ВІКТОР
КОПТІЛОВ
У СВІТІ
КРИЛАТИХ
СЛІВ
ІДУ НА ВИ
ГАННІБАЛОВА КЛЯТВА
ЛИЦАР БЕЗ СТРАХУ І ДОГАНИ
НА СЬОМОМУ НЕБІ
ЖИВУЩА ВОДА
МУЖИЧА ПРАВДА ЄСТЬ КОЛЮЧА...
ДОСВІТНІ ОГНІ
ОЖИВУТЬ СТЕПИ, ОЗЕРА
вічний революціонер
НОВЕ ЖИТТЯ НОВОГО ПРАГНЕ СЛОВА
ПАРТІЯ ВЕДЕ
Для середнього
та старшого шкільного віку
ВИДАВНИЦТВО ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ
«ВЕСЕЛКА» КИЇВ 1976
4У
Кбб
Хто такий Зевс-громовержець? Де ростуть яблу-
ка Гесперид? Що таке донкіхотство?
Відповіді на ці й багато інших запитань ви ді-
станете, прочитавши книжку В. Коптілова «У сві-
ті крилатих слів». Вона розповідає про сотні кри-
латих висловів, що прийшли в українську мову
з далеких берегів чужих країн і з сивої давнини
рідної історії.
У книжці читачі знайдуть також крилаті слова,
породжені нашою/>якрхою. Книга навчить пра-
вильно розуміти і вживати чимало крилатих ви-
словів, збагатить вашу мову. Написано її у фор-
мі цікавої художньої розповіді.
Видання друге, доповнене й виправлене
Художнє оформлення
ОЛЕКСАНДРА ШОЛОМІЯ
70803-183
К М206(04)-75 169 76
© Видавництво «Веселка», 1976 р<
Зкапіпд, Оїуиіпд Ьуказ
СКАРБНИЦЯ
МУДРОСТІ
Іван Франко у поезії «На старі теми* з глибокою лю-
бов'ю говорив про славну історію нашого народу, про його
боротьбу з загарбниками:
Вийшла в поле руська сила,
Не щоб брата задушила,
Не щоб слабших грабувати,
А щоб орди відбивати,
Що живим труну нам тешуть,—
А лисиці в полі брешуть.
Минуло багато років. На радянську землю напала фа-
шистська Німеччина. У грізний час смертельної битви з во-
рогом М. Т. Рильський пише «Слово про рідну матір*. Поет
так говорить про свою Вітчизну:
Хіба їй можна одцвісти,
Коли зоря горить рожева,
Коли шумлять-дзвенять світи
Від рику раненого лева,
Лисиці брешуть на щити,
І кличе див поверху древа!
Різні часи, різні поети. Та коли мова заходить про на-
пад ворожого війська, вони звертаються до одного й того ж
образу: лисиці брешуть на щити. Звідки ці слова?
І Франко, і Рильський згадали тут опис походу воїнів
давньоруського князя Ігоря у «Слові о полку Ігоревім*:
«Ігор па Дін військо веде. Вже біда його жене птахів по
дубах, вовки грозу навивають по ярах, орли клекотінням
• на кості звірів кличуть, лисиці брешуть на багряні щити».
Невідомий автор створив тривожну картину передчуття
кривавої битви. І недаремно обидва поети цитують «Слово
о полку Ігоревім*: за кількома скупими словами в уяві
читача постає образ героїчної поеми про мужність і відда-
ність батьківщині. Так фраза з твору літератури Давньої
Русі стала крилатим словом сучасної української літера-
турної мови.
Такий же крилатий і вислів, поставлений М. Т. Риль-
• ським в останньому рядку: «кличе див поверху древа».
Див — лісова фантастична істота. Ще не так давно по се-
лах забобонні бабусі лякали неслухняних онуків: «Щоб
з
на тебе див прийшов!» Наші предки вірили, що див кричав
у час небезпеки, попереджаючи про неї людей. Тому й у
«Слові о полку Ігоревім» ми зустрічаємо образ дива.
В одному з своїх віршів Н. Л. Забіла так використала
стародавній вислів:
І коли свій поклик лиховісний
З верховіття знову кликне див,
І погроза хмарою нависне
Над ясним спокоєм наших нив,
І коли закрячуть круки чорні
І почнуть кружляти віддалі,
їм назустріч стануть непоборно
Всі народи нашої землі.
Слова наших далеких пращурів долинули до нас із си-
вої давнини. І ми подарували їм новий зміст, а поети дали
їм міцні й могутні крила. Щити можна побачити в наші
дні хіба що в історичному музеї, а в дива ми не віримо
так само, як не віримо в богів,— і все ж таки не зникли
прекрасні й тривожні слова, які пробилися крізь полум’я
битв і дим пожеж далеких століть.
Так, у богів ми не віримо, але не йіДі^вляємося нази-
вати їхніх імен, переосмислюючи їх значення. Колись у
Давньому Римі поклонялися верховному богові Юпітеру.
Зображували його у вигляді високого, сильного чоловіка
з бородою. Нині Юпітер — це іронічна образна назва ве-
личної людини.
Усі віки й усі народи несуть золоті зерна в скарбницю
мудрості людства. І крилаті слова долають безмежні відда-
лі простору й часу, даючи людям дорогоцінні іскри істини.
Поняття «крилате слово» вперше вжив давньогрецький
поет Гомер. Він говорив про влучні вислови, які миттю зри-
нають з уст людини і мов на крилах летять до слухача.
У наші дні так називають стислі, яскраві висловлювання,
походження яких нам відоме.
Крилаті слова допомагають нам краще уявити яку-не-
будь людину чи подію. Треба тільки знати, що вони озна-
чають. У цій книжці ви знайдете пояснення багатьох кри-
латих висловів. Ви дізнаєтеся про їх походження, сучасне
значення, про те, як і коли їх слід вживати Ч
1 Той, хто захоче знати про крилаті слова більше, ніж тут сказано,
нехай прочитав книжку А. П. Коваль і В. В. Коптілова «Крилаті слова
в українській літературній мові», Київ, «Вища школа», 1975.
. Книжка, яка зараз лежить перед вами, використовує дещо з мате-
ріалів, зібраних автором спільно з А. П. Коваль під час роботи над
цією книжкою та над її першим виданням («1000 крилатих виразів
української літературної мови», Київ, «Наукова думка», 1964).
•	ВАВІЛОН Дві з половиною тисячі років тому між річками
Тігром і Євфратом, на землях теперішнього Іраку, стояло
велике, багате й могутнє місто Баб-Ілу («ворота неба»),
або, як його частіше називають, Вавілон. Мури, що оточу-
вали Вавілон і захищали його від нападів войовничих
сусідів, мали дванадцять метрів завтовшки.
У нечуваній, казковій розкоші купалися цар і жерці.
Величезні палаци, храми-вежі, що здіймалися до самого
неба, вражали кожного, хто потрапляв у Вавілон. Як же
відрізнялося це місто від убогих навколишніх сіл з їх жов-
тими глиняними хатинками, що стояли на спаленій нещад-
ним сонцем землі!
Не дивно, що слово «Вавілон» стало означати: місто роз-
коші й спокус, місто багатих нероб, які ведуть розпусне
життя.
•	ВАВІЛОНСЬКА ВЕЖА. ВАВІЛОНСЬКЕ СТОВПОТВОРІННЯ За дав-
німи переказами, мешканці Вавілона так пишалися красою
й величчю свого міста, що вирішили навіки вславити його,
збудувавши колосальну вежу. Ця вежа мала сягати своєю
верхівкою неба. Але бог Ягве, який жив на небі, злякався,
що люди доберуться до його володінь, і зробив так, щоб
будівники вежі перестали розуміти один одного. Для цього
він «змішав» їхні мови: один муляр говорив по-вавілон-
ськи, а другий — по-сірійськи, наглядач лаяв їх мовою
хеттів, а інженер звертався вірменською мовою. Ніхто ні-
чого не розумів, і будівництво вежі — «стовпотворіння»
довелося припинити.
У наші дні «вавілонською вежею» звуть грандіозну, ду-
же високу споруду, а «вавілонським стовпотворінням» —
безладдя, від якого потерпає багато людей.
5
• САДИ семіраміди Хіба можуть сади рости не на землі, а
на вежі? Виявляється, можуть. Здалеку видно високу вежу,
збудовану царем Навуходоносором для своєї дружини Семі-
раміди. Цариця сумувала за лісами батьківщини — Мідії, і
цар звелів виростити на плоскому даху вежі сад, який мав
декілька десятків метрів завширшки й завдовжки. Раби ко-
шиками носили землю для саду, а потім щодня підіймали
на вершину вежі в шкіряних відрах воду з Євфрату, щоб
добре росли висячі сади Семіраміди.
У нашій мові в переносному значенні цей вислів означає
щось дивовижне, незвичайне, грандіозне.
9 СІМ ЧУДЕС СВІТУ Крім садів Семіраміди, у стародавньому
світі було ще шість уславлених споруд, які вражали гляда-
чів величчю та красою:
піраміди єгипетських фараонів;
храм богині Артеміди в Ефесі у Малій Азії;
статуя верховного бога Зевса у храмі в Олімпії, зробле-
на великим грецьким скульптором Фідієм;
надгробна будова карійського царя Мавсола (звідси й
пішла назва «мавзолей»), оздоблена багатьма скульптур-
ними фігурами;
колос (велетенська стаття) на острові Родос у Середзем-
ному морі — зображення бога сонця Геліоса;
маяк на острові Фарос (мармурова вежа цього ^а^ка
підносилася на 180 метрів).
У переносному вживанні вислів «одно з семи чудес сві-
ту» означає щось прекрасне, гідне найвищого подиву та
пильної уваги. Часом про якесь незвичайне явище жар-
тома кажуть: «Ось восьме чудо (чи диво) світу!»
® ГЕРОСТРАТ Це ім’я одного з мешканців міста Ефеса, який
не мав ніяких талантів, але дуже хотів уславитися.
У 356 році до н. е. він спалив одне з семи чудес світу —
храм Артеміди. Герострата було засуджено до смертної ка-
ри, а ім’я його заборонено вимовляти: суд хотів, щоб вико-
навця ганебного злочину навіки забуло людство. Але грець-
кий історик Теопомп згадав його в одному із своїх творів,
і тепер ми звемо «геростратовою славою» огидну «славу»
руйнівника.
® ВААЛ Найвища вежа Вавілона мала дев’яносто метрів зав-
вишки. Жерці казали, що на ній живе головний бог вавіло-
нян Бел, або Ваал, як його називали згодом у Європі. Для
Ваала на верхньому поверсі вежі поставили ліжко, стіл
і трон, зроблені з золота. А в храмі Ваала стояла величезна
статуя бога, вся викладена коштовними камінцями. Войов-
6
ничий Ваал вважався охоронцем царської влади, йому при-
носили криваві жертви.
Ім’я Ваала стало крилатим. Воно вживається й у наші
дні як символ багатства й жорстокості. У вірші «Безумцям
атомним» Володимир Сосюра гнівно картає імперіалістів:
Ви бомбу в небі підірвали,
народів граючись життям,
сини неправди і Ваала,
прокляття вам!
•	БЕНКЕТ ВАЛТАСАРА Великі багатства зібрали у Вавілоні
його царі. Нікого не боялася могутня держава Вавілонія.
І не помічав останній вавілонський цар Валтасар, як міцні-
ла сусідня Персія. Свавільний Валтасар не зважав ні на
жерців, ні на купців, до порад яких прислухалися його
попередники. Дні і ночі бенкетував він у своєму палаці,
забувши про державні справи.
Тим часом військо персів підійшло до мурів Вавілона.
І от уночі, розповідає легенда, напівп’яний Валтасар і його
вельможі побачили на стіні великого залу руку, яка напи-
сала вогненними буквами слова: «Пораховано, зважено й
віддано персам». Це був останній бенкет Валтасара. Тієї ж
ночі жерці відчинили ворогам брами Вавілона, а вранці
Валтасара знайшли мертвого в його палаці.
Ось чому вислів «Валтасарів бенкет» означає: веселе,
легковажне життя перед великим лихом.
•	всесвітній потоп, поїв ковчег у багатьох народів давнього
світу були поширені легенди про всесвітній потоп. Мабуть,
у формі казок та міфів у пам’яті народів зберігалися вра-
ження від геологічних катастроф — землетрусів, вивержень
вулканів, що супроводжувалися великими океанськими
хвилями (цунамі), які змітали на своєму шляху все не
тільки на березі, а й у широкій прибережній смузі.
Чимало міфів про потоп збереглося на Близькому Схо-
ді. За одним із них, небачена злива затопила всю землю
і знищила майже все живе. З-під води стирчала тільки
верхівка гори Арарат. До неї і пристав єдиний човен, що
врятувався від потопу,— Ноїв ковчег. У ньому були сам
Ной, його дружина, двоє синів і чотирнадцять пар різних
тварин.
Вислів «всесвітній потоп» вживають, коли жартома го-
ворять про великий дощ або повінь. «Ноєвим ковчегом»
звуть корабель або будинок, вщерть переповнені різними
людьми.
•	ГОЛУБ МИРУ Бажаючи дізнатися про те, чи вже скінчився
потоп, Ной випустив зі свого ковчега голубку, і коли вона
7
повернулася на ковчег з оливковою гілочкою у дзьобі, ста-
ло ясно, що з води вже виринула частина суходолу з гаєм.
Тому з давніх-давен люди вважають голуба з гілочкою
оливи втіленням миру та спокою, ознакою втихомирення
розбурханих стихій. А в наш час цей образ став символом
боротьби всіх чесних людей світу за мир і дружбу між на-
родами. Відомий іспанський і французький художник-
комуніст Пабло Пікассо намалював у 1949 році «Голуба
миру», і його малюнок облетів увесь світ.
•	ВИПУСКАТИ ДУХА З ПЛЯШКИ у старовинній «Казці про
рибалку» з книги арабських казок «Тисяча й одна ніч»
розповідається, як бідний старий рибалка якось знайшов
у своїх сітях важку мідну пляшку, запечатану свинцем.
«І він видобув ніж, і трудився над свинцем, поки не зірвав
його з пляшки, і поклав її боком на землю, 5 струснув її,
щоб те, що було в ній, вилилося. Звідти не полилося нічого,
і рибалка дуже здивувався. А потім із пляшки пішов дим,
який піднявся до хмар небесних і поповз по землі, а коли
дим вийшов увесь, то зібрався, і стиснувся, і затремтів,
і став іфритом (духом) з головою в хмарах і ногами на
землі». Іфрит хотів убити рибалку, якому ледве вдалося
обманути його і загнати знов у пляшку.
Вислів «випускати духа з пляшки» вживають, коли гово-
рять про якусь неприємну несподіванку, викликану нашою
необережністю, про страшні наслідки непродуманих дій.
•	тисяча й одна ніч Крилатим висловом стала ця назва
збірника арабських казок. Ці казки, сповнені неймовірних
пригод і фантастичних перетворень, розповідала каліфові
Шахріяру дочка його візира протягом тисячі й однієї ночі.
8
Ім’я її — ШАХРАЗАДА (або Шехерезада) також стало за-
гальновідомим. «Казка Шехерезади», «казка з Тисячі й од-
нієї ночі», а то й просто — «тисяча й одна ніч» —так ка-
жуть про щось надзвичайне, про подію або видовище, які
вражають нашу уяву.
•	БАГАТИЙ, МОВ КРЕЗ дві 3 половиною тисячі років тому в
Лідії — державі на західному узбережжі Малої Азії — ца-
рював Крез, який зібрав у своєму палаці незліченні скар-
би. Слава про них пішла далеко по світу, і з того часу
в багатьох мовах стали вживати вислів: «Багатий, мов
Крез». І навіть саме ім’я Креза набрало переносного зна-
чення: фантастично багата людина.
•	КАЛІФ НА ЧАС Так називають людину, яка на короткий
час одержує владу (точніше: видимість влади), але вважає
себе господарем становища.
Цей вислів походить з однієї з казок Шехерезади. Ка-
ліф (цар) Гарун аль Рашид любив ходити переодягнений
вулицями Багдада — столиці своєї держави. Якось він Зу-
стрів юнака, і той, не знаючи, хто з ним розмовляє, роз-
повів про свою заповітну мрію: стати каліфом хоча б на
один день. Гарун аль Рашид зрадів несподіваній пригоді.
Він потай підсипав новому знайомому у вино сонний
порошок, а коли той заснув, звелів перенести його в палац
і виконувати всі накази юнака.
І от хлопець прокидається в палаці, спочатку не може
нічого втямити, але потроху звикає до того, що він — ка-
ліф. Уночі його сонного переносять додому, і, коли він про-
кидається, всі події минулого дня здаються йому сном.
о
•	ЯКЩО ГОРА НЕ ЙДЕ ДО МАГОМЕТА, ТО МАГОМЕТ ІДЕ ДО ГОРИ
В одному арабському збірнику анекдотів є розповідь про
Ходжу Насреддіна — легендарного дотепника, відомого
різним народам Близького Сходу і Середньої Азії. Коли
Насреддін сказав, що він святий пророк, його спитали, як
він може це довести.
— Я здатний робити чудеса,— відповів Ходжа.— Бачи-
те, он там росте пальма. Зараз я звелю їй підійти до мене,
і вона рушить з місця.
Зрозуміло, що пальма не послухалася Насреддіна і стоя-
ла незворушно. Тоді Ходжа пішов до неї сам, сказавши:
«Пророки і святі не знають зарозумілості. Якщо пальма
не йде до мене, я піду до неї».
Схожий зміст має й турецьке прислів’я: «Мандруй, горо,
мандруй; коли гора не мандрує, хай мандрує святий».
У наші дні цей вислів вживають жартома, коли йдеться
про неспроможність чого-небудь досягти, про спроби поро-
зумітися з ким-небудь сильнішим.
•	НА СЬОМОМУ небі Ми часто так говоримо про велику ра-
дість, але не всі знають, звідкіля взявся цей вислів і що
саме він означав колись. А вислів цей дуже давній. Ще
Арістотель, великий грецький учений і філософ IV ст. до
н. е., вжив його в творі «Про небо». Пояснюючи, як влаш-
товано небесне склепіння (у давнину гадали, що небо — це
тверда шкаралупа, яка накриває землю), Арістотель висло-
вив нову для того часу думку: небо — це сім непорушних
кришталевих півкуль, ніби вкладених одна в одну. До кож-
ної небесної «сфери» прикріплені зірки й планети. Сьоме
небо — найвище. Отже, уявляти себе на сьомому небі —
те саме, що бути на вершині щастя.
10
ТРИ КИТИ Дуже давнього походження й цей вислів. Колись
вважали, що Земля плоска, немов тарілка, і лежить на спи-
нах трьох величезних слонів, а кожен слон у свою чергу
стоїть на спині велетенського кита. Кити ж плавають
у безкрайому Океані. Отже, троє китів були тими опорами,
без яких Земля впала б в Океан і потонула.
У сучасній мові цей вислів вживається в переносному
значенні: головні підвалини.
АТЛАНТИДА з глибокої давнини, з творів грецького філо-
софа IV ст. до н. е. Платона дійшли до нас перші відомості
про Атлантиду — великий острів в Атлантичному океані,
на якому була могутня й багата держава. Мешканці Атлан-
тиди начебто прогнівили богів, і тоді Зевс затопив острів
хвилями океану. У наш час вчені різних країн зацікави-
лися розповіддю Платона, яку багато століть вважали каз-
кою. Різні дослідники намагаються ототожнити Атлантиду
то з Канарськими островами, то з островом Крітом у Серед-
земному морі, припускаючи, що частина густо заселеного
суходолу могла раптом опуститися в море після сильного
землетрусу. Підводні експедиції час від часу шукають руї-
ни Атлантиди на морському дні.
У переносному значенні Атлантида — прекрасна запо-
вітна країна, а шукання Атлантиди — самовіддані спроби
зробити відкриття. Леся Українка писала в поезії «О, знаю
я, багато ще промчить...»:
Не раз я з кораблем на дно піду,
Шукаючи нової Атлантиди.
Велика поетеса говорить тут про безнастанний творчий
пошук, без якого немислима справжня поезія.
Великий мислитель Фрідріх Енгельс сказав, що без фун-
даменту, закладеного Грецією й Римом, не було б і сучас-
ної Європи.
Антична історія, антична міфологія живили своїми віч-
ними джерелами мистецтво епохи Відродження. Картини
італійця Боттічеллі і фламандця Рубенса, голландця Рем-
брандта й іспанця Веласкеса, статуї Челліні, сонети й дра-
ми Шекспіра пройняті образами античності, і зрозуміти ці
твори, не знаючи героїв стародавніх міфів, не можна. Та й
пізніше, в XIX столітті, чи не в кожного визначного пи-
сьменника ми знаходимо згадки про титанів і олімпійців,
про муз, аргонавтів, сфінкса, фенікса... А в наші дні хіба
забули дорогоцінну спадщину еллінів і римлян радянські
поети?
Ще за часів Гомера й Феокріта
Була у цвіт поезії повита
Забава наша. У Назона теж
Ти про рибалку спогади знайдеш,
Хоч коротенькі...
Так починається «Рибальське посланіє» М. Рильського.
В інших віршах поет згадує й «охриплу мову сивого Неп-
туна» — римського бога морів, і богиню правосуддя Феміду
з її терезами й пов’язкою на очах, і Афродіту, «що вроди-
лась у прибрежній піні», і Одіссея, натомленого «блукан-
ням по морю синьому».
Може, де й справді живуть лотофаги щасливі,
Може, існують ще й досі страшні одноокі циклопи?
Може, ці зорі, що ясно одбились в ясному заливі,—
Зевсові очі, що дивляться в очі Європи?
Такими питаннями закінчується вірш М. Т. Рильського
«Плещуть на вогкому березі води ясні й переливні...» Пев-
12
на річ, ці рядки не треба розуміти буквально. Поет вислов-
лює тут віру в те, що старовинні легенди та міфи житимуть
і в наші дні, що вони можуть хвилювати нас, вражати
своєю красою.
• ТИТАНИ Титанами думки називаємо ми великих учених,
письменників, політичних діячів, титанічною боротьбою —
тяжку й запеклу війну, таку, якою була для нашого народу
Велика Вітчизняна війна проти фашистських загарбників.
Титанічними зусиллями відбудували радянські люди зруй-
новану ворогом країну і зробили її ще кращою, багатшою,
щасливішою. Звідки пішли ці вислови? Що вони означали
колись?
Понад три тисячоліття тому народ Давньої Греції ство-
рив прекрасний і трагічний міф про титанів.
Титанами звалися могутні велетні, діти Неба і Землі;
Вони повстали проти богів, які жили на горі Олімп. Не
хотіли волелюбні титани коритися богам. Успіх у боротьбі
спочатку схилявся на бік титанів. Але на допомогу Зевсо-
ві — головному олімпійському богові — прийшло троє одно-
оких велетнів-циклопів. Вони викували йому громи й
блискавки, і Зевс став кидати «небесний вогонь» на тита-
нів. Ліси й трави на землі охопило полум’я, море закипіло
від вогню незліченних блискавок Зевса. Зупинилися титани
на схилах Олімпу, та відступати не збиралися. Десять дов-
гих років тривав бій. І хто знає, що сталося б з олімпій-
цями, якби Зевс не покликав на допомогу визволених ним
із глибин землі сторуких велетнів. Сторукі зійшли на гору,
вирвали з неї десятки й сотні скель і скинули їх на голови
титанів. А навколо гриміли громи й спалахували блискав-
ки Зевса.
Тут лави титанів здригнулися. Вони не могли вистояти
в битві з богами-олімпійцями, в яких були такі могутні
помічники. Зевс наказав скувати титанів і кинути в одвічну
темряву Тартару — підземного царства. Але героїчна бо-
ротьба титанів не зникла із пам’яті людства. Вона й досі жи-
ве в багатьох висловах, які знає кожна культурна людина.
ПРОМЕТЕИ
Я честь віддам титану Прометею,
що не творив своїх людей рабами,
що просвіщав не словом, а вогнем,
боровся не в покорі, а завзято,
і мучився не три дні, а без ліку,
та не назвав свого тирана батьком,
а деспотом всесвітнім, і прокляв,
віщуючи усім богам загибель.
Ці горді слова виголошує Неофіт-раб, персонаж драма-
тичної поеми Лесі Українки «В катакомбах». Про кого ж
18
він говорить з таким піднесенням? За що складає шану
Прометеєві волелюбний герой української поетеси?
Давньогрецькі міфи розповідають, що не всі титани бу-
ли ув’язнені олімпійцями в чорному мороці Тартару. Дехто
з них врятувався й далі боровся проти богів. Найнеприми-
реннішим із титанів був Прометей (ім’я його в перекладі
нашою мовою означає «провидець»). Прометей завжди захи-
щав людей від утисків богів.
Коли боги перемогли титанів і зміцнили свою владу над
людьми, вони зажадали, щоб люди несли на їх жертовники
найсмачніше м’ясо забитих тварин. Люди й так жили над-
голодь, та вони були безсилі проти могутніх олімпійців.
І тут Прометей допоміг людям. Він поділив забитого бика
на дві частини. В один бік склав усе м’ясо тварини і на-
крив його шкурою, а в другий — самі кістки, поклавши
на них тоненькі шматки жиру. Після цього Прометей за-
пропонував богам вибрати собі щось одне. Зевс показав
на другу купу, яка лисніла смачним жиром. Відтоді люди
стали приносити в жертву богам кістки, а самі їсти
м’ясо.
Розлютився Зевс на людей і забрав у них вогонь. Та
Прометей любив людей і не міг кинути їх напризволяще.
Він викрав вогонь з горна бога-коваля Гефеста і приніс
його людям у тростинці. Так було врятовано людський рід
від холоду й голоду. А потім Прометей показав людям, як
видобувати й обробляти метали, збудував перший корабель
і змайстрував вітрило, навчив людей читати, писати й раху-
вати, відкрив їм таємну силу цілющих трав.
Боги злякалися, що скоро люди зрівняються з ними
в могутності, і Зевс наказав прикути Прометея до однієї
з Кавказьких гір і пробити йому списом груди. Щоранку
14
на скелю сідав орел і рвав гострим дзьобом печінку Про-
метея. За ніч рана загоювалася і печінка відростала, а вран-
ці орел прилітав знову, щоб терзати титана. Такі муки
терпів Прометей за свою любов до людей і непокору богам.
Великий поет України Т. Г. Шевченко писав у поемі
«Кавказ»:
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий довбе ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип’є
Живущої крові,—
Воно знову оживає
І сміється знову.
Багато століть мучився Прометей, поки відважний герой
Геракл не вбив орла, який карав титана.
Прометей — улюблений герой передових мислителів,
поетів, художників.
У наші дні образ розкутого титана став втіленням неви-
черпних сил народу, визволеного соціалістичною револю-
цією від гноблення «земних богів» — царя, поміщиків та
капіталістів. Тому й поставили після Великого Жовтня ро-
бітники українського міста Дніпродзержинська єдиний у
світі пам’ятник Прометеєві.
Непримиренний богоборець Прометей — найдорожчий і
найближчий нам усім образ античних міфів. Письменниця
Галина Серебрякова назвала роман про життя Карла Марк-
са «Викрадення вогню», підкреслюючи цим образним
висловом велич подвигу геніального вченого — провісника
пролетарських революцій. А. С. Малишко написав у роки
Великої Вітчизняної війни поему «Прометей» про воїна,
який віддав життя за свій народ.
ф АРКАДІЯ. ПЛЕЯДА. АТЛАС (Атлант) Жорстоко ПОМСТИВСЯ Зевс
і братові Прометея — титанові Атланту, якого іноді нази-
вають Атласом.
Колись, дуже давно, розповідають міфи, жив Атлант
за високими горами у щасливій країні Аркадії. Назва цієї
країни давно стала символом безтурботності й добробуту.
Згадаймо, як М. О. Некрасов у «Думах при вельможнім
ганку» назвав життя царського сановника «аркадською
ідилією». А французька література й живопис XVII—
XVIII ст. дуже полюбляли зображення веселих, усім за-
доволених жителів Аркадії — пастушків і пастушок.
Так от, жив собі Атлант в Аркадії й милувався своїми
дочками — нерозлучними красунями Плеядами. Та сподо-
балися Плеяди всемогутньому Зевсові, викрав їх у батька
громовержець і поселив на небі, ближче до себе, І спа-
15
лахнуло в нічній темряві неба сім прекрасних вогнів — су-
зір’я Плеяд. Давні греки вірили, що ці зірки — взяті на
небо дочки титана Атланта. Згодом слово «плеяда» набуло
переносного значення. Ще в III ст. до н. е. так звали сімох
видатних драматургів, а в епоху Відродження «плеядою»
звалися сім французьких поетів-гуманістів. У наш час це
поняття вже не пов’язується з певною кількістю. Воно
просто визначає кількох людей, що мають неабиякі здіб-
ності і роблять одну справу.
Коли дізнався Атлант про викрадення дочок, він пішов
на Олімп — битися з Зевсом. Дощем вогненних блискавок
зустрів його громовержець. Обпалили вони тіло титана,
і впав Атлант зі схилів високого Олімпу на землю. Дове-
лося відступити Атлантові. Пішов він, переслідуваний гні-
вом Зевса, аж на край землі. Тут Зевс і призначив йому
кару: вічно стояти на краю землі, на березі Океану, три-
маючи на собі небо.
Пізніше ім’я Атласа стали вживати в переносному зна-
ченні. Німецький поет Генріх Гейне писав у минулому
столітті:
Ох, я нещасний Атлас! Цілий світ,
Світ цілий туги мушу я носити.
Вагу ношу незмірну...
(Переклад Лесі Українки)
Так поет за допомогою образу Атласа передав «незмір-
ну вагу» страждань людей у світі, де панує капітал.
З іменем Атласа пов’язані також назви Атлантичного
океану, таємничої країни Атлантиди і Атлаських гір на пів-
нічному заході Африки. Про походження Атлаських гір
давні греки розповідали таку легенду. Герой Персей посва-
рився з Атласом і показав йому голову страшної потвори
Медузи. А погляд Медузи мав здатність перетворювати жи-
ві істоти в камінь. Зустрівся Атлас очима з Медузою і
перетворився у високу гору, що підпирала своєю вершиною
небо.
Давні збірники географічних карт прикрашали зображен-
ням Атласа. Згодом ці збірники стали називатися «атла-
сами». І ще в одному слові відбився міф про Атласа-
Атланта. «Атлантами» звуться кам’яні чоловічі постаті,
які підтримують частини будови, що спираються на них.
А біологи називають «атлантом» перший, найближчий до
черепа, шийний хребець, бо саме в цьому місці начебто
ліг на могутню шию титана край небесного склепіння.
ЗОЛОТІ ЯБЛУКА ГЕСПЕРИД Тільки один раз — та й то не-
надовго — звільнився Атлант від свого тягаря. Це сталося
тоді, коли визволитель Прометея Геракл прийшов до нього,
шукаючи сади Гесперид.
16
Цар Еврісфей, якому служив Геракл, наказав йому
добути три золотих яблука з садів Гесперид, дочок бога
вечірньої зорі, що жили далеко на заході. Яблука Гесперид
мали чудесну властивість: вони повертали молодість і
силу тим, хто їх покуштував.
Довго мандрував Геракл, поки дійшов до Океану і по-
бачив Атласа. Вислухав титан прохання героя і погодився
дістати яблука. «А ти, поки я ходитиму, потримай замість
мене небесне склепіння»,— сказав Атлант Гераклові. Зняв
Геракл — найсильніший із смертних — з титанових плечей
край неба і обережно поставив на свої плечі. Ледве витри-
мав він незмірний тягар. Для цього Геракл напружив усі
сили, а сили він мав надлюдські.
А титан пішов у сад, який охороняв стоголовий дракон,
зірвав три яблука і приніс Гераклові. Тим часом Атланту
спала на думку хитрість. Він запропонував Гераклу:
«Я сам віднесу яблука цареві Еврісфею, а ти потримай поки
що небо». Та Геракл зрозумів, що титан піде й не повер-
неться, і сказав: «Згода! Тільки я хотів би зробити собі
подушку на плече, щоб зручніше було тримати небо. Стань
на хвилинку на моє місце». Атлант повірив і став на місце
Геракла. А той узяв яблука й пішов своєю дорогою, щасли-
вий, що позбувся страшного тягаря.
Як спогад про цю пригоду Геракла лишився в мові
крилатий вислів «золоті яблука Гесперид». Він означає
щось омріяне, бажане, що дуже важко дістати.
* ГЕРКУЛЕС (Геракл) з прадавніх легенд про подвиги Герак-
ла — могутнього героя, схожого на староруських богатирів,
запозичено кілька крилатих висловів. Саме ім’я Геракла,
або Геркулеса, як його називали в Римі, стало крилатим.
17
«Сильний, як Геркулес»,— так кажуть про людину, яка
може зробити найважчу роботу.
«Павлюк... щоразу посилався на своє прекрасне здоро-
в’я та свої м’язи. А м’язи кочегар мав справді геркулесо-
ві»,— цими словами коротко, але виразно змалював україн-
ський радянський письменник М. Трублаїні одного з персо-
нажів повісті «Лахтак». Він мав на увазі не тільки міфи
про Геракла, а й вирізьблені давньогрецькими скульптора-
ми статуї героя. Ці статуї являли собою зображення кре-
мезної бородатої людини з прекрасно розвинутими, опукли-
ми м’язами.
Дванадцять подвигів вчинив відважний Геракл. Бог
Аполлон звелів йому служити цареві Еврісфею. Виконуючи
накази царя-боягуза, Геракл зробив те, що нікому не було
під силу.
АВПЄВІ СТАЙНІ Одного разу Еврісфей доручив героєві очис-
тити від гною скотний двір царя Авгія. Батько Авгія бог
сонця Геліос дав своєму синові величезні стада: триста
білоногих биків, двісті червоних биків і дванадцять биків
білих як сніг. А ще один бик мов сонце осявав красою все
навколо.
Скотного двору Авгія ніхто ніколи не прибирав, а цар
загадав Гераклові очистити його від гною за один день.
Геракл погодився, і Авгій пообіцяв віддати йому за роботу
десяту частину своїх стад: цар не вірив, що за один день
можна зробити так багато.
А Геракл розламав стіни, які оточували двір, і спря-
мував у нього течію двох річок — Алфею і Пенею. Хвилі
цих рік ринули з протилежних боків у двір і вмить очисти-
ли його від багаторічного бруду. Тоді Геракл заклав роз-
18
ломи в стінах і прийшов до Авгія по обіцяну винагороду.
Але скупий Авгій нічого не дав героєві: він знав, що слуга
царя Еврісфея не посміє його й пальцем торкнути.
У пізніші часи подробиці легенди забули, і пішов гуля-
ти по світу крилатий вислів «авгієві стайні». Цей вислів
означає безладдя, справи, в яких ніхто не може розібра-
тися. А великий український поет І. Я. Франко у сатирич-
ному вірші «Сучасний літопис» використав образ авгієвих
стаєнь для змалювання Австро-Угорської імперії:
...край наш — то Авгія стайня, в котрій
Порядок зробити не можна.
В. І. Ленін порівнював з очищенням авгієвих стаєнь ті
величезні зміни, які сталися в Росії після Великої Жовтне-
вої соціалістичної революції.
ГІДРА Одним із перших подвигів Геракла була перемога
над Лернейською гідрою — страшним дев’ятиголовим дра-
коном. Гідра жила в болоті і наганяла жах на довколиш-
ніх жителів: вона пожирала їхніх корів, овець та кіз. Одна
голова гідри була безсмертна, тому ніхто не наважувався
битися з потворою.
Коли Геракл розшукав лігво гідри, він став пускати в
неї одну по одній розпечені стріли. Розлючена гідра ви-
повзла з печери, піднялася на хвості, щоб кинутися на
Геракла, але герой наступив їй на тулуб. Тоді гідра закру-
тила свій хвіст навколо ніг Геракла і спробувала повалити
його на землю. Але Геракл міцно тримався на ногах,
а руками розкрутив у повітрі свою важку палицю. Став
Геракл збивати палицею голови гідри, але на місці кожної
збитої голови в неї виростали дві нові.
Тим часом з болота виліз великий рак і вп’явся в ногу
героя своїми гострими клішнями. Добре, що поблизу був
Гераклів друг Іолай. Він прийшов на допомогу Гераклові:
вбив рака, виламав кілька дерев у гаї, що ріс за болотом,
очистив стовбури від гілля, запалив їх і став припікати
гідрі шиї, щоб на них не могли вирости нові голови.
Так Геракл з допомогою свого друга переміг потворну
гідру. Але слово «гідра» виявилося дуже живучим. Під
час революції у Франції наприкінці XVIII ст. і в нас у дні
Великого Жовтня часто можна було почути: «Гідра контр-
революції знову піднімає голову!» «Гідра контрреволюції»,
«гідра реакції» — ці вислови закликали до пильності, до
боротьби із змовниками, які намагалися повалити владу
революційного народу. Викривши одну змову, не можна
заспокоюватися, треба пильнувати, щоб на зміну їй не утво-
рилася нова! Слово «гідра» відоме ще в одному значенні.
Це — зоологічний термін, назва маленьких жителів наших
19
ставків (їхня довжина — один сантиметр). Якщо від гід-
ри — тонкої прозорої рурочки — відрізати маленьку ча-
стинку (всього двохсоту її довжини), то з неї виросте ціла
гідра. За цю особливість гідра й одержала свою назву на
згадку про жахливу міфічну тезку.
•	АНТЕЙ Гераклові довелося мандрувати по багатьох країнах.
Коли він ішов на розшуки садів Гесперид, його шлях проліг
через Лівію. У Лівії жив велетень Антей, син бога морів
Посейдона і богині землі Геї. Кожного стрічного Антей
примушував битися з ним, усіх перемагав і вбивав.
Став битися Геракл з Антеєм. Ніяк не розумів він:
звідки беруться у велетня сили. Кілька разів вдалося Ге-
раклові повалити велетня на землю, та Антей уставав
з землі ще сильніший. Майнула тоді в Геракла думка:
це ж мати Антеєва Гея дає йому невичерпну силу. Відірвав
Геракл Антея від землі і відчув, як став слабнути веле-
тень. Довго тримав герой Антея на витягнутих руках,
а коли велетень втратив усю свою силу, задушив його.
Образ Антея використовують, коли говорять про зв’язки
людини з рідною землею, з рідним народом, про те, що ці
зв’язки дають людині наснагу, духовні сили.
•	ЛАБІРИНТ Одним із найдавніших грецьких міфів є розпо-
відь про Дедала та Ікара. Великий афінський скульптор і
архітектор Дедал створював такі статуї, що вони здавалися
живими. Багато потрібних людям інструментів і знарядь —
сокиру, свердло та інші — винайшов Дедал.
Був у Дедала учень, його небіж Тал. Цей хлопець усіх
дивував своєю кмітливістю й майстерністю, і Дедал став
боятися, що Тал перевершить його, коли виросте. Якось,
коли вони стояли на мурі афінської фортеці Акрополя, Де-
дал штовхнув хлопця на землю. Тал загинув, розбившись
об гостре каміння, а Дедала засудили до страти.
Та злочинцеві пощастило уникнути смерті. Дедал утік
до Міноса — славнозвісного царя острова Кріту. Він збуду-
вав Міносові палац Лабіринт, з якого ніхто не міг вийти —
такі заплутані були в ньому ходи. Назва цього палацу
стала крилатою: лабіринтом називають складне, заплутане
становище, з якого важко знайти вихід.
У Лабіринті цар поселив Мінотавра (у перекладі це сло-
во означає «бик Міноса»). Мінотавр мав тіло людини і
голову бика. Живився він людським м’ясом.
•	ІКАР Дедал прожив на Кріті багато років і хотів перебра-
тися в інше місце, та Мінос не пускав його. Тоді Дедал
надумав утекти. Море навколо Кріту кишіло кораблями
Міноса, отже, залишався єдиний шлях — повітря!
20
Старий майстер зробив собі й своєму синові Ікару дві
пари великих крил, схожих на крила птахів: він поскріп-
лював пташині пера нитками й воском. Прикріпивши крила
до плечей, Дедал і Ікар навчилися вимахувати ними, як
справжні птахи. І ось уже знялися вони в повітря й назав-
жди покинули осоружний острів.
«Ікаре! — попереджає сина Дедал.— Не лети надто низь-
ко над морем, щоб хвилі, гнані вітром, не замочили тобі
крила. Але й зависоко не здіймайся, бо сонячні промені
розтоплять віск, крила розпадуться, і ти впадеш у море».
Ось уже далеко позаду лишилися береги Кріту. Батько
й син летять над морем. Радіє Ікар вільному лету, все
сильніше змахує крильми. Високо в небо злетів Ікар, за-
бувши пересторогу батька. Розтопило віск сонячне промін-
ня, розпалися крила, і впав Ікар у море з піднебесної ви-
сочини. Надаремно кликав його Дедал. Тільки тоді, коли
Дедал побачив пера, які плавали на хвилях, він зрозумів,
що Ікар загинув.
У багатьох мовах світу ім’я Ікара стало загальною на-
звою людей відважних, але безрозсудних.
•	НИТКА АРІАДНИ Творіння Дедала — палац Лабіринт — зга-
дує також грецький міф про славетного героя Тесея... Тесей
вирішив звільнити Афіни від страшної повинності. Кожні
дев’ять років афіняни мусили посилати на Кріт семеро
дівчат і сімох юнаків. На Кріті їх замикали в Лабіринті,
де Мінотавр пожирав їх. Жорстокий і могутній цар Кріту
Мінос примушував афінян платити цей жахливий податок.
І от вирушив Тесей на Кріт разом із приреченими юна-
ками та дівчатами. Герой надумав потрапити в Лабіринт
і вбити потвору. Коли корабель прибув на Кріт і греки зі-
21
йшли на берег, дочка царя Міноса Аріадна, вражена красою
Тесея, одразу ж покохала його. Щоб герой міг знайти доро-
гу в Лабіринті, Аріадна дала Тесееві клубочок ниток. Во-
на ж подарувала йому гострий меч.
Тесей прив’язав один кінець клубка біля входу в палац
і пішов разом з усіма в глиб Лабіринту, розмотуючи клу-
бок. Довго йшов герой безконечними ходами й переходами
в непрозірній темряві, поки не відчув на своїх грудях
важкого дихання Мінотавра. Лютий людинобик кинувся на
Тесея, але гострий меч розтяв йому груди. Вбивши потвору,
Тесей пішов по нитці клубка і вийшов з Лабіринту, ще й
вивів усіх своїх супутників. Так закінчилася ця небезпечна
пригода.
З того часу «ниткою Аріадни» називають спосіб, що
допомагає розв’язати якесь важке, заплутане питання, ви-
йти з скрутного становища.
• ПРОКРУСТОВЕ ЛОЖЕ ще перед тим як вирушити на Кріт,
Тесей вчинив чимало подвигів. Подорожуючи по Греції,
він убив кількох розбійників. Найвідомішою стала його
перемога над Прокрустом.
Розбійник Прокруст клав спійманих ним мандрівників
на ліжко. Якщо воно було завелике для полоненого,
Прокруст витягав ноги своєї жертви, поки вони не доходили
до краю ліжка. Коли ж мандрівник не вміщувався, роз-
бійник обрубував йому ноги. Тесей силоміць поклав на
ліжко самого Прокруста. Ложе виявилося для нього зако-
ротке, і Тесей убив розбійника так само, як той убивав
мандрівників.
Прокрустовим ложем у багатьох мовах називають штуч-
не мірило, під яке підганяють факти.
• ПАЩА САТУРНА, РІГ ДОСТАТКУ
І він устами спраглими приник
До джерела, де грав творчість бурна,—
І не поглине Кобзаря повік
Жорстока паща сивого Сатурна! —
писав М. Рильський у поезії «Статуя Сатурна в Літньому
саду», присвяченій Т. Г. Шевченкові. Останні два рядки
здадуться не зовсім зрозумілими тому, хто не знає антич-
ної (грецької та римської) міфології.
Сатурном у Римі називали старогрецького бога часу
Хроноса (до речі, від його імені утворено назву такого
сучасного приладу, як хронометр). Хронос скинув з пре-
столу свого батька, могутнього бога Урана, і боявся, що
його діти так само відберуть у нього владу,
22
Він наказав дружині приносити йому новонароджених
дітей і ковтав їх. Уже п’ятьох своїх дітей з’їв безжальний
Хронос, а шостого мати не віддала жорстокому батькові.
Вона сховала його в глибокій печері на острові Кріті, а за-
мість нього дала Хроносові загорнутий у пелюшки довгий
камінь. Хронос не помітив підміни.
Тим часом син його підростав на Кріті. Хлопчика году-
вала молоком коза Амальтея, а доглядали його німфи
(німфами в грецьких міфах звалися юні й прекрасні богині
річок, гір, гаїв). Якось Амальтея зламала собі ріг, а німфа
наповнила його плодами й подала дитині. Тоді молодий
бог подарував ріг своїм вихователькам і пообіцяв, що з
нього з’являтиметься все, чого б вони не забажали. Так ріг
Амальтеї став рогом достатку.
Вислів «наче з рога достатку» вживають у розповідях
про несподіване збагачення, про великий добробут.
КАСТОР і ПОЛЛУКС Леда, мати Прекрасної Єлени, мала двох
синів — Кастора і Поллукса. Батьком Поллукса був Зевс,
який дав своєму синові безсмертя. А Кастор, син царя
Тіндарея, був звичайною смертною людиною.
Брати дуже любили один одного. Якось вони посвари-
лися з синами царя Афарея. В бою з ними Кастора було
вбито. Поллукс не хотів жити без брата і став благати
Зевса послати смерть і йому. Тоді Зевс дозволив Поллуксу
поділитися з братом своїм безсмертям. Зрадів Поллукс,
і відтоді він і Кастор один день блукають у підземному
царстві мертвих, а другий живуть на світлому Олімпі, се-
ред безсмертних богів.
Кастора і Поллукса дуже шанували у Греції і в Римі.
На їх честь будували храми, їхні статуї встановлювали на
площах міст. І в наші дні імена цих нерозлучних братів
символізують найміцнішу дружбу, перед якою відступає
навіть смерть.
М. Т. Рильський писав про славетного білоруського пое-
та Янку Купалу: «Його багатолітня дружба із славним
соратником Якубом Коласом нагадувала прекрасні зразки
древності, міфічних Кастора і Поллукса».
ЕСКУЛАП Асклепій був богом лікування в стародавніх гре-
ків. Батько Асклепія Аполлон віддав його на виховання
кентаврові Хірону (кентаври — міфічні напівлюди-напівко-
ні), який навчив хлопчика лікарського мистецтва. Асклепій
був дуже здібним учнем і скоро перевершив свого старого
вчителя. Він не тільки успішно лікував від усіх хвороб, а
й міг повертати до життя мертвих. За це розгнівалися на
нього Зевс і Аїд — володар царства мертвих: адже Аскле*
28
пій став порушувати встановлений богами порядок! І Зевс
убив Асклепія блискавкою.
Розлютився батько чудодійного лікаря Аполлон і пере-
бив циклопів, які кували Зевсові смертоносні блискавки.
А люди спорудили на честь Асклепія багато святилищ.
У Римі Асклепія звали Ескулапом, і часто в літературній
мові він виступає під цим іменем. От і в Шевченка:
Ходімо просто-навпростець,
До Ескулапа, на ралець —
Чи не одурить він Харона
І Парку-прялку?..
«¥и не покинуть нам, небого...»
Цими словами великий український поет саме й під-
креслює вміння Асклепія перебороти будь-яку недугу, на-
віть смертельну. Недаремно ж він згадує Харона і Парку.
Слово «ескулап» — жартівлива назва лікаря.
нитка життя Три мойри (або парки, як їх називали
в Римі) вважалися богинями людської долі. Давні греки
уявляли їх у вигляді старих жінок. Одна з них пряде нитку
життя, друга проводить її крізь усі небезпеки, а третя
перерізує нитку й уриває життя людини. З цим міфом
пов'язано й вислів «нитка життя». Його вживають в уро-
чистій мові.
ОЛІМП. ОЛІМПІЄЦЬ у переносному значенні здавна вживає-
ться слово «Олімп» — назва гори, де, за уявленнями дав-
ніх греків, жили боги. Так називають — з легкою насміш-
кою — вищі кола суспільства або яку-небудь високу поса-
ду, недосяжну для більшості людей, «звичайних смертних».
«Пролізши з великими труднощами на вершину місцевого
Олімпу, герой нашого оповідання став потроху підбиратися
й до Зевсових блискавок та громів»,— писав автор одного
фейлетону.
А от слово «олімпієць» ще в минулому столітті вжива-
лося без іронічного відтінку. Так звали великого німецько-
го поета Гете. Захоплені критики й читачі хотіли цим під-
креслити велич і мудрість геніального творця «Фауста»,
якого Герцен назвав «Зевсом мистецтва».
У наші дні поширилося слово «олімпієць» з іншим зна-
ченням. Воно походить від Олімпійських ігор, батьківщи-
ною яких також є Давня Греція, і означає: «член спор-
тивної команди, що бере участь у чергових Олімпійських
іграх». Самі ж Олімпійські ігри одержали свою назву від
Олімпії — міста, де вони відбувались у давнину, починаючи
з УШ ст. до н. е., під час свят на честь Зевса.
24
•	ОЛІМШЙСТВО, ОЛІМПІЙСЬКИЙ СПОКІЙ... і ці слова ДІЙШЛИ
до нас із сивої давнини. Означають вони непорушну
велич, яку ніщо не може схвилювати, зневагу до пристрас-
тей, неприступність.
«Що правда, мамо, то правда,— «олімпійство» не ле-
жить у моїй натурі, і трудно часом буває витримувати
олімпійський спокій, але, по правді скажу, тепер у мене
скоріш завзятий, ніж кислий настрій... мені здається, що
я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду пере-
можцем або зовсім не вийду»,— писала в одному з листів
до матері велика поетеса-революціонерка Леся Українка.
І ще один вислів з «олімпійської» сім’ї — ОЛІМПІЙСЬКІ
• ГРОМИ. Переносне значення вислову: гнів людини, яка має
* велику владу і здатна «вергати громи та блискавки» на
голови своїх підлеглих. Такого суворого начальника часом
звуть Зевсом-громовержцем.
•	НЕКТАР І АМБРОЗІЯ. Давні греки вважали, що боги жив-
ляться особливою, незнаною людям їжею — амброзією, за-
пиваючи її божественним напоєм — нектаром. Нектар і
амброзія давали богам безсмертя.
У переносному значенні ці слова вживають тоді, коли
хочуть похвалити смак прекрасної страви чи незвичайного
напою.
•	ОРФЕй в останньому розділі «Євгенія Онєгіна» О. С. Пуш-
кін писав:
Та вже темнів вечір синій,
Пора до оперних дверей:
За ними чарівний Россіні,
Європи любленець — Орфей.
.	До зимних критиків байдужий,
Він вічно юний, вічно дужий,
Він звуки ллє — вони киплять,
Вони течуть, вони горять...
(Переклад М. Рильського)
Поет порівняв славнозвісного італійського композитора
Россіні з Орфеєм. Орфей — легендарний давньогрецький
співець. Коли він співав, перебираючи золоті струни своєї
кіфари, його слухала вся природа. Дикі звірі виходили з
лісових нетрів і печер, щоб послухати Орфея. Звідусіль до
нього зліталися птахи: вони хотіли навчитися краще спі-
вати. Навіть дерева сходили зі своїх місць і оточували
Орфея уважною юрбою.
Велике нещастя спіткало Орфея. Вмерла його дружина
Еврідіка, Орфей пішов за нею в царство мертрця, Старий
25
Харон не хотів везти його до Аїда — володаря підземного
світу: адже він міг перевозити через річку Стікс тільки
мертвих. Та Орфей заграв на кіфарі — і Харон, зачарова-
ний його мистецтвом, переправив співця за Стікс. Розчу-
лений натхненною музикою, Аїд погодився відпустити
Еврідіку на землю, і вона пішла за щасливим Орфеєм з
царства мертвих.
Недарма, коли заходить мова про найславетніших пое-
тів і музикантів, часто згадують Орфея. Микола Вороний
у вірші «Іван Франком порівняв з Орфеєм великого україн-
ського поета, а Леся Українка розповіла про міфічного
співця в поезії «Орфеєве чудо».
0 СФІНКС у пісках єгипетської пустелі, недалеко від трьох ве-
ликих пірамід, на високому постаменті лежить дивовижна
кам’яна фігура з тілом лева і головою жінки. Солдати армії
Наполеона спотворили обличчя постаті: вони випустили в
неї декілька гарматних ядер. Але загадкова посмішка єги-
петського Сфінкса добре збереглася й досі вражає всіх,
хто її бачив. Сфінкс уособлював могутність фараона. Коли
в Єгипті побували давньогрецькі мореплавці, вони багато
розповідали вдома про загадкову потвору. Так Сфінкс став
героєм грецького міфа. У Греції трохи змінилася його зов-
нішність. Греки уявляли Сфінкса крилатим.
Сфінкс жив на скелі поблизу міста Фіви і всім подорож-
нім пропонував одну й ту ж загадку: «Вранці на чотирьох
ногах, опівдні — на двох, а увечері — на трьох. Що це
таке?» Ніхто не міг розгадати загадку, і Сфінкс усіх уби-
вав. Тільки один мандрівник (звали його Едіп) дав пра-
вильну відповідь: «Дитина, доросла людина, дідусь».
26
Адже мала дитина, рачкуючи, спирається і на ноги, і на
руки, а старий підпирається костуром. Почувши відповідь
Едіпа, Сфінкс у розпачі кинувся зі скелі.
А слово «сфінкс» набуло переносного значення. Так на-
зивають загадкових людей або незрозумілі явища.
•	АПОЛЛОН Крилатими стали й назви багатьох давньогре-
цьких богів. Одним із найшанованіших богів Стародавньої
Еллади був Аполлон. Бог сонячного сяйва і музики, син
Зевса, Аполлон мав також інші наймення (Срібнолукий,
Феб). Грецькі скульптори зображували Аполлона у вигляді
прекрасного юнака з луком або лірою в руках. І в сучас-
ній мові з Аполлоном іноді порівнюють дуже вродливих
людей.
Нечуй-Левицький так малює зовнішність одного з своїх
героїв: «Несподівано перед нею (Настусею) став, ніби жи-
вий, Павлусь серед зали, міцний, дужий, пишний, неначе
олімпійський бог, з красою Феба... з такою красою, якої
вона й досі ніде не бачила».
Аполлон був героєм кількох грецьких міфів. Він пере-
міг жахливого дракона Піфона, який переслідував колись
його матір. Усі боялися дракона, що жив у глибокій гір-
ській ущелині. Скелі тремтіли, коли він скручував кільця-
ми свій вкритий блискучою лускою хвіст. Розлютився Пі-
фон, побачивши в небі колісницю Аполлона, і вже збирався
кинутися на сонячного бога, та в цю мить задзвенів срібний
лук, і золота стріла тонко проспівала в повітрі пісню смер-
ті. Роєм полетіли Аполлонові стріли на Піфона, і кожна
влучила в потвору. Ще мить — і мертвий дракон лежав
перед переможцем. Аполлон закопав тіло Піфона в землю і
на місці своєї перемоги збудував святилище Оракул.
•	ОРАКУЛ, піфія у цьому храмі була жриця — піфія, яка
повідомляла простим смертним волю бога Аполлона. Піфія
сиділа на золотому триніжку над розколом скелі. З роз-
колу виходили отруйні випари. Вони задурманювали піфію,
і вона вигукувала якісь слова, значення яких сама не ро-
зуміла. Її пророцтва потім тлумачили інші жерці. І хоч
відповіді піфії були малозрозумілі й двозначні, до неї все ж
таки зверталися перед тим, як зробити важливий крок у
житті.
Оракулами в сучасній мові іменують людей, чиї думки
вважаються втіленням найглибшої мудрості. Однак у цій
назві криється кепкування, тому не дуже радійте, коли
хто-небудь назве вас «оракулом»: це означатиме, що він
не так уже й вірить у вашу мудрість.
А піфією називають людину, яка робить з таємничим
виглядом нечіткі й двозначні висновки.
27
Назва ж Піфона і досі живе в... зоології. Одна з найбіль-
ших у світі неотруйних змій, здатна задушити навіть ко-
рову, зветься пітоном.
• спочити НА ЛАВРАХ. СТРІЛА АМУРА Стріли бога світла влу-
чали без похибки. Якось Аполлон побачив крилатого хлоп-
чика Ерота. Він клав стрілу на тятиву свого золотого лука.
Аполлон засміявся: «Невже ти хочеш стати таким, як я?
Покинь ці забави, дитино!»
Ерот, бог кохання, образився й відповів: «Хоч ти й
можеш влучити в кожного своєю смертоносною стрілою,
та моя стріла поцілить у тебе!»
По цій мові Ерот пустив стрілу, що викликає кохання,
в серце Аполлона, а стрілу, що вбиває кохання, — в серце
німфи Дафни. З тієї миті покохав Аполлон Дафну, вона ж,
побачивши його, кинулася тікати. Аполлон побіг за нею,
благав зупинитися, та німфа бігла все швидше, все пруд-
кіше. І коли Дафна відчула, що ось-ось дожене її нена-
висний бог, вона перетворилася на лаврове дерево. Волос-
ся її стало листям, руки — вітами, а ноги вросли в землю.
Став зажурений Аполлон перед деревом і поклявся, що
віднині він прикрашатиме голову тільки лавровим вінком.
Відтоді лавровий вінок став знаком найвищої нагороди на
змаганнях, присвячених богові Аполлону. Переможців
змагань — поетів, співців — давні греки вінчали лаврови-
ми вінками і називали лауреатами. З цим звичаєм пов’я*
зані два крилаті вислови: «спочити на лаврах» — заспокої-
тися на досягнутому і «пожинати лаври» — прославитися.
Міф про Ерота і Аполлона дав життя ще одному висло-
ву — «стріла Амура» (Амур — римська назва Ерота).
«Вразити стрілою Амура» означає: викликати любов.
28
ф МУЗА, парнас ім’я Аполлона часом вживають як уро-
чистий замінник слова «мистецтво». Т. Г. Шевченко, живу-
чи на далекому засланні, просив прислати йому хоч яку-
небудь статуетку «ради святого Аполлона». А в одному з
віршів Кобзаря знаходимо такі рядки:
Старенька сестро Аполлона!
Якби ви часом хоч на час
Придибали-таки до нас...
«Царі»
Сестрами Аполлона були музи — богині поезії, мис-
тецтв і наук. Т. Г. Шевченко мав на увазі одну з муз пое-
зії — мабуть, Кліо чи Евтерпу.
У поетичній мові (особливо в літературі XVIII—XIX ст.)
було дуже поширене звертання до музи — натхненниці і
покровительки творчості. В Панаса Мирного є вірш «До
сучасної Музи», де письменник закликає:
З слова живого скуй самопали
Й з ними між люди йди.
Бий ними, Музо, всяку неправду,
Хто б не вчинив її — бий!
Слугами Аполлона, Феба, іноді жартома називають
артистів, поетів, музикантів. А від слова «муза» утвори-
лися слова «музика» і «музей». Музеї колись були храма-
ми муз.
У давнину вважали, що музи жили на горі Парнас.
Вони любили відпочивати біля прохолодних джерел — Іп-
покрени і Кастальського джерела. Назва «Парнас» у пере-
носному вживанні стала означати світ поезії, а іноді —
далеку від життя народу «панську» літературу.
Киньте, братики, панський Парнас,
Уберіться в простісіньку свитку! —
радив своїм сучасникам П. А. Грабовський у вірші «До
парнасців».
ф ПЕГАС. КАСТАЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО Пегас — це крилатий кінь,
який колись приносив Зевсові на Олімп грім і блискавку,
а потім став конем поетів. Ось що розповідає про це гре-
цький міф. Якось музи співали так прекрасно, що вся при-
рода — ліси, трави, води — слухали їх у мовчанні й неру-
хомості, а гора Гелікон у захопленні стала швидко рости
й доросла до самого неба. Тоді олімпійські боги наказали
Пегасові повернути гору на землю. Кінь вдарив по горі
копитом, втоптавши її в землю, а на мієці удару забило
29
джерело — Іппокрена. Вода Іппокрени дає поетичне на-
тхнення, так само, як вода Кастальського джерела на
Парнасі. А Пегас вважається символом поезії. «Осідлати
Пегаса» означає: стати поетом, писати вірші.
• цербер Фантазія давніх греків населила богами не тільки
суходіл і море, а й підземне царство. Володарем його вва-
жався завжди похмурий Аїд, брат Зевса.
У володіннях Аїда ніколи не світить сонце, там панує
вічний морок. Вхід до підземного царства стереже триго-
ловий пес Цербер. Він пускає в країну темряви будь-кого,
але з неї не випускає нікого.
Ім’я Цербера набрало переносного значення. Так звуть
злих, невблаганних вартових. І. Франко в повісті «Лель
і По лель» назвав судового охоронця Цідила «невтомним
цербером».
• ХАРОН. стікс. ЛЕТА Підземне царство починається за річ-
ною Ахеронт. Душі померлих возив через цю річку в своєму
човні старий перевізник Харон. Давні греки навіть клали
померлим у рот дрібну монету, щоб вони мали чим запла-
тити Харонові.
Згодом ім’я Харона стало поетичним образом смерті. Мак-
сим Рильський писав жартома в поезії «Золоті ворота»:
Я молодий, бо з молодими!
Я — сто чортів, п’ятсот відьом! —
Поневажаю разом з ними
Харона ветхого пором!
По царству Аїда течуть річки Стікс, Коціт, Лета і Фле-
гетон. Назва Стіксу стала крилатим словом («піти на
ЗО
Стікс» — померти). Т. Г. Шевченко писав у передсмерт-
ному вірші «Чи не покинуть нам, небого...»:
...над самим Флегетоном
Або над Стіксом, у раю,
Неначе над Дніпром широким,
В гаю, предвічному гаю,
Поставлю хаточку.
Вода річки Лети має чудодійну властивість: той, хто
ковтне її, одразу забуває все земне життя. Звідси виник
вислів «канути в Лету» — піти в небуття, зникнути назав-
жди.
У царстві Аїда живуть діти Ночі — бог смерті Танатос
і його брат, бог сну Гіпнос. Вночі Гіпнос літає над землею,
тримаючи в руках декілька маківок, і ллє з рота снотвор-
ний напій. Він склеплює повіки людям і богам, навіть
всевладному Зевсові, торкаючись очей своїм чудесним
жезлом. Від імені бога сну походить слово «гіпноз», яке
означає в сучасній мові: сон, викликаний навіюванням.
• СІЗІФОВА ПРАЦЯ Так кажуть про чию-небудь безплідну,
важку, нескінченну роботу. Чому саме сізіфова? Хто такий
Сізіф?
Сізіф був царем міста Корінфа. Спритний і хитрий воло-
дар зумів зібрати великі багатства. Сізіф зміг ошукати
самого Танатоса, бога смерті, закувавши його в кайдани.
На землі перестали вмирати люди, і ніхто вже не приносив
жертви богам підземного царства. Так минуло кілька ро-
ків. Нарешті розсердився Зевс і наказав богу війни Аресу
визволити Танатоса. Арес виконав наказ, і Танатос забрав
Сізіфа в Аїд. Але хитрий Сізіф наказав дружині, щоб вона
не влаштовувала після його смерті похоронних церемоній і
не приносила жертв Аїду. Чекав-чекав Аїд належних йому
жертв, та так і не дочекався. Тоді Сізіф відпросився в
нього на землю. Він обіцяв, що накаже дружині принести
жертви і негайно повернеться. Аїд повірив Сізіфові, а той
і не думав повертатися. Воскреслий Сізіф влаштував буч-
ний бенкет і став висміювати богів. Тоді Аїд зрозумів усе
і знов послав Танатоса до зухвальця. Так Сізіф удруге
потрапив у підземне царство.
Боги прирекли Сізіфа за всі його злочини на страшну
кару. Він повинен вічно котити на круту гору важкий
камінь. Як тільки камінь торкається вершини гори, він
виривається з Сізіфових рук і летить у прірву. Тоді Сізіф,
заточуючись від утоми, сходить за ним, і все починається
спочатку. Ось звідки взявся крилатий вислів «сізіфова пра-
ця»...
81
• БОЧКА ДАНАїд Давній міф розповідає, що якийсь Данос
втік від свого брата-близнюка і став царем у грецькому
місті Аргосі. Але п’ятдесят синів його брата розшукали
Даноса і запропонували п’ятдесяти його дочкам — Данаї-
дам вийти за них заміж. Данос дав на це згоду, але вручив
кожній із своїх дочок по кинджалу, щоб вони, як тільки
одружаться, негайно повбивали своїх чоловіків. Так вони
й зробили, крім однієї, яка справді любила свого нарече-
ного. За цей злочин боги прирекли Данаїд цілу вічність
наповнювати водою з річок підземного царства бездонну
бочку.
У наш час, коли хто-небудь робить марну працю, кажуть:
«Він хоче наповнити бочку Данаїд*.
• АФРОДІТА. ШГМАЛІОН Богинею краси й кохання в давньо-
грецьких міфах була Афродіта (римляни називали її Ве-
нерою). Афродіта народилася з шумовиння морських
хвиль, і легкий вітерець приніс її на острів Кіпр. Тому
богиню кохання часто називають Кіпрідою. Афродіта —
найвродливіша з усіх богинь, і не дивно, що прекрасних
жінок порівнюють із нею.
Афродіта щедро винагороджує тих, хто її шанує. Ці-
каву історію розповідали в давнину про славнозвісного
кіпрського скульптора Пігмаліона. Він зробив із слонової
кістки статую дуже вродливої дівчини. Годинами милував-
ся нею скульптор: вона здавалася зовсім живою, от тіль-
ки що не говорила. Пігмаліон дарував статуї коштовні
прикраси, одягав її в пишні шати і мріяв тільки про те,
щоб Галатея (так він назвав статую) заговорила.
Коли настало свято на честь Афродіти, Пігмаліон при-
ніс їй у жертву білу телицю з визолоченими рогами і став
32
благати богиню: «Дай мені дружину — таку, як Галатея!»
Пігмаліон боявся просити Афродіту, щоб вона оживила
статую: він не вірив, що богиня явить йому таку ласку.
Та коли скульптор повернувся додому, на порозі його
зустріла прекрасна Галатея — жива!
Ім’я Пігмаліона стало крилатим. Так називають люди-
ну, закохану в своє творіння.
Використавши образ Пігмаліона, англійський письмен-
ник Бернард Шоу написав п’єсу з однойменною назвою.
Ця п’єса широко відома в Радянському Союзі.
ф НАРЦІС Інша доля спіткала прекрасного Нарціса. Гордий
юнак нікого не любив, крім самого себе. Він просто не
помічав нікого навколо себе. Якось одна німфа, з якою він
навіть не хотів розмовляти, заплакала: «О богине Афро-
діто! Зроби так, щоб Нарціс покохав кого-небудь, але не
діждався відповіді на своє почуття!»
І Афродіта почула цей плач. Якось, переслідуючи звіра
на полюванні, Нарціс підбіг до струмка, щоб напитися.
Та що це? Він побачив на спокійній поверхні води своє
відображення й закохався в нього. Так покарала його
Афродіта. Марно простягав до струмка руки Нарціс: як
тільки торкалися вони поверхні, зображення зникало. Сів
Нарціс над струмком, щоб зручніше було йому дивитися
на себе. Він не їв, не пив, а тільки дивився на дзеркальну
поверхню води. Так і помер Нарціс над струмком. А на
тому місці, де він розлучився з життям, виросла біла
квітка смерті, яку назвали нарцисом.
Ім’я Нарціса стало крилатим словом. Його вживають,
коли мова заходить про самозакоханих людей, егоїстів, які
зневажають усіх, крім самих себе.
• ПАНІКА Ми кажемо: «Не зчиняй паніки! Треба спокійно
все обміркувати». Всі знають, що паніка — це безрозсуд-
ний жах. Коли людина піддається паніці, вона може на-
коїти хтозна-чого. Але звідки взялося це слово?
Слово «паніка» походить від імені Пана — грецького
бога лісів і гаїв, покровителя пастухів. Пан народився з
цапиними ногами, рогами і бородою. Його мати — німфа
злякалася дивного вигляду свого сина й утекла, а бать-
ко — бог торговців і мандрівників Гермес відніс дитину на
Олімп. Та коли Пан виріс, він не залишився на Олімпі.
Він пішов пасти стада в лісах і горах, звеселяючи душі
німф грою на сопілці. Пан любить танцювати разом з інши-
ми лісовими божествами — це добрий і веселий бог. Та
коли його прогнівити, він може наслати на людей паніку,
і тоді охоплені переляком люди мчать, самі не знаючи
куди, бо не можуть спокійно думати.
2 6—94
33
• МІДАСОВІ ВУХА. СУД МІДАСА Пан любив грати на сопілці і
вважав, що він — найкращий музикант у світі. Якось він
запросив позмагатися з ним самого Аполлона. Аполлон
грав на золотій лірі, Пан — на простій сопілці. Всі присутні
визнали переможцем Аполлона, і тільки цар Мідас віддав
першість Панові. За це сердитий Аполлон витягнув Міда-
сові вуха так, що вони стали довгі, як в осла. Мідас мусив
ховати їх під великою шапкою.
Сталося так, що цирульник (перукар), який щодня при-
ходив у царський палац, щоб голити Мідаеа, побачив його
вуха. Цирульникові дуже хотілося поділитися з ким-не-
будь цією таємницею, але він боявся царського гніву. Тоді
він викопав ямку в землі, прошепотів, нахилившися до
неї: «Цар Мідас має ослячі вуха»,— і засипав ямку. Але
на цьому місці виріс очерет, який виказав усім таємницю
Мідаеа.
Про Мідаеа розповідали й таку історію. Колись бог
вина й урожаю Діоніс пообіцяв нагородити Мідаеа за зроб-
лену ним послугу. «Проси в мене всього, чого твоя душа
бажає!»—сказав Діоніс. І Мідас попросив: «Зроби так,
щоб усе, до чого я доторкнуся, ставало щирим золотом!»
Здивувався Діоніс, але виконав бажання царя.
Пішов собі Мідас по дорозі. Бачить: росте дерево, і
низько над дорогою гілка нахилилася. Вломив Мідас ту
гілку, і вмить вона із зеленої стала золота. Уся гілка —
і кора, і листя. Зрадів Мідас. Занурив він руки в струмок,
що дзюрчав при дорозі, і вода стала капати з них золо-
тими краплями.
Коли Мідас повернувся до свого палацу, він загадав
слугам, щоб подали йому обідати. Та тільки-но відкусив
хліба, як відчув на язиці холод металу. Золото! Схопив
Мідас келих з вином, та тільки прихилив його до уст, як
у ньому заплюскотів рідкий метал. Знов кляте золото!
Мідас не зміг ні їсти, ні пити. Зрозумів цар, що він загине
страшною голодною смертю, і став благати Діоніса забрати
свій дар. Діоніс послав царя обмитися у водах річки Пак-
тол. Після цього Мідас став звичайною людиною, а річка —
золотоносною.
Як спогад про міфічного Мідаеа залишилися крилаті
вислови «дотик Мідаеа» — неприємна несподіванка, «Мі-
дасові вуха» — дурість, якої не можна приховати, «суд
Мідаеа» — думка невігласа, «цирульник Мідаеа» — базіка.
• ОРЕСТ І ШЛАД Грецькі міфи розповідають про двох двою-
рідних братів, яких єднала така міцна дружба, що вони
не раз важили життям один заради одного. їхні імена —
Орест і Пілад — стали загальними назвами нерозлучних
друзів.
84
ф ТАНТАЛ Трагічна доля спіткала царя міста Сіпіла, сина
Зевса Тантала. Він володів величезними багатствами: йому
належали золоті родовища, безліч овечих отар і табунів
коней, прекрасні сади й виноградники. Боги любили Тан-
тала, вони часто відвідували його палац і кликали до себе
на Олімп, де садовили за святковий стіл.
І Танталові здалося, що він — майже бог. Він став го-
дувати своїх друзів священною їжею богів нектаром і
амброзією. Тантал переказував приятелям розмови богів
на Олімпі. Коли Зевс якось спитав сина, що б він хотів
одержати від нього, гордий Тантал відповів, що йому нічо-
го не треба і він не потребує ласки Зевса.
Розсердився Зевс на зухвальця, та цього разу вирішив
4 його не карати. Кари громовержця Тантал зазнав тоді, коли
вчинив страшний злочин. Він вирішив перевірити, чи
справді боги Олімпу все знають. Для цього він убив свого
сина і подав його м’ясо богам, вихваляючи смак прекрас-
ної печені. Боги все зрозуміли й нерухомо сиділи за сто-
лом. А потім поклали м’ясо й кістки в казан, поставили
на вогонь, і Гермес оживив Танталового сина своїми ча-
рами.
За цей злочин Зевс кинув Тантала в підземне царство,
де його прирекли на страшну муку. Тантала поставили
серед річки у чисту, прозору воду, яка доходила йому май-
же до рота. Та як тільки він нахиляв голову, щоб ковтнути
води, вона зникала. З берега до Тантала простягали обваж-
нілі віти яблуні, груші, грона винограду звисали над ним.
Та тільки торкнеться він хоч найменшої ягідки, як налітає
вітер, розгойдує віти — і Тантал уже не може до них до-
тягтися. А над головою Тантала ледве тримається велика
скеля, яка от-от розчавить його. Так страждає Тантал у
підземному царстві. Вислів «Танталові муки», що означає
страждання, які терпить людина від усвідомлення близькос-
ті бажаної мети і неможливості її досягти — став крилатим.
АРГОНАВТИ. ЗОЛОТЕ РУНО «Аргонавти Всесвіту». Так укра-
& їнський радянський письменник В. Владко назвав свій
X науково-фантастичний роман про перший політ на Венеру.
; А Олександр Довженко, розповідаючи про героїчне плаван-
ня російських моряків на початку минулого століття в
Антарктиду, назвав його «легендарним походом російських
аргонавтів». Слово «аргонавти» в сучасній мові означає:
сміливі мандрівники, першовідкривачі. А слово це дуже
давнє. Міф про аргонавтів — один із найдавніших грецьких
міфів.
Аргонавти — це герої-мореплавці, що вирушили ще пе-
ред Троянською війною у Колхіду по золоте руно (так
2*	35
називали золоту вовну чудесного барана). Золоте руно ви-
сіло в священному гаї, і охороняв його дракон. Похід п’ят-
десяти героїв, що зібралися з різних місцевостей Греції,
очолив Ясон. Корабель героїв називався «Арго» (звідси й
назва учасників походу). У наші дні «золотим руном»
називають омріяну мету.
По дорозі в Колхіду, країну на чорноморському узбе-
режжі Кавказу, аргонавти пережили багато пригод. Вони
врятували від голодної смерті старого сліпця Фінея. Гар-
пії — птахи з дівочими головами — забирали в нього їжу.
Аргонавти прогнали гарпій, і вдячний Фіней допоміг їм
пропливти між Сімплегадами — скелями біля входу в Чор-
не море. Ці скелі плавали по воді й розтрощували кожен
корабель, який насмілювався пройти між ними. Але арго-
навти випустили голуба, який полетів між скелями. Сім-
плегади зімкнулися, вирвавши в голуба кінчик хвоста,
а коли вони знову розійшлися, «Арго» майже проскочив
між ними, та зустрічна хвиля відкинула його назад. Так би
й не минули аргонавти небезпечне місце, якби не богиня
Афіна. Вона схопила одну скелю своєю могутньою рукою,
а другою рукою підштовхнула корабель. «Арго» миттю
пронісся між Сімплегадами, тільки кінець корабельного
керма затисли й потрощили скелі. Після цього Сімплегади
розійшлися і нерухомо стали на місці. Так збулося давнє
пророцтво: Сімплегади стануть непорушно тоді, коли між
ними пропливе корабель.
АМАЗОНКИ Аргонавти попливли вздовж південного берега
Чорного моря і прибули в країну амазонок — войовничих
жінок, які проводили все життя в кінних походах і влучно
стріляли з луків. Розповіді про амазонок здавалися такими
36
вірогідними, що в XVI столітті, в епоху великих географіч-
них відкрить, царство амазонок шукали в заокеанських
землях. І досі нам нагадує про це назва річки Амазонки
в Південній Америці.
У переносному значенні в наш час «амазонка» — жінка,
що любить їздити верхи. Амазонкою називається також
жіночий костюм для верхової їзди.
ЗУБИ ДРАКОНА Нарешті корабель «Арго» приплив до бере-
гів Колхіди. Ясон із своїми супутниками одразу пішов у
палац Еета — царя Колхіди. Еет не повірив грекам, що
вони приїхали по золоте руно, і вирішив, що чужоземці
хочуть заволодіти його країною. І цар надумав зжити
Ясона з світу. Він пообіцяв віддати грекам золоте руно,
якщо Ясон виоре велике поле плугом, запряженим вогне-
дишними биками, й засіє його зубами дракона. Ясон пого-
дився. Не знав він, що його чекала вірна загибель. Але
дочка Еета, чарівниця Медея, покохала чужинця і вряту-
вала його. Медея дала Ясонові чарівну мазь. Герой натерся
цією маззю, натер нею свій спис, щит і меч і відчув не-
звичайний приплив сил. Усі його м’язи стали немов за-
лізні.
Вийшов Ясон на поле, знайшов залізний плуг і мідне
ярмо й став шукати вогнедишних биків. Та вони самі
раптом вискочили з печери й кинулися на нього. Язики
полум’я прискали з їхніх пащ і ніздрів. Добігши до Ясона,
бики несамовито вдарили рогами в щит, яким він прикрив-
ся. Та герой навіть не ворухнувся. Він витримав усі напади
биків, а потім схопив їх за роги й запріг. Зоравши все
поле, Ясон засіяв його драконовими зубами.
37
Герой хотів відпочити, та з землі один по одному стали
рости списи й шоломи воїнів: то проростали зуби дракона.
Скоро все поле вкрилося воїнами в повному озброєнні.
Якби не порада Медеї, загинув би Ясон під ударами їх
мечів. Але Ясон підняв важкий камінь і кинув його в на-
товп. І воїни, замість напасти на Ясона, стали битися один
з одним. Тепер Ясонові легко було їх перемогти. Так грець-
кий герой зміг уникнути неминучої загибелі.
Як спогад про давній міф, лишився у багатьох мовах
вислів «посіяти зуби дракона» — викликати розбрат, во-
рожнечу. Має він і інше значення: виростити воїнів, бога-
тирів.
У сиву давнину бродили по Греції співці — рапсоди й
аеди. Вони співали, перебираючи чотири струни милозвуч-
ної ліри, про подвиги уславлених героїв. Ім’я одного співця
дійшло й до нас. Сліпий Гомер здобув своїми піснями таку
славу, що сім давньогрецьких міст сперечалися за честь
бути його батьківщиною (де народився поет насправді, ні-
хто не знав). Згодом учені стали сумніватися: чи нале-
жать величні твори «Іліада» й «Одіссея» одній людині —
Гомерові. Дехто гадав, що ніякого Гомера не було, а оби-
дві поеми складалися протягом віків з пісень різних рапсо-
дів. І лише кілька років тому за допомогою найновіших
електронних обчислювальних машин вдалося довести:
«Іліада» і «Одіссея» мають одного автора! Ми, звичайно,
не знаємо, звали його Гомером чи якось інакше, але й
далі називаємо геніального поета так, як його звали греки
в незапам’ятні часи. Треба тільки не забувати: Гомер не
вигадав історій, які він розповідає. Старий співець май-
стерно обробив давні міфи.
З іменем Гомера пов’язаний крилатий вислів «ГОМЕ-
РИЧНИЙ СМІХ». у поемах Гомера змальовано нестримний
голосний регіт богів. Звідси й походить вислів. Але в нашій
мові гомеричним іноді називають не тільки сміх, а й вза-
галі щось величезне, надмірне.
Гомерівські поеми передавалися усно з покоління в по-
коління, поки не були записані. У такому вигляді вони
й дійшли до нас. Поеми дуже відмінні одна від одної своїм
змістом. В «Іліаді» мова йде про жорстоку війну, а в «Одіс-
сеї» — про неймовірні пригоди мореплавців. І все ж таки
бони пов’язані між собою. «Одіссея» — це продовження
«Іліади».
«Іліада» — поема про Троянську війну, про тривалу об-
логу Трої об’єднаним військом грецьких царів. Троя мала
ще й іншу назву — Іліон. Тому й поема зветься «Іліадою».
Старовинні легенди розповідають про суд прекрасного
й мужнього Паріса, сина троянського царя Пріама.
38
ф ЯБЛУКО НЕЗГОДИ. ПРЕКРАСНА ЄЛЕНА Богиня розбрату Ерида
підкинула гостям на одному весіллі яблуко, на якому було
написано: «Найпрекраснішій». Дружина верховного бога
Зевса Гера, богиня мудрості Афіна і богиня краси Афро-
діта посварилися через це яблуко і попросили Паріса роз-
судити їх. «Я дам тобі владу й багатство,— пообіцяла Ге-
ра.— Скажи, що я найкраща!» — «Якщо ти визнаєш мене
найпрекраснішою, я подарую тобі мудрість і успіх у вій-
нах»,— сказала Афіна. «Найпрекрасніша жінка на землі
стане твоєю дружиною, коли ти віддаси яблуко мені»,—
шепнула Парісові Афродіта.
Паріс присудив яблуко богині краси, і відтоді вона зав-
жди за нього заступалася. Афіна ж і Гера хотіли зжити
його із світу.
Афродіта допомогла Парісові викрасти Прекрасну Єлену,
дружину царя Спарти Менелая. Це викрадення стало при-
чиною Троянської війни.
З міфом про суд Паріса пов’язано вислів «яблуко не-
згоди», що означає: предмет суперечок, ворогування.
Ім’я Прекрасної Єлени стало загальною назвою ідеальної
красуні.
• ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ. ЛАОКООН Розлючений зухвалим вчинком
Паріса, Менелай закликав усіх грецьких царів помститися
троянцям. Вони підтримали ображеного володаря Спарти,
спорудили великий флот, посадили на кораблі своє об’єд-
нане військо й припливли під мури Трої. Довго тривала
облога міста. Багато хоробрих воїнів втратили і греки,
і троянці в нескінченних сутичках та поєдинках, але ніхто
так і не міг здобути вирішальної перемоги. Здавалося, обло-
зі не буде кінця.
39
І раптом троянці побачили з високих мурів свого міста,
що греки збираються додому. Воїни згортали намети, лад-
нали кораблі, вантажили на них зброю. Надвечір флот
напнув вітрила. На березі не залишилося жодного грека.
Троянці були певні, що грекам набридла безконечна вій-
на — тому вони й зняли облогу. Але на березі, там, де ще
вчора гомонів грецький табір, стояла велика дерев’яна
споруда. Це була постать коня. Здивовані троянці оточили
коня й почали сперечатися: навіщо греки його збудували?
Тут до царя Пріама підвели полоненого. Руки юнака
були скручені за спиною, а все тіло вкривали сліди від
ударів бичем. На питання Пріама полонений відповів:
«Я Сінон, грецький воїн. Вчора мене хотіли принести в
жертву богам, щоб ущух супротивний вітер. Так наказав
Одіссей, цар острова Ітаки, мій давній ворог. Та вночі
мені пощастило втекти ».
Тоді троянці стали розпитувати Сінона про дерев’яного
коня. Сінон розповів, що коня греки збудували як дарунок
богині Афіні. Вони вирішили, що троянці знищать коня
і прогнівають богиню, яка потім допоможе грекам пере-
могти Трою. «Та коли б троянці забрали коня в місто,
милість Афіни була б на їхньому боці»,— додав Сінон.
Цієї миті пролунав голос Лаокоона, мудрого жерця,
якого поважала вся Троя: «Не вірте коневі, троянці! Його
підіслали вороги, щоб нас усіх погубити. Боюсь я данайців
(греків), навіть коли вони дарунки приносять. Спаліть коня!»
І Лаокоон метнув свій спис у дерев’яну потвору. Та раптом
море викинуло на берег двох величезних змій. Вони кинули-
ся на дітей Лаокоона. Усі завмерли від несподіванки й жаху,
а жрець побіг до своїх синів. Та змії вмить схопили і його в
свої смертоносні обійми. Вони задушили Лаокоона та його
дітей і, не глянувши більше ні на кого, сховались у храмі
Афіни.
«Боги покарали Лаокоона! — вигукнув Сінон серед за-
гального мовчання.— Він хотів знищити священного коня
Афіни!» І троянці повірили полоненому. Вони поставили
важкого коня на колеса і привезли в місто. Для цього їм
довелося зламати частину кріпосного муру: кінь не прохо-
див у ворота. Нарешті його поставили на площі перед хра-
мом Афіни.
Вночі Троя спала мирним сном. Біля напівзруйнованих
воріт пильнувало декілька воїнів. Вони не бачили, як опів-
ночі в морі спалахнув сигнальний вогонь: це повертався
грецький флот. Вони не чули, як грецькі воїни мовчки
зійшли на берег і тихо рушили до стін Трої. Тим часом
Сінон пробрався до коня і тричі стукнув кулаком у його
дерев’яне черево. «Виходьте! — сказав він.— Наші вже
близько!» І тоді з коня стали вискакувати грецькі воїни.
40
На чолі загону стояв Одіссей. Він повів своїх воїнів до
воріт, перебив сонну варту і впустив у Трою грецьке вій-
сько. Греки швидко заволоділи містом, спалили і зруйну-
вали його. Так закінчилася Троянська війна.
Не дивно, що троянського коня і досі згадують, коли
заходить мова про чиїсь підступні наміри. У такому ж
• значенні використовується й вислів ДАРИ ДАНАЙЦІВ. Цей
вираз уживав В. І. Ленін, маючи на увазі підлі дії мен-
шовиків.
Донині хвилює людей образ Лаокоона, його трагічна
загибель. І. Франко порівнював з Лаокооном народ, при-
гноблений капіталістами й поміщиками:
Мов Лаокоон серед змій,
Так люд увесь в тих путах в’ється...
Ох, і коли ж той скрут страшний
На тілі велетня порветься?
«Не люди наші вороги,.#
• спалити КОРАБЛІ Грецький історик Плутарх розповідає,
що після того, як було розгромлено Трою, захисники міста
побігли до морського берега, щоб утекти від греків на
кораблях. Тоді троянки спалили кораблі й зупинили втечу
своїх чоловіків. З того часу вислів «спалити кораблі» вжи-
вають, коли йдеться про безповоротне рішення, про вирі-
шальний крок. Леся Українка писала:
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
Той не вмре, не здобувши нового добра.
«Мріє, не зрадь!..*
• КАСАНДРА Так звали доньку царя Пріама, яку Аполлон
наділив здатністю передчувати майбутні події. Аполлон
любив Касандру, але вона була байдужа до сонячного бога,
і він, образившись на неї, зробив так, що ніхто не вірив
віщуванням Касандри. І коли троянці поставили в своєму
місті дерев’яного коня, Касандра даремно застерігала їх,
пророкуючи загибель Трої. Як завжди, жодна людина не
прислухалася до неї, а коли пророцтво здійснилося, було
вже надто пізно. І в наші дні Касандрою звуть того, хто
марно попереджає безтурботних людей про майбутню не-
безпеку.
• АХіЛЛЕСОВА ІГЯТ.А Ахіллесовою п’ятою називають слабке,
вразливе місце. Звідки ж походить цей вислів?
Ахіллес був одним із найулюбленіших героїв Давньої
Греції. Його ім’я зустрічається в написах другого тисячо-
ліття до нашої ери. Ахіллеса часто зображували скульптори
41
й художники, його оспівували поети. Ахіллес не мав собі
рівних у силі, красі, швидкості (Гомер часто називав його
«прудконогим»).
Старогрецький міф розповідає, що мати Ахіллеса мор-
ська богиня Фетіда скупала його у водах священної ріки
Стікс, щоб він став невразливий для ворожих стріл. Але
при цьому вона тримала сина за п’яту, якої не обмили води
Стіксу. Коли Ахіллес виріс, боги запропонували йому ви-
бір: прожити ддвге життя, але безцільне, бездіяльне, або
коротке, але повне славетних подвигів. Ахіллес вибрав
останнє.
Герой хоробро бився під стінами обложеної греками
Трої. Загинув Ахіллес, коли прийшов у храм Аполлона із
своєю нареченою. Аполлон спрямував стрілу Паріса — дав-
нього Ахіллесового ворога — в єдине його вразливе місце —
п’яту.
Друга славетна Гомерова поема — «Одіссея» названа по
імені її головного героя — хитромудрого царя острова Ітаки
Одіссея, який вигадав троянського коня. Після закінчення
війни Одіссей разом із своїми співвітчизниками вирушив
на Ітаку. У тривалому плаванні він пережив багато пригод.
• ЦИКЛОП Якось кораблі Одіссея прибило до берегів країни
циклопів — однооких велетнів. Давні греки знали багато
легенд про циклопів. Одна з них розповідала про те, що
величні будови у різних місцевостях Греції з колосальних
кам’яних брил нібито спорудили циклопи (насправді, зви-
чайно, їх збудували люди — племена, що жили до греків).
Звідси й вислови: «циклопічна споруда»—грандіозна бу-
дова, «циклопічна фраза» — дуже велике речення.
Одіссей і дванадцять його супутників зійшли на берег
і стали шукати чогось попоїсти. Вони пішли в глиб острова
й потрапили в печеру, де жив циклоп Поліфем з отарою
своїх овець. Поліфем завалив каменем вихід з печери,
спіймав і з’їв шістьох мандрівників. Але Одіссею вдалося
напоїти циклопа вином, а потім, коли велетень заснув, він
випалив єдине око Поліфема обвугленим на вогнищі кіл-
ком. Та вибратися з печери Одіссей і його товариші не
могли: камінь, що закривав вихід, був надто важкий.
Вранці сліпий циклоп відвалив камінь, а сам сів біля
входу і, випускаючи овець, мацав спину в кожної з них,
щоб не випустити полонених мандрівників. Та Одіссей об-
дурив Поліфема. Він зв’язав баранів по троє і поприв’язу-
вав своїх супутників середнім баранам під животи, а сам
заліз під черево найбільшого барана й міцно ухопився
за його вовну. Так, надійно прикриті тілами тварин, ман-
дрівці вибралися з печери. Коли Поліфем зрозумів, що
42
його вороги втекли, він метнувся на берег і став кидати
уламки скель у море. Він хотів потопити кораблі Одіссея.
Та вони вже були далеко від берега.
У сучасній мові збереглося слово «циклоп». Так часом
жартома називають однооких людей, а також ковалів
(один із міфів розповідає, як циклопи допомагали богові-
ковалю Гефесту). О. С. Пушкін у «Євгенії Онєгіні» так
змальовує ремонт екіпажа в сільській кузні:
І повагом сільські циклопи
З напівзотлілим фартухом
Лікують руським молотком
Легенькі вироби Європи.
‘	(Переклад М. Рильського)
•	У РІДНІМ КРАЮ НАВІТЬ ДИМ СОЛОДКИЙ Поліфем був СИНОМ
бога морів Посейдона. Коли Одіссей осліпив циклопа, По-
сейдон став мститися мандрівникам. Двадцять років носило
їхні кораблі по хвилях, поки не припливли вони до рідних
берегів. Блукаючи по далеких країнах, Одіссей думав:
«Хай навіть я помру, та перед смертю ще раз побачу дим
над рідними дахами». Ці слова стали крилатими й пізніше
в дещо зміненому вигляді вживалися багатьма поетами —
римлянином Овідієм, росіянами Державшим, Батюшковим,
Вяземським, Грибоєдовим. В українській літературі схожий
вислів створила Леся Українка в поезії «Дим»:
Для нас у ріднім краю навіть дим
солодкий та коханий... Без упину
я думала собі оті слова,
простуючи в країну італьянську.
Цей вислів став образним виявом почуття патріотизму,
любові до рідної країни.
+
•	СИРЕНА у різні мови світу увійшло багато крилатих слів,
пов’язаних із плаваннями Одіссея. «Сиренами» звуть людей
нещирих, які вміло обманюють інших заради своєї вигоди.
В «Одіссеї» сирени — напівптахи-напівжінки, які чарували
своїми співами мореплавців. Коли мандрівники чули співи
сирен, то забували про все, не могли вже керувати кораб-
лями, і вони розбивалися об скелі. Самі ж мореплавці
ставали здобиччю хижих сирен.
Одіссея попередила про небезпеку чарівниця Цірцея,
в якої він прожив цілий рік, і він заліпив вуха своїм су-
путникам воском, а себе звелів прив’язати до щогли. Так
Одіссей став першою людиною, яка почула спів сирен і
43
залишилася живою. Коли корабель Одіссея неушкоджений
поплив далі, сирени в розпачі кинулися в море і стали
скелями.
СЦІЛЛА і ХАРІБДА Так звалися дві потвори, що нібито жи-
ли на протилежних берегах Сіцілійської протоки. Вони
нападали на кораблі, які проходили цією протокою. Одіс-
сей із своїми супутниками ледве проскочив між Сціллою
й Харібдою (при цьому шестеро греків загинуло: їх схопи-
ла шестиголова потвора Сцілла). Звідси й вислів «бути між
Сціллою й Харібдою» — попасти в скрутне становище.
МЕНТОР. ПЕНЕЛОПА з «Одіссеї» походить і слово «ментор».
Тепер так називають людей, що люблять довго й нудно
повчати (звідси й вислів «менторський тон»). А в поемі
Гомера Ментор — мудрий вихователь сина Одіссея Теле-
маха. Так змінилося значення цього слова.
Ім’я дружини Одіссея Пенелопи також стало крилатим.
Так називають вірну, люблячу жінку. Двадцять років чека-
ла Пенелопа ОдісСея, не маючи від нього жодної звістки.
Багаті й родовиті юнаки переконували її в смерті чоловіка
і вимагали, щоб вона вийшла заміж за когось із них. Пене-
лопа обіцяла назвати ім’я свого майбутнього чоловіка, коли
вона витче покров на гробницю свекора. Вдень Пенелопа
ткала, а вночі розпускала все, що зробила за день. Звідси
походить вислів «праця Пенелопи» — нескінченний труд,
який не посувається вперед. Одна служниця розповіла про
обман, і Пенелопу примусили закінчити роботу. Тоді
вона сказала: «Я одружуся з тим, хто всіх переможе,
стріляючи з Одіссеєвого лука». Але ніхто не зміг навіть
натягти тятиву цього лука.
44
Тут у палаці з’явився переодягнений Одіссей. Про його
повернення на Ітаку ще ніхто не знав, крім Телемаха і вір-
ного раба. Одіссей легко натягнув лук, попав у ціль, а по-
тім несподівано напав на юнаків, що набридали Пенелопі,
і перебив їх з допомогою сина і раба. Довго не могла впі-
знати свого чоловіка вірна Пенелопа, а коли впізнала,
кинулася, плачучи, йому на груди. Так закінчується слав-
нозвісна «Одіссея».
•	Сама назва ОДІССЕЇ давно стала крилатою. Так нази-
вають тривалі мандри, сповнені дивними пригодами, або
цікаві розповіді про довге, багате подіями або тяжкими по-
невіряннями життя.
•	АВРОРА На початку «Одіссеї» Гомер розповідає, як із мо-
року ночі вийшла богиня світанку Еос і торкнула небосхил
своїми рожевими пальцями. У Давньому Римі цю богиню
звали Аврора, і згодом у поетичних творах слово «аврора»
стали вживати замість слова «світанок». Це старовинне сло-
во у XX столітті набуло нового життя. Адже «Аврора» —
назва легендарного крейсера, що своїм залпом по Зимово-
му палацу в Петрограді 7 листопада 1917 року провістив
початок Великої Жовтневої соціалістичної революції і сві-
танок нової ери в історії людства.
Згадується в «Одіссеї» і морський бог
•	ПРОТЕЙ він мав чудодійну властивість провіщати майбутнє
і перетворюватися в різних тварин і навіть у різні речі.
Згодом Протеєм стали називати людину гнучку, багато-
гранну, здатну до швидких несподіваних змін. «Кожна нова
роль цього актора не схожа на попередню. Він ніколи не
повторюється. Це справжній Протей!» — казали глядачі
після вистав, у яких грав уславлений актор А. Бучма.
•	ПІГМЕЇ з поем Гомера походить і слово «пігмей». Пігмеї —
міфічне плем’я карликів — людей завбільшки як кулак
(грецькою мовою «пігме» — кулак). Гомер розповідає, що
пігмеї живуть на південному березі Океану і щоосені вою-
ють з журавлями, які прилітають з півночі. В сучасній
мові «пігмеї» — нікчемні, жалюгідні людці.
Проте це слово має й інше значення. Пігмеями звуть
деякі карликові племена, які живуть у тропічних лісах
Африки та Азії. Середній зріст людей із цих племен не
перевищує 1,5 метра.
•	ТРУДИ і ДНІ Одним із найдавніших грецьких поетів був
Гесіод. Він жив у VIII ст. до н. е. Найкращим його твором
вважають поему «Труди і дні», де змальовано життя і пра-
45
цю селянина. Назва поеми стала крилатою. Так називають
час, сповнений корисною діяльністю, творче життя.
Яке це щастя — в радощах земних
Трудів і днів спивати кубок повний! —
писав М. Рильський у вірші «Труди і дні».
• ЗОЛОТИЙ ВІК На початку своєї поеми Гесіод розповідає про
поступову зміну поколінь людей на Землі. Перше поко-
ління було «золоте». За його життя на Землі панував
«золотий вік» — час, коли люди не знали ні турбот, ні воєн,
ні тяжкої праці. Земля сама давала багатий урожай, а лю-
ди працювали тільки тоді, коли самі цього хотіли. Вони
були вічно юні й ніколи не хворіли. Наступне покоління
застало на Землі «срібний вік». «Срібні люди» не захотіли
приносити жертви богам, і за це їх винищив Зевс. Третє
покоління було «мідне». В цей час люди жили в мідних
будинках, вони вже мали мідну зброю. їжу вони добували
собі не працею, а насильством. «Мідні люди» перебили один
одного. Після них на Землі жило покоління героїв. Останні
з них загинули під час Троянської війни, але боги дару-
вали їм безсмертя на далеких «островах блаженних», де
вони ведуть безтурботне життя.
Той вік, коли жив сам Гесіод, він називає «залізним».
Свій час поет вважає часом панування грубої сили. Між
людьми настав розбрат. Людство, на думку Гесіода, йде до
загибелі.
Вислови «золотий вік» і «залізний вік» стали крила-
тими. Римський імператор Комод (II ст. н. е.) наказав іме-
нувати «золотим віком» час свого владарювання. У нашу
епоху вислів набув переносного значення: щаслива пора.
«Залізним віком» іноді називали XIX століття.
• СКРИНЬКА ПАНДОРИ Гесіод розповідає про те, як закінчив-
ся «золотий вік». Коли Зевс дізнався, що Прометей викрав
з неба вогонь і передав його людям, він страшенно розлю-
тився. Щоб покарати людей, Зевс послав на землю легко-
важну красуню Пандору (її ім’я грецькою мовою означає:
«всім обдарована»). Зевс дав Пандорі скриньку, наказавши
ніколи не відкривати її. Але при цьому всесильний воло-
дар Олімпу розраховував не нестримну цікавість Пандори.
І він не помилився. Ледве ступивши на землю, Пандора
розкрила скриньку, і з неї роєм вилетіли турботи, хвороби,
бідність і всілякі нещастя. Одна тільки надія залишилася
на дні скрині. Тоді й настав кінець безжурному «золотому
вікові».
У переносному значенні «скринька Пандори» — осере-
док лиха, щось дуже небезпечне.
46
• ФЕНІКС Багато століть тому розповідали в Елладі казку
про чудесного птаха Фенікса. Фенікс — орел з червоним і
золотим пір’ям. Проживши п’ятсот років в Аравії, він при-
літав у Єгипет і спалював сам себе на вогнищі у храмі бога
сонця Ра. Коли від птаха залишався тільки попіл, він від-
роджувався, уставав з попелу молодим і сильним і знову
летів до Аравії. Фенікс — це втілення безсмерття, вічного
оновлення.
Так яскраві художні образи, створені фантазією людей,
що жили тисячі років тому, переживають їхню наївну віру
в богів і чудеса й хвилюють або розважають нас — людей
іншої епохи, інших поглядів на світ.
Не тільки міфологія, а й історія Давньої Греції була
джерелом багатьох крилатих висловів.
• ЛІХТАР ДІОГЕНА Стародавній історик розповідає, що ві-
домий грецький філософ Діоген, який жив у IV ст. до н. е.,
якось удень засвітив ліхтар і пішов з ним вулицями міста.
— Що ти робиш? — питали його знайомі.
— Я шукаю людину! — відповідав Діоген.
Своєю дивною відповіддю він хотів сказати, що справж-
ню людину треба шукати вдень з вогнем.
Діоген виступив проти багатіїв, які жили в розкошах і
визискували бідних людей. Бажаючи показати всім, як тре-
ба зневажати багатство й розкіш, Діоген навіть оселився в
бочці. Він не любив і тих бідняків, які все життя мріяли про
збагачення і рвалися до нього всіма правдами й неправ-
дами. От і став «ліхтар Діогена» виразом його заповітного
бажання: знайти людину, байдужу до багатства, чесну*й
благородну.
47
Леся Українка в листі до дядька назвала ірландського
революціонера Парнелла одним «з тих людей, на яких ніяк
не міг натрапити бідолаха Діоген з своїм ліхтарем».
ЕВРИКА! Грецьке слово «еврика» в перекладі означає
«я знайшов!». Воно стало крилатим завдяки великому гре-
цькому математикові й фізику Архімеду.
Тиран Гієрон, який царював у Сіракузах, де жив Архі-
мед, доручив ученому перевірити, з якого металу зроблено
його корону. Архімед ніяк не міг розв’язати завдання, але
весь час думав про нього. І раптом, коли він приймав ван-
ну, то помітив, що рівень води підвищився після його за-
нурення, і разом з тим в усьому тілі відчувається якась
полегкість. Учений збагнув: вага тіла має відношення до
обсягу витісненої ним води. Це відношення — питома вага
тіла. Тепер Архімед міг визначити, з чого відлито корону:
адже кожен метал має власну питому вагу. З вигуком «Ев-
рика!», він, забувши одягтися, побіг додому, щоб перевіри-
ти новий закон природи.
У наш час слово «еврика» вживається як вираз радості
при несподіваному відкритті чи вдалій думці.
ДАМОКЛІВ МЕЧ Сіракузький тиран Діонісій Старший мав
відданого друга Дамокла, який вважав його найщасливі-
шою людиною на світі. Але Діонісій, хоч і купався в розко-
шах і мав необмежену владу, прекрасно знав, як ненави-
дить його народ і на які інтриги здатні його царедворці.
Розуміючи, яке непевне його щастя, Діонісій вирішив дати
про це уявлення своєму другові. Якось він запросив Дамок-
ла на обід і, коли той ласував царськими наїдками, запи-
ваючи їх дорогим вином, спитав:
— Чи добре тобі, Дамокле?
— Так добре, що краще, мабуть, і не буває,— просто-
душно відповів друг тирана.
— А тепер подивись-но вгору,— запропонував Діонісій.
Дамокл глянув угору — і завмер на місці. Просто над
ним на тоненькій кінській волосині завис важенний меч.
Якби волосинка порвалася, меч у ту саму мить відтяв би
Дамоклові голову.
Вислів «Дамоклів меч» означає в сучасній мові постій-
ну загрозу, якої не можна уникнути.
ЕЗОПІВСЬКА МОВА Ще один вислів, про який слід сказа-
ти,— «езопівська мова». Його утворили від імені легендар-
ного грецького байкаря Езопа. Він був рабом і не міг го-
ворити вільно, відверто висловлювати свої думки. Езопові
доводилося розповідати ніби про тварин те, що він хотів би
сказати про людей.
48
Ось одна з байок Езопа: «Річка несла на своїх хвилях
два глечики: глиняний і мідний.— Пливи собі далі, не тор-
кайся мене,— каже глиняний мідному.— Як тільки ти ме-
не зачепиш, я розлечуся на друзки. Сам же я до тебе на-
ближатися не хочу й не буду».
Розповідаючи цю байку, Езоп часом додавав стиха: «По-
гано буде тому біднякові, біля якого оселиться багач». Але
й без цього останнього речення — «моралі» — слухачі
розуміли, що хотів сказати байкар і хто такі насправді
його глечики. От і пішов між люди крилатий вислів «езо-
півська мова».
Езопівською мовою змушені були писати свої твори ре-
волюційні письменники за часів царизму. Цю мову, спов-
нену натяків і замовчувань, добре розуміли передові чита-
чі. А царські цензори (чиновники, які пильнували, щоб не
було надруковано творів, спрямованих проти царя і цар-
ських посіпак) — часто тупі й обмежені люди — не могли
второпати, про що йдеться у повісті чи романі, і дозволяли
їх друкувати. Так винахід грецького раба Езопа допомагав
революціонерам боротися з владою царя.
• ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ Езоп згадує давні перекази про те, що
лебідь перед смертю співає прекрасну пісню. У минулому
столітті вчені зоологи перевірили ці відомості і дійшли
висновку, що ніякої передсмертної пісні лебеді не співають.
Лебеді взагалі дуже рідко подають голос, а коли це трап-
ляється, звучать приємні, мелодійні тони.
Але вислів «лебедина пісня» широко вживають і в наші
дні у значенні: останній твір великого художника, поета,
композитора.
49
ф ОДНА ЛАСТІВКА НЕ РОБИТЬ ВЕСНИ Цей ВИСЛІВ ПОХОДИТЬ ІЗ
байки Езопа про молодого марнотратника і ластівку. Один
легковажний юнак прогуляв усі гроші, які дісталися йому
в спадок від батька. Якось, ідучи вулицею, побачив він ви-
соко в небі першу ластівку. Зрадівши, що вже скоро наста-
не літо (а було ще холодно), юнак негайно продав свій теп-
лий плащ. Але невдовзі стало ще холодніше, ластівка за-
мерзла, а хлопець почав лаяти її на всі заставки, нібито
вона його одурила.
Вислів уживають тоді, коли хочуть вказати на необгрун-
тованість чиїхось сподівань.
•	ТАНЦЮВАТИ ПІД ЧУЖУ ДУДКУ ще в одній байці Езоп роз-
повідав про рибалку, який довго сидів на березі річки і
грав на сопілці то пісеньки, то танці. Він гадав, що риби,
почувши його музику, самі повискакують на берег і по-
чнуть танцювати, а він забере їх голими руками. Проте
жодна рибка не вистрибнула з води. Розлючений рибалка
пішов по сітку, наловив риби й викинув її на пісок. Спосте-
рігаючи, як риби плигають одна через одну, крутяться й
підстрибують, щоб швидше добратися до води, рибалка гук-
нув: «Ач капосні створіння! Як я вам грав, ви не хотіли
танцювати, а як я зараз мовчу, то ви отак витанцьовуєте!»
З того часу вислів «танцювати під чужу дудку» озна-
чає: робити щось проти своєї волі, з чужого наказу.
•	ПІТИ в ЛІГВО ЛЕВА у багатьох езопових байках розповідає-
ться про звірів, але уважні слухачі та читачі розуміють,
що насправді йдеться в них про людей. Ось, наприклад,
байка «Лев і,Лисиця». До хворого Лева, який лежав у сво-
їй печері, прийшла Лисиця. Лев спитав її, чому вона сто-
їть біля входу й не підходить ближче. Лисиця відповіла:
«Я підійшла б, якби не бачила, що багато слідів веде у
твоє лігво, але жоден слід не виходить із нього».
Цю байку цитували багато разів і грецькі філософи, і
римські поети. А коли німецькому імператорові Рудоль-
фу І (XIII ст.) запропонували поїхати до могутнього в ті
часи римського папи, з яким він ворогував, Рудольф від-
повів: «Сліди відстрашують»,— натякаючи на стародав-
ню байку.
Вислів «піти в лігво лева» означає: чинити опір загро-
зі, йти назустріч небезпеці.
ф РОБИТИ З МУХИ СЛОНА Цей вислів дуже давнього походжен-
ня став нам відомий з «Похвального слова мусі» старогре-
цького сатирика Лукіана, який закінчує свій твір так:
«Я ще багато міг би говорити, але уриваю своє слово, щоб
60
ніхто не подумав, ніби я, як то кажуть, роблю з мухи сло-
на». І в наші дні вислів часто вживається, коли хочуть ви-
сміяти чиєсь намагання надати великого значення якому-
небудь дріб’язку.
У творах Лукіана знаходимо й вислів
ф ПТАШИНЕ МОЛОКО у давнину вважали, що на грецькому
острові Самосі є все, чого душа забажає. А щоб підкресли-
ти багатства цього острова, додавали до довжелезного спи-
ску тварин і рослин, страв і напоїв ще й пташине молоко.
Тому й ми з вами, коли, наприклад, говоримо про великий
вибір товарів в універмазі, кажемо: «Знаєш, там є усе!
Хіба що пташиного молока немає...»
Ф ДРАКОНІВСЬКІ ЗАКОНИ Так називають жорстокі закони, які
суворо карають за найменшу провину. Крилатий вислів по-
ходить від імені афінського законодавця Драконта, який
жив у VII ст. до н. е. Закони його дійшли до нас тільки в
уривках, але давньогрецькі історики часто згадують про
них.
Того, хто вкрав яблуко, за цими законами засуджували
до страти. Разом з людьми «страчували» й предмети, «при-
четні» до злочинів. Якщо хтось заліз у чужий сад по дра-
бині, то не тільки вбивали злочинця, а й розбивали на
тріски «співучасницю злочину» — драбину. Грецький ора-
тор Діомед говорив, що драконівські закони писані не чор-
нилом, а кров’ю.
Уже в давнину слова «закон Драконта» (чи «Драко-
на» — ім’я законодавця часом спотворювали) стали пов’я-
зувати з нещадним переслідуванням людей. «Драконів-
ськими карами» назвав В. І. Ленін розправи царського
уряду з робітниками.
• РОЗРУБАТИ ГОРДІЇВ ВУЗОЛ Давньогрецькі перекази зберіга-
ють історію про те, що одного разу оракул наказав фрі-
гійцям обрати царем першого ж чоловіка, який їм трапи-
ться на шляху до храму Юпітера. Цим першим стрічним
виявився селянин Гордій, що йшов берегом, підганяючи
своїх волів.
Коли Гордій став царем, він пожертвував свого воза
Юпітерові, поставив його посеред храму, а ярмо прикрутив
до дишля хитромудрим заплутаним вузлом. І оракул про-
рік, що той, хто розв’яже цей вузол, запанує над усією
Азією.
Минуло багато часу, і Фрігію захопило військо Олександ-
ра Македонського. Увійшовши до храму Юпітера, услав-
лений завойовник якусь мить дивився на вузол, а тоді ви-
хопив меч і розрубав ним гордіїв вузол.
51

З тих пір вислів «розрубати гордіїв вузол» означає:
знайти швидкий і несподіваний вихід із скрутного стано-
• вища, життя коротке, а мистецтво вічне. Цей вислів на-
лежить славнозвісному давньогрецькому лікареві й мисли-
телю Гіппократу (460—370 рр. до н. е.). Гіппократ мав на
увазі, що для того, щоб опанувати мистецтво, не вистачить
цілого життя. Іван Франко дав свій варіант цього крилатого
вислову:
Життя коротке, та безмежна штука
І незглибиме творче ремесло.
Слова Гіппократа часто вживають у тому розумінні, що
твори мистецтва живуть довше, ніж їх автори.
• СТАВАТИ НА котурни Давні греки дуже любили театр. Але
грецький театр мало чим нагадував театри наших міст. Він
не мав ні даху, ні стін.
Просто неба півколом тяглися ряди кам’яних лав, а
внизу, перед першими рядами, було підвищення — сцена.
Загальний вигляд грецького театру нагадував наш стадіон,
точніше, половину стадіону, якби його розрізали.
Актори, які грали ролі героїв давньогрецької трагедії,
взували котурни — сандалії на дуже високій підошві й
підборах. Котурни збільшували зріст акторів і надавали ве-
личі їхнім постатям. У сучасній мові вираз «ставати на
котурни» вживають тоді, коли хочуть висміяти фальшиве
піднесення, бундючність, недоречне красномовство.
52
• дифірамб, корифей Грецькі трагедії виросли із святкових
вистав на честь бога врожаю Діоніса. На сцені стояв хор
і співав пісні про Діоніса — дифірамби, а заспівував їх ко-
рифей. Усі співці були одягнені в козлячі шкури, вони при-
в’язували собі до голів цапові роги, щоб бути схожими на
супутників Діоніса — напівлюдей-напівцапів. Корифей роз-
повідав про пригоди Діоніса, а хор підхоплював розповідь
і славив бога землеробства дифірамбами.
І нині слова «дифірамб» і «корифей» живуть у нашій
мові. Дифірамбом називають перебільшену, надмірну по-
хвалу. «Коли Хома занадто вже розходився, співаючи дифі-
рамби своїм мінометам, хтось навіть осадив його»,— пи-
сав О. Гончар у романі «Прапороносці».
Корифеями звуть провідних учених, акторів, письменни-
ків — людей, які здобули славу завдяки великій творчій
праці. На Україні «театром корифеїв» називали трупу ак-
торів, очолюваних письменником і режисером М. Л. Кро-
пивницьким. Окрасою театру корифеїв була велика укра-
їнська актриса Марія Заньковецька.
• АРЕОПАГ. СПАРТАНСЬКИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ Колись в Афінах
на горі Ареса — бога війни збирався найвищий суд держа-
ви — ареопаг, який карав убивць, паліїв і державних зло-
чинців. Ареопагом і тепер жартома звуть грізне судилище,
яке не змінює своїх рішень.
Лаконічними називають короткі, чіткі висловлю-
вання. Але не всі знають, що це слово походить від назви
давньогрецької області Лаковії, жителі якої вели дуже су-
воре життя, не знали розкошів і змалку готувалися до
воєнних походів. Мова їх була проста й небагатослівна.
А назва столиці Лаковії — Спарта дала початок вислову
«спартанський спосіб життя», тобто по-воєнному суворий
побут, дуже простий і скромний.
Спартанці прагнули виховати своїх дітей сильними й
вправними воїнами, безстрашними людьми, відданими сво-
їй батьківщині. Історики розповідають: коли спартанці
йшли на війну, мати одного з воїнів подала йому щит і
сказала: «З ним або на ньому». Слова спартанки означали:
повертайся переможцем або загинь у бою. Давні греки зав-
жди виносили з поля бою мертвих на їхніх щитах. Цей ви-
слів став крилатим у дещо зміненій формі: ІЗ ЩИТОМ ЧИ НА
• ЩИТІ.
• ВСЕ ТЕЧЕ, ВСЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ Вислів давньогрецького філосо-
фа-матеріаліста Геракліта, який жив у VI—V століттях
до н. е. У цих словах стисло виражено зовсім нову для
тих часів думку: ніщо в природі не вічне, все постійно
53
виникає, змінюється й зникає. Геракліт твердив, що все в
природі тече, як води ріки, і не можна двічі увійти в ту са-
му річку, бо вода в ній уже буде не та. Слова «все тече,
все змінюється» часто вживають, коли хочуть підкреслити,
що обставини змінилися.
Твори Геракліта дійшли до нас лише в невеличких
уривках, і наведений тут вислів ми знаємо з переказів ін-
ших філософів, зокрема Платона. З творів Платона відомі
нам також висловлювання філософа Сократа (V ст. до н. е.).
•	пізнай САМОГО СЕБЕ На цю думку Сократа посилаються,
коли хочуть сказати, що людина має не тільки досліджу-
вати природу навколо себе, а й знати власні потреби та
можливості. Інший вислів Сократа про знання —
•	я ЗНАЮ ЛИШЕ ТЕ, ЩО нічого НЕ ЗНАЮ Ясно, що ці слова
не слід розуміти буквально. Сократ знав багато, але він
дуже не любив тих, хто хизується своєю вченістю. Тому він
хотів у загостреній формі сказати, що скільки б ми не зна-
ли про навколишній світ, все одно залишається ще цілий
океан не пізнаного нами. Згодом крилатий вислів Сократа
стали часом уживати і в гумористичному значенні для ха-
рактеристики невігласів.
•	ФІЛІППІКА «Ну й сердитий оратор виступав сьогодні на збо-
рах! Такі філіппіки виголошував проти прогульників!» Так
ми говоримо, почувши запальну промову, й часто не підо-
зрюємо, що слову «філіппіка» — понад дві тисячі років.
Так звалися пристрасні промови, які в IV ст. до н. е. виго-
лошував афінський політичний діяч і оратор Демосфен про-
ти царя Македонії Філіппа II (батька Олександра Македон-
ського), що підкорив своїй владі всю Грецію. Філіппіки до-
сі вважаються високими зразками ораторського мистецтва.
На їх честь римський оратор Ціцерон назвав філіппіками
свої політичні виступи. І в наш час так звуть грізні обви-
нувальні промови.
•	УСЕ СВОЄ НОШУ З СОБОЮ Маленька Греція протягом трива-
лого часу зазнавала нападів з боку могутніх сусідів. Особ-
ливо тривалими були війни з Персією. Під час однієї з та-
ких воєн, у VI ст. до н. е., війська перського царя Кіра
вдерлися до грецького міста Прісни. З міста в глиб країни
потяглися сотні возів, навантажених усяким хатнім добром.
Це мешканці міста тікали від жорстокого ворога. І тільки
один біженець ішов пішки, спираючись на ціпок. Більше в
руках він нічого не мав. Це був філософ Біас.
54
— А де ж усе твоє майно? — здивовано запитували його
інші подорожні.
— Усе своє ношу з собою,— лаконічно відповідав філо-
соф, маючи на увазі свій розум.
Вислів Віаса став крилатим після того, як його вжив
славетний давньоримський оратор Ціцерон.
ф МАРАФОНСЬКИЙ БІГ Усі, хто цікавиться спортом, знають
термін «марафонський біг». Марафонський біг — це зма-
гання з бігу по дорогах на дистанцію, що дорівнює 42 кіло-
метрам 195 метрам. Звідки взялося таке ♦ некругле» чис-
ло? Адже всі інші змагання — із бігу, і з плавання — про-
вадяться на дистанції, які становлять ціле число десятків,
сотень чи тисяч метрів. Річ у тім, що виникнення цьо-
го виду спорту пов’язане з певним моментом грецької
історії.
Марафон — селище поблизу Афін, біля якого в 490 р. до
н. е. висадилася стотисячна армія персів. Смертельна за-
гроза нависла над столицею Афінської держави. Греки не
могли послати проти ворога таке велике військо. Але
жменька греків захищала свою вітчизну, свою свободу, а
величезна армія персів була армією грабіжників. Крім то-
го, греки були вправнішими воїнами. На це й розраховував
афінський воєначальник Мільтіад. Він мав тільки одина-
дцять тисяч воїнів і все-таки повів їх до Марафона, щоб
дати бій персам.
Мільтіад вишикував своє військо фалангою: воїни у
важкому обладунку ставали щільними рядами, а перший
, ' ряд прикривав увесь загін своїми щитами. Перси завжди
починали битву шаленим обстрілом ворога. Хмари стріл
закривали сонце, влучні удари сипалися градом і наводи-
ли паніку на противника. Греки це знали й вирішили ви-
передити персів. Вони самі пішли в наступ швидким кро-
ком. Вражені несподіванкою, перси відступили, але зго-
& дом прорвали лави грецьких воїнів. Та в цей час з обох
£ боків ударили афіняни. їм вдалося майже оточити головний
й загін ворога. Перси побігли до моря. Вони не змогли проти-
стояти натискові невеликої, але добре озброєної та органі-
$ зованої армії афінян. Перси втратили в цій битві близько
шести з половиною тисяч воїнів, а греки — менше двохсот.
~ Як тільки стало ясно, що перемагають греки, Мільтіад
послав до Афін гінця. Гонець пробіг віддаль від Марафона
до Афін за кілька годин. Він прибіг на міську площу, за-
: кривавлений і вкритий порохом далекої битви, й закричав:
1	«Радійте, ми перемогли!»
г; На згадку про цю подію 1896 року в Афінах під час
Першої Олімпіади влаштували перше змагання з бігу між
55
Афінами й Марафоном. Відтоді марафонський біг входить
у програму сучасних міжнародних зустрічей, зокрема Олім-
пійських ігор. Марафонський біг настільки важкий, що в
ньому можуть брати участь лише дуже добре натреновані
спортсмени віком від 22 років. Таку історію має звична
для всіх нас назва «марафонський біг».

ф ПРОЛЕТАР Багато слів дійшло до нас від часів Давнього Ри-
му. Вони часто змінювали своє значення до невпізнанності.
Всі ми знаємо бойовий заклик К. Маркса і Ф. Енгельса:
«Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» Ми знаємо, що проле-
таріат — це робітничий клас. Але не всім відомо, що сло-
во «пролетар» існувало ще в Давньому Римі. Правда, озна-
чало воно тоді зовсім не те, що нині. Пролетарями нази-
вали найбідніших жителів міста. Вони не мали ніякого
майна. Єдине, що їм належало, були їхні діти, нащадки.
Слово «нащадки» латинською мовою — «пролес». Від нього
й утворилася назва «пролетар».
• ТРИБУН Нерідко в наші дні можна почути й вислів «народ-
ний трибун». Цей вислів також народився в Римі. Народ-
ними трибунами (це слово походить від слова «триба» —
округа; Рим поділявся на кілька десятків триб) там нази-
валися захисники інтересів неповноправного населення —
плебеїв.
Трибунів обирали на один рік. Кожен, хто потребував за-
хисту трибунів, міг звертатися до них і вдень і вночі: двері
будинків трибунів ніколи не зачинялися.
Трибуни мали право скасувати будь-яке розпорядження
всіх органів влади. Це було так зване «право вето» («ве-
то» латинською мовою — «забороняю»). Пізніше право ве-
то використовувалося й в інших країнах.
У наші дні в Раді безпеки Організації Об’єднаних Націй
існує право вето, згідно з яким кожна з п’яти великих дер-
жав (СРСР, США, Китай, Англія, Франція) може скасува-
ти рішення Ради.
67
• ФОРУМ у поезії Максима Рильського «Полтавський бій»
є такі рядки:
Звивався зради пласколобий змій,
Та правди меч і повселюдний сором
Його разили,— і народний форум
Прокляв Мазепу в правоті своїй.
А в газетах ми часто можемо прочитати такі заголовки:
«Форум астрономів», «Всесвітній форум кіномистецтва»...
У сучасній мові «форум» — великі, повноважні збори.
А в Давньому Римі Форумом звалася центральна площа
міста, де скликалися народні збори, відбувалися суди та
ярмарки. Так старовинна назва дожила до наших днів, уві-
бравши в себе новий зміст.
•	ПОСМІШКА АВГУРА Давні римляни були люди забобонні.
Вони вірили не тільки в богів, добрих і злих духів, але й у
численні прикмети. Не дивно, що в Римі дуже шанували
людей, які нібито вміли вгадувати майбутнє. Були там
жерці, які ворожіння зробили своєю «спеціальністю», як
сказали б ми тепер. Вони називалися авгурами.
Авгури ворожили, спостерігаючи політ птахів і придив-
ляючись до їхньої поведінки. Крики крука вважалися по-
ганою прикметою. Високий вільний літ птахів був добрим
знаком. Згодом самі авгури перестали вірити в свої воро-
жіння і, як згадує один староримський письменник, при
зустрічах не могли втриматися від сміху.
У нашій мові також існує це слово, і означає воно фаль-
шивих мудреців, котрі морочать людям голову всілякою
тарабарщиною, в яку вони й самі не вірять. А вислів «по-
смішка авгура» вживається на адресу нещирих людей, які
не можуть зберегти таємницю своїх дій і мимоволі вияв-
ляють себе.
•	КНИГИ СИВІЛИ Великою повагою користувалися в Давньому
Римі сивіли — жінки, що пророкували майбутнє. Найвідо-
міша з них була Кумська сивіла (вона жила в місті Куми).
Про неї жартома писав І. П. Котляревський у своїй «Енеїді».'
За стародавньою легендою, Кумська сивіла склала збір-
ник пророцтв — так звані «Сивілині книги». Ці книги збе-
рігались у кам’яній скрині в храмі Юпітера в Римі. Ціла
колегія з п’ятнадцяти жерців відала тлумаченням Сивіли-
них книг. На вимогу сенату жерці повинні були розкрива-
ти Сивілині книги і пояснювати, що означає та чи інша
прикмета, як закінчиться війна і коли її треба розпочина-
ти, які жертви треба приносити богам.
У сучасній мові вислів «читати Сивілині книги» озна-
чає «міркувати про майбутнє». Український поет М. Воро-
ний так писав в одному з ліричних віршів:
58
На вежі в замку я сиджу
З наказу злої сили;
Вночі на зорях ворожу
Або, замислений, сиджу
Над книгами Сивіли.
ф ДВОЛИКИЙ ЯНУС. у Стародавньому Римі поклонялися богові
часу — Янусу. Він мав два обличчя — молоде, що дивило-
ся вперед, у майбутнє, і старе, яке споглядало минуле.
Януса вважали також богом початку й кінця, входів і ви-
ходів. Згодом ім'я дволикого Януса набуло переносного
значення: нещира, лукава людина.
Ф ПЕНАТИ Римляни, як і багато інших народів, обожнювали
своїх предків. Кожна сім’я мала своїх божків-пенатів, по-
статі яких були в кожній оселі на почесному місці біля
вогнища. Вважалося, що пенати охороняють мир і згоду
в сім’ї. їм приносили жертви під час усіх сімейних свят.
Слово ♦пенати» досить рано стали вживати в переносно-
му значенні: «рідний дім». Будинок великого російського
художника І. Ю. Рєпіна на Карельському перешийку під
Ленінградом називався «Пенатами».
• БРУТ. КОКЛЕС у поемі Т. Г. Шевченка «І мертвим, і жи-
вим...» є згадка про двох героїв Стародавнього Риму:
У нас Брути! І Коклеси!
Славні, незабутні!
Імена Брута і Коклеса значили так багато, що поет на-
віть вжив їх у множині замість слова «герої».
Люцій Юній Брут жив у дуже давні часи, коли в Римі
ще не було республіки і державою правив цар (рекс) Тар-
квіній Гордий. Тарквіній стратив батька Люція і всіх його
родичів, але найменшому синові дарував життя і виховав
разом із своїми синами. Це й був Люцій Юній. Коли він
дізнався про сумну долю свого батька, він став удавати бо-
жевільного, за що його прозвали Брутом — дурним.
Довго терпів народ знущання жорстокого царя і нареш-
ті повстав. Повстання очолив Брут. Він виступив на народ-
них зборах, нагадав усі злочини Тарквінія і закликав ви-
гнати царя з Риму разом з усією його сім’єю. Цар тоді вою-
। вав із сусідніми племенами. Зачувши про повстання, він
вирушив до Рима, але знайшов ворота міста замкненими.
* Так у Римі встановилася республіка. Замість рекса що-
I року стали обирати двох консулів. Першим консулом обра-
I ли Люція Юнія Брута. Усе своє життя він присвятив
І боротьбі за зміцнення республіки. Коли двоє його синів змо-
| вилися з Тарквінієм і обіцяли відкрити ворота війську ца-
ї	69
ря, Брут прилюдно допитав їх і засудив до смертної кари.
В його присутності зрадникам відтяли голови.
Тарквіній зрозумів, що його плани провалились. Тоді
він став підбурювати проти Рима правителів навколишніх
міст. Один із них, Порсенна, пішов на Рим з великим вій-
ськом. Він оточив місто і послав своїх найкращих воїнів
на єдиний міст через річку Тібр. Невеликий загін римлян,
який охороняв міст, не витримав удару й кинувся врозтіч.
На своєму посту залишився тільки один воїн — Горацій
Коклес. Він стримував натиск ворога так відважно й уміло,
що римляни встигли опам’ятатися й повернутися на міст.
Коклес наказав їм розібрати міст, і, поки воїни працювали,
він продовжував битися з загарбниками. Коли уламки мос-
ту звалилися в Тібр разом з ворожими воїнами, Коклес
зумів дістатися до своїх неушкодженим.
Тепер ми знаємо, чому імена Брута і Коклеса були свя-
щенні для римлян. До цих двох імен треба додати й тре-
тє — ім’я Муція Сцеволи.
•	МУЦІЙ СЦЕВОЛА Порсенна не зміг узяти Рим з бою і вста-
новив тривалу облогу міста. У Римі почався голод. І тоді
римський воїн Муцій потайки пробрався у ворожий табір.
Він хотів убити Порсенну, але не знав його в обличчя і
переплутав з царським писарем. Юнак кинувся на писаря
з кинджалом, але його схопила варта Порсенни. Муція
привели до царя. Порсенна спитав юнака, хто він і для
чого прийшов у табір.
— Я римський громадянин,— гордо відповів Муцій.—
А прийшов я в твій табір, щоб убити тебе. Я помилився,
але ти все одно загинеш, бо триста римських юнаків по-
клялися знищити тебе. Комусь із них пощастить.
Порсенна наказав Муцію розкрити плани змовників, та
відважний юнак мовчав. Тоді цар звелів спалити Муція
живцем на вогнищі.
Але Муцій сам підійшов до жаровні й поклав праву ру-
ку на жар. Рука Муція стала тліти й чорніти, але жодна
риска на обличчі юнака не змінилася.
Вражений мужністю Муція, Порсенна звільнив його. На-
ступного дня переляканий цар зняв облогу й відступив.
А ім’я Муція Сцеволи («сцевола» латинською мовою озна-
чає «лівша») стало означати героя, здатного пожертвувати
всім заради своєї батьківщини.
•	НАШЕ ПРАВО - на вістрі меча у іу ст. до н. е., коли влада
Риму поширювалася тільки на частину теперішньої Італії,
над ним нависла смертельна загроза. Із-за Альп в Італію
вдерлися войовничі племена галлів. Одне за одним підпа-
дали під їхню владу італійські міста. Ніхто не міг витри-
60
мати шаленого натиску невисоких дужих воїнів, озброєних
довгими важкими списами й мечами. Галли були безстраш-
ними завойовниками, вони продовжували битися з ворогом,
навіть діставши в битві тяжкі рани.
І от галльське військо на чолі з своїм ватажком Брен-
ном оточило місто Клузіум, яке було союзником Риму.
Тоді римляни попросили Бренна не чіпати місто. Бренн
обіцяв виконати це прохання, але водночас став вимагати
в жителів Клузіума віддати йому найбагатші землі. Обуре-
ні римляни спитали: «Яке право мають галли забирати
землі в їх законних власників?»
— Наше право міститься на вістрі меча. Сильним на-
лежить світ,— гордовито відповів Бренн. Ці слова відтоді
стали крилатими: до них звертаються, коли хочуть викри-
ти чиїсь загарбницькі плани, затаврувати паліїв війни.
З походами Бренна пов’язані й інші крилаті вислови.
•	ГУСИ РИМ УРЯТУВАЛИ Коли галли розпочали війну з Ри-
мом, їм скоро вдалося розгромити римлян і захопити міс-
то. Але нападники не змогли вдертися в Капітолій — рим-
ську фортецю на крутій горі. Галли стали табором під го-
рою, яка здавалася їм неприступною. Та їхній ватажок
Бренн, обходячи табір, помітив, що з одного боку скелі
можна спробувати вилізти нагору. І ось після півночі в
густій пітьмі галльські воїни, допомагаючи один одному,
полізли на скелю.
Як тільки галли досягли вершини, вони кинулися на
римську варту і миттю обеззброїли її. А римляни спокій-
но спали в Капітолії. Навіть собаки нічого не чули: жоден
не гавкнув. І тільки гуси — священні птахи, яких трима-
61
ли при храмі богині Юнони,— вчули щось недобре, зало-
потіли широкими крильми й голосно загелгали. Гуси не
спали, бо заклопотані й налякані римляни забули їх по-
годувати.
Крики гусей розбудили римських воїнів. Вони схопилися
за мечі й кинулися на галлів. Загарбники полетіли з ви-
сокої гори у прірву. Фортецю було врятовано. Відтоді й
існує прислів’я: «Гуси Рим урятували». А на відзначення
цієї події в Римі щороку в день нападу галлів на Капіто-
лій носили по вулицях розп’ятого на хресті собаку і пиш-
но вбраного білого гусака. Нещасного собаку карали за те,
що його предки погано стерегли Капітолій, а клітку з гу-
саком прикрашали гірляндами з квітів на честь благород-
ного вчинку його прадідів. Нині вислів «гуси Рим уряту-
вали» вживають, коли йдеться про людину, яка хвалиться
заслугами предків.
• ГОРЕ ПЕРЕМОЖЕНИМ! Облога Капітолію тривала довго. Рим-
ляни вже не мали жодних запасів їжі, вони жували кору
і шкіру своїх сандалій, щоб якось тамувати голод. Але й
становище галлів було не дуже добре. Навколо Рима вже
збиралися загони, щоб вирушити на бій із загарбниками.
Тоді галли запропонували зняти облогу за викуп: римляни
повинні були дати їм тисячу фунтів золота. Римляни пого-
дилися, але галли намагалися обдурити їх при зважуванні
золота. Коли римляни стали обурюватися, Бренн узяв свій
важкий меч і кинув його на шалю терезів.
— Що це означає? — спитали римляни.
Бренн відповів:
— Це означає: горе переможеним!
І ці слова Бренна згодом стали крилатими.
• ПІРРОВА ПЕРЕМОГА Нескінченні війни, які вів Рим з інши-
ми державами, відбилися в багатьох крилатих висловах.
Ось іще один із них: «Піррова перемога».
Пірр був царем Епіру — держави на північному заході
Греції. Цей талановитий полководець марив про підкорен?
ня всього світу. Перешкодою його честолюбним намірам
була могутня Римська держава. І Пірр пішов війною на
Рим. У 280 році до н. е. він висадився на італійському
узбережжі з двадцятитисячною армією. У жорстокій битві
військо Пірра розгромило римлян. Небачені доти бойові
слони налякали римлян, їхні коні кинулися врозтіч, поча-
лася паніка, а тут вдарили головні сили Пірра. Окрилений
перемогою, епірський цар пішов у глиб країни.
А римляни тим часом опам’яталися, перевчили по-ново-
му своїх воїнів і побудували колісниці з довгими списами
для боротьби з непереможними доти слонами. І в наступ-
62
ній великій битві з Пірром, яка тривала два дні, вони вже
не тікали. Вони мужньо билися з ворогом, який дорого за-
платив за свою перемогу. П’ять тисяч воїнів, багато воє-
начальників і друзів Пірра полягло в бою.
Коли Пірра стали вітати з перемогою, він сказав, сумно
оглядаючи поле бою:
— Ще одна така перемога, і ми загинули!
Пірр так і не • зумів використати свою перемогу. Його
знекровлена армія не могла йти далі, а наступного року
римляни розбили її. Відтоді вислів «Піррова перемога *
означає: сумнівна перемога, не варта своїх жертв.
ф ГАННІ БАЛОВА КЛЯТВА Могутнім суперником Риму був Кар-
фаген — місто на півночі Африки, яке володіло багатьма
колоніями на островах Середземного моря. Карфаген мав
сильну армію і найкращий у світі флот. Римляни вели ба-
гато воєн проти Карфагена. Найвідомішою з них є війна,
в якій брав участь славнозвісний карфагенський полково-
дець Ганнібал.
Ганнібал був сином відомого воєначальника Гамількара.
Коли Гамількар збирався в далекий похід, дев’ятирічний
Ганнібал став просити батька взяти його з собою. Гаміль-
кар сказав, що він візьме хлопчика, якщо той поклянеться
все життя боротися проти Риму. Ганнібал поклявся і не
зрадив свого слова. Відтоді існує крилатий вислів «Ганні-
балова клятва», який означає тверду рішимість боротися
до кінця.
Ф КАРФАГЕН ТРЕБА ЗРУЙНУВАТИ! Сучасник Ганнібала рим-
ський сенатор Катон Старший ненавидів Карфаген не мен-
ше, ніж Ганнібал — Рим. Після кожної своєї промови в
сенаті, про що б у ній не йшлося, Катон вигукував:
— Я вважаю, що Карфаген треба зруйнувати!
Сенатор твердо вірив, що винуватцем усіх нещасть і не-
х згод був Карфаген. І в наші дні ці слова означають непо-
хитну вірність одній ідеї.
♦ КАННИ у 218 році до н. е. карфагенська армія вступила в
Італію, перейшовши через снігові альпійські перевали. Над
Римом нависла смертельна небезпека. За півтора року Ган-
нібал пройшов усю Італію з півночі на південь і зупинився
із своїм військом біля міста Канни. Тут і відбулася битва.
Римлян було майже дев’яносто тисяч, а карфагенян
| шістдесят сім тисяч. Ганнібал вишикував своє військо пів-
й місяцем: всередині його стояли гірші загони, а на «ро-
гах» півмісяця — добірні піхотинці й кіннота. Римляни пі-
шли в наступ і почали відтісняти гірші війська. Півмісяць
63
увігнувся. І тут карфагеняни вдарили з флангів і швидко
оточили весь римський табір, де виникла паніка. Це було
початком розгрому. Дві третини римської армії було зни-
щено, вісімнадцять тисяч — узято в полон. Ганнібал же
втратив тільки шість тисяч воїнів.
Битва під Каннами відбулася понад дві тисячі років то-
му, але вона досі вивчається у військових академіях усього
світу як приклад блискучої воєнної операції. А слово
«Канни» стало означати повний розгром. Історики Вели-
кої Вітчизняної війни називають битву на Волзі Каннами
гітлерівської армії.
• ГАННІБАЛ ПЕРЕД БРАМОЮ! з іменем карфагенського полко-
водця пов’язана також фраза: «Ганнібал перед брамою!»
Цей поклик лунав по Риму, коли карфагенське військо під
проводом Ганнібала підійшло до міста.
Через півтора століття після цих подій великий рим-
ський оратор Ціцерон застерігав римлян проти ворогів дер-
жави. Кажучи про найнебезпечнішого з них — консула
Марка Антонія — Ціцерон вжив крилатий вислів «Ганні-
бал перед брамою!»
• ДОКИ БУДЕШ, КАТІЛІНО, ЗЛОВЖИВАТИ НАШИМ ТЕРПІННЯМ?!
У розмовах людей, знайомих з історією Давнього Риму,
можна й у наші дні почути ще одну крилату фразу Ціце-
рона: «Доки будеш, Катіліно, зловживати нашим терпін-
ням?!» Цими словами починалася його славнозвісна промо-
ва в сенаті проти змовника-аристократа Катіліни. Частіше
це речення наводять латинською мовою: «Квоускве тандем,
Катіліна, абутере паціенціа ностра?!» Вживають цей ви-
64
слів тепер здебільшого при обуренні з приводу якогось не-
подобства.
Ціцерон, виступаючи проти Катіліни, ще не мав пере-
конливих доказів того, що він готує державний переворот.
Тому славнозвісний оратор вклав у свої викривальні ви-
ступи всю майстерність, здобуту важкою працею. І в наш
час промови Ціцерона вважаються високими зразками ми-
стецтва слова, а його ім’ям стали загалом називати крас-
номовних людей.
ф НЕХАЙ ПИЛЬНУЮТЬ КОНСУЛИ, ЩОБ РЕСПУБЛІКА НЕ ЗАЗНАЛА
ШКОДИ! Цей вигук з промов Ціцерона й інших сенаторів
(особливо перша його частина) вживається донині як пере-
сторога. Скаржачись на бездіяльність влади проти змови Ка-
тіліни, Ціцерон вигукнув:
• О ЧАСИ! О ЗВИЧАЇ! ця крилата фраза в сучасній мові набра-
ла жартівливого забарвлення, і, коли ми почуємо від спів-
розмовника: «О темпора! о морес!» (так звучить латин-
ською мовою висловлювання Ціцерона), ми вже готові
слухати його гумористичні нарікання на чиюсь поведінку.
Полум’яні виступи Ціцерона розкрили римлянам очі на
змову проти республіки. Катіліна втік з Риму, щоб зібра-
ти своїх прихильників, але сенат діяв швидко, заколот бу-
ло придушено, а сам Катіліна загинув у бою. Та на респуб-
ліку насувалася нова небезпека. Відомий політичний діяч
і полководець Гай Юлій Цезар, який за шість років без-
перервної війни завоював усю Галлію, повів свою армію
на Рим.
У той час Цезар був правителем Галлії. Він любив роз-
кіш і владу, а змушений був стільки років жити в глушині,
далеко від Рима. І Цезар тішив себе давно придуманою ним
самим фразою:
• «КРАЩЕ БУТИ ПЕРШИМ В ОСТАННЬОМУ ГАЛЛЬСЬКОМУ СЕЛІ,
ніж другим У римі» Але Цезар хотів бути першим у Римі!
• ГАЛЛЬСЬКИЙ півень Латинською мовою слово «галлус» оз-
начало і «галл», і «півень», тому що стародавні галли —
предки сучасних французів — були руді й мали на голо-
вах чуби, які нагадували півнячі гребінці. І коли напри-
кінці XVIII ст., після буржуазної революції, оголосили
конкурс на малюнок нової французької монети, члени жюрі
зажадали, щоб на одному боці монети було змальовано пів-
ня — втілення пильності. Так з’явився на світ «галльський
півень», що згодом став жартівливим або публіцистичним
образом Франції.
• ПЕРЕЙТИ РУБІКОН — ЖЕРЕБ КИНУТО! у січні 49 року ДО Н. е.
легіони Цезаря перейшли річку Рубікон, яка відмежову-
3 6-94
65
вала Галлію від Італії. Так почалася громадянська війна.
А вислів «перейти Рубікон» у багатьох мовах і тепер озна-
чає: зробити безповоротний крок, одважитися на рішучий
вчинок.
Крилатими стали й слова, сказані Цезарем до перехо-
ду: «Кості кинуто!» (в іншому варіанті—«Жереб кину-
то!»). У Давньому Римі поширена була гра в кості: гравці
по черзі кидали кубики з числами, позначеними на їх гра-
нях. Вигравав той, кому «випадало» найбільше число. Це-
зар дуже любив різні розваги, тож не дивно, що він порів-
няв із грою свій небезпечний похід на Рим.
ф ПРИЙШОВ, ПОБАЧИВ, ПЕРЕМІГ! Розгромивши СВОЇХ ВОРОГІВ В
Італії, Цезар вирушив на схід. Він зміцнив свою владу в
Єгипті, а в Малій Азії блискавично розбив царя Фарнака.
Про цю перемогу він послав знаменитий звіт у сенат. Звіт
складався з трьох слів: «Прийшов, побачив, переміг!»
• і ТИ, БРУТЕ?!. Після багатьох переможних походів Цезар по-
вернувся в Рим. Тут він став забирати в свої руки все більшу
владу. Прибічники Цезаря хотіли проголосити його царем.
Тоді шістдесят знатних римлян — прихильників республі-
ки — вступили у таємну змову проти Цезаря. Одним із го-
ловних змовників був Марк Юній Брут, якого Цезар вважав
своїм другом.
Змовники вирішили вбити Цезаря на засіданні сенату
15 березня 44 року. В день засідання Цезар захворів. Дру-
жина умовляла його не йти в сенат і відкласти засідання.
Коли змовники дізналися, що Цезар хворий, вони подума-
ли, що хтось розкрив їхні плани. Тоді один із змовників
відвідав Цезаря і переконав його провести засідання того ж
дня.
Біля входу в сенат якийсь незнайомий чоловік протис-
нувся до Цезаря й подав йому записку. Цезар, не бажаючи
довше затримувати сенаторів, не став її читати до засідан-
ня. А в записці докладно розповідалося про змову.
Увійшовши в зал, Цезар сів у своє крісло. Змовники
щільно оточили його. В кожного під одягом був захований
кинджал. Один із змовників схопив край багряної тоги Це-
заря і рвонув її до себе. Це був умовний знак. Змовники
кинулися на Цезаря. Він схопився з місця й безпорадно
озирався навкруги, чекаючи допомоги. Ось він побачив
просто перед собою Брута. В його руках був ніж.
— І ти, Бруте?!.— вигукнув Цезар і впав під ударами
змовників. Останні слова Цезаря стали крилатими. їх вжи-
вають на адресу колишнього друга, що несподівано пере-
йшов у табір ворогів.
66
Півтора десятиліття тривала в Римі громадянська війна,
яка закінчилася перемогою племінника Цезаря Октавіана
Августа. Його проголосили імператором.
Август оточив себе небаченою розкішшю. У Римі він
спорудив багато мармурових палаців, збудував новий водо-
гін. Щоб привернути на свій бік народні маси, імператор
влаштовував пишні свята, під час яких кожен міг безкош-
товно їсти й пити досхочу.
і МЕЦЕНАТ Друг Августа відомий багатій Гай Меценат дбав
про те, щоб талановиті поети славили імператора. Меценат
любив мистецтво і витрачав чимало грошей, щоб підтрима-
ти талановитих людей. Пізніше ім’я Мецената стало за-
гальною назвою. Меценатами називали людей, які постійно
матеріально допомагали художникам, письменникам, акто-
рам. Такою людиною був, наприклад, російський купець
П. М. Третьяков, який зібрав величезну колекцію картин
російських художників і подарував її Москві. Тепер Тре-
тьяковська галерея — один із найкращих музеїв світу.
* ЛУКУЛЛІВ БЕНКЕТ Урочисті бенкети Августа затьмарили
бенкети Лукулла. Лукулл був полководцем, який під час
переможних походів в Азію награбував багато золота, а
повернувшись у Рим, став його витрачати на вишукані
страви й напої. Він годував своїх гостей паштетом із со-
лов’їних язиків. Вислів «Лукуллів бенкет» став крилатим.
ВАРЕ! ВІДДАЙ МЕНІ МОЇ ЛЕГІОНИ! Таким розпачливим вигу-
ком Август зустрів звістку про розгром війська римського
полководця Квінтілія Вара германцями в битві у Тевто-
3*
67
бурзькому лісі (9 р. н. е.). Цей вислів уживається в пере-
носному значенні, коли йдеться про безнадійно втрачені
гроші, марні зусилля, що не дали наслідків, тощо.
• СПАРТАК Час від часу Римську державу потрясали до са-
мих її основ народні повстання. Найгрізніше було повстан-
ня під проводом Спартака.
Ім’я славнозвісного вождя повстання римських рабів
Спартака давно стало прапором боротьби за волю всіх при-
гноблених. Хто ж такий був Спартак?
Спартак народився у Фракії — місцевості на сході Бал-
канського півострова. У бою з військами загарбників-рим-
лян Спартак попав у полон. Потім його віддали в солдати,
але волелюбний юнак утік з римської армії. Його зловили
й продали в рабство. Так Спартак став гладіатором.
Гладіаторами (від латинського «гладіус» — меч) звалися
в Давньому Римі раби, яких примушували битися на смерть
у цирках для розваги вельмож, багатіїв і охочої до видо-
вищ юрби. Яскраву картину бою гладіаторів з дикими зві-
рами малює Т. Г. Шевченко в поемі «Неофіти»:
Реве арена. На арені
Лідійський золотий пісок
Покрився пурпуром червоним,
В болото крові замісивсь.
...І п’яний кесар, мов скажений,
Зареготавсь. І леопард
Із льоху вискочив на сцену,
Ступив, зирнув... І полилась
Святая кров.
С8
Гладіатори гинули не тільки від пазурів левів і тигрів,
а й від рук своїх же товаришів. Це були найжорстокіші бої:
зберегти власне життя можна було тільки ціною смерті ін-
шого раба, такого ж, як ти сам.
Урочисто виходячи на арену перед боєм, гладіатори по-
винні були вітати імператора вигуком: «Аве, цезар, морі-
турі та салютант!» У перекладі це означає: «Славен будь,
цезарю, приречені на смерть вітають тебе!» (Цезарями, або
кесарями, називалися всі римські імператори, починаючи
з Октавіана Августа. Цей титул утворили від імені Гая
Юлія Цезаря). Вітання гладіаторів стало крилатою фразою.
Спартак став намовляти інших рабів-гладіаторів обез-
зброїти вартових і втекти.
— Ми важимо життям на арені, вбиваючи один одного.
То чи ж не краще ризикнути життям, щоб здобути волю? —
казав Спартак своїм товаришам. І раби послухалися його.
Двісті гладіаторів, схопивши замість зброї кухонні ножі й
металеві рожни, на яких смажили м’ясо, напали на варту.
В короткій, але запеклій сутичці полягла більшість героїв,
та сімдесят чотири раби вирвалися на волю.
Одним духом пробігли вони вуличками Капуї — міста
біля підніжжя Везувію, захопили на дорозі кілька возів із
зброєю і сховалися у виноградниках за містом. А коли
землю огорнули вечірні сутінки, Спартак повів гладіаторів
на вершину Везувію, туди, де здавна ховалися втікачі від
жорстоких господарів, солдати, що не хотіли служити у
війську, всі пригноблені, доведені до відчаю люди.
Звістка про сміливий вчинок Спартака і його товаришів
пішла околицями Капуї, і вже наступного дня маленький
загін рабів став рости. Крутими схилами Везувію йшли де-
сятки, сотні людей. Спартак і його друзі розподілили їх на
69
окремі загони і стали навчати військової справи. Вони зна-
ли, що попереду жорстокі бої з імператорськими легіонами.
Військо з Риму прийшло скоро. Воно стало табором під
горою. Воєначальники сподівалися, що раби не витрима-
ють спраги й голоду на безплідних кам’яних кручах і зда-
дуться. Та Спартакові спав на думку сміливий план. Раби
сплели з лози довжелезні міцні драбини і в нічній темряві
спустилися в карколомне провалля. Потім загони Спарта-
ка зайшли в тил римського табору й зненацька напали на
воїнів, що спали спокійним сном. Табір було захоплено з
блискавичною швидкістю: солдати не встигли навіть вчи-
нити опір. До рук повстанців потрапило багато прекрасної
зброї — шоломи, щити, панцири, мечі,— а головне: вони
вперше відчули смак перемоги над добре спорядженим ре-
гулярним військом.
Окрилені перемогою, повстанці пішли в глиб країни, і
в кожному селі чи місті до них приєднувалися нові бійці.
Рим послав на боротьбу із Спартаком нову армію. Повстан-
ців було вже так багато, що вони легко розгромили передо-
вий загін цієї армії. Проте вступити у відкритий бій з го-
ловними силами римлян вони ще не наважувалися. Тим ча-
сом досвідчений полководець Вариній по п’ятах ішов за
військом Спартака і став табором недалеко від табору по-
встанців, розраховуючи на світанку нав’язати їм бій.
Та Спартак і тут знайшов несподіваний вихід із стано-
вища. Він наказав розпалити яскраві табірні вогнища, а бі-
ля них поприв’язувати до невисоких стовпчиків тіла недав-
но загиблих товаришів, щоб здавалося, ніби вони стоять,
охороняючи табір. Римські вартові були певні, що повстан-
ці мирно сплять. А воїни Спартака потиху вийшли з та-
бору й поодинці крутою гірською стежиною відійшли від
небезпечного ворога.
Повстанці пішли на південь Італії, де їхня армія збіль-
шилася до сімдесяти тисяч і де вони розбили військо Ва-
ринія. У Римі почалася справжня паніка. Вирішено було
послати проти Спартака все римське військо, очолюване
обома керівниками Римської республіки — консулами.
(Повстання Спартака відбувалося ще до встановлення в
Римі імператорської влади).
Спартак розумів: його бійці, які не мали ні зброї вдо-
сталь, ні справжньої військової підготовки, не зможуть по-
долати набагато сильнішого ворога. І він вирішив пробива-
тися на північ, за Альпи, щоб там, за межами Римської
держави, почати вільне й мирне життя. Та не всі з ним по-
годилися: у війську Спартака тепер були різні люди. Дехто
з них мріяв не стільки про волю, скільки про воєнну здо-
бич і помсту рабовласникам. І от стодвадцятитисячна ар-
мія Спартака повернула на південь. Смертельно налякані
70
рабовласники негайно стягли в Італію свої армії, що вою-
вали в Іспанії і на Сході. Вони боялися, що Спартак оволо-
діє Римом, визволить усіх рабів і повалить їхню державу.
Величезному римському війську під командуванням
жорстокого й підступного Марка Красса вдалося оборони-
ти Рим. Повстанці тепер мали намір, за новим планом
Спартака, перебратися в Сіцілію, щоб оволодіти цим остро-
вом, на якому недавно клекотіло повстання рабів. Але як
переправитися через вузьку протоку, що відокремлює Сі-
цілію від Італії? Адже човнів у Спартака не було. Дове-
лося домовлятися з морськими розбійниками — піратами,
які обіцяли перевезти повстанців на своїх швидких кораб-
лях. Але пірати ошукали Спартака: вони взяли золото на-
перед і відмовилися перевозити рабів. Тоді повстанці стали
робити плоти, та їх розбила буря.
Наближалася вирішальна битва. Армія Красса, пре-
красно озброєна, скута залізною дисципліною, стояла про-
ти дев’яностотисячного повстанського війська, в якому три-
вали незгоди. Сили були нерівні, і Спартак це знав. Він бив-
ся мужньо, до останку. Смертельно поранений вождь
повстанців загинув у розпалі бою, який закінчився перемо-
гою римлян. Разом з ним загинуло шістдесят тисяч повстан-
ців. А шість тисяч полонених оскаженілі рабовласники
розп’яли живими на хрестах вздовж дороги з Капуї до
Рима. Так закінчилося повстання Спартака.
Людство не забуло імені великого вождя рабів. Коли
під час першої світової війни в Німеччині Карл Дібкнехт
і Роза Люксембург створили революційну організацію, вони
назвали її «Союз Спартака». Згодом із нього виросла ком-
партія Німеччини.
Після Жовтневої революції в нашій країні найбільші
спортивні змагання стали іменуватися «спартакіадами».
Ім’я Спартака живе і в назві відомого спортивного товари-
ства.
• НЕРОН	Не ховайте, не топчіте
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.
Так писав Т. Г. Шевченко в поезії «Холодний Яр». Не-
рок — римський імператор І ст. н. е. Але Шевченко писав
не про Давній Рим, а про сучасну йому царську Росію.
Великий український поет згадав Нерона не випадково.
/ Ім’я цього кровожерного й мерзенного імператора стало
загальною назвою жорстоких деспотів. Царювання Нерона
було роками страт, роками огидного самозвеличення імпе-
ратора, роками його запеклої боротьби за владу з сенатом.
71
Римські історики розповідають, що Нерон, який вважав
себе великим актором, музикантом і поетом, звелів під-
палити Рим. При відблисках пожежі, яка тривала цілий
тиждень, Нерон оспівував загибель Трої: він хотів перевер-
шити великого Гомера. Винними в цій пожежі Нерон оголо-
сив ненависних йому людей і послав їх на смерть у рим-
ський цирк — Колізей, де їх розтерзали звірі.
який великий артист ГИНЕ!.. Жорстокості Нерона приво-
дили до численних змов і повстань проти нього. Кінець кін-
цем від імператора відсахнулася навіть його вірна гвар-
дія — преторіанці, а він змушений був тікати з Риму. Щоб
не потрапити до рук переслідувачів, він заколовся кинджа-
лом. Останні слова Нерона були: «Який великий артист
гине!»
У наш час цей вислів вживається іронічно на адресу
нездар, які вважають себе талановитими людьми.
тримати камінь за пазухою Цей вислів належить старо-
римському письменникові Тіту Макцію Плавтові. Він його
вжив у «Комедії про глечик» в значенні: «приховувати не-
добрі наміри». Саме так його часто використовують і досі.
І ще один вислів Плавта широко вживається в наші дні.
Це слова з його «Ослячої комедії» —
ЛЮДИНА ЛЮДИНІ вовк Так наші публіцисти часто визна-
чають суть людських взаємин у капіталістичному суспіль-
стві, у світі, де панує приватна власність і експлуатація
людини людиною.
ніщо людське не чуже для мене Дочки Карла Маркса
якось склали для свого батька жартівливу анкету і попро-
сили його відповісти на неї. Серед інших питань там було
й таке: «Ваш улюблений крилатий вислів».
Маркс відповів: «Ніщо людське не чуже для мене».
Цей вислів (більш поширений у його латинській формі
«гомо сум; гуманум нігіль а ме аліенум путо») походить з
комедії давньоримського письменника Теренція «Самобичу-
вальник». Означає він: кожна людина, навіть досконала,
має якісь недоліки, бодай дрібні.
без гніву й упередженості Одним із найвідоміших давньо-
римських істориків був Таціт. Він жив у І—II ст. н. е.
Основні його твори називалися «Історії» та «Аннали» (це
слово латинською мовою означає «літописи»; звідси й наш
вираз «аннали історії»). Таціт починає свої «Аннали» обі-
цянкою розповідати про події «без гніву й упередженості».
72
Цей вислів вживається й у наш час, коли мова йде про
об’єктивний виклад фактів.
ф ЮВЕНАЛІВ БИЧ із поетів Давнього Риму велику славу здо-
був Децім Юній Ювенал. Ювеналові сатири шмагали бага-
тіїв і вельмож, неначе батоги. Недарма здавна «Ювенало-
вим бичем» називають нещадну сатиру, яка таврує зло-
чини й розбещеність. Сам Ювенал був замолоду бідняком,
тому його твори пройняті глибоким співчуттям до пригноб-
лених. Поет викривав владу грошей, заради яких люди
йдуть на тяжкі злочини.
• ХЛІБА Й ВИДОВИЩ! Ювенал гнівно картає жорстокого імпе-
ратора і брехливих жерців, невігласів-вельмож і лінивих
плебеїв, які вимагали від імператора «хліба й видовищ».
Цей вигук — гасло римської юрби, що жила на утриманні
імператорів, дійшов до нас завдяки сатирам Ювенала.
У наші дні його вживають, коли хочуть показати чиєсь
легковажне прагнення жити не працюючи.
• БІЛА ВОРОНА, БІЛИЙ КРУК і ще одним крилатим висловом
завдячуємо Ювеналові. У своїй сьомій сатирі давньорим-
ський поет пише про сліпий випадок, волею якого часом
змінюється доля людини:
Царства дає він рабам, полоненим — тріумфи,
Тільки щасливців таких менше, ніж білих ворон.
Біла ворона — не вигадка поета. У природі зрідка зу-
стрічаються так звані «альбіноси» — білі ворони. В сучас-
ній мові вираз «біла ворона» чи «білий крук» означає не
тільки незвичайну людину, але й рідкісне явище.
• ЗДОРОВИЙ ДУХ У ЗДОРОВОМУ ТІЛІ Ювеналові належить і ви-
слів, який могли б узяти собі за девіз усі наші фізкультур-
ники: «Здоровий дух у здоровому тілі». Ці слова взято з
десятої сатири Ювенала, де сказано: «Треба молити бо-
гів, щоб дух був здоровий у тілі здоровім». У наш час це
прислів’я виражає думку про всебічний — фізичний і духов-
ний — розвиток людини.
• ЧЕРЕЗ ТЕРНИ —ДО ЗІРОК! Старший сучасник Ювенала
письменник і філософ Люцій Анней Сенека є автором кри-
латого вислову «Ад астра!» («До зірок!»). Сенека був вихо-
вателем Нерона. Коли його вихованець став імператором,
Сенеці вдалося зібрати в своїх руках величезне багатство
(хоча в своїх літературних творах він закликав до стри-
маності й доброчесності). Згодом Перон звинуватив свого
78
старого вчителя в участі у змові і наказав йому покінчити
життя самогубством.
Вислів Сенеки «До зірок!» (часто він наводиться у повні-
шій формі «Через терни до зірок!») узято з його твору «Не-
самовитий Геркулес», де є рядок:
Шлях від землі до зірок — непростий.
Великого поширення слова Сенеки набули в наші дні,
в епоху підкорення космосу. У п’єсі українського письмен-
ника О. Левади «Фауст і смерть» читаємо:
Не як світів нещадний завойовник,
не як втікач спустошений Землі,—
я полечу у Всесвіт як Людина,
щоб людяність піднести аж до зір!
З листування Сенеки походить ще одна крилата фраза,
яка не потребує пояснень:
НАВЧАЮЧИ ІНШИХ, МИ САМІ ВЧИМОСЯ
Чимало крилатих висловів пов’язано і з творчістю Квінта
Горація Флакка — великого поета, автора славнозвісних
«Од».
ЗОЛОТА СЕРЕДИНА Колись замолоду Горацій бився за рес-
публіку проти Октавіана. Після розгрому республіканських
військ усе майно Горація було конфісковане, і він став за-
робляти собі на життя, переписуючи різні документи.
Поневіряння Горація закінчилися, коли він познайомив-
ся з Меценатом. Поет зміг нарешті розгорнути крила свого
таланту, але заплатив за це дорогою ціною. Він мусив за-
бути про благородні ідеали своєї молодості і славити імпе-
ратора Октавіана Августа. Щоб виправдатися перед самим
собою, Горацій починає проповідувати перехід до «золотої
середини» — примирення з перемогою імператора, відмову
від боротьби з її «крайнощами».
Вислів «золота середина» став крилатим і увійшов до
багатьох мов. Він уживається на визначення вчинків лю-
дини, яка уникає рішучих дій.
АБ 0В0 Горацієві належить і вислів «аб ово» (він звичайно
вживається латинською мовою і означає в перекладі «від
яйця»). Один із персонажів драми Лесі Українки «У пущі»
каже:
Колеги, ми відбилися від теми.
Почнім «аб ово»...
Узято цей вислів з «Науки поезії» Горація, де римський
поет хвалить Гомера за те, що він починав розповідь про
Троянську війну одразу з суті справи і не згадує про яйце,
74
з якого народилася Прекрасна Єлена (викрадення її царе-
вичем Парісом було причиною війни). У переносному зна-
ченні цей вислів означає: з давніх-давен, від самого по-
чатку.
Горацій умів виражати думку небагатослівно і яскраво.
Не дивно, що чимало його висловів стали крилатими. До
них належить і славнозвісний рядок однієї з «Од»:
СОЛОДКА Й СЛАВНА СМЕРТЬ ЗА БАТЬКІВЩИНУ Тут ГорацІЄВІ
вдалося дуже добре висловити почуття патріотизму, й нам
навіть важко повірити, що цей рядок написано дві тисячі
років тому, а не в наші дні.
ПОЄДНУВАТИ ПРИЄМНЕ З КОРИСНИМ у поемі «Мистецтво по-
езії» Горацій сказав, що «найвищого схвалення гідний той,
хто поєднав приємне з корисним». Максим Рильський, маю-
чи на увазі ці слова Горація, написав у своїй поезії «Тро-
янди й виноград»:
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
КРАПЛЯ ТОЧИТЬ КАМІНЬ Другий уславлений поет — сучас-
ник Горація Публій Овідій Назон прожив своє життя не
так щасливо. Він критично ставився до богів і тонко висмію-
вав імператорські реформи, за що Октавіан Август заслав
його в далеку провінцію, на берег Чорного моря. Там, у
містечку Томи, біля гирла Дунаю, Овідій помер у 18 ро-
ці н. е.
Один із кращих творів Овідія — «Листи з Понту» (тоб-
то з Чорного моря), написані незадовго перед смертю. У цій
75
поемі Овідій вжив вислів, який згодом став крилатим:
«Крапля точить камінь не силою, а частим падінням».
Пізніше, в епоху Відродження, великий італійський уче-
ний Джордано Бруно використав у своєму творі «Свічник»
цей образ для того, щоб висловити прекрасну думку:
«Крапля точить камінь не силою, а частим падінням; так
і людина стає мудра не за допомогою сили, а завдяки час-
тому читанню».
Вислів Овідія ми знаходимо у творах Франка, Лесі
Українки та й самі вживаємо його, коли нам хочеться ко-
ротко й виразно сказати про чиїсь наполегливі дії.
ФІЛЕМОН І БАВКІДА у поемі Овідія «Метаморфози» розпо-
відається про те, як цар богів Юпітер і бог торгівлі Мерку-
рій перетворилися на втомлених мандрівників і спустилися
на Землю, сподіваючися, що хто-небудь із людей дасть їм
відпочити й попоїсти. Але ніхто не побажав пустити до
себе невідомих, тільки старенькі Філемон і його дружина
Бавкіда радо вітали чужинців. Тоді розгнівані боги затопи-
ли всю долину водою, лишивши неушкодженою тільки ха-
тину Філемона й Бавкіди. Ця хатина стала храмом, а двоє
старих — жерцями. Філемон і Бавкіда так любили одне
одного, що боги вдовольнили їхнє бажання вмерти в один
день. Після смерті Філемон став дубом, а Бавкіда — ли-
пою.
У XIX ст. великий німецький письменник Гете змалю-
вав Філемона з Бавкідою у другій частині своєї трагедії
«Фауст», але там їхня доля складається не так щасливо,
і вони стають жертвами руїнницьких планів Мефістофеля.
У переносному значенні Філемон і Бавкіда — нерозлучне
старе подружжя.
ПОКИ ДИХАЮ — СПОДІВАЮСЬ! На засланні Овідій написав
«Сумні елегії» (елегія — задумливий, журливий вірш).
У них є вислів, який став широко відомий: «Поки ди-
хаю — сподіваюсь» (латинською мовою — «дум спіро — спе-
ро»). Поет до останнього дня свого життя сподівався, що
друзі зможуть випросити йому в Августа дозвіл поверну-
тися до Риму. Під такою назвою є вірш у польської поете-
си Марії Конопніцької, а Леся Українка змінила вислів
Овідія і назвала одну з найкращих своїх поезій ще рішу-
чіше: «Контра спем сперо» — «Сподіваюся без надії» (точ-
ніше: проти надії).
ВЕРПЛІИ Також був одним із найславетніших римських
поетів. Його поема «Енеїда», написана в І ст. до н. е., була
улюбленим твором багатьох поколінь освічених людей в
античному світі і в середні віки. Вергілія називали «боже-
76
ственним» поетом, вважали найбільшим мудрецем, і коли
через майже півтори тисячі років великий італійський поет
Дайте писав свою «Божественну комедію», він змалював
Вергілія як свого мудрого провідника по потойбічному сві-
ту. Після цього ім’я Вергілія набуло переносного значення :
розумний, досвідчений провідник.
•	ЖОДНОГО ДНЯ БЕЗ РЯДКА Давньоримський письменник і
вчений І ст. н. е. Пліній Старший розповідає, що уславле-
ний грецький художник Апеллес мав незмінне правило:
щодня малювати. Він щодня проводив на картині бодай
одну лінію.
Латинське слово «лінеа» означає і лінію, і рису, і ря-
док. Тому цей вислів стали вживати й у зв’язку з письмен-
ницькою працею.
Вислів «жодного дня без рядка» є стислим виразом пра-
це любства, серйозного ставлення до повсякденного вико-
нання свого обов’язку.
У романі «Людина і зброя», присвяченому подіям Вели-
кої Вітчизняної війни, Олесь Гончар писав: «їх бігцем од-
водять від ешелону вбік. На ходу озираючись, бачать за со-
бою Помпею, новітню, розвировану вогнем Помпею — в об-
разі щойно розбомбленої станції, бачать безліч освітлених
пожежею колій, палаючі вагони, цистерни, склади...»
•	ПОМПЕЯ, з якою порівняв письменник розбомблену й па-
лаючу залізничну станцію,— стародавнє італійське місто,
яке було розташоване поблизу Неаполя, коло підніжжя Ве-
зувію. 24 серпня 79 р. н. е. сталося раптове виверження
Везувію, і три міста — Помпея, Геркуланум і Стабія — за-
гинули. Очевидець загибелі Помпеї римський письменник
Пліній Молодший у листах до історика Таціта описав жах-
ливий кінець міста, похованого під кількаметровим шаром
вулканічних каменів та попелу. Російський художник
К. П. Брюллов (у якого вчився малювати Т. Г. Шевченко)
написав відому картину «Останній день Помпеї». Вислів
«загибель Помпеї» часто вживають при описах нещасть і
катастроф.
Ви вже знаєте чимало міфів стародавнього світу, які
понад дві тисячі років тому розповідали на берегах Серед-
земного моря і які відсвічують, наче сонце в росинці, у ба-
гатьох наших крилатих словах. Менший, слабший слід у
свідомості людства лишила похмура епоха Середньовіччя —
часи хрестових походів і вогнищ інквізиції. Але й від неї
дійшли до нас деякі образні вислови. їх слід знати кожній
культурній людині. І не тільки знати самі вислови, а й те,
що стоїть за ними,— легенди чи історію.
ТРІСТАН І ІЗОЛЬДА Так здавна називають людей, які палко
кохають одне одного, людей, чиє кохання сильніше за
смерть.
Легенда про Трістана й Ізольду виникла багато століть
тому. Рицар Трістан, небіж корнуелльського короля Мар-
ка, вбив на поєдинку ірландського рицаря Морольта. Після
цього Корнуелл 1 перестав щороку посилати в Ірландію да-
нину — триста юнаків і триста дівчат. Але Морольт у дво-
бої поранив Трістана отруєним мечем, 1 рана ніяк не могла
загоїтися. Трістан у відчаї попросив короля, щоб його по-
клали в човен і пустили з напнутими вітрилами в море.
П’ятнадцять днів носили хвилі човен по морю і нарешті
прибили його до берегів Ірландії.
Королева ірландська була сестрою Морольта, і якби Трі-
стан сказав, хто він, його вбили б. А Трістан приховав своє
справжнє ім’я. Його невигойну рану вилікувала дочка ко-
роля Ізольда Злотокоса — найпрекрасніша дівчина в світі,
яка зналася на травах як ніхто. Вдячний за своє одужання,
1 Корнуелл — півострів на південному заході Англії.
78
Трістан переміг страшного дракона, що спустошував усю
країну.
Коли Трістан повернувся на батьківщину, король Марк
послав його в Ірландію вдруге — висватати йому прекрас-
ну Ізольду. Розповіді про її красу не давали королю спо-
кою. Трістанові вдалося виконати доручення короля. Він
повіз на своєму кораблі Ізольду в Корнуелл. Перед від’їз-
дом мати Ізольди приготувала чудодійний напій для своєї
дочки і її нареченого: випивши його, вони вічно кохати-
муть одне одного.
Довго плив корабель з Ірландії в Корнуелл. Одного ра-
зу Трістан дуже захотів пити, а слуги переплутали дзбани
і подали йому замість вина чудодійний напій. Випив його
Трістан і відчув, що покохав Ізольду навіки. Тоді він зве-
лів подати напій Ізольді. Ізольда випила й усім серцем по-
кохала Трістана. Але жорстокий король Марк розлучив за-
коханих, і Трістан поїхав у вигнання — в Бретань. Там він
одружився з іншою Ізольдою, яку прозвали Білорукою.
Він хотів забути свою любов, але не міг.
Якось Трістана смертельно поранили на поєдинку. Він
послав свого друга в Корнуелл, щоб той привіз до нього
Ізольду Злотокосу. «Якщо вона поїде з тобою, хай на ко-
раблі будуть білі вітрила. Коли ж вона залишиться вдома,
постав чорні вітрила»,— сказав Трістан другові.
Ізольда Злотокоса поїхала до Трістана: вона так само
не могла його забути. Та Ізольда Білорука дізналася про
таємницю і обманула Трістана. Вона сказала, що до бере-
га наближається якийсь корабель під чорними вітрилами.
Почув Трістан недобру звістку і вмер. А Ізольда Злотоко-
са, побачивши мертвого Трістана, впала непритомна і по-
мерла того ж дня.
Король Марк наказав поховати Трістана й Ізольду в
кам’яних трунах по різні боки каплиці. Але наступного
ранку всі побачили, як дерево, що виросло на могилі Трі-
стана, схилило свої віти на могилу Ізольди. Почув про це
король і наказав зрізати віти. Та за ніч вони знов відросли
і шелестіли листям над могилою Ізольди, ніби розповідали
про кохання, яке не подолала навіть смерть.
Леся Українка, натхнена прекрасною легендою, напи-
сала поему «Ізольда Білорука». Максим Рильський створив
за мотивами легенди вірш «Трістан коня сідлає...» Згадки
про героїв стародавньої оповіді знаходимо в поезії М. Во-
роного, і в нарисі Я. Галана, і в багатьох інших творах
української і світової літератури.
ЄПИСКОП ГАТОН Німецька середньовічна легенда розповідає
про те, як у 914 році через великі дощі, які не припиняли-
ся все літо й осінь, на полях пропав увесь хліб. Страшний
79
голод почався в краї. Але в єпископа (єпископ — вищий
церковний чин) Гатона збереглося чимало зерна з торіш-
нього врожаю, і бідні селяни юрбами йшли до нього про-
сити хліба. Скупий і жадібний Гатон не хотів роздавати
хліб, а заплатити за нього селяни не могли. І єпископ, який
боявся, що селяни у відчаї однімуть його зерно, зважився
на жахливий злочин. Він скликав усіх бідняків з навко-
лишніх сіл до себе на обід, а потім замкнув їх у велику
клуню і підпалив.
— Я врятував увесь край від ненажерливих мишей,—
сказав жорстокий єпископ, коли клуня догоріла, і пішов
вечеряти у свій замок. Та наступного ранку він почув див-
ну звістку: миші з’їли весь хліб єпископа, тисячі голодних
гризунів оточили замок і лізуть на його стіни. Переляка-
ний Гатон втік підземним ходом у башту, що височіла над
хвилями річки. Та миші кинулись у воду, перепливли річ-
ку, вдерлися в башту і живцем з’їли єпископа-вбивцю.
Вражений цією легендою, англійський поет-романтик
Роберт Сауті написав баладу, яку згодом переклав росій-
ський поет В. А. Жуковський. Цей твір високо цінував
Максим Горький, а М. Т. Рильський, гнівно звертаючись
до гнобителів трудового народу, нагадав їм про долю єпи-
скопа Гатона:
Докурюйте сигари, допивайте
Лікери й каву. Вдарив сім разів
Годинник месницький. Залізні кроки
Гудуть по сходах, землю потрясають,
І вам од них нікуди не сховатись,
Як не втекти єпископу Гатону
Од темних і розлючених мишей.
«Докурюйте сигари, допивайте...»
Ім’я єпископа Гатона набуло загального значення: лиха
й підступна людина, яку чекає жорстока, але заслужена
кара.
ФАТА-МОРГАНА — Ой матінко — феє Моргано,
зміни мені вроду мою!
Хай буду білява та ясна,
мов янгол у божім раю,—
благає героїня поеми Лесі Українки «Ізольда Білорука» мо-
гутню чарівницю.
Середньовічні рицарські романи розповідають про фею
Моргану (сестру легендарного короля Британії Артура), яка
нібито могла змінювати зовнішній вигляд людей і насила-
ти на них яскраві видіння. Італійською мовою вона зветься
«фата Моргана».
80
Фізики «фата-морганою» називають міраж, який найча-
стіше виникає в пустелях чи на морях, коли люди можуть
бачити — завдяки особливому станові атмосфери — далекі
міста, каравани, кораблі...
У переносному значенні «фата-моргана» — надія, якій
не судилося здійснитись, безплідна мрія. Так назвав свою
славнозвісну повість М. М. Коцюбинський. Великий пись-
менник показав цією назвою, що сподівання бідних селян
мати землю і волю за часів царизму були марні.
•	КРУГЛИЙ СТІЛ у середньовічних рицарських романах про
короля Артура розповідається, що на королівських бенке-
тах рицарі сідали за круглий стіл, щоб не було суперечок
з приводу того, хто сидить на почесному кінці столу, а ко-
му дісталося непочесне місце. Рицарі короля Артура так
і називалися «Рицарі Круглого Столу». Згодом круглий
стіл став неодмінною річчю на міжнародних конференціях,
дипломатичних переговорах. З’явився вислів «сісти за круг-
лий стіл» — почати доброзичливий обмін думками, миро-
любні переговори.
•	ХТО БЕРЕ — УСЕ ТОЙ ТРАТИТЬ, ХТО ДАЄ — УСЕ ПРИДБАВ Автор
цих слів, спрямованих проти зажерливості та себелюб-
ства,— великий грузинський поет Шота Руставелі. Поет
жив наприкінці XII — на початку XIII ст. У 1966 році вся
наша країна і передові люди всього світу святкували
800-річчя з дня народження Руставелі, творця геніальної
поеми «Витязь у тигровій шкурі».
В образах поеми Руставелі втілено благородні ідеї пе-
ремоги добра над злом, ідеї відданості своєму народові і
дружби всіх народів. Персонажі поеми — сміливі лицарі
81
Автанділ, Таріел і Фрідон, здатні на самопожертву в ім’я
дружби,— протягом багатьох століть залишаються улюбле-
ними героями грузинського народу.
У середні віки поему Руставелі хотіли спалити церков-
ники, але народ поширював її в багатьох списках і вивчав
напам’ять. У наші дні безсмертного «Витязя» переклали ба-
гатьма мовами світу. Найкращим із цих перекладів зали-
шається український, зроблений Миколою Бажаном.
• ДАНТОВЕ ПЕКЛО Леся Українка в поезії «Де тії струни, де
голос потужний...» писала:
Полум'ям вічним на жах всім нащадкам
Дантове пекло палав;
пекло страшніше горить в нашім краю,—
чом же в нас Данта немає?
Оцінюючи творчість Івана Франка, М. Коцюбинський
вдавався до такого порівняння: «Франко змалював нам
широкі і страшні картини життя робітників, картини, що
нагадують часом Дантове пекло».
Крилатий вислів «Дантове пекло» пов’язаний із творчі-
стю великого поета Італії Дайте Алігієрі. Він обезсмертив
своє ім’я поемою «Божественна комедія», написаною на по-
чатку XIV ст. Перша частина її — «Пекло». Тут Дайте
змалював жахливі муки, на які були приречені після смер-
ті «грішники». Декому з них автор співчуває. Адже доля
самого Дайте склалася нещасливо. Останні двадцять ро-
ків життя він провів на чужині. Після того, як у рідній
Флоренції захопили владу його політичні вороги, Дайте за-
судили до спалення. Добре, що поета не було в цей час
у рідному місті. До кінця життя він так і не зміг поверну-
тися на батьківщину.
Вислів «Дантове пекло» в сучасній мові означає страш-
ні страждання і муки.
• ФІЛОСОФСЬКИЙ КАМІНЬ у середні віки багатьох сучасних
наук зовсім не було, а деякі з них ще не встигли стати
справжніми науками. Так, справжня наука астрономія
була змішана із лженаукою астрологією, яка «досліджува-
ла» вплив зірок і планет на долю людей. Хімія робила то-
ді лише перші кроки, зате пишно процвітала алхімія —
«наука» про перетворення всіх речовин на золото. Алхімі-
ки ставили свої досліди в палацах королів і князів, обіцяю-
чи їм фантастичне збагачення, а тим часом виманюючи
гроші в ласих до золота володарів. Протягом усього життя
алхіміки шукали філософський камінь — таємничу речо-
вину, здатну обертати в золото звичайні залізо та мідь. До
того ж філософський камінь мав стати цілющим засобом
82
від усіх хвороб, а також він повинен був повертати старим
людям втрачену молодість. У сучасній мові вислів «філо-
софський камінь» має переносний смисл і означає: основа
всього.
Піти ДО КАНОССИ Протягом кількох десятиліть тривала в
XI столітті запекла боротьба між німецьким імператором
Генріхом IV і римським папою Григорієм VII. Папа нама-
гався утвердити світове панування католицької церкви, але
імператор рішуче виступив проти цього, скликав з’їзд усіх
німецьких єпископів і проголосив папу скинутим з престо-
лу. У відповідь на це Григорій наклав на Генріха проклят-
тя і «відлучив від церкви», тобто оголосив таким грішни-
ком, який не має права навіть зайти до церкви. На ті дале-
кі від нас забобонні часи це був дуже сильний удар, і його
вирішили використати німецькі князі та барони, які хоті-
ли звільнитися від влади імператора. Вони вирішили скину-
ти Генріха з трону. Щоб уникнути цього, Генріх змушений
був помиритися з папою. І ось узимку 1077 р. через зава-
лені снігами альпійські перевали до Італії вирушила неве-
личка група вершників. З неймовірними труднощами добра-
лися вони до замку Каносса, в якому жив тоді папа. Три
дні й три ночі простояв Генріх перед дверима замку з непо-
критою головою в лахмітті грішника, що хоче покаятися,—
і тільки тоді папа наказав відчинити браму перед непо-
кірним імператором, якого він нарешті простив.
Відтоді вислів «піти до Каносси» означає — покаятися,
принизити себе перед ворогом.
ГРЮНВАЛЬД «Битва на Волзі стала сучасним Грюнвальдом
для німецько-фашистських загарбників»... Такий вислів
часто можна було почути в роки Великої Вітчизняної вій-
ни. Для його вживання були всі підстави: справді, нищів-
ний розгром гітлерівських армій восени 1942 року можна
було порівняти хіба що з остаточною поразкою загарбни-
ків-хрестоносців у битві під Грюнвальдом півтисячі років
тому.
Протягом багатьох століть німецькі феодали захоплюва-
ли давні слов’янські землі. Слов’янські племена вони вини-
щували або понімечували — нав’язували свою мову й зви-
чаї, змушували слов’ян називати себе німцями. Ця розбій-
ницька політика звалася «натиском на Схід» (німецькою
мовою — «дранг нах Остен»). Загарбники успішно просу-
валися вперед, користуючися з роз’єднаності слов’янських
народів. Та коли над слов’янством нависла смертельна за-
гроза, Польща, Литва, Росія, Україна і Чехія об’єдналися,
щоб спільними силами дати відсіч ворогові.
83
Грюнвальдська битва сталася 15 липня 1410 року. У ній
взяли участь — з обох боків — близько 200 тисяч воїнів.
Битва закінчилася повною перемогою слов’янського вій-
ська. Невдовзі рицарський орден хрестоносців припинив
своє існування.
Відтоді Грюнвальд став для всіх слов’ян символом вирі-
шальної перемоги над чужоземними загарбниками. У на-
родній Польщі існує спеціальний орден — «Хрест Грюн-
вальда», яким нагороджують за виняткові воєнні заслуги.
Видатний польський письменник Г. Сенкевич у романі
«Хрестоносці» дав художній опис Грюнвальдської битви.
пси-рицарі Гостру оцінку рицарям-хрестоносцям дав Карл
Маркс. Він писав про події’ XIII ст.: «Литовський князь
Міндовг, або Мендог, у союзі з руськими і курами розбиває
під Дурбеном військо німецьких псів-рицарів і підлеглих
їм і навернених у християнство лівів і пруссів, так що біль-
ша частина цієї наволочі була знищена».
Цікаво, що вислів «пси-рицарі» з’явився внаслідок дру-
карської помилки. Як пише радянський дослідник А. Арго,
в рукописі Маркса було не «Хунд» (пес), а «Бунд» (союз),
тобто йшлося про союз рицарів, який займався не тільки
торговельними операціями, а й збройними нападами та
грабіжництвом. «У німецькому готичному написанні бук-
ви «Б» і «X» настільки схожі, що помилка складача була
цілком природна, а згодом її визнали за щасливу знахідку,
яка збагатила зміст основного тексту. У такому вигляді
цей текст увійшов у світову літературу в перекладі іншими
мовами, яким не була властива ця гра слів, або, сказати б
точніше, букв».
У наші дні назва «пси-рицарі» міцно утвердилася за
розбійницькими загонами німецьких феодалів, які в серед-
ні віки нападали на слов’янські та литовські землі.
КОЛУМБОВЕ ЯЙЦЕ Коли Христофор Колумб повернувся до
Європи після відкриття Америки, йому влаштували буч-
ний прийом при дворі іспанського короля. І от один із двір-
ських кавалерів, аристократ-білоручка зневажливо кинув
через плече уславленому капітанові: «А я гадаю, що від-
крити Америку було не так уже й важко. Зрештою, кожен,
хто поплив би на захід, неодмінно відкрив би новий мате-
рик». Колумб пильно подивився на свого співрозмовника,
узяв зі срібної тарелі круте яйце і, простягуючи його знія-
ковілому вельможі, чемно сказав: «Я попросив би вас зро-
бити ще простішу річ: поставити оце яйце нерухомо на
столі». Як не крутив аристократ яйце, ставлячи його то
на тупий кінець, то на гострий, воно — зрозуміла річ! —
не могло втриматися на місці. Спробами вельможі заціка-
84
вилися його сусіди, але й у них нічого не вийшло. «Це не-
можливо! » — загомоніли за столом, і голосніше за всіх
кричав той самий кавалер. Тоді Колумб, не мовлячи ні сло-
ва, високо підніс яйце в руці, щоб кожному було видно,
і рвучко опустив його на стіл так, що луснула шкаралупа.
Яйце стало нерухомо на столі. Так, Колумб наочно показав
справжню ціну розмов про «легкість» відкриття після того,
як його вже хтось зробив.
Вислів «колумбове яйце» вживають тоді, коли говорять
про дотепний спосіб розв’язання дуже складного завдання.
• КОНКІСТАДОРИ Невдовзі після того, як європейці наприкін-
ці XV ст. дізналися про існування Америки, на новий ма-
терик ринули іспанські завойовники — конкістадори. Вони
грабували місцеве населення — індіянів, убивали всіх не-
покірних, примушували волелюбні племена визнавати хри-
стиянську віру і владу короля Іспанії. «Золото було тим
магічним словом, яке гнало іспанців через Атлантичний
океан»,— писав про конкістадорів Ф. Енгельс.
Особливо відомий своєю жорстокістю був ватажок кон-
кістадорів Пісарро. На чолі загону в двісті чоловік Пісарро
вдерся в державу інків і завоював її. Підступно захопивши
скарби палаців і храмів, Пісарро роздав їх своїм головорі-
зам. Для цього золоті й срібні статуї та оздоби невимовної
краси переплавили в зливки: так легше було ділити награ-
бовану здобич.
Чорну пам’ять лишили по собі конкістадори. Не дивно,
що про них не забули й досі і що в наші дні слово «конкіс-
тадор» вживають як загальну назву загарбників, понево-
лювачів.
85
ф ЕЛЬДОРАДО Повернувшись у Європу з набитими золотом
кишенями, конкістадори привезли з собою нове слово:
«Ельдорадо» (іспанською мовою воно означає «золочений»).
Так вони називали казкову країну в Південній Америці, де
золото й діаманти нібито лежать на землі й ніхто на них не
звертає уваги. Неспокійна уява загарбників малювала ди-
вовижні картини: ось вони знайшли й завоювали цю краї-
ну, зібрали коштовні камені й золоті самородки, поверну-
лися додому й стали найбагатшими людьми світу!
Але марно нишпорили кінні й піші шукачі пригод по
Америці протягом усього XVI століття. Не раз їм здавало-
ся, що вони вже досягли своєї мети. Свідками їхніх поми-
лок залишилися тільки незвичайні назви, які вони давали
деяким місцевостям. Одна з річок Південної Америки має
назву Ла-Плата («срібна»), бо іспанські завойовники поба-
чили багато срібних прикрас в індіян, що жили на її бе-
регах. Звичайно, Ельдорадо було вигадкою. Та слово це
живе й у наші дні, означаючи країну чудес, омріяну мету.
Французький письменник і філософ XVIII ст. Вольтер
у повісті «Кандід» розповідає, як його герой із своїм су-
путником-індіянином потрапляє під час тривалих мандрів
у країну Ельдорадо. На околиці одного села Кандід ба-
чить дітей, одягнених у лахміття з золотої парчі. Діти граю-
ться якимись яскравими й блискучими дисками — жовти-
ми, червоними, зеленими... Мандрівці підходять ближче й
бачать, що це — золото, рубіни, смарагди! Кандід гадає, що
перед ним діти самого короля, але він помиляється: це се-
лянські діти.
У корчмі Кандіда нагодували вишуканими стравами: їх
подавали на тарілках із гірського кришталю. Чужоземець
хотів заплатити за обід і поклав на стіл два шматки золо-
та, знайдені на дорозі. Корчмар і його дружина засміялися.
— Пробачте! Ми розуміємо, що ви іноземець і не знаєте
наших порядків. Та нам ще ніхто не платив камінцями з
битого шляху. В Ельдорадо за їжу не треба платити,— по-
яснили вони Кандідові.
Проживши місяць у цій дивній країні, відокремленій від
усього світу високими горами й бездонними проваллями,
Кандід і його супутник відчули жаль за своїми домівками.
Король Ельдорадо відпустив їх, подарувавши п’ятдесят ба-
ранів, яких мандрівники навантажили «брудом і камінця-
ми» цього краю — золотом і діамантами.
Вік великих географічних відкриттів породив чимало
розповідей та легенд про тривалі й небезпечні морські по-
дорожі. Героєм однієї з таких легенд став
Ф ЛЕТЮЧИЙ ГОЛЛАНДЕЦЬ Якось під час сильної бурі капітан
голландського корабля присягся перемогти стихію і обійти
86
мис, біля якого лютували вітри, за всяку ціну, навіть якби
йому на це потрібна була ціла вічність. За це доля при-
рекла його вічно летіти під напнутими вітрилами по бур-
хливому морю: пристати до берега він не міг, бо як тільки
капітан ступить на суходіл, він одразу ж розсиплеться на
порох. У наш час «летючими голландцями» жартома нази-
вають непосидючих людей.
• ПОДІЛЯЙ І ВЛАДАРЮЙ! Цей вислів частіше наводять ла-
тинською мовою: «Дівіде ет імпера!» Походження його
досі не з’ясоване. Він зустрічається в італійського політика
кінця XV — поч. XVI ст. Макіавеллі, але деякі вчені вва-
жають його автором французького короля Людовіка XI,
а інші — царя Філіппа, батька Олександра Македонського.
Як би там не було, гасло, яке містить ця фраза, й досі
намагаються використовувати імперіалісти в своїх інтере-
сах. Проголошуючи незалежність своїх колоній в Африці
та Азії, капіталісти прагнуть спочатку розділити їх на дріб-
ні, слабосильні країни. Вони роблять це для того, щоб по-
тім легше було хазяйнувати в цих країнах, нав’язувати їм
свої вимоги.
• УТОПІЯ у п’єсі О. Корнійчука «Крила» відбувається така
розмова:
<Ромодан. Чи не могли б ми, товаришу Калина, одібрати хоро-
ших інженерів, агрономів — хоч би чоловік п'ятдесят — і послати з міс-
та на постійну роботу в МТС, колгоспи?
Дремлюга. Це утопія. Ніхто не поїде»
Як видно з цього уривка, слово «утопія» означає щось
нездійсненне, нереальне. Утопія — слово давньогрецьке, і
утворилося воно від частки «у» — «не» та іменника «то-
пос» — «місце». Отже, в буквальному перекладі утопія —
місце, якого нема.
Вперше це слово прозвучало на початку XVI ст. зі сторі-
нок твору англійського філософа Томаса Мора «Золота
книга, така ж корисна, як і втішна, про найкращий лад
держави і про новий острів Утопію». У цій книзі Т. Мор
змалював ідеальне (на його думку) суспільство, що нібито
< існує на острові Утопія. Це суспільство не знає приватної
власності. Всі громадяни Утопії працюють, займаючись і
ремеслами, і сільським господарством. Завдяки цьому жи-
телі Утопії мають багато продуктів, які розподіляються за
потребами. Державою керують виборні громадяни, які змі-
нюються щороку на своїх постах. Найважливіші справи роз-
в'язують народні збори.
і Незважаючи на наївність деяких розділів «Золотої кни-
ги», її автор геніально передбачив істотні риси комуністич-
ного суспільства: відсутність експлуатації людини люди-
87
ною, визволення людей від влади золота, знищення проти-
лежності між розумовою та фізичною працею, між містом
і селом. Томас Мор своїм твором «Утопія» виступив як по-
передник цілої плеяди соціалістів-утопістів. Життя Томаса
Мора закінчилося трагічно. Він був канцлером (першим мі-
ністром) короля Генріха VIII і намагався втілити в життя
деякі ідеї своєї книжки. Це призвело до неминучого кон-
флікту між ним і королем. 1535 року лорда-канцлера То-
маса Мора було страчено на ешафоті. Але безсмертна кни-
га Мора живе й досі, її перекладають і видають багатьма
мовами світу. Живе вже понад чотири століття й слово
«утопія», яке означає в сучасній мові нереальний план,
вигадку.
УСІ ЗАСОБИ ДОБРІ, ЯКЩО ВОНИ ВЕДУТЬ ДО МЕТИ Цей ВИСЛІВ
відомий також в іншій, скороченій формі — «Мета виправ-
довує засоби». Він є девізом католицького ордену ченців-
єзуїтів. Орден єзуїтів був найреакційнішою церковною орга-
нізацією. Він не гребував ніякими засобами для досягнення
своєї мети — захисту феодального ладу.
Серед єзуїтів панувала найсуворіша дисципліна. Кожен
єзуїт повинен був у всьому коритися своєму начальникові
і не виявляти власної волі так, ніби він не жива людина,
а труп. У цьому єзуїти присягалися, вступаючи в органі-
зацію. Орден поділив увесь світ на райони, які називали-
ся провінціями (кожна провінція охоплювала декілька
країн). Єзуїти повинні були жити не в монастирських ке-
ліях, а серед звичайних людей — «мирян». Вони проника-
ли в усі суспільні прошарки, сіяли мракобісся, але насам-
перед прагнули підкорити собі тих людей, у чиїх руках бу-
ла влада та гроші. Єзуїти пролазили в палаци королів і в
контори банкірів, вони обплутували їх своїми тенетами й
примушували служити ордену й римському папі.
Коли йшлося про виконання наказів начальника, єзуїт
забував приписи релігії, він не зважав і на те, що церква
називає «смертним гріхом». Навіть убивство єзуїт не вва-
жав для себе неможливим. Девіз ордену відбиває саме цей,
наймерзенніший бік діяльності єзуїтів.
У наші дні єзуїтський девіз вживається як характери-
стика вчинків аморальних людей.
Великого поширення й разом з тим переносного значен-
ня набуло й слово
ІНКВІЗИЦІЯ у Ленінграді, в Музеї історії релігії та атеїзму,
є кімната, населена восковими фігурами в дивних балахо-
нах. При тьмяному освітленні кількох свічок за довгим сто-
лом сидять троє людей, обличчя котрих прикриті капюшо-
нами. Залишено тільки отвори для очей, як у сучасних
88
куклукскланівців — американських фашистів. Це суд «пре-
святої» інквізиції — церковної організації, що жорстоко пе-
реслідувала всіх, хто сумнівався в істинності релігії. Окре-
мо сидить чернець — писар, який, сказали б ми тепер, ве-
де протокол допиту. З кліщами в міцних руках стоїть над
вогнем кат. А в темному кутку кімнати лежить (бо вже не
має сил стояти) нещасна жертва. Допит триває...
Жертву інквізиції, якщо вона не гинула під час допи-
тів, спалювали на вогнищі. Чому на вогнищі? Тому, що
грішників треба було вбивати «гуманно», не проливаючи
їхньої крові. Так вимагала церква.
На вогнищах інквізиції загинули десятки тисяч лю-
дей,— і серед них великий італієць Джордано Бруно, його
учень Лючіліо Ваніні, французький вчений Етьєн Доле й
багато інших. Інквізиція переслідувала Галілея, Рабле й
інших великих людей епохи Відродження.
СВЯТА ПРОСТОТА Однією з жертв релігійного фанатизму
став визначний чеський політичний діяч Ян Гус. Він висту-
пив проти влади римського папи і католицизму. Гуса під-
тримав народ, який прагнув скинути з себе пута найбіль-
шого феодала тих часів — католицької церкви. Переляка-
ні церковники спочатку відлучили Гуса від церкви, споді-
ваючися, що він припинить боротьбу. Але їхні надії не
справдилися, і тоді Гуса було за вироком церковного суду
спалено на вогнищі. Т. Г. Шевченко в поемі «Єретик» так
змалював страту Яна Гуса:
...О горе! О горе!
Онде вони! В ясних ризах,
їх лютії очі...
89
Уже крові...— Пали! Пали!
— Крові! Крові хочуть!!
Крові вашої!..— І димом
Праведного вкрило...
...Мов собаки, коло огню
Кругом ченці стали...
Існує легенда, ніби під час страти Гуса якась старенька
селянка, побачивши, що вогнище погано розгоряється, під-
кинула в нього поліно. Гус вигукнув тоді: «О свята про-
стота!»
Цей вислів уживають на означення крайньої наївності,
що межує з глупотою.
• ЄРЕТИК Це грецьке слово означає людину, яка відступила
від приписів пануючої церкви. В епоху середньовіччя єре-
тиками часто були бунтарі й революціонери, які зазнава-
ли жорстоких переслідувань від церкви і від феодальних
володарів. Єретиками називали й справжніх учених, які
відмовлялися вірити легендам і міфам так званого «святого
письма», а шукали істину.
Згодом це слово набуло переносного значення. В наш
час єретичними звуть думки, що суперечать загальнопри-
йнятим поглядам.
• А ВСЕ-ТАКИ ВОНА КРУТИТЬСЯ Християнська церква завжди
боролася проти науки, вона прагнула тримати народ у тем-
ряві й покорі. Тому церковники з підозрою дивилися на
кожного справжнього вченого, побоюючись, щоб світло нау-
ки не розвіяло мороку релігійних забобонів.
Коли великий італійський учений Галілео Галілей
(1564—1642) довів, що Земля обертається навколо Сонця,
а не навпаки, як твердила церква, інквізиція стала пере-
слідувати уславленого фізика й астронома. «Якщо Земля
не є непорушним центром світу,— гадали церковники,— то
що ж буде з релігією? Адже ми кажемо, що бог створив
землю і поставив її в центрі світу! Люди стануть сумніва-
тися в істинності наших слів!» І Галілея посадили у в’яз-
ницю як небезпечного єретика. Його судив трибунал інкві-
зиції. Старий учений не витримав знущань та погроз інкві-
зиторів і публічно відмовився від свого відкриття. Але вже
сходячи з помосту, на якому він стояв перед судом, Галі-
лей раптом гордо підвів голову і тихо сказав: «А все-таки
вона крутиться».
Ці слова вживають, коли хочуть підкреслити, що люди-
на залишається вірною своїм переконанням, хоча й не мо-
же їх висловити відверто.
90
9 ВАРФОЛОМІЇВСЬКА НІЧ «Залишивши свій загін, капітан
Жорж поспішив додому... Але різня вже почалася; безлад-
дя, юрби вбивць, ланцюги, натягнуті впоперек вулиць, зу-
пиняли його щокроку. Йому довелося йти повз Лувр, де
фанатизм буяв з найбільшою люттю. У цьому кварталі жи-
ло багато протестантів, і тепер його заповнили городяни-
католики та гвардійські солдати з вогнем і мечем у руках.
Там, за енергійним висловом одного з тодішніх письменни-
ків, «кров лилася звідусіль, біжу чи потоками до річки»,
і не можна було перейти вулицю, не боячися, що кожної
хвилини вас можуть роздушити яким-небудь трупом, вики-
нутим з вікна... Усі солдати й городяни мали білі пов'язки
на руках і білі хрести на капелюхах — умовні знаки, за
якими вони пізнавали один одного.
Раптом білі стіни освітили червоні вогні смолоскипів.
Він почув одчайдушні крики й побачив якусь жінку, напів-
одягнену, з розпатланим волоссям і з дитиною на руках.
Вона бігла з надприродною швидкістю. За нею бігло двоє
чоловіків, підбадьорюючи один одного гигиканням, ніби
вони полювали на дикого звіра. Жінка хотіла сховатися в
найближчих сінях, та раптом один із переслідувачів ви-
стрілив у неї з аркебузи, яку тримав у руках... Вона впала
навзнак». Так змальовує французький письменник Проспер
Меріме в романі «Хроніка часів Карла IX» трагічні події
Варфоломіївської ночі.
Це сталося вночі проти 24 серпня 1572 року (перед свя-
том св. Варфоломія) у Парижі. Жорстока й підступна ко-
ролева Франції Катерина Медічі наказала знищити протя-
гом однієї ночі декілька тисяч своїх політичних противни-
ків, так званих гугенотів. Гугеноти — французькі протестан-
ти — виступали проти католиків і їхнього вождя — рим-
ського папи. Гугеноти очолювали численні повстання, які
спалахували по всій країні проти утисків королівської вла-
ди. Зрозуміло, що королівський двір намагався приборка-
ти гугенотів, але це йому не вдавалося. Тоді вирішили орга-
нізувати їх винищення.
Пізно ввечері 23 серпня загони королівської гвардії уві-
йшли в Париж. Вони одержали таємний наказ: убити всіх
гугенотів. Щоб полегшити убивцям їх завдання, агенти ко-
роля увечері намітили крейдою двері будинків, де жили гу-
геноти... Протягом усієї ночі королівські солдати вдиралися
в будинки й убивали напівсонних, беззбройних людей. Во-
ни не мали жалю ні до жінок, ні до дітей. Убивці грабува-
ли свої жертви, розкрадали їхнє майно. Чорною сторінкою
увійшла Варфоломіївська ніч у велику книгу історії. Три-
дцять тисяч гугенотів забарвили своєю кров’ю цю сторінку.
Вислів «Варфоломіївська ніч» став крилатим. Він озна-
чає масове підступне винищення політичних противників.
91
Тактика «Варфоломіївських ночей» була властива гітлерів-
цям.
•	ПАРИЖ вартий меси Дату Варфоломіївської ночі було ви-
брано не випадково. Саме в цей час до Парижа з’їхалося
чимало прихильників вождя гугенотів Генріха Наваррсько-
го, який мав одружитися з принцесою Маргаритою.
Через сімнадцять років після трагічних подій Варфоло-
міївської ночі було вбито короля Генріха ПІ і Генріх На-
варрський став королем Франції під іменем Генріха IV. Але
Париж у цей час перебував у руках католицької Ліги —
союзу великих феодалів північної Франції. Король-гугенот
не міг сподіватися утвердження в католицькій столиці.
І тоді він вирішив перейти у католицтво.
— Париж вартий меси! — сказав при цьому Генріх (ме-
са — католицька молитва).
Крилаті слова Генріха IV стали визначенням політичної
безпринципності, торгівлі своїми переконаннями.
•	ДЕРЖАВА В ДЕРЖАВІ Цей вислів теж виник під час воєн
гугенотів із католиками. Католики у відповідь на вимоги
гугенотів не чіпати їх заявили, що гугеноти хочуть ство-
рити «державу в державі».
Вислів уживається щодо різних організацій чи груп лю-
дей, які вимагають для себе виняткових умов і намагають-
ся ухилитися від виконання законів, обов’язкових для всіх.
•	ДОН-КІХОТ «Коли вибирати з двох, то я волію бути Дон-Кі-
хотом, ніж Санчо Панса, бо так мені більше по натурі та й
навіть по фігурі»,— напівжартома писала в листі до мате-
рі Леся Українка. Ім’я славетного героя роману іспансько-
го письменника Сервантеса давно вже знане всьому сві-
тові.
Сервантес написав свій роман у зрілому віці. Цей твір
увібрав у себе великий життєвий досвід письменника, який
прожив нелегке життя. Сервантес був воїном, втратив ліву
руку в морській битві з турками, згодом потрапив у полон
до піратів. Повернувшись на батьківщину, він став чинов-
ником, але якісь шахраї звинуватили його в розтраті дер-
жавних грошей, і Сервантеса кинули у в’язницю. Тут він
починає писати «Дон-Кіхота», якому судилося стати од-
нією з найславетніших книг світової літератури. Останні
десять років життя Сервантес віддає праці над романом,
що обезсмертив ім’я свого творця.
Бідний дворянин Алонсо Кіхана усе життя читав старо-
винні рицарські романи і вирішив на старість стати ман-
дрівним рицарем, оборонцем справедливості, захисником
ображених і скривджених. Під прибраним іменем Дон-Кі-
92
хота він вирушає в далеку путь. Та всі благородні пориван-
ня Дон-Кіхота приречені на поразку: він не розуміє, що ро-
биться навколо. Ось один приклад. Залишившись уночі
в корчмі, Дон-Кіхот уявив, ніби бурдюки з вином — це злі
чарівники, і він став з ними битися, протинаючи їх один
за одним.
Складний образ Дон-Кіхота часто згадується і в літера-
турних творах, і в усних розмовах. Найчастіше він висту-
пає в одному з двох основних своїх значень. По-перше,
Дон-Кіхот — благородний фантазер, який вирушає на бій
за справедливість проти сил, незмірно могутніших за нього.
По-друге, Дон-Кіхот — відірваний від життя мрійник, не-
спроможний зробити нічого корисного. Перша оцінка Дон-
Кіхота враховує його величні й світлі заміри, друга — жа-
люгідні наслідки його дій.
Образ Дон-Кіхота в романі протистоїть образові його
слуги Санчо Панси — тверезо мислячого, але обмеженого
й хитрого селянина. Тож недарма Леся Українка згадує в
своєму листі поряд із Дон-Кіхотом його нерозлучного зброє-
носця.
•	БИТИСЯ З ВІТРЯКАМИ цей вислів нагадує про один із роз-
ділів роману Сервантеса. Побачивши на обрії ряд вітряків,
Дон-Кіхот вирішив, що це загін велетнів, які загрожують
йому, войовничо розмахуючи руками. Мандрівний рицар не
послухав пересторог вірного Санчо Панси і кинувся на віт-
ряки із списом у руках
Спис взяв низом, щитом вкрився,
Сп’яв острогами коня...
Щастя лицарю сприяло:
Кінь не гепнув по дорозі!
93
Своїм списом він відразу
Вітряка крило пробив.
Але втім повіяв вітер,
І крило поперло вгору,
А з собою й Росінанта,
П Дон-Кіхота підняло.
В тій же хвилі сильний розмах
Кинув їх обох далеко;
Лицар і його коняка
Полетіли, мов грушки.
Хруснули кістки лицарські,
Клуб оббив собі конисько,
І оба, на землю впавши,
Ворухнутись не могли.
Так писав про нещасливий двобій з вітряками Іван
Франко, переказуючи дітям роман Сервантеса у поемі
«Пригоди Дон-Кіхота».
Вислів «битися з вітряками» вживають тоді, коли хо-
чуть вказати на непрактичність людини, яка прагне пере-
бороти уявні перешкоди.
Широко відоме стало й ім’я Дон-Кіхотового коня Росі-
нанта (у перекладі з іспанської мови воно означає: колиш-
ній кінь). Росінант — стара худюща шкапа, яку мандрівний
рицар змусив виконувати обов’язки бойового коня. У пе-
реносному вживанні
•	РОСІНАНТ (чи Росінанта) — стара, непридатна до будь-якої
роботи, замучена й подібна до кістяка шкапа. Іронічне ви-
користання цього імені трапляється в багатьох творах віт-
чизняної й зарубіжної літератури.
•	ГУМАНІСТИ Близько п’ятисот років тому в найбільш розви-
нених європейських країнах — у Франції, Італії, Голлан-
дії, Англії — з’являються вчені люди, які гостро засуджу-
ють тодішні порядки. їх зброя — пристрасне й перекон-
ливе слово. Розмножені друкарськими верстатами у сот-
нях примірників, їхні книжки звертаються до здорового
глузду людини і закликають відкинути релігійні забобони,
які заважають дивитися на світ широко розкритими до-
питливими очима. Вони славлять могутність науки, яка
служить людині (від латинського слова «гуманус» — люд-
ський — цих людей називають гуманістами). Гуманісти ви-
ступали не тільки проти церкви, а й проти жорстоких ко-
ролів і вельмож-феодалів, проти несправедливих суддів,
проти загарбницьких воєнних походів.
94
І в наші дні гуманістом, гуманною людиною називають
того, хто присвятив своє життя боротьбі за визволення лю-
дини від будь-якого гноблення. Комуністи-ленінці є най-
більшими гуманістами нашого часу.
• ГАРГАНТЮА І ПАНТАГРЮЕЛЬ Великим гуманістом XVI ст.
був Франсуа Рабле. Про його життя ми знаємо мало. Ві-
домо, що він багато років змушений був блукати по рідній
Франції, ховаючись від церковників. За що ж вони ненави-
діли доктора Рабле, одного з найбільш освічених людей?
За те, що його книжки — «Повість про прежахливе життя
великого Гаргантюа, Пантагрюелевого батька» та «Книги
героїчних діянь і висловлювань доброго Пантагрюеля» —
нещадно висміювали попів і ченців, «святе письмо» і се-
редньовічну богословську лженауку.
Герої Рабле — Добрі й мужні велетні Гаргантюа і Пан-
тагрюель, мандрівний філософ Панург, чернець брат Жан,
який втік з монастиря, щоб приєднатися до Пантагрюеля
та його друзів. Над усе вони цінують мирну працю, вірну
дружбу, дотепну думку, веселу розмову. Наприкінці твору
вони рушають у далеку мандрівку в пошуках істини.
У книжках Рабле багато казкового й фантастичного.
Гаргантюа й Пантагрюель за один раз можуть з’їсти пече-
ню з тисячі биків і випити сотні бочок вина. Якось Гар-
гантюа зняв великі дзвони з собору Паризької богоматері
й повісив їх на шию своєму коневі, а Пантагрюель переміг
військо лихого короля Анарха таким чудодійним способом.
Він дав полоненому воїнові Анарха пляшечку з вимоче-
ними в горілці зернами червоного перцю і звелів віднести
її королю, сказавши: «Якщо король з’їсть хоча б жменьку
цих зерняток, нічим не запиваючи, то він зможе перемогти
Є5
мене». Анарх з’їв ложечку зерняток, а потім мало не
втратив розум від спраги. Те саме сталося й з його полко-
водцями. Вони перепилися вином, тамуючи страшенну
спрагу, й усі поснули. Діждавшися ночі, Пантагрюель узяв
велику миску солі й витрусив її над ворожим табором.
Ошелешені воїни короля Анарха прокинулися з забитими
сіллю ротами й носами. Зрозуміло, що противнику не за-
лишалося нічого іншого, як благати Пантагрюеля про по-
щаду.
Такими веселими казковими велетнями й увійшли у сві-
тову літературу Гаргантюа і Пантагрюель.
•	панургова ОТАРА Вислів походить із того самого роману
Рабле. Коли Панург плив на кораблі через море, він по-
сварився з одним купцем, який віз отару баранів. Тоді,
щоб посміятися з купця, Панург купив у нього найбіль-
шого барана й кинув його в море. Вся отара кинулася за
цим бараном, нещасний купець марно намагався втримати
на місці свій живий товар: барани і його потягли разом
із собою на дно. У переносному значенні Панургова ота-
ра — юрба чи група людей, що не роздумуючи, сліпо
йдуть за ким-небудь.
•	ЗНАННЯ — СИЛА ці слова належать відомому англійському
філософові-матеріалісту Френсісу Бекону (1561—1626).
Особливо популярні вони стали в нашій країні після Вели-
кої Жовтневої соціалістичної революції, коли освіта стала
надбанням найширших мас населення.
•	ТАРТЮФ це герой однойменної комедії великого фран-
цузького письменника Мольєра. Мольєр жив у XVII ст.
Він був сином королівського шпалерника. З дитинства лю-
бив театр і, коли досяг повноліття, вступив до трупи бро-
дячих акторів. Згодом він очолив цю трупу, яка їздила по
всій Франції. Після повернення до Парижа Мольєр почи-
нає й сам писати п’єси. Він виставляв їх на сцені коро-
лівського театру Пале-Рояль.
За роки мандрів по країні Мольєр добре пізнав життя
різних верств населення. Величезний запас спостережень
допоміг йому створити образи, які живуть і в наші дні.
Один із найяскравіших мольєрівських персонажів — свя-
тенник і лицемір Тартюф. Його ім’я давно стало загаль-
ною назвою для нещирих людей, які переслідують власну
вигоду, прикриваючись високими словами.
Нещодавно весь світ урочисто святкував 400-річчя з дня
народження великого драматурга Вільяма Шекспіра. Син
ремісника з англійського містечка Стратфорд, актор лон-
9в
донського театру «Глобус», Шекспір своїми трагедіями і
комедіями дав новий напрямок світовій літературі. Люди
з їх високими й ницими пристрастями, глибокими думка-
ми й таємними порухами душі заговорили в його драмах
на повний голос. Навіть незначні дійові особи його творів
(якийсь гультяй — супутник веселого товстуна Фальстафа
чи майже «безсловесний» дворянин із почту датського ко-
роля) вимальовувалися чітко й виразно, в усій неповтор-
ності їхніх характерів.
Шекспір був геніальним сином свого народу і свого ча-
су — епохи Відродження, епохи Коперника і Галілея,
Джордано Бруно і Леонардо да Вінчі. Передові мислителі
цього часу відкинули релігійні забобони, вони закликали
вивчати природу, вивчати людину. Вони боролися за сво-
боду людини. І Шекспір показав у своїх драмах прекрас-
них людей, що прагнуть свободи, добра й справедливості.
Благородний Отелло, ніжна Корделія, полум’яний Ромео,
шукач істини Гамлет... Для культурної людини наших
днів ці образи знайомі й дорогі, як найближчі друзі. Ма-
буть, тому так часто йдуть п’єси Шекспіра в радянських
театрах, а з кіноекранів не сходять фільми, зняті за Шек-
спіровими творами.
Не дивно, що й у мові нашій нерідко трапляються слова
й цілі речення, які вперше прозвучали з уст шекспірівських
героїв. Широко відомі цитати з трагедії «Гамлет, принц
Датський», особливо слова
•	БУТИ ЧИ НЕ БУТИ? Ними починається один із монологів
Гамлета. Дізнавшись про те, що його батько — покійний
король не вмер своєю смертю, а був убитий рукою злочин-
ця, Гамлет догадується, що цей злочинець — нинішній ко-
4 6-94
97
роль, який одружився з його матір’ю. Гамлет у розпачі.
Йому спадає на думку, що найліпше для нього було б
умерти... Але згодом Гамлет відкидає вагання; злочин
треба покарати. І він вирішує бути, жити, щоб помстити-
ся вбивці й відновити справедливість.
Слова Гам лота «бути чи не бути» використовуються для
того, щоб показати нерішучість, тяжкі роздуми людини.
Леся Українка взяла ці слова (англійською мовою — «ту бі
ор нот ту бі») як назву для однієї своєї поезії, в якій вона
звертається до музи:
Скажи мені, пораднице надземна,
Куди мені податись у просторі?
Чи маю я здійняти срібло-злото
З своєї ліри і скувати рало...
...Орати переліг і сіяти, а потім,
А потім ждати жнив, та не для себе?
Чи, може, кинутись туди у пущу,
І в диких нетрях пробивать дорогу
З сокирою в руках і з тонкою пилою?..
Вживається висловлювання Гамлета й в іншому значен-
ні: найважливіше питання, питання життя і смерті. «Ми
знаємо, що коли під Сталінградом вирішувалося наше «бу-
ти або не бути», народ терзаної Польщі був з нами, і муж-
німи ділами своїх бійців-партизанів він здійснював непи-
саний договір про бойову дружбу»,— писав Ярослав Та-
лан.
Ім’я ж самого Гамлета в переносному значенні харак-
теризує людей, заглиблених у* роздуми й нездатних на рі-
шучі дії. І. С. Тургенєв назвав одно з своїх оповідань «Гам-
лет Щигрівського повіту», а М. П. Бажан написав поему
98
«Смерть Гам лета». В обох випадках йдеться не про датсько-
го принца, а про людей, які нагадують його своєю вдачею і
поведінкою.
•	ЛЕДІ МАКБЕТ Загальною назвою стало й ім’я героїні іншої
трагедії Шекспіра («Макбет») — леді Макбет. Ця вольова,
владолюбна жінка, дружина шотландського полководця,
кривавими злочинами прокладає шлях до влади своєму
чоловікові. Її іменем називають людей, які не зупиняються
ні перед чим для досягнення своєї мети. Образ її навіяв
російському письменникові М. С. Лєскову задум повісті
«Леді Макбет Мценського повіту».
•	ромео і джульєтта це імена двох закоханих — героїв тра-
гедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта». їхні батьки, які здав-
на ворогували між собою, не дозволили їм одружитися, але
вони не могли жити одне без одного й загинули. Згодом
їх імена стали крилатими назвами палко закоханих юнака
й дівчини. Крилатими стали й прізвища їхніх батьків —
ф монтеккі і капуЛЕТИ Але їх згадують тоді, коли говорять
про запеклих ворогів.
Назва веселої комедії Шекспіра
•	БАГАТО ГАЛАСУ ДАРЕМНО Так само широко вживається в
наші дні для характеристики пустопорожньої претензій-
ної балаканини.
•	ВСЕ втрачено, КРІМ ЧЕСТІ Коли під час походу в Італію
у 1525 р. військо французького короля Франсуа І було роз-
громлено, а сам він попав у полон, він написав своїй матері
листа, що складається з однієї фрази: «Все втрачено, крім
честі». І в наш час ця фраза стисло визначає тяжкі обста-
вини, в які потрапила чесна людина.
•	лицар БЕЗ СТРАХУ І ДОГАНИ Так називали хороброго й ве-
ликодушного французького рицаря XVI ст. П’єра дю Тер-
райля Баярда. Цими словами характеризують мужню й
справедливу людину.
М. Рильський у вірші «Воїнові» оспівував героя Великої
Вітчизняної війни:
І сам ти впав був од тяжкої рани,
Та прапор полку у руці втримав,—
І орден серце мужнє осіяв
Героєві без плями і догани.
• я МИСЛЮ —ОТЖЕ, ІСНУЮ Вислів французького філософа
XVII ст. Рене Декарта. Згодом ці слова стали вживатися
4*
99
для уславлення сили людського розуму, який дає зміст
існуванню людини.
• МІСЦЕ ШД СОНЦЕМ Уперше цей вислів зустрічається в тво-
рах французького філософа XVII ст. Б. Паскаля. Паскаль
твердив, що відтоді, як люди стали битися один з одним
за «своє місце під сонцем», почалися нещастя людства.
Пізніше, в XIX—XX ст. цей вислів став гаслом найреакцій-
ніших буржуазних політиків для виправдання загарбни-
цьких нападів на інші держави.
• ФРОНДА Так називалася боротьба дворян і буржуазії проти
королівської влади у Франції в середині XVII ст. Найяскра-
вішою подією цієї боротьби було збройне повстання у Пари-
жі в серпні 1648 р. За одну ніч у місті виросло 1200 бари-
кад. Королівський двір і уряд втекли із столиці. Оратори
на вулицях і прокламації на стінах будинків закликали
до повалення короля і встановлення республіки. Але бур-
жуазія злякалася революційних вимог народу, сама склала
зброю й пішла на мир з королем (а точніше — з всесиль-
ним кардиналом Мазаріні, котрий на той час правив Фран-
цією за неповнолітнього короля).
Фрондерами в наші дні називають людей, невдоволених
діями начальства, але неспроможних мужньо й послідовно
відстоювати свою думку.
•	ДЕРЖАВА — ЦЕ Я! Наприкінці XVII — на початку XVIII ст.
у Франції царював владолюбний Людовік XIV. На відміну
від свого батька, який перебував під впливом міністрів і
парламенту, Людовік XIV заявив, що сам буде своїм пер-
шим міністром, і взяв керівництво країною у власні руки.
Король послідовно боровся за обмеження влади парламен-
ту. Якось він приїхав у парламент і власноручно вирвав
з книги протоколів усі аркуші, які стосувалися періо-
ду Фронди. При цьому король сказав парламентським чи-
новникам :
— Ви гадали, панове, що держава — це ви? Держава —
це я!
Цей вислів уживають для характеристики людей, які
ні з чим не рахуються і переоцінюють значення своєї особи.
•	ЗАЛІЗНА МАСКА Обличчя одного з таємничих в’язнів коро-
лівської тюрми Франції завжди було затулене залізною
маскою. В’язневі було заборонено знімати її під страхом
смерті. І навіть коли він помер у 1703 році, ніхто не дізнав-
ся про його справжнє ім’я.
Навколо Залізної маски ходило багато легенд. Розпо-
відали, ніби в’язень — двійник французького короля Лю-
100
довіка XIV, і король тримає його в тюрмі, побоюючись,
щоб той не став на його місце. Інші вважають, що Залізна
маска — це управитель державних фінансів Фуке, заареш-
тований за величезні розтрати.
У літературній мові Залізна маска — невідома, оточена
таємницею людина, яка зазнала багато страждань.
•	ПОПЕЛЮШКА Героїня казки французького письменника
Шарля Перро, який видав у 1697 р. славнозвісну збірку
«Казки моєї матусі Гуски». В основі твору Перро лежить
народна казка про добру молодшу сестру, яку лихі старші
сестрй й мачуха примушують тяжко працювати. Але кі-
нець-кінцем поневірянням Попелюшки настав край, і вона
одружується з королевичем.
Попелюшкою звуть людину, яка довго безвинно страж-
дає, але на яку чекає прекрасне майбутнє.
•	кінці у воду цей вислів має значення: рішуче покінчити
з якою-небудь справою. С. В. Максимов так пояснює його
походження. Цар Іван Грозний, приєднавши до своєї дер-
жави Новгород, боявся повстання незадоволених новгород-
ців. Щоб запобігти «бунту», він наказав кидати підозрілих
новгородських громадян із зв’язаними руками й .ногами у
річку Волхов. Дітей прив’язували до матерів. Людей кида-
ли з високого мосту, а по річці плавали в човнах стрільці,
кололи нещасних списами й штовхали їх під воду, щоб
вони не могли виплисти. Протягом п’яти тижнів ховали
кінці («кончину» — смерть) волелюбних новгородців у воду
люті царські слуги.
101
ф 8-ШД Нігтів ВИБИРАТИ Вислів означав: силоміць домагати-
ся визнання істини. Він мав виразне негативне забарвлен-
ня. І зрозуміло чому. Адже ця крилата фраза народилася
в чорну годину історії, у XVII—XVIII ст., коли царські ка-
ти знущалися з людей, піддаючи їх жорстоким тортурам.
Якщо заарештований не визнавав себе винним, правду в
нього «вибирали з-під нігтів», заганяючи лід нігті на руках
і на ногах залізні цвяхи або дерев’яні клинці. Від нелюдсько-
го болю в’язень починав кричати й вигадувати проти себе
всілякі небилиці, аби тільки припинити муку.
•	ПОМПАДУР Маркіза де Помпадур, одна з двірських дам
французького короля Лтодовіка XV, мала великий вплив на
нього. За її бажанням король призначав командуючих
арміями і звільняв з постів міністрів. Використовуючи при-
хильність слабохарактерного короля, Помпадур стала чи
не найбагатшою людиною Франції.
Великий російський письменник М. б. балтиков-Щедрін
використав .ім’я маркізи у своєму творі «Помпадури і пом-
падурші», де вія гостро висміяв царських міністрів і губер-
наторів. При цьому Щедрій мав на увазі ще й співзвучність
слова «помпадур» із словами «помпа» — урочиста церемо-
нія, позбавлена внутрішнього змісту, і «самодур».
У наші дні помпадурами називають зарозумілих і пиха-
тих чиновників.
•	шсля нас — хоч потоп! Людовік XV бачив, що він неспро-
можний змінити хід історичних подій. Дворянсько-кріпос-
ницька Франція йшла до неминучої революції. Щороку
зростало незадоволення народу. Щомісяця менше грошей
лишалося в державній скарбниці. І король шукав забуття
в розвагах. Він витрачав величезні кошти на бали та гу-
ляння. Якось у хвилину відвертості він сказав слова, яким
судилося стати крилатими:
— Після нас — хоч потоп!
Ці слова приписують і маркізі Помпадур, якій були
байдужі інтереси народу.
• вшно в Європу Вислів італійського письменника ХУШ ст.
Адьгаротті, який у «Листах про Росію» писав: «Петер-
бург — це вікно, крізь яке Росія давиться на барону». Ці
слова набули поширення після того, як їх ужив у поемі
«Мідний вершник» 0. С. Пушкін:
І думав він:
Тут зрине місто крізь тумани»
І швед, війни чванливий син,
Зустріне опір нездоланний.
102
Природні сили тут велять
Війно в Європу прорубать.
(Переклад М. Рильського)
Цей вислів і в наш час образно характеризує наслідки
реформ Петра І для Росії.
•' ПОТЬОМКІНСЬКІ СЕЛА за царювання Катерини II одним із
найвидатніших державних діячів Росії був князь Г. О. По-
тьомкін. Після того як Потьомкін домігся приєднання
Криму, він поїхав разом з царицею оглядати «нові землі».
Вони пливли по Дніпру, і Потьомкін хотів показати Кате-
рині, як щасливо й заможно живе народ, над яким його
поставили губернатором.
Французький посол у Росії так писав про заходи сприт-
ного царедворця: «Міста, села, еадиби, а іноді й прості
халупи було так прикрашено й замасковано тріумфальними
арками, гірляндами квітів і пишними архітектурними деко-
раціями, що вигляд їх вводив в оману, перетворюючи їх у
нас на очах у прекрасні міста, миттю споруджені палаци,
розкішні сади». Інші сучасники розповідали, що Потьом-
кін насаджував по берегах Дніпра величезні парки (але
дерева в них гинули одразу ж після проїзду цариці), що він
наказував спеціально одягати людей для зустрічі Катери-
ни в барвисте вбрання, а для показу «добробуту» населен-
ня виставляв гори мішків —- нібито з борошном, а насправ-
ді з піском...
Чутки про потьомкінські декорації поширилися по всій
Європі; І в наші дні «потьомкінськими селами» називають
прояви безсоромного окозамилювання.
•	барон мюнхгаузен це ім’я відоме мало не кожній дитині:
майже всі читали книжку «Пригоди Мюнхгаузена» німець-
кого письменника Е. Распе. Але не всі знають, що Мюнх-
гаузен — не тільки літературний персонаж. У ХУШ ст.
в Німеччині жив Карл-Фрідріх-Ієронім фон Мюнхгаузен,
який певний час служив у російській армії і згодом опублі-
' кував свої наїгївфантастичні спогади під назвою «Порадник
для веселунів». Потім до пригод Мюнхгаузена зверталися
німецькі письменники XVIII ст. Е. Распе і Г. Бюргер, що-
разу по-своєму доповнюючи й переінакшуючи їх. Карл
Іммерман у 1838> р. видає двотомний роман «Мюнхгау-
зен» — гостру сатиру на сучасне йому суспільство. Брехли-
вий хвалько-барои, який пропонує добувати цеглу з пові-
тря і таке інше, виступає в Іммермана як нікчемний, ні на
що не здатний дворянин-паразит.
У сучасній літературній мові ім’я Мюнхгаузена — сино-
нім брехуна, оповідача вигаданих історій та пригод.
103
•	робшзон КРУЗО Англійський письменник Данієль Дефо на-
писав у 1719 р. роман «Життя і надзвичайні пригоди Ро-
бінзона Крузо». Герой роману після того, як корабель, на
якому він плив, потонув під час бурі на морі, був викину-
тий хвилями* на берег безлюдйого острова. Робінзон — лю-
дина працьовита, мужня й розумна, зумів не тільки вижи-
ти, а й завів на острові зразкове господарство. Роман Дефо
викликав у XVIII та XIX століттях численні наслідуван-
ня, а ім’я Робінзона стало загальною назвою людини, що
живе в безлюдній місцевості. Пригоди такої людини нази-
вають «робінзонадою».
•	ГУЛ ЛІВЕР І ліліпути Англійський письменник і політичний
діяч Джонатан Свіфт видав у 1726 р. книжку «Подорожі
Гуллівера». Герой книжки капітан Лемюель Гул лівер по-
трапляє в імперію Ліліпутів, що її населяють людці як
палець завбільшки. Вони беруть сонного Гуллівера в полон,
обплутавши безліччю ниток, а потім примушують викону-
вати на них важку роботу. Згодом Гуллівер відвідує країни
велетнів, коней-гуїнгнмів та ін.
У сучасній літературній мові Гуллівера й ліліпутів зга-
дують, коли треба образно протиставити щось величне й
могутнє чомусь мізерному, незначному.
•	ФАКТИ — ВПЕРТА Річ Вислів набув популярності після того,
як у 1749 р. вийшов англійський переклад роману фран-
цузького письменника Лесажа «Історія Жіль Бласа із
Сантільяни». В. І. Ленін використав цей вислів у статті
«Статистика і соціологія».
Вживається, коли треба протиставити реальне життя
вигадкам і домислам.
• треба ДОГЛЯДАТИ свій САД! Цим крилатим висловом ми
завдячуємо Вольтеру. Все своє життя він боровся з церквою
і феодалами. Гостре перо Вольтера здобуло йому всесвітню
славу, його боялися навіть королі. Недаремно самого Воль-
тера називали «некоронованим королем Європи». Слава
його була така велика, що він якось одержав листа, на
якому замість прізвища адресата стояло: «Трибуну віт-
чизни, натхненникові громадян, співцю героїв, ворогові
фанатизму, захиснику пригноблених». Саме таким уявляли
його собі французи, таким він і був — автор трагедій, коме-
дій, повістей, історичних досліджень, філософських трак-
татів, віршів і поем.
Наведену в заголовку фразу взято з повісті Вольтера
«Кандід». Герой цього твору, довго мандруючи по світу і
зневірившись у гонитві за багатством та славою, побачив
104
турка, який обробляв разом із своєю сім’єю ділянку землі.
І Кандід зрозумів, що людина може знайти щастя тільки
в упертій і корисній праці. Виразом цієї думки і є речення
«Треба доглядати свій сад», яким закінчується повість
Вольтера.
•	розчавіть ПОТВОРУ! Вольтер повторював цей вислів у сво-
їх листах, статтях і промовах проти католицької церкви.
У наші дні слова Вольтера застосовують до всіляких мра-
кобісів та реакціонерів.
•	БАСТІЛІЯ Чимало крилатих слів породила французька ре-
волюція 1789 року. Це був суворий і героїчний час. Дове-
дений до відчаю все новими й новими податками, гнобле-
ний протягом століть королівськими чиновниками, трудя-
щий люд Парижа повстав.
Народ не міг більше терпіти свого жахливого становища.
Кожен третій житель Парижа був жебраком або безро-
бітним. У багатьох провінціях Франції голодні селяни
захоплювали поміщицькі склади зерна і примушували
торгівців продавати хліб по «справедливій» ціні. Король хо-
тів придушити повстання силою, але війська стали відмов-
лятися стріляти в селян. Побоюючись повстання в Парижі,
король таємно зібрав у столиці вірні йому війська.
Величезні юрби народу, озброєного палицями, камінням,
виламаним з бруку, рушили з піснями на майдан, де стоя-
ла королівська тюрма Бастілія. Крім того, вони захопили
в зброярнях кілька десятків тисяч рушниць.
У Бастілії тримали «державних злочинців» — ворогів ко-
роля і церкви. Колись у ній двічі ув’язнювали Вольтера.
Але Бастілія була не тільки тюрмою, а й фортецею. Її гар-
мати загрожували передмістю, населеному трудящими.
І народ пішов на штурм Бастілії. Комендант фортеці нака-
зав відкрити вогонь. Сотні людей впали на брук, заливши
його своєю кров’ю, але народ не відступив. На його бік
перейшли королівські артилеристи. Вони почали обстріл
Бастілії і перебили гарматними ядрами ланцюги одного
з підйомних мостів. Міст ліг через рів. По цьому мосту
народ ринув у Бастілію і захопив тюрму-фортецю. За
один день від Бастілії з усіма її вежами та мурами не
лишилося каменя на камені. Це сталося 14 липня 1789 ро-
ку. День 14 липня відзначають у Франції щороку як націо-
нальне свято.
Слово «Бастілія» набуло переносного значення: оплот
реакційних сил. Леся Українка в поезії «Порвалася нескін-
чена розмова...» уславлює силу,
Ту, що Бастйлії тиранів розбива,
Що визволя з кайданів волю милу.
105
А Юрій Яновський згадує в одному оповіданні, що селя-
ни українського села Турбаї «зруйнували свою бастілію
за місяць до 14 липня 1789 року. Письменник має тут на
увазі повстання селян у Турбаях. •
МАРСЕЛЬЄЗА Чого марсельську пісню чути?
Хіба день слави вже настав?
Хіба розірвані всі пути?
Хіба тиран вже з трону впав? —
запитувала Леся Українка в одній із «Пісень про волю»,
написаних у дні революції 1905 року. І, ніби відповідаючи
їй, Павло Тичина писав після Великого Жовтня:
Гукнули бідні, ближні й дальні!
Не телеграми привітальні,
а кулю в лоба глитаям!
Візьмім, візьмім на гострі леза!
Всім краям — Марсельєза!
♦День передостанній»
Що ж то за марсельська пісня, про яку згадують наші
поети? Марсельєза — це пісня батальйону добровольців, що
вирушив із міста Марселя на півдні Франції на захист
революційної вітчизни від військ іноземних королів. Але
створили її не в Марселі. її слова й музику написав за одну
ніч (25 квітня 1792 року) нікому доти не відомий капітан
інженерних військ Руже де Ліль у Страсбурзі, на кордоні
з Німеччиною. Там стояла Рейнська армія Франції, і Руже
де Ліль написав для неї похідний марш. Він став поширю-
ватися по країні в списках, і через три місяці його приніс
у Париж марсельський батальйон.
Під іменем «Марсельєзи» пісня- Руже де Ліля облетіла
всю Францію, а потім і весь світ. Вона стала гімном фран-
цузької революції. Її співали на вулицях, у театрах і навіть
у церквах. Під її звуки революційна армія Франції громила
своїх ворогів. І недарма Наполеон, проголосивши себе імпе-
ратором, заборонив «Марсельєзу». Він боявся пісні револю-
ції. Та «Марсельєза» не вмерла. Вона лунала на барикадах
повстань паризького пролетаріату і в 1830, і в 1848 роках,
її співали бійці Паризької комуни. «Марсельєза» — це полу-
м’яний вираз революційної волі народу, його піднесення,
його героїзму, вона — сама Революція»,— писав вождь
французького робітничого класу Моріс Торез.
У царській Росії співати «Марсельєзу» суворо заборо-
нялося. Але напередодні революції 1905 року країну ско-
106
лихнула «Робітнича Марсельєза». Мелодія Руже де Ліля
несла на своїх крилах нові слова:
Отречемся от старого мира,
Отряхнем его прах с наших ног.
Нам враждебньї златьіе кумири,
Ненавистен нам царский чертог.
Ці слова написав відомий російський революціонер Пе-
тро Лавров. Так гімн французької революції став зброєю
боротьби проти останнього російського царя. Саме ж слово
«марсельєза», крім прямого свого значення, набуло ще й
переносного: революційний заклик. Тому це слово може
вживатися не тільки в однині, а й у множині:
Будьте безумні — не зимні.
Нові, по нові марсельєзиі —
писав Павло Тичина в поезії «Сійте...»
СМІЛИВІСТЬ, ЩЕ РАЗ СМІЛИВІСТЬ І ЗАВЖДИ СМІЛИВІСТЬ! У ве-
ресні 1792 року революційний Париж нагадував військо-
вий табір. До міста наближалися армії інтервентів. У ці
дні колишній адвокат Жорж Дантон — міністр революцій-
ного уряду, виявив величезну енергію в організації оборони
столиці Франції. Виступаючи в Національних зборах, Дан-
тон кинув крилату фразу:
«Щоб перемогти ворога, потрібна сміливість, ще раз
сміливість і завжди сміливість*.
Вислів Дантона цитували в своїх працях Ф. Енгельс і
В. І. Ленін,
107
МИР ХАТАМ, ВІЙНА ПАЛАЦАМ! Цей заклик уперше прозву-
чав 1792 року в доповіді французького революціонера, чле-
на Конвенту (Національних зборів) П.-Ж. Камбона. Кам-
бон вимагав, щоб командування французьких військ зни-
щувало скрізь феодальні порядки і замінювало чиновників
старої влади представниками народу. Заклик набув попу-
лярності й часто звучав як клятва революціонерів.
У 1834 році ці слова повторив німецький письменник-
революціонер Г. Бюхнер, який почав ними прокламацію,
адресовану селянам.
У нашій країні в дні Великої Жовтневої революції цей
лозунг часто використовували в плакатах і листівках. «Мир
хатам, війна палацам» — назва історичного роману
Ю. Смолича».
ЯКОБІНЕЦЬ Від часів французької революції існує в нашій
мові і слово «якобінець». Якобінцями називають рішучих
революціонерів, готових на все заради перемоги народної
справи.
Після революції 1789 року в Парижі утворився Якобін-
ський клуб (він засідав у колишньому монастирі св. Якова,
звідси й його назва). В 1793—1794 роках якобінці стали
правлячою партією Франції. Вони викоріняли всі феодаль-
ні закони і віддали поміщицькі землі селянам.
ЗОЛОТА МОЛОДЬ Якобінська диктатура була найвищим під-
несенням французької революції. В липні 1794 року її пова-
лили банди «золотої молоді». Цей вислів також став кри-
латим і увійшов у багато мов. Золотою молоддю називали
контрреволюційну буржуазію — розбещених синків спеку-
лянтів, банкірів, торговців.
Тепер цей. вислів вживають на адресу добре забезпе-
чених молодих людей, які розтринькують гроші, нічого не
роблячи.
ВІД ВЕЛИКОГО до СМІШНОГО один КРОК Ця крилата фраза
Наполеона стосується часів його загарбницького походу на
Росію. Тікаючи в грудні 1812 року з Росії (при переправі
через річку Березіну Наполеон мало не попав у полон),
імператор говорив своїм воєначальникам: «Від великого до
смішного один крок». Наполеон мав на увазі ту курйозну
безвихідь, у яку він і його доти непереможна армія по-
трапили в Росії. Справді, зневажливий сміх викликали
обдерті, замотані в хустки солдати й офіцери «великої ар-
мії», які в паніці тікали від російського війська.
Епоха Наполеона І дала нам і вислів
108
•	СТАРА гвардія у 1807 р. Наполеон поділив свої гвардій-
ські війська на стару і молоду гвардію. Стара гвардія
вважалася непереможною: до її складу належали найкра-
щі воїни, загартовані в багатьох битвах.
Микола Островський у романі «Як гартувалася сталь »
назвав своїх героїв Корчагіна і Леденьова типовими пред-
ставниками «молодої і старої гвардії більшовиків. В одно-
го — великий життєвий і політичний досвід, роки підпілля,
царських тюрем, потім — великої державної роботи, в дру-
гого — полум’яна юність і всього лише вісім років бороть-
би, які могли спалити не одно життя». Старою ленінською
гвардією звуть соратників Ілліча, які під його керівницт-
вом здійснили Велику Жовтневу соціалістичну революцію.
Крилатим став і вислів, який приписують французько-
му дипломатові Талейрану,—
•	початок кінця Таку стислу оцінку політичної ситуації
влітку 1813 року, після численних поразок армії Наполво-
на, підхопили його противники. Вислів «початок кінця»
справді став тоді пророчим: Наполеон не зміг повернути
собі минулої військової слави. У наші дні цей вислів ужи-
вають, коли став очевидним початок занепаду чого-небудь
чи загибелі кого-небудь.
•	ГАРМАТНЕ М’ЯСО французький письменник Шатобріан пи-
сав, що за часів Наполеона «презирство до людського жит-
тя і до Франції дійшло до того, що новобранців називали
сировиною та гарматним м’ясом».
У наш час «гарматне м’ясо» — це солдати, яких шлють
на вірну загибель уряди імперіалістичних держав, що
наживаються на війні.
•	ВАТЕРЛОО з іменем Наполеона пов’язане й крилате слово
«Ватерлоо» — символ рішучої й остаточної поразки.
Після того як об’єднані європейські держави розгромили
армії Наполеона, скинутого з трону імператора заслали на
острів Ельба в Середземному морі. Але Наполеон не хотів
примиритися з долею вигнанця і навесні 1815 року виса-
дився на півдні Франції з невеликим загоном у тисячу
чоловік і шістьма гарматами. Усі війська французького
короля Людовіка XVIII, якого посадили на трон чужинці
і якого ненавидів народ, приєдналися до Наполеона.
Не зробивши жодного пострілу, зростаючи з кожним
днем, армія Наполеона пройшла за три тижні всю країну
і вступила в Париж. Але ворожі Наполеону держави збира-
ли війська для нового походу на Францію, і він вирішив
дати їм бій якомога швидше, не чекаючи їхнього наступу.
І от 18 червня 1815 року армія Наполеона зіткнулася
, 109
з англійськими військами біля села Ватерлоо в Бельгії.
Бій тривав цілий день і закінчився поразкою Наполеона.
Він зрікся престолу і здався в полон.
• гвардія ВМИРАЄ, АЛЕ НЕ ЗДАЄТЬСЯ Битва під Ватерлоо дала
життя ще одному крилатому вислову. Коли командування
англійських військ запропонувало генералові наполеонів-
ської гвардії Камбронну здатися, він гордо відповів: «Гвар-
дія вмирає, але не здається! * Щоправда, трохи згодом
Камбронна було тяжко поранено і він все-таки попав у
полон. Проте його слова й досі цитують як вияв безмежної
хоробрості і вірності своєму обов’язку.
ф останній з могікан під такою назвою 1826 р. вийшов
роман відомого американського письменника Фенімора
Купера. У цьому романі розповідалося про пригоди остан-
нього представника індійського племені, майже винище-
ного білими завойовниками.
Цей вислів уживають, коли йдеться про останнього з
роду чи з покоління (напр.: останні могікани російсько-
турецької війни 1878 р.).
Великий німецький письменник Йоганн-Вольфганг Гете
народився в середині XVIII століття і прожив довге, пре-
красне життя. Він був сучасником великої французької
революції — і революційний Конвент на відзнаку благород-
ної діяльності Гете вшанував його дипломом почесного
громадянина Франції. Гете гірко сумував з приводу смерті
славнозвісного англійського поета, борця за свободу Гре-
ції — Байрона, оспівавши його в прекрасних віршах. Він
вітав появу поезій Пушкіна, якому передав своє перо як
знак поваги і прихильності. За прожиті ним 82 роки Гете
написав десятки томів літературних творів — романів, по-
вістей, драм, поем, балад, ліричних віршів. До думки Гете
прислухалась уся Європа, і навіть всемогутній загарбник
Наполеон вважав за честь побачитися і поговорити з ним.
• ФАУСТ Найвидатнішим твором Гете — книгою всього його
життя — є «Фауст*. Ще юнаком задумав письменник від-
творити в драматичній формі старовинну німецьку легенду
про чаклуна й чорнокнижника Фауста, а виконав свою
мрію, вже ставши сивим дідусем. Понад півстоліття писав
Гете свій твір, не один раз переробляючи та доповнюючи
його. Другу частину трагедії Гете закінчив за рік до смерті.
Мабуть, багато хто з читачів цієї книжки слухав відому
оперу французького композитора Ш. Гуно «Фауст*. Але
судити про трагедію, знаючи лише оперу, написану на її
тему, не можна. «Той, хто від опери перейде до трагедії
110
Гете, відчує, ніби він переходить з маленького гайка у вели-
чезний ліс, в гущавині якого нелегко орієнтуватися»,— пи-
сав академік О. І. Білецький.
Так, «Фауст» Гете — твір дуже складний, хоча він виріс,
мов дерево із зернятка, з невибагливої середньовічної істо-
рії про те, як мандрівний астролог і алхімік доктор Фауст
продав свою душу дияволові.
Фауст — герой гетевської трагедії — це насамперед лю-
дина, що шукає справжнього знання, людина, вічно невдо-
волена собою і своїм оточенням, душа бентежна й щира.
Наприкінці трагедії, переживши безліч пригод, Фауст зна-
ходить найвищу насолоду в самовідданій праці на користь
народу:
Служить цій справі благородній —
Це верх премудрощів земних:
Лиш той життя і волі годний,
Хто б’ється день у день за них.
Останні слова Фауста давно вже стали крилатими й час-
то використовуються як епіграф.
І ще один вислів Фауста набув великого поширення:
•	СПИНИСЬ, ХВИЛИНО! Його взято з того ж монолога, що й
попередні рядки. Слова Фауста виражають його захоплен-
ня тією миттю, яку він переживає; саме таке значення
мають вони і в наші дні.
А сам Фауст у літературі XIX—XX століть є символом
титанічної творчої праці, невтомного шукання істини й
боротьби за свободу людського духу.
•	МЕФІСТОФЕЛЬ Фауста в усіх його мандрах супроводить Ме-
фістофель. Він мало нагадує чорта старовинної легенди.
111
Мефістофель є втіленням дотепу та іронії, він глузує з ви-
соких поривань Фаустової душі. Але не можна сказати,
що його роль — суто негативна. Образ його не менш
складний, ніж образ Фауста, і часом Мефістофель вислов-
лює дуже глибокі думки. Одне з його висловлювань вико-
ристав В. І. Ленін у статті «Лист про тактику». Володимир
Ілліч учив марксистів враховувати живе життя, дійсність,
а не чіплятися за теорії вчорашнього дня, бо будь-яка тео-
рія може тільки накреслити основне, загальне, лише набли-
зитися до охоплення всієї складності життя. І закінчується
ця винятково важлива ленінська думка словами Мефісто-
феля з трагедії Гете:
Теорії, мій друже, завжди сірі:
Зелене тільки дерево життя.
В цілому ж образ Мефістофеля увійшов у свідомість по-
колінь, як втілення злої іронії. Звідси й вислови «мефісто-
фельська посмішка», «мефістофельський вираз обличчя» —
злісна посмішка, холодно-насмішкуватий вираз.
•	ВАГНЕР Образи Фауста й Мефістофеля — головні в траге-
дії, вони проходять через увесь твір. Але на сторінках без-
смертної книги виступають поряд з ними ще десятки епі-
зодичних образів. Один із них — Вагнер, відірваний від
життя вчений-педант. Його ім’я теж набуло узагальненого
значення. Ще В. Г. Бєлінський користувався ним для ви-
значення тупих учених, що все життя збирають факти, але
не можуть їх осмислити: «Дивлячись на Вагнера, особливо
слухаючи його, мимоволі відчуваєш огиду до науки і до
вченості: так стає вам противним прекрасний, запашний,
смачний і соковитий плід, коли по ньому проповзе огид-
ний слимак...»
Не тільки трагедія «Фауст», а й інші твори Гете стали
джерелами крилатих висловів. У сучасних публіцистичних
творах часто вживається вислів
• проходить червоною ниткою, але не всі знають, що автор
його — Гете. У романі «Споріднені натури» він писав: «Усі
снасті королівського флоту, від найгрубшої линви до най-
тоншої вірьовки роблять так, щоб крізь них на всю довжи-
ну проходила червона нитка, якої не можна висмикнути
без того, щоб не розпустити решти; отже навіть по най-
меншому обриву вірьовки можна визначити, що вона на-
лежить англійській короні; так само й через увесь щоден-
ник Оттілії тягнеться червона нитка симпатії і дружби, яка
з’єднує все воєдино і визначає все».
У наш час кажуть: «Ідея дружби народів червоною нит-
кою проходить через усю радянську літературу». Так слова
112
німецького письменника допомагають нам образно схарак-
теризувати провідну думку багатьох творів сучасних пое-
тів, прозаїків, драматургів.
Секретар Гете письменник Еккерман мав звичку щодня
записувати почуті від нього думки та міркування. Згодом
ці записи склали чималу книжку — «Розмови з Гете».
В одній з таких розмов Гете говорив про архітектуру:
• АРХІТЕКТУРА — ЦЕ ЗАСТИГЛА МУЗИКА Цей гарний ВИСЛІВ
уживають і нині, коли мова заходить про уславлені пам’ят-
ники мистецтва, такі, як московський Кремль чи Софіїв-
ський собор у Києві, кожна деталь яких ніби звучить мело-
дією величного органа.
Культура Київської Русі — великої держави східних
слов’ян — була спільним джерелом культур українців, ро-
сіян і білорусів. В українську мову увійшло чимало висло-
вів із славнозвісного твору давньоруської літератури «Слова
о полку Ігоревім». Героїчні образи «Слова» надихали на
подвиги в ім’я вітчизни покоління наших пращурів, і в на-
ші дні ці образи виховують у нас почуття мужності й
вірності.
• ЯРОСЛАВНА Так «Слово о полку Ігоревім» називає Єфро-
синію, дочку галицького князя Ярослава Осмомисла, дру-
жину новгород-сіверського князя Ігоря. Одне з найкращих
місць «Слова» — плач Ярославни. Дізнавшись про поразку
руського війська і про те, що Ігор потрапив у полон до
половців, Ярославна йде на міську стіну і плачучи закли-
кає вітер, Дніпро і сонце допомогти Ігореві, визволити його
з тяжкого й ганебного полону.
Образ Ярославни давно став уособленням любові й від-
даності. Недаремно Платон Воронько писав про часи, коли
він у партизанських загонах Ковпака бився з фашистськи-
ми загарбниками:
Моя невідступна і славна
Далека путивльська земля,
Я чую твій плач, Ярославно,
Він сонце ясне затуля.
♦ Ярославна*
• буИ-тур Брат князя Ігоря, курський князь Всеволод Свято-
славич, у «Слові о полку Ігоревім» іменується «буй-тур»,
тобто хоробрий, як дикий бик. Порівняння людей із зві-
114
рами для того, щоб яскравіше виявити певні риси їхнього
характеру чи поведінки, було дуже поширене в давнину.
Та й зараз ми часом називаємо безстрашного чоловіка ле-
вом, хитрого — лисицею, а полохливого — зайцем. Епітет
«буй-тур» не загубився в темряві століть, він дожив до
нашого часу, про що свідчать такі рядки Павла Тичини:
Так вдармо піснею! Торкнем бандуру!
Хвала герою, воїну, буй-туру!
*Мїй травню золотий*.
• БОЯН у «Слові о полку Ігоревім» збереглися згадки про
славетного співця й музиканта XI століття Вояна. «Слово»
називає Бояна «віщим», тобто людиною, здатною перед-
бачати й провіщати майбутнє. Навіть пальці його іменую-
ться «віщими». Це свідчить про повагу, якою оточували
співця його сучасники. Творчість Бояна вражала незвич-
ністю й глибиною поетичної уяви, його фантазія ніби злі-
тала орлом під хмари, бігла вовком по землі й розтікалася
по могутньому дереву поезії. Музична майстерність Бояна
була така висока, що слухачам здавалося, ніби струни на
гуслях самі собою звучали під його пальцями.
І в наш час боянами називають великих поетів і компо-
зиторів. Панас Мирний писав після смерті М. В. Лисенка:
«Перестало битися чуле серце Віщого Бояна, що на своєму
віку так голосно відкликалося на все добре й лихе в своє-
му рідному краї!»
• ЗАСТУПИТИ ШЛЯХИ ПОЛЮ Цей вислів також узято із «Слова
о полку Ігоревім». Поле — це безліса місцевість, степ, який
починався за межами Київської Русі, на південь та пів-
денний схід від Києва. З поля йшли на Русь напасники —
половці та печеніги. Отже, «заступити шляхи полю» озна-
чає: не пустити в свій край вороже військо, захистити
батьківщину.
Поряд із цим висловом у староруській пам’ятці стоїть
інший, ще відоміший:
• ЗА ЗЕМЛЮ РУСЬКУЮ, ЗА РАНИ ІГОРЕВІ! Це заклик не забу-
вати поразку Ігоревого війська і берегти вітчизну, відстою-
вати її із зброєю в руках, не шкодуючи життя.
Усі ці вислови, незважаючи на дуже давнє походження,
не становлять особливих труднощів для розуміння. Але є
в «Слові» й чимало так званих «темних місць», над якими
вже понад півтора століття б’ються сотні дослідників у
різних країнах. Звідки ж узялися ці «темні місця»? Адже
мова, якою написане «Слово»,— давньоруська мова XII сто-
ліття — нам добре відома.
115
Річ у тім, що єдиний список «Слова», знайдений напри-
кінці XVIII ст., було скопійовано чи з оригіналу, чи з ін-
шого списку невідомим переписувачем у XV чи в XVI ст.
Під час пожежі у Москві в 1812 році цей список згорів.
Лишилася тільки його копія, знята для цариці Катерини II.
Зрозуміло, що кожен переписувач міг у кількох місцях
помилитися — переставити літери, пропустити слово. Такі
помилки завдають багато клопоту дослідникам. Так, один
із рядків «Слова» колись читали: «И на канину зелену
паполому постла». Тільки звернувшись до тексту «Задон-
щини», написаної пізніше від «Слова», і знайшовши в ній
схожий вислів, дослідники змогли встановити, що ж було
в оригіналі «Слова о полку Ігоревім»: «И на ковилу
зелену паполому постла», тобто: і постелив на зеленій
траві покривало. Одним із загадкових висловів давньорусь-
кої пам’ятки й досі залишаються слова
• БУЛИ Віки ТРОЯНА Крім цього випадку, Троян згадується
в «Слові» ще тричі. Хто він такий? Деякі вчені вважали,
що це не Троян, а Боян. Вони міркували так: «Слово»
переписували у Пскові, а в західноруському письмі буква
«б» писалася так само, як і сполучення букв «тр». А коли
так, то можна в усіх випадках замість «Троян» підставити
«Боян»! Але тоді неясно, що означає вислів «земля Бояна».
Адже країни в давнину називали іменами їх володарів,
а не співців.
Довелося повернутися до думки, що тут справді названо
якогось Трояна. Одні доводили, що автор «Слова» має на
увазі міфічного сербського короля Трояна. Другі вважали,
що Троян — це не власне ім’я, а назва батька трьох дітей,
тобто київського князя Святослава. Треті гадали, що Тро-
ян — стародавній бог, споріднений із сонцем (недарма ж
у «Слові» і сонце зветься «трисвітле», тобто має в своїй
назві «магічне» число три, як і ім’я Трояна). Звідси й
згадувана в «Слові» Троянова тропа (до речі, румунською
мовою «тропа Трояна» — Чумацький Шлях). Нарешті, чет-
верті пов’язували ці згадки з римським імператором Трая-
ном, який завоював Дакію (нинішню Румунію) і збудував
славнозвісний Траянів вал, що простягся на схід від Дунаю.
Трояновими валами називали й численні насипи, зроблені
для захисту Києва від нападів кочових племен. Особливо
багато було їх між річками Рось, Ірпінь і Тетерів.
Та хоча походження цього вислову й досі залишається
загадкою, він живе й у сучасній мові й означає дуже давні
часи.
Не тільки «Слово о полку Ігоревім» збагатило нашу
мову давньоруськими крилатими висловами. Вони йшли
116
до нас і іншими шляхами. Деякі вислови доносять до на-
ших днів старовинні літописи.
Старанно виводив букви на сторінках своїх оздоблених
яскравими й хитромудрими візерунками «повістей» сивий
літописець. У затишку монастирської келії — тісної, напів-
темної кімнатки, при непевному світлі жовтих воскових
свічок він згадував минуле. Згадував походи, в які він хо-
див замолоду у князівській дружині, згадував хоробрих
воїнів — своїх товаришів... Давні події поставали в його
уяві так ясно, ніби вони були тільки вчора: така вже
стареча пам’ять. Міцно тримає вона спогади про юність
і губить сьогоднішній день... От, здавалося б, час уже й
забути гордого князя-воїна Святослава. Давно поліг він у
бою з печенігами на дніпрових порогах. Та хіба ж забу-
деш похід на Балкани й жорстоку битву з військом візан-
тійського імператора? Тоді, перед кривавою січею, коли
величезна армія імператора стала проти нечисленного
руського війська, Святослав звернувся до воїнів з напут-
нім словом. Багато говорити він не любив, кожне речення
зважував, але те, що сказав, залишалося в пам’яті на-
завжди :
«Не посоромимо землі Руської,— почав князь.— Скла-
демо кості свої тут, бо мертві сорому не знають». Понад
тисячу років тому, в 970 році, прозвучали ці слова, а й досі
бринять вони в наших серцях:
• МЕРТВІ СРАМУ НЕ ІМУТЬ у перекладі з давньоруської мови
ці слова означають: мертвим не соромно, але ганьба тим,
хто програє бій і залишиться живим, відступить, утече від
ворога. Той же, хто програє бій, воюючи до останку, і за-
117
лишиться мертвим на полі бою, вкриє себе не ганьбою,
а безсмертною славою.
Історія зберегла для нас ще один вислів київського
князя. Вирушаючи в похід проти ворога, він ніколи не
намагався напасти зненацька, використати несподіванку.
Святослав посилав перед собою гінця з листом. У листі
стояло тільки три слова:
• ІДУ НА ВИ! — тобто йду проти вас.
Син Святослава, київський князь Володимир, запровадив
на Русі християнську віру< Вія запросив священиків з Ві-
зантії, звідти ж було привезено церковні книжки, візан-
тійські майстри почали будувати в Києві церкви й мона-
стирі.
До християнства на Русі була інша релігія — язични-
цька. Наші далекі пращури обожнювали сили природи —
сонце, блискавку, дощ, вітер. Толовним богом східних сло-
в’ян був Перун — бог грому та блискавки. Користувалися
повагою в ті часи Даждьбог — «сонячний» бог, який пови-
нен був дбати про добрий врожай, Стрибог — бог вітру й
негоди, Сварог — бог-коваль, Ладо — бог хатнього вогни-
ща... Населенню Київської Русі не сподобалася нова віра,
яку насаджували заморські попи.
• СКИНУТИ ІДОЛА В ДНІПРО Християнські попи вчили, що
влада князя походить від бога. Це було вигідно князеві
Володимиру, і він вирішив якомога швидше знищити язич-
ництво з усіма його звичаями. Почав він із того, що нака-
зав руйнувати язичницькі храми й статуї старих богів.
У Києві на дніпровій кручі стояла велика дерев’яна по-
стать (ідол) Перуна, оздоблена золотом і сріблом. Володи-
мир наказав скинути її в річку. Обурені кияни юрбами
бігли по берегу й кричали: «Видибай (випливай), боже,
видибай!» Сталося це 988 року.
У наш час вислів «Скинути ідола в Дніпро» вживається
в значенні: рішуче порвати з минулим.
З іще давнішою епохою пов’язане переносне вживання
слова
• ВАРЯГИ у літописному переказі розповідається, що трьох
братів-варягів — Рюрика, Синеуса і Трувора — було запро-
шено князювати на Русі (сталося це нібито в IX ст.). Довгий
час ніхто не сумнівався в правдивості цієї легенди, а у
XVIII ст. поширилася навіть так звана «норманська» теорія
походження держави на східнослов’янських землях. Нор-
маністи твердили, що самі слов’яни неспроможні були
створити державу. Тому вони мусили звернутися по допо-
могу до «культурніших» сусідів норманнів-варягів, які
118
жили на Скандінавському півострові. Насправді ж Київ-
ська Русь стояла вище за Скандінавію і культурою, і гос-
подарством. Недарма ж варяги називали Русь «Гардарі-
ка» — країна міст. Ця назва свідчить, що в тогочасній
Київській Русі було багато міст, набагато більше, ніж у
варягів: інакше така назва не могла б виникнути.
Перший, хто довів ненауковість «норманської» теорії,
був великий російський вчений і поет М. В. Ломоносов.
Остаточно спростована ця теорія радянськими вченими.
У переносному значенні «варяги» — чужі люди, яких
запросили чимсь керувати. Це слово вживають з іронічним
забарвленням.
• МАТИ ГОРОДІВ РУСЬКИХ, МАТИ МІСТ РУСЬКИХ Так у старо-
давніх літописах іменувалося місто Київ, яке було столи-
цею першої держави східних слов’ян — Київської Русі,
в якій жили предки трьох народів — російського, україн-
ського і білоруського. У наші дні цей вислів уживається
як урочиста назва Києва.
Крилатими словами давно вже стали імена героїв ста-
роруських билин — Іллі Муромця, Минули Селяниновича,
Святогора.
Уславлений богатир, головний персонаж багатьох билин
так званого «київського циклу», переможець Солов’я-роз-
бійника й Ідолища Поганого.
•	ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ давно став символом народного патріотиз-
му. В образі Іллі Муромця втілилися уявлення народу про
захисника держави від загарбників, про героя-борця за
справедливість. Адже Ілля не тільки захищає Русь від
ворогів, він виступає й проти гнобителів народу, «бояр
119
кособрюхих» на чолі з князем Володимиром, неспромож-
ним обороняти вітчизну. Образ
•	минули селяниновича, «ратая»-орача, який з любов’ю й
натхненням працює на землі, сіє й збирає хліб, відбив
у собі стародавню мрію поневоленого селянства про щасли-
вий та вільний труд. М. Рильський втілив в образі Микули
кращі риси визволеного Жовтневою революцією українсько-
го селянства:
Він дасть землі, Минула новочасний,
Незнану міць — і процвіте земля.
*Лягла зима. Завіяло дороги*
Рідше згадується в наші дні велетень-богатир
•	СВЯТОГОР Він мав надприродну силу, яку перед смертю пе-
редав Іллі Муромцю. У переносному вживанні ім’я Свято-
гора означає дуже сильну людину.
Крові б, крові і сили відерцем
Святогором понести до мас!..
Якби можна помножити серце,
Я помножив би тисячу раз!
Так писав у поезії «Крові б, крові і сили...» український
поет Олекса Близько, оспівуючи прагнення революціонерів
допомогти рідному народові будувати нове життя.
•	КОЗАК МАМАЙ з давніх-давен українські народні художни-
ки малювали картини, в центрі яких сидів козак із бан-
дурою й люлькою. Біля нього стояв прип’ятий до списа
кінь, трохи далі — собака. Козак Мамай — улюблений
персонаж народної творчості, втілення хоробрості й опти-
мізму. Він став героєм відомого роману Олександра Іль-
ченка «Козацькому роду нема переводу».
•	НАША ДУМА, НАША ПІСНЯ
НЕ ВМРЕ, НЕ ЗАГИНЕ...
ОТ ДЕ, ЛЮДИ, НАША СЛАВА,
СЛАВА УКРАЇНИ!
Ці слова з поезії Т. Г. Шевченка «До Основ’яненка»
давно стали крилатими. У них великий український поет
оспівує безсмертя народної творчості. В далекі від нас
часи, коли царські посіпаки забороняли українські книж-
ки й часописи, не дозволяли ставити в театрі українські
п’єси, сіяли зневагу до народних пісень і танців, слова
Кобзаря будили в серцях людей гордість за неоціненні
скарби, витворені народом протягом довгих століть його
життя.
120
Українські пісні й думи не вмерли, не загинули в мо-
році татаро-монгольської навали, під мечами й тортурами
польської шляхти, в безпросвітній поміщицькій неволі.
Пісня була порадницею народу у часи лихоліття і зна-
меном боротьби в годину повстання. Тим-то й живе в устах
народу так багато висловів, узятих із українських дум та
пісень, тим-то й досі звертаються й звертатимуться до них
письменники, які вчаться в народу стислості, мудрості й
краси поетичного слова.
ФЕДІР БЕЗРІДНИЙ Максим Рильський в одній із своїх поезій
так писав про долю української мови за часів царизму:
Ти вся порубана була,
Як Федір у степу безрідний,
І волочила два крила
Під царських маршів тупіт мідний,—
Але свій дух велично гідний
Як житнє зерно берегла.
«Рідна мова»
Поет згадав тут героя народної думи «Про Федора без-
родного, бездольного». Цю думу ще в минулому столітті
записав від славнозвісного кобзаря Остапа Вересая великий
український композитор М. В. Лисенко. Федір безрідний
був ватажком козацької голоти («безрідний» означає, що
він не належав до славетного, багатого роду). Дума зма-
льовує мужність народного героя, його відданість козакам,
але не прямо, не через зображення його подвигів. Ми
дізнаємося про те, ким був Федір безрідний, з опису його
урочистого похорону. Батько кошовий, дізнавшись про
смерть Федора, послав на поле бою п’ятдесят козаків.
121
Ой, то вони прибували
Да тіло козацькеє молодецькеє
На червону китайку клали,
Тіло козацькеє молодецькеє обмивали,
А шаблями суходіл копали,
А шапками да приполами персть1 носили
Да високу могилу висипали
І прапорок у головах, ей, устромили
Да премудрому лицарю славу учинили...
Уславлюючи своїх героїв, український народ ненавидів
зрадників, не прощав їм відступництва. Нещадно таврують
зрадників українські думи, вони викривають користолюб-
ство перевертнів, які зрікаються свого народу.
ф для лакомства нещасного Лях Бутурлак із «Думи про
Самійла Кішку» «потурчився, побусурманився для панства
великого, для лакомства нещасного». Майже тими самими
словами визначає інша дума поведінку Марусі Богуелавки.
У XV—XVI ст. Туреччина захопила багато земель на
південному сході Європи, поневолила Грецію, Сербію4, Бол-
гарію, загрожувала Польщі. Не раз турецьке військо напа-
дало й на Україну, руйнувало міста й села, гнало в полон
тисячі людей.
Дехто з українських бранців (полонених) відмовлявся
від свого народу й переходив у мусульманську («бусур-
манську» чи «турецьку») віру. Таких людей турки ставили
наглядачами над невольниками, використовуючи в бороть-
бі проти України.
Згодом вислів «для лакомства нещасного» стали вжи-
вати в переносному значенні, як, наприклад, в одній із
праць академіка 0. І. Білецького: «Українське панство
заради «лакомства нещасного» відреклось від своєї мови,
віри, народу, ополячувалось, поповнюючи ряди кріпосни-
ків-поміщиків» («Русалка Дністровая»).
Із глибини століть дійшов до нас і образний вислів
українських дум
ф НА ясш ЗОРІ, на Тихі ВОДИ ці слова передають палке пра-
гнення бранців повернутися на батьківщину.
З тяжкої неволі,
З віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
1 Персть — землю.
122
У край веселий,
У мир хрещений.
Цікаво, що в цьому вислові у виеокопоетичній формі
відбилисй спостереження невольників над чужою їм при-
родою. Коли «ясні зорі» й «тихі води» стали в думах най-
яскравішими прикметами вітчизни, то це означав, що в тих
краях, куди потрапили бранці, вони не бачили ні ясних
зір, ні тихих вод. Полонених турки здебільшого одвозили
або в Туреччину, або на південь Криму. І Туреччина, і пів-
денна частина Криму — краї гірські, із швидкоплинними
гомінкими річками. До того ж Туреччина лежить далеко
на південь від України, отже й світанки та вечірні зорі
там значно коротші, після дня там швидко западає ніч.
Краса цього крилатого вислову, яка вражав нас через
багато віків по його виникненню, відбивав глибоку тугу
* людей за рідним краєм. Не тільки пісні та думи, але й
українські народні казки стали джерелами низки крилатих
висловів. Ось деякі з них.
’• живуща ВОДА «Якби-то нам побачиться, якби-то нам хоч
часиночку подивиться один на одного, хоч годиночку пого-
ворить з тобою, друже мій єдиний! Я ожив би, я напоїв би
своє серце твоїми тихими речами, неначе живущою во-
дою!» — Так писав великий поет України Тарас Шевченко
великому російському акторові Михайлові Щепкіну. Для
того, щоб передати своє глибоке захоплення талантом
артиста, щоб виявити почуття щирої дружби та прихиль-
ності до нього, Шевченко вживає казковий образ живущої
води.
В українських народних казках, так само, як і в каз-
ках деяких інших народів, розповідається про живущу
(або зцілющу) воду., яка нібито має чудодійні властивості.
Живуща вода може воскрешати мертвих, загоювати смер-
веньні рани. В одній казці фантастична істота Ох «під-
палив дрова, наймита спалив... утлішу сприснув живущою
водою — наймит знов ожив». Фантастичні перекази про
живущу воду мають реальну основу: спостереження над
лікувальними властивостями радіоактивних джерел або
джерел із своєрідним хімічним складом (такими, як кар-
патська «Нафтуся» чи кавказький «Боржом!»). В осетин-
ському та кабардинському народному епосі розповідаєть-
ся про чудесне джерело, води якого давали силу велетяям-
богатирям нартам. Джерело звалося «нартсане» (напій
нартів), а нинішня його назва — нарзан — відома всім.
«Зрозуміло, що казки й легенди перебільшували дію таких
джерел на живі істоти, та недарма О. С. Пушкін казав:
«Сказка — ложь, да в ией намек».
123
Живуща й зцілюща вода стала символом оновлення.
Тому й звернувся до нього Т. Шевченко в своїй поезії, про-
віщаючи перемогу повсталого народу:
Німим отверзуться уста;
Прорветься слово, як вода,
І дебрь-пустиня неполита,
Зцілющою водою вмита,
Прокинеться...
іісаія. Глава 35»
•	ЖАР-ПТИЦЯ Українські народні казки розповідають про
фантастичного птаха з вогненним пір’ям — Жар-птицю.
Спіймати її дуже важко. Але той, кому вдається зловити
Жар-птицю, матиме і щастя, і багатство.
Іванові-дурнику за намовою мудрого вовка пощастило
здобути Жар-птицю. Заздрісні брати вбили Івана, а Жар-
птицю забрали собі. Та вірний вовк дістав зцілющої й жи-
вущої води, оживив Івана і допоміг йому відібрати Жар-
птицю. Іван після цього одружився з красною дівицею і
став жити щасливо.
Вислів «піймати Жар-птицю» означає домогтися здій-
снення мрії, здобути щастя.
•	баба-яга Герої народних казок воюють з жорстокими во-
рогами людей Змієм Гориничем, бабою-ягою, Лихом одно-
оким... Підступна і мстива баба-яга живе в темній пущі.
Вона ненавидить людей.
Жила собі в лісі дівчина. Одного разу, коли вона була
вдома сама, прийшла до неї баба-яга, принесла з собою
коралі, показала їй через вікно та й каже:
124
— Дівчино, може б, ти купила у мене оці коралі?
— Добре! — відповідає їй дівчина.
Вона віддала бабі гроші, а та взяла їх та й пішла собі
геть. Як наділач^к дівчина ті коралі собі на шию, то вони
відразу й задушили її.
Добре, що скоро прийшли брати тієї дівчини, розірвали
коралі, й вона знову ожила. Про все це розповідає україн-
ська народна казка «Про сімох братів-гайворонів і їх се-
стру». Згадують про бабу-ягу й інші казки.
У наш час бабою-ягою (чи просто ягою) звуть сварливу
жінку, яка не дає людям спокою своїми причіпками.
Не слід забувати й про величезні, багатющі скарби на-
родної фразеології (так називають мовознавці стійкі спо-
лучення слів: впасти в око, хоч в око стрель, накинути
оком). Чимало народних висловів відрізняється від крила-
тих слів тільки своїм походженням, а яскравістю та влуч-
ністю вони часто перевершують крилаті фрази, створені ви-
датними людьми.
Ось кілька прикладів крилатих висловів, творцем яких
є український народ. Походження багатьох із них стає зро-
зумілим тільки після спеціального дослідження.
•	ТОЙ, що ГРЕБЛІ РВЕ в українських народних переказах —
це дух весняних вод. Його ім’я досить давно зустрічається
в літературі. У комедії І. П. Котляревського «Москаль-
чарівник» солдат, жартуючи, натякає на знайомство з «не-
чистою силою»:
♦Солдат. Успеешь, хозяйка, вьіспаться. Хотите ли, я покажу вам
стартова, с которьім все делаю?
Михайло. Старшого? Се б того, що греблі рве?»
У XX столітті «Той, що греблі рве» став персонажем
«Лісової пісні» Лесі Українки, а радянський поет Платон
Воронько переосмислив цей образ, зливши його з образом
партизана-підривника:
Я той, що греблі рвав.
Я не сидів у скелі,
Коли дуби валились вікові.
• СІМ П’ятниць НА ТИЖДЕНЬ — у нього сім п’ятниць на тиж-
день! — так кажуть про людину, яка часто змінює свої
рішення, яка не має ні про що стійкої думки.
Звідки взявся цей вислів? Російський письменник і вче-
ний С. В. Максимов міркує про нього так. Колись п’ятниця,
а не неділя, була святковим днем, днем відпочинку від
тяжкої селянської праці. Так було в далекі часи, коли
125
наші пращури слов’яни ще не знали християнства. По
п’ятницях відбувалися ярмарки в селах, і саме в ці дні
люди купували, продавали, позичали гроші і сплачували
борги. Отже, той, хто кожен день вважає п’ятницею,— лю-
дина несерйозна, непрацьовита. Всі думки в неї крутяться
навколо розваг. Таким людям не можна вірити, з ними
важко мати будь-яку справу.
•	БАЛЯСИ ТОЧиТИ «Далі Максим уже орудував бесідою: то-
чив баляси та баляндраси, розказував про свої сільські
походи; смішив усіх і реготався сам»,— пише Панас Мир-
ний у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Баляси — це фігурні стовпчики у вигляді глечиків, фан-
тастичних квітів чи фігур коней або птахів. Ними оздо-
блювали поміщицькі будинки, вони підпирали бильця на
балконах та галереях. Виточування балясів вважали лег-
кою роботою порівняно з настелюванням підлоги чи буду-
ванням дахів. Майстри мали досить часу і щоб побазікати,
і щоб перепочити, а до того ж поміщик, якому сподобає-
ться якась незвична «баляндрасина», міг часом дати їм
цілого полтиника.
Не дивно, що вислів «баляси точити» набув нового зна-
чення, яке поступово витіснило попереднє, основне. У наші
дні він означає пустопорожню балаканину.
Фі У свинячий ГОЛОС — Та не бери квитків на останній се-
анс, а то знов у свинячий голос додому повернемось,—
остерігає чоловіка дружина.
Цей вислів означає: дуже пізно. Колись давно свиней
не тримали в сажах, а виганяли пастися, як і іншу худобу.
Жадібні й дурні свині часто запізнювалися додому, при-
ходили під свої ворота аж уночі й починали подавати
♦свинячий голос» — вищати й рохкати.
•	ЯК ГОРОХ ПРИ ДОРОЗІ у ПОВНІЙ формі це прислів’я звучить
так: живеш, як горох при дорозі,— хто не пройде, той
скубне. Звідки взявся цей вислів? Мабуть, від стародав-
нього звичаю сіяти біля дороги горох, щоб голодний ман-
дрівник, який іде в далеку путь, міг покріпити свої сили
цим солодким, корисним овочем.
Значення вислову: нещасна, беззахисна людина.
ф гречана КАША сама себе хвалить Гречана каша в давни-
ну вважалася однією з найкращих страв. Готувати її
легко: жменька крупи, трохи води, казанок на вогонь —
і каша готова. Той, хто поїв каші, ставав ситим і сильним.
Кашу полюбляли всі, і хвалити її зовсім не треба було.
126
Навіщо говорити про те, що всі й так добре знають?
І нащо тобі вихваляти себе перед іншими людьми? Хай
люди оцінять тебе по заслугах. Так і пішло прислів’я
«гречана каша сама себе хвалить», тобто: нескромна люди-
на не жде, поки її оцінять інші...
ф цур ЙОМУ! Цуром на Україні, а в Білорусії та Росії Чуром
звалося давнє слов’янське божество, яке охороняло земель-
ні межі. На межах у давнину стояли дерев’яні стовпчики —
зображення Цура. Звідси українська назва цурки-палки
й російські «чурка», «чурбан». Ці зображення й місця, де
вони стояли, вважалися священними. Тоді й виникло діє-
слово «цуратися» — обходити священне місце (а згодом
це слово змінило значення, і в наш час цуратися — вза-
галі обминати кого-небудь, не підтримувати знайомства).
Вислів «Цур йому!» колись виражав побажання кари
Цура за негідний вчинок. Мабуть, у повній формі вислів
звучав так: «Цур йому віддячить!»
Ф буде і на нашій вулиці свято у старовинних містах ще за
часів Київської Русі люди селилися не так, як тепер. Вони
вже при поселенні об’єднувалися за фахом чи за своїм
станом у суспільстві. Як відгомін тієї епохи збереглися
давні назви вулиць — Гончарна (та, де жили гончарі) в
Києві, Кузнецький міст (там поблизу жили й працювали
ковалі) у Москві та ін.
Вулиці обирали своїх старост, які дбали про інтереси
мешканців. На вічі — міському сході — вулиці часто висту-
пали одна проти одної, голосували по-різному. Суперечки,
які починалися на вічах, коли розв’язувалися воєнні чи
торговельні питання, часто тривали дуже довго й перехо-
127
дили в бійки. Одна «вулиця» йшла битися з другою. Пере-
могу святкували урочисто, всією «вулицею».
Звідси й пішов вислів «буде й на нашій вулиці свято»,
тобто ми переможемо. Тоді ж народилося й нове значення
слова «вулиця», й досі відоме по українських селах: на-
родне гуляння з піснями увечері. Рядки народної пісні
Пусти ж мене, моя ненько,
На вулицю погулять
відбивають саме це значення слова «вулиця».
•	ДЕ РАКИ ЗИМУЮТЬ Показати, де раки зимують,— значить
провчити кого-небудь.
Виник цей вислів давно і колись, мабуть, не мав такого
значення. Місце, де зимують раки,— це місце, до якого
важко дістатися, якого ніхто не знає. Чому? Бо раки зи-
мують у непомітних недосвідченому оку невеличких нір-
ках, які вони риють своїми клешнями у піщаному дні
річки. Навіть коли річка промерзає до дна, ракові тепло
в його землянці. «Знати, де раки зимують» означає: бути
дуже досвідченою людиною, знати те, чого не знають інші.
«Показати, де раки зимують» можна, тільки одвівши ко-
гось у неприступне, далеке, неприємне місце, отже, завдав-
ши комусь прикрості.
•	ЗА пояс ЗАТКНУТИ «Після трилітньої науки він так читав,
що й дяка заткне за пояс» (Панас Мирний. «Як ведеться,
так і живеться»). Цей вислів означає: перевершити кого-
небудь.
Вислів пов’язано з стародавнім слов’янським звичаєм —
підперезуватися й під час перерви в роботі закладати за
пояс знаряддя праці. Тесля, оцінюючи зроблену річ, засу-
ває сокиру за пояс, а потім знову добуває її, щоб остаточно
довершити роботу. Коли говорили, що Петро Івана за пояс
заткне, натякали, що Іван проти Петра так само мало
тямить, як сокира проти свого власника — майстра.
•	СЬОМА ВОДА НА КИСЕЛІ Так називають дуже далеких роди-
чів. Що ж таке «сьома вода»? Це та вода, яка всьоме
промиває борошно для киселю. Зрозуміло, що вона буде
майже чистою водою: все вже забрали з собою попередні
«води». Отже, в цій сьомій воді буде так мало від улюб-
леної народної страви — киселю, як у далекого родича
якихось споріднених рис із певною людиною.
•	ТОВКТИ ВОДУ В СТУШ Цей вислів пов’язаний із старовинним
церковним покаранням. Колись у монастирях ченців, які
в чомусь завинили, карали так: забороняли виходити із
128
своєї келії й наказувалїГпз^ранку до вечора товкти в ступі
воду.
Сучасне значення цієї крилатої фрази: займатися не-
потрібною, марною працею.
•	ПІСЛЯ ДОЩИКУ В ЧЕТВЕР Так кажуть, коли йдеться про по-
дію, яка ніколи не відбудеться. Виник цей вислів, мабуть,
тисячу років тому, коли на землях наших пращурів від-
мирала язичницька релігія. Адже четвер був днем бога
дощу, грому та блискавки Перуна. В цей день у храмах
Перуна приносили жертви грізному богові. А після цього
бог «посилав» дощ.
Коли християнська релігія стала відтісняти давні язич-
ницькі вірування, цей вислів стали вживати як жарт.
•	КУРЯМ НА СМІХ Курка за народними уявленнями належить
до малошанованих птахів. Не випадково про недобре збу-
довану хатину кажуть, що вона стоїть «на курячих ніж-
ках». Куряча дурість загальновідома. До того ж курка,
на відміну від інших свійських птахів, не вміє ні плавати,
ні літати. Усі курячі «інтереси» обмежуються їжею, що
відбилося й у прислів’ї: «Кому що, а курці — просо».
Отже, коли чоловік зробить щось таке, що з нього й
кури сміятимуться, то це вже буде неперевершена дурниця.
•	ЛЕЖАЧОГО НЕ Б’ЮТЬ Хоча лежачого й не б’ють,
То і полежать не дають
Ледачому,—
писав Т. Г. Шевченко («Хоча лежачого й не б’ють...»)
Вислів пов’язано з неписаним правилом народної бо-
ротьби. Коли б’єшся навкулачки і твій супротивник упав,
почекай, поки він підведеться, а на лежачого не нападай.
Цього правила дотримуються й у сучасному боксі.
Сучасне значення цих слів переносне — не нападай на
слабосилого.
•	НА БОБАХ РОЗВОДИТИ цей вислів означає: займатися непо-
трібними балачками. Але в давнину людей, які вміли
«розводити на бобах», дуже поважали. Ці люди, чаклуни,
якось по-своєму розкидали боби й потім гадали на них про
майбутні події. Гадання на бобах перейшло до слов’ян від
східних народів, можливо, від циган. Згодом, коли забо-
бони стали відступати перед світлом науки, вислів набув
свого сучасного значення.
*	як З ГУСКИ ВОДА — Скільки тобі не кажи, все — мов з гус-
ки вода! — лає бабуся неслухняного онука. На перший
5 6—94
129
погляд, ніби нічого незвичного в цьому вислові й нема.
Справді, гуска виходить з води суха, бо в її пір’ї містить-
ся жир, який «відштовхує» воду так само, як сучасні пла-
щі із спеціальної тканини.
Але вчені довели, що слова «як з гуся вода» — частина
дуже давнього замовляння: «З гуся вода, з лебедя вода,
а з тебе, дитино моя, все лихе — на порожній ліс, на ве-
лику воду». Так примовляли, щоб вилікувати «зурочену»
дитину, на яку хтось глянув «лихим оком». При цьому на
дитину бризкали водою.
У наші дні примовка «як з гуски вода» вживається,
коли говорять про людей, байдужих до справедливих за-
уважень інших.
* ХОЧ СВЯТИХ ВИНОСЬ є в «Енеїді» І. П. Котляревського такі
рядки:
Тут ржання кінське з тупотнею,
Там разний гомін з стукотнею,
Скрізь клопіт, халепа, сто лих!..
Як кажуть, хоть винось святих.
Йдеться тут про зображення святих — ікони. їх виноси-
ли з хати, коли спалахувала пожежа в селі. Отже, звичай
виносити ікони був пов’язаний з уявленням про нещастя,
про порушення звичайного порядку. Звідси й сучасне зна-
чення вислову — безладдя, неподобство, гармидер.
Українська література XIX—XX століть увібрала в себе
все краще, що витворила народна творчість і письменство
Давньої Русі. Вона збагатилася ідеями нового часу, ідеями
боротьби за рівність усіх людей, за визволення їх від
гноблення. Тому так поширені крилаті вислови з невмиру-
щих творів Котляревського, Шевченка, Франка, Коцюбин-
ського, Лесі Українки, Панаса Мирного і багатьох інших
письменників.
Максим Рильський, згадуючи у * Слові про рідну матір»
великих синів України, писав:
Благословенні ви, сліди,
Не змиті вічності дощами,
Мандрівника Сковороди
З припорошілими саквами,
Що до цілющої води
Простує, занедбавши храми.
Григорій Савич Сковорода — видатний український фі-
лософ і поет XVIII ст. Він був одним із найосвіченіших
людей свого часу. За гострі висловлювання проти релігії
йому тричі забороняли викладати в Харківському колегіу-
мі (вищому навчальному закладі того часу), але щоразу
знов запрошували славетного філософа, сподіваючись, що
він змінить свої погляди. Та Сковорода лишався вірним
собі і останні десятиліття життя провів у мандрах по Украї-
ні з невеличким клуночком за плечима, де завжди були
його улюблені книжки.
На надгробку Сковороди зберігається придуманий са-
мим поетом напис: «свгг ловив мене, та не спіймав».
Цими словами Сковорода натякає на те, що він не ско-
5*	131
рився вимогам церковної та державної влади і до кінця жит-
тя залишився борцем проти поневолення людини.
всякому городу прав і права Перший рядок десятої піс-
ні із збірки творів Г. С. Сковороди. В ній поет сатирично
змальовує тогочасне суспільство. Себелюбству зажерливих
панів він протиставляє високу мораль простої людини, що
має совість, як «чистий хрусталь».
Вислів Сковороди набув переносного значення: розмаї-
тість, несхожість людських інтересів. Широко популярною
ця фраза стала завдяки використанню її І. П. Котлярев-
ським у п’єсі «Наталка Полтавка». Возний іронічно пере-
осмислює її в своїй пісні:
Всякому городу нрав і права,
Всяка імієть свой ум голова,
Всякого прихоті водять за ніс,
Всякого манить к наживі свій біс...
ПАНІВ ЗА ТЕ ТАМ МОРДУВАЛИ
І ЖАРИЛИ ЗО ВСІХ БОКІВ...
Славнозвісна «Енеїда» І. П. Котляревського була першим
твором сучасної української літератури. Ця поема, поки
ще її не надрукували (до речі, без дозволу автора), поши-
рювалася в рукописних списках. Вона подобалася чита-
чам не тільки тому, що Котляревський — великий гумо-
рист, прекрасний знавець української мови та українського
побуту, а й тому, що письменник палко любив свій народ
і гостро засуджував його гнобителів. Доказом цього є й
наведені в заголовку слова з опису пекла. У пекло Котля-
ревський кинув жорстоких поміщиків, чиновників-хабарни-
ків, криводушних суддів, шахраїв, гультяїв, п’яниць.
Коли про пекло ми читали,
То хто із нас не розумів,
За що панів там мордували
І жарили зо всіх боківі —
писав М. Рильський про невмирущу «Енеїду» у вірші
«Іванів гай».
МУЖИЧА ПРАВДА ЄСТЬ КОЛЮЧА,
А ПАНСЬКА НА ВСІ БОКИ ГНУЧА
Чимало висловів з «Енеїди» стали прислів’ями. Наведені
рядки належать до найвідоміших крилатих фраз І. П. Кот-
ляревського. Значення цих слів настільки прозоре, що вони
не потребують тлумачення. Великий народний поет Котля-
ревський завжди ставав на бік різкуватої відвертості селя-
нина проти крутійства панів.
132
ф СТЕЦЬКО г. Ф. Квітка-Основ’яненко — сучасник Котлярев-
ського й Шевченка. Його оповідання й у наші дні читають
мільйони людей. Квітка-Основ’яненко часом брав невиба-
гливий народний анекдот, але додавав до нього стільки
цікавих подробиць, стільки своєрідних узагальнень, що
він починав звучати по-новому.
Серед комедій Квітки-Основ’яненка виділяється * Сва-
тання на Гончарівці». Один із її персонажів — Стецько,
недоумкуватий і зарозумілий парубок. Ім’я Стецька вжи-
вають як синонім до слова «дурень».
'ф пан ХАЛЯВСЬКИИ у сатиричній повісті «Пан Халявський»
Квітка-Основ’яненко змалював життя поміщицької сім’ї.
Усі інтереси та прагнення Халявських — смачно поїсти,
добре поспати й зовсім не працювати.
«Разом з іншими науками одну честь мала в мене й
славнозвісна арифметика, яку доміне Галушкинський
(учитель паничів Халявських) запевняв, що вигадав якийсь
китаєць Піфагор, прізвища не пригадаю. Якби, каже, він
не вигадав таблиці множення, то люди досі не знали б, що
2X2 = 4. Певна річ, доміне Галушкинський говорив по-
вченому, бо вчився у вищих школах, а я мовчав та й
думав: навіщо морочився той пан Піфагор? Для чого вига-
дував оці таблиці, над якими мучилися, мучаться й мучи-
тимуться довіку всі діти людського племені, коли можна
точніше порахувати гроші в натурі, розкладаючи в купки
на столі?» — так міркує Трушко Халявський, від імені
якого ведеться розповідь у творі.
Пан Халявський — тип ледаря й невігласа.
Великий поет України Тарас Григорович Шевченко на-
звав збірку своїх поетичних творів
• КОБЗАР ця назва має глибоке значення. Поет поневоленого
народу, який протягом усього життя боровся за його визво-
лення, підкреслював у такий спосіб свій кровний зв’язок
із співцями-кобзарями. Історія не зберегла їхніх імен, але
не стерла зі своїх сторінок невмирущі думи та пісні.
Шевченкові твори пройняті пекучою ненавистю до гно-
бителів. Поет учив викривати всі прояви гноблення — від
найгрубіших до прихованих, витончених. У вірші «Якби
ви знали, паничі...» він пише:
...дивись:
Он гай зелений похиливсь,
А он з-за гаю виглядав
Ставок, неначе полотно,
А верби геть понад ставом
Тихесенько собі купають
Зелені віти... Правда, рай?
А ПОДИВИСЯ ТА СПИТАЙ,
ЩО ТАМ ТВОРИТЬСЯ У ТІМ РАЇ!
Останні два рядки стали крилатим визначенням соціальної
несправедливості. Вони часто цитуються в публіцистичних
творах.
КНЯЖАТА НЕДОРОСЛІ Іван Франко писав у статті «Темне
царство»: «Все віддано на самоволю панів! Воно й зовсім
природно, бо самоволя найвищої голови того «темного
царства», царя, що ж інше може породити, як не самоволю
його підвладних, його блюдолизів, «княжат недорослих»,
котрі, по слову поета, «з каліки останню свитину з шкурою
знімають», аби мати в що обутися».
Шевченкові слова, наведені Франком, допомагають ав-
торові краще змалювати безправне становище народу в цар-
ській Росії. «Княжата недорослі» — образ із поеми
Т. Г. Шевченка «Сон».
ВИ ЛЮБИТЕ НА БРАТОВІ
ШКУРУ, А НЕ ДУШУ!
Рядки з поеми Шевченка «Кавказ», де поет викриває лице-
мірство царських чиновників і попів. Ці слова часто вико-
ристовуються для характеристики нещирих людей, які дба-
ють про власну вигоду.
Тарас Шевченко вмів показати фальшивих народолюб-
ців, які на словах співчували народові й начебто сумували
над його стражданнями, а насправді допомагали його ка-
там. Так у вірші «П. С.» поет викриває українського по-
міщика Петра Скоропадського, нащадка відомого гетьмана
XVIII століття:
У свиті ходить між панами,
І п’є горілку з мужиками,
І ВОЛЬНОДУМСТВУЄ В ШИНКУ.
Останній рядок є вбивчою характеристикою панського «на-
родолюбства». Усього «вольнодумства» поміщика вистачає
тільки на п’яні теревені.
Гнівне засудження «суєсловів і лицемірів» Шевченко
поєднував у своїх творах з прямими закликами до пова-
лення царизму. Давно стали крилатими рядки невмиру-
щого «Заповіту»:
КАЙДАНИ ПОРВІТЕ
І ВРАЖОЮ ЗЛОЮ КРОВ’Ю
ВОЛЮ ОКРОПІТЕ
134
У наш час згадка про кайдани сприймається як худож-
ня метафора. Але не так розуміли цей рядок у ту далеку
епоху. Невдовзі після написання «Заповіту» жандармські
кайдани зімкнулися на руках заарештованого поета так
само, як за двадцять років перед тим на руках сотень
загнаних у Сибір революціонерів-декабристів. Залізні кайда-
ни були жорстокою реальністю царської Росії.
Десятки років лунає над світом «Заповіт» Шевченка.
Він давав натхнення борцям Великого Жовтня і бійцям
Великої Вітчизняної війни. Подивіться, як мигтять відсві-
ти Шевченкових слів у строфах Дмитра Пав личка, де с^
часний поет говорить про безсмертя Кобзаря:
В найтяжчі дні ми не померли
Через безсмертіє твоє.
Ми мали силу рвать кайдани
І кров’ю прапор окропить.
Твоє ім’я не перестане
І нашим правнукам світить.
«Співці твої з твоїм натхненням...*
І НЕСИТИЙ НЕ ВИОРЕ
НА ДНІ МОРЯ ПОЛЕ
У цих словах з поеми Шевченка «Кавказ» стверджує-
ться нездоланна міць і сила народу. Казковий образ орача
морського дна близький до образів народних скоромовок-
жартів, але тут його вжито не для розваги читачів. Нена-
жерливий орач — царський посіпака, який хоче приборка-
135
ТИ море. Але незбориме море народного ГНІВ¥ потопить у
собі всіх насильників та загарбників.
• ВРЕМ’Я ЛЮТЕ Люблю я приязні розмови,
В яких братерство розцвіло,
Обличчя бачу тут Франкове,
Смутне Стефаника чоло.
Вони живі, їх голос чути,
їх поглядів не загасить...
Навік минуло врем’я люте,
З плечей упав тягар століть,—
писав М. Рильський у «Листі до львівських друзів». Вислів
«врем’я люте» радянський поет узяв із поезії Т. Г. Шев-
ченка «Чи ми ще зійдемося знову?» Ця крилата фраза
вживається для характеристики часів сваволі, гноблення
та безправ’я.
• ГРОМАДОЮ ОБУХ СТАЛИТЬ Слова з поезії Т. Г. Шевченка
«Я не нездужаю, нівроку...» З великою силою поет пока-
зав у цьому вірші марність надій на «добрі наміри» царя,
який нібито збирається дати народові волю. У цьому творі
на повну силу пролунав заклик до збройного повстання
проти царя й поміщиків:
А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
Цей вислів Шевченка набув величезної популярності.
Дослідники вказували на близькість його до листівки, ви-
пущеної в той час російськими революціонерами-демокра-
тами, однодумцями М. Г. Чернишевського. Листівка закін-
чувалася словами: «Сотні років гине Русь від віри в добрі
наміри царів. До сокири кличте Русь!»
© ОЖИВУТЬ СТЕПИ, ОЗЕРА Тарас Шевченко не тільки закликав
до повалення влади царя й поміщиків. У своїх творах він
малював і картини майбутнього вільного життя. У поезії
«Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)» Великий Кобзар провіщає
торжество свободи на оновленій, радісній землі:
Оживуть степи, озера
І не верстовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться...
136
У сучасній мові слова Шевченка цитуються в дещо змі-
неній формі. Поет говорив про майбутнє, тому й вживав
дієслова в майбутньому часі. В наші дні, коли пророцтво
Шевченка збулося, змінився й час дієслів: «Ожилйустепи,
озера, джерелами цілющими заплюскотіло з-під землі, і са-
мі надра, самі багатства наші поклонилися пролетаріатові,
як справжньому господареві» (П. Тичина).
• НЕЗЛИМ ТИХИМ СЛОВОМ «Хай ваша малеча, бавлячись піс-
ля війни під цими зеленими деревами, спом’яне і нас
незлим тихим словом»,— каже один із героїв роману
О. Гончара «Прапороносці».
І сад посаджено, і сонце встало,
І грає далеч генієм людським;
І хочу, щоб Тодося ви згадали
Зо мною словом тихим і незлим,—
пише у вірші «Тодось» М. Рильський.
Вислів, що стоїть у заголовку, є однією з найвідоміших
крилатих фраз Т. Г. Шевченка. Це останній рядок «Запо-
віту» :
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
• НА СТОРОЖІ КОЛО ЇХ ПОСТАВЛЮ СЛОВО Тарас Шевченко ВИ-
СОКО цінував поетичне слово, його силу та влучність. В од-
ній із поезій останніх років життя («Подражаніє 11 псал-
му») він висловив певність того, що знедолений та гнобле-
ний народ стане великим народом, коли матиме свою роз-
винену культуру:
... Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
Андрій Малишко так пише про значення творчості
Шевченка для України: «Спалахи його поетичного вогню,
його віще слово ставало на сторожі історії свого народу,
його революційної правди і честі».
ф	І ЧУЖОМУ НАУЧАЙТЕСЬ,
Й СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ
Тарас Шевченко все життя вчився. Нещасливо склалася
його доля. В дитинстві його освіта обмежувалася «лекція-
ми» п’яного дяка, і тільки юнаком, після того, як діячі
137
російської культури викупили його з кріпацтва, Шевченко
зміг навчатися в Академії художеств у Петербурзі. А по-
тім — тюрма й солдатчина в закаспійських пустелях. Та й
за таких умов иоет повсякчас учився, багато читав — не
тільки художні твори, але й книжки з історії, філософи.
Щоденник Шевченка («Журнал», як назвав його автор),
який він вів на засланні, містить сотні згадок про вітчиз-
няних і зарубіжних письменників, композиторів, худож-
ників, акторів. І часто це не просто згадки, а цікаві мірку-
вання, доказові оцінки.
Слова, наведені на початку цього уривка, взято з поеми
Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» Вони свідчать не
тільки про ставлення поета до навчання, а й про його
інтернаціоналізм.
Ось іще одна широко відома цитата з тієї ж поеми —-
л	НЕ МИНАЙТЕ АНІ тиТлИ,
•	НІЖЕ ТИ КОМИ.
З такими словами звертався Шевченко до своїх зем-
ляків-панів, які любили часом похизуватися любов’ю до
рідного краю, але зовсім не знали ні життя народу, ні його
історії. Шевченко був добре обізнаний із старовинними
літописами. Звідси й слово «титла» в його тексті. «Титла»
(або «титло») — це надрядковий знак у давніх рукописах.
Він дозволяв скорочувати слово, що стояло під ним. На-
приклад, слово «отець» писалося: о ц ь.
В узагальненому вживанні вислів Шевченка означає:
дуже ретельно, уважно.
Поет-патріот Тарас Шевченко таврував своїм презирст-
вом зрадників і запроданців, які віддавали чужинцям —
ханові, султану, королю — волю рідної землі.
•	ЗА ШМАТ ГНИЛОЇ КОВБАСИ
У вас хоч матір попроси,
То оддасте,—
писав він у поезії «П. С.» про таких людей. І в наші дні
ці рядки використовуються як нищівна характеристика
зрадництва. Найчастіше вони стосуються буржуазних на-
ціоналістів: «Тільки невеличка купка мерзенних зрадни-
ків — українських націоналістів — чи купка боягузів,
шкурників продалась за шматок гнилої ковбаси німцям»
(О. Корнійчук. «Наша сила»).
♦ З БАГРЯНИЦЬ ОНУЧІ ДРАТИ Полум’яний борець проти релі-
гії, Т. Г. Шевченко показав усім, що вона є опорою влади
поміщиків і царя. Він вважав, що боротьба з релігією —.
188
це частіша великої битви за визволення народу, У вірші
«Світе ясний! Світе тихий!» є такі пророчі слова:
Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленими піч топити,
А кропилом будем, брате.
Нову хату вимітати!
Багряниці, кадила, явлені ікони, кропила — все це пред- •
мети, які використовуються в церкві при «службі божій».
Даючи цей знаменний перелік, Шевченко в зримих образах
показує, що покоління, які житимуть після визволення від
ярма неволі, відмовляться від релігії, не віритимуть у
бога.
•	СЛАВНИХ ПРАДІДІВ ВЕЛИКИХ
ПРАВНУКИ ПОГАНІ
У кіноповісті О. П. Довженка «Щорс» є така сцена. Ра-
дянський полководець звертається до полонених петлюрів-
ців: «Козаки! Яке прекрасне слово — ко-за-ки! Українські
козаки, що віками боролися за волю українського обездо-
леного народу, що пролили моря крові в боротьбі з своїми
та польськими панами!.. Козаки!.. Ось козаки! — Щорс по-
казав на богунців.— Ось вірні сини народу, революціонери,
більшовики. А ви, як сказав колись Шевченко: «Славних
прадідів великих правнуки погані...» За кого б’єтеся?! За
панів, за отаманів...»
Наведені слова Шевченка взято з його поеми «І мертвим,
і живим...» Великий поет висміює в цій українських панів,
які хвалилися, що ведуть свій рід від народних героїв —
ватажків козацького війська. Цей вислів використовують
для характеристики нікчем, які вихваляються заслугами
своїх пращурів.
Ф У НАС НЕМА ЗЕРНА НЕПРАВДИ ЗА СОБОЮ Рядок ІЗ ОДНІЄЇ З
останніх поезій Т. Г. Шевченка — «Доля», написаної
в 1858 р.:
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли, у нас нема
Зерна неправди за собою.
Цими словами великий Кобзар ніби підбивав підсумок
; _ усієї своєї глибоко людяної, пройнятої ненавистю до па-
£ нів-гнобителів полум’яної творчості,
£	Я89
ГАЛАЙДА Ярема Галайда — герой поеми Т. Г. Шевченка
«Гайдамаки». Він, бідний наймит, стає на чолі селянського
повстання.
Образ Галайди — втілення незборимості народу.
ЩОБ УСІ СЛОВ’ЯНИ СТАЛИ
ДОБРИМИ БРАТАМИ
Тарас Шевченко мріяв про ті часи, коли слов’янські
народи — українці і поляки, росіяни і чехи, серби, словаки
і болгари,— скинувши з себе владу російського царя, ав-
стрійського імператора і турецького султана, об’єднаються
у братерській сім’ї. Свою мрію про майбутню єдність віль-
них слов’янських народів великий Кобзар висловив у всту-
пі до поеми «Єретик».
Максим Рильський писав, що за цією заповітною дум-
кою Шевченка «приховується інша, всеосяжна думка —
щоб усі народи стали добрими братами».
караюсь, мучуся... але не КАЮСЬ!.. Цар Микола І заслав
Тараса Шевченка в далеку Орську фортецю, у безводні
закаспійські степи. Цар хотів змусити поета, відірваного
від рідної України, вирваного з кола його російських дру-
зів, покаятися, відмовитися від своїх революційних пере-
конань. Поет знав про це, але, знемагаючи під тягарем
щоденної солдатської муштри, кинув в обличчя своїм ка-
там горді слова:
О думи мої! О славо злая!
За тебе марно в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!,
140
Ці слова сприймаються як епіграф до всього життя Коб-
заря.
Чимало крилатих висловів увійшло в сучасну мову з
творів сучасників і послідовників Шевченка.
• ЧОМУ Я НЕ СОКІЛ, ЧОМУ НЕ літаю? Слова з вірша україн-
ського поета-романтика XIX ст. М. М. Петренка «Недоля»
(«Дивлюся на небо та й думку гадаю...»). Вірш став народ-
ною піснею, відомою далеко за межами України. Окремі
рядки цієї поезії часто цитуються в розмовах і літератур-
них творах.
ТРЕБА ВСЮДИ, ДОБРІ ЛЮДИ,
ПРИЯТЕЛЯ МАТИ
У співомовці Степана Руданського «Баба в церкві» розпо-
відається, що баба поставила в церкві одну свічку святому,
а другу — чортові і пояснила це так:
Не судіте, ЛЮДИІ
Ніхто того не відає,
Де по смерті буде...
Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятеля мати.
Ці слова часто цитують, характеризуючи ними хитрунів,
які спритно пролазять у друзі до будь-якої людини, від
якої чекають собі вигоди.
• ЧИ ЖИВІ, ЧИ ЗДОРОВІ ВСІ РОДИЧІ ГАРБУЗОВІ? Авторами кри-
латих висловів є не тільки видатні поети, прозаїки чи дра-
матурги. Нині майже забутий український письменник
XIX ст. Володимир Олександров написав гумористичну
«Пісню про гарбуза», яка починається такими словами:
Ходив гарбуз по городу,
Питаючи свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?»
Останні два рядки стали крилатими словами. їх ужи-
вають при жартівливому вітанні з тими, кого давно не
бачили.
• ГЛИТАЙ, АБО Ж ПАВУК
Давно життя минуло старосвітське,
І зник з землі Глитай, або ж Павук,—
читаємо у вірші М. Рильського «Пам’яті М. Л. Кропивни-
цького».
141
«Глитай, або ж Павук» — назва драми М. Л. Кропивни-
цького. У ній вперше в українській драматургії було по-
казано нові риси селянського життя після реформи
1861 року: збагачення куркулів і ще більше зубожіння
бідноти, появу лихварів — людей, що позичали біднякам
гроші, які треба було повернути «з лихвою», тобто з відсот-
ками. Позичав бідний селянин карбованця, а віддавав ли-
хвареві півтора...
Персонаж драми, якого односельчани прозвали «глитай,
або ж павук»,— уособлення хижацтва й розбещеності,
всевладдя куркуля в дореволюційному селі.
• калитка Головний персонаж п’єси І. К. Тобілевича
(Карпенка-Карого) «Сто тисяч» Герасим Калитка — типо-
вий сільський глитай. Він вважає, що в житті є тільки дві
варті уваги речі: гроші і «земелька». Всі вчинки, розмови
й думки Калитки спрямовані тільки на те, щоб мати біль-
ше грошей і розширяти свої володіння. Його заповітна
мрія: хай подорожній, їдучи по південній Україні, час від
часу питає: «Чия земля?» А йому відповідатимуть: «Ка-
литчина!» Оця уявна розмова стисло виражає суть глитай-
ської зажерливості.
Остап Вишня писав в одній із своїх гуморесок:
Колись було:
— Чия земля?
— Калитчина.
А тепер:
— Чия земля?
— Наша...
ф КАТАЙ, МАТЮШО, ГУСИ! «Президент зачитував один з чис-
ленних старих варіантів своїх промов, який добули для
нього з архіву, злегка підправили, скропили одеколоном,
і ...катай, Матюшо, гуси!
І пішов Матюша-Ейзенхауер «катати гуси»! (Ю. Мель-
ничук. «Листи з «Балтики» і з Нью-Йорка»).
Бачите, як під пером радянського сатирика набував
нових відтінків зміст фрази з п’єси Тобілевича «Суєта»?
Понад шістдесят років тому вперше прозвучали ці слова
дядька Терешка. Терешко хоче вивести свого сина Матюшу
у пан.и. «Будеш паном»,— каже він синові й примушує йо-
го читати напам’ять байку Крилова «Гуси».
Матюші ніяк не вдається протягом усієї дії прочитати
байки, фраза «Катай, Матюшо, гуси» повторюється кілька
разів і викликає сміх читачів і глядачів.
142
ф СМЕРТЬ ОДНА РОЗЛУЧИТЬ НАС Видатний український ком-
позитор і оперний співак С. С. Гулак-Артемовський написав
і музику, і слова (лібретто) опери «Запорожець за Дунаєм»,
яка вже понад сто років не сходить зі сцен українських
театрів. Одне з найкращих місць опери — зустріч двох
закоханих — Оксани і Петра,— які дають клятву вірності
одне одному.
— Смерть одна розлучить нас,— співають вони, і ці
слова стали крилатим виявом міцного й високого почуття.
•	пропаща СИЛА Під таким заголовком 1903 року на Украї-
ні було видано роман Панаса • Мирного (П. Я. Рудченка)
та Ів. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Доти ро-
ман друкувався тільки за кордоном. «Пропаща сила» —
це насамперед головний герой твору бідний селянин Чіпка
(Ничипір) Вареник. Гостро відчуваючи утиски гнобителів-
панів, Чіпка обрав неправильний шлях боротьби. Він став
розбійником. Назва «пропаща сила» стосується и\ товари-
шів Чіпки — Максима Гудзя, Матні, Пацюка й Лющні.
Цей вислів уживають на позначення жертв експлуата-
торського ладу.
•	ГОЛОДНА ВОЛЯ Таку назву має повість Панаса Мирного,
написана наприкінці 70-х років минулого століття. Пи-
сьменник викрив у ній так звану «велику реформу»
1861 року, коли було скасоване кріпацтво. Панас Мирний
показав, що селяни одержали від царя «волю» без землі
і змушені були знов-таки працювати на поміщиків.
У сучасній літературній мові цей вислів набув ширшого
значення. Він характеризує життя трудящих у капіталі-
стичному світі, який буржуазні писаки іменують «вільним
світом».
•	ЛИХО ДАВНЄ Й СЬОГОЧАСНЕ Назва написаної в 1897 р. по-
вісті Панаса Мирного. Письменник зіставив у цьому творі
дві доби — кріпосницьку і пореформену, висловивши їм
обом присуд словами діда Уласа: «Було тяжке лихо, що
нас до землі гнуло, над нами знущалося, за людей нас не
лічило. А проте те давнє лихо не різнило людей, не роз-
водило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх,
навчало держатися купи. А тепер яке лихо настало? Сього-
часне лихо — то справжнє лихо!»
Вислів уживається для характеристики різних етапів
розвитку експлуататорського суспільства.
БАБА ПАЛАЖКА Персонаж кількох оповідань І. С. Нечуя-
Левицького, дуже обмежена, сварлива, забобонна й бала-
куча жінка.
143
У переносному значенні — хвалькуватий нікчема. Ціка-
во використав цей образ радянський письменник П. Козла-
шок для нищівної характеристики фашистського верхово-
ди: «Був час, коли Гітлер не мовчав перед німцями «мов
скеля», він був охочий до самохвальби, як та баба Палаж-
ка» («Дурень під потоками»).
ВІЧНИЙ РЕВОЛЮЦІОНЕР ці слова склали перший рядок слав-
нозвісної поезії І. Я. Франка «Гімн». Музику до цього
твору написав М. В. Лисенко, і вже понад півстоліття слова
й мелодія, створені двома українськими геніями, лунають
над просторами нашої країни.
Вічним революціонером називають і самого Івана Фран-
ка. А ще частіше іменують геніального поета інакше —
ВЕЛИКИЙ КАМЕНЯР ця назва походить від поезії І. Франка
«Каменярі», написаної ним у в’язниці, куди кинув поета
уряд Австро-Угорської імперії. Великий поет створив тита-
нічні образи «каменярів на шляху поступу» — відважних,
самовідданих борців за щасливе майбутнє людства. Скеля,
в яку б’ють молоти каменярів,— це скеля насильства й
сваволі, її треба зруйнувати.
Іван Якович Франко був найбільшим після Шевченка
українським поетом. Він писав не тільки вірші та поеми,
повісті та оповідання, які обезсмертили його ім’я. Франко
був великим ученим — глибоким дослідником української,
російської та зарубіжної літератури. Він був великим рево-
люціонером, політичним діячем, автором багатьох науко-
вих праць про становище українських селян і робітників,
пропагандистом ідей Карла Маркса і Фрідріха Енгельса,
твори яких він перекладав українською мовою. Франко був
144
великим просвітителем свого народу: він переклав на рід-
ну мову багато творів Пушкіна, Некрасова, Гоголя, Міцке-
вича, Гете, Гейне, античних поетів, десятки героїчних і лі-
ричних пісень народів усього світу.
За своє життя цей хворий, переслідуваний урядом і його
прислужниками чоловік створив так багато, що увесь його
доробок не вміститься й у 50 великих томів зібрання тво-
рів, яке видає Академія наук УРСР.
• прийде НОВЕ життя, ДОБРО НОВЕ У СВІТ м. М. Коцюбин-
ський писав: «Разом з вірою в людину в душі Франковій
живе віра в світлу будучність для нашої землі. Воно при-
йде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки
розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла, хоч би
довелося вкрити кістками шлях до нового життя».
Слова, поставлені в заголовку цього уривка й цитовані
М. Коцюбинським,— рядок із поезії І. Франка «Каменярі».
• СВИНСЬКА КОНСТИТУЦІЯ Так називається сатиричне опові-
дання І. Франка. У ньому йдеться про те, як зустрілося
двоє приятелів і один із них почав хвалити цісарську (імпе-
раторську австро-угорську) конституцію. Тоді другий роз-
повів невигадану історію. Віз селянин на ярмарок зв’язану
свиню. При в’їзді в місто на нього накинувся жандарм,
розтяв пута, звільнивши свиню, а з селянина узХв вели-
кий штраф: «не вільно так мучити бідну скотину». Того ж
таки дня оповідач бачив, як повз жандарма провели двох
скутих селян, у руки яких вп’ялося залізо кайданів, і цей
«свинячий освобідник» і не подумав полегшити їхню долю.
«От так-то, друже мій, виглядає у нас свинська консти-
туція!.. Хлоп (селянин) мусить завидувати простій свині».
Цей вислів став сатиричним визначенням буржуазної
конституції.
•	ПІДЕШ ТИ У МАНДРІВКУ СТОЛІТЬ
З МОГО ДУХА ПЕЧАТТЮ
Слова героя поеми І. Франка «Мойсей». Вони часто вжи-
ваються як слова поета, адресовані Україні та її культурі.
«Українська демократична література кінця XIX — по-
чатку XX ст. вся розвивалась «з його духа печаттю»,—
писав про І. Я. Франка академік О. І. Білецький.
® ВОГОНЬ в ОДЕЖІ СЛОВА Іван Франко у поемі «Лісова іди-
лія» образно визначив суть справжньої поезії:
?	Слова — полова,
А
[	Але вогонь в одежі слова —
145
Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея.
Недарма згадує тут великий український поет героя
давньогрецьких міфів. Франко вважає, що поет повинен
нести людям вогонь знання і боротьби, такий вогонь, який
дав людству Прометей.
•	ТА ПРИЙДЕ ЧАС, І ТИ ОГНИСТИМ ВИДОМ
ЗАСЯЄШ У НАРОДІВ ВОЛЬНИХ КОЛІ
Цитата з поеми І. Я. Франка «Мойсей». Великий поет про-
вістив цими словами прекрасне майбутнє України, яка
визволиться від ярма капіталізму. Крилаті слова Франка
часто цитують. Андрій Малишко в поезії «Україно моя»
навів їх, оспівуючи братерську дружбу народів СРСР:
Тільки б бачить тебе у народів привольному колі,
Де завжди набиралась могуття, і слави, й снаги.
Із синами Росії на грізному ратному полі
Стій, як месниця вірна! Хай падають ниць вороги!
Максим Рильський звертається до вислову Франка, щоб
показати, як здійснилися надії поета в радянський час:
По степах херсонських, над Бескидом
Має прапор, мов крило орла...
Ось коли огнистим справді видом
Україна рідна зацвіла!
«На оновленій землі»
• УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ «це ви, рідні брати червоноармійці і
командири, повернули нам украдене щастя, це ви розігна-
ли хмари, ви дали можливість здійснити віковічну мрію
народові, що жадав возз’єднання і тягнувся до східних бра-
тів, як зелені парості тягнуться до сонця». Такими словами
вітала видатна українська письменниця Ольга Кобилян-
ська визволення Буковини Радянською Армією.
Тут використано вислів «украдене щастя». Він став кри-
латим після появи драми І. Франка під такою назвою.
0	ЦЕ Ж ОСТАННЯ ВІЙНА! ЦЕ ДО БОЮ
ЧОЛОВЩТВО ІЗ ЗВІРСТВОМ СТАЄ
Рядки з поезії І. Я. Франка «Товаришам із тюрми».
У цьому творі Великий Каменяр підкреслює, що тільки в
революційній боротьбі трудящі зможуть здобути визволен-
ня. Слова Франка про «останню війну» перегукуються із
146
словами пролетарського гімну «Інтернаціонал» про «остан-
ній, рішучий бій» робітників з експлуататорами.
Іван Франко своєю творчістю завжди будив у душах
людей волю до боротьби й перемоги над гнобителями. Тому
він міг з повним правом написати в одній із кращих своїх
поезій («Декадент»):
Я СИН НАРОДУ,
ЩО ВГОРУ ЙДЕ, ХОЧ БУВ ЗАПЕРТИЙ В ЛЬОХ
Ці слова часто цитують не тільки для характеристики
ідей І. Я. Франка, а й як визначення усього передового,
демократичного, революційного мистецтва.
ВСЕ, ЩО МАВ У ЖИТТІ, ВІН ВІДДАВ
ДЛЯ ОДНОЇ ІДЕЇ
Ці слова з поеми Івана Франка «Мойсей» стали крила-
тим визначенням самовідданого борця-революціонера.
А в роки Великої Вітчизняної війни часто цитувалися
рядки з циклу поезій Франка «На старі теми», написаного
в 1906 р.;
ВИЙШЛА В ПОЛЕ РУСЬКА СИЛА,
НЕ ЩОБ БРАТА ЗАДУШИЛА,
НЕ ЩОБ СЛАБШИХ ГРАБУВАТИ,
А ЩОБ ОРДИ ПІДБИВАТИ
У цій строфі знайшла образне втілення ідея патріотизму,
ідея захисту Батьківщини від загарбників.
МІЙ ПОКЛИК: ПРАЦЯ, ЩАСТЯ І СВОБОДА,
Я Є МУЖИК, ПРОЛОГ, НЕ ЕПІЛОГ
Рядки з поезії Івана Франка «Декадент», написаної
1896 р. Відповідаючи на закиди поета Василя Щурата,
який приписував творам Франка занепадницькі настрої,
великий український письменник підкреслив, що його вірші
є прологом — вступом до нової історичної епохи, епохи сво-
боди.
ф ВІЛЬНА НЕВОЛЕНЬКА Так видатний український поет-рево-
люціонер Павло Грабовський у вірші «Швачка» (1894 р.)
характеризує становище робітників у капіталістичному су-
спільстві. Справді, порівняно з рабом чи кріпаком, які
мали можливості змінити свого пана, пролетар начебто
«вільно» наймається на роботу, але увесь буржуазний лад,
де панують власники великого капіталу, змушує його про-
давати свою робочу силу на невигідних умовах.
147
•	КОНІ*- не винні Назва новели (короткого оповідання)
М. М. Коцюбинського. Великий український письменник
викриває в цьому творі балакунів-поміщиків, які на словах
ладні були поділитися з селянами всім, що вони мають,
а на ділі були такими ж гнобителями, як і всі інші.
Поміщика Малину всі вважали «червоним». Коли ж під
час революційних подій селяни вирішили забрати в нього
землю, Малина скинув маску народолюбця і показав своє
справжнє обличчя. Хоч поміщик і не сам викликав загін
карателів (це зробив його син), проте він швидко «мирить-
ся» з їх присутністю: Малина шкодує солдатських коней,
які, мовляв, ні в чому не винні, і яких жаль відсилати
назад, бо вони втомлені.
Вислів вживається, коли підкреслюють лицемірне неба-
жання бачити справжніх винуватців злочину.
•	ТІШ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ Так назвав М. М. Коцюбинський
свою славнозвісну повість, у якій він відтворив життя,
побут і народні легенди гуцулів.
У переносному значенні — старовина, духовні скарби
минулих поколінь.
• ДОСВІТНІ ОГНІ Назва поезії Лесі Українки, в якій велика
поетеса закликає до боротьби проти ворожого народові
суспільного ладу:
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Леся Українка вірить у сили робітничого класу, в його
перемогу над царизмом:
Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
148
Ще сонячні промені сплять,—
Досвітні огні вже горять,
То світять їх люди робочі.
Досвітні вогні віщують майбутню революцію. Ця думка
проймає весь вірш. Створений Лесею Українкою образ
досвітніх вогнів пізніше зустрічається й у інших поетів.
•	слово, ЧОМУ ти НЕ ТВЕРДАЯ криця... Перший рядок поезії
Лесі Українки з циклу «Невільничі пісні»:
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч.
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Віра в слово, як у могутню зброю, характерна для твор-
чості Лесі Українки. Недарма Іван Франко вважав цю хво-
ру дівчину наймужнішим поетом на всю Україну. Це по-
рівняння свідчить про те, якого величезного значення пое-
теса надає художньому слову. Слова Лесі Українки часто
цитують у зв’язку з характеристикою революції, волелюб-
ної поезії.
•	ХАЙ ЗГИНЕ ЦАР! Слова з поезії Лесі Українки «Напис в
руїні». Поетеса розповідає про руїни величної давньоєги-
петської будівлі, оздобленої сценами з життя фараона. Але
ім’я фараона стерлося, і ніхто вже не зможе його про-
читати.
Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не шукайте,
хто був той цар і як йому наймення:
з його могили утворила доля
народу пам’ятник — хай згине цар!
•	Я вийду САМА ПРОТИ БУРІ Вислів походить із поезії Лесі
Українки з циклу «Мелодії» :
Нехай там збирається гірша, страшніша негода,
Нехай там узброїться в гостру, огненную зброю,
Я вийду сама проти неї,
І стану — поміряєм силу!
Ці слова вживаються для означення громадянської
мужності людини. У вірші «На Ай-Петрі», присвяченому
пам’яті Лесі Українки, М. Рильський писав:
Ти йшла проти бурі,
Мірялась силою з нею,
Проти надії надіялась ти,
149
Тож годиться й тебе, непоклінну,
Слово твоє, що міцніше за крицю,
Називать — Ломикамінь!
• ломикамінь Один із дослідників творчості Лесі Українки
доводить, що друг поетеси революціонер Сергій Мержин-
ський «перший порівнює Лесю з квіткою ломикаменя
і каже, що її поезія, якої ніхто і ніколи не задушить, про-
бивається вогненно-червоною квіткою крізь кам’яну товщу
свого часу і жорстокість тодішнього життя» (Б. Яковлєв,
«Ломикамінь»). Образне вживання цього слова походить
з вірша Лесі Українки «Уривки з листа», де змальовано
цю рослину:
Аж ось на шпилі,
На гострому сірому камені блиснуло щось, наче пломінь.
Квітка велика, хороша, пелюстки свіжі розкрила.
І краплі роси самоцвітом блищали на дні.
Камінь пробила вона, той камінь, що все переміг,
Що задавив і могутні дуби,
І терни непокірні.
Квітку ту вчені люди зовуть «саксіфрага»,
Нам, поетам, годиться назвати її — ломикамінь
І шанувати її більше від пишного лавру.
Ломикамінь — втілення мужності й нескореності — став
символом поетичної творчості відважної дочки україн-
ського народу.
•	НЕ ПОЕТ, ХТО ЗАБУВАЄ
ПРО ТЯЖКІ НАРОДНІ РАНИ,
ЩОБ СОБІ НА ВІЛЬНІ РУКИ
ЗОЛОТІ НАДІТЬ КАЙДАНИ
Рядки з поеми Лесі Українки «Давня казка*. Це відповідь
поета слугам графа Бертольда (граф хотів підкупити пое-
та). Леся Українка пристрасно боролася за високохудож-
нє, віддане інтересам народу мистецтво. Вона зневажала
«треньки-бреньки» письменників, які тікали від життя у ви-
мріяний світ фантазії, і гнівно картала продажних писак.
• МАВКА Мавками, або нявками, здавна звалися на півночі
й заході України міфічні лісові істоти. Часом їх вважали
душами померлих дівчат, іноді — духами дерев і трав.
У «нявку» обертається по смерті Марічка — героїня «Тіней
забутих предків» М. Коцюбинського. Леся Українка ство-
рила в «Лісовій пісні» привабливий образ Мавки — втілен-
ня ніжності, краси і благородства. Саме в такому значенні
це слово стало крилатим у сучасній літературній мові.
150
СЛОВО — ЗБРОЯ Образ поезії Лесі Українки «Слово, чому ти
не твердая криця»:
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоз!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Вислів набув великого поширення і часто цитується,
коли йдеться про роль літератури в житті суспільства. На-
приклад, Володимир Сосюра так писав у поезії «Я знаю
силу слова»:
Воно проміння швидше,
в нім думка й почуття.
Воно іде в народи
для вічного життя.
Коли це слово — зброя,
як день, що не схолов,
коли живуть у ньому
ненависть і любов.
Російська література XIX століття дала світові багато
безсмертних творів. Герої романів, оповідань, комедій і по-
ем — Печорін і Чичиков, Хлестаков і Обломов — живуть не
тільки на сторінках давно написаних книг. Вони живуть
і в нашій свідомості, допомагаючи нам боротися з нега-
тивними явищами, які ще, на жаль, існують навколо нас.
А інші образи, такі, як Базаров і Рахметов, виховують
у нас принциповість, вірність високим ідеям і поставле-
ній меті.
Коли заходить мова про російську літературу минуло-
го століття, ми одразу ж згадуємо Пушкіна — «сонце ро-
сійської поезії». Чимало пушкінських висловів звучить
і в наші дні в устах кожної культурної людини.
• ХАЙ СЯЄ СОНЦЕ, ЗГИНЕ ТЬМА! у поезії «Пушкіну» Максим
Рильський писав про великого російського поета і про
безсмертного Кобзаря України, згадуючи відомий пам’ят-
ник Пушкіну на Тверському бульварі в Москві і могилу
Шевченка в Каневі:
З Тверського руку ти простер у синій Канів,
Пишаємося ми співцями обома,
І щоб затьмити вас,— нема таких туманів!..
Хай сяє сонце, згине тьма!
Тут М. Т. Рильський повторив — у власному перекла-
ді — останній рядок «Вакхічної пісні» (тобто пісні, при-
свяченої давньогрецькому богові вина й веселощів Вакху)
О. С. Пушкіна. Ці слова стали виразом бадьорого світо-
сприймання, активного ставлення до життя, боротьби за
передові ідеали.
152
•	ЗДРАСТУЙ, ПЛЕМ’Я МОЛОДЕ, НЕЗНАЙОМЕ | у 1835 р. ПуШКІН
після довгої відсутності повернувся в рідні місця, в село
Михайловське. Вітаючи молодий гай, що виріс на колиш-
ньому пустирі, поет вигукнув:
Здравствуй, племя
Молодое, незнакомое!..
Ці слова вживають, щоб звернути увагу на красу й силу
нового покоління, яке йде на зміну своїм батькам.
•	ДІЛА ДАВНО МИНУЛИХ ДНІВ Рядок із поеми Пушкіна «Рус-
лан і Людмила». Пушкін у свою чергу запозичив цей ви-
слів у шотландського поета XVIII ст. Д. Макферсона.
Використовується як синонім слова «історія»: «Ні, не
соромно нам — ні росіянам, ні полякам, ні українцям —
оглянутися на діла давно минулих днів, згадати недавнє
своє минуле, сповнене драм і героїзму...» (О. Довженко.
«Велике товариство»).
> МОЦАРТ І САЛЬЄРІ Назва трагедії О. С. Пушкіна. У цьому
творі Моцарт — уособлення геніальності й доброти. Неда-
ремно сам Моцарт каже:
•	ГЕНІЙ І ЗЛОЧИНСТВО —
ДВІ РЕЧІ НЕСУМІСНІ.
Наведені тут слова також стали крилатими. Сальєрі,
який смертельно заздрить Моцартові, вбиває свого друга,
їхні імена, завдяки творові Пушкіна, вживаються для по-
значення двох протилежних людських характерів, один
із яких — благородний, спрямований до високої мети,
а другий — заздрісний, злочинний і підлий.
В основі п’єси Пушкіна лежить легенда про отруєння
великого австрійського композитора XVIII ст. В. А. Моцар-
та італійським композитором і диригентом А. Сальєрі.
Дослідники й досі сперечаються про правдивість цієї ле-
генди.
•	ПАМ’ЯТНИК НЕРУКОТВОРНИЙ Слова з поезії О. С. Пушкіна
«Пам’ятник»:
Я памятник себе воздвиг нерукотворний,
К нему не зарастет народная тропа.
«Пам’ятник нерукотворний» — це творчість великого
поета. Образ поетичного пам’ятника до Пушкіна зустрічав-
ся в Горація, Ломоносова, Державіна, а після нього —
у Брюсова і Рильського.
«Не заросла народна стежка до нерукотворного пам’ят-
ника поета-титана, вона стає все ширшою, все величні-
153
шою»,— писав О. Корнійчук про всенародну любов до
Пушкіна.
ф ВОЛОДАР ДУМ Вислів із поезії О. С. Пушкіна «До моря»
(1824 р.), де автор називає Наполеона і Байрона володаря-
ми дум своїх сучасників:
Там спогадання величаві,
Як загасав Наполеон.
Спочив у муці він шаленій.
І вслід за ним, як бурі шум,
Від нас відходить інший геній,
Володар інший наших дум.
(Переклад А. Малишка)
Володарем дум звуть видатну людину, що впливав на
світогляд широких мас.
ф ЗОЛОТА РИБКА Вислів набув популярності після опубліку-
вання у 1833 р. «Казки про рибака та рибку» О. С. Пуш-
кіна. Золота рибка мала чарівну силу здійснювати всі ба-
жання людини. У переносному значенні «золота рибка» —
чудодійний, безвідмовний засіб здобування різних благ.
ф З КОРАБЛЯ НА БАЛ Цей вислів уживають, коли хочуть
сказати про швидку зміну обставин, у які потрапляє люди-
на. Автор вислову — О. С. Пушкін:
Та, як і все у цім житті,
І мандри стали вже немилі;
Отож прибув оригінал,
Як Чацький. з корабля на бал.
(^Євгеній Онєгін»,
переклад М. Рильського)
Чацький — герой комедії О. С. Грибоєдова.
• ЛИХО З РОЗУМУ Назва її стала крилатим висловом, бо доб-
ре визначала становище талановитої, розумної людини
в тяжких суспільних умовах царської Росії, в якій господа-
рювали тупі самодури-чиновники.
Загальною назвою стало прізвище одного з персонажів ко-
• медії. Це МОЛЧАЛІН, промовисте прізвище якого так доб-
ре пасує цьому підлизі й кар’єристу. Він сам визначає свої
достоїнства словами «поміркованість і акуратність».
ф А СУДДІ ХТО? Слова Чацького — героя комедії О. С. Грибо-
єдова «Лихо з розуму» — на початку його відомого моно-
логу з другої дії, де він гостро виступає проти верхівки
тогочасного російського суспільства — кріпосників-панів
і вірнопідданих чиновників, які присвоїли собі «право» су-
дити й осуджувати передові ідеї.
164
У наші дні цей вислів уживають тоді, коли треба висло-
вити протест проти необ’єктивності, несправедливості чиєїсь
думки, чийогось присуду,
ІЗ ІСКРИ — ПОЛУМ’Я
Загинув би напевно люд нещасний,
Якби погасла та маленька іскра
Любові братньої, що поміж людьми
У деяких серцях горіла тихо.
Та іскра тиха тліла, не вгасала,
А розгорілася багаттям ясним
І освітила темную темноту,—
писала Леся Українка в поезії «Коли втомлюся я життям
щоденним». Образ іскри, що «розгорілася багаттям», мимо-
волі нагадує слова з вірша поета-декабриста Олександра
Одоєвського. Цар заслав його у Сибір разом з іншими
учасниками повстання. Коли декабристи одержали слав-
нозвісне послання О. С. Пушкіна («У глибині сибірських
руд...», в якому поет висловлює любов до революціонерів
і пишається їхнім подвигом, Одоєвський відповів:
Наш скорбний труд не пропадетх
Из искрьі возгорится пламя,
И просвещенньїй наш народ
Сберется под святое знамя.
Мечи скуєм МЬІ из цепей
И вновь зажжем огонь свободи,
И с нею грянем на царей —
И радостно вздохнут народи.
Відтоді образи іскри й полум’я стали в російській поезії
(а згодом і в літературах інших народів царської Росії)
символами революційної боротьби. Слова «Из искрьі возго-
рится пламя» були епіграфом ленінської «Искрьі» — пер-
шого центрального органу Комуністичної партії.
МОВ СОНЦЕ У КРАПЛИНІ ВОДИ Коли хочуть сказати, що в
чомусь невеликому, незначному відбивається грандіозне
явище, велична ідея, то використовують це образне порів-
няння. Автор його — російський поет Г. Р. Державін, який
вжив його 1784 року в одній із своїх од.
ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ Вислів належить російському поетові
К. М. Батюшкову, який писав 1816 року у вірші «Мій
геній»:
О, память сердцаї тьі сильней
Рассудка памяти печальной,
О. Є. Корнійчук назвав одну із своїх п’єс «Пам’ять
серця», а Максим Рильський використав цей вислів у пое-
зії з циклу «Голосіївська осінь», сумуючи за своєю помер-
лою дружиною :
Не почує тиша ця глибока
Голосу твойого, друже мій...
Пам’ять серця! О, вона жорстока,
Та без неї тяжче, як при ній.
Молодший сучасник Пушкіна, геніальний поет М. Ю. Лєр-
монтов, життя якого урвалося рано, на двадцять сьомому
році, увійшов в історію нашої культури не тільки як автор
поеми «Демон», драми «Маскарад» і багатьох прекрасних
поезій. Одним із кращих його творів є роман
• ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ Назва роману стала крилатим висло-
вом одразу після його виходу в світ у 1840 році. Лєрмон-
тов назвав свого Печоріна «героєм нашого часу» іронічно.
Цими словами він підкреслював, що негативні риси харак-
теру Печоріна — егоїзм, байдужість до людей — не випад-
кові, що вони викликані тогочасним суспільним життям
царської Росії. Переносного значення набуло й прізвище
• Печоріна. Слово ПЕЧОРІНСТВО стало визначати поведінку
людей, які даремно витрачають свій талант і розум, не
вміючи належно застосувати їх, людей, які не можуть
знайти гідного місця в суспільстві.
Нині вислів «герой нашого часу» часто втрачає іроніч-
ний відтінок і адресується людям, якими ми справедливо
пишаємося. Цей вислів особливо поширився в літературній
критиці, де він характеризує образ типової людини епохи.
• БЕЗ СТЕРНА І БЕЗ ВІТРИЛ Рядок із поеми М. Ю. Лєрмонто-
ва «Демон»:
На небеснім океані,
без стерна і без вітрил,
тихо плинуть у тумані
хори огняних світил.
. (Переклад М. Драй-Хмари)
Згодом ці слова були жартівливо переосмислені і тепер
вживаються для характеристики відсутності керівництва
справою, незнання напрямку руху тощо.
• МИТРОФАНУШКА Так звали головного персонажа комедії
російського письменника XVIII ст. Д. І. Фонвізіна «Недо-
росток». Митрофанушка — недоумкуватий поміщицький си-
нок, розбещений, ледачий, незугарний до навчання. Так,
150
Митрофанушка вважає, що двері — прикметник («прилага-
тельное»), бо вони «прилагаются» до стіни. Мати недорост-
ка пані Простакова виховує в сина огиду до знань. «Наві-
що тобі та географія, коли візники є»,— каже вона Мит-
рофанушці.
У сучасній мові це ім’я позначає зарозумілих юнаків-
невігласів.
•	ДЕМ’ЯНОВА ЮШКА Заголовок байки славнозвісного росій-
ського байкаря І. А. Крилова. У ній розповідається про
сусіда Дем’яна, який так настирливо пригощав юшкою су-
сіда Фоку, що той схопив шапку й чимдуж побіг додому
і з того часу ніколи не ходив до «гостинного» сусіда.
Вислів «Дем’янова юшка» вживається у значенні: силу-
ване, надмірне пригощання; нав’язливі турботи.
•	А ВІЗ І НИШ ТАМ Вислів походить із байки І. А. Крилова
«Лебідь, Щука і Рак», написаної 1814 року. Персонажі
цієї байки почали тягти навантажений віз у різні боки,
від чого він, зрозуміло, не просунувся анітрохи у жодному
напрямку. Так кажуть, характеризуючи бюрократичну
тяганину або нерішучість бездіяльних людей, коли справа
стоїть на місці.
Великий російський письменник М. В. Гоголь був укра-
їнцем із походження. Він прожив свої молоді роки на
£ Україні і присвятив їй чимало художніх творів. Одним
і із найкращих образів гоголівської прози є ТАРАС БУЛЬБА
. з однойменної повісті. Ім’я його стало символом хоробро-
| сті й патріотизму.
І	157
• є ЩЕ ПОРОХ У ПОРОХІВНИЦЯХ! м. В. Гоголь так змальовує
бій козаків із польським військом: «...А вже там, коло
інших возів, схопилися й б’ються на самих возах.
— Що, панове? — перегукнувся отаман Тарас, проїхав-
ши попереду всіх: — Чи є ще порох у порохівницях? Чи
міцна козацька сила? Чи не гнуться ще козаки?
— Є ще, батьку, порох у порохівницях; ще міцна ко-
зацька сила, ще не гнуться козаки!»
Вислів «Є ще порох у порохівницях!» уживається в зна-
ченні: здатність до боротьби, не зломлена труднощами.
Радянський поет Микола Сингаївський, оспівуючи бо-
ротьбу революційної Куби проти інтервентів, писав:
Не втечеш, отруйний ворог,
Від розплати і прокляття.
Є в порохівницях порох,
У народу є завзяття.
З драматичних творів Гоголя найбільш відома комедія
«Ревізор», сюжет якої авторові підказав Пушкін. Головний
герой комедії
• ХЛЕСТАКОВ давно увійшов у «золотий фонд» крилатих ви-
словів. «Бреше, як Хлестаков»,— кажуть, коли треба ви-
сміяти такого собі натхненного брехуна, який сам вірить
у те, що він вигадує. Цікаво, що поряд із Хлестаковим
великої популярності набув персонаж «Ревізора», який
майже нічого не говорить протягом усієї п’єси і з’явля-
ється на сцені лише на кілька хвилин. Цей персонаж —
• ДЕРЖИМОРДА — зобов’язаний своєю «славою» тільки над-
звичайно виразному прізвищу, яким наділив його автор
комедії. Грубий поліцейський служака Держиморда став
ніби уособленням усієї царської адміністрації. Як писав
Андрій Малишко про перебування Т. Г. Шевченка ца за-
сланні, «царські держиморди пильно стежили за дружбою
поета із засланцями і з місцевим бідним населенням».
Але найславетнішим гоголівським твором, який, за сло-
вами О. І. Герцена, «потряс усю Росію», була поема
• мертві душі Гоголь сам назвав свій твір поемою, хоч його
написано прозою і за жанром він близький до роману.
Назва твору має глибокий смисл. З одного боку, вона
прямо вказує на предмет незаконних дій Чичикова, який
скуповував у поміщиків селян, що насправді померли, але
за документами вважалися живими. З другого ж боку —
«мертві душі» — це головні герої поеми, єдиною турботою
для яких є власний добробут, особисте збагачення або ж ті,
158
хто вже не має ніяких прагнень і духовно вмер ще за
життя. Саме в цьому останньому значенні вислів став
крилатим.
• ЧИЧИКОВ Павло Іванович Чичиков — головний персонаж
«Мертвих душ», зовні благопристойна людина, а насправді
шахрай, який прагне збагатитися будь-що, не гребуючи
й злочином. М. Рильський справедливо писав про Чичи-
кова як про типове породження капіталізму: «Якщо жа-
доба наживи, «приобретательство», хоч би й ціною крові
й смерті, є основною рисою характеру Чичикова, то скіль-
ки нових чичикових у смокінгах, у фраках і візитках гуляє
тепер по капіталістичній Європі та Америці».
• МАНІЛОВЩИНА Манілов — поміщик, до якого приїздить Чи-
чиков по «мертві душі». Це благодушний і пустопорожній
мрійник, людина надмірно ввічлива й запобіглива до нудо-
ти. «Іноді, дивлячися зранку у двір і на ставок, говорив
він про те, як би добре було, коли б раптом від будинку
провести підземний хід або через ставок збудувати кам’я-
ний міст, на якому були б обабіч крамниці, і щоб у них
сиділи купці й продавали різний дрібний крам, потрібний
селянам». У складанні таких нереальних планів минало
життя Манілова.
У переносному значенні «маніловщина» — безпідставне
фантазерство, пуста балаканина.
Ф ПЛЮШКІН це ще один персонаж «Мертвих душ», поміщик-
скнара, що втратив людську подобу. Скупість Плюшкіна
дійшла до того, що він зовсім зруйнував своє господарство,
а його селяни стали жебраками.
> 159
«Скупий, як Гарпагон»,— кажуть французи. (Гарпа-
гон — головний персонаж комедії Мольєра «Скупий»), Не
знаю, чи часто вони говорять це сьогодні — і про кого саме
говорять, і які саме французи. «Скупий, як Плюшкін» —
хто у нас, навіть з молодших учнів середньої школи, не
зрозуміє цього?» (М. Рильський. «Наш Гоголь»).
Великий російський письменник М. В. Гоголь писав
у поемі «Мертві душі», що він дивиться на життя
• КРІЗЬ ВИДНИЙ СВІТОВІ СМІХ І НЕЗРИМІ, НЕВІДОМІ ЙОМУ сльози
Згодом ці слова стали характеристикою творчого мето-
ду Гоголя і всієї «гоголівської школи» в російській літе-
ратурі.
• АЛГЕБРА РЕВОЛЮЦІЇ Так назвав російський революційний
демократ О. І. Герцен у «Минулому й думах» вчення
німецького філософа XIX ст. Гегеля. Герцен мав на увазі
революційний характер гегелівської філософії. Пізніше один
із перших послідовників Карла Маркса в Росії Г. В. Пле-
ханов назвав «алгеброю революції» марксизм.
•	ПОЕТОМ МОЖЕШ ТИ НЕ БУТЬ,
А ГРОМАДЯНИНОМ — ПОВИНЕН
Цитата з поезії М. О. Некрасова «Поет і громадянин»
(1855—56 рр.). Ці слова стали крилатим визначенням ви-
сокоідейної художньої творчості.
Великого поширення набув і вислів Некрасова
• ЩОБ СЛОВАМ БУЛО ТІСНО, А ДУМКАМ ПРОСТОРО ПОХОДИТЬ ВІН
із поезії «Форма», що є наслідуванням німецького поета
Ф. Шіллера. Ці слова, як правило, вживають для хараю
теристики стислої, насиченої глибоким змістом мови.
• ЗЕЛЕНИЙ ШУМ Вислів з українських народних. пісень, де
цей образ є втіленням весни. Він набув поширення в літе-
ратурній мові після того, як М. О. Некрасов використав
його в однойменній поезії:
Іде — гуде Зелений Шум,
Зелений Шум, весняний шум!
(Переклад М. Рильського)
Великий сатирик М. Є. Салтиков-Щедрін став спадкоєм-
цем Гоголя в нищівному викритті жорстоких та дурних
поміщиків і тупих самодурів-чиновників. «Я благоговію
перед Салтиковим. О, Гоголь, наш безсмертний Гоголь!
Якою радістю зраділа б благородна душа твоя, побачивши
навколо себе таких геніальних учнів своїх»,— писав у
160
щоденнику Тарас Шевченко, прочитавши ранні твори Сал-
тикова-Щедріна. Його твори дали життя багатьом крилатим
словам.
ГЛУПОВ Вигадане місто, про яке розповідає Щедрін в «Істо-
рії одного міста». У цьому творі автор описує «правління»
глуповських градоначальників, яким слухняно корилося
населення. Звідси й переносне використання слів «Глупов»,
«глуповці», які стали синонімами обивательщини й полі-
тичного боягузтва.
УГРЮМ-БУРЧЕЄВ Один глуповський градоначальник приму-
шував мешканців міста їсти макарони, другий розібрав
бруківку вулиць, побудованих його попередниками, і з до-
бутого каменю спорудив монументи, третій в’їхав у місто
на білому коні, спалив гімназію й скасував науки. Але най-
виразнішою постаттю серед усіх градоначальників був
Угрюм-Бурчеєв — «чистісінький тип ідіота, який прийняв
якесь похмуре рішення і дав собі клятву виконати його».
Угрюм-Бурчеєв поставив собі за мету зруйнувати Глу-
пов і збудувати замість нього нове місто Непреклонськ.
Мешканці цього міста, організовані на військовий зразок,
повинні були загонами ходити на громадські роботи. Ко-
жен загін супроводжував солдат, який що п’ять хвилин
зупинявся й стріляв у сонце. В кожному будинку жив при-
значений градоначальником шпигун, який повинен був до-
повідати Угрюм-Бурчеєву про всі події.
Оцю маячню Угрюм-Бурчеєв і почав утілювати в життя.
Він успішно, за допомогою слухняних глуповців, зруйну-
вав місто, але виявилося, що здійсненню його планів зава-
жає річка. Градоначальник наказав знищити річку, заки-
дати її всяким мотлохом та будівельними матеріалами, але
річка не тільки не зникла, а ще й розлилася по всіх око-
лицях.
Так малює геніальний сатирик діяльність ідіота-адмі-
ністратора.
Ім’я Угрюм-Бурчеєва стало загальною назвою тупих
і жорстоких самодурів.
ОБЛОМОВ Герой однойменного роману російського письмен-
ника І. О. Гончарова. Ілля Ілліч Обломов — людина, яка
не може знайти собі ніякого заняття, в якої все з рук
валиться. Він тільки мріє про корисну діяльність, але далі
мрій не йде.
В образі Обломова письменник показав виродження дво-
рян-поміщиків. Узагальнюючий зміст роману розкрив ре-
волюційний критик М. О. Добро любов у статті «Що таке
обломовщина». Поняття «обломовщина» не раз використо-
6 6—94
161
вував В. І. Ленін у боротьбі з реакціонерами, захисниками
застою та відсталості.
•	БАЗАРОВ Ні в чому не схожий на випещеного панича Об-
ломова студент Базаров, герой роману великого російсько-
го письменника І. С. Тургенєва «Батьки і діти». Базаров
наполегливо працює, поглиблюючи свої знання, і вимагає,
щоб усі люди працювали. Природа, на його думку,— це
майстерня, а людина — робітник у цій майстерні. Такі по-
гляди відверто обстоює Базаров у боротьбі з ворожими на-
родові поглядами дворян-поміщиків. Базаров захищає
філософський матеріалізм (щоправда, у спрощеній формі).
У переносному значенні Базаров — людина, яка сміли-
во проголошує нові, незвичні ідеї у середовищі, ворожому
цим ідеям.
Крилатою стала й назва роману Тургенєва
•	БАТЬКИ І ДІТИ «Батьки» в романі — це старше покоління,
дворяни-аристократи, які ненавидять усе нове й бояться
його. «Діти» — це молоді демократи, які прагнуть змін
у житті суспільства.
У переносному значенні цей вислів символізує різницю
життєвих обставин і зміну суспільних . умов та поглядів
попереднього й наступного поколінь.
•	ЗАЙВА ЛЮДИНА Вислів І. С. Тургенєва, який 1850 року на-
писав «Щоденник зайвої людини». У той час «зайві лю-
ди» — це дворяни, які були невдоволені кріпосницькими
порядками, але не могли, а часто й не хотіли стати на
шлях боротьби з ними. Ці слова часто вживаються для
характеристики непристосованої до життя людини, яка не
змогла стати корисною суспільству.
•	ДУБИНА НАРОДНОЇ ВІЙНИ Так великий російський письмен-
ник Л. М. Толстой у романі-епопеї «Війна і мир» визначив
опір російського народу французькій загарбницькій армії
Наполеона у 1812 р. Згодом цей вислів став крилатим ви-
значенням партизанської війни.
•	темне ЦАРСТВО Так назвав революціонер-демократ
М. О. Добролюбов свою статтю, в якій він розглядає п’єси
О. М. Островського з купецького побуту.
У наші дні вислів «темне царство» означає не тільки
середовище купців-самодурів, а й вживається як символ
самодержавства та кріпосництва.
•	ПІДРУЧНИК ЖИТТЯ Цей вислів належить великому росій-
ському революціонерові, філософу та критику М. Г. Чер-
162
нишевському. Понад сто років тому він писав: «Наука
і мистецтво (поезія) — підручник для того, хто починає
вивчати життя». Цими словами Чернишевський визначив
велику пізнавальну роль художніх творів.
Вислів «підручник життя» став популярним визначен-
ням справжнього мистецтва, поширеним і в наш час.
•	ПРЕКРАСНЕ — ЦЕ ЖИТТЯ Слова М. Г. Чернишевського, який
1855 року сформулював у них суть свого матеріалістичного
вчення про відношення мистецтва до дійсності. Вчення
Чернишевського протистояло ідеалістичним уявленням про
те, ніби краси в житті нема, а її вносить у нього мис-
тецтво.
Крилатою стала і назва соціально-політичного роману
Чернишевського, написаного у 1863 році,
•	ЩО РОБИТИ? у цьому творі автор відповідає на питання, що
треба робити, щоб революційним шляхом прийти до соціа-
лізму. Пізніше В. І. Ленін у книзі під такою ж назвою —
«Що робити?» (1902 р.) розробив ідеологічні основи маркси-
стської партії.
•	людина у футлярі Назва оповідання великого російського
письменника А. П. Чехова. Головний персонаж його —
вчитель гімназії Бєліков, заляканий міщанин. Його улюб-
лена фраза «Коли б чого не сталося...» добре характеризує
його настрій. Автор пише про свого героя: «У цієї людини
спостерігалося постійне непереборне прагнення оточити се-
бе оболонкою, створити собі, так би мовити, футляр, який
відокремив би його, захистив би від зовнішніх впливів...
І думку свою Бєліков теж намагався заховати у футляр».
Чехов створив у цьому оповіданні образ узагальнений.
Бєлікових було багато в царській Росії наприкінці мину-
лого століття. Завдяки цій силі узагальнення ім’я Бєлі-
кова стало синонімом безхребетного страхополоха, людини,
що боїться всього нового. Таке ж значення має й вислів
«Людина у футлярі».
•	УНТЕР ПРИШИБЄЄВ Так А. П. Чехов назвав оповідання, в
якому змалював відставного унтер-офіцера, що прискіпу-
ється до будь-яких «порушень» порядку. Він завжди усіх
повчає, вимагає від своїх односельчан гасити в один час
світло в хатах, забороняє співати пісень і т. п.
Похмура фігура унтера Пришибєєва стала символом
царського самодержавства, яке пригноблювало народ.
'Ф У ЛЮДИНИ ВСЕ МАЄ БУТИ ПРЕКРАСНЕ Цей крилатий виплів
належить А. П. Чехову. Доктор Астров, персонаж п’єси
6*
163
«Дядя Ваня», написаної 1897 року, міркуючи про те, якою
повинна бути людина, говорить, що в неї «все має бути
прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки».
• НАМ СПОКІЙ ТІЛЬКИ сниться
Ні, сонний спокій зовсім нам не сниться,
Ні, нас не вабить ніжна тишина —
Прийдешнє осяває наші лиця,
Неспокій творчий з вічністю єдна,—
писав український радянський поет В. Симоненко у вірші
«Ми думаєм про вас...». А Вадим Собко назвав один із своїх
романів — «Нам спокій тільки сниться».
Автор цих слів — великий російський поет XX ст.
Олександр Блок. їх узято з циклу поезій (ряду поєднаних
між собою віршів) «На полі Куликовому». У цьому творі
Блок пише про історичну долю Росії, про її боротьбу з іно-
земними загарбниками в минулому і вітає початок
Високих і бунтарських днів,
передчуваючи майбутню революцію.
Діяльність великих учителів пролетаріату Карла Мар-
кса і Фрідріха Енгельса мала величезне значення для все-
світньої історії. Твори Маркса і Енгельса стали підручни-
ками боротьби для багатьох поколінь революціонерів усіх
країн світу. Крилаті вислови геніальних основоположників
наукового комунізму звучать у наші дні всіма мовами
Землі.
• привид комунізму у 1847 році К. Маркс і Ф. Енгельс
створили першу революційну пролетарську організацію —
«Союз комуністів». Бойовою програмою Союзу став «Мані-
фест Комуністичної партії», написаний Марксом і Енгель-
сом напередодні революції 1848 року, яка прокотилася по
країнах Європи, немов весняний грім, змітаючи з лиця
землі корони й трони.
«Привид бродить по Європі, привид комунізму»,—
писали великі мислителі. Цими пророчими словами вони
провістили близький початок нової ери в історії людства —
ери пролетарських революцій. Відгомін майбутньої бурі
можна було почути в залпах революції 1848 року, в бари-
кадних боях на вулицях Парижа, Берліна, Відня.
Зі сторінок «Маніфесту Комуністичної партії» вперше
пролунали й інші крилаті вислови К. Маркса і Ф. Ен-
гельса.
>	Народи! Зерно ясно-жовте
У наші житниці пливе
Густими струмнями.— Промовте
£	Це слово, горде і живе:
4	«Єднайтесь, всіх країн трудящі* —
$	Хай прогримить, як кари грім,
На тих, що роззявляють пащі,
Щоб світом володіти всім...
У наведених рядках із поезії «Народам радянської зем-
лі* М. Т. Рильський звертається до давно знайомих і рід-
них нам усім слів. їх ми звикли бачити на перших сто-
рінках газет і журналів. Ці слова —
ф ПРОЛЕТАРІ ВСІХ КРАЇН, ЄДНАЙТЕСЯ! Так уперше в історії по-
над сто двадцять років тому було проголошено лозунг со-
ціалістичного інтернаціоналізму.
У «Маніфесті Комуністичної партії» Маркс і Енгельс
уперше довели, що робітничий клас — єдиний справді рево-
люційний клас у суспільстві: «Хай панівні класи здри-
гаються перед Комуністичною Революцією. Пролетарям ні-
чого в ній втрачати, крім своїх кайданів. Здобудуть же
вони весь світ». Слова
• ПРОЛЕТАРЯМ НІЧОГО ВТРАЧАТИ, КРІМ СВОЇХ КАЙДАНІВ на-
були великого поширення, стали крилатими.
ф повернути назад колесо історії к. Маркс і Ф. Енгельс у
своєму безсмертному «Маніфесті» не тільки говорили про
революційну боротьбу робітничого класу, а й викривали
його ворогів. Про дрібну буржуазію — ремісників, крама-
рів, куркулів — К. Маркс і Ф. Енгельс писали, що вона
любить часом виголошувати революційні фрази, а насправ-
ді зовсім не хоче революції. Навпаки, ці люди зацікавлені
в збереженні капіталізму, вони бояться докорінних змін
у житті, до якого їм вдалося пристосуватись, і тому на-
справді «вони намагаються повернути назад колесо іс-
торії».
Цей вислів набув великої популярності. У наш час
Микола Бажан за його допомогою так характеризує без-
силу лють ворогів прогресу:
Не крутяться назад історії колеса!
Хоч лізь під них, не крутяться назад!
«Англійські враження»
ф РЕВОЛЮЦІЇ — ЛОКОМОТИВИ ІСТОРІЇ Уявіть собі час, коли було
сказано ці слова. Середина XIX століття. Ще немає ні
штучних супутників Землі, ні ракет, ні літаків, ні автомо-
білів. Нещодавно з’явилися перші паровози, локомотиви,
як їх тоді називали. Локомотиви розвивали небачену доти
швидкість — понад 22 км на годину. Загальний подив ви-
кликала їхня потужність, здатність перевозити величезні
вантажі — десятки тонн! — на далекі відстані. Міста
й країни, які ще вчора вважалися недосяжними, сьогод-
166
ні — після того як по сталевих рейках із гуркотом промчав
перший поїзд — ставали близькі, наче сусідні будинки.
Локомотиви скорочували час і відстань.
Тепер зрозуміло, чому Карл Маркс, прагнучи дати об-
разне визначення революцій, порівняв їх із локомотивами.
Так кожен крилатий вислів несе на собі відбиток свого
часу.
• родимі ПЛЯМИ КАПІТАЛІЗМУ Слова з твору К. Маркса ♦Кри-
тика Готської програми». Говорячи про соціалізм, Маркс
підкреслює, що цей суспільний лад виходить із капіталі-
стичного суспільства і тому ще зберігає на собі родимі
плями старого світу.
У сучасному вживанні «родимі плями капіталізму» —
пережитки минулого як у суспільному житті, так і в сві-
домості та поведінці окремих людей: жадібність, лицемір-
ство, егоїзм тощо.
ф штурмувати небо у наші дні цей вислів часто вживають
для характеристики подвигів радянських космонавтів. Але
слова «штурмувати небо» стали крилатими дуже давно. їх
автор — Карл Маркс — писав у 1871 році в одному з листів
про борців Паризької комуни, що вони «готові штурмувати
небо». Цією образною фразою Маркс підкреслював відвагу
комунарів.
9 БІЛІ РАБИ Так у минулому столітті в Англії називали про-
с летарів, яких нещадно експлуатували капіталісти, так само,
як в Америці плантатори визискували чорних рабів-негрів.
Цей вислів ужив Фрідріх Енгельс у своїй книзі «Станови-
ще робітничого класу в Англії» (1845 р.), і після того він
поширився по всій Європі. Передові люди Росії називали
так кріпаків, а згодом цей вислів став образною назвою
всіх експлуатованих.
Ш маріонетковий уряд щ0 таке маріонетка? Це лялька, яку
примушують рухатися десятки ниток, прикріплених до
шиї, ліктів, плечей, колін. Маріонетки ходять по сцені,
< вимахують руками, танцюють, а глядачі й не бачать то-
неньких ниточок, які йдуть від ляльок угору, до спритних
пальців акторів.
Автор вислову «маріонетковий уряд» — Ф. Енгельс,
£ який вжив його в одній із своїх статей. Значення цього
вислову — уряд, залежний від іншої держави й неспромож-
* ний вести свою власну політику.
♦ НЕ ДОГМА, А КЕРІВНИЦТВО ДО ДП В. І. Ленін у статті «Ди-
тяча хвороба «лівизни» в комунізмі» писав: «Наша теорія
не догма, а керівництво до дії,— говорили Маркс і Ен-
гельс». В. І. Ленін має тут на увазі висловлювання Ф. Ен-
гельса в листі до Зорге від 29 листопада 1886 р. Це вислов-
лювання цитується, коли хочуть підкреслити творче вико-
ристання науки.
Багато крилатих висловів увійшло в російську, україн-
ську та інші мови народів світу з праць Володимира Іллі-
ча Леніна. У виступах Леніна всіх, навіть наших ворогів,
завжди підпорювала залізна логіка й величезна напруга
думки, яка творилася й формувалася ніби на очах його
слухачів і читачів. Твори В. І. Леніна — це невичерпна
скарбниця марксистських ідей, до якої звертаються й звер-
татимуться революціонери всього світу. Ленінські твори
містять у собі багато крилатих слів, які несуть у собі міц-
ний заряд ленінської думки.
•	РОЗУМ, ЧЕСТЬ і СОВІСТЬ НАШОЇ епохи Так В. І. Ленін на-
звав Комуністичну партію. Коли в 1917 році буржуазні
газети зчинили галас, обливаючи брудом політику біль-
шовиків, які вимагали припинення імперіалістичної війни,
Ленін заявив: «їй (партії) ми віримо, в ній ми бачимо ро-
зум, честь і совість нашої епохи, в міжнародному союзі
революційних інтернаціоналістів бачимо ми єдину запору-
ку визвольного руху робітничого класу».
Всією своєю історією Комуністична партія Радянського
Союзу підтвердила глибоку справедливість ленінської оцін-
ки. Микола Щорс і Олександр Пархоменко, Микола Ост-
ровський і Аркадій Гайдар разом із безліччю інших героїв
віддали всі сили і життя своє за перемогу найсправедли-
вішого ладу — комунізму. Комуністи були й є у перших
168
лавах будівників нашої держави — СРСР, вони ведуть перед
у всіх славетних справах трудівників міста й села.
Щасливі ми, що Партія в нас в —
Наш розум, наша сила, наша совість,
Що нас веде і напрям нам дав,—
так писав, висловлюючи почуття всього радянського наро-
ду» український поет Іван Нехода у поезії «Я — комуніст».
ф КРАЩЕ МЕНШЕ, ТА КРАЩЕ Заголовок статті В. І. Леніна,
написаної 1923 року, завдяки своїй яскравій формі, яка
нагадує форму народної приказки, вживається як крила-
тий вислів.
•	ВЕЛИКИЙ почин Була весна 1919 року. Йшла громадян-
ська війна. Молода Радянська країна переживала важкі
дні. Всі сили забирала виснажлива боротьба з ворогами —
білогвардійцями та іноземними інтервентами. Не вистачало
хліба. Один за одним припиняли роботу заводи: вони не ма-
ли сировини, до того ж більшість робітників пішли на фронт.
У народному господарстві країни панувала розруха.
Тоді комуністи залізничної станції Москва-Сортувальна
вирішили залишитися після роботи й працювати в депо
без будь-якої заробітної плати, з єдиною метою: допомогти
Батьківщині відстояти завоювання революції. Всі одностай-
но підтримали пропозицію секретаря комуністичного осе-
редку депо І. Буракова — працювати в суботу вночі, доки
не буде відремонтовано три паровози. Свого слова заліз-
ничники дотримали.
Дізнавшись про цей суботник, В. І. Ленін написав стат-
тю «Великий почин», де говорив про величезне значення
свідомої й самовідданої праці робітників. Суботники швид-
ко поширилися на весь Радянський Союз. У першотравне-
вих суботниках 1920 р. вже брали участь сотні тисяч чоло-
вік. На суботнику в Кремлі працював також В. І. Ленін.
Крилаті слова Ілліча стали застосовувати до кожного
великого починання, до початку важливої громадської
справи.
•	релігія — ОШУМ для НАРОДУ Цей загальновідомий вислів
прийшов до нас із творів К. Маркса і В. І. Леніна. Кла-
сики марксизму не випадково порівнюють релігію з опіу-
мом. Опіум — це отрута, яку добувають із макових зерня-
ток. Куріння опіуму поширене в країнах Сходу. Воно зату-
манює свідомість людей, робить їх нездатними до чіткого
й послідовного мислення, руйнує здоров'я.
Маркс і Ленін підкреслювали, що релігія впливає на
людину так само, як опіум. Надія на неіснуючого бога
7 6-94
169
8 його чудесами позбавляв людину волі й бажання працю-
вати для кращого майбутнього. Казка про божественну
справедливість, яка нібито здійснюється після смерті, коли
«праведники» йдуть у рай, а «грішники» — в пекло, не дає
можливості боротися за правду тут, на землі.
•	профспілки — школа комунізму у праці «Ще раз про
профспілки» В. І. Ленін писав: «Профспілки — резервуар
державної влади, школа комунізму, школа господарюван-
ня». Це визначення профспілок Ленін ужив також у праці
«Дитяча хвороба «лівизни» в комунізмі». Слова В. І. Леніна
надруковані на розворотах профспілкових квитків.
•	КОМУНІЗМ в РАДЯНСЬКА ВЛАДА ПЛЮС ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ ВСІЄЇ
КРАЇНИ Слова В. І. Леніна з його доповіді про діяльність
Ради Народних Комісарів 22 грудня 1920 р. Цими словами
В. І. Ленін підкреслив значення розвитку енергетики для
побудови комуністичного суспільства.
Після затвердження у 1921 р. Ленінського плану елект-
рифікації набув величезної популярності вислів
А ЛАМПОЧКА ІЛЛІЧА Так син Максима Горького, М. Пєшков
назвав своє оповідання, написане у 1918 р. після повернен-
ня з Сибіру, куди він їздив по борошно для московських
дітей.
Ціла низка крилатих висловів прийшла в нашу повсяк-
денну мову зі сторінок «Програми Комуністичної партії
Радянського Союзу». Прийнята ХХП з’їздом КПРС Про-
грама партії відкрила величні перспективи побудови кому-
ністичного суспільства в нашій країні. У Програмі сказано
«Комунізм виконує історичну місію визволення всіх людей
170
від соціальної нерівності, від усіх форм гноблення і екс-
плуатації, від жахів війни і утверджує на землі Мир, Труд,
Свободу» Рівність, Братерство і Щастя всіх народів*. Остан-
ні слова —
•	МИР, ТРУД, СВОБОДА, РІВНІСТЬ, БРАТЕРСТВО І ЩАСТЯ ВСІХ НА-
РОДІВ! — стали найпопулярнішим гаслом нашої епохи.
Широко відома й цитата із вступу до Програми КПРС:
•	ВСЕ В ІМ’Я ЛЮДИНИ, ВСЕ ДЛЯ БЛАГА ЛЮДИНИ у ній відбито
ідею комуністичного гуманізму. З не меншою яскравістю
виражена ця ідея і в одному з принципів Морального ко-
дексу будівників комунізму, що є частиною Програми:
• ЛЮДИНА ЛЮДИНІ — ДРУГ, ТОВАРИШ І БРАТ Цей ВИСЛІВ ВТІЛЮЄ
ідеали нашого життя, які всією своєю суттю протистоять
звірячій моралі капіталістичного світу.
• ЗА ВАШУ І НАШУ СВОБОДУ! Під цим девізом, зверненим до
російських солдатів, ішли на бій польські повстанці під
час революції 1830—1831 років. Автором вислову був видат-
ний польський історик і громадський діяч Й. Лелевель.
К. Маркс і Ф. Енгельс відзначали великі заслуги Лелевеля,
справжнього революціонера, який хотів перетворити поль-
ське повстання в спільну боротьбу народів Російської ім-
перії проти царизму.
Слова « За вашу і нашу свободу* дуже добре виражають
ідеї спільної визвольної боротьби. Вони були популярні
й під час Великої Вітчизняної війни, коли Радянська Ар-
мія і Військо Польське пліч-о-пліч воювали проти гітле-
рівських загарбників.
• ПОВСТАНЬТЕ, ГНАНІ І ГОЛОДНІ! Український поет Микола
Вороний писав у поезії «Весна року 1926*, змальовуючи
першотравневу демонстрацію трудящих:
Немов потоки буйноводні,
Лунає пролетарський спів:
«Повстаньте, гнані і голодні
Робітники усіх країн! >
Тут цитуються слова, близькі й дорогі робітникам усієї
нашої планети. Це — початок міжнародного пролетарського
гімну «Інтернаціонал*, створеного французьким поетом
Еженом Потьє, учасником Паризької комуни 1871 року.
Згодом цей гімн поклав на музику композитор П’єр Де-
жейтер. Під час громадянської війни М. Вороний переклав
«Інтернаціонал* українською мовою.
7«
171
Початкові рядки пролетарського гімну — могутній за-
клик до соціалістичної революції. У них з величезною си-
лою звучить ідея братерського єднання трудящих різних
націй в ім’я спільної боротьби проти буржуазії, проти капі-
талістів і поміщиків, за побудову нового, справедливого
світу.
ТАРТАРЕН ІЗ ТАРАСКОНА французький письменник Аль-
фонс Доде створив у романі «Незвичайні пригоди Тартаре-
на з Тараскона» (1872 р.) образ хвалька й брехуна Тартаре-
на. Роман здобув світову популярність, і ім’я Тартарена
стало загальною назвою.
ОСТРІВ СКАРБІВ Назва пригодницького роману англійського
письменника Роберта Стівенсона, написаного 1883 року,
де змальовано пошуки скарбів, схованих піратами на без-
людному острові. У наш час цим висловом характеризу-
ють острови, багаті на корисні копалини та інші природні
ресурси, наприклад, острів Сахалін.
КАШТАН НЕМО Герої популярного роману французького
письменника Жюля Берна «Двадцять тисяч льє під водою»
несподівано потрапляють на борт підводного корабля і пе-
реживають на ньому чимало пригод. Вони довго не можуть
нічого дізнатися про таємничого капітана «Наутілуса»,
і аж наприкінці роману виявляється, що він — борець за
незалежність Індії від колоніального ярма, який сховався
під прибраним ім’ям капітана Немо («немо» латинською
мовою: ніхто). У переносному значенні капітан Немо —
загадкова, таємнича людина.
ПОПІЛ КЛААСА СТУКАЄ В СЕРЦЕ Цей вислів не раз повто-
рюється в романі видатного бельгійського письменника
XIX ст. ПІарля де Костера «Легенда про Уленшпігеля».
Інквізитори спалили на вогнищі батька Тіля Уленшпігеля,
вугляра Клааса. Тіль носить на грудях торбинку з по-
пелом батька. Він щомиті нагадує Тілю про *його клятву по-
мститися вбивцям і визволити вітчизну — Фландрію від
іспанських поневолювачів та від слуг римського папи —
інквізиторів.
«Попіл Клааса стукає в моє серце. Смерть панує над
Фландрією і в ім’я папи косить найсильніших чоловіків
і найвродливіших дівчат. Права Фландрії розтоптано, її
вільності відібрано, голод гризе країну. Якщо не прийти
на допомогу Фландрії, вона загине».
У переносному вживанні вислів означає нагадування
172
у
про важливий обов’язок, заклик до помсти. Андрій Малиш-
ко в одній із поезій про Т. Г. Шевченка дещо перефразо-
вує цей вислів:
А слово те, зламавши заборони,
Робило тліном трони і корони,
І попелом сердець — де впали люди —
Новому віку стукнуло у груди.
слово те, огнисте і суворе...»
•	ТІЛЬ уленшшгель Широкої популярності набуло й ім’я ге-
роя роману Шарля де Костера, борця за народну свободу
Ті ля Уленшпігеля:
Вставай, Уленшпігель!
З вітром
Бреди у прозору безвість,
Заглядуй у сині вікна,
Читай, усміхайся, сни,
Пройди по моїй країні,
Як щастям проходить промінь,
І в каламуті квітня
Від сонця мого розтань.
К. Герасименко. ^Ствердження»
•	КОРОЛЬ ГОЛИЙ! у казці славетного датського письменника
Ганса-Крістіана Андерсена «Нове вбрання короля» розпо-
відається про те, як двоє шахраїв обдурили короля. Вони
нібито пошили йому вбрання з найтоншої тканини, якої
не бачать лише дурні і люди, що займають не своє місце.
І король, і його сановники, хоча нічого й не бачили, проте
не мали сміливості сказати про це: ніхто не хотів, щоб
173
його вважали дурнем. І тільки коли король, одягши неіс-
нуюче вбрання, пішов гуляти по місту, маленький хлоп-
чик, який стояв у натовпі городян, закричав:
— Диви-но, а король зовсім голийі
Вислів «король голий!» вживають, коли йдеться про
повалені авторитети й викриті, фальшиві теорії.
• ПРИНЦЕСА НА ГОРОШИНІ в іншій казці Андерсена короле-
вич хоче одружитися з «найсправжнісінькою» принцесою,
і для того, щоб не помилитися, пропонує своїй нареченій
переночувати в палаці на ліжку, застеленому дванадцять-
ма матрацами й дванадцятьма перинами. Вранці принце-
са поскаржилася, що й на хвильку не змогла заснути, бо
щось їй страшенно муляло й вона натерла синці на всьому
тілі. Причиною цих страждань була маленька горошинка,
підкладена під усі матраци й перини. І придворці в один
голос вирішили, що наречена — справжня принцеса, бо
хто ж іще міг би бути такий тендітний?
Вислів «принцеса на горошині» позначав людину роз-
ніжену, що болісно сприймав навіть найменші труднощі.
• ГИДКЕ КАЧЕНЯ Таку назву мав казка Андерсена, в якій
розповідається історія висидженого качкою пташеняти, яке
було зовсім не схоже на каченя і якого всі вважали гид-
ким. Після важких поневірянь, ледве не загинувши, «гид-
ке каченя» виростав і став прекрасним лебедем. У пере-
носному вживанні цей вислів застосовують до людей, яких
несправедливо надто низько оцінюють.
• ШЕРЛОК ХОЛМС ім’я Шерлока Холмса часто вживають іро-
нічно. У наші дні воно стало загальною назвою поліцей-
ських детективів-слідчих. Однак ці «шерлоки холмси» з ма-
лої літери мають небагато спільного з образом, створеним
наприкінці минулого століття англійським письменником
А. Конан-Дойлом.
Герой «Пригод Шерлока Холмса» — людина глибокого
розуму, здатна розплутати найскладніші злочини завдяки
вмінню зіставляти дрібні факти й події та логічно аналі-
зувати їх взаємозв’язки. Не випадково книжка А. Конан-
Дойла здобула велику популярність у багатьох країнах
світу.
• БРАВИЙ вояк ШВЕЙК Славнозвісний роман «Пригоди браво-
го вояка Швейка на світовій війні» видатний чеський
письменник Ярослав Гашек почав писати 1917 року в Киє-
ві. Роман так і лишився незакінченим: смерть перешкоди-
ла авторові дописати його. Незважаючи на це, твір став
улюбленою книжкою мільйонів людей у різних країнах.
174
Швейк — людина з народу, в зіткненнях з начальством
він удав простачка, а часом і дурника. Це допомагає авто-
рові довести до абсурду суть украй прогнилого суспільного
ладу Австро-Угорської імперії, показати протиприродність
його існування. Швейк знущається з імператора і його
воєначальників, але висловлює свої думки завжди з невин-
ним і наївним виглядом.
У переносному значенні — хитрий простак, який не ви-
конує того, про що його попросили.
• МАШИНА ЧАСУ Іноземні робітники, які відвідують Радян-
ський Союз, часто кажуть, що почувають себе так, ніби
машина часу перенесла їх у майбутнє. «Машина часу» —
назва написаного наприкінці минулого століття роману
англійського письменника Герберта Уеллса. Герой рома-
ну — інженер, який сконструював і збудував машину, що
переносила його на багато століть, а то й тисячоліть
уперед.
• ЗОРЯНА ГОДИНА Австрійський письменник Стефан Цвейг
написав у 1927 році збірку історичних новел «Зоряні го-
. дини людства». Він вважав, що кожна історична подія ви-
зріває повільно, поки не виб’є зоряна година, що «визна-
чає майбутні роки й століття».
Вислів «зоряна година» вживається у значенні: вирі-
. шальний момент.
І-
Ф ЖОВТА ПРЕСА Так звичайно звуть поширені в капіталістич-
' них країнах газети та журнали, сповнені розважальних
& матеріалів, пліток про життя багатіїв та кіноакторів, роз-
р повідей про пожежі, вбивства, пограбування банків тощо.
£ Жовта преса вірно служить своїм господарям — капіталі-
Г стам. Вона задурманює читачів, відвертаючи їхню увагу
175
від пекучих питань життя: боротьби за мир, за права лю-
дини, проти капіталістичної експлуатації.
Вислів «жовта преса» виник наприкінці минулого сто-
ліття. 1895 року в нью-йоркській газеті «Світ» з’явилася
серія розважальних малюнків, героєм яких був хлопчик
у жовтій сорочці. Читачі охрестили його «Жовтий хлоп-
чик». Під малюнками друкувалися дотепні підписи, які
дуже подобалися читачам. Згодом схожі малюнки стала
друкувати ще одна нью-йоркська газета, і між нею та
«Світом» навіть виникла суперечка: хто перший відкрив
«Жовтого хлопчика»? Тоді журнал «Нью-Йорк прес» на-
звав обидві ці газети «жовтою пресою». Вислів набув вели-
кого поширення.
•	синій ПТАХ Синій птах — це символ невловимого щастя.
Так називається п’єса-казка бельгійського письменника
М. Метерлінка, яка вже понад півстоліття з великим успі-
хом йде на сценах театрів. Це п’єса про те, як дівчинка
Мітіль і хлопчик Тільтіль вирушили на пошуки загадково-
го синього птаха, що уособлює таємниці природи, «велику
таємницю речей і щастя». Тільтіль і Мітіль пережили ба-
гато небезпечних пригод, вони побували в палаці Ночі,
у царстві Мертвих, у країні Майбутнього. Казка М. Метер-
лінка утверджує думку про непереможність Людини, яка
вириває в природи все нові таємниці.
•	но ПАСАРАН (ВОНИ не пройдуть)! Коли влітку 1936 року
над Іспанською Республікою нависла смертельна небезпе-
ка — стався збройний заколот генерала-фашиста Франко,—
всі революціонери об’єдналися для захисту батьківщини.
Майже три роки тривала героїчна боротьба іспанського
176
народу проти франкістів, підтриманих фашистськими вій-
ськами Італії та Німеччини.
Видатним організатором оборони Іспанії була Долорес
Ібаррурі. їй належать полум’яні заклики:
КРАЩЕ ВМЕРТИ СТОЯЧИ, НІЖ ЖИТИ НА КОЛІНАХ!
ВОНИ (ФАШИСТИ) НЕ ПРОЙДУТЬ!
Останній вислів широко відомий і в його іспанському
звучанні «Но пасаран!».
Під час війни в Іспанії генерал Франко засилав у тил
революційних військ своїх шпигунів і диверсантів. Фашис-
ти наступали восени 1936 року на Мадрід чотирма колона-
ми. Своїх контрреволюційних агентів у Мадріді фашисти
називали «п’ятою колоною».
Відтоді вислів П’ЯТА КОЛОНА вживають як назву зрад-
ників, які в тилу своїх військ співробітничають із воро-
гами.
ГЕРНІКА у 1936 р. під час громадянської війни в Іспанії
військам фашистських заколотників генерала Франко ак-
тивно допомагали італійські та німецькі фашисти. Гітле-
рівська авіація бомбардувала територію, на якій були іс-
панські республіканці. В одному з таких нальотів було
дощенту зруйновано місто Герніка. Після цього відомий
іспанський і французький художник Пабло Пікассо напи-
сав одну з найкращих своїх антифашистських картин, яку
назвав «Герніка». Слово «Герніка» стало символом тяжких
злочинів проти людства.
ПАТРІА О МУЕРТЕ (ВІТЧИЗНА АБО СМЕРТЬ)! Гасло Кубинської
революції, проголошене її вождем Фіделем Кастро. Ці слова,
177
які звичайно завершують промови Фіделя Кастро І до-
кументи великої державної ваги, прекрасно передають гли-
бокий патріотизм борців за соціалізм на Кубі.
«Патріа о муерте» — символ непохитної рішучості ку-
бинців розгромити всі підступи імперіалістів. З цими
словами на устах патріоти відбили напад контрреволю-
ціонерів, підтриманих американською авіацією, навесні
1961 року.
• ЛЮДИ, БУДЬТЕ ПИЛЬНІ! Автор цих слів — чеський журна-
ліст Юліус Фучік, один із керівників Комуністичної партії
Чехословаччини, яка перебувала в підпіллі в роки окупації
країни гітлерівською Німеччиною. Гестапівці заарештува-
ли Фучіка і його товаришів. Герой-комуніст витримав тор-
тури фашистської в’язниці, не сказав катам ні слова і був
засуджений до страти.
У тюрмі Ю. Фучік написав свою останню книжку —
«Репортаж, писаний під шибеницею». Один із тюремних
наглядачів носив йому папір, а потім забирав списані ар-
куші й переховував у себе. Коли Чехословаччину було ви-
зволено від окупантів, він передав народній владі всі арку-
ші, які й склали всесвітньовідому, перекладену багатьма
мовами книжку. Закінчується вона словами: «Люди, я лю-
бив вас! Будьте пильні!» Ці слова сприймаються йунаш
час як заклик до боротьби проти загрози фашизму.
У відверненні небезпеки нової війни та поглибленні про-
цесу розрядки напруженості у світі велику роль відіграв
і далі відіграє рух прихильників миру. На відкритті Все-
світнього конгресу прихильників миру в Парижі у 1949 р.
відомий французький хімік Ф. Жоліо-Кюрі протестував
проти ухвали французького уряду, який відмовив у в’їзних
візах до Франції багатьом делегатам: «...наш уряд дово-
дить свою слабкість і страх, страх перед правдою, але
• ПРАВДА ПОДОРОЖУЄ БЕЗ ВІЗ». Загального поширення набу-
ли й слова з Маніфесту до народів світу, прийнятого на
II Всесвітньому конгресі миру у Варшаві в 1950 р.
ф МИРУ НЕ ЖДУТЬ — МИр ЗАВОЙОВУЮТЬ Ці слова стали гас-
лом борців за мир.
Для того щоб слово стало крилатим, мають іноді мину-
ти десятки, а то й сотні років. Незважаючи на це, чимало
порівняно недавніх висловлювань радянських письменни-
ків уже набули великої популярності й стали складовою
частиною сучасної літературної мови.
Біля джерел радянської літератури стоїть письменник,
твори якого відомі кожній культурній людині світу,—
Максим Горький. Горький був не тільки великим худож-
ником слова, він був ще й талановитим вихователем
багатьох радянських прозаїків, поетів, драматургів, кри-
тиків.
Горький почав писати ще задовго до революції, напри-
кінці XIX століття. Але вже в перших своїх творах він
сміливо сказав про наближення бурі, яка змете з лиця
землі несправедливість, гноблення, брехню й насильство.
Всі розуміли, що Горький пише про революцію.
• буревісник «Пісня про Буревісника» Максима Горького
стала відома всій країні одразу після її опублікування.
В 1901 році читачі сприйняли Буревісника як символ май-
бутньої революційної бурі. Демократична молодь того
часу, називала самого Горького буревісником революції.
Образ буревісника використовували й до Горького в ре-
волюційних листівках, але тільки в Горького він став «про-
роком перемоги», який кличе до повалення царизму.
За революційну діяльність Горького ув’язнили в тій
самій Петропавловській фортеці, де сиділи найбільші воро-
ги царя. Але в усій Росії і за кордоном піднялася така
хвиля протесту й обурення, що царський уряд змушений
був випустити Горького. Письменник їде за кордон.
179
•	місто жовтого диявола Містом Жовтого Диявола назвав
Нью-Йорк М. Горький у книзі памфлетів «В Америці»
(памфлет — літературний твір гостро-викривального зміс-
ту). Жовтий Диявол — золото, гроші, які нівечать життя
людей у буржуазному суспільстві.
Серед дожовтневих творів М. Горького мали популяр-
ність повість 4Стара Ізергіль» і «Пісня про Сокола». Стара
циганка Ізергіль розповідає легенду про
•	СЕРЦЕ ДАНКО Данко вів плем’я людей через глухий ліс, а
коли вони стомилися, зневірилися й не захотіли йти далі
крізь темряву, що наступала з усіх боків, «він розірвав
руками собі груди і вирвав з них своє серце та високо
підніс його над головою.
Воно палало так яскраво, як сонце, і яскравіше за сон-
це, і весь ліс замовк, освітлений цим світочем великої
любові до людей, а пітьма розлетілася від світла його
і там, глибоко в лісі, тремтячи, впала в гнилу пащу бо-
лота».
Образ полум’яного серця Данко визначає в літератур-
ній мові героїзм і самопожертву в ім’я кращого майбут-
нього людства. Добре сказав український поет М. Пет-
ренко :
Горять над світом, як серце Данко,
Вогні незгасні — партквитки.
*Інші угледять нікчемну ранку...»
* НАРОДЖЕНИЙ ПЛАЗУВАТИ... Один із ранніх творів М. Горь-
кого — «Пісня про Сокола» — набув великого поширення
ще на початку XX ст. Великий письменник змалював
у ньому два протилежних людських характери: боягуза-
180
міщанина Вужа і відважного революційного борця Сокола.
Почувши розповіді Сокола про сонце й небо, Вуж, який
жив усе життя в темній ущелині, підстрибує вгору, але
падає на каміння й проклинає сміливого «безумця».
«Рожденньїй ползать — летать не может!»— ці слова
М. Горького — не тільки вирок Вужеві, але й образна ха-
рактеристика всіх міщан — людей з дріб’язковими інтере-
сами, нездатних зрозуміти високої самопожертви героя.
Вужеві ніколи не збагнути величі Сокола, який, навіть
передчуваючи смерть, злітає в небо, щоб востаннє глянути
на сонце.
ф БЕЗУМСТВО ХОРОБРИХ «Пісня про Сокола» закінчується сло-
вами: «Безумство храбрьіх — вот мудрость жизни. Безум-
ству храбрьіх поем мьі песню». Вислів «безумство хороб-
рих» став крилатим
І море реве і стогне:
— Безумству хоробрих пісню
Співаймо,
Щоб вічно жити у сяйві великих справ! —
писав К. Герасименко в поезії «Ствердження».
ф людина — це звучить ГОРДО! Слова Сатіна з п’єси М. Горь-
кого «На дні». Ці слова пролунали зі сцени Московського
художнього театру напередодні революції 1905 року. Вони
зміцнювали в серцях людей, пригноблених царським само-
державством, віру в перемогу революції, яка встановить
справді людські відносини між людьми.
Горьківський Сатін вимовляє у п’єсі ще одну фразу,
яка згодом стала крилатою:
ф У КАРЕТІ МИНУЛОГО ДАЛЕКО не заїдеш у ЦИх словах скон-
центровано зневагу до людей, які чіпляються за минуле,
застарілі уявлення та ідеї, бояться нового. Після Великої
Жовтневої соціалістичної революції М. Горький починає
новий період своєї діяльності. Особливу увагу приділяє
він боротьбі з ворожими нашому соціалістичному ладові
ідеями.
У відповіді американським кореспондентам, надруко-
ваній у газеті «Правда» 22 березня 1932 року, М. Горький
запитував:
ф з ким ви, майстри культури? Це питання стало крилатою
фразою — закликом до участі діячів культури в побудові
нового світу.
181
Чимало крилатих висловів зійшло й зі сторінок творів
іншого великого письменника радянської доби — Володи-
мира Маяковського.
ЇЖ АНАНАСИ, РЯБЧИКІВ ЖУЙ,
ДЕНЬ ТВІЙ ОСТАННІЙ ПРИХОДИТЬ, БУРЖУЙ!
Цей коротенький вірш, який складається з двох рядків,
Володимир Маяковський написав восени 1917 року. Слова
поета скоро стали відомі всьому Петрограду, і 25 жовтня
загони революційних матросів ішли на штурм Зимового
палацу, співаючи рядки Маяковського, які віщували заги-
бель старому світові.
партія і ленш — брати-близнята Крилатим визначенням
неподільної єдності ідей великого Леніна і створеної ним
Комуністичної партії стали рядки В. Маяковського з його
поеми «Володимир Ілліч Ленін»:
Партия и Ленин —
близнецьі-братья —
кто более
матери-истории ценев?
Ми говорим Ленин,
подразумеваем —
партия,
мьі говорим
партия,
подразумеваем —
Ленин.
Поет підкреслює суть діяльності нашої партії: втілення
в життя заповітів Ілліча. Тут же він вказує й на те, що
єдиною силою, здатною здійснити ленінські ідеї, є Кому-
ністична партія Радянського Союзу, яка очолює боротьбу
нашого народу за побудову комунізму.
атакуючий КЛАС Критик Леонід Новиченко відзначав,
що такими віршами, як «Пісня бійця», «Слово о полку»,
балада «Протигаз» Микола Бажай починав своє звеличен-
ня героїчної моральності «атакуючого класу»... («На магі-
стралях часу»),
«Атакуючий клас» — образна назва пролетаріату з пое-
ми Маяковського «Володимир Ілліч Ленін» (1924 р.):
Я всю свою
ввонкую
силу поета
тебе отдаю,
атакующий класе.
182
Увійшло в літературну мову й таке визначення ленін-
ського гуманізму з цієї ж поеми В.' Маяковського:
•	З ЛЮДЕЙ НАИЛЮДЯШШИИ
Что он сделал?
Кто он я откуда —
атот самьій человечньїй
человек?
Образ, створений Маяковським, використав у поезії
«Мавзолей» український поет Олександр Гаврилюк:
Це а людей найлюдяніший —
Ленін
і тепер він встав у труні,
хоче бачити обрій натхненний
і куди розігналися дні.
•	ПРИРІВНЯТИ ПЕРО ДО БАГНЕТА Слова з вірша В. Маяков-
ського «Додому» (1926 р.): «Я хочу, чтоб к штьїку при-
равняли перо». В основі цього образу — уявлення про ве-
личезну дійовість поетичного слова, про його здатність
воювати на фронтах ідеологічної боротьби й перемагати
в ім’я остаточного торжества комунізму.
•	МОЛОДА ГВАРДІЯ Покоління дужих не здолати!
Беручи вершини день за днем,
Молодої гвардії солдати,
Ми за комуністами ідем,—
пише поет М. Упеяик у вірші «З Краснодонського зошита».
Молодою гвардією з початку двадцятих років стали на-
зивати комсомол. Це образне визначення поширилося піс-
ля появи поезії О. І. Безименського «Молода гвардія», яка
стала улюбленою піснею комсомольців. Вона має такий
приспів:
Смелей вперед и тверже шаг,
И вьіше юношеский стяг!
Мьі — молодая гвардия
Рабочих и крестьян.
«Молодою гвардією» називалася героїчна підпільна ор-
ганізація комсомольців м. Краснодона на Донеччині, яка
боролася проти гітлерівських загарбників у роки Великої
Вітчизняної війни.
Радянський письменник О. Фадєєв дав назву «Молода
гвардія» своєму роману про героїв-краснодонців.
183
• ПАВЛО КОРЧАГІН — улюблений герой кількох поколінь ра-
дянської молоді, центральний образ роману Миколи Ост-
ровського «Як гартувалася сталь». Павло має багато рис,
які споріднюють його з автором роману. Корчагін — вті-
лення найкращих якостей радянської молоді: відданості
справі партії, любові до Батьківщини, непохитної муж-
ності.
«Корчагін охопив голову руками й тяжко замислився.
Перед його очима пробігло все його життя, від дитинства
й до останніх днів. Чи добре, чи погано прожив він свої
двадцять чотири роки? Перебираючи в пам’яті рік за ро-
ком, перевіряв своє життя як безсторонній суддя, і з гли-
боким задоволенням вирішив, що життя прожито не так уже
й погано. Та було чимало й помилок, зроблених здуру,
через молодість, а найбільше через недосвідченість. Най-
головніше ж — не проспав гарячих днів, знайшов своє міс-
це в залізній боротьбі за владу, і на багряному прапорі
революції є кілька краплин і його крові».
Коли ми хочемо сказати, що людина є взірцем хороб-
рості й комуністичної ідейності, ми порівнюємо її з Пав-
лом Корчагіним.
Крилатою стала й назва роману М. Островського
ф ЯК ГАРТУВАЛАСЯ СТАЛЬ Роман показує, як у боротьбі з во-
рогами соціалізму народжується нова, радянська людина,
яка по-справжньому розуміє смисл і мету життя.
У переносному значенні назва роману вживається для
визначення того, як, переборюючи труднощі, мужніє ха-
рактер борця-революціонера.
І назва другого роману Миколи Островського —
• НАРОДЖЕНІ БУРЕЮ, — написаного у 1934—1936 роках, та-
кож стала крилатим висловом. Як сказав поет Степан
КрижанівськиЗ у вірші «Гори і долини».
Хай славиться сила, хай славиться мужність і воля,
народжена бурею. Хай буревісник зліта
високо в хмари. Одна нам заказана доля —
недаром прожить бистроплинні високі літа.
«Народжені бурею» — образна назва покоління, яке
зміцніло в бурхливі роки Жовтневої революції і грома-
дянської війни.
• повість про справжню людину Радянський письменник
Борис Полевой написав у 1946 р. книжку під такою на-
звою. У повісті змальовано подвиг льотчика Олексія Ме-
ресьєва, героя Великої Вітчизняної війни (справжнє прі-
звище його — Маресьєв). Тяжко поранений Мересьєв оди-
надцять діб пробирався з роздробленими ногами по захоп-
ім
леній ворогом території до розташування радянських
військ. У нього почалася гангрена, і йому відрізали обидві
ноги, але залізна сила волі Мересьєва, окриленого радян-
ським патріотизмом, допомогла йому повернутися на фронт.
У переносному значенні «повість про справжню люди-
ну» — розповідь про героя, про людину мужню, вольову.
•	перші ХОРОБРІ Слова з вірша українського радянського по-
ета Василя Еллана (Блакитного) «Удари молота і серця»:
Ми — тільки перші хоробрі,
Мільйон підпирав нас.
Цей вислів є образним визначенням перших борців
пролетарської революції, кровно зв’язаних з багатоміль-
йонними народними масами.
ф НОВЕ ЖИТТЯ НОВОГО ПРАГНЕ СЛОВА Цитата з однойменної
поезії М. Т. Рильського. Радянський поет вказує тут на
потребу знайти нові барви, нові слова, нові образи для
втілення нового змісту — життя соціалістичної епохи.
ф ТРОЯНДИ Й ВИНОГРАД Назва збірки поезій Максима Риль-
ського і вірша з цієї збірки. Вірш закінчується часто цито-
ваними рядками:
Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику палку, що ніжно серце тисне.
У щастя людського два рівних в крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Троянди й виноград — символ єдності двох важливих
сторін людського життя: насолоди красою природи та мис-
тецтва і творчої праці на благо людей.
•	ЯК ПАРОСТЬ ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ, ПЛЕКАЙТЕ МОВУ
Заклик, яким починається вірш М. Т. Рильського «Мова».
У цьому творі великий радянський поет говорить про по-
требу вчитися краси й виразності мови в народу:
Прислухайтесь, як океан співав —
Народ говорить.
Вислів Максима Рильського часто цитують у популяр-
них статтях і наукових працях, присвячених культурі мови.
ф стою — мов скеля, непорушний Цей рядок із вірша П. Г. Ти-
чини «Відповідь землякам» давно став у нас прислів’ям.
У згаданому вірші радянський поет викриває підступність
буржуазних націоналістів, які намагалися затягти його
в свій табір («Співай, поете, з нами в тон!»).
Вислів часто вживається на визначення непохитної від-
даності великій ідеї.
185
•	не ТОЙ ТЕПЕР МИРГОРОД... Слова з поезії П. Тичини «Пісня
трактористки». Героїня твору Олеся Кулик розповідає, як
вона стала однією з перших трактористок на Україні.
У переносному вживанні ці слова визначають соціалі-
стичні перетворення під проводом Комуністичної партії.
•	ПАРТІЯ ВЕДЕ уже понад сорок років цей вислів не сходить
зі сторінок наших газет і журналів, його часто можна по-
чути по радіо, в розмовах, побачити в учнівських творах,
де він використовується як епіграф.
Автор вислову — Павло Тичина. 1933 року під такою
назвою вийшла збірка його творів. В однойменному вір-
ші — натхненному гімні мудрості Комуністичної партії —
читаємо:
Проти мурів, проти молу
в нас бадьорість комсомолу —
ще й підмога йде:
вбільшовиченої ери
піонери, піонери —
партія веде,
партія веде.
•	чуття єдиної РОДИНИ Назва вірша з однойменної збірки
поезій Павла Тичини.
Хай слово мовлено Інакше —
та суть в нім наша зостається...
...Бо то не просто мова, звуки,
не словникові холодини —
в них чути труд, і піт, 1 муки,
чуття єдиної родини.
Вислів П. Тичини став образним втіленням ідеї ленінської
дружби народів нашої країни,
186
ф ПЕРЕМАГАТЬ І ЖИТЬ! «Тільки народ волелюбний, тільки на-
род-велетень у найтяжчі хвилини життя може сказати
вустами свого поета: перемагать і жить! «Перемагать
і жить!» — так назвав свою полум’яну книжку співець
України Павло Тичина»,— писав О. Є. Корнійчук.
Ця назва стала крилатим висловом-гаслом, що виражав
історичний оптимізм, певність остаточної перемоги, власти-
ві радянському народові.
• ЗА ВСІХ СКАЖУ, ЗА ВСІХ ПЕРЕВОЛІК) Перший рядок поезії
П. Г. Тичини «За всіх скажу...», в якій натхненно змальо-
вано образ радянського поета, який глибоко відчуває свою
відповідальність перед народом:
За всіх скажу, за всіх переболію,
Я кожен час на звіт іду, на суд.
Глибинами не втану, не змілію,
Верхів'ями розкрилено росту.
Вислів цитується як вираз кровного зв’язку поета-гро-
мадянина з суспільством.
• ар коду жне ПЕРЕВИСАННЯ до народів Образ із поезії Пав-
ла Тичини «Чуття єдиної родини», в якому втілено жи-
вотворне почуття радянського патріотизму:
Глибинним будучи і пружним,
Чужим і чуждим рідних бродів,
Я володію аркодужним
Перевисанням до народів.
• Я ЄСТЬ НАРОД, ЯКОГО ПРАВДИ СИЛА НІКИМ ЗВОЙОВАНА ЩЕ НЕ
БУЛА Слова з поезії «Я утверждаюсь», написаної П. Г. Ти-
чиною 1943 року, коли Радянський Союз відбивав шалену
навалу гітлерівської армії. Ці рядки втілюють думку про
непереможність справедливої справи, яку відстоював у Ве-
ликій Вітчизняній війні наш народ.
Вислів цитується як формула радянського патріотизму.
Павло Тичина у статті «Розвиток української радян-
ської культури за 25 років» писав: «Радість побудови со-
ціалізму лоскотно бентежила груди трудящих України».
У цьому реченні П. Тичина процитував рядки з відомої
поеми Володимира Сосюри «Червона зима», написаної
1921 року:
Зима! На фронт, на фронт! а на пероні люди,
Біля вагонів ми співаєм «Чумака».
•	І РАДІСТЬ ЛОСКОТНО БЕНТЕЖИТЬ НАШІ ГРУДИ,
ШИКУЮТЬ ЗЛИДНІ НАС — ЮНАК ДО ЮНАКА.
Ці слова в яскравій поетичній формі передають оптимі-
стичне світосприймання борців за новий світ.
187
•	НІКОЛИ, ШКОЛИ НЕ БУДЕ ВКРАЇНА РАБОЮ ФАШИСТСЬКИХ КА-
ТїВ! ці слова з поезії М. П. Бажана «Клятва» облетіли всю
нашу країну, коли почалася Велика Вітчизняна війна.
♦Клятва» стала народною піснею, її співали і в тилу, і на
фронті.
Наведені в заголовку рядки увійшли в літературну мову
як поетичний вираз радянського патріотизму.
Крилатою стала й назва поезії М. Бажана з циклу «Ста-
лінградський зошит».
•	ВІТЕР ЗІ СХОДУ:
Там люди нездблані, горді й суворі,
Сини волелюбного й славного роду,
Вдивляються в вас, переможниці-зорі,
І чують тебе, дужий вітре зі Сходу!
Образ вітру зі Сходу став символом перемоги Радян-
ської Армії над фашистськими ордами.
А вже після переможного закінчення війни зі сторінок
роману О. Т. Гончара «Прапороносці» пролунали слова, які
стали стислим узагальненням героїчного подвигу радян-
ського народу в дні цієї великої війни:
•	У СПРАВЕДЛИВИХ АРМІЙ ДОЛЯ ЗАВЖДИ ПРЕКРАСНА
•	ЛЮДИНА І ЗБРОЯ у 1960 р. було опубліковано роман Оле-
ся Гончара «Людина і зброя». Роман присвячено. Великій
Вітчизняній війні. Назва цього твору стала крилатим ви-
значенням воєнної тематики в радянській літературі та
мистецтві.
•	БУР’ЯН Так у народі називають ледарів, нікчемних людців,
що живуть чужою працею. Радянський письменник Андрій
Головко назвав цим словом свій роман, у якому він викрив
підлі спроби куркулів використати в своїх інтересах орга-
ни Радянської влади на селі (дія твору розгортається
в 20-ті роки). Образна назва роману розкривається в сло-
вах його героя, селянина-незаможника комуніста Давида
Мотузки. Міркуючи про злочинну зграю куркуля Матюхи,
Давид каже: «Брешеш, Матюхо! Коли хазяїн приходить
на ниву й бачить, що глушать бур’яни, він убродить у хліб
тоді й вириває їх з корінням».
Образ бур’яну в такому значенні використовувався
й у поезії «Ленін» П. Тичини:
...не заспокоїмось ми доти,
аж поки з поля весь бур'ян
не вирвемо.
188
•	ПЛАТОН КРЕЧЕТ в однойменній п’єсі О. Є. Корнійчука хі-
рург Платон Кречет мріє про те, щоб «повернути людству
мільйони сонячних днів». Талановитий лікар, висококуль-
турна й принципова людина, Кречет став типовим образом
молодого радянського інтелігента. Саме4 з таким значенням
і вживається ім’я героя п’єси українського драматурга.
•	ГАЛУШКА Один із персонажів п’єси О. Корнійчука «В сте-
пах України». Голова колгоспу Галушка дбає тільки про
матеріальний добробут і не цікавиться нічим іншим. У пе-
реносному значенні — обмежена людина.
•	МОЖНА ВСЕ НА СВГП ВИБИРАТИ, СИНУ, ВИБРАТИ НЕ МОЖНА
ТІЛЬКИ БАТЬКІВЩИНУ
Цими словами закінчується поезія Василя Симоненка
«Лебеді материнства».
Український радянський поет В. Симоненко помер мо-
лодим і написав небагато. Але його вірші, пройняті неспо-
кійною думкою, осяяні комуністичною ідейністю, сповнені
яскравих образів, набули широкої популярності. Наведені
в заголовку рядки часто вживають як поетичний вияв
любові радянських людей до Батьківщини.
•	майстри ЧАСУ Назва п’єси українського радянського дра-
матурга І. А. Кочерги, написаної 1933 року, яка стала
крилатим визначенням радянських трудівників — творців
нової епохи в історії людства.
Ось і перегорнулася остання сторінка цієї книжки —
путівника по світу крилатих слів. Ви ознайомилися з де-
якими цікавими його куточками. Для тих, хто не стомився
у цій подорожі і хоче її продовжити, ми називаємо інші
книжки про крилаті слова, видані останнім часом:
Н. С. А ш у к и н, М. Г. А ш у к и н а. Крьілатьіе слова. Изд. 3-е.
Москва, 1966.
Н. 0. 0 в р у ц к и й. Кршлатше латинские изречения в литературе,
Киев, 1962.
С. В. Максимов. Крмлатьіе слова, Москва, 1955.
В мире мудрих мьіслей. Изд. 2-е. Москва, 196&
189
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК
КРИЛАТИХ СЛІВ
Аб ово 74
Авгієві стайні 18
А віз і нині там 157
А все-таки вона крутиться 90
Аврора 45
Алгебра революції 160
Амазонки 36
Антей 20
А подивися та спитай, що там твориться у тім раї! 134
Аполлон 27
Аргонавти 35
Ареопаг 53
Арка дія 15
Аркодужне перевисання до народів 187
А судді хто? 154
Архітектура — це застигла музика 118
Атакуючий клас 182
Атлантида 11
Атлас (Атлант) 15
Афродіта 32
Ахіллесова п’ята 41
Баба Палажка 143
Баба-яга 124
Багатий, мов Крез 9
Багато галасу даремно 99
Базаров 162
Баляси точити 126
Барон Мюнхгаузен 108
Бастілія 105
Батьки і діти 162
Без гніву й упередженості 72
Без стерна і без вітрил 156
Безумство хоробрих 181
Бенкет Валтасара 7
Битися з вітряками 93
Біла ворона, білий крук 73
Білі раби 167
Бочка Данаїд 32
Воян 115
Бравий вояк Швейк 174
Брут 59
Буде і на нашій вулиці свято 127
Буй-тур 114
Були віки Трояна 116
Буревісник 179
Бур'ян 188
Бути чи не бути? 97
190
®аал 6
Вавілон 5
Вавілонська вежа. Вавілонське стовпотворіння 5
Вагнер 112
Варе! Віддай мені мої легіони! 67
Варфоломіївська ніч 91
Варяги 118
Ватерлоо 109
Великий Каменяр 144
Великий почин 169
Вергілій 76
Вийшла в поле руська сила... 147
Ви любите на братові шкуру, а не душу! 134
Випускати духа з пляшки 8
Від великого до смішного один крок 108
Вікно в Європу 102
Вільна неволенька 147
Вітер зі Сходу 188
Вічний революціонер 144
Вогонь в одежі слова 145
Володар дум 154
Вольнодумствує в шинку 134
Врем’я люте 136
Все в ім'я людини, все для блага людини 171
Все втрачено, крім честі 99
Всесвітній потоп 7
Все тече, все змінюється 53
Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї 147
Всякому городу нрав і права 132
Г алайда 140
Галльський півень 65
Галушка 189
Ганнібалова клятва 63
Ганнібал перед брамою! 64
Гаргантюа і Пантагрюель 95
Гарматне м'ясо 109
Гвардія вмирає, але не здається 110
Геній і злочинство — дві речі несумісні 153
Геркулес (Геракл) 17
Герніка 177
Герой нашого часу 156
Герострат 6
Гидке каченя 174
Гідра 19
Глитай, або ж Павук 141
Глупов 161
Голодна воля 143
Голуб миру 7
Гомеричний сміх 38
Горе переможеним! 62
Гречана каша сама себе хвалить 126
Громадою обух сталить 136
Грюнвальд 83
Гуллівер і ліліпути 104
Гуманісти 94
Гуси Рим урятували 61
191
Д амоклів меч 48
Дантове пекло 82
Дари данайців 41
Дволикий Янус 69
Дем’янова юшка 157
Де раки зимують 128
Держава в державі 92
Держава — це я! 100
Держиморда 158
Дифірамб 53
Діла давно минулих днів 153
Для лакомства нещасного 122
Доки будеш, Катіліно, зловживати нашим терпінням?! 64
Дон-Кіхот 92
Досвітні огні 148
Драконівські закони 51
Дубина народної війни 162
Еврика! 48
Езопівська мова 48
Ельдорадо 86
Ескулап 23
Єпископ Гатон 79
Єретик 90
Є ще порох у порохівницях! 158
ЯСар-птиця 124
Жереб кинуто! 65
Живуща вода 123
Життя коротке, а мистецтво вічне 52
Жовта преса 175
Жодного дня без рядка 77
За вашу і нашу свободу! 171
За всіх скажу, за всіх переболію 187
За землю Руськую, за рани Ігореві! 115
Зайва людина 162
Залізна маска 100
За пояс заткнути 128
Заступити шляхи полю 115
За шмат гнилої ковбаси 138
З багряниць онучі драти 138
Слово — зброя 151
Здоровий дух у здоровому тілі 73
Здрастуй, плем’я молоде, незнайоме! 153
Зелений Шум 160
З ким ви, майстри культури? 181
З корабля на бал 154
З людей найлюдяніший 183
Знання — сила 96
Золота молодь 108
Золота рибка 154
192
Золота середина 74
Золоте руно 35
Золотий вік 46
Золоті яблука Гесперид 16
Зоряна година 175
З-під нігтів вибирати 102
Зуби дракона 37
Іду на ви! 118
Із іскри — полум’я 155
Із щитом чи на щиті 53
Ікар 20
Ілля Муромець 119
І неситий не виоре на дні моря поле 135
Інквізиція 88
І радість лоскотно бентежить наші груди... 187
І ти, Бруте?!. 66
І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь 137
їж ананаси, рябчиків жуй... 182
Кайдани порвіте... 134
Калитка 142
Каліф на час 9
Канни 63
Капітан Немо 172
Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. 140
Карфаген треба зруйнувати! 63
Касандра 41
Кастальське джерело 29
Кастор і Поллукс 23
Катай, Матюшо, гуси! 142
Кінці у воду 101
Кличе див поверху древа З
Книги Сивіли 58
Княжата недорослі 134
Кобзар 133
Козак Мамай 120
Коклес 59
Колумбове яйце 84
Комунізм є Радянська влада плюс електрифікація всієї країни 170
Коні не винні 148
Конкістадори 85
Корифей 53
Король голий! 173
Крапля точить камінь 75
Краще бути першим в останньому галльському селі... 65
Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах! 177
Краще менше, та краще 169
Крізь видний світовг сміх і незримі, невідомі йому сльози 160
Круглий стіл 81
Курям на сміх 129
Лабіринт 20
Лампочка Ілліча 170
Лаокоон 39
198
Лебедина пісня 49
Леді Макбет 99
Лежачого не б'ють 129
Лета ЗО
Летючий голландець 86
Лисиці брешуть на багряні щити З
Лихо давне Й сьогочасне 143
Лихо з розуму 154
Лицар без страху і догани 99
Ліхтар Діогена 47
Ломикамінь 150
Лукуллів бенкет 67
Люди, будьте пильні! 178
Людина і зброя 188
Людина людині вовк 72
Людина людині — друг, товариш і брат 171
Людина у футлярі 163
Людина — це звучить гордо! 181
Мавка 150
Майстри часу 189
Маніловщина 159
Марафонський біг 55
Маріонетковий уряд 167
Марсельєза 106
Мати городів (міст) руських 119
Машина часу 175
Ментор 44
Мертві душі 158
Мертві сраму не імуть 117
Мефістофель 111
Меценат 67
Минула Селянинович 120
Мир, труд, свобода, рівність, братерство і щастя всіх народів! 171
Миру не ждуть — мир завойовують 178
Мир хатам, війна палацам! 108
Митрофанушка 156
Мідасові вуха 34
Мій поклик: праця, щастя і свобода... 147
Місто Жовтого Диявола 180
Місце під сонцем 100
Мов сонце у краплині води 155
Можна все на світі вибирати, сину... 189
Молода гвардія 183
Молчалін 154
Монтеккі і Капулетті 99
Моцарт і Сальєрі 153
Мужича правда єсть колюча... 132
Муза 29
Муцій Сцевола 60
На бобах розводити 129
Навчаючи інших, ми самі вчимося 74
Нам спокій тільки сниться 164
Народжений плазувати... 180
Народжені бурею 184
Нарціс 33
На сторожі коло їх поставлю слово 137
194
На сьомому небі 10
Наша дума, наша пісня не вмре, не загине... 120
Наше право — на вістрі меча 60
На ясні зорі, на тихі води 122
Не догма, а керівництво до дії 167
Незлим тихим словом 187
Нектар і амброзія 26
Не минайте ані титли, ніже тії коми 188
Не поет, хто забуває про тяжкі народні рани... 150
Нерон 71
Не той тепер Миргород... 186
Нехай пильнують консули!.. 65
Нитка Аріадни 21
Нитка життя 24
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою фашистських катів 188
Ніщо людське не чуже для мене 72
Нове життя нового прагне слова 185
Ноїв ковчег 7	.
Но пасаран (вони не пройдуть)! 176
Обломов 161
Одіссея 45
Одна ластівка не робить весни 50
Оживуть степи, озера 186
Олімп. Олімпієць 24
Олімпійство, олімпійський спокій 25
Олімпійські громи 25
Оракул 27
Орест і Пілад 84
Орфей 25
Останній з могікан 110
Острів скарбів 172
О часи! О звичаї! 65
Павло Корчагін 188
Пам'ятник нерукотворний 158
Пам'ять серця 155
Панів за те там мордували і жарили ао всіх боків... 182
Паніка 88
Панургова отара 96
Пан Халявський 188
Париж вартий меси 92
Парнас 29
Партія веде 186 *
Партія і Ленін — брати-близнята 182
Патріа о муерте (вітчизна або смерть)! 177
Паща Сатурна 22
Пегас 29
Пенати 59
Пенелопа 44
Перейти Рубікон 65
Перемагать і жить! 187
Перші хоробрі 185
Печорінство 156
Пігмаліон 82
Пігмеї 45
Підеш ти у мандрівку століть з мого духа печаттю 145
Підручник життя 162
195
Пізнай самого себе 54
Піррова перемога 62
Після дощику в четвер 129
Після нас — хоч потоп! 102
Піти в лігво лева 50
Піти до Каносси 83
Піфія 27
Платон Кречет 189
Плеяда 15
Плюшкін 159
Повернути назад колесо історії 166
Повість про справжню людину 184
Повстаньте, гнані і голодні! 171
Поділяй і владарюй! 87
Поетом можеш ти не буть, а громадянином — повинен 160
Поєднувати приємне з корисним 75
Поки дихаю — сподіваюсь! 76
Помпадур 102
Помпея 77
Попелюшка 101
Попіл Клааса стукає в серце 172
Посмішка авгура 58
Потьомкінські села 103
Початок кінця 109
Правда подорожує без віз 178
Прекрасна Єлена 39
Прекрасне — це життя 163
Привид комунізму 165
Прийде нове життя, добро нове у світ 145
Прийшов, побачив, переміг! 66
Принцеса на горошині 174
Прирівняти перо до багнета 183
Прокрустове ложе 22
Пролетар 57
Пролетарі всіх країн, єднайтеся! 166
Пролетарям нічого втрачати, крім своїх кайданів 166
Прометей 13
Пропаща сила 143
Протей 45
Профспілки — школа комунізму 170
Проходить червоною ниткою 112
Пси-рицарі 84
Пташине молоко 51
П’ята колона 177
Р еволюції — локомотиви історії 166
Релігія — опіум для народу 169
Ріг достатку 22
Робити з мухи слона 50
Робінзон Крузо 104
Родимі плями капіталізму 167
Розрубати Гордіїв вузол 51
Розум, честь і совість нашої епохи 168
Розчавіть потвору! 105
Ромео і Джульєтта 99
Росінант 94
Сади Семіраміди 6
Свинська конституція 145
196
Світ ловив мене, та не спіймав 131
Свята простота 89
Святогор 120
Серце Данко 180
Синій птах 176
Сирена 43
Сізіфова праця 31
Сім п’ятниць на тиждень 125
Сім чудес світу 6
Скинути ідола в Дніпро 118
Скринька Пандори 46
Славних прадідів великих правнуки погані 139
Слово, чому ти не твердая криця... 149
Смерть одна розлучить нас 143
Сміливість, ще раз сміливість і завжди сміливість! 107
Солодка й славна смерть за батьківщину 75
Спалити кораблі 41
Спартак 68
Спартанський спосіб життя 53
Спинись, хвилино! 111
Спочити на лаврах 28
Ставати на котурни 52
Стара гвардія 109
Стецько 133
Стікс ЗО
Стою — мов скеля, непорушний 185
Стріла Амура 28
Суд Мідаеа 34
Сфінкс 26
Сцілла і Харібда 44
Сьома вода на киселі 128
Тантал 35
Танцювати під чужу дудку 50
Та прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колі 146
Тарас Бульба 157
Тартарен із Тараскона 172
Тартюф 96
Темне царство 162
Тисяча й одна ніч 8
Титани 13
Тіль Уленшпігель 173
Тіні забутих предків 148
Товкти воду в ступі 128
Той, що греблі рве 125
Треба всюди, добрі люди, приятеля мати 141
Треба доглядати свій сад! 104
Трибун 57
Три кити 11
Тримати камінь за пазухою 72
Трістан і Ізольда 78
Троянди й виноград 185
Троянський кінь 39
Труди і дні 45
У грюм-Бурчеєв 161
У кареті минулого далеко не заїдеш 181
Украдене щастя 146
197
У людини все мав бути прекрасне 163
У нас нема зерна неправди за собою 139
Унтер Пришибєєв 163
У ріднім краю навіть дим солодкий 43
У свинячий голос 126
Усе своє ношу з собою 54
Усі засоби добрі, якщо вони ведуть до мети 88
У справедливих армій доля завжди прекрасна 188
Утопія 87
ф акти — вперта річ 104
Фата-моргана 80
Фауст 110
Федір Безрідний 121
Фенікс 47
Філемон і Бавкіда 76
Філіппіка 54
Філософський камінь 82
Форум 58
Фронда 100
X ай згине цар! 149
Хай сяє сонце, згине тьма! 152
Харон ЗО
Хлестаков 158
Хліба й видовищ! 73
Хоч святих винось 130
Хто бере — усе той тратить... 81
Це ж остання війна! Це до бою чоловіцтво із звірством стає 146
Цербер ЗО
Циклоп 42
Цур йому! 127
Через терни — до зірок! 73
Чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові? 141
Чичиков 159
Чому я не сокіл, чому не літаю? 141
Чуття єдиної родини 186
Шерлок Холмс 174
Шикують злидні нас — юнак до юнака 187
Штурмувати небо 167
Щоб усі слов'яни стали добрими братами 140
Що робити? 163
Щоб словам було тісно, а думкам просторо 160
Ювеналів бич 73
Юпітер 4
198
Яблуко незгоди 39
Я вийду сама проти бурі 149
Я є мужик, пролог, не епілог 147
Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була 187
Я знаю лише те, що нічого не знаю 54
Як гартувалася сталь 184
Як горох при дорозі 126
Як з гуски вода 129
Який великий артист гине!.. 72
Якобінець 108
Як парость виноградної лози, плекайте мову 185
Я мислю — отже, існую 99
Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори 10
Ярославна 114
Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох 147
ЗМІСТ
СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ
з
СІМ ЧУДЕС СВІТУ
5
Я ЧЕСТЬ ВІДДАМ ТИТАНУ ПРОМЕТЕЮ
12
ГАННІБАЛОВА КЛЯТВА
57
МИР ХАТАМ, ВІЙНА ПАЛАЦАМ!
78
ЖИВУЩА ВОДА
114
ДОСВІТНІ ОГНІ
131
ПІДРУЧНИК ЖИТТЯ
152
ПРОЛЕТАРІ ВСІХ КРАЇН, ЄДНАЙТЕСЯ!
165
НОВЕ ЖИТТЯ НОВОГО ПРАГНЕ СЛОВА
179
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК КРИЛАТИХ СЛІВ
190
Виктор Викторович Коптилов
В МИРЕ КРЬІЛАТЬІХ СЛОВ
Крилатие вираженая. (На украинском язике)
Для среднего и старшего школьного возраста
Художественное оформление Александра Митрофановича Шоломия
Издательство «Веселка», Киев, Вассейная, 1/2.
Редактор Є. П. Литвиненко. Художній редактор В. С. Крюков. Технічний редактор
Ф. Н. Резник. Коректори Л. К. Скрипченко, Н. В. Третиниченко.
Вдано на виробництво 20.ХІІ. 1976 р. Підписано до друку 23.УІ. 1976 р. Формат
бОХбО’/ів- Папір друк. № 1. Фіз. друк. арк. 12,6. Обл.-вид. арк. 11,31. ВФ 35687.
Умови, друк. арк. 12,5. Тираж 65 000. Вам. 6—94. Ціна 50 коп. Видавництво «Ве-
селка», Київ, Басейна, 1/2. Головне підприємство республіканського виробничого
об'єднання «Поліграф книг а» Держкомвидаву УРСР, Київ, вул. Довженка, 3.