Этнографическій сборникъ. Остатки славянъ на южномъ берегу Балтійскаго моря - Гильфердинг А.Ф.

Author: Гильфердинг А.Ф.

Tags: исторія исторія славянъ этнографическій сборникъ

Year: 1862

Similar

Введение в сравнительную грамматику славянских языков. Выпуск 1

Германизація балтійскихъ славянъ

Краткая сравнительная грамматика славянскихъ языковъ

Славяне, ихъ взаимныя отношенія и связи. Томъ 2. Славянская идея въ литературе до XVIII века

Text

ЭТНОГРАФИЧЕСКІЙ
' СБОРНИКЪ,
ИЗДАВАЕМЫ*
ИМПЕРАТОРСКИМЪ
РУССКИМЪ ГЕОГРАФИЧЕСКИМЪ ОБЩЕСТВОМЪ.
і іШцеускъ V.
(ОЪ ПРИЛОЖЕНІЕМЪ ЧЕРТЕЖА'вЛП. ДВИНЫ 1701 Г.)
САНКТПЕТЕРБУРГЪ,
въ типографіи в. вкзовразова и коми.
1862.
СОДЕРЖАНІЕ.
Изслѣдомяія, опсмія і матеріалы.
СТМІ.
Очеркъ втиографіи Еврейскаго народонаселенія въ Россія. Ст. М.
Берлина .................... 1 — 94
Отрывокъ изъ путешествія въ Хиву и нѣкоторыя подробности о ханствѣ
во вреия правленія Сеядъ-Мохаяиедъ хана, 1856—1860 г. Ст.
Д. Чл. Е. Я. КилевеЛна.....................................1—14
Остатки Славивъ на южномъ берегу Балтійскаго поря. Ст. Д. Чл. А.
Ѳ. ГилыДердита.............................................1 — 191
Историческій взглядъ на Важско-Двиискихъ удѣльныхъ крестьянъ. Ст. Чл,-
Сотр. г. Воронова. Съ предисл. Д. Чл. В. И. Вешнякова . . 1 — 17
. Топографическо-статистическое и втнографвческое описаніе города Ко-
тельнича. Ст. г. Глушкова .............. 1 — 96
Бытъ крестьянъ Курской губерніи Обояискаго уѣзда. Ст. Чл.-Сотр.
г. Машкина..................................................1 — 119
Вельскіе свадебные обряди и причеты. Ст. Чл.-Сотр. г. Воронова. . 1 — 50
Библіографическій указатель атнографическихъ сочиненій и статей, из-
данныхъ на Русскомъ языкѣ въ Россіи. Ст. Чл.-Сотр. В. И. Меокова. 1 — 50
Смѣсь.
О сводныхъ бракахъ въ историческомъ отношеніи. Ст. Д. Чл. В. Я. Фукса. 1
О Сибирскихъ дворянахъ н дѣтяхъ боярскихъ. Ст. Д. Чл. Н. Абрамова. . 10
Опись города Шуи, 1778 года *..................................18
Опись краткая города Шуи и строенію въ оконъ городѣ. Ст. Д. Чл. В. Борисова 20
Рѣка Локвя. Ст. Чл.-Сотр. Дмшпрюкова...........................28
Извлеченіе изъ книги Козны Ивдикоплова. Ст. Д. Чл. Г. С. Десшукиса . . 25
V Былины о царѣ Иванѣ Васильевичѣ................................27
Стихъ о лѣни ................................................. 81
ОСТАТКИ СЛАВЯНЕ
НА ЮЖНОМЪ БЕРЕГУ БАЛТІЙСКАГО Ж)РЯ.
На южномъ берегу Балтійскаго моря (’), нй Западъ отъ ни-
зовьевъ Вислы, сохранились до сихъ поръ поселенія Славянъ*
Это послѣдніе остатки нѣкогда вёликаго и слаѣнаго народа,
который въ теченіе Многихъ столѣтій отстаивалъ свою народ-
ную независимость и свое непокорное язычество отъ напора
всей Германской имперіи. Теперь потомки ' второ воинствен-
наго племени скрываются въ песчаномъ и болотистомъ захо-
лустьѣ, куда рѣдко заглядываетъ путешественникъ; Поляки й
Нѣмцы называютъ ихъ Кашубами; сами они называютъ себя
<Кошеби» (единств. числ. Кашеба), выговаривая е за* у,—:
а въ нѣкоторыхъ, наиболѣе отдаленныхъ и глухихъ мѣстахъ,
сохранилось у нихъ' древнее народное имя Словинцевъ.
Этотъ безвѣстный обломокъ знаменитаго въ старину на-
рода Славянскаго привлекалъ мое любопытство. Я посвятилъ
на его изученіе.часть лѣта 1856 года. Прежде всего я счелъ
долгомъ посѣтятъ лучшаго, или скорѣе единственнаго знатока
Кашубскаго народа й языка, г. Флоріана Цейнову, который,
О) Нижесяѣдующій очеркъ путешествія по Кашубскимъ зеимиъ, в равно пара-
графы І-й и Х-й атоЙ статьи (этнографическій обзоръ края, населеннаго Помераи-
сними Словиицаии и Кашубами и замѣчанія объ особенностяхъ ихъ языка) напеча-
таны быки въ ѴШ тонѣ извѣстій П Отдѣленія Ииператорской Академіи Наукъ,
етр. 41—56.
1
2
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
будучи самъ родомъ Кашубъ (изъ деревни Славбшено близъ
Луцка, РиІ2І§), первый сообщилъ Славянскимъ ученымъ нѣ-
сколько удовлетворительныя свѣдѣнія о нарѣчіи своей ро-
дины. Теперь онъ живетъ, къ сожалѣнію, внѣ ея, но однако
недалеко отъ Кашубской страны,, въ селѣ близъ городка Те-
респоля (на желѣзной дорогѣ между Быдгощемъ, ВготЬегд,
и Гданскомъ, Вапіхід), занимаясь тамъ медицинскою практи-
кою. Поѣхавъ съ нимъ въ Гданскъ, мы отправились оттуда,
для обозрѣнія Кашубскаго края, на западъ, въ Вейерово
(Кеизіасіі), Лауенбургъ или, по Кашубскому произношенію,
Лемборкъ, и село Гловчицы (бгіоѵпіз), а потомъ поворотили
на югъ, къ Бытову (Віііоѵѵ). Здѣсь я долженъ былъ разстаться
съ . г. Цейновою, который не могъ надолго отлучиться изъ
дому, и тогда я началъ подробное изученіе страны, которую съ
нимъ; объѣхалъ въ нѣсколько дней. Исходивъ Бытовскій округъ
почти во всѣхъ направленіяхъ, я поѣхалъ къ востоку, въ го-
родокъ Косцержину (ВеЪгешН); ознакомившись съ тамошнимъ
нарѣчіемъ, пошелъ къ сѣверу, къ селу Стенжицѣ (Віепсілус)
м мимо развивающагося, какъ длинная голубая лента, Радунь-
скаго озера, къ селу Пржевозу; потомъ, черезъ Бродницу,
Хмѣльно, Сяново, Бандаргово, Зомблево, достигъ знакомаго
уже городка Вейерова. Сѣвъ тутъ въ огромный, медленный
Прусскій дилижансъ, опять посѣтилъ Лауенбургъ. Чтобы присту-
пить къ основательному изученію уголка на сѣверо-западъ отъ
Лауенбурга, на морскомъ берегу, гдѣ удержалось имя Сло-
винцевъ, я сперва поѣхалъ въ городъ Столпъ (8(о1ре) или,
какъ Поляки его называютъ, Слупскъ, въ надеждѣ и тамъ
найти какой нибудь остатокъ Славянской народности; но, кро-
мѣ имени,. въ этомъ торговому,. довольно богатомъ и краси-
вомъ городѣ, ничего о Славянахъ уже не напоминаетъ. Я дол-
женъ былъ воротиться изъ Слупска къ сѣверо-западу, въ с.
Гловчицы. Тутъ я нашелъ много любопытнаго для себя
и пользовался помощью и указаніями просвѣщеннаго и благо-
душнаго пастора, г. Ломанна, который принялъ меня съ осо-
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
3
бенною предупредительностью. Тутъ имѣлъ я также удоволь-
ствіе встрѣтить ученаго Русскаго и Славяниста, И. И. Пап-
лонскаго, который, также какъ я, пожеладъ увидѣть Кашуб-
скій край, но, къ сожалѣнію, ногъ только чрезъ него про-
ѣхать. Наговорившись вдоволь съ уиныиъ и наблюдательнымъ
пасторовъ и съ тѣми изъ Гловчицкихъ поселянъ, которые
еще не забыли Славянскаго языка, я пошелъ въ с. Смолдзи-
вы и Гарну, гдѣ прожилъ почти недѣлю. Изъ Гарны я рѣ-
шился поворотить къ востоку и идти, параллельно морскому
берегу, до Пуцкаго залива и Гельской косы. По втой дорогѣ
посѣтилъ рыбачьи избушки, построенныя на болотѣ у Лев-
скаго озера и называемыя Клёки или Клюки, село Избицу,
приморскій городъ Лебу, с. Сорбско, Осѣкъ, Вержхуцино,
Жарновецъ (2агштіг), Кроковъ, Своржево (ЗсЬѵдгвсЬаи).
Посѣщеніемъ городка Луцка и рыбачьихъ селеній (Халёпё х)
на Гелѣ кончилось мое небогатое впечатлѣніями природныхъ
красотъ путешествіе. Изъ Луцка я по большой дорогѣ спо-
койно возвратился въ Данцигъ.
Во вреия этой поѣздки я собралъ довольно иного этно-
графическихъ и лингвистическихъ матеріаловъ. Большаго ин-
тереса все это представить не можетъ; но все-таки для насъ
должно быть любопытно и дорого всякое свѣдѣніе, касающееся
Славянскаго міра, даже въ самыхъ отдаленныхъ' и заброшен-
ныхъ его углахъ; притомъ же Кашубская рѣчь, особенно въ
Помераніи, гдѣ ея тинъ сохранился чище и гдѣ она заключаетъ
въ себѣ наиболѣе своеобразныхъ формъ и словъ, любопытныхъ
для филолога, такъ быстро вымираетъ, что черезъ двадцать
или тридцать лѣтъ она, быть можетъ, тамъ заглохнетъ вовсе.
I.
Этнографическій обзоръ.
Кашубы и Словинцы Прибалтійскіе занимаютъ сѣверную и
западную половину Гданской области (Ве^іепш^яЬегігк Вап-
(’) Т. е. хвіуиіі.
4
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
гі§), составлявшей нѣкогда Польское Поморье, и восточную
часть Кбслинской области р) (Ве^іепіпдкЬехігк Соезііп) въ
Помераніи.
Въ Гданской области они населяютъ сплошь округи Бей-
еровскій (Кеизийіег Кгеіз) и Картузскій (СагіЬаивег Кгеіз).
Первый составляетъ сѣверную оконечность втой области и
прилегаетъ съ сѣвера и запада къ морю; къ востоку онъ гра-
ничитъ съ Помераніей», къ югу съ Картузскимъ округомъ.
Въ немъ главное средоточіе Кашубовъ. Только юго-западная око-
нечность его, около станціи Кацъ, въ двухъ миляхъ на сѣ-
веръ отъ Данцига, занята Нѣмцами. Картузскій округъ при-
надлежитъ весь Кашубамъ, кромѣ нѣкоторыхъ Нѣмецкихъ
колоній, водворенныхъ въ срединѣ его, около Келпина, и на
западѣ, около Пржеязна (ВЬеіпГеІй). Нѣкоторыя деревни на
окраинѣ Данцигскаго округа, прилегающей къ округу Кар-
тузскому, также заселены Кашубами. На югъ отъ Картуз-
скаго округа, округъ Косцержинскій (Кгеіз ВеНгепсВ), занятъ
Славянами, 1 но тутъ Кашубская рѣчь мало-по-малу сливается
съ Великопольскою. Сѣверная и западная половина втого окру-
га принадлежитъ болѣе Кашубскому говору, южная и восточ-
ная — Польскому. Въ самомъ городѣ Косцержинѣ особенно за-
мѣтно вто сліяніе: онъ какъ будто находится на погранич-
ной чертѣ обоихъ нарѣчій. Лежащій на юго-востокъ отъ Кос-
цержинскаго округа, округъ Старгардскій уже чисто Поль-
скій (за исключеніемъ Нѣмецкихъ поселеній); но на юго-за-
падъ, въ округѣ Хойницкомъ (Сопііх) (2), черта Кашубской
рѣчи, хотя уже теряющей все болѣе и болѣе свов особен-
ности, тянется далеко къ югу, до самаго города Хойницы.—
Мы опредѣлили такииъ образомъ восточную и южную грани-
цу Кашубовъ; опишемъ теперь западную границу, идя съ дога,
отъ Хойницы, на сѣверъ. Кашубы занимаютъ сѣверозападную
(‘) Словинцы называютъ Соевііп — Коаг&іепо, Данцигъ — Рртпвк паи Пйртпвк,
Зіоіршйшіе — Гасе, ВйреиѵаИе — ВАѵий, ЗсЫаѵе—816ѵпо, ЯсЬдпігаІбе—8гкпо.
(*) Въ области Маріенасрдерсхой.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
$
воловину Хойницкаг?. и прилегающіе къ воку съ запада при-
ходы Конаржинскій и Боржисковскій Челоховскаго округа
(ЗсЫосІіаиег Кгеів). Затѣмъ мы изъ западной Пруссіи (АѴеві-
ргеиззеп) вступаемъ въ Померанію. Здѣсь Кашубамъ недавно
еще принадлежалъ юговосточвый уголъ, именно округъ Бы-
товскій, во только слабые остатки ихъ сохранились тамъ
(впрочемъ, почти во всѣхъ деревняхъ этого края), ежедневно
исчезая.
На сѣверъ отсюда, въ округѣ Лауенбургскомъ, Кашубы
живутъ въ узенькой окраинѣ, прилегающей къ западной Прус-
сіи, именно въ деревняхъ: Ракитке (Вакііі), Глёспице (СНіез-
иій), Вучково (АѴиі/кохѵ) (’), Шёмеровице (Зсіііттегѵііг),
Буковина (Викоѵша), Лебунье (ЬаЬиЬп), Вусево (АѴиззоѵ),
Попово (Роррохѵ), Дзенцелице (Вхіасеіііх), Восѣкъ (Оззеск),
Ловчъ (Ьоѵііх), Ежево (Легохѵ), Наращено (РагазсЫп), 'Бо-
жеполе (Вояероі). За Божеполемъ Нѣмецкія поселенія дости-
гаютъ до самой границы западной Пруссіи и занимаютъ по-
граничный съ ней Померанскій приходъ Свислено (ЗсЬѵеззІіп).
Сѣвернѣе, опять находимъ двѣ пограничныя Померанскія де-
ревушки, Бисмаркъ и Ребинке (ВіЬіепке), въ которыхъ еще
уцѣлѣла Кашубская рѣчь. Далѣе на сѣверъ, пограничный
приходъ Гнѣвинскій (Сгпешп) сдѣлался совсѣмъ Нѣмецкимъ;
во въ самомъ крайнемъ на сѣверо-востокъ приходѣ Померан-
скомъ, Осѣкскомъ, на прибрежьѣ Балтійскаго моря, еще жи-
ветъ Капіубскій языкъ, именно въ деревняхъ Осѣки (Оззескеп),
Старбенино (ЗіегЬешп), Слухова (ЗсЫоскаи), Вержхуцино,
Бѣлогоро 0Ѵі(1епЬег§) и Пьосница (Ріазпісз).
Отсюда мы должны поворотить на западъ и найдемъ Ка-
шубскую рѣчь въ прибрежной полосѣ, тянущейся на западъ
до Гардненскаго озера (Сгагйепзее): это сѣверная, приморская
часть цѣлаго Лауенбургскаго и восточной половины Столп-
/ ’
(’) Эти три деревни принадлежатъ къ Столпскоиу округу, который адѣсь вдался
клввомъ иежду Бытовскимъ и Лвуеибургскииъ и доходитъ до саиоМ вападноМ
Пруссіи.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
6
скагб округа. Ширина этой полосы — отъ полъ-мили до двухъ
и двухъ съ половиною миль отъ морскаго берега. Мѣста, въ
которыхъ еще сохранилась, хотя въ слабыхъ остаткахъ, Сла-
вянская рѣчь, суть слѣдующія, идя съ востока на западъ:
1) Между границею западной Пруссіи и рѣкою и озеромъ
Леба: с. Озек съ упомянутыми уже пятью деревнями; (іер. Ье-
Ьіеіоѵо (Ыіріоѵ), Козсеггепка (Ковхігешке), Кораіепа (Кор-
раііп).
• . . . Пеппеѵгііг,
ВіеЬгоѵо (ВеЬЬгоѵ),
Зіаѵйзгеѵо (ЗсЫаізсЬояО,
Мско\ѵо (Даігкоѵ),
• а (СЬоНзсЬеѵке),
Кйгоѵо (Кигоѵ),
Сгекосепо (2акеішп),
З&зепо (Заззіп),
ПЦапіе (ЦЫш§еп),
Ваг^іігепо (Вег^епвіп),
Воззсгісе (ВозсЬііз),
Зіггёгоѵо (Зігезоѵ),
Мёагеѵо (Маззоѵ),
2<ігхёѵпо (2<1геѵеп),
Коропоѵо (Коррепоѵ),
« ' о . . а (ЗсЪагхксЬоуѵ),
Ѵіск (Ѵіеігщ),
Ѵггёзсе (Ггеіві),
с. СЬаЬгоѵо (.СІіагЬгоѵ), *)
ЫіезпёсЬоѵо (КегпасЬою,
Ззсгепйгзі (ЗсЪбпеЬг),
с. ЗогЪзк (ЗагЬзке),
ЬеЪіпс (ЬаЬепл),
(*) На югъ отъ этихъ селеній иожио еще, по словаиъ жителей, найти по вѣ-
скольку стариковъ, говорящихъ или понижающихъ по Кашубски въ с. вагсгё{?огг
^Ѳаггілаг), о. .Гапоусе (Даппеѵгііг), Вбг^огге (Вовдагв), Ѵе+коѵо (Ѵіікоѵ), Рбдога-
гото (РилвегвсЪоіѵ), КаЬоіа (Сашеіоѵ), Ківоѵо (Кйввоѵ), Вггёвепо (Вгевеп),
Риіісе (Ривііг), ѲисЬоѵо (ЗсЬѵгісЬоіг), с. Збіепо (Заиііп), Мё/іепо (Мегхпо),
Не^псоѵо (Епхіп).
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
7
городомъ Леб» ’)
д. Хагпбѵзке
ВаЬіабІ
СдЬіпо
СИісо, (Иса
Этотъ край есть центръ
(Ье|)а)
(Схегпоѵзкі)
(ВаЪійоЬ
(БагаЬіеп),
(8реск).
Померанскихъ Кашубовъ. Сюда
же должно причислить рыбачью* деревню ЛгЬісе (біезеЬВг) и
деревушки РаОДка (Разсііепік) и ХАроіок, лежащія по ту
сторону рѣки Лебы, у самаго ея впаденія въ соименное ей
озеро, и отдѣляемыя большимъ, непроходимымъ болотомъ отъ
остальнаго населенія, живущаго на западной сторонѣ этой
рѣки.
2. Между рѣкою Лебою и болотами-, тянущимися вдоль
ручья Пустыника, на югъ отъ Лебскаго озера.
с. Сёсепоѵо (Хегепоѵ),
Ѵбіёщ , (ТѴоіІіп),
РоЫбсе (РоЫоіг),
. РгбЪеёоѵо (РгеЬепіоЮ,
Вёг^оіезе фагвоіеве),
Ѵекбзоѵо (Ѵіхоѵ),
Вгйвгсхе (Віщсігііг),,
. • 0 0 • (2ешшіп),
(Сгвогпу),
с. (тіоѵсгісе (Ціоѵіи),
Кіцісіпо (Кіепгіп),
ѴбгЫіпо (ѴТатЪеііп),
' йхсхіркбісе (2іркоѵ),
БибсЬоѵо фосіюѵ),
Хагёііп *) (бгоззейогГ),
Вібііііпа (2ебііп),
ЕЦсіхесЬоѵо (ВапзкотО,
(Вшпзке),
Вбѵпо, Вбшпо (Вочтп),
Вкбггіпо (ЗсЬогіп).
• (1) Сжпивцы нромиосят*. мо нпя ІДіеЪа, Кшпубц— іеЬа т. е. ѴТеЬал
(*) Такъ (или Хагепііп) навиваютъ ату деревню старии, а молодежь, заразив-
шаяся, по ихъ словамъ, Нѣмецкимъ обычаемъ, уже употребляетъ вазвавіе Ѵіеіко
ѵіев.
8
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Жители этихъ деревень извѣстны подъ именемъ Кабатковъ.
3. На западъ отъ болотъ, въ которыхъ течетъ ручей Пу-
стыникъ:
а) Деревни или, лучше сказать, деревушки изъ нѣсколь-
кихъ рыбачьихъ хатъ (въ нѣкоторыхъ по двѣ, по три), между
Лебскимъ и Гардненскимъ озерами, на морскомъ прибрежьѣ:
Кіёкі или Кіёсліее (Кіискеп), ВгіпкепЬоГ (ВгепкепЬоізіЬаі), Ьак (ЬавзеП), Ьокс (ЬосЬгеп), Воііпс (Воііепг), БатЬё (БатЪе), Во(ік (Кжііке), Сгёѵфшо (8сЬо1ріп). Сіійзіа (СІЩ8І).
б) Деревни между болотистымъ ручьемъ Ііустыникомъ,
впадающимъ въ югозападный уголъ Лебскаго озера, и рѣкою
Лёпавою (Ьпроѵг), впадающей съ востока въ Гардненское озеро.
ѴіеггсЬйсіпо (ѴігсЪепхіп), 2е1еге (йеіезеп), . с. Втоійгёпе (йсЬтоІзіп), 8ёсу (Хіеігеп), Ѵіікоѵо (Ѵіеікоп).
в) Деревни въ уголкѣ между западнымъ берегомъ рѣки
Лёпавы, при ея устьѣ и Гардненскимъ озеромъ:
- с. Ѵіеідо бгагпо (Сггоза-Сгагсіеп), Маіо Оагпо (Кіеіп-Оаічіеп), Кіегвк (Кегзке), _В16ікі (Віоіке), СзІйсЬоѵо (ВсЫосЬоѵ), і ЗіоЦсщо или Зіёмгсшо (8іхуеп1іп), Ѵівиёко (ѴТііівіоек), Ваіо или Кіо (Коііеп).
Въ этихъ трехъ группахъ деревень Славянскіе жители на-
зываютъ себя Словинцами.
Числа Кашубскаго народонаселенія опредѣлить не могу.
ОСТАТКИ СЛАВЯПЪі
9
Полагаю однако, что Кввпбовъ (со "включеніемъ Кабатковъ и
Словинцевъ, которыхъ, впрочемъ, едва ли наберется двѣ или
три тысячи, сохраняющихъ еще свой природный языкъ) дол-
жно считать около 200,000, можетъ быть нѣсколько больше.
Позволю себѣ сдѣлать здѣсь замѣчаніе о народномъ ипени я
прозвищахъ этихъ Славянъ. Нѣтъ сомнѣнія, что они перво-
начально носили всѣ имя Словинъ или Словинцевъ; теперь же
ено сохранилось только на западной окраинѣ пространства,
запятаго Померанскими Славянами, въ деревняхъ, отдѣленныхъ
отъ прочихъ Кашубскихъ поселеній глубокими топями, такъ
что, когда я спрашивалъ у Померанскихъ Кашубовъ о томъ,
гдѣ живутъ Словинцы, мнѣ часто отвѣчали га ЫоЦ (за боло-
томъ). Этому разобщенію Словинцы (г), вѣроятно, и обязаны со-
храненіемъ древняго народнаго имени и многихъ старинныхъ
словъ, которыхъ не слышно въ другихъ мѣстахъ. Имена /Го* *
башки и Кашубы суть, очевидно, прозвища, заимствованныя
цтъ одежды, которая могла въ старину отличать жителей пра-
ваго и лѣваго берега рѣки Лебы. Ибо кабатомя называютъ
танъ куртку (въ особенности такую,. какую носятъ тамошнія
женщины), а имя Кашубовъ, Кабатки теперь еще производятъ
ютъ слова шуба и разсказываютъ,, что въ старину эти люди
носили, вмѣсто верхней одежды, двѣ цѣлыхъ, невыдѣланныхъ
овечьи шкуры, сшитыхъ вмѣстѣ, безъ рукавовъ, шерстью на-
ружу, которыя надѣвались черезъ голову и висѣли на чело-
вѣкѣ, какъ мѣшокъ: такой костюмъ называютъ тамъ шубою и
говорятъ, что старики, недавно умершіе, помнили еще такія
шубы (а). Кронѣ названій Словинцевъ, Кабатковъ (3) и Кашубовъ
(*) Померанскіе Словинцы не всегда произносятъ это иия въ полной его форвѣ:
8І0ѴІПСІ ; часто они выговариваютъ Зіотасі (чит. Слоунци). Языкъ свой ови
мегдв называютъ ЗГогіпакб (рѣцм> ЭіоѵЙмко) шоѵа или ввргока (оъ иѣвецжага
Зргаске). Въ Избвцахъ а слышалъ также Шаѵіпвкі вмѣсто Щоѵіпвкі.
(*) Впрочемъ, Сховиацы аазываютъ шубою всякое длианополое верхнее платье.
(*} Жители деревень между велккивъ сбояотовъа и Лебою, аазываютъ себя
безрамичяо Кашубами и Кабаками, во чаще прилагаютъ къ себѣ первое наимено-
ваніе , второе же чаще придается имъ сосѣдаии; языкъ ихъ всегда вааывается
Кашубскимъ; выраженія <Кабатецкій языкъ», я ае слыхалъ.
10
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
тамъ употребляется еще названіе Польскій, яо только въ при-
мѣненіи къ языку: именно, люди ати называютъ овой языкъ
Польскимъ въ томъ смыслѣ, что они имѣютъ свои богослу-
жебныя книги на Польскомъ языкѣ; я слышалъ часто такого
рода выраженія: „Словинскій языкъ (или Кашубскій языкъ) и
Польскій—это одно и тоже: книги у насъ Польскія, обряда
(богослуженіе) Польскій“. Но Поляками прибалтійскіе Словинцы
и Кашубы себя никогда не называютъ.—-Въ деревнѣ Избиралъ
я слышалъ, что дѣлали различіе между Польскими языкомъ,
который отождествлялся тутъ сь Кашубскимъ, и языкомъ ІІоля^
кома, т. е. рѣчью Поляковъ въ собственномъ смыслѣ. „Мы
говоримъ по-Польски, сказывали мнѣ, а Роіаска тоѵа другая*.
Есть ли какое иибудь существенное различіе въ языкѣ
между Словинцами, Кабатками и Кашубами? Нѣтъ. Все различіе
состоитъ въ большей или меньшей близости къ Польскому
языку, чтб не имѣетъ однако связи съ этими народными
наименованіями, а зависитъ исключительно отъ большей или
меньшей близости, въ географическомъ положеніи, къ предѣ-
ламъ Польскаго народа. Такъ говоръ рыбаковъ въ деревнѣ
Избйцахъ на Лебекомъ озерѣ, строго отличающихъ себя отъ
сосѣднихъ Кабатковъ и Словинцевъ и дорожащихъ именемъ
Кашубовъ, совершенно сходенъ съ рѣчью Кабатковъ и Словин-
цевъ и весьма далекъ отъ рѣчи тѣхъ Кашубовъ, которые жи-
вутъ, напримѣръ, въ Косцержинскомъ округѣ. Одинъ только
признакъ нѣсколько отличаетъ языкъ Словенцевъ отъ языка
Кабатковъ и Кашубовъ и выставляется самимъ народомъ какъ
.₽го особенность, именно произношеніе твердаго л: Словинцы
выговариваютъ его какъ среднее 1, подобно южнымъ Славянамъ,
Кабатки и Кашубы, какъ полугласное у, подобно Малороссія-
намъ (въ концѣ слоговъ и словъ) и Верхне-Лужицкимъ Сербамъ; но
это не даетъ права заключить осуществованіи двухъ особыхъ на-
рѣчій у тамошнихъ Славянъ, ибо то же самое произношеніе я,
какое мы встрѣчаемъ у Померанскихъ Словинцевъ, является въ са-
момъ центрѣ собственной Кащубіи, въ западной Пруссіи, въ-с.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
11
СворЯевѣ (йсЬѵагасЬаи) и окрестныхъ деревняхъ, на сѣверъ
отъ Луцка (Риі2і$): оттого жители этой мѣстности носятъ у
сосѣдей прозвище Вёііесі (отъ нроизношенія Ъеі вмѣсто ЬеІ т. е. Ьечг
— былъ). Ближайшее разсмотрѣніе языка Словинцевъ Померан-
скихъ и Кашубовъ докажетъ намъ впослѣдствіи, что онъ
составляетъ одно нарѣчіе, остатокъ древнвго языка прибалтій-
скихъ Славянъ, но остатокъ, на которомъ изгладилась отчасти
своеобразная физіономія этого языка, потону что онъ сохра-
нился только на той пограничной чертѣ, гдѣ рѣчь прибалтій-
скихъ Славянъ сливалась съ Польскою. Что же касается до раз-
дѣленія на Словинцевъ, Кабатковъ и Кашубъ, то я вижу въ венъ
слѣдъ древняго раздѣленія Славянскихъ народовъ на иелкія-племема,
раздѣленія вовсе ве сопряженнаго однако съ различіемъ въ языкѣ.
Въ употребленіи одного только слова Словинцы постоянно отли-
чаются отъ Кашубовъ, и народъ самъ это замѣчаетъ. Сло-
винцы говорятъ всегда сегкеѵ,)іі^ іб сегкѵде^. а Кашубы этого
древняго слова не знаютъ и употребляютъ Польское козсоі.
Впрочемъ, и у Кашубовъ въ Помераніи я слышалъ сегкіЯягсге
вмѣсто Польскаго ст^агг (кладбище); въ западной Пруссіи Ка-
шубы чаще употребляютъ это послѣднее выраженіе.
II.
Различіе положенія Славянской народности въ Поме-
раніи и въ Западной Пруссіи.
Черта, отдѣляющая Западную Пруссію отъ Помераніи, давно
уже не обозначаемая никакою таможнею и замѣтная только на
картѣ, тѣмъ не менѣе весьма важна относительно Славянской
народности. У Кашубовъ на правой (восточной) сторонѣ этой черты
въ Западной Пруссіи, народность Славянская еще довольно жива
я сильна; на лѣвой, западной сторонѣ, въ Помераніи, она вы-
жираетъ совершенно, и вѣроятно исчезнетъ безъ слѣда прежде
пятидесяти лѣтъ. Причина тому вмѣстѣ и политическая и ре-
лигіозная. Западная Пруссія до 1772 года принадлежала
Польшѣ и хотя подъ Польскимъ владычествомъ Нѣмецкая сти-
12
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
хія уже вполнѣ владѣла торговымъ центромъ на устьѣ Вислы,
Г данскомъ, и его окрестностями, однако въ бѣдныя, лѣсистыя
и песчаныя деревни Кашубовъ она проникнуть не успѣла. А
со времени присоединенія Гданскаго поморья (’) къ Прусской
державѣ, напоръ Нѣмецкой стихіи въ эту сторону также еще
не вполнѣ развился. Онъ направлялся преимущественно въ
болѣе богатый Познанскій' край. Такимъ образомъ, бѣдная, не-
привлекательная Кашубія, хотя уже 90 лѣтъ подвластная
Пруссакамъ, менѣе подверглась водворенію Нѣмецкихъ колоній
и германизаціи, нежели самая колыбель Польши, область Поз-
нанская, только съ 1815 года присоединенная къ Пруссіи (*).
Между тѣмъ, восточная Померанія уже со времени Вестфаль-
скаго мира вошла въ составъ государства Бранденбургскаго;
въ этомъ краѣ Нѣмецкая стихія господствуетъ уже цѣлыя сто-
лѣтія (*), и не удивительно, что Славянская народность нахо-
дится тамъ совершенно въ другомъ состояніи, нежели въ За-
падной Пруссіи.
Вмѣстѣ съ политическимъ вліяніемъ дѣйствовало и религіоз-
ное. . Кашубы въ Западной Пруссіи, находясь подъ властію
Польши, удержали Римско-католическую вѣру; Кашубы въ По-
мераніи, издавна входившіе въ составъ Германской имперіи,
были обращены въ протестантизмъ, бблыпею частію въ XVII
вѣкѣ. Хотя, вообще, протестантизмъ также мало можетъ быть
названъ враждебнымъ сохраненію Славянской народности, какъ
католицизмъ ей благопріятнымъ (’), однако у Кашубовъ оба
(’) Гдапскимъ поморьемъ ила Королевскими Прусами (Ргизу кгбіеігвкіе) на-
зывался этотъ край подъ Польскимъ владычествомъ. Этотъ край, какъ извѣство,
отвоеванъ былъ Польшею у Прусскаго Ордена въ XV столѣтіи и уступленъ ей То-
рунскимъ договоромъ 1466 года.
(’) Которое съ тѣхъ поръ получило наименованіе Западной Пруссіи.
(3) Я ие говорю о временномъ первомъ ирисоедииеиіи Великой Польши къ
Пруссіи при раздѣлѣ 1793 года.
(4) Опа была господствующею въ Помераніи еще при туземной, Славянской ди-
настіи (пресѣкшейся въ 1637 году).
(б) Мы видимъ, напримѣръ, у Чеховъ и Словаковъ, что протестантизмъ былъ
тамъ всегда благопріятенъ Славянской народности, а католицизмъ, напротивъ,
постоянно убивалъ ее.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
13
вѣроисповѣданія стали въ особенныя отношенія къ Славян-
ской стихіи. Носительницею протестантизма является въ этомъ
краѣ народность Нѣнецкая съ Прусскимъ правительствомъ и
съ своинъ Сѣверно-Нѣмецкимъ образованіемъ: слабое, зате-
рянное племя Славянское, принимая протестантскую вѣру, есте-
ственно, подчинялось господству Нѣмецкихъ идей, Нѣмецкаго
образованія, и вскорѣ принимало даже языкъ Нѣмецкій. На-
противъ того, католицизмъ въ этой части Пруссіи есть нераз-
дѣльная принадлежность Польской, т. е., говоря о Кашубскомъ
краѣ, вообще Славянской стихіи, и католическое духовенство
тутъ старается противоборствовать напору Нѣмецкой народ-
ности, чтобы чрезъ то охранять свою паству отъ вліянія про-
тестантизма. Такимъ образомъ, въ Кашубской землѣ, католи-
ческія деревни гораздо крѣпче удерживаютъ Славянскую на-
родность, нежели протестантскія.
Я могъ бы сказать многое о вліяніи прошедшей исторіи
на положеніе Кашубовъ. Я могъ бы изложить великую ошибку,
какую сдѣлала Польша, во время своей независимости, относи-
тельно этого несчастнаго народа, которому его положеніе на-
значало, по видимому, блестящую будущность. Когда Славян-
ское племя, владѣвшее цѣкогда всѣмъ Балтійскимъ побережьемъ
отъ границъ Даніи, потеряло его въ слѣдствіе бѣдствій сред-
невѣковой исторіи, за нимъ осталась только небольшая часть
этого побережья, столь важнаго въ смыслѣ политическомъ и тор-
говомъ, именно Гданское Поморье, населенное Кашубами. Польша
владѣла этимъ краемъ: что она сдѣлала изъ него? Самое важ-
ное мѣсто, торговую и военную гавань у истока Вислы, твер-
дыню Гданскъ (Данцигъ) она оставила въ рукахъ Нѣмецкихъ
мѣщанъ, а остальною частью Поморья, гдѣ жили и живутъ род-
ственные Полякамъ Кашубы, пренебрегла совершенно. Возни-
кавшіе здѣсь города, Вейерово (Хеизѣайѣ), Луцкъ (Риіящ),
Картузы (СагіЪаиз), Косцержина (ВеЪгешіѣ), Хойница (Копііг),
населялись Нѣмцами и становились во враждебное отношеніе
къ народности окрестныхъ поселянъ. Въ поселянахъ же этихъ
14
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Полый» не умѣла даже вселить сознаніе народнаго съ нею
единства. Хотя рѣчь Кашубская такъ близка къ Польской, хотя
Кашубамъ не на кого опереться, кромѣ какъ на Польскую на-
родность, они однако вовсе не чувствуютъ и не сознаютъ
связи своей' съ Польскимъ народомъ. Я не говорю о тѣхъ
Кашубахъ, которые живутъ на самой границѣ Вѳликопольской
земли (въ Косцержинскомъ и Хойницкомъ округахъ), и кото-
рые сами считаютъ себя Поляками, хотя ихъ выговоръ обли-
чаетъ въ нихъ Кашубовъ;1 но далѣе на сѣверъ, въ глуби Ка-
шубіи, народъ, повторяю, не ощущаетъ въ себѣ никакой вну-
тренней связи съ Польскою землею, хотя ходитъ въ церковь
съ Польскими молитвенниками и знаетъ, что его рѣчь сходна
съ Польскою. Польша, владѣя столько столѣтій Кашубскимъ
Поморьемъ, могла бы легко сроднить этотъ край съ собою со-
вершенно. Она этого не сдѣлала въ слѣдствіе своего всегдаш-
няго пренебреженья къ простому народу. Кашубы — простые
поселяне, мужики; Кашубская рѣчь есть испорченный говоръ
черни: какъ можно вельможнымъ панамъ заниматься низкимъ
простонародьемъ и его грубою рѣчью? Такъ судятъ до сихъ
горъ Поляки-помѣщики, сохранившіе еще часть имѣній своихъ
въ Кашубскомъ краѣ. Въ разговорѣ со мною они даже выра-
жали полу-насмѣшливое удивленіе тому, что я находилъ Ка-
шубовъ и Кашубское нарѣчіе заслуживающими изученія. Хотя
, они весь свой вѣкъ живутъ между Кашубами, однако свѣдѣній
объ ихъ нравахъ, бытѣ, обычаяхъ, языкѣ я ни отъ кого изъ
нихъ добиться не могъ. На мои разспросы они отвѣчали мнѣ
пошлыми, общими фразами о грубости своихъ поселянъ и испор-
ченности Кашубскаго языка. Между тѣмъ, лишая себя самихъ
всякаго внутренняго общенія съ сѣоимъ народомъ и не находя
случая поддерживать связь съ Познанскииъ краемъ, Польское
шляхетство въ Кашубской землѣ все болѣе и болѣе подчи-
няется вліянію Нѣмецкому. Оно, въ особенности молодое по-
колѣніе, легче и охотнѣе говоритъ по-Нѣмецки, чѣмъ по-Поль-
ски; я видѣлъ въ той странѣ многихъ молодыхъ шляхтичей,
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
16
которые рѣдко и принужденно говорятъ по-Польски, когда мъ
по чему либо захочется показаться патріотами, а п домаиі-
немъ быту употребляютъ постоянно языкъ Нѣмецкій. Я видѣлъ
въ КашубІИ цѣлое общество Польетъ пановъ, человѣкъ 20*
которые, по случаю присутствія одного Нѣмецкаго чиновника,
повели всѣ разговоры по-Нѣиецкя. 1
Католическое духовенство въ этой странѣ, какъ я сказалъ,
не благопріятствуетъ распространенію Нѣмецкой стихіи. Но,
' къ сожалѣнію, бблыпая часть его членовъ также, какъ дво-
рянство, проникнуты духомъ Польской аристократической гор-
дости въ отношеніи къ Кашубамъ и къ ихъ нарѣчію. Есть
однако между духовенствомъ нѣкоторые, понимающіе лучше
евои обязанности къ народу.
III.
Быстрое исчезаніе Славянской народности въ Бытов-
скоиъ округѣ.
Всего скорѣе угаснетъ Славянская народность въБытовскомъ
округѣ, составляющемъ южный уголъ восточной оконечности По-
мераніи. Я уже сказалъ, что остатки Славянской народности сохра-
нились тамъ почти во всѣхъ деревняхъ. Но по Славянски говоритъ
, только старшее поколѣніе, и народность Славянская съ нимъ
вмѣстѣ вымираетъ. Народъ самъ это понимаетъ. Хотя старикамъ
грустно видѣть исчезаніе родной рѣчи, хотя они знаютъ и го-
ворятъ , что правительство сильно участвуетъ въ истребленіи
у нихъ Славянскаго языка, однако ропота на это вы отъ нихъ
не услышите. Германизація приняла ул?е въ Бытовскомъ округѣ
такіе размѣры, что народъ покорился ей, какъ судьбѣ неотвра-
тимой. Собственно, она тамъ кончила свое дѣло; никого не
остается германизировать, надобно только подождать, лѣтъ 20,
чтобы вымерло нѣсколько, сотъ стариковъ, которые еще не сдѣ-
лались Нѣицами.
Въ самомъ городѣ Бытовѣ (ВіПхж) мѣщанство, не говоря
о купцахъ и чиновникахъ, не знаетъ ни слова по Славянски.
16
ОСТАТКИ Л’ІЛВДПЪ.;
Употребляютъ Кашубскій языкъ только нѣокелькостерикевъвъре- і
месленномъ классѣ. Если тамъ найдется человѣкъ моложе 60. ,
лѣтъ, знающій Кашубскій языкъ, то это непремѣнно пришелецъ. * *
Въ Бытовѣ есть одна церковь (вротостантская), называемая
Кашубскою, небольшая, ветхая, въ отдаленномъ предмѣстьѣ.
Въ ней служатъ одинъ разъ. въ мѣсяцъ, именно для Кашубовъ,,
и служатъ для нихъ уже цо-Нѣмецкм. Польская служба пре-
кращена лѣтъ 30 тому навадъ.
Одинъ изъ стариковъ Кашубовъ, котораго я видѣлъ въ Бы-
товѣ, говорилъ мнѣ: <8іаг82І ріакаіі і ІашепіеѵаЛ, хѵопі Ьёіі
^езг КйзкёЫ, не ігесі а§ пшвкеіі - ро Хіешески исзес, аіе іо
піе піё рошодіо. Тегаа іо ѵззёісі тйБДету Кіёшсаті Ьёс, іо
Іе віагзгі піё то§% исхес йгесе, а іо ]е гіу» ('). Далѣе,
указывая мнѣ на свою жену, 66-лѣтнюю старуху, онъ приба-
вилъ: «ке] ѵопа шаіа Ьёіа, іо хѵопа сЬсй’ 8$ ро КазгеЬзки
исгес, аіе ѵо’пі піе (ібгѵоіііі, хапйг і згкЛпі» (”).
Совершающееся на глазахъ нашихъ вымираніе Славянской
народности казалось мнѣ фактомъ, стдящимъ ближайшаго изу-
ченія, и потому я побывалъ почти во всѣхъ деревняхъ Бы-
товскаго округа, разспрашивая въ каждой, есть ли тамъ еще і
Кашубы. Передамъ свѣдѣнія, которыя я тогда собралъ. Черезъ
нѣсколько лѣтъ путешественникъ въ большей части этихъ де-
ревень уже не найдетъ ни одного Славянина.
Изъ деревень, лежащихъ отъ г. Бытова къ сѣверозападу, ;
въ Недаржинѣ (Меййегзт) и Гржмицѣ (Ѳгатепг) нѣкоторые
старики еще знаютъ но-Кашубеки. Также въ Мёштернѣ (Мог-
вепвіегп). Въ этомъ приходѣ, какъ я слышалъ, пасторъ за-
прещаетъ своимъ прихожанамъ говоритъ по-Кашубски. Въ
Моштернѣ знаютъ по-Кашубски всего человѣкъ 20. Одинъ
(') «Родители (наши) плакали и жаловались, тѣ, которые были еще Кашубы, что
дѣти ихъ должны были учиться по-Нѣнецкн, но это не помогло. Теперь мы веѣ л
должны быть Нѣмцами, это дурно. Родители не могутъ учить своихъ дѣтей, вто дурно». 5
(*) «Когда ова была маленькая, то она хотѣла учиться но-Кашубски (т. е. на
Кашубскомъ языкѣ учиться закону Божьему, для конфирмаціи), но ей не дозволили
пасторъ и школьный учитель».
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
17
изъ стариковъ въ Гржиицѣ говорилъ ивѣ слѣдующее: «Во іе
зейшеІАіпе тсдпе іи Ьё1& схізіа Роізка, ѵзгііко Ьёіо ро Кав-
гиЬвки тоѴа. Кгоі мго'скіаі геЬё ве рб Кіетески исхііі, і
ѵвхевісі дгесі 8§ исхііі. Мё ]евг ро КазгиЬзки ѵ <іотіе ѵ)е<іпо
§о<іа1і, а тсде Йгесі іо ііт ІёсЬо рб Роізки тоѵа. То ѵзгеіко
ѵу)(іге, (іаіі іо піскі пё Ьийхе іи; іо піе Ьийхе ѵ]е(1по §оййпе,
іо ве хаЬойге; іо кгоі піе сВсе тіес, ѵзхеіко рб Хіетески
та Ьёс, іеёпо тоѵа» (’). Потомъ этотъ же умный и разговор-
чивый старикъ (по фамиліи Ковалька) говорилъ еще: «Ѵзздсіге
ѵ Веіоѵзкет кгащ 8іоеггі іевх во КазхиЪзкі, аіе іі тіойхі 8§
піе пбисхііі. Аіе іеп ЫазіосЬ (онъ указалъ на поселянина
среднихъ лѣтъ) ,;е исхбпу і хе^пбпу рб Кіетески, аіе і$ тоѵ%
гбхитіе^е. V баѵпусЬ схазаск ^едла ріезпіа Ьёіа яреѵіопа р<Г
Роізки, а бги^о р<Г Хіетески (ѵе ѵвасЬ, ѵе зхкбіпісі, ке] исхііі
(ігесі); ѵ кбзсоіе хцііг .іейпо кбзаі кахапі рсГ Роізки, бгиде
ро* Кіетески. Вёіо хакохбпе, йе зіагзхі піё шіеіі йо (ігесі
тоѵіс ро КазгиЬзки, іо ]е га згезйгез^і Іаі. То кгоі гакахаі.
Тего іи сгівіо ѵегйёсіте іа т^ѵа» (*). — Еще въ 1814 году всѣ
дѣти въ этихъ мѣстахъ говорили по-Кашубски, хотя старикъ,родив-
шійся въ 1791 году, уже не помнилъ, чтобы въ школахъ пре-
подавали иначе, какѣ на Нѣмецкомъ языкѣ. Въ 1811 году
пасторъ въ этомъ приходѣ (село, гдѣ приходъ, называется
Божтехомье, ВогпіпсЬеп) еще былъ обязанъ говорить проповѣдь
(') «До семилѣтней войны здѣсь была чистая Польша, все разговаривало
по-Кашубски. Король приказалъ, чтобы учились по-Нѣиецки, и чтобы вс* дѣти не-
премѣнно ходили въ школу. Мы еще всегда дожа говорили по-Кашубски, но мои
дѣти плохо знаютъ по-Польски. Это все кончится, потомъ никого здѣсь не бу-
•детъ (игъ Кашубовъ), вовсе не будутъ говорить (по-Кашубскв), языкъ забудется.
Король его не хочетъ, все должно быть по-Нѣмецки, вездѣ одинъ языкъ».
(*) «Повсюду нъ Бытовскоиъ краѣ старики еще Кашубы, но молодые не
научились (по-Кашубски). Вотъ этотъ Бястохъ, онъ учился н былъ конфирмованъ
на Нѣмецкомъ языкѣ; во онъ еще понимаетъ языкъ (Кашубскій). Въ прежнія вре-
иева, по деревнямъ, въ школахъ, когда учили дѣтей, одна пѣснь пѣлась ио*Похьоки,
другая по-Нѣмецки (набожныя пѣсня, которыя всякій день поются дѣтьми въ про-
тестантскихъ приходскихъ училищахъ). Запретили родителямъ говорить съ дѣтьми
по-Кашубски, тому назадъ шестьдесятъ лѣтъ. Это запретилъ король. Теперь тутъ
совершенно вымретъ втотъ явнжъ».
2
18
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
по-Польски; тогда именно пріѣхалъ новый пасторъ, и первою
евоею Польскою проповѣдью возбудилъ общій мѣхъ въ на-
родѣ; больше онъ уже и не сталъ проповѣдывать по-Польски,
и съ тѣхъ поръ (съ . 1811 г.) только четыре раза пріѣзжалъ
туда для Польской проповѣди, пасторъ изъ Велькаго-Техомья
(Сггозз-ТисЬеп). А въ 1830 г. умеръ этотъ пасторъ, послѣд-
ній, умѣвшій говорить по Польсйи.
Перехожу къ деревнямъ на востокъ и сѣверъ отъ Бытова.
Въ Большомъ Помискѣ (Рошеізвкеп) Кашубскій языкъ почта
исчезъ, въ Маломъ говорятъ на немъ еще взрослые, но дѣти
уже его не знаютъ. « Ѵи паз, а іеі ѵ Риіагсге (Роігеп), ѵ ^ат*
те (.Іашеп) і РагхсЬоѵіе (РагсЬап)^) КазхиЬзко тоѵа гадіпіе»,
говорили мнѣ тамъ. Священникѣ въ Большомъ Помискѣ, ко-
тораго я разспрашивалъ про исчезновеніе Славянской народно-
сти, сказалъ мнѣ: «Баз егіппеге ісЬ тісЬ &апг (іазз ев
ѵоп веІЬзі еіпБсЫіеі ЕпсІІісЬ аск&пйе тап зісіі КазсЬиЬе хи
зеіп иші кааскиЬівсЬ хи вргескеп. Іи ГгйЬегег 2еіѣ ѵигйе
аЪег ѵе§еп сіег ЗргасЬе ѵіеі Врекіакеі детасЫ, Ъевошіегз
пйі <1еи Ргейі^ега» (2). Въ деревняхъ этого прихода, грани-
чащихъ съ западной Пруссіей, есть нѣсколько семействъ ка-
толиковъ: они тверже сохраняютъ свой языкъ. Одинъ изъ
тамошнихъ поселянъ говорилъ: «КоМеіакі ,)е ѵіаге, іакчдо(іа»,
т. е. что языкъ совпадаетъ съ религіею, протестанты употреб-
ляютъ Нѣмецкій, католики Кашубскій.
Къ сѣверу, въ глуши около Луновскаго озера, есть нѣ-
сколько деревень, въ которыхъ и у протестантовъ Славянская
стихія сохранилась болѣе. Это Луповске (Ьпромгзке), гдѣ
почти всѣ жители говорятъ еще по-Кашубски, Букольтъ (ВисЬ-*
\ѵа!(1е) и Вусувкъ 0Ѵц88о\ѵке). Славянская рѣчь, хотя въ
(*) Двѣ послѣднія деревни принадлежатъ къ западной Пруссіи, и граничатъ съ
Помисскииъ приходомъ.
(*) „Я поиню хорошо, что Славянская народность угасла сама собою. Нако-
нецъ, стали стыдиться быть Кашубами и говорить по-Кашубеки. Но въ прежнее
время дѣлали много хлопотъ на счетъ языка, въ особенности овлтцемнииниъ*.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
19
немногихъ избахъ, между стариками, удерійлась и въ сосѣд-
нихъ деревняхъ Столпскаго округа, Будовѣ (Ви<іёнй’','”сеЛо)*
Вицоркѣ (ДегБсЬкеѵійг) и Клетницѣ (Кіеясішііг).
На юго-востокъ отъ Бытова, только деревня РабАцин»
(СгГбЬепхіп) на половину Кашубскйя; въ с. Угощъ (ВегпздогГ)
и дер. Чорна Думброва (Сгагнйатегоѵ), Ослава Думброва
(Овіатт Батегояг), Рогъ (йопнен^аійе), Прживозъ (Ргзуѵгоз)
лишь немногіе старики знаютъ по Кашубски. - бъ Соминѣ
(8опппт) Славянская рѣчь исчезла совершенно.
Наконецъ, идя отъ Бытова къ западу я югозападу, мы на-
ходимъ, что въ селѣ Незйпржево (ВашезйогГ), дер. Тунгбмье
(Тапвеп) и с. Техоиье (ТисЬеп) остались, въ каждомъ, по
2—3 семьи, гдѣ говорятъ еще по Славянски. Въ дер. Кат-
ковѣ (Каікоѵ) 'Славянская стихія совсѣмъ угасла въ теченіе
послѣднихъ лѣтъ. Одинъ изъ Кашубовъ въ этомъ краѣ, че-
ловѣкъ весьма пожилой, слышалъ отъ стариковъ, что когда-то
говорили только по-Польски н въ ближайшихъ мѣстахъ Рум-
нельсбургскаго округа (ВщшпеІвЬпгв, по-Славянски Мястко),
лежащаго къ западу отъ Бытовскаго округа, какъ-то въ с. Кбл-
чигловѣ (Коігі^іомг) и Вержнѣ (Ѵегзіп); «аіе ргзівкесі сѵап§, при-
бавилъ онъ, і ішівгеіо ѵахііко Рокко ха&иЬіопе Ьёс і ѵйхііко
рб ЗДетески Ьес. Та Роізка пм?ѵа тивгеіа мгизіас, іо Ьеіо
гакагопе, і (Но іе<о ]ен Ьеіо гаіе&пдпіе ро №етески> (’)•
Еще въ 1817 г. въ этихъ деревняхъ Руниельсбургскаго
округа были немногіе, говорившіе по-Славяяски.
ГѴ.
Славянская народность въ восточной Помераніи, на
побережьѣ Балтійскаго моря н въ Западной Пруссіи.
Славянская народность исчезаетъ также и въ прибрежныхъ
мѣстахъ восточной Помераніи, въ деревняхъ Словинцевъ, Ка-
(’) «Но паступило принужденіе, я все Польсаое должно было^быть истреблен-
нымъ, все должно было быть по-Нѣжецки. Польская рѣчь должна была прекратиться,
она была запрещена, и ди того совершай аоифирнадію только по-НЬмецш».
20 ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
батковъ и Кашубовъ. И тутъ, также въ Бытовскомъ краѣ,
она быстро истребляется правительствомъ, которое дѣйствуетъ
всесильнымъ рычагомъ народнаго образованія и не останавли-
вается иногда и передъ насильственными мѣрами для дости-
женія своей цѣли, не только оправдывая ее политическою вы-
годою, но даже считая германизацію Славянъ своимъ призва-
ніемъ въ борьбѣ цивилизаціи съ варварствомъ. Разумѣется,
центральнымъ властямъ Берлинскимъ теперь уже и не прихо-
дится хлопотать о германизаціи слабыхъ остатковъ Славянскихъ
около Лебскаго озера. Направленіе дано, и дѣло идетъ само
собою, благодаря усердію мѣстныхъ чиновниковъ, большей
части протестантскаго духовенства и учителей въ школахъ.
Если Славянскій языкъ въ прибрежныхъ мѣстахъ восточной
Помераніи проживетъ нѣсколько долѣе, нежели въ Бытовскомъ
округѣ, то причиною тому глушь, въ которой находятся тутъ
многія селенія и замкнутость рыбацкаго быта. Именно тамъ,
гдѣ живутъ рыбаки и гдѣ селенія построены среди болотъ,
Славянская стихія сохранила гораздо больше силы, чѣмъ въ
деревняхъ земледѣльческихъ и въ мѣстахъ болѣе доступныхъ.
Всего полнѣе удержалась она въ рыбачьихъ деревняхъ'
Гарнѣ (’) (С! аліей), Высокомъ (Ѵііізіоск) и Ртѣ (Войеп) у
Гардненскаго, въ Клёкахъ или Клёчицахъ (Кіискен), Избицахъ
(СгіезеЬіѣз), Гацѣ (8реск) и Бабьемъ-долѣ (ВаЪісІоІ) у Леб-
скаго озера, и въ маленькихъ выселкахъ, находящихся около
атихъ деревень и которыя перечислены выше (стр. 8). Тамъ
Славянская рѣчь представляетъ Ъсобенно много древняго, тамъ жи-
ветъ много старинныхъ преданій, а въ Гарнѣ, Высокомъ, Ртѣ,
Клечицахъ и другихъ селеніяхъ втогѳ глухаго уголка Помераніи
народъ еще ииенуегь себя, какъ я уже замѣтилъ, именемъ
Словинцевъ; въ Гарнѣ я даже слышалъ отъ рыбаковъ, что они
себя называютъ 81оѵёпсі (въ единствен. 81оѵён, прилагат. (*)
(*) Сювпцн говорятъ Оагпб (вмѣсто Оагпб) и сыоннютъ, какъ прнлагатеп-
ое женскаго рода: До Оагпб, ѵ Оагпб (или Оагпб) н т. д. Древняя форма бша
Сагбпб, какъ видно изъ Нѣмецкой передѣлки Оагйеп и прилагательнаго: Оапігіпякі.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
21
81оѵёцркі) (1). Между тамошними рыбаками есть еще много
людей не старыхъ, которые вовсе не знаютъ по-Нѣмецки. Но
языкъ этотъ быстро проникаетъ и сюда. Такъ въ рыбацкой
деревнѣ Ровъ (Воѵе), лежащей къ сѣверозападу отъ Гарны, у
истока Гардненскаго озера въ море, и гдѣ, по разсказамъ Гард-
ненцевъ, я надѣялся найти много Славянскаго, оказался только
одинъ 79-лѣтній старикъ, Грачевъ, который помнилъ нѣсколько
Славянскихъ словъ, но уже связнаго разговора по-Славянски
не могъ вести. Съ 1827 года прекратили въ Гардненскомъ
приходѣ (*), къ которому принадлежитъ большая часть
этихъ рыбацкихъ деревень, обученіе на Польскомъ языкѣ
дѣтей для конфирмаціи н вообще исключили Польскій языкъ
изъ школъ. Потому замѣчаютъ, что тѣ, которые получили кон-
фирмацію до 1827 года, еще вполнѣ Славяне, а обучавшіеся
позднѣе уже болѣе или менѣе онѣмечены. Народъ вполнѣ со-
знаетъ огромное вліяніе школьнаго ученія на истребленіе его
языка. Такъ одна довольно молодая Словинская женщина въ
Гарнѣ говорила: «И паяяісЬ віагісЬ паншка Ьеіа ѵзхііка пе-
теско, а дойка зіоѵіпвко. 8іаге іевз та^% дойк% ро-ЗІоѵіпзки,
аіе ро ИсЬ аіагісЪ опі пі та]% ро-ЗІоѵіпзки ѵёкіе. йа тод%
іеі ро Віоѵёпзки дайас, аіе Воіе зіоѵо піе гозитеі^ ро 81о-
ѵёпзки, пе з'ет іо исгопа. Хупіа пазго зіаго зіоѵіпзко, ѵіаго
гаіорііі, ѵзгеікі паисхісеіі Ьёіі петеске, зте тйзяеіі рб-петески
ѵёкп%с. Моі сЫор піе гбзитеіе йісЬі піс ро-зіоѵёпзки, а ]о
года д<?(1а;і$ рб-зіоѵіпзки, а пі тот пікодо, пюде йхесе піе
ишеі% піс ро-81оѵіпзки> (3). Во многихъ избахъ Гардненскихъ
(') Такъ слышалъ: «V ІхЪісасЬ, іо іак ]'ак іи Зіоѵёпв^і: КйвгеЬі е 81о-
ѵёпсі, іо ]е ]асЬо>. Форму 81отёп въ единственномъ числѣ пришлось инѣ слышать
только одинъ разъ; обыкновенно говорятъ: Зіоѵепакі, Зіоѵіпвкі или 81оѵпакі.
(’) А также въ Гловчицахъ, въ краѣ такъ называемыхъ Каіатковв.
(*) «У нашихъ родителей все ученіе было Нѣмецкое, а разговоръ по-Словилски.
Родители еще говорятъ по-Сиовински, но дѣти не научились отъ родителев по-Сло-
вкнски. Я также умѣ» говорить по-Словииски, но слово Божіе не понимаю по-Сло-
вивски, не была втоку обучена. Теперь уничтожили нашу старую Словинскую вѣру
(т. о. богослуженіе иа Славянскомъ, Польскомъ языкѣ), всѣ учителя были Нѣмцы,
мы доллшы были учиться по-Нѣмецки. Мой мужъ не поймаетъ ровно ничего по-
22
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
рыбаковъ выряжалось при инѣ подобное сѣтованіе на то, что
дѣти не понимаютъ языка родителей и изъявлялась радость слу-
чаю поговорить по-Словински: «Ѵіеіка вк&га тегі птй а йхе-
сті, іе опі піё гогшпіе^ со ^а роѵіт,» говорилъ отецъ се-
мейства; «Мас ро-КазгиЬзки, йгесі ро петески»;—«Біо йгесі
]е га 2ітко 2еЬё те §ойа!і ро-віоѵіпвки, і згкоіпі іоѵо песксе»;
«Вёйозс тоте до сЫо §аЛа г паті ро-зіоѵёпзки, тонете
рогогитес;» — «Ыазге рйпоѵіе піе сксо доДас ъ паті ро-81о-
ѵіпзки, а ]'а піе тодо іак йісЫ ѵзгеіко роѵіесігес ро-Кете-
ски, іо іет іак игейбпа, до шодо рб-ЗІоѵіпзки дойас» (1). Эти
выраженія и записалъ со словъ разныхъ жителей и жительницъ
Гардненскихъ. Они разсказывали также, какая радость была ре-
крутамъ, взятымъ изъ ихъ села въ Ьапйѵеііг, услышать во время
стоянки въ Нижней Лузаціи (въ 1850 г.) Славянскую рѣчь и
говорить съ народомъ на родномъ языкѣ.
Сужденія Гардненскихъ Словинцевъ - простолюдиновъ объ
ихъ умирающей народности такъ заинтересовали меня, что я
часто направлялъ разговоръ съ нишъ на этотъ предметъ и за-
писывалъ ихъ рѣчи. Передаю ихъ безъ комментаріевъ, замѣ-
тивъ только, что это отзывы не одного лица, а нѣсколькихъ,
и мужчинъ и женщинъ.
«ба іет Ьёі т!о(1і, Ьёіо ІёсЬо Ыетескісй, а пуща ^е ѵвхііко
Кіетсхігпа, іе зіаггі ѵёгсіусЬаі^; ]ак Іаіа йгез^с піё Ьийге
піс>(*). „ д
< Йейетйгсз^і Іаі папка Зіоѵіпзко ]е гдоііопа, а іггіпбвсе
іаі со ѵоЬггой піе]е ѵісЬ. «Рггесі агездгез^і Іаіу іи дезг (іхе-
Сювински, а я охотно говорю по-Словииски, но не съ кѣиъ, ной дѣти не знаютъ
ничего по-Словински».
(*) «Большая непріятность, жежду иною и дѣтьжи, что они ие поникаютъ, чтб
я скажу».—«Мать по-Кашубски, а дѣти по-Нѣмецки». — <Дяя дѣтей сяишконъ тя-
гостно, чтобы мы говорили (съ ииии) по-Словинсіи, да и учитель этого не хочетъ».—
<Намъ радость, когда кто говоритъ съ нани по-Сховииски, мы ноженъ понять другъ
друга». <Нап>и господа не хотятъ говорить съ нами по-Слониисм, а и не ногу все
сказать по-Нѣнецкн, то я бываю такъ рада, когда ногу Говоритъ По-Словински».
О «Когда я былъ иолодъ, было пало Ніъмецісихъ (т. е. людей, говорившихъ но-
ОСТАТКИ СЛАВИВЪ.
23
аду пі тбд рб-Кетески, ѵгеіко Зіоѵіпзко, Зіоѵіпзір Іёдге».
сРѵгей ріікізеад Іаіу Ьёіо )ез2 іѵа сіхёіа ЗІоѵіпзкісЬ, а іггесі
скгёі Ьіі Ыетескі. Те зіаггі роѵё/сіёсЬаІі, а кзоііз пі шик ро
йіоѵіпвки пяѵёкпос: кзобг Не&ег. Рагей ііш Ьёі Кшптег,
зіёпі 81оѵіпзкі каойг. Роіот Ъёіо дѵаДгезсе со скойгііо до
оЬгг^ди, роіот озет, ро'іот сгѵібго, роіот гоз Ъёіо дѵо)е,
Рорк а зіогб 2опдегка, і іи йіоѵшзкі оЪггой рггёзіаі, тиз-
гііі ]іс (іо Хетескеѵо оЬггода: кзодх пі то§ кагас, а піё
даі ѵісі». «Кзодг Кшптег рггег тое Во2е зіоѵо ро-81оѵіпзки
оЧпіоІ; Со ^езіа )и пуща сяѵагіе кзодх, сгѵагіе рокоііще» (*).
«Кгоі піесксе геЪе ѵ гоідаіаск §6да1і р6-81оѵіпзки». «Вгесі
пі то, рб Зіоѵіпзки §6(1ас, діа згкиоіе». «Мо]*а таіка (гово-
рилъ 80-лѣтній старикъ) Ьёіа Кіетеско, аіе опа ѵёкіа рб-
Роізкп од дгесі; і ]’а іе год дгесі, од таіеск дгесі тпзгф пуща
ѵёкпдо рд-Кіетески» (^. «Мё пі то§1і ѵекп%с ро-81оѵіпзки,
іо те гхисііі ргусг іф §одк$(®) (говорилъ молодой человѣкъ);
на мой вопросъ, было ли это для нихъ тяжело, онъ отвѣчалъ:
<2ішко до піезепіа Ъёіо, аіе тііі пезс, ако тггес» (‘).
Нѣжецы), а теперь все Нѣмечша, старые выпираютъ; черезъ десять лѣтъ ничего
не останется».
(і) «Сежьдесятъ лѣтъ Словинское ученіе уничтожено, а тринадцать лѣтъ уже не
бываетъ- (Словинскаго) богослуженія». — «Шестьдесятъ афтъ тому назадъ двѣ трети
было еще Словикстия, а одна треть — Намецких» (т. е. говорившихъ по-Сло-
виаски, по-Нѣмецки). Старики повымерли, а пасторъ не могъ научиться по-Сло-
вивски: именно пасторъ Гефиеръ. Передъ тѣмъ былъ Кумиеръ, послѣдній Словин-
скій паеторъ. Потомъ было 20 человѣкъ, которые ходили къ (Словинскому) бого-
служенію, потомъ восемь, потомъ четыре, а подъ конецъ было двое, Полкъ и ста-
руха Зовдерка, и тутъ прекратилось Словинское богослуженіе, они должны были
ходить къ Нѣмецкому. Пасторъ не умѣлъ проповѣдывать (по-Словиаски) и не
сталъ больше допускать Словинскаго языка (при богослуженіи)». — «Священникъ
Кумиеръ насильственно отнялъ слово Божіе по-Слбвинскн: съ той поры теперь че-
твертый пасторъ, четвертое поколѣніе».
,‘) «Король но хочетъ, чтобы въ войскѣ говорили по-Словински». «Дѣти ие должны
говорить по-Слоиквскм, по причинѣ школы». — «Моя Мать была. Нѣмецкая (т. е. изъ
сеыьи, гдѣ говорили по-Нѣиецки), ио оиа научилась по-Словински отъ дѣтой; и а,
также отъ дѣтей, отъ малыхъ дѣтей, принужденъ теперь учиться по-Нѣмецки».
(’) «Мы ие могли учиться (въ школѣ) по-Словияски, такъ мы бросили втотъ
пыхъ».
(‘) «Тяжело было мести, но лучше вести, чѣмъ умирать».
24
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
’Хуіца ѵзгеіко №етсі ѵзгфке, е ѵ КаЬ&ісісЪ іеі». «Ыуіца
КазгеЬзко ѵзгеіко §іпіе, пайка е ^осЫціо, ѵзгеіко, іезі ѵіеіе
Іаі со опа іосі )езіа» С).
На разспросы о Славянскихъ (Польскихъ) мигахъ и бу-
магахъ, я получилъ отвѣтъ: «Зібѵіпзір Іёдхі, іі зібга ѵёЫё-
сЬа)%, а т1о(І2І Хіетес^і, іе Зіоѵіпзке Іёзіе (іа)^ (кесот ро-
гѵас». — «Хіе роіггеЬйіетё РоІзкісЬ кзвд, а ййдете сЫорот
ѵ йагк» (*).
Эти послѣднія слова характеристичны: <Мы не нуждаемся
уже въ Польскихъ книгахъ, и кладемъ ихъ мужикамъ (т. е.
Словинскимъ) въ гробъ». Какъ этотъ народъ ясно сознаетъ свой
близкій конецъ!
Въ заключеніе прибавлю еще два отзыва, которые могутъ
дать понятіе объ отношеніи Нѣмецкаго образованнаго класса
къ народности Гарднепскихъ Словинцевъ. Тамошній пасторъ
говорилъ мнѣ: «ІсЬ кат ЬіегЬег апз- СгоззіисЬеп. Ез лѵаг
теіп 8сЬіскза1 іи гѵгеі ЗіеІІеп йаз роІпізсЬе ги ітіегйгйскеп.
Ѵог тіг рге<іі§іе тап аііе 6 Ьіз 8 5ѴосЬеп іп СггоззіисЬеп
роіпізск. Аіз ісЬ ЬіегЬег Ьезіітті ѵ»аг, Гга^іе ісЬ, ѵіе ез
тіі Дет КаззиЬізсЬеп зіііікіе. На за^іе тіг (іег Ьапйезрга-
зісіепі, ез зоііё тіі йет роІпізсЬеп іп Роттегп еіп Епйе ѵег-
сіеп: пііг гѵоііеп ея» (3). И такъ, пріѣхавъ въ Гарну, пасторъ,
вслѣдствіе этого указанія свыше, тотчасъ изгналъ Польскій
языкъ изъ церкви и постоянно внушаетъ народу, чтобы онъ
бросилъ Кашубскую рѣчь.
(’) <Ныньче все Нѣмцы повсюду, и тоже у Кабатковъ». — <Ныньче все Кашуб-
ское гибнетъ, учевіе и (разговорная) рѣчь, все: уже виого Лп, что онѣ жертвы».
(’) < Словинскіе люди, старики, выпираютъ, а молодые ужо Нѣмецкіе, тагъ даютъ
Словинскія бумаги рвать дѣтямъ». — <Мы не нуждались въ Польскихъ книгахъ, и
кладемъ ихъ мужикамъ въ гробъ».
(’) <Я прибылъ сюда изъ Гроссъ-Тухена (Ѵіеіке Тёскотіе, въ Бытовскоиъ
округѣ). Моя судьба была въ двухъ мѣстахъ уанчтожнть Польскую народность (о
Д'россъ-Тухеяскоиъ приходѣ си. выше, въ описаніи Бытовскаго край, стр. 15— ів).
До иеня въ Гроссъ-Тухеиѣ проповѣдывали по-Польскн разъ въ в или 8 недѣль.
Когда меня назначили сюда, я спросилъ, какъ быть съ Кашубскою народностью.
Тогда областной президентъ (т. о. губернаторъ) сказалъ инѣ, что надобно покон-
чить съ Польскою стихіею въ Помераніи: лм впило шовный».
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
25
Еще замѣчательнѣе другое признаніе, слышанное мною отъ
молодаго помѣщика, дѣйствующаго въ томъ же духѣ, по вле-
ченію собственнаго сердца, безъ всякаго оффиціальнаго побуж-
денія. Встрѣтилъ я этого господина въ полѣ, въ изящномъ
охотничьемъ костюмѣ, надзирающимъ за работою косарей. Мы
разговорились; онъ показался мнѣ человѣкомъ весьма образо-
ваннымъ, лѣтъ 25 или 30. Рѣчь зашла о предметѣ моего пу-
тешествія. <Что, ваши работники Нѣмцы или Кашубы?» спро-
силъ я. « Кашубы изъ здѣшнихъ деревень, былъ отвѣтъ, но говорятъ
нрм мнѣ по-Нѣмецки: аів ісЬ аиі Ще 'ѴѴіезеи ип(і іи йаз Ь’еііі
8ІП&, ѵегЬаі ісЬ (іеп Ьеиіеп (іав каязиЬізсЬ зргескеп, ісЬ коііпіе
ез пісМ Іеійеп; ев асЬіеп пш* еіп ВсЪпаііегп!» (’) Жалѣю,
что не записалъ имени этого господина.
Въ другомъ приходѣ, къ которому принадлежитъ Словин-
скій уголокъ, въ Смолдзенахъ (Бсішіоізіп), конфирмація на Поль-
скомъ языкѣ прекращена гораздо прежде, чѣмъ въ Гарнѣ, именно
около 1790 г. (*). Я видѣлъ въ Клечицахъ 80-лѣтняго ста-
рика, послѣдняго,' оставшагося въ живыхъ изъ тѣхъ, которые
учились для конфирмаціи по-Польски въ Смолдзенскомъ при-
ходѣ. Этотъ старикъ — личность замѣчательная. Въ немъ
нѣть той покорности вередъ истребленьемъ роднаго языка, ка-
кую мы находимъ по большей части въ Славянскомъ просто-
народьѣ восточной Помераніи. Напротивъ, старикъ этотъ сдѣ-
лался извѣстнымъ во всемъ околоткѣ, какъ упорный врагъ гер-
манизаціи. Онъ видитъ, что съ нею бороться уже нельзя; но
смиренно, какъ другіе, онъ ей не покоряется. Онъ увѣрилъ
себя, что гибель Славянской народности вѣ его родинѣ есть
дѣло Антихриста, есть признакъ приближенія кончины вѣка.
Эту мысль, сказывали мнѣ Клечицкіе рыбаки, старикъ этотъ,
С) «Когда я отправлялся на луга ми въ поле, я стягъ запрещать людямъ
говорить по-Кашубски; а этого ве могъ терпѣть, оно какалось мнѣ чѣмъ-то въ родѣ
гусинаго крика».
(*) Потомъ тамъ четыре рака въ годъ совершалось богослуженіе по-Польски;
наконецъ и ято уничтожено въ 1866 году.
26
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
безсемейный и кое-какъ перебивающійся у хозяевъ въ сосѣд-
ствѣ, безпрестанно проповѣдываетъ и почитается чѣмъ-то въ
родѣ пророка. Съ какою-то дѣтскою радостью встрѣтилъ онъ
пеня, когда услышалъ, что я пришелъ въ Клечицы именно для
того, чтобы узнать, говорятъ ли тамъ еще ъо-Смвшижи-.
«Вотъ, я вамъ твердилъ, что нашъ языкъ еще не такой негод-
ный, когда изъ самой Московской земли пріѣзжаютъ учиться
ему!» Эти слова онъ нѣсколько разъ повторялъ съ самодоволь-
нымъ видомъ народу, собравшемуся смотрѣть на иностранца.
Приведу къ подлинникѣ нѣсколько отрывковъ изъ рѣчей Кле-
чицкаго старика, которые я успѣлъ записать. «V КіёсхісасЬ
р6-81оѵіпзки, ѵ ЛхЬісасЬ рб-КаяяёЬзки; паага віргока
іо зе ргаѵо Зіоѵіпзкі дегук; тё япё Віоѵіпвкіі; аіе ѵОІоѵсгі-
сасЬ КазяёЬзко. Те тіоіхі и пая во Хіетеске .... Ти
пупіа ѵіеіе ЗІоѵіпвкеЬо Іёйа, аіе ѵбпі вд, гаггисбпе, піе сЬсд
§а<1ас: §а ]ейеп піе дайа, піе ^ййаід • • • • Та Метёсгігпа
саіі зѵіаі бігёіа. Виска рггёзгіа а ѵозіаѵііа Біоѵіпзкд пйикц
а вгргокд. Квскіге Ьёіі Ьивгпі ..... Кіё (іаѵпо Ьёіо іо
ѵвгеіко КазгёЬвк^і Іёйгі; йгесі тіосіё гогищіос то#4 ро-81о-
ѵіпвки, аіе деиіас піе-д ]'п сЬіоггі іо тодо. Ста Зіоѵіпвік,
іеп Роівкі здгук йвіапіе, іо ]е кощс яѵіжіа; аіе піе іак сЬпіко
ивійпіе. Ыупіа ѵвхіікісЬ сЫороѵ исхд ро'-Хіетѳски. Ле рі-
вбпе, іе ЬдДге о КавгёЪвкі вгргосе сЬоііхопе, рііопе, &<іге ]е
Іевя КазяёЬвкі егіоѵіек; §а іо ивіапіе, іо Ьо кощс вѵіаіа» (1). (*)
(*) «Въ Клечицахъ говорятъ по-Словински, въ Избицахъ по-Кашубски. Нашъ
языкъ есть настоящій бловинскій языкъ. Мы Словинскіе, а въ Гдовчицахъ Кашубы.
Молодежь у насъ Нѣмецкая. Здѣсь еще пного Словинскаго народа, во онъ забро-
шенъ: не хочетъ говорить (по-Словииски); когда кто нибудь не заговоритъ (по-
Словипски), то ие говорятъ. Нѣиечнна отравила вссь свѣтъ. Завелась гордость и
сдѣлала то, что покинули Словинское ученіе и языкъ. Священники были высоко-
мѣрны. Недавно тутъ весь народъ былъ Кашубскій. Дѣти еще понимаютъ по-
Словииски , по уже нѣтъ такихъ, которые умѣла бы говорить. Когда Словинскій,
т. е. Польскій языкъ прекратится, то это кончина піра; но онъ прекратится ие
такъ скоро. Теперь всѣхъ мужиковъ учатъ по-Нѣмецки. Писано, что будутъ хо-
дить искать Кашубскаго языка, будутъ спрашивать, гдѣ еще Кашубскій человѣкъ:
когда это кончится, то будетъ свѣтопреставленіез.
остХтки СЛАВЯНЪ.
27
Въ Избицахъ рыбаки также не всегда безъ ропота глядятъ
на истребленіе Славянской народности въ иладшеиъ поколѣніи.
Родителяиъ горько и обидно, что когда они говорятъ дѣтяиъ
по-Катубеки, тѣ уже большою частію отвѣчаютъ имъ по-Нѣ-
иецки. Одинъ изъ рыбаковъ говорилъ: «Тп зіахе Ьёіі ѵвгеікі
КазхёЬзкі, а іегог йгесі зо Кіешеске .... Ке) іе зійгі гйтг%,
ѵзгеіко Ьсіге іп рб-Кіетескп; ѵ згкоІасЪ исго сігесі ѵзгеіко
рб-№іетески, іе со оі зіагаяісЬ (ігоЬк$ эд паисгф, іо ^е, аіе
уісі іи піёЬйге рб-РоІзки ^оббпе» (’). Далѣе, разсказавъ мнѣ,
что въ ихъ школѣ бьютъ дѣтей за каждое слово, сказанное
другъ дружкѣ по-Славянски, этотъ рыбакъ прибавилъ: «Роі-
зкб п&ика ша ѵёдііщс: ^ак Ьё паз ѵгоіе ѵ Визк$, паз РоІ-
нИсЬ ѵзхеей!» (’) Что касается сѣченія въ школѣ за слово,
произнесенное по-Кашубски, то оно господствуетъ и въ Кле-
чицахъ, какъ сказывалъ инѣ тамошній мальчикъ по собствен-
ному опыту. Не знаю, какъ въ другихъ мѣстахъ.
Отъ рыбачьихъ селеній перехожу къ земледѣльческимъ де-
ревнямъ Померанскаго прибрежья. Отъ запада буду подвигаться
въ востоку. Крайній къ западу приходъ, въ которомъ еще
живутъ Славяне (именно Словинцы), есть Гардненскій. Кронѣ
деревень, лежащихъ на берегу Гардненскаго озера (*) и на-
селенныхъ рыбаками, къ этому приходу приписано нѣсколько
земледѣльческихъ деревень. Изъ нихъ только въ Стойцинѣ
(8іо]епііп) еще довольно много Славянскаго; въ Члоховѣ
(ЙсЫосЬоѵ) говорятъ почти только по-Нѣмецки; въ Буковѣ и
Витбекѣ Славянство совсѣмъ исчезло.
Во всемъ Сиелдзинскоиъ приходѣ, кронѣ рыбачьихъ дере-
(*) «Здѣсь старики были всѣ Кашубы, а теперь дѣти Нѣицы. Когда ста*
рши выжрутъ, все здѣсь будетъ по-Нѣмецки. Дѣтей учатъ въ школахъ все по-
Нѣмецки, и развѣ отъ стариковъ научаютеж они немножко (говорить по-Кашубски), *
но больше не будутъ уже говоритъ здѣсь По-Польски».
(*) «Польское ученіе должно быть уничтожено. Кать бы насъ взмлн въ Россію,
насъ всѣхъ Польскихъ».
(*) Озеро вто имѣетъ истокъ въ Балтійское море.
28
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
венъ, о которыхъ было сказано, Словинскій языкъ почти со-
вершенно исчезъ передъ Нѣиецкииъ.
Далѣе — приходы Гловчицкій (Сгіоѵйіх) и Цеценовскій, со-
ставляющіе зеилю такъ называемыхъ Кабатковъ. Объ нихъ а
получилъ довольно подробныя статистическія свѣдѣнія по во-
просу о народностяхъ, но прежде долженъ сказать нѣсколько
словъ о человѣкѣ, которому обязанъ этими свѣдѣніями, именно
о Гловчищкомъ пасторѣ г. Ломаннѣ (ЬоЪшалп). Среди проте-
стантскаго духовенства восточной Помераніи, которое бдльшею
частію относится къ Славянской народности не только съ пре-
небреженіемъ, но и съ враждою, и употребляетъ все свое влія-
ніе на прихожанъ для ея истребленія, г. Лоианнъ составляетъ
замѣчательное исключеніе. Получивъ, по окончаній курса наукъ,
приходъ въ дикой «Кашубіи», онъ; уроженецъ Рейнской про-
винціи, тотчасъ принялся за изученіе Польскаго языка и успѣлъ
въ немъ на столько, что въ скоромъ времени могъ говорить
на немъ проповѣди ('). Славяне и Нѣмцы пользуются одина-
ково его духовными попеченіями; Гловчицкій приходъ един-
ственный во всей Помераніи, гдѣ Славянинъ не принуждается
церковью дѣлаться Нѣмцемъ. Гловчицкая приходская школа,
благодаря вліянію просвѣщеннаго пастора, единственная въ По-
мераніи, гдѣ не только Славянскій языкъ не выбивается роз-
гами, но гдѣ учатъ Славянскихъ дѣтей читать, писать и мо-
литься по-Польски (2). За то надобно видѣть любовь народа
Я уже упоннналъ, что богослужебный языкъ у Кашубовъ Польскій. Они
его хорошо понижаютъ. Кашубы и Словинцы-протестанты употребляютъ молитвен-
ники и другія религіозныя книги, печатавшіяся для Польскихъ протестантовъ готи-
ческими буквами въ XVI и XVII столѣтіи. Рѣчь ихъ, когда они говорятъ о рели-
гіозныхъ предметахъ, отзывается архаизмами, заимствованными изъ этихъ книгъ. Въ
Гарнѣ я видѣлъ у одной старухи молитвенникъ, на оберткѣ котораго паписаво
было перомъ: <81очгіпвкіе МобІіЬѵу»; но молитвенникъ былъ Польскій. Новыхъ
Польскихъ книгъ, печатанныхъ Латинскими буквами, Кашубы-протестанты въ Поме-
раніи чуждаются совершенно.
(’) Учителемъ въ этой школѣ былъ въ 1856 г. старикъ Горъ; сму было тогда
81 годъ; онъ хорошо говорилъ по-Сховииски и зналъ по-Польскн. Онъ родился
еще при Фридрихѣ Великомъ и помнилъ, что этотъ король приказалъ выучить всѣхъ
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
29
къ своеиу пастору. Сила Нѣмецкой стихіи однако уже такова
въ этомъ краѣ, что Славянская исчезаетъ передъ нею съ каж-
дымъ годомъ. Мнѣ случилось быть въ Воскресенье въ Гловчиц-
кой церкви. Сначала пасторъ прочелъ службу и сказалъ про-
повѣдь по-Польски. Народу было довольно много, но болѣе
всего старики и старухи; они пришли по бдлыпей части изъ
дальнихъ рыбачьихъ деревень. Дѣтей и молодежи почти не было
въ церкви. Молодежь и дѣти, въ праздничныхъ нарядахъ, толпи-
лись на церковномъ дворѣ и ждадшаончанія «вендскаго» богослу-
женія. Когда проходила какая нибудь старуха въ народной Ка-
шубской одеждѣ, съ прикрѣпленнымъ къ головѣ длиннымъ и ши-
рокимъ холщевымъ платкомъ, въ родѣ простыни, они посматривали
не нее съ насмѣшливымъ любопытствомъ. При послѣдней пѣсни
Славянскаго богослуженія, вся разряженная толпа молодыхъ
женщинъ, дѣвушекъ и парней хлынула въ церковь къ началу
Нѣмецкой службы, спѣша занять скамьи, изъ которыхъ медлен-
но выходили Кашубы, остатки отживающаго поколѣнія.
Въ Гловчицкой церкви ведутся съ 1829 года списки при-
нимавшихъ причастіе, съ обозначеніемъ, кто причащался при
богослуженіи на Славянскомъ, и кто при богослуженіи на Нѣ-
мецкомъ языкѣ. Эти списки даютъ вѣрное понятіе объ измѣ-
неніи отношеній обѣихъ народностей въ Гловчицкомъ приходѣ.
Г. Ломаннъ сообщилъ мнѣ эти цифры; вотъ онѣ.
Годъ. Общее число при- частниковъ. Причащались за Славянскимъ бо- гослуженіемъ. Причащались за Нѣиецкимъ бо- гослуженіемъ.
1829 4,838 3,287 1,551
1830 6,098 3,247 1,851
1831 5,373 3,346 2,027
1832 4,928 2,852 2,076
1833 5,291 2,893 2,398
Кашубскихъ дѣтей по-Нѣмецки. Однако, по его сковамъ, тому назадъ 60 кѣтъ въ
Гловчицкой школѣ было 54 ученика, ве понимавшихъ ни скова но-Нѣиецки и топко
11, знавшихъ нѣсколько Нѣмецкій языкъ. Теперь всѣ дѣти знаютъ по-Нѣмецки.
30
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Годъ. Общее число при- частниковъ. Причащались аа Славянскимъ бо- гослуженіемъ. Причащались за Нѣмецкимъ бо- гослуженіемъ.
1834 - 5,459 2,757 * 2,702
1835 5,426 2,680 2,746
1836 5,632 2,591 3,041
1837 5,503 2,529 2,974
1838 5,415 2,328 3,087
1839 5,410 2,450 2,960
1840 5,561 2,150 3,411
1841 5,160 2,010 3,150
1842 5,400 1,980 3,420
1843 5,190 1,980 3,310
1844 5,200 1,700 3,500
1845 5,612 1,719 3,893
1846 5,292 . 1,500 3,792
1847 5,388 1,752 3,666
1848 5,277 1,449 3,828
1849 4,930 1,340 3,590
1850 5,122 1,370 3,752
1851 5,016 1,178 3,838
... о о • • •
1854 4,907 878 4,029
1855 5,542 996 4,546
Эти цифры не требуютъ поясненій. Мы видимъ, что еще
въ 1829 году между прихожанами Гловчицкой церкви болѣе
двухъ третей предпочитали богослуженіе на Славянскомъ язы-
кѣ Нѣмецкому; въ 1834 и 1835 г. число тѣхъ и другихъ
было почти одинаково, но такъ, что въ 1834 перевѣсъ нахо-
дился еще на сторонѣ Славянской народности, а въ 1835 пе-
решелъ на сторону Нѣмецкой; наконецъ, въ 1855 году, менѣе
одной пятой Гловчицкихъ прихожанъ молились Богу по-Сла- (*)
(*) Въ 1852 и 1858 синей не велись, по случаю того, что пасторская должность
не была замѣщена.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
31
вянски. Если число причащавшихся въ 1855 году, при бого-
служеніи на Славянскомъ языкѣ, увеличилось противъ 1854 года,
то это, какъ объяснилъ мнѣ пасторъ, не было аніжомъ усиле-
нія Кашубскаго элемента, а произошло, отъ увеличившагося
числа причастниковъ вообще; это видно и изъ того, что ци-
фра принимавшихъ причастіе при Нѣмецкомъ богослуженіи воз-
расла въ одинаковой пропорціи.
Относительно Цеценовскаго
прихода сообщили мнѣ такія
же цифры съ 1844 годэ. Вотъ онѣ:
Годъ. Общее чисіо Причащались за Славин* Причащались за Нѣиецкижъ бо-
причастниковъ. скинъ бого- служепіемъ. гослуженіемъ.
1844 709 192 517
1845 777 174 603
1846 858 191 667
1847 793 169 624
1848 774 159 615
1849 703 130 573
1850 714 122 592
1851 756 135 621
1852 756 101 655
1858 748 112 633
1854 733 88 645
1855 764 78 686
Мы видимъ здѣсь перевѣсъ предпочитающихъ Нѣмецкую
народность Славянской еще гораздо болѣе значительный, не-
жели въ Гловчицкомъ приходѣ, не смотря на то, что Цеценов-
скій лежитъ къ востоку и, стало быть, ближе къ массѣ Ка-
шубскаго населенія въ западной Пруссіи. Если Нѣмецкая сти-
хія сильнѣе завладѣла Цеценовскимъ приходомъ, нежели Глов-
чицкимъ, то причина, безъ сомнѣнія, та, что въ первомъ на-
селеніе земледѣльческое и деревни въ мѣстахъ открытыхъ, а
въ Гловчицкомъ приходѣ часть жителей рыбаки, заключенные
между Лебскимъ озеромъ и топью почти непроходимой.
32
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Далѣе къ сѣверовостоку, мы находимъ Славянъ въ трехъ
приходахъ, составляющихъ прибрежную полосу восточной По-
мераніи между рѣкою Лебою и границею западной Пруссіи, именно
Жебровскомъ (или Харбровскомъ), Лебинскомъ (съ мѣстечкомъ
Леба) и Осѣкскомъ. Эти три прихода принадлежатъ къ Лауенбург-
скому округу (* *). Пришлось бы повторять тѣ же подробности,
какіа были приведены выше, относительно положенія въ этихъ
мѣстахъ Славянской народности. И здѣсь вездѣ Нѣмецкій языкъ
замѣняетъ Славянскій въ молодомъ поколѣніи. Въ мѣстечкѣ
Леба (2), лежащемъ у истока Лебскаго озера въ море и ве-
дущемъ довольно значительную торговлю, многіе изъ просто-
народья знаютъ еще по-Кашубски, особенно люди пожилые,
но стыдятся этого языка и публично говорятъ почти только
по-Нѣмецки. Съ 1811 года Польскій языкъ въ Лауенбургскомъ
округѣ оффиціально запрещенъ, ^езеігІісЬ шгіегвавѣ, какъ го-
ворилъ мнѣ пасторъ въ Осѣкахъ; тогда же танъ уничтожено
приготовленіе на Польскомъ языкѣ дѣтей Кашубовъ къ кон-
фирмаціи. Тѣ, которые конфирмованы до 1811 года, еще
чистые Кашубы; остальные предпочитаютъ уже Нѣмецкій языкъ,
а дѣти другаго языка не знаютъ. Въ Осѣкахъ 2 или 3 раза
въ году совершается богослуженіе по-Польски. Около 1835 года
было еще до 800 чел., ходившихъ къ Польско'му богослуже-
нію въ Осѣкскомъ приходѣ; теперь (8) осталось не болѣе
200; въ Харбровскомъ приходѣ почти столько же, а въ 1824 г.
причащалось при Польскомъ богослуженіи до 700 чел. Въ этомъ
послѣднемъ приходѣ изъ 800 душъ вовсе не говорятъ по-Нѣ-
мецки 20 человѣкъ. Въ Яновицкомъ приходѣ (Даппехѵ'ііг), ле-
жащемъ на югъ отъ Харброва, между этимъ селомъ и горо-
(*) Въ самомъ городѣ Лауенбургѣ уже вихто не помнитъ времени, когда тамъ
говорили по-Кашубски.
(а) Словинцы называютъ его ЬЦеЪа, Кашубы ЬеЬа (чит. Уеба).
(*) Все, о чемъ я говорю въ этой статьѣ капъ о настоящемъ, относится жъ
1956 году. Съ тѣхъ поръ, разумѣется, Славянская стихія еще болѣе ослабѣла въ етихъ
мѣстахъ, Нѣмецкая еще болѣо усилилась.
остатки сллвяп.
33
доп Лауенбургоиъ, изъ 3,200 душъ 24 признаютъ себя Ка-
иубеві.
Объ отношеніяхъ Славянской и Нѣмецкой народностей въ
еобственвой Кашубіи, т. е. въ сѣверной части западной Прус-
сіи, я не буду распространяться. Читателю уже извѣстно, мгь
-положеніе Славянской стихій въ этоп краѣ различно отъ по-
ложенія ея въ Помераніи. Танъ вся масса народонаселенія
Кашубы, за исключеніемъ чиновниковъ, купечества и мѣщан-
ства въ городахъ и нѣсколькихъ Нѣмецкихъ колоній, водво-
ренныхъ въ Картузскомъ округѣ (8). Но если въ собственной
^Кашубіи масса народонаселенія говоритъ еще только по Сла-
вянски, то ее въ настоящее время уже учатъ Нѣмецкому язы-
ку. Учатъ ее Нѣмецкому языку въ шкодахъ, посѣщеніе которымъ4
обязательно для каждаго ребенка (за нахожденіе въ школу, берутъ
пеню съ родителей), учатъ во время трѳхгодичнсй, также обяза-
тельной для каждаго, службы въ войскѣ. Такмгь образомъ, во всей
-Кашубіи (за исключеніемъ стариковъ), нѣтъ уже мужчины, не зна-
ющаго сколько нибудь по Нѣмецки. Славянская жестихіи поддержи-
вается тѣмъ, что закону Божьему учатъ по Польски (Кашубы
въ западной Пруссіи всѣ, какъ я сказалъ, католики), что про-
повѣдуютъ . въ церквахъ по Польски, ,и что женщины, если выу-
чатся нѣсколькимъ Нѣмецкимъ словамъ въ школѣ, дома ихъ
-тотчасъ поаабываютъ и помнятъ только то, чему учились у
-Поляка-ксендза, ибо только это впослѣдствіи поддерживается
въ ихъ памяти церковью. Впрочемъ и въ преподаваніи закона
-Божія у Кашубовъ - католиковъ Прусское правительство уже
пыталось замѣнить Польскій иыкъ Нѣмецкимъ. Въ 1843 году
сдѣлано было въ Кенигсбергскомъ областномъ сеймѣ предло-
женіе слѣдующаго' содержанія: «такъ какъ въ Картаузскомъ,
О Нѣкоторый Вѣжецкія кехонін, въ прежнее Время водворенныя въ сѣверной
части Вейровсяаго (Нейвтадтсжаго) округа,.«ринга Кашубскій языкъ, яапр. рыби
(ВйЬеа),В»ршяове О^агасЬкци), Техоае (ТЩаи),,Бадиіево (ВоЫвсЪаи), Нянъцъ
(Кашіг), Орхе (Огіа), а иныя, вапр. Похмено (Роіхіп) совсѣмъ поаабыи по Нѣ-
женки.
3
84
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Берейдскомъ (Косцержинскомъ), Нейштадтсшжъ (Бейеровскомъ)
и въ части Конецкаго (Хойницкаго) округа языкъ употребляе-
мый народомъ не есть Польскій, а Кашубскій, и такъ какъ
Кашубскій языкъ не есть языкъ письменный и потому лишенъ
. всякаго основанія къ дальнѣйшему развитію, то ходатайство-
вать, дабы государственная власть употребила для уничтоже-
нія (Ппіегігііскии^) онаго всѣ зависящія отъ нея средства».
Вслѣдствіе, этого постановленія сейма издамъ былъ прави-
тельствомъ приказъ, чтобы во всѣхъ училищахъ поименован-
ныхъ' четырехъ Кашубскихъ округовъ, преподаваніе, не исклю-
чая и религіознаго, производилось единственно на Нѣмецкомъ *
языкѣ. Это распоряженіе встрѣтило сильную оппозицію въ ка-
толическомъ духовенствѣ, которое въ особенности опасалось,
чтобы Нѣмецкій языкъ не открылъ въ народѣ дорогу проте-
стантскимъ идеямъ;, народъ также ропталъ. Нѣкоторые изъ чле-
новъ католическаго духовенства въ Кашубіи обратились тогда
къ престарѣлому Данцигскому пастору Мронговіусу (состави-
телю извѣстнаго Польско-Нѣмецкаго Словаря), пользовавшемуся
большимъ ученымъ авторитетомъ и получили отъ него свидѣ-
тельство, что «Кашубскій языкъ, употребляемый въ западной
Пруссіи, есть лишь нарѣчіе литературнаго Польскаго (ЬосЬроІ-
пійсЬ) языка, болѣе близкое къ нему даже, нежели Баварское
иля Саксонское нарѣчіе къ литературному Нѣмецкоиу (ЬосЬ-
йеиізсЬ)». На основаніи этого свидѣтельства стали ходатай-
ствовать у Прусскаго министерства и, наконецъ, у самого ко-
роля, и достигли того, что въ 1846 г. кабинетнымъ повелѣ-
ніемъ разрѣшено было преподавать законъ Божій въ Кашуб-
скихъ округахъ на «родномъ языкѣ» (іп йег МийегзргасЬе);
а въ 1852 г. послѣдовалъ министерскій рескриптъ, постанов-
лявшій, чтобы въ тамошнихъ низшихъ школахъ преподавался
«родной языкъ, какъ основаніе для изученія языка Нѣмецкаго
(йіе МиііегзргасЪе аіз Сгипдіа^е гиг Егіепшп^ (іег (ІеиізсЬеп
деІеЪгі ѵепіе)». Такимъ образомъ католическое духовенство
отстояло на первый разъ Польскій языкъ въ Кашубскихъ учи-
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
35
лещахъ западной Пруссіи. Но надобно, однако, сказать, что
народное образованіе у тамошнихъ Кашубовъ, находящееся
подъ вліяніемъ, а частью въ рукахъ этого духовенства, стоитъ
на гораздо низшей«стеясии, нежели въ протестантской Поме-
раніи.
V.
Народный характеръ и . бытъ Словинцевъ и Кашубовъ.
Я пробылъ между Словинцами Померанскими и Кашубами
слишкомъ мало времени, чтобы могъ судить вполнѣ объ особен-
ностяхъ ихъ народнаго характера и быта, и долженъ буду въ
этомъ отношеніи ссылаться болѣе на показанія тамошнихъ жи-
телей, нежели на собственныя наблюденія.
Прежде всего обращаюсь къ характеристикѣ Померанскихъ
Кашубовъ, сдѣланной Цеценовскимъ пасторомъ Лорекоиъ въ
1820 году и напечатанной въ «Роштегзсйе РгоѵіпяіаІЫШег»
(2тѵеііег Ваші; 3 и 4 8«іск. Тгеріоѵ а. (1. Ее§а 1821) подъ
заглавіемъ «2иг СЬагакіегізіік <1ег КаззиЬеп ат ЬеЬа-8іготе».
Это, сколько мнѣ извѣстно, единственное описаніе Кашубскаго
племени въ Нѣмецкой литературѣ. Наблюденія Лорека тѣмъ бо-
лѣе любопытны, что въ 1820 году Кашубское населеніе было
еще преобладающимъ элементомъ въ сѣверовосточномъ углу
Помераніи и что авторъ, бывши пасторомъ Кашубскаго при-
хода, могъ, какъ нельзя лучше, познакомиться съ этимъ наро-
домъ. Переведу здѣсь, съ нѣкоторыми сокращеніями, мѣсто изъ
статьи Лорека, касающееся народнаго' характера и быта Ка-
шубовъ , а потомъ сличу его свидѣтельства съ показаніями
лицъ, которыхъ я разспрашивалъ, и съ собственными замѣча-
ніями.
«Кашубъ презираетъ все Нѣмецкое. Рѣдко онъ отвѣтитъ
Померятту, какъ онъ презрительно (г) называетъ Поиеранска-
(’) Еіпет «Ротегепів», ъіе ег <іеп ЮеийсЬ-Роішпег ѵегйсЬіІісЪ пешН. Я
втого выраженія не слыхалъ; но во всякомъ случаѣ, само но себѣ, нааваніе Поли-
36
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
го Нѣмця, на сдѣланный ежу вопросъ, даже если его хорошо
вонялъ и ногъ бы отвѣчать по Нѣиецки (’)................Языкъ про-
стаго народа весьма протяженъ и, когда говорить не скоро,
монотоненъ и имѣетъ нротивжую для уха пѣвучесть (к!ін#і....
8Іп§еп(і) (2). Въ словахъ трехсложныхъ удареніе ста-
вится всегда на первомъ слогѣ, отчего рѣчь получаетъ, по боль-
шей части, характеръ подскакивающій (Ьбріеші) (8). Бабы не
говорятъ: онѣ кричатъ и этимъ дѣлаются невыносимыми. Ка-
жется, что слышишь вѣчную брань (4).
, «Низкая степень умственнаго образованія, на которой стоять
Кашубы здѣсь на рѣкѣ Лебѣ и далѣе къ западу, обличается
также тѣмъ, что они не имѣютъ собственныхъ пословицъ и
народныхъ пѣсенъ (б). . Никогда не услышишь Кашуба пою-
щимъ. Нѣмой, безъ радостей и безъ мыслей, проходитъ онъ
жизнь. Рѣдко побуждаетъ его религіозное чувство* * пѣть днѣ
церкви духовныя пѣсни: ихъ отъ него почти не услышишь.
Развѣ иногда дѣвки, возвращаясь вечеромъ съ сѣнокоса, затя-
нутъ однообразно-звучащую духовную пѣснь; но съ оконча-
ніемъ полевыхъ работъ эти пѣсни умолкаютъ.
«Нравственны^ характеръ Кашубовъ такой же, какимъ бы-
ло доселѣ ихъ общественное состояніе: именно рабскій (*).
рянині (тагъ, очевидно, слѣдуетъ прочесть Лорековское «Рошегепів») не могло
имѣть характера презрительнаго въ устахъ Кашуба.
(*) Не знаю, справедливо и по замѣчаніе; на вопросы, сдѣланные по Польски,
мнѣ отвѣчали всегда охотао.
(*) Дѣйствительно, Померанскіе Славяне говорятъ весьма протяжно, но не всѣ,
а только Словинцы и изъ Кашубовъ жители рыбацкихъ деревень. Это, кажется,
необходимое послѣдствіе быта рыбаковъ, которые, перенлиниваясь другъ съ дру-
гомъ на водѣ, при сильномъ вѣтрѣ, привыкаютъ тянуть слова.
(*) Совершенно несправедливо: рѣчь Кашубовъ и Словинцевъ отличается отъ
Польской н другихъ западныхъ Славянскихъ нарѣчій особеннымъ разнообразіемъ
удареній.
(4) Я ие замѣтилъ, чтобы Кашубскія женщины говорили громче Нѣмецкихъ и
другихъ деревенскихъ бабъ.
(*) Пословицъ у втого народа не нало: видно, пасторъ Лорекъ ихъ пе замѣтилъ.
Что касается до пѣсенъ, то объ атомъ я-скажу впослѣдствіи.
. (•) Пасторъ Лорекъ писалъ въ 1820 г., а только въ 1818 уиичтоягепо было въ
Кашубскомъ краѣ крѣпостное состояніе.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
37
Кашубъ не имѣетъ почта илц вовсе понятія о вѣжливости, бла-
гопристойности и приличіи, и говорить всякому безъ разбора
ошили* еня (Ег), о нашемъ 8іе не знаетъ и не имѣетъ соот-
вѣтствующаго выраженія (')♦ Это еще не бѣда; но хуже то,
что въ немъ мало иди вовсе нѣтъ чувства благодарности, при-
знательности и услужливости^ При всемъ томъ, однако, неосно-
вательнымъ образомъ преувеличено общепринятое мнѣніе, буд-
то только палкою или стаканомъ вина можно побудить Кашу-
ба къ оказанію требуемой услуги; хотя нельзя отрицать, что
онъ не легко рѣшится сдѣлать шагъ просто изъ дружбы и
безъ вознагражденія. То, что онъ долженъ отработать, онъ
дѣлаетъ неохотно и старается исполнить какъ нельзя хуже.
♦Онъ алченъ къ деньгамъ и корыстолюбивъ, а Потому не
позволяетъ себѣ никакой роскоши, кромѣ водки, всякій разъ
какъ пріѣдетъ въ городъ. Хлѣбъ свой онъ приготовляетъ такъ
дурно, что онъ одинъ въ состояніи его ѣсть. Для хлѣба онъ
беретъ самую дурную рожь, смѣшанную болѣе, чѣмъ на поло-
вину, съ ячменемъ, или одинъ только ячмень, предварительна
высушенный и смолотый съ шелухою и остями; за тѣмъ, эта мука
печется съ сырымъ, растертымъ картофелемъ. Выходитъ хлѣбъ,
похожій на черный торфъ, и такой гадкій, что всякій Нѣ-
мецъ имъ побрезгаетъ. Кашубу, напротивъ, этотъ хлѣбъ до-
ставляетъ бѣлизну зубовъ, похожую на слоновую кость, но
причиняетъ также частыя судороги желудка и нерѣдко смер-
тельцыя болѣзни. Многіе, однако, остаются здоровыми и дости-
гаютъ глубокой старости. Чтобы сберечь побольше ржи для
(’) Странное требованіе, чтобы въ Славннсномъ наыжі было тааое выраженіе.
Щррчекъ, несправедливо, чтобы Кашубаипростолюдивы были гага іввіжживы и го-
воршщ всяжому янь Напротивъ, Сховивецъ а Кашубъ, аогда жеиехъ бытъ відлн-
выиъ, говоритъ «ы. Этимъ рѣчь Словинцевъ и Кашубовъ отличаете* отъ Польской,
гд4 говоратъ другъ другу въ третьемъ или второмъ лицѣ единственнаго числа съ
пррбрвревіемъ сдова п<и». Этотъ Педьсжгй свооебъ обращщцж совершеніе пеажві-
стевъ Словинцамъ н Кашубамъ въ Поиерааіи; въ Западной Пруссіи онъ вжрады-
днваетси на границѣ Велижопольсжаго племени, а также вообще 1 тѣхъ Кашубовъ,
легорые жаходятс* въ меносредственномъ соирииосвовевіи съ По»сжою вшуеѵ.
38
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
продажи, Кашубъ не смотритъ въ этомъ отношеніи ни на ка-
кія лишенія.
«Нечистота въ бѣльѣ, одеждѣ, постеляхъ и жилищахъ гос-
подствуетъ у Кашубовъ въ высшей степени.—Кашубъ готовъ
прибѣгнуть къ хитрости, интригамъ и обману, если надѣется
достигнуть этимъ какой нибудь выгоды. Склонность къ кражѣ
простирается большею частію только на дрова и плоды (при-
своеніе которыхъ, по общепринятому у Кашубовъ мнѣнію, не
есть грѣхъ), но при случаѣ Кашубъ не откажется присвоить
себѣ и другіе предметы, если попадутся подъ руку.
«Коварство, дерзость и злобные Замыслы, затѣянные и
исполненные сообща, не составляютъ рѣдкихъ явленій между
Кашубами, особенно если зачинщики такихъ замысловъ мо-
гутъ остаться скрытыми. Такъ какъ у Кашубовъ всѣмъ управ-
ляютъ женщины, то онѣ и бываютъ обыкновенно предводи-
тельницами въ мятежныхъ сборищахъ противъ распоряженій вла-
сти , ибо онѣ надѣются легче избѣгнуть наказанія. На
голодный желудокъ Кашубъ низкопоклоненъ, но становится
высокомѣрнымъ, коль скоро обезпеченъ отъ нужды. Когда нѣтъ
сопротивленія, онъ левъ; но когда ему противостанутъ серьезно,
выказываетъ величайшую трусость, если только его не вооду-
шевятъ водкою.
«Такое чрезмѣрное преобладаніе дурныхъ качествъ, конеч-
но, объясняется у этого маленькаго народа сколько недоста-
точнымъ религіознымъ и умственнымъ образованіемъ, столько
его внѣшнимъ положеніемъ, неблагопріятными обстоятельствами,
въ которыхъ онъ жилъ такъ долго, и способомъ, какимъ часто
съ нимъ обращались. У Кашубовъ нерѣдко живутъ вмѣстѣ, въ
одной избѣ, до 15 и 20 человѣкъ. При такой тѣснотѣ, для
всякаго, и не только для грубаго и безчувственнаго Кашуба,
<было бы трудно сохранять благонравіе, чистоту и- порядокъ.
Съ молоду не привыкшій видѣть лучшее, онъ вовсе не тяго-
тится нечистотою, а она влечетъ за собою нечистоту въ по-
мыслахъ н дѣйствіяхъ. Какъ можетъ въ такой тѣснотѣ быть
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
39
1 1
заведенъ порядокъ? Пустые разговоры, шалости и непристой-
ности запинаютъ длинные зимніе вечера. Одинъ портится отъ
другаго.
< Жестокость и презрительность обращенія и истязанія, по
необходимости, вызываютъ лукавство, дерзость и злобные по-'
ступки. Я далекъ отъ мысли, чтобы между господами, подъ
властію которыхъ находились Кашубы, жестокіе и безпутные
издавна были въ большинствѣ. Къ ихъ чести, можно, напро-
тивъ, принять съ достовѣрностью рѣшительное большинство
добрыхъ и благодушныхъ.Но и при такихъ госпо-
дахъ, могли ли ати люди не утратить чувства собственнаго до-
стоинства, когда, напримѣръ, существовало такое правило: въ
Михайловъ день, срокъ, въ который у поселянъ мѣнялись ра-
ботники, всѣ батраки и батрачки, а равно и взрослые сыновья
и дочери самыхъ поселянъ (* *), призывались на барскій дворъ,
тѣ, которые не шли по доброй волѣ, пригонялись туда; по-
мѣщикъ выхоДйяъ на дворъ и, по своему произволу, назна-
чалъ кому гдѣ и у кого служить въ работникахъ въ теченіе
слѣдующаго года; никакое возраженіе, даже самое основатель-
ное, не принималось противъ такого приказанія; отецъ, сколь-
ко бы ни нуждался въ помощи своего сына или дочери, при-
нужденъ былъ уступить ихъ другому, по прихоти своего по-
велителя.
< Кашубскій народъ уежду собою миролюбивъ и единоду-
шенъ. Рѣдко случаются между ниии несогласія и значительныя
ссоры: изрѣдка только побранятся двѣ бабы, да и это скоро
забывается и прощается. Разводъ у Кашубовъ дѣло неслыхан-
ное; несогласія между супругами рѣдкость. Часто, какъ ска-
(') Слѣдуетъ нѣсколько общихъ фракъ о вредѣ принципа крѣпостнаго права
даже при хорошихъ помѣщикахъ.
(*) Словомъ поселлтип а перевожу Нѣмецкое Ваиег, т. е. наслѣдствеиамЯ
обладатель (при крѣпостномъ правѣ аависимнЯ отъ помѣщика, а иннѣ вмкупммшійаі)
усадьбы и пом; число этихъ посехцжъ ограничено сравнительно съ батраками
(КпесЫе% которые живутъ у иихъ въ работникахъ и пе имѣютъ участіи въ поае-
мельпоВ собственности.
40
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
зава, вмѣстѣ живутъ человѣкъ 20 и болѣе , нѣсколько семей,
и мегвду ними царствуетъ мирная тишина; Къ близкимъ, осо-
бенно къ своимъ дѣтямъ, они питаютъ большую любовь* Въ
болѣзняхъ они тратятъ для родныхъ послѣднюю копейку, хотя
часто и въ этомъ отношеніи превратнымъ образомъ, на знаха-
рей, ворожей и т. под.
«Ими легко можно управлять, если быть имъ нѣсколько,
уступчивымъ,, щадить ихъ предразсудки и обходиться съ нимм
дружелюбно. Они становятся даже довѣрчивыми, коль скоро
съ вили обращаешься терпѣливо и не противопоставляешь имъ
жесткости- и буйства. Неосновательно упрекаютъ ихъ въ со-
вершенной глупости. Грубые и невѣжественные, они дѣйстви-
тельно неловки въ обхожденіи; но тупость и неспособность не
столь общія и существенныя ихъ качества, какъ обыкновенно
полагаютъ, Славянинъ (<1ег АѴеініе), конечно , не обладаетъ
утонченными манерами, привычками и обычаями, .которые мы
находимъ у образованныхъ Померанцевъ и у помѣщиковъ Ка-
шубскаго края; еще менѣе знакомъ Славянинъ съ изысканны-
ми выраженіями вѣжливости; но нри всемъ томъ въ немъ нѣтъ
недостатка въ прямомъ и здравомъ умѣ, которымъ онъ иногда
превосходитъ своего пастора н помѣщика. Въ его могучемъ
тѣлѣ живетъ часто могучая душа.
«Дѣти оказываются въ школахъ далеко не тупыми; они
понижаютъ легко, быстро заключаютъ по одному о другомъ и
приспособляютъ свои заключенія, если только есть у нихъ
учитель, способный возбуждать ихъ умственную' дѣятельность.
Здѣсь, на берегу Лебы (здѣшнихъ именцо Кашубовъ я имѣю
преииущественно въ виду), улучшеніи находившихся въ столь
глубокомъ упадкѣ школъ въ короткое вреия вызвало такъ
много утѣшительныхъ явленій, что прежде нельзя было ожи-
дать ничего подобнаго.
«Также между взрослыми встрѣчаются часто ловкіе масте-
ровые, часовщики, токари, рѣзчики, бочары и т. пп истинные,
чародѣй (ТаизепбкйіиОег), которые этимъ ремесламъ никогда
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
41
не учились и тайкомъ высмотрѣли ихъ у мастеровъ или дошли
до никъ тщательнымъ осмотромъ и разложеніемъ предмета,
наведшаго ихъ на попытки подражанія. И это они дѣла-
ютъ по большей части- простымъ ножомъ и самыми обыкновен-
ными орудіями, часто такъ искусно и умно, что. съ трудомъ
признаешь. это за произведеніе Кашуба, котораго видишь пе-
редъ собою.
«У насъ не было бы теперь такого недостатка въ хоро-
шихъ мастеровыхъ и ремесленникахъ, если бы Кашубамъ, крѣ-
постнымъ людямъ, дозволялось учиться ремесламъ. Это имъ
прежде запрещали, дабы не лишиться земледѣльцевъ, или же
дозволяли, только подъ тѣмъ условіемъ, чтобы они навсегда и
исключительно работали для своихъ господъ. Естественно, что
это подавляло въ нихъ всякую охоту дѣлаться ремесленни-
ками.
«Чего нельзя ожидать отъ этихъ людей, коль скоро они
будутъ учиться въ школахъ, которыхъ до сихъ поръ вовсе
или почти не посѣщали; коль скоро снимутъ съ нихъ оковы,
останавливавшія до сихъ -поръ свободное направленіе ихъ дѣя-
тельности; коль скоро они будутъ въ правѣ распоряжаться
своииъ временемъ и сдѣлаются владѣльцами своихъ домовъ.
Если и нынѣ, когда они едва могутъ питать надежду пріобрѣ-
сти самостоятельность и собственность, хорошіе примѣры уже
начинаютъ возбуждать въ нихъ охоту къ подражанію, и они,
напримѣръ, разводятъ у себя правильные фруктовые сады, усвои-
вавдть себѣ нрививаніе деревьевъ, стараются распространять и
улучшать свои жилища и хозяйственныя строенія, то сколь
отраднымъ будетъ черезъ 60 лѣтъ видъ Кашубскихъ деревень,
когда эти люди будутъ работать въ томъ убѣжденіи, что ихъ
усилія и труды обратятся въ пользу ихъ самихъ и ихъ дѣ-
тей! Ибо Кашубскій поселянинъ трудолюбивъ и постояненъ въ
работѣ, когда дѣло идетъ о его собственной выгодѣ. Если не-
многіе только изъ мужчинъ прибѣгаютъ къ другимъ промыс-
ламъ, кромѣ земледѣлія, если женщины не сами ткутъ* себѣ
42
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
полотно, то это приходить не столько отъ лѣни или неспо-
собности, сколько, по большей части, отъ чрезмѣрной тѣсноты
жилищъ, въ которыхъ нѣтъ мѣста для какого бы то ни было
домашняго производства, а также отъ бывшей доселѣ невоз-
можности располагать своимъ временемъ и силами.
«При существовавшей до сихъ поръ необезпеченности вла-
дѣнія* крестьянскими участками (Ваиег^пі), происходило равно-
душіе, неисправность, и—какъ необходимое ихъ послѣдствіе,—
безпорядокъ въ сельскомъ хозяйствѣ. Безпорядокъ этотъ рас-
пространялся тѣмъ болѣе, что никто не думалъ ему противо-
дѣйствовать. Такъ, напримѣръ, канавы на лугахъ и выгонахъ
сто лѣтъ оставались нечищенными, никто не заботился о под-
держкѣ и исправленіи плотинъ, и такимъ образомъ луга затоп-
лялись, скотъ всякій день утопалъ въ грязи на пастбищѣ
и т. д. С)-»
Переведенныя нами слова не требуютъ особеннаго поясне-
нія. Вы видите тутъ Нѣмецкаго пастора, который приступаетъ
къ изображенію своей Славянской паствы со всѣми чувствами
національной гордости и презрѣнія къ варварамъ <Вендамъ».
Первый ихъ порокъ въ его глазахъ тотъ, что они, съ своей
стороны, презираютъ все Нѣмецкое. Съ него пасторъ Лоренъ
и начинаетъ свою характеристику. Подъ вліяніемъ этого чув-
ства, онъ продолжаетъ описывать варварскій народъ, Кашубы у
него Выходятъ и лишенными мысли и раболѣпными и невѣж-
ливыми и неблагодарными, пьяницами, скрягами, ворами, наг-
лецами и трусами и т. дал.; и хлѣбъ у нихъ гадкій, и живутъ
они въ чрезмѣрной тѣснотѣ, цѣлымъ родомъ вмѣстѣ, и сопро-
тивляются властямъ и проч., и проч. Но, мало по налу, добрымъ
пасторомъ овладѣваетъ сомнѣніе: всѣ эти пороки * и дурныя ка-
чества, которыя онъ замѣтилъ въ Кашубахъ, суть ли свой-
ство ихъ характера, и не происходятъ ли, по большей части,
(') Пропускаемъ, какъ не отвосящіяся къ вашему предмету, эамючитежьиыя раз-
суждевія автора о мѣрахъ, которыя могутъ быть приняты противъ этихъ неу-
добствъ. ,
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
43
отъ внѣшнихъ причинъ, т. е. отъ порабощенія, въ которомъ
жилъ этотъ народъ? Вотъ онъ и выставляетъ вліяніе на него
крѣпостнаго права; выставляетъ онъ это вліяніе осторожно и
робко, съ множествомъ недомолвокъ и оговорокъ, очевидно
для того, чтобы не оскорбить своихъ прихожанъ и пріятелей,
Нѣмцевъ-помѣщиковъ, которые, только что лишившись въ то
время своихъ владѣльческихъ правъ, вѣроятно, еще жалѣли о нихъ.
Что слова пастора Лорека о гнетѣ, подъ которымъ жили Ка-
шубы отъ Нѣмцевъ-помѣщиковъ, представляютъ только самую
слабую тѣнь дѣйствительности, это можно сказать положитель-
но: мнѣ говорили тамошніе жители Нѣмцы, что нигдѣ въ Прус-
сіи крѣпостное право не было такъ тягостно и такъ обильно
- злоупотребленіями, какъ въ Кашубской части Помераніи (это
объясняется, вѣроятно, тѣмъ, что помѣщики Нѣмцы не имѣли
ничего общаго съ своими подданными и презирали ихъ, какъ
низшее племя); реформа произведена была здѣсь позднѣе и
медленнѣе, чѣмъ въ другихъ областяхъ Пруссіи; народъ нахо-
( дился въ нищетѣ невѣроятной н былъ до того убитъ крѣпост-
нымъ правомъ, что, по прекращеніи этого права, цѣнность
крестьянскихъ участковъ въ Кашубскихъ деревняхъ въ весьма
короткое время, по словамъ тамошнихъ жителей, болѣе чѣмъ
удесятерилась. — Но возвратимся къ пастору Лореку. Какъ
только онъ сказалъ себѣ, что темная сторона, замѣченная имъ
въ Кашубахъ, не столько ихъ собственная вина, сколько вина
Нѣмецкаго владычества и крѣпостнаго права, Нѣмецкій па-
сторъ взглянулъ на этотъ народъ совсѣмъ другими глазами, и
кончилъ его характеристику чертами, прямо противоположными
тѣмъ, которымй ее началъ. Во многомъ вы туі% видите со-
хранившимися у послѣднихъ остатковъ Славянъ Балтійскихъ
характеристическія качества Славянскаго племени (я говорю
качества: ибо, разумѣется, о порокахъ и добродѣтеляхъ на-
рода вообще, у насъ и рѣчи быть не можетъ). Показанія па-
стора Лорека заслуживаютъ тѣмъ бдльшаго довѣрія, что онъ,
какъ видно изъ его статьи, не имѣлъ никакого понятія о дру-
44
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Славянахъ и писалъ единственно по собственнымъ на-
блюденіямъ; при томъ же онъ далеко не былъ расположенъ*
читатель видѣлъ, хвалить Кашубскій народъ.' Весь конецъ
приведеннаго отрывка въ этомъ отношеніи весьма замѣчате-
ленъ. Если Кашубы Померанскіе, вслѣдствіе историческихъ
обстоятельствъ, утратили всѣ слѣды общины въ устройствѣ
гражданскомъ и подчинились вполнѣ общественному порядку
Нѣмецкому, то въ домашнемъ быту общинный духъ у нихъ
еще во время Лорека былъ живъ и отличалъ ихъ отъ Нѣмец-
кихъ поселянъ (’). Жаль, что Лорекъ не записалъ подробно-
стей о хозяйственномъ устройствѣ этихъ родовыхъ общинъ у
Померанскихъ Кашубовъ, имѣющихъ, по видимому, много сход-
наго съ родовыми общинами Сербскими. Въ настоящее время,
послѣ экономическаго переворота, произведеннаго законами о
выкупѣ крестьянскихъ земель и при быстромъ вымираніи Ка-
шубской народности, семьи раздѣлились и бытъ Померанскихъ
Кашубовъ , сколько я могъ судить,. почти не отличается уже
отъ Нѣмецкаго. Сельское общество (§гоша(1а), состоящее толь-
ко изъ тѣхъ поселянъ, которые имѣютъ поземельные участки
(§Ьига), распоряжается лишь выборомъ пастуха и ночнаго сто-
рожа, отводомъ квартиръ для постоя, нарядомъ людей, чтобы-
копать или чистить рвы, и раскладкою ссыпки, т. е. хлѣба,
крупъ и т. д., въ пользу священника и школьнаго учителя.
Въ нѣкоторыхъ деревняхъ громада выбираетъ шампыса (ста-
росту); но въ другихъ эта должность наслѣдственна въ одно*
семьѣ, въ иныхъ онъ назначается патрономъ деревни, т. е.
ея бывшимъ помѣщикомъ. Кромѣ гбурове, населеніе деревни со-
стоитъ изъ халупникові, имѣющихъ свою избу, но безъ поля,
(*) Лорокъ разсказываетъ въ другомъ мѣстѣ той во статьи, что длк сѣнокоса
Кашубскіе хоежева авали на помочь сосѣдей, и- что она съ нижи рабооап тогда-
всю ночь. Ихъ угощали виномъ, а на другой день, обѣдомъ. Этотъ обычай, по его
словамъ, приносилъ каждому хоалину гораздо больше убытка, чѣмъ пользы, но Ка-
шубы считали иевозмокнывъ безъ атоге косить свое сѣяо. Теперь обычай этотъ
совершено вывелса.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
45
и коморнихови, не имѣющихъ «ямкой собственности и жму-
щихъ въ батракахъ у хѳѳяевъ.
, Прибавлю еще нѣсколько отзывовъ, ммю слышанныхъ, и
собственныхъ моихъ замѣчагій о Кашубахъ.
Маѣ трудно говорить о Кашубахъ бонъ сочувствія: тако-
во впечатлѣніе, произведенное на меня этилъ народомъ. Въ
особенности Словинцевъ-рыбаковъ не полюбить невозможно.
Это народъ совершенно неиспорченный нравственно, добродуш-
на!, удалой на морѣ, въ высшей степени понятливый. Гар-
дненскій пасторъ, весьма неблагосклонный къ Славянскому эле-
менту, хвалилъ, однако, честность своихъ ярихожаиъ-Словян-
цовъ, чистоту ихъ семейнаго быта, въ которомъ супружеская
невѣрность совершенно неизвѣстна, и говорилъ, что Словин-
скіе жители края гораздо живѣе и бойче умственно (веівѣів
ге^ег и веѵгапЗДег), чѣмъ Нѣмецкіе; что дѣта Словинцевъ, ко-
торые выучиваются въ деревнѣ господствующему во всей По-
-мераніи нижие-Нѣмецкѳму нарѣчію (рІаШкнізсЬ), — поступивъ
въ школу, гораздо скорѣе и лучше Нѣмецкихъ дѣтей усвоя-
ваюгь себѣ языкъ литературный (ЬосЬйеиівсЬ), который какъ
извѣстно, въ Пруссіи и остальной Германіи господствуетъ
въ пренодованіи исключительно предъ всѣми мѣстными нарѣ-
чіями. Сверхъ того, Словинцы, по словамъ Гардненскаго
пастора, отличаются вспыльчивостью и элофю къ Нѣмцамъ.
Болѣе благосклонный къ своей Славянской паствѣ, Глоц-
чицкій пасторъ Доманнъ, имя котораго я уже приводилъ не разъ,
изображалъ мнѣ ее самыми свѣтлыми чертами, и говорилъ даже,
что они добрѣе Нѣмецкихъ поселянъ.
По единогласному отзыву всѣхъ, описывавшихъ мнѣ ха-
рактеръ Словинцевъ и Кашубовъ, они отличаются необыкно-
венною силою религіознаго чувства; набожностью своею они
далеко превосходятъ Нѣмецкихъ поселянъ этого края. Рели-
гія, по словамъ г. Лома ина, проникаетъ всю ихъ жизнь; къ
церкви постоянно обращаются ихъ мысля. Они здороваются
при встрѣчѣ словами: «Ротой Во§>; прощаются словами:
46
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
«Оаіансе 2 Водо>. При всякомъ важномъ случаѣ въ жизни они
приносятъ какой нибудь даръ (обыкновенно нѣсколько денегъ)
«па Вой (іош», чего ихъ сосѣди Нѣмцы никогда не дѣлаютъ;
ходятъ къ причастію гораздо чаще Нѣмцевъ, почти всѣ безъ
исключенія по четыре раза въ годъ; поютъ духовныя пѣсни .
весьма часто, непремѣнно каждую субботу вечеромъ и всю .
Страстную недѣлю.
Въ слѣдствіе ли вѣковой тяжелой борьбы, уничтожившей пле-
мя Балтійскихъ Славянъ, или по другимъ причинамъ, остапш
этого племени, Словинцы и Кашубы Померанскіе, разительно
отличаются отъ всѣхъ другихъ Славянъ совершеннымъ отсут-
ствіемъ веселости въ характерѣ и проявленій веселія въ жиз-
ни, т. е. пѣсенъ и пляски. Я не замѣтилъ въ этихъ людяхъ
никакихъ признаковъ шутливости. Пѣсни они поютъ только ду-
ховныя (заимствованныя изъ церковныхъ книгъ); кромѣ того,
слѣды пѣсни замѣтны только въ обрядовыхъ приглашеніяхъ на
свадьбу (госгепіа), которыя произносятся риѳмованными фра-
зами. Но иначе этотъ народъ не поетъ. Онъ также не пля-
шетъ, отличаясь тѣмъ отъ Польскаго простонародья, которое,
какъ извѣстно, необыкновенно любитъ плясать. Единственный
.случай, когда Кашубамъ иногда вздумается плясать, это на
свадьбѣ. Я. долженъ, однако, замѣтить, что эти слова относятся
въ полной мѣрѣ, только до Словинцевъ, Кабатковъ и Кашу-
,бовъ Померанскихъ, -и лишь отчасти до жителей коренной
«Кашубіи» въ западной Пруссіи, т. е. сѣверной,, приморской ча-
сти этой области. Далѣе къ югу, ближе къ границѣ Польской
народности, въ Картузскомъ, а еще болѣе въ Косцержин-
скомъ (Берендскомъ) округѣ, гдѣ Кашубская рѣчь уже сли-
вается съ Великопольскою, народъ поетъ охотнѣе; но его пѣс-
ни еще отрывочнѣе и бѣднѣе содержаніемъ, чѣмъ Польскія.
Большею частію онѣ состоятъ изъ одного четырехъ-стишнаго
куплета, на подобіе краковяковъ (вообще форма эта, какъ из-
вѣстно, особенно свойственна Польской народной поэзіи). Вотъ
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
47
два примѣра такихъ пѣсенъ, слышанныхъ мною въ этой части
Кашубской земли:
«А іу кѵіоіко Іеѵашіоѵу
Кіё зрайпі іе г то]і віоѵу;
Во ке іё гоя зршіпіезх,
Тё ѵісі зе піе изаіпіезх»; или:,
<Мо]а рапі шаіко,
Тггіта] іе тпіе діасіко,
0(1 піесігеіі (іо піейгеіі,
«Так сгегѵопе заЬко».
Впрочемъ, тамъ знаютъ и цѣльныя пѣсни, но весьма мало
и, кажется, преимущественно шуточныя или обрядовыя. Чита-
тель познакомится съ ними изъ приложенія къ этой статьѣ.
Окончу эту характеристику словами одного просвѣщеннаго
католическаго священника (г) о Кашубахъ - католикахъ въ
Западной Пруссіи. < Этотъ народъ отличается честностью и
добродушіемъ. Кашубы у себя ничего не запираютъ; о рокра-
жахъ и обманахъ почти никогда не слыхать въ Кашубскихъ
деревняхъ. Только въ самой крайней нуждѣ Кашубъ рѣшится
украсть, но украдетъ тогда кусокъ хлѣба, а денегъ или чего
нибудь цѣннаго никогда не тронетъ. Вообще Кашубское просто-
народье славится своею честностью и превосходить въ этомъ
отношеніи Нѣмецкихъ колонистовъ, здѣсь живущихъ; въ послѣд-
нихъ также гораздо больше трубости (ВезііаІіШ), чѣмъ въ Кашу-
бахъ. Кашубы чрезвычайно набожны и преданы церкви; духо-
венство имѣетъ на нихъ всесильное вліяніе. Нравственность
ихъ не испорчена; нарушенія супружеской вѣрности почти ни-
когда не бываетъ. Дѣвушки берегутъ свою честь: на 200 законно-
рожденныхъ въ Кашубскихъ деревняхъ едва приходится одинъ
незаконнорожденный ребенокъ. — Что касается общественнаго
быта, то всѣ слѣды . общины, если она была здѣсь прежде,
(>) Дежанъ Бьешки (ВіезсЬкі) въ с. Стржеіщѣ, въ Нейштадсжоиъ (Вейеровсжожъ)
ожругі.
48
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
стерты законодательствомъ о выкупѣ крестьянскихъ участковъ
и раздѣлѣ между -поселянами прежнихъ общественныхъ угоДІІ.
Общиннаго чувства между Кашубами уже вовсе не замѣтно;
напротивъ, Кашубъ, болѣе чѣмъ Нѣмецъ, любитъ уединяться
и при первой возможности старается выселиться изъ 'деревни
и выстроить себѣ одинокое жилье. — Кашубы вообще богато
одарены способностями. Относительно практическаго ума они,
должно быть, всего болѣе похожи на Русскихъ (бет Хаііопаі-
гиззеп ат йЬпІісЬзѣеп); что Кашубъ увидитъ, онъ перейметъ
тотчасъ. Имъ въ высшей степени владѣетъ духъ предпріимчиво-
сти и спекуляціи. Коль скоро у него талеръ въ карманѣ, онъ
хлопочетъ о пріобрѣтеніи другаго. Всѣ Кашубы въ душѣ куп-
цы и промышленники; вся Кашубія занимается спекуляціями.
Напротивъ того, простолюдинъ - Полякъ никогда не пускается
въ спекуляціи и. занимается исключительно хлѣбопашествомъ.»
Обращаю вниманіе читателя на это различіе въ характерѣ
Поляковъ и Кашубовъ, замѣченное человѣкомъ, столь коротко
знакомымъ съ обоими племенами и внимательнымъ къ народу,
какъ этотъ священникъ, слова котораго я только что привелъ.
Дѣйствительно, различіе въ характерѣ между Кашубами и По-
ляками чрезвычайно велико, судя по единогласнымъ показаніямъ
туземцевъ, и это особенно любопытно при тѣсномъ родствѣ
этихъ двухъ племенъ, при близости ихъ нарѣчій, которыя, ‘На-
примѣръ, въ Стржепцѣ, гдѣ живетъ священникъ, указывавшій
мнѣ на такую разницу въ народномъ характерѣ, сливаются
почти въ одинъ говоръ. Итогъ всего, что я слышалъ о разни-
цѣ Польскаго и Кашубскаго характера заключается въ слѣдую-
щемъ. Кашубы гораздо холоднѣе, осторожнѣе, серьезнѣе и по-
ложительнѣе въ словѣ и намѣреніи; Полякъ боДѣе воспламените-
ленъ, живъ, легкомысленъ и непостояненъ; Полякъ бблыпій
охотникъ веселиться, чѣмъ Кашубъ; Полякъ имѣетъ въ себѣ
мало промышленнаго духа и склоннѣе тратить, чѣмъ пріобрѣ-
тать; Кашубъ, напротивъ того, человѣкъ промышленный и
разсчетливый.. Можно сказать, что эти двѣ вѣтви одного Сна-
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
49
вянскаго народа, Поляки и Ляхи Прибалтійскіе, .были созданы
для того, чтобы восполнять другъ друга, и нѣтъ сомнѣнія,
что вѣтвь Прибалтійская, по своимъ свойствамъ, могла бы
имѣть важное вліяніе на общественное развитіе своихъ братій
и сосѣдей Поляковъ, если бы исторія не довела ея до такого
политическаго й численнаго ничтожества и не приготовила
ея постепеннаго вымиранія.
VI.
Народная одежда Словинцевъ и Кашубовъ,
Въ настоящее время, народная одежда этого племени ис-
чезаетъ передъ Нѣмецкимъ костюмомъ и городскою модою; ее
сохраняютъ только старики и старухи, и то большею частію
не вполнѣ. Судить о ней въ подробности' мы можемъ по опи-
санію пастора Лорека (въ приведенной уже статьѣ), сдѣлан-
ному въ 1820 г., когда одежда эта еще господствовала по--
всемѣстно у Померанскихъ Славянъ. Лорекъ имѣлъ въ виду
преимущественно своихъ прихожанъ, Цеценовскихъ Кашубовъ
на западномъ берегу Лебы; но сколько я могъ судить по раз-
сказамъ стариковъ, одежда прочихъ Кашубовъ и Словинцевъ
ничѣмъ существеннымъ не отличалась отъ той, которую онъ
изображаетъ. Я переведу здѣсь, съ небольшими сокращеніями,
его описаніе, и дополню его нѣкоторыми своими примѣчаніями.
«Кашубы въ одеждѣ своей придерживаются преимущественно
чернаго цвѣта, согласно обычаю своихъ предковъ. Не только
женщины, но и мужчины носятъ всегда черное. Праздничное
и свадебное платье мужчинъ — это черный кафтанъ (Кіііеі)
безъ складокъ, подбитый красною матеріею, которая выступаетъ
нѣсколько по краямъ, и спереди, на груди и полахъ, укра-
шенный снурками и петлями. Широкія короткія брюки дѣлались
также прежде изъ черной матеріи, но теперь изгоняются бѣлыми
холщевыми. Кромѣ чернаго, любимый цвѣтъ красный. Празднич-
ный колпакъ (Зошііа^з-коіраск) Кашубовъ красный, съ чер-
4
50
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
нымъ околышкомъ, в еще наряднѣе—черная мѣховая шапка съ
краснымъ суконнымъ дномъ.
«Будничная одежда нѣсколько другая. Дѣтей одѣваютъ въ
длинные черные кафтаны изъ домашней ткани, которая тчетса
изъ льна и шерсти вмѣстѣ и красится также дома женщинами;
только видъ головнаго убора отличаетъ мальчиковъ отъ дѣву-
шекъ. По шестому или по седьмому году мальчикъ облачается
въ настоящій Кашубскій костюмъ: это кагшуа, куртка изъ
бѣлаго холста, протканнаго шерстью ('). Подъ нею носится
Іігск, жилетъ изъ той же матеріи, также какъ куртка, застеги-
ваемая на крірчки; брюки по колѣна, шерстяные чулки, и, на-
конецъ, кожаные башмаки, покрывающіе ногу выше щиколки,
съ толстыми подошвами, безъ каблуковъ. Башмаки же дѣлаются
достояніемъ Кашуба только съ достиженіемъ возмужалости; до того
времени они носятъ деревянныя туфли (когкі); онѣ, впрочемъ, со-
ставляютъ ихъ постоянную домашнюю обувь.
«Кашубы носятъ также бѣлыя шерстяныя перчатки, кон-
чающіяся завитою бахромою у сгиба руки, или толстыя шер-
стяныя рукавицы, до половины руки бѣлыя, а къ верху раз-
украшенныя пестрою шерстью и окаймленныя свернутою бахро-
мою. Послѣднія составляютъ необходимую принадлежность вся-
каго праздничнаго наряда, какъ лѣтомъ, такъ и зимою. Теплота
и прочность ихъ ткани оправдываютъ развившійся на нихъ
обширный запросъ.
«Въ холодъ Кашубъ носитъ особаго рода кожухъ (* *)., со-
стоящій изъ двухъ дубленыхъ и сшитыхъ вмѣстѣ ремешками
овечьихъ шкуръ съ висящими внизъ хвостами и съ прорѣзомъ
вверху, открывающимся вдоль всей груди и черезъ который
просовывается голова; на груди онъ застегивается 4 или 5
О Эта куртка у Словинцевъ и Кабатковъ называется ка&мполи; подъ втижъ
ииевежъ Кашубы, напротивъ, разумѣютъ женскую куртку.
(*) Кожухі у Кашубовъ есть общее названіе всякой мѣховой одежды; соб-
ствевво *е тотъ видъ хожуш, который здѣсь описавъ пасторомъ Дороховъ, назы-
вается у анхъ шу4а.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
51
кожаными пуговицами. Кругомъ шеи кожухъ обшить неболь-
' шимъ стоячимъ воротникомъ, который прикрываетъ голую шею
Кашуба (ни лѣтомъ, ни зимою онъ 'не надѣваетъ никакого
галстуха). Кожухъ стоитъ отъ I1/» до 2 талеровъ, но безъ
рукавовъ. Рукава пришиваютея дома; ихъ дѣлаютъ изъ той же
матеріи, какъ шрлея, и подбиваютъ сукномъ или байкой. Когда
Кашубъ идетъ въ кожухѣ, у него кончики этой шубы бол-
таются между ногъ и ноги покрыты по колѣна.
«Вся одежда Кашуба стоитъ ему не дороже 8 или 9 та-
леровъ. Сапогъ онъ не носитъ, потому что они для него ели-,
шкомъ дороги, и ходитъ по снѣгу въ своихъ кожаныхъ ба-
шмакахъ, удерживаемыхъ кожаными ремнями; сверху надѣваются *
длинные штиблеты. Голову защищаетъ хорошая мѣховая шапка (х).
«Женщины любятъ черный цвѣтъ еще болѣе мужчинъ. Коль
скоро дѣвчонка выросла изъ дѣтской одежды, мать одѣваетъ ее
навсегда совершенно такъ, какъ сама одѣвается. Волосы дѣ-
вушка чешетъ гладко, придерживаетъ ихъ къ головѣ самодѣль-
ною черною тесьмою, заплетаетъ ихъ тремя прядивами въ двѣ
косы, косы обвиваетъ вокругъ, головы и сзади прикрѣпляетъ
концомъ къ тесьмѣ, такъ что тѣмя остается гладкимъ и не-
покрытымъ. Иаѵ косы кладется повязка изъ бѣлаго холста
(зройпойк или Ьіпа) (2) и засовывается сзади, а на это на-
дѣвается собственная головная повязка (хавіоѵк) изъ чернаго
раша (Вазск), шириною въ ладонь, сверху по обоимъ бокамъ,
до лба, украшенная выдающимся краснымъ кантикомъ, а сзади
согнутая въ треугольникъ и сшитая (8). Въ иныхъ мѣстахъ
треугольникъ этотъ обведенъ красною каймою.
«Этотъ головной уборъ носятъ только дѣвицы. Потерявшія
дѣвство и замужнія женщины надѣваютъ подъ черную' повязку -
' (*) У рыбаковъ мѣховая шата имѣетъ большой отворотъ, который въ непогоду
покрываетъ большую настъ лица и сзади спускается цо плечи. Замѣчу еще, что
Кашубы носятъ длинные волосы по плечп и этимъ, между прочимъ, отличаются отъ
Нѣмецкихъ поселянъ.
(*) Съ Нѣмецкаго ВіпЛе.
(*) Въ Гловчицахъ эту повязку называютъ ризіег.
52
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
бѣлый чепецъ (Ьиѵа) (*), который покрываетъ тѣмя, а въ иныхъ
мѣстахъ украшается на верхушкѣ большою, плоскою, обтяну-
тою холстомъ пуговицею.
«Въ торжественныхъ случаяхъ, какъ-то на крестины, свадь-
бы и для причастія, дѣвушки, вмѣсто черной повязки, надѣ-
ваютъ кггеріапк (или тесИк), ѣ. е. холщевую повязку съ вы-
рѣзкою внизу у лба и съ прошитыми небольшими дырками,
такъ чтобы видна была насквозь нижняя повязка, покрываю-
щая косы. Этотъ кггеріапк, толщиною съ обухъ ножа, наво-
дится синькою, а сверху на него надѣвается, замѣняющая
обыкновенную черную, бѣлая повязка изъ Силезскаго полотна,
* такъ что изъ подъ нея видѣнъ только краюшекъ синей повяз-
ки. Воротясь изъ церкви, снимаютъ бѣлую повязку и остаются
въ синей.
«Въ атомъ же головномъ уборѣ вѣнчается невѣста. Въ
первые два дня послѣ свадьбы она не можетъ показаться безъ
бѣлой повязки. Въ другихъ болѣе зажиточныхъ мѣстностяхъ
невѣста украшается, сверхъ того, вѣнкомъ изъ зеленыхъ са-
довыхъ растеній, петрушки и т. под., оклеенныхъ листовымъ
золотомъ, а къ повязкѣ прикрѣпляются блестящія пуговки и
мѣдныя испещренныя бляхи.
«Замужнія женщины въ торжественныхъ случаяхъ носятъ
шапочку (муца), наведенную синькою и покрывающую всю го-
лову, но безъ бѣлой верхней повязки. Вмѣсто этой верхней
повязки, онѣ, когда посѣщаютъ церковь, навѣшиваютъ на себя
короткую, когда идутъ на свадьбу или къ причастію—длинную
простыню изъ Силезскаго полотна. Простыня подвертывается
въ складку на обѣихъ сторонахъ головы и пришпиливается;
ее прикрѣпляютъ также на груди (®).
(*) Съ Німецк. НаиЪе, по иижие-Ніиецкоиу произношенію.
(’) Обычай являться под^ танинъ покрываломъ или простынею къ причастію до
сихъ поръ соблюдается женщинами (преимущественно старухами) въ Словинскихъ и
Кашубскихъ деревняхъ Пояераніи. Простыня доходитъ почти до ногъ. Оиа должна
служить всю жизнь и потопъ обращается въ саванъ. Она называется рІасЬіа ни
рІосЬіа.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
53
«Остальная часть костюма Кашубскихъ женщинъ и дѣву-
шекъ слѣдующая. Снизу длинная юпка, впкпіа, восходящая до
плечъ, но безъ рукавовъ, изъ краснаго или бѣлаго фризу
(Ггіез) (’). На это надѣвается Июк (’) (корсетъ) изъ домаш-
ней шерстяной или льняной матеріи, выкрашенной въ черный
цвѣтъ, съ глубокими выемками на груди и спинѣ, такъ что
видна значительная часть рубахи. По обѣимъ сторонамъ онъ
доходитъ только де грудей. На грудь накладывается кусокъ крас-
наго фризу, называемый Ъѵгшіик (8), и надъ нимъ зашнуровывается
ливкъ разноцвѣтной тесемкой. При траурѣ боршдукъ долженъ
быть чернаго цвѣта. Сверхъ лавка носятъ кабата, короткую
черную куртку съ коротенькими оттопыривающимися полами,
изъ такой же матеріи какъ лавка, съ длинными рукавами. Ка-
бота застегивается на крючки или оставляется на распашку.
Лавка внизу набитъ сѣномъ на подобіе Подушки, чтобы на
немъ крѣпко сидѣлъ киделъ, верхнее женское платье. Этотъ
киделъ ,изъ той же черной матеріи и очень пышенъ: въ немъ
до 13 локтей; онъ у таліи образуетъ сотню складокъ, кото-
рыя расширяются къ визу. Доходитъ онъ до икръ и внизу
обложенъ черною суконною каймою въ палецъ ширины.
«Сверху, надъ таліею киделя и маленькими полами каба-
та повязывается трижды кругомъ волосяной станико (4) со
вшитымъ сверху бѣлымъ кантикомъ, покупаемый въ Данцигѣ.
Въ трауръ стахика долженъ быть совершенно черный, безъ
всякаго кантика. Отсутствіе этого каитика и черный платокъ
на груди единственные признаки траура у женщинъ; у муж-
чинъ трауръ ничѣмъ не обозначается.
(1) Въ Избвцахъ суккл была всегда білаи, съ жрасною май мою.
(*) Съ Нѣиецк. ЬеіЬ, ЬеіЬсЪеп, по нижне-Нѣиецкоиу произношенію.
(•) Съ Нѣмецжаго Впиііиск. Въ Избнцахъ я слышалъ Словинское имя втого
платка, Огкоік (отъ слова Мпоіа середина).
(«) Въ иныхъ мѣстахъ называется касунка. Лоренъ видитъ въ зтоиъ имени
испорченное КаваЫпе: совершенно несправедливо, ибо, во значенія», оба слова ие
имѣютъ ничего общаго. Касунка, очевидно, происходитъ отъ Славянскаго жорвя
касат» — подпоясывать (Чешсж. каеаіі, Верхне-Лужицж. кавас, Нижнѳ-Лужицк.
каяаі).
54
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
«Такова одежда женщинъ въ здѣшнихъ Кашубскихъ де-
ревняхъ, впавшихъ въ крайнюю бѣдность. Одежда эта никогда
не видоизмѣняется. Дальше къ западу, у р. Луповъ (’), ГДѢ
народъ зажиточнѣе, женщины больше тратятъ на наряды. Уже
замѣчено, что онѣ разукрашиваютъ свои головные уборы. Въ
послѣднее воскресенье передъ вѣнчаньемъ, невѣста является въ
церковь въ киделѣ изъ краснаго сукна, съ чёрною суконною
каймою внизу. Сверхъ его она надѣваетъ зеленый передникъ,
внизу съ прошивками, украшенными бѣлымъ шитьемъ и черезъ
которыя просвѣчиваетъ красное платье. У нея ливкв украшенъ
черными снурками, боршдукъ испещренъ шелковыми или сит-
цевыми, треугольными или четвероугольными, нашивками. Въ
такомъ нарядѣ является она и послѣ свадьбы, какъ молодая;
а подъ вѣнецъ она идетъ въ киделѣ изъ синяго сукна, съ чер-
ною каймою, и «въ бѣломъ передникѣ.
«Лѣтомъ кабатв снимается; это единственное различіе отъ
зимняго костюма. Шеи ничѣмъ не покрываютъ. Впрочемъ, лѣ-
томъ дѣвушки по воскресеньямъ надѣваютъ поплекъ. короткую, -
доходящую только до бедръ, верхнюю рубаку изъ такъ на-
зываемаго Силезскаго полотна, съ узкимъ стоячимъ воротни-
комъ, который также, какъ верхъ рукавовъ, вышитъ бѣлыми
узорами. Длинные рукцва съуживаются къ кисти и не -засте-
гиваются. Эта рубаха спереди не сшита; ее запахнутъ, сверху
надѣнутъ лиекв и подпояшутся стамикомъ.»
VII.
Обычаи и обряды,
ч
Словинцы и Кашубы Померанскіе никогда не даютъ своимъ дѣ-
• тамъ Нѣмецкихъ именъ. Вообще, число именъ, употребляемыхъ
у Кашубскаго и Словинскаго простонародья (особенно у про-
тестантовъ въ Помераніи), самое ограниченное. Есть деревни (*)
(*) Авторъ говоритъ лдѣсь вс о собственныхъ Кншубнхъ, а о Словинцахъ и
Кабаткахъ, живущихъ на берегу р. Ьироѵ, по Словински Ьёраа.
остатки славянъ.
65
(напр. въ Цеценовскомъ приходѣ), гдѣ все мужское населе-
ніе носить имя Мартынъ, Павелъ или Михаилъ, женское—Ка-
терина, Ставца или Станка (Констанція) и Елишка (Елисавета).
Фамильныя имена рѣдко оканчиваются на вкі, какъ у По-
ляковъ, и бблыпею частію состоятъ изъ именъ существитель-
ныхъ, превращенныхъ въ прозвища, напр. МгадздМисІицРвігэда,
Тгеіа, 2асгк, Хоѵѵак, ^мгог, Коѵѵаі и т. под.
Весьма замѣчателенъ обычай, сохранившійся въ этомъ от-
ношеніи у Словинцевъ и отчасти также въ прилегающихъ къ
Словинцамъ деревняхъ Кабатковъ (напр. въ Гловчицахъ) и
Кашубовъ. Померанскихъ (напр. въ Избицахъ и Цеценовѣ).
Именно, тамъ каждая крестьянская усадьба имѣетъ .свое про-
звище, сохраняющееся со временъ незапамятныхъ и бдлыпею
частью представляющее форму отечественную (раігопутісшп)
на-іс (т. е.-изъ),-о/с (сокращ. изъ) и дс или Ъс (сокращ.
изъ). Эти прозвища суть такимъ образомъ родовыя и сохра-
няютъ память о первомъ хозяинѣ усадьбы. Съ тѣхъ поръ она
иогла десять разъ перейти изъ рукъ въ руки, но кто бы ни
былъ ея обладатель, онъ извѣстенъ въ деревнѣ подъ именемъ,
присвоеннымъ его осѣдлости, и его собственная фамилія
остается почти неизвѣстною. Такъ наир. въ Гарнѣ (Стагбеп),
гдѣ очень распространена фамилія Веіег^ одна семья Ветеровъ
по осѣдлости называется Кгеіхцс, другая Кге2е]с, третья
Косхеіс, четвертая Коіесякоіс; поселянинъ по фамиліи Ек (Еск
по Нѣмецкому правописанію) называется Х6ѵако)’с, Лові—на-
зывается СесЪ6)с, вдова «Гозі называется МегсЫб]с. Полное
имя, напримѣръ, слѣдующее: Лопек-Магііп (крестныя имена),
Яапеко]С (прозвище по осѣдлости), Біігег (фамилія). Въ Цецѳ-
новѣ такія же прозвища: Раѵііс (фамилія 8осЬ), Сезяіпіс (фа-
милія Саѵог), 8/оІсус (фам. ТореЦ), Торііс (фам. Ваѵа), Оа-
ѵпус (фам. ТореЦ), Коіхус (фам. Коѵак). Въ Клечицахъ (Кіис-
кеп) встрѣчаются, между прозвищами, даваемыми по усадьбѣ,
кромѣ отечественныхъ, такія, которыя имѣютъ форму имени при-
лагательнаго, даже изрѣдка въ мѣстномъ падежѣ множествен-
56
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
наго числа, употребляемаго безъ предлога,. напримѣръ: Іодо-
ѵасй, РіозкоѵасЬ, Сгогпі (т. е. горный), Сггг^йоѵі, В§Ьоѵі, 2а-
Вогкоѵі, Зіаѵоѵі, Ыоѵойотзкі, О^огсікоѵі, Ривгсгоѵі (!).
При крестинахъ, я не слыхалъ, чтобы у Кашубовъ суще-
ствовали какіо нибудь особенные обычаи. Но въ прежнее вре-
мя, по свидѣтельству пастора Лорека (РопппегзсЪе Ргоѵіпгіаі-
ЫаНег, II, 4. 1821, стр. 472) выбирались родителями двое
мальчиковъ отъ 8 до 9 лѣтъ, которымъ придавался титулъ сща-
рызя, и они, за часъ до крестинъ, должны были обѣжать дома
въ деревнѣ, врываясь въ каждый и крича во все горло: «Ва-
тага, ЬоЬоЬо, гагата, ЬоЪоЬо, озіапісе 2 Во^ет, піетазг ѵіеіе
сгази». За тѣмъ они выбѣгали и показывали свою удаль въ
томъ, чтобы такимъ образомъ всполошить всю деревню и не
дать себя поймать нигдѣ.
Свадебные обычаи представляю въ подробномъ описаніи,
сдѣланномъ пасторомъ Лорекомъ (въ той же статьѣ). Тѣ же
обычаи существуютъ и теперь, но выводятся изъ употребленія.
«Всѣ свадьбы празднуются передъ наступленіемъ дня св.
Мартина, въ одинъ и тотъ же день, обыкновенно во вторникъ.
«При сговорѣ не упоминается о приданомъ; для втого,
впрочемъ, Кашубы слишкомъ бѣдны (2). Дѣло вто предостав-
(') Вотъ еще нѣсколько прозвищъ по усадьбамъ, записанныхъ мною въ Гараѣ и
прилегающихъ Словинскихъ деревняхъ: 8херогхеко]с (вхерогвек—уменьшительное отъ
вхерег, съ пѣиецкаго пастухъ), Ьедоті (т. е. луговой), Роркбус, ^вхіо)с, Ь6ско)с
Рипфс, Веіфс, Вегіедс, Шгес, иначе Вёігоѵіс, Роіосгіс, РеІко)с, Иѵцскоіс,
- Вогге]с, ТіЬ&Іо^с, КііЪіс, РгасЬо^с, Сгё^огіс, ѴеЗгвсс, Коаёгсгіс, КохДго]с, Оге-
сІшіе]с, Ьёпфс, Ріоіікоус, 2аико]с, Т&теппопо)с (съ Нѣмецкаго 2іттеппапп),
Козеіс, Зхешіезс, Копівхіс, Коіеус, Н&нгрофс, Нафс, ЗігеЗД'с, РогатЬбѵіс, 26-
тпоко^с, Довфс; въ Клечицахъ, кромѣ приведенныхъ выше: КгевПфс, Зікбгдес,
' Ѵоікикоус, Ко1есхкоо)с, Нотапо^с, Нако)с, Кгатагхіс, Кгеріс, Ь6по]с, Вдоііумоус,
Зигдіозс, СЪигсёс, 8хепко)с, КІаЪинхіс, Кгиікоіс, КоЬоІіс, ОДіс, Ѳгѳс1ипко]с,
Ргіпско]с, Китіо^с, Кгеніойфс, Мегсіиэеіс, Іигесе)с, Кофе, НапІ8?.ко)е, Зііѵкоус.
(а) Здѣсь авторъ раасказынаетъ, что лѣтъ за 50 или 60 передъ тѣмъ Кашубы въ
Помераніи были весьма зажиточный народъ, но что, мало по милу, помѣщики, иахага я
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
57
ляѳтся средствамъ и любви родителей. Но обычные подарки
должны быть сдѣланы, и это не соблюдается только при край-
ней нищетѣ. А именно, невѣста должна подарить жениху пе-
редъ обрученіемъ рубаху, исподнее платье, платокъ шейный и
носовой, пару чулокъ и пару рукавицъ, а при вѣнчаніи, кромѣ
того, шейный и носовой платокъ. Всѣмъ родственникамъ же-
ниха она даритъ по парѣ рукавицъ, такъ что иногда ей при-
ходится раздать ихъ паръ 30. Пасторъ получаетъ также пару (’).
Потому Кашубскія дѣвушки заблаговременно запасаются шерстью
и прядутъ этц рукавицы.
«Если у жениха есть отецъ, онъ получаетъ отъ невѣсты
рубаху, шейный и носовой платокъ и перу рукавицъ. Матери
жениха дарятся 4 локтя Силезскаго полотна для покрывала;
его замужнимъ сестрамъ по 2 локтя, незамужнимъ—по локтю.
<Съ своей стороны, женихъ даритъ при сговорѣ невѣстѣ
2 локтя тонкаго полотна, пару башмаковъ и талеръ или нѣ-
сколько талеровъ деньгами. Если жениха сопровождаетъ отецъ
или братъ, то они также дарятъ невѣстѣ отъ 12 грошей до
1 талера, 8 грошей. Отецъ невѣсты получаетъ отъ жениха
мѣховую шапку; каждый изъ ея братьевъ шляпу, каждая се-
стра по локтю черной матеріи для ливка. Матери же невѣсти-
ной ничего не дарится; сдѣлать ей подарокъ считалось бы не-
приличнымъ.
«Въ понедѣльникъ, наканунѣ свадьбы, невѣста н женихъ
выбираютъ себѣ, съ кажлдй стороны, стараго (’) (это, внро-
на чихъ чрезмѣрныя работы и повинности, ихъ разорили и довела почти до нищеты.
Съ тѣхъ поръ, капъ замѣчено выше, положеніе перемѣнилось вслѣдствіе уничто-
женія помѣщичьихъ правъ.
(*) Сверхъ того, во вревя, когда писалъ Лоренъ, Кашубскія невѣсты, по его
. словамъ, дарили по парѣ рукавицъ помѣщину и каждому изъ его сыновей, а его женѣ
і и каждой дочери по парѣ самодѣльныхъ пестрыхъ подвязокъ.
О У Кашубовъ въ Западной Пруссіи его называютъ дружба Или водца (отъ
глагола ѵоЬіс, Польское ѵаЬіс, т. е. заманивать, получившаго въ этомъ случаѣ
значеніе ярньмшать). Лорекъ дѣлаетъ примѣчаніе, что стары есть почетный ти-
тулъ, который придается также священникамъ: я этого пе слыхалъ.
58
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
чемъ, можетъ быть и молодой человѣкъ). Онъ облекается въ
описанный выше праздничный нарядъ, для дополненія котораго
нужно, чтобы на его шапку спереди была прицѣплена мишур-
ная бляха съ трехцвѣтнымъ бантомъ и пучкомъ зелени, оклеен-
ной Листовымъ золотомъ, и чтобы такіе же банты и пучки
прикрѣплены были на груди и на отворотахъ рукавовъ; кромѣ
того, у подбитыхъ краснымъ полъ его кафтана должны бол-
таться новыя рукавицы.
<Въ этомъ нарядѣ оба старые берутъ въ руку странниче-
скій посохъ (большею частію выкрашенная въ красный цвѣтъ
палка съ коричневымъ точенымъ набалдашникомъ) и отправ-
ляются звать гостей на свадьбу замысловатыми и напередъ
вытверженными рѣчами (*). Но отъ угощенія въ каждомъ домѣ
языкъ ихъ мало-по-малу тяжелѣетъ и часто въ полночь при-
ходится ихъ отвести домой въ безчувствіи.
«При этомъ соблюдается еще другой обычай, теперь, однако,
выходящій изъ употребленія. Двое изъ званыхъ на свадьбу мо-
лодыхъ людей запрягаюсь четверку вороныхъ въ наибольшую,
по возможности, телѣгу (обыкновенно такую, въ какой возятъ
сѣно); одинъ садится на переднюю, другой на дышловую ло-
шадь. Съ длиннымъ бичеиъ въ рукѣ ѣдутъ они такимъ образомъ
въ невѣстинъ домъ за приданымъ. Пріѣхавъ' туда, вечеромъ,
отпрягаютъ лошадей и ставятъ въ конюшню. Между,тѣмъ изъ
пирующихъ въ домѣ гостей то тотъ, то другой выходитъ по-
тихоньку и старается утащить, кто колесо, кто валекъ и т.
под. Возницы не выпускаютъ бича изъ рукъ и, замѣтивъ вора,
бросаются за нимъ въ дверь; если онъ имъ попадется, то по-
платится побоями. На другое утро приготовляются къ отъѣзду;
тогда являются, одинъ за другимъ, вчерашніе гости и отдаютъ
(') Образцы такихъ рѣчей, которыя называются тбсгепіе, записаны иною въ раз-
ныхъ мѣстахъ; см. въ приложеніи 22, 26, 46 и 47. У Кашубовъ въ Западной
Пруссіи дружба (или аоб^л) ѣдетъ верхомъ и выбираетъ для того самую малорос-
лую лощадь, чтобы ногъ въѣзжать прямо въ комнату верхомъ.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
59
похищенныя чисти телѣги, говоря: «конечно, я это укралъ, но
какъ ваиъ предстоитъ долгій путь, то возвращаю ваиъ ваше
добро». Въ запѣвъ, каждый получаетъ рюнку водки и Кашуб-
скіе пряники (которые, впрочемъ, не что иное, какъ запечен-
ные кусочки ржанаго. тѣста). Наконецъ, запрягаютъ лошадей,
украсивъ инъ гриву, хвостъ и узду зелеными букетами, облѣп-
ленными листовымъ золотомъ. Скудный пожитками, невѣстинъ
сундукъ и ея постель наваливаются на телѣгу; туда садятся
двѣ женщины, которыя должны сторожить невѣстино добро,
возницы вскакиваютъ на своихъ лошадей и ѣдутъ.
.. «Надобно замѣтить, что у здѣшнихъ Кашубовъ замужнія
женщины никогда не приглашаются па свадьбу. Только женихъ
и невѣста выбираютъ себѣ, съ каждой стороны, по двѣ рггеЛапкг
изъ замужнихъ женщинъ. Эта должность весьма почетная и ея
добиваются. Онѣ отличаются отъ дѣвушекъ, присутствующихъ»
на свадьбѣ, своими бѣлыми простынями, прикрѣпленными къ
головному убору.
< Телѣга съ- невѣстинымъ добромъ ѣдетъ вскачь, но не
скоро достигаетъ дома. Изъ-за каждаго угла выскакиваютъ
шалуны и загораживаютъ дорогу жердями. Отъ нихъ надобно
откупаться орѣхами и водкой.
«Пріѣхавъ къ жениху, пржеданки вытаскиваютъ сундукъ
и постель и стелятъ брачное ложе. При этомъ онѣ никакъ не
должны взбивать перинъ^ потому что иначе супруги стали бы
колотить другъ друга; постель осторожно гладятъ и равняютъ
рукою.
«Между тѣмъ собираются гости у жениха и невѣсты.
Ихъ обильно угощаютъ водкой и хлѣбомъ съ масломъ.
Около полудня старый затягиваетъ по - Польски пѣснь:
«во имя Божье мы отправляемся въ путь» и т. д. То-
гда женихъ, съ сердечными объятіями и слезами, про-
щается съ родителями, а между тѣмъ пржеданки роздаютъ
гостямъ ломти хлѣба, приговаривая: «спрячь; надобно гото-
виться въ путь». То же самое происходитъ въ домѣ невѣсты,
60
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
«Оба шествія встрѣчаются на церковномъ дворѣ. Тогда
идутъ звать пастора. Онъ является у алтаря; кистеръ откры-
ваетъ богослуженіе, и старый, съ поднятымъ краснымъ посо-
хомъ своимъ, вступаетъ въ церковь; за нимъ женихъ, его бли-
ягайшіе родственники, потомъ прежданкц и прочіе гости. За
нимг слѣдуютъ такимъ же порядкомъ старый со стороны не-
вѣсты, сама невѣста и т. д. Такимъ образомъ вступаютъ, другъ
за другомъ, въ церковь всѣ брачущіяся въ этомъ году пары (').
Всѣ они степенными шагами подходятъ поочередно къ алтарю
и каждый кладетъ .пастору мѣдную монету. Вмѣстѣ съ жени-
хомъ и невѣстою становятся передъ пасторомъ ихъ старые,
за ними пржеданки, и такъ они выслушиваютъ, по окончаніи
пѣснопѣнія, вѣнчальную рѣчь (а).
«По окончаніи вѣнчанія, невѣста снова подходитъ къ алта-
рю и становится на колѣни; пасторъ кладетъ ей на голову ру-
ку, читаетъ молитву и благословляетъ ее. При этомъ онъ по-
лучаетъ отъ каждой пржеданки по мѣдной монетѣ.
«Изъ церкви молодые со всѣми гостями идутъ въ назна-
ченный напередъ домъ къ кому нибудь изъ чужихъ, согласив-
шемуся приготовить имъ угощеніе пивомъ, хлѣбомъ съ масломъ
и селедкою (’). Старые исчисляютъ его издержку и упла-
чиваютъ ее, разложивъ деньги на всѣхъ присутствующихъ муж-
чинъ. Въ это время молодая сидитъ въ углу комнаты и прже-
данки отъ нея не отходятъ.
«Вечеромъ все собраніе отправляется къ дому новобрач-
ныхъ. Стучатся, изнутри спрашиваютъ: «Кто тамъ?»—Друзья.
«Нѣтъ, опять слышно изнутри, если вы не чужіе (или Нѣм-
цы) (4), дайте о себѣ знатья. Берутъ первый попавшійся кло-
(1) Какъ замѣчено выше, по Кашубскому обычаи всѣ свадьбы совершались въ
одинъ девь.
(’) Тутъ Лорежъ замѣчаетъ, что отъ множества вѣнчающихся въ одинъ день
происходитъ въ церкви давка, безпорядокъ отъ подгулявшихъ гостей и т. п.
(*) Этотъ ^омъ называютъ довсіпс. '
(4) «Міі пісЬіеп! \Ѵепп іііг пісЬі Кгепкіе (СеиізсЬе) веуй: во яеЫ еисЬ кип-
61(5» пишетъ Лорекъ.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
61
чекъ бумаги, и сдѣлавъ на немъ каракули углёмъ, просовы-
ваютъ въ щель подъ ворота или надъ воротами. Но, недоволь-
ные этимъ, повторяютъ этотъ обрядъ по нѣскольку разъ.
«Всѣ входятъ въ комнату, кромѣ дѣвушекъ, которыя не
переступаютъ порога и прячутся. Когда за столъ сѣли моло-
дые и почетнѣйшіе гости, то распорядитель угощенія, назы-
ваемый коллекторъ.. отъискиваетъ дѣвушекъ и усаживаетъ ихъ,
каждую рядомъ съ мужчиною. Со свѣчей передъ молодыми не
снимаютъ, чтобы не снять ихъ любви, которая должна дого-
рѣть сама собою, вмѣстѣ съ жизнію.
«Угощеніе дѣлается на счетъ родителей невѣсты или близ-
кихъ къ ней. Не подаютъ уже вина, а только пиво. Гости до-
ставляютъ только нѣсколько кружекъ молока, и кусокъ масла, а
близкіе родственники — гуся. Такъ какъ здѣшніе Кашубы не
имѣютъ музыки и не пляшутъ, то гости послѣ обѣда прово-
дятъ в'ремя въ разныхъ играхъ, покуда пржеданки раздѣваютъ
молодую, отводятъ въ ея каморку жениха и запираютъ ихъ на
ключъ. Ключъ онѣ берутъ съ собою и съ гостями уходятъ по
домамъ.
«На другое утро пржеданки возвращаются, одѣваютъ мо-
лодую и убираютъ спальню. Мало-По-налу являются вчерашніе
гости. Молодой угощаетъ ихъ водкой и хлѣбомъ съ масломъ,
молодая даритъ имъ орѣхи, а они даютъ ей по нѣскольку гро->
шей, смотря по средствамъ. За тѣмъ дѣлается обѣдъ, такимъ
же порядкомъ, какъ наканунѣ, и веселятся до ночи. На третій
день молодой лично приглашаетъ къ обѣду ближайшихъ род-
ственниковъ; тогда являются и жены съ своими мужьями.
«Если невѣста переселилась въ домъ жениха, то она не
смѣетъ посѣтить родителей, пока въ воскресенье не пойдетъ
въ церковь, чтобы пасторъ прочиталъ ей благодарственную мо-
литву за благополучное и христіанское вступленіе въ бракъ.
Если бы случилось, почему нибудь, особенная надобность, то
она идетъ къ воротамъ родительскаго дома и кричитъ, пока
62
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
не дозовется кого либо, чтобы объяснить то, что ей нужно,
не переступая порога. >
' Похоронныхъ обычаевъ особенныхъ нѣтъ. Только въ Пуч-
комъ краѣ, для объявленія о кончинѣ покойника и приглаше-
нія на похороны, выбирается старуха, которая обходитъ дома
съ бѣлой палкой (раіеса) изъ орѣшника. Родственники и друзья
покойника, поютъ на кладбищѣ духовныя пѣсни, пока не на-
сыпана будетъ вся могила.
Въ западной Пруссіи у Кашубовъ-католиковъ наканунѣ
Рождества мальчики обходятъ деревню съ поздравительными
пѣснями, за которыя получаютъ что нибудь съѣстное (это на-
зывается згорка; но Польское имя ко1§йа также извѣстна Ка-
шубамъ). Наканунѣ Богоявленія (ігге Кгоіі) бываютъ згсго&акі.
Пастухи собираются всѣ вмѣстѣ и также обходятъ дома съ
пѣснями, вознаграждаемыми подаркомъ съѣстнаго (8). Передъ
новымъ годомъ гадаютъ: топятъ олово, бросаютъ башмакъ, за-
глядываютъ въ печь, чтобы увидѣть суженаго. Также берутъ
наперстокъ, наполняютъ мокрымъ пескомъ и кладутъ такимъ
образомъ песокъ кучками, по числу присутствующихъ. Чья
кучка песка къ утру развалится, тотъ умретъ въ теченіе года.
За три недѣли до Иванова дня, въ иныхъ деревняхъ со-
вершается обрядъ, называемый зсіпапіе капі (казнь коршуна).
(‘) Эта пісви, ип мается, чисто І'опскія, топко иіскопко иереиаачемаіи
Кашубскимъ выговоромъ, паприміръ:
ВоЪгі ѵіесхог, вхсхосігі ѵіесхог,
Иат роѵіе<іа)а, іе (и гбрііе ріесхд.
Деахіі пе гбртіа, Іе) сЫеЪа віёй (краюха).
Ѵавха сіёвха пміхе тіаіа ѵ піеЪіе вхсхо<ігоЫеѵу <іхей.
А уевхіі піе сЪІеЬа віёй, іе) котсхик (ложна) тавіа.
Ѵахва й&ха тйге вц МЬгхе ѵ піеЪіе разіа, и т. д.
Вотъ пѣсва Рождественская:
Ди (уже) росЬѵаІше, )и роскѵаіте кгоіа ІеЬо,
Бия ѵ Веііеет пшгоЛхопеко,
I х Магцд і х Магцд таікд, )еко.
Дети віихі, )ети віихі віогісе, тіецс,
Ѵе <1ше, ѵ посі піе ргхеаіадо н і. д.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
63
Въ воскресенье парни и дѣвки (которыя въ этотъ день не дол-
жны быть въ церкви) сходятся на лугу, до полудня. Парни
становятся въ линію и кладутъ передъ собою шапки. Первый
съ правой стороны получаетъ званіе старосты (злоііуз), второй
и третій—присяжныхъ (ргхеЦйіі), четвертый палача (каі), пя-
тый—лѣснаго сторожа (Іезпі), предпослѣдній—живодера (гакагл),
послѣдній—пекаря (ріекогг).' Остальные назначаются слугами того
или другаго должностнаго лица. Въ такомъ же порядкѣ становятся,
насупротивъ ихъ, занимавшіе эти должности въ прошлогодній
праздникъ, староста противъ пекаря и т. д. Отмѣриваютъ отъ ряда
шапокъ шаговъ 300 и потомъ, по знаку, данному прошлогод-
нимъ старостою, бросаются въ перегонку за шапками: каждый
старается схватить свою первый. Послѣ этой игры, дѣвушки
приносятъ каждая круглую палочку съ нарѣзаннымъ знакомъ;
кладутъ палочки въ шапку и парни вынимаютъ эти жребіи. Чья
палочка кому вынется, тотъ будетъ съ нею плясать въ Ива-
новъ день. Между тѣмъ въ деревнѣ, въ которой избы разукра-
шены кленовыми и капустными листьями, комнаты прибраны и
полы посыпаны пескомъ, дѣти гдѣ нибудь выкопали яму и вби-
ли въ нее колъ. Туда отправляется послѣ полудня населеніе
деревни, впереди новый староста, сзади всѣхъ мытой сто-
рожъ съ коршуномъ (каша) (*), котораго его обязанность
была поймать. Становятся вокругъ ямы: лѣсной передаетъ
коршуна палачу и его «служителямъ», которые сажаютъ птицу
на колъ. За тѣмъ «служители» старосты раздвигаютъ толпу
словами:
Йпш, гшп, я ріасе пазге^ѵо
АЬё з§ піе яіаіо со 2Іе\ѵо.
Староста выступаетъ впередъ и говоритъ:
А ѵё Іёйле ге ѵяе,
Ров со ѵё зе іи гезхіе?
Ѵё п)іс піе ѵіесе,
(,') Гаісо шііѵиапо сюварю Мровговіуса.
64
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Ѵё пре піе рбѵіесе.
Іо ѵіет; Іо роѵіет.
Яо ]ет 8Іп кагсгтагекі,
Каѵаіег Дгігзкі,
Мот ігёпкі Дѵоійкеѵо гоДё,
ІеДпе Діо гДгоѵ)о, Дгё§е Діо иѵбсЬоДё.
СМо іе ігёпкі яа2іѵо,
Теп Ьб^асіѵа тіеѵо.
До ]е яайіѵаіе '
I Ъо^асіѵа тіёѵаде (’).
За тѣиъ онъ обращается къ воткнутой на колъ птицѣ и говоритъ:
Кіе82сг$8Іёѵо капіа, )ак іе іё Дез ѵоІгГ?
Кеі іев ѵ Іезе па Дггеѵе веДга?
А тё До Дот капіе $па1е
Е с$ гіараіе.
Р]іс! рііс!
Ваше тё сі р]іс—рзіт §поі§,
ЕоЪеІіт Допо(§.
Ѵогсгек§ ѵё^ггеЪоісе.
Теиѵо в§ гіі ІёДге 8ро<І2еѵо]се
А До тіе Ыёіі піе рггеві^роісе (2).
Послѣ окончанія этой рѣчи, катъ (палачъ) обращается къ
старостѣ:
Хѵо1$, 2ѵо1§ ѵоД рапа вгеііева
До ІггёсеЬо гага ссіс.
(* *) «А вы люди изъ деревни, зачѣмъ вы здѣсь сошлись? Вы ничего ве знаете,
ничего ве свяжете. Я знаю, я свяжу. Я сынъ корчи ря, храбрый ваилеръ. У меня
напитви двояпго рода, одни для здоровья, другіе для праздника. Кто употребляетъ
вти паввтвв, тотъ бываетъ богатъ. Я ихъ употребляю и имѣю богатства.»
(*) «Несчастный коршунъ, давъ же ты вричалъ, вогда въ лѣсу сиживалъ на
деревѣ. А вы гнали Коршуновъ домой и тебя войнами. Пнть! пить! Дадимъ иытебѣ
пить, изъ собачьей кожи, изъ кобыльяго .(значеніе слои бопоі инѣ неизвѣстно)
Выгребайте землю пѣшкомъ (?). Ждите итого, злые люди и ближе подходите ко ииѣ.»
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
65
Староста отвѣчаетъ:
2ѵо1§, зѵо1§. Іевкіе піе геіпіевг, іо
іѵодо вгеіа 8С§іо Ъ§бге.
Тогда катъ говоритъ народу:
Мсуе тііе шаікі,
Зігегйёсе ѵавге бгаікі,
АЬё піе рггёвгіе рой каіоѵвке г%се.
Вс? іо до піе ігас§, аіе ргаѵо ігасі (1).
Онъ отрубаетъ голову птицѣ. Ее хоронятъ въ эму, а колъ
бросаютъ въ воду или куда нибудь въ глухое пѣсто въ лѣсу (*).
Въ ночь наканунѣ Иванова дня (яоЪоікі) Капіубы выхо-
дятъ куда нибудь на возвышенное мѣсто, жгутъ бочки съ дег-
темъ и солому, пляшутъ вокругъ огней, перескакиваютъ че-
резъ огонь и т. под.
Всѣ вышеописанные праздничные обычаи и обряды суще-
ствуютъ только у Кашубовъ въ западной Пруссіи. У Словин-
цевъ и Померанскихъ Кашубовъ я ни о чемъ подобномъ не
слыхалъ.
Изъ названій праздниковъ замѣчу, что Кашубы называютъ
Рождество—$о<іе, Свѣтлое Христово Воскресенье—^Авіге; като-
лики называютъ Стрѣтеніе — Ха)8ѴЦ5І8за раппа §готпісгша.
ѴШ.
Преданья и повѣрья.
Кашубскій народъ имѣетъ много повѣрій о существахъ и
силахъ сверхъ естественныхъ. Въ одномъ изъ ѳтихъ повѣ-
рій слышится, можетъ быть, отголосокъ преданія историческа-
го, именно въ разсказахъ о Столымахъ^ великанахъ, одарен-
(*) «Разрѣшеніе, разрѣшеніе отъ господина старосты рубить до третьяго разу».
— «Разрѣшеніе, разрѣшеніе. Если пе отрубншъ, твои шеи будетъ отрублена.»—
«Мои хилыя матушки, стерегите вашихъ дѣтей, чтобы не попались подъ руви палача.
Ибо тутъ ве я пази», а право (важенъ) казнитъ.»
О Описаніе этого обряда представлено пе разсказу, слышанной? иною отъ
г. Цейвовы.
6
66
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
ныхъ силою исполинскою, которые когда-то населяли землю
и исчезли потомъ передъ родомъ человѣческимъ, побѣжденные
имъ не силою, а умомъ. Преданіе это распространено повсе-
мѣстно у Кашубовъ и Словинцевъ въ Помераніи; въ Западной
Пруссіи, особливо ближе къ границѣ Польскаго племени, его
знаютъ весьма немногіе. Тѣ изъ Кашубовъ, которые знакомы
съ сказками Нѣмецкими, отождествляютъ Столымовъ съ Ги-
ками (Нйпеп); я слышалъ не разъ отъ поселянъ, что 8і<Яу-
тоѵіе и Ніп]оѵіе — одно и то же. Столымамъ Кашубы при-
писываютъ, какъ Нѣмецкое простонародье /шидея, курганы,
которые считаютъ за ихъ могилы, и кости допотопныхъ жи-
вотныхъ, иногда попадающіяся въ этомъ краѣ. Имя это про-
износится Зіоіут собственно Кашубами; Словинцы и Кабат-
ки произносятъ Вібіет, иногда сокращенно 8іо1т и 8іоіт
(чит. Сто/иъ). Раза два у Померанскихъ Кашубовъ а слы-
шалъ не 8Ыуш, а Зіоіуп, ЗШупоѵіе, чтб мы признали бы
за форму вѣрнѣйшую, если бы захотѣли искать въ этомъ сло-
вѣ передѣланнаго Сполинъ (Исполинъ): этимологія, впрочемъ,
довольно, сомнительная. Въ западной Пруссіи вмѣсто 8іо1ут
говорятъ иногда Згіоіут (') и употребляютъ также форму
8і(Итак^ а въ Бытовскомъ краѣ народъ, чтобы сдѣлать слово
болѣе понятнымъ, превратилъ Столыма въ Стольника.
Читатель найдетъ въ приложенныхъ къ настоящей статьѣ
«Образцахъ нарѣчія Словинцевъ и Кашубовъ» нѣсколько за-
писанныхъ мною со словъ поселянъ разсказовъ о Столымахъ.
Въ одномъ изъ нихъ (№ 14) Столымъ находитъ въ полѣ чер-
вячка, который пашетъ землю съ четырьмя волами, засовы-
ваетъ червячка съ плугомъ и волами въ рукавицу и приноситъ
показать это диво своей матери. Этотъ червячокъ былъ чело-
вѣкъ. Мать ему говоритъ: оставь червячка въ покоѣ, онъ насъ
выживетъ со свѣту. Въ Бытовскомъ краѣ я слышалъ точно
такой разсказъ, съ тѣмъ только прибавленіемъ, что Стольника
ч
(’) Иженно на Гельсжой косі, навиваемой Кашубап Медяешогге (нежду-морьс).
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ. 67
хотѣлъ убить это маленькое существо, а мать ему сказала, чтобы
онъ оставилъ его въ покоѣ, <Ъо іо 8$ іі со паз ой зѵіаіа
0(1рГ2ШІ08ф» (сравни также № 31). Въ разсказѣ ' подъ №15
человѣкъ перехитряѳтъ и убиваетъ послѣдняго Столыма. Въ
такомъ же родѣ слышалъ я разсказъ въ Бытовскомъ краѣ:
однажды Столымъ (Столгмѵкв) встрѣтилъ человѣка, который
рубилъ сосну, спрашиваетъ у него, для чего ты это дѣлаешь?
—Чтобы достать до твоей головы. «Не достанешь». А вотъ
помѣримъ, говоритъ человѣкъ: ложись, и мы посмотримъ, длин-
нѣе ли ты сосны, Столымъ легъ возлѣ поваленной сосны, и
человѣкъ отрубилъ ему голову топоромъ. Въ разсказѣ № 27
Столыиы погибаютъ отъ потопа.
Во всѣхъ этихъ преданіяхъ исполины, предшествовавшіе
людямъ на землѣ (’), являются безъ злобнаго характера, и
это, по всей вѣроятности, представленіе первоначальное. Но въ
иныхъ сказаніяхъ (№ 4 и 34) имъ приписываются свойства
великановъ-людоѣдовъ, быть можетъ, подъ вліяніемъ Нѣмецкихъ
сказокъ, столь обильныхъ такими представленіями. Я слышалъ
однажды (’) такое опредѣленіе: Зіиоіеш — іо Ьёі ѵіеі^і сгіо-
ѵіек, 2ІІ йисЬ. Наконецъ, въ иныхъ мѣстахъ, напримѣръ, въ
Западной Пруссіи, народъ иногда отождествляетъ Столымовъ съ
кржижаками (крестоносцами); однако, одинъ Бытовскій по-
селянинъ говорилъ весьма опредѣлительно, что въ началѣ бы-
ли на землѣ стольники, потомъ наступили кржижаки, и, на-
конецъ, явился родъ людской. О крестоносцахъ я никакихъ
особенныхъ разсказовъ не слыхалъ.
Еще болѣе Столымовъ распространена между Кашубами
вѣра въ существа противоположнаго свойства, въ подземныхъ
карликовъ. Это вѣрованіе тамъ всеобщее. Столымы уже не
имѣютъ никакого значенія для человѣка; а съ подземными кар-
ликами ему до сихъ поръ приходится имѣть дѣло. Называютъ
.(*) Одяяъ Сіовжвссій рыба» въ Гарві говоря» внѣ: рггед паті іо Ьёі діпу
вѵіаі, ЬМі па вѵіесе віиоіеті.
(*) Въ Гарвѣ. .
68
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
ихъ Словинцы и Кабатки — йгетпі илиу рѣдко, бгеЬві, т. е.
дробные (маленькіе); у Кашубовъ въ собственномъ смыслѣ со-
хранилось названіе, по видимому, коренное—кгояпіа/а (’): меж-
ду дробными и кроснятами не полагаютъ никакого различія.
Отрываемыя иногда въ Помераніи древнія кладбища, съ горш-
ками, наполненными пепломъ и остатками костей, почитаются на-
родомъ за мѣста погребенія кроснятв. Черты этимъ суще-
ствамъ приписываются повсюду одинаковыя. Кроснята или
дробные живутъ подъ поломъ избы, хлѣва или сарая. Есть
между ними старички съ длинными бородами, молодые люди,
женщины (’) и дѣти; празднуютъ свадьбы, съ музыкою и пляс-
ками, и для этого собираются обыкновенно подъ полъ корч-
мы; они носятъ всегда красную шапочку, перебираютъ свои деньги;
по ночамъ выходятъ иногда въ избу и прядутъ на самопрял-
кѣ; любятъ, чтобы имъ ставили молока въ орѣховой скорлупѣ.
Если домъ имъ нравится, то холятъ лошадей, кормятъ скотъ;
если же прогнѣваются на хозяина, то уносятъ кормъ изъ конюш-
ни и хлѣва, и лошади, скотъ худѣютъ, чахнутъ и умираютъ.
Въ случаѣ особенной услуги, имъ оказанной, иногда приносятъ
человѣку мѣшокъ съ деньгами. Такой же даръ можно получить
отъ нихъ, если удастся сорвать - съ одного изъ кроснятв его
красную шапочку: они непремѣнно придутъ выкупать ее. Но-
ворожденныхъ и некрещенныхъ еще дѣтей они подмѣниваютъ
ночью. Если въ семьѣ родится карликъ, то вѣрятъ, что крос-
нята похитили у родителей младенца и взамѣнъ положили въ
люльку своего ребенка. Украденное у людей дитя воспиты-
вается кроснятами, чтобы потомъ быть у нихъ ксендзомв (свя-
щенникомъ). Ребенокъ, положенный ими взамѣнъ въ людскую
семью, на первыхъ порахъ, все плачетъ, что онъ разлученъ съ
і
(’) Корень весьма древній: въ Санскритѣ каг; худѣть, кг$а худой, щедушный,
Чешское кгваіі худѣть, уненыпаться, кгвек каріигь. Отсюда же н наши кроха,
крошить и т. д. Въ Скаршевѣ (ЗсЬбпеск), на границѣ Польскаго и Кашубскаго
племени, кроснятв называютъ кг&нпіакі.
(’) Кроснята женскаго пока называютъ иногда кроснчуаяш.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
69
своими. Для предупрежденія подмѣна, необходимо стеречь мла-
денца до крещенія, день и ночь, не смыкая глазъ. Впрочемъ,
употребляютъ и другія средства, именно берутъ пасмо нитокъ,
немытыхъ и небѣленныхъ, раздѣляютъ его руками и прово-
дятъ ребенка трижды взадъ и впередъ сквозь отверзтіе; также
кладутъ подъ ребенка книжку или вѣночекъ (когипка), или же
кладутъ новорожденнаго подъ лавку у печи. Въ приложеніи
помѣщено нѣсколько разсказовъ о крѳснятахя (№№ 5, 17,
24, 25, 28, 40, 45, 57) (*).
Самое страшное существо, пугающее фантазію Кашуба,
это вѣщій. Подъ именемъ вѣщаго Словинцы и Кашубы обозна-
чаютъ повсемѣстно то существо, которое другіе Славяне назы-
ваютъ упыремъ. Названіе упырь вовсе не употребительно у
Словинцевъ и Кашубовъ. Кашубы знаютъ его только на гра-
ницѣ Польскаго племени; я тамъ слышалъ отъ нихъ нё разъ:
<то, что мы называемъ ѵіевгсгі (*), это по-Польски иріог>.
Если ребенокъ родится въ сорочкѣ, или какъ выражаются Ка-
шубы, въ шапкѣ (тиса, карка или сварка), то это, значитъ,
будетъ вѣщій. Для предупрежденія чародѣйственной силы, нуж-
но сжечь эту шапку и дать младенцу проглотить пепелъ. При
жизни своей, вѣщій и вѣщая, по словамъ однихъ, ничѣмъ не
отличаются отъ другихъ людей; иные приписываютъ имъ каче-
ство чародѣевъ и вѣдьмъ; но главное свойство вѣщаго обозна-
чается послѣ его смерти. Положенный въ гробъ, онъ сохра-
няетъ румянецъ въ лицѣ, и начинаетъ грызть себѣ руки и
тѣло. Покуда онъ себя грызетъ, одинъ за другимъ болѣютъ и
умираютъ всѣ его родственники. Когда онъ себя изгрызъ
всего, гдѣ только можетъ достать зубами, и- утащилъ за со-
бою въ гробъ всѣхъ родственниковъ своихъ до послѣдняго, то
онъ встаетъ изъ гроба ночью, взбирается на колокольню и
звонитъ; и кто только, во всемъ околоткѣ, услышитъ этотъ
(*) Жители Гельской косы разсказываютъ, что тамъ въ старину были кроснята,
нр что пришелъ корабль н забралъ ихъ; съ тѣхъ поръ оии танъ исчезли.
(*) Въ Лебѣ а слышалъ однажды виѣсто ѵіеягсгі названіе ѵіеікі.
70
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
сверхъестественный звонъ, тотъ долженъ умереть. Для того,
чтобы уничтожитъ смертоносную силу, нужно откопать гробъ,
въ которомъ лежитъ вѣщій и перерубить ему горло лопатой.
Въ прежнее время, коль скоро въ семействѣ нѣсколько чело-
вѣкъ умирало одинъ за другимъ- въ непродолжительное время.
Кашубы прибѣгали къ этому средству и были увѣрены, что
тѣмъ спасутъ жизнь остальнымъ родственникамъ вѣщаю. Если
между ними были уже больные, то для излѣченія единственнымъ
средствомъ считалось—дать имъ выпить три капли крови, взя-
той изъ трупа вѣщаю. Весьма недавно бывали еще случаи,
что такимъ образомъ откапывали покойниковъ, при всей стро-
гости закона, - наказывающаго за оскверненіе кладбищъ. Если
человѣкъ заснетъ летаргическимъ сномъ и оживетъ, то его по-
читаютъ вѣщимъ. Таковы главныя черты, съ которыми является
народу, вѣщій; на этой основѣ напуганное воображеніе рисуетъ
много разнообразныхъ подробностей, которыя было бы безпо-
лезно приводить здѣсь: читатель познакомится съ ними изъ при-
ложенныхъ сказокъ, №№ 6, 7, 8, 9, 36, 58. Но не могу не
остановиться на одномъ обстоятельствѣ, по которому Кашуб-
ское представленіе о вѣщемъ заслуживаетъ особеннаго внима-
нія: оно свидѣтельствуетъ, по моему мнѣнію, самымъ явнымъ
образомъ о совершившемся, въ народной фантазіи, процессѣ
срощенія двухъ миѳическихъ понятій, по существу своему со-
вершенно разнородныхъ. У насъ родиться въ сорочкѣ есть при-
знакъ особеннаго счастія. Кашубы родившемуся въ сорочкѣ
придаютъ названіе вѣщаю. Имя это, по своему коренному зна-
ченію, очевидно не могло имѣть ничего общаго съ смертонос-
нымъ упыремъ. Родившійся въ сорочкѣ былъ вѣщимъ въ дѣй-
ствительномъ значеніи этого слова, т. е. одаренъ былъ сверхъ-
естественною мудростью, и потому самому особеннымъ сча-
стіемъ. Но, мало по налу, представленіе о благотворной му-
дрости вѣщаю, какое мы видимъ у древнихъ Славянъ, исче-
заетъ, и въ понятіи народномъ выступаетъ все болѣе и болѣе
другая его сторона, его сверхъестественная сила, и эту си^у
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
71
болѣе поводовъ представить себѣ направленною на злое, не-
жели на доброе: вѣщій становится злымъ чародѣемъ. Такъ у
Сербовъ, гдѣ вѣщгща значитъ колдунья, вѣдьма. Остается те-
перь только, такъ сказать, спеціализировать понятіе о злоб-
номъ вѣщемз, придать его злобѣ извѣстный характеръ дѣя-
тельности. Это сдѣлали Кашубы, приписавъ ему свойства, спе-
ціально принадлежавшія у Славянъ упырю, ц отождествивъ ати
два образа такъ, что самое имя упырь стало у нихъ липшимъ
и исчезло изъ ихъ языка. Когда' совершился такимъ образомъ
этотъ переходъ понятій, то и символъ счастія, сорочка, стала
признакомъ злой силы, съ которою родится вѣщій ребенокъ,
и, вмѣсто того, чтобы беречь ее, какъ у насъ, сдѣлалось нуж-
нымъ ее сжигать, чтобы предупреждать дѣйствіе злаго на<|ала.
Менѣе ужасными, нежели вѣщіе., но все таки пугая народ-
ное воображеніе, являются Кашубамъ моры (’) (см. о нихъ
разсказы №№ 10, 18, 19, 37). Мора есть дѣвушка, которая
ночью, обернувшись невидимкою, отправляется душить свою
жертву. Она способна принимать всякіе образы, являясь то
кошкой, то собакой, то яблокомъ, то ниткой и т. дал. Вече-
ромъ, когда Кашубъ сидитъ въ своей избѣ, имъ иногда овла-
дѣваетъ безотчетный страхъ: это, значитъ, мора его пугаетъ.
Не зная куда дѣться, опъ спѣшитъ лечь въ постель, и тутъ
то мора его давитъ, садясь ему на ротъ или захватывая гор-
ло. Онъ встаетъ на другое утро весь разбитый и говоритъ
сосѣдямъ, что его въ эту ночь тдггеіа тога. Для того, что-
бы поймать мору, нужна чья нибудь посторонняя помощь. По-
ка ея жертва спитъ и она его душитъ, нужно, чтобы кто ни-
будь накинулъ на нее веревку или заткнулъ въ комнатѣ всѣ
малѣйшія щели и скважины: тогда поймаютъ дѣвушку и если
отпустятъ, то она никогда больше въ этотъ домъ не вернет-
ся. Есть также средство отогнать мору: именно, положить подъ
изголовье ремень, вырѣзанный изъ кожи руками живодера.
Іфенщины и дѣвушки - лунатики считаются въ народѣ морамм.
() Окѣ мнѣстны также Пош»п, Чехап, Сербап друг. Сдамнап.
72
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Кашубы вѣрятъ также въ вѣдьмъ (скагоѵпіса), но разска-
зы о нихъ, сколько я ногъ замѣтить, навѣяны Нѣмецкими сказ-
ками о ночныхъ собраніяхъ вѣдьмъ на горѣ, объ ихъ балахъ
(Кашубы знаютъ это слово) и т. под. Даже гора, на которой
онѣ собираются, извѣстна Словинцамъ и бблыпей части Ка-
шубовъ подъ именемъ ВІоЫегд. Ближе къ границамъ Поль-
скаго племени Кашубы знаютъ про Лысую Гору и называютъ
такъ небольшую гору недалеко па западъ отъ Радунскаго озе-
ра, у деревни Ржеписка. Тутъ, по ихъ словамъ, бываютъ сбо-
рища вѣдьмъ (о такомъ сборищѣ см. въ приложеніи сказку
№ 2; см. также сказки о вѣдьмахъ №№ 20, 29, 30). Бы-
ваютъ также, по мнѣнію Кашубовъ чаровники, т. е. колдуны.
Если кто найдетъ четвертую изъ четырехъ подковъ лошади,
завяжетъ ее въ узелъ платка, повѣситъ себѣ на шею, и от-
правится въ церковь, то Словинцы думаютъ, что онъ разгля-
дитъ тамъ въ народѣ чаровниковъ и чаровницъ. Въ иныхъ мѣ-
стахъ я слышалъ, что колдуновъ и вѣдьмъ можетъ разглядѣть
въ церкви священникъ, когда идетъ съ дарами; онъ видитъ
тогда у нихъ па головѣ шапки; но послѣ онъ не можетъ уже
вспомнить и указать этихъ людей. Если сказки Кашубовъ о
похожденіяхъ колдуновъ и вѣдьмъ не представляютъ ничего
оригинальнаго, то вѣра въ ихъ существованіе у нихъ такъ
сильна, что еще въ 1849 или 1850 году на Междуморьѣ
(Гельской косѣ) народъ утопилъ одну женщину, подозрѣвае-
мую въ колдовствѣ. По представленію Кашубовъ, вѣдьму мож-
но узнать по тому, что, брошенная въ воду, она- всплываетъ.
Такъ случалось и съ этою женщиною. Ее насильно посадили
въ лодку, выѣхали въ море и бросили: такъ какъ она не
вдругъ пошла ко дну, то ее, какъ вѣдьму, тутъ же убили уда-
рами веселъ. Повсемѣстно въ Кашубской землѣ можно слышать
разсказы о томъ, что такимъ образомъ топили вѣдьмъ въ ста-
ринное время. Народъ помнитъ также, что ихъ жгли. Въ Бы-
товѣ разсказываютъ, что въ послѣдній разъ вѣдьму сожгли въ
90-тыхъ годахъ прошлаго вѣка.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
73
У колдуновъ и вѣдьмъ дурной глазъ; Кашубы чрезвычайно
вѣрятъ дурному глазу (йгок, игосгес — сглазить; также
т. е. чары) (*)•’ Колдуны и вѣдьмы могутъ сглазить и испор-
тить человѣка, напустить на него болѣзнь, могутъ сглазить
скотъ, домашнихъ птицъ и т. дал. Они могутъ дать человѣку
съѣсть въ хлѣбѣ или картофелѣ колтунъ, который вслѣдъ за
тѣмъ образуется у него на головѣ. Отъ глазу и порчи упо-
требляются разныя средства:
Въ Избицахъ, въ ночь на Рождество Христово и на но-
вый годъ, запираютъ хлѣвъ или конюшню висячимъ замкомъ,
потому что тогда у колдуновъ и вѣдьмъ бываетъ особенная
сила.
Въ день Богоявленія, Кашубы-католики, для отогнанія кол-
дуновъ и вѣдьмъ, дѣлаютъ на воротахъ крестъ мѣломъ, кото-
рый нарочно носятъ святить въ церковь.
Дѣлаютъ младенцу первую пеленку изъ рубахи его отца
или вообще мужчины.
Если ребенокъ сглаженъ, то берутъ песку изъ-подъ трехъ
колесъ одной телѣги и трижды его посыпаютъ ѳтимъ пескомъ,
или же даютъ еиу выпить его собственной мочи.
Для предохраненія лошадей отъ глазу, привязываютъ имъ
къ уздечкѣ красные клочки сукна или ленты, а жеребятамъ
обвязываютъ шею красною лентой.
Для излеченія цыплятъ, которыя сглажены и болѣютъ отъ
этого, просовываютъ ихъ три раза сквозь брюки или три раза
кропятъ человѣческою мочею.
Есть люди, способные вдутое игок (снимать дурной глазъ)
со скота: для этого они должны положить въ теплую воду нѣ-
сколько горячихъ углей и три раза плеснуть этой. водой съ
угольями черезъ сглаженное животное; если сглажены гуси,
утки или куры, то кладутъ три угля въ миску съ водой и,
какъ скоро угли потухнутъ, кропятъ птицъ изъ этой миски.
С1) Если новорожденный не сразу возьметъ грудь у матери, то ого считаютъ
одареннымъ дурнымъ глазомъ.
74
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Въ ночь наканунѣ Иванова дня знахари собираютъ извѣстныя
травы и даютъ ихъ скоту и домашнимъ птицамъ, для предо-
храненія отъ чаръ. ' ’
Бъ приложенныхъ < Образцахъ нарѣчія Кашубовъ» (1, 2,
32, 33, 39, 48) помѣщено нѣсколько сказокъ, въ которыхъ
являются черти, привидѣнія, змѣи и т. под. созданія народной
фантазіи.
Прибавлю еще нѣсколько повѣрій и примѣтъ, записанныхъ
мною у Словинцевъ -и Кашубовъ.
Радуга (Ц§а), по всеобщему ихъ вѣрованью, пьетъ воду
изъ моря, озера или болота и передаетъ ее облакамъ. Оттого
она, по ихъ мнѣнію, предвѣщаетъ дождь. руе ѵшмЦ г
шогха, х Ыоіа или х зёхега, ѳто опредѣленіе я слышалъ по-
всюду, смотря по тону, были ли по близости озеро, болота или
море; Ц§а ѵчіосЦ ѵе ѵбЫокі- сірще (тянетъ), говорили Словин-
скіе рыбаки, предвѣщая дождь. У Кашубовъ въ Западной Прус-
сіи существуетъ то же самое повѣрье, но радуга называется
тамъ не Цда, а Цеха или Цеха (’).
Кукушка, по мнѣнію Словинцевъ, послѣ дня св. Якова пре-
вращается въ ястреба и остается ястребомъ всю зиму, до марта
мѣсяца; тогда Она принимаетъ свой прежній видъ.
Если аистъ въ первый разъ прилетитъ на крышу дома и
въ ту минуту у хозяина нѣтъ при себѣ денегъ, то онъ будетъ
безъ денегъ весь годъ.
Если курица запоетъ пѣтухомъ, то это предвѣщаетъ не-
счастіе.
Если двое сосѣдей имѣютъ пчелъ и одинъ изъ хозяевъ
умретъ, то другой долженъ пойти къ пчеламъ и постукивая
палкой по ульямъ, проговорить три раза: <рвхсхоікі, ѵа]и (*)
(*) Въ Хнѣіьнѣ одинъ иростолюдияъ описывать ивѣ слѣдующимъ обравоиъ
происхожденіе дождя и свѣга. «Ргбтіепіе (лучн) не ггоЪід іаке схёгѵбпе, со ше
сбѵете Цсге: іо ]есІеп коще г зёсіпеяо ^ёгога рце, «код и йгйре^о, і г іедо
рдсЬоЛгі сіевхси і впіед. Ке] руе, іо Ъасіге ѵіеіе сіевхсха рЫаіо.а
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
75
вроіоѵпік хатіаг» (пчелки, вашъ соучастникъ умеръ); въ та-
комъ случаѣ пчелы у него останутся. Иначе онѣ улетѣли бы.
Если украдутъ что нибудь (напримѣръ, хлѣба, масла и
т. под.), то остатокъ отъ украденнаго нужно положить въ гробъ
покойнику: въ такомъ случаѣ покойникъ втянетъ въ гробъ
вора.
Когда у кого нѣтъ дѣтей, то онъ кладетъ подъ порогъ
складной ножъ, • открывъ его. Если жена ступитъ на порогъ и
ножъ закроется, то будутъ дѣти; если ножъ останется откры-
тымъ, то она вѣкъ будетъ безплодна.
Когда замѣтятъ, что дѣвушкѣ приглянулся парень и семья
хочетъ ихъ развести, то надобно разнять по поламъ телѣгу, и
въ ту минуту, когда дѣвушка входитъ со двора въ родитель-
скій домъ, сдвинуть задній и передній ходъ телѣги.
Если въ день Рождества кто нибудь унесетъ кормъ у чу-
жой скотины, то она откажется отъ ѣды и падетъ съ голоду.
Если въ ночь на Свѣтлое Воскресенье, до восхода солнца,
достанутъ воды, въ которой утонулъ грѣшный человѣкъ, ею
умоются и напьются ея, то во весь годъ не пристанетъ ни-
какая болѣзнь.
Если молоко скисается, когда его варятъ, то нужно плес-
нуть въ огонь немножко парнаго молока.
Въ теченіе девяти дней, считая отъ кануна Рождества Хри-
стова , женщины не должны касаться иглы и прялки: иначе
скотина въ домѣ будетъ худѣть.
Если гусята болѣютъ, то, для излѣченія остальныхъ, нуж-
но закопать одного больнаго гусенка въ землю на перекресткѣ.
Если кто украдетъ гусыню или свинью, назначенную на
племя, то онъ пріобрѣтаетъ себѣ счастіе, а у того хозяина,
у котораго ихъ украли, всѣ остальные гуси или свиньи начи-
наютъ болѣть, не даютъ приплода и т. дал. Противъ этой бѣ-
ды есть тогда средство: закопать одного гусенка или поросен-
ка въ хлѣву, такъ чтобы онъ носомъ пришелся подъ порогъ.
Для того, чтобы лошади были жирны, надобно украсть
76
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
печной листъ и прибить его гвоздями въ конюшнѣ или поло-
жить тамъ подъ переднія ноги лошади (').
IX.
Народныя лѣкарства.
Мы уже прив.ели, при исчисленіи повѣрій и примѣть Ка-
шубскихъ, нѣкоторыя средства, употребляемыя*тамошнимъ про-
стонародьемъ для предотвращенія или леченія болѣзней. Ме-
дицина у Кашубовъ, какъ и естественно при той степени
образованности, на какой стоитъ этотъ народъ, находится
преимущественно въ рукахъ знахарей и знахарокъ. Хотя за-
конъ заставляетъ сельскія общества имѣть повсемѣстно меди-
ковъ, народъ къ нимъ обращается неохотно и только послѣ
того, какъ средства, предложенныя знахарями, оказались не-
дѣйствительными .
Народная медицина Кашубовъ изложена г. Цейновою, ко-
торый, вышедши самъ изъ среды этихъ поселянъ и будучи
медикомъ, имѣлъ возможность узнать ее во всей подробности.
Онъ посвятилъ ея описанію свою докторскую диссертацію:
«Бе іеггае Рисепвік іпсоіагиш нирегеѣіііопе іп те шебіса
(Вегоііпі 1851)». Имѣя въ виду рѣдкость этой книжки, счи-
таю полезнымъ изложить здѣсь ея содержаніе, для дополненія
свѣдѣній, представленныхъ мною о Кашубскомъ народѣ.
Кашубы-католики, говоритъ г. Цейнова, питаютъ особен-
ную вѣру въ цѣлебныя свойства разныхъ травъ, которыя дол-
жны быть освящены въ Воскресенье по Успеніи Богородицы,
называемое Носѵіеіяго Раппа геіпо (2). Поселяне приписываютъ
(*) Эти пять послѣднихъ повѣрій заимствованы нами изъ диссертаціи г. Цей-
новы: «Ве іеггае Рисепаів іпсоіагиш вирсгзііііопе іп ге тпеіііса», о которой будетъ
упомянуто ниже.
(*) Г. Цейнова исчисляетъ эти травы. Вотъ онѣ: поксе (Саіепсіиіаой1, ноготка),
ѵ)іка (Сопѵоіѵиіиз ригригошп), такбѵ,)іса (макъ), Ьеіеса (бѣлена), гиіа (рута),
рокг^ѣщік (Тапасеіит ѵиі^аге, дикая рябина), іеііе кпоркі (СЬгувапіЬетиш
согопагіит), к&се1п)іса (ХегапіЬстшп аппиит, сѣроцвѣтъ), Іііце (Ьііішп сап-
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
77
этимъ травамъ тѣ или другія опредѣленныя свойства, руковод-
ствуясь обыкновенно случайными соотношеніями. Такъ, если у
него выходитъ кровь съ мочею, то нужно употребить травы
краснаго цвѣта; если кто страдаетъ колотьемъ,—то травы ко-
лючія, какъ напр. Баіига вігатопіиш.
Новорожденнаго ребенка моютъ водою, въ которую при-
мѣшанъ настой освященныхъ травъ. Такой же настой ставйт-
бя подъ родильницу, для облегченія родовъ. Отелившаяся
корова должна быть три раза напоена водою, въ которую опу-
щены освященныя травы и гребень: тогда оиа хорошо будетъ
давать молоко. Въ первый разъ, когда выпускаютъ корову въ
поле, кладутъ подъ порогъ черепокъ съ угольями, на которые
брошено нѣсколько освященныхъ травъ, для того, чтобы ими
окурить животное.
Отъ кровавой мочи употребляютъ также освященный маточникъ
Меіізза оіГісіпаІіз; отъ зубной боли — куренье изъ освященнаго
дурмана Ваіига зйгатопішп. Скоту, который переводится на
пастбище, ему не нравящееся, даютъ освященные ноготки
Саіешіиіа ойісіпаіів.
Г. Цейнова приводитъ нѣсколько примѣровъ огромнаго
вреда и даже смерти, причиненныхъ употребленіемъ разныхъ
травъ въ болѣзняхъ, для которыхъ онѣ не годятся, или въ
чрезмѣрныхъ пріемахъ. Сверхъ этихъ травъ, Кашубы носятъ
Хватитъ въ церковь: воду и мѣлъ наканунѣ Богоявленія, хлѣбъ
и соль въ праздникъ Св. Агаты (4 февраля); вѣтки жостери
дібшп и ЪиІЬйегпш), Іеѵеіа (ЬаѵапДиІа вріса), кйрег (укропъ), кЙ^сІег (Согіап-
'4гшп вайѵиш, кишнецъ), віопесгіцік (подсолнечникъ), ваіоіа (салагъ), пцеікаі
иначе ѵигалеѵе йгаеѵо (МепіЬа рірегііа, перечная нята), ЬокЬаЬа или вріса (Меп-
іка сгівра), кіовгіоші кѵіаі (Зоіапшп сіиіеашага, глистониижъ), ^огіігік (Біап-
ікив), Ьіеіу кіеѵег (МеШоШа аІЬа, донникъ), сгегаѵіопе Ьагапкі (Меіівза оЯР.
маточникъ), вхіокгого (Аііса говеа), віог (Маіѵа, просвирки), Ьіеіип или ѵовігор^з,
(Паіига вігатопішп, дурманъ), сгогпі кбіесіег или сгогпо ^йгсгеса (Зіпарів підга,
горчица), ѵ&тоіе (Іпиіа Осиіиз СЬгівіі, рѣзакъ), вгаіѵцо (8а1ѵіа овГ., шалфей).
Кромѣ того, Кашубы святятъ еще слѣдующія травы, ботаническія имена которыхъ
иензвѣстны г. Цейновѣ: когкі, чппіга, ререгкгаі, Ьогесіггеѵко, рапіепкі, агСгцпр,
Кггіѵе тойггоѵо и 1а)к или рготоѵе геіе.
78
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
(ВЬалшпз саіЬагііса, вг&ІІасЬ) въ Лазарево Воскресенье; вѣнки
изъ травъ въ Страстную Пятницу; воду также въ Троицынъ
день. Всѣ эти предметы имѣютъ потомъ свое употребленіе.
Если молоко слишкомъ скоро скисается, то надъ нимъ нужно
одинъ разъ положить освященный вѣнокъ. Кусочекъ освящен-
наго хлѣба и соли, данный скоту, предохраняетъ его отъ
укошенія змѣи. Наканунѣ Рождества даютъ гусямъ, для здо-
ровья, кусочекъ того же хлѣба. Въ случаѣ пожара, останавлива-
ютъ огонь, посыпая на него освященной соли. Наканунѣ
Иванова дня, для предохраненія отъ чаръ, дѣлаютъ на воро-
тахъ кресты освященнымъ мѣломъ или смолою', а также при-
цѣпляютъ къ воротамъ вѣтку жостери (Вкаптпз саіііагііса) и
окропляютъ домъ и хлѣвъ освященною водою.
Бородавки сводятъ прикосновеніемъ къ рукѣ покойника.
Также лѣчатъ бородавки и всякіе наросты слѣдующимъ обра-
зомъ: у сосѣдй крадутъ клокъ Ѵоломы и крѣпко трутъ ииъ
листъ, на которомъ сажаютъ хлѣбъ въ печку, въ томъ мѣстѣ,
гдѣ лежалъ послѣдній испеченный хлѣбъ, а потомъ тою же
соломою, какъ можно крѣпче, трутъ бородавку; за тѣмъ бро-
саютъ эту самую солому въ печь, и въ это мгновеніе больной
долженъ убѣжать какъ можно скорѣе, чтобы не видѣть и не
слышать, какъ она горитъ. -
Полотенце, которымъ вытерли умершаго послѣ омовенія,
прикладывается къ лицу для излѣченія отъ рожи.
Отъ рожи Кашубы употребляютъ еще слѣдующія три сред-
ства:
1) Берутъ три содоменки и опускаютъ концами въ жидкую
смолу. Потомъ дѣлаютъ на мѣстѣ, гдѣ образовалась рожа, каж-
* дою соломенкою по три креста, считая однако отъ девяти нис-
ходящимъ порядкомъ. За тѣмъ покрываютъ больную часть
льномъ или коноплей и даютъ больному выпить чашку кислаго
или неснятаго молока съ девятью каплями жидкой смолы. Вся
операція должна быть произведена среди глубокаго молчанія.
2) Надъ больною частію, которая должна быть обнажена,
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
79
меныпой изъ троихъ братьевъ высѣкаетъ девять разъ искру изъ
кремня, начиная также считать съ девяти и кончая однимъ, м
также при совершенномъ молчаніи. За тѣмъ больной долженъ
плюнуть три раза.
3) Также заговариваютъ рожу произнося трижды слова:
«остановись рожа, какъ Господь нашъ Іисусъ Христосъ оста-
навливался въ свои часы»; при этомъ творятъ крестное знаменіе
и благословляютъ именемъ Отца и Сына и Св. Духа.
. Противъ слабости и чахлости (аігорЬіа) ребенка прибѣгаютъ
къ слѣдующему средству: берутъ всю одежду, какую ребенокъ
надѣваетъ заразъ, и варятъ въ котлѣ, наполненномъ водою.
Въ это время отецъ три раза обходитъ домъ и спрашиваетъ
девять разъ черезъ окна: «Мать, что варишь?» Она всякій
разъ должна отвѣчать: «Ростъ нашего дитяти». Или же раз-
водятъ огонь на перекресткѣ и раскачиваютъ надъ нимъ ребенка
крестообразно, по направленію дорогъ.
Если язычекъ распухнетъ и мѣшаетъ глотать, то нужно
схватить на темени нѣсколько волосъ и трижды крѣпко дер-
нуть къ верху.
Водяную или опухоль шулятъ у ребенка лѣчатъ слѣдую-
щимъ образовъ: три дня сряду, передъ выходовъ илв захо-
домъ солнца, приносятъ изъ рѣки въ шайкѣ воды и выливаютъ
въ тазъ; вмѣстѣ съ тѣмъ приносятъ изъ рѣки три камня, кла-
дутъ въ огонь и, раскаливъ, бросаютъ въ принесенную воду.
Потомъ этою водою обливаютъ больную часть три или девять
разъ.
Если ребенокъ страдаетъ судорогами или біеніемъ сердца,
то его просовываютъ между перилъ телѣги. Также, въ случаѣ
сильныхъ конвульсій ребенка, снимаютъ съ него черезъ голову
рубашку, рвутъ ее на четыре части крестообразно и зарываютъ
на межѣ.
Средства отъ кровотеченія: берутъ камень, дѣлаютъ на
немъ 3 креста, произнося трижды: «Во имя Отца» и проч.,
обмакиваютъ его въ кровь и потомъ кладутъ на прежнее мѣсто;
80
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
или же, что считается еще дѣйствительнѣе, вырубаютъ четыре
клинушка изъ четырехъ ножекъ стула, сперва изъ задней ножки
одного бока, потокъ изъ передней другаго, потомъ изъ перед-
ней ножки прежней стороны, наконецъ изъ остающейся зад-
ней ножки, и, обмочивъ кровью, тѣнь же порядкомъ втыкаютъ
ихъ назадъ.
Чтобы остановить кровотеченіе носомъ или ртомъ, Кашубы
привязываютъ къ спинѣ мѣшечекъ съ калоиъ гнѣдой кобылы—
мужчинамъ, а гнѣдаго жеребца — женщинамъ.
Лѣченіе отъ сгнвѣа Іасіеа: надобно, передъ восходомъ или
заходомъ солнца, украсть три тычинки изъ трехъ плетней, на
трехъ межахъ, сжечь ихъ, взять уголья н перебросить девять
углей черезъ больнаго, начиная счетъ съ девяти и кончая
однимъ. То же самое средство употребляется для излѣченія
цыплятъ, на которыхъ дурнымъ глазомъ напущена болѣзнь.
Къ этимъ средствамъ народной медицины Кашубовъ, запи-
саннымъ г. Цейновою, прибавляю еще два слышанные мною:
Чтобы лѣчить отъ рожи, знахарь идетъ утромъ до восхода
солнца въ садъ и караулитъ, пока увидитъ, что кротъ вы-
брасываетъ землю изъ своей норки. Онъ бросается туда и ста-
рается схватить крота, такъ чтобы кротъ проскочилъ черезъ
его руку. Когда это ему удалось, онъ идетъ къ больному и
произноситъ надъ нимъ извѣстный заговоръ.
Отъ укушенія змѣи выкапываютъ яиу, ставятъ въ нее
укушеннаго босыми ногами и льютъ въ яиу молоко.
X.
Особенности языка Словинцевъ и Кашубовъ.
Нарѣчіе, на котороиъ говорятъ эти послѣдніе остатки При-
балтійскихъ Славянъ, имѣетъ наиболѣе сходства съ Польскимъ
языкомъ. Мы находимъ также въ равныхъ письменныхъ памят-
никахъ нѣкоторые облоики нарѣчія Славянскаго населенія,
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
81
жившаго въ старину на Эльбѣ и въ западной части Балтій-
скаго поморья. Обломки эти показываютъ, что языкъ пре-
жнихъ Славянскихъ обитателей Мекленбургіи, Бранденбургіи
и Люнебургскаго -Вендланда близокъ былъ къ типу Польской
рѣчи, но имѣлъ также свои характеристическія особенности.
Это свидѣтельство признаковъ лингвистическихъ, подкрѣпляемое
разными историческими фактами, наводитъ на мысль, что Поль-
скій языкъ и языкъ Прибалтійскихъ Славянъ составляли одну
фбщую вѣтвь Славянской рѣчи, вѣтвь, которую можно назвать
Ляшакою, и что вѣтвь эта раздѣлилась на два нарѣчія, Поль-
ское и Прибалтійское, точно также какъ, напримѣръ, Русская
вѣтвь раздѣлилась на нарѣчія Великорусское и Малорусское.
Языкъ Кашубовъ и Померанскихъ Словинцевъ есть послѣдній
живой остатокъ Прибалтійскаго нарѣчія, объемъ котораго въ
средніе вѣка былъ, по крайней мѣрѣ, равенъ объему нарѣчія
Польскаго, но которое несчастныя обстоятельства мало-по-малу
стерли и стираютъ съ лица земли. Потому мнѣніе, господ-
ствующее въ образованномъ классѣ туземцевъ, будто Кашуб-
ское нарѣчіе есть лишь искаженный Польскій языкъ, совер-
шенно ложно: это то же самое, какъ если бы кто ннбудь
сталъ увѣрять, что Малороссійскій языкъ есть испорченный
Великорусскій. Но мнѣніе это могло легко составиться и весьма
извинительна Дѣло въ томъ, что Прибалтійское нарѣчіе уга-
сло въ тѣхъ краяхъ, гдѣ оно должно было имѣть всю полноту
своего своеобразнаго типа, т. е. на берегахъ Эльбы и въ
западной части Балтійскаго Поморья; мы его знаемъ только въ
мѣстахъ, гдѣ оно граничитъ съ чистымъ Польскимъ языкомъ и
гдѣ, естественно, въ говорѣ народа слышенъ переходъ къ
жому языку. Представьте себѣ Малороссійскую рѣчь исчезнув-
шею вездѣ, кромѣ какъ на пограничной чертѣ съ Велико-
русскимъ племенемъ, напримѣръ на рубежѣ Курской и Чернигов-
ской губерніи: въ такомъ случаѣ трудно бы было представить
себѣ своеобразный типъ этого языка и освободиться отъ мнѣ-
нія, что тамошняя рѣчь есть только искаженный мѣстный говоръ.
6
82
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Постепенное приближеніе къ Польскому языку слышится,
можно сказать, на каждомъ шагу Кашубской земли, по мѣрѣ
того, какъ подвигаешься отъ запада къ востоку и отъ сѣвера
къ югу. Потому нѣтъ никакой возможности* опредѣлить, такъ
сказать, нормальный типъ Кашубскаго нарѣчія, или можно это
сдѣлать только условно, принявъ говоръ одной какой-нибудь
мѣстности за норму, какъ пытался г. Цейнова въ изданныхъ
имъ Кашубскихъ книжечкахъ. Онъ принялъ за норму рѣчь,
господствующую въ его родинѣ, въ сѣверной, приморской ча^
сти Бейеровскаго округа, въ Западной Пруссіи; но эта норма
гораздо ближе къ Польскому языку, нежели нарѣчіе Кашубовъ
и особенно Словинцевъ въ Помераніи, и гораздо дальше отъ
него, нежели нарѣчіе Кашубовъ въ южной части Бейеровскаго
и въ Картузскоиъ и Косцержинскомъ округахъ.
Говоръ жалкихъ рыбаковъ и поселянъ, живущихъ около
Гардненскаго и Лебскаго озеръ въ Помераніи и носящихъ
названіе Словинцевъ и Кабатковъ, былъ для меня особенно
любопытенъ тѣмъ, что въ немъ представляется это нарѣчіе съ
наиболѣе своеобразными чертами. Если можно искать какого
нибудь опредѣленнаго типа въ угасающихъ остаткахъ нарѣчія
Прибалтійскихъ Славянъ, то должно брать его именно въ дерев-
няхъ Померанскихъ Словинцевъ и Кабатковъ. Потому я по-
стараюсь .указать на важнѣйшіе признаки тамошняро говора.
1) Гласная а переходитъ въ о, обыкновенно, когда она
приходится подъ удареніемъ, всегда, когда она долгая. Влія-
ніе долготы замѣтно особенно въ грамматическихъ формахъ;
напримѣръ диоЬго 2опа, -ѵіеі^о гёЬа: 30 или )а; хпа]^, ѣе япозг,
кбп 2по (въ формахъ (ІиоЬго, ѵіеідд, гпозг, гпо было долгое
о, ибо оно произошло въ слѣдствіе контракціи). Постоянію
переходитъ а въ о также въ окончаніи причастія на вялый,
напр. роскіопі, хѵМезІопі (отосланный); о въ этомъ случаѣ
произносится чрезвычайно протяжно. Вообще же слышно по-
стоянное колебаніе между а и о, особенно подъ удареніемъ;
одинъ и тогъ же человѣкъ произнесетъ то за, то )о, то ^айас,
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
83
то &о(1ос, то &оНас, ибо, собственно, тутъ существуетъ звукъ
средній между обѣими гласными, склоняющійся то въ ту, то
въ другую сторону и неуловимый на письмѣ.
2) Послѣ согл. г въ началѣ словъ а переходитъ въ в:
геяшс (расти), ’Ч'бп гея, гесіояс, гетщ; но слыщно также га*
дозс, гад и т. п. Переходъ а въ е встрѣчается и въ другихъ
случаяхъ; я его слышалъ особенно часто у Померанскихъ Ка-
шубовъ, когда на а нѣтъ ударенія, наггр. оп ^ахіе (говоритъ),
^айеі, опі §е<Ші и т. п.
3) Гл. о подъ удареніемъ (и часто даже безъ ударенія)
разлагается въ двугласную, похожею на оё или иё, въ кото-
рой звукъ главнымъ образомъ упирается на е; двугласную эту
я принялъ изображать знакомъ д (*)• Въ сѣверной части За-
падной Пруссіи (въ нарѣчіи, на которомъ пишетъ г. Цейнова)
втоть переходъ особенно употребителенъ и имѣетъ мѣсто по-
стоянно послѣ согласныхъ губныхъ (Ь, р, ѵ, но, т) и гортан-
ныхъ (д, к, сК). Въ началѣ словъ, о очень часто получаетъ
этотъ же звукъ, но тогда первая часть двугласной, именно о
или «, бываетъ слышна сильнѣе, ибо съ нею сливается при-
дыханіе го, которое Кашубы ? подобно мнбгимъ другимъ Сла-
вянамъ, присовокупляютъ къ гласнымъ, начинающимъ слово.
Впрочемъ, въ этомъ произношеніи гласной о господствуютъ
величайшій произволъ, особенно у Словинцевъ и Померанскихъ
Кашубовъ: вы услышите то сііоікіс съ чистымъ о, то сіібй/іс,
то тгоп (онъ), то тѵбп, иногда даже ягип и наконецъ чисто
оп, и все ато въ рѣчи одного и того же человѣка. (Замѣчу
кстати, что начертаніе ѵ> обозначаетъ такое в, которое под-
ходитъ къ полугласному звуку, какъ в, замѣняющее л въ
Малороссійскомъ языкѣ или какъ Англійское «г, а что чистое
в выражается буквою ѵ). — Иногда о переходитъ въ долгое
и (мгбп рйДге, пойдетъ), иногда въ ои (Вио§, йиоЬгі).
О Г. Цеінова пишетъ 6, но счелъ лучшимъ предоставить знакъ 6 для изо-
браженія обыкновеннаго о съ удареніемъ.
84
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
4) Гласныя у(ы).) и (у) и і (первая почти всегда, вторыя из-
рѣдка подъ удареніемъ и не въ началѣ слова) переходятъ въ крат-
кое е, весьма открытое, которое изображается иною знакомъ е:
напр. Ьеі (былъ), гёЬа (рыба), раіёса (палка), (і&ха (душа). Въ
нѣкоторыхъ словахъ у (ы) произносится и какъ і (рііас, спра-
шивать; впроченъ, собственные Кашубы говорятъ рёіас), а въ
словѣ нуніа (нынѣ), употребляемомъ Словинцами и Кабатками,
звукъ у (ы) слышится довольно чисто. Въ окончаніяхъ, ы,
когда на йенъ нѣтъ ударенія, имѣетъ звукъ колеблющій*^
между ё и і и чаще подходящій къ первому въ формахъ жен-
скаго склоненія (гёЬс рыбы, Ьёіё были, въ женскомъ родѣ,
Польск. Ьуіу),—ко второму въ окончаніи прилагательныхъ
именъ, ый (йиоЪгі, (ідпі данный); когда же на это окончаніе
падаетъ удареніе, то і произносится весьма явственно и про-
тяжно (хіі, сЬогі больной и т. п.). Въ нѣкоторыхъ мѣстахъ,
напр. въ Своржевѣ и около Луцка, а также въ Жиѣльнѣ (въ
Картузскоиъ округѣ) гласи, и (у) въ серединѣ словъ часто
получаетъ звукъ Французскаго и или Нѣмецкаго й (дгй^і, §1йрі).
5) Носовые звуки весьма явственно произносятся Словинцами
и Кашубами и имѣютъ у нихъ самые разнообразные оттѣнки,
такъ что Польскія % н § произносится тамъ то какъ ай, то
какъ ей, то какъ ой, то какъ ип. Въ Хмѣлинѣ и сосѣднихъ
деревняхъ % въ концѣ словъ часто произносится какъ шп
(напр. г 8оЬиш). Не смотря на то, что носовой звукъ часто
слышенъ такъ выразительно, что онъ приближается къ согла-
сной я, онъ однако столь же часто скрадывается, и при этомъ
носовыя гласныя превращаются и въ а, е, и въ о и наконецъ
въ и и ои (у и оу). Такимъ образомъ въ произношеніи По-
меранскихъ Словинцевъ и Кашубовъ являются совокупно всѣ
видоизмѣненія, какимъ только носовыя гласныя подвергались въ
разныхъ Славянскихъ нарѣчіяхъ, и это въ одной и той же
мѣстности и въ однихъ и тѣхъ же словахъ. Такъ Словинецъ
произнесетъ то: іа Ъаййай, дѵоні Ъай(іай, то: ]а Ьоййай, то:
Іа Ьийіай, ѵопі Ьийсіий, то: ]а Ьайай, то: іа Ьойай, то: іа Ъшіи,
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
85
Ьодо, ѵ?опі Ьийи; слышно гашЪ, ггшіЪ, гоЬ, хиЬ; віатріс,
вѣоріс, зіиріс, зіоиріс; кай, зеп, за, зе (— ся) и т. под. Записывая
слова этихъ поселянъ, я старался всякій разъ изображать вѣрно
оттѣнки носовыхъ звуковъ, и для того принялъ, кронѣ Поль-
скихъ знаковъ $ (которое должно быть произносимо въ Ка-
шубскихъ словахъ какъ ай) и еще начертанія о и и (о и
у съ носовымъ звукомъ).
6) в и », превращающіяся въ Русскихъ словахъ въ бѣг-
лыя о, е, въ Польскихъ въ е, іе, пропускаются, какъ въ на-
рѣчіи Лужицкихъ Сербовъ: напр. йоЬёік (скотъ), Йазгк (пташка
Польск. ріазгек), )ипс (бычокъ), ѵіесЬс (клокъ соломы, Польск.
ѵйесЬеб) и т. д.
7) Въ корняхъ, гдѣ за согласною г (р), стоящею послѣ
другой согласной, слѣдуетъ а, н гдѣ въ Русскомъ языкѣ это
сочетаніе переходитъ въ оро '(напр. врана—ворона), Словинцы
обыкновенно ставятъ гласную а (или о) впереди, напр. рагсЪ
(прахъ, т. е. пыль), рагз% (поросенокъ), рог§ (произносится
почти какъ рогсЬ), во множеств. рйг&і (порогъ), ѵагпа (во-
рона), зкоѵогпк (жаворонокъ), ватка (сорока), сЪогпа или
скагпа (пища, Сербск. храна), Ьогпа (борона), роѵог-2 (ве-
, ревка, Польск. ролѵтбг), раграгс (папоротникъ), розіогпк (по-
стромка), ъѵо^апі (садъ, Польск. о^гбй), го&агсіа (загородка
въ амбарѣ) и т. д. Но это древнее свойство языка Прибалтій-
скихъ Славянъ не сохраняется во всѣхъ словахъ (напр.
говорятъ Ьгоіа борода) и исчезаетъ по мѣрѣ приближенія къ
границамъ Польской рѣчи.
8) Смягченіе согласныхъ <2, і, г въ с, тг производится
постоянно, какъ у Поляковъ; но характеристическую особен-
ность произношенія Кашубовъ и Словинцевъ составляетъ то,
что <&, г, с и а не терпятъ за собою смягченной гласной;
<ши говорятъ, напр., (ігеп), яогпо, сеЬіе, зало (сѣно) и т. д.
9) Сг смягчается въ г, а не въ й, какъ у Поляковъ,
напр. (ігёгі (другіе), похе (ноги, двойств. ч.) н т. д. К смяг-
чается иногда въ іу въ именит. множ. ч. именъ прилагатель-
66
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
ныхъ не §кі, напр. КавгеЬзф, йіоѵіпвіуі Іёдхе (люди); но ча-
сто слышно также КаззёЬзкі, Біоѵіпзкі Іё&ге.
10) Твердое І (л), какъ было уже замѣчено выпіе. вы-
говаривается Словинцами какъ среднее I (подобное Француз-
скому, Нѣмецкому, Чешскому или Сербскому 1), Кабатками и
Кашубами какъ ю или полугласное у, подобно Верхне-Лужиц-
кому 1 и Малороссійскому в, замѣняющему твердое л въ концѣ
словъ и нѣкоторыхъ другихъ случаяхъ. Между Кашубами
только такъ называемые Вёііёсі (см. выше) произносятъ твѳр-^
дое 1, подобно Словинцамъ, какъ к
11) Ударенія въ рѣчи Словинцевъ и Кашубовъ совершен-
но отличаются отъ Польскихъ н разнообразіемъ своимъ не
уступаютъ Русскимъ. Удареніе бываетъ острое и протяжное.
Всего болѣе любимо, какъ кажется, удареніе на третьемъ
•логѣ съ конца, но бываетъ также и на четвертомъ, и на
предпослѣднемъ и часто даже на послѣднемъ ('). Правило тутъ
опредѣлить тѣмъ менѣе возможно, что одно и то же слово
принимаетъ нерѣдко разныя ударенія, напр. ч'бпа и опа, чгопі
и опі (она, они), ѣгё^і и Іге§і (назадъ, Сербск. натрагь),
кбгхеше и коггёпіе (корни) и т. п. При сочетаніи однослож-
наго слова (предлога или мѣстоименія) съ двусложнымъ, уда-
реніе почти всегда переходитъ на первое (напр. )6 Ьиб% л
буду, пй, битіе на домѣ и т. под.). Удареніе на послѣднемъ
слогѣ особенно часто имѣютъ двусложныя прилагательныя, напр.
сёгі, се/6, сёхё (чужой, чужая, чужое), скогі (больной), хоШ,
&оггкі, сѵагбі (твердый), ргозіі, біе^і (долгій), бгеѵі (дикій) и
т. д. Въ склоненіяхъ и спряженіяхъ удареніе часто перемѣ-
щается, и перемѣщеніе это употребляется, гдѣ нуяпо, для
различія сходныхъ формъ. Вотъ нѣсколько примѣровъ такого
перемѣщенія: )й)о яйцо, роі ^а)6 полъ-яйца, ѵ )а]й въ яйцѣ,
яйца, ]б) яицъ, па )а]ісіі на яйцахъ; бот, бибт,. бош,
(.') Въ Хиільні и окрестныхъ деревняхъ (на западъ отъ г. Картауза) удареніе
постоянно звучитъ на первомъ саогі слова, какъ у Лужичанъ и Чеховъ.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
87
дбша, ѵ йотй, пі Дитіе, сійту (доны), е дитб’ (съ доиовъ), ѵе
дшп&сЪ; г$ка рука, г$Ц или г%ко руку, г$к$, г%ко, гі|кй рукою;
йоШ кѵі&і желтые цвѣты, 8 ѣеті 20Ш кѵіаѣі съ этими желтыми
цвѣтами; Іёсіа или Іёйхе люди, Іёсіхі людей, фгёсі дѣти, (кесі
дѣтей; ѵіёі^і схіоѵіек, ѵіе1§1 Іёсіхе; Ьіёгхе беретъ, Ъіёггесе бе-
рете, Ьіеггё бери, Ыегхёсе берите; ргхіисігесе придете, ргхіп-
(Іхёсе придите и т. д.
12) Въ склоненіи именъ существительныхъ характеристична
форма $, служащая окончаніемъ творительнаго падежа единств.
ч. мужеск. и среди, родовъ (напр. сх!оѵіек%, Во§%, 8Іоѵ%).
Не говоря о многихъ архаическихъ формахъ (какъ-то творит.
множ, на ы и мѣста, множ, на ѣхъ), замѣчу еще, что двой-
ственное число весьма рѣзко отдѣляется отъ множественнаго
въ окончаніяхъ именит. и винвг. падежей женскаго и средняго
рода, напр. сіѵіе согсе (дочери), Ігхе согкі; сіѵіе щазсе (двф
женщины, іцазіа = невѣста), ітхе ці&зѣё; сіѵіе зхіёхе, Ігхе зхіё^і
(ахіё&а—собирательное имя, означающее двадцать); (іѵіе коріе,
ігге к(?ре (ко’ра — шестьдесятъ), іѵіе вхргбсе (зхргбкд, съ
Нѣмецкаго, языкъ), сіѵіе Іесе, ѣгхе Іаіа и т. д.
13) Въ склоненіи именъ прилагательныхъ замѣчательно
окончаніе родительнаго падежа на егоо вмѣсто Польскаго едо
(сІибЪгесѵо добраго, ѵіёідеѵо, зѵщіеѵѵо и т. д.); то же самое
въ мѣстоимѣніяхъ: іб'ѵѵо, іеѵѵо или чаще, что правильнѣе, іо^ѵо,
Ѵйхехѵо и т. п. Нерѣдко это окончаніе сокращается и произ-
носится йиоЬге’о или просто йибЬгб, де’о, іо’о или 16. Это
окончаніе егѵо слышится только у Словинцевъ и Кабатковъ и
въ ближайшихъ къ нимъ Кашубскихъ деревняхъ въ Помераніи;
далѣе на востокъ произносятъ еЛо (ѵіёІ^еЬо, ]еЪо), а на гра-
ницахъ Польскаго племени
14) Относительно мѣстоименій, кромѣ особенностей, про-
истекающихъ изъ законовъ фонетическихъ, обращу вниманіе
на сокращеніе, весьма обыкновенное, словъ опев, оп&, бпо,
опі въ ’пеп (оный), ’па, ’по, ’пі.
15) Спряженіе отличается отъ Польскаго преимущественно
88
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
полнымъ окончаніемъ а]'§ вмѣсто ат въ 1-мъ л. настоящаго
вр. глаголовъ на ас; полнымъ развитіемъ двойственнаго числа;
несокращенными окончаніями повелительнаго и многими ста-
ринными формами. Вотъ нѣсколько образчиковъ спряженія у
Словинцевъ:
До зет (есмь), Іё зез, оп ]е или эмфатически, оп зезіа; та
)езта, ѵа зезіа, опа зезіа; тё зезтё, ѵё зезсе, опі зр или
эмфатически )езр; 30 з’ет Ьёі; Ь%й/і и Ь%йгё (будь), Ь^йгёсе
(будьте); за Ьфйц., ѣё ЬдДгезг, оп Ь%й/е, та Ь^йгета, ѵа Ь%й-
геіа, опа Цйгеіа, те Ьцй/етё, ѵё Цйгесе, опі Ь%йи; Ь^ййс;
Ъёѵзгё; Ьіѵбпі (‘); Ъёс (быть).
Да з’ёт (ѣмъ), зёз, 36, зёта, з&а, зётё, зёсе, зейгд,; зез (ѣшь);
)ай, з’айіа; зейгдпі; зезс.
Ѵіет (вѣдаю), ѵіез, ѵіе, ѵіета, ѵіеіа, ѵіетё, (изрѣдка ѵізтё),
ѵіесе, ѵіёйг%; ѵіейхес.
Дій%, зійгезг, зійге, зійгета, з’ійгеіа, зійхетё, зійгесе, зійи;
З’ійхё (иди), зійхёсе; зхей, згіа; зійис или зіййс, зійгйпі; )іс.
Дай $ (ѣду), зёйхезх, зёй/е, зёйхета, зёйхеіа, зёйгетё, 3М-
гесе, зайр; оп 30І (ѣхалъ), збпі; засЪас.
С% (хочу), сезг, се, сета, сеіа, сетё, сесе, со (хотятъ);
сеі; сбпі; сес.
2паз§, гпазезг (иногда гпазг, гпозг), гпАзе; гп^ета, гп^еіа,
гніете, гпа]есе, хп&іи; хпо); гпоі; гпбпі; хпа)ис; гпос.
Схайаз§ (изрѣдка ^ай$, говорю), ^Мазг или §Мо82, &ййа
или &айо, ^айота, ^Айоіа, ^ййотё, д&йосе, &ййаз% (изрѣдка
Яайд,); §&йо); §&йо1; §айбпг, &айас.
Сгіпіф (дѣлаю), сгіпізг, сгіпі, сгіпіта, скіпііа, сгіпітё, сгі-
пісе, сгіпіи; сгіпі, сгіпісе; сгіпіі; сгіпіис; сгіпібпі; сгіпіс.
Сі^ш| (тяну), сі^піезг, сіяніе, сі^піета, сі^піеіа, сі&піетё,
сі^піесе, сі^пи; сё^пі, сё^пёс^ сі^пипі; сі^пібпі; сі^пис.
Странную особенность спряженія у Словинцевъ составляютъ
сокращенныя формы. Въ одномъ словѣ мы находимъ аналогію
(’) О звачѳііи этого причастія будетъ ссаино ниже.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
89
этому въ Словинскомъ нарѣчіи въ Крайиѣ; именно, Словинцы
Померанскіе, точно также какъ ихъ соименники въ Нориче-
скихъ Альпахъ, часто сокращаютъ глаголъ буду, н говорятъ:
Ьот, іё Ьозг, оп Ьо, та Вота, ѵа Ьоіа, опа Ьоіа, тё Ьотё,
ѵё Ьосе(’). Кромѣ того, Померанскіе Словинцы говорятъ: оп
тб’ вм. тоіе, ротб вж. ротохе, тб’се вж. тохёсе; оп рй’
вм. рМхе (пойдетъ), оп ргхі вм. ргхійхе, іё ргхізх вм. ргхій-
Лвзх, та ргхіта вм. ргхібхета, оп исхі’ вм. исгіпіі. Заимство-
ванный у Нѣмцевъ глаголъ кгё&ас (достать, получить) обыкно-
венно является въ сокращенной формѣ: кгас, ]о кг%,. іё кгозг
или кгАзг, оп кгй или кгб и т. д.; прошедшее кгё^аі и кгбі.
Наконецъ сокращается часто форма прошедшаго спрягательнаго
причастія въ двойств. числѣ и въ женскомъ родѣ единств. числа,
напр. опа тііѴ вм. тіаіа (имѣла), опа ргхе&пй’ вм. ргхе&паіа,
опа кахб’ вм. кахаіа, опа ѵіедхіѴ вм. ѵіеііхаіа, опа хпіѴ вм.
гпаіа и т. д. (все вто одинаково въ женск. единств. и въ
двойств. мужеск. рода). Какъ послѣднюю особенность Словин-
скаго глагола отмѣчу образованіе прошедшаго сложнаго и давно-
прошедшаго съ причастіемъ страдательнымъ, но съ зна-
ченіемъ дѣйствительнаго. Это есть чистый германизмъ, который
какъ и многія другія конструкціи, обезобразилъ Славянскую
рѣчь въ устахъ Померанскихъ и Западно-Прусскихъ Словин-
цевъ и Кашубовъ. Такъ Словинцы говорятъ: р дет Ьіѵбпі —
ісЬ Ьіп §ецгезеп, ]а тот хаЬеіо = ісЬ ЬаЬе ѵег^евзеп, оп то
псгшібпе = ег Ьаі §еіЬап, оп тіаі карізбпе = ег Ьаііе апГ-
ВевсЪгіеЬеп, и мн. т. под. (*)
(*) Въ третіемъ шці мможест. ч. сокращаемая форма іе употребимся.
ОБРАЗЦЫ НАРѢЧІЯ
Померанскихъ Словинцевъ и Кашубовъ.
і.
• НАРѢЧІЕ СЛОВИНЦЕВЪ.
1.
Сказка о поѣздкѣ мальчпка въ адъ.
Веі ѵгоіс, іеп тіаі ве зѵои 2опи вейтіого дгесі, а да іо
ѵбвте тіаіо рггес пй зѵіаі, тіаіо ед кйго&ес, іе рггі гіі
дисЬ. А іеп хѵоіс ’соі кбтоіго тіес, пісЬі піе сЬсо! віоіес,
аЬо ѵоп ЬеІ ѵѵііЬоді. А іе ѵо’п іідхе ргхех Іаз. Тако ед па-
Іёхе гіі дисЬ дб піехѵо, а рііа лѵоп іідге. Ѵдп ггек еі
сЬсоІ тіес кйтоіга, дѵи ѵоп тіоі, а іггёсеѵо піе то°к
паіехс. • А іе гіі ггек: «і& Ьий% іеі зіо^еі»; а ггек гіі дисЬ,
да ѵопё за жігддгі, іо хѵоп Ье піе ѵгоі. А іако за лѵйгодхіі
ѵоігок. Тако хѵбп ггек, еі да Ьибге іггё Іаіа віоге, іо ѵдп
Ье зехѵо ѵгопі. А іе хѵоіс сЬобхі Іік рІАсхисе, а ггек гИ:
«Ьи]а, піе ріасг, коп зІёсЬа тпіе». А да \ѵбп Ьёі ігге Іаіа,
іако ^оп ток ѵпеі кагас, Рап Вод ти даі ег ЬеІ іако каодх,
а ггек \ѵоіси: «піе ріасгісе, \ѵоп тіе піе кгд». Тако рггі
гіі дисЬ, а \ѵоп ѵегпіе ЫЫеіц, й ідге до квосіха, а ггесге
кяцски: <іако а іако іо ,іё, пну ѵоіс тіе тіоі ргхе<1бпелѵо гіети
диски». Тако іідге кзодг з піт ѵ сегкі, аз іехѵо рггехедпо. Тако
да'ѵѵбптШіе'ѵѵо ргхехедпбпі,лѵоеп рске Ьйіеп з сегкѵіе,а гІідисЬ
Іік й іеѵго зіоіоі. Ти Ьёі ѵіеікі кйте, іако ѵдп за ѵзМгі пб іеп
кйте, азіё росгпіе кахас, а іако гіі тизгі рггесх \ѵоі піелѵо.
А ѵго’п іако гез, со Ьёі іако зѵіесгка гЬіедІі. А ѵоп сЬсоІ
Ііс ѵе ѵашігаш, а ѵоіс Ьагдго ріасге.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
91
Тако в» тс>п зетго аЬвхезйо! (ѵо'йіе^поі), а ѵбп вхеб
па ѵапбгапі, \ѵоп ргхі ѵе ѵіеіді Іав а паіёхе тибгйагха, іеп
кіесхоі па коІапіесЬ, а Ъеіа, 3Ш0П, ]епа тіпб, а ,]епй кѵазпб, іе
ЗаЬка Ьёіі збпіеіоѵіе, бивхе со хѵбп тіаі ротогбопе, іеп тогбагх.
Тако тогбагх рііа, (іокий іеп ѵоігок 30І (а лѵбптіаі пазапіі хѵбх).
А хѵоп гхек ей ѵгоп }о! <16 ріекіа, ей сЬсоІ тіес вѵозе вхгеЙе
ігё'^і. Тако тогсіагх гхек: рёі.0] ^бхе 36 ргхісі^ <1о Іе&птіо.
З^бп ггек, коп Ьё зети іо вргйѵіі. А §а жбп ргхі 66 ріекіа,
іако ^ѵбп хакіеріе а рііо. Те ’пі ти тебіеткіі, а іцеѵо рііаіі,
со \ѵбп ’соі. А ѵбп гхек, чѵбп ’соі тіес вѵе рінтіо. Тако
і§ піе Ьіі хіі, іако ’пі ха піт тйвхеіі іг%Ьіс, а $а ѵбп ргхезхеб,
іо ргхевхеб іакі ѵиійтпі, а рівтіо тети тизхеі (іас. Тако
іеп ѵгоігок рііо, §бхе Ъё іеп топіагх ргхевхеб До Іейепіо,
іако ’пі ггекіі, па Веті&хоѵе Іойа, Ц Ьеіі ^біоѵе пиохе, па
сЬіегусЬ хѵбп тіаі Іехес. Тако лѵбп гхек іе тіаі зети іо
гхес; а дѵбп Ъёі ѵо саіі гиок ргісх, а до *бп ргхезебхе хаз
дотбпіагха, іетбпіагх кіѳсхі, а Ьёі бісЬі саіі ѵбЬговІі. Оа тебп
бб піелѵо ргхі, аз зети гхек, іако а іако. А §а ѵоп зехѵо
ргхёхе&поі, іо дѵбп зрай <16 ^гёре^ко ргосЬ, а ѵахеікі заЪка
эдіпопіе. Те в& ргге]е(1хе биб йот, лѵоіс пі ток рохпас
^еѵго. А роіет рііо: <^ез іё іб, Епші ЕгібгісЬи?» Вхек: <^а,
іаіо, іо р ]ет.> Тако ѵоіс па коійпа а ріасхѳ, а лѵбп гхек:
«чѵоісхе, піе ріасхісе, р зет ѵ йибЬгіт аібпіе, 30 тот
рзопйхе, ]о тот ѵзхедѵб Ьокайозс». Тако хѵбп зійке биб рапа
кзопбха аіе к«р(1х піб рохпаі, а рііа зеѵо, со тѵбп хосх
Ъёі. Ехек: «30 зет іеп со все ѵё рггбхе&поіі». Тако кзцбх
гхек, дѵбп тіаі (16 піехѵо Ьёп 31с. Аіе хѵбп гхек: «піе, п?
то^>. Тако кво(йх гхек: «іё той’ Ьёе квап(іхі|». А іеп
ѵгоігок гхек іако: «піе, пі Ьиба кзапйхф, 30 ’с% зевх ѵ вѵіесе
ѵоЬехйгхес, зако ѵ вѵіесе 3ЙІ2& Купіа ѵбвіапісе х Во^%, а
3а рй(1$ вѵо іго^».
Для облегченія понияеніа этихъ образцовъ Пояѳранско-
Словинскаго нарѣчія, прилагаю дословный переводъ первой
сказки; въ слѣдующихъ достаточно будетъ объясненія нѣкото-
92
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
рыхъ словъ и оборотовъ, тѣмъ болѣе, что въ приложенномъ
ниже глоссаріи объяснены слова, составляющія особенность
Кашубскаго нарѣчія.
Считаю небезполезнымъ напомнить здѣсь, что въ этихъ об-
разцахъ нарѣчія Померанскихъ Словинцевъ и Кашубовъ мною
употреблено Польское правописаніе, — такъ какъ оно уже для
него принято, — съ нѣкоторыми необходимыми дополненіями,
о которыхъ я упомянулъ выше, и что затѣмъ надобно читавд
% всегда какъ ай, т. е. какъ носовое а;
§ какъ носовое е;
9 какъ о .носовое или какъ Польское $;
у какъ носовое у (и);
с какъ щ сг какъ и, сЬ какъ а?;
е всегда какъ твердое е, іе какъ е мягкое, іа какъ я, іо
какъ Русое, ё, іи какъ ю;
ё какъ краткое, весьма открытое, твердое е;
1 въ нарѣчіи Словинцевъ какъ среднее (напримѣръ Фран-
цузское или Нѣмецкое) I, въ нарѣчіи Кабатковъ и Кашу-
бовъ какъ Польское (смягченное)
I какъ полугласное у или какъ в въ Малороссійскихъ сло-
вахъ знавъ, вбвкъ, или наконецъ какъ Кашубское же и
Англійское «г;
6 какъ двугласная оё или иё (оэ, уэ), съ удареніемъ на
послѣдней половинѣ двугласной;
6 какъ простое о съ удареніемъ, а некакъ Польское 6;
Т2 какъ Польское гг (рлс); г-2 какъ рз\
82 какъ ш;
ио какъ уо (двугласная);
й какъ Нѣмецкое й или Французское и;
ѵ какъ простое (Русское) в;
ѵг какъ полугласное у или какъ Англійское
у какъ ы, но нѣсколько мягче, ближе къ ы, чѣмъ Русскій
звукъ ы;
2 какъ з, і какъ ж.
г
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ. 93
Гдѣ удареніе не отвѣчено, оно ставится какъ въ Поль-
скомъ языкѣ,- т. е. на предпослѣднемъ слогѣ.
Знакъ ударенія А поставленъ тамъ, гдѣ гласная должна
произноситься протяжно.
Переводъ.
Былъ отецъ, онъ имѣлъ съ своею женою семерыхъ дѣтей,
а когда восьмое должно было прійти на свѣтъ, должно было
родиться, то пришелъ злой духъ. А отецъ хотѣлъ имѣть кума,
но никто не хотѣлъ стоять у него (воспріемникомъ ребенка),
потому что онъ былъ бѣденъ. Тогда онъ идетъ лѣсомъ. Тутъ
встрѣчается ему злой духъ, и спрашиваетъ, куда онъ идетъ.
Онъ сказалъ, что хотѣлъ найти кума, что двоихъ онъ имѣлъ,
но третьяго не йогъ найти. А злой сказалъ: « я тоже буду
стоять (воспріемникомъ)»; и злой духъ сказалъ, что когда
дитя родится, онъ его возьметъ ('). Такъ родился мальчикъ.
• . Такъ онъ сказалъ, что когда ему будетъ три года отъ роду (* *),
оиъ его возьметъ. А отецъ все ходитъ плача, а злой сказалъ: •
. «Эй не Плачь, онъ мнѣ принадлежитъ». А когда ребенку было
. три года, онъ могъ бы хоть сейчасъ проповѣдывать, Господь
і ' Богъ далъ еиу (даръ), такъ что онъ былъ, какъ священникъ,
и онъ сказалъ отцу: «Не плачьте, онъ меня не получитъ».
р Такъ пришелъ злой духъ, а (ребенокъ) взялъ библію и идетъ
, къ священнику и говоритъ священнику: «такъ и такъ, мой
отецъ продалъ меня здому духу». Такъ священникъ идетъ съ
нимъ въ церковь и благословляетъ (конфирмируетъ) его. Когда
онъ его благословилъ (конфирмировалъ), онъ выходить вонъ
изъ церкви, злой духъ тутъ-же подлѣ его. Тутъ былъ боль-
шой камень: такъ онъ усѣлся на этотъ камень, и началъ
проповѣдывать, такъ злой долженъ былъ (отойти) отъ него
прочь. А онъ такъ роёъ, что былъ тонокъ, какъ свѣча. Онъ
(*) Въ подлшникі герааввзвъ: ег ѵвпіе еа пеЬшеп.
(*) Въ пода, гермаинзиъ; <ігеі ДаЬге аіі.
94
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
захотѣлъ итти странствовать, а отецъ сильно плачетъ. Такъ
онъ отпустилъ его, а когда онъ шелъ на странствіе, то онъ
пришелъ въ большой лѣсъ, н нашелъ убійцу: атотъ (убійца)
стоялъ на колѣняхъ, и была яблонь, одна сладкая, другая
кислая, и яблоки были ангелы, души тѣхъ, которыхъ онъ
убилъ, этотъ убійца. Такъ убійца спрашиваетъ, куда онъ
ѣхалъ (а онъ нанялъ телѣгу). А онъ сказалъ, что ѣхалъ въ
адъ, что онъ хотѣлъ получить назадъ свою запись (запись,
данную его отцомъ злому духу). Такъ убійца сказалъ: «спроси,
гдѣ мнѣ придется лежать». Онъ сказалъ, что сдѣлаетъ для
него это. А когда онъ пришелъ къ аду, такъ онъ постучался
и спрашиваетъ. Они ему отворили -и спросили, чего онъ хо-
тѣлъ. А онъ сказалъ, что хотѣлъ получить свою запись.
Тамъ злаго (духа) не было, такъ они должны были трубить за
нямъ, а когда онъ пришелъ, то пришелъ такой разслабленный,
и принужденъ былъ отдать ему запись. Такъ мальчикъ спраши-
ваетъ, гдѣ придется лежать тому убійцѣ, такъ они ему сказали:
на Реміашевомъ'ложѣ, тамъ готовы были ножи, на кото-
рыхъ онъ долженъ будетъ лежать. Такъ онъ сказалъ, что
передастъ ему это; а онъ былъ цѣлый годъ въ отлучкѣ, и
когда пріѣхалъ опять къ убійцѣ, то убійца стоялъ на колѣняхъ,
и весь обросъ. Когда онъ къ нему пришелъ, то онъ сказалъ ему,
такъ и такъ. А когда онъ перекрестилъ его, то онъ обва-
лился ('), какъ пыль, и всѣ яблоки исчезли. Когда онъ
пріѣхалъ домой, отецъ не могъ узнать его, а потомъ спраши-
ваетъ: *ты ли это, Эрнстъ-Фридрихъ?» Онъ сказалъ: «да,
тятенька, это я». Такъ отецъ на колѣни и плачетъ, а онъ
сказалъ: «отецъ, не плачьте, я въ хорошемъ состояніи, я
имѣю денегъ, я имѣю всего довольно». Такъ онъ идетъ къ
господину священнику, но священникъ не узналъ его и спра-
шиваетъ его, кто онъ такой. Онъ сказалъ: «я тотъ, котораго
вы благословили (конфирмировалн)». Такъ священникъ сказалъ,
(О В» подшнникі гераанизп: ег НеГхпваттеп.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
95 '
чтобы онъ вошелъ къ нему, но онъ сказалъ: «нѣтъ, не ногу». *
.Такъ священникъ сказалъ: «яы можешь быть священникомъ».
А мальчикъ сказать такъ: «нѣтъ, не буду Священникомъ; я
хочу еще осмотрѣть свѣтъ, какъ на свѣтѣ идетъ (’). Те-
перь оставайтесь съ Богомъ, а я пойду своей дорогою».
2.
> ’ Связка о пастухѣ и вѣдьмѣ.
Т%!) Не Іа рапёвгка8), а рои піе ѵіейхеі ѵд ііт, ей ѵоп&
У * Ьеіа Іей рггё3) іесЬ со па В1окзЬег§‘) іеЦ’). Тако Ьёі
вхёрег’®), іеп Ьёі г ѵгоѵсті ѵ ѵІёкасЬ7), а іе ѵип схиі
‘ ’пі ’) ігоЫІі. Тако то) згёрег ѵозіаѵі ѵоѵсе ѵе ѵіокаск а
/ ]‘і(іге Ц, %І2е ІгоЫІі, а §а лѵоп рггі9), іак \ѵо°п паіёхе зѵо
рйпезгкф. Тако рапе згка па піо ѵёгйггі *°), а гяесяе: «ро-
зіаѵісе іуети ьіёікіи) гіѳсопё». Рбвіаѵііі ти віоікі хіосопё,
>а Іе* іо піё Ьёіе зіёікі, Іе12) іо Ьёіе зіаге копіе осіхагіе13), іо
* ' па ііт іѵоп зе(І20І. Тако іѵопі тйвгеіі різкас “), іе кёійі
тіаі коіа, а §а1’) ѵгйп різкаі, іо різкаі коЧоѵі ргхех гзес1’),
а ѵо§оп‘7) кг%се1‘8). А Йо |ейгепіо ѵопі кгоіі19) ко.зкі
§оѵпа, кгоріе зхсгіпе20) Йо рісо, іо Ьёіе )ісЬ ѵ^іоа, а па
1. ак гхеЪггесЬ пшзхеіі вейгёс. То Ьеіа ако ^ісЬ вѵ&йгЬа, іо ]ёпоко
йпіа. А §а ’^тіеіі ’по ойЬёіе, зхёрег зіо^і Іік21) а гііггі”)
па пісЬ а па рап&гкф. Тако з’епе згіёпіе83) рггезхіе, а ^а
Гйѵапозіпо згіёпіа Ьеіа, іо хіі ]іт Ь&іоѵаі 2‘) у]іпо Йо рісо, а
ггек: «пупіа рцсе а зезсе». (ха ѵйпі тіеіі тоііеі *) Й6
копса, іако то^ вгерег зіо]і Іік & гйггі. Тако ’пі тй ’сеіі “)
1) тагъ. 2) барыши. 3) при. 4) иівѣствое п нѣмецкихъ сказаніяхъ
сборное ністо колдувій. 5) ѣхали, ѣздили. 6) пастухъ. 7) въ загонѣ (?).
8) когда они. 9) пришелъ. 10) погладитъ. 11) стулья. 12) но. 13) обо-
дранные. 14) играть какъ на свирѣли. 16) когда. 16) задъ. 17) хвостъ.
18) вертѣлъ. 19) получали. 20) капли мочи. 21) все, постоянно. 22) гля-
дитъ. 23) часъ (съ нѣн.). 24) принесъ (съ вѣй.). 26) Нѣи. МаЫхеіі.
26) хотѣли.
' (ц) Въ подл. германизмъ: чгіе ез іи йег ѴГеІі ги^еЫ.
. • 96
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ

• іііі; ійас, а коп за ройхекц]’е1) а ггек, коеп піё іо/ібі*)
піе. Тако зейгі іа рапёзгка аз8) па згерга Іік гйггі. Так
опе згіёпіе )и‘)’зхІ0 <16 копса, іако Лѵопі зейіі па Ьегзг1%8)
а 2§іпап1і. Тако пі кзгеіее г^іпапИ к<?й згерга, згёрег
піё ѵіейгеі піпйхе6) ^йге ко°п тіаі ]іс. Тако рзе іік куаіі,
а згёрег га ’піт §1оз% згёй, аіе коп пі ток пігівге ігййс. Тако
коп сЬойгі езг7) йб рокца, а ’пе-рзе Іа^б Іік и ѵібки.
Тако §а коп ѵёЫойгі8) а рггезхей Ьиіеп*), іако коп ]ійге
Йб ѵібки, а §а коп Йб ѵіоки рггі, ѵегпіе а ксГЬегйггі ѵвгеіф <
коѵсе, азіё ^ійге па зпіоййпі, а §а коп па зпіоййпі10) рггі, іако
роп ггек згёргоѵи, §йге кип Ьёі іако Йіи^о. Тако когп ггек, *
еі ицаі газропе “). Аіе коп рггі па зпіойбпі, іа рапёзгка г и
Іеіі ѵ Ібіки, а роп іо піе ѵіейгоі, еі копа и іесЬ сгагоѵпііи’ .
Ьёіа. Тако іо ѵбгаіо “) Йо Кбѵеко ѴйІЬге&а “). Тако М
вгёрег к срази] е14) ггГ ’піт йп%, азіё18) за зкгде ѵ йког-
піеі “), а іако 1еИ) Іік гйггі, со копб, іа рапёзгка, Ьё гб- . <
Ьііа. Тако копй зе ротаіе коіе§18), а зіпе ”) па кбіе^,’азі» ,
• ггёкіа: кегап, пиг пак піекі ап, а ѵё'іесеіа ѵ китіп2®). Аіе пму
згёрег за піёрггезІёсЬа, а ее кгоі 2‘) іеі коіе§, азіё зе з- іе '
зко'гире рбтйхаі ^йхе копб зе ротаха’, а ггек: кегап, аііег
УѴеде ап, іако коп ѵё'іесоі ѵ китіп, азіё зрай з кйтіпа іге^і48).
Тако ко’п кгй “) а ротбіе гоз 2‘) коіе§, азіё ггек: 4г
квгап, пиг пак пмМ, ап, іако кбп рггёіесі па^1окзЬег§. Ра-
пёзгка зейгі а ѵегйггі гоз па згерга. Тако то] згерег Ьёі
Й2ІГ2І “): §а ’пі тіеіі ѵзгеіко і% ойЬёіе, ко°п ѵегпіе аз *
Іійге йо рапёзгкі, азіё ггек: <по, рапёзгко, ѵё те ѵегтёсе г '
зоЬб йиб йот>. Тако рапёзгка ггекіа, <]а“)>. Тако копа
кіпіеіа27) кбЬа па Ьегзгіи, а &а копа рггеп^коіа ”) йо ѵзе,
1) біагодарить. 2) аешп. 3) в. 4) уже. 5) ааступъ. 6) иигді,
вижуда. 7) еще. 8) выбрехъ. 9) вонъ (съ нѣм.). 10) завтрагь. 11) про-
спалъ. 12) продолжалось (съ Ніж.). 13) до новаго Альбрехта (нрнздниіа ?).
14) привѣчаетъ (съ Нѣм.). 15) и. 16) въ избѣ. 17) только. 18) кочергу
19) сядетъ, садится. 20) въ трубу. 21) досталъ (съ Нѣм.). 22) назадъ.
23) достаетъ. 24) опять. 25) смѣлый. 26) да. 27) садятся (двойст. число).
28) Приближаются. * . ,
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
97
іако Ц Ъеіа кйгпіса, іако ко’п ѵгоі а вгей до кйгпісі, а
доі 3% ріГдкоѵас па ѵзгеікі згіегге, па г%се а пй по$і, а
тіа! ѵоѵигйдпе. Тако копа ]ідхе дпё йот, а йпё йот
ргхі, копа И&пе ѵ Ібйки. А роп Ъеі пк піѵасЬ, Іеп піё
ѵіейхоі ко ііт піе, іако коп рггі а ггек: <]ако іо Де, со
іако йіи^о Іеіевг?* а ггек, «ѵзі&пі». А копа пі то&іа ѵзіас.
Тако згёрег рггі па зпіод&пі, азіё ггек: «рапёзгко, сог ѵот
]е?> Тако роп ггек: «копа ]е ейогб». йгёрег ва рііо, <со
)і Ьё1о>? — «До піе ѵіт>. Тако згёрег ггек: <]о ѵіт, со )і
]е>. Роп ггек: «іако сЬадо] *) до рапёзгкі». 8гёрег ггек:
срапіе, сМйсусе, ]о ѵот рокай? со р ]е>. Тако §а роп
рггі до Ібйка, ѵійгі еі копа ]е родкоѵдпо па ѵзгеікі вгіегге.
(За роп іо ѵоЪегдггі, іако ко’п рііаі згерга, §дге ко'пА іо
кга”). Згёрег ггек: іакд а іакд опА ]е>. Тако то] роп кгд
авіё до! ко§іп вкіавс, ав даі вегуес, еі копа род ііт
Ъеіа, род іёті сгагоѵпікі. А &а ко'пд ва Ъ’іа ве^іа, іако
роп ггек згёргоѵи: «пупіа іе товг іп ргге тпіе козіас, рокі
іё Ье 2еЬ.
1) ступаМ. 2) достала.
8.
Скавва о Ленорѣ ж влокъ духѣ.
Т% Ъеі досЪ1) ]ейеп гёЬок*), азіё Ъеі дейеп ѵбппап*), а
іеп ѵдппап тивгеі ]егдгес 8 гёЬі дд тіазіа, а оп пюе§ ѵзгеіко
рггедас; а ]іпі ѵдгтапіе Деіі ‘) іе пі то§1і рггедас піе. ’ХІ’)
піе ѵіёдгеіі па Дакі Ъогі*) іо Ьёіо, а коп за тіоі гіёти
дйскоки родйдпе па роі коре’) Іаі. ба Ъ’ оп ]егйхе1, іо
ѵзгеіко со тіоі па ѵогй рггедоі, Ьёіе зг&іе ’), Ъёіе гёЪе.
Тако 8а йо віёпр*) згіёпіе коп ]о1'•) дё тіазіа, іо І’о”)
зеіко “) ЬАЬа а ва рііо іоко ѵйгтапа со коп тіоі. А коп ггек:
«геЬё». Дакё гёЬё? «ДАгйіе»”). Те копй ггекіа: «іё ѵзгеіко
1) Нѣвеці. <1осЪ. 2) рмбап. 8) жавощип (съ Ніи.). 4) іздыв. б) ови.
в) міип обрааоп (съ Нѣи.) 7) кора — шестьдесжтъ. 8) платае. 9) послѣдній.
10) ѣхалъ. 11) его. 12) встрѣчаетъ. 18) ераей.
7
98 ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
рггедозг, кос ’) іё козг ’) тіо] іезг іакіе тоіе, до
іоѵго іокіе рйто§4, аіе се-г ’) тёзіізг, со іё тпіе хд
іо исгіпізг диокгге?» Тако ѵбп ггек: *]а іокіе кирі% докге
Ьбіе *), ^а 3° докгхе ргхедот; пупіа ]о тд§4 ^аскас 8
іоЬд дд тіазіа». - Тако ^а ’па ргге^ёдгеіа (16 тіазіа, а ’пі
(іа кйка) зедгй’ па ѵогй, іо Іёдге !) }а тіеіе ки§йг-
Іес *), со ’пй ее піе ѵіедха’ 2опе гйде7), іако ’пі коі іуи8)
скееіі киріас; а іі ^іпдхі’) пі тодіі піе рггедас^ А §а кбп
тіоі рггеддпе, іако ’п& ^ідгеіа дд ріекагга азіё зе ѵёгпіеіа
скі^ека, азіё ^ідхеіа 46 кгоѵагга ѵгі%с р^іѵа, азіё зхіа до та-
пёзіе1') а зе кйрііа ^(Гггаікі. А ^а ’па тіА кирідпе, іако
за паіёге скіиор <1д щи, а ггек, піе сксА ’пА ти іег дас
сЪ1]еЬа аЬо доггаікі. А оп& ггекіа: «піе, ѵгэдіеіи1') со за рйіеіі,
іо к’ зіти Ьеіо доЬгге, аіе хбпе ’*) §овгха1кі апі хбпехѵо
скЦеЬа». Так оп ггек: «]ако-2 іо»? А опа ггекіа: <]а се
гпк^! тёзііі іё, еі іё Ь’ соі п&з лѵдгес 13)? аіе з іо’ “) піе
Ь6 *5) піе». А оп ггек: «]ако-і іо»? А опй ггекіа: «іако
іо, ако іё ]ез гіі диск, іё ідгезг па мюзгоіёпі “). Ноіа, зід]....
іё піе рікцезг ”) га егіт ]іпіт ^ако га дёзгд, аіе з іо’ піе
Ьд піе, іѵд росесЬа ^е г§икіопо, іё піе рггізг піпдге рггед-со '*).
Мёзіізг іё, еі ]о ]ет ^Іиро, ,]о зет скіігго ’*) ^ако іё, гіі диски!
Віегхё-2 8% ргёсг, ^о 8 іоЬд піек пі тот, гіі диски, ако іё
2§одго828в) па ѵигтапоѵд дёзгд. Аіе ѵ/бп то пй роі коре Іаі
еі оп ко 2е1', еі іако діи^о оп ко Іік іегдгіі а ѵгдп рггедо
со ѵоп ко тіаі па ѵогй, оп ко тіаі іакё ]ако кд, іо ѵзгеіко
жт рггедо». А гіі диск ггек: «еі Іе ,)& кид$ ’соі’*)>••••—
«Аіе іё тизгізг”) іако діи^о со іе Іаіа ридо( дд кощеа, а іе^ •)
8 іолѵо піе ко піе. Тѵе тёзіе се озгоіо4*) здтеѵо, гіі диски!
кіеггё 84 ргесг, кіпасгё кос іё козг ^езг &адо1, іе іѵе вддкі “) піе
1) хот». 2) будешь. 3) что же. 4) сапоги. 5) люди. 6) задушить.
7) Ніи.: чгозяіе кеіпеп ВаіЬ. 8) отъ нихъ (двойств. число). 9) другіе.
10) ціловальвихъ. 11) угольевъ. 12) вилалой. 13) обжечь. 14) втого.
15) будетъ. 16) обиавъ. 17) сторожить. 18) т. е.: ты пнгді же успѣешь.
19) хитрѣе. 20) жѣтншь. 21) если только я захочу. 22) ты доияенъ.
28) іеу, тоже что Іе, частица въ смыслѣ да, и. 24) обяаиутъ. ’ 25) слова.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
99
піё ршпо^%, аЬо р |ет сЬіігго ]ако іё, гіі (ІисЬи, йе] сЫори
роко]. Тѵе гёйозсе') со Іе тёзіізг, 8 іо’ піе Ь6 ]ако гіѵ піс:
іё «4 гёЛиіезг2) еі іе кговг Йті}, аіе 8 іо’ піе Ьо піс, Ьіеггё
84 ргесг!> А 2ІІ йисЬ ггек: <по, Ьепога, сЬіо се гп4)е, іеп
се піе кйрі>. Те] §а іе Іаіа Ьёіі Й6 кощса, Ьепога за п&-
Іагіа а ггекіа гііти ййсЬоѵи: сВіеггё 8% \ѵо’іе тпіе ргёсг!>
Тако ѵбгшап ѵегпіе я па ѵог, а 2 піо( Іік іегйгі ]’ейп% ѵй-
1ес% ѵ Йги^б, а пісЬі піё ’саі киріс ѵоі піемго піс. Тако гіі
ггек: сЬепога, сЬіо се гшуе, іеп се піё кирі». Тако ’пк
ггекіа ѵйгтапоѵи: «іёйге’) (16 сіиот». А $а ’п& <16 йиош
рггеіёйгеіа, іако ’п& ггекіа: <пупіа исгіпі ігге кггійе па
дѵіеггасЬ, со ѵоп пі§йё ѵісі*) піе рггі>. Те ѵоп іеі исгі-
піі, а іе] 2ІІ ЙисЬ исгіпіі іакі ^ггет со саіі сЬісге “) за
сЬсаІе гѵагсес’); аіе 8 іоѵо піё Ьёіо піс.
1) радости. 2) радуешься. 3) поѣзжай. 4) больше. 5) изба. 6) опрокинуть.
4.
О столикахъ (ввлжхаяахъ).
Віёіёт .іезі іо Ьагйго тоспі сЫор, іеп тор ѵзгеіко гѵаг-
сес, іеп Ьеі ѵ згіапсе *) Ц сегкр гѵагсес, а згі4§4 *) гё-
іага, іакй ако ѵё ]в8се тіёвгі ’), ]ети ]е іеіко зако кпе-
реЦ ‘), а сгібѵіека со \ѵоп па п|’о ѵегйггі іеіко а сЫопіе
(сЬисЬпіе) в), іе іеп сгіоѵіек тивгі г^іпипс ]ако тисЬа. А
іе дггеѵа, со ѵё пупіа ѵібгесе, іо ѵоп Іе ѵегпіе, ка Ьо *) ѵіеі^і
<і$Ь, — іеп ѵоп ѵёгѵіе 8 коггёп]ші, а іе ѵоп ’піеп ѵёгпіе
ѵ зеп$ г$к$, іе ти ]е іако ]ако §а Ьё ѵуоп ѵгапі кц. А
іакі зіёіёт Ьёі газайгёпі7) г )е<1по( Ьіаіко, ’), еі ѵѵоп тіаі
роі іожго Іаза рггепіевс, іе опй Ьё Ьеіа іеѵго, а ^а Ьё оп
піёрггепіоз, Ьіаіка Ьё ]еши піё зІёсЬаІа*). А Ыаіка тёвШа іе
1) іт Зіашіе. 2) полоса (съ Ніи.). 3) толсты. 4) палка (съ Ніи.).
5) дунетъ. 6) хотя будетъ. 7) бился объ закладъ. 8)жепцииа. 9) принадлежала.
100
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
ѵгоп Ьё піёргиепіов. А ѵоп рггепіоз саіі Іав в коггёп]ті, ве
ѵзгет, іе ’пк за тйзгеіа іети росИас. Те ’пА ве тіА’ іети
роДДбпе, іако ти ггекіа: «іе ті тизгівг іезг Іап^1) г6Ьоі%
исгіпіс». Так ѵ<?п і% рііо, со іо Ьёіа га гоЬ<?іа. А опА ти
ггекіа, еі ѵгоп тіаі ѵвгедеп •) ріовк г §ог, ой ЫаІісЬ дбг
ѵ іеп% &гёр% *) гпіевс. Аіе ^оп пі тод, ^ѵоп ѵіосгіі со
ѵоп тбд, а ѵісі ѵ<?п ѵіосгіі, Іік ѵісі ріавки ва паібіаіо. Тако
5ѵоп ггек: <іё іез сіііігга іако іо, іё ті іев га сЫіго *), аіе іо
с§ кгф“) ДосЬ, аЪо ргге ііт )о пі то§% чѵовіас, ііпасгі іо Ьё
кгоі згбтоЦ, Ье іоЬіе іо пАвіорі!8). А в іо’о пі то Ъёс7)
піе, ііпасгё ѵѵоні Ьё тіе ѵй^агіеіі8). Аіе іё товг то *) Ьёс, аЬо
Іо ѵіет ііпо ротос со тіе ротб’Іо), со іё товг Ьёс ѵи^агібпо.
Баі ве сгави, ѵо ігге Дпі іё товг- Ьёс ге тпб, го іе іо се
Іет ДиоЬгі11) еі іоЫе іо в$ зіАпіе». А опа іети ггекіа:
«Даі ве сгави, іё товг Ьёс иігаедпі’8), іё пі товг Й1и§о Ъёс,
іе га ігге <іпі іѵоі іеѵоі то Ъёс вкгосбпі, со іё тіе тёв-
1І82, іо ІоЬіе в$ віАпіе, а пА ”) пупіа Ьіаѵг “), пупіа іа іці тот
піек в іоЪб, іо га іоЬб исгіпіф ігге кггіЗе, со іё іуі товг іако
ііѵ одІ^Дас зійпівгка апі квцйеса ”) іе 2опе §ѵіогДе, іе іо Ьб16)
кбпе, іёсЬ іё ѵісі піе игДггівг; іе іеДпа §ѵіогДа пос% иДггі17),
іё тивгізг г^іпопс ако роріоі». Тако ѵбп І% ргові, еі ’пА
Ьё ва сЬсй’ г^оДгес’8), а ѵгопА ггекіа: піе-%1*), §а тіе вій-
пізгко е квцйес овѵіесі, іо іа зА 8 ІоЪб піё г§оДг§, аЪо іё гіі
ДисЬ, іе впіез”) Дгесі е піАвЦ81) е ѵвгеіко, аЪо іё піё іев
егіоѵіек, іё гіі ДисЬ, со іо се піё игДгг%, апі сеЬіе тіес ѵіД-
гес. Купіа Ъіаѵг, іо іе кбпе іѵе §(?Дке28), іѵе дЗДке піе піе
ирІАсо28), аЬо іё піе рггізг рггег зѵіаі, аЬо кбгДі се гпаіе.
Купіа Ьіаѵѵ, іо іе кбпе, пупіа исгіпі$ ігге кггіге, пупіа тавг
та гогевібпо84)!».........
1) еще одну. 2) весь. 3) куча. 1) ТЫ дли жени слишкомъ хитра,
б) получу. в) уступилъ. 7) не имѣетъ быть, т. о. не будетъ. 8) задушлм.
9) мои. 10) поможетъ. 11) ручаюсь тебѣ (оборотъ Нѣмецкій). 12) уничтоженъ.
13) иу. 14) .прочь, вонъ. 15) мѣсяца. 16) будетъ. 17) и когда одна ввѣлда
ночью покажется. 18) помириться. 19) нѣтъ. 20) съѣшь. 21) жену. 22) твоей
рѣчи. 23) ничего пе «начатъ. 24) а съ тобою разсталась (оборотъ Нѣмецкій).
ОСТАТКИ СЛАВИНЪ.
101
5.
Сказка о Дробныхъ или Дремныхъ, т. е. Карликахъ.
V іёсЬ зіогісЬ, зіагойаѵпісЪ сгаз&сЬ Ьёіі йгёшпі и §Ьига’)
ѵ Зіхлѵсте. Тако тгоп піе ѵіейгеі ѵо‘ пісЬ ей ’пё Ьёіі о
піеѵго ѵ сЬісгасЬ1), $а ѵоп копіот зоі до &гёгіп]о йаѵаі3). Так
’пе киопіе Іік ‘) Ьёіі итіагіі, а іе апі рггей ііт піё Ьёіі ймгак!).
Аіе ]ейеп Ьёі Іік йиоЬгі. Тако дЬиг піё ѵіейгеі ]ако іо Ьёіо,
а пі^а*) ѵоп ]ісЬ пі то$ иріійс7). Тако ѵо'п брази]е’) а
ѵійгі ’пё іотѵо киопіа йбЬгеиѵо ѵг&піе & піеѵго ѵийгйІР)
ѵгоѵзд доЪгге, аЬо па піт .іехдгеіі. Тако то] Ьйг браэде, іе
’пі па піт гбз ргхе]е1і10), аз кбпіеѵи ѵзёіі11) ѵоѵз, іако то] Ьйг
піё ггек піс. Те ’пё зе тіаіе киг<Ц исгіпіопи ѵоей ^ггеѵе,
азіё ’пё зе ігхітаіе гё ’п% §ггеѵ% (аЬо тіаіе зріоііе ѵіозе со
’пё Ьёіе іак Йіи^і со ’пё за то^іе га піе іггётас). Тако
то] Ьйг піе ггек піс, а тёзіеі зё: «по “) Іе ]еѵо ѵийги]и,
іо ]а тот йосЬ ]апо’м) йиоЪго’і. Тако то] Ьйг брази]е газ
іггесі пиосе, іако іо ]апо йгшппё ]еѵо рііа, Ьига, га сгіт
5ѵоп бразоі, а 5ѵоп ггек ей піе ѵіейгеі со іе ]іпі киопіе Ьёіі
итіагіі. А іо Йгитпё ггекіо: »’пём) та]о ѵзгеіке Ьёс биоЬге,
аіе ѵё тизгісе йас ѵио1$ со тё ’сіте сгіпіо. Тако §Ьиг
ггек: «ѵегпісе зе11) ѵзгеікі, а Ьбсе па пісЬ ]ёгйге1і іако ййіеко
а йіи^о ]ако ѵе ’сёсе, аЬо ]о ѵот піе рггійф піс іо-пб“), іо
ѵё то’се17) сгіпіс ]ако ѵё' Ъосе ѵіёйгеіі». Аіе іо сігитпё
ггекіо: «]о ѵот йбт, ѵё ]езсе згѵак18), зіогі, тё ѵот йбте
ріой/е “), аіе ѵё піе тйзгісе пікбти ггес ей тё ]езтё' іийб *°),
]іпасгі ѵот піе рй11) йиоЪгге, іе ѵё пі тасе Й1и§о йёс, ей
ѵё коти ггёсесе; іе] іоЪіе рй’ йиоЪгге ^а іё пікбти піё гге-
сгеяг; ]іпасгі іё коти ггесгезг, іё Цм) тизгізг Ьёс ѵи-
ійтпі88) іако Йіидо рокіе іё Ъозг .йеі. АЬо тё ѵот йиоЪгге
1) жужижа. 2) п избі. 3) жогда онъ давалъ дошадаиъ соли въ моржъ.
4) всегда. Б) слабы, больвы (съ Ніж.). 6) аижогда. 7) подстеречь. 8) сжо-
тріп (съ Ніж. апіраваеп). 9) жержжли (съ Ніп.). 10) приіхали. 11) всыпали.
12) пусть. 18) одну (лоиіадь). 14) они. 15) вернитесь, возвратитесь. 16) Вів.
хи паЬ коттеп, т. е. обидѣть. 17) жожете. 18) слабы. 19) деньги. 20) здѣсь.
21) поідетъ. 22) тапъ. 23) хроиоИ, рааелабмввы*.
102
ОСТАТКИ СЛАВИВЪ.
шёзііше. со іѵо] (Ъѵбг Ьо АиоЪгі, іеп то Ьёс Ъо^аіі, іе тазх
тіес 2ёіа, сЬЦеЪа, ѵзгеіко со іе Ъозг йойоі, аіе тизгізг тёлѵ-
схес, со пісЬі піе кгб. піск Йо ѵіейгіпіо’). Лпас/І іё іез г^и-
ЬіОпі, іе іё тизгізг ра1ёс$4) ѵгіс а ]іс па ргдсМ3)- Мізг
іё теѵсгес, іё пот ггесгі, сксезг іё техѵсгес, со тё за піе
отіііте4)». Те ѵгоп ггек, <іа». Тако ѵопі Ц а Ц тіеіі
зѵе сЬісгѳ, іе іѵоп тіеі рггіс з п]іті а ѵоЬегсІггес іісЬ сЬісге.
Тако 1е±і ]епо бгитпё ѵ Ібгки, аз то тбіе, іо ’пё 8$ гМхеІо,
іако ’пі ти розіаѵіи у)іпо. ^оггаікф, рдіѵо, тіаікі6) сЫеЬа,
а іе ѵопо тіаіо іезс аз ріс. Тако Йгитпё ггекіі, еі Ьиг
тіаі )іс а &гоік%6) Ьаіас7). А ^ѵоп Ъаіоі §гоік%. йгитпё
рііаіі со §Ьиг ’саі тіес. — Кіс. — Аіе Дагто ѵѵопё іо піё
’саіе. А ^ѵопе ѵегтіо Ібраіо аз Ѵ8е)о *) &гоеісе ѵ кііп *) ’пі
Іійге Ъиіеп. Тако ’па зе тёзіі, іо іе рагсЬ"), а $а ’пі іо
розё^е”), іо Ъёіе схізіе ріо/іге. Тако ’пі ее тёзіі: «коіі зіііі,
піе ггесгі пікбти піе ег іё кгі’». Тако да опі іо ггекіі
<іо зе заті, іако ѵоіеткпіе іо ]епе йгшппё йѵіегге азіе гхекіо:
«о дгоіко, ѵё зсе діирі, ха егіт-з ѵё зе іо піё зсЬоѵаІі, аіе
ѵё тизгіее ѵіесгог хоз рзгіе аз ^оЬегіігхес іако 2 піо іе».
Так опі іуг іміге аз ѵоЬегйгхі; ’пі іі Йаіо со іі зегее йоіо.
Аіе сЫор піе ’соі піск тіес ѵоі йпітпісЬ рокі со іеѵо Йѵог
Ъё Ьіі Ъо^ііі а кпёпі йиоЪгі а іиоЬгхе ѵшігдпі.
1) НіаецііЙ оборотъ: дазв піетапд ѵав ги ѵіввеп Ьекотте (просгоиар.
кгіе&е). 2) паша. 8) нтти просятъ миюстым». 4) ошябежса. 5) жрояи-
6) повиважьиую бабку. 7) привести (Ніи.). 8) всыпаютъ. 9) ка колѣни, іп
<1еп 8сЪоов8. 10) пылъ. 11) посыплетъ.
6-
Сказка о Вѣщемъ или Вампирѣ.
Ѵіезгсгі рб Віоѵіпзки, а рб Кіешіески чтЛкепЛ. Оа ѵоп
Іе ѵіезгсгі, \ѵоп та, §а зе гддгі, іак% кагригф ’), іакі Йот бісЬі
Ъіаіі іако апіе# па ^Іоѵіе, а ^а дгоіка!) ха ііт піё гЦггі, со
’пі іо зеітіе, іо іѵсУп Ъийге ѵіезгсгі. (ха мг<?п тпнпгге, іе ти
1) шавка. 2) повивальная бабка.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
103
піта иЬёіки ') ѵ дгоЬіе, йМпеѵго го]и *). Тако со кгё ’) іо ѵѵоп
р&ѵіе ѵ посі ѵ іейпо вгіеіпо, со ѵѵоп та ѵгі‘). Вёі іайеп
кгоі, тіаі ѵіазіпо сйгко, іа Ьёіа ѵіезгсго. Міеіі де ѵ йагкй8)
ѵзіаѵіопо ѵ ріѵпісф *), а ка ѵѵ<?п розіаі ѵѵоі гоійаійѵ ѵасЬіи7),
іе гаѵііга іеп хоійаі Ьёі іой’), а іе ѵѵоп розіе йгидё ѵасЬц,
а да ѵѵбпі рггезгіі, ѵѵо’п газе Іейаі и дѵіеггі. Тако рггійге
Ѵашігоѵсхік9), а рііаі до кгоі сой ѵѵоп госх”) Ьёі. А ѵѵоп
ггек еі ѵѵоп Ъёі иЬоді ѵапйгоѵсгік. Тако кгоі до рііо, сгі
піе сЬсе й піеѵѵо ѵѵоЬпос ѵѵозіас. Ка ѵѵоп ѵѵозіаі, іако ѵѵоп
ггек, пе сЬсоІ ѵѵ<Іп іеі і ѵ сегкѵі; ѵѵоп тіаі іёіко сіѵіе ѵасЬсе
розіёпе, а ѵѵоЬіе Ъёіі Йбі11). Тако ѵѵскі ггек: «іё рирЦ, пА пос»,
а іе ѵѵоп піесЬсеІ піе ѵісё ]ако зѵіесгкф. А іе кгоі ,]іти
ггек: <)0 іоЬіе Йот І0Й9 >12); азіё іети сіаі розіаѵіс зкіопка
г ѵ,ііп% пй іойо. А да гаѵііго ка кгоі Йаі сегкѵі ѵѵоіеткп^с,
іе тоі ѵапйгоѵсгік йёі, і кгоі Ьёі реіпі гайозсі се ѵѵоп йёі.
А іе ѵип ггек: «іо іёт сЫор, іо тод% іо йіѵіегас»'8). Те
ѵѵ<?п іпіаі Йагк ѵёЬаІопі14) г рііѵпіее Ьиіеп18'), азіё ѵѵ<?п Іёд ѵ
іеп йагк, а іе да ѵѵо’п Ьёі ІейаІ, іо іа сигка сіібйхііа коіі
йагка, ка згіёпіа Ьёіа ргесг, і ргозё'іа лі ѵѵоп тіаі ѵёіезс г
Іеіе йагка. А ѵѵоп ггек: «іако піе! іо г піеѵѵо піё рий$
Ьиіеп»; а да гѵоп іайеп ѵѵийггеі18), іе мгопа ѵѵозій’ зіоіёсі й
2агка, азіё пі тодіа підйге рггіе. Те ѵг&і ѵёіог, іе сѵопа
пі тодіа ѵісі ѵ гагк рггіе. Те ѵѵс?па до рго’зі, ай ѵѵоп ,)і
ггек, йеЪё ’пА, тіа’ ти роѵіейгес со ѵѵопа тій’ па вѵоііт
зшпіепіи11). Тако опА, ггекіа, ’пА, тіА,’ кіріеге, ѵѵоп тіаі іе
кііисге ѵгіе аіе пікоти ггес, ай ѵѵоп іе кЦисге тіоі, і^ зо
іе іайпе китогге, Ц опА, тіА,’’ріобге, іеск пі тіА’ піекі тіес
ако іі зозіга. Тако ѵѵоп іей гаѵііго згей г кго1$, аіе піе
ти піё ггек ай ѵѵо’п кЦисге тіаі, іако іе пбтіойзгі зозігге.
Ка (ігидб пос ѵѵоп згесі хоз, гсТв зе ѵёѵіек ѵ йагк, Іёд,’ іе
1) омой, житье. 2) рая. 3) хостаиетъ, ніж. кгіеді. 4) &еі (въ теченіе
одного часу, который у него свободенъ). 5) въ гробу (ніа.). 6) погребъ.
7) часоваго. 8) пёртвый. 9) страивавъ. 01) что онъ такое. 11) Нѣи. віе
ѵигеп Ьеіде киЕ 12) стокъ (ніа.). 13) отвереть. 14) вмаеееиаыіі (нѣи.).
16) вовъ (нів.). 16) ногда пробиво часъ. 17) совѣсти.
104
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
$а сЬога іа Ьеіа ргесг*), іо хѵо'па ти ѵвгёіко гояроѵіАсіаІа, а
кагаіа, йеЪе ргаезгіі ѵгДіс, тас а ^го’іка, а іа рто’іка тйвгаіа
іо ыііс4). Те 5ѵопа ѵісі піё ргзёзгіа.
1) Когда топ часъ прошелъ. 2) смать (т. е. сорочку, въ которой она ро-
днись).
7.
О тою же.
V Сгізіё Ьеі роп, а іе ѵип г&тіаг, іо іеѵо ішід, 46
Сагпё, рггеѵехіі, азіё п)еж> ѵзіАѵіІі у р]іѵпіс%. Тако &а
іггесёѵго (іпіа то] роп гбз згей г дгпоЪи, а 208 ійге 4о
Сгізіе, іе ѵгоп згрекпоі *) е ѵзгеіко ѵ сЬісгасЬ іакі ртгёт,
іггозк сгіпіі. Так опі ііти (іаіі Ьес киіе (іши*): опі тёзіеіі
ег іо Ьё з$ (іаіо3). Так ’пі зе піе ѵіёёгеіі 26пе г&сіе ‘), іако ’пі
тйзгеіі кгас ііпоѵо сгібѵіека со ѵо’п ]іти іо г&когоі*), со ѵоп
пі тизгеі ѵісё сЬшмігес. Тако &а ѵгой ііти іо г&когоі, іако
ѵоп рсіге азіё ггек: «Но сг’іѵо-2 іё тіе іо г&когоі? До
ІоЬіе піск іо-пд пА-рггесг*) піё рггёзгеН, Йед тіе рс>. -А
\ѵоп ггек, іеп сЫиор: «Ыіе, іа іоЬіе пі тоэд Дас ]іс, іё
сгіпізг іггозк а зігАзгізг зѵо піазЦ а зѵе йгесе, со ’пі пі
то$о зрас апі пиос апі Дгёіу. Се-2 іё тозг па зѵіт зё-
тііци?7) іё тіе іо ѵё'ггесгі, іе іё Ъозг тіаі рокор» Тако
5ѵоп ггек: <]о пі то@з ІоЬіе іо ггес.» — <Дако2 іо со іё
тіе пі тб’зг8) ггес?> — «То ті іе гакогдпе: 30 ]ет ро<1
гіо гапкд, ]о іет гіёти ДйсЬоѵи росШёпі, іо іа пі тот зрб-
ко]и.» Тако ^ѵоп ггек: «До Ьосі^ Цегоі, аіё ѵи тіе тизгц
ігге ѵасЬіе 8іо]ес ѵго ігге <1пі, * Ц рггііЦ 4ио тіе іі со те
’с^ ѵгобггес зког% г то’ саіа, а ]а Ьё іо го<1 пі тіоі’): ггесгі
іё ті- піёзсе, * ’пё то 4ио тіе рггіс, іа г піо ’ед ^Мас. Да
тдт ѵіеі^о кггіѵйф ті піёзсе, аіе ’пк по рггіИ) Дио тіе, іе за
1) ег врискіе, т. е. хвшск привидѣніемъ. 2) оставиш его нѣскопко дней.
8) что оно пройдетъ (нѣм. обор.: ее тгОгсІе пасЪ^еЬеп). 4) пе вмш чтд дѣдать
(иѣм. обор.: чшваіеп кеіпеп НаіЪ). 6) мпретинъ. 6) тоже, что іо-пб (Нѣм. да
пак), т. е.: а теба нмчѣнъ не обидѣлъ. 7) совѣсти. 3) можешь. 9) а би
второ не хотѣлъ (нѣм. обор.: ісЬ жйпіе еа піскі репіе ЬаЪеп). 10) пусть придетъ.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
105
(ІогААгііпа *). Так ’пА рггі ее зѵёті обгкаті, а рбге ріасгб-
сеті ѵѵосгіта зе вѵеті согкі. Са ’пА рггі йиб іагка, іак
ѵбп Іей гпак *). Так оп& )'о гёзгі *), іак ѵоп ва гпбзі, а
Ьёі гйёсЪІі Так опй, зф Ьагго ййавіа, іак ѵоп био піе: «піе
ЬДі за, р іоЬіе піск піё исгіпіф, да Іе іё био тіе рггезгіа.»
Так опё бгесе ріакаіе, іако ^оп ггек: «піе ріасгісе, еі )’о
Іет іако ]ако ѵё тіе ѵібйіі ѵ гагк, аіё ’пі ’со ѵойггес, чѵопі
’со згрекпас г тос зког^, аіе іо іо піё ’с$, ]о ѵаз піё ’с%
зігазгес. Ко .пупіа Ъіаѵѵ, іцавіе4), йгёсе, г Виод$, пупіа ЬМф
зрбкріпіе зроі, аіе ѵуісё сіио- тіе піе сЬобгёсе, пупіа іо тат
рокоі, е оіггітф’) рокоі еі 6і ѵіека, еі п& ѵіекі, атеп.»
1) посовѣтуежс», условнжс* (двойств. ч.) 2) павзніи. 8) дотрогиваетса.
4) проча, женщины. 6) вохру.
8.
О тою же.
Тф Ьёі іесіеп вгрекіог ’), іеп з$ рбѵіезіі да іѵоп Ьёі па
пііѵасЬ, іе ѵѵбп піе згёй пй, роіпіе *). Те Іёдге згіі пй роіпіе,
а \ѵбпі тезіеіі еі ^ѵоп Ъё зіай *) рггёзгей, а ѵбп піё рггёзгеб.
Тако роп розіаі сЫиорса еі ѵбп тіаі йосЪ ѵгёпіс4) а чѵбЬеМггес
дбге вгрекіог ѵовіаі. А піпбге вгрекіга піё Ъёіо. Так то,
сЫиорс йиб бот, азіё ггек: <згрекіга піпдге піта». Тако
рапи з% исгіпііо Ъагго вігавгпіе, іако роп ѵегпіе киопіа азіё
зе боі зіобіо ѵѵІоЗес, азіе з$ ѵзМгіІ пй, копіа азіе дпоі. Тако
ѵбп ѵо'ЬедпаІ зѵе ѵзгеікі пііѵе, іако рггі дгёѵсг^ іи г Сагпё,
іо Ъёіо іи бо Сагпё згіё1), іак опа іібге рггег іакі таіе скдікі *),
іако ^ѵоп ѵізі па іакі таіі зібгпесгсе7). Вгёѵсга Ъіедіо ѵ
зігазге, азіё биб рапа, іако роп з$ ѵзабгі пй копіа, а іе
бгёѵсг^ тйзгеіо г піт Ъіедас. (ха роп рггеп^ка8), іак 5ѵбп
ѵізі, іак роп зскѵасі по/ аз іеп роѵог-г *) рггеггпіе, со ^ѵоп
зроб**). Те ^ѵоп пі тіоі, да ѵопі ^еѵо гаскоѵаіі, 46пи зрагсЬи"),
1) УправхжющіЙ. 3) съ Нів. хи МіЙа^ (ва обѣдъ). 8) вслѣдъ. 4) внйтв.
5) вѣв. обор.: ех ѵаг ЪіеЬег иасЬ Ѳаніеп ведапвеп. 6) сосны. 7) хевтн.
8) приближаете*. 9) веревіа. 10) уиап. 11) поной.
106
ОСТАТП СЛАВАМЪ.
ѵоп пшвгеі сЬосігес, агрекп&с'), а бісій тоспо. Тако роп, до
ѵбп Диб ПІеѵо рггезгеб ѵоЬпос, рііа іеѵо: «со 6 іё ’соі ѵоіе
тіе, ]о пі тат піе г ІоЪб, Ьіаѵ іё іѵос <іго§и, аЬо іо а іоЬб
піек пі тот, іё ѵо8іб.пі Ц дбгв іё ]ез, іё Йо тіе ѵісі піё
сЬойгі, аЬо іо піе Ьо йоЬгге, іё ѵбзіапі 1ейоссе Ц дйяе-іев
хаскоѵбпі Всд іё тіе рокоі, іо пі тот в іоЬб піе, а іё пі
тазг зе тпб піе, піе озіапіевг іё ігёдо’), іо і& іоЬіе Йот доіек
вкіпипс, еі іё піе ѵозійпіезх 1егоссе &бге іё іев». Так вгрекіог
ггек! «іо іеі піё Ьиб% зркгсЬи тіеі гёсЫі4) егіт ,іа Ьиб|
зкарипібпі» в). Ѵегпіе тіесг ов исгі’в) ігге кггііе па ]еѵо
доіёсе, ѵоі іё йиоЬё7) ѵоп піё ргхевгеб ѵісё, &бге ѵопі іеѵо
піё ѵійгеіі апі піе ѵё§1осба1і>. Ко пупіа Іеіі бо зббпо’ йпіа.
Те іё товг ггес, іо піе іет ѵ піеЪіе, |о іет ѵ ріекіе ѵ ібііт
ѵодоіи8), Ц іо тивгф ^оггес іако йіи^о іак вѵіаі Ьо’ зіоіоі,
а іе іб’ піе Ь6’ кбпе, іе з$ росгпіе гпиоѵи гбв кос зіб Іаі е
іёзіпс Ійі за тіпіе, іе іб’ піе Ьб гойеп кбпе; Ц піта со ііпо
Іак ѵио^іпі, Ц }а піе кг$ іопё ѵиобё, іопо’ р)іѵа, іопё &овг-
гаікі, іопо’ сЫіеЬа, піе піе кге§$ іако іоіі ѵио^іпі, іеп іо
тизгд. роіёкас *); іо пі то§^ ѵоіас Ів): «ротоіё-і тіе», аЪо тіе
пісЬі піе піе ротб’, апі піе тб’11). Купіа §а Ье сЬіо Ьёі со
Ьё тёти Ъгаіи ггек, ѵоп іо пі тіаі егіпіе, іио со іб исгіпіі,
Ііпасгі до ѵоп іо’ піе Ьо’ ѵіебгоі, іе ѵоп Ьо’ іакі йісЬі іако.
Іб іет; іе ѵовп рггі’ ѵ іеп ѵиодоц %&.е іо іет, аіё пупіа іо
/обо со ѵоп ц піе рггійге. Рап Вб§ тіаі і&піеіа зезіас з
піеЬа а тіаі іети бас ггёс, Ъгаіи, еі ѵоп іако пі тіаі гёс».
Тако Вб§ ггек: «пі тіаі іё Іёзід”2), пі то§ іё ріос1*), піе
сЬобгіІ ѵоп до згкиоіё, пі паѵёк ѵоп Вогб’ зіиоѵа, по з^
з§(ігц, піе Ъосі^ ѵісё зфігеі; То іе кбпе а ѵозііпіе рокі зѵіаі
Ьо’ зіоіоі. Ыупіа ѵбзіапі, іа з іоЪб піек пі тот».
1) являйся прввмдівіеп (сж. выше). 2) ве оставеть (нѣм. обор.: ЫеіЬй
ди піекі гигйск). 3) аатылогъ Нѣм.). 4) ежлрѣе, прежде. 5) обеаглавленъ
(съ Нѣв ). 6) вмѣсто исхшіі. 7) время. 8) Іп Ьеііет Репег (лагъ перевелъ
маѣ савЪ разсвагшп). 9) глотать. 10) авап. 11) поможетъ, можетъ.
12) писаній. 13) пѣтъ (т. о. въ церкви).
ОСТАТКИ СЛАВИВЪ.
107
9,
О томъ же.
Ѵе 8іб\ѵсіпіе з$ ѵйгоДгеІо Дгес$, Іо Ьёіо ѵіезгсге, дгёіка
Зети піе япіо’ іе кагрйге § діоѵе. .Тако зіагзгі ріасхи а піе
ѵіеДги со іети Дхеси Ьёіо, ’по Ьёіо Іік піеврокёіпе а Іік
зкѵігёіо Тако зіаггі піе ѵіеДгеІі гопе гаДе. Тако ѵѵопі
З’і<1о До кзоДха8), оз кйбДгоѵи ѵзгеіко роѵіаДаІі )ако )ііп Ьёіо,
со ’пі шіеіі сгіпіс. Тако кзфіг ггек: <^іё ріасгі, Іо зе
ргогпі. Дез зе іако Діидо сгази, сгіт 30 кг% іо Дгесо До
ѵіДгіпіо3), іо 36 ІоЬіе ггекф со іё тозг сгіпіс, аіе пупіа піё
ріасгі, іё зез діиро, іё піё ѵіз піс со іё доДозг; Даз рокоз,
Ьаіоз дгоік$‘), та з$ ДогаДхіта». Та дгоіка рггі, а да дгоіка
рггёзгіа, іако оп рііо: «сог та Ьота сгіпііа’)?» Тако дгоіка
ггекіа: «30 ѵіет, рапіе, та з'е ѵгасгіпіта со іо Ьо’ гоз ДоЬге
Дгес$»- Тако ’пё ѵегпіе ’по Дгес% з кзфіг^,. а. іДгеіа ѵ сегкі,
оз ’пё з’ети іо зезтеіа з діиоѵе, а іе ѵоп зе сЬсі •) До Дглдб’
гёга. Тако ѵо’п ггек дгоісе: «Ко, пупіа іо зе кггезсезёпзкі
Дгесо, пупіа та ’сіта зіс До тёсегге а ггес іако: «пупіа
тозг кггезсеіапзкі Дгесо, пупіа йсгіпі з'ако ’сезг; з’о тёзгіо
ег пупіа Ьо ДоЬге Дгес^; пупіа бзіапі г Виод%, а по7) Рип
Вод зети До вгсгезге, со Ъ’ ’по Ьёіо Ьодёіе».
1) вхажажо. 2) н. 3) вогодж, ножа а ума; дата (обер. піж.: реЬ Ліг
во Іап^е 2еіІ, Ьів ісЬ сіав Кіпд га веЬеп кпе^е). 4) приведи бабжу. 5) что-жъ
жы сдіхаежъ (двойств. чисх.). 6) жрестип. 7) пусть.
10.
Разсказы о Морахъ (привидѣніяхъ).
То з% то’гё, да опё Д6 тпіе рггі’, іак опё тпіе пмТггі,
со за пі тодз за гёзгес'), іе опё тіе то пдёгіес *). Тако да
~ опа тіе ѵоризсі, іе ]о зет зако роЬііі, іо 3а піск піеѵіет со
ті зе. А да опё тоггі, іе- опё зе саіб д<Ио, пі та пё зе
2д1а*) апі піс. А да 3% сЬсе кгёс‘), іо тизгі Дгёді сгіоѵіек
ѵгоразас’) г ѵпігДо тігё®) зепдзіпё а Дѵапдзіпе згіёіці. Са ’пё
1) гронупса. 2) аадушн». 3) рубалжж. 4) аоіучть, ѵ. е. схвапп.
5) стороаап. 6) между.
108
ОСТАТКИ СЛАВЙНЪ.
ѵаз тоггі, іо ѵѵйп ѵіой \ѵигй% па ѵаз, іо ѵё іа шАсе ѵгй-
ѵшгйбпо, іо ’пА пі тб’ піпйге ііс, іе ’пА ѵаз ргозі еі ѵё іа
тАсе йосЬ І02 ‘) розсес. А да ѵё ггесгесе піе, іо ѵаз піё
ризгсго, іе ѵё ]'а ѵёгпесе тігё Іёйгі, а ѵё ргоѵАйгесе со Іёйге
ѵійго со чѵопа госг іе8). Еі8) ѵё до сЬсесе ризсес, іо іе йоЬгге,
еі піе-% *), іо Іік ’пА тизгі Іік до"1о8); а ЙосЬ ѵаз ѵгопа ргозі,
іо до ризсісе, іе опА піе рггійге ѵісё іако ііѵ до ѵаз, піедо.
Мота тоіе эд исгепіс іак чѵопа сЬсе, сгаз% коік$ ‘), сгаз^
шизд7). Оп$ йёзгі іак іе піё тоіе дАйас, іо іе г 16, опА
зцйге ’) пА ріегз сгеіе пА д$1до *). Міопо тизгі іт сгіоѵіек ѵоіас,
тас аЪо зозіга; тизгф ѵіеіді роіс й поді гёзгес18).
Ста тога тоггі, тоіе чѵопа за исгіпіс п)іік%, а іе іеп со
чѵоразиіе") кго і% п)іс а гаггезге18) ѵ^геі, іо і% зедпіоі18),
іе ’пА кгА рикеі14); аЪо іеі пупіа со до зедпіо а исгіпіо Ц
Іед1% кгеѵб, іо і% дпёк 2І0Ы0”).
Та тога ѵот Йо Іоіка рггі, ке ѵё зе пі тбсе гёзгес, іе
’пА по ѵаз Идпіе іако кАтё, іе ѵё тизгісе ѵоіас а пісЬі піе
сгиіе, а піск зд, пі тд сгіоѵіек гёзгес, аЪо ѵѵопА ’се идагіес.
КесЫі піедо ако да ѵоіа18), се-і іоЬіе^е, іе 5ѵопа ѵгоризсі а
зрАпіе ако кАтё. № тбсе іоп% г$кд піе гёзгес, апі рАІед
апі егіопкф йісЬі піе. То іа іет іако ротіоіі ѵ іогпкасЬ17),
ке іа піск піе ѵіет. То да ѵго’пі га тпб ѵоіб18), іе |а ііт
пі тодф ѵгоіроѵіайас. Те іа іет іако гаЬііі а ротіоіі іако,
ако ѵ ЗогпкасЪ. . Аіе іо сеЪіе кго, йа) Іе зе сгази, іё пі тазг
йіидо іи сЬойгес, еі іоЪіе іе сгаз йіиді, іё рггійгё йй тіе
1) Ніи. Іов. 2) чтб она такое. 3) если. 4) нѣтъ. 5) то она все
должна (ходитъ) гохаа. 3) кошкою. 7.) коиароп. Ѳ) садетъ. 9) ротъ.
10) Надобно, чтобы кто-нибудь, мать ики сестра, позвала по маеин (когда душитъ
яора, чтобы набавить отъ неа); надобно тронуть за большой палецъ у нога.
11) Ніи. аифмві. 12) завѣзать. 13) согнулъ. 14) горбъ (нѣи.). 16) а также,
если ее согнутъ и сдѣлаютъ (у зтоЙ нитки), иглу кривою, то ей сломать шеи».
16) Скорѣе вѣтъ (поиоци), чѣмъ когда (человѣкъ) закричитъ: чтд тебѣ. 17) въ
ручной мельницѣ. 18) зовутъ.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
109
па зпіойАпі, іе ]а іоЬіе йбт зпіойАпі, а іе іё ед іе та
ед йогййхіта. Аіе пі тёзіё еі ]А піе ЬшЦ ѵіейгоі йгіз іеп
йгеп да іё тіе тоггё'іа. То іа ІоЬіе хАкоед '), йе] зе схазп
йо йгёдёѵо йпіа, іе та ед йогАйхіта, со іё ха кпгѵа іез, со
ед кед йосЬ йо рохпАпіо, аіе іе та ед йогАйхіта. Тако ’пА
ед зкагхі ѵоісп а тАсегхі, по пі тодіа іо ѵісі ѵёіёйас*), іо
Ъёіо хА 2ітко ’) со ’пА і% іік тогхеіа; ’пА пі тодІА іезс апі
ріс; ’пА Ьёіа іп пс^хпа1), тпзхеіа зё зѵіаіа ііс, еі іб’ піе Ьо
кбпе. Тако тас ггекіа: Сбгко, піё ріасгі, іо іоЬіе рйтод$,
іё пі тозх йіпдо сеггріес, іо іо ѵпёі кго3). Так ’пА іійхе йб
коѵо1]а*), а іе коѵоі] псхіпіі ігхе дохйхе7); а да ѵ піёйгеЦо тігё
Іепбзіп<| а йѵапбзіп^ згіёіцс), ѵегпіе іе дохйхе оз ѵкіпе іейеп
ѵ зсапа, а да йгёд’о йпіа іе ’пА тіА’ дохйхе ргхех ріегзе, іа
тога. Тако ’пА ѵегпіе йгёді дохйх а ѵкіпіе хоз ѵ тиг. Те
ѵопа ]і тіаіа ѵи гетЬца ргхедпбпе; да ігхесі дохйх, іак
тога рггі а ргозі. Тако ако ’пА ргозі, тас ггекіа согсе:
піё йеісе з$ ргозес, ѵкіпісе іеп ігхесі дохйх ѵ тиг, іе опа
]шіп ргхех дйгсеі8) ргхедпА’. Ѵоі іе йиоЬе іо ед йа!ос, іе
ѵісі гбпа тоѴа піе Ьеіа. апі піё ргхезхіа.
Моге ед ѵзхеіеіакпі *). йейіп тпзхі тогхес йАк1*), йгё'ді
пшзхі Іёйхе тогхес, йоЬёік"), йгёді тпзхі ѵе ѵозіедхіт ’*)
зкакас а тогхес. Та тога сЬ<?йхі рб йокп а піё ѵі о іет
піе, а да ед іе] тіопо ѵоіо, іо ѵопа зрАпе.
ВёІ тіёпогх, іеп тіеі ігхе согкі, а ѵзхеікіе. ігхе Ьёіё тог%.
Міёпогх піе ѵіейхаі піе, еі ’пё Ьёіё то'гаті. Так ргхісЬойхі
ойхакопі13) зоійоі, а ргозі, \ѵбп сЬсо! ѵоЬпос ѵозіас, а тіё-
погх іеп гхек іе пі ток іеѵо ѵоігхётас, а ѵоп гхек іе ѵоп
Ьё 1іе2о1 рой ѵодпізхсед’*). Так ѵоп гхек іе ѵоп тіаі Іідпцс,
1) запрещу. 2) терпѣть (нім.). 3) тяжело. 4) она была уже. 5) я зто
сейчасъ получу (т. е. захвачу). 6) жузпецъ 7) три гвоздя. 8) горло. 9) всп-
жаго рода. 10) морить крышу (пародъ думаетъ, что сожваабулы суть норы, ко-
торыа давать крышу дожа, когда ходитъ но вей, точно также, какъ другія норы душатъ
людей или скотъ). 11) скотъ. 19) въ колючкахъ. 18) отставной. 14) очагъ.
110
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Ііши ЬАІаіі з1ит%, іе чѵоп іёд. А да іепбзіпі згіёпіі, іако іе
согкі 8$ дбгосігаіе1) ]акб ]іт згіо, йе ’пА тйзгеіа тдгге*) то’ггес,
а ]епа тйзгеіа сіггбп3), а іа іггесА Іаіе Тако іеп одгакопі
ѵзгеіко ѵё'зІёсЬеІ. Тако да іе согкі рггёзгіе до дот іако йе
Іёдіе, іако ’пе дио зеЬіе гкёкіе: «збвіго, ѵгоЬегдггі тё саіо,
Іако іо ѵёгдгго, іо тизгф дггоп тдггес»; а іа дгидА ггекіа:
<]0 тизгА ро тогге, ро ѵо’дге ІАіас». Так опА ггекіа іе
іггесі: «іё тдггізг 1Аіе>. Так іеп одгакдпі Іік зІёсЬо, а да
гѵоп дѵа Ьёіе, іе тіёпогг іе ѵоіо, іако ѵюп изіоі, ггек *
тізігги: «Міе ѵбіеісе іісЬ, ’пе зи Ъагго ѵит^сгопе», а ггек,
Іак$ гоЬоЦ ’пе тіаіе гоЬіоп%. Тако тізігг ггек, 5ѵоп ііт
йопе гоЬоіе піе доі ѵоЬпос. Тако да гаѵіігб тоі ягодгакопі
ідге Ьеп “) іо тізігга, іеі ггек тізігги: «до Ьидо пупіа гбзро-
ѵіадоі: іѵоЬегдггёсе, іа тіодзго сотка іе саіо іако чѵо’па
ѵегдггі, а іа дгёдб, іа тизгі ро ІАіасЬ іёг-гас 6), а іа іггесб,
рй тогге ѵе іѵо’ггесЬдѵіе зкбгиріе». Теп тіёпогг ве тиэгіі
кгас ііпеск рАдбѵг7), а тизгііі дас сЬсес па родгёді*). Те
дгеѵсг^іа піё Ъёіё ѵісі тогаті. А іеп ^одгекдпі зоідбіа
ѵоіггетаі9) до зѵе зтіегсе со ѵгоп іо ѵёзІёсЬаІ.
1) совѣтовались.. 2) воре. 3) дервъ. 4) дравь ва крышѣ. 6) внутрь
(вѣа.). 6) бѣгать. 7) Мемнип долженъ былъ пріискать другихъ крестныхъ
отцоаъ. 8) должны были дать ихъ окрестить во второй рап. 9) удержалъ
въ тайнѣ.
11.
Рмсказъ о свадьбѣ.
Тф Ьёі гог.ЬАг, а тіаі ігге сбгкі, а іе Ц зіагзго, і% ѵгоп
ѵѵёсіоі; іако іа ѵезіггёпіо1) ’се ѵгеіагіс8), а ѵн?п ггек: «Сбгко,
іо іійге гй ѵг&іго*) по тіа, дйге іо тот іоіко кгАс, іо Ье
Ьеі згігёсЬ^4)». Тако сбгка ріасге, пА Ье іо’ пбгепіа’) тизгёіа
тіес кос Ьё іёзг іако. А іѵоіс ггек: «Сбгко, деі зе сгАзи,
сгіт Ъийо ііпе сгазе; іо тіе та ѵіеіе козгідпе, іа ]епа
зѵАдгЬа, а да Ь’ іо тіоі іо, іігедо сгіпіс, іе Ъё зе тіе піск
1) средина. 2) выходить аа-нужъ (иѣи.). 8) Нѣа. хи исЬаіС «• е- слимонь
шибко. 4) бѣдняковъ. 5) т. е. потоіепіа, жениха.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
111
піё Ьйо>. Тако сотка ггекіа: «Ѵоісге, псгіпіее ѵгозіто, ѵё
піе дАт^осе1) ѵіе!^ос 8ѵйдгЬос сгіпіс, кгоік^ а ртозіо, со тА
рггіта до ^тёре’), Іо ѵё піе Ьдсе гопе ]аЛ6Ье3) тіеіі, а іе
пупіа по іако Ьо’4), со. та рггіта Іе 46 ^тере, е Ьо іо іако».
Тако ѵоіс ггес: <па, пупіа по іак Ъ^(1ге».
1) должны. 2) придеиъ виѣсгѣ, т. е., будеиъ соединены браиоиъ (вѣиецаій
оборотъ). 8) печали. 4) пусть тагъ будетъ.
(№ 1—11 записаны въ Большой Гарвѣ, Сгго88-Саг<1еп, отъ 75-лѣтниго старика
Якова Либелъ.)
12.
Заговоръ отъ рви.
2 браніи1) рагадіги
Віе^аіе ігге зігийсі1).
Дедпо Ъіе^А’,
А іа дги^А зсі^А”),
А іа іггесб зіаѵпіе віоѵа”).
I) изъ сада. 2) ручьи. 3) на гонадъ. 4) Мнѣ объиснияи, что этотъ
ствхъ значитъ: «а третьи останавливала» (іЬаІАпЪаМ); но точвый граииатическій
синелъ двухъ послѣднихъ словъ ивѣ неизвѣстенъ.
(Записано талъ же.)
18.
Отрывки ивъ разговора.
Оі зіагодаѵпісЬ сгазпѵ іи Ьеіе гёЬагзкіе Ьидё, а іе Ьеіё
гАз рапізке каіё1), а со зе сЬіо ѵёгоЬіе, іо ^ѵо’п §е чѵоіг/іта:
ѵе^да1) вѵоіѳдіозпа *), а іогГ, дггеѵо зѵоіедіозпе. ^’піа тате
8ѵо)е$1озпе д&пе ѵгоікиріопе «?і рапа ѵап Вапйетега. Рггей
ііт тйзгеіі гоЬіс рапи, аЬо гёЬ% (1а]ас............... Ь^кі со іи з%,
зІёсЬаЬ4) до Юёк пазгіт рггодкит, іо зе гѵаН ЛѴоіок, расЬіи’)
’пі да)А1і згездгезО'і іаіагиѵ; а )ак ВгіпкепЬоі, ХегосЬоѵакі
роп, даі рггёкорас капоі, ѵода г тогга ѵ&ЦріІа а га§иЬ)і1а
1) хаты. 2) иастбище (нѣн.). 3) собственный. 4) принадлежали.
5) аренду (нѣи.).
112
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
іедб1) ѵвгеіко, а іе ѵе дѵа Іаіа ѵ ЮёкасЬ піе піё кгаіаіі’);
а іо’ сгѵогіо’ гока гбв рггівгед Атітап Нава, іеп іе гоя
Чхо’ а ѵоіггітаі; ггека в$ з&та ѵёгѵа’, а ѵода гЬіедІа, аіе
Атітап 1%к піё йеі ігеді ѵісі’).............
1) »дѣск. 2) поіучап. 3) хуговъ уже ве огдап вамдъ.
(Запасаво въ Каехахъ ади Каечвцахъ, Юискеп).
Привожу здѣсь еще притчу о сѣятелѣ, записанную со словъ
одного Словинскаго рыбака, который разсказывалъ ее на па-
мять. Она можетъ служить образчикомъ той формы, какую
принимаетъ церковный Польскій языкъ въ устахъ Словинскаго
простонародья въ Помераніи:
<(та ѵіеіе Іиди рггі дгёріе Ьеіі а г тіазіеѵ до піедо
Ьіедаіі, тоѵі ѵоп рггег родоЪіепвіѵо. Ѵівгед го'веѵса (по-
правился: зёѵогг) ѵузіеѵас зетіа (поправился: паяіепіе), а дду
ѵоп зоі, йрадіе піесЬіоге пй дгод%, а Ьііо родерідпе, а ЙАсІіі
піеЪіевке рбгагіі іе. А піёсЬіоге ярадіо" па сѵіагдо гетщ а
дду ѵевгіо, ивсЫо, рггёіой І2 тіагде піе тіаіо. А піёсЬіоге
радіо теге дггдп, а дггопе гёдивгёіе іе. А піёсЬіоге йрадіо
па доЬго гоіё, а опе ѵёзгіо а рггепіоаіо зіокгоіпе оѵес. Оду
оп іо тоѵіі, ѵоіаі: СЬіо та ивле до вІисЬапіа, іеп яіиска].
Рііаіі до исгпіоѵіе іедо, со іо Ье тіаіо. дп о’дроѵіедгаі: Ѵот
Іе допе ѵіедгес іаіетпіеіѵо Войё; ііт дгёдіт ѵ родоЬіепяіѵасЬ,
/еЪё опі піе ѵідгеіі, сЬос опі ѵідго, а піе гогйтіеіі, сЬос опі
егіцо. То іезі іо родоЪіепвіѵо. Зетіа іезі віоѵо Во2ё; іі
родіа дгдд во іі сЬіоггі іе егціо, роііт рггіпдге д|аЪе1 і ѵёг-
піе іе оі ісЬ яегса, 2еЬё опі піе ѵіёггеіі а піе гЪаѵіопі Ьеіі.
Ті сЬіоггі па катіеп врадіі, во іі, дду опі іо сгц)о ѵегпіо
опі іо зіоѵо г гадозс^, а піе та^ коггепіа, ѵ іедеп сгаз
ѵіегго ѵ піе, а сгази парада одрадпо. Ті тедге дггопі радіе
зо іі сЬіоггі іе зійсЬаіо а іідо род кІброЦ, Ь6дасіѵ§ а ѵ га-
довсе вѵёіедо геса, а гадияго за, а піе рггіпіезо 2одпі оѵес.
То сЬіоге па доЪп) гоіо, во іі со іо віоѵо оіггітаіо ѵ зѵоііт
доЬгіт вегси і рггіпіезо о'ѵес ѵ сегріеѵозсел.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
113
Для сближенія, считаю полезнымъ вставить здѣсь ту же
притчу, также разсказанную не память однимъ старикомъ въ
Бытовскомъ краѣ:
<Ѵ іеп сгаз, ]ак ѵіеіе іесігі ѵ дтотййге Ьеіе, і г тіазіоѵ
йб піе$о рггёЬіе&АІе, кгбп ^бйеі рггег ройоЬіепзіѵо. Вгей
]ейеп зёѵогг зос 8ѵо]е яёті$, а дак оп зёі, прййіо ]ейпо па
йгодо а Ьуіо ройерібпе, а рібсЬі рой піеЬі§ іе гдайіу; а
дейпо прайіо па катіей, а ]ак о’по зсЬойіо, о’по пзсЬіо, йіо
іе$о & бпо зокп піе тіаіо. А ]ейпо прайіо ѵ йггбпе, а №
йггопе ѵзскбйгеіу Ьёі і іо гайё'згііу; а д'ейпо прайіо па
йбЬго гбк>, бпо ѵзсЬбйгеІо і піозіо зіокгаіпу бгой. йак бп
іо ггёк, бп ѵгбіаі: СЬіо пзге то йо схесе, іёп піесЬ сдеде.
Де^о рііаіі исгепісі а гибкіе: Со іо га ройиЬіепзіѵо Ьеіо?
Аіе бп ггек: Ѵата (поправился ѵбт) де йопе ѵіейгес іа-
Іетпізіѵо кгоіезіѵа Возкіе&о, ііт діпзгіт аіе ѵ ігцетпізіѵасЬ,
со Ье бпі піе ѵійгёіе, сЬос Ьё опі ѵійгеіе, а піе гогіпіеіе,
сЬос Ьё бпі сгёіе. Аіе іо де іо ройоЪіепзіѵо. То зеті$ де
зіоѵо Возкіе; іі со па йгоге зшп, іо зшп іі со іо сгёіе;
роііт рггіпйге <^оЪеі а ѵегпіе іо зіоѵо г діск зегсоѵ, со Ьё
бпі іо піё ѵеггёіе а піе гЪаѵіопі Ьііе. Аіе іі па к&тіепіп
зпт, іі сЬіоггі, кед бпі іо сгёі%, ѵёгпд іо зіоѵо г гайбзсц,
аіе бпі пі та]4 кбггепіа, іейеп сгаз бпі ѵіегг^, а ѵ сгазе
парайкп бпі ойрАйпц. То со рой йггопе райіо, зпт іі со
іо сгёіе, а дій^ ѵ кіорбсе, Ьо$Асіѵіе і рёзгпозсі іе&о 2ёса; і
гайёсЬп^ і піе піоз$ 26йпе$о пгбйп. Аіе іо со па йоЪгед
гоіе, зпт іі со іо зіоѵо сгеіі і оіггітаіо( ѵ йоЪгет зегсп 1
піоз^ йгой ѵ сегрііѵбзсі.
8
114
0СТАТКН СЛАВЯНЪ.
П.
НАРѢЧІЕ КАБАТКОВЪ.
ІА
0вмм о Отолкжшхъ (ввхкжвлахъ).
Зібіётоѵіе пупіа ѵвгеісі ѵё&іпапіі. Ѳа іейеп гоя зКЯет
егей рггёг р<Яе, чѵоп ѵідгеі іе іакі таіі гоЪасгк1) лѵогаі2).
А зібіёт іеп тіеѵг гАпкаісап8), іако ѵгапі ѵіеіді роіс
ѵоМ гАпкаісе іе ѵѵоп ѵеік п&згеѵго ^зродагга, згіёгё ѵоіе,
ртоів аз кпора*), ѵзгеіко ѵеік ѵ іедеп роіс а рггепіоз <16
дот а ггек зѵу пёпіе ’): <]6 рггепіоз іасгеск тбѵгусЬ геЬасг-
коѵг». А опА іо ѵЛегдггА’ а ]ети ггекѵгА: <йе] рокоі іетіц
іеп таіі зіѵг&гнѵ ѵзгеіко сё пАз Ъшке ѵе&апіас»!...............
I) червячокъ. 2) пахалъ. 3) рукавицу. 4) и батрака (съ нѣн.). 6) матери.
15.
' О томъ же.
Яедеп кгді тіеѵг зідГта ѵ зѵут ѵо^апке’), іо Ьё<
тоспі кегіа8). А кге^іі8) зоЪіе )ё<іпеѵо кгёѵса4) (г пАзгісЬ
Іёдгі), а ’п$ згѵгА8) йхрасего'ѵас ѵ іет ^ѵо^агске. Т% Ь’ѵга
кгёзгка*), а па ѵіеггскисгки зпёгі7) кгёзгкЬ А зідіт’пеп8)
ве то§ игѵас кгёзгк$, а ’пеп кгёѵс пі тбд дозі^пис, ]еі ѵгоп
Ьёуѵ тоіі. Азіё ѵгопі пМг^ дги§9 кгёзгкф, азіё ’пеп кгёѵс
йсЬѵасіѵг гА Упо ’) ѵіеіѵіф, а пеп зіиіт ѵаапі а ризсіѵг, азіё ’пА
кгёѵса паггйсеѵга’®) па дги&й зігиоп^ іе кгёзакі. Азіё ’пеп
зібіт з$ ѵгоЬегдггеѵг <ке ’пеп кгёѵс з$ (кёѵг, а іе ѵоп |ети
ггек: Ьоі11), ]о іет. Азіё опА згѵа зрасегоѵас, а ’пА паігайа’
ѵіеіві дйЬ, а ’пеп кгёѵс ггек: та тйзгіта іеп дйЬ исіс18),
азіё зоЬіе 2агк18 гдоіоѵас. Аз опа исі%’ ’пеп дйЪ, аз ѵёгоЬіа*
1) саду. 2) паренъ (съ віж.). 3) досталъ (съ ніж.). 4) портнаго.
6) они шли (двойств. ч.). 6) груша. 7) прекрасный. 8) тотъ, вжісто опеп.
9) эа одну. 10) перебросала. 11) вотъ. 12) срѣзать, сптбнть. 13) пюбъ
гсъ нін.).
ОСТАТКИ ОШШП.
115
йб йагка, іак (клодт )ак іеп иіоіт Ьеі, аяіё ее вхййжіи') до
хазипіепіа. Ыа ріегѵзхети іеп кгёѵс ѵёзхед ѵ іеп йагк, авіё
гхек йібГтоѵі, оп тіеѵ хазёп^с іеѵо, аЬе ѵійхеѵ, сгі рйзо-
ѵаѵо4) іети, а рбіет тіеѵ зхйЯадц ѵесі&пцс.. (Не удалось
записать конца, гдѣ разсказывалось, какъ человѣкъ легъ въ
гробъ, какъ великанъ, по его просьбѣ, засунулъ крышку, а
потокъ, выпустивъ своего товарища, сапъ легъ примѣрить
гробъ для себя, и какъ человѣкъ тогда, засунувъ крышку,
приколотилъ ее на крѣпко и задушилъ послѣдняго стблыма).
1) п крышкою (съ нѣм.). 2) вѣй. развеп, было въ пору.
(Въ дер. Ровпоиъ, Вонеп.)
Ш.
НАРѢЧІЕ ПОМЕРАНСКИХЪ КАШУБОВЪ.
А. ОКОЛО ЛЕВСКАГО ОЗЕРА.
16.
Покойникъ ие хочетъ краденнаго добра.
М<у ѵо)с хйтіаг ]ак оп Ьеі*) <?зт а озетдхез^і іаі віогу.
О’п роѵіадеі, ѵ іедпеі ѵзі Ьеі іейепсЫор х Ьіаіко1). Та
Ьіаіка ті&’ икгШу ріиіпо, а Іі сЫор хатіаг, да’ ’пй іети
(хі іоѵо кгадіо’4) ріоіпа тис%3) изхіс. Роіети іак оп Ьёі
1) жену. 2) врядевпаго. 3) тапку.
•) Должно занѣтить, что твердое л выговаривается Кашубани павъ краткое У
иін какъ Ивлороссійское в въ концѣ словъ (подобно какъ у Верхне-Лужицкихъ
Сербовъ). Потому, гдѣ л пишу Польское і, танъ долженъ быть произвосвнъ зтотъ
звукъ у (= тг); онъ звучатъ особенно твердо въ концѣ словъ. Напротивъ, у Сло-
винцевъ I произиоситса какъ среднее I, ва подобіе Чешскаго или Нѣмецкаго. У
Кабатковъ различіе между і и 1 (мягкимъ) ве соблюдается во всей строгости, н
потому я, въ образцахъ ихъ нарѣчія, писалъ и тамъ, гдѣ I имѣетъ зтотъ звукъ,
м 1 тамъ, гдѣ зто і произносится мягко, какъ въ нарѣчіи Словинцевъ.
116 ОСТАТКИ СТАМИ*»
гасЬоѵопу, ргяёзгеб Іеп гатіагіу г& іггй бпі ѵ ’пеп з'івіпу бшп
208 *), а ѵзгеб па кШу гог 46 згрпуе8). беѵо Ьіаіка Шяіа
8% Ьагбго а піе ѵіѳбхіѴ со іо Ьеіо. Оп рггев/еб гог, йѵа ё
ігге. Так опа піе ѵіѳбгД’ со ’п& тіа’ сгіпіс. Оп& з$ ѵг%'
а згіа 6о рапо х%6га, ротіаб&Іа ]епш Ц поѵіпф. Роп хобя
рггезгеб бге^еѵо бпіа ѵ оЫоки хфбгеѵвкіт а рііаі іб’ шпіагіб’
со ѵоп іабо. Оп йкагеі па вѵц ?Іоѵ^ і ггек: <Так Ьагго тіе
рсЬ&3) іак §а Ье сгіяіе ]е§іе‘) ѵ ті ^іоѵіе іасяаіу*)». РоЧет
гдіпиі шпіагіу а ходя рііаі Ьіаік$ 44 сги’ іа тиса па ]еж>
діоѵіе Ьеіа; а опа ти ггекіа, еі іебеп гог шіА’ коак ріиіпа
вѵети вбзіабё икгШе, а 66 іо’ ріиіпа іеі іа тиса сЫогос
іеп шпіагіу ѵ &гдЬ ѵгосІ Ьеіа. Хобя ггек, о’па тіа’ об )іпо’
ріиіпа тис$ иагес, а §а іеп шпіагіу Ье гоз рггезгеб, іеѵо
тиса г діоѵе тйзгеіа Ьес вегѵбпд, а іа ііпо ѵзабгбпд. А
іак исгіпііа. бак шпіагіу рггезгеб, зегѵаіі ]ети ѵісііаті деѵо
тис$ а ѵваіігеіі поѵ$, а оп ггек, шпіагіу: <Так, іак, іо Ьеіо
ппуе 2одопіев>, і оі іо’ сгави піе ртгевгеб ѵісі.
1) оип, пааадъ. 2) сундугь. 8) соіетъ. 4) агиі. 5) торча», в) жежааіе.
(Запасало въ Избицагь.)
17.
Сваажа о Дробныхъ или нарлинахъ.
П і&Ьеѵо &Ьига ^о’зройагх ѵ&гей Ьиіеп ’) ѵ посі о вгіёпіі *)
Зебповіпс]. Так аейгеі’ ігге] пй, о^півгсги ѵ ботй таііпкі
кпбрі8), а тіеГ сгегѵіопе шисе п& ^Іоѵіе таіёсгкі, а ѵіегбѵ*)
зе тіеі’ папіевгопе, а ѵіе1§і ^о§еп] зе зкіайаГ. Так іеп
$<?8ро(1аг2 іо ѵііігіі, а іе] тіоі зігасЬ еі Ъ’ опі сЬёсге’) ]ети
гйроІіГ. Так оп ]іт ггек се Ь’ сЬёсге піе гіроіеі’; аіе о’пі
66 піеѵо епі зіоѵа піё ггекіі, Іе кіѵп^іі г§к6 еі 4п тіоі Іе*)
]іс зрас.
1) вовъ (съ вивве-віи.) 2) часъ (съ віи.) 3) вашчики. 4) щепоп.
б) дожъ, вэбу. 8) тошно.
(Зависаю тамъ же.)
ОСТАТКИ СЛЛВІѴЬ.
117
18.
Ожазжж о жорах*.
Ста то’га то'гхі, <?па йёэхі а іісгі ’), а схазд о’па хазіга
роі ’) 5ѵокпа; опа піе тоіе з$ йбійас со Ь’ пеп ѵ Іиіко зхеі
Аіе опй іео зігАзхі да оп зейхі; оп іакі зігасЬ йозіёпіе со
о’п зрас гусЫі іійхе, а іак оп Іёдпіе, іе ’пА пй п{ео ргхе-
Іёдпіе гхесё*) па д$Ь$‘) Іейпак, а іе опі Ьаг-хо ілѵак ’) гоЪі,
оп Іеіі а піе тоіе гёзхіс г%кё апі подд; рокі оп ва гайе
піе зхико*), а да оп йёзіапіе гайф, іе іети за дд, іо опа
ѵісі пі тёіе йб піео ргхіпс. О’п тизгі киріс коггеп] а игге-
82Іс7) па зхіде, а зхегзхііпк^’) (объасн. котіп%) о’па ргхе-
сЬбйхі йб піео а рокі оп пі то гайе, іо к&кі *) зкосх^ Ьехіа1*)
о’кпа.
1) стонетъ. 2) водвѣ. И) мдовъ. 4) ротъ. 6) сіабыжъ. в) вѣв.: ег
шсЬ пісЫ ВаіЬ висЬі, т. е. ве ищетъ помощи. 7) пршоать. 8) труба (съ вѣй.).
9) іовшв. 10) вомѣ.
(Записано тамъ ве.)
19.
О тожъ же.
На ВаЬіт Вбіе Ьёі з’ейеп сЫорс, іеп за гѵоі МісЬо Вй-
]ака, іеѵо тогхА’ тога, а схе1) опі зети гАй% зхикАІі Йо іетео
тог2ёц)о, Ьаг-хё2) опА з'е\ѵо тоггА’, а іе тогхА’ іёсЬ дозро-
йАггі ѵзхесЬ йісЬі сез саі^ гок, а г зАпе^го па йгёдётѵо ’пА
сЬойхА’, а сЬос па реіпіи ргхе реіпіе1) опі зёйхеіе, іе опА
ІісЬ тогхА’, а ’пі хА пк> ѵасЬібѵаІі‘), а пі тодіі ]о йо псЬѵа-
сёпіо йозіас, іак ]айеп гох іеі іеп сЫиорс йозіаі па ріёг-
хёпіе8) дйхе ’пА іеѵо тогхА’ ѵ ѵоіёѵіт сЫёѵіе, ко.зк зкйге*)
(а іеп косзк зкёге Ьеі іа тога), а Ц зкёг$ оп 77хо( а ігхіто.
А опА за исхтіА’ іак тоспі сЫор, а оп ІА ігхіто з Ц
ріегхепф, со опА іеѵо рггей ѵоіоѵі сЫеѵ ѵёѵіекіа. Ьиіеп7), а
іе іеѵо ргозА’ тіеі і% ризсес, іеі Ь’ Й6 п]ео ѵісі піё ргхезхіа.
А кеі о’п і% ризсіі, іезх Іе рггей ііт піе тіА’ іеѵо іак
1) вегда. 2) тівъ бовміе. 3) въ волдеш «а обѣдовъ. 4) сторожын.
5) ва веривѣ. 6) цсоп шжуры. 7) вонъ.
118
ОСТАТКИ СЛАВЖНТ,.
тогхбпе, .іак роіет *). Так опй, ига ггекіа, ]е82 се’Ь^й% тоггй’
йб гбкп, а ке гок ѵёзхей, іак ’пй ргхезій’ тбгхес, а сЬос
’пі па пі$ ѵасЬіёѵаІі, ѵісі иѵасЬіоѵас пі то^іі.
1) а когда оиъ ео пустилъ, то оиа еще никогда его тагъ не лорма, кикъ съ
того вревенн.
(Запасало въ Бабиноиъ-долі).
20.
О колдуньяхъ.
Ргхей схйзат’ па Ѵіскіе а СЬаЬгоѵакіе &гапсе') Ьеіа
схагоѵпіса роідпа*), тос3) а ігхеті сбгкаті, а схе‘) опе роіопе
Ьеіе, іо опе йоЪ%в) даіоѵаіе*), ѵоіаіе сій Во§а: «тіі Вохё,
тіі Вохё!» А сбгке пагхекаіе па тас, со опй іе іо ѵё'исха’,
со опе роіёпе тизгеіе Ьёс. А схе опе зраіопе Ьеіе, іе о'пе
іа Ьеіе гасіюѵбпе, а іак вігозгаіе, іе пі ток пісЬі тіто
ргхіпс. Аіе іейеп сМорс зіиііі и СкаЪгбѵзкеѵо х$йха, а іе
Ьё’ хѵбп7) йѵапозсе ѵ посе, іе Ьёі и х$йха СЬаЪгбѵзкеѵо йа-
пбѵзкі хой/, а іак сетпо оЬпосе Ьёіо, іе іі х^іхоѵе з$ ха-
§ойа!е, а Ьёі Ьё сЬіо іоіко йхіг-хі8), со Ьё (16 Ѵіска йб йѵоги
(Іозхесі. А хойг СЬаЪгоѵ8кі гхек, ех іаіко йхіг-хеѵо сЫора
тіеі; а йапоѵзкі ^айое, еі іаіко йхіг-хі піе Ьёі. А оп зхей,
ке] іеѵо рбп розіеі, іо со оп ргхепіезс тіеі іо оп рггепіоз.
А схе оп ргхезхей йб іеѵо тоіа9) §йхе іе схагоѵпісе раіопе
Ьеіе, іе опе за (16 піеѵо пйіахіе а х піт зхіу ах йо сёгк-
ѵізхсха10) СЬаЬгбѵбкеѵо, а опё іеѵо зігазхаіу, а зігасЬ о’п
пі тіоі. А схе оп ргхізхей йо сёгкѵізхсха, іо Ц опё х^іп^іе,
йаіі піе тоціе уіс. Таіко йхіг-хіѵё оп Ьёі; а ке іеп хо((1х
Іеѵо розіеі, тіеі Ьаіос Ьекег *•) г оііагха (йаі іети кіисхе),
оп зхей ѵсзігхой пиосе, а оп зігасЬи піё тіеі, а Ьаіоі Ьекег.
А йапоѵвкі хдйх тіеі хазайхёпе14), іе бп іаіко йхіг-хі піе Ьёі,
1) иежѣ. 2) сожжена. 3) мать. 4) когда. 5) по вреяенажъ. 4) крпакж.
7) часъ. 8) н эти священники разговорились о товъ, билъ ли бы кто нибудь ва
столько сиілъ. 9) иѣсто (съ вѣв. шаі). 10) кладбище. 11) првиеети чашу
(съ ніи.). 12) бился объ закладъ.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
119
а г^иЬіі раг% зѵёсЬ кбпі. А сге СЬаЬгоѵзкі хоДг Ьеі боЬгі,
а бзіаѵіі іети іе кбпі, а х$І2 росіагоѵаі іети сЬіорси йикаі.
(Записано въ Ивбицахъ.)
21.
Дѣвушка обличаетъ своего убійцу.
V зіагут бгсгесіпіе Ьеіо бѵоіе зіагёсЬ Іёбгі, а ѵісі пі
тіеі’ іак іепе йгёѵсго, а іе бгёѵсго Ьеіо Ьаг-го ііт зіагіт
1еІ2от йиоЬге, а, піс піе згіо ргесх ѵѵоі пісЬ, пі па іакі
ібпіее, пі пійзе, іак ѵѵоі зѵеѵѵо збзайа ѵѵбі згІасЬіагха *) Ьй-
Ііѵаіо8) ті^зо. А іеп згІасЬіагг Ьеі тіобу сЫор. Так оп
зкигѵіі’) ’пе сігёѵсг^; іак ’пе бгёѵсх^ іети з$ зкбгпіо‘), еі
пё Ьёіо ѵѵоі піеѵѵо озрбпе11). Так ѵоп іі ггёк: «ргхібгі биб
тпіе ѵё ѵіесхегхе». Так ѵѵоп ѵго іеп іёрбгк6) се бп тіазо
піт гбЬіі, а исиі7) бгёѵегіее §іоѵ$, аз іі гйкораі ѵ §пбі, аз
рггёггисіі пазхегерібпеѵѵо ск^еѵа. Так (ігёѵсга 2&іл§іо, пісЬі
піе ѵіеіігаі з$ йгаіо. Так Ц сі$пф8) гбішегге ргесг,
іак іі зіаггі Іёчке зкаггііі зозабоѵі іети ]ізіпети со іе йегі-
піі; іак бп ііт ггек іак: <іо ііпасг піе іе, ѵазхо сбгка іе
зе гоіпіёгхаті ргесг сі&пібпо»’). Так бпі йѵіеггеіі іети. Так
бо іесЬ зіагесЬ Іёсігі рггёзгіі іггеі гбіпіегге у кѵагіёгос, іесіеп
Ьеі ипбгойсіг, а ёѵа §етеіп10). ' Так іеп ипбгойсіга зраі г
Іасіпіт §етеіп-2оіпігх%, а іеп іесіеп зраі ѵѵб зе11). Так
ѵѵопі Ц Іёйеіі ріегзго пбе, іак іе (ігёѵсго йо пісЬ рггёзгіо (іо
Ійгка а зібіаіо саій с!іѵі1ос”). Так іеп іесіеп іоіпігг, іеп
§етеіп, іо ѵісігіі. а іе гаѵііге рбѵіабоі іети ипбгойсігге.
Так іеп ипбгойсіга іети ггек іак: <Тё іеііпак со г бгіеѵсг^іу
тозг бо гоЬбіе, а іе ѵ пбеі ѵпеі з% ѵ бегі ѵё'зіаѵц». Так
бп ггек: «піе, іо піеде ргиѵёа, ]б з’ ііт піек пі тот, аіе іе
іи іе ѵ іесЬ сЬёсхасЬ піёсе піёргозіе». Так бп ргге піт бзіаі
1) жленигь. 2) приносила. 3) расілихъ. 4) жаювахось. 5) растлена.
6) топоръ. 7) отрѣзалъ. 8) идутъ (лакъ въ вѣй.: гіеЬеп Гогі). 9) ушла
съ солдатами (лагъ въ нѣм.: іві шіі (Іеп Яоісіаіеп Гогі^его^еп). * 10) рядовые.
11) особо. 12) иѣсаолыю времени (налъ въ иім.: еіпе дапае ѴѴеіІе).
120
осиш славить.
іе п4с& Оа йгё^і посе ’пе ргхёвхіо хоз іети ипйгойсігѳѵі,
іак йп гхек іети: «Ки, ’пе ргхійхе хбв ігхесі пиоее, іё
тіе оЬийхізх». Так опі Ьеі’ оЬайѵа йхіг-хо1); а іе іе Йхеѵсхо
зхіо ргхойка8) щи, а іе зхіо і% §Йхе іеп зхіасЬіагх і% тіоі
хакорбпе. 6а гаѵііго іеп ипйгойсіга рііоі іесЬ віагісЬ Іейхі,
а зіаіо за со пбѵеѵо ѵ іісЬ сЬесхасЬ, а опі роѵіёйхеГ іети,
іі согка ііт х§іпо’, а пісііі піе ѵіейхеі §йхе эд Йхк’. Так
§а хаѵііге, іе ’пі зхіе і% §йхе ’пі ѵійхеі’ §йхе ’п& эд рЙйх&’,
іак опі і$ <Г<ІкораГ, іа согка 1&а’ і% ѵ $поій хакорбпа. А
іе іе Ьеіо и ойсёгоѵ теійоѵопе3) а іе іоіпіёгхаті йит оЬ-
зайхопу, азіе іеп зхІасЬіагх Ьеі исЬѵасхопу аз ѵзайхопу Йо
ѵі%2ещо, а іе со 8% х піт йаіі зіаіо, іеѵо тё піе ѵіте.
1) ве спап (сап пвіа.: нагеп насЬ). 2) впереди 3) возвіщеяо (съ %«.).
(Записано п Избицап.)
2Х
Приглашеніе на свадьбу.
ІЗоЬгі ѵіесхог ргхуасеіе,
Ѵзхізсі ѵ (іоти іак ѵаз ѵіеіе.
Хупіа, па хѵ<?п ріпс1) — тасе ргхіпс,
А хѵ<?п зхезс — кгдсе4) ]'езс,
А па хѵо'п зеіет — Ьйхе эхпарз роіет,
Ка хѵбп о’зет — §оіоѵі іезет,
Ка хѵо’п (іхеѵіпс — ргхей х%йха ргхіпс,
А хосіх ѵзхізкісЬ паз оЬосхі3),
А ргхей зѵоІ4 г$к% зсЬѵосі,
Каз оіргаѵі, ѵзхізко зіаѵі
А паз пахой хоз рохЪаѵі.
8іегу х тіойут 8% паѵгосі,
Кахой йо йо'тп з$ роѵгосі,
V йоти Ьфйхет хпаіехопі
А ргхі эіоіе розайхопі.
•
1) въ вт часовъ. 2) вржвип (?). 3) увидитъ.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
121
Ѵзгізко рггей паз ’пі рові&ѵіо,
Дезс те Ьфйгет тоіі, ѵіеікі,
^ей1е, рііі іеп йог1) ѵзгеікі.
Тегог Ь%йге іо йо кощса,
^айIа рггі ііт і 02 дгх&цса*),
Та тпгука ]еві рггей йггѵіаті,
Сгеко га ѵзгізкіті паші.
Вфйгет тііі іапсоѵаіі
А по$аті Ціг^ріаіі
^зс і ріс Ьйо пайпозгаіі.
Опі риси]п‘) іегог копіе,
То ѵзгізкб ]еаі ]иі рггі г^о’те5). Атеп.
1) угоцевіе. 2) педжареввні хлѣбъ съ наслонъ. 8) стучать, топать.
4) частятъ (съ ніа.). б) ва готевѣ.
(Запасаю тамъ же.)
28.
Ивбидкіі рыбакъ разсказываетъ о своемъ житьѣ-бытьѣ я
промыслѣ.
Дб Ьеі ѵсгегб пі ]егегге, а іё1) піе ѵісі піё піоѵіі а2
згіегпбзсе окйпкоѵ а ]айпа згсгпка. То ]а розіи’) Ѵог-
Ыаскешп тппйггоѵі’) йгіз, а іе сііси*) ро14аЬ]е’) іёіа кпріс,
аіе тё за Ьагго іёіо ѵійгі йгио^о, ріпс гІоіёсЬ га роІ-ІаЬде
ѵоп сЬсе тіес; аіе сге*) ]е Ьгики]е’), іак ]е киріас тизг%,
Ьо ЬегібГеІ *) зібгусЬ ІасЬо ’) ]е, а рггезпісіі **) піе сіісете ЙосЬ
гбй и) ѵе'Ьіегас. А іезг ]ет з% рігза,8) киріі па ё!ирос §1оѵ% "),
Йо )'еЙ2епіа зіагусЬ ЬегіиГеІ. — Купіа ]а сЬс% піеѵбйк гоЬіс,
аіё тіе ГеЦи) копбріе, а г Низкіе піе]Ак опі піе рггіпйф
рггі іе] геЬеНопі15) со пупіа ]е, а іё со і% ѵ ЬеЬіе зос, іе
1) іе и Ц), частицы, которыя ве иаѣютъ особеннаго аааченіі, и тоаько усв-
аивать союгъ а (т. е. п, а). 2) воевалъ. 8) иельввку. 4) хотѣлъ,
б) полъ-мѣры. 6) какъ, когда. 7) куждаюсь (съ кѣм.: ісЬ ЬгаисЪе). 8) кар-
тофеля. 9) мало, медостаточво. 10) свѣжій. 11) какъ въ яѣм.: ігіг ігоііеіі
йосЬ пісЬі депі. 12) поросенка. 13) сдуру. 14) недостаетъ (съ вѣж.).
15) война.
122
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
ко Ьагго дго&і. Купіа тіаіо Ьёс до тасё'се*), а іе] дд 8Іе-
ріе8), а іе Ъіаіко’) Ьдгезг ргг§д!а, со опб Ьдге па сгаз §о-
ідѵе, Ъо 8% сгіпі гё'та, тіаг-гпе, тог-г ]езіа, гё'та пазЦіе,
гё'Ьок тизгі рааоѵас4) со па рг&ѵу сгаз ]йдга’) исгіпі, Ьо
кирсе паіоіаде со сЬс% тіес гёЬе. — дд роіггеЬідо ѵіеі&і
піеѵддк оЬгішф, а хѵоЬ ]езеп іо ]а Ьпікиде пеіе*) а тггёікі7)
а гакі8), а дЬгітк’) ]а Ьпіки]з зоз&сгпік10) ѵ тогге, а оЬ
Іаіо 208 піеѵддк і Ьддагге11) па ѵ$§огга рсЬапіе, а іе] тизг$
о'Ыаіо Ьгодгіс ѵ ѵовдге. Аіе о”Ь гёт% ]й тизгф тес ддЬгу
оЫек12), ѵіе1§іе зко’ггпіе13), ддЬгу коіесЬ, згегдкі Ьикзе’*),
ѵіе!§ос кагѵодк^13), а Ц ѵіе1§ог кагри/%1в) со те Ьдге ѵ ^іоѵіе
серіо, а ѵіеі&е гфкаѵісе, со те серіо ]езіа, ]іпасзі ]о Ьё піе
ѵёігѵи17) іе\ѵо. «То Ъіаісе гё'Ье Ьй1а]§18) діа ѵіесгегге19), а
Ьіаіка іег 2 піті па кго]90) ]ідге, со дпа сЫеЬа Ьаіо, со та
гёЬак до іёсо, а рггё ііт гёЬак тизгі ^о’ггеІЦ доЬгге ріс,
Ьо ѵода іепце91), ігдѵі"), ]іпасгі Ьё піё ѵёігѵи. Кеіе Ьги-
кй]ете дЬ ]езеп) пд пос ѵ доЬге ѵіодго83) па ріоікі94); ]е
ѵі^2ос ѵё ѵіесгог а ]ідос до дот; а гаѵііго гёпо гёпа ѵзіас а
ѵёпрс 93), а Ьіаіка тизгі рггазс а Ггізгіік ѵаггес. А рдіет сЫор
]ідге пй ]егего а Іоѵі гёЬ§ піеѵодк^, а Ьіаіка тизгі доЬёік”)
а дгесі уѵоргаѵіас. Кеіа ]е сепкд е ѵогко, а піеуддк ]е §гёЫ
е §1§Ьдкі, тггега ]е сепкд а згёгзго ]ак пеіа. ВёЬак тизгі
§опіс гёЬ% ѵ тггегф ѵ к^расіі87), Ьо затб ’па, Ьё піё згіа; а
сге ’па реіпа ]езіа, іе г піе з% ѵё'Ьгопе гёЬе, а іе ]е ѵісі
зіаѵідпа па ]іпу тоі88) ]аг дд ѵіесгега. А ѵіесгог з% ро-
ѵіезгопе па здзге8’) со оЬпос ѵёзсЬпіе, а гаѵііго ]е гоз ѵг^іо
а іе] ]е гоз г пю Іоѵіопе, сге ]е ѵіадго со з% ^о'дгі до 1о-
ѵіепіо. А сге”) ]е ѵіеікі ѵіаіг, іе] па, ]егого піе ]е ]асЬдпе
]азг сге ѵіаіг иіё^піе, со гёЬок гог’тіё]е зѵо] сгаз а ѵіе со
1 и 2) родъ сѣтей. 8) жена. 4) сжотрѣть (съ иѣж ). б) сѣти. 6—8) осо-
бые роды сѣтей. 9) весиой. 10) ротъ сѣти. 11) багоръ. 12) одежа. 13) сапоги.
14) брюп. 16) плащъ. 16) шапжа. 17) вынесъ. 18) ношу. 19) ужина.
20) ва берегъ (въ сиыслѣ иоражовъ). 21п22) ивнураетъ. 23) погода. 24) родъ
рыбы (плетва?). 25) выйти. 26) слотъ. 27) острововъ, мель. 28) и ее
(г. е. ату сѣть) опатъ ставитъ ва другое жѣсто. 29) жерди. 30) жогда.
г
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ. 123
піоѵі. Во гёЬак тизгі з$ г& ѵіойг^ гісЬіоѵас1). Моте ]езг
.зЦре *) па кіезгсге8), па гітки Іе *), сге кіезгсге йо кга]и йб
тггозіи’) ]ій%. Аіе іо йіи&о піе ѵАго*), ріпс, згезс йпіоѵ,
іе оЪ гоя ]ійге йб &ЦЬи. 81%р ]е по іеп Ьогі’) со тггейа,
аіе тоспіе]згі; оп ]е іеі ггайкзгі, йсгАізгі*), та ѵіікзге
війіа’). 2ак та зхіегге раіос&і10), а йѵа ѵфЬіеггкі “), со
гёЬа сге ѵ піеп ѵіёге, пі тойе ѵёіезс. ВёЬак гогйггезгі “), со
2 піеѵо ѵё8е]е”) гёЬо, а іе ]еп розіАѵі гАв со ’пе у піеп
Іего 2бв. Так гёЬе і% ѵ1егос, ѵіаіг ѵ піеп ѵп§ка*‘), ѵкійпе.
исгіпі ѵой% Ыа1ос. 0“Ь гітк ”) гёЪасі ]Айог па тогге па о'зетзеі
зігдп16) йАІек ѵ то'гге, а іе] ро ѵог-гаті17) сідпіо, ]Айга пА
кга], а сге ібзоза сЬѵасгф ѵ ]ёйгге, рггісі§пі$, аЬо ]езоіга
аЬо Йшійга18) аЬо ротисЫ^1’). ЗозАсгпік ]е ой §гёЬёѵо ко'-
поріа, а згіегпбзсе іокс дІ^Ьокі, а йіи^і зіо зіібп, а о° йѵа
гіткі оп тизгі ѵёіггётас.
1) направлять (съ нѣм.). 2) родъ сѣти. 8) лещей. 4) только весной.
6) коростъ. ' 6) длится (съ вѣй.). 7) способъ (съ нѣм.). ' Ѳ) съ большими
клѣтками. 9) имѣетъ бдлыиіа клѣтки. 10) дуги. 11) налами. 12) раавнжетъ
13) высыплетъ. 14) вгоняетъ. 15) весною. 16) саженъ. 17) веревками.
18 и 19) какія-то рыбы.
24.
Сказка о Кроснатахъ (карликахъ).
Вёіа ]ейпа йгеѵсгіпа, ке] опа ]ейгёпіе ѵаггА’, іо ’пА зе
ѵ]ейпак сгозАІ а іе ѵіозу ггисА’ пй о^пізгсге *). Аз-іо ’) кгбзпіф
рггіпйге а ргозі, пі т% ѵісі іеѵго гоЬіс а іак ггёсес ѵіозу,-
Ьо іо кгбзпіфіот Ьёіо ѵіеіе йо згкойе. Аз-іо кгбзпі^ ггекіо,
ке] Ьё опа іеѵо піе роризгсгА”), іо Ьё ]е гіё 82Іо. Аз ]ак
опо, іо йгеѵсгф, Ьёіо гоз рггезрбпе1), іак опа йозіА’ тоіе
йгес%. Так опа госгііа5) ]ізіпе •) кгозпі% йо сЬсгепіо ѵ ко-
шоіге, а ’пб іепсгаз з^ ѵзіаѵііо а іе] зіо]а!о, аіе га ройе-
репк7) опб рггё'піозіо йѵа ійіегге гакгё'іе, а і% Ьёіе сгізіе
1) бросала ва очагъ. 2) а. 8) ве оставила. 4) растлена. 8) пригласила.
6) атого самаго. 7) деньги на зубокъ (съ вѣй.).
124
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
ѵіозу, со ’пА ед сгоз&іа а Ц тій? ѵгхисбпе по іеп тоі, (ріге
’па пі ті&’ ггёсес. Аа-іо ѵогаіо1) ігге Іак кгозпед іо.
йгеед гогтіепііо, а іо йгеед со о’по )е рггёшезіо, іо Ьёіо
тбіе г ѵіеівд доЬ$*), ѵіеі^і пов, ѵіеі^і едсе, сіісЬі ѵзаіко
ѵіеідо, а уіедпак шбіе Ьёіо, ѵ ^гёЬ^3) опо гозіо, аіе па ѵё-
воко пЦак. Ав ро’іети іѳ-іо (іхеѵсг^ тіеіо ѵіеі&і вігасЬ, піе
ѵіедаеіа со шій’ гоЬіс, аз опа згіа <16 х$<1га. Аз хфйг іі ггек
еі оп пі то§ іі піс ротос, опа тизгб’ з ііт зрокДіпа Ьёс, со
Іі кгбзпед рггетіепііо.
1) длыось (съ ніа.). 2) роп. 3) кучи.
(Залісаио п Лебѣ.)
В. ВЪ СШРОВОСТОЧВОІІ ИОИЕРАВИ, ЗА АЕВСКИП 03ЕГ0П.
25. ,
Свмва о Дробныхъ вдсж Каржжвахъ.
ЬгоЬпё Ьуѵаіі па ВаЪіт Ббіе рггеііе, о'пе рггесЬойхаІе а
Гшігоѵаіе1) ѵ<Йе, а ѵ<Йу іак зёіе Ьёіе, со Ьё ргхё згІасЬіагга*)
Ьёіе. А схе опі іеп сЫёѵ гогѵаіаіу, іе опі іт гіё гоЫІу, іе
опё ргізхіу ѵ сЬёсге а іе сгегѵіопе гисЬпа8) тіаіу, а іе опё
за ѵогхаіу іесігепіе схе Іёсіхе зхіе зрас. А іе Іёчіхе розіаѵііу
гбх о'і іаіа зк<?гёр% *), а схе опе рггезхіе бгё^ё посе <?пі Ьаг-го
8% (1хіѵ<?ѵаІе іі опі ѵг іакіт ^горіе5) іедгепіе §оі<Гѵа1і. А іу
бгоЬпі іо ггек% іак, іі Ьё іаіко зіогу іак ріеі&ггітзкі Іаз*),
а іезг ѵ іакіт &горіе піе ѵійга’ ѵагхес іак іи па ВаЪіт Воіе:
а Іёбге ііта, іета бгоЬпёта, <іо рзоіе7) розіаѵііе і% зк<?гёр%.
Так (ІгоЪпё ггекй, сге опі сЬсо ѵаггіс іак рогйхе а ѵ іакіт
§горіе со іезг пі&ду піе ѵісі/.аіу, іе опі Ь’ зо ііпу тоі’) оЬ-
гаіу*). Аіе іети ^о'зроіагхоѵі газ згіо гіё, опі іети доЬё'і-
1) чорями (съ ыѣя.). 2) ди яіснни, т. е. » убой. 3) одевда. 4) сжор-
хуву. 5) сосудъ. 6) старый пп страііичессій вѣсъ: вогомрвв. 7) ди
поругаиіа. 8) другое мѣсто. 9) шбршш.
ОСТАТКИ (ИЛИНГЪ.
126
коѵі1) Ьгаіе сЬопед*) а позяіу рнеши ѵо’вродАггоѵі’) а
Лідгоѵаіу доЬё'ік іеп ^дхе опе Ъеіе. А ггекп4) ]езг, схе
Ііта піе Ьи’ іеп вдзродагг доЬгу, сЬібгетп о’пе роіфі доЬгу
доЬё'ік ігг/таіе, ід іегог ка оп Ье ѵідгіі, іеп ѵ&родагг,
]як ^еши Ье згІесЬі1) г доЬ&кз згіо, сге Ь’ о“пе до ііпеѵо
в&родагга йідег ѵёдозгаіу; ]еі опе піе ед пй зѵіесе до 2одпе
згко’де, аіе до ѵіёі^еиго ргодіи Ц &дге опе 8% ѵкоі$, іе опе
йідгиед доЬе'ік ѵдЬпосе, а ддзродагх ѵоедгеп| *). А сЫеѵ о’пі
іггувед ѵ зхіапдге7) а сгізіо, іак іе іодеп гіу ед піе рггіпдге,
Ц ^дге о'пе зѵо, ^дзрод%8) таед. Аіе сЬіо ]іта доЬгге гоЬі,
Ц фіге ѵопі ед, ед о°пе ^езг дгезіпс гог Іері гоЬіос; аіе сЬіо
рта гіё гоЬі, іе опе §оггё сгіпед, ^ак ке Ьё гку дисЬ пад
ііт зсГзродаггз тос тіеі.
1) у сжота. 2) жормъ. 8) жоаиву. 4) говоритъ. 6) дурво (съ
На.), в) двежъ. 7) въ хорошежъ состояніи (съ жѣж.). 8) амаье, хомйство.
(Зижсаво въ с. Харброві.)
26.
Зовъ ка овадобу (товвАпіе).
Оііо іезіет розійпі розіапіес дб ѵаз
0*1 іеЬо росгІіѵеЬо р&щса паѵогёщса ’) Ы, Ы.,
0*і іе росгііѵе раппе Ьгпікі *) К К
Ѵе ѵіогк8) коіа нгдзте па ігізгіік,
А Ц) до козсоіа, а г козсоіа до §озсіпса4),
А г ^озсіпса ѵ пао2ёпзкі дот.
Т% тдгете8) рііі і ^едіі,
А ,іе роіетп тдгете іАпсоѵйІі,
Аі Ьдгете Ьёсгке6) п& дпа ѵеѵгосйіі.
1) жевиха. 9) мвістн (съ віж.). 8) вторивжъ. 4) дожъ, гдѣ про*
готомжетсж угощевіе. 6) будежъ. в) бошн.
(Записано тажъ же.)
126
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
27.
Равсвазъ о Столицахъ ялж веливажахъ.
.И іейпусЬ рапоѵ ѵізА’ ѵіеі^е хеЬго *) па гёіагпепі гхесохп1),
па р&пі$ікф: іо Ьеіо ой зіоіутоѵ. йейеп зіоіт ѵзоі па Ь&Сик3)
іакі ѵіеі^і кат а ривсіі іеп ѵ б&гой; іггізіа рипіоѵ4) іеп кАт
ѵаііі; а ѵг^ іеп кат ѵ г%к%, а рбісе 80с іейпак йо гпіпіо
|ез2. Те зібітоѵіе х&тф1і ой рбіора. Мо| зуп ѵго’гаі гог, а
пйіо2 ой зіоітоѵ сгізіе дпоіе’) ѵ рийіе6). То зібітоѵіе вро-
Іііі а рбсЬоѵаІі. 8іо1т іейеп гог зіоіаі па кйтіепіи, а по^і
йо ѵійгепіо іезг 8^, ѵеіп^іі ѵ іеп ккт.
1) ребро. 2) цѣпь. 8) на папу. 4) фунтовъ. б) кости. 8) въ
кщикѢ?
(Записано въ Сорбсві.)
28.
Разевавъ о Карливахъ.
Мо] то(2 згей гог, а згіо згезс кгозпці, ве іггетаіе га
г§се, а ѵвгеіке іаке таіе, а тіеіі сгегѵіопе тискі1) па §іоѵіе.
Ти ]е іакі йѵог, а Ц Іёйге Ьеіі, а таіка згіа йб ріеса а
ріекіа сЫеЬ, а іед тосі бзіаі 8ейгосее па іаѵіе. А іе] 2 йге^і
ІігЬе рггёзгіо йѵоіе кговпіоД, Ъаг-го зіАгу сЫор а Ьаг-20’ тіойі,
а таіе ѵбгіка2) тіаі, йѵо]е копіе ЬіаІусЬ. А іеі рггізгей іеі
хосйг, а іеі 8іагос ЬіаіЦ 2 тіойіт сЬіорет сЬсаІ гйаѵас’).
А іеі рггёзгей іейеп зіагу сЬіиор, а тіойо Ьіаіка. А ’пеп
сЬіор со зейхоі па іаѵіе, а іе тоѵіі, іак піе гайаѵас, зіогу
йо зібгеѵѵо, а тіойі йо тіойёѵѵо. А іеі ’пеп ѵо2 2 ’иеті
кбпіаті Ьіе§о’ ргесг, а копі з% ѵёрі&гсгаі*). А тоі сЬіор
ѵійгеі іе Ьеі тіесЬ, а Ьеіі сгізіе ріепі^йге. — Ког рггезгіо
Іейпо кго8пі% а ѵгц йхес% 2 коіуЪкі ргёсх а роіойа’ тіоіЦ,
а іеі коЬіеіа ѵзіа’ а т&іеіа іе іеі йхес% Ьёіо, іеі'Ь’а тіоііа.
йейеп иЬо§і сЫор рггёзгей а ггек: Ьі) іаіо, опі рггіпіоз^
208; опі Ъііі Ц тіоіі<|, іо Ьёіо кго8піоссе йхес$, а іеі кгоз-
пі^іа ѵг$1і газ іос тіоіі$ а йгес^ рггепіезіе а роіойііі, аіе
1) краспіи шапочка. 2) тмѣжку. 3) вѣнчать. 4) выбился.
ОСТАТКИ СІАВМП.
129
рііеі ]ео со 6п Ц сЬсе гоЪіс. Оп дадаі, о'п за ііпё серу
тнзгеі ѵёзгіеіоѵас’), іе )ети піе Іопоѵаіе8). Те] о'п ]ео рб-
ртеі Здеп] гпіесес8) діо кисЬагкі, а іе] о'п о'деп] хасгоа
піесес а пітик до гпіесес пцак. А о'п 8іо]аі а (ІоДо4) пі]ак
пітик гадіс о^іегд, 2еЬе ее гароШо. А іе], ’пео вібіета Ъіаіка
ѵ вгёзпісе5) ІеШа, а іе] па піео гдггАіа, а ]ак па Шки
ІеШа, г Шка росгйіа (іус8), а іакі Гогаг’ ]ети даіа, іе сЬіор
гагог гиіеп г котіпа8) ѵйесеі е пА дак“) рггезгед. А іе]
сЬодгіі рб дасе а вЬігаі кпирё1]кі10), іак ’пеп зіоіт ѵёвгед
гагог гиіеп а ]ео ѵідгі, а іе] оп дасіаі, сеі о'п 8% сЬсеі. А
4п дадлі, іе піе тик о'дпіа гапіесес, іак о'п ее Ьаіаі кпи-
ре1]коѵ іёЬе ддеп] гпісіі. . Те] о'п пА піео ѵАдгіі, со о'п тіеі
гіегс падоі, іе оп тіеі діа кйскагкі ѵод§ дгасЬі") ІШас.
Аіе іе] о'п рггезгед а ’песЬ геіагпусЬ ѵ$Ъбгкиѵм) пі тид
▼идпіезс, іак Ц Ьеі іакі ѵіеіді кіиос”), іак о'п до по’ кіиоса
вгед а росгф ’пеп кіиос дІиЬаса сЬса’ ва ѵ^Ьогкі вгіеіоѵас,
іе іе Ьёіу ]ети га Іісііу. Так ’пеп вібіт рггевгед до вѵо]е]
Ьіаікі е ггек: «та тизгіта ]ео одризсіс, о'п }е па па]и га тоспі,
]а тёвгіеі еі ]о Ьеі тоспі, а о*п ]е ]евг тоспіе]згі».
1) вряготошт (о ві>5- 2) ае стома труда (еъ вѣм.). 3) рмаеста.
4) аоауда? 5) родахі. 6) дута. 7) саду. Ѳ) вонъ нвъ трубы. 9) жрмау.
10) ааин. 11) съ аіа. ги ВесЬі. 12) ведеръ. 13) чурбавъ (съ вѣж.).
(Запасаао твжъ же.)
82.
ВѣдяыА сторожитъ, гробъ богатаго.
Вог Ьёі ]едеп рдп ЪодАіі а іе ’пеп иЬдді сгіоѵіек іадіо-
вік1) овіеі ]ети ѵіпіеп*), а іе] іеп Ьодаіі ро'таг. А іе) пеп
рггед ііт ]евг ѵіедгеі іе тіеі ротггес, а деі ѵ&ас по’ иЬбдеѵо
до веЪе, іак гбгкахаі соЬё пад ]еѵо дгдЬ$ іеп иЬоді пад піт
ѵдЬпдс ѵасЬібѵеІ’). Так ’пеп иЬо'ді ]ідге до вѵео ргбЬовгсга4)
а гадгіі ве іеѵго ргбЪовгсга, со Ьё іе Ь’а га рггісгіпа іе іеп
рдп гбг&агеі ]ети іо. Так ’пеп ходг ]ети ггек: «да Ьгасе, іо
1) подевщвжъ (въ вів.). 2) дожженъ. 3) сторожмъ (съ віа.). 4) сващеиаааа.
* 9
128
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
іа п(^8 ша со кггіѵ*), іе <& де гапіое па роіе гиіеп*), а
]ак опі за ЙЪегйггеІі, іе] по&а Ьеіа іеі гов па йѵогки. Те
о'п шізііі, іе ріез рггё'ѵіек, а йоі і% гов гапіевс рокопс
ое§то(1а, па ѵіеівд іаЫощ і% роѵіезіі, а іе) ке ее оЧЬегйггеІі,
о"па Ьеіа гоз іп. Те оп і% йоі гапіевс а гакорас, а іо піс
піё рото^іо, опа Іе гов Ьёіа іи па йѵо’гки. Так те і% ѵг$1е
а рггев ігге тіеге3) гапіевіе, а іе] кйЦ‘) ѵёкораіі ѵ іггесі
тіегі а іе ѵггисеіе ’п% по§^. А г каікі тіегі ѵг%1і іевте
кйт а кпёреЦ8), а іеі па кггіг ѵггисеіе по ’п% по&%> а іеі
’пе кктіепіе ѵггисеіе іеі по ’п% по$% ѵ ки!%, а іеі опа
піе рггезгіа, ’пк по§а, п&гай. А рокі по§а эд паіоік’, йоЬёік
піе §гІ2 ѵіейпо. А іе] іо Ьаіа’6) гёв 8 іесЬ іггесЬ тіегі ігге
к&піепіе, а г каікі іеі згіёк7) йггёѵа, а ’пё кйтіепіе іа гог-
іоіаіа8) а іеі І° 2 иііті кгёре*) ѵеіоІАІа10), а ’пе кперЭДкі
гроіаіа а іеі іийег ііта іе ровурй’. Теі ЙоЬёік пот гагаг
ѵвгайеп1') &гІ2.
1) въ чемъ виновата. 2) вонъ (съ Ни.). 3) межа. 4) ажа. б) налош,
тычинка. 6) а принесла. 7) лусокъ. 8) раскалила. 9) ксли (съ вім.).
10) обвела горнимъ. 11) всегда.
(Записано тамъ же, отъ старухи.)
31.
Равскааъ о Столицахъ (млпсаиахъ).
Ног ѵогоі о’й іусЬ віёітакоѵ іесіеп, а іеі пйіаг іакі
гоЬйсгк о<1 павгісЬ Іёсігі, а іе іо ’) ѵго/ ѵ зѵоі гфкаѵісгпі р&іс
а рггепіов іе\ѵо сіио йот. А іеі °'и о8^ 6 піео (Іо гоЬоіе
со оп тик гоЬіс, а віоітак тіеі ѵ зіойдіе *) Йо йгазгоѵ&піа8)
2е1а.гпе сёре, со іеп таіі сЫорік піе тик ойпіезс іе, іак о'п
Іі тіеі ргоЬоѵбпе. Так йп §ййа’ іе ’пё тп Ьёіу га Іеікі*),
іе іети піе Іопоѵаіе8) г пііті гоЬіс. Так ѵіог іеп тйіу
сЫор пй ЬаІЦ, а іе) за кпоѵаі8) ЪаІЦ (16 Ъісга со ііті
сіісеі йгавгбѵас. Так зійіет рггезгей а гйггеі па піео а
1) его. 2) амбаръ. 3) молотьба (съ в*ж.). 4) слишкомъ легки,
б) не стоило труда (съ нім.). 6) вырубалъ топоромъ.
остатки сиванъ.
129
рііеі ]ео со оп Ц сЬсе гоЬіс. Оп §айа1, о'п за ііпе серу
тазгеі ѵезгіеіоѵас1), іе іети піе Іопоѵаіе’). Те] оп ]ео рб-
§пе! <%ец] гпіесес*) йіо кисЬагкі, а іе] оп о’^еп] хасгоа
піесес а пітик &о гпіесес пі]ак. А оп віо]а! а йосйо‘) пцак
пітппк гайіс о'^іеп], 2еЬе зе гароШо. А іе], ’пео вібіета Ьіаіка
ѵ вгёзпісе’) ІеШа, а іе] па піео хйгхАІа, а ]ак па ІйАки
ІвШа, г Шка росгйіа йус8), а іакі Гогег’ ]ети йаіа, іе сЫор
гагог гиіеп г котіпа8) ѵёіесеі е пй йакв) рггезгей. А іе]
сЬойгі! рб йасе а вЪігаІ кпирёЦкі”), іак ’пеп зіоіт ѵёзгей
гагог гпіеп а ]ео ѵісігі, а іе] о'п §айа1, сеі о'п з% сЬсеІ. А
(?п #айа1, іе піе тик о'^піа гапіесес, іак оп зе Ьаіаі кпи-
ре1]коѵ іеЬё О(?еп] гліей. , Те] оп пА піео ѵАйгй, со о'п тіеі
гіегс пайоі, іе оп тіеі йіа кйскагкі ѵой§ йгасЬі11) Ьйіас.
Аіе іе] йп рггезгей а ’песЬ геІагпусЬ ѵфЬбгкиѵ”) пі ти§
ѵийпіезс, іак і% Ьеі іакі ѵіе!§і кіиос1’), іак о'п’ йо по’ кіиоса
згей а росзд ’пеп кіиос йІиЬаса сЬса’ ва ѵ^Ьогкі вгіеіоѵас,
іе іе Ьёіу ]ети га Іісііу. Так ’пеп вібіт рггезгей йо зѵо]е]
Ьіаікі е ггек: «та тивгіта ]ео ойризсіс, оп |е па па]и га тоспі,
]а тёзгіеі еі ]р Ьеі тоспі, а <Гп ]е ]езг тоспіе]згі>.
1) приготовить (съ 2) не стони труда (съ 8) раавести.
4) «ожуда? 5) п родахъ. 6) дуть. 7) саду. 8) вонъ иаь трубы. 9) дрыну.
10) вахжв. 11) съ вів. хи ВесЬі. 12) ведеръ. 13) чурбанъ (съ вів.).
(Записало тинъ же.)
32.
Відныі сторожжта гробъ богатаго.
Вог Ьёі ]едеп рдп ЬодАіі а іе ’пеп пЬб^і сгіоѵіек іа#1о-
щк‘) озіеі ]епш ѵіпіеп’), а іе] іеп Ьо^Аіі р&паг. А іе) пеп
рггей. ііт ]евг ѵіейхеі іе тіеі ротггес, а йеі ѵЙас по’ иМ^еѵо
йо веЪе, іак гбгкахаі соЬё пай ]е\ѵо $ргдЬ% іеп иЬо^і пай піт
ѵйЬпос ѵасЬібѵеі’). Так ’пеп иЬо'^і ]ійге йо зѵео ргбЬозгсга4)
а гайгіі ве іеѵо ргбЪозхсха, со Ьё іе Ь’а ха рггісгіпа іе іеп
рбп гбг^агеі ]ети іо. Так ’пеп хойг ]ети ггек: «йа Ьгасе, іо
1) поденщинъ (въ вів.). 2) долженъ. 3) сторожилъ (съ вів.). 4) салщенважа.
* 9
130
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Цдзе Исі^»»1). Так ’пеп ходг ]ідге 2 п]іп1 пб ’пеп $тоЬ, іак
ходг ]ети хгоЬі! коіо раіёсо’) па ^гоЬіе, а іеп аЬо&і тизхеі
ѵе віггодки іеѵго коіа віо]ес, а гусЪИ’) йеЬё піе зезгед г ’пео
к(Йа, ]азг хосдх Ьё рггезгед а ]ео ха г%к% искѵусіі. Так ко!
дхезоіе] іе] гаегвд рзе ]аѵг<?ѵас*) ]ак Ьё г& гада Ьіе^аіе, га
стёіагх§3), а со гог іо Ъ1і±і до ’пео ст^іагга. А зіггеісе іё]
рггеЬіѵ&Іе Ыііі а іе] гйсгоіе зіггеіас, а ’пе віггеісе зіггеіас ѵ
піеиго, аіе кп1е‘) рад&іе до ’пе’ коТа. А іак ]еѵо ѵзге1е]ак
вігазгёіе, со Ьё ]еѵо г ’пеѵо ко*1а ѵё'дозіаіе. ^г пі то$1е
ѵёдозіас, піе згед. Так пйіог з% то?$еп], раіёіа 8$ сЬЙІирка7)
іеѵо иЬо^еѵо, іак рггіпдге ]еѵо ібпа, а іе §одо: «роу*) іе,
со іе іи 8іо]ізг, ко ѵідгізг, ]е роп росЬоѵёпу, ѵе]*), ЬоЬіе ѵзхеіка
іѵо]а Ьіеда10) зроіі». Аіе піск піе иѵаіѳі' а піск піё тоѵіі
]азг гоз га сЬѵіікф ро піт ѵгд'^піп ]ідге хосдг, іе ти &одо:
<Ро] іё дб дит, ]и тозх зѵо]е ѵёзіо]&1у». ’Хеп піс-іе 8іо]а1.
8гед ’пеп х%дг ѵ козсоі, а іе] і% ѵ к&соіе іаке дііпі11),
зріѵкпі вгіо, ід, Ьёіо паЬоіеп]зіѵо, а ѵідпо Ьёіо, ]и дгеп] Ьеі.
Аіе іо ѵвгііко Ьёіо шпапіепі1*. Те] ]ідге ’пеп ходи г ковсоіа
пагод, іеп ти тоѵіі: «Ха, ро], іегог іё тозх доЬёіё». ’Хеп
піс-іе біо]оТ, озіеі 8Іо]ёс. «Ха, сеі до гойо’іе, іак опі ти тдѵііі,
ро] іё, тё сі дбте тіесЬ ріепіосдхі>. Рггёпезіе зе тіесіі ріе-
піо(дгі, а ггесёіе1’) ти тіесЬ ріепіо/іхе коі опёѵо коіа, а ѵ
коіо пі то^іе ѵггёсес. Аіе пазг хо(дг ти тіеі д6п$ рА1ісгк%
а іе] ’пеп сЫор то§ дозі^пис”), а ггоЫІ пдѵе коіо коі опёѵо
тіесііа. Аіе піе зезхед. Так опі піё ѵіедгеіі ]’ак; а ѵгос1і
згрод^18) а іе] гетіос кор&іе §гипі% со то’&іі до пе’ гагки“)
рг2Іп]с. А іе] ]ак опе до ’пеѵю гагки рггёвяіе гепгіо/, іак
г ’пеѵго итагіеѵо хдхёгяіе зк6г$. Так ’пеп піё ѵіедгеі со тіеі
сгёпіс, тіеі ѵіеіді вігаск іе доЬгге піе ѵасЬіоѵаІ, іак ггоЬі)
пад ’пц дгиго< газ ков1о. Мизгеіі ти ’п^ зкогф озіаѵіс. Так
іе] гоз кигё17) р]а1у, іе] 8% гоЬі! хоз дгёп]; іе] пазг хоѵдг
1) скверно. 2) «ругъ палжой. 3) прежде. 4) мвывап, мт. 5) «Хадбшдеж».
в) пули 7) хата. Ѳ) ножъ. 9) схотря. 10) бѣдное имущество.* 11) игра
(ва органѣ). 12) обманъ. 13) бросали 14) достать. 15) шлагу. 16) п тому
гробу. 17) пѣтуха.
ОСТАТКИ СЛАВИВЪ. 131
)ідке а іеѵо 2& г?к% псЬѵусй: «Тегаг ро) ее пню ѵ ко'зсоі».
А ріепцдге опі во г ’піт родгеіёіе.
(Записано та» же.)
83.
Сказка о зжѣѣ. *
Вёіі іггё ѵапдгбѵсгісе, )едеп Ьеі кгбѵс1), дгё$ вгеѵс’),
Іггесі кбѵаЦ. А іе) ггоЫІі іако/ кшпгоскф3), со сЬойгёІі рбзроі
ѵвгіісе ігге; іак сЬодгёІе ѵіеіе 11і ѵ ^гёріе4), )аі )іта в% гог
ігайіо, іе рггевгіе ѵ сёгіш ктй)и ѵ ѵіеі^і Іоз піезѵіадбту,
Так пшвгеіі іи ѵбвіас \ѵоЬпос род іакіт дггёѵіс%. Так іегог
ггоЫІі ва ѵгб^еп), іак іе) -роѵіада)о во: <)а, та тизгіта рі-
ібѵас®), Ьо іак ѵзгеісі ігге ияпо4с пі тогет; па рггбдки тивгі
Іеп пбвіагзгі». ’Кеп пбвіаг&і рбѵіадеЬ <пе, та пикета сідпціе
каѵіе»8). Так сЬѵёсаІо па рггодки вгёѵса, а іак ’пеп згёѵс
віо)й па ’пе ѵАсЬсе рб дѵіе ^ддгіпе. Так ’пі дѵа) враіе сѵіагдо.
Те) рггіпдге* до пісЬ втбк7), іе) сЬсе яіцевс )ісЬ. Так ’пе
тіеіі Ьегвге8), Ьагдузге. Так ’пеп зтдк тіеі дѵіе діоѵе; іак
бп )ети зсіо4 )едп%, а іеі дгё§%; аіе ѵго( втока а гауіек у
вігбп%, іеЬё катгбсі піе ѵідгеіі а. піё тіеіі вігасЬ. Так іеі
тизгеі рбіети кбѵаі зіо)ес, іак іе) рггіпдге вток г іггеті
дібѵаті. Так ’пеп гов го(Ыі ’піт Ъегдувг^, всо )ети ѵвгеікі ігге
діоѵе. Так гов исі§пос ѵ вігоп%, Ьо кгбѵс Ьёі іакі Ьоіцсі9),
іе Ье піе ѵасЬібѵеІ. Так гов ’пеѵго гЬидгіІ; іе ’пеп кгоѵс
ѵасЬібѵеІ. Те) рггевгед втбк г дѵапбво^ дібѵаті. Так кгоѵс
ве тёвгіеі: «КесЬ )е аЬо іак, аЬо іак, аЬо то)а втіегс аЬо
ѵа)и втіегс». Так хасгоі гцЬіс, го4ЬіТ )азг лсос )еѵо іеі. Те) 1
гов Ьёі ’)и дхёп). Те пі рггівгіі ѵ вгігіі,#), іак іеп рбѵібсіеі:
«Мпіе ігайіо гіе», а дгё^і роѵіёйеі: «Мпіѳ ігайіо іеі гіе»;
іак даіесе аі тпвге) каіду окагас, )ев1е Ьёіа рго'ѵйа. Те)
опі. 8%. гов. ѵ?%1е а вгіе, а ругезгіе до )едпеѵгр тіазіесгка ѵ
г6Ьоі% іе) Ц гоЬііі а двіаіі.
{ 1) портной. 2) сапожникъ. 3) товарищество. 4) виісті. 5) сторожить.
6) жребій. 7) виѣй. 8) аопатнС?) 9) трусанвнЯ. 10) споръ (съ иіи.).
(Записано танъ же.)
182
ОСТАТКИ СЛАВИТЬ
в. къ Котовскомъ округа,
84.
Овмжа о Столымахъ (великанахъ).
Вёіі пц>спі Іёсіге, в§ пігуѵаіі Нііуоѵіе, аіе іо Ьеіі іе 8іб-
Іупіоѵіе. Вёіі вёДті віор.............................. ЛсЬ врсГіеІі
йб роріоіп і гбсіюѵаіі ѵ §Агпкі (ро кбвгиЬвки роіу1), іе ро'іу
віо]% ]евг х ѵ^іаті. Ті Ьеіі гіі, ке]8) йбвіаіі ІёДгі, іо ]ісЬ
рАвІі*) і вгІАскіоѵаІі4). СГпі Дбвіаіі гог шёІусЬ кпора’) і
Дгёѵсга, а ѵвййгеіі ѵ іак$ ]ігЬ% а ДбЬгге рбвіі, со опі шіеіі
веіі*) Ьёс; а іе] Ьёіа Дгйгка ѵё ДѵіеггасЬ, $Дге тіеіі роіс
ѵёікп^с і о'пі раіггеіі сгі в$ вёіе; Ые іе Дгесі ѵёікіі кпёреі7)
Дггеѵепі. Ка овіАіки <?пі ісЬ ДосЬ бЬегДггеІі; іак іа У)'е1^о
Ьіаіка <Гвіа1а Дота, а сЫор вгеД а ѵвгеікісЬ рггцасеіі ЪАІаІ”)
Дб ^готаДу, со Ьё ]ісЬ ріекіі а Ц ріесгеп% ]ей1і. Так сЫор
ггек До Ьіаікі: «РбгаДгі-і іё ]ісЬ гАЬіс», а ріес <?па ]и тіА’
пароібпі. Так іе тёіу Дгѵа пбвііі; а іеД кпо’р тіпі*) До іе)
Ьіаікі, Два тіА’ ти рбкагас, ]ак Ди та вёбгес па <Гге^и ке)
гасЬсе §о ріес. Так бпа веДпе, а <?&іеп Ьёі гог^агпібпу.
Так Ьіаіка 8§ рбваДгі, а кпор всЬѵасі а ѵвёпе ]% ѵ ріес.
Те] бпа в% йріекіа. А ке] рггівгеД іеп ѵіе1§і г рггцасеіаті,
іо оп игДггеІ §іоѵ% Ьіаікі ѵ 1и2ки, іак ]ак Ьё опа враіа.
ТеД опі в§ пА]еД1і, а іе тёіу Ьёіі ДАѵпо ргусг.
1) горшки. 2) когда. 3) опариіиваіи. 4) убивалі (съ кѣж.).
5) иалыхъ, какмижа (съ аік.)- 6) сыти, т. е. опоржіени. 7) пыжу.
8) созвать (съ ніж. Ьоіеп). 9) выражаетъ инѣніе (съ вів. тешеп).
86.
Радовавъ о вращеніи Вендовъ.
Ыа рггеД іи Ьуіі ро’^дпі, ]ісЬ патуѵаіі ѴёпДоѵіе, іи іеп
соіу кто], і Ъ%Дге кііка веі Іаі іе ]ісЬ кгвгсгіі. РггівгеД ]еДеп
х^Дг (ріёгвге^о ривсеіе п& ѵоД§ і ггёкіі, кеДу тазг ібкіе^о
тбспе^о Вб^а, іо піесЬ сі іегаг г ѵбДе рбтоіе; в§ пбгуѵеі
Ьевіаѵ); роіети рггевгеД Дгё^і, іеп в§ пйгуѵеі Оііо, а іе
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
183
ісЬ 208 йб іедо гідпоі1), а іейеп ѵгоі кійирсз?) г ѵбга і сіісеі
до гаЪіс; а оп йзкосгіі, со оп до піё ігайі; іак оп іедо іізі-
педо сЬгзсіІ; і оп ггек: <1яу Вод со ]*о с$ піё гаЪіІ. Оі іесЬ
сгаз........... (далѣе не умѣлъ старикъ разсказать.)
1) вриваеаиъ, собств. тавухъ. 2) телѣжную воаочъ.
(Заавсвво въ Бытовѣ.)
38.
О ъйщжп (улырххъ).
Ѵіезгсгі ке] рйтгге а ЬоДге гаскоѵдпу ѵ 2агк’), іо о’п
ее йозіопе 2д1о8) і гѵіе’) іе, аі поЫе&гесЬ ргцасеіоѵ, о)са,
таікф, іёйпедо ро йгпдёти ѵсідпѳ*). Тейу тос іако( йозібпе,
і іійге Йо гѵбпоѵ3) і гѵопі і іак йаіек, іак Іей діоэ іійге,
іо ѵзгіісі рйтг%. Так пот іе зіоггі Іёйге роѵіейаіе. Ро*
Роізки )е иріог, ро КазгиЬзки ѵіезгсгі. Опі ѵіеіе гагу ойко-
раіу а гуіет*) д!оѵ% зсі$1і, іо опі ѵ йагки зёйгеіі е Ьёіі йесЬі7)
йѵі, кге)8) )іт тодіі ѵійгес пі Исі, йесііі сгегѵіопі Ъеіі.
1) гробъ. 2) рубаху. 3) жуетъ. 4) втлетъ. б) жовожоши. 6) наступомъ.
7) совсѣмъ (съ вѣм.). 8) аровъ.
(Залвсамо въ Границѣ, Отатепх.)
«
37.
О хорахъ.
Та то'га рггіпйие е тйггі кій. Опа рггівгій я еде зеті
е то’ггііа іёйпе^о сМора у|ейпо. Так іети йбгайгііі *) ііпу,
оп тіаі йаікпцс йгпг% ѵ йѵіеггі, роѵгпгк*) іат ѵёѵіес, іо
Іейеп ііпу гаікпі} і% йгиг% іети. А іей бп й'слсіі’) йесЬі
вгіко’ѵпф*) йгёѵк% ргге зеЬе ѵ Іохп. Так о’па до ргбзііа, оп
тіеі іе] Ц йгогф Ййеікппс, аіе. бп іо піё агоЪіІ ѵісі. Та <
гозіА’ б піедо, і оп г <Г2епі1 і тіеі г пц йхесе. Так
кед іе йгесе Ьёіе ѵіеіді, іак бпа іейпо йгео§ ргбзііа, йеЬё Ц
1) аосовѣтовалв. 2) веревошу. 8) уввдіп, замѣтилъ. 4) вравмув».
134
ОСТАТЖВ .СЛАВЯНЪ.
<киг% ойеікіо. Оп іо тіеі хакохбпе*), аіе іо]ейпо йхес§ іо
ойеікіо. Лак опо ойеікіо, іо опа іеі Ьёіа ргёсх. .
1) запреты™ (кап п жѣж.: ег ЬаНе ѵегЪоіеп).
(Тамъ же.)
88.
З&гаджа,
Йхіёге сЬбпе1), вхіёге раігбпе,
Оѵа ро^апіасха, а іейпе^о пОДапіасха, а со іо іезі? —
Отвѣтъ; А іо іе кгоѵа.
1) п* оФъасши, что ато пмѵгь четыре сосца у жнжежж.
(Тамъ же.) ІУ.
ІУ.
НАРѢЧІЕ КАШУБдВЪ ВЪ ЗАПАДНОЙ ПРУООГИ.
89.
Охмжа о мальчикѣ, проданномъ дьяволу.
Лейеп Гиппап іАсЬеІ, а іе| іасЬеі ргхех Ыоіо, а іеі х&-
іеппі 1$, а пі тпк пцак ѵфйсЬас. Так з% пйіох іейеп со ]’ети
сЬсе! рснпос, аіе харівас тіеі іети о схіт піё'ѵіейхеі. йо'та,
Аіе тёзхіеі іе о ѵзхёікіт ѵіейхеі, іак ’пеп ѵхо( ѵох а тц
ѵёротод. Так <$п ргх^асЬеі йо йшп, а і% Ьеі вуп пгойхёпу.
Так іеп (игтап хоз Ьагйхо іізсіі1) іе тіеі вупа харізопе.
Так ’пеп вуп ке) пгоз, іак оп рііеі: <О]схе, о схіт кіоросезх
» іак Ьагяо>? Так о’п гхек: «іа се тот йіаЫе харіздпе». Так
’пеп кпбр, <0) піе тіеі о іет в^ іівсес», іе оп Ьё х іео
ѵёрггеахеф ЬеЦе пгов. Так ’пеп еЫор в% Ьагхо «схеі, со Ьё
1) бемомаісс.
остіга стамнъ.
133
юДг§ под Ьёс, Так йп згед <16 ріекіа, я етед дМек рггез
Іав, іак ай п<Тс іАзіа’ 1%, іак і$ Ьёі Ьидупк1) ѵ іуш Іезе, іак
Ц Ьёіа зіого Ьака дота. Так оп ]% рго’зі, тіА’ ]ео ѵоЬпос
оіггётас. Так опа §о(1А’: «ца8), ]ак сЫор то] рггіпдге, оп
тіге ѵіедгеі іе іи сегі ]е, а іе] искпіе Зе»’). Так ’пА ’поо
кпора оіггута; іак ’пеп сЬІбр рггізгед а скп%1, «іё тазг іи
коо сегпѵо». Так ’пА Ьіаіка роѵіада: «]а сі роѵіет, іи іакі
кпор ]ідге дб ріекіа». Те] о’п сЬсеГ поб*кпора гаЬіс а ’па Ьагго
ргозА’, іак оп ’поо піёгаЬіІ, аіе 8$ тіеі ѵ ріекіе оѵіедгес*)»
се Ц о Ветіазги Ьёіо’) (іо Ьеі іеі ]ізіпу тогдегг). Так ’пеп
кпор Ц бзірі хоЬпос, Ц дге^ѵго дпіа згед дб ріекіа. Так
]ак оп рггезгед 46 ріекіа, іак Ц зедгеі ]едеп па ІепсисЬи’),
а іеп кпор тіеі ѵоіеіпу7) тоде ѵг^іе а тіеі іаке кгдріедіо
]ак каіоіеске х$4ге тіадо; а ]ак рггезгед, 4ісЬііц ргізко па
іеѵо со па ІецсисЬи- Ьёі, а іе] о'ц сЬсеІ горіз тіесгоз. Так
іеп со па ІегісисЬи, іго(Ьі га іеті іпзглпі, іак ]іпзгі рггёзгіі,
а ]едеп піё рггезгед пі]ак, а ке] оп тизгеі рггійс, іо оп
піе сЬсеІ опд’ зёріза 4ас; іак оп ѵ]ѳдпо ѵ4д$ пА іеѵго со па
ІепсисЬи Ьёі, сЬіііі8), а ]е^го Ьагго роіаіо’). А іе] іеп со тіаі
горіз ггек: «Ьіегг-іа а ггиі-іа1’) па КетіАзгоѵо Іо'іе, §дге зато
Ъггёіѵе § по’ге»11). Так ’пеп з§ йіаз а горіз ѵёггисіі. Так
’пеп кпбр ѵгоі гьрів, а іе] згесі пАгад до ВетіАзха пА пос.
Так оеп іети ВещіАзге ’пе рсГѵіадеІ ]аке Іоіе діа піеѵо Ьёіо.
Так Ветіааг ггек, іеп кпор тіеі ]епщ <гиесЬі ддризсес; а* кпор
сЬсеІ, аіе роѵіадеі, іеЬё ѵёзгёкоі іед кц18) се пб^ѵісі”) гаЬіІ:
іёдгк Так оп іеп кц ѵзадгіі ѵ гётіа, а Ветіавх тизгеі
Шеквдс1*) коі іето). кі]а; іак ’пеп кіёк а кпор р(Гѵі«іхеі
іе тіеі іак діидо кіёсгѳс,, ]ак Ьё ,газ до піео рггевгед. Так
г крора Ьёі дп 8%, дотёзіеі о'по’ Ветіазга, іе Ц кіесгеі,
згед Ц па іеп тоі1’); іе] Ветіазг кіесгеі ]езг а г іеѵо кца
Ьёіі гдг^і16) ѵёгбзіі а геіепіаіу а ]аЬка ѵёгдвіі пА піт; аіе
1) строеніе. 2) да. 3) будетъ досадовать. 4) освідовитьсі. 5) какъ танъ
дііо было съ Реаіашевъ. 6) на цідн. 7) ? 8) направлялъ. 9) нолявало.
10) беря брось. 11) гді только бритвы и ножи. 12) отыскалъ ту палку.
13) иаибоямве. 14^ етать вв коліва. 15) иісто. 16) ирутьа.
136
ОСТАТКИ сллмѵь.
Ветіазг Ьеі гйёсЫу де. Так оп іети йаі зрбѵіейг1), а іе/
гпізгеі іеп кц, ]'аЬка врабіе а ѵзгеікі 66 піеЬа ІесАІе: іо Ьёіе
й&ге2) гаЬііусЬ; а Ветіазг з% гохзёри’ па к^зкі а рггезгей
«іо гЬаѵіепіа.
1) исповѣдную молитву. 9) дувш.
(Записано въ Жаржовцѣ.)
40.
О Кроснятахъ (жаряпахъ).
Вёіа гог іейпа бгёѵка а сЬойгеІа ѵіейпо’) йоіс кгоѵ% а
Ъііі Ц кгавпі^іа, а (Гпа тіаіа вкогОркф, а опа шій’ ііта ѵ і%
тіёко Іас; а опі іо ѵірііі а Ц зкогйрк% Гиіі ріепдейгу ѵіабпо
йёіі. Так Йій^о іа йгёѵка тій’ тіесЬ ріепдейгі іи Гиіі. Так
’па ге тёзШа, со2 іа Ь6% г іеті ріепі^Йгаті гоЬіІа; іак піе
6А рта тіёка ѵісі. Так ’пе кгезпдеіа гарііаіі, іак тііка піе
Йёіі. Так опі роѵіейгі’: іа піе Ьгикиѵі”) іусЬ ріепі^йгі.
А о’пі роѵіейгеіі: «па, па, ке іі піе Ъфйгезг Ьгикпѵй’, іак те
Ьфігете ѵіебгеН, со те ггоЬіту». Так со ’пі, тіесЬ ріепдейгу
тіа’, г іеѵо тіесЬа гояіа”) тіесЬ ѵзгі. Так опі за, ’па
йгёѵка, паѵгосііа і «Іаѵй ’пут кгезпі^іот тіека, іак (Пй^о
Іазх іа кгезпіфіа пагасі ]і сіеѵА’*) іе ріёпщбге. Так гбз іу
кгезпі^іа ргозШ па ѵезеіе*). Так оп& ргзезгіа і опі де Ц
бо ^ебгёпіа ргхегосгйіі*). А ’пй бгёѵка ѵіейгй’ іе §1Ьріе Ьеіо
г піос, Ьо сЬсеІі ]ос гаЬіс іа кгезпі^іа. Аіе ]ейпак во |езг
ѵёзгкгоЬй”) а исекІА рт. .
«Го гог іеі ѵібгіі ]ебпо кгезпіф, а опо зёйгаіо па коіо-
ѵгосе8), а тіаіо сгегѵіоп%.тпск%’) і пд тде*0) зо рггегігаіо.
А ]а досіоі зѵо]іт зіагзгіт11), іе зо ѵійгіі, а тпіе піе ѵіегаёіе,
а йгй§ос пос ]а ѵійгіі гов.
1) постояиво. 2) не нуждалась (съ вѣй.: ЪгаисЬеп). 3) сталъ. 4) димп.
5) па свадьбу. 6) пригласили. 7) собств. внспребіасъ, т. е. высвободилась.
8) веретено. 9)' шапочку. 10) ва мена. 11) родителямъ.
(Записано въ Сваржев* — Ясіпгагнаи: варѣніе Бмамаое.)
0СТАТКЯ СЛАВЯНЪ.
137
' 41.
Разожжаъ о двухъ умникахъ ж третьемъ муломъ братѣ.
Вёі іейеп &Ьйг‘) а тіеі ігхесЬ зёпоѵ. А іе йѵа] Ьеіе сЬіігі,
а Ігхесі Ьіі ^Ійрі. Так розіеі іісЬ йб Іаза. Так ѵпосе іак ’пі
хасх^іі гатЬіс, іак ’пеп §1іірі ггек: йаііа роксгр); а іе] исек,
а іеі Іевд^*) йсЬѵусіІ ’пісЬ сЫігусЬ, іак ’пі йѵаі ргхёзхіі ѵ
іопп%‘) а ’пеп §1йрі ггек: «а ке] Ьё іезіа тіе, Ьгасе, зІёсЬАІа,
іо Ьё Ъёіо йбЬгхе. А со тоіа Іегох г іеѵо; іегох тизхііа
вейхес ѵ іогтіе; ѵа ^Ійреѵо піё сЬсеіа вІёсЬас, а 2е іа війрі
Іет, а іо-іа тот рговіо»’). ,
1) «ужавъ. 2) оставьте. 8) іісвой сторожъ. 4) баашп, тюрьму. 5) а а-то
свободеп.
(Записано тамъ же.)
42.
Равсжавъ о вохжѣ.
Ыіёкага — іо іе ѵіеік. Ргхех шогхе йй Риска ргхеріупиі
піёкага, а іо ЪП ѵіік, аіе тё хбѵете піёкага, а о’п іо оѵсе
І«й. Так те ргхевіаѵііі іи і&йго1) ой іёйпеѵо тбгха*) йо
йги^іѵо со Ье йсііѵусіс. Так пеп піекАга ргхевхей ѵ іо іайго>
а іеі те іеѵо хоз ивігхеіё'іе ѵ іут іейгхе.
1) сѣть. 2) аа Гехьсхо* іосѣ, отъ опрнтаго жора (тіеіве тоіве) до Пуцааге
валква (тёіе т&ге).
(Записано въ Халепахъ, рыбацпхъ жабахъ, м Геисаок косѣ.)
48.
• Шутсгтаая пѣснь. *
Кеі іо’ )о’ Ьеі в&ройргх^1), — тіе! ]'ет Ъёйіо Ьоіпе8):
8хіёгё коіе йо гоЬо’іе, — ё йѵа ѵгиЫе йо]пе. •
Ргхей іут Ьёіо іаке схазе, — іайіо з§ Ьех о’кгаве3)
КІизкі х роріоій4) (Ьіз).
1) хоаажаожъ. 2) шогочнсаешанВ саотъ. 3) бетъ праараш. 4) аіётш маъ
мшу.
183
ОСТАЛСЯ СШШ.
Міеі )‘ет згига1) Ьег о^опа8), — аз рпііог§ ѵпсЬа:
2гоЬіс йеі )еш г піеѵо зоЬіе — йоЬгеѵо ко2исЬа.
А 2(?8 ігге киіаѵе3) шоіе4) — сЬіеге зейаіе ѵзіойоіе’)
РіЫдас гЬоМ*) (Ьіз).
Рой рйіас§ шіт йшйатепі — іакі гакіойбпу^
Йийпут зро'воЬ^ піе то2е Ьес — ѵероѵіейгбпу:
Зійре7) 2 ѵіаіга розіаѵібпе — па ігге ргг^іге’) ойтіеггопе
2 §бге*) До йоій1’) (Ьіз). #
А гов зсапе г ра^ісгёпе, — окна ѵзгеіке г Іойе,
Іак іо Ьёіо тіезгкас тііе, — піе сегріес §іойе.
Е'зѵе киге е зѵе вгиге — г&ваЛгіі )ет ѵвгеіке йгиге”)
Ве зе тпоіеіб (Ьіз).
А Іак11) зпигі18) пай раійс§ — Ьёі ой сепі зіипса.
Рггегегйдес 8§ сЬіо па піеп — пі ти§ йогйггес кипса.
Во Ьёі йгіѵпіе гЬийоѵбпу — рарсгіп^ оЬцбпу
Ой раі’ка йесЬі ѵкиі13) (Ьіз).
Іигко тО]е па роѵіеігги — Ьёт з§ піе зкоіаіеі14),
А рой-зрйй1*) копзкі о^оп — ѵ)ейпо ргзеріеіеі.
А рой §іоѵ$ тезге”) )а)е — вѵгезпо17) іеѵо пісЬі піе гпа^е,
Во §о піе ѵійгёі (Ьіз).
А )ак гаспе18) ротіезгкАпіе — ке) Ьезсе ѵіейгёіе.
Р<?іі “) 2ё)есе пй зѵіесе — іакеѵо піе тіеіе,
йак )о )ет ѵит ороѵіейгеі — роѵіет ѵісі, кеу Ьепг ѵіейгеі,
АЬо раіпі^іуі (Ьіз).
Ргоз2% ѵіейгес о’ тет ройѵогге — )аке зргг^іе, *)
V поѵіт ріё§и”) ро’гоЬіопе — )аке 8$ .ѵёкг§іе“);
Ѵог зіотіапу”) Ізгайгбпу81) — кигг^ іагѵ%2!). таіоѵопу
Ка ройгіѵ зѵіаіе (Ьіз).
1) жрысу. 2) безъ хвоста. 3) хромыя. 4) аоп, отъ моль (васіаовое).
Б) въ авбарі. б). сторожа хаібъ. 7) стопы. 8) яруса. 9) сверху. 10) дыры.
11) ірыша. 12) красивая. 13) отъ паука совсікъ вокругъ. 14) ударижк.
15) внизъ. 16) ишпивое. 17) достоверно (съ нѣм.). 18) векикогіпяое. 19) вока.
20) орудія.. 21) ыусі. .22) выкурвосм. 23) техіга содопеввая (к. е. сдѣкамиая
язъ соховы). 24) шероховатый. 25) курааоі краскоі.
ОСТАТКИ СЛАВИНЪ.
139
К(йа Ьеіё ехіЬоѵбпе1) — бдбпаті рветі,
Д ке) ед іо іасЬМо — піе іукаіо иеті.
А га зоЪ% е рггей зоЬ% — рагайоѵеі*) і% огйоЬ^’),
Ыіе Ьеіо гігаіе (Ьіз).
Рёзгпо 2 рггийкп, 1ёр)і віийе*) — ко'Ыети ед гйаіо.
Бгіегё вІеЙге’) росідаіе*) — Ъагго іо Іесаіо.
К^еіе7) бпе ѵвкок Ьіе^аіе — е пійге ед піе всі^аіе’)
СЬуЬа па тіевсё (Ьіз).
Сгеіийг то)а йѵа віо'ге рве — е йѵа віере коіе.
Ке) )ет ]іт кбгеі гаіойес’) — Йо вѵо)е) гоЬоеіе,
Зіере ко'іе рагигаті10) — )ак Ье овігеті вгрбпаті
Вгагіе осЬоіпб«(Ьі8).
А віо’ге рзе гаЬо’ѵіаІе”) — зіойбіаті теті, а
О’ітіосеіе ѵзгеіко гЬбге — о’дбпаті вѵеті,
А ке) рггёвгіо тіеггес гЪоіе — піе піё Ьеіо, асЬ то) Войе,
Дак розераіб1’) (Ьів).
Ѵзгеіко тпіе ед піе ийаіо, — іак рорггедас гоивг^.
Ѵедѵвге раІЦ ѵийот з§”) — ѵ )ак писіаізед ризіеед1*),
А ке) ед і кіт ѵііас’1) Ь%й§ — йот1’) ти раік%, ѵпеі17)
Віи удкзгё ігѵоді’8).
1) обит» итп. 2) »і«. рапсіітеп — цегоип. 8) убранствомъ
4) емдв. б) севдс. в) тпуп. 7) когда. 8) ве догошхв. 9) когда,а
п крикашвап приняться. 10) когтями. 11) мвіднвааи. 12) когда косыивлось.
18) отмраишось. 14) въ самый дахніМ кіеъ. 16) здороваться. 16) давъ.
17) тотяап. 18) дая пущаго страха. ,
(Бейеровское проияношевіе. Сообщено г. Цейіовою.)
• 44.
Простодуіпиьгй женяхъ.
V Кеіпіе піёбаіек Сгйбпзка рггёз/ёб гиг )ейеп ргозіо’егк
Йо гйоѵ&піи1), е р&гпе йо оЧіогга рггезЦріІ. Аіе )ак )еѵо
1) п віицр
140
ОСТАТКИ СЛАВИНЪ.
8^ хдейг гаруіеі: «таза йоЬг$ і піерггутизгоп^ ѵо!§» і і. йаі.,
рййгареі1) з§ пав2 паоіепі*) пирггий ѵ йіоѵіе, оіетк 8?Ь§*)
со ти ѵвхеікі 2%Ье Ьеіо ѵійхес, е ггёк: <Сей»‘)? Те) х%ёг
па піеѵго роѵзіеі’): «№), Ыагпіе8), ойроѵіайа)! сЬсезг іё з§
г Ц рапп$ 2епіс?> Казг косЬапі паойепі іезг гиг з§ ѵ §1оѵіе
р<Гйгаре1, йзтіесЬпф’ е ггек: <йе§ото8си1ки7), ке со, со, ко8)
Іи*) 8$ іезг підйе піё гепіі. со )о ѵ<у іеі”) іак іо піе ѵіет,
аіе ко іб, 2еЬе іи іо піесЬсеІ, іо Ъё іи іо піеЬёІ.»
1) поцарннагъ, почесалъ. 2) женахъ. 8) ротъ. 4) что такое. 5) ва вето
валустыса. в) дуракъ. 7) умеаьшит. оп ]е($ото$с, ваша жжлостъ. 8) когда.
9) а. 10) те] Іе]: частжцы бекъ особеннаго авачевіе.
(Въ Вейерові, Ыеивіасіі.)
46. '
»
О жроснятахъ.
Ье2й іейеп тпі хе 8ѵоі% Ьіа1к$ ѵ іизки. Так оп ойеск1);
тоѵіі Йо вѵоіеі Ьіаікі: <Ѵе-1е*) тоіа Ьіаіко, ій вотп кгизпі^іа,
а рой тоііт коікет3) ргхфіге іейпо, а тйхуЦ Ьагго аіго^о/)
таішп х уіеі^іт ѵезеіет». Так іе^о Ьіаіка тбѵііа: «Скіорі$
ѵёіег х Іигка а гегѵі сгиркф 2 ^іоѵе, йаігот се ріёпіеіісіху».
Так сЫор гегѵоі сгиркф г §1оѵу, іак кговпі^ ргхіпіге йб піе^о.
<*Оййеі те Ц сгиркф, рапіе.» — «А )о сі уеу піё оййот, )'а82
те хбр1асі82. > Так рггіпйге іаке таіе кго8пі§, тшеівгі іак
сЫоріес, а зійгисЬпу, ѵ%зу ро’й позет тіаіо іак оѵсгагг. А
іети сЫор тоѵіі:. «Ргоігі’) сі іе) сгоркі піё оййат, аі ті
тіесЬ ріёпі$йгу рггіпіезевг. Еоійц пос іезіа ііпсоѵаіа ѵ то)і
ІігЬіе, тоіа Ьіаіка тіаіа коіко рбзіаѵіопе па зкггупі^, а ѵа
8іа до ѵгаіа а іе] ргг^йіа.» Так іак сЫор ѵзіоі і Іойка,
іо тіесЬ ріёпіфйгу коі Іохка Іеіоі. Так іопа за йсезгёіа,
зѵети сЫори я%Ъу*) йаіа, 2е тіесЬ г ріёпіфйгаті коі Іойка
Іеіо’.
1) вроспуіса. 2) свотрн-ка. 3) правка. 4) гроквую. Б) Поаьск. ргфіку,
свор*е,'т. е. прежде. 6) вопіхуВ.
(Запнсаво въ Хвіаьві, въ Картауасковъ округѣ.)
остлш едини*.
141
4в.
Пржглатѳжіе ха сводьбу.
Мб]і ѵіёісі е рггех&спі1) ргг^асеіе! Ргбзг^ ѵаа г чѵи-
пріёпіт ѵ?6 ѵёЬосгёпіе, ±е ]’о Іак зтіАІуш 8і§р§*) ѵіёШаде;
$<1е2 тбт ]Мп§ рйѵбйі^*) сйггебсцбпакф вріѣѵ$*), еЬіёг$
ѵѵбйе тще Ібвкаѵіе рггеііс’) ргЙ82§. йет ]0 р&ібпі ѵбй ѵиісё-
ѵеЬо*) ріпа тіойёйо е ѵ?М ѵпіісёѵе рАігілпіосіё, іо )е ѵбй К №
Те йѵ]е ѵг<$зоЪе гатезгійде «бЪіе рггедіе вакгётепі таіоіёйзіѵа
вѵгі^іёЪо па ріігвгі ро'піескёік. 2&рговха^$ ѵіѳс ѵаарШіѵо
па ропіейгёік е па іак сИй^о, рокі ѵіееёіе ігѵас тсіге, Ь6
іеп акі сЬѵаІёЪпі Ьег ІёЦгі е Ьёг рггез&соі ѵбйргаѵібпі Ъёс
пі тбіе. Так ргбв/ф рбп тіосіі е рапіё тіойб 2ёЬе іа гбсрЪа7)
2бдпе ѵётоѵкі8) пітіа’, Ь6 Ъё іеп аГекі гевтисбпі ѵо віеі,
2о ѵйзіи§§ тйге іа тіойб рбга’) г чѵиісеѵо*8сз ѵовіаѵідпо,
па каідіт тіёзсе ѵазрАпзіѵи ѵеѴ2Іг§С2ес до’ібѵо. Ка лѵб-
вШки ргд82§ і§ тб]^ ІесЬа ргб§Ь§ га Ѵ2Й2ёсс2п% рггедіе. Ка
Ыпсе ро’зёіьіѵ? ті§.
Іёагіет р ѵ сгіш йбЬгге піёѵетоѵіеі
То ѵё Іері Йо тіе рггеЬіѵбісе,
2е вгкіаппіе^ ріѵа рггерцбіее;
№е Юа Ъё іо пбѵіпа,-
СЬос Ъё Ъеіа вгкібпка ѵіпа.
№есЬ тіге ро'скѵаібпі «Іёгиз СЪгізіиз.
1) понеиіше. 2) иагож». 3) Пипіое. 4) дііо. 5) пржижты. в) почтеиижго.
7) іржгишеаіе. 8) отговори. 9) аврж.
47.
Тоже.
Мозсёѵе1) РбЙ8іѵо!
Ѵіёісе ѵипігёпіе
/ . Ргбзг§ ѵб ѵёЬосгёпіе.
2’ётсе Йо ѵіеіто^пеію Рйпзіѵа іак тёіут 8іёрк§ ѵзійріеі.
1) Милостивые. •
148
оотдев сшпь
( МАт се )о іеі вргАѵ§.
2еЪё Іе тіе ѵаврайзіѵо ѵеЬосж&о1)
Е пкуіт рговЪот розІёсЬас в§ гасг&о.
Кбрггой зет р іа рггевібпі хѵбй Ыбѵёвгвгеко Во^а, МАШ
Рг2еш>8Ѵ)ё(і82е е шёікісЬ вѵі^іесЬ; а р&ета ѵбй іёЬо йѵгідо
іёсігі, со іо гатевгІАде
Ѵой ковсоіа Во*іеЬо
ВіАпе таІоібпвкеЬо.
I
Ѵіес ѵой ѵіеІто'іпеЬо РАйвіѵа рсГвЬі^і Іе і$йАі%:
2еЪё ]іт іо ІавкАѵіе мтсгепНо
Е вѵ(Гі% зггесгпбасф іеп акі рггеѵюгйоЫІо.
Ѵвгакіе іо ггесг рггегѵфііо, іе іеп вібп таіоібпвкі Ьег
Іёсігі вргаѵібпі Ьес пітбіе. Ѵіес іе] ѵйрговга]^ ѵіеітовсёѵе
рАйвіѵо, іак іеі чѵиргбвго тіойі каѵАІег е раппа Ьгиіка:
2ёЬёзсе в§ у ропіеігёік йб йоти ѵіевёІлеЬо г^готайгёіе
Е і§ йбЬгге рбсгевіоѵАІе е ]е»2 Іері гаЬоѵІІе.
А роЧети в іАЬо Йбти ѵіевАІпеЬо
РоргоѵМгіт йб ковсоіа Во'іеЬо.
А §йё каріап і§ рбг§ Іёйгі рггей ігіЬипАІ^ Во'гкіт хѵі^іе
2еЬё е тё ]евте і§ Ьёіе, _
РАпа Вода га пісЬ рговёіе.
А роіети роргоѵййат в§ йо капсеІІАгці, сгёіе, рорго&е
ггёквге, йб кагсгте.
АЬё іевте в§ і% рёггп^) гаЬаѵіІе,
йёйп§ аЬо рбг§ вгкіопк ріѵа ѵёрііе
* Е і§*) по5ѵоіёпсоѵ тіёйге воЬА< гогѵіевеіёіе.
8 кАгсгте ро*ргоѵАйгіт в§ йб йота ѵіевёІпеЬо. тйге
со іевс е со ріс, е па сгіт улізАйп%с,
Со Рбп Во$ пайАггі,
То кисЬогг тіѵаггі
В$й% і§ зёіе ЬАгапе
Рггёй рапе,
1) иамвыи. 2) аивуту. 3) тамъ.
ОСТАТКИ СЛАВИВЪ.
14В
8к(Гре‘) — Ргхёй сЫоре, ЛѴ<?ѵі&скі — Ргеей ійаіёскі
йа^піАДка — Рггей Ьгбік§ е бгеѵсгА.ікаі >
В^йге і§ со ]ёвгсге,— Мй% і§ гёЬе со з$ пахёѵА]4 іёйгсге.
Ѵбй кйгоѵ е ^ё^і тіе равна тіойб гасЬйпка піеякібйй’,
Вб тіе схіт гесЫі ѵ ѵёвёІА’.
В%й$ (еі ]аЬка е тоГгхеске
Сіо пав ѵвгёікісЬ ѵіквге ѵгйсесЬе.
\іес іе] ѵйрго8га]§ тйовсёѵѳ рапвіѵо, іяК іеі ѵиргбвио
роп лйоді е ріала тіойб:
2ёЬёзсе ѵбакі, кйіАвгкі8) ѵёргоѵойхаіе
Ро-вгіеге аЬо вгевс копі харгге^АІе.
2еЪё іакіе равісхкоѵіе копіе войШе
Ргхе рбгхе ріаіоіёіоѵ йо ѵіевёіпеЬо йбтп ргхе]еі(ііА1е.
Тб ѵеврайвіѵо Ьагго тИе тй$ ргхірпбѵаіе, ё р іеі і§
Так е ]о йо кйсМпеск ^о’всі' ргхёрц^,
А тбіе і&іп$ е йгеда 8йк16пк§ ѵёру§. ,
Ыа кбпси тВозсёѵе райвіѵо ргд82§, АЬе тіе рггеЪосг&О.
ѴвгАкіе ѵіе рййзіѵо Ьагго йбЬгге хѵо ііт:
2ет ]о пеѵисгАіу ’
V вгксЙасЬ піеЬуѵАіу •
Схе т6§ Ъет в§ егеЬо пачѵисхес,
Ыіё]ейпі: рАпі ^ггесгНіе ро’віёіёс3),
йет і^й сгібѵіек ро’йгбіпі,'
Рго82§ іеЬе тіезгк*) піё ѵ&іеі ргбгпі.
Мбт се котка сгбгпеЬо,
Ргб82§ 5ѵ6 хѵоЬгок8) йіб піеЬо, . '
А (По тіе ѵб 8/к1опк§ ріѵа ІиЬ ѵбйкі,
Ро пАвгети гѵбпе доггёікі;
А іёзгіе піе ѵбйкі іо ѵоейе,
СІо йгйіЬе ѵіквге ^(ГсЬоіе;
ЬесЬб піё Ьёіа Ьё іеі пбѵіпа,
* 2еЪё Ьёіа вхкібпка гбти аЪо ѵіпа.
1) бараны. 2) поиска. 3) ве одной госпожѣ "вѣжливо послужить. 4) мѣшокъ,
сума, б) кормъ. ।
ш
ОСТАТКИ: СЛАВИВЪ.
А ійгог ііт йѵо|^и ІМгот йа)Во'йе вгсгевііёѵі росгИк
е гЬауіёппі*) копс.
Ыіеск тйге росЬѵаІдйі ййгиз СЬгізіиз.
1) Сваоятвиъаой.
(46 а 47 азъ окрестностей г. Картузъ, Сагікаив.)
48.
ЧедовАвъ выручаетъ душа жзъ ада»
Йейеп рапвкі кисЬагсгук1) вгикаі зоЬіе зіиЛу і рггузгей
Йо вашего ріекіа, іат коііу оЬзкасаІ’), а іейу оп іггу Іаіа
Ьуі ѵ іот ріекіе и іусЬ вгаіапоѵ. Так іейу іі вгаіапі розгіі
па ѵ^йгоѵк§ а }ети гакагаіу, со <?п пі тіаі гахйгхес йо іусЬ
^гароѵ*), со ее іат ^оіоѵаіо. А оп ]ейпак піе то§ ее ѵзіггу-
тас і гагйггеі, а ^евгсге ѵіеггпе]1) оЬзкасаІ; а ѵ іусЬ §герасЬ
вате йивге ее ^оіоѵаіу. Так іейу опі рогпёіі гагаг )ак йо
йоти рггузгіі, і дети ѵайгііі8), іе іат хагйггаі. Так опі ва
руіаіі со оп га туіо*) сЬса! тіес, іак оп тоѵіі, іе 2айпе$о
туіа, з’епо7) сЬсаІ ѵ кд2йе] ^гаріе вѵо]% зикпіф шпосхес.
Тейу іа впкпіа Ьуіа Ьагго • сепйка. Тейу згей йо зѵорсЬ
гофгісоѵ г Ц викпіф. Тейу іез зикпі пі то$ йопіезс, іак згей
Ьег8) )ейпо€ 1оссгк§ і іат газпиі па іеу ІРсгсе. Тейу )ак бйеск*),
іо Ьагго ѵіеіе оѵіес сЬбйгііо рггу піт. Так оп зе руіаі, %І2е
ісЬ о’ѵсгагг Ьуі, а опу тбѵііу, іе оп Ьуі ]ісЬ оѵсгагг, со оп
уісЬ ѵуЬаѵі! г т%к ріесгеІпусЬ10).
1) поваренокъ. 2) частикъ. 3) котп. 4) віраіе, ирикежиіе. 5) внговарпш.
6) награжденіе. 7) токько. 8) черезъ. 9) просиуіса. 10) адсклхъ.
(Ржежаско у с. Стекжнцъ — Зіепбпус — на сѣверъ отъ г. Косцержины — ВеЪгепбі.)
49.
6г$8ог‘) ріегхе’) па іехетхе.
АсЬ тці тііу тзх% Ьіегге.
КіесЬау Ьіегге, піесЬа) гасхі,3),
О тпіе Рап Вод піе гаЬасгі8).
1) гусакъ. 2) поетса, пкещетса. 3) азвоптъ. 4) забудетъ.
ОСТАПИ СЛАВЯНЪ.
145
60.
Ѵедіе Іша, ѵедіе йеішю^о
Ыіе ѵіігеіізсе дгеѵсгфса то^едо?
Ѵідгеііяте, вгіеге тузгкі ^паіа,
8ата рціа сгагпе осгка тіаіа
1 гозгсгЦ1) рб^опіаіа.
1) врутпожъ.
(Тагъ же.)
61.
Е) роѵоіі, роѵоіі — СЬодгі кпгек1) ро гоіі*)
А кокозгка ро гйвкп3). — КосЬа^ту 8Іа Ьгасізгки.
Кир, сир, воЗка ѵ погк§ — Зкосхеі кигек па коковхкд.
1) аітушоп. 2) во пажшѣ. 8) во жвжжу.
62.
Коіо СЬ6]п’сі тіазіа ѵ іедпі ѵзі 8% віаіо
2е 8§ дѵо)е Іедгі ѵ зоЬіе гако’сЬаІо (Ьіз).
Ѵдп Ц до піе сЬоМгеІ, поскаті ѵёзодеі’)
Со ѵо щі мгизІеБхеі, ѵзгеіко )і роѵіоіеі.
Ѵозіаіпе посе 5ѵб рігзгі ^ддгепіе
Ѵвіап к(ГсЬапсегко, іѵсГдргоѵадгіах іе тпіе.
К(ГсЬапесгка ѵзіа’, ѵ&Іргоѵадхес сЬса’
ВіеіесЪп^ скизіесгЦ ^ѵосгка ѵёсега’.
“ѴѴсГсІргоѵаігеІа $о до дѵоги ревхпеко:
«Лдге*) давгіпки г Вб&§ до доти 8ѵо)еЬо».
‘ѴѴо’п із даіі іид2І’|, Ьё §о дак ѵіодіа
Аіе ѵдд ±а!и ]и даіі пі то§1а.
Ѵодргоѵадгеіа )а8х і§ па гозіаіе'),
«до і? іи гаЬц^, ]о с§ піедовібп^».
1) нота вроснжввап. 2) «ди. 3) жаввп. 4) раевуіье.
10
146
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
— «АсЬ то] пбпціівгі, да] іе в§ тгарговес*),
В%д§ ]о до Вд$а тддіеіѵе гапоѳес».
«АсЬ тд]а попціівго, іц'едот 8§ мтргозес,
Во' ѣѵсуісЬ то'діііеѵ ]е тга Во'^а довес»1).
Е па кагк ]і вкбсгеі, г$се гаіатоѵеі,
Еодпе Іеіовсе3) пад пі§ піежікогеі.
Е іе 2аЬ]і1 е ]% роесЬовѵе!
Рдвгед до дот, годхісот роѵіодеі.
«Е] годгісе, годгісе, со ѵё рсГтёаІісе,
Ѵвгак ті згсгегеЬо косЬапіо шег&йпісе4).
Е] годгісе, годгісе, па втігс тіе піеэддхсе
Аіе г ѵіовпіт ѵугок§ 8роко]пі Іе Ьфдгсе5).
Карггод ѵов іо рго&2§, па кйо тіе Ьцсе
А ро’іет тіе па 82еЪіепіс§ се§пісев).
Ма^даіепка Іегі ро'д геіопіт дггеѵ§,
А ]о сЬс§ Ьіс Ъріі ро"д доііт піеЬ§.
1) упросить. 2) довольно. 3) пикыой пощады- 4) ? б) но удовольствуйтесь
только «оивъ собствеяншгь приговоровъ. 6) тащите на висѣлицу.
58.
йѵіесі тіев^с, біопсе ^гге]е
Во косЬапіо вегсе т^ід’е1).
КдсЬаІезте 8§ дѵіе піедгеіе,
ЧѴо ііт Іедге піеѵіедгеіе.
Іак 8§ Іедге. доѵіедгеіе
Ѵд]се, таісе роѵіедгеіе.
СеЬіе Ьі]$ а тіе &)$*),
ѴбЪо^й3) пдт ѵвіід гада]^. ’
1) иліеп. 2) ругаютъ. 3) обоимъ.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
147
Рп]д§ дго^ ѵопіт 2ІоЬ§
А іё, ігеѵсг?, ѵо’зіап 2 Водо.
АЬо ри]й§ ѵедіе Ьа^па1),
А іе дгеѵсг^, ]ііг до д]аЫа.
Тё тіе фоЫа гцероіесо]2)
Во тіе Рап Во§ піе ѵоЬіесеІ.
Іе іо ѵ піеЫе гарізбпе
2е іё тазг Ьёс то] косЬбпі.
1) вом* боаога. 2) не отсылай, собств. не поручай.
54.
Рггезпііо ее Апиіі ѵ ро’корі Іеіфсі,
2е ѵідгА’ Іазгиііпка рй тдгге ріёодсі.
О] гёЬосе1), гёЬосе, (По Во^а іеѵеЬо,
Ыіё ѵіігеіезсе іеі Іазгиііпка теЬо.
О] ѵідгеіе, ѵіігеіе, аіе піеіеѵеЬо
Рое то’гге ріеп^сі, тіесгет рггеЬііеЬо.
Ѵёзкосгеіа Апиіа г ѵо’кпа ѵёзокіеЬо
Е ѵёгѵА ѵбзігі тіесг г Ьоки ІазгіпкоѵеЬо.
ОІ ѵетѵй’, о] ѵёгѵй’, зата з§ рггеЫІа
8ѵоіе теіе’) зепіиягко па ѵо<і§ ризсеіа.
1) рнбвжв. 2) выевмое.
55.
Ка ’пі зігопіе $0], §оі‘)
2е1епі з§ то], то].
разіигкі раз^ хѵоікі*),
Ріов/кі ]еіг^ г утопка*).
А іё теИ Іазгки
№е гоЬі тіе кггіѵіе.
До до сеЪ]е гаѵМе сЬоіг§
А іё до тіе пі$де.
1) роща. 2) воловъ.
8) съ аоліаъ.
Кіезгсгезііеѵо таіка Ьёіа
Со іоіпіегга рогоскеіа.
2о1піегг ]ед2е Ьог§ 1аз§
Рггетіега]^ &1од$ сгаз^*).
ТггбЬа ]еЬо ро'гаіоѵас,
СЫеЬа зоіе піе іаіоѵас.
Зикпіа па п]іт піе Ъгаки]е
Ѵіаіег дгиппі ргге1аіц]е.
4) воро» вжогогая оп голода.
148
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
СЬосой йоіпіегг У'оЬвгагршй1),
йейпак )ійге шейге рапі.
8кого ѵ Ь$Ьпе тпійеггопо
Ка ѵо]епк§ гогкагопо.
йіагзго йозіга ]еЬо чигпа’
Коіуіка ти ѵоЬвойІа’.
Міойзго вовіга іеко ѵигиа’,
V ргаѵ§ г§схк§ тіесг ши Йа’.
АѴо)с е таіка до ѵигпаіе,
Ѵосгка вѵфе гаріакаіе.
&о]і кйіцік піеЗеѵеЪо
Сгевге поЙс$ коіо піеЬо.
Ѵёсгозеі йоі рб коіапа
Яаіе^сі вѵеЬо рапа.
— «Рокі р тіеі вѵеЬо рапа,
Йойеі р іо д<Яе гогпа*).
А іегог пі р§сгка віоте.
ѴоЬіеЙ2$7) тіе кгёсе*), ѵгопе.
Ьерр йота го1§ ^уогас,
ЭДи па усупіе ѵегйа’) ѵоіас”).
Кіе ріасгжусге^іеріасгтаіко, Еервзо йота каривгсгегпа,
Роѵгас^ га ігге Іаіка. Кіеі па ѵ(упіе кпггесгегпа.
Ыіе ѵ&гей гек*) пр роііога
А і? сідпе8) іоіпіегг г роіа.
Кіапіа^ 8§ ѴавгтоБсоѵі,
А ^ак йаіек то] Ьгаі ѵ рйіе?
«“ѴѴо'п і§‘) Іей па райбікп8)
Тггіто д!оѵк§ па катіепкп.
Вй па ѵо)піе агаЫе кгивод
Кіеіейеп 8§ йедпо11) г йпвгф.
К|ез 8§ Цйгекг г ]ейпіт ѵ]ііе1,
Мйге о§ йгёді в іеіи сііѵоіеі1*).
А іггесі се пре піе ггесге,
Ьеи) г ѵіеггсіш 8гаЫ% весге.
1) оборванный. 2) годъ. 3) ндетъ въ походъ. 4) тагъ, б) въ оврагі.
в) частое перво. 7) объѣдаютъ, паи обижаютъ. В) вбровы. 9) ато танъ, съ вѣй.:
УѴег ба? 10) хричать. 11) прощается. 12) покуда станешь адороваться съ
однваъ, другой тебя хватитъ съ тыху. 13) тояыю.
бв.
— Роѵіейг іе тіе тб]а ІпЪа, сге іе косЬовг тіе?
'— Ѵіеідо тіе ѵйсЪоіа Ьіегге, хѵойроѵіейгес: піе.
— йо ]ет сЫорсгок агёкоѵпі, ревгпі, тот гіоіа е ѵзе1).
— КЙМо дойо іе іак іе*); р роѵіойа^: піе.
— йо )ет сЫорсгок віаіу, ѵіегпі; вѵіаі тіе ѵгог? гѵіе*).
— СЬосой роѵіе іак вѵіаі саіу, ]о роѵіет: піе,
1) мревжя. 2) паяна говоривъ, что ап> «ат. 3) лаампеп прижйроп.
ОСТАТКИ СЛАВІЯЪ.
І4д
П.
Ргфюіѵо (ѵіев піесШвк СМопак»).
Ргхед ѵіеіе, ѵіеіе Іаіу Ьёі і§, дге іегог Рг§§поѵо іе, сгегпі
Іав а Іав, іак іе Іе кіеде піейеде в§ і§ равіигг г ЪёсИ^1) гъ-
ЬЦкаІ. бедп$ гаг$ 2&иЫ1 іи равіигк поІерягеЬо Ьи1§’), сЬіегѳЬо
}и іггі дпр ргогпо вгикеі. СгѵіогіеЬо рггезгед ѵѵо’п до іедпе
#оге, С2С8ІО (1ггеѵ§ гаговіе, е іеЬо ріев гасг% Ьагго Іаіас.
^ак ѵѵбп вот Ыеіі до рва рггевЦріеІ, ѵрдгеі ѵѵо’п, іак іеЬо
Ьік*) па рггедпесЬ коІапасЬ кіесгеі е Игеі ѵіеггсЬ кггііа. Ко
іеп сид‘) Ѵйгевісе Іедге ге в^зедвкрсЪ ѵві в§ гевгіе е ѵёкбраіе
і? саіу кбзсоі, сЬіегу іезг роіігівдгеп ѵ Ргфрюѵіе віер.
1) со свотонъ. 2) быка. 3) быкъ. 4) ва это чудо.
(61—56 эаввсааы въ Косдержкві, Векгепйі.)
58.
О КроснжтаХъ. ,
V МесЬоѵіе вос кговпі^іа па іедпет тоіи1). Т% іе ѵіеі&о
<ога, д род іо §от% во, віё§пе*), іо ідге &і род іедеп дшп, а
йе] іо Ьёіа тШ, іо тё Ц піёгаг г&гдгеіе3), іе Ц віире4) од
катіепіоѵ Ьеіе, а іе Ц Ьёіа іедпа Ьіаіка пА піѵе іскбпо5)
р-іЬіс*) ±еіо, а тій тоіе дгёскб рггё ве, а іе роіоіііа
гя^д’) а іо дгеско Ьаго ѵггёзхсгй’, а іеі 0ІГ* ггекіі іе шій,
Ііс іо дгеско ѵгіс а ти ріегзі дйс. А опй ггекіа, піесЬ Іе Іёй
Іеі, а іе іак пй гйз рггеягіа, іе іі дхёско Ьёіо ргёсг, а Іёіа*
таіе кгбвпіа, а іо кгдзпіа іо іевг 2ё,е дгіздзгеЬо дпіа, а )е
дескі таИпкі сЫиор г іАкос ѵіе!§о §1иоѵ§ а іаке &гёЬу
пио&і а гапсе а роісе іеі &геЫ.
1) вістѣ. 2) чровввкв. 3) мгкждываи. 4) сгоквы. 5) в такъ ода* жен-
щвва пошха въ поіе (какъ въ вів.: ѵаг аиГ (іав РеМ кедопвеп). 6) сгребать
грабмнн. Т) аа сусювъ.
^ак іб Ь’іа іаке шйіе дгёско, іе тё ѵіс згіе гйгдггес а
іе кговпіфіа, кіеі ше гагігйіе, рггевгіе дд рггёіе со тё то^іе
ІісЬ дескі ѵідгес, іаке сгеггѵіопе викпіе ’пе тіеіі бЫекІе.
150
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
А іе ]ак Ь’ опі га п&пі Ыедаіі, сЬсеІі паз сЬѵ&іас, а кіе] за
тгосгпо гоЬЙо, іе тё зІёсЬАІі іе опі зріеѵМе ѵзгёісе, йесЬі
зпбіе*) то$1е зріеѵас. А іе іо згіа .іёйпоѵо ѵіёсгога ярйс, а
іе зак Ьёіа ѵ Іийки, іе р осисйіа*), іе 8і6]а1о зейпо тпіе
коіа 1и2ка а ]о гасгф’ ѵггезгсгес*), а ]0 піеѵіейга’ піе со іо
Ъёіо, а пну лѵо^с ггек, за тіі’ йосіі сісЬо Ьёс. А іак іо ІеіА’,
а іак з% оЬгосаІа До Йги^і зігбпе іе ѵо’по газ зе ѵоЬгосёІо,
а згіо ргёсг. М03 ѵо^с ]е йесЬі тп§ ѵійгес зак ’по згіо.
1) очень хорошо. 2) ощущаіа. 3) врвчать.
(Въ Лѣсвовѣ — Ьеапо — въ сівервоЯ части ХоВвицжаго (Коввцсжаго) охруга.)
69.
О вѣщихъ.
То. Ьёіо ѵ Кгбкоѵіе рггой Іаіу каіоіёскі козсіоі а іез
г&тіагіе сЫпор а Ьіаіка, е гатіагіе йѵа] вё'поѵіе е ігае согкі.
А іе з’ак ѵісі йгёсі опі піё тіеіі іак іе р)іпс, а іе гйтіагіе
рггё'іасеіе йескі ѵзгеікі, а іе г&сгфіе опі гѵопіе. Харггойки
сгиіі іе гѵо'пе ог^апізіа іеі о'п згей <16 козсіоіа е гйіггутаі
іе гѵо'пе, гасг%І рёсіегг тоѵіс, іе ѵісі піе гѵопііі; а іе згеі
г піт іеп со киіе1) коріе а ѵісі іезг Іёбгі, згіе па зт&піагг1),
а іе о'бкорйіе іетс> сЫиора а Ц Ъіаік% со па рггойки х&-
тіагіе, іе іа Ьіаіка зебга’ ѵ гагки а опа тіаіа сгёзіо*) раіее
а ті%зо г г^ки оЪіабІе а іе коіапе оЪ&гегІе; а іеп сЫпор іеі.
Так Йпі ѵгфіі зграйф а іети сЫиоре а іе Ъіаісе діиоѵ^
герсЫі; а іе роіогеіе ]ісЬ гоз ѵ гагк а Йёіі ііта кбійети
згіек іййга*) ѵ гагк V іет зайгге з$ іаке таіёпке ѵ$/1е,
іо іе ѵіезгегу ко'ййеію гокп тпзгф іакі ѵ$ге1 ойггезгес5), а іе
таз^ з ііт гсйюЦ. А іе го'з о'пі ]ісЬ гакорйіі ѵ киіф.
1) ин. 2) индбнще. 8) чисто, т. е. совсіп. 4) «усохъ сіти. б) тагъ
>ти вѣщіе дохжиы хахдніі годъ раввавать во одвожу іааопу уму.
(Тавъ же.)
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
151
60.
Маіко то|а таіко — Сое пшіе ѵусЬоѵаІа,
ЫсЬе] росіесЬу — Хе пшіе досгекаіа. •
Босгекаіа впшікп — Ѵіёікіе^б йгавипки1);
Ргоѵайгф па ѵо]па — ^ак рва па ровіготки.
А ро зкопсгопе] ѵсцпіе — КаЫа вѵе^о рорпіе.
V роіп пш8г§ віоіес — I ѵ роіи посоѵас,
СЬос Ьу тіаі со іевс — Кітат ѵ сгут §оіоѵас.
Бадго ті косеіек — I рггукгуѵа*) па Іо,
А з'а иЪо^і іаіпіегг — 8ігас§ 2усе га іо.
А сйгесгка ріасге — Ьатепіп]е
(Иге вѵё’ т$2а ровігасіаіа’).
— АсЬ сйгесгко піе ріасг — А т$2й піе гаіи] :
Сівпі*) віагу ѵіопек — А поѵу ті родагц].
1) печал. 2) жрышжу. 8) потержл. 4) брось.
61. .
8іѵа довка, віѵа — Ро іегогки ріуѵа,
А х ѵіёі&едо косЬапіа — Вадо піе піе Ьуѵа.
Віе2у ѵода Ые2у — Ка доіё ві% ѵгаса:
А капду1) ві§ капду — КосЬапёк оЬгаса?
Віе2у года Ьіе2у — Ро катіепіасЬ Ьисгу.
СЬіо косЬйс піе шпі — Мііовс паисгу.
і) «уда.
62.
Іа рагоЬек, іу рагоЬек*) — Ридгет оЬа па гагоЬек*)
Со гагоЬі, іо рггерце, — Рггіпдге дб дот, 2опка Ьуе,
2опа ріасге, 1атепіп|е — А пщк вріеѵа, родвкакиіе.
1) батрап. 2) заработокъ.
(Въ Спрпеві — ВсЬбпеск, въ восточной части Косцержвнсмго ожруга: нарѣчіе
почти Вешо-Поаьсиое.)
I
. СОБРАНІЕ
СЛОВИНСКИХЪ и КАШУБСКИХЪ СЛОВЪ.

Собраніе это заключаетъ въ себѣ употребляемыя Померан-
скими Словинцами н Кашубами слова, которыя формою или
значеніемъ разнятся отъ словъ Польскихъ, или же вовсе не
существуютъ въ современномъ Польскомъ языкѣ.
Въ ятомъ собраніи не помѣщены тѣ Словинскія в Кашуб-
скія слова, различіе которыхъ отъ Польскихъ заключается лишь
въ измѣненіи нѣкоторыхъ гласныхъ, составляющемъ постоянное
и общее свойство Словинской и Кашубской рѣчи и указанномъ
нами выше (таковы иа примѣръ: превращеніе а въ о, о въ о,
у (ы) въ ё, пропускъ смягченія гласныхъ послѣ с, з, 2, упо-
требленіе $ вмѣсто § и т. п.). Во коренныя слова, сходныя
по звукамъ съ Польскими и отличающіяся отъ нихъ удареніемъ,
приняты въ собраніе, насколько онѣ могли быть замѣчеш
составителемъ.
Не включены слова иностранныя (ббльшею частію нижне-
нѣмецкія), весьма многочисленныя въ рѣчи Словинцевъ и Ка-
шубовъ, кромѣ нѣсколькихъ, которыя такъ у нихъ усвоились,
что получили совершенно Славянскую физіономію (на пр. гла-
голъ кгё^ас, чаще употребляемый въ сокращенной формѣ кг&с,
получить, съ нѣм. кгіевеп).
Основнымъ матеріаломъ настоящаго собранія послужили
слова, записанныя самимъ составителемъ съ устъ этихъ Славянъ.
Тѣ выраженія, которыя онъ слышалъ у Словинцевъ, отмѣчены
буквами сл.; эти же слова употребляются большею частію и
у Кабатковъ, отличаясь тамъ только твердымъ произношеніемъ
звука 1; лишь тѣ слова, которыя, сколько составитель ногъ
156
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
замѣтить, исключительно принадлежать нарѣчію Кабатковъ,
отвѣчены буквами каб. Наконецъ слова, при которыхъ нѣтъ
никакой отмѣтки, слышаны составителемъ у Кашубовъ въ соб-
ственномъ смыслѣ: при кратковременности его пребыванія въ
тѣхъ мѣстахъ, онъ впрочемъ не можетъ сказать утвердительно,
чтобы то или другое слово, имъ записанное у Словинцевъ, не
было также извѣстно Кашубамъ, или на оборотъ, чтобы многія
слова, значащіяся въ этомъ собраніи какъ Кашубскія, не
употреблялись и Словинцами.
Сверхъ того, въ собраніе включены слова изъ яебольшаго
рукописнаго лексикона Кашубскаго, составленнаго г. Флоріе-
номъ Цейновою и обязательно имъ сообщеннаго пишущему эти
строки. Слова эти отмѣчены буквою ц. Онѣ записаны г. Цей-
новою у Кашубовъ въ Западной Пруссіи.
Г. Цейнова доставилъ часть собраннаго имъ лексическаго
матеріала П Отдѣленію Императорской Академіи Наукъ, которое
напечатало этотъ матеріалъ въ приложеніяхъ къ своимъ „Извѣ-
стіямъ^*), подъ заглавіемъ „Сборникъ основныхъ словъ Ка-
шубскаго нарѣчія. “ Тѣ слова, которыя находятся въ этомъ
сборникѣ, отмѣчены здѣсь звѣздочкою. Впрочемъ, соображаясь
въ настоящемъ глоссаріи съ этимъ „Сборникомъ основныхъ слонъ
Кашубскаго нарѣчія*, составитель исключилъ попавшія ѵь него
многочисленныя имена и слова иностранныя (какъ-то есйо — эхо;
Кгівінз, Сйгівѣпа — Христосъ; ргезоп — тюрьма и т. нод.), а
равно-слова, тождественныя сь Польскими (на пр. ЬаЬ», Ьгаѣ,
сгіоѵіек и пр.), и старался исправить вкравшіяся въ этотъ сбор-
шпгь въ нѣкоторыхъ случаяхъ неточныя объясненія (такъ напр.
слово )аіоѵіса, объясненное въ Сборникѣ „сила, крѣпость*,
значить: нетель; гге&ас (въ Сб. „ломать*) значитъ: рвать
(т. е. имѣть рвоту); ггес (въ Сб. „любезнѣйшій*) значить:
задница; зігеп (въ Сб. „монастырь*) значить: сажень и др.)
(*) вМатеріміі діа сравнитеаьваго обмсиатолшаго Сіовара а Граыкатшк
Русскаго аанка и другихъ Схаваисихъ иарѣчй“, топ V, а. 17.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
157
Наконецъ, составитель пользовался еще небольшимъ спискомъ
Кашубскихъ словъ, составленнымъ покойнымъ Прейсомъ и по-
мѣщеннымъ при отчетѣ его Министру Народнаго Просвѣщеніе,
изъ Берлина, отъ 20 Іюня 1840 года.' Отчетъ этотъ извѣстенъ
ему въ Польскомъ переводѣ, напечатанномъ въ Краковѣ въ
1850 г., въ брошюрѣ «Кііе віоѵ КазгеЬасЬ е ]ісЬ геті,
рггег Ѵ^кавепа» (псевдонимъ г. Цейновы). Слова, заклю-
чающіяся въ этомъ спискѣ, отмѣчены здѣсь буквами пр.
Для удобства тѣхъ, которые будутъ пользоваться настоящимъ
собраніемъ, не лишнимъ кажется повторить здѣсь въ азбучномъ
порядкѣ объясненныя выше сокращенія, прибавивъ къ нимъ и
другія, встрѣчающіяся въ этомъ глоссаріи:
быт. — Бытовскій край.
каб. — Кабатки; слово употребляемое Кабатками.
каш. — Кашубы.
пр. — сборникъ Прейса.
сл. — Словинцы; слово употребляемое Словинцами.
хмѣл. — Хмѣльно и окрестныя деревни.
ц. — рукописный сборникъ г. Цейновы.
’* — „Сборникъ основныхъ словъ Кашубскаго нарѣчія^,
напечатанный П Отд. Академіи Наукъ.

*А я (у сл. всегда; каш. упо- Ако сл. какъ,
требляютъ также ё); а. АІазА (ц.) поди сюда!
АЬо или.
В.
Васгес (ц.) думать: ]'о Ьасг§.
Ваіс говорить: іак Ьаіетё.
Ва1ё)О (ц.) женск. ванна.
Вапіа каб. куполъ; (ц.) тыква;
лысая голова.
Вйгсгоі сл. суставъ (руки).
Ваг(1у82 бердышъ.
*Ваг(о$ мякина, солома.
*Вагпа, Ьгопа борона: первое
преимущ. у сл.
ВаіЧкі (ц.): ѵ Ьагікі )іс драться,
схватившись за воротъ.
Ваг-20 (въ мѣк. мѣстахъ Поме-
раніи Ьаго) очень.
* Вайщ, Ьаіод бичъ; *Ьаіоіе§2-
сге кнутовище.
* В%Ье1 пузыръ, нарывъ.
В%Ье1 сл. барабанъ, ЬфЬекдо
барабаню; каш. (ц) Ь$Ье1.
В^Ьгоіас, Ь^ЬгоЦ)§ (ц.) пле-
скаться въ водѣ.
В%сгк мелкая мѣдная монета
(4 пфеннига).
* В%і перекладина.
В&По скотъ; Ьё&ик (ц.) ско-
тина, еіп Зійік ѴіеЬ.
Вёкас сл.: Ьека па (іггеѵіе (ігогй
(стучитъ).
Вёііасгес: выговаривать! вмѣсто 1;
Ьеііесі жители нѣкоторыхъ де-
ревень на югъ отъ Луцка и
Гельской косы, не умѣющіе
выговбрить твердаго л.
Вёііе (ц.): ЬёІІе-сЬіо кто-нибуд ь,
Ъе11е-)ак какъ-нибудь, Ьёііе-дпіа
когда нибудь.
Вёіпік (ц.) негодяй.
*Ве1п1 сильный, бодрый, спосо-
бный; (пр.) Ьеіпу прекрасный.
Веіік родъ грибовъ.
*Вез, род. Ьезё сирень.
Вёзігі быт. пестрый.
Вегіа возлѣ.
*ВіаІка жена, женщина (у слои,
’и каш.; Кабатки употребл.
піавіа).
Віатг сл., Ысу каш. ступай вонъ.
Вісгк (ц.) бычокъ.
Віе! (ц.) бѣльмо; бѣль древесная.
Віёіаѵа (ц.) болото.
Віеіік (ц.) бѣлокъ (яйца).
Віеѣепі сл. поносъ.
160
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
ВуМека (ц.) драка.
Віоікі (ц.) борьба, Ьіоікоѵас
бороться.
ВІасЬ сл. запачканный (напр.
въ навозѣ).
Віесхес сл. блеять, мычать (не
громко): оѵса, кгоѵа Ыесге;
каш. Ыесгес, сл. Ьуёсгес мур-
лыкать.
Віезгсг (ц.) бѣльмо; Ыевгсгаіу
съ бѣльмомъ на глазу.
* В1іга маякъ.
* В1оп облако.
* ВІ02П0 ободъ колеса (пр.); сл.
Ыпогпа полозья у саней.
Восіогг, Ьосіагг багоръ (кото-
рымъ бьютъ угрей).
Во;ас ва бояться; Ьсу’ес за(пр.).
Вокй-йовс сл. совершенно до-
вольно.
Воіёзіі сл. толстый, жирный:
Ъоіёзіі, іо ]е тіовгі.
Воібсе сл. болячка, рана.
Вог (пр.) лѣсъ и пустыня.
Вбгпа сл. и каб. борона (пр.)
Вогбѵка бруснпка.
Вбйепка сл.: на прощальныя
слова «озіапісе г Вое^> от-
вѣчаютъ «г Вб2епк%».
Вгас 8% бороться: «а іе] оЫ
всЬѵасеІі іе йѵа) а Ьгаіі в%»
(въ Осѣкахъ).
Вгака (ц.) передняя вага у
дышла.
Вгапса (ц.1 объѣденная солома.
ВгМяе сл. брежжится.
Вгёш сл. какое-то растеніе съ
желтыми цвѣтами.
Вгѵа бровь.
Вггасі сл., *Ьггод каш. фруктъ,
плодъ (у Прейса: Ьггоад, Ьггой,
оЬггжі, оЬггиі, іоѵггиі, \ѵо\ѵ-
гяиі, ѵюЬггиі, при чемъ онъ
замѣчаетъ,что первыя двѣ формы
слышалъ самъ изъ устъ Ка-
шубовъ, а прочія сообщилъ ему
Мронговіусъ; Ьггайяа фрукто-
вое дерево).
ВггёсЬ (ц.) брюхо.
ВггёйИ сл. злой; *пр. гадкій.
Висас (ц.) толкать»
Виска сл. гордость; *Ьпвяпі
гордый.
Вийіа (ц.) бутылка.
* Ви1а быкъ (пр.).
ВиІЪасгк какое-то водное ра-
стеніе.
Виіѵа сл. картофель.
Вшііё)§ (ц.) возмущаю, бунтую.
ВигЪосе (ц.) бурчитъ въ животѣ.
Виза сл. куполъ.
Саіу, сл. саіі цѣлый; сл. саіі
саіесіші дгеп цѣлый день.
Савпис притиснуть; также сбзпцс.
С%гкі, с§2кі тяжелый.
Сёсас сосать; сёс, сёск (ц.)-
титька.
СесІІ сл. короткое верхнее жен-
ское платье (съ нѣм. кіііеі).
*Сё(1ге(іІо цѣдило.
Сепіб женск. (ц.) тѣнь.
Сегкі, сегкеѵ, сегкѵіа сл. цер-
ковь; (нр.) сегкеѵ.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
161
конецъ писчаго пера.
Сіе, сл. рѣзать.
С1&ІО (пр. ц.) дышло.
Сіѵка (ц.) мотушка.
Скп^с досадовать.
Сбрас (ц.) толкать назадъ; со-
вать; (пр.) пасореі назадъ.
Сёгкѵізгсге сл. кладбище (пр.).1 *Сеѵка способный къ очинкѣ
Сёгхіеса мялица (чѣмъ треплютъ
ленъ).
Сеггріес сл. терпѣть; каш.
сегріѳс.
Сез черезъ.
Сеап^с сл. пихать (а не грести)
весломъ.
*СеіпоС2е1ёсЬо четъ или нечетъ.1 СѵіагШ сл., сѵ;1гду каш. твер-
। дый; (пр.) сѵіагду.
СЬ.
СЪМці (въ Избицахъ сЬосІйі)
ступай, иди сюда; (пр.) сііаде).
СЪаІпра (въ Избицахъ сЬаІира)
изба.
*СЬагпа (пр.), сЬогпа кормъ.
*СЬагѵа1ёп)о женск. (ц.) запу-
стѣлое строеніе.
СЪаѵосес сл. пищать какъ ку-
ница.
СЬсіс сл. крестить.
*СЬёсге жилой домъ.
СЬдас (ц.) убѣгать, удирать.
СЬсга (ц.) моръ; сЬегзко тоже,
увеличит.
*СЬ$ка (ц.) желаніе.
*СЬісЬ<?іас посмѣиваться.
СЬііту сл. мудрый; каш. хитрый;
сл. быстрый: сЬііго Ьіе^о.
СЬіхі скорый, быстрый; (пр.)
сЬійе скорѣе.
*СЫазѣас хлестать; крѣпко тря-
сти; рожать (много) дѣтей.
СЫізѣѵа сл. глистъ.
СЬшага (ц.) куча.
СЬшпга (ц.) облако.'
*СЬо)ка большая ель.
*СЬо)па ель; хвойный лѣсъ.
СЬ&Іеѵа (ц.) голенище.
Скотаггес (ц.) грезить.
СЪото'пІо (ц.) хомутъ.
СЪ&пог (ц.) комаръ.
*СЬогі хворый, больной.
Сііогозс сл. болѣзнь; зі&Ьёпа
сИогозс простуда.
СЫзсес (ц.) приманивать.
СЬёзпік сл. воръ; сЬозѣпік,
скоазѣпік (пр.).
СЪоеѵа (ц.) домашняя живность.
СЬоѵа сл. карманъ.
СЬгопзѣ сл. жукъ; (пр.) сЬгозі.
СИгороѵаѣу (ц.) шероховатый.
СИгшпІ сл.'хромой.
СЪггозі, *сИгозі кустарникъ.
Сііггип (пр.) хрѣнъ.
СЫегу который.
*СМо кто.
СЫор мужикъ (пр.); мужъ: то) Сішсішцс сл. дунуть.
сЫор мой мужъ; сЫорс маль- чикъ (пр.). СЫозі (пр.) хворостъ (?). СЫііп^с сл. дунуть. *СЬи€кі, сл. скйікі скорый; скй- ѣінко скорехонько. СИѵасіс сл. хватить. Сііѵага сл. большая куча.
п
162
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
С2.
Схапйкі быт. тяжелый. , гЪоге; сгёгпу а сгёпіу совер-
Сгарас (ц.) хватать, ощупывать । шейный.
(на пр. въ потемкахъ.) Схй ііі сл., сгаяпу (ц.) медлен- ный. Сгазгка (ц.) черепъ. Сгаіоѵас (ц.) сторожить, сгаіе засада. Сгсѵіого каб.; сгѵіого каш. четверо. Сге каш. (въ Помераніи) когда. *Сгсс чуять, слышать; сяеі^сі (Ц.) бодрствующій; (пр.) С2П]§ слышу. Сгё'ргіпа (ц.) волоса на пе- редней части головы. Сгёгпу (ц.) чистый, на пр. сгёгпе ] БасЫас или сіасЬсгес сл. ку- дахтать: кпокоег (іасйсге. Баіек далеко (пр.): ,]'ак (Іаіек )е Іеп §1оз віизгес. Но также (іаіёко. Баг, (іог угощеніе. Баг@ас сл. долженствовать: ов <іаг§о (каш. оп тизгі). Багпа, (іигпа, Йгагпа (ц.) дернъ. Базхіс душить. ЩЬгоѵа, йиЬгоѵа дубовый ку- старникъ. (?) пока. *Вёс дюжина. Бетоѵаіо каб. туманно. Беі, сл. (Іуі доска. Бйпко (ц.) дно; круглая до- щечка. | Сгегѵіопу красный (пр.). Схёв сл. часъ. Сгіршк купецъ, скупающій по деревнямъ куръ, яйца и т. под. Схкас (ц.) всхлипывать. Сгіёк каб. человѣкъ (каш. сгіоѵіек). С2І0 (ц.) пошлина. Сгіопкі сл. суставы на пальцахъ. Сгорк(ц.) шляпа; сборка, сгпрка шапка. *Сг6гпу черный (пр.). Сгіегге (пр.) четыре. Сгпіпа челнъ. Сгѵіегвгпіа сл. четверть (хлѣб- ная мѣра). О. Вега (ц.) чахотка. Бепіа (ц.) амбаръ. Бегіійѵіса кадушка, въ которой дѣлаютъ масло изъ кислаго молока; (ц.) (Іегйоѵка. *Вегпі кичливый. *Вёв2а душа (пр.); утюгъ. Вёік (ц.) мелкая монета въ 7 пфенниговъ. Вёга сл. кадка (молочная). Вёхѵок (ц.) карманъ у женскаго платья. ВоЬа, (ІиоЬа сл. время. БоЬеІк скотъ. Ббсгис 8% сл. услышать (напр. вѣсти). Боіпіеа (ц.) дойная корова.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
163
Ббка сл., диока (пр.) *доека,
^скэка туианъ.
Бокагоѵас доплестись (на пр.
до дош).
Боіё^о тіе (ц.) мнѣ больно.
*Б61епа, доі’па долина.
Бот: дб йот домой.
Боп^б (ц.) до того мѣста.
Ббщіра (ц.) большое блюдо;
*йовпіса сосудъ въ которомъ
мелютъ табакъ.
Ббнзіа сл. десны; (пр.) йозіе,
бонвѵа.
Ббтіса, дѵбгпіса каб. изба.
Боіаш і (ІоЦсІ туда и сюда;
боі^д (ц.) до того мѣста.
Богдггеіес (ц.) созрѣть.
Бгаріе сл. когти (у кошки).
Бггес ва сл. кричать какъ сорока
или ворона: ѵагпа, ватка ва
ді гё.
*БгёсЬ товарищъ.
*Бг«Цй ржа; (ігебгеѵіес ржавѣть, благодарить.
Бгё§і другой.
Бгёпші карликъ.
*Бгёгёс
трусъ.
*Бгегеп
Бгейёці
деревѣ.
Бгёіик (ц.) пьяцица, одержимый
болѣзнію беіігіцщ ігетепз.
БгоЬ сл., (ігаЬ (пр.), сігоЬ,
(ІгаЬіпа (ц.) лѣстница.
БгоЬіах^ домашняя птица.
БгбЬка
БгбЬка
БгоЬпі
Бгпѵка
*Б/ёк кабанъ.
Бгекс (ц.) деготь,
дрожать; йгёіосЬ (ц.),Бгёга дыра.
Бгегйаѵа (ц.) взятая въ аренду
земля.
*Бгезіпс десять (пр.).
*Вяёѵі дикій; бхеѵі кпг сл. те-»
теревъ; йгіѵа вѵініа (пр.) ка-
банъ; *<І2ёѵок чудакъ.
Бгеѵіпс девять.
Бхёгка (ц.) миска для молока.
Бгіг-а (дзирзи) сл. и каш., каш.
также (іхег-гі смѣлый; йгігге
і сл. смѣло; (іхегй сл. смѣлѣе;
, Й2ёГ-208С СМѢЛОСТЬ.
I Бхізійхеп ныньче.
дрожди.
(ц.) сердцевина , въ
лѣстница.
(ц.) кусочекъ.
(ц.) дѣти, ребята.
(ц.) родъ яблоковъ.
*БгийЬа свадебный дружка; іВгбд нищій.
бгигіс исполнять обязанность
дружки.
*Бгѵпіокі деревянная туфли.
Бггёзіа (ц.) жидкій навозъ;
бггёвіас (ц.) имѣть поносъ;
бггівгсг (ц.) страдающій по-
носомъ.
Бггеѵі§ (пр.) дерево.
Бгиоп сл. тернъ.
БисЬѵаі^ (пр.) надѣюсь.
Би<ік (ц.) удодъ (птица).
Биѵа сл. голубъ (съ нѣм.).
Бѵановсе (пр.) двѣнадцать.
Бѵіегге двери (пр.).
Бѵіёгге]е ворота; (пр.)бѵіег2ніа.
Бѵі^ас (ц.) двигать.
*Бѵо]екі, *йѵо)ок, (ц.) (1ѵо)ик
двойной горшокъ.
Бус дуть.
Бхе гдѣ.
Бхес ва сл. дѣться.
*Бгек благодареніе; Мгекоѵас
164
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Е.
Е и (каш.). Еі сл. (также у западныхъ каш.)
*Едаві крыжовикъ. что (союзъ).
Евг сл., .іезг каш. еще (сл. также
Ъе.ізг).
*Е%Га щелчокъ по носу. *Еёпю^а бродяга. Горка (ц.) карманъ у женскаго платья. Ггапі (ц.) мошенникъ; шут- никъ; Ггапіо°ѵка шуточный раз- сказъ; сказка. ГіасЬ, ЙосЬ сл. птица; йавгк сл. птичка; Йазгігпа сл. птица (увелич.). Епзе (ц.) гуща (кофейная и т. под.).
ба сл. когда (пр.); пі^а сл.
никогда.
СгатЬа (пр.) ротъ.
Сгайас (пр.), &о(1ас, ^оМас го-
ворить.
Сг&ікепа черви (собират.); сво-
лочь.
Оадсіа (ц.) нога (отдѣльно взя-
тая); сукъ.
Сіаійгіс, §еМгіс щекотать.
Сгаіоѵас кричать.
Сгйіуіс (ц.) гадить, портить.
(тара ворона (пр.).
(тагсеі, ^огсеі сл. горло.
*Сгаг<І7ес огораживать.
Оагіо сл. горло.
СгЬиг и ужикъ, имѣющій осѣд-
лость и поземельную собствен-
ность.
Щ^апісе гуси (собират.).
*6%§поіас гнусить.
(тг^з сл. гусь (каіп. да и да);
&ива сл. (каш. §%з§) гусенокъ.
| (т^зог журавъ (у колодца),
(хйакас, ^сіокас кудахтать.
*6ё41ес щекотать.
(теіка (ц.) неразвившійся плодъ
на деревѣ.
(тіаѵк, ^Іаѵка сл. родъ рыбы
(по-нѣм. Віеі).
(т!%Ьа сл. глубина.
СгІёсЬі глухой.
Сгіёт/а (ц.) сгущенное молоко.
*(т1ёпа (пр.) глина; §1іпса гли-
няная яма.
(тіёп] ломоть (хлѣба).
•біізіѵа глистъ.
Сгіозгсх (ц.) глухарь.
(тпіесе 8% (ц.) онъ мямлить,
"піоіа (ц.) мямля.
СгПОЁ (ц.) кость.
Сгойе, §оейе Рождество.
ббйка, §овйка сл. языкъ, раз-
говоръ.
СгосИо (ц.) зовъ, кликъ.
(тоіс (ц.) бѣднякъ.
ОСТАТКИ СЛАВИВЪ.
165
*Оошіѵа охота.
Сопо (ц.) мѣсто поворота плу-
гомъ на пашнѣ.
Сгбгйхеіа (ц.) горланъ.
Оогх гнѣвъ; доггес 8% огор-
чаться, сердиться.
6гоеггес сл. горѣть; зѵіесгка за
§6го горитъ.
О6г2ОІа, ^бггаіка водка.
Сгоѵпіоі сл. жукъ.
6гд2(І2 (ц.) ГВОЗДЬ.
СІО2(І2 сл. ступень, перекладина
на лѣстницѣ.
(лгаЫе (пр.) грабли.
Стг&ійе (ц.) ноги.
бгАпса граница.
*(хгеЫ (пр.) толстый.
*Стгёра куча; ѵ $гёріе сл. вмѣстѣ.
Сігёгс (ц. пр.) ѣсть (о скотѣ).
(лгікй, слегка (ц.) греча.
- СтгоЬбзгсге сл., *&гоЬдѵс могила.
Стгдшасіа куча; сходка.
бгбппнеа Срѣтеніе; (ц.) свѣчка,
поставленная въ церкви (ЛѴеіІі-
кегге).
*Огопк горшокъ.
Сггбпо (ц.) куча; кисть (вино-
града и т. п.).
Ѳгор сосудъ; *котелъ.
Сггбік, §пюік сл. дѣдъ; ^гоіка,
дгноіка баба, бабка (пови-
вальная).
Напіе)а сл. особаго рода куртка.
Негзгіа сл. заступъ, лопата.
Не! сл.: пупіа іо ]е Ііеі теперь
шабашъ.
Нёѵо вотъ.
Нодпу сл. обильный: йодпе іеіо.
*Но1піеІ82а зігопа (пр.) правая
сторона.
Сггиг, §геіе1 (ц.) кусокъ*(на пр.
кирпича).
Сгпімпакі: ѵ ^гпгтакі зііис (ц.)
истолочь въ мелкіе куски.
СтггеЬас скрести, царапать.
*(хГ2еЬс, *2&ггеЬс годовалый же-
ребенокъ; *^ггеЬі§, *2^геЬі§
жеребенокъ.
СтггеЬо (ц.) скребница.
СтггесЬбіас (ц.) трещать; ^ггё-
ейоіка (ц.) трещотка.
Стггеш сл. громъ.
•Стгяёра холмъ; (пр.) дтгеЬка.
(тггёѵа (ц.) грива ;• ^ггёѵоі (ц.)
имѣющій большую гриву.
Сгіііа (ц.) индѣйка; $п1пк (ц.)
индѣйскій пѣтухъ.
*Сгйз1а колдовство; &и§1оеГ2 кол-
дунъ.
(тйзгегег сл. осетръ (рыба).
Сиг (ц.) Гпишка (на тѣлѣ);
наростъ.
Стѵагзес (ц.) болтать; ^ѵаггіе
(быт.) говорить: егі дѵаггізг
ро тойкоѵзкп?
Сгѵйгсіас (ц.) пачкаться.
Сгѵіогсіа, §ѵіоаг(1а (пр.) звѣзда.
Сгѵізгсг (ц.) переодѣвшійся на
святкахъ, чтобы пугать дѣтей.
*6гіка оса.
Нопк затычка.
Ноі сл. вотъ.
Ноі (ц.) направо; к зоЪ’ налѣво
(крикъ воламъ когда пашутъ).
Нисгес ворковать (какъ голубь).
Ни)а, и)а сл. вотъ, сейчасъ.
166
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
I.
’Мге ступай прочь. І82Іе (въ Картуз.) шли; обыкн.
І82сг§ (хмѣльн.) жалуюсь. згіі, згіе. '

Ласііас ѣхать; ,]О сл. )о1,
Іеіі ѣхалъ, ѣхали.
ЛаШоЬа сл. печаль, забота;
З’аШоЬіс сл. гнѣваться.
*Лаі1то большая сѣть; сл. ]Мга
сѣти (вообще).
Лаібѵіса нетель; іаіоѵу безпло-
дный ;)а1оѵо ]езс ѣсть постное.
Іапшу милостивый, снисходи-
тельный.
Лап, )еп (у слов., каб. и за-
падныхъ каш.) только.
Лапсхес сл. пищать: киоі, зясяе-
піа запсгі.
Лангу сл. нѣкоторые.
Лаг^біес 8§ (ц.) гнѣваться (когда
гнѣвъ выражается жестами.)
Латка сл. яровая рожь.
*ЛаггЬша рябина.
Лаггена сл. яровые хлѣба; (ц.)
зелень.
Лагг§Ьк (ц.) тетеревъ.
Дазкйііса сл., *)абкй1ес2ка ла-
сточка.
Лакпі ясный; )аяіі (пр. ц.)
млечный путь.
Лйзоіег, іезбіег осетръ.
* Ла8Іге Пасха.
* Ла8ІггіЬ ястребъ.
* Ла82 даже.
Лавгсгёггеса.сл. ящерица.
Лаѵтас лаять (какъ гончія за
зайцемъ).
Лагліх сл., .;дхсІй каш. ершъ.
Лфіггпі быт. крѣпкій; )§<1ггні(ц.)
плодовитый.
Діггес (ц.) нарывать; )%іГ2НІса
(ц.) нарывъ.
Лесінок (ц.) единый сынъ.
ІедпокоЦ задній или передній
ходъ телѣги отдѣльно.
Лесівойсе (пр.) одиннадцать.
*Іе§1а (пр.) игла.
Іеші^иска (ц.) куликъ.
Летгто яремъ.
Ле§2 еще.
Іей если.
<Лс итти: іо
Лісгес стонать.
Лісгте, род. ііехтепіа сл. и каш.,
каб. также ]ІС2іп, ііехта ячмень.
* Л§еіпік, *)і§е1піс2ка, іеітсгка
(ц.) игольникъ.
* Лщ1епа можжевельникъ; (пр.)
і§1іна.
Літас з% браться (за дѣло).
* Літі§ или *тіопо имя.
Ліпу иной; ііпаегі иначе; ітйхі
сл. въ другомъ мѣстѣ.
ЛІ8СІС 8% безпокоиться.
Лікіліу (іеп) этотъ самый; (пр.)
І8Іну; ІІ8ІПО ргоѵЛд сущад
правда.
Лѵгас сл., рѵгоѵас (ц.) сер-
диться.
* ЛіхЬа изба, комната; ^ізіеЬка,
ІігдеЬка избушка, комнатка.
ІбЛепа (ц.) ель.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
167
*<1ор8с барсукъ. піса (пр.), )йігдсгпіса (ц.)
<1ое1гок, ]Мгок (ц.) сынъ; (пр.) невѣстка.
]’о<гок и оігок; *)оІг6с2пік(пр.), <1и уже.
)йігдслпік (ц.) зять; *]ОІгдсг- Лопе бычокъ (пр.).
к.
Ка сл.: ка Ьё какъ бы.
-ка приставочное: лідД-ка от-
туда, геѵзг%й-ка отовсюду.
КаЬаі, каЬоі сл. женская верх-
няя куртка; каЬаік каш. куртка.
Касга, также кіоваѵіса (пр.)
утка.
К&схка'маленькая улитка.
Каіекко лужа.
КаМпп (ц.) брюхо.
КаИіка (ц.) футляръ.
*Каш (пр.), сл. также кйтё,
род. катіепіа, камень.
КАтівгк сл. камушекъ.
Капіа (ц.) коршунъ.
Каткиіеса (ц.) клюка.
Кагрига сл., кагрйга каб. боль-
шая мѣховая рыбацкая шапка.
*Кат бодрый (?).
Катца карась.
Кагѵа сл. корова (преимущ.
старая).
Кагѵоік родъ жилета, носимаго
подъ курткою.
Кагипіа сл. большая корзина
і каждый праздникъ (у каш. въ
{ Помераніи).
*К%<ке1 веретено.
К^сігога (ц.) кудрявый.
К%ра островокъ; кцре, к%ркі
кочки на болотѣ.
К^згсгк сл. кусокъ.
] *К%іог жаба; (пр.) копіог; коп-
іогапу кпар или кпоар (пр.)
мошенникъ.
Кфіоѵпіса подушка.
* Ке] если; *керп&а иногда.
Кёі грязь.
* Ке1р, также у слов. кекр (а не
кеір) лебедь; (пр.) кеІЬ, кетгЬ.
* Кегк, *кеггк кустъ.
Кегхпіа, сл. также кегкпіса кадка
для битья масла; кегяпіас бить
масло; кеггпіок сл. палка для
битья масла.
I Кезгк с.і. тварогъ (приготовлен-
I ный въ четырехъ-угольномъ
кускѣ: Іѵбгод тварогъ круглый
или продолговатый).
*Кісі1оп плохой кафтанъ; юбка;
(въ которой носятъ разныя । (пр.) кеШопа зимнее исподнее
вещи на плечахъ). | платье у рыбаковъ.
Казгегг сл. родъ круглой сѣти.; Кізхка (ц.) колбаса (кровяная).
Каи сл. хата.
*Каѵе1 кусокъ.
Каѵі жеребій.
Кале! быт. родъ короткой
женской шубейки.
Калкі каждый: па кдлкіе зѵщіа
Кіи (ц.) пукъ (льну, пакли).
Кіѵас, )о кіѵі%,оп кіѵіе,сл. кивать.
Кіёс, ]о к!ё)% сл. клевать.
К1§кі (пр.) полозья у саней.
Кіезлсх лещъ (рыба).
*К1§ра старая корова.
168
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Кііп сл. колѣни (у сидячаго, | КоІуЬка (пр.) люлька,
нѣмецк. Зсіюозз). Кошіппік (пр.) трубочистъ.
К1оЪосоіісл.,кІоЬ<?соіікаш.аистъ КопшіО родъ сѣти, для ловли
(пр. кІаЬосап); кІоЬосоп кіеріе.
КІоЬик (пр.) шляпа.
Кіоііа (пр.), сл. также кіиосіа
бочка: кіиосіа ѣовй бочка кар-
тофеля.
КІбіуіса помочь телѣжная.
* К1иза кляча; (пр.) лошадь.
* Кпа§а старая корова; кривой
деревянный гвоздь въ стѣнѣ.
Кпоѵас вырубать (лѣсъ, сучья
и т. п.) топоромъ.
Кпог-2 (кнорзъ) сл. кабанъ (до-
машній).
Ко, ко когда; какъ;кое-1е тогда,
итакъ; ко-сге когда.
- ко сл. прибавка къ словамъ,
какъ Русск. -ка: раѣгг-ко
смотри-ка; аіе-ко но.
*КоЬе1 канатъ.
*КоЬс1а, сл. кибЬёІа кобыла.
*К6ЬеІка кузнечикъ-; (пр.) ко-
Ьеіка.
Кос сл. хотя.
Кпосі сл. туфли.
КосИоѵас любить: сл. оп за
косѣще, тпИще г пі%.
Косіг (ц.) кадь.
Кс^козг курица.
Коіаѣас колотить.
КоІеЪас (ц.) качать дитя въ
люлькѣ.
•Коіёсгка (?) рало.
Коіосг(ц.)бѣлый хлѣбъ,пирогъ.
Коіосіяе] сл., ко1о(І2І (ц.) ко-
лесный мастеръ.
Коіоѵог колея; коіоѵагі колеи. Кгака кляча.
лещей.
Копкоѵа сл. подкова.
Копдрі или копоріе (множ.)
конопля.
*Коре пограничный холмъ, на-
сыпь.
*КогЬас балагурить; сл. кбгЬіс
говорить вздоръ: ѣё кбгЬівг;
піе когЫ; (пр.) кагЬіс.
КбгЬасг кнутъ.
Когс2 выкопанный съ корнемъ
пень.
Когсге (кокозг) курица кудах-
четъ.
Когкі деревянные башмаки.
*Когпо1ок пастушья собака.
КоѴзхкеѵ или когзгсгик (тазіа)
большая ложка масла.
Кибзезгсго сл. древко у косы.
Ко’зг родъ сѣти для ловли угрей
и миногъ.
*Козѣпіса склепъ.
КоЧ копыто (въ Хнѣльнѣ).
КоЧа, кбѣка изба.
Коѣеѵ (пр.) якорь.
Коѣка кошка.
•Когеі козелъ; перекладина въ
зданіяхъ; *кос2е1кі рнзгсгас
играть въ кегли.
КгаЪа сл. снарядъ для ловли
сельдей.
Кгас си. кгё^ас.
Кгасга) шагъ.
Кг&к сл., кгек каш. (ц.) воронъ;
(пр.) кгак.
Коіоѵгоѣ, (ц.)коііѵгоѣ веретено. Кгакас (ц.) каркать.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
169
Кггезгес зажигать огонь.
*КгяеѵІ кривой; сл. также хро-
мой, безрукій.
Кггеѵіпа (ц.) кустарникъ.
Кггісйо крыло (пр.).
Кггіпсгіса сл. улитка (?).
Кз^Дг, кзо/іг, кзо(І2, кзисіх па-
сторъ, священникъ; (пр.)кзапс.
Кз%йес мѣсяцъ; (пр.) кзаіус.
*КзоЬ влѣво, сюда; (пр.) кяоЬ-
піеізха зігопа лѣвая сторона.
КпЪк (ц.) горшечекъ.
*КпсЬпа курва.
К сііа (ц.) косма, кидіоз ко-
сматая собака.
Кикіа (ц.) сдобный хлѣбъ.
*Кикисгка, сл. кикиіка кукушка.
Киіа яма.
Киіе сл. нѣсколько.
Киііп^ сл. куликъ.
Киіоѵас, *ки!ас катать.
Киігас, ки1га)§ (ц.) прихрамы-
вать.
Кишка лавка у печи.
Китоіг сл. крестный отецъ.
*Киг пѣтухъ; *кигк, *кигок
(пр.) пѣтушекъ.
КигйеЪіе (ц.) картофель.
Кигпо ^ѵіогсіа сл. какое-то
созвѣздіе.
•Кигбраіка куропатка.
КигорІосЪ вѣтреникъ.
Кигріе(ц.) истасканные башмаки.
*Кигіас катать.
Кигііе быт. башмаки.
Киг2%, множ. киг2%іа, сл. цы-
пленокъ.
Киггіс сл. курить; каш. киггі
і 8піе§% мететъ снѣгомъ.
Кгакйіеса сл. клюка, изогнутая
палка. [жій.
Кгакпу (пр.) прекрасный, свѣ-
Кг<^е1 (ц.) кегля.
Кге (пр.) кровь.
КгёсЫ хрупкій.
*КгесЫа церковная паперть.
Кгё&ас, чаще кгас, )а кг%, оп кга
или кгё, оп кг^І, кгбі или
кгё^аі получить, достать.
Кгёрё (въ Хиѣльнѣ) крупа.
Кгёріавіу крупный (говоря о
дождѣ).
Кгёзгес крошить.
*Кгёзгка (пр.), сл. также
кгёзгка, груша.
Кгёі кротъ.
Кгёѵс портной; (пр.) кгаѵс.
Кгёѵкі сл. муравьи.
*Кг§§пІес полевая ласточка.
*Кго икра (у ноги); (ц.) рыбья
икра.
*Кгосг рыбья сайка; сельдь
(сайка).
Кго^иіс (ц.) копчикъ (птица,
нѣм. ЗрегЬег).
*Кгоріе1піса кропильница; *кго-
ріеіпісхка сосудъ для храненія
святой воды.
*Кгоѵа, *когѵа, *кагѵа, кгпоѵа
(пр.), *кпі8га корова.
Кгці каб. рѣзакъ.
Кгп82С2 (ц.) желѣзо.
*Кіи2 горшокъ (?).
*Кгг$кп%с откашливаться.
КггеЪіеІ сл., *кгхеЫ хребетъ,
спина.
Кггеш кремень (пр.).
*Кг2ё8е(1Іо, (ц.) также кггбзейіо,
(пр.) кггозШо огниво.
170
ОСТАТКИ СЛАВИНЪ.
Кивгіс, кіібг§ (ц.) манить; кп- вгѳсеі (ц.) искуситель. Кивгодс поцѣловать: кивгпі тіе ѵ ггёс (брань). Кѵакас каркать (какъ ворона), квакать какъ лягушка (ѵатпа, 2аЬа кѵака); квакать какъ утка (касхка кѵасге).
*Кигс1гас 8§ лѣниво работать. *КѵіаІосЬ пѣгій быкъ.
Кйхпіса сл. кузница. Кѵісгес хрюкать какъ свинья.
Словинцевъ произнос. какъ I (среднее, не смягченное),
у Кабатковъ и Кашубовъ какъ ѵ).
Ь (У
Еа^осіпу (ц.) кроткій.
Еа]ас сл. лаять, блеять: ріев,
киога іаде.
Еа^по (ц.) говно.
Ейріса сл. ловушка.
Еазка сл. родъ дикихъ утокъ:
саіб схбпіа, а та гпасгк Ьіаіі.
Её' сгіѵо сл., Іе сгеѵо каш. лучина
(въ Изв. Акад. по недоразу-
мѣнію объяснено: „подборо-
докъ“).
Еёкас сл. глотать.
Еёріс, Іиріс (ц.) лупить; *1еріпа
шелуха.
*Еёзу лысый; *1ёвё'ца (пр. Іинша)
лобъ; Іевоі (ц.) лысый человѣкъ.
*ЕеВ2С2$СІ лоснящійся.
*Е§сгес соединять.
* Е§сгк смычокъ. ,
Еодоіѵо (ц.) звено цѣни.
Еокас, Іиокас глотать: сл.
Іиосгівг глотаешь.
Еокс (ц.) локоть.
Еокот? (ц.) другъ подлѣ друга.
Еощі’ас, 1от)азе (ц.) ломать.
* Ебпі, сл. Іопі въ прошломъ
году; *1опвкі, сл. ІопвкІ про-
шлогодній.
* Еопо лоно; ноша.
*Еоѵа, *1аѵка лавка.
Еоѵііѵа каб. ловля (рыбная).
Еойй сл. отдыхъ, привалъ: тіеіі
Ц 8Ѵ$ 1оЙ(.
Еб2а, Іиоѣа сл. оправа; панель
двери.
Еисгеѵо то же, что Іёсгеѵо.
Еир (ц.) грабежъ.
♦Еупа тетка.
Еувкаѵіса, сл. іівкаѵіса молнія.
Еувко 8§ (ц.) блеститъ; *1узк
быкъ съ бѣлымъ лбомъ.
Еувгсге сверкаетъ (молнія).
*Е2а ложь; 12$ (въ Хмѣльнѣ)
лгу.
Ь]асЬі сл., каш. ІёсЬі (пр.)
плохой; ЦасЬ.0 сл., каш. ІесИо
мало; плохо; нечетно (сеіпо
сгё Іёсію); Цавго (сл. и каш.)
хуже.
Ьапдгк (пр.) солдатъ.
ЬІазгка сл. палка.
Ь (смягченное, у Словенцевъ Ц).
Ьаіогог^а (ц.) сучекъ, ростокъ.
Ь]аІО8 сл. нынѣшнимъ лѣтомъ.
Ь%Ь, ІцЬ, родит. ІатЬе каб.
снопъ.
Ье сл. только (пр.).
іЬеЬаѵі лѣнивый.
ЬеЬі§ (ц.) желаю, мнѣ хочется
оомткя сллмѵь. 171
Ьеска возжа. *Ьё'(і^е, род. 1Й2І люди. Ье'йепа сл. жниво. Ье§Іу (ц.) кривой. Ье]ск>к (ц.) распутный человѣкъ, мерзавецъ. Ьекас, Іекаде лѣчить (ворожбой). Ьексес быт. щекотать. Ьекі (ц.) лѣкарства; Іекогг лѣкарь. Ьешівг (ц.) рѣзакъ у плуга. ЬепспсЬ цѣпь. Ьёра (пр. ц.) липа. *Ьёз (пр.) лисица. *Ье веса куча, стая. Ьёві (пр.) листъ; І&ѣу (пр.) книга. •Ьёзгсгена орѣшникъ. Ьеікі легкій. 1 Мао или ш&сег, род. т&сегге сл. мать: у каш. обыкн. таѣка. Масеса мѣшокъ -у невода, куда попадаетъ рыба. МасесЪа сл., *тасосЬа мачиха. МасЬас (ц.) махать. *Мак1ас, такіаде щупать. *Мй1епа ралина. Маігопкоѵіе (ц.) супруги. Мапёвіа сл. цѣловальникъ (въ кабакѣ). *Мапіа лѣвая рука. •МагсЬеѵ Марковъ. Магпоѣгоѵпу (ц.) расточитель- ный. Маггес или сИбтаггес (ц.) бре- дить, грезить. Мавка (ц.) кислое молоко; •Ееіеѵка, ІеСоѵка (ц.) гречиха. *Ьёгас лизать. *Ье2езгс2е лежанка, логовище. Ъік сл. и каб. всегда, все, постоянно. Ьік (ц.), *1і)к воронка. Ьііі (ц.) ласкательное слово: милашка, красавчикъ. Ьіп линь. Ьігоѵас (ц.) плакать, рюмить. Ьіва (ц.) длинна* веревка. *Ьів2Іѵа колодка. *Ьос лить. *Ьо1а дурень. Ьо1к@ ,)іс (ц.) итти вонъ. Ьовка(ц.) палка; локоть (мѣра). Ь)иЬ сл. хлѣбная мѣра, нѣмецк. ЗсЬейеІ (ІщЬ іеіа, гіе, ѣоЯй); ро1-1]’еЬі полъ-мѣры. Л. шавкоѵас (ц.) скисаться (о молокѣ). МавгсЬбрвіѵо сл. товарище- ство (?). Маіівко (пр.) матушка. М%4е1, ш^сіеі четверть копы (т. е. 15 штукъ). ♦М^дгоі, *ш4(іг2е1а дока, все- знайка. *Мес1шіо8г болотистая, мшистая поляна. М&іек каб. родъ чепца. Мё<І2ѴІе(іх сл., каш. дцедігѵіедг медвѣдь. Мё^а комаръ, мошка. Ме]пк родъ рыбы (налимъ?). Мёкас в§ (ц.) вертѣться на языкѣ (о какомъ нибудь имени и т. п.).
172
ОСТАТКИ СЛАВИНЪ.
Мекіес, тек1е]§ (ц.) мошенни-
чать (въ торгѣ).
Меіра (ц.) обезвяна.
*Мё1у малый.
Мёіа (также таса) извѣстная
мѣра (хлѣба, соли).
*М§І08С дурнота.
Міаікі (сЫеЬа) сл. крошки.
Міачусгес мяучить.
Місіі, вмѣсто тпісЬ, (ц.) монахъ.
Міес, тот имѣть.
Міёйпіса (ц.) тазъ.
Міе<І2ѵіе(1г (пр.) медвѣдь.
Міёіегна сл. водоворотъ.
Міетс (иногда у Кашубовъ;
Слов. всегда говорятъ МІетс)
нѣмецъ.
Міег терпѣніе (ц.): \ѵоп піето
тіегё.
Міезгк (ц.) мѣшокъ.
*Міега межа.
Міег^а (ц.), *тіо2^а весенній
сокъ деревьевъ.
Мі§(ка (ц.) мята.
Мікеіка сл. мелкая рыбешка.
Міккі сл., *тіікі каш. мягкій;
тіккё ѵіойго сл. оттепель.
Мііоѵас (пр.) любить (при этомъ
сдѣлано Прейсомъ замѣчаніе,
что Кашубы не знаютъ Поль-
скаго выраженія косііаё).
Міпі сл. сладкій.
Мінінз сл. налимъ (рыба).
*Міосі медъ; *тіосіт сладкій.
*Міопо имя.
МІ082І, ШЦ082І СЛ. ТОЛСТЫЙ.
Мігё сл., каш. также тіііге,
между.
МІесг (ц.) молоки.
Міоіі молодой: тіосіоас рІосЬозс,
віагозс піегаДовс (посл.).
Мп]і меньшій, потіці наимень-
шій.
Мос (или 82С2ѲПС) (ц.) моча.
Мосігу синій; тоігок (ц.), то-
(ігбкѵіаі сл. василекъ.
*М<Ят%с 8% потѣть.
Моі мѣсто; моль.
Мота, ночное привидѣніе; (тиога)
сл. ночная бабочка.
*Мо’г8хс2е2па, (пр.) тиогвгсгіпа
сѣверъ.
Мог-2 (морзъ) морозъ; ті&г-гпіе
морозитъ.
Моі сл. мотокъ.
Моѵіс говорить; тоѵа говоръ,
языкъ.
Мгёсгес сл. блеять (какъ коза);
каш. мычать (тихо, говоря о
коровѣ); (ц.) ворчать.
Мгок (ц.) сумерки.
Мгоѵка муравей; шгбѵівгсге (ц.)
муравейникъ.
Мгге/а, тггеіка родъ неболь-
шой сѣти.
Мг208І рыбій норостъ; икра;
гёЬё ва шгговіиін сл.
Мисе кочки на болотѣ.
Мтігес, тидгеде (ц.) затѣвать
(на пр. шалость).
Ми"а сл. комаръ, мошка.
Миіка сл. поцѣлуй.
*Ми1ог2 каменыцикъ.
Мшпггес (ц.1 ворчать.
Мйпіе сл. губы.
*МигіаІа поперечное бревно (?).
Муіо плата, вознагражденіе.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
173

ХА- сл. наи: нАтІойзхі, пАѵісі
(всего больше), пАтііі (всего
охотнѣе); у каш. обыкн. пб~:
пбтіойзгі.
Хай^гойа (ц.) расплата.
Хайхіеѵас з§ (пр.) надѣяться.
Ха&і сл. нагой.
Хапа и йена сл. и запада, каш.
мать; (пр.) папа.
Хаоіепіа, паѵоЗепіа каш., поѵо-
гепіа сл. женихъ.
Хаѵукпопс (пр.) научиться.
•Хагой назадъ.
Х$сіс за сл. пріучаться; пап§-
сес (ц.) пріучать; п^сес (ц.)
манить.
Х$кас, щкас (въХмѣльнѣ) гнать.
Х$га, пбга сл. нужда; пбгпісі
сл. бѣдняки; пбгпі сгіоѵіек сл.
безсильный; п$гіс сл. мучить.
Хескпбс сл. минога.
Хе$а (ц.) намедни.
*Хекас гнать.
Хегкі (ц.) почки (нѣм. Хіегеп).
Хезг! (ц.) впередъ!
ХёзгегісЬ сгіоѵіек сл. любо-
пытный (съ нѣм. пеи&іегі&).
Хіск ничего (всегда у слов.;
у каш. также піс).
Хіё-% сл. нѣтъ (въ смыслѣ гла-
гола и нарѣчія).
ХіёЬогок (ц.) несчастный.
ХіеЬояоз сл. какое-то созвѣздіе.
ХіёЬоге! жаль! каб. г піёЬойе іе
зет піёзсіюѵаі.
ХіёсЬѣегу,піёсЬѣегеп нѣкоторый.
Хіескі лотокъ; сл. черпалка.
*ХіёспоІа наглецъ, развратникъ.
*ХіейоІ$@а недоросль; негодный
человѣкъ.
*Хіёйоѵіога, *піѳйоѵіагк невѣ-
рующій.
•Хіёкага (пр.) волкъ.
Хіеібзу гадкій, неряха.
Хіеріека (въ Хмѣльнѣ) стран-
ный человѣкъ, чудакъ.
Хіеггѵі^ѣа ребята: шоше ѣуіе
піеггѵі%ѣ.
’Хіеѵсгего завчера.
Хіеѵіазѣа, чаще піАзѣа женщина;
у каб. ніАзѣа всегда употре-
бляется въ смыслѣ жена (у слов.
и каш. Ьіаіка).
Хіеѵіййту сл. невидящій (пА
^ейпо ѵоко, пА оіхуе ѵосгй
піеѵіййту).
Хіёѵіейго сл. дурная погода.
Хіеѵой неводъ.
Хіёгйага (ц.) неуклюжій чело-
вѣкъ.
Хі^йё никогда: пі^йё ргке пщйё
никогда отъ роду.
Хіпйге сл. нигдѣ.
Хіѵа (пр.) пашня.
Хіко (пр.) глубь.
Хо сл. пусть.
ХоЙгге сл. ноздри; каш. (ц.)
погйге.
Хб^а]са (пр.), *по&Аѵіса чулокъ.
Хб^И каб. быстрый; пб^іе
вдругъ.
Хокс ноготь.
Хбг сл. нырокъ (птица).
Хогй (пр. пиогѣ) каш. уголъ: ѵ
ѣот погйге; слов. говорятъ
также погй въ этомъ смыслѣ,
174
ОСТАТЖИ СЛАВЯНЪ.
а погі (ѵ іот погсе) употребл.
въ смыслѣ: мѣсто.
Копіа сѣверный вѣтеръ.
Мовоі (ц.) носатый человѣкъ.
*Кохёішйса молодая свинья.
*Х6хітк весна.
*ХпсЪ1а картофель.
Ыупіа сл. и запад. кань теперь
(пр.) піпіа.
О.
Прикѣч. Въ словахъ начинающихся съ гласной о, Кашубы постоянно при-
ставлящтъ подъ которою сж. ати слова; Словинцы и Кабатйі допускаютъ
букву о въ началѣ словъ, но въ рѣдкихъ случаяхъ.
ОЬа&пес ва сл. родить (говоря
объ овцѣ).
ОЫшіа каб. привидѣніе.
Осааіі сл. съ большими клѣтками
(сѣть).
ОсісЫавІ: га обеЫаеі йѵіегхі
каб. захлопнутыя (?)..
(пр.) оттуда.
О^агі сл., мго^агб садъ.
О§о1н%с (Ьаіо§§) (ц.) хватить,
ударить.
ОкЬаЬа (ц.) растеніе МеіШіа
сгівра. ’
Окоп] сл., «окиіі] каш. окунь.
Отіііс ва сл. ошибиться.
Опё&сіа сл. намедни.
Орагвес ва сл. опороситься.
Оріаіопі сл. заплатанный.
Оггеі, род. огаеіа (пр.) орелъ.
Овсв сл. багоръ.
ОвесЬ (пр.) островъ.
Овіпа (пр.) горный хребетъ (?).
Овігоріегг (пр.) растеніе Баіига
вігатопішп.
Оісзе-цавг сл. отче нашъ (каш.
раеегг).
Оитой сл. оводъ.
О'г^атЬа (сЫеЬа) сл. кусокъ.
Ойе&, ѵойе§ сл. кочерга.
Ой&піопу опаленный, обожжен-
ный.
Ріцсгіпа, раскепа сл. весло; Ражігес гнать (скотъ),
ѵіозіо значитъ багоръ: «]о па* ] Раповгес (ц.) важничать.
8гоЬі% ѵіовЦ, ]0 )ейсЩ р^Й
схіпо». Кашубы въ Помераніи
говорятъ р&сяіпа. -
♦Раік паукъ; (пр.) ра]к, раД.
Ра)ісгепа паутина; (пр.) ра]-
сгіпа, раісгіпа.
Раіё'са сл., ра1)йса, раіса каб.
палка.
Раія^ ДУгаі на которую надѣ-
вается сѣть.
Раргоіас, раргоск§ (ц,) болтать
пустяки.
Рага сл. паръ.
РагсЬ сл. пыль.
РагсЪаіо йеЬа (ц.) жаба.
Раграгс папоротникъ.
Рйгрога сл. золотая рыбка.
Рйгв$ сл. поросенокъ.
РавегЪ (ц.) пасынокъ.
*Равікег большой молотъ.
остатки славянъ,
175
*Ріес печь (для:печенія хлѣба),
*ріеск печь комнатная.
Ріес, ріекч и ріееид (ц.) пень,
пеку.
Ріесле1пу(такжеріеке1пу) адскій;
РіейесЬа (ц.) пелена.
Ріепев/Іѵо собират. деньги.
Ріеріёгтіса сл. родъ птицы,
ѴГаззегЬпІш; (пр.) рггеріегасй
перепелка.
Ріегаіка (пр.) прачка.
Ріевпіа сл. пѣснь.
Рікбв родъ рыбы, НогпйвсЬ. .
РЦ)-рЦ), рЦка рЦ)ка тиса-тига
(кличка гусей); утокъ кличутъ
касхі-касхі.
Рііпо (ц.) нужно; прилежно.
Рііоѵас сл. сторожить.
*Ріпс (пр. рапс, рші) пять.
*Ріос пѣть; сл. киг ршуе пѣтухъ
поетъ; рібпе пѣто; (пр.) ро)е
поетъ.
Ріопіге (рѣдко ріепіфіге) деньги.
*Ріотпок писчее перо.
Ріопіп молнія. Кашубы гово-
рятъ: ріогші роіі (палитъ), аіе
ке) роіети хавох #гот ѵи-
іегхі, ѣеп ѵёдааі (ц.).
*Ріовк (пр.) песокъ.
Ріра (въ Хмѣльнѣ) дудка.
Рігз (ц.) титька; *ріг§е перси;
грудь.
Рітсзеп (ц.) перстень.
Рівс (ц.) кулакъ. ,
Рівкас сл. играть на дудкѣ.
*Рівког2 пискарь.
Різшіо сл. письмо, ха рівшёпі^
по писанному.
*РіІк, *ріІок мужской членъ.
Ріас, ріе!§ полоть.
*РазіиГ2 пастухъ; *равѣогка
жена пастуха; *ра8іисЬ, *ра-
віигк пастушокъ.
Равѣѵівксхе (ц.) пастбище.
Раіеіпіо (ц.) сковорода.
Раттіе (пр.) полдень.
РагёсЬа: рой ракесЬ$ сл. подъ
мышкою.
Рахпокс (пр.) коготь.
Рагес (въ Хмѣльнѣ) мурава.
Рдокк (въ Хмѣльнѣ) блинъ.
Р^ѵіса (ц.) пуговица.
Р$к пукъ; *р$к снопъ соломы;
*р§С2к почка; подушечка для
иголокъ; пучокъ соломы.
*Р§кас, р§ка,і^ лопаться.
Р$кп$с сильно ударить.
Р^кіегг сл. пузырь (на водѣ).
*Р§рк пупъ.
РеІпіе полдень; обѣдъ.
Регк (ц.) маленькій сельдь.
Рёггпа, рёгхіпка, рёггіііпка
крошка; *рёг2іір, *рёг2Іпк§
немного; іо рёгхіпкі до по-
слѣдней крохи.
Рёзк (ц.) рыло, морда.
Рёзкас, )о рІ82С2% (ц.) рыть,
рыться.
Рё&коѵас (ц.) ругаться.
Ревпіѵе Іезѣу (пр.) молитвен-
никъ.
Резіка косточка (въ вишняхъ
и т. под.).
Рёѣеі (ц.) ЗіаиЬЬепѣеІ іп іет
МііЫе.
РёіеЦ сл. бабочка (у Прейса
по ошибкѣ реѣіеі).
РіЛпа сл. пѣна (употребитель-
нѣе згйта, съ нѣм.).
*Рійзіппка нянька.
176
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Ріаскіа простыня.
*Р1ара норда.
Ріаѣ сл. платокъ; холстъ: ЫаЛі
Іако ріаі.
Ріаіас, рЫаде (ц.) платать.
Ріаѵпіса (на Гелѣ) родъ большой
сѣти.
Ріесе сл. легкія.
Ріёсе сл. плечи.
Ріесіі (ц.) тѣня.
Ріё^аѵі (въ Хмѣльнѣ) гадкій,
плюгавый.
Ріезк (въ Хмѣльнѣ) ненастье.
•Ріезіас, рІе82С2§, (ц.) ріевкоіас
болтать, говорить вздоръ.
Ріёзка сл., ріезгка каш. трясо-
гузка (птица).
Ріёіа заводь; (въ Хмѣльнѣ) лужа.
Ріеѵа (ц.) плева (тонкая кожица);
сл. р!о°ѵа плева (отъ хлѣба).
•РІёѵас, ріёѵаід плавать; *ріё-
п%с, р!ёп§ литься.
Ріосіпса сл. улей.
♦РІосЫа простыня; сл. рІосЫа
прикрѣпляемое къ головѣ по-
крывало, принадлежность праз-
дничнаго женскаго наряда.
Ріош (ц.) пламя.
РІоп сл. отдѣльное поле; мѣра
земли = ѵіока (30 морговъ).
РІО8 СЛ. КЛОПЪ.
Ріоіка сл. родъ рыбы (плотва?).
Ріікке (ц.) широкіе штаны, нѣм.
РІшійегЬозеп.
Рій" сл. плугъ.
Ріиіо сл. поплавокъ.
*Р1упІ фунтъ.
РосЬѵа (ц.) -футляръ, ножны.
Рбсгѵага чудовище.
Рбдезгѵа, рбйезгеѵ (ц.) подошва.
*Р&ікагЬіас передразнивать.
Рое(1ѵ6(1а каб. подвода: па р&і-
ѵойге іесіге.
*Ров(1\ѵо^оеппіса подхвостный ре-
мень; большое половое отвер-
стіе у скота.
*Р4§апіас погонять, ро^опіося
погоныцикъ.
Ро] иди, поди.
Рокгяеѵа крапива.
Роі (ц.) полъ.
Роі каб. подлѣ: роі тогга,
(пр.) роі подлѣ, роі піе подлѣ ея.
Роіс (ц.) пблоть (ветчины).
Роіс палецъ, *ра1есгпік напер-
стокъ.
Роіеп, женск. роіпа полонъ,
полна (на Гелѣ: въ другихъ
мѣстахъ реіп, реіпа).
*Р<Йкоз2к койки телѣги.
*Р<Йос1і Полякъ.
*Р(Йѣогас2ПІк широкій возъ.
Рошёізк, ршпёізк сл. маленькая
птичка, по-нѣм. Еійіг.
Роето^аг сл. истопникъ (въ
пивоварнѣ).
Р&поггкаПомеранія (въ противо-
положность Кашубской землѣ:
- потому «ро Р<5тогхкп тоѵіс»
значитъ: говорить по-нѣмецки);
*Рошагепк Поморянецъ.
РбтисЫа небольшая морская
рыба, по-нѣм. Вегясіі.
*Ропог червякъ.
РЙрІопка сл. лихорадка, горячка.
Рорг%§ подпруга.
Рогсіі, множ, рйпр сл- порогъ;
(пр-) Раг&
Рог&і сл. по-порядку.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
177
РогМивхк сл. гостинецъ, по-
дарокъ на радости.
Рогёпк (пр.) утро; па рогёпк
на другое утро.
*Рог§сге перила; узда.
Ров сл. поцѣлуй: (іо] шпіе роз.
РоЧіоф *ро8Іо(1е сзади.
Розо# (ц.) приданое.
Ровріеѵас ве спѣшить.
•Рб'вѣаѵа видъ; станокъ ткача.
Ровіаѵпі сл. красивый.
РоЧібпіек сл. постромка.
РовгШеп (пр.) ежедневный (пра-
вильнѣе, кажется, ежедневно).
Ровгіѵогг сл. рогожникъ.
РоЧ быт. горшокъ.
*РоЧсеѵу честный.
Роіок (пр.) болото.
Роігоѵ (ц.) отава.
*РоЧг6ѵпіса земляника.
Роѵагка сл. пота (Міеге).
РоЧіека (ц.), роѵісгка сл. вѣко
(глазное).
Роѵіѵіасг сл. какая-то трава,
растущая въ картофелѣ.
Роѵог-2 сл. веревка, канатъ;
(пр.) роѵагг.
Рогсіге, рогсігі поздно.
РоЗесес сл. взять взаймы.
Ргас, ріегх^ (ц.) бить, колотить;
мыть (бѣлье).
Ргаѵіса (ц.) правая рука.
*Ргагес жарить.
Ргёк: ияге ргёк іггётас дер-
жать уши на-сторожѣ (говоря
о собакѣ, о лошади).
Ргёв сл. жеребецъ.
*Ргёвок Прусакъ.
РгІ82С2ѲС сл. прыскать.
РгбсЪа сл. нищенство: )іс па
ргбсііф идти просить мило-
стыню.
Ргосот, ргосотко (ц.), ргосіт,
ргосітп (пр.) насупротивъ.
*РгОС2, *Ѵ(?рГ0С2 кромѣ.
*Рго& рог§ порогъ.
Ргоіевгсгк незабудка.
Ргот (ц.) паромъ.
*Ргов%к пороховой рожокъ (?).
Рговп^с попросить, пригласить.
Ргозѣо (ц.) прямо; іё товг рговіо
ты правъ; *рговіок простякъ,
простолюдинъ.
Ргогпіес, ргогпіе)§ (ц.) лѣниться.
Ргув быт. некладеный свиной
самецъ.
РггеЬёѵк: рггеЬёѵк вѵіаіа (ц.)
древній старикъ.
РггесЬозгсяас, -аде (ц.) прима-
нивать.
Рггесгес (ц.) отрицать, отнѣ-
киваться.
*Рггес2пік поперечникъ.
Рггедвопк (ц.) сѣни.
Ргге&гаЬіс сл. перегресть (напр.
черезъ рѣку); тё ргхёдйтіет
мы переѣдемъ рѣку.
Рггёкі сл. поперекъ.
Рггеіек сл. глотокъ.
РгхеіоЬіс сл. разломить (на пр.
дверь).
Рггеіікігас -а)§ (ц.) манить.
Рггеп^кас сл. приблизиться.
Рггевпу свѣжій.
•Рггевс прясть; мурлыкать: сл.
коѣ рггеіге, каш. коЧ рггфізе.
Рг2§іго (ц.), ргг^іг, быт. рг2%іег
ярусъ; чердакъ.
Рг2%ІГ2 СЛ. Нёбо (во рту).
*Рг2ех(1г2ес8§ осматривать себя,
12
178 ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
глядѣться въ зеркало; *ргхед- Рвес (ц.) портить.
гге Во§ помоги Богъ.*) Рзозес (ц.) шалить.
Рггійкі (ц.) крутой. Рггікгу (ц.) досадный. Ргхіікіх (пр.) прійти. Рггіоігёѵк одежда. *Ргго(1, *рГ20(ікі, рггосіка впе- реди. Рггопсікі, рггойкі сл. кузнечики, саранча. Рггдйопкі сл. какая-то ягода, нѣм. КеіІЬееге. ♦) вѣрнѣе: проста Боже! I Вай, гайо сл. охотно; гёйозс радость, гедоѵас з$ радоваться. ВЛца сл. болото, топь. В%Ь (ц.) рубецъ. *В$сгка пробка (?). В^сгкі сл. рукавицы. Вфыу'са сл. рукавица; ѵі%2Іа г^каіса сл. вязанная рукавица. В$коѵ, г§коѵ рукавъ. ВёЬа (пр.) рыба. ВёЬак сл. червякъ (пр. гоЬак червякъ; ракъ-болѣзнь). ВёЬок рыбакъ (пр. гёЬак). *ВесЬеВ порогъ, перекладина (въ клѣти). ВссЫі сл. скорый. *Вёсгес ревѣть: сл. кгоѵа гасзі. Вё§а быт. рядъ. *Вёк (пр. неправильно ідек) ракъ. *Век шестъ; гёкі сл. загородка изъ шестовъ, устроиваемая въ водѣ для рыбной ловли. Вёт сл. ремень. Вётіо сл., *гетц (пр.) плечо. *РзігосЬ пестрый быкъ. Рзгёпса сл. пшеница. *РіосЬ (пр.) птица. Рпкаѵка (ц.) ружье. Ризіег сл. черная повязка на головѣ, принадлежность дѣ- вичьяго убора. Рпзгка (ц.) ружье. *Рпіа, *рІ2(іа женская половая часть. г. Вётібп сл., гетіопк (ц.) ро- машка. Вёпа рана. Вёпк рынокъ. *Вёпо утромъ; рано. Вёра оббитый кнутъ. Вёзп%с сл. рости. Вёзгас, -а)§, (ц.) трогаться, гёсЬ (ц.) движеніе. В&гіс сл. тронуть. Вёѵа сл. мель. Вёг каб. рожь; (пр.) гег хлѣбъ (зерновой). В§Ьіаг2 (пр.) дровосѣкъ. Віск груздь. Вікас (въ Лебѣ) говорить. Віі (ц.) лопата. ВбЬ сл. улей: гбЬ рзгсгоі. Восіс (пр.) проклинать. *Вос2Ьа сватанье. Впок (пр.) годъ. *Во16 пахотная земля. *Вотпі ровный, *гоѵпі равный (я не слыхалъ, чтобы эти двѣ
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
179
формы употреблялись съ та-
нинъ различіемъ въ значеніи;
напротивъ, и гошпу и гоѵпу
значатъ одинаково равный и
ровный; первая форма употре-
бительнѣе).
Впова сл. (пр.) роса.
ВозосЬа (ц.) разсоха (въ сохѣ).
Возрасге (ц.) отчаянье.
Вбзіаіе сл., гбвіапіе каш. двѣ
расходящіяся дороги, распутье.
Вбѵіс за сл. роиться: рвгсяоіе
за гбѵіо.
Вог^а (ц.) прутъ.
Вогпіа (ц.) ржавчина.
Впогит (пр.) разувъ.
Вогѵійгеіе яснѣетъ, разгули-
вается (погода).
*Во2Ѵога клинъ, орудіе для
расперкн; *го2ѵог2пік курокъ,
гвоздь которынъ натягивается
лукъ.
Вбгк (также гб§) сл. уголъ.
Впекла сл. платье и доиашніе
8а сюда: йаі-8й дай сюда, ро’-
Іе-зА. (въ быт. ройг-Іе-зА) поди-
ка сюда.
*8атс, затісаѵ самецъ, самка.
Запйасг, сл. запйяалс судакъ
(рыба).
*8апо сѣно.
*8агка (пр.) сл., каш. *згока,
*зегока сорока.
*8агпа серна (самка); сл. зот
серна (самецъ), *зогеп. Въбыт.
вагла значитъ олень.
8аха (ц.) сажа.
8%к (ц.) сукъ.
пожитки; (пр.) гпсЬна одежа,
на пр. іо тот гпсЬеп йозс
у меня довольно одежи.
*Випо руно, шерсф.
Впіа рута: рзіо гпіа полынь.
Вг%й рядъ; *Г2%й путь ступени (?).
*Вг%за водяной кресъ, ряса.
Вгес сл. задница.
Вгес сл. ржать: кол) ггі (произ-
иос. также какъ гггі).
Вяесог цѣпь.
Вге^ас тошнить (въИзв. по не-
доразумѣнію объяснено: ломать).
Вяекл^с сказать; у слов. и каб.
употребл. формы: іа ггек%, іё
гяесгезя, оп ггесге и т. д.
*Вгёт ремень.
*В2езгес вязать, пггезгіс при-
вязать.
Вгеіёіну (сгіоѵіек) прямодушный.
Вгеяко сл. быстро, проворно.
Вгегѵу (ц.) свѣжій.
*Вгта холмъ (?).
Вгоиа зарница; сл. ггпогго заря.
8.
8сеггр сл. серпъ.
Зсеггріі сл. чахлый, исхудалый.
8сІГ2 падаль, стерво.
Зесгега, *зёкега топоръ.
*8ес2катіо комната въ которой
крошатъ, разсѣкаютъ.
8ёсЪі (ц.) сухой, зёз2а(ц.)суша.
*8ей1а лавка, скамейка.
*8ёка сука.
Зётіпіе сл., зотібпі, зшпіепіе
совѣсть.
8ёпо§аг1еса (ц.) горлица.
Зёпоі (ц.) сынишка (сынъ, въ
смыслѣ презрительномъ).
180
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
8егші§§а(ц.) одежда изъ грубой
ткани.
*8егѵоіка сыворотка.
8ёгу (ц.) цы рой.
Зезгёса каб. рукоять (у плуга).
8еіко (ц.) сито.
8ёіі сытый, жирный.
8ё'іу сл. сыпанный.
8і(11о сл. клѣтка въ сѣти.
Зі&пцс сл. достать, досягнуть.
8ікас (ц.) свистѣть; прыскать.
*8ікоѵка, *8Іггікоѵка оконеч-
ность (?).
8ІНЦС сл. сѣсть.
812еп сажень.
*8кагпіо щека.
8кага сл. бѣда; *вкагес иска-
зить, испортить, разбить.
*8кіЪа скибка (хлѣба).
8к1піс (ц.) лосниться.
8к1ио сл. зрачекъ.
*8кпега скряга.
*8коЪгонк, *зкоѵгопк, *зкоѵогк,
сл. зкоѵогпек, зкоѵагпек жа-
воронокъ.
8косгке кузнечики.
*8ко1ес рыдать; сл. зкоііс виз-
жать (какъ собака).
8кога, пр. зкиога кора.
*8когЪ скарбъ, кладъ.
8кбгс сл. скворецъ.
Йкбгера скорлупа; сл. зкогоре
черепки.
*8коггпіа (пр. зкоггніа и зкохпіа)
сапогъ.
Зкоіогг сл. пастухъ (коровій).
*8кга искра.
*8кг§1а проволока; конецъ
дышла прикрѣпленный къ те-
лѣгѣ.
Зкгошпо мало, скудно, напр.
тідза акготпо.
Зкгоніа (ц.) високъ.
*8кгоѵ лоскутъ, тряпка.
*8кгхепіа, *зкгапка сундукъ.
Зкгкеріес (ц.) скрипѣть.
Зкггерісе (пр.) скрипка.
8кппіа (ц.) амбаръ.
Зкѵігас, ]о зкѵІТ2%; зкѵігзес сл.
плакать, пищать.
8кѵіг2 сл. сверчокъ.
81а, род. зіі, сл. зіо, зіі шлея.
81а(1 сл. вслѣдъ.
81%р родъ сѣти.
81ёсЬ сл. високъ.
*8іёсЬ слухъ, *8Іёс1іас слушать,
зіёзгес слышать; зіёзгпіе (ц.)
пристойно; сл. зІёсЪас принад-
лежать.
81е<1пі, зіёпі сл. послѣдній.
81ё$а слуга.
81ёр сл. слѣпень.
81ёѵа (ц.) слива.
*81о(1 слѣдъ, вслѣдъ; задъ, зад-
ница; зіойк (ц.) задняя часть;
*8Іоікі, *роМёркі заднія щеки.
81оеѵіп сл. соловей.
Зійпізгко, зійнезгко сл. сол-
нышко.
8шёсгк (ц.) веревка у кнута.
8шек, зшок (пр.) улитка.
8шёкп%с шмыгнуть.
*8шіоіапа сметана, сливки.
Зтіоіопка (ц.) презрительное
названіе Польской шляхты,
употребляемое Кашубскимъ
простонародьемъ.
8шігс смерть.
Зшіпігес (ц.) вонять; зтгосі (ц.)
смрадъ.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
181
*8шоШез(?) столярный ножъ.
8шок змѣй.
*8тогк сопли, *втагкаіу со-
пливый.
8ти§ (въ Хмѣльнѣ) небольшой
лужокъ, небольшой клочекъ
ПОЛЯ ({ЗППЩ лугъ, болото).
8пшкас гладить, розпшкп%с
провести рукою по чеиу нибудь.
Вшита, зтйга сл. туманъ.
8шигк (ц.) овчинка.
8пёс, 8пе]§ мотать.
Бімхі сейчасъ, тотчасъ.
*8поре, *1§Ъе снопы.
*8пой (пр. виной), также зппйі,
сл. «пбгпі красивый.
8оЪака сл. собака; (ц.) сука.
8о<1 (ц.) садъ.
8одас, зойаде (ц.) садиться.
8о<1с сл. садокъ (для рыбы).
*8о<1к волосяное рѣшето.
8о(ке1 (ц.) саднина (на спинѣ).
8ОП82, 2ОП82 (ц.) замша.
БогЪіес (ц.) хлебать.
Возасгпік родъ сѣти.
Бозпіпа (ц.) сосна.
Возгпік (пр.) сошникъ.
8рага (ц.) щель.
Врагсііа сл. спокойствіе, отдыхъ.
8раггее (ц.) ошпарить.
8разгоѵас (ц.) прійти въ упадокъ,
разориться.
Зрепіегіс (ц.) посеребрить.
8ріс (ц.) застегнуть, зріпас (ц.)
застегивать; — з§ становиться
на дыбы.
8рік (ц.) високъ.
8ріп сл. (пр.) пряжка.
8різк (ц.) заговоръ, бунтъ.
Зріеѵас (ц.) плевать.
Бродіс (ц.) спаять, склеитъ.
Брогу (ц.) большой, крѣпкій,
здоровый.
8ргг%іка растеніе, полевой тминъ.
8ргхе]а)ес (ц.) благопріятствовать.
8рг2§2езіу (ц.) скорый, вспыль-
чивый, 8рГ2§2ПО8С (ц.) ВСПЫЛЬ-
ЧИВОСТЬ.
Брггезіс з§ (ц.) составить за-
говоръ.
8го§і (ц.) очень большой; сер-
дитый; згойес (ц.) важничать.
Бгошас за сл. стыдиться (въ
Хмѣльнѣ ]'а згошбт стыжусь);
згбтоіа сл. стыдъ; зготоѣіёѵі
сл. застѣнчивый.
8зас сосать; бгеса ззе]е сл.
сосетъ.
Зіабо (ц.) большое стадо.
Зіагсгес (ц.) доставлять, устраи-
вать.
8ійгк сл. тесть; *зѣагк стари-
чокъ, дѣдъ, *зіагка старуха,
бабушка, *8ІагкбѵІ2па часть
назначенная старикамъ.
Зіаік (ц.) посуда.
*8Шкоѵас хорошо вести себя.
Біаѵас, 8Іо)ес (ц.) стоять, зіаѵас
случаться; зіа)е ті по Іо
это мнѣ служитъ къ тому (ц.).
*8іеЫо стебель.
Біесгка тропинка.
*8іёбп%с остывать, зіёбгес (ц.)
студить.
*8іёйпіо колодезь.
*8іё§па сл., у каш. зѣё^па
і (*зіе§па пр.) тропинка.
8іё§п%с (ц.) стынуть.
Біёкас 8§ встрѣчаться.
Біеік стулъ.
182
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
8і§кас (ц.) стонать.
8і§ра (ц.) ступа.
*8і§ріас ступать.
*8іо1еш, віоіуш, віоіт, віоітак
великанъ.
*8іопік лацканъ (верхняя часть
сюртука); лошадь, которую
постоянно держатъ въ конюшнѣ.
*8іопіо конюшня.
8іора (ц.) подошва.
8ібгп сл., віогп родъ рыбы
(по-нѣм. Еіппйег).
Зібгпесяка сл. лента.
8ібѵ сл. прудъ.
ЗігаріаГу гнилой.
Зігазгк (ц.) страшилище, при-
видѣніе.
8ігаѵа (ц.) пища.
8ігёсЬ, зігёсЬа сл. нищій, бѣд-
някъ; (пр.) зігёсіі старикъ.
ЗігесЫаіу (ц.) малодушный,
унылый.
*8іге#а ручей; (ц.) дождевой
потокъ; сл. зігё^а, зігигк, каш.
зітигка ручей.
8ігеіка стрекоза (ЬіЪеІІиІа
^гашііз).
8ігёшіеп (ц.) рѣка, ручей.
Зігёріес сл. гнить.
8ігез2а шалашъ, будка.
81г§сгес (ц.) предлагать, пору-
чать.
*8іг§к стручокъ.
8ігі, сл. зігік дядя; зігеіепка,
сл. зігупа тетка.
8іго&і грозный.
Зігоріопу (ц.) озабоченный.
8ігоѵу, зігиоѵу сл. здоровый;
каш. (также и сл.) 2(ігоѵу,
2<ігиоѵу.
ЗіггеЬас, зіггеЪі^ хлебать, втя-
гивать въ себя сквозь зубы.
*8іггеЬго серебро.
Зіггёсіпа сл. тростникъ.
ЗіггесЬа крыша, преимущ. со-
ломенная (простую крышу на-
зываютъ (Іак). .
8іггеш (ц.) стремя.
Біггепа, віггапа сл. тростникъ.
Зіггёпі, ѵевіггёпі сл. средній.
ЗіггіЪггпік серебряный грошъ
(ЗіІЬег^гозсЬеп).
Зіггікоѵка (ц.) насосъ, шприцъ.
8ігг!тк маленькая болотнаяптица
(ВоЬгзрегІіпе).
8ІГ2І2 маленькая птица (стрижъ?).
Зіггойа стадо.
Зіпкас (ц.) стукать.
8іи1ес (ц.) сжать, на пр. зіиі
сожми ротъ.
8іиг (ц.) гной, нарывъ.
8(упка какой-то родъ рыбы.
8изгб каб. суша.
8иш сомъ (рыба).
ЗѵаіІхЬа сл. свадьба.
8ѵаікІ2І чешется; зѵ^йгес (ц.)
чесаться.
8ѵ$(1 чадъ.
8ѵіаг(1п^с (ц.) твердѣть; зѵігйгас,
зѵігйга^ (ц.) утверждать, под-
тверждать.
8ѵісес (ц.) праздновать.
8ѵіе§оіас, зѵіе§ос§ (ц.) болтать,
нести вздоръ.
ЗѵіеггЪіес (ц.) свербѣть, зѵогЪ
зудъ.
Зѵіпка: сігесі вѵіпк% Ьу% сл.
играютъ въ мячикъ.
І*8ѵІ02(?) сосудъ для храненія
| масла.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
183
8ѵіі, зѵОДпіе разсвѣтъ.
8ѵо)е$1о8пу сл. собственный.
Вяаска, *8хасЬ жердь.
.Вяайошогз сл. иней.
Вяайу сл. сѣрый.
ВгаШ косматый.
Вгаі (ц.) бѣшенство, згаіес,
82а1е]'§ (ц.) бѣситься.
*8гаіариіа вертопрахъ, зхаіо-
раіа (ц.) дикарь.
8гаІЫег2 (ц.) облавщикъ.
Вгатоіас (ц.) встряхивать, бол-
тать.
Вяапес, вгапеде (ц.) почитать.
Вгаг^ас, 82аг§аз§ (ц.) пачкать.
Вгагойпу (ц.) гадкій.
Вгагхапса (ц.) саранча.
*8газІас быть нетерпѣливыиъ,
хвататься то за то, то за
другое.
8гй,і сл., *8гаіа платье.
82$1бріег2 сл. (пр. зяаіоріегя),
каш. 82%іброгка летучая мышь.
Вх^іоріогка шутка, шуточная
пѣсенка.
ВгсЬоІк сл., 82СІ1ОІС (ц.) рукоять
(на пр. ножа).
В2С2еЪе1 (ц.) стебель.
Вгсхе^піс пай, отдѣльный кусокъ
чего нибудь.
Вхсгекоѵас лаять: ріезз/сгекціе >
(«•)•
Вясгёіепа (ц.) щель.
Вгсгера (ц.) щепа, згс/еріас,
згсзеріаде (ц.) расщепливать.
*ВгС2ерас щипать.
ВясяегЬа (ц.) зазубрина.
Вгсхегу (ц.) искренній, вѣрный.
Вѵбк сл. своякъ; *зѵок, *зѵа§ег
шуринъ, зѵіе^ка (ц.) золовка.
82.
Вясгезсе счастіе.
Вясгеѵас (ц.) уськать.
•Вгсгегіа, *82сге1епа (?) чешуя
на рыбѣ.
Вгсгёіеѵе сл. чешуя.
82С2І& (ц.) чижикъ (птица).
Вхсхоѵ щавель.
Вхсхо^сі сл. бѣлокурый.
Вгсгііка сл. щука; 82С2исг§іа
маленькія щуки.
ВгёЪіеппіса (ц.) висѣлица.
Вгесіхес (ц.) трунить.
8ге]а сл. шея.
Вгекбѵву красивый.
Вяеіезяі (ц.) шелестъ.
Вхеіз&пфеннигъ (мелкаямонета).
Вгетгас (ц.) бормототь.
Вяёшіес шумѣть: ѵіаіг зяёші.
Бгепща кляча.
*8яере1ес шепелять.
Вгеріас, 82ерсд (ц.) шептать.
Вхёзхка шишка.
Вгёзгок (ц.) шишакъ, каска.
ВгіЪа (быт.) тарелка.
Вгкаіес, ггкаіеде, згкаіоѵас (ц.)
бранить.
Вхкіопа (на Гелѣ) стаканъ.
Вякоіпщ каб. школьникъ, уче-
никъ: з іеші 82ко1піаІу.
ВхкгоЬас скрести.
Вгкипа сл. амбаръ.
8г1а, род. згіі какой-то родърыбы.
ВгІаЪгоіас сл. плескаться, пач-
каться въ грязной водя.
ВгІасЪ слѣдъ; тропинка.
*В2Іа§а слякоть, дурная погода.
184
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Згіарас (ц.) мочить; изхійр&с
сл. замарать.
8г1еіг§ (ц.) вкось.
*8г1ирка женскій башмакъ.
8гтаі, 82ШІОІ (ц.) куча.
Зхшахес (ц.) жаритъ на ско-
вородѣ.
8гтег (ц.) рубашечный рукавъ.
Згпайіі (пр.) красивый, ловкій;
вгпайе йгіеѵсзе (пр.) пригожая
дѣвушка.
Зговоѵас (ц.) колоситься, о ржи.
Ззоіог (ц.) тряпка, *8г6іога
лоскутъ, заплата, *82ОІопіік
бродяга, сорванецъ.
8зрегас, вгрега^ (ц.) рыться,
копаться въ чемъ нибудь.
Вяреіпу (ц.) гадкій, взресес (ц.)
дѣлать гадкимъ, вгреіеі (ц.)
гадкій человѣкъ, вяреіпіса (ц.)
гадкая женщина.
8/ріпіа шкапъ.
8гр1іпйа (ц.) втулка.
8гіё&а, взй^а сл. два десятка
чего нибудь.
Згіёпіа сл. часъ; вгійігіпка сл.
часокъ; вгіепік (пр.) часы.
Бгіоіог сл. поплавокъ, приспо-
собленный къ снаряду, кото-
рымъ ловятъ сельдей: вгіоіог
іо кгаЪе рггергаѵіопі.
ЗгігёсЬ или 82Ігёс1іа сл. бѣднякъ.
Ззігекас (ц.) ломать.
Згігёкасг сл. перепелъ.
Згігіка (га Ьегзгііпіа) сл. сна-
рядъ, которымъ достаютъ ян-
тарь.
Згіикпцс: ]етѵо вгіикпи’ сл. ему
рыгнулось.
Згіигсііас, вяіёгсЬас (ц.) толкать.
8гиЪа (преимущ. у слов.) длин-
нополое платье.
Згшп шумъ.
8211г крыса.
Згиіка (ц.) нюхательный табакъ.
Ззйіога тряпка.
*8гѵапіас вынюхивать, пробо-
вать.
Згѵіёгс сл. сверчокъ.
Згѵізіас (ц.) свистать.
Т.
Тасзас торчать.
Таіаіезвіѵо (ц.) сволочь.
Таіко столько, настолько.
Тала (съ нѣм.) ель*).
Тапсга сл. (пр.) дождевая
туча.
Тап§а сл. (пр.), *(^§а (*1§сга)
радуга.
Таг (ц.) торная дорога, іагоѵас
(ц.) торить дорогу.
Тагсгі какіе-то цвѣти, растущіе
во ржи (ѴГисЬегЫшпеп).
Тавгетка (ц.) пбмочи.
Т% тамъ; Ц е 8% тамъ и сямъ;
Т%рі сл., Ѣ§ру (ц.) тупой, 1§ріс
(ц.) притуплять.
Т§ріас (ц.) топать ногами.
Т%іг%ріас топать, стучать ногами.
Тсгес, ісг§ (ц.) чтить.
*) въ Изв. неправильно „ладь".
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
18Б
Тсгі (ц.) пустой: ісгі ѵоггесЬ. Тёсг тычинка, *жердь. Те] и; *такъ, тогда. Тё]§ (ц.) жирѣю. Тй (ц.), сл. іуі тылъ, спина. Теіе (ц.) столько, ѣеікі (ц.) такой большой. Тегоѵас, ігоѵіс изнурять. Тегог (только у каш.) теперь. Тег-гас сл. бѣжать; *1еггас быстро ѣхать. Тевс тесть. *Тезкпо, *іезгпо страшно, бояз- ливо; (ц.) іезгпо желательно: Торісеі] сл. топь, болото. *Торіес щелкать языковъ. *Торог, іербгк топоръ; *іорогк топорикъ. Тог& сл. рынокъ. Тоѵагезг (ц.) товарищъ. Тга&і каб., ігё^і сл. назадъ. Тгаріеггес, Ігаріегге]’^ сл. му- чить, угнетать. Тгазкоѵка ружьё. Тгаѵіс (ц.) варить желудкомъ. Тгёс, ігёі§ (ц.) отравлять, *ігё- сегпа ядъ. Тгезгсгес сл. трещать: ігезгсга
ті )е іезгпо инѣ сильно хо- чется; *і§згпіес, *іе8тпіес страшиться. Тёэдсг, (пр.) іезплсг тысяча. *Тіпка кадка. Тірка, іір: слова, которыми зовутъ цыплятъ. Ткоѵас, (ц.) втыкать, на- бивать. Ткѵіс (ц.) торчать: іо іп ѵ піт ѵ г§кй трещитъ въ рукахъ. ТгисЫес, ігисЫе]§ каб. гнить. *Тгипа гробъ. Тгппа трутень. Тгѵо^а (ц.) бѣда, бѣдствіе. ♦Тггезс, *іт2Ізс трясти. Тггёзсіпа сл., іггсепа (ц.) тро- стникъ. Тггезгсг каб. тварогъ. Тггеѵа сл. кишки.
(Йи§о ікѵі это онъ уже давно *Тгг§8аѵІ82Сге трясина, боло-
забралъ себѣ^въ голову. Тіес (ц.) тлѣть. Тіёс, ііёк§ (ц.) толочь; ііёс з§ (ц.) толкаться. ТІёзіу (ц.) толстый, жирный. ТоЪоІа пастушеская сумка. Тосяас, Іосгаід (ц.) катить. Тосгес, І0С2§ (ц.) цѣдить; то- чить зубами. *То1 (*82Іесгка) кусокъ льна. Тбпіо сл., іогі (ц.) тоня. Топес, іопеде (ц.) катить. Тбп)і болѣе дешевый. тистое мѣсто. Тггтіеі (ц.) шмель. Тггріоі вертопрахъ. Тщ сл. іи-Ьб, іийб, іёйб, у за- пади. каш. также іийё, тутъ. ТйЙе картофель: каб. ІйЙеѵісгі картофельная зелень. Тик (ц.) жиръ. Тиіес (ц.) слегка нажимать, гла- дить, успокоивать. Тѵігйга (ц.) крѣпость. Тѵогса сл. плотникъ. *Тѵог2 хорекъ.
186
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
Примѣч. Въ словахъ, начинающихся съ этой буквы, Кашубы, обыкновенно
также Кабатки и Словинцы, приставляютъ придыхательную букву ѵ, подъ которою
н см. эти слова. Въ рѣдкихъ только случаяхъ Словинцы и Кабатки, а равно жители
сосѣднихъ съ ними Кашубскихъ деревень въ Помераніи, допускаютъ въ началѣ
словъ и безъ придыханія. Такія слова здѣсь приводятся.
ЦЪёік сл. житье.
ІГсегаі^а тягость.
Пеките досадовать.
ІТк1е)а, икіе), ѵнкіеіа родъ рыбы.
Ѵпіапіёпі обманъ, очарованіе.
Цшіагіі сл. умершій.
Цріійс сл. подстеречь.
ІТгок сл. дурной глазъ, пгоегіе
сглазить.
Игіёсііп^с сл. умереть, оп игіёсіі
онъ скончался (слово это упо-
требляется безъ всякаго пре-
зрительнаго оттѣнка).
Шазпцс за сл. испугаться.
Шекѵіаі (въ Хмѣльнѣ) Апрѣль
мѣсяцъ.
ѴйЪіс сл., каш. ѵбЪіс манить.
Ѵасіа (ц.) ссора.
"ѴА^а сл. канатъ.
Ѵаіе-ѵаіе кличка гусей (тига-
тига).
Ѵйгсес сл. вертѣть.
Ѵаг^а (ц.) губа, ѵаг^оі (ц.)
губастый человѣкъ.
*Ѵагпа (пр.) ворона (форма
употребит. преимущественно у
сл. и каб.; у каш. *ѵгопа).
Ѵагз2П$с сл. киснуть, прокисать.
*Ѵагіа, *ѵгоІа шлагбаумъ (ц.
ѵагіа караулъ).
Ѵаг2%сЬеѵ (шазіа) большая
ложка масла.
*Ѵ§Ьбгк ведро.
*Ѵ§&5ейІо удило (у узды).
*Ѵ^аг<1а ограда.
Ѵ§§ге (ц.) угри, водящіеся подъ
кожею скота.
*Ѵ%зёѵпіса (пр.) гусеница.
Ѵ^ік утокъ въ тканьѣ.
Ѵ^гезгсге (ц.) привязь, свора.
Ѵсгегб сл., *ѵсгёго каш. вчера.
Ѵе придаточная частица (у зап.
каш.), на пр. ѵ Іезе Ьеіі шог-
йагге, аіе опі-ѵе ѵгаіі )е<1пбкоІ%.
ѴёЬаѵ (пр.) избавленіе.
*Ѵёсіс высѣчь, выбить.
*Ѵёйас выдать; выдать замужъ.
Ѵёііга (ц.) бородавка на лицѣ;
выдра.
Ѵё^папс изгнанникъ.
Ѵе) смотри (у запад. каш.).
Ѵёкпис сл. учиться.
Ѵёі, множ, ѵаіе валъ, волна.
*ѴеІк (пр.), *ѵоік (пр.), *ѵі!к,
СЛ. ѴОАѴк волкъ.
Ѵёіпа сл. волна (шерсть).
Ѵе1п%с обозначиться (на пр. въ
камнѣ).
Ѵегпцс за сл. вернуться.
*Ѵёзокі, *ѵёз2І высокій, высшій.
ѴёгйёсЬас сл. умирать (см. пг- .
іёсіпі^с).
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
187
*Ѵіе82С2еггеса, (пр.) ѵіезгсгег-
гіса, ѵіезгсгегка ящерица.
Ѵіеіѵіа сл., *ѵіеіеѵ, (пр.)ѵіеіѵа,
ѵіеііа, ѵіеііо вѣтвь.
Ѵіеѵк, урѵа, уріа ива.
*УІе<іпо всегда, постоянно.
Ѵр§о сл. иго.
*Ѵі1еса напильникъ.
*Ѵіпс вѣнокъ.
Ѵіосіго погода.
Ѵіз$?а (ц.) дрянной человѣкъ,
повѣса.
*Ѵііка вѣтка.
Ѵііго сл. (пр.) утро, *завтра.
*Ѵ1ос2§^а бродяга.
Ѵп^кас втаскивать.
*ѴоЬса свадебный дружка.
Ѵоіе (ц.) передняя часть плуга.
Ѵог сл. веревка, которою при-
крѣпляется сѣть къ жердямъ.
ѴоѵісЬа сл. какое-то создѣздіе,
иначе называемое пё, піеЪіе ѵбг.
*Ѵгек (или *когнв) рѣпа(?).
ѴгбЪеІ сл. воробей.
Ѵгбйас, )о ѵг6й% примѣчаю:
йхесф )и ѵгбіа дитя уже при-
мѣчаетъ.
Ѵггёсепо веретено.
Ѵзёп%с сл. всунуть.
Ѵзгеікі (пр.) весь, *ѵзгеіко все;
сл. ѵзгеіеп весь, ѵзгё^йа
всегда.
Ѵіагек (пр.) вторникъ.
Ѵйпіо сл.: йоЪгге ѵйпіо хорошо
пахнетъ.
Ѵуйо (пр.) вышина.
Ѵгйіиг вдлину.
*Ѵгіс взять.
Ѵг^ік уловъ рыбъ.
Ѵёхегас выглядывать. I
Ѵёг^айп^с угадать.
Ѵіага сл. обычай; сл. и каш.
вѣра.
*Ѵіаіег вѣтеръ; *ѵіаіегк, *ѵі-
іггек вѣтерокъ.
Ѵі^сеі сѣть въ видѣ конусоо-
бразнаго мѣшка, употребляемая.
для ловли нѣкоторыхъ рыбъ.
Ѵіфго каб. я вяжу: ѵі%гос гап-
ка)се.
Ѵісі сл. болѣе, ѵікзгі большій.
ѴісЬег (ц.) вихорь.
Ѵій свѣтъ: ѵій Ііаіос принести
огня для освѣщенія.
Ѵісіпо видно.
*ѴіесЬа вѣха.
ѴіесЬс пукъ соломы.
*Ѵіёсхег2а ужинъ.
Ѵіек вѣкъ человѣческій, возрастъ.
Ѵіеіетоѵса сл. какая-то птичка
(зеленаго цвѣта).
*Ѵіе1^і большой, *ѵіе1^08С ве-
личина, ѵіеІ^огуЪ китъ.
Ѵіег стружка, щепка.
Ѵіегсгірі§іа вѣтреникъ.
Ѵіегзга сл. особый снарядъ для
ловли рыбы: «ѵіегзхейо гіЪІо-
ѵіепіа ро-зіоѵіпзки, аро-роізки
гак».
*Ѵіегге)а дверь, одна изъ по-
ловинъ воротъ; сл. уіёггеіе
ворота.
Ѵіегг^іоѵіе сл. темя.
Ѵіегг^йіеса сл. водная ласточка.
Ѵіез, сл. также ѵі)ек, род. ѵзё
деревня.
Ѵіезеп (пр.) осень.
Ѵіезгкі, ѵіезхсг, женск. ѵіёзг-
сгіса упырь.
188
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
XV (произносится какъ $ ихи Англійское ѵ).
ЛѴёвѣгі каб. быстрый.
*\ѴоЬе2(1ггес осматривать.
УѴоЪипса каб. покрывало (рІосЬ-
іа) изъ тонкаго холста.
*>Ѵосі уксусъ.
•Ѵбсг^віко волосяное рѣшето
(?)•
*УѴо<1сЫ'апіе (или *рггеравс)
мель, бродъ; *тѵойсЫапіе (или
*С2І82С2) чистилище.
*УѴб(іе2ѵа вызовъ, кликъ.
*\ѴосІ2агІу, *’ѵѵоЬ(І2аг(у отор-
ванный, отвлеченный; уѵосігагіу
ободранный.
ѴГо^агй сл. садъ; ѵо^бгдпіса
палисадникъ подъ избою.
*\Ѵо§піѵо колѣно (составная
часть) цѣпи (?).
*\Ѵ6&ш82С2е очагъ.
ЛѴо^пІ82сгка одуванчикъ; *лѵб§-
пізгсгка рѣдька.
*>Ѵо]С (пр.) отецъ.
*\Ѵок1ерапс снопъ, изъ котораго
зерна не совсѣмъ выколочены.
*\Ѵокогі, уменьпі. Ъѵокопк,
каб. ’Ч’окип окунь.
*'ѴѴ6кгаза, *ѵбЪопа окрошка,
рубленный жиръ.
*\Ѵокгё82епа крошка, окрошка.
’ѴѴокгдІ сл. корабль: ’Ч’о'кгдІоѵе
корабли.
*Ѵо1ок бычекъ.
*ѴГоІоѵ свинецъ.
*>ѴоІ8гепа, (ц.) ѵгоівгка ольха.
*^Ѵорак навыворотъ, *\ѵорас2ііу
перевернутый.
ѴГоразоѵас сл. внимательно смо-
трятъ, сторожить.
УѴорйІггпік сл. пасынокъ.
*ДѴоро1 горючее вещество.
ѴТогас пахать.
УѴогсгек валекъ (у конской
упряжи).
’ѴѴоз, ’Ч’озка осина; *ѵовка то-
поль (?).
"ѴѴбзеса (ц.) осина; *оса»
ѴГовеІ оселъ.
ѴГовеіпіса сл. гусеница.
’ѴѴозІа сл. оселокъ.
*Ѵово82 пшено (ігііісшп).
\Ѵо8рас растлить дѣвушку;
ѵѵоврбпа беременна.
\Ѵо8рос1аг2 каб. вмѣсто §озро-
(1аг2, хозяинъ.
"ѴѴбві сл. репейникъ.
\Ѵо8Іг^ сл. колючка.
"ѴѴовіггі сл. остріе, лезвее.
’ѴѴовгаІес сл. обманывать; ѵо-
вгаіпаіі ріев сл. бѣшеная собака.
"ѴѴоі (пр.), ѵоі, оі отъ.
ѴГоісгіт, *ѵоіс2ет вотчимъ.
*ѴГоЙок стебли съ корнемъ,
оставшіеся на полѣ послѣ уборки
хлѣба; ’Ч’оЫ'ик пустырь.
*ѴГоіт§і водоворотъ, мель.
\ѴоІпіос сл. отнять.
"ѴѴоіпо^а сл. рукавъ рѣки; *Ѵг’о(-
по^а корень (?).
ѴГоіпи/1 каб. оттуда.
’ѴѴбІгеЪе (ц.) отруби.
’ѴѴоІгок, оіток (преимущ. у сл.
и каб., также у запад. каш.)
сынъ, тѵо'ігосі сыновья; оіго-
сгіса дочь.
*\ѴоІис1іа отвага, бодрость.
*^ѴоІѵо2пу отважный.
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
189
\Ѵоѵса (пр. ѵеѵса) овца.
*\Ѵоѵо(1 насѣкомое.
"ѴѴди сл. змѣя, не ядовитая.
\Ѵоге^ кочерга.
*ѴГисЬѵасес ухватить.
*ѴГисгесе чувство.
ЛѴисі сл. бедро.
'ѴѴи^агІес сл. задушить.
*"ѴѴиёО(іа выраженіе, предло-
женіе.
УѴиіа (ц.), сл. ѵп]к дядя, ѵиупа
тетка.
ѴГйіеса улица; *\ѵи!есгка дверцы.
ЛѴиІйтпі сл. хромой, разсла-
бленный.
АѴитіеі§іпу (ц.) искусный.
ѴГипІгоЬа сл. печень.
*ѴѴигос2ес угощать, подчивать
т-
•^игосгес очаровать, *ѵпгок
чародѣйствіе, очарованіе *).
*ѴГигойа красота.
ѴГигойге), шеѵшчміге) (ц.) уро-
жай, неурожай.
АѴизсе (ц.) устье печное.
*’ѴѴи8<тгесІі мѣсто подъ крышей,
у водосточной трубы.
*ѴѴи2<1а, *іи2<1а узда.
*\Ѵи2еѵіепіе пища.
\Ѵигкі быт. узкій.
*) Собственно «дурной глазъ».
X
. Кз.
*2аЪёс забыть; р хаЪ%д% забуду.
*2аЪіозкг2Іпка (пр.) раковина.
2аЫ%кбпі (ц.) заблудшій.
ХаЪпсгіс (пр.) забыть.
2асеко (ц.) протекаетъ (отъ
дождя).
2ас§іозс (ц.) упрямство.
2асіс, гасепас (ц.) зарубить;
— заикаться.
*2ас1іоггес захворать.
2йдас коти очаровать, сглазить.
Хаііагтока даромъ.
2а(кег2&п%с (ц.) зашнуровать.
2а(1ііп%с (въ Хмѣльнѣ) вмѣсто
га§іп%с погибнуть.
2а§о(1ка загадка.
*2а8птпа, *§шшю гумно.
2а)азпес (ц.) разсвѣтать.
*2а)с (пр.) заяцъ.
2а)ікас (ц.) заикаться.
2а)ітас з§ (ц.) заниматься.
2акгёѵас (пр.) затворять.
2а1ейѵіе (ц.) едва.
/апіагес, гатагеде (ц.) выма-
рывать, стирать.
/атгейес (ц.) зажмурить.
ЗапаДгге пазуха.
2апиггес (ц.) окунуть въ воду.
2ара1сгеѵу (ц.) запальчивый.
Зйріас запѣть.
Заросгіс, гаросгвд сл. начать.
2агОЪк, *2ОГоЬк заработокъ.
2аг2іп^с (па дийеігакп) заиграть,
/йігёріас сгнить.
Хаѵіаі сл. закладъ (когда бьются
объ закладъ).
2аѵіѣга сл. (пр. гаѵііто) завтра;
гаѵіѣггк сл. утро; востокъ
190
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
(Словинцы говорятъ о вѣтрѣ: 2§о1а цѣликомъ, совсѣмъ.
ѵіаіг г ре'Ч’піа, г роіпосе, г 2§ѵег (ц.) шумъ.
ѵіесгога, зе гаѵіѣггка); гаѵі- 2іё1езко дурная, сорная трава.
1гхпіе]82о ^ѵіогіа сл. утренняя 2ішк (пр.) весна.
звѣзда; (пр.) гаіѣггк, гаіігге 2Іаѵа низменное мѣсто, низмен-
востокъ; *гаѵііГ2е востокъ, ность: гозпіе па гіаѵіе.
утро, *гаѵНг2ПІ ранній. 2Іупс родъ сорной травы: по-
2аѵ1осгес (ц.) вдѣвать нитку; слов. §йге ѵ іесе гіунс, ]е
боронить. сЫеЪа кііпс (конецъ).
2аѵосгпу (ц.) заочный. /шагасіюѵас изнурить, замучить
2агес зажить (говоря о ранѣ). (говоря о ночной морѣ).
2%Ъ зубъ; 2§Ьоі (ц.) насмѣш- 2шіегсЬ (ц.) сумерки.
никъ; г^Ъізгсге дурной зубъ. *2ш6к1епа потъ.
2%іріепі, гоіріепі отчаянный. 2пак сл. навзничь.
2Ьоп (пр.) жбанъ; *кружка, 2пісіс развести огонь.
кувшинъ. 2п1|а (преимущ. у Слов.) змѣя
2йеЬеіко, гйеЪепка (пр.) не- (ядовитая) *).
множечко, крошечку. 2осЬошог (ц.) шумъ.
2йгёЪі% быт., гйггёЪіо сл., 2осгсл.: со — 20С2 что — такое.
2гёЪі%, 2§ггёЪі% каш. жере- *2ойгег2§а задержка; бантъ.
бенокъ. *2о§йнпіса пощада (?).
2йге<І2ас за сл. родиться (го- *2о^аг<1а загородка.
воря о плодахъ). *2о§аѵіса крапива.
2<іг2ес сл. глядѣть. *2окбшііса звѣзды (?).
*2<іг2е82ес связать. *2ошк замокъ.
2ёЬас качать (люльку). 2огга заря.
*2еЪп%с, *2^Ьп^с зябнуть. *2оріеск запечекъ.
*2ес зять. *2огпо зерно.
2ё1іпіа (на Гелѣ) тюлень. 2оѣ, гоаѣ (пр.) желудокъ**).
*2еш1е, *гетеікі лошадиный 2Г20(Й0 (ц.) источникъ.
пометъ. 2пЪ! хлебай!: гиЪ шіеко.
2ёгѵіпа сл. ржа. 2ѵас звать: оп гоѵіе онъ
*2еѵіас зѣвать. называется.
2§ё1ка сырой, незрѣлый фруктъ 2ѵагсес (пр.), *гѵгосес своро-
(на пр. яблоко, груша). тить, сбросить.
2§1о сл. рубашка. 2ѵіе<іг2ес (йо &гёре) сбли-
*2^ш1егпа гнилость. зиться, сдружиться.
2§пііу лѣнивый. 2ѵіопо сл. косякъ (у колеса).
*) Въ Изв. неправильно «выдра».
**) Въ Изв. неправильно: гоі, ЬггесЬ «употребленіе».
ОСТАТКИ СЛАВЯНЪ.
191
2ѵіг сл. крупный песокъ; гѵі- сл. и зап. каш. гѵоп часъ (гѵоп
гоѵа сіго^а шоссе. ]е<1еп, гѵоп йѵа и т. п.); гѵбпіса
*2ѵоп звонокъ, колокольчикъ; сл., *2ѵошгіса колокольня.
Й.
Яеііу, йоіу желтый.
*2епіа1у, *гопаіу женатый.
*2еѵіса смола.
2еѵоі (ц.) обычай; *животъ,
жизнь; (пр.) геѵоі жизнь.
2§Іо, 2Й2§1о (пр.), *2§1о ру-
башка.
2ішкі сл. тяжелый, трудный;
быт. 2ёткі трудный.
2шуа змѣя.
*Хо(1еп никто, ни одинъ.
2о§ег (ц.) трутъ.
2о1 (ц.) жалость; йоіес вд (ц.)
жаловаться; 2аІ Войе Боже
поцилуй (ц.).
2о1ас, го22о1ас раскалять.
2о1і (’Ч’о^ш) сл. пылающій.
*2ог, сл. 2Йг, множ, гбгаѵіе
журавль.
Йогепка (ц.) ступка.
2оѵй сл. брюхо.
*ХаЬіса крюкъ у дверей.
2ак особаго рода сѣть.
2агіока (ц.) обжора.
*2агпа, сл. гогпкі^ручная мель-
ница.
Йагпу, ггапу сл. ржаной.
Йагхеѵіе, ггеггебге (ц.) горячіе
уголья; гаггівіу, гзеггевіу (ц.)
раскаленный.
Й^іо сл. жало.
Ййас сл. ждать, )а 2(1%, оп іііе,
чаще іоМас, ]'а іоМд, или
АбгсЩ; (І02(І2ё-1е, ібйсіге,
рбгсіге-ге погоди.
2еЪго ребро.
2ес сл. жечь, ]а 2^%, іе ііевг,
опа ііеіа; зёй^іі сожгли,
ѵёй^іі выжгли.
2есПа, вейіа (ц.) скамья.
Йесігеі сл., 2а§е1 каш. парусъ.
2ек сл. учитель.
*2еІа жила.
ТЫ 8 І8 ап ипіісепзесі сору ок 8р1іі РсИ
ТЬІ8 ра§е \ѵі!1 Ье аррепсіесі Со еѵегу оиСриі
іп ипіісепзесі пюсіе опіу.
Рог ригсЬазе іпГогтаСіоп 8ее оиг хѵеЬзіСе
ИсСр://\ѵ\ѵ\ѵ.СгасСіоп-
8оГС\ѵаге.со.ик/8егѵегСооІ8/8р1іСрсИ/
ТЬапк уои,
8иррогС@СгасСіоп-8оС’С\ѵаге.со.ик