик................................................... 489
Література................................................................. 495
ПЕРЕДМОВА
9
Передмова
У підручнику викладено загальну характеристику різних видів вантажів,
подано опис процесу підготовки вантажів до перевезення (визначення маси, мар-
кування та пломбування вантажів).
Описано складові транспортного процесу перевезення вантажів (прийман-
ня, навантаження і розвантаження, транспортування і здавання вантажів).
Розглянуто прогресивні методи організації перевезення вантажів (контей-
нерні, контрейлерні та пакетні перевезення).
Подано опис особливостей організації перевезень різних видів вантажів
(навальних, продукції окремих видів народногосподарського комплексу, харчо-
вих продуктів та ін.).
Особливу увагу приділено характеристиці та розгляду особливостей орга-
нізації перевезень швидкопсувних та небезпечних вантажів.
У посібнику поряд з вітчизняним досвідом наведений передовий зарубіж-
ний досвід використання різних типів рухомого складу для перевезення того чи
іншого вантажу.
У додатках подані форми документації на перевезення (договір, заявка,
товарно-транспортна накладна, подорожний лист), нормативи втрати ваги тва-
ринами при їх транспортуванні, терміни зберігання та реалізації основних видів
харчових продуктів, розпізнавальні знаки спеціальних транспортних засобів, зміст
попереджувальних позначень небезпечних вантажів, основні види пломб, види
та кодування тари при міжнародних перевезеннях, параметри універсальних ко-
нтейнерів та низка інших нормативних вимог.
Слід зазначити, що підручника для вивчення курсу “Вантажознавство”,
який входить в навчальні плани низки спеціальностей транспортного спряму-
вання ВНЗ, сьогодні немає. З часу виходу в світ першого видання цієї книги
пройшло два роки. З урахуванням зауважень та доповнень пропонуємо нове
видання книги.
Вважаємо своїм приємним обов’язком висловити щиру подяку рецензен-
там за творчу допомогу, яка була надана в процесі роботи над підручником.
Будемо вдячні за всі зауваження і побажання щодо підручника, які проси-
мо направляти за адресою: м. Львів, вул. Д. Дудаєва, 15/44, 79005.
10 ♦ ВСТУП
ВСТУП
Перехід економіки України на рейки ринкових відносин вимагає розши-
рення та підвищення ефективності функціонування всіх сфер народногоспо-
дарського комплексу.
У цьому комплексі важливу роль посідає транспорт.
Широка номенклатура вантажів, які відрізняються своїми фізико-хіміч-
ними властивостями, розмірами, видом упаковки, часто вимагає використан-
ня спеціалізованого рухомого складу.
Тому докладне вивчення особливостей всіх видів вантажів, що перево-
зяться, дає змогу сформувати вимоги до транспортних засобів з метою збе-
реження кількості та якості вантажів, безпеки транспортного процесу, дотри-
мання вимог охорони довкілля, забезпечення відповідного рівня комфорту для
обслуговуючого персоналу та ін.
Водночас різні види вантажів вимагають використання під час наванта-
жувально-розвантажувальних робіт різних типів машин та механізмів. Визна-
чальним при цьому здебільшого є вид вантажу та його упаковки, габаритні
розміри та вага.
Особливу увагу слід приділяти таким специфічним видам вантажів, як
швидкопсувні та небезпечні, де дуже важливим є дотримання відповідних тех-
нологічних вимог.
Наприклад, під час перевезення швидкопсувних вантажів такими вимо-
гами є термін доставки та температурний режим.
Перевезення небезпечних вантажів пов’язано з виконанням низки вимог
насамперед для досягнення безпеки транспортного процесу.
Отже, вивчення вантажів у вищезгаданих аспектах дасть змогу на дос-
татньо високому рівні здійснювати всі етапи транспортного процесу без завдан-
ня шкоди обслуговуючому персоналу, транспортним засобам та довкіллю.
РОЗДІЛ
Загальні відомості
з вантажознавства
1.1. Загальні терміни та визначення
Вантаж — усі предмети з моменту прийняття для перевезень до зда-
вання їх одержувачу.
Вантажне місце — умовна одиниця вантажу для приймання його для
перевезення або здавання вантажоодержувачу під час навантаження або роз-
вантаження рухомого складу.
Товарно-транспортна документація — комплект юридичних доку-
ментів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, переве-
зення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспорт-
ного процесу.
Договір на перевезення вантажів — двостороння угода між перевіз-
ником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним доку-
ментом, який регламентує обсяг, термін та умови перевезення вантажів, пра-
ва, обов’язки та відповідальність сторін щодо їх дотримання.
Замовлення на перевезення вантажів — документ, який подає ван-
тажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажу в
узгоджені терміни.
Подорожній лист — первинний документ про облік вантажних автомо-
більних перевезень, що характеризує роботу автомобіля і водія з моменту
виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.
Товарно-транспортна накладна — єдиний для всіх учасників транс-
портного процесу юридичний документ, що призначений для списання матері-
ально-технічних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування,
складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків
за перевезення вантажу та обліку виконаної транспортної роботи.
Маркування — нанесення потрібних написів, зображень та умовних по-
значок, вміщених на упаковці, бирках або на самому товарі, який відвантажу-
ється, для належного перевезення та здавання вантажу одержувачу.
Пакетування — формування та скріплення вантажів в укрупнену ван-
тажну одиницю, яке забезпечує під час доставлення у встановлених умовах
їхню цілість, збереження та дозволяє механізувати навантажувально-розван-
тажувальні та складські роботи.
12 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
1.2. Види вантажів
Усі вантажі за видами ділять так:
1. За видом продукції:
• продукція сільського господарства;
• продукція лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості;
• продукція паливно-енергетичної промисловості;
• мінеральна сировина, мінеральні будівельні матеріали та вироби;
• продукція металургійної промисловості;
• продукція хімічної промисловості;
• продукція харчової, м’ясомолочної та рибної промисловості;
• промислові товари народного споживання;
• продукція машино- і приладобудування і металообробної промисловості;
• інші вантажі,
2. За фізичним станом:
• тверді;
• рідкі;
• газоподібні.
3. За специфічними властивостями та умовами транспортування:
• швидкопсувні, що вимагають захисту від дії високої чи низької темпе-
ратури довкілля;
• гігроскопічні, тобто здатні поглинати вільну вологу;
• вантажі, які легко акумулюють сторонні запахи;
• вантажі, які мають специфічний запах;
• вантажі, які стійко зберігають свої фізико-хімічні властивості в процесі
перевезення та зберігання;
• навальні вантажі, які втрачають під час транспортування властивості
сипучості внаслідок змерзання чи спікання окремих частинок;
• навальні вантажі, в яких у разі тривалого зберігання спостерігається
втрата рухливості частинок продукту внаслідок тиску верхніх шарів;
• небезпечні вантажі, що вимагають дотримання під час перевезення
особливих правил;
• вантажі, які можуть в процесі перевезень значно втрачати масу.
4. Залежно від умов та способу зберігання:
• цінні вантажі та такі, що можуть зіпсуватися під дією вологи чи зміни
температури, рекомендовано зберігати в закритих складах або під на-
вісами;
• вантажі, що не реагують або слабо реагують на зміну зовнішнього се-
редовища, допустимо зберігати на відкритих площадках.
5. За вагою:
• нормальні: до 250 кг для поштучних вантажів;
до 400 кг для катних вантажів (бочки, рулони, котушки та ін.);
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 13
• підвищеної маси — великовагові (поштучні неподільні вантажі вагою
ЗО т та більше).
6. За вагою відповідно до вимог охорони праці:
1 категорія — вантажі з вагою одного місця до 80 кг, сипучі, дрібнопош-
тучні, навальні;
2 категорія — вантажі з вагою одного місця 80-500 кг;
З категорія — вантажі з вагою одного місця понад 500 кг;
7. За обсягами відправлень:
• дрібногуртові вантажі, що комплектуються для одночасного відправ-
лення певному споживачеві, вагою до 2 т і об’ємом менше місткості
кузова;
• гуртові вантажі, що комплектуються для одночасного відправлення пе-
вному споживачу, вагою, що не перевищує вантажності автопоїзда
з урахуванням дорожніх обмежень (практично вагою до 30 т);
• масові вантажі, що подаються до перевезень у кількості, яка переви-
щує вантажність автопоїздів (земля при виконанні робіт нульового цик-
лу, зерно при вивозі з токів на елеватори, матеріали для будівництва
доріг тощо).
8. За габаритами:
• габаритні — перевозяться автомобілями універсального призначення;
• негабаритні — перевозяться спеціалізованим рухомим складом;
До негабаритних належать вантажі, які при їх розміщенні на транспортно-
му засобі перевищують його габарити, тобто: 2,55 м за шириною, 4 м за висо-
тою або більше ніж на 2,0 м довші від довжини кузова.
9. За видами експортно-імпортних продовольчих товарів:
В Україні з 1993 року впроваджена Гармонізована система опису і коду-
вання експортно-імпортних продовольчих товарів, за якою вони розподілені у
чотирьох розділах, в свою чергу в кожному з розділів товари об’єднуються у
декілька груп.
В розділі 1 — “Живі тварини і продукція тваринництва” — товари об’єд-
нані у п’ять груп:
Група 01 — “Живі тварини”.
Група 02 — “М’ясо і субпродукти харчові”.
Група 03 — “Риба і ракоподібні молюски і інші водні безхребетні”.
Група 04 — “Молоко і молочні продукти, яйця птиці, мед натуральний”.
Група 05 — “Інші продукти тваринного походження (кістки, шкірки та ін.)”
В розділі 2 — “Продукти рослинного походження” — товари об’єднані у
13 груп”.
В розділі 3 — “Жири і масла тваринного або рослинного походження, про-
дукти їх розщеплення, приготовлені харчові жири, віск тваринного і рослинного
походження” об’єднані у 15 груп.
14 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
В розділі 4 — “Продукція харчової промисловості, алкогольні і безалко-
гольні напої, оцет, тютюн і його замінники” — об’єднані у групи 16-24.
Код кожному товару присвоюється з урахуванням номера групи, номера
найменування товару в даній групі і має не менше чотирьох знаків. Наприк-
лад, м’ясо великої рогатої худоби свіже або охолоджене, яке значиться в групі
02 під номером 1, буде мати код 02.01.
Гармонізована система опису і кодування продовольчих товарів впрова-
джена для заповнення митних, банківських, страхових і статистичних докумен-
тів і є неодмінною умовою контрактів купівлі-продажу.
10. За ступенем забруднення кузова:
За цією ознакою вантажі діляться на групи. Види вантажів кожної з груп
наведені в таблиці 1.1.
Ступінь забруднення кузова (показник сумісності вантажів) змінюється
від “0” до “9” і показує, що після вантажу із ступенем забруднення “0” можна
перевозити будь-які вантажі без очищення кузова, із ступенем “1” — всі ван-
тажі, крім “0”. Тобто після перевезення вантажу із ступенем забруднення “9”
без очищення кузова не можна перевозити інші вантажі.
Таблиця 1.1
Група вантажів Види вантажів
0 Продукти харчової, м’ясо-молочної та рибної промисловості
1 Продукти хіміко-фармацевтичної, легкої та поліграфічної промисловості
2 Продукти сільського господарства (зерно, насіння, сіно, солома, комбікорми)
3 Овочі, баштанні культури, фрукти, ягоди
4 Продукти деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, скло, сантехнічні та будівельні матеріали
5 Руди металеві, вугілля, шлаки та цемент
6 Нафтопродукти, масла, гази
7 Бітум, асфальт, гудрон та інше
8 Живність, шкіра, відходи м’ясної промисловості
9 Добрива органічні, мінеральні, отрутохімікати та рідкі отрути
Загальна класифікація вантажів за основними складовими елементами
транспортного процесу та використанням вантажності транспортних засобів
наведена на рис. 1.1.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 15
ВАНТАЖІ І
Спосіб навантаження
та розвантаження
Навальні
Сипкі
Умови перевезень
та зберігання
—І Негабаритні
Ч Довгомірнї
Об’ємна маса (викорис-1
тання вантажності ТЗ у^)
і | Класи вантажів ||
І Звичайні р І Специфічні
Наливні
Тарні
Ч Великовагові і
І Бездні 5^-—..............—
і---------- —| Швидкопсувні ||
........
Чіклас - ус = 1,0___________
Ч 2 клас -ус = 0,71...0,99
У.... А > Ґ... &У... й*. .V.. .•>!?.. ?й. »! іУй . й. < .Уі^й^ >.
Ч 3 клас _ =
Ч 4 клас - у^= ОДГГо^5О
?•?!< > <» ж
Катні
Ч Мішкові р
Такі, що вима-
гають дотри-
мання певних
санітарних
умов
Малонебезпечні
^їк7іґ;;-....ї;.г-;. ьґ.ґАОйЮ.Кж;;
Легкозаймисті
......
Пильні і гарячі
І
нй>нІ‘н...ньнМлЦімннІї^шІІІ...пй6ннІ?н^
—| Антисанітарні [|
Ч Небезпечні
Обпікаючі рідини 18
„„Ч. и Ь .1, ійЙ£.М.ЬД
Стиснені та зріджені |
гази в балонах
Вантажі небезпечні 1
за своїми розмірами |
Отруйні, радіо-
активні, вибухові
Рис. 1.1. Класифікація вантажів
1.3. Об'ємно-масові характеристики вантажів
і використання вантажності транспортних
засобів
Вантажі характеризуються лінійними розмірами, масою, об’ємною ма-
сою і питомим об’ємом, пористістю, гігроскопічністю, водопоглинанням та інши-
ми властивостями.
В експлуатаційній практиці густина насипних і навальних вантажів харак-
теризується об’ємною масою.
16 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Об'ємною масою вантажу 2 називається маса вантажу М, т, в одиниці
об’єму V, м3.
2-^
V ’ (1-1)
Питомим об’ємом вантажу V називається об’єм в м3 1 тонни вантажу в
його природному стані. Питомий об’єм дорівнює оберненій величині об’ємної
маси.
Об’єм навального (насипного) вантажу в природному стані залежить від
величини вільного простору (пор і капілярів).
Гігроскопічність є властивістю матеріалів поглинати водяні пари з повітря.
Властивість всмоктувати матеріалом воду має назву водопоглинання. Цей
показник визначається за різницею маси взірця у насиченому водою і в абсо-
лютно сухому стані і виражається у відсотках від маси сухого матеріалу
М -М
В=—ї--------100,%, (1.2)
0 М
с
де Мн — маса матеріалу в насиченому водою стані, кг;
Мс — маса матеріалу в сухому стані, кг.
Водопоглинання різних матеріалів змінюються в широкому діапазоні: гли-
няної цегли—8-20 %, бетону—1-3 %, керамічних матеріалів і виробів 1-2 %.
Пористість матеріалу визначає ступінь заповнення об’єму матеріалу па-
рами і визначається у відсотках за формулою
Л = |1--1-100,%, (1.3)
І Р)
де г — об’ємна маса матеріалу, т/м3;
р — густина матеріалу, т/м3.
Пористість матеріалів змінюється в широких межах: від 0 (скло, метали)
до 90 % (пінопласт, скловата).
Об’ємна маса насипного і навального вантажу залежить від його власти-
востей, вологості, способу формування штабеля, термінів і умов зберігання.
Для капілярно-пористих матеріалів, що набухають від зволоження, залеж-
ність об’ємної маси від зміни вологості визначається за формулою
2
к
100+а>
= 1 ------
" 100+гу
п
(1-4)
де (і)— вологість вантажу, %.
Індекси “п” і “к” стосуються початкового і кінцевого стану вантажу.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства
17
Відношення фактичної об’ємної маси до стандартної (визначеної за ре-
зультатами лабораторних досліджень) характеризується коефіцієнтом
ущільнення.
Коефіцієнт ущільнення насипного вантажу
1/ = |/О+Ф + Т7, (1.5)
д е Ио — коефіцієнт початкового ущільнення;
8— коефіцієнт, що враховує ущільнення від статичного навантаження;
р — навантаження на шар, т/м3;
7— коефіцієнт, що враховує ущільнення від вібрації.
За даними досліджень коефіцієнт 8 при збереженні азотистих добрив —
0,004+0,021; суперфосфатів — 0,002+0,014; калійних добрив — 0,006+0,016.
Густина р (кг/м3; т/м3) — це маса однорідної речовини в одиниці об’єму.
Густина деяких рідин наведена в табл. 1.2.
Таблиця 1.2
Густина деяких рідин
Рідина Густина, т/м5
Бензин 0,69... 0,72
Гас 0,79... 0,85
Нафта 0,76... 0,91
Смола 0,71... 0,77
Оліфа 0,94
Молоко 1,03
Рослинна олія 0,91... 0,97
Спирт 0,79
Густина рідких вантажів залежить від температури, тому позначаючи
густину, вказують температуру, при якій була визначена густина. Наприклад,
густина визначена при температурі 20 °С — р20.
Визначають густину рідких вантажів з використанням ареометрів, гідро-
статичних ваг та пікнометрів.
У разі зміни температури рідкого вантажу його густина може бути визна-
чена з формули:
Рі =/72о + д(20-г)’ (1'6)
Т
де Д — середня температурна поправка, —-----;
м -°С
і — температура рідини, при якій визначається густина, °С.
18 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Т
Задача 1.1. Перевозять нафту, густина якої р =0,85—, в цистерні
м
об’ємом 5 600 л. Визначити запас місткості цистерни у разі підвищення температу-
ри вантажу до ЗО °С.
Розв’язання. Визначимо густину нафти при температурі 30 °С.
р30 = 0,85 + 0,000868 (20 - 30) = 0,8413-^-.
м
Маса нафти при температурі 30 °С:
т = р30 х 7= 0,8413 х 5,6 = 4,7113 Т.
При температурі 20 °С нафта займає об’єм:
т. т 4,7113 з
V =---= —-------= 5,543 м .
/?20 0>85
Таким чином, запас місткості цистерни повинна бути не менше:
ЛИ= Гзо - Г20 = 5600 - 5543 = 57 л.
Вологість В визначає відсотковий вміст вологи в масі вантажу. Волога
може міститися в масі вантажу як у вільному, так і у зв’язаному стані. Розріз-
няють абсолютну та відносну вологість вантажу. Відносною вологістю ванта-
жу Вв, % називають відношення маси рідини тр, що знаходиться у вантажі, до
маси вологого вантажу ть.
т
В =100-^-
Абсолютна вологість Ва, % являє собою відношення маси рідини до маси
сухого вантажу:
/Я,
В = 100-*-.
а т
с
Знаючи нормовані та фактичні значення відносної та абсолютної воло-
гості вантажу, можна розрахувати нормовану масу вантажу тп так:
'М100"^) ™ф<№+Вап)
т = _«:------т = _------------—,
" 100-5, ” 100+5 л
Ьп аФ
де тф — фактична маса вантажу, кг;
56ф — фактична відносна вологість вантажу, %;
ВЬп — нормована відносна вологість вантажу, %;
5аФ — фактична абсолютна вологість вантажу, %;
5а„ — фактична абсолютна вологість вантажу, %.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 19
Інколи при розрахунках відносної вологості Вв використовують еквівален-
ти поняття хімічного потенціалу ц (Дж/кг), які зв’язані співвідношенням:
де В — питома газова постійна, Дж/кг - °К, наприклад, для повітря
К„ = 287,04 Дж/кг • °К;
Т — температура суміші, °К.
Хімічний потенціал будь-якої поверхні вантажу завжди дорівнює нулю,
так як поблизу цієї поверхні повітря насичене вологою (Вв = 100 %).
Рівняння стану вологого повітря, яке використовують при розрахунках з
забезпечення збереження якості вантажів, має вигляд:
РУ= ЯСД1 + 0,608т), (1.11)
де Р — тиск, Па;
V— об’єм, м3;
Т— температура вологого повітря, Дж/кг • °К;
т — масова частка водяної пари (кількість водяної пари, яка міститься у
вологому повітрі масою 1 г, г).
Задача 1.2. Партія зернового вантажу масою 8 т має відносну вологість
В„ = 10 %. Нормована відносна вологість зерна Вт = 14 %. Визначити нормовану
масу вантажу тп.
Розв’язання:
8х103(100-10) ....
т =-------1------= 8276 кг .
п 100-14
Задача 1.3. На автомобілі КамАЗ-5320 перевозиться партія вантажу масою
7 т, який має відносну вологість Вв = 10 %. Визначити зміну маси вантажу у разі
зміни відносної вологості до 25 %.
1. Визначимо фактичну масу вантажу при відносній вологості 20 %:
7х103 (100-10) ....
т =-------і------- = 8400 кг.
" 100-25
2. Визначимо різницю в масі:
Дт = 8400 - 7000= 1400 кг.
Вид вантажу визначає доцільну будову кузова автомобіля і його розміри.
Для збереження окремих вантажів під час перевезень установлені граничні
норми допустимої висоти навантаження.
Ступінь можливого використання корисної вантажності автомобіля зале-
жить від співвідношення між внутрішніми геометричними розмірами кузова,
20 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
об’ємною масою вантажу і його особливостями, а також від конструкції кузо-
ва. Під час перевезення вантажів з різною об’ємною масою й іншими особли-
востями він характеризується коефіцієнтом вантажомісткості
(1.12)
V ті г
у = ..К. _
4 я ’
де Ук — внутрішній геометричний об’єм кузова, м3;
г)у— коефіцієнт використання об’єму кузова для даного виду вантажу;
ц — номінальна вантажність автомобіля.
Якщо коефіцієнт вантажомісткості дорівнює одиниці, вантажність авто-
мобіля використовується повністю.
Задача 1.4. Визначити можливий обсяг перевезень тарно — поштучних ван-
тажів на бортовому автомобілі КрАЗ-65053-02. Габаритні розміри вантажу
750 х 400 х 300 мм, маса одиниці вантажу 50 кг.
Внутрішні розміри кузова автомобіля 5770 х 2320 х 820 мм.
Номінальна вантажність автомобіля 17100 кг. Вантажі можуть бути розмі-
щені різними способами. Першим способом одиниці вантажу розміщують довжи-
нами поперек кузова, другим способом поперек кузова розміщують вантаж по
ширині, третій спосіб комбінований.
При першому способі поперек кузова може розміститися вантаж в три ряди,
а по довжині кузова рядів вантажу буде 14. Тобто сумарна кількість вантажу 42 од.
При другому способі поперек кузова розміститься вантаж в 5 рядів, а по довжині в
7 рядів. Тобто при такому способі сумарна кількість вантажу становить лише 35 од.
При третьому способі вантаж укладають так. В першому ряді розмістимо
дві одиниці вантажу по ширині. Тоді в першому та другому рядах по довжині авто-
мобіля розміститься по 14 рядів одиниць вантажу; а в третьому та четвертому рядах
по 7 рядів. Тобто сумарна кількість одиниць вантажу, як і при першому способі,
42 одиниці. Однак в останньому варіанті залишається незаповненою площадка ку-
зова розміром 800 х 500 мм, на якій можна розмістити ще одну одиницю вантажу.
З урахуванням висоти бортів в кузові вантаж можна розмістити в три яруси.
Тоді загальна кількість вантажу при трьох способах його укладання—відпо-
відно 126,105 та 129 одиниць.
Маса перевозимого вантажу для третього, найефективнішого способу укла-
дання становитиме:
2= 129x50 = 6450кг.
Питома об’ємна вантажовмісткість:
6450 /З
а =---------------= 0,556 т/м-*.
у 5,6 х 2,3 х 0,9
Для забезпечення завантаження автомобіля за його номінальною вантажніс-
тю доцільним є використання автомобіля відповідної вантажності (7 т) або збіль-
шення вантажомісткості цього автомобіля нарощуванням бортів.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 21
Коефіцієнт використання об’єму кузова становить відношення фак-
тично використаного об’єму кузова Ув для даного виду вантажу і упакування
до повного геометричного його об’єму Ук:
'у у
к
(1.13)
Він визначається можливою висотою навантаження, геометричними роз-
мірами вантажу та його кратністю розмірам кузова.
Для поштучних вантажів величини коефіцієнтів використання об’єму ку-
зова можуть знаходитися в таких межах:
Мішки, лантухи 0,90 - 1,00
Бочки, рулони 0,40 - 0,70
Колоди, бруси, дрова 0,70 - 1,00
Під час перевезення деяких вантажів з допустимим навантаженням вище
рівня бортів коефіцієнт використання об’єму кузова може бути більшим за
одиницю.
Задача 1.5. Визначити, який об’єм гранульованого шлаку та кам’яного ву-
гілля може бути перевезено автомобілем-самоскидом КрАЗ-6230 СА.
Розв’язання. Об’ємна маса гранульованого шлаку та кут його природного
відкосу в русі при навантаженні самоскиду з “шапкою”:
р- 0,5 т/м3; ар = 35°.
Внутрішні розміри кузова автомобіля а* 6200 х 2400 х 1620 мм; з ура-
хуванням розмірів кузова визначимо можливий об’єм вантажу
(Ь ? <!62?
V = V. + і§а = 24,1 + — #35° = 24,47 м3.
м к 1^2 ) р \ 2 ) &
Маса цього об’єму вантажу:
т = Умр = 24,47 х 0,6 = 14,682 т.
Номінальна вантажність автомобіля-самоскида 15 т. Отже, при перевезенні
гранульованого шлаку перевізна спроможність автомобіля-самоскида реалізуєть-
ся майже повністю.
Оскільки об’ємна маса кам’яного вугілля більша і дорівнює р = 0,8 т/м3, то
повністю завантажити кузов автомобіля не має можливості.
Масі цього вантажу 15 т відповідає його об’єм 18,75 м3.
З урахуванням внутрішніх розмірів кузова автомобіля-самоскида визначає-
мо допустиму висоту його завантаження:
22 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Характеристикою вантажу є його гранулометричний склад, що визнача-
ється розподілом частинок насипних та навальних вантажів за їх величиною.
Залежно від гранулометричного складу вантажі ділять на групи (табл. 1.3).
Таблиця 1.3
Групи вантажів за гранулометричним складом
Група вантажів Розмір типових частин, мм
Особливо великі Понад 300
Великокускові 160-320
Середньокускові 60-160
Дрібнокускові 10-60
Великозернисті 2-10
Дрібнозернисті 0,5-2,0
Порошкоподібні 0,05-0,5
Порошковидні менше 0,05
Гранулометричний склад значною мірою зумовлює такі властивості ван-
тажу, як сипучість, гігроскопічність, здатність до злежування, змерзання та
ущільнення.
Сипучість — це властивість насипних та навальних вантажів переміща-
тися під дією земного тяжіння або зовнішньої динамічної дії. Сипучість ванта-
жу характеризується значенням кута природного укосу та опором зсуву.
Кутом природного укосу називають двогранний кут між площиною ван-
тажу та горизонтальною площиною основи штабелю. Величина цього кута
залежить від виду вантажу, його гранулометричного складу та вологості.
Розрізняють кути природного укосу вантажу в спокої та в русі. Значення
кута в спокої більше, ніж в русі. В табл. 1.4 наведені значення кутів природно-
го укосу в спокої та в русі для найбільш поширених вантажів.
Таблиця 1.4
Значення кутів природного укосу
Вантаж Кут природного укосу
в спокої в РУСІ
1 2 = 3
Кам’яне вугілля 27...45 20...40
Кокс 30...35 27...31
Гравій 30,5...45 38...39
Торф 45...50 39...45
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 23
Продовження табл 1.4
1 2 з
Щебінь 40...45 35...40
Пісок 34,5...40 35
Глина 40...45 37...41,5
Руда 35...37,5 36
1.4. Визначення якості вантажів
Під якістю вантажу розуміють сукупність властивостей, що визначають
придатність продукції до використання її за призначенням. Вимоги до якості
продукції містять державні стандарти, нормативи та технічні умови.
Для визначення відповідності показників якості продукції нормативним ве-
личинам можуть використовуватися різні методи, зокрема найбільш поширені:
- органолептичний;
- лабораторний;
- натурний;
Органолептичний (чуттєвий) метод передбачає виявлення якісних влас-
тивостей вантажу за допомогою таких органів чуття людини як зір, слух, нюх,
дотик, смак. Так можна оцінити зовнішній вигляд вантажу, гранулометричний
склад, колір, шорсткість, забрудненість, пораження шкідниками, запах та ін.
Перевага методу — можливість широкого використання, простота та
швидкість проведення аналізу, а також відсутність додаткових витрат про-
дукції для дослідження.
За лабораторним методом слід спочатку відібрати проби вантажу з кож-
ної партії, а потім провести дослідження з використанням приладів чи реакти-
вів. Цей метод дослідження має такі різновиди:
• фізичний — визначення густини, вологості, кутів природного відкосу,
в’язкості, температури спалаху, загоряння, застигання;
• механічний—визначення пружності, розтяжності, опору зсуву, скручу-
ванню, розриву;
• оптичний — для вивчення речовини з використанням мікроскопів, лінз,
лазерних пристроїв;
• хімічний — для виявлення хімічного складу речовини, їх активності в
різних середовищах;
• біологічний — для перевірки наявності в продукті живих мікроорганіз-
мів, що знижують якість.
Результати лабораторних досліджень заносять в посвідчення, паспорти,
сертифікати.
24 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Натурний метод дослідження якості вантажів використовують для пере-
вірки зовнішнього стану вантажу, визначення об’ємно-масових характерис-
тик, температури, вологості, кутів природного відкосу у виробничих умовах.
Цей метод, крім органів чуття, передбачає використання різних вимірних прист-
роїв (рулетки, кутоміри, ваги, лінійки, термометри).
Якщо необхідно, на практиці використовують в певній комбінації окремі
елементи згаданих методів.
1.5. Терміни та визначення з упаковки та тари
Упаковка — це засіб (або комплекс засобів), що забезпечує захист про-
дукції від пошкоджень та втрат, довкілля — від забруднення, а також процес
обігу (переміщення, зберігання та реалізацію продукції).
Тара — це основний елемент упаковки, що являє собою виріб для розмі-
щення готової продукції, напівфабрикатів та сировини з метою якісного і кіль-
кісного збереження їх під час всіх етапів транспортного процесу від місця зна-
ходження виробника або заготовки до пунктів споживання.
Період обігу тари — тривалість від одного до наступного заповнення тари.
Упаковування — підготовка продукції до транспортування, зберігання,
реалізації та споживання з використанням упаковки.
Маса упаковки — маса тари та допоміжних упаковувальних засобів
одиниці упаковки.
Коефіцієнт маси тари — відношення маси тари до маси вантажу.
1.6. Упаковування вантажів
Під час упаковування вантажі вміщують в упаковку (тару). Тобто упаку-
вання товарів являє собою процес захисту товарів від дії різних зовнішніх фак-
торів за допомогою пакувальних матеріалів і тари.
Пакувальні засоби вибирають за видами, конструкцією розмірами і ма-
теріалами залежно від товару й вимог щодо захисту його від шкідливого впли-
ву різних факторів.
Розрізняють три основні групи зовнішніх факторів, стосовно яких слід здійс-
нювати заходи щодо захисту товару при навантажувально-розвантажуваль-
них роботах, транспортуванні й зберіганні:
- фактори механічного впливу — удари, поштовхи, вібрації, статичні на-
вантаження й ін.;
- фактори кліматичного впливу — вплив атмосферних явищ, вологого
повітря, морського туману, сонячної радіації, перемінної температури й ін.;
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства
25
- фактори біологічного впливу — вплив життєдіяльності мікроорганіз-
мів, комах та гризунів.
Згадані фактори діють як на вантаж, так і на тару та пакувальні засоби
захисту. Тому тару і пакувальні матеріали необхідно правильно вибирати, роз-
раховувати й застосовувати.
Захист товарів від пошкодження і втрат передбачає застосування комп-
лексу заходів, які охоплюють правильний вибір пакувальних засобів, дотри-
мання правил виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, транспор-
тування й зберігання з урахуванням особливостей товару і впливу різних
зовнішніх факторів.
Захист металевих виробів від корозії не може бути досягнений тільки лише
одними упакувальними матеріалами. В окремих випадках необхідно застосо-
вувати консервацію.
Консервація незахищених металевих поверхонь як засіб тимчасового за-
хисту від корозії на період зберігання й транспортування,безпосередньо пов’я-
зана із захисною упаковкою.
Консервація має на меті захистити металеві вироби від корозії в процесі
тимчасового зберігання на складах заводів-виробників і під час транспорту-
вання і зберігання у замовника до монтажу завдяки нанесенню на поверхню
тимчасових захисних покрить або застосування інгібіторів корозії. Консервації
підлягають всі металеві поверхні, за винятком поверхонь з лакофарбовими
покриттями.
Для робіт з консерваціїзавод-виробник зобов’язаний виділити спеціальне
місце (приміщення), яке обладнане вентиляцією і опаленням. Відносна воло-
гість повітря в приміщенні не повинна перевищувати 70 %, а температура по-
вітря — не нижче +12° С.
Вироби, які підлягають консервації, повинні мати температуру, таку саму
або вище температури приміщення для консервації. Різке коливання темпера-
тури при консервації виробів не допускається, тому що це може викликати
конденсацію вологи на поверхні, яка консервується.
Переривати роботу під час консервації на окремих її етапах категорично
заборонено. У період консервації не допускається проведення таких робіт, при
яких поверхня, що підлягає консервації, може забруднюватись металевими,
лакофарбовими та іншим порохом.
Захисний комплекс пакування товарів у загальному вигляді складається
послідовно з трьох основних процесів:
- консервації;
- загортання в папір, тканину або інший матеріал;
- пакування в тару.
Залежно від властивостей товару можуть застосовуватися всі процеси
або окремі з них.
26 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Консервація й упаковка товарів повинна забезпечити зберігання товару
упродовж гарантійних термінів, які встановлені технічними вимогами:
а) для предметів точної механіки, вимірювальних приладів, оптичних виро-
бів й інструменту — 12 місяців від дати випуску до дати надходження до
споживача або до місця навантаження й перевезення їх за кордон;
б) для серійних машин і апаратів, для малих і середніх пристроїв — 24 мі-
сяці від дати випуску до дати надходження до споживача або з моменту
навантаження та перетину кордону країни;
в) для великих машин, великих установок та іншого машинобудівного обла-
днання — 36 місяців від дати випуску до дати надходження до спожива-
ча або перетину кордону країни.
Консервація проводиться спеціальними цеховими робітниками, які отри-
мали відповідний інструктаж, під керівництвом особи, відповідальної за консер-
вацію з дотриманням вимог охорони праці і протипожежної безпеки.
Вироби, які призначені для експорту, підлягають у процесі виробництва
проміжній консервації, а перед упакуванням — викінчувальній консервації.
Вироби, які після випробувань не підлягають розбиранню для консервації,
слід збирати із застосуванням змазок для викінчувальної консервації.
Усі захисні змазки слід попередньо перевіряти на відповідність технічним
умовам. В замовленнях на змазки для консервації виробів обов’язково повин-
но бути вказано призначення змазки. На етикетці тари змазки, яка постача-
ється для консервації, повинне бути відповідне маркування: індекс “Т” для
товарів призначених для поставляння та роботи в умовах тропіків, індекс “8”
для товарів, призначених для роботи в умовах півночі.
Вибираючи консервуючі матеріали для експорту, слід керуватися “За-
гальними технічними умовами на виготовлення машин, приладів і обладнання,
що відправляються в країни з тропічним кліматом або на північ з низькими
температурами”.
Викінчувальна консервація проводиться після обкатування й приймання
машини, верстата або агрегату безпосередньо після підготовки поверхні.
Консерваційна змазка наноситься суцільним рівномірним шаром на зне-
жирену, чисту, суху поверхню деталі або вузла.
Змазка на консервованій поверхні наноситься в два шари з попередньо
витримкою змазки в розплавленому стані упродовж 1,5...2 годин. Температу-
ра розплавленої змазки повинна бути 110... 120°, а при нанесенні другого
шару — на 20.. .30° С нижче, ніж при нанесенні першого.
Другий шар наноситься тільки після повного охолодження першого до
температури навколишнього повітря.
Леткі інгібітори застосовуються як самостійний засіб захисту від корозії
чорних металів або як додатковий засіб захисту до масляної і нітритної кон-
сервації, що підвищує надійність консервації.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства
27
Леткі інгібітори мають вигляд порошків або рідин. Пакувальний папір та
інші матеріали (ящики, коробки) просочуються розчинниками інгібіторів з по-
дальшим їх просушуванням.
Дотикання виробів з кольорових металів до леткого інгібітора, до паперу,
просоченого летким інгібітором або до його розчину, не допускається.
Допускається упакування виробів з кольорових металів в один ящик з
виробами з чорних металів, законсервованих летким інгібітором, але в окре-
мих згортках з попереднім покриттям поверхні кольорових металів авіамас-
лом або при їх масляній консервації.
Вироби з чорних матеріалів із застосуванням інгібованого паперу консер-
вують так:
а) великі вироби загортаються в інгібований папір з подальшим укладан-
ням у вологонепроникні плівки. За відсутності на інгібованому папері
латексної плівки загорнуті вироби додатково упаковуються в парафіно-
ваний папір;
б) дрібні вироби упаковуються по декілька штук в інгібований папір або на-
сипом в тару, яка виложена бітумінованим або інгібованим папером ша-
ром інгібітора всередину. В окремих випадках при упакуванні насипом
шари виробів перекладають листами інгібованого паперу;
в) особливо відповідальні вироби, законсервовані летким інгібітором для тро-
пічного клімату на основі уротропіну, після перев’язування згортка шпа-
гатом, його оброблюють зануренням в розплавлені суміші технічного ва-
зеліну і петролатума з церезином.
При консервації порошкоподібним летучим інгібітором вироби укладують
на лист парафінованого паперу і посипають порошком інгібітора через сито.
Відкриті поверхні, які покриті консервованими мастилами для захисту на-
несених мастил від механічних пошкоджень, повинні акуратно завертатись у
два шари парафінованого паперу.
Для упакування відповідальних і високочутливих до корозії виробів слід
застосовувати герметичну упаковку в чохол із полімерних плівок або метале-
ву тару.
Для погашення ударних або вібраційних навантажень, які шкідливо відби-
ваються на виробах під час упакування або транспортування, повинні засто-
совуватися спеціальні амортизуючі прокладки або пристосування.
Широко використовують прокладки з гофрованого картону. Вони мають
різну форму. Поширені прості і складні плоскі, із повітряними прошарками, вкла-
диші, кутові складні прокладки й інше.
Прокладки, виконані з гофрованого картону, завдяки пружності складок
мають великий опір зминанню. Гофрований картон використовується трьох
типів: двошаровий, тришаровий і п’ятишаровий (рис. 1.2).
28 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 1.2. Гофрований картон:
1 — двошаровий, 2 — тришаровий, З — п ’ятишаровий
Плоскі прокладки з гофрованого картону застосовуються для вирівню-
вання незначних виступів і нерівностей поверхні, а також у тих випадках, коли
всередині тари необхідно відділити один виріб від іншого для запобігання пош-
кодженням. З метою амортизації для упаковуванні виробів легкої ваги може
бути використаний гофрований або крипирований папір, здатний поглинати ди-
намічні навантаження, яким піддається тара в процесі транспортування.
Для захисту крихких предметів від ударів, поштовхів і вібрації та старан-
но оброблених поверхонь виробів від пошкоджень і подряпин, а також для за-
хисту виступаючих частин виробів застосовують такі текстильні амортизу-
ючі матеріали:
- войлок технічний;
- вата бавовнянопаперова;
- волокнисті відходи бавовняно-прядильних заводів;
- тканини тарні, пакувальні.
Войлок для амортизуючих прокладок випускається різної товщини й щіль-
ності і може застосовуватися як прокладковий матеріал для широкого асорти-
менту експортних товарів. Вата й бавовна (волокнисті відходи бавовнянопря-
дильних заводів) можуть бути використані як амортизуючий матеріал при
упакуванні предметів легкої ваги. Вони легко набувають потрібної форми і во-
лодіють високою еластичністю й пружністю.
При виготовленні різного роду футлярів (для упакування точних приладів,
коштовностей, прикрас, парфумерії) у поєднанні з картоном і ватою застосову-
ють як амортизуючі й одночасно декоративні матеріали бархат і шовк.
Як амортизуючий прокладковий матеріал можуть бути використані негіг-
роскопічні полімерні матеріали: пінопласти, міпора, обрізки плівок із поліхлор-
вінілу, поліамідів, поліетилену та ін. З пінопласту виготовляють засоби для
перевезення легкопошкоджуваних виробів.
Пінопласти є надзвичайно пружними матеріалами і служать ідеальними
прокладковими і амортизуючими матеріалами для упаковки легкопошкоджу-
вальних інструментів, точних приладів, скла й фарфору. Пінопластам з полі-
стиролу й поліуретану може надаватися форма, яка відповідає конфігурації
пакувального товару. Полімерні матеріали служать одночасно і як ізоляційний
матеріал, який оберігає виріб від температурних впливів.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства
29
Для амортизації прокладки застосовується також дерев’яна стружка з
вологістю не більше 12 %. Прокладки й амортизатори зі стружки повинні бути
обгорнуті з усіх боків водонепроникним папером.
1.7. Види та класифікація тари
Відповідно до ДСТУ 2890-94 “Тара і транспортування, терміни та визна-
чення” розрізняють такі типи тари: контейнери, ящики, бочки, барабани, міш-
ки, фляги, каністри, балони, банки, пляшки, флакони, туби, пробірки, ампули,
пакети, коробки, пачки.
Контейнери — герметична споживча тара для консервації виробів, до
яких ставляться особливі вимоги щодо зберігання.
Ящик — це транспортна тара з корпусом, що має у перерізі, паралельно-
му дну, переважно форму прямокутника з двома торцевими і бічними стінка-
ми, з кришкою чи без неї.
Бочки — це транспортна тара з корпусом циліндричної або параболічної
форми, з обручами чи зигами катання, з днищами.
Барабан — це транспортна тара з гладким чи гофрованим корпусом ци-
ліндричної форми, без обручів чи зигів катання, з плоским дном.
Мішок — м’яка транспортна тара у формі рукава з дном і горловиною.
Фляга — це транспортна тара з корпусом циліндричної форми і циліндрич-
ною горловиною, діаметр якої менший за діаметр корпуса, з пристосуванням
(ручками) для перенесення і кришкою із затвором.
Каністра являє собою тару з корпусом, що має у перерізі, паралельному
до дна, форму близьку до прямокутної, з пристосуванням для перенесення,
зливною горловиною і кришкою із затвором.
Балон — це транспортна тара з корпусом, що має форму краплі, кулі чи
циліндра зі сферичним дном, вузькою горловиною.
Банка — це споживча тара переважно з циліндричним корпусом, горло-
виною, діаметр якої дорівнює діаметру корпусу або дещо меншою від нього, з
плоским дном, місткістю від 0,25 до 10 дм3.
Пляшка являє собою споживчу тару переважно з циліндричним корпу-
сом, який переходить у вузьку горловину, передбачену для закупорювання, з
плоским чи увігнутим дном.
Флакони — це споживча тара з плоским або увігнутим дном, з корпу-
сом різноманітної форми, що різко переходять до горловини, діаметр вінця якої
значно менший за діаметр описаного кола корпусу і передбачає закупорюван-
ня кришкою або корком.
Туба — це разова споживча тара з корпусом, що забезпечує видавлю-
вання вмісту, з вузькою горловиною, яка закупорюється бушоном, і дном, яке
закривається після наповнення продукцією.
ЗО ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Пробірка являє собою споживчу тару з циліндричним корпусом, з плос-
ким або випуклим дном, з горловиною, діаметр якої дорівнює діаметру корпу-
са, що закупорюється пробкою чи кришкою, об’ємом до 0,05 дм3.
Ампула — це разова споживча тара з циліндричним корпусом і витягну-
тою горловиною, що герметично запаюється після наповнення продукцією, з
випуклим дном.
Пакет — це разова споживча тара з корпусом у формі рукава, з дном і
відкритою горловиною, місткістю до 20 дм3.
Коробка — це разова споживча тара з корпусом різноманітної форми, з
плоским дном, що закривається кришкою з’ємною чи на шарнірі.
Пачка — це разова споживча тара з корпусом у формі паралелепіпеда,
яка закривається клапаном.
В наведених типах тари можуть в якості закупорювальних засобів вико-
ристовуватися: кришки, корки, бушони, ковпачки.
Кришка закріплюється по всьому зовнішньому периметру верху чи гор-
ловини тари.
Корок вдавлюється чи закручується всередину горловини тари.
Бушон накручується на горловину туби.
Ковпачок одягається на горловину тари після її закупорювання для охо-
рони та поліпшення зовнішнього вигляду тари.
У зовнішній тарі транспортують і зберігають товари при переміщенні їх
від постачальників до споживачів. Внутрішня тара переходить разом з ванта-
жем у власність споживача, тому вона називається споживчою. Цехова тара
призначена для транспортування сировини, матеріалів, напівфабрикатів у це-
хах чи між цехами підприємства до робочих місць.
Тара-обладнання — це виріб, що призначений для укладання, транспор-
тування і продажу з нього товарів методом самообслуговування.
За своїми параметрами тара характеризується: номінальними розміра-
ми—дійсними, граничними, внутрішніми, зовнішніми і габаритними, об’ємом,
повною місткістю, що визначається її внутрішніми дійсними розмірами, номі-
нальною місткістю — тобто такою, яка може бути заповнена продукцією.
Види тари наведені на рис. 1.3. Вид тари визначається насамперед її формою.
Транспортна тара — це тара, що являє собою самостійну транспортну
одиницю.
Класифікаційні ознаки тари наведені на рис. 1.4.
Інколи тару ще класифікують за ознаками міцності: міцна та крихка; за гер-
метичністю: герметична та негерметична; за здатністю до штабелювання: така,
що штабелюється і така, що не штабелюється; за підтриманням певних постій-
них значень параметрів: температури — ізотермічна, тиску — ізобарична.
Важливим показником для тари є коефіцієнт маси тари, який визначаєть-
ся відношенням маси тари до маси товару в цій тарі.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства
31
Транспортна
ТАРА |
— -——
Споживча 1 Тара-обладнання
О^Й.МЙ-.&Ґ.^-Й.ЙУ.ІЙЙ-'.....ХХ^...-.ХЛХ..к
Великогабаритна
- (розміри більше
1,2x1,Ох 1,2 м)
Конструкція 1
основи
тос
- Багатообігова |
Групова
Контурна |
Аерозольна ।
^ЙКхЖ^ДЙЙУй.УА..^.:^
-]тосх-і р
- ток
ТОСХ - 2
Спосіб з’єднання !
складових частин |
-4 Розбірна
- Складувана |
Розбірно-
складувана
ТОС — тара-обладнання з основою на опорах у вигляді стояків;
ТОК — тара-обладнання з основою на опорах у вигляді коліс;
ТОСК — тара-обладнання з основою на опорах в вигляді комбінації стояків та коліс;
X — для хлібобулочних виробів.
Рис. 1.3. Види тари
- разова
багатократна
скляна
- паперово-картонна ।
текстильна
картонно-плетена |
металева
Рис. 1.4. Класифікація тари
дерев яна
керамічна |
пластмасова
синтетична
£
і
32 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Значення коефіцієнтів маси тари змінюється в досить широкому діапазоні.
Коефіцієнти маси тари для деяких харчових продуктів наведені в таблиці 1.5.
Таблиця 1.5
Характеристика тари для деяких вантажів
Назва товару Вид тари Маса нетто товару, кг Маса тари, кг Коефіцієнт маси тари
Масло вершкове Ящик дерев’яний 25,4 3,6 0,141
Цукор-пісок фасований Ящик алюмінієвий 17,5 3,5 0,200
Молоко в пакетах Сітка металева Пакети паперові (18 шт.) 9,0 2 1 >2,36 0,36] 0,262
Молоко Фляга 36,0 10,0 0,280
Батони нарізні Хлібний лоток (місткістю 14 шт.) 5,6 3,5 0,625
Молоко Сітка-ящик металевий, пляшки ємністю 0,5 л. 10,0 6|15 9] 1,500
Розміри транспортної тари уніфіковані з урахуванням модулів 800 х 1200 мм
та 1000 х 1200 мм. Бажаними зовнішніми розмірами тари прямокутного перері-
зу, що дозволяє повністю використати площу піддона, є такі: довжина — 1200,
800, 600, 400, 300, 240, 200 мм; ширина та висота — 1000, 800, 400, 300, 200,
150 мм. Для транспортної тари круглого перерізу бажаними є такі зовнішні діа-
метри: 800,600,484,435,400,370 351,320,294,277,266,219,200 мм.
Ящики як тару здебільшого виготовляють з дерева таких типів:
І — щільні з суцільними торцевими стінками;
П — щільні з торцевими стінками, зібраними на двох планках;
III — щільні з торцевими стінками, зібраними на чотирьох планках;
IV — лотки на триграневих планках;
V — решітчасті з торцевими стінками, зібраними на двох планках;
VI — решітчасті з торцевими стінками, зібраними на чотирьох планках.
Ящики всіх перерахованих типів (за винятком ящиків типу І) мають по
декілька підтипів. Тип ящика вибирають залежно від властивостей та маси
упакованого в нього вантажу, умов транспортування та зберігання. Для пакет-
них чи контейнерних перевезень розрахункова товщина дощок бокових стінок,
дна та кришки ящиків від 13 мм і вище може бути на один діапазон тонше.
Порівняно з дерев’яною тарою деякі переваги має картонна тара, а саме:
менша вага, дешевизна.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 33
Ящики з гофрованого картону виготовляють такими, що складаються з
декількох типів: з чотириклапанним дном та кришкою, телескопічними, обгорт-
ковими. Для виготовлення картонних ящиків використовують гофрований кар-
тон частіше всього типу Т — тришаровий (два плоскі та один гофрований) та
рідше типу П — п’ятишаровий (три плоскі та два гофровані). Використовують
картон марки Д — двошаровий (один плоский і один гофрований) частіше як
прокладки або амортизатори, а також для упаковування деяких виробів, на-
приклад, ламп розжарювання. Передбачається використання гофрів типу А,
В, С та Е відповідно з висотою 3,5-4,5; 3,5-4,0; 2,5-3,4 та 1,1-1,6 мм.
Внутрішні розміри ящиків відповідають розмірам упакованої продукції, а
зовнішні—дорівнюють внутрішнім, збільшеним на 1 см при використанні кар-
тону типу Т та на 2 см для картону типу П.
Для скріплювання клапанів та ящиків використовують склеювання, обтя-
гування пластмасовою або металевою стрічкою завширшки 15-20 мм, зав-
товшки 0,2-0,3 мм, склеювання спеціальною стрічкою на паперовій основі, зши-
вання ящиків металевими скобами — стальним дротом з низьковуглецевої
сталі діаметром 0,7-1,0 мм або сталевою плоскою стрічкою завширшки 2,5 мм
та завтовшки 0,4-0,5 мм.
Рекомендована гранична маса упакованого в картонному ящику продукції
до 40 кг, оптимальна — 15-20 кг.
Зусилля опору ящиків стиску можна визначити з виразу:
Н -к
Р = 9$1КГ-*-----, Н, (1.14)
‘ т
деК — коефіцієнт запасу міцності, приймається 1,85; коли термін зберігання
продукції не обумовлений; 1,6—при зберіганні продукції до 30 днів; 1,65 —
при зберіганні продукції від 30 до 100 днів;
Ниі — висота штабеля, см;
А — зовнішній розмір ящика за висотою, см;
т — маса вантажу в ящику, кг.
Висота штабеля Нш встановлюється нормативно-технічною документацією.
Для упаковування та зберігання певних видів промислової продукції може
використовуватися тара з коробчастого картону, паперу та комбінованих ма-
теріалів. Граничні розміри такої тари до 800 мм. Товщину картону та паперу
вибирають залежно від місткості коробки чи маси упакованої продукції від 0,4
до 1,5 мм. Можливе виконання коробок різних типів:
тип І — з телескопічною кришкою;
тип II — з кришкою на шарнірі;
тип III — пенал.
Для упаковування сипких продуктів рекомендується 16 номерів коробок
різних типорозмірів.
34 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Для пляшок з харчовими рідинами виготовляють ящики з полімерних
матеріалів п’яти номерів з граничною величиною маси вантажу в ящику 25 кг.
Зовнішні розміри ящиків № 1 Ь х В х Н дорівнюють 450 х 340 х 370 мм. Ящи-
ки повинні витримувати опір стиску при навантаженні не менше 6860 Н до
початку деформації та опір статичного навантаження при штабелюванні 6000 Н
впродовж 3 год або 4500 Н впродовж 7 діб. Після зняття навантаження залиш-
кова деформація не повинна перевищувати 4 мм.
Використовують як тару і бочки. Вони бувають наливні та сухотарні.
Номінальна вмістимість бочок змінюється від 5 до 250 дм3. Бочки виготовля-
ють зі сталі, алюмінію, дерева, полімерних матеріалів.
Сталеві зварні бочки бувають двох видів: з гофрами на корпусі та обода-
ми кочення на корпусі.
Бочки першого виду бувають двох типів:
І — з незнімними днищами;
II — зі знімним верхнім дном.
Бочки другого виду також бувають двох типів:
І — зі зливно-наливною горловиною у дні;
II — зі зливно-наливною та повітряною горловинами у дні.
Для транспортування хімічно активних речовин використовують бочки з
корозійно-стійкої сталі, які бувають залежно від вмістимості та конструкції днищ
та горловин трьох типів.
Бочки з алюмінію виготовляють двох типів: І — вузькогорловинні та II —
широкогорловинні зі стяжним обручем (виконання А) та з фланцевим запором
(виконання Б) Для транспортування та зберігання деяких харчових продуктів
(масла, маргарину, сухого молока, яєчного порошку та ін.) використовують
фанерно-штамповані бочки. Такі бочки бувають двох типів:
І — з клепками основи та днищ з п’яти склеєних шарів шпону; II — з
клепками основи з трьох шарів шпону.
Бочки для вин, коньяків, соків бувають вмістимістю від 50 до 600 дм3. Такі
бочки виготовляють з дерев’яних клепок, які стягують сталевими обручами.
Бочки з полімерних матеріалів призначені для упакування, транспорту-
вання та зберігання рідких, в’язких та порошкоподібних продуктів, за винят-
ком легкозаймистих. Вони бувають вмістимістю 30, 40, 50 та 60 дм3.
Молоко та молочні продукти транспортують у металевих флягах. Такі фляги
бувають двох типів: ФА — суцільнотягнута алюмінієва та ФЛ — зварна стале-
ва з наступним лудженням. Фляги бувають двох типорозмірів: 25 та 38 дм3.
Для транспортування та зберігання лакофарбових матеріалів використо-
вують багатообігові металеві фляги місткістю 40 дм3.
Хімічну продукцію зберігають в скляних бутлях, які залежно від форми
горловини бувають двох типів: І — з вінцем горловини з гвинтовою різьбою;
II — те ж без різьби.
Бутлі бувають вмістимістю 10 та 20 дм3.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 35
Певні групи харчових продуктів та хімічних виробів промислових товарів збе-
рігають в мішках. Нормативними документами передбачені такі розміри продукто-
вих мішків 950 х 650; 1040 х 530; 1090 х 610 мм та мішків технічного призначення
650 х 469; 800 х 460; 1112 х 740 мм. Мішки для продуктів виготовляють з лляних,
джутових, кенафних, конопляних волокон; мішки технічного призначення—з пряжі
луб’яних волокон в суміші з хімічними волокнами: віскозними, поліефірними, полі-
амідними, а також з хімічних ниток: віскозних, поліамідних, поліпропіленових.
Для упаковування сипких насипних вантажів використовують і паперові мішки.
Такі мішки можуть бути зшиті та склеєні. Загальне число шарів паперу в таких
мішках від трьох до шести. Розміщення шарів з бітумованого, вологонепроникного
та ламінованого поліетиленового паперу встановлюється залежно від фізико-хіміч-
них властивостей вантажу. Паперові мішки випускають декількох марок:
НМ — зі всіма шарами непросоченого паперу;
БМ — мішки з двома або трьома шарами бітумінованого паперу;
ВМ — з одним або двома шарами вологонепроникного паперу;
ПМ — з одним або двома шарами ламінованого поліетиленом паперу;
БМП — з одним шаром бітумінованого паперу, одним шаром ламінова-
ного паперу;
ВМБ — з одним або двома шарами з вологонепроникного паперу, одним
або двома шарами бітумінованого паперу;
ВМП — з одним або двома шарами водонепроникного паперу, з одним
шаром ламінованого паперу.
У всіх марках мішків останні шари паперу, крім вказаних вище, виконані з
непросоченого паперу.
Усі мішки бувають двох типів: з відкритою та закритою (з клапаном)
горловиною. Розміри мішків (Ь х В) з відкритою горловиною: 600 х 536;
800 х 535; 820 х 420; 960 х 435; 1000 х 420; 1000 х 520; 1000 х 535 мм; з закри-
тою горловиною — 750 х 420; 780 х 420 мм.
Сфера використання мішків: НМ—для негігроскопічних матеріалів; БМ—
для малогігроскопічної продукції; ВМ — для продукції, яка транспортується в
умовах підвищеної вологи; ПМ—для дуже гігроскопічної продукції, харчових
продуктів, агресивних хімікатів; БМП — для дуже гігроскопічної продукції, а
також продуктів, які не допускають потрапляння в них волокон паперу; ВМБ —
для малогігроскопічної продукції, що транспортується в умовах підвищеної во-
логи; ВМП — для гігроскопічної продукції, агресивних хімікатів, а також про-
дуктів, що не допускають потрапляння в них волокон паперу і транспортують-
ся в умовах підвищеної вологи.
У хімічній промисловості знайшли широке використання поліетиленові
мішки. Такі мішки випускаються 10 типорозмірів вмістимістю від ІОдо 100 дм3.
Мішки мають товщину поліетиленової плівки 0,15; 0,19; 0,22 мм для продукції
відповідно масою до 20, 30 та 50 кг.
36 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Одним з видів тари є барабани. Матеріалом для виготовлення барабанів
може бути картон, фанера, сталь. Барабани з картону виготовляють чотирьох
типів (І-ІУ), що відрізняються один від одного способом та технічними засо-
бами кріплення дна та кришки. Такі барабани можуть мати вмістимість від 10
до 110 дм3. Барабани фанерні виготовляють з фанерним остовом та днищем з
фанери або деревини. Вони бувають двох типів (І або II) в різному виконанні
залежно від конструкції дна. Такі барабани рекомендуються для упаковування
хімічної продукції в металевих барабанах, пластичних змащувальних матеріа-
лів, сухих пігментів, фарбників, густотертих фарб, лікарської сировини, лікарсь-
ких засобів в порошках.
Для хімічних продуктів використовують як сталеві тонкостінні, так і товс-
тостінні барабани. Перші з них призначені для одноразового використання при
транспортуванні та зберіганні порошкоподібних, кускових, пастоподібних та
рідких хімічних продуктів. Вони бувають трьох типів (І-ІП) в різних виконан-
нях вмістимістю від 10 до 180 дм3. Товстостінні сталеві барабани вмістиміс-
тю 100 дм3 використовують для сипучих та пастоподібних хімічних продуктів,
вони бувають двох типів (І та II).
Основні параметри тари наведені в додатках:
Ш — ящики полімерні для бутилок з харчовими рідинами;
Щ — мішки поліетиленові;
Ю — бочки: а — дерев’яні; б — сталеві з гофрами на корпусі; в — ста-
леві з обручами кочення на корпусі; г — з корозійно-стійкої сталі; д — сталеві
товстостінні;
Я — барабани: а—картонні навивні; б — фанерні; в — сталеві тонкостінні.
1.8. Упаковка для харчових продуктів
Основне призначення упаковки — захист від несприятливих зовнішніх
умов, а також від можливого потрапляння частинок товарів або окремих ек-
земплярів в навколишнє середовище. Отже, зменшуються втрати самих то-
варів, а головне — не забруднюється довкілля.
Сучасна упаковка, поряд із основною своєю функцією, — забезпечувати
збереженість товару — сприяє прискоренню товаропросування продукту від
виробника до споживача, покращує облік і збут продукції, підвищує ефектив-
ність використання транспортних засобів і складських приміщень. Барвисте
оформлення упаковки рекламує продукцію, доводить до споживача відомості
про якість товару і правила поводження з ним, впливаючи тим самим на купі-
вельний попит.
Упаковка пов’язана з низкою витрат під час виробництва товарів. Вели-
чина витрат на упаковку повинна знаходитись в розумній пропорції стосовно
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства
37
вартості упакованого товару. Тому при створенні нового виду упаковки слід
звертати увагу на те, в якому ступені видатки на неї залежать від її функцій.
Упаковку класифікують за декількома ознаками: місцем пакування, при-
значенням, використаними матеріалами, формою, вантажністю і габаритом,
кратністю застосування.
За місцем пакування розрізняють упаковку виробничу (операцію здійс-
нює виробник) і торговельну (проводить продавець).
За призначенням упаковку поділяють на споживчу і транспортну. Спо-
живча упаковка призначена для порівняно невеликих розфасовок і збережен-
ня товару у споживача. Вона передбачає попереднє фасування товару ви-
робником або продавцем і відпуск його споживачеві у розфасованому вигляді,
із заздалегідь обумовленими кількісними характеристиками (маса, об’єм,
довжина).
Для різних продовольчих товарів використовують споживчу упаковку
(пляшки, банки, коробки, тетрапаки, склянки тощо), які є обов’язковою упаков-
кою при роздрібній реалізації. Відпуск таких товарів може здійснюватися у
розфасованому вигляді в споживчій упаковці виробника чи продавця, а також
відмірюванням або зважуванням у тару споживача.
До споживчої тари належать:
коробки різних розмірів, кошики, лотки, туби, мішки, пакети із картону,
фольги, полімерних і комбінованих матеріалів;
банки скляні і металеві, пляшки, тетрапаки і пюрпаки, стакани із комбіно-
ваних і полімерних матеріалів;
пакувальні матеріали — папір, фольга, пергамент і підпергамент, картон,
у тому числі прокладки із гофрованого картону, полімерні матеріали.
Транспортну упаковку використовують для перевезення товару і гуртово-
го або дрібногуртового продажу.
Приймання товарів у транспортній упаковці може проводитись з поперед-
нім розпакуванням або без нього. Товари розпаковують у тих випадках, якщо
це погоджено між одержувачем і постачальником.
Транспортна упаковка включає транспортну тару, пакувальні і перев’язу-
вальні матеріали, а також різні пристосування для попередження переміщення
товарів на транспортних засобах.
До транспортної упаковки відносять:
вантажні цистерни (залізничні, автомобільні), бочки і бідони, які призна-
чені для різних товарів;
контейнери, ящики, лотки, кошики, коробки, призначені для перевезення
товарів з порівняно невисокою механічною стійкістю, у розфасованому
вигляді або насипом;
мішки тканинні, полімерні, із крафт-панди, які призначені для сипучих то-
варів з порівняно високою механічною стійкістю.
38 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Залежно від використаних матеріалів, механічної їх стійкості і міцності, що
обумовлює ступінь збереження товарів, упаковки поділяють на такі групи і види.
Транспортна упаковка:
• металева — банки, туби, контейнери, цистерни, стрічка для перев’язу-
вання;
• скляна — банки, пляшки, балони;
• дерев ’яна — ящики, контейнери, лотки, кошики, бочки, діжки;
• полімерна — ящики, бочки.
Напівтранспортна упаковка:
• картонна — коробки;
• комбінована — тетрапаки, пюрпаки тощо.
М’яка упаковка:
• полімерна — паки, мішки, пакети, шпагат;
• паперова — мішки, пакети, обгортковий та інший папір;
• тканинна — мішки, перев’язувальні матеріали.
Транспортна упаковка достатньо надійно захищає упаковані в неї товари
від механічних дій (ударів, натисків, проколів), які виникають під час переве-
зення і зберігання.
Металева і скляна тара при герметизації перешкоджає негативним діям на
товари повітря, сторонньої мікрофлори, а це своєю чергою зменшує псування.
Металева тара і пляшки із темного скла захищають товар від сонячного
світла, яке прискорює процеси окисного псування.
Однак поряд з перевагами жорстка упаковка має і певні недоліки. Зокрема,
порівняно висока питома вага і об’єм тари до маси та об’єму брутто (25-30 %),
велика вартість (ціни закупівельні і експлуатаційні, витрати на ремонт, доставлян-
ня порожньої тари). Це призводить до збільшення затрат на тару і її обіг, що закла-
дено у витрати виробництва або обігу, і відповідно до зниження прибутку.
Напівжорстка упаковка відрізняється від транспортної меншою масою
і об’ємом. Порожня упаковка легко складається або вкладається одна в одну,
що полегшує і робить дешевим її перевезення і зберігання. Вартість такої упа-
ковки значно нижча, оскільки використовуються дешеві матеріали, в тому числі
одержані при вторинній переробці деревини.
У напівжорстку вміщують товари, доволі стійкі до механічної дії. Водно-
час вона повинна бути механічно стійкою.
М’яка упаковка призначена для товарів з порівняно високою механічною стій-
кістю і потребує додаткового застосування жорсткої або напівжорсткої споживчої
тари, через недостатню захищеність товару від зовнішніх механічних пошкоджень.
Товари, упаковані в м’яку тару, при механічних діях, що перевищують їх
механічну стійкість, можуть деформуватися або руйнуватися.
М’яка тара, відрізняючись найнижчим ступенем захисту від дії довкілля,
застосовується переважно для певного переліку товарів. Проте, завдяки неви-
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 39
соким витратам на придбання, зберігання, перевезення, повернення вона зна-
ходить широке застосування при пакуванні багатьох споживчих товарів, що й
зумовлює її переваги перед іншими видами упаковки.
Окремі види м’якої упаковки, зокрема полімерну, використовують для
герметичного пакування термозварюванням, що забезпечує додаткові пере-
ваги такої упаковки. У цьому випадку в упаковці створюється і підтримується
стабільна відносна вологість повітря і газовий склад, що запобігає зволожен-
ню і окисному псуванню товарів.
Для живих біологічних товарів м’яку тару з полімерних матеріалів (полі-
етиленові мішки, вкладиші) застосовують, щоби створити модифіковане газо-
ве середовище. Це досягається завдяки вибірковій здатності поліетилену про-
пускати кисень інтенсивніше, ніж вуглекислий газ.
За формою упаковки можна виділити цистерни, бочки, діжки, банки, пля-
шки, контейнери, ящики (напівящики і лотки), кошики, коробки тощо.
За вантажністю виділяють великовантажну тару; за габаритами розрі-
зняють тару велико-, середньо- і малогабаритну; за кратністю використан-
ня — одноразову і багаторазову.
За механічною стійкістю упаковку для харчових продуктів ділять на
три групи:
• гнучка, одержана з поліетиленової та інших полімерних плівок, алюміні-
євої фольги, або з комбінації цих матеріалів;
• напівжорстка — ванночки для харчових продуктів, однопорційні упако-
вки для варення, джему, желе, напоїв, формочки для випікання хлібобу-
лочних виробів, кришки для банок, ковпачки для пляшок;
• жорстка — переважно пляшки і різні ємкості із скла, пластмасові ста-
канчики, консервні банки, картонні коробки, жерстяні або алюмінієві
банки.
Експортна упаковка загалом мало відрізняється від упаковки товарів для
внутрішнього ринку, але за умови, коли вона повністю відповідає внутрішнім
державним нормам.
Як показує досвід, упаковка багатьох виробів відрізняється нижчим рів-
нем виконання і часто не відповідає міжнародним стандартам. Тому пробле-
ми упаковки харчових продуктів для виробників СНД залишаються актуаль-
ними. На Заході без відповідної упаковки товар продавати не можна.
В експортній упаковці важливу роль відіграє маркування вантажної оди-
ниці. Тут переважно слід дотримуватися вимог споживача.
У будь-якому випадку маркування завжди повинно містити найменуван-
ня виробника і споживача, номер замовлення і пакувальної одиниці (з першого
до останньою ящика), місце призначення, допоміжні вказівки.
Економічна ефективність упаковки визначається її вартістю, а також ці-
нами експлуатації та утилізації.
40 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Вартість упаковки залежить від застосованих матеріалів і технології ви-
робництва. Наприклад, папір дешевший від скла і металу, але останній легко
піддається плавленню, деформуванню або штампуванню.
Одноразова упаковка дешевша, але потребує більших витрат з утилізації.
Багаторазова тара відрізняється пониженими витратами, якщо вона викорис-
товується понад 3-5 разів, не вимагаючи ремонту.
Економічна ефективність різних видів упаковок неоднакова, пов’язана з
особливостями товарів, які в неї упаковують.
У міжнародній торгівлі, коли упаковка є необхідністю, в умовах договору (конт-
ракту) купівлі-продажу сторонами вносяться спеціальні положення, які містять
вимоги до виду і характеру упаковки, якості, розмірів, способу оплати, повернення,
а також вказівки щодо нанесення на упаковку відповідного маркування.
Упаковка при зовнішньоторговельних операціях порівняно з іншими умовами
купівлі-продажу, умовами на упаковку і маркування має велике значення. Недо-
тримання умов щодо упаковки призводить не лише до пошкодження і псуття всього
товару, але часто стає причиною відмови в постачанні в країну призначення.
Визначення виду упаковки в контрактах залежить від особливостей того
чи іншого товару. В контрактах розрізняють зовнішню тару (транспорту) ящи-
ки, дерев’яні і металеві барабани, бочки, бідони, фляги, картонні коробки, па-
перові жорсткі пакети та ін. і внутрішню (споживчу) упаковку. Останню засто-
совують для кожного виробу або якоїсь певної частини, маси, об’єму продукції.
Вона є невід’ємною частиною товару (плівкові і паперові пакети, коробки, ба-
нки із скла і заліза, пляшки та ін.).
Вид і якість внутрішньої упаковки частіше за все обумовлюються в кон-
трактах перерахуванням конкретних вимог, яким вони повинні відповідати. Ці
вимоги характеризуються значними відмінностями і певною деталізацією. Вони
враховують умови перевезення, кліматичні особливості, специфіку митного
режиму країни призначення та інші особливості. Вимоги до упаковки товарів
можна умовно поділити на загальні і спеціальні.
Договірна практика експортно-імпортних операцій виробила загальне пра-
вило, згідно з яким, якщо в контракті сторони не задекларували особливі ви-
моги стосовно упаковки, то продавець може відвантажити товар в упаковці,
яка застосовується для експортних товарів в його країні. Вона повинна забез-
печувати збереженість продукції при перевезенні з урахуванням способів і три-
валості транспортування за належного поводження з вантажем.
За наявності затверджених стандартів або технічних умов на упаковку її
якість визначається здебільшого посиланням на відповідні стандарти і тех-
нічні умови. Наприклад, для більшості видів вітчизняної продукції упаковка
стандартизована і повинна відповідати ДСТУ.
У міжнародній практиці останнім часом в упакованому вигляді продаєть-
ся все більше і більше товарів. Упаковка повинна зберігати товар від псування
і пошкоджень, забезпечувати формування раціональних транспортних і складсь-
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 41
ких одиниць, оптимальних (за масою і об’ємом) для продажу, бути носієм інфор-
мації про товар та його рекламою.
Зростання частки упакованих товарів на Заході збільшило кількість сміт-
тя. Це спонукає західних виробників пакувальних матеріалів приділяти більше
уваги охороні довкілля, можливості повторного використання пакувальних ма-
теріалів або екологічно чистому їх знищенню. Звідси випливає, що будь-які
витрати на упаковку повинні відповідати екологічній користі.
На вид упаковки впливають маса і об’єм товару; рівень пристосованості
засобів автоматизації, транспортування і складування її у споживачів.
Для транспортування повітрям вибирають легкі пакувальні матеріали, тоді
як для транспортування морем важливо використовувати пакувальні матеріа-
ли з високими захисними властивостями.
На вибір пакувального матеріалу вагомо впливають чинні закони і дані
про транспортування та складування конкретного товару тих країн, через які
він перевозиться. Існують спеціальні міжнародні угоди щодо перевезення шкі-
дливих вантажів. Тому транспортні організації повинні допомогти не лише у
виборі пакувальних матеріалів, але й у правилах маркування товару.
Одна із функцій упаковки—можливість створення оптимальних одиниць,
зручних для складування. Більшість великих підприємств мають у своєму
розпорядженні автоматизовані склади, де немає традиційних вантажників, а
весь процес обслуговується за допомогою спеціальних комп’ютерних програм.
У цьому процесі необхідно добре знати будь-який товар, поставити його на
піддон, а потім перемістити і завантажити на машину споживача.
Товари складуються не лише у виробника, в гуртовнях та в магазинах
роздрібної торгівлі, але й в експедиторів, а часом і в самих споживачів. Тому,
щоб вибрати упаковку, важливо одержати інформацію про складське облад-
нання і умови складування конкретного товару. Клієнт, особливо якщо він за-
ймається перепродажем, зацікавлений у тому, щоб товари були поставлені в
пакетованому вигляді, що дозволяє скоротити йому власні витрати.
1.9. Кріплення виробів у тарі
Кріплення виробів у внутрішній тарі
Вироби з індивідуальною упаковкою загортаються в обгортальний, а в
необхідних випадках у водостійкий папір і вкладаються в коробки або в ящики
з використанням прокладкових і амортизуючих матеріалів.
Упаковуючи декілька виробів в одну коробку або ящик, їх укладають так,
щоб поверхні виробів не доторкались одна до одної, для чого вироби уклада-
ють в обгортку з гофрованого картону або в чарунки прокладкової решітки.
Якщо вироби укладаються в декілька рядів, то між рядами повинна бути прок-
ладка з гофрованого картону.
42
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Упаковку виробів потрібно провести так, щоб вони не могли переміщати-
ся під час транспортування.
Прилади й деталі складної конфігурації упаковуються в спеціально спроек-
товані футляри з гніздами. Допускається додаткове кріплення приладу до фу-
тляра за допомогою гвинтів. Кріплення приладу у футлярі повинно бути та-
ким, щоб виключити можливості пошкодження його деталей.
Кріплення виробів у зовнішній тарі
Футляри, коробки з упакованими в них виробами складають в ящик, ви-
стелений в необхідних випадках усередині водонепроникним папером, плівкою
або тканиною.
Простір між стінками ящика і зовнішніми стінками коробок і футлярів щільно
заповнюється амортизуючими матеріалами або прокладками. Між коробками
з упакованими в них виробами при багаторядному укладанні вертикально й го-
ризонтально кладеться 2-3 шари гофрованого картону. Особливу увагу слід при-
діляти кріпленню в зовнішній тарі великогабаритних приладів і обладнання.
Усі рухомі частини перед упакуванням необхідно заклинити дерев’яними
колодками, перев’язати металевою стрічкою зі скловолокна або закріпити
іншим способом.
В ящиках вантаж повинен бути прикріплений до поперечних брусків або
полозів дна не менше як чотирма болтами, які проходять крізь отвори в основі
верстата або іншого обладнання.
Якщо не має можливості прикріпити вантаж до дна ящика болтами, його
можна кріпити металічними тягами, пропущеними через полози і кінці двох
брусів 100 х 200 мм, покладеними в найбільш зручному місці поперек ванта-
жу. У разі неможливості пропустити болти або тяги через полози або попереч-
ні бруси дозволяється пропускати їх через дошки нижнього щита. В цьому
випадку під дошками нижнього щита прибивають вздовж полозів дошку, че-
рез яку і пропускають болти або тяги.
У деяких ящиках вантаж можна кріпити болтами безпосередньо до дна з
таким розрахунком, щоб кінці болтів або їх головки не виступали більше ніж на
висоту планок поясів.
Інколи вантаж можна кріпити в ящиках за допомогою розпірних брусків,
колодок, клинів, а також за допомогою перегородок.
У місцях дотику вантажу до кріпильних брусків необхідно прокладати
войлок, папір, картон та інші прокладкові матеріали.
Упаковані вироби, які потрібно захистити від струсів і ударів, повинні бути
закріплені в тарі за допомогою амортизуючих прокладок. Вироби невеликої
ваги можна підвішувати на амортизуючих гумових розтяжках або спеціаль-
них пружинах.
Окремі види виробів можна упаковувати в ящики із застосуванням дере-
в’яної або паперової стружки.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 43
1.10. Складові елементи упаковки
Складовими елементами упаковки, яка крім основних функцій збережен-
ня кількості і якості товару повинна бути важливим чинником захисту про-
дукції від підроблення, є етикетки, товарні знаки, штрихове кодування, голо-
графічні та термоіндикаторні зображення.
Етикетка являє собою елемент упаковки тарного зображення, нанесе-
ний на неї невеликого розміру, різної конфігурації із паперу, тканини, полімерних
плівок або багатошарових композиційних матеріалів. Вона містить текстову
та графічну інформацію, необхідні відомості про основні властивості продукції
для її ідентифікації.
Геометрична форма, графічне оформлення і текстова інформація етике-
ток безпосередньо пов’язані з товаром, видом матеріалу і конфігурацією упа-
ковки. Матеріал і конфігурація упаковки відіграють основну роль при виборі
конструктивних особливостей і технології виготовлення етикеток. Кожний тип
упаковки має власну етикетку, яка відрізняється зовнішнім виглядом і функці-
ональним призначенням.
Основними функціями етикеток вважають ідентифікацію, інформацію про
товар, рекламу і упакування виробів.
Розрізняють ідентифікації товару і виробника. Елементами ідентифікації
товару є точна і лаконічна його назва, яка розміщується у центральній зоні ети-
кетки, виконана чітким шрифтом, яскравими, приємними для зору фарбами, а
також художнє чи фотографічне зображення товару або символу торгової мар-
ки, які асоціюють з цим товаром. Виробника ідентифікують за зображенням
його фірмових знаків, логотипів, повних назв, емблем тощо. Сучасним і най-
більш надійним способом візуальної і автоматизованої ідентифікації є нанесення
на етикетки штрих-кодів і змінного маркування, яке містить відомості про вироб-
ника, порядковий номер етикетки, дату виготовлення, номер партії тощо.
За змістом інформацію про товар на етикетці можна поділити на довіль-
ну і обов’язкову. Довільна інформація включає різноманітні елементи худож-
нього оформлення. Обов’язкова інформація регламентована документами
на упакований товар.
Етикетка, яка розроблена на високому художньому рівні, добре виконана
поліграфічно, гармоніює з товаром і упаковкою, вважається кращим засобом
реклами. За способом оформлення розрізняють зображувальну та інформа-
ційну (текстову) рекламу.
Пакування виробів вважається основною функцією і для етикеток, якими
заклеюють коробки. Заклеєні коробки можуть поєднувати роль зовнішньої і
транспортної упаковки.
За призначенням розрізняють такі види етикеток: основні фірмові, додат-
кові шрифтові; кольєретки; ярлики; фірмові знаки; інформаційні та пакувальні.
44 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Основні фірмові етикетки виконують функції ідентифікації, інформування
та реклами і вважаються головним видом етикетної продукції. Традиційна
форма для них — прямокутна, хоча зустрічаються й інші конфігурації. Основні
фірмові етикетки розміщують у центральній частині упаковки, тобто в зоні
оптимальної видимості.
Додаткові шрифтові етикетки призначені для інформування та рекла-
ми. Залежно від обсягу та змісту інформації додаткові шрифтові етикетки по-
діляють на контретикетки і субконтретикетки. їх розміщують на єдиній осі
симетрії. Контретикетки відрізняються більшим розміром і містять основний
обсяг текстової інформації. Субконтретикетки розміщують нижче і вони вико-
нують рекламні функції. Традиційною геометричною формою додаткових шри-
фтових етикеток є прямокутна.
Кольєретки переважно доповнюють основні фірмові етикетки.
Ярлики допомагають ідентифікації товарів та виробників і містять пере-
важно регламентований мінімальний комплекс відомостей: назву товару, його
основні характеристики, найменування фірми виробника. Ярлики навісні за-
стосовують в оформленні упаковки.
Інформаційні етикетки виконують функцію інформації про товар. Випу-
скають їх для якісно нових товарів, користування якими вимагає особливих
навичок або небезпечне у разі неправильного використання, а також до това-
рів, які призначені для малоосвічених покупців. Інформаційні етикетки містять
як обов’язкову (вміст, маса), так і довільну інформацію (правила експлуатації
та догляду за товаром).
Пакувальні етикетки виконують весь комплекс функцій етикеток. За
розмірами вони, як правило, більші від інших видів етикеток, тому мають пе-
реваги в можливостях художнього оформлення.
За основними конструктивними елементами, які визначають види засто-
сованих матеріалів, властивості, технологію виготовлення і нанесення на упа-
ковку, етикетки поділяють на сухі, з липким клеєвим шаром (часто називають
самоклейні) і термоусадні.
Для виготовлення сухих етикеток використовують спеціальні високо-
якісні сорти целюлозного паперу, а також папір, з додатковою обробкою: ламі-
нування алюмінієвою фольгою, тиснення тощо.
Етикетки з липким клеєвим шаром виготовляють із чотиришарових
композиційних матеріалів.
Термоусадні етикетки — це орієнтовані в радіальному напрямку ру-
кавні полімерні плівки з нанесеним на поверхню зображенням.
За оцінками світових експертів та результатами маркетингової діяльності
іноземних фірм можна стверджувати, що серед етикеткової продукції на пер-
шому місці у більшості регіонів світового ринку стоять самоклейні етикетки.
Це пов’язано з тим, що самоклейні етикетки в рулонах відрізняються зручніс-
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 45
тю застосування, високою швидкістю автоматичного нанесення рисунка на
упаковку при порівняно низькій вартості.
Серед нових видів самоклейних етикеток виділяють захисні етикетки.
Вони можуть реально захистити товар від фальсифікації і не вимагають знач-
них матеріальних затрат.
Для цього найчастіше використовують антипідробні і попереджувальні
(консультаційні) етикетки. Із групи антипідробних етикеток можна виділити
саморуйнівні етикетки. Це, як правило, самоклейні етикетки на сильній клеє-
вій основі з частковими просічками на поверхні. Конфігурація просічок форму-
ється для конкретного замовника і не повторюється на інших етикетках. Такі
етикетки наклеюють, наприклад, в місцях розриву пакета. Такі етикетки мо-
жуть використовуватись як гарантійні пломби.
Попереджувальні етикетки застосовують для продовольчих товарів
недавно. Вони можуть містити візуальне попередження щодо змін темпера-
тури для температурно-чутливих товарів.
Новим варіантом захисту вважається “етикетка в етикетці” з друком
на стороні клею. Це самоклейна етикетка, в якій знаходиться ще одна само-
клейна етикетка меншого розміру. На зовнішній етикетці зі сторони клею дру-
кують номер, символ або інший відмінний знак, характерний для даного това-
ру. Крім цього, до зовнішньої етикетки може бути приклеєний невеликий
рекламний або інформаційний “буклет-гармонія”, який відкривається після від-
клеювання зовнішньої етикетки.
Сучасні технології друку дають змогу наносити на етикетки електрома-
гнітні високочастотні коди. Етикетки і ярлики такого типу можна віднести до
групи “противиносних”. Принцип дії їх у тому, що прозора самоклейна етикет-
ка невеликого розміру має в собі спеціальний електромагнітний код.
Індустріальні масштаби і високий технічний рівень підроблення, яке охо-
пило сьогодні багато груп товарів, примушує підприємства-виробники продукції
з особливою увагою ставитись до самостійного застосування технологій за-
хисних етикеток.
Липкі етикетки домінують у цій галузі, і частка їх більша, ніж етикеток, які
закріплюються з допомогою клею або із термозварювальних матеріалів. Крім
того, липкі етикетки переважають при використанні електронного контролю.
Товарні знаки — це позначення і здатність відрізняти однорідні товари
різних юридичних чи фізичних осіб.
Правові норми і правила товарних знаків регламентуються законом “Про
товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місць походження това-
ру”. Право на товарний знак охороняється законом.
На зареєстрований товарний знак видається свідоцтво, яке вказує на пріо-
ритет товарного знаку, тобто право власника на товарний знак для товарів,
наведених у свідоцтві. Класифікація товарних знаків наведена на рис. 1.5.
46 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
..Й.М.
ТОВАРНІ ЗНАКИ
За об’єктами
товарної інформації
За формою подання
товарні інформації
За видом |
власності (власника)У
Індивідуальні
Рис, 1.5. Класифікація товарних знаків
Фірмові товарні знаки призначені для ідентифікації виробника товарів чи
послуг. Існує три основні типи позначень цих знаків:
фірмове ім’я: слово, літера, група слів чи літер, які будуть проголошені;
фірмовий знак: символ, малюнок, розпізнавальний колір або позначення;
торговельний знак: фірмове ім’я, фірмовий знак, товарний образ або їх
сполучення, офіційно зареєстровані в Міжнародному реєстрі і захищені
юридично, на що вказує знак ®, який розміщений поряд з товарним зна-
ком. Якщо товарні знаки є власністю фірми, то вони можуть мати знак ©.
Для товарних знаків, які подані па державну патентну експертизу, викори-
стовується символ ТМ.
За ступенем значимості і престижності виділяють звичайні і престижні
фірмові знаки.
Звичайні фірмові знаки розробляються їх власником або за його доручен-
ням спеціалістами-дизайнерами і реєструються згідно із законом. Якщо реєстра-
ція не проводиться, то власник не набуває авторського права на фірмовий знак.
Престижні знаки присвоюються фірмам за особливі заслуги перед дер-
жавою. Вони бувають у вигляді зображень призів, медалей, емблем. Престижні
знаки не підлягають реєстрації у патентних органах.
Асортиментні товарні знаки призначені для ідентифікації асортимент-
ної належності: видові — за видом товару, а марочні — за торговою маркою
чи найменуванням.
Прикладом видового товарного знаку може служити словесна інформа-
ція про назву товару або його зображення, а також умовні літерні позначення
певного виду товару. Видові знаки рідко застосовуються самостійно, часті-
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 47
ше — в комбінації з марочним знаком (торгівельва марка). Торговельна мар-
ка— це ім’я, знак, присвоєні конкретному виду товару з певними споживчими
властивостями, які відрізняють його від інших товарів того ж виду.
Знаком відповідності товару (в галузі сертифікації) є захищений у встанов-
леному порядку знак, застосований або виданий відповідно до правил системи
сертифікації, який показує, що дана продукція відповідає конкретному стандарту.
Знак відповідності використовується для маркування лише сертифікова-
ної продукції.
Поряд із знаками відповідності в деяких країнах застосовують і знаки
якості. На відміну від перших знаки якості можуть присвоюватись не лише
органами з сертифікації, але й іншими організаціями, які не входять у націона-
льну систему сертифікації.
Для інформації про екологічну чистоту споживаних товарів або екологіч-
но безпечних способів їх експлуатації, використання чи утилізації призначені
екологічні знаки (еко-знаки).
Групи еко-знаків поділяють на три підгрупи:
> перша — знаки, які інформують про екологічну чистоту товару або без-
пеку для довкілля;
> друга — знаки, які інформують про екологічно чисті способи виробницт-
ва або утилізації товарів чи упаковки;
> третя — знаки, які інформують про небезпеку продукції для довкілля.
Штрихове кодування — це знаки, що призначені для автоматизованої іден-
тифікації та обліку інформації про товар, яка закодована у вигляді цифр і штрихів.
Такі коди наносяться на транспортну або споживчу упаковку багатьох
імпортних і вітчизняних товарів друкарським способом або за допомогою ети-
кетки або ярлика, що приклеюються, Відповідно до вимог проведення зовніш-
ньоторговельних операцій наявність штрихового коду на упаковуванні товару є
обов’язковою умовою його експорту. Відсутність штрихового коду негативно
впливає на конкурентоспроможність продукції. Іноді незакодований товар про-
сто неможливо реалізувати, тому що торговельні фірми з технологією, яка
спрямована на автоматизоване товаропросування, часто не приймають на ре-
алізацію товар без штрихового коду.
Штриховий код на відміну від багатьох інформаційних знаків виконує не
тільки загальні функції інформаційного та ідентифікаційного характеру, але і
низку додаткових функцій, а саме:
• автоматизована ідентифікація товарів за допомогою спеціальних ма-
шинних зчитувальних пристроїв;
• автоматизований облік і контроль товарних запасів;
• оперативне управління процесами товаропросування: відвантаженням,
транспортуванням і складуванням товарів (продуктивність праці при цьо-
му підвищується на 30-80 %);
48 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
• підвищення швидкості і культури обслуговування покупців;
• інформаційне забезпечення маркетингових досліджень.
У 1977 р. з ініціативи дванадцятьох європейських держав була створена
Європейська асоціація товарної нумерації — ЕАГЄ На основі американсь-
кого стандарту розроблений новий європейський стандарт товарної нумерації і
символьного маркування. Після вступу в ЕАИ неєвропейських держав систе-
ма набула міжнародного статусу і поширена нині в усьому світі, її застосуван-
ня координує Міжнародна асоціація ЕАМ
Основним принципом штрихових кодів є застосування алфавітно-циф-
рових знаків у вигляді чергування чорних і світлих смуг різної товщини (штри-
хів і прогалин) з наступним їх зчитуванням за допомогою спеціального прист-
рою-сканера, який розшифровує коди і передає інформацію на ЕОМ. Штрихові
коди — один з найпоширеніших засобів автоматичної ідентифікації. Крім та-
кого засобу існують й інші види автоматичної ідентифікації: цифрова, магніт-
на, радіочастотна, звукова та візуальна (за допомогою магнітних карток, ра-
діочастотних бирок тощо).
Різновидами кодів Європейської асоціації товарної нумерації є такі: ЕАМ-8,
ЕА14-13 та ЕА14-14 (тільки для транспортної тари).
Структура штрихових кодів різних типів наведена в табл. 1.6.
Таблиця 1.6
Структура штрихових кодів різних типів
№ з/п Структура кодів Порядкові номери знаків
Типи штрихових кодів
ЕАРі-8 ЕАИ-13 ЕАІЧ-14
1 Країна, у якій знаходиться банк даних штрихового коду 1-2(3* **) 1-2(3*) 1-2(3*)
2 Організація: виробник або продавець 3-5 3-7 3-7
3 Інформація про товар 6-7 8-12 -
4 Код упаковки товару - - 9-13
5 Контрольна цифра 8 13 14
* Країни, які можуть деталізувати код на третьому розряді, наприклад країни СНД (460-469).
** Код країни на штриховому коді може не збігатися з країною походження товару, оскільки
виробник (продавець) має право реєструватися як у вітчизняному, так і закордонному
банках даних.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 49
Кожній країні, яка входить в ЕАN останньою централізовано видаються
діапазони кодів, найчастіше двозначні (Франція — 30-37, США і Канада —
00-09, Японія — 45-49 тощо), однак бувають і тризначні (наприклад, Росія —
460-469). Присвоювання тризначних кодів відбувається за рахунок зменшу-
вання коду виробника на один знак.
Штрихові коди країн наведені в додатку X.
Код виробника (наступні 3-5 цифр) присвоює централізовано національ-
ний орган країни конкретному виробнику. Цей орган, як правило, видає реєст-
раційні коди підприємствам, причому і підприємствам з будь-якої іншої країни.
Він також веде банк даних про зареєстровані у цій країні штрихові коди, розроб-
ляє і поширює методики з використання кодів ЕАЬІ.
Наступні 3-5 цифр кодів ЕАМ-8 і ЕАТ4-13, які містять інформацію про
товар, присвоюються виробником або продавцем самостійно у вигляді реєст-
раційного номера в межах свого підприємства. У цих цифрах виробник може
закодувати необхідні для ідентифікації дані про товар: найменування, сорт, ар-
тикул, колір, масу, розмірні характеристики тощо. Будь-які зміни, яким підда-
ється виріб і які впливають на його ідентифікацію, потребують перекодування
штрихового коду.
Структура коду ЕАБІ-13 показана на рис. 1.6.
4 600376 21 1206
---Контрольна цифра
-------Код товару
-------------------Код виробника
-------------------Код країни
Рис. 1.6. Структура коду ЕА1Ч-13
З рис. 1.6 видно, що штриховий код є чергуванням темних (штрихи) і
світлих (пробіли) смужок різної ширини. Одиницею ширини вважається мо-
дуль — найвужчий штрих або пробіл (ширина — 0,33 мм). Кожна цифра коду-
ється сімома модулями, які згруповані у два штрихи і два пробіли. Наприклад,
цифра 4 подається як 1011100 (сім модулів, але два штрихи і два пробіли).
Ширина штрихів і пробілів — від одного до трьох модулів.
З рис. 1.6 також видно, що на початку і в кінці штрихового коду розміщені
видовжені крайові штрихи, які вказують на початок і закінчення сканування.
Центральні видовжені штрихи розділяють код на дві частини. Це полегшує
візуальну перевірку повноти запису коду. Кожен код ЕАИ починається і закін-
чується старт/стоповим знаком (101).
50 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Слід дотримуватись певних вимог, застосовуючи штрихові коди різних
типів:
ЕА1Ч-13 наноситься на будь-які види упаковки і/або товари, якщо дозво-
ляє площа.
ЕА1Ч-14 застосовується тільки для транспортної упаковки. Цей тип біль-
ший, його нанесення не вимагає високоякісного друку. Він призначений в
основному для маркування вантажів, які знаходяться на стадії транспор-
тування.
Якщо товар реалізується разом з упаковкою, то застосовуються тільки
коди ЕАЬІ-13, оскільки ЕАМ-14 не містить інформації про товар і не зчи-
тується сканерами, які встановлені у магазині.
ЕАЬІ-8 використовується для нанесення маркування на упаковку і/або
товари невеликих розмірів. Від ЕАЬІ-13 цей тип відрізняється меншим
обсягом інформації і меншими розмірами, тому його наносять на малога-
баритні вироби.
Аналіз структури штрихових кодів всіх типів показує, що закодована у
них інформація належить до комерційної і для споживача є малодоступною.
Навіть якщо буде розшифрована за допомогою поданої в додатку X таблиці
країна, у якій знаходиться банк даних про штрихові коди, то вона необов’язко-
во буде тією самою, що і країна походження товару. Для розшифрування назви
організації-виробника вже необхідні спеціальні класифікатори. Можна розра-
хувати контрольне число, але воно мало про що говорить покупцеві.
На початках застосування штрихових кодів їх могли впроваджувати тіль-
ки солідні великі фірми, які завоювали престиж, і підтримували його за рахунок
високої якості продукції. Тоді штрихове кодування на упаковці не тільки підно-
сило престиж фірми, але і виконувало роль реклами, тому в цей період таке
кодування асоціювалось у споживача з товарами високої якості.
Однак масове поширення штрихових кодів привело до кодування всіх то-
варів незалежно від їх якості і престижу фірм-виробників.
Технологія штрихового кодування передбачає два різні варіанти нанесен-
ня штрихових кодів на товар або на його упаковку: поліграфічним способом
або у вигляді етикеток, ярликів тощо на клейкій основі.
Для зчитування штрихкодових символів застосовується сканувальне об-
ладнання двох видів: портативне і стаціонарне. Портативні засоби відрізня-
ються тим, що сканер підносять до об’єкта обліку для зчитування штрихко-
дового символу, а на стаціонарних об’єкт обліку підносять до сканера.
Для друку штрихкодових символів на самоклейній етикетці застосову-
ються термо- або термотрансферні принтери. Принтери можуть бути конс-
труктивно передбачені в електронних вагах або мати форму автономного об-
ладнання. Вони здатні друкувати етикетки під управлінням комп’ютера або
своєї програми, вбудованої в принтер.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 51
Найдоцільніше застосовувати обладнання зчитування і друку штрихко-
дових символів у складі комплексу технічних засобів, на базі якого функціону-
ють програмні засоби системи автоматичної ідентифікації об’єкта обліку.
Використання штрихкодового кодування економічно вигідно як виробни-
ку, так і споживачу товарів та продуктів.
Основними факторами економічної ефективності впровадження системи
штрихового кодування об’єктів обліку, вважають:
• оперативну і достовірну інформацію про наявність і рух об’єкта обліку;
• можливість аналізу інформації з метою прийняття оптимального рішен-
ня щодо управління матеріальними потоками, а це призводить до ско-
рочення обсягів товарних запасів на одиницю часу і вивільнення ресур-
сів для розширення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Голографічні зображення є сьогодні найбільш популярним способом
захисту товару від підроблення.
Для цього на деяких упаковках і етикетках використовують “паспорт
якості”, який на зразок цінних паперів має кілька ступенів захисту. З цією ме-
тою використовують голографічний захист для візуального контролю правди-
вості продукції.
Голограма вимагає великих фінансових вкладень з боку виробника ще до
того, як такий захист відіграє свою роль при збуті товару. Крім цього, потрібні
додаткові вкладення на рекламу із згадуванням голограми як відмінного зна-
ку саме даного товару. Водночас рядовий покупець навряд чи зможе відрізни-
ти оптично-кодову тривимірну голограму від двовимірних та інших. Внаслідок
цього сума коштів, затрачених виробником на голографічне маркування влас-
ного товару, далеко не прямо пропорційна зростанню ступеню захисту товару,
а тим більше зростанню його збуту.
Часто рядові споживачі і навіть деякі виробники вважають голограмою
зображення, отримане із фольги методом термотиснення. Використання такої
технології через низьку собівартість не має жодної захисної функції. Такі псе-
вдоголограми із фольги наносять шкоду формуванню у населення стереоти-
пу — “є голограма — товар якісний”. Експерти відмічають, що масовий поку-
пець усе, що виблискує, переливається при зміні кута зору, сприймає як
голограму. Це призводить до того, що навіть складні голограми стають фак-
тором престижу, формуванням іміджу торгової марки, але не засобом дієвого
захисту товару від підроблення.
Голограма — це зображення на фоточутливій поверхні, яке отримують
із застосуванням лазера для створення дифракційних картин, символів, марок,
знаків тощо з ефектом об’ємності.
У масовому виробництві застосовується технологія створення об’ємно-
го зображення на полімерних плівках з використанням спеціального термо-
клею для гарячого пресування.
52 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Складність підроблення голограми пов’язана із значною вартістю устат-
кування для її виготовлення. Використання сучасної кольорової копіювальної
техніки теж неможливе через саму природу голографії. Крім того, для забез-
печення надійності голограм до них додають приховану інформацію, яку мож-
на відтворити за допомогою спеціальних пристроїв. Це, зокрема, мікрошриф-
ти, які можна прочитати за допомогою мікроскопа; багаторозрядні номери,
що збігаються з друкованими номерами на виробах; кодовані зображення, які
можна побачити на екрані тільки в світлі лазерного променя заданої довжини
хвилі; широка гама захисних фарб, видимих в УФ- або ІЧ-спектрах; термо- та
фотохромні фарби, що змінюють свій колір під впливом тепла чи освітлення.
З розвитком техніки та технології рівень голографічних зображень значно
підвищився. Так, метод електронного запису дав змогу поліпшити чіткість
зображення з фіксованою зміною елементів та їх кольорів.
Практично всі компанії, які займаються розробкою та виготовленням го-
лограм, широко відомі і є членами міжнародної асоціації виробників голограм,
де реєструють кожну голограму. Отже, захищена від підроблення упаковка чи
етикетка товару має бути гарантією якості продукту для споживача і засобом
посилення відповідальності виробників товару. Також вони можуть служити
засобом контролю за обсягами виробництва та усунення з ринку незареєстро-
ваних виробників і підробок виробів відомих фірм.
Термоіндикаторне зображення є надійним методом захисту товарів
від підроблення.
На упаковку товару, етикетку, кольєретку, марку якості або пломбу нано-
сять зображення, виконане спеціальною термоіндикаторною сумішшю. При
нагріванні до 38-40° С зображення зникає, а при подальшому охолодженні знову
з’являється. Неможливість підроблення забезпечується особливим хімічним
складом фарби, унікальністю технології її приготування і поліграфічного нане-
сення. Крім того, сама термоіндикаторна суміш і її застосування для захисту
товарів від підроблення захищені патентними правами.
Термоіндикаторне зображення гарантує не менший ступінь захисту, ніж ви-
користання найсучасніших кодованих голограм. Водночас нанесення термоінди-
каторного зображення економічно вигідно. Склад барвників має високі техноло-
гічні характеристики: цикл “нагрівання — охолодження” може повторюватися
багаторазово без втрати термоіндикаторного ефекту, зображення стійке до опро-
мінення хвилями різної довжини, наявність ефекту деякий час не втрачається.
Термоіндикаторна поліграфія має низку переваг: простота ідентифікації
(людина може легко переконатися у правдивості товару або продукту без при-
ладів), однозначність ефекту (перевіряючому не потрібно володіти спеціаль-
ними знаннями).
Для нанесення термоіндикаторного зображення на самоклейні пломби або
марки якості використовується папір або плівка, які виключають можливість
переклеювання пломби.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства ♦ 53
Можна змінити кольорову гаму термоіндикаторної суміші за бажанням
замовника. Крім цього, фізичні властивості суміші можуть змінювати темпе-
ратурну межу переходу “зникнення — поява зображення” від +25 до +160° С.
1.11. Характеристика упакувальних матеріалів
Упакувальні матеріали відповідно до їх функціонального призначення ді-
лять на ізолюючі, поглинальні та амортизаційні. Це різні види паперу, фольги,
полімерних плівок та ін.
Паперові ізолюючі матеріали використовують для запобігання проникнен-
ню вологи (парафінований, водонепроникний, бітумований папір) та жирів (пе-
ргамент, підпергамент, пергамін).
З метою ізолювання продукції від проникнення сторонніх запахів, вологи
та жирів використовують різні види фольги.
Як ізолюючі матеріали використовують полімерні плівки. Вони зберіга-
ють від корозії металеві вироби в екстремальних кліматичних умовах. З плі-
вок виготовляють герметичні чохли, зварюючи шви упаковки. Всередину чохлів
вкладають матеріали, які поглинають вологу.
Поглинальні матеріали використовують для поглинання надлишкових ви-
парів повітря всередині упаковки, або для запобігання розтіканню всередині
упаковки рідин у разі пошкодження споживчої тари. До вказаних матеріалів
відносяться активоване вугілля та силікагель. Ці матеріали запаковують в мі-
шечки з тканини і укладають в упаковку.
Амортизаційні матеріали забезпечують збереження виробів при ударах, віб-
рації, терті виступаючих частин виробу по внутрішній поверхні транспортної тари.
Такі матеріали повинні задовольняти такі вимоги: невелика об’ємна маса,
механічна міцність, мінімальна залишкова деформація від навантажень, негіг-
роскопічність, хімічна інертність, відсутність абразивних властивостей, низь-
ка вартість та простота виготовлення. До таких матеріалів належать: деревна
стружка, войлок, шерсть, скловолокно, папір, картон, пінисті матеріали.
Деревна стружка має високу еластичність, однак її пружні властивості
нестабільні, вони залежать від вологості. Оптимальною є вологість стружки
порядка 15 %, при вищій вологості втрачаються пружні властивості, при ниж-
чій — стружка ламається. Деревна стружка з деяких порід дерева може міс-
тити смолисті речовини, які викликають корозію. Використовують деревну стру-
жку для амортизації важких предметів.
Войлок та шерсть характеризуються достатньою пружністю, добре від-
новлюються після навантаження, але гігроскопічні, псуються внаслідок гнит-
тя та пошкодження комахами.
Скловолокно має найбільшу пружність, негігроскопічне, не горить, але
відрізняється високою абразивністю.
54 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Найпоширенішими видами амортизаційних матеріалів є папір та картон.
Вони характеризуються невисокою вартістю, легко набувають потрібну фор-
му, добре амортизують неважкі предмети, але невологостійкі, у разі повторно-
го використання втрачають пружні властивості.
Серед найбільш перспективних амортизаційних матеріалів слід назвати
пінисті полімери, а саме: пінополістирол, пінополіуретан, пінополіетилен та ін.
Більшість з вказаних матеріалів легкі, мають значну механічну міцність,
стійкі до вологи, низької температури.
Легкість цих матеріалів визначається їх мікрочарунковою структурою, а
відповідно малою об’ємною масою. Наприклад, об’ємна маса пінополістиро-
лу лише 25 кг/м3. Широке використання вказаних матеріалів сьогодні дещо
стримується їх високою вартістю.
Разом з тим, можливість формування зі згаданих матеріалів будь-яких
амортизаторів, їх унікальні фізичні властивості дозволяють ефективно захис-
тити вантаж від пошкодження. Прикладом використання полімерних матеріа-
лів можуть бути герметичні мішки, які при розміщенні в тарі і створенні в них
тиску надійно фіксують вантаж будь-якої форми, без необхідності додатково-
го його кріплення. Такий спосіб фіксації вантажів особливо ефективний при
контейнерних перевезеннях.
Як амортизаційний прокладковий матеріал можуть бути використані негі-
гроскопічні полімерні матеріали: пінопласти, міпора, обрізки плівок із поліхлор-
вінілу, поліамідів, поліетилену та ін. З пінопласту виготовляють засоби для пе-
ревезення легкопошкоджуваних виробів.
Пінопласти є надзвичайно пружними матеріалами і служать ідеальними
прокладковими і амортизаційними матеріалами для упаковки легкопошкоджу-
ваних інструментів, точних приладів, скла й фарфору. Пінопластам з полісти-
ролу й поліуретану може надаватися форма, яка відповідає конфігурації упако-
вуваного товару. Полімерні матеріали служать одночасно й ізоляційним
матеріалом, який оберігає виріб від температурних впливів.
1.12. Види випробування упаковки
Згідно з ДСТУ 2887 — 94 “Пакування та маркування. Терміни та визна-
чення” розрізняють такі види випробування упаковки: на тиск, штабелювання,
на стиск під час строповки, на ударозахисні властивості, на удар під час віль-
ного падіння, на горизонтальний удар, на випадковий удар, на зосереджений
удар, на удар під час перекидання, на періодичні удари, на проникність, на стій-
кість до впливу дощу, на занурювання у воду, на вплив туману, морської води.
При випробуванні на стиск зразок піддають стискувальним навантажен-
ням за визначеної швидкості деформації.
РОЗДІЛ 1. Загальні відомості з вантажознавства
55
При випробуванні на штабелювання зразок піддають вертикальним сти-
скувальним навантаженням постійним за усіх значень деформації.
При випробуванні на стійкість під час строповки визначаються стиску-
вальні навантаження, що виникають під час підняття вантажу стропами.
При випробуванні на ударозахисні властивості зразок піддають відповід-
ним ударним впливам.
При випробуванні на удар під час вільного падіння визначають наванта-
ження, що виникають під час скидання зразка у певному положенні на ударну
площадку із заданої висоти.
При випробуванні на горизонтальний удар зразок піддають навантажен-
ню, що виникає від цього удару в стінку під час руху із заданою швидкістю у
горизонтальному напрямку.
При випробуванні на випадковий удар зразок піддають випадковим удар-
ним навантаженням в обертовому барабані.
При випробуванні на зосереджений удар зразок піддають ударним наван-
таженням на певне місце.
При випробуванні на удар під час перекидання зразок перевіряють на на-
вантаження, що виникають від перекидання з однієї поверхні на іншу.
При випробуванні на періодичні удари зразок піддають ударним наванта-
женням певної інтенсивності і частоти.
При випробуванні на проникність зразок піддають впливу різних речовин
для визначення міри їх проникнення крізь упаковку.
При випробуванні занурюванням у воду зразок занурюють у воду протя-
гом певного інтервалу часу.
При випробуванні на вплив туману, морської води зразок піддають впливу
водного розчину хлористого натрію.
1.13. Тара і упаковка як елемент логістичної
системи
Товар, який залучають у сферу обігу, поєднаний з упаковкою. Упаковка
захищає товар від пошкоджень і сприяє результативності товаропросування,
концентрує в собі багато параметрів, які забезпечують ефективність логістич-
ного процесу (рис. 1.7).
Крім того, перед логістичною системою виникає проблема контролю і пе-
ревірки упаковки залежно від багатьох факторів, які впливають на збереженість
як упаковки, так і товару. У світовій пакувальній промисловості останніми рока-
ми різко зросла тенденція підвищення вимог до упаковки, як найважливішого
елементу логістичної системи (за якістю, надійністю, екологічністю). Останні
рішення щодо упаковки можна знайти в стандартах серії 180 4180 і Д 4169.
56 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Логістичні вимоги до тари і упаковки наведені на рис. 1.7.
і Виробництво 1
продукції ' і
• Споживання
продукції
І'
?<> "продукції’'. - у >. 5>: ‘ V.: -у_" ,,,’ '/ У
У-'високі фЬжщ-^Імічні і мехйгічД^ ,Д* '*
,„Увласт»овтіу:\1 у -л;ї\ Ч^'Гй
$ Інформація п^о пфоДукт;'-*і,;" • \ • у у .4*' І
" • М^тавлЬння і йрріВіЦаня з тратгспортийми -< |
' з^бами/навЙгажуВ&&нот: І
>. ;рдзвант^у^вта»1и;м^ані^ми;у-Ч- ’'7-І
” ^здатність ^довго^
Транспортування
продукції
Навколишнє
середовище
Рис. 1.7. Логістичні вимоги до тари і упаковки
Контрольні питання
1. Назвіть ознаки класифікації вантажів.
2. Які об’ємно-масові характеристики вантажів?
3. Назвіть основні групи зовнішніх факторів впливу на вантаж.
4. Охарактеризуйте процес консервації вантажів.
5. Назвіть види амортизаційних матеріалів для захисту крихких предметів
від ударів, поштовхів і вібрації.
6. Назвіть типи тари.
7. Вкажіть ознаки класифікації тари.
8. Назвіть види упаковки для харчових продуктів.
9. Охарактеризуйте чинники захисту продукції від підроблення.
ІО.Вкажіть ознаки класифікації товарних знаків.
11. Назвіть основні принципи штрихового кодування товарів.
12. Охарактеризуйте суть голографічних зображень.
13.Опишіть метод термоіндикаторних зображень.
14. Назвіть види випробувань упаковки.
15.Логістичні вимоги до тари і упаковки вантажів.
РОЗДІЛ
2
Підготовка вантажів
до перевезення
2.1. Визначення маси вантажів
На всіх упакованих та поштучних вантажах, крім тих, що перевозяться
навалом, замовник повинен зазначити масу брутто* та нетто**. На вантажах
стандартної маси зазначати її необов’язково. Масу вантажу визначають тех-
нічними засобами замовника.
У разі перевезення вантажів у критих автомобілях і причіпах, окремих
секціях автомобілів, контейнерах, цистернах, опломбованих замовником, при-
ймаючи вантаж для перевезень за масою, треба зважувати весь вантаж. Ви-
значення загальної маси вантажу зважуванням окремих місць забороняється.
Масу сипких і навальних вантажів, а також харчових наливних вантажів, які
перевозять в автомобілях-цистернах, визначають автомобільними вагами. Пе-
ред навантаженнями вказаних вантажів перевіряється маса тари автомобіля.
Автомобільні ваги за конструктивним виконанням поділяють на стаціо-
нарні і пересувні.
Вантажна платформа стаціонарних ваг обладнується давачами, які зв’я-
зані із вторинною електронною апаратурою. Вся система комплектується ком-
п’ютером з відповідним програмним забезпеченням.
Вантажна платформа залежно від довжини об’єктів, що зважуються, вста-
новлюється на 4,6, 8,12 або іншій кількості давачів і має розбірну конструкцію.
Вторинна апаратура — це аналогово-цифровий перетворювач із засобами відо-
браження та реєстрації інформації. Вага вантажу, державний реєстраційний знак
автомобіля, дата і час зважування виводяться на екран монітора.
Загалом же ваги як засоби визначення ваги розрізняють за призначен-
ням, принципом дії, способом встановлення, конструкцією пристрою зняття
показів, способом зняття показів.
За призначенням ваги поділяють на ваги загального призначення, техно-
логічні, лабораторні, метрологічні (контрольні), спеціальні.
* Брутто — загальна маса вантажу та тари
** Нетто — маса власне вантажу
58 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
За принципом дії розрізняють ваги пружинні, важільно-механічні, тензо-
метричні.
За способом встановлення ваги бувають настільні, пересувні, стаціонарні.
За типом пристрою для зняття показів розрізняють ваги з гирями, шкальні,
шкальні з гирями, циферблатні, циферблатні з гирями, оптичні, цифрові (інди-
каторні).
За способом зняття показів ваги можуть бути з дистанційним зняттям
показів і із зняттям показів безпосередньо на місці зважування.
Вагам надають мнемонічне умовне позначення, тобто таке позначення,
кожний елемент якого характеризує певні технічні характеристики та експлу-
атаційні параметри ваг.
Перший елемент позначення — літера, якою позначають принцип дії ваг:
Р — важільні (“рьічажньїе”), П — пружинні, Т — тензометричні.
Другий елемент позначення — літера, якою позначають спосіб встанов-
лення ваг: Н — настільні, П — пересувні; С — стаціонарні.
Третій елемент позначення — цифра, якою позначають верхню межу зва-
жування: до 500 кг в кілограмах, понад 1т — в тоннах.
Четвертий знак — літера, якою позначають тип пристрою для зняття
показів: Г — з гирями, Ш — шкальні, Ц — циферблатні' Д — дискретної дії.
Передостанній знак — цифра, яка характеризує спосіб зняття показів:
1 — візуальний, 2 — з документальною реєстрацією, 3 — безпосередньо на
місці зважування, 4 — з дистанційним передаванням даних.
Останній знак — літера, якою позначають галузь (сферу) застосування:
А — автомобільні, В — вагонні. Компанія МЕТРА пропонує ваги для всього
модельного ряду вантажних автомобілів з довжиною платформи від 8 до
22 метрів і найбільшою масою завантаження від 10 до 100 тонн. Такі ваги
моделі М 8200 А передбачають зважування автомобіля у статичному поло-
женні з найвищою точністю.
Для зважування автомобілів у русі пропонуються ваги моделі М 8200Д,
які підсумовують результати зважування навантаження на кожну вісь автомо-
біля окремо.
Автомобільні ваги моделі ВЄС призначені для статичного зважування і явля-
ють собою спеціальну металеву конструкцію, що встановлена на тензодавачах.
Кількість давачів (4, 6, 8 або 10) визначається довжиною платформи.
Вантажоприймальна платформа встановлена на опорну металеву раму.
Безфундаментні автомобільні ваги ВЄС виготовляються в двох модифікаці-
ях: “Стандарт” і “Преміум”. Ваги “Стандарт” — базова модель складається
з вантажоприймальних модулів завдовжки 5 або 6 метрів. Загальна довжина
ваг 5, 6, 10,12, 15, 18, 20 або 24 метри.
Ваги “Преміум” відрізняються підсиленою рамною конструкцією, розра-
хованою на роботу в особливо важких умовах.
РОЗДІЛ 2. Підготовка вантажів до перевезення ♦ 59
Автомобілі слід подавати на вагу зі швидкістю не більше ніж 5 км/год.
Після зупинки автомобіля вимикається двигун. Задня вісь автомобіля пови-
нна знаходитись не ближче ЗО см від краю платформи ваги.
Зважуючи автопоїзд, необхідно його повністю встановити на вагу. Якщо
розміри платформи цього не дозволяють, то автомобіль і причіп зважують
окремо, при цьому потрібно прослідкувати за тим, щоб дишло причепа не упи-
ралось в землю.
2.2. Маркування вантажів
Подаючи вантажі в тарі чи упаковці і поштучні вантажі дрібними відпра-
вками, замовник зобов’язаний завчасно промаркувати кожне вантажне місце
відповідно до державного стандарту. Розрізняють такі види маркування: то-
варне, вантажне, транспортне і спеціальне (див. рис. 2.1).
МАРКУВАННЯ ВАНТАЖІВ
Вантажне
Транспортне ]
Спеціальне
ШШШ.
Товарне
найменування І
вантажу |
пункт І
~ відправлення ]
>ч. :у= " .й . , у»
номер
- накладної
(квитанції)
поводження з §
вантажем при і
транспор- |
туванні |
підприємство-
виробник І
відправник
пункт
призначення
одержувач
Рис. 2.1. Види маркування вантажів
<•»». У? .<8««, У. -У У
КІЛЬКІСТЬ МІСЦЬ І
поводження З І
вантажем при *
навантажу- [
ванні та !
розвантажу- \
ванні
Товарне або виробниче маркування являє собою текст, умовні позначен-
ня або малюнок, які наносяться виробником на товар і упаковку або лише на
товар чи упаковку. Носіями такого маркування можуть бути етикетки, кольє-
ретки, ярлики, бирки, контрольні стрічки, вкладки, клейма і штампи.
Етикетки можуть бути таких видів: ідентифікаційні, сортовказівні, опи-
сові та пропагандистські.
Кольєретки є різновидом етикеток, які наклеюються на шийки пляшок
різного виду напоїв обов’язково у поєднанні з основною етикеткою. Згідно з
60 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями на кольєретці повинні
наноситися: термін витримки марочних вин і позначка “Марочне”, вік коньяч-
них спиртів для марочних і спеціальних назв коньяків, рік врожаю винограду, з
якого виготовлено вино для колекційних вин. На кольєретках для інших виро-
бів можуть бути нанесені найменування виробів і виробника, рік виготовлення,
інформаційні знаки, певні малюнки тощо.
Ярлики містять найменування товару та виробника, його адресу, сорт
виробу, дату випуску, а також окремі ідентифікаційні дані (на ярликах, що підві-
шуються до одягу, вказується артикул виробу, номер моделі, розмір і дата
випуску). Ярлик може містити фірмові і товарні знаки або інші необхідні умовні
позначення. Виготовляють ярлики з гнучких матеріалів: паперу, тонкого кар-
тону, еластичних шкір, цупких тканин, плівок тощо.
Бирки — це дощечки з написом. Від ярликів вони відрізняються ще мен-
шою інформативністю і переважно містять тільки найменування виробу і то-
варну марку (знак). Бирку виготовляють з жорстких матеріалів: деревини, твер-
дого картону, пластмаси, твердої і жорсткої шкіри і металевих сплавів.
Контрольні стрічки — це носії компактної товарної інформації у вигляді
невеликої вузької стрічки, виготовленої з текстильних матеріалів. Ця стрічка
призначена для дублювання, контролю або відновлення відомостей про товар
у випадку втрати етикеток, бирки або ярлика і, отже, переважно застосовуєть-
ся як додаток до попередніх носіїв маркування.
Особливістю контрольних стрічок є переважання вмісту в них цифрової
або символьної інформації, мета якої — зазначення артикулу виробу, номера
моделі, розміру, сорту, експлуатаційних знаків тощо.
Вкладки — це різновид етикеток, що відзначаються спрямованістю то-
варної інформації і призначені для подання конкретних стислих відомостей про
найменування товару та його виробника (найменування підприємства, номер
зміни, бригади, товарної партії).
Іноді вкладки можуть містити стислу характеристику споживчих власти-
востей товару і передусім — властивостей функціонального призначення (для
технічно складних товарів ця інформація набуває вигляду інструкції з експлуа-
тації). У такому випадку вкладка має додаткові функції — рекламного листка
або проспекту, але на відміну від них рекламна функція вкладки не є основною,
а реалізується через характеристику товару.
Клейма і штампи є носіями інформації, які призначені для нанесення
ідентифікуючих умовних позначень у вигляді відбитків (відтисків) встановле-
ної форми на товари, упаковку і етикетки. їх отримують тавруванням (клей-
ма) та штампуванням (штампи) за допомогою спеціальних пристосувань. Клей-
ма і штампи класифікують так:
- за місцем нанесення — виробничі, торгові;
- за призначенням — ветеринарні, товарознавчі, карантинні;
РОЗДІЛ 2. Підготовка вантажів до перевезення ♦ 61
- за формою — овальні, прямокутні, квадратні, трикутні, ромбовидні.
Окремо слід виділити таврування виробів з коштовних металів. Для цьо-
го здійснюється пробірно-технологічна операція нанесення відтиску держав-
ного пробірного клейма, тобто знаку встановленого взірця, що засвідчує до-
стоїнство виробів з коштовних металів.
Подаючи вантажі, які вимагають особливого поводження з ними під час
вантажних операцій, транспортування та зберігання, відправник зобов’язаний
нанести на всіх вантажних місцях додатково спеціальне маркування написами
“Верх”, “Скло”, “Обережно”, “Не кантувати” тощо.
Маркувальні написи та їхні іншомовні відповідники, що визначаються
ДСТУ 2890-94, наведені в табл. 2.1.
Спеціальне маркування може бути вказане також попереджувальними
знаками відповідно до ДСТУ 180 780-2001 (див. табл. 2.2). Маркування може
бути проведено або безпосереднім нанесенням знаків на вантажному місці
або за допомогою ярликів. Наносити маркування можна фарбуванням по ша-
блону, штампувальними машинами. Колір фарби повинен різнитися від кольо-
ру тари вантажу. Ярлики з паперу чи картону прикріплюють до тари клеями, з
тканини — пришивають, з фанери, металу, пластмаси — прикріплюють бол-
тами, шурупами, цвяхами. Дозволяється прикріплювати ярлики до вантажів
дротом, якщо інший спосіб кріплення неможливий.
Маркування тари і упаковки здійснюють у відповідності з ДСТУ 4260:
2003. Згідно з цим стандартом маркування спожиткової тари і упаковки здійс-
нюють за такими елементами:
• видом матеріалу та його складом;
• можливістю вторинного перероблення;
• можливістю багаторазового використання;
• можливістю визначення виробника.
Маркування за видом матеріалу здійснюють такими літерами:
- скло — 6Ь;
- папір та картон — РАР;
- дерево — РОК;
- текстиль — ТЕХ.
Полімерну тару та упаковку з полімерних композицій маркують відповід-
ними скороченими термінами для складової частини полімерів, з головним
компонентом на першому місці, за яким позначають інші компоненти у поряд-
ку зменшення їх вмісту за масою.
Наприклад, тару з полімерної композиції з поліетилену високої і низької
густини маркують так: НОРЕ ЬОРЕ.
В окремих додатках до вказаного стандарту передбачені відповідні ско-
рочення для різних видів використовуваних матеріалів.
о
Таблиця 2.1
Маркувальні написи на вантажах
Українською мовою Німецькою мовою Англійською мовою Французькою мовою Російською мовою
Верх, не кантувати Кіскі капіеп ТНІ8 \уау ир Ке раз геіоитег Верх, не кантовать
Обережно Уогзіскі Напсіїе у/іік саге (Рга^ііе) Аііепііоп Осторожно
Не кидати Місій \уег£еп По поі (Ігор Ке раз Іаіззег іотЬег Не бросать
На верх не ставити Т4ісЬі1 зІареІЬаг По поі оп іор (По поі зіаск) Ке раз ріасег сіеззиз На верх не ставить
Швидкопсувний вантаж ХеііуегсіегІісЬе АУаге РегізкаЬІе §оосІ8 СЬаг§е регіззаЬІе Скоропортящийся груз
Боїться вологи Уог \Уаззег зсіїйігеп Кеер сігу А ргезегуег сіе ГЬтісіііе Боится сьірости
Боїться тепла Уог АУагте зскйігеп Кеер а\уау ітот кеаі А ргезегуег сіе 1а скаїеиг Боится тепла
Боїться морозу Уог Ргозіеіп\уігкип§ 8СІШІ2ЄП Кеер а\уау ігот соИ А рГЄ8ЄГУЄГ сіє Ггоісі Боится мороза
Боїться випромінювання Уог 8іга1і1ип§ зскйігеп Кеер а\уау їгот гасііаііоп А ргезегуег сіє 1а гасііаііоп Боится излучения
Гаками безпосередньо не брати Кеіпе Накеп Ьепиігеп ІІзе по коокз Ке раз зизрепдге сіігесіетепі Крюками непосредственно не брать
Стропити тут Ніег тії 8еі1еп 81ІП£ Ьеге Е1іп§иег ісі Стропить здесь
Відкривати тут Ніег бйпеп Ореп Ьеге Опугіг ісі Открьівать здесь
Місце підіймання візком Ніег зіеск кагге апзеігееп Напсі ігиск Ьеге А еіеуег ісі раг скагіоі Место подьема тележкой
Тропічна упаковка Уеграскйп§ Гог Тгореп Тгорісаі раскіп£ ЕтЬа11а&е ігорісаі Тропическая упаковка
Центр ваги ЗсЬу/егрипкі Сепіге о£ §гауііу Сепіге сіє §гауііе Центр тяжести
Місце № Коїіо № Раска^е№ Соїіз № Место №
Замовлення — наряд № Каг]а§ — Аийга§ № Кагіасі № Соттапсіе-Кагіасі № Заказ — наряд №
Експорт Ехрогі Ехрогі Ехрогіаііоп Зкспорт
Виготовлено в Україні Нег£Є8іе1к іп сіег Икгаіпе Маде іп ІЛсгаіпе РаЬгіцие еп Нкгаіпе Сделано в У крайнє
ВАНТАЖ03НАВСТВ0
РОЗДІЛ 2. Підготовка вантажів до перевезення ♦ 63
Знаки спеціального маркування
Таблиця 2.2
№ Назва Зиак Призначення Примітка
1 2 • 3 4 5
1 Крихке Г “1 1_ _1 Вміст транспортного пакування крихкий, тому з ним потрібно поводитися обережно 180 7000, №0621 \ Г Приклад застосування
2 Гаками не брати г __ и л Заборонено користуватися гаками для переміщення транспортного пакування І8О 7000, № 0622
3 Верх Показує на правильну вертикальну позицію транспортного пакування І8О 7000, № 0623 Тк)
4 Оберігати від сонячного світла г \|/ п 1_ □ Транспортне пакування не повинно перебувати на сонці І8О 7000, № 0624
5 Оберігати від джерел радіації Г "1 Вміст пакування може зіпсуватися або стати непридатним через проникливу радіацію І8О 7000, № 2401
64 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження табл. 2.2
1 2 3 4 5
6 Берегти від дощу г Транспортне пакування має бути захищене від дощу 180 7000, № 0626
7 Центр ваги Г і П 1_ □ Показує на центр ваги транспортного пакування, яке становить собою окрему одиницю 2? 18 Пі 1.1 і 2.4.3 О 7000, № 0627 1_ 1.
-4? зиклад застосув< 1ННЯ
8 Не котити Г 1 Транспортне пакування котити заборонено І8О 7000, № 2405
9 Піднімати візком заборо- нено Піднімати та переміщувати транспортне пакування візком заборонено І8О 7000, № 0629
10 Не викорис- товувати вила Г "1 |_ □ Транспортне пакування не можна переміщувати на візках з піднімальними вилами І8О 7000, № 2406
11 Затискати тут Г "1 нви Затискачі треба розташовувати на вказаних місцях транспортного пакування 2.4.1 І8О 7000, №0631
12 Не затискати тут чЖн |_ □ Транспортне пакування не можна затискати там, де показано І8О 7000, № 2404
13 Штабе- лювання обмежено масою Г “І і_ □ Показує на максимум стелажного навантаження, допустимого на транспортну одиницю І8О 7000, № 0630
РОЗДІЛ 2. Підготовка вантажів до перевезення ♦ 65
Продовження табл. 2.2
1 2 " ' 3 5 "" , 4 ' л'. “ '5 ' . <
14 Штабе- лювання обмежено кількістю г п |_ _1 Показує максимальну кількість ідентичних пакувань, які можна складати одне на одне, де “п” — гранична кількість пакувань 2.4.4 І8О 7000, № 2403
15 Штабе- лювання заборо- нено Г 1 < А. |_ □ Штабелювання транспортного пакування, а також складування на нього вантажу заборонено І8О 7000, № 2402
16 Місце кріплення троса Г “1 юо 1_ □ Для підіймання транспортного пакування, троси треба закріплювати там, де показано 2/ І8< Пі 1.1 і 2.4.3 0 7000, № 0625 О )иклад застосуві ання
17 Обме- ження темпера- тури Показує температурний діапазон, в межах якого повинно бути в обігу та зберігатися транспортне пакування І8О 7000, № 0632 П у- ...°С тах ...°С тіп "^0 а) П, у. ...’Стах ...°С тіп-/Д 'Д Ь) Приклад застосування
При розвезенні таких вантажів, як металеві прутки, труби, громіздкий чи
з довгими рукоятками інструмент на адреси декількох вантажоодержувачів,
допускається маркування фарбуванням кінців різними фарбами, що легко до-
зволяє виявити належність вантажу до однієї партії.
На ящиках, мішках і тюках маркування наноситься на одному з боків.
Спеціальне маркування наноситься на двох суміжних сторонах.
У разі маркування ярликами чи дерев’яними бирками вони мають бути
таких розмірів: довжина 120-150 мм, ширина 80-100 мм, а металеві штампо-
66 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
вані бирки площею не менше 60 см2. Застосування картонних бирок для мар-
кування не допускається.
Маніпуляційні знаки залежно від довжини та ширини вантажного місця
(упаковки) мають розміри:
• 75 х 105 мм — якщо довжина та ширина вантажного місця до 1 м;
• 108 х 148 мм—якщо довжина та ширина вантажного місця від 1 до 1,5 м;
• 148 х 210 мм — якщо довжина вантажного місця понад 1,5 м.
Спеціальні знаки слід розташовувати у лівому верхньому куті від основ-
ного маркування за винятком знаків “Стропувати тут” і “Центр ваги”, які по-
трібно наносити у позначених ними місцях.
При перевезенні однорідних вантажів на адресу одного вантажоодержу-
вача допускається нанесення маркування не на всіх вантажних місцях, але не
менш ніж на чотирьох. У цих випадках замарковані місця укладаються:
’ У фургонах — біля дверей маркуванням назовні;
• на відкритому рухомому складі — у верхньому ярусі навантаження по
два місця біля кожного поздовжнього борта кузова маркуванням назовні.
Розміщення написів при маркуванні вантажів показано на рис. 2.3.
| | Обов’язкові написи
[.....І Допустимі написи
Рис. 2.3. Розміщення написів при маркуванні вантажів:
1 — маніпуляційні знаки; 2 — допустимі попереджувальні написи;
З — число місць в партії, порядковий номер в партії;
4 — назва вантажовідправника та пункту призначення;
5 — назва пункту перевантаження; 6 — назва транспортних організацій;
7 — об’єм вантажного місця; 8 — габаритні розміри;
9 — маса брутто; 10 — маса нетто; 11 — країна-виготівник;
12 — назва пункту відправлення; 13 — назва вантажовідправника
Окремо розглянемо маркування балонів з газом.
Балони зі стиснутими, зрідженими та розчиненими газами фарбують в
різний колір і на їх поверхні наносять написи та маркують наступним чином.
На балонах місткістю понад 12 л написи літерами заввишки 60 мм наносять
по колу на довжину не менше половини кола, а смугу завширшки 25 см нано-
сять по всьому колу. На балонах місткістю до 12 л написи та смуги наносять
відповідно до розмірів поверхні балона. Кольори балонів, написів на них та
смуг для найбільш вживаних газів наведено в таблиці 2.3.
РОЗДІЛ 2. Підготовка вантажів до перевезення ♦ 67
Таблиця 2.3
Маркування балонів з газом
Газ Колір фарбування балона Колір написів Колір смуг
Азот Чорний Жовтий Коричневий
Аміак Жовтий Чорний —
Аргон Чорний Білий Білий
Аргон технічний Верхня половина жовта, а нижня чорна Чорний Білий
Аргон чистий Чорний Синій Білий
Ацетилен Білий Червоний —
Вуглекислота Чорний Жовтий —
Водень Темно-зелений Червоний -
Гелій Коричневий Білий -
Кисень Голубий Чорний -
Повітря Чорний Білий —
Сірководень Білий Червоний Червоний
Фосген Захисний Чорний Синій
Хлор Захисний — —
Інші горючі гази Червоний Білий —
Інші негорючі гази Чорний Жовтий -
2.3. Пломбування вантажів
Найбільш ефективним способом збереження вантажів є використання
надійних засобів пломбування та індикації, які обмежують доступ до товарів,
дозволяють своєчасно виявити факти несанкціонованого доступу до вантажу
і в такий спосіб регулювати на правовій основі відносини з постачальниками
да клієнтами у разі виникнення конфліктних ситуацій. Використання засобів
пломбування та індикації скорочує фінансові витрати, прискорює процес вико-
нання операцій, дисциплінує обслуговуючий персонал, підвищує швидкість
транспортно-експедиційних операцій, дозволяє стежити за вантажем на всіх
етапах його транспортування.
Пломбування вантажів проводиться замовником з його ініціативи або на
вимогу перевізника.
Пломбуватися можуть завантажені спеціалізовані автомобілі та причіпи (фур-
гони, цистерни, рефрижератори), а також контейнери та окремі вантажні місця.
68 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Під час опломбування вантажу в товарно-транспортні накладній робить-
ся відмітка із зазначенням змісту відтиску пломби.
Для забезпечення цілості вантажу, який доставляється за декількома ад-
ресами в кузові типу фургон, перевізник може встановлювати перегородки,
що розділяють кузов на секції, які пломбують окремо.
Пломби слід навішувати так, щоб виключалася можливість доступу до
вантажу без їх знімання або порушення цілості.
Перед пломбуванням автофургонів (контейнерів) обидві дверні накладки
потрібно скріпити закрутками з м’якого дроту діаметром не менше 2 мм та
довжиною 250...260 мм. Дріт закручують спеціальною металевою пласти-
ною з двома отворами діаметром 6... 10 мм та відстанню між ними 35 мм.
Вказана операція здійснюється вантажовідправником.
При пломбуванні можуть використовуватися як свинцеві так і поліетиле-
нові пломби з камерами або двома паралельними отворами і м’який сталевий
дріт діаметром 0,6 мм.
Пломби можуть навішуватися на дріт, попередньо скручений вдвоє. Скру-
чування дроту здійснюється з розрахунку 4 витків на 1 см довжини.
Навішування пломб з двома паралельними отворами здійснюється в та-
кій послідовності:
- в кожну з пломб просувають один кінець пломбувального дроту;
- вільний довгий кінець просувають в два оберти крізь вушко дверної на-
кладки фургона (контейнера), а тоді через один та другий отвір пломби;
- пломбу затискують спеціальними лещатами.
При навішуванні свинцевих пломб з камерою кінці дроту пропускають
через вхідні отвори пломби, скручують в 2-3 витки, затягують в камеру пло-
мби з наступним затисканням їх лещатами. При використанні поліетиленових
пломб з камерами кінці дроту пропускають через вхідні отвори пломби, потім
їх скручують двома витками, перший кінець дроту закручують навколо дру-
гого, а потім другий — навколо першого і т.д. Після цього утворений вузол
втягують до кінця в камеру і затискають пломбу лещатами.
Петля, утворена при пломбуванні між вушками дверної накладки та плом-
бою, повинна бути не більша 25 мм. Пломби затискають лещатами з таким
зусиллям, щоб відтиски з обох боків були чіткими та ясними, а дріт не можна
було витягнути з пломби. Після стискування лещатами кожна пломба повинна
бути старанно оглянута, а у випадку виявлення дефекту її замінюють. Конт-
рольні знаки пломб (див. рис. 2.5, в, 2.6, б) мають літерні (словесні) та цифрові
позначення з нумерацією від 0001 до 9999.
Факт опломбування вантажу та контрольні знаки вказуються в товарно-
транспортній накладній.
Матеріал, яким здійснено обандеролювання (паперова стрічка, тасьма
тощо), повинен являти собою єдине ціле і бути скріпленим в місцях з’єднань
РОЗДІЛ 2. Підготовка вантажів до перевезення ♦ 69
відмітним знаком виготівника чи вантажовідправника (печаткою чи штампом).
Обандеролювання здійснюється так, щоб без розриву матеріалу доступ до
вантажу був неможливий.
Працівник митного органу відправлення після завершення операцій мит-
ного оформлення і митного контролю товарів та транспортних засобів накла-
дає пломбувальні пристрої на запірні вузли вантажних відділень, вказавши у
відповідних документах кількість та номери пломбувальних пристроїв.
При розкритті вантажних відділень на стаціонарних пунктах митного конт-
ролю оформляється акт огляду, який підписує перевізник та співробітники мит-
ного органу. Після закінчення операцій митного контролю працівник митного
органу установлює нові пломбувальні пристрої в присутності перевізника.
Працівник митного органу призначення перевіряє наявність, цілісність та
достовірність пломбувальних пристроїв. У випадку відсутності пломбуваль-
них пристроїв, пошкодження, підміни або сумніву в їх достовірності транспортні
засоби з вантажем розміщують на складі тимчасового зберігання або в зоні
митного контролю, при цьому проводиться повний митний огляд вантажу та
транспортних засобів.
Сфера використання сучасних засобів пломбування — не тільки транс-
портні засоби, але також торговельні складські і побутові приміщення, транс-
портна тара та ін.
Сучасні пломбувальні засоби прийнято ділити на дві групи: індикаторні,
які виконують функцію індикації доступу до опломбованого об’єкта, та силові,
які крім вказаної функції слугують замком. Індикаторні пломби легко зніма-
ються вручну або за допомогою ножиць, для зняття силових пломб необхідні
спеціальні різальні пристрої.
Сучасні пристрої пломбування та індикації ділять на такі основні види:
- силові номерні пломби (болтового та тросового типу), що виконують
функцію контрольної пломби та замка одночасно;
- пластикові та металеві номерні індикаторні пломби, що виконують лише
функцію контролю доступу;
- номерні пломби, що самі клеються, — захисний скотч та наклейки для
тари, пакет, вони виконують функцію контролю доступу;
- індикатори обережного поводження з продукцією, що фіксують факт
перевертання, удару чи падіння вантажу;
- індикатори дотримання температурного режиму під час транспорту-
вання та зберігання.
Для пломбування різних видів вантажів найширше використовуються свин-
неві пломби. Стандартом ДСТУ 2803-94 визначені розміри та конструкція таких
пломб. Загальний вигляд свинцевих пломб показано на рис. 2.4, а їх розміри
наведені в табл. 2.4.
70 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Виконання 1
Виконання 2
Рис. 2.4. Загальний вигляд свинцевих пломб
Таблиця 2.4
Розміри свинцевих пломб
| Л 4 Ь ] 1 81 Маса.г
1 10 2,5 7,0 2.5 6,0 6,0
2 16,5 2,0 8.5 10,0 14,7
Приклад умовного позначення пломби виконання 1 з висотою 7,0 мм і
діаметром 16,5 мм:
Пломба свинцева 7 х 16,5 ДСТУ 2803-94.
В документах на оформлення кожної партії пломб вказують:
- назву виробника і його товарний знак;
- умовне позначення пломб;
- номер партії;
- масу нетто партії;
- дату виготовлення;
- клеймо ВТК і прізвище пакувальника.
РОЗДІЛ 2. Підготовка вантажів до перевезення ♦ 71
Пломби одного виконання, типорозміру, із матеріалу однієї марки паку-
ють в тару, що виключає можливість розсипання пломб під час зберігання та
транспортування. Маса брутто не повинна перевищувати ЗО кг.
Пломби навішуються:
• у фургонів — на всіх дверях по одній пломбі;
• у контейнерів — на дверях по одній пломбі;
• у цистерн — на кришці люка та зливного отвору по одній пломбі;
• у вантажного місця — від однієї до чотирьох пломб в місцях, де стику-
ються обкантовувальні смуги або інші пакувальні матеріали.
Пломбування вантажу, вкритого брезентом, можна виконувати тільки у
випадках, коли з’єднання його з кузовом забезпечує неможливість доступу до
вантажу без пошкодження брезенту. Пломби навішуються на кінцях з’єднува-
льного матеріалу в місцях його стикування з кузовом автомобіля. Способи
навішування різних типів пломб показані на рис. 2.5 та 2.6.
Рис. 2.5. Способи навішування свинцевих пломб
з двома паралельними отворами
Основні види пломб, рекомендовані до використання під час міжнарод-
них перевезень вантажів, показані у додатку Ж. Пломби мають такі назви:
ІНТЕРМОДАЛ — силова пломба болтового типу, використовується для
пломбування контейнерів зі суміщеними проушинами, номер пломби дублю-
ється на стрижні та на корпусі.
КЕЙБЛ ЛОК — силова пломба з линви, використовується для пломбу-
вання несуміщених або здеформованих проушин.
МЕТЕР ВЕЛБ — пломба-закрутка зі спеціальним гвинтовим стопором з
рукояткою, закручування якого приводить до замикання пломби, після чого
рукоятка відламується.
СЕК’ЮРІТІ ТЕЙП — номерний пломбувальний скотч, у разі спроби
вскриття на ньому з’являється напис “вскрито” (Уоі<і, орепеб), використову-
ється для опломбування різних видів плоских поверхонь.
72 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Рис. 2.6. Способи навішування свинцевих (а, б)
та поліетиленових (в -ж) пломб із камерою
СЕК’ЮРПАК — виконує одночасно функції пломби та упаковки, індиві-
дуальний номер дублюється на пакеті, захисному клапані та відривній кви-
танції, при спробі вскриття на захисному клапані з’являється напис “8іор”.
ЮНІПАК — пакет для супровідних документів, який сам закріплюється
і дозволяє через прозору плівку бачити вміст пакета.
АЛЬФА-М — пломба широкого використання з індивідуальним номером
та можливістю нанесення різних логотипів.
СЕК’ЮРПУЛ — пластикова пломба з гнучким елементом, використову-
ється для пломбування завантажувальних люків та зливних кранів цистерн,
вантажних автомобілів.
РОЗДІЛ 2. Підготовка вантажів до перевезення ♦ 73
СЕК’ЮРГРІП — пластикова пломба для пломбування мішків.
РОТОСИЛ-ІІ — пломба підвищеної криміналістичної стійкості.
КЛІПСИЛ — пломба для пломбування недорогих вантажів, корозійна
стійкість дозволяє її використовувати в приміщеннях з високим рівнем вологи
чи на вулиці.
ПОЗІЧЕК — металева стрічкова пломба, поширена як в нашій країні, так
і за кордоном.
Водій, який виконує обов’язки експедитора, зобов’язаний, приймаючи
вантаж, переконатися в правильності навішування пломб, відсутності пошко-
джень на них та відсутності можливості пересування їх вздовж пломбуваль-
ного дроту, а також чіткості контрольних і літерних знаків на пломбі. У разі
виникнення сумнівів вантаж для перевезення не приймається.
Контрольні питання
1. Види ваг для зважування вантажів.
2. Назвіть ознаки маркування вантажів.
3. Дайте характеристику носіїв товарного маркування.
4. Характеристика маркувальних носіїв на вантажах.
5. Види попереджувальних знаків спеціального маркування вантажів.
6. Порядок розміщення написів при маркуванні вантажів.
7. Як маркують балони з газом?
8. Як здійснюється пломбування вантажів?
9. Назвіть основні види пломб, рекомендованих для міжнародних перевезень.
РОЗДІЛ
з
Документи
на перевезення вантажів
Автомобільний транспорт перевезозить вантажі як у внутрішньому, так і
у міжнародному сполученні. До внутрішніх належать перевезення в межах
одного виробничого об’єкта без виїзду на автомобільні шляхи загального ко-
ристування (технологічні перевезення), а також перевезення між різними ван-
тажовідправниками та споживачами в межах країни. Останні з цих переве-
зень можуть здійснюватись як у прямому, так і у змішаному сполученні. У
прямому сполученні перевезення вантажу здійснюються одним автотранспо-
ртним засобом без перевантаження на інший, у змішаному сполученні — кіль-
кома видами транспорту.
Міжнародні перевезення здійснюються з перетином кордонів країни. До
цих перевезень належать і транзитні перевезення між двома пунктами в різ-
них країнах, коли виникає потреба проїзду територією нашої країни.
3.1. Договір на перевезення вантажів
Цей документ укладається між фізичними чи юридичними особами, які
здійснюють перевезення вантажів на комерційній основі (перевізники) та ван-
тажовідправниками або вантажоодержувачами (замовники).
Договір може укладатися перевізником з посередницьким підприємст-
вом, яке користується відповідними правами, виконує обов’язки і несе відпові-
дальність, що передбачено для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Після погодження між перевізником і замовником умов перевезень за-
тверджений підписами і печатками проект договору з необхідними до нього
додатками в двох екземплярах перевізник зобов’язаний направити замовнику
не пізніше ніж через 3 дні.
У договорі встановлюється термін його дії, обсяги перевезень, умови
перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажів, забезпечення
охорони вантажу, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт та
інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональ-
них маршрутів, обов’язки сторін, їх відповідальність тощо.
РОЗДІЛ 3. Документи на перевезення вантажів ♦ 75
Замовник не пізніше 10 днів після одержання від перевізника проекту до-
говору підписує його і додатки до нього, стверджує підписи печаткою і один
екземпляр повертає перевізнику.
Якщо у замовника є розбіжності щодо договору, він зобов’язаний сфор-
мулювати свої пропозиції у протоколі розбіжностей і направити їх перевізнику
разом з договором у 10-денний термін.
Договір укладають між замовниками та перевізниками на певний трива-
лий період (частіше на 1 рік). Взірець такого договору наведено в додатку А-1.
Перевезення вантажів може здійснювати транспортно-експедиційна організа-
ція. В такому випадку між замовником і експедитором укладається договір на
виконання транспортно-експедиторських операцій. Форма такого типового
договору наведена в додатку А-2. Перевезення вантажів автомобільним транс-
портом можуть здійснюватися на основі разових договорів (додаток Б).
Для виконання перевезень замовником подається заявка на перевезення
вантажів автотранспортом. Взірець заявки наведено в додатку В.
У заявці вказується номер договору на перевезення вантажів автотранс-
портом, період виконання перевезень та їх характеристика (найменування ва-
нтажу, пункти навантаження і розвантаження, маса вантажу, кількість місць
та відстань перевезень), додаткові умови замовника.
3.2. Товарно-транспортні накладні
та подорожні листи
Основними документами на перевезення вантажів вантажними автомо-
білями є товарно-транспортні накладні (ТТН) та подорожні листи (ПЛ). Взірці
цих документів наведені в додатках Г-1 та Д.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основ-
них документів можуть бути віднесені ветеринарні, санітарні та якісні серти-
фікати, свідоцтва, довідки тощо.
ТТН та ПЛ належать до документів суворої звітності. їх виготовляють
друкарським способом з обліковою серією та номером.
ПЛ є документом, без якого перевезення вантажів не допускаються.
ТТН замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не
менше 4-х екземплярів. Замовник засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і у
разі необхідності печаткою.
Замовник, якщо треба, може виписувати додаткові екземпляри ТТН. Всі
екземпляри повинні мати єдину серію і номер.
Після приймання вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її
екземпляри.
76 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника)
і він є підставою для списання вантажовідправником відпущених матеріаль-
них цінностей. Другий екземпляр ТТН передається водієм вантажоодержува-
чу, для якого він є підставою для оприбуткування отриманих матеріальних
цінностей. Третій та четвертий екземпляри ТТН, засвідчені підписом ванта-
жоодержувача, передаються перевізнику. Один з них перевізник передає в
плановий відділ для обліку перевезень, а інший — в бухгалтерію для прове-
дення відповідних розрахунків та нарахування заробітної плати водію.
Якщо у ТТН немає можливості перерахувати всі найменування вантажу,
до такої ТТН замовник додає документ довільної форми з обов’язковим за-
значенням відомостей про вантаж (графи 1-10 ТТН). У цьому випадку в ТТН
зазначається, що до неї додається документ, без якого ТТН вважається не-
дійсною.
У разі перевантаження вантажу в процесі його перевезення в інший авто-
мобіль складається акт довільної форми, в якому обов’язково вказуються ре-
квізити: повна назва власника транспорту, його адреса, П.І.Б. водія, державні
номери автомобілів перевізника, який його прийняв. Акт складається у двох
екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох перевізників.
Вказана дія зазначається в ТТН.
3.3. Книжка МДП
(міжнародних дорожніх перевезень)
Книжка МДП є основою всіх міжнародних перевезень і підтвердженням
того, що стосовно перевозимих згідно з процедурою МДП товарів існує між-
народна гарантія.
Право на централізоване виготовлення та розповсюдження книжок МДП
серед національних об’єднань надано МСАТ (Міжнародному союзу автомобіль-
ного транспорту). МСАТ є неурядовою некомерційною організацією. Сьогодні
членами МСАТ є всі держави Європи, багато країн Азії, Північної і Південної
Америки (всього понад 120 національних союзів автоперевізників). Основною
метою діяльності МСАТ є захист, розвиток і процвітання у всіх країнах націо-
нального і міжнародного автомобільного транспорту, захист інтересів профе-
сійних транспортників і полегшення їх праці. МСАТ відповідає за організацію
перевезень згідно з митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів
з використанням книжок МДП, забезпечуючи національні асоціації перевізни-
ків необхідною документацією.
Назва “книжка МДП” відповідає назві “карнет ТІК”. Карнет (анг. сатеі) —
це документ міжнародної митної служби, який дає дозвіл на тимчасове безо-
платне ввезення певної партії товарів в певні країни.
РОЗДІЛ 3. Документи на перевезення вантажів ♦ 77
Нині системою МДП охоплено близько ста країн, кількість виданих кни-
жок МДП перевищила 3 млн. Число транспортних компаній, допущених націо-
нальними митними органами до перевезень з використанням книжок МДП,
перевищило 55 тисяч. Це означає, що щоденно в різних країнах світу почина-
ється приблизно 10 тис. операцій МДП і кордони перетинають понад 60 тис.
вантажівок, що слідують за процедурою МДП.
Митним органам рекомендується обмежувати максимальну суму, яка
може вимагатися від гарантійних об’єднань 50 тисячами доларів США на
одну книжку МДП. При перевезенні спиртних напоїв та тютюнових виробів
указана сума може бути збільшена до 200 тис. дол. США.
Відповідно до цих рекомендацій книжки МДП бувають двох варіантів.
Згідно з варіантом 1 книжки МДП друкуються французькою мовою, за винят-
ком лицевого боку обкладинки, рубрики якої друкуються також і англійською
мовою. Правила користування книжкою МДП друкуються англійською мо-
вою. Протокол може друкуватися, крім французької будь-якою іншою мовою,
яка може виявитися необхідною.
Книжки МДП, що використовуються в рамках регіональної системи га-
рантії, можуть друкуватися будь-якою іншою мовою країн ООН, за винятком
першої сторінки обкладинки, рубрики якої друкуються англійською або фран-
цузькою мовами. Правила користування книжкою МДП на другій сторінці обк-
ладинки друкуються будь-якою офіційною мовою країн ООН, а на третій сто-
рінці обкладинки — також англійською або французькою мовами.
Книжки МДП згідно з варіантом 2 використовуються для перевезення
алкогольних напоїв та табачних виробів. В таких книжках на обкладинці та на
всіх відривних талонах проставляється чіткий напис “ТАБАЧНІ ВИРОБИ/АЛ-
КОГОЛЬНІ НАПОЇ. Крім того, в книжках міститься детальна інформація
англійською та французькою мовами щодо категорії цих товарів.
Книжка МДП дійсна до завершення операції перевезення у митниці при-
значення, якщо вона оформлена у митниці відправлення на термін, встановле-
ний об’єднанням, що видав документ. Для зчленованих автотранспортних за-
собів видається одна книжка МДП.
Маршрути перевезень із застосуванням книжки МДП можуть проходити
через декілька митниць місця відправлення та призначення, проте загальна їх
кількість не може перевищувати чотирьох.
Якщо маршрут перевезення проходить тільки через одну митницю місця
відправлення і одну митницю місця призначення, то у книжці МДП має бути
щонайменше 2 аркуші для країни відправлення, 3 аркуші для країни призначен-
ня і 2 аркуші для кожної іншої країни, територією якої проводиться перевезен-
ня. Для кожної додаткової митниці місця відправлення або місця призначення
потрібно відповідно 2 або 3 додаткові аркуші, крім того, слід додати ще 2 аркуші,
якщо митні місця призначення розташовано у двох різних країнах.
78
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Книжку МДП належить подавати разом із дорожнім транспортним засо-
бом, составом транспортних засобів або контейнером(ами) в кожній митниці
місця відправлення, в кожній дорожній митниці та в кожній митниці місця при-
значення. В останній митниці місця відправлення посадова особа митниці ста-
вить підпис і штемпель з датою під вантажним маніфестом на всіх відривних
аркушах, які будуть використані на решті частини маршруту.
Взірці книжок МДП варіантів 1 та 2 наведені в додатках Г' та Г".
3.4. Міжнародна товарно-транспортна накладна
СМК та інші супровідні документи
Накладна СМК є підтвердженням договору на здійснення міжнародних
перевезень (див. додаток Г-2).
У цьому документі вказується дата та місце його складання, назва та ад-
реси відправника, перевізника та утримувача вантажу: місце та дата приймання
вантажу та місце його доставки; позначення характеру вантажу та його упаков-
ки; число вантажних місць, їх спеціальне маркування та нумерація; вага ванта-
жу брутто в тоннах або виражена в інших одиницях кількість вантажу; платежі,
пов’язані з перевезенням (перевізна плата, додаткові платежі, митні збори та
податки), інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей.
У разі необхідності цей документ може містити таку інформацію: немож-
ливість здійснення операції перевантажування; характер платежів, які зобо-
в’язані оплатити відправник; оголошена вартість вантажу, погоджений термін
доставки вантажу. Відповідно до Конвенції СМК сторони договору можуть
внести в накладну будь-які інші дані, які будуть ними визначені необхідними.
Накладна СМК оформляється не менше ніж в 7-ми екземплярах: перший
екземпляр служить для вантажовідправника документом для списання відпу-
щених матеріальних цінностей, другий екземпляр служить для вантажоотри-
мувача документом для оприбуткування отриманих матеріальних цінностей,
третій і четвертий екземпляри використовує перевізник для розрахунку показ-
ників роботи транспортних засобів та проведення фінансово-розрахункових опе-
рацій. Інші екземпляри використовуються при перетині митних кордонів, при
перечіплюванні напівпричепів та ін.
Доданими до СМК документами є відвантажувальна специфікація, раху-
нок-фактура контрактної вартості вантажу, сертифікат якості, карантинний та
ветеринарний сертифікати, акти завантаження автомобіля.
У разі перевезення дрібногуртових вантажів до накладної додається
вантажний маніфест, причому СМК заповнюється окремо на кожен вид ван-
тажу, на кожну партію вантажу та загальна на весь вантаж.
РОЗДІЛ 3. Документи на перевезення вантажів ♦ 79
У разі перевезення експортних вантажів незалежно від виду, кількості, назв,
характеру вантажу необхідна відвантажувальна специфікація. Вона складаєть-
ся у формі, визначеній замовником, при цьому обов’язково вказується порядко-
вий номер, дата складання та назва відправника та отримувача вантажу.
Рахунок-фактура (при експортних вантажах-інвойс) є діловим докумен-
том, що складається у всіх випадках при відправленні вантажів однією органі-
зацією іншій.
В цьому документі наводяться реквізити сторін, кількість вантажу, ціна
за одиницю вантажу та його загальна вартість.
Сертифікат якості видається на кожну партію експортного вантажу, від-
вантаженого за одним перевізним документом (СМК).
Сертифікат якості видається лише на промислові товари і складається
згідно з встановленою формою.
Міжнародні перевезення продуктів та сировини тваринного походження
здійснюються лише за наявності ветеринарного сертифіката.
Обов’язковим документом для виконання міжнародних перевезень є сві-
доцтво про допуск транспортного засобу до перевезення митних вантажів.
Перелік основних документів, необхідних для виконання міжнародних
перевезень вантажів, наведено в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Перелік основних документів при міжнародних перевезеннях вантажів
Назва документу Організація відповідальна за видачу
1 2
У водія
Подорожній лист АТП
Закордонний паспорт з візами ОВІР, МЗС
Міжнародне посвідчення водія ДАІ
На автотранспортний засіб:
Свідоцтво про реєстрацію в Україні МРЕО ДАІ
Міжнародне свідоцтво про технічний огляд Органи Автотрансу
Дозвіл на в’їзд чи транзит СМАП
Свідоцтво про страхування Страхова компанія
Свідоцтво про допуск до міжнародних перевезень митних вантажів* Митні органи
Свідоцтво про допуск до перевезення швидкопсувних вантажів Органи Автотрансу
80 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження табл, 3.1
1 ' - ' 2
На вантаж
Міжнародна товарно-транспортна накладна СМК Вантажовідправник
: Книжка МДП (карнет ТІК) АсМАП
Сертифікати якості вантажу; Вантажовідправник
Карантинний та ветеринарний сертифікати* Санепідемслужба
Вантажна митна декларація Вантажовідправник
Ліцензія на експорт-імпорт зовнішньоторгівельних вантажів Торговельно-промислова палата
* Документ оформлють у разі потреби.
Контрольні питання
1. Охарактеризуйте договір на перевезення вантажів.
2. Характеристика та порядок оформлення товарно-транспортної накладної.
3. Характеристика та порядок оформлення подорожніх листів.
4. Характеристика основного документа для виконання міжнародних пере-
везень — книжки МДП.
5. Характеристика міжнародно-транспортної накладної СМК.
6. Які додаткові документи оформляються при виконанні міжнародних пе-
ревезень вантажів?
7. Перерахуйте основні документи водія при міжнародних перевезеннях ван-
тажів.
8. Перерахуйте основні документи на транспортний засіб при міжнародних
перевезеннях вантажів.
9. Перерахуйте основні документи на вантаж при міжнародних перевезеннях.
РОЗДІЛ
4
Складові елементи
транспортного процесу
4.1. Приймання вантажів для перевезення
Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених
договорів із замовниками, згідно з заявками або за разовими договорами. За-
явки подаються в строки, передбачені договором. За погодженням сторін за-
явка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць. Разові за-
мовлення приймаються тільки у письмовому вигляді. Вантаж, який був поданий
замовником у стані, що не відповідає правилам перевезень, і не був приведе-
ний у відповідний стан для перевезень у строк, що забезпечує своєчасне від-
правлення, вважається неподаним, а перевезення такими, що не здійснилися з
вини замовника.
Після укладення договору або прийняття разового договору перевізник має
право відмовитись від приймання вантажу, якщо замовником не підготовлено
вантаж чи необхідні товарно-транспортні документи або без попереднього по-
годження змінено реквізити цих документів. Вантажі, які підлягають спеціаль-
ній охороні та супроводу за переліками, що затверджуються в установленому
Законом України “Про транспорт” порядку, а також швидкопсувні вантажі, прий-
маються для перевезення і супроводжуються представником замовника. У ТТН
вказується прізвище представника замовника та документ, згідно з яким він
уповноважений супроводжувати вантаж. На цього представника покладаються
такі обов’язки: приймання вантажу від відправника, охорона, нагляд за кріплен-
ням та укриттям вантажу й запобігання його псуванню і пошкодженню, а також
здавання вантажу в пункті призначення одержувачу. За домовленістю сторін
водій може виконувати обов’язки супровідника вантажів (експедитора). Замов-
ник несе відповідальність перед перевізником за пошкодження рухомого складу
і пристроїв до нього під час приймання вантажів для перевезення.
Здавання замовником і приймання перевізником вантажів, що перевозяться
навалом, наливом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси
вантажу в ТТН.
Тарні та поштучні вантажі приймаються перевізником із зазначенням в
ТТН маси вантажу та кількості вантажних місць. Маса тарних і поштучних
вантажів визначається замовником перед поданням їх перевізнику та зазнача-
ється на вантажних місцях.
82 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Вантажі, які мають марковану масу нетто або брутто, переважуванню
не підлягають. Замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування
вантажів (биття, поломка, деформування тощо), а також застосування тари і
упаковки, що не відповідає властивостям вантажу, його масі або встановле-
ним стандартам і технічним умовам.
4.2. Навантаження і розвантаження вантажів
Перевізник зобов’язаний забезпечити справний рухомий склад, придат-
ний для перевезення вантажів відповідно до заявки, та такий, що відповідає
санітарним нормам.
Під час перевезень вантажів контроль за своєчасним прибуттям автомо-
білів впродовж дня, регулювання його розміщення на постах, подання під зава-
нтаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку,
облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконує
перевізник або замовник, залежно від прийнятої схеми організації перевезень.
Перед завантаженням автомобілів, причепів, напівпричепів з кузовами
типу фургонів, цистерн і контейнерів замовник повинен перевірити придатність
рухомого складу та контейнерів.
У разі виявлення пошкоджень, що можуть вплинути на цілість або якість
вантажу, замовник повинен відмовитися від навантаження в такий рухомий
склад чи контейнери, про що складається акт встановленої форми.
Навантаження, закріплення, укриття, зв’язування вантажу, а також роз-
вантаження автомобіля виконує замовник.
Відкриття та закриття люків автоцистерн, вмикання (вимикання) насосів
виконує водій.
Перевізник за погодженням з замовником може виконувати операції на-
вантаження чи розвантаження вантажів, і він несе при цьому відповідальність
за цілість вантажу. Участь водія у вказаних операціях може відбуватися тіль-
ки з його згоди.
Замовник зобов’язаний утримувати навантажувально-розвантажувальні май-
данчики чи під’їзні шляхи згідно з вимогами чинної нормативної документації.
Додаткове обладнання автомобілів для перевезення певного вантажу може
виконуватися замовником лише за погодженням з перевізником.
Під час навантаження-розвантаження вантажів масою більше ніж 50 кг і
підніманні вантажів на висоту понад 2 м обов’язкове застосування засобів
механізації.
У разі перевищення поштучними вантажами рівня бортів кузова їх потрібно
зв’язувати міцними стрічками або мотузками. Використання металевих дро-
ту чи канату не допускається. Ящики, бочки та інші поштучні вантажі слід
РОЗДІЛ 4. Складові елементи транспортного процесу ♦ 83
вантажити так, щоб при різкому гальмуванні, рушанні з місця та на крутих
поворотах виключалась можливість зсуву, навалювання на борти: для цього
між окремими місцями вантажу не дозволяється залишати проміжків або між
ними треба вставляти дерев’яні прокладки чи розпірки.
Крихкі та ламкі вантажі (скляні, керамічні та чавунні вироби, алюмінієвий
та емальований посуд та ін.) перекладають соломою, дерев’яною стружкою
або іншими матеріалами, які захищають від пошкоджень і бою.
Якщо одночасно навантажують в один автомобіль важкі і легкі вантажі,
важкі розміщують внизу, а легкі — зверху.
Час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту,
коли водій подав ПЛ в пункті навантаження, а час прибуття автомобілів під
розвантаження — з моменту пред’явлення водієм ТТН.
Для механізації навантажувально-розвантажувальних робіт на автотранс-
порті використовують різні машини та механізми. Деякі з них показано на
рис. 4.1, 4.2 та 4.3.
Рис. 4.1. Машини для механізації навантажувальних робіт:
а) — одноківшевий екскаватор;
б) — шнековий багатоківшевий навантажувач
84 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Рис. 4.2. Механізми для механізації
розвантажувальних робіт (автомобілеперекидачі):
а) — в поздовжному напрямку; б) — в поперечному напрямку
400
РОЗДІЛ 4. Складові елементи транспортного процесу ♦ 85
Рис. 4.3. Машини та механізми
для механізації навантажувально-розвантажувальних робіт:
а) — автомобільний кран; б) — вантажопідіймальна стріла;
в) — вантажопідіймальний задній борт; г) — вилковий автонавантажувач
86 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
4.3. Кріплення вантажів
Правилами дорожнього руху на дорогах України контроль за кріпленням
перевозимих вантажів покладається безпосередньо на водія. На Заході за на-
дійністю кріплення вантажів пильно слідкує служба дорожнього контролю, і
коли правила кріплення вантажів будуть порушені, то водія і перевізника чекає
неминучий високий штраф.
Для надійного кріплення вантажів необхідні відповідні пристрої. Світови-
ми лідерами виробників пристроїв для кріплення різних вантажів є американська
компанія Кіпебупе Огоир і голландська Ьоок-Ьок, продукція якої переважно і
представлена на нашому ринку.
Основним видом такої продукції є ремені. Ремені виробництва третіх країн
істотно дешевші від європейських. Наприклад, ремені виробництва фірм Ту-
реччини відрізняються чудовим “фірмовим” зовнішнім виглядом, але їх якість
досить нестабільна.
Коли сьогодні в нас на спосіб кріплення вантажу ніхто особливо уваги не
звертає, то наприклад, в Німеччині дорожня поліція перевіряє це досить час-
то. У випадку невідповідності ременів стандарту £N12195-2, який набув чин-
ності у 2005 році, водію негайно виписують штраф. Відповідність за якість
ременів покладається на його виробника або імпортера (коли ремені виготов-
лені за межами Європи).
В Україні вже впродовж п’яти років використовують ремені компанії Ьоок-
Ьок. Такі ремені виготовляють з поліефірних волокон і залежно від призначен-
ня оснащують гаками різних типів або іншими кінцевими частинами для кріп-
лення. Крім того, ремені комплектують пряжками та тріскачками, що
дозволяють їх натягувати при кріпленні вантажу. Термін служби ременів не
нормовано і залежить від умов їх експлуатації. Ремінь вважають придатним
для користування, коли на ньому відсутні потертості, немає надривів ниток.
Ремені для кріплення вантажу виготовляють декількох кольорів, при цьо-
му кожен колір визначає певне допустиме навантаження, яке може витримати
ремінь. Червоний колір витримує зусилля на розрив 5 т, жовтий — 4, а синій —
3,2 т. В Європі відповідно з чинними стандартами вказаними ременями можна
кріпити лише вантажі, які масою втричі менші, тобто мають масу відповідно
1,7 і 1,3 і 1,1 т. До кожного ременя повинен бути пришитий ярлик з двох частин
(видимої та невидимої), він вшивається в петлю гака. Тобто якщо треба вста-
новити виробника та з’ясувати його реквізити, ремінь з обірваним ярликом
можна розпороти та знайти всі необхідні дані на резервній етикетці.
На ярликові повинен бути вказаний стандарт, якому відповідає ремінь,
максимальна сила його натягу й те зусилля, яке водій може прикласти під час
натягування, щоб ремінь не перетягнути, (як правило 50 Н). Крім того, на
РОЗДІЛ 4. Складові елементи транспортного процесу ♦ 87
етикетці нанесено назву виробника, його адресу та телефон, а також порядко-
вий номер ременя.
Окрему групу становлять ремені, які використовуються для кріплення
легкових автомобілів на автомобілевозах. В них використовуються стандартні
тасьма і тріскачка відповідних розмірів. Конструктивно такі ремені відрізня-
ються пластмасовими накладками, які збільшують їх зчеплення з колесами
легкових автомобілів, які вони охоплюють.
Деякі виробники вимагають обов’язкової наявності на автомобілевозах
ременів, укомплектованих фрикційною накладною по всій площині контакту
ременя з колесом.
Ремені для автомобілевозів бувають двох типів: такі, що охоплюють ко-
лесо по колу вздовж протектора, і такі, що утримують легковий автомобіль
одночасним захватом за колесо та напіввісь.
Інколи для перевезення не дуже важких вантажів для запобігання їх пере-
міщенню по кузову використовують міцні та легкі штанги. Для їх встановлен-
ня компанія Ьоок-Ьок випускає спеціальні профілі, які закріплюють на проти-
лежних стінках причепа або на підлозі та стелі, в отвори яких вставляють
штанги з підпружиненими наконечниками, що утримують вантаж.
Залежно від призначення та типу причепа штанги можуть відрізнятися
матеріалом виготовлення, конструкцією, та розрахунковим навантаженням.
Наприклад, в рефрижераторах використовуються штанги без відповідних про-
філів, встановлення яких погіршує теплоізоляційні властивості стінки кузова.
Такі штанги мають спеціальну п’яту, покриту матеріалом підвищеного тертя,
яка телескопічно висовується і впирається в стінку.
Використовується також кріплення для фіксації окремих візків. Такі візки
кріпляться до профілів, встановлених на стінках кузова. На профілях є ряд
отворів на різній висоті, що розширює їх універсальність.
Серед спеціалізованих систем для кріплення вантажів вказана фірма ви-
готовляє системи для перевезення готового одягу, який поставляють на віша-
ках у випрасуваному та упакованому вигляді. Для цього стінки кузова облад-
нуються спеціальними профілями, які дозволяють кріпити до них в декілька
поверхів поперечні штанги, на які навішують вішаки з одягом. Усі вішаки фік-
суються у визначеному положенні. За такого способу перевезення готового
одягу значно скорочується тривалість розвантаження, оскільки для цього дос-
татньо взяти легкознімну штангу і винести її з кузова на склад.
88 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
4.4. Транспортування вантажів
Під час транспортування вантажів потрібно дотримуватися вимог Пра-
вил дорожнього руху України.
Для перевезення специфічних вантажів (негабаритних, великовагових,
швидкопсувних тощо) необхідно надавати спеціалізований та відповідно обла-
днаний рухомий склад згідно з вимогами санітарних норм та інших норматив-
них документів.
Забороняється використання рухомого складу, призначеного для переве-
зення харчових продуктів, для перевезення інших вантажів. Рухомий склад,
що перевозить харчові продукти, повинен мати санітарний паспорт автомобі-
ля та спеціальне маркування (“хліб”, “молоко”, “риба” тощо). Водій (експеди-
тор) такого автомобіля повинен мати санітарну книжку з результатами ме-
дичного огляду.
Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові так,
щоб не порушувати стійкості руху автомобіля і не утруднювати керування ним.
Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися
по дорозі і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожньо-
го руху. Вантаж не повинен обмежувати оглядовість, закривати дзеркала зад-
нього виду, номерні та розпізнавальні знаки та забруднювати проїзну частину.
4.5. Здача вантажів
Вантажі у пункті призначення здає перевізник згідно з ТТН.
Під час здавання вантажів вантажоодержувачу за масою і кількістю місць
застосовуються такі ж порядок та способи, як і у разі прийняття їх від ванта-
жовідправника (зважування на вагах, обмірювання, підрахунок місць та ін.).
Вантажі, які доставлені у непошкоджених кузовах та з непошкодженими
пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевір-
ки маси, стану вантажу і кількості місць.
У пунктах призначення вантажоодержувач має право, приймаючи ван-
тажі, перевірити їх масу, кількість місць і стан у випадках:
а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах або з пошкодженими пломба-
ми вантажовідправника;
б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушенням термінів доставлення
та встановленого температурного режиму.
Визначаючи кількість вантажу зважуванням, перевізник не несе матеріаль-
ної відповідальності у випадках розбіжностей між масою вантажу, що зазна-
чена у ТТН, і фактичною масою вантажу, якщо різниця маси не перевищує:
а) відповідних нормативів природних втрат вантажу;
б) технічних норм точності ваги.
РОЗДІЛ 2. Підготовка вантажів до перевезення
89
Для виявлення розміру або причин недостачі, ушкодження або зіпсуття ван-
тажів і суми, на яку зменшилась їх вартість, на вимогу перевізника, вантажоодер-
жувача чи вантажовідправника проводиться експертиза. Експертиза проводить-
ся у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи
оформляються актом, який підписується експертами і присутніми особами.
Витрати з експертизи оплачуються тим, хто викликав експерта. Надалі
ці витрати відносяться на сторону, яка буде визнана винною в недостачі, ушко-
дженні або зіпсутті вантажу.
Після вивантаження вантажу автомобілі і контейнери мають бути очи-
щені вантажоодержувачем від залишків вантажу, а після перевезення тварин,
птиці, сирих тваринних продуктів і швидкопсувних вантажів вантажоодержу-
вач повинен промити рухомий склад і в разі потреби провести його дезинфек-
цію відповідно до вимог державних санітарних правил. Якщо вантажоодержу-
вач не може взяти на себе очищення забрудненого кузова, таку роботу з
відповідною оплатою послуг може здійснювати перевізник.
4.6. Складування вантажів
Для зберігання запасів сировини, матеріально-технічних ресурсів, готової
продукції як на підприємствах у виробника, так і у місцях концентрації готової
продукції відправника, передбачаються склади, як короткотривалого зберіган-
ня вантажів (до 15 діб) так і довготривалого (до одного року і більше).
За важливістю у виробничому процесі склади промислових підприємств
поділяють на початкові (сировинні і матеріальні), проміжні (внутрішньовироб-
ничі) і кінцеві (тарні, готової продукції, відходів виробництва). Початкові і кінцеві
склади функціонально підпорядковані таким відділам: сировинному, матеріаль-
но-технічного постачання, капітального будівництва, головного механіка та збу-
ту. Проміжні склади входять до складу цехів і дільниць основного виробництва.
Сукупність складів вказаних видів створює складське господарство під-
приємства, як виробничого, так і комерційно-торгового. Робота складів (баз)
різного функціонального підпорядкування скоординована. Через склади засо-
би і предмети праці перемішаються по окремих стадіях технологічної пере-
робки, в результаті чого одержана ззовні сировина і матеріали трансформу-
ються в готову продукцію.
Склади промислових підприємств поділяються за різними ознаками.
Залежно від характеру виробничої діяльності підприємства матеріальні
склади можуть бути постачальними і збутовими.
До постачальних належать центральні (базові) і внутрішньовиробничі склади.
Центральні склади розміщуються, переважно, в полі зору відділу пос-
тачання підприємства. Вони мають забезпечувати приймання і зберігання ма-
90 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
теріалів, виробів, сировини, напівфабрикатів та інших товарів, певну підготов-
ку їх до виробництва необхідної виробничої продукції.
Внутрішньовиробничі склади знаходяться в місцях безпосереднього
споживання продукції—цехах, дільницях промислового підприємства і підпо-
рядковуються як виробничому відділу, так і керівництву відповідних цехів.
До збутових належать склади готової продукції промислових підприємств.
На цих складах накопичують і зберігають готову продукцію, яка підлягає від-
пуску споживачу.
Залежно від асортименту зберігання продукції склади виробничих під-
приємств поділяються на спеціалізовані і універсальні.
Спеціалізовані склади призначені для накопичення і зберігання відповід-
них видів матеріалів і виробів. До них можна віднести склади хімічних речо-
вин, будівельних матеріалів, палива й іншої продукції.
Універсальні склади слугують для накопичення і зберігання широкої
номенклатури продукції виробничо-технічного призначення. До них можна від-
нести центральні, матеріальні склади промислових підприємств. Асортимент
продуктів таких складів може сягати декілька тисяч різних назв.
Залежно від особливостей зберігання продукції, напівфабрикатів і виробів
склади діляться на загальнотоварні і спеціальні.
До загальнотоварних складів, які призначені для накопичення і збері-
гання різних видів матеріалів, відносяться такі, які не вимагають створення
спеціальних умов і режиму зберігання.
Склади, що вимагають спеціальних умов і режиму зберігання продукції і
особливих пристроїв, об’єднуються в загальному понятті спеціальних скла-
дів. До них належать нафтосховища, бензосховища, склади для зберігання
хімікатів, газів та інших матеріальних запасів.
За технічно конструктивною будовою склади поділяються на відкриті,
напівзакриті і закриті.
Відкриті склади (майданчики) призначені для розміщення і зберігання ма-
теріалів і виробів (в тарі або без тари), на які не впливає довкілля.
Напівзакриті склади (з навісами) служать для зберігання продукції ви-
робничо-технічного призначення, яка не піддається впливу температурних змін,
однак відчуває і сприймає вплив атмосферних дій.
Закриті складські споруди являють собою стаціонарні складські будин-
ки та інші сховища заземленого, півзаземленого і надземного типу. Залежно
від виду продукції (матеріалів) надземні склади можуть бути одно- або бага-
топоверхові.
За характером виконуваних основних функцій склади поділяються на тран-
зитні, заготівельні, розподільні і спеціального зберігання.
Транзитні (перевалочні) склади виконують переважно функції корот-
котривалого зберігання вантажів. Вони розміщуються у місцях перевалки ван-
РОЗДІЛ 4. Складові елементи транспортного процесу
91
тажів з одного виду транспорту на інший — на залізничних станціях, приста-
нях, портах.
Заготівельні склади організовуються збутовими організаціями в місцях
виробництва. Вони призначені для збирання (заготівлі) матеріалів, які виготов-
ляють підприємства даного регіону, комплектують одержану продукцію і на-
правляють цю продукцію в райони споживання і окремим споживачам.
До розподільних належать склади постачальних організацій, які розмі-
щуються в місцях споживання. Вони також, як і заготівельні склади збутових
організацій, проводять заготівлю (завіз) матеріалів від різних постачальників,
їх комплектування, підготовку до виробничого споживання і відпуску матеріа-
лів. Склади цієї групи, що належать відділам матеріально-технічного поста-
чання промислових підприємств і будов, проводять відпуск матеріалів безпо-
середньо для виробництва.
Склади спеціального зберігання призначено для довготривалого збе-
рігання матеріальних цінностей продовольчих товарів. До цієї групи складів
відносяться сховища, призначені для нагромадження і зберігання матеріаль-
них ресурсів на період розриву транспортних зв’язків (наприклад — у зв’язку
з стихійним лихом).
Залежно від умов користування розрізняють склади загального та індиві-
дуального користування.
Склади загального користування належать спеціальним складським
або транспортним організаціям, котрі приймають на зберігання вантажі від інших
організацій і підприємств з оплатою за встановленими тарифами. Тарифні став-
ки встановлюються за тонну вантажу або частину займаної складської площі,
яка відводиться для підприємств на орендних умовах на певний термін.
Склади індивідуального користування належать безпосередньо по-
стачально-збутовим організаціям, промисловим підприємствам, будовам і т.п.
Вони являють собою складову частину основних фондів цих організацій і під-
приємств і призначені для зберігання матеріалів (вантажів) даної організації.
Усі вищезгадані склади, незалежно від їх призначення та конструктивних
особливостей, повинні бути технічно обладнані, насамперед мати всі засоби
для навантажувально-розвантажувальних робіт. Для якісного зберігання про-
дукції (матеріалів, товарів) всі склади повинні мати відповідне обладнання.
Якщо необхідно зберігати швидкопсувні товари, склади обов’язково повинні
мати потужні холодильні установки з відповідними засобами примусової вен-
тиляції повітря, щоб підтримувати температуру повітря в межах -10...-25° С
в довготривалих складах (сховищах) і -3...-50 С в короткотривалих.
Залежно від технічних характеристик товарів (продукції, матеріалів) тем-
пературний режим у складах відіграє дуже велику роль. Тому відповідно до
виду товарів необхідно дотримувати температурно-вологісний режим в примі-
щенні і всі складові повітря (кисню, азоту, вуглецю і т.д.).
92
ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Матеріали, товари (цегла, металопрокат, залізобетон та ін.), які не дуже
чутливі до впливу кліматичних умов, можна зберігати впродовж коротких про-
міжків часу на відкритих площадках.
Основні вимоги до складських приміщень такі:
- відповідність місткості складу запасу продукції (матеріалів), що збері-
гається;
- забезпечення зберігання кількості і якості матеріальних цінностей;
- раціональна організація складського оперативного процесу, що забезпе-
чує мінімальну затрату часу, матеріальних і трудових ресурсів на прий-
мання, внутрішньоскладську обробку і відпуск продукції споживачам.
Крім механізмів для навантажувально-розвантажувальних робіт, склади
повинні бути обладнані всіма засобами забезпечення санітарно-гігієнічних умов
в приміщенні складу та протипожежними засобами захисту.
Для забезпечення нормальної роботи кожного складу для обслуговуючо-
го персоналу повинні бути створені нормальні умови праці (освітлення, стан
підлог у приміщенні складу та місцях навантажувально-розвантажувальних
робіт), а також обладнані відповідні побутові приміщення.
Усі товари (матеріали, продукція), які складуються, повинні мати відпові-
дний температурно-вологісний режим. Не можна складувати вантажі з різни-
ми вимогами їх технічних характеристик (наприклад, радіотехніка, одяг, бака-
лія і інші продуктові товари). Крім того, не всі продовольчі товари можна
зберігати в однакових умовах.
Продовольчі товари, залежно від їх властивостей, якостей, зберігаються
у відповідних приміщеннях складів, де дотримується належний температур-
ний режим, щоб зберегти їх якісні властивості.
Промислові товари також вимагають певних умов для зберігання. У пер-
шу чергу — температура та вологість повітря. Тому дуже велика увага на
таких складах приділяється дотриманню цих показників.
Недодержання температурного режиму може викликати псування (пош-
кодження) товарів готової продукції, а також сировини.
4.7. Сумісність вантажів під час
транспортування та складського зберігання
Відмінність транспортних характеристик вантажів зумовлює необхідність
розробки і врахування вимог щодо їх безпеки і збереження при спільному пе-
ревезенні і зберіганні на відправних складах транспортної експедиції, станціях
і в портах. Сумісність перевезення всіх вантажів регламентується відповідни-
ми нормами.
РОЗДІЛ 4. Складові елементи транспортного процесу
93
За сумісністю всі вантажі діляться на три групи:
- такі, що характеризуються агресивними властивостями;
- такі, що схильні до зміни властивостей внаслідок дії агресивних факторів;
- нейтральні;
До вантажів, що характеризуються агресивними властивостями, належать:
- такі, що виділяють вологу, що у свою чергу діляться на гігроскопічні,
штучно зволожені і біологічні;
- гігроскопічні вантажі можуть виділяти і поглинати вологу; штучно зво-
ложені —тільки виділяти вологу, коли парціальний тиск парів води в них
вищий, ніж в навколишньому середовищі; біологічні — виділяють воло-
гу, яка утворюється в процесі їх життєдіяльності;
- такі, що виділяють тепло, що у свою чергу поділяються на вантажі з
підвищеною температурою, такі, що нагріваються при зволоженні, а
також через їхні власні біологічні властивості;
- самозаймисті;
- такі, що виділяють гази;
- отруйні;
- пилові. Поділяються на харчові, будівельні і добрива;
- одоруючі (які виділяють запах);
- небезпечні як носії карантинних об’єктів.
До вантажів, які схильні до впливу агресивних факторів, відносять:
- такі, що псуються під впливом вологи. Поділяються на окисляючі, які
міняють свою структуру (цукор, сіль і інші), загниваючі і пліснявіючі, які
нагріваються від зволоження і виділяють гази при зволоженні;
- такі, що псуються під впливом тепла;
- легкозаймисті від нагрівання і окислення;
- схильні до впливу отруйних речовин;
- такі, що псуються від порохів;
- такі, що сприймають запахи;
- схильні до впливу карантинних об’єктів.
До нейтральних належать вантажі, які не ввійшли в першу або другу групу.
Для практичного використання розробляють таблиці сумісності ванта-
жів, які основані на результатах експериментально-теоретичних досліджень і
досвіду перевезення вантажів.
Сумісність перевезення небезпечних вантажів визначається норматива-
ми, які погоджені з вимогами Європейського договору про міжнародні дорожні
перевезення небезпечних вантажів (ДОПОГ).
94 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Контрольні питання
1. Порядок приймання вантажів для перевезення.
2. Дайте загальну характеристику процесів навантаження і розвантаження
вантажів.
3. Наведіть характеристику пристроїв для кріплення вантажів.
4. Загальна характеристика машин та механізмів для виконання наванта-
жувально-розвантажувальних робіт.
5. Охарактеризуйте порядок здавання вантажів вантажоодержувачу.
6. Види і загальна характеристика складів для зберігання вантажів.
7. На які групи діляться вантажі за їх сумісністю при транспортуванні та
складському зберіганні?
РОЗДІЛ
5
Вантажі у контейнерах
5.1. Види контейнерів, рухомий склад
Вантажний контейнер — це одиниця транспортного обладнання багато-
разового використання, призначена для перевезення та короткочасного збері-
гання вантажу без проміжних перевантажень, зручна для механізованого ви-
конання навантажувально-розвантажувальних робіт з внутрішнім об’ємом
більше 1 м3.
Ідея використання контейнера передбачає: об’єднання багатьох упако-
вок в одне відправлення, швидке виконання перевантажень, послаблення ви-
мог до упаковки, спрощення складання документів, зниження вартості пере-
везень. Втілення цієї ідеї в життя потребує визначення конструкції контейнера,
що являє собою металевий короб, який повинен забезпечувати відповідність
вантажності та внутрішнього об’єму характеристикам вантажів, що транспор-
туються, узгодженість своїх параметрів з габаритами та ваговими обмежен-
нями рухомого складу, максимальне використання вантажності та площі ван-
тажної платформи транспортних засобів, мінімальну власну вагу, збереження
вантажів, безпеку руху транспортних засобів, можливість механізованого ви-
конання навантажувально-розвантажувальних робіт.
Згідно з визначенням Комітету вантажних контейнерів 180 вантажний
контейнер являє собою елемент транспортного обладнання, який відповідає
таким вимогам:
- постійна технічна характеристика та міцність, достатня для його бага-
торазового використання;
- спеціальна конструкція, що забезпечує перевезення вантажів одним або
декількома видами транспорту без необхідності проміжного виванта-
ження з контейнера;
- наявність пристроїв, що забезпечують швидке навантаження, розван-
таження та перевантаження з одного виду транспорту на інший;
- конструкція контейнера дозволяє легко завантажувати та розвантажу-
вати його;
- внутрішній об’єм контейнера не менше 1 м3.
Вантажні контейнери класифікують за призначенням, конструкцією, ма-
сою брутто, сферою використання, матеріалом виготовлення.
96 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Залежно від призначення контейнера бувають загального та спеціального
призначення. Контейнери загального призначення в основному використовують-
ся для транспортування та зберігання тарно-поштучних вантажів та сипких
матеріалів в дрібній тарі. Контейнери спеціального призначення (спеціалізовані)
використовуються для перевезення певних видів вантажів (швидкопсувних, рід-
ких, сипких, газоподібних та ін.).
Для групи швидкопсувних вантажів використовуються ізотермічні контейне-
ри або рефрижераторні контейнери з машинним охолодженням або з охолоджен-
ням за допомогою витратного холодоносія. Вантажі, для яких недопустимим є їх
замерзання, перевозять у спеціальних контейнерах з опалювальною установкою.
Відповідно до конструкції контейнери бувають жорсткі, м’які (еластичні)
та комбіновані.
Жорсткі контейнери бувають нерозбірні, складувані, збірно-розбірні. Ком-
біновані контейнери можуть бути м’якими з окремими жорсткими елемента-
ми конструкції.
Залежно від маси брутто вантажні контейнери бувають малотоннажні
(менше 2,5 т), середньотоннажні (від 2,5 т) та великотоннажні (понад 10 т).
Як підіймальні пристрої на малотоннажних контейнерах використовують
римні вузли, розміщені у верхній частині контейнера, на великотоннажних кон-
тейнерах роль підіймальних пристроїв виконують кутові фітинги, розміщені внизу
контейнера.
На середньотоннажних контейнерах можуть використовуватися обидва
типи підіймальних пристроїв.
За сферою використання контейнери діляться на міжнародні, магістральні
та технологічні.
У свою чергу магістральні можуть бути широкого використання на двох або
більшій кількості видів транспорту без обмеження району; обмеженого викорис-
тання на одному або декількох видах транспорту, але лише в певних напрямках.
Технологічні контейнери використовуються лише як транспортні засоби,
в межах підприємства.
Використовують вантажні контейнери або суцільно-металеві (сталь, алю-
міній) або комбіновані (вуглецева та легована сталь, алюмінієві сплави та ба-
гатошарова клеєна фанера) або пластмасові.
Конструкція і технічний стан контейнерів для виконання міжнародних пе-
ревезень повинні відповідати правилам Міжнародної конвенції з безпечних кон-
тейнерів (КБК). Згідно з цим документом адміністративний орган країни-від-
правника контейнера видає свідоцтво про допуск контейнера, а на контейнер
прикріплюють табличку з відповідним записом.
Конструкції контейнерів, призначених для перевезення вантажів з плом-
бою митного органу, повинна відповідати вимогам Митної конвенції, що також
підтверджується на спеціальній табличці.
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах
97
Основні конструктивні елементи універсальних контейнерів показані на
рис. 5.1.
Рис. 5.1. Основні конструктивні елементи універсального контейнера:
1 — кутовий стояк, 2 — кутовий фітинг, 3 — кришка,
4 — поздовжні балки кришки, 5 — бокове ребро, 6 — поперечна балка кришки,
7 — торцеві двері, 8 — підлога, 9 — поперечна балка днища,
10 — бокова стінка, 11 — напрямні вилкових захватів автонавантажувача,
12 — бокові двері, 13 — засувний пристрій, 14 — поздовжня балка днища
Основні типи автомобільних контейнерів показані на рис. 5.2.
Рис. 5.2. Автомобільні контейнери:
а) — на коліщатах; б) —універсальний масою брутто 1,25 т; в) — саморозвантажуваний
98 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Завдяки роботі міжнародної організації зі стандартизації сьогодні переваж-
но використовуються стандартизовані контейнери. Вирішення технічної про-
блеми стандартизації контейнерів тривало рівно 10 років. Основним результа-
том розробок стали міжнародні угоди щодо стандартів, міцності та розмірів
контейнерів, побудови спеціалізованого рухомого складу та навантажувально-
розвантажувальних засобів.
Стандартизовані контейнери 180 мають поперечний переріз 2,5 х 2,5 м зі
шкалою довжин 3, 6, 9 і 12 м. Контейнери бувають тонкостінними (без тепло-
ізоляційного ефекту), ізольовані (не мають системи регулювання температу-
ри) та контейнери-рефрижератори.
Загальний вигляд великовагового контейнера показано на рис. 5.3.
Рис. 5.3. Загальний вигляд великовагового контейнера
За рубежем виготовленням контейнерів займаються численні фірми та ком-
панії, їх діяльність координується міжнародними організаціями з контейнерних
вантажних перевезень. Міжнародна організація зі стандартизації (180) та її тех-
нічний комітет ТК-104 розробляють проекти загальних вимог до контейнерів.
В Україні і країнах СНД найбільше поширені середньотоннажні контейне-
ри вантажністю 2,5 та 5 т, а в розвинених країнах Європи, Америки та в Японії—
великотоннажні контейнери завдовжки 6,1 та 12,2 м. їх використання сприяє
швидкому розвитку внутрішніх і міжнародних перевезень дрібних партій ван-
тажів за безперевантажною технологієюгНа базі стандартних універсальних
контейнерів розроблені також спеціальні варіанти: рефрижераторні контейне-
ри, контейнери-цистерни, контейнери для небезпечних вантажів.
Універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дріб-
них партій вантажів без тари, у полегшеній або первинній тарі. В цих контейне-
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах
99
рах перевозять продовольчі і промислові товари широкого вжитку, продукцію
виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні
речі громадян.
В універсальних контейнерах забороняється перевозити швидкопсувні ван-
тажі, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, ван-
тажі, які забруднюють контейнер, а також вантажі масою понад 80 кг. Універ-
сальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину
нумерацію, а також нанесене фарбою таке маркування: розпізнавальний знак,
номер контейнера, найменування власника контейнера, вантажність і маса тари
контейнера, внутрішній об’єм контейнера, дата і місце виготовлення контейнера,
час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер
контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Спеціалізовані АТЗ для перевезення контейнерів середньої вантажності по-
казані на рис. 5.4. Формування типорозмірного ряду великовагових контейнерів
показано на рис 5.5. За основний розмір прийнято контейнер типу 1 А. Якщо поді-
лити його навпіл, отримуємо 2 контейнери типу 1С, які в свою чергу при поділі
навпіл створюють два контейнери типу 21). Об’єднані три контейнери типу Ю
або 2 контейнери типу 1С та один контейнер типу Ю створюють контейнер типу
1 В. Ширина контейнерів всіх типорозмірів (і) та їх висота (/?) однакова і дорівню-
ють 8 футів, тобто 2438 мм, а за довжиною розміри контейнерів дорівнюють 40,
ЗО, 20,10 футам, тобто відповідно 12190,9125,6058,2991 мм. Основні параметри
універсальних контейнерів наведені в Додатку С-1, а класифікатор типів контей-
нерів, що використовуються у міжнародному сполученні — у Додатку С-2.
100 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 5.4. СРС для перевезення контейнерів середньої вантажності:
а) і б) — автопоїзди з низькорамними напівпричепами,
в) — бортовий автомобіль, обладнаний П-подібним навантажувачем
Рис. 5.5. Формування типорозмірного ряду великовагових контейнерів
Типи, габаритні розміри та вантажність контейнерів-цистерн наведені в
додатку Т, а універсальних контейнерів — в додатку У.
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах ♦ 101
Автопоїзд з великоваговим контейнером типу 1А показаний на рис. 5.6. На
рис. 5.7 зображений автопоїзд для перевезення великовагових контейнерів, осна-
щений механізмом для бокового розвантаження (навантаження контейнерів).
Окремі етапи бокового розвантаження контейнера наведені на рис. 5.8, конструк-
ція двовісного напівпричепа для перевезення великовагових контейнерів показана
на рис. 5.9. Конструкція механізмів кріплення контейнерів до підлоги кузова пока-
зана на рис. 5.10. Наявність порівняно простих за конструкцією пристроїв забезпе-
чує надійне кріплення контейнерів до підлоги кузова транспортного засобу.
Рис. 5.6. СРС для перевезення великовагових контейнерів
Рис. 5.7. Автопоїзд для перевезення великовагових контейнерів
з механізмом для бокового розвантаження
102 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 5.8. Етапи бокового розвантаження великовагових контейнерів
2259±1,5
Рис 5.9. Конструкція напівпричіпа для перевезення великовагових контейнерів
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах ♦ 103
Рис. 5.10. Механізми кріплення великовагових контейнерів
до підлоги кузова автомобіля-тягача:
а — стопор з поворотною головкою, б — стопорний конус з закладним пальцем,
в — кутовий напрямний обмежувач зі стопорним пальцем, г — гвинтовий затискувач
з поворотною головкою: 1 — поворотна головка, 2 — палець, 3 — гвинт
5.2. Спеціалізовані типи контейнерів
Такі контейнери ділять на такі види:
• напівуніверсальні;
• призначені для певних вантажів;
• призначені для певних груп вантажів з подібними властивостями.
Напівуніверсальні контейнери здебільше є певною модифікацією універ-
сальних.
104 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Спеціалізація таких контейнерів конструктивно виражена по-різному: у
вигляді знімної кришки або її відсутності, відсутності однієї або декількох сті-
нок, наявності природної або примусової вентиляції. Зазвичай у зворотному
напрямку такі контейнери використовуються як універсальні.
У спеціалізованих контейнерів для певних видів вантажу явно видна їх
конструктивна пристосованість для конкретного виду вантажу. В зворотному
напрямку такі контейнери повертаються без вантажу. Більшість таких кон-
тейнерів використовуються в межах промислових підприємств.
Для перевезення швидкопсувних вантажів використовують ізотермічні
льодовники, рефрижераторні та контейнери з підігрівом.
В ізотермічних контейнерах внутрішні поверхні покриті теплоізолюваль-
ним матеріалом для обмеження теплообміну з довкіллям. Такі контейнери не
мають засобів охолодження чи опалення.
Льодовники являють собою ізотермічний контейнер, в якому знаходить-
ся джерело холоду. Таким джерелом холоду може бути звичайний лід, сухий
лід, рідкий азот, вуглекислий газ.
Рефрижераторний контейнер являє собою ізотермічний контейнер з
примусовим охолодженням або обігрівом. Під час зберігання вантажу та його
транспортування в контейнері підтримується заданий температурний режим.
Загальний вигляд рефрижераторного контейнера з холодильним компресором,
який працює від дизельного генератора, показаний на рис. 5.11. Маса брутто
цього контейнера 20320 кг, його максимальна вантажність 16420 кг, всередині
контейнера може підтримуватися температура в діапазоні від -20° до +12° С
з автоматичним її регулюванням з точністю ± 1° С.
Для рівномірного розподілу температури в підлозі контейнера є повітро-
проводи. Такі контейнери можуть працювати під час складського зберігання
вантажу від зовнішнього джерела живлення.
Рис. 5.11. Рефрижераторний контейнер
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах ♦ 105
Контейнери-цистерни являють собою цистерну встановлену на рамі,
за розмірами вони відповідають стандартним контейнерам. Такі контейнери в
основному призначені для перевезення рідин та зріджених газів (рис. 5.12).
Рис. 5.12. Контейнери-цистерни:
а) — однооб’ємна, б) — двооб’ємна
Відповідно до міжнародних стандартів 180 контейнери-цистерни ділять
на класи залежно від вантажів, що перевозяться:
ІМО-1 —хімічних речовин;
ІМО-2 — небезпечних вантажів;
ІМО-5 — газоподібних вантажів;
ІМО-7 — кріогенних речовин;
ІМО-О — харчових продуктів та небезпечних хімічних речовин.
Контейнери для сипких вантажів призначені для перевезення гра-
нульованих та порошкоподібних вантажів. Вони мають жорстку конструк-
цію, закріплену в каркасі. Загальний вигляд такого контейнера показано на
рис. 5.13. Такі контейнери закриті, вони мають у верхній кришці завантажу-
вальні та оглядові люки, в нижній частині бокові стінки мають розвантажу-
вальні люки.
Завантажувальні люки розміщуються так, щоб вантаж рівномірно роз-
поділявся по всьому об’єму контейнера. Контейнери можуть бути обладнані
пазами для вилкових захоплювачів та східцями (якщо висота контейнера
понад 1,2 м).
Крім наведеного на рис. 5.13 контейнера, використовуються контейнери в
формі зрізаного конуса, круглого або овального перерізу.
106 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
М’які спеціалізовані контейнери виготовляють з одно- або багатошаро-
вих гумовокордних та синтетичних матеріалів. У світовій практиці такі кон-
тейнери вантажністю від 0,5 до 12 т мають такі літерні позначення:
МК-Л — м’який контейнер багаторазового використання з гумотексти-
льних матеріалів з несучими вантажними елементами у вигляді стрічок;
МКО-С — м’який контейнер багаторазового використання з нетканих та
тканих матеріалів з несучими вантажними елементами у вигляді строп;
МКР-С — м’який контейнер одноразового використання з нетканих та
тканих матеріалів з несучими елементами у вигляді строп;
МКР-М — м’який контейнер одноразового використання з поліетилено-
вих матеріалів без несучих вантажних елементів.
Рис. 5.13. Спеціальний тип контейнера для сипучих вантажів
5.3. Маркування контейнерів
Усі контейнери, що використовуються як транспортні засоби, повинні мати
маркування.
У міжнародному сполученні згідно з стандартом 180 6396 такі контейне-
ри мають основне та додаткове маркування. Основне маркування контейне-
рів складається з 17 знаків (шість літер латинського алфавіту та 11 цифр), та
згідно з міжнародним стандартом 180 3166 містить такі кодові позначення:
• код власника контейнера — чотири літери;
• серійний номер контейнера — шість цифр;
• контрольне число* — одна цифра;
* Контрольне число визначається за спеціальним алгоритмом на основі коду власника контей-
нера та серійного номера контейнера. В маркуванні це число поміщають в рамку.
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах ♦ 107
• код країни — дві літери;
• код розміру контейнера — дві цифри;
• код типу контейнера — дві цифри;
• додаткові позначення максимальної маси контейнера брутто
(МАХ ОК.О884«}, 1Ь) та маси тари (ТАКЕ-кц, 1Ь).
Додаткове маркування передбачає в себе експлуатаційні та додаткові
знаки та написи:
• знак позначення контейнера з кришкою, що відкривається (рис. 5.14);
• знак попередження про небезпеку ураження електричним струмом від
електромережі для контейнерів, обладнаних драбинками (рис. 5.15);
• знак, що позначає контейнер висотою 2591 мм (рис. 5.16);
• табличка про допуск контейнера до експлуатації за умов безпеки
(рис. 5.17);
• табличка про допуск контейнера до перевезення товарів печатками та
пломбами митниці (рис. 5.18).
150
Рис. 5.14. Знак позначення контейнера
з кришкою, що відкривається
Рис. 5.15. Знак небезпеки
ураження електричним струмом
Рис. 5.16. Знак позначення контейнера висотою понад 2591 мм
108 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
С8С 8АРЕТУ АРРКОУАІ
С01ІМТКУ 0Р АРРЕЮУАІАМО АРРЕЮУАІ. КЕРЕКЕМСЕ [ ОАТЕ МАМОРАСТОВЕО [ ЮЕМТІРІСАТЮМ N0 [ МАХІМОМ 0К088 УУЕІОНТ Г—1 КдІ= 1 1 1 =□ ІЬ
АНОУУАВІЕ 8ТАСКІ N0 МЕІОНТ РОК 1,8д Г~~—І Кд(= =3ІЬ
КАСКІМ6 ТЕ8Т ЮА0 УАШЕ І 1 кд с= ОІЬ
ЕМОМАІІЗТКЕМСТН Г 1 КдС= ПОІЬ
ЗЮЕЮАІІЗТКЕМбТН Г~І Кд С= ГОІЬ
0АТЕ8 0Р ЕХАМІИАТІОИЗ Г~І Кд 1= ЮІЬ
Рис. 5.17. Табличка про допуск контейнера до експлуатації
за умовами безпеки (англ. мовою):
1 — країна, що видала допуск та номер контейнера; 2 — дата виготовлення контейнера;
З — ідентифікаційний номер контейнера, присвоєний заводом-виготовлювачем;
4 — максимальна маса брутто (в кг та фунтах); 5 — допустима маса при штабелюванні
з навантаженням 1,8 д; 6 — навантаження при поперечних випробуваннях на жорсткість
конструкції; 7 — міцність торцевої стінки; 8 — міцність бокової стінки;
9 — дата профілактичних оглядів
200
АРРКОУЕО РОК ТКАИ8РОКТІМОЕК СОЗТОМЗ ЗЕАЬ
о
о
ТУРЕ МАМОРАСТиКЕЗ’З №
ОР ТНЕ СОЬІТАІМЕК
Рис. 5.18. Табличка про допуск контейнера до перевезення товарів
з печатками та пломбами митниці
Місця нанесення основного та додаткового маркування контейнерів по-
казані нарис. 5.19.
Рис. 5.19. Місця нанесення маркування контейнерів:
1 — код власника, серійний номер контейнера, контрольне число; 2 — код країни, код розміру
і типу контейнера; 3 — максимальна маса брутто, маса тари; 4 —резерв; 5 —резерв
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах ♦ 109
Основне маркування 1-3 слід наносити вверху справа на дверях торцевої
стінки контейнера. На контейнерах без дверей маркування слід наносити вверху
з правого боку на одній з торцевих стінок.
На контейнерах з кришкою жорстокої конструкції маркування 1 слід нано-
сити на кришці поблизу торцевих стінок.
На контейнерах закритого типу маркування наноситься всередині у верх-
ньому куті бокової стінки, що примикає безпосередньо до дверей. Маркуван-
ня наносять повністю, якщо воно містить код власника, серійний номер кон-
тейнера, контрольне число.
Знаки додаткового маркування розміщують на контейнері так:
• знак, що позначає контейнер з відкривною кришкою, потрібно наносити
на бокові стінки вверху з правого боку під іншим маркуванням;
• знак попередження про небезпеку ураження струмом від електроме-
режі потрібно наносити поблизу кожної драбинки;
• позначення контейнера висотою понад 2591 мм слід наносити в двох
місцях в нижньому правому куті кожної бокової стінки на відстані 0,6 м
від низу контейнера та на такій же відстані від торцевої стінки або під
маркувальним кодом контейнера;
• табличка про допуск контейнера до експлуатації за умови безпеки й
табличка про допуск перевезення вантажів з митними печатками та
пломбами повинні бути розміщені в нижній частині торцевих дверей або
на нижній поперечній балці;
• термін чергового освідчення контейнера потрібно наносити в правому
нижньому куті бокової стінки, а за наявності знака позначення контей-
нера висотою понад 2591 мм — під ним.
5.4. Техніко-економічна оцінка
контейнерних перевезень
Використання контейнерів дає змогу:
• скоротити простої рухомого складу;
• здійснювати комплексну механізацію навантажувально-розвантажу-
вальних робіт на всіх етапах транспортного процесу;
• значно скоротити витрати на тару та упаковку вантажів за рахунок ви-
користання полегшеної цехової упаковки та перевезення без упаковки;
• підвищити збереженість вантажів;
• знизити витрати на перевантаження за рахунок більш ефективного ви-
користання механізмів та укрупнення відправок;
• використовувати дешевший відкритий рухомий склад;
• використовувати контейнери для короткотривалого зберігання вантажів;
110
ВАНТАЖ03НАВСТВ0
• розширити перевезення вантажів у змішаному сполученні.
Водночас при використанні контейнерів:
• необхідні значні одноразові витрати на придбання та утримання контейнерів;
• знижується вантажність і місткість рухомого складу за рахунок маси
та об’єму стінок контейнера;
• треба організовувати повернення порожніх контейнерів у пункти наван-
таження;
• збільшується термін доставки вантажів у випадку непрямих перевезень.
Ефективному використанню контейнерних перевезень можуть сприяти такі
прогресивні форми та методи роботи:
• організація обмінних контейнерних пунктів у замовників;
• використання спеціалізованого рухомого складу для вищої безпеки та
коефіцієнта використання вантажності, менший коефіцієнт спорядженої
маси, зручність навантажувально-розвантажувальних робіт;
• використання рухомого складу з навантажувально-розвантажувальни-
ми механізмами та пристроями, що особливо важливо для організації
обмінних пунктів у замовників, які не мають цих механізмів;
• формування на обмінних пунктах якомога більших партій контейнерів,
що дозволяє використовувати рухомий склад більшої вантажності;
• скорочення кількості підсортувань і тим самим обігу контейнера та те-
рмінів доставляння вантажів;
• використання контейнерів підвищених об’ємів з малими значеннями ко-
ефіцієнтів тари;
• широке використання для оперативного планування перевезень обчис-
лювальної техніки, що скорочує порожні пробіги та дає змогу викорис-
товувати автомобілі великої вантажності.
5.5. Показники якості вантажних контейнерів
Такі показники можуть бути розподілені на декілька груп, які визначають:
призначення, надійність, ергономічність, технологічність, рівень уніфікації, ефек-
тивність експлуатації та економічність використання контейнерів.
До показників, від яких залежить призначення контейнерів, слід віднести
їх номінальну вантажність, внутрішній об’єм (вмістимість), внутрішні розміри,
коефіцієнт використання зовнішнього об’єму, питомий об’єм. Номінальна ван-
тажність контейнера визначається з виразу:
(5.1)
Де #бр — максимальна маса брутто контейнера, т;
дк — власна маса контейнера, т.
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах
111
Внутрішній об’єм контейнера Ув обчислюють з виразу:
И = Іхйх/г = —, м3, (5.2)
/2
де 1,Ь,к — внутрішні розміри контейнера, м;
у— коефіцієнт максимально можливого використання вмістимості контей-
нера (/= 0,8 - 0,9);
г — об’ємна маса вантажу, т/м3.
Коефіцієнт використання зовнішнього об’єму становить:
7,-^.
де Г3 = Лх5хЯ,м3, (5.4)
де Ь,В,Н— габаритні розміри контейнера, м.
Питомий об’єм визначається з виразу:
Упит=~ >м3/т <5-5)
Ян
До показників надійності контейнерів належать середні терміни до спи-
сання, до капітального ремонту, між капітальними ремонтами, тривалості
відновлення, а також середні значення сумарної вартості та трудомісткості
ремонтів.
До ергономічних показників слід віднести максимальну величину зусил-
ля на рукоятці дверей, інформаційну виразність маркування з урахуванням пси-
хофізіологічних властивостей людини. З показників технологічності слід від-
значити коефіцієнт використання матеріалу, власну масу, коефіцієнт тари, питому
трудомісткість виготовлення.
Коефіцієнт використання матеріалу Кмвизначається з виразу:
(5-6)
Ум
де ^м— маса матеріалу, необхідна для виготовлення контейнера (без ураху-
вання закупних виробів), т.
Для визначення власної маси контейнера ^запропоновано вираз:
Як =^*У*Ябр >т, (5.7)
де д—коефіцієнт відносної вантажомісткості.
Значення коефіцієнта т залежить від матеріалу, з якого виготовлено кон-
тейнер і його місткості.
112
ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Для контейнерів з вуглецевої сталі з внутрішнім об’ємом до 10 м3 викорис-
товують таку емпіричну залежність:
//=0,012+ , (5.8)
1154;
Для контейнерів з вуглецевої сталі з внутрішнім об’ємом понад 10 м3 ре-
комендована залежність:
//=0,011+
/'’+І Ябр
по-і; _ц,ооо ’
(5.9)
де Г— сума площ дверних прорізів та люків контейнера, м2.
Для контейнерів з будь-яких інших матеріалів у формулу // слід вносити
корективи, враховуючи питому масу матеріалу і його тимчасовий опір.
Коефіцієнт тари гіт визначається з виразу:
77Г=^-, (5.10)
Ябр
Рівень стандартизації та уніфікації контейнерів можна оцінити коефіцієн-
том використовуваності за типорозмірами Кви та коефіцієнтом повторюваності
Коефіцієнт Кеик визначається за виразом:
^=^г^-100’ (511)
Де Е«з — загальна кількість типорозмірів складових частин контейнера;
— кількість типорозмірів стандартизованих складових частин.
Значення знаходять як суму:
ї «з = X пст + 2Л + Е «о, (5.12)
де ^пСт — кількість типорозмірів стандартизованих складових частин;
Е пу — кількість типорозмірів уніфікованих складових частин;
X «о — кількість типорозмірів оригінальних складових частин.
Коефіцієнт повторюваності Кпое становить:
=^’од, (5.13)
ПОв V-, ’ 4 7
2>з
де ^п3,од— загальна кількість складових частин контейнера.
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах ♦ 113
Серед показників оцінки ефективності експлуатації контейнера слід на-
звати середні коефіцієнти завантаження та використання пробігу, число обігів
за рік, тривалість кріплення на транспортному засобі, тривалість навантажен-
ня і розвантаження, кількість і розміри дверних прорізів і люків.
Середнє значення коефіцієнта Кс завантаження вираховують з виразу:
А'С=Ж (5.14)
Чн
де Яф — середнє значення фактичного завантаження контейнера.
Коефіцієнт порожнього пробігу рвизначається відношенням:
0 = ^, (5.15)
4
де Ьпор — порожній пробіг, км;
Ьь — пробіг з вантажем, км.
Число обігів контейнера за рік пр обчислюють з виразу:
п=^3~5Р\ (5.16)
Р Г)
де От — період експлуатації контейнера впродовж року, днів;
£)0 — середнє значення тривалості обігу контейнера, днів;
8р — коефіцієнт, який визначає тривалість знаходження контейнера в ре-
монті (8р = 0,03).
Тривалість кріплення контейнера на транспортному засобі залежить від типу
кріпильних пристроїв. Тривалість навантаження і розвантаження контейнера зу-
мовлена ступенем досконалості захватних пристроїв та форми контейнера.
Тривалість розвантаження і вантаження вантажу в контейнер залежить
від пристосованості до механізованого виконання цих операцій. Кількість двер-
них прорізів і люків та їх розміри визначають зручність виконання операцій.
Серед групи економічних показників слід виділити собівартість виготов-
лення та зведені витрати на перевезення.
У собівартості виготовлення контейнера враховано всі види матеріаль-
них і трудових витрат на його виготовлення.
Зведені витрати на перевезення з використанням контейнерів Ззе визнача-
ються з виразу:
3зв=23+£-яЕК, (5.17)
де £3 — сумарне значення експлуатаційних витрат, грн./т;
2 К — сумарні капітальні витрати, грн./т;
Ен—нормативний (галузевий) коефіцієнт ефективності капіталовкладень.
114 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
5.6. Технологія організації
контейнерних перевезень
Для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (ав-
топоїзди) з бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низь-
корамні напівпричіпи-контейнеровози, автомобілі з вантажопідіймальними
пристроями тощо).
Щоби поліпшити організацію перевезень, створюють обмінні пункти кон-
тейнерів на місцях відправлення та одержання вантажів.
При контейнерних перевезеннях в договорі обумовлюються:
• обсяги перевезень вантажів у контейнерах кожного типу;
• графік завезення порожніх і вивезення завантажених контейнерів від ва-
нтажовідправника;
• послідовність виконання завантаження і розвантаження контейнерів (зі
зніманням чи без знімання їх з рухомого складу), виконавець робіт;
• надання вантажовідправником і вантажоодержувачем майданчиків для
короткочасного зберігання контейнерів;
• порядок і терміни повернення порожніх контейнерів;
• термін обігу контейнера.
Відповідальність за розміщення вантажу всередині контейнера несе ван-
тажовідправник. Розміщаючи вантаж, потрібно залишати між вантажем і две-
рима контейнера відстань від ЗО до 50 мм. В кожний контейнер поміщають
опис вантажу із зазначенням кількості завантажених місць і вартості кожного
вантажного місця, що засвідчує вантажовідправник своїм підписом та печат-
кою. Після завантаження контейнера вантажовідправник повинен зачинити кон-
тейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм,
опломбувати контейнер, навісити бирки завдовжки 120-150 мм і завширшки
80-100 мм, на яких зазначаються пункти відправлення і призначення вантажу
і найменування вантажоодержувача.
У разі перевезення неповного комплекту контейнерів їх встановлюють
впритул до переднього борта платформи. Не допускається перевезення порож-
ніх контейнерів з відчиненими дверима. Категорично забороняється переве-
зення людей у кузові автомобіля, де розміщені контейнери.
Вантажоодержувач не має права під час приймання контейнера з ванта-
жем знімати пломбу і розкривати контейнер до проведення його зовнішнього
огляду, перевірки цілості форм і засвідчення приймання контейнера підписом і
печаткою (штампом) у ТТН. Після вивантаження вантажу з контейнера ван-
тажоодержувач повинен очистити контейнер від залишків вантажу, а у необ-
хідних випадках провести його промивання і дезинфекцію.
В універсальних автомобільних контейнерах допускаються для переве-
зення окремі небезпечні вантажі: сухий спирт, карбід кальцію, целулоїдні іграш-
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах ♦ 115
ки, бітумні і масляні лаки, патрони малокаліберні, кінофотоплівки. Вказані ван-
тажі потрібно упаковувати в тару, щоб забезпечити їх цілість і безпеку під час
транспортування.
Легкозаймисті і цінні вантажі (вата бавовняна, готовий одяг, килими, тка-
нини, текстильні і трикотажні вироби) перевозять в металевих автомобільних
контейнерах.
Виконуючи вантажні операції з контейнерами, необхідно враховувати спе-
цифіку їх виконання.
Належить дотримуватися деяких специфічних вимог охорони праці:
• під час підняття, опускання та переміщення контейнера на ньому та
всередині не можуть знаходитися люди;
• стропування завантажених мало- та середньотоннажних контейнерів по-
трібно здійснювати за всі чотири римні вузли, а порожніх — за два по
діагоналі;
• піднімати завантажений контейнер за дворимні вузли забороняється;
• піднімати одночасно два контейнери можна лише за наявності ванта-
жозахватних траверс.
Необхідно також враховувати ступінь зношення контейнерів та їх пристроїв,
ослаблення чи надмірне натягання строп, нестійкість вантажу в контейнері,
можливість зміни центра ваги вантажу, несприятливі умови довкілля, наприк-
лад, сильний вітер.
Перевантажуючи контейнери, потрібно слідкувати за тим, щоб викорис-
товуване обладнання відповідало за вантажністю масі брутто контейнера, було
надійно закріплено до контейнера, а сам контейнер був вільний для підіймання.
Особливу увагу належить звертати на підіймання контейнерів зі зміщеним або
таким, що зміщується в процесі підйому, центром ваги (контейнери-цистерни,
контейнери з вкладними мішками для наливних вантажів та ін.).
Контейнери підіймають різними способами:
• спредером за чотири верхні кутові фітінги—для всіх типів контейнерів,
крім тих, що мають висоту менше 2438 мм (типорозміри 1 АХ, 1 ВХ та
ін.) та контейнерів-платформ з торцевими стінками чи стояками в скла-
деному вигляді. Якщо навантаження на кожен кутовий фітинг не пере-
вищує 75 кН, допускається одночасно підіймати декілька скріплених
контейнерів.
• стропами за чотири верхні кутові фітінги — лише для порожніх контей-
нерів з повною верхньою конструкцією. Строни можуть використовува-
тися для підіймання завантаженого контейнера типорозміру Ю, коли
кут між сторонами та горизонталлю не менше 60°;
• стропами за чотири нижні кутові фітінги, окрім контейнерів, що мають
висоту менше 2438 мм (типорозміри 1 АХ, 1ВХ та ін.) лише для контей-
нерів-платформ.
116 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
• за два нижні кутові фітінги, утримання за два верхні фітинги з одного
боку допускається для завантажених контейнерів типорозмірів Ю, 1С
та 1СС, крім контейнерів-платформ. Забороняється підіймати таким
способом порожні контейнери з висотою менше 2438 мм та платформи
зі складеними торцевими стінками чи стояками;
• за два верхні кутові фітінги зі сприйняттям горизонтальних навантажень на
нижній боковій балці з одного боку—допускається лише для порожніх кон-
тейнерів, крім контейнерів висотою менше 2438 мм, платформ та цистерн;
• за два верхні кутові фітінги зі сприйняттям горизонтальних наванта-
жень на площадках кутових стояків вище нижніх кутових фітінгів з од-
ного боку, обмеження аналогічні попередньому випадку;
• за чотири кутові фітінги на одній торцевій стороні, допускається тільки
для порожніх універсальних контейнерів, контейнерів з відкритим верхом,
платформ з повною верхньою конструкцією типорозмірів Ю, 1С та 1СС;
• підіймання вилковим захватом допускається лише для завантажених
та порожніх контейнерів типорозмірів Ю, 1С та 1СС, крім цистерн та
платформ зі складеними торцевими стінками чи стояками.
Більш поширені безперевантажувальні перевезення при змішаному заліз-
нично-водно-автомобільному сполученні з використанням спеціально для цього
пристосованого рухомого складу.
Для залізнично-водно-автомобільних перевезень використовуються кон-
трейлери, при залізнично-автомобільних перевезеннях—роудлейлери.
Контрейлери являють собою автомобільні напівпричіпи або знімні ку-
зови великої вантажності, що встановлені на автомобільні осі або автомобільні
дво- чи тривісні візки. Контрейлери працюють в зчепленні з автомобілями-
тягачами сідлового типу. Під час перевезення залізницею напівпричіпи-конт-
рейлери встановлюють на залізничні платформи, обладнані засобами кріплен-
ня для стійкої фіксації напівпричепів під час руху, а знімні кузови перевозяться
як великорозмірні контейнери.
Контрейлери, як і контейнери, бувають універсальними та спеціальними.
Спеціальні контрейлери у свою чергу діляться на ізотермічні, обладнані холодиль-
ними установками та цистерни для перевезення рідких вантажів та зріджених
газів. Знімні кузови-контрейлери можуть бути зчленовані з декількох секцій, які
називаються стриктейнери. Тобто стриктейнери являють собою як би окремі
контейнери, з’єднані між собою та встановлені на автомобільні осі чи візки.
Роудлейлери — це залізничні вагони з комбінованими ходовими части-
нами. Вони мають постійні або знімні взаємозамінні ходові частини, що дозво-
ляє їм рухатися як залізницями, так і автомобільними дорогами.
Під час контройлерних перевезень на терміналах використовується як
вертикальний, так і горизонтальний спосіб завантаження вантажних модулів
на залізничні платформи.
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах ♦ 117
Вертикальний спосіб вимагає використання портальних кранів із спеціальни-
ми захватами або спеціально сконструйованих пневматичних стрілових наванта-
жувачів великої вантажопідйомності. Вантажний модуль повинен мати спеціальні
фітинги або канти для захоплення їх при завантаженні, а його конструкція повинна
бути посилена. Час вертикального перевантаження не перевищує 4-5 хвилин.
Горизонтальне завантаження (накочуванням) здійснюється у двох осно-
вних варіантах. У першому варіанті вантажні модулі насувають з торцової
рампи на спеціальну залізничну платформу, де їх закріплюють ланцюгами або
спеціальними захватами. Термін завантаження одного вантажного модуля
становить близько 20 хвилин. Платформа може, як і у разі вертикального за-
вантаження, мати заглиблення для коліс модуля (“кишені”).
У другому варіанті застосовують залізничні вагони з поворотною плат-
формою. Платформу повертають за допомогою електродвигуна під кутом 40°-
50° до перевантажувального майданчика. Потім на платформу в’їжджає ав-
топоїзд. Після залишення вантажного модуля тягач з’їжджає з іншого боку
платформи на майданчик. Платформу повертають у початкове положення і
надійно фіксують. На неповоротній частині вагону змонтовано опорно-зчеп-
ний пристрій, за допомогою якого відбувається автоматичне стопоріння і фік-
сація вантажного модуля через шкворень. Напівпричіпи повною масою до 34 т
можуть транспортуватись без додаткової опори знизу, більш як 34 т—з додат-
ковою опорою. Весь процес завантаження займає 10 хвилин. Вагони можуть
завантажувати незалежно один від одного. Якщо необхідно, можна заванта-
жувати не весь залізничний потяг, а тільки окремі платформи.
При роудлейлерних перевезеннях використовуються модернізовані напів-
причіпи, під які підкочують спеціальні двовісні залізничні візки. Роудлейлер має
на обох кінцях стандартні залізничні та автомобільні вузли для з’єднання з
автомобілем та локомотивом. У порожньому стані роудлейлер має вагу 18 т.
Його вантажність — 20 т. На рейковому шляху напівпричіпи через візки з’єд-
нуються у потяг. Сила тяги і гальмівна сила від візка передаються напівпри-
чепу, потім наступному візку і напівпричепу і так далі. У зв’язку з цим рами
напівпричепів повинні бути посилені, що збільшує власну масу напівпричепів і
зменшує їх вантажність приблизно на 1 т. Встановлення одного напівпричепа
на залізничні візки займає не більше 5 хвилин.
Роудлейлери мають встановлені на рамі кузови: закриті, відкриті — з від-
кидними бортами, з перекидними пристроями. Потяги з роудлейлерів форму-
ють на спеціально обладнаних коліях залізниць.
Використання контрейлерів зменшує в два рази кількість навантажуваль-
но-розвантажувальних операцій. Контрейлери мають нижчий порівняно з кон-
тейнерами коефіцієнт тари (0,24...0,30). Поряд з вищевказаними перевагами
недоліком контрейлерів є їх вища вартість.
118
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
5.7. Зарубіжний досвід організації контейнерних
перевезень у змішаному сполученні
Розвиток системи прямих та змішаних, насамперед контейнерних переве-
зень, сприяє виникненню та розвитку потужних термінальних систем. Сьогодні за
кордоном термінальні перевезення є основою всієї системи міжміського та між-
народного сполучення. Термінал являє собою комплекс споруд з персоналом, де
приводять вантаж в придатний для ефективного перевезення стан, зокрема сор-
тують, зберігають короткий термін, виконують митні та інші операції. Терміналь-
на система сприяє пришвидшенню доставляння товарів. Термінали можуть бути
універсальними та спеціалізованими. Універсальні термінали являють собою гру-
пу складів з центром розподілу. На них виконуються такі роботи:
- визначення ринку транспортних послуг, укладання угод та прийняття
замовлень на перевезення;
- збирання, завезення та розвезення дрібних партій вантажу;
- перероблення партій вантажу(сортування, підгрупування, формування
пакетних і контейнерних відправлень);
- передпродажна підготовка;
- перевезення вантажів між терміналами;
- проведення розрахунків за надані послуги.
На спеціалізованих терміналах переробляють і перевозять який-небудь
певний вид вантажів. При цьому з’являються можливості доброго вивчення
потреб клієнтів, підбору оптимальних типів рухомого складу, створення ефек-
тивних автоматизованих систем складування.
За кордоном деякого поширення набули контейнеровози зі знімними кузо-
вами. Більшість з них мають спеціальний підрамник, який за допомогою спе-
ціального гідропідіймача або нахиляється відносно осі повороту в задній час-
тині рами (див. рис. 5.20), або ж підіймається вертикально (див. рис. 5.21). В
останньому типі рухомого складу після підняття підрамника опускаються та
фіксуються опорні стояки знімного контейнера, опускається надрамник та ав-
томобіль від’їжджає.
Контрольні питання
1. Назвіть ознаки класифікації контейнерів.
2. Які основні технічні характеристики контейнерів?
3. Охарактеризуйте види СРС для перевезення контейнерів.
4. Яка методика формування типорозмірного ряду контейнерів?
5. Які переваги мають контейнерні перевезення?
6. Які способи підіймання контейнерів різного типу?
РОЗДІЛ 5. Вантажі у контейнерах
119
7. Які особливості оформлення договорів на контейнерні перевезення?
8. Які особливості в організації контейнерних перевезень?
9. Прогресивний зарубіжний досвід контейнерних перевезень.
Рис. 5.20. Контейнеровоз для перевезення знімних кузовів-контейнерів:
а) — вихідна позиція; б) — процес навантаження;
в) — процес опускання кузова на раму
Рис. 5.21. Автомобіль зі знімним кузовом-контейнером
з опорними стояками, що складаються
РОЗДІЛ
Вантажі у пакетах
6.1. Техніко-економічна оцінка пакетних
перевезень
Транспортний пакет—це укрупнена вантажна одиниця, сформована з по-
штучних вантажів в тарі або без неї з використанням різних способів та засобів
пакетування, яка зберігає форму в процесі обігу та уможливлює комплексну
механізацію навантажувально-розвантажувальних робіт та складських опера-
цій. Формування транспортного пакета носить назву процесу пакетування.
У разі транспортування вантажів пакетами скорочуються загальні ви-
трати з доставляння їх від виробників до споживачів.
Транспортують пакетами, переважно, вантажі, які упаковані в транспорт-
ну або споживчу тару, а також поштучні вантажі без упаковки, які за своїми
фізико-механічними властивостями можуть бути сформовані в пакети.
Вибираючи технічні засоби пакетування, слід враховувати такі особли-
вості вантажів:
• фізико-механічні та хімічні властивості;
• габаритні розміри, форму та масу;
• вогне- та вибухонебезпечність;
• схильність до пошкоджень;
• умови транспортування та характеристики складів;
• пристосованість до складування та складського зберігання.
Вибрані технічні засоби повинні забезпечувати:
• скорочення затрат праці та матеріальних ресурсів на виконання транс-
портних, навантажувально-розвантажувальних та складських робіт;
• вдосконалення технологічних процесів переміщення пакетованих вантажів;
• можливість використання засобів автоматичного керування процесами
транспортування;
• оптимальне поєднання засобів механізації та автоматизації на окремих
етапах транспортування;
• збереження під час транспортування цілості укрупненої одиниці—пакета;
• повніше використання вантажності та вантажомісткості транспортних
засобів;
• безпеку умов праці та руху транспортних засобів.
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 121
Параметри пакетів встановлюються на підставі характеристик вантажів
та засобів пакетування з урахуванням внутрішніх розмірів кузовів транспортних
засобів, розмірів їх дверей та завантажувальних люків, параметрів підіймально-
транспортного обладнання та умов зберігання вантажів на складах.
Під час перевезення пакетів в закритих кузовах та універсальних контей-
нерах маса пакета не повинна перевищувати 10 т.
Пакети повинні задовольняти такі вимоги:
• механізоване навантаження (розвантаження) на рухомий склад різних
видів транспорту або навантаження в контейнери та розвантаження з них;
• виконання навантажувально-розвантажувальних та складських опера-
цій з використанням підіймально-транспортного обладнання з автоматичним
захоплювачем:
• безпека навантажувально-розвантажувальних, транспортних та складсь-
ких робіт;
• можливість укладання пакетів у штабелі в декілька ярусів за висотою;
• зручність перевірки наявності та збереження вантажних одиниць в пакеті;
• розформування пакетів без використання спеціальних інструментів;
• цілісність, стійкість пакетів та збереженість вантажів.
6.2. Види пакетів та типи піддонів
Для формування пакетів залежно від виду вантажу, типу тари, умов транс-
портування та зберігання використовуються відповідні пристрої—засоби па-
кетування.
Вони можуть бути класифіковані за різними ознаками:
• за призначенням: універсальні, спеціалізовані;
• за використанням: одноразові, багатообігові;
• за конструктивним виконанням: несучі, скріплюючі, розбірні, нерозбірні,
складувані;
• за ступенем жорсткості: жорсткі, напівжорсткі, м’які (гнучкі).
Види засобів пакетування такі:
• піддони — площадки для укладання вантажів, пристосовані для меха-
нізованого переміщення;
• пакетні касети — несучі спеціалізовані багатообігові засоби пакету-
вання поштучних вантажів;
• пакетна сітка — багатообіговий засіб для кріплення пакета вантажу на
піддоні або без нього.
• обв’язка — засіб пакетування напівжорсткої або гнучкої конструкції;
• пакетна плівка — одноразовий скріплюючий засіб, який щільно облягає
пакет.
122 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Багатообігові засоби пакетування можуть належати вантажовідправни-
кам, вантажоодержувачам та транспортним організаціям. Обіг їх здійснюєть-
ся на основі термінового повернення або рівноцінного обміну.
Основним засобом пакетування вантажів є піддони. Вони бувають плоскі,
стоякові та ящикові (див. рис. 6.1, 6.2, 6.3).
а)
Рис. 6.1. Плоскі піддони:
а) — однонастильні; б) — двонастильні
Рис. 6.2. Стоякові піддони:
а) — з чотирма незнімними стояками; б) — те саме з обв ’язкою;
в) — з чотирма знімними стояками; г) — зі стояками на підставках та з обв ’язкою
Рис. 6.3. Ящикові піддони:
а) — з чотирма незнімними стінками без кришки;
б) — те саме, з кришкою; в) — розбірний (складуваний) з чотирма стінками без кришки,
г) — те саме, з кришкою; д) — з чотирма незнімними стінками
та відкидною підлогою без кришки; е) — з трьома незнімними стінками без кришки;
є) — з трьома незнімними стінками, однією знімною або відкидною стінкою без кришки;
ж) — з трьома незнімними стінками та дво- чи одностулковими дверцятами без кришки;
з) — з чотирма знімними стінками без кришки
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 123
Універсальні піддони мають таке умовне позначення: перша цифра—число
настилів, для стоякових та ящикових—число незнімних стінок (стояків); наступ-
на літера П — піддон плоский, С — стояковий, Я — ящиковий; наступні літери
О — для плоского з вікнами, В — з виступами для стоякових, О — з незнімною
обв’язкою. Потім вказується число заходів (для плоских піддонів), габаритні роз-
міри в плані, маса брутто, основний матеріал виготовлення піддона.
Плоскі універсальні піддони мають розміри в плані 800 х 1200,1000 х 1200,
масою брутто 1,0 та 1,25 т; 1200 х 1800, 1200 х 1600 мм масою брутто 2,0 та
3,2 т. Основним типом є двонастильний чотиризахідний піддон розміром
800 х 1200 мм. Габаритні розміри універсальних піддонів ящикових: ширина
835, 840, 1040 довжина 1240 мм, висота не більше 1150 мм, маса брутто 1,0;
1,25 т; стоякових ширина 1240 мм, довжина 1640 мм, висота 1300 мм, маса
брутто 2,0; 3,2 т.
Розміри плоских піддонів у деяких розвинутих країнах наведені в табл. 6.1.
Таблиця 6.1
Типорозміри плоских піддонів зарубіжних країн
Країна Розміри піддонів, мм
Росія 840x1240; 1240x1640
Країни Європи 800x1200; 1000x1200
США 1016x1219; 1219x1219
Канада 800x1200
Японія 800x1200; 1100x1100
Австралія 1168x1168
Ящикові піддони використовують для тарних та поштучних вантажів (без
упаковки або в первинній упаковці), що вимагають захисту від впливу довкіл-
ля. Стоякові піддони використовують для вантажів неправильної форми, скла-
дної конфігурації, таких, що можуть згинатися (деформуватися) під час пере-
міщення, в полегшеній тарі або первинній упаковці.
Для формування пакетів бажано мати однотипний за розмірами та видом
тари вантаж, при цьому тара повинна бути уніфікованою.
Вантажі на плоских піддонах викладаються в декілька рядів за висотою
(формування пакета). Розрізняють викладання рядів без перев’язування та
вперев’язь. В першому випадку у всіх рядах здійснюють однотипне розмі-
щення окремих місць відносно одне одного у двох горизонтальних або верти-
кальних рядах. Використовується також укладання з нахилом.
Загальні вигляди пакетів наведені на рис. 6.4 і 6.5.
Розміщення вантажу на піддонах повинно забезпечувати максимальне
використання його площі і вантажності. Як засоби закріплення (обв’язок) ви-
користовують дріт, стрічку (металеву, синтетичну), плівку полімерну, металеві
поли (зтяжки).
124 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 6.4. Загальний вигляд пакета з
обв’язками: 1 — піддон; 2 — вантаж;
З — вертикальна обв ’язка;
4 — горизонтальна обв ’язка
Рис. 6.5. Загальний вигляд пакета
з шинами (підкладками) під обв’язками:
1 — піддон; 2 — вантаж;
З — горизонтальна обв ’язка; 4 — шина
Обв’язки встановлюють вертикальні під верхній настил піддона; горизон-
тальні — починаючи з нижнього ряду вантажу. Вертикальні обв’язки наклада-
ють поверх горизонтальних.
Розміри поперечного перерізу обв’язок встановлюють в межах наведе-
них в табл. 6.1.
Таблиця 6.1
Розміри поперечного перерізу обв’язок при формуванні пакетів
Назва матеріалу обв’язки Маса пакета, Т Розміри поперечного перерізу, мм
Товщина Ширина Діаметр
Дріб стальний ДО 0,5 — — 2-4
зв. 0,5 — — 4-8
Стрічка стальна До 0,5 0,3-0,7 10-20 —
зв. 0,5 0,5-1,2 20-30 —
Катанка до 0,5 - — 4-6
алюмінієва зв. 0,5 — — 6-10
Стрічка до 0,5 0,4-0,6 15-20
синтетична зв. 0,5 0,6-1,0 20-30
Довгомірні вантажі, довжина яких перевищує найбільший розмір стандарт-
ного плоского піддона 1200 х 1600 мм, перевозять у блок-пакетах.
Блок-пакет — це укрупнена вантажна одиниця, яка складається з паке-
тів довгомірних вантажів, які скріплені обв’язувальними засобами. Залежно
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 125
від засобів пакетування бувають такі типи блок-пакетів довгомірних ванта-
жів: 1 — сформовані з використанням піддонів (П), касет (К), виробничої
тари (Т); 2 — з використанням строп (С), обв’язок (О), стяжок (Р).
Розміри поперечного перерізу блок-пакетів прямокутної форми повинні
відповідати встановленим стандартним межам з інтервалом 50 та 100 мм.
Однак максимальна ширина не може перевищувати 2300, висота 2400 мм.
Номінальна маса брутто пакетів не більше 5 т, блок-пакетів — 10 т.
Використовують спеціалізовані різновиди піддонів: флети, тилти, болстери.
Флет — це піддони зі складуваними стінками, в які можна встановити
залізничні контейнери або вантажі в пакетах та без упаковки, але з необхідніс-
тю захисту, яку забезпечують контейнери. Флети бувають: плоскі, з торцеви-
ми бортами та з повною надбудовою.
плоский флет являє собою вантажну платформу, з розмірами стандарт-
ного контейнера, обладнаного фітингами. Переваги його в зручності шта-
белювання без вантажу та при поверненні. Недоліки його в необхідності
кріплення вантажу, неможливості використання звичайних для контейне-
рів спредерів, неможливість штабелювання завантажених флетів.
флет з торцевими бортами чи стояками (стаціонарними чи складувани-
ми) не має поздовжніх елементів для скріплювання торцевих стінок, які
здатні сприймати навантаження. Такий флет уможливлює багатоярусне
складування.
флет з повною надбудовою має, окрім основи бокові елементи, здатні
сприймати навантаження, може мати один або декілька суцільних бортів,
скріплених верхньою рамою, інколи комплектується знімними кришками.
Флети різних типів мають основу, розміри якої відповідають розмірам кон-
тейнерів.
Тилт — піддон зі складуваними щитами — стінками, розміщеними зі
всіх боків.
Болстер — піддон-площадка, розміри якої відповідають стандарту І8О,
з кутовими фітингами та гніздами для стояків.
6.3. Принципи пакетування тарно-поштучних
вантажів
Під час перевезення більшості тарно-поштучних вантажів окремими оди-
ницями виникає потреба у використанні важкої фізичної праці всіх учасників
транспортного процесу (відправника вантажів, транспортної організації, спо-
живача). Адже через численні форми та види тари, її розміри, масу не можна
ефективно використати засоби механізації. Крім низької продуктивності праці,
такі перевезення призводять до значних втрат вантажів, особливо сипких, за-
126 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
тарених в мішки, значних простоїв рухомого складу, втрати товарного вигляду
вантажу через можливе пошкодження тари.
Підвищення продуктивності праці під час навантажувально-розвантажу-
вальних, транспортних та складських робіт з тарно-поштучними вантажами —
це проблема не тільки суто технічна, але і соціальна, оскільки вимагає залу-
чення значної кількості вантажників.
Розв’язання вказаної проблеми можливе завдяки створенню укрупнених
вантажних одиниць (пакетів).
Статистичні дані росту обсягів відправлень тарно-поштучних вантажів у
пакетах свідчать, що в перспективі вони можуть зрости у 8-10 разів. Обсяг
пакетних перевезень сипких вантажів в мішках може зрости в 6-7 разів. У
перспективі мають тенденцію до зростання і обсяги перевезень в пакетовано-
му вигляді інших тарно-поштучних вантажів в кіпах, тюках, кулях, ящиках,
корзинах, бідонах та ін.
Зростання обсягів пакетних перевезень повинно супроводжуватися як вдо-
сконаленням існуючих, так і створенням нових, ефективніших способів, техно-
логій та обладнання для формування та скріплення пакетів тарно-поштучних
вантажів, зокрема використання термоусадних плівок.
За кордоном вже на етапі проектування виробу враховуються його особ-
ливості з точки зору вибору оптимальної упаковки, вивчається географія роз-
повсюдження виробу, види транспорту, кількість операцій перевалки, можли-
вість використання під донів, особливості організації складських операцій.
Велику увагу приділяють розробленню раціонального виду упаковки. Ви-
значаються її цілі: забезпечення надійного захисту виробів під час зберігання та
транспортування; задоволення спеціальних вимог споживачів; економія пакуваль-
них матеріалів; зниження витрат на виготовлення тари та упаковки; зменшення
транспортних витрат; зниження вартості складування упакованих виробів.
Перевезення виробів організовують з урахуванням технологічних особ-
ливостей використовуваних підіймально-транспортних засобів, а також вимо-
ги до упаковки узгоджують з вимогами складського обладнання. Відтак ви-
бирається вид упаковки залежно від розмірів виробу, його маси, стійкості до
атмосферних опадів, міцності. Оптимальним вважають співвідношення маси
упаковки до маси виробу 1:10.
За рубежем у структурі промислових підприємств є спеціальні відділи
для розробки та випробовування тари, проведення навчальних семінарів. Від-
діли мають добре обладнані лабораторії, кліматичні камери тощо.
Проектуючи упаковку, виходять з економічного принципу—чим дорожчий
виріб, тим надійнішим повинні бути тара та упаковка. Оптимальним є мінімаль-
не співвідношення суми витрат на упаковку та вартості втрат. Для унікальних,
особливо цінних виробів, а саме деяких видів електронної техніки тара та упако-
вка повинні забезпечити повний захист, скільки б він не коштував. Такого само-
го принципу дотримуються і при перевезенні небезпечних вантажів.
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах
127
Перехід розвинутих зарубіжних країн на пакетні перевезення дозволив в се-
редньому втричі знизити простої рухомого складу під вантажними операціями,
зменшити транспортні витрати на 20-40 % та значно скоротити втрати товарів.
У разі закріплення пакета з використанням полімерної плівки остання повинна
повністю закривати вантаж та піддон по периметру верхнього настала. При
установленні під обв’язку шин (див. рис. 6.5) матеріалом для їх виготовлення
може бути метал товщиною 0,8-2,0 мм, деревини товщиною 10-20 мм, картон
суцільний товщиною 8,0-10,0 мм та полімерні матеріали товщиною 2,0-5,0 мм.
Шини встановлюють під вертикальні обв’язки верхнього ряду вантажу і у
всіх кутах горизонтальних обв’язок. Ширина шини повинна бути не менше ніж:
- ЗО мм — при обв’язці з дроту;
- 3-кратної ширини стрічки — при обв’язці стрічкою.
Сторони кутників шин повинні бути не менше 50 мм.
Після встановлення обв’язок їх натягують.
За способом натягування стрічок використовують різного типу пристрої
(рис. 6.6). Це можуть бути механізми чотирьох типів з накручуванням стрічки
навколо шліцьового ролика, з тягнучими затискачами, з рейкою, що переміщу-
ється, або рамкою і з фрикційним передатним механізмом.
Рис. 6.6 Принципові схеми механізмів для натягу обв’язувальних стрічок
Конструкція з накручуванням стрічки (рис. 6.6, а) найпростіша. Один кі-
нець перед тим відрізаного куска стрічки, обведеної довкола пакета закріплю-
ють в механізмі, а другий кінець вставляють в прорізь валка. Під час обер-
тання валка стрічка намотується на нього, створюючи натяг в обв’язці.
Конструкції з тягнучими затискачами ексцентричного типу (рис. 6.6, б)
здійснюють натяг за рахунок того, що верхня вітка стрічки позачергово зати-
скується в двох точках. Один з затискачів закріплений на кінці важеля. Під
час його переміщення вперед затискач тягне стрічку в той самий бік; при
поверненні стрічка затискується другим нерухомим затискачем, а перший ру-
хомий проковзує відносно неї. Перед повторним робочим ходом ексцентрик
затискує стрічки в новому місці, створюючи можливість натягу.
128 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Найбільш поширені механізми з фрикційними падаючими колесами
(рис. 6.6 в, г).
Фрикційні колеса здійснюють натяг зчепленням рифленої поверхні з верх-
ньою віткою стрічки, що проковзує по закріпленій нижній. Колеса насаджені на
валики, що обертаються. Через значні зусилля тиску рифленої поверхні колеса
на стрічку твердість останньої повинна бути значною, інакше колеса будуть
проковзувати. Такі механізми фрикційного типу з ручним приводом обладну-
ють зазвичай храповим механізмом, який забезпечує натяг під час коливаль-
них рухів важеля.
Скріплюють після натягу кінці обв’язувальних стрічок різними способами, а
саме: застібками, затискачами, фігурними просічками та зварюванням (рис. 6.7).
Обв’язка з дроту
З’єднання закручуванням
Рис. 6.7. Види з’єднань кінців обв’язки пакетів:
1 — стрічка, 2 — дріт, 3 — застібка, 4 — затискач, 5 — фігурна просічка,
6 — зварювання,а — повний крок витка закручування дроту
Транспортні фірми часто для розширення сфери використання пакетних
перевезень знижують на них тарифи.
6.4. Сучасні способи формування
транспортних пакетів
Крім традиційних способів скріплення пакетів обв’язкою металевими і
пластмасовими стрічками і дротом поширення останнім часом набуває скріп-
лення пакетів полімерною термоусадною плівкою. За допомогою такої плівки
в дуже короткий проміжок часу створюється укрупнена вантажна одиниця,
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 129
яку завдяки герметичності плівки можна зберігати на відкритих площадках.
Плівка надійно захищає вантаж від атмосферних опадів, бруду і пилу.
Формування пакета в такий спосіб спрощує комерційні операції при прий-
манні та видаванні вантажу.
Загальний вигляд пакетів з термоусадної плівки для транспортування по-
рожньої скляної тари показано на рис. 6.8.
Рис. 6.8. Загальний вигляд пакетів для транспортування порожньої скляної тари:
а — пляшок, б — банок; 1 — пляшка, 2 — банка, 3 — маркувальний ярлик,
4 — ярлик з маніпуляційними знаками (спеціальне маркування),
5 — прокладки типу лотків, 6 — плоский піддон, 7 — термоусадна плівка
За потреби між окремими рядами вантажу встановлюють прокладки у
вигляді лотків або плоскі. Прокладки виготовляють з гофрованого картону,
фанери, полімерних матеріалів, дерево-волокнистих плит. Вони можуть бути
одно- або багаторазового використання.
Для виготовлення плівок використовують термоусадні пластмасові ма-
теріали: етилен, пропілен, стирол, винилхлорид, винилацетат та ін.
Властивості термоусадних плівок залежать від таких характеристик си-
ровини, як текучість розплаву, молекулярна вага полімеру та його густина.
Показники усадження зменшуються зі збільшенням текучості розплаву,
а також густини.
Як термоусадні використовують плівки двох типів: для першого типу плі-
вок характерна одинарна орієнтація усадки в поздовжньому або в поперечно-
му напрямках.
Для плівок другого типу характерною є подвійна орієнтація усадки, тобто
як в повздовжньому, так і поперечному напрямках. Термоусадні плівки виго-
товляють способом екструзії циліндричного рукава, роздуваючи його повіт-
130 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
рям. При цьому плівки додатково нагріваються і витягуються в поперечному
напрямку. Сучасне обладнання дозволяє виготовляти термоусадні плівки зі
стабільними властивостями, які задає споживач. Величину усадки визначає
ще один фактор — товщина плівки, яка змінюється в межах від 0,1 до 0,3 мм
залежно від маси вантажу на піддоні.
Основними елементами обладнання для упакування пакетів в термоусадну
плівки є: система конвеєрів, установки для надягання чохла на пакет, зварю-
вання швів і термообробка.
Скріплення за допомогою термоусадної плівки здійснюється різними спо-
собами:
> вручну — за незначних обсягів робіт. Попередньо виготовлений чохол,
розміри якого відповідають вантажній одиниці, двоє робітників натяга-
ють на пакет. Тривалість операції 1,5-2,0 хв.
> механічним — плівковим чохлом. Плівковий рукав з боковими складка-
ми механічно натягується з рулону за допомогою розмірного пристрою
на пакет вантажу, загортається зверху і відокремлюється. Потім пакет
транспортують в термоусадну камеру. Таким способом скріплюють па-
кети однакового ро зміру в плані і різної висоти. Витрати часу на один
пакет приблизно 1 хв. Схема такої машини показана на рис. 6.9.
> механічним — з утворенням чохла. Плівка стягується з горизонтально
встановленого рулону, накладається и-подібно навколо пакета вантажу,
заварюється з боків і відрізається.
Рис. 6.9. Схема машини для упаковування пакетів в плівковий чохол:
1 — різальний пристрій; 2 — зварювальні колодки; 3 — пневматичні захоплювачі;
4 — пакет вантажу на піддоні; 5 — конвеєрна стрічка;
б — вила для розтягування плівкового чохла; 7— рулон плівки
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 131
За кордоном випускаються досить складні пакетоформувальні машини. Біль-
шість з них здійснюють операції пакетування в автоматичному режимі (рис. 6.10).
Деякі з таких машин (ліній) можуть працювати за заданою системою
електронного управління з тарно-поштучними вантажами різних типорозмірів
і декількома типами піддонів.
Рис. 6.10. Схема автоматизованої пакетоформувальної лінії:
1 — подавальний стрічковий конвеєр; 2 — захоплюючі пристрої;
З, 4 — гравітаційні стрічкові конвеєри; 5 — бокові захвати;
б — термоусадна камера; 7 — штабелююча установка;
8 — завантажувальний роликовий конвеєр;
9 — великотоннажний контейнер
6.5. Технологія організації пакетних перевезень
Автотранспортні засоби для пакетних перевезень можна поділити на три
групи. До першої групи належать транспортні засоби, обладнані власними прист-
роями для механізації підняття (опускання) та переміщення транспортованих
пакетів по кузову. До другої групи — обладнані лише механізмами підняття
(опускання) пакетів, при цьому вантажі по кузову переміщаються на спеціаль-
них візках або вручну. До третьої групи відносять транспортні засоби, в тому
132 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
числі і спеціалізовані пакетовози, завантаження-розвантаження яких здійсню-
ється авто- або електронавантажувачами.
Серед транспортних засобів першої групи найбільше поширені отримали
автомобілі-пакетовози з кузовами-фургонами, обладнаними вантажопідіймаль-
ним заднім бортом та двома роликовими візками, на яких вантажі переміщу-
ються по кузову. Під час перевезення вантажів, що не потребують захисту від
атмосферних опадів, використовують автомобілі-самонавантажувачі з вста-
новленим між кабіною та кузовом гідравлічним краном консольного типу.
Серед транспортних засобів другої групи найбільше поширені автомо-
білі-фургони з вантажопідіймальним заднім бортом.
Представниками третьої групи є автомобілі-фургони та напівпричіпи-фур-
гони або ж універсальні бортові автомобілі-напівпричіпи та причіпи. Автомо-
білі-фургони та напівпричіпи-фургони мають бокові зсувні та задні двійчасті
двері, через які навантажувачі, знаходячись поза цими засобами, встановлю-
ють вантажі в кузові.
Вантажовідправник повинен подавати для перевезення:
• вантаж без тари або у стандартній упаковці і тарі (цегла, шифер, проми-
слові вироби тощо) — на плоских піддонах;
• дрібнопоштучні, крихкі та з нерівними опорними поверхнями вантажі—
у стоякових піддонах;
• у первинній (цеховій) упаковці (дрібні вироби приладомашинобудування,
парфумерної, гумотехнічної промисловості) — в ящикових піддонах.
У разі пакетних перевезень в договорі обумовлюються:
- обсяги перевезень;
- порядок навантаження і розвантаження піддонів;
- порядок повернення піддонів.
Вантажі у пакетах, які подають для перевезення, слід формувати (укла-
дати на піддон) одним з таких способів: блоковим, перев’язом, спеціальним
типом “ялинка” та ін.
Способи оберненого укладання поштучних вантажів на піддони показані
на рис. 6.11. Для кожного зі способів кожен наступний ряд укладається в обер-
неній послідовності до попереднього.
Рис. 6.11. Способи оберненого укладання поштучних вантажів на піддони:
а) — трійками; б) — четвірками; в) — п ’ятірками; г) — вісімками
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 133
Види пакетів з вантажем показані на рис. 6.12.
Рис. 6.12. Види пакетів з вантажем
Способи укладання вантажу на плоских піддонах та способи його кріп-
лення наведені на рис. 6.13,6.14.
Різні схеми укладання вантажів кіпами у кузові автомобіля наведені на
рис. 6.15. Спосіб укладання визначається насамперед габаритними розміра-
ми окремих одиниць вантажу та кратністю їх розмірів внутрішнім розмірам
платформи кузова автомобіля.
Вантажовідправник повинен подавати для перевезення вантажі на піддо-
нах з урахуванням таких вимог:
- розміри пакета слід обмежувати розмірами піддона;
- звисання пакета з кожного боку піддона не може перевищувати ЗО мм;
- висоту пакета потрібно визначати, враховуючи вантажність піддона, стій-
кість пакета, умови перевезення і складування, а також умову щодо
повного використання рухомого складу і дотримання вимог безпеки руху.
134 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Рис. 6.13. Способи укладання вантажів на плоских піддонах:
а) — з обклеюванням клейкою стрічкою; б) — з кріпленням за допомогою пакувальної
стрічки; в), г) — за допомогою бандажів з натяжними пристроями;
д) — в перев'язку з поворотом на 90°; е)-є) —укладання поштучних виробів з кріпленням
сталевою стрічкою; ж) —укладання поштучних виробів на торець;
з) — укладання виробів горизонтально в декілька рядів
Рис. 6.14. Схеми кріплення ящикових вантажів на плоских піддонах:
а) — металевою стрічкою; б) — із застосуванням картонних кутиків;
в) — із застосуванням металевих кутиків; г) — еластичною стрічкою;
д) — спеціальним пристроєм багатократного застосування
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 135
Рис. 6.15. Схеми укладання вантажів кіпами
у кузові автомобіля (заштриховано невикористану площу):
а) — поперечна; б) — поздовжня; в) — комбінована
Для перевезень вантажів на піддонах перевізник повинен надавати авто-
мобілі (автопоїзди) з бортовою платформою або автомобілі-фургони.
Стандартні піддони розміщують на рухомому складі відповідно до наве-
дених схем (див. рис. 6.16).
Рис. 6.16. Схеми розміщення пакетів 840 х 1240 мм у причепах, напівпричепах
та автомобілях на піддонах: І—800 X 1200 мм; II—1000 х 1200 мм:
а) — причіп ГКБ-8350; б) — причіп ГКБ-817; в) — напівпричіп ОдАЗ-858;
г) — напівпричіп ОдАЗ 7 794; д) — автомобіль КамАЗ-5320
4682
4682
II
6660
136
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Вантажовідправник повинен забезпечити механізоване навантаження
пакетованих вантажів.
Знімання порожніх піддонів з рухомого складу, формування (укладання)
пакетів, навантаження їх на рухомий склад і кріплення виконує вантажовідправ-
ник, а знімання з рухомого складу піддонів з вантажем, розформування (роз-
бирання) пакетів, навантаження на рухомий склад порожніх піддонів — ванта-
жоодержувач.
Оформляючи ТТН, вантажовідправник зазначає:
- найменування пакетованого вантажу;
- кількість пакетів, вид упаковки окремих місць, тип піддона;
- загальну масу (маси вантажу і піддонів).
Після розформування пакета вантажоодержувач зобов’язаний повернути
у справному стані вантажовідправнику порожні піддони.
Замовник зобов’язаний утримувати навантажувально-розвантажувальні май-
данчики чи під’їзні шляхи згідно з вимогами чинної нормативної документації.
Додаткове обладнання автомобілів для перевезення певного вантажу може
виконуватися замовником лише за погодженням з перевізником.
У разі навантаження-розвантаження вантажів на піддони масою більше
50 кг і піднімання вантажів на висоту понад 2 м обов’язкове застосування за-
собів механізації.
У разі перевищення поштучними вантажами, що знаходяться на піддо-
нах, рівня бортів кузова, їх потрібно зв’язувати канатами або мотузками.
Отже, формування тарно-поштучних вантажів на піддонах у пакети дає змогу:
значно підвищити продуктивність праці всіх учасників транспортного процесу;
знизити втрати вантажів;
досягти збереження товарного вигляду вантажів;
за рахунок широкого використання навантажувально-розвантажувальних
механізмів значно скоротити непродуктивні простої рухомого складу;
перейти на дешевшу тару (наприклад, замість дерев’яних можливе вико-
ристання картонних ящиків);
перейти на групову упаковку поштучних виробів (наприклад, в термоусад-
ній плівці);
значно підвищити ймовірність збуту продукції, що приводить до приско-
рення обігу коштів, і як наслідок, отримання додаткових прибутків.
Водночас для організування пакетних перевезень необхідні:
> значні витрати на виробництво або купівлю технічних засобів (піддонів,
пакетоформувальних машин, пакетоскріплювального обладнання);
> підготовка кваліфікованого персоналу для роботи на спеціальних маши-
нах та обладнанні;
> налагодження чіткої системи повернення піддонів багаторазового вико-
ристання в пункти формування пакетів.
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 137
Перехід на пакетний спосіб доставлених продукції викликаний все зроста-
ючими обсягами її перевезень в міжнародному сполученні. Експорт поштучних
вантажів передбачає їх поставляння в пакетованому вигляді, враховуючи, що
технологія навантажувально-розвантажувальних робіт в розвинутих країнах зо-
рієнтована на високопродуктивне перероблення укрупнених вантажних одиниць.
Аналіз статистичних даних показує, що найбільший обсяг відправлень в
пакетованому вигляді складають будівельні та лісові вантажі, а також стале-
вий прокат та труби, де як засоби скріплення використовуються пакетувальні
стропи, касети, дріт, сталева стрічка, а самі вантажі допускають значні міс-
цеві напруження, що виникають при скріпленні. Обсяг пакетних перевезень
таких тарно-поштучних вантажів, як мішки з сипучими вантажами, картонні,
пластмасові ящики та ін., ще незначний і сягає 10-15 %, що визначається скла-
дністю формування з них пакетів і обмеженнями при виборі засобів скріплен-
ня, які повинні забезпечувати збереженість тари завдяки рівномірному розпо-
ділу зусиль по всьому пакету.
6.6. Визначення навантажень, шо діють
на засоби скріплення пакетів
Під час перевезення пакетів автомобілями прискорення руху можуть ста-
новитивід 0,3 до 1,5§. Водночас стандарт передбачає здійснювати розрахунок
засобів скріплення, прискорення до 29,4 м/с2, тобто 3&. Слід відзначити, що
використовувані як у вітчизняній, так і у світовій практиці засоби скріплення
пакетів (металеві, пластмасові стрічки, термоусадна плівка) не забезпечують
стиск пакетів для створення сили тертя, яка дорівнювала б інерційній силі при
прискоренні 3§. Значення повздовжньої інерційної сили Р„овз, що діє на пакет
при прискоренні 3§, дорівнюватиме:
^=~3* = 3б‘’Я (6Л>
О
де 0в — вага пакета, Н.
Ця сила інерції повинна врівноважуватися силою тертя Ртр між окремими
одиницями вантажу або вантажем та піддоном, що створюється засобами
скріплення, тобто
Гп=Г або 30 =Р /,Н, (6.2)
повз тр ст^ ’
де Рст — сила стиску від засобів скріплення, Я;
/ — коефіцієнт тертя між окремими одиницями вантажу або вантажем і
піддоном (/ = 0,4).
138
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
При середній вазі пакета 7000 Н (700 кг) сила стиску
Р = 37000 (5,25 т).
Доцільність створення такої сили стиску доволі сумнівна.
6.7. Умова забезпечення стійкості вантажів
в пакетах
Зусилля стиску вантажів Рст в пакеті засобами скріплення повинно задо-
вільняти таку умову відсутності зміщення верхнього шару вантажу
О і(с — / )
Р —І£І,Н (6.3)
ст г
'в
де <£м — вага шару вантажу, кг;
і — порядковий номер шару, рахуючи зверху;
С— відношення прискорення, що діє на вантаж, до прискорення сили зем-
ного тяжіння;
/е — коефіцієнт тертя між окремими одиницями вантажу.
Аналогічно запишемо вираз для умови відсутності зміщення всього шта-
беля піддону
р (6.4)
ст г
З п
де{п — коефіцієнт тертя між піддоном і нижнім шаром вантажу.
З обчислених значень 6.3 і 6.4 вибираємо більше.
У разі скріплення пакетів сталевими або пластмасовими стрічками з вра-
хуванням, що кожна обв’язка має дві вітки, сила стиску дорівнюватиме:
(?4с-/). 4е-/)
р > х •'є! 1, р > ’п! , (6.5)
ст 2пКн/ ст ї
де п — число обв’язувальних ниток;
Кн— коефіцієнт нерівномірності натягування обв’язок.
Додаткові вимоги ставлять до пакетів, сформованих з мішків з сипучими
вантажами. Умова незмінності форми та розмірів мішків
Гв*Ггр, (6-6)
де ув — об’ємна вага продукту перед вкладенням мішків на пакет;
угр — граничне значення об’ємної ваги вантажу внаслідок ущільнення під
час транспортування.
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 139
Умова відсутності зсуву продукту в мішках:
Т >ЕМ, (6.7)
де Тзр — граничний опір зсуву шарів вантажу в мішках, Н;
Г* — сила інерції, що діє на мішок, Н.
Умова відсутності залишкових деформацій:
Л >Л , (6.8)
д е Л„—жорсткість пакета, яка дорівнює відношенню сили інерції до величини
деформації;
Лгр — мінімальна жорсткість пакета з умови відсутності залишкової дефор-
мації.
6.8. Визначення навантажень
на осі рухомого складу
Величини навантажень на осі рухомого складу та повна маса транспорт-
ного засобу не можуть перевищувати допустимих обмежень. Директивні об-
меження повної маси автотранспортних засобів для країн-членів ЄС наведені
в табл. 6.2.
Таблиця 6.2
Директивні обмеження повної маси автотранспортних засобів
Кількість осей Для автомобіля, т Для причепа» т Для СІДЛ0ВОГ0 автопоїзда, т
Одна - 10 —
Дві 18 18 —
Три 25х(26*) 24 28
Чотири 30х(32*) - 36х(38**)
П’ять і більше - - 40х(44**)
* Для АТЗ з пневмопідвіскою.
** Якщо відстань між осями напівпричепа понад 1,8 м.
***У разі перевезення 180 контейнерів тривісними тягачами.
В табл. 6.3 наведені допустимі навантаження на осі для країн-членів ЄС.
Порушення наведених в табл. 6.2 та 6.3 обмежень приводить в країнах
ЄС до фінансово-правових покарань, зокрема візових обмежень для інозем-
них перевізників.
140 ♦ ВАНТАЖ03НАВСТВ0
Таблиця 6.3
Директивні обмеження для осьових навантажень
Кількість осей Відстань між сусідніми осями, м Для автомобіля, т Для причепа і напівпричепа, т
Одна:
звичайна - 10 10
ведуча - 11,5 —
Дві до 1 м 11,5* 11
1...1,3 16* 16
1,3...1,8 18(19**) 18
1,8 — 20
Три ДО 1,3 — 22
1,3 - 24
* Для візка з ведучими осями.
** Для АТЗ з пневмопідвіскою.
У кузовах автотранспортних засобів вантажі здебільше перевозяться на
стандартних піддонах. Для однорідного вантажу можна вважати його масу
рівномірно розподіленою по довжині кузова з центром тяжіння в базі рухомого
складу. Розрахункові схеми для визначення навантажень на осі для різних ти-
пів рухомого складу наведені на рис. 6.17-6.20.
Рис. 6.17. Схема для розрахунку допустимої маси вантажу в кузові автомобіля:
а — загальна схема автомобіля; б — схема навантаження відносно передньої осі;
в — схема навантаження відносно задньої осі; Л — відстань від передньої осі до центра
тяжіння автомобіля з вантажем <2; Ь — база автомобіля; ту т2 — маси порожнього
автомобіля, що припадають на передню та задню осі; Р} та Р2 — осьові навантаження
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах
141
б) ” ” в)
Рис. 6.18. Схема для розрахунку допустимої маси вантажу в кузові автопоїзда:
а — загальна схема автопоїзда; б — схема навантаження відносно сідлового пристрою;
в — схема навантаження відносно заднього візка напівпричепа; к — відстань від передньої
осі до сідлового пристрою; Ь — база автомобіля; тх, т2 — маси порожнього автомобіля,
що припадають на передню та задню осі; т3 —маса напівпричепа, що припадає на задній
візок; т —маса напівпричепа, що припадає на сідло; 8— відстань від сідла до середини
заднього візка; 2 — відстань від сідла до центра тяжіння вантажу;
Рх, Р2, Р3 — осьові навантаження; Рс — навантаження на сідло
Рис. 6.19. Схема для розрахунку осьових навантажень тягача:
а, б — загальні схеми двовісного та тривісного тягачів; в — схема навантажень
відносно передньої осі тягача; г — схема навантажень відносно задньої осі
тягача; к — відстань від передньої осі до сідлового пристрою;
Ь — база автомобіля; а — відстань між осями візка напівпричепа;
X— висота сідлового пристрою; тх, т2 — маси порожнього автомобіля,
що припадають на передню та задню осі; Рх та Р2 — осьові навантаження
142
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 6.20. Схема для розрахунку осьових навантажень напівпричепа:
2— відстань від сідла до центра тяжіння вантажу; 8 — відстань від сідла
до осі візка напівпричепа; а{, а2 — відстані між осями візка; у — висота кузова,
тс — маса напівпричепа, що припадає на сідло; т3 —маса напівпричепа,
що припадає на задній візок; Рс — навантаження на сідло;
Р3 — осьове навантаження на візок
Маса порожнього автомобіля О0:
О0 = + ^2, Т' (6-9)
Повна маса автомобіля Оп:
С„ = О0 + &т, (6.10)
де 0 — маса вантажу, т.
Навантаження на задню вісь тягача:
Р=^ + т т. (6.11)
2 Ь
Навантаження на передню вісь тягача:
Рх= Сп-Рг,ч, (6.12)
де Р2 — навантаження на задню вісь тягача.
Допустима маса автомобіля та вантажу:
(Р,-тЛЬ
_ 2_2---------------------------2£_ , Ті (6.13)
И
Маса порожнього напівпричепа:
Со„ = тс + т3, т,
де тс — маса порожнього автомобіля, що припадає на сідловий пристрій, т;
т3 — маса напівпричепа, що припадає на задній візок, т.
Повна маса напівпричепа:
= С’о» + 2, т- (6-14)
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 143
Навантаження на візок напівпричепа:
Р, =^+/и,,т. (6.15)
3 5 3
Навантаження на сідло:
Рс = С?„„-Р3,т. (6.16)
Навантаження на задню вісь тягача:
Р=^+т т. (6.17)
2 І
Навантаження на передню вісь:
Рі = Рс + /И] + т2-Рг, т . (6.18)
Допустима маса вантажу при заданих обмеженнях на Р2 та Р3:
£ = тіп(Є2;2з),т, (6.19)
де 2 = ^3 , т, (6.20)
в2= (Р2~т2^-тс
_£_,т.
(5-7)
(6.21)
У таблиці 6.4 наведені вагогабаритні параметри автотягачів, а в таб-
лиці 6.5 — вагогабаритні параметри для визначення осьових навантажень.
Таблиця 6.4
Значення вагогабаритних параметрів автомобілів-тягачів
Марка і, м ' й,м а, м 6а,т
1 2 3 4 5 6 7 8
Кепаик Ма]ог
38526 3,3 3,05/3/2,9 1,3 — 4,72 2,17 19
3406 3,6 3,2/3,1/3 1,12 — 4,73 2,19 18/1
ВАР95 (360) 3,6 3,13 1,16 — 5,22 2,19 9
(380) 3,8 3,13 1,16 — 5 1,98 20,5
Уоіуо Р 12 3,7 3,16 1,34 — 5,23 5 20,5
РН 12 3,7 3,125 1,2 — 4,57 1,97 19,7
іуєсо 190 3,4 3,085 1,29 — 5 5 19,7
260* 85 3,64 1,29 1,3 4,61 1,63 17,5
Зсапіа 1440 3,8 3,04 1,16 5 4,84 2,51 24,5
СК. 19 7 3,04 1,16 - 5 5 18
144
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження табл. 6.4
1 ' 2 3 " 4 5 .. 7 .. 8
МАЗ -54323 3,3 3,18/3,16/3, 1,47 — 4,53 3,67 18
-54326 3,5 09 1,35 — 5,08 1,69 16
- 5 3,135/3,09 5 — 5,08 1,70 16
64226* 3,5 4 1,47 1,4 5 2,37 24
КамАЗ - 5 3,97 1,28 1,3 4,68 2,45 14,9
5410* 3,5 2 4,61 4,65
5 4,5 3,3
4,1 6 3,35
Примітка: Через косу лінію вказані значення для різних положень сідлових пристроїв
* Тривісний тягяч.
Таблиця 6.5
Значення вагогабаритних параметрів для напівпричепів
Марка ЛМ 5, м ~2, м «1, м /Пз,Т
Тгаііог Зауоуагсі 2,79 7,69 15,1 1,301 1,301 1,41 5,52 34
ЕСО
Тгаііог Роиг^оп 2,79 7,69 5,12 1,301 1,301 1,3 5,76 34
Тгаііог РІаіеаи* — 7,69 5,16 1,301 1,301 0,9 3,99 34
Тгаііог Роиг^оп 2,66 7,66 5,18 1,301 1,301 1,3 5,25 34
ОріітитУап
РгиеЬаир 2,56 7,65 5,14 1,31 1,31 1,6 6,2 34
КаззЬоЬгег** 2,39 7,5 4,48 2,05 — 1,97 5,13 32
РгиеЬаир*** 2,6 7,7 5,16 1,31 1,31 2,29 7,11 34
ЗсЬтііх 8ОК*** 2,43 7,4 4,4 2,05 — 1,88 6,62 31
МАЗ -93892* — 7,74 4,52 1,54 1,65 1,15 4,85 39
-93866** 2,55 7,6 4,64 2,05 - 2,1 5,4 32,7
* Контейнеровоз.
** Двовісний напівпричіп.
* * * Рефрижератор.
Задача 6.1. Визначити допустиму масу вантажу, який можна перевозити на
піддонах в кузові сідлового автопоїзда в складі тягача Уоіуо Р12 та напівпричепа
РгиеЬаир.
Геометричні та вагові параметри тягача: Ь = 3,70 м; к = 3,16 м; т\ = 4,57 т;
т2- 1,98 т; Оа = 19,70т.
Геометричні та вагові параметри напівпричепа: 5=7,65 м; 7=5,14 м;
а = 1,31 щтс- ~ 6,20т.
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах
145
Розв’язання. Приймаємо, що вантаж рівномірно розподілений по довжині
кузова напівпричепа. Вагові обмеження для країн-учасників ЄС для цього автопо-
їзда такі (див. табл. 6.1 та 6.2):
- навантаження на ведучу вісь тягача Р2 = 11,5 т;
- навантаження на візок напівпричепа Р3 = 22,0 т;
- загальна маса автопоїзда Оа_п = 34,0 т.
Допустима маса вантажу, з урахуванням обмежень загальної маси автопоїзда:
= ^а-п-т{-т2-т3-тс = 34,0-4,57- 1,98 -6,20- 1,60 = 19,65 т.
Допустима маса вантажу, ураховуючи обмеження навантаження на візок
напівпричепа, з виразу (6.20):
(22.0-6,2)7,63 =
3 2 5,14
Допустима маса вантажу з урахуванням обмеження навантаження на сідло
тягача з виразу (6.21):
5
-т
7,65
З 7
----г= (11,50-1,98)—-1,60
[. 3,16 р,65-5,14
= 29,41 т.
Остаточно отримаємо, що допустима маса вантажу в кузові напівпричепа
становитиме:
<2 = тіп(2і, &>, 03) = тіп( 19,65; 29,41; 23,52) = 19,65 т.
При цьому навантаження на візок напівпричепа з виразу (6.15):
п дг 19,65x5,14 1п„л
Р, = — + »?, =—-------:— + 6,20 = 19,40 т.
3 5 3 7,65
Навантаження на сідло тягача:
= 0 + + я?3 - Р3 = 19,65 + 1,60 + 6,20 - 19,40 = 8,05 т.
Навантаження на задню вісь з виразу (6.17):
2
Рк
Ь
8,05x3,16
3,70
+ 1,97 = 8,85 т.
Задача 6.2. Визначити навантаження на осі автопоїзда у складі автомобіля-
тягача іуєсо 190 та напівпричепа Тгаііог Ріаіеаи. Параметри автомобіля-тягача: маса
автомобіля в спорядженому стані, що припадає на передню вісь тх = 4,85 т; на
задню вісь т2 = 2,52 т. База автомобіля Ь = 3,485 м. Відстань від передньої осі до
сідлового пристрою к = 3,085 м. Повна маса напівпричепа Опп = 34,0 т. Розподілен-
ня спорядженої маси на сідлово-зчіпний пристрій тягача тс = 0,9 т, на візок напів-
причепа т3 ~ 3,99 т.
Автопоїзд повинен перевезти два контейнери Ю (довжина 2991 мм) масою
брутто 8,0 т перший та 7,5 т другий та один контейнер 1С (довжина 6058 мм) масою
146
ВАНТАЖ03НАВСТВ0
брутто 11,0 т. Параметри контейнерів наведені в додатку У. База автомобіля-тягача
Ь = 7800 мм, довжина кузова напівпричепа 13,550 мм, зміщення сідлового пристрою
відносно осі заднього моста вперед на 475 мм.
Розв’язок:
Загальна довжина трьох контейнерів:
Ак = 2£ю + £ІС = 2 х 2991 + 6058 = 12040 мм.
З урахуванням довжини напівпричепа, відстань між переднім краєм напів-
причепа та першим контейнером дорівнюватиме:
13550- 12040= 1510 мм.
Для розрахунку навантаження на задній візок напівпричепа використаємо
вираз:
Р - —1—1----------1-2- 4- т .
3 5 3
Контейнери розмістимо у такий спосіб.
Спереду Ю масою брутто 8,0 т, потім 1С масою брутто 11,0 т і в задній
частині напівпричепа Ю масою брутто 7,5 т.
Графічно визначимо величини:
= 966м;72 = 5490мм;73 = 10015 мм.
Отже, навантаження на задній візок напівпричепа складе
„ 8,0x966 +11,0x5490 + 7,5х 10015 о
Р, = —---------------------------+ 3,99 = 22,60 т.
3 7699
Граничне обмеження для країн-учасниць ЄС 24,0 т.
Маса порожнього напівпричепа:
СОп = 0*1 + т2 = 4,85 + 2,52 = 7,37 т.
Повна маса напівпричепа:
= Сон + (2 = 7,37 + (7,5 + 11,0 + 8,0) = 33,87 т.
Навантаження на сідловий пристрій:
Рс = Опп -Р3 = 33,87 - 22,60 = 11,27 т.
Навантаження на задню вісь тягача:
^1127(7800^475) и =
2 Ь 2 7800
Навантаження на передню вісь тягача:
Р1 =Рс + т\ + т2-Р2 = И, 27 + 4,85 + 2,52- 13,10 = 5,54 т.
Допустиме навантаження для країн-учасниць ЄС 10 т.
Тобто при запропонованому розміщенні контейнерів на напівпричепі осьові
навантаження не перевищують директивних обмежень для країн-учасниць ЄС.
РОЗДІЛ 6. Вантажі у пакетах ♦ 147
Контрольні питання
1. Які особливості вантажу слід враховувати під час пакетних перевезень?
2. Які ознаки класифікації пакетів?
3. Які типи піддонів використовуються у пакетних перевезеннях?
4. Охарактеризуйте основні принципи пакетування тарно-поштучних вантажів.
5. На які групи діляться автотранспортні засоби для пакетних перевезень?
6. Охарактеризуйте основні переваги пакетних перевезень.
7. Методика визначення навантажень на засоби скріплення пакетів.
8. Умови забезпечення стійкості вантажів в пакетах.
9. Сучасні способи формування транспортних пакетів.
10. Методика визначення основних навантажень для різних типів автотранс-
портних засобів.
РОЗДІЛ
Продукція
сільського господарства
Для більшості сільськогосподарських вантажів характерними є такі влас-
тивості:
• невелика об’ємна маса вантажів;
• непостійність фізичних та біологічних властивостей і їх залежність від
теплових режимів та тривалості зберігання і перевезення, а також воло-
гості;
• різкі сезонні коливання кількості вантажів, поданих для перевезення;
• потреба для деяких вантажів в багаторазовому перевантажуванні з
використанням проміжних пунктів складування;
• необхідність перевезення великої кількості вантажів у чітко визначені
періоди;
• необхідність ретельної підготовки рухомого складу з метою запобіган-
ня втратам вантажу під час перевезення.
Розглянемо особливості організації перевізного процесу окремих видів
сільськогосподарських вантажів.
7.1. Зернові вантажі
Зерно є найважливішим продуктом сільськогосподарського виробництва,
кормовою базою для тваринництва і займає за обсягом чільне місце в світовій
торгівлі.
Сьогодні загальний обсяг виробництва зерна в світі сягає 2,5 млрд. т на
рік. Найбільшими виробниками зерна в світі є Китай (понад 500 млн. на рік),
США (понад 350 млн. т) і Європейський Союз (понад 200 млн. т), багато
зерна вирощують Індія, Бразилія. Хргентина, Мексика, Канада, Австралія.
В Європі такими країнами є Франція і Німеччина. Багато зерна виробляють:
Росія, Польща і Україна.
В Україні з року в рік виробництво зерна зменшується. У 2005 році порів-
няно з 1990 роком валовий збір зерна зменшився майже удвічі і знаходився на
рівні 1940 р.
Світове виробництво інших зернових культур становить: пшениці і куку-
рудзи понад 600 млн. т, рису біля 600 млн. т, ячменю приблизно 175 млн. т.
РОЗДІЛ 7. Продукція сільського господарства ♦ 149
Найбільшими виробниками пшениці є Китай (близько 150 млн. т), Євро-
пейський Союз (понад 100 млн. т) і США (приблизно 75 млн. т). В Україні
виробляють до 20 млн. т.
Світовими лідерами з виробництва кукурудзи є США (понад 250 млн. т)
і Китай (близько 140 млн. т).
До найбільших світових виробників рису належать Китай (понад 200 млн. т
на рік) та Індія (понад 125 млн. т).
Третина світового виробництва ячменю (55 млн. т) припадає на країни
Європи. В Україні цієї культури вирощують до 10 млн. т. Приблизно 10 % сві-
тового виробництва зерна є продуктом світової торгівлі. Щорічно на світовий
ринок надходить близько 250 млн. т зерна.
Перевезення зерна під час збирання врожаю здійснюється згідно з таки-
ми схемами:
- комбайн — зерноочисний тік — зерноприймальний пункт (елеватор)
або зерносховище;
- комбайн — елеватор — зерносховище;
- комбайн — склад — елеватор.
На місці збирання врожаю зерно завантажують в автомобілі безпосеред-
ньо з бункерів комбайнів. Завантаження автомобілів можливе під час руху
комбайна чи при його зупинці. В першому випадку продуктивність збирання
зростає на 15-20 % порівняно із завантаженням при зупинці комбайна. Час,
необхідний для завантаження рухомого складу зерном під час руху, залежить
від місткості кузова рухомого складу, місткості бункера комбайна і його про-
дуктивності. У свою чергу продуктивність роботи комбайна визначається його
конструктивними та експлуатаційними параметрами, а саме: шириною захва-
ту та швидкістю руху, а також врожайністю зернового лану.
Зерно перевозять тарним або безтарним способом рухомим складом з
бортовими, самоскидними та спеціальними кузовами. Не допускаються до
перевезення зернові вантажі в тарі вологістю більше ніж 15%, ті, що знахо-
дяться в стані самозігрівання, заражені шкідниками, без належного відправ-
ницького маркування на мішках, без якісних посвідчень.
Кількість зданих і прийнятих зернових вантажів обраховують за кількіс-
тю мішків і стандартною масою згідно з даними, що зазначаються вантажо-
відправником у ТТН, або зважуванням.
Під час вантажних операцій забороняється кидати та тягнути мішки, за-
стосовувати гаки та відбирати проби зерна способами, що приводять до пош-
кодження мішків. Мішки з зерном слід навантажувати і розвантажувати за
допомогою рослинних строп, вантажних сіток з рослинного троса та вантаж-
них площадок (піддонів).
Готуючи рухомий склад для перевезення зерна насипом, слід забезпечи-
ти ущільнення в місцях з’єднання підлоги та бортів кузова, а також наростити
борти кузова до висоти 1,0... 1,1 м від рівня підлоги.
150
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рухомий склад для перевезення зерна від сільгоспвиробника на приймальні
пункти має бути обладнаний запонами.
У разі механізованого вивантаження зерна на приймальних пунктах пере-
кидачами водій зобов’язаний встановити автомобіль (автопоїзд) на переки-
дач, загальмувати його та вийти з кабіни.
7.2. Картопля та овочі
Картоплю збирають картоплезбиральними комбайнами або вручну після
картоплекопалки, або ж після її попереднього виорювання плугом. Після зби-
рання картоплю доставляють на сортувальні пункти. Вміст землі в зібраній
картоплі може досягти до 20 %, а після обробки клубнів на сортувальному
пункті ця величина зменшується до 2-3 %. Перевезення картоплі вимагає до-
тримання особливої обережності. Не допускається падіння клубнів з висоти,
більшої ніж 0,5 м, на тверду поверхню, та більше ніж їм — на шар картоплі.
При температурі нижче 0° С кузови автомобілів та причепів необхідно утеп-
лити, а картоплю зверху накривати, не допускаючи її підмерзання та потрап-
ляння атмосферних опадів.
Основні обсяги перевезення картоплі та овочів здійснюються:
• від сільгоспвиробників, заготівельників до підприємств торгівлі, громад-
ського харчування та овочесховищ;
• із овочесховищ до підприємств торгівлі та громадського харчування.
Вантажовідправник повинен подавати вантаж, що підлягає перевезенню
у справній, чистій, сухій, без зайвих запахів тари. Основні види піддонів для
перевезення картоплі та овочів показані на рис. 7.1.
Згідно з ДСТУ 2052-92 параметри ящикових піддонів для упакування,
транспортування і зберігання овочів наведені в таблиці 7.1.
Картопля і овочі, що відправляються сільгоспвиробником і заготівельни-
ками, можуть прийматися для перевезення у нестандартній тарі, яка забезпе-
чує відповідну міцність під час транспортування.
Картоплю пізню для перевезення, зберігання і продажу в роздрібній тор-
говельній мережі завантажують у ящикові піддони масою нетто 445-550 кг,
тару-обладнання (КОП-250, КОП-300, УК 1-Т-2Ґ) масою нетто 250-350 кг, у
мішки тканинні і сітчасті масою нетто до 50 кг. Картоплю ранню і пізню заван-
тажують також у ящики дощаті масою нетто до 18 і до 35 кг, полімерні масою
нетто 20-25 кг, у тканинні, сітчасті, паперові або полімерні мішки з плівки ма-
сою нетто 2, 3, 5 кг.
Коренеплоди завантажують у ящики дощаті масою нетто до 25 кг і до
35 кг, полімерні масою нетто до 20 і до 25 кг і у ящикові піддони масою нетто
залежно від виду від 350 до 390 кг.
РОЗДІЛ 7. Продукція сільського господарства ♦ 151
Рис. 7.1. Види піддонів для перевезення картоплі та овочів
Білоголову і червоноголову капусту завантажують у ящикові піддони
масою нетто до 260 кг, у ящики дощаті масою нетто 26-30 кг і полімерні
масою нетто до 20 і до 25 кг.
Цвітну капусту укладають у ящики дощаті масою нетто до 35 кг і полі-
мерні — масою нетто до 20 г.
Цибулю ріпчасту завантажують у ящикові піддони масою нетто до 280 кг
у ящики дощаті масою нетто до 18 і до 30 кг і полімерні масою нетто до 20 до
25 кг, у сітчасті масою 7-25 кг і полімерні мішки масою нетто до 30 кг, також
фасують масою нетто 0,5; 1,0; 2,0 кг.
Часник укладають у дощаті ящики масою нетто до 13, до 23 і до 30 кг
полімерні масою нетто від 10 до 16 кг, фасують у сітчасті мішки, пакети плів-
ки масою нетто не більше 0,5 кг.
Огірки укладають у дощаті ящики масою нетто до 20, до 30 і до 35 кг
полімерні масою нетто до 20 кг і до 25 кг, у тканинні, сітчасті, полімер мішки,
або пакети масою нетто до 1,5 кг.
Томати упаковують у дощаті ящики масою нетто до 8 і до 10 кг, полі-
мерні масою нетто до 12 кг, з гофрованого картону масою нетто до 15 кг,
фасують у мішки сітчасті, полімерні і пакети масою нетто до 1,5 кг.
Таблиця 7.1
Параметри ящикових піддонів
. Умовне позначення піддонів Габаритні розміри, мм . Внутрішні розміри, ММ ' - 'Вміст, м5 не менше Маса піддона,,. кг не більше Маса брутто, т Рекомендовано для короткотривалого зберігання і транспортування овочів
Довжина Ширина Висота - Довжина Ширина ч Висота
СП-5-0,70-1 1 1240 835 1110 1150 740 935 0,80 115 0,70 Картопля, коренеплоди
СП-5-0,70-2 2 1240 835 1080 1150 740 395 0,80 95 0,70 Капуста, кавун
СП-5-0,45-1 3 1240 835 750 1150 740 580 0,50 95 0,45 Цибуля, морква
СП-5-0,45-2 4 1240 835 720 1150 740 580 0,50 75 0,45 Огірки, кабачки, перець, баклажани, кавуни ранньої стиглості
СП-5-0,45-3 5 860 860 1115 795 795 1000 0,62 62 0,45 Картопля, коренеплоди, капуста
152 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
РОЗДІЛ 7. Продукція сільського господарства ♦ 153
Кабачки і баклажани завантажують у ящикові піддони масою нетто до
350 кг, у ящики дощаті масою нетто до 35 і до 50 кг і полімерні масою нетто до
12 і до 18 кг.
Салат, шпинак, щавель фасують у поліетиленові пакети масою до 200 г
складають у дощаті ящики масою нетто до 10 кг або у полімерні ящики ма-
сою нетто 5,5-7 кг.
Рухомий склад для перевезень картоплі та овочів вибирають з урахуван-
ням температури та тривалості перевезення.
Автомобілі з бортовою платформою мають бути забезпечені брезентом
та мотузками.
Для постійних перевезень капусти борти автомобілів і причепів мають
бути нарощені до висоти 1,4 м, а для доставляння інших овочів — до висоти
0,9 м від підлоги кузова.
Вантажовідправник повинен укладати ящики, мішки, лантухи з овочами і
картоплею в кузовах автомобілів щільними рядами без проміжків між ван-
тажними місцями.
7.3. Цукрові буряки
Основний обсяг перевезень припадає на доставляння вантажу з полів сіль-
госпвиробника на приймальні пункти.
Порядок перевезення цукрових буряків визначається способом їх зби-
рання (рис. 7.2).
При потоковому способі буряки за ходом комбайну подаються на рухо-
мий склад і без додаткового очищення транспортуються на цукрові заводи чи
приймальні пункти.
При роздільному (найбільш поширеному) способі буряки з бункера буря-
козбирального комбайну вивантажуються в купи на полі. Після додаткового
очищення буряки подаються навантажувачем на рухомий склад і доставля-
ються на цукрові заводи або приймальні пункти, де здійснюється розвантажу-
вання. Частіше за все для цього використовується перекидач буртоукладаль-
ної машини.
При напівпотоковому способі буряки з комбайна вивантажуються на транс-
портні самоскидні причіпи, на яких буряки вивозяться в кінець поля і там ски-
даються в бурти. Після очищення буряки надходять на цукрові заводи чи прий-
мальні пункти.
У договорах на перевезення повинна передбачатися можливість викорис-
тання рухомого складу у зворотному напрямку для перевезення жому. Рухо-
мий склад в такому випадку повинен бути ущільнений для запобігання виті-
канню рідини на проїжджу частину дороги.
154
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Автомобілі під час перевезення цукрових буряків повинні працювати за
погодинним графіком, який розробляється приймальними пунктами і погоджу-
ється з перевізниками і сільгоспвиробниками.
Рис. 7.2. Схеми вивезення цукрових буряків:
а) — при потоковому збиранні; б) — при роздільному збиранні;
в) — при напівпотоковому збиранні;
1 — автомобіль (автопоїзд); 2 — комбайн; 3 — тракторний причіп;
4 — розвантажувальна магістраль; 5 — бурти буряків;
6 — буряконавантажувач; 7 — кагати; 8 — гіукровий завод
Сільгоспвиробники подають перевізникам ТТН, оформляють у встанов-
леному порядку всі реквізити, відмічають фактичний час прибуття автомобі-
лів під навантаження та відправлення їх після навантаження.
Цукрові буряки перевозять безтарним способом автомобілями з борто-
вою платформою та автомобілями-самоскидами. Підготовка рухомого скла-
ду передбачає нарощування бортів до висоти 1,0-1,2 м від підлоги кузова.
Приймання цукрових буряків від сільгоспвиробників та їх здавання на прий-
мальні пункти здійснюється перевізником за масою. Для цього при кожній їздці
зважують рухомий склад з вантажем і без нього.
Здійснюючи механізоване розвантаження цукрових буряків на приймаль-
них пунктах перекидачем буртоукладальної машини, водій зобов’язаний вста-
новити автомобіль на перекидач, загальмувати його і вийти з кабіни.
РОЗДІЛ 7. Продукція сільського господарства ♦ 155
7.4. Свіжі фрукти, ягоди та баштанні культури
Основні обсяги перевезень цих вантажів здійснюються:
• від сільгоспвиробників та заготівельників на підприємства торгівлі, ха-
рчування та в овочесховища;
• з овочесховищ на підприємства торгівлі і харчування.
Насіннячкові плоди сортують на помологічні і товарні сорти, калібрують
на невеликі, середні і дрібні. За домовленістю сторін плоди можуть не сорту-
вати і не калібрувати.
У ящики дощаті упаковують насіннячкові плоди: яблука і айву масою нетто
до 25 кг, груші — до 12 кг. Використовують також ящики картонні (ТУ-13-
730801-715-85) масою нетто до 16 кг, з гофрованого картону (ТУ-63-057-50-
83) масою нетто до 18 кг, полімерні (ТУ-111-18-3-84) масою нетто до 17 і до
20 кг, а також ящикові піддони (контейнери) для пакування яблук (СП-5-0,45-1,
СП-5-0, 45-2) масою нетто до 350 кг.
Кісточкові плоди сортують за помологічними сортами, зокрема абрико-
си, персики, вишні, черешні, сливи, аличу, крупноплідну, крім цього поділяють
на товарні сорти, персики калібрують. За домовленістю сторін кісточкові пло-
ди можуть не сортувати і не калібрувати.
Укладають кісточкові плоди у дощаті ящики масою нетто 9-11 кг та у
полімерні ящики масою нетто до 12 кг.
Ягоди укладають у дощаті ящики, ящики з гофрованого картону масою
нетто до 10 кг, у полімерні ящики масою нетто від 8 до 14 кг, ящики-лотки
масою нетто від 6 до 8 кг. Для суниці і малини також використовують козубе-
ньки масою нетто 2-2,5 кг.
Кожний вид цитрусових плодів калібрують за розмірами на три групи (кате-
горії), укладають у дощаті ящики масою нетто до 25 кг, у армовані ящики масою
нетто до 10 кг (мандарини) і до 20 кг (лимони, апельсини), в ящики з гофрованого
картону і полімерні масою нетто до 16 кг, у імпортні ящики різної місткості.
Горіхи волоські у шкаралупі упаковують у тришарові паперові мішки ма-
сою нетто до 30 кг, тканинні мішки і ящики масою нетто до 50 кг. Очищене
ядро і мигдаль упаковують у картонні і фанерні ящики масою нетто до 20 кг.
Вимоги до пакування кожного виду плодів зазначені у стандартах.
Банани укладають у ящики гронами. Використовують ящики фанерні,
картонні або коробки з гофрованого картону різної місткості, частіше масою
нетто до 20 кг.
Ананаси укладають в один ряд султаном догори у ящики фанерні, картонні
масою нетто 16-18 кг.
Згадані вантажі перевозять в рефрижераторах, ізотермічних автомобілях,
автомобілях-фургонах або автомобілях (автопоїздах) з бортовою платформою.
Рухомий склад повинен бути чистим, без зайвих запахів, а рухомий склад
з бортовою платформою також забезпечений брезентом і мотузками.
156 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Вантажовідправник повинен подавати всі вантажі чистими, непошкодже-
ними механічно, шкідниками, захворюваннями, однаковими за ступенем дос-
тиглості, упакованими у справну чисту тару.
У період масових заготівель допускається доставляння яблук, кавунів,
динь, гарбузів і кабачків навалом. Борти кузовів автомобілів та причепів наро-
щуються до висоти 1,4 м від підлоги кузова. Для перевезення кавунів і стійких
сортів динь без тари на підлогу кладеться підстилка з шару соломи завтовш-
ки 10 см. Висота навантаження кавунів не повинна бути більше 1,4 м. Дині
складають рядами не більше 5 рядів. Кожен ряд прокладається шаром соло-
ми або іншим пакувальним матеріалом. Для перевезення фруктів у відкритих
ящиках між рядами ящиків прокладається дерев’яний щит за розміром кузова
або декілька щитів відповідно меншого розміру. Ягоди у м’якій тарі для пере-
везення укладаються в контейнери, клітки.
7.5. Зберігання овочів і фруктів
Близько 60 % усіх витрат овочів і фруктів у процесі їх реалізації припадає
на зберігання. Причинами цього є низька якість продукції, недостатня матері-
ально-технічна база зберігання, повільне впровадження прогресивних техно-
логій, відсутність матеріального зацікавлення, механізму його стимулювання.
Зменшенню втрат овочефруктової продукції на всіх етапах реалізації і
особливо під час зберігання сприятиме перехід до ринкових відносин, зміна
форми власності, приватизація підприємств, господарств, конкурентні умови
на внутрішньому і зовнішньому ринку товарів тощо.
Овочі та фрукти можуть зберігатися у тимчасових і стаціонарних сховищ.
Тимчасові сховища — це кагати, траншеї з природним і активним вен-
тилюванням. У сховищах з природним вентилюванням неможливо регулюва-
ти температуру, слідкувати за станом продукції, там виникають труднощі ре-
алізації продукції взимку, особливо під час сильних морозів. Модернізовані
великогабаритні кагати з активним вентилюванням дають можливість уник-
нути цих проблем.
Кагати не потребують великих затрат на обладнання, їх можна розміщу-
вати у місцях вирощування продукції і, дотримуючись всіх вимог, отримати
економічний ефект.
Стаціонарні сховища мають переваги над тимчасовими, бо вони мо-
жуть забезпечити кращу збереженість і високу якість продукції, зменшити
втрати, але їх утримання коштує значно дорожче.
Стаціонарні сховища для овочів і фруктів класифікуються: за цільовим
призначенням — спеціалізовані для зберігання окремих видів овочів і фруктів
неспеціалізовані або універсальні для зберігання усіх або декількох видів про-
дукції; за способом зберігання — із засіками, стелажні, тарні (контейнерні),
РОЗДІЛ 7. Продукція сільського господарства ♦ 157
навальні (без засіків і тари, завантажуються суцільним шаром продукції); за
способом підтримання температурно-вологісного і газового режимів зберіган-
ня — сховища з механізованим загальнообмінним, з активним вентилюван-
ням, з природним або штучним охолодженням, з регульованим газовим сере-
довищем; за місткістю — невеликі (до 250 т), середні (до 1000 т), великі (більше
1000 т); за конструктивними особливостями щодо рівня землі — наземні, на-
півзаглиблені, заглиблені, одноповерхові з підвалом, багатоповерхові; за спо-
собом завантаження — прирельсові, без залізничних шляхів, із заїздом і без
заїзду транспорту у сховище; за місцем знаходження — в місцях виробництва
і в місцях споживання фруктоовочевої продукції.
Довготривале зберігання овочів і фруктів може дати економічний ефект,
а може привести і до великих втрат, збитковості зберігання.
Основними показниками економічної ефективності тривалого зберігання
овочів і фруктів є обсяг трудових витрат протягом усього часу зберігання,
собівартість продукції після зберігання, чистий дохід, коефіцієнт ефективності
капіталовкладень у будівництво овочеплодосховищ і строк їх окупності.
Собівартість продукції після зберігання складається із собівартості про-
дукції, закупленої за встановленими або договірними цінами, експлуатаційних
витрат на їх зберігання, загальновиробничих витрат. В процесі зберігання утво-
рюються технічний брак і природні втрати.
Собівартість фруктів, овочів необхідно обчислювати з урахуванням вит-
рат за формулою:
де Сг — собівартість овочів і фруктів, грн./т;
С] — собівартість 1 т овочів і фруктів, закладених на зберігання, грн./т;
М— кількість овочів і фруктів, закладених на зберігання, т;
Мз — кількість овочів і фруктів, одержаних після зберігання, т.
Величина М3, залежить від якості овочів і фруктів, закладених на збері-
гання, типу овочефруктосховищ, ступеня дотримання оптимальних режимів
зберігання.
7.6. Тварини, птиця, бджоли
В Україні велика рогата худоба і свині є основними постачальниками м’яс-
ної продукції. Залежно від віку і статі велику рогату худобу ділять на чотири
групи: І—доросла худоба (корови, воли, бугаї, телиці старші 3 років) і корови-
первістки з приймальною масою менше 350 кг; II — корови-первістки у віці до
З років, з приймальною масою 350 кг і більше; III — молодняк — тварини у
віці від 3 місяців до 3 років; IV — телята у віці від 14 днів до 3 місяців.
158 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
За вгодованістю вікові групи тварин ділять на І і II категорії. Існує суттє-
ва різниця між І категорією бугаїв і решти видів, а також між І і II категоріями
тварин. Молодняк залежно від приймальної живої маси ділять на чотири кла-
си: відбірний — 450 кг і більше, перший — 400-450 кг, другий — 350-400 кг,
третій — 300-350 кг. Молодняк відбірний, першого і другого класів відносять
до І категорії, молодняк третього класу ділять на І і II категорії. Телята
І категорії—молочники, мають задовільно розвинуті м’язи, остисті відростки
хребців не виступають, жива маса не менше 30 кг. До II категорії відносять
телят, які одержували підкормку, у яких м’язи розвинуті гірше, остисті від-
ростки хребців трохи виступають.
Свині характеризуються плодовитістю, скороспілістю, високим забійним ви-
ходом, раціональним використанням кормів. За продуктивними ознаками свиней
ділять на три основні типи: сальний, беконний і м’ясо-сальний (універсальний).
Залежно від живої маси, віку і товщини сала свиней за вгодованістю ді-
лять на п’ять категорій.
До І категорії відносять свиней віком до 8 місяців, живою масою 80-105 кг,
відгодованих у спеціалізованому господарстві, білої масті, без пігментованих
плям. До II категорії — свиней, крім свиноматок, живою масою 60-130 кг,
з товщиною сала 1,5-4 см, а також підсвинків живою масою від 20 до 60 кг,
з товщиною сала не менше 1 см. Для III категорії свиней важливим показником
є товщина сала — 4,1 см і більше. Кнурів і свиноматок живою масою понад
130 кг відносять до IV категорії, а поросят-молочників живою масою 4—8 кг, у
яких не виступають ребра і остисті відростки хребців, — до V категорії.
Незначним постачальником м’яса є вівці. Залежно від переважної продуктив-
ності всі породи овець ділять на тонкорунні, напівтонкорунні, м’ясо-сальні та інші.
Тварин перевозять на підприємства м’ясної промисловості, відгодівельні пунк-
ти, молочнотоварні і племінні ферми, птахоферми, бджолярські господарства.
Під час перевезення необхідно дотримуватись діючих ветеринарно-сані-
тарних правил.
Для перевезення тварин і птиці перевізники зобов’язані надавати спеціа-
лізований рухомий склад (худобовози), а за його відсутності — спеціально об-
ладнані автомобілі з бортовою платформою. Перевезення тварин і птиці на
автомобілях-самоскидах забороняється.
Автомобілі з бортовою платформою обладнують дерев’яними щитами
або металевими ґратами і пристроями для прив’язування тварин. Довжина
стіни для коней і великої рогатої худоби 2,2... 3,0 м, ширина 0,8... 1,2 м, висота
бокових поперечин-перегородок 1,2... 1,9 м, від підлоги кузова.
Для захисту тварин від температурних впливів (спека, дощ, мороз) авто-
мобілі обладнують наметами або тентами.
Кузов та його обладнання не повинні мати цвяхів та інших гострих пред-
метів, підлога має бути без щілин.
РОЗДІЛ 7. Продукція сільського господарства ♦ 159
Вантажовідправник повинен забезпечити покриття підлоги шаром підстил-
ки (солома, тирса).
Водій повинен рухатися без ривків, різких гальмувань. Навантаження і
вивантаження тварин здійснюється безпосередньо з землі або з майданчиків,
обладнаних естакадами, рампами або трапами.
В один автомобіль завантажуються тварини, однорідні за видом і статтю.
Велику рогату худобу та коней ставлять головою вперед і прив’язують.
Перевозити коней дозволяється тільки розкованими.
СРС для перевезення худоби показаний на рис. 7.3. та 7.4.
Рис. 7.3. Напівпричіп для перевезення великої рогатої худоби
Рис. 7.4. Напівпричіп для перевезення дрібної худоби
Молодняк великої рогатої худоби, а також вівці, кози, свині можуть пере-
возитись без прив’язування, але в такій кількості, щоб всі тварини могли лежа-
ти. При цьому кузов обладнують перегородками, щоб не допускати скупчен-
ня тварин на підйомах, спусках, під час гальмування.
160 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Схеми розміщення тварин у кузові напівпричепа та етапи його заванта-
ження показані нарис. 7.5.
Перегородки 1,2,3 у відкритому положенні
і ''-'-у-’-'
І 3 1
______
Навантаження тварин через
Рис. 7.5. Схеми розміщення тварин у кузові напівпричепа
(позиціями зазначені етапи завантаження тварин)
Навантаження тварин через
бокові двері-трап з естакади
позиція 4
Птицю та кролів перевозять у клітках, які встановлюють у кузові так,
щоб у кожній клітці вільно циркулювало повітря.
Перевізник не несе відповідальності за падіж тварин і птиці під час транс-
портування через хворобу, неправильне розміщення та кріплення їх в рухомо-
му складі, невідповідність температури умовам перевезень окремих видів
тварин і птиці. Якщо в процесі транспортування виявлені захворювання чи па-
діж тварин або птиці, експедитор зобов’язаний доставити для огляду найбли-
жчій ветеринарній установі всіх тварин і птицю.
В процесі транспортування тварини втрачають вагу. Величина цих втрат
залежно від тривалості перевезення наведена в додатку 3.
Бджоли перевозять у вуликах або фанерних пакетах тільки в літній або в
перехідні періоди року.
РОЗДІЛ 7. Продукція сільського господарства ♦ 161
Для перевезення вуликів в автомобілях-фургонах їх встановлюють яру-
сами так, щоб вентиляційні отвори не були закриті, а між рядами був прохід
для експедитора.
Для стійкості вулики скріплюють дошками на цвяхах. Оптимальна тем-
пература перевезення бджіл + 8° С. В автомобілях-фургонах допускається пе-
ревезення бджіл при температурі зовнішнього повітря не більше як + 10° С.
Певних правил потрібно дотримуватися під час транспортування яєць.
Стандарт передбачає маркування кожного дієтичного яйця червоною, а
столового — синьою фарбою. На штампі вказують для дієтичних яєць кате-
горію (В, 1,2) і дату сортування (число і місяць), а столових — тільки катего-
рію. Столові яйця, які заготовляються і реалізуються підприємствами спожив-
чої кооперації, можуть бути не маркованими.
Яйця пакують у ящики з гофрованого картону або полімерні ящики міст-
кістю 360 штук з використанням горбкуватих прокладок і в коробки з полімер-
них або картонних матеріалів по 6-12 штук. На транспортній тарі наводять
маніпуляційні знаки “Обережно, хрустке!”, “Верх, не кантувати”. На ящик при-
клеюють етикетку, на якій вказують назву підприємства-постачальника, кате-
горію яєць, кількість штук, дату сортування, відповідність вимогам стандарту,
прізвище та ініціали сортувальника.
Перевозять яйця в автомобілях з ізотермічними кузовами або у звичай-
них автомобілях, утеплених взимку і захищених від дії сонячних променів вліт-
ку. Ящики складають обережно, щоб уникнути бою яєць.
Зберігаючи яйця необхідно створювати такі умови, які виключали б зара-
ження яєць мікроорганізмами і їх розвиток, гальмували діяльність ферментів
білка і жовтка, запобігали випаровуванню вологи з яйця і виділенню з нього
вуглекислого газу.
Згідно з чинним стандартом дієтичні яйця зберігають при температурі не
вище 20° С і не нижче 0° С; столові — при температурі від 0° до 2° С і віднос-
ній вологості повітря — 85-88 %. При температурі нижче — 2,5° С яйця замо-
рожуються і розтріскуються. При зберіганні яєць слід підтримувати постійну
температуру в приміщенні. Коливання температури зумовлює “термічне ди-
хання яєць”, зв’язане з поновленням повітря, зменшенням вмісту в них вугле-
кислого газу. Воно також збільшує усихання яєць і сприяє проникненню всере-
дину мікроорганізмів.
Ефективним засобом проти мікробіологічного забруднення і висихання є
обробка поверхні яєць олією, мінеральними маслами, парафіноканіфольним
препаратом, 6 % розчином натрієвої солі карбоксиметилцелюлози.
Під час зберігання відбуваються деякі процеси, що спричиняють погір-
шення якості яєць. Із фізичних змін найбільш виражене випаровування вмісту
яйця через пори шкарлупи, внаслідок чого зменшується маса яйця, збільшу-
ється висота повітряної камери. До фізичних змін можна також віднести ди-
162 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
фузію води з білка в жовток, який розріджується, збільшується в об’ємі і може
розірвати жовткову оболонку.
Біохімічні процеси, що відбуваються під впливом власних ферментів яйця,
спричиняють руйнування структури волокон овомуцину і розрідження білка.
Частина білків розкладається до більш простих сполук з виділенням вуглекис-
лого газу. У зв’язку з виділенням вуглекислого газу частинки білка дегідрату-
ють, настає синерезис. Розщеплюється також і жовток.
Мікробіологічні процеси, що розвиваються в яйцях, призводять до знач-
них змін їх властивостей і є причиною псування яєць. Зараження яєць відбува-
ється після знесення через пори шкаралупи і при заготівлі, перевезенні та збе-
ріганні. Передусім псуванню піддаються яйця із забрудненою шкаралупою.
Бактерії можуть проникати всередину яйця, всмоктуючись разом з повітрям
при зниженні температури і зміні об’єму повітряної камери яйця після знесен-
ня. Бактерії виробляють ферменти, які розчиняють підшкарлупну оболонку, і
проникають у вміст яйця. З їх розвитком утворюються різні вади, названі вище.
При розкладанні білків виділяється вуглекислий газ, сірководень, аміди. Від-
бувається відщеплення аміаку, утворення масляної та інших жирних кислот,
які надають продукту гіркуватого смаку. Внаслідок глибоких змін утворюєть-
ся метан, триптофан розкладається на індол і скатол, які спричиняють різкий
неприємний запах яєць.
Контрольні питання
1. Які характерні особливості сільськогосподарських вантажів?
2. Технологія перевезення зернових вантажів.
3. Технологія перевезення картоплі та овочів.
4. Технологія перевезення цукрових буряків.
5. Технологія перевезення свіжих фруктів, ягід та баштанних культур.
6. Особливості процесу зберігання овочів і фруктів.
7. Технологія перевезення тварин та птиці.
РОЗДІЛ
8
Продукція деревообробної
промисловості
8.1. Лісоматеріали і пиломатеріали
Відповідно до ДСТУ 3071-95 “Продукція лісозаготівельної промисловості.
Терміни та визначення” до деревної сировини відносять всі круглі і колоті лісо-
матеріали, крім дров для опалення, напівфабрикати для оброблення, техноло-
гічну тріску і пневий осмол *.
Очищений від гілок стовбур поваленого дерева має назву деревний хлист.
Лісоматеріал цільового призначення називають сортиментом.
Розрізняють такі види сортименту: круглий, колотий, діловий, тонкомірний,
середньомірний, великомірний, короткомірний, середньої довжини, довгомірний.
Круглий сортимент отримують поперечним розпилюванням хлиста. Внас-
лідок поздовжнього розколювання колод отримують колотий сортимент. До
ділового належать всі види сортиментів, які призначені для використання або
для промислової переробки.
Круглий сортимент з товщиною у верхньому відрізі без кори від 6 до 13 см
включно відносять до тонкомірного.
Середньомірний сортимент знаходиться в діапазоні товщин від 14 до 24 см.
Сортимент товстіший від 26 см належить до великомірного.
Короткомірний сортимент має довжину до 2 м.
Якщо довжина сортименту від 2 до 6,5 м його відносять до середньої
довжини. Сортимент довжиною понад 6,5 м відносять до довгомірного.
Круглий сортимент, призначений для вироблення спеціальних видів лісо-
продукції, називають кряжем. Назвемо деякі широковживані види кряжів: авіа-
ційний, котушковий, олівцевий, колиловий, лижний, рушничний, торний, клепко-
вий, шпальний, резонансний, суднобудівний, маточний. Для перероблення
круглих сортиментів лущенням чи струганням використовують фанерний, сір-
никовий і стружковий кряж.
Круглі та колоті сортименти, які використовують для виробництва целю-
лози і деревної маси, називають балансами.
* Пневий осмол — ядрова частина зрілого пня і коренів хвойних порід, що використовують-
ся як сировина в каніфольно-екстракційному і смолоскипидарному виробництвах.
164 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Зі сортиментів виготовляють пилопродукцію. Відповідно до ДСТУ 2148-93
“Пилопродукція. Терміни та визначення” пиломатеріали бувають радіального
та тангенціального розпилювання.
Пиломатеріали залежно від призначення діляться на: загального призна-
чення, опоряджувальні, специфіковані.
Опоряджувальні пиломатеріали використовуються для надання виробу
належного зовнішнього вигляду.
До специфікованих відносяться пиломатеріали спеціального призначен-
ня — для експорту, авто-, судно-, авіа-, вагоно-, сільгоспмашинобудування.
Залежно від геометричної форми та розмірів поперечного перерізу розрізня-
ють: бруси, бруски, дошки, шпали.
До брусів відносяться пиломатеріали товщиною та шириною 100 мм та
більше.
Розміри бруска знаходяться в межах до 100 мм за товщиною і шириною,
не більшою за подвійну товщину.
Товщину до 100 мм та ширину понад подвійну товщину мають дошки.
Залежно від того, з якої частини колоди випилені дошки, вони бувають
серцевинні, центральні і бокові.
Бокові дошки, які мають один бік пропиляний, а інший непропиляний, на-
зивають обаполом.
Після спилювання деревину сушать. Розрізняють такі види сушіння: ат-
мосферне, газопарове, комбіноване та конвективне.
Атмосферне — це конвективне сушіння деревини без спеціального піді-
грівання повітря.
Газопарове — це конвективне сушіння деревини у повітрі, газі або пере-
грітій парі при атмосферному тиску.
Конвективне — це сушіння, за якого передача тепла деревині здійсню-
ється переміщенням оточуючих її мас, що перебувають у рідкому або газопо-
дібному стані.
Оскільки лісоматеріали є одним з видів експорту, використовують їх іно-
земні (англомовні) назви.
Для дощок різних типів і розмірів:
> ендси (епбз) — дошки, обрізки дисків, батенсів та бордсів довжиною
1,5...2 м;
> скетлинги (зсапШп§з) — дошки товщиною 5...7,5 см (2...З дюйми) та
шириною 7,5... 14 см (3.. .3,5 дюйма);
> багети (зігірз)—рейки товщиною 1,5.. .7,5 см (0,5 .. .3 дюйми), шириною
2,5...7,5 см (1 ...3 дюйми) і довжиною 2,7 м та більше;
> дилси (сіеаіз) — дошки товщиною 5... 10 см (2...4 дюйми) та шириною
20...40 см (8...16 дюймів);
> батенси (Ьаїїепз) — дошки товщиною 5... 10 см (2.. .4 дюйми) та шири-
ною 20...40 см (8... 16 дюймів);
РОЗДІЛ 8. Продукція деревообробної промисловості ♦ 165
> бордси (Ьоагйз) — дошки товщиною менше 5 см (2 дюйми) та шириною
від 10 см (4 дюйми) та більше;
> наметельники (Вгоош Ьаїкііез)—рейки квадратного перерізу розрізами від
2,5 х 2,5 х 3,75см(1 х 1 х 1,5 дюйми) та довжиною 1,2... 1,3 м (48-52 дюйми);
> файєрвуд (йгєхуоосі) — браковані обрізки дощок різної товщини та шири-
ни довжиною до 1,5 м (5 футів).
Об’єм пиломатеріалів визначають:
- у внутрішніх перевезеннях — м3;
- в експортних поставках — 1000 фут3 (2,36 м3).
Для круглого лісу використовують такі назви:
> колоди (Ьаиікз) товщиною у верхньому зрізі 15...17,5 см (6...7 дюймів)
та більше та довжиною від 3,6 м (12 футів) та більше;
> капбалки (карЬаиІкз) — колоди товщиною від 23,5 см (9 дюймів) та дов-
жиною від 4,2 м (14 футів) та більше;
> телеграфні стовпи (1е1е§гарЬро1ез) — колоди довжиною 4,8...25,5 м
(16-85 футів) та товщиною у верхньому зрізі 12,5... 25 см (2,5... 10 дюймів);
> пропси (ргорз) — шахтні стояки довжиною 0,9...З м (3...10 футів) та
товщиною 6,3... 25 см (2,5... 10 дюймів);
> раундвуди (гаипхуооф—кряжі, відсортовані від пропсів довжиною 1,8... З м
(6-10 футів) та товщиною в верхньому зрізі 15.. .22,5 см (6-9 дюймів);
> майнинг-тимбери (тіпіп§ ІітЬег) — шахтні підпорки, пропси довжиною
3-4,8 м (10-16 футів) та товщиною в верхньому зрізі 7,5 см (3 дюйми);
> баланси (риірхуооф — круглий ліс для виготовлення целюлози та дерев-
ної маси, довжиною 1...3 м (3,3...9,8 футів) та товщиною в верхньому
зрізі 8...24 см (4... 10 дюймів);
> дрова (Ьоіез) — деревина, призначена для спалювання.
Для круглого лісу використовують такі одиниці вимірювання:
- у внутрішніх перевезеннях — м3;
- в експортних поставках — акс (4,46 м3), лоад (0,13 м3), кубічний фут
(0,0283 м3).
Для обтесанного лісу використовують такі назви:
> сліпери (зіеерегз) — бруски довжиною 225-267 см (102-107 дюймів) та
перерізом 25,4 х 25,4 (10x10 дюймів) або 22,9 х 22,9 см (9 х 9 дюймів);
> «ашвслг'ифп (1/2 зіеерегз)—бруски довжиною 255...267 см(102-107 дюймів)
та перерізом (5,2 х 25,4 см) (6 х 10 дюймів) та 11,4 х 22,9 см (4,5 х 9 дюймів).
Окремим видом лісопродукції є вироби з подрібненої деревини — дере-
воволокнисті та деревно-стружкові плити*.
* Основні положення стосовно плит обумовлені ДСТУ 2149-93. Матеріали з подрібненої
деревини, терміни і визначення.
166 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Існують різні способи виробництва плит, а саме: мокрий, мокро-сухий,
напівсухий та сухий. При мокрому способі плити виготовляють сушінням або
гарячим пресуванням деревноволокнистого килима, при якому для транспор-
тування деревного волокна та формування килима застосовується вода.
При мокро-сухому способі піддають гарячому пресуванню підсушені до
абсолютно сухого стану деревоволокнисті килими, які були сформовані мок-
рим способом.
При напівсухому способі виробництва плит деревноволокнистий килим
вологістю до 20 % піддають гарячому пресуванню.
При сухому способі під дають гарячому пресуванню килим вологістю 6-10 %.
Після пресування над плитами здійснюють процес кондиціонування. Плити
витримують в спеціальній камері, що має повітряне середовище з визначени-
ми кліматичними параметрами для вирівнювання температури, вологості та
послаблення внутрішніх напруг.
Наступним технологічним процесом є просочування плит спеціальними
розчинами для поліпшеня їх якості. Потім плити покривають з одного або з
обох боків листовим матеріалом (процес обмичкування).
Залежно від щільності плити бувають: м’які (100.. .400 кг/м3), напівтверді
(400...800 кг/м3), тверді (більше 800 кг/м3) та надтверді.
Деревно-стружкові плити виготовляють гарячим плоским або екструзій-
ним пресуванням деревних частинок, переважно стружки, змішаних із зв’язу-
ючими, з додаванням, якщо необхідно, спеціальних добавок.
Окрему групу становлять плити з підсилюючими елементами (армовані
плити).
Звязуючими компонентами плит можуть бути карбамідо-формальдегідні
або феноло-формальдегідні смоли.
Плити можуть мати підвищений опір дії води, вогню, грибків, бактерій і
комах.
Для обтесаного лісу використовують такі одиниці вимірювання об’єму:
- у внутрішніх перевезеннях — м3;
- в експортних поставках — лоад (0,13 м3).
8.2. Маркування лісоматеріалів
Основними вимогами до системи маркування лісоматеріалів є такі: сис-
тема позначень повинна бути простою, легко запам’ятовуватися і не виклика-
ти плутанини під час розшифрування. Маркування повинно гарантувати відпо-
відність розмірів та якості лісоматеріалів певного призначення всім вимогам,
що визначені стандартами.
РОЗДІЛ 8. Продукція деревообробної промисловості ♦ 167
Круглі лісоматеріали товщиною понад 13 см і довжиною більше 2 м неза-
лежно від товщини маркують. Маркування містить літери та цифри (арабські
чи римські). Літери вказують на призначення сортаменту:
А — для виробництва авіаційних виробів;
Б — для виробництва резонансних матеріалів;
С—для виробництва матеріалів для олівців, лиж, ложок, протезних заготовок;
Е — для виготовлення експортних матеріалів;
К — для виготовлення шпал;
Л — для лущіння та стругання.
Круглі лісоматеріали позначають такими літерами:
М—для щогол суден, для паль, гідротехнічних споруд та елементів мостів;
Р — для використання на будівництві шахт.
На лісоматеріали, що використовуються в машинобудуванні, будівництві,
виробництві меблів, літери не проставляють.
Цифра в маркуванні, яка стоїть поруч з літерою, означає сорт матеріалу.
Наступна цифра — діаметр лісоматеріалу. Наприклад:
0 — діаметр 20, ЗО, 40 см та ін.
2 — діаметр 22, 32, 42 см та ін.
Маркування на круглі лісоматеріали наносять в центральній частині верх-
нього торця водостійкою фарбою. При пакетному перевезенні дощок марку-
вання виконується з обох кінців, а дошки різної довжини маркують лише з
боку вирівняних торців. Висота маркувальних знаків 30-50 мм.
8.3. Зберігання і транспортування
лісоматеріалів
Зберігаючи лісоматеріали на складах, необхідно створити умови, які не
допускають їх псування: від атмосферних опадів, псування грибками і цвіллю
від механічних пошкоджень і розтріскування. Всі лісоматеріали зберігають
розсортованими за видами, породами, сортами і розмірами.
Ліс і пиломатеріали у ваговому стані складають в штабелі у такий спо-
сіб, щоб створити умови їх природної вентиляції і рівномірного висушування.
У період дощу або снігу їх покривають брезентом або іншими матеріалами.
Для запобігання розтріскуванню при нерівномірному сушінні деревину по-
кривають нафтовими бітумами, вапняними розчинами, емульсіями, які упо-
вільнюють виділення вологи.
Будівельні матеріали і вироби зберігають у закритих складських примі-
щеннях на підкладках, які запобігають їхньому викривленню і ушкодженню, а
також потраплянню вологи з ґрунту.
168
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Круглі лісові матеріали зберігаються у вигляді штабелів, зі спеціальним
закріпленням із колод чи залізобетонних балок. Висота штабеля при механізо-
ваному складанні стовбурів 6-8 м.
Пиломатеріали вищих сортів зберігають під навісами окремо за видами,
породами, розмірами, а решту — на відкритих складських площадках у щіль-
них штабелях, що сприяє їхньому всиханню.
При вивезенні лісу з лісозаготівельних та інших організацій вантажовідп-
равник зобов’язаний:
- провести сортування лісу за довжиною;
- забезпечити попереднє складування лісу біля доріг, можливість вільно-
го проїзду та маневрування рухомого складу;
- на навантажувальних пунктах та всіх перетинах з автомобільними лісо-
возними дорогами забезпечити підвішування не нижче 4,5 м дротів, еле-
ктричних кабелів, а також можливість роз’їзду різних типів лісовозів.
Навантажування та кріплення вантажу на рухомому складу здійснює ванта-
жовідправник, а розвантаження лісу та зняття кріплень — вантажоотримувач.
Вантажовідправник повинен слідкувати за рівномірністю розміщення лісу
між кониками автомобіля та причепа-розпуска. Висота вантажу на автомобілі
не повинна перевищувати висоту вантажу на причепі більш ніж на 100 мм при
перевезенні сортаментів та на 300 мм при перевезенні хлистів.
Прийняття до перевезення та здавання вантажоотримувачу лісу та пило-
матеріалів здійснюється за об’ємом, а у разі перевезення пакетним спосо-
бом — за кількістю місць.
Подрібнену деревину, що має малу об’ємну масу, перевозять спеціалізо-
ваними автомобілями-тирсовозами, обладнаними кузовами підвищеної міст-
кості — від 25 до 40 м3.
Дрова приймаються до перевезення з обов’язковим обмірюванням, для цьо-
го їх потрібно викласти перед навантаженням в штабелі, зручні для визначення
об’єму. У ТТН вказують породу (хвойні чи листяні) та якість дров—сухі чи сирі.
Масові перевезення лісу автотранспортом здійснюються з лісозаготі-
вельних пунктів (верхніх складів) до призалізничних, прирічкових складів, де-
ревообробних пунктів, підприємств (нижніх складів).
Перевезення лісу має особливості, які необхідно враховувати під час його
планування та вибору рухомого складу: сезонність перевезень, велика питома
вага довгоття, велика маса автопоїзда з вантажем, важкі дорожні умови.
Перевізники залежно від довжини лісу (хлистів, сортиментів, довгоття та
короття) надають обладнаний кониками спеціалізований рухомий склад або
автомобілі з бортовими платформами. До короття відносять ліс довжиною до
5 м. Ув’язувальні засоби (ланцюги, троси) надає замовник. Для перевезення
лісу гірськими дорогами причіпи та причіпи-розпуски мають бути обладнані
гальмами. Якщо використовують одноразові засоби пакетування лісу та пило-
РОЗДІЛ 8. Продукція деревообробної промисловості ♦ 169
матеріалів за допомогою брусково-дротяної обв’язки, пакети мають бути об-
в’язані відповідно до рекомендацій (див. рис. 8.1 та 8.2).
Рис. 8.2. Види пакетів пиломатеріалів
За відсутності СРС перевізник може обладнати рухомий склад кониками
та іншими пристроями (шипами, гребінками проти ковзання), які відвертають
можливість зрушення вантажу на кабіну. За кабіною для захисту її від ударів
торцями колод встановлюються щити. На рухомий склад укладають пилома-
теріали одного сортименту і довжини. Укладаючи необрізані дошки, обапол і
сильно збіжні колоди — чергують товсті кінці з тонкими, а широкі з вузькими.
Дозволяється перевозити здорову деревину в автомобілях, на яких перед
тим перевозився заражений грибками ліс, тільки за умови очищення кузова та
дезинфекцїї його антисептиком.
170
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Елементи дерев’яних виробів, просочених антисептиками проти загниван-
ня, під час транспортування слід захищати від атмосферних опадів, тобто за-
кривати пергаміном, толем чи кількома рядами непросочених пиломатеріалів.
Навантажувально-розвантажувальні операції з просоченими виробами
виконуються механізованим способом. Не допускається участь водія у цих
роботах, крім випадків, коли лісовозні поїзди обладнані індивідуальними нава-
нтажувальними засобами.
Висота вантажу на автомобілі не може перевищувати висоту вантажу на
розпуску більше як на 100 мм при перевезенні сортиментів і на 300 мм при
перевезенні хлистів.
Приймання для перевезення і здавання вантажу здійснюється за об’ємом, а
у разі перевезень пакетним способом — за кількістю вантажних місць (пакетів).
Для перевезення лісу і пиломатеріалів допускаються тільки водії, які
пройшли спеціальний інструктаж з техніки безпеки.
Схеми лісовозних поїздів показані на рис 8.3. Конструкції СРС наведено
нарис. 8.4. Схеми зчеплення автомобіля-тягачаз причепом подано нарис. 8.5,
8.6,8.7. Положення довгомірного вантажу (лісу) на автомобілі-тягачі з приче-
пом та зміна його під час руху на спуску та на повороті зображено на рис. 8.8
та 8.9. Конструкції поворотних коників лісовозів наведені на рис. 8.10. СРС
для перевезення лісу показаний на рис. 8.11,8.12.
Рис. 8.3. Схеми лісовозних автопоїздів
На рис. 8.11 зображено автопоїзд у складі автомобіля-тягача МАЗ-543403-
220 та двовісного причепа-розпуска, вантажність автопоїзда 16000 кг. Автопоїзд у
складі автомобіля-тягача КрАЗ-260 з гідрокраном-маніпулятором та двовісним
причепом показаний на рис. 8.12. Вантажність такого автопоїзда 20000 кг.
Рис. 8.4. Способи розвантажування СРС для перевезення лісу
РОЗДІЛ 8. Продукція деревообробної промисловості
172 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 8.5. Схема хрестоподібного зчеплення для керування причепом-розпуском
Рис. 8.6. Схема керування з колірним пристроєм для повороту віссю причепа
Рис 8.7. Схема гідравлічного приводу керування колесами напівпричепа
РОЗДІЛ 8. Продукція деревообробної промисловості ♦ 173
Рис. 8.8. Положення довгомірного вантажу (лісу) на автомобілі-тягачі та причіпі
Рис. 8.9. Зміна положення довгомірного вантажу (лісу)
під час руху автомобіля-тягача з причепом на спусках (а, б) та на повороті (в)
174 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 8.10. Конструкції поворотних коників,
встановлюваних на автомобілях-тягачах
РОЗДІЛ 8. Продукція деревообробної промисловості ♦ 175
Рис. 8.11. Автомобіль-тягач
з двовісним причіпом-розпуском для перевезення лісу:
а) — етапи процесу затягування причіпа-розпуска
на платформу автомобіля-тягача;
б) — загальний вигляд автомобіля-тягача із завантаженим причіпом-розпуском
Рис. 8.12. Автопоїзд-лісовоззгідрокраном-маніпулятором:
а) — загальний вигляд автопоїзда; б) — загальний вигляд гідрокрана-маніпулятора; в) — вантажність маніпулятора
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
РОЗДІЛ 8. Продукція деревообробної промисловості ♦ 177
8.4. Тара
Деревину та полімерну тару перевозять з підприємств торгівлі і гро-
мадського харчування на тароремонтні підприємства, з цих підприємств і під-
приємств-виробників тари—споживачам, скляну тару з підприємств громадсь-
кого харчування і приймальних пунктів — споживачам.
Поворотну тару при міських перевезеннях доставляють кільцевими (збір-
ними) маршрутами, переважно, автомобілями, що доставили вантаж, якщо
вони не призначаються для перевезення інших вантажів в зворотному напрям-
ку за раціональними маршрутами. Перевізники можуть надавати для переве-
зення тари СРС (таровози) або автомобілі з бортовою платформою з нароще-
ними бортами. Загальний вигляд автопоїзда-таровоза зі зниженим рівнем
підлоги та гратчастим металевим кузовом показаний на рис. 8.13.
Рис. 8.13. Автопоїзд для перевезення дерев’яної тари
Приймання і здавання дерев’яної і полімерної тари здійснюється за за-
гальною кількістю місць, а скляної тари — за загальною кількістю стандарт-
но заповнених ящиків.
Перевізники не несуть відповідальності за якісний стан тари (наявність
на стандартній тарі щербинок, відколів, посічень).
Вантажовідправники складану і розбірну дерев’яну тару подають скла-
деною у щитках, що спаковані в паки, які обв’язують дротом або шпагатом.
8.5. Меблі
Меблі перевозяться з підприємств-виробників, баз (складів), торговель-
них організацій на інші бази, в магазини та споживачам.
Під час перевезень потрібно вживати заходів щодо забезпечення цілості ван-
тажу, не допускаючи пошкодження меблів (ударів, подряпин, відколів) і потрап-
ляння на них атмосферних опадів та пилу. Перевезення меблів здійснюється тар-
ним і безтарним способами. При безтарному перевезенні використовуються, як
178 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
правило, автомобілі-фургони та причіпи-фургони. Автомобілі-фургони мають ши-
рокі двері для полегшення виконання навантажувально-розвантажувальних робіт
(див. рис. 8.14, а). Всередині кузовів-фургонів встановлюють спеціальне прилад-
дя, яке забезпечує цілість виробів, у вигляді м’яких джгутів-прокладок, напівм’я-
ких та м’яких валиків (див. рис. 8.14, б). Інколи для перевезення меблів викорис-
товуються автомобілі-фургони з дверима збоку, ззаду та з під’ємним дахом, що
значно полегшує виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.
За відсутності спеціалізованих автомобілів-фургонів допускається пере-
везення меблів безтарним способом на автомобілях з бортовою платформою.
Автомобіль при цьому обладнують пристроями для забезпечення цілості меб-
лів (брезент, мотузки). Перевезення меблів у тарі здійснюється в автомобі-
лях-фургонах чи автомобілях з бортовою платформою. Перед подаванням
для перевезення меблів у тарі чи упаковці замовник зобов’язаний завчасно
замаркувати кожне вантажне місце. Замовник здійснює також навантаження і
розміщення меблів у кузові, їх кріплення та ув’язування.
Приймає і здає меблі для перевезення перевізник за найменуванням і
кількістю місць.
Рис. 8.14. СРС Для перевезення меблів
8.6. Продукція целюлозно-паперової
промисловості
Такі вантажі перевозять від підприємств до споживачів.
Кіпи целюлози повинні бути обгорнуті небіленою целюлозою і затягнуті
поясами із стальної стрічки або стального дроту.
РОЗДІЛ 8. Продукція деревообробної промисловості ♦ 179
Замовник зобов’язаний подавати для перевезення папір в рулонах, упако-
ваних в декілька шарів міцного пакувального паперу, та в листах, упакованих в
дерев’яні ящики або в два щити. Ящики та щити мають бути обв’язані сталь-
ною пакувальною стрічкою. У разі перевезення листового паперу у контейне-
рах допускається м’яке упакування його в кіпи.
Для перевезення використовуються автомобілі (автопоїзди) з бортовою плат-
формою, які забезпечені брезентом або зсувним тентом і мотузками (див. рис. 8.15).
Рулони паперу складають в кузові автомобіля рядами як на бокову поверх-
ню, так і на торець. Під час укладання рулонів на бокову поверхню крайні рулони
нижнього ряду закріплюються клинами з кутом загострення ЗО.. .40°. Не допу-
скається закріплення рулонів непристосованими клинами, цеглинами тощо. Під
час укладання другого і третього ряду рулонів на дощаті містки крайні рулони в
цих рядах також закріплюють клинами. Для вирівнювання неправильно укладе-
них рулонів забороняється користуватися металевими важелями, гаками, лома-
ми та іншими предметами з гострими кінцями. Замовники повинні оснастити
пункти навантаження і розвантаження паперу містками, трапами, піддонами,
пересувними засобами малої механізації, візками, електронавантажувачами.
Рис. 8.15. Навантаження паперу в рулонах на автопоїзд зі зсувним тентом
Контрольні питання
1. Види сортименту лісоматеріалів.
2. Характеристика видів сушіння деревини.
З. Види дощок при їх ескортуванні.
4. Характеристика виробів з подрібненої деревини.
5. Схеми лісовозних поїздів.
6. Способи розвантажування СРС для перевезення лісу.
7. Технологія перевезення тари.
8. Технологія перевезення меблів.
9. Технологія перевезення продукції целюлозно-паперової промисловості.
РОЗДІЛ
9
Навальні вантажі
9.1. Вугілля, кокс, руди, побутове сміття
Вугілля належить до основних видів твердого палива. Бувають різні види
вугілля — кам’яне, антрацит, буре, деревне. Кожен з видів вугілля характери-
зуються теплотою згоряння, виходом летких речовин, спіканням, щільністю,
міцністю, розміром кусків та ін.
Теплота згоряння, яка залежить від вмісту вуглецю, визначається віком
вугілля. Наявні у вугіллі кисень, азот, сірка, пов’язані з вуглецем, утворюють
смолисті речовини, вміст яких визначається виходом летких речовин. Висо-
кий вміст летких речовин у бурому вугіллі (50 %) дає змогу виробляти з нього
кам’яновугільні смоли і рідке моторне паливо. Це вугілля використовується, в
основному, на місці видобутку тому, що воно недостатньо міцне, а його не
можна далеко перевозити.
Найвищою теплотою згоряння характеризується антрацит, вміст вугле-
цю в якому сягає 92-97 %. Запаси антрациту на Україні незначні, лише 3 %
загальних запасів.
За розмірами кусків вугілля поділяється на 7 класів. Чим більші куски
вугілля, тим вища його якість.
Кам’яне вугілля використовується для виробництва коксу, супутніх продук-
тів коксування (кам’яновугільна смола, коксовий газ), які є сировиною для хімічної
промисловості. На виробництво коксу використовується близько 25 % видобутку
вугілля. З коксу одержують карбід кальцію, вугільні електроди, феросплави.
Розрізняють доменний і ливарний кокс.
Добуте вугілля поставляється споживачу безпосередньо із шахт, збага-
чувальних або брикетних фабрик, а кокс — із коксохімічних комбінатів. Від-
вантажене паливо повинно відповідати марці, класу, якості, зазначеним у від-
повідній нормативній технічній документації (ДСТУ, ТУ) Характеристики палива
перевіряються в місцях його навантаження відділами технічного контролю.
Контроль якості здійснюється зовнішнім оглядом і відбором проб від партії
в процесі відвантаження на транспорт, а також на складах зберігання.
Зовнішнім оглядом визначають наявність води, забруднень сторонніми
предметами, розміри кусків. Дані лабораторних проб показують наявність мі-
неральних домішок, вміст вологи, сірки, золи, вихід летких речовин, темпера-
РОЗДІЛ 9. Навальні вантажі ♦ 181
туру згорання й інше. Розрахунки між постачальниками і споживачами палива
здійснюються на основі даних лабораторних досліджень якості, тобто вмісту
вологи, сірки, значень показника зольності, теплоти згорання й інше. Тверде
паливо повинно зберігатися так, щоб при цьому не знижувалися його власти-
вості і якість. При тривалому зберіганні вугілля знижується його теплота зго-
рання, відбувається розтріскування, вивітрювання, зміна гранулометричного
складу, окислювання, що викликає самонагрівання і самозаймання.
Процес окислювання пришвидшується присутністю в паливі вологи, тому
майданчики для зберігання повинні бути відведені в сухому піднятому місці,
штабелі повинні мати форму, яка б сприяла стіканню води.
Усі види вугілля діляться за схильністю до окислювання і самозаймання
на 4 групи (І-ІУ), для яких визначені різні терміни зберігання.
Найбільш стійкі до окислювання, як правило, із підвищеним ступенем
вуглефікації, тобто антрацити, напівантрацити, кам’яне вугілля — група І, тер-
мін зберігання 2,0-2,5 року.
Стійке до окислювання кам’яне вугілля марок “Т” і “К” віднесене до
II групи і може зберігатися протягом 18 місяців. Кам’яне вугілля середньої
стійкості віднесене до III групи і може зберігатися 12 місяців. Нестійке кам’я-
не вугілля, таке як “Д” і “Г” (несортоване), і буре вугілля належать до IV групи.
Термін їхнього зберігання 4-6 місяців.
Вугілля, що знаходиться на складах для зберігання, повинно бути складе-
не у штабелі не пізніше другої доби з дня розвантаження.
Максимальна висота штабеля залежить від схильності вугілля до окис-
лювання. Для найстійкіших видів вугілля (І гр.) висота штабеля не обмежена,
для інших груп висота штабеля обмежена:
> групи II — не більше 10 м;
> групи III — не більше 6 м;
> групи IV — не більше 5 м;
Для попередження самозаймання вугілля спеціально обробляють шта-
бель — ущільнюють поверхневий прошарок ковзанками або здійснюється по-
шарове ущільнення, вводять інгібітори — антиокислювачі (емульсії, хімічні
розчини), покривають поверхню штабеля рідким склом, суспензією вапна, хло-
риду натрію. Перевіряють температуру усередині штабеля. При температурі
понад 40° С проводиться розформування штабеля, заливання вугілля розчина-
ми, ущільнення і т.п.
Кожний штабель позначається табличкою, на якій вказується марка, клас,
вид, вологість, вихід летких речовин, маса штабеля, термін початку і кінця
його формування.
Вугілля, що завантажують навалом, повинно бути тільки одного класу.
Забороняється перевозити вугілля разом з горючими і вибуховими речовина-
ми. Не допускається завантаження теплого (вище 35°) вугілля.
182 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Кокс перевозять так само, як і вугілля. При цьому треба враховувати, що
кокс має велику здатність до поглинання вологи і збільшення своєї маси (до 20 %).
Рудами називають мінеральні утворення з таким вмістом і такими фор-
мами знаходження металів або корисних мінералів, які забезпечують техно-
логічну можливість й економічну доцільність їхнього добування. Розрізняють
металеві руди, що містять метали або їхні сполуки, і неметалеві. До метале-
вих руд відносять руди чорних і кольорових металів: залізні, марганцеві, хро-
мові, алюмінієві, титанові, мідні, свинцеві, цинкові, руди дорогоцінних металів
або рідкісних (олово, ртуть, сурма, уран). До руд неметалевих належать азбес-
тові, апатитові, фосфоритні, корундові, баритові, сірчані й ін. [21].
На організацію перевезення, перевантаження й зберігання руди вплива-
ють насамперед такі властивості, як сипкість, вміст дрібних фракцій, кускова-
тість, вологість і міцність окремих шматків. Металеві руди містять значну
кількість вологи (5...25 %) і дрібних фракцій, тому при низькій температурі
вони змерзаються. Руди й рудні концентрати деяких видів виділяють випари,
вибухонебезпечні або шкідливі для здоров’я людей, мають властивість само-
нагрівання.
Особливістю деяких руд і більшості рудних концентратів є також їхня
здатність переходити в розріджений стан. Вологість, при якій концентрат на-
буває текучості, називається критичною вологістю. Зі збільшенням вологості
й у разі вібрації корпуса рухомого складу кут природного укосу різко зменшу-
ється, стає значно менше 35°, при цьому виникає більша небезпека перемі-
щення вантажу.
Руда й рудні концентрати характеризуються великою насипною масою й
малим питомим навантажувальним об’ємом (табл. 9.1).
Залізна руда належить до руд чорних металів. Вона є вихідною сирови-
ною для виробництва чавуну й сталі. Залізні руди, що містять, крім заліза, інші
метали, добування яких є доцільним, називають комплексними залізними ру-
дами.
Гематитові руди (червоні залізняки) являють собою оксид заліза зі вміс-
том заліза 51...66 %, вологи — 1,6...7 %.
Колір гематиту темний, сіро-сталевий з металічним блиском, іноді чер-
воно-бурий. Червоні залізняки можуть бути щільними, малопористими або пу-
хкими, пористими.
Магнетитові руди (магнітні залізняки) — це складні оксиди заліза. Вміст
заліза коливається в межах 50. ..60 %, вологи — 2... 12 %. Колір руди чорний з
металічним блиском. Руда має магнітні властивості, зустрічається як у твер-
дому, так й у пухкому стані.
Бурі залізняки—руди гідроксиду заліза. Середній вміст заліза ЗО... 55 %,
вологи — 8... 18 %. Колір руди жовтий, що переходить у щільних різновидах й
у зламі в темно-бурий. Бурі залізняки пористі й здебільшого землисті, аморфні.
РОЗДІЛ 9. Навальні вантажі ♦ 183
Таблиця 9.1
Об’ємні характеристики руд і рудних концентратів
Найменування руди Насипна маса, т/м3 ' Питомий навантажувальний 1 , об’єм, м3/т
\ Руди ,
Залізна 1,5...3,4 0,67...0,29
Сірий колчедан 2,2...2,8 0,46...0,36
Марганцева 1,8...3,1 0,56...0,32
Хромова 2...2,3 0,5...0,43
Цинкова 2,6...2,7 0,38...0,37
Нікелева 1,3...1,4 0,77...0,71
Мідна 1,3...2 0,77...0,5
Боксити 1,2...1,4 0,83...0,71
Уранова (у мішках) 2...2,1 0,52...0,48
Концентрати
Залізорудний 2,2...3,1 0,45...0,32
Титановий 2,5...2,8 0,4...0,36
Цинковий 1,8...2,6 0,56...0,39
Свинцевий 2...3,8 0,5...0,26
Мідний 2...2,7 0,5...0,37
Залізний колчедан (пірит, сірчаний колчедан) — руда золотаво-жовто-
го кольору з металічним блиском, містить до 44 % заліза й до 52 % сірки;
через наявність сірки здатна самозайматися, відрізняється схильністю до роз-
рідження й зсуву.
До руд кольорових металів належить марганцева руда — мінерал чор-
ного кольору, твердий, крихкий, блискучий. За вмістом в руді марганцю й залі-
за розрізняють три класи руд: марганцеві зі вмістом марганцю 45... 52 %; залі-
зомарганцеві із загальним вмістом марганцю й заліза 40...60% при
співвідношенні 1:1; марганцеві зі вмістом марганцю 5... 15 %.
Марганцеві руди перевозять навалом. При вологості 4... 8 % і куті природ-
ного укосу трохи більше 35° руди відносять до вантажів, що вимагають ретель-
нішого укладання, ніж безпечні; при вологості менше 4 % вважають ванта-
жем, небезпечним стосовно зсуву. Під час перевезення марганцевих руд
рухомий склад обладнують пристроями, що попереджають зсув вантажу. Мар-
ганцева руда не розріджується.
Феромарганець — сплав, що містить більше 10 % заліза й менш ніж
10 % марганцю, застосовується як розкислювач або присадка під час виплав-
184 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
лення сталі. Феромарганець — негорюча речовина, але під впливом вологи
може розпадатися, при цьому відбувається його нагрівання, виділяються го-
рючі й отруйні гази.
Під час зберігання, перевезення й перевантажування феромарганець не
можна кидати з висоти, тому що утворені дрібні фракції при підвищеній воло-
гості сприятимуть розкладанню й утворенню газів. Вантаж не розріджується.
При малій товщині шару може сковзати по гладкій металевій поверхні кузова,
тому під час перевезення товщина шару вантажу повинна бути не менш ніж
1 м. Насипна маса феромарганцю 3,3 т/м3, крупність частинок 250...300 мм,
кут природного укосу 40°, питомий навантажувальний об’єм 0,3 м3/т. Ферома-
рганець відноситься до числа небезпечних вантажів (клас 4.3 “Речовини, що
виділяють легкозаймисті гази при взаємодії з водою”).
Зберігання феромарганцю допускається навалом на відкритих площад-
ках, що мають тверде покриття й габаритні стінки. Площадки повинні бути
очищені від сміття легкогорючих матеріалів. При штабелюванні не допуска-
ються великі скупчення дрібних фракцій в окремих місцях. Висота штабеля
не повинна перевищувати 3,5 м.
Феромарганець вантажать шаром не вище 3,5 м, забезпечуючи при цьо-
му поверхневу й внутрішню вентиляцію. Варто постійно перевіряти темпера-
туру вантажу. У разі нагрівання феромарганцю й виявленні запаху газу, а та-
кож самозаймання газу не допускаються парогасіння й заливання вантажу
водою. У цих випадках збільшують доступ повітря, роблять розрихлювання
(без застосування металевих ломів, які можуть викликати іскру) і вживають
заходів із запобігання отруєнню людей.
Хромова руда містить 13...61 % хрому, 4. ..25 % алюмінію, .7...24 % за-
ліза, 10...32 % магнію й інші компоненти, використовують для виплавки хро-
мових феросплавів, які застосовують для одержання якісних сталей. Для пе-
ревезення руда надходить навалом, великими шматками. За кутом природного
укосу (близько 40°) вантаж належить до безпечних вантажів стосовно зсуву;
не розріджується.
Бокситні руди містять 50...60% глинозему, у складі якого є до 37 %
алюмінію. Боксити складаються із дрібних глинистих часток і транспорту-
ються навалом. При вологості 5 % і менше боксит стає сипким, порохоподіб-
ним вантажем, пил якого має абразивні властивості. У період дощів боксит
зволожується й перетворюється в рухливу кашоподібну масу. Боксити харак-
теризуються стійким значенням кутів природного укосу 35.. .40.
Глинозем — продукт переробки бокситів, полідисперсний порошок білих
кольорів, завдяки високому вмісту оксиду алюмінію є основною сировиною для
алюмінієвої промисловості. Глинозем — вантаж підвищеної сипкості, дуже по-
рошистий, абразивний, вогне- і вибухобезпечний, схильний до злипання, має ви-
соку текучість, не розріджується. Вологість глинозему звичайно становить
РОЗДІЛ 9. Навальні вантажі ♦ 185
0,3...0,4 %; збільшення вологості понад 1 % неприпустимо за умовами техно-
логії переробки. Зберігати глинозем треба в сухих закритих приміщеннях.
Глинозем не має властивостей, що негативно впливають на організм лю-
дини. Однак під час перебування людей у зоні розпилення глинозему необхід-
но користуватися респіраторами або марлевими пов’язками, спеціальними оку-
лярами й одягом, що захищає від пилу. Стосовно зсуву в рухомий склад вантаж
безпечний. Кут природного укосу близько 40°, насипна маса 1,1 т/м3, питомий
навантажувальний об’єм 0,9 м3/т.
Рудні концентрати одержують у гірничодобувній промисловості внас-
лідок збагачення металевих і неметалічних руд. Особливе значення в промис-
ловості мають концентрати металевих руд. Вміст заліза в добре збагачених
рудах доходить до 90.. .95 %. Свинцевий концентрат містить до 86 % свинцю,
олов’яний — 70...78 % олова, мідний— 10...20 % міді.
У процесі збагачення рудні концентрати зневоднюють, вміст вологи
8...22 %. При низькій температурі металеві концентрати сильно змерзають-
ся, а в суху теплу погоду піддаються розпиленню й розтрушенню, тому що
здебільшого складаються із дрібних пилоподібних часток.
Усі залізні руди і їхні концентрати, а також руди деяких кольорових мета-
лів перевозять навалом і зберігають на відкритих майданчиках. Концентрати
кольорових металів (марганцю, міді, алюмінію, свинцю) перевозять і зберіга-
ють навалом, але в закритих складах і критих транспортних засобах. Концент-
рати олова, нікелю, цинку й інших рідких металів перевозять у тарі — ящиках,
фанерних і металевих барабанах.
Під час зберігання й складування на відкритих майданчиках руди й рудні
концентрати розташовують на відстані 120 м від інших штабелів пилоутворюю-
чих вантажів. Поверхня майданчиків бетонована або асфальтована: майданчи-
ки повинні бути заздалегідь розплановані й розмічені для приймання руд різних
сортів і марок, для того, щоб забезпечити їхнє роздільне складування. Щоб уни-
кнути пересортування при суміжному складуванні руд декількох сортів, штабе-
ля обгороджують спеціальними дерев’яними або бетонними щитами.
Сірчаний колчедан складують на відстані не менш 10 м від інших руд,
щоб не засмітити їх сіркою. Сірчаний колчедан зберігають із дотриманням
правил зберігання вугілля третьої групи, тому що він пухкий і через наявність
сірки піддається самозайманню. Перевантажуючи свинцеву й цинкову руди,
що випаровують отруйні речовини, слід користуватися респіраторами.
Розміри штабеля в плані не обмежуються правилами й умовами збері-
гання руди; вони залежать від можливостей перевантажувального устатку-
вання, конкретного місця розташування штабеля й кількості штабельованого
вантажу. Висота штабелювання рудних вантажів обмежується технічною нор-
мою навантаження на підлогу складу. Рудні концентрати, чутливі до вологи,
зберігають у закритих складах. Концентрати в тарі зберігають відповідно до
правил зберігання тарно-поштучних вантажів.
186 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Руди й рудні концентрати перевозять на кар’єрних самоскидах, що ма-
ють підвищену міцність корпуса. Велика насипна маса й малий навантажу-
вальний об’єм визначають вимоги до розміщення вантажу. Щоб уникнути ушко-
дження корпуса рухомого складу, руди й рудні концентрати вантажать рівномірно,
починаючи із середини кузова.
Якщо навантажувально-розвантажувальні роботи виконують у закритих
приміщеннях, для видалення шкідливих і вибухонебезпечних газів, які виділяє
руда, потрібна примусова вентиляція приміщення.
Азбест — волокнистий білий або сірий мінерал, широко застосовуваний
у будівельній, енергетичній, хімічній й іншій галузях промисловості. До найваж-
ливіших фізико-хімічних властивостей азбесту належать вогнестійкість, не-
спалювальність, морозостійкість, еластичність, вологостійкість, висока меха-
нічна міцність і здатність розщеплюватися на найтонші волокна. Остання
особливість азбесту зумовлює його високу небезпеку для здоров’я людини.
Під час вдихання найтонші волокна азбесту залишаються в легенях і можуть
викликати важкі захворювання. Азбест не піддається впливу кислот і лугів,
погано проводить теплоту й електричний струм.
Азбест упаковують масою до 50 кг у четиришарові мішки із крафт-паперу
або в джутові мішки. Зберігають азбест у закритих сухих і чистих складах або
під навісом, захищаючи від впливу опадів; як виняток, допускається укладати
мішки на відкритих майданчиках на настил з дощок висотою не менш 300 мм і
надійно вкривати штабель брезентом. Мішки з азбестом укладають у штабелі
висотою 10-12 ярусів. Вантажні роботи з азбестом варто робити обережно, не
кидаючи мішки, інакше відбувається розпилення вантажу, особливо коротково-
локнистого. Об’єм 1 т азбесту в мішках становить 2,5 м3. Кожну партію азбес-
ту укладають окремо. Робота з азбестом дозволяється тільки в респіраторах.
Графіт — мінеральний порошок чорного або сірого кольору, застосову-
ється для технічних цілей. Графіт перевозять у ящиках або бочках, які повинні
бути перекладені усередині папером, щоб уникнути висипання графіту. Графіт
зберігають у сухих приміщеннях. Маса 1 т графіту в ящиках займає об’єм
1,2...1,36 м3.
Апатити й фосфорити широко застосовують як сировину для одержання
фосфористих добрив, фосфору й фосфорної кислоти, а також у металургійній,
скловиробній промисловості. Апатитова руда крихка й здатна подрібнюватися
при скиданні її з висоти 1,5.. .2 м. Крихкість зростає зі збільшенням вмісту в руді
фосфору й вологи. Руда, що містить дрібні фракції й більше 2 % вологи, при
низькій температурі змерзається. Пил апатиту має абразивну властивість.
Апатитовий концентрат одержують подрібнюванням апатитової руди з
наступним її збагаченням. Апатитовий концентрат являє собою сильнопоро-
шистий сіруватого кольору, без запаху, особливо здатний до змерзання; вміст
вологи не повинен перевищувати 1 %.
РОЗДІЛ 9. Навальні вантажі ♦ 187
Апатитову руду й концентрат зберігають і перевозять навалом. Апатито-
ву руду можна зберігати на відкритих, попередньо підготовлених майданчи-
ках, апатитовий концентрат — у закритих, чистих, сухих складах.
( ірка — мінерал жовтого кольору, пожежо- і вибухонебезпечний, токсич-
ний. Пожежонебезпека залежить від ступеня подрібнення сірки. Найбільш схиль-
ний до загоряння сірчаний пил. Під час горіння сірки утвориться отруйний газ.
Вибухонебезпечність визначається наявністю сірчаного пилу у зважено-
му стані. Нижня межа вибуховості становить 7 г/м3. Присутність сірчаного
пилу в повітрі в будь-якій кількості небезпечна. Сірчаний пил може загорітися
від запаленого сірника, розряду статичної електрики. Для запобігання пилоут-
воренню необхідно робити вологе прибирання складів з інтенсивним вентилю-
ванням й прагнути до зменшення й виключення пиління при вантажних опера-
цій із сіркою.
У разі потрапляння сірчаного пилу в організм людини з’являються симп-
томи хронічного отруєння сірководнем; потрапивши на шкіру сірчаний пил може
викликати екземи, в очі — кон’юнктивіт і виразки країв повік.
Транспортують сірку в декількох видах: тонкоподрібнений порошок, ко-
мова сірка й грубозернистий порошок.
Тонкоподрібнений порошок сірки перевозять у дерев’яних ящиках масою
брутто 50 кг; у картонних ящиках по ЗО кг із інертним прокладковим матеріа-
лом; у металевих банках, упакованих у дерев’яні ящики по 125 кг; у метале-
вих барабанах по 225 кг; у паперових багатошарових мішках по 55 кг.
Комовую сірку й грубозернистий порошок упаковують у будь-яку міцну
тару, що дозволяє зберігати й перевозити їх навалом. Комова сірка не розрі-
джується, кут природного укосу близько 37°, питомий навантажувальний об’єм
0,83 м3/т. Сірку відносять до небезпечних вантажів.
Для перевезення цих вантажів використовуються в основному автомобілі-
самоскиди або самоскидні автопоїзди. Лише тоді, коли перевезення цих ванта-
жів здійснюється на великі відстані і використання самоскидів стає нерентабель-
ним, можуть використовуватися автомобілі з бортовою платформою.
Не дозволяється перевозити руду різних сортів на одному автомобілі.
Замовник зобов’язаний забезпечити водія засобами захисту під час переве-
зення руди, яка випаровує отруйні речовини (руди свинцеві, цинкові). Не дозво-
ляється перевезення сухої руди у відкритих автомобілях з метою запобігання
утворенню пилу під час руху автомобіля.
На навантаження згаданих вантажів замовник повинен надавати механі-
зми з об’ємом ковша не більше 1/3 об’єму кузова автомобіля і здійснювати
завантаження з ковша, який знаходиться на відстані не більше ніж 0,5 м від
днища кузова. Під час навантаження водію не дозволяється знаходитись в
кабіні автомобіля, а вантаж забороняється переміщати над кабіною, тобто
вантажити слід збоку або ззаду.
188 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Про початок подання автомобіля під завантаження водія повідомляють
звуковим або світловим сигналом машиніста навантажувального механізму.
Після закінчення навантаження водій починає рух також після дозволу маши-
ніста екскаватора. *
Для вивезення руди з кар’єрів замовник повинен:
• огородити проїзну частину дороги всередині кар’єру з боку нижнього
відкосу земляним валом або захисною стіною;
• при затяжних ухилах доріг (більше ніж 0,06) створювати горизонтальні
майданчики з ухилом 0,02 та завдовжки не менше ніж 50 м і не більше
ніж через кожні 600 м довжини затяжного ухилу;
• на навантажувальних майданчиках, що мають ухили, встановлюють
упори під колеса автомобілів;
• поливати в разі потреби дорогу всередині кар’єру для видалення пилу, а
також утримувати під’їзні шляхи до місць навантаження у справному
стані.
9.2. Характеристика рухомого складу самоскидів
Конструкції одно- та двовісного самоскидних причепів та автомобілів-само-
скидів для перевезення різних навальних і кускових вантажів показані на рис. 9.1.
Розвантажування одновісного автомобіля-причіпа здійснюється з підкла-
данням під колеса упорів, розфіксовуванням “ламного“ дишла та подаванням
автомобіля-тягача назад. При цьому кузов причепа, повертаючись назад від-
носно нерухомої осі коліс, розвантажується.
Двовісні самоскидні автомобільні причіпи розвантажуються гідропідій-
мачем, встановленим на самоскиді.
Олива в магістраль гідропідіймача подається від оливного насоса, вста-
новленого на автомобілі-тягачі.
Розвантажування зображених на рис. 9.1 автомобілів-самоскидів здійс-
нюється гідропідіймачами, встановленими на автомобілях.
На рис. 9.2 показано СРС великої вантажності із самоскидними кузова-
ми. В конструкції автомобіля-самоскида, показаного на рис. 9.2, а, передбаче-
но з метою зниження навантаження на вісь встановлення в передній частині
додаткової осі. Обидві передні осі є керованими. Вантажність цього автомобі-
ля-самоскида моделі КрАЗ-7133С4 може сягати 22 т. Ще більшою є вантаж-
ність автомобіля-самоскида, показаного на рис. 9.2, б. Тут передбачена, крім
додаткової керованої осі, ще одна вісь в середній частині автомобіля, яка може
підійматися. Вантажність такого автомобіля-самоскида 40 т.
Конструкція самоскидного напівпричепа вантажністю 27,7 т показана на
рис. 9.2, в.
Рис. 9.1. СРС для перевезення сипких (навальних) вантажів (самоскиди)
РОЗДІЛ 9. Навальні вантажі ♦ 189
190
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 9.2. СРС великої вантажності для перевезення насипних/навальних вантажів:
а і б — автомобйіі-самоскиди, в — самоскидний напівпричіп
РОЗДІЛ 9. Навальні вантажі ♦ 191
На рис. 9.3 зображено автопоїзд в складі автомобіля-самоскида вантаж-
ністю 21,5 т та причепа-самоскида вантажністю 21,0 т.
Рис. 9.3. Загальний вигляд самоскидного автопоїзда
На рис. 9.4 показано конструкцію та основні розміри автомобіля-само-
скида з попереднім підняттям кузова перед розвантажуванням. Такий транс-
портний засіб дуже зручний, якщо місце розвантажування знаходиться вище
рівня кузова в транспортному положенні. Прикладом може бути розвантажен-
ня вантажу на залізничну платформу, на борт літака тощо.
Розвантажування автомобілів-самоскидів здебільшого здійснюється на-
зад. Розроблені конструкції автомобілів та напівпричепів із боковим розванта-
женням. Загальний вигляд таких транспортних засобів показаний на рис. 9.5.
В нижній частині цього рисунка наведені різні схеми конструктивного виконан-
ня бокових бортів, залежно від умови розміщення навального вантажу після
його розвантаження.
На рис. 9.6 наведено різні типи конструкцій самоскидних автопоїздів.
У верхній частині рисунка показано розміщення автомобіля-тягача та приче-
па в момент їх розвантаження. Таке бокове розміщення автомобіля-тягача та
повернута передня вісь причепа викликані можливістю вільного виїзду авто-
поїзда з місця розвантаження. Показано конструкцію автомобіля-самоскида з
боковим розвантаженням.
Два види конструктивного виконання напівпричепів з боковим розванта-
жуванням наведені в нижній частині рисунка.
За кордоном використовують автомобілі зі знімними кузовами. Схеми та-
ких транспортних засобів наведені на рис. 9.7. На верхньому рисунку зображено
використання кузова як у звичайного автомобіля-самоскида, а нижче показано
цей кузов після від’єднання його від автомобіля та опускання на землю.
Конструкції автомобілів-самоскидів, які використовуються як технологіч-
ний транспорт, насамперед під час видобування корисних копалин відкритим
способом, показані на рис. 9.8.
Максимальна вантажність таких автомобілів сягає 120... 150 т. В нижній
частині цього рисунка показано процес навантаження такого автомобіля-са-
москида ковшовим екскаватором.
192 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
5400
Рис. 9.4. Конструкція автомобіля-самоскида
з попереднім підніманням кузова перед розвантажуванням
Рис. 9.5. Бокове розвантаження вантажу самоскидами
Рис. 9.6. Самоскидні автопоїзди
РОЗДІЛ 9. Навальні вантажі ♦ 193
194 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
ш&ці
Рис. 9.7. Автомобілі зі знімними кузовами
РОЗДІЛ 9. Навальні вантажі 4 195
Рис. 9.8. Технологічний автотранспорт
196 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Основним вузлом самоскидних кузовів всіх типів транспортних засобів є
підіймальні механізми.
їх класифікують за такими ознаками:
числом гідроциліндрів (один чи два) та місцем їх кріплення (під платфор-
мою, спереду платформи, по обидва боки платформи, спереду і ззаду
платформи);
початковим розміщенням гідроциліндрів (горизонтальне, вертикальне, по-
хиле);
конструкцією гідроциліндрів (прості, телескопічні, односторонньої і дво-
сторонньої дії);
системою дії на платформу (з коливними циліндрами і шарнірним кріп-
ленням штока до платформи, коливними циліндрами і важільно-балан-
сирним механізмом, з нерухомими циліндрами і опорно-роликовою систе-
мою);
конструкцією насоса (шестеренчастий чи аксіально-плунжерний);
взаємозв’язком з іншими гідравлічними системами (незалежні, з’єднані з
гідропідсилювачем);
приводом насоса (від коробки відбору потужності, встановленої на кар-
тері коробки передач, від коробки відбору потужності через карданну пе-
редачу, безпосередньо від веденого вала коробки передач, від електро-
двигуна чи від спеціального (автономного) двигуна внутрішнього
згоряння).
На автомобілях-самоскидах в конструкцію підіймальних механізмів мо-
жуть входити деякі допоміжні пристрої, зокрема:
пристрій для прискореного повернення платформи після розвантаження в
транспортне положення;
пристрій для фіксації платформи в транспортному положенні;
пневматичний чи електричний привід вмикання і вимикання коробки від-
бору потужності і керування краном;
ділильники для розподілу робочої рідини на два чи декілька гідроцилінд-
рів у рівній кількості;
пристрій для струшування платформи з метою видалення прилиплих за-
лишків вантажу;
пристрій для блокування (виключення) ресор під час розвантаження для
підвищення бокової стійкості автомобіля;
запобіжні пристрої, що роблять неможливим вмикання в роботу гідроци-
ліндра при замкнутих чи неправильно підготовлених шарнірах платформи
(у самоскидів з розвантаженням на дві чи три сторони).
Як силові виконавчі пристрої підіймальних механізмів використовуються
гідроциліндри. Найбільшого поширення набули силові гідроциліндри плунжер-
ного типу. Конструкція такого гідроциліндра показана на рис. 9.9.
РОЗДІЛ 9. Навальні вантажі ♦ 197
Рис. 9.9. Силовий гідроциліндр плунжерного типу самоскидного механізму:
1 — п ’ята (опорна поверхня); 2 — кришка опори;
З — шайба пружинна; 4 — болт; 5 — корпус; б — плунжер першого ступеня;
7 — плунжер другого ступеня; 8 — плунжер третього ступеня;
9 — плунжер четвертого ступеня; 10 — днище;
11 — п ’ята опорна нижня; 12 — кільце стопорне;
13, 14 — кільця гумові ущільнювальні; 15 — кільце гумове захисне;
16 — прес-маслянка
9.3. Побутове сміття, виробничі
та будівельні відходи
Забезпечення життєдіяльності людей як у великих містах, так і менших
населених пунктах пов’язано з необхідністю вивезення значної кількості побу-
тових відходів (сміття) на сміттєзвалища. Своєчасне вивезення сміття є запо-
рукою підтримання території міст в належному санітарно-гігієнічному стані.
За кордоном часто використовують побутові відходи як джерела енергії для
опалювання будівель. В нашій країні такий спосіб повторного використання
198 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
побутових відходів знаходиться в більшості міст лише на підготовчому етапі.
Більше того, надмірна кількість накопиченого сміття для багатьох міст країни
сьогодні значно погіршує екологічну ситуацію прилеглої до сміттєзвалищ те-
риторії. Відомий зарубіжний досвід попереднього підсортування самими меш-
канцями побутового сміття і розподіл його в окремі збірні контейнери (відходи
їжі, метал, пластмаса, дерево тощо). Запровадження такого підходу в наших
містах поки що не привело до позитивних результатів.
Автомобільна промисловість пропонує комунальним службам міст чис-
ленні види спеціалізованого рухомого складу для перевезення сміття та вироб-
ничих відходів.
Ці транспортні засоби можуть бути розділені на дві групи: зі знімними
контейнерами великої вмістимості і з завантаженням зі стандартних контей-
нерів, встановлюваних в місцях збирання, в кузов сміттєвоза.
Загальний вигляд автомобіля-сміттєвоза першої групи показано на рис. 9.10.
Рис. 9.10. Загальний вигляд автомобіля-сміттєвоза із знімним контейнером
На рис. 9.11 показані автомобілі-сміттєвози, змонтовані на 2-місному
(рис. 9.11, а), 3-місному (рис. 9.11,6) шасі, та напівпричіп-сміттєвоз (рис. 9.11, в).
Усі наведені на рис. 9.11 конструкції сміттєвозів передбачають механізо-
ване перевантаження твердих побутових відходів зі стандартних контейнерів,
ущільнення відходів, транспортування і механізоване вивантаження в містах
утилізації виштовхуючими щитами. Завантаження сміттєвозів може здійсню-
ватися через верх передньої частини кузова або через його задню частину.
РОЗДІЛ 9. Навальні вантажі ♦ 199
Рис. 9.11. Загальний вигляд рухомого складу сміттєвозів:
а — самоскидний автомобіль-сміттєвоз на 2-вісному шасі; б — самоскидний автомобіль-
сміттєвоз на 3-вісному шасі; в — самоскидний напівпричіп-сміттєвоз
Контрольні питання
1. Технологія складського зберігання та транспортування вугілля.
2. Технологія перевезення руди.
3. Характеристика рухомого складу для перевезення навальних вантажів.
4. Характеристика підіймальних механізмів автомобілів-самоскидів.
5. Види самоскидних автопоїздів.
6. Характеристика самоскидного рухомого складу великої вантажності.
7. Види допоміжних пристроїв в конструкції підіймальних механізмів само-
скидів.
РОЗДІЛ
10
Мінеральна сировина,
матеріали, вироби
з полімерів, гуми
До мінеральної сировини належать: пісок, піщано-гравійні суміші, галька,
щебінь, вапняк, крейда, каміння, ґрунт, торф та інші вантажі.
З використанням мінеральної сировини виготовляють керамзит, цеглу,
цемент, бетон, керамічні вироби, скло, залізобетонні вироби.
Для перевезення нерудних будматеріалів і ґрунту з об’ємною масою менше
як 1,5 т/м3 борти автомобілів потрібно наростити не менше ніж на 200 мм.
Для цих вантажів потрібно використовувати механізми з об’ємом ковша
в межах до 1/3 об’єму кузова. Ковш під час навантажування повинен знаходи-
тися на висоті не більше як 1 м від борта кузова.
При роботі автомобілів в кар’єрі власником кар’єру або уповноваженим
ним органом повинен проводитися для водіїв інструктаж з техніки безпеки, з
виданням посвідчення на право роботи в кар’єрі.
10.1. Природні кам'яні матеріали
Природні кам’яні матеріали одержують з гірських порід за допомо-
гою механічного оброблення (дроблення, пиляння, шліфування і т. ін.). Залеж-
но від ступеня оброблення вони діляться на грубооброблені (бутовий камінь,
щебінь, гравій), вироби пиляні (поштучні камені, блоки, плити) і профільо-
вані деталі. Природні кам’яні матеріали застосовуються в будівництві для
зведення фундаментів і стін, зовнішнього і внутрішнього облицювання, дорож-
ніх покрить, гідротехнічних і підземних споруд, жаро-, кислото- і лугостійкого
оздоблення.
Усі гірські породи за походженням підрозділяються на вивержені (пер-
винні), осадові (вторинні) і видозмінені (метаморфічні). До вивержених нале-
жать масивні глибинні (граніт, сиєніт, діорит, лабрадорит, габро), масивні, що
вилилися (порфіри, діабази, базальти, андезити, трахіти), уламкові пухкі (вул-
канічні попіл і піски), уламкові зцементовані (вулканічні туфи).
Осадові породи діляться на механічні відкладення (сипкі — гравій, глина,
каолін, зентоніт, цементовані—піщаник), хімічні осадові (гіпс, ангідрид, магне-
зит, доломіт) і органогенні відкладення (вапняки, крейда, діатоміти, трапели).
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 201
Видозмінені породи підрозділяються на вивержені й осадові. До основ-
них породоутворюючих мінералів належать кварц, алюмо-силікати, залізисто-
магнезіальні силікати, карбонати і сульфіти.
Природні кам’яні матеріали широко використовуються в будівництві для
зведення будинків і споруд, до яких ставляться особливі вимоги щодо міц-
ності, довговічності та декоративності. Для кладки фундаментів і стін засто-
совують бутовий штучний камінь, а також стінові блоки.
Бутовий камінь має неправильну форму, розміри від 150 до 500 мм,
маса окремих кусків становить від 20 до 40 кг. Межа міцності на стискування
не менша ніж 10 мПа. Залежно від способу видобутку бутовий камінь буває:
рваний (отриманий вибуховим способом) і постелистий, чи плитняк (отрима-
ний виламуванням із шаруватих гірських порід). Він застосовується для клад-
ки фундаментів, підземних частин стін колодязів, водостоків, підвалин, мостів,
пристроїв автодоріг, переробки на щебінь та ін.
Поштучні камені мають правильну форму, їх виготовляють з доломітів,
вапняків, піщаників чи туфу розмірами 390 X 190 х 180 і 489 х 240 X 188 мм.
Стінові блоки мають форму прямокутного паралелепіпеда з пазом у бо-
ковій частині вертикальних граней, їх виготовляють колотими, тесаними і пиля-
ними, блоки призначаються для кладки стін житлових будинків при висоті поверху
2,8 м і громадських будівель, при висоті поверху 3,3 м, для багаторядної кладки
стін житлових, громадських і виробничих будівель), для зовнішніх і внутрішніх
стін, фундаментів і стін підвалів, а також використовуються у вигляді підвікон-
них конструкцій. Залежно від міцності при стискуванні випускаються блоки ма-
рок 25-400. Розміри блоків від 300 х 800 х 900 до 3000 х 1000 х 500 мм.
До матеріалів для зовнішнього і внутрішнього оздоблення належать об-
лицювальні плити, фасонні штучні вироби і дроблений декоративний природ-
ний камінь.
Облицювальні плити мають правильну форму і різноманітну фактуру
лицьової поверхні: поліровану (дзеркальну), лощену, шліфовану, пиляну, крапко-
ву, борознисту, рифлену та ін.
Плити виготовляються товщиною від 5 до 150 мм. Випускаються також
вузькі плити, смужка і шашка.
Фасонні поштучні вироби одержують оброблянням вивержених і ви-
дозмінених порід красивої будови. До них належать елементи сходів, парапе-
тів, огороджень і площадок, карнизи, розетки, орнаменти й інші художньо-де-
коративні Вироби. - '
Дроблений декоративний природний камінь (гранітна, мармурова,
вапнякова і базальтова кришка) використовується для фасадного оброблення
по незатверділому розчину за допомогою спеціальних клейових сполук. Таке
оброблення успішно конкурує з керамічними, скляними і лакофарбовими ма-
теріалами за якістю поверхні, і за собівартістю.
202 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Для дорожніх покрить, виробництва бетону й інших безвипалювальних мате-
ріалів застосовують бортовий камінь, кругляк, брущатку, гравій, щебінь і пісок.
Бортовий камінь використовується для відокремлення проїзної частини
вулиць від тротуарів, газонів, трамвайних зупинок, майданчиків та ін. Випуска-
ється довжиною 700-2000 мм, висотою 300 і 400 мм і шириною 100-200 мм.
Кругляк — це камінь неправильної форми розміром до 300 мм, а брущат-
ка — камінь у формі паралелепіпеда, що злегка звужується донизу.
Гравій і щебінь — це дрібні шматки каменю розміром від 5 до 70 мм.
Гравій утворився внаслідок природного руйнування гірських порід, а щебінь
одержують дробленням каменю. Залежно від гранулометричної сполуки гра-
вій і щебінь підрозділяються на фракції (5-10 мм, 10-20,20-40 і 40-70 мм), а
за міцністю — на марки 200-1200.
Пісок — це дрібнозернистий сипкий матеріал з розміром зерна від 0,14
до 5 мм.
Залежно від мінералогічної сполуки піски діляться на кварцові, польовошпа-
тові і карбонатні, а за місцезнаходженням—на морські, річкові, яружні, барханні
та ін. В будівництві краще використовувати річковий пісок, тому що в ньому мен-
ше домішок глини і гіпсу. Для підлоги використовують плити з твердих і зносостій-
ких кам’яних порід (граніту, сиєніту, кварциту), а для невеликої інтенсивності люд-
ських потоків — з мармуру. Товщина таких плит становить не менше 20 мм.
Природне каміння і вироби з нього поставляються партіями.
Маркування товарних кам’яних матеріалів і виробів здійснюється фар-
бою з тильною боку. Вказується найменування (код) виробника, тип кам’яно-
го матеріалу, його габаритні розміри. Транспортуються матеріали і вироби з
природного каменю навалом (бутовий камінь, щебінь, брущатка), на під донах
чи підкладках з укладенням правильними рядами (блоки) чи в міцній тарі,
пристосованій до механічних навантажувально-розвантажувальних робіт, у
вертикальному положенні, попарно, лицьовими поверхнями один до одного, із
прокладками паперу і закріпленими клинами.
10.2. Керамічні матеріали і вироби
Керамічними називаються поштучні будівельні матеріали і вироби, які одер-
жують із глиняних сумішей формуванням, сушінням і випалюванням сировини.
Основною сировиною для виробництва керамічних виробів є глина, яка
при змішуванні з водою утворює пластичне тісто, яке після висихання і випа-
лювання набуває твердості каменю.
Основними властивостями глини, які впливають на якість одержуваних
керамічних матеріалів і виробів, є пластичність, усадка, опір вогню і колір об-
палюваних глинистих матеріалів.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 203
Пластичність глини — це її здатність під дією зовнішніх сил змінювати
свою форму, не деформуючись, і стійко її зберігати. Пластичність залежить
від зернового (гранулометричного) складу. Пластичність глинистих матеріа-
лів впливає на технологію виробництва керамічних виробів і може бути штуч-
но змінена. Підвищують пластичність введенням у суміш додаткової кіль-
кості води, проморожуванням і витримуванням глин, механічною обробкою,
вакуумуванням та ін., а зниження пластичності — введенням до складу глини
різних непластичних матеріалів.
Об’ємна усадка характеризується зменшенням лінійних розмірів або
об’єму зразка із глиняного тіста при випаровуванні вологи під час його висихан-
ня. Чим вища пластичність матеріалу, тим більша об’ємна усадка. Для різного
складу глин (жирні, пісні) об’ємна усадка змінюється від 2-3 % до 10-12 %.
Вогнева усадка характеризує зменшення лінійних розмірів або об’єму гли-
няного зразка після його випалювання і змінюється для різних глин від 2 до 8 %.
Вогнетривкістю називається властивість глиняних матеріалів чинити
опір впливу високих температур, не розплавляючись. За вогнетривкістю гли-
ни діляться на 3 групи: вогнетривкі, які витримують температуру більше
1580° С; тугоплавкі — 1530-1580° С; легкоплавкі, які відзначаються вогне-
стійкістю до 1530° С.
Вогнетривкі глини використовують для виготовлення фарфорових і фаян-
сових виробів; тугоплавкі—облицювальних матеріалів; легкоплавкі—цегли,
черепиці і т. ін.
Колір випаленої глини залежить від її складу і передусім від вмісту окис-
лів заліза.
Для надання глинам необхідних властивостей до складу суміші додають
різноманітні домішки: торф, тирсу, розмелену крейду, випалену і розмелену глину,
кварцовий пісок, доломіт, залізну руду, магнезит, тальк, окисли заліза, кобаль-
ту, хрому й т. ін.
Керамічні матеріали і вироби класифікують за характером будови череп-
ка, щільністю та призначенням.
За характером будови черепка розрізняють тонку і грубу кераміку. Тонка
кераміка (фарфор, фаянс) має малозернисту будову черепка. Груба кераміка
має неоднорідну великозернисту будову черепка.
За щільністю кераміка ділиться на щільну (вологопоглинання менше 5 %)
і пористу (водопоглинання більше 5 %).
За призначенням будівельні керамічні матеріали діляться на стінові, об-
лицювальні і оздоблювальні, покрівельні і кислотостійкі, вогнетривкі, санітар-
но-технічні, спеціальні і труби.
До стінових керамічних матеріалів належить цегла глиняна звичайна, гли-
няна пустотіла і пористо-пустотіла (легка), а також пустотілі керамічні камені
(табл. 10.1).
204 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Таблиця 10.1
Асортимент стінових керамічних матеріалів
, Вид матеріалу •"<> - Марка’
Цегла глиняна звичайна 75,100,125,150,200,250,300
Цегла глиняна пустотіла 75, 100, 125, 150
Цегла пористо-пустотіла (легка) 35,50, 75, 100
Камені керамічні пустотілі стінові 75, 100,125,150
За об 'ємною масою стінові матеріали діляться на класи: А (700-100 кг/м3);
Б (1000-1300 кг/м3); В (1300-1450 кг/м3); Г (більше 1450 кг/м3).
Цегла глиняна звичайна випускається одинарна (250 х 120 х 65 мм) і
модульна (250 х 120 х 88 мм). За показниками міцності на стискування цегла
ділиться на сім марок: 75,100,125,150,200,250,300, щільністю 1,7-1,9 г/см3,
морозостійкістю 15-20. Модульна цегла має круглі або щілиноподібні пустоти,
що дозволяє знизити її масу і заощадити сировину.
Цегла глиняна звичайна використовується для кладки стін, печей, дима-
рів, перегородок і т. ін. у зонах, де температура не перевищує температури її
випалу. Цеглу напівсухого пресування не допускається використовувати для
кладки фундаментів і цоколів нижче гідроізоляційного шару.
Цегла глиняна пустотіла випускається одинарною, модульною і полу-
торною (250 х 120 х 130 мм), марок 75 і 150, щільністю близько 1,3 г/см3, мо-
розостійкістю не менше 15. Така цегла має наскрізні чи ненаскрізні пустоти і
використовується аналогічно глиняній звичайній. Однак для кладки фундаме-
нтів, підземних частин стін печей димових каналів і труб вона не придатна.
Цеглу пористо-пустотілу (легку) одержують із сировинної маси, що
містить вигораючі домішки. Її випускають модульною залежно від щільності —
трьох класів (А—700-1000 кг/м3; Б — 1000-1300 кг/м3 і В — 1300-1450 кг/м3),
марок 35-100, розмірами 250 х 120 х 65, 250 х 120 х 88 і 250 х 140 х 140 мм,
морозостійкістю не менше 10. Легка цегла застосовується для кладки зовніш-
ніх і внутрішніх стін приміщень з нормальною вологістю повітря.
Камені керамічні пустотілі стінові випускаються розмірами 138, 188,
288 х 190,250,290 х 70,90,120,190 (мм), марок 75-150, об’ємною масою не
більше 1600 кг/м3. Камені мають порожнини, завдяки чому їхня теплопровід-
ність значно нижча, ніж у глиняної цегли, що дозволяє знизити товщину стін.
Застосовуються для кладки зовнішніх і внутрішніх несучих стін і перегородок.
Стінові керамічні панелі являють собою одно- чи двошарову конструк-
цію, що складається із цегли або керамічних каменів, покритих цементним
розчином. У двошарових панелях, крім цегли чи каменів, є шар утеплювача
(мінераловата, фаброліт, піноскло). Фасадний бік панелей може бути обробле-
ний керамічною плиткою, тому немає необхідності облицьовувати стіни після
їхнього зведення. Стінові панелі випускаються розміром “на кімнату”.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 205
Цеглу керамічну лекальну застосовують для кладки і футеровки про-
мислових димарів при температурі експлуатації не більше 700° С. Випуска-
ється довжиною до 225 мм радіусом кривизни 850-1500 мм, марок 100-150,
морозостійкістю не менше 15.
Замовляючи цеглу і керамічні камені, скорочено вказують їхнє наймену-
вання, марку, щільність, морозостійкість і номер стандарту.
Наприклад: ЦРП 100/1250/30, де ЦРП — цегла рядова пустотіла, 100 —
марка, 1250 — щільність (кг/м3), морозостійкість — 30.
Цегла і керамічне каміння повинні мати правильну форму, рівні і гладкі
Лицьові поверхні, без скривлень, вищерблених кутів, тріщин та інших дефектів.
Допускається відхилення розмірів цегли і керамічних каменів від встанов-
лених технічними умовами—не більше, мм: за довжиною ±6, за шириною ±4 і
товщиною ±3. Цегла і каміння “недопал” не допускаються; колір і тон фарбуван-
ня лицьової поверхні виробів повинні відповідати встановленим вимогам.
Під час приймання форма цегли і каменів перевіряється зовнішнім огля-
дом, металевою лінійкою чи кутником, розміри — вимірювальним інструмен-
том з точністю до 1 мм.
Килимова кераміка повинна мати рівну поверхню, шви між плитками, які
наклеєні на аркуші паперу, повинні бути прямі, шириною 2 мм.
Глиняна черепиця повинна мати правильну форму, гладку поверхню і рівні
кінці. Скривлення поверхні і ребер черепиці повинно бути не більше 4 мм.
До цієї групи відносять вироби для зовнішнього і внутрішнього облицю-
вання стін, а також для оброблення підлог.
Для зовнішнього облицювання застосовуються облицювальна цегла і ка-
мені, фасадні плити і плитки, килимова кераміка і різні фасонні деталі. Асорти-
мент облицювальної кераміки показано в табл. 10.2.
Таблиця 10.2
Керамічні вироби для облицювання й оброблення
Т'-’З'Ввй виробу * /<•<' Розміривиробів^мм
: Облицювальна цегла Облицювальні камені Плити фасадні 250x120x65;88; 250x120x140; 35;45x240x215; 240x290; 125x215; 120x290
Плитки фасадні 10x250x140; 250x65; 215x120; 140x120; 296x102; 296x92;213x111; 7x150x75; 120x65; 150x150; 60x60; 4x150x75; 120x65; 150x150; 60x60; 3-3,5x21-46x96x121;
206 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження табл. 10.2
- ' 1. \ '
Плитка глазурована для внутрішнього облицювання: квадратна; прямокутна; фасонна 6x100x100; 150x150; 6x100x100; 150x75; 150x25; 11 типорозмірів
Плитка для підлог Килими метлаські 6x260x946; 6x260x1215; 10x100x100; 80x80; 50x50; 120x59; 100x49; 100x115; 50x115; 100x57,5; 13x150x150; 150x74; 78x111; 48x69; 150x173; 76x173; 150x86,5; 150x50
Облицювальна цегла порівняно з глиняною звичайною має світліше за-
барвлення і гладку лицьову поверхню, підвищену морозостійкість. Її лицьовий
бік може бути глазурованим чи неглазурованим, гладким чи офактуреним. За-
стосовується як облицювальний, так і стіновий матеріал. Облицювальна цегла
виготовляється суцільна чи пустотіла, одинарна чи модульна, марок 75-300,
морозостійкістю не менше 25 (Мрз 25, Мрз 35 і Мрз 50).
За призначенням і формою облицювальна цегла випускається рядова (для
кладки гладенької частини стін) і профільна (для кладки карнизів, пасків і ін.).
Облицювальні камені виготовляються суцільні і пустотілі розміром
250 х 120 х 140 мм, марок 75-150.
Фасадні плити і плитки випускаються з теракотовою (природно забарв-
лений черепок) і глазурованою, блискучою та матовою, гладкою чи рифленою
поверхнею, а за формою — квадратні та прямокутні.
Фасадні плити випускаються розміром 240 х 215; 240 х 290; 125 х 215,
120 х 190, товщиною 35 і 45 мм, марок 75-150, фасадні плитки —
120-240 х 65-140, товщиною 6-17 мм.
Килимова кераміка — це дрібнорозмірні глазуровані чи неглазуровані
керамічні плитки різного кольору. Вони випускаються у вигляді килимів, на-
клеєних лицьовим боком на папір. Такий килим закріплюється розчином чи
мастикою на поверхні стін, після чого папір змивається водою.
До матеріалів для внутрішнього облицювання належать майолікові і фаян-
сові плитки — для облицювання стін, а також плитки і килимова мозаїка для
підлог.
Майолікові плитки мають пористий темно-забарвлений черепок. У
фаянсових плиток черепок білий чи з відтінком кольору. Лицьова сторона пли-
ток покрита глазур’ю.
Асортимент майолікових і фаянсових плиток нараховує близько 30 типо-
розмірів: рядові квадратні (150 х 150 і 100 х 100), рядові прямокутні (50 х 100
чи 75) карнизні, плінтусні, куткові й ін. За характером поверхні вони можуть
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 207
бути плоскі, рельєфні чи мати багатобарвний малюнок. Товщина рядових фа-
янсових плиток — до 6 мм.
Плитки для підлог відрізняються низьким водопоглиненням (до 4 %),
малим стиранням, довговічністю, стійкістю до дії кислот і лугів. Підлоги з
таких плиток практично водонепроникні, легко миються, однак вони крихкі,
мають велику теплопровідність, високу трудомісткість виготовлення.
Керамічні плитки для підлог виготовляють квадратні, прямокутні, ше-
стигранні, восьмигранні і т. п. з довжиною граней 50-150 мм, товщиною
10-23 мм. Застосовуються для настилання підлог у приміщеннях з підвище-
ною вологістю й у місцях руху великих людських потоків.
Килимова мозаїка для підлог — це квадратні чи прямокутні керамічні
плитки розміром 23 х 23,48 х 48,48 х 23, товщиною 6 і 8 мм, наклеєні лицьо-
вим боком на картон.
Вогнетривкі керамічні матеріали застосовують для спорудження ме-
талургійних, скляних, випалювальних та інших печей. Вони повинні витриму-
вати дію високих температур, зберігаючи при цьому постійний обсяг і форму,
мати підвищену міцність на стиск і вигин, газонепроникність, шлакостійкість.
За ступенем вогнетривкості їх розділяють на вогнетривкі (1580-1770° С),
високовогнетривкі (1770-2000° С) і вищої вогнетривкості (більше 2000° С),
залежно від хіміко-мінералогічної сполуки—на кремнеземнисті, алюмосилі-
катні, магнезіальні, хромисті, доломітові, вуглецеві й інші.
Кислототривкі керамічні вироби застосовуються на підприємствах хі-
мічної промисловості для футеровки апаратури і ємкостей, будівництва підлог і
транспортування агресивних кислот (крім фтористоводневих, лугів і газів при
розрідженні тиску до 0,3 мПа). Для підвищення хімічної стійкості поверхню та-
ких виробів покривають глазур’ю. До керамічних кислототривких виробів нале-
жить цегла кислототривка, плитки кислототривкі, термокислототривкі для гід-
ролізної промисловості, а також кислототривкі труби і сполучні частини до них.
Керамічні труби випускаються дренажні і каналізаційні. Дренажні тру-
би призначені для відведення ґрунтових вод. Вони випускаються довжиною
333-500 мм, внутрішнім діаметром 25-250 мм і товщиною стінки 8-24 мм.
Каналізаційні труби використовуються для спорудження безнапірних виробни-
чих, каналізаційних і водостічних мереж в агресивних ґрунтових водах. Випу-
скаються діаметром 150-600 мм, довжиною 800-1200 мм, товщиною стінки
19-41 мм. Такі труби на одному кінці мають розтруб, за допомогою якого
вони з’єднуються. Із зовнішнього і внутрішнього боків труби покриті хімічно
стійкою глазур’ю.
Черепиця — це керамічний матеріал, призначений для покрівлі. Вона
довговічна, вогнестійка, не вимагає догляду в процесі експлуатації, однак має
велику масу (до 65 кг/м2 покриття), крихка. До того ж трудомісткість зведен-
ня покрівлі досить висока.
208 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
За формою черепиця випускається штампована, плоска, стрічкова і кони-
кова, за призначенням — рядова (для схилів покрівлі), конькова (для коників і
ребер), жолобчата (для жолобків), кінцева (для замикання рядів) і спеціальна.
Керамзит — легкий матеріал, який випускається у вигляді гравію (роз-
міром 5-40 мм) чи піску з розміром зерна менше 3 мм. Керамзит використо-
вують для заповнення при виготовленні легких бетонів і залізобетонів, а також
як теплоізоляційний матеріал.
Санітарно-технічними виробами є раковини, умивальники, унітази,
ванни та інше обладнання. Основною сировиною для їх виробництва є три
види кераміки: фаянс, напівфарфор і фарфор, які відрізняються ступенем спі-
кання і пористістю. Фаянс — найбільш пористий, а фарфор — найбільш щіль-
ний і міцний матеріал, напівфарфор займає середнє місце.
Санітарно-технічні вироби формують методами виливок у спеціальні гіп-
сові форми. Щоб вони були міцні і красиві, їх спочатку покривають глазур’ю, а
потім випалюють. Формова суміш складається з білої вогнетривкої глини і
каоліну, кварцового піску, польового шпату, відходів виробництва.
Для перевезення найдорожчі керамічні вироби (санітарно-технічні, лицю-
вальна плитка, плитка для підлог й ін.) упаковують у контейнери, дерев’яні
ящики, паперові мішки чи складають на піддони у вигляді пачок, обгорнених
папером і обв’язаних сталевим дротом чи стрічкою. Упаковуючи, укладають
керамічні вироби одного виду, розміру, сорту і найменування.
Великогабаритні та грубі вироби (керамічні труби, цегла й ін.) не упакову-
ють, а для транспортування укладають на спеціальні під дони.
Дрібні та коштовні керамічні вироби транспортують автотранспортними
засобами з тентом. їх укладають на ребро, перекладаючи по висоті соломою.
Керамічні труби під час перевезення установлюють вертикально. Наванта-
ження керамічних виробів навалом і вивантаження скиданням недопустимо.
Цеглу транспортують ув’язану в пакети і укладену на піддони.
Керамічні вироби поставляються партіями, на кожну з яких видається
паспорт. У ньому вказується назва заводу-виробника, номер партії та стан-
дарту, марка і кількість виробів, а також їхні основні характеристики (межа
міцності, водопоглинення, морозостійкість, опір удару, зносостійкість та ін.).
Деякі вироби маркують, тобто на тильний бік незмивною фарбою чи за до-
помогою шаблону наносять найменування заводу-виробника, номер стан-
дарту і сорт.
Грубі керамічні вироби необхідно зберігати під навісами, укладеними в
штабелі чи в клітки, за видами, типами, сортами, розмірами і т.п. Облицювальну
плитку і санітарно-технічні вироби слід зберігати в закритих складських при-
міщеннях, захищаючи від механічних ушкоджень, забруднення і зволоження,
їх зберігають на відкритих майданчиках з відведенням зливових вод чи у за-
критих складських приміщеннях (для плит з мармуру, туфу, вапняку).
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 209
Бутовий камінь, щебінь, брущатка і гравій зберігають в штабелях чи на-
валом окремо за марками, породами, сортами, класами, фракціями і т.п., бло-
ки і плити — в штабелях із зазорами для природної вентиляції.
Під час зберігання та транспортування матеріали і вироби з природного
каменю необхідно захищати від забруднення і зволоження, а плити — від ме-
ханічних ушкоджень.
Для запобігання руйнуванню вироби з природного каменю покривають
кремнеорганічними рідинами, розчинами воску і парафіну, а також просочу-
ють полімерними матеріалами.
Цеглу доцільно перевозити пакетним способом на піддонах. Вантажовід-
правник повинен для цього надавати піддони і бруски, стрічкові огорожі і прист-
рої для кріплення піддонів. Піддони мають відповідати державному стандар-
ту. Не допускається навантаження на автомобіль пакета, якщо з його нижнього
ряду, кутів чи торцевих боків випали цеглини.
Під час перевезення глиняної цегли на піддонах з укладання “ялинкою”,
якщо вантажність рухомого складу до 7 т пакети встановлюють вздовж осі
кузова, а якщо вантажність понад 7 т—перпендикулярно осі кузова в шахово-
му порядку впритул до одного з бокових бортів автомобіля.
Спосіб укладання цегли “ялинкою” на плоскому однонастильному під доні
показаний нарис. 10.1.
Рис. 10.1. Укладання цегли способом “ялинкою”
на плоскому однонастильному піддоні
Схеми розміщення піддонів з цеглою на різних автомобілях, причепах та
напівпричепах показані нарис. 10.2.
Розміщаючи пакети поперек кузова під піддони крайніх пакетів, що не
прилягають до бокового борту, потрібно підкладати бруски перерізом
50 х 50 мм і довжиною їм.
Навантажуючи і розвантажуючи пакети цегли із застосуванням траверс і за-
хватів без бокових огороджень, пакети слід піднімати на висоту не менше як 0,5 м і
не більше ніж 1,0 м над бортом автомобіля чи раніше встановленим пакетом.
210 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 10.2. Схеми розміщення піддонів з цеглою на різних моделях рухомого складу
10.3. Мінеральні в'яжучі матеріали і вироби
В’яжучі матеріали, що їх широко використовують насамперед у будів-
ництві, бувають двох видів: мінеральні і органічні.
Мінеральними в’яжучими речовинами називають порошкоподібні ре-
човини, що утворюють з водою пластичну клейку масу, яка з часом перетво-
рюється в штучне каменеподібне тіло. У будівництві вони застосовуються
для скріплення стінових матеріалів у монолітні конструкції, готування оздоб-
лювальних розчинів і виробництва пожежобезпечних матеріалів (бетону, залі-
зобетону, силікатної цегли, азбоцементних виробів та ін.).
Суміш мінеральної в’яжучої речовини з водою називається тістом. У
разі додавання до тіста піску утворюється розчин, а якщо вводиться і більш
вагомий заповнювач (щебінь, гравій, керамзит) — бетон. Бетон з металевою
арматурою називається залізобетоном. Якщо до затвердіння бетонної су-
міші металеву арматуру натягнути, а після затвердіння відпустити, то одержу-
ють напружений залізобетон.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 211
Залежно від умов затвердіння і збереження міцності мінеральні в’яжучі
речовини діляться на повітряні, гідравлічні й автоклавного твердіння. Повіт-
ряні в’яжучі речовини можуть затвердівати і тривалий час зберігати свою
міцність тільки на повітрі. До них належать повітряне вапно, гіпсові та ангідри-
тові в’яжучі та ін.
Гідравлічні в’яжучі речовини здатні затвердівати і довго зберігати
свою міцність як на повітрі, так і у воді. До них відносяться портландцемент і
його різновиди, шлакові та пуцоланові в’яжучі, гідравлічне вапно.
В’яжучі речовини автоклавного твердіння найбільш ефективно твер-
діють під тиском насиченого пару при температурі більше 100° С. Це вапня-
но-зольні, вапняно-пуцоланові й інші в’яжучі.
Властивості мінеральних в’яжучих речовин визначають у порошку, тісті,
розчині і камені.
До властивостей, визначуваних у порошку, належать: насипна щільність, щіль-
ність, вологість, тонкість помелу (дисперсність), хімічний (мінералогічний) склад.
До властивостей, визначуваних у тісті, відносяться: нормальна густота (кіль-
кість води у відсотках від ваги в’яжучого, необхідна для одержання тіста нор-
мальної пластичності) і терміни схоплювання, зокрема початок схоплювання
(час від розчинення в’яжучого водою до початку втрати ним пластичності) і
закінчення схоплювання (час від затвердіння до повної втрати пластичності).
До власностей, визначуваних у розчині і камені, належать: рівномірність змі-
ни об’єму під час затвердіння, тепловиділення, а також механічні властивості.
За механічною міцністю мінеральні в’яжучі речовини діляться на марки.
Марка показує межу міцності при стисканні чи вигинанні зразків, виготовле-
них із цього в’яжучого.
У будівництві як мінеральні в’яжучі матеріали найширше застосовуються
цементи. Це гідравлічні в’яжучі матеріали, які одержують високотемператур-
ною обробкою до ступеня часткового чи повного плавлення сировинних матері-
алів, що складаються в основному із силікатів і алюмінатів кальцію. Спечена
сировинна суміш у вигляді зерен розміром до 40 мм називається клінкером.
За видом клінкеру і речовинним складом розрізняють портландцемент,
портландцемент з активними мінеральними добавками (до 20 %), шлакопорт-
ландцемент (з додаванням понад 20 % гранульованого шлаку), пуцолановий
портландцемент (з додаванням понад 20 % активних мінеральних добавок),
глиноземистий, високоілиноземистий і гіпсоглиноземистий (на основі гли-
ноземистого клінкеру).
За міцністю на стискання при затвердінні цементи випускаються ви-
сокоміцні (марки вище 550), підвищеної міцності (марки 500 і 550), рядові (мар-
ки 300 і 400) і низькомарочні (нижнє марки 300).
За швидкістю затвердіння — звичайні (твердіють протягом 28 діб),
швидкотвердіючі (2-28 діб) і дуже швидко твердіючі (1 доба і менше).
212 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
За термінами схоплювання — повільного схоплювання (початок схоплю-
вання через 1,5 години і більше після затвердіння), такі, що нормально схоплю-
ються (від 45 хвилин до 1,5 години) і швидкого схоплювання (менше 45 хвилин).*
Основним представником цементів є портландцемент і його різновиди.
Звичайний портландцемент являє собою тонкий порошок сіро-зеленого ко-
льору. Випускається марок 400, 500,550 і більше.
Портландцемент з активними мінеральними добавками випускається
пластифікований, гідрофобний, швидкотвердіючий, сульфатостійкий, тампонаж-
ний, такий) що розширюється, такий, що напружується, білий) кольоровий, жу-
жільний і пуцолановий. ...
Пластифікований портландцемент містить поверхнево-активну доба-
вку, що,підвищує пластичність цементного тіста і його морозостійкість.
Гідрофобний портландцемент містить поверхнево-активну добавку, що
зменшує здатність цементу змочуватися водою, а отже, довго зберігати актив-
ність і не збиватися в грудки у вологих умовах. Гідрофобний цемент відрізня-
ється також підвищеною пластичністю, морозостійкістю і водонепроникністю.
Пластифікований і гідрофобний цемент випускаються марок 300-400 і
призначений для виготовлення розчинів і бетонів. їхнє застосування знижує
витрати цементу на 5-8 %. . .
Швидкотвердіючий цемент відрізняється тонкістю помелу. Завдяки цьо-
му, а також наявності мінеральних добавок він твердіє протягом 3 діб з моменту
замішування. Випускається також дуже швидкотвердіючий цемент, розпа-
лубка виробів з якого можлива вже через 1-4 години. Швидкотвердіючі цементи
випускаються марок 400-500 і застосовуються для виробництва залізобетон-
них конструкцій, а також під час робіт в неопалювальний період. їхнім недолі-
ком є підвищене тепловиділення, а також швидке псування навіть при коротко-
часному зберіганні.
Сульфатостійкий портландцемент має підвищену стійкість до дії агресив-
ної води і знижену тепловіддачу при замішуванні та твердінні. Такий цемент випус-
кається марок 400-500 і застосовується для одержання гідротехнічних бетонів.
Тампонажний портландцемент призначений для цементування нафто-
вих ітазових свердловин. Випускається підвищеної щільності, піщанистий (під-
вищеної корозійної термостійкості), солестійкий (підвищеної стійкості до води,
що містить хлористі солі) і низькогігроскопічний тампонажний портландцемент.
Портландцемент, що розширюється, відрізняється рівномірним збіль-
шенням об’єму при твердінні у вологих умовах, при твердінні на повітрі не дає
усадки, завдяки чому одержуваний бетон не має тріщин; Характеризується
також високою щільністю, і водонепроникністю. . (..... ,
Портландцемент, що напружується* може розширюватися і напру-
жувати. залізобетон, тому його використовують для виготовлення бетонних
покрить аеродромів, напірних труб, резервуарів для води й ін.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 213
Білий портландцемент одержують з мармуру чи вапняків і білих каолі-
нових глин, що містять мінімальну кількість окислів металів, які його забарв-
люють. За ступенем білизни він випускається трьох сортів, а за міцністю
марок 400 і 500.
Кольорові портландцементи одержують перемелюванням білого клін-
керу і мінеральних пігментів.
Білі і кольорові цементи використовуються для виготовлення облицюваль-
них та архітектурних деталей і опоряджувальних робіт.
Шлакопортландцемент одержують спільним перемелюванням портланд-
цементного клінкеру, гіпсу і гранульованого доменного шлаку. Частіше випуска-
ється швидкотвердіючий і сульфатостійкий шлакопорт. іандцемент марок 200-500,
що застосовується у гідротехнічному будівництві, а також для спорудження конст-
рукцій, які експлуатуються у вологому середовищі, крім тих, які піддаються
частому заморожуванню і відтаненню, зволоженню і висиханню.
Пуцолановий портландцемент одержують спільним перемелюванням
портландцементного клінкеру, гіпсу і добавок вулканічного походження (діато-
міту, трепелу, вулканічного попелу й ін.). Він випускається марок 200-400, відрі-
зняється підвищеною водостійкістю, меншою водопроникністю і зниженим те-
пловиділенням. Пуцолановий портландцемент використовують для виготовлення
масивних підводних і підземних бетонних конструкцій, крім таких, котрі підда-
ються частому заморожуванню, зволоженню і висиханню. Принципово новим
цементом є гіпсоцементно-пуцоланове в’яжуче, одержуване змішуванням
гіпсу, портландцементу, а також добавок, що містять кремнезем. Він швидко
твердіє, водостійкий, відрізняється підвищеною сульфатостійкістю, простотою
виробництва. Гіпсоцементно-пуцоланове в’яжуче випускається марок 100 і 150
і застосовується для виготовлення панелей для внутрішніх стін, основ підлог і ін.
Глиноземисті цементи одержують із клінкеру, виробленого з алюмо-
силікатів і вапна (сировинна суміш бокситів і вапняків) випускаються з добав-
ками чи без них марок 400,500,600. Глиноземисті цементи швидко твердіють
у вологих умовах і при нормальній температурі, стійкі до дії агресивних сере-
довищ і термостійкі, однак вони руйнуються в лужному середовищі. Глинозе-
мисті цементи застосовуються при термінових ремонтних роботах, для футе-
рування тунелів, теплових апаратів, травильних ванн, тампонуванні нафтових і
газових свердловин, гідроізоляції шахт (гіпсоглиноземистий цемент, що роз-
ширюється) й ін.
Особливу групу становить кислототривкий цемент, виготовлений зі
здрібненого кварцового піску і кремнефтористого натрію. Він розчиняється
рідким склом і випускається типів І (для кислототривких замазок) і II (для
кислототривких розчинів і бетонів), марок 500-600. Такий цемент стійкий до
кислот (крім фтористо-водневої, кремнефтористо-водневої і фосфорної), од-
нак втрачає міцність у воді і лугах.
214 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
До гідравлічних в’яжучих речовин відноситься також гідравлічне будівель-
не вапно. Його одержують випалюванням при температурі 900-1000° С каль-
цієво-магнієвих карбонатних порід із вмістом глиняних домішок від 6 до 25 %.
До повітряних в’яжучих матеріалів належить будівельне вапно, рідке скло,
а також гіпсові, ангідридові і магнезіальні в’яжучі. Повітряне будівельне вапно
одержують у вигляді кам’яних шматків, грудок, які потім розмелюють до си-
пучого стану або заливають водою і одержують гашене вапно. В процесі га-
шення виділяється велика кількість теплоти, завдяки чому частина води
перетворюється в пару. Таке гашене вапно називають кипілкою.
Залежно від кількості води, яка додається до грудкового вапна, гашене
вапно ділиться на вапняне тісто (вапняне молоко)—води в 3—4 рази більше, ніж
вапна, і пушинку—води 40-70 % від ваги вапна. Залежно від швидкості гашен-
ня вапно ділиться на швидкогашене (менше 20 хвилин) і повільно гашене.
Вапно використовується для приготування будівельних розчинів і бетонів,
виготовлення силікатних виробів, а також у текстильній, лакофарбовій, цукро-
вій та інших галузях промисловості.
Рідке скло (використовується в рідкому стані) є розчином силікату нат-
рію чи калію у воді, який одержують сплавленням (при температурі 1300-
1400° С) розмеленого кварцового піску з кальцинованою содою і сульфатом
натрію чи поташу. Після охолодження сплаву одержують куски скла, які нази-
ваються силікатобрилою.
Рідке скло твердіє в повітряному середовищі і використовується для ущіль-
нення грунтів, виготовлення силікатних фарб, закріплення бетонних і кам’яних
кладок, приготування вогне- і кислотостійких бетонів та розчинів, вогнезахис-
них обмазок.
Мінеральні в’яжучі матеріали одержують випалюванням магнезіту чи
доломіту при температурі 800-850° С. Відповідно одержують каустичний маг-
незіт і каустичний доломіт.
Матеріали і вироби на основі мінеральних в’яжучих речовин одержують
затвердінням суміші, яка складається із мінеральної в’яжучої речовини, напов-
нювачів (піску, щебеню, шлаку, тирси, стружки, азбесту, паперової макулатури
і т. ін.), спеціальних добавок і води. До них належать бетони, залізобетонні
вироби і конструкції, будівельні розчини, силікатні вироби автоклавного твер-
діння, азбоцементні матеріали і вироби.
Перевезення цементу та гіпсу може здійснюватися тарним та безтарним
способами. Тарний спосіб перевезення передбачає розфасування цементу та
гіпсу в багатошарові паперові мішки масою 50 кг і використання для переве-
зень автомобілів з бортовою платформою і брезентовим покриттям.
При безтарному способі перевезення використовуються спеціалізовані
автомобілі-цистерни. Перевезення цементу в цистернах з заводів становить
приблизно 20 % від загального обсягу його виробництва, а доставляння це-
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 215
менту споживачам у критих вагонах (залізничних цистернах) з пристанційних
та інших проміжних складів—до 50 %.
Цемент та гіпс мають подібні властивості, серед яких слід відзначити такі:
• велика гігроскопічність (у разі потрапляння вологи вантаж псується, це-
ментує затвори та трубопроводи);
• здатність до сильного злягання та утворення склепіння;
• різка зміна об’ємної ваги залежно від вологості та стану, що утруднює
облік відпускної кількості (об’ємна маса цементу 1,3-1,4 т/м3);
• абразивність пилу, яка створює шкідливі умови праці для обслуговую-
чого персоналу та викликає підвищене зношення механізмів та вузлів
автомобіля;
• легке розпилювання, яке приводить до великих втрат під час транспор-
тування у відкритих кузовах та в процесі навантаження і розвантаження.
Враховуючи наведені властивості, слід запобігати потраплянню на ван-
тажі вологи, забезпечувати збереження вантажів від розпилювання та виті-
кання, використовувати під час зберігання та розвантаження різні збудники їх
текучості (вібратори, розпушувачі, аерувальні пристрої).
Перевезення цементу безтарним способом в кузовах звичайних автомо-
білів та автомобілів-самоскидів пов’язано з великими його втратами (до 10 %)
та забрудненням довкілля внаслідок розпилювання його під час навантажен-
ня, транспортування та розвантажування. В дощову погоду такий спосіб пере-
везення взагалі неможливий.
Перевезення цементу в автомобільних цистернах не тільки усуває згадані
недоліки, але і дозволяє різко скоротити потребу в робочій силі на навантаження
та розвантаження та внаслідок цього знизити собівартість перевезень приблиз-
но на 25-30 % порівняно з перевезенням в автомобілях-самоскидах.
Автомобілі-цистерни мають горизонтально розміщений резервуар.
Напівпричіпи-цистерни для перевезення цементу з аераційно-пневматич-
ним розвантаженням мають вертикальні та похилі резервуари.
Такий спеціалізований рухомий склад показано на рисунках 10.3 та 10.4.
Рис. 10.3. Автомобіль-цементовоз
216 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 10.4. Автопоїзд-цементовоз
Розміщення вузлів пневматичної системи у всіх напівпричепів-цистерн
однакове. Компресор розміщений безпосередньо за кабіною автомобіля-тяга-
ча та приводиться від двигуна автомобіля через коробку відбору потужності,
карданну та клинопасову передачі. Компресор з’єднано з резервуаром цистер-
ни за допомогою гумовотканинного рукава з швидкорознімним затискачем.
Для зниження власної маси напівпричіпи-цистерни не мають рами. Наван-
таження від власної ваги, ваги вантажу, а також гальмівні та штовхальні зу-
силля сприймаються сталевим корпусом резервуара цистерни.
Схема дії пневматичної системи під час розвантаження цементовоза по-
казана на рис. 10.5.
Рис. 10.5. Схема дії пневматичної системи підчас розвантажування цементовоза
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 217
Цемент вивантажується за допомогою стиснутого повітря, яке надхо-
дить від компресора 1 до повітророзподільника 6 через водомасловіддільник 2
та гнучкий шланг, потім по трубопроводу 3 (через вентиль 4) до аероднища 14
та відкосів 13, а по трубопроводу 9 до форсунки 11 розвантажувального патруб-
ка 10. Трубопроводи 3 та 9 мають зворотні клапани 5, які пропускають повітря
лише в одному напрямку (для запобігання забиванню труб цементом). В повіт-
ряну магістраль входить запобіжний клапан 7 та манометр 8.
Аероднище 14 являє собою лоток, закритий зверху декількома шарами ба-
вовняної пористоїтканини 15, укладеної на металеву сітку 16. Тканина по периметру
прилягання до лотка щільно притиснута болтами. Аероднище в зібраному вигляді
випробовують на стенді, а потім встановлюють в резервуар напівпричепа-цистер-
ни через монтажний люк, розміщений на передньому днищі резервуара. Для сті-
кання цементу на аероднищі наявні бокові відкоси 13 по всій довжині резервуара,
розміщені під кутом 50° до горизонталі. Для поліпшення стікання цементу на від-
коси внутрішню поверхню резервуара старанно зачищують.
Під час розвантаження цементу стиснуте повітря, проникаючи крізь ме-
талеву сітку та шари тканини аероднища, подрібнюється на дрібні струмені
та, змішуючись з цементом, надає йому властивість текучості. Аерований в
такий спосіб цемент стікає на похиле аероднище, а потім по ньому потрапляє
у вивантажувальний патрубок, наконечник 11 якого має форсунки. Потік по-
вітря, що виходить з форсунки, захоплює цемент та транспортує його шлангом
(надітим на розвантажувальний патрубок) до місця розвантажування.
Керують процесом за допомогою вентилів 4, встановлених в розванта-
жувальному патрубку (перед форсункою) та на трубопроводі підведення по-
вітря до аероднища та відкосів.
Розвантажувати цистерну можна також від стаціонарної пневматичної сис-
теми. Однак при цьому можливо під’єднувати систему розвантаження цистерни
лише після того, як запобіжний клапан буде відрегульовано на тиск до 0,25 мПа.
Для розвантажування цистерни належить:
• з’єднати наконечник розвантажувального патрубка з рукавом, інший кі-
нець якого під’єднаний до наконечника приймального пристрою складу;
• відкрити вентилі розвантажувального патрубка та трубопроводу підве-
дення повітря до аероднища та відкосів;
• ввімкнути коробку відбору потужності та компресор.
Ознакою закінчення розвантаження є падіння тиску в пневмосистемі до нуля.
У деяких конструкціях напівпричепів-цементовозів для зменшення витрати
повітря на вивантаження встановлені два аероднища з розділювачем між ними.
Система подавання стиснутого повітря складається з таких елементів:
ротаційного компресора, водомасловіддільника, колектора (повітророзподіль-
ника) з кранами для подавання повітря під аероднище та в продувну форсунку,
яка встановлена в розвантажувальному патрубку; манометра, запобіжного кла-
218 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
пана та трубопроводів зі зворотними клапанами. Колектор з’єднується з ком-
пресором перед початком розвантаження ?а допомогою гнучкого шлангу з
швидкознімним затискачем. Для вирівнювання тиску всередині резервуару та
в просторі під відкосами зовні резервуару встановлена сполучна труба.
Щоби не допустити руйнування аераційного елемента, а також гумовотка-
нинних рукавів, необхідно, щоб температура цементу не перевищувала 65-70° С.
Бажаним для розвантаження є майданчик із забезпеченням нахилу авто-
мобіля-цистерни на 12-14°. Ємність для приймання цементу повинна бути вста-
новлена на висоті розвантаження, яку забезпечує компресорна установка ав-
томобіля-цистерни. Приймальні люки ємностей повинні відповідати розмірам
приєднувальних шлангів і щільно зачинятися після розвантаження. Викорис-
тання дроту чи мотузок для закріплення шлангів забороняється.
Схема процесу завантаження напівпричепа-цементовоза показана на ри-
сунку 10.6.
Рис. 10.6. Схема процесу завантаження цементовоза
Цемент завантажують в резервуари через один або два верхні люки, які
герметично закриваються в транспортному положенні. При цьому цемент в
більшості конструкцій надходить в люки по тканинних рукавах з бункера скла-
ду, під дією власної ваги або з використанням компресора.
Перед завантажуванням цементовоза таким способом (див. рис. 10.6)
до засмоктувального патрубка компресора 8 під’єднують рукав, з’єднаний з
резервуаром, а нагнітальний патрубок від’єднують. Під час роботи компресо-
ра повітря з резервуара відкачується в атмосферу і тому в резервуарі створю-
ється вакуум. При закупоренні забірного наконечника в масу цементу внаслі-
док різниці тисків цемент надходить в резервуар цистерни і вона завантажується
до певного рівня. Після цього внаслідок замикання контактів електричного
кола покажчик рівня 2 подається звуковий сигнал автомобіля. Для того, щоб
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 219
не допустити викидання цементу разом з повітрям, на виході передбачено вста-
новлення фільтрів 3 та 5.
Основні параметри цементовозів найменшої (С-956) та найбільшої (С-652)
вантажності наведені в таблиці 10.3.
Таблиця 10.3
Основні параметри цементовозів
д Параметри Цементовози .
С-956 С-652
Модель автомобіля-тягача ГАЗ-53Б КрАЗ-258
Вантажність, т 3,5 22,0
Об’єм цистерни, м3 3,2 20,00
Максимальний тиск в системі, мПа 0,15 0,18
Продуктивність, т/хв:
при самозавантажуванні 0,5 0,44
при вивантажуванні 1,0 0,90
Відстань подання цементу, м 50,0 50,0
Висота подання цементу, м 25,0 25,0
10.4. Органічні в'яжучі матеріали і вироби
Органічні в’яжучі речовини являють собою природні чи штучні, рідкі чи
тверді продукти — суміші високомолекулярних вуглеводнів і їхніх неметале-
вих похідних, фізико-механічні властивості яких змінюються залежно від тем-
ператури. У разі її збільшення пластичність органічних в’яжучих речовин по-
ступово підвищується і вони переходять у в’язкотекучий стан, у разі зниження
температури пластичність втрачається і речовини стають крихкими.
Органічні в’яжучі речовини використовуються в будівництві для виробницт-
ва асфальтових бетонів, покрівельних, гідроізоляційних і пароізоляційних матеріа-
лів, гідроізоляційних і дорожніх мастик, емульсій, паст й ін. Широке застосування
органічних в’яжучих речовин у будівництві зумовлено доброю їхньою зміщуваністю
і адгезією з твердими матеріалами, високою водонепроникністю, стійкістю проти
атмосферних впливів. Однак під дією сонячних променів і кисню змінюється їхній
хімічний склад, а отже, і властивості, тобто вони “старіють”.
До органічних в’яжучих речовин належать бітуми і дьогті.
Бітуми — це тверді, напівтверді чи рідкі природні або штучні речовини,
що складаються з високомолекулярних вуглеводнів і домішок.
Природні бітуми являють собою тверду, в’язку чи в’язкопластичну різ-
новидність нафти. Вони зустрічаються у вигляді самостійних відкладень, крім
того, ними просочені пористі породи (доломіти, піщаники, сланці, вапняки).
220 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
З гірських порід їх витягують виварюванням у казанах чи за допомогою
органічних розчинників. При вмісті бітуму в породі до 2-3 % її перемелюють
у порошок і застосовують як компонент асфальтобетону.
Природні бітуми зі вмістом мінеральних домішок більше 20 % за масою
прийнято називати природними асфальтами, а без мінеральних домішок —
асфальтами.
Перспективним є застосування природних бітумів як енергетичної сиро-
вини для одержання синтетичної нафти, а також сірки, ванадію, нікелю, герма-
нію, урану, кобальту й ін.
Штучні бітуми одержують у процесі переробки нафти чи залишкових
нафтопродуктів. Такі бітуми називаються нафтовими. Залежно від технології
виробництва їх поділяють на залишкові, які одержують після добору олій з
гудронів; окислені, які одержують продуванням гудронів повітрям; крекінгові,
які одержують окислюванням крекінг-залишків, екстрактні (продукти оброб-
лення гудрону слабкими розчинниками) і кислотні (продукти обробки гудрону
сірчаною кислотою).
Якісними характеристиками бітумів, які визначають їхню марку, є в’яз-
кість (вона визначається при 25-60° С), пластичність, температури розм’як-
шення, крихкості та спалаху і т.ін.
У маркуванні бітумів букви означають: Б — бітум, Н — нафтовий, К —
для покрівель, ШГ—швидкогустіючий, ПГ—повільногустіючий, Д—дорож-
ній. Цифри в марці показують температуру (° С) розм’якшення (чисельник) і
твердість (знаменник).
У дорожніх бітумах, які випускаються в рідкому стані, цифра в марці
показує умовну в’язкість, що визначається при 60° С.
Наприклад, бітуми нафтові будівельні: БН-50/50; БН-70/30; БН-90/10.
Бітуми нафтові дорожні: БГ-40; БГ-70; БНД-130/200; БНД-09/130.
Дьогті також складаються з високомолекулярних вуглеводнів і їх сполук
із сіркою, киснем і азотом. Це в’яжучі речовини чорного чи бурого кольору
залежно від вихідної сировини; діляться на кам’яновугільні, торф’яні, сланцеві
і дерев’яні. Порівняно з бітумами дьогті менш теплостійкі і стійкі до зов-
нішнього впливу, але мають кращу адгезію і кращі захисні властивості від гнилі.
Марки різноманітного дьогтю відрізняються в’язкістю, фракційним складом,
температурою розм’якшення. Чим більша в’язкість, тим більша цифра в мар-
куванні (Д1-Д8; ДС-1-ДС-8).
Крім бітумів і дьогтів випускаються складні органічні в’яжучі речовини,
зокрема бітумно-дьогтьові, бітумно-гумові, бітумно-дьогтьополімерні.
Асфальтобетони виготовляють на основі бітуму. Залежно від темпера-
тури кладки вони випускаються гарячі і холодні, за величиною наповнювача —
крупне-, середньо-, дрібнозернисті і піщані, за структурою—щільні і крупнопо-
ристі, а за призначенням—дорожні, аеродромні, промислові і декоративні.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 221
Дьогтьобетон виготовляють на основі дьогтів марок Д-5-Д-8. На відмі-
ну від асфальтобетону, він менш зносостійкий, водостійкий і теплостійкий, атому
застосовується для ремонту і будівництва дорожніх покрить третьої категорії.
Асфальтова штукатурка використовується для захисту підземних і гід-
ротехнічних споруд, градирень, тунелів метрополітену й ін., крім споруд, що
контактують з агресивними ґрунтовими водами.
Рулонні і листові матеріали на основі органічних в’яжучих речовин від-
різняються дешевизною, легкістю і добрими захисними властивостями. Од-
нак вони швидко руйнуються під впливом сонячного світла, кисню, низьких
температур і агресивних газів. Випускаються основні (одержувані просочен-
ням картону, склотканини чи інших матеріалів з наступним покриттям органіч-
ними в’язкими речовинами) і безосновні рулонні і листові матеріали. До основ-
них матеріалів відносяться пергамін, рубероїд, склорубероїд, гідроізол, склоізол,
фольгоізол, толь та ін., до безосновних — ізол, брізол, пороізол, бітумно-полі-
мерний матеріал та ін.
Пергамін одержують просоченням покрівельного картону легкоплавки-
ми бітумами і застосовують як підкладковий матеріал під рубероїд, а також
для пароізоляції. Випускається пергамін марок П-300 і П-350, де цифра —
маса 1 м2 сухого картону, г.
Рубероїд одержують, просочуючи покрівельний картон розплавленими
бітумами з наступним двостороннім покриттям тугоплавкими бітумами і мі-
неральним посипанням. Використовується як покрівельний матеріал і випус-
кається марок РКК-500А, РКК-400А, РКК-400Б, РКК-400В, РПП-35ОБ, РГШ-
350В, РПП-ЗООА, РПП-300Б, РПП-300В, РКЧ-35ОБ і РКЧ-350В, де Р —
рубероїд, КВ, КД і КЛ — покрівельний з великим, дрібним чи лускатим поси-
панням, ПМ і ПП — підкладковий із дрібнозернистим чи пилоподібним поси-
панням, цифра — маса 1 м2 картону, г; А, Б і В — марка картону.
Склорубероїд одержують двостороннім нанесенням бітуму і мінеральним
посипанням на скловолокнисте полотно. Відзначається міцністю і довговічністю.
Гідроізол виготовляють, просочуючи бітумами азбестового паперу. Він
не гниє і не згоряє. Випускається марок ГІ-Г (для гідроізоляції й антикорозій-
ного захисту металевих трубопроводів, що працюють при температурі до 40° С)
і ДО (для гідроізоляцій плоских покрівель).
Склоізол одержують двостороннім нанесенням на склополотно бітум-
но-гумової суміші. Застосовується для обклеювальної гідроізоляції підземних
і гідротехнічних споруджень.
Склобіт одержують, покриваючи склосітку стовщеним до 4 мм шаром
бітумно-гумової мастики, і застосовують для ущільнення швів та замазуван-
ня тріщин.
Бітумно-полімерний матеріал виготовляється із суміші бітуму, полі-
ізобутилену, феноло-формальдегідної смоли і наповнювачів (азбест і тальк).
222 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Він відзначається хімічною стійкістю і біостійкістю, водонепроникністю, дов-
говічністю і застосовується для паро- і гідроізоляції тунелів, гребель, метале-
вих трубопроводів та ін.
10.5. Штучні кам'яні матеріали і вироби
Штучні кам’яні матеріали і вироби одержують формуванням і твердін-
ням розчинних чи бетонних сумішей.
Залежно від в’яжучої речовини ці матеріали і вироби діляться на силі-
катні (на основі вапна), гіпсові, гіпсобетонні, азбоцементні й т. ін.
Силікатні вироби автоклавного твердіння одержують на основі повіт-
ряного вапна, кварцового піску і води обробленням в автоклаві парою при під-
вищеному тиску і температурі понад 170° С. До них належать вироби із силі-
катного бетону, силікатна і вапняно-жужільна цегла, облицювальні плити і
піносилікатні вироби. До виробів із силікатного бетону (марок 600 і вище) від-
носяться блоки, панелі для стін, настилів і перекриттів, безазбестовий шифер,
напружено-армовані силікатобетонні залізничні шпали, армовані силікатобе-
тонні тюбінги для тунелів метро і шахтного будівництва.
Силікатна цегла випускається одинарною і модульною, а також у виг-
ляді каменів (250 х 120х 138 мм) марок 75-250, морозостійкість не нижче 15,
облицювальна і рядова. Вона має біло-сірий колір і застосовується для кладки
зовнішніх і внутрішніх стін. Її не можна використовувати для кладки фундаментів
і цоколів будинків, що піддаються впливу води, печей і труб, тому що вона не
стійка до впливу води, поперемінного заморожування і відтаювання, агресив-
них середовищ, а також високих температур.
Вапняно-жужільна цегла випускається марок 25-75, морозостійкість
не нижче 15, розміром 250 х 120 х 140 мм. Відрізняється високими теплоізо-
ляційними властивостями і застосовується для кладки стін будинків висотою
не більше трьох поверхів чи стін верхніх поверхів висотних будинків.
Поряд із вапняно-жужільним випускається вапняно-зольна цегла. У ній
як наповнювач використовується зола, що утворюється на ТЕЦ, ГРЕС та ін.
Силікатні облицювальні плити випускаються товщиною 30 мм, роз-
мірами 194 х 219 і 294 х 394 мм. Застосовуються для облицювання стін жит-
лових і громадських будинків.
Піносилікатні вироби одержують введенням у сировинну масу суміші
води, столярного клею і каніфолі, що утворюють піну. Випускаються армовані
і неармовані, міцністю 25-50 кгс/см2; застосовуються для кладки стін і пере-
городок, покриття промислових будинків й ін.
Азбоцементні матеріали і вироби одержують на основі суміші цемен-
ту, азбесту і води. Це високоміцні, вогнестійкі, довговічні матеріали, відрізня-
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 223
ються низькою водопроникністю, тепло- і електропровідністю. До їхніх недо-
ліків слід віднести крихкість, короблення у разі зміни вологості та зниженні
міцності при насиченні водою.
Азбоцементні вироби випускаються у вигляді листів, панелей, плит, труб
і фасонних деталей.
Азбоцементні листи виготовляються плоскі та профільовані, пофарбо-
вані і незабарвлені, з полірованою, неполірованою і тисненою поверхнею, а
також з полімерним покриттям. Застосовуються як облицювальний, покрівель-
ний, стіновий й електротехнічний матеріал.
Азбоцементні панелі та плити випускаються утеплені та неутеплені, ціль-
ноформовані та збірні. Застосовуються як покрівельний і стіновий матеріал.
Азбоцементні труби поділяють на водопровідні (напірні) і каналізаційні
(безнапірні), круглого і прямокутного перетину. Випускаються водопровідні,
газопровідні, каналізаційні, обсадні та вентиляційні труби.
10.6. Скло і скловироби
Скло — це аморфний прозорий матеріал, який одержують охолоджен-
ням розплавленої мінеральної суміші. Залежно від шихти і технології виробни-
цтва одержують різні скломатеріали і вироби.
Основу скла становлять неорганічні окисли, які містяться в кварцовому
піску, кварцитах або піщаниках, мирабліті (кальцинована сода), поташі або в
калієвій селітрі, крейді, вапняку тощо.
У процесі підготовки шихти сировинні матеріали висушуються, подріб-
нюються, дозуються, перемішуються; завантажуються в спеціальні печі для
варіння скла. Температура варіння скла 1500-1600° С. При температурі 1100-
1400° С шихта переходить в пластичний стан і при температурі 1500-1600° С
очищується від різноманітних газових і повітряних включень. При цій темпе-
ратурі скло освітлюють завдяки введенню спеціальних домішок (миш’яку, се-
літри). Для одержання кольорового скла до складу шихти вводять барвники:
окисли міді, хрому, заліза, марганцю, кобальту та інших металів.
Основними споживчими властивостями скла є: висока прозорість, тепло-
провідність, твердість, міцність, щільність, хімічна нейтральність та ін. Прозо-
рість скла залежить від його хімічного складу і кольору. На прозорість істотно
впливає кут падіння світла і показник світлозаломлення на поверхню скла.
Якщо збільшується кут відбиття світла від 0 до 75°, прозорість скла зменшу-
ється від 92 до 50 %. Показник світлозаломлення будівельного скла прийма-
ють 1,50-1,52. За світлопропускною спроможністю скло ділиться на прозоре,
кольорове, безбарвне і т. ін.
Міцність на стискування скла 700-1000 МПа, на розтягування 30-80 МПа,
на згинання — не менше 45 МПа, твердість скла за шкалою Маоса знахо-
224 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
диться в межах 5-7. Щільність скла становить 2-8 г/см3, об’ємна маса скла,
яка використовується в будівництві, 2450-2550 кг/м3. Скло відзначається ви-
сокою стійкістю до дії кислот, крім фтористоводневої кислоти, яка роз’їдає
поверхню скла, але руйнується під дією лугів і навіть води.
Скло є добрим діелектриком, що дає змогу виготовляти з нього склоізо-
лятори. Недоліком скла є підвищена крихкість, малий опір згинанню і розтягу-
ванню, невисока термостійкість.
Скло широко використовується в будівництві для засклення вікон, дверей,
отворів житлових, громадських і промислових споруд, облаштування дверей і
підвіконь, тепло- і звукоізоляційних стін і перегородок, а також для виготовлен-
ня різних конструкційно-будівельних елементів.
За видом і призначенням будівельні вироби із скла діляться на: скло ві-
конне, вітринне, візерункове, армоване, профільне і сонцезахисне, загартоване,
склоблоки, склопакети, облицювальні плитки, скляні труби й інше.
У будівництві найширше використовується скло віконне неполіроване без-
барвне. За товщиною віконне скло випускається шести видів: 2; 2,5; 3; 4; 5 і
6 мм, масою 1 кв. м відповідно: 5; 6,25; 7,5; 10; 12,5 і 15 кг. Розміри листів скла
залежно від товщини змінюються в межах від 400 х 400 до 160 х 2400.
За наявністю дефектів скло поставляється двох сортів: 1-го і 2-го.
Поверхня листового скла повинна бути плоскою, границя допуску кривиз-
ни листа не більше 0,3 % від його довжини (стріла прогину). Якість скла оці-
нюють з урахуванням розміщення дефекту: в центрі чи з краю листа. Не допус-
кається наявність пухирів, подряпин, матовості і сторонніх вкраплень.
Відхилення розмірів за довжиною і шириною листа віконного скла не повинно
перевищувати від +2 до 3 мм, відхилення за товщиною листа 0,2-0,4 мм.
Скло вітринне випускається полірованим і неполірованим. Поліроване
має товщину 6,5 і 8 мм, розміри листа 1380 х 1340-4450 х 2950 мм. За призна-
ченням поліроване скло буває дзеркальне (найбільш якісне), транспортне і бу-
дівельне. Неполіроване скло має товщину 6,5 мм, розміри листа — 1750 х 1950-
3950 х 2950 мм. Скло вітринне використовується для засклення отворів споруд,
зовнішніх і внутрішніх вітрин виставкових залів, кінотеатрів, аеропортів, вокза-
лів та ін., а також для виготовлення склопакетів і дзеркал.
Скло візерункове з одного чи з двох боків має чіткий рельєфний малю-
нок (візерунок) глибиною 0,5-1,5 мм, що сприяє розсіюванню світла. Випуска-
ється двох сортів, кольорове і безбарвне, товщиною 3-6 мм, розмір листів —
400 х 600-600 х 2200 мм. Світлопропускання становить 45 %.
Близьким до візерункового є скло “Метелиця”, застосовується також як
облицювальний матеріал. Воно має рельєфний візерунок. Нанесення алюміні-
євого дзеркального покриття робить це скло непрозорим.
Армоване листове скло одержують запресуванням у його товщу паралель-
но поверхням звареної чи крученої сітки зі стального, хромованого, нікельовано-
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 225
го чи з алюмінієвим покриттям дроту. Така сітка містить уламки скла, які з’яв-
ляються у разі механічних пошкоджень або впливу високих температур.
Армоване скло випускається безбарвне і кольорове, прозорість його не
менше 60 %, випускається шириною до 1200 мм; довжиною 3300 мм при тов-
щині 5,6 і 8 мм.
Профільне скло, або склопрофіліт, випускається різних розмірів і вико-
ристовується для облаштування світло-прозорих стін, перегородок і огорож,
прозорих покрівель.
Сонцезахисне скло відзначається низьким пропусканням інфрачервоних
променів. Його одержують нанесенням на одну поверхню звичайного безбарв-
ного скла тонкого відбиваючого окисно-металевого покриття.
Загартоване скло — це скло, яке піддають спеціальній термічній об-
робці — нагріванню до 630-650° С і швидкому, рівномірному за площиною
повітряному охолодженню. Таке скло має вищу механічну міцність, термо-
стійкість і безпечність. Випускається товщиною 4,5-6,5 мм, поліроване і непо-
ліроване 1-го і 2-го сортів. Різати алмазом таке скло неможливо, тому що
воно дуже крихке.
Склоблоки — пустотілі вироби, які одержують зварюванням на спе-
ціальних автоматах по периметру двох порожніх половин, внутрішня поверхня
яких рифлена або гладка. Випускаються квадратні, прямокутні і кутові, без-
барвні і кольорові, розмірами 194 х 194 х 98, 240 х 240 х 98, 249 х 249 х 98,
244 х 244 х 75. Склоблоки використовуються для кладки стін і перегородок
будівель і споруд.
Склопакети — вироби, що складаються із листів скла, сполучених ра-
мою з алюмінію, сплаву із свинцю або пластмаси з металом. Використову-
ються для засклення вікон у цивільному будівництві.
Облицювальні плитки виготовляють із глушеного скла різного кольору.
За формою вони бувають квадратні і прямокутні товщиною 4-9 мм і розміра-
ми 100 х 100-200 х 200 (квадратні), 120 х 60-250 х 140 (прямокутні). Лицьо-
вий бік облицювальних скляних плиток гладкий чи рифлений, а тильний —
рифлений (для кращого зчеплення з розчином чи мастикою). Для облицюван-
ня стін приміщень, до яких висуваються підвищені гігієнічні вимоги, застосо-
вуються скляні плитки, покриті з лицьового боку емалями.
Килимово-мозаїчні плитки — малорозмірні (до 45 мм) різнобарвні плоскі
вироби з глушеного скла у вигляді килимів, наклеєних лицьововим боком на
папір. Після укладання папір змивають водою.
Килимово-мозаїчні плитки використовуються для зовнішнього і внутріш-
нього облицювання, а також для художньо-декоративного оформлення фаса-
дів, фойс, вестибюлів й ін.
Марбліт — це вироби у вигляді прямокутних чи квадратних плит товщи-
ною 5-12 мм із глушеного темно-зеленого чи чорного з блискучими вкраплен-
226 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
нями (кристалами) скла з полірованою лицьовою поверхнею. Марбліт засто-
совується для облицювання внутрішніх стін будинків, колон, цоколів, оформ-
лення інтер’єрів та ін.
Скломармур — це плити зі скла, що мають різнобарвне мармуроподібне
забарвлення. Випускається товщиною 8-25 мм і застосовується для декора-
тивного облицювання внутрішніх стін, покриття підлог, а також для антикоро-
зійного захисту будівельних конструкцій.
Склокремнезит (склокристаліт) — це облицювальні декоративні плити,
одержувані з гранул скла певного хімічного складу, кремнезему й інших доба-
вок. Лицьовий бік плит полірований, має рисунок, що імітує природний камінь.
Склокремнезит випускається товщиною 15 і 20 мм і застосовується для зовні-
шнього і внутрішнього облицювання.
Шлакоситали — склокристалічні матеріали, одержувані зі скла і шлаків
металургійних заводів. За міцністю, водостійкістю, кислотостійкістю й елект-
роізоляційними властивостями вони ліпші від цегли і бетону. Шлакоситали ви-
користовуються як футерувальний матеріал, для облицювання стін і укладан-
ня підлог на підприємствах хімічної промисловості, у вигляді плит для
облицювання, облаштування плінтусів, підвіконь для будинків і споруджень рі-
зного призначення.
Скляні труби випускаються довжиною 1,5-3,0 м, внутрішній діаметр ста-
новить до 200 мм, товщина стінки — 4,0-11,5 мм.
Скляні труби здатні витримувати значний тиск, мають вищу порівняно з
металевими хімічну стійкість, гладку поверхню, велику пропускну здатність,
легше очищаються, мають меншу масу і невисоку теплопровідність. Скляні
труби випускаються з гладкими кінцями і з конічними буртами на кінцях. За-
стосовуються для прокладання водопроводу, каналізації, телефонного і сило-
вого кабелю, схованої електропроводки, для транспортування агресивних рі-
дин і газів, облаштування трубопроводів у молочній, спиртово-горілчаній і
пивоварній промисловості.
Піноскло — це матеріал пористої структури, одержуваний спіканням скля-
ного порошку. Поставляється у вигляді блоків, плит чи профільованих виробів.
Висока механічна міцність, незначна об’ємна вага, низькі водопоглинання і
теплопровідність, стійкість до агресивних середовищ, вогнестійкість і довго-
вічність дозволяють застосовувати піноскло як теплоізоляційний, декоратив-
ний, акустичний і облицювальний матеріал.
Для перевезення листове скло упаковують у контейнери, дерев’яні ящики
чи касети, перекладають папером і складають у пачки. Найефективнішим є
упакування листового скла в спеціальні пірамідальні контейнери, у двох каме-
рах яких установлені стелажі, до них кріпленнями щільно притискають стопи
скла. Такі контейнери можуть умістити до 300 м2 віконного скла і забезпечу-
ють механізацію навантажувально-розвантажувальних робіт.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 227
Листи скла установлюють вертикально, торці вирівнюють, заповнюючи
вільний простір деревною стружкою, гофрованим картоном чи іншими матері-
алами, що ущільнюють, при цьому повинна виключатися можливість їхнього
зсуву.
Ящики зі склом не можна кантувати, встановлювати плазом або з нахи-
лом. Усі види листового скла повинні бути захищені від впливу атмосферних
опадів, зволоження та різких температурних коливань. Листове скло подаєть-
ся для перевезення у дерев’яних ящиках, універсальних чи спеціальних кон-
тейнерах, багатообігових ящиках, які належать заводам-виробникам. Листо-
ве скло перевозять автомобілями з бортовою платформою, що забезпечені
брезентом, або автомобілями-фургонами. Вітринне листове скло перевозять
на спеціально обладнаних автомобілях. Ящики зі склом встановлюють в ку-
зові автомобіля торцями до напрямку його руху з щільним приляганням один
до одного. У разі неповного завантаження кузова ящики заклинюють. Листо-
ве скло в багатообігових ящиках можна встановлювати вздовж і поперек ку-
зова. При поперечному розміщенні такі ящики встановлюють з невеликим
нахилом до кабіни автомобіля.
Скловироби дрібних розмірів укладають на бік рядами на піддони чи кон-
тейнери і перекладають папером (склоблоки), стопами (килимово-мозаїчні
плитки), у дерев’яні ящики чи картонні коробки (облицювальні плитки), касети
(марбліт, склокремнезит), паперові чи поліетиленові мішки масою 50 кг (скля-
на кришта, смальта).
Труби вкладають у ящики чи контейнери з ущільнювачем, їхні кінці обгор-
таються папером чи захищаються ковпачками з полімерних матеріалів.
У кожен контейнер чи ящик вкладають паспорт, де вказують наймену-
вання заводу-виробника, тип (марку), розміри, кількість, колір, механічну міц-
ність, межу термостійкості, коефіцієнт прозорості скла і т. ін.
На ящиках і контейнерах зазначають товщину, довжину і ширину, сорт і
кількість листів скла, а також роблять надписи “Плазом не класти!”, “Верх, не
кантувати!” і “Обережно, крихке!” з відповідними умовними позначками.
Скло і скловироби транспортують усіма видами транспорту, захищаючи
від зрушень і хитань. Тару з листовим склом установлюють на торець за на-
прямом руху і добре закріплюють. Під час навантажувально-розвантажуваль-
них робіт вживаються заходи, що застерігають від механічних ушкоджень і
атмосферних опадів.
Скло і скловироби зберігають у сухих закритих складських приміщеннях.
Листове скло розміщують на пірамідах чи на стелажах, спирають під кутом
10° до вертикалі на гумові, повстяні чи дерев’яні прокладки. При тривалому
зберіганні у вологих умовах внаслідок вилуження оксидів металів скло може
втратити прозорість. Найменший гарантійний термін зберігання килимово-мо-
заїчних плиток — не більше ЗО діб з моменту виготовлення.
228 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
10.7. Бетон
Бетон є одним з основних матеріалів, який широко використовується в
будівництві. Бетони класифікуються за декількома ознаками. Класифікація бе-
тонів показана на рис. 10.7 [25].
За видом в ’яжучоїречовини • цементні; • силікатні; • гіпсові; • на змішаних в’яжучих речовинах; • на спеціальних в’яжучих речовинах За видом наповнювача • на щільних наповнювачах; • на пористих наповнювачах; • на спеціальних наповнювачах
БЕТОНИ
У залежності від розміру наповнювача • дрібнозернисті (до 10 мм); • крупнозернисті (10-150 мм) За щільністю • дуже важкі (більше 2500 кг/м3); • важкі (2250-2500 кг/м3); • полегшені (1800-2200 кг/м3); • легкі (500-1800 кг/м3); • дуже легкі (250-500 кг/м3)
Рис. 10.7. Класифікація бетонів
За призначенням бетони діляться на конструкційні та спеціальні. Конс-
трукційні бетони призначаються для виготовлення виробів і конструкцій, які
використовуються в звичайних умовах і не виконують теплозахисних функцій:
балки, колони, стіни різних споруд і будівель.
До спеціальних видів бетону належать високоякісний, гідротехнічний,
теплоізоляційний, жаростійкий, кислотостійкий, дорожній, для легких стін, для
санітарно-технічних споруд і т. ін.
Найпоширеніші важкі бетони. Основними нормованими показниками важ-
ких бетонів є: міцність, водонепроникність і морозостійкість. Показник міц-
ності на стискування (марка бетону) є основним для бетонів всіх видів і при-
значення. За показниками міцності на стискування важкі бетони діляться на
чотирнадцять марок: М40, М75, М100, М150, М200, М250, М300, М350, М400,
М450, М500, М600, М700 і М800.
За показниками водопроникнення важкі бетони поділяються на шість
марок: В2, В4, В6, В8, В10 і В12, а за морозостійкістю — на вісім: Мрз 50,
Мрз 75, Мрз 100, Мрз 150, Мрз 200, Мрз 300, Мрз 400 і Мрз 3500.
За видом в’яжучої речовини бетони поділяють на цементні, вапняні, гіп-
сові і т. ін.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 229
Гідротехнічний бетон (підводний, надводний) має підвищену водостій-
кість, водонепроникнення, морозостійкість, стійкість до агресивного середо-
вища. Виготовляється на основі сульфатостійкого портландцементу з пластич-
ними домішками, які гідрофобізують. Використовується для будівництва споруд,
які експлуатуються у воді.
Дорожній бетон має підвищену міцність, зносостійкість, морозо- і повіт-
ряну стійкість. Для його виготовлення використовують портландцемент ма-
рок не нижче М 300 (для основи) і М 400 (для поверхні дорожнього покриття).
Жаростійкий бетон за жароміцністю випускається високовогнетрив-
кий (вище 1770° С), вогнетривкий (1580-1770° С) і жаротривкий (нижче
1580° С). Виготовляється на основі портландцементу, високоглиноземного це-
менту і рідкого скла. Використовується для зведення димових труб, облицю-
вання котлів, футерування печей і т. ін.
Кислотостійкий бетон одержують з кислотостійкого цементу, рідкого
скла і кислототривкого наповнювача (кварцового піску, щебеню із кварциту і
т. ін.). Використовується для спорудження конструкцій і облицювання апара-
тури в хімічній промисловості.
Будівельні розчини випускаються важкі (понад 1500 кг/м3) і легкі на ос-
нові портландцементів, вапняних, гіпсових чи змішаних в’яжучих речовин. За
призначенням розрізняють розчини кладочні (для скріплення цегли, каменю,
блоків чи панелей при зведенні стін), оздоблювальні (для оштукатурювання
стін, нанесення декоративних шарів) і спеціальні (для заповнення швів, для
підлог, гідроізоляційні, тампонажні, акустичні, рентґенозахисні й ін.).
Розчинні суміші найчастіше готують на бетонно-розчинних заводах. Крім
звичайних (у вигляді пластичної маси), виготовляють сухі розчинні суміші (га-
рцовка), що перед застосуванням заповнюються водою.
Декоративні бетони одержують введенням у бетонну суміші барвни-
ків, використовують для декоративного оформлення будівель, а також у до-
рожньому будівництві.
Бетони для біологічного захисту використовуються в будівництві атом-
них електростанцій, ядерних реакторів та інших об’єктів з метою захисту пра-
цівників від радіоактивної дії. Виготовляються на основі портландцементу, гли-
ноземистих і шлакопортландцементів.
Прогресивними видами бетонів є чарункуваті бетони, їх одержують на ос-
нові розпухання суміші в’яжучого, кремнеземистого компоненту і води. Такі бетони
легкі, міцні, технологічні. За своїми властивостями близькі до дерев’яних будівель.
Залежно від способу виготовлення одержують газобетон (на основі порт-
ландцементу з домішками алюмінієвої пудри, соляної кислоти і молотого
вапна) і пінобетони (змішується бетонна суміш і піна). Чарункуваті бетони
використовуються як теплоізоляційний матеріал, а також для виготовлення
легких залізобетонних конструкцій.
230 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рідкий бетон і будівельні розчини перевозяться автомобілями-самоски-
дами, автомобілями з кузовами ковшового або бункерного типу, автомобіля-
ми-цистернами.
Для переміщення рідкого бетону і розчинів потрібно ущільнити задній борт
автомобілів-самоскидів, а також нарощувати бокові і передній борт на висоту
250.. .500 мм. Перевізник може взяти на себе обладнання кузовів автомобілів
теплоізоляцією і системою підігрівання кузова.
Перевізник приймає і здає вантажі так:
• будівельний розчин і рідкий бетон — за масою;
• сухі суміші бетону і будівельних розчинів — у тарі за кількістю вантаж-
них місць;
• вантажі, що перевозяться в цистернах, — за пломбою відправника.
У разі перевезення рідкого бетону на кожну поїздку оформлюється паспорт
на розчин, який здається разом з вантажем. СРС для перевезення бетону наведе-
ний на рис. 10.8. Характерною особливістю такого рухомого складу є можливість
повороту ємності з рідким бетонним розчином майже до вертикального положен-
ня (на 85°) з метою повного випорожнення ємності (див. рис. 10.8).
Рис. 10.8. СРС для перевезення бетону
Для більш швидкого та повного очищення кузова від налиплої суміші під
час розвантаження передбачена наявність пневматичного вібратора, який при-
водиться в дію від пневмосистеми автомобіля. Вібратор вмикається автома-
тично після досягнення певного кута піднімання ємності. Частота коливань
вібратора — 3,5...4,5 Гц.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 231
Автомобілі-бетонозмішувачі показані нарис. 10.9. В автомобіль-бетоно-
змішувач засипають в необхідному співвідношенні цемент та пісок. Воду до-
бавляють в суміш з ємності, яка встановлена на автомобілі. Приготування
бетонної суміші здійснюється в процесі транспортування цього вантажу до
місця призначення в барабані, який обертається. Привід обертання барабана
здійснюється від силового агрегата через понижувальний редуктор, який роз-
міщений на рамі автомобіля за кабіною.
Рис. 10.9. Автомобілі і автопоїзди-бетонозмішувачі
Принципово привід барабана можливий, крім автономного двигуна внут-
рішнього згоряння, також від гідравлічного двигуна з відбором потужності від
232 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
двигуна автомобіля та гідравлічного двигуна з відбором потужності від авто-
номного двигуна внутрішнього згоряння.
За рубежем існують конструкції бетонозмішувачів великої продуктивності,
які встановлюються на шасі напівпричипів.
Для поліпшення якості бетонної суміші всередині барабана є спеціальні
лопаті, виготовлені у формі гвинтів. Бетонну суміш вивантажують під час обер-
тання барабана в протилежному напрямку.
10.8. Залізобетонні вироби
Залізобетонні вироби і конструкції випускаються монолітними, які
бетонуються на будівництві, і збірними, які виготовляються на підприємствах
і складаються на будівельних майданчиках. Вони використовуються для ви-
робництва уніфікованих конструкцій в житловому і промисловому будівництві.
Зі збірного залізобетону виготовляють усі частини будинків: фундамент,
стіни, елементи каркасу, міжповерхові перекриття, покрівлю, східці й ін.
Стандартами передбачений випуск панелей для зовнішніх і внутрішніх
стін житлових і громадських будинків (одно- і тришарові з внутрішнім тепло-
ізоляційним шаром з мінераловатних плит, піноскла й ін.), панелей для пере-
криттів (суцільних і пустотних), панелей для покриття будинків, ребристих плит
для перекриттів виробничих будинків тощо.
Широко застосовуються великопанельні залізобетонні вироби, які дозво-
ляють знизити на 50 % трудові витрати і скоротити вдвічі термін будівництва
будинків.
Прогресивний метод виготовлення залізобетонних конструкцій — вироб-
ництво плит методом екструзії, за яким на 15-20 % скорочується використан-
ня сталевої арматури, не потрібно металевих форм, значно підвищується про-
дуктивність праці.
Залізобетонні вироби і конструкції умовно позначаються буквено-цифро-
вим маркуванням, що складається з трьох груп знаків.
Перша група — тип конструкції чи виробу, розміри (у метрах чи деци-
метрах) чи позначення типорозміру.
Друга група — несуча здатність (розрахункове навантаження), клас ар-
матури, що напружується, вид бетону.
Третя група—особливі умови застосування, конструктивні особливості,
номер стандарту й ін.
Наприклад: 2П1-ЗА-1УТ-1Н, де 2П1 — залізобетонна ребриста плита
перекриття виробничих будинків із кроком несучих конструкцій 6 м, з опорами
по верху ригелів, першого типорозміру, ЗА-1УТ — третя несуча здатність, з
напруженою арматурою класу А-1У, з важкого бетону, 1Н — з додатковими
закладними деталями.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 233
До основних залізобетонних виробів, які використовуються у будівництві,
слід віднести: стінові та фундаментні блоки, балки, панелі перегородок, стінові
панелі, плити, напівферми та ферми, сходинні площадки та сходинні марші,
сантехнічні кабіни, покрівельні блоки, плити та панелі, блок-кімнати, вентиля-
ційні блоки, колони, ліфтові блоки та їн.
Ці вантажі залежно від їх виду перевозяться в горизонтальному, верти-
кальному чи похилому положенні.
Перевезення здійснюються СРС з інвентарним оснащенням, яке забез-
печує стійке положення вантажів, та автомобілями з бортовою платформою.
Останні перевозять вироби невеликого розміру (фундаментні блоки, настили,
сходові марші). Автопоїзди з напівпричепами і причепами-розпусками викорис-
товуються для перевезення довгомірних виробів (ферми, балки).
СРС перевозять стінові панелі і перегородки. На виробах, що за техніч-
ними нормами під час їх транспортування і зберігання вимагають опори у виз-
начених точках, вантажовідправник повинен нанести маркування з зазначен-
ням таких точок опори. У зимову пору вантажовідправник зобов’язаний
подавати для перевезення вироби, очищені від снігу і льоду, а також застосо-
вувати підкладки та прокладки, що обклеєні гумою.
Конструкції окремих видів СРС для перевезення сантехнічних кабін, ферм,
стінових елементів, свай показані на рис. 10.10 та 10.11.
Рис. 10.10. СРС для перевезення будівельних виробів
234 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 10.11. СРС для перевезення будівельних виробів
Конструктивні схеми панелевозів показані на рис. 10.12. Вони можуть
бути хребтові (а), фермові (б), рамні (в) та з центральною трубою (г).
Хребтовий панелевоз має форму прямокутного або трапецієподібного
перерізу, з обох сторін якого під кутом 8-12° до вертикалі встановлені касети.
У фермового панелевоза касета складається з двох поздовжніх несучих
ферм, з’єднаних за допомогою опорних площадок. У такий спосіб, касета, в
якій знаходяться панелі, є одночасно рамою, що знижує вагу панелевоза.
У рамному панелевозі касета з панелями закріплюється на зварній рамі.
В панелевозах з центральною трубою остання виконує функції несучої
рами, на якій знаходяться шарнірно закріплені касети.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 235
Рис. 10.12. Конструктивні схеми панелевозів
СРС для перевезення довгомірних панелей довжиною до 7-8 м показа-
ний на рис. 10.13 (а і б).
Рис. 10.13. СРС для перевезення довгомірних панелей
236 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Різні способи кріплення панелей на рухомому складі показані на рис. 10.14.
Рис. 10.14. Способи закріплення панелей
Конструктивні різновиди СРС для перевезення довгомірних будівельних
конструкцій, як залізобетонних так і металевих завдовжки до 18 м, показані на
рис. 10.15.
27070(21070)
Рис. 10.15. СРС для перевезення довгомірних будівельних конструкцій
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 237
10.9. Шифер
Шифер випускають хвилястий і плескатий.
Для його перевезення використовуються автомобілі (автопоїзди) з борто-
вою платформою. Вантажовідправник заздалегідь готує шифер однакового виду
і розміру, укладає його в стопи на піддонах, підраховує кількість листів у стопі і
опломбовує кожен піддон (див. рис. 10.16). Види пакетів з шифером показані на
рис. 10.17. Навантаження і розміщення піддонів на платформах автомобілів здійс-
нюється відповідно до схеми (див. рис. 10.18). Приймання і здавання вантажу
проводиться перевізником за кількістю опломбованих пакетів. У випадку пору-
шення пломби шифер здають за кількістю листів, вказаних у ТТН.
Рис. 10.16. Схема пломбування піддонів з шифером:
1 — піддон; 2 — стопа шиферу;
З — пломбувальний (в ’язальний) дріт; 4 — пломба
Рис. 10.17. Види пакетів з шифером
238 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 10.18. Схема розміщення піддонів з шифером на рухомому складі
10.10. Вироби з полімерів
З природних і синтетичних полімерів одержують пластмаси. Пластмаси
широко використовуються для виготовлення як завершених готових виробів, так
і окремих деталей складніших виробів. Важливою підставою популярності пласт-
мас є практично необмежені сировинні ресурси для їхнього виробництва.
Умови поставляння пластмасових виробів залежать від їх виду:
сировинні пластмаси поставляються в чотири- і п’ятишарових паперових
чи поліетиленових мішках;
поліаміди вимагають водонепроникного упакування, тому що вони схильні
до вбирання вологи;
плівкові пластмаси поставляються у вигляді бобін, рулонів, пачок в паку-
вальному папері, укладених у ящики, контейнери, короби;
оргскло поставляється в листах, кожен лист перекладається пакуваль-
ним папером і вкладається в ящики.
Готові вироби також упаковуються в папір і вкладаються в ящики, кон-
тейнери.
На тару наноситься напис чи наклеюється ярлик, де вказується наймену-
вання чи товарний знак підприємства, марка і найменування пластмас, номер
партії, кількість продукції, число рулонів, маса нетто, брутто, дата виготовлен-
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 239
ня, номер стандарту. На упаковку наносять написи: “Верх”, “Обережно —
скло”, “Не кидати”.
Зберігати пластмаси і полімери потрібно в закритих складських примі-
щеннях з хорошою вентиляцією, тому що вони схильні до виділення отруйних
речовин. Розміщати їх належить на стелажах та піддонах на відстані одного
метра від обігрівальних приладів. Зберігаються не більше зазначених термі-
нів: полістирол — 1 рік; текстоліт — 2 роки; поліетилен — 6-8 років.
Для транспортування пластмасових виробів використовуються криті ав-
томобілі загального призначення з забезпеченням захисту вантажу від забру-
днення, сонячних променів, атмосферних опадів.
10.11. Гумотехнічні вироби
Асортимент гумотехнічних виробів нараховує близько 100 тис. найменувань.
Для виготовлення таких виробів використовують більше 150 марок кау-
чуків і 350 інгредієнтів різноманітних найменувань. Гума являє собою еластич-
ний матеріал, який утворюється в результаті вулканізації і суміші каучуку, вул-
канізуючих речовин і різноманітних інгредієнтів.
Найбільш поширеними гумотехнічними виробами є автомобільні шини,
транспортерні стрічки, привідні ремені, технічна листова гума.
Шини випускають більш ніж 70 типорозмірів. їх поділяють на камерні і
безкамерні, звичайні і з підвищеною ходимістю, шини з металевим кордом,
радіальної або меридіальної конструкції.
Маркування шин літерно-цифрове у вигляді відтиску. В марці указується
дата виготовлення, розміри в дюймах або міліметрах, перша літера заводу-ви-
робника. В документі на постачання шин вказують розміри, міцність, опір сти-
ранню, допустиме навантаження і швидкість, внутрішній тиск повітря в шинах.
Транспортерні стрічки використовують для переміщення вантажів. Ви-
пускають армовані й неармовані, з використанням різноманітних наповнюва-
чів. Поділяють на тепло-, масло-, бензо-, горючостійкі, харчові.
Привідні ремені використовують для передавання руху від одного ме-
ханізму до іншого.
Випускають клинові, плоскі, багатопрофільні, напівклинові ремені. Асор-
тимент їх налічує більше ніж 400 типорозмірів.
Технічна листова гума. До її асортименту входять прокладки клапанів,
амортизаторів, діелектриків. Випускають у листах, рулонах, з шаром тканини
і без неї. До цього асортименту відносяться також гумові шнури різноманітно-
го перетину, рукавні вироби, гумові рідкі суміші, клеї, герметики тощо.
Ебоніт виробляють у вигляді пластин, прутків, плит, листів простої і склад-
ної форми. Його використовують для виготовлення різноманітних виробів при-
надо- і машинобудування, електроапаратури, електроізоляторів.
240 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Вироби маркуються з тильної сторони. Марка виробу містить наймену-
вання або торговий знак підприємства, тип, вид, розміри, дату виготовлення.
Основним матеріалом для виготовлення вищезгаданих виробів є каучук.
Каучук буває натуральним та синтетичним. Натуральний каучук — це елас-
тичний матеріал рослинного походження, який одержують із соку гевеї бра-
зильської. Значна ціна і порівняно невисокі якісні показники натурального кау-
чуку зумовили розвиток виробництва синтетичних каучуків. Теоретичні основи
промислового виробництва таких каучуків були запропоновані видатним уче-
ним С. В. Лебедєвим. Сировиною для одержання синтетичних каучуків є наф-
та, вугілля, природний газ. Асортимент вітчизняних синтетичних каучуків скла-
дається з понад ЗО типів і близько 200 марок.
При складському зберіганні гумотехнічних виробів слід дотримуватися
певних вимог.
Вироби захищають від впливу сонячних променів, перепадів температур,
високої вологості повітря, а також дії постійних навантажень. Шини повинні
зберігатись у підвішеному стані, з вкладеними в них трохи надутими камера-
ми. Ремені, стрічки, шланги повинні пересипатись тальком і згортатись у бух-
ти. Труби і гумові рукави повинні зберігатись у розпрямленому стані на стела-
жах, ремені підвішують на дерев’яні гачки відповідно до їх перегину. Зберігатись
вироби повинні на відстані не ближче 1 м від опалювальних пристроїв. Під час
транспортування і зберігання треба запобігати дії бензину, олив, мастил, кис-
лот, сонячного випромінювання і атмосферних опадів. На тарі зазначають то-
варний знак підприємства, якість і основні характеристики виробів, номер партії
і стандарту, дату виготовлення.
Приміщення для зберігання гуми і гумових виробів повинні бути сухими і
теплими, скло на вікнах зафарбоване у жовтий чи білий колір. Температура
повітря має бути від +5 до -2° С, а вологість—40-60 %. Приміщення повинні
бути обладнані засобами пожежної безпеки, електричне обладнання заземле-
не, а проводи і кабелі заізольовані.
Рідкі каучуки зберігаються в сталевих (оцинкованих, лужених або з полі-
етиленовим покриттям), алюмінієвих, з білої жерсті флягах, бочках ємністю
від 20 до 250 л.
Тверді каучуки упаковуються в поліетиленову плівку, а потім укладають-
ся в дерев’яні ящики, контейнери.
Перевозять каучук в кіпах, ящиках, мішках і в блоках без упаковки.
Каучук легко піддається впливові довкілля, через що може втратити свої
властивості та товарну якість. '
Перед завантаженням кузов автомобіля потрібно очистити від бруду, а
якщо автомобіль до цього перевозив вантажі, що утворюють пил, — вимити
кузов і просушити. Каучук має властивість міцно прилипати до металевих
поверхонь. Тому всі металеві частини внутрішньої поверхні кузова потрібно
ізолювати від каучуку сухими дошками чи фанерою.
РОЗДІЛ 10. Мінеральна сировина, матеріали, вироби з полімерів, гуми ♦ 241
Поверх каучуку забороняється вантажити будь-які інші вантажі.
При перевезенні каучукових блоків, обгорнутих листами каучуку, ванта-
жовідправник повинен густо посипати тальком підстилку з дошок та всі ван-
тажні місця.
До початку навантажування каучуку вантажовідправник повинен переві-
рити та підготувати до дії всі засоби боротьби з пожежею. Якщо під час виван-
таження виявиться, що нижні ряди каучуку склеїлися і не піддаються ручній
обробці для складання на вантажні майданчики, стропи чи сітки, слід скорис-
татися спеціальними вантажозахватними пристроями.
Для перевезення латексу (водяного розчину натурального каучуку) за-
стосовують бочки з спеціальними запобіжними клапанами, що зберігають бочки
під час розвантаження від вибуху газів, які утворилися внаслідок розмноження
деяких бактерій.
Гуму і гумові вироби, що належать до товарів народного споживання (взут-
тя, іграшки, медичні вироби, галантерея тощо), перевозять упакованими в де-
рев’яні ящики. Гумові вироби для промисловості та транспорту пакують в
кіпи, тюки, мішки та ящики. Автошини перевозять без упаковки.
Контрольні питання
1. Характеристика природних кам’яних матеріалів і виробів.
2. Характеристика керамічних матеріалів і виробів.
З. Способи перевезення цегли (формування пакетів і їх розміщення на рухо-
мому складі).
4. Види мінеральних в’яжучих матеріалів і виробів.
5. Види та характеристика цементів.
6. Види та характеристика повітряних в’яжучих матеріалів.
7. Способи перевезення цементу та гіпсу.
8. Характеристика органічних в’яжучих матеріалів та виробів.
9. Характеристика штучних кам’яних матеріалів та виробів на основі міне-
ральних в’яжучих речовин.
10. Технологія перевезення скла та скловиробів.
11. Назвіть ознаки класифікації бетонів.
^.Характеристика СРС для перевезення бетонних сумішей.
13. Види залізобетонних виробів.
14. Характеристика СРС для перевезення залізобетонних виробів.
15. Характеристика гумотехнічних виробів.
РОЗДІЛ
Продукція металургійної
промисловості
11.1. Метали і металеві вироби
Цей вид вантажу може являти собою заготовки прокату у вигляді блю-
мів (квадратна форма профілю), слябів (прямокутна форма профілю), чушок і
трубних заготовок. Прокатне виробництво є найбільш прогресивним і техно-
логічним способом оброблення металів тиском. Основними видами такого
оброблення є прокатка, волочіння, кування, пресування, штампування.
Прокатка є одним з основних способів обробки металів тиском. У прокат-
ному виробництві метал перетворюється на готову продукцію у вигляді лис-
тів, прутків, стрічок, труб, фасонних виробів. Існує більше ніж тисяча наймену-
вань різних типів прокату. Сукупність різних профілів та їх розмірів носить назву
сортаменту прокату. Весь сортамент прийнято ділити на такі групи: заготовки
прокатні, сортовий прокат, листовий прокат, профілі спеціального призначення,
прокат періодичного профілю і гнуті профілі, труби.
Класифікація продукції прокатного виробництва наведена на рис. 11.1.
- середньосортний;
- дрібносортний
за точністю виготовлення:
- високої точності;
- підвищеної точності;
- звичайної точності
Квадратний
Круглий
Плоский______
Трикутний
Шестикутний
Овальний
Напівовальний
Сегментний
Кутники:
— - рівнополичні;
- нерівнополичні
— Швелер
— Однотавр
— Двотавр
— Трапецієподібний
Колонний
Рис. 11.1. Класифікація продукції прокатного виробництва
РОЗДІЛ 11. Продукція металургійної промисловості ♦ 243
Основні види сортового прокату показані нарис. 11.2.
а)
д)
Рис. 11.2. Основні види сортового прокату:
а — квадратний; б — круглий (пруток); в — смуговий; г — трикутний;
д — овальний, сегментний; е — кутовий нерівнополичний ірівнополичний;
є — швелерний; ж — двотавровий; з — тавровий
До сортового прокату простого профілю належать:
сталь гарячекатана кругла діаметром від 0 5-250 мм; довжина (Ь) прутка
від 1,5-10 м;
сталь гарячекатана квадратна зі стороною квадрата до 200 мм і довжи-
ною прутка £ = 1,5-10 м;
сталь гарячекатана шестигранна, діаметром вписаного кола, що дорів-
нює 8-100 мм; £ = 2-6 м;
сталь смугова шириною 12-200 мм, товщиною 4-60 мм, довжиною £ = 3-9 м;
сталь трикутникова, сегментна, напівкругла, шинна і т. ін.
За розмірами прокат простого профілю поділяють на:
крупносортний, якщо діаметр прутка понад 100 мм;
середньосортний — 0 38-100 мм;
дрібносортний — 0 до 38 мм.
У контракті на поставку простого прокату зазначається його вид, основні
розміри, марка сталі, номер стандарту й т. ін. Наприклад:
ЮО-В-НД-ДСТУ
Ст 30 ДСТУ
де 100 — діаметр круга, мм;
В — звичайна точність обробки;
НД— нормальна довжина;
Стп ЗО — сталь конструкційна.
244 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Квадрат
Б 60 ДСТУ
Ст З ДСТУ ’
де Б— підвищеної точності обробки;
60 — сторона квадрата (мм);
Ст 3 — сталь вуглецева звичайної якості.
До сортового прокату фасованого профілю належать:
кутники рівнополичні з шириною полиць 20-250 мм. Ширина полиць виз-
начає їх товщину, радіуси закруглень і є визначальною для позначення
цього профілю. Профілі кутиків рівнополичних випускаються номерами
від № 2 до № 25, довжиною 3-12 м;
кутники нерівнополичні випускаються з шириною більшої полиці 25-
250 мм, меншої 16 165 мм. Позначення здійснюється неправильним дро-
бом, в чисельнику позначається ширина більшої полиці, в знаменнику —
меншої. Наприклад, № 2,5/1,6. Довжина кутників нерівнополичних може
бути від 3 до 12 м;
швелер нумерується за висотою профілю (розмір /г) від № 5 до № 40,
тобто його висота коливається в межах 50-400 мм. Висота є основним
розміром, який визначає ширину полиць, товщину стінок, радіуси закруг-
лень. Швелери випускаються довжиною 5-19 м;
двотаврова балка позначається за висотою профілю (розмір К) від № 10
до № 70, тобто висота балки 100-700 мм, довжина 5-19 м.
До листового прокату належить тонколистова та товстолистова сталь,
тришарова та двошарова, стрічка гарячекатана і холоднокатана.
Залежно від товщини прокат випускають:
товстолистовий від 4 до 160 мм, різної ширини і довжини. Максимальна
ширина 600 4- 800 мм, довжина 3-4 м;
тонколистовий від 0,5 до 4 мм, ширина листів 600-1400 мм, довжина 1,2-4 м.
Випускають прокат у рулонах, листах. У замовленні на листовий прокат
вказують:
„ Б-ПН-О-4,0x1000x3000 ДСТУ
Лист-----------------------—-----,
ВСт 2 КП ДСТУ
де Б — точність прокатки;
ПН— нормальна площина;
О — обрізний край;
4,0 х 1000 х 3000 — розміри листа;
ВСт 2 КП — марка сталі.
Широкого застосування набула листова сталь з покриттям та гнуті про-
філі. Листова сталь з покриттям — біла жерсть; оцинкована сталь покрита
шаром цинку; декапірована сталь — з протравленням поверхні.
РОЗДІЛ 11. Продукція металургійної промисловості ♦ 245
Прокат спеціального призначення включає прокат різних видів із різ-
номанітною формою профілю залежно від його призначення: овальний, сегме-
нтний, трапецієподібний, кільцевий, рейки залізничні, трамвайні, кранові та інші.
Рейки позначаються за масою 1 м довжини, вираженої в кг. Мають номери
Р75, Р50, Р38, Р24, Р8, Тн-60, Тн-55. Рейки усіх видів випускаються довжиною
12,5 і 25 м. Більш легкі, такі як Р8, випускаються довжиною 7 і 8 м.
Прокат періодичного профілю — це вироби з профілем, який періодич-
но повторюється за довжиною прокату. Форма поперечного перерізу може
бути круглою, квадратною, овальною, прямокутною і т. ін. Форма може чергу-
ватись. Прикладом цьому служить арматурна сталь.
Гнуті профілі — це прокат, який виготовляють методом холодного про-
філювання листів, стрічок; виготовляється різного профілю, є досить економіч-
ним видом прокату.
Поставляється прокат партіями однорідної за якістю продукції, яку ске-
ровують на одну адресу і супроводжують документом — сертифікатом якості,
в якому зазначається товарний знак, найменування товаровиробника, номер
партії та результати дослідження якості, номер стандарту.
Основними вимогами щодо транспортування є збереження споживчих
властивостей металовиробів, які закладаються в процесі виробництва. Вели-
ку небезпеку становлять механічні пошкодження і пересортування виробів.
Сортовий листовий та інші види прокату можуть бути пом’ятими, зігну-
тими та переплутаними. Небезпечне механічне пошкодження прокату із захис-
ним покриттям або спеціальним обробленням (шар олова, цинку). Щоб уник-
нути механічних пошкоджень усіх видів металів, необхідно дотримуватись
певних заходів: правильно складувати, розвантажувати, зв’язувати, упакову-
вати в тару та ін.
Важливою умовою попередження механічних пошкоджень є упакування
металопродукцїї. Дрібносортовий прокат, смугову і тонколистову сталь слід
надійно зв’язувати у в’язку. Не підлягає упакуванню прокат великих розмірів.
Для попередження пересортування використовують маркування відповідно до
ДСТУ: маркують кожне товарне місце продукції нанесенням фарби чи прикріп-
ленням бирок, також використовується набивне маркування. Металопродук-
цію великих розмірів клеймують поштучно на відстані 50-100 мм від кінця
прокату, маркують фарбою різного кольору, прикріпляють бирки.
Прокат до 25 мм поставляють у в’язках з кольоровим маркуванням чи з
прикріпленням бирок. Зберігають його на відкритих складських майданчиках
чи у закритих складських приміщеннях.
Метали та металеві вироби, що перевозяться, ділять на такі групи:
• нормальні за вагою і габаритами;
• довгомірні, завдовжки понад 8 м;
• великовагові, вагою одного місця понад 3 т.
246 4 ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Сортову сталь розміром до ЗО мм і тонколистову сталь завтовшки до 4 мм
перевозять у міцно скріплених пачках (в’язках, пакетах). Кожна пачка повинна
містити сталь однієї партії. Допускається перевезення в пачках листової сталі
завтовшки до 6 мм, яка виготовлена на станах безперервної прокатки.
Маса пачки повинна бути при ручному навантаженні до 80 кг, при механі-
зованому — не більше 10 т, а на вимогу вантажоодержувача — не більше 5 т.
Пачки повинні бути міцно обв’язані дротом чи стрічкою не менше ніж у
двох місцях, а кінці обв’язки надійно закручені. Види пакетів для перевезення
металопродукції зображено на рис. 11.3.
2000
Рис. 11.3. Види пакетів для перевезення металопродукції
Кольорові метали, сплави і металеві вироби перевозяться в критих авто-
мобілях або в контейнерах. Оброблені поверхні відливок і нарізані вироби (болти,
гайки, гвинти) повинні бути змащені нейтральним мастилом, що запобігає ко-
розії. Під час перевезення слід вживати заходів щодо зберігання вантажів від
залишкових деформацій.
СРС для перевезення металу показано на рис. 11.4. Частина СРС перед-
бачає можливість самоскидного розвантаження перевезеного металу. Конст-
рукцію самоскидного механізму металовоза показано на рис. 11.5. Розванта-
РОЗДІЛ 11. Продукція металургійної промисловості ♦ 247
жування здійснюється на одну з сторін металовоза за допомогою телескопіч-
ного гідропідіймача.
Рис. 11.4. СРС для перевезення металу
Метали і металеві вироби слід перевозити у такий спосіб:
• сталевий прокат, кутники, швелери і двотаври — у штабелях за профі-
лями на дерев’яних підкладках;
• сталеві канати — скрученими в бухти або намотаними на барабан;
• рулонні сітки — перев’язаними м’яким в’язальним дротом;
• плоскі сітки — пов’язаними в пакети;
• заклепки, болти, гайки, гвинти — укладеними в тару;
248 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
• електроди — обгорнутими папером та укладеними в ящики;
• дріт для автоматичного зварювання — скрученим в бухти, обгорнутим
водонепроникним папером та упакованим у тарну тканину, рогожу чи в
ящики;
• кольорові метали і сплави — зв’язаними в пачки та вкладеними в тару,
забороняється підкладати під листи та профілі з алюмінієвих сплавів
сталеві підкладки, не обшиті деревом чи алюмінієм.
а
Рис. 11.5. Самоскидний механізм металовоза
Згідно з ДСТУ 2643-94 “Труби сталеві та чавунні. Терміни та визначення”
труба являє собою виріб доволі великої довжини кільцеподібної, овальної, бага-
токутної чи іншої форми порожнистого поперечного перерізу з повністю замкну-
тим контуром. Сталеві труби бувають безшовні та зварні. Безшовні труби не
мають зварного шва або іншого з’єднання уздовж труби. Такі труби можуть
бути гарячедеформованими, гарячекатаними, гарячепресованими, холодноде-
формованими, холоднокатаними, холоднотягненими та теплодеформованими.
Сталеві гарячедеформовані труби виготовляють деформуванням за тем-
ператури вищої від температури рекристалізації *.
* Температура рекристалізації — це така температура, вище якої іде процес відновлення
структури і початкових пластичних властивостей деформованої сталі. Орієнтовно ця темпе-
ратура дорівнює значенню 0,4 від температури плавлення.
РОЗДІЛ 11. Продукція металургійної промисловості ♦ 249
Гарячекатані та гарячепресовані труби виготовляють відповідно гаря-
чим прокатуванням.
Холоднодеформовані та холоднокатані труби виготовляють відповідно
холодним деформуванням та холодним прокатуванням.
Холоднотягнені труби виготовляють холодним волочінням.
Теплодеформовані труби виготовляють теплим прокатуванням або теп-
лим волочінням (за температури, нижчої від температури рекристалізації).
Сталеві безшовні труби можуть бути також виготовлені відцентрованим
литтям.
Зварні труби виготовляють із листової або рулонної сталі методом фор-
мування з наступним зварюванням. Такі труби бувають пічного зварювання і
електрозварні. Труби пічного зварювання виготовляють зварюванням розігрі-
тих у печі смуг гарячекатаної сталі малої ширини (штрипсів) за рахунок здат-
ності до молекулярного зчеплення поверхонь, що стикаються. Сталеві елект-
розварні труби бувають прямошовні або спіральношовні. Різновидом таких
труб є сталеві електрозварні холоднодеформовані труби. Такі труби після зва-
рювання піддають холодному деформуванню (волочінню або прокатуванню).
Різновидами сталевих труб є труби змінного вздовж осі поперечного пе-
рерізу, труби з нарізаною на кінцях різьбою для з’єднання з іншою трубою.
Чавунні труби бувають розтрубними, безрозтрубними та фланцевими.
Розтрубні труби мають з одного кінця розширення, в яке входить кінець іншої
труби без розтрубу.
Безрозтрубні труби не мають на кінцях розтрубів, їх з’єднують за допо-
могою трубних муфт.
Фланцеві труби мають з одного або з обох кінців фланці для з’єднання за
допомогою болтів з іншими трубами.
Труби класифікуються за декількома ознаками, а саме:
> за матеріалом:
- труби чорних металів (чавунні, стальні);
- труби кольорових металів;
> за методом виробництва:
- тягнуті (безшовні);
- зварні труби — зварюються з листів прокату;
> за призначенням:
- загальні (водо-, газопровідні);
- спеціальні (жаростійкі, корозійностійкі);
> за формою (профілю):
- круглі;
- квадратні;
- фасонні;
- овальні;
250 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
> за видом металевого покриття:
- оцинковані; луджені;
- нікельовані; хромовані;
У замовленні на поставляння труб зазначається:
труба 630x70 — БСт2 КП ДСТУ, що означає:
630 — діаметр труби (мм);
70 — товщина стінки (мм);
Б Ст 2 КП — марка сталі.
Труби невеликих діаметрів для перевезення формують в пакети. Пара-
метри пакетів наведені в табл. 11.1.
Таблиця 11.1
Параметри пакетів труб
Діаметр труб, Мм Товщина стінки труб, мм Ширина пакета» мм | Висота пакета, мм Кількість труб в па- кеті, шт. Маса пакета, кг
макси- мальна * міні- мальна **
20 1,6...2,2 800 750 1675 19 250 4800
40 4...4,5 800 740 390 18 500 5550
60 5...6,5 780 795 794 18 000 4720
80 4...8,5 1200 500 96 17 200 2880
100 5...10 1200 632 75 20 000 3520
Загальний вигляд пакетів металевих труб показано на рис. 11.6.
Для пакетування металевих труб використовують дріт та сталеву стріч-
ку, але з машинною обв’язкою, чим досягають щільнішого укладання труб
(рис. 11.6, а). Для пакетування можуть також використовуватися упаковувальні
хомути із сталевих труб, і тоді пакети мають прямокутну форму (рис. 11.6, б).
Перспективним є формування пакетів труб з використанням багатобітових
строп з верхніми захоплювачами (рис. 11.6, в).
У кузові транспортного засобу труби потрібно розміщувати на рівній ос-
нові та надійно закріплювати. Існують декілька способів укладання труб залеж-
но від їх виду. Труби з двома фланцями укладають в шаховому порядку так,
щоб всі фланці з одного кінця розміщались в одній вертикальній площині. Для
того, щоб труби не розкочувалися, між ними розміщують дерев’яні прокладки
відповідного перерізу. Труби з одним фланцем укладають таким самим спосо-
бом, з використанням прокладок відповідної товщини на тих кінцях, де немає
фланців. По-іншому їх можна укладати, спрямовуючи кінці фланців у різні боки.
* Маса визначена для труб довжиною 12 м і за максимальної товщини стінки.
** Маса визначена для труб довжиною 4 м і за мінімальної товщини стінки.
РОЗДІЛ 11. Продукція металургійної промисловості ♦ 251
Такий спосіб укладання можна виконувати в двох варіантах: фланці всіх труб
нижнього яруса скеровані в один бік, а фланці всіх труб вище розміщеного
яруса — в протилежний; всі труби в кожному ярусі лежать одна біля одної, а
фланці поруч розміщених труб скеровані в протилежні боки.
Рис. 11.6. Загальний вигляд пакетів металевих труб
Укладання труб без фланців простіше: в нижньому ярусі труби уклада-
ють одну біля одної, а в наступному — так, щоб кожна труба попала в простір
між двома сусідніми трубами. Труби з різьбою укладають так само, як труби
фланців. Основною вимогою в цьому випадку є збереження різьби. Для цього
на нарізні частини труб нагвинчують ковпаки виготовлені найчастіше з полі-
етилену, або ж ці частини труб обгортають захисним матеріалом.
При складському зберіганні труби укладають в штабелі. Труби діаметром
1000-1420 мм укладають в штабель до п’яти рядів. В нижньому ряді з обох
боків штабелю крайні труби фіксують упорами. Не менше ніж по три крайні
труби з обох боків штабелю надійно скріплюють між собою і підклинюють.
Сталеві труби діаметром до 60 мм з товщиною стінки до 1 мм, труби діа-
метром 60-120 мм з товщиною стінок від 1,5 до 3 мм, а також труби прецизійні,
капілярні та з поверхнею, що відповідає еталонам, перевозять у ящиках чи решіт-
ках або в іншій жорсткій тарі, яка забезпечує товарний вигляд вантажу.
Допускається укладання в одну тару декількох пакетів труб різного діа-
метра з різних марок сталі, але з окремим їх ув’язуванням.
Труби діаметром 160 мм і більше перевозять поштучно.
Навантаження чавунних труб слід проводити так, щоб виключалось мож-
ливість ударів труби об трубу, об металеві чи кам’яні предмети. Під час транс-
портування таких труб розтруби повинні бути спрямовані в різні боки.
Вантажі циліндричної форми слід обов’язково закріплювати дротом, ка-
натами і фіксувати дерев’яними клинами. Під час перевезення металовиробів
в передній частині кузова автомобіля встановлюють металевий щит для за-
хисту кабіни від пошкодження вантажем.
252 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Конструктивні схеми СРС для перевезення труб з різними способами їх
розвантаження наведені на рис. 11.7. Схеми а, б, в, г передбачають спосіб
бокового розвантаження. Недоліком автопоїздів з боковим розвантаженням
труб великої довжини та маси є утруднене забезпечення їх стійкості під час
розвантаження. Тому запропоновані конструктивні рішення, які передбачають
перевезення труб з розвантаженням їх способом опускання донизу на поверх-
ню місця доставляння вантажу. Такий автопоїзд складається з автомобіля-
тягача та двох причепів у вигляді арок. Арковий причіп обладнано ручною
лебідкою для опускання труби (рис. 11.7, д). На схемі 11.7, е запропонована
конструкція автопоїзда, коли при зближенні двовісного причепа з автомобі-
лем-тягачем труба розвантажується назад.
Рис. 11.7. Конструктивні схеми та способи розвантажування СРС
для перевезення труб
Механізми СРС для бокового розвантажування труб наведені на рис. 11.8.
Деякі з видів СРС для перевезення труб великого діаметра показані на рис. 11.9.
РОЗДІЛ 11. Продукція металургійної промисловості ♦ 253
Загальний вигляд такого автопоїзда зображено на рис. 11.9, а. До складу ав-
топоїзда може входити двовісний причіп-розпуск, конструкція якого наведена
на рис. 11.9, б. Рама цього причепа-розпуску має можливість розсовуватися в
поздовжньому напрямку внаслідок переміщення верхньої напіврами 2 по ро-
ликах, встановлених на нижній напіврамі 1. На верхній напіврамі змонтовані
два неповоротні коники 5 та напрямні балки 4 для кочення по них запобіжного
візка 3, який фіксується в транспортному положенні спеціальним замком.
Рис. 11.8. Механізми СРС для розвантаження труб
Під час саморозвантажування трубовоза автомобіль-тягач та причіп-роз-
пуск зближуються. Це відбувається спочатку за рахунок переміщення напів-
рами 3 відносно причепа-розпуску до опускання її заднім кінцем на ґрунт. Унас-
лідок цього труба перекочується по роликах і задній кінець їх також опускається
на ґрунт. Відтак автомобіль-тягач від’їжджає вперед і звільняє причіп з-під
труби. При цьому передній кінець труби опускається з роликової опори, вста-
новлюється на запобіжний візок і разом з ним переміщається по напрямних, а
потім опускається на ґрунт.
Причіпа-розпуск повертається в транспортне положення за допомогою
канату автомобіля-тягача за рахунок переведення верхньої напіврами з нахи-
леного положення в горизонтальне. При цьому запобіжний візок повертається
та фіксується у вихідному положенні. На дишлі причепа-розпуску змонтова-
ний гідродомкрат 6 для зміни нахилу дишла при зчіплюванні.
254 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 11.9. СРС для перевезення труб великого діаметра
Конструкції причепів-розпусків для перевезення труб відрізняються від
причепів для транспортування лісу та інших довгомірних вантажів переважно
способами закріплення вантажу.
Так, причіпи-розпуски для перевезення труб мають зазвичай не плоскі
опори на кониках, а фігурні у вигляді напівкіл з радіусами, що дорівнюють зов-
нішнім радіусам труб. Наявність таких опор (ложементів) дозволяє збільшити
опорну поверхню труб, зменшити контактні напруження в них та виключити
утворення вм’ятин на стінках внаслідок динамічних навантажень, що виника-
ють під час руху автопоїзда по нерівній дорозі. Це в свою чергу підвищує
надійність кріплення труб до коників.
РОЗДІЛ 11. Продукція металургійної промисловості ♦ 255
Осі причепів-розпусків підвішені до рам або за допомогою ресор, або
балансирів без пружних елементів (двовісні причіпи). Конструкція двовісного
причепа-розпуску для перевезення труб наведена на рисунку 11.10.
Рис. 11.10. Конструкція двовісного причепа-розпуску для перевезення труб
Відмінність цього причепа-розпуску від причепа-лісовоза в тому, що він
має спеціальні ложементи 3, які встановлені на опорах коників 2. Коник опира-
ється на раму 1 з дишлом 5. Рама має балансирну підвіску 4.
Коник причепа-розпуску жорстко з’єднаний з рамою причепа, оскільки
керування причепа-розпуску здійснюється за допомогою жорстко приєднано-
го дишла (труби). Коник автомобіля-тягача аналогічний. Відмінність його в
тому, що він повертається на рамі навколо шворня.
Перевезення ізольованих труб на звичайних причепах-розпусках часто спри-
чиняє псування ізоляції (папір та бітум) та підготовлених для зварювання торців
труб. Спеціалізований автопоїзд для перевезення ізольованих труб показаний на
рис. 11.11. Напівпричіп автопоїзда обладнаний двома розвантажувальними ме-
ханізмами, розміщеними на передній та задній частинах напівпричепа. Меха-
нізм розвантаження (див. рис. 11.12) складається з телескопічної стріли 2 з вмон-
тованим гідроциліндром та двох гідропідйомників 1 та 6. Телескопічна стріла та
гідропідйомники з’єднані шарнірно з рамою напівпричепа і тому мають можли-
вість відхилятися в той чи інший бік у вертикальній площині.
256 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 11.11. Спеціалізований автопоїзд для перевезення ізольованих труб
Рис. 11.12. Схема розвантаження автопоїзду
для перевезення ізольованих труб:
а — положення перед розвантажуванням;
б — положення в процесі розвантаження
Верхні кінці гідроциліндрів з’єднані шарнірно з телескопічною стрілою,
яка за допомогою вмонтованого в неї гідроциліндра може опускатися або під-
німатися. Внутрішній циліндр телескопічної стріли має на своєму верхньому
кінці захват.
Ізольовані труби розвантажують так. Телескопічна стріла 2 поверта-
ється навколо шарніра 5, вантажопідйомника 1 або в напрямку труби 4, яку
будуть розвантажувати. Вантажний захват підводиться до торця труби і за-
водиться в її середину. Телескопічна труба розсовується за допомогою гід-
равлічного циліндра подвійної дії і піднімає трубу на певну висоту для забез-
печення розвантаження на бічну сторону. Потім стріла повертається відносно
шарніра 5 гідропідйомника в напрямку розвантаження. При цьому ланки гід-
ропідйомника 6 складуються, створюючи пружну (демпфуючу) опору для
телескопічної стріли.
РОЗДІЛ 11. Продукція металургійної промисловості ♦ 257
Телескопічна стріла опускається до горизонтального положення і труба
лягає на землю. Після цього вантажні захвати виводяться з труби і виванта-
жувальний пристрій повертається у вихідне положення.
Пульт керування гідросистемою розміщений в передній частині напівпри-
чепа. Для забезпечення стійкості автопоїзда під час розвантажування напів-
причіп обладнаний упорами 7.
Контрольні питання
1. Класифікація продукції металопрокатного виробництва.
2. Види пакетів для перевезення металопродукції.
3. Характеристика СРС для перевезення металу.
4. Ознаки класифікації труб.
5. Технологія перевезення труб.
6. Характеристика СРС для перевезення труб великого діаметра.
7. Методи розвантаження труб з рухомого складу.
РОЗДІЛ
12
Харчові продукти
12.1. Борошно та крупи
Борошно є товаром, який одержують у результаті розмелювання зерен хліб-
них злаків (пшениці, жита та ін.) або насіння бобових культур (гороху, сої). Борош-
но використовують в кулінарії, хлібопекарській, макаронній та інших галузях хар-
чової промисловості. В нашій країні найбільше виготовляють пшеничного борошна.
Крупи—це харчовий продукт, одержаний переробленням круп’яного зер-
на. Крупи бувають пшеничні, ячмінні, вівсяні, кукурудзяні, рисові, гречані, про-
сяні, з гороху та з квасолі. Кожна з названих круп в свою чергу може бути
декількох різновидів. Наприклад, з зерна пшениці виробляють пшеничні шлі-
фовані і манні крупи, ячмінні крупи поділяють на перлові та ячні, гречані кру-
пи — на ядрицю та проділ і т.д.
Борошно і крупи упаковують у споживчу і транспортну тару. Споживчою
тарою є паперові пакети, пачки картонні або паперові з внутрішнім пакетом,
пакети з термозварюваних полімерних матеріалів. Борошно у споживчу тару
пакують масою нетто 1,2 і 3 кг, а крупи від 250 г до 1 кг. Транспортною тарою
для упаковування круп і борошна є фанерні дощані та з гофрованого картону
ящики та мішки. Пакети і пачки з крупами і борошном складають у ящики міст-
кістю до 15 кг. Допускається групове упакування пачок і пакетів з крупами і
борошном у папір спеціальних марок в один або два шари і в полімерну харчову
термоусадну плівку. Маса нетто упаковки також не може перевищувати 15 кг.
Маркування наносять на кожну одиницю споживчої тари. В маркуванні
вказують такі дані: товарний знак або назву підприємства-виробника, його мі-
сцезнаходження і підпорядкованість, назву продукту (вид, різновид, сорт, но-
мер), масу нетто, дату виготовлення і номер зміни упакування, термін збері-
гання, позначення стандарту, напис “зберігати в сухому місці”, інформацію про
харчову і енергетичну цінність 100 г продукту.
Дата виготовлення і номер зміни позначаються семизначним числом і
повинні бути нанесені на поверхню упаковки або етикетки друкуванням мар-
кувальною фарбою або штампуванням. Наприклад, число 2151205 свідчить,
що цей продукт виготовлений в другу зміну 15 грудня 2005 року.
Маркування наносять також на кожну одиницю транспортної тари. На
мішок з борошном чи з крупами пришивається або накладається маркуваль-
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 259
ний ярлик з міцного картону, паперу для мішків або спеціального обгорткового
паперу. На ярлик наносять такі дані: товарний знак і (або) назву підприємства
виробника, його місцезнаходження, назву продукту, масу нетто (кг), дату ви-
готовлення, позначення стандарту і строк зберігання.
Ярлики маркують штампом, фарбою за трафаретом або наклеюванням
ярлика. Крім даних, які прийняті для маркування мішків з борошном і крупа-
ми, вказують кількість пакувальних одиниць і дату виготовлення продукції.
На транспортну тару наноситься маніпуляційний знак “боїться сирості”.
Крупи і борошно зберігають на складах і базах хлібопродуктів, торговель-
них підприємств і організацій, на складах і у приміщеннях підприємств громадсь-
кого харчування, роздрібних торговельних підприємств. Приміщення для збе-
рігання круп і борошна повинні бути сухими, чистими, мати добру вентиляцію,
не бути зараженими шкідниками хлібних запасів, добре освітленими. Білити
стіни необхідно не менше ніж двічі на рік.
Мішки з крупами і борошном складають у штабелі на дерев’яні підтовар-
ники або дерев’яні решітки. Штабелі розміщують окремо за видами круп і
борошна, сортами, номерами (для крупів), датами надходження їх. Висота
штабеля з крупами і борошном залежить від пори року, умов зберігання, виду,
сорту і вологості продукції. Крупи і борошно з вологістю до 14 % вкладають у
штабелі такої висоти (число рядів мішків): при температурі повітря у складі
вищій за +10° С — 10 рядів, від +10 до 0° С — 12 рядів, нижчій від 0° С —
14 рядів. Крупи і борошно з вологістю 14-15,5 % вкладають у штабелі відпо-
відно на два ряди мішків менше. Висота штабеля для пшона, кукурудзяних і
вівсяних круп, кукурудзяного і вівсяного борошна з вологістю до 13 %, залеж-
но від температури повітря, не повинна перевищувати 8-10 мішків. Висоту
штабеля продуктів з вологістю 13-14 % зменшують на два ряди мішків. Як
правило, висота штабеля круп і борошна на складах і базах торговельних під-
приємств не перевищує 6-8 рядів мішків.
Оптимальною відносною вологістю повітря зберігання круп і борошна є
вологість 60-70 %. Сприятлива температура для зберігання крупів і борош-
на — від +5 до +15° С. При тривалому зберіганні цих продуктів температура
повинна бути нижчою — від +5 до -15° С. Негативно впливає на зберігання
круп і борошна різке коливання температури та відносної вологості повітря.
Особливо обережно треба вентилювати склади навесні, коли різниця темпе-
ратур зовнішнього і складського повітря значна.
Тривалість зберігання круп і борошна залежить від їх виду, сорту, воло-
гості, упаковки, умов зберігання.
Добре зберігається борошно пшеничне вищого і першого сортів, житнє,
рисове і ячмінне. Крупи і борошно з підвищеним вмістом жиру зберігається
менш тривалий період. Це стосується пшона, вівсяних і кукурудзяних круп,
борошна пшеничного і житнього оббивного, пшеничного другого сорту, вівся-
ного, кукурудзяного і соєвого.
260 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Гарантійний строк зберігання пшеничного борошна 12 місяців з дня виго-
товлення. Житнє борошно зберігають менший строк. Максимальні строки збе-
рігання пшона шліфованого, кукурудзяних і вівсяних круп — 6 місяців, ман-
них — 8, пшеничних — 9, гороху лущеного —10, ячних і рисових крупів (рис
шліфований і дроблений)—12, гречаного проділу—14, гречаної ядриці і горо-
ху молотого —15-17 місяців.
Крупи і борошно в мішках зберігаються краще, ніж у споживчій тарі. При
тривалому зберіганні круп і борошна у мішках (більше ніж 1-2 місяці) їх необ-
хідно перекладати у штабелі. Внаслідок цієї операції нижні мішки стануть вер-
хніми і навпаки.
У роздрібних торговельних підприємствах, як правило, зберігають порів-
няно невеликі партії круп і борошна. Строки зберігання цих продуктів не пере-
вищують 1-2 місяці. Ці продукти розміщують з дотриманням санітарних пра-
вил і правил товарного сусідства. На них повинні бути цінники із зазначенням
назви, сорту, номера (для круп), роздрібної ціни. Реалізація круп і борошна,
нерозфасованих на промисловому підприємстві, повинна здійснюватись при
наявності інформації про їх харчову та енергетичну цінність.
Під час перевезення цих вантажів необхідно дотримуватись санітарно-
гігієнічних вимог. Борошно перевозиться безтарним способом спеціалізовани-
ми автомобілями-цистернами і тарним способом — автомобілями з борто-
вою платформою і укриттям брезентом та автомобілями-фургонами.
Крупи перевозяться в основному тарним способом.
Перевозячи борошно безтарним способом, вантажовідправник зобов’язаний:
• зважити автомобіль-цистерну без вантажу та з вантажем;
• з’єднати та роз’єднати завантажувальні рукави з цистерною;
• завантажити цистерну;
• опломбувати завантажувальні люки та розвантажувальні трубопрово-
ди після завантаження.
Вантажоодержувач зобов’язаний:
• зважити автомобіль-цистерну з вантажем і без вантажу;
• перевірити наявність пломб на завантажувальних люках і розвантажу-
вальних трубопроводах;
• зняти пломби з розвантажувальних трубопроводів;
• з’єднати та роз’єднати розвантажувальні рукави з цистерною;
• вивантажити борошно стисненим повітрям від компресора автомобіля.
У функції водія входить відкриття та закриття розвантажувального крану.
Перевізник приймає для перевезення від вантажовідправника і здає ван-
тажоодержувачу борошно та крупу в тарі за найменуванням, кількістю місць
і стандартною масою місць без переважування.
Формування пакетів з мішків борошна показано на рис. 12.1. Загальний
вигляд автопоїзда-борошновоза показаний на рис. 12.2. Схеми розвантаження
борошна та зерна наведені на рис. 12.3 б, в.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 261
Рис. 12.1. Формування пакетів з мішків борошна
Рис. 12.2. Автопоїзд-борошновоз
Рис. 12.3. Схема розвантаження борошна та зерна
262 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Для розвантаження за обома схемами повітря під тиском подається у
верхню частину цистерни, де створюється надлишковий тиск. Одночасно по-
вітря подається під тиском у вихідний трубопровід і за рахунок ежекційного
ефекту борошно чи зерно засмоктується в цей трубопровід і подається шлан-
гом до місця розвантаження. Для дрібнодисперсних вантажів (борошно, ви-
сівки) повітря подається в нижню частину цистерни під так зване аерувальне
дно з отворами. Над цим дном, перед тим як потрапити у вихідний трубопро-
від, борошно розпушується, тобто змішується з повітрям і лише тоді ця суміш
потрапляє в трубопровід.
На борошновозі встановлюють компресор з приводом від електродви-
гуна безпосередньо на напівпричепі. Це дозволяє значно скоротити простої
автомобіля-тягача під час розвантаження напівпричепа і використовувати
його з декількома напівпричепами (човниковий метод організації перевезень).
На рамі напівпричепа встановлені два резервуари 3 циліндрично-конічної
форми. Для відкривання і закривання завантажувальних люків 5 та очищен-
ня внутрішньої поверхні резервуарів є площадка 4. В нижній частині резерву-
арів розміщений аеруючий пристрій, який складається з металевого дна та
пористої перегородки.
Під дією власної маси та тиску повітря, яке подається до напівсферичної
верхньої частини резервуара та під пористу перегородку 7, борошно в розпу-
шеному стані надходить спочатку в конус 8 та трубопровід 6, а потім в роз-
вантажувальний шланг.
Стиснуте повітря від компресора надходить через масловологовіддільники
до сферичних днищ, аерувальних пристроїв та розвантажувального наконечника.
Резервуари розвантажують послідовно. Розвантажувальні трубопроводи
обох резервуарів з’єднуються із загальним розвантажувальним наконечником
через засувку з ручкою.
Для перевезення зерна в конструкцію резервуарів слід внести деякі зміни
(див. рис. 12.3, в), а саме: зняти аерувальне дно та трубопровід з конусом, через
який розвантажується борошно, встановити дно нової конструкції, місце підве-
дення повітря перенести безпосередньо до розвантажувального патрубка.
Для поліпшення текучості зерна дно виконують з нахилом не менше 30° в
бік патрубка.
Текучість борошна та інших сипучих вантажів за кордоном (США) під-
вищують, використовуючи напівпричіпи-цистерни, резервуари яких складаються
з двох секцій, які мають форму зрізаних конусів та зварені між собою велики-
ми основами (рис. 12.4).
Всередині горизонтального резервуара з похилим дном є чотири повіт-
ропроводи 1 (по два з кожного боку), розміщені по дну під кутом 15° до осі
резервуара. Повітропроводи виготовлені з пористого матеріалу, що пропус-
кає повітря.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 263
7
Рис. 12.4. Схема пневматичного аерозольного пристрою
для розвантажування сипких матеріалів
Для створення текучості борошна в повітропроводи подається повітря за
допомогою двох нагнітачів 2 низького тиску, розміщених в задній частині на-
півпричепа. Тиск повітря не перевищує 0,015 мПа. Борошно під дією власної
маси та тиску повітря стікає до середини напівпричепа та потрапляє в дві
камери-живильники 3, до яких під’єднані розвантажувальні гнучкі рукави.
Борошно подається на склад з живильників через отвори 4 за допомогою
повітря, яке знаходиться під вищим тиском. Для створення цього тиску слу-
жить нагнітач 6, розміщений в передній частині напівпричепа. Повітря від наг-
нітача подається в живильні камери через чотири трубопроводи 5. Для очи-
щення повітря служать фільтри 7.
Електродвигуни живляться від зовнішньої електромережі. Пневматична
система дозволяє подавати борошно на висоту до 40 м. Цистерна такої конст-
рукції має велику жорсткість, знижене розміщення центра ваги.
Основними недоліками розглянутих конструкцій борошно- та зерновозів є
те, що їхнє розвантаження здійснюється під тиском і тому вони мають малу
вантажність (до 8 т), не повністю спорожнюються, не мають термоізоляції
для усунення конденсації водяних парів на внутрішніх стінках резервуарів.
Прогресивнішою є конструкція автомобіля-борошновоза з несучими ре-
зервуарами, які працюють без надлишкового тиску і мають термоізоляцію сті-
нок, підігрівальні пристрої, аерувальні доріжки з піддувом повітря вентилято-
ром та поданням борошна пневматичним способом трубами.
Для спрощення конструкції цистерн та зменшення їхньої ваги живлення
повітрям аерувальних пристроїв, а також системи подання борошна на вироб-
ництво доцільно здійснювати від пневматичної системи споживача.
Принципова схема автомобіля-борошновоза з аерозольним розвантажен-
ням показана на рис. 12.5. Повітря від стаціонарного компресора 1 надходить
через підкатні живильники 8 в бункер 2. Стаціонарно встановлений вентиля-
тор 11 створює надлишковий тиск, який через пульсатор 10 подається під ае-
руюче дно 7 та в резервуар 5.
264 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 12.5. Принципова схема автомобіля-борошновоза
з аерозольним розвантаженням
У резервуарі борошновоза встановлено опалювач 4, який нагріває повіт-
ря, що надходить через фільтр 3.
Для забезпечення послідовного та ритмічного подання під тиском повітря
до аерувальних пристроїв, а також зменшення його витрати використовуються
пульсатори, які розміщені на борошновозі. Для повного використання геометри-
чного об’єму резервуара та повнішого розвантаження сипких матеріалів запро-
понована система пневматичного розвантаження, яка показана на рис. 12.6.
Рис. 12.6. Схема розвантажувального пристрою з еластичними кожухами
На дні резервуара укладена плита 1 завтовшки один дюйм (25,4 мм) зі
спеціального поліуретанового пінопласту. Під плитою розміщена повітророз-
подільна камера 2, в яку підводиться стиснене повітря від компресора. На
бічних стінках резервуара розміщені кожухи 4 з нейлонової тканини, покриті
пластиком. Підведення повітря під кожухи здійснюється по трубопроводах 3 у
верхній їх частині. На початку розвантаження борошна еластичні кожухи при-
тиснуті до стінок і не допускають проникнення повітря під кожух. В міру спо-
рожнення резервуара 5 повітря надходить під кожухи і, відчиняючи їх, зсовує
вантаж до аерожолоба.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 265
Для перевезення кормів для худоби за кордоном використовуються бага-
тосекційні цистерни. Схема такої цистерни наведена на рис. 12.7.
Рис. 12.7. Схема цистерни з пневматичним розвантажуванням
для перевезення кормів
Для розвантажування цистерни запропонований спеціальний пристрій —
циліндр 2, вмонтований у воронкоподібне дно кожної секції. Під усіма відсіка-
ми проходить труба, яка закінчується розвантажувальним наконечником 3.
Всередині кожного циліндра знаходиться порожнистий поршень 1, який пере-
міщується вверх і вниз. Верхня частина циліндра закрита конусоподібною кри-
шкою. Стик поршня в нижній частині секції ущільнюється гумовою проклад-
кою. Переміщення поршня здійснюється за допомогою механічного штовхача
або пневматичної камери, встановленої всередині циліндра. Конічна кришка
забезпечує рівномірний розподіл вантажу по нижній частині відсіку. Тиск повітря
при розвантаженні до 0,06 мПа. Під час вивантаження кормів повітря від ком-
пресора подається у верхню частину секції цистерни та в розвантажувальну
трубу. Зниження швидкості повітря в трубі дозволяє збільшити вміст кормів в
кожному одиничному об’ємі повітря, що скорочує тривалість розвантаження.
В запропонованій конструкції 10 т кормів розвантажується за 20-25 хв.
12.2. Хліб та хлібобулочні вироби
Хлібопечення — найбільш розвинута галузь харчової промисловості нашої
країни. Хліб є харчовим продуктом, випеченим з тіста, яке приготовлене згід-
но з відповідними рецептами і технологічними режимами. Залежно від виду
борошна, хліб поділяється на житній, пшеничний, житньо-пшеничний, від спо-
собу випікання — фермовий і подовий, від рецептури — простий і поліпшений.
Маса окремого хлібного виробу перевищує 500 г.
266 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Маса окремого булочного виробу не перевищує 500 г. Вироби масою до
200 г називаються дрібнопоштучними, а від 200 до 500 г—великопоштучними.
Булочні вироби можуть мати різну форму і зовнішній вигляд. Булочні вироби
випікають у вигляді батонів, булок, булочок, калачів, плетеників, хал, сайок та ін.
Перевезення хлібобулочних виробів становлять понад 30 % загального
обсягу вантажообігу продовольчих товарів. Вони є найбільш зручною групою
товарів для укладання, транспортування, тимчасового зберігання та продажу
методом самообслуговування з використанням тари-обладнання. Отже, тара-
обладнання — це одночасно транспортне, тарне і торговельне обладнання.
Існують лоткові та безлоткові типи тари-обладнання.
Роздрібні торговельні підприємства постачають хлібобулочними виробами
централізовано у встановлені графіком години. Кожну партію виробів забезпе-
чують документацією про якість. У товарно-транспортній накладній зазнача-
ють найменування виробів, масу одного виробу, роздрібну ціну, кількість штук,
час виймання з печі, кількість тари, час виходу машини з підприємства в пер-
ший пункт здавання виробів. Відповідність хлібобулочних виробів вимогам нор-
мативно-технічної документації засвідчують штампом встановленої форми.
У наш час ще широко використовується лоткова форма доставляння хлі-
бобулочних виробів у роздрібні торговельні підприємства. Продукцію на хлі-
бозаводах складають у лотки, встановлені на вагонетки. Вагонетки з продук-
цією доставляють вручну в експедиційне приміщення. Потім лотки вкладають
у кузов автомобіля, який обладнано спрямовуючими косинцями.
Хлібобулочні вироби у тарі-обладнанні перевозять за схемою: хлібоза-
вод — магазин. Ця схема доставляння вимагає доброї підготовленості ма-
газинів. На хлібозаводі продукцію безпосередньо з циркуляційного столу
вручну або за допомогою спеціальних механізмів вкладають у лотки тари-
обладнання. їх доставляють в експедицію для комплектації за замовлення-
ми магазинів та маршрутом перевезення. Завантаження тари-обладнання в
автомобілі та розвантаження її з автомобілів може здійснюватись вручну.
В цьому випадку висота рампи, як правило, відповідає висоті кузова автомо-
біля. Якщо висота рівнів рампи та вантажної платформи кузова автомобіля
різна для завантаження тари-обладнання в автомобіль застосовують спеці-
альні пристрої: піднімальний стіл; розвантажувальний пристрій; пристрої для
завантаження контейнерів.
Крім того, завантажувати і розвантажувати вироби можна вантажопідій-
мальним бортом автомобіля. Широко застосовуються фургони-підйомники
різних типів. Кожний з цих автофургонів є металевим фургоном з гідропідйом-
ником, вантажна платформа якого одночасно виконує функції заднього торце-
вого борту машини.
Використання тари-обладнання для перевезення хлібобулочних виробів
дає змогу звести до мінімуму кількість перекладань продукції на шляху від
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 267
виробника до споживача, зменшити обсяг ручної праці, механізувати всі про-
цеси вертикального переміщення товарів.
Приймаючи хлібобулочні вироби, у магазині перевіряють їх кількість та
якість, якість тари і упаковки, строки витримування виробів після виймання з
печі, правильність оформлення супровідного документа (наприклад, рахунка-
фактури), наявність у ньому відмітки про якість виробів. Забраковані під час
приймання хлібобулочні вироби повертають постачальнику тим транспортним
засобом, який їх доставив. У супровідному документі, крім заповнення всіх
належних реквізитів про приймання продукції, зазначають якість продукції та
ознаки браку, який повертають.
Якщо під час підготовки хлібобулочних виробів до продажу або продажу
їх у встановлені строки реалізації виявлено приховані дефекти (ущільнення
м’якушки, порожнини, непромішування, непропеченість, картопляну хворобу,
сторонні предмети та ін.) або зовнішні недоліки виробничого характеру (підго-
рілість, блідість, неправильність форми), одержувач зобов’язаний негайно ви-
кликати представника виробника для складання акта.
Особливу увагу під час приймання слід звертати на додержання строків
витримування виробів з моменту їх виготовлення. Якщо вироби були перетри-
мані на підприємстві, у магазині залишається менше часу на їх своєчасну ре-
алізацію.
Працівники роздрібних торговельних підприємств повинні дотримувати-
ся правил торгівлі хлібобулочними виробами. Для збереження споживчих вла-
стивостей продуктів їх слід правильно вкладати у лотки, ящики, кошики, тару-
обладнання, на стелажі та полиці. Зберігати і транспортувати хлібобулочні
вироби навалом не допускається.
У залі магазину на видному місці має бути табличка з нагадуванням про
те, що відбирати хлібобулочні вироби треба тільки виделками або за допомо-
гою акуратно вирізаних смужок чистого паперу чи поліетиленових кульків.
У магазинах, що реалізують хлібобулочні вироби, на видному місці виві-
шують графік завезення продукції, де зазначають години першого та наступ-
них завезень виробів з хлібопекарських підприємств.
Керівники торговельних закладів повинні слідкувати, щоб у продажу завж-
ди були пакети з полімерних або інших матеріалів.
Згідно із стандартами, затвердженими останніми роками, на хлібобулоч-
них виробах має зазначатися вміст білка, жиру та вуглеводів у 100 г виробу та
інформація про енергетичну та харчову цінність.
У роздрібній торговельній мережі слід додержуватися строків реалізації
хлібобулочних виробів, які відраховуються з моменту виймання хлібобулочних
виробів з печі. Для дрібнопоштучних булочних виробів, бубликів, хліба Молоч-
ного строк реалізації не повинен перевищувати 16 год. Строк реалізації хліба і
крупнопоштучних булочних виробів з пшеничного сортового борошна, хліба з
268 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
житнього сіяного борошна, Слов’янського, Кишинівського — до 24 год. Для
хліба житнього з борошна обдирного і оббивного, житньо-пшеничного і пше-
нично-житнього оббивного, хліба “Сувенір селянський”, Українського і Ук-
раїнського нового строк реалізації становить 36 год. Строк реалізації хліба До-
рожнього в упаковці — 48 год, хліба здобного з борошна вищого сорту в
упаковці — 72 год.
На хлібобулочні вироби пониженої вологості встановлені гарантійні стро-
ки зберігання. За умови додержання необхідних умов зберігання ці строки для
бубликів і сухарів становлять відповідно 25 і 45 діб. Бублики і сухарі в пакетах
із поліетиленових і целофанових плівок можна зберігати до 15 діб. Хлібні палич-
ки, хлібну соломку Київську і Ванільну зберігають до 1 місяця, хлібну соломку
солодку, солону, ароматну і фруктову — до 3 місяців.
Строк зберігання сухарів здобних залежить від сорту пшеничного борошна,
рецептури і упаковки. Він коливається від 15 до 60 діб. Окремі найменування
сухарів здобних з борошна вищого сорту можна зберігати не довше, діб: Особ-
ливі — 15; Гірчичні, з маком, Молочні, Горіхові, Вершкові, Ювілейні і здобні з
корицею — 45; Ванільні, Дитячі, Київські, Любительські, Осінні, з родзинками,
Українські і Шкільні — 60. Строк зберігання сухарів здобних з борошна першо-
го сорту такий: Туристичних—до 45 діб; Дорожніх, Кофейних, Ювілейних—до
60 діб. Сухарі здобні в пакетах з поліетиленової плівки зберігають до ЗО діб.
Гарантійний строк зберігання хрустів становить, діб: простих з житнього
борошна (прості, посилані сіллю, Спортивні) —120; здобних з борошна пше-
ничного або суміші житнього і пшеничного (Десертні, Столові) — 90 і 45 (Лю-
бительські, до чаю, з корицею, до пива, Домашні).
Під час перевезення хліба необхідно дотримуватися встановлених сані-
тарно-гігієнічних вимог.
Щоб доставити свіжий хліб від хлібопекарні до місць споживання (мага-
зинів, підприємств громадського харчування та ін.) без втрати його смакових
якостей, потрібно чітко дотримуватися термінів зберігання хліба на заводах і
пекарнях. Хлібопродукція повинна бути відправлена в магазин не раніше 1 го-
дини та не пізніше 14 годин після її випікання (залежно від сорту виробу).
Для забезпечення цілості хліба під час навантаження необхідно:
• заповнювати лотки визначеною кількістю хліба;
• укладати фермовий хліб в один ряд заввишки на бокову чи нижню ско-
рину;
• укладати спечений на черені хліб в один ряд заввишки на нижню чи
бокову скорину з ухилом до бокової чи задньої стінки лотка;
• укладати дрібно-поштучні хлібобулочні вироби вагою до 200 г на ниж-
ню скоринку в один-два ряди заввишки.
Перевезення хліба та хлібобулочних виробів здійснюється, переважно, за
погодинними графіками та погодженими маршрутами.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 269
Для перевезення хліба використовуються автомобілі-фургони, обладнані
напрямними для установлення лотків, чи автомобілі, пристосовані для переве-
зення хліба у тарі-обладнанні. СРС для перевезення хліба на лотках показа-
ний на рис. 12.8 в контейнерах — на рис. 12.9. Контейнери завантажуються в
автомобіль-фургон за допомогою вантажопідіймального заднього борта.
Рис. 12.8. СРС для перевезення хліба налотках
Рис. 12.9. СРС для перевезення хліба в контейнерах
Загальний вигляд контейнера для перевезення хліба показано на рис. 12.10.
Наведений контейнер має не решітчасті бокові стінки, як у СРС, показаного
на рис. 12.9 суцільні, що дозволяє використовувати такого типу контейнер для
перевезення хліба автомобілями-самонавантажувачами (див. рис. 12.11).
Якщо водій бере участь у процесі навантаження-розвантаження, він по-
винен мати спеціальний одяг.
Санітарну обробку кузова автомобіля-фургона та лотків, які є інвентар-
ною тарою, виконує вантажовідправник
270 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 12.10. Загальний вигляд контейнера для перевезення хліба
Рис. 12.11. Автомобіль-самонавантажувач
для перевезення хліба та хлібобулочних виробів в контейнерах
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 271
12.3. Цукор
Цукор є джерелом енергії, яка потрібна для забезпечення життєдіяль-
ності людини, цінним смаковим продуктом, консервантом. Світове виробницт-
во цукру перевищує 125 млн. т, з яких 2/3 отримують з цукрової тростини і
1/3—з цукрових буряків. Найбільшими виробниками цукру є Бразилія та Індія,
частка яких перевищує 20 % світового виробництва цукру. Найбільшими сві-
товими експортерами цукру є Бразилія (6-7 млн. т), Австралія (4-5 млн. т).
Великими імпортерами цукру є США (5-6 млн. т), Китай (близько
2,0 млн. т).
Мішки з цукром складають на дерев’яні піддони, а за їх відсутності пе-
ред завантаженням підлогу застеляють брезентом чи міцним папером.
Зберігаючи цукор-пісок, необхідно дотримуватись таких умов: відносна
вологість повітря не повинна бути вищою за 70 % на рівні поверхні нижнього
ряду упакованого цукру, а цукру-рафінаду—75 %; температура не вище 40° С,
а при тривалому зберіганні — не вища 12° С. Строк зберігання упакованого
цукру-піску в опалювальних складах — до 8 років, у неопалювальних — від
1,5 до 4 років з урахуванням умов зберігання і виду тари; цукру-рафінаду в
опалювальних складах — до 8, у неопалювальних — до 5 років.
Під час зберігання цукор може адсорбувати сторонні запахи, вологу, вна-
слідок чого втрачає сипкість і утворює грудки.
Цукор-пісок, цукор-пісок рафінований, цукрозу та пудру упаковують на-
сипом у чисті мішки І та II категорії масою нетто до 50 кг. При дрібнішій
розфасовці дозволяється упакування цукру-піску навалом у багатошарові
паперові мішки.
Згідно з ДСТУ 3748-98 “Мішки для цукру. Технічні умови” за матеріалом
виготовленням вони поділяються на:
- льоно-джуто-кенафні;
- джутові;
- льоно-джуто-кенафно-віскозні;
- льоно-джуто-кенафно-поліефірні;
- поліпропіленові.
За конструкцією мішки бувають:
- одношовні (зшивається боковий зріз на низ (дно) мішка);
- двошовні (зшиваються два бокових зрізи).
Мішки можуть виготовлятися з плівковими мішками-укладками.
У технічному описі мішків зазначається: розмір мішка, маса мішка, склад
сировини, лінійна густина ниток на 10 см тканини, розривне навантаження тка-
нини та швів, масова частка костриці та ворсу. Розміри мішків для цукру та їх
маса наведені в таблиці 12.1.
272 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Таблиця 12.1
Характеристика мішків для цукру
Вид мішка Розміри мішка, см Маса мішка, г, не менше Код ОКИ
довжина ширина
: І.Льоно-джуто-кенафний 95±2 56+1 465 -чГ 832412 4101
: 2. Льоно-джуто-кенафно- віскозний 95±2 56+1 460 832412 2001
3. Льоно-джуто-кенафно- поліефірний 95±2 95±2 56±1 56+1 432 460 832412 8002
4. Джутовий з імпортної тканини 95+2 56+1 452 832412 0000
5.Мішки з поліпропілен- нової тканини 95±2 56±1 107 - -
6. Поліетиленові мішки- укладки 109±2 59±1 - - —
Колотий та грудковий цукор-рафінад упаковують насипом у мішки масою
нетто до 40 кг. Допускається упакування колотого цукру-рафінаду насипом у
сухі дощаті чи фанерні ящики масою нетто до 25 кг. Ящик з цукром-рафіна-
дом повинен бути щільно збитий, викладений з середини папером, забитий
цвяхами та скріплений по кутах накладками з металевої стрічки.
Фасований цукор-рафінад упаковують:
• грудковий — в картонні коробки масою нетто 0,5 чи 1,0 кг. Коробки
укладають в гофрокартонні ящики масою нетто до 20 кг;
• цукор-пісок та цукор-пісок рафінований—в паперові пакети масою нетто
0,5 чи 1,0 кг, які також укладають в гофрокартонні ящики;
• дозволяється упакування грудкового цукру-рафінаду в картонних коро-
бках термоусадною плівкою блоками масою нетто до 20 кг.
На кожному мішку з цукром повинна бути бирка з нанесеним на ній мар-
куванням.
Для перевезення цукру використовують, як правило, автомобілі-фургони.
12.4. Сіль
Кухонна сіль є природною сполукою, що містить в основному хлористий
натрій і незначну кількість солей кальцію, магнію, калію. Сіль відіграє важливу
роль в організмі людини, регулюючи водно-соляний обмін і встановлюючи кис-
лотно-лужну рівновагу.
Кухонна сіль широко використовується в харчовій промисловості для ви-
робництва м’ясних, рибних товарів, сирів, квашених, солених, маринованих
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 273
овочів. При наявності в розчині більше 12 % солі бактеріальні клітини внаслі-
док зневоднення припиняють свою діяльність. Україна багата запасами ку-
хонної солі. Найбільшими підприємствами соляної промисловості є Артемівсь-
ке, Слов’янське і Солотвинське. За походженням і способом добування
розрізняють кухонну сіль кам’яну, виварну, самоосадну і осадну. За характе-
ром оброблення кухонну сіль ділять на дрібнокристалічну, молоту, немолоту,
йодовану та з іншими добавками.
За якістю кухонну сіль ділять на такі сорти: екстра, екстра “Слов’янсь-
ка”, екстра “Полісся”, вищий, перший і другий.
Фасують сіль у пачки, паперові пакети, в пакети з ламінованого паперу,
целофану, фольги і поліетилену масою 1; 2,5;.5; 10; 20; 25; 75; 100; 150; 200;
250; 500; 750; 1000 г. Пачки і пакети з сіллю пакують у ящики з гофрованого
картону масою нетто до 20 кг; дерев’яні ящики — до 25 кг; полімерні — 10 і
20 кг; металеві — до 30 кг. Групове пакування пачок і пакетів може проводи-
тись у два листки мішкового паперу з перев’язуванням шпагатом або склею-
ванням. Кухонну сіль також пакують у чотири- і п’ятишарові паперові мішки,
часто з поліетиленовими вкладками, масою нетто по 40 і 50 кг.
Зберігають сіль у закритих приміщеннях при відносній вологості повітря
не вище 75 %. В таких умовах гарантійний строк зберігання йодованої солі до
6 місяців.
Маркування йодованої солі передбачає зазначення дати останнього строку
реалізації і, крім назви продукту, його сорту і помелу, терміна “йодована”.
Сіль кухонну для торговельної мережі перевозять у дрібній і у великій
упаковці. Пачки і пакети упаковують в ящики з гофрованого картону, двошаро-
ву паперову обгортку або в поліетиленову обгортку вагою нетто до 80 кг. До-
пускається використання паперових чотиришарових мішків вагою нетто 50 кг.
Для промислових підприємств дозволяється перевезення солі як в тарі,
зокрема у контейнерах типу МКР-0,1 С вагою нетто до 1 т, так і навалом.
Сіль, що перевозиться у мішках, забороняється розміщувати разом з ван-
тажами, які мають властивості легко поглинати вологу, наприклад, тютюн,
цукор, кондитерські вироби.
Під час атмосферних опадів роботи з сіллю слід припинити. Для переве-
зення солі належить використовувати автомобілі з міцними, щільними кузова-
ми із засобами накриття.
Маркування наносять на дрібній упаковці друком на самій упаковці, на
великій упаковці (крафт-паперові або полімерні мішки) штампом або на бир-
ках, які прикріплюються до мішків.
Під час навантаження (розвантаження) солі в мішках забороняється: ко-
ристуватися гаками, які можуть пошкодити мішки, працювати у взутті, засто-
совувати сталеві сітки чи рослинні стропи, не обшиті брезентом.
274 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
12.5. Молоко та молочні продукти
Молоко є біологічним продуктом, який виробляється молочними залоза-
ми самок ссавців (корів, кіз, овець, кобил).
Основним видом цього продукту є коров’яче молоко. Світове поголів’я
молочних корів сягає близько 150 млн. голів, світові надої молока—400 млн. т.
В основних країнах—виробниках молока надої на корову становлять: США—
приблизно 8 тис. л; Великобританії — понад 7 тис. л. В Україні цей показник
досить низький, дещо більше 2,2 тис. л. Світове споживання молока в рік на
одну людину становить порядка 25 кг, і коли цей показник високий в Румунії
(150 кг), Польщі (140 кг), то в деяких країнах він значно нижчий: Японія і Мек-
сика (40 кг), Індія (34 кг), Китай (3 кг). В Україні цей показник 60 кг.
Молочнокислим бродінням з молока отримують молочнокислі продукти
(кефір, йогурт, ряжанка, сметана, сир).
Для пакування кисломолочних продуктів використовують як споживчу,
так і транспортну тару.
Споживчою тарою для простокваші, кефіру, кумису та ацидофільних на-
поїв слугують: скляні широкогорлі пляшки, пакети з полімерних матеріалів;
пакети з комбінованих матеріалів типів “Тетра-Брік” і “Пюр-Пак”, вузькогорлі
пляшки (для кумису). Як споживчу тару для сметани використовують скляні
широкогорлі пляшки, стаканчики з полістиролу, стаканчики з комбінованого
матеріалу, стаканчики і коробочки з полістирольної стрічки і полівініл-хлорид-
ної плівки. Сметану 20 і 25 % розфасовують також у батончики з поліетилено-
вої плівки. Кисломолочний сир, сирки, пасти і сиркову масу загортають у пер-
гамент, підпергамент і фольгу. Скляні широкогорлі пляшки повинні бути
закупорені алюмінієвими ковпачками із фольги, а вузькогорлі — кронепроб-
кою. Пляшки, коробки, пакети та іншу споживчу тару слід вкладати в транспорт-
ну тару (ящики картонні, дерев’яні або з полімерних матеріалів, кошики мета-
леві, тару-обладнання та ін.).
На етикетці або ярлику транспортної тари, крім загальноприйнятих мар-
кувальних даних, наносять маніпуляційний знак “Швидкопсувний продукт”. На
етикетці або ярлику транспортної тари з упакованими сметаною, кисломолоч-
ним сиром і сирковою масою вказують масу брутто, тари і нетто. Якщо сме-
тана в споживчій тарі укладена в ящики, при маркуванні позначають кількість
одиниць, масу нетто кожної одиниці і кожного місця.
Перевозять і зберігають кисломолочні продукти згідно з правилами пе-
ревезення і зберігання продуктів, що особливо швидко псуються. Для цих ці-
лей використовують авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними ку-
зовами. Допускається перевезення продукції відкритими автотранспортними
засобами, обов’язково вкриваючи ящики брезентом або матеріалом, який за-
мінює його. Кисломолочні продукти повинні зберігатися при таких температу-
рах: сметана звичайна з вмістом жиру 10,15,20 і 25 % від 0 до +8° С; просток-
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 275
ваша, ацидофільні напої, кисломолочні сири, сиркові вироби і десертна смета-
на від +1 до +8° С; кефір Український від +2 до +6° С; кумис від 0 до +10° С.
Строки зберігання кисломолочних продуктів з моменту закінчення технологіч-
ного процесу не повинні перевищувати: йогурту і тортів із сиркової маси 24 год,
у тому числі на підприємстві-виробнику— 12 год; просто кваші, кефіру, кис-
ломолочного сиру, сиркових виробів відповідно 36 год і 18 год; кумису 36 год і
12 год; сметани дієтичної 48 год і 18 год; сметани звичайної 72 год і 36 год;
ацидофільно-дріжджового молока 7 діб.
Продуктом переробки молока є вершкове масло. Його широко використову-
ють у кулінарії, хлібопекарській і кондитерській галузях промисловості, для приго-
тування бутербродів. Деякі види масла мають дієтичне і лікувальне значення.
Вершкове масло пакують у транспортну і споживчу тару. Транспортною
тарою для масла служать ящики картонні і дощані масою нетто продукту від-
повідно 20 і 24 кг. Ящики попередньо вистилають пергаментом або спеціальною
фольгою. Цей матеріал повинен вкривати моноліт масла з усіх сторін. Спожив-
чою тарою та упаковкою служать брикети, стаканчики, пачки, банки, бочечки.
Брикети масла масою нетто 100,200 і 250 г загортають в пергамент або спеці-
альну фольгу, а масою 10,15, 20 і 30 г — у спеціальну фольгу. Брикети масою
нетто 10,15,20 і 30 г укладають в пачки з картону або паперу. Стаканчики для
масла з масою нетто продукту до 200 г виготовляють з полімерних матеріалів.
Бочечки фанерно-штамповані розраховані на 1 кг масла. Тару попередньо ви-
стилають пергаментом або спеціальною фольгою. Крім того, для пакування
вершкового масла використовують металеві банки. Масло у споживчій тарі по-
винно бути упаковано у зовнішню тару (ящики). Маса нетто масла в брикетах
складає 20 кг — у ящиках картонних і 24 кг — у дерев’яних.
Кожна одиниця споживчої тари з маслом маркується. Маркування нано-
сять на етикетку або безпосередньо на упаковку. Крім загальноприйнятих
маркувальних даних, на споживчій тарі або упаковці вказують дату розфасу-
вання, строк реалізації, інформацію про харчову та енергетичну цінність; на
транспортній тарі позначають порядковий номер партії і ящика (бочки) з по-
чатку місяця наростаючими числами, масу нетто масла в пакувальній оди-
ниці (на бочках додатково масу брутто і тари) кількість пакувальних одиниць
(на тарі з фасованим маслом).
Маркувальні дані наносять на торці ящика або на кришці бочки за допо-
могою штемпеля чи ярлика. Для цього на флягах наклеюють етикетку або
навішують ярлик. На транспортну тару наносять також деякі попереджувальні
написи, наприклад, “Боїться нагріву”.
Продуктом перероблення молока є також сичужні сири. їх виготовляють
ферментативним згортанням білків молока з подальшою обробкою і дозріван-
ням виділеної сирної маси. Сичужні сири поділяються на натуральні і перероб-
лені. До натуральних належать: тверді, напівтверді, м’які і розсільні.
276 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
З натуральних сирів тепловим обробленням виготовляють плавлені сири.
Для пакування твердих сичужних сирів використовують ящики (дощані,
картонні) і барабани. Ящики дощані великих розмірів бувають без перегоро-
док, з двома і трьома перегородками. Ящики дощані малих розмірів і картонні
перегородок не мають. Використання тих чи інших видів ящиків залежить від
назви сиру, його форми і маси. Барабани використовують переважно для паку-
вання сиру Чедер.
Тару без перегородок вистилають обгортковим папером. За наявності в
ящику перегородок, які утворюють гнізда для кожної головки або бруска, ящик
не вистилають обгортковим папером. В гнізда вкладають сири, попередньо за-
горнуті в обгортковий папір. У кожну одиницю тари вміщують сири однієї назви
і жирності; одного товарного сорту (за наявності сортів), одного виробника, однієї
дати виготовлення і варіння. Дозволяється упаковувати сири різних дат вигото-
влення з позначенням на маркуванні “Збірний”. На торці ящика або етикетці,
крім загальноприйнятих маркувальних даних, наносять дату виготовлення і но-
мер варіння, порядковий номер ящика від початку місяця, масу брутто, тари і
нетто, масову частку жиру (на суху масу). З попереджувального маркування
наносять слова “Боїться тепла, заморожування і зволожування”.
Виробничу марку, дату виготовлення і номер варіння позначають безпосе-
редньо на сирі. Виробничу марку наносять штампом на поверхню сиру перед
парафінуванням. При цьому вказують вміст жиру (на суху масу), номер підпри-
ємства-виробника і скорочену назву області або автономної республіки. Форма
штампа залежить від масової частки жиру в сирі. Вона може бути у вигляді
квадрата, якщо жирність сиру 50 %, правильного восьмикутника (45 %), ромба
(40 %), правильного шестикутника (ЗО %). Кількість штампів з виробничою
маркою і місця їх розміщення залежить від назви, форми і розміру сиру. Наприк-
лад, на Голландському круглому сирі наноситься одна марка; на Голландсько-
му брусковому, Естонському, Дністровському, Чедері, Російському брусково-
му —дві; на Російському у вигляді низького циліндра—три; Швейцарському у
вигляді низького циліндра—чотири. У разі упакування сиру в плівки з полімер-
них матеріалів виробничу марку можна наносити безпосередньо на плівку.
Дату виготовлення і номер варіння наносять, впресовуючи в тісто сиру
цифри, виготовлені з казеїну або пластмаси. На бокову поверхню деяких сирів
наносять штампом повну назву сиру (Естонський, Славутич, Український).
Тверді сичужні сири транспортують і зберігають згідно з правилами пе-
ревезення і зберігання вантажів, що швидко псуються. Для перевезення вико-
ристовують переважно рефрижераторні види транспортних засобів. В осінній і
весняний періоди при температурі близько 0° С сири можна перевозити також
в транспортних засобах з ізотермічними кузовами і бортовими автомобілями,
в яких зовнішня частина вантажу повинна бути вкрита брезентом або матері-
алом, який замінює його.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 277
Тверді сичужні сири зберігають на холодильниках, базах, у торговельній
мережі і в підприємствах громадського харчування.
Оптимальні режими під час перевезення і зберігання твердих сичужних
сирів такі: температура від -4° С до + 8° С, відносна вологість повітря в межах
80-85 %. Температура, яка перевищує +8° С, може привести до витоплювання
жиру і виникнення м’якої консистенції. Температура нижча від мінус 8° С приво-
дить до заморожування сиру. При цьому порушується структура продукту.
Строки зберігання сирів при температурі від 0 до +8° С становлять: Швей-
царського, Карпатського — 5-6; Голландського, Естонського 3-5; Чедера і
Російського 2-3 місяців. При температурі від -2 до -4°С строки зберігання
відповідно становлять 6-10,4-8 і 2-4 місяців.
Строки зберігання сирів, фасованих в пакети з полімерних матеріалів, за-
лежно від температури становлять від 20 до ЗО діб, у тому числі у підпри-
ємстві-виробнику від 7 до 10 діб.
Зберігання сирів разом з рибою, копченнями, фруктами, овочами та іншими
харчовими продуктами із специфічним запахом в одній камері не допускається.
Молоко перевозиться безтарним способом у спеціалізованих автомобі-
лях-цистернах (див. рис. 12.12) чи тарним способом — в авторефрижерато-
рах, автомобілях-фургонах або бортових автомобілях.
Рис. 12.12. СРС для перевезення молока
Під час перевезення молока та молочних продуктів рухомий склад пови-
нен мати санітарний паспорт, виданий територіальною санепідстанцією термі-
ном не більше як на 6 місяців, а водій — особисту санітарну книжку.
278
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Молочні продукти можуть перевозитися тарним способом в автомобілях
з бортовою платформою в літній період до 2 годин, а в ізотермічних фурго-
нах — до 6 годин.
У разі перевезення молока-сировини безтарним способом в ТТН ванта-
жовідправник повинен відмітити всі передбачені нормативною документацією
показники якості та кількості відвантаженого молока.
Під час перевезення молока з молочних заводів безтарним способом у
функції вантажовідправника входить: знімати пломби, з’єднувати та роз’єдну-
вати завантажувальні рукави з цистерною, наповнювати цистерни, опломбо-
вувати люки та зливні трубопроводи цистерн.
У функції вантажоодержувача входить: перевіряти наявність та непошко-
дженість пломб вантажовідправника на люках цистерни та зливних трубопро-
водах, знімати пломби, промивати та дезинфікувати цистерни всередині та
зовні після злиття молока, опломбовувати люки цистерни, робити відмітки в
паспорті санітарної обробки, взимку обігрівати гарячою водою та парою зливні
крани та труби.
Для підвищення стійкості руху особливо у разі неповного заповнення цис-
терни виникає потреба поділу цистерни на декілька ємностей. Принципова схема
системи заповнення автомобіля-молоковоза молоком наведена на рис. 12.13.
Рис. 12.13. Принципова схема системи заповнення молоком автомобіля-молоковоза
Цистерна має два однакові резервуари, виготовлені з харчового листово-
го алюмінію, які поміщені в загальний сталевий кожух, обкладений термоізо-
ляційним матеріалом з пінопласту. Резервуари заповнюють з використанням
вакууму, який створюється двигуном 1. Розрідження передається від двигуна
через кран-вентиль 2, запобіжний зворотний клапан 3, піновловлювач 4, вакуум-
ний трубопровід 6 в резервуари. Наповнення контролюють за допомогою елект-
ричної звукової сигналізації.
Наверху кожного резервуара розміщена герметично закрита горловина
10 діаметром 500 мм, через яку здійснюється внутрішній огляд та миття резер-
вуара. Величину розрідження контролюють мановакууметром 5.
РОЗДІЛ 12- Харчові продукти ♦ 279
Внизу резервуарів знаходиться кран 2 для наповнення та зливання моло-
ка через трубопровід 12.
Всередині резервуарів закріплені головки 11 електричної звукової сигналі-
зації. Після досягнення граничного рівня молока в резервуарі електричне коло
замикається, вимикається двигун та вмикається звукова сигналізація 7. Для
наступного запуску двигуна потрібно розімкнути електричне коло та вимкну-
ти звукову сигналізацію. На резервуарі встановлено дихальний клапан 13 для
вирівнювання тиску всередині резервуарів з атмосферним.
Підсилювач 4 запобігає потраплянню молока та молочної піни у впускний
трубопровід двигуна. Зворотний клапан 3 запобігає потраплянню в резервуари від-
працьованих газів. Завантаження молока за рахунок створення вакууму викликає
підвищені навантаження на стінки резервуарів. Під час експлуатації таких цис-
терн відбувалися зминання резервуарів. Крім того, некваліфіковане поводження з
вакуумною системою заповнення резервуарів молоком може спричинити забруд-
нення молока парами бензину, а також засмоктування молока в двигун.
У зарубіжних конструкціях молоковозів наповнення резервуарів за рахунок
створення вакууму від двигуна не використовується. Для заповнення цистерн ва-
куум створюється насосами, які приводяться в дію різними способами від двигу-
на автомобіля, від електродвигуна, який живиться від акумуляторної батареї або
стаціонарної електромережі, від автономного двигуна внутрішнього згоряння.
Використання насосів забезпечує швидке наповнення резервуарів. Робо-
че розрідження в резервуарі 350—380 мм. рт. ст. досягається за 5 хв. Кількість
молока, що надходить в резервуар, контролюють за допомогою витратоміра
чи молоколічильника з циферблатами, які встановлюють на молокопроводі.
Якмолоколічильники використовують здебільшого електромеханічні при-
лади з живленням від акумуляторної батареї автомобіля.
Заливний шланг обладнують електрично керованим клапаном, який ав-
томатично закривається після наповнення цистерни до певного рівня.
Для зниження рівня гідравлічних ударів окремі секції резервуара можуть розмі-
щуватися не одна за одною вздовж осі автомобіля, а поперек його шасі (рис. 12.14).
Рис. 12.14. Автопоїзд для перевезення молока
з поперечним розміщенням секцій резервуара
Для збереження якості молока важливе значення має миття та дезинфекція
молочних цистерн. На сучасних цистернах обидві ці операції здійснюють од-
280 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
ночасно за допомогою переносних чи встановлених в резервуарах цистерн
апаратів. Мийні та дезинфікуючі розчини подаються в шприц-апарати під тис-
ком 1,3 мПа, які за допомогою форсунок створюють обертові чи коливні стру-
мені. Схеми таких пристроїв показані на рис. 12.15.
Рис. 12.15. Схеми переносних шприц-апаратів
для миття та дезинфекції молочних цистерн:
а) — з обертовими струменями; б) — з кульковими шприц-головками
12.6. Лікеро-горілчані, безалкогольні напої, вода
Щорічний обсяг світової роздрібної реалізації алкогольних напоїв сягає
приблизно 9 млрд. л, а їх вартість перевищує 100 млрд. дол. Серед міцних
алкогольних напоїв провідне місце займає віскі (35 %) та білі спиртні напої
(31 %), з них горілка — 60 %, джин — 16,5 %, ром — 16%. Спеціальні алко-
гольні напої (24 %) представлені бренді (40 %), коньяком (34 %) та іншими
видами (20 %).
Горілку і лікеро-горілчані вироби розливають переважно у пляшки із зне-
барвленого, напівбілого, а часом і зеленого скла місткістю 0,25; 0,5; 0,75 л, а
горілку — і в 1 л. Стандартом передбачені також пляшки іншої місткості, деякі
види керамічного і фарфорового посуду.
Для закупорювання використовують пробки коркові, поліетиленові, пласт-
масові і алюмінієві ковпачки з внутрішньою прокладкою з пластмаси або кар-
тону, покритого целофаном. На алюмінієвих ковпачках скорочено вказують
назву заводу-виробника.
На пляшку з напоєм наклеюють етикетку з інформацією про назву під-
приємства, назву виробів, міцність в % об., вміст цукру в %, місткість пляшки
в літрах або дм3, номер стандарту на продукцію, на зворотному боці етикетки
дату розливу і номер бригади, що здійснювала його.
Закупорені пляшки укладають у багатообігові дощані, полімерні ящики
або ящики з гофрованого картону. Всередину кожного ящика з гофрованого
картону вкладають пакувальний лист з позначенням назви виробів, кількості
пляшок і їх місткості, дати пакування і прізвища або номера укладача.
Зберігати лікеро-горілчані вироби слід у приміщеннях з температурою
від +10° до +20° С і відповідною вологістю повітря не вище 85 %. Забарвлені
вироби небажано тримати під прямими сонячними променями.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 281
У цих умовах строки зберігання становлять: горілки—12 місяців; горілки
особливої—6 місяців; лікерів і кремів — 8 місяців; лікерів десертних, наливок і
пуншів — 6 місяців; настойок гірких, гірких слабоградусних і бальзамів —
6 місяців; настойок солодких, напівсолодких, напівсолодких слабоградусних, кок-
тейлів і аперативів — 3 місяці; напоїв десертних — 2 місяці.
До алкогольних напоїв належать також і вина. Виноградні вина—це напої,
одержані зброджуванням виноградного соку з додаванням або без додавання
спирту та інших компонентів, передбачених технологічною схемою. Вироб-
ництво вин зосереджено в країнах з помірним і субтропічним кліматом. Най-
більшу частку у світовому виробництві вина займають Франція — 21,9 %,
Італія — 21,5 %, Іспанія — 12 %.
Асортимент виноградних вин дуже широкий і його класифікують за різ-
ними ознаками.
За складом сировини вина поділяють на сортові, вироблені з одного сор-
ту винограду (допускається до 15 % винограду інших сортів) і купажні — із
суміші сортів.
За ступенем насиченості вуглекислотою виноградні вина бувають тихі і
такі, що містять надлишок вуглекислоти.
Залежно від технології приготування вина ділять на такі групи: столові,
кріплені, ароматизовані, ігристі і шипучі. Столові вина за вмістом цукру
(г/100 см3) мають підгрупи: сухі—до 0,3; напівсухі — 0,5-2,5; напівсолодкі —
3-5. Кріплені вина за вмістом спирту і цукру бувають: міцні, десертні солодкі
і десертні лікерні. В них міститься відповідно спирту % об. і цукру, г/100 см3:
14-20 і 0,2-11; 16-17 і 12-19; 12-17 і 20-30.
За забарвленням розрізняють вина білі, рожеві і червоні, що враховують,
формуючи їх типи.
Залежно від якості і строків витримки тихі вина бувають ординарними,
марочними і колекційними. Ординарні вина реалізують з 1 січня наступного за
урожаєм винограду року. Марочні вина виробляють з кращих сортів виногра-
ду у суворо регламентованих районах за відповідною технологією. їх витри-
мують у дубовій тарі не менше 1,5 року, і вони характеризуються постійністю
якості. Марочні вина високої якості, додатково витримані не менше трьох ро-
ків у пляшках, називають колекційними.
Серед інших алкогольних напоїв слід виділити коньяки, які отримують
тривалою витримкою коньячного спирту в дубових бочках. Коньячний спирт
отримують перегонкою молодих виноградних вин. Залежно від строків витримки
(а відповідно і якості) коньяки діляться на ординарні, марочні і колекційні.
До ординарних належать коньяки, які готують з коньячних спиртів, видер-
жаних від 3 до 5 років. Вони бувають три-чотири і п’ятизірковими залежно від
строків витримки.
Марочні коньяки готують з коньячних спиртів, які витримують 6 років і
більше. їх ділять на такі групи: коньяк витриманий КВ — з коньячних спиртів
282 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
середнього віку від 6 до 7 років, коньяк витриманий вищої якості КВВЯ — з
коньячних спиртів середнього віку від 8 до 10 років, коньяк старий КС — з
коньячних спиртів середнього віку до 10 років і вище.
Колекційними вважають марочні коньяки, які додатково витримані в ду-
бових бочках не менше 3 років.
Розливають коньяки у пляшки місткістю 500, 700 і 750 см3, а марочні
групи КС — 50 і 100 см3, а також у пляшки типу фляги місткістю 250 і 380 см3,
фігурні пляшки і художньо оформлений посуд.
На кожну пляшку з коньяком наклеюють художньо оформлену етикетку з
інформацією (крім загальних даних) про середній вік коньячних спиртів (для
марочних коньяків), дату розливу (на звороті) для пляшок місткістю 250 см3 і
вище. На пляшці з коньяком місткістю 250 см3 і вище повинна бути наклеєна
художньо оформлена кольєретка з позначенням кількості зірочок або назви
ординарних і марочних коньяків.
Упаковують пляшки з коньяком у різні типи ящиків і в художньо оформлені
сувенірні коробки. При укладанні у відкриті дощані і полімерні ящики пляшки з
коньяком обгортають папером або целофаном: марочні і колекційні повністю,
ординарні — можна і пояском, а для перевезення в межах міста допускаються
без обгортання. Пляшки з колекційними коньяками упаковують у художньо
оформлені сувенірні коробки, в які вкладають коротку анотацію з правилами
зберігання і використання.
Зберігати коньяки слід у приміщеннях при температурі не нижче +5° С.
Окрему групу складають слабоалкогольні напої, головним представни-
ком в якій є пиво.
Пиво є слабоалкогольним пінистим напоєм, який містить екстрактивні
речовини, обмежену кількість спирту, добре тамує спрагу, має приємну гір-
кість і своєрідний аромат. Основною сировиною для виготовлення пива є яч-
мінь, хміль, пивні дріжджі і вода.
Асортимент пива залежно від рецептури і технології виготовлення поді-
ляють на два типи: світле й темне.
За способом обробки пиво ділять на пастеризоване і непастеризоване.
Ще одним представником слабоалкогольних напоїв є хлібний квас. Цей напій
є продуктом незакінченого молочнокислого і спиртового бродіння сусла. Сирови-
ною для виготовлення слугують житнє борошно, житній і ячмінний солод.
Зберігають квас у затемнених приміщеннях при температурі від +2 до+12° С.
Для тамування спраги рекомендується також і безалкогольні напої. До
них слід віднести мінеральні води, газовані напої, соки.
Напої безалкогольні випускають в скляних пляшках місткістю 0,33 і 0,5 дм3
і пластикових — 0,5, 1, 1,5 і 3 дм3 герметично закупорених. На етикетках
зазначають температуру і строки зберігання, а для напоїв, виготовлених з до-
даванням консервантів, ставлять напис “3 консервантом”.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 283
Зберігають напої у вентильованих приміщеннях при температурі не ниж-
че +2° С і не вище +12° С. В цих умовах строки зберігання більшості напоїв —
7-8 днів, газованих з консервантом — ЗО днів, сухих напоїв у вигляді порош-
ку — 6 місяців, у вигляді таблеток — 1 рік.
Ці вантажі перевозяться безтарним способом спеціалізованими автомо-
білями-цистернами і тарним способом — автомобілями-фургонами, автомо-
білями з бортовою платформою та в контейнерах.
Ящики та бочки належить розміщувати в кузові автомобіля щільно, без
проміжків. У разі неповного заповнення кузова ящики та бочки слід фіксувати
упорами. Якщо бочки розміщують декількома рядами, кожен наступний ряд
укладається на прокладки з дощок з підклинюванням усіх крайніх рядів.
Вантажовідправник повинен забезпечити на вантажних майданчиках по-
давання продукції на борт автомобіля. У разі перевезення в цистернах перед
наливом вантажовідправник повинен перевірити цистерну на чистоту і відсут-
ність в ній запаху, щільність закриття люків, справність пристроїв для оплом-
бування, а за необхідності провести промивання і пропарювання цистерни.
Спеціалізовані транспортні засоби, які використовуються для перевезен-
ня лікеро-горілчаних, безалкогольних напоїв та води, показані на рис. 12.16.
Конструкція резервуарів цього рухомого складу аналогічна конструкції
резервуарів молоковозів.
У верхній частині рис. 12.16 показаний автопоїзд для перевезення вина.
Нижче показаний автомобіль-цистерна для перевезення води. Цей автомо-
біль призначений для підвезення води на відгінні пасовища та для інших цілей.
Рис. 12.16. СРС—цистерни для перевезення лікеро-горілчаних,
безалкогольних напоїв та води
Внизу показаний одновісний причіп для перевезення квасу або пива. Все-
редину резервуара причіпа подається під тиском 0,20...0,25 мПа повітря для
недопущення спінювання напоїв, що перевозяться.
284 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
12.7. М'ясо та м'ясопродукти
М’ясо належить до найважливіших продуктів харчування. Основною си-
ровиною для виробництва м’яса в нашій країні є велика рогата худоба і свині.
Невелику частку займають вівці, кози, коні і кролики. Жива маса і якість м’я-
са залежить від породи, статі, вгодованості, умов відгодівлі і утримання тва-
рин. Приймаючи тварин не пізніше 2 год після їх доставлення з живої маси
роблять знижку в розмірі 3 %, у разі доставляння тварин автотранспортними
засобами на відстань від 50 до 100 км розмір знижки зменшується до 1,5 %.
Норми виходу м’яса встановлюються залежно від забійної маси тварин з вра-
хуванням їх вгодованості. Розрізняють такі категорії вгодованості корів: вища,
середня, нижчесередня, худа.
Молодняк залежно від приймальної живої маси ділять на чотири класи:
відбірний, перший, другий і третій. Молодняк відбірного, першого і другого
класу ділять за вгодованістю на І і II категорії.
Свиней за вгодованістю ділять на 5 категорій.
Залежно від температури розрізняють м’ясо тепле, остигле, охолоджене,
підморожене, заморожене і розморожене. Тепле — це м’ясо, одержане безпо-
середньо після забою та перероблення худоби, температура якого в товщі не
нижче +35° С. Таке м’ясо в реалізацію не допускається.
Остиглим вважають м’ясо з температурою в товщі не вище +12° С.
Охолоджене м’ясо повинно мати температуру від 0 до +4° С. Підморо-
жене м’ясо має температуру на глибині 1 см від -3 до -5° С, а в середині на
глибині 6 см від 0 до +2° С.
Заморожене м’ясо має всередині температуру не вище-8° С, а розморо-
жене — не нижче +1° С.
Залежно від вгодованості і результатів ветеринарно-санітарної експерти-
зи на кожну тушу, півтушу або четвертину м’яса всіх видів, які випускають у
реалізацію і для перероблення, ставлять харчовою фарбою клеймо. На ньому
зображено номер підприємства і слово “Ветогляд”.
Для кожної категорії вгодованості встановлено клеймо відповідної форми.
Круглим клеймом маркують всі види м’яса І категорії вгодованості, а та-
кож свинину V категорії; квадратним — всі види м’яса II категорії; овальним —
свинину III категорії; трикутним — півтуші свинини IV категорії, а також туші і
півтуші всіх видів нестандартного (худого) м’яса; ромбовидним — м’ясо кну-
рів, а також свинину, яка не відповідає вимогам IV категорії і категорій якості,
що використовується для промислового перероблення для харчових цілей.
Кількість клейм і місця накладання їх залежать від виду і вгодованості
тварин.
Тушки птиці, крім індивідуального упакованих у пакети з полімерних ма-
теріалів, маркують електроклеймом або наклеюванням етикеток. Електро-
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 285
клеймо для І категорії — цифру І, для II — цифру 2 наносять на зовнішню
поверхню гомілки: у тушок курчат, курчат-бройлерів, курей, цесарок, каче-
нят — на одну ногу; у тушок качок, гусенят, гусей, індичат, індиків — на обидві
ноги. Паперову етикетку рожевого кольору для І категорії і зеленого — для
II категорії наклеюють на ногу тушки.
Маркування тари на трафареті або ярлику наносять із зазначенням, крім
підприємства, умовних позначень виду птиці, категорії і способу її оброблення,
кількості, маси нетто, дати виготовлення. Ярлик повинен мати смужку по діа-
гоналі: рожеву — для І і зелену — для II категорії. Умовно позначають вид
птиці: кури — К, гуси — Г, гусенята — ГМ; спосіб оброблення: напівпат-
рані — Е, патрані — ЕЕ, патрані з комплектом потрохів і шиєю — Р; категорії
тушок—цифрою 1,2 або Т (нестандартні). Ящики з м’ясом птиці, яке відпра-
вляють на промислове перероблення, додатково маркують буквою П.
Для кращого зберігання і набуття приємних смакових властивостей м’ясо
солять і піддають термічній обробці. Технологічна схема виготовлення копче-
ностей складається з таких операцій: розбирання туш, соління, вимочування і
промивання, термічне оброблення, коптіння, сушіння, пакування, маркування.
Копченості пакують у ящики дощані, з полімерних матеріалів і металеві
масою нетто до 40 кг. Маркують вироби фарбою, гарячим штампом або за-
кріпленням бирки з нанесенням назви підприємства, назви продукту і дати
виготовлення. Дозволяється наносити маркування на пакувальний матеріал з
додатковим зазначенням строків зберігання і реалізації, номера стандарту.
Перевозять копченості в охолоджувальних та ізотермічних транспортних
засобах, забезпечуючи збереженість виробів. Вони повинні випускатись у ре-
алізацію з температурою в товщині батона не нижче 0° С і не вище: сирокоп-
чені і солені — +15° С, інші — +8° С.
Строки зберігання копченостей залежать від способу їх термічного оброб-
лення. Сирокопчені вироби при температурі не вище +12° С можуть зберіга-
тись до 15 діб, при температурі 0 - +4° С — 1 місяць; при +7 - +9° С—4 місяці.
Копчено-варені, копчено-запечені, запечені і варені слід зберігати при темпе-
ратурі 0 - +8° С і відносній вологості повітря 75 ± 5 % до 5 діб; сало солене —
при 0° С — 2 місяці. Копченості, фасовані в газонепроникні плівки під вакуу-
мом, при температурі +8 -+15° С можуть зберігатися до 3 діб, а при темпе-
ратурі +5 - +8° С сирокопчені — 7 діб, решта видів — 5 діб.
Під час зберігання поверхня м’ясних копченостей може покритись сли-
зом, плівкою, жирова тканина — окислюватись, і як наслідок, вироби набува-
ють прогірклого смаку і специфічного запаху. Для запобігання небажаним змі-
нам пропонується використовувати пакувальні асептичні матеріали, покривати
поверхню виробів захисними емульсійними плівками, вносити різні екстракти,
які мають антиокислюючі властивості. Важливим є використання захисних
засобів від усихання виробів під час зберігання, оскільки норми втрат у роз-
286
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
дрібній торгівлі для варених, запечених і смажених виробів становлять 0,7 %,
а сирокопчених і сала — 0,28-0,33 %.
Значна частина м’яса використовується для виготовлення ковбасних ви-
робів. Ковбасні вироби випускаються в досить широкому асортименті і їх кла-
сифікують за видом та якістю сировини, технологією виготовлення, призна-
ченням, способом випуску в реалізацію, видом оболонки.
Ковбасні вироби пакують у різні види ящиків масою нетто 20 кг і обігову
тару — до ЗО кг.
Зберігати варені ковбаси, сосиски і сардельки потрібно у підвішеному стані,
м’ясні хлібці, варені ковбаси — в оболонці діаметром більше 80 мм, розміщени-
ми в один ряд, при температурі від +2 до +6° С. В цих умовах строки зберігання
становлять, год: ковбас варених і м’ясних хлібців вищого сорту — 72; ковбас
варених і м’ясних хлібців 1 -го і 2-го сортів, ковбас ліверних вищого і 1 -го сортів,
сальтисонів вищого сорту, ковбас кров’яних копчених 1 -го сорту—48; ковбасок
для дитячого харчування — 36; ковбас варених 3-го сорту, ліверних 2-го сорту,
сальтисонів 1-го і 2-го сортів, ковбас кров’яних 1-го і 2-го сортів — 24; ковбас
ліверних і кров’яних 3-го сорту, сальтисону 3-го сорту— 12.
Напівкопчені і копчені ковбаси слід зберігати при відносній вологості по-
вітря 75-78 %, а строки зберігання залежать від температури і способу виго-
товлення. Напівкопчені ковбаси при температурі не вище +20° С можуть збе-
рігатись до 3 діб, не вище +12° С у підвішеному стані—до 10 діб, упаковані в
ящики при температурі до +6° С — 15 діб, а при — +7 - +9° С — 3 міс. Виро-
би, упаковані під вакуумом в полімерну плівку при сервірувальному нарізанні з
температурою +5 - +8° С — 10 діб; +12 - +15° С — 6 діб, а при порційному
нарізанні відповідно 12 і 8 діб.
Варено-копчені ковбаси залежно від температури можна зберігати від
+12 до+15° С — 15 діб; від Одо+4° С— 1 місяць; від-7 до-9° С — 4 місяці;
нарізані шматочки і упаковані під вакуумом при температурі від +5 до +8° С —
8 діб, а від +15 до +18° С — 6 діб.
У процесі зберігання ковбас знижується їх якість, зокрема змінюється
колір, смак, втрачається запах копчених виробів. Продукти окислення жиру
погіршують смак і запах ковбас, особливо при тривалому зберіганні. У разі
недотримання належних умов поверхня батонів покривається колоніями дріж-
джів і плісняви.
На півтуші яловичини І категорії ставлять 5 клейм: на лопатковій, спинній,
поперековій, стегновій і грудній частинах; на II категорії і худій — 2 клейма: на
лопатковій і стегновій. На яловичині від молодняку справа від клейма нано-
сять штамп букви “М”, від корів первісток — букви “П”, від бугаїв — букви
“Б”. На кожній передній голінці телятини ставлять штамп букви “Т”. На пе-
редню і задню голінку туш молодняка ставлять штамп букви або цифри відпо-
відно до класів: відбірний — В, перший — 1, другий — 2, третій — 3.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 287
На півтушах свинини всіх категорій клейма накладають тільки на лопат-
ковій частині, а на тушах підсвинків у шкурі—2 клейма: по одному на лопатці з
кожної сторони туші. Для V категорії (м’ясо поросят) до задньої ніжки прикріп-
люють фанерну бірку з відтиском круглого клейма і штампа з буквою “М”. Туші
і півтуші свинини, яка не допускається в реалізацію, а використовуються для
промислового перероблення на харчові цілі, маркують на лопатковій частині
одними клеймом відповідної якості і праворуч від клейма наносять букви “ПП”.
На туші баранини І категорії накладають 5 круглих клейм: по одному на
лопатковій і стегновій частинах з обох сторін туші і одне клеймо на грудинці (з
правої сторони). В інших випадках на кожну півтушу накладають по 2 клейма:
по одному на лопатковій і стегновій частинах (відповідно по 4 клейма на тушу).
На тушах козлятини праворуч від кожного клейма ставлять штамп букви “К”.
На кожну тушку кроликів наносять одне клеймо (кругле або квадратне)
на зовнішній стороні голінки.
М’ясо, яке визнане умовно придатним, позначають відповідним клеймом,
але праворуч від нього ставлять штамп, що вказує спосіб знезараження (“Фі-
ноз — на заморожування”, “Стерилізація”, “На варену ковбасу”, “Ящур” та ін.).
На півтушах конини І і II категорії клейма ставлять на лопатковій і стег-
новій частинах, а також додатково штамп “Конина”.
М’ясо птиці класифікують за декількома ознаками. За віком розрізняють
м’ясо молодої і дорослої птиці. За способом оброблення тушки птиці ділять на
напівпатрані, патрані і патрані з комплектом потрохів і шиєю. За вгодованістю
і якістю оброблення тушки птиці ділять на І та II категорії та худі.
Тушки птиці можуть випускати упакованими в полімерні пакети (з вакуу-
муванням чи без нього) або без упаковки.
Пакують тушки у дощані ящики і ящики з гофрованого картону. Дно і
стінки застеляють обгортковим папером, що виступає, ним же накривають
зверху тушки. їх пакують у ящики в один ряд окремо за видами, категоріями,
вгодованістю і способом оброблення. Маса нетто продукції, запакованої в де-
рев’яні ящики, не повинна бути більша ніж 25 кг, в полімерні — не більша ніж
20 кг, в картонні — не більша ніж 15 кг.
М’ясо тушами та напівтушами без тари, а м’ясні напівфабрикати в тарі
подаються для перевезення при певній температурі. Ці вантажі перевозяться
в авторефрижераторах та в ізотермічних автомобілях-фургонах залежно від
температури та тривалості перевезення. Морожені вантажі повинні складати-
ся у кузові автомобіля щільним штабелем. СРС для перевезення м’яса та
субпродуктів показаний на рис. 12.17.
Для перевезення м’яса та м’ясопродуктів можуть використовуватися
спеціальні ізометричні контейнери. Конструкція таких контейнерів являє со-
бою дерев’яно-металевий каркас, обшитий з двох сторін алюмінієвими листа-
ми, в проміжках між якими вкладено термоізоляційний матеріал (міпор або
288 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
пінопласт). Низька температура в контейнері підтримується сухим льодом,
який зберігається в спеціальному ящику. Контейнер має одинарні двері, внут-
рішній простір контейнера розділений полицями.
Рис. 12.17. СРС для перевезення м’яса та субпродуктів
12.8. Риба та рибопродукти
Риба є цінним харчовим продуктом. Її виловлюють в річках, озерах, мо-
рях та океанах, певну частку становить риба штучного вирощування в став-
ках (24 %). Річна потреба споживання риби населенням України, перевищує
1 млн. т, водночас річний вилов риби складає менше 200 тис. т, що в 5 разів
менше від потреби.
З усіх груп рибних товарів найціннішою в харчуванні є жива риба. Жива
риба, вирощена в рибницьких господарствах, має відповідати певним вимо-
гам. Маса такої риби повинна бути в межах 200-800 г залежно від породи.
Прісноводна риба, яка використовується в їжу, повинна пройти ветеринарно-
санітарну експертизу на місці вилову. На основі даних експертизи видається вете-
ринарне свідоцтво або довідка про реалізацію. У випадку накладання карантину
на певну місцевість у зв’язку з появою інфекційних хвороб людей або тварин не
дозволяється до зняття карантину вивозити рибу з водоймищ цієї місцевості.
На перевезення і зберігання товарної риби впливають такі фактори: вид і
розмір риби, фізіологічний стан, вміст кисню у воді, температура і чистота
води, тип транспортних засобів, садків, акваріумів та ін.
Риба, яка призначена для реалізації у живому стані, повинна бути витри-
валою до кисневого голодування, невибагливою до температурного та году-
вального режимів, добре переносити щільну посадку. Цим вимогам найкраще
відповідають короп, особливо його гібрид з амурським сазаном, карась, лин,
сазан, червонопірка, амур білий, сом, окунь прісноводний, бестер, буфало, ву-
гор, американський (канальний) сом. У цьому їм поступаються форель, ло-
сось, стерлядь, осетер, лящ, товстолобик, в’яз, судак, щука та інші риби.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 289
Для перевезення та зберігання повинна відбиратися бадьора, здорова та вго-
дована риба. Риба із захворюваннями, травмована та виснажена швидко гине
(засинає) і має непривабливий зовнішній вигляд. Для перевезення та зберігання
живої риби необхідно створювати відповідні умови. Найбільш важливим факто-
ром є температура і чистота води та вміст у ній кисню. Рухливі види риб (щука,
лящ, окунь) споживають кисню на одиницю маси значно більше, ніж малорухливі
(вугор, карась, короп). Нестачу у воді кисню можна виявити за поведінкою риби.
Якщо вона тримається у верхніх шарах води і заковтує повітря, то це означає, що
у воді кисню не вистачає. Воду можна збагатити киснем, перемішуючи її верти-
кально, або примусовою аерацією. Проте надмірне перенасичення води киснем є
смертельним для риби. На практиці деколи проводять часткову або повну заміну
води. Жива риба краще перевозиться та зберігається при пониженій температурі
води (3-6° С). Слід відзначити, що деякі види риб таку температуру переносять
погано. Тому їх умовно поділяють на теплолюбиві (короп, сазан, лящ, судак) і
холоднолюбиві (форель, лин та ін.). Температура води для перевезення і зберіган-
ня теплолюбивих риб повинна бути на 4-5° С вищою. Небезпечними для риб є
перепади температур, які не повинні перевищувати 4° С. Для перевезення та збе-
рігання живої риби інколи використовують водопровідну воду. Проте така вода
має інший газовий склад, оскільки її хлорують. Тому хлоровану воду попередньо
дехлорують повітряною аерацією або продуванням її газоподібним киснем. З цією
метою воду пропускають також через фільтр з активованого вугілля або розбриз-
кують її через форсунки. Під час перевезення і зберігання живу рибу не годують,
що запобігає забрудненню води і зниженню вмісту в ній кисню
Живу товарну рибу перевозять спеціалізованими транспортними засоба-
ми, які повинні забезпечити збереження якості живої риби. Перед перевезен-
ням рибу витримують у садках для очищення її травного тракту.
На велику відстань живу рибу перевозять здебільшого залізничним транспор-
том. Для цього використовують спеціальні живорибні вагони або двовагонні секції.
Перевезення водним транспортом є найстарішим, достатньо надійним і
порівняно дешевим способом перевезення живої риби. З усіх способів переве-
зення риби цей спосіб найбільш наближений до природних умов. Для транспор-
тування використовують човни-прорізи, плавучі ящики-садки, живорибні баржі
і самохідні ізотермічні живорибні судна.
Автомобільний транспорт широко використовується для перевезення живої
риби з місць вилову до живорибних вагонів або до живорибних баз, а також від
живорибних вагонів і живорибних баз у торговельну мережу. Найбільш удос-
коналеними є вантажні живорибні автомобілі з назвою “Жива риба”. На автомо-
білі розміщені ізотермічна автоцистерна або спеціальний ізотермічний контей-
нер, які обладнані пристроєм для примусової аерації води повітрям або
газоподібним киснем. Найсучаснішими видами автомобільного транспорту для
перевезення живої риби є автопоїзди і рибовози, які обладнані засобами для
290 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
аерації та охолодження води. На практиці для перевезення живої риби (крім фо-
релі, судака та морських риб) використовують також прості засоби — брезен-
тові чани, металеві і дерев’яні бочки, які установлюють на звичайних вантаж-
них автомобілях. При цьому збільшують у два рази кількість води порівняно з
перевезеннями в автомобілях з ізотермічними автоцистернами. Співвідношен-
ня риби та води повинно гарантувати збереження життєдіяльності риби на пері-
од її транспортування. Це співвідношення різне для транспортних засобів з при-
мусовою аерацією води і без такої. В транспортних засобах з примусовою
аерацією води співвідношення риби і води повинно становити: для амура, буфа-
ло, коропа, сазана, сома і вугра 1:1,25; для карася, лина 1:1; для форелі і судака
1:5; для бестера, ляща, товстолобика, щуки та ін. 1:2. В транспортних засобах
без примусової аерації води кількість води збільшують у два рази; в таких ви-
дах транспорту не дозволяється перевозити форель і судака.
Тривалість транспортування амура, буфало, коропа, сазана, вугра, карася
і лина автомобільним транспортом при температурі води не вище за 10° С до
8 годин без заміни води. Для інших прісноводних риб тривалість транспорту-
вання при цій температурі до 12 годин; після 6 годин транспортування вода
має бути замінена.
Максимальна тривалість транспортування живої риби залежить від виду
риби, температури води, співвідношення риби і води, змінення води, технічних
засобів, що використовуються.
Жива риба надходить у торговельну мережу нерівномірно: ставкова—пере-
важно восени (жовтень-листопад), озерна і річкова—весною і восени. Тому важли-
во налагодити торгівлю живою рибою тривалий період—протягом 5-7 місяців.
Зберігання великої кількості риби (від 500 до 1000 т і більше) ведеться в
стаціонарних садках живорибних баз, які розміщують у великих містах і про-
мислових центрах (Київ, Донецьк, Кривий Ріг). Більшість видів прісноводних
риб можуть зберігатись у садках до двох місяців.
Життєдіяльність риби значною мірою залежить від конструкції садків, які
можуть бути земляні, дерев’яні та залізобетонні. Важливо наблизити умови
зберігання риби у садках до умов, в яких риба жила до вилову.
Найпростішими за конструкцією є земляні садки, які будуються за типом
зимувальних ставків рибницьких господарств. Для цього використовують ділян-
ки заток, озер і рік. Умови утримання риби в таких садках найбільш наближені
до природних. Дерев’яні садки являють собою великий пліт з деревини, який
укладають на дно або утримують на воді озер, водосховищ, каналів і рік за
допомогою понтонів. У пліт вмонтовують декілька великих ящиків, розмірами
від 2 до 3 метрів у ширину та довжину і до 2-2,5 м — у висоту, у які завантажу-
ється жива риба. В ящиках є щілини шириною 2-2,5 см для надходження води,
кришка та додаткове дно, яке можна пересувати по вертикалі для вивантажен-
ня риби. Недоліком цього виду садків є мала проточність у них води, яка у
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 291
десятки разів нижча швидкості течії у водоймі. Тому кількість заснулої риби у
дерев’яних садках велика, особливо при тривалому зберіганні. Капітальними
спорудами є залізобетонні садки. Вони мають декілька відсіків, обладнані спе-
ціальними механізмами для завантажування та вивантажування риби, прилада-
ми для контролю та регулювання температури води і кількості в ній кисню.
Під час перевезення та зберігання живої риби відбуваються втрати. При-
чинами втрат є заснула риба, зменшення маси риби при голодуванні та різних
захворюваннях. Розміри втрат залежать від виду риби, сезону, умов і строків
перевезення та зберігання, її фізіологічного стану тощо. У зимовий період втрати
риби нижчі, ніж весною і влітку. Необхідно відзначити, що у слабкої та заснулої
риби, яка знаходиться у воді, спостерігається не зменшення, а значне (до 5-
10 %) збільшення маси. Таке явище пояснюється проникненням води у чере-
вце та поглинанням води м’ясом і зябрами. Слабку та заснулу рибу своєчасно
відбирають і реалізують в охолодженому стані або використовують у кулі-
нарії, для виготовлення солених і копчених товарів тощо.
У роздрібну торговельну мережу живу рибу завозять не більше ніж на
1-2 дні торгівлі. Рибу при цьому зберігають в акваріумах, які обладнані холо-
дильниками, аераційними пристроями та дехлораторами. За відсутності аера-
ційного пристрою в акваріуми постійно повинна надходити проточна вода.
Перепад температури води в акваріумі не повинен перевищувати 4° С. Мага-
зинні акваріуми відрізняються між собою конструкцією та розмірами. За роз-
мірами вони поділяються на малі та великі. В цих акваріумах можна зберігати
від 40 до 250 кг живої риби на 1 м3 води. Незважаючи на короткотривалість
зберігання у магазинних акваріумах живої риби, можуть виникати значні втра-
ти за рахунок її засинання. У разі неправильного водопостачання, щільної по-
садки, відсутності аерації та дехлорування водопровідної води, сполохування,
травмування тощо втрати риби можуть досягати 100 %.
Для продажу живу рибу достають з акваріуму сачком, зважують і кла-
дуть у пакет з полімерних матеріалів або загортають у щільний папір у вигляді
пакунка. За проханням покупця продавець зобов’язаний оглушити рибу.
Щоби краще зберегти якість риби впродовж тривалого періоду, її консер-
вують холодильним обробленням: рибу охолоджують, заморожують або під-
морожують (переохолоджують).
Охолодження — це процес швидкого зниження температури тіла риби
до кріоскопічної точки (початку замерзання тканинного соку). Кріоскопічна
точка для прісноводних риб коливається у межах від -0,5 до -0,9° С, для морсь-
ких — від -0,8 до -2,0° С. Максимальна температура охолодженої риби не
повинна перевищувати +5° С. Охолоджена риба, яка реалізується, згідно з нор-
мативно-технічною документацією повинна мати температуру у товщі м’яса
від -1 до +5° С. Для охолоджування використовується тільки свіжа риба.
Швидше охолоджується розбирана риба.
292 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Залежно від охолоджувального середовища розрізняють декілька спосо-
бів охолодження риби: льодом, морською водою, льодоводяною сумішшю, льо-
досольовою сумішшю, холодним повітрям.
Підморожування (переохолоджування) риби — спосіб холодильної об-
робки, при якому температура її тіла стає на 1-2° С нижчою від кріоскопічної
точки. Підморожування ведуть у спеціальних морозильних апаратах. Підмо-
рожена риба має високі споживчі властивості і краще зберігається ніж охоло-
джена (від 1 до 3 тижнів).
Заморожування є найбільш поширеним способом холодильної обробки
риби. Замороженою називають рибу, температура якої у товщі м’яса стано-
вить — 6° С і нижче. Швидше заморожується розбирана риба. Заморожуван-
ня проводять поштучно, розсипом або блоками. При заморожуванні основна
маса води (майже 90 %) переходить у лід. При цьому гине від 80 до 90 %
початкової кількості мікроорганізмів, сповільнюється гідроліз та окислення
жирів. Розрізняють швидке та повільне заморожування риби. Кращим є швид-
ке заморожування, при якому утворюються дрібні кристали льоду, які пошко-
джують м’язову тканину. Під час розморожування такої риби не виділяється
багато соку клітин, незначними є втрати дуже цінних для харчування водороз-
чинних речовин. Консистенція м’яса при цьому не погіршується.
Розрізняють декілька способів заморожування риби: холодним природним
повітрям, у морозильних камерах та апаратах, льодосольовим, розсільним та ін.
Цінні види риб великих розмірів і з високим вмістом жирів (осетрові, ло-
сосеві та ін.) після заморожування глазурують. На поверхні риби або блоку
глазур (тонка льодяна оболонка) виконує захисну функцію: захищає рибу від
висихання та окислення жиру. Наносять глазур, занурюючи морожену рибу чи
блоку в охолоджену воду або зрошуючи. Маса глазурі повинна бути у межах
3-4 % до маси продукту. М’ясо глазурованої риби соковитіше, смачніше. Гла-
зур, до складу якої входять антиокислювачі, сприяє тривалішому зберіганню,
особливо риби з високим вмістом жиру.
Загортання риби перед заморожуванням у парафіновий папір, пергамент,
полімерні та інші матеріали сприяє зменшенню втрат води, сповільненню гід-
ролічних та окислювальних процесів у рибі.
Для збереження споживчих властивостей риби важливе значення має тара.
Вона повинна бути чистою, без сторонього запаху, міцною. Охолоджена риба над-
ходить у реалізацію у тарі з льодом, якого беруть не менше 50 % до маси риби.
Тарою служать сухотарні бочки (з отворами для стікання води). Рибу довжиною
меншою ніж ЗО см укладають насипом з розрівнюванням пошарово, рибу довжи-
ною більшою ніж 30 см—рівними, щільними рядами спинкою догори. Охолодже-
ну рибу пакують також в ящики дерев’яні, полімерні і металеві граничною масою
продукту 30 кг. Морожену рибу упаковують переважно в ящики дощані та з гоф-
рованого картону, мішки тканинні, тюки рогожані та з інших матеріалів. Гранична
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 293
маса продукту в ящиках дощаних 40 кг, в ящиках гофрованих і в м’якій тарі —
ЗО кг. Маса блока замороженої океанічної риби повинна бути не більшою як 12 кг,
для сардин—не більшою як 10 кг. Дощані ящики вистилають обгортковим папе-
ром або іншими пакувальними матеріалами, які дозволені органами охорони здо-
ров’я. Рибу довжиною до ЗО см поміщають в ящики насипом, а довжиною понад
ЗО см — укладають рядами спинкою донизу. Ляща, камбалу, палтуса та інших
риб з плоским тілом укладають на бік рівними шарами. Для упакування мороже-
ної риби використовують також споживчу тару (пакети з полімерних плівок, пачки
картонні). Маса продукту у споживчій тарі не повинна перевищувати 1 кг. Пакети
і пачки з мороженою рибою укладають у транспортну тару (ящики дощані, з гоф-
рованого картону). Блоки мороженої риби в ящиках перекладають пергаментом,
підпергаментом або обгортковим папером. У кожній одиниці упаковки з рибою
холодильної обробки повинна бути риба одного виду, однієї розмірної групи, одного
виду розбирання і сорту (для мороженої риби).
Маркування різних видів тари з рибою холодильної обробки має свої особ-
ливості. Його наносять безпосередньо на тару (ящик, бочку) або ярлик. Маркуваль-
ними даними є: назва організації, у систему якої входить підприємство-виробник
(постачальник), назва підприємства-виробника (постачальника), дата пакування
(число, місяць, рік), прізвище або номер майстра і номер працівника, який укладає
рибу, номер партії риби, порядковий номер тари, назва продукту, розмірна група,
вид розбирання, сорт (для продукції, яка поділяється на товарні сорти), маса брут-
то, тари і нетто, позначення нормативно-технічного документа. Слова “брутто”,
“тара” і “нетто” не наносяться, а замість них ставляться цифри, наприклад: 40-5-
35 (40 — брутто, 5 — тара, 35 — нетто). Цифрами позначають також дату виго-
товлення продукції, наприклад: 15-2-06 (15 лютого 2006 року). Повними словами
позначають назву риби або назву продукту (щука, окунь морський, філе судака)
та розмірну групу риби (велика, середня, дрібна). При маркуванні дозволяється
наносити такі умовні скорочені позначення: організацій і підприємств (р/к—рибо-
комбінат, РТМ—риболовний морозильний траулер та ін.); способів холодильної
обробки (охол. — охолоджена, морож. — морожена); видів розбирання
риби (б/г — без голови, потр. б/г — потрошена без голови та ін.); назва риб за
належністю до району промислу (азч — азовочорноморська, атл. — атлантична
тощо); товарного сорту (І с — перший сорт, в/с — вищий сорт). На ящики, ко-
робки і пакети з мороженою рибою допускається наклеювати етикетки з відповід-
ними маркувальними даними. Ці етикетки укладають також під кришку ящика.
На ящиках з укладеними у них пакетами і коробками з мороженою рибою додат-
ково позначають вид споживчої тари, масу нетто та кількість упаковок.
Транспортування і зберігання риби холодильного оброблення проводить-
ся згідно з правилами перевезення та зберігання швидкопсувних вантажів. Тем-
пература при перевезенні понад 3 год. охолодженої риби повинна бути від -1
до +5° С. Для зберігання охолодженої риби на холодильниках, базах і складах
294 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
слід витримувати температуру від-2 до +2° С. Залежно від виду риби і спосо-
бу її розбирання строки зберігання коливаються від 3 до 12 діб. У роздрібних
торговельних підприємствах, які мають засоби охолодження, охолоджену рибу
зберігають до 2 діб, за прилавком — 1-2 год. У магазинах без засобів охоло-
дження таку рибу реалізовувати не дозволяється.
Морожені рибні товари з температурою нижче за -18° С перевозять у реф-
рижераторах при температурі не вище -18° С. На холодильниках, торговельних
базах і складах морожені рибні товари зберігають переважно при температурі
нижче -18° С. Строки зберігання залежать від виду риби, способу заморожуван-
ня, виду розбирання, розмірної групи, тари та ін. Морожену рибу у транспортній
тарі зберігають від 2 до 8 місяців. Глазуровані риби зберігаються на 1-2 місяці
довше, ніж неглазуровані. Строки зберігання риби у споживчій тарі (пачка, пакет)
знижується на 1 місяць. При температурі -23-25° порівняно з температурою -18°
строки зберігання мороженої риби збільшуються на 25-30 %.
Частину рибних продуктів засолюють.
Для упакування солених рибних товарів використовують бочки дерев’яні
та з полімерних матеріалів заливні і сухотарні, ящики дощані, інвентарну тару,
пакети з полімерних плівок. Тара повинна бути міцною, чистою, без сторон-
нього запаху. Дно і верх бочок, ящики дерев’яні зсередини і під кришкою вис-
тилають пергаментом, підпергаментом або плівкою з полімерних матеріалів.
Для сухотарних бочок допускається використовувати мішки-вкладки. Рибу
укладають у тару щільними шарами. Дрібну рибу допускається поміщати на-
сипом зі старанним розрівнюванням та ущільненням. У кожну одиницю транс-
портної та споживчої тари укладають рибу одного виду, однієї розмірної групи,
одного виду розбирання, однієї солоності та одного сорту (за наявності сор-
тів). Дріб’язок за видами не поділяють. Тару з соленими рибними товарами
маркують так, як і тару з рибами холодильної обробки. При маркуванні дозво-
ляється робити такі скорочені умовні позначення: сл/с — слабкосолена, ср/с —
середньосолена, пр/з — пряного засолу, марн. — маринована, спец/з — спеці-
ального засолу. Слово “міцносолена” на позначається.
Солені рибні товари перевозять згідно з правилами перевезення швидко-
псувних вантажів. Строки зберігання соленої риби залежать від виду риби,
способу засолу, виду розбирання риби, вмісту солі, виду тари, температури і
відносної вологості повітря. Температура зберігання солених рибних товарів
повинна бути у межах від —4 до -8° С, а відповідна вологість повітря — 85-90 %
(для риб у тузлуку) і 75-80 % — для безтузлукової риби. Строки зберігання
риби коливаються від 4 до 10 місяців.
Сухотарна солена риба зберігається гірше, ніж заливна. Строки зберіган-
ня слабко- і середньосолених оселедців та слабкосолених лососевих риб при
температурі від -5 до -10° С до 3 місяців. Строки зберігання солених рибних
товарів у пакетах з полімерних плівок становлять від 4 днів до 1 місяця. Про-
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 295
дукція у пакетах під вакуумом зберігається у 2 рази довше. У роздрібній тор-
говельній мережі рибу середньосолену, пряного засолу і мариновану зберіга-
ють до 2-х тижнів, а слабкосолену — до 5 днів. У торговельному залі солені
рибні товари повинні знаходитися не більше однієї доби.
Риба зберігає свої харчові властивості впродовж тривалого періоду після
її термічного оброблення копченням.
Для упаковування копчених рибних товарів використовують ящики дощані та
з гофрованого картону, коробки плетені з шпону та інвентарну тару (для місцевої
реалізації), вмістом 20-30 кг, пачки з картону, пакети з плівок полімерних матеріа-
лів, вмістом 1-1,5 кг. Пачки і пакети з рибою укладають в ящики або інвентарну
тару граничною масою продукту 20 кг (для пачок) або 10 кг (для пакетів). Тара
повинна бути міцною, чистою, сухою, без стороннього запаху. Ящики та інвентар-
на тара повинні мати на торцях по 2-3 круглі щілини діаметром від 25 до ЗО мм.
Щілини повинні бути також на картонних пачках і пакетах з полімерних матеріалів
(їх діаметр 10-12 мм). Ящики і пачки перед упаковуванням риби вистилають все-
редині (за винятком торців) і під кришкою пергаментом, підпергаментом, целофа-
ном або обгортковим папером. Пакети з плівок заклеюють або скріплюють затис-
кувачем. У кожну одиницю упаковки кладуть рибу одного виду, одного способу
копчення, однієї розмірної групи, одного виду розбирання, одного товарного сорту
(за наявності сортів). Рибу укладають у тару рівними шарами. Дріб’язок другої і
третьої груп поміщають у тару насипом.
Маркування на транспортній і споживчій тарі аналогічне маркуванню, яке
наноситься на тару з мороженою рибою. При маркуванні дозволяється нано-
сити такі скорочені умовні позначення: г/к — риба гарячого копчення, х/к —
риба холодного копчення. На транспортну тару з копченими рибними товара-
ми наносять деякі маніпуляційні дані: “Швидкопсувний вантаж”, “Боїться си-
рості” тощо. На споживчу тару з рибою гарячого копчення наносять надписи:
“Продукт не підлягає тривалому зберіганню. Зберігати при температурі від 0
до -5° С”. На споживчій тарі повинні бути інформаційні дані про харчову та
енергетичну цінність продукту.
Транспортування і зберігання рибних товарів холодного копчення прово-
диться згідно з правилами та інструкціями щодо перевезення та зберігання
швидкопсувних продуктів. Транспортують ці продукти у рефрижераторах при
температурі від 0 до +5° С. Зберігають рибу при температурі від 0 до -5° С і
відносній вологості повітря від 75 до 80 %. Приміщення для зберігання повин-
но мати добру вентиляцію, відповідати санітарним нормам. Під час зберіган-
ня дотримуються правил товарного сусідства. Строки зберігання риби холод-
ного копчення залежать від виду риби, способу розбирання, виду упаковки і
температури. їх встановлюють з дати виготовлення продукції, а для фасова-
ної — з моменту (години) закінчення технологічного процесу. Більшість видів
риб холодного копчення у транспортній тарі при температурі від 0 до -5° С
296 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
зберігають до 2 місяців, у пакетах з полімерних плівок без вакууму — 10-20 діб,
у пакетах від вакуумом — 20-30 діб. Риба холодного копчення в картонних
пачках зберігається від 5 до 20 діб. Баликові вироби з осетрових і лососевих
риб при температурі від -2 до -8° С зберігають 1,5 місяця.
Транспортують і зберігають рибні товари гарячого копчення згідно з пра-
вилами транспортування і зберігання продуктів, що особливо швидко псують-
ся. Рибні товари гарячого копчення перевозять у рефрижераторах при темпе-
ратурі від +2 до -2° С. При такій же температурі зберігають рибу. Оптимальна
відносна вологість повітря під час транспортування і зберігання рибних това-
рів гарячого копчення повинна знаходитися у межах 75-80 %. Приміщення
для зберігання риби повинно мати добру вентиляцію і відповідати санітарним
нормам. Під час зберігання слід дотримуватися відповідного товарного су-
сідства. Загальний строк транспортування, зберігання і реалізації рибних то-
варів гарячого копчення не повинен перевищувати 72 год. з моменту закінчен-
ня технологічного процесу. При цьому строк зберігання продукції у виробника
(постачальника) не повинен перевищувати 24 год.
Значна кількість риби переробляється на рибоконсервних підприємствах.
Основним видом тари для пакування рибних консервів є металеві (жерс-
тяні, алюмінієві) банки. Вони поділяються на збірні та суцільноштамповані.
Для банок збірних використовують луджену жерсть, а для суцільноштампова-
них, крім того, алюмінієву стрічку. Збірні банки мають округлу форму, залежно
від діаметра і висоти вони бувають десяти розмірів. Суцільноштамповані бан-
ки складаються з двох частин: корпусу і кришки. Налічується вісім номерів
суцільноштампованих жерстяних банок. їх місткість становить від 95 до
353 см3. Суцільноштампованих банок з алюмінієвої стрічки нараховується 12 но-
мерів, з них 8 круглих і 4 фігурні (три прямокутні, один—овальний). Місткість
алюмінієвих банок від 86 до 353 см3. Крім цих банок, для упаковування рибних
консервів використовують банки з алюмінієвої лакованої і з алюмінієвої ламі-
нованої фольги. Скляні банки для рибних консервів використовують рідко. Міст-
кість скляних банок складає від 39 до 300 см3. Для паштетів і паст використо-
вують також туби (алюмінієві і з полімерних матеріалів).
Металеві банки повинні бути художньо оформлені літографічно або нак-
леюванням етикеток. На етикетку наносяться такі маркувальні дані: назва
організації, у систему якої входять підприємство-виробник; назва та місцезна-
ходження підприємства-виробника; товарний знак підприємства; назва консер-
вів, їх сорт (за наявності сортів); маса нетто; інформація про харчову та енер-
гетичну цінність консервів; позначення нормативно-технічної документації. На
етикетках деяких консервів позначають рецептурний склад, спосіб споживан-
ня, умови і терміни зберігання. На металевих банках наносять також марку-
вання, виштамповуючи умовні позначення. Згідно зі стандартом умовні позна-
чення повинні наноситися у три ряди. У першому ряді позначається число,
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 297
місяць і рік виготовлення продукції: число і місяць двома цифрами (до дев’я-
того включно спереду ставиться нуль), рік — двома цифрами. У другому ряді
позначається асортиментний номер і номер підприємства-виробника (від од-
ного до трьох знаків цифрами або буквами). У третьому ряді позначається
зміна (один знак) та індекс рибної промисловості (буква “Р”).
Приклад: Консерви з асортиментним номером 137, виготовлені заводом
157 у першу зміну 16 лютого 2007 року, повинні мати таке позначення:
160207
137157
1Р
Маркування рибних консервів виштамповуванням проводиться також у
три ряди по 4 знаки, два ряди по 7 знаків, два ряди по 6 знаків.
Банки з консервами повинні бути укладені в транспортну тару (ящики).
Використовують 49 варіантів дощаних і 53 варіанти картонних ящиків, що по-
яснюється різноманітністю банок за розміром і конфігурацією. На торці ящи-
ка, крім загальноприйнятих маркувальних знаків, наносять фарбою дані про
кількість банок у ящику і їх номер, масу нетто, дату виготовлення. Ці дані
можуть бути указані на етикетці, яку наклеюють на торець або бік ящика.
На ящиках з рибними консервами наносять деякі попереджувальні напи-
си: “Верх”, “Не кантувати”, “Уважно, крихке” та ін.
Рибні консерви після виготовлення витримують деякий час на підприємстві
з метою їх дозрівання. При температурі від+10 до+15° С ці строки становлять
для консервів “Риба копчена в олії” від 14 днів до 1 місяця, “Шпроти в олії” —
1-1,5 місяці, “Сайра бланширована в олії” —1-2 місяці. При температурі від +2
до +5° С строки витримки консервів збільшуються у два рази.
Під час транспортування і зберігання рибних консервів оптимальними є
температура від 0 до +2° С, відносна вологість повітря в межах 70-75 %. Міні-
мальна температура не повинна бути нижчою -1° С, а максимальна — +20° С.
Рибні консерви перевозять рефрижераторним транспортом. З травня до верес-
ня їх можна перевозити у звичайних бортових автомобілях і залізничних ваго-
нах. Рибні консерви зберігають у чистих, сухих, прохолодних і добре вентильо-
ваних приміщеннях. Строки зберігання коливаються від 1 до 3 років з дати
виготовлення. Ці строки залежать від виду консервів, тари, умов зберігання.
Натуральні рибні консерви зберігаються до 2 років, у томатному соусі від 1 до
2 років, в олії —1-3 роки, риборослинні і в маринаді — 1 рік, паштети і пасти—
1,5 року. Рибні консерви у жерстяних збірних банках зберігаються краще, ніж у
жерстяних суцільноштампованих. Консерви у жерстяних суцільноштампованих
банках зберігаються гірше, ніж в алюмінієвих суцільноштампованих.
У рибоконсервній промисловості та в торгівлі облік рибних консервів ве-
дуть в умовних банках. З цією метою фізичну кількість банок з консервами
перераховують в умовні банки (у. б.). За умовну банку приймають банку № 8,
298 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
маса нетто продукту в якій 350 г. Перерахунок фізичної кількості банок рибних
консервів в умовні банки такий, як і плодоовочевих консервів.
Риба подається для перевезення у вигляді охолодженого, соленого, коп-
ченого, маринованого продукту та живою.
Основним видом упаковки для риби є напівжорстка картонна тара, яка
виготовляється з водонепроникного (бітумованого) гофрованого двошарового
картону. Ящики з торців обтягуються двома поясами з пакувального заліза чи
дроту та третім поясом, який іде навхрест. Картонні ящики маркуються. То-
варний знак, що встановлений для кожного виду рибопродуктів, наносять фар-
бою через трафарет, паперовий ярлик наклеюють на тару. Для полегшення
визначення виду рибопродуктів, що упаковані в однакову тару, застосовують
ярлики, які відрізняють за формою, виглядом малюнка, кольором та шрифтом.
Морожена риба упаковується в дерев’яні (80 кг) або картонні (40 кг) ящики,
бочки, кошики. Тара зсередини повинна бути вистелена чистою рогожею, па-
пером чи іншим ізолювальним матеріалом. Під час перевезення замороженої
риби не дозволяються різкі коливання температури, які призводять до пере-
кристалізації в продукті, руйнування тканин, що відбивається на якості риби.
Охолоджену рибу упаковують в ящики, ящики-клітки з вкладеними все-
редину матами з очерету, соломи або рогози масою нетто 80 кг. На дно тари
і на кожен шар риби насипають подрібнений чистий лід. В бочках повинні бути
отвори для стікання води від танення льоду.
Живу рибу, в основному, перевозять в спеціально обладнаних цистернах. Як
виняток дозволяється перевезення живої риби в бочках. Навантаження в автомо-
білі риби та рибопродуктів у тарі проводиться щільними рядами. Для запобігання
прим’ятості риби, перекладеної льодом та упакованої в напівжорстку тару, між
вантажними місцями треба прокласти рейки. В’ялені та холодного копчення ри-
бопродукти під час перевезення в теплу пору року треба укладати вертикальни-
ми рядами чи в шаховому порядку для забезпечення циркуляції повітря.
При перевезенні риби обов’язково оформляють ветеринарне свідоцтво
та сертифікат якості.
Консервну продукцію в жерстяній та скляній тарі подають для перевезення
упакованою в дощаті і картонні ящики та дерев’яні клітки. Банки укладають
так, щоб виключалась можливість їх переміщення. Горизонтальні ряди банок в
ящику перекладають картонними або цупкими паперовими прокладками. Дно
та бокові стінки кліток викладають пакувальним матеріалом. Дерев’яні ящики
та клітки мають бути міцно забитими та щільно обтягнутими по торцях в’язаль-
ним дротом або металевою пакувальною стрічкою, що забезпечує цілість упа-
ковки під час транспортування ящиків, які складені в штабелі. Скляні банки,
склянки, пляшки, флакони з продукцією відокремлюють одне від одного перего-
родками з товстого картону. Консерви у скляній тарі взимку перевозять в транс-
портних засобах, які обігріваються. Ящики з консервами в металевих банках не
можна перевозити разом з вантажами, які виділяють вологу.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 299
Приймання консервів для перевезення, вантажні роботи, розміщення та
укладання на рухомому складі виконуються за правилами, що встановлені для
вантажів, які перевозяться в ящиках. Наприклад, не можна приймати для пе-
ревезення ящики з ознаками відкривання або ушкодження, консерви в карто-
нних ящиках можна перевозити лише на піддонах.
12.9. Швидкопсувні вантажі
До швидкопсувних вантажів належать більшість продовольчих товарів,
придатність яких обмежена певними термінами та температурним режимом
під час їх виготовлення, перевезення та зберігання.
Швидкопсувні вантажі діляться на такі групи:
• продукти тваринного походження—м’ясо різних тварин та птиці, риба,
ікра, молоко, яйця та ін.;
• продукти рослинного походження — фрукти, ягоди, овочі, гриби та ін.;
• продукти перероблення — молочні продукти, різні жири, заморожені
фрукти, ковбасні вироби, сири та ін.
Серед швидкопсувних товарів є група особливо швидкопсувних продук-
тів, в яких у разі порушення температурних умов і термінів реалізації створю-
ється середовище для розмноження мікроорганізмів, що можуть викликати
псування продуктів та гострі кишкові захворювання і харчові отруєння людей.
До таких відносять: м’ясні, рибні, сирні, овочеві напівфабрикати, молоко, ва-
рені ковбаси, кулінарні вироби.
Швидкопсувні вантажі можуть бути класифіковані за загальними ознака-
ми класифікації будь-яких вантажів у такий спосіб:
• за фізико-хімічними властивостями—тверді, рідкі або насипні. Тверді
в свою чергу можуть бути поштучні та навальні;
• за умовами перевезень — такі, що не вимагають використання СРС;
такі, що вимагають дотримання особливих санітарних та температур-
них режимів, а тому виникає потреба в СРС, який враховує особливості
вантажу;
• за терміновістю перевезень — такі, що вимагають стислих термінів
доставляння, вантажі з можливістю тривалого терміну їх перевезення.
Однак в класифікації швидкопсувних вантажів пріоритетними повинні за-
лишатися ознаки походження вантажу та пов’язана з цим класифікація за тем-
пературним режимом.
Залежно від способу температурного оброблення швидкопсувні вантажі
діляться на:
- свіжі або остиглі без зміни їх звичайного стану;
- охолоджені (як правило, до температури в діапазоні від +4° С до -6° С);
- заморожені (діапазон температур від -7° С до -18° С);
300 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
- глибокозаморожені (температура нижче -18° С);
- підігріті (з температурою, вищою від температури довкілля).
Заморожений продукт — це такий продукт, температура в товщі якого не
вище —6° С і в ньому практично припинені біохімічні процеси. Вода в такому
продукті перетворилась в лід. Продукт певною мірою втрачає смакові та аро-
матичні властивості, але зберігає поживність.
В охолодженому продукті температура в товщі становить від 0° до-4° С,
що лише сповільнює діяльні та біохімічні процеси.
У літню пору року швидкопсувні товари перевозяться в ізотермічних ку-
зовах автомобілів та в кузовах, обладнаних засобами охолодження.
Для кожного виду швидкопсувного вантажу існує допустимий мінімаль-
ний та максимальний температурний режим, при якому процес небажаних змін
якості сповільнюється, що особливо важливо знати при тривалих перевезен-
нях, характерних для міжнародного сполучення.
На якість, активність мікробіологічних та біохімічних процесів в продук-
тах, а відповідно і терміни їх зберігання, впливає вміст води. В м’ясі вміст
води знаходиться в межах 58-78 %, в молоці — 88 %, в хлібі — 35-50 %.
Залежно від властивостей і термічного оброблення вантажу, який пере-
возиться, водій зобов’язаний провести попереднє (до завантаження) охоло-
дження, зимою — обігрівання кузова автомобіля-рефрижератора до встанов-
леної температури. Ця температура відмічається у ТТН та листі контрольної
перевірки температури (додаток П).
Вантажовідправник передає водію разом з ТТН посвідчення про якість
або сертифікат. В останньому з цих документів містяться відомості про те-
мпературу вантажу перед завантаженням, допустимий термін його достав-
лення, якісний стан вантажу та упаковки.
Продукти тваринного походження і продукція їх перероблення підлягають
ветеринарно-санітарному контролю. Живі рослини, квіти, плоди, насіння тощо,
які відправляються з місць, оголошених під карантином, допускаються до пере-
везення тільки за наявності на кожну партію вантажу карантинного сертифікату.
Допускається одночасне перевезення в одному автомобілі різних видів
вантажів, які входять в одну групу або підгрупу.
Забороняється спільне перевезення продуктів харчування з іншими ван-
тажами, які можуть бути причиною їх псування (м’ясо з рибою, масло і моло-
ко з сиром, цибулею і часником).
Не допускається також перевезення заморожених вантажів разом з охо-
лодженими або остиглими.
Терміни зберігання та реалізації деяких швидкопсувних продуктів в торго-
вельній мережі та підприємствах громадського харчування наведені в додатку І.
Швидкопсувні вантажі перевозяться здебільшого з використанням рухо-
мого складу — фургонів (рис. 12.18).
Рис. 12.18. Рухомий склад—рефрижератори для перевезення швидкопсувних вантажів
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти
302
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рухомий склад з ізотермічними кузовами характеризується тим, що такі
кузови мають теплову ізоляцію від довкілля.
У кузовах фургонах-льодівниках як охолоджувальний елемент викорис-
товують звичайний або сухий лід.
У кузовах-рефрижераторах наявні спеціальні пристрої для охолодження.
У кузовах з опалюваним кузовом є спеціальний пристрій для підігрівання
кузова.
Усі вказані типи кузовів можуть бути різних класів залежно від виду ван-
тажів, що перевозяться, та термінів їх перевезення. Класи рухомого складу —
фургонів вказані на рис. 12.19.
У кузовах-льодівниках при температурі зовнішнього повітря +30° С по-
винна забезпечуватися температура не вище:
клас А — +7° С;
клас В----10° С;
клас С----20° С.
У кузовах-рефрижераторах класів А, В та С може підтримуватися у ван-
тажному приміщенні будь-яка температура в певному діапазоні:
клас А — від +12° до 0° С;
клас В — від +12° до -10° С;
клас С — від +12° до -20° С.
при температурі зовнішнього повітря +30° С.
У рефрижераторах класів О, Е та Р можна підтримувати лише певну тем-
пературу в межах температур:
клас О до 0° С;
клас Е до -10° С;
клас Р до -20° С.
Температура всередині вантажного приміщення фургонів з опалюваним
кузовом повинна бути не нижче +12° С при температурі зовнішнього повітря
-10° С для класу А та -20° С для класу В.
Способи охолодження кузовів рухомого складу наведені на рис. 12.20.
Джерела холоду фургонів-рефрижераторів діляться на тимчасові та
постійні.
Тимчасовими джерелами холоду називаються такі, запас яких забезпе-
чує підтримання потрібної температури в кузові впродовж обмеженого термі-
ну (лід, суміш льоду з сіллю, заморожені евтектичні розчини, зріджені гази).
Постійними джерелами холоду є такі, які забезпечують постійне підтри-
мання заданої пониженої температури без періодичного поновлення запасу
холоду (машинне охолодження з автономним постійно працюючим приводом).
Охолоджувальні пристрої розміщують в кузові так, щоб створювалась
необхідна циркуляція холодного повітря.
"__у •"У-"- О"'" її*
з нормальною ?
~ ІЗОЛЯЦІЄЮ (Ш) І
Класи (залежно від температури,
яка може бути забезпечена
при температурі довкілля + 30° С)
Класи (залежно від
температури довкілля,
при якій може бути
забезпечена температура
з підсиленою
ізоляцією (ІК)
А - і < +7° С (КЯА) І
А - і < +12°...0° С (РКА'
всередині кузова
не нижча 12° С)
—ІВ-І<+12°...-10° С (
й. й* #... ґ. х. й..Й*.. . й
С-І<+12°...-20° С (ИЧА)
а 1 = 10°с(ска)і
АЇЙУЙЗЙ* <й» й Л.... ••':У<:У^:<< .‘у>У
В-{ = -20°С (СКВ) І
-|Е-^<Д0°С(РКЕ) |
Чг-и.<-2о°с(ркг) |
Рис. 12.19. Види рухомого складу — фургонів
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 303
СПОСОБИ ОХОЛОДЖЕННЯ КУЗОВІВ
Тимчасове охолодження
(без машинної установки)
Поглинання тепла
за рахунок танення
льоду та його суміші,
сублімація сухого льоду
за
Поглинання тепла
рахунок випаровування
охолоджених
газів або відтаювання
сумішей
Постійне охолодження |
(з машинною установкою) І
________________________г
£
бочки з льодом
випаровування
зріджених газів
бочки з сумішшю
льоду та солі
бочки або бункери
з сухим льодом
відтаювання
заморожених
евтектичних
сумішей (зеротори)
Поглинання тепла за
рахунок випаровування
або відтаювання
холодоагентів
та сумішей
&
безпосереднє випаровування
зріджених холодоагентів
у випарниках з примусовою
циркуляцією повітря
відтаювання заморожених
холодоагентів евтектичних
сумішей
(акумулятори холоду)
Рис. 12.20. Способи охолодження кузовів автомобілів та автопоїздів
Поглинання тепла
нагнітанням в кузов
охолодженого
та відсмоктування
теплого повітря
304 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 305
У разі охолодження льодом в суміші з сіллю на бічних та передній стінці
кузова кріплять бачки з оцинкованої сталі зі сумішшю. Такий спосіб охоло-
дження має низку істотних недоліків, а саме: швидка корозія бачків та внутріш-
ньої обшивки кузова; велика трудомісткість заповнення бачків сумішшю, втра-
ти холоду під час завантаження бачків в кузов. Внаслідок згаданих недоліків
цей спосіб охолодження використовують обмежено.
Перевагою охолодження кузова за допомогою сухого льоду (тверда вуг-
лекислота) є можливість підтримання в кузові досить низьких температур, а
також чистоти завдяки безпосередньому переходу вуглекислоти внаслідок суб-
лімації з твердого стану в газоподібний. Цей процес проходить при темпера-
турі -78,9° С. Таку властивість сухого льоду використовують для перевезен-
ня морозива без охолоджувальних пристроїв.
Охолоджувальні пристрої сухого льоду можуть мати виведення парів вуг-
лекислоти безпосередньо в кузові або назовні.
В останньому випадку охолоджувальні пристрої мають бути повністю гер-
метизовані. Зазвичай їх розміщують під стелею або у верхній частині кузова.
Інколи сухий лід завантажують між зовнішнім та внутрішнім облицюванням.
Для економії сухого льоду регулюють температуру в кузові різними конструк-
тивними способами.
Основним недоліком охолодження сухим льодом, що обмежує його вико-
ристання, є порівняно висока його вартість.
Охолодження кузовів за допомогою звичайного та сухого льоду не забез-
печує рівномірну температуру у всьому кузові. Для усунення цього недоліку в
кузові встановлюють вентилятори, вмикання та вимикання яких здійснюється
автоматично при певних температурах з використанням термореле.
Для охолодження кузовів рефрижераторів використовують заморожені роз-
чини, розтанення яких супроводжується поглинанням тепла із зовнішнього се-
редовища.
Ці розчини (холодоносії) розміщені в ємностях, вони заморожуються в
стаціонарних холодильних установках або за рахунок випаровування холодо-
агента (речовина, що легко випаровується), який циркулює по трубопроводах,
розміщених всередині охолоджувального пристрою.
Холодоносії повинні відповідати таким специфічним вимогам, як незнач-
на в’язкість при низьких температурах, низька температура замерзання, ви-
сокі теплоємність, теплопровідність та тепловіддача, негорючість, вибухоне-
безпечність та нетоксичність, відсутність корозійної дії на метал. Такими
речовинами є водні розчини мінеральних солей (хлористий натрій, хлористий
кальцій) або розчини металевих солей (хлористий магній) та органічних з’єд-
нань (етиловий спирт, трихлоретилен та ін.).
Розчин хлористого натрію використовується для створення температур до
-16° С. Для нижчих температур (до -45° С) використовується хлористий кальцій.
306
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Водні розчини солі залежно від концентрації можуть залишатися в рідко-
му стані при температурі, значно нижчій від 0° С. Зі збільшенням концентрації
солі у воді температура замерзання розчину знижується (крива 1 нарис. 12.21).
Збільшення концентрації солі в розчині приводить до збільшення його питомої
ваги та в’язкості, зниження теплоємності та теплопровідності розчину.
Рис. 12.21. Діаграма температур замерзання та кріогідратних точок розчинів
хлористого натрію (суцільні лінії) та хлористого кальцію (пунктирні лінії);
1 — крива виділення льоду; 2 — крива виділення солі
Охолодження за допомогою відтанення заморожених евтектичних роз-
чинів буває двох видів: зероторне та акумуляторне.
При зероторному охолодженні розчин солей з водою розміщають в мета-
леві зеротори та заморожують в холодильних камерах стаціонарних холодиль-
ників або в спеціальних пересувних холодильних установках.
Рис. 12.22. Загальний
вигляд зеротора
Зеротори (див. рис. 12.22) заповню-
ють на 80-92 % об’єму з урахуванням
розширення розчину під час замерзання.
Кріплять зеротори до бокових стінок ку-
зова. Відтаювання розчину супроводжу-
ється інтенсивним поглинанням тепла з
простору кузова та, як наслідок, його охо-
лодженням. Ефективність зероторів збе-
рігається до відтаювання 75 % суміші.
Тривалість дії зеротора 12-15 год. Пере-
вагою зероторного охолодження є мож-
ливість повторного використання розчи-
ну. Водночас такий спосіб охолодження
вимагає наявності холодильних станцій
та потребує значних витрат часу та ро-
бочої сили на заміну зероторів.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти
307
Акумулятори холоду відрізняються від зероторів тим, що заморожуван-
ня евтектичного розчину проводиться не в стаціонарних холодильних каме-
рах, а за рахунок циркуляції по змійовиках холодоносія (газу або розчину). Аку-
мулятори холоду — це пустотілі гофровані плити завтовшки від 25 до 80 мм,
виготовлені з тонкого листового металу та зі змійовиками, що мають ребра.
Такі пристрої розміщують під стелею або на поздовжніх стінках кузова. Іноді
для примусової циркуляції повітря акумулятори холоду виконують у вигляді
порожнистого циліндра, всередині якого встановлений вентилятор.
Акумуляторне охолодження із зарядженням акумуляторів холоду від ста-
ціонарних холодильних установок або від компресора, змонтованого на авто-
мобілі, з приводом від електродвигуна, живлення якого здійснюється від елект-
ромережі під час стоянок автомобіля, є тимчасовим охолодженням, оскільки
запас холодовіддачі акумуляторів обмежений та не може бути поповнений під
час руху автомобіля.
Коли ж акумулятори холоду заряджаються від компресорної холодильної
установки, встановленої на автомобілі, з приводом її від автономного двигуна
внутрішнього згоряння, то таке акумуляторне охолодження є постійним.
Наступним способом є попереднє охолодження кузова. Цей спосіб сприяє
зниженню необхідної продуктивності холодильної установки, а іноді взагалі
виключає потребу в ній (наприклад, у разі перевезення деяких незаморожених
продуктів на невеликі відстані). Попереднє охолодження може здійснюватися
тимчасовими джерелами холоду, в тому числі і за допомогою акумуляторного
охолодження. Однак при цьому потрібний значний час, оскільки відтаювання
заморожених розчинів відбувається повільно. Для пришвидшення попереднього
охолодження кузова була запропонована комбінована конструкція охолоджу-
вального пристрою (див. рис. 12.23), який складається з акумулятора холо-
ду 1, батареї з ребрами безпосереднього охолодження (випарника) 2 з загаль-
ним змійовиком для циркуляції холодоагента 3.
Рис. 12.23. Схема комбінованого акумулятора холоду—випарника:
1 — акумулятор холоду; 2 — випарник; 3 — змійовик
308 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Таке охолодження від стаціонарної установки може здійснюватися трьо-
ма способами:
> подачею холодного повітря від стаціонарної холодильної машини в кузов
гнучкими теплоізольованими шлангами;
> за допомогою переносного випарника (змійовик з ребрами, всередині якого
циркулює речовина, яка легко випаровується — холодоагент, що підво-
диться шлангами від стаціонарної холодильної машини) та вентилятора з
електродвигуном;
> за допомогою постійного випарника з вентилятором, розміщеним на пе-
редній стійці всередині кузова та закритого кожухом з отворами внизу
для циркуляції теплого повітря з кузова до вентилятора. Холодоагент в
цьому випадку підводиться до випарника від стаціонарної холодильної уста-
новки також гнучкими шлангами.
Такий спосіб охолодження використовується не лише для попереднього
охолодження кузовів, але і коли харчові продукти не призначені для тривалого
зберігання при плюсових температурах, а перевозяться без охолодження під
час транспортування.
Попереднє охолодження фургонів може здійснюватися з використанням
рідкої вуглекислоти. Рідка вуглекислота зберігається в холодильниках в ізольо-
ваних охолоджених резервуарах під тиском 2,1 мПа та при температурі -17,8° С.
З резервуарів вуглекислота подається по шлангу з наконечником безпосеред-
ньо у фургон. Пари вуглекислоти циркулюють у внутрішньому просторі фурго-
ну, створюючи дуже швидке та рівномірне його охолодження. Температуру у
фургоні регулюють зміною кількості поданої вуглекислоти, яка залежить від
розміру діафрагми в наконечнику шланга та тривалості подачі. Повне охоло-
дження кузова здійснюється за 2-4 хв.
Охолодження кузовів-рефрижераторів в процесі їх руху зрідженими газа-
ми базується на дроселюванні попередньо зріджених газів, розміщених в ба-
лонах, яке супроводжується поглинанням тепла з простору кузова. Зріджені
гази з балонів після дроселювання надходять в трубопроводи, розміщені на
стелі або на стінках, чи безпосередньо в холодильну камеру кузова та випаро-
вуються при низькій температурі.
Останнім часом для охолодження кузовів використовують рідкий азот.
Рідкий азот при атмосферному тиску має температуру кипіння -196° С. Газо-
подібний азот для продуктів нешкідливий.
Запропоновано дві системи охолодження кузовів рідким азотом:
система, при якій рідкий азот, що знаходиться в збірному резервуарі, змон-
тованому в нижній частині причепа, поступово випаровується у вантажне
приміщення для підтримання там температури нижче -18° С;
система, при якій рідкий азот зберігається в резервуарах під тиском
0,11 мПа та розбризкується в холодильній камері за допомогою розподіль-
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 309
чого трубопроводу. Пристрої для розбризкування вмикаються автоматич-
но терморегулювальними вентилями (рис. 12. 24).
Рис. 12.24. Схема охолодження кузова напівпричепа-рефрижератора рідким азотом:
1 — дверний вимикач; 2 — аварійний вимикач; 3 — трубопровід для впорскування
зрідженого азоту; 4 — форсунки для впорскування азоту, 5 — давач температури
в кузові; 6 — з ’єднувальна (перехідна) коробка; 7 — електромагнітні клапани подачі
зрідженого азоту; 8 — кран для заповнення резервуара азотом;
9 — бак-заповнювач; 10 — вивід електроживлення газовипускного клапану;
11 — горловина для під "єднання заливного клапана; 12 — головний вимикач;
13 — запобіжник; 14 — акумуляторна батарея; 15 — первинний резервуар;
16 — проміжні резервуари; 17 — вторинний резервуар; 18 — газовипускна магістраль
(з’єднується з атмосферою); 19 — електромагнітний газовипускний клапан
Система охолодження складається з резервуарів 15, 16 та 17 з рідким
азотом, розміщених в передній частині кузова, бака-заповнювача 9, трубопро-
воду 3 для впорскування зрідженого азоту, давача 5 температури, а також
вентилів, трубопроводів та приладів. На дверях кузова встановлені дверні ви-
микачі 1 та аварійні вимикачі 2, які припиняють подачу азоту у разі відкриван-
ня дверей або аварії. Температура в кузові підтримується до -30° С.
Принципова схема охолодження азотом наведена на рис.12.25.
Від встановленого в кузові давача температури 11 сигнал надходить на
реле, виставлене на певну температуру. Сигнал з реле відкриває або закри-
ває електромагнітний вентиль 9 подання азоту в камеру. Рідкий азот з резер-
вуара 2 під тиском надходить в розподільчий колектор 10. В результаті теп-
лообміну з середовищем у вантажному приміщенні випаровується азот. Після
охолодження до заданої температури реле температури подає сигнал на зак-
риття вентиля 9.
Широкому використанню рідких газів для охолодження кузовів стає на
заваді порівняно висока їх вартість.
310 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 12.25. Принципова схема системи охолодження рідким азотом:
1 — зовнішній кожух резервуара з азотом; 2 —резервуар з рідким азотом; 3 — вентиль;
4 —регулятор тиску; 5 — випарник азоту для підтримки постійного
надлишкового тиску в резервуарі, 6 — вентиль газоскидання; 7 — вентиль заправляння;
8 — регулятор температури, 9 — вентиль подання рідкого азоту;
10 —розпилюючий колектор; 11 — давач температури; 12 — запобіжник
Вартість рідкого азоту при значному споживанні може бути знижена зав-
дяки його перекачуванню по трубопроводах з резервуарів, розміщених в пунк-
тах його отримання. У разі використання для перевезення азоту контейнерів
його втрати доходять до 20 %.
Досвід використання рефрижераторів зі способом охолодження за другою
системою показав, що ця система забезпечує рівномірніше охолодження просто-
ру кузова. Завдяки цьому вантаж можна розміщувати в кузові до самої стелі. При
відкриванні дверей зовнішнє повітря швидко витісняє азот з кузова і тому в кузов
можна заходити зразу ж після відкривання дверей, не боячись задихнутися.
Значною перевагою охолодження рідким азотом (так само як і іншими
зрідженими газами) є незалежність від джерела енергії. Тому така система
особливо варта уваги при безперевантажувальних автомобільно-залізничних
(контрейлерних) перевезеннях.
Перевагою охолодження рідким азотом є також висока швидкість зни-
ження температури в кузові. Вона вище, ніж при машинному (компресорному)
охолодженні приблизно в 25 разів. Збільшення швидкості зниження темпера-
тури підвищує продуктивність роботи рухомого складу.
Азот не тільки охолоджує продукти, що перевозяться, але й створює в
кузові інертну атмосферу, яка запобігає псуванню продуктів. Крім того, на
кузові та продуктах, що перевозяться, відсутнє обледеніння.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 311
Враховуючи вартість рідкого азоту та рівень експлуатаційних витрат, та-
кий вид охолодження доцільно використовувати для перевезення охолоджено-
го м’яса, фруктів, овочів при температурах 4-5° С.
Останнім часом в кузовах рефрижераторів передбачено можливість ре-
гулювання газового середовища, що дозволяє краще зберегти якість та сві-
жість продуктів і збільшити строки їх зберігання. Важливо підібрати “вдалі”
суміші. Наприклад, для полуниць найсприятливіша газова суміш складається
з 4-5 % кисню та 95-96 % азоту, для огірків, відповідно 3-5 % та 95-97 %.
В атмосфері, що складається з 99,8 % азоту, при температурі 0° С перевозять
охолоджене м’ясо, при цьому колір поверхні м’яса не змінюється, бактерії не
розвиваються і втрати м’яса значно зменшуються. В такій атмосфері м’ясо
без зміни якості можна зберігати до 20 діб.
Постійними джерелами холоду на транспортних засобах є компресорні
холодильні установки з приводом від двигуна автомобіля-тягача або від спе-
ціального автономного двигуна. Недоліком першого способу є необхідність
постійної роботи двигуна, навіть на стоянках. Перевагою холодильно-компре-
сорної установки є те, що її можна перемкнути на обігрівання (наприклад, для
зняття снігової “шуби” з випарника).
Холодильнуустановку розміщають у верхній частині кузова
(див. рис. 12.26, а) або під кузовом (див. рис. 12.26, б). Випарники і вентилято-
ри вставляють в середині кузова.
Рис. 12.26. Установка обладнання для охолодження на рухомому складі:
а) —у верхній частині кузова; б) — під кузовом
312 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Зупинимося коротко на принципі роботи одного з типів холодильно-опа-
лювального агрегату (БИС-39). Цей агрегат забезпечує при температурі нав-
колишнього повітря +30° С температуру всередині кузова-20° С. Привід комп-
ресора здійснюється від бензинового двигуна потужністю 13,6 кВт. Агрегат
скомпонований у вигляді одного блока, що кріпиться зовні на передній стінці
ізотермічного фургону. Проміжною стінкою агрегат розділено на дві частини:
конденсаторну та випарну. Випарна частина через пройму в стінці фургона
встановлена всередину холодильної камери. Конденсаторна частина розмі-
щена в закритій шафці, що має дверцята та решітку для доступу повітря до
конденсатора та двигуна. В окремому ящику знаходяться акумуляторні бата-
реї, необхідні для запуску та роботи двигуна. Бензобак для двигуна розміщено
під підлогою напівпричепа.
Агрегат обладнаний електронною системою регулювання температури, яка
виставляється за допомогою ручки керування електронним термометром. Хо-
лодильний блок обладнано системою автоматичного відтаювання, якою керу-
ють за допомогою реле тиску. Ця система може також вимикатися вручну.
У режимі “охолодження” компресор 1 (див. рис. 12.27) засмоктує пари
холодоагенту через клапан 14. За допомогою цього клапана підтримується
постійний тиск на вході в компресор. У такий спосіб здійснюється захист ком-
пресора та двигуна від теплових перевантажень.
Стиснутий холодоагент через нагнітальний клапан 15, амортизуючий вкла-
диш 17 та двуходовий вентиль 18 надходить в конденсатор 20, що являє собою
теплообмінний апарат. Тут тепло від холодоагенту відводиться в повітря. Інтен-
сивність теплообміну підсилюється вентилятором 21. Кількість відведеного
тепла повинна відповідати умовам переходу газоподібного холодоагенту в рід-
кий стан. Рідкий холодоагент через зворотний клапан 22, вентиль 24 надхо-
дить в резервуар 2, потім через вентиль 3, індикатор рідкого холодоагенту 4,
фільтр-осушник 5 для поглинання наявної в холодоагенті вологи, теплообмін-
ник 12 — до терморегулювального вентиля 10. За допомогою останнього ав-
томатично регулюється ступінь заповнення холодильної установки холодоаген-
том залежно від температури його парів. Автоматичне регулювання системи
забезпечується за допомогою термобалона 11, закріпленого на вихідному тру-
бопроводі випарника, та вирівнювальної лінії, ввімкнутої поблизу термобало-
на. Тиск холодоагенту на виході з терморегулювального вентиля зменшуєть-
ся до тиску випаровування, і холодоагент через розподільник 6 надходить у
випарник 8. Розподільник забезпечує рівномірний розподіл холодоагенту по
всіх секціях випарника, через подільні трубки якого підводиться тепло від охо-
лоджуваного середовища, що дозволяє холодоагенту перейти в газоподібний
стан. Пари холодоагенту знову повертаються в компресор.
Теплообмінник являє собою змійовик, який розміщений в кожусі. Змійо-
вик підключено до трубопроводів для рідкого холодоагенту між ресивером та
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 313
терморегулювальним вентилем, а кожух за протипотоковою схемою — до
трубопроводів з газоподібним холодоагентом на виході з випарника.
Рис. 12.27. Принципова схема холодильно-опалювального агрегату:
1 — компресор; 2 — ресивер; 3 — вентиль; 4 — індикатор рідкого холодоагенту;
5 — фільтр-осушник; 6 — приєднувальний патрубок; 7 — вентилятор; 8 — випарник;
9 — з ’єднувальна арматура; 10 — терморегулювальний вентиль; 11 — термобалон;
12 — теплообмінник; 13 — амортизуючий вкладиш; 14 — клапан підтримання постійного
тиску; 15 — нагнітальний клапан; 16 — манометр; 17 — амортизуючий вкладиш;
18 — двуходовий вентиль; 19 — електромагнітний клапан; 20 — конденсатор;
21 — вентилятор; 22 — зворотний клапан; 23 — пристрій захисту; 24 — вентиль
Використання теплообмінника сприяє поліпшенню енергетичних показ-
ників та експлуатаційних якостей холодильної машини.
Для опалювання кузова двуходовий вентиль 18 переводиться у відповідне
положення, при якому гарячі пари холодоагенту надходять не в конденсатор, а
безпосередньо у випарник 8 через розподільник парів 9. Охолоджені пари знову
засмоктуються компресором. Для підвищення ефективності роботи конденса-
тора та випарника використовуються вентилятори 21 та 7. Контроль за тиском
на лінії всмоктування здійснюється манометром 16. Максимальний тиск в сис-
темі обмежується автоматичним пристроєм захисту 23. Двоходовим вентилем
управляють за допомогою електромагнітного клапану 19.
У холодильних установках цього типу використовують газ хладон В,-12.
Він безколірний, негорючий, вибухонебезпечний, нешкідливий.
Часто у міжнародних сполученнях виникає потреба одночасного переве-
зення декількох найменувань вантажів з різними температурними режимами.
Для цього використовують секційні кузови, які потребують мультитемперату-
314 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
рних холодильних установок. Секції кузовів можуть розділятися постійними
або зсувними перегородками (див. рис. 12.28).
Рис. 12.28. Багатосекційні мультитемпературні холодильні установки
В практиці управління холодильними установками набувають поширення
мікропроцесори.
Мікропроцесори на холодильних установках забезпечують діагностику
установки, вказуючи на несправності. Система включає реле часу розморо-
жування та сигнальний пристрій, який попереджує водія про закінчення цього
процесу, цифрову індексацію температури охолоджуючої рідини в двигуні уста-
новки, фактичний та заданий температурний режим в кузові. Вказані параме-
три можуть бути виведені на дисплей водія.
Загальний вигляд транспортного засобу з мікропроцесорною системою
керування показаний на рис. 12.29.
640
546
Рис. 12.29. Мікропроцесорна установка на ізотермічному кузові
На збереження якості швидкопсувних вантажів значною мірою впливає сис-
тема циркуляції повітряних мас в кузові транспортного засобу. Можливі систе-
ми циркуляції повітряних мас в рефрижераторних кузовах показані на рис. 12.30.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти
315
Рис. 12.30. Схеми циркуляції повітряних мас в рефрижераторних кузовах
Схема “а” найбільш проста, але її недолік — неефективний теплообмін з
вантажем. Вантажі, що розміщені на рівні підлоги і в інших місцях, практично
не охолоджуються.
Схема “б” завдяки наявному на підлозі настилу забезпечує повну цирку-
ляції повітря.
Схема “в” передбачає можливість обдуву холодним повітрям всього
штабеля.
Схема “г” використовується в основному для транспортування фруктів та
овочів в решітчастих ящиках. Системою передбачено наявність в стелі сопел,
через які холодне повітря надходить в кузов по всій довжині. Холодним повіт-
рям здійснюється відведення двоокису вуглецю та охолодження продукту.
Коли площу теплообміну вантажу з повітрям за схемою “а” прийняти за 1, то
для схем “б” та “в” це значення буде відповідно 4 та 3. Система верхнього повіт-
рерозподілу для перевезення плодів та овочів внаслідок виділяння ними біотепла є
небажаною. Опір штабеля плодів чи овочів проходженню повітря значний, а охо-
лоджуються в основному верхні шари штабеля. Для запобігання переохолоджен-
ню систему охолодження періодично відключають, що погіршує якість продуктів.
Нерівномірність температур у верхній і нижній частині штабеля може доходити
до 7-10° С. Придатнішою є система з реверсивним потоком, тобто коли повітря
скеровується в кузов або зверху над штабелем, або знизу через отвори в підлозі.
В цьому випадку можна досягнути різниці температур в межах 1° С.
Для уможливлення циркуляції повітря всередині кузова в тарі передбача-
ються зазори між верхом кузова та прилеглим рядом затареного вантажу.
Заморожені вантажі укладаються в кузові щільними штабелями. Охоло-
джене м’ясо в тушах завантажується в кузов підвішуванням на гаках або в
стоякових піддонах. У разі використання піддонів великі туші (яловичини, сви-
нини) розрубуються на частини.
316 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
12.10. Права та обов'язки учасників
транспортного пронесу під час
перевезення швидкопсувних вантажів
Вантажовідправник, подаючи для перевезенні швидкопсувні вантажі, зо-
бов’язаний:
> подавати для перевезення продовольчі вантажі тільки упакованими в тару;
> забезпечити перед навантаженням потрібну температуру вантажу, його
якість відповідно до нормативних вимог;
> перевірити комерційну придатність поданого для перевезення рухомого
складу;
> додати до транспортних документів необхідні дозволи, ветеринарні та
карантинні сертифікати;
> вказати в ТТН граничну тривалість транспортування вантажів;
> перевірити правильність завантаження рухомого складу та опломбувати його.
Вантажовідправник зобов’язаний подати під навантаження рухомий склад,
який відповідає санітарним вимогам, з температурою в кузові залежно від
виду вантажу. Відповідна температура повинна підтримуватися впродовж всьо-
го періоду перевезення.
Перевізник має право вибірково перевіряти якість швидкопсувного вантажу.
Температура вантажів перед навантаженням та температура в кузові ру-
хомого складу перед навантаженням перевіряються вантажовідправником та
вантажоотримувачем, про що робляться записи в листі контрольних перевірок.
Перевозячи швидкопсувні вантажі, крім основних документів на переве-
зення (ПЛ та ТТН) водій повинен мати такі документи:
- санітарний паспорт транспортного засобу;
- сертифікат якості продукції або посвідчення якості;
- карантинний сертифікат;
- ветеринарне свідоцтво.
Останні три документи водій отримує перед навантаженням у вантажо-
відправника.
12.11. Природні втрати вантажу
Під час зберігання та перевезення деяких вантажів, внаслідок їхніх фізи-
ко-хімічних та біологічних властивостей, може відбутися зміна маси або об’єму
чи цілості вантажу.
Неминучі втрати вантажу залежать від умов та тривалості транспортно-
го процесу (навантаження, перевезення, зберігання на проміжних складах, роз-
вантаження). Такі втрати належать до природних втрат вантажу.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти ♦ 317
Норми природних втрат встановлюються відповідними відомствами, вони
є контрольними і відповідають тим максимальним розмірам природних втрат,
за які не несе відповідальності перевізник. Однак списання втрат повинно чіт-
ко контролюватися і здійснюватися згідно з фактичними втратами, підтвер-
дженими відповідними документами (актами).
До причин, що викликають втрати вантажів, слід віднести усушку, вивіт-
рювання, розтрушування та розпилювання, витікання (просочування), биття
скляної тари, виробів з фаянсу, скла, порцеляни.
У разі перевезення поштучних вантажів та фасованих товарів за кількіс-
тю норми природних втрат не використовуються. Пошкодження тари, а також
різниця між фактичною масою тари та масою згідно із зазначеною на марку-
ванні в норму втрат не включаються.
Норми природних втрат вантажів при автомобільних перевезеннях вста-
новлюються у відсотках до початкової маси (або об’єму) вантажу (нетто).
Визначаючи норму, враховують відстань перевезень, пору року, спосіб
перевезень (в тарі чи навалом), використання певного виду рухомого складу
(автомобіль загального призначення, рухомий склад з ізотермічним або ре-
фрижераторним кузовом).
Норми природних втрат на різні види харчових продуктів наведені в до-
датку С.
У наведених в додатку Ф даних теплою слід вважати пору року з 1 квітня
до 31 жовтня, а холодною — з 1 листопада до 31 березня.
Норми втрат від биття скляного посуду становлять 0,05 % у разі перевезен-
ня на відстань до 25 км та 0,07 %, якщо відстань перевезень понад 25 км. Цей
норматив стосується всіх видів консервів, алкогольних та безалкогольних напоїв,
рослинної олії, молочних виробів та інших харчових продуктів в скляній тарі.
Норми втрат від биття всіх видів скляного порожнього посуду при пере-
везенні автомобільним транспортом встановлені такі: на відстань до 25 км —
0,1 %, понад 25 км — 0,2 %.
12.12. Санітарна обробка кузовів
автотранспортних засобів
Внаслідок взаємодії з довкіллям у вантажах рослинного та тваринного
походження проходять певні біохімічні процеси. Деякі з них (автоліз, дихання,
дозрівання, пророщування) викликані процесами, що проходять в самому про-
дукті. Інші (гниття, бродіння, пліснява) пояснюється життєдіяльністю різних
мікроорганізмів. Дамо коротке визначення названих біохімічних процесів.
Автоліз—це процес розчинення тканин продукту внаслідок розпаду біл-
ків, жирів та вуглеводів у м’ясних виробах, муці.
318 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Дихання характерне для вантажів рослинного походження, що є живими
утвореннями (зерно, овочі, фрукти). При цьому окислюються вуглеводи, жири
та інші органічні сполуки. Інтенсивність процесу підвищується із зростанням
температури та вологості продукту. Окислення та розпад органічних сполук
супроводжується виділенням теплоти, що приводить до самонагрівання або
навіть до самозагоряння.
Дозрівання характерне для зерна, овочів та фруктів. У зерні цукор перет-
ворюється в крохмаль, а в овочах та фруктах — крохмаль в цукор.
Проростання спостерігається в овочах та фруктах внаслідок інтенсив-
ного дихання.
Бродіння являє собою розкладання вуглеводнів внаслідок дії мікроорганіз-
мів. Прийнято розрізняти спиртове, молочнокисле, маслянокисле та оцтовокис-
ле бродіння. При спиртовому бродінні проходить розкладання цукрів з утворен-
ням спирту, при молочнокислому—молочної кислоти, при маслянокислому—
масляної кислоти, при оцтовому спирт перетворюється в оцтову кислоту.
Гниття викликає розпад білкових речовин внаслідок життєдіяльності гни-
лісних бактерій.
Пліснявіння супроводжується розкладанням жирів та вуглеводів, а інколи
можливе утворення і отруйних речовин. На поверхні продовольчих товарів з’явля-
ється білий наліт, який поступово змінюється на жовтий, коричневий та чорний.
Усі автомобілі незалежно від їх відомчої належності, зайняті на переве-
зенні харчових продуктів, підлягають санітарній обробці, яка передбачає такі
елементи:
> щоденне очищення зовнішньої частини кузова від бруду. Миття здійсню-
ють струменями води під тиском за допомогою механізованих мийних
установок;
> щоденне прибирання та миття внутрішньої частини кузова теплою во-
дою (30-35°) з милом або теплим 1 % розчином кальцинованої соди. До-
пускається використання розчину каустичної соди з концентрацією 0,15—
0,20 %, а також й інших хімікатів за погодженням з місцевими органами
санітарного нагляду;
> дезинфекція внутрішньої частини кузова згідно з графіком, погодженим з
місцевими органами держсаннагляду. Для цього використовують 10%
освітлений розчин хлорного вапна з розрахунку 0,5 л на 1 м2 оброблюва-
ної площі. Кузови бортових автомобілів, не оббиті залізом, дезинфікують
густішим зволоженням поверхонь. Після дезинфекції кузов промивають
гарячою водою, просушують та провітрюють до повного зникнення запа-
ху хлору.
Прибиральний та мийний інвентар (віники, щітки, ганчірки та ін.) потрібно
також щоденно дезинфікувати, занурюючи в 2 % освітлений розчин хлорно-
го вапна.
РОЗДІЛ 12. Харчові продукти
319
Для санітарної обробки автомобілів виділяється спеціальне приміщення
або майданчик з водонепроникною підлогою, які мають каналізацію, водопро-
від та обладнані відповідним обладнанням та інвентарем.
Особи, зайняті на перевезеннях харчових продуктів (водії, експедитори,
вантажники), підлягають систематичному профілактичному медичному об-
стеженню. Терміни та місця проведення таких обстежень встановлюють міс-
цеві органи санітарно-протиепідемічної служби Міністерства охорони здоро-
в’я. Результати обстежень фіксуються в особистій медичній книжці, яку має
кожен водій та експедитор, зайняті на перевезеннях харчових продуктів. Ця
книжка впродовж цілого робочого дня повинна знаходитися у її власника.
Контрольні питання
1. Маркування і складське зберігання борошна та круп.
2. Технологія перевезення борошна.
3. Конструкція СРС для перевезення борошна безтарним способом.
4. Технологія перевезення хліба та хлібобулочних виробів.
5. Характеристика рухомого складу для перевезення хліба на лотках.
6. Характеристика рухомого складу для перевезення хліба в контейнерах.
7. Технологія перевезення цукру.
8. Технологія перевезення кухонної солі.
9. Характеристика видів молочної продукції.
10. Конструкція СРС для перевезення молока.
11. Види лікеро-горілчаних напоїв.
12. Конструкція СРС для перевезення лікеро-горілчаних, безалкогольних на-
поїв та води.
13. Види м’яса та м’ясопродуктів.
14 .Технологія складського зберігання м’яса та м’ясопродуктів.
15 .Характеристика СРС для перевезення м’яса та м’ясопродуктів.
Іб .Технологія перевезення та зберігання живої риби.
17 . Характеристика способів складського зберігання риби (заморожування,
засолювання, копчення).
18 . Характеристика консервування риби та рибопродуктів.
19 .Види СРС для транспортування швидкопсувних вантажів.
20. Характеристика способів охолодження кузовів рухомого складу.
21. Характеристика природних втрат вантажу.
22. Технологія санітарної обробки кузовів автотранспортних засобів.
РОЗДІЛ
13
Промислові товари
народного споживання
Промислові товари подаються для перевезення, як правило, в тарі або упа-
ковці. Промислові товари, що упаковані в коробки, пакети, в’язки, тюки, кіпи
(швейні вироби, предмети санітарії та гігієни, книги) повинні мати обв’язку, яка
забезпечує цілість упаковки і виключає можливість доступу до вантажу без
порушення обв’язки або упаковки. Ящики, коробки з дрібнопоппучними проми-
словими товарами повинні подаватися обандероленими (опечатаними). Обан-
деролювання слід проводити так, щоб доступ до вантажу був неможливий без
розривання матеріалу (паперової стрічки, тасьми тощо).
Промислові товари, які подаються для перевезення в рулонах (тканини,
килимові вироби тощо), вантажовідправник повинен опломбувати. Перевезен-
ня промислових товарів здійснюється автомобілями-фургонами або автомо-
білями з бортовою платформою.
13.1. Одяг, взуття
Одяг може подаватися для перевезення на вішаках у спеціальних каркас-
них контейнерах, в ящиках, пачках та коробках. Для перевезення на вішаках
верхній одяг подається, переважно, без упаковки: для світлого одягу застосо-
вуються чохли, а для хутряного одягу — поліетиленові пакети.
Трикотажні вироби подаються для перевезення упакованими в дерев’яні
або картонні ящики. Для перевезення в контейнерах допускається подання
трикотажних виробів у вторинній споживчій тарі (коробках або пачках).
Бавовняні, напівшовкові і напівшерстяні швейні вироби подаються для
перевезення у пачках, що упаковані в щільний папір і заклеєні контрольною
стрічкою.
Цінні швейні вироби перевозять в опломбованих дощаних або фанерних
ящиках. Для перевезення одягу можуть застосовуватися контейнери.
Взуття можуть спаковувати у дерев’яні, фанерні чи комбіновані ящики,
перевозити у картонних коробках, паперових пакетах, папері чи без первинної
упаковки.
Ящики з упакованим взуттям чи комплектами крою шкіряного взуття
обтягують навхрест двома металевими стрічками завтовшки 0,4 мм і зав-
РОЗДІЛ 13. Промислові товари народного споживання ♦ 321
ширінки 20 мм або дротом діаметром 4,0-4,5 мм і опломбовують. На боці
кожного ящика наклеюють ярлик з маркуванням.
У разі транспортування взуття у спеціально пристосованих автомобілях-
фургонах дозволяється його перевезення у первинній упаковці.
Перевезення взуття в контейнерах допускається за умови обладнання їх сте-
лажами або застосування додаткової упаковки, що запобігає псуванню взуття.
13.2. Посудогосподарські товари
До цих товарів належить посуд скляний, порцеляновий, фаянсовий, мета-
левий, прибори столові та ножові тощо. Для перевезення посуду в укрупнених
пакетах або контейнерах підлогу вистеляють рівномірним щільним шаром сіна,
соломи або деревної стружки. Ряди пакетів прокладають пакувальним мате-
ріалом по горизонталі та вертикалі. Скляний посуд перевозять у контейнерах,
тарі-обладнанні або в скріплених поліетиленовою плівкою пакетах.
Коробки зі столовими приборами упаковують в щільно збиті дерев’яні
ящики, що вистелені водонепроникним папером. Спаковані ящики обтягують
з торців сталевою пакувальною стрічкою, скріпленою і прибитою цвяхами до
ящика, чи м’яким дротом діаметром 1,2...2,0 мм із закрученням його навколо
головки кожного цвяха. Упакований ящик опломбовується заводом-виготов-
лювачем. Вага ящика брутто — до 50 кг.
На тарі і контейнерах з посудом завод-виготовлювач повинен зробити на-
пис “обережно, скло”. Під час перевезення скляний посуд повинен бути захище-
ний від атмосферних опадів. Не допускається одночасне перевезення столових
приборів і хімікатів та інших речовин, які спричиняють корозію металу.
Перевізник не відповідає за бій, що відбувся під час перевезення виробів,
якщо розмір бою не перевищує чинних норм. Якщо вироби перевозять у твер-
дій тарі (ящики, бочки), перевізник не відповідає за бій понад встановлені нор-
ми, коли бій відбувся внаслідок дефектів тари, обгортання, неправильного за-
вантаження в автомобіль або контейнер, а також і в інших випадках з вини
вантажовідправника. При цьому складається відповідний акт із зазначенням
кількості несправних (розв’язаних, розгорнутих, розсипаних) пакетів, а також
пакетів, в яких чути бій.
Контрольні питання
1. Технологія перевезення одягу та взуття.
2. Технологія перевезення посудогосподарських товарів.
14
Специфічні види
вантажів
14.1. Легкові автомобілі
Велике навантаження в роботі залізниць стає причиною скорочення пере-
везень вантажів цим видом транспорту. Перевезення автомобілів, причепів та
напівпричепів, в тому числі і на великі відстані автомобільним транспортом
здійснюються з використанням двоповерхових (двох’ярусних) напівпричіпів.
До переваг таких перевезень слід віднести можливість збільшення кіль-
кості автомобілів для одночасного перевезення. Однак при цьому ускладню-
ється, з точки зору витрат часу та техніки безпеки, робота із навантаження та
розвантаження автомобілів.
У всіх конструкціях автомобілевозів передбачено вантажопідіймальний
механізм. Такі механізми діляться на чотири різновиди: підйомник (ліфт) біля
заднього торця напівпричепа, верхній ярус, що нахиляється, верхній ярус, що
опускається, підйомник в середній частині напівпричепа.
Конструкція СРС європейського лідера з перевезення легкових автомобі-
лів фірми “Рольфо” (К.ОЕРО 8.р.А) наведена на рис. 14.1. Модель автомобі-
левоза має назву “Формула Оріон” (Роппиіа ОРІОН).
Рис. 14.1. СРС для перевезення легкових автомобілів
Автомобілевоз сконструйований і виготовлений відповідно до найвимог-
ливіших європейських та міжнародних нормативів, а саме: відповідно до євро-
пейської Директиви 97/27/СЕ. Він сертифікований та експлуатується в бага-
тьох країнах за межами Європи.
Схеми завантаження автомобілевозів для автомобілів-тягачів з високою
та низькою кабінами наведені в додатках 1 (висока кабіна) та 2 (низька кабіна).
Етапи завантаження легкових автомобілів на автомобілевоз з конструк-
цією верхнього ярусу, що нахиляється, наведені на рис. 14.2.
РОЗДІЛ 14. Специфічні види вантажів ♦ 323
Рис. 14.2. Етапи завантаження автомобілевоза
У конструкції з верхнім ярусом, що опускається, переміщення платформи
верхнього ярусу залишається весь час паралельним горизонтальній площині.
Усі автомобілі завантажуються в нижньому положенні і піднімаються одночас-
но на рівень верхнього ярусу.
Останніми роками для евакуації легкових автомобілів, що припарковані з
порушенням правил дорожнього руху використовуються спеціалізований рухо-
мий склад, так звані автомобілі-евакуатори двох типів: з натягуванням легко-
вого автомобіля лебідкою по висунутому і опущеному до рівня опорної по-
верхні трапу (рис. 14.3, а) або з навантаженням легкового автомобіля на кузов
евакуатора спеціальним гідрокраном-маніпулятором (рис. 14.3, б).
Рис. 14.3. Загальний вигляд автомобілів-евакуаторів:
а — з висувним трапом і лебідкою; б — з гідрокраном-маніпулятором
324 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
14.2. Великовагові та великогабаритні вантажі
До великогабаритних вантажів належать неподільні вантажі, які при їх
розміщенні на транспортному засобі збільшують хоча б один з його габарит-
них розмірів.
Граничні розміри транспортних засобів обумовлені Правилами дорожнього
руху (стаття 225) і вони такі: ширина 2,65 м, висота від поверхні дороги — 4 м
(для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 4,35 м), довжина — 22 м
(для маршрутних транспортних засобів — 25 м) або якщо вантаж виступає за
задній габарит транспортного засобу більше ніж на 2 м. Тим самим докумен-
том обумовлені і максимальні значення мас всього транспортного засобу або
навантажень на окремі його осі: повна маса транспортного засобу до 38 т (на
встановлених Мінтрансом та ДАІ маршрутах — 40 т), для контейнеровозів на
встановлених маршрутах—44 т, навантаження на одиночну вісь — 11т, здвоєні
осі — 18 т, строєні осі — 24 т.
Основним документом, який дає право на рух великогабаритних та ве-
ликовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та за-
лізничними переїздами та визначає умови і режим їх проїзду, є дозвіл, що вида-
ється перевізнику Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожніми,
комунальними, залізничними та іншими підприємствами й організаціями.
Рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн
включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною
масою до 44 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра
включно (на встановлених Мінтрансом і управлінням Державтоінспекції МВС
маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в цих Правилах),
здійснюється без дозволу.
Дозвіл видається:
> управлінням Державтоінспекції МВС—у разі виїзду за межі України або
в’їзду на територію України;
> управлінням Державтоінспекції МВС або управлінням Державтоінспекції
головних управлінь (управлінь) МВС в Автономній Республіці Крим, об-
ластях, м. Києві та Севастополі — якщо маршрут пролягає в межах Ав-
тономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною
Республікою Крим, м. Києвом та Севастополем та іншими адміністратив-
но —територіальними одиницями;
> міськими або районними підрозділами Державтоінспекції—якщо марш-
рут проходить у межах міста, району.
Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великова-
гового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному
маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кіль-
ка проїздів, але не більше ніж на три місяці.
РОЗДІЛ 14. Специфічні види вантажів ♦ 325
Якщо маршрут проходить вулицями населених пунктів, перевізник пого-
джує його з власниками автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів
або уповноваженими ними організаціями, які відповідають за експлуатаційне
утримання цих доріг, вулиць та залізничних переїздів.
У разі коли висота великогабаритного транспортного засобу з вантажем
або без нього від поверхні дороги становить більш як 4,5 метра, маршрут
додатково погоджується зі службами міського електротранспорту, електро-
мережі, електрифікації, електрозв’язку, мостового господарства.
Якщо габарити великогабаритного транспортного засобу перевищують за
шириною 5 метрів, за довжиною 26 метрів, за висотою 4,5 метра, а загальна
маса великовагового транспортного засобу перевищує 52 тонни, маршрут, який
проходить через залізничні переїзди, додатково погоджується з дистанцією колії
залізниці (державна власність) або власниками переїздів (інші форми власності)
чи уповноваженими ними організаціями. Для забезпечення пропуску таких транс-
портних засобів через залізничні переїзди перевізники повинні подати заявку
начальникові дистанції колії або власникам переїздів чи уповноваженим ними
організаціям не пізніше ніж за 24 години до моменту перетину залізничної колії.
Якщо загальна маса великовагового транспортного засобу перевищує 60 тонн,
власник автомобільних доріг чи вулиць або уповноважена ним організація, яка
відповідає за їх експлуатаційне утримання, приймає рішення про проведення (за
рахунок замовника) спеціального обстеження або/і випробування будівель, споруд
і мереж на маршруті та у разі потреби про укріплення споруд спеціалізованими
організаціями, які мають відповідну ліцензію на його проведення.
Водії великогабаритних та великовагових транспортних засобів зо-
бов'язані:
дотримуватися зазначеного у дозволі маршруту;
вживати необхідних заходів для безперешкодного та безпечного проїзду
зустрічних транспортних засобів;
періодично зупинятися у зручних місцях із метою надання можливості
для обгону транспортними засобами, що рухаються позаду;
не створювати перешкод для руху інших транспортних засобів.
Водіям великогабаритних та великовагових транспортних засобів
забороняється:
здійснювати обгін транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю
ЗО км/год і більше;
буксирувати інші транспортні засоби;
рухатися в умовах туману, ожеледиці, снігопаду та в інших умовах недо-
статньої видимості;
рухатися узбіччям дороги;
зупинятися поза спеціально визначеними стоянками за межами земляно-
го полотна дороги.
326 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Технічний стан великогабаритних та великовагових транспортних засо-
бів таіх обладнання повинні відповідати Правилам дорожнього руху, інструк-
ціям заводів — виробників.
Автомобілі-тягачі повинні бути обладнані пристроями, які у разі виходу з
ладу з’єднувальних із причепом гальмових магістралей забезпечували б зу-
пинку автопоїзда аварійною гальмівною системою. При цьому робоча гальмів-
на система автомобіля-тягача повинна бути справною.
Великогабаритні та великовагові транспортні засоби повинні бути укомп-
лектовані таким обладнанням:
• не менш як двома противідкатними упорами для додаткової фіксації
коліс автомобіля — тягача та кожного з причепів у разі вимушеної зу-
пинки;
• знаком “Об’їзд перешкоди з лівого боку” та знаком “Об’їзд перешкоди
з правого боку” діаметром по 600 міліметрів кожний, виготовленими зі
світловідбивного матеріалу відповідно до вимог стандартів;
• вісьмома конусами з горизонтальними світловідбивними смугами бі-
лого та червоного кольору, розташованими почергово (висота конусів —
600 міліметрів, ширина білих та червоних смуг— 150 міліметрів);
• жорстким буксиром;
• миготливим ліхтарем червоного кольору або знаком аварійної зупинки;
• комплектом ланцюгів протиковзання (в період з 1 жовтня до 1 квітня);
• жилетом оранжевого кольору зі світловідбивними елементами;
• не менш як одним проблисковим маячком оранжевого кольору з авто-
номним живленням, використання якого погоджується з підрозділом Дер-
жавтоінспекції.
Проблисковий маячок оранжевого кольору встановлюється на транспорт-
ному засобі чи на вантажі згідно з вимогами стандартів. Кріплення маячка
повинне бути надійним (з урахуванням усіх режимів руху і гальмування) і за-
безпечувати вільне його бачення усіма учасниками руху.
Дозвіл, що видається перевізнику Державтоінспекцією, одночасно є доз-
волом на встановлення та використання проблискового маячка оранжевого
кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах та на
автомобілі прикриття із зазначенням його марки та державного реєстраційно-
го номера на термін дії дозволу.
Кабіна великогабаритного та великовагового транспортного засобу по-
винна бути обладнана не менш як двома дзеркалами заднього виду, розташо-
ваними з лівого і правого боку кабіни, на зворотному боці яких нанесені почер-
гово під кутом 45 градусів світловідбивні смуги білого та червоного кольору.
Дзеркала мають забезпечувати достатній огляд у горизонтальній і вертикаль-
ній площині з урахуванням габаритів вантажу, що перевозиться, під час руху
як на прямій, так і на криволінійній ділянці автомобільної дороги. Дзеркала
РОЗДІЛ 14. Специфічні види вантажів ♦ 327
заднього виду кріпляться з допомогою пристроїв, які б забезпечували їх від-
хилення вперед чи назад під зусиллям 20-25 кгс, спрямованим паралельно
поздовжній осі транспортного засобу.
На великогабаритному та великоваговому транспортному засобі встано-
влюється розпізнавальний знак обмеження швидкості руху, яка визнача-
ється підрозділом Державтоінспекції або технічною характеристикою цього
транспортного засобу.
Вантаж, який виступає за габарити транспортного засобу попереду чи
позаду більш як на 1 метр або з боків більш як на 0,4 метра від його переднього
чи заднього габаритного ліхтаря, позначається сигнальними щитками “Негаба-
ритний вантаж” розміром 400 х 400 міліметрів із нанесеними на них по діагоналі
почергово світловідбивними смугами завширшки 50 міліметрів білого і черво-
ного кольору, які встановлюються попереду та позаду вантажу, а також ліхтаря-
ми: попереду — білого і позаду — червоного кольору (не менш ніж по два), з
боків — оранжевого кольору (не менш ніж по чотири з кожного боку), які розмі-
щуються на крайніх зовнішніх частинах негабаритного вантажу.
На великогабаритному та великоваговому транспортному засобі, довжи-
на якого з вантажем або без нього перевищує 22 метри, позаду встановлюєть-
ся розпізнавальний знак “Довгомірний транспортний засіб". В умовах
недостатньої видимості такий транспортний засіб додатково обладнується ліх-
тарями: попереду — білого і позаду — червоного кольору (не менше ніж по
два), з боків — оранжевого кольору (не менше ніж по три з кожного боку).
Кріплення і розміщення негабаритного вантажу на транспортному за-
собі повинне бути надійним та відповідати таким вимогам:
- забезпечувати стійкість вантажу на транспортному засобі та його збе-
реження;
- не порушувати стійкості транспортного засобу і не утруднювати керу-
вання ним;
- не обмежувати водієві оглядовість.
Необхідність супроводу великогабаритного та великовагового транспорт-
ного засобу патрульним автомобілем Державтоінспекції чи автомобілем прик-
риття визначається підрозділом Державтоінспекції під час видання дозволу.
До великовагових належать неподільні вантажі масою 15 т та більше.
Така величина встановлена з урахуванням допустимої повної маси автомобі-
лів групи А — 40 т та автомобілів групи Б — 28,5 т.
Великовагові та великогабаритні вантажі — це машини, агрегати, хімре-
актори великого ступеня заводської готовності, об’ємні будівельні вироби та
інші вантажі великої маси.
Для перевезення таких вантажів використовуються спеціалізовані засо-
би — великоваговози. Здебільшого причіпи-великоваговози вибирають з та-
кого ряду за їх вантажністю: 30,60,80,120,250, 300,600 і 1000 т.
328 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Завдання вибору раціонального маршруту для перевезення вантажів вже
масою понад 100 т доволі складне, оскільки виникає потреба в спеціальній
підготовці траси такого маршруту (підсилення штучних споруд, укладання на
дорогу залізобетонних плит).
Такий рухомий склад може бути напівпричепом (рис. 14.4, а) або приче-
пом (рис. 14.4, б). Вантажність показаного нарис. 14.3 напівпричепа 130,900 кт,
а причепа — 120,000 кт. Особливістю великовагового причепа є система ке-
рування як передніх, так і задніх коліс. Схеми конструктивного виконання
задніх осей напівпричепів (розміщення коліс) залежно від навантаження на цю
вісь показані нарис. 14.5.
Внизу на рисунку 14.4 вказані конструктивні розміри причепа-великоваго-
воза. Така система керування сприяє покращанню маневреності на поворотах.
18095 >7400
б)
Рис. 14.4. СРС для перевезення великовагових вантажів
РОЗДІЛ 14. Специфічні види вантажів ♦ 329
7-10 т
Рис. 14.5. Розміщення коліс напівпричіпа-великоваговоза
залежно від навантаження на них
Підкатний візок такого причепа показаний на рис. 14.6. Візок складається
як би з одного двовісного візка та окремої третьої осі. Підвіска тривісного візка
330 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
ресорно-балансирна. Напівеліптична ресора 1 за допомогою кронштейнів при-
єднана до опори 2, шарнірно з’єднаної з поздовжнім балансиром 4. Це забезпе-
чує можливість повороту коліс навколо осі та керування ними. Кріплення тре-
тьої осі до рами також шарнірне, що дозволяє їй переміщуватися відносно рами
візка в поперечній площині. Кожна пара коліс цієї осі також керована.
Рис. 14.6. Підкатний візок причепа вантажністю 120 т
Керування рухом та поворотом причепа здійснюється за допомогою тя-
гового дишла та зв’язаних з ним шести кермових тяг переднього візка, розмі-
щених симетрично (по три з кожного боку).
Платформа причепа закріплюється до рами переднього та заднього візків
знизу. Підняття та опускання обох кінців платформи здійснюється гідравлічни-
ми підіймальними механізмами 3 подвійної дії, закріпленими на рамах візків.
Унікальним рухомим складом є розробки фірми “Шоерлі”. Ця фірма вигото-
вляє транспортні засоби модульної конструкції. Кожен модуль обладнаний гідро-
статичними мотор-колесами потужністю, залежно від модифікації, 78-320 кВт.
Транспортний засіб формують з окремих модулів. Максимальною може
бути кількість осей 48, а загальна кількість коліс 640, такий автопоїзд може
перевозити вантаж вагою до 1400 т.
Низка зарубіжних фірм пропонують для перевезення великовагових ван-
тажів самохідні транспортні системи. Прикладом може бути така система
фірми СошеНо вантажністю 175 000 кт (рис. 14.7).
РОЗДІЛ 14. Специфічні види вантажів ♦ 331
13500
К7900
Рис. 14.7. Самохідна транспортна система
Контрольні питання
1. Технологія перевезення легкових автомобілів.
2. Особливості конструкції рухомого складу автомобілевозів.
3. Нормативні величини негабаритних та великовагових вантажів.
4. Порядок видачі дозволів на перевезення негабаритних та великовагових
вантажів
5. Технологія перевезення великовагових вантажів.
6. Види та конструктивні особливості СРС для перевезення великовагових
та великогабаритних вантажів.
РОЗДІЛ
15
Небезпечні вантажі
До небезпечних належать такі речовини та предмети, які за своїми фізи-
ко-хімічними властивостями під час зберігання, транспортування, а також ви-
конання навантажувально-розвантажувальних робіт можуть стати причиною
загибелі, поранення або захворювання людей, руйнування будівель, споруд,
пошкодження транспортних засобів внаслідок вибуху, пожежі, хімічної чи ра-
діоактивної дії, а також забруднення довкілля токсичними чи хімічно небезпеч-
ними речовинами.
Перевезення таких вантажів регламентується Законом України “Про пе-
ревезення небезпечних вантажів”. Сфера дії закону поширюється на такі види
діяльності:
• державне управління та державне регулювання безпеки у сфері пере-
везення небезпечних вантажів;
• виконання робіт і надання послуг, пов’язаних з перевезенням небезпеч-
них вантажів;
• дотримання міжнародних зобов’язань у сфері перевезення небезпеч-
них вантажів.
15.1. Класифікація небезпечних вантажів
та їх фізико-хімічні властивості
Правила та вимоги до перевезень в міжнародному сполученні небезпеч-
них вантажів до транспортних засобів та тари визначаються переглянутим
нормативним документом, розробленим комітетом з внутрішнього транспор-
ту Європейської економічної комісії ООН, який носить назву ДОПОГ (Договір
про перевезення небезпечних вантажів). Цей документ, загальним обсягом
1150 сторінок (2 томи), що набув чинності з 1 липня 2001 року, ще іменують
“Оранжева книга”.
Оранжева книга ДОПОГ містить перелік всіх вантажів, які є небезпечними
при транспортуванні. Всім небезпечним вантажам присвоєно чотирицифровий код.
Наявність таких кодів дозволяє здійснити міжнародну ідентифікацію вантажів, що
пришвидшує надання допомоги у разі виникнення аварійних ситуацій.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 333
Усі небезпечні вантажі поділені на дев’ять класів залежно від ступеня їх
небезпеки.
Зупинимося на розгляді фізико-хімічних властивостей окремих класів не-
безпечних речовин.
Клас 1 - Вибухові речовини
Вони мають декілька характерних ознак, зокрема: здатність до дуже швид-
кого розкладання (тобто зміни форми) та (або) здатність викликати такі темпе-
ратури (тиски), які завдають шкоди довкіллю. Тому такі речовини потрібно утри-
мувати на віддалі від джерел вогню, які можуть викликати початок змін.
Цей клас має шість підкласів.
Підклас 1.1 — Речовини та вироби, які характеризуються здатністю
вибуху всією масою.
Підклас 1.2 — Речовини та вироби, які характеризуються небезпекою
розкидання, але не створюють небезпеки вибуху масою.
Підклас 1.3 — Речовини та вироби, які характеризуються небезпекою
загоряння, а також незначною небезпекою розкидання, або тим та іншим.
Підклас 1.4 — Речовини та вироби, які являють лише незначну небезпе-
ку у випадку загоряння або виникнення індукційної дії при перевезенні.
Підклас 1.5 — Речовини дуже малої чутливості, характерні небезпекою
вибуху масою.
Підклас 1.6 — Речовини та вироби надзвичайно низької чутливості, без
небезпеки вибуху масою та з дуже малою ймовірністю випадкового ініціюван-
ня або розповсюдження. Небезпека цього підкласу обмежена вибухом окре-
мого виробу.
Клас 2 - Гази
Загальною характеристикою всіх газів є те, що вони знаходяться в пев-
них ємностях (балони або цистерни). Гази, що перевозяться, можуть бути в
різному вигляді, з урахуванням ступеня економічності перевезень.
Другий клас має чотири підкласи.
Підклас 2.1 — Гази стиснені (наприклад, кисень для дихання).
Підклас 2.2 — Гази зріджені (наприклад, зріджений нафтовий газ, бутан,
пропан).
Підклас 2.3 — Гази, розчинені під тиском (наприклад, ацетилен).
Підклас 2.4 — Гази охолоджені та зріджені (наприклад, азот).
Тиск в балонах з газом може досягати досить високих значень, до 23 мПа.
Тому не можна такі балони нагрівати. Працюючи з газами, потрібно користу-
ватися захисними рукавицями, окулярами та спеціальним захисним взуттям.
Більшість газів (типу пропан) відрізняються важкими випарами, які проника-
ють до самої поверхні землі. При цьому проходить витіснення інших газів, що
може привести до задихання (нестачі повітря).
334 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Клас 3 — Легкозаймисті речовини
До цього класу належать близько 50 % всіх небезпечних вантажів. Вони
служать джерелом виникнення легкозаймистих парів при досягненні темпера-
тури 61° С, яка відповідає точці загоряння. Легкозаймисті рідини небезпечні,
оскільки в результаті їх змішування з повітрям проходить виділення парів. Вла-
сне ці пари, що знаходяться над поверхнею рідини, приводять до загоряння.
Точка загоряння являє собою температуру, при якій рідина виділяє достатню
кількість парів, щоб привести до загоряння у випадку наявності джерела вог-
ню. Чим нижче точка загоряння, тим вище ступінь небезпеки. Як приклад
нижче наведені значення точок загоряння деяких легкозаймистих рідин [3]:
бензин -40° С
ацетон -18° С
керосин +35° С
дизельне паливо +70° С
Пари, які виділяються легкозаймистими рідинами, переважно, безколірні,
важчі за повітря.
Частина цих речовин змішується з водою, а інша частина не змішується.
Третій клас ділиться на три підкласи.
Підклас 3.1 — Речовини з температурою спалаху нижче 23° С. До цьо-
го підкласу відносяться речовини та вироби нетоксичні і некорозійні, а також
токсичні і корозійні.
Підклас 3.2 — Речовини з температурою спалаху 23-61° С, включаючи
граничні значення з невеликим ступенем токсичності чи корозійності.
Підклас 3.3 — Речовини з температурою спалаху вище 61° С, що пере-
возяться в гарячому стані при температурі, яка дорівнює їх температурі спа-
лаху, або вищій за неї.
Клас 4 - Тверді займисті речовини
Цей клас має три підкласи.
Підклас 4.1 — Тверді речовини горючі, що мають температуру плав-
лення понад 20° С (наприклад, сірка).
Підклас 4.2 — Речовини, здатні до самозагоряння, спонтанного заго-
ряння (наприклад, фосфор).
Підклас 4.3 — Речовини, які, взаємодіючи з водою, виділяють легкозай-
мисті гази, що можуть привести до загоряння (наприклад, карбід).
Клас 5 — Речовини, що окисляють, та органічні пероксиди
Цей клас об’єднує велику кількість різних речовин, деякі з яких надзви-
чайно чутливі та небезпечні, тоді як інші цілком безпечні, наприклад, нітратні
добрива.
П’ятий клас має два підкласи.
Підклас 5.1 — Речовини, що окисляють.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 335
Ці речовини багаті киснем, а тому при активізації добре підтримують
горіння. Під час горіння виділяється кисень, який підсилює цей процес.
Підклас 5.2 — Органічні пероксиди.
Вони містять кисень та горючі компоненти, які сприяють дуже швидкому
загорянню, тобто вони не потребують зовнішніх джерел надходження кисню
чи горючих речовин для загоряння. Такі речовини чутливі до нагрівання та
температури навколишнього повітря. Перевищення певного температурного
рівня може стати початком реакції цих речовин, які самостійно загоряються
чи вибухають. Отже, більшість речовин цього підкласу повинні перевозитися
транспортними засобами, які мають можливість підтримування певної темпе-
ратури всередині кузова.
Клас 6 — Токсичні та інфекційні речовини
Токсичні речовини (також відомі як отруйні) викликають пошкодження
внутрішніх органів та нервової системи і можуть стати причиною смерті. Як
приклад можна навести ціаніди та засоби для знищення бур’янів. Деякі ток-
сичні речовини є інфекційними. Наприклад, сибірська виразка може передава-
тися від однієї людини іншій через шкіру. Токсичні речовини можуть потрапля-
ти в організм під час дихання, вживання їжі та внаслідок абсорбції (через шкіру).
Цей клас має два підкласи.
Підклас 6.1 — Токсичні речовини.
Підклас 6.2 — Інфекційні заразні речовини.
Клас 7 — Радіоактивні речовини
Радіоактивний фон наявний завжди, однак його не можна в який-небудь
спосіб виявити, тобто радіацію не можна побачити, попробувати чи понюхати.
Радіоактивні речовини завдають шкоду організму, величина якої залежить від
отриманої дози та тривалості дії. Численні радіоактивні речовини знаходять
використання в медицині. Будь-які пакунки з радіоактивними матеріалами по-
винні бути надійно захищені від виділення чи витікання.
Залежно від фізичної природи радіоактивні речовини поділяються на три
групи:
• речовини, які випромінюють альфа-, бета- та гамма-промені;
• речовини, які є джерелом нейтронів або нейтронів та гамма-променів;
• речовини, які випромінюють альфа- та бета-промені.
Потужність дози випромінювання на поверхні упаковки радіоактивного
вантажу або на відстані 1 м від центру поверхні упаковки є показником небез-
пеки радіації.
Клас 8 — Корозійні речовини
Цей клас містить речовини, які здатні пошкоджувати живі тканини. Як прик-
лади можна назвати сірчану кислоту та каустичну соду. їдкі речовини можуть
336 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
перебувати або в рідкому, або в порошкоподібному твердому стані. Деякі їдкі
речовини можуть являти собою іншу небезпеку (наприклад, токсичні речовини
чи окислювачі). У разі витікання чи висипання таких речовин необхідна їх нейт-
ралізація з метою послаблення чи ліквідації небезпеки роз’їдання.
Речовини та вироби восьмого класу діляться на три підкласи.
Підклас 8.1 — Речовини, які мають властивості кислот.
Підклас 8.2 — Речовини, які мають властивості основ.
Підклас 8.3 — Інші корозійні речовини.
Клас 9 — Інші небезпечні речовини та вироби
До цього класу належать:
• речовини, дрібні порохи яких при вдихуванні можуть становити небез-
пеку для здоров’я (азбести та їх суміші);
• речовини та вироби, які у випадку пожежі можуть виділяти діоксини
(трансформатори, конденсатори та ін.);
• речовини, які виділяють легкозаймисті пари (різні полімери);
• літієві акумуляторні батареї;
• рятувальні засоби;
• рідкі та тверді речовини, небезпечні для довкілля, генетично змінені
мікроорганізми та організми;
• рідкі та тверді речовини, що перевозяться при підвищеній температурі
(тверді — вище 240° С, рідкі — вище 100° С).
Небезпечні вантажі класифікуються і за критерієм транспортної небез-
пеки, яка збільшує ймовірність негативного впливу цих вантажів під час пере-
міщення їх в просторі. Це є основною їх відмінністю від небезпеки, що виникає
на промислових підприємствах, які виробляють та споживають небезпечні
речовини, де ймовірність негативного впливу цих речовин на людей, техніку та
довкілля має стаціонарний характер, тобто обмежений в просторі.
Транспортну небезпеку переважно визначають три основні елементи пе-
ревезень небезпечних вантажів: обсяг, маршрут руху та технологія організації
транспортного процесу. Кожен з вказаних елементів впливає на транспортну
небезпеку, а їх параметри та різні кількісні співвідношення між собою визнача-
ють ступінь небезпеки.
Для позначення групи сумісності небезпечних вантажів використовують-
ся такі літерні позначення:
А — задушливі; 0 — окислюючі; Р — легкозаймисті; Т — токсичні; С — корозійні; СО — корозійні, окислюючі; РС — легкозаймисті, корозійні; ТР — токсичні, легкозаймисті; ТС — токсичні, корозійні; ТО — токсичні, окислюючі; ТРС — токсичні, легкозаймисті, корозійні; ТОС — токсичні, окислюючі, корозійні.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 337
Залежно від класу небезпеки вантажу пошкодження внаслідок контакту
людини з небезпечними речовинами бувають такими:
— клас 1 — механічні пошкодження шкірних покривів, забиття, переломи, кон-
тузії, термічні опіки;
- клас 2 — термічні опіки, обморожування, задушлива та токсична дія;
- клас 3,4.1,4.2,4.3, 5.1 —термічні опіки, токсична та корозійна дія;
- клас 5.2 — термічні та хімічні опіки (особлива небезпека для шкіри та ро-
гівки очей);
- клас 6.1 — отруєння (в тому числі зі смертельним наслідком), хімічні опіки;
- клас 6.2 — інфекційні захворювання;
- клас 7 — радіаційне ураження, променева хвороба, променеві опіки;
- клас 8 — хімічні опіки;
- клас 9 — локальні механічні, термічні та хімічні пошкодження.
15.2. Характеристика небезпечних вантажів
Під час перевезення небезпечних вантажів потрібно враховувати такі види
їх небезпеки: вибухонебезпечність, вогненебезпечність (пожежонебезпечність),
корозійність та окислювальну дію, радіаційну небезпеку, токсичність та інфек-
ційну небезпеку.
Коротко розглянемо згадані види небезпеки. Під час перевезення небез-
печних вантажів найсерйознішим видом небезпеки є вибухонебезпечність. Ме-
ханічну роботу вибуху, яка виникає з теплоти хімічної реакції, здійснюють га-
зоподібні продукти вибуху. Вибух одного літра вибухонебезпечної речовини
утворює понад одну тисячу літрів газу та парів під високим тиском.
Важливою характеристикою вибухонебезпечних речовин є чутливість до
детонації, ступінь якої визначається вагою мінімального заряду ініціюючої (пер-
винної) вибухової речовини, що викликає незагасаючу детонацію у випробува-
ній речовині. Вибухонебезпечні речовини, схильні до детонації, тобто миттєво-
го вибуху всією масою, є найбільшою небезпекою при перевезеннях.
На детонаційні властивості вибухових речовин впливають такі чинники:
густина вибухонебезпечних речовин, відстань між ними та детонатором, на-
явність домішок (флегматизаторів), параметри довкілля. Добре детонація пе-
редається через повітря, гірше через воду, ще гірше через ґрунт.
До вибухонебезпечного розпаду, крім вибухових речовин, схильні і речо-
вини, що призначені для іншої мети. Наприклад, добрива, які містять аміачну
селітру в суміші з органічними речовинами (частка за вагою більше 0,4 %),
можуть вибухнути у разі дії детонатора.
Подібні речовини є серйозною небезпекою ,т і я траї іспортних засобів у випадку
забруднення кузова різними речовинами, зокрема Гг органічного походження.
338 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Певна група речовин, їх пари, порохи проявляють вибухонебезпечні влас-
тивості в суміші з повітрям. Найменша концентрація цих речовин, яка приво-
дить до утворення вибухових сумішей, називається нижньою межею вибухо-
вості. Вона виражається у відсотках за об’ємом. Ступінь небезпеки цієї групи
речовин визначається на основі величин, наведених в таблиці 15.1.
Таблиця 15.1
Ступінь небезпеки за нижньою межею вибуховості
Ступінь небезпеки 0 1 ' 2 3 4 ;5
Нижня межа вибуховості за об’ємом, % понад 16 8...16 4...8 2...4 1...2 менше 1
Найлегше змішуються з повітрям, утворюючи вибухонебезпечні суміші,
гази та пари легкозаймистих рідин, які перевозяться. Ступінь вибуховості цих
сумішей встановлюють за даними, наведеними в таблиці 15.2.
Таблиця 15.2
Ступінь вибуховості сумішей та газів
Група вибухо- небез- печності Температура самозагорянпя при тривалості запізнювання, °С Назва речовини
до 5 с понад 5 с
А понад 600 понад 450 аміак, ацетон, метан, бензин, толуол, водень
Б 450...600 300...450 пропан, бензол, метиловий спирт
В 300...450 175...300 ацетон, сірководень, діетиловий ефір
Г 150...300 120...175 сірковуглець, уайтспірит
Обладнуючи тимчасові сховища для згаданих речовин на території авто-
транспортних підприємств, необхідно враховувати ймовірність утворення ви-
бухових сумішей на відкритих майданчиках за відсутності вітру або в примі-
щеннях без вентиляції.
Вибухонебезпечні властивості також проявляють речовини, що перево-
зяться під тиском (стиснуті чи розчинені), які можуть викликати вибух у випад-
ку нагрівання, механічної дії (удар, падіння та ін.) та при утворенні вибухонебе-
зпечних сумішей внаслідок витікання речовин, що перевозяться.
Наступним видом небезпеки є вогненебезпека (пожежонебезпека). Цей вид
небезпеки обумовлюється широкою номенклатурою вогненебезпечних ванта-
жів, як таких, що здатні викликати спалах, так і тих, що підтримують горіння,
наявністю на транспортних засобах легкозаймистого палива, ймовірністю пожеж
внаслідок вибуху вибухонебезпечних вантажів.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 339
Істотне значення має потрапляння шкідливих речовин в організм людини
через шкіру. Багато хімічних речовин можуть при цьому викликати опіки, дер-
матози, а також загальноотруйну дію. Прикладами останніх є фосфорорга-
нічні, хлорорганічні сполуки, препарати ртуті, рідкі азотні мінеральні добрива.
Можливе також потрапляння хімічних речовин в організм через шлунко-
во-кишковий тракт внаслідок недотримання правил особистої гігієни (занесен-
ня отрут в рот забрудненими руками, під час куріння), а також з харчовими
продуктами та водою. Потрапляння на шкіру та в очі деяких речовин може
викликати хімічні опіки, при контакті з гарячими речовинами можливі термічні
опіки. Контакт з радіоактивними речовинами загрожує людині радіоактивним
опроміненням та радіоактивними опіками.
15.3. Оцінка ступеня небезпеки вантажів,
шо перевозяться
Ступінь небезпеки відповідно до вимог ДОПОГ прийнято позначати гру-
пами залежно від упаковки так:
- група упаковки “а” — високий ступінь небезпеки;
- група упаковки “в” — середній ступінь небезпеки;
- група упаковки “с” — низький ступінь небезпеки.
Вогненебезпека пов’язана з поняттям вибухонебезпеки. Вони, як прави-
ло, проявляються одночасно, що зумовлює необхідність додаткових обмежень
під час перевезень.
Основними умовами, необхідними для виникнення горіння, є наявність
горючої суміші (певна концентрація вогненебезпечних речовин та окислюва-
ча), нагрівання цієї суміші до певної температури, тобто наявність джерела
спалахування та спалахування суміші за наявності умов для підтримування та
поширення горіння.
Для газоподібних речовин, парів та порохів існує нижня та верхня межа
концентрації, нижче та вище якої спалахування неможливе. Ці межі утворюють
область, всередині якої суміші газів, парів, порохів в повітрі (можливе й інше
зовнішнє середовище) при атмосферному тиску (760 мм. рт. ст.) здатні загоря-
тися від зовнішнього джерела з наступним поширенням горіння на всю суміш.
Область загоряння значною мірою залежить від властивостей речовин,
потужності джерела спалахування, наявності домішок, температури та тиску
горючої суміші.
Горіння твердих речовин має такі самі закономірності, що і рідких та га-
зоподібних. Разом з тим спалахування твердих речовин відбувається внаслі-
док дії потужнішого джерела спалахування впродовж більшого проміжку часу.
При цьому процес окислення починається в твердій фазі, зі спалахуванням
340 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
ділянки, нагрітої до температури самоспалахування. Характерною рисою го-
ріння твердих речовин є тління з переходом в поступове горіння при вищій
температурі нагрівання та наявності виділення парів та газів.
Отже, вогненебезпечні речовини мають здатність горіти в певних умо-
вах, основною з яких є наявність джерела спалахування — високотемператур-
ного джерела теплової енергії. На транспорті таким джерелом може бути те-
плове виявлення механічної енергії (нагрівання тари, поверхонь цистерн під
дією сонячних променів), електричної енергії (статичні електричні заряди) та
хімічної енергії (екзотермічні реакції).
Особливе місце займають речовини з окисними властивостями. Таким ре-
човинам на відміну від вогненебезпечних не потрібен кисень для горіння, а вони
мають його надлишок, і можуть віддавати іншим речовинам, тим самим виклика-
ючи та підтримуючи горіння. Процеси окислення лежать і в основі корозії металів.
Особливу групу серед таких речовин становлять органічні перекиси, які є не тіль-
ки окислювачами, але і здебільше вогненебезпечними речовинами. За певних умов
органічні перекиси здатні до розкладання, що може привести до вибуху.
Найскладнішою для дотримання безпеки перевезень є радіаційна небезпека,
яка вимагає значних витрат та комплексу технічних та організаційних заходів.
Радіаційна небезпека являє собою опромінювання, дію іонізуючого опро-
мінювання на довкілля (людей, тварин, рослин).
Розрізняють зовнішнє, внутрішнє, хронічне, гостре, часткове та місцеве
види випромінювань.
Для транспорту характерно використання заходів радіаційної безпеки сто-
совно обслуговуючого персоналу, оскільки дія іонізуючих випромінювань на
технічні засоби нетривала і не викликає зміни їх експлуатаційних параметрів.
Багато речовин, які перевозяться транспортними засобами, мають токсичні
властивості. Ці властивості можуть викликати порушення нормального функціо-
нування організму та стати причиною гострих чи хронічних захворювань.
Отже, особливістю токсичності як виду небезпеки насамперед є те, що
об’єктом дії токсичних речовин є люди та довкілля, а не технічні засоби, на які
ці речовини практично не впливають.
Особливу увагу у разі перевезення небезпечних вантажів слід приділяти
речовинам (пари та гази), які не мають токсичних властивостей, але виклика-
ють при високих концентраціях кисневе голодування. Цей ефект виникає внаслі-
док витіснення кисню в повітрі парами і газами, що знижує вміст кисню в по-
вітрі. Звичайна норма кисню в повітрі 20,9 % за об’ємом та 23,10 % за вагою.
Зниження вмісту кисню до 13-15 % приводить до порушення нормаль-
них фізіологічних функцій організму, а при 7-8 % виникає кисневе голодуван-
ня — асфіксія.
Останній вид небезпеки—інфекційна небезпека. Вона існує під час переве-
зення різних бактеріологічних препаратів, тварин та сирих тваринних продуктів.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 341
Ці речовини є носіями хвороботворних мікроорганізмів, які, проникаючи в
організм людини, можуть викликати різні інфекційні захворювання.
Комбінована дія речовин, яким властиві декілька видів небезпеки, вима-
гає виконання низки специфічних вимог з організації та технічного забезпечен-
ня перевезень небезпечних речовин.
У випадку інциденту чи аварії, а також під час виконання навантажуваль-
но-розвантажувальних робіт контакт людини з небезпечними речовинами може
привести до негативних наслідків для її здоров’я.
Ступінь реальної небезпеки вантажів, що перевозяться, залежить від зовніш-
ніх умов (кількість речовин, що потрапили в організм, їх стійкість, тривалість
контакту з речовиною, шляхи її потрапляння в організм), а також від внутрішніх
факторів організму (стать, вік, конституційні особливості організму).
Найбільшою небезпекою розвитку гострого та хронічного отруєння є інга-
ляційне потрапляння речовин.
Рідкі хімічні речовини (отрутохімікати, мінеральні добрива) проникають в
організм, головним чином, у вигляді туманів та парів. Більшість з цих речовин,
що транспортуються в твердому стані у вигляді кускових та сипучих матеріа-
лів, можуть негативно вплинути на людину у разі переходу в пилоподібний стан.
15.4. Види тари для небезпечних вантажів
та методи її тестування
Небезпечні вантажі залежно від їх фізико-хімічних властивостей поміща-
ють у різні види тари.
Сталеві бочки — (ємність 210 л) — найбільш поширений вид упаковки,
який може використовуватися для перевезення великого асортименту рідких
та твердих небезпечних вантажів. Бочки можуть бути зі знімними та з незнім-
ними кришками. Бочки заповнюють через верх, після чого їх закупорюють
для забезпечення герметизації.
Пластикові бочки — більш легка упаковка, але дорожча від сталевих
бочок. Використовується для перевезення широкого спектра небезпечних ван-
тажів, а особливо для перевезення їдких речовин, які не можуть перевозитися
в сталевих бочках.
Металеві каністри — ця упаковка меншого розміру, ніж бочки. Виго-
товляють каністри зі сталі чи алюмінію.
Пакети (мішки) — використовуються звичайно для перевезення твер-
дих небезпечних вантажів. Часто випускаються в пластиковому виконанні,
хоча бувають і з інших матеріалів. Декілька пакетів розміщують на один пал-
лет (європіддон), після чого використовується додаткова упаковка, що полег-
шує роботу навантажувально-розвантажувальних механізмів.
342 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Ящики — мають різну форму та розміри. Можуть виготовлятися зі сталі,
дерева, картону. Ящики можуть вміщувати одну або декілька упаковок.
Газові балони — виготовляють з різних матеріалів (сталі, армованої
пластмаси). Вони повинні бути міцними, щоб витримувати великий внутрішній
тиск газів. Випускні клапани балонів дуже чутливі до різних пошкоджень, тому
потрібно дотримуватись особливої обережності під час перевезення.
Контейнери середньої вантажності — використовуються для насип-
них небезпечних вантажів, їх об’єм до 3000 л. Для їх виготовлення використо-
вують пластик, метал.
Тара для небезпечних вантажів, які перевозяться в міжнародному сполу-
ченні, відповідно кодується.
Код тари містить:
• а — цифру, що визначає вид тари;
• б — велику латинську літеру, що вказує матеріал тари;
• в — цифру, що визначає категорію тари в рамках того виду, до якого
вона належить.
Якщо тара виготовлена з двох матеріалів, вживають дві літери. Перша
літера позначає матеріал, з якого виготовлено внутрішню частину (посудину),
друга — матеріал, з якого виготовлена зовнішня тара.
Для комбінованої тари та тари для інфекційних речовин вказується лише
код, що позначає зовнішню тару.
За кодом тари можуть слідувати літери “Т”, “V” чи “XV”. Літера “Т”
позначає аварійну тару, літера “V” позначає спеціальну тару, літера “XV” озна-
чає, що тара хоча й належить до вказаного в коді типу, але виготовлена з
деякими відхиленнями від вимог.
Цифри в позначенні видів тари означають таке:
1 — барабан;
2 — дерев’яна бочка;
З — каністра;
4 — ящик;
5 — мішок;
6 — складувана тара;
0 — легка металева тара.
Для визначення матеріалу тари використовують такі літери:
А — сталь всіх типів;
В — алюміній;
С — природна деревина;
В — фанера;
Р — матеріал з дерева;
О — фібровий картон;
Н — пластмасові матеріали;
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 343
Ь — текстиль;
М — папір багатошаровий;
N — метал (крім сталі та алюмінію);
Р — скло, фарфор або кераміка.
Різні види тари та їх кодування наведені в додатку Л.
Для різних видів тари використовують різні методи її тестування. Найчас-
тіше вживані методи тестування тари такі.
Випробування на ударні навантаження — тару ударяють по поверхні
рідини різними сторонами, ребрами, місцями з’єднань. Тест вважають прой-
деним, якщо тара утримує речовину всередині, тобто не допускає протікання
рідин чи розпушення твердих речовин.
Тест на герметичність — тару занурюють у воду на 5 хвилин. При
цьому залежно від груп тари створюють тиск. Тест пройдено, якщо тара не
пропускає води.
Гідравлічні випробування — в тарі створюють внутрішній тиск впро-
довж 5 хвилин. Тест пройдено у разі відсутності протікання.
Випробування на штабелювання — тару навантажують силою, ана-
логічною тій, яку вона буде сприймати, знаходячись в найнижчому ряді при
штабелюванні. Тест пройдено у разі відсутності протікання або пошкоджень,
що можуть впливати на стійкість штабеля.
15.5. Особливості організації та технічного
забезпечення перевезень небезпечних
вантажів окремих класів
Вибухові речовини
Навантаження вибухових речовин слід здійснювати так, щоб у спожива-
ча їх можна було розвантажувати без додаткових переміщень в кузові транс-
портного засобу.
Затарені в бочках вибухові речовини повинні перевозитися в лежачому по-
ложенні бочок з їх орієнтацією вздовж поздовжньої осі транспортного засобу.
Вибухові речовини перевозять з обов’язковим супроводом відповідальної
особи (експедитора), який має право на охорону та виконання робіт з такими
вантажами. Вказана особа повинна знаходитися в кабіні автомобіля, а під час
руху в колоні — в першому автомобілі.
Забороняється перевезення вибухових речовин на автопричепах, в авто-
мобілях загального користування та в автомобілях з пасажирами.
Перевезення вибухових речовин, що містять рідкі нітроефіри, при темпера-
турі довкілля нижче температури їх замерзання та тривалості понад 1 годину
повинні здійснюватися на транспортних засобах, що мають утеплені кузови.
344 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Під час перевезення мішків з порохом чи снарядами вони повинні розмі-
щуватися на відстані 0,5 м один від одного та міцно кріпитися.
Забороняється проїзд транспортного засобу з вибуховими речовинами на
відстані ближче 300 м від вогнищ та ближче 80 м від “факелів” нафтогазових
промислів.
Під час грози транспортний засіб з вибуховими речовинами слід зупинити
на відстані не менше 200 м від житлових споруд чи лісу, не ближче 50 м від
інших транспортних засобів. В цьому випадку обслуговуючий персонал, крім
охорони, повинен відійти від транспортного засобу на відстань не менше 200 м.
Перевезення транспортних засобів з вибуховими речовинами поромами
повинно здійснюватися за відсутності на поромі інших транспортних засобів
та людей.
Гази стиснені, зріджені та розчинені під тиском
Перевезення балонів з газом допускається у разі повної справності бало-
нів та їх арматури, а також за наявності на балонах:
• чітких написів певним кольором;
• запобіжного ковпака;
• знаків небезпеки.
Наповнення балонів газами здійснюється до встановленої норми, про що
робиться позначка в товарно-транспортній накладній, де також вказується,
що балони перевірені на герметичність і витікання газу немає.
На бортових автомобілях балони з газом перевозяться:
• в горизонтальному положенні на спеціальних дерев’яних підкладках з
вирізаними гніздами за розмірами діаметрів балонів, вентилями всере-
дину кузова(до підлоги);
• у вертикальному положенні — з встановленими на балонах кільцями,
виготовленими з гуми або мотузки діаметром не менше 25 мм для
запобігання ударам.
Перевозячи балони з газом в літню пору їх потрібно вкрити брезентом
для запобігання нагріванню від сонячних променів, крім того, на автомобілі
повинні бути два вуглекислотні або порошкові вогнегасники, а в передньому
боці лівого борту закріплено червоний прапорець.
Автомобілі-цистерни під час перевезення таких вантажів, крім написів на
цистернах, вказаних у розділі 2.2, повинні мати такі написи: назва заводу-виго-
товлювача, номер цистерни, рік виготовлення та дата освідчення, загальна
вага (т), ємність (м3), величина робочого та випробувального тиску (мПа),
реєстраційний номер.
Проводячи газоскидання (якщо необхідно), слід керуватися такими ви-
могами:
• в районі газоскидання стороннім особам забороняється знаходитися на
відстані ближче 50 м;
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 345
• газоскидання токсичних речовин дозволяється проводити в спеціально
відведених для цього місцях та з дотриманням правил особистої безпе-
ки персоналу;
• під час газоскидання двигун транспортного засобу повинен бути вимк-
нений, а сам транспортний засіб та комунікації надійно заземлені;
• тиск при газоскиданні не повинен перевищувати більш ніж 10 % робо-
чого тиску цистерни;
• тиск в цистерні повинен знижуватися не більше ніж на 0,01 мПа за хвилину;
• скидання газу проводиться за вітром в бік від транспортного засобу,
населених пунктів та будівель.
Легкозаймисті рідини та речовини
Легкозаймистими рідинами прийнято вважати такі, тиск парів яких при
температурі +50° С становить не більше 300 кПа, а температура спалаху —
не більше 100° С.
Ці речовини допускаються до перевезень в тому випадку, коли вміст пе-
рекису в них не перевищує 0,3 %.
Речовини, що виділяють у разі дотикання до води легкозаймисті гази, потріб-
но перевозити в герметичній тарі транспортним засобом із закритим кузовом.
Легкозаймисті речовини залежно від їх виду упаковують в різну тару:
• натрій металічний та інші лужні метали упаковуються в герметично
закупорені залізні банки, заповнені малов’язкою мінеральною оливою
або гасом, вагою до 10 кг та в залізні бочки вагою до 100 кг;
• білий та жовтий фосфор перевозяться у воді в металевих запаяних бан-
ках, які упаковуються в дерев’яні ящики;
• червоний фосфор упаковується герметично в спеціальні металеві банки
вагою до 16 кг. Герметичність банок досягається завдяки використан-
ню прокладок. Ззовні банки покривають антикорозійним покриттям. Для
перевезення банки упаковуються в дерев’яні ящики. Загальна вага од-
ного вантажного місця допускається не більше 95 кг;
• кінострічка, рентгенівська плівка та інші аналогічні вантажі перевозяться
в металевих коробках, укладених в металеві ящики, загальна вага упа-
ковки до 50 кг;
• карбід кальцію та інші подібні вантажі упаковуються в залізні бараба-
ни. Вага упаковки до 100 кг;
• алюмінієвий нітрат, никрилова кислота, мочевина азотнокисла, тринітро-
бензол, тринітробензойна кислота або тринітротолуол, вологі з вмістом
води не менше 10 % або нікромат цирконію, вологий з вмістом води по-
над 20 %, перевозяться в скляній тарі. Вага вантажу в одній упаковці не
більше 1 кг. Скляні ємності упаковуються в дерев’яні ящики.
Сірка та нафталін в розплавленому стані можуть перевозитися в автомо-
білях-цистернах. Такі цистерни повинні бути виготовлені з листової сталі тов-
346 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
щиною не менше 6 мм або алюмінієвих сплавів, що мають таку ж саму міц-
ність, а також забезпечують термоізоляцію для підтримання температури все-
редині цистерни біля стінок не менше 70° С.
Окисні речовини та органічні перекиси
Такі речовини переважно перевозяться в стандартній заводській упаковці.
Виконуючи навантажувально-розвантажувальні роботи, з метою недопу-
щення самозагоряння, пожежі чи вибуху належить не допускати їх забруднен-
ня або змішування з дерев’яною тирсою, соломою, вугіллям, мучним пилом
та іншими органічними речовинами.
На всіх етапах транспортного процесу для перекисів, які легко розклада-
ються, потрібно забезпечувати відповідний температурний режим. Діапазон
зміни такого температурного режиму коливається від +20° С (пероксидкарбо-
нат диізопропілу) до -10° С (перливалт третилбутилу).
Автомобілі-фургони з ізотермічним кузовом, які використовуються для
перевезення органічних перекисів, повинні відповідати таким вимогам:
• забезпечувати необхідну температуру незалежно від температури дов-
кілля;
• мати відповідну вентиляцію, яка не викликає порушення заданого тем-
пературного режиму;
• використовувані охолоджувальні рідини повинні бути незаймистими;
• не допускається використання для охолодження рідкого кисню чи по-
вітря.
У разі перевезення перекисів, які легко розкладаються, на короткі відс-
тані дозволяється використання спеціальних упаковок з холодильними реаген-
тами, які забезпечують відповідний температурний режим впродовж всього
необхідного періоду.
Отруйні та інфекційні речовини
Отруйні речовини приймаються для перевезення в заводській упаковці.
Перевезення особливо небезпечних отруйних та інфекційних речовин про-
водиться з озброєною охороною.
Наявність неозброєної охорони допускається лише при міських переве-
зеннях.
До особливо небезпечних отруйних речовин належить синильна кисло-
та, перевезення якої в літню пору слід здійснювати з дотриманням заходів
захисту вантажних місць від дії сонячних променів. Для цього вантаж покри-
вається брезентом, який повинен знаходитися на відстані не менше ніж 20 см
над вантажем.
Для перевезення інфекційних речовин обов’язковою умовою є попереднє
оброблення закритих кузовів дезинфікуючими розчинами. В зимову пору року
допускається перевезення інфекційних речовин у відкритих кузовах.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 347
Радіоактивні речовини
Перевезення радіоактивних речовин здійснюється відповідно до окремих
правил перевезень, а під час міжнародних перевезень слід дотримуватися пра-
вил МАГАТЕ.
Номенклатуру радіоактивних речовин встановлює відповідний нормати-
вний документ.
їдкі та корозійні речовини
При виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт з цими ванта-
жами для захисту обслуговуючого персоналу необхідні такі засоби: протикис-
лотний фартух, суконний костюм, гумові рукавиці, окуляри або маска. Працю-
вати з кислотами в одязі з бавовняної тканини без її кислотного просочування
забороняється.
Для перевезення свинцевого шламу, що містить сірчану кислоту, кузов
транспортного засобу всередині повинен покриватися шаром картону, просо-
ченого парафіном або дьогтем, а при перевезенні вказаного вантажу під бре-
зентом не допускається його безпосереднє дотикання до вантажу.
15.6. Дозволи на перевезення небезпечних
вантажів
Для отримання дозволу на дорожнє перевезення небезпечного вантажу
перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України
такі документи:
• заявку на отримання дозволу на дорожнє перевезення небезпечних ван-
тажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника,
перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, тер-
мін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за переве-
зення особи);
• ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що пе-
ревозять небезпечні вантажі;
• свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визна-
чених небезпечних вантажів;
• письмові інструкції на випадок аварії чи надзвичайної ситуації;
• чинний договір обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів
перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних
наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;
• у разі перевезення небезпечних речовин або виробів, на перевезення
яких необхідне додаткове погодження або дозвіл інших компетентних
органів, відповідні копії цього погодження або дозволу.
348 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Дозвіл видається на одноразовий проїзд транспортного засобу, що пере-
возить небезпечні вантажі. У разі здійснення постійних перевезень одного не-
безпечного вантажу по одному маршруту тим самим транспортним засобом
дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але терміном не більше ніж на три
місяці. Термін дії дозволу на дорожнє перевезення небезпечних вантажів не
повинен перевищувати терміни дії свідоцтва про допущення транспортних засо-
бів до перевезення визначених небезпечних вантажів, чинного договору обо-
в’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних
вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення не-
безпечних вантажів та ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних
засобів, що перевозять небезпечні вантажі.
Зміни до умов та режиму перевезення небезпечного вантажу, викладені у
відповідному дозволі на перевезення, вносяться тим підрозділом Державтоінс-
пекцїї, в якому він був виданий.
Дозвіл на перевезення не видається або дія дозволу припиняється, якщо
на маршруті може виникнути підвищена небезпека для учасників дорожнього
руху або транспортні затори. У разі відмови у наданні дозволу на перевезення,
припинення дії дозволу та при внесенні змін до маршруту руху перевізник інфор-
мується про причини цих рішень. За необхідності працівниками Державтоінс-
пекції МВС України можуть вноситися зміни до маршруту руху з обов’язко-
вим зазначенням дати внесення змін ділянки, виключеної з маршруту, ділянки,
якою рух дозволено, терміну дії змін, посади та прізвища працівника Держав-
тоінспекції, який вніс зміни, та його особистого підпису і печатки.
Підрозділи Державтоінспекцїї МВС України ведуть облік виданих дозво-
лів на перевезення небезпечних вантажів, свідоцтв про підготовку уповнова-
жених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, ДОПНВ-свідоцтв
про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні ван-
тажі, та свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визна-
чених небезпечних вантажів.
Порядок складання дозволу на дорожнє перевезення небезпечних ванта-
жів такий.
Дозвіл складається за інформацією, наданою у встановленому порядку
перевізником небезпечного вантажу.
У графі “Чинність” літерами зазначається кінцевий термін дії дозволу.
У графі 1 вказується маршрут перевезення небезпечних вантажів. Марш-
рут перевезення складається так, щоб, якщо можливо виключати проїзд транс-
портних засобів з небезпечними вантажами через комерційні або житлові ра-
йони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об’єктами
або по дорогах, які становлять істотну фізичну небезпеку.
У графі 2 вказується відповідне відвантажувальне найменування небез-
печного вантажу, на перевезення якого видається дозвіл, визначене відповідно
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 349
до розділу 3.1.2 додатка А до ДОПНВ і в разі необхідності доповнене техніч-
ною, хімічною або біологічною назвою.
У графі 3 зазначаються марка та державний номер транспортних засо-
бів, що перевозять небезпечні вантажі.
У графі 4 вказується клас небезпечного вантажу, що перевозиться. У
разі небезпечних вантажів 1-го класу зазначаються номер підкласу та група
сумісності.
У графі 5 зазначається ідентифікаційний номер небезпеки, вказаний для
небезпечних вантажів, що перевозяться, в додатку 15 до цих Правил. Графа
залишається незаповненою, якщо для небезпечного вантажу ідентифікаційний
номер небезпеки в додатку 15 до цих Правил не вказано.
У графі 6 вказується номер ООН небезпечного вантажу.
У графі 7 вказується загальна кількість небезпечних вантажів, що перево-
зяться (об’єм, маса брутто чи маса нетто залежно від конкретного випадку).
У графі 8 вказуються особливі умови перевезення небезпечного ванта-
жу: обмеження максимальної швидкості під час перевезення, заборони щодо
руху вночі, а також інші умови, що можуть підвищити рівень безпеки переве-
зень. Додаткові умови визначаються для конкретного перевезення та зале-
жать від ступеня небезпеки вантажів, що перевозяться, їх кількості, технічно-
го стану транспортних засобів, маршруту перевезення тощо.
У графах 9, 10 та 11 відповідно вказуються найменування перевізника,
вантажовідправника та вантажоодержувача, а також їх юридичні адреси та
номери контактних телефонів.
Якщо рух за вказаним у графі 1 дозволу маршрутом неможливий, у графі 12
вказуються зміни маршруту руху.
Дозвіл обов’язково підписується посадовою особою перевізника, відпові-
дальною за перевезення небезпечних вантажів, та водіями, що здійснюють
перевезення.
15.7. Контроль за перевезенням небезпечних
вантажів
Контроль за дотриманням вимог, що стосуються дорожнього перевезення
небезпечних вантажів, покладається на підрозділи Державтоінспекцїї МВС Украї-
ни, а в пунктах пропуску через державний кордон — на службу міжнародних
автомобільних перевезень Міністерства транспорту України (далі — СМАП).
Контроль має здійснюватись у такий спосіб, щоб не створювати небез-
пеки для людей, майна га довкілля, а також перешкод у дорожньому русі.
Для забезпечення обліку та контролю суб’єкти дорожнього перевезення
небезпечних вантажів повинні у межах своїх повноважень надавати необхідну
350 4 ВАНТАЖОЗНАВСТВО
інформацію про свою діяльність, пов’язану з організацією та перевезенням
небезпечних вантажів, у відповідні підрозділи Державтоінспекції МВС Украї-
ни та інші компетентні органи з перевезення небезпечних вантажів.
На підприємствах, в організаціях та установах усіх форм власності, що
беруть участь у дорожньому перевезенні небезпечних вантажів або його ор-
ганізації, мають проводитись планові перевірки виконання чинного законо-
давства з питань перевезення небезпечних вантажів.
Державтоінспекцією МВС України, а в пунктах пропуску через держав-
ний кордон — СМАП, у разі виявлення порушень цих Правил, забороняється
перевезення небезпечного вантажу до усунення виявлених недоліків.
У разі виявлення незначних порушень під час організації та здійснення до-
рожнього перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекцією МВС Украї-
ни видається припис на їх усунення, після чого подальший рух не забороняється.
Щоби попередити виникнення надзвичайних ситуацій та підвищити без-
пеку учасників дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних
вантажів, транспортний засіб, на якому були виявлені порушення, зберігається
за межами проїзної частини. У разі неможливості його евакуювати вжива-
ються заходи щодо огородження місця стоянки та забезпечення безпеки до-
рожнього руху. Подальший рух дозволяється тільки після усунення виявлених
недоліків та отримання дозволу Державтоінспекції МВС України.
У випадках виявлення невиконання суб’єктами перевезень вимог Дер-
жавтоінспекцією МВС України надсилається інформація про це до компетент-
них органів з перевезення небезпечних вантажів та до інших центральних ор-
ганів виконавчої влади.
Керівники організацій, підприємств та установ усіх форм власності ма-
ють забезпечувати можливість проведення перевірок та здійснення контроль-
них функцій представниками Державтоінспекції МВС України та іншими ком-
петентними органами з перевезення небезпечних вантажів.
У разі виявлення порушень, що можуть призвести до руйнування або пош-
кодження доріг та вулиць, споруд на них, транспортних засобів або створити
небезпеку для життя і здоров’я людей чи настання інших тяжких наслідків та
повторних порушень, що були допущені суб’єктом перевезення небезпечних
вантажів, адміністрація якого розташована на території іншої держави-учас-
ниці ДОПИВ, компетентні органи з перевезення небезпечних вантажів повинні
повідомити про ці порушення компетентні органи держави, на території якої
розташована адміністрація цього суб’єкта перевезень небезпечних вантажів,
з метою вжиття відповідних заходів стосовно порушника (порушників).
Якщо компетентні органи з перевезення небезпечних вантажів одержали
повідомлення про виявлення порушень, що можуть призвести до руйнування
або пошкодження доріг та вулиць, споруд на них, транспортних засобів або ство-
рити небезпеку для життя і здоров’я людей чи настання інших тяжких наслідків
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 351
та повторних порушень українськими перевізниками небезпечних вантажів на
території іншої держави-учасниці ДОПНВ, вони повинні вжити відповідних захо-
дів реагування до порушників. У пунктах пропуску через державний кордон
України на СМАП покладається інформування перевізників з питань організації
перевезень небезпечних вантажів в Україні, сприяння в оформленні дозволів на
перевезення таких вантажів, ведення обліку виявлених порушень чинного зако-
нодавства України, надання інформації про виявлені порушення Державтоінс-
пекцїї МВС України та іншим компетентним органам.
15.8. Права та обов'язки учасників
транспортного пронесу у разі перевезення
небезпечних вантажів
Права та обов’язки відправника вантажів
Відправник небезпечних вантажів має право на:
• одержання у встановленому порядку достовірної інформації про проду-
кцію або відходи, які належать до небезпечних вантажів і подаються до
перевезення;
• передавання небезпечного вантажу перевізнику для перевезення його
відповідно до встановленого порядку;
• перевезення небезпечного вантажу, поданого для перевезення, у визна-
чений договором (нормативним актом) строк;
• відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження
небезпечного вантажу або безпідставної відмови перевізника від прий-
няття небезпечного вантажу до перевезення.
Відправник небезпечних вантажів зобов’язаний:
• здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони і безпеки небезпеч-
них вантажів до передання їх перевізнику;
• надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про
небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення — аварійну картку;
• забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, подавати перевіз-
нику небезпечний вантажу відповідній упаковці (тарі), контейнері, цис-
терні та засобі пакування;
• забезпечувати у певних випадках фізичний захист, охорону і супровід
небезпечного вантажу під час перевезення;
• забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфі-
кації осіб, які займаються відправленням небезпечних вантажів, та їх
медичного огляду;
352 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
• надавати в установленому порядку необхідну інформацію про відправ-
лення небезпечних вантажів іншим суб’єктам перевезення та відповід-
ним органам;
• здійснювати в установленому порядку страхування відповідальності
на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних
вантажів;
• відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним
законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.
Права та обов’язки перевізника вантажів
Перевізник небезпечних вантажів має право на:
• своєчасне одержання небезпечного вантажу разом з відповідними до-
кументами з повною інформацією про вантаж;
• проведення всебічної передбаченої законодавством перевірки небезпеч-
ного вантажу, що приймається до перевезення, та документів на нього;
• відмову у прийнятті до перевезення небезпечного вантажу у разі невід-
повідності вантажу або документів на нього встановленим вимогам;
• відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок подання відправни-
ком недостовірної інформації про вантаж або несвоєчасного прийняття
його одержувачем.
Перевізник небезпечних вантажів зобов’язаний:
• приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і докумен-
ти на нього відповідають встановленим вимогам;
• забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому по-
рядку визначеними транспортними засобами;
• в разі дорожнього перевезення розробити та погодити з Державтоінс-
пекцією умови безпечного перевезення небезпечних вантажів, аварійні
картки системи інформації про небезпеку, забезпечити своєчасний огляд
транспортних засобів у підрозділах Державтоінспекцїї та отримання від-
повідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу,
під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, дотри-
муватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транс-
портного засобу і вантажу;
• перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати
його одержувачу;
• забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу;
• у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і охоро-
няти небезпечний вантаж;
• забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфі-
кації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх ме-
дичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одер-
жання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 353
встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів в
Державтоінспекції;
• надавати в установленому порядку необхідну інформацію про переве-
зення небезпечних вантажів іншим суб’єктам перевезення та відповід-
ним органам, в разі дорожнього перевезення — Державтоінспекції.
Керівники автотранспортних підприємств несуть відповідальність за під-
бір осіб для супроводу небезпечних вантажів та їх інструктаж.
До обов’язків особи, відповідальної за супровід небезпечних вантажів,
входять:
• проведення інструктажу працівників охорони та водіїв автомобілів;
• супровід та забезпечення охорони вантажу від місця відправлення до
місця призначення;
• зовнішній огляд (перевірка правильності упаковки та маркування ван-
тажу) та прийняття небезпечних вантажів у пункті їх отримання;
• спостереження за дотриманням вимог до навантажувально-розванта-
жувальних робіт;
• дотримання правил безпеки під час руху та стоянок автомобілів;
• організація заходів щодо особистої безпеки персоналу, що здійснює пе-
ревезення, та громадської безпеки;
» здача вантажів після прибуття до місця призначення.
Працівниками автотранспортного підприємства розробляється маршрут
транспортування небезпечних вантажів, який обов’язково погоджується з мі-
сцевими органами Державтоінспекції в таких випадках:
• у разі перевезення небезпечних вантажів, в складних дорожніх умовах
(гірська місцевість), складних метеорологічних умовах (снігопад, оже-
ледиця), в умовах недостатньої видимості (туман та ін.).
• у разі перевезень, виконуваних колоною більше 3-х транспортних засобів.
Розробляючи маршрути транспортування, потрібно керуватися такими
основними вимогами:
• поблизу маршруту транспортування не повинні знаходитися великі про-
мислові об’єкти;
• маршрут не може проходити через зони відпочинку, архітектурні, при-
родні заповідники та інші охоронні території;
• на маршруті транспортування потрібно передбачувати місце стоянок
транспортних засобів та заправок паливом;
• маршрут не повинен проходити через великі населені пункти. У разі
необхідності перевезень небезпечних вантажів через великі населені
пункти такі маршрути не можуть проходити поблизу видовищних, нав-
чальних, культурно-просвітницьких та лікувальних закладів.
Прийняття небезпечних вантажів до перевезення та передавання їх спо-
живачу проводиться за вагою, а затарених — за кількістю вантажних місць.
354 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Для прийняття небезпечного вантажу до перевезення необхідною умо-
вою є наявність паспорту безпеки речовини, який подає вантажовідправник. В
цьому документі наведена інформація про дотримання безпеки при виробництві,
використанні, зберіганні, транспортуванні та утилізації небезпечних речовин.
Приймаючи небезпечні вантажі до перевезення, водій повинен:
• перевірити наявність на тарі спеціального маркування;
• здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на ви-
падок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів;
• відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним
законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.
Права та обов’язки одержувача вантажів
Одержувач небезпечних вантажів має право на:
• своєчасне одержання небезпечних вантажів разом з документами на них;
• відшкодування збитків за втрату, пошкодження, затримку перевезення
небезпечного вантажу.
Одержувач небезпечних вантажів зобов’язаний:
• своєчасно прийняти небезпечний вантаж, що надійшов на його адресу,
та документи на нього;
• здійснити заходи щодо збереження та забезпечення безпеки небезпеч-
них вантажів;
• забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфі-
кації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів, та їх ме-
дичного огляду;
• надавати в установленому порядку необхідну інформацію про одер-
жання небезпечних вантажів іншим суб’єктам перевезення та відпо-
відним органам;
• здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на ви-
падок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.
15.9. Характеристика дозвільної системи
на перевезення "особливо небезпечних
вантажів"
Для перевезення цієї категорії вантажів (див. додаток І) відправник пови-
нен отримати дозвіл від органів внутрішніх справ за місцем його знаходження.
Для отримання такого дозволу відправник подає заявку із зазначенням
назви вантажу, кількості місць в даній партії, маршруту перевезень, відповідаль-
них за перевезення та осіб, що охороняють вантаж.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 355
До заявки слід додати такі документи:
• аварійну картку системи інформації про небезпеку;
• маршрут перевезень, розроблений автотранспортною організацією та
погоджений з відправником (споживачем);
• свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення небезпеч-
них вантажів.
Відмітка про дозвіл проставляється на бланку маршруту перевезень
(в правому верхньому куті) із зазначенням терміну дії дозволу. Такий дозвіл
видається на одне або декілька ідентичних перевезень, а також на партію
вантажу, що перевозиться даним маршрутом, терміном що, як правило, не
перевищує півроку.
Перевезення “особливо небезпечних вантажів” здійснюється з належ-
ною охороною та в супроводі відповідальної особи, яка знає властивості не-
безпечних вантажів та вміє поводитися з ними.
В тому випадку, коли згідно з договором на перевезення супровід небез-
печного вантажу здійснюється самим водієм, останній повинен бути проінст-
руктований перед відправленням стосовно правил поводження з вантажем на
всіх етапах транспортного процесу.
15.10. Особливості транспортування
небезпечних вантажів
При транспортуванні небезпечних вантажів обмеження швидкості вста-
новлюють органи Державтоінспекцїї з урахуванням дорожніх умов перевезень
під час погодження маршруту руху. У випадку встановлення обмеження швид-
кості знак з вказаною допустимою швидкістю повинен бути встановлений на
транспортному засобі згідно з правилами дорожнього руху.
Під час перевезення небезпечних вантажів в колоні автомобілів потрібно
дотримуватися таких вимог:
• під час руху прямою горизонтальною дорогою відстань між сусідніми
транспортними засобами повинна бути не менше 50 м;
• в гірських умовах — на підйомах та спусках — не менше 300 м;
• під час видимості менше 300 м (туман, дощ, снігопад) перевезення де-
яких небезпечних вантажів може бути заборонено. Про це повинно бути
вказано в умовах безпеки перевезення небезпечних вантажів;
• відповідальна за перевезення особа з числа представників замовників
повинна знаходитися в кабіні першого автомобіля, а в останньому авто-
мобілі з вантажем повинен знаходитися один з представників охорони,
коли така охорона передбачена.
356 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
У разі перевезення “особливо небезпечних вантажів” стоянки для відпо-
чинку водіїв в населених пунктах заборонені. Стоянки дозволяються в спеціаль-
но відведених для цього місцях, розміщених не ближче 200 м від житлових
будівель чи місць перебування людей.
Під час зупинки чи стоянки транспортного засобу обов’язково слід корис-
туватися стоянковим ручним гальмом, а на схилах додатково встановлювати
противідкатні упори.
Запас ходу автомобілів без дозаправлення паливом повинен бути не мен-
ше 500 км. У випадку перевезення на відстань понад 500 км автомобіль пови-
нен бути обладнаний запасним паливним баком і заправлятися з пересувної
автозаправної станції в місцях, відведених для стоянок.
Перевезення “особливо небезпечних вантажів” здійснюється з автомо-
білем супроводу, який обладнують миготливим маячком оранжевого кольору.
За необхідності такі автомобілі можуть супроводжуватися патрульними авто-
мобілями Державтоінспекції. Виділення автомобілів супроводу обов’язкове при
перевезенні вказаних вантажів колоною транспортних засобів.
Автомобіль супроводу повинен рухатися попереду колони. При цьому від-
носно транспортних засобів, що рухаються за ним, вказаний автомобіль руха-
ється уступом з лівої сторони так, щоб його габарит за шириною виступав за
габарит супроводжуваних транспортних засобів.
Включення миготливого маячка на автомобіль супроводу є інформацією
для попередження інших учасників дорожнього руху, але не дає права перева-
ги на проїзд.
На автомобілях супроводу та транспортних засобах, що перевозять не-
безпечні вантажі, навіть вдень повинні бути ввімкнуті фари ближнього світла.
У разі перевезення “особливо небезпечних вантажів” колоною з п’яти і
більше автомобілів обов’язково в складі колони повинен бути резервний порож-
ній транспортний автомобіль, пристосований для перевезення даних вантажів.
Цей автомобіль слідує в кінці колони.
15.11. Ліквідація наслідків аварій чи інцидентів
Організацїї-вантажовідправники (вантажоспоживачі) розробляють план дій
в аварійній ситуації з врученням його водію на кожне перевезення, виділяють
для роботи з ліквідації наслідків аварії чи інцидентів аварійні бригади. В плані
дій встановлюється порядок сповіщення, дії аварійної бригади та іншого об-
слуговуючого персоналу, перелік необхідного майна й інструментів та техно-
логія їх використання у разі потреби.
У випадку необхідності проведення ремонтних робіт з усунення несправ-
ностей тари з небезпечними вантажами такі роботи здійснюються аварійною
бригадою на спеціально відведеному для цієї мети майданчику.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі
357
У випадку дорожньо-транспортної пригоди особа, відповідальна за пере-
везення, керує діями водія та осіб охорони, інформує органи Державтоінспекції
і у разі необхідності викликає аварійну бригаду.
Дії аварійної бригади на місці пригоди чи інциденту передбачають:
• виявлення та усунення пошкоджень тари чи розсипання (розлиття) ван-
тажу;
• надання першої медичної допомоги потерпілим;
• забезпечення, якщо необхідно, евакуації водіїв та обслуговуючого пер-
соналу;
• проведення дезактивації, дезинфекції;
• знешкодження спецодягу та засобів індивідуального захисту;
• повідомлення вантажовідправника та вантажоодержувача про аварію
чи інцидент.
15.12. Маркування автомобілів при перевезенні
небезпечних вантажів
Усі транспортні засоби, які перевозять небезпечні вантажі, повинні мати
інформаційну таблицю, що кріпиться до переднього бампера автомобіля. За-
гальний вигляд інформаційної таблиці наведено на рис. 15.1.
Рис. 15.1. Інформаційна таблиця транспортних засобів
при перевезенні небезпечних вантажів
Розміри інформаційної таблиці показані на рисунку. Загальний фон таб-
лиці білий. Фон КЕМ (Код екстрених мір) та № ООН (номер речовини згідно з
358 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
класифікацією, прийнятою Організацією Об’єднаних Націй) — оранжевий.
Рамка знаку наноситься лінією чорного кольору товщиною не менше 5 мм на
відстані 5 мм від країв знака. В секторі таблиці КЕМ закодована під цифрами
та літерами певна інформація стосовно наслідків при пожежі або витіканні не-
безпечної речовини. Значення цифрових позначень таке:
1 — використовувати сухі речовини, воду не використовувати;
2 — використовувати водяні струмені;
З — використовувати розпилену воду чи тонкі струмені;
4 — використовувати піну;
5 — запобігати потраплянню речовин у стічні води.
Літери, нанесені в секторі КЕМ інформаційної таблиці, визначають потре-
бу в такому оснащенні:
Д — дихальний апарат та захисні рукавиці;
П — дихальний апарат та захисні рукавиці лише при пожежі;
К — повний захисний комплект одягу та дихальний апарат;
Е — необхідна евакуація людей.
Зліва інформаційна таблиця містить умовне позначення небезпечних ван-
тажів окремих класів та підкласів. Зміст таких попереджувальних позначень
вказаний у додатку Е.
Під час міжнародних перевезень небезпечних вантажів на транспортних
засобах повинні бути встановлені таблички оранжевого кольору (таблички Кем-
лера). Загальний вигляд такої таблички показано в додатку Є.
У верхній частині таблички вказують ідентифікаційний номер небезпеки,
який складається з двох або трьох цифр. Цифри в цьому номері означають таке:
2 — виділення газу в результаті тиску або хімічної реакції;
З — займистість рідин (парів) та газів або самонагрівної рідини;
4 — займистість твердих речовин або самонагрівної твердої речовини;
5 — окисний ефект (ефект інтенсифікації горіння);
6 — токсичність та небезпека інфекції;
7 — радіоактивність;
8 — корозійна активність;
9 — небезпека самостійної бурхливої реакції.
Подвоєння цифр означає підсилення відповідного виду небезпеки. В тому
випадку, коли для зазначення небезпеки достатньо однієї цифри, після цієї циф-
ри ставиться нуль. Коли перед номером небезпеки стоїть літера “X”, то це
означає, що ця речовина вступає в небезпечну реакцію з водою.
У нижній частині таблички вказується чотиризначний номер небезпечної
речовини згідно з міжнародною класифікацією (№ ООН).
Вказані таблички, а також спеціальні панелі оранжевого кольору кріпляться
в передній та задній частині та з обох сторін транспортного засобу, як показа-
но на рисунку 15.2.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі
359
Під час перевезення небезпечних речовин та виробів, які належать до
різних підкласів 1-го класу небезпеки, транспортні одиниці чи контейнери по-
винні мати знаки небезпеки, що належать до найбільш небезпечного підкласу,
а таким є підклас 1.1.
Рис. 15.2. Розміщення інформаційних табличок на транспортних засобах:
а) — одиночний автомобіль під час перевезення одного типу небезпечних речовин;
б) — автомобіль-цистерна під час перевезення декількох типів небезпечних речовин;
в) — автопоїзд під час перевезення небезпечних речовин
На автоцистернах, в яких перевозяться лише нафтопродукти (№ 004 1202,
1203,1223,1268,1863) можуть розміщуватися дві інформаційні таблиці небезпеч-
ного вантажу, попереду та позаду транспортного засобу. На них має вказуватися
ідентифікаційний номер небезпеки та номер 004, що передбачений для найбільш
небезпечної речовини, тобто для речовини з найнижчою температурою спалаху.
У разі перевезення в цистерні з кількома відсіками двох або більшої кіль-
кості небезпечних вантажів, відповідні знаки небезпеки повинні розміщувати-
ся з боків цистерни в місцях розміщення відповідних відсіків, а також по одно-
му знаку небезпеки кожного зразка, що є з боків, розміщуються попереду та
позаду цистерни.
Інформаційні таблиці небезпечного вантажу, що розміщені на контейнерах,
цистернах можуть бути замінені етикеткою, що самоклеїться, фарбою чи будь-
360 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
яким іншим однозначним маркуванням, за умови, що матеріал, який застосову-
ється, не буде витиратися за будь-яких погодних умов та буде гарантовано збе-
реження маркування протягом тривалого часу. У цьому випадку вимоги щодо
вогнестійкості написів на інформаційних таблицях не застосовуються.
Якщо перевозять в автоцистернах небезпечні вантажі при підвищеній те-
мпературі (рідини понад 100° С, тверді речовини понад 240° С), крім звичай-
них інформаційних таблиць небезпеки встановлюється ще додаткова таблиця,
показана на рис. 15.3.
Рис. 15.3. Знак маркування транспортних засобів у разі перевезення вантажів
з підвищеною температурою
15.13. Перевізні документи
Під час перевезення небезпечних вантажів для кожної транспортної оди-
ниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні оформлятися такі
документи:
товаро-транспортний документ на небезпечні вантажі. Якщо кількість
вантажів не дозволяє завантажити їх цілком в одну транспортну одиницю,
то складаються окремі транспортні документи або робляться копії єди-
ного документа на кількість завантажених транспортних одиниць. На ван-
тажі, що не можуть завантажуватися сумісно в один і той же транспорт-
ний засіб у зв’язку із заборонами на їх сумісне завантаження, обов’язково
виписуються окремі транспортні документи. При виконанні міжнародних
перевезень товаро-транспортний документ заповнюється офіційною мо-
вою країни-відправника. Якщо ця мова не є англійською, німецькою чи
французькою, то він дублюється однією із зазначених мов, якщо міжна-
родними договорами не передбачене інше;
свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначе-
них небезпечних вантажів.
Свідоцтво виконується на стандартному форматі А4 (210 х 297 мм) і по-
винно бути білого кольору з рожевою діагональною смужкою.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 361
Для транспортних одиниць, які складаються із декількох транспортних
засобів, свідоцтво видається на кожний транспортний засіб, що входить до
складу транспортної одиниці.
Для транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення небезпеч-
них вантажів та відповідають вимогам ДОПНВ видаються: свідоцтво про до-
пущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних ванта-
жів (тільки на транспортні засоби ЕХ/ІІ, ЕХ/ІП, ГЬ, ОХ та АТ), ДОПНВ-свідоцтво
про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі,
письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій.
Вантажовідправник забезпечує перевізника письмовими інструкціями, а в
разі міжнародних перевезень — комплектом письмових інструкцій. При вико-
нанні міжнародних перевезень інструкції складаються мовою, якою володіє во-
дій, а також дублюються мовами країн відправлення, транзиту і призначення.
Письмові інструкції зберігаються в кабіні транспортного засобу таким
чином, щоб їх можна було легко дістати. Інструкції, які стосуються вантажів,
що знаходяться на транспортній одиниці, повинні зберігатись окремо.
Відправник вантажу несе відповідальність за зміст письмових інструкцій
та їх відповідність вантажу. Перевізник несе відповідальність за те, щоб водії,
які беруть участь у перевезенні, були ознайомлені зі змістом письмових інструк-
цій та належно їх виконували:
у разі здійснення міжнародних перевезень з тимчасовими відступами від ви-
мог ДОПНВ—витяг з тексту спеціального договору (спеціальних договорів),
що були підписані Україною на підставі глави 1.5 додатка А до ДОПНВ;
дозвіл на дорожнє перевезення небезпечного вантажу, виданий Держав-
тоінспекцією МВС України, якщо дорожнє перевезення небезпечних ван-
тажів у великому контейнері виконується перед морським — свідоцтво
про завантаження контейнера, що видається відповідальною за заванта-
ження контейнера особою чи організацію.
Свідоцтво про завантаження контейнера підписується особою, відпові-
дальною за завантаження контейнера.
Свідоцтво про завантаження контейнера може бути включено в товаро-
транспортний документ, у такому разі в товаро-транспортному документі тільки
вказується, що завантаження контейнера проведено відповідно до встановле-
них на морському транспорті вимог, а також надаються відомості про особу,
відповідальну за завантаження контейнера;
інші документи, які є необхідні відповідно до положень будь-якого міжна-
родного договору України.
Товаро-транспортний(-ні) документ(-ти) на небезпечні вантажі повинен
(повинні) містити таку інформацію щодо кожної небезпечної речовини, матері-
алу чи виробу, що подається до перевезення:
номер ООН, перед яким проставляються літери ІЛЧ;
362
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
відповідне відвантажувальне найменування, визначене відповідно до роз-
ділу 3.1.2 додатка А до ДОПНВ і в разі необхідності доповнене техніч-
ною, хімічною або біологічною назвою; для речовин і виробів 1-го класу
небезпеки: номер підкласу і буква групи сумісності та, якщо речовина чи
виріб має додаткові види небезпеки, — номери зразків знаків небезпеки,
вказаних для небезпечного вантажу в додатку 15 до цих Правил, що вка-
зують на ці види небезпеки. Для речовин і виробів інших класів небезпе-
ки: номери зразків знаків небезпеки, вказані для небезпечного вантажу в
додатку 15 до цих Правил.
Номери зразків знаків небезпеки, що вказують на додаткові види небез-
пеки повинні зазначатися в дужках;
група упаковки речовини чи виробу, якщо така визначена, перед якою
можуть бути літери ГУ;
кількість та опис упаковок;
загальна кількість небезпечних вантажів (об’єм, маса брутто чи маса
нетто залежно від конкретного випадку).
У разі перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях загальна
кількість небезпечних вантажів на одній транспортній одиниці, повинна розра-
ховуватись відповідно до положень додатка 1 до цих Правил;
• найменування та адреса відправника вантажу;
• найменування та адреса вантажоодержувача(-чів);
• декларація, яка є необхідною відповідно до положень будь-якого міжна-
родного договору України.
Записи в товаро-транспортному документі повинні виконуватися в такій пос-
лідовності: номер ООН; відповідне відвантажувальне найменування; номери зраз-
ків знаків небезпеки (у випадку вантажів 1-го класу небезпеки — підклас та гру-
па сумісності і, якщо вимагається, номери зразків знаків небезпеки); група
упаковки або відповідне відвантажувальне найменування; клас небезпеки (у ви-
падку вантажів 1-го класу небезпеки — підклас та група сумісності і, якщо вима-
гається, номери зразків знаків небезпеки); номер ООН; група упаковки, наприк-
лад: “Ш 1230 МЕТАНОЛ, 3 (6.1), П” або “МЕТАНОЛ, 3 (6.1), Ш 1230 П”.
Розміщення інших елементів інформації та послідовність, у якій вони ма-
ють указуватись у транспортному документі, є факультативними.
Записи в транспортному документі повинні бути розбірливими.
Якщо перевозяться відходи, які містять небезпечні вантажі (за винятком
радіоактивних відходів), то перед номером ООН ставиться слово “ВІДХОДИ”,
якщо воно не є частиною відповідного відвантажувального найменування, на-
приклад: “ВІДХОДИ, Ш 1230 МЕТАНОЛ, 3 (6.1), ІГ’чи: “ВІДХОДИ, Ш 1993
ЛЕГКОЗАЙМИСТА РІДИНА, Н.У.К. (толуол та етиловий спирт), З, II”.
Для порожньої тари, порожніх неочищених цистерн, багатоелементних га-
зових контейнерів та транспортних засобів-батарей, а також порожніх неочи-
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі
363
щених транспортних засобів і контейнерів для перевезення небезпечних ван-
тажів навалом (насипом) залежно від конкретного випадку, записи в транспорт-
ному документі мають містити такі слова, як “ПОРОЖНЯ ТАРА”, “ПОРОЖ-
НЯ ПОСУДИНА”, “ПОРОЖНІЙ КОНТЕЙНЕР СЕРЕДНЬОЇ ВАНТАЖО-
ПІДЙОМНОСТІ ДЛЯ МАСОВИХ ВАНТАЖІВ”, “ПОРОЖНЯ АВТОЦИС-
ТЕРНА”, “ПОРОЖНЯ ЗНІМНА ЦИСТЕРНА”, “ПОРОЖНЯ ПЕРЕНОСНА
ЦИСТЕРНА”, “ПОРОЖНІЙ КОНТЕЙНЕР-ЦИСТЕРНА”, “ПОРОЖНІЙ БА-
ГАТОЕЛЕМЕНТНИЙ ГАЗОВИЙ КОНТЕЙНЕР”, “ПОРОЖНІЙ ТРАНС-
ПОРТНИЙ ЗАСІБ-БАТАРЕЯ”, “ПОРОЖНІЙ ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ”,
“ПОРОЖНІЙ КОНТЕЙНЕР”, за якими повинен вказуватися номер класу не-
безпеки. Наприклад: “ПОРОЖНЯ ТАРА, З”.
Крім того, для порожніх неочищених посудин для газів ємністю понад
1000 л, порожніх неочищених цистерн, багатоелементних газових контейнерів,
транспортних засобів-батарей, транспортних засобів та контейнерів для пере-
везення небезпечних вантажів навалом (насипом) цей запис повинен допов-
нюватися словами “останній вантаж”, номером ООН, відповідним відванта-
жувальним найменуванням; в разі необхідності доповненим технічною, хімічною
або біологічною назвою і, якщо застосовується, групою упаковки останнього
вантажу, що перевозився. Наприклад: “ПОРОЖНЯ АВТОЦИСТЕРНА, 2,
ОСТАННІЙ ВАНТАЖ: ЦК 1017 ХЛОР”.
У разі перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях у транс-
портному документі має бути такий запис: “Вантаж не перевищує допустимих
меж, зазначених у пункті 1.1.3.6”. Такий запис не робиться, якщо в одній транспорт-
ній одиниці перевозяться вантажі, відправлені кількома вантажовідправниками.
Якщо небезпечні вантажі перевозяться в аварійній тарі, то після опису ванта-
жу в транспортному документі додаються слова: “АВАРІЙНА УПАКОВКА”.
У транспортних документах, що супроводжують порожні фуміговані кон-
тейнери і транспортні засоби, повинні зазначатися дата фумігації, а також тип
і кількість фуміганту. Ці записи повинні виконуватися офіційною мовою країни
відправлення і, якщо ця мова не англійська, німецька чи французька, дублюва-
тись однією із зазначених мов, якщо міжнародними договорами не передбаче-
не інше. Крім того, до транспортних документів мають долучатись інструкції
з видалення будь-яких залишкових кількостей фуміганту, включаючи пристрої
для фумігації (якщо вони використовувалися).
15.14. Вимоги до транспортних засобів
Небезпечні вантажі можуть перевозитися тільки на спеціальних та (чи)
спеціально пристосованих з цією метою транспортних засобах, які повинні бути
виготовлені відповідно до чинних нормативних документів (технічних завдань,
364 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
технічних умов на виготовлення, випробування та приймання) для повнокомп-
лектних спеціальних транспортних засобів та технічної документації на пере-
обладнання (дообладнання) транспортних засобів, які вже працюють.
Основні типи спеціалізованих транспортних засобів, призначених для пе-
ревезення небезпечних вантажів, показані нарис. 15.4.
Автоцистерни (рис. 15.4, а), призначені для перевезення небезпечних рі-
дин, газів або порошковидних чи гранульованих речовин, цистерни можуть бути
одинарними або складатися з декількох окремих секцій (вмонтованих цистерн).
Контейнер-цистерна (рис. 15.4, б) є транспортним обладнанням, який
може перевозитися рухомим складом і може переміщати в просторі поза рухо-
мим складом без значної зміни його положення та має місткість понад 0,45 м3.
Багатоелементний газовий контейнер (рис. 15.4, в) складається з
декількох з’єднаних колектором секцій. Такі контейнери місткістю понад 450 л
використовуються для перевезення під тиском газів.
Рис. 15.4. Спеціалізовані типи транспоргних засобів
для перевезення небезпечних вантажів:
а — автомобільна цистерна; б — контейнер-цистерна;
в — багатоелементний газовий контейнер; г — автотранспортний засіб-батарея
На транспортному засобі-батареї (рис. 15.3, г) можуть встановлюва-
тися балони, барабани під тиском, а також цистерни, всі ці елементи зв’язані
між собою колектором і стаціонарно встановлені на транспортній одиниці. Міст-
кість такого транспортного засобу понад 450 л і він призначений для переве-
зення газів 2-го класу.
Згідно з міжнародною класифікацією розрізняють такі типи спеціалізова-
них транспортних засобів.
Транспортний засіб ЕХ/ІІ або ЕХ/ІП — транспортний засіб, призначе-
ний для перевезення вибухових речовин та виробів.
Транспортний засіб ЕЬ — транспортний засіб, призначений для пере-
везення рідин з температурою спалаху не вище 61 °С або легкозаймистих газів
у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах, або багатоелементних га-
зових контейнерах місткістю понад 3 м3, у вбудованих чи знімних цистернах
місткістю понад 1 м3, призначений для перевезення легкозаймистих газів.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 365
Транспортний засіб ОХ — транспортний засіб, призначений для пере-
везення стабілізованого пероксиду водню чи стабілізованого водного розчину
пероксиду водню з масовою часткою пероксиду водню більш ніж 60 % (клас
небезпеки 5.1 № ООН 1215) у контейнерах-цистернах чи переносних цистер-
нах місткістю понад 3 м3, а також у вбудованих чи знімних цистернах місткіс-
тю понад 1 м3.
Транспортний засіб АТ — транспортний засіб, окрім транспортних за-
собів РЬ чи ОХ, призначений для перевезення небезпечних вантажів у контей-
нерах-цистернах чи переносних цистернах, або багатоелементних газових кон-
тейнерах місткістю понад 3 м3, а також у вбудованих чи знімних цистернах
місткістю понад 1 м3, а також транспортний засіб-батарея місткістю понад
1 м3, окрім транспортних засобів-батарей типу РЬ.
Автомобілі, які систематично використовуються для перевезення вибухо-
вих та легкозаймистих речовин, повинні обладнуватися випускною трубою глуш-
ника з винесенням її в бік перед радіатором. Коли розміщення двигуна не дозво-
ляє провести таке переобладнання, тоді допустиме виведення випускної труби
в правий бік поза зоною кузова чи цистерни та зони паливних комунікацій.
Паливний бак повинен бути віддалений від акумуляторної батареї та від-
ділений від неї непроникною перегородкою, а також віддалений від двигуна,
електропроводів та випускної труби та розміщений таким чином, щоб у випадку
витікання з нього палива воно виливалося безпосередньо на землю. Бак пови-
нен мати захист (кожух) дна та боків.
У випадку однократного використання автомобіля для перевезення не-
безпечних вантажів 1-5 класів допускається встановлення на вихідний отвір
випускної труби глушника іскрогасної сітки.
Електрообладнання транспортних засобів, що перевозять небезпечні ван-
тажі 1-5 класів, повинно задовольняти такі вимоги:
> номінальна напруга електрообладнання не може перевищувати 24 В;
> електропроводка повинна бути з проводу, який має безшовну оболонку, не
схильну до корозії, вона повинна бути розрахована так, щоб повністю за-
побігти її нагріванню;
> електромережа повинна бути захищена від перевантажень системою на-
явних запобіжників заводського виготовлення чи автоматичних вимикачів;
> електропроводка повинна мати надійну ізоляцію, міцно кріпитися та роз-
міщуватися так, щоб вона не була пошкоджена внаслідок ударів та тертя
по елементах конструкції автомобіля і була захищена від тепла, що виді-
ляється через систему охолодження та відведення відпрацьованих газів;
> у разі розміщення акумуляторів не під капотом двигуна вони повинні знахо-
дитися у відсікові з вентиляцією, виготовленому з металу чи іншого еквіва-
лентного за міцністю матеріалу з ізольованими внутрішніми стінками;
> автомобіль повинен мати пристрій для вимкнення акумулятора від елект-
ричної мережі за допомогою двополюсного вимикача (або іншого засо-
366 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
бу), який повинен бути розміщений якомога ближче до акумулятора. Привід
управління вимикача — прямого чи дистанційного повинен знаходитися
як в кабіні водія, так і ззовні транспортного засобу. Він має бути легкодос-
тупним та позначеним розпізнавальним знаком;
> забороняється використовувати лампи, що мають цоколі з різзю.
Всередині кузовів транспортних засобів не повинно бути зовнішніх елект-
ропроводок, а електролампи освітлення, що знаходяться в кузові, повинні мати
міцну загороджувальну сітку або решітку.
Всі автомобілі повинні бути обладнанні металевим ланцюжком зазем-
лення з дотиканням землі на довжині 20 см та металевим штирем для захисту
від статичних електричних зарядів під час стоянки.
В автомобілів з кузовом типу фургон кузов повинен бути повністю закри-
тим, міцним, не мати щілин та обладнуватися відповідною системою венти-
ляції залежно від властивостей небезпечного вантажу, що перевозиться. Для
внутрішньої оббивки кузова використовуються матеріали, що не викликають
появи іскор, дерев’яні матеріали повинні мати вогнетривке просочення. Двері
кузовів обов’язково повинні мати замки.
В тих випадках, коли як покриття відкритих кузовів використовується
брезент, він повинен виготовлятися з тканини, яка трудно загоряється та є
непромокальною. Такий брезент повинен покривати борти кузова на 20 см
нижче їхнього рівня і прикріплятися металевими рейками або ланцюгами з
запірним пристроєм.
Транспортні засоби повинні мати ззаду по всій ширині цистерни бампери
для запобігання ударам. Відстань між задньою стінкою цистерни та бампе-
ром не може бути меншою 10 см.
Трубопроводи та допоміжне обладнання цистерн, встановлені в верхній
частині резервуарів, повинні бути захищені від пошкоджень у випадку переки-
дання. Така захисна конструкція може бути виготовлена у вигляді підсилюваль-
них кишень, захисних ковпаків, поперечних або поздовжніх елементів, форма
яких забезпечує надійний захист.
Автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, повинні
мати справний інструмент та таке обладнання:
> набір ручного інструменту для аварійного ремонту транспортних засобів;
> вогнегасники, лопату та необхідний запас піску для гасіння пожежі;
> не менше одного противідкатного упору на кожен транспортний засіб, розмі-
ри упору повинні відповідати типу транспортного засобу та діаметру коліс;
> два ліхтарі автономного живлення з миготливими (або постійними) вог-
нями оранжевого кольору; використання таких ліхтарів не повинно викли-
кати запалювання вантажів, що перевозяться;
> у випадку стоянки вночі або при поганій видимості, а також коли вогні транс-
портного засобу несправні, на дорозі мають бути встановлені ліхтарі оран-
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 367
жевого кольору — один перед транспортним засобом на відстані приблиз-
но 10 м а другий позаду транспортного засобу також на відстані 10 м;
> аптечку та засоби нейтралізації небезпечних речовин, що перевозяться;
> засоби індивідуального захисту водіїв та супроводжуючого персоналу.
Транспортні засоби повинні бути обладнані номерними розпізнавальними
знаками та іншими позначеннями відповідно до вимог правил дорожнього руху.
Таблички системи інформації про небезпеку на транспортних засобах
повинні кріпитися за допомогою спеціальних пристроїв, які забезпечують їхню
надійну фіксацію. Ці таблички закріплюються спереду (на бампері) та ззаду
автомобіля, перпендикулярно його поздовжній осі, не закриваючи номерних
знаків та зовнішніх світлових приладів, а також не виступаючи за габарити
транспортного засобу.
Транспортні засоби, перевозячи небезпечні вантажі, не можуть транспор-
тувати в жодному разі більше одного напівпричепа або причепа.
15.14. Періодичні перевірки та випробування
транспортних засобів
Корпуси цистерн, елементи транспортних засобів-батарей та багатоеле-
ментних газових контейнерів, призначені для перевезення небезпечних ванта-
жів та їх обладнання, повинні періодично перевірятися. Порядок проведення
перевірок встановлюється Державтоінспекцією МВС України та Міністерст-
вом транспорту України. Періодичність перевірок та перелік операцій, що ви-
конуються під час перевірок, наведені в табл. 15.4 [24].
Таблиця 15.4
Вимоги до періодичних випробувань транспортних засобів
Транспортний засіб Максимальний термін між ви* пробуваннями Перелік операцій; які повинні виконуватись під час перевірок
‘ 1 ' 2 3
Переносні цистерни для речовин класів небезпеки 3-9 та неохолоджених скраплених газів 5 років Зовнішній огляд Внутрішній огляд Гідравлічне випробування
2,5 роки Внутрішній та зовнішній огляд цистерни та її фітингів1 Випробування на герметичність Перевірка задовільного функціо- нування всього сервісного обла- днання
368 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження табл. 15.4
1 2 3
Переносні цистерни для охолоджених скрапле- них газів 2,5 роки Зовнішній огляд цистерни та її фі- тингів Випробування на герметичність Перевірка задовільного функціону- вання всього сервісного обладнання Зняття показань вакуумметра, якщо він є
Вбудовані цистерни Знімні цистерни Транспортні засоби-батареї, елементами яких є цистерни 6 років Зовнішній огляд Внутрішній огляд Гідравлічне випробування . 7 ПІД тиском
3 роки Випробування на герметичність корпусу разом з його устаткуванням та перевірка задо- вільного функціонування всього об- ладнання
Контейнери-цистерни Багатоелементні газові кон- тейнери, елементами яких є цистерни 5 років Зовнішній огляд Внутрішній огляд Гідравлічне випробування під тиском2
2,5 роки Випробування на герметичність ко- рпусу разом з його устаткуванням та перевірка задовільного функціо- нування всього обладнання
Вбудовані цистерни, знімні цистерни, а також транспор- тні засоби-батареї, елемента- ми яких є цистерни для речо- вин зООН: 1008, 1017, 1048, 1050, 1053, 1067, 1076,1079 3 роки Зовнішній огляд Внутрішній огляд Перевірка задовільного функціону- вання всього обладнання Гідравлічне випробування під тиском2
Контейнери-цистерни та ба- гатоелементні газові кон- тейнери, елементами яких є цистерни для речовин 3 ООН: 1008, 1017, 1048, 1050, 1053, 1067, 1076, 1079 2,5 роки Зовнішній огляд Внутрішній огляд Перевірка задовільного функціону- вання всього обладнання Гідравлічне випробування під тиском2
Вбудовані цистерни, знімні цистерни, а також транспор- тні засоби-батареї, елемен- тами яких є цистерни для охолодження скраплених газів Після шести років експлу- атації, а потім через кожні 12 років Зовнішній огляд Внутрішній огляд Перевірка задовільного функціону- вання всього обладнання Гідравлічне випробування під тиском2
6 років Випробування на герметичність
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 369
Продовження табл. 15.4
1 2 3
Контейнери-цистерни та ба- гатоелементні газові кон- тейнери, елементами яких є цистерни для охолодження скраплених газів Після восьми років експлуа- тації, а потім через кожні 12 років1 2 3 Зовнішній огляд Внутрішній огляд Перевірка задовільного функціо- нування всього обладнання Гідравлічне випробування під тиском2
Транспортні засоби-батареї Багатоелементні газові кон- тейнери 5 років Випробування на герметичність при максимальному робочому тискові Зовнішній огляд конструкції, елементів і сервісного обладнан- ня без демонтажу4
Забороняється наповнювати вбудовані цистерни, знімні цистерни, контей-
нери-цистерни, переносні цистерни, транспортні засоби-батареї та багатоеле-
ментні газові контейнери, а також надавати їх для перевезення після закінчення
терміну дії останньої періодичної перевірки. Але цистерни, що були наповнені до
закінчення цього терміну, можуть перевозитись у строк не більше трьох місяців
після закінчення терміну дії цього останнього періодичного випробування.
Порожні неочищені вбудовані цистерни, знімні цистерни, транспортні за-
соби-батареї, переносні цистерни, контейнери-цистерни та багатоелементні
газові контейнери можуть перевозитись після закінчення терміну їх чергового
випробування тільки для проходження перевірок.
У разі виявлення будь-якого небезпечного дефекту цистерна вилучаєть-
ся з експлуатації і знову допускається до неї лише після усунення цього де-
фекту і випробувань.
Якщо в результаті ремонту, зміни конструкції чи дорожньо-транспортної
пригоди виникають сумніви щодо цілісності корпусу цистерни та працездат-
ності її обладнання, проводиться позачергова спеціальна перевірка.
1 Внутрішній огляд переносних цистерн, призначених для перевезення тільки однієї речови-
ни, може не проводитись або замінятись іншими випробуваннями чи процедурами перевір-
ки, визначеними компетентним органом або уповноваженою організацією.
2 За погодженням з компетентним органом, гідравлічне випробування під тиском корпусів
цистерн, призначених для перевезення порошкоподібних і гранульованих речовин, може не
проводитись або замінятись випробуваннями на герметичність та вимірювання вакууму.
3 На вимогу компетентного органу між періодичними перевірками додатково може проводи-
тись випробування на герметичність.
4 Елементи і трубопроводи повинні піддаватися випробуванням з періодичністю, встановле-
ною інструкцією з упакування Р 200 чи іншими нормативними документами.
370 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Випробування та перевірки здійснюються експертом уповноваженого
компетентного органу. За результатами видаються відповідні свідоцтва з обо-
в’язковим переліком речовин, що можуть бути допущені до перевезення в цій
цистерні.
15.16. Вимоги до тари та упаковки
Маса брутто кожного місця та ємність первинної упаковки не повинні пе-
ревищувати граничної маси та ємності, що встановлені в нормативній докумен-
тації на небезпечні вантажі.
Матеріал, з якого виготовлюють тару та прокладувальні матеріали, виби-
рають з урахуванням специфічних властивостей вантажу, що перевозиться. Цей
матеріал повинен бути інертним або мати інертне покриття відносно вантажу.
Матеріал тимчасової тари повинен бути непроникним для вмісту, не роз-
м’якшуватися чи ставати крихким під дією температури або старіння.
Гофровані та інші ящики з картону повинні бути достатньо міцними та
водостійкими (зберігати у разі намокання механічну міцність). Перевезення
небезпечних вантажів в картонних ящиках, які були у вжитку, забороняється.
Скляні бутлі повинні бути щільно закупорені, і їх слід розміщувати в міцні
ящики, барабани, обрешітки або упаковувати в кошики з заповненням проміж-
ків інертними матеріалами. Горло бутля не повинно виступати за край обре-
шітки або кошика.
Металева тара, що вимагає герметичного закривання, повинна запаюва-
тися або обладнуватися гвинтовими корками з прокладками та стопорами,
мати написи із зазначенням величини тиску при випробуванні та дати прове-
дення останнього випробування.
Посудини для перевезення рідин мають наповнюватися не повністю, за-
повнення повинно становити 90 % від їхньої повної ємності (для водного аміа-
ку та зріджених вуглеводневих газів — 85 %).
Допускається сумісна упаковка декількох небезпечних речовин або їхня
сумісна упаковка з іншими вантажами, що належать до різних класів. В цьому
випадку внутрішня тара повинна бути старанно відділена одна від одної в збір-
ній тарі, оскільки у випадку аварії чи руйнування внутрішньої тари можуть
виникнути такі небезпечні наслідки, як надмірне виділення тепла, горіння, утво-
рення сумішей, чутливих до тертя чи ударів, виділення займистих чи отруйних
газів. Використовуючи крихку тару та, особливо, коли ці посудини містять рі-
дини, важливо уникати можливого утворення небезпечних сумішей і слід вжи-
вати у зв’язку з цим всі необхідні заходи, а саме: використання достатньої
кількості відповідного матеріалу для прокладок, розміщення посудин в іншій
міцній тарі, поділ збірної тари на декілька секцій.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 371
На кожному вантажному місці (упаковці) з небезпечними вантажами по-
винні бути нанесенні виготовлювачем вантажу чітке маркування, зокрема знаки
небезпеки згідно з вимогами ДОПОГ та маніпуляційні знаки.
Знаки небезпеки наносяться:
• на упаковках у формі паралелепіпеда (в тому числі на контейнерах та
пакетах) на бічній, торцевій та верхній поверхні;
• на бочках — на одному дні та на обручеві з двох протилежних боків;
• на мішках — у верхній частині біля шва з двох боків;
• на мішках та тюках — на торцевій та бічній поверхнях;
На інших видах тари знаки небезпеки наносяться в найбільш зручних та
видних місцях.
Маніпуляційні знаки наносяться після знаків небезпеки.
Якщо вантаж характеризується більш ніж одним видом небезпеки, на
упаковку наносяться всі знаки небезпеки і вказуються їх види. Номер класу
наноситься на знакові основного виду небезпеки.
15.17. Вимоги до водив
Водії, що перевозять небезпечні вантажі, зобов’язані пройти спеціальну
підготовку з отриманням відповідного свідоцтва.
Програмою спеціальної підготовки водіїв, постійно зайнятих перевезен-
ням, небезпечних вантажів, передбачено:
• вивчення системи інформації про небезпеку (позначення транспортних
засобів та упаковок);
• вивчення властивостей небезпечних вантажів, що перевозяться;
• навчання способів надання першої медичної допомоги потерпілим у разі
інциденту;
• навчання діям у випадку інциденту (порядок дій, пожежогасіння, пер-
винна дегазація, дезактивація та дезинфекція);
• підготовка та передання інформації посадовим особам про інцидент.
Водій, що постійно зайнятий на перевезенні небезпечних вантажів, пови-
нен проходити медичний огляд при прийнятті на роботу та наступні медичні
огляди відповідно до встановленого графіка, але не рідше одного разу в 3 роки,
а також передрейсовий медичний контроль перед кожним рейсом.
Водії, тимчасово зайняті на перевезеннях небезпечних вантажів, повинні
пройти медичний огляд при призначенні їх на даний вид перевезень та перед-
рейсовий медичний контроль.
Відмітки про проходження водієм спеціальної підготовки чи інструктажу
та медичного контролю заносяться у відповідні документи.
372 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
До перевезення небезпечних вантажів допускаються водії, які мають
неперервний стаж роботи, як і водії транспортного засобу даної категорії, не
менше трьох років.
Водій, що здійснює перевезення небезпечного вантажу, повинен мати при
собі такі транспортні документи:
• ліцензійну картку на транспортний засіб з відміткою “Перевезення не-
безпечних вантажів”;
• подорожній лист із зазначенням маршруту руху;
• свідоцтво про допуск водія до перевезення небезпечних вантажів;
• аварійну картку системи інформації про небезпеку;
• товарно-транспортну накладну;
• адреси та телефони посадових осіб перевізника, вантажовідправника,
вантажоспоживача, відповідальних за перевезення чергових підрозділів
органів Державтоінспекції, розміщених по маршруту руху.
У випадку вимушеної зупинки в дорозі та неможливості усунення на місці
своїми силами технічної неполадки водій повинен викликати на допомогу ма-
шину технічного забезпечення перевезень та повідомити про місце вимушеної
стоянки в найближчий орган Державтоінспекції.
У разі виникнення інциденту водій зобов’язаний:
• не допускати сторонніх осіб до місця пригоди;
• повідомити про те, що трапилось, в найближчий орган Державтоінспекції;
• якщо необхідно, викликати швидку медичну допомогу;
• викликати аварійну бригаду;
• надати невідкладну медичну допомогу потерпілим;
• відповідно до вказівок аварійної картки вжити заходів щодо первинної
ліквідації наслідків інциденту;
• після прибуття на місце інциденту представників органів Державтоінс-
пекції та медперсоналу проінформувати їх про те, що трапилося, про
небезпеку вантажів, що перевозяться, пред’явити транспортні докумен-
ти на вантаж, що перевозиться.
Під час керування транспортним засобом з небезпечним вантажем во-
дію забороняється:
• різко рушати з місця;
• здійснювати обгін транспортних засобів, які рухаються зі швидкістю
більше ЗО км/год;
• різко гальмувати;
• рухатися з вимкнутим зчепленням та двигуном;
• курити в транспортному засобі під час руху. Курити дозволяється під
час стоянок на відстані не ближче 50 м від місця стоянки;
• користуватися відкритим вогнем (у виняткових випадках для приготуван-
ня їжі вогонь можна розводити на відстані не ближче 200 м від стоянки);
• залишати транспортний засіб без нагляду.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 373
15.18. Вимоги до обслуговуючого персоналу
Персонал, що супроводжує транспортні засоби, які перевозять небезпеч-
ний вантаж (експедитор, охорона, дозиметрист та ін.), зобов’язаний мати по-
свідчення про право супроводу таких вантажів. Свідоцтво дійсне при поданні
документів, що засвідчують особу супроводжуючого.
Обслуговуючий персонал, зайнятий на виконанні робіт, пов’язаних зі збе-
ріганням небезпечних вантажів, повинен пройти спеціальний інструктаж з вив-
ченням дій з ліквідації наслідків інцидентів.
До проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з небезпеч-
ними вантажами допускаються оператори зі стажем роботи не менше 3-х
років на використовуваному підіймально-транспортному обладнанні.
Оператори, які постійно зайняті виконанням робіт з небезпечними ванта-
жами, повинні проходити медичний огляд не рідше одного разу в рік.
Оператори, які тимчасово зайняті виконанням навантажувально-розван-
тажувальних операцій з небезпечними вантажами, повинні пройти медичний
огляд після призначення на даний вид робіт.
У випадку інциденту під час навантаження чи розвантаження небезпеч-
ного вантажу оператор зобов’язаний:
- не допускати сторонніх осіб до місця інциденту;
- викликати аварійну бригаду;
- надати первинну медичну допомогу потерпілим;
- відповідно до вимог, перерахованих в аварійній картці, вжити заходи з
ліквідації наслідків інциденту.
Під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з небезпеч-
ними вантажами оператору забороняється курити.
Обслуговуючий персонал, зайнятий ручним навантаженням-розвантажен-
ням небезпечних вантажів, повинен пройти спеціальний інструктаж з правил
поводження з цими видами вантажів та в процесі роботи керуватися таким:
• чітко виконувати вимоги, вказані маркуванням, попереджувальними над-
писами, нанесеними на упаковку відповідного вантажу;
• забороняється скидувати небезпечний вантаж з плечей та його волочити;
• після закінчення навантажувально-розвантажувальних робіт очистити
робочий одяг згідно з встановленими вимогами.
Обслуговуючий персонал аварійної бригади зобов’язаний:
• пройти попередню підготовку за спеціальною програмою;
• після закінчення кожного виду робіт з ліквідації наслідків інцидентів про-
ходити, крім планового, додатковий медичний огляд;
• утримувати в справному стані наявні засоби індивідуального захисту,
засоби та майно, призначені для ліквідації наслідків інцидентів.
Усі суб’єкти дорожнього перевезення небезпечних вантажів незалежно
від форми власності повинні письмово призначити одного чи декількох уповно-
374 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
важених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів (далі — уповно-
важений). У разі призначення кількох уповноважених їх обов’язки зазначаються
письмово. Якщо власник підприємства або підприємець самостійно виконує
функції уповноваженого, то в письмовому призначенні немає необхідності.
Уповноважений зобов’язаний вести записи про свою контрольну діяль-
ність із зазначенням часу проведення контролю, прізвища, імені та по батькові
підконтрольної особи і найменування підконтрольних технологічних операцій.
Записи зберігаються протягом п’яти років.
Функції уповноваженого можуть виконуватись такими особами (за умо-
ви, що вони здатні виконувати обов’язки уповноваженого):
- керівником підприємства;
- працівником підприємства, що виконує інші обов’язки;
- особою, яка не працює на цьому підприємстві;
- підприємцем або власником підприємства.
У зв’язку з діяльністю підприємства, пов’язаною з перевезенням небез-
печних вантажів, на уповноваженого покладаються такі функції:
• контроль за виконанням вимог, що регулюють перевезення небезпеч-
них вантажів;
• негайне сповіщення про недоліки, які зменшують безпеку при переве-
зенні небезпечних вантажів, підприємця чи керівника підприємства;
• у межах діяльності підприємства забезпечення безпеки перевезення
небезпечних вантажів;
• підготовка щорічного звіту з питань діяльності підприємства, пов’яза-
них із перевезенням небезпечних вантажів для адміністрації підприємства
або, у разі необхідності, для Державтоінспекції МВС України та інших
компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів;
• забезпечення ідентифікації небезпечних вантажів, що перевозяться;
• перевірка при закупівлі транспортних засобів їх придатності до переве-
зення небезпечних вантажів; контроль при виборі субпідрядників або
інших учасників операцій, пов’язаних з перевезенням небезпечних ван-
тажів їх здатності виконувати свої функції;
• перевірка придатності обладнання, що використовується для перевезен-
ня небезпечних вантажів чи для вантажно-розвантажувальних операцій;
• перевірка наявності у робітників, які займаються перевезенням небез-
печних вантажів, їх завантаженням та розвантаженням, письмових
інструкцій щодо виконання операцій;
• проведення перевірок наявності на транспортних засобах документації,
додаткового обладнання та їх відповідності чинним нормам;
• вжиття заходів щодо інформування робітників про небезпеку, пов’язану з
перевезенням, завантаженням та розвантаженням небезпечних вантажів;
• забезпечення належної підготовки робітників підприємства та прова-
дження обліку такої підготовки; розслідування обставин аварій та пору-
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 375
шень, що були скоєні або виявлені під час перевезення, завантаження
чи розвантаження небезпечних вантажів;
• вжиття необхідних заходів щодо запобігання аваріям та повторенню
порушень.
Щорічний звіт, який складається уповноваженим, має містити:
перелік небезпечних вантажів, що відправляються, перевозяться або прий-
маються, поділених на класи;
кількість небезпечних вантажів, поділених на чотири категорії: до 5 тонн;
від 5 до 50 тонн; від 50 до 1000 тонн; більше 1000 тонн;
кількість та аналіз аварій з небезпечними вантажами, для яких було скла-
дено звіт про аварію;
інші відомості, необхідні для аналізу та оцінки стану безпеки перевезень
небезпечних вантажів.
Щорічний звіт складається уповноваженим не пізніше шести місяців піс-
ля закінчення року та на вимогу Державтоінспекції МВС України та інших
компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів подається для пе-
ревірки. Термін зберігання щорічного звіту становить п’ять років.
Звіт про аварію складається уповноваженим у разі аварії, у результаті
якої небезпечні речовини потрапили у довкілля, чим завдані матеріальні збит-
ки або постраждали люди.
Уповноважений має пройти відповідний курс підготовки і знати:
• вимоги національного законодавства з питань перевезення небезпеч-
них вантажів, а також міжнародних конвенцій, угод та договорів;
• класифікацію небезпечних вантажів (процедури класифікації розчинів
та сумішей, структуру переліку небезпечних вантажів, класи небезпеки
і принципи їх класифікації, характер речовин та виробів, що перевозять-
ся, їх фізичні, хімічні, токсикологічні властивості);
• загальні вимоги до упаковок, великогабаритної тари, контейнерів середньої
вантажності для масових вантажів, цистерн та контейнерів-цистерн тощо
(типи, коди, маркування, виготовлення, порядок перевірки та іспитів);
• маркувальні написи, знаки небезпеки та інформаційні таблиці небезпеч-
ного вантажу (нанесення маркування та знаків небезпеки, кріплення
знаків небезпеки та інформаційних таблиць небезпечного вантажу на
транспортних засобах, цистернах тощо);
• вимоги до перевізних документів та порядок їх заповнення (товаро-
транспортний документ на небезпечні вантажі, письмові інструкції, сві-
доцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначе-
них небезпечних вантажів, ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв
транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, копії міжна-
родних двосторонніх та багатосторонніх договорів, інші документи);
• способи перевезення та можливі обмеження (перевезення повним за-
вантаженням, контейнерні перевезення тощо);
376 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
• вимоги до екіпажу транспортного засобу та його професійної підготовки;
• заборони на сумісне завантаження та заходи безпеки, пов’язані з су-
місним завантаженням;
• спеціальні вимоги до сумісного перевезення небезпечних вантажів та
продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин;
• порядок перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях;
• вимоги до навантаження, розвантаження та закріплення вантажів (на-
вантаження та розвантаження, ступінь наповнення, укладання);
• очищення та (або) дегазація перед завантаженням та після розванта-
ження;
• вимоги до додаткового обладнання;
• режими та умови перевезення небезпечних вантажів;
• причини аварій, пов’язаних із перевезенням небезпечних вантажів, та їх
наслідки.
Для виконання своїх функцій уповноважений повинен мати свідоцтво про
відповідну підготовку. Для отримання свідоцтва кандидат повинен скласти іспит
у Державтоінспекції МВС України, відповідно до ДОПНВ.
Термін дії свідоцтва становить п’ять років. Цей термін може бути продо-
вжено на наступний п’ятирічний період, якщо власник свідоцтва протягом по-
переднього року, до завершення терміну його дії, пройшов курс перепідготов-
ки та успішно склав іспит.
Свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень
небезпечних вантажів, видане компетентним органом іншої держави-учасниці
ДОПНВ, визнається дійсним протягом зазначеного в ньому терміну дії.
Кожен суб’єкт перевезення небезпечних вантажів на вимогу Державто-
інспекцїї МВС України та інших компетентних органів з перевезення небезпеч-
них вантажів повинен надавати інформацію про свого уповноваженого.
15.19. Особливості перевезення вибухових
речовин
Для встановлення типу потенційної небезпеки потрібно визначити, які з
вибухових речовин можуть зберігатися та перевозитися разом з іншими як
частина однієї і тієї ж партії вантажу.
Для цього кожній вибуховій речовині присвоюється окрема літера із за-
значенням сумісності вантажу з іншими речовинами. Групи сумісності вибу-
хових речовин встановлено такі:
Група А — вибухові, насамперед.
Група В — вироби, які містять речовину з найшвидшим ступенем вибухо-
вості і не мають двох чи більше незалежних пристроїв безпеки.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі
377
Група С — паливна вибухова речовина чи інші запальні вибухові речовини
чи вироби, які містять паливну вибухову речовину.
Група В — вибухова речовина, що детонує в другу чергу, чи виріб з таки-
ми ж якостями, без потенційних джерел запалювання або па-
ливного заряду, що містять два або більше пристроїв для без-
пеки.
Групи Е — виріб, що містить речовину, яка детонує в другу чергу, без по-
тенційних джерел вогню, але з паливним зарядом.
Група Е — виріб, що містить речовину, яка детонує в другу чергу, з дже-
релом вогню, або без заряду палива.
Група С — речовина, призначена для вибухового чи піротехнічного ефек-
ту за рахунок хімічної реакції (така, що не активує за рахунок
води та містить фосфор, фосфіл або запальну суміш, чи гель).
Група Н — виріб, що містить як вибухову речовину, так і білий фосфор.
Група 3 — речовина, що містить як вибухову речовину, так і запальну рі-
дину чи гель.
Група К — виріб, що містить і вибухову речовину, і токсичний хімічний
реагент.
Група Ь — вибухова речовина або виріб з особливим ризиком, що вима-
гає ізольованого зберігання.
Група N — виріб, що містить лише нечутливі детонуючі речовини.
Група 8 — речовини та вироби, упаковані або сконструйовані так, щоб об-
межити ступінь їх небезпеки всередині упаковки доти, доки
упаковка не буде знищена вогнем. У випадку дії вогню вся
вибухова хвиля чи розкидання продуктів вибуху не протидіють
поширенню вогню чи іншим наслідкам безпосередньо навколо
упаковки.
Упаковки, що містять вибухові речовини, повинні перевозитись тільки в
транспортних засобах ЕХ/ІІ та ЕХ/ІІІ. Причіпи за винятком напівпричепів), які
відповідають вимогам до транспортних засобів ЕХ/ІІ або ЕХ/ІІІ, можуть бук-
сируватися автотранспортними засобами, що не відповідають цим вимогам.
Вибір типу транспортного засобу залежить від кількості вантажу, що перево-
зиться, яка обмежується з розрахунку на одну транспортну одиницю.
У разі перевезення сипких та порошкоподібних речовин, піротехнічних
засобів 1-го класу небезпеки, які мають класифікаційні коди 1.1 С, 1.1 0,1.10,
1.3 С та 1.3 О, а також піротехнічних засобів у контейнері його підлога повинна
мати неметалеву поверхню або покриття.
Загальна маса нетто вибухової речовини (для вибухових виробів загаль-
на маса нетто вибухової речовини, що міститься у всіх виробах), що перево-
зиться на одній транспортній одиниці, не повинна перевищувати зазначених у
таблиці 15.3.
378 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Таблиця 15.3
Максимально допустима маса нетто (кг) вибухової речовини
на одну транспортну одиницю
Транс- портна одини- ця Під- клас 1.1 і.і 1.3 1.4 ч 1.5 і 1.6 Порож- ня не- очищена тара
Група суміс- ності ЇДА Окрім ЇЛА Окрім 1.48 1.48
ЕХ/ІІ 6,25 1 000 3 000 5 000 15 000 Не обме- жується 5000 Не обме- жується
ЕХ/Ш 18,75 16000 16000 16000 16000 Не об- межу- ються 16000 Не обме- жується
15.20. Сумісність під час перевезення
вибухових речовин
Різні типи вибухових речовин, які відносяться до різних підкласів, коли
вони перевозяться на одному й тому ж транспортному засобі, розглядаються
такими, що належать до найвищого пункту в такій послідовності:
1.1; 1.5; 1.2; 1.3; 1.6; 1.4.
Виключаючи випадок, коли вантажі підкласу 1.5 перевозяться разом з
вантажами підкласу 1.2, тоді вони будуть розглядатися як підклас 1.1, або в
деяких випадках, якщо вантаж підкласу 1.6. перевозиться разом з іншим ти-
пом вибухової речовини, тоді цей вантаж розглядається як підклас 1.1.
Нормативні документи вимагають, щоб вантажі різних груп сумісності
зберігалися окремо і не були частиною загальної партії вантажу доти, доки це
не буде дозволено цими документами.
Вибухові речовини, які не класифікуються, перевозяться як вантажі гру-
пи сумісності 8.
Вантажі групи сумісності А не можуть змішуватися ні з якими іншими
групами.
Вантажі групи сумісності Ь крім того, що не можуть змішуватися ні з
якими іншими групами, також не можуть змішуватися з вантажами іншої партії
групи сумісності Ь.
Можливі варіанти с\ місного навантаження та перевезення вибухонебез-
печних вантажів різних груп сумісності наведені в таблиці 15.5.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі
379
Таблиця 15.5
Варіанти сумісного перевезення вибухонебезпечних вантажів
Групи сумісності А в с Б Е Е с н І Б N ; 8
X X
в X а X
с X X X X Ьс X
і» а X X X X Ьс X
Е X X X X Ьс X
" Е ’ X X
С X X X X X
н • X X
І X X
Б а
N Ьс Ьс Ьс в X
8 X X X X X X X X X X X
Умовні позначення в таблиці 15.5:
X — сумісне навантаження дозволено;
а— упаковки, що містять вироби групи сумісності В та речовини та вироби групи В можуть
навантажуватися разом в один транспортний засіб за умови, що вони перевозяться в
окремих контейнерах (відділеннях), конструкція яких затверджена відповідним компетент-
ним органом та при цьому відсутня небезпека передачі детонації від виробу групи В
речовинам чи виробам групи В;
Ь— різні види виробів 1.6 групи N можуть перевозитися сумісно, як вироби підкласу 1.6
групи ГЧ, лише в тому випадку, коли шляхом випробувань або за аналогією доведено, що не
існує додаткова небезпека детонаційного вибуху внаслідок взаємовпливу між цими вироба-
ми. В іншому випадку з ними слід поводитися як з виробами підкласу небезпеки 1.1;
с — коли вироби групи N перевозяться сумісно з речовинами чи виробами групи С, В або Е,
то слід враховувати, що вироби групи N мають характеристики групи В;
д — упаковки, що містять речовини та вироби групи Ь, можуть навантажуватися в один транс-
портний засіб або в один контейнер сумісно з упаковками, що містять речовини та вироби
такого ж типу та належать до тієї самої групи сумісності.
15.21. Особливості перевезення нафтопродуктів
Нафтопродукти належать до категорії небезпечних речовин і тому особ-
ливості організації транспортного процесу визначаються правилами переве-
зення небезпечних вантажів. Основні обсяги перевезення нафтопродуктів здійс-
нюються з нафтобаз до паливо-роздавальних колонок та проміжних пунктів
380 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
їхнього зберігання або до місць заправляння паливом різних транспортних за-
собів (літаки, автомобілі, трактори та ін.).
Рідке паливо відвантажується споживачам партіями, які супроводжують-
ся єдиним документом (паспортом) про якість. У документі зазначається: най-
менування підприємства-постачальника, вид нафтопродукту, марка, номер партії
і транспортної одиниці, а також показники якості даної продукції, нормовані вста-
новленим стандартом, і результати випробування даного нафтопродукту. Рідке
паливо перевозять усіма видами транспорту: трубопровідним, річковим, заліз-
ничним, автомобільним і, в особливих випадках, повітряним. На ємкостях став-
лять попереджувальні написи: “Вогненебезпечне”, “Етиловий бензин” — для
світлих нафтопродуктів і “Отрута” — для отруйних нафтопродуктів.
Рідке паливо приймають за масою чи зважуванням за об’ємом і щільніс-
тю. За відсутності паспорта на паливо, що надійшло, вантажоодержувач зобо-
в’язаний визначити його якість у лабораторії.
Для зберігання палива використовують металеві чи залізобетонні резерву-
ари, горизонтальні чи вертикальні, підземного чи надземного типу. Заповнення
резервуару повинно бути максимальним для зменшення витрат на випар. За-
правлення повинно здійснюватись тільки закритим способом (через шланг).
Гарантійні терміни зберігання для автомобільного бензину і дизельного
палива — 5 років, авіаційного бензину — 2 роки з дня виготовлення, а після
закінчення цього терміну варто знову перевірити якість нафтопродукту на від-
повідність вимогам стандартів.
Бензин, мазут та інші рідкі палива є вибухонебезпечними, легкозаймисти-
ми горючими рідинами, їхні пари отруйні для людини. Тому в місцях їхнього
зберігання потрібно суворе дотримання правил безпеки. До роботи з рідким
паливом допускаються тільки особи, що пройшли інструктаж з техніки безпе-
ки. Нафтобази і склади повинні мати справну і безпечну електропроводку й
бути обладнані необхідними засобами пожежогасіння, резервуари для збері-
гання повинні бути заземлені. На їх території категорично забороняється па-
лити, користуватися відкритим вогнем чи інструментом, що дає при ударі іскру.
При низьких температурах в’язкість рідкого палива значно зростає, тому пе-
рекачування його з ємкостей по трубопроводах вимагає підігріву.
Для перевезення нафтопродуктів здебільшого використовуються авто-
мобільні цистерни. Залежно від призначення автомобільні цистерни поділя-
ються на транспортні та паливороздавальні.
Автомобільні цистерни ємністю до 5000 л розділені перегородками, які
зменшують інерційні сили, що виникають під час гальмувань на поворотах, а
також запобігають емульсуванню рідини.
Поперечне перевертання автомобілів-цистерн може відбутися при част-
ковому заповненні цистерн. Нарис. 15.5 показано причину зміни висоти центра
ваги транспортного засобу під час руху його на повороті.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 381
Рис. 15.5. Зміна висоти центра ваги АТЗ і плеча В/2 при неповному завантаженні
автомобіля-цистерни, який здійснює лівий поворот
Вплив ступеня заповнення цистерни циліндричної форми на поперечну
стійкість автомобіля під час руху його з постійною швидкістю по колу пока-
зано на рис. 15.6.
Тут наведені результати експериментів для цистерни без вертикальних
перегородок (1) та з трьома вертикально розміщеними перегородками (2).
Рис. 15.6. Залежність коефіцієнта поперечної стійкості
від ступеня заповнення прямокутної цистерни:
1 — без перегородок,
2 — за наявності трьох вертикальних поздовжніх перегородок
Зменшення ступеня заповнення цистерни від 100 до 20 % приводить до
зниження коефіцієнта поперечної стійкості. За наявності вертикальних перего-
родок зі зменшенням ступеня заповнення цистерни коефіцієнт збільшується.
Для транспортування нафтопродуктів використовуються цистерни, змон-
товані на шасі автомобілів або причепів, а також цистерни-напівпричіпи.
Загальний вигляд автомобіля-цистерни показано на рис. 15.7.
382 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Рис. 15.7. Автомобіль-цистерна для перевезення рідких нафтопродуктів:
1 — вогнегасник; 2 — шасі автомобіля; 3 — цистерна; 4 — кришка горловини;
5 — драбина; б — пенали для обладнання; 7 — відстійники з трубопроводом;
8 — електрообладнання; 9 — елементи кріплення цистерни; 10 — трубопроводи
гідравлічної системи; 11 — заземлення; 12 — глушник
Для підвищення пожежної безпеки всі цистерни для перевезення паливо-
змащувальних матеріалів обладнані пристроями для заземлення 11 та вогне-
гасниками 1, а глушник двигуна 12 виведено вперед і він кріпиться знизу пе-
реднього буфера автомобіля. Цистерна 3 кріпиться до рами автомобіля
стяжками 9. Цистерна має горловину з кришкою 4, відстійник 7. На кришці
горловини розміщений наливний люк, два дихальні клапани, покажчик рівня
палива в цистерні, скоби для пломбування цистерни.
Загальний вигляд горловини цистерни показано на рис. 15.8.
Рис. 15.8. Горловина цистерни:
1 — фланець; 2 — кришка; 3 — стояк; 4 — важіль траверса; 5 — маховик;
б — дихальний клапан; 7 — кришка заливного люка; 8 — противибухова
сітка-фільтр 1-го ступеня; 9 — противибухова сітка 2-го ступеня
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 383
Горловина цистерни служить для заповнення резервуарів рідким пали-
вом, а також для монтажу та ремонту розміщених в ній пристроїв. Крім того,
горловина є резервною місткістю, яка заповнюється при розширенні рідкого
палива внаслідок його нагрівання.
До рами автомобіля кріпляться помпи для заповнення, зливу та перека-
чування рідкого палива. Привід помп здійснюється від двигуна автомобіля
через коробку відбору потужності та карданний вал.
Отже, технічне обладнання автомобільних цистерн для перевезення палив-
но-змащувальних матеріалів в загальному випадку містить цистерну із залив-
ною горловиною, дихальний клапан, помпу, гідравлічну систему трубопроводів,
напірно-всмоктувальні рукави, систему керування, контрольно-вимірювальні при-
лади, електричне та протипожежне обладнання. Автомобілі-паливозаправники
як обов’язкове обладнання мають також фільтри тонкого очищення та лічиль-
ники витрати палива, барабани для роздавальних рукавів з наконечниками та
кранами. Автомобілі-заправники оливами можуть мати підігрівані.
У загальному випадку технологічне обладнання автоцистерн дозволяє
виконувати такі операції: наповнювати цистерну нафтопродуктами (в тому числі
за допомогою помпи, яка не входить в обладнання цистерни); видавати наф-
топродукти з цистерни за допомогою помпи або самопливом переміщувати
нафтопродукти з роздавальних та приймальних рукавів в цистерну; перекачу-
вати нафтопродукти з одного резервуара в інший, обминаючи цистерну.
Приклад схеми технологічного обладнання автомобіля-цистерни наве-
дено на рис. 15.9.
Рис. 15.9. Схема технологічного обладнання автомобіля-паливозаправника:
1 — цистерна; 2 — рівнемір; 3 — паливна горловина; 4 — дихальний клапан,
5 — водовіддільник; 6, 7, 10, 22, 24 — засувки; 8 — помпа; 9 — запобіжний клапан;
11 — мановакууметр; 12, 23 — вентилі; 13 — фільтр грубого очищення;
14 — штуцер приймального патрубка; 15, 18 — роздавальні рукави;
16, 17 — роздавальні крани; 19 — лічильник рідини; 20 — манометр;
21 — фільтр тонкого очищення; 25 — штуцер напірного патрубка
384 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Структура обладнання автомобілів-паливозаправників та автомобілів-
цистерн з пристроями для заправляння паливом практично однакова. Це об-
ладнання дозволяє наповнювати цистерни за допомогою помпи 8 при відкри-
тій засувці 7, видавати фільтроване паливо з цистерни за допомогою помпи
через роздавальні крани 16 та 17 в паливні баки машин, які закріплюються, з
фіксуванням об’єму палива лічильником 19; перекачувати паливо з одного
резервуару в інший при закритих засувках 11 та 13, обминаючи цистерну; від-
качувати паливо з роздавальних та приймальних рукавів при відкритих венти-
лях 12,23 та засувці 7; зливати паливо самопливом через засувку 6. Контроль
тиску в лінії засмоктування здійснюється мановакууметром 11, а лінії нагні-
тання — манометром 20.
Загальний вигляд причепа-цистерни для перевезення нафтопродуктів по-
казано на рис. 15.10.
Рис. 15.10. Причіп-цистерна для перевезення нафтопродуктів:
1 — опора кріплення рукава; 2 — дишло причепа; 3 — трубопровід для прийняття
та видачі нафтопродуктів; 4 — ящик зсуву; 5 — вогнегасник;
б — поплавковий покажчик рівня рідини; 7 — цистерна; 8 — горловина;
9 — дихальний клапан; 10 — обмежувач наповнення; 11 — боковий ящик;
12 — клин заземлення; 13 — пристрій заземлення; 14 — пенал для рукава;
15 — шасі; 16 — трубопровід зливання відстою; 17 — ланцюг заземлення
Технологічне обладнання, змонтоване на причепі, складається з цистер-
ни, трубопроводів з арматурою, трубопроводів пневмосистеми, електричного
та протипожежного обладнання.
Цистерни виготовляють з листової сталі, внутрішню поверхню оцинкову-
ють. В цистернах встановлюють хвилероздільники, поплавкові покажчики рів-
ня палива, обмежувачі наповнення.
Цистерни автомобілів та причепів для перевезення нафтопродуктів ма-
ють в поперечному перерізі еліптичну форму. Обов’язковим на таких цистер-
нах є протипожежне обладнання.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 385
Автоцистерни обладнуються вуглекислотними вогнегасниками. Для від-
ведення статичної електрики під час операцій на нафтовозах з твердим по-
криттям проїжджої частини автоцистерни повинні обладнуватися шнуром з
вилками для підключення до системи заземлення, линвою з клином для зазе-
млення цистерн для роботи в польових умовах та ланцюгом, прикріпленим до
відстійника з дотиканням до дороги на довжину не менше 20 см. З тією ж
метою конструкція напірно-засмоктувальних рукавів також повинна вмикати
систему відведення статичної електрики, що досягається використанням ру-
кавів спеціальної конструкції, які мають внутрішню дротяну спіраль, з’єднану
гнучким провідником з патрубками цистерни.
Ємність основної кількості цистерн, які знаходяться в експлуатації, ста-
новить 2-8 тисяч літрів.
За кордоном використовуються для перевезення нафтопродуктів напівпри-
чіпи ємністю до 50 тисяч літрів. Такі напівпричіпи мають несучу конструкцію.
Схема такого автопоїзда-бензовоза наведена на рис. 15.11.
Рис. 15.11. Схема сідлового автопоїзда-бензовоза
Одним з видів нафтопродуктів є бітумні матеріали. Такі вантажі транспор-
туються автобітумовозами. Загальний вигляд автопоїзда в складі автомобі-
ля-тягача та напівпричіпа-бітумовоза ДС-164 місткістю 17 800 л, показаний
на рис.15.12.
Бітумовози призначені для транспортування бітумних матеріалів з тем-
пературою до 200° С від нафтопереробних заводів до притрасових складів або
місць проведення дорожніх робіт.
Рис. 15.12. Загальний вигляд автопоїзда-бітумовоза
386 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
У бітумовозах використовуються цистерни зварної конструкції, еліптич-
ної форми і постійного перерізу по довжині. Корпус цистерни виготовляють з
листової сталі завтовшки 4 мм і він має термоізоляцію з скловати завтовшки
50 мм. Зверху термоізоляція захищена облицюванням з листової сталі. Для
надання цистерні жорсткості та гасіння гідравлічних ударів всередині встано-
влені дві перегородки.
Зверху цистерна має заливні горловини, які закриваються відкидними
кришками. В горловину вставлений фільтр для запобігання попаданню сто-
ронніх частинок в цистерну. В задній частині цистерна має фланець для під’єд-
нання зливного трубопроводу. Перекриття цього трубопроводу здійснюється
заслінкою-шибером, розміщеним всередині цистерни. Всередині цистерни та-
кож установлені дихальна труба, яка з’єднує внутрішню порожнину цистерни з
атмосферою, трубопроводи наповнення та охолодження цистерни за допомо-
гою бітумної помпи.
Система підігрівання бітуму містить дві жарові труби, вварені в днище
цистерни та закріплені хомутами до перегородок, дві стаціонарні та одну пере-
носну горілки, бак для гасу.
Гас, витісняючись з баку повітрям, яке подається під тиском з пневмосис-
теми автомобіля-тягача, надходить до закріплених на фланцях жарових труб
стаціонарних горілок та, проходячи по попередньо розігрітому змійовику, випа-
ровується. Пари гасу через наконечник-насадку з малими отворами (1,2-1,3 мм)
викидаються в жарову трубу, де, змішуючись з повітрям, згоряють. Продукти
згоряння через жарові та димові труби викидаються в атмосферу.
Привід бітумної шестеренчатої помпи здійснюється від двигуна тягача
через коробку відбору потужності та карданний вал. Помпа обігрівається від-
працьованими газами двигуна, які надходять в порожнину між корпусом пом-
пи та кожухом, який закриває її, виготовленим з листової сталі.
15.22. Особливості перевезення продукції
хіміко-фарманевтичної і парфумерно-
косметичної промисловості
Більшість з цих вантажів виділяють запахи, через це їх сусідство з харчо-
вими продуктами неприпустиме.
Усі учасники транспортного процесу під час перевезення зобов’язані вжи-
вати заходів щодо забезпечення цілості медикаментів, не допускаючи попа-
дання на них пилу, атмосферних опадів і впливу сторонніх запахів.
Медикаменти подаються для перевезення в картонних коробах, дерев’я-
них ящиках, бутлях масою не більше ніж 20 кг, а також у контейнерах.
РОЗДІЛ 15. Небезпечні вантажі ♦ 387
Лікарська рослинна сировина подається для перевезення або у висуше-
ному, або у консервованому стані. Висушена рослинна сировина перевозиться
упакованою у спресовані або непресовані кіпи, дерев’яні ящики, бочки, бара-
бани тощо.
Рослинна сировина у консервованому стані перевозиться у металевих
бочках, бутлях, що забезпечують герметичність упаковки. Маса вантажного
місця від 10 до 120 кг. Бутлі з рідкими медикаментами, що мають ознаки течі,
для перевезення не приймаються.
Для збереження від пошкоджень під час окремих етапів транспортного
процесу медикаменти відповідно упаковують:
• рідкі медикаменти у скляній упаковці встановлюють в ящики з гнізда-
ми. Скляні бутлі встановлюють у дерев’яні клітки чи лозові кошики.
Дно ящиків, вільні проміжки в гніздах і кошиках, а також простір під
кришкою заповнюють пакувальним папером;
• легкозаймисті рідини (спирти, ефіри та інші препарати на їх основі) упа-
ковують у дерев’яні ящики з гніздами на всю висоту тари.
Стінки відкритих ящиків мають бути на 5 см вище закупорених бутлів.
Після встановлення ящиків з медикаментами в кузові автомобіля вони не по-
винні виступати вище бортів більше ніж на половину своєї висоти. При цьому
вантаж обов’язково ув’язують.
Подаючи для перевезення на одному автомобілі медикаменти різної но-
менклатури на адресу декількох вантажоодержувачів, вантажовідправник зо-
бов’язаний заздалегідь, до прибуття автомобілів під завантаження, виконати
підгрупування вантажу за вантажоодержувачами і виписати ТТН кожному
вантажоодержувачу окремо.
Приймання для перевезення від вантажовідправника і здавання вантажоодер-
жувачу медикаментів у тарі здійснюються перевізником за найменуванням ван-
тажу, кількістю місць і масою, зазначеними на вантажних місцях і в ТТН.
Приймання і здавання медикаментів, що перевозяться в контейнерах або
в автомобілі-фургоні на адресу одного вантажоодержувача, здійснюється за
пломбою вантажовідправника.
Перевезення медикаментів, що належать до небезпечних вантажів (от-
руйні, легкозаймисті тощо), здійснюються згідно з вимогами до перевезення
небезпечних вантажів.
Контрольні питання
1. Як класифікуються небезпечні вантажі залежно від ступеня їх небезпеки?
2. Які види пошкоджень людини можуть настати внаслідок контакту з не-
безпечними речовинами різних класів?
388 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
3. Характеристика видів небезпеки небезпечних речовин.
4. Ступінь небезпеки під час перевезення небезпечних вантажів.
5. Види та характеристика тари для перевезення небезпечних вантажів.
6. Специфіка організації перевезень небезпечних вантажів різних класів.
7. Права та обов’язки відправника небезпечних вантажів.
8. Права та обов’язки перевізника небезпечних вантажів.
9. Права та обов’язки одержувача вантажів.
10.Особливості транспортування небезпечних вантажів.
11. Маркування автомобілів для перевезення небезпечних вантажів.
12.Вимоги до рухомого складу під час перевезення небезпечних вантажів.
13.Вимоги до упаковки небезпечних вантажів.
14.Вимоги до водіїв при перевезенні небезпечних вантажів.
15. Особливості перевезення вибухових речовин.
16. Особливості перевезення нафтопродуктів.
17. Конструктивні особливості цистерн для перевезення нафтопродуктів.
18. Особливості перевезення продукції хіміко-фармацевтичної і парфумерно-
косметичної промисловості.
ДОДАТОК ♦ 389
Додатки
Лолаток А-1
Зразок договору про перевезення вантажів
автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні
“______”______________________ 200_____р.
(місто, село)
(докладне найменування Перевізника)
___________________________________________ в особі_____________________________________________
(посада,
прізвище, ім’я по батькові — повністю)
що діє на підставі______________________________________________________________________________
(зазначається найменування документа, що дає право
_______________________________________________________________________, з однієї сторони, та
на укладання договору)
(докладне найменування Замовника)
в особі________________________________________________________
(посада,
прізвище, ім’я по батькові — повністю)
що діє на підставі______________________________________________________________________________
(зазначається найменування документа, що дає право
_______________________________________________________________________, з однієї сторони, та
на укладання договору)
уклали цей договір про нижче наведене.
1. Предмет договору
1.1. Замовник зобов ’язується надавати для перевезення вантажі, а Перевізник при-
ймати їх обсягом тис. та тис.ткм за номенклатурою і по кварта-
лах, обумовлених цим договором (згідно з додатком 1, що є невід’ємною частиною
цього договору).
390
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
1.2. Перевізник виконує для Замовника перевезення вантажів обсягом
тис. автомобіле-год., обумовленим додатком 2, що є невід’ємною частиною цього до-
говору.
1.3. Згідно з цим договором і в межах квартального плану Перевізник та Замов-
ник за днів до початку кожного місяця кварталу спільно визначають конкретні
місячні плани з декадними плановими завданнями на перевезення вантажів (згідно з
додатком 3).
1.4. Перевізник зобов’язаний виконувати перевезення, а Замовник має забезпе-
чити приймання та відпуск вантажів щодня у__зміни протягом
(зазначається найменування днів тижня, включаючи вихідні та святкові дні)
1.5. Перевізник виконує для Замовника пов’язані з перевезенням вантажів такі
види транспортно-експедиторських операцій та послуг:
1.6. Договірна орієнтовна вартість транспортних послуг за цим договором стано-
витиме: за тонни перевезеного вантажу (всього)гривень; за переве-
зення вантажів автомобілями, виходячи з оплати їх роботи за виконання автом.-години
і кілометр пробігу (всього)гривень; за транспортно-експедиторські операції
(всього)гривень. Разом гривень.
2. Умови перевезень
2.1. Перевезення вантажів, включаючи й автомобілями, робота яких оплачується
за автом.-годину, виконується Перевізником лише на підставі заявок, що подає Замов-
ник за формою відповідно до додатка 4 не пізніше год. дня, що передує дню
перевезення, а при міжміських перевезеннях — за годин до дня перевезення.
У разі термінового перевезення вантажів за згодою Перевізника Замовник подає
заявку в той самий день.
До заявки, крім термінових, має бути доданий погоджений сторонами за догово-
ром графік виконання перевезень із зазначенням добового або середньодобового об-
сягу перевезень вантажів (із розподілом по змінах роботи), початку та закінчення робо-
ти кожної зміни.
За узгодженням із Перевізником заявка на перевезення вантажів може бути пода-
на телефонограмою або між машинним зв’язком ”ЕОМ-ЕОМ” із повідомленням усіх
потрібних відомостей.
2.2. Перевізник зобов’язаний:
2.2.1. Визначити типи та кількість автомобілів, потрібних для перевезення ванта-
жу, зазначеного в заявці.
2.2.2. Забезпечити своєчасне подання автомобільного рухомого складу до всіх
пунктів навантаження в години, зазначені в узгодженому сторонами графіку.
2.2.3. Подати під навантаження справний рухомий склад, придатний для переве-
зення вантажу відповідно до заявки.
ДОДАТОК ♦ 391
2.2.4. Забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезен-
ня та до моменту видачі в пункті призначення правоуповноваженій на одержання ван-
тажу особі.
2.3. Замовник зобов’язаний:
2.3.1. До прибуття автомобіля під навантаження підготувати вантаж для переве-
зення (затарувати, опломбувати, замаркувати, підгрупувати по вантажоодержувачах,
заповнити в документах на перевезення вантажів потрібні відомості по кожному ванта-
жоодержувачу окремо, виписати уразі потреби перепустки на право проїзду автомобі-
ля до місця навантаження і на право вивезення вантажу).
2.3.2. Перевірити поданий рухомий склад, включаючи й універсальні контейнери,
з комерційного погляду для забезпечення як фізичного, так і якісного збереження пред’яв-
леного вантажу.
2.3.3. Утримувати під’їзні шляхи до пунктів вантаження та розвантаження, ванта-
жно-розвантажувальні майданчики, рампи тощо у справному стані, який би відповідав
повному дотриманню норм охорони праці і техніки безпеки для водіїв та інших праців-
ників Перевізника, а також забезпечити безперешкодний і безпечний рух та вільне ма-
неврування автомобілів (автопоїздів) вантажністю до т при одночасному фронті
навантаження (розвантаження) для автомобілів (автопоїздів). Мати пристрої для
освітлення робочих місць та під’їзних шляхів до них при роботі у вечірній та нічний час
і потрібні для вантаження (розвантаження) приладдя та допоміжні матеріали.
2.3.4. Забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку
транспортних документів і подорожніх листів, відмічати у товарно-транспортних накла-
дних фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів вантаження та
розвантаження.
2.3.5. Надавати в пунктах виконання вантажно-розвантажувальних робіт водіям та
іншим представникам Перевізника для службового користування телефонний зв’язок.
2.3.6. При виконанні перевезень забезпечити в’їзд рухомого складу на свою тери-
торію для виконання навантажувальних і розвантажувальних робіт позачергово відпові-
дно до узгодженого сторонами графіка.
2.3.7. Пред’являти для перевезення дрібногуртові вантажі по можливості сфор-
мованими у більш великі пакети, на піддонах або в контейнерах.
2.4. Перевізник не відповідає за якість та масу нетто вантажів, які затарені, упако-
вані або опломбовані вантажовідправником.
2.5. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред’явленні во-
дієм, який виконує обов’язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для
перевезення з матеріальною відповідальністю Перевізника.
2.6. Вантаження та розвантаження вантажів здійснюються за домовленістю сторін.
2.7. Додаткові умови:
3. Порядок розрахунків
3.1. Розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов’язані з
перевезенням, і строки розрахунків визначаються сторонами угодою довільної форми,
що є невід’ємною частиною цього договору.
392 4 ВАНТАЖОЗНАВСТВО
3.2. Розрахунки між Перевізником та Замовником здійснюються відповідно до
чинного законодавства і в обумовлені угодою строки. На вимогу Замовника при обу-
мовлені розміру плати за транспортні послуги Перевізник подає калькуляцію витрат.
4. Відповідальність сторін
4.1. Перевізник і Замовник у випадку невиконання або неналежного виконання
зобов’язань по цьому договору несуть взаємну матеріальну відповідальність у межах,
передбачених чинним законодавством України та взаємною угодою, укладеною відпо-
відно до п. 3.1. договору.
4.2. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін відповідно до вимог
чинного законодавства. У випадку, коли інша сторона не згодна з цим, розривання
договору здійснюється у судовому порядку.
4.3. Перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від по-
вної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при перевезенні у розмірі фактичної
шкоди, окрім випадків, передбачених законодавством України.
4.4. Спори, що виникають в процесі цього договору, вирішуються згідно з чин-
ним законодавством України.
5. Термін дії договору та юридичні адреси сторін
5.1. Термін дії договору встановлюється з
по________________________
5.2. Юридичні адреси сторін: ____________________________________________
Перевізник ________________________________________________________________
телефон факс телекс телетайп
Розрахунковий рахунок № у відділенні банку міста
Замовник___________________________________________________________________
телефон факс телекс телетайп
Розрахунковий рахунок № у відділенні банку міста
Перевізник
(підпис і печатка)
200___р.
Замовник
(підпис і печатка)
200___р.
ДОДАТОК ♦ 393
Додаток А-2
Договір транспортного експедирування
м. “_____” 200_ р.
(повне найменування юридичної особи чи ПІБ фізичної особи)
(далі — Експедитор) в особі______________________________________________________
(посада та ГПБ особи, яка уповноважена укладати договір)
що діє на підставі_______________________________________________________________
(статуту, положення, іншого документа)
з однієї сторони, і_____
(повне найменування юридичної особи чи ПІБ фізичної особи)
(далі — Замовник) в особі _______________________________________________________
(посада та ПІБ особи, яка уповноважена укладати договір)
що діє на підставі_______________________________________________________________
(статуту, положення, іншого документа)
з другої сторони (які далі за текстом разом іменуються Сторони, а окремо —
Сторона), уклали цей договір (далі —Договір) про таке.
1. Предмет Договору
1.1. Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення
перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні.
1.2. Експедитор в інтересах Замовника виконує такі транспортно-експедиційні
операції, пов’язані з перевезенням:
1.2.1. розроблює та узгоджує із Замовником маршрут перевезення;
1.2.2. здійснює пошук перевізника;
1.2.3. організовує забезпечення відправлення та одержання вантажу;
1.2.4. проводить інші операції, пов’язані з перевезенням.
1.3. Експедитор за плату організовує перевезення вантажу, визначеного в Додат-
ку № 1 до Договору, підписаного уповноваженим представником Замовника.
1.4. На підтвердження наданих Експедитором Замовнику послуг за Договором
складають акт.
2. Умови організації перевезень вантажів
2.1. Експедитор подає автомашину(ни) в пункт навантаження, зазначений у п. 2.2.
Договору, протягом годин з моменту отримання повідомлення від Замовника
про готовність вантажу до навантаження та транспортування.
2.2. Пункт навантаження та відправлення вантажу знаходиться за адресою:_
2.3. Пункт призначення вантажу:.
2.4. Підставою для одержання вантажу до перевезення є подорожній лист, завіре-
ний печаткою Експедитора, пред’явлений водієм або іншим представником Експедито-
ра, та документ, що посвідчує його особу.
2.5. Строк доставки вантажу до пункту призначення становить календар-
них днів з моменту отримання повідомлення про готовність вантажу до навантаження
та транспортування.
394 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
3. Права Сторін
3.1. Експедитор має право:
3.1.1. змінювати маршрут перевезення, який був узгоджений Сторонами Догово-
ру, та/або порядок перевезення вантажу лише за умови, що цього вимагає захист інте-
ресів Замовника;
3.1.2. відступати від вказівок Замовника у разі неможливості виконання умов
Договору, при загрозі пошкодження або знищення вантажу. Про відступ від вказівок
Експедитор зобов’язаний повідомити Замовника в розумний строк;
3.1.3. на відшкодування в погоджених з Експедитором обсягах додаткових витрат,
що виникли в нього при виконанні Договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтере-
сах клієнта;
3.1.4. притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати
суми, обумовленої п. 6.1 Договору;
3.1.5. не виконувати обов’язків за Договором до одержання від Замовника всіх
необхідних документів та іншої інформації про властивості вантажу, умови його пере-
везення, а також інших відомостей, необхідних для виконання Експедитором обов’язків,
передбачених Договором.
3.2. Замовник має право:
3.2.1. отримувати від Експедитора інформацію про хід перевезення вантажу;
3.2.2. давати вказівки Експедитору, які не суперечать умовам Договору.
3.2.3. змінювати маршрут доставки вантажу в односторонньому порядку, завчас-
но повідомляючи про це Експедитора, з відшкодуванням витрат останнього, які були
понесені у зв’язку зі зміною маршруту.
3.2.4. вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу.
4. Обов’язки Сторін
4.1. Експедитор зобов’язаний:
4.1.1. у випадку надання Замовником неповної інформації про вантаж або доку-
ментації щодо останнього — витребувати необхідні дані;
4.1.2. точно дотримуватися вказівок Замовника. Якщо вказівка Замовника зава-
жає економічній і безпечній доставці вантажу, Експедитор повинен негайно звернути
на це увагу Замовника. Якщо Замовник повторює свою вказівку, Експедитор виконує
умови вказівки з віднесенням усіх ризиків, пов’язаних з її виконанням, на Замовника;
4.1.3. подавати під завантаження справний рухомий склад у стані, що придатний
для перевезення даного виду вантажу і відповідає санітарним вимогам, у строки, вста-
новлені п. 2.1 Договору;
4.1.4. своєчасно доставити ввірений вантажу пункт призначення;
4.1.5. передати в пункті призначення ввірений вантаж уповноваженій особі одер-
жувача, зазначеного в супровідних документах;
4.1.6. якщо Експедитор не в змозі повністю або частково виконати належним чи-
ном умови Договору з незалежних від нього причин, то зобов’язаний негайно повід-
омити про це Замовнику;
4.1.7. за необхідності відступити від вказівок Замовника, зокрема в разі виникнен-
ня загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, Експедитор повинен попе-
редньо отримати згоду Замовника на таке відступлення. Якщо у нього немає можли-
ДОДАТОК ♦ 395
вості це зробити або якщо відповіді на такий запит він не одержав у належний за наявни-
ми обставинами строк, то має право діяти на свій розсуд, повідомивши Замовника про
свої дії, як тільки це стане можливим.
4.2. Замовник зобов’язаний:
4.2.1. здійснювати своїми силами й засобами з дотриманням вимог безпеки руху
та забезпечення збереження вантажів і рухомого складу завантаження на автомобілі на
своїх складах, а також забезпечити розвантаження в пункті призначення, не допускаючи
простою автомобілів під завантаженням і вивантаженням понад годин з
моменту прибуття;
4.2.2. до прибуття автомобіля/автомобілів під завантаження підготувати вантаж
до перевезення (упакувати в тару, по-групувати за вантажоодержувачами, підготувати
супровідні документи, а також перепустки на право проїзду до місця завантаження та
вивантаження вантажів тощо). Вантаж, пред’явлений у нетранспортабельному стані,
вважають непред’явленим до перевезення;
4.2.3. перед завантаженням перевірити придатність рухомого складу, наданого
Експедитором, для перевезення цього вантажу;
4.2.4. повідомити Експедитору всю потрібну для перевезення інформацію про
вантаж і своєчасно надати в розпорядження Експедитора супровідні документи встано-
вленої форми (товарно-транспортні накладні), за якими проводиться приймання ванта-
жу до перевезення, перевезення вантажу та здавання його одержувачу. У випадку нена-
дання Замовником необхідних документів для здійснення вищеназваних дій Експедитор
вправі не приступати до виконання своїх обов’язків;
4.2.5. утримувати під’їзні шляхи в пунктах завантаження і вивантаження у справ-
ному стані, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух та вільне маневрування
рухомого складу для здійснення перевезень; мати пристрої для освітлення робочих
місць і під’їзних шляхів до них при роботі у вечірній і нічний час, а також необхідні для
завантаження вантажів пристосування й допоміжні матеріали;
4.2.6. забезпечувати своєчасне й належне оформлення у встановленому порядку
подорожніх листів і супровідних документів, відмічати фактичний час прибуття і вибут-
тя автомобілів із пунктів завантаження і вивантаження, пройдений кілометраж (за пока-
заннями спідометра автомобіля);
4.2.7. надавати в пунктах завантаження і вивантаження водіям та іншим представ-
никам Експедитора телефонний зв’язок для службового користування;
4.2.8. зазначити особливі властивості вантажу, внаслідок яких може бути заподія-
но шкоду іншим вантажам, людям або довкіллю;
4.2.9. видати Експедитору належним чином оформлене доручення з усіма пов-
новаженнями, що необхідні для виконання послуг за Договором у строк
календарних днів з моменту набуття чинності Договором.
5. Додаткові умови
5.1. Типи й кількість автомобілів, потрібних для перевезення вантажу, залежно від
його виду, обсягу та характеру перевезень визначає Експедитор на підставі відомостей
про вантаж зазначених у повідомленні Замовника про готовність з вантажу до наванта-
ження та транспортування.
396 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
5.2. Якщо замовлений автомобіль запізнився в пункт завантаження (відправлен-
ня) більш ніж на хвилин без повідомлення про це Замовника), першу годи-
ну роботи Замовник не оплачує.
5.3. У випадку незатребування Замовником своєчасно поданого автомобіля із
Замовника справляють плату за час простою виходячи з розрахунку грн.
за годину простою.
5.4. При перевезенні вантажу в обидва кінці маршруту вартість перевезення збі-
льшується на%.
5.5. Затрати на оплату штрафів та інших санкцій за порушення, допущені при
перевезенні вантажу, несе винна сторона.
5.6. Експедитор вправі залучати третіх осіб для виконання своїх зобов’язань за
Договором.
6. Розмір плати Експедитора та порядок розрахунків
6.1. Розмір тарифів, що включають провізну плату й винагороду, яка належить
Експедитору, а також розмір зборів зг виконання Експедитором пов’язаних з організаці-
єю та здійсненням перевезення операцій і послуг, визначають за взаємною згодою
Сторін і фіксують в “Угоді про тарифи і порядок нарахування оплати за транспортно-
експедиторське обслуговування” (далі — Угода), наведеній у Додатку № 2 до Договору.
Розмір тарифів установлюють за діючими ринковими розцінками і тарифами на анало-
гічні послуги та можуть змінювати в більшу або меншу сторону відповідно до зміни
кон’юнктури ринку транспортно-експедиторських послуг і цін на пально-мастильні
матеріали. У випадку зміни тарифів Сторони укладають нову Угоду. Експедитор пови-
нен повідомити Замовника про необхідність укладення нової Угоди не пізніше ніж
за робочих дні до набрання чинності новими тарифами на транспортно-експе-
диторські послуги. Угоду укладають на невизначений строк, але в будь-якому випадку
строк її дії обмежується строком дії Договору. При укладенні сторонами нової Угоди
всі попередні Угоди втрачають чинність з моменту підписання її сторонами цього До-
говору. Тарифи в Угоді вказують з урахуванням податку на додану вартість.
6.2. Належні Експедитору суми за транспортні та експедиторські послуги може
оплачувати Замовник при поданні заявки (передоплата).
6.3. Остаточний розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послу-
ги проводить Замовник на підставі рахунка-фактури Експедитора й Акта про виконання
транспортно-експедиторських послуг (додаток № 3 до Договору). Підставою для виста-
вляння рахунка-фактури та Акта за надані транспортно-експедиторські послуги слугу-
ють дані подорожніх листів, завірені Замовником, а також відмітки Замовника в супро-
відних документах.
6.4. Рахунок-фактуру Замовник повинен оплатити протягом ро-
бочих днів після його одержання.
6.5. Додаткові платежі необхідність у яких об’єктивно може виникнути при вико-
нанні Договору, підлягають відшкодуванню Замовником окремо за наявності відповід-
них документів, які підтверджують, що ці платежі були здійснені з метою якнайшвидшо-
го виконання умов Договору.
6.6. Експедитор статус(у) платника податку на прибуток під-
приємств на загальних підставах.
ДОДАТОК
397
7. Відповідальність Сторін
7.1. За порушення (невиконання або неналежне виконання) умов Договору винна
Сторона несе відповідальність згідно із законодавством України та умовами Договору.
7.2. Сторона не несе відповідальності за порушення Договору, якщо воно стало-
ся не з її вини. Сторона вважається невинною, якщо доведе, що зона вжила всіх можли-
вих заходів для належного виконання Договору.
7.3. Замовник відшкодовує збитки завдані Експедитору у зв’язку з порушенням
обов’язку про надання інформації та документів щодо вантажу
7.4. При залученні Експедитором третіх осіб до виконання своїх зобов’язань за
Договором Експедитор несе відповідальність перед Замовником за їх дії як за свої власні.
7.5. Замовник несе відповідальність за простій транспортних засобів під заванта-
женням чи вивантаженням або в очікуванні завантаження /вивантаження викликаний
неправомірними діями або бездіяльністю Замовника, у вигляді штрафу в розмірі
грн. за кожну годину простою. Якщо простій триває менше години, але
більше ЗО хвилин, Замовник оплачує його ж повну годину.
7.6. При порушенні строку оплати рахунка-фактури, передбаченого п. 6.4 Дого-
вору Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Націо-
нального банку України від суми боргу за кожен день прострочення.
8. Форс-мажорні обставини
8.1. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне
виконання Договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин на час їхньої дії.
8.2. Під форс-мажорними обставинами Сторони розуміють: стихійні лиха (по-
жежі, повені, зсуви тощо), воєнні дії, злочинні дії третіх осіб, епідемії, страйки, ембарго,
бойкот, рішення і дії органів державної влади.
8.3. Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджує відпо-
відний документ, виданий уповноваженим органом.
8.4. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини як причину неналеж-
ного виконання своїх зобов’язань за Договором, звільняється від відповідальності за
таке неналежне виконання тільки тоді, коли форс-мажорні обставини, на які посилаєть-
ся Сторона, виникли після укладення Договору, їх виникнення в момент укладення
Договору було малоймовірним, викликано подіями, що не залежали від волі даної Сто-
рони, і ця Сторона вжила всіх необхідних заходів, аби уникнути чи усунути негативні
наслідки таких обставин.
9. Конфіденційність
9.1. Уся інформація, що стосується укладення і виконання Договору є конфіден-
ційною. Не вважається такою інформація, яку Сторони зобов’язані офіційно оприлюд-
нити згідно з чинним законодавством України.
9.2. Упродовж строку дії Договору, а також протягом років після
його припинення Сторонам заборонено надавати третім особам або розголошувати
іншим способом конфіденційну інформацію, отриману в результаті виконання Дого-
вору так само, як і несумлінно використовувати таку інформацію, для того щоб самим
конкурувати один із одним.
398 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
10. Порядок вирішення спорів
10.1. Усі спори, що виникають між Сторонами у зв’язку з виконанням Договору,
вирішуються вході переговорів.
10.2. У випадку не вирішення спору в процесі переговорів його передають для
вирішення до суду відповідно до законодавства України.
11. Строк дії Договору
11.1. Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами й діє до
200__ р.
11.2. Договір можна пролонгувати на підставі додаткової угоди Сторін до нього.
12. Дострокове припинення Договору
12.1. Договір можна розірвати достроково за взаємною згодою Сторін.
12.2. При грубому порушенні умов Договору однією зі Сторін інша Сторона вправі
достроково розірвати Договір, письмово повідомивши винну Сторону не менше ніж за
робочих днів до дня розірвання Договору.
13. Зміна умов Договору
13.1. Умови Договору можна змінити за взаємною згодою Сторін.
13.2. Зміну умов Договору оформляють додатковими угодами.
13.3. Усі додаткові угоди та додатки, які відповідають п. 13.4. Договору, є його не-
від’ємною частиною.
13.4. Додаткові угоди та додатки до Договору підписують уповноважені представ-
ники Сторін та скріплюють їх печатками. Усі доповнення і зміни, внесені до Договору в
односторонньому порядку, не мають юридичної сили.
14. Інші умови
14.1. Договір складено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу,
по одному для кожної зі Сторін.
14.2. У випадках, не передбачених Договором, сторони керуються чинним зако-
нодавством України.
15. Місцезнаходження та реквізити Сторін
Експедитор Замовник
(підпис)
М.П.
(підпис)
м.п.
ДОДАТОК
399
Додаток Б
Разовий договір про перевезення вантажів
автомобільним транспортом
Разовий договір №__________
Про перевезення вантажів автомобільним транспортом
“_____” 200_____________________р.
(місто, село)
(повне найменування Перевізника)
надалі — Перевізник, в особі,
(посада, прізвище, ім’я, по батькові)
що діє на підставі______________________________________________________________,
(найменування документа, що дає право на укладення
, з однієї сторони, та,
договору) (повне найменування Замовника)
надалі — Замовник, в особі______________________________________________________,
(посада, прізвище, ім’я, по батькові)
що діє на підставі,
(найменування документа, що дає право на укладення
, з іншої сторони, уклали цей договір про таке:
договору)
Перевізник зобов’язується виконати для Замовника перевезення
(найменування вантажу, маса брутто, кількість місць, рід упаковки)
а Замовник зобов’язується сплатити Перевізнику за перевезення обумовлену плату _
Дата і години подачі автотранспорту: ______________________________________
Адреса вантаження (подачі): _______________________________________________
Адреса розвантаження (закінчення роботи):
Відстань перевезення: _____________________________________________________
Використання автотранспорту з оплатою за автомобіле-годину у загальній
кількості автомобіле-годин.
Додаткові умови: __________________________________________________________
Порядок, форма і строки оплати:____________________________________________
Юридичні адреси сторін:
Перевізник ________________________________________________________________
телефон факс телекс телетайп
Розрахунковий рахунок № у відділенні банку міста
Замовник __________________________________________________________________
телефон факс телекс телетайп
Розрахунковий рахунок № у відділенні банку міста
Перевізник Замовник
(підпис і печатка)
(підпис і печатка)
400 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Долаток В
Заявка на перевезення вантажів автотранспортом
(найменування Перевізника)
ЗАЯВКА
на перевезення вантажів автотранспортом
для ______________________________________________________________________________
(найменування Замовника)
(договір №від “”200______________________________________________р.)
на період ____________________________
(день, тиждень, декада, місяць)
Погоджений сторонами графік подачі автомобілів до пунктів навантаження_______
(додається, не додається)
Прізвище, ім’я та по батькові, посада особи, що відповідає за використання
наданих автомобілів: _________________________________________________________________
_______________________________________________, № телефону:__________________________
№ п/п Наймену- вання вантажу Адреса наванта- ження Адреса розванта- ження Маса вантажу Рід упаковки К-сть місць Відстань переве- зення
1 2 3 4 5 6 7 8
Додаткові умови Замовника:
1. Експедирування вантажу проводить ___________________________________________
2. Приймання вантажу в пункті розвантаження проводить з _____год. до _____год.
у дні тижня: _____________________________________________________________
3. Спосіб навантаження і розвантаження, виконавець:
4. Оплата проводиться______________________________________________________
(зазначається форма, порядок і строки)
5. ___________________________________________________________________________
Розрахунок попередньої вартості перевезення
(заповнюється Перевізником)
За 1 тонну (ткм) За інші послуги Сума, гривень
Посада, прізвище, ім’я та по батькові особи Замовника, що відповідає за заявку:
Заявку прийняв
(посада, прізвище, ім’я та по батькові)
(підпис)
Додаток Г
Товарно-транспортна накладна
І прим. - вантажовідправнику
2 прим - вантажоодержувачу
З і 4 прим - автошдприсмству
Тилова форма 1 - ТН
Затверджена наказом Мипрансу, Мінстату України
29 12 95 р 3* 488/ 346
ТОВАРНО-ТРАНСПОРТНА НАКЛАДНА ААК №
<___*____________200_р. Автомобіль________________________________________до подорожнього листа №
марка, держ.
Автопідприємство__________________Водій_______________Вид перевезень____Код
назва п , і. по 6
Замовник ( платник)Код
назва
Вантажовідправник Код
Вантажоодержувач Код
Пункт навантаження________________Пункт розвантаження_______________Маршрут №
адреса адреса
Переадресування ___________________________ 1. Причеп_________________ Гар. №
повна назва • адреса нового вантажоодержувача, піди, відповідальної особи держ .4»
___________________________________________2. Причеп _________________ Гар. №
' держ >4
ВІДОМОСТІ ПРО ВАНТАЖ *
Номемкл №, код № прейск., позиція Назва продукції, товару (вантажу) або № контейнера Один вимір Кількість Ціна Сума 3 вантажем слідують документи Вид пакування Кількість МІСЦЬ Спосіб визначення маси Код вантажу Клас вантажу Маса брутто,
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Всього Кільк із док, заїздів
Всього відлущено на суму прописом Відпуск дозволив посада, підпис
Зазначений вантаж за справи Кількість Зазначений вантаж за справи. Кількість За дорученням №
пломбою, тарою та пакуванням місць пломбою, тарою та пакуванням МІСЦЬ
прописом відбиток прописом відбиток від « * 200 р
Масою брутто т _для перевезення Масою брутто, т здав Виданим
прописом водій-експедитор прописом
здав Вантаж О/Тсрж д я
„ посада и , і. пе 6.. підпис, штамп Прийняв ВОДІЙ- ПІДПИС посада, п , і по 6
експелитоо Прийняв
п., 1.. «0 6 ВОДІЯ, підпис посада, п . і, по б , підпис, штамп підпис вантажоодержувача
ДОДАТОК
ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ Транспорт» п послуги
Опера- ція Виконавці (АТП. відир . отрим.) Спосіб Час, гол., хв Додаткові операції ПІДПИС Відп особи
Руч , нал , мех., ван- тажопід , ємк ковша Код при- буття вибуття простою час, хвилин назва, кількість
15 16 17 18 19 20 21 22 23
наван
|ЮЗВ
Продовження Додатка Г
ІНШІ ВІДОМОСТІ (заповнюється автошдприємством) Відмітки про складені акти
Відстань перевезення по гр. доріг в км. Код експед. за трансп. посл. попр. коеф. Штраф
ВСЬОП) В МІСТІ 1 гр II гр III гр. з клієнта водно розц вод. осн. тариф
24 25 26 27 28 29 ЗО ЗІ 32 33 34 35 36
Розрах. вартості За тонни Недовант. авт і прич. За спец, трансп За трансп. послуги Вант. - розв. роботи (тонн) Позанор. простой Інші доплати Знижки за скор. прост. Всього Таксування
навант. розваит.
37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
виконано
розцінка
ДО оплати
Підпис таксувальника ____________________________________
* В тих випадках, коли в ТТН у розділі «Відомості про вантаж» немає можливості перелічити усі назви і характеристики відпущених товарно-маїеріальних
цінностей, до товарно-транспортної накладної, як товарний розділ, повинні прикладатися як невід'ємна частина спеціалізованої форми (товарна накладна та інші
форми), затверджені в установленому порядку, по яких провадиться списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у
вантажоодержувача, а також ведеться складський, оперативний і бухгалтерський облік.
В цих випадках графи 1, 2, 4, 5, 6 і 7 розділу «Відомості про вантаж» товарно-транспортної накладної не заповнюються. У вільних рядках граф записуються
назви спеціалізованих форм, номери і дати їх виписки.
402 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
ДОДАТОК ♦ 403
Додаток Г-1
Книжка МДП (варіант 1)
Страница 1 обложхи
* См ярило«Єййе 1 < Комдошм ШУ1ще, рлзработаннбй г»ц учл&Ь Е»р<у»й<хйй з«и«>мичеодй «имс&м
Оргшмми»иОбмА>*и«нммх №имй
404 Ф ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження Додатка Г-1
Страмица 2 обложки
ПРАВИЛА ПОЛЬЗОВАНИЯ КНИЖКОЙ МДП
А Общяе положення
1 Ямам*: Кишка МДЛ ямдмтся • страм» отлравлемия мли • той сірята іде ларжатал» нкшяпс» мли имевт 'юсгоянгае
мнстопрвбмкаин»
І. Яамг Книжка ЦЦП пачвтаотся на фраицузскам ятьх» м искпючоиием лншмой сторони ободом, рубодм ко тором початаюгс»
таоае та анпМістом гам» *Пре»»лв лолизоммма ммжкй МДП* зосгаоиїводягся на антийекод гамм на стрянмив 3 отой сбпояжа
Хроме того. мотут бнть добввлеш доолмитаяьнма странжто с переооаом тенетного ГехСТв на друпто язьод
Кмнмям испзльзуемне для пеодзодж МРП « ярадалах дотанатаной системи гарантом мсхуг бить отпечвтанм на лобом
офнодапьиом имма Оргатоязации Обмоммимия Надий і» иодкноммом стр і обложи». н» югорой рубржо» течетюотся на
внтпийояам или фра»музсмам гаиох 'Правило лопьзояагая юодхсй МДП1 одмтмотоя на ятодой стрвнита обломіи на
офодиальиом «знав Ор'аиитоуна Обьвдиивнитат Надай я іакжв на янгянисхом или фраицузсмом гайках на трвтьаи стрелиш»
облсжха
З Срснс дейгткя: Кнмжяа МДП двйстонтальпв од завершенім гарово»» МДП * тамомие мосте «азкачегая. осли ома офоомлоиа в
таммма масте етпреелаита а срок. установлемний омдзмшим дохуьюит овьодитаним (рубрика 1 лицваой скромм облсмси)
4 Число «ямкег Для составе іромслортонх среодп» (сцеплеиние транспортній» средства) том для иасманмшк контойиврое.
гафужонннж /мбо не одно ірвнеґюр«нм вродою пиво на состав транспортних срводта, можи видаваться одне імммма МДП (см.
тогою мияю пута? то о})
& Число тммявеи мастпа отпраалеиия и мосте казиачоигак Маршрути переоазок с ортюномивм оимос МДП мотут проходить
через неехольж» тнмеяан маєш отлрмлеютя а назначений панамо ободе число таяюжвч мосте стпрвалении и назнзчени» не
дозою одмшшеть чотири* Кииажя МДП мойві бмтм додмівпвиа таможням мосте назначений топив а том влучає осли отметяу
о оо примятмм долала есе таможни мосте отлрмлеиа* (см таке» правило 10 е) ним»)
в Число ганяча* Вели маршрут норовом* доходи? топи» мороз одну гимммю мосте отдоапаимя в одну таможню мосте
чазмочанод. то а «инияа МДП докою бить по меиимой мере 2 листа ДЛЯ строям отлравтения 2 лис?» для строям «означення и 2
листа для хдждоя арутой строям, по «рриторж» которой лроизаодигск лераовма Для яажодй доолштольной таможня мосте
отлреепония («л» масте назначений) тоабуатся 2 доппиятелитнх листя
2. Продептомяме в томшкмях- Книжк» МДП допита доцстоаляться ей»сто с одрояммм ірзнсяортчьм средстаом составом
транспортних сродсто мли контейнером (ми) я кзодой таможне места отпрядоиия » кажодй промежуточюй таможне » а «яждой
гомонам мосте «означення 8 лоследеей таможне места стправленод дооддотиое га-зо таможня страві подокь и штемпель с
дагой та футовим манифостом на есе» отршеммх листхах, хетсрьо буду» гапсльзоввмм -то остельнвР чести маршруте (рубрика
17)
8 Слособ загаяна»»* книжки МДП
4 Ледчисям. номере»: В мите МДЛ не лепто бить на яодммстос ни помарок. Все испраегамия должтаї бить одоизаодеим путом
внмершвіммв ошибомга* указаний я добавленая в случм ноовходимости, нодлвюода указаний всятое юмрнеиив домно бить
подтварждо» долавшим яго лнчом и деостозерано іаможаняими органами
б, Севдемия, «асаяиммвса рагмстрводи. Вели лонмениямн наодонального закмодатвлнстеа яв чмдусмотрммюіся рогястрадо
лрмцегае я полулричепм. то амосто ршистрацмснного номера спадует уяшйть огамювательямй или зяяодезюй номер
16 Иенмфост:
в) Мвяифвбт залелнмтея «а язика страми отлровлеяия осля гольхо томокаюшо органи но радодою? доюгазовамма друод-а
гайка Тамозюютью органи других страм по террмторне моторик осуместмявгс» лорвооза, оомраняют ю ообой лраао
требоаать пероводж маніфесте на гаик их страта Во иябвжамие заодржок, шторме мо»ут бить вимани зтмм ірейоеянивм.
ларяоодомом реюметоіуогся имоть в сяовм раслсрккянии иодлвжаодм переводи
Ь) Укмаммя. залосамтате • маммфест. домами бить о тенет шш на амамике аїлм гшггогряфироаанн те*, чтобм вин баагаа
удобочитзомш таз асах листах. Листи, залетмимью иоразборчмао, на приннмаютея тзможзнямии органами.
с) X отрьтонмм листхям імгут пратодаїьсе доагоштапьммв листам того же обрязця, чго я манифоет яли маймо? юстяе додоант»
с умоднием осок смодмий тоторме лрияоданса я маашфеств В зіом случм зо все отрмяиме гь«сткя надлами? анестя
спмуюодав сеедояш )) чиста доолмпепьнмк лястов (рубрико 8) К) чааспо я тип грузоемх мест «лн предмете а такжя обший
вас брутто грудо, перечистюнмнх я стих доюгоектелзинх ЛИСТЯХ (рубрик* >•» 1)
б) бели книжка МДП видана не одою транспортних доодто или на иоскппмю контейнере», в манифеего слодует указать
егдвтано содерашмое яаждоз траснпощного ередстм яли «ждоо «ритайнеод Зтому умазямню доми праодюстеовать
ротострвмноюгьій нема? трачелортооге ередстм яли апоамомгольнмй номер контейнера (рубрика 9 мвмнфеста)
а) Если маршрут гараяюмм доход»? через нвстодмо тамдои стярааяяння том назначений, то записи, касаюишдо прннятмх
до» офорнапинх грузоа млм «рудо преднкашчеиимх для мсодай таможня токжв одпжта» віять виаеянм в маиифест отдельио
СРГ «т друге
11 Упмпаочяма лметм. фотографам, схеми я тд.: Єсля для опозиааятая тяжолоавояим тож домоздхго трую» таможаятаа органи
трабуют чгобм лодрбиод докумеитм бь<ли лрнложанм ж книшя МДЛ, лоследние должим бить замрата тазадоинмми ергаиами и
лрмфвлпаим я стрвниме 2 сбгажм» знижки Хроме того, на асах огрмянмх лнепсях я рубрика В еледует лвречмепжп, «ти одкумаитм
П. Подайсь: Не всох отрммшх листках фубрнім те а 15) одпата» вить проставлень двта к пооджсь держателя кямжкм МДП мли аго
продттззителв
С Дррожнсттраиспортмме промойветямк
15 , Если я луги іамвжоннме лломбм и лечяти бнл» спучайие гаареждянм мли гоуз погиб том поеоаждот пвоеаюзчпк доджон
нямедпеяно «брататься я тамоквюімм ергонзм. естш шамке няходятса габлмзосга штя, в протовпом сяуча» я другим
компетентним органам страйк в одгорвй он находите* Последлга » яозмоюю короткий «хх гостзеляют протокол привводютй в
одимеМДО
14 . Всяк » результате аорожно-трзнедоттохо яр«ю»иестямя чвобхдомо лерв'рузнт» труз пз другоо транспортом средстао я/а» а
друДО яои?«йнер то тяхяя парвгоудо мсякат бн«ь ясодоедвне лядо в -ірисутстеяи одедстаевталя оансто яз доаное, указаннмх
вьаив з пункте 13 Двигай орпш свстаагают лоотокод Еслн » юшямв не удодоути *гтшюеаснмв нли тромоадімв >ру*я', та
Фяиспортиое еродстао а еоитейтао(м). не котороо<мй) грузи били падорудою». домно (допмн) бить доодета (долушеи)»
мрееозчв «рузоа ярд таможеютиям печатями « ллоіебами Хроме того допкям бжтя наложени таможзнкиа почати и пло*Ои,
«огорне дожин била осмеянн а тдотомот Одивмо при отсутсттши дестуодкного ж лервеодо «ря>слорпюл» срадстоз или
коніаАмро грузи мотут бить лвдоружяга н» недопущенная (ьЛ) транспортноо еродстао юія яоинкйнер. еспн аноГОн явлмпся
ддоа«очно надежмнм В згом лостюдом случае тзможхгаа оргачх рзопсломвчнмх двлае по маршруту стран реш»’, могут лн
та»оке а онн допустюь дальтайшую гареомку гоуюе з зтом траюгаотиом ередом яли контейноое с применвннвм «тижки М#і
15 Є влучав напоерадстоочно угоожмхм» олммосп» требуюшва нвйивдланнои вштрузян всаго грум мли аго части, переаозчме може?
но совстзеимому уомотрвнйио ярмнягь нообхедямзм мери ие иепрешима и ие ожила» вмвшятвлисим» оргаиов «ломянутмх вмите в
пункте 13 В током сттучае он домен привести одквзатольстяа того, чго он змнуоден бшп дяйстаоеать так в ммарестм есжрвмииа
вммслоотмго ереодтав нам хоятейнвов или гру» и. нямеодеяно яо лричятиин ерочнмх мор продуодааитальиого характере,
узодоямть один н» догмою упомянутьп аюше в пункте 13. для установлення фактом доеерки гру», нагмиюнкя пломб та
тренспоотное еродстао мли ммтойнер и состяалвиия дотокояя
16 Лротододотжепоставяться вжити» МДЛ до прибити» трута з таяммсию мосте ншстячзчта
17 Обмдмиенмям реяЕМст^фатся гаедостоелять моевозчшзм гаюммо «враше. зкпоча»*іого в сену мдоху МДЛ иесколмо блмяюе
одоточола, состаегамгах на гамкаДО стою», через которью проходи? маршрут 'тореяожя
ДОДАТОК ♦ 405
Продовження Додатка Г-1
ОТРЬІВНОЙ ЛИСТОК N5 1 СТРАНИЦА 1
2 Таможня(и) мас та отпрааламия
, КНИЖКА МДП О||ІІ
З Нтшменоаанм мвждународной сдомняшсм
Для офнциаяьного ислольдомия
4 Даржатв/ь «миж<м <«іаименсаа»ма, аддо страме)
5 С і раиЦм) от-повалвния в Страка(м)нззявчения
? Р«мстр«аиокн<хй(«і«)иомвр(а)дорс>ж>к>-'о>в<ж)
трамслортноода} средстьа(-}
В Прилапммью < маинфасту докумаиіьі
ГРУЗОВОИ МАНИФЕСТ_______________________________________________
9*) ГрузоасЦь*} 50 Число я род сру»о»<ях масі илн леждмвтоа <<писамив
ставлениця) фузоа
«ля контайияод
Ояознавят«ль>ь»«
жаяминомеоа
гсуаоаь* масі
яли поедмотоа
12 Обиже число 'румамх мас?
доясогньгх а маиифосте
Масте намачони*
Таможня
Я таяаяяю чго еввденхя
привадним» аь<ше а руб-
рах*х1-т? тонни и лопн»
Масте и дата
Псвляса держателя «<ли
«<о -редстааитвля
Таможня
Таможня
*ЯҐ"Т!ан5тт5!5їта?^
оформленню (таможня масте втлравлония или
проможуточная таможня лри амтедв)
9 Иаложанміяе лапата я пломби Продопжхтяльость
яли одмнаяатапьнм* зчаям
признань» и«поарежданнь<мм
трвнзитноя пармозш
брутто
1$ Нілом*-**
ПЛОибинЖ
оямхмв’тл
«»♦»»»
(чясло <йт«-
ТвфИСЗДМ)
21 Задемстрмроавно таможноА (какой)
Разноа (устажжлвнний мвршрут таможня, 'ял должая
бань лвадовалаи тру», и т д ;
Подлнсь должностиото лице
таможня и штемпель таможня с датой
КОРЕШОК № 1 СТРАМИЦА 1 КНИЖКА МДП
406 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
ОТРЬІВНОЙ ЛИСТОК № 2 СГРЛНИЦА2І
ГяможмЖи) масте отпряале <мя
Для сфичиальноте испояь»о»ам»ш
Ре'истоачисниьіи^ь») номерам дорожтеко^жх)
трансфер іж/о^хі срадсіаай>
ГРУЗОВОИ МАНИФЕСТ
а> (руодмим»'
о »да лание(я)
ил>« хоит»йнар(ь<>
сі Оганмателвнм
знаж» и номера
груаоамг месі
яли прадмапх
12 Ободе тесло грухімхх мес»
заяисамижх а мвнифдете
Меск. назначений
Таможня
Таможня
(аможмя
Продовження Додатка Г-1
Нанманоаание мвждухакодмой ор'амимшм»
ДеСЖЖГвЛЬ КНХЖЯМ (КЙИМЄИ<«ЗИНЄ ЙДРОС С»,Ой>ЙІ
Страйк) отлоаьяения
6 Стоанз(ь') назначений
Прилатаная* х маиифасгу дос>*»вніь»
10 Число я мд грузоамх жест али прадматоа, оласания
тоузоа
1-аоУС »ДЄ<-
ПфММЦМ)
<6 одоамма
лпгабмип*
ояажмкаяь*
* заявляю, чш с/кх&иия
рихях <•(?, точчьі а юлнь<
Мастей дата
Подпись даожагеля мли
аго лрадетаамтепя
Таможня масте «тправпит*
Псдтесь должностеого лика
таможня и штемпель
іаможиисдатой
Заретеорироежно теможиеа (какой)
1 Наложеиима пенати и аглмвь<
или олоодвегвлькме знахи
признань» мвловраждвинммм
Партесь дс<л»иоанхо ляда
там&жии ч< щтемлвп» тамо*»» о раюй
Р«знос (устамовл»ни>й маов^У* іаможия, одв должвч
бьчь предемвлах лзуз а і д'
Сьидаїальстео о примітки *рум к теможанчому
оформлвнн» (таможня места оіпрвалеиня ипи
лремвжутонхая таможня при аьеадв)_________
2С Посдолмиталпносг»
(ран-мт-чм «еоеаозхи
24 Саидательстао в ноахрашвнаи ояарочии МДП
(посмажуточиая таможня при еьівзаа шм гамолжя масте
назначеная)
мнн>« начати и «ломбьі мли оедамтелонме
। признань» нетоарежйвчнммм
28 Число трузеамхмаст астиошвчнмяотормхуі^стоааоеио
прахра-цаииа операини МДП
27 О'оасрх’и яри оформлення
28 Подгмсьаоякнзстногслм^
(зможи* а штемпель таможня с де (Ой
КОРЄШОК № 2 СТРАНИЦА2 КНИЖКА МДП
' Псибмтис установлено темо«-«ей ’имой) — „. - ? | | Наложеним* течете и хломбь «ьте апевиматепмьи» >ч»>м ґфнтеанм ивпсяоммииннми ? число грузедде маст а стившв<ми тоїоомх удооовереко прекяашвннв опврации МДП (чвя 8 мв іаф*сте> л Нояма няложеииме печате и ппомбм $ Ооаорте яри оформленим . с Подлмсьдолжностиого лииа таможня и штемпель таможни с дятел
ДОДАТОК ♦ 407
Продовження Додатка Г-1
ПРОТОКОЛ
Сссіавлом в соогаатствии со аатмй 2$ Конаамрм МДП
(См іамм» едавмм 13-і? миимщиася потоп*»*** ямимюй МДП)
Гамоим*{и) маста отровлим»
2 КНИЖКА МДП
Пкмеіраиивм*м*{ма)мм»р(в) аоролаюОДех)
іромгсртного(мх) срадегваН
Огтмомтммімй(м») ном»р(а) хонгайиара(о*)
Даркатал» иамки
ТМКМММЗаМ АММЙКМ)
8 І}(Ьщимяйпропалипауаа
иаустанпалсно
>0 а) ґрумаоаіма)
ОфОйаииа(а)
мли «мтаамййм)
0) Марімнномара
ФЯоамхмосг
илипрадмегоо
Зммммия
□ Р
ГІІМ мгаййгаїн}''ЬщкМЗБГ
□ О _______________________________
а Груш, уиамнина а рубриках 10-0 отсутс*ауют {0) мм
рмчіомімм (У), хмс указано • рубрика 12
11 Числом рад груавамх мастили
Фмдооа оосмню'руме
13. Замочвния (а чамиости,
ухмат» надестиоздио
14 Ляп мвсФИуслоамоораимо^ааиспортмтлоснсшасіамі
Мврм. принапм дня дромлканн* мараими МДП
Падоума грума (см чим» йбриху 18)
18 бели груш бмт парафумаин. отичимямша дрюнаки дерммоф(мх) траислортмого(мх)
врадсгааНнпи «юнтаАчорМооі, «ш «гарам <к«ммрофужаим груш “------
Н»
олмумании
«)Трмсмрнтсріа0«»
иаложа^имх почата* и
ппомб
о)Ксигай*ар
17 Компатамтимй орган, метаимацм* данин* ф»*<жол
18 Виаа спе&ухмой тамокян «про югорух; парааеаонм
'йрм с лопмомонисм мамки МЗП
Масто/дагМиламлал*
Надпис*
Надпис*
0 Лррстаемьі'растммо оютте««у<о*нихр/йямах
408 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження Додатка Г-1
Я^СЬЄЗ ЯЄСАТІУЕЗ А І/ІГТіиїЗАТІОЯ 011 САЯИЄТ ТІЯ
А.9йй<«тй
1. Сшйайл. іа сатої Т <Я иш *<гів >е рау» бо Міни ста бал* й р«у» ой й Иий«* ші Сіам ом 4хгас44
2. (.алди*. С« сатаї Тій м< <првіл4 «п ГгалДО » і'охоаріюл бо і» раде 1 в» й <одо<Хг« бога й» акхймм аолі ігаряга»**
«вашпвлі *п апдіж*, йа «Ясуй» івіаРхо» і іиШаїхи & сет» ТІЛ» «от гартовий» «я «алмх» аґфмж * й рад» З 0» Іаб4в
ахл^иг/а Раг аиш». вм йикйй аиройтвліаїлм воллата ип» Равмевоп «п ваикта* '«прим & йво Ігарвті роїлгаМ 4к«
ЙвиіМ
їм сота» ЖАМ< роиг й» вагжрсгі» та сил» <* сабг* бала сга»-п» бо даталій якдіопвй раинМ *0» мрпта» вап» і ипа ва»
іалди** оКюмп 1л ґОгдалшФол ба* Макет ичаа і) ахсоокюя 4» й рада і б* Й <ххм*гіиг* бале Й» мЬпдиа» «от ідаотоЮ
ітрлт**» ал жфал ом ал 4*в$»ж Іа» «'*$*» яй(м« а Глвмйол би сагтам та» «от гарговиво» а я> рада 2 ба ж еоингіиго
бала іа йпдм «тоам ба ІОгдалмапоп ба» наооп» №а« и»й*4*. «по диол мрам вм ап і «а рада рйсао арта» й
ртсао-'лкгаб ба солвшк
1. йаввії* І* сапай та вагаоип» «айві* ради а ГасМмкпалк би кгапарол ТЯ аи Ьипмм б* боивла ба бмИлваол. роиг айкаю ди М М
М» р<і« «л сЬмда ви Ьигеви ба вомвга» б» ббрагі бала * 64й< М ра< і««оаайол етапам рмогар» 1 б» й рада 1 ба і»
соштагімм)
4 МмаЬао «а сатаи. » решта а«г* Мам ип мй сятм та роиг м алмтМа ба иМеин* (Нюшім есиріН) лі рош рш»йш»
солйпаш» сяагдв* Ж «їх ип ми) *Жх4» Ж «х ип »л»*тЬю ба мбгасий» (*& 4д«ат»т й гада 106) смй*»ви»Х
4. МотЬга «а Омликм 4а вомал* в* вврагі *1 <й «йаккпакйп їм Раларшй акйскийа аома «а сеитаі в'їм» свт« та рамуапі
«хпролаг демймга бигмих ба воиап* в» вбрагі м ба вмапмюл. та»» й поНха к4х ба» ихоаих ба боиала в» ббраЛ м ба
веаммде ла ром** бірамвг диа&а І* евтаі та «а рот Мга (хМаМа вих іхгааих б* боиала ба бмПпаїіоп дц» а. ю» іаа
Ьшааих ба екхмпа ба бараб І от рг* ао сЛагда (Уо» адаіатепі <а пкдіа 10 а,1 о-бамои»'
€ Мими» <іа МиММм & іа НларсИ охгрола ип самі омгааи ва скміма ба 04о« м мп аам( Ьшави б* Лхмла ба бамлабсп, іа
сатаї Тій б««а оатршме аи техла 2 ОДЖа роиг Ів рау» ба баржі, 2 Йими р<» І* рву* «а бтбятабо»», ри>» 2 кивок* роиг
Ошдиа аии» рау» Ослі «в игтрм а« атргипш Роиг сЬадиа Ьшваи ба боивпа бо берагі (ви бо баМпвьол) «ирріатвгіага
2 «Лгм <аива«» агою явомааРе*
У РМааливол аих ім»**ш ба 4а«мм>** І* евтш та «ага р«м*М4 в*ас (в убМсми» гвмог іапаотма ба ммсийа <а ом к»
српіапеит 0 сласил ба» Рмтаия 4» боиапе б» 44рмі, бо рамадо м оо бмкіпаййп Аи <Шлмг оилиш бо вмела б» ббрагі І»
«дпаіип» в» Т вдалі М )а ктег» а бака би Ьигаяи ба беиапо вокалі Мю арровМ аи Ьм ви нюп&нів бо Юи» м» «екк * иЬкавг роиг
За «ива би к-жшроН (гиЬпдма 1?)
& МапІМ* во тпфвг Іа «вговк ГМ
в. 0лМада> «аЖшгда: Іа «втаї та по «о~<жб*п* ю дгабада лі «шепагда ГоШв тсвйсяиоп байт 4ко вМобШва оп ЬЯапі «м
твісакт «топМ* м ап аДОалі к см 4ЖаМ. іо« квіелоол» уви«ма Тоиш тобксМоп «кт 4кг* аррчш*4а ряи аол аи«вмг«(
Иааа рат же аиМгМа воиалкям
в. кмйсавел «аіавм 4 РІтлийНсмІабол,- іоядиа іаа вмроДОла мйолвм по ргвооклі рм ГхппаїбсиШРвл ба* татолрт « аол*-
галхудиаа ол лвЦиат. оп (ми о* їМсо би Ко в мучаіікцмм. «о ко в ібот>ЙсМо« м в» кьвєаьсл
їв. МаяИеака.
а> І» лжлйавка «аса гагари вала <а коди* ви рау» ба баржі, а топа дц* іа* «кЛогММ боиатМт» 'тавотам ''«вада сГипо «мРо
іапдиа їм викхМ» (коимтМаа вм амба* р*Я «тргмтм а* 'вогтон >* отой в ап *»д*г ила (лависьоп вап» жя капдио Ел
ума вас лкагв» дш роштаалі Маиваг бо сам амдалс». й ай сопмМ аи (галсроЛаш в* м лило б*« равмевол»
пвсамаРаа
Ь) їм йИксаОол» рогів*» «иг й тялвмі* Шмпаклк Мга васкукодяпарММ» ви рсйусорМа* 4а тамЙг» ди'вбо» шйані
гиМаамиК КоШм вас коиа Ша ймПйш. їм каиЯМ» вШЬИ* аогорс гойаМ раг Й» аиМгій» вммййоа.
с! Ом йийм аллаха» ви ткп» товка дма т т»л4»»й ои бо* 4хитат» согатмсмих согарошм кхікм т л4са*юлв ви
лшлАмка р«и*«т вкге аваеМа аих Оап» с* см. кми м «оМ валет рсгкаг їм п4савопа вмЬилй»
і) псхяЬг* бо іаи&о* вплажм (сам 4),
в) лоп&а аі пасмі* вм ми» ом ба» оцш але* до» й роай олв шві ба» <мгспал4»а» впшпйвм м е»» й«»йм аллвхм
{саме в і И)
ф іогадиа •* сапає та таж*» мп апмлФй в» уОДцй» м рй4аш» оалйпаїк». й евлйли в» славмо Увйсии ви в» сЛвди»
оотолаиг «ага твди* мрм*п»т »мг ш талМаай Сов* «хксаИоп вохга №* дгасМй ви йо в іттмксиШюп бм у4№мй ом
ви Не вШлибсавоп ви оаталоис (яЛЛдм* 8 ви талікайа).
о) 0» твт* СИ у а рішмиг» Ьитоих ба всмала в» барагі ви ба вмкл««л, >м юаспрсоп* гаммо» *их твгслалвк»» рл»а» ал
стода см ваавлва» а сЛадма ьмгааи в* ваиала «асот п*п»т»т «*рм*м їм илм вм аиМ* іиг й гаалійаіа
11. имм бо евйаад», рЛМм. рйп»< Мс: Ітдиа. рвмг і ів*т«айол 4м лмгсЬапвям релватжм ви ооіипхлаиоас. йа амйлй»
вамапйям амдогот два в» Ш* вештали «млі аллах*» аи сатаї та. м* ватаг» «апх» и**» рвг 4» викот*» воиалйг*» ас
аоасвм» Шрад»2ва4овшгагіи»* Аи«игрсм» ипато<*ол в» см ваеит*т»«отЙтвала йомов в* їси*ка «Й»
12. Відпав»*; Том й* уекм» (пдедио* 14 «і 15) амот ваЙ* *І «фк» раг Й «к»я* ви сатаї та ои раг аяо «аргіаеліалі
С. ІміввМ» м меМапІ»
13 ЗМ атака ап шию в* яхАо рви» ип* сейм «агама, ди'ил аааійтолі воиалмг СМ гщдри ои диа вм тегвлапвша» рвламт ои
•мат *явотгмдам й ігапсрсгіаиг а'авгаиага мятавоИгаат аих викотам воиапМо* » і »м »вим 4 {гохіяй* ои. • вбйиі»
ваибм виколи» оопфИали» Лі рау» ей її м Ігаига. См валМгаа аШйгат вала Ш рйс й*Г ваш Й ргасмитгім) ва сслаші
вдигмв вала й сатоі та
14. £л см васовага пвоаааММ й Ігалакмпйтвт »иг цл »<4* «ілйий ви вал» ил амкга еотапаиг. еа ілвлаМпйлшіі по р*й
аайМкгаг дим ргампса в» імла ва» амксгМа вайдпвм а й г4дй 13 енвами» Іввйа аикоПв Ойбвг» й ргосвжмта» в»
«олаив А тоіп» дма й сотої я» рогів Ш т*пІ«п «тагсгіалвіма рстйгвмма ои уЩмтіпаиаам, Й хвлішй ои оолймиг в*
•иМШвюл бо**» Мп адг*в роиг И мпарогі в* т*'сімг«мм «ои» мвііотвт» вошмаг* Ея рій» К «ат »с»М 4 іа
аеаМтесіІ арро«4 «ага И4ди4 вам й ргосМжагіФ в» сопаїві ТоімЬй « вмемл «вгасив ои сотвлаш адг*» пай
МрогаРк ш млаймвоталі роигга «та війсіи» иг ил уіНсий ои вол» ип млкапмх поп адгМ рош аміапс ди'и о№* вм
датапвм «иЖмлІм Оала е» валмг см їм «икогів» вомолйто вм роу» «иіуалй вросавагат « Ой» рамтаїї аїм
аимі іаіаааг сол&хмг вам со *4л<си»о ои соталаш ю кчґгарогі аоиа га еоиуо'і ви сатм Т Я
1&. Єя см бо о»к іттпат лвемвХалк й бСсгіагдвтолІ хятИШ. ратаї ои кеш. й тамрогіаиг раикргалвг» ви птоям в» «оп
ргарг* ся*Г «ала валмпваг ом «але айапвг» Ппіагттаюп би аикогій» хйам » й <*дй 13 4-омаи» « амг» акта» 8
ртіям дц‘« а 60 адг авш вам іілі4сМ ви твйом ом соШапамг см в* асп сПаждатвяІ «. аиваам аргва мо«г рп» іоа
тааит» ргЬвтма» 4» рттйга мгралса омгага ипа вм яикотм уюСа» » й йдю 13 смйми* роиг квіт сопвкаког й»
кава, иатйг * свагдоталі вса8аг й Иімсяй яи соталвиг »І окаДО Й огоср»*у»ф4 бо оопМяІ
14, іа рсосаамвмі в* оопам тайга хжш аи смлаї та риди аи еигааи ва вяиала в» 4мк»й4ол
11. б о«І гаеотгаапб* аих аваосмбюп» ва Ьитг аих іппвоогівига оикга аи тові* (паст вапо Й сотої ТМ ші-твга» ил
оагіап -хутега бо йлпмім бо Р V 4» сомав яккідан вала їв ои *« іалдим вм реу» а имагавг
ДОДАТОК ♦ 409
Книжка МДП (варіант 2)
Додаток Г-2
Страимца 1 обложхи
410 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження Додатка Г-2
Страница 2 обложки
ПРАВИЛА ПОЛЬЗОВАНИЯ КНИЖКОЙ МДП
А Обшиє ПОПОМВНИЯ
1 Видача Книжка МДП видотся • страм» отлраал»нмя ипи в той страм» гда держатель находите* или жимі іюстоанчое
аистопребнажии»
2 Язьж Книжна МДП яечвімгся не фрвтннузелом азмка, за искпючвниам ляиеесй сторони обложки. рубрики котерей лачвтаютея
такм ча шглийском язик» Правила польдозвмия «яюлой МДП* еоепроизеодятея на онтайошм мамо на сіронмдо ? отой облемхи
Крона того, могуг бить добаапвнм доогвмтеяьимо страмним с переводом печатного текст» на друше язики
Кюжхи. испольауемью для опораций МДП а лредалах рагненалитой системи гарантуй могут бить отаман»*» на любом
официапвном язика Организации Обьвдинемких Наций за иостюманием стр 1 обложхи, на «порей рубрики печвтвюгся на
еигтифкш єни фрстмузиом язиках *Прмила пользсезння МДП' печмоотея та зторой стремите обломе* н» офицдоьном ямка
Оргвнимашм Овмідяманиих Маиий а ішом на аи'дайскгм мли фраицузсеом юшках на трвтній стрзнние обломи
З Срок дайегвиа Книжка ЦДЛ дайстантальна до ммромиия операдии МДП а таможне масте иазначвния есни <ма оформляю а
таможне места отлравления а срок. установленим* еьдохдим документ обьедииением (оубоиш 1 лииеаой сторони сбпожхи)
4 Число кнтвкек Для состава тдаисяоргтма ередота (сдоминна транспортна* ередства} или до нвекопькю» контейнероа
лофуженншх либо на сйю транспортне* срадствв либо на состав трвиопсртиіхх срадста амдаегея одна книжка МДП (см тохжа
ниже пуюст 10 б}}
5 Число таможан масте от правлення и масті назнанвима Маршрути пареаезок е орименеямем юясвки МДП могут проходить через
несюлмо таахммн маєш отяраеления и назначений одгамо обсіює число тамами места отпоаалания и накиненая не долано
лревмшеть четьоек Кликом МДП ммют бить предметна тамммян места нвзкачеиия тольхо в том случае осли отмвтку о ее
прннятии «долали все твиомти «тесте отпрееления (см танка правило Ю о} ниже).
б Число лисюа Вели маршрут перевозоя лроходит толмо через одну таможню места отпраапвния и одну таможню места назначений,
то а *мжя» МДП домно бить <ю менидоі* мере 2 листа для стрени отлрінтления. 2 листе для строям неивнения и 2 листа для
мсадой догой страми, по тарритории которой произаодотса пврмозма Для кахщой дополнитапьной таможня места отпраапвния
(или назначений) гребуєте* 2 доопиителмтьж листе
7 Продставлаиие а таможнях Кнюша МОЛ дояма представляться аместо с дооохмьтм транспортним ередотвом. составом
транспортних срадств *лм контойнвоои (вам) а хаждой таможне мета отпраалв-мя, в каждой одомежуто^юй таможне и в хаждой
таможне мосте кадоамюіия В посладоей таможне место отлразлвмня долхмостное лидо таможня стааит лодось и штемпель с
латом под грузоаим манпфесюм не осях отршяннх листках, хстооме будут ислользовамм на сстальмой части маршруте (рубрика
1П
В Способ мполноииа мееккм МДП
в Пвдчистхи, помарю* 8 жижо МДП не долкно бить ни лодчистох. ни помарок, все исправлеиш* дожни бек» чхмпвденм лугам
еичершеютия ошибочнмх указаиии и добавлених.» случае чаобходимости иадтюжяших указаний Всмз* измененяо долино бо-’ь
пдотмрждоно «долавшим ето пицом и достоеерено тааюжвнньїма орланами
9 Сколення квсаюшяеся репастреции Если положеюяма нвцнсиальиого зяхоисдотельстая на предустмтриамгея ретмстрация
прндоов и полупомдолм, то аместо репстраииоюавго номера еледует указать олозноаатеяьмнй мли ааводаїод номер
10 Меюфест
а) Маюфест мполкяотея на язик» стреми отлравления. есім топиш таможеиние органи не разр*шают ислодоаоааняа другого
мьмя Таможень* органи ДО>кмх стром по т^гриторни котояня осушесткляелся пареаозка софаняют за собой право
трабоаать пщмюедо аяммфест» на язик <м стреми Во небажання додоржм юторие могут бить визвана» зтнм трабоааннем
леревокетмам рекомендуекя иметь а саоем роспсряжеиин идолвжяшия ларааоїдо
р) Ухаваюя, занесений» в мамифест дожну бить отлечатанм на машинка или гектографированм так. чтобм они бьл<
удобояеч»тз*мь» на асах листах Листи, заладнаним» нершберчиво. не лркиммаютея тамодоиммн орланами
с) К «тривним листкам ааогут приладяться долопмителмью лисію» тол» же обрззцв, чп> и менифест, или номмерчеєяие документи
С уяазанием асах сяадомий шторме лрнвадятея в мямифесте В атом случав ао аса оірмаиме листям надлежмт внести
слвдуюшие еаадоная і) число дололинтепьимх листе» (рубрика 10Х *) число и тип тоузовмх мвст кли предмете» в такжа
обший вас брутто трузоа, ларечисланнмх в втих домммттепмтмх /кетах (рубрики 9-11)
б) Если імажив ЦДЗ видана не состав транспортних соадств кпт на нескольхо «нтейнароа, а маннфвсте слвдует укамт»
отдошю оодоржимоа хаждото трдонлортнсто едества кпи каждего контейнера Зтоату учвзанию долмен лредшествовать
рогметрафтониьй номер транспортного ередства или олозноеателмтмй номер контейнера (рубрика 5 матмфеста*.
»} Если маршрут додавомм прсмсідит черва носколмю твмякен отпраапеиня или назначений, то записи касмошиеся прмиятмж
для оправлений ірузов шм фузов предназноченимх до хаждой таможня таюке домни бить внесень) в чанафест отдельно
Ару* от друга
11 Упвиово*тме листи, фотофафтш. сяемь» м т л. Есля для опоатамммя гожелсаосних или тромоздои грузов гаможетмма органи
требуют. чтобм пддоб<«*е документи вида пдоожвмм к «мижя» МДП послвдое должнь бит* зваврвнм твмзжанними органами и
лриароллвнш к стреюше 2 Обложи* итижяи Хроме то»» не осах вгтрнвмих листках в рубоме 8 спвдуег ларечнелить зга дохумвнім
12 Подлись На воах отршвимх листках (рубрики 14 и 15) дом*м бить представлень, дата и лодлись держателя «ошжки МДП или ето
предстазитела
С Дорояио-траиспортюв лронешествия
13 Если в пуги чможвчни» пломби и лачвти били случайно павоаждонш или груз погаб или ловреадои. мреаозчик допжен
н»мадоимо обратиться я твможенишм органам, если такоаме находятея поблизостн, или з прогивном сяучм, х другим
компетентним органам страчу, в «огород он находите* Пдоедние з возможно хоропми ерок ооспшляют протокол, домведонннй в
«ннмсаЦДП
14 Если а результате дорма*о>транспорптого лроисшаствиа иаобхвдимо лершрузить труз на догоа трянслмягное ередства или в
другий «жгайнер то таяая гмрегоузка можат бить произаадена лишь а лрисутстзни лрадотааигдо самого на оргаиов указаиюл*
вадо в луню» 13 Дачний ортом ссствадяат лротовоп Если в юшжке МДП не упмаянугм *т»ж»ловасиью или громоздомо 'вузи', то
траиспортое ередстао а юктейнер<ьХ на аогороеімм) грузи били пеоагружвчи долкно (должян) бить допущено (допущек) к
пврваовк» грузов под там»кзин<мж< печетями и пломбами Одиахо лри отсутстаии долущанно'о к тремке транспортного срадства
яли «онгайиере грузи могут бить перегружанм на икдоумдеиое (мй) транспортнеє ередство или хонтайиер если она'он являетея
достаточно иадежкмм 8 зтом постднем спучео таможеинне органи раслолаженнмх далее по маршруту стми раи»т, аахут ли
ізюм и они допустить дальиейшую пеоааозху 'рузоа з »том траиспостнои ередства яли «жтвйнере с применонием «оскхи МДП
15 8 случва мепоередотевнно утрожаюшей оласмости, трабутощай нвмедоиной антрузки асего грум или аго части перааозиик можят
по собстееннвму усмртраиюс принять меобходимна мер» на испрвшивая и на ожцдо ямвшательства органе*, упомянутих вмию а
тняте >3 8 гаком спучаа он долхмн привести доквзатальстоа того, что он винуткавн бнл двйствоеаіь так з тмтврееах сохрвнониа
транспортного едостш» или «онтайиар» ипи грум я не мадонно по лряиятинн ерочкмх мор првдулрадительяого хврахтара
уаедомть один из органоа уломанутьх вмию в пункте 13 до установлення фаятов, провархи ірузв наложений пломб на
транспортире еродетво нли «онтеАюо и оссгааления протоколе
іб Протокол допжен оставатися в мтижя» МДП до лривштня 'руза в таможню масте намачвния
V Обьадонеинам ракоааенйувтея лродрстевлять мрмозчякам. ломимо образи» аимненного в саму «*ижяу МДП несхдпию бланаов
лротстюла составлеичих на кзь«е(ах) стран через шторме премоит маршрут перевозам
ДОДАТОК ♦ 411
Продовження Додатка Г-2
І_І5іе гіез тагсЬапс1І5Є5 сіеуапі еіге
ітр&гаііуетепіігапзрогіеев еоиз Іе сриуегі
сіє се сагпеі ТІК ІаЬас/аІсооІ
1) Аісосй 4<Ьу8фія поп іИпя&гб б’ип іЙг» аісоолйіНдис уойпОсію ск 80% усі ои
ріие (сенів $Н: 22.07.10)
*) ДкхнМ всЬуЬди* поп гііпаіигі «Тип Йіл» аісоот^ігідив Уоїйгпідие <І« тоіпа
80%; «твх-гів-Ме Йчивига « злйгва ЬоЮсл» арИШіааа; ргапагаїіспв аІсоОцива
сстрсвіва сйв іура» иіЙШіа рсиг Й ІаЬгйапод <3ея Ьоіваспа (ссск $Н; 22-08)
3) Сід-гт, (у сстрла сеих 4 ЬоиІ ссир4) сідаНПсв, сопіелапі йи іаЬас (есС* $Нї
МЛЙИф- Г ... --® л.; -•,
Й> Сфагеііва сопіепалі <іи ІаЬас (сснй 8Н: 24.02X0)
5) ТаЬас І Титвг, тйпв сопШат Ом аиссФДалів С® иьас ел іоиіе ргороПкні
(сОД*$Н: 24,03.10)
;тН1Г і: <-. *• ’ -••,•- 4ч,х
ківі оі доосіз ууЬісЬ гливі Ье ігапврогіесі
ипсіег соуєг оі іЬів
ЛоЬассо/аІсоґіоІ ТІК сагпеі
(1) ипдвп8іиге4 «лНуІ акоЬоТЬ? ал аІсеЬоОс аігелдіН Ьу усійте о< 80% уоі ог ЬІдЬаг
•;_:. ¥£ ‘ (НЯ сойес 2Х07Л 0)
(2$ ил«ки*илкі еЖуі «кхЖоі о? аІсоЬоЙс в&епдіК Ьу усійте оі Іеве йип 80% ¥0^
жріНи, Идиеигв аті ліпег арігйисив Ьеуегадяа; сятрсипС аісоЬсІгс ргарагайоїш
о< а Кіпгі и&еЗ Ьг тапийсШге оТЬвуеп^ае (Н5 сенів; 22.08)
Й Сідал»; сШссіж а«0 сідаліііш, сспіаіпкф ісЬассй (НЗ соОе: 24.02x10)
(4) Сідагеи» ссліатіпд іоЬзссс (Н$ сс4в: 24Л240)
ЗтоЮпд іоЬассо, ягЬсіЬег сг псі сспіайпд іоЬассо «иЬШит кі апу ргорсгбпп
(НЗсМ- 24 03.10)
Перечень грузов, которьіе ДОЛЖНЬІ
перевозиться с применением
настоящей книжки МДП
"Табачньїе изделия/Алкогольньїе напитки1*
І) Надаиатур^роваяньйй угилоомй Спирт, ссдержащия по рої «ту мд мене* 80%
чистого глирт» (код СС. 22.07.10)
Недвнатуржрсванямй зтишиаьаі спирт, «одержалиА пс обьему мен*« 80%
чистого слирта; спирте, ликерьі и другме слирткме напитки, еоадинеиий на.
спиртової основа, используеммй для нзгпговления напктков (код СС: 22.08)
3) Свгарм, маняльежи* еилфм и сягарш тил* “сигариль©**, содаржащив тлбак
(кедСС: 24.02,10)
4) Сиґвгитм* содвржащие табак (код СС: 24.02.20)
5) Хуритапькнй та&й, еддфжіщий ажмвнители табака в тебой пропорции или
«♦содарклідий нх (код ССс 24,03.10)
412 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження Додатка Г-2
ДОДАТОК ♦ 413
Продовження Додатка Г-2
ОТРЬЇВНОЙ ЛИСТОК N8 2 СТРАКИЦА2
Гамоюани) мкта отпшалажм
ЗОВОИ МАН** ЕСТ
РФЖТра^с***^**) номера) дооямсМмх)
траисяорпинчаві срадст«»(-)
ЗХФМММЛ-
«МЄ1КМХ
^•кях.аяа*'
мфмнаоі
: № Число м гаї фухжихімст шм лмдмамж. олнсаина
•рума
в.а} ГрузоаоаСвм} :
отдкленм^
мли амтаейяМ
Ь) ОодиаааіайьНм*
зямаїаиомврі
груго^к наст
илилрвймак*
ТамЕхми*
12 Общ«а число кухлик мас*,
автисвчнм» • маи*<>вт
Масто иатиачеми*
СіранаМ отпр«гфіи»
6. Страмам) ж»и»ч»яи«
II Нншимш*
13 Я мааме,хто смдагмя
прлмдинМй «ьим > й^<-
р«жх 1»12. том*м и пилин
14. Мистондата
15 Надпис* держати* «ля
«ж псхшсіааитвЛй
Гаммам мосте дораалаяиа
Пс_ліс». йхіуяостнс'о лиц»
тамоямм и шгампш*
таможня с датой
П&имс* «юлж'іостно'с лий*
Зарвтистонрсмаио таможне^ 0»®й)
С«ИДО4П*СТ»0 О фимйГнМ грузи КТамОЖанНОМу
сфлр*вт***мо (т*мо*ма маста огпрмлхиа мли
поомаадлдоаа таможне гри а-мнйе)_______
Р»*но« (уст»*о*л*инмй маршрут. т«моямх
Ьжіі тредстеалан гул м т л ‘
ЇС Прадалжк!«лмн«те
тоаніитногі пвроасми
і Нжлмаичмо пвчетм и пломб*
игм оошимві*г*х*и« знана
’Х"’> IV ..<и>,м
24 Скнааталнстао о лрмнитма грулг * т»м<ж«-мому
сформложив' слоамн 'Свжапалмстаоо гр#*р*м*-«ии
опарации МДП ___________________________________
□ 25 Налом*н*о лзчсти и гукяЛм нли олдоам«л*<им
»<ая* лршн»шн»лоар«адон>ммм
Число -рро*^х М»С<, * 0>НШАНИИ ИрТОр^Х удостсаарвно
Пре«*М**«е олерацми ЦЦП
26 Повлмалалямостмхогмца
тамам*и и штомлмь іамамш с ааіой
КОРЕШОК № 2 СГРАММЦДа КНИЖКА МДП
З Число (руюаьа масі * дощаний «ріормі «юстооаооир рсекдашаниа огмрждо ЦДП
імм у«а»но а мамвЬоств}
4 Ноама иАлажвьнма лампи и пломб*
5 Огоаодо при оформлаии» ,
414 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження Додатка Г-2
ПРОТОКОЛ
Состмлак І осот гейм* а> сгвїмй 25 Кокмедм МйЯ
(См. іод» пр»«мл» 13-17. мсаошмха лоллоааяий <нижлй ЦДО)
І Т«люж-*М < местл отпраапени*
2. КНИЖКА МДП
З Найменш»»*» ивжданвро^вм орхаинмил*
Д РстмстрвіДОтМЦм*) номера) дажаннстоімж)
Транаюріиогоїш) омистмґ-*
Опомомнкльнмйдо) монарх»! яснтеймюа(оі
5 Д«рЖЛЇ»Як «ШЖМ
в ГаммажМім*; члоибОД
Т““Т^сЕЗмГЗЗЕЖйЯіГ
в Г"| бдцимой ПОСЛАМ ФУМ
м» усіжноапено
КМ«ИЯА»«*М чсаижамм»!
□ □
и* ««мдммбгі тодомдебм
□ □
□ Гррн. ушманмм а рубрмде КМЗ снсуїстаумя (йі лля
унмчтеманм (У), км ух*мн> а рубрик* 12
1В а) Гйу»««(ьл)
огд*пммв(я)
илм ммі»Лмр(М
0) Марки а номер»
Фроамхмаст
клм <і ждмвко»
11 Числом ІХЛфуУО^МІВ^ИЙ»
лр«дм»го»: ллма^ігоухй-
»г
о
кпи
13 Замачеяна (• мкгноети.
укдоп -мцосгіххим
чолм'і«т чгм ун*лож«н>м»*
•Р¥»М
« Дм» імао ^)вую»ив
1% 4В
--------- —:----------—.......,..
15 М«рм гх>*н*іьм/»^*і>с«#»амж«ди^»'й<»МЙЛ
П Наложани*нс^и^^і.тжмбгімеЛ)..... ............Ч.,иу,.
О Гк.рв'рпл'ТА.»-» X* ИЛИС^РМЛ^,
□ пром» >-і"--;-.-?-_••___________*
ср*4сг»«г) #ли «оша^ййс*;.»» «лормавйли «мм^гуж
Рвги 1Р1'ІИОИКМ.Й» £»
»:і>«г>сї;ім»«раде?» .. ...г
оїЕдаиЗет^ЗЗ^ ™
в>Кмгммво ' ГП
--------------------- . ..............і..Д—
17 Компжгант-мй оргем, «сіаамафий А№«ж4 фзісксл
$К<И Г4»с«идв вл«с«»а Число иолісмяж
Нех.: ’ У о іх-../щвки> наложаиимх і н»«м и
-Ц " г»*>*
16 Нам стдуюима хаможим. «яму» парваамиш
гррк- с Прям&пжмм шмоми >4Т1 Х^*~
МєоодйгаАинмпвль Гіщуис»
Псдпись
0 Проста»»» фвсгмхм а сосімтсіжукздил рубркам
ДОДАТОК ♦ 415
Продовження Додатка Г-2
Стракица З обложхи
Я&61.ЕЗ ЯЕІАТІУЕЗ А І/ІІТіиЗАТІОИ 00 САЯНЕТ ТІЯ
А.О4л4тШ4»
1. Кя&яюп. їв с*гю* ТИ «ка 4т« Лет» ж оау» бе ббраб ои бат ж оеус ои ж е«і де АхШслі
2 илдшк и» саням Т'й Мі ипргіг» ел (тири. 4 Гахсерійл Л» я раде 1 бв ж «минім йолі ** лЛпдде» »от «пр'їлЖн
вдаЖтвпі м алдіаж Ж» «ОДкм геймам віиІЛШоп би сетеї ТІЙ» югй топкішім ел уетюп впдяам і и реда 3 бе іеЛіе
еодеебдее Ріж яЗЖдее М» ЖдеІЖі» едоМтетвхт Ооппвлі де» Радиахт еп 4 аиігев >впдив» Л» шхів «лдеі/ле рвимт «V*
ардее»
Іев сатеї* іб<«аМ роде Ж» Іпетвдо» ЛЯ бат Ж сабт б дее слаїпе бе даяпіш гбдюлвж реимт «і» япряпбе Лет» дею бм
дедцм ОІТсшіЖ» 4в і Одетвввол бм Нвіот Цліе». «(вхсврііоп б» л раде 1 (Й Ж садегепдее, Леті їм гадедим волі вдкатвп»
ітр^.пйе» вл влджю м «п Лгвпо»» їв» клфм ттже» і і иж»а&де би сатеї ВЯ» млі гаробике» 4 Ж роде 2 бе ю оллвпдее
бат й іялдие сЛсяяй Л> ГОдвппміюп <й* Ьвйхж Отм и№*вв »<» чим видів* ои вп ігепДО В ж роде рвсбе аргН й
ргос+в'МОД <Й довш.
3. ЖаММ: їв сатеї ТіЯ белжигои»НЖради 4ївсМувлют биивлсроЛ ЛЯви Ьдееаи бе боиепе бе (йсйинхм. сталі ди8 »Н
44 ргй вл сйагдв а> одееви бв бомвлв бв <Мо>п Лет» Ж <йи Гк» рде ґаавоеаВсл етвбпса (<иЬгідмв 1 <й і* раде і бе І»
сои*е<1дее)
4. ХолЬг» бе ялЛ: 8 роде* Не 4М>и де м<4 сатеї Ж ссде де етелЮю <й Уведеш» (УбМеийа сдерй») ои ооде рймиг»
еотвледе» сімидМ «об «де де авй *<Лкий сой «де де демтМ» <й «бйеий» (»са «дайлюяі й 'вдів ОД) очймои»)
і йотйгв 4» Ьигшшх О» вомп» бе б4рал м бе бееШШШг їв» ветжрогй «ІГеоїм*» ми» ж содеаП Где сепде ТІК решилі
мтрмй« ршнеиге мг««их <й лодп» бе оводе м бв <Мп9Кюп тш и лоти» ю<ві де» одемих 4» бошете <й <Ирмі е( 4»
ймШМде пв роде» бвранде ф>«Р» Іл сдепеі ТЖ пе р«м( йт ргвмлй «их Ьитвде бв Ооидев <й бммабоп ф* X Ми» Ж»
штеде бв бодеое бе бводе і деі рб» «п сйаг^в (¥©іг «дядем* Іа гідів 10 в) сМвмоив).
4. Иетйгв бе (аийШв' §• і* ««троп ахпрогів де веиі іххвви бв бацдев «е берде ві де «ей ихееи бе боиетм бе бмбпеьоп й
едемк Т8Ч бе*п* «хпро'йг ви том» 2 йигіей році <в (му* бв ОвмЛ. 2 йиОДв рах Ж рву* бо бевдевОде» рим 2 №<і*вЙ рб>*
омцие «де» рву» бот й ІгПом »л «тргаяй Роиг демрив Мгвви бе бмдее бв Оврде (ои бе бвМем&т) «иррівтетвіп»
2 ЖАге» (еибем »«тяі лвомевігм
Т Ятвввмевол »«к Ьигввих бв бмдев: Іе сетві Т« »е<в ргбвелм »*ес м убпод» «виїж, іелевгаой б* ММми», й ои й*
еотелеиг* і сЬмип бо» Ьдемих ае боивле бв бвдеб, бе реипде «і бе бмЛміюа А» бепМг Рдеми бе бскмпе бв ОвраЛ. їв
Ждпвьге бе ґадвт е< й деЮпв і бей би иквам бе боивле боМлі Не ерросве ви Ье» би лялАмвв бе Іои» їм уоМв в ибіввг оои«
Ж сине би Ігвмрол (гиОДие 1?)
В МапИмбе гетрйі'й аипвіТЖ
• ОгвПоде. виасЬвгде- їв сотої ТЖ пе оогаробвге пі дтбедв, « вигслвфв То»4е («сЮсавоп бетло Не еЛьсіивв де «Меті Же
мЛеоіяп» влдевм в( де я<х4епі ж сее 4сЛ4«т же >лЛе*1*де» уіюЖєє Тоиіе пхмМісмде вен» Н» ерртдебе рде «де виівиг в<
у«*е рег №» «иобЖе бмдеите
4. кмбсеМп г»йв*» б ґіттвігісийііде іотряв й» бйрошиот пвиоовіев не рхНожм рев Фплмлсмжіїде бо» гдеспдде* « мтн
'втдерма. оп шбживпі де ідеї еі рйсв би йо б'«тпж(псмйі>де. « йо б здтзбсвіїде ои бв ЖРЛсвМп
їв Мввіжет»-
е) їв тапАдее «еге «деки бат й жпдде би деу* бв ббрвп, 4 лют ри» ж» вийте* боидейт» п виютет Гиевд» б'дев виїм
йодце ьм аиЮПЖ* бодепмпм бе» виив» рвув «тргдеЖ* »е тмгтЖ ж Ргде б де «хіде< дев иабисіюл бат Жде йлдив £л
уцв б'е^Яв' бе» Мвт» 4иі родетжт ЖвиНвг б» свій ехідепсе 8 ей сонмі*» аи ігдевробеде бо в» типи бв» (гобисМп»
ліоваввігве
0) їм іпбЖяВоп» рмМо» нг Ж лмпбееЖ бегамлі Айв боеМодгарЛИде ои роїуеорМо» бе тепНяв ри'вйв» «еівт
певетет бе№(м »де Шве Же ЯеийМе. їв» Живиш віШМм ввгалі Ш«а4в раг Ж» виіогМ» беоелНтм.
с) Ое« Жшве» депетш» би лйте тобЖе див ж татйей м бм босил»т» еопвпвгсйих оогаххМпі ідеє» Ж» тЛобіоп» би
твпвйви радеапібігввПасМввих дейт Пдевсвса» км» Ж» уожі» бадеот роби Ж» лбюіііот «ийвтв»
8Й логаЬге бе Й«ЛЖ> аллах»* (сам в)
Ж) лопне е< паіиге бм сЛ» ои бе» оОі«Ж етпет фе :в ром» ЬпЯ жив бв» пмгсЛвпбімї ИдеЖОД» «к се» (ешіжв вяпохе»
(стм94 Н)
4) Мхйфв їв с*тв( ТІЙ еодеж де деввлжж сй «жтсмй» ш рйетвде* сояівпеде* Ж сотали бв сЛадив убМиЖ ви бв сйадме
сотелвде де» тбіф» «ердедешлі «де Ж твтШи Себе тк«Ил бент Мгв ргісййв би йо 4 хпяшгісиЖІкл би уЄйсж» ои
би йо б ЖдеНісяіюл би сдеідеаде (лідедив 9 би лмпбмйК
в) Овяйтв »и у в рсимвитиігевихбв боивле «е бвребои бе бесвламо Ж» ЬссИроолв гаШйв» «де лядеЬвпбхее рлвм де
сНегде ои бавітее» в «Ладив Ригеви бе «Жиде» миті лвійтет МрвпМ* ж* дев» бе* викв» «де Ж твлЛМі»
11 ІЖ«м бе соІЖвде, рЬоім, ріале. в№ Югедие. роде Сабелебовбол бм лягсАапф»*» рдекИгеиеес ои «о«де>дееи»м. Ж» вийти
4оивп>Єге» апдегспі див бв ЙЖ босдетли «ожт втехм ви св<п«і ТІЙ. се» бвтет сают етм» рас ж» аикхНМ боиапйпм еі
введем 4 (а раде 2 бе I» ахлтпи'в Аи «игрШ дев <п»тде бв ст бооитет» »вг« Жяв бвпв і* сам 8 <Й «ои» Ж» *ожи
12 аідлвіигв. Той» ж» иожж (мЬодим 14 т 15) «агопі бей» ві «дпМ рвг Ж Оиіяив би сятеі ТЛ ои раг вол горгметалі
С «псМета ои восИеоі»
13 38 дейв де роде» бв гоиж роде иле саиев 1о«иЛв, дУил вевіЖлилі боиатде »сй гоню ои дме бм тахЛвлблв* рвсімет ои
«ожт влЛхппйдее». Ж &а<«ро<иде » адеемвга ттвб4МЛ«т «их вдеотб» беивлімм «'І« де Родеге 8 ртдеям» ои > 64АМ. »
вЧиее» вдеопЖ» солфШлім би рву» ои 8 м (тим Сев бдеМсе» «йМігат бале о ой» опі беж> о ргосвде’е'90 бе сотим
йддедеі бет ж сетм Т1Я
14 . Єп см бвсеїбет пвсежвавт ж пдевЬдебе'чет «де де виве удевий ви бале де виве «ожеледе св іпетв&огбвтвт лв рви<
аейвоіие: виде (хвмлм де імло бм амжтн бе«дл«е» а ж <4дЖ 13 с<-4*»*и» ІвбМ «ижте видел» ж огосм**внмк бе
сот&і А "*о<л« дме ж сдежі лв рот й метол «тагсійлбівм ролЛкемм» ои «сЬтпаивм», ж УвтсмЖ ои солШпвде бв
«мбсіМіо» овдеа 4іг« «дг44 роде ж «етрол 4« тдесМлбжм «ои* есдеетелш боматег» Єл рій», сет «свій М №
всеНеттяі аррмв сет» тбхр» бал» ж ргосветиМ б» сдеаШ Тотвйж ет висип мдеедеа ои сдейнеде адлИ лей
бжропаяв ж ігатодесйгмл! рсипа Мт ебесіи» «де де Міждее ои бал» де селйпеде при вдгН, роде аиіат ди» «Не бм
двлвяма «иЯЖатм Вам се 4»ямде см ж* аміопм бсмепжгм бм рву* «деуатв аротоагалі а етж» ремувт «вм
вию жавет «оМтмвг бел» са тжсиж ои солйпвде ж Іптрол »ои« ж ооуує'і би сатві ТЖ
1І Еп сае бе р»т тпВпвлі лМесатліжбВтждвпжлІітлЖбіаірагвтоміоЖі Ж еаладобвиг рамі рмлбт бе» •твдем бе «де
»ті>п тмб «але батвлбег ом »ап» аОдеб*» «'твптлііол бв» адеотМ «Ж4м а « гідЖ «З обвасм» I амт віде» л
рлхлжг ди її а 60 ади аяжі бал» ИлйгМ би увЛкий ои сдеівледе ои бв вол дедедетет е<. аие»*Йі вініе «усу рл« ж»
твадем (Умелвум бв деатйе дедалоа виліт деж бм аиЖлім «швм 8 Ж ОДе 13 скіаеви» роде йе» солаибег їм
Йіі* мпйвг ж слвпдатвт *с«Ііе< ж ивлкий ои сопйлвде аі вйоаг ж ртсН*е<Ьві бв сопеш.
14 їв реоо4»*етЬа> бв сопеш імдее /о«б ам св"»аІ ТІК ями ви одеваи бе боиапе бе бвебпмкп
17. Я е»і гвооттопбе вик в»мс<в8от бв Ьитг аих гамробедеа, еФе аи любіш іпмгв бал» Ж сатві ТЖ іделйте де
оенетл лопйт бв ідепим бв Я V бв сопеїаі тбдбе» Лет* » ои Ж» іалдим бе» рву» а квУв'мг
416 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Г-З
Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМН)
Подорожній лист
Місце для штампу Серія АА підприємства и ПОДОРОЖНІЙ ЛИСТ № ВАНТАЖНОГО АВТОМОБІЛЯ “ " 200 р Типова форма № 4С Затверджена наказом Мінтрансу. Мінстату України 29 12 95 р М« 488/346
Робота водія та автомобіля
операція час по графіку нуль пробіг, км показання спідометру час фактичний, числ , міс., год , хв
гежим роооти код год хвил
1 2 3 4 5 6
Колона Бригада Автомобіль Гар. № марка держ № тип Водій Таб № п, і, по-б № служб посв клас Причеп 1 Гар. № марка держ № Причеп 2 Гар № марка держ № — виїзз гаражу
пов в гараж
Рух пального, літрів
марка пального код марки видано залишок при час роботи, год
виїзд поверн спецобл двигуна
7 8 9 10 11 12 13
супроводжуючі особи:
. Підписи заправника механ механ диспетчера
Завдання водієві
у чиє розпорядження час к-сть годин звідки взяти вантаж куди доставити вантаж найменування вантажу кіл їздокз вант Відст, км перевез тон
прибуття вибуття
14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Разом
Посвідчення водія перевірив, завдання видав
видати пального літр
Підпис диспетчера_______________________
Водій по стану здоров’я до керування допущений
Підпис______,________________________/штамп/
Автомобіль технічно справний
Виїзд дозволено, підпис механіка
Автомобіль прийняв, підпис ВОДІЯ
При поверненні автомобіль - оправний/неспрзвний
Здав водій____________________________________
Прийняв механік_______________________________
Особливі ВІДМІТКИ____________________
ДОДАТОК ♦ 417
Продовження Додатка Д
Послідовність виконання завдання
№ їздок номери прикладених товарно-транспортних накладних: талонів замовника відпрацьовано год , хв перевезе- но тон виконано км підпис і печатка вантажовідправника маршрут руху (заповн замови)
ЗВІДКИ куди
24 25 26 27 28 29 ЗО 31
ТТН у кількості | шт Здав водій Прийняв диспетчер
'прописом)
ТАКСИРОВКА______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
418 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Результати роботи автомобіля і причепів Зарплата
витрати пального (літрів) час у наряді, год , хв к-сть їздок з ванта- жем пробіг, км перевезено, тон виконано.ткм код сума
всього утч автомобіля загальний утч з вантажем всього утч на при- чепах всього ут.ч на яри- чепах 48 49
за нор- мою фак- тично авто- мобіля при- чепа У РУСІ у простої авто- мобіля при- чепа авто- мобіля при- чепа
на лінії потех неспр
32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
Коди марок автомобіля І причепів І Автомобіле-дні у роботі І
ДОДАТОК ♦ 419
Лодаток Е
Зміст попереджувальних позначень небезпечних вантажів
Вибухові
речовини
підкласу
1.1, 1.2, 1.3
Обережно
з вогнем!
(горюча рідина
класу 3)
Вибухові
речовини
підкласу 1.4
Обережно
з вогнем!
(горюча рідина
класу 3)
Вибухові
речовини
підкласу 1.5
Обережно
з вогнем
(горюча речовина
підкласу 4.1)
/ Вибухові
’’1> \ речовини
X * 7 і предмети
\ підкласу 1.6
♦ Обережно
з вогнем!
(горюча рідина
класу 2)
Обережно
з вогнем!
/ (горюча рідина
класу2)
♦ Негорючий
неотруйний газ
класу 2
Ф Негорючий
неотруйний газ
класу 2
Є Токсичні гази
класу З
Самозапальні
речовини
підкласу 4.2
Вибухові утворення
горючих газів
при дотиканні
з водою підкласу 4.3
Окисні речовини
підкласу 5.1
Органічні пероксиди
підкласу 5.2
Токсичні речовини
класу 6
Вибухові утворення
горючих газів
при дотиканні
з водою підкласу 4.3
Різні небезпечні
речовини класу 9
420 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Є
Інформаційна табличка на транспортних засобах
при перевезенні небезпечних вантажів (табличка Кемлера)
Додаток Ж
Назви пломб: а) — ІНТЕРМОДАЛ; б) — КЕЙБЛЛОК; в) — МЕТЕРВЕЛБ;
г) — СЕК’ЮРІТІ ТЕЙП; д) — СЕК’ЮРПАК; е) —ЮНІПАК; є) -АЛЬФА-М;
ж) — СЕК'ЮРПУЛ; з) — СЕК’ЮРГРІП; і)-РОТОСИЛ-Н; к) —КЛІПСИЛ;
л)—ПОЗІЧЕК
ДОДАТОК
421
Додаток З
Втрата ваги тваринами
при перевезенні їх автотранспортними засобами
Тривалість перевезень, год. Втрата ваги в відсотках до ваги > перед відправленням
Велика рогата худоба 4 Свині 4 "'г
1 1,2 1,1
2 2,3 1,9
3 3,0 2,5
4 3,5 3,0
5 3,9 3,5
6 4,2 3,6
7 4,4 3,8
8 4,6 4,0
9 4,7 4,1
10 4,8 4,2
И 4,9 4,3
12 4,9 4,4
із 5,0 4,4
14 5,0 4,4 ’
15 5,0 4,5
422 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Лодаток І
Терміни зберігання та реалізації деяких харчових продуктів
при температурі 4-8° С
Назва продуктів . Терміни, год
М’ясний фарш натуральний 6
Голубці (напівфабрикат) 6
Овочі відварні неочищені 6
Субпродукти охолоджені 12
Холодець м’ясний, м’ясо заливне 12
Риба фарширована 12
Раки варені 12
Холодець рибний, рибзаливка 12
Молоко в пляшках, пакетах 20
М’ясні дрібнокускові напівфабрикати 24
Субпродукти заморожені 24
М’ясо відварне 24
Паштети м’ясні з печінки та птиці 24
Оселедець рублений 24
М’ясні порційні напівфабрикати 36
Сир 36
М’ясні великокускові напівфабрикати 48
М’ясо, печінка жарені 48
М’ясо птиці охолоджене 48
М’ясо птиці жарене 48
Ковбаси варені 1-х сортів 48
Сосиски та сардельки м’ясні 48
Риба жарена 48
Кисломолочні продукти (кефір) 48
М’ясо птиці заморожене 72
Ковбаси варені вищого сорту 72
Буженина, рулет, бекон 72
Риба печена 72
Риба та рулети гарячого копчення 72
Сметана 72
ДОДАТОК
423
Додаток І
Розпізнавальні позначення спеціальних транспортних засобів
І Ізотермічний транспортний засіб:
1 — з нормальною ізоляцією.......................ВЧ
2 — з посиленою ізоляцією........................1В
З — з нормальною ізоляцією класу В...............КМ)
4 — з посиленою ізоляцією класу В................КВВ
П. Транспортний засіб—льодівник:
1 — з нормальною ізоляцією класу А...............ВІЧА
2 — з посиленою ізоляцією класу А................ВВА
З — з посиленою ізоляцією класу В................ВВВ
4 — з посиленою ізоляцією класу С................КВС
ПЕ Транспортний засіб—рефрижератор:
1 — з нормальною ізоляцією класу А.:.............ЕМА
2 — з посиленою ізоляцією класу А................ЕВА
З — з нормальною ізоляцією класу В...............Е1ЧВ*
4 — з посиленою ізоляцією класу В................ЕКВ
5 — з нормальною ізоляцією класу С...............ЕТЧС*
6 — з посиленою ізоляцією класу С................ЕВС
7 — з нормальною ізоляцією класу В...............НЧВ
8 — з посиленою ізоляцією класу В................ЕВВ
9 — з нормальною ізоляцією класу Е...............ЕТЧЕ*
10 — з посиленою ізоляцією класу Е...............ЕВЕ
11 — з нормальною ізоляцією класу Е..............ЕМЕ*
12 — з посиленою ізоляцією класу Е...............ЕВЕ
IV Транспортні засоби, що обігріваються:
1 — з нормальною ізоляцією класу А...............СИА
2 — з посиленою ізоляцією класу А................СВА
З — з посиленою ізоляцією класу В................СКВ
В тому випадку, коли транспортний засіб має знімне або неавтономне термічне обладнання,
додається літера X.
424
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Й
Види та кодування тари при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні
Вид тари Матеріал тари Конструктивні особливості тари Код
1. Барабани А. Сталь з незнімним дном 1А1
зі знімним дном 1А2
В. Алюміній з незнімним дном 1В1
зі знімним дном 1В2
В. Фанера Ю
0. Картон 16
Н. Пластмаса з незнімним дном 1Н1
зі знімним дном 1Н2
N. Метал крім сталі чи алюмінію з незнімним дном ті
зі знімним дном Ш2
2. Бочки С. Деревина з втулкою (пробкою) 2С1
зі знімним дном 2С2
3. Каністри А. Сталь з незнімним дном ЗА1
зі знімним дном ЗА2
В. Алюміній з незнімним дном ЗВ1
зі знімним дном ЗВ2
Н. Пластмаса з незнімним дном ЗН1
зі знімним дном ЗН2
4. Ящики А. Сталь 4А
В. Алюміній 4В
С. Природна деревина звичайні 4С1
з щільно підігнаними стінками 4С2
0. Фанера 40
Р. Дерев’яний матеріал 4Р
0. Фібровий картон 40
Н. Пластмаса пінопластові 4Н1
з твердої пластмаси 4Н2
5. Мішки Н. Полімерна тканина без вкладки чи внутрішнього покриття 5Н1
щільні 5Н2
вологонепроникні 5НЗ
Н. Полімерна плівка 5Н4
Ь. Текстиль без вкладки чи внутрішнього покриття 5Ь1
щільні 5Ь2
вологонепроникні 5ЬЗ
М. Папір багатошарові 5М1
багатошарові, вологонепроникні 5М2
ДОДАТОК
425
Додаток К
Перелік груп “особливо небезпечних вантажів”
1. Вибухові речовини класу 1, підкласи 1.1,1.2,1.3.
2. Радіоактивні речовини класу 7.
3. Незаймисті неотруйні гази окисні.
4. Отруйні гази окисні.
5. Отруйні гази окисні, їдкі та (або) корозійні.
6. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху менше -18° С, отруйні.
7. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху менше -18° С, їдкі та (або) коро-
зійні.
8. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху від -18° С до +23° С, їдкі та (або)
корозійні.
9. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху від -18° С до +23° С, отруйні, їдкі
та (або) корозійні.
10. Легкозаймисті тверді речовини їдкі та (або) корозійні.
11. Легкозаймисті тверді речовини, що саморозкладаються при температурі не біль-
ше 50° С з небезпекою розривання упаковки.
12. Самозапальні тверді речовини отруйні.
13. Самозапальні тверді речовини, їдкі та (або) корозійні.
14. Речовини, що виділяють горючі гази при взаємодії з водою, легкозаймисті.
15. Речовини, що виділяють горючі гази при взаємодії з водою, самозапальні та
отруйні.
16. Речовини, що виділяють горючі гази при взаємодії з водою, легкозаймисті, їдкі,
та (або) корозійні.
17. Окисні речовини отруйні, їдкі та корозійні.
18. Органічні підкласи вибухонебезпечні, такі що саморозкладаються при темпе-
ратурі не більше 50° С.
19. Органічні піроксиди такі, що саморозкладаються при температурі більше 50° С.
20. Органічні піроксиди вибухонебезпечні.
21. Органічні піроксиди без додаткового виду небезпеки.
22. Органічні піроксиди їдкі для очей.
23. Органічні піроксиди легкозаймисті.
24. Органічні піроксиди легкозаймисті, їдкі для очей.
25. Отруйні речовини, летучі без додаткового виду небезпеки.
26. Отруйні речовини, летучі легкозаймисті, з температурою спалаху не більше
23° С.
27. Отруйні речовини, летучі легкозаймисті, з температурою спалаху більше 23° С,
але не більше 61 ° С.
28. Отруйні речовини, летучі їдкі та (або) корозійні.
29. їдкі та (або) корозійні, такі що мають кислотні властивості, отруйні та окисні.
30. їдкі та (або) корозійні, такі що мають властивості кислот, окисні.
31. їдкі та (або) корозійні, такі що мають властивості кислот, отруйні.
32. їдкі та (або) корозійні, такі що мають властивості основ, легкозаймисті, з темпе-
ратурою спалаху від 23° С до 61° С.
426 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
33. їдкі та (або) корозійні, такі що мають властивості основ, окисні.
34. їдкі та (або) корозійні різні, отруйні та окисні.
35. їдкі та (або) корозійні різні, легкозаймисті, з температурою спалаху не більше
23° С.
36. їдкі та (або) корозійні різні, легкозаймисті, з температурою спалаху від 24° С до
61° С.
37. їдкі та (або) корозійні різні, отруйні.
ДОДАТОК
427
Додаток А
Температура м’яса, субпродуктів та м’ясних напівфабрикатів,
що подаються для перевезення
№ з/п | Найменування вантажу Температура вантажу, який подасться для перевезення, °С
М’ясо
а) морожене
1 яловичина не вище -6
2 баранина та козлятина не вище -6
3 свинина не вище -6
4 блоки м’ясні не вище -6
5 м’ясо птиці, м’ясо кроля не вище -6
6 субпродукти не вище -6
7 жир-сирець, шпик свинячий не вище -8
б) охолоджене
8 яловичина від 0 до +4
9 баранина та козлятина від 0 до +4
10 свинина від 0 до +4
11 м’ясо птиці, м’ясо кроля від 0 до +4
в) остигле
12 яловичина від +4 до +12
13 телятина та баранина від +4 до +12
М’ясопродукти
14 ковбаси сирокопчені, копчені та м’ясокопчені не вище +15
15 ковбаси варені від 0 до +16
16 бекон солений не вище +8
17 солонина із свинини та яловичини, м’ясопродукти солені не вище +12
18 жири тваринні, топлені харчові не вище +18
428 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Долаток М
Температурні режими для швидкопсувних вантажів
при перевезенні їх в авторефрижераторах
з/п Найменування вантажу Темпера- тура ван- тажу при вантажем- ні, Температура повітря в кузові авторефрижера- тора при перевезенні, °С Примітка
від ДО
г 1 (; . 2 ’ - * 3 ' 4 5 6
1 Морожені вантажі (м’ясо, субпродукти, м’ясо кроли- ка, птиця, риба, шпик, яєчні морожені продукти)* не вище -8 не вище-12
2 Масло вершкове* —6 не вище -6
3 Слабосолені оселедці у ящиках —6 не вище -6
4 Жири тваринні топлені, маргарин, масло топлене* 0 0 -3
5 Маринади, балики копчені і в’ялені, ікра рибна (крім зазначеної у п. 6)* 0 0 -3
6 Ікра рибна (зерниста, паю- сна, лосося, міцносолена частикова) 0 0 -5
7 Ковбаси копчені* 0...+4 0 -3
8 Ковбаси напівкопчені 0...+4 0 -3
9 Ковбаси сирокопчені +8...М2 +10 +4
10 Ковбаси, сосиски та сардельки варені +8 0 +6 Перевезення більше 24 годин не допускається
11 Риба охолоджена і пере- кладена льодом +3 0 -1
12 М’ясо остигле +4...+12 +10 +4
13 М’ясо і птиця охолоджені 0...+4 0 -1
14 Консерви (крім рибних) - +15 +20
15 Консерви рибні 0 +6 +1
16 Пресерви рибні 0 0 -5
17 Риба гарячого копчення заморожена* -10 не вище -8 -
18 Яйця:
не піддані обробці холодом +8 +8 +4
із холодильника +3 +3 0
ДОДАТОК ♦ 429
Продовження додаткам
1 2 3 ' 4 5 6
19 Сири +8 +8 -2
20 Абрикоси +3 +3 0
21 Ананаси та інші аналогічні вантажі +10...+13 +11 +8
22 Банани (недоспілі) +12 +15 +1
23 Вишні, черешні +3 +2 +1
24 Виноград +8 +8 +1
25 Груші +6.. .+8 +5 +3
26 Персики +4 +4 +1
27 Смородина, порічка, аґрус +3 +2 0
28 Слива, алича +7 +7 +1
29 Цитрусові:
апельсини +7...+10 +10 +4
лимони недоспілі +12...+15 +12 +8
лимони спілі +8 +8 +2
мандарини +5...+8 +8 +2
ЗО Чорниця +4 +4 0
31 Баклажани +7...+10 +10 +8
32 Дині +8...+10 +10 +8
33 Огірки +10 +10 +5
34 Кабачки +6 +6 +1
35 Капуста рання кочанна +8 +8 +1
36 Капуста брюссельська +8 +12 +1
37 Капуста цвітна +8 +8 +1
38 Помідори бурі і рожеві +15 +15 +8
39 Помідори червоні +8 +8 +4
40 Морква рання +8 +8 +1
41 Редька +8 +8 +1
42 Квасоля овочева +10 +8 +2
43 Горох лопатка +5 +5 +1
44 Молоко свіже і пастеризо- ване, молочні продукти у пляшках і тетрапаках +5 +5 Перевезення більше 12 го- дин не реко- мендується
45 Молоко згущене та поро- шкоподібне* +6 +6 +2
430 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатка М
1 2 3 4 5 6
46 Швидкозаморожені м’ясні рибні, кулінарні вироби, фрукти та ягоди, густі соки із фруктів* -18 не вище-18
47 Морозиво не вище -18 не вище-14 У літній період ван- тажовідпра- вник додат- ково у ре- фрижератор завантажує 0,75-1,От сухого льоду
48 Масло рослинне +12 +10 +2
49 Дріжджі 0...+4 0 +4
Примітки:
1. При зниженні температури зовнішнього повітря нижче вказаної в графі 5 перевезен-
ня вантажів (крім перерахованих у пунктах 1,2,4,5,7,8,16,44,45) в авторефрижераторах, які
не обладнані приладами опалення, не допускається.
2. Для вантажів, що позначені зірочками, у зимовий період при зниженні температури
зовнішнього повітря нижче вказаної у графі 5 перевезення вантажу проводиться без включен-
ня холодильного устаткування.
3. Температурний режим при перевезенні вантажів, що не зазначені у цьому додатку,
встановлюється вантажовідправником, про що він повинен зробити відмітку в транспортному
документі.
ДОДАТОК ♦ 431
Додаток Н
Лист1 контрольних перевірок температури у кузові авторефрижератора
до подорожнього листа серії _______№,
водій , напівпричіп №.
Поправка до термометра напівпричепа: °С
(підпис механіка)
Авторефрижератор завантажений _____________________________________________
(найменування вантажу)
Температурний режим________________________________________________________
(графи 4,5 додатку Л)
Найменування вантажовідправника:___________________________________________
Найменування вантажоодержувача:____________________________________________
№ з/п Дата, години, хвилини Результати вимірювання температури у кузові Підпис особи, яка проводила перевірку температури
1
2
3
Температура у кузові перед завантаженням:°С.
Температура вантажу перед завантаженням: °С.
Дата і час подачі під завантаження: ______________________________
Підпис і печатка (штамп) вантажовідправника:
1 Повертається Перевізнику разом з подорожнім листом.
432 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Долаток О
Перелік продуктів і сировини тваринного походження, на які при
транспортуванні у межах держави видається ветеринарне свідоцтво
1. М’ясо і м’ясопродукти сільськогосподарських тварин (в тому числі консерви
м’ясні і м’ясорослинні, ковбасні вироби, м’ясні концентрати та інше).
2. М’ясо диких і морських тварин (дикої кози, косулі, лося, оленя, дикого кабана,
медведя, кита, моржа тощо), що вживають для харчування.
3. Птиця домашня бита та тушки пернатої дичини.
4. Риба морожена й маринована, рибні консерви та інші рибопродукти.
5. Ендокринні залози та їх виділення.
6. Мозок, язики, нирки.
7. Продукти забою тварин різні: губи, вуха, кінцівки, голови тощо.
8. Внутрішні органи тварин: шлунки, печінки та інше.
9. Яйця птиці товарні, яєчний порошок, меланж, яєчна маса для переробки.
10. Молоко і молочні продукти, в т.ч. масло вершкове, сир твердий і кисломоло-
чний, молоко сухе й згущене, дитяче харчування.
11. Маргарин.
12. Шкури і хутрова сировина: невироблені шкури і шкурки домашніх, диких і
морських тварин, напівфабрикати.
13. Вовна мита й немита, очоси й линяння.
14. Волос тварин різний, в т.ч. гриви, хвости, щетина.
15. Пух тварин, пір’я й пух птиці.
16. Кістки, роги, копита й ратиці невироблені.
17. Міздря та обрізки шкірсировини.
18. Кишки мокросолені та сухі.
19. Кров тварин сушена і консервована.
20. Жовч.
21. Борошно м’ясне, рибне, кров’яне і кісткове.
22. Фуражне зерно, комбікорм, кормові суміші, макуха, премікси, сіно, солома,
сінаж, силос, жом кислий, сухий, трав’яне борошно, коренеплоди, бульбоплоди тощо.
23. Корм для риб живий, сухий і комбінований.
24. Мед та інші продукти бджолярства: віск, стільники, мертва бджоляна тощо.
25. Ветеринарні лікарські засоби, біологічні препарати, штами мікробів, вірусів і
грибів, токсини.
26. Предмети колекціонування тваринного походження.
ДОДАТОК ♦ 433
Долаток П
Групи швидкопсувних вантажів, що допускаються
до перевезення в одному автомобілі
Мз/в Група продуктів
1 2
Морожені та охолоджені продукти
1 Морожене яловиче і бараняче м’ясо
2 Морожене свиняче м’ясо
3 Морожені субпродукти І категорії (крім мозку) у тарі
4 Замороженні м’ясо і субпродукти в блоках
5 Морожена птиця
6 Сало-шпик
7 Яловичий і баранячий топлений жир
8 Лярд
9 Масло вершкове
10 Масло топлене
11 Маргарин
12 Морожені яєчні продукти
Охолоджені продукти
А
1 Яблука зимові
2 Груші зимові
3 Виноград
Б
1 Яблука і груші літні та зимові
2 Абрикоси і персики
3 Слива
4 Виноград
5 Вишні, черешні
6 Аґрус
7 Смородина
В
1 Помідори бурі і рожеві
2 Капуста цвітна
3 Капуста білокачанна
Г
1 Яйця
2 Консерви у герметичній жерстяній і скляній тарі
434 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку П
1 2
Сушені продукти
1 Сухі яєчні продукти
2 Сухий омлет
3 Сухе молоко
4 Сухе знежирене молоко
5 Сухофрукти
6 Горіхи
7 Згущене молоко
8 Згущене молоко у герметичній жерстяній тарі
9 Консерви у герметичній жерстяній і скляній тарі
Додаток Р
Типи, габаритні розміри та вантажність контейнерів-цистерн
Тип контейнера Габаритні розміри, мм Вантажність, т
1В 9125x2438x2438 22,30
1С 6058x2438x2438 18,22
ю 2991 х 2438 х 2438 8,66
ДОДАТОК ♦ 435
Долаток С-1
Типи, габаритні розміри і вантажність універсальних контейнерів
Типо- розмір Розмір, фут Розміри*, мм Маса Об’єм, м3
Зовнішні Внутрішні Дверного прорізу Брутто Тари
1АА 40 Ь=12192 В=2438 Н=2591 1=12027 Ь=2330 Ь=2350 2286 2261 30,48 3,4-3,6 66,6
1А 40 Ь=12192 В=2438 Н=2438 1=12027 Ь=2330 Ь=2197 2286 2134 30,48 3,4-3,6 62,4
1ВВ ЗО Ь=9125 В=2438 Н=2591 1=9030 Ь=2330 Ь=2350 2286 2261 25,40 2,8-3,0 50,0
1В ЗО Ь=9125 В=2438 Н=2438 1=9030 Ь=2330 Ь=2197 2286 2134 25,40 2,8-3,0 48,0
1СС 20 Ь=6058 В=2438 Н=2591 1=5867 Ь=2330 Ь=2350 2286 2261 24,00 2,1-2,2 32,7
1С 20 Ь=6058 В=2438 Н=2438 1=5867 Ь=2330 Ь=2197 2286 2134 24,00 2,1-2,2 30,6
ю 10 Ь=2991 В=2438 Н=2438 1=867 Ь=2330 Ь=2197 2286 2134 10,20 1,2-1,3 14,2
1Е - Ь=1968 В=2438 Н=2438 1=1800 Ь=2330 Ь=2197 2286 2134 7,40 1,0-1,1 10,2
1Р - Ь=1460 В=2438 Н=2438 1=1325 Ь=2330 11=2197 2286 2134 5,50 0,5-0,7 6,8
ЗА - Ь=2100 В=2650 Н=2450 1=1950 Ь=2515 Ь=2128 1950 2100 5,00 0,9-1,0 10,4
ЗВ - Ь=2100 В=1325 Н=2400 1=1980 Ь=1225 Ь=2128 1225 2090 5,00 0,5-0,6 5,16
зс - Ь=2100 В=1385 Н=1400 1=1980 Ь=2225 Ь=2128 1225 1090 2,25 0,5-0,6 2,7
Ь,1 — довжина, В, Ь — ширина, Н,Ь — висота.
436 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток С-2
Класифікатор типів контейнерів
№ з/п Код типу контей- нера Назва контейнера Довжина Висота Максимальне ; завантажен- ня, кг Об’єм, куб« м
1 2 3 | 4 ЇЇ""' 6 7
Середньотонажні контейнери
1 111 Універсальний середньо- тонажний 3-тонний контейнер (УУК-3) 2 100 мм 2 400 мм 2 400 5,2
2 121 Універсальний середньо- тонажний 5-тонний контейнер (УУК-5) 2 650 мм 2 400 мм 4 050 10,4
Великотонажні контейнери
3 211 20-футовий стандартний контейнер(8іапдагд) 20 футів 8 футів 21 920 33,9
4 212 40-футовий стандартний контейнер(8їапс1агсІ) 40 футів 8 футів 26 580 67,7
5 221 40-футовий контейнер підвищеної місткос- ті(Ні§Ь СиЬе) 40 футів 9 футів 26 330 76,4
6 222 45-футовий контейнер підвищеної місткос- ті(НІ£Й СиЬе) 45 футів 9 футів 30 440 82,5
7 231 20-футовий рефрижера- торний контей- нер(КееГег) 20 футів 8 футів 23 950 28,0
8 232 40-футовий рефрижера- торний контей- нер(КееГег) 40 футів 8 футів 26 110 60,2
9 233 40-футовий рефрижера- торний контейнер під- вищеної місткості(Ні&И СиЬе) 40 футів 9 футів 26 280 66,1
10 234 45-футовий рефрижера- торний контейнер під- вищеної МІСТКОСТІ(НІ£Й СиЬе) 43 футів 8 футів 24 300 75,4
11 241 20-футовий ізольований контейнер(Іп8и1аіед) 20 футів 8 футів 17 780 26,3
12 251 20-футовий контейнер з вентиляцією (Уепіііаіед) 20 футів 8 футів 21 350 32,4
13 261 20-футовий контейнер з відкритим верхом (Ореп Тор) 20 футів 8 футів 21 560 32,0
ДОДАТОК ♦ 437
Продовження додатку С-2
2; -3 4 5 7" 777* 7 ' 7
14 262 40-футовий контейнер з відкритим верхом (Орел Тор) 40 футів 8 футів 31 570 66,7
15 271 20-футовий контейнер на базі платформи(Р1аї Каск) 20 футів 8 футів 27 530 27,9
16 272 40-футовий контейнер на базі платформи(Р1аІ Каск) 40 футів 8 футів 39 470 54,8
17 281 Контейнер — цистерна (Танк) 20 футів 8 футів 26 000 24,0
Інші контейнери
18 811 Спеціалізований контей- нер (Зресіаііхед сопіаіпег) не визна- чено не визна- чено не визначено не ви- значено
19 911 Невідомий тип контей- нера (ипкпо\¥п сопіаіпег іуре) не визна- чено не визна- чено не визначено не ви- значено
438 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Т
Нормативи природних втрат харчових продуктів
Норми природних втрат м’яса і м’ясопродуктів при автомобільних перевезеннях
Назва вантажу Пора року Норми втрат в % до початкової маси при перевезеннях на відстань, км
До 10 ДО 25 До 50 ДО 100 Більше 100 норма збільшується за кожні наступні 100 км на
М’ясо остигле І 0X0- холодна 0,05 0,05 0,06 0,06 0,03
лоджене тепла 0,06 0,06 0,09 0,12 0,04
М’ясо заморожене холодна 0,01 0,02 0,03 0,05 0,01
тепла 0,01 0,01 0,02 0,04 0,01
М’ясо солене холодна 0,01 0,01 0,02 0,03 0,01
тепла 0,02 0,02 0,02 0,04 0,01
М’ясо копчене холодна 0,01 0,01 0,02 0,03 0,01
тепла 0,02 0,02 0,03 0,04 0,01
Птиця морожена холодна 0,01 0,02 0,03 0,05 0,01
тепла 0,01 0,02 0,03 0,05 0,01
Птиця остигла і охо- холодна 0,02 0,02 0,03 0,05 0,02
лоджена тепла 0,02 0,02 0,03 0,05 0,02
Ковбаса копчена і холодна 0,03 0,03 0,05 0,07 0,02
напівкопчена тепла 0,05 0,05 0,07 0,11 0,02
Ковбасні вироби ва- рені (в тому числі холодна 0,06 0,06 0,09 0,12 0,05
ковбаси, сосиски, зельці, студні, паште- ти і м’ясна кулінарія) тепла 0,07 0,07 0,12 0,15 0,06
М’ясокопченості холодна 0,04 0,04 0,05 0,07 0,03
варені і копчено- варені тепла 0,06 0,06 0,07 0,09 0,04
М’ясокопченості і холодна 0,02 0,02 0,03 0,05 0,02
сирокопченості тепла 0,04 0,04 0,06 0,07 0,04
Субпродукти охоло- холодна 0,18 0,18 0,24 0,30 0,09
джені тепла 0,24 0,24 0,30 0,36 0,12
Субпродукти заморо- холодна 0,02 0,02 0,04 0,06 0,03
жені тепла 0,02 0,02 0,03 0,05 0,02
Сало-сировина охоло- холодна 0,02 0,02 0,03 0,04 0,02
джене і заморожена тепла 0,02 0,02 0,03 0,04 —
ДОДАТОК ♦ 439
Продовження додатку Т
Норми природних втрат виробів з риби при автомобільних перевезеннях
Назва вантажу Пора року Норми втрат в % до початкової маси при перевезеннях на відстань, км
ДО 10 до 25 до 50 до 100 Більше 100 норма збільшується за кожні наступні 100 км на
Риба парна або охолоджена
- при перевезеннях в холодна 0,09 0,09 0,12 0,15 0,04
торговій сітці тепла 0,12 0,12 0,15 0,18 0,06
- при перевезеннях 3 рибних промислів до 0,66 0,66 0,90 1,20 —
місць обробки чи цілий рік 0,30 0,30 0,48 0,60 0,09
продажу: лососеві оселедець інша риба 0,48 0,48 0,66 0,90 0,12
Риба солена і марино- холодна 0,01 0,01 0,02 0,03 0,01
вана тепла 0,02 0,02 0,03 0,04 0,01
Риба заморожена і холодна 0,05 0,05 0,06 0,07 0,03
філе тепла 0,06 0,06 0,09 0,12 0,05
Риба холодного коп- холодна 0,05 0,05 0,06 0,09 0,3
чення тепла 0,05 0,05 0,09 0,09 0,03
Риба гарячого коп- холодна 0,06 0,06 0,07 0,09 0,03
чення тепла 0,07 0,07 0,09 0,12 0,05
Риба в’ялена і сушена холодна 0,03 0,03 0,05 0,06 0,03
тепла 0,04 0,04 0,05 0,06 0,03
Ікра різна (крім бан- холодна 0,03 0,03 0,04 0,06 0,02
кової) тепла 0,04 0,04 0,05 0,06 0,02
Рибна кулінарія і холодна 0,05 0,05 0,06 — -
мінога тепла 0,07 0,07 0,09 - -
Жива риба цілий рік 0,07 0,07 0,11 0,15 0,04
440 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Т
Норми природних втрат молочно-жирових товарів
при автомобільних перевезеннях
Назва вантажу Пора року . \ Норми втрат в % до початкової маси при перевезеннях на відстань, км
до 10 до 25 до 50 до 100 Більше 100 норма збільшується за кожні наступні 100 км на
Масло топлене, мар- гарин, сало рослинне, холодна 0,01 0,01 0,01 0,02 0,01
гідрожир-сало-мас, маргагу-селін, комбі- тепла 0,01 0,01 0,02 0,03 0,02
жир, компаунд-жир
Сметана холодна тепла 0,02 0,03 0,02 0,03 0,03 0,04 0,05 0,06 0,01 0,02
Сир і сирна маса холодна 0,03 0,03 0,04 0,06 0,02
тепла 0,04 0,04 0,05 0,07 0,02
: Сири великі: швей- царські, радянський, холодна 0,02 0,02 0,04 0,05 0,01
чеддер, горний Алтай, московський тепла 0,03 0,03 0,05 0,06 0,02
Сири дрібні парафіно- вані: ярославський, холодна 0,03 0,03 0,04 0,05 0,02
голандський, углічсь- кий і ін. тепла 0,04 0,04 0,05 0,06 0,03
Сири дрібні непарафі- новані (латвійський, ярцевський і ін.), сири холодна 0,04 0,04 0,05 0,07 0,02
м’які (рокфор, доро- гобужський, смолен- ський і т.д.), плавле- ний, і бринза тепла 0,05 0,05 0,07 0,09 0,03
ДОДАТОК ♦ 441
Продовження додатку Т
Норми природних втрат кондитерських, хлібобулочних і бакалійних товарів
при автомобільних перевезеннях
Назва вантажу Пора року Норми втрат в % до початкової маси при перевезеннях на відстань, км
до 10 ДО 25 до 50 ДО 100 Більше 100 норма збільшується за кожні наступні 100 км на
1 2' 3 4 5 б 7
Карамель, цукерки, холодна 0,01 0,01 0,02 0,03 0,01
східні солодощі типу цукерок і карамелі тепла 0,02 0,02 0,03 0,04 0,02
Печиво, пряники, холодна 0,01 0,01 0,02 0,03 0,01
бублики,сухарі і мучні східні солодощі тепла 0,02 0,02 0,03 0,04 0,02
Варення, повидло, холодна 0,01 0,01 0,02 0,03 0,01
джем і патока в боч- тепла 0,02 0,02 0,03 0,04 0,01
ках
Халва, мармелад, холодна 0,02 0,02 0,03 0,04 0,02
пастила і зефір тепла 0,04 0,04 0,05 0,06 0,03
Хліб печений ваговий холодна 0,04 0,04 0,05 0,06 0,02
тепла 0,05 0,05 0,06 0,07 0,03
Мука, крупа, зернобо- холодна 0,02 0,02 0,03 0,04 0,01
бові тепла 0,02 0,02 0,03 0,05 0,02
Макаронні вироби холодна тепла 0,01 0,02 0,01 0,02 0,02 0,02 0,02 0,03 0,01 0,01
Цукор пісок, цукор холодна 0,01 0,01 0,02 0,03 0,01
рафінад, цукрова пудра тепла 0,02 0,02 0,03 0,04 0,01
Крохмаль картопля- холодна 0,01 0,02 0,03 0,04 0,01
ний і кукурудзяний, сухий кисіль тепла 0,02 0,03 0,04 0,05 0,02
Сіль столова холодна 0,04 0,04 0,06 0,09 0,03
тепла 0,06 0,06 0,09 0,12 0,04
Масло рослинне в холодна 0,02 0,02 0,02 0,03 0,02
дерев’яній тарі тепла 0,02 0,02 0,03 0,04 0,02
Горіхи різні холодна 0,01 0,01 0,02 0,03 0,01
тепла 0,02 0,02 0,03 0,04 0,02
Дріжджі пресовані холодна 0,09 0,09 0,12 0,18 0,12
тепла 0,09 0,09 0,12 0,18 0,12
Лист лавровий і мак холодна тепла 0,03 0,03 0,05 0,07 0,03
442 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Т
1 2 3 4 5 6 7
Інші спеції (перець, холодна — - — — —
гірчиця, гвоздика і ін.) тепла 0,01 0,01 0,02 0,03 0,01
Інші бакалійні товари (солод, сухий квас, холодна 0,02 0,02 0,03 0,04 0,01
панірувальні сухарі, кава в зернах і мелена) тепла 0,03 0,03 0,04 0,06 0,02
Фрукти і овочі сушені холодна 0,02 0,02 0,03 0,04 0,02
тепла 0,03 0,03 0,04 0,07 0,03
додаток ♦ 443
Додаток У
Види тари для перевезення картоплі та овочів
Вантаж Тара Примітка
Картопля Контейнери, кошики, ящи- ки-клітки, мішки, лантухи Перевезення картоплі нава- лом допускається у період масових заготівель і реаліза- ції
Капуста білокачанна Ящики, контейнери, мішки, лантухи Допускається перевезення середньої та пізньої капусти без тари (навалом на чистій підстилці)
Капуста червонокачанна Ящики Допускається місцеве пере- везення без тари (навалом на чистій підстилці)
Капуста цвітна Ящики
Цибуля ріпчаста Ящики, м’яка тара
Морква, буряки Ящики, контейнери Допускається перевезення коренеплодів у м’якій тарі та без тари для місцевого споживання
Помідори, огірки Ящики, кошики
Перець, баклажани, кабачки, а також зелень свіжа (цибу- ля зелена, салат, шпинат, кріп, селера, щавель, редис- ка, молоді необрізані корені моркви, буряку, петрушки) Ящики
Часник Ящики При перевезеннях від місця вирощування до заготівель- них пунктів упаковується у м’яку тару
444
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Ф
Види тари для перевезення фруктів, ягід, винограду
та баштанних культур
Вантаж Тара 1 спосіб упакування Примітка
1 2 - з’
Яблука ранні Ящики місткістю 20-25 кг. В ящику укла- даються плоди одного розміру і сорту Для доставки у торговельну мережу без переупакування
Яблука для пе- рероблення Ящики місткістю 400-425 кг та без тари на підстилці з соломи Для доставки у сховища. Перевезення навалом допус- кається у період масових за- готівель і реалізації
Яблука столові тверді та яблука пізні Ящики місткістю 20-25 кг Ящики місткістю 400-425 кг Для доставки у торговельну мережу Для доставки у сховища
= Яблука великих і середніх розмі- рів При доставці у торговельну мережу яб- лука великих і середніх розмірів 1-го сорту обгортають тонким папером, ко- жен плід окремо
Яблука дрібні Яблука дрібні, розміром до 40 мм у діа- метрі, можуть бути упаковані в ящики насипом. Стружка кладеться на дно та під кришку ящика
Груші м’які Ящики, ящики-лотки, решета (можуть ув’язуватись у паки) Пакують плоди в один шар Для доставки у торговельну мережу без переупакування
Груші тверді Корзини, ящики місткістю 20-25 кг Для доставки у сховища і торговельну мережу
: Айва Ящики місткістю 15-20 кг Для доставки у сховища і торговельну мережу
Слива, алича Ящики місткістю 12-15 кг, решета міст- кістю до 6 кг (решета можуть ув’язуватись у паки) Для доставки у торговельну мережу та на перероблення
Вишні Кошики, решета місткістю до 6 кг Ящики і корзини місткістю до 12 кг (решета і плоскі корзини можуть ув’язуватись у паки) Для доставку у торговельну мережу без переупакування Для доставки у сховища і на переобладнання
Персики м’які Ящики-лотки, піддони місткістю до 5 кг. Укладаються плоди одним шаром Для доставки у торговельну мережу без переупакування
Персики тверді Кошики, ящики і піддони місткістю до 12 кг. Укладаються плоди в рівень з краями тари з невеликим підвищенням до центра. Висота шару 10-15 см. Пер- сики калібруються за розмірами: великі — більше 50 мм у діаметрі, середні — 35-50 мм, дрібні - менше 35 мм Для доставки у торговельну мережу
ДОДАТОК ♦ 445
Продовження додатку Ф
1 2 3
Абрикоси Ящики, кошики, решета, піддони міст- кістю до 12 кг Для доставки у сховища і торговельну мережу
Абрикоси великі Великі плоди абрикосів укладаються в ящики рядами, а середні та дрібні плоди укладаються насипом з викладенням верхнього ряду Абрикоси укладаються в рівень з края- ми тари з невеликим підвищенням до центра
Черешні Відкриті ящики місткістю до 10 кг. Ящи- ки та кошики місткістю до 12 кг. Черешні упаковуються насипом з викладенням верхнього ряду. Вистилання дна і боків тари папером не дозволяється Для доставки у торговельну мережу
Смородина, по- річки та аґрус Кошики, ящики місткістю до 10 кг. Ящики, лотки, решета місткістю до 6 кг. Ящики, кошики місткістю до 20 кг Для доставки у торговельну мережу. Для доставки на пе- рероблення
Суниці Ящики-лотки, кошики місткістю до 3 кг Те саме місткістю до 5 кг Кошики та ящики наповнюються з не- великим підвищенням до центра. Ви- стилання дна і боків тари папером не дозволяється Для доставки у торговельну мережу Для доставки на перероб- лення
Малина Плоскі ящики-лотки, кошики місткістю до 3 кг Те саме — місткістю до 5 кг Кошики та ящики наповнюються з не- великим підвищенням до центра. Ви- стилання дна і боків тари папером не дозволяється Для доставки у торговельну мережу Для доставки на перероб- лення
Виноград Лотки і решета місткістю до 7 кг, закри- ті ящики місткістю 10-12 кг (решета можуть бути ув’язані у паки) Для доставки у сховища і торговельну мережу
Кавуни Контейнери, клітки, а також без тари на підстилці з соломи. Кавуни калібрують- ся за розмірами: великі від 20 см і біль- ше за діаметром, середні — від 20 см до 25 см, дрібні — від 15 см до 20 см Для доставки у сховища і торговельну мережу. Доста- вка навалом допускається у період масових заготівель і реалізації
Дині Кон/ейнери, клітки місткістю до 50 кг і без тари на підстилці з соломи. У кожну одиницю упаковки укладаються плоди одного розміру, помологічного і товар- ного сорту Для доставки у сховища і торговельну мережу. Доста- вка навалом допускається у період масових заготівель і реалізації
446 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток X
Штрихові коди товарів, що виробляються в різних країнах світу
Країна Код Країна Код
США і Канада 00-09 Куба 850
Франція 30-37 Чехія 859
Болгарія 380 Югославія 860
Німеччина 400-440 Туреччина 869
Росія 460-469 Нідерланди 87
Гонконг 489 Південна Корея 880
Японія 45-49 Сінгапур 889
Великобританія 50 Австрія 90-91
Греція 520 Австралія 93
Кіпр 529 Словенія 383
. Ірландія 539 Хорватія 385
Бельгія та Люксембург 54 Латвія 4605
Тайвань 471
Португалія 560 Естонія 474
Ісландія 569 Філіппіни 480
Данія 57 Мальта 535
Польща 590 ЮАР 600, 601
Угорщина 599 Марокко 611
Фінляндія 64 Туніс 619
Китай 690 Гватемала 740-745
Нова Зеландія 94 Сальвадор
Норвегія 70 Гондурас
Ізраїль 729 Панама
Швеція 73 Нікарагуа
Мексика 750 Коста-Рика
Венесуела 759 Колумбія 770
Швейцарія 76 Уругвай 773
Аргентина 779 Перу 775
Чилі 780 Еквадор 786
Бразилія 789 Таїланд 885
Італія 80-83 ' Індонезія 899
Іспанія 84 • Малайзія 955
ДОДАТОК
447
Додаток И
Параметри ящиків
Параметр Номер ящика
1 2 3 4 5
Внутрішні розміри, мм:
ящика (довжина х ширина х висота) 420x350x256 395x315x350 395x315x333 395x315x302 395x315x270
гнізда (довжина х ширина х висота) 68x68x120 97x97x150 86x86x160 77x77x140 77x77x128
Число гнізд в ящику ЗО 12 12 20 20
Вмістимість, дм3 39,0 43,5 41,4 37,6 33,6
Маса ящика, кг, не більше 2,0 2,0 1,9 1,8 1,5
Гранична маса ван- тажу в ящику, кг 25 25 20 20 20
Параметри мішків
Номер мішка Довжина, мм Ширина, мм Вмістимість, дм3
Відкриті
1 550 380 10
2-4 Відсутні
5 800 550 40
6 850 550 45
7 900 500 45
8 900 600 50
9 950 500 50
10 1000 500 50
11 1400 550 100
Закриті
12 730 600 50
13 840 500 50
448 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Ч
Об’ємна маса навальних вантажів
Вантаж ОбЧмна маса, т/м3
Глина 1,1...2,2
Будівельний камінь 0,55...0,75
Гравій 1,5...1,9
Земля 1,15...1,6
Гранульований шлак 0,5...1,5
Пісок 1,4...1,8
Вапно 0,87...0,98
Цемент 0,6...1,15
Крейда 0,9...1,35
Щебінь 1,2...1,8
Кам’яне вугілля 0,8...0,85
Густина рідин
Рідина Густина т/м3
Авіаційний бензин 0,69...0,72
Гас 0,79...0,85
Рослинна олія 0,91...0,93
Молоко 1,03
Оліфа 0,94
Смола 0,71...0,77
Нафта 0,76...0,91
Безводний спирт 0,79
Питома маса лісоматеріалів
Лісоматеріали Питома вага, т/м3, при відносній вологості, %
15 20 33 40 45 50
Ялина 0,45 0,48 0,56 0,62 0,68 0,75
Сосна 0,5 0,53 0,63 0,1 0,76 0,84
Піхта 0,37 0,41 0,49 0,54 0,6 0,65
Береза 0,62 0,67 0,79 0,88 0,96 1,06
Тополя 0,45 0,5 0,6 0,65 0,7 0,75
ДОДАТОК ♦ 449
Додаток Ш
Параметри бочок
а) — бочки дерев’яні заливні.
Вмістимість» дм3 Діаметр, мм Висота» мм
зовнішній біля торців
5 210 180 252
8 254 220 252
15 290 262 350
25 334 300 420
50 414 370 540
100 515 450 675
120 525 450 770
140 800 756 400
150 613 543 710
200 670 595 770
225 800 756 600
250 740 670 770
б) — бочки сталеві зварні (тип І) і закатані з гофрами.
Вмістимість, дм3 Зовнішній діаметр» мм Висота» мм
Тип X Типі!
Зварні бочки
100 465 698 706
200 590 860 869
Закатні бочки
100 468 689 700
200 594 845 843
в) — бочки сталеві зварні з обручами кочення на корпусі.
Вмістимість, дм3 Зовнішній діаметр» мм Висота» мм
275 680 950
200 614 870
100 496 709
450 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
г) — бочки з корозійно-стійкої сталі.
Параметр Тип бочки
І 11 ІИ
Вмістимість, дм3 100 150 200
Зовнішній діаметр, мм 484 600 600
Висота, мм 800 748 1200
д) — бочки сталеві зварні товстостінні, для хімічних продуктів.
ВМІСТИМІСТЬ) дм3 Зовнішній діаметр, мм Висота, мм
110 484 780
110 484 780
110 484 780
275 600 1235
275 600 1235
275 600 1235
275 600 1235
ДОДАТОК ♦ 451
Додаток Ш
Параметри барабанів
а) — барабани картонні навивні.
Вміетимість, дм3 Діаметр Висота Товщина стінок
10 266 200 2,5
13 266 266 2,5
15 266 300 2,5
20 266 400 2,5
20 320 266 2,5
25 320 360 3,0
28 320 400 3,о
36 320 500 3,0
43 320 600 3,0
50 320 685 3,0
66 435 500 4,0
74 435 560 4,0
80 435 600 4,0
100 435 720 4,0
ПО 435 800 4,0
б) — барабани с )анерні.
Номер барабана Вмістимість, дм3 Діаметр Висота
1 40 326 558
2-1 40 335 500
2-2 43 370 500
3 50 370 560
4-1 60 476 400
4-2 60 351 728
5-1 66 370 720
5-2 62 370 720
6-1 93 435 720
6-2 97 435 720
7 ПО 466 728
452 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
в)—барабани сталеві, тонкостінні.
ВМІСТИМІСТЬ, : дм3 Діаметрі мм Висота, мм ВмІСТИМІСТЬі ДМ3 Діаметр, мм Висота, мм
10 200 353 45 320 685
10 226 266 50 400 465
10 305 165 50 435 353
15 320 228 60 370 600
20 266 320 85 435 600
20 294 333 100 435 685
25 320 333 140 435 960
ЗО 320 532 180 600 685
40 435 300 - - -
ДОДАТОК ♦ 453
Додаток Ю-1
ДОКУМЕНТИ ПРИ ПЕРЕВЕЗЕННІ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ
Типовий договір страхування
типовий ДОГОВІР
обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів
перевезення небезпечних вантажів на випадок настання
негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів
Місце і дата укладення договору “____”___________________ 200___р.
Страховик_________________________________________________________________
(повне найменування, прізвище, ім’я, по батькові
керівника, його повноваження, серія, номер і термін дії ліцензії)
з однієї сторони, та страхувальник____________________________________________________________
(повне найменування, прізвище,
ім’я, по батькові керівника, його повноваження)
з другої сторони, уклали цей договір про таке:
1. Предмет договору
1.1. Об’єктом страхування за цим договором є майнові інтереси, що не суперечать
законодавству, пов’язані з відшкодуванням страхувальником (відправником, одержувачем,
перевізником)* заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної
юридичній особі, у тому числі навколишньому природному середовищу, під час настання
негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів згідно з Порядком і правилами
проведення обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних
вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечний
вантажів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 733
(далі — Порядок і правила).
1.2. Страховими ризиками, з настанням яких виникає цивільно-правова відповідальність
страхувальника, є заподіяння шкоди життю, здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному
середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.
1.3. Належне відправне найменування вантажу (хімічна назва)
Клас, підклас небезпечного вантажу______________________________________________________
№ ООН___________________________________________________________________________________
(порядковий номер виробу або речовини ВІДПОВІДНО до
прийнятої ООН системи)
1.4. Транспортний засіб_________________номерний знак______________________________
1.5. Обсяг вантажу_________________________________________________________________
1.6. Транспортний документ №_________________від ______________________200____року.
1.7. Територія покриття____________________________________________________________
(пункт відправлення,
пункт призначення тощо)
(необхідне підкреслити)
454 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Ю-1
1.8. Дата відправлення/одержання вантажу________________________200___року.
1.9. Страхова сума, в тому числі
а) за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю третіх осіб
б) за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу
в) за шкоду, заподіяну майну третіх осіб
1.10. Страховий тариф______________________________________________________.
1.11. Страховий платіж_____________________________________________________.
1.12. Франшиза (обчислюється із страхової суми під час відшкодування шкоди,
заподіяної третім особам), але не більше 1 відсотка страхової суми.
1.13. Страховим випадком є будь-яка подія під час перевезення небезпечних вантажів,
внаслідок якої заподіяна шкода життю, здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному
середовищу, майну фізичних та юридичних осіб і виникла цивільно-правова відповідальність
страхувальника щодо відшкодування цієї шкоди.
2. Права та обов’язки сторін
2.1. Страхувальник зобов’язується:
а) вживати всіх необхідних заходів для запобігання випадкам заподіяння шкоди
життю, здоров’ю фізичних осіб і майну фізичних та юридичних осіб, утому числі
навколишньому природному середовищу;
б) у разі настання страхового випадку протягом двох робочих днів з дати повідомлення
його про настання такого випадку письмово повідомляти про цей випадок страховика та сприяти
йому у розслідуванні страхового випадку, а також повідомляти про всі події, які можуть стати
причиною пред’явлення претензій чи подання позову щодо відшкодування шкоди, заподіяної
фізичній та юридичній особі, навколишньому природному середовищу;
в) перераховувати на розрахунковий рахунок страховика страховий платіж у розмірі,
передбаченому пунктом 1.11 цього договору.
2.2. Страховик зобов’язується після одержання документів, які підтверджують
настання відповідальності страхувальника перед третіми особами, виплатити страхувальнику
(потерпілій особі) страхове відшкодування у термін, який не перевищує 10 банківських днів з
дати оформлення акта про страховий випадок.
2.3. Страхувальник має право:
а) одержати страхове відшкодування згідно з цим договором та Порядком і правилами.
б) оскаржити відмову страховика у виплаті страхового відшкодування в судовому порядку.
2.4. Страховик має право брати участь у розгляді справи в суді про стягнення із
страхувальника шкоди, заподіяної третім особам під час перевезення небезпечних вантажів.
3. Порядок здійснення страхових виплат
3.1. Для отримання страхового відшкодування страховику повинні бути надані оригінали
(або нотаріально засвідчені копії) документів, передбачених пунктом 12 Порядку і правил.
3.2. На підставі отриманих документів страховик складає страховий акт, який є
підставою для страхової виплати.
3.3. Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті страховик
повинен прийняти протягом 10 днів з дати отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття
рішення про відмову у виплаті страховик у триденний термін з дати його прийняття повідомляє
заявника у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. У разі встановлення факту настання
страхового випадку страховик сплачує страхове відшкодування протягом 10 днів з дня отримання
документів, зазначених в пункті 3.1 цього договору.
3.4. Страхове відшкодування не підлягає виплаті у разі, коли страховий випадок настав
внаслідок навмисних дій страхувальника, а також в інших випадках, передбачених пунктом 16
Порядку і правил та статтею 26 Закону України “Про страхування”.
ДОДАТОК ♦ 455
Продовження додатку Ю-1
4. Відповідальність сторін та порядок розв’язання спорів
4.1. У разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим договором
сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.
4.2. За несвоєчасне здійснення страхової виплати в терміни, передбачені пунктом 3.3
цього договору, страховик сплачує пеню в розмірі простроченого платежу за
кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку,
що діяла в період, за який нараховано пеню.
4.3. Спори, що можуть виникнути під час виконання зобов’язань за цим договором,
розв’язуються у порядку, передбаченому законодавством.
5. Інші умови договору
6. Термін дії договору та порядок внесення до нього змін і припинення дії
6.1. Термін дії договору страхування____________________________________
6.2. Зміни і доповнення до цього договору можуть бути внесені в письмовій формі за
взаємною згодою сторін. Дія цього договору припиняється за згодою сторін, а також в інших
випадках, передбачених статтею 28 Закону України “Про страхування”.
7. Адреси та реквізити сторін
СТРАХОВИК СТРАХУВАЛЬНИК
(підпис керівника)
мп
(підпис керівника)
МП
456 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Ю-2
Свідоцтво про підготовку водіїв
ДОПНВ — СВІДОЦТВО ПРО ПІДГОТОВКУ
ВОДІЇВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ЩО
ПЕРЕВОЗЯТЬ НЕБЕЗПЕЧНІ ВАНТАЖІ
АОК — ТКАІИІИ6 СЕКТ1РІС АТЕ РОК
ОКІУЕЕ8 ОР УЕНІСЕЕ8 САККУІИО
ОАИОЕКОІІ8 60008
у цистернах0 окрім цистерн0
іп іапкз0 ойіег Шал іп іапкз0
Свідоцтво №____________________________________
Сегбїїсаіе №
Розпізнавальний знак держави, яка видала
свідоцтво
ОІ5ііп§иІ8Іііп§ 8І&п о£ І88иіп£ 8іаІе
Дійсне для речовин класу (класів) °2)
Уаіід Гог с!а88(е8)°2)
у цистернах окрім цистерн
іп іапкз оійег іЬап іп іапкз
1 1
2 2
З З
4.1,4.2,43 4.1,4.2,43
5.1,5.2 5.1,5.2
6.1,6.2 6.1,6.2
7 7
8 8
9 9
До (дата)3)------------------------------------
ипііі (даіе)3)
0 Непотрібне закреслити.
8ігіке оиі \¥Йаі доез поі арріу.
2) Стосовно дійсності для речовин інших класів
див. стор. 3.
Рог ехіепзіоп іо ойіег сіаззез, 8ее ра§е 3.
3) Стосовно поновлення див. стор. 2.
Рог гепехуаі, зее ра§е 2.
Прізвище .
8игпаше
Ім’я та по батькові__________________________
РІГ8І паше(8)
Дата народження______________________________
Оаіе оГЬігіЬ
Г ромадянство _______________________________
Иаііопаїііу
Підпис власника______________________________
8і§паШге оГ ЬоИег
Видане ______________________________________
І88иед Ьу
Дата________
Оаіе
Підпис 4)______________________________
8і&паШге4)
Подовжено до ________________________________
Кепе\уед ипШ
Ким____________________________________
Ву
Дата___________________________________
Иаіе
Підпис 4) ___________________________________
8і&паШге4)
4) Та (або) печатка або штамп органу, який видав
свідоцтво.
Апд/ог зеаі (ог зіашр) о£І88шп§ аиіЬогіїу.
ДОДАТОК ♦ 457
з
ДІЙСНЕ ДЛЯ РЕЧОВИН ІНШИХ КЛАСІВ 5)
ЕХТЕИОЕО ТО СЬА88(Е8)5)
у цистернах
іп іапкз
1
2 Дата_______________________________
З Оаіе
4.1,4.2,43
5.1,5.2 Підпис та (або) печатка або штамп
6.1,6.2 8і§паПіге апд/ог зеаі ог зіатр
7
8
9
окрім цистерн
оіЬег Жал іп іапкз
1
2 Дата_______________________________
З Иаіе
4.1,4.2,43
5.1,5.2 Підпис та (або) печатка або штамп
6.1,6.2 8і&паШге апд/ог зеаі ог зіатр
7
8
9
5) Непотрібне закреслити.
Продовження додатку Ю-2
4
Лише для національних правил
Рог паїіопаї ге§и1аііоп5
Начальник департаменту
Державтоінспекцїї МВС України
полковник міліції
Г.В. Георгієнко
458 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Ю-3
Звіт про аварію
звіт ПРО АВАРІЮ
1. Дата аварії:____________________________________________________________________
2. Час, коли сталась аварія:_______________________________________________________
3. Місце аварії (дорога, вулиця, кілометр дороги, перехрестя, номер будинку або інша
конкретна прив’язка):___________________________________________________________________
4. Небезпечні вантажі (вантаж), що перевозились:___________________________________
5. Номер(и)ООН:_______________________та___________________________________________
6. Відповідне відвантажувальне найменування вантажів (вантажу):
7. Тип тари (великогабаритної тари, контейнера середньої вантажопідйомності для
масових вантажів), в якій містились вантажі:____________________________________________
8. Тара (великогабаритна тара, контейнери середньої вантажопідйомності для масових
вантажів) пройшла належні випробування та затвердження зразків типу:
( ) так,
( )ні.
Код для позначення типу тари (контейнера середньої вантажопідйомності для масових
вантажів): _____________________________________________________________________________
9. Тип транспортної одиниці, з якою сталася аварія (наприклад: транспортний засіб,
контейнер, автоцистерна, транспортний засіб з цистерною, що знімається, цистерна, що
переноситься, контейнер-цистерна тощо):_________________________________________________
10. Стислий опис аварії
а) Наслідки аварії (точний опис збитків):________________________________________
б) Імовірні причини аварії (наприклад: технічні, дії людей, погодні умови тощо):_
в) Пропозиції заходів щодо запобігання подібних аварій у майбутньому:
11. Кількість небезпечних вантажів, що проникли назовні: кг (т) л (м\
якщо це радіоактивні матеріали, — додатково вказати рівень активності: Бк, та
хімічний символ ізотопу:
12. Характер аварії:
( ) проникнення небезпечного вантажу назовні,
( ) пожежа,
( ) вибух,
( ) вибух з наступною пожежею.
13. Загиблі (поранені) внаслідок небезпечних вантажів, що проникли назовні:
( )так,
( )ні.
Кількість поранених:Кількість загиблих:
14. Інші відомості:________________________________________________________________
Місто складання звіту:_____________________
Дата складання звіту:______________________
Підпис:____________________________________
Начальник департаменту
Державтоінспекції МВС України
полковник міліції Г.В. Георгієнко
ДОДАТОК ♦ 459
Додаток Ю-4
Свідоцтво про підготовку уповноваженого
СВІДОЦТВО ПРО ПІДГОТОВКУ УПОВНОВАЖЕНОГО З ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ
ПЕРЕВЕЗЕНЬ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ
СЕКТІГІСАТЕ ОГ ТКАІМІХС А8 8АГЕТУ АОУІ8ЕК ГОК ТНЕ ТКАИ8РОКТ ОГ
ПА1ЧСЕВОІІ8 СООВ8
Свідоцтво №:_____________________________________________________________________________
СеПіГісаіе №:
Розпізнавальний знак держави, яка видала свідоцтво:
Візііп^иізіїіп^ 8І§п оГіке 8іаІе І88иіп§ їЬе сеіїійсаіе:
ІІА
Пр ізвище:_______________________________________________________________________________
Зигпаше:
Ім’я та по батькові:_____________________________________________________________________
Рогепаше(8):
Дата і місце народження:_________________________________________________________________
Иаіе апд ріасе оГЬігйі:
Г ромадянство:___________________________________________________________________________
Маііопаїііу:
Підпис власника:_________________________________________________________________________
8і§паіиге оПіоШег:
Дійсно до “______”_________________20______р. для підприємств, що перевозять небезпечні
вантажі, а також для підприємств, що здійснюють вантажно-розвантажувальні операції,
пов’язані з таким перевезенням:
Уаіід ипііі Гог шкІеі1акіп§8 \укісЬ ігапзроії дап§егои8 §оод8 апд Гог
ипдеіїакіп§8 \укісЬ саггу оиі геїаіед 1оадіп§ ог ип1оасііп§:
_ □ по внутрішніх водяних
□ по автомобільних дорогах □ по залізницях ' г
шляхах
Ьу гоад Ьу гаіі Ьу іпіапд \уаІег\уау
Видано:_________________________________________________________________________________
Іззиеб Ьу:
Дата:___________________________________
Паіе:
Продовжено до:__________________________
Ехіепдед ипііі:
Дата:___________________________________
Паіе:
П і дпис:_____________________________________
8і§паіиге:
Ким:__________________________________________
Ву:
Підпис:_______________________________________
8І£паІиге:
Начальник департаменту
Державтоінспекції МВС України
полковник міліції
Г.В. Георгієнко
460 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Ю-5
Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезень
1. Свідоцтво №:
□
□
можут
3. Ідентифікаційний номер
транспортного засобу:
2. Виробник
транспортного засобу:
7. Позначення транспортного засобу відповідно до пункту 9.1.2
ЕХ/П ЕХ/ІІІ РЬ
5. Найменування перевізника, оператора чи власника та його адреса:
б. Опис транспортного засобу1:
11. З
Печатка установи, яка видала свідоцтво
сне до:
Місце, дата, підпис
Відповідні визначень механічних транспортних засобів і причепів категорій N10, наведених у
собу-батареї
позначених елементів транспортного засобу-батареї:
.3.3.1 або 4.3.4.1 ДОПНВ:
иту 6.8.4 ДОПНВ (якщо застосовується):
12
СВІДОЦТВО ПРО ДОПУЩЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
ДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВИЗНАЧЕНИХ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ
СЕКТІГІСАТЕ ОГ АРРКОУАЬ ГОЯ УЕНІСЬЕВ САЯКУІМС СЕКТА
ПАМСЕЯОБ8 СООП8
Це свідоцтво свідчить про те, що вказаний транспортний засіб відповідає вимогам
угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДО
ТЬіз сеіїійсаіе іезйїїез Шаі Иіе уєЬісіє зресіГіед Ье1о\у йііГііз Ше сопдіііопз рг
Еигореап А^геетепі сопсетіп§ Іпіетаїіопаї Саггіа§е оГОап^егоиз боодз Ьу
8. Зносостійка гальмівна система3:
□ Не застосовується
□ Ефективність відповідно до пункту 9.2.3.3 ДОПНВ д
9. Опис вбудованої(-них) цистерни(цистерн)/трансп
9.1. Виробник цистерни:
9.2. Номер затвердження цистерни/транспортно
9.3. Серійний номер цистерни, указаний вироб
9.4. Рік виготовлення:
9.5. Код цистерни відповідно до підрозді
9.6. Спеціальні приписи відповідно до
10. Небезпечні вантажі, дозволені
Транспортний засіб відповід
віднесених до позначення
10.1. У разі транспортного з
пеиської
ед Ьу іЬе
З(АОК)
єстраційний номер
(якщо такий є):
для загальної маси транспортної одиниці
ого засобу-батареї (якщо застосовується):
ревезення:
овам, що висуваються при перевезенні небезпечних вантажів,
) транспортного засобу, зазначеного(-них) у пункті 7.
у ЕХ/П або ЕХ/П І3: □ вантажі класу 1, включаючи групу сумісності І
□ вантажі класу 1, за винятком групи сумісності І
анспортного засобу-батареї3:
сь тільки речовини, дозволені відповідно до коду цистерни та будь-яким
ложенням, зазначеним у пункті 95,
ввозитись тільки такі речовини (клас, номер ООН та, якщо є потреба, група
та відповідне відвантажувальне найменування):
перевозитись тільки речовини, які не здатні небезпечно реагувати з матеріалами
Вкладок, обладнання га захисного внутрішнього покриття (якщо таке застосовується).
ення
10.2. У разі автоцистер
можуть пере
спеціальн
Мо
корпусу
додатку 7 до Зведеної резолюції про конструкцію транспортних засобів (ЗР.З) чи в Директиві 97/27/ЄС.
2 Непотрібне закреслити.
3 Зазначити потрібне.
4 Указати відповідне значення. Значення, рівне 44 т, не буде обмежувати “дозволену максимальну масу
для реєстрації/експлуатації”, яка зазначена в реєстраційному(-них) документі(-тах).
5 Речовини, віднесені до коду цистерни, зазначеного в пункті 9, чи до Інших кодів цистерн, дозволених
відповідно до ієрархії, передбаченої в пункті 4.3.3.1.2 або 4.3.4.1.2, та з урахуванням, за необхідності,
ДОДАТОК ♦ 461
Продовження додатку Ю-5
13. Продовження терміну дії
Термін дії продовжено до: Печатка установи, що видала свідоцтво, місце, дата, підпис:
ПРИМІТКА: Це свідоцтво має бути повернуте установі, що його видала: після припинення
експлуатації транспортного засобу; якщо, транспортний засіб перейшов до іншого
перевізника, оператора чи власника, зазначеного в пункті 5; після закінчення терміну дії
свідоцтва; та якщо істотно змінилася одна чи більше з основних характеристик
транспортного засобу.
Начальник департаменту
Державтоінспекції МВС України
полковник міліції
Г.В. Георгієнко
462 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Ю-6
Формат письмових інструкцій на випадок аварії
ФОРМАТ ПИСЬМОВИХ ІНСТРУКЦІЙ НА ВИПАДОК АВАРІЇ
АБО НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ
ВАНТАЖ
Указуються належне відвантажувальне найменування вантажу або найменування групи
вантажів, що характеризуються однаковими видами небезпеки, клас небезпеки та номер
ООН, а для групи вантажів — номери ООН вантажів, яких стосуються ці інструкції.
Надається опис вантажу, обмежений вказівкою, наприклад, фізичного стану з
уточненням кольору та запаху для полегшення виявлення витоку чи висипання.
ХАРАКТЕР НЕБЕЗПЕКИ
Подається стисле перерахування видів небезпеки:
основна небезпека;
види додаткової небезпеки, включаючи ймовірні сповільнені ефекти та види небезпеки
для навколишнього середовища;
реакція в результаті впливу вогню чи нагрівання (розкладання, вибух, виділення
токсичних газів тощо);
у відповідних випадках належить вказувати, що вантажі, які перевозяться, вступають у
небезпечну реакцію з водою.
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗАХИСТ
Перелічуються засоби індивідуального захисту, призначені для використання водієм.
ЗАХОДИ ЗАГАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ ВОДІЄМ
Даються такі інструкції:
виключити двигун;
не використовувати відкриті джерела світла, не курити;
розставити попереджувальні знаки на дорозі та попередити інших учасників
дорожнього руху;
сповістити людей, що є поблизу, про небезпеку та рекомендувати їм не заходити з
підвітряної сторони;
якомога швидше повідомити Державтоінспекцію МВС України та пожежну охорону.
ДОДАТКОВІ ТА (АБО) СПЕЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ ВОДІЄМ
Для водія подаються інструкції щодо дій у разі незначного витоку чи висипання вантажу з
метою запобігання їх подальшому поширенню, якщо цього можливо досягти без ризику для водія,
а також перелік обладнання, необхідного водію для вжиття заходів для первинної ліквідації
наслідків аварії залежно від класу небезпеки (класів) вантажів, що перевозяться (наприклад:
совкова лопата, контейнер для зібраних вантажів, що просочились чи просипались, тощо).
У відповідних випадках подаються належні інструкції та перелік обладнання,
необхідного для вжиття спеціальних заходів.
ПОЖЕЖА
Для водія подається інформація на випадок пожежі: має бути зазначено, що водій не
повинен боротися з пожежею, якщо вогнем охоплено небезпечний вантаж.
ПЕРША ДОПОМОГА
Для водія вказується інформація на випадок контакту з вантажем (тами), що
перевозяться.
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ_______________________________________________________
Начальник департаменту
Державтоінспекції МВС України
полковник міліції Г.В. Георгієнко
ДОДАТОК ♦ 463
Додаток Ю-7
Узгодження умов та режими перевезення
УЗГОДЖЕНО
Начальник відділу (відділення) ДАІ МВС України
Прізвище, ім’я та по батькові і підпис
МП
_______________,20____ р.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
(назва підрозділу Державтоінспекцїї МВС України)
Термін дії:
УЗГОДЖЕННЯ
умов та режиму ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНОГО ВАНТАЖУ
ДОЗВІЛ №
1. ПО МАРШРУТУ:
2. Відповідне відвантажувальне найменування вантажу: 4. Клас (підклас) небезпечного вантажу: 5. Ідентифікаційний номер небезпеки: 6. Номер ООН: 7. Маса вантажу: 3. Транспортні засоби
8. Особливі умови: 9. Перевізник (юридична адреса, телефон): 10. Вантажовідправник (юридична адреса, телефон):
11. Вантажоодержувач (юридична адреса, телефон):
12. ЗМІНИ МАРШРУТУ РУХУ
Дата внесення зміни Дільниця, рух якою дозволено Термін дії зміни Посада та прізвище працівника ДАІ, який вніс зміни Підпис та печатка
Відповідальність за ознайомлення та інструктаж водіїв зазначених транспортних засобів
з головними положеннями та вимогами нормативних документів щодо перевезення
небезпечних вантажів на автомобільному транспорті, Правилами дорожнього руху та
пунктами цього узгодження покладається на:_______________________________________________________
(Посада, прізвище ім’я та по батькові)
З вище викладеним текстом узгодження, головними положеннями та вимогами нормативних
документів щодо перевезення небезпечних вантажів на автомобільному транспорті та
адміністративною відповідальністю за їх порушення ознайомлені:
(підписи)
Начальник департаменту
Державтоінспекції МВС України
полковник міліції
Г.В. Георгієнко
464 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Додаток Ю-8
Зміст свідоцтва про завантаження контейнера
СКЛАД СВІДОЦТВА ПРО ЗАВАНТАЖЕННЯ КОНТЕЙНЕРА
У свідоцтві про завантаження контейнера обов’язково вказується розпізнавальний
номер контейнера та підтверджується, що завантаження виконане відповідно до
нижчезазначених умов:
□ контейнер був чистим, сухим та за зовнішнім виглядом придатний для завантаження
вантажу;
□ якщо партії вантажів включають вантажі 1-го класу небезпеки, окрім підкласу 1.4,
контейнер є конструктивно придатним для їх перевезення;
□ вантажі, які мають бути розділені, не були укладені сумісно у контейнер (без
затвердження відповідного компетентного органу);
□ усі упаковки були оглянуті з метою виявлення зовнішніх ушкоджень, витоку чи
висипання; при цьому були завантажені тільки неушкоджені упаковки;
□ барабани завантажені у вертикальному положенні, якщо компетентний орган не
розпорядився про інше;
□ усі упаковки належним чином укладені у контейнер та закріплені;
□ у разі перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом) вантаж рівномірно
розподілений по контейнеру;
□ контейнер та упаковки, що в ньому містяться, мають належне маркування та знаки
небезпеки;
□ якщо за хладогент використовується двооксид вуглецю (СО2 — сухий лід),
контейнер має зовні на місці, що добре оглядається, маркування або
попереджувальний знак з написом: “УСЕРЕДИНІ НЕБЕЗПЕЧНИЙ ГАЗ СО2
(СУХИЙ ЛІД). ПЕРЕД ВХОДОМ РЕТЕЛЬНО ПРОВІТРИТИ”;
□ транспортний документ на небезпечні вантажі отримано на кожну партію
небезпечних вантажів, завантажену в контейнер.
Начальник департаменту
Державтоінспекції МВС України
полковник міліції
Г.В. Георгієнко
ДОДАТОК ♦ 465
Лолаток Я
Номенклатура та класи вантажів
№ з/п Назва вантажу Клас вантажу
А
1 Абажури лампові в ящиках 4
2 Автомати торгівельні (для продажу води, олівців, газет, одеколону, олії, сірників, молока та ін.) 2
3 Автомобілі дитячі педальні 3
4 Аглопорит 4
5 Азбест в кусках і порошку в тарі 1
6 Азбест і асфальтит в плитках і кусках навалом 1
7 Азбест навалом 2
8 Акумулятори електричні 1
9 Апарати автогенозварювальні, вулканізаційні, газові, гальванопластичні 2
10 Апарати водолазні, контрольні, кінематографічні, локаційні, медичні, оптичні, телеграфні, фізичні, фотографічні, хірургічні, їх частини та ін. 3
11 Апатити 1
12 Асфальт і асфальтит рідкий в бочках 2
Б
13 Бавовно-волокно непресоване 2
14 Бавовно-волокно пресоване імпортне 2
15 Бавовно-волокно пресоване 1
16 Баки акумуляторні 3
17 Баки дерев’яні різні 3
18 Баки металеві різні 2
19 Банки скляні (в ящиках дерев’яних) 3
20 Банки скляні (в ящиках поліетиленових) 4
21 Балки сталеві і залізобетонні різні 1
22 Балони для газів різні 3
23 Батареї гальванічні 2
24 Баштанні культури (кавуни, дині, гарбузи) в ящиках, контейнерах 1
25 Баштанні культури (кавуни, дині, гарбузи) навалом 2
26 Бензоколонки 2
27 Білизна різна в пачках і коробках 3
28 Білизна різна в ящиках 2
29 Бітум нафтовий, кам’яновугільний, сланцевий рідкий 3
ЗО Бітум нафтовий, кам’яновугільний, сланцевий твердий 1
31 Блоки гранітні вапно-пісчані, мармурові 1
466 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Я
№ з/п Назва вантажу Клас вантажу
32 Блоки дерев’яні віконні, балконні і фрамужні 3
33 Блоки дерев’яні, шафові, антресольні і воротні 2
34 Блоки керамічні, шлакові 2
35 Блоки стінні і фундаментні різні 1
36 Боби і бобові (квасоля, горох, чечевиця, соя та ін) в мішках 1
37 Боби і бобові (квасоля, горох, чечевиця, соя та ін) навалом 2
38 Борт (камінь оброблений) 1
39 Борулін 1
40 Бризол 1
41 Бруси мостові і перевідні 1
42 Бруси швелерні 1
43 Бруківка мостова кам’яна 1
44 Будинки дерев’яні стандартні та нестандартні в розібраному вигляді 3
45 Буряк 1
46 Бугелі і пляшки скляні (в ящиках дерев’яних) 3
В
47 Ваги різні 2
48 Валізи, баули різні 3
49 Валянки та інше взуття повстяне та фетрове 3
50 Ванни металеві 1
51 Ванни фаянсові 2
52 Вапно гашене (пушонка) 2
53 Вапно грудкове негашене 1
54 Вапняк молотий (мука вапнякова) 1
55 Варення та джем в бочках 1
56 Вата та ватин в кіпах 4
57 Вата та ватин в пачках 4
58 Велоколяски інвалідні 3
59 Велосипеди 4
60 Вентилятори різні 3
61 Вермикуліт (слюда) 3
62 Верстати різні 2
63 Взуття різне, крім повстяного, фетрового та галош, без упаковки та в ко- робках 3
64 Взуття різне, крім повстяного, фетрового та галош, в ящиках 2
65 Виливниці (металеві форми) 2
66 Вимикачі (карболітні, масляні) 2
ДОДАТОК ♦ 467
Продовження додатку Я
№ з/п Назва вантажу Клас вантажу
67 Вина різні в автоцистернах 2
68 Вина різні в бочках, пляшках (ящиках дерев’яних) 1
69 Вина різні в пляшках (ящиках поліетиленових) 2
70 Випрямлювані ртутні та селенові 2
71 Вироби абразивні: бруски, головки, дуги шліфувальні 1
72 Вироби азбестові 1
73 Вироби алюмінієві без упаковки 3
74 Вироби алюмінієві в ящиках 2
75 Вироби войлочні навалом 3
76 Вироби глиняні та керамічні без упаковки 3
77 Вироби глиняні та керамічні в упаковці 2
78 Вироби дерев’яні різні, крім поіменованих 3
79 Вироби жестяні та картонні 3
80 Вироби зі щетини без упаковки 3
81 Вироби зі щетини в ящиках 2
82 Вироби кам’яні 1
83 Вироби кондитерські мучні (вафлі, галети, печиво, пряники та ін.) в лот- ках, коробках, ящиках 4
84 Вироби кондитерські, крім мучних, в коробках, банках 2
85 Вироби кондитерські, крім мучних, в ящиках, бочках 1
86 Вироби м’ясні (котлети, пельмені, напівфабрикати) в ящиках, коробках 3
87 Вироби майоликові, фарфорові, фаянсові, кришталеві без упаковки 3
88 Вироби майоликові, фарфорові, фаянсові, кришталеві в ящиках 2
89 Вироби мотузкові 2
90 Вироби мучні (макарони, лапша, вермішель та ін.) 2
91 Вироби парфюмерно-косметичні 2
92 Вироби пластмасові без упаковки 3
93 Вироби пластмасові в ящиках 2
94 Вироби повстяні в кіпах, ящиках та мішках 2
95 Вироби гумові, крім взуття, в ящиках 2
96 Вироби гумові, крім взуття, навалом 3
97 Вироби рибні (напівфабрикати, кулінарія) 3
98 Вироби сантехнічні 2
99 Вироби скляні без упаковки 4
100 Вироби скляні в ящиках 3
101 Вироби трикотажні, панчішні 2
102 Вироби тюлеві 3
468 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Я
№ з/п Назва вантажу Клас вантажу
103 Вироби тютюнові 3
104 Вироби фібролітові 2
105 Вироби хлібо-булочні (булки, бублики, сухарі та ін.) 4
106 Вироби художні, сувеніри з пластмас 3
107 Вироби хутрові, крім взуття, одягу та галантереї 3
108 Вироби шкіряні, крім взуття, одягу та галантереї, без упаковки 2
109 Вироби шкіряні, крім взуття, одягу та галантереї, в ящиках, тюках 1
; 110 Вироби шорні без упаковки 3
111 Вироби шорні в ящиках, кіпах, тюках 2
112 Вироби щіткові, крім галантереї, без упаковки 3
113 Вироби щіткові, крім галантереї, в ящиках і зв’язках 2
114 Вироби ювелірні 3
115 Висівки та інші відходи круп’яного, млинного виробництва 2
116 Відливки сталеві різні 1
117 Відра металеві 3
118 Відходи м’ясні (жили, кігті, копита, кістки звичайні, роги та ін.) 2
: 119 Відходи харчової промисловості різні 3
120 Вініпласт листовий 1
121 Вогнегасники 3
122 Вода звичайна 1
: 123 Водо- і повітрянагрівачі 2
124 Вози різні (сани, гарби, брички) 4
125 Волокно рослинне, крім льоно-волокна і бавовно-волокна 3
126 Волокно скляне 3
127 Волокно штучне і синтетичне (анід, лавсан, нітрон, капрон, хлорін та ін.) 3
128 Волос різний 4
129 Вугілля буре 2
130 Вугілля деревне 3
131 Вугілля кам’яне та брикети з нього 1
132 Вулканіт в порошку 2
133 Вулканіт листовий і плитковий 1
Г
134 Гажа (земляний гіпс) 1
135 Газ природний в балонах, в стисненому і зрідженому стані 2
136 Газети 1
137 Газогенератори 2
138 Галантерея в пачках і коробках 3
ДОДАТОК 4 469
Продовження додатку Я
з/дг і ч г ' ' Назва вантажу , - Клас вантажу
139 Галантерея в ящиках 2
140 Галоші гумові без упаковки 4
141 Галоші гумові в ящиках 3
142 Ганчір’я (кінці обтирочні та ін) 3
143 Гідранти та гідрозасуви 1
144 Гіпс будівельний в автоцистернах 2
145 Гіпс будівельний в мішках та навалом 1
146 Гіпс формувальний 2
147 Глина різна 1
148 Гній 1
149 Гонт покрівельний 2
150 Горілка, лікеро-горілчані вироби і вино в пляшках (в ящиках де- рев’яних) 1
151 Горілка, лікеро-горілчані вироби і вино в пляшках (в ящиках поліетале- нових) 2
152 Горіхи та жолуді 2
153 Граблі кінної та тракторної тяги 2
. 154 Граблі металеві 1
155 Гравій керамзитовий 3
156 Гравій різний, крім легких заповнювачів 1
157 Грамплатівки 2
158 Граніт 1
159 Гриби солені, мариновані в бочках 1
160 Гриби солені, мариновані в скляних банках 2
161 Гриби сушені 3
162 Гудрон різний 1
163 Гума сира 1
д
164 Двері дерев’яні 2
165 Двері залізні 1
166 Двигуни електричні та їх частини 2
167 Двигуни різні, крім електричних 2
168 Дерева, кущі, саджанці 3
169 Дерен 1
170 Деталі керамічні для санітарних виробів та арматури 3
171 Добрива мінеральні та хімічні 1
172 Доломіт випалений 2
470 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Я
№ зЛі Назва вантажу Клас вантажу
173 Доломіт природний 1
: 174 Дошки паркетні 1
175 Дошки підвіконні гранітні, мармурові, вапнякові, мозаїчні та залізобе- тонні 1
176 Дошки підвіконні з дерева 3
177 Дощечки ящикові та бочкові 2
178 Дранка покрівельна та штукатурна 3
179 Дріжджі 1
180 Дрова різних порід дерева 1
181 Дроти різні 1
182 Дьоготь в бочках 1
Ж
183 Жерсть різна 1
184 Жири, масла тваринні, рослинні та мінеральні в автоцистернах 3
185 Жири, масла тваринні, рослинні та мінеральні в пляшках, скляних бан- ках (ящиках, кошиках) 3
186 Жири, масла тваринні, рослинні та мінеральні в ящиках та бочках 1
187 Жмихи 2
188 Жом 2
189 Журнали 1
Е
190 Ебоніт 2
191 Екстракти різні 2
192 Електроапаратура 2
193 Електроди в пачках 2
194 Елементи гальванічні 2
195 Етерніт (черепиця азбоцементна) 1
3
196 Заготівки сталеві різні 1
197 Зелень городна в решітках, кошиках, ящиках 2
198 Зелень городна навалом 4
199 Земля різна 1
200 Злаки (зерно, насіння) різне, крім вівса, кукурудзи в качанах і насіння олійних (соняшник, конопля, льон, арахіс та ін.) 1
І
201 Іграшки та ігри різні в ящиках 3
202 Ізолятори в ящиках 2
ДОДАТОК ♦ 471
Продовження додатку Я
№ з/н Назва вантажу Клас вантажу
203 Ізолятори навалом 1
204 Ікра рибна різна 2
205 Інвентар садово-городній 3
206 Інвентар сільськогосподарський дрібний 3
207 Інвентар спортивний в ящиках, коробках 3
208 Інструмент абразивний 1
209 Інструменти будівельні моторизовані (електродрилі, електромолотки, електроключі та ін.) 1
210 Інструменти музичні духові та електричні, гармоніки 3
211 Інструменти слюсарні, столярні 1
212 Інструменти: астрономічні, геодезичні, локаційні, математичні, медичні, механічні, наукові різні, оптичні, малювальні, фотографічні, хірургічні, креслярські 3
К
213 Кабелі на дерев’яних катушках 2
214 Кава різна 2
215 Калорифери 2
216 Камера холодильна 2
217 Камери автомобільні, тролейбусні, мотоциклетні, велосипедні та ін. (но- ві, вулканізовані, утильні) ; 3
218 Камінь природний різний 1
219 Камінь-ракушняк і туфовий 2
220 Канати різні 1
221 Капуста рання в ящиках та сітках 3
222 Капуста свіжа, крім ранньої 2
223 Картон різний 2
224 Картопля 1
225 Катанка сталева 1
226 Каучук натуральний та синтетичний 1
227 Кахель різний 1
228 Кварц природний 2
229 Кераміка фасадна облицювальна 2
230 Килими та килимові вироби напівшерстяні та з хімічних волокон 3
231 Килими шерстяні 1
232 Кип’ятильники 2
233 Кислоти в автоцистернах 2
234 Кислоти в пляшках (ящиках) 1
235 Кіноплівка, кінострічка 1
472 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Я
з/п ? Назва вантажу Клас вантажу
236 Кістки різні 3
237 Клей різний 1
238 Клінкер цементний 1
239 Книги різні 1
240 Ковбаси та ковбасні вироби 2
241 Ковдри ватні, пухові, пір’яні та ін. 3
242 Кокони шовкопряда 4
243 Кокс та коксік різний 2
244 Колодки гальмівні азбестові 2
245 Колонки водонагрівальні 2
; 246 Колчедан сірчаний 1
247 Коляски до мотоциклів г 2
248 Комбікорми 2
249 Компресори різні 2
• 250 Конденсатори 2
. 251 Консерви різні в жестяних банках (ящиках) 1
252 Консерви різні в скляних банках (ящиках) 2
; 253 Конструкції залізобетонні 1
254 Конструкції металеві 1
255 Концентрати харчові в коробках (ящиках) 3
256 Кора дубильна (дуба, верби, лози та ін.) 3
257 Коробки дерев’яні воротні, балконні, віконні та ін. 3
: 258 Котли парові та інші закриті та їх частини 2
259 Крейда в кусках 1
260 Крейда в порошку навалом 2
261 Крипи різні 1
262 Кукурудза в качанах 2
Л
263 Лаки різні в упаковці 1
264 Листи (вироби) сталеві та чугунні різні, в т.ч. фасонні 1
265 Листи азбестові хвилясті та напівхвилясті (шифер) 1
• 266 Лід природній та штучний 1
267 Ліжка металеві 3
268 Лінолеум 1
269 Ліс кріпильний 1
270 Лісоматеріали (колоди, пиломатеріали, жердини та ін.) 1
271 Ліфти та підйомники з приладдям до них 3
ДОДАТОК ♦ 473
Продовження додатку Я
з/п Назва вантажу Клас вантажу
272 Лічильники електричні та газові 2
273 Лом металевий побутовий 3
274 Лом чорних та кольорових металів, крім побутового 1
275 Льон-волокно непресоване 3
276 Льон-волокно пресоване 2
277 Люки металеві різного призначення 1
278 Люстри 3
М
279 М’ясо диких та домашніх тварин в бочках, ящиках 1
280 М’ясо диких та домашніх тварин в тушах (навалом) 2
281 М’ясо охолоджене в підвішеному станіДна гаках) 4
282 Магнезіт 2
283 Магнітофони 3
284 Макулатура паперова 2
285 Маса деревна 3
286 Мастика покрівельна 2
287 Матеріали абразивні в кусках і зерні: карбід бору, карбід кремнію зеле- ний та чорний, корунд природний, монокорунд, наждак, електрокорунд 1
288 Матеріали ізоляційні 2
289 Матраци волосяні, пір’яні, трав’яні, ватні 4
290 Машини будівельні 2
291 Машини друкарські та їх частини без упаковки 3
292 Машини друкарські та їх частини в упаковці 1
293 Машини пральні 3
294 Машини сільськогосподарські 2
295 Машини швейні різні та їх частини 2
296 Мед різний в бочках 1
297 Медикаменти в скляному посуді (ящиках), пачках, коробках 2
298 Медикаменти в пляшках (кошиках) 3
299 Метали кольорові в чушках, відливках, болванках, заготовках, стрічці, листах, прутках, дротах, прокаті 1
300 Мило різне 1
301 Мішки різні 2
302 Молоко в порошку 2
303 Молоко свіже в автоцистернах 3
304 Молоко свіже в бідонах, флягах 3
305 Молоко свіже та молочні вироби в бочках, пляшках (ящиках дерев’яних, сітках, металевих коробках) 2
474 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Я
№ з/п Назва вантажу Клас вантажу
306 Молоко свіже та молочні вироби в пляшках, паперових пакетах (ящиках, сітках поліетиленових) 3
307 Морозиво різне 2
; 308 Моторолери, мотоцикли 4
309 Мотузки різні 1
310 Мука злакова та різна технічна в автоцистернах-муковозах 2
311 Мука злакова та різна технічна, крім такої, що перевозиться в автоцис- тернах-муковозах 1
312 Мука трав’яна 3
313 Мука трав’яна в гранульованому і брикетованому вигляді 1
н
314 Напої безалкогольні (вода, квас, морс, сироп, соки) в автоцистернах 1
315 Напої безалкогольні (вода, квас, морс, сироп, соки) в пляшках (ящиках дерев’яних), бочках 1
316 Напої безалкогольні (вода, квас, морс, сироп, соки) в пляшках (ящиках поліетиленових) 2
317 Насіння бавовняне 2
318 Насіння олійних культур (соняшник, конопля, льон, арахіс та ін.) 2
319 Нафта і нафтопродукти в бочках 2
320 Нафта та нафтопродукти в автоцистернах 2
321 Нитки в мотках, зв’язках 2
322 Нитки в ящиках 1
323 Нітроемалі та емалі 2
О
324 Ободи металеві а також обтягнуті гумою 1
325 Обрізки (шматки тканинні, шкіряні та гумові кінці) в кулях та кіпах 2
326 Обрізки (шматки тканинні, шкіряні та гумові кінці) навалом 3
327 Овес в мішках 1
328 Овес навалом 2
329 Овочі свіжі, не поіменовані в переліку 2
330 Овочі сушені та в’ялені 4
331 Овочі та фрукти солені та мариновані в бочках 1
332 Одяг різний в пачках, ящиках 3
333 Осади зброжені (добрива) 2
: 334 Отрутохімікати різні 3
П
335 Пакля та прядиво непресовані 3
336 Пакля та прядиво пресовані 2
ДОДАТОК
475
Продовження додатку Я
№ з/п Назва вантажу Клас вантажу
337 Папір в рулонах 1
338 Паркет 1
339 Патока 1
340 Пек деревний та нафтовий 1
341 Пемза різна в мішках ' 2
342 Пемза різна навалом 3
343 Пергамін покрівельний 2
344 Пиво в автоцистернах 2
345 Пиво в бочках, пляшках (ящиках дерев’яних) 1
346 Пиво в пляшках (ящиках поліетиленових) 2
347 Пилососи 2
348 Піноскло в плитках 4
349 Пір’я пташине в кіпах та мішках 4
350 Пісок різний (гірський, річковий та ін.) 1
351 Пластикат поліхлорвініловий листовий 4
352 Пластмаси 2
353 Плити гіпсоволоконі, дерев’яно-волокнисті та дерев’яно-стружкові 2
354 Плити залізобетонні, азбестоцементові, бетоноцементні, гіпсові, цемен- тні 1
355 Плити керамзитобетонні 2
356 Плити керамзитові 3
357 Плити мармурові, гранітні та кам’яні 1
358 Плити пластмасові для підлоги та стін 2
359 Плити столярні 1
360 Плити та мати комишитові 2
361 Плити та плитки фаянсові 2
362 Плитки газові 4
363 Пляшки скляні (в поліетиленових ящиках) 4
364 Повсть технічна (азбестова, шлакова та ін.) без упаковки 3
365 Повсть технічна (азбестова, шлакова та ін.) в згортках та кіпах 2
366 Поковка сталева різна 1
367 Полістерол 1
368 Поліуретан 1
369 Попіл деревний, торф’яна та інша рослинність 2
370 Порошки андезитові, діабазові та шамотні 2
371 Порошок магнезитовий металургійний 2
372 Посібники навчальні наглядні 3
476
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Я
№ з/п Назва вантажу Клас вантажу
373 Пральний порошок та інші миючі засоби 2
374 Приводи різні 1
375 Прилади вимірювальні різні, ваги, годинники та ін та їх частини без упаковки 4
376 Прилади вимірювальні різні, ваги, годинники та ін. та їх частини в ящи- ках 3
377 Прокат чорних металів, не поіменовані в переліку 1
378 Пряжа різна в кіпах та ящиках 2
379 Пряжа різна на патронах та шпулях 3
’ 380 Птиця бита різна в ящиках 2
Р
381 Рами залізобетонні віконні 1
382 Рами дерев’яні віконні 3
383 Радіоприймачі та їх частини 3
: 384 Рейки залізобетонні 1
385 Рейки металеві різні 1
386 Речі домашні 3
387 Риба жива в автоцистернах 3
388 Риба сушена та в’ялена 2
389 Риба та рибопродукти 1
390 Риштування трубчасте інвентарне 2
391 Розсада овочева, квіткова та ягідна без упаковки 4
392 Розсада овочева, квіткова та ягідна в кошиках та лотках 2
393 Рослини живі (дерева, кущі) 3
394 Рубероїд 1
395 Руда різна 1
С
396 Саджанці різні 3
397 Сажа різна 4
398 Силос різний готовий 2
399 Силосна маса різна 3
400 Сир різний 2
401 Сіль різна 1
402 Сіно та солома непресовані 4
403 Сіно та солома пресовані 3
404 Сірка (грудкова, газова, порошок) 1
405 Сірники 3
ДОДАТОК
477
Продовження додатку Я
з/п Назва вантажу Клас вантажу
406 Сітки металеві 1
407 Скло різне (а також дзеркальне) в ящиках 1
408 Скоби, гачки та консолі різні металеві 2
409 Сланці горючі різні 1
410 Слюда різна в ящиках 1
411 Сміття різне 1
412 Смоли натуральні (деревні, кам’яновугільні, торф’яні) 1
413 Смоли синтетичні 2
414 Сніг злежаний мокрий 3
415 Сніг свіжий сухий 2
416 Сода харчова та технічна 1
417 Соняшник (головки) 3
418 Соняшник (насіння) 2
419 Спирт різний в автоцистернах 3
420 Спирт різний в бочках, пляшках (ящиках) 2
421 Сталь листова різна 1
422 Сталь прокатна всіх профілів 1
423 Стовпи дерев’яні, в тому числі телеграфні 1
424 Стрічка (підкат) сталева різна 1
425 Стружка металева подрібнена 1
426 Стружка металева неподрібнена 3
427 Субпродукти м’ясні (легені, нирки, печінка, мозок та ін.) 2
428 Сходи металеві 2
Т
429 Тара різна:
430 катно-бочкова 3
431 ящики дерев’яні 4
432 дрібноштучна:
433 консервні банки, бідони, фляги 4
434 мішки льняні, джгутові, паперові 2
435 Тварини домашні великі (коні, корови, воли та ін.) 3
436 Тварини домашні дрібні (вівці, кози, свині, птиця різна та ін.) 4
437 Текстоліт різний 1
438 Телеапарати та їх частини 4
439 Тирса металева (крім алюмінієвої) та подрібнена стружка навалом 1
440 Тирса та стружка алюмінієва навалом, металева та змішана тирса та по- дрібнена стружка в ящиках 2
478 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Я
№ з/п Назва вантажу Клас вантажу
441 Тирса та стружка деревним навалом 4
442 Тирса та стружка дерев’яна в мішках, кулях 2
443 Тканини різні (бавовняні, шерстяні, льняні, шовкові, з штучного і синте- тичного волокна, спеціальні, дерматин та ін) в кусках 2
444 Тканини різні (бавовняні, шерстяні, льняні, шовкові, з штучного та син- тетичного волокна, спеціальні, дерматин та ін.) в кіпах, тюках, рулонах 1
445 Торф паливний та пил торф’яний 3
446 Торф брикетований 1
447 Торф для підстилки 3
448 Торф для приготування торфокомпостів, торфокомпости, торфо- мінерально-аміачні добрива (ТМАУ) 2
449 Торшери 4
450 Трактори гусеничні 2
451 Трактори колісні 3
452 Трансформатори 2
453 Трепел 1
454 Треста та солома льняна та конопляна 4
455 Труби азбестоцементові та їх частини 3
456 Труби глиняні керамічні 2
457 Труби з штучного каменя 1
458 Труби залізобетонні та їх частини 1
459 Труби скляні 3
460 Труби сталеві та чавунні різні та їх частини 1
461 Трубки гумові та ебонітові в ящиках 1
462 Тюбінги 2
463 Тютюн 4
У
464 Убори головні різні в ящиках 3
ф
465 Фанера різна 1
466 Фарби в дерев’яних та металевих бочках, фанерних барабанах, флягах 1
467 Фарби в металевих банках, поліетиленовій тарі (ящиках дерев’яних та з гофрованого картону) 3
468 Фібра різна 2
469 Фіброліт 2
470 Фітінги фасовані з’єднувальні з чорних металів (коліно, розтруб, патру- бок, муфта, трійник, флянець та ін.) 1
471 Фрукти в’ялені та сушені 2
ДОДАТОК
479
Продовження додатку Я
з/п Назва вантажу Клас вантажу
472 Фрукти свіжі в решітках та без упаковки 2
473 Фрукти свіжі в ящиках та корзинах 1
X
474 Хліб випечений в формах в лотках 3
475 Хліб випечений на черені в лотках 4
476 Хмиз 4
477 Холодильники побутові 4
478 Хутра виправлені різні, в т.ч. штучне хутро 3
479 Хутра невиправлені різні (сировина) 2
ц
480 Цвяхи 1
481 Цегла крім пористої та пустотілої 1
482 Цегла пориста та пустотіла 2
483 Целофан в пачках та зв’язках 2
484 Целюлоза різна 2
485 Цемент навалом та в мішках 1
486 Цитрусові (апельсини, лимони, мандарини та ін.) 2
487 Цукор 1
Ч
488 Чай різний 2
489 Частини запасні до верстатів, машин, обладнання 1
490 Черепиця покрівельна 1
491 Чавун різний, в тому числі ливарний та переробний 1
Ш
492 Шафи металеві 2
493 Шашка з каменя грубоколотого 1
494 Шашка торцева 3
495 Швелери сталеві різні 1
496 Шевелін (матеріал ізоляційний) 4
497 Шерсть непресована 3
498 Шерсть пресована 2
499 Шини транспортних засобів : 3
500 Шифер плоский та хвилястий ' 1
501 Шкіра різна без упаковки 2
502 Шкіра різна в ящиках та тюках 1
503 Шкіри та шкірки виправлені 3
504 Шкіри та шкірки невиправлені 2
480 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Я
№ з/п Назва вантажу Клас вантажу
505 Шлаки різні 1
506 Шлаковата 4
507 Шовк-сирець 1
508 Шпалери різні 1
509 Шпали дерев’яні 1
510 Шпали залізобетонні 1
511 Шпон 2
512 Штукатурка суха в плитках 1
щ
513 Щебінь різний 1
514 Щепа різна в пачках, зв’язках 2
515 Щепа різна навалом 3
516 Щетина 2
517 Щити дерев’яні 3
518 Щогли залізобетонні 1
Я
519 Ягоди свіжі різні 2
520 Яйця птиці різні 2
ДОДАТОК ♦ 481
Додаток Ь
Державні стандарти
ДСТУ 2052-92 Піддони ящикові спеціалізовані для картоплі, овочів, фруктів та баштанних культури. Технічні умови
ДСТУ 2064-92 Сировина мінеральна для керамічних виробів. Терміни та визначення
ДСТУ 2067-92 Картон та фібра. Терміни та визначення
ДСТУ 2068-92 Вироби з паперу та картону. Технологія. Терміни та визначення
ДСТУ 2072-92 Банки скляні для консервів. Терміни та визначення
ДСТУ 2073-92 Консерви овочеві і фруктові. Технологічні процеси. Терміни та визначення
ДСТУ 2074-92 Продукти перероблення овочів і фруктів. Терміни та визначення
ДСТУ 2080-92 Продукція меблевого виробництва. Терміни та визначення
ДСТУ 2090-92 Технологія лісозаготівельної промисловості. Терміни та визначення
ДСТУ 2120-93 Хлібопекарське виробництво. Терміни та визначення
ДСТУ 2147-93 Деревина клеєна шарувата. Терміни та визначення
ДСТУ 2148-93 Пилопродукція. Терміни та визначення
ДСТУ 2149-93 Матеріали з подрібненої деревини. Терміни та визначення
ДСТУ 2163-93 Виноробство. Терміни та визначення
ДСТУ 2166-93 Іграшки. Маркування, пакування, транспортування та зберігання.
ДСТУ 2175-93 Овочі. Терміни та визначення
ДСТУ 2196-93 Вироби керамічні. Терміни та визначення
ДСТУ 2209-93 Борошно, побічні продукти і відходи. Терміни та визначення
ДСТУ 2212-2003 Молочна промисловість. Виробництво молока та кисломолочних продуктів. Терміни та визначення
ДСТУ 2241-93 Матеріали композитні. Склопластики. Терміни та визначення
ДСТУ 2247-93 Скриньки дерев’яні. Виробництво. Терміни та визначення
ДСТУ 2251-93 Кутики сталеві гарячекатані рівнополичні. Сортимент
ДСТУ 2252-93 Профілі сталеві гнуті коритні рівнополичні. Сортимент
ДСТУ 2253-93 Профілі сталеві гнуті рівнополичні. Сортимент.
ДСТУ 2254-93 Кутики сталеві гнуті рівнополичні. Сортимент
ДСТУ 2255-93 Кутики сталеві гнуті нерівнополичні. Сортимент
ДСТУ 2379-94 Пристрої устаткування для пакування функціональні. Терміни та визначення
ДСТУ 2401-94 Кокс кам’яновугільний і паковий. Терміни та визначення
ДСТУ 2406-94 Пластмаси, полімери і синтетичні смоли. Хімічні назви. Терміни та визначення
ДСТУ 2422-94 Зерно заготівельне і постачальне. Терміни та визначення
ДСТУ 2472-94 Продукція парфюмерно-косметична. Терміни та визначення
482 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Ь
ДСТУ 2510-94 Покриття лакофарбові. Терміни та визначення
ДСТУ 2515-94 Устаткування для пакування харчових продуктів. Терміни та визначення
ДСТУ 2518-94 Автотранспортні засоби. Несівні системи автомобілів Терміни та визначення
ДСТУ 2552-94 Руди залізні та марганцеві. Види та властивості продукції. Терміни та визначення
ДСТУ 2609-94 Вантажні автомобільні перевезення. Терміни та визначення
ДСТУ 2629-94 Крупи, побічні продукти і відходи. Терміни та визначення
ДСТУ 2632-94 Вогнетриви. Технологічні процеси виробництва. Терміни та визначення
ДСТУ 2643-94 Труби сталеві та чавунні. Терміни та визначення
ДСТУ 2650-94 Балони сталеві газові безшовні. Терміни та визначення
ДСТУ 2675-94
ДСТУ 2680-94 Труби безшовні катані із сталей та сплавів. Терміни та визначення дефектів поверхні
ДСТУ 2789-94 Плоди свіжі. Терміни та визначення
ДСТУ 2803-94 Пломби свинцеві. Загальні технічні умови
ДСТУ 2810-94 Сировина нерудна чорної металургії. Терміни та визначення
ДСТУ 2887-94 Пакування та маркування. Терміни та визначення
ДСТУ 2888-94 Пакування та консервація. Терміни та визначення
ДСТУ 2890-94 Тара і транспортування. Терміни та визначення
ДСТУ 2924-94 Прокат чорних металів. Терміни та визначення
ДСТУ 2925-94 Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни та визначення
ДСТУ 2935-94 Безпека дорожнього руху. Терміни та визначення 1
ДСТУ 2942-94 Автотранспортні засоби. Тягово-швидкісні властивості та паливна економічність. Терміни та визначення
ДСТУ 2978-94 Матеріали вуглецеві. Терміни та визначення
ДСТУ 2979-94 Вироби скляні технічні. Терміни та визначення
ДСТУ 2984-94 Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення
ДСТУ 3053-95 Виробництво скла. Вироби побутового призначення. Терміни та визначення
ДСТУ 3071-95 Продукція лісозаготівельної промисловості. Терміни та визначення
ДСТУ 3144-95 Коди і кодування інформації. Штрихове кодування. Терміни та визначення
ДСТУ 3165-95 Виробництво скла. Сировина. Терміни та визначення
ДСТУ 3290-95 Виробництво скла. Види скла. Терміни та визначення
ДСТУ 3403-96 Продукція рибної промисловості. Класифікація, номенклатура показників якості
ДСТУ 3436-96 Швелери сталеві гарячекатані. Сортимент
ДОДАТОК
483
Продовження додатку Ь
ДСТУ 3437-96 Нафтопродукти. Терміни та визначення
ДСТУ 3472-96 Вугілля буре, кам’яне та антрацит. Класифікація
ДСТУ 3519-97 Засоби транспортні дорожні. Причепи та напівпричепи спеціалізовані. Терміни та визначення
ДСТУ 3525-97 Засоби транспортні дорожні. Маркування
ДСТУ 3551-97 Тара дерев’яна обігова для меблів. Технічні умови
ДСТУ 3642-97 Технологія гумового виробництва. Терміни та визначення
ДСТУ 3736-98 Стійкість дорожньо-транспортних засобів. Терміни та визначення
ДСТУ 3747-98 Сіль кухонна. Виробництво. Терміни та визначення
ДСТУ 3748-98 Мішки для цукру. Технічні умови.
ДСТУ 3778-98 Ящики пластмасові багатооборотні для пляшок. Загальні технічні умови
ДСТУ 3850-99 Засоби транспортні дорожні. Причепи та напівпричепи спеціалізовані. Загальні технічні умови
ДСТУ 3919-97 Засоби транспортні дорожні. Причепи та напівпричепи спеціалізовані. Терміни та визначення
ДСТУ 3938-99 М’ясна промисловість. Продукти забою тварин. Терміни та визначення
ДСТУ 3993-2000 Товарознавство. Терміни та визначення
ДСТУ 4185-2003 Речовини вибухові промислові. Пакування, маркування, транспортування та зберігання
ДСТУ 4260-2003 Споживча тара і пакування. Маркування. Загальні вимоги
ДСТУ 4314-2004 Газ природний горючий. Транспортування. Терміни та визначення понять
ДСТУ 4324-2004 Молочна промисловість. Виробництво молочних консервів. Терміни та визначення понять
ДСТУ ТОСТ 30765-2003 Тара транспортна металева. Загальні технічні умови
ДСТУ ТОСТ 30766-2003 Банки металеві для хімічної продукції. Загальні технічні умови
ДСТУ 180 780-2001 Пакування. Графічне маркування щодо поводження з товарами
ДСТУ 180 3166-1-2001 Коди назв країн світу
ДСТУ 180 7000-2004 Графічні символи, що їх використовують на устаткуванні. Покажчик та огляд (І8О 7000-2004, ЮТ)
ДСТУ 180 10531-2000 Тара транспортна наповнена. Методи випробування вантажних одиниць на стійкість проти вкривів
ДСТУ 180 14001-97 Система управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування
ДСТУ 180 14020-2003 Економічні маркування та декларації. Загальні принципи. (І8О 14020:2000,ЮТ)
ДСТУ ЕМ 309-2003 Плити деревостружкові. Визначення та класифікація
ДСТУ £N315-1-2001 Класифікація за розмірами. Частина 1. Матеріали круглі листяні
484 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Продовження додатку Ь
ДСТУ ЕИ 315-2-2002 Класифікація за розмірами. Частина 2. Круглі лісоматеріали хвойних порід.
ДСТУ ЕИ 844-3-2004 Лісоматеріали круглі та пиломатеріали. Терміни та визначення понять. Частина 3 Загальні поняття щодо пиломатеріалів (ЕИ 844-3:1995, ГОТ)
ДСТУ ЕИ 1437:2004 Лісоматеріали та вироби з деревини. Познаки величин. (£N 1437:1998, ГОТ)
ДСТУ ЕИ 10021-2002 Вироби стальні та чавунні. Загальні технічні умови
ДСТУ ЕИ 10079-2002 Вироби стальні. Номенклатура.
ДСТУ ІЛЧ/ЕСЕ 105-00-2002 Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження транспортних засобів, призначених для перевезення небезпечних вантажів, стосовно конструктивних особливостей (Правила ЕЄК ООН № 105-00:1998,ГОТ)
ДСТУ ІЛЧ/ЕСЕ К 11-00-2002 Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження автоцистерн категорій N і О стосовно їхньої стійкості проти перекидання (Правила ЕЄК ООН № 111- 00:2001,ГОТ)
ДСТУ 1.7.2001 Державна система стандартизації. Правила та методи прийняття та застосування міжнародних та регіональних стандартів(І8О/ІЕС ОІЛОЕІШ: 1999,N£(2)
ДСТУ Б. А. 1.1-20-94 Система стандартизації та нормування в будівництві. Крейда природна. Мука вапнякова і доломітова. Терміни та визначення
ДСТУ Б.А.1.1-35-94 Система стандартизації та нормування в будівництві. Бетон легкий на пористих заповнювачах. Терміни та визначення
ДСТУ Б.А.1.1-36-94 Система стандартизації та нормування в будівництві. Гіпс та інші Місцеві в’яжучі. Гіпс сиромолотий. Терміни та визначення
ДСТУ Б. А. 1.1-57-95 Система стандартизації та нормування в будівництві. Технологія важких бетонів і залізобетонних виробів. Складування, зберігання та транспортування матеріалів і напівфабрикатів. Терміни та визначення
ДСТУ Б. А. 1.1-58-95 Система стандартизації та нормування в будівництві. Технологія важких бетонів і залізобетонних виробів. В’яжучі системи. Терміни та визначення
ДСТУ Б.В. 1.1-32-94 Система стандартизації та нормування в будівництві. Вироби будівельного призначення із природного каменю. Терміни та визначення
ДСТУ Б.В.2.7-23-95 Будівельні матеріали. Розчини будівельні. Загальні технічні умови.
ДСТУ Б.В.2.7-36-95 Будівельні матеріали. Цегла та камені стінові безцементні. Технічні умови
ДСТУ Б.В.2.7-66-98 Будівельні матеріали. Цементи. Номенклатура показників якості.
ДОДАТОК ♦ 485
Продовження додатку Ь
ДСТУ Б.В.2.7-80-97 Будівельні матеріали. Цегла та камені силікатні. Технічні умови.
ДСТУ Б.В.2.7-91-99 Будівельні матеріали. В’яжучі мінеральні. Класифікація
ДСТУ-П-4283-2004 Консерви. Соки та соковмісні продукти. Терміни та визначення
Галузеві стандарти
518-90 Банки скляні для домашнього консервування
1719-87 Кузови-фургони. Технічні умови.
1880-87 Тара-устаткування. Загальні технічні умови
1991-89 Гачки дерев’яні господарські. Технічні умови.
Лодаток 1
Схеми завантаження автомобілевозів моделі “Формула Оріон” (Гоппиіа ОНІОИ)
(висока кабіна)
Виконання 1
Виконання 2
486 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Виконання 4
Долаток 2
Схеми завантаження автомобілевозів моделі “Формула Оріон” (Еогтиіа ОПІОИ)
(низька кабіна)
Виконання 1
Виконання 2
Виконання З
Виконання 4
488
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Термінологічний покажчик
А
Автоліз.........................317
Автоматизована
пакетоформувальна лінія........131
Автомобільні ваги.............57,58
Автомобільні контейнери..........97
Автотранспорт і
засоби-контейнеровози........99-102
Автотранспортні засоби
для пакетних перевезень...... 131,132
Азбоцементні матеріали
і вироби.................. 222,223
Амортизаційні прокладкові
матеріали.......................54
Амортизаційні упаковувальні
матеріали.......................53
Ампули...........................ЗО
Армоване скло.............. 224,225
Асортиментні товарні знаки.......46
Асфальтобетони..................220
Б
Балон............................29
Банки............................29
Барабан.......................29,36
Безалкогольні напої........ 282,283
Безпека транспортного процесу....10
Бетони......................228-232
Бирка............................60
Бітум...........................220
Блок-пакети................... 124,125
Болстер.........................125
Борошно.........................258
Бочки............................29
Бочки з алюмінію.................34
Бочки з корозійностійкої сталі.....34
Бочки з полімерних матеріалів......34
Бродіння..........................318
Брутто........................ 57,293
Бутлі..............................34
Бушони.............................30
В
Вага вантажів...................12,13
Вантажі габаритні................ 13
Вантажі гігроскопічні............ 12
Вантажі гуртові...................13
Вантажі дрібногуртові............ 13
Вантажі катні.................... 12
Вантажі масові................... 13
Вантажі навальні.................9,12
Вантажі небезпечні............9,10,12
Вантажі негабаритні...............13
Вантажі поштучні..................12
Вантажі швидкопсувні.............9,10
Вантажне місце.....................11
Вантажне місце.....................11
Велика рогата худоба..........157-159
Види вантажів..................... 12
Види випробування упаковки.........54
Види гофрованого картону...........28
Види етикеток...................43,44
Види з’єднань кінців
об’язок пакетів..................128
Види засобів пакетування..........121
Види контейнерів...................95
Види маркування вантажів...........59
Види механізмів
для пакетування
об’язок пакетів............ 127,128
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ♦ 489
Види небезпеки небезпечних
вантажів........................337
Види пакетів лісу
та пиломатеріалів...............169
Види пакетів металопродукції.....246
Види пошкоджень при контакті
з небезпечними речовинами......337
Види пристроїв пломбування........69
Види продукції................... 12
Види скла....................224-225
Види сховищ для зберігання
овочів і фруктів........... 156,157
Види тари......................29-31
Види тари для картоплі
та овочів...................150-153
Види тари для небезпечних
вантажів....................341-342
Види упаковки..................37,38
Види цементів..................211-213
Визначення маси вантажів..........57
Визначення навантажень
на осі рухомого складу......139-146
Водопоглинання вантажів........15,16
Вологість вантажів.............18,19
Вугілля..................... 180,181
г
Габарити вантажів.................13
Гармонізована система опису
і кодування експортно-імпортних
продовольчих товарів............14
Гігроскопічність вантажів.15,16,21,22
Гниття...........................318
Голограми......................51,52
Голографічні зображення...........51
Гранулометричний,склад вантажу....22
Групи вантажів за ступенем
забруднення кузова...............14
Групи пломбувальних засобів....69-73
Групи сумісності вибухових
речовин.....................376-379
Групи сумісності небезпечних
вантажів................... 336,337
Гумотехнічні вироби..........239-241
Густинарідин..................... 17
д
Договір на перевезення
вантажів.....................9,11,74,75
Додаткове маркування
контейнерів..................107-109
Додаткові шрифтові етикетки........44
Дозрівання........................318
Дьогті............................220
Дьогтьобетони.....................221
Е
Екологічні знаки..................47
Етикетки.....................43-45,59
Є
Європейська асоціація товарної
нумерації (ЕАМ)..............48
Ж
Жива риба.........................288-291
З
Залізобетонні вироби..........232-236
Замовлення на перевезення
вантажів........................11,81
Здача вантажів.....................88
Знаки спеціального маркування......63-65
І
Ідентифікаційні номери
небезпеки....................358-360
Ізотермічні кузови.............300-303
Інгібітори леткі....................26
Іноземні назви лісо-
і пиломатеріалів...............164,165
Інформаційні етикетки...............44
к
Каністра.........................29
Капілярно-пористий матеріал..... 16
490 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Карнет ТІК........................76
Картон гофрований..............27,28
Категорії вантажів................13
Керамзит.........................208
Керамічні матеріали і вироби..202-210
Класифікація бетонів.........228-230
Класифікація вантажів.............15
Класифікація тари.................31
Клейма............................60
Клінкер..........................211
Книжка МДП (карнет ТІК)........76-78
Ковбасні вироби..................286
Ковпачок..........................30
Кодування тари.....................9
Коефіцієнт вантажомісткості....19,20
Коефіцієнт використання
об’єму кузова....................20
Коефіцієнт маси тари...........24,32
Коефіцієнт ущільнення
насипного вантажу................17
Кокс.............................182
Кольєретки.....................59,60
Консервація виробів...............25
Контейнери для сипких
вантажів........................105
Контейнери..................29,95-99
Контейнери-цистерни..............105
Контретикетки.....................44
Корок.............................30
Кришка............................30
Кріплення вантажів.............87,88
Кріплення виробів у тарі.......41,42
Крупи....................... 258,259
Кут природного укосу
вантажів.........................22
л
Лікеро-горілчані напої.......280-282
Лісоматеріали................163-166
Льодівники.................. 302,303
м
М’які спеціалізовані
контейнери.......................106
М’ясопродукти................284-288
Маркування балонів з газом.....66,67
Маркування вантажів...........11,59-61
Маркування контейнерів.......106-109
Маркування лісоматеріалів... 166,167
Маркування лісоматеріалів....166,167
Маркування тари з рибою
і рибопродуктами...........293-297
Матеріал амортизуючий.............28
Машина для упаковування
пакетів.........................130
Меблі.........................177,178
Металеві фляги....................34
Методи визначення якості
вантажів.........................23
Механізми кріплення
великовагових контейнерів.......103
Міжнародна
товарно-транспортна
накладна СМК.....................78
Міжнародний союз
автомобільного транспорту........76
Мінеральні в’яжучі матеріали
і вироби....................210-218
Мішки для цукру............. 271,272
Мішки із крафт-панди..............37
Мішки паперові....................35
Мішки поліетиленові...............35
Мішки..........................29,35
Молоко...........................274
Молочні продукти.............275-277
н
Навантаження і розвантаження
вантажів....................82,83
Назви пломб...................71,72
Небезпечні вантажі..........332-336
Нетто................... 57,150-153
Нормативні втрати ваги
тварин............................9
О
Основні види пломб................9
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ ПОКАЖЧИК
491
Основні документи
при міжнародних
перевезеннях вантажів.........79,80
Органічні в’яжучі матеріали
і вироби....................219-222
Охолодження рідким азотом....... 308-311
Обсяги відправлень вантажів...........13
Ознаки класифікації вантажів......... 15
Об’ємно-масові характеристики
вантажів.........................16
Об’ємна маса вантажу..................16
Основні фірмові етикетки..............44
Об’ємна маса вантажів..............15,16
п
Пакетоформувальна лінія..............134
Пакетування вантажів................. 11
Пакувальні етикетки...................44
Пакувальні засоби.....................24
Папір парафінований...................27
Параметри контейнерів..................9
Пергамін.............................221
Переваги контейнерних
перевезень..................109-110
Переваги пакетних перевезень. 136,137
Перевезення зерна............... 149,150
Перевезення контейнерні................9
Перевезення пакетні....................9
Перевізні документи
для небезпечних вантажів....360-363
Пиломатеріали....................163-166
Питомий об’єм вантажу.................16
Пінопласт.............................28
Плитки фасадні
та облицювальні............ 206,207
Пліснявіння..........................318
Пломби рекомендовані
при міжнародних перевезеннях.... 71,72
Пломбування вантажів........67-73
Плоскі піддони.......................122
Пляшки................................29
Поділ тварин за вгодованістю.........158
Подорожній лист..............9,11,75
Попереджувальні позначення
небезпечних вантажів..............9
Пористість вантажів............15,16
Правила навантаження
і розвантаження вантажів.........88
Престижні фірмові знаки..........46
Приймання вантажів
для перевезення...............81,82
Природні кам’яні матеріали..200-202
Прогресивні форми організації
контейнерних перевезень.........110
Проростання.....................318
Пюрпаки..........................37
р
Рахунок-фактура...............78,79
Ремені кріплення вантажів........87
Рефрижератори.............. 302,303
Рибні консерви............. 296,297
Рибопродукти................288-299
Розміри обв’язок
при формуванні пакетів..........124
Розміщення написів
при маркуванні вантажів..........66
Розпізнавальні знаки
транспортних засобів..............9
Розрахунок засобів
скріплення пакетів..........137-139
Розрахунок стійкості
вантажів у пакетах......... 138,139
Роудлейлери................ 116,117
Руберойд........................221
Руда........................182-186
с
Самоскиди...................188-197
Санітарна обробка кузовів...317-319
Санітарний паспорт...............88
Свинцеві пломби...............68-70
Сертифікат ветеринарний..........78
Сертифікат карантинний...........78
Сертифікат якості.............78,79
Силікатні вироби................222
Сипучість вантажів...............22
Системи циркуляції повітря..314-319
Сіль....................... 272,273
492 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
Сільськогосподарські вантажі.148-162
Сканувальне обладнання............50
Склади.........................89-92
Скло і скловироби............223-227
Склоізол.........................221
Склообіт.........................221
Склорубероїд.....................221
Спеціалізований рухомий склад.... 10
Спеціалізовані типи
контейнерів...................103-106
Способи збирання
цукрових буряків............ 153,154
Способи навішування пломб......68-71
Способи навішування пломб.........71
Способи охолодження кузовів..304-315
Способи підйому контейнерів... 115,116
Способи сушіння деревини.........164
Способи укладання вантажів
на піддони.................132-135
Способи формування пакетів.... 132,133
СРС для перевезення
великовагових вантажів.......327-331
СРС для перевезення
лісоматеріалів...............170-176
СРС для перевезення
швидкопсувних вантажів........ 302,303
СРС для перевезення бетону...230-232
СРС для перевезення зерна
і борошна..................260-265
СРС для перевезення меблів....177,178
СРС для перевезення молока...277-280
СРС для перевезення сміття.... 198,199
СРС для перевезення труб.....248-256
СРС для перевезення цементу...215,219
СРС для перевезення
будівельних виробів..........233-236
СРС для перевезення
металопродукції............... 247,248
Сталеві зварні бочки..............34
Стандартизовані контейнери І8О.....98
Стоякові піддони.................122
Стриктейнери.....................116
Структура штрихових кодів ЕАN......48
Ступінь забруднення кузова....... 14
Субконтретикетки..................44
Сумісність вантажів...............92
Схеми розміщення пакетів
на транспортних засобах.........135
т
Тара для свіжих фруктів, ягід
та баштанних культур............155
Тара-обладнання..................30
Температурний режим............. 10
Термін доставки вантажів........ 10
Термозварювання упаковки.........39
Термоіндикаторне зображення......52
Термоіндикаторні зображення......43
Термоусадна плівка..........128-130
Термоусадні етикетки.............44
Тетрапаки........................37
Технологія контейнерних
перевезень..................114-115
Тилти...........................125
Типи піддонів.............. 122,123
Типи упаковувальних матеріалів...53
Типи штрихових кодів (ЕАМ-8,
ЕАК-13,ЕАК-14)...................50
Типорозміри плоских піддонів....123
Типорозмірний ряд
великовагових контейнерів....99,100
Товарні знаки.................45,46
Товарно-транспортна накладна..9,11,
68,75,81,136,237,344,372
Транспортна тара.................30
Транспортування яєць......... 161,162
Туба.............................29
У
Упаковка вантажів...............24
Упаковування вантажів...........24
ф
Фізико-хімічні властивості..... 10
Флакони.........................29
Флети..........................125
Фляги...........................29
щ штрихового коду..........47
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ♦ 493
X
Хімічний потенціал..............19
Хлібобулочні вироби....... 165-270
Холодильні установки.......311-314
ц
Цегла глиняна................ 203,204
Цегла керамічна................205
Цегла силікатна................222
Цемент.....................211-213
Цукор..................... 271,272
ч
Черепиця.................. 207,208
ш
Швидкопсувні вантажі...... 299,300
Шифер..................... 237,238
Штампи..........................60
Штрихове кодування...........47,51
Штучні кам’яні матеріали
і вироби..................... 222,223
Я
Якість вантажних контейнерів.110,113
Ярлики..........................44
Ящики з гофрованого картону.....33
Ящики з дерева..................32
Ящики з полімерних матеріалів...34
Ящики...........................29
Ящикові піддони................122
494 ♦ ВАНТАЖОЗНАВСТВО
ЛІТЕРАТУРА
1. Афанасьев Л.Л., Островский Н.Б., Цукерберг С.М. Единая транспортная система
и автомобильньїе первозки. — М.: Транспорт, 1984. — 336 с.
2. Батищев И.И. и др. Контейнеризация и пакетирование на автомобильном
транспорте. — М.: Транспорт, 1978. —133 с.
3. Бедняк М.Н., Шаповал К.Н. Перевозка опасньїх грузов. — Киев, 2001. — 76 с.
4. Вьісоцкий М.С. и др. Автомобили. Специализированньїй подвижной состав. —
Минск: Вьішейшая школа, 1989. — 240 с.
5. Пакетньїе перевозки грузов. Под ред. Лемещука П.К. — М.: Транспорт, 1979. —
264 с.
6. Одинцов Д.Г. Транспортирование строительньїх материалов и сборньїх констру-
кций.—М.: Стройиздат, 1977. —175 с.
7. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Держав-
ний департамент автомобільного транспорту Мінтранс України. — Київ, 1998. —
129 с.
8. Чеботарев А. А. Специализированньїе автотранспортньїе средства. — М.: Транс-
порт, 1988.— 158 с.
9. Якобашвили А.М. и др. Специализированньїй подвижной состав для грузовьіх
автомобильньїх перевозок. — М.: Транспорт, 1979.— 319с.
10. Воркут А.І. та ін. Транспортно-експедиторська діяльність. — Київ, НТУ, 1998. —
256 с.
11. Троцикая Н.А. Организация перевозки скоропортящихся грузов в международ-
ном сообщении.— М.: АСМАГ, 1999. —128 с.
12. Ванчукевич В.Ф. Седюкевич В.Н. Автомобильньїе перевозки. — Минск: Вьішей-
шая школа, 1988. — 264 с.
13. Коваленко В.Г. Автомобильньїе цистерньї-заправщики для транспортирования
жидких, сьшучих и газообразньїх грузов М.: МАДИ, 1979. — 80 с.
14. Европейское соглашение о международной дорожной перевозке опасньїх гру-
зов (ДОПОГ) и Протокол о подписании, Нью-Йорк и Женева: ООН, 2001 — Т.1. —
590 с.
15. Европейское соглашение о международной дорожной перевозке опасньїх гру-
зов (ДОПОГ) и Протокол о подписании, Нью-Йорк и Женева: ООН, 2001 —Т. 2. —
561с.
ЛІТЕРАТУРА
495
16. Перевезення небезпечних вантажів. Нормативні акти та інші документи. Кни-
га І. — Київ: Основа, 2003. — 352 с.
17. Перевезення небезпечних вантажів. Нормативні акти та інші документи. Кни-
га II. — Київ: Основа, 2004. — 696 с.
18. Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів. Наказ МВС України від
26 липня 2004 р. № 822//Вісник АсМАП № 9 (24), вересень 2004 р. — С. 9-19.
19. Краткий автомобильньїй справочник. Т. 2. Грузовьіе автомобили. — М.: 2004. —
667 с.
20. Современньїе грузовьіе автотранспортньїе средства. Бортовьіе автомобили, тя-
гачи, прицепьі, полуприцепьі. Справочник. Изд. 2, Доринформсервис. — М.:
2004. —591с.
21. ОлещенкоЕ.М.,ГоревА.З. Основьігрузоведения—М.:АСАОЕМІА, 2005.—285 с.
22. Сирохман І.В. та ін. Товарознавство продовольчих товарів—Київ: Лібра, 2000. —
368 с.
23. Кравченко Е.А., Нудьга В.Н. Грузоведение. — Краснодар: ЦНТИ, 2003, — 224 с.
24. Перевезення небезпечних вантажів. Під ред. Георгієнка Г.В. — Харків: НВП Світ-
лофор, 2004. — 232 с.
25. Оснач О.Ф. Товарознавство—Київ: ЦНЛ, 2004—219с.
26. Вільковський Є.К., Бакуліч О.О. Вантажознавство.—Львів: Інтелект-Захід, 2005. —
224 с.
Навчальне видання
Євстафій Костянтинович Вільковський
Іван Іванович Кельман
Олена Олександрівна Бакуліч
ВАНТАЖОЗНАВСТВО
(вантажі, правила перевезень, рухомий склад)
Навчальний посібник
Літературний редактор О. М. Губарєва
Комп’ютерне верстання, дизайн обкладинки С. Д. Томчук
Підписано до друку 20.08.2007 р. Формат 70x100 1/16.
Папір офсетний. Друк офсетний. Облік, вид. арк. 32,03.
Ум. друк. арк. 39,99. Ум. фарб.-відбит. 40,64. Зам.
Видавництво “Інтелект-Захід”
Україна, м. Львів, вул. Д. Дудаєва, 15/44, 79005.
Тел./факс: (032) 296-53-19, тел.: (032) 296-53-21
е-таіі: оДісе@іх.ІУІУ.иа
Свідоцтво про держреєстрацію: серія ДК № 1039 від 13.09.2002 р.
Віддруковано з діапозитивів у ТзОВ “Книгодрук”
Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Кротошин, вул. Січових Стрільців, 35.
Довідки для покупців: тел.: (032) 225-53-21
тел./факс: (032) 2^5-53-19
е-таіі: оНісе@іг.МУ.иа
млллм. іг. іуіа/. иа
Р/р 26006004220980
НВКП ЗРЦП в ЛРУ АТ “Індекс-Банк”
“Інтелект-Захід” МФО 325279І, ЗКПО 30204542