ЩО ДІЄТЬСЯ ПО СВІТУ
VI Всесвітній Конгрес
Комуністичного Інтер-
націоналу
17 липня в Москві в
Колонній залі Будинку Со-
юзів відбулося урочисте від-
криття VI Всесвітнього Кон-
гресу Комінтерну, Відкрит-
тя Конгресу вітала п'яти-
десятитисячна демонстрація
трудящих столиці Радян-
ського Союзу. Конгрес має
розв'язати низку дуже ва-
жливих питань. Останній
V Конгрес відбувся ще чо-
тири роки тому, влітку 1924 р.
і за цей час по всьому
світу трапилося багато над-
звичайно важливих подій:
повстання в Естонії, по-
встання віденського проле-
таріяту влітку 1927 р., ки-
тайська громадянська вій-
на, перемога компартії на
виборах до рейхстагу в
Німеччині то-що. В той же
час, як ніколи, останніми
роками провадиться ска-
жене цькування Радянсько-
го Союзу всіма капіталі-
стичними державами, як
ніколи, буржуазія всього
світу готується до війни
з радянськими країнами.
Через те перед VI Конгре-
сом стоять важливі зав-
дання. VI Конгрес буде
тою крицевою ланкою, шо
ще міцніше з'єднає тру-
дящих усього світу.
Тов. Макса Гельца випу-
щено з в'язниці
За вимогами числен-
них грізних демонстрацій,
що їх влаштував берлін-
ський пролетаріят 15—16
минулого липня, німецька буржуазія примушена була при-
скорити звільнення з в'язниці Макса Гельца.
Тов. Гельц найвідоміший революціонер. Після закін-
чення імперіялістичної війни, в якій він брав участь зви-
чайним салдатом, Макс Гельц стає на чолі ради безро-
бітних у м. Фалькенштейні. В березолі 1920 р. підчас реак-
ційного повстання генерала Каппа, Гельц керує виступом
Ф. Е. Дзержинський
Борець-револ юционер
(до других роковин з дня смерти 1377- 1926 р.р.)
робітників у Фоглянді. Е
1921 році він бере активну
участь у повстанні проле-
таріяту Середньої Німеч-
чини. Коли повстання бур-
жуазія придушила, його
арештували й за вироком
класового суду присудили
до довічного ув'язнення.
Тільки завдяки довголітніій
боротьби німецької ком-
партії його звільнено. Макс
Гельц і при звільненні ви-
явив надзвичайну револю-
ційну витривалість. Він від-
мовлявся вийти з в'язниці
доки не звільнять усіх то-
варишів, що їх було за-
суджено за політичні ви-
ступи.
Прибуття Бела Куна до
Радсоюзу
Відомий угорський ре-
волюціонер тов. Бела Кун
нарешті таки вирвався з
пазурів австрійської бур-
жуазії. Не зважаючи на
хижацькі зазіхання угор-
ських фашистів,австрійська
влада примушена була ви-
пустити його з в'язниці і
відпровадити на кордон.
1-го серпня тов. Бела Кун
прибув до Москви і з'явився
на засідання VI Конгресу
Комінтерну. Учасники
Конгресу бурхливо його ві-
тали. Потім тов. Бела Куна
було обрано до президії
Конгресу.
Події в Мексиці
В Мексиці (країна в
ЯмЄриці), де біля влади
стоїть революційна партія,
п'яттю пострілами в спину
забито Обрегона, якого недавно обрано було на прези-
дента республіки. Обрегон був кандидатом лівих револю-
ційних партій.
Убивця—прихильник реакційної попівсько-католицької
партії. В зв'язку з цим убивством політичне життя Ме-
ксики надзвичайно ускладнилося. Можна чекати терори-
стичних виступів і навіть повстань.
Макс Гельц вітає з трибуни берлінський пролетаріят, який влаштував
йому урочисту зустріч.
Успіх Тижня Оборони
З 15-го до 22 минулого липня по всьому
Радсоюзу провадився Тиждень Оборони. Тепер
саме починають надходити відомості про над-
звичайну популярність і успіх Тижня Оборони
по всьому Радсоюзу, навіть у найглухіших його
закутках. Тиждень Оборони цього року з'явився
грізною засторогою для міжнародньої бур-
жуазії, що готує напад на трудящих радянських
країн.
Контрактація хліба
На Україні передбачається законтрактувати
до 1.250.000 гектарів озимини. Контрактацію
переводитиметься переважно в степовій смузі.
Чистосортове зерно, насамперед, контрактува-
тиметься в колективних господарствах. • Ціни
на здане за контрактацією зерно ухвалено вста-
новити з надвишкою за строковість здачі.,
Отже, хто з селян законтрактує свій озимий
хліб, то матиме від цього для себе добрий
зиск.
РІК ВИДНННЯ ЧЕТВЕРТИЙ.	05 (477 х) „1928“ [356]	ПРОЛЕТНРІ ВСІХ КРНТН, ЄДННЙТЕСЯ!
СЕЛЯНКА УКРАЇНИ
ДВОХТЮКВЕВИЙ ОКУРИАЛ
ЦЕНТРАЛЬНОГО ВЦУЖ Р<2ЯТВДЬіСЕ^Ж КЙ^ІСТМОЇПАРТІ1^)УКРАІЖ
№ 15	10 СЕРПНЯ	1928 р.
ЗА БІЛЬШУ ВРОЖАЙНІСТЬ
На Всесоюзному з'їзді жінок-кооператорок. Вітання Секретаря Міжна-
родньої Кооперативної Гільдії Онорес Ейфільд.
Стан нового врожаю вже повністю виявлено.
По всьому Радянському Союзу він перевищує то-
рішній на 400 мільйонів пудів. Нле в цілому він
менш сприятливий ніж торік, бо в деяких місце-
востях, як, наприклад, у степовій смузі України
значна частина озимини загинула, і через те там
маємо недорід. Це
до певної міри ус-
кладняє становище.
Наближається
осіння засівна кам-
панія, яку треба
провести як-най-
успішніше, щоб за-
сіяти озимою пше-
ницею та житом
площу, рівнуза пло-
щу 1926 року. Уря-
дом і місцевими ор-
ганами вживається
низку заходів, щоб
допомогти бідняць-
ким, малосилим гос-
подарям живим та
мертвим реманен-
том, своєчасно при-
ставити зерно для
посіву, зокрема
озиму пшеницю. На
Україну відпуска-
ється для засіву
232 тисячі тон зер-
на, що його буде
розподілено переважно в степу серед бідняцьких
господарств. На забезпечення бідняцьких госпо-
дарств тягловою силою визначено 2 млн. карбов.
Наступна засівна кампанія вимагає, щоб кожен
селянин і селянка поставились як-найсвідоміше до
чергових завдань сільського господарства. Недорід
цього року мусить зрештою переконати селян, що
треба вести господарство культурніше, щоб запо-
бігти лихові надалі. Досить уже природі панувати
над нами, треба використати наукові дослідження
до боротьби з посухою, треба більше угноювати
лани, висівати чистосортове насіння то-що.
Нам треба підвищувати врожайність землі і до
цього потрібно скерувати всі засоби.
Досвід не лише дослідних станцій, а й великої
кількосте селянських господарств стверджує, що
врожай можна збільшити. Не кажучи вже за ве-
ликі колективні та радянські господарства, що
дають врожай вдвічі більший за врожай ок. лич-
ного селянства.
Тепер саме провадиться контрактацію озимини.
На це урядом відпущено 10 млн. карб., а надалі
буде контрактуватись і ярини.
Вперше ця робота провадиться в таких вели-
ких розмірах і тому
не всі ще усвідо-
мили її значіння.
Контрактація поля-
гає в тому, що
селянин або кол-
госп цілком добро-
вільно складає до-
говір на здачу дер-
жаві майбутнього
врожаю, натомість
одержує аванс по
кілька карб, від гек-
тара. Це має вели-
чезне значіння для
сільського господар
ства, бо дає змогу
одержати доброї
я кости насіння на
засів, дає змогу
обробити поле ма-
шиною, нарешті
позбавляє підлегло-
сте куркулеві. От-
же, кожна селянка
повинна постави-
тись до контракта-
ції як-найсвідоміше, заохочуючи й інших контрак-
тувати свої посіви.
Низький рівень сільського господарства
На свойому останньому пленумі ЦК ВКП(б) від-
значив, що сільське господарство в нашій країні
стоїть на надзвичайно низькому рівні, воно наба- »
гато відстає від розвитку промисловости. Досить
сказати, що на продаж селянство викидає вдвічі
менше хліба, ніж до революції,—це все в наслідок
великого дроблення господарств.
Хоч, наприклад, торік урожай був вищий за
середній, а за кордон вивезено цього року лише
25 млн. пуд. (проти 400 млн. довоєнного вивозу).
В січні цього року виявився недобір у заготівлі
хліба в 128 млн. пудів, проти січня минулого року.
Партія вчасно врахувала, що недостача хліба
2

№ 15
в державних склепах призведе до кризи всього на-
роднього господарства, коли не буде налагоджено
постачання робітництва та Червоної армії. Партія
рішуче і твердо взялася за хлібозаготівлі, що про-
ходили з великими труднощами.
Куркульські шари села прагнули використати
скрутний стан держави, почали приховувати лишки
та повели агітацію серед бідноти й середняків зо-
крема серед жіноцтва. Довелося тимчасово вжи-
вати надзвичайних заходів, щоб заготовити хліб.
Дехто вважає, що хлібозаготовна кампанія
призвела до порушення робітничо-селянської змич-
ки, до підриву довір'я селянства до радянської влади,
до партії. Звичайно, в переведенні хлібозаготівель
Виставка на VI конгресі Комінтерну. Досягнення в галузі
роботи серед жінок.
не обійшлося без перекручувань директив партії
та уряду, без свавілля, що часом викликали незадово-
лення середняцтва, а іноді й бідноти. Тепер за
постановами партії ці надзвичайні заходи (як обхід
дворів, закриття базарів то-що) заборонено, бо
вони були лише тимчасовими заходами.
Висновки з хлібозаготівель
Які ж висновки зробила партія що до підсум-
ків хлібозаготівель. Чи дійсно бідняцько-середняцьке
селянство відійшло від радвлади, від робітничої
класи?
Нічого подібного. Це є зла, ворожа вигадка на
селянство. Селяни й селянки добре розуміють, що
партія та влада прикладають усіх зусиль, щоб ви-
вести селянство із злиденного стану. Коли б вчасно
хліб не було заготовлено, від цього була б шкода
і сільському господарству. Вже підчас весняного
сіву селянство одержало по СРСР 20 млн. засів-
ного матеріялу на пересів озимини, що загинула.
Тепер ми підходимо до нової хлібозаготовчої
кампанії.
Кожен селянин і селянка повинні свідомо по-
ставитись до виконання своїх обов'язків перед
державою: своєчасно сплатити сіл.-госп. податок,
інші належні сплати, ввесь хліб, що є на продаж,
треба здати кооперації та державним заготовним
органам, не даючи захопити в свої руки хлібоза-
готівлі куркулям, спекулянтам.
За директивами партії, урядом підвищено ціни
на збіжжя пересічно на 15%. Безумовно, селян-
ство зустріне нові ціни з повним задоволенням.
Разом із цим селянам треба знати, що підвищення
цін на хліб ні в якій мірі не вплине на ціни на
промислові вироби, навпаки, робітники й робітниці
по фабриках і заводах напружують усі сили, щоб
ціни на ці вироби де-далі зменшувати. В той же
час селянам і селянкам треба знати, що нового
підвищення, цін на хліб взимку та навесні не буде,
бо від цього підвищення виграли б лише куркуль-
ські елементи.
Про нову хлібозаготовну кампанію
За нової хлібозаготовчої кампанії селянство
повинно всіляко підтримати заходи радвлади до
розвитку всього народнього господарства, своєчас-
ною здачею державним і кооперативним органам,
хліба й сировини для промисловости.
Нам треба, щоб залікувати рани недороду
цього року, як-найкраще провести засівну кампа-
нію. Підвищити врожайність сільського господар-
ства—найважливіше завдання, бо це збільшить
кількість хліба, що йде на продаж,
Партія висунула завдання організувати нов
великі зернові радгоспи. Партія всіляко допомагає
розвитку великих колективних господарств, але
разом із тим дбає за підвищення врожаю по окремих
селянських господарствах. Далі лишатися на та-
кому злиденному стані сільського господарства
не можна. Треба збільшувати врожайність наших
ланів, треба, щоб сільське господарство, яке одер-
жує що-року з державної скарбниці СРСР
понад 200 млн. крб. допомоги, йшло в рівень із
зростом великої промисловости.
Над здійсненням цього завдання повинна пра-
цювати кожна свідома селянка.
Н. Калашник
АНАТОЛЬ ОЛІЙНИК
ПІСНЯ
Сонячний промінь і житнє стебло,—
Пісня моя—перевесло.
Літо під копи спочити пішло,
Килим зелений занесло.
Золотом сиплеться слово—зерно,
Довго чекав я врожаю.
Листя пожовкле летить у вікно,
Осінь іде, походжає.
Літо з-під кіп і побігло до верб,
Ноги стернею скололо.
Листям, як кров'ю, стікає тепер...
О, зачароване коло.
Де ж моє слово і пісня моя,
Серце моє громозливне.
В одіж багряну одінусь і я,
Радість носити зажнивну.
Листя на землю й на воду лягло,
Вітер лягає на весла-..
Сонячний промінь і житнє стебло—
Пісня моя—перевесло.
№ 15
		
з
НА ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ ОД СУХОВІЮ
Стаття гол&ви ВУЦВК тов. І. Петровського
Деякі райони Одещини, Миколаївщини та Хер-
сонщини цього року знов потерпіли від посухи,
і сільська людність кількох районів перебуває в тяж-
кому стані.
Уряд уже подає допомогу селянам. Н тепер,
з новим урожаєм, уряд, безперечно,
цю допомогу так, щоб селяни могли
відновити своє господарство після за-
подіяної їм шкоди.
Нині уряд опрацював плана допо-
моги потерпілим селянам і має як-най-
швидше здійснити його. Найважливіше
це внести спокій серед стурбованого
селянства та як-найшвидше подати
йому допомогу.
За всіма підрахунками й сподіван-
ками на врожай, цього року по Союзу
останній перевищить більше ніж на
400 міл. пудів торішній. З цього пере •
вищення й можна подати допомогу по-
терпілим селянам.
Урядові заходи для допомоги потер-
пілим від посухи селянам повинні при-
тягти до себе увагу всіх радянських
і громадських організацій. Довкола цієї
справи треба утворити ділову обста-
новку, бо за нинішніх господарських
умов СРСР та за того розміру недо-
роду, який є, немає ніякісінького при-
воду до паничних настроїв. Проте,
з цим ділом треба поспішати, щоб
збільшить
не допустити переселенських тенден-
цій. Допомогти урядові в цій справі повинні всі
громадські організації, і, в першу голову, КНС.
ЦКНС повинен, зібравши всі потрібні відомості
й обміркувавши практичні заходи для допомоги по-
терпілій бідноті, організувати бідноту на збереження
здобутих нею, за допомогою уряду, господарських
досягнень що до засівної площі, товаровости сіль-
ського господарства, а надто що до колективіза-
ції. Особливо ЦКНС мусить пам'ятати, що таке
лихо найбільше сприяє пригнічуванню бідняків,
що воно посилює куркульство, яке скуповує у по-
терпілих селян сільсько-господарський реманент
і худобу і тим збільшує свою силу та панування
над бідняком і середняком.
Поруч цього ЦКНС повинен простежити за
тим, щоб у потерпілих од суховію районах було
подано як-найбільшу допомогу селянам для засіву
озимих хлібів, для придбання потрібної кількости
посухостійкого насіння на майбутній весняний за-
сів, для вивчення можливостей засіву там біль-
шої кількости техничних культур, маючи на оці
їх контрактувати.
Радянський уряд, за підтримкою широкої ра-
дянської суспільности, якби скрутно йому в даному
разі не було, зуміє, як і завжди, домогтися того,
чого, наприклад, буржуазний уряд у Францїї не
може зробити,—там неврожай, який нині пережи-
ває селянство, веде до спустошення цілих сіл.
Цього радянський уряд і робітнича класа в радян-
ській країні не допустять. І якщо подекуди вже
частково трапилося нещастя, то це явище тимча-
сове та й трапилося воно лише тому, що капіта-
лістичні й куркульські шари села все ще чинять
опір соціалістичній організації господарств.
Посуха, що оце трапилась, ще раз доводить
потребу страхувати сільське господарство, запро-
ваджуючи краще землекористування на підставі
практики дослідних станцій. Треба, щоб кожен
Парад молоди в Харкові підчас переведення „Тижня Оборони".
район і село як-найпильніше поставилися до того,
які краще в даному районі висівати культури, щоб
збільшити продукцію зернових, а особливо тех-
ничних культур. Треба також утворити й громад-
ські резерви в кожному селі.
Так само, кращим страхуванням що до цього
повинно бути запровадження в кожному госпо-
дарстві садово городніх культур. Усі знають, що
за час революції ця галузь нашого господарства
дуже потерпіла й досі не відновлена, а в харчу-
ванні робітників та й самих селянських родин ще
дуже бракує городини й садовини. А тимчасом,
як завестй добрий садочок та город, це може
бути чималою підмогою, інколи й основним при-
бутком у селянському господарстві.
Що до підготування озимих засівів, то кожна
сільрада повинна неодмінно обміркувати в себе
це питання, скликати збори земельної громади,
обговорити й повнотою виявити всю потребу,
а також усі кошти, які є в земельної громади, щоб
правильно провести засіви, вишукати всякі спосо-
би, щоб поширити озимий клин, який дає зернові
продукти високої якости. Райони ж повинні кон-
тролювати, вимагаючи від округи всілякої допомоги
в цій справі.
Які б невдачі в промисловості, яке б стихійне
лихо в сільському господарстві не спіткали нас,
робітників і селян Союзу та України,-—всі їх ми
переможемо. Треба тільки виявляти більше само-
діяльносте та як-найбільше допомагати урядові
виконувати намічені в сільському господарстві
і в промисловості плани.
Оповідання Кл. Очеретяної
- Це трапилось якось дуже несподівано. Ще
вчора в хаті Волокамів панувала злагода, тиха
радість, а от сьогодні, раптово, Дарка відчула
чоловікову огиду до себе. Може й раніш Пилип
кидав такі погляди на неї, та молодиця за робо-
тою, за власними думками—а думок тих у голові,
наче купа комашні в лісі—не помічала їх. І тільки
сьогодні вона вперше помітила, і враз хтось неві-
домий жорстоко стиснув у жмені її серце, — аж
завмерло на хвильку воно, і гострий біль, наче
морозяні скалки зимового ранку, розсипався по
душі холодом.
Було це перед обідом.
Дарка дуже поспішала стежкою, що в'юнилась
серед густого вишняку, часто поглядала на сонце,
що вже слало по землі довгенькі полудневі тіні,
і в голові в'язала докупи заклопотану думку:
— Хіба з тими молодицями не забаришся,
а Пилип, мабуть, давно вже жде на обід та йому,
певно, й на засідання поспішати треба.
Коли під повіткою, що підпирала високу, вкриту
очеретом хату, помітила зігнуту кремезну постать,
жаліючи, зідхнула:
— Замислився як... І все то діла.
Наблизилась тихою ходою, але Пилип навіть
не ворухнувся,—так замислився. Тоді зайшла за
спину й похапливо, жартуючи, затулила йому очі.
Коли розняла руки, чоловік незадоволено про-
бурмотів:
— Годі тобі дуріти, вже не маленька.
Слова самі звичайні й не вони здивували жінку.
Очі перехопили чоловіків погляд, що з надзвичай-
ною огидою оглядав її руки.
Погналась за тим поглядом. Руки, як і всякі
робочі руки: червоні, порепані, грубі,—хіба ж мало
тої роботи в хаті та на городі. Якось мимоволі
перескочила поглядом на його чисті, білі, і враз
чомусь стало дуже соромно.
Похапливо зняла з його плеч свої руки
й пішла одмикати двері. Почула вороже бур-
мотіння:	•
—- Стільки разів говорив, щоб частіше з милом
мила руки!
Пригадувала й не могла пригадати. Пробігла
думка:
— Ніколи ж не говорив, це вперше.
Одразу закипіла злість у душі.
— Бач, жінчині руки йому не до вподоби. Добре
і	тобі, що тільки з паперами возишся, а попробу-
вав би в господарстві, то й знав би.
За обідом злість пройшла.
І
— Злий через те, що довелося довго ждати
мене та й чипляється,—вирішила. Почала жваве
поділятися своїми новинами:
— А я забарилась, бо в товариство привезли
таку штуку, що вилуплюватиме курчат без квочки
та гукнули мене оглядати. Потім із делегатками
умовлялась, як взавтра провести збір пожертв на
дитячий майданчик.
Пилип сидів похмурий, не відповідав, і Дарці
знову стало прикро. Вона замовкла й до самого
кінця обіду мовчала. Потім почала перемивати
посуд. У цю хвилину Пилип, коли це будень,
завжди жартівливо обнімав жінку й говорив:
— Ну, жіночко, до вечора. Я йду на засідання.
Дарка й сьогодні ждала цього та крадькома
кидала на чоловіка погляди. Той похмурий ходив
по хаті, а далі спинився. Молодиця знову, як і під
повіткою, піймала на собі погляд, повний огиди.
Чомусь затримтіли руки й ледве-ледве втримала
миску. За цим почула Пилипові слова:
— Та й груба ти вся, Дарко, якась неохайна.
Диви, ондечки, Марія Миколайовна і старша за
тебе, і дітей аж троє, а ти хіба можеш рівнятися
до неї. Вона завжди чиста, біла,—любо глянути
на неї, а ти... Що значить людина культурна, не
нас, репаних...
Дарку так це вразило, наче обухом ударили по
голові. Захотілось обурливо закричати, але щось
терпке підкотилося до горла, і слова застряли.
Молодиця тільки випросталась і широко-вирячи-
ними очима дивилась на чоловіка. Н той з оги-
дою скривив обличчя, махнув безнадійно рукою
й рушив до дверей. Уже з сіней кинув:
— Я йду до виконкому!
Дарка зробила було рух, наче хотіла кинутися
вслід за ним, але спинилася, полапала рукою по-
зад себе лаву й тихо сіла. На довгувате смагляве
обличчя лягли скорботні зморшки, скривилися
губи й під зігнуто-рухливими чорними бровами
блискуче заросилися очі.
Прошепотіла:—Гидує мною. Набридла вже.
І в тому шепотінні відчувалась невимовна туга.
В голові завихоріли уривки різних думок, що не
хотіли в'язатись у щось певне. Серед тих уривків
пригадалося далеке минуле, один випадок—той
випадок, коли за чоловіка її били бандити шомпо-
лами та нагаями.
Пошматували одежу, кривавими смугами поме-
режили спину, але тоді наче й не боліло, бо знала,
що любий Пилип урятувався. Вона йому допо-
могла втекти.
5
№ 15 Ггіі
В»
Л тепер... Якось ураз заболіла спина, наче ті
смуги хто роз'ятрив. Зненацька спалахнула злість.
— Бач, до Марії Миколайовни рівняє. Та—біло-
ручка, зроду чорної роботи не бачила й тепер
наймичку має, а я повинна всюди поспіти.
Відчула велику ненависть до білявої постати
жінки голови райвиконкому.
Злість як спалахнула, так і зникла швидко.
Знов у голові, наче весняні сорокаті хмарки в бла-
киті, попливло ми-
нуле,—день заднем.
Любо потім жилося.
Народився син...
Ще пригадалися
Пилипові слова,
сказані ним недав-
но, рік тому. Тоді
його ще не було
обрано на члена
райвиконкому.
— Що воно за
морока, тільки з на-
шого брата мужика
кого висунуть на
якусь посаду, так
мерщій давай міня-
ти жінку,—і при-
вів приклади.—Ди-
ви, Непийводу
обрали на голову
кооперативу, і він
одразу взяв розвід
зі старою жінкою
та одружився з учи-
телькою. Просто
пошесть якась.
Дарка тоді пиль-
но глянула на нього,
й чоловік, обніма-
ючи, тепло закін-
чив:—Ну, я не та-
кий, мене це тіль-
ки. смішить. Я свою
стареньку ніколи не
проміняю.
Не пригадувалися ці слова, а мов гострим до-
лотом видовбували їх у гарячому мозкові. Блиска-
вицею промайнула страшна думка:
— Невже й він?.. Рі дитина ж...
Не закінчила, бо на мить завмерло серце, за-
трусилися ноги, а на душі відчула холодну по-
рожнечу. Потім уже одчайдушно скрикнула:
— Невже?
Швидко зарухалися плечі, — молодиця голосно
заридала...
Цього дня ще одна неприємність чекала на
Дарку. Трохи заспокоївшись, молодиця винесла
свині їсти, а потім пішла на город просапувати
грядку картоплі. Не встигла пройти кілька рядків,
як її гукнули. Підвела голову й побачила коло во-
ріт стару жінку. Пізнала в ній стару Непийводиху,
матір відомого сільського куркуля. Непийводиха
махала до неї рукою. Неохоче пішла до воріт. Ще
підходячи, помітила на обличчі в баби виразну яхи-
дну усмішку.
Поздоровкавшись, Нрпийводиха яхидно запи-
тала:
— Гидує мною. Набридла вже.,,
— Пилип Григорович вдома?
Дарка крутнула головою:
— Ні. В райвиконкомі на засіданні.
Непийводиха хитро примружила очі й, трохи
поплямкавши губами, співуче, солоденько про-
тягла:
— Кажеш, молодице, на засіданні? Так... Хм...
Потім узялась за боки руками й на всю вулицю
проспівала:
— Хороше мені
засідання!
Дарка тривожно
нащулилась. Вона
зрозуміла, що Не-
пийводиха не спро-
ста прийшла сюди.
На те й вийшло. Ба-
ба наблизилась до
молодиці й, руха-
ючи на всі боки
руками, з прити-
ском на кожнім сло-
ві заговорила:
— Слуха й же,
молодице. Ламай з
тину доброго дрю-
ка, та біжи в колиш-
ній панський садок.
Там твій Пилипко
з попівною під руку
проходжається.
Дарка непевно
озирнулась і меха-
нично перепитала:
— З якою по-
півною?
Непийводиха го-
лосно перекривила:
— З якою? Наче
й не знаєш? З тією,
що в районі на отій
чортописці висту-
кує. Там уже так
любенько поприту-
лялись одне до
Одного, а за кущем ще й поцілувалися. Я все
бачила.
Дарка голосно застогнала. В першу мить хо-
тіла закричати: — Брешеш, бабо! Мій Пилип не
такий!—але цей намір приголомшили недавні чо-
ловікові слова: „Яка ти груба вся", і його погляд,
повний огиди.
Застогнала вдруге. В голові важким оливом
захлюпались думки:
— Це правда. Що діяти? Невже послухатись
цієї баби та бігти його й себе ославити?.. Ні,
цього я не зроблю. Ні!
По хвилі, вбгавши в плечі голову, мов прибита,
вона пішла в протилежний бік села, до школи.
Там влаштовано було дитячого майданчика, куди
Дарка що-дня одводила свого Васька. Б Непийво-
диха вслід причитувала:
— От тобі й начальник! Камунія! Жінки в гос-
подарстві вдома колупаються, а вони на людях
з вертихлюшками любощі справляють...
Уже ввечері Дарка дала волю сльозам. Сіла
край столу при лямпі, гладила русяву голівку
6
№ 15
селямид жкхйма^.
шестилітнього Васька, а на обличчі, одна за одною
котилися блискучі горохвини. У Васька злипалися
очі, але хлопчик боровся з сном і журно допи-
тувався:
— Чого ти, мамцю, плацис?
Пилип повернувся вже опівночі. Дарка до крови
вкусила губу, щоб не закричати, коли він збрехав:
— Запізнились. Багато питань на засіданні ви-
рішували.
*
Цілу ніч не спала Дарка, думала, міркувала.
Залежно від думок то злість, то неймовірна
туга опановували єством. У хвилини великого роз-
Помітила на обличчі яхидну усмішку...
пачу вона притискувала до себе маленьке й сонне
синове тільце, наче там шукаючи собі порятунку.
І не встиг світанок розрізати хатню пітьму сивими
плямами, вона вже була на ногах і віддалась уся
роботі, щоб у ній заховати свої почуття.
Доки Пилип виспався, Дарка встигла й вито-
пити, і на дворі впоратись, і Васька до майданчику
одвести. Я встав він, так мерщій на службу, навіть
і не поговорив як слід. Тільки раз, пильно гля-
нувши на жінку, він незадоволено буркнув:
— Чого ти така кисла сьогодні?
Дарка одвернулась, бо боялась виявити свої
почуття, й Пилип продовжував вже з призирством:
— Що воно за люди ви, жінки? Роботи тої, як
кіт наплакав, а турбот та зідхань. Я якби вам дав
мою роботу?
Він натякав, очевидно, на збір пожертв на май-
данчик. Дарка не відповіла нічого, й Пилип пішов
собі на службу. Вже згодом вона важко зідхнула,
похитала головою й голосно спитала сама себе:.
— Коли він став такий? Таки Непийводиха
правду казала.
Пригадувала.
— Ні, він недавно такий став, раніш був щирий,
любив...
В розпачі заговорила до себе:
— Яле ж я ще молода!.. Руки, каже, порепані,
сама груба. Я яким же їм бути? Не можу ж я си-
діти, склавши руки, та з не такого кодла й вийшла,—
змалку привчили робити.
Найбільше Дарку вражало те, що чоловік по-
водився нещиро. Коли б він одверто признався,
не так боляче було б на душі.
Пішла до сельбуду, де повинні були збиратись
делегатки, щоб остаточно умовитись, звідки почи-
нати збір пожертв.
Мабуть Пилип таки дуже прилюдно залицявся
до попівни, бо не встигла Дарка прийти до сель-
буду, як над нею раз-у-раз почали сплітатися
таємничо-співчутливі погляди жінок. Молодиця це
помічала й дуже хвилювалась. Нарешті стара Бо-
родаїха, яку всі делегатки величали матір'ю, сіп-
нула Дарку за рукав і повела в куток сусідньої
порожньої кімнати. Там співчутливо й напівголосно
вона заговорила:
— Слухай, дочко, ти поговори з своїм Пили-
пом. Що це за порядок, коли він, маючи жінку,
злигався з попівною?
Дарка вхопилась за серце рукою й в розпачі
вигукнула:
— Не ворушить біль у чужій душі! Не ятріть
чуже горе.
Блиснули сльози. Бородаїха кинулась заспо-
коювати:
— Я не хотіла тобі боляче зробити. Я думала,
що ти нічого не знаєш.
зі?
Минали весняні дні- Село ворушилось у по-
всякденній праці й у той же час сторожко ловило
кожну сільську пльотку. Я навколо Пилипа та
Дарки пльотка з маленького клубочка розрослася
в щось неймовірне. Скільки не нашіптували сільські
молодиці, Дарка все мовчала та приглядалась до
чоловіка й ждала доки він сам заговорить. Яле
Пилип мовчав і старався як-найменше часу вдома
бути.
Нарешті терпець Дарці увірвався. П'яненький
райвиконкомівський сторож, заставши раз тільки
одну Дарку в канцелярії птахівничого товариства
нахабно обняв її й пожартував:
— Що ж, Дарко, швидко будемо солом'яною
вдовою? Можна, значить, і присватуватись до
тебе.
Вона дала йому здоровенного ляпаса, але цілу
ніч після того продумала й на ранок сама вирі-
шила сказати.
Коли Пилип, як і завжди, мав уже тікати з хати,
вона спинила його:
— Стривай, Пилипе!
Підійшла до нього й поклала на плечі руки.
Помітила, як сполохано, наче зайці, забігали йому
очі. Тихо й трохи журно, але твердо заговорила:
— Слухай, Пилипе, коли три роки тому, тебе
обирали вдруге на голову сільради, я просила:
„Відмовся, ходімо в колектив, скажи там, що ти
тільки в колективі хочеш працювати". Коли. б
послухався, були б ми щасливі, але ти не захотів...
Ще доки ти був за голову сільради, нічого, але
коли обрали до району, все пішло шкереберть.
Ти, може й мимоволі, став відчувати, що є велике
цабе, тобі що-дня мулять очі панночки, що роз-
мальовують обличчя, фарбують губи й роблять
закрутки з волосся. їх у районі теж працює дві.
Дарка важко зідхнула. Пилипові очі шукали
собі порятунку на долівці.
Молодиця продовжувала далі:
— Звичайно, ми, старі жінки, росли на кошарі,
грубі й од нас чимось негарним тхне... Словом,
Пилипе, сімейне життя наше підточила шашель.
Вона зідхнула вдруге й з великим зусиллям,
ладна заридати, сказала:
— Обличчя я не вмію розмальову-
вати, закруток не робитиму. Словом...
Пилипе... Я згодна на розвід із тобою.
Коли б у цю мить молодиця помі-
тила з боку Волокама хоч малесень-
кий рух каяття, вона б не витримала,
кинулась би йому на шию, простила
й молила б кинути всяких там попівен.
Але навпаки, не каяття, а неприхо-
вану радість вона бачила в його
очах. Це наче загартувало все 'Гі горе.
Вона закінчила вже твердіш, аж різко:
— Мені, як членові правління пта-
хівничого товариства, пообіцяли ма-
леньку платню, є город,—якось про-
живу й без твоєї допомоги. Тільки
дві умови: Васька я від себе не від-
пущу й щоб ти як-найменше зустрі-
чався зі мною.
Дарка замовкла. Раптово прига-
дала ту хвилину, коли її били бандити,
й одразу ж на спині відчула біль.
Пилип стояв нерухомо, похнюпившись.
Село Димарі хоч і районний центр,
але глухе, живе по-дідівському, жи-
виться облудливими пльотками й тіль-
ки молодими своїми паростками тяг-
неться до нового життя, до культури.
Розвід Волокамів дав роботу язи-
кам на довгий час. Говорили по-різ-
ному. З-під залізних дахів та дубових
комор розносилось кривими провулками:
— Розбещена чортова комунія!
— Вона хіба краща? Не без гульбощів та лю-
бощів обходиться в тій каперації. Не знайшли
хазяїна вибрати, обрали злидоту та ще й жінку.
Під обшарпаними солом'яними стріхами, нав-
паки, жаліли Дарку:
— І хто б подумав, що таке вчинить Пилип?
— А Дарка правильно зробила, що розв'яза-
лась. Хіба то життя з чоловіком, що в гречку
скаче.
— Нічого, Дарка й без Пилипа проживе.
Навіть на делегатських жіночих зборах це об-
говорювали, що так і треба було зробити.
Гомоніло село,—весняним гоміном після вели-
кого дощу.
Сама ж Дарка в просторах душі приховала
своє горе й нічим не виявляла його, тільки чорні
смуги, що підпирали очі, трохи зраджували. Ділила
час між птахівничим товариством та робо
в господарстві. Розвагою були жіночі збори.
Плив помалу час. Дарці хотілось швидше і
бути колишнє, а воно, навпаки: все частіш т
думку спадали парубоцькі Пилипові залицяння
перші щасливі роки після одружіння. Тоді дуже
щеміло сбрце, й молодиця, притискуючи до себе
маленьке тільце, цілими ночами плакала.
Догадливі молодиці про все доносили Дарці.
— У попа не захотів жити, оселився в Мокі-
чучки. Живуть любенько: він просто на руках її
носить.
Дарчине серце наче шилом укололи, аж за-
тримала сердешна. Ще ^тижнів через два, коли
Пилип рвучко кинувся назустріч...
вже заполовіли жита й на левадах липи роздавали
бджолам мед:
— Ого, нова жінка не тебе! Я носила мо-
локо, так чула, як гризлися сьогодні. Вона його
обізвала мужиком, а він її хотів по потилиці за-
цідити.
На душі Дарці ні радости, ні зловтіхи, — одна
тільки печаль.
А коли на полі весело задзвеніли коси, й за-
доволено загуркотіли жниварки, в душному по-
вітрі Димарів заскакала цікава новина:
•— Пилип Волокам ледве не застрелив свою
молоду жінку. Застав разом із страховим агентом,
саме як вони обнімалися.
На душі Дарці знову ні радости, ні зловтіхи —
одна тільки печаль.
До цього часу вона завжди старалась уникати
зустріли з Пилипом. Але в жнива довелося таки
піти до райвиконкому в чійсь справі.
№ 1
- СЕЛтЛКИМЛМЙМС!^
8
Бачила: невеселе обличчя. На неї не насмілю-
вався підвести очей,—дивився додолу. Вона його,
коли зверталась у справі, називала просто: „това
риш Волокам".
Тільки вдома вночі ледве не задушила в обій-
мах малого сина.
Васько чи розумів матір, чи ні—невідомо.
* *
*
Пилипові Волокаму в службовій справі дове-
лося йти повз школи тієї, де влаштовано було
дитячого майданчика.
Ішов похмурий, мовчазний. Минув греблю
й почав підніматися по вулиці-вибою. над якою схи-
лилися — переплілись густі берестки й утворили
визерункове шатро. Раптом праворуч почувся ди-
тячий дзвінкий вереск. Волокам вийшов на гору
й заглянув через тин. Просто була галявина
в шкільному садку, на якій, за проводом учительки,
гралося десятків зо два дітвори.
Волокам прилип до тину. Очі йому впіймали
серед інших Васька. Нове почуття полонило душу,
все єство,—почуття батька. Суворі, похмурі зморшки
розгладилися на обличчі й замість них лягли ніжні,
невідомі. Тоскний, занадто тоскний погляд обні-
мав маленьку знайому постать.
Ось дітвора залишила гру й розбіглася по
садку. Кілька хлопчиків і дівчаток помітили не-
знайому постать дорослого й зацікавлені наблизи-
лись. Серед них і Васько. Останній тільки приди-
вився, як радісно скрикнув і побіг до батька. Ви-
хователька хотіла було нагукати, щоб хлопчик
вернувся назад, але пізнала Волокама й замовкла.
Васько підбіг і здерся на тин. Батько затру-
сився, не витерпів, ухопив маленьку постать і міцно
притиснув до грудей. Трохи згодом Васько по-ди-
тячому запитував батька:
— Татоцьку, цого ти вдома не ноцуєс? При-
ходьте, бо мамця дузе по ноцам плацуть.
Волокам затримтів і випустив сина. Глухо за-
стогнавши, прожогом кинувся геть.
Минуло всього кілька днів, і в Димарях загой-
далась ще одна цікава новина:
— Злигався Пилип Волокам із попівною на своє
нещастя. Вже покинула й пішла жити до страхо-
вого агента, якого перевели до міста.
Одні зловтішно посміхалися, другі, навпаки, по-
чинали його жаліти.
Н на Дарчиній душі, як і завжди, ні радосте
ні зловтіхи,—одна лише печаль, і
Пилип соромився й на людей глянути. Ходи
мовчазний з похиленою головою. З товаришам!
на службі, що намагалися жартувати з його пригод
лаявся.
У вільну годину, так щоб і люди не бачили
ходив до шкільного садка й дивився через тин, яі
гралася на галявині дітвора.
Тоді скорботний був вигляд у нього й журн<
світилися йому очі. М тільки йшов хто назустріч
похапливо рушав далі.
Дарку запросили до себе в гості жінки з ко
лективу, що знаходився за кілька верстов од Ди
марів. Молодиця вирішила піти туди з Васьком
Одного дня вона таки зібралась. Було якраз пц
полудень. Нагодувавши свиню, курей і замкнувші
хату, швиденько вона поспішала до шкільногс
садка. Вибралась уже з вибою, над яким шатри
лися, берестки, й мала перелазити через тин, ая
гульк—спереду знайома постать. Тільки побачила
наче отетеріла, а Пилип рвучко кинувся назустріч
До жінчиних вух долетіло палке бурмотіння:
— Дарочко, то була помилка! Я не можу житі
без тебе й Васька. Давай знову запишемось тг
житимемо вкупі!
Радісним птахом тріпонулося серце в молодиц
й хотілося їй крикнути на все село:
— Мій! Вернувся!
Уява чомусь змалювала ту хвилину, коли, де-
в'ять років тому, він уперше обняв та поцілував
Уся її постать випнулась наперед, намагаючись
кинутись йому на груди.
Нле це було тільки на мить, у другу—людина
перемогла власні почуття.
Дарка високо піднесла голову й твердо сказала:
— Ні, цього не буде!
Вже трохи згодом додала:
— Щоб через місяць знов проміняти на іншу?
Рішуче перелізла через тин і твердими кроками
пішла геть. Волокам хотів кинутись, але тільки
рикнув, мов зацькований, і бігом кинувся вниз пс
вибою.
З того часу Дарка вже не плакала ночами.
Вона тепер вирішила.
Все ж таки на її душі не лишилось ні ра-
дости, ні зловтіхи, одна лише не печаль, а по-
рожнеча.
ІВ. КОВАЛЕНКО
ПІД СТАРІСТЬ
Сплять вночі зажурені покоси,
Тануть зорі в лозах і воді...
Хай вас, згадки, вітер порозносить,
Що літа лишили молоді.
Десь майнули далі зеленаві,
І поля мережані в очах...
Хтось у серці камінем поставив
Ті безглузді жарти панича.
Гетьте, думи. Не труїть надії,
Не ставайте тінню на путі—
Вже не наймичка—тепер у колективі
Я жита вбираю золоті,
Гетьте, думи. Не труїть надії,
Не ставайте тінню на путі,
Буду, буду по-новому діять,
Хоч під старість —,досягну мети.
І по цім просторім любім полі
Пронесуться ранки вороні,
Моє горе піснями заколють
Комсомольці-—молоді сини.
За годину перед тим, як зачиняють виставку,
квиток коштує дешевше, — тільки 50 пфенігів
(23 коп. на наші гроші) і тоді коло входу з'явля-
ються люди в сірих кашкетах, люди, стомлені пра-
цею. Це робітники, що не мають змоги дорого
заплатити за квиток. Вони купують квиток і швидко
проходять туди, де при вході горять великі бли-
скучі літери Ц. 8. 8. К., у радянський павільйон,—
до нього поспішають кельнські робітники. Те, що
виставлено в цьому павільйоні, відбиває ціле
життя першої в світі робітничої республіки.
Багато брехні писали про спілку радянських
республік буржуазна та соціял-демократична преса.
Писали про загибель культури, про дикунство
більшовиків то-що. Наш павільйон на виставці
в Кельні,—це блискуча відповідь на цю брехню.
— Невже так багато журналів, газет та кни-
жок видається в Радянському Союзі?
— Коли встигли видрукувати вони все це?
Це чути з гурту закордонних журналістів, що
уважно розглядають вітрини в радянському па-
вільйоні. Найбільша кількість відвідувачів буває
в радянському павільйоні. Немає газети, яка б не
відмітила виключну зацікавленість до радянського
павільйону, великі досягнення, що зроблені в ца-
рині друку в СРСР.
Наш павільйон має два відділи: відділ освітлен-
ня преси й соціялістичного будівництва в СРСР
в галузі економичній, політичній та культурній
і другий відділ — методи роботи нашої преси,—
притягнення до співро-
бітництва широких кол
 і _ людности — робселько-
рівський рух.
В павільйонах інших
країн показано тільки
те, що видрукувано та як
друковано, —
техн и к а
ДРУКУ.
В нашому
радянському павільйоні найсерйознішу ува-
гу звернено на громадський бік роботи
преси. Зв'язок із читачем, соціяльний склад
читачів, листи читачів до редакцій, розслі-
дування та дописи, наслідки дописів, роб-
корівський та селькорівський рух. Все це
яскраво виявлено на виставці.
Павільйон гарно художньо оформлено,
зокрема це можна сказати про україн-
ський відділ.
Велика червона п'ятикутня зірка променіє
червоним світлом. Над зіркою кулі,—
це окремі республіки: Україна, РСФРР,
Білорусь, Закавказзя, Туркменістан. Увечері все
це залито мінливим електричним світлом.
Павільйони інших країн вражають своєю мерт-
вістю. Тут цікавим є тільки історичні відділи. Тут
показано всі засоби, що вживались людством для
передачі своїх думок для зв'язку між собою. Тут
можна побачйти стріли, що ними сповіщав дикун
ворога про військовий напад; малюнки і єрогліфи,
що колись їх вимальовував єгиптянин-друкар, тут
і остання перемога друкарської техники — могутні
американські ротаційні машини.
Друкарня винахідця першої друкарської ма-
шини Гутенберга. Друкарі в гостроверхих шапках,
різнокольорових вбраннях XV століття. Вони дру-
кують першу книгу Гутенберга.
Буржуазна наука зуміла гарно показати тільки
минуле. Та от ще розкішні реклами приватних
фірм, готелів та курортів.
Преса в капіталістичному світі—служниця бур-
жуазії. Наша преса — це преса робітництва та се-
лянства й це яскраво виявлено на виставці.
Коли піднятись на башту палацу преси, то
глибоко внизу видно місто: гарні будинки, широкі
вулиці, темними банями націлився в небо старий
собор,—це Кельн буржуазії. Н там далеко, в си-
ніх далях куряться димарі заводів,—там робітничі
передмістя. І от до них-то й промовляє кожне
під склом вітрин у радян-
Тому-то нервово шепоче
виходячи' з дверей радян-
слово, що замкнене
ському павільйоні,
кельнський бюргер,
ського павільйону:
— Це агітація, це жахли
Так. Радянський павіль-
йон— це агіта-
ція, бо він бли- Ж
скуче показує,
яку велетенську
роботу пророб-
лено трудящи-
ми Радсоюзу.
М. С.
ва агітація!
МЛИБ
Гріються на сонці.
НЛШЛ ЗМІНА
(с. Білопілля на Сумщині)
Веселим гурточком розташувалась дітвора в садку,
в холодку, під яблунями.
Снідають.
Чути дзвінкі голоси:
— Мені молока!
— Міса, ти любісь канфети?
— Я люблю сиколадні. .
— А я морожене люблю. Холодне.
— Булки дай. Ще дай, я ту вже поїла.
— Я вже не
хочу.
— Маню, не
розливай на плат-
тя.
Сніданок скін-
чили. Починають-
ся гри. Той стри-
бає, той притан-
цьовує. Бавляться,
перекидаються в
шовковій траві.
Всюди за ними
стежить око ке-
ровника.
Вста новлю ю
апарата, щоб зфо-
тографу-
вати.
Маленька нянька.
Галас. Сміх. Метушня.
— Дядю, а мене зніміть?
— А мене?
— І мене.
— Зніму, зніму. Всіх зніму.
Знов метушня, ЗНОВ СМІХ, ДЗЕ
ГОЛОСІВ.
Набігались. Одне по одном
сідають у тінь під яблуню. Ке
ровник читає цікаву книжку
„Життя безпритульних". Тиша
Наче завмерло все. Сидять—н
ворухнуться.
Інколи хтось
запитає незрозу-
міле і знов слу-
хають. Скінчили.
Співають. Вчать
нових пісень. Завзято весело
дзвенять молоді голоски.
Обід. А по обіді всі відпо-
чивають. Це вже обов'язково.
А там знов співи, читанка, гри.
А надвечір: „Діти, ставаймо
в пари, підемо до майдану на
фізкультуру".
Жваво, організовано стають
пари. Одному карапузу нема то-
вариша.
— Я не хочу сам. Я з Віркою.
— А я з тобою не піду. Плакса.
— Ти, Колю, будеш нести
прапора попереду! Хочеш?—го-
ворить керівник.
Всміхається. Згода,
Рушили.
Співають ідучи:
„Вже п'ятикутня зірка
Кидає промінь-цв т,
Гей, пролетарські діти,
Будуймо новий світ".
Радісно й любо дивитися, як карапузи серйс
дорослі, ступають ногу
в ногу, чути, як вони
співають пісню пере-
моги. Тут виковується
нову, організовану ди-
тину. Майбутнє нале-
жить їм. Радісне кожне
обличчя, дзвенять ве-
селі, дзвінкі голоси.
І мимоволі у кож-
ного, хто зустрічається,
рожево всміхаються
вуста й шепочуть:
— Зміна... Наша
певна зміна. ол. щ
Там, де н
у пол<
ДЕНЬ У ЯСЛАХ
(с. Михайлівна на Мелі-
топільщині)
Ранок. Ясне сонце
розсипає ласкаве про-
міння на блакитний
НЄ ННЛЕЖИТЬ їм
Зажурилась, що ясел немає.
так швидко?
дитина знає
й лягає від-
спішає догнати
сміються
матерям навіть
треба йти.
терпля-
че чека-
тиме во
на ра-
нок. За-
в т р а ,
тільки
В С М І X-
н е т ьс я
сонце,
знову
до бла-
китного
будин-
як би добре було дітям жити тут
питала я ви-
ховательки.
•— Перші
два дні суму-
вали, правда,
а ось учора
була неділя
й діти були
дома, так ма-
тері говори-
ли, що ледве
висиділи
день. Одне
слово — у яс-
ла та в ясла.
Одна дів-
чинка при
мені скаржи-
лася на ма-
— Мене
мама вчора
не купала й
навіть ніжок
не мила.
У нас в
обох промай-
нула одна думка:
завжди.
І не тільки їдять та граються діти, а вихователька
привчає їх до праці, до порядку. Вчить чергувати, вони
малюють, вивчають вождів по портретах, вчать пісень.
Вже знають, де дідусь Ленін, Роза Люксембург й інші,
годині вечора дітей
в домашній одяг і додо-
неохоче йде й жалісно
так звикає
що почуває
себе краще, ніж вдома.
Час вставати. Під-
хоплюються свіженькі,
веселі, вмиваються й
знов до столу.
— А як вони, додо-
О п ятіи
переодягають
му. Малеча
питає:„Уже?“
— Чого
Малечі ще
хочеться гра-
тись, куль-
турно розва-
жатись. До-
ма ж то-
го не
буде.
будинок і
зелений
££ ч	\	садочок з
І ' І	. /а -	чистими
УчЖ.	доріжка-
ми, поси-
* “И®	п а н и м и
7яЖ		піском. Бу-
А1У/ Ач	чкЛ	Динок ВІД"
' ИЬІгі і	£&*	крито й
Л	ВН	бачимо, як
. у ЧІМ0 ‘ до нього з
Г%Ж : 1. Д	’	усіх кінців
’	села мате-
рі зносять
ВИ ЯВ ЯІ М В СВО1 ДІ™-
Н «Кй	Це—дитячі
Зк ясла. Вихователькаї приймає ма-
Н лечу, перевіряє чи вся. Ясельний
Я день починається. Дітей купа-
ВРй ють, переодягають в однакове
л плаття й о 8 годині діти вперше
ЖГ снідають. Після біжать навви-
передки в садок, де лежать
бурти піску.
Весело. Той ніби купається
В в піску, там насипають маленькі це-
берочки, грають у різні гри. Награ-
лися й бачиш, як маленькі труть оче-
нята й носики. Спать хочеться. Знов їх
купають і вдруге садять за стіл. Свіжа,
смачна їжа, білий хліб, добре їсться.
Ось Кім. Йому два роки, держить
нетвердо дерев’яну ложку, не їсть,
а уважно стежить за сусідою.
— Кіме, чом ти не їси?—питає вихо-
вателька.
— їж, Кіме, їж, — разом говорять
товариші—й Кім набирає ложку, по-
товариша й все розливає додолу. Діти
засоромився. Д друге вже їсть справно.
Вихователька ввесь час стежить, як малеча сидить,
як їсть.
^ВН^ВННІ	^Одинадцять годин.
К Час спати. Висока, ве-
лика, чиста кімната
и&а.' з здоровими вікнами,
з вентиляторами, з пор-
третами й малюнками
на стінах привітаєдітей.
Сорок чотирі ліжка,
білі простирадла, білі
подушки манять до се-
/ду $ '	ЙЕ' -ІйЯк?; ‘уМЙ бе. Кожна
своє місце
почити.
Малеча
 У ЯВКА	до ясел,
:ла на селі.
му не просяться?—за-
Дітвора без догляду.
12
- с^лашга уквспкі-..	мю
ЛИХО СЕЛЯНСЬКЕ—ВОРОЖКИ, ЗННХАРІ
Ми живемо в час зростання культурної рево-
люції. Що це значить? Я це значить, що крім во-
рогів, яких ми мали підчас боротьби за владу,
крім внутрішніх ворогів—контр-революціонерів, що
заховались під машкару радянських людей, ще
є інші вороги,—наша темрява, наша некультурність.
З ними теж треба вести найрішучішу боротьбу.
Це і є культурна революція.
Завдання трудящих, що саме запроваджують
культурну революцію, є, в першу чергу, боротьба
з нашою темрявою, з нашою неписьменністю та
ще з одним лихом—наслідком тої ж темряви —
знахарками та різними бабами-шептухами.
З цим лихом ведеться боротьбу, але дуже по-
воленьки. Нам довелося останніми часами гово-
„Тиждень оборони" в Харкові. Парад фізкультурниць.
рити з великою кількістю селянок, і перша скарга
їхня це—знахарки та шептухи жити не дають. Всі
скаржаться, що, мовляв, шептухи в тої дитину за-
губили, в тої матір, батька то-що.
Після таких* злочинних випадків людність села
хоч і ремствує на шептух, але все ж таки справи
не доводить до того, аби останніх вигнати з села.
Дехто думає, що до знахарів звертаються тільки
по тих селах, де близько немає лікаря. Це неправда.
Ось перед нами лежить ціла купа дописів з усіх
кутків України. От, скажімо, наприклад, село
Старий Мерчик на Харківщині. Живе там собі
такий „лікар", що лікує . одними ліками людей
від усіх рішуче хвороб; тими ж ліками він лікує
й скотину.
Багатьох вже людей цей шахрай послав на той
світ. Це відомо всьому селу. Проте до нього хо-
дять, а щоб вигнати ніяких заходів не вживають.
Шахрай з цього користується та тягне до себе
і грошенята, і полотно, і різне збіжжя. Л в тому ж
Мерчику напевно є лікарський пункт, у край-
ньому разі недалеко й до Люботина, де є районна
лікарня, нарешті й Харків близько.
В деяких селах, прикладом, в Яреськах на Пол-
тавщині, пробували боротися з знахарками через
стінгазету, але мало все це помогло, бо ні лікарі,
ні комсомольці, ні делегатки нічого в цій справі
не зробили.
Є багато прикладів, коли ворожки, з якими ве-
дуть боротьбу вчительки, починають розповсю-
джувати про останніх різні дивовижні наклепи
й цим примушують їх відмовлятись від боротьби.
Я то ще є так звані „ясновидящі". Є пересе-
ленське село на Криворіжжі Япостолівського ра-
йону. В тому селі живе баба Явдоха. Сліпа вона
зроду і, чи то вона сама, чи може хто навчив, але
баба несподівано для всіх стала ясновидяща.
Баба, мабуть, не дурна, бо пророкує те, що
буде через 10—15 років, мовляв хто й дожи-
ве до того часу, то забуде. Вона дурить тем-
них людей, а останні несуть до неї копійки,
щоб дізнатись, що буде через два десятки
років.
Можна б навести ще сотні таких при 
кладів, але й цих досить. Не одну сотню здо-
рових людей, що звертались до шептух з пу-
стяковою хворобою, було покалічено. Не одна
сотня загорьованих карбованців перепала
в кешені дармоїдів-знахарів.
Часто трапляється, що людина, лікуючись
у знахарки, бачить, що справа з хворобою
гіршає, і тоді вже біжить до лікаря. В біль-
шості така хвора людина опам'яталась уже
запізно, коли й лікар не зможе допомогти.
Тоді, звичайно, починають лаяти ні в чім не-
повинного лікаря. І не тільки з людьми, а й з
скотиною це часто трапляється. Лікує селянка
корову у діда-коновала, а коли бачить, що
от-от здохне, веде до ветлікаря.
Які треба з цього зробити висновки?
Дехто обвинувачує сільраду, що, мовляв,
вона не веде з знахарями боротьбу.
‘ Це не так.
Треба пам'ятати, що одна сільрада нічого
не в силі зробити, коли їй не допоможуть
самі селяни.
Отже, ми викидаємо гасло. Читачі, ведіть бо-
ротьбу з шептухами, ворожками! Женіть їх під три
вітри з свого села. Притягніть до цієї роботи вчи-
тельок, вчителів, лікарів, комсомольців, делегаток.
Всі громадські сили села на боротьбу з цим
лихом!
Пояснюйте кожній селянці зокрема про ворожок
та знахарів. Треба мати на увазі, що куркулям
буває вигідно в той чи інший спосіб дурити бід-
ноту, і вони обстоюють знахарів.
Треба,одрізати ці гнилі наростені на сільському
тілі й у всякий спосіб звільнитись од цього лиха.
Хто зробить у цій справі почин, тому вся громада
піде назустріч, тому будуть вдячні сотні людей.
Разом із цим треба ширити серед людности довір'я
до лікарів. Це справа як самих лікарів, так і сіль-
ських активістів.
Тільки впертою боротьбою ми зможемо вико-
рінити дощенту лихо, що цупким павутинням тем-
ряви оплутало наше село.	Янова
№15 * -	---- -----------------------------------
13
ОБЖИНКИ
Обжинки—це, кажуть, свято.
Що ж, заперечувати не доводиться: по трудах
чом і не відпочити?
Та чогось уже так повелося, коли свій відпочи-
нок ми перетворюємо на силу силенну забобонів,
які з відпочинку творять низку таких дурниць, що
і смішно, і образливо з себе самих робиться.-?™
Дожинаєш ото ниву—в'яжи „спасову бороду”.
Н до чого воно? Навіщо ото зали-
шати на полі добру коломейку пше-
ниці чи жита та 2—3 кварти зерна?
Та одної „бороди” мало'? в'язати.
Треба ще й прикликати парубійка, щоб
крізь неї рачки проліз, та дати йому
по спині доброго ляпаса.
По цьому ставай спиною до півночи
й кидай проміж ноги через себе сер-
па. Ворожи, словом. Як серп устряне
в землю—жатимеш на той рік, як
ні—не жатимеш і або помреш, або
на ниві зародять дулі.
Я в тім така ворожба,й не обов'яз-
кова. Обов'язково треба качатися по
стерні. Мусиш лягти ото на спину, за-
кинути за голову руки й качатися від
межі до межі, щоб, мовляв, на той рік
зародило щільно та густо.
То дарма, коли в спину тобі будяків
понавстряває та понаколюєш собі
литки, руки й обличчя,—важно,
що ти виконаєш споконвічний "зви-
чай, який діди-прадіди робили, важ-
но, що цим вдовольниш польового
духа та господа бога.
Правда, вдовольниш не зовсім, бо
якщо польовий дух „спасовою боро-
дою**—хатиною своєю—вдовольниться,
то на хвалу богові качатися мало. Бог вимагає
молитви. 1 якщо не здіймеш до неба стомлених
рук, не заплющиш очей і не прокажеш від щирого
серця обжиночної молитви—не вродить тобі в по-
дальші роки ні зернини.
Зароди, господи, з роси,
Зароди з води,
Зароди з великої калабатини—
треба обов'язково проказати.
То дарма, що роса не оре, вода не сіє й у
калабані ніколи нічого не родить, - головне, що
молитва ця від неврожаю й посухи допомагає.
По цьому можна рушати додому.
Ідучи, не можна мовчати. Треба випити всю
воду з тикви чи баньки і, промочивши так горло,
затягнути, щоб усе село чуло:
Журилася стодолонька, що не повна сторона...
Не журися, матінонько, буде повно в нас зерна...
Як прийдеш додому, треба заходитися біля вечері.
Якщо є у вас женці—мусиш поставити пляшку
горілки, як нема—все рівно треба поставити
й закликати сусід. Так велить звичай.
Не виконаєш його—засміють люди.
Дарма коли в людей тих мозку—що кіт напла-
кав, дарма, що, роблячи все це, сам собі за дикуна
здаєшся,—оті кляті слова „а що люди скажуть?"
тримають тебе, мов у кліщах, у колі оцих дикун-
ських, давно віджилих звичаїв.
Проте є звичаї й гарні. На жаль, тільки щось
вони мало прищепилися в нас.
Взяти хоч би й обжинкові звичаї молоди, які,
правда, по-різному у нас відбуваються ба й по-
різному називаються.
Прикладом „дівчата маком цвітуть” подекуди
кажуть на звичай один.
Дівчата-женці „борід спасових” не в‘яжуть,^сер-
„Тиждень Оборони" в Харкові. Парад санітарок.
пів не кидають і по стерні не качаються, а, за-
квітчавшись червоними квітами, маком польовим,
з піснями з нив повертаються, довгим вінком
з квітів червоних одна до одної в'яжуть себе.
Це не дикунські забобони, не звичай поган-
ський, а ігрища буйної сили молодої, що в праці
кохається, в сонячному меду жнив купається.
Гарний теж звичай—„червоний зажиночний
сніп".
Тільки, на жаль, багато до звичаю цього
попи свого приплели, а царські урядники геть із
нього повиганяли червоного кольору.
Найкращий же звичай—толока. Тільки, зви-
чайно, не толока в попа чи куркуля, а дружня
сусідська толока, коли три чи чотири родини одна
одну поряд гуртом обжинає.
Прекрасний і корисний звичай. Він особливо
корисний тепер, бо є одною з форм колективної
праці, колективізації хліборобського життя; цей
звичай ще й особливо важний тому, що творить
нові форми обжиночних свят.
Він пересовує їх на день свята врожаю.
Я свято врожаю дійсно хліборобське колективне
свято.
Воно не лише сполучає в собі всі форми об-
жиночних свят, а й тручає на новий шлях до
нового життя.
Як. Ковальчук
№15 * -	---- -----------------------------------
13
ОБЖИНКИ
Обжинки—це, кажуть, свято.
Що ж, заперечувати не доводиться: по трудах
чом і не відпочити?
Та чогось уже так повелося, коли свій відпочи-
нок ми перетворюємо на силу силенну забобонів,
які з відпочинку творять низку таких дурниць, що
і смішно, і образливо з себе самих робиться.-?™
Дожинаєш ото ниву—в'яжи „спасову бороду”.
Н до чого воно? Навіщо ото зали-
шати на полі добру коломейку пше-
ниці чи жита та 2—3 кварти зерна?
Та одної „бороди" мало'? в'язати.
Треба ще й прикликати парубійка, щоб
крізь неї рачки проліз, та дати йому
по спині доброго ляпаса.
По цьому ставай спиною до півночи
й кидай проміж ноги через себе сер-
па. Ворожи, словом. Як серп устряне
в землю—жатимеш на той рік, як
ні—не жатимеш і або помреш, або
на ниві зародять дулі.
Я в тім така ворожба^й не обов'яз-
кова. Обов'язково треба качатися по
стерні. Мусиш лягти ото на спину, за-
кинути за голову руки й качатися від
межі до межі, щоб, мовляв, на той рік
зародило щільно та густо.
То дарма, коли в спину тобі будяків
понавстряває та понаколюєш собі
литки, руки й обличчя,—важно,
що ти виконаєш споконвічний "зви-
чай, який діди-прадіди робили, важ-
но, що цим вдовольниш польового
духа та господа бога.
Правда, вдовольниш не зовсім, бо
якщо польовий дух „спасовою боро-
дою"—хатиною своєю—вдовольниться,
то на хвалу богові качатися мало. Бог вимагає
молитви. 1 якщо не здіймеш до неба стомлених
рук, не заплющиш очей і не прокажеш від щирого
серця обжиночної молитви—не вродить тобі в по-
дальші роки ні зернини.
Зароди, господи, з роси,
Зароди з води,
Зароди з великої калабатини—
треба обов'язково проказати.
То дарма, що роса не оре, вода не сіє й у
калабані ніколи нічого не родить, - головне, що
молитва ця від неврожаю й посухи допомагає.
По цьому можна рушати додому.
Ідучи, не можна мовчати. Треба випити всю
воду з тикви чи баньки і, промочивши так горло,
затягнути, щоб усе село чуло:
Журилася стодолонька, що не повна сторона...
Не журися, матінонько, буде повно в нас зерна...
Як прийдеш додому, треба заходитися біля вечері.
Якщо є у вас женці—мусиш поставити пляшку
горілки, як нема—все рівно треба поставити
й закликати сусід. Так велить звичай.
Не виконаєш його—засміють люди.
Дарма коли в людей тих мозку—що кіт напла-
кав, дарма, що, роблячи все це, сам собі за дикуна
здаєшся,—оті кляті слова „а що люди скажуть?"
тримають тебе, мов у кліщах, у колі оцих дикун-
ських, давно віджилих звичаїв.
Проте є звичаї й гарні. На жаль, тільки щось
вони мало прищепилися в нас.
Взяти хоч би й обжинкові звичаї молоди, які,
правда, по-різному у нас відбуваються ба й по-
різному називаються.
Прикладом „дівчата маком цвітуть11 подекуди
кажуть на звичай один.
Дівчата-женці „борід спасових” не в'яжуть,\:ер-
„Тиждень Оборони" в Харкові. Парад санітарок.
пів не кидають і по стерні не качаються, а, за-
квітчавшись червоними квітами, маком польовим,
з піснями з нив повертаються, довгим вінком
з квітів червоних одна до одної в'яжуть себе.
Це не дикунські забобони, не звичай поган-
ський, а ігрища буйної сили молодої, що в праці
кохається, в сонячному меду жнив купається.
Гарний теж звичай—„червоний зажиночний
сніп".
Тільки, на жаль, багато до звичаю цього
попи свого приплели, а царські урядники геть із
нього повиганяли червоного кольору.
Найкращий же звичай—толока. Тільки, зви-
чайно, не толока в попа чи куркуля, а дружня
сусідська толока, коли три чи чотири родини одна
одну поряд гуртом обжинає.
Прекрасний і корисний звичай. Він особливо
корисний тепер, бо є одною з форм колективної
праці, колективізації хліборобського життя; цей
звичай ще й особливо важний тому, що творить
нові форми обжиночних свят.
Він пересовує їх на день свята врожаю.
Я свято врожаю дійсно хліборобське колективне
свято.
Воно не лише сполучає в собі всі форми об-
жиночних свят, а й тручає на новий шлях до
нового життя.
Як. Ковальчук
І4
дмкпікршма
№ 15
ЦИГАНКА ГАДАЛА
Куриленка
Нарис В.

до ворожки, а хто до книжки.
Було собі село. Наталівкою звалося. Весело
в селі, ніколи без пригод не буває. То комусь
парубки „рожество" поб'ють, то дівчину з зав'яза-
ною сорочкою на голові додому приженуть і до
воріт прив'яжуть то-що. Або почнеться стоян-
нячко при місяці, милуваннячко, а потім:
— Хіба то я? То ж Максим, а я плататиму.
— Брешеш, волоцюго, а хто клявся, що візьме?
— Так од мене
близнят не буде.
От і новина, й
гомонить тоді На-
талівка: <
— Ганна, ка-
жуть, близнят ро-
дила од Семена.
— Бачила, не
раз городами мо-
їми крався.
Взагалі у Ната-
лівці було не сум-
но...
У цім селі вдова
жила, Пріською
звали. Було в неї
три дочки й госпо-
дарство нікчемне:
теличка трьохмас-
на, баранець із
зав'язкою”. на’“ шиї,
п'ять курок зузу-
лястих, п'ять качок
та півник з обірва-
ним хвостом.
^Журилася вдова,
що не траплялося на такі злидні женихів дочкам.
..Недалеко за селом
Цигани стали табором"...
Приїхали цигани й отаборились за селом
і пішло тоді ворожіння, гадання. Сипалося щастя
на Наталівку. Поталанило й Прісці—бо й до неї
зайшла циганка-ворожка.
— О, як же ти живеш, моя голубонько. Неща-
слива ти, моя хазяїчко. Дай поворожу, от буде
щастя тобі й твоїм дочкам. Даси на сороччину
полотна—поворожу... Н дочки в тебе—сонце ясне
в небосхилі. Та не буде щастя ні їм, ні тобі, моя
голубонько. Хочеш я тобі допоможу, тільки ти до-
поможи мені й моїм дітям. Дочкам женихи будуть,
і господарство стане краще за всі. А ще, коли
хочеш,—циганка зміряла з ніг до голови Пріську,
яка пильно прислухалася до кожного її слова, взяла
її за руку й підвела до вікна...
— Скарб золотий під отією кучерявою яблу-
нею, серденько моє, лежить, Чуєш, хазяйко, скарб
у твоєму дворі. Коли хочеш—вийдеш і буде твій.
На очах у Пріськи заблищали сльози й покотилися.
— Господи, отаке щастя,—подумала Пріська.—
Ворожи—все віддам.
А в дворі під повіткою, в затишку вигрівалася
вдовина худоба: кішка, собака, курочки, баранець,
телички.
Раптом зарипіли двері в сінях і на порозі
з'явилася хазяйка
— Тю-тю-тю, ціпу... ціпу... курочки,—гукала ха-
зяйка зузулястих. Вони бігли в сіни. Двері зачини-
лися, і вже, коли вийшла хазяйка з циганкою, три
куркії були в руках у циганки.
— Якщо тільки вийде як кажеш, все віддам,
голубонько—говорила.—Баранця й завтра, а може,
й після завтра за-
берете.
1 осінь, і зиму
ходила ворожка до
Пріськи. Попрода-
ла вдова всю свою
худобу, тільки те-
личка й лишилася—
все циганці віддала,
а скарбу й женихів
немає.
— Будуть, Прі-
сько,будуть і скарб,
і женихи. Скарб на
Великдень на пер-
ший день, уночі,
вийде й стане на
покутті, а після ве-
ликодня — женихи
прийдуть, тільки
дай мені грошей
п'ять червінців, бо
треба далеко йти
по дорогі чари. На
Великдень вийдеш
на одну добу з усією
сім'єю зовсім з села.
Не можна, щоб ти тут була. А женихи тобі впада-
ють: один служивий, грішми великими орудує,
другий хазяїн, а третій, моя голубонько, потім
скажу. Гарні женихи. П'ятдесят, Прісю, б треба.
Пріська довго не думала:—Так...
Потюпала й телицю на ярмарок. Над Пріською
повисло щастя. Ось-ось воно зірветься з ниточки,
й Пріська багата на все село, на всю округу.
П'ять тисяч золотом, і зяті багаті.
Під Великдень рано встала Пріська з дочками,
зібрала лахміття в торбинку й рушила з двору до
сусіднього села за двадцять верстов, щоб звідси
й духу не чути було. Другого дня верталась Пріська
з дочками додому. Ще здалека привітав її церков-
ний дзвін. Було і весело, й страшно—ніч. Аж ось
село. Блиснули вогники. . Один... два... десять...
цілі рядки ^вогників. Вулиця. Дзір. Назустріч вибігла
Мурка й Дамка, зрадівши хазяйці. Навшпиньках
увійшли в хату. Місяць обливав голий стіл та чорну
долівку.—Мамо, он є,—крикнула старша дочка.
— Тс-с...—засичала Пріська.
— Мамо, блищить.
— Господи,—перехрестилася Пріська.
Кинулася по покуття.
— Ой... урізалася. Шкло, мамо.
— Рятуйте—розляглося в хаті.
Ніякого золота напокутті не було, то єхидно вибли-
скувало шкло з розбитої пляшки. Циганка розбила.
ЩО НИМ ПИШУТЬ
КООПЕРАТИВНЕ СВЯТО
(Новогеоргіевське на Креіченчуччині)
Ні одного року не було в нас такого велелюд-
ного свята в міжнародній день кооперації, як цього
року. Селяни зійшлися не тільки з Новогеоргієв-
ського, а й з околичних сіл та хуторів.
Кооперативні організації заздалегідь приготу-
валися до цього дня.
Є в нас споживча,
Святкування „Дня
кооперації" на селі.
сільсько - господар-
ська, кустарно-про-
мислова, ощадно -
позичкова і птахів-
нича кооперація.
Всі вони дали
гроші на прикраси
будинків у день свя-
та й взагалі чимало
зробили, щоб уро-
чисто провести цей
день.
Довелося і уро-
чисту частину, і за-
сідання провести
на повітрі, на пло-
щі, бо 3000 селян,
які зійшлися в день
свята, не можна
було ні в одній залі
вмістити.
Селяни уважно
заслухали доповідь
про значіння цього
дня, а увечері знов зійшлися дивитися кіно-кар-
тину, ^ку влаштовано було на повітрі.
Огурцова
ГАЛЬМА НАС ТІЛЬ-
КИ ПІДБАДЬОРЮ-
ЮТЬ
(с. Великі Голяки на Біло-
церківщині)
Хоч і не в легких умо-
вах доводиться працю-
вати селянці, бо вся ро-
бота й біля господарства
і в родині лежить на ній,
та все ж таки я скажу,
що наші жінки охоче бе-
руться
роботи.
КНС, і
драмгуртках то-що.
Організовано почали
ми працювати з 1924 року,
як стали жіндельзбори.
Зразу ж тоді виділили
10 жінок-активісток, що
самі невтомно працюють
і поволі заохочують і решту жінок.
' Двічі на місяць відбуваються збори й помі-
вчаться
Тиждень оборони" на селі. Не тільки хлопці, а й дівчата
--------------------------— стріляти.
до громадської
Працюють і в
в хаті-читальні,
чається, що чим раз більше приходить на них
жінок. Почали передплачувати й читати гуртом
„Селянку України". Журнал дуже полюбили се-
лянки, а це видно з того, що взяли участь
у передплаті його навіть неписьменні жінки, при-
носили гроші чи то яйця, щоб продати й перед-
платити журнал.
Проте й не без перешкод у роботі. Неприємно,
що гальмують роботу жінок свідомі керовники-
активісти, от як був у нас голова сільради—Шку-
ренко Кирило або голова КНС Дяченко Грицько.
Вони ввесь час глузували з наших зборів, з наших
пропозицій, думок,
підбурювали чоло-
віків, щоб ті не
пускали нас на ро-
боту громадську.
Та ці перешкоди
не тільки не спи-
нили нас, а навпа-
ки підбадьорювали
і все ж таки і до ко-
операції, і до сіль-
ради, і до КНС ми
жінок проводили.
Переобрали но-
вого голову сіль-
ради Чорноштана
Пилипа. Та хоч він
і партієць, а не
можна сказати,
щоб для роботи
жінки широко роз-
чинив двері, нав-
паки—цікавої робо-
ти їм не довіряє.
Є у нас на селі
молочарське това-
риство, де кооперовано 200 жінок. Я б сказала, що
й товариство це не веде своєї роботи так, як слід
би було, бо припустило, що аж три приватні
молочарні організувалося
й туди носять молоко
близько чотирьохсот се-
лянок. Коли б селянкам
всюди на загальних збо-
рах з'ясовувалося користь
кооперації, то в ніякім
разі селянка не понесла
молока до приватника.
Тоді, безумовно, знач-
но покращала б робота
молочарського товари-
ства, зросла його міць.
Н хоч би й оце: скіль-
ки років толкуємося про
дитячі ясла, та, на жаль,
і досі нема їх у нас, бо
тут уже, крім бажання,
треба, щоб була й допо-
мога, а нам назустріч не
йдуть ні громадські ор-
ганізації, ні райвиконком.
Пробудженна
ЩО В НАС ЗРОБЛЕНО
(с. Ржищів на Київщині)
Тридцять делегаток є у нас в Ржищеві, яких добре
організувала вчителька школи, жінорганізаторка.
Делегатки працюютьгарно. Єгуртки охорони матери
X , 	—.
16	———1— НІЧИМ	~	Д——————
й дитини, сільсько-господарський та кооперативний
сан. гурток, драмгурток та хатнього господарства.
Виписують жінки-активістки „Правду“ „Про-
летарську Правду", „Молодий Більшовик", „Ра-
дянське Село", „Селянську Газету" та журнали:
„Селянку України" й „Комунарку України".
Гуртками керують фахівці-керовники.
Щоб перевірити розвиток делегаток і взагалі
тора, щоб вони провели кілька розмов із дітьми.
Піонери зв'язані з громадським життям. Завжди
беруть участь у кампаніях, що відбуваються на селі.
Дівчата-комсомолки зуміли підійти до дітей
і захопити їх. Тепер піонерзагони значно пошири-
лися й виросли.	Г. Кучеренко
ПОРАД ТА ВКАЗІВОК ТРЕБА
жінок влаштовується ча-
стенько вечори. запи-
тань та відповідей з по-
літграмоти.
Крім цього, село по-
ділено на кутки, щоб
легше було провадити
роботу.
В поточних кампаніях,
як самообкладання, реа-
лізація позики, оплата
єдиного с.-г. податку,
посівкампанія—все про-
роблювали делегатки.
Драмгурток ставив
4 вистави й на зібрані
гроші передплатив газет
та журналів.
Крім цього, делегатки
організували й школу
І малеча не забуває фізкультурних вираз.
(с. Краснопілка на Уман-
щині)
Потроху й в нашій
Краснопілці жінки втя-
гуються в громадську ро-
боту й відриваються віл
старого життя. Засну-
вали оце птахівниче то-
вариство, де в правлінні
працюють жінки. Това-
риство частенько скли-
кає жінок-пайщиць, вла-
штовує з ними розмови
про значіння кооперації,
зокрема птахівничої,
про те, як поліпшити
сільське господарство
та як переходити на
нові його форми.
крою та шитва, де вчить-
ся 42 учениці в дві зміни. Влітку школа крою та
шитва перейшла на гурткове навчання, де крім
Селянки яйця збува-
ють у птахівниче тозазнст^з й не негуть на базар,
чи то до приватника.
шитва провадиться й культосвітню роботу серед
жінок.	К. Кузьміна
КОМСОМОЛКИ НА РОБОТІ
(с. Чорнобиль на Київщині)
Три загони юних піонерів є в Чорнобилі. Діти
охоче відвідують
загони, та це ста-
лося недавно, бо
раніш роботу піо-
нерзагонів підри-
вали комсомоль-
ці-керовники. Бу-
ло, наприклад,
що комсомолець-
керовник не тіль-
ки не працював,
а навіть ховався
від дітей в день
занять. А діти пі-
дуть, од шукають
і живосилом при-
тягнуть у загін.
Комсомоль-
ський осередок
врешті звернув
увагу, що піонер-
лави в Чорнобилі
не міцніють збіль-
Оце вже йде з зчка, ж би й молочарське
товариство зорганізувати —:5 можна було як-
найвигідніше зоувати мо.тс-аоські продукти.
Крім кооперації, жінки працюють у сільраді,
в КНС, в раді сельбуду, крамничій комісії то-що.
Хотілося б нам, щоб оаст’дї жінорганізаторка
заглядала в село,
та час-від-часу да-
вала напрямок
і раду в роботі,
бо є (ще багацько
таких питань, що
нам жінкам,незро-
зумілі, не вміємо
самі розібратися
і з’ясувати нашим
товаришкам.
Глухо в нас,
допомоги порада-
ми треба.
Я. Мушенко
Молоденький стрілець.
ДІТИ В НАДІЙ-
НИХ РУКАХ
(с. Одринка на
Харківщині)
шуються, а розва-
люються і обрав
Люботинський
райвиконком дав
на керовниць трьох дівчат у всі осередки. Дівчата
враз оживили роботу: регулярно відбуваються збори
дитячі, Є радіо-гуртки, гурток фізкультури. Керов-
ниці-комсомолки притягли до роботи учителів, аг-
ронома, запросили радіо-техника, спорт-інструк-
понад 1.000 крб.
на дитячі ясла, й
ДйВнє бажання наше здійснилось. Вже 35 дітей бід-
ніших селян та вдів що-дня з ранку йдуть до
ясел, те їх і годують і пильнують. Тільки з 26 червня
ясла відкрито, а вже не можна впізнати малечі, яка
вона була раніш, яка тепер. Веселі, бадьорі голоси
м 15	------------------------- |7
Деякі села часто влаштовують дитячі екскурсії до великих міст.
На знімку така екскурсія з с. Бабаї на Харківщині оглядає Харків-
ський зоологичний сад.
чути там що-дня. Н про матерів вже й говорити
нема чого: вільно й спокійно працювати і вдома й
на ниві, коли знаєш, що діти їхні в надійних
руках.
Рябокобила
ТЕПЕР ТАМ СЕЛЬБУД ТА ЗРАЗКОВИЙ
ГОРОД БУДЕ
(Сновськ на Чернігівщині)
Роботу серед жінок у нашім районі останнього
часу дуже добре поставлено. Вони активно ви-
являють себе у всіх її галузях. Наприклад: у двох
сільрадах за голів
правлять жінки, є
два секретарі сіль-
ради — жінки, дві
працюють як голо-
ви - сільКНС, шість
у правліннях ко-
операції, є і в пре-
зидіях райвику та
райКНС.
Ясельна .кампанія
пройшла дуже
добре: в трьох се-
лах працюють ди-
тячі ясла. Жінки
активно працюють
при землевпоря-
дженні,в земельних
комісіях.
В однім селі
жінки- активістки
відібрали (а це було
не легко) землю й
будинок у попа (з
якої він до цього ча-
су користувався).
Кажу, не легко було це зробити, бо там ще є
чимало жінок релігійних і треба ж було довести,
що можна садибу попівську використати на краще,
не підтримувати таких паразитів, як піп.
Загальні збори врешті погодились і забрали
будинок і садибу. Тепер у будинку міститиметься
сельбуд, а земля піде під зразковий дитячий
город.
У. Супрунова
НЕ СТОЯТИ ОСТОРОНЬ, А БУТИ
АКТИВНИМИ
(С. Велико-Писарівка на Харківщині)
Ще й тепер можна почути від жінок нашого
села: „Не хочу ходити ні в сельбуд, ні в гурток.—
Що, мовляв, я там корисне побачу, хіба тільки
підметки зітру. Хоч би за ходіння подарунки да-
вали, тоді ще сяк-так “. .
Оці балачки свідчать про нашу несвідо-
мість та темряву, якої й можна позбутися тільки
освітою, ходячи до сельбуду та працюючи по
гуртках.
Дарунок цей—розкріпачення жінки, рівні права
з чоловіком, участь у громадському та політич-
ному житті країни. Якого ж кращого й ціннішого
дарунку ще треба? Уміти ж скористуватися
з цього—ось чому нам, жінкам, вчитися слід.
Найшвидший і найвірніший шлях до поліп-
шення нашого життя—це колективізація, до якої ми
в першу чергу повинні прагнути. Колективізація
покладе край всьому старому прогнилому, що ще-
дить нашому життю.
Частенько можна спостерігати, що чоловік
і ладен піти в колектив, та жінка не хоче, хоч си-
лою її тягни, а цього не повинно бути. Жінка
мусить подати свій голос за колективізацію.
От і тепер підчас тяжкої роботи—уборки хліба,
кожна жінка може
пересвідчитись, що,
де колективно пра-
цюють, там ніколи
копи на полі не за-
стоюються й зерно
не висівається без
толку.
Н а ро бл я ться
члени колективу,
ще й вільний час у
них є, і діти в яс-
лах ПІД ДОГЛЯДОМ.
Н подивіться у нас
в господарстві, чи
має жінка хоч хви-
лину вільно відпо-
чити?/^ вже про те,
щоб почитати
книжку чи газету
й говорити не бу-
демо.
Час думати й
про останню за-
сівну кампанію.
Жінкам не можна
й тут стояти осторонь. От треба жінці врешті
зрушити з місця, щоб поліпшити життя і своє
господарство, йти до колективу, відвідувати с.-г.
та загально-освітні гуртки.
Остапенкбва
ЗДІЙСНИЛОСЯ—ЯСЛА є
(с. Двурічний Кут на Харківщині).
Про дитячі ясла що-року можна було почути
в нашім селі, як тільки настане літо, і проте ор-
ганізувати їх ніяк не вдавалося з різних причин:
то коштів нема скільки потрібно, то відсутність
помешкання, а головна причина—це те, що самі
селяни все чекали, що хтось мусить про це по-
турбуватися. Цього року Харківська Кустарспілка
дала на ясла 800 крб. та 400 крб. виділила сіль-
сько-господарська артіль „Надія", яка й одвела
під ясла дві світлі хороші кімнати.
Гарно навкруги: хороший овочевий садочок,
маленький ставок, а поодаль трохи—річка Уди. На
40 дітей урочисто відкрито ясла в свято міжнарод-
нього дня кооперації.
Перші дні роботи ясел деякі селяни неохоче
несли свої діти, а потім уже й не нахваляться ними.
Стьопа
СідЬсЬНе господарство
цю Кооперація
НЕ ЗМЕНШУЙМО
ОЗИМОГО КЛИНУ!
На півдні
Осіння посівна кампанія цього року набирає
величезної ваги. Справа в тому, що в нас на
Україні степна смуга частково потерпіла від не-
дороду. Минулої зими озимина подекуди загинула.
Довелося яриною пересівати. В наслідок цього
в деяких селян немає пшениці на посів.
В цілому ж, по Союзу, за останніми відомо-
стями, врожай на багато мільйонів пудів більший
за торішній. Вихо-
дить, що недорід
озимини в степо-
вій смузі цілком
можна покрити
лишком урожаю
всього Союзу. Для
цього треба вжити
тільки відповідних
організаційних за-
ходів.
Комуністичн а
партія та Радянсь-
кий уряд таких за-
ходів уже вжили.
Посилено заготов-
ляється посівне
зерно, налагоджу-
ється перевозку
його в недорідні
місцевості, збира-
ється відомості, в
яку місцевість і
скільки треба зерна
надіслати. Отже турботам Центрального Комітету
Комуністичної партії та нашому урядові в цій
справі треба всіляко допомогти, щоб усі селяни
посіяли озимину. Н зробити це можна, широко
організувавши й зосередивши навкруги осінньої
посівної кампанії увагу всього суспільства, всіх
партійних і громадських організацій як сільських,
районних, так і міських.
В цій кампанії і жінка повинна бути активна,
вести перед, повинна з'ясувати значіння посівної
кампанії, урахувати це надзвичайне становище,
що виникло цього року, і впливати на тих лякли-
вих боягузів (а на селах є ще такі), що завжди
перебільшують і вважають становище безви-
хідним.
Що ж повинна робити жінка на селі
підчас посівної кампанії
Вона повинна взяти участь у складанні списків
тих господарств, що без державної позики не
зможуть засіяти окремі землі, при чому вона
тут же мусить пояснювати, що позику зерном
краще отримувати не на окреме господарство,
а на цілий колектив, або на товариство спільної
обробки землі. Бо коли отримує позику 6—7 пу-
дів пшениці окреме бідняцьке господарство, то
вже молотять.
воио може й несвоєчасно посіяти й не гаразд
обробити свою землю, не маючи власного живого
й мертвого реманенту. Тому ж біднякові, що по-
зичить із кредитового товариства озимини на посів,
доведеться ще перед кимось шапкувати, щоб йому
було виорано й засіяно.
Колектив же або товариство спільної обробки
землі, одержавши позику, швидше зуміє спрягтися
та обробити свій
озимий клин як-
найкраще. У ко-
лективі чи в това-
ристві жодне зерно
марно не пропаде.
Тим то уряд і ух-
валив давати по-
зику насамперед
соціялістичним еле-
ментам села, цеб-то
колективам та то-
вариствам спільної
обробки землі.
Все це селянка
- овинна з'ясувати
тим селянам, що не
читають газет, або
тим. що не встигли
їх прочитати.
Контрактація ози-
мини теж частково
забезпечить площу
озимого клину, бо
кооперативні організації, контрактуючи посів, ви-
даватимуть насіння на сівбу, й тільки після вро-
жаю той, хто законтрактує озимину, частину зерна
мусить продати в кооператив. Контрактація вигідна
для селянина тим, що він зразу одержить насіння
на посів, а біднота одержить ще й трохи грошей
на обробіток землі.
Так от і жінка повинна клопотатися, агітувати,
з'ясовувати значіння посівної кампанії не тільки
на загальних зборах села, а й на всіх зборах
сільських організацій, як-от земельної громади,
товариства обопільної допомоги, на зборах КНС,
кооперації то-що. Ця робота має величезне зна-
чіння не тільки сьогодні, а на цілих 5—6 років
наперед. Бо коли зменшиться озимий клин у селі
хоча на 25—ЗО гектарів, то для всієї України
в цілому це може пошкодити. От через що осін-
ній посівній кампанії ми надаємо такої величезної
ваги.
Підчас переведення кампанії жіноцтво мусить
настоювати, щоб окремі заможні селяни не зали-
шали хліба в скиртах, а своєчасно його молотили,
бо й через немолочений хліб наш озимий кдин
може зменшитись.
Нктивна жінка може вплинути не то що на
окремих селян, а навіть на сільраду. Вона доведе
велике значіння посівної кампанії, мусить також


№ 15
19
довести, що зменшення озимого клину відіб'ється
негативно на добробуті села й на економичному
зрості всього Радянського Союзу. Отож влада
вжила заходів що до посіву озимини,- але нам
треба, щоб к
приклали
сіємо всю
жен селянин і селянка з свого боку
руї  у цій кампанії, тоді тільки ми за-
озиму площу.
П. Р.
мяринувнння городини й садовини
Довго й добре зберігаються овочі й ягоди
в маринаді. Головну ролю при маринуванні відо-
грає добрий оцет, що зберігає їх від порчі.
З городини маринують дрібні огірки, квасолю,
гарбузи то-що, а з садовини: груші, сливи, вишні.
Для цього є три способи: 1) одварюють овочі
й заливають їх оцетом, 2) варять прямо в оцеті
й 3) починають варити у воді, а доварюють в оцеті.
Для духу до маринаду додається спеції; лавровий
лист, душистий і гіркий перець, гвоздику, корицю
вишневе та порічкове листя, а для смаку—цукор
і сіль.
Це все вариться в оцеті, й коли маринад гото-
вий, спеції треба
викинути, бо від
них овочі втрача-
ють колір — тем-
нішають.
Стрючки молодої квасолі
віють новий хліб.
Варіння у воді
й заливання ма-
ринадом
Варити овочі у»
воді не більше
10—15 хвилин, щоб
не розварились,
потім одкинути на
решето, щоб добре
стекли, скласти в
шкляні або глиня-
ні банки й залити
холодним оцетом,
звареним зі спеція-
ми. За кілька день
«оцет злити й про-
варити на свій смак; коли прохолоне, залити овочі,
обв'язати банку грубим папером, поставити в хо-
лодне й сухе місце.
Овочі варені в оцеті
Приготувавши оцет із домішкою різних спецій,
виливають його в казан чи то інший емальовий
посуд, кладуть туди овочі й варять на невелико-
му вогні, аж доки уваряться. Потім маринад пере-
лити в глиняний посуд годин на 3—4, щоб добре
прохолов, а тимчасом овочі скласти в шкляні
банки й залити цим же маринадом. Мариновані
таким способом овочі довго зберігають гостроту
смаку і приємно пахнуть.
Варіння у воді з доварюванням в оцеті
Приготовлені овочі раз чи двічі прокип'ятити
і, коли прохолонуть, перекласти в зарані пригото-
ваний оцетний маринад і все це знов проварити.
Маринування це теж довго зберігається.
Маринування огірків
Дрібні огірочки миють, щільно складають
в банки, перекладаючи їх укропом, вишневим та
порічковим листям, червоним перцем і заливають
холодним оцетним маринадом, звареним із перцем,
лавровим листом і цибулею. За 2—3 дні оцет
треба злити, переварити і вдруге вже гарячим
залити огірки. Дати добре вихолонути, зав'язати
грубим папером і поставити в холодне місце.
За тиждень-два огірочки готові.
Квасоля
очищають од жилок,
опускають у соло-
ний кип'яч на 3—4
хвилини, щоб не
розварились, потім
зливають воду й за-
ливають квасолю
теплим, зробленим
на смак маринадом
і лишають у ньому
квасолю на дві доби,
після чого маринад
знову зливають, пе-
реварюють, знов
додають до нього
оцету й холодним
заливають ква-
солю.
Вишні
Очистивши виш-
ні від кісточок і
щільно склавши
в банки або пляшки з широким горлом, заливають
оцетом, звареним з цукром, гвоздикою й корицею.
На 4 шклянки оцету кладуть кіло цукру й на смак
кориці, гвоздики й лаврового листу. Через 3—4
тижні вишні готові.
Можна маринувати очищені від кісточок вишні,
тільки їх кладуть у кип'ячу юшку, яку готують
так: на 4 шклянки цукру, додають 1 шклянку оце-
ту, трохи кориці й гвоздики. Коли вони зваряться,
ягоди складають у банки, а юшку ще доварюють
10—15 хвилин і, коли прохолоне, заливають нею
ягоди.
Груші
На маринування беруть соковиті спілі груші
з хвостиками. їх чистять, а великі ріжуть пополам
і одварюють в окропі доки не стануть м'які.
Після цього складають у банки з узваром, в якім
варились груші, з додатком до нього оцету на
смак та ще трохи цукру, кориці й гвоздики і ним
заливають груші. Через 5—6 день юшку зливають,
додають до неї оцету й цукору переварюють і,
20
— № 15
коли прохолоне, заливають ним груші. На 6 кіло-
грамів груш беруть літр оцету, 1 кілограм цукру
й на смак кориці й гвоздики.
Довгою лавою на боротьбу з бур’янами.
Сливи
Найкращими сортами слив для маринування
є венгерка, ренклоди, угорка й марабель. їх беруть
не зовсім спілі—-міцні й непом'яті. Наколюють гол*
кою, щоб краще просякли маринадом. Маринад
готується так: чотири шклянки оцету, дві
шклянки цукру і три грами кориці й гвоздики
Треба закип'ятити 2 кілограми слив.
Варити аж доки у слив не потрі-
скається шкірка. Після складають
у банки, а сироп ще трохи проварю"-
ють, охолоджують його і холодним
заливають сливи.
Другий спосіб: наколоті сливи
складають у банки й заливають га-
рячим, міцним, добре увареним ма-
ринадом, який після 6—10 день знов
вливають, проварюють і заливають
ним сливи.
Садовод В. Михайлів
ЯК ТУШИТИ М’ЯСО
М'ясо корисніш тушити, ніж сма-
жити, особливо коли воно не молоде
й не м'яке
Робити це так: помивши та по-
соливши м'ясо кладуть цілим шмат-
ком у кострюлю або в слоїк, до-
дають до нього трохи масла й ста-
влять у добре натоплену піч.
Коли м'ясо почне випускати з себе
юшку, нарізати туди дрібненько цибулі та корінняі
Час-від-часу це перемішують і підливають потроху1
гарячої води, щоб не підгоріло.
Коли м'ясо стане м'яке—воно втушилось.
Г.
КУРЯЧІ ПАРАЗИТИ И БОРОТЬБА З НИМИ
На домашній птиці, зокрема на курях, є чи-
мало різних паразитів, які страшенно їх знесилю-
ють, шкодять їхньому зросту і несучкості. Паразитів
є два розряди; одні водяться й псують пір'я і шкіру,
другі—ще гірші —висосують кров. Паразити ці
швидко розповсюджуються, перелазячи з однієї
птиці на другу і такі дрібні,що без побільшуваль-
ного скла їх не побачиш. Паразити, що висосу-
ють кров, живуть здебільшого в курникові й на-
падають на птицю вночі. Чи є на курях це лихо,
взнати дуже просто: коли курка кублиться в куряві,
значить у неї паразити і вони її турбують. Це
паразити на пір'ї. Щоб боротися з ними, треба
\ збудувати в кутку двору чи то птичні невеликого
хлівця з навісом, насипати під ним куряви з до-
роги, змішавши з сіркою, а ще краще насипати
попелу з тою ж таки сіркою. Кури будуть „купа-
тися", кублитися там, і паразити зникнуть.
Позбутися паразитів із пір'я це не значить, що
курка спокійно спатиме. Коли повернеться на ніч
у курник, її нападають ті паразити, що на день
ховаються в щілини, й ссатимуть кров. Знищити
й цих паразитів не важко. Треба час-від-часу
добре мити гарячою водою, а ще краще білити
вапном курники з середини і зокола.
Крім того долівку, а також і птичачий гній,
коли його прибираєш із курника, треба поливати
розчином мідяного купервасу. Всі щілини в кур-
никові заклеїти папером і запалити всередині
сірку з салітрою. Паразити не виносять, цього*
духу й гинуть.
На курник у кубичний сажень досить 100 грамів,
сірки й салітри. Як бачите, провітрити чи дезин-
фектувати курник коштуватиме не дорого. Коли ж.
подержати курник із сіркою зачиненим добу, па-
разити всі загинуть, і тоді ви побачете, як кури
відживуть, поправляться й краще нестимуться.
1 курчата не будуть такі заморені, як це буває,
коли завелося багато паразитів.
Г-ин.
і
нички цього року
вся надія була на баклажани. Ще по-весні, втикаючи
а розпушені грядки розсаду, вона думала:
— Буде собі, буде й людям.
А як викинули баклажани цвіт, Олійничка не
втрималася. Перегнулася якось старістю через тин
та до сусідки:
- — Тітко Надіє! Як там вас бог милує?
(А Катерина вже й до церкви перестала ходити.
Та й як ти його в бісового, прости господи, бать-
ка ходитимеш до тієї церкви, коли тобі підривають
економичеську базу). Тільки, кажу, передзвонили
в усі дзвони, прибігає капосний півень... Катерина
й дух притаїла. Півень дзьоб-дзьоб носом у бакла-
жан, а Катерина пеленою його зверху.
Повірите, всі грядки Катериною виволочив,
— Та, спасибочки, Катерино. Дибаємо пома^
леньку.
— А в мене ж, тіточко, баклажани цього року.
Ох і баклажани ж!
— Та що ви кажете, Катерино?
а таки втік.
Ну, нічого. Одлягло Катерині від серця. Хоч
і втік півень, а після таких одвідин вдруге не
навідається. Здохне, а не прийде. А він і навідався.
— Єй-бо. Скільки живу, не родили такі... Та ви,
тіточко, не сокрушайтеся. Живемо ж ми по-сусід-
ському. Ви з чим любите баклажани? Так, так. З
оселедчиком і я люблю поласувати. Розріжеш його
Прийшов на стиглі вже баклажани й тільки-но
загнав дзьоба в Катеринине серце, вибачте—бакла-
жани, Катерина його решетом, а поясницею звер-
ху. Як там і сидів.
Цілісеньку добу Катерина думала потім, якої
ножем, а він тобі аж усміхається... Не скісняйтесь,
тіточко. Живемо ж ми по-сусідському?
Та хіба ж тепер сусіди? Вороги тепер, а не
(сусіди. Не встигла Катерина відійти від тиНу, тітка
Надія шасть на вулицю...	1
1 другого дня все село говорило, що Олійничка
(переманила від тітки Надії Васильовни ввесь
^баклажанний цвіт.	1	• г
Стали баклажани брунькуватися. Побреде, було,
Катерина в грядки, візьме пучками гроно—ну, ^о
твій виноград наливається...
В другого дня все село говорить, що Катерина
слово якесь баклажанне знає...
1 так, аж поки баклажани стали червоніти.
В як стали червоніти—Катерина втратила й той
спокій, що був. Вийшла якось із хати вранці, ще
сонце не сходилб, чує, на сусідчиній клуні лелека
«клекоче.
— Не к добру,—тіпонулася і, забувши, чого ви-
йшла, кинулася зараз же
кари завдати цьому нахабному злочинцеві.
1 придумала. Другого дня Любимівська
сільрада На Мед і т о п і л ь щи н і зафіксувала
нечувану кару урочистим актом:
„192 8 року червня 23 дня, ми, ниж-
че п ід п иса н і—г о л о в а Л ю б и м і в с ь к о ї сіль-
ради Квітка Д. П., секретар Прокоп-
ченко 3. В. в присутності громадян
Науменка Івана, Ісаєва Сидора та пред-
ставника Михайлівського райвикон-
кому ГлущеНка склали Цього акта
в т а к б м у:
— Цього, 23 червня, до сільради при-
несла покаліченого півня громадянка
Воронкина Надія Васильовна та за-
явила, що громадянка Олійник Кате-
рина Гнатівна впіймала півня на сво-
йому городі, відрубала йому півноСа
та всі. пальці на ногах по. перші су-
стави, що й встано-
до баклажанів.
— Господи ж ти, бо-
же мій. Ну подзьобані,
«у поковиряні, ну не
видно ж, що вони й чер-
воніли.
Придивилася Катери-
на до шкоди пильніше,
так і є,—наслідив півень.
— А здох же б ти їй,
банькатій. Ну, стрівайте,
тітко Надіє. Я ж тебе
нагодую баклажанчи-
.ками...
З цього дня й почала
Катерина пильнувати.
влено оглядом пів-
ня. Цього акта на-
гально препрово-
джається Для дол-
жної дачі йому На-
правління — до Рай-
в и к у".
Дальшого „направлін-
ня“ акту ми не знаємо.
Чули, що йому буде дано
„направління' , вкупі з
головою Любимівської
сільради, до щойно від-
критого в Харкові зооло-
гичного музею.
Милости просимо!
Видає В-во „Радянське Село"
Редагує Ц. В. робітниць та селянок ЦК КП(б)У.
Адреса редакції: Харків, Пушкинська, № 24, в-во „Радянське Село".
------------------
2С
	7^'	" V’»; ,.,ґ	І
,------------------------------------------’	М
 ...а
Ціна окремого номера 15 коп.
ЩО ЧИТАТИ
Ч. Аніщенко. Мироносиці. Вид. „Книгоспілка",
р., В5 стор., ц. 25 к.
"Це оповідання про забитих злиднями жінок-
селянок, що шукають якогось порятунку од свого
тяжкого життя в церкві. Там гадають жінки
знайти заспокоєння від усіх своїх турбот та не-
щасть,—знайти свою якусь правду бідняцьку. Цей
релігійний настрій добре використовують попи.
Вони агітують жінок-біднячок і в мироносну не-
ділю останні з хресним походом несуть мироносну
ікону. Жінки йдуть у „мироносиці1*, бо цим вони га-
дають спокутувати свої гріхи, заслужити ласку божу.
Але на селі вже є зародки нового життя. Росте
й міцніє молода комуна, вже є активісти, що бо-
рються за новий побут. 1 от поволі „мироносиці"
* зневірюються в тому, що ще недавно здавалось
•*їм святим та непорушним. Бог не захистить,—
святі мовчали, коли катували родину Ониськи,
».е помогла Марія Єгипетська Одарці від пранців,
а піп безсоромно залицяється до старої Вівді,
Нарешті, „мироносиці" остаточно зневіряються
в релігії, в церкві. Не-тут правда, не тут треба її
—шукати. І стара Вівдя говорить:
— Піду я в завод, піду в комуну. Пересвідчусь *
на в'ласні очі й на власний розум. Там видно буде
до якого берега пливти.
1 обзивається Ониська:
— Ввесь світ пішов за комуною, підемо й ми..
Наша стежка з бідаками.
Жінка-селянка знайшла вірний шлях. Історія
„мироносиць" написана правдиво та художньо,,.,
гарною мовою. Оповідання треба рекомендувати
для читання. Зараз воно видруковано в збірці,
оповідань Аніщенка „Баланс".
Крім „мироносиць" ця збірка містить у собі ще
кілька цікавих оповідань із селянського життя.
Всю збірочку можна рекомендувати для читання.
М. Сенгалевич
ВІДПОВІДІ ня зяпитяння
З а п и тує Дукач Ганна.—Цього року брата при-
зивають до Червоної армії. Чи матиме він пільгу
і якого розряду, коли мені 17, а матері 58 років?
Відповідь. — Вас двоє непрацездатних на
утриманні брата, тому він має право на пільгу дру-
гого розряду. Його до кадрової частини тільки
тоді візьмуть, коли на призовному вчасткові не
вистачить безпільговиків та осіб, що мають пільгу
З розряду. Якщо він піде до кадрової частини, то
ви повинні звернутися до комісії, що є при рай-
виконкомі, з проханням, щоб призначили грошову
допомогу на час перебування брата в армії.
Запитує Гизила С. В. з села Базилівщини
на Полтавщині.—Де можна купити машинку, щоб
нею закорковувати пляшки, та скільки вона кош-
тує?
Відповідь. — Коркувальна автоматична (заку-
порочна) машина коштує 125 карб. Купити можна
у м. Харкові, майдан Рози Люксембург, № Ж Т-во
ПОШТОВА
Андрійченко.—Про роботу жіндельзборів
с. Красненького ви вже писали і в № 14 журнала
„Селянка України" було вміщено, так що цей
допис не піде, а ви напишіть ширше, що саме
роблять жінки в секції охорони матери й дитинства
та сільсько-господарській.
С а л ь н о м у.—Чому ж ви не подали в дописі
жодної причини, яка розвалила роботу жінок.
Пишете, що добре працювали жіндельзбори,
а потім якось зразу пишете, що робота розпалась.
Без причини не могло так статися, а ви про причи-
ни замовчуєте.
„Садівник - Пасічник". Як завдаток треба вислати
25% вартости, решту платити по одержанні ма-
шинки. Дешевих (ручних) у продажу зараз нема.
Запитує Маслюк Т.—Я взяла з дитячого
будинку дівчинку та одержала на неї 1,15 десятини,
землі, яку дадуть мені пільгу?
В і д п о в і д ь.—Взагалі ті господарства, що взяли
до себе вихованців, одержують пільги протягом
трьох років такі: а) вихованців зараховується до
їдців господарства, б) земельний наділ, що його
одержано на вихованця, протягом цього строку
звільняється від податку.
Запитує Павличенко Є.—3 12 грудня 1927 р.
не працюю на призавгоспі, чи оподаткують мій
заробіток на 1928-29 рік?
В і д п о в і д ь.—Прибуток, що Ви його одержали
на дризавгоспі з 1-1У 1927 р. до грудня 1927 р.—
оподаткують сільсько-господарським податком на)
1928-29 рік.
СКРИНЬКА
Зірці з с. Чернечого.—Дописа „Тяжка,
хвороба" надрукуємо. Пишіть ще.
Ні-ті з Петрівки.—Напишіть, яку саме ро-
боту серед жінок провадиться у вашім селі. Пода-
вайте більше фактів, а не такі загальні слова, як:
„добре", „гарно" то-що.
П ро-копович у.— Більше й ясніше напи-
шіть про роботу серед дівчат с. Жданів, А то
з цього десятку рядків нічого гаразд не добереш.
1 • - 4	•	»	.	н	- ,
ЩО Є В ЖУРНАЛІ: Що діється по світу. Н. Калашник.—За більшу врожайність. Г. Петров-
ський.—На допомогу потерпілим од суховію. Кл. Очеретяна.—ізудні сільські (оповідання). С.—Ви-
ставка в Кельні. Майбутнє належить їм (нариси). Янова.—Лихо сільське—ворожки, знахарі. Я.
Ковальчук.—Обжинки (нарис). Куриленко.—Цигацка гадала (нарис). Що нам пишуть. Сільське
господарство. Ю. Гедзь,—Криваві баклажани (гумореска). Що читати. Відповіді на запитання.
Поштова скринька. На окладинці—На жнива йдуть.
Окрліт 829/кв.
Харків, Друга друкарня ім. тов. Блакитного, Тресту „Харків-Друк“.
Зам. № 3619—.10.000