/
Text
НАРО
руско-украінскоі радикально! партіі
під редакціею
ТРЕТІИ РІЬЗ.
Львів і Коломна — 1Я92.
Зміст „Народа44 за 1892 р.
ЦиФри римскі вказують на нумери, арабскі па сторони.
Бережаиский В. Генеза віри та духовенства в еко-
номічнім освітленю. ѴП-ѴШ 107-109.
Будзиновский В. Плосколобв „молодих“ старо-
рутепців. ХІ-ХП. 145-150.
— Народні заступники ?! XXII - XXIII.
237-238.
Вацик Евгений. Новсакад. товариство. III. 42-44.
Від екземутивного комітету р. укр. рад. партій
Заява. ХѴ-ХѴШ. 206.
Відозва до Русинон Галичими і Буковини.
ХѴ-ХѴШ. 206.
Віче народне в Снятині. Ѵ-ѴІ. 65-72.
Воля Харько. Сектапти-Украйіпці в СібІрі. II.
31-33. IV.' 58-59. Ѵ-ѴІ. 81-82.
В справі відносин „Січи“ й москвофільскоі „Бу-
ковини. ѴП-ѴШ. 96-98.
В справі консолідаціі Русинів. II. 19-20.
В справі руского театру. VII VIII. 109-111.
Ганкевич М. Політика папугочнх кляс і робіт-
ницкий рух. Ѵ-ѴІ. 76-78.
— Колонізащя. Безробіте і ФІлаптропія.
Страйк в Анліі, Амічіс. ѴП-ѴШ. 91-94.
Герасимовичівна Ирина. Відозва. ХІ-ХП. 166.
Голое з Украйіни до всіх щирих народолюбців.
IX. 115-117.
Драгоманов М. Д. Московскому Донисувателю
Правди. I. 18.
— Австро рускі спойгини. (1875 рік і мій
обйізд австрійскоі Рѵси). II. 26-29. 14'-
55-56. Ѵ-ѴІ. 79-80. ѴП-ѴШ. 94-96. IX.
123-125. X. 135-136. ХІ-ХП. 153-155.
ХѴ-ХѴШ. 193-197.
— . Словесность “ заміець політики.
ХІІІ-ХІѴ. 170-174.
—- Иовоерскі овочі з усеукраінского до-
гляду. ХШ-ХІѴ. 174-177?
-- Руска читанка для высшихъ клясъ
школъ середныхъ, Олекеандеръ Барвѣнь-
скій. У Львові 1892. ХІІІ-ХІѴ. 185-186.
— Правда за міеяць червень 1892. ХѴ-
ХѴШ. 201-203.
—- ЯінНі еиі восіаіібшо еопіепірогапео. II
ьосіаііящо саіоііео, сіі Епшеезеі Ыіьі 1891.
ХѴ-ХѴШ. 203-206.
— Неправда — не просвіта. XIX. 211-
212. ХХ-ХХІ. 227-229. XXIV. 247.
Др. М. Препарація М. I. Костомарова в .Прав-
ді.“ ХШ-ХІѴ. 177 178.
Другий зйізд поступовоі сланянсн-оі молодіжі.
ХШ XIV. 181-183.
€гер Маврикій. Письмо. ХШ-ХІѴ. 180-181.
Коб. Ольга. Жіноча вистава в Чікаго.ѴП-VIII. 113.
Короткі віети. XIX. 213-214. ХХ-ХХІ. 229-230.
XXII XXIII. 242. XXIV. 250.
Куліш П. про свою справу с Поляками. XXII-
XXIII. 239-240. XXIV. 248-249.
Куліш та Крашевский. ХХ-ХХІ. 219-224.
Левіцкий Евгений. Ситуація дарляментарна і
Коло дольске. I. І-5.
— Договори торговельні. IV. 54-55. Ѵ-ѴІ.
78-79.
— І)г ЗоЬп Кеіів Івргаіп СгевсЬісЫе Нег
ѴоІкеиігівсЬайаІеЬге, ТйЫіщеп 1890. IV.
61 63.
По заінавгѵрованю нольско-рускоі і-
іділліі X. 131-132. ХІ-ХП. 139-141.
— Сталі іненектори в Галичині. ХІ-ХП.
141-142.
— 3 иослідних подій. ХѴ-ХѴШ. 187-189.
— Славяне в австрійскій політиці. ХХ-ХХІ.
226-227. XXIV. 245-246.
Л-ский В. Галицко рускі радикали неред росій-
скою публикою XXIV. 243-244.
Марцін Ян. 3 іцаелнвого Поділя. ХѴ-ХѴШ.
190-192.
Мокріевичъ-Дебогорій В. Объявленіе. ХІ-ХП.
161-163.
Морачевска Софія (Окуневска). Антіалькоголічняй
рух. IX. 118-119.
МосквоФІльске віче у Львові. IV. 49-54.
М Я. Руска політика і галицкий сойм. VII-Ѵ'Ш.
89-91.
Наівний запит ізза еміграціі. XIX. 210-211.
Невестюк Яків. Наувагу „просвітителям11 зПро-
світи. Ш. 46-47.
Некрологи:
— Бачинекого Богдана. Ш. 48.
— Якцмовича Богдана Ш. 48.
— Гладиловича Дамяна. IV. 63-64.
— Білоуса Теодора. "ѴП-ѴШ. 113-114.
— Волковоі ІОліі. IX. 129-130.
Нова руска катедра в уніеерситеті. XXI.
209-210.
Охримовича В. Жолѵдкові ідеі. IX. 119-121»
X. 134-135. ХІ-ХП. 152-153.
Радикал. Про „Руску Бесіду“ й театр. ХШ-
XIV. 183-184.
Редакція. В сираві наших відносин до москво-
філів. IX 121-123.
— 3 поводу баптистів на Украйіні. XV-
ХѴШ. 189-190.
Свідома Русинка. Жіноча справа в раді дер-
жавній. ѴП-ѴШ.111-113.
С. Е. Шевчеикові ідеали і украйіяска дійетність.
IV. 56-58. Ѵ-ѴІ. 85-86. VII-VIII. 104-107.
Трильовский Мирило. В сираві будови руского
театру. III. 44-45. IV. 59-61.
Украйінці й памятник Богдану Хмельницкому.
ХШ-ХІѴ. 185.
ф. I. В енраві листів Наумовича. I. 18.
Франко Іван. 3 ноля Фольклору. Жидівска війна.
I. 16-18.
— Конетруктівні і дестрѵктівні елемеити.
II. 20-21. ’
— Віче в Турці. II. 21-25.
— Чи то народовці ? Ш. 39-40.
— Некролог Д. Гладиловича. IV. 63-64.
— Першии зйізд галицких соціалъ демо-
кратіи. Ѵ-ѴІ. 72-76.
— Француз о новін ері. Ѵ-ѴІ. 76.
— А що тепер буде ? Ѵ-ѴІ. 82-83.
— Памятник для Вол. Барвіиского. Ѵ-ѴІ.
86 87.
— Иові книги по історіі релігій. Ѵ-ѴІ.
87-88.
— Наші народиі школи і йіх потреби.
ѴП-ѴШ. 100-104.
— Паш театр. IX. 125-126. X. 136-138.
XV-ХѴШ. 198 201.
— Дальші болгарскі ираці М. Драгома-
нова ХІ-ХП. 155-157.
Хванько А. Деніо про білорѵсофільство в Росіі.
Ѵ-ѴІ. 83-85.
Яворовский Нестор. Дірекція руского театру.
— Моя відноаідь в енраві руского театру.
ХІ-ХП. 158-160. ХШ-ХІѴ. 184-185.
Янушевский Здислав, Село в полѵдневій Чехіі.
I. 10-11.
Яричевский С. Безталанна. IX. 129-130.
Яросевич Роман Др. На увагу Русинам-Украйін-
цям. ХІ-ХП. 145.
Переписка редакціі і оповіщеня при кіиці кож-
дого нумеру.
— Про еме^тсльність в Галичині і еі при-
чина. XX-XXI. 215-919. ХХП-ХХШ.
240-242. XXIV. 246-247.
Павлин М. Посол Телішевскнй про сітуацію.
I. 5-8.
— Віче народно в Бродах. I. 8-10.
— О безвыходности украинскаго соціа-
лизма въ Россіи. О. ІІ. Женева 1891. I.
11-13. II. 29-31.
— Новоерскі здобутки. Ш. 37-39.
— Твоя отъ твоихъ. Ѵ-ѴІ. 80-81.
— В сираві реформа нашоі правеннсі.
ѴП-ѴШ. 98-100.
— Посмертна згадка про Білоѵса Т. ѴІІ-
ѴШ. 113-114.
— Свято 1-го мая. X. 132-133.
— Програма народовців ? ХІ-ХП. 142-144.
— Періпе новоерске віче на провінціі.
ХШ-ХІѴ. 167-170.
— В сираві робітницкого рухѵ в Гали-
чині ХШ-ХІѴ. 178-180.
— До еітуаціі. XIX. 207-209.
— II. Окуневскин і сміграція ХХ-ХХІ.
• 224-226.
-- На чім стоімо. ХХП-ХХШ. 231-237.
Партицкий Осип. Онровержене. III. 48.
П. Б. Справа земельна наших Шидловецких,
громадян в Росіі і в Австпіі. ХІ-ХП.
151-152.
Перше загальне жіноче віче у Львові. IX. 126-
129. ХІ-ХП. 163-166.
Письмо з Америки. I. 15-16.
П. (авлик.) М. Упадокъ „Христіанства.в II. 25-26.
— Казимиръ Бродзинскій и его литера-
турная дѣятельность. К. И. Арабажина.
Кіевъ 1891. II. 35-36,
— Чего намъ нужно и начало конца. С.
Степняка. Лондонъ 1892. Щ. 40-42.
— Богато шуму за яііцо. X. 133-134.
— НаЬетпв рЬопеіісат. ХІ-ХП. 157-158.
— Віче радикально в Стаиіславові. ХІ-ХП.
160-161.
— Письма К. Дм. Кавелина и Ив. С. Тур-
генева къ Ал. Ив. Герцепѵ. Женева 1&91.
ХІ-ХП. 161.
I
Про переселеиців у Росіі. I. 15.
Про штундистів. XIX. 212-213.
Прухнікоаа Феліція. Подружи й еімя в евітлі
новійшнх наѵкозих дослідів. II. 33-35.
ИІ. 45-46.
Рггедіаб епііугасуіпу. ХІ-ХП, 163.
Рін Ш.
Львів 1 л. яяуарія 1892.
Ч. 1.
Одно число 20 кр.
*—===—*
I
Виходить 1. і 15. .г- |
кождого місяия і ко- і
іптуе а а рік
в Австро-Угорщині 4
гульд а для вагр&ниці
8 рубл., 12 Фраиків. 10
марок або 2 'я доляра.
И ..........
I Редакція: Львів, (ул.
Академічна ч. 22.) від-
' поБідав тілько за зміст
і точний бихід гааети.
; Рукописи мають бути
, писані правописю На-
। рода 3 редактором мо-
; жна говорите відіі —12
' рано і від 3—4 н. об.
’ В снравах адміністра.
ційних та партійних
треба обертатися до
I Івана Франка (ул. Зи-
] блікевича 10).
Ы. -.X
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКО! РАДИКАЛЬНО! ПАРТП.
Політика краева і загранична.
СИТУАЦІЯ ПАРЛЯМЕНТАРНА і КОЛО
ПОЛЬСКЕ. Здаеся, що злим духом Австріі
е еі історія Витворившись на межі стикаю-
чихся зі собою а так відмінних рас, на тім по-
моста, на котрім мов тіни Дантейского пекла
пересувались зі Сходу на Захід найріжнород-
нійші народи, починаючи з Кельтів та Гунів
а скінчивши на Угорцях, Австрія в теперіішгім
виді 6 вірним зеркалом того повільного проце-
су історичного, котрии в иротмгу цілих соток
літ зміг зліпиги з ріжних відломків етнічних
політичний організм.
Кидаеся в очі, що в іеторіі австрійскій не
ма внутрішних причин національнаго, само-
стійного розвою, як се маемо в більшій або
меншій мірі у всіх народів державних еучасноі
Европи. Свое істноване завдячуе Австрія при-
чинам внішним, — констеляціі відносин полі-
тичних, комбінаціям великих діпломатів, —
так, що вона е радше результатом стираючих
ся інтересів і змагань інших народів европей-
ских, ніж витвором органічних потреб тих на-
родів, котрі еі заселюють. I нині не перешила
ще Австрія в стадію так названих держав
націоналыпіх. Не внутрішна сила органічна, а
питане східне і спір німецко-Француский зда-
ють ся бути в великій мірі тимн моментами,
котрим Австрія завдячуе свое жите і завдане
історачне.
Певно, що знаменитою ілюстраціею до
того, що ми сказали, е також віденьский пар-
ламента 3 одного боку Німці мають там вже
своі клясові партіі, буржуазій та дрібно-
буржуазні, сварятъ ся за долю великого капі-
талу, підмогу товариствам акційним в роді
Льойда та Дунайского корабельного товари-
ства, за упадок „КІеіпЪйг^гійпте" та зріст
соціяльноі демократіі. Але побіч тоі сварки
Пленерів. Ліхтенштайнів, Піхлерів і т. д. і т. д.
— сварки, котра живо нагадуе інші парлямен-
ти евроиейскі, почуете також ляменти про по-
топтано національних прав, обмежуване наро-
дноі свободи, слушність змагань до своеі коро-
ни і т. і. Чиж се не той чорний дух, злий ге-
ній іеторіі австрійскоі, що про него ми що йно
згадували ?
На сей раз той злий дух прозвав себе
„білыпостю від случаю до случаю “. 6 то пу-
тпурі з народних, буржуазних та дрібно - бур-
жуазних ігіеень під батутою гр. Тяффого. Пу-
тпурі е так клясичне в своім роді, що навіть
не мае одноцільноі назви, а від „случаю до
случаю44 е німою резігнаціею дірігента і кон-
цееіею для хористів: „співайте, мов, як хочете,
а гармонія вже якась з того вийде44... Остатнім
часом почали деякі вже надто голосно співати:
др. Гавч на лад піені німецких централіетів,
Пленер вийіхав з податками, Коіо з децентра-
лізаціею зелізниць, деякі мабуть замішалися
в скапдальний іпвіндель біржевий, Під вражі-
пем таких Фактів очевидно мусіло виплисти на
верх питане „хтй кого мае покривати?44 Чи
лівиця „Коіо“ а „Коіо“ лівицю — протів дру-
гих, чи лівиця з другими Німцями — протів
Коіа і „молодочехів"...? Піднеслась навіть дум-
ка крізи мініетеріяльноі, але... але зденервовані
голоси успокоілись і путпурі дальше осталось
„від случаю до случаю".
Першу пробу до витвореня сталоі біль-
шости зроблено з внесенем Плейера. Провідник
лівиці зажадав, щоби тоті, що платятъ пода-
тку 5'25 злр. не платили додатків державних.
Через те одержалоб пільгу до 600.000 людей
(на кождого поверх 2 гульд.). Бувби то неве-
личкий „Тгіпкр'еісі" для третього круга виборчо-
го на кошт держави, котраб через те втрати-
ла близько 11/2міліона зі своіх доходів. П.
Пленер хотів очевидно за чужі гроші при по-
мочи більшости парляментарноі приподобатись
найнизшим виборцям та піднести діекредітова-
ні на кождім кроці сімпатіі лібералів для дрі-
бних промисловців. Ліберали булиб убили дві
мухи нараз —- по перше зискалиб прихиль-
ніеть виборців; по друге відсунулиб неприему
для них реформу податків, проектовану мін.
Штайнбахом. Але „білыпіеть від случаю до слу-
чаю44 показала ся неприхильною для лібералів.
Внесене вправді перейшло, з тим додатком,
що Поляки голоеували протів разом з клюбом
Гогенварта. 3 того скористали Молодочехи і
перехилили рішене своіми 30 голосами на бік
Плейера, немов кажучи через те; „Ну, коли
2
поки-що в СФері проектів, а міп. Таа®е буде
і дальше дірігентом путпурі...
Коли вже так скінчились остатні заходи
задля витвореня стало! більшости парламен-
тарной то варто буде застановитись близкіе
над тим, при яких услівях можна би винти
з тоі скандально! нолітики від случаю до случаю.
Очевидно я не маю тут на думці средств радикаль-
иих і далекосягаючих. На мою думку і сумніву
не ма в тім, іцо Австрію в еі впутрішиій
оргапізаціі ждуть в невдовзі поважні і осповні
зміпи, але говорите тут про тоті зміни міні
ніяково. Натепер я беру річи так як вони вже
вложились в парляменті. Отож посгавлене та-
кого питана можс доволі добре помогти розгля-
нутись в еітуаціі, а також хоч вчасти відхили-
ти заслону найблизшоі будучносги.
В тенерііпнім парляменті австрійскій суть
можливі дві засадничі комбінаціі до витвореня
більшзсти:- німецко - цептраліетична і славяп-
ско - авгопомічна. Обі тогі комбінаціі мають
одно з собою спілыіе: суть рііпучим зворогом
в одсн або другий бік. Парляменс австрій-
ский в отсю пору мае . па собі харакгер сгадіі
переходовоі в найстислійвгім р зуміпю того
слова. В его внутрі пемов важа'гься найріжно-
роднійіпі елемепти, нендче змагаютьея з собою
о первенство; річ в тім, щ-) д >си пахвл в оден
або другий бік стало настати не можс. Ви-
творенз середини, якоіеь ніби - консервативно
ніби - автономічио - міби славянскоі більшости,
тепер неудаеться, обегавини і вихованз нолі-
тичие вже па тілько роззинулиеь, щоби така
білыпіеть па все осталась цеосуществимим про-
екгом. Витворепю такого звязку стоять па пе-
решкоді молодочехи, котрі одні з прміж ренре-
зенгангів славянских в ряіі державши зрозг-
МІ.ІИ, що такий пгуляж“ ні що не здасться
і тому не поетупаються свото рішу'чого
становиска.
Возьмім же тепер па увагу, які т і суть
тоті дві комбінаціі в детайлях. 1). Німсцко-
цептраліетична більшіеть складалаб ся з ліви-
ці (109 ііосл.), Кола польского (57) і клюбу Ко-
ріньото (12) ~178. СскіЬга: 35 молодочехів,
68 Гогснварта, 18 іІеиінсИ-націоналів, 14 анті-
ссм., 10 моравск Чехів, 7 Русипів (ііісля доііи-
ся з Відпя в ,,ДѣлІі“) і 23 диких— 175. 2)
Славяпско - авгопомічна: Молодочехи, клюб
Гогснварта і Кол і польске, сопіга партіі
німецкоі.
Коли тепер придивимось тим двом зіета-
вленям, то майже математично можемо відгада-
ти відновідь на пигапе: від кого залежить
витвореня білыпости?“. Адже в однім і другім
рахунку ФІгуруе тота сама цифра — Коло
польске. Так есть „Коіо роівкіе11, тота кліка
щляхецких політиіяв, так добре нам Галича-
нам звіена з своеі безличности політичпоі, е
рішаючим момептом в консгеляціі партій пар-
лямепцких; еі безідейиіеть перейшла і мусіла
перейти на раду державцу. Не гра® ТаФФв е
жерелом нолітики від случаю до случаю, тоі
політики, що запавувала в найвисіпій інстіту-
ціі констітуційній. Рахунок показуе, матема-
тично, асі оспіов, що презіден'г мініетрів зро-
вже робите більшіеть, то вважайте, що й ми
маемо доволі гучний голое в вашім путпурі!“
По тій пробі — бо треба знати, що
в парляменті австрійскій навіть такі внесена,
як дрібний опуст податків, е тілько пробою
політнчною! — показалося, що ліберали не
можуть вже тепер вятятати каштани з вогшо
чужими руками. По при других обурйвся та-
кож мін. Штайнбах. „Якто — казав віп — го
чете на чужий копіт приподобатпея 3-ому
круговп виборчому? Иі панове, за такі річи
платіть самі, — я готовий згодптись на вашу
пільгу дрібннм промисловцям, але рівночасно ио-
даток доходовнй всіхпочзнаючи від 50 злр.мусить
бути піднесеняй!“ Думка мініетра иодобалась
аптіеемігам, котрі вправді з річевих притин
голосували за Пленером, але радо булнб дали
научку лібералам, когрих сердечно нснавидять.
Тому то на дрхгпй день „но пробі“ и. ІІаттай
поставив внесено, щоб енравді підиесги нода-
ток, алс тілько в 1-ім крузі вмборчім (другий
круг н. ІІаттай опустив, бо сеж і суть вибор-
ці его і загалом антіеемітів!) тобто нехай и.
Пленери заплатать за свое внесено.
Молодочехи пііплп вже тепер за Патаем
і антіееміти виграли. На окрсме внесене оба
проекти передано коміеіі податковій. Як із того
видно, німецкі буржуазпики діетали добру на-
учку — від німецких речників дрібного про-
мислу, яко нротивннків внзиску капіталіетичного,
та від славянеких національників, яко проти-
вників державной) централізму.
Перша проба не удалась.
Друга проба вийшла також з боку ііімец-
кого, тим разом від міп. Гавча. Великий про-
світитель австрійский, звіений з того, що на-
кладае цло охоронне на премудріеть кляс унри-
віліованих, уложив собі гоіян ще дальше ся-
гаючий. Віп задумав виелімінувати з клюбу Го-
гелварта Славян та з усіх Німців і Поляків
зробити більшіеть, самому стаяувпін на міеце
гр. ТаФФОГО. В тій ціли треба було напастись
па Славян — очевидно на тих, котрих наймеп
че треба боятись Міпісгср вибрав собі Словіи-
ців, — щоби ва одним заходом розбити клюб
Гогснварта. Як звіено мін. Гавч виголосив остру
промову в сираві іпкіл словінских, котра кож- |
дого не то Славянина, але чоловіка з почугем
справедливости, мусіла обурити до живого.
Плян був добре обдуманийі Бо очевидно ре-
зультат міг бути для правительства тілько ко-
ристннй. Удасться ровмах Гавча, то Німці
дійдуть до офіціядьноі керми в державі, а не
удасться, то Гавч буде мусів уступити з міні-
стсрсгва нроовіти 4а пробити міеце для мін.
Штайпбаха, къ трий в той спосіб мігби без бля-
мажі усунутись з очей лібералів та піляхти
польскоі і сховати на ліппіі часи проактоваві
рСФорми податків. певпо також Фаерверки в
цілях політичних, як і згадане внесене Плейера.
Та ми бачилй, що і .тота друга проба не
удалась. До витвореня стало! німецко польскоі
більшости не пряйшло, Гавч мабуть уступить,
мін. Штайнбах поміняеся за теку, внесене
Плейера або щось іншого в тім роді будс
приняте, основна реформа податків останеся
3
бив те, іцо мусів зробмти, що его роля вийпіла
просту з тоі ролі, яку переняло на себе
„Коіо роізкіе11..
Але той рахупок іце чогось учить кас.
Віи ноказуе, шо колиб Коіо роі&кіе розпа.юся,
хочби так, щоб з него выступило не більпіе 4-ох
члеііів, то в такім случаю о німецко-цевтралі-
стичпій більпюсти вже мови бути не може.
Значить будучніеть в вмтвореню білыпости
.парламентарію! заложить від цілоети „Коіа“
При ііевпих услівях бачиться не булоб помил-
кою поставлено в виду того ось якоі алт/уер-
нативи— а бо ціліеть „КоІа“ а и тим білыь/сть
від „случаю до случаю44, або розбите „КоІа“
і з тим витвореііе більпюсти славяиско авто-
помічноі. Очевидно , не выключена- можливіеть
злуки цілого кола з німецкою лівицею, бо но
тих панах усього треба сподіватись...
Паші замітки маютъ свое новые оправда-
но в тім, що склалось у Відні в оетатнім часі.
Особливо поучаючі суть наряди кола польского
з кінця остатпого міеяца.
Наведу ось які Факты : 1) інпіі клюби но-
липіили іасіѣе колу рішене, чи і яка мае бути
білыіііеть, 2) децизія кола була рішаючою в
парламента, 3) в колі обявились два діаметраль-
но нротивні папрями, одні стояли за лівицею,
другі за молодочехами. Лозаяк ріінуча заява
в той або сей бік моглаб заіпкодити цілоети
„Ко!а“, тому взяла верх думка лишити все Ма-
іи цно, при помочи того паска на всіх людей
слабоі думки, котрий пазиваеся шумно „зоіі-
(ІагпойсІЕ^ пагойо\ѵ^“. По нараді 29 надолиста
„Ко Іо “ видало урядовий комупікат, де сказано
виразно, іцо коло і далі держатимсся нолітики
„ѵоіпе) г$кі“, а тільки па жадане правительс-
ва (!) воно готове звязатись з лівицею і клю-
бом Гогсиварта. О то звіений викрут, бо на
союз з Гогенвартом не пішлаб лівиця, хіба,
іцо сей клюб очистив еяб в папрямі німецкім...
Додати треба, що такс рішене кола було
може навіть попасти коиечностю, бо 6ули
в „Ко1е“ також тага, що промовляли за злу-
кою з молодочехами.,.
3 усього бачиге, що доля білыпости пар-
ламентарію! залетитъ тенер від краю, я хочу
сказати від сусі пости іюльскоі, від того, як
вона наставиться і „Ко1а“ і его нолітики
Числити на самих послів іюльских не можна.
В правді деякі з них врихилюються на бік рі-
шучого автономізму, але вони надто непев-
ні, надто мало числятъ на поміч краю, надто по •
чувають на собі кайдани дотеперішноі практи-
ки, щоби самі могли стати на власних ногах. А
щож би сталося з „чоІіііагооЁсЦ пагобом’о,44 ? —
тою Фразою, що видержала і „світлі ковцесіі “ в
справі децентралізаціі зелізниць і скандалы
биржевого іпвіндлю? Нимало причиияеся до тоі
солидарности і „новага" кола, котре своім чи-
слом і безхарактсрностю нолітичною спипяе
розвій парламентаризму, забагнюе еітуацпо і
іменно через. те змушув інпіі клюби і прави-
тельство числитися ііередовсім з послами поль-
скими. Правда, що а того йім десь колись щось
капне, але правительство не глупе таким без-
ідейиим людям давити коіщесіі в користь па-
роду польского. На іцож, коли воно може вдо-
волити йіх особнетими концссіями. Послы іюль
скі, демократы, повмшіі власно взяти па увагу,
чому то такай неважный клюб, як Коіо нольскс,
нее рііпаючий в думі державыій, майже нічого
не здобу.чо для краю ?
Хто знас. чи по зрілій розвазі вони не
зрезумілиб, що причиною ту’г власно тота „зо-
1ісіагпо8с“, котра без спілвнести іптере-
с і в стаеся тілько пустим еловой або сред-
ством до водженя за ніе, що ковцесіі не все
суть зиском а стратою, іцо иссолідарність .мо-
же як раз прииеслаб більпіе для краю, ніж со-
лідарніеть, бо змінивши весь паирям нолітики
в користь автономізму, далаб лішпі уелівя для
розвою польского народу.
На жаль, польскі ^демократы кивають і
доси пальцами в чоботі. Йіх проблематично по-
ступоваие с. може бути навіть виною того
всьсго. Аджсж (Іе Гасіо вони причиняються сво-
ею оиозиціеіо в колі, що репрезентація польска
не в силі рішитись еяк або так. 1 тут, пам
здаеся. що суснільність польска повинна іірші-
ти своім нослам з помічю і дати вказівьу, су-
ди йім звсрнутись...
Пшпучи про парлямент і про нездецидо-
ване кола польского. котре всеж таки хочби
під протскторатом уряду („па жадане нрави-
тсльства“) готове звязатись з ІІімцями прети
С'лавян, я не можу промовчати і. іінпоі енравн,
іцо правда, на перпіий погляд зонсім окремоі
та далекой однак всеж таки справа, котра
тіено вяжеся з ходом напіо- державцоі і крае-
воі політики і сягае глнбоко в іеторію і долю
маіпих міжнародних відносин.
Маю тут на думці зміну „Анзгойип^ыку-
зіет’у", якого придержувались в Німеччипі згля
дом Поляків. Буде певно звіено з інших часо-
писей, що правительство німецке пристало на
номінацію Стаблевского па- архіепископа по-
знаньского Попри те дозволило там, де вн-
кладаеся святе письмо по польски, вчити та-
кож польского язика (нажадапе інтсресовапих).
Стаблевский надто звіений патріот польский,
щоби такий ііоступок правительства не звер-
пув на себе загалыюі уваги. Дійіпло до того,
іцо канцлер Еанріві мусів дати публичне поя-
снено і дійсно розкряв попасти задупіевні дум-
ки правительства. Особливо впадаютъ в очі
отсі слова канцлера: „Ми — казав він — за-
рівно н р у с к е п р а в и т е л ь с т в о, я к і с о-
іо з н і де ржави особливо стираемо
ся ск у п лювати папіі си ли, котріб були
готові помогти в охороні, а в разі потреби,
обороні державы та не нояваляемо йім розбива-
тись. Тим бажаием поясняютьея як зміна що
до трудностей наіііпортових (в Альзаціі - Ло-
тарингіі протів Франціі!) так і то, що склалось
в Познани44.
3 тих слів канцлера видно, що тут хо-
дить більше, як о „згляди справедливости
що той постуиок звязаний як з нолітикою Ні-
меччпші так і Австріі протів Француско-росій-
ского союза
Сей ііоступок Німеччини живо нагадуе пам
4
аналогічний постуііок Австріі з Русинами то-
рік.' Лехко побачити, що наша „нова сра“ і ми
Русини в загалі маемо відіграти таку саму ро-
лю зглядом Росіі в користь Австріі як і Поля-
ки в користь Прусіі. I ми і вони маемо части-
ну свого народу в границях „темного царст-
ва". Власне оден посол — Поляк Косцельский —
зазначив, що Поляки не кінчаться на границі
німецкоі держави та що вони остануться вірні
для цісаря і короля. В тім пункті хтож не на-
гадае собі енунціяцій соймових нашого Січин-
ского ?
Протів тоі думки про заміри правитель-
ства можнаб закинути дуже мирний характер
промови Капрівіого. Але здаеся, що тоті за-
певненя мира вийшли на прошене Гірса, бо
для ФІнансів Росіі се дуже потрібне Власне
иоступокв Лотарингіі і Познани Фактично вка-
зують ініпі задушевні думки уряду, ніж виска-
зав канцлер. До тогож правительство мусіло
приспішити своі „ласки" для Поляків, бо до
них вже надто ніддобрювавсь Бебель і соціаль-
на демократія.
Тота зміна сістеми може дуже некорист-
но вплииути на політику Поляків також в Ав-
стріі. „Свав", „Ргяе^ігрі роѵгагесЪпу" і другі,
хоч несміло, вже тепер восхищаться почутем
справедливости у Німців. Виходить з того о-
бава, щоби Поляки явно не пппли на дорогу
централизму протів змагань Славянщини у нас
Що обави такі узасаднені, виходить хочби з
того, що наші політики польскі, в загалі ско-
рі до політиканства; може бути не доба-
чать, що з таких приобіцяних ласк звичайно
виходять втрати, а не користь — виходить
унадок почутя своіх прав, сервілізм, жебрани-
на і що найбілыпе концесіі для церкви а не
для народу. Та чи зреіптою аналогія „новоі
ери“ познаньскоі з галицко-рускою нічого йіх
не навчае ?...
Відень 2 грудня 1891.
Евг. Левіцкий.
Р. 8. Позаяк сітуація з того часу, як я
писав мою першу допивъ, в дечому змінилась,
то я вважаю моім обовязком додавати іце па-
ру слів.
Казав я, що етан сучасвий в парламента
австрійскій заложить від Поляків а властиво'
від кола польского- Коло нсмов держить язи-
чок при вазі, котроі оден бік становлять зма-
ганя німецко-централістичні, другий тепденціі
славянско-Федсративні. Як раз в остатній хви-
лі польске коло рішилось перейти. явно в спіл-
ку з німецкими лібералами, або інпгими слова-
ми : перехилити непевнУ сітуацію в користь
централізму а в некористь автономіі, до ко-
троі мусять іти усі Славяне в Австріі, не ви-
ключаючи й Поляків, хоч на періпий погляд
нібито повно-управлених в Австріі, та всеж та-
ки так само як і в другі народи визискуваних
економічпо. Пімці дуже радо дають уступки
шляхті польскій і еі політиці Февдальній, бо
тота йде взад і йіх, тобто пімецкому проми-
слови, прочиіцае ринок в Галичині, але за те
ні крихти не поступаються Полякам, коли вони
зажадали децентралізаціі залізниць, котра так
важна для розвою промислу галицкого. Дуже
характеристичні з того боку і трактата торго-
вельні. Вони нібито поможуть шляхті сирода-
вати свое збіже, але за те наЖенуть до Гали-
чини пілу хмару німецких продуктів і проми-
словців в роді звісного Френкля з Медлінгу.
Ми і тепер вивозимо збіже па продаж, а по
при тото пересічний ГаЛичанин йість, як каже
Щепановский, за пів чоловіка. Значить, вивіз
тут іде з причин нужди економічноі, задля не-
достачі промислу Фабричного. Польскі часописі,
котрі так сімнатично привитали договори тор-
говельиі, повинні не забувати, що успішнійший
вивіз збіжа піднесе в гору услівя прожитку
робітника, а тим самим вартість продукованих
товарів, через що іще дужше унеможливить
конкуренцію з промислом західним...
Та повертаючи до сітуаціі парламентар-
ной муспмо поспитати, яка була причина, що
„Коіо" надумалось іти з Німцями. В тім згля-
ді польскі часописі всіх напряыів, заедно „Сгаз“
як і „Рг2е§Цс1“, „Пгіеппік ро!>кі“ та „Веі’огпіа"
ППІ80П0 вказують на звісну промову Грегра
про права ческого народу. „Іізіепшк роккі4 ка-
же навіть виразно в дописі з Відня (в полемі-
ці з Сгав’от), що через той крок „неполітичний"
зірвав клюб молодеческий всякі сімпатіі і мо-
жливість злуки з послами польскими.
Отсі слова польского консервативно-поету-
пового органу нас зовсім недивують, як і не-
дивують нас наполохаиі промовою Грегра „де-
мократа польскі". Йіх . демократизм все 6ув
тілько вартий, що торічний сніг і цілком на-
турально, бо у східній Галичині вони свого
люду не мають. Повинніб однак знати такі ро-
зумні люде, як Щепановский, Рутовский і інпіі,
що союз з .Німцями загородить йім на довго
дорогу до боротьби о ? слівя, користні для роз-
вою економічного краю.
Що до промови Грегра, то ми е зовсім
іншоі думки ніж часописи польскі. Вона нам
не тілько подобалась своею правдою, епергіею
і сміливостю, але також тактом иолітичним.
Так як молодочехи розбили колипіню кисло-
солодку правиціо, так тепер* причинялись вони
до виясненя сітуаціі, котра через свою про-
блематичиість служила параваном для „ощбѵѵ
пагойп" ріжного калібру; паравапом; що назн-
вавсь „вижидаючим становищем" або „роіііук^
ѵѵоіпе] г§кі“, а був йе Гасіо запальною капіту-
ляцію з самостійности політичноі перед прави-
тель ством. Тепер щось подібного буде немож-
ливе і клюб молодоческий зискае нових союз-
ників у Словінців та мабуть і Русинів. I яйжеж
називати після того промову Грегра неполитич-
ною? На пашу думку, Славяне можуть тілько
нодякувати провідникови молодо-чехів. бо вже
в недалекій будучности, завдяки его рішучому
виступови, довідаеся правительство, що не
один нарід ческий був цитриною до видушувь-
ня, дійною коровою для нашого централізму..
По оголошеню проектів договору торго-
вального можна догадуватись, що угодовска
політика в Познаніциві вийгала також з огляд-
ности правительства пімецкого, що хотіло собі
— 5
запевнити голоси польских послів для догово-
ру торговельного, хоч він некормстний для на-
роду польского, пароду иоки що хліборобского.
Так отже польска „нова ера“ принесла першу
жертву — принесе й ініігі... Е. Л.
ПОСОЛ ТЕЛІШЕВСКИЙ ПРО СІТУАЦІЮ.
Дня 19 дек. 1891 вийшла брошура п з. „При-
будь р.озумъ —- щастя буде! Розмова Русина зі
Турчапского повѣту зъ посломъ Тслишевскимъ
въ справѣ угоды. Выдавъ М. Павликъ. Львовъ
1891. 8°, ст. 14. Цѣна 10 кр“. Сю брошуру
сміливо можна вважати коли не кінцем, то рі-
шучим поворотом між народовцями в справі
угоди. В Формі відповідей па завдані Русином
з Турчапского повіту питана, д Телішевский
дае найперіпе досить важні поясненя в тім. що
то таке угода, як вона робилася і головно яку
ролю грав тут він сам.
Ш. посол пристав до угоди, раз через те,
що з одного боку, правительство, від 70-х рр.
персслідувало Русннів усяких партійних відтін-
ків, так що богато йіх боялись навіть призна-
ватися до рускэсти, а з другого боку, між са-
мими Русинами, особливо львівскими. настало
велике роз'еднане. При зміні правительственно!
системи супротів Русннів, котроі д Т. надіяв-
ся по угоді, він думав, що помірковані Русини
всіх партій зможуть зійтися і вчинити одно
справді політичне товариство, бо теперішні ру-
скі політичиі товариства, як москвофільскі так
і народовскі, тілько демонструють шумно, та
не в силі довести розпочате діло до кінця. ІІо-
_вс-ж, спільне товариство політичне, поставивши
собі ясну ціль і дорогу, ввело би руский на-
род у дійсно політичне жите, бо доси ему ка-
жуть гнатися за марами: то велико! матушки
Росіі то самостійно! Украйіни-Руси. Сам д. Те-
лішевский, — перший з украйінских націоналъ,
стів, — каже виразно, що він під самостійно-
сти» Украйіни розуміе украйіиску державу, не-
залежну ані від Поляків, ані від Росіі ; для не-
го той окремий політичний бит Русипів-Украй-
інців еиргеша Іех, хоть се й мало би' винти
в користь австрійскоі держави — значить ма-
буть „самостійна11 украйіпска держава під про-
текторатом Анстріі! Та поки що, се справа
далека, бо навіть не поставлена отверто сами-
ми народовцями,—котрим слугаио закидаютъ,
що вони політичпо не знати-іцо, — і д. Тел.
не радить тоі справи лрипутувати тепер до
иолітики. А про те, власне користаючи з сеі
думки, д. посол увійіпов в угоду для того, що
вопа найбілыпе могла спонукати правительство
до зміпи системи супротів Русинів.
Д- Телішевский був певний, що повставша
тоді стіільна політичпа партія, усторонивши
обі ті крайности політичиі — Москви й Украй-
іни — займеся рсальними потребами руского
народу, про котрий інтелігенція руска обох та-
борів власне не дбае, хоть і вічпо говорить
про его добро та просвіту. III. посол підносить
при тім, що про реальві потреби народу бога-
то наговорилося і паписалося власне від тоді,
коли повстала нова руска партія, радикальна,
| — по его думці едина політична руска пар-
тія, — і се він уважай за велику еі заслугу.
Д. Телішевский виявляе далі прецікаву
річ, а іменно, що ті народовскі провідники (д.
Ал. Барвінский і т. і.), котрі, як звіеио, вели
угодові переговори іце перед членами руского
клюбу, поставили отсі доконечпі умови угоди:
віддапе управи Народним Домом у руки наро-
довців, заведене Фонетики в школах і т. і. і
врешті відібране накладу шкільних руских кпи-
жок Ставропігіі та передано его товариству ім.
ПІевченка. Се ті народовці вважали завайліп-
ший спосіб побити ,Москалівц, і готові були
за ту ціну . приняти на себе ролю політично
помирених“. Отже д. Телішевский увійіпов до
акціі власне для того, щоби сему перешкоди-
ти, бо, по его думці, введене пародовців до
„Народного Дому“ під охороною правительства,
значилоби зламано автономіі тоі інстітуціі, впа-
док народовців перед загалом Русинів, котрі
ту справу вважають за домашню, і тим білыпу
ненависть Русинів до правительства;• завровід
Фонетики в школи і т і. то річ пауки а не по-
літики, а віддане тов. ім. Шсвчснка накладу
шкільних книжок, то чисто конкуренційний іи-
терес, котрий з політикою не мае- вічого спіль-
ного. Се все д. Телішевский старайся витолцу-
вати наміетникови і урядово воно очивидяч'ки
на тім стало Д. Телішевский б.ѵв певнпй, що
крайні птовіпіети обох параФІй вдовольняться
обіцяними правительством: новою гімназіею,
катедрою рускоі іеторіі у Львові, повними шко-
лами вправ і другими концесіями, та возьмуть-
ся до пильнійших для р. народу справ — кулъ-
турних і екопомічних. Тимчасом народовега
шовініети так розігналися, що знищене „ста-
рих‘! узяли за головну ціль угоди, на що знову
старорускі національні шовіиіети відповіли
рівно-ж достойно, і одні й другі зробили зако-
лот і на ировінціі, топчучи все, що не відио-
відало йіх крайним .національним поглядам. На-
турально, що за таке звихнене справи д. Т.
не бере па себе відвічальности.
ІЦо до самоі заяви посла Романчука в
соймі 25 лист. 1890 р., котру народовці назва-
ли піумпо .„програмою“, то д. Телішевский ка-
же, що то було тілько сконстатовапе Фактич-
ного настрою руского народа; програма-ж по-
винна обіймати те, чего Русини домагаються,
а не мають, до чого повинпі йти. Того-ж, що
д. Романчук заявив, Русинам піяке сторонниц-
тво, ніякий парлямент ані дати, ані відняти не
може. Сторонництво, котре не ставить реаль-
но! політичноі програми, такоі, що дастъ ся
перевести, і не вказуе задля того відповідноі
дороги, •— „грішить супротів народу, вводить
его і само падае“. Через те партія староруска,
котра стала вводити мріі про единство з Ро-
сіянами, політично пережнлаея; через те і з
народовскоі партіі виділила ся партія ради-
кальна, бо народовці, окрім тези про окроміш-
ніеть від Москалів, па ніяку позитивну програ-
му здобутися не могли. Д. Телішевский пев-
ний навіть, що й ссред радикалів повстане но-
ва партія, „если провідники еі я дороги самих
мрій суспільних не зійдуть на дорогу тверезих
— 6 —
гадок, если пе помудрійпіають житем полі-
тичним“.
Затим д. Тслішевский яаявляе, що уго-
довці мали поруку и словах наміетника, сказа-
нмх д. Телішевскому, що він, намістпик, почи-
вае угоду, яко вірний слуга корони й знавець
відносин краевих, котрий хоче іциро й справе-
дливо нолагодити наші націоналыіі потреби.
Намщтпик давай гарантію своім стаповиском.
котре не такс нестале, як стаиовиско міиіетрів,
бо воко залежнть не від більшости парлямен-
тарноі, а просто від довіря корони. Значить,
ліпшоі поруки угодовці не могли мати.
Д. Телішсщ’кий не надіеся, щоби прави-
тельство спопнг .• дані обіцяцки, хотьби через
те, що тепер воно поклало на исршім міеці
нрограму економічну; а тим самим націоналыіі
справа відсунуло на бік. Д. Телішевский думай,
що супротів таких важних справ економічних,
які иоставлені в правительствснній програмі, як
реформа податкона, процедура судова, забеспе-
ка хліборобів від вивиску. •— Ру сипи любіеінь-
ко моглиби помекати з полаго дою своіх націо-
нальная справ, алс-ж д. Телішевский певний,
що правительство гр. ТаФого не сповнить тоі
програми.
Що до Поляків, то вони в загалі иоказа-
лися нещирі, коли не ворожі угоді; хоть вона
могла вийти і йім на добро. ІЦо-ж до прави-
тельства ,то воно вже підчас виборів у деяких
округах поступило нещпро і навіть з гори об-
числено на шкоду Русинів. Д Тслішевский ду-
мае, що се залежало від наміетника.
Д. Телішевский згадуе далі коротенько
про відносини руского клюбу до ріжних пар
ляментарних клюбів, при чім каже, що від
Кола польского він 6ув незалежний, чому, по
наіпому, перечить хотьби той фякт, котрий
власнс подас Діло, що Коло польскс взялося
роздаватн Русинам міеця в коміеіях (певно-ж
па якихось умовахі) і що посли рускі поводили-
ся до Кола зовсім лояльно. Помилка д. Телі
шевского виходить мабуть з того, іцо він не
знае добре того, що діеся и рускім клюбі,
до котрого, як ми знаемо, він остатяим часом
навіть перестав належати.
Д. Телішевский заявляй далі, що він
стоіть за сконсолідованем Русинів усіх партій
в одно товариство іюлітичне, з реальною по-
літичною та економічною програмою, то б то
побудованою на реальних потребах нашего
нростонародя, на тім, що він сам чуе, чого
домагаеся, чого для свого розвою потребуй.
„Хліб і добро б и т, — каже ш. носол, —
отсс повинно бути пашою проі/амою, — сіг
сепвеа (моральні потреби ?) лишім вже тим, ко-
трі понсредну точку програми роздобули“.
Та пайважнійіпа заява д. Телішевского —
та, що він уважае за конечну спілыіу акцію
Русинів усіх партій. Задля того ш. носол про-
ионуе зйізд нотаблів усіх партій, ще 'перед
відкритем сегорічного сойму. На тім зйізді ііо-
вииві явитися усі рускі посли, соймові й дер-
жавні; ті з них, що пііпли в угоду, ііовинні тут рос-
казати усс іциро-сердечно і, або зложити ман-
дата, або обовязатися поступити далі піеля того,
що у хвалить зйізд нотаблів.
Кінчить д. Тслішевский заявою, що він
не вірить, щоби ініціатори руского синоду ма-
ли на думці щось доброго для Русинів, і через
те радить бути па поготові, іцобя в дапім ра-
зі відперти напади.
Як бачимо, заяви доситьважпі. Та ще важ-
нійше те, що вони идутъ від чоловіка, котрий
належав до тоі трійці (Романчук-Січмнский-
Телішевский) що ОФІціально перевела всю
угоду. Значить, д. Телішевскнй ч>актичпо від-
рікаеся угоди і рад стати не тілько па те
стаиовиско, яке займали рускі посли перед
25 надолиста 1890 р., а ще на далеко яснійше
— дальше сягаюче. Само собою розуміься, що
й ми за консолідацісю Русинів на праці для
нашого робучого люду та здобуг.аню чим раз
білыпоі політичноі волі. Тим самим миіза зйіз-
дом нотаблів, хоть знаемо з гори, що сему
будутъ противні угодовскі, а може й дсякі мо-
сквофільскі іповіігіети І іцо власне вони, хоть-
би й були на зйізді, то будутъ протів сиільноі
акціі Русинів на таких основах, на які вказав
ш. носол. Від себе можемо сказати, що ми ті
основи, хоть пенне трохи ширше і не мина-
ючи й моральпих потреб народу, будемо па зйі-
зді подрібпо розвивати і па них настоювати.
Сподіемося, що ш носол, раз прилюдно
вистуниіш! зі своімп думками, цостараеся до-
вести йіх до путя, в чім ему певие поможуть
найперше Русиии турчанского повіту. котрі,
як видно, найбілыпе почули помилки угоди.
Як довідуемося з певного жерела, в тій сираві
відбудеся пайперше зйізд нотаблів одного ію-
віту, відки мае вийти зазив до скликана но-
таблів з цілоі Галичпни і всенародного віча у
Львові всс іцо перед засіданями сойму. Ми
особисто буди би за тим, щоби таких провінц.
зйіздів нотаблів або й віч народних відбулося
як найбілыпе і, розуміеся, як найскорше, а то
не тілько для того, щоби обговорити справа,
що маютъ бути поруіпені на загальнім зйізді,
але й для того, щоби назначити своіх відпо-
ручників. котрих аранжери загального зйізду
мусіли би запросити. Окрім того ми бажали
би, іщ.би на зйізд були запрошены відпо-
ручннки центральни'х зарядів усіх партій, то-
вариств, редакцій і руских колоній. Само собою
розуміеся, що треба не минати й селян, бо на
зйізді повинна бути розмова головно про йіх
інтересп, в чім вони найкомпетентнійші люде
Таким чином від разу не 6уло би довільности
в запрошуваню, і зйізд загальпий складавбися
з лравдивих прсдставителів даних сторін, пар-
тій чи кружків і вееі рускоі еуспільности.
На всякий случай, ми думаемо, іцо до зйі-
зду прийде і, по важности сирави, можна наді-
ятися, що він бувби численний, дуже цікавий і,
розуміеся, з рішаючим впливом па зміну рускоі
нолітики. Значить, угодовскі посли й не-посли
мусять також рішатися, сяк або так. Д коли во-
ни й далі задумаютъ стояти на своім виключнім
становиску до інакіпе думаючих Русинів, то те-
пер шкода з того вийде хиба для тоі частики
народовців, що хотіли би й далі з ними дер-
- 7 -
1 тів брошури. п. з. Нерозв ага чи що гбр-
ш с ? твердить тс-ж, буцім би то брошура
представляла д. Телішевекого радикалом, і
виливае на его погляди таку самісінысу лайку
за „жолудкові ідеі“, радикальну зарозуміліеть
і т. і. якою сістематйчно борониться від ради-
калів. При тому орган угодовців, розбираючи
вискази брошури своею звичайною нелогічпою
логікою, міркуе, що брошура появилася без
відома д Телішевекого, що він, яко пародо-
вець, не може так і так думати та критмкува-
ти народовців, і певний, що д. Т. відречеся
тих поглядів. На те саме звіено уповае й за-
гал угодовців, навіть на провінціі, бо вже-ж
гірко скомпромітуватися усею громадою за ца-
ПОВУ душу. Отжо, щоби здути сі УГОДОВСКІ і-
люзіі, і здути лекше й певнійпіе, ніж се ду-
мав зробити серед угоди д. Вахиянин із ради-
калами та старыми Русинами, — я заявляю
що брошу р а в и й ш л а п і с л я д о в г и х и ё-
реговорів з д. Т еліш ев с ким, котрий
зріл о за ста н ов ив с я над своім кро ком,
згодивсяна видане брошуриівзяв
на себе в і д в іча л ь ніетъ з а в се, щотам
сказановідего особ и.2) Супр о тів „н ай-
ком ис т с нт н і йпі о го же рела“, н а ко тре,
ігокликуеся Діло. ми з „Русином тур-
чанского повіту“ маемо не тілько
слово пі. посла, але й ппсьменні до-
кументи, кэтримй можемо служити
певірним. Р шуміемо, що вистуіі д Телішев-
ского, не давш і навіть редакціі „Діла“ достой-
но скінчити довжезного ряду казок для ста-
рих дітей и. з. По р о ці, дуже не на руку
головам угодовским, іцо самі ошоломлені мар-
ними обіцяігіами, мимохіть пошили в дурні й
своіх прихильників на провінціі, а тепер хо
тіли би ратувати себе й своіх, але й доси такі
заслінлсні чи наівні, що й тепер заявляютъ,
що „держать судорожно руку“, ъе чуіочи, що во-
на висунулася ще перед виборами, і висулула-
сц навіть на те, щоби бити самих найпщрій-
ших угодовців, як дд. Січинского, Вахнянина
жати, а не для загалу- Русинів, котрі тепер
ііевне станутъ яснійше і достойнійпіс і до себе
самих. і до правительства.
Д. Телішевскому наложиться від щирих Ру-
синів велике признане.за те, що псрший з уго-
довців псчувся до обовязку —- прилюдно зірза-
ти з хибяою ПОЛІТИЕОЮ і таким чином пробив
влхід із неі для всіх щирійших народовців, що
конче повинні би з того екориетати, бо вже й так
набралися сорому ізза угоди, роспявшися за неі
на зборах, в адресах для д. Романчука і т. і. 1
коли тимчасом вихѵдить, що то була мара. Вп-
ступ д. Телішевекого дае можність підняти, се-
ред Русинів інших партій, потяну для наро-
довців і для украйінства в загалі, пошану, ко-
тра вже була змоглася в Галичині та впала
зовсім через нещасну угоду Огсе, для украй-
інских націопалістів, головня вага брошури д.
Телішевекого,—якби тілько вони еі порозуміли
Суиротів виказаних достоінств чи радше
консеквенцій брошури, не важно тепер говорн-
ти про еі хиби. особливо дрібнійші. То-ж ска-
ло’ тепер тілько, що, по моему, головня хн-
ба і заяв д. Телішевекого в бропіурі, і самого
кроку угодовців — та, що вони чинятъ ІІОСТУ1І
рускоі справи зовсім залежним від ласкавого
позору правительства на Русинів і таким чи-
пом признаюгь йіх безсильными, значить такими,
з котрмми в цолітиці ніхто не може числитися.
Ще більпіе: ті нсполітичні рускі нолітики не
тілько самі готові опустити руки, коли правя
тельство подивиться на них зизом, але й від-
бирають у народу віру. в своі власпі сили.
Се зрештою загальна хиба рускоі нолітики
в Авсгріі від самого 1772 р. Се та-дироч-
ка, в котру иропадае уся ііраця й енергія
австро-угорскоі рускоі суснільностн. Сю хибу
треба раз конче направити, і нам бачиться, що
загальний зйізд нотаблів иовинен поставити
до того кріпку підваяину. Основою напого ру-
ху, серед усіх партій, повинна бути еамоді-
яльніетъ, самооргаяізація рускоі суснільностн,
незалежна від ніяких пр а вите л ьств,
і тоді вони будутъ МУ с і л и числити-
ся 3 н а м и.
20 дек. 1891. М. Павлик.
Р. 8. Суд руских газет про обговорену
повисше брошуру, котра в загалі, як то ка-
жутъ „пробила сензацію11, — вийпіов надто
цікавий. 3 москвофільских газет, тілько попу-
лярно „Р. Слово14 обізвалося про неі достойно.
За те Галицкая Р у с ь, що передрукувала
всю брошуру, мобачила в виступі д. Телішевс-
кого протів угоди, тілько доказ чравди того,
що вона, Гал. Русь, про ту угоду г<”' рила. Гал.
Русь твердить, буцім би то власне староруска
партія держалася тих основ, котрі д. Телішев-
ский вважае за едино-спасительні, -— але зре-
штою стае до пі. посла ворожо, вражае его
навіть особисто его „панством11 і т. і., підсу-
вае ему намір одурити Русинів-неугодовців і
запанувати лад ними в користь угоди, а до
того пошивае его в радикали.1) Як не чудно, і
а в сім оетатнім, в слід за Гал. Ру сю пішло !
й „Дѣло11, що в своіх баламутних статях про-1
') При тому Гал. Русь лускае між своіх читателів
бріхшо про рід руских радикалів від Поляків та про
те, буцім би то й ми до „новоі ери“ держалися провра-
ли відбудоианя незалежноі' польскій державы з Украйі-
пою. Редакція Гал. Руси не похопилася навіть, що в
передній 202 ч. сама опрокидае сю бріхню. Адже-ж
там говориться, що „батько іі представитель р. радика-
лів“ — д. Драгоманов. про котрого Гал. Р ?сь довго
говорить як про противника „самостійно!11 У край
нп в По.тьщі і сим сама доказус, що Д-ов, а зна-
чить і его прихильннки-р-лдикали „не отъ рода польска".
Се зрештою доказус й те, що ыас усякі польскі шові-
ніети, від реакційних до еопіаліетичних, і доси лають
яко справлгних вороив по.іьскоі цереваги на Руси Зре-
штою, бріхня в загалі, буцім би то украйінский рух пі-
іпов від Поляків і буцім би то д. ’ Телініевский, ба й
вагал народовців був за відбудовапем іеторичноі Иольщі.
Адже-ж д. Телініевский виразніеінько виступае протів
того в бропіурі, а з народовців навіть найзавзятші уго-
довці, як д. Барвінскнй і др. думаютъ тут тілько „оду-
рити Ляха11, не розуміючи, що так радше сами себе
дурять...
2) В остатній хвилі дізнасмося, що іи. иосол при-
знай се еам публично на вічу в Турці, 30 л. дек. и. р.-
Значить, Діло дурнісіиько потратило тілько чорнила іі
няиеру на іпсіііуаціі протів пидавців брошури та ради-
калів. Не йавидуемо.
8
,„др. А;іе-ж, знаючи справу в самім корені, ми
щс раз щиро кличемо до народовців на про-
вінціі: геПе зі с Ь, хѵе г 5 і с Ь геііеп капо!
Піддержте свого-ж чоловіка, що прозрівиіи се-
ред засліплених і отверто се виповівши, хоче
вас зрегабілітувати перед руеким народом.
Інакпіе чекае вас іще білыпа компромітація..
М. II.
ВІЧЕ ПАРОДНЕ в БРОДАХ відбулося в великій
тсатральній салі 24 л. дек. 1891 р. з волі самих селнп, '
членів общ. Качковского і Просвіти, то-ж иатура.іьно,
що селян було дуже богато — щвнійнька саля. Іптслі-
геіщіі була невеличка купка тай та буладоеить смирна,
і се згори забезпечало селянам перевагу. Та еталоея
одно лихо — в коыітеті вічевім мала перевагу „інтелі-
гепція" і головою віча вибрапо нона о. Сірка. I одно, й
друге відбилоея дуже некориетно на рефератах і поряд-
ку, нарад. Голова віча — посол соймовий з брідского
повіту—зазначив згори, що буцім-то Русини зазнали від
австрійской» абсолютизму тілько добра, „від першого
дня аж до остатного"— і піеля того стара вся вдержати
наряди в як найвузших гранипях і смілівійніих бееідниг
ків по просту тероризував — зрештою не сам, а
під вапором правительствепного комісаря, що також
ціліеінький час воював з вічем. Так само й інші
„інтелігентні“ члени вічевого комітету — иопи,
побачивпіи не надто мирний настрій віча і ре-
Ферентів, згори зреклися відвічальности за зміет ре-
Фератів і резолюцій,’ кажучи, що вони виіішли поза
грашщі, мкі йім зазначив комітет.
I добре аробили, бо аараа перший реФерент, про
школи, вислужсний народвий учитель, д. Дм. Третяк
так різко вдарив на иолонізаційну сіетему в школах схі-
дноі Галичини, що правительственний комісар перервав
ому, в найбільшім обуреню. Серед грізноі сцепи між
ним і вічем, котре підчеркнуло его безправно поступо-
ване і всилувало обізватися по руски, а не по польски,
— превідія і сам д. Третяк стратили були зовсім. голо-
ву, і реФерент навіть став перепрошати комісаря і
запевнати, що він не хотів нікого ображати, а
все-ж таки реФерат якось був скінчеиий і резо-
люціі цриняті. Жаль тілько, що д. Третяк бнв
вмключно в польску Форму теперішних народних лікіл
та учительства, не тикаючи зовсім того, що зре-
іптбю в тих школах учатъ. До того, в реФвраті д. Тре-
‘тяка, як ^ее'таки „інтелігептпика", було доеить рутен-
ства, прибранбго навіть в Форму віршів, котрими автор
здавна наповцяв популярні й шкільні виданя москво-
фільского напрямку. Яка огромна ріжниця між відчитом
сего ,,інтелігептника“, і' зараз слідуючим відчитом про-
стого селянина 3 села Чехи, д. Вас. Черняка, що реч>е-
рував про загальпе голосоване! Яка ядренніеть, логіка,
доказчіеть і еиергія! Ми просто очам своім не вірили,
що се простий селянин, бо мали перед собою скінчено-
го иародного політика. Одно тілько хибив д. Черпяк —
те, що старався говорити з висока, по рутеиски, через що
зібрані не зовсім его розуміли, тим білыпе, що він не вияе-
нив ріжиицю між бсзпосередним голоеованем, через те-
нср управленіи правиборців, і загальним безпосередним
голоеованем.
Я пояснив народови сю ріжлицю і, иатякнувши л
загалі на політичиі сістеми в ріжних державах, прочитав
зібраним дотичну ухвалу віча коломийского, котру вони
загалвно одобрили. Члеи вічевого комітету і підголова
збору, о. Монцібович виетупив протів предложено! мною
резолюціі, кажучи, що вона домагасся за богато, а нам-
ді Русинам поки-що доеить безпосередного голосованя,
катрс-ді й пропонував д. Черняк. Піеля протесту сего
остатного й моего, віче однодушно приняло революцію
за'знесенем курій виборчих і загальним голоеованем.
3 економічним реФвратом случився нсвеличкий
скандал. Малочи па увазі, що зібрапі вже й так страти-
ли найкрасший час у церкві (віче почалоея тілько в 12.
год.), — я лредложив був, щобн про економічкі справи,
яко найважнійпіі, говорено пайперше, коли зібрані щс
не потомлені, і віче на те згодилося, але о. Сірко таки
зробив так, що сю точку постапив аж на третій міеці.
Коли-ж до того, по довгих перепалках дійшло, то реФе-
рент д. Нроцик зі Львова, зрікся голосу через те, що пе-
ред тим „інтелігентпі“ члени комітету (найбілыпе паро-
довці) заявили ще оеібно до сего реферату, що не бе-
рутъ за него відвічальности через те, що він не був
нредложений комітетови. Щоби еяк-так замазати сей
скандал, а до того вдоволити голосови віча, що на вне
сок дра Ол. Кулачковского (молодого народовця зі Льво-
ва) енергічно домагалося, щоби дати в сій справі голое
міні, — о. Сірко вже мусів се зробити.
Я говорив про потребу оргапізаціі наших робучих
людей і кликав подумати над основанем товариства для
лравноі оборони наших робучих емігрантів, а також пад
основанем ліги аграрпоі, для шюрядкованя зарібків на-
шях людей на бывшій власностн в краю — зі стрейка-.
ми і т. і. на ввір робітпиків. Нарешті, для оборони иа-
ших селяк від тсперішноі визмскуючоі сістеми, я пред-
ложив скономічві точки нашоі радикально! виборчоі ві-
дозви. Та, мимо горячого одобрена тих точок вічем, о.
Сірко довго не хотів йіх дати під голосоване і врешті,
прнпертий мною до стіни, старався вплинути на віче.
щоби відкинуло ті точки, через те, що вони „йдуть за
далеко". Але піеля мого доеить різкого протесту перед
вічем, що він, о. Сірко, не "'мае права ценвурунати вне-
сків, а мусить йіх піддати мід голосоваяе, віче з всяи-
ким одобреием приняло всі моі економічні внески.
Мушу завважати, що міні в загалі прийшло ся
воювати за голое з о. Сіркои, що в поровумішо з пра-
вительствемним коыісарем сістематичио думав мене не
допустити до голосу, одно, через те, — як кавав, - що
я не з брідского повіту (!), а друге через те, іцо моі
промови і внески „ідуть за далеко". Я все відкликався
до віча, і воно мене енергічно піддержало.
На хвильку, міні самому виділося, що мабуть
радикальвійші частини моіх політичних і економічпих
промов „пішлн за далеко" і справді були пропащі. Та
вийшло як раз противно.') Селяне, розрушені тими спра-
’) Піеля того я дівпався. що стрейки наших ро-
бучлх людей вже практикуються по деяких селах брід-
ского повіту, і то з дуже ссріозпями наслідками для
білыпоі грунтовоі власности. Заслуга се деяких чееній-
ших попів, тихих робітпиків на полі пародноі органі-
заціі, котрим через те наложиться тим білыпа честь.
9 —
вами, стали один по однім виступати на сцену в про-
мовами та резолюціями, що просто або ілюструвади моі
резолюціі місцевими Фактами, або к доповняли йіх. 1 іцо
то були за промови ! Пе одна з них так глибоко брала
справу, що прийиілося соромити за „інтслігентних“ бе
еідииків, не виключаючи й себе самого. Особливо тли-
бока була промова одного молодого селянина з села Че-
хи, що лорушив чисто соціяльну, робітиицку справу до
селах. Ми маеио падію діетати сю иромову та поміетити
в „Народі“ або в „Хліборобі*.
Зрештою, треба завважати, що мужицкі бееідники
не ограничувалися чисто економічними еправами; овшім,
майже з таким самим запалой дотикали й еправ иолі-
тично-соціяльних, до жандармів включно і напр. в спра-
ві запакована рускоі мови і письма в східній Галичині,
в житю публичнім і приватнім, розвили цілу сіетему
внесків, викінчену до найменших подробиць.
Промови та внески мужицкі просто затопили
сцену з презідівю, правительствевними комісарнми та
„інтелігенціею“, і тут то й вийшло, яке живе жерело
серед зібраних селян і як би воно було славно, якби
була презідія, як слід, що покерувалаби і визискала той
настрій! На лихо, о. Сірко не розумів, що головна річ
в діскусіях, в розбуджувашо думки у селян про всякі со-
ціяльні справи, і цоки ще міг дати собі раду з бесідника-
ми, то завше пер йіх до того, щоби як стій ставили
вноски, без довших проыов, і елухаючи сліпо нрави-
тельственного комісаря, що раз-у-раз грозив розвяза-
ти збори або й арсиггувати сміливійших бесідників, —-
ні сіло ні пало, ставив еправу так: „Ну, або нехай
перестанс говорите, або розвязую віче!“ Треба завважа-
ти, що селяне справді говорили без огляду на цензуру;
особливо різко критикували вони тсперішню нравитсль-
ствснну сістему зглядом руских мужиків, і робили се
найрізше влаене члени „Просвіти“, як Мартищук і др.
Правительствешіий комісар пильио нотував собі промови
й бесідників і, бачиться, думав сиоводувати псреслідува-
не тпх мужиків, на що ми згори звертаемо увагу
міиіетра справедливости.
Віче в загалі вийшло в дуже радикальнім ' дусі.
Мужицкі бееідники і внескодавці то були скінчені, хоть,
правда саморідні радикали, виховані тілько тяжким жи-
твм (селяне на вічу на око в загалі виглядали дуже
збідовані) та тими окрушками радикальних думок,
котрі в ряди - годи бере від нас та від робітників
„Червоная Русь“ і „Русское Слово“, котрі в тім повіті
персважуготь, так що й на вічу найбілыпе, було иіби
то москвофілів. Треба завважати, що більша частина
мужицких бесідників офіціяльно держиться етарорускоі
партіі і на пункті віри та правописи иавіть дуже кон-
сервативна, як я потім переконався. Але ті „москво-
фільсків мужики, як нор. авіений Гаврилюк і др. пре-
красно говорятъ по украйінски, і тілько по украйінски
(мова наших еелнн брідского повіту, по близоті з Укра-
йіного, натурально, зближена до неі дуже й мовою).
Мимо безтолкового проводу, ухнали брідского ві-
ча вийшли десять сіетематичні і консеквентні, окрім
одного — ска сова ня рад повітових, котрі, —
нігде правди діти, — в своім тсперішнім виді справді
дуже дойіли селянам. Коли тілько поставлено сей
внесок, я хотів витолкувате селянам, що вони по-
ступаютъ неконсеквентно і роблять промах та ду-
мав йіх споиукати до того, щоби противно, етара-
лися взяти й ради цовітові в евоі руки, заво-
дячи й тут загальне голосоване, як то вони й ухвалили
I без найменшого сумніву віче було би агодилося з мо-
іми внесками, але о. Сірко і правитеяьетвенний комісар
ніяк не хотіли допустити мене до голосу, хоть др. Ку-
лачковский нереконував о. Сірка а моіми внесками в
руках (взятими мною з коломийских резолюцій), що тут
далеко до чого небудь „за далекого*. Нехай-же,
неред лицеи усего краю, ві дв і ча ль ні сть
за ею антіав то н о мічну ухвалу віча падае
на члена краевого зако недавно го тіла і
правительственною заступника держав-
них порядків.
Треба ще завважати, що влаене „інтелігенція"
а головно народовці иильно зацитькували нроривавшіея
иноді мужицкі голоси протів угоди, а радше протів не-
згода в руекім соймовім клюбі. Але до сварок з того
поводу зовсім не дійшло (як то було на богато „ново-
ерских" вічах), тим більше, що сам вічевий комітет з
гори постанови» тоі справи не рушаги і вважати віче за
спільне з уеіх партій. Віче однодушно ухвалило еолі--
дарніеть руского соймового клюбу, і таким чииом також
Фактпчно виступило протів угоди, котроі еопйіііо віие
цпа поп було поборюване етарих Русинів, значить і
йіх иослів. I з того боку брідске віче — світла ігроява
на тсмиім грунті „новоерских" сварок між народовскою
і москвофільскою інтелігенціею на провінціі, що вже
почала була двойіти й селян, котрим до тих сварок не
повинно бути ніякого діла. Брідскі вічане-селяне очм-
видячки в загалі пронялиея духом коломийского мужиц-
кого віча, що зробило вражінв -напіть на Поляків, і
очивидячки починае тягнути за собою й селян руских,
навіть по таких доси глухих повітах, як брідский.
Сподіемоея, що екзекутивний комітет, вибраннй
для сповненя ухвал віча, порозуміе, що вго завдача не
тілько предложити, де слід, ухвали віча, але головно ио-
зискати для них як найбілыпе еіл еусідних повітів. То-ж
евідуіцим селянам брідского повіту треба би спонукува-
ти скрізь до таких самих віч тай брати евоі справи в
своі влаені руки, бо „інтелігенція“ міецева очивидячки
не хоче чи не може йти на йіх переді — йій уее „за
далеко аджеж не за для чого, оо. Ярема й Мандичев
ский — народовці — не схотіли навіть ьалежати до
екзекутивного комітету, в котрім тепер білыпіеть мають
ті, що не бояться йти як найдалі. На нцх і вся надія.
Та треба й векомітетовим селянам полагати йім тира-
дою й ділом, а незабавом і в тих сторонах запануе та-
кий рух між нашими селянами, як і на ІІокутю і з ча-
сом може обіймити увесь наш край. Крайни пора, сві-
дущим селянам ріжяих, хоть і найдэдьших повітів, по-
розуміватися з собою та спільно дбати про самосвідо-
міеть наших робучих людей „до чого тепер найліпша
пагода — збиранс підписів на проеьби до тіл законо-
давчих за загальним голосованем, котрого так одно-
дуішю домагаютьея иаші селяне скрізь таи, де не
мають переваги народовці. Важаючи прийти справі в
— 10 —
номіч, наша редакція видая блянкети на такі ыроеьби
і розсилае йіх по цілім краю.
М. Павлик.
Справи суспільно - енономічні.
СЕЛО В ПОЛУДНЕВІЙ ЧЕХИ*) I. Тепер
коли в наслідок торічноі виставй в Празі май-
же ввесь цівілізований світ заговорив о Чехах,
а слава народа ческого розійшлася далеко по
за границі йіх рідного краю, не зайвим буде
завести читача не до Праги, а до скромного
ческого села, щоби поглянув, як виглядае той
люд, котрого сини займають таке видне міеце
у всіх напрямах суспільного житя.
Село в полудневій Чехіі на вид не пока-
зуе з себе нічого незвичайного: звичайні до-
мки муровані а декуди навіть деревляні, 6у-
динки господарскі досить плохі, при них тро-
ха садовини, якась невеличка пасіка; все се
не в гармоніі одно з одним не робить на зри-
теля вражіня, що е він в краю, де селянип
зробив уже великий поступ до свого визволеня
і йдс до него все наперед. В селі живутъ лю-
де не одпаково заможиі, котрі відновідно до
того, кілько маютъ зём.іі, діляться на „седля-
ків“, „півседляків", „халупників“ і „д »мкарів.“
Седляк, се господар, що мае звичайно більше
ніж 20 гектарів- землі, иівседляк від 10 до 20,
халупник ледво кілька гектарів, а домкар крім
хати і малого огородця не мас нічого. Ческе
село мае затим в собі аж чотири катсгоріі
властивців, білыие або менше зближених до
себе. Седляк і півседляк не ріжняться між со-
бою зовсім що до способу житя; одному і дру-
гому земля, яку мае, вистарчае на виживлене
себе і родили, на освічене і вивінуваце дітей.
Халупник і домкар, щоб удержатися, мусать
уже дораблятися й чим ішпим,'чи то винайма-
ючися до полевоі роботи або віддаючися яко-
му съ ремеслу.
Сих суспільних ріжниць не лехко доба-
чити, бо всі однаково працюють, однаково зо
дягаються і вема там того, щоби біднійпюго
виключали з товариства заміжнійших. Седляк,
що мае по над 20 гектарів землі, сам з сімею
не міг би обробити свого поля і для того дер
жить звичайно. парубка, пастуха або служнй-
цю, відновідно до того, чи в сімйі мае за мало
мужнин чи жінок. Відносини хозяіна до найми-
та тут зовсім не такі, як в великих господар-
ствах. Наймит е ремов член родини, йіеть ра-
зом з нею, працюе також і обходиться з ним,
розуміеся, як з чоловіком. Та про те се па-
тріархальне жите не все бувае солодке.для
наймита 5 се заложить в значній части від ,о-
собистих прикмет або хиб характеру хозяіна,
его жінки а навіть его дітей. В великім мает-
ку, де властивець тілько доглядае роботи, не
може він раз у раз товаришувати з робітни-
ком; не те в малім. Тут не тілько хозяін, але
*) Сю гарну стятго переюадуемо з польскоі моли
з варшавского тижневника „Сгіов“ I. Ф.
й его жінка працюе разом з наймитом, так що
коли одно з них скуие, любить визискувати
чужу роботу, обходиться з людьми брутально,
або мае якусь іншу хибу, то робітник бувае
нещасливий, бо мусить увееь день працювати
разом з чоловіком, котрий по хвилі робить
ему прикріеть. Так само стоіть діло й з йі-
дою. Робітник йіеть нібито разом з хозяінами,
при. однім столі і з одно! миски, але й тут за-
лежить від доброі волі хозяйки, котра нераз
ліппіі кусники липіае на потому для себе і для
дітей, а гірші подае на епільний стіл. Як ска-
зано затим, при таких патріархалыщх відно-
синах доля робітника в дуже великій мірі за-
ложить від характеру хозяіна і его жінки, і не
раз почуете наріканя такі: „оп ]е Гщі Іерйі,
аіе опа ]'е іакоѵа ро1ѵога!“ Сказавши се, най-
мит звичайно затискае пястук.
Та про все те рішучо можу сказати, що
жите парубка у ческого седляка е без порів*
наня щасливійше від житя челяди у польских
дідичів. Мае він звичайно — 60 гульденів
річпо, пране і стравунок та..лй самий як і хо-
зяін, значить: на снідане поливку з квасного
молока з мукою і картоФЛями (в неділю і свя-
во каву), на обід звичайно галушки на воді
або кашу на молоці, а па друге налисники,
книдлі, булки, струдлі з яблоками—одним ело-
вой, усе щось мучне; вечеря складаеся в ква-
сного моя 'Ка і бульби, а до того хліба до схо-
чу. Так бувае при звичайній роботі. В часі
жнив або сінокосів усі йідять далеко лішпе:на
снідане бувае тоді завсігди кава, обід складае
ся з трьох страв. крім того всі діетають під-
вечірок зложёний з хліба, молока і сира. Так
годуеся ческий седляк, так само й его служба
Мясо йідять тут тілько два рази в рік: на
пуща не і на св. Вацлава, по за сим страва
ростинна і молоко вдовольняе йіх цілковито.
6 се найкраспіий доказ, що при фізічній робо-
ті страва така сконцентрована як мясо не е
конче потрібна, страви ростинні заспокоюють
тут цілком (? Ред. Нар.) фізіологічні вимоги
організму. Розуміеся, що отравою тою не може
бути сама картопля, котра властиво е тілько
на те, щоби „дурити жолудок“ ; се доказуе
не тілько мала в ній скількість часток пожи-
вних, випробована дорогою хемічною, але та-
кож неохота, з якоі йідять еі прості люде при
тяжкій роботі. В Чехах я не міг найти таких
„любителів“ картоплі, о яких у нас так часто
і радіено говорятъ деякі пани; за то дуже ча-
сто бачив я прояви зовсім противні, ннр. та-
кі, що коли мужик мае перед собою тяжку ро-
боту, то йіеть тоді звичайно з зупою хліб, а не
картоплю робітники наймаючися поденно ви-
мовляють собі, щоби йім не давали картоплі,
але радо йідять мучні страви і вважають йіх
найііожиточнійіпими. Загалом сказати можна,
що молоко, хліб, горох і всякі мучні страви
спожиті в відповідній мірі, се достаточна і від-
повідна жйвніеть для чоловіка фізичноі праці.
Але вернімо до наших седляків. При та-
кім житю, яке я тут описав, селянин ческий
робить дуже богато і добре. Мало сказати, що
робить від сходу до заходу сонця; він не раз
— 11 —
вертае з поля о пів до десятоі вечір, а встае
іцо найменше на годину перед сходом сонця.
Та звісно, така праця йде тілько в часі горя-
чих полевих робіт. В ту пору господар, хоч
і нерадо, наймае навіть до помочи кількох
людей на днівку і крім заплати дае йім ціло-
денний стравунок.
Таких робучих рук достарчуе категорія
халупників і домкарів. За свою роботу берутъ
вони плату або грішми, або не беручи грошей
вимовляють собі, щоби седляк виорав йім по-
ле, звіз сіно або зробив яку інпіу роботу, ко-
троі халупник, не маючи коней ані волів, не
може дробити. Зничайна плата грошева вино-
сить тут від 35 до 45 кр. денно і стравунок
такий самий, як есдляка. Але се бувае рідко,
щоби селянин платив робітника, частійше най-
мае его за відробок. Рідко також наймае муж-
нин; жінки достарчають тут майже виключно
наемних рук робучих..
Мупіу тут додати увагу, що я не бачив
іще, щоби денебудь жінка ирацювала так, як
у Чехіі. Вона робить майже всі господарскі
роботи: косить, молотить, гребе, одним словом,
робить усе крім ораня та повожены кіньми
або волами. Ті два роди праці, се виключна
прівілепя мужнин і треба додати, що вони
найлекші (? Ред. Нар.), бо щож може бути
лекше, як поганяти кіньми тоді, коли вже жін-
ка наложила повен віз обірнику, або виорюва-
ти картоплю і казати жінкам збирати йіх за
собою. Розуміеся, що мужчина не цураеся й
тих праць, які робить жінка, але беручи зага-
лом, сміло можу сказати, що ческа жінка пра-
цюе більше від мужчини. Служниця у седляка
напрацюеся далеко білыпе, ніж парубок, а бе-
ре за те далеко менпіе, бо коли парубок бере
річно 60 г, то вона ніколи не дістае більше
як 35 г., значить, тратить річно 25 г., тому
тілько, що вона жінка.
Здислав Янушевский.
Полеміка й дописи.
О БЕЗВЫХОДНОСТИ УКРАИНСКАГО
СОЦІАЛИЗМА въ РОССІИ. О. П. Женева
1891, 8°, ст. 48. В тексті иаведеноі брошури
виказуеся ще далеко більше, ніж у заголовку,
а іменно виказуеся, що на Украйіиі не можли-
ві і не потрібні ніякі національні організаціі,
ніякий украйінский рух. Для доказана безпід-
ставности украйінекого соціалізму, автор рос-
кладае его на суставні, по его думці, частини,
і находить в нім: 1) недавній російский
соціалізм і 2) украйіноФІльство. Розбиваеся
найперше російский соціалізм, аргументами
похожими на ті, якими его розбивали дд.
Плеханов і Засуличка, перед бруксельским
конгресом (див. про се статю д. Франка
в ч. 24 Народа за 1891 р.) Російскі соція-
лісти схонили західно-европейского со-
ціялізму тілько і крайні ниноди, без знаня
того, на чім зрю той соціалізм — західно
европейекого капіталізму і клясовоі боротьби
за економічні й політичиі інтёреси Позаяк в
Росіі, де мужиків увільнено тілько в 1861 р.,
капіталізму й пролетаріату було мало, то ро-
сійскі соціалісти звернули увагу тілько на му-
жицтво тим білыпе, що серед него було гро-
мадске володіне землею (община) та ремісницкі
силки (артелі) На сі дві річи рос. соціалісти
дивилися крізь побілашаюче скло і за тим не
бачили державного механизму з его визиску-
ванем, з его каніталізмом, що показувався йім
якимсь непорозумінем, котре само собою по-
випно щезнути. До того російских соціялістів
попутав анархізм Бакуніна й Прудона, то б то
ідея про автономію осіб і груп (що навіть не
признае колектівізму) та Федералізм — річи,
по думці автора, супротивні соціалізмови. Че-
рез те діялън:сть рос. соціялістів то була блу-
капина в лабірінті субетивпих видумок і чи-
сто емпірічних способів. як: байдужість до за-
войонаня політичноі волі, пропаганда ідеалів
соціалістичиих серед мужицтва без конкретно!
ціли й організаціі для неі, думка захопити
власть тсрором, без народа. Словом, трагічна
марність російского соціалізму залежала: 1)від
нерозуміня основ клясовоі боротьби, задля ре-
альних, економічних іитересів а не відірваних
ідей та нерозуміня того, що виразом тоі бо-
ротьби е клясова боротьба за політичну власть, '
2) від нерозуміня того, що державна власть,
то не механічна приліпка в горі, а виплив з да-
них клясових відпосин; 3) в нерозуміню того, 1ЦО
до соціалістичиих порядків не доведе ідеало-
гічна справедливость, а матеріальна конечність,
то б то через капіталістичний спосіб продукціі
й організацію кляс вивлащених-пролетаріяту.
Мужицтво у Росіі, через свій світогляд, темно-
ту, первісний спосіб хліборобства, роскиненість
па великім обширі, а головно через свою при-
ватну власиість радше буде ворогунати з со-
ціалізмом, як то доказуе захід, і врешті 4) від
нерозуміня того, що власне через те, що в Ро-
сіі багато мужицтва, а мало буржуазіі й про-
летаріяту, там і доси стоіть політичний деспо-
тизм1).
Російский соціалізм то був тілько від-
блиск західно-европейского соціалізму на об-
разовану частину російскоі буржуазіі, а не
прояви готового плясового антагонізму, з котро-
го тілько й може нийти переміна політичних
порядків у Росіі. Тим то рос. соціалісти по-
винни тепер звернути виішочну увагу на про-
мисловий пролетарія!. Таким чином вони помо-
жуть буржуазіі добути політичну волю в Ро-
сіі і переставши бути спеціяльно російскими
соціялістами, ступлять на дорогу міжнародно-
го наукового соціалізму, тай спасутьея, хоть
при тім, звісио, ©Станутъ ся Росіянами по Формі
(література і т. і.).
Вихбдило би, що позаяк украйінский со-
’) В увазі, автор доторкаеея й цезарівму серед
руского мужицтва в Галичині, і говорить про „избіеніе
Поляковъ руссинскими крестьянами во имя цисаря въ
сороковыхъ годахъ “ неправда пущена про різпю няМа-
зурах в 1846 р. польскими істориками і давно вже опро-
кинеиа самим «актом, що там піяких Гуси пів нсма.
— 12 -
ціалізм складапся, но словам автора, найиер-1
ше з російского соціалізму1), то й для него по -
винен би бути якийсь вигляд на будучність.
Сс повинно би бути тим певнійпіе, іцо власне
украйінскнй соціалізм почав з критики майже
всего того, іцо д. О. П. мае за зле в росій-
кім соціалізмі: украйінскнй соціалізм по-
ставив на перше. міеце потребу добива-
тися в Росіі політи’пюі волі, хоть пра-
вда, думав еі здобути всіми невдоволеними
з теперішних порядків і то явною, отвертою
боротьбою, а не терором, котрий не похваляей д.
О. П. і доказував при тім, що уряд російский
то найбільший кашталіет (як думав й д. О. II.).
Украйінскнй соціалізм не кланяйся й общині,
критикував і негарні боки бакунізму (відруб-
ігіеть Росіі від Европи, національний шовішзм,
що проскакував навіть у „Колоколѣ" і „Впе-
редѣ" і т. і.) і зовсім не кланявся економіч-
ній основі прудонізму — індівідуальній плав-
ности, а зразу й рініучо став за колектівізм,
тілько застерігаючи в будущій устрою нату-
рально. право особи й груп до певпоі, витіка-
ючоі зі справедливих соціальних відносин, волі
й кермованя своіми справами, і думаючи про
перехід до соціалізму інакше, ніж марксісти,
і через те не цураючися й мужиків, хоть і не
оставлявши камінь на камені з йіх шкодливих
порядків житевих і світогляду. Власне, що
програма украйінских соціаліетів (гл . Громада
т. 1.1878І др.).то була цергпа проба европеізаціі
російского соціалізму, періна проба застосованя
інтернаціоналыюго соціалізму і в загалі інтерна-
ціонального просвітного та визвольного руху до
російского грунту, і з того погляду украйінскі
соціалісти найпіли в рос. соціалізмі ще далеко
білыпе хиб, ніж ті, що показуе д О. П. тай
виступали протів них, теоретично і практично.
(Нагадаемо, що украйінскі соціалісти перші
розвили думку про потребу радикальних ви-
давннцтв на всіх мовах східноі Европи, не
тілько пански х, але й плебейских2).
Та, ба! то російский соціалізм, соціалізм.
державно! націі, а то соціалізм украйінскнй,
соціалізм якоіеь плебейскоі націі, котру д. О. П.
і ему подібні навіть не признаютъ за націю!
Якби украйінскі соціалісти буди тримались од-
ноі, як одна Росія, Форми з російскимв соціа
ліетами, то помимо своіх хиб .були би д. О. П.
помиловані, а то вони, бачите, посміли бути
причасними і до украйінОФІльства, з котрого по
думці д. О. П. головно й вийпюв украйінскнй
соціалізм (ст. 15—16).
) Ми вже й не кажемо про те, що автор зовсім
неслушно накидасся на „ідеалогічну справедливість" в
російскім соціалізму. Се ж его найціпнійша прикмета а
«.".разом і ступінь, через котрий соціалізм проходить
скріаь. Ачейже й д. О. П. не з неба впав, а получин
перші зерна своіх соціальних сімпатій влаейе з про-
повіді тоі „ідеалогічноі справедливости", котру в Росіі
проводила й література. Без того, либонь би він не дій
шов і до „наукового соціяліаму."
’) Ш. автор поступай тут загалом не зовсім до
броеовіетно. Він зовсім вірно справляе віетре своеі
критики, із аа украйінства, против д. Драгомано-
ва, як яайкомпетентнійшого чоловіка в сій енраві
а' до того батька й представителя радикальпого
украйінства, але заміець представити суть укр. же-
До украйінства д. О. П. дуже неласкавий
Голові Ш. п. з. Что такое у к р а и н о ф и л ь-
ство? Его безпочвенность", він носвячуз
білыцу половину брошури і, для зпищеня
украйінОФІльства, оглядае всю іеторію Росіі або
навіть цілого европейскою Сходу, з погляду
„матеріяліетично-дінамічного'). I з сего погляду
виходить, що едино оправдапим іеторично, еди-
но користним для Росіі е централізм на всіх
полях. Через те автор і накидаеся пайперше
на такі точки в програмі Кирило-Методіевско-
го братства, як Федералізм славянский та на-
ціональна автономія. По думці автора, тут ко-
рінь лиха, бо з него вийшло признане конеч-
ности самостійного розною національною, куль-
турною, літературного і навіть державною
житя Украйіни. Тим часом украйіноФІльство
вийшло ді не з житя, а з кабінетів, з науково
іеторичного матеріалу, умисне підібраного та з
наведених „мертвих"ідей К-Методіввского брат-
ства, піеля котрих Шевченко складав своі па-
тріотичні н езіі, з грунту Фалыпуючи іеторію
Украйіни. Приналежність Украйіни Украйін-
цям видумана-ді власне Костомаровим, бо якби
він не написав 6ув у своім звіенім письмі до
„Колокола" слова, що, мовляв „Украина при-
надлежитъ намъ", то про те ніхто би 6ув і не
догадайся! Д. О. П. так засліплений своім ро-
сійством, що хоть соціаліст, а не звертае ува-
ги на головне реченб Костомарова в тій статі,'
невских, видань і в загалі діяльности Д. Др-овз, щщ чо-
му й вийпіла би велика ріжниця украйінского соціалізму
чи радикалівму і від російского соціалізму і від звичаіі-
ного украйінОФІльства, автор вихоплюе з кількох творів.д,
Д-ва поодинокі Фрави або навіть слова, не справляючися
з тим, що д. Др-в каже на інших міецях навіть тих еа-
иих праць, ЦеіЬі йіеве РЬгазеп ойег ко^яг \ѴбгІег ап йіе
Йрііжс, яккаже Німецьізтого поводу глумиться над осо-
бою „проФееора" д. Д-ва, справді по школярски. Так
напр. агтор наводить в брошури Д-ва п. з. „Ьа ІіЙега-
іпге оиЬгаіпіеппе ргозегііе раг 1е §оиѵегпеиіепІ; гивзе
ось які слова про указ 1876 р. „Ь’оиказе а Йопс Ггаррё
бе тоті Іа сіѵііізаііоп бе іоиі ип реиріе бе 14.000.000
Оикгаіпіепв" і завважуе : „стало быть не принципіаль-
ное стремленіе русскаго правительтва держать все
вообще населеніе Россіи во мракѣ невѣжества печально, а
вся бѣда въ указѣ, который „ смертельно“ поразилъ укра-
инскую „цивилизацію". Вся біда ееі уваги д. О. П. пай-
порше в тім, що віп не хоче ровуміти, що Д- Д-ву треба
було говорити про те, що сказано в заголовку брошури
т. е. про ту кривду снеціаль но дл я Ук ра йі н ці в,
нкоі навіть теперішні закони роеійекі не
роблять іншим пародно стям, а далі в н ер о-
зуміню того, що вся суть Драгоманівских висту -
пів на літературних конгресах у Парижі й Відні в обо-
роні украйінскоі літератури, власне била в право ви-
давати такі укази, то б то в упередяю російску цен-
зуру загалом. Так се діло розуміли й участники тих
конгресів. До того, д. О. И. мусить же знати про ту
війну, яку довелось д Др-ву вести літературно й особис.
то влаене в системою „мрака невѣжества" в Росіі?.
Иро іяпгі вачіпки д. О П. з Д-вим не варто й згаду
вати.
’) Ми ееі чаётини брошури, як і еі економічноі те-
оріі, не будемо ровбирати, лишаемо ее економіртам та
іеторикам, але остатних вгори робимо уважними, що то
.буде трудна штука, бо по думці д. О. II. в Росіі нема
настоящйх іеториків; се, мовляв, саыі Фальшівники ро-
сійскоі іеторіі для.догоди або царева або овому власно
му авторітетови, своім власним видумкам. Се сказано про
іеторичні пжоли в Росіі, так немов би то „матеріяліетич-
но- дінамічне" розуміне іеторіі було щось абсолютно, іет-
нуюче по-за людскими головами та йіх „видумками"!
— 13 —
іменно, що украйіпска земля не належаться
ані пануючим . Полякам ані Росіянам, а тілько
тому, хто еі своею кровю і нотой поливая
і хто еі й тепер своіми руками обробляе, то б
то робу'іому украйіискому людови — речене,
протів котрого не може мати нічого жаден со-
ціаліст. Розуміеся, що у д. О. П. украйінофіль-
ство в загалі не тііько мертвороджене, нездо-
рово, але й реакційнс тим, що стало тво-
рити літературу осібну від російскоі. Реальне
й здорове в нім тілько те, іцо воно пробудило
бажане служити народови (в тім то й штука!).
Тількож, по думці автора, соціальному служе
ню украйіискому народу противурічило творе-
не осібноі лсрайінскоі літератури як раз тоді,
„когда всѣ его интересы давно слились съ ин-
тересами остальныхъ областей государства“
і коли „въ его прямомъ интересѣ только и ле-
жало возможно скорѣе приблизиться къ этому
.(російскому) языку, который Фактически не могъ
для него быть болѣе чужимъ, чѣмъ языкъ не
только „козацкихъ хроникъ41 да „пересопницка-
го евангелія," но и всей современной украин-
ской литературы44. Хто бодай трохи знае не-
давшо історію Украйіни та етнограФІю, тому
нрийдеся тілько розвесги руками иад положс-
пями автора. Та тут іще не конецъ. Не тілько
що само іетноване украйінекоі літератури то
чисто чорт зна що; не тілько що всі украйі-
ііофіли, в тім числі й радикальні, якісь чудаки,
Дон-Кіхоти, що мовляв возяться з Шевченком,
як з писаною торбою і пишутъ незрозумілою
для свого народу мовою; що всі вони тре-
дьячать, то б то наслідують Тредьяковского—
давного російского віршомаза для самоі Форми—
хоть і доси ще не витворили й одного Тредь-
яковского — але й народ-ді украйінский чим
раз більпіе покидае свою мову й липне до ро-
сійскоі. „Паденіе крѣпостного нрава — повідае
автор, — общая воинская повинность, развитіе
торгово - промышленнаго движенія, разростаніе
кочующаго аграрнаго пролетаріата, вліяніе
администраціи, желѣзныя дороги, школы по
скольку онѣ существуютъ, вліяніе церкви и
религіозныхъ сектъ, вліяніе городской жизни и
культуры — вотъ тѣ Факторы, которые и въ
области языка — мы подчеркиваемъ это и
ссылаемся на современную устную наро-
дную словесность, на распѣваемыя теперь на-
родомъ пѣсни — не говоря уже о другихъ
сферахъ народной жизни, окончательно слили
сельскую. Украину со сферою общихъ вліяній,
подъ которыми живетъ Россія. Господство рус-
скаго языка во всѣхъ городахъ, мѣстечкахъ и
примыкающихъ къ нимъ селахъ южной Россіи
—• безспорно. О какомъ либо украинствѣ гу-
бернскихъ и уѣздныхъ городовъ и говорить
смѣшно. Въ селахъ же процессъ этотъ въ
языкѣ нѣсколько видоизмѣненнѣе. Но онъ без-
конечно далекъ теперь отъ „чистоты44 того у-
краинскаго языка, на которомъ научившіеся по
книжкамъ украинолюбцы продолжаютъ писать
свои вклады въ міровую литературу (мовою, ко-
тру, мовляв сама украйінска, публіка розумів
гірше, ніж рідпу для неі мову російску!) Въ
полугородскомъ, солдатско-административномъ
говорѣ сельскаго народа (за исключеніемъ,
пожалуй, стариковъ и жешцинъ)вес больше бе-
рета верхъ языкъ русскій, а не языкъ „мете-
лыкивъ44 (мотыльковъ) Старицкаго, кулишовска-
го евангелія и даже Шевчснка. Мы утверджа-
емъ это на основаніи личнаго опыта (ст. 34-35)
Ми не 6ули між украйіиеким селянством,
та певніеінькі ще твердженв ш. автора про
поросійщеш: украйінского народу в Росіі майже
така сама правда, як твердженв тих іюль-
ских, мадярских та волоских шовініетів, що но-
чувши розмову певних наших людей па залі-
зницях і т. і. та певного сорту піеень і т. і.
від руских рскрутів, доказувалиби, іцо ввесь
наш народ розумів ті чужі мови: польску, ма-
дярску та волоску тай говорить ними, а свою
гет до біса кидав. Тимчасом піені, па котрі
покликувся д. О. П. зложені поганою макаро-
। нічною мовою, як і деякі наші вояцкі, і ніхто
знаючий не стане піеля них судити про па-
родну мову. Д. О. II не тілько боронить тих
російских макоронізмів у звіепих укр. піенях
та розмовах, а й силувся доказати, що то все
питоме простим Украйінцям. Так напр. на до-
каз украйіпскости слова досада, автор на-
водить вірш народноі піені, де се слово риму-
мувся зі словом ограда, то б то таким ело-
вой, котрого зовсім не вживають навіть іпте-
літентні украйіноФІли, не то маса укр. народу.
Особисті досвіди д. О. И. над мовою укр. на-
роду також нікого не переконають, просто че-
рез те, що ті досвіди очивидячки зроблені н а
лету/ Але ж для автора се все так певно, лю-
бов украйінского народу до російскоі мови та-
ка-ді велика, що, по его думці, народ той сам
був би противний заведеніе своеі рідноі мови
в народних школах !
Вивід з того простий : російскі Украйінці,
навіть робучі, повинні до-чиста покинути свою
мову та думку про яку-лебудв свою самостій-
ніеть і право на автономію перед російством
і зільлятися з сим остатяим у житю й літера-
турі. В такій Формі може іетнувати далі й „у-
крайінский44 (!) соціалізм, коли тілько покине
зовсім безпідставне украйінство та снеціальні
прикмети .російского соціялізму, займеся ви-
ключно пролетаріятом по міетах южпоі Росіі
і разом зі своім російским орігіналом пристане
„къ общеевропейскому, къ всемірному научно-
му соціализму41, розуміеся без украйінского
лиця. (Конецъ буде). М. Павлик.
ДІРЕКЩЯ РУСКОГО ТЕАТРУ.
Наш товариіп і співробітник д. Нестор
Яворовский, що був цілий рік артистом
руского театру під управою д. Івана Бі-
беровича, а недавно змугаений був висту-
пити з театру, прислав нам обширну ста-
ти), в котрій виказуе хиби, які заходятъ
в дірекціі і заряді тоі одилокоі і краеви-
ми грішми субвенціонованоі рускоі сцени
в Галичині. Позаяк д. Яворовский мас з д.
Біберовичем задля особистих діФеренцій
справу в суді, то ми вважаемо відпові-
— 14 —
дним з его статі пропустити все, що мо-' ігіч“ 11, Глитая 10, Дай серцю волю 9,
жна бп вважати особпстою зачіпкою, хоч Хто винен 10, Пані молода з Босніі 8,
з гори заявляемо, що голоси невдоволсня ІІолуботка 7 (чим висший Полуботок від
артпстів рускоі сцеин на д. діректора до- Ярополка, котрого дано 2 рази, або від
ходили до нас від давня. Тут подаемо Федька Острожского, даного всего на всего
тілько такі уступи з статі д. Яворовско-' 1 ?), Наталку Полтавву 7 разів, Черно-
го, котрі по напгій думці трактуютъ справу морців 6 і т. д. Таку драму, як „Не су-
нрінцініально і можуть мати іптерсс для дилось' дано всего 2 рази, а Мирного
лшріпоі публіки, котрій так само як і нам „Діти педолі* раз. Наймички я не бачив
лежитъ па серці добро і розвій нашоі на-
родноі сцени. Редакція.
» . . • Плата артистам руского те-
атру загалом низька; деякі підрядпі ар-
тиста дістають по 15 ба й по 10 г. міся-
чно. Артистки берутъ пересічно по 25 до
<30 г., за що крім удержана мусять спра-
вляти собі всю гардеробу. Ті гажі, хоч і
як міпімалыгі, виплачуе Д. діректор пераз
аж в 8 ратах, хоч артиста вандручого
театру мусять скрізь платити готівкою і
щс й персплачувати, бо задля свого бур-
лацко го житя не можуть піде найти кре-
диту. Додаймо до того нтрати через часті
псрейіздп, і будсмо мати пезавидпий об-
раз житя тих артпстів.
„За сю певелику плату вцмагае д.
діректор від артпстів величсзпоі праці.
Бувало так, що за 31 день (напр. від
до ао/т 1891 р.) дав театр руский 30 ви-
став, а коли зважпмо, що трупа не дуже
численна, то зрозуміемо, що майже всі
артиста грали що дня. Було таке, іцо
одна артистка майже за цілий рік бук-
вально тілько в одній виставі не висту-
пала.
„Театрови ведеся не зле. В р. 1890,
з котрого кісові рахунки маю під рукою,
було доходу в загалі 19.621 г. 79 кр. а
видатків 14.885 г. значить, чистай зиск
виносив 4.736 г. 79 кр. Ку ди він дівся,
того не вмію сказати; о тім, щоби д.
Біберович звертав якусь часть доходів
„Рускій Бесіді" — нічого не чувати“.
Далі переходить наіп кореспопдепт
до пекучоі справи репертуару рускоі сце-
ни і подае ось яку дікаву статистику.
„Від 1. січня до 12. грудня м. р. да-
но 229 вистав театральпих (в Перемипыі,
Добромилі,, Золочові, Теряополі, Збаражі,
Підволочисках, Скалаті, Грималові, Хо^
росткові, Копичинцях, Гусятині, Чорткові,
Заліщиках, Городенці, Коломиі і Стані-
славові). С в оі штуки дано 116 разів, а
иер е кл а дні 118 разів. 3 сво іх штук
дапо „Вихованця" 15 разів, „Різдвяну
на рускій сцені. 3 переводи их штук
дапо Мікада 27 разів, Дзвони корневіль-
скі 14, Барона циганского 13, Зі степени
на степень 11, Гальку 11, Зелений остров
9, Веселу війну 5, Гаспароне 4, Два зло-
діі 3 і т. д. Чув я від референта теа-
трально™ д. дра Кулачковского, що „Р.
Бесіда" заборонила виступів Скальских,
Радванок, Бочкайок і т. д. па рускій сце-
пі. Слава богу ! Бо чи то було справедли-
во, давати такій пані за одип виступ 50
г. з копітами подорожі і т. д., коли білыпа
частила наших артпстів мусить гірко пра-
цювати цілий місяць?! Най би були па-
нове з „Бесіди“ заглянули коли до Під-
волочнск, що там діялося. Там давав д.
Біберович два представлена денно, пополу-
днсве о годипі 5 і вечірне о годині 9
вечір. Люде приходили до гардероби о го-
дны 4, а виходили о 2 по півиочи
Не дуже користпо виражаеся наіп
кореспондент о надзорі „Рускоі Бесіди“
над театром. Голова „Бесіди" др. Савчак
ирийіжджае на візітацію хіба раз у рік,
внпереджепий голосною Фанфарою „Дѣла",
що ото йіде пан посол звідати стан тру-
ни. А звідане се таке, що пан посол бу-
де в театрі на представлепю, і зараз з
театру вертае просто на дворецъ зелізни-
ці і йіде «о Львова, не вглядаючи надто
педантично в стан труни, не вислухавши
жалоб артистів.
В кінці згадуе д. ЯворовсКий про
справу емериталыюго Фонду артистів ру-
скоі сцепи, та жаль, що не розііовів до-
кладпо іеторіі Фонду. Се справа важна
для цілоі будущими і для розвою нашоі
сцейи; артиста колись дуже нею інтере-
сувалися, та не звісно, чому вона якось
„загубилася в піску“. Так само згубить-
ся мабуть в. піеку і справа библіотеки
театрально!, започата перед роком. На
справлепе бібліотеки виасигпувала була
„Руска Бесіда“ в 1890 р. 100 г., та арти-
ста тілько в 1891 р. діетали за ті гроші
— 4 книжки.
— 15 —
Подавмо тих кілька подробиць із ста-
ті нашого співробітпика в надіі, що виділ
„Рускоі Бесіди“, а зглядно всі еі члени
схочуть. вглянути докладнійше в справу
театру і поставити его так, щоб і внутрі-
шній его заряд і артистичні вистави від-
повідали вимогам штуки і —- людскости.
ПРО ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ У РОСІІ. (Письмо очивид-
ця). Людина, що переслала паи понизше письмо, каже
таке: Тепер у иас ходили поголоски, ніби то уряд дуже
хорошемав організувати переселеньский рух, отже й во-
на, та організація! Та от подаю Вам лист, писапий ще
1 ст. ст. октобра 1891 р. (листа з тих сторін не так то
хутко доходить!) Власно то був тоді час самиіі горячйй
для переселенців, що після яещісливих жнив иолетіли
у вирій „Ось карткя з напіого житя, — сказано в вга-
данім листі. Треба сказати, що голод в Росіі ще побіль
шив наплив переселенців до Сібіру. Ті, що мали йти-
на тамгу весну, пішли тепер. Як ми йіхали в початку
септсмбра в Росеіі в Сібір, то на пристанях, на двірцях
буди просто маеси людей з дітьми. На иашолу пароході
йіх було етілько, що не то' лягти, а деякі не тали де й
еіети, стояли на ногах увсеь чае, або чередувались
одні а другими. I всі вони нужденно вбрані, подуются
сухарями з водою, або, як наші Укряйіпці, самою та-
ранею.
„В Тіомені йіх чекала авіетка, подібна до засуду
на повільиу голодну смерть: чорез мілководдя, яароход
не йшов до Ісвлсвоі (станція пароходна на р. Тоболі). Отже
треба йти до нёі пішки 130 верстов, або аоставатись
на зимівлю в Тюмені. Тюмень, Ялуторовск та Курган
а повітами гинуть від цілковитого неврожаю сей рік.
Жптня мука в Тіомені дійгала до 1 р. 75 к. за пуд, —
це таи, де пшенипша иіколи по була дорожча над 80 к.
за пуд. Отож і нодалися наші „самоходп" — так вони
сами себе назвали, щоб не змііпуватися з п о с е л е н ь-
цями. Воно то поселеньи! і переселеньи! дуже подібні
слова, але змішуваия було б не користне для пересе-
леньців. (Поселеній, це заслані на житя в Сібір; люд
сібірский для них . не прихильний). Ну, от „само-
ходи" й пішли до Іевлевоі, хто на конях віз
евоі пожитки, еам ідучи при них пішки, а хто
подався просто воинами. Іевлева це невеличке сіль-
це, там на пристані, через мілководдя, зібралася сила
люду в товаром та робітників „по свалкѣ" (трагарів).
Всі. хатки лозаймали. „Самоходів" насунуло — сила!
Пароходи ходили раз на тиждень, людей аабірали дуже
мало. Настали дощі иескіичеині з холодом страшеиним.
От тут настало страхіття яксеь. Жадних домівок для
„самоходів" нома, всі вони тулилися по берегу в курінях
з лови. Часами приходили деякі родини до напіого гос-
подаря, аби просушити дитячу одежу та зогріти вакост-
иілих дітей! Йіх пускали в баню. У дітей все було мо-
кре, зачинаючи від сорочки, все викручувалось та су-
шилось, а діти, немов иовопародженні, сиділи та грілися
Де які просились, щоб йіх прийняти до хати, де які
шукали роботи. 3 15-го септембра „пароходи" перестали
ходити до Томска. А. „самоходи" все йдуть та
йдугь „Хрпстовим именем". Вчера ми налічили 35
жіпок, що приходили в паш двір просити хліба. Ідуть
вопи на зиму в ті міеця, де нема голоду. „Там, — ка-
жусь — мйяостині легче просити". Днів два тому назад
ириплив човен, а па пьому трое нежнвих дітей, літ од
8-ми до 2 х, а четверте ледвеживе, тай тедо рана вмер-
ло. Зібрали на погреб, вбили чотирі домовники, началь-
ство оглянуло, тай поховали. А самоходи зібрались да-
лі. , Пішли ми для них з рідноі сторононьки, на вільні
землі, а воіги-ж то, сердошаенькі, знаишли собі й бев
ст.рання домівочки!" Матй діток тих наче камінна —
ні сліз, ні слова. Батько плаче: „Шкода хлоняток,
трое-ж йіх, а старший номагав уже, радіи, що землі в
нас ото буде багато"!.. Ой, неіцаслива та еімья, така
нужденпа, що набути іі ніяк не можна. А екілько-ж то
таких пещасливих!... Недавно один купець на дорозі
знайшов дитину однорічпу. Лежитъ собі, рябиною ба-
витьея. Взяв купець дитину, нойіхав за самоходами,
догнав, знайшов матір, вона зовсім слаба, нести пе
стало спли, ноеади.та дитипку па иыях, заплакала тай
пішла. 3 дороги вернулись хотіла, але товариші несхо-
тіли ждати. Одного, двохлітнього, чоловік ніе, а того
маленькою покинули. Як побічила маги спою дитину,
сама до них кинулась. Купца пробрало, — нічого пе
сказав, „красную" (10 р.) дав на бідніеть.
„Під час того страшного натовцу' самоходів, у
доіц та в холод, тяжко було елухати співиняноі „шпан-
ки" (каторжних), що робила на пристані. Це, здавалоея
щось наче сатаниньске, — неначе бенкет під час
чуми.
„Тепер (в листопаді) „самоходів" уже мало йде.
Остатиі баржі одвозять в Тюмень. Вода нрибула, тай
норови теж прибули чималі. Зимовоі дороги ще нема,
сиігу мало".
Так от яка то організація „переселенческаго дви-
женія"! Се ж іще далеко не кінець мандрівки „самохо-
дів". Не списати, не злічити того лиха, що йім спітка-
еться, поки прийдуть на ті „вільні землі". А па „віль-
них землях"... що буде, те буде!
ПИСЬМО з АМЕРИКИ. (Мадярска
безличніеть. Смертність між Русинами). В
Газельтоні, в Пенсільваніі почали Мадяре
видавати англійску газету під іменем
Опа На 8 (по мадярски —- незалежніеть).
В одиім з перших чисел, п. з. Оиг 81о-
ѵак апсі Ма§уагз Реоріе, пише Опаі’аз
білыііе-мепше таке: Поміж многими наро-
дами, що шукали собі иовоі вітчипи в
Сиолучених Державах, жадеи не був тут
принятий з такою загальною ненавистю,
як Нип^агіапз „Дикий го'мін розлягся по
майнерских околицях Пенсільваніі в час*,
коли ще дуже мало число Угрів пустило-
ся в ту сторону, як колиб Угри були
дикою, варварскою ордою, проводили жи-
те в поганій иіятиці й богато інших екс-
цесах і причинялись до зпиженя платні за
працю“. Тимчасом Мадяре, мовляв, дуже
цівілізований народ; в йіх краю, що йде
— 16 —
( від Карпат до пречудного (?!) Адріятицкого
1 моря, просто чудеса: так напр. цишна
' столица Гунгаріі, Будапешт то найкрасше
впорядковане місто на всім світі. Народ,
котрий на таке зогиджснс заслужив, не-
мае з Мадярами абсолютно нічого спільного,
крім одноі геограФІі. Той народ називае
себе Словаками : нехай же на йіх імени
лежитъ пятно ! То-ж іірибий цвях там, де
наложиться. I т. д.
Як звісно, у себе дома Мадяре кле-
пчуть Словакови чи Русинови, що він
Мадяр-Гунгар. Народ справді набираеся
загонистого мадярізму і через те страшен-
но темний. Отже, коли за те на чужині
тим народам приходиться терп ти, то Ма-
дяре йіх не хотятъ знати. Як бачимо, га-
зета Опаііаз заложена іщ те, щоби з
Угрів звалити всю біду на Словакіи. Ок-
рім того, мае вона познакомляти Американ
з Угорщиною, іцоби отворити нове поле
для америкапского торгу, для американс-
ких предпринять, промислу, розривки,
капіталу. То-ж прийдеся того добра по-
копітувати й місцевим Словакам і Руси-
нам.
На похвалу Словаків треба признати,
іцо вони в Америці дуже поступили.
Мають уже 5 евоіх газет, позакладали
всякі товариства, так що колись, як ми
на-ново повстанем до житя (бо тепер уее
спить), то будемо мусіли на Словаків
указувати, так як в свій час вони на иас
указували, як на примір.
Дня 20 новембра померла нагло жін-
ка д. Дениса Пирча, управителя стору
рускоі компаніі в Оліфянті, сестра о. Обу-
шкевича, Олімпія, що торік прийіхала до
Америки з братом і жила з ним на
одній кватирі, навіть піеля замужя.
18-ого новембра зайшов до пих вечір
якнись незнакомий чоловік і так нече
мно заховався , що небіжка зімліла,
а потім попала в конвульсіі і помер-
ла, мимо всякоі можливоі помочи. Незна-
комого арепітоваііо. (Позаяк отся допись
прийшла ще далеко до виходу 1-го числа,
то ми подали звіетку про смерть Олімпіі
Пирчовоі зараз до К. Ьхѵолѵзкіе^о, відки
еі передрукували й другі газети. Ред)
Ся звіетка, котру я прочитав в Оіу-
рЬапі СтагеМе, навела на мене всликий
сум. Коли переглянсте сііис наших помер-
піих, то побачите, що дивне Фатум зави-
сло над пашою колоніею. 3 нечисленно!
нашоі інтелігепціі се другий випадок
смерти, і оба рази паглий, а й прості
наші люде вмирають по найбілыпій части
нагло — від потовченя в копальнях. До-
дай, що втрату покійниці відчувають усі
американскі Русини, бо то була особа
дуже користна й образована — а відчи-
ваеся та страта тим тяэкше, що образо-
ваних Русинів тут так маленько.
Наука й штука.
3 ПОЛЯ ФОЛЬКЛОРУ (Жидівска війна). I. В с.
НагуеНичах пов. Дрогобицкого я нераз чув, що коли
хтось довіпий час вагувавея, чи вчинити якусь річ чи
ні, а опіеля зважуеся чинити еі, то каже з усміхоы, иа-
слідуючи жидівский виговір: „Е, ци рецьки, ци не
рецьки, мое войськи марш!“Коли япочаврозни-
тувати, відки взялася та дриповідка, міні сказали ось
яке оповідане: „То раз як жиди воювали, то пришили
з цілим воськоге черед великий лан гречки. Гречка сто-
яла в цвіті. Вечеріло, і над гречкою стояла пара. Жиди
вунинилися, кажуть, що то море. Почали раду радити.
Одиі кажуть: ночуймо тут на березі, а завтра рано бу-
демо шукати перевізників. Але другі боялися почувати,
бо не було близько ані коршми ані ніякоі хати. „Ще
кажуть — вовк иас пойіеть або неприятіль пападе.
Пішлімо — кажуть, — к'шькох відважних иаперед, иай
зміряють, чи глубоко тото море, може би можна его пе-
ребродити". Згодився жидівский еднорав, вибрав кі.іь-
канадцять жидів, що були иайдовпгі на зраст і вазав
йім лізти в те море. Жиди в гвавт та в плач. Аж ту пад-
ходить хлоп тай питаеси йіх, шо ту за новина? Жиди
иовідають ему, що не знають, ик перебродити оте мо-
ре. „Та до то море, дурпі жиди“, каже хлоп. „Та.ж
то гречка!" — „Е, ци рецьки, ци не рецьки, — скрик
цув жидівский еднорав, — мое воськи маріп!“ I всі
жиди рушили лавою і щасливо перебрили тото гречане
море".
Ся забавиа анекдота, котра певпо іетнуе і по
других закутипах нашого краю, мае свою доволі інте?
ресну іеторію На перший погляд міг би дехто думати,
що маемо тут діло з орігінольним витвором іропічного
гумору нашого народа, котрий потішаеся пад жидами
в численних подібвих аиекдотах. Троха ширпіпй роз-
гляд в матеріала Фольклорпім показуе пам, що така
думка була би хибною і що в анекдоті тій маемо одип
відприск досить давнього і дуже розширеиого в Евромі
сатирично політичного мотіва. Я хочу ввести тут ті
матеріали, які міні вдалосн зіорати до ееі теми, далекий
від думки, що зможу вичерпати еі бібліограФІю або ва-
значити в повні всі Фази еі розвитку і еі вандрівки у
европейских літературах та в устах люду.
Найблизшим взірцем паіпоі пародноі апекдоти, а
може й еі прямим жерелом е польска вірша „2у<1о\ѵяка
ѵюща, со йуйгі пагоЬіІі вІгасЪи <11а саіе^о зѵіаіа. Ргхег
аціога А. АѴ“. Вірша та е одним з найбілыпе улюблених
— 17 —
творів польскоі т. вв. відпустовоі літератури; разом
а такими виданями.як „І’омс.чс о вісііпііи шейгсасЬвл „Пі-
яіогуа о ріекпс) Ма»іе1опіе“, „Рокіейс о Дхіесіаск Нау то-
па" і т. і продаютъ і сю вірціу по відпустах і ярмар-
ка* тяв. „образкарі". Кі.тько видапь еі лишило, коли і ким
вона вложена — сего и не вмію сказати. У мене під.
рукою е доеить евіже видана, без року выходу, друко-
ванс у звісного накладця того рода літератури, Фей-
цінгсра в Цешині екзомпяярй далеко давнійпп, па бі-
булястому папері, може щс з 30 - тих або 40 - вих ро-
ків, стрічав я по селах у письменних мужиків і в Дрого-
бичі у міщан.
Вірша написана безграмотно і бездарно. Мае во-
на 40 куплетів, з кбтрих кождий кінчиться приспівкою
в роді „А) тѵа] іпіг“, Аі шц ВаЬіЪош, Аіта] І)а<1і І)оіп“,
„Аіхѵа.і тіг .іесіюѵе, іпе схіопкі шеаігохге* — і т. і. Ось
зміст сеі вірші. „2у<іоѵтака ѵщіпа, ркіеі піе Ьуіо <иі 2а-
Іогепіа яѵѵіаіа. 2уйбхѵ геЪгаІі со іггуіігіеясі ріес іуаіссу.
со каіісілѵа уевгсге ѵіеее]. а схаркі до гоіеіі г зашедо
занесу“. Далі вичислюеся відділи: ,5000 зіерусіі Ъуіі, сі
пгуіргхбіі ровіеротѵаіі, Ъосіі піергхуіасіеі г Даіека донхеіі,
5000 о іейпуш ока, сі іггушаіі кошашіу з Ъокп: 5000
дагЬаіуск Ьуіі, сі іогпіяігу па рпкіаск і ояііі. (Па іедо зе
йо рагайу паівнііевзпіеузі Ъуіі; 5000 япагкаіуск Ьуіі,
сі лѵ паіѵйекязѵсіі ст^сЬ ёрікаті вхѵіесііі: 5000 рагягуиуск
Ьуіі, сі паі^іекзз^ рагайе ігхутаіі Ъо \ѵ вхѵуск хѵггоПасІі
п:у8тго(Ые.і?і Ьуіі; 5000 хЪгикапуск Ъуіі, сі шцргадііиіеі
ріепіайзе хѵ рргікаск повііі; 5000 кпІахѵусЬ Ьуіі, сі па.ін
рагсіе,]’ ха піергху.іассіе Ъуі. Ѵ/іеіе ісіі Іат кпреу Ъуіі,
,І*Ікі, вкогкі вхѵеіііскі (?) зкирііі, аѵгети мгоузки ІіЬегоѵа-
і“. I далі вірша додае: „ СЪос ісіі Ьуіо іуіе іувіесу, сха-
ркі т еіі г вашего ха)ееу; сіюс ісіі Ъуіі іак хѵісікі оЬиоз
(обоз), мгяхузсу 8Іе зтіеясііі рой )ейеп хѵбх. Рап Нгеп Ъуі
паілѵіеквзут Неітапет, а вуп )едо Ъуі па.іріепѵ8хут
йігтапет“.-
Далі ровповідае вірша. як те жидівскв війеко
кілька разів зміркувавши ворога стріляловсю ніч,а тіль-
ко рано персконувалося. що се не во'рог, а раз пні сме-
рекові, другий раз велике кілв, а третій раз г р е ч а п і по-
лукіпки. Ось як розказано сей остатній епізод: „Так
саіа пос вігзеіаіі, апі піе иіесзегзаіі, аз гало йо зекаіі!
Тп саба похѵе, аск ^ескогѵе! А Іи родапка хѵ киркаеЬ яіоі.
2 2І08СІ х Ьгойу «Іояу гѵаіі, аіѵѵаі хѵзгувсу іак ѵгхевзсхе-
Іі, па йагто раісе кггепйеіипі яігхазкаіі". Локріиивши-
ся у арепдаря „іедо со Ьуіо хѵо)вко .іедо“, котрий йіх
дярмо просив, іцоб покинули далі воювати, вони виру-
шили далі на війну, скріпивши ще своі сили. За сим
осъ як ррзказано остатній епізод сеі війни :
„Рап ТТгуп іак кгзукпеіі: шу рагйоп піе Дашу!
Юаіі ровіурон'аіі, по\ѵа уѵо^пе піагаз ігаЪИі, аз мгіесзог
ргхесівз йосгекаіі. Йіері соя йо)гзе1і: сой іакочѵе піЬу
зісіопе іпогхе! Так іи сіехко ѵгхйусііаіі, йаіі розіероѵгаіі,
зе ріемгас піе шпіеіі. І)о рапа Пгупіа. зпас йаіі: соя іа-
колѵе, йзіиу погсе. зіеіопе тпогхе! Рап Ѵгуп ргхуіесЬаІі,
іак зіе зай-азоѵгаіі, Ьо ріемгас піе віускаіі. Со гоЬіс?
Ко'Ѵе кіойу (Ібйкі) ргзучгіейс йаіі, аЬу зуйхі и пісЬ ріу-
гуаіі, — іак Ъагйзо діовно кгхукаіі. 2уйхі ріуѵас піе
сксіеіі, ятіегсі віе Ъагйзо Ьаіі, іак мгвгувсу гаріакаіі. Так
тѵз?увсу рггекііпаіі, па Пгупіа хаітоіаіі: Аск Пгуп, іо деві
іѵіеікі йпгуп 1 Иат ш піе ргзеЬасзу, кахйу ѵ? мгойе вкасзе.
„Народ“ ч. 1.
Рап Пгуп віе йоѵйейхіеіі, ргейко ’ кіойу згусіііоѵѵаіі, іо
)еві Ібйкі езукоіѵаіі, іак іи вігаск ѵтувсу тіеіі. 2уйх
віайас тивіеіі, )ейпі гігидісіі вігзавкошііі, рапа Пгупіа
херсЪпеіі, аі\ѵя;і ѵувзувсу ѵгзевзсзеіі, гаіипки іат піе тіе-
іі, ая вройки Йоіесіеіі. Аз іи оЬасза сийа поте: То (еег
гіі'зіеіопу, ха піт ріаеек висЪу. Рап Пгуп яіоріаі (стои-
тав?) ропсховзкі лѵ виску ріаёкі Так ѵгагувеу гавдоіаіі
аск уевгсхе Ьгзеда піепагизхуіі, а )иг ропеховзкі вивхуіі'
Так зіе гѵоріа внобсзуі»: сийбте, піевзсхезсіолѵ гак ѵѵіеіка,
зііа. хуйоѵяка ж>іпа ргсе<тга1а‘‘. Два кінцені куилети
пропускаемо.
Вірша ея еодниміі численнихвідголоскіи польскоі ан-
тісемітскоі літератури з половики Х.ѴШ віку, іцо виіми-
кана була двовіковим езуітским вихованем, а по части
й рухами, іцо в ту пору йіпли в нутрі самого жидівства
польского. оеоблцво на наитій землі, на ІІоділю, Підгі-
рю і Покути». Відсилаючи цікавих докладноі іеторіі тих
рухів до діл спеціяльних Цунца, Іеторіі Жидів Греца, а
Також до польскоі книжки Нуебаума „Нізіо уа. хуйбн' ой
Моузсвза йо ерокі о'Ъсспе), іоіп V. 2уйзі ѵ Роіксе", я
пригадаіо тут тілько деякі важнійші ч-акти. Дернгий
ровлом в нутрі жидівства почався іце в другій іюдови-
пі ХѴП. .віку за почином жида Сабатая Цеві, котрого
жінка була роджена на Вкрайіні і підчас війн козацких
утратила батька й матір. Сабатаіти відкидалм Талмуд.
Вопи були розширені особливо в руеких частинах Ноль-
щі, на’Поділю.Рабінивикляли сю секту в р. 1722інавелина
неі кровяве переелідупанв. Та майже в тім самім чаеі родив-
ся яоловік, котрий мав далі повести сю секту; був се Лков
-Франк, родженпй 1720 р. Навязуючи до традицій Са-
батая, він оеяував секту анті - талмудйстів (сапвсціеціу-
хів або Франкіе-тін). Секта ея також переслідувана була
сильно правоиіріпімп рабіиіетами, поки франкіети не
здобхли собі нротекціі львівского лат. архіепіекопа Деы-
бовского. котрому вони обіцювали впхреститися. Дем-
бовский інецеііупав навіть в евойій діецевіі переелідупанв
талмудистів, казав палити книги талмуда, але вмер на-
гле 1757 року. Тоді рабіпіети яиов кинулися на Фран-
кіетів, оскаржували йіх перед властями, били і ирого-
нювали йіх з міет, поки врешті не ямусили йіх зовсім
покинути Польщу’. Але рівночасно піднявея новий ров-
кол у жидівстві. Нід впливом косівского жида прозва-
ного Бештом (родився 1698, ум. 1759) і Бера з Межи-
брода (1700 -1772) повстала і розширплася швидко
в ІІольщі секта „хасидів“, котра оперлася на вірі в чу.
дотворних цадіків і на йіх безпосерслнім звязку з пе-
бссниыи силами. Ось іеторичне тло — тсмне, ііовне кро-
вавііх звірств, процесів кінчачихся тортурами, четверто-
ванями та видирансм пасів 8 живих людей і г. і., та
заразом иовііе руху, агітаціі, шуму і виявляюче нимало
інтересних та типових Фігур, на котрім повстала й на-
ша вірша про війну жидінску. Віршів тдких повстало
тоді мабуть чимало, та вони по білычій части не були
друковані, крім одной що вийшла з початком 1792 . р.
в Варшаві п. з. ,2уЙ08 вагов, шапивкі-урі хпаіезіопу
па йгойге ргаѵгйу“ в котрій, як каже Смоленьский
(IV1. Йшоіепякі, віап і ергака Йуйохѵ роівкіек кХѴШ
хѵіекп ‘ѴѴагязаѵѵа 1876“. віог. 26 -27) „безімеиний автор
осмішив жидів лехкодуіііно злослиро*. Жаль, що ми не
з наемозміету сеі вірші чи поеми; тілько з титулу, дово-
лі впрочім загадкового, можемо догадуватися, що зміст
еі становпли „Свари Жвдів“; друга часть, котра не вий-
гпла, мала мати титул г2уйогдойов“ т е. згода жидів.
Та в рукописах з ХѴІП віку ми находимо й інигі вірші
про війну жидінску. Наводжу тут одну віршу, іцо нахо-
диться в рукописній збірці віршів польски* і руеких;
збірка та, тепер в мойім посідашо, писана була около р. 1780
Вона не мае титулу ; варіянт еі, котрого тепер не маю
під рукою, увійнгов також в склад відпустовоі літератури ;
принаймі я пригадую собі, що деякі куплетм сеі вірші бачив
колись друковані на свисточку паперу, на яких звичайно
друкуються такі речі. Вірша міститься на стор. 50-
15 рукопису. Задержую правопис орігіналу, крім інтер-
пункціі.
8хихе Кохѵіпу 8а ЯіевІусЬапе,
ХѴоувко 2у<1оѵнкіе іезі хЬапіоѵапе :
ѴѴвхувіек 81 ту 2акоп
Веііхіе теіагіі па кой, Ау АѴаушіг.
Ли Лаго.<1ач'8кіе Копзіуіисуе,
Ліх гоя «ахаіі па Ваіаііе,
5
18
8еушік віапаі лѵ 8ко1е,
Ву кагйу Вяёй чѵ Роіе, Ау АѴаутіг.
ДѴвхувсу ВаЫпі ЪеДа УѴ'ойгоіѵіе,
Вгкоіпік ѵ Каійог ОНсуего ,ѵіе,
Вогпіее, Косіаіу
Вейа іоіде тіаіу, Ау ЛѴаутіг.
ІѴв/.ейяе іо Накіо іѵзгузіко іѵуЫу,
2 Сгапіе^о Ьагіѵе гоЬіс Іжіхаіу:
Вейгіе 2оІпіегх Йігоупу
Оііігайпу До ЛѴоупу. Ау 'ѴѴаушіг.
ЗігиеІЬу шіес Ьейа рэягіийпѵапе,
8% Ъіе лѵе Тгзу кйі ропаЬііапе,
Рівіоіесіе (кіс!), г Кигкіет,
Вейа. віггсіас х Тигкіет, а\ѵ, рал, ралч.
ЛѴвгу, рсЫу у Епійу роіе&паё тивх^.
8кого $іе іакіе ЙоМегхе" гиега ;•
'ѴѴвгувіко я ріаси гпікпіе,
Дак „гатѵг" 8гко1пік кгйукиіе. Ау ЛѴатіг.
Кгеіѵ віе па Векасіі роіеіе 1>ег іпіагу,
ѴѴвгуеІко я\ѵ<уйіе іакі 2оІпіегг Йшіаіу
КаЬіп па коп іѵзіейгіе,-
Со іа.т га ьігасіі Ьейгіе. Ау ѴГаутіг.
Ро іакіеу ЛѴоупіе іе Кіерггуіасіеіё
Сггугао піе Ііейа лѵіесху Іхгаеіе
Іс к па ьѵ?еу Ьгпсігіе
Ніе ЬеДяіе тіаі ЛѴевгкі тіосігіе, Ау іѵаутіг.
Аіі, Мііу Р. В.бо;, с1-»уг 2лусіезілѵо 2уйо-п,
ДЬу віе о^паіі ЛѴегогп, РсЫо п у ^пійопі,
АЬу Ъуі ратщікіеш
Ро<1 іак вігазгпуш Ъійкіет (?), Ау іѵаушіг.
Чи ис представляе ся вірша В гумористичній
Формі війни я вопіамп та блохами— борогьбн жидів рабі-
ністів в сабатаітами, «ранкістамп та хасідами ? А в та-
кія раяі не булоб і сумніву, що й висіпо наведена вір-
ша була би гумористичиим онисом тоі еамоі боротьби,
тілько що білыпе замазамим і не вирязним, до затерто
навіть усякий натяк па те, з яким ворогом вотовааи
жиди, та за те підмііпано інпгі елементи.
Но будемо входити в то, чи польска вірша ,ІѴо-
упа Йуйочтака" в бесііосерсдиил орігінадом рускоі анс-
кдоти, чи може обі вони е самостійными переробками
якогось спільного орігіналу. Для рішеяя того питапн
треба дальнія* пошукувань по бібліотеках і в устах
люду. Для иас важво тут те, що сатиричпий мотів, по-
ложеніи! в оспрву польскоі вірші. рускоі анекдота і йіх
евентуалыюго спільного (правдоподібпо польского) орі
гіналу, не був польский витвором. Вія був заиозиче-
ний далі в заходунімецкоі літератури людовоі, а імен-
но був переробкою деяких епізодів дуже популярно!
в Шмеччині повіетио сімох півабах і йіх комічпих при-
годах та еумній погибель
(Конецъ буде) Івап Франко.
Критика літературна і бібліограФІя.
(Стати з під ееі рубрики, Про прашо К. Драбажі-
на про К. Бродзінского,- ми для браку яіеця мусіли від-
ложити до слід. числа).
-/--------
В СПРАВІ ЛИСТІВ НАУМОВИЧА. В чч, 23 і 24
торічпого .Народа" ноыіетили ми з невеличками- пропу-
сками два листа пок. Наумовича, передай пам сами и
адресатом через руки одного дуже поважиого чоао-
віка виравно н а т е, щ о б и в них а.р о б и т и и у б-
личний ужиток. Листи ті повторила-майже-вся
галидка прееа, польска і руска, окрім, розуміеся, т. зв.
моеквоФІльскоі. „Галицкая Русь*-' здобулася остаточно на
одни концепт, характерний для того рода преси В ч.
195, згадаючп про листи, вона висказала свое „основа-
тельное. подозрѣніе, що 'ГЬ письма были у адресата
украдены и печатаются въ „Народѣ" безъ его вѣ-
дома и согласія3 * * * * * * * 11. Вже сего одного повинно би бути до-
ситъ, але ред. „Гал. Руси“ іде іце дальше в своіх підо-
зрінях. Вона дивусся, як могла редакція „Народа" до-
пуститися такого „нетакту" і видрукувати листи, „кото-
рый, як-ь намъ сегодня уже извѣстно, забралъ неспо-
койный а многимъ кружкамъ уже надоѣвшій сынъ у
своего отца". Номинаючіі вже те, що тут пі сі.то, ні ма-
ло бризнено болотом в посторонніе особу,— се звичай-
ний спосіб полцміки органів гал. р партій, - нам при-
ходиться просто дивуватиеь логіиіГал Руеи. Тут „осно-
вательное подозрѣніе", атут уже извѣстно"! А тиячасом
ані підозрінс „Гал. Руси" небуло „основательное", ані ніщо
йій не могло бути „уже звіетно". бо листп ті походили
зовсім з іншого жере.ча і дійіплн до иас іипі.но дорого-
го, иіж йій приснилоея. I в чімже мав лежати наш не-
такт? Сама „Гал. Русь" каже; що листи ті не чинить
уйми памяти Наумовича, цоказують его чоловіком, що
раз у раз занятий своіми ідеалами, не дбае про свою
особисту користь. дбае про других, хоч ті. перав і ему
самому робяли прикрости. Значить, друкугочн ті листи,
ми могли тілько прислужмтися добрій памяти Наумовича
А й еам Факт падрукованя приватяпх листів швидко по
смерти локійника також чень не може вважатнея чимось
так дуже нетактовнпм, тим білыпе, що подроблці чисто
особиеті ми старанію попропускали Он і „Русская Прав-
да" у'Відні надрукувала один приватнии лиет Наумови-
ча, і то ще перед нами, і „Гал. Русь" нічого йій за ее
не сказала. За виводи, які робить з тих листів прееа,
виводи иноді навіть ідіотцчні, як наир. у „Иаоо шій Ча-
еописі" — ми зовсім не відловідасмо. I. Ф.
Д. Московскому Доиисувателю
Правдп. Я не розумію, звідки Ви могли ви-
вестм, іцо я. не признаю щирости за Ва-
шими запитали, обернутими до менё через
„ Правдуи. Ні буква, ні дух того, що я двічі.
написав у „Народі" з поводу тих запитів, то-
го не показуб. та еамий Факт, що я відповідав
Вам і навіть ніелав відцовідь у „Правду", по-
казу е, що я вбачав у Вас щиру волю виясни
ти справу. Вашого-ж листу ;і поводу мой від-.
повіді. пересланого Вами для мснс через „го-
ловних сотрудників Правди", я не получав. Все.
що мені прислав добродій-посередник між нами,
котрого я не знаю як назвати чи сотрудником
чи рсдактором Правды. — було моя рукопись,
звернута назад, як негідиа появились у ІІрав-
ді, з додатком грубостів. наіпісаипх на самій
рукоиисі і на окремому листу На скілько
такий зворіт наіиоі розмови про пёвну справу
громадского характеру відповіда Вашим інте-
ресам і замірам, не мені розбирати
М. Драгоманов.
ПЕРЕПИСКА РЕДАКЩІ Вп Д р. Ро м. Я р. у
Краков I. Відповіди Вашоі на глуііі лайки „ Ргхе іщѵііи"
не друкуемо і полемізувати Вам з таким протігенпком
не радимо. Аргументів Ви в его балаканю не впловитс
ніяких, а па лайку, ему рота не заткавте. Пенна річ —
неприемно сдухати навіть.пустоі і безпідетавноі .тайки,
особливо коли вона покрнвае,. себе пдащем ерціцлізму,
котрий так йій до лидя, як корові сідло. Та на се йена
ради. Згадайтс, що скабав колись Гейне про такі поло-
міки і таких противники!!
. ліав 8с1п,еск1ісІі81е аиі Егйеп
І8І вег КашрГ шй Пп^егіеіег,
Пей) Сеьіапк -аів 'ѴѴ’апе іііепі —
Вав ІНіе'І шй еіпег ѴѴапге!
3 сим числом розсилаемо эаголовон і зміет
„Народа“ за 1891 р і перший пів-арнуш додатку
п. з. Соціалізм н.ауновий і утопій пай
Енгельса-Ляфарга, іцо скінчиться мабуть на 24
ст. Дальше на додатон піде праця Драгоманова
п. з.Шість сот літ Швейцарсноі Спілки.
При нагоді повторяемо, що ми свого виданя
даром не можемо слати ніному, найменше това
риствам. Ми й так за 4 г. даемо аж надто.
Видавець і редактор головиий Михайло Ланлик. Рсдактор відвічальшій Івап Франко.
„3 Друкарні Народноі" Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака,
Р/Н ///. Львів 15 л. януарія 1892. Ч. 2.
Выходить 1. і 15. л
КОЖДОГО МІСЯІХЯ і ко-
штуе за рік
в Австро-Угоріцииі і
гульд. а для заграниці
8 руби., 12 Франків, 10
мярок або 2‘/, доляра.
Одно число 20 кр.
^—7"-г-
Редакція: Львів, (ул.
Академічна ч. 22.) від-
повідае тілько за зміст
і точный вихід газети.
Рукописи маютъ бути
писані правопиею На-
рода. 3 редакторои ло-
жна говоритивідіі —12
рано і від 3-—і и. об.
В справах адміиістра-
ційпих та нартійпих
треба ' обертатися до
Івапа Франка (ул. Зи-
блікевича 10).
*.............
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКО! РАДИКАЛЬНОІ ПАРТІІ.
Політика краева і загранична.
В СПРАВІ КОНСОЛІДАЦІІ РУСИНІВ. Виділ „На-
родно! Ради" в Турці оголосив нід д. 30. дек. 1891 р„
за нідписом голови о. Теодора Бориса й секретаря о.
Вас. Сологуба, от-яку „Отверту просьбу до всіх послів
руского клюбу в львівекім соймі“.
„Вже від довшого часу не поступай наша виталь-
на руска справа таким рішучим і такии певним кроком
нанеред, якби вопо невинно бути, а від року вастав
якиіісь застій.
„Порівнавши поступ в справах народних у інших
наоб.та нашим іічетупом, кождпй бачить наглядно, іцо
ми но йдемо на перед.
„Отже-ж так далі ити не може !
„Особливо тота партійна боротьба мусить перемѣ-
нити свій дотсиерііиній внд. Бо сумно, коли в партійній
боротьбі иоступаеся не будуючо, тілько руйнухочо. До-
бре в партійній боротьбі вказати на помылки, зроблені
противником, але розуміеся тілько задля выведена загаль-
моі справи ва ліпше.
„Ми Гусыни на провіпціі хочемо сконсблідо-
в а н я всіх наших сил, без ріжниці поглядів, до, праці
для загальвого нашого добра. Тота гадка в поступова-
ню проявила ея однадуінно на вічу повітовім у Турці —
так думаютъ всі Русини в пашім повіті —' і так дума-
ютъ певііе всі Русини на провіпціі в. цілій Галичині.
„Ведені тілько іциростю Для вагального нашого
добра і вивялуючися з ко ручей ого нам о б связ-
ку вічем Турчаяским і й сійй Р у сына м и
нашого повіту без ріжниці партій, просимо щи-
ро сердечно всіх наших послів руского клюбу в львів-
скім еоймі занятиея скликанем збору мужів довіря зі
всіх руских партій нашоі Галичины в тій ціли, іцоби ті
мужі довіря нарадилися над теыерішноіо сітуаціею по-
літнчыою і скономічною нашого народа, і за тим уло-
жили плян для однодушного й рііпучого поступовахія
всіх наших партій в справах народних".
Здавалобися, хцо коли Русини турецкого повіту
проявляютъ таку хциру волю до солідаріюі акціі і роли
та-ж думка носиться загальво серед Гадицких Русинів
на провіпціі. — то між львівскими Русинами не найдеся
ніхто, хто би був противный чи нерадий запроіюнова-
ному зйіздови мужів довіря, що малы би уложити про-
граму такого спільного поступованя Русинів. Отже вий-
шло не те,
Орган Фракціі конструкторів „новоі сри“, Дѣло')
зубами скрегоче на саму думку, що на зйізд Мали би
бути запроіпеві „фракціі” деструкторів „новоі ери“,
то б то ми, радикалы і москвофіли, і заявляе рішучо, що
в справах національное розвою і Культурного поступу
руского народу можлива конеолідація тілысо „всіх сил
конструктивных", то б то тілько народовців-угодовців,
въ иолишепьемъ на сторонѣ тыхъ Фракцій, котрыхъ цѣль
и навѣть рація быту — деструкція"... Полишаемо на
боці справу про те, що таке „копструктивні" і „деетрук-
тивні" елементи, констатуемо тілько, що львівскі уго-
довці не бажають навіть порозуміня з Русинами іпіпих
партій. Тим гірше для них, бо выходить, що таке поро-
зуміне треба робити з тими, що не тага вузькі сектавти,
пойівпіі всі національні й кудьтурні розуии і всі кон-
струкціі.
Білыпе нас дивуе, як на тепер, неохота до
акціі, розночатоі Русииаии турецкого повіту з боку
„Гал. Руси" і еі дописувателів. Редакція тоі часонисі Не
довіряе п. Телішевскому, іцо власне сю акцію головно
ведо, і твердить, що буцім-то він хоче тілько — гізшп
іепеаѣіз! — помирити радикадів з новоеристами, то б то
огонь з водою!. Деякі-ж дОписувателі Гал. Русн подозрѣ-
ваютъ навіть таких москвофілів турецкого повіту, як о.
Саламон, котрий справді на вічу турецкій говорив дуже
помірковано і не зовсім згідно з катехізмом звичайних
иосквофілів, особливо львівских.
Свою думку про виступ п. Телішевского і зйізд
мужів довіря ми'вжо висказали в поиереднім числі, і ви-
сказуемо далі, в статі про турецке віче. Тепер завважа-
емо тілько, що, по пашому, рускі посли соймові
повинні послухати розумного і щирого
голосу Гусинів турецкоі’о повіту, та скли-
кати мужів довіря в як найширшім роз-
мірі. Се вони просто обовязані зр обити,
') Редакція „Дѣла" поміетила наведену відозву,
умисяе не поправивши в нііі ярких язикових помилок в
рутенскии бік, очивидячки, хотівхпи так своім читателям
сказати: ось дивіть: таже то москвофіли ! ягаке Вам з
ними ити разом?
— 20 —
яко пар ля м ен тар ні рспрезентанти нар оду,
бодай для того, щоби иочуги голое не уря-
дових представителів того народу. Хто з
послів того не схоче зробити, того народ по просту по
винен вичеркнути зі епису своіх представителів, і спра-
ву спільного поступованя Русинів ваяти в своі власні
руки, на веяких вічах і т. і.
По напіому, спільна акція між Русинами можлива
навіть в чисто національних і культурних справах, а
вже по просту конечна в справах політичних та еконо-
иічних. Своею дорогою, ми тогу спільну акцію не розу-
иіемо так, щоби зараз розвязати всі рускі партіі, а так,
щоби установити між ними іпойин ѵіѵешіі і ті
конкретні справа, в котрих міі можемо й повин-
ні йти разом. А таких справ найдеся нимало.
Коли-ж би і на зйізді нотаблів до такого порозу-
міня не прийпіло, то вийде з него бодай та користь,
що пізнавмося: пізнаемо своі погляди, погляди Русинів
в ріжних сторін. То-ж добре би було, щоби представи-
телі поодиноких партій чи кружків нвилися на зйізд
уже з готовими нрограмами. М. Павлик.
Р. 8. Повисші наші уваги вже були віддані до
друку, коли ми прочитали, в ч. 291 Дѣла вступну ста-
ти, — верх новоерского крутарства,*) — і в ній звіетку
про збори львівских членів „Народноі Ради", перед ко-
трими посол Романчук мав говорите таке, про руску
справу і стаиовиско правительства до Русинів, що всі ді
зібрані „могли только утвердитися въ томъ пересвѣдче-
ню, якъ шкодною есть и на будуче була бы для справы
народной всяка нерозвага, вытворююча межи Русинами
„хаосъ безъ конца". Оставляючи дотепнійшим політикам
рознязати сей ребус, поставлений органом угодовства,
для мороченя своіх читателів на провінціі, — ми підне-
семо тілько основну ріжницю в поступованю прихильни-
ків і противників „новоі ери“. Коли п. Телішевский і
всі щирійпіі Русини на провінціі, ба й у Львові кличуть
на розсуд теперішньоі еітуаціі між Русинами — п у-
бличні народні віча та збори мужів дові-
ря_ 8 усіх партій, то значить Фактичних предста-
иителів рускоі народности в Галичині, — то голова пар-
ляментарного представительства Русинів у Відні, и. Ро-
манчук не рад появитися перед таким публичний і еди-
но компетентним судею, а натоміець вдоволяеся покут-
ною говорінкою комусь чогось, чого навіть не оголопіуе,
) Між інпіим, Дѣло, — політичний орган
певноі частини галицких Русинів, — беа сорому кричитъ,
що тепер Русини стали надто займатися політикою,
тимчасом еі мовляв, треба лишити тілько теперішним
руским послам у раді державній! Ясно, як на долоні,
що угодовскому органови ходить тілько о те, щоби дати
угодовцям далі вести йіх не тілько політику, але й ви-
соку політику. Для тоі нолітики, угодовскі проводирі
самі відірвали народовский загал (бодай на час) від
реальноі праці внизу, ба й від самого народу, а'тепер,
коли й серед народовского аагалу стали появлятиен про-
тестанта! протів угодовскоі нолітики, — Дѣло кричить :
А зась вам! пильнуйте свого носа! I се угодовці пові-
дають власне тоді, коли й простий руский нарід почи-
нае „політцкувати“ на ширшу скалю, т. е. добиватися о
розширене своіх політичних прав, далеко поза границі
угодовскоі покірности, — длн того, щоби мочи само-
му орудувати й іншими своіми справамиекономічними
просвітними ітд. Записуемо сей подвиг угодовців на
вічну памятку.
але з чого его підбічпий орган виводить якіеь аргумен-
та протів когось. Констатуемо, що львівскі угодовці
не покликали на збори навіть членів „Народноі Ради"
з провінціі — внак того, що ті угодовці бояться не
тілько світла божого, але й своіх власних прихильників
на провінціі. Значить, тим певнійший конецъ угоди і
впадок тих, що ще еі підпирають. Ми вже пояснили в
розборі брошури п. Телішевского, що сей упадок зна-
чить загалом упадок украйінства в Галичині, і. ми май-
же були певні, що народовці завважають, що опинили
ся на краю погибелі, та стрепенуться. Але -ж угодовці,
з Дѣлом на переді і доси поступаютъ так, нёмов би хо-
тіли доказати правду слів тоі приповідки, що Гкого бог
хоче погубити, тому відбирае розум".
Звісно, на се не ма ради...
КОНСТРУКТІВНІ I ДЕСТРУКТІВ-
Ш ЕЛЕМЕНТИ. Притиснені до.стіни опі-
ніею публичною на провінціі, вираженою
на вічах народних а також признанями
посла Телішевского, оргаии „новоі ери“
винайшли нову термінологію, щоби нею
хоч троха довше милити очи недогадли-
вих і викручуватися ними від отвертого
признаня, що нова ера була политичною
помилкою і що треба шукати іншоі до-
роги, щоби з неі вилабудатися. Вони роз-
ділили Русинів на дві верстви, названі
ними „конструктівні і деструкт.вні еле-
менти“. Конструктівні елементи, се оче-
видно тілько правовірні новоеристи, ті
що вірять в „програму“ Романчука, в по-
літичну мудріеть Барвінского, в геркуле-
сову силу Вахнянина і всемогучість его
знаменитого „$у“ і ані на хвилю не су-
миіваються, іцо „нова ера“ спасе Русь.
Тілько вони заслугують на назву руских
патріотів, дозрілих і розумних політиків,
вірних синів церкви і лояльних прихиль-
ників держави і династій Всі прочі — то
елементи деструктівні, руйнуючі, то не
патріоти, не нолітики, а безбожники і зра-
дники супроти держави і дінастіі, люде
о котрих властиво не знати, по що йіх
свята земля носить, і супроти котрих еле-
менти конструктівні повити як найпиль-
нійше сповнювати службу, яку вказував
йім д. Рудніцкий на зборах „Народноі
Ради“ у Львові в р. 1890
Ся нова термінологія настала на міе-
це давноі — „обединителі і розединителі“.
Ми вказували нераз на те, яка неполІти-
чна була ся термінологія ; нову ми муси-
мо назвати прямо нечесною, бож в ній
ітрііейе е й закид злоі волі, найтяжшии
закид, який можна зробити чоловікови,
і денуншяція та завзиване властей до на-
— 21 —
рушуваня горожанскоі равноправности.
Впрочім тсрміно.іогія се не нова, а позп-
чена новоеристамп від тих, котрих прп-
хпльністю ,,Дѣло“ перед роком так дуже
велпчалося — від краківских станчиків,
у котрпх вона справді входить в сістему
звісноі ,,нг!а Ііеіпе] йепипсіаіД" Кого то
вони не штемпувалп назвою „деструкті-
вшіх елементів“ .' I лівіщю сопмову, і Ру-
сіінів, і міщанство львівске, і селян-мазу-
рів, що противплися накиненим йім вель-
можнпм каидпдатам, і навіть своіх вла-
снпх братів, чеснійших шляхтичів в роді
Вл. Гневоша др.! Що свідомо чи несвідо-
мо змагало до обкроеня шляхетскоі олі-
гархіі і шляхетскпх внливів в краю, те
й було деструктівним елементом, так що
врешті титул сей стався серед Поляків
майже почесним. „Сга8“ иаіісгуі Рапа сіо
сіе.-ѣгіікІум'пусЬ еіегпепібчѵ — ѵѵіііас, яев
Рап и исіѵѵу сгіотеіек. Росіа] ті Рап г§
ку“ — я сам чув такі слова. I отсю
здіскредитовану, занахущу терминологію
переняли наші новоеристи як найновій-
тий здобуток цівілізаціі.
I яка іронія іеторіі! Хто попав між
одпі, а хто між другі елементи ? Конструк-
тівні елементи, се ті, що кажутъ нам іти
иід провід ерархіі кермоваиоі бзуітами,
надіятися на ласку правительства, що
власне рішучо подаеся в бік централізму,
хилитися перед польскою шляхтою, котра
відомо як щиро любить наш народ і по-
давати в анатему своіх рідних братів,
котрі сего всего не хочуть робити. А в
деструкт’впі елементи пішли і віча наро-
дні в Коломиі, Бродах і Турці, і селяне
в Карлові, що па грунті— конституційнім
легально радять о своіх потребах, і „На-
родна Рада" в Турці, що посміла візвати
руеких послів соймових до зміни тактики
і копсолідаціі руеких сил для спільноі ро-
бота, пішли врешті ті люде, котрі здавна
бачили будущину Русинів у внутрішній
цівілізаційпш, поступовій роботі і радили
не надіятися на ніякі панскі ані урядові
милости.
Нам цікаво знати липі одно: чи ав-
торп сеі термінологіі, а властиво еі пере-
писчики на руску- азбуку вірять в еі тра-
Фиість і чи думаютъ, що провінціональна
публіка, навіть йіх власного табору, буде
вже така налвна та недогадлива, що пові-
рпть йіх слову?..' Іван Франко.
і ВІЧЕ в ТУРЦІ. Віче в Турці заповіджене
I було ще на початок ноября мин.р. майже рів-
। ночасно з вічем коломийским, та его відложено
і мабуть чи н е на жадане посла Телішевского,
котрий тоді іце сидів у Відні в Раді держа-
вній, а хотів бути сам на вічу. Певна річ, що
й для впорядчиків віча пожадаио було почути
слова свого посла про сітуацію, і віче відло-
жено аж на декабр, на різдвяні Феріі Ради
державной Тимчасом сталися деякі доеить ва-
жні річи. Д. Романчук проголосив у Раді дер-
жавиій при дебаті буджетовій доеить інтере-
сну промову, в котрій перший раз виступив
доеить сміло і справді політично против тепе-
рішноі сістеми правительственно! і вказав на
той Факт, що Русини ані яко нація ані яко
горожане не можуть бути вдоволені теперіш-
ними порядками Промову сю опозиційні газе-
та рускі, польскі і ческі повитали як перший
прояв звороту серед Русинів на бік політики
опозиційноі, а „Дѣло" хоч поміетило еі в по-
внім тексті, та навіть не стрібувало витягати
з неі які небудь політичиі консеквенціі. Дру-
гим не менше важним та значно голоснійшим
фяктом було появлене звісноі брошури „Розмо-
ва Русина з турчанского повіту з послом К.
Телішевским", в котрій висказані були погля-
ди посла Телішевского, отверто і рішучо не-
прихильні дотеперішній новоерскій політиці і
еі здобуткам як на- вні, так і внутрі руского
народа. Д. Телішевский, кермуючись більше
живим і вірним політичним чутем, ніж ясними
і вповні виробленими поглядами політцчними,
высказался в тій бропіурі рішучо за тим, що
Русинам треба заняти становище опозиційне як
супроти теперішного правительства, так і су-
проти польскоі шляхти, що треба покинути
дотеперішні сварки і подумати суріозно с тім,
щоби витворити з себе якусь суспільну, спра-
вді політичну силу, а нё сонмище сект, котрі
свариться за абстракціі та Формальности і змага-
ються в імятих абстракцій усякими способами ни-
щити одпі друтих. Брошура зробила з цілім
краю і по за его границами велике вражіне,
не стілько своім зміетом, в котрім було богато
неясного та суперечного, а що ясне та добре,
те не 6уло абсолютно нове, скілько особою і
становищем еі морального автора. На дармо
бідне „Дѣло" в сяжневих статях силувалося
виказувати ті неясности, по школярски критику-
вати суверенности і відмовляти цілій бропіу-
рі всякого значіня на тій підставі, що
в ній нема пічого нового (Подумаеш, які
охочі до новин! Аджеж і в програмі ради-
кально! партіі також нічого нового не
бачили’), але звичайним своім способом не
добачило, що в ній було справді нового і ва-
жного — іменно сам Факт, що слова ті гово-
рив посол, представник народа і практжчний
політик, а такі люде у нас доси іменно нічого по-
дібного не говорили. Та, як казав поет, «аз піеііі
сіег Ѵегзіаші (Іег Ѵег-Іапйщеп віеЫ, те відчула
і зрозуміла ціла суспільність, руска й польска, а
коли в додатку на кілька день перед вічем
„Дѣло" донесло „з найкомпетентнійшого жерела",
що брошура вийшла без волі і відома посла
— 22 —
Телішевекого і іцо він б.ѵде еі на вічу демен-
тувати, то цікавіеть завалу ще білыпе зао-
стрилась. ІІДо деяким елементам, рускимі поль-
ский, сильно залежало на тім, щоби п. Телі-
шевский на вічу в Турці робив далі иолітику
заколоту і мани, розпочату 25 ноября 1890 р.
у Львові, се розуміеся само собою ; в Турці
перед вічем говорили дуже компетентні люде,
що и. Т. день перед вічем дістав лист від д
Романчука, в котрім той упоминав его, іцоби
лехкомисно не покидав прапору угоди ; листи
з подібними упімненями иав дістати д. Т. та-
кож від митрополіта С. Сембратовича і ще від
деяких високих ФІгур — від яких, не знаемо
напевно.Що всі ті упімненя не зробили на не-
го такого впливу, який хотіли зробити, що д.
Т. перед лицеи віча устоявся при своіх погля-
дах висказаних в бропіурі і тілько де в чім
незначно йіх змодіфікувяв, се треба ему покла-
сти за заслугу, треба бачити в тім акт чима-
лоі цівільноі відвагм.
Віче саме було досить численне. Помимо
досить холодноі пори і не доброі дороги при-
-Гіуло около 150 хелян_3- усіхкііщівобпіирпого
турецкого повіту і около 50 людей з інтеліген-
ціі, переважно духовенства. Знаючи з статис-
тики шкільництва і з давнійших пробувапь у
деяких селах сего повіту пизький стаи освіти
народно! в сім новіті, я йшов на се віче з ду-
же скромннми падіями. Ре*еренти були самі
священники, а деякі рефераты були такі,
котрі видалися міні недоступними для розумі-
ня сего люду. Надіі моі справдилися майже
цілковито. Ре<і>еренти говорили в значній мірі
но книжному, викладали способом за тяжким
для розуміня мужиків, хоч з боку тих остатніх
видно було, що силувалися як мога розуміти
бесідників і відносилися до них з сімнатіею.
Проводив вічу о. декан ІІрухніцкий з Турки,
заступав его о. Фідик з Розлуча (син селянина
з Лужка долішного), секретарювали о. Сологуб
з Тарнави і д. Лозовий, молодий селянин з Лі-
мноі. Уряд заступав комісар староства д. Аль-
берт, недавно наданий у Турку зі Львова і
ще якийсь другий урядник. Як презідіі так і
нредетавникам уряду треба признати, іцо дер-
жимся на вічу зовсім либерально, - не—иерери-
вали нікому мови і без ніякого ваговапя до-
пускали до голосу людей посторонніх — гостей
зі Львова і з Коломві, т. е. автора отсих ряд-
ків і дра С. Даниловича, котрий прибув умис-
но на віче до Турки. Правда, перед вічем власти
заявляли дуже велику цікавіеть що до всіх
прийіжджаючих у Турку, а по вічу снижала
підписаного досить неприемна пригода, про
котру буде згадаио далі, але в часі віча ні-
чого такого не було видно, жандарми непока-
зувалися не то в салі нарад, але не видно йіх
було й на вулицях Турки. Віче відбувалося в
салі ради повітовоі, в котрій, як звіено, від
якогось часу верх мають Русини.
Перед почином віча, голова д. о. ІІрух-
ніцкий, видно не добре обзнайомлений зі зви-
чаями парляментарними, візвав присутних від-
співати миоголітствіе цісаревп, що звичайно
робиться аж но нарадах. Люде очевидно не
надіялнея сего вже тепер і спів впйтов дуже
негармонійнпй. Перппій реФерат о шкільнпцтві
галицкім в загалі і турчанскім особливо внго.іо-
спв о. Ьорис з Хаіцова. В своііі нромові по-
клав він головну вагу па тіений звязок школи
з церквою і в першій резолюпіі домагався змі-
ни устави шкільноі в тім дусі, щоби духовенс-
тву признаний 6ув білыпий ніж доси вплив па
школу народну. Інтересно, що посол д. Телі-
шевекпй у своій нромові до сего реферату з
великим натиском освідчився за сею резолюціею,
заявлявши при тім, що по его думці у нас
школа без церкви мусить пропасти. Сею зая-
вою хотів д. Телішевскмй мабзть завдати бре-
хню тим, котрі на підставі деяких слів брошу-
ри твердили, буцім то він переходить до ра-
дикалів, бож звіено, що радйкали в тім пупкті
стоять на зовсім відміннім становищі, намага-
ючи до цілковитого увілыіеия школи з під
впливу церкви. Ые хотячи викликувати при-
кроі і в даній хвилі неполітичноі та може й
бесхосенноі діскусіі, ми до ееі точки не заби-
рали голосу. Годиться згадати, що найдалі ся-
гаюча резолюція в справі нікільній -поставлена^
на вічу не реФерентом, а о. Солтикевичем з
Ботельки вижноі, одобрена нослом д. Телішсв-
ским і ухвалена вічем, іменио, іцо треба дома-
І гатися розділу ц. к краевоі Ради шкільноі на
секціі рівнорядні польску і руску, піддана була
мною впескодавцеви перед вічем в приватній
розмові. Другий реФерат, о зміпі теперіінпього
закона виборчого і о заведепю загалыюго го-
лосованя виголосив о. Яворский з Лімни. Я
знав перед тим о. Яворского як доброго нублі-
ціета з его численних і дуже інтереспих доии-
сів в „Дѣлѣ1’; тут я перший раз ночув его як
бесідника, і мушу сказати, що показався він
одним з найліпших бесідників понулярних, яких
міні лучалося чути. Простота мови, пластика і
ясніеть викладу та опановане предмету, а при
тім той голое щирого переконаня, що так не-
поборимо впливае на слухачів, ось характерні
прикмети промов о. Яворского. Інтелігепти і
селяне слухали его промови з однаковим інте-
ресом і переривали еі частими оплесками та
окриками: Так е, правда! Свій реФерат обро-
бив о, Яворский в той сам спосіб^—як- був об-
робленмй мій реФерат про загальне голосоване,
виголошений торік у львівскому ратуши і на-
друкуваний в 1 ч. Народа 1891 р. О. Явор-
ский покористувався по троха й моіми цифра-
ми, і вони були для турчанских мужиків так
само зрозумілі, як для львівских робітників.
Правда, при кінці свого реферату о. Яворский
вважав цотрібним для опортупізму домагатися
в резолюціі на разі тілько безпосередного го-
лосованя в куріі сільскій, але сила его попере-
дних аргументів була така, що коли др. Дани-
лович виступив проти тоі опортуніетичноі ре-
золюціі і радив вічу домагатися повноі спра-
ведливости політичиоі, то всі зібрані одного-
лосно заявилися за тим, що жадати треба не
малого окрайця, я загального безпосередного
тайного голосованя зі знесенем курій виборчих.
Третій реФерат, о економічпім і мораль-
нім ніднесеню народа виголосив о. Михаііло
- 23 —
Зубрицкиіі з Мшанця. О. 3> брнщ-шн. еин се-
лянина, звіений но троха як збирач матеріялів
етпограФІчішх і іеторпчішх, котрі ночіщував в
„Дѣлѣ" та „Зорі“. В грудню року на па-
мятнім зборі членів „Народноі Ради", де то
першйй раз на широкий ровмір щаценовано
новоерскі .оргіі. о. Зубрицкиіі буг ;цим з не-
многих народовців, що высказали •ч.іыи тве-
резі та розеудлнві погляди, що остері’.'я.ти не-
ред надмірнпм шовінізмом і падыіршімп кадія-
ми на правительство, а наклякували до- невсп-
нущоі праці пад народом, в котрім уся наша
сила і вся падія нашого політичного розвс-ю.
РеФерат его, обробленцй популярно в дсталях,
був непоиулярний в цілости, бо обііімав вели-
ку масу найріжнійших предмстів. економічшіх,
політичних та освітних, зведеііях до купи без
сістеми і без ясноі провідноі думки. РеФерат.
сей появився видрукований в „Дѣлѣ", котре и
не преминуло нагоди цвіркнутп нин у очи ра-
дикалам, що ось мовляв і пародовці зайчають-
ся питанями економічяими, і о. Зубініцкий уло-
жив реФерат, котрий йму встиду не чкшггь!
- Невна-річ реФератпШхбрицкогочпучпшіть -встпду-
патріотизмови і пилыюсти его автора, ало,
встидно повинно буга редакціи „Дѣла" не ба- |
чити величезноі ріжниці між тнм рё-Фсрггсм і I
економічною программно руско-укр. радикально! ’
партіі. ' =
ч При реФОраті о Зубрищин'.'і ігромовляло |
досить богато бссідшякі’і, в тім щіелі і м-д оба
з дром Даниловичсм, попсвіпокщг-і резолюціі по-
ставлепі ре®ерентом го-товно в тім наирямі, що
о. Зубрицкиіі обертався нерсважпо в крузі ін-
дівідуальноі самопомочи, а ми вказували, іцо
така самопоміч е-ищ/істаточііз, іцо положене
економічне народа еідпоситйся можс тілько дпик числить на е®ект і не говорить щиро, з
при помочи сиілок, сразу г.рнватяих, а далі тим патосом' коптрастуе звичайно зміет про-
організованих і нідііомагаинх зкгллоы - храем ; мов д. Телішевского, обдуманий дуже холодно
і державою. Далеко сягаючих щюектів ми неіі з діпломатичним тактом; бееідник нікуди, як
ставили, а виходили головпо від тих енрав, I то кажуть не .загалопуеся. не даеть унести ся
котрі були ііорупіені самим ре<і>ерентом або • чутіо, а вміе' дуже зручно добирати слова,
другими бесідпиками. В тім же дуеі промовляв Зміет его промови поданий був докладно в га-
і носол Телішевский, поетавмвііпі ыіж іншим , зетах і я не буду тут его повторити. Піднесу
важний проект засновала при маміетчицтві ра- : тілько важнійші точки. Д. Телішевский заявив,
ди культурно! на взір ческоі з осібпими сек-; іцо иочувае добре- важніеть хвилі і одвічаль-
—щям-для -веэги-коі і для малоі поеілостат ДоДігііггБЧП^бзрсЩаГсебе, але^хошЛюворити по пра-”
дебати над сим ре«ератом віднеети треба й | вді, бЬ се вважае найвисшим обовязком посла
більшу часть промов селян при кінці віча ; ; супроти своіх виборців. Він признав, що звіена
вони підносили своі міецеві кривда і клопоти і ’ брошура вийшла з его відома*! волі1) і думки
ставили резолюціі в значній части такі самі, і его висказані в.ній вірно. Одно тілько: розмо-
як резолюціі о. Зубрицкого і тих бесідників, : ва велася ще в осени, перед засіданями Ради
що лромавляли но нім в справах економічних ’ державши, а тепер сітуація де в чому змінила
Селяне ті з ріжнпх сторін турецкого повіту, , ся.* Правительство проявило щиру волю заня-
головнож з Лімни і Задільека, промовляли ко- тися керсведенем програми економічноі, кори-
ротко, плавно і ясно, до річи. Один із пвх до- етпоі йдля нашого народа, і для того нинівін
магався, щоби на рускі письма суди і уряди не мігби рядити Русинам безоглядно переходи-
відповідали по руеки; другий з погляду на -ти в опозицію. Се діло треба полиіпити розва-
війскову службу, в котріп з’рядевою новою е - -
німецка, домагався, щоби в школах народних „Дѣло", котре по тій заяві д. Т. найпмоея в при-
УЧИЛИ ПОЧаткІВ німецкоі мови. кія“ еітуаціі, посвятило цілу встуішу статю па те, що-
- т . - . - ---би внкрутитися :і теііет, у котрі еамо влізло. Між ін-
На порядку деннім був Ііосгавлений чствер- чця вопо здобулося на концепт, що брошура вийшла з
тий реФерат: о засновати „Народаого Дому"
в Турці. РеФерат сеп відпав. бо реФерент. о.
Солтикевич, розглянувшися в ціліп енраві, приіі-
шов до того перекопана, що пики Турка не
мш-; рускоі школп і пе ніяким, хоч би неве-
ЛПЧЩШ центром руского ЖИТЯ ДУХОВОГО, ПОТИ й
„Народпий Дім" у тім' місточку не мае перед
собою ігіякоі конкретно! ціли.
Пятий і остатній реФерат: о еітуаціі
ііолітпчній Русинів і що нім далі чинити, при-
ділений о. Щасному Саламонови з Комарник.
О. Саламон звіений в нашій етнограФІчній лі-
тературі як зоирач народних коломийок і шу-
мок. а в кругах духовенства він звіений своею
довголітною боротьбчю з уніятскими ерархами
за право носити бороду. Та з усего видно бу-
ло, іцо головня вага ееі точки порядку денно-
го лежитъ не в промові о. Саломона, а в тім,
іцо екаже д. Телішевский. Міні здаеся, що бу-
лоб далеко простійше, колиб комітет устрою-
чий віче був прямо приділив сей реФерат п.
Тс.пшевскому. О. Саламон говорив інтересно,
але не популярно. Говорив до інтелігенціі. і
закроів свою промову дуже широко. Селяне,
що від рана стояли в салі не йівши (було вже
но 4-тіЛ годині) почали гуртом виходити геть.
О. Саламон змушений був урвати свою про-
тайпу—гпгщередингТ поставив резолюціі майжіГ
ідеигичігі з позітівними думками висказаними
в брошурі ,1’озмова з и, Телішевским". По
нім нроио шв др. Дапплович, стараючись ію-
пулярно виіісиити еслянам суть наших партій
ійі’і епорія, і закінчив, звертаючись до и. Те-
хішевского, щоби той сказав свое слово, на
котре чекають Русини цілого краю.
Д. Телішевский сказав обпіирну і добре
обдумапу цромову. Він бееідник не аби який,
говорить плавно, не новторяючись. Шкодить
ему хіба лишній пятое, котрий нераз холад-
ііійшого слухача наводить на думку, іцо бесі-
иідоиа ало без волі д, Т. Концепт сміпіиий, коли зва
йіцтя, іцо иере.т опубліковапвм брошури д. Т.
мав сі рукошіе і! руках і поробцв в дім павіть поправ-
ки. Дві'ить було еку висіатп рукопису з Віднятоііу,
хто щіеав резмозу, і брошура булаб не побачила евіта.
— 24 —
зі самих послів. Про угоду и. Т. говорив іце
осторожнѣйше ніж в брошурі, висказав навіть
думку, що т. зв. угода не наробила тілько ли-
ха, як се звмчайно говорить. Аджеж партіі
були у нас і перед угодою і сварилися й да-
впійше. Коли що ііошкодило справі, так се не
угода, а антагонізм Вашоі партіі (тут д Т.
звернувся до о Саламона), котрій заздро оуло
що угода зроблена була не з нею, а з другою
партіею. Пошкодила справі й праса, котра не
критикувала річи, а кидалася на особи і об-
кидувала йіх болотом. Публіка на провівціі на
свое лихо приникла глядіти на справи не вла-
сними очима, а очима або „Дѣла11 або „Галиц-
коі Руси“. Свій суд о партіях руеких д. Телі-
шевский також трошка змодІФІкував. Він при-
знав партіі старорускій чесні і патріотичні
змагаия, але остро вдарив на пресу москвофі-
льску, котра посунулась далі, ніж була повин-
на. Суд ш. посла про партію народовску ви-
пав трока неясний. Він бачив в них партію,
що держиться вірно програми 1848 року, хоч
сам у брошурі признав, що програма та, ре-
продукбвана д.~Рбманчуком,' нё^ТПвластйво ні-
яка програма, а тілько декларація Фактичвого
стану річей. Д. Т. солідарізувався з національ-
ною програмою народовців, хоч і признав, що
в тій програмі е дещо Фантастичного. Він
признав партіі радикальній заслугу, іцо поло-
жила натиск на питана економічні, хоч також
додав, що в тім напрямі посуваеся вона деку-
ди до утопій. Слово се треба впрочім брати
зглядно, бо пі. посол шзнійше в нриватній роз-
мові зо мною і дром Давидовичей заявив, що
й загальне голосоване вважае мало що
не утопіею. Закінчив д. Т. свою промову
позітівним внеском, щоби віче турецке ухвали-
ло : поручити руским поелам скликане зйізду
нотаблів руеких для полагодженя не тілько
партійних спорів між Русинами, але також від-
носин руско-польских у Галичині. .Погоджене
партій руеких він уважав можливим, а пола-
году руско польских відносин дуже важною
і також можливою, коли зйізд нотаблів руеких
відкличеся не до іпляхтичів, засідаючих. у
соймі, а до вееі польскоі су стильности, ко-
тра також повинна розібрати справу на зй -
зді своіх нотаблів. Час і спосіб скликана зйіз-
ду нотаблів руеких треба полишити поелам
соймовим і завірити йіх добрій волі. Сей вне-
сок віче и ухвалило, хоч против сего иіднима-
ли ся деякі голоси опозиційні. Ухвалено й вне-
сок о. Солтикевича, що колиб рускі посли сой-
мові ухилилися від сего обовязку, то „Народ-
на Рада11 турецка мае сама взяти почин в
скляканю такого зйізду. Отсе в суботнішних
н-рах „Дѣла“ і „Гал. Руси11 вона й напечатала
свій прилюдний поклик до руеких послів сой
мових, щоби скликали той зйізд. Поклик той
стілізований дуже умірковано і обережно- і дае
найкрасше свідоцтво щирости і патріотизмови
людей кермуючих сею провінціональною інсті-
туціею.
По вічу відбулося в „касині11 нсвеличке
товариске зібране інтелігентних Русинів учас-
тників віча. Був тут і посол Телішевский і в
его руки випито першс здоров.п-:. II. Телішев-
ский кодякував і підніе здороз.те преси, та
повторяй при тім. хоч в делікатвіііпіій оормі
закнди зроблені ній па вічу. Відиовідаючи на
сю промову ш. посла, я сказав деіцо в оборо
ві преси, поборюючи ту думку’, що опозіційна
ііреса, крвтпкуючи фякти і людей, пошкодила
справі. Я вказав на приміри інпшх народів, де
прилюдна критика не вважаеся ніяхим нспіас-
тем, а явищем невідлучним від усякоі прилю-
дноі діяльности, вказав і на топ Факт, що га-
зетка полсміка остатігіх років нимало причи-
нила ся до вироблевя критицизму і послубленя
думок політичних та суспільиих у нашоі пуб-
ліки, а се вже е здобуток дуже цінний. Помил-
ки преси — діло людске, алеж робота еі дуже
тяжка і становище трудне; все се треба мати
на увазі судячи про неі і не видати на неі
камепем, доки не маете доказу, що вона пише
в злій волі і злій вірі.
Перед вічем і по вічу мав я народу роз-
мовляти з деякими священниками, старшими і
молодшими. Особливо за честь мушу собі _вва-
жати познайомлене з о. Чайковским з Ботелки
нижноі, чоловіком уже старшим і дуже докжад-
но обізнапим не тілько з ходом наших народ-
них і церковних діл, але також з політичним
житвм інших народів і, що доеить рідко у нас
лучаеся, з економічними і культурвими справа-
ми міецевого народа і цѣлого повіту. 3 пим,
о. Саламоном і другими розмовляв я доеить
довго і довідався нимало іптересних подробиць,
котрі тут пе міеце переиовідати.
В тих розмовах порушувапо між іншим і
спряну програми радикально!. Загалом можу
сказати, що економічна і політична часть па-
пюі програми принята була сімнатичпо. Иевпу
нехіть і недовіре до радикалів будятъ тілько
(зовсім натурально) йіх відносини до церкви,
а особливо поміщені в „Народі" думки про це-
лібат. Очевидно, се дуже болючий пункт на-
шого духовенства, бо майже всі іцирійші свя-
щенники розпочинали зо мною розмову такою
фразою: „що се вам сталося, що ни хочете з
нас поробити целебсів?' Я силувався виясню-
вати йім, іцо__се не е в напіій силі,_а _колиб
було, то миб певно сего не зробили, а писали
ми в „Народі11 тілько те, що при тсперіпших
обставинах і змагапях ерархіі духовенству на-
шому не минути целібату, коли воно не здо-
будеся на рішучий опір, тай ще висказали
думку, може й спорну, що заведене целібату
не було би для нашого народа таким страш-
ним нсщастем, як дехто думае. Ми дуже доб-
ро розуміемо, що целібат з погляду чисто люд-
ского для засуджених на него річ неприемна
і важка, але вказуючи виразпо небезпеку в
цілім еі обсягу, ми сунроти духовенства посту-
пили зовсім лояльно. „Здобудьтеся на який пебудь
крок опозиціі сунроти ерархіі, чи то в дорозі
публіціетики чи як знаете- інакше — говорив
я —, а будьте певні, що наші сімпатіі і наша
підмога будутъ по вашім боці“. ІЦож до нашоі
ненависти против духовенства. то се також
одна з ходячих мітологій, оперта на глухій
традиціі, а не на Фактах Ми в загалі в своій
— 2э
дія.іьноети публіцістичній не кермуемося не-
нависти» ні до кого; говорячи про духо-
венство загалом чи по щиноких его членів,
радо підносимо йіх заслуги, де йіх нахо-
димо (я покяикавея на книжку Павлика про
читальні, «го стати» про Наумовича, свою поему
Панскі жарти“, свого Чимчикевича, та евоі
статі про Івана Виніевского і Осипа Шум-
лянского в „Кіевской Старипѣ“). Тількож зага-
лом тепер ми дійінли до того погляду, що ду-
ховенство наше не е таким незалежним ста- людей.
ном, яким було ще перед 20' роками, що під
тисками ультрамонтранізму і ерархіі з одного,
адмініетраціі з другого, а „сполечноі ерархіі0
з третього боку, воно загалом дуже не богато
може зробити для справдішнього постуку на-
рода. Більшому впливови духовенства на
школи ми противві, бо по НаШІЙ ДУМЦІ,
духовенство яко таке не може вести
иікіл в напрямі, котрий нам видаеся едино
пожаданим, потрібним для поступу народа.
В кінці згадаю коротко при глуну приго-
ду, яка міні лучилася при вийізді з турецкого
повіту. Погостивши пару день в с.' Ботелці
вижній у о. Солтикевича і відвідавши о.
Чайковского в сусідній Ботелці нижній, я вер-
тав до- Турки, щоби йіхати відси почтою до
зелізниці, коли на дорозі мене персстрівборинь-
ский жандарм і вбачивши в моій гостині, в
буваню но церквах та цереглядуваню церков-
шіх книжок якусь „страшно нолітичну11 справу,
візвав мене удатися з ним разом до староства
до Турки, ненрошений нровізся зо мною до
Турки на санках о. Солтикевича і мав велику
охоту, не заставши иікого в староегві, вести
мене на постерунок жандармеріі, дс міні певно
ирийшлось би було провести ніч а може і па-
ру день в додатку, та дякуючи ласкавій ін-
тервенціі посла Телішевекого, до котрого я
удався, завідуючий справами староства комі-
сар д. Алъбсрт цереслухав зараз же жандарма
і мене і випустив мене на волю, усправедливив-
шися досить цінічно тим, що подібні неприем-
пі вииадки Лічаються й не таким людям: ось
нир недавно в Мільниці арештовано доцента
львівскоі політехніки, геолога дра_._ДувіковскОд_
го, котрий ще в додатку йіздив з поручена і
на кошт уряду. „То дуже сумно, — сказав я
— що у нас па провінціі інтелігентний чоло-
вік, що занимаеся геологіею або бібліограФІею,
мусить чутися менше безпечний, ніж перший
лішпий деришкіра". Івап Франко.
Справи суспшьно-енономічні.
УПАДОК „ХРИСТІЯНСТВА". Не сумні-
вайея, читателю, в нравді сих грізних елів :
то доказуе не якмй „безбожник“ ані хмарний
ФІ-іосоФ, як ось Едвард Гартман зі своею зло-
віщою книжкою и. з. Віе ЗеІЬвігегзеігип^ без
СЬгізгепЩитз ипй аіе Неіщіоп бег Хикипй, —
то стверджуе лист паетирский від собору ка-
толнцких князів церкви в Австріі,
конецъ тамтого року в Відні.
Чим раз грізнійше, — виводить лист, —
впетунають протів себе два евітогляди: хри-
стіанский і нехристіанский, і борються з собою
на смерть. Загрожені всі підвалини релігійного
й суспільпого житя. Тим то, зібравпіися в сій
„грізній порі“, коли повно „рішаючих і злові-
щих справ“, епископи кличуть свое стадо, по-
ставитися рішучо „в тій великій боротьбі те-
перішного часу", коли від христіанства чи то
від католіцізму відвертаеся чим раз білыпе
Такий вступ листу. Далі, аж у пяти роз-
ділах епископи розвивають докладнійше образ
упадку христіанства і подаютъ на те евоі
ради.
Епископи жалуютъ за тим часом, коли
католицка перков мала все в своіх руках, і
коли еі духом проняті були всі інстітуціі. Те-
пер остаток тоі чудесно! будови хотятъ зни-
щити, ставляючи заміець того всего тілько
щасте людске на землі, і „працюють над тим
тисячі в часописях, на проФссорских катедрах,
в салях соймових і на народних вічах"._______
3 сими темними силами, звіено, треба
боротися. Тілько-ж, кому тут боротися, коли
„обоятніеть релігійна затроюе широкі круги
нашоі католицкоі Австріі"? Сим вялим та лі-
нивим душам зовсім не в голові церковніеть, а
тим часом протів-христіянскі хвилі затоплю-
ють усе людске жите.
Та треба так робити, як вороги церкви
— треба лучитися в церковні товариства, т. е.
такі. що під опікою церкви. Початки йіх уже
в скрізь. Тілько такі товариства, розширені
серед усіх станів, зможуть удержувати члеиів
у вірі та хононити йіх від покус власного сер-
ця і від внішних ворогів, бо тепер так етоіть
діло з вірою, що не тілько молодці, а й мужі
даютъся зводити нершому-ліпшому певірному
сміхотворцеви та безсовіетному звідникови на-
рода. Такі товариства конче рекомендуе й па-
па, в листі до собору. Та тут же він рекомен-
дуе задля сего й збори вірних піеля держав,
провінцій або іншпх міецевих стосункін.
Окрім того, треба звернути шільну увагу
на зките родиние й школи. Тепер____родичі не
дбають про релігійне виховане дітей, а через
школи й просвіту вони чим раз білыпе відхо-
дять від релігіі.Відси „протівхристіянска течія
змагаеся ві всіх станах і церков тому не мо-
же перешкодити1*, бо не мае в своіх руках
іпкіл. Епископи доправлялися того навіть в
компетентнім міеці, та нічого не помогло; але
вони думаютъ завзято йти до того, а поки що
рекомендуютъ своім вірним заклади католицкі,
між ними й заложено католицкого університету.
Далі, супротів вольнодумних книжок та
чаеописей, котрими вороги христіанства най-
білыпе ширять евоі думки, папа велитъ поста-
вити евоі видавництва. Треба, — каже папа,
— „щоби кождий край ма в евоівласні
дневники, котрі би рівночасно боролися в
обороні зілтаря й огнища домового, і котрі
були би так устроені, щоби в жадкій
що 6ув під І справі не відст упали від думок епи-
і скопа, тілько т о ч но й стар а н н о згі
— 26
д н і б у л и з в г о поглядами й волею;
та супротів них повинно й духовенство заня-
ти приязне становиско, підпомагати йіх влас-
ними відомостями, усіж справді католпцкі мужі
повинні для них робити всякі полекші, і в мі-
ру сил і маетку сильно підпирати“.
Та, соборови і сего за мало. Він взивае
вірних, щоби навіть в руки небрали „безбоік-
них“ т. е. некатолицких газет, котрі подаютъ
йім у реставраціях, по робітницких варстчтах,
по улицях і на залізницях. Ба, епыжопи взи-
вають, щоби й з родин викидувано „безбожні"
книжки, й часописі, а натомісць щоби воі „взя-
ли'собі за обовезок чести шдпяратк взіма си-
лами прасу католичку", для котрэі сподіються
й правительственних, запомог, що тепер. діета
ються такі газета, котрі нищать зіру й не-
винніеть. Тим то епископи „радіено витаютъ
нове діло, що повстае в Австріі. — тозапаство
католицких учених, що з’едчнилися під імепем
Лео нового Товариства (яід тепеэішяьо-
го пали Леона), для охорови и оборони като-
лицких основ на нолі науки".
Остатний, найдовший розділ посвячеакй
робітницкій справі.
Протівхристіянский дух. — каже ся тут,
— пройнявши висіпі верстви, обертаеся тепер
до робучих кляс і особливо дбан про те. що-
би йіх вняти протів церкви. I ьелик: маеи ро
бітників слухають того .голосу. „Та чи-я? заслу-
жила собі на те церков від робучих кляс" ? пи-
таютъ епископи. Ддже-ж церков христіанска
завгае-ді стояла й стойіть за побуктигк людь-
ми! От, тепер вона опікуеся всякеми заклада
ми для дітей, для иолодазі, для старкя і не-
мічних, і поставила коло них цілі купи наЛож-
них монахів та монахинь. Одного тілмс ц&р-
ков не казала і не скаже робучпм людім. а то:
що для них рай повинен бути на землі, що со- і
ром бути залежним, що исяла працл пееара
ведлива і що колись иаетане час, коли люде !
будутъ вільні від праці (?’) й тераіпя". Про- I
тивно, церков .усе учила й учить, щэ „ріаыя- |
що станів установило Боже 'Провздіке, а из- >
діл дібр світових е и буде празсм Бога-. Рѵ- 1
бучі люде не повинні лакоиитис
щастя на землі, а повинні звоі
вязки, бо бідпіеть еіколи не щезал., і не щза-;
не на землі; противно, вона кавііх. величаво і
виглядае при світлі віри христія&ск&і. і
Та церков не противна й зѳкним донага- і
ням робітницким, накілька вони „годяться з розу-1
мом і слушністю". Пайа нераз ааьіть домагав- !
ся: від володарів держав, щоби поправили стан ро- і
бітницкоі кляеп, — розуміеея, на щлько ... і
„дасться помирити з іегнованвзі ліодсюм еще-
пільности“. Обергався папа і до ѵоботсдаьцІЕ, ,
щоби по христіански обходішезя в робітщщащі. '
3- того всего виходить, щс- робітиЕіщ нэваані і
покинути своіх. лжепророків і йгв під праіібр |
католицкоі церкви, вважати на право й поря- і
док і держатися головяих основ зсма >го добрз- ,
биту — пильноети, ощадности и твзсезоетд !
Та, щоби загатити жерзга зущдв I пгщ-
доволеня робучих кляс, то й ребстохззці л"<-
винпі перенятися христіанский духом, щс одия
тілько й може здержувати йіх несправедло-
віеть супротів робітпиків і в загалі всякі по-
таи! страсти. Кріівдитіі каиіталіетів епископи,
само собою розуміеся, що не думаютъ: вони ба-
жають тілько обдарувати йіх іще „далеко цін-
ніёпгам каніталом хрпетіянскоі любви ближньо-
го“, ніж йіх земні канітали, котрих епископи,
| зовсім не думаютъ нарушувати в користь
робітааків. .Іист вводиться до того, щоби світ-
екі держава не тілько не потурали тому рухо-
ви -протів папа, що почався недавно серед
Італіянців, а й обстала за папою або, кажучи
і словами епкекокіз, щобч „інтереси земних дер-
' жав як ’ найскоршс 6улл. погоджені з- найвис-
| шими іатсресами царства Божого*. Папа такнй
! надяканий. • що не може навіть приймати пут-
। ників ; він немов невільник (як звісно, в Італіі
і агітують за скасованем права нетикальности
। пани для того, щоби серед поважнійтого руху
і за егз світскою влаетіе. его можна було й ареш-
і туъатЕ): від тем безберонкійший, що бідний.
Тим тс ^пискэиа й сікдіються, що австрійскі
і ж»аы2йі. ие дадгтьса вииередити „в любві й
і готс вести до жертз (для папи) ніякому като-
ЖІЩКЗМ5' Г’;1Г.вВН“ .
Сим раэом епископи бояться ставити тут
щ) кебудь „нсзітІ2ного“. г. в. бояться заяви-
тесе за езітсЕС-ю деркшюю длн пани,' і щоби
тут і тізь па иих по впала, то кінчать свою
відозву вкхзалою Австріі, яко найвршшоі опо-
ри икра, в сю небэздэчну пору і, на случай
зійпи. гщщ.п-’іоть стяг католщізму та вірности
дл.'. ' зге- щі-аетіЕ та,й нднчуть під той
згяг г с.щ евоіх віршіп.
ІІокйаи Г.щщщга в Австріі, і г нас таке-ж
сало кеки, щ® змащева-ю в пастнрскім ли-
е±і, тэ аід нха, йатуральхщ. щдпиеалися й на-
і-іі де.тющ Вщм бчдуію мусіли старати
СЯ ВВСДИТП ИІІГЗ УХВ-.іЛИ того собору, бо
ьГ-.> Ч.ТяЩ'1 110СТйПОЗ.г.лп іти до всего, що ви-
ложенд в лпеті, -йк найекергічяійше. Та се
іщщіід кнг.жі церкви ярийде трудненько, бо у
пас і.а.й:ке самі вялі та ліішві до католіцізму
дущі, павіть Осрзд гр. х. поніветва. Правда,
в е.-ззнь. і'і'к; л. іяд нраііор наших
ьйжз д&ъ:,'..-; евгщкі люде — угодовці,
і'ількс. -,о м щщннають дезертеру-
ы іісю.щ.ю і.анр :;юдун ' д. Тслішевеко-
ге. Злачаті.. бооётьба ьялдс тим інтсреенійша.
д'е-ж лагС’Діщося, Ьі. II.
АВОТі’О - РУОКІ ОЦОМИНЙ *). V. (1875
уік і мі-г ебйізд адстрійекоі Руси).
В ’8~4-эгс і ь 1875-•тай аепейшла згада-
л?. г пдпе.з'гдч л: тщщнгх иаща тяганина з
„Щіагщюо" I і ,, соз. !:>: І’І5зчеяка“. Як і пер-
ез, Правда дв л-/щ іа печатати ні наших, ні
з.ічѵьй?.. ста гей, э готрих Залила противне сво-
зку щщеерщѵгивао щуіалівегому напрямку. Ми
га т-с сердились тям паче, що думали, що расіа
сопѵепса попсслапі в Галичину.
Під :йиец& 187л р. .тастала доеить неспо-
діщдщ пригода : появился з Кісві один чоловік,
-е.ц?і?з <_-«х епошцііі) иадруковані
! '.•укг’.і - бЩлотсці, ’.сотру впдае Іван
фда.іио. РеД-
— 27
котрого я знав мало, але котрий бгв досить I на моі закпдп відіювідалп львівскі пародовці.
б.іизький товариш з моіми ііриятелями-украйі- 1 цікавіш хай пропита в „Правду1 за 1X75 р.
ноФілами, і появивея з заміром непремінно за- > В усякім разі фякт, іцо я мусів вести з ’паро-
класти свою газету, що/як казали, він вважав донецкими товарпетвамп й оргапом иолеміку
за свое „призваніе11 Случилось так іцо пані ; про такі елементариі речі. зостаеся Фактом ха-
Гогоцка, жінка проФесора філосэфіі в універси- | рактсрним. О скілько з того часу подались
теті, православного гегеліянця і централшта
славяноФІла, котра перед тим взяла в найми
газету .Кіевскій Телеграфъ11, що виходила вже
від 1859 р. без програми і без толку, навіть
без граматики — увійіпла з. новоприйізжим у
компроміс: бери, мовляв, редакцію вже готовоі
газети. Той згодився, і до ліберально-демокра
тичноі програми (написаноі переважно мною),
прикликав нимало сотрудників з кісвскоі інте-
лігенціі, в тім числі багато звісних за украйі-
нофілів. Через мене було покликано і кілька
Галичан, з котрих писав на ділі і писав нима-
ло, Навроцкмй. Писав він найбілыпе про еко-
номічні справа, про котрі тоді уперто не хо-
тіли зпати львівскі пародовці, бо вони, ще біль •
іие ніж москвофілм, стояли на тому, що еконо-
мічна нужда галицкого ,, хлопа11 -выходить- від
«го „пянства та лінивства11.
3 К. Телеграфомъ 1875 р. вийшла куме-
дна річ. Звичайно украйінолюбці но обидва бо-
ки Збруча говорятъ про Галичину, як про украй-
інский Піемонт. А тепер выходило, що білыпе
освічені Галичане, навіть такий Навроцкий, ко-
трнй мав особисті тісні звязки з львівскимп на-
родовцями, мусів, щоб подати своі думки, або
й просто зібрані ним по ОФІціалыіим джерелам
Факти про економічяе жите свого народа, —
обертатися з своіми дописями в Росію та ого-
лопіувати йіх — по московскому. Я з свого бо-
ку зробив з К. Телеграфа газету критики гро-
мадского і письмснского житя в Галичині, так
що ніколи, ні перед тим, ні після того, па
Украйіні не писалось так часто й багато про
Галичину, як в початку 1875 р. в К. Тслеграч>і.
В народовецкій печаті вживаеся Формула,
по котрій я б то тілько й думаю, що чорнити
все народовецке. Так я мушу сказати, іцо в
К. ТелеграФІ я, звіспо, критично обертавсп до
всіх галицких партій, але не пропускай приго-
ди виетавити- російско-украйінскій—громаді вся-
кий порядный виступ, найменшу ознаку посту-
повоі, народолюбивоі думки, свіжого літератур-
ного заходу в писаню й діяльности галицких
народовців. Коли-ж Просвіта показала незави
симість, зрікшись субсідіі від гал. сойму, то я
иосвятив Просвіті довгу статю, напечатав еі,
окрім газети, осібними відбитками, котрі роз-
силав по всій Славянщині, де, як і в Росіі, мо-
сквофільскі газети ославили Просвіту, як лакеів
і запроданців польских. Мені не раз приходи-
лось полемізувати в К. Тел. з народовскою
„Правдою11 з поводу товариства ім. Шевченка
й Просвіти. Першому я докоряв за те, що во-
но пішло по слідам „Народного Дому11 між ін-
шйм і в тому, іцо стало просто комерчсским
товариством, котре хотіло важивати гроші ти-
пографіею, замісць того, щоб зразу же стати
науково-літературним товариством. Просвіті за-
кидав я, що вона пе давала народу нічого
просвітно-наукового і навіть уті.іітарпого. Що
„Народѣ ч, 2.
I на перед львівскі народовецкі товариства і чи
пригодилась на що небудь та моя полеміка,
хай судятъ самі читачі.
Тим часом, коли я налягав на Галичину,
другі сотрудники К Телеграфа писали про за-
хідну Славянщину, в котрій одни і жив, пра-
цюючи коло внданя Кобзаря Шевченка, а дру-
гий (Сергій Подолінский) обйіхав значку части-
ну південноі Славянщини, звертаючп увагу на
соціальні, а надто аграріи справи. В дописях
і передових статях про Славянщину (остатні
писались- мною) проводився консеквентно по-
ступово демократичный і Федеральный погляд.
Сміло скажу, що на Украйіні не 6уло ніколи
виданя, котре так би підходило по своему на-
прямку до програми Кирило-Методіівекого брат-
ства І84Т, звісно, з відповідними часу змінами,
як наш „Кіевскій Телеграфъ11 1875 р.
Одначе з самого початку выявилось, що
стан нашого К Телеграфа не певний. I своім
радикальством, і своім украйінством, і крити-
кою городских і краевих справ, і просто кон-
куренціей» „Кіевлянину11, він викликав проти
себе богато ворогів, котрі вхоиились за слова
„украинскій сепаратизмъ11, як за найліншу пал-
ку проти напюі газети. До того й у середині
газета була не крінка. Гогоцкий, реакціопер і
катковець, а до того й Илюшкин, лютував на
свою жіпку і трохи не на базарі кричав, що
вопа попалась в руки сепаратистам. Сама Го-
гоцка не так то рада була новій редакціі, ко-
тра зразу потрібувала білыпе видатків, ніж да-
вала доходів, і стала докоряти нашій редакціі,
що вона не стоіть на групті „чистого прогрес-
су й демократа1, а западто привносить націо-
налізму. „Редактор но призванію11, з патенто-
ваиих украйіноФІлів став оргапом думок Гогоц-
коі а пезабаром і кинув К. Телеграфъ і потім
люявився з-своімп-стшт-ямш-павіть -у-у,Кіевляни--
пѣ“. Міеце его в К Телеграфѣ заступив одни
наш знакомый, не патептовапий УкрайіноФІл, і
під его редакціею хоч не обходилось без кло-
пот, та все таки хоч не було спорів про літе-
ратурний бік справи й про тенденцію. Газета
почала пускати корені. Так за те й ворогів ній
прибавилось білыпе і вони напирали на Гогоц-
кого, роблячи сго відвічалъним за украйіноФІль-
ску газету его жінки. Голоцкий став вривати-
ся до жінки, коли в неі бувае наш редактор,
чіплявсь до него.
А з другого боку, патентована украйіно-
ФІльска братія мало робила для газети; біль-
ша частина з тих, хто Формально обіцяв бути
сотрудниками, не давала нічого. Вся праця ле-
гла на 4-5 чоловіка, котрим нарешті увесь стан
річей огпд, і вони просто поставили перед бра-
тіею питане, чи не лишити нам К. Телеграфа?
Білыпість ріпіила не лишатп, хоч за те, іцоб
лишити, подали голоси всі ппсавші, котрі пс-
9
28
і прозвав мене „Мпхайіл Галицкий". А иноді
так ставав на бік Правдян. Одни раз, саме
коло того часу, як нас, еотрудииків К. Тел.
присуджепо на каторжцу роботу, я насгоював
! на потребі впять піелати г. ..Правду" колек-
тівппй лист, бо на індівідуальні Правдяне зов-
: сім не звертали увагп. Рівповажець виступив
! проги, але з такими аргументами: Після всего,
' що ми спробували, очивмдно, іцо Правдяпе за-
і корінілі обскуранти, а коли так, то найліпше
просто махнути на них рукою, а коли між Га-
личанамп е ііостуііові елемепти, то ми мусимо
: з ними виключно заклясти за границею новий
. орган. Се за одно могло б рішити й справу
про К. ТелаграФъ.
Теорітичио се було вірно, але з практич-
иого боку вже через те не мало вартости, іцо,
як показало діло, наша братія не здібна була
вправитись і з К. Телеграфомъ і сам рівнова-
жець нс паписав у К. Тел. ні слова, а тілько
усердно говорив за те, щоб „каторжники"
нс кидали К Тел. При таких умовах слова
рівноважця про новий орган за границею не
мали в моіх очах ніякоі вартости.
Тількож братія взяла йіх в суріоз і рііпи-
ла вибрати комісію для обсліду ееі справи. В
комісію попалось кілька каторжників; хотіли
назначити й мене, але я відрікся й порадив
вибрати ліпше ініціатора справи. Так і стало-
ся. Та па тому й стало,
Тимчасом Гогоцка порішила справу К. Те-
леграфа, а іменно відмовила пам газету. Слу-
чилось се як раз перед вакаціями. Я поклав
пойіхати в австрійску Русь, щоб самому при-
дпвитись ііилыіійше до тамтошніх обставин і
познакомитиеь найбільше з „провінціалами',
серед котрих, — циеав мені Навроцкий, — в
люде більпіе суріозпі й здібні до поступу, ніж
львівскі народовці.
Але незадовго до мого вийізду прийіхав
у Кібв Галичаиин, звіений Кормило Сушкевич
з жіпкою. Я мусів і'аіге Іее 1іошіеи>'8 е Іа ѵіііе,
показувати прийізжим міето, звіепо, найбільше
церкви і ті старовини. що в них заховались.
-Иодорожні- не дужето-інтерееувались—тим. бо
очивидпо іеторіі Кіева не знали, а окрім того
мадам-Суішіевич видимо боялась „шизматицких
церков". Моеі сімйі вже не було в городі, але
дехто з товарипіів жонатих закликували Суш-
кевича з жіпкою па вечір, — „па чай“ по ро-
еійскому. — та Сушкевич всюди приходив сам,
без жінки. Звіено, розмова велась про всякі
речі, снорні між нами й Правдянами. Я лишав
споритись білыпе другим, хай своіми очами
нобачать, що то таке галицкий народовець,
Розмова чаетійше всего сходила на причини
бідности хлонів, на потребу звертати увагу на
економічиі справи.
Раз, при 20-25 душах люду, Сушкевич
випустив " „крнлате слово", истинно монумен-
тальне. „Ось ви 'панове, все за хлопом поби-
ваетесь, кажете: землі йім дати. Але ж ви нс
знаете натури нашого хлопа . Алеж як дати
ему землю та лишити самого, то він ляже під
грушкою, тай сиатиме і нічого нс робитиме"!
забаром майже всі стали еміграптами: я. По-
долінский, Зібер. Волков.
„Се значить, ми прпсуджсні па каторжна
роботу. — обернувеь я до тих, іцо самі писа-
ти не хотіли, а з легкою душею подавали го-
лое за те. щоб другі писали. Ну, так я кажу
просто, що па безсрочпу каторгу я не иду.
ІІротягпу ще якпйсь час, і коли все буде по
старому, то кажу наііеред; утечу з сего С'ібі-
ру, не питаючись пі в кого".
Треба сказати, що мій стаи у К Телег-
рафѣ був пайтяжшим. Злоба проти газети направ
лилась переважно па мене, котрого рсбили від-
вічальвпм навіть за ті статі, про котрі я не
знав, або котрим був претившій в редакційпій
раді. Гогоцкий спеціально лютував на мій се-
паратізм і коли рсдактор (другий), іцоб утихо-
мирити его, сказав ему, що я не можу. бути
сспаратистом, бо я автор статей у Правді
Л і т е ра тура р о с ійс к а, вс л и к о ру -
ска, украйіпска й галицка, то Гогоц-
кий іменно па ті статі и подай доное міпіетру
—Толстому,—сказавши—сму— тахта- оеуду -его
шкільноі політікп.
Тим часом у товариства, в украйіноФІль-
скій братіі я не тілько не мав потрібноі помо-
чи, а почав натпкатмсь па оиозіцію дужшу, и ж
у попередііій рік. Мотіви тіеі опозіціі досить
складні і я далеко б одійшов від аветро-руских
справ, якби став розбиратп йіх. Скажу тілько
про те, що выставлялось на верх опопентами
Виставлялосі- же ними те, що я западто -мало
даю ваги національности, УкрайіпоФІльству, а
за надто далеко иду в своему свропействі і за-
надто багато роблю уступок всеросійетву. Го-
ворив таке тепер пайбілыие одни товариш,
котрий торік пайбілыие піддержував мепс з
подібних спорах.
Раз я ему на самоті пагадав торіішіе і
спитав, що змінилося з того чаез в его і м-іх
думках або в обставинах. „А зміпилось те, що
торік Вам робив оиозіцію К. Ы. а тепер его не
ма, то Ви остались без переваги. От я еі й
держу“. Я нічого не зрозумів у таких резонах
і замовк.
Між-інйгпм опозіція—виявила себе доволі
сильно, коли я читав ііроект статі в К. Тел.
на роковини Шевченка. Товариш, котрий сно-
ривсь зо мною для „рівноваги" досить гостро
скритикував мою статю. Я бачив, що багато
згідні з ним. „Ну, я беру назад свою статю,
сказав нарешті я. Тілько зробімо по англій-
скому : хто повалить мініетерство, той склада
нове. Пишіть Ви статю па роковивн11.
Рівповажець одмовляеся, почина говоритп,
іцо ми не так радикально росходпмось і т. і
Згодились на передне : вибрали комісію, котра
мусіла зо мною переробити статю. Ввелось на
незначні поправки, та цензор поріпшв справу
во своему; заборонив усю статю як занадто
украйіпоФІльску!
Товариш, сноривший зо мною для рівпо-
ваги, почав виступати проти мене і в галиц-
ких справах. коли я радив написати що в Га-
личину. Частійше всего він жалівся, що я вже
дуже багато хочу займати людей Галичиною. |
— 29 —
і’і слова .ііппіс, піа: ці.іоіі том. малюютъ
ступень розвнтку, . на якому стояла галицка
громада в 1875 р. і прибавдяти мені до нпх
нічого.
(Далі буде). М. Драгоманов.
Полеміка й дописи.
О БЕЗВЫХОДНОСТИ УКРАИНСКАГО СОЦІА-
ЛИЗМУ въ РОССІИ. (Коиець). Як ми бачили, д. О. II.
до чиста зннщнв украйіпство в Росіі. Звичайний Росія-
иин на сіи би й став, певнпй, що та почвара не буде
вже своімн випікіренн.'іи зубами лакати . его гармо-
ніішоі дупіі, так дбагоі за одноФормпість усіх ва-
р одів Росіі. Він був би того тим невпійипііі, що не вп-
тдядае по за границі тоі богом і царей спасаемо! дер-
жави і на самий натяк про те, що зараз під еі боной
е відріівки деяких, ласеляючих еі пародіи, сердито від-
різуе : „А мнѣ-то какое дѣло?!"
Д. О. II. на свое лихо, бачпв трохи білыпе' світа
і заюважав на своій обруентолыіій дорозі малеиьку
перешкоду — іменно розниток частина украйінского
пароду ’в Австріі, де ясно видно вплив не тілько зви-
чаііного російского украіііпофільства, але й жопевеких со-
ціадіетнчпих чи радпкальних видань, від вшшвоя котрих
ііце з половшій 70-тих років іде діяльпіеть деякиь га-
лпцких Руеипів навіть соред міекого пролетаріату (без
поряди д. О. ІІ.і і вреіпті понстае й руеко-украйінска
радикальна партія, головпо па осиовах жсисвскоі-ж
„Громади", — дарма, що д. О. II. твердить, буцім би то
украйінскнй соціалізм, до 1882 Я рр. іетнував тілько па
картках тоі „Громади11. Отсе и сердить д. О. И. і сер-
дить тим білыпе, іцо ті-.к громадскі та наші радпкалыіі
осію во приймаіотьел і на Украйіні. Та пе в сім .одпім
ді.іо. Укріійіпекі оргапізаціі в Галичині, на полі літерп-
тури ігд. ОЧ1ПІНДЯЧКІ1 підііирають думку всяких украііі-
пофілів про можніеть розпіирепя тих . оргаііізацій і на
російеку Украіііпу. Се головня нерщнкода для д. О. 11,
і він найиіов епоеіб иідеупути еі : він нроиопуе аг.-
стро-угорскпм 1’усппам покинути свою мову і завести
російеку скрізь: і літерстурі, і в іпколах, і в ад-
міністраціі. Д. О. II. ріінучо твердить, іцо тілько так
австро-угорек.і Русини забезнечаться від поляченя, ма-
Дяреня, волоіцеіія іті. Значить, не елабіеть екоіюмічпа й
культурна народу украйіиского и Австро-Угорщипі, с
причиною того, що епергічнійші его круги переходить
па бік чужих національностей, а певживапс мови ро-
сійскоі, в котрій-ді така вссмогуча сида, що до-разу
здержііть деііаціоналізацію австро угорских Русинів!
Чудненько, як на „матеріяліетичного діііаміка"!
Доказом тоі всемогучоі сиди російскоі мови о" для
д. О. II. те, що Мадяре, Поляки ііті. так еі лякаються,
коли тимчасом украйіиска нова й література йіх буцім-
то зовсім не „волпув". Отсе для д. О. II. знак, що ро-
сійеку мову треба заводити. Для него не иисані ніякі
трудности для того, апі держаній, ані етіюграФІчні, ані
просто'ФІзичні. Сму байдуже те, що наш простий народ
в Австро-Угорщині, котрий російскоі мови зовсім не
і розумік. мусів бп вчнтпея еі сіетематпчно сотки літ, —
і учиться же ся еі нанр. певна частина рускоі іитедіген-
ціі в Галичині вже поверх 50 літ, тай доси еі не вміе
А тимчасом, иокп руска інтелігепція в Австро-Угорщипі
виравліыабиея в панскій мові, засівши в лавки, простий
народ пехай бп пропадай у темноті. бо-ж очевидно, що
тоді ніхто і не нодумавбп про популярную літературу
для нашого народу, в его х.іочскііі мові
Ми, як звіепо, самі е за тим, щоби інтелігентні
Русини в Австро-Угорщині знали російеку мову й літе-
ратуру7 (про народ простий иіщо и роскавувати : в него
тілько одиппці можуть похоппти російеку мову так, як
наші рекрути похоіілюють мову польску іті.) Але-ж від
знаия-розуміпя ще дуже далеко до володіня росій-
скою ловою, та щс такого, щоби можна творити живу
літературу7! Зпае-ж напіа інтелігепція по німецкп, по
мадярски, по волоски та по польски далеко ліпше, ніж
по росімски, — та з того нема й не може бути корысти
ані для аресту тих чужих літератур, апі тим мешпе
для рускоі народноі маси. У д. О. П., — котрий хва-
литься, що знае іеторію розвою австро-угорских Руси-
нів, — очннпдячки не нисаний той Факт, що все живе
в літературі іі житго австро-угорских Русинів повстало
і вросло па осиові украйінства (від М._ Шашкевича і
доси). Навіть москвофіли, такі як Наумович і
др., зроби лп т у т іцо-небудь тілько на тій
самій осиові, то б тояко украйінскі чи
мало р у с к і п и с а т с л і. Тимчасом міецеве л і тера-
турне москвофільство не то що не можс похвалимся
апі одним живнм літературним твором, але й виказуе
очпвидпі міпуси. Так воно, держа чися тсоріі д. О. П. то
б то уповаіочн па російство напр. в Угорщині, з а г и-
р и л о всю у горе к у Р у с ь, оставило паш робучий
народ на словачченс, а само пристало до мадярского
„рос,ійетва“. I йпакше не могло бп бути і з галицйими
та буковипскими Русинами, якби вопи послухали д. О. II.
бо, коли треба покинути добро свос, а російского, як
учить доелід, добутй годі, то проста річ, що треба пере-
ходити па бік таких панско державних національностей,
як у Росіі великоруска, то б тона бік Поляків іВолохів,
котрі тут готові паводити і наводятъ ті самі аргументи,
ЛШ-Д, О П. за російством. I вопи____поевлему____аовсім-
ираві.
Зпаючі справу читателі могли перекоііатися, що
в радах д. О. II. пома нічогосінько нового : ми ті ради
здавпа чуемо від усяких Каткових. Ми й зовсім не по-
требували би звертати увагу на сей бік брошури д
О. II- як бп не те, що автор присвятлв еі увазі ІІ-ого
зйізду руско-украйінскііх радикалів, та не те, що д. О,
II. як сам иризнаеся, ще подавно був украйінофілом і
навіть доси вважас себе чоловіком дуже близыши рус-
ко-украйінскііі радикадьній партіі, ба й людям тих
кружків па Украйіні, що повстали па основах нашоі
партіі й жепевскоі „Громади". Тимчасом ціль автора
власне знищптн украйінство і серед тих
кружків. Ся тенденція брошури просто
пагубна ідлязросту тих кружків, і для
справи нашого робучого люду загалом,* 1 * * ч
ч е р е з т е и и м у с и м о е і п о б о р ю в а т и всі м п
силами.
39 —
Після довгого визискуваня Украйіии усяклми
Катковими, після исироглядноі вандрівкп ліпшпх сил
Украіпни в одиОФоряпі російскі ряди, через що при
украйінстііі оставались но білыній части самі безцвітні
націопалыіики та квіетісти, коли нс ретроградиики, —
иарешті стали появлятиея кружки молодих Украйіиців.
радикальною нанримку, іцо лагодяться служити укра-
йінскому народовп, між ішиим розвиваючи й літературу
в его мові,— коли се йіх власний недавній товариш на-
мігся тих щирих Украйіиців зпову вбити з дороги і
пхнути в державне російетво, так шкодливе для розвою
всіх не великоруских народностей Росіі, російетво, іцо
по думці Д. О. II. повинно прожерти не тілько Украйіи-
ців і такі ішііі не-державні націі, але іі Поляків і Фін-
ляндців !
Розуміемо : всеросійска дорога прочищена урядом
іті.; йізда по йій гладка, рівна; російска літературна
нова готова, в ній е література, котра оплачуеся, коли
тимчаеом серед Русинів-Украйінців треба самому тягиу-
ти під гору — треба тяжко праціовати над розвитком
украйінскоі літератури і украйінского народу в загалі,'
починаючи в мови Д. О. II. досвідчив ее сам на собі
пишучи напр. в „Народі" по украйінски статі, мові ко-
трих далеко навій, до м >ви каидидатів на украііінских
Трс дьяков ских, "•— дарма, що д. О. И. вважае себе на-
віть знавЦбм' украйінскоі народноі мови. До того й цен-
тралізм у еоціалізмі чи то марксізм теж щось значить.
Ось чому в д. О. II. на самім початку трудно! дороги
пробудилаея діточа звичка — лстіти назад у низ ; ось
чому він раптом" зпов опииивси в тих самих вееросій-
ских дебрах, відки був, но гіркій біді, на якийеь час
впдрянавея. А сму іце здаься, що промовляс до нас із
внести „наукового міжнародного соціа лізму“|
Тим часом сс просто надужите того прапору, бо
в цросвіченім світі „паучій міжиародні соціаліетп” не
прииутують до сирав екоиомічних справи чисто літера-
турноі чи навіть адлініетраційноі, та ще так, як д. О.
II. По его тсоріі виходило би, що напр. у Німеччині всс
повинно йти по вімецки, то б то що Поляки іті. не-
німецкі народности (котрі яімецку мову знаютъ не мен-
ше, як чуасі народности в 1’оеіі російску), повинпі стати
Німцями. Тимчаеом, німецкі соціальні демократа, як
люде практичні, а не доктринеры, влаене йдуть до про-
тивного: вони почали осібві соціалістичні видавництва
для Поляків у Нознанщині, для Французів в Альзаціі й
Лотарінгіі іті. Та тепер загалом усякий справді куль-
турний рух в нросвіченім евіті тим і вивначаеея, що
вживае, для ширкни иових думок і порядків, усіх мов,
навіть зовсім диких людей. Иодібна, як д. О. И. анті-
культурна і амтіеоціяльна думка може вміститися тілько
в головах російеких еоціаліетпчиих „самобытниковъ11.
Украйінці чи Русиия не можуть мати до таких
людей, як д. О. И. велико! прстенсіі, бо то люде чужоі
національности, хоть вони й виховалиея коінтом керва-
воі пряці украйінского робучого люду і значить, повин-
ні бп якось віддячити сму, бодай пишучи для него цо-
житочні книжки в его мові. Але-ж одного ми маемо право
домагатися від таких людей — того, щоби вони не ста-
вали яшшмн ворогами украйінского люду, виступаючи
протів его лови і стаючи в ряди обрусителів. Чей-
же-ж найшла би ся і для д. О. П. красніа робота, серед
его власною люду, котрого він може не схоче російщи-
ти і котрому дуже потрібно всяких просвітних виданъ
в его власиій мові чи, як твердятъ книжники жаргоні?
Подумай би д. О. П., що й великорускі обрусителі крас-
ите зробили би. якби, заміець тратити енергію на накидано
офіціяльноі російскоі мови веім чужородним народности»
у Росіі, — радше попрацювали хоть над популярною
літературою для велйкоруского люду в его живій мові,
бо, по свідоцтиу таких. комнетентних людей, як напр.
гр. Л. Толстой, тому ліодови ніщо читати в російскій
літературі, бо навіть мови сі він добре не роэуміе. Ось
де закавика для всяких обрусителів! А невеликоруекі
народи вже якось самі дали би собі раду.
Правда в брошурі д. О. 11. одна — тота, що
доси украйінска література в загалі не предетавляе ве*
ликого іитересу для образованого чоловіка, бо то по
більшій части націоналіетичні пустоцвіта, іцо не можуть
заінтересувати навіть простого народу Але-ж на се е
рада для всіх щирих прихилытиків поступу на Украйіні
— а то : енергічно прадювати над розвоем украйінскоі
літератури в уеесвітно- радикальнім вапрямку: культур-
ная, екойомічнім і політичнім. Се заложить виключно
від доброі волі й енергіі саиих Русинів Украйіиців. Ад-
же-ж уся суть справи навіть не в самостійности укра-
йіпекоі національности, котру д. О. П. вважае привидом,
а в тім, чи ми Русини-Украйінці маемо або можемо ма-
ти на тілько матеріяльних і моральная заеобів, щоби
мочи роввити свою власну літературу, що заепокоюваля
би всі наіпі потреби і, головно, була би ііідоймѳю до
чим рав білыпого поступу серед нашого народу? Очи
видячки, що все те у нас с : земля навіть надто обшир-
на та урожайна, богата внутрішними скарбами ; людно
ста коло 20 міліонів і то людности досить епосібноі до
всего і вже далеко пе дикоі, з мовою досить розвитою
і, головно,. зрозумілою для иаси вееі крайіни, а вже
одна ФІвична праця тоі людности вповні заслугуе на те,
щоби мати право на власиі організаціі — літературні,
просвітиі, робітницкі іті. Та, коли казати правду, то
Украиіна прнгідний матеріял навіть для власноі держави,
або радше для білыпе власних держав, що повязані з
собою та в сусідами Федеративно, вповні стали би для
себе. Діло тілько в політичвій волі тоі частини Украйі-
ни, що під Росіею, і в сю точку понинпі тепер бити
всі Украйінці. А раз на Украйіні вастане політична во-
ля, то тоді таи буйно розівються всякі украйінскі орга-
пізаціі, починаючи з літератури. Коли-ж уиаде між
Украйіною і австро-угорскою Русю кордон, — годовна
причина теперішноі невипдатности, нк і вялости у нас
украйінскоі літератури, через що л О. П. також рад би
еі вліквідувати — то тоді піде й у нас у гору украйін-
етво в загалі, і украйінска література виплатиться з
верхои. Тоді руско-украйінский літературі поклоняться
й такі люде, як д. О, П._ що в иразніеінько кланясся тіль-
ко тому, що мае перевагу. Руско-украйінска лова запа-
пуе тоді в цілім нашім житю по всій.крайіні, російска-
ж лова зійде тоді певНе тілько на мову пороауміня між
нами й Великорусами, як може й між Славянами, хоть і
то не всіми. I на тім стане, — дарма, що по думці д. О.
Н. „общерусская литературная дорога... одяа совпадаетъ
— 31 —
съ историческо-культурньтмъ направленіемъ восточной
Европы'. Не треба бути пророком, щоби передвидіти
пипший роацвіт украйінетва: треба тілько вірити в
своі сили, працювати і знимати до того-ж усіх вемляків.
Додано, що зміет броіпури д. О. II виложений •
був іще з рукописи на П-гім вйівді радикалів, —'але
абсолютно ніхто з нас навіть не ва-думав-
с я над ро сійскими пропозиціями іи. ав т о-
р а, ані и а а йіз ді, а ві тим м о в и е пі-сля того.
Тай не міг того зробитм вже хоть би в простого утілі-
тарізму, бо в теоріею д. О. П. повис би в вовдусі, без
пайменшоі звязи з народом, о двигаемо котрого в вро-
вумілій для него мові .чейже найбілыпе повинно ходити.
Коли вастановитись обектівно, то так воно вийде й на
Украйіні, і через те ми иевні, що великорусофільскі за-
ходи автора наткнуться на різкий відпір і серед укра-
йінских радикалів у Росіі, для котрих брошура .д. О. П.
повинна служити ярким і відстраілуючим приміромтого,
до чого то можна договоритися навіть- розумній і щирій
людині, при певних виключних, доктрина* Для нас сей
ііримір тим більше відстрашаючий, що но консскввенціі з
основноі думки Д. О- П. нам, аветро угорскій рускій
інтелігенціі, не оставалоби нічого, як іти в хвоети:
польскі, мадярскі й волоскі, та хотьби й російскі, — то
значить — зовсім покинути свій люд.
Бути може, що брошура д. О. II, — в загалі на-
писана талантливо і в деякими орігіиальними думками,'
— подобаеся пашни москвоФІлам, на котрих д. О. П. 11
числить і від котрих думав би почати у нас свою ро-
еійску будову. Він надіеся, що нласне молоді ыооквофі-
ли присвоить собі від нас, руско-украйінских радикалів,
наші провідві соціяльні ідеі тай зічнуть у нас соціаліс-
тичне москвофільство. Ми сему, звісно, були би дуже
раді тии більше, що ті москвофільскі соціалісти непре-
мѣнно мусіли би пристати до украйінского радикализму,
до вживаня руско-украііінекоі пародноі лови бодай в
проповіді серед народу. Ми певпі, що навіть радикально-
ретроградно москвофільство, то б то цароФільство іті.
мало би у нас, серед темно! маси нашого народу, дуже
догідпе поле, бодай до якогось часу, — як би пев-
ні москвофільскі проводирі порозуміли ту просту правду,
що до народу треба говорити „просто а моста", як то
кажуть — по мужицки, оставляючи „висту" мову для
вибраних з інтелігенціі. Тілько-ж сумний доевід остат-
ного часу переконуе нас, що справжній радикалізм
нриймеся радше серед „москвофільскоі" частики нашого
простого народу, між навіть серед москвофільскоі „ін-
телігентиоі" молодіжі (про масу старих ми вже' й не
кажеио, бо у неі соціальні слова пе йдуть дальше гор-
ла)-. Тут мало що поможуть і заходи д. О. П. навіть
якби він .повів йіх сістематично і білыпою компаніею.
Противно, зараз перший виступ д. О. П. протів укра-
йінства може у нас вбільшити ретроградно москвофіль-
стно, бо скажутъ: отже й бувшйй украйінский радикал
підпирае наші літературні теоріі! А звіепо, що ті люде
дальше ®орми не йдуть, тай не можуть іти. Вони й
свое радикальство, наніть якби воно у них було, готові
зложити під ноги російскому абсолютизмови, то б то
логічному випливови російского централізму, за котрий,
як ми бачили, росплнаеся й сам д. О. II. — М. Павлик
СЕКТАПТИ-УКРАЙІНЦІ в СІБІРІ.
(Допись з Іркутска). 1883 року крестя-
нин-зіеланець, Лука Андріянченко, завів
постоялнй двір (гостинницю) в городі 1р-
кутску. Опечатку 1890 року розійшлась
чутка, іцо Андріянченко ширить якусь
пову віру, до котроі пристало буцім чи-
малого простого люду, як у самому горо-
ді, так і денеде по околиці. Дізнались,
що Андріянченко проповідуе, де тілько
мога, до всякого охоче здіймае мову,
повчае божому письму, осуружаеться
прети ікоп, доріка за хиби житя, поби-
вавши в бесідах не тільки звичайних гра-
мотіів, а навіть вчених попів з ченцями.
Все це мусило зацікавити громаду. Не
забарились і з доносами. Один крамарь,
злякавиіись, щоб у його не перестали
брать ікони (образи), чи з ішпих яких
поводів, доніе іркуцкому архіорееві Веніа-
міну, що Андріянченко не признав право-
славноі церкви, звалюе святих, нехтуе
ікони і отпмн поглядами своіми впливае
на інішіх. Донощик діетав 25 карбованців
нагороди.. Другі докладяли, що на посто-
ялому дворі в Апдріянчеика збіраеться
часом по кілька чоловік пароду, розмо-
вляють про церковні справи, читаютъ
якіеь книжки, виспівують стихи рслігііі-
ного зміету. В-еніямін закликав Андріяп-
ченка до бесіди з собою,- на 2-ге число
Фебруарія; збір мав бути в городскій
Благовіщенскій церкві. Андріянченко явив-
ся, взявши з собою евангелію, на підставі
котроі завжде розмовля з громадою. В
церкві були духовні і повно народу. По-
палась прилюдна бесіда.
-— Чего бракуе в православній цер-
кві, щоб спастись? — запитав владика.
Андріянченко вказав на те, що в
справах віри народ блукае в темряві, не
мао проводирів, котрі б були щирими по-
слідниками Христа, а не звались лишенъ
такими, що народ сліпо вчепився за об-
рядніеть та зверхні Форми, пе вбачаючи
внутрішньоі стійности слова божого, пе
виповнюючи ііого ділами своіми; що іетпу-
ваня іетинного православя па землі -— е
звичайиа людска заблуда, що воно іетнуе
тільки в уяві незрячого народу; що люде
й досі не тямлять головпих оспов своеі
віри.
— Але — хрещепі, — мовляв вла-
дика, докладаючи, ніби тим самим йім
дано підставу для визволу.
— 32 —
— Хрещені, та в пекло спущені, —
одрік Апдріянчепко, не згоджуючись, щоб
хрещепя водою могло бути якою ні на е
умовою хрещепя духового, відрождіня
істпого.
— Мусять ходити до церкви — цер-
кви всьому навчае, — звернув владика.
Андріянченко почав вказувати на ту
безодню, яка залягла межи церквою і на-
родом ; не надавав великоі ваги такій від-
людпій церкві, а мовляв напроти, що в
сучасних відносинах вона прямуе швидче
до згуби; що справжня церкви — в глу-
бині чоловічого сердя і мусе бути втіле-
ням любови Христовоі в коатому з людей;
що без любови, яка панувала б у появах
дійсного житя, не може бути церкви, що
тільки через ту любов та безпосередпу
віру пізнаеться бог. Для святого-свята, а
для пустого-пуста, — казав про церкву
Андріянченко, пайкрасше висловлюючи
евоі непорупіні пересвідченя.
— Який-небудь Кузьма, мугир шу-
дьо) нешкребтаний, сміе звалювати визна-
ня віри та постанови святих отців
церкви, — перебив владика Андріянче-
нка, вхвляючись від прямоі відповіди;
установи ті вироблені ие абп якими людьми,
а особами високопоставленими, звісними
своею освітою.
— Марні доказп, — суперечив Ан-
дріянченко : церква заснувалася нс людьми
впсокого стану чп надзвпчайпоі освіти, а
Христом та его апостолами, котрі були
такими саме мужиками, як от і я; вся
ріжниця в тім, що Христос був теслею в
людиистві (? Ред.), а я - муляр.
— А нас за кого ти вважаеш ? —
запитав владика.
— Ви все одно, як довірний у якого
господаря, а це — ваші наймити, — від-
повів Андріянченко, вказуючи на священ-
ників, що стояли довкола. — Справа церко-
вка для них чужа, бо вони засковизли
в багнюці власних здобутків, холились до
надбаня, засипаючи грішми банки, — де
вже йім до темноі отари чи питанъ цер-
ковних. Христос нічим не відрізнявся від
простого люду, нс просвіщався у таких
от рясах, яку ви пачепили на себе, —
додав в.п, рукою показуючи иа роскішне
вбраня владики.
— Це не тулиться . до мови, -— за-
пинив остатній.
— Хто у нас е щирі христіане, а
хто — язичники ? — запитав у свою
чергу Андріянченко.
— Язичники — давня річ, — нео-
хоче забалакав владика: були бач —
давно колись — люде, що робили собі з
дерева, каміня, або іншого чого ідолів,
тай похилялися йім...
— То були ідоли, а тепер нових ви-
дали, вимовив при нагоді Андріянченко,
натякаючи па ікони.
— Що з тобою, неуком, розмовля-
ти, спалав владика : в тобі сидитъ біс...
— Гляди, отче, щоб він в тебе не
вліз, — супокійно одвернув Андріянченко.
В такому, напрямі бссіда тягласъ
40 мннут; шкода й казати, що пі дочо-
г сінько не добала кались, крім власних
образ, виявивіші при тому повне взаімпе
незрозуміня, найчуднійше з боку такоі
освітньоі особи, якою мусе бути архіепис-
коп Веніямін. Тоді, як одни засповувався
иа слові Хрпстовому, пршімаючи его ду-
хово і проти обрядовоі иоверховности
ставпв шітаия внутрішньогр змісту, з пе-
похитнпм чутям віри в правоту своіх за-
сад, другий толкувався постановами со-
борів, стояв на ноглядах отців церкви,
запсречуючи право власпого розуміня.
Л еля біеіди владика напрохав полі-
ц:ю арештувати Аидріянченка, щоб дові-
датпсь, хто віп такпіі е, відки псренявся
отими поглядами, і діетатп декотрі ішпі
урядницкі свідомостн. бго арештували,
продержали три дні у вязниці, але допи-
тавши, визволили. Ось які звіетки були
добуті. Андріянченко — крестянин Рос-
товского повіту, Катеринославскоі губер-
нг, Укра.йінсць, 43 літ, — жив у слоб.оді
Батайскій; 1876 року наданий був до
суду в городі Таганрозі і врешті засу-
джепий; обвинуватили его за належніеть
до секта (якоі — суд сам не тямив до-
бре), рііпили прав і заслали на Сібір по-
селенцем. 1877 -року Апдріянчепко осе-
лився в городі Красноярску і нобивався
з сімнею робітницкою працею. 1882 року,
за трудове яштя та бездогапні поводини,
ему звернено нрежні права, крім права
вийізду за межі Сібірі; з того часу пере-
бувае в Іркуцку, записавшись до міщан-
скоі громади; мае линку і кількох дітей;
держить постоялий двір, як ми мовляли
уже; ходить також по мулярній роботі.
33 —
Минуло два місяці з половиною після
отиі бесіди. 15-го аиріля ранком (була
неділя), іркутский мііцашін, муляр-уставник,
Василь Померанцев, закликав Андріянчен-
ка до себе в. хату ; надійпіло ще скілЬ-
кись знакомих, — зібралася невеличка
громада. Прочитали де-що з еваигеліі, по-
балакали з поводу читаного, проспівали
між іиіпим стншок: „Ви за Господа сра-
жайтесь, меч небесний обнажіть!..." чи й
ие одни може. Померанцев, натхнутий
здаеться отим загальшш настроем, і каже:
— „Зваживсь я, браття, пітти зараз до
собору і обличить архіерея, — що ви
мені на се пораете?" — „Роби, як твоя
совість змагае“, — відповів Андріянчен-
ко, а за иим і друг:. Поморапцев зник,
увесь зрушений якпмсь непохитпо-повзя-
тнм заміром. Того дня саме владика пра-
вив службу в соборі; скінчнв обідню і
вийшов був уже розпочати молебінь. Тут
его і перестрів Померанцев. — „Стій,
сатаію, аптихристе !“ — грімиув він па
всю церкву. Владика спинився ; парод хо-
чаб звук іюдав, як приголомшений і по-
стала набожна тита; така надзвичайна
подія мов оціпила всіх, — тільки докір-
ливий голое Померанцева лунав по цер-
кві. — „Коли б ти був богом, то поя-
вив би себе народові, але ти —- антп-
христ; по що-ж бентежшд пезрячпх ? Иа-
становив < крізь долів, тай велппі кланятися;
вдягся у блескуче вбрапя, та еів. середи
храму, запехарюючи его дотиком своеі
нікчемноі іетоти... Правду закрито від
простих людей, а заборошшків іі женуть
на край світа, в заслання та каторгу, —
ти бачиш і сам причинюешея до того,
плутаючи нстямущий народ.. Появи іциро,
хто ти такий е, щоб ми похилилися тобі..
Генерал-губернатір хай буде свідком моіх
слів...“ — Притомні опамятались. Де-хто
схонився бити Померанцева, окровили на-
віть ; генерал-губернатір Горемикин, ба-
чучи те, заборонив чіпати, а велів тим
часом своему адютантові арештуватя до-
річника ; его посадили в тюрму. Почалося
слідство. На допиті Померанцев казав: —
„Начитавши з евангеліі, що той, хто си-
дитъ середи храму, сяючи вбраням, а за-
перечуе правду людям, е воріг Христа,
чй антихрист, —• я пішов появпти наро-
дові. Дійшов я також до псресвідчепя,
що православна церква марно вважае се-
бе за правоолавну, не бувши дійсно та-
кою вона стоіть на букві та зувнішностн,
а не мае духу Христового, едино-живо^
творного початку. 3 того часу, цураючись
православя, меную себе духобором. Ікони
нехтую з поводу святого письма, м;ж ін-
шим —- пророцтва Іеремііного. Духовно
власти не признаю, урядовоі не звалююі
але щоб була правдива й добра".
Трохи згодом арештували й Андріян-
ченка, ніби й н намовляв Померанцева
йти до собору і висловитись проти архіе-
рея. Доведено було тако-ж, що на бееіді
в Померанцева, 15 апріля, ставали, між
іишим, поселенецъ Іван Мореів і сібіряк
Григорій Хведорів, — останнього обнесла
жіі-іка, бажаючи яким ні е чином одвер-
нути від питанъ церковпих, а прихиляти
більш до себе та власних госнодарских
інтерес в ; обох ареіптовано ; усі чотирі
й досі удержуються в іркуцкій тюрмі.
Івап Мореів — хрестянип Старобільского
повіту, Харк'вскоі губерніі, 57 літ ; жив
довго на Кавказі; нідпав до нереслідуваня
за зносипп з сектантами, обуривши про-
ти себе де котрий люд; не мавши допев-
них полик, щоб завивуватить як сектанта,
на его звели іпшу провину; справу об-
становили так, іцо Ягорівский окружний
суд, Ставропольскоі губерніі, рішивіпи
прав, заслав на Східпу Сібір ; 1885. р.
Мореів опннився в селі Лиловщині, Ір-
куцькоі губерніі і займався хліборобством.
(Конецъ буде). Харько Воля.
Наука й штука.
подруже й сімя в світлі повійших на
УКОВИХ ДОСЛІДІВ. I. „Всс вже було; нема нічого
нового під сонцем“, сказав Акіба, і со положено, яко
квіптесенція гяибоких міркувань, яко скристалізована
філософія житя, було до си майже вагальпо признано.
Та якби той ыислитель міг взглянути в механізм світа
в висоти теперіпіних природничо -філософічпих поглядів
якби міг его досліджувати і зглубл-ювати зором підпо,
моженим світлом зианя й поступу остатного столітя. то
скававби згоже : „Все переміияеся, все обновляйся на
світі.® I справді,- від пайдавнімпгоі, камінноі пори до
сегодня вся іеторія вссленноі й людскости то довгий
ряд ненастапних переміи і обпов; та ані поодинокі
осібники, органічні й неоргявічві, ані иовні персхі-
дні пори в тім ненастанпо поступовім руху, ніколи
не иовторяютьея в пізнійпіу пору в зовсім пеперемі-
ненііі форыі і в усіми, при кметами, іцо чинятъ йіх суть.
Правда, лучаються в ряди-годи, яко чудна проява со.
ціологічиого ритму, немов достоту похожі Форми бутя
— 34 —
матсріяльного чи духового, та глибпіий доглядач иайде
в них ріжниці, часто навіть осповні.
3 усіх-же житевих прояв, людскі інстітуціі про-
являютъ найменше ретрогадивних пахиліп і, так як
ріки, но можуть у своім бігу обертатися к жерелам.
Початок і конецъ якого соціологічного ходу викавують
ииоді позсрховне подобеиство, та за ним з.тховані звичай-
но глибокі ріжииці. ІІесвідома безбожність Ка®рів, анімізм
деяких австральскихта авриканских плсмін, немають" нічо-
гісінько снільного з вирозумованим атеізмом Люкреціи
або Вольтера, а нсзгідлива анархія Туегійців зовсім не
те, що амерканский іидівідуалізм. Будучиість, во зви-
чайною ііій неустрашимости) виходить за грапиці минув-
іпости і кожднй ступінь паперед в однім навряику су-
спільного жити стоіть в тісній причиненій звяаи 3 цілим
рядом переніи, що йдуть в цілім соціальиім органівмі.
Та хоть усякі реакційві намоги можуть тілько про око
і па хвилинку дійти свого, а про те сі заходи, в супро-
тивнім наирямку Сізіфові, йають завліе числениих і ре-
вних прихилышків.
Дві найважнійші суспілыіі інстітуціі (окріи реліпі),
над пепаруіпимостю котрих люде реакційпо-коиссрвативні
сторожатъ як найпильнійше, то подруже й сімя.
Власне сі Форми суспільного бутя, III. Летурно в ево-
ім творі „Еволюція подружя й сімйі“ обібрав ва пред-
мет спсціальннх етпографічіго-звичаіівих студій, і хто
під проводом сего внамепитого дослідника захоче обер-
нутися в думці до початків тих інстітуцій і слідити увссь
йіх хід і переміии, дійде до розультатів дуже важних і
цікавих, хоть і неехожпх в попятами, котрі голосить
псреважмя частина духовних і світских вихователів
людскости.
По Спенсерівекій васаді, всякий роавмток то - арі-
жпицьованс, відділене і впорядковане елемснтів, пере-
міпіапих иервісно в хаотичнім непорядку. Досліди над
звичаями иервісних народів викавують справді, перед
появою перших завязків сімейного житя, повний неио-
рядок і сумішку полових відноеин. Про дикість і нецо-
рядок такого суспільного стану дае найліпіне поняте
фякт, що серед певноі групи, орди або певного племени,
всі женщини, без відріжненя і без правил, належали до-
всіх мущин. Така дикість оправдусся натго низьким
етупнем духового й пеіхічного розвитку иервісних на-
родів. Піеля ві-іводів порівнавчоі етвографіі, понята чет-
ности й соромливости не родимі людскому родови; аж
Іоді, коли з розвитком понята про власиість змоглася у
мужсских осібників зависть і страсть, женщина задля
власноі безпеки та охорони від напираия мущин, окру-
жилася іцитом соромливости, що в часом стала одною з
прикиет женскости.
На підставі звісток подапих старившими авторами,
а по части описів славних вандрівників і дослідпиків,
автор' наводить численні приміри зразу повноі спільно-
сти жснщин, а пізнійше звичаю позичуваня, відиайиу-
вапя й обмінюваия женщин Англійский ваидрівпик Росс
подибав Ескімоса серед купи женщин і дітсй, пезичених
попередпоі осени у одного зі своіх приятелів, котрому в
обмін. відступлв своі женщини. В великім обуреию жа-
лувався віп на свого приятелп, що той, загнавшися и
ловами на ренів у далскі сторони, не ставнвся точно па
речинець, коли мали навад відмінятися. У ІІатаговців
мущину, що без ваганя позичае своі женщини прия-
телям, мають за надто чеепого і шанують загалыго. По-
хожі звичаі іетнували у стачинних Арабів, американских
Індіян, у деяких хінских і австральских пародія, у Ски
тів і навіть у Греків і Римляи. По Плютарху, Сократ
повичав свому приятелеви Алькібіадови Ксантипу, в Ри
мі-ж строгий Катон відступив свою жіпку Мярцію сво-
му приятелеви Гортензіюсови, а піеля его смерти віді
брав сі назад, зяачно забогатілу.
Описувані звичаевими дослідниками звичаі гете-
різму і права першоі ночи, як і деякі іншГ дуже чудві
Форми полових звязків, виходить также з тих часів пер-
віеноі дикости.
Гетерізм стопи на тім, що по праву обовязуючому
у деяких народів, напр. у Вавилопців і Киприйців (по
Геродоту) кожда женщина, без ріжииці стану й маетку,
муеіла раз у житю, в святині Венери, віддатися перше-
му гостевн, що еі став домагатися в імя богині, кинув-
ши йій мерше якусь монету на коліна.
Більше розширенс було „право першоі ночи*
008 ргітае посНз), по котрому у диких народів, кожда
женщина, виходячи ва муж, муеіла перше віддатися
пивному числу мущин, кревних, приятелів або гостей ве-
сільних ; у пародіи же духово й моральво більше роз-
витих, се право належало'ся тілько кацикам, зверхникам
або короля1». В деяких сторонах Німеччиии і Нідерлян-
дів се право вдержалоея ще до середніх віків і пізній-
ше, в часах «ьеодальних, коли заведено можніеть ви-
купу, пани мали в того дохід.
Безперечио також, що в перші віки суспільноі
еволюціі, кревпіеть зовсім не перешкоджала половим
відиосинаи. Огида перед кровосуміиікою — що вважае-
еп тепер родимою — то, як і соромливіеть, витвір дов-
гоі й трудноі культури. Звязки між найблизшими крев-
ними були ровширені не тілько у диких і нарварских
народів, але, по ввіеткам у Юстініяна, Тертуліяпа й ін-
ших, в старинпій Персіі релігін посвячувала навіть
звязки між еином і матірю, а в Египті і в ішпих краях
звязки подружні межи ріднею були наказані для коро-
лі-вскоі е-імйі, мабуть задля вдержаня чистоти роду.
Коли такі звязки викликають у нас огиду й обу-
рено, то т. назв. звязки на пробу чудують нас ду-
же. По Деменіе (Бешеишег — Індійсіа народи), у Сон-
талів, де подружя поевячуються раз у рік громадно, па-
ра, що хоче одружитися, мусить перше шіеть днів про-
буватн подружного житя, і тілько піеля тоі проби по-
друже позволено. У мароканскхх жидів, рабін посвячуе
звязки подружні на 8 або 6 міеяців, при чому муж обо-
вязуеея, на случай, признати дитину і назначити мате-
ри якусь нагороду. Та сі остатні ввязки стоять далеко
висше від готентотекпх або' абісінских звичаів, по
котрим пари дружаться й розходяться кілька разів, зов-
сім ик влюбиться ему чи йій. Низьким ступінь подружноі
половоі моральности характеризуютъ также т. нзв. п о-
частпі звязки, що обовязують супругів тілько в
які дпі тижня. У одного племени берберіііекоі раси
женщина обовязуеся бути вірною подругою по кілька
день у тиждснь, і то піеля того, кілько штук худоби дае
няречений матери наречено!, яко ціпу купівлі. В прочі
— 35 —
дні тижпя женщииа зовсім свобідна, може що хоче ро-
бити з собою.
Та всі отсі й численні інші приміри не доказуютъ
іще елуіпнѵети теоріі, бороионоі многими соціологами,
но котрііі лепорядок в ноловмх відносинах і стіільність
женщии чинили першу стадію, котпу доковче мусів
проходити увееь людский рід, і випсреджали скрізь
найиервіснійші подружій ввязки. Автор зачисляе всі та-
кі приміри до виімковмх случаів. паводячи, суиротів по-
висшоі теоріі Факт, що навіть у деяких хребтових зві-
рів, спеціальной: у вайблизших чоловікови антропомор-
фічних ма.іп, полопі підвосини уняті в Форму то_ монета-
мічиу, то полігамічну, але-ж виключаючу иейорядок і
еиільніеть еамиць. Ті приміри то тілько докав незвичай-
ноі дикости звичаів первіенйх народів і деяких тепе-
рішних илемен, тілько-ж, відбиваючи мов у веркалі мо-
ральну фізіономію часів, коли не було ще й сліду сімйі
в теперішнім ровумінго, вони змуптують на віки покину-
ти любиму райску трпдіцію, котра голосить, що патрі-
архальна еімя то основна й корінна комірка суспільного
організму та що вона почалася в перій завязка люд-
ских суспільностей Гарна Формулка, поставлена на пе-
реді всіх іеторичних иідручників, по котрій вавязком
людскоі суспільности була сімя, що складалася в батька
або голови сімйі, в матери й дітей, і за тим ві злувя
сімей повставали загороди, зі злуки иагород городи, а
городів держави і т. д. буде мусіти небавом устуиитися
теоріі, иоже ідвнпіе естеттічиій і сістематичній, але црав-
дпвійпіій.
Тота повійша теорія відсувас початок натріархаль
ііоі сімйі до часів далеко нізнійших, і як еі попередпи-
цю вводить матріархадьну сіяю. Досліди суспільностей
яаіідикших і найменше розвитих, виказують наглядно,
що перщі сімейні завязки склададіись подібно, як у мпо-
гих ввірячйх суспільностей. Мати була осередком, пер-
віепоі сімйі, громадила нанесло себе молодих, годунала
й обороняла йіх; імя матери належалоея дітіім (адже-и;
по найбільшегоді було знати хто батько), до матери нале-
жало шатро або яскния сімейна, равом ві всім, що в
пііі було; після смерти матери, достоіпство й маеток
спадав на найстарніу доньку або пайблизшу жснску
кревну; батько тілько проводить ордою і часто навіть
нокидае свою сіяю ; то-ж у богато сторонах батька на
віть не мають яа кревного своіх дітей, натоміець звуть
его батькой дітей своеі сестрн і через неі він і передай
свое імя потомству. У дпких Борнеапців, коли діти під-
ростуть і вже самі можуть за себе дбати, родичі, зовсім
так само як у звірів, покидаютъ йіх і теряютъ усякі
ввязки а ними. В отсій то первіеній сімйі, де зразу зов-
сім ані яе знаютъ прав а:іі не огдядаютьед на покрсв-
ніеть, витворюеся а часом, не. як прояви ембріональноі
моральности, а виключно через заздріеть мужеских осібпи-
ків серед одного племени, егзогамічне' право. Се
право заборопяс подружій ввязки між осібникамц, на
лежнями до еусііільноі групи, обнятоі одним тотем чи
імям, та полишае гювну довільніеть полових звязків усіх
мущиіі налеікпих до одного тотем в усіми женщинами
палежними до інпгого. і па вивороть. Таким чивом серед
одиоі груші мущііпи й женщпни звутьея братямп й се-
страми, всіж муіцшіи якоі групи с мужами всіх женщпп
другоі. 1 [преступлена того права викликув загальну ро
спуку і підпадаи найстрогшим карай. Преступника ви-
клточають ;і групи ,і я цілоі сусиільпости, того ж що
втікае в ліе, переслідують як авіря і вбиваютъ. Вбива-
ютъ також діти, що повстали з такоі соціально! крово-
суміщкн. Егзогамічне право то періпий слід унятя но-
лових відноенн в якіеь правила, і до того права при-
ходить, в дальшій розвитку інстітуціі подружиоі й сі-
мейноі, цілин ряд уже легяльиих Форм,та часто -суиротив-
них сегодня обовазуючим приписам.
Феліція Прухнікопа.
Критика літературна і бібліограФІя.
КАЗИМИРЪ БР0ДЗИНСК1Й И 6Г0 ЛИТЕРА-
ТУРНАЯ ДѢЯТЕЛЬНОСТЬ (1791—1835]. Изслѣдованіе
кандидата К. И. Арабажина. Кіевъ 1891 вел. 8-о ст.
XV + 378. — Книжка, котроі заголовок ми тілько що
випнеалж, мае ширше аначіпв щс й тепер, коли роман
тивм уже давненько прогомонів у літературі і коли про
него в загалі, як і про К. Бродвінского особливо, іетпув
ціла література.
Праця д. Арабажіва визначувся майже від у-іх
польских праць та,опінок Бродзінского, найперше тим,
що автор розгортае перед нами діяльніеть Бродзінского
на широкій основі тогочасного всевропейского літера-
турного й соціяльного руху, особливо в Польші. До то-
го-ж д Арабажіи відноситься до Бродзінского критично,
хоть і справедливо. Суиротів польских критиків, котрі
в Бродзівскім бачать Івава Хрсстители новійшоі поль-
скій літератури, д. Арабажін виказус, що в свій час
Бродзінский займав у польскій руху в загалі далеко
скромнійше стаповиско. Натура слаба, неглубока і не
ФІлосоФІчВа, зовсім вс вражлива на нолітично-еоціалып
прояви жита, по просту не розуміюча і не запршйчаюча
йіх, т. наз. практлчний чоловік-еклектик ссреднього
ступня ві всім, до чого брався і про то писав, — Бро-
дзінский не міг мати звачного впливу на літератствуючу
нольску молодіж аві яко практик, ані навіть яко теоре-
тик романтизму. Противно, і п однім і в другій Бродзін-
ский сам досить сильно підпадав під вплип других.
Іще перед Бродзінеким і рівночаспо з нпм та незале-
жно від него, никазувапо головні думки нового літера-
туриого напряыку та попапііеувано в тім дусі досить
творів поетмчних, котрі мали вп Бродзінского рішучих
вплив і з котрих він брав не одно до своіх поетичпий
творів, навіть найліпіпих, таких як В вела в і др. На-
Веслава напр. мали рішучий вплив творй друга Брозін-
ского, поста Реклевского, Гете Гершаи і Доротса, а мо-
же й Котляревского Наталка Полтавка, хоть правда, що
рсальну вартіеть падали Веславовн власні спомипки
Бродзінского з часів его тяжкого, в дитинетві, житя,
серед польского мужицтва Вохпенского повіту, в Гали-
чині. Правда; Бродзінский як добрий чоловік відпосив-
ся до мужицтва прихильно і навіть перший підніе по-
требу просвіщати его, але він мало розумів жи-
то того мужиптва і не то не зніеея до протесту напр.
протів нанщини, а навіть не зачівав у своіх творах
соціальною боку того житя. Малював він мужицко
жите білыпе в етнограФІчного погляду, хоть і тут
дввЕвся на него крізь скло сснтименталізму та
панскости, через що наробив нимало помилок про
тів дійсаости в мужицкія житю (д. Арабажін вика-
вус се подрібно).! Форма поетичних творів Бр-ого зовсім не
нова, а псевдоклясична, яків загалі увес-ь він вічно хи-
тався межи псевдоклясицизмом і романтвзмом і навіть
більше хилився до перщого і був ярнм противником рі-
шучих молодпх романтикіи в Міцкевичем на переді.
Своою дорогою, й романтики остро пистунали протів
Бродзінеког.о, тим часом як кдясики того не робили і
навіть дуже радо бачили его між собою. В вавзятій бо
ротьбі між клясиками й романтиками, Бродзінский в за-
галі займав дуже невиразне стаповиско і вже се одно,
доказуе, що не міг мати великого впливу ані на одпих
ані ва других.
По думці д. Арабажіва. Бродзінский був тілько
найяіпшкм виразителсм нерехідноі пори в польскій літс-
ратурі і тіпічним представителей тодіпшоі образовано!
польскоі публики, котра Бродзінского в загалі піапувала
й любила і від котроі він світоглядом не ріжнився. Тшіто
й Цінна та частина праці д. Арабажіиа, де він ви-
кладав погляди Бродзінского на веякі справи, бо таким
чииои діетали ми образ світогляду тодішноі образовано!
польскоі суспільности.
Само собою розуміеся, що в Бродзівскім відбилпея
і хиби тоі суспільности. Так звіено, що після невдачпого
повстаня з 1831 р. серед польскоі суспільности настае
розчарованс й ііадія виключно на бога, котрий-ді сам
піддвигае свій вибраний народ. Отсе й е основа т. низв.
меееіянізму, впложеного пртім Міцкевичем. Отже д. Ара-
бажін виказуе, що власпе Бродзінский е батько того
нездоровою напрямку
Висшим від тогочасноі польскоі суспільности і
заслуженим поред нею виходнть Бродзіпскяй яко педа-
гог (загальио люблений для. свосі особмстоі чесностн,
симпатичности й людскости, хоть иа універеитеті в Вар-
шаві слухачів мав дуже мало); затим іще білыпе яко
періпий іеторик польскоі літератури та ще в порівнапю
з европейскою ; яко церекладчик поетичішх творів а ів-
ших літератур, іменно з німецкоі, яко иерекяадчик ла-
тинеких віршів Кохаиовекого і врешті яко зиавець і
щпритель чисто! польскоі мови серед еуспілыіоетв, що
Л
— 36
тоді була майже поголовно понімеччена та пофранцу-
жена. Переклада Бродвінского з ПИлера д. Арабажін
ставить ниеоко, виспіе ніж такіж переклада російского
поста Жуковского, в котрих автор виказус богато нето-
чностей, перекручувань і навіть просто ніселітннць язи-
кових. Критикуючи переклада Жуковского, котриии й
доси Росіяне любують ся, д. Арабажін настотов на тім,
іцо .напр. Шіллер іще чекае доброго рос. передкладчика.
На лихо, тоі совістиости Бродзінский не викавус
в своіх переклада* 8 інших літератур і з народних ііісень
славянских — він загалом увяжав нарбдні шсні за не-
достойні явитися перед образоваяото публ.кою а сво-
ім власним лицеи і підправляв йіх.
Славянскою справою, котра тоді горіла майже се-
ред усіх Славян, Бродзінский займався дуже мало. 3
усіх. Славян, окрім розуміеся Поляків, ставка пайвиспіе
Украйінців, бо рекомендував йіх мову увазі „всіх при
ятелів Славян", додаючи, іцо для всего Славянства було
би вигіднійше, якби Кіів остав осерсдком Украйіни,
яко столица осібно і держави. Про украйінску мо-
ву Бродвінский так каже в своім курсі літератури: „се
найчистійіпе і найблизше до славянского нарічс- пова
як воно доси ще не стало мовою письменности, .то его
можна вважати По простоті вирачів і йіх богатству рі
виим мові Гомера" (ст. 334).
Праця д. Арабажіна важна найперше для еамих
Поляків, як перша монографія про Бродвінского і егб
пору, зроблена на підставі обширного матеріалу, по ча
сти в-ііерше кідкритого автором, нанр. офіціяльноі аи-
тобіографіі і ыногкх праць Бродзіиского. доти вікому
незвіених. Для польских літератів мабуть иайважнійший
буде цодрібний розбір творів Бродвінского. Та праця д.
Арабажіна мая й ширше літсратурнс вначінв, іменно для
Великорусѣ, мало знакомих з польскою літсратурого. т.і
для Украйінців, особливо галицких, на літсратуру котрих
польский романтизм мая всликий вплив, але між котрими
тепер майже нема людей, іцо розуміли би суть роман-
тизму і знали его іеторію, бодай у Полыці. В загалі
праця д. Арабажіна можс богато де в чому иавчити Га-
личая, особливо народовців, тнм білыпе, що мае вона й
соціяльпу вагу. Праця написана вновні науково, зі вна-
ней справи, живо, сміливо (як на роеійскі відноеини) і
з та.таптом, — річи, яках і непитайуііевиих іеториків літс-
ратури. . Російска критика приняла лрацю д. Арабяжіпа
дуже нрихильно, і сам іеторично-філологічний Факультет
кіівского университету, що предложи» авторови сю тему,
иагородив «го золотим медалей і преміею П. I. Пиро-
гова. Праця написана іце 1889 р. та вадля перешкод
по.іітичного характеру, вийшла тілько тогід. М. П.
3 сим чисіом розеилтемо також квсстіонар ко-
міеіі П-ого зііізду „польских правииків та екоиоміетів*,
в сираві емі.-раціі а Галичини. Просимо дуже наших чи-
тателів надсилати точні відновіди па питана квестіонаря
(до речі кажучи, дуже гарно уложені), і в загалі заняти-
ся сею справою, ионукуючи до таких же відповідей і
всіх інших Русинів (иідозва, як знаемо, розіелана всім
нашим снященникам. передплатяиктм „Зорі“, „Діла‘; іті.).
Тілько просимо дониеувати, до якоі народности належить
дана міецевіеть чи трупа, з котроі йде еміграпія,—на що
в відозві чомусь то не азернсио уваги. Для нае, Руеи-
нів, дуже важно знати, на кілько еміграція захоиила
й нашу крайіну, а не тілько Полыцу, котру мас на дум-
ці коміеія. Та таке зазкачене потрібне і з „етпографіч-
них“ оглидів, на котрі підписані покликуюті.ся в перед-.
мові. Чейже бодай правники та економіети польскі не
схотять нпр. східноі Галичини вважати за Польщу? На-
дісмося, іцо результат відповідей з Руси Украйіни буде
представлений осібно ІП-ому зйіздови і іцо той зйізд уже
буде зватися зйіздом польских і р ус кл х правииків
та екоиоміетів. Своею дорогою, на таке треба й нашим
Русинам являтися на зйізд та нівнаватися з людьми,
що, як ми чули, маннъ небавом оснувати Товариство
для впорядкованя і правноі оборони еміграціі — річи
доконче потрібноі, потру ми даремне підносимо вже
кілька літ. Інакпіе треба буде Русинам хиба тілько
нарікати, коли товариство не вийде в йіх користь. Нам
говорено, іцо в товаристві може бути й самостійна руска
секція. Добру волю коміеіі видно вже в тім, що вона
надрукувала квестіопарі і по руски (етімологіею) —
хоть досить плохою мовою. Просимо редакціі всіх наших
газет попросити своіх читателів о відповіди па квес
тіонар, результат котрих і так повинсн бути важний
для вссі Галичини. Треба всіми силами помочи людям,
що не жалуючн коштів і труду, взялися вявідати точно
про стчн еміграційноі справи, чого не моглі зробити
як слід навіть правительственна машина (до аніеного Ба -
довіцкого процесу еміграційних агситів).
Редакція Дѣла у Львові. Сочувству-
емо Вашому обуреню і годимося з Вами:
д. Телішевский повинсн був предложити
брошуру до апробати творцям і стовпам
„новоі ери“, а бодай робити в порозумі-
ню з головою клюбу д. Романчуком (хоть
він і пе зробив так з руеким соймовим
клюбом в справі угоди), а рукопись від-
дати в руки мнтрополиті та ще одній
персоні, то вони певне були би еі видали
своім коштом і тоді справді -,і па ціль
брошури і на особу д. Телішевского “ тай
не угоду загалом, додамо ми, не впало би
було „Фалыпивем світло. А то, помилуйте:
таііни новоерскі повірено сякому - такому
раднкалови, брошура нобачпла світ і, м .ж
іншнм, дала Нам нагоду пописатися лай-
кою на свого власного. чоловіка і пробре-
хатися так, що остаточпо мусілисте возо-
пити : д. Телішевский вийіпов побідоносно!
Видно, що аегівдекі .кацаіш- пемов би
за про Вас ізложили пршювідку: „языкъ
безъ костей’ . Тілько позволкмо собі зав-
важати Вашому новоерскому конструкторс-
тву, чіі порядно ему виро бляти такі штуки
„во всеувидѣніе“ Ваших читателів? чи
іпдяоепте Ви так вйіхочах свою газету?...
г- , ____ ___________
Др. Т. в К.. Я Н. в Кр., Е. Л. в В. Ва-
ші статі про театр, Просвіту і т. і. будутъ по-
міщепі в 3 ч. - Д. Михайлів у Б. Ніякого
Яр - кого ми не знаемо і все, іцо він може про-
тів нае говоряти, нам байдуже.
У I. Франка, ул. Зибликевича 10, можна
діетати отсі его твори :
БЕЗ ПРАЦІ, казка, ціна 20 кр.
ПРИГОДЫ ДОНЪ КІХОТА, віршована
переробка з ісп. повіети. Ц. 30 кр.
3 вини енспедитора, розсилаемо тілько те-
пер перший лист додатку п. з. „Соціялізм
утопійний і науковий“, та даемо й другий
додатон п. з. Изъ Россіи и для Россіи, пи-
саний по російски і призначеиий власне для Ро-
сіян. Хто би того додатку не потребувае, зво-
нить его нам завернути. При нагоді заявляемо,
що 3 ч. „Народа" вишлемо' вже тілько
тим, що прислали бодай частину п е-
р е дплат и.
Всіх, хто діетав у коміе брошуру п. з, Роз-
мова з послом Телішевсним, просимо прислати
належніеть за продані примірнини.
Впдавсць і головний редактор Михайло Павлик. Редактор вілвічальний Іваи Франко.
„3 Народноі Друкарні" Войтіха Мапецкого, під проводом В. ГоДака.
Рік ///-
Львів 1 л. <і>ебруарія 1892.
Ч. 3.
іг=
Виходить 1. і 16. л
кождого місяия і ко-
штуе за рік
в Австро Угоріципі 4
гульд. а для ваграниці
8 рубл., 12 франкіи. 10
марок або 2 •(, долира.
НАРО
Одно число 20 кр-
г -ѵ.
Редакція; Львів, (ул.
Академична ч. 22.) від-
повідао тілько за зміст
і точний вихід газети.
Рукописи мають бути
писані правописю На-
рода 3 редактором мо-
жиаговоритивідіі — 12
рано і від 3—4 и. об.
В справах адміністра-
ційних та иартійних
треба обертатися до
Івана Франка (ул. Зи-
блікевича 10).
~ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКО! РАДИКАЛЬНО! ПАРТІІ.
==Я
И
Політика краева і загранична.
НОВОЕРСКІ ЗДОБУТКИ. В ч: 4 „Дѣла«
1 э 19 ян. с. р. поміщено на чілыіім місді пи-
сьмо п. Романчука з Відня, де росказано ось
іцо. Хоть рускі посли в Відні разу-раз указу-
в'али центральному правительству на потребу
нолагодженя рускоі справи і хоть Та®е заявив-
ся до сего прихильно, як і намісгпик Бадені
в соймі, то се діло не поступало паперед, а то
1) через рішаюче тепер стаповьско Поляків,
при йіх незмінно негаційній політиці супротів
Русинів і 2) через теперішню правительствен-
ну програму, що відсунула на бік усякі політи-
чні та національні справи. Тож до кінця 1891
р. зроблено для Русинів тілько: мініетер спра-
ведливости роспорядив, ІЦО вписи до грунто-
вихкниг можнаробитиіпо руски, — та надапо
концесію на руске асскураційне товариство
„Дністер“, за чим Русини доги два рази да-
ремне заходилися.
Піеля прийізду наміегника до Відня. між
іншим і для 'КОНФерованя в руеких справах,
ріпіено далі таке: 3 початком шкілъного року
1893 мають рускі кляси вправ при учитель-
скйх семінаріях у Сганіславові й Тернополі
перемінитися в чотиро-клясові школн вправ, а
ври жіночій семінаріі у Львові мае заложитися
4-клясова жіноча школа вправ (руска?). В Сам-
борі май заложитися нова учительска семінарія,
котра при утраквіетичнім устрою буде (?) мати
руский характср. Міпістерство годиться в за-
саді на заложене новоі рускоі гімназіі та кате
дри рускоі іеторіі в університеті львівскім.
В урядах в руеких переписках будутъ ужива-
ти руеких, а не польеких букв, иаміетництво
перестало переписуватися з рускими консісто-
ріями по німецки, а переписуеся по руски. „На
урядових будинках’ мають завестися постепен-
но і рускі написи, нові орли для староств у
східній Галичині з польскими і рускими напи-
сями вже виготовлені". Нарешті правительство
мае перестати секувати рускі товариства, уряд-
ників, учителів і т. д. Отже мають перенести
з західноі Галичини до східноі тих урядників
Русинів, іцо піелані були ту ди протів своеі во-
лі і з чисто політичних мотивів. Два такі уряд-
ники вже вернули, кілька інпіих мае небавом
вернути.
От і все. Сам д. Романчук каже; „Се все
очевидно дуже мало, се все зовсім недостато-
чне не то до того, щоби Русинам надати ста-
новище, хоч трохи відповідаюче упривіліовано-
му становищу Поляків в Галичині, але відпо-
відаюче головни м засадам рівноправности в за-
галі“. Ми-ж не вважаемо сего навіть за знак
чи навіть запоруку переміни правительствен-
но! сістеми супротів Русинів, як то думае д.
Романчук. Бо розберім діло докладнійше.
Нанперше треба піднести, що ві всіх тих
обіцянках нема і сліду якоіеь полекші для на-
пюго робучого люду ; очивидно, угодовці чо-
гось такого і не домагалися від правительства
в своіх закуліеових торгах. Погляньмож що во-
ни придбали. Про такі концесіі Русинам, як
рускі написи на староствах і т. д. ніщо йроз-
казувати: вони майже то само, що перша
концесія повій ері: рускі написи на скриньках
почгових у Львові. Такими концесіями можуть
вдоволятися тілько найповерховнійпп душі з
рускоі „інтелігенціі для народу вони пе зна-
чатъ нічогіеінько, бо-ж політика староств су-
протів маси народу остане тота сама і велике
питане, чи вдоволигь вона его і при руеких
паписах або чи навіть він більше стане тоді
шанувати свою мову ? Вийде на то само, • що
казав колись т. Франко в своій поемі про мову
й ліцігацію хлопских грунтів: „хлопскі грунти
польским язиком. ліцітують", заміець робпти се
язиком руским. То само треба сказати і про
руску мову в книгах грунтових: що з того,
що вона може там запанувати, коли пашим
селянам і маломіщанам чим раз менше е що
туди записувати! Не більше варта й руска пе-
реписка наміетництва з нашими консісторіями
тим білыпе, що мова тих консісторій, як і на-
міетництва, не зробить чести ніякій літературі,
ані украйінскій, ані російскій, бо та мова і в но-
вій ері, при владиках-народовцях, архірутенска.
Д Романчук видно саМ чуе ничтожніеть усіх
таких концесій, коли каже, що найважнійша
річ, то переміна, політики всіх правительствен-
них тіл супротів Русинів. Але-ж, по нашому,
дарсмне він бачить запоруку того в повороті
- 38 —
кількох Русинів-урядників з Мазурів. По про-
сту основа тоі запоруки нетривка. Во, по пор-
ше, що самі пародовці стали на тім, іцо при-
хильників т. иазв, староі партіі треба навіть
поборювати, то-ж ми майже певні, що такі лю-
де, як напр. Ф. Свисгун і вмруть на Мазурах.
А для иевних галицких ііругів не ма нічого
лекпюго, як записати до ееі категоріі й таких
людей, як 6ув небіжчик Навроцкий — людей
правду сказавши, далеко небезиечнійіпих для
тих польских кругів, ніж смирні МОСКВОФІЛИ.
Затим, де ви найдете в дотичних акгах, що
того й того чоловіка перенесено на Мазури з
політичних причин? Того зовсім не кажеся,
ані пишеся То-ж від доброі волі певних вла
стей залежати буде прлзнане, хто був перенс-
сений з політичних поподів, а хто з поводів
„службових“. Зрештою, хотьби обіцяпа відмін-
на правительственна по гітика застогована була
як найширше, то й тоді вопа писана тілько
для Русинів-урядників, що за неі готові стати
ще білыпими сервілістами, а не писана тота
політика для простих смертних, для маеи. Ту г
іще більпіе залежатиме від доброі волі угодов-
ців та правительственних оргаігів. кого вопи
зволять записати до книги Русинів, досгойних
ліпшоі поведінки з ними. Москвофіли-ж та ра-
дикали невне до тоі книги живота записані не
будутъ. Нарешті, хотьби угодовці та йіх при-
ятелі і були в стані знестися на стаиовиско
політичноі равноправности для Русинів усяких
партійних відтінків, то й тоді така переміна
стояла би на піеку, бо така річ може бути за-
беспечена не в дорозі адмініетративних конце-
сій, котрі сегодня даютъ, а завтра можуть
відібрати, а в дорозі законодавчій, в запоруці
осяовяих політичних свобід і прав, задля чого
треба осповноі рсвізіі всего констітуційного
ладу в Австріі, в запроводом загального без-
посередного голосованя і т. і. А угодовці хо-
дятъ як найвузшими стежками, а до того ще
й задними.
Не варто говорити й про такі концссіі
для народовців, як асекураційне товариство
„Дністер", хотьби через те, що, ио нашому
глубокому переконаню, при повній иоки що
неспосібносги Русинів до таких справ, се мер-
твороджене діло, котре навіть може йіх лишній
раз скомпромітувати.
Сс тим певнійше, що до „Днісгра“ яко
товариства чисто партійного, не приступлять
москвофіли і навіть будутъ протів него агіту
вати. Вдержати таке товариство можна бя тіль-
ко спільними змаганями Русинів усіх партій.
Остають ся тілько обіцянки правительст-
ва на полі шкілыіицгва, що й мають яку-таку
реалыіу вартіеть для Русинів усіх партій1). Але-
') 3 сего виіімаемо навіть те, що правительство
годиться в аасаді на отворене ще одноі рускоі гін-
вааіі та катедри рускоі іеторіі, бои васаді правитель-
ство годиться й на повне рівноуправненв Русинів і ав
стрійска констітуція в аасаді дуже нілыюдумна. Та
між тою гзаеадок>“ і практикою стоіть беаодпя, котру
ніяк не заповнить ані правительство, ані ті, що все бу-
дують на концесіях та обіцянках від него.
ж, не кажучи вже про те, що й се все залежа-
ти б'уде від доброі волі польскоі іпляхти, кб-
тра „при еі незмінно негаційній політиці су-
ііротів Русинів11 і ті одробипки може обстави-
ти такими уловами, що вони й не спадутъ для
нас, питаемо: чи то такі річи, для котрих вар-
то було народовцям ставити на карту свое
іетноване? Іи не здобули би були того Руси-
ни і без новоі ери ? Для пас се річ тим пев-
нійша, що й т і обіцянки дано Русинам
зовсім пе для заслуг угодовців, а
тілько під напором опозіцііз боку
старих Русинів і радикалів, а г о л о-
вно через внесу и и. Телішевского,
що в певних кругах викликав, побіч
великого невдоволеня, також пере-
дніе перед близькою дружною оцо-
зіціею Русинів усіх партій. А що та
дружна сила була би далеко певпійша, ніж до
25 новембра 1890 р. се муслть же міркувати
й правительство, бо нова ера мае то ту
безііеречну заслугу, що нідтяла сер-
вілізм та в пробила с від о му, і то
яру о и о з і ц і ю до правительства і до
г р. к. іерархіі серед тих Русинів, що
д о т и про неі і не д у мая и, т. е. серед
старих і народноі маеи. Такого настрою
між Русинами в Галичині ще не було, від коли во-
на допаяася Авсгріі. I треба бу гм дуже вже
тіеиозорим політиком, щоби не бачити, що той
пастрій мусить рости в міру того, чим довіие
буде стояти т. зв. угода. Ми й не вистуналн
би так протів остатиоі, бо з одного боку,
пародовці мають повне право робити з собою,
що хочуть, а з другого боку нам йіх не дуже
й жаль, б > йіх погляди й засади падто супере-
чать радикальним украйінскнй засадам, а до
того супротів нас иародовскі проводирі, від са-
мого початку нашого нанрямку в 70-х рр. вра-
ли нераз просто пояіцейскг ролю, котрі' вопи
тепер у „Ділі“ чим раз яснійще розвиваюгь,
кидаючи тпм негарну і пезаслужену тінь на
всіх народовців. Але-ж угодою пародовці ком-
промітують украйінство в очах усіх постуно-
вих людей у нас і за границею так, що воно
готово небавом стати „иригчого во языцѣхтА,
а до того ми ніяк не можемо допустити.
В обіцянок-же даних огее угодовцям пе-
вне вийде тілько те, що при повій ері остане-
ся бодай частина народовців іще довгенько,
доти, доки ті обіцянки будутъ висіти в воздусі,
на що тілько йіх і зроблено. Чи добре зро-
блять ті народовці ? Чи зискають вони що
бодай для своеі парафіі — бо про кори-
сти з новоерскоі політики для всіх Русипів
смішно й говорити? Ми певніеінькі,. ще па-
родовці не тілько нічого не зискають, а й стра-
тять тим, що не попадуть в опозіцію, котра
тепер певніеінько зорганізуося й сама і обійме
переважиу більшіегь Русинів, особливо на про-
вінціі. В опозіцію' мусять піти і ті народовці,
котрі в дупіі невдоволепі з новоі сри і не схо-
тять допустити народовство в Галичині до
повчого упадку. Нова ера вже й так его під-
тяла. Довгою й тяжкою боротьбою народовці
дійшли 6ули до того, іцо від 1880 р. стояли не
— 39 —
то ня рівні. алѳ й ВИСШС МОСКВОфЫв ВЛ&СН.С
там, де вистуиали сііілыіо, напр. на ві'іах на-
родних У соймі, де народовець Романчук сгав
був навіть головою обох, чи навіть усіх трьох
партій. Тілько було далі йти тою . дорогою, то
верх иародойців над москвоФІлами був би не-
внісінький просто через те, що народовці все
таки діяльнійші й спосібяійпп. Своею дорогою,
народовці мусіли би. були трохи порядикалиги-
ся і тоді довго мали би були перед і супротів
нас. Нова ера внесла сю вигідну позіцію наро-
довців за одним подувом і головно дала можність
ожити старорускій партіі, загал котроі вже |
6ув ііпов за народовцями Ми вже й не кажемо
про те що нова ера немовби сотворена для
зросту нашоі радикально! партіі, котра.власне
серед народу починае мати чим раз білыпе
прихильників. Тепер народовці впали низіпе,
ніж стояли москвофіли перед 1880 р, тепер
украйінство в Галичині дожило того сорому,
що его патентована репрезентанта стали сер-
віяіетами й обскурантами навіть супротів старих
москвофілів і рутенців, що тепер домагаються
папр. загального голосовала, тим часом як на-
родовці „демократа41, т. е. прихильники пано-
ваня народу, нехтутоть его з ревніетю, достой-
ною краешоі справи. А орган львівских уго-
довців іще й чвани гься в ч. 8, що народовці ма-
ють тепер аси в руках! Наівні, ваівні! таже
вже і пайсліпіиші вапп прихильники перекона-
лися, що вести політику то не те, що грати
в карта на Бееіді! А зрегптою, апу-ж ми вам
заграемо мізерки ? На що тоді здали ся ваші
аси ?...
Ще одно. В згадаиій дописі п. Романчука
в ч. 4. Діла е ще одна дуже характерна річ,
котра показуе всю політичну бездарніеть ру-
ских послів. Д. Романчук розказуе, що в комі-
сіі всріФІкаційпій 5 новембра 1891 р. посол Те-
лішевский виступив протів важности вибору гр.
Борковского, контркандидата дра Т. Окунев-
ского, бо при виборі тім „діялися незаконно-
сти, з причини котрих з рускоі еторони вне-
сений 6ув протест44. Та протів п. Телішевского
голосували епм разом усі члени коміеіі, навіть
прихильні Русивам, напр. молодо Чехи і другі.
„3 причини такого результату в
коміеіі, - каже п. Романчук — рускі по-
сли постановили не оспорювати то-
го вибору в па латі, щоб і т ут не були
зовсім о с а м б ч е ні“. Якби теперішні рускі
носли в раді державній вийшли були з вільно-
го вибору народа, то такого аргументаціею мо-
жна би глибоко обуритися. Ажеж напр висту-
пи такого ПернерсторФера також „осамочені44
а про те трясутъ палатою і відзиваються в
серцях міліонів людности, через що й прави-
тельство з тими виступами дуже числиться. Та,
позаяк ми знаемо, що рускі посли вибрані під
певними умовами, при котрих вони просто не
мали ані відваги ані охоти ви сту-
пити явно в обороці радикального
к а и д и д а т а, бо йім тепер любійший польский
магнат, клерікал, ретроград та визискувач рус-
коі робучоі людности, — то нам приходить тілько
сказати: Не богатож ви зробите, при такій заса-
ді, для рускоі справи—адже-ж вона вся „осамо-
чена“, і в раді державній і в соймі, і скрізь!
Тож найліпше було би не морочити загалу Ру-
синів арозвязати руский клюб і поверти туди,
де вайменше „осамоченя44. М. Павлик.
ЧИ ТО НАРОДОВЦІ? Так мимоволі при-
ходиться питати себе самого, читагочи відяко-
гось часу вступні статі „Дѣла44, того органу
„народноі" партіі і еі „конструктивних" еле-
ментів. Народовці — люде, що опираються ва
народі, ідуть з ним разом, поступаютъ в дусі
его потреб і бажань — чи не так? До недав-
ни можиа 6уло без сорому сказати, що так.
Народовці прислухувалися доеить пильно до
голосу народа, скликали его на віча та наради,
силувалися сяк чи так заепокоювата егопотре-
треби і бажаня. Тим іменно способом, ідучи
дорогою вказаного пок. В. Барвінским, ведучи
доеить широку політичну агітацію серед наро-
да, народовці з кунки людей, котрих лучили
Такі а такі погляди язикові, етнограФІчні та
іеторичні, сталися партіею політичною. Поча-
той тоі партіі і еі сили датуеся без сумніву
від першого віча у Львові, скликапого В. Бар-
вінским; дальпіі віча'народпі стаповили вемов
ступні зросту тоі партіі. Се такий Факт, кот-
рому, надіюсь, ніхто не заперечить.
А щож бачимо нині? Як той 2апЪег1еЬгІіп§
в Гетевій баляді, народовці, а властиво та йіх
часть, що держить у руках пресу і мае змогу
висказувати своі думки прилюдно, обхоплена
якоюсь дикою трівогою, повторяе в дусі : „Негг,
сііе НоНіізі "года: біе ісіі гіеГ гііе Сеівѣег, ѵѵегй1
ісЬ пнп пісЬі ІО81 До тепер ми держали
з народом школу, приучуючи его до політично!
самосвідомости і самодіяльности. а тепер він
починае ставати кіеткою з горлі нашим висо-
кополітичним нлянам і замислам!44
I ми дожили явищ. котрі ще в р. 1890,
підчас памятних зборів „Народноі Ради" певпо
ніхто з зібраних там народовців не вважав
можливими. Народовска преса починае агіту-
вати против усяких обявів народноі самосві-
домости і самодіяльности, виражаеся з погор-
дою і злобою о народних вічах і вірно вторуе
урядовій „Народній часописи41, котра в своій
щирости прямо сказала, що у нас люде за бо-
гато займаються политикою за богато дума-
ютъ про справи загальні, котрих не розуьгіють,
за богато критикуютъ людей поставленпх на
свічниках. Докінчуючи гідносю думку, „Дѣло44
каже виразно. що паш загал повинен цілковй-
то здати керму справ політичних в руки тим,
що до того покликані, т. е. поелам. В дівочій
встидливости орган колись то народовский не
каже навіть, хто властиво „покликав44 тих по-
слів, а вже очевидно й не заікаеся о тім, що
виборці, яко манданта сих послів, з духа кон-
стітуціі мають право, ба й обовязок до кон-
тролі йіх ділань. Чому би вже не повторити яс-
но і виразно слова Йосифя II. сказані до яко-
гось моравского мужика: „ АгЪеіІеп шій піх
ркшзсііеп! “
Вже й чужі люде бачуть, до чого довести
- 40 —
може така пропаганда, а оноді „Коѵѵа Ее1огша„
виразно сказала, іцо під впливом „новоі ери“
злачна часть Русинів на провінціі може попа-
сти в цілковиту гнеохоту і апатію. Чи тілько
„Дѣло* сего не бачить? Заглянулоб хоч успис
своіх передплатників та в такіж описи інших
часописів свого табору! I не вже серед наро-
довців на провінціі так іввидко і так грунтов-
но вигасли традицп давнійпюго народовства,
іцо ніхто не запротестУб прилюдно против тоі
усипляючоі і деморалізуючоі пропагаиди? Ми
з усіх боків чуемо вісти, що чеснійші народо-
вці на провінціі невдоволені з нолітики ново-
ерских головачів і йіх органу „Дѣла*. Невжеж
вони не здобудуться на відвагу заманІФСстува-
ти евоі думки? Адже-ж листи висилані в ре-
дакцію „Дѣла* з ріжних осередків рускоі ін-
телігенціі і заосмотрсні підписами кількох чи
кількапацятьох новажних людей з виразним
жаданем умііценя йіх без зміни, мусілиб зроби-
ти свое і вратували би честь імени народов-
ского в Галичині. А то, не сумніваемось, що
півидко й на провінціі почнуть люде встида-
тися того імени, так як нині встидаеся его
майже вся молодіж універсітетска, навіть та, що
від крилами „Просвіти* і „Рускоі Бесіди“ та
за йіх підмогою евіжо зорганізувалася в неФор-
тунній „Ватрі*. Пропаганда інерціі і раболіпія
повинна викликати вротест з боку всіх живій-
ших людей усіх партій і відтінків, бо се е
пропаганда Нірвани, політичнай нігілізм най-
чистійшоі води. Івап Франко.
ЧЕГО НАМЪ НУЖНО И НАЧАЛО
КОНЦА. С. Степняка. I. вып „Фонда Рус-
ской Вольной Прессы*. Лондонъ 1892,
16° ст. 41. — В статях під наведепими
заголовками, д. С. Степняк, широко звіе-
ний політичний російский діятель і писа-
тель, доторкае найбільше пекучоі тепер
для Росіі справи — дружного виступу
всіх опозіційних сил для завоюваня полі-
тичноі свободы. Автор боліе над іетную-
чою тепер незгодою серед тоі опозиціі і
мітко вбачае причини тоі иезгоди в тім,
що коли Росія, яко ціліеть, экиве в ХѴШ
ст. а мужицтво, головна сила краю, тіль-
ко в XVI, то інтелігенція російска іде на
рівні з відповідними клясами в західній
Европі, ба навіть горячійше ловить на
лету всякі поступові думки. „Такимъ обра-
зомъ борьба идей и рознь распредѣляв-
шіяся у другихъ народовъ на цѣлый рядъ
поколѣній, у насъ сосредоточились въ од-
номъ, и мы несемъ на себѣ незаслужен-
ную кару и за свою отсталость, и за свою
прогрессивность". Вивести з того могла
би Росію тілько як пайширша терпиміеть,
коли-ж бо тим влаене Велпкоруси не ви-
значаються, і ніколи не визначалися.
Через ту нетерпиміеть та византій-
ску пристрасть до революційноі догмати-
ки пропадае більгаа частина навіть со-
ціально-революційних сил Росіі. Д. Степ-
няк показуе се наглядно. „Въ нѣкоемъ го-
родѣ имѣются два Философа, согласные
между собою во всемъ кромѣ одного ка-
кого нибудь пятаго колеса въ револкщій-
пой телѣгѣ. Казалось бы, ничего проще,
какъ, убѣдившись въ своей непримири-
мости, мирно разойтись и либо приняться
прямо за дѣло, либо опоясавъ свои чресла,
идти каждому своей дорогой въ страну
равнодушныхъ и ослѣпленныхъ, никогда
нс слыхавшихъ новаго слова и подготов-
лять почву вербуя тамъ новыя силы, но-
выхъ сторонниковъ. Но философы пред-
почитаютъ идти другъ къ другу и про-
водятъ они дни, подѣли и мѣсяцы, надса-
живаясь въ безплодныхъ препирательствахъ
все о томъ же пятомъ колесѣ, пока по-
лиція пе прибѣжитъ на шумъ и не от-
правитъ ихъ къ якутамъ доканчивать споръ
на свѣжемъ воздухѣ. Если же оба фило-
софы наберутъ себѣ малую дружину, то
идутъ опи опять же другъ къ другу, и
начинается то же препирательство, то же
топтаніе на одномъ мѣстѣ, съ неизбѣжной
выработкой . общихъ программъ*, “планами
соглашеній* и всей обычной революціон-
ной волокитой, пока полиція пе прикон-
читъ дѣла на этотъ р зъ уэкь цѣлымъ
погромомъ “.
Золоті слова, котрі варто собі взяти
до сердя й пашій украйіпскій братіі.
Автор розбирае головні напрямки се-
ред російских революціонерів. Він глибоко
сночувае групі соціяльних демократій, іцо
тепер зверпула пильнійшу увагу на ро-
бітників, — та вірпо завважуе, що бачи-
ти в російских роб тниках головну підой-
му, котрою можна повалити самодержавіе
„значитъ терять за теоріями всякое пред-
ставленіе. о русской дѣйствительности*.
Одни чи навіть кілька міліонів робітників
у Росіі, то капля в морі суиротів 100 мі-
ліонів людности, тим білыпе, що ті робіт-
ники дуже пороскидані, досить темні і не-
ма в них клясовоі свідомости. Вони ста-
нутъ силою тілько після десятків літ роз-
вою промислового капіталізму в Росіі. А
тимчаеом, — додамо ми, -— навіть до я-
коі-такоі клясовоі свідомости російскі ро-
бітпики не можуть прийти без иолітичноі
волі. Вкажемо тілько на пеможливіеть при
теперішних порядках, робітницкоі преси,
— 41 —
котра і в західній Европі в справі усві
домлюваня мас грае велику ролю.
По думці Д- Степняка, головка сила
в Росіі таки мужицтво. Та, на лихо, те-
пер у Росіі не ма труни революціойерів,
котра би серіозно шукала опорив мужи-
цтві, хоть д. Степняк думай, пщ тепер би
се діло пішло далеко ліпше, ніж підчас
„хожденія въ народъ" в 1873-4 рр., бо від
тоді підросли й революціонери, і для му-
жицтва не минуло без сліду „20 лѣтъ
ломки и развитія, урядниковъ, сектантства,
голода/ обезземеленія и грабительства".
Треба би тілько „піти в народ" „съ прак-
тическимъ и понятнымъ планомъ пере-
дачи земли народу государствомъ и кре-
стьянскаго самоуправленія". Мизавважае-
мо, що/бсз такоі діялыюсти серед сільскоі
людности, без перехиленя еі на свій бік,
не зможе довго остоятися й політична во-
ля, павіть якби вона була завоювана без
тоі людности. Реакційний рух сільскоі лю-
дности змие еі при леда нагоді без сліду.
Примір—Франція, де мужицтво в політиці
й доси мае реакційний вплив навіть на такий
Париж, в котрім скуплені всі культурні и
інші сили краю. Росіі тут ніхто не стане
й рівняти з Фракціею хотьби через те,
що російскі культурні сили розділені на
кілыса головних осерсдків.
Головною силою, що може в Росіі
завоювати свободу, д. Степняк уважае
інтелігенцію.
„Послѣ крестьянства, — повідае він,
— интеллигентный классъ несомнѣнно силъ
нѣйшій въ государствѣ. Интеллигенц'я ко-
мандуетъ царской арміей и флотомъ и мо-
жетъ однимъ удачнымъ военнымъ загово-
ромъ разбить самодержавіе въ самой его
твердынѣ. Интеллигенція дала Желябовыхъ,
Кибальчичей и Перовскихъ, и будетъ всег-
да давать имъ наслѣдниковъ и продол-
жателей, потому что она сердце націи,
которое всего болѣзненнѣе чувствуетъ ея
страданія и скорби и всего пламеннѣе го-
ритъ вѣрой въ ея свѣтлое, великое буду-
щее. Наконецъ эта же интеллигенція зани-
маетъ всѣ видныя общественныя мѣста
и исправляетъ важнѣйшія общественныя
функціи. Она владѣетъ прессой, сидитъ
въ земствахъ и думахъ, занимаетъ уни-
верситетскія каФедры. Интеллигенція по-
мадная сила въ странѣ. Вмѣстѣ ст. тѣмъ
въ Россіи она насквозь проникнута не-
довольствомъ, и при томъ 'сознательнымъ
недовольствомъ, такъ какъ она прекрасно
понимаетъ источникъ своихъ страданій.к
Все діло в тім. щоби ту могучу кля-
су нритягнути до діяльнійшоі участи в
боротьбі за політичну волю, то б то по-
мирити еі в тім з російскими соціалистами.
Се-ж може бути, без утрати для обох бо-
ків. Бо, насамперед, даремні наріканя ро-
сійских „соціяльних демократіи" на росій-
ских „лібералів" та нате, що тіз еоціалістів,
що наближаються до них, мусять урізу-
вати своі. соціальні думки. „Современная
Россія, — каже автор, — папоминающа-
я такъ часто Францію передъ револю-
ціей, ничѣмъ такъ на нее не похожа, какъ
именно гуманитарнымъ, глубоко демокра-
тическимъ настроеніемъ своего привилеги-
рованнаго класса. Нужны очень ужь гус-
тые очки, чтобы не замѣтить, что наши
„либералы" по своимъ убѣжденіямъ дале-
ко не соотвѣтствуютъ западнымъ. Боль-
шинство ихъ сторонники весьма ради-
кальныхъ экономическихъ реформъ, зна-
чительная доля сочувствуетъ въ принципѣ
соціализму." Та навіть і ті з рос. лібера-
лів, що не спочувають соціалізмови, не
такі страпіні для соціалізму. Адже-ж іншс
діло не сночувати соціалізмови, а „совер-
шенно другое желать лишить соціалистовъ
права наравнѣ съ прочими партіями сво-
бодно проповѣдывать свои убѣжденія.1* Се
добре розуміють напр. англійскі ліберали,
справжні противники соціалізму: воли на-
віть боронять еоціалістів, коли йіх права
нарушені. „Неужели мы такъ безнадеж-
но, такъ варварски отстали, — кличе ав-
тор, — что эти элементарныя истины,
составляющія азбуку политическаго обра-
зованія простыхъ англійскихъ лавочниковъ,
извощиковъ и ткачей недоступны русс-
кимъ отборнымъ людямъ, либераламъ, меж-
ду которыми сотки профессоровъ., лите-
раторовъ, ученыхъ подчасъ съ европейски-
ми именами ?“
Ми глубоко переконані, що порозу-
мінс ееі азбучноі політичноі правди, сего
едино політичио-розумного становиска
російскими „лібералами" з одного боку,
і всіми російскими соціалістами з друго-
го, — то був би Формальний переворот,
запорука того, що політична воля булаби
в Росіі завоювана скоро. Д. Степнякови
та его товариіпам наложиться признано
за те, що серед російских революціоне-
перів поставили сю справу ребром, Як
- 42 —
д. Степняк те робить, скажемо в слідую-’
чім числі. іѵг и.
Полеміка й дописи.
Поміщаючи поішзше допиеь секретаря „Акзд.
Ьрацтва", д. Евг. Вацика, мусимо додати до неі Деякі
уваги. По нашому, не варто серіозно говорити а людь-
ми, котрі очивидячки самі гаразд не знаютъ, що
плетутъ, коли кажуть, іцо „Акад.' Братство" не зай-
мадося рускиыи справами та іцо войо просто не руске,
як і Акад. Кружокъ. Можпа собі закладати „Натру" і
і там, по своему, працювати чи бодай говорити про па-
трютиам, але просто иечесно, ідучл слідом за старшими
угодоіфяіій, відмовляти руекости тим частинам р. моло-
діжі, що інакше думаютъ. А вайсуипійиіе, що се гово-
риться офіціально, від імепи всего тозариства.
При йагоді мусимо зааначити свое прінціпіапьне
стаповиско до нолітики в руских акад. товариствах.
Ми на ту политику дивимоси скептично, і не ду маемо,
щоби вона була користна для рускоі справи, хотьби че-
рез те, що та політика не може бути певна. Се й нату-
рально, бо-ж у маси тих молодих людей тілько що почи-
наютъ вироблятися політичні перекована. Отим то,' в ма-
еі, така політика по аКад. товариствах виходить на по-
вовапе з занедбанси гручтовного образована й виробки
сталих перекопанъ В результаті се тілько вбілыпуе одну
а найтяжших хиб галицких Русинів — політичну
безхарактерність, скакаие и партіі в партію. Сегодня
радикал, завтра народовепь, ііоаавтру Рутенець, а
там і москвофіл ітд. без кіпця- Як глибоко вкоре-
нена в Галичині ся хпба, видно найкраеліе в то-
го, що й д. Телішевекого зроблспо радикалом тіль-
ко за слово критики на народовців і слівце похвали
Для радикалів, за одну-одніеіньку річ. Очивидячки, мапгі
політикани думаютъ, іцо стати радикалом, то тяк якби
переодягнути одіж. Ми, яко партія, звіено, не можемо
брати на себе иіякоі відвічальности за яку-небудь сту-
дентку політику. Скажемо навіть білыпе Ми як пе
віщували нічого доброго для вашоі партіі з того,
що кілька иародовців-академіків призналися були до
пае, так само не віщуемо нічого доброго для ва-
родовців із того, що ті „радикали" сегодня опять
ідуть в народовртво. Ми будемо надто вдоволепі,
коли з теперішиих руских акадеиіків у Львові вий-
де по о норядних, переконаних і сталих радика-
лів-робітників, і по тілько-ж порядних народовців та мос-
квофілів. 3 міюгих готово й тепер пе вийти „ві богови
свічки, ні чортови огарка"- Кажемо се 8 влаеного до-
свіду. Поперед наші очи перейіпли сотки молодих Ру-
синів, що колись клялися в любві до „рідноі пеньки"
або „матушки", до народу, в соціалізмі й поступі, в кос-
мополітізмі й націовалізмі на всі леди, та при тому
деякі в них так горячилися й скакали, що й ми для пих
иноді показувалися за надто степенними, коли не ретро-
градами. Тимчаеом показалось, що влаене з гіайбілътпих
говорувів та скакувів усяких напрямків повиходили лю-
де індіфі'рентні, безхарактерні, коли просто не скоти. А
де ж маса „многонадійпоі" молодіжі нашого іі пізнійшого
часу? Чи е з неі яка користь не кажемо, для па-
роду, — бо се ему не вершинка, але хотьбк для
народовців або москвойлів ? Оттим то ми іі думаемо,
що в академічішх товариствах треба тілько підго-
товлятиея па ввірцях культурпійших пародія, виро-
бляти евоі перекопана та студіювати свій групт для
будущоі праці, як' сс й робиться в „Ак. Братетні".
а не політикувати, т в. молоти язиком про иатріо-
тизм та відсуджувати від него других, як то нвр. ноча-
ки певні „Батраки11. Хто-ж уже пиробився прінціпіалыю
для нолітики і в загалі для праці, нехай ступае між народ.
Там добро зерно пе пропадас так як серед тих, що для обі-
цяпоі а гори посади готові продати пе, то евоі засади та
„иеньку Украйіпу", але іі рідного брата. На лихо, власно
такі ианичики люблять прикриватиея плащем патріоти-
зму і деякі навіть щирі народовці вірять, що в них бу-
дутъ мати яку небудь попору. ІІаівиі, паівні! Впрочім
такі гіаничики для угодовців як раз добрі союзники й
достойні наслідиики.. А щс недавно й між народовцями
було трохи інакше.
По нашому, крайня пора засталовнтися над сим
ііатологічним стаігом по всіх паіпнх партіях...
Редакція.
НОВЕ АКАД. ТОВАРИСТВО. Поступ!
поступі Хто під него не іпдшивав ея!Хто пе
клав его у свою програму? Рстрогради, кон-
серватисти, клерикала - всі кричать : постуц !
Тілько поступ сей в сих разах всіляко зве ся:
то се „правдивий" поступ, то „здоровий" пос-
туп, то поступ, „що числить ся з теперішною
хвилею" і т. і. Не давно малисмо случай піз-
нати „ПОС’ГУП на групті національнім".
У Львові основало ся па днях новс ру-
ске академічне товариство „Ватра". Ііерпіі
збори основателів сего товариства відбули ся
дня 25 січня н. ст. Збори відкрив тов. Чай-
ковский. Бесідник подякував передвсім за честь,
яка припала ему в уділі: неріпому відкрива-
ти ііерпіі збори товариства і візвав присутних
до повитапя явившого ся на зборах о. дра Ом.
Огоновского через повстане з міець. По тім
надіялисьмо ся, що бесідник оголосить програму
нового товариства, яку ставить собі ціль, бож
була се найвідповіднійша хвиля — але крім
кількох пустих ораз нічого не вийпіло. Витолку-
вав він лише причини, длячого товариство ос-
новалося. Причии сих не тикалибисьмо тут
зовсім, але ходить нам о спростоване кількох ло-
жних інсіиуацій, які тов. Чайковский закинув
товариству „Академічне Брацтно“. „істнують
тут вправді два товариства академічпі (розу-
мійте : Ак. Кружокъ", і Акад. Брацтво"). але се
товариства лиш з назви рускі... Від якогось
часу завелись були в „Акад. Брацтві" липі
лайки та сварки, а коли памятвого дня 15
листопада 1891 р. на загальних зборах „Акад.
Бр.“ не принято девят найцят ь товаришів
академіків, вийіпли ми всі з салі неважно, ти-
хо, згідно... Що оставалось нам робити? Осно-
вати нов'е товариство. Товариство „Акад. Бра-
цтво“ тішилось від 20 літ сімпатіею публики
рускоі; маемо повну надііо, що симпатія ся пе-
- 43 -
рейде на ново товариство, бо ми дсржучись
поступу етанемо на грунті національный. Това-
риство' „Ак. Бр.“ мае на ціли добро, цілоі люд-
скости— ми також працювати хочемо.для ці-
лоі людскости, але виймемо перед всім з тоі
цілости наіп. нарід і для него будем працювати.
В Акад. БрЛ читаеся відчити про Апглійців.
Французів, Німців, ба навіть Американців, про
все мож там пути — тілько про нашого бід
ного мужикахлібороба, про наші справи рускі
нічого не говориться
Се була найвяжнійіпа часть промови акад.
Чайковского — майже дословно наведена. По
НІИ преступлено до вибору виділу. Приглянемо
ся близкіе сій промові,- бо на той взір говори-
лось відтак на комерсі „Ватри" де були при-
сутні ' також дд. Ол Барвінский, др. К Ле-
віцкий, про®. Шухевич, Врсцьона і др. Ходить
мені. як сказано о спростоване кількох хиб-
пих закидів, дотичачих „Ак. Бр“.
Цікаво, знати, чому дбр. Чайковский і ін-
піі „Батраки" належали до Брацтва перед *5/,,
1891? Прецінь то було лише „з назви" руске
товариство, а йе Гасіо „англійско-Фрагщуско
німсцко-американске ? “
" На се відповідаготь вони, що безпосере-
дпоіо причиною основапя нового товариства
було се, що Бр. не приняло 19 тов. акад. Тим-
часом річ масса цілком іпакше. Не 19 алс 7
тов. акад. не приняло „Акад. Бр.“; принятб
12 відложеио і тих приняв новый Видія. А ко-
ли зважимо, що з тих 7-ох не всі записалися
до „Ватри", то бачимо, в який то легкий спо-
сіб твориться сфскт! Девятпайцять акаде-
миків пе приняло „Брацтво"! Отжеж ті 19
основуюгь нове товариство I Тимчасом непри-
нятих до „Брацтва11 членів Ватри пять чи
шість I
Ні, властивою причиною основана „Натри"
—- „правдивый, здоровый поступ на грунті на-
ціональнім". Не хочу тут входити близше в сю
справу; не тут,на се місце. Алс зазначу ко-
ротко: піеля мене ніхто не бачив щс поступу
або цівілізаціі англійскоі, німецкоі ітд., мож
говорите хібанро поступ в Англіі, Франціі ітд.
Якогось відрубного руского поступу певне і тов.
Батраки не выдумаютъ. А що до „грунту на-
ціонального', думаю, що еслиб т. Ч. і другі т.
т. затяглись дійспо в ряди поступовців, то
скороб зрозуміли ясно, що если хотятъ взятись
до праці відповідно До тих ідей ноступо-
вих, мусять пстатись на своім „грунті"! На-
турально, если ходить о працю, бо гово-
рили дуже легонько: „хочемо працювати для
добра людскости, але виймаем" ітд. — Фраза
надто звістна.
Тількож дивпе диво! У дбр. Ч„ як бачи-
мо, поступ і праця лежитъ в говореніе і від-
читах - я если говориться про Францію, тож
ясна річ, що в той спосіб пращоеся для Фран-
ки ! Ні, добродіі, если я учусь англійской)
язика, то тим ще не причиняюсь до поступу
англійсцоі письменности — так само, если за-
нимаюсь справами англійскими, не працюю че
рез те для Апглійців. „Акад. Бр.“ — товарис-
тво академічне, студента універеитету, отжеж
люде, іцо хотятъ нередовсім розширити круг
своіх відомостей. освічуватися. вели вопи хо-
тять нпр. познакомитись з станом Франціі, не
відступають іще через то з грунту національ-
пого — лиіпень освічуються приглядаючись
краеви висше цівілізованому. Але т. Ч. нази-
зав се: іцо осьто „Акад Бр.“ „працюе" для
людскости (себ то для Франціі, Англіі, Аме-
рики), а для Русинів не лишався нічого !
Не е се праця для людскости, але для се-
бе, для свого образована. Радіб ми знати, в
який спосіб піднести мож культуру Русинів,
если не знаеся, як виглядае ся культура у вис-
ше культурпих народів і в який спосіб вони до
неі дійіпли?
Так само і що до „бідолахи мужика".
Треба перестати уважати мужика виключно за
обект обсерваційний. Академічне товариство
не може яко таке прямо працювати для на-
роду, тілько члени его мають приготовлятись
до такоі праці, отжеж учитесь, слідити, осві-
чуватися !
Се що до т. з. грунту паціонального ’): А
тепер остался мені ще спростувати поважний
закид, який т. Ч. (член „Акад. Бр.“) ставить
„Брацтву", будьтоби воно не занималось спра-
вами рускими. Правда, поважний се закид, хоч
вага его значно змаліе. коли дізнаемось, що т.
Ч., о скілько знаю, від року не був апі на однім
відчиті у „Брацтві". А шкода! бслиб був по-
трудился, бувби довідався не одно. В „Акад
Бр". тогідь читалось 14 відчитів. Випишу тут
усі, іцоби тим лучше виявилась точніеть т. Ч.
в его висказах о „Акад. Брацтві". 1. Про жі
ночу неволю в еі іеторичнім розвою — чит.
тов. Ганкевич. 2. Спостереженя з подорожи по
Украйіні, тов. Яросевич. 3. Про послідні подіі
в галицкім соймі, тов Охримович. 4. Про ці-
вільну відвагу, т. Франчука (теоерішнього го-
ловы „Ватри"). 5. Про розвій і значіне антро-
пологіі т. О. Колесси. 6. Значене статистики
(особливо що до Галичини) т. Охримовича. 7.
Дві новелі т. Франчука. 8. Культурна нужда
австрійскоі Руси, т. В. Будзиповского. 9. Су-
спільно-політичне завдане рускоі молодіжи, т.
Охримовича. 10. Торжественный відчит про
Шевчепка, т. Ганкевича. 11. Справоздане з
подорожи Русинів на зйізд студентів славяне,
до Праги, т. Евг. Левіцкого. 12. Ідея релігійна
піеля Спенсера, т Бережанского. 13. Значіне
віч народних для Русинів, т. Ю. Бачинского.
14. Розвій капіталізму в Англіі (в порівнаню
до Галичини) тов. Ганкевича. Отже-ж чч. 2, 3,
6, 8, 9, 10, 11, 13 обходятъ Французів та
Американців? Шкода, велика шкода, що т. Ч.,
або хто з его тт. будучи членом „Брацтва"
сам не читав нічого руского....
По промові т Чайковского приступлено до
вибору Виділу. Вибрано : головою Франчука,
міетогол. т. Чайковского, касіерім т. К Куль-
чицкого, бібліотекаром т. Макарушку, контро-
льором т. Грушкевича, сскретарем т. Яричев-
') Впрочім іцо до того „грунту", спеціально руско-
украйінского, гляди критику д. Павлика: „О безвыход-
ности" і т. д. помііцену в 1 і 2 ч. „Народа" за сей рік.
— 44 —
скоро (всі члени Акад. Брацт.“). До виділу уві-
йшли тт. Вашкевич, Вол. Барвінский і Мар
Левіцкий.
Членів записалось 28, тілько шкода, що
голова уважав за відповідне невідчитувати, на
якім хто Факультетѣ записаний, а то булибись-
мо знали, який Факультет найбілыпе доставив
членів ...
Вечером, по зборах, відбув ся комерс
в льокалю „Народноі Торговлі“. Між іншими
бесідами, які там виголошувано, найхарактери-
стичнійшою була промова д. Врецьони.
Говорив він про се, що ось то ми одна вели-
ка родина, а в родині батько все на переді,
а сини уляглі смирні та послушні. „Воно ціл-
ком слупшо;“ тілько характеристичне, що се
говорив член „Бесіди“ до основателів нового
товариства. від котрих удостоівся за се грім-
ких онлесків... Евг. Вацик.
В СПРАВІ БУДОВИ РУСКОГО ТЕАТРУ*). Остат-
німи роками починаютъ у нас чим раз частійше підно-
ситися голоси про будову руского театру. Складки на
ту. ціль збираються йа весілях та правниках, а через
пару остатніх літ йіздили підчас Ферій навіть епівацкі
групи студентів (в році 1891 було йіх аж дві), що взя-
ли собі за ціль давати концерта в користь будови рус-
кого театру. Таким епособом, як видно ві справозданя
„Ііроевіти“ заряджуючоі тим фондом, призбиралаея сума
всіх складок з попередних літ до р. 1890 включно 1272
зл. 14 кр. а число се мусіло вирости торічпими дохо-
дами і складками • до 2.000 золотих. Як бачимо, сума
досить нспоказна, особливо коли возьмемо на увагу,
кілько в загалі потреба би було гроша на вибудованс,
украшено і заосмотрене в доконечні реквізити хочби і
не дуже пишного і великого театру.
В загалі справою тою — як видко з числа скла-
док і в дотичяих голосів, займасся сусиільиість наша
якось дуже млаво, погляди еі в тім пуикті, як з усього
видно — ще дуже не ріпгучі і загалом уся справа
іцс не дуже „прояснена". Тому то думасмо булоби до-
сить на часі застановитися дещо глубпіе над
него, та довести до якоісь основнійшоі вииіни думок, і
длятого задумали і ми сказати в тій справі пару елів.
Думка — будувати свій народний театр, ее лити
однав дуже ввичайних ілюстрацій, як наша еуспілыіість
любить братясь до псрепроваджепя плянів, над котрими
ще навіть яко тако не вастановиласн, ставляти кроки,
не обчисливши, чи доі’ичний напрям справді хоеепиий,
*) Помііцаючи отсю статю, ми далеко не. годимося
на те, що в ній сказано протів будови руского театру.
По нашому, нсхай би „штуколюбна“. частина напюі ін
телігенпіі, котра й так нічого іншого не робить, займа-
лася серіозно бодай тою справою та давала на неі
бодай ті гроші, що програе в карта іті. Міг би
сміливо й простий наш народ складати па сю ціль
бодай чаетияку того, що тепер дае „на боже".
Рішучо ми о тілько за тим, щоби ся справа і в загалі
справа руского пародпого театру була в руках спеціяль-
ного товариства з-Русйнів усіх партійі станів, зі строгою
коптролего призбираних фопдів, а не виключпо в руках
людей, котрі й тепер ведутъ руеку театралвну справу
не дуже то мудро. Тііаі іь іііе циевГіоп Руский те-
атр повивен бути всенародною руского інстітуціего, і
тілько в такім разі можна би бодай колись поставити
й иласний театральняй будинок. Ред.
розпочинати роботу, не обчисливши передои своіх сил
і засобів. Псрший ліпшнй оклик, схлібляючий націо
нальному шовіиізмови вистае в повні, щоби у наших
патріотів знайти зараз відклик та щоби вони не
много роздумуючи, пірвалися за ним.
Уже від довшого часу — оеобливож від подо-
рожи пок. В. Барвіпского до Чехіі, при кьждій епосіб-
пости, де лиш се яко тако мож було причепити, гука-
ютъ наші патріота: Дивімся лиш на Чехів! Чому то
Чехи! ітд. в найрдкнороднійших відміпах. Однакож
щоби близше роздивитись в роботі Чехів, щоби
подати Фактичний образ руху між ними, на се наші
патріота немогли ще здобутись. Рівпож не много дасть-
ея сказати і о якімеь ееріознім наслідуваню діяльности
Чехів, хотяби нпр. тоі, котра найбілыпе підходйть під
густ рутенского нароДовства.
Противно, правовірний рутенець може з патосом
величати пародпі чееноти Чехів, щоби вже в дві міпути
пізпійше заховуватись діяметральпо противно, т. е. вла-
сне так, як піеля его думки жаден Чех не мігби вахо-
вуватася. Образцем сего пай служить хочби ось яка
пригода: Иа загальпих зборах „Просвіти0 н Коломиі
1890 р. голова сего товариства д. Ом. Огоновский ета-
вляв Чехів Русинам за ввір і підносив горячо завзяток
і витреваліеть йіх в уживаню ческоі бееіди. „Наслідуй-
мо Чехів в йіх патріотизмъ.. Але Чехя говорятъ • між
собою і з людьми чужоі народности тілько по чески, до
урядів пишутъ віддавна тілько по чески, коли тимчасом
Русин боіться заговорити до Поляка по руски“. Ну і
справді в кілыса мінут пізнійше нвився комісар старос-
тва, щобя розвязати збори — і д. Огоновский забув
відразу всі своі гарні «рази — і говорив з комісарем
цілийчас по польски! Копсеквенціи того рода
пе с у наших народовців нічим дивним або незсичайним
і се публична тайна, що у Львові в одного з пайго-
ловпійших пародовских стовпів говориться дома по
польски.') Та про те аагал. Русияів не перестае і даль-
ше. покликуватися час до часу на примір Чехів.
Особливо те, що у Чехів відразу своею зверхною
величавіетю впадае в очи, е предметом нетаеиого апе-
тяту рутенеких патріотів. Ох те іііѵшііо, те йіѵайіо! Кіль-
ко любих мрій навело воно вже на душу добросерде-
чних Русинів, віругочих в ласку божу і в те, що
„Русь-Украйіпа ссрце Славянщини1*.
) Не можна відиосити сего ані виключно до
Львовян, ані виключно до народовців. I на провінціі
мова польска часто ще пакус в руских домах, як се
нпр. звіено про дім посла Телішевского в Турці, котро-
го жінка, бачиться, — Русинка, коли жінка львівекого
проводиря, о котрім сказано висвге (т. е. д. Романчука)
— Полька. В загалі жінки — елеыент більш аріетократи-
чний, ніж мужчини і для того мова польска дсржиться
між ними уперто. Ми Мали нагоду переконатися, що
дуже тверді патріотки з львівекого „Общества русскихъ
Дамъ“, зібразіпися на забаву в „Народніи Домі“, гово-
рили в салі з мужчинами по руски, а в гардеробі між
собою тілько по польски. Так само бувши раз случайно
свідком початку засіданя виділу того „общества", ми
переконалися (се було в р. 1889), що виділові підчас
офіціяльного засіданя говорили по руски, а перед тим
між собою по польски. Справи патріотизму ми б но
радили тут мрипутувати, хоч певно, що про свідомий і
заввятий патріотизм в роді ческого всі ті Фактя не
свідчать. Ред.
45. —
Одпакож той згіцний, завзятой апетит на велича-
віеть Чехіи не е ще у наших патріотів причиною, щоби
дійспо вступити в йіх сліди. Як бачимо, навіть шовінівм
ческиіі, хотя ще найбільше йім до смаку, якось не нахо-
дить горячих наелідувателів. А щож говоритп о дійсній
роботі, о організаціі мужиків та міщан ! Тут уже примір
Чехів, коли й приймаеся, то якось в дуже мінімальних
дозах, Орган народовский признае ее час до часу й сам,
хоч знов се цілком ему не перешкаджас зарав в другій
шпальті хвалити політику еервілізму та мамелюцтва.
Одним таким іисійит іпіеѵаііит була прмміром недавно до-
лись про руске товариство псдагогічне (замітимо мимо
ходом — написана сторонииком радикально! партіі)
Автор еі д. Михайлишин конетатус сумний і вельмп не-
відрадний стан сего товариства: за десять літ свого істно-
ваня иозискало воно заледво 275 членів, заложило ледвп
одну філію, з котрою его звосини майже перервані, а для
свого органу „Учителя* повискало 396 ііредплатників! Чиж
треба краешоуо цриміру, іцоби доказати, як-нашій еуеиіль-
ности заложить на так важній справі, як народно шкіль -
пицтво, для котрого Чехи так величезні поносить жертви?
Возьмім на увагу от хочби се, що ческе товариство
в Королевім Градци „Весіісіѵі Маііскусй11 мае тепер
44.330 членів ! Ціль его подібна до ціли товариства пе-
дагогічного, бо обіймае видаване книжок для мо.юдіжи,
однакож що за маса, іцо за сила членів у него ! Якже
нікчемно представлявбиея наіп рух, колибисьмо взяли
ще ішиі числа зі статистики ческого руху ! ч— Однакож
мігби ще дехто замітити, що годі тому дивуватися, бож
Чехів с майже два рази більше. Се одиак на лихо
дуже слаба потіха, бо зі стосупку межи числами членів
товариства педагог. а тов. „Весіісіѵі МаІіекусІГ можнаби
вносите, хиба, що Чехів е 160 разів більше. На вся-
кий случай можнаби ще замітйтн, що відроджояе Чехів
датуеся вже від ранійшого часу, що у них розвинуласн
вже еильпійше індустрія, і що нарешті наверненс шіях-
тн 'црнчинилося також до витвореня численнійшоі
іптелігепціі і в загалі прискорило темно національно го
розвою. Тому одже відетупім від яриміру Чехів, а возь-
мім на увагу рух нейеличкого народу Словенців. 6 йіх
піеля конскрипціі з 1880 р. 1,140.548 голов, одже майже
півтретя раза менше ніж Русинів в австрійскій полови-
ні нашоі держави (Русинів було в р. 1880 — 2,794.554
голов). Та ва то йіх товариство просвітне св. Мотора
мае 51.827 члеяів, 8 того в самім посліднім році прибу-
ло 3 743 т. е. білыпе ніж в загалі всіх членів мае „Про
світа“ (3.000) і майже тілько, кілько е всіх членів в
москальоФІльскім товармстві ім. Качковекого. — Мені
здаеся, то еслибиеьмо счислили в загалі всіх члеяів рус-
ких товарнетв, які лиш е в Галичині і Буковині (враз з
читальнями), то ледво чи псревисшилибисьмо половину
числа членів того одного оловенского товариства. Нема
тут одже ані рущ причини до занадто великоі хвальбв.
Як бачимо, сітуація у нас дуже „непрояснена* і
сумна, а серед такого стану річи — як же тут братися
до такого діла як будова націовального театру?!
Без сумніву, що таке лишне пражске сііѵасііо може за-
вернути голову пе лише невинному галицкому рутенце-
ви, віруючому твердо в ласку божу і в побіду „иевин-
,,Парод“ ч. 3.
ностм*, однакож дс як де, а вже в сій справі напевно
віра яайменше може причинитись до спасеня.
(Конецъ буде). ’ Кирило Трнльовский.
Наука й штука.
сімя й иодруже в світлі новійпіих нау-
КОВИХ ДОСЛІДІВ. II. Особливо один подружний тип,
що хоть стосункАво мало розширений, а про те іетну-
вав і іетнуе доси в деяких еторонах яко легальна Фор-
ма, — ріяко противний тепер обовязуючим моральним
понятой. То поліандрійне подруже. Хотівши обективно
задивлятиеь на ту Форму подружя, досліджувати причи-
ни еі повстаня і признати, що и вона — хоть тепер
нам і гидко від неі — 6 в ланцуху суспільних появ до-
конечним і необхідним коліецем, — треба собі з уссі
сили уявити тоту основну правду, що моралью іщнятя
зовсім не родпмі .чоловікови, а тілько штучні, навиками,
переказами вироблені інстипкти та що чин, в Евроиі
проступний, в Калькуті чи Пекіні може вважатиея не-
винннм і навіть похвальннм. Так напр. англійский ван-
рівник Кляпперт он росказуе, що коли раз африканский
племснам, серед котрих жив, описував еврепейеке мо
погамічне подруже, то се видалося йім так комічно, що
всі падали зо сиіху.
Головники осередкаыи поліандріі були і ще по
части с: Індія, Цейлоп і Тібет. Учсні розріжняють два
головні тіпп поліандріі • малябарску або матріархальну
і тібетску або патріархальну. Першу вважають низ-
піоіо культурно. Малябарску дівчину віддавано за муж
звичайно вже в 12 році лаітя. Подружну цереионію
справляно дуже торжественно, та вже піеля кількох день
перший муж обовязаний був па завсігдн покинути ко-
лоду подругу, то-ж відобравши умовлену агорн изгоро-
ду, виходив ;; краю. Молода Малябарка, иемов приготов-
лена так до подружя, могла тоді дово.ті вибирати собі
муягів і то числом 4-12. Сі муягі були обовязані удержу-
вати спі-тьну сімю, при чому ділилиеь ирацею: один
дбав за живніеть, другий за убране, третій ва охорону
і т. д. Між собою жили звичайно 80ВСІМ згідливо. .Та
кождий муж мав право участвувати ще і в ішпих цолі-
андрійних комбіиаціях. Та подружна Форма звеся патрі-
архальна, бо тут женщина або мати одна мае нрава,
вона не відходить від сімйі і від свосі загороди, діти
належаться виключно йій, звуться по матери і дідичать
піеля неі і піеля членів еі сімйі. Батька зовсім ве зна-
ютъ і не вважаються его кревними ; такий муж тілько
діти свосі сестри признас за своі і вопи піеля него й
діетають спадок.
Тібетска або патріархальна поліандрія та, іцо
мужами одноі женщини е звичайно всі братя одноі сімйі.
Найстарший брат жениться і діетае в спадку увесь мас-
ток своіх родичів; молодші братя можуть яко нідрядні
мужі участвувати в тім подруяио і в такім рабі яко
служебники, діетають від старшого брата удержане. Як
вивлащепі, вопи мусять на те пристати, та вільно йім
покинути братну сімю і шукати собі на власну руку
удержана. Піеля смерти старшого брата, жінка, діти і
'2
— 46 —
внесъ масток переходятъ иа вяасність шдстаршого бра-
та. Ті діти взке звуться по батькови, валежні від него і
дістають після него спадок. Се, значить, виста недру-
жна Форма і правой спадковим наближена до нашоі, але
в сій. подружній формі женщина зовсім невільниця, тим-
часом як у матріархіальнім подружю вона займав неза-
лежнійше становиско.
Досліджуючи причини новстаня ееі подружноі Фор-
ми. персконуемося, що тут, як і ві всіх соціологічних по-
явах, економічні умови грають наііважпійшу ролю. I так
то Факт, що скрізь, де була. або е розширена поліандрія,
іетнувало право вбивапя дітей, а іменно новонароджених
дівчат. В деяких крайінах право позволяло сімйі мати
тілько одну дівчину, решту треба було знищити. Се
право навіть дуже строго додержувалоея, а йпіло воно
з того, що в тих крайінах, диких, неурожайних чи рад-
піе таких, котрі годі було справити, де що кіянка літ па-
вував голод. умови вдержаия були дуже ваяжі, до то-
го-ж тілько кріпкі мущини могли зудолати такій тяжкій
праці; то-ж силуваноея таким правой умешпити зріет
людности і рівночаено збуватиея менше користних оди-
ниць. Коли-ж до того кацики та королі загортали собі
чимале число женіцин, і так уже невеличке, то ренета
мущин мусіла входити в поліандрійні звязи. На підетаві
сег^ самого, що такі подружя вмходили з важких еко-
номіччих умов, Летурно твердить, суиротів інших соціо-
логіи, що поліандрія не була вагальною Формою, крівь
котру подруже в початках свого розвитку всюди мусіло
проходити, а що вона радше виімковий тип, крайі-ж, де
була розширена, можна виразно оказати. Так само по-
иравляе автор загальну думку, що народи, серед котрих
іетнують такі права і такі звичаі, мусять визначатися
незвичайною дикостю характеру й обичаів. Знамениті
дослідники й стнограФи отвердили, іцо богато таких па-
родіи мезвмчайно лагідні, що доказус вже повний брак
заздрости і згідлииіеть, папуюча в таких нодружях, а
деякі з них павіть в інших напрямках мають .виеоко
розвиті моральні почутя, напр. огиду перед брехнею
почуте справедливости, великодушніеть. Чи суиротів сих
флктів, наші моральні й правні поняти, що даютъ муже-
ви право житя або смерти над невірною жінкою, не
знижують нас до ступня диких народів? 3 того вихо-
дить, що всі такі права, подибувані у народів первіепих
чи виеоко культурних, виходять однако з чисто звірячих
інстінктів.
Перехідною Формою, котра випередила тепер іетну-
іочі Форми подружя всіх крайін і народів, вважае автор
полігамію. Вопа чинить скрізь немов поміет від
половоі анархіі до мояогаміі. Летурно розріжняе два го-
ловні відділи: полігамію прімітівну або розширену у ие-
культурних народів і полігамію у цівілізоваиих народіп.
В прімітіввій полігаміі знов розріжняе чотири головні
роди, а іменно: 1) подруже через умикане, 2) нодру-
жс при символічпім убряді умикаия, 3) подруже
через купівлю і 4) подруже через відслужене. По-
дружз через умикане то, як діеся напр. у Меланезіі, у
диких америкавских народів, у Туарегів та інших,
перед подружем . насильно і часто брутально умикають
женщину і забираютъ еі до свого клану чи роду. Таке
поступоване не тілько дозволено ввичазм, а й дае уми-.
кателеви хвалу, так само як ирйнадніеть 1 добрі прик-
мети .австральскоі жевщини міряться тим, кілько разів
еі в житю умкнено. У людей культурнійших, серед ко-
трих уже не тілько значатъ военніеть та Фізична пере-
вага, остав іще як остаяок дикости та знак повного
підданства женщини в подружю, обряд фікційного ум-
кненя, що робиться йдоси у Канадійців, Ка.чмиків, Туи-
гузів, деяких народів арабских, у литовского, польского.
Плютарх згадуе про той звичай у Спарті й Римі. Що
до третього рода первіеноі полігаміі, то мущина купував
женщину, платячи за неі родичам умовлепу ціну в ху-
добі, конях, звірячих іпкірах або інших матеріялах по-
живи чи убраня. Коли хто не мав вимаганоі ціни, а. про
те пе. хотів відстумити від посіданя вибраноі подруги,
міг вартіеть ціни купівлі відслужити у родичів. Отто й
був четвертий рід нервіеного полігамійного подружя.
Всім отсим родам первіеноі полігаміі спільне те,
що женщина займае в ній найнизще становиско, на. рів-
ні з домашними эвірями, що навіть цінилися часто вис-
ите, і рештою рухомого маетку, і чинить безперечпу влас-
ніеть мущини, що мае над нею безмежне право.
Римске право навіть не дуже то розріжняе право
подружне від права власности: хто вживас або мае один
рік якусь річ або женщину, набувае над нею право вла-
сности. Отсе віки тріваюче вживане й надуживанс без-
межного .права над женщиною полишило такі тпкодливі
й тривкі сліди в думці мущнни, що він і доси но иай-
білыпій части не може всвоіти собі ноиятя рівности та
справедливости в розсуді. етановиска женщини.
бдине вііеше, ціві-іізоване племя, що не підійшло
під загальннй розвиток і доси одержало законне много-
женство, то арабске племя. Причина, тому зовсім не меп
ті культурні спосібности того племени, а виключно ре-
лигія, що де тілько виступае як сильна, іце ненадломана
міць, перешкоджае поступовому розвиткови понять. Ісла-
мізм новстав тоді, коли ще, непохитпо панувало поліга-
мічпе подруже, і Магометова ані в думці було перемі-
няти ту подружи у Форми, що зрештою так еходилася з
первіевшіи інстінктами чоловіка. Правда, магомстанізм
не мішаеся яко релігія в справа подружні, вважаючи
подруже за приватйий акт, але Коран посвячус яко бо-
же право висшість мутципи, подружя через купівлю,
многоженство і волю брхтального обходу з женщинами.
Вся ріжниця між нервіеною -поліеаміею і полігамісто ці-
вілізованих народів — тота, що тут женщина мусить
пристати на подруже, а там родичі берутъ еі як товар.
Феліція Прухнікова.
НА УВАГУ „ПРОС'В1ТИТЕЛЯМ“ 3 ІІРО-
СВІТИ. На засіданю виділу Просвіти 16 дек.
1891 р. рішеио, на представлене д. Романа
Заклінского ні С'таніславова, видати яко кни-
жечку товариства „Про лічене методою Кнейпаи.
Не знаемо мотивованм д. Заклінского, о-
днак сам Факт сего рііиеня виділом Просвіти
свідчить про те, іцо тому виділови невідомо,
що метода Кнейпа се найновійніий гумбуг
шарлатанеріі в медицині.
Парох Кнейп, походячи з бідноі родини,*
через злидні в часі своіх студіи підуяав був
на здоровлю і грозили ему сухоти. Тоді ви-
брався він на село і тут через відпочинок, до-
брий харч і зимні купелі та натираня прий-
піов до здоровдя. Се навело его на гадку лі-
чити своіх найбдизших параФІян холодною во-
дою. 3 часом, завдяки реклямам інтересованих
вредприемців Кнейп ставея голосним у Бава-
ріі, а далі в Німеччині і за еі границами.
Найбільше реклями робили і роблягь ему
гандлярі полотна для того, .щоби его авторіте-
том виперти з торговлі загально вживану во
вняну спідну одежу помисду Дра вгера. Таким
снособом піднесений на вишку Кнейп, подав
публиці, в осібній книжці, метод свого „Неіі-
уегіайген ‘
В своій розвідці Кнейп виходить з дуже
Фалшивоі засади: він бо порівнуе склонність
до слабостей у інтелігентних людей зі здоро-
влем простолюдина і хоче через просту отра-
ву та вживане холодноі води в Формі купелів,
натирань і т. д., через ношене полотняпого
біля, без пещеня каФтаниками дра вгера,
зробити зо зденервованоі та безкровоі інтелі-
— 47 —
ка). Признаемо що з популярними медичними
видапями Просвіти іде дуже шпщво задля
браку відповідних сил чи доброі охоти у на-
ших лікарів. Се послідне стверджуе іеторія
, „популярногб домашнього лікаря", котрий Про-
світа замовляе що року в ішпого лікаря з про-
вінціі, та все без результату. Практичним лі-
карям не хочеся писати, а до медиків ніхтс не
обертаеся, бо вони, ще не знаютъ практики,
і через те виділ Просвіти хапаеся Кнейпів.
Щоб однак вийти вже раз на чисте і по-
дати простому на^одови як найбілыпе відомо-
стей з гігіени, без надмірпого трудженя ліка-
рів практиків. — ввергаемо у вагу Просвіти на
28 книжочок з обсягу популярноі медицини,
виданих в Варшаві — то по білыпій части
орігінальні праці, а по части переклада з ні-
мецкого. „Просвіта" могла би постаратися о
переклад ліиших з тих книжочок. в чім кра-
ківскі медики Русини моглиби йій помочи. Ось
заголовки 5 із тих видань:
4. Хеісхак: Со гоЬіс, агеЬу Ьуб гсігохѵут
і гіііщо йус?
Вінже: Со гоЬіс &(іѵ кіо хасЬонце?
Бсііті'іі: Іак гасііотас сНіеско гсігоетѳіп?
Негуп»: О рггусгупаеЬ вйсЬоі і гароЬіека-
ніи іт.
А. ЕігепЬеге буйііе хѵ «Шипки (іо шіі-
і- пзіхѵа.
Всі ті брошурки написані популярно, з го-
ловною цілю, виоіти в простий народ засади
гігіени, охороняючі для хороби, а не лічачі еі,
бо се вже завдача спеціаліетів-лікарів.
Дуже відповідний для Просвіти бувби пе-
реклад книжочки Зельчака Со гоЬіс рДу кіо
ххсЬогиіе? Автор толкус дуже популярно про
хоробу з обйіджепя, про отроене, застуджене,
енергічно відраджуе пускане крови, так силь-
но розповсюднене ; норучае горячковим пода-
вати чисту керничну воду, учить як собі ма-
ють раднти беремінні жінки. коли заслабпуть,
як плекати хорі діти, як заосмотрювати рани,
кровотоки, що робити, коли укусить бжола га-
дина, скажений нсс і т. д. як ратувати омлі-
лих , првішеників , потопленшіків, замерзлих,
поражених громом, сонцем і т. д.
Такою книжкою може Просвіта помогти
селянам.- Яків Невестюк, медпк.
генціі XIX. в. здорових мужиків. Не знае сер-
деішіий парох, що у селян з силыіого подру-
жи родиться здорові діти, а з них, як показуе
статистика, дуже много гине через тяжкі у-
мови житя, з браку нотрібноі опіки в першій
році житя, де мати, крім того, що мусить бу-
ти мамкою своеі дитини, мусить 6ути й. робіт-
ницею,. кухаркою й жінкою, що все як найгір-
ше відбиваеся на здоровлю дитини. Ясна річ,
що тілько найздоровші діти остають при жи-
тю, а для слабших перший рік житя, то прав-
дивий грецкий Тайгетос (гора, ца котру Лаке-
демонці виноеили слабі діти на смерть).
- Противно у іптелігенціі. Тут пережитий
кавалір, що перебув усякі венеричні хороби,
жениться з анемічною або рахітичного панноч-
кою, хоровитою і, звісно, з такого подружи
виходять діти карли фійичніи моральні. Але сі
карли, при помочи молока куплей і мамки та
штуки лікарскоі остають при житю, і йіх
хоче. лічити .Кнейп, з них хоче порббити здо-
рових сільских легінів!!
Та се іце найменший промах Кнейпа, бо
промах теоретичний. Сго практичні промахи
покінчилися смертю его кліентів. Річ звісна:
лічене холодною водою не новина в медициігі.
Воно таке старе, як штука лікарека, і по, уні-
верситетах е навіть сістемізовані катедри гі-
дротерапіі, і кождий лікар знае сю штуку.
I справді, вода добре ужита е чудеспим сред-
ством в богато хоробах. Тимчасом вода в ру-
ці проФана, уживана протів хороби, сс бритва
в руці божевільного. Сумні слуГйі з практики
Кнейпа ілюструють се досадно.
Кнейп, не будучи лікарем спеціалістом,
не зумів розпізнати, в кількох случаях, ночат-
кових сухот, і велів хорим ходити босо по хо-
лодних плитах та зливатися холодною водою.
Результат ееі терапіі був такий, що хорі ді-
ставали галопуючі сухоти і померли, коли без
методи Кнейпа могли ще довго жити. (Про се
писали Фахові лікарскі газети). Супротів того
Кнейп захистився тим, що у него асістенгами
е. доктора медицина; тимчасом показуеся, що
его „Напріанвізіепі" був у него ФІрманом і о-
піеля пошився в доктори.
А про те все книжка Кнейпа розійшлася
в тисячах примірників і діждалася кількох пе-.
реводів. Видавці пробили на тім добрий інте--
рес, завдяки легковірности публики, що в спра-
вах лікарских скорше повірить першому-ліп-
іш>му шарлатанови чи знахорці, ніж лікареви.
Завдчки Кнейпови, широка публика довідаеся,
що іетнуе метода ліченя холодною водою, а то ’
хто зна коли лікарі змогли би еі так зацікавити.
Та помимо свого іюводженя сам Кнейп
готов. дуже здивуватися, скоро довідаеся, що
его ділом „Просвіта" думае кормити бідних
мужиків. Чогось іюдібного не зробили ще Нім-
ці, помимо свого патріотизму. Нам же прихо-
дить сконстатувати будь що будь у „Просві-
ти“ поступ , скоро вона піеля житепиеей
святих УГОДНИКІВ божих, з котрих многі навіть
лічили людей чудесами, — берёся за здоровля
селян; але рівночасно треба нам сказати: „не.
туда пане, куме Омеляне!" (народна проповід-
Переписка Редакціі.
Д. СТР. Натякаючи на національніеть д.
( О П. ми ніяк не думали тим поясняти „всѣ
I эволюціи его взглядовъ", як Ви пишете а тим
мешпе особисто его вражати. Ми сказали тіль-
ко, що до людей чужоі національно-
сти на Украйіні, Украйінці не мо-
жуть мати великих претензій, то б то,
що ті люде можуть і не займатися справою
розвою р. укр. національности, але Украйінці
мають право домагатися від них бодай — не
зниматися протів мови укр. народу,
не ставати обрусителями, бо-ж можна
найти собі красшу роботу, хоть серед власноі
маеи. От і все. I на сім ми стоімо. Ми дуже
цінимо ті одиниці з „висших" чужородних
— 48
станів на Украйіні, що прихиляються. до укра
йінского народу, та раз ті одиниці беруться
за вороже Украйіні діло ми мусимо протів
того енергічно протестувати. Правда, ми се
зробили доеить терпко, але зважте й наш мораль-
ний стан піеля того, коли ми почули від т о в а-
р и ні а таке. чого і в сні про него не могли по-
думати.
ПРИЯТИЬ на Украйіні. Ви обіцялп
передати нам до друку украйінский пе-
реклад Кеннана, і ми вже обернулися в
тій справі в Лондоп, міркуючи, чи не
можиа би се зробити з орігінальними ілю-
страціями, при котрих твір Кеннана пі,-
шов би широко навіть серед не-Украйін-
ців. А тимчаеом дізнаемося, що такий ие-
реклад уже друкувся в друкарні Шев-
ченка. Тож будьте ласкаві звіетити нас,
чи се той самий переклад, чи може ініпий ?
Сей остатний случай дав би нам пагоду
піднестн повний брак порозуміня між у-
крайінскими робітниками, навіть чисто
„культурнмми.0 I се зовсім невиімок:ко-
лись-то нпр. Зоря дістала з Кіева
рівночасно три укр. переклади
Короленка „Лѣсъ шумитъ*I Пере-
кладчики один про одного й не знали.
При такій анархіі не далеко зайдемо.
Е. С. Оба томи Кеннана в рос. перек.гаді стоять ;
2 рубд., пересіика 8 Австріі в Росііо 2 гульдени.
Брошура С Степняка „Чего пам-ь нужно" и „На
чало конца" коштус з пересилкою: в Австріі 17 кр., в
Росііо Зо кр.
ОПРОВЕРЖЕНС. Дневник „Дѣло" |
поміетив в ч. 284. з мунувшого року не-
иідписану допись з Відня п. з. „Въ спра-
вѣ комерсу зъ дня 18. с. м.“ Як небудь
сей відважний дописуватель намагався
простувати „поФалшовані“ Факта, та таки
сам здорово і то тенденційно йіх. пофялт
шував. Редакція „Дѣла0 — як звичайно
— не поміетила і сим разом спростованя,
тому я до Вас з ним в інтересі правди
обертаюся. В дописи говориться про ко-
мерс, який 18. грудня піеля заг. зборів
нашого товариства відбувся, дописува-
телеви треба було доказу, мовби то
на тім комерсі радикали були в мен-
піости. А се ему ясно з сего Факту, що
радикали „потерпіли кляску на запальныхъ
зборахъ „Сѣчи" зъ своими внесенями вы-
мѣреными чи то противъ выдѣлу „Сѣчи0,
чи противъ комітету устроюючого 25-лѣт-
ный ювілей товариства „Сѣчь°... В виду
того заявляю, яко провідник згаданого за-
гального збору, що окрім одніеенького
внесена на іменоване одного почесного
члена, ніяке інше виесене не стояло і не
ирийшло на иорядок дневний, отжеж і
дописуватель ^Дѣла“ зовсім не мав наво-
ди в той спосіб констатувати білыпіеть
або меншіеть радикалів на наших заг.
зборах. А мимоходом додам також в інтере-
сі правди, що е йіх три четвертаки вна-
шім товаристві. Відень 27, 1892.
Осип Партицкий голова „Січі“.
3 сим числом розсилаемо других <8 ст.
.додатку „ Соціалізму
мннйимиивяповига аш
1 24 м. м. помер в Стрию товариш наш I
I БОГДАН БАЧИНСКИЙ I
И слухач прав на львівенім університеті
і член „Акад. Брацтваи
Покійник належав до найрухлп-
й війшоі части молодіжі радикальноі,
® брав живу участь в наших справах
к партійних і. був головним практичним
® діячем серед рускоі молодіжі в Стрию.
Ж Для неі відступив покійник цілу свою
Е коштовиу і богату бібліотеку, котра
» служила правдивою школою его
Ж товаришам-гімназіястам. Разом з нимп
& взяв він опіеля, підчас студій універ-
« сптетских, видну участь в заснованю
| партіі радикальноі, котроі справами
« живо займався до самоі смерти. Від
й року майже притих... ирибптий хоро-
бою. Помер на сухота.
' ----- „ — ♦ д» । - - я
Д. 23 янв. помер також в Стрию 5
Богдан Якимович
Е син руского писателя, іцирий наш то- Е
" варити і також член радикальноі партіі. Е
К Був се характер сильний, непохитний, К
И що впливав дуже користно на свое Е
Я окружене і також чимало нричиппвея
Я до розбудженя поступового руху се- №
к ред молодіжі в Стрию.
>:і' Вічна йім память! Ё
Видавець і головний редактор Михайло Иавлик.
„3 Народноі Друкарні" Войтіха Маноцкого, лід проводом В. Годака.
Редактор відвічальнмй Івап Франко.
Р/К ///,
Львів 15 л. Фебруарія 1892.
Ч. 4.
рг ==—~~—
Виходить 1. і 15. л
кождого місяпя і ко-
иітуе за рік.
в Австро-Угоршині 4
гульд а для заграниці
8 рубл., 12 франків. 10
марок або 3 доляра.
---ЯЬО
Одно ЧИСЛО 20 кр. !
I
I
И ............. дЛ
>*-- - —-—71
Редакція. Львів, (ул.
Академічна ч. 22.) від- I
повідас тілько за зміст
і точний вихід газети.
Рукописи мають бути
писані правописю На-
рода. 8 редактором мо-
жпа говорити відіі —12
рано і від 3—і и. об.
Адміпістрація й експе
диція: на ул. Зибліке-
вича ч. 10, в кватирі
Іваиа Франка
і.. .=г.------гді
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСНО! РАДИКАЛЬНО! ПАРТН.
Політика нраева і загранична.
МОСКВОФІЛЬСКЕ ВІЧЕ У ЛЬВОВІ. Не-
ма нічого злого, щоби на добре не вийшло —
каже пословица. Правду сих слів сгверджуе
також „нова ера“ (інунціяціі соймові д. Роман-
чука викликали небувыий доси рух і оживлено
мелей Русинами. -В пресі закипіла горяча поле
міка, горяча борэтьба партійна Як звичайно в
боротьбі, так і тут вийшли иа верха всі хиби
пашоі організаціі політичноі, всі слабі боки на-
шого національною сгановиска. Не промо вча-
но, бачиться, ні одноі поди від памятною дня
проголоіпеня звіеноі „ирограми", подіі, котроі
ми пе оглянули би критично, подаючи усе, що
могли, на еі догану або оправдано. Як з мішка
синились докази рго і сопіга, то в „Галицкш
Руси", то „Дѣлѣ" та „Народі", не кажучи вже
про інпіі по-менші часописи, а в доказах тих
кожда партія висказувала евоі основні погляди,
виявляла силу своіх аргументів
I диво дивне! коли ново-сриети: „Дѣло"
та „Народна Часопись", добуваючи чим раз но-
вих средств на свою оборону, договорились
до того, іцо кивули каменем на політичне ви-
ховане народу і заборонили ему мішатися до
політики в боротьбі о рівноуправнене; коли
москвофіли, припёрті до муру, за увесь рік го-
рячею спору не змогли винайти в свім арсе •
иалі нічого білыпе пбнад „посягательство" на
„Народный Домт>“, понад Фонетику або „зраду
та вѣроломство г. Романчука11, річ скорше при-
ватно! етики ніж політики, — одні радикали
вешли подати цілу масу засадничих, тривких
аргументів та. переконугочою критикою виказа-
Н* неполітичніеть політики обох старих партій,
пе без^підстави можна вже нині зазначити, що
на новій ері виграли тілько радикали. Мала чис-
лом партія, зложена по иайбілыпе з молоді-
жи, неактивно! безпосередно в роботі публпч-
ніи, вскорі здобула собі голое і мимовільне
признано серед напіих, ба і серед кружків, по-
за границами вапіого краю Навіть одни зі
товіпв „ново! ери“ в благородній хвилі понад-
партійиоі отвертости і щирою патріотичною
0 5ревя па воджевн за піе народовців певнпмп
СФерами, — як звіено, пос. Телініевский, бе чо-
лом перед радикалами, називаюча йіх одинокою
політичною партіею в Галичині. В тім мимо-
вільнім признаніе своіх і не своіх ми радикали
бачимо тілько слушність тоі дороги, на котру
ми ступили, бачимо тріумФ наших основних
поглядів і прінціпів!
Нобіч заінтерееованя і горячих спорів в
пресі, другим илодом ,,новоі ери“ було заінте-
ресоване і рух в самій суспільности, що обя-
вився ся в народних „вічахи. Значіня віч для
народною розвою, з виемком ,,Дѣла“ та „На-
родно! Часописі“ ніхто не стане оспорювати,
хто тілько бачив коли небудь зібрані маси для
наради над спільпими справами. На зборах, в
громаді, міцніе енергія, кріпшае відвага, про-
яснюеся думка, почхте своіх прав. ІІевпа річ,
про наші віча без застерѳженя того сказати не
можна, але всеж важні вони тим, що втягають
в акцію політичну широкі маси народа, котрий
один може дати фяктичну силу партіі. А скли-
кували у нас віча всі партіі, з окрема і вкупі:
скдикували народовці нібп-віче в Формі зборів
„Народно! Ради", скликували ми до Коломиі,
москвофіли з народовцями в Бродах і Турці і
на послідок самі москвофіли у Львові. Як ба-
чимо, віч тих було більпіе ніж попередними
роками. 6 то несумнівний доказ поступу.
Очивидно і тут пасуваеся питано : котра'
партія зискала найбільше з тих віч ? котра
показала пайбільшу силу і певніеть будучпости ?
Особливо насуваеся. таке питано по вічу мос-
квофільскім, що відбулося ві Львові 2 Фебр. і. р.
та викликало ріжиі погляди. і оеуд в наших
краевих часописях. Сяк чи так, а віче те по-
важним здвигом парода мусіло заімпонуватй і
длятого тим білыпий обовязок приглянутися
лму з близька, безпристрастно.
Поки зазаачимо наше ставовиско до сего
віча і дійдемо до певних виводів, пригляньмося
поперед здобуткам попередніх віч. Почнемо від
нашого віча, коломийского. Віче коломийске
інгереспе і характеристично поперед усего тим,
що непорушувало пмтань язикових та право-
пиених, в загалі питапь, що так скажемо Фор-
мально-націопаліетичиих, когрі одиі по иапіій
думці зовсім безпідставно виклнкують роздор
також в політяці. Замісць боротпеь о буквп
і Формально-націоиальні теоріі. ми поставили
таи справи дотикаю іі передовсім інтересів му-
жпцгва, в загалі справи нашого економічного,
політитного та культурного житя. Інтелігенц і
явило ся мало, попів зовсім не було. Заінтере
совані мужики, котрі побачили, що йім не ме-
лютъ, як звичайно, пусго-порожні перори на
тему один чи два народи, але подаютъ під
обраду питаня Факгиіного житя, — самі за-
бирали голое і реФерували. Віче удалося зна-
менито, як се признала і „(З-агеЬа пагоііоѵр-а",
котру ніхто чейжг не стане посуджувати о
які небудь радиказізмп; признало навіть і „Дѣ-
ло".
3 порядку наступаютъ віча в Турці і в
Бродах. Віча ті були спільні, межипартійні, віча
ураз москво-і украіноФІлів Йіх ціха в.ке від-
мінна. Білыпе число інгелігенціі, менше заінге-
ресованя, білыпе попів. Теоріі націоналіетичні
випливають на верха, спір Формальний стае
на порядку дневнім. Але що ходило о спіль-
ніеть акціі, о усунене роздору паргійного, тре-
ба було „усунути ігіхи характера] обох партій.
I тому віче заявляйся за виелімінованем теорій
москво-і украіноФІльских з нолітики, як того
хочуть радикалы. Одна і друга сторона не
вважае на те, що з таким виелімінованем про-
падае також гаізон (І’еЬте обох партій Найліп-
шим того доказом пос. Телішевский, котрий,
іменно хотячи дійти до солідарности, мусів
назвати обі партіі безпідставиими і неполітич-
пими, а ударити чолом перед радикалами. Тро-
ха відмінним від віча в Турці було віче в
Бродах, де одна, стара партія, іменно мос-
квоФІльска взяла верх. Там уже бачимо, що
москвофіли етараються перевести своі погляди
язикові. Склалося мимохіть так як і на зборах
„Народноі Ради" у Львові, де проводила одна
партія старого стилю партія народовска. Му-
жики і йіх інгереси порушені тілько мимохо-
дом, так і бачиіп, що розходиться о мужиків
не для обговорена і заради йіх лиху, а тому,
іцо треба статистів.. В Бродах дійшло до то-
го, що справи економічні припиши під обраду
тілько завдяки членови нашоі партіі, д. Пав-
ликови і___самим—мужикаіиь.__Аранжери віча —_
москвофіли і народовці готові були перейти
над ними до порядку дневного.
Коли тепер приглянемося усім вічам, кот-
рі ми що йно схарактеризували, то прийти до
певних конклюзій зовсім нетрудно. I сліпому
кинеся в очі, що там де верх веде тілько од-
на партія стара, т. е. народовска або москво
ФІльска, там ставиться на перед питаня, що
становлять йіх підегаву іегнованя, отже пита-
ня, котрі власне нас розеднують а погодити не
можуть. Виходить, що тоді кождій партіі хо-
четься показати свою перевагу і в тій ціли
вона покликувся на „міліони" хлопів, щоби на
йіх плечох видрапатися до тоі трапези для
лоялыіійпіих з лояльних. іцо манить властю
та усміхаься авансами. Правдива згода, як се
показуе віче в Турці, веде до негаціі обох ста-
рих партій і мимово.іі до прпзнаня нолітики
радпкальноі.
Перейдено тепер до віча москвофільского.
Про сго ці.ііі з гори вже не трудно було до-
гадагпеж вго аранжери задумали очивидно
„впкорасгатп сітуацію11 для своіх. чисто пар-
тійная цілей і роб.і.ти всі приг »тованя до віча
в глубокій тайні. Вже перша відозва, склика-
юча віче, разила бомбастичним і Фальшнвим
тонэм. Віче мало бугп „всенародно", а до
участи в его усгроеню не запрошено навіть
прі око людске ані народовців (говоримо про
відгінок невдоволепий угодою), ані радикалів,
котрих самі аранжери віча раді були тілько
ех р видати за своіх союзників. Очивидно,
що запрошене тих елементів до участи в ус-
троювашо віча мусіло би було маги вплив:
на порядок денний, на програму віча, на тон
і зміег промов, мусілоба було змінити ввесь
характер віча і з д моііеграціі вже не лиш
ан гіугодовоі, але антінародовскоі і почасги
антінаріднй перемінити его н-і поважяий,
справді нолітичний мітінг народний.
Все се ми бачили наперед і розміркував-
піи обставини, ріпіили нэ брата від партіі нія-
к>і участи в вічу.Нім не хотілося ані робити _
на вічу заколот і боротьбг, до чог > мусілоби
було прийти, к >ли би ми виступили були
провокуючо, ані також бути вчисленими
8Ш8 рЬга>е . між союзників чи навіть са-
теіітів того круга люцей, що соикав в'че,
як сего очивидно тим людям дужз бажа-
лося, і яч се иевно мусіло би було вийти, ко-
ли би ми 6ули наступали сумирно. Звіена річ,
що ся ухвала обовязувала партію яко таку,
пе вяжучи при тім ноодиноких членів виступати
від своеі особи з промэвами на. вічу, ко-
ли би йім се видалось потрібним.
Не думаемо тут давати обширнаго спра-
возданя з нарад сего віча — випередили нас
в сьому щоденні газети Скажемо тілько, що
віче було дуже численне; сімо „Дѣло" подало
число участника на 2000, — по нашій думці
було йіх може зо два рази тілько. Переважали
селяне, і то з повітів брідского, сокальского,
тернопільского, золочівского, бобрецкого. Гір-
няків та нідгірнян було дуже мало. Духовноі
та світскоі інгелігенціі було досить, та вона
губилася -серед натовпу - селян.—Віче—тяглося—
без перерви від години 9 рано до 6 вечером
при страпіеннім натовпі в великій салі „Наро-
дного Дому".
В.че огворив короткою промовою голова
„Русской Рады ‘ Б. А Дідицкий, піеля чого
вибраний провідником віча крил. Павликов від-
читав довгу промову, немов маніФест віча, що
мав бути актом високо політичним і надати
вічу характер справді всенароднин і уміркова-
ваний. О. Павликов дуже пильно обминав у
своій промові усі дразяиві справи, говорив
о Поляках як о братнім народі, заявляв ло-
яльніеть дінастіі і правительству, етарався
навіть не доторкнутися боляка званого угодою
і тілько одним словом згадав про іетноване
нашоі партіі. Мову его часто переривано окри-
ками „Славно", але далыпий хід віча погріб еі
цілковито і затер' безслідно еі вражіне.
Не менше діпломатичним 6ув і слідуючий
затим реФерат дра Добрянского. що мав пря-
— 51 —
мо запматися усімп напшмп „народнпмп боля-
каміг1—партіями, іііх роздором угодою і еію-
діваною згодою всіх Русинів. Не можиа сему
рсФератови відмовити таланту і отвертостн, —
звісно, отвертостн в критиковашо хиб наро-
довців, а не хиб власного стороншщтва. Др.
Добранский в тій ціли нокористувався всім
чим міг : аргументами Драгоманова, так само
як і аргументами Телішевского; зробив інте-
ресне відкрите, що в програмі 1848 року бу-
ло вправді сказано, іцо Русини 6 часть 15-мі-
ліонового народа малоруского, але не було ні-
чого сказано о відрубности того народа від
великоруского, і дав тим нагоду деяким
петямущим агітаторам посміятиея над іде-
біо відрубности, хоч тут же додав, що рі-
інати в тій справі повинні тілько вчені
язикослови й іеторики, котрих. очивидно,
на вічу не було. Розуміеся, що про
повстане сторонництв руеких висказав др.
Добрянский зовсім наівні погляди: „мо-
„молодіж 1860 тих рр. під впливом поль-
-ских—шівстянпів..,__начиталася Шевченка,_і
зробилася украіноФІлами — і вийшла пар-
тія народовців; молодіж 80-их років по поводу
„угоди11 відділилася ві^ народовців і зробилися
радикалами11. Поминаючи вже, що се друге було
хронологічно невірне, бо партія радикальна за-
вязалася ще перед угодою, — сей спосіб поя-
снюнаня Фактів показав найліпше, що дрови
Добрянскому ходить о виголопіене промови
агітаційноі в дусі своеі партіі, а не о виясненб
річи в той спосіб, щоби можна довести до
якоі небудь згоди між партіями Він говорив
доеить богато о партіі народовців, звалюючи
на цілий загал тактичні і прінціпіяльні похиб-
ки угоди, хоч тутже докладно розповів іеторію
славутного зйізду нотаблів в марті 1890 року
і те іцо було потім, з чого виходило, що не
тілько загал партіі народовців, але навіть лю-
де найблизші дд. Романчукови і Барвінскому
не знали о започатій акціі, а загал партіі за-
прошено на „згоду“ тілько тоді, коли вона
вже була готова. О програмі і діяльности ра-
дикалів др. Добрянский замовчав цілковито, —
нідніешп тілько, що—то „люди откровенный и
съ истиннымъ самоотвереженіемъ твудящіисн
въ пользу народа11. 3 промови дра Добрянско-
го вийшло таке, що одиноки® спосіб „згоди“
партій руеких е такий, щоби всі церейшли в
ряди „старорускоі11 чи „історическоі“ партіі.
Та заким іще вся та діпломатична аргу-
ментація була скінчена, завдав йій удар в са-
ме серце др. Антоневич своею короткою про-
мовою, котрою вважав потрібним відповіети на
овацію, іцо зробили ему селяне при вході в
в салю. Др. Антоневич еказав просто і ясно,
що „ми лояльні для держави і дінастіі, що нам
від парламентаризму нічого надіятися, а вся на-
ша надія на цісаря, котрий е екзекутором ухвал
тогож~ парламентаризму11. Крім очивмднііх ні-
сенітниць др. Антоневич еказав дословнісінько
те саме, що перед роком писав д. Барвінский
в „І1равді“, і тим найліпше доказав, що „лоя-
лісти“ УГ0Д0ВЦІ і „лояліети11 МОСКВОФІЛЬСКІ —
апіЬо теііогез. що в прівціпах політичних, чи
радше в безнрінціпностп ио.іітичнін між ними
папуб наіікрасша згода. А що суперечка язи-
кова і націоналіетична :— діло філологів і істо-
риків, значить — по що-ж зібра.чося віче ?
Очевидно хіба на те. що. як казав опіеля один
мужик, учаетннк віча, „найшовся один Руспн
такий, що хоче нас запродати .Іяхам, то ми
іірнйіхали добре накричати па него11. Ну, і на-
кричалиж!
3-тій но Добрянскім промовляв о. Давидяк
з Тухлі—дуже гарно, дуже еФектовно, з вели-
ким уміркованем в подробицях, але о чім го-
говорив ? чн і як ставив те оеновне питане,
що мало бути предметом віча ? По просту зо-
всім его не ставив. Говорив також тілько для
агітаціі, для провокованя тихже криків на „но-
ву еру“ та на „посягательстваи на Дім наро-
дний“. За те зовсім зрозумілою з того иогляду
була промова о. Красіцкого з Дурнова, що про-
мовляв зараз піеля Добрянского. Він сів
на старого, з давна випробованого деревяного
коника —- арлекінади, і забуваючи діпломатііо
Добрянских та Павликових, чкурнув на поле
критики язиковоі. “предкладаючи "вічУ до
осуду виривки з читанки Барвінского, ви-
ривки з ріжних авторів, іюобкусувані, попё-
рекручувані (в роді „пічколупати“, що виклн-
кало цілу бурю Фарисейскою обуреня). О. Кра-
сіцкий перший надав вічу его властивий ха-
рактер; від его промови воно перестало 6ути
хоч яко тако поважним збором політичним і на
него можна було махнути рукою.
Слухаючи промови дра Добрянского, два
члени нашоі партіі, д. Будзиновский і Франко
записалися було до голосу. Сей остатній хотів
в своім власнім імени доповнити промову дра
Добрянского, пояснити програму радикальноі
партіі і высказати в кінці свое зачудуване, як
се воно так, що віче хоче ніби робити згоду
між партіями, а комітет устроюючий его не
порозумівся попередно з жадною партіею, не
заиросив сюди ті сторони, між котрими мала
би бути роблепа згода? Задля сего він і хотів
при кінці відмовити вічу характеру всенаро-
дности і вказати на властивий спосіб робленя
компррміеів політичних. Та, правду кажучи,
вже при резолюціях дра Добрянского, а ІЗсо^
бливо при промові о. Красіцкого ему відійіпла
охота промовляти. Тож коли провідник віча
завізвав записаних до голосу радикалів, щоби
тілько один із них промовляв, і коли надто д.
Будзиновский заявив, що він мае мандат про-
мовляти від віденьскоі групи радикалів і мае
навіть нисану резолюцію до прочитана, то д.
Франко зрікся голосу на користь д. Будзинов-
ского Д. Будзиновский зачав свою промову
тнм, чим иовинен би був скінчити — апостро-
фою : „Світле віче старорускоі партіі!“ Сі нер-
піі слова выкликали величезний крик, обурене
заколот. Коли буря стихла, д. Будзиновский,
заявив, - що__мае предложити вічу радикаль-
ну програму. О. Павликов перервав ему,
іцо не позволить розвивати тут ніяких про-
грам. Нова буря криків та гармідеру. Коли
і ся з по якій чверть годині втихла, д. Будз.
почав читати віденьску резолюцію, уложену в
52
дусі ніденьскоі нрограмп дд. Будзііновского
іі товаринпв. иадрукоианоі торік в „Нари-
ДІ". Віче було бп може іі вис.іуха.ю еі.
та комісар нол'ціі. вчувшп слова про скасоваш-;
центрального парламенту і ради міпіетрів. ві-
звав о. Павликова щоби не нозволив д. Будз.
далі говорити, а то він розвяже віче. Д. Будз.
не зражений тим, забирав голое ше раз піз
пійше, при реФераті економічнім. Сим разом
ему дали внговорити до кінця. Він промовляв
знов в дусі своеі, віденьскоі програми і мову
его принято оплескали, та коли голова віча ві-
звав его, щоби дав свою резолюцію до голо-
сованя, він заявив, що позаяк ему не позволе-
но виговорити всего при реФераті політичнім,
то він тепер не віддасть своіх резолюцій під
голосоване і разом зі своіми товаришами-одно-
мшпленниками виходить з віча та заявляе, що
вони не вважають его обіценародним, а
тілько партійним Сим разом обурсне на ради-
калів було дуже велике.
Треба зрештою завважати, що з деяких
нромов на вічу, і з самих резолюцій, принятих
-вічем усе таки видно, щотгосквофіли" де в' чому
поступили протів того, що вони думали ще
недавно. Такий був напр. реФерат Дра. Рома-
на Бачинского про загальне, безпосередне го-
лосоване і відповідна резолюція. Слухаючи его
горячі виводи, нам просто сором було за
народовців, котрих в сій справі заткнув за
пояс москвофіл — зрештою одни із пайсимпа-
тичнійпінх і найдіяльпійших людей тоі партіі.
Правда, аргумевти дра. Бачинского за загаль-
ним голоеованем взяті були майже живцем від
нас радикалів, бо, як звіено. з Русинів загаль-
нс голосоване поставили в свою програму пе-
рни радикали, і москвофіли піпіли тут за нами.
Вже з сего одного видно, іцо загальне голосо-
ване в Галичині найживійша нолітична справа,
котра справді скрізь одупіевляе влаене наших
селян.
Пам мабуть ще прийдеся точ’нійше розі-
брати ухвалені на вічу резолюціі, — тепер же
скажемо тілько, яку силу показала партія мо-
сквОФІльска на вічу в користь своіх партійно-
егоіетичних тенденцій. Москвофіли пенне ста-
ну ть тепер голосити, іцо Іюни побідіый зі сво
іми теоріями і що нарід з ними солідаризуеся.
I одно і друге — неправда. Що до теорій,
то партія москвоФІльска на вічу білыпе як
коли небудь перед тим показала свою безпід-
ставність. Саму думку про „одни народ“ за-
суджено на смерть в політиці і практичній ро-
боті. Заяви про „государственпу измѣну",
слова реФерентів, що в просвічуваню народу
треба ужинати чисто пародного язика то най-
ліпіпий доказ, що теорія спілыюсти національ-
ноі з Великорусами не мае найменшого значі-
ня в політиці. Що теорія ся безнідставиа
і в практиці, на се дало доказ само віче, да-
рма, що викрики деяких людей і рутенскі Фра-
зи деяких бесідників, навіть селян, хотіли по-
казати що іншого. Ото. коли др. Дудикевнч
обізвався до віча чисто по російски. вічане,
навіть інтелігентніііпіі его очивидячки вічогіеінь-
ію незрозуміли: коли-ж др. Дудикевнч у-друге
став говорити по малоруски. то ему так нутався
язик, що селяне казали :,,< >в, іцоеь сен пан ке
пско говорить по рускп !“ Піег Ііе^і Л с г
Нипй Ье§гаоеп для крона Ганди москвофі-
лів серед народу. Ти-ж далеко розумнійінс
зробив д. Марков. котрий в своім реФераті про
школи, говорив прекрасно по малоруеки, хоть
звіено надрукував потім топ реФерат у Гал.
Руси по такому, що „й Німець не второпа".
Теорія національно! спілыюсти з Великоруса-
ми, для політичноі партіі, за яку себе видаютъ
москвофіли, може бути що найбільше сред-
ством до відріжпеня йіх від народовців, з ко-
трими вопи яко партія п о л і т и ч п а зовсім
однакові, то е так само безполітичні та безпрін-
ціпні, як і наші „украінофіли". Безпріиціпність
староруекоі партіі вийшла на вічу на верха
мов олива з води. Досить приглянутися славе-
тиій „програмі" дра Добрянского, щоби поста-
вити еі на рівні з ,.програмою“ Романчука.
Перша точка, для політики впрочім індеФерен-
тна, обезсилена самими москвоФІлами, котрі
москвофільство зредукували хіба до значіня
чисто літературного, до тих вправ язикових,
котрі ми бачимо. у ріжних „Бодак-Музиків".
В інших точках москвофіли тілько й показали,
що між ними й народовцями ніяких ріжниць
мема.
Неполітичність ноказалася ще і в другій
напрямі. Москвофіли, котрі на вічу ужили без-
перечно усего свого арсеналу для бомбардованя
„повоі ери", нс здобули ся ні. на один заса-
дничий, нолітичиий аргумент. Понад - „вѣролом-
ство", Фонетику, „Народный Домъ" і т. і. мос-
квофільский мозок нічого іншого придумати не
міг. Так і мимохіть прийде тоді в голову пи-
тане: що зробилиби тоті москвофіли з „новою
ерою", колиби п. Романчук не був „віроломний",
а патріота 48 р. не були впали на концепт
вибудувати „Народный Долгъ?!"., А так вира-
тували ся з клоноту.
Др. Добрянский хвалився, що всі знають
хто вони — староруси — е. Але чи змігби
па таке питане відиовіети сам др. Добрян-
ский?! Ми тямимо, що якось ведавно „Гали-
цкая Русь" подала статю, в котрій врямо„_заш __
вляе себемалорускою. „Пусть бы у нас пушки"..
сказано там —- а мйби возстали за самостій-
ніеть иолітичну малоруского народа і зробили
„посягательство" на единство Росіі. Малору-
ский народ — сказано там, то народ окре-
мий, старорусам добре звіений — народ „що
вѣритъ въ вѣдьмы, мастита дегтемъ чоботы
и ѣсть голубцы". Так сеж — поспитаемо —
староруска партія? —- Чи може те, що сказав
о. Павликов: „ми іеторична партія"1), котра за-
держала „преданность для св. церкви и во-
сточной) обряда, старый погляды (вірить в ві
дьми?..) и вапрямы, хоронитъ старый обычаи
и звычан (маститъ дехтем чоботи і йіеть г>
') Нокажіть нам хоть одну иолітичну партію, кот
ра бй звалася іеторичною. Зрештою, попробуйте оголосп
ти Европі, шо ви іеторпчпа партія,—чи не повстане на
те гомеричний «ііх. Та ея назва пуста навіть для Ру-
епнів, бо і в папіій іеторіі найдете всего, іцо вгоднс. від
консерватизму до революцій
о о
лубціта мае старый розгмъ и натку, а еи
члены суть старппі вГ.комі. и опытомъ"?.. Не
хай же нам тепер скажусь, котра з обох заяв
мае; бути иолітичною основою москвофільскоі
партіі? Сама історичиість партіі дужс до-
бре пояснена словами о. Павликова, що старо-
руси — лояльна для Габсбургів. стара исто-
рична партія „австрійскихъ Русиновъ".
Як не заімпопували нам москвофіли евоіми
думками, так не заімпонувалп вопи маеою. Тоті
мужики, що прийшли з усіх боків краю в та-
кій числі. дали світлий доказ своеі. иски що
несвідомоі сили, але не сили москвофілів. Кри-
ки і підношене рук за нісенітницями нічого не
доказують. Знаючи, що йіх покликали Русини
зі Львова, вони гол сували за всім, що було
офіціяльно сказано, не розуміючи впрочім мос-
квофільсквх тонкостей Темні маеи народу не
знають ані щ то етимологія, ані що таке „Фо-
нетика11. Так само нашому народови байдуже,
чи один чи два народи рускі". Зібраним на
вічу зрозумілі були тілько популярні Фрази,
лро_„віро;іімство та „невіретв>" іті. Зрепітою
„армія" москвофільека тілько кивала головами
роздзявивши роти та дивлячися на норозста-
влюванпх агітаторів, властивих представителів
москвофільскоі публичноі опініі, котрі викрику-
вали власне тілько те, що вичитали в москво
фільскім „ Страхопудѣ ". Але й серед тоі маеи
було чимало людей, котрим просто гидко було
слухати канібальских вроклонів,1) що еипалися
напр на Романчука, хоть ті люде -добре розу-
міли, іцо Романчук зробив зле. Вони, як каза-
ли, прийшли на віче в тій надіі, що тут інте-
лігенція доводиться для праці над народом, а.
почули зовсім на те. На всякий случай велика
живіеть і заінтересоване цілоі маеи на вічу,
показуе. що в нар 'ді нашім е сила, тілько-ж
москвофільскі, як і угодовскі провідники не
схотять еі освідомлювати та провадити для
еі власного добра.
Ми приглявулися москвоФІльскому вічу з
усіх доків — тепер скажемо ще на скілько
віче показуе зміну еітуаціі поміж Русинами в
Галичині. Нова ера покликала одну маленьку
—частину рускоі інгелігенціі до. правительетвен-
поі трапезм. Така ласка для одних не мо-
гла подобатися другим, іцо осталися на леду.
Адже-ж вони ще лояльнійші від тамтих —
чому-ж і на них не глянемо ласкавим оком ?
Тими, що так обурилнея, були москвофіли.
Вони піднесли зразу крик яко партія, але ви-
дячи, що правительство і народовцям нічого
не дае, кинулись до иропаганди солідарности,
щоби довити до себе людей та нарід і здобу-
вати в той спосіб силу; та рівночасно марку-
вали на вічах, де мали виключно перевагу —
свою окреміши сть. Так робили і народовці-но-
воеристи. На поміч кликали одні і другі „ар-
мію" мужиків. б то образ чесних прогонів ін-
Зрештою, треба завважатл, що в тім зг.іяді ві-
че москвофільске то була тілько достойна відповідь на
те, що народовці впкрикували протів москвофілів, на
іциіс.иопамятппх зборах „Пародію! Ради" в тііі самііі еа-
лі „Неродного Дому".
телігеніііі рускоі до „раю- по карках мужпц-
кііх.
Пппі бачимо, що правительство надто хо-
лоднокровно обіймаеся з ново-српстами, бачимо
ПО ТІМ. ЩО ЧИСЛО МОСКВОФІЛІВ збілыии.юся. Че-
рез то орган москвофілів лявіруе і показуе
бсйосновність москвоФільства, але наближуе
вптворене з них і певдоволених народовців
партіі консервативно!, з котроі вибеться час-
тина русеоФІлів, з иолітичною програмою, зов-
сім супротивною теперішній політйчвій прог-
рамі москвофільскоі партіі.. Москвофіли добу-
вають іще остатних средств, щоби вдержати
одпостайнісгь партіі і в боротьбі з „ново-ерис-
тами" виставляють якусь окрему ціху. Та ціха
„один народ". Як бачимо. буква „ъ“ і „ы" —-
а з другого боку „і" Фонетичне сталися сред-
ствами до боротьби о „удержавпене" ..
Народовці показали, що вони не в силі
розбити москвофілів, напротів вони робили
увесь час „новоі ери ‘ в користь москвофільскоі
партіі. Звязані з правительством, вопи не бу-
дутъ могти і далі боротися з москвофілями,
бо тратятъ інтелігенцію а не в силі притягнути
мужиків Для мужиків треба подати такі уступ-
ки, котрих правительство, овираючися на вис-
ших кляеах, ніяк признати не може. Не може
і держати при собі такоі партіі, що виставляе
надто демократичні прінціпи. Доказом того и.
Телішевский, котрого сейчас, як тілько висту-
пив протів „новоі ери", зроблено радикалом.
Москвофіли вже в вигіднійшім положеніе.
Яко опозиціоніети, вони лекше зможуть при-
тягнутн мужиків на свій бік, бо йім і лекше
поставити радикальні жаданя.
Але на дорозі етоімо ми...
Нам не можуть бути сімпатичні ані наро-
довскі, ані москвофільскі заходи. I одні і другі
ВТЯГНУЛИ до нолітики теоріі, котрі 3 політикою
немають нічого спільного. Тоті теоріі то сред-
ство неслушного роздору і доки обі партіі
невиілемінують йіх з нолітики, дотн не
м.'Жс бути мови про спільну політичну акцію.
А що виелімінувати тих те рій з нолітики во-
ни не схочуть, се ясн-’, бож власне тоті теоріі
. то гаізоп ТеГі е йіх іетнованя. Під йіх знаменем
вони і бють ся о перевагу.
Коли поставити засадните питане, яке е
средство на „нову еру" і виключне москвофіль-
ство, так як воно виявилося в Бродах і у Льво-
ві (а в пресі критикою и. Телішевского) — то
відповіети лехко. Вся праця нашоі інтелігевціі,
без огляду на партіі, мусить розбитися, коли
не стане за нею „армія", той мужик, всіми ви-
зискуваний, котрий зрозуміе тілько те. що тіе-
но звязано з его інтересами, впрочім добавимо,
інтересами не тілько економічними, й але полі-
! тичними і культурними. інтересами, що в суті
річи тіено звязані з собою. Нині москвофіли
можуть зискати і тоту армію, чому народовці
перенікодити не можуть.
Можуть тілько радикали.... Хто се розу-
міе, зрозуміе і виступи наші і цілу напіуг так-
тику партійну.
Радикали не подумаютъ навіть помагати
I обом старим партіям в йіх егоіетичних заходах.
54
Противно, о скілько москно аоо украінОФма-м іде
пнключно о те, щоби при помочи еі нограчччних
теоріи, прнмііііанііх до иолітикп і при помочи вн-
яисканого хлопа здобгги перевагу в лаеках пра-
вптельств. — ми мусіімо виси пити яко рі-
іп.' чі противники. Наші змаганя до як наіішир-
шоі демократизавіі іголітики і т. і. заходи, ко-
трі одпі можуть дати силу пашій паціі в зага-
лі і особлива робучим кляеам нашого народу
-• виложені мзжигам, мусять цілі маси ирихи-
лити в користь радикалізму. Ми чули вже на
вічу у Львові, як деякі мужики казали па сло-
ва тов. Будзиноеского про викуп землі для на-
роду, іцо сей перший еказав розумне слово...
I коли се зрозуміють щирійіпі патрі ти у нас і
загал мужицкий, тоді і випадуть „ново-еристам“
аси з рук, а москвофілам іііх армія, а віче
львівске буде йіх остатним тріюм<і>ом. пагадую-
чи поломінь, що перед тим, нім потасне, іце
раз бухае з своіх грудей могучим блескЬм по-
елідвих нромінів.
і тоді змгжемо сказати, що з „новоі ерин
не тілько н пресі, але і в сусііільности знскали
—одпі .мп, радикали. .
Справи суспільно-економічні.
ДОГОВОРИ ТОРГОВЕЛЬНІ. Дебата над договора-
ми торговельними в иарляменті відсньскім вже скіпчи-
лаея. Договори з Німеччиною, Швейцаріей,, Бельгіей) та
Італіею принято великою білыпостю голоеів (з Італіею
123, з іншими білыи. 212 голоеів) помимо вавзятоі оно-
заціі особливо Молодочехів, а там і антіеемітів та про-
дуцента: вина, котрі через уступки Італіі понесутъ спра-
вді всликі втрати, так самояк і винарі німецкі. Дня 2-ого
лютого війшли тоті договори В ЖИТЕ.
Прееа европеііека вже від довпіого часи шіше про
договори. Ми однак умисне здержалися аж до покінче-
пя діекусіі в иарляменті, бо сподівалися, що вона по-
даетъ вірне зеркало, чим власне суть тоті договори в
розвою европсііеких відносин. Г ми не иомилилися. Осо-
бливо кидаеся в очі певиа двоіетіеть і в становиску, яке
заняли поодинокі групи парламентарій,' і в сиособі аргу-
ментами, котра оберталася то коло митань чисто,полі-_
тичноі натура, то знов переходила ва поле економічних
інтересін, інтерееів, що, здавалоеьби, одпі повинні ріша-
ти в таких справах, як договори торговельні. Правитель-
ство аветрійске не таіло ся з тим, що ему ходить о по-
літику, як се показуе особливо копецъ промови офіція-
льного речника правнтельственпого, мініетра Бакегема.
Так само і ліберали німецкі, представителі великого про-
мислу в Австріі, боронилися мотивами політичними а йіх
викривлене з пепевноети лице сіяло удапим пожертвова-
ньи для ідеі лосланництва держави австрійской Панро-
тів антіееміти пападплися устами Гессмана і Ліхтешн-
піайиа тілько на інтерееп економічні, виразно зазначуючи,
іцо вони не знаютъ, чому тут прнміпювати щс політпку.
Одпі Поляки хвалили консеквентно трактата як з еко-
чомічного, так і иолітичного становиска. |
Той хід діекусіі зрозуміемо зовсім ясно, коли при-
глянемося близше договорам торговедьним.
Про політичне зпачіпя трактатів ми богато гово- !
рпто не будемо. Доволі погадати Собі. які держави звя-
залнея сини договорами, щобп зміркуватіг, що вони суть
тілько новою, економічною Формою тридержавиого сою-
за. Сою;; пабрав через те новоі сп.ііі; зі слова, ;і пусто-
словно! улови він стан ея тіло.м, одпоетайною еконо-
мічною тегіторіею, «вязаною ііаііеи.іі.нііііпнміі .танцами,
які іетнують, ланцамп сііілыіого житя промпс.іового
та сшлыілх інтерееів. Тим ріжніітьса тридержавнпй со-
юз Капріиісго від трпдержавного союза Бісмарка, хоч
оба вопи мають одпакову ціль. Союз Бісмарка іішов пре-
ти Франціі за Ельаас-.'Іотаріпгію та иротп Росіі
за пановане па балканскій півостроні; ниключеш;
Франціі в договорі і умови торговельні з Сербі-
ей і Румунісю, що не забаром рішатимуться, суть дока-
зом, що тенерішний канцлер пімецкий грас також па
ЛУДку Бісмарка, тілько о цілу октаву висше.
Але для нас далеко важнійше економічне значіне до-
говорів. Важиііііпс хочби тим, що договори еегорічні ссред-
ньоі Евреіш розночмнають нову еру в розвою иідноейн еко-
иомічпнх. Доси поміж пащими, контіиентальиими держава-
ми стояли незвичайно високі цла, сяииюючи мов китай-
скі мури розвій іптернаціоііалыюго каиіталізму. Так при-
найми! го горятъ деякі економіетп і публика. Було се по
й'х думці некористно і тому з радіетю треба повитати
вовіій крок на шляху „вільноі торговлі“. Протекціонізм
— кажуть вопи — ннтворип Бісмарк: от він перешей
і народи г.ідітхпуті. своПіднііііцс. Слава Капрівіому, що
зірвав з данною политикою протскціопізму в користь
свобідноі торговлі!“
Та на жаль з тими думками згодптися не можна.
Правда, що давнійше була ера виеокого протекціопізму;
правда, що договори, торговельні Капрівіого суть кроком
па шляху свобідноі торговлі — але ие правда, що про-
текціовізм ,,витворнв“ Бісмарк; неправда, що поступ и
вільній торговлі „витворив11 Канріві — як також ис-
правда, що протекціонізм спииюс розвій капіталізму.
Противно, протекціонізм е так само средством до ров-
ною великого промислу і товаровоі продукцій як і свобід-
на торговля з тим застереженем, що вони виключаються
взаімно, т. е. що там, дедобрі для розвою промислу цла,
там з.те внесено цла і на виворіть. Думку тоту зрозуыі-
_оыо добре,. коли приглянемоея-близше— механізмови—еу—
часноі всеевітііоі продукціі і торговлі.
В теперішній анархічній продукціі іетнуе безна-
станпа боротьба; Ъ Пит отпіиіп сопіга отвез — як ка-
кавав Гоббес. веть то боротьба укрита, тайна, але тим
страпіиійіпа, що еі труни гинуть поболи, незамітио, вя-
нуть мов ростини та всілякі організми від брутальною
рукою боротьби о іетнуване в природі. Гинуть очевидно
ту і там слабші, бо і комуж тріюмфати, як не міцним
та дужим?
В житю суепільности боротьба тота мае своі еие-
ціялыюетн, принайлній що до декорацій Бють ся кані-
таліети, продуцснтп-властптёлі средств продукційних та
купці,—стріляють на себе не манліхерами і не порохом, а-
ле товаром, продуктами. Добірніеть оружяі евентуальиа пе-
ревита заложатъ від дешевости товару, т. с. від того, чп
продуцеит мае більші чп мениі струмеити, чи більше
або менше людей працюе на его заводах і т. і
Пляцом бою г- рппок. Там відграваеся тота заразом
драма і трагедія, під ішгроі заіежпть ;к:іт, цічіх тіге.і-
чів робучого .ІЮДу.
Така сама боротьба як в самій суепі.іьности, іст-
пуе також поміж еусшльностящі. Паколиб всі суспілв-
іюети булп собі вже рівні, то тоді по булоб боротъбіі,
бо вождя суспільність продукуваіаб тілько для себе і
сама сіюживалаб на здорове. Та иа жаль так не в. Коли
приміром Англія да а яклііеь г.ібрцчниіі впріб за 1 репь
екий, то в иас за те саме требаб заплатити в двое або
в трое більпіе Отже Англія посилае евоі вироби тут,
або в загалі до краів, що пизіие стоять, і там на ринку
побивае „виріб краевий". При такій „вольній торговлѣ*
вироби кряеві не оплачуються, паде промиел, нидіе сус
пільніеть, люде руйнуіоться і свобода інтернаціонального
капіталізму не виграе нічого.
Тількож біда, що в боротьбі люде придумали
средства оборони; в боротьбі суспільностей — протек-
ціонізм. Держава каже: „Позаяк нам на ссрці лежитъ
доля наших ткачів, слюсарів, цукроварників, хліборобів
і т. і. то ви, чужі пройдисвіти - капіталіети, коли хочете
у иас продавати, заплатить відщкодовапе". В той спосіб
через цло ціна між товарами вирівнуеся ; кулі вже з
однакоіо силою несутъ і „національному" иромисловн пі-
чого боятися лютоі боротьби з чужими.
Але тут дасться запримітити ще одни важиий бік
ееі оборони. Передовсім треба посчитати: „Хто платить
«а неі?“ Краеві капіталіети, позбувши ся тяжкоі конку-
рснціі з чужими, почиваютъ двигатися в гору. Йім вже
нічого боятися чужих. Коли давнійше треба було прави-
ти за якийеь товар 10 гульд , то тепер через цло 1 гульд.
можна правити за той самий товар до 11 злр. Почипаа-
ся отже новиіі рух. Еогацтво національно двигаеея. Тор-
говля роете.. Продукція товарова шдноситься.
(Далі буде) Евг. Левіцкий.
. АВСТРО-РУСКІ СПОМИНИ (V. Далі).
В кінціюля я вийіхав у Галичину з одним мо-
лодим приятелем, котрого я буду звати X. Б.
Ми пойіхали на Радзівілів, щоб оглянути По-
чаів. В ІІочаеві ми надивувались на едину
в православній Руси нс темпу церкву (переро-
блена з упіятскоі), па мужицкі коетюми на
Фресках церкви, котрі представляють чудеса
почаівскоі богородиці, па монаха, котрий рос-
казував нам, як недавно трохи пе згоріла чу-
дотворна ікона, котра між іншим, но легендам,
втУіпае й пожари В Бродах на австрійскій
митниці, случилася з нами пригода.
Галичина безспорно зостаток Полыці, з
державного погляду і тому не дивно, іцо тут
Поляки - чиновники поспііпаюгься помстигись
над „Москвою", над усяким „Москалей", котрий
попадеся йім у лани. А митниці так і навми-
сне зроблені на те, щоб надокучати людьм.
До того-ж звіено, іцо галицко - польске чинов-
ництво рекрутуеся з раси, котра і без того
рада показати своіо.-важніст'ь над підлеглим чо-_
ловіком. Через тс немав Европі митнйць білып
нудних і надойідливих, як галицкі. хиба росіііскі
У нас же в багажі було таке, до чого
безпремінно мусіліі причепптись по.тьскі мита-
рі. —- а влаене багато книг російских і украй-
інсках. Я віз нимало кіевских видаиь етногра-
. фічних і понулярнііх, щоб роздати йіх но ав-
стрійскій Русі. А мій спутник думая, пройі-
хавши по тій Русі, нодатись через Молдавію
в Одесу. а звідтп в Крим. де думав зоеіава-
тись міеяців 2 - 3, то й узяв собі, окрім всього
іншого „Отечественныя Записки" аж за 2 роки
тоб то 24 досить товегнх книг. Окрім того
мав він щось 2 - 3 фунти чаю і на решті вели-
чезну сокиру, бо, як Гладстон, рубав для гімна-
егіки дрова. В Кіеві, як ми вкладались, я ему
казав, що буде з ним на галицкій митниці
прогода і обіцяв говорити за него (він не вмів
ні по польскому, ні гю німецкому) про чай і
навіть про книги, але за сокиру відрікся. „Ми
непремінно будемо московскими агентами в
очіх польских чиновників, — казав я. А тут
сокира... Як я впевню йіх, щови дрова в Кри-
му будете рубати?!“
Сокиру X. Б. заховав так у скрині, що
до неі не дійпіли, а чай і книги побачили. За
чай взяли якусь величеньку плату, а перед
.книгами стали. „На щи.папу тілько книг?
питав чиновник, коли се другий показуе ему,
що і в мене повна скрина книг. Почалась роз-
мова: куди ми йідемо? — В ріжні міеця сла-
вянскі, кажу. „На що вам стілько книг?“ —
Одні до читана, другі, що б роздавати „А чи
не можна відіелати ті книги сіігесг куди в ін-
піе міеце, а не в Львів?“ — Не можна, кажу.
I т. д. і т. д.
Тим часом коло наших книг зібралась
купа чиновників і слуг. Пойізд іпюв іце за
дві годині, і нам і чиновникам було багато
часу, то можна було гаяти. Один із залізнодо-
рожних слуг, очивидно Русин, взяв у руки одну
3 моіх книг і став читати голосно заголовок:
„Народныя южнорусскія сказки", засміався до-
вольно, роскрив книгу і став читати, усміха-
ючись.
„Ну, так іцо ж буде з книгами? питаю я
чиновника, на вид важнійнгого. „Ми не може-
мо пропустити, каже. Хто его зна, що там у
них; може іцо небезпечне". „Але-ж у вас
конституція, кажу. То від вас що небезпечне
може прийти в”Р6сію, а\цс вже Росіі небёзпе--
чиги вільну Галичину !“ „Я не можу пропус-
тити, каже; хиба начальник". „Ну, то скажіть
начальнику, що е у нас такі то й такі книги,
а ми пождемо до пойізда, — кажу я і, обер
нувшись до Русина - прислужника, прибавив :
завяжіть, будьте ласкаві, скрині," — і ми пі-
іплн в бУФет обідати.
Трохи згодом приходить Русин-читатель
і пита: ви до Львова? — До Львова „Да-
вайте за багаж стілько-то". Я даю. Русин
приносить квіток. Далі дзвопагь, і ми йдемо
до вагонів. Бачу — Русин везе. наші скрині
до багажового вагона. До мене прибіга суво-
рип -Катон з митниці і пита: „А якже буде
з книгами?" „Вже скінчено. кажу я. „Хпба
пан говорив з пачальнпком ? з тим паном, що
з усами, — показуе па якогось папа відда-
лекя. „Ні кажу".
Катоп сам побіг до пана з усами, а Ру-
спи тим часом пха наші скрині в вагон. Бачу
л Катон показуе на нас руками. Бачу і мшу
і жеет обома руками начальника, котрі значи-
ли : „БІ2 рап сіо 4|чЫа'" Катон вертаеся па
зад, я віддаю ому салоновпй пок.пн і вскакую
в вагон. ІІойізд двпгаеся... ми благополучно
приб.ѵваем > в Львів куди мусіли на тойже час
прийіхати з Відня Галичанин О. Т. і Укра-
ііінець С. Подолінский, з тим щоб у купі з на-
ми йіхати в Гуцулыцину.
ІІрийіхавпіи у Львів, ми, звичайно. пі-
шли на Бесіду, читати газети, але ні до кого
зі Львовян я поклав собі не ходити и розмо
вляти з ними як найменше. На Бе.сіді встрічні
Правдяне самі зачіпали спорні пункти. Я від-
повідав, що скінчив своі спори з Правдянами
і буду виступати проти них тілько тоді, коли
вони будутъ говорити від имені всіх Русннів-
Украйінців, а тепер прийіхав шукати, чи не
ма в Галичині других людей, з котрими нам
можна працювати для народа без спірів. До
нас у готель, заходив Волод. Ганкевич; я ли-
шав его споритися з моім мэлодіш товаришем,
. Для котрого уресіек ііэ.пігшт —- пагоЗоѵіи.т
Ьеороііепяіз була дивоглядною,
Одного дня X. Б. заспорився з Ггінкеви-
чем про те, як дивитись на засудженого в крі-
мінал. Ганкевич доказував, що признанна су-
дом злочинець е непремінно лихий чоловік,
котрому не можна ні сночувати, ні помотати,
— котрого не слід жаліти. X. Б. проводив гу-
манпі погляди на „злочинця“, звичайні в Росіі
щс з 40-вик років, і дивувавсь, як Ганкевич
будучи людиною університетского виховапя, мо-
же таке говорити. Я замітив, що власне Ган-
кевич, як львівский докгоранд нрав, так і му-
сить говорити, — коли се хтось сильно СТУ-
кнув у двері, і за тим в наш нумер вбігли О
Т. і С. Подолінский, з котрих остатній, ноба-
чивши X. Б., зараз же ночав з ним боротись,
поки оба не попадали до долу, чим переляка-
ли Ганкевича та трохи й мене Се вони про-
бували силу піеля того, як остатній раз боро-
лись в гімнастичному залі в Кіеві, назад тому
півроку.
На запит: що нового в Відні? нрийізжі
показали-брошхрку^ДІарова- Машина" і скоро
С. Подолінский почав еі читати. Видно було,
іцо він був еі автор. Скоро С. II скінчив чи- 1
тати ту комуніетичну казку, спитав нас: що 1
ми про неі думаемо. I
Я поглянув на Ганкевича. Той замітив
щось про два - три вирази. „А проти зміету
нічого не маете замітити?* спитав С. II. „Ні-
чого", відповів Ганкевич „А ви іцо скажете?
спитав мене С П. „Я про ідею казки нічого
не буду говорити. Тілько я не дуже велпкий
прихильник проводу складних соціальних ідей
в казках, Утопіях і т. п. Тут не показуеся то-
го, що иерше приходить в голову, а надто
простому чоловікові: як дійти до певного іде-
ала. намалюваного в казці. в сні, в балеті.'
Тут Ганкевич замітив, що час ітн в Бе-
сіду, іцо там будутъ цікаві гості.
Ми піпілп і помалу розмова звелась на
наші рокові спори з Правдянами. Я ніддержу- і
вав розмову тілько, щоб дати другим повід го-
ворнтп. Особливо хотілось мсні, щоб О. Т„ як
Галичанин. поговорпв з народовцями. ..ІЦо-ж
вп хочсте. щоб ми приставали до еоціалістів ?
спитав Ганкевич, котрий звичайно в розмовах
один на одни брав середню ноту між нами й ливій-
скими народовцями. „Я знаю, що ви не соціа.ті-
сгп, — казав, я, — але, коли вп звсгссь наро-
довцямп, то б то демократами, то будьте хоть
індівідуаліегами, та все таки правдивими, чи-
стими демократами а до того й поступовцями,
а не йдіть на службу австрійскій клерикально-
магнатскій партіі. І на теперітяьому австрій-
скому політичному грунгі е що робити демо-
крату - посгуповцю, навіть коли він не кому-
ніет і не пристае до еоціалістів. „Перепраіпаю,
— сказав тут. Олександер Огоновский. Розмо-
ва для мене дуже інтересна, але я мушу йти
до дому; я тілько що вернувся з села і поки-
нув жінку саму. Знаете, жінка молода, — ска-
зав він до вееі публики з оеібною усмішкою.
Всі засміялись тіею ж усмішкою....
„ На іцо ви сказали, щ > можна бути де-
-м&кратамиу-хоч не еоціаліетами'? спитав мене
гостро С. Подолінский. Аже-ж консеквенгний
демократ мусить бути соціальним демокрагом 1“
„А коли - ж і в білыпе освічених сторонах, ніж
Галичина, богато е демократіи не соціальних.
Тепер добре було б і того, коли б кожда по-
ступова партія давала хоч те для поступу, іцо
лежитъ в еі имені, в нрограмі, то скорій на-
ступив би час і для соціялізму“.
С. П. з сим не згоджувавсь, але-ж, коли
я ему сказав, що не вже ж мені було нотре-
бувати напр. від Ол. Огоновского. щоб він
ставав соціальним демократом, то й він засмн
явсь. „То з ними просто нічого й часу гаяги,
сказав він. Треба почивати працю ініпими
Галичанами". „3 якими ?“ „А ось з Січевика-
ми. Ви б тепер не пізналл Січі; там усі
тепер соціалісти". „Так скоро людс не
неремшяіоться“. „А ось же перемінились.
Ми вже вмовились з О Т. про видане соціа-
ліетичноі газети украйінскоі в Відні. За тим
тепер і йідемо в Росію, щоб зібрати грошей
та знайти кореспондентів для газети“.
-----беиг новий прбект “руйнував--перніё вло-
жений, що б йіхати всім дивитись на Г.ѵцуль-
іцину по обидва боки Карпат. На решті вмо-
вились на половині: усі йідемо в Станіславів,
звідти в гори до батька одного Січовика, по-
тім у Галич дивитись пародній мітінг, зібраний
товариством Качковского. а потім О. Т. і С.
Подолінский йідуть у Росію. а я в Буковину
п Угорщину.
(Далі буде) М. Драгомаиов.
Наука й штука.
ШЕВЧЕНКОВІ ІДЕАЛИ I УКРАЙІНСКА
ДІЙСТНІСТЬ 1) (ІІрпсвячуіо’ завзятим борцям
•) РсФсрят прочитанніі на рокогпнах Шевченка
ІЗ'.й ». ч ііевс.шчкііі коянаніі ліо.ы іих Украііінціі'.
за дорогі пам ідеі дд ’Ьдакові і Моп-е§о). —
1. Тридцать літ прнйіпло вже з того ча-
су, як замовкло вііце слово нашого кобзаря;
певяе, це такий довгий час. що, здаеться, пе-
ни чего й розмовляти про думки Шевченка,
про его ідеали та про его значіпя: вдавалось
би, що всі ці иптаня занадто вже ясні. що ми
маемо на них зовсім недвосмисленні відповіді;
вдавалось би так ще й через те, що імя Шев-
чепка стоіть на пранорі украпінского руху як
г. Галичииі, так і у нас, що на закиди безпро-
грамовости народовска газета'„Дѣло" відпові-
дай показом на Шевченка і каже, що вона
ма<: его ідеали2) і т. д. Так це все вдавалось
би, кажу, коли б ми мали діло во звичайною
людскою логікою. Алс по так воно е справді.
Періи уеього ви епостережетс щось непевне
в тому, що люде найріжнороднійпіих переко-
ванъ иокликаюгься на Шевченка, кажучи що
йіх власпе погляди засповані на думках ве-
ликого украйінского иоета (щоб не ходити да-
леко за прикладом, ми иагадаемо тільки інці-
дцмпмміромоіщшідд. Вахнянинаі Кв. .Іевіцкого на
торііииіх Щевчеикових роковинах у .Іьвові,
коли й. д. Вахняпип своі вузько -паціональиі
погляди і д. .Тевіцький своі радикальні — за-
споиували на творах Шевченка3). Як видно
з 4-го тома „Громади" (стор. ЮЗ - 107 і 113-
116) таке крутіня з Шевченком далеко не е
новина в Галичииі, хоч попасти б.ѵло воно й
в російскій Украйіпі (див. стор. 102- 03 і 108-
109). Сам Драгомапов в с.воій славній сгаті
„Шевченко, украіиоФІли и соціялізм" зовсім
ясно показав. хто такий був Шевченко піеля
евоіх думок, і можна було б думати, що піеля
так недвоемислспного і иеироблематичного роз’
яс.нспя пі.хто не схочс ховатись за великого
украйіпског» поста, повязуіочи вму своі кяері-
кальні і в загалі рсгроградпі думки. Алс ста-
лося не так: і теиер Шевченко стоіть яко-
юсь імирніоіо для всіх, хто не мая смілнво-
сти говорите в д свого власиого імспя. Це
дуже дивно і показук тільки, на якому низькому '
стуіііиі еамосвідомости ще и досі е галицка
(та. й украйінска) іптслігенція: за тих 12 літ,
відколи падруковапа стати Драгомапова, укр
галицка іигелігенція не вспіла зрозуміти думок
<:і. Пижче я думаю білып докладно поговори-1
ти про причини цеі сумпоі появи духового 1
жити наиюі інтеллігенціі, а тут тільки скон- 1
статую <і>акт, що ще й досі в більшосги Фра-
за про Шевчепкові ідеали являеться тільки '
ф р а з о ю, за котрою ховаеться повна песві-
доміеть, що таке ці ідеали в своій іетоті, Фра-
зою, котрою люде ретроградного напрямку хо-
чуть закрити своі власні думки, висовуючи
иеред себе авторітет Шевченка. Коли ж цей
йираз „Шевчепкові ідеали" може служити для
такоі неблагородно! цілі, то з цього ясно ви-
ходить, що загал інтеллігенціі не знае, що та-
ке Шевчепкові ідеали і чим власпе вони, роз-
ріжняються від буржуазно - ПІЛЯХСТСКИХ. Тільки
а) „Везпрограиоііість пародовціі;- Ег.г. .Тевінкого
(„ІІ:ірОД“ 1300 р).
3) Днв. <т. ІІ.-ііі.піка „На чші м.ішг вода" „Иаро.С
1890 р. Ч. 8.
з цеі ііесвідомости можна зрозуміти відношеня
до иромови д. .Іевіцкого, котрцй показав, які
суть власпе ідеали Шевченка. Коли-ж така
несвідоміегь галіщкоі інтеллігенціі е справді
(а в цьому піеля скізаного висіне сумніватися
не можна), то значить далеко не буде зайвим
нригадати справжні думки Шевченка і зірвати
маску з тих добродіів. котрі ховаються за імям
Шевченка і тільки комнромітуюгь его, босо бе
і своі думки іденгізують з Шевченком і его
думками.
Тай для тих, хто далекий від такого при-
нижена великого поста, яке звичайно ужива-
ться піби то иоклопниками его, не може бути
некористнпм і пеприкмиим хоч раз в год ясно
змалювати собі величній образ мужипкого по-
ета, згадати его щирі сльози за долю рідного
люду, і помянути его „не злим, тихим словом",
як він сам бажав того. Мені здаеться, що
звернугься хоч іпколи до області чпетих ідеа-
лів, навітьпе думаючи про те, чипівидко можуть
вони перейти в дійстність, піднестися до них
духом — мені здаеться, що тага момента ніко-
ли не пропадаютъ даремне. І7Санатія, “котра
теиер всюди нануе, робить такими дрібязними
всі напіі бажаня і всю нашу діяльніеть, що
нригадати собі і поставити ясно ті всликі ці-
лі, до котрих прямували мученики ідеі, — мо-
же розбудити нас і повести тсрнистнм шля-
ком боротьбизакраіцубудуччину. Така постанова
ідеалів, таке пригадуваня всликих цілей тнм
користнійіпе для нас, російских Украйіпців :
воно для нас потрібнійше, ніж для кого ишпо-
го. Ми, молоді Украйінці живемо від виливом
умовип загальпо - російского жити, а в Росіі
теиер серсд інтеллігенціі і серед інтеллігент-
ноі молодіжі з окрема, ианують ті два на-
прямки, котрі Шслгунов охрсстив назвою
„ восьми десятники" и „толеговцы" Та нитка, ко-
тра вяже ці два несхбдні напрямки1), може
6уги схарактерізована старою Формулою (над
котрою еміявся Щедрііі ще в кінці 70 -их ро-
ків): „нанг час не к час широких завдань".
Таке иагубпе звужуване вееі людскоі діяль-
ности, певне, не може мати користних наслід-
ків: всі ііаміри людей, иавіть щиро бажаючих
поліпіненя сучасних умовин житя, зводятьщГ
на зміну яких - небудь незначних дрібниць (бо
„напі час не е: час широких завдань"), а ко-
ли ще до цього долучиться „непротивленіе
злу ', то уся добра діяльніеть зведеться тільки на
ліпший (та й то хто его знае, чи ліпший)
устрій свого власиого житя вже без всякого
заміру осущити якіеь соціалыгі чи які другі
„утопіі“. Ніхто, я думаю, не може сумніватиея,
що коли б цей настрій російскоі2) молодіжі
сучасяоі перейіпов до молодіжі украйінскоі, то
тоді ні про яку діяльніеть пе можна 6уло б
і згадувати. Дивного ж в такому переході не
6уло б нічого, бо, як я вже сказав, живемо ми
в однакових умовпнах житя і. загалыютросій-
') Пагадасмо, іцо Піедгуиов під ,восі мидссатпика-
лп“ роауміі; людей стоістів, живучпх ті.іі.кп для себе, а
під „толстовцамп*. — ліо.Д-іі. котрі бачать лікарство
прети векого зла в мйр.тділпніу сампрозкптку»
ска реакція мак і на нас не меншпіі вп.тин. як
і па росіііеку молодіж. тим биыне. іцо з одно-
го боку в украйінскнх иаирямках 6 вже й те-
пер іцоеь гроха подібпе до Формхли : „наіп час
не « час піироких заідапіА а з другого боку
— папіа молодіж і так показуц дуже мало ак-
тивности, так іцо. я думаю, була б рада зпай-
ти рацію своій аиатіі в якій побудь ідеі мораль-
ного саморозвитку, або іцо. А нам павпаки
іменно треба памчтати, іцо „и а ін час (наіп
.ѵкрайіпскнй) чаек коли пе „піироких з а в-
даніА 'го „піироких думок“, іцо коли нам
практична дорога загорожена, то ми ію-
випні г,пробити собі повнпй тсорстичпий
світоглиД, повинні заразой приготовити . той
мэмепт. коли ми можемо рішучо вие.тунити,
як новпа с.ил партія. От тому-то, по моій
думці, і треба пам звсртатися до того, іцо
пам лишили в сііадок наші попередпики, і ора-
ти з тоі епадіципи все, іцо тільки відііовідас:
сііравжпім—ногрсбам^-щирого плмггулюво-дммо-
кратичпого украйіпс.кого папрямку, певпе, „не
сотворяя собі“ ні и кого якумі’ра“ і підходя
чи до иного з крітікою госгрог.» апалізу.
(Далі буде) Е. (’.
Полеміка й дописи.
(1ЕКТАІ[ТИ-УКРАЙIIГіЦ в СПЯ РІ.
(Далі). Всіх арештовапих падапо до
іркуцького губсрнского суду ; 23 всрсспя
свого 1891 року слухапо справу; Помст
ранцсв, Андріянченко і Хвсдорів мали від
уряду заборошшків; Мореів, як носелс-
ііець, мусив боронити себе сам. Номерап-
цсв обвинувачувався за напад та прилю-
дпу образу архіерея під час церковноі
одправи ; свідками нроти Померанцева бу-
ли самі урядники, — людей простого ста-
ііу (‘лідііпіг ов(± чомусь пе тгитав— Свідкіг
оті так поранили в надаваній йім ролі,
як не икнулось і геперал-губерпаторові,
заряжавши слідство, —- доводили на ири-
клад, іцо ІІомсранцсв не тільки образив
владику словом, а замірявся іце й кулаком;
Померанцев. нібн вбачаючн такі послідки,
зумнепо ирохав генерал-губернатора бути
свідком его слів, а не вчннку; сам вла-
дпка по потвердпв доказу, не відповід-
пого бсзсторонній діпсностп,
Протп Андріяиченка нічого нового не
снромоглпсь впмпзкуватн, крім уже звіе-
пих нам зурпвнпх чуток, потверднтн ко-
Під назвою „рос. молодіж* треба розумітц ме-
лодіи; не тільки ведпко-руекпх міет (особливо універ-
еітетеких >. алс іі украііінекпх (Киіг.а, Харькова, Одеееіі
і др.). де т-ж серед молодіжі пе украйінекого папрямку
ни можемо пріімітііти ноніш. маючі такпіі еампн ха-
р:п;тер. хоч і не так ризшіірепі.
трі суд не мав ніякіеінькпк нрпчинків.
• Але тут (‘погадали про бесіду з архіереем
; 2-го числа лютого. На заипт сліднпка,
владпка ппсав, що Андріянченко рівняв
себе до Христа, врікав иравославну
церкву Вавилонскою блудницею, мену-
вав ікони ідолами, і що на Гюго, вла-
днчпу думку, наложить до секта шалону-
тів. Від слів „Вавплопска блудница" Ап-
дріяпченко одрікавея.
Протп Мореіва по було і таких прп-
чппків; арештувалп Гюго нереважно як
поселенца, без довгоі мовп і зайвпх уваг:
арештувавши, почали шукати ііровпи, —
а чого-ж не знайдеш, шукавши '! .Лнловс-
кіій свшцснник, з голосу селян, доводив,
що Мореів виклнкав ііроновідями і розвів
секту, що до його пі про які секти в се-
лі не чуть було. И І,о то за секта й на
чому засаджувалась вопа — по мовл^-ію
а пі слова, — та суд і не зацікавлювався
такими іпітапями. Вводили па його тако-ж
— і це пайтяжча провіша — паругу
над святощами церкви. В чому-ж вопа
проявилася ? А в тому, буцім Мореів, од-
хиляючи лиловску крестнику Мавру Яки-
мову від шапобіі ікоп, тикав пальцами в
образи й казав, іцо одни походить па
брацького ('бурята), а другий па жида.
Ніяких свідків на користь отого доказу
при справі по визначено. Мореів одрікав-
ся від такоі подіі, а покази на руч Мо-
реіва (такі наприклад нокази крсстяпкп
Маріі Маловоі) суд зиехтував. Що-ж бу-
ло справди? А було ось що. Натхнутіій
словом евангельский, Мореів, де тілі.кп
йога, проводив те слово межи селянами,
вказуючи правий шлях людского житя і
осуджуючи хибниіі; він розповсюднював
ідею братніх взаемин у громаді, спільноі
замоги, морально! здержности, ідею любо-
вп Христовоі, котра б осіняла всіх і кож-
ного; доводпв, що без любови тіеі не ио-
можуть ні ікони, ні церкви, ні поминки, ні
навіть молитви ; іцо всякі зувнішні вияші
діііені тільки під умовою чистоти і світла
духового; любов в — добрі діла, без них
нема ратунку чоловікові — ось що про-
повідував Мореів.
Йроповідь ця про те прпдбала нимало
ворогів проповіднпкові; діншла чутка й
до священника; остатній кілька разів про-
сторо розмовляв з Мореівпм і в його
ноглядах не вшпукав нічого протішраво-
слашюго; з такого розуміня він заборо-
- 59 -
няв Мореіва і перед громадою його воро-
гів-доганників. — пТе, що він пропові-
дуе, — казав священник про Мореіва, —
все з евангеліі, а зглядом вчинків — він
е перший чоловік у селі.“ — Чим-же з-
яснить після цього покази, висловлені
священником слідникові ? А певно тим с’а-
мим, від чого іркуцькі заборонники ДОВГО
вхилялися оправляти в суді вши менова-
них кліентів; а може і моральною безза-
садністю. Як би там ні було, а чудно, і
дуже чудно. Коли Мореів розвів секту,
то чому не було доти ані якісіньких вка-
зань в урядових паперах ? Ить ми знаемо,
що об кожній сектанскій нояві завчасу
ведуться найпильні розшуки. А коли цьо-
го не сталось, то як же і в чому винува-
тити Мореіва? На підставі якого закону,
хоча-б то був навіть і закон хижацький,
можна брати до тюрми чоловіка, в надіі
пізніш чи ранше вишукати забажані про-
вини, поздоров Боже лжесвідків чи доно-
щпків ?
За донощиками не стало діло й тут.
В головній ролі виступили миройід Озер-
ков, мавший не трохи уваг для такоі ро-
лі, та сільский писарь Іван Козлов, да
вній ворог Мореіва, нераз обличений йім
за своі вчинки, пьяниця й негідник. Раз
Козлов узявся прочитати апостола в цер-
кві, — а сам пьянючий-препрьянючий,
ледве на ногах держиться, через силу-си-
лу язиком ворочае ; от і читае; „Братіе,
не упивайтеся вином, в нем-же есть блуд...
Народ як рачки не лазить, слухаючи, —
Спокуса та сміховина. Вийшли з церкви;
Мореів стрів читана й каже: — Дване
Ивановичу, а що то ви таке читали нині;
до чого воно йдеться ?“ —- і почав дорі-
кати прилюдно за безвстидність його по-
водин. Козлов не забув цього випадку.
По арештуванні Мореіва, іркуцкий слід-
ник Серебреников прийіхав був допиту-
вати селян, але так навантаживсь дорогою,
що ледво вліз до збірноі хати. Цим за-
раз і скористувався Козлов: він вів слід-
ство, опитував навманя, записуючи на
вільготі, що тільки душа бажала. Отаким
то робом і явились покази, вимусовані
під впливом дрібного почуваня помети; з
отакого то поводу виродилася потім нару-
га над святощами церкви, звалена на Мо-
реіва.
Суд у Сібірі — треба знати вам,
панове читачі, — вироблепо овсі на ін-
ших початках, ніж по останній Росіі; су-
дді засновуються едино на причинках, ко-
трі вистаче слідство, і ні про який пере-
гляд чи провірку не пеклуються; свідки
до справшщі не викликаються ; судового
переслідства не бувае; підсудний не мае
ніякоі спромоги одхилити причинки, проти
його зібрані, — а мусе гинуть без воро-
ття; Мореів, як поселенець, ошшився ще
в гірших обставинах. — Дкона не дасть
ратунку, але й не завадить, — захищав-
ся був він: —• Чи мав же б я який глузд
наругуватися з ікон?“ Суд пустив ми-
мо вух оту мову; на. заяву, що -слідство
велось з поруіпіням всякого закону, не
звернув жадноі уваги; прохання опитать
свідків, указаних Мореівим, не вдовольнив,
як нехтував в загалі всі ті свідницкі
покази, котрі спріяли підсудним.
Григорій Хведорів, крестянин села
Грановіцини, Іркуцькоі губерніі, 26 літ,
висловлювався буцім перед кревними про-
ти православно! церкви ; провина ця сто-
яла переважно на доказах жінки, але сам
суд признав ті докази неиевними і супе-
речними.
Перегляд справи відбувся одниі днини,
але засуд оставався невиголошеним від
23 аж по 27 вересня. Ходе чутка, що
судді ждали тим часом воради від гене-
рал-губернатора, котрий лаказав покарати
на зразок іншим, а особливо Андріянчен-
ка, вважаючи його головою сектанского
РУХУ-
(Конецъ буде). Харько Воля.
В СПРАВІ БУДОВИ РУСКОГО ТЕАТРУ. (Конець).
I так возьмім на увагу, що ческе йіѵасііо стоіло,
ели нас память не ваводить — над міліон вол. р. (від-
будоване по пожарі, виносило здаеся друге тілько) а
крім того велика часть артистдчних робіт була викопа-
на ческими артистами даром, або за зворотом лиш са-
мих видатків на матеріала.
Русини розуміеся не малиби так далеко ідучих
првтенсій, однакож колиби театр мав яко тако бути по-
дібним до людей — мусілиб кошта его будови виносити
бодай яких 250 тисяч. Коли раз підиесено серіознійіпе
справу театру в „Дѣлі“, пропоновано, щоби будувати
на взір черновецкого німецкого театру. Однакож сей
будинок, хотя також коштував кількадесять тисячів, с
всльми нетривкий і вимагае безперестанних реперацій,
бо сам рід такоі будови—дерево хилком крите, з гори
на се ваеуджений. Щож говорити о бевпечемстві -иро-
тив огню! Впрочім і „гордіеть народна" не дуже зізиа-
лялаби на будоване якоі небудь деревяноі буди, одним
словом, будинок мусівби бути мурований. Однакож по-
біч повисите поданоі дуже невеличкоі суми на кошти
— 60 —
будови — треба би ще не мало гроша на внутрішне
украшенъ*, на вайпотрібиіпші реквізити, машинсрію і
гардеробу — а і тут без яких 50 тисяч (також дуже
умірковане число) не можна би нічого почати.
На дарову роботу у нас числити годі — бо ма-
лярів-артиетів у нае мало, і ті, котрі дійсно до Русинів
лризнаються, не моглиби працювати лйіпе хочби за
зиоротом самих коштів, бо тяжко мусять боротись о на-
сущний хліб. Противно при такій справі як будова те-
атру мусілоби мати ся власне на те увагу, щоби дати
йім щось заробитп. Ало чи в загалі с у Русинів тілько
гроша, щоби видати и роздобути тих, вже таки дуже
екромних 300 тисяч? Треба би у всім енуститись на
складки та коицерти, а колиб з жерел тих вплинуло
річно 2 тисячі, то бувби се дуже евітлий результат. Од-
иакож таким чином треба збирати на театр над сто літ,
а ели так, то чи варта стягати в народа гроші на ціль,
котру аж по так довгім часъ можна би осигнути і котра
для жиючого і найблизшого иоколіня не мала би ніякого
інтересу? Хотячи одяге справу нриспіпіити, мусіли би іні-
ціятори того подвигу удатися до других народів, от хочби
і до самих Чехів. Та тут ,народиагордість“, на котру чеііж-
иаші народовці не мало бють, чейясе не зізволилаби на
жебранину. Чехи в своім цілім руеі, билинемало на„рго-
Ьпгепі пагойпі ііггіойіі11, і хотя се сталося иарешті фра-
зою, з котроі тепер молодіж ческа справедливо сміеся,
то все таки мала вопа ту рацію, що учила Чехів покла-
дати лише на своі власні сили.
Коли би одже Русини не хтіли відгравати ролі
Чорногоршв спроваджених на пражску виставу за ческі
гроші, мусілиби зречися чсскоі помочи, Інакіпе — лег-
ко би дожили того ветиду, що складка Чехів в кількох
місацях перевисшала би суму кількарічпих складок ру-
тенских патріотів,1)
Впрочім —можна би і від сойиу, від щадпиць,
з державпоі лотсріі ітд- також дещо вторгувати і се, ро-
зуміеся було би далеко менше ганьбячим, між жебранина
між другими народаии, котра вели уходила ще в часах
Трещаковского, тепер була би вже якось не до лицн
для нашоі націі. На всякий случай одчак, коли би на-
віть і ярезигноваио троха з „пагойпі ЪгйовН*1, все таки
мусілиби Русини завести складки межи собою, одже
удатися до простого парода і в загалі заатакувати своі
власні васоби- Однакож, чи в такім разі не булоби се
лиш иростим граней ролі, до котроі не дороелоея, чи не
було би то простою- бсзсовіетно с т ю тягнути з
простого народа гроші на справу, котра в его теиеріш-
нім положеніи майже нічого не може его обходити, а
іителігенцію завзивати до діла, котре рівнож не стоіть в
увязи з найблизшими еі теиерішними задачами ?! Як то
- то для тоі сатісФакціі, щоби перед світом, от хочби
перед Чехами похвалитись, що ось і Русини „еобі‘‘ виста
вили „святипю народноі Мельпомеии” — малиб вони
плюнути на всі інші справи, малиб без румянца всти-
ду дивитись на такі подвиги Словевців, як от товарис-
тво. св. Могора (розуміеся, не говорим тут цілком о тен-
) Нам здаеся противно, що Чехи, як народ прак-
тичниц, не дали би таки нічого. Аджсж Прага навіть не
хотіла повичити Краковови левноі суми грошей. Ред.
денціі дотпчних виданъ) а еамі дальше позіетавати не-
чинпб і контентуватись своіми упадаючими читальнями,
яапицаючим учитсльством, лихо стоячими „Народними
Торговлями" та на пяпері іетнуючими політичиими то-
вариствами?! — А бея сумніву — кожде стягаис гро-
шей на ціли народови далекі с нічим ішпим — як
ігпорованвм его нужда, его пекучих матеріяльних і мо-
ральних потреб і не може ніяк інакше були названим
—• як лиш безсовістностю. Доки що —- тепері-
шних ініціаторів збираня складок годі ще о се обвиню-
вати, так як ціле діло було доеи лиш якимсь веевідо-
мим поривом народноі Іігйозіі, і не було надежно пере-
дискутоване. Запалювалась до него власне горяча моло-
діж, з котроі не мало наложить до нашоі партіі — і
йіздячи підчас «>ерій з концертами, старалаея також
сновнити народну службу. Думасм однакож, що на бу-
дуче застаиовлятись і збирати гроші на заспокоеие
більше пекучих народних потреб.
Міг би тут іще дехто піднести заміт: Преці зпа
на цілому світови е сиіволюбивість Русинів! Треба од-
же старатиеь о ст.ілу руску сцену, щоби музика наша
мала де розвиватиеь і ирсзентуватвсь На се одиак му-
сілибисьмо зауважати, що для плеканя народноі рускоі
музики, не треба конче зарла будувати театр, і що
впрочім товариства співацкі, як нпр. Бояни, моглиб сю
службу доки що дуже гарно сповняти. До того, хотя
навіть час до часу капне якаеь десятка на будову те-
атру, то все таки по суспільности рускій не видно, що-
би так аанадто пристращалась до театру. Якже часто
доводиться нам читати, що па представленях найкрас-
іпих наших штук підчас побуту нашоі труни на ироніи
ціі, саля стоіть порожня, що родини рускі бувають в
театрі рідко, і то противно головно Поляки і жида да-
ютъ ще пашій трупі яко тако дпхати ! I так недавно на
першій представленіе в Станіславові, і то одно! з наіі-
краспіих наших штук, не явився ні оден голова руеких
етаніславовских товариств, як се з обурснем зазначив
дописуаатель „Дѣла*.
Чиж иожливо такій публіці говорити о жертвах,
чи у неі мож розбудити запал? Преціж і товариство
педагогічне також служить ніирешо рускости та „пато-'
<1пі 1ігЙ08Іі“, а прецінь нема між всіми нашими народов-
цями навіть 300 голов, щоби рішились заплатити иуж-
денпих 50 кр. на рік яко вкладку сего товариства! До-
дамо, іцо і льнівска руска нубліка також не занадто
горячиться до „інституціі народноі сцени“, а крім моло-
діжи бувають на представленях також в значній мірі
Поляки і жиди. Для них однакож рускі представлена
давані що року заледво через кілька неділь стаповять
щс певну рідкіеть, мають для них иевний поваб новости,
котрий би певпо пропав, если би театр руский довший
час перебував стало у Львові. Впрочім навіть польский
львівскиіі театр борсся безунивно з дефицитами ;
щож тут говорити о рускім,. особливо взявши па увагу,
що в загалі Русинів признаючихея до своеі народности
в у Львові доеить мало На случай вйбудувапя сталого
руского театру у Львові — стоялаб саля підчас білыпоі
части лредсталень рускоі труни — порожною — а се-
би не лиш що не дуже виходило Русинам на славу, але
иотягнулоби за собою упадок цілоі інстітуціі. Не мно-
— 61 —
го би певно причинялось до підреперованя еі Фінансів
відпаммовани салі ііідчас лобиту труни на провіиціі, бо
нід сим взглядом конкуренція у Львові досить велика.
Як бачим отасе, о вибудованю етялого руского те-
атру у Львові нема нам теиер цілком що і думати. ч —
Колиб навіть переведено сю думку в жите, то інститу-
ція наряжена би була швидко на банкротство. ' До того
с у нас так много чекучих аідач до виповненя, так мно-
го. пезаспокоеиих доконечних потреб. іцо братися до
такого иепродуктивного предпринята буде у нас
ще долго цілком не на чаеі. 3 того розуміеся
одііак еще цілком не виходить, що суечільпість наша
повинна в загалі мало дбати о нашу сцену.
Противно—всі еі прихильники мають і без будови
етялого театру ще дуже велико поле до полису. Не
далеко шукаймо, алс возьмім от хочби фонд емериталь-
иий напхих артистів. Що дісся в ним ? Чи іетнуе лін
іцс ? Кілько виносить він ? Про' все се не знае наша
суепільніеть нічого. як невпав до недавня навіть сам
голова „Рускоі Бесіди“ у Львові, заряджуючоі тнм фон-
дом Як здаеся, то він маліже нсістнуе, а коли іетнуе,
то в дуже мізерних розмірлх.
Одже - чи не повинна наша суепілыіість нака-
тись найперще поправого чорноі долі иаших артистів,
обезпеченем йіх будущини? А варт би нреці над тим
подумати, щоби людям. котрі своею грою так часто нас
і розвеселяють і до сліз норушують — вапевнити на
старість кусень добре вапрацьованого хліба! А чи-жвже
сама теперішна е.гвистенція наших артисгів не вимагае
докоііечпого іюліпшеня? Чиж не е се публичною тай-
ною, що гажі наших артистів суть за великі, щоби вмер-
ти з голоду, а за малі щоби жити? Якеж преці мусить
бути жите такоі артистки — і то не я посліднійших,
вотра бере .30 зол. міеячно, і мусить з того еще білыну
часть своеі сценічноі гардероби купити ? Чиж в загалі
не наложить попросту подицляти, що наша трупа при
таких условинах еще так добру мае славу що до житя
поза сценою! — Як бачимо, матеріалу до роздумувань
для театральних ентузіястів знайдеея не мало, і не одна
також пекуча потреба рускоі сцени жде иа поміч суспіль-
ности. Нсхайже возьмутъ собі до сердя всі ініціятори
складок на будову театру — пай думаючи про зимні
мури мешканя Мслъпомени — не забувають на вірних
еі слуг, маючих живе тіло, вимагаюче поживи і одежи,
лай не забувають також і на се, що і иаша сценічна
література вимагае білыного стараня як доси і що
складки па нагороди конкурсові булиб певно потрібній
ші ніж складки на будову ) Пай впрочім агітують за
) Що в тім пункті наші Русини не вмилиси до
Чехіи ані навіть до Поляків. се видно із слідуючого
приміру. Торічній сойм краевий визначив перший раз
750 г. на преміі дли руских штук драматичннх. Люде
управляючоі „Рускою Бёсідою" мали надію, що Виділ
краевий дастъ сі гроші йім до рук і мали вже навіть
призначену дірку, куди йіх. віткнути. Алс Виділ краевий
иостуиив інакше: сам розписав преміі, сам вибрав
жюрі з Русинів і одного чи двох Поляків. На конкурс
зголошено еім штук, з ннх деякі дуже слабі, але деякі
й незлі. а одній з них члени жюрі, котрі еі читали (бо
не всі еі читали!) признавали і талант і сценічність,
доки не догадувались назви автора, загалом признавали
еі гідною коли на першоі, то другоі преміі. Аж нарав
появляеся рішинець жюрі: жадна в падіеланмх штук не
чиеленнійшим ходженвм на руекі представлена і йай
доведутъ в той еиосіб до того, щоби руска сцена опи-
ралась дійсно на підпомоаі рускій, а не жидівскі.ч і
панскій.
А теиер зауважуем еще раз : Най всі, котрим
ФІрою сіна зайіхав примір Чехіи до голови, заетановять-
ся троха глубше над розвоем і крицею коло сего
народа. Най йім не вабагаеся зверхоого блеску, який
стараються Чехи розницу™ перед очима чужинця, алс
най вникнуть дійсно в суи> річи і иересвідчаться, що
до блеску ідеся ререз довголітну, реальпу, органічну
роботу. Най впрочім возьмутъ на увагу і се, що не все
золото, що ся світить і що і у Чехів не все. що
своею яскравостію ріже в очи, гідне зараз паслі-
дованя Що як що, але чсский шовінізм, той напрям,
щоби все. а все було ческе і ческе, щоби воно було
ческс, без взгляду, які его прочі свойства і вартіеть —
еще найбілыпе подобався нашим народовцнм, Що одііак
під тим націоиаліетичним покостом крпеся аж иадто
часто сильно ретроградство і клясовий визйск — того
наші рутенскі ентузіясти не хотятъ брати иа увагу. А
моглиб йіх одпак о тім поучити дуже добро як ческа
робітнича (соц. демокр.) партіи, так і поступова молодіж,
котрій вже також надойіла перейівшася фраза про
„ргоЬихепі пагойпі Ьгйозііа, для котроі тепер намваж-
нійіпою есть „воеіаіпі оіаяі<а“, і котра береся не на
жарти „Ъийііі ѵ Іійч орроьіепі иаіайц". На жаль, правда,
і то, иго у нас тепер рутенский загал, виекспенсува-
вщи свою спергію перед роком на збиране лояльноли-
вупских адрес, задивився на своіх провідників і рад
братись лиш до таких „народних подвигів“, при котрих
иайменше праці, вайменше иаражаеся достойну рутенску
шкіру ! Та коля так, то пема що покликуватнеь на кож-
дій кроці на Чехів. Далеко куцему до заяця!
Кирило Трнльовский.
Критика літературна і бібліограФІя.
І)г. .ЮНХ КЕББ8 ІЖВАММ НЕ8СШСІТГЕ ЮЕК
ѴОЪК8ѴЧВ,Т8СНАЕТ&БЕНВЕ. ТііЬіпееп 1890. Книжка
під тим заголовком (ѴП1 + 344) е переводом з англііі-
екоі „Нібіогу оГ Роіііісаі Есопошу11. Автор сі, проФесор
економіі в Дубліні, звіетний вже з давка в літературі
економічній. Особливо звернув увагу ученого світа его
відчит в „ВгіійЪ. Айзосіаііоп“ 1878 р., в котрім автор
відповідае вимогам конкурсу і гроші вертають назад до
роапорядимости Виділу краевого. А приватно говориться,
що штука, про котру висше була згадка—неморальна,
вистуиае против подружи і що в разі еі преміованн
якіеь „противники" певно вметучилн би в Соймі з іптер-
гіеляціеіо. От страхіте ! Не бійтееь, Поляки так не по-
ступили, а роздали всі три краеві преміі і були б роз-
дали йіх ще й білыле, хоч зараз першу штуку преміо-
вану поліція заборонила виставити на сцені. Та наші
Рутенці зиають одно : коли не нам, то нехай не буде
нікому! Вправді жюрі ухвалила віднестиея до Виділу
краевого, щоби гроші призначені на премію для руских
штук ще раз були ужиті на ту саму ціль, але чи Виділ
краевий ее дробить ? <іж при осуді штук Рутенці друтий
раз не постуллять так само, поки хтось з „Фаміліі* не
напише якихось нових „Соколикіе11? ось питана, ма ко-
трі жюрі забула дати відповідь. А при тімже ми иевні,
що коли б тогорічний конкурс вийшов був добре, то
Сойм сего року був би ухвалив другий раз таку саму
суму на новий конкурс, і наша сцена була б мала хоч
дві три штуки коли не ліпші, то певно не гірші від тих,
які досп преміювала „Руска Бееіда". Та ба! Добре то
каже наша прииовідка: поганому животови і пироги
вадять. Ред.
— 62 ——
вказуе па відволтене економіі, яко самостійно! науки до
соціологи. Відчнт сей, опіеля олубліковаиий, появився
також в німецкім иереводі Г. Шееля (1879).
ІІодаючи авіетку про свіжу пряцю аііглійского
прОФесора, ми не будемо розкаяувати еі зміету ані писати
спсціялыіих критичних заміток 3 огляду на те, що твір
Інграма, яко один з ліпших підручпиків по іеторіі економіі,
може діетатиеь в руки нашоі читаючоі громади, ми об-
межимося на охарактеризовано поглядів автора, на за-
значене его становиска прінціпіального яко економіета^
щоби в той спосіб з гори подати крітерію до оцінки
та ровуміня его „іеторіі".
По своім поглядам екопомічним Інграм наложить
до іпколи іеторичноі. Школа тота прийщла ва зміну
клясикям зі Смітом та Рікардом, яко найдужпшм теоре-
тика» клясичноі школи, на чолі. Основою іііх теоріі бу-
ло, що суепільніеть лтодска розвивасся піеля сталих,
абсолютних законів прлродних. 'Поклавиш такий пріиціп,
клясики аналівували суепільніеть методом дедуктивиим, *)
не звертаючи уваги на Фактичпі ріжниці, які виказував
стаи поодипоких народів в йіх розвою економічнім. То-
ті ріжниці — йім вдавалось — були тілько пертурбанійні
хвилеві збочсня від натуральною сталого ладу’), котрий
завести було обовявком кождоі суспільности. Шукаючи
„природпих-1 елементів в економіі, відкрили вони, що
усе починае на егоізмі людекім, і той сгоізм повивен
власне як найдужше рбзвиватись, щоби здобути для
націі як найбілі.пте добра національной). Була то, як
бачимо, еубсктивна. можна сказати псіхологічна інтер
претація звісноі політики ліберальноі „Іаізвег іаіге Іаіззег
раезег", політики, що стала вже з початком біжучого
етолітя основою економічного та торговсльного поступу
Велико! Британіи
Погляд клясиків не міг довго уегоятиеь. Вг.ажа-
ючи суепільніеть організмом, що підлягае виключно за-
кона» природная, клясики не бачили в суспільности
того, що е найважнійпіе, не бачили самого чоловіка, тоі
живоі частини еволюціі економічноі. Правда е, що люде
двигались вперед, переробляючи твори природа і ви-
зискуючи еі силы на свою користь. Правда е, що егоівм
а радше змагане до самообороии та забезпеченв свого
іетяованя були мотивом до праці і продукованя, але сго-
ізм одиниці, підлнгаючий стали» ваконам природный, не
міг би був довести до розвою суспільного, а навпаки,
бувби держав чоловіка на однім ступені культурного
житя. Між тим бачимо, що суепільніеть розвивалася чим
раз далі і далі, починаючи від найпрімітівнійшоі орга-
пізаціі та архаічного комунізму аж по наші часи, світлі
пезвичайнпмн здобутками цівіліваціі нашого етолітя.
Той розвій, коли приглянемось ему близше, за-
мітний власне ловілыіим визволбм з під брутальних яа-
конів природы Псрвісни» чоловік був цілкои в еі цуп-
’) Сумніви що до А. Сміта опрокинув Т. Бокль.
Ипакше задивлюеся Інграм. Нор. 121 і далі.
2) В однім міеці свого славно звіеиого труду
„Богацтво народів" Сміт виразно каже, що всякий ін-
ший лад „с переверненем до гори ногами натурального
стану річей".
ких руках. „Але борючпсь о свое істпованс —• як каяіе
в однім міеці Марке — нервіеняй чоловік глядів помочі
У других людей, входив з ними в сііілку, засиовувлв
громади, витворив с-усиілыіу оргапізацію". Протів зако-
нів ириродних він поставки завопи суспільні Тоті за-
коны суть виовпі витвором самого чоловіка, того іето-
ричного чоловіка, що бореся з природою і другими люд-
эіи — там з каменем і луком в руці — тут побіч вели-
карских мапіин капіталіетичиоі продукціі. Завдяки тій
живій людскій силі двигалась, суепільніеть, власне виби-
ваючпсь з під залежности від законів приро
днрх задля організаціі суслільноі. На -йіх міеце настали
законы суспільні або іеторочні. Школа, що йіх замітила,
выступивши протів клясиків, одержала звітсм евою назву.
Для тоі іпколи нема вже абсолютних прав, бо
суепільніеть перестала бути трупом, на котрім клясики
переводили своі анатомічні операцій Показалося, що сс
не труп а розвиваючийся ерганізм. За тим муеіла усту-
пити також думка о ностійности ноив, котрі доеліджу-
вали клясики. Но йіх думці лад каніталіетичний яко на-
туральный мав трівати по віки вічпі. Іеторики-еконоиіс-
ти показали, іцо і той натуральный лад е тілько одною
Фазою в розвою су. пілыгого ладу, так як одною Фазою
була колись також „натуральна" «аза архаічного ко-
мунізму або Феидалыюі госнодарки. I як вони ирогомо-
ніли, так прогомон'ить і капіталізм, уступавши міеце по-
вим поридкам, що приядуть яа зміпу еучасного ладу; Сло-
вом в суспільности нема законів абсолютних, але реля-
тивні, іеторичні.
Історична школа розвинулась головно в другій
половині біжучого етолітя, алс еі початки сягають у
Франціі- Августа Конта, автора „філософіі иовітіеноі'1,
в Ніиеччині Рошера, Гільдебранда і Кніса. Не треба
одпак думати, що і в іеторичній школі нема оеібпих
груп. Противно і тут іетнують побіч себе школи з дуже
відмінними ямаганями і було б інтересно прослідити тоті
ніянсл та ріжниці, котрими вони визначаються, Очеви-
дно, що я вдаватися в се не можу. Скажу тілько пару
слів про Інграма.
Інграм наложить до тоі груни школи іеторичноі,
що прозвала себе „реаліетичиою" або „стычною" або
„індуктівною" і навіть „еоціалыю-органічпою (Вагнер)
і може похвалнтися такими звінкпми именами, якВгеп-
іапо, Каз$е, Зсйпюііег БсЬййІе, АІЪ. ѴѴ> ^пег, ВііЪгв" і на-
віть філософ Бап"С. 3 ріжних назв тоі групи я виберу назву
етичноі школы, бо вона найбілыпе характерна.По думці тих
економіетів, суспільвість сучаспа вказуе пенні хиби-
(котрі вони, мимохідь замітимо — вивчили із Маркса і
соціялістів в загалі) Хиби тоті однак суть того рода,
що йіх можна усунути реформами, не зміняючи основ
капіталіетичних порядків. Ре Формы тоті мае перевести
держава і переконапя о хибах капіталізму суепільніеть,
виховавшиеь в напрямі моральное™ і справедливости.
Очевидно, що так понята сусшлыіість перестае бути
суспільностю, розвинаючоюся по певним закона», а
стаеся глиною, з котроі моралізатори вчуться виліплю-
вати моделі для своіх ідеалів еуешльноі правди і етики.
Послухаймо зрештою самого Інграма : „Одиниця —- ка-
же він, е зарінно органом суспільности як і цілоі раси.
— 63 —
Тому вавданем еі як і всіх кляс трудитися для витворс-
ня такоі організаціі, котраб була висшим ступеней в
розвою цівілізаційноі справедливости. Яке се завдане
— иказуе икономія, котра „все е тільки частиною шир-
іноі науки: соціологи, котра як з іншими відділами
(житя) так і в . моралг.иим сінтсзом — тою короною
усього духового сістему, стоіть в ягинім контакта*. (333 4)
Що автор втягас і мораль, е.е конечно, бо для своіх
просктів він пе мае пбмочі вакопів суспільного розвою,
як содіял-демократп, котрих ідеал осуществиться не
врововідю на тему справедливости, але елёментарною
силою роявою матсріяльних умоп кДпіталістичноі про-
дукцій Евг. .1.
Обговорепий тут твір Iиграми вийіиов і п поль-
скій перекладі Дра Софіі Дашинекоі, в Вариіані, накла-
дом ред. Ргяе^іайд Ту^оііпіопе^о, н. з. Нівіюгуя скопотіі
роіііусгпе;. Сс.й переклад кояітуе. 1 руб. 50 кои. і можна
его дістати в польскій Книгарпі у Львові. Тпір Інграма
рекомендуемо всім Русинам. Ред.
НЕКРОЛОГИ. 3 ночатком сего року на-
ша галицка Русь стратила двох людей, котрих
память годиться спомянути добрим словом. У
Львові вмер д. 29 января в ночи Дамян Гла-
дилови ч, прооесор рускоі гімназіі, голова Тов.
іменм І11евченка,'член, а зглядно виділовий усіх
народовских товариств у Львові і амініетратор
„Дѣла" від самого початку его раснов іня. По-
кійпий 6ув характер наскрізь чесний і прямий,
робітник иевтомлений а притім скромний і тихий
як мало хто з ого сопартійників. Хоч дуже ве
лика часть найтяжшоі, адмініетраційноі праці ле-
жала на его плечех, хоч можна сміло сказати,
іцо без его тихоі праці, без его порядкуючоі,
еиергічноі руки партія народовска певно не бу-
лаб двигхнулася так високо, як стояла пе-
ред злопамятною угодою, то все таки по за
тіеним кружком партійним майже иіхто не знав
про его діялыііеть, не підозрівав в нім одного
з найвпливовійших людей партіі. Сам він ні-
коли не бажав почестей, не добивався аван-
сів, не спекулював на популярніеть. Безпретенсіо-
нальний а заразом отвергай і прямодушний
він хоч не належав до інтеллектуальних про-
водирів партіі, то дуже часто репрезентував еі
сумліне, еі почуте справедливости, котрому
з причин політичних і партійних дуже рідко
можна було висказуватися прилюдно. Хоч на
вні він держався партіі вірно і солидарно, то все
таки в нутрі еі він дуже часто був опозіціею
і сімпатізував з еі опозіційними елементами.
I автор отсих слів нераз мав пагоду досвіди-
тн его вирозумілости, безсторонности. Від часу
акціі угодовоі зносини наші якось то перер-
валися. Покійний щиро, цілим серцем ненави-
дів партію москвофільску, а головио еі проводи-
рів, котрих уважав платними агентами росій-
скими. Може бути, що іменно та ненависть по-
пхнула его в обійми угодовства, бо сумнівае-
мось дуже, іцоби его манили обіцяні д. Роман-
чуком ряспі „посади і аванеи“, котрі ев®емічно
прозвано „програмою Романчука", Що при
кінці житя віра его в тривкіеть і ложиточніеті
угоди була значно захитана, се доказуе лист,
котрий він на кілыса день перед смертю напи-
сав до мене, пересилаючи передплату на,, На-
род0 і нросячи мене відвідати его. „3 оста-
.тпих нрів вапюі часописи перекоиуюея — пи-
сав він - що Народ хоче статися справді кри
тичним і обсктивним пиеьмом, і для того про-
щу міні нрисилати его.“ Та жаль, що сла-
біеть его не позволила міні бачитися з ним.
Честь его памяти.
В тиждень пірнійше помер у Відні Тван
Борисікевич, ветеран патріот руский, ко-
трий ще в 1848 і пізнійше займав доволі ви-
дне міеце в іеторіі руского відродженя. Він
родився в р. 1315 в селі Увислі гусятинского
повіту, скінчив права у Львові і іце на уні-
верситеті перснявся народолюбними поглядами,
що панували тоді (перед 1848 роком) серед
лііппоі части польскоі і рускоі молОдіжі. Під
впливом тих думок він трібував навіть за при-
міром Головацкого та Вагилевича ходити „в
народѣ, певно переважно з цілями етпограФІ-
чними, але перша его екскурзія випала не ду-
же вдачно. Натямлю вже, чи в Вітвиці чи в
Кальнім коло Болехова его ареіптували мужи-
ки, і покійник сам з гумором оповідав міні той
епізод, як то „Бойки вели его продавити до
Болехова14, та тут, розуміеся, его зараз увіль-
нено. Скінчивши права з дуже добрим успіхом,
він якийсь час працював в канцеляріі адво-
катскій у Львові, але швидко задля слабого
здоровля покинув сю роботу і вернув на село,
до Увисли, де батько его, що там був попом,
купив для него хату і гарний кусень землі, на
котрій він гоеиодарював майже до кінця житя,
займаючися при тім яко споеібний правиик ве-
денем ріжних процесів і нравною обороною
селян Слава его загально звіеного і поважаного
„панича з Увисли0 лунала широко по околи-
чних селах.
В р. 1848 Борисікевич поспіпіив до Льво-
ва, щоби взяти участь в організаціі Русинів.
Був він одним з основателів Головноі Ради
рускоі, уложив _еі статути і вибраний був за-
ступником головн. Яко делегат тоі Ради йіздив
в маю 1848 року до Праги на перший зійзд
славянский, де познайомився з многими знаме-
нитими Славянами, в тім числі й з одиноким
Росіянином, прйсутним на конгресі — Бакуні-
ним. „Дуже він полюбив мене — розказував
міні покійний Борисікевич, коли я віддвідав
его в Увислі в 1884 році. — А був то хлоп
величезний, певно три такі з него були би, як
я. То бувало стане коло мене, а я ледво до
бороди ему головою досягну, тай говорить
сміючись : „Дивіться, Славяне, ось вам образ
наших народів: се Малоросс, а я Великор'осс14.
А я також сміючись усе додавав: „Ну, ну, я
ще виросту11.
„Літом 1848 р. був я підчас жнив дома,
у селі — розповідав далі покійник. — Десь
при кінці серпня прийіжджаю до Львова — з
виднійших Русинів нема нікого, крім одного
Куземского. А ту межи Поляками рух, „Рада
— 64 —
Народова“ тероризуе всіх, иосилае депутацію
до Кошута. Бем (полький генерал, участник
повстаня 1831 р. і пізнійший комендант пов-
станців німецких у Відні та угорских в Семи-
граді) прийіхав до Львова, ходить но місті,
рисуе пляни, я сам бачив его, як рисував плян
св. Юра. Гвардіі народові польскі горойіжаться
не тілько у Львові, але й по всіх містах схі-
диоі Галичини і зовсім. явно говорить о близь-
кім новстаню. А газети польскі, брошури, сви
стки говорятъ о нас з такою ненависти) .. Ну,
міркуіо собі, — тут як нрийде до повстаня,
то нам псршим дісганеся! * Біжу до Куземско-
і'о. „Преподобіе, радьтс, іцо робити 1“ А віи
тілько рукою махнув. „А що кажу — як
би ми й собі почали завязувати во містах і
міеточках рускі гвардіі ?“ Врадувався Кузем-
ский тою думкою і зараз пойіхав до губерна-
тора — і ми почали орѵапізуватися! “ Розпові-
даго тут сей незвіепий доси енізод так як він
міні лншнвея в памяти, яко причиной до іето-
ріі руху руского в 1848 році.
Так само належав пок. Борисікевич до
іпіціяторів славетного зйізду руеких учених.
По збомбардовапю Львова, йіздив разом з Ку-
земекмм до Оломуца в депутаціі до цісаря
Фсрдінанда I., щоби заявити вірніегь Русинів.
В чаеі реакціі 1849-1860 рр. відбув кілька по-
дорожей по Европі, загостив був навіть до
Америки. В ері констітуційній вибиравий був
два. рази послом до сойму краевого у Львові,
а раз від сойму «го вислано делегатом до Ві-
дня. Виднкм парламентарію гом покійник не
зробився, до сего бракувало вму постави, го-
лосу і тоі, як Иімець каже, 8сЬ1а§(еги§кеіг, без
котроі і найкрасші спосібности, найліпше зна-
ин житя і нотреб народа не зроблять іщс пар-
ляментариста.
В остатніх літах хорував богато, особли-
во па очи, і за для сего й продав свою ма-
етпіеть в Увислі. котру гіервіено думав був
записати „Просвіті“, і перенісся до Відня.
Щиро привита» він появлене нашоі часописи,
в котроі першій р очнику і була поміщена одна
статейка его пера. В Відні він радо бував у
кружку тамошноі рускоі молодіжі і молодів
душею, слухаючи розмов про иові ідеі та по-
гляди, які зростають серед неі. Там я й ба-
чив его остатній раз в р. 1890 в товаристві
М. Драгоманова. Згадував тоді, що нише своі
спомини: чи і кілько йіх напиеав — не знаю.
А були б вони певно інтересним причинком до
іеторіі нашого відродженя. Честь его памяти I
Іван Франко.
Переписка Редсищіі.
Д. С. X. і др. Вашого письма мн добро пе второ-
паля, то ж попевпі й за свою відповідь. Вага вистуя
протів рос. додатку до „Народа1*, перезонний яайперше
й економічного боку: Ви.платите тілько за „На»
род“, що тепер і не менший і не гірший; на додаток
Ви пе дали і не даете апі копійки, отже ми
можемо пробити для Вас тілько одно — не пеейлати
Вам додатку. Далі: противенетво додаткови задля ло-
ви також ясрсзонис, бо для полігичиоі свобода и. Росіі
користпо було би ироиовідувати ту свободу хоть на
всіх мовах Росіі; те, що ми почали, но нашому, тим ко-
ристиійіпе, іцо бе на два боки — і в баіідужіеть роеій-
скоі публіки 1 в ретроградство тих наших моекпоті.ііг.,
котрі підпйряготь рос. деепотизм, ІІаіімеиніе ролонпі
крики Віших старях лицемірів на саму суть додатку,
тим нсрсзоіпГй.иі, іцо перед тим деякі йіх головачі ишрилк
про нас бріхню, буцім то ми прихилыіі рос. дсепотизмо-
ви ! Для них, звісно, політика „иб вміетпа і ис па часі“,
але-ж обурюватися на мае вопи не мають права. Вони
иальцем по рушають для нолітичноі сиободи „рідноі
пеньки“, то-ж ми мусимо тут оберта,тися на „стогны, гра-
да “ У крайній тли білыпе, що самі „язычники1* нас за
те просятъ Та, коли боротьба яя політичну волю в Ро-
сіі „не па часі“. то по що-ж ті етарі парікають на „ли-
ху долго11? Адже й таке иарікане „пе на чаеі“ ! Цікаві
ми почути під тих людей, чи „но на часі“ й тс, іцо ро-
блять для політичпоі волі в Ѵосіі, російскі й чужі люде
заграницею — такі видавці та прихильники Р'гсс Віі8$іа,
Ь'геіев І’иьвіалиі і т. і. ? Чиж при такііх поглядах украй-
іпскі „патріота1* ауміють бодай покорно,туватиси, як слід,
ИОЛІТИ’ШОЮ волею, коли сі для пих виборють хоть чужі
люде?.,. Па іцаете украйіпска справа ис стала на пнх
одних: с на Украіііні й ігеакіпі люде, і воли скрізь ириіі -
мили й ияги додаток дуже радо. П.івіть аяпропопуваліі
нам се самі Украйінці — правда, такі, що бачіть трохи
далі свого куточка, де все жипійисс „йо на часі“.
Псп. Ольга К. в Ч. Ваша звіетка буде надрукоп.тпа
в ч. 5. До роботи длирубрнки „Жіпочі справи11 дуже .про-
симо.
А. Хв. Ваша допись про білорусоФІіьетпо буде
цадрукована в ч. Г>.
Звертаемо увагу наших читателів на те,
іцо від 1 л. марта нватира редакціі „Народа"
(й М. Павлина) будо на улиці св. Яарна (псвис-
I ше уніеерситету) ч. 12 на / поверсі. Адміністра-
ція й енспедиція на ул. Зибліневича ч. 10 (зараз
понизше), в нватирі 1в. Франка. Просимо, для
обопільнсі догоди, слати все, що йде до зміету
‘ „Народа", на адрес реданціі, усяні-ж грошвві по-
силки на Нарсд і партію, ренлямаціі і т. /. прямо
на адрес адмініетраціі й експедиц і.
Власне вийшла книжка: Вибір поезій Гси-
ріха Гейне (Німеччина і Байки для дітей) псрс-
клад Ів Франка, з житеписом і поясненный.
Коштуе 50 кр.
Стцтю про зйізд галицких соціалістів, ми
мусіли відложити до елід. числа.
Перший наклад сего числа еконФІскувала
щам ц. :к. прокураторія за конецъ статі д. Ф.
Прухніковоі про сімю й подруже — обективяе
сгіравозданс зо звіеного твору Француекого уче-
поію. Летурно, твору, Щ"> в орігіналі нродаеея
публично і в Галичині.
Видавепь і головиий редактор йіихайло Павлик. І’сдактор відвічіиьниіі Іван Франко.
„3 Народноі Друкарні11 Войтци: Ланецкого. під проводом В. Годака.
Р/н ///.
Лі.вів 6 л. марта 1892
4.5/6.
р-=-==—т
Виходить 1. і 16. л-
КОЖДОГО місяця і ко-
штуе ва рік.
в Австро-Угорщині'4
гульд. а для заграниці
8 рубя., 12 Франків, 10
марок або 2‘/а доляра.
Одно число 20 кр.
Н~: ....
Редакція: Львів, (ул.
св. Марка ч. 12.) відпо- I
відав тілько за зміст
Іі точний вихід газети.
Рукописи мають бути
писані правописю На-
рода. 3редактором мо-
жна говорити відіі —12
рано і від 3—4 и. об.
Адміністрація й експе •
диція: на ул. Зибліке-
і вича ч. 10, в кватирі
і Івапа Франка.
__^==>1
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКО! РАДИКАЛЬНО! ПАРТИ.
Політика краева і загранична.
/
ВІЧЕ НАГОДПЕ В СПЯТШП. Дня 27. Февраля
підбулося в Спятипі віче пародію, скликано за почином
еіцтаих ооляп із Карлова і міщан зі Сиятииа. Вуло се
порше ссгорічне віче, котрс мало характер наскрізь ра-
дикалыіий і в мпогім дсчім не було похоже ва ті віча,
що скликаютъ паші старші партіі. Ідучи ва традиціею
торічного віча коломийского, ініціатори падали і сему
вічу характер вирааио мужицкий. В кождій справі окрім
праеовоі, промовляли, иа сам перед мужики, по-
давали сѵоі погляди і фякти, а інтелігевтці ре-
ферента — по части також мужики — пояеніовали при
кіпці справу осповно, ставили і мотиг,ували резолюціі ,ко-
трі таклм способом справді можна вважати випливом
епілі.ноі думки усіх аібраних на вічу. Пема що й дода-
ватл, що иаради віча визначалпся спокоем і повагою,
при загальнш оживленіе вееі маеи; по політичво розви-
тім і досить оевічешм народі повіту снятинского і тих
людей, що прибули.на віче в сусідних повітів, сего з
гори можна було падіятися. Годиться тут піднести та-
кож, що бесідники мужики говорили маііже всі коротко,
ясно і до річи, а декотрі, як Іван Сандуляк, Мандій,
Мардарович, Чермянский, Сулятгцкий з такою прсцівіею,
що міг би йім позавидувати не один інтелігентний бееі-
дпик ів тих, котрих промови ми чуваемо нераз у рату-
ші львівскім.
На віче зібралося около 1500 селян І маломіщан.
Обширна воаівня на „Вигоді", заиовііена була щілыіо і
то від початку віча аж до самого кіпця, а майже-поло-
вина прибувших стояла перед отвореною брамою і вхо-
дила до середини, як одна часть відти виходнла. Ц. к.
власти повітові звернули на віче дуже пилыіу увагу.
При обох входах в коршму стояли і довкола неі патро-
ліовали жандарми, котрих було 12; за ходом нарад слі-
дили з початку аж два комісарі правительственно т- е
сам староста снятинский п. Арвай і комісар староства
и. ЦулявФ. Помимо програми віча, богатоі так як при
жаднім дотеперішнім вічу, бо зложеноі в ТО точок і по-
мимо основноі і внчерпуючоі діскусіі, віче тяглося тро-
хи білыте як о годин, т. е. під ІО8], рано до 4 по обіді.
ІІригадаемо напр. що віче в Турці, на котрім було тіль-
ко 5 точок, тай то одну пропущено, тяглося від 11 ра-
но до 6’4 вечір.
Віче створив короткою і гарною промозою міща-
нин снятинский п. Антін Савкевич, витаючи збір в іме-
ии комитету і віддаючн честь сслямам карлівским і мі-
щанам скятипским, котрі не щадили заходу і навіть кошту,
щоби скликати се віче. За его порадою, головою віча
вибрапо Дра С. Даниловича, а заступником п. Івапа
Кузика, селянина з Карлова. На секретарів „окликая
голова пп. Гарасимовича, Гулейчука і Савкевича.
Скоро презідія уконституовалася, повстав старо-
ста п. Арвай і відчитав по польски §. 11 закона о то
вариствах, звертаючи увагу голови на тс, що він від-
повідас за псрестеріганв порядку і спокою на вічу. Др.
Данилович иольску промову старости повторив вібраним
по руски, по чім приступлено до порядку дневного.
До першоі точки, н справі загальпого голосованя
промовив на сам перед селянин Грицко Запаривюк, вп-
каеуючи, що па нашу бідноту періпий лік е розліиренс
прав політичвих. Для богатих панів се справа не така
важна, вони можуть собі жити і за границею, де права
вільнійші, але чому-ж ми до оборони краю маемо бути
перпіі, а до прав рстатні ? Потім промовив о. Бариіп зі
Снятина, — народовець. Признав він, що загальне поло-
сована в цілком справедливо, бо ми платимо всі пода»
ток і гріпши і. кровю. Але теперіпіні обставили полі-
тичні не позволяютъ ще на заведене такого права: на-"
рід наш нерозвинепий і недозрілий, а теперііппа рада
державна того не- ухвалить. Для того радив приняти в
засаді вагальне голосоване, але на тепер домагатися
тілько безпосередіюго голосованя.
Протів сего виступив перший міщанин снятинский
Мардарович, кажучи: Звичайно так бувае, що дужший
слабшому каже: ти нічого не вначиш! тн не платки!
відки ти приходиш до якогось права?! А я вам скажу,
що найбіднійший найбілыпе платить Кожда річ у нас е
оподаткована — і хата, і сіль, і тготюн, і мясо. А пре-
цінь ззіети, випити і накурити потребуе иаіібіднійіпий
так само як і найбогатший. Богач нераз не мае дітей, а
бідний і жількоро дітей посилае до війска. Для того
найсправедливійше було би, щоби всі від 20-ого року
мали одпаке право голосованя. И. Гулейчук, правпмк
противився рсченю о. Барита о недоврілостн пароду.
Як то? Народ дозрілий до іюдатків, до рскрутів, а до
— 66 —
прав мав би бути недозрілий ?! О. Бариіп відпоиів иа
те, що не хоче епиратися про дозрілість чи недозрілість
народа, але звертас увагу на те, що нема надіі, іцоби
рада державна се ухвалила. П. Творовский зі Станісла-
вова підніс, що бідна людпість платить далеко білыпе
податків, аніж богаті,бо8 податків поссреднихвпливае 400,
а з безпосередних заледво 110 міліоиів. Впрочім дозрілість
лолітична не ковче то меіпкас в богатих палатах. Ми
чули, як богаті графи і пани в еоймі говорили, що корч-
ма то річ свята, а для слуг треба різок. П. Франко
звсрнув увагу на те, що нема що питати, чи рада дер-
жавна аараз нам дасть чн не дасть право загального
голоеованя. Як не будем его раз-у-раз домагатися, то
певно і за 10) літ не дастъ і навіть но буде знати чи
ми тогохочемо. II. Трильовский пригадав.що за загальним
голосоваисм заявилоея ужо віче коломийеке, заявляють-
ея не тілько радикали, але й иішіі партіі рускі і робіт-
пикн не тілько в Галичині, але й по других краях, так
що се справа не така далека, як то думас о. Ьариіп.
Загальнс голосоваііе заведено вже в Америці, Швейца-
ры, Фрапціі, Пімсччині. Селяне домагаються ріжних за-
конів, а від когож се заяежить ? Г раді державпій бу-
вають такі річи, що всі партіі годиться, а правитель-
ство не позволяе. Щоби ее зиінити, одипокий споеіб с
заведено загального, безпоссредного, тайного голосова-
ня. Но сих промовах принято одноголосно слідуючу
революцію:
„Пародію віче в С.нтині ваявлясся за заведенвм
загального безпоссредного тайного голоеованя, ві знесе-
нки всяких курій виборчпх, при виборах до ради дер-
жавно! і соймів краевих і ріпіае внести в тій справі
петицію до р. держ. і до сойму краевого і постаратися,
щоби як найбілыпе таких петицій ввійшло'.
До другоі точки, про закои прасовий, перший
промовив п. Павлик білыпе-мсише в такий спооіб : От
тепер ви ухвалили домагатися загального голоеованя.
Се показуе, що починаете ночувати своі права. Що-
би до того дійти, треба поперед усего просвіти, котра
би показала, як доходити до свідомости політи'шоі. До
того пом-агають дуже добре віча, такі як отсе нинітне,
але ще ліпше помагають книжки, газети. Кождий з вас
певпо видів книжку або газету, але мало хто знае і
вастановляесп над тии, як тота книжка робитьоя і кіль-
ко то вона мусить перейти, заким дійде до ваших рук.
Всликі книжки, що друкуються для учених і богатших
людей, виходять свобідно, але малі книжки, влаене при-
значені для простих і для бідних, мають на собі най-
більшу опіку властей. Така книжка, по видрукованю,
мусить лежати 24 годной в друкарні, щоби власти Ма-
ли час добре е.і переглянути, чи в ній нема чого небес-
печного, і для того не можна в ній усеі правда писати.
Давно у нас було ще гірпіе, бо ще перед друком треба
було написане давати до цензури,. Так е ще тепер у
Росіі, де наші братя Украйінці навіть пиенути не мо-
жуть. Ще важиійша річ с газети, котрі підхоплюють
усе, що діеся і про все людям доносять. Але на них е
у нас ще білыні перешкоди. Коли хто хоче видавати
газети частійше, як 2 рази в міеяць, то мусить скдада-
ти в суді кавцію, а крім того мусить тотг газету пгтем
плювати і кождий такий штемпель копітуе 1 кр. Кавція
' для таких газет виносить від 3007 до 6000 зр. а хто-ж
еі може вложити? Очевидно, богатші. То и не диво, що
газети звичайно боронить інтерссів тих богатих людей.
За таке, за що нікого піеля закопа не можна засудити,
конфіекують газету. А навіть, як винного поставлять під
суд присяжних і той суд его увільнить,- то газета все
таки лишаеся заборонена, і розширювати еі пе вільно.
Додати ще треба, що із за границі, де виходить богато
ліпіпих газет, ніж у нас, тяжко нам спроваджуиати га-
зета, бо треба платити за них мито, по 2 кр. від одно-
го нумеру.
Творовский підніс, що у нас нумер газети копітуе
3—8 кр. Бідпі читаютъ менші газети, і тим самим пла-
тятъ три рази білыпий податок, ніж богатші, котрі чи-
таютъ більші газети. Франко підніс справу газет уря-
дових, котрі виходять без пітемпля і ще й побиракіть
субвенцію. Через ее вони не тілько білыпе розходяться,
але підрівують ноги газетам незалежним. Мусимо за-
тим домагатися, щоби правительство тут не робило для
себе привілею, ало дало всім те, що само мае. Піеля
того принято слідуючу резолюцію:
„Народно віче в Снятйні домагясея зміни закона
правового в той епосіб: 1. Щоби газети і книжки не
були конфіекозані і щоби за просипи, печатго поповнені,
були суджепі випні особи піеля загального кодексу пар-
ного судом присяжних, а поступоване обсктивне щоби
було скасовано. 2. Щоби скасовано кавцію і штемпель
дневникарекий і щоби роепродаж тверів печатних була
зовсім вільна. Нарешті З..щоби скасовано цло від аа-
граннчних книжок і газет'
При третій точці, простановиско наших посліз в
еоймі і раді державній, промовив насамперед коротко
Іван Дутчак, міщанин зі Снятииа, а по нім забрав го-
лое Др. Данилович Маемо па вічу справи міецеві і за-
гальні. Міецеві справи залеЖать білг.ш від нас самих,
але справи загальні залежать від уеего краю, від усеі
держави. Ми самі безпосередно йіх не ріпгаемо, а може-
мо мати на них г.п.іив лиш посередно, через послів. А
е се справи, котрі нераз тяжше нас давлять, піж спра-
ви міецеві Тому на иинішяім вічу постановилисмо
застановитися також над тими дальшими справами, і
поставилисмо точку про стаиовиско ваших послів сой-
мових і державних. Наші селяне, вибираючи собі по-
слів, муеіли йіх вибирати з помежи рускоі інгелігенціі,
такоі, яка с, бо між селянами дуже мало лучалиоя такі
сбравовапі, іцоби були придатпі на послів, особливо до
Відня. Роблючи так, селяне наші були переконані, що
вибирають можливо найліпппіх заступників своіх інте-
ресів. Тимчасом руска інтелігеяція зовсім не була і на-
віть не покавувала охоти бути речником хлопеких ін-
тересів. Від самого початку своеі національно! свідомос-
ти, руска інтелігенція мала на оці виключно своі док-
триперскі справи і питаня, немаючі • ніякоі звязи з рс-
альним житем руского селянства. Вже навіть т. зв.
програма 48-ого р. на котру й доси покликуються обі
старі партіі, не міетить в собі нічогіеінько такого,
що тоді боліло наших селян, а займаеся справами -і>ор-
маліетично-націоналіегичноі натури, що тоді інтересу-
вали тілько „іителігенцію". Се завважав уже в 48 році
в коміеіі парляментарній ческий лосол Рігср, котрий на
-- 67 —
історпчно-церковні виводи Яхимовича, котрі сей уважав
програмою Русинів, иідиоеячи Русинів говорить все, лиш
петото, що в сій хвилі треба рускому народови.І від того
часу все „інтелігенція4 руска спорила про своі дрібниці, не
звертаючи уваги па реальпіпотреби мужицтва. I так, коли
регульовано сервітути і мужиків зі всіх боків крйвдже-
но і вмвланіувавоз вемлі, яаша інтелігенція сварилася
про ъ та ы, про один чи два язики, а в так болючій справі,
рускоиу мужуцтву не то не помагала, а иавіть сама по-
шагала егр. вивлащувати. Далі, коли межи р. мужицтвом
лютилася лихва і почали на велику скалю ліцитувати
хлопсіа грунти, так що вже грозило зникнене р. мужиц-
тва з лица землі,—руска інтсцігенція сварилася над тим,
чи мають бути дзвінки по церквах і чи попи мають бороди
носити, чи голити. I так воно е й тепер. Во от, коли 1890 р.
з причини звісного виступу п. Романчука і товаришів у
еоймі, рускі посли розсварилиея над Формальио-націо-
наліетичпими доктринами,. то зовсім забули, що вони
в першій е заступниками р. мужицтва, котре йіх з та-
І4лми надіями вибрало
Ало тимчасом серед рускоі інтедігенціі пробуди-
лась думка, щоби своі давні іеторичні і етиограФІчні та
язикові спори полишити, а занятися виключпо долею
руского мужицтва, що довело до заспованя рускоі ра-
дикально! партіі. 3 другого боку, самі селяне, научеиі
зли днями і через природиий роввііі ноступу, зачинають
прозрівати і доходити до того, що вмбираючи інтсліген
тного Русина на посла, треба дивитися на те, чи він
зуміе і схоче бути виключно заступником реальвих ін-
тересів селянства, — до чого в значній мірі причини-
лася й т. вв. нова ера, котра на всіх точках порушила
селян думати. Отже, рускі посли соймові повинні тепер
пад сим застановитися, і коли пе хочуть бути
зрадниками справи руского мужицтва, то повинні всі
тоті пусті Формальні спори, котрі мужицтво р. зовсім не
не обходятъ, кинути на бік, а ваятися щиро до оборони
клясових інтересів р. мужицтва, котре тілько в тій ціли
йіх вибрало.
Що до руских послів до ради державноі, то все
таки вийде, що вони не були вибрані свобідною волею
народу, а при помочи тих сил, котрі все стояли протів
селянства.
Задля такоі генези йіх вибору, рускі посли. до
ради державноі мусать оглядатися на міністерство і на
польске „Ко1о“, через що йіх т. зв. вмжидаюча політика
виходить зовсім неясна, нещмра, безсистемна, а н мно-
гих случаях навіть інтересам руского селянства ворожа.
Тому то та політика руских послів у раді державній бу-
дить в краю загальне невдоволене. От тепер власне по-
казувся нагла потреба, щоби наше жите політичне спра-
вити на дорогу як найпиірпіого демократизму, а посли
до ради державноі в своім теперіиінім положеніе таку
нолітйку народну лише спишовіть Тож, щоби тому ва-
колотови положити конецъ, найлішпе буде і для справи
народноі, і для самих послів, коли вони поскладають
мандата і піддадуться свобідпому голосови народа.
За сим промовив о .Гогужинский з Тростянцн.
Иослам нашим дісталося тут (Голоси: То ще мало!) і
ще кажутъ, що мало ! (Голоси: Заслужили собі на те !)
Кажутъ, що Романчук зробив якусь угоду. То би треба
доказати. Угоди ніякоі не було. Романчук упоминався
о наші права, але правительство хотіло знати, хто ми
е: чи ми держимо з Москалей, чи ні. На те сказав Ро-
манчук : Добре! I заявив в еоймі, хто ми е. То не шту-
ка судити послів, а треба подивитися, що вони роблять.
Романчук, Телішевский, Підляшецкий в раді державній
щиро бороиять наших справ. Скоро зайшла мова за
зміну устави о голоеованю, Романчук упімнувся о то,
щоби его допущено до тоі коміеіі. П. Підляшецкий під-
ніс дуже важпу справу тих бідних робітників, що идутъ
відси до Бессарабп і домагався, щоби правительство
мало над иими опіку.
О. Барипг: „Данилович росказав нам тутка іето-
рію і показав, які то дурні були наші батьки і як то
ми, молоді помудріли. Він сказав, що доперва радпкали
прийшли і вказали нову дорогу, нову програму. Але
придивімося тій новій радикальвій програмі. Поминувши
справи екопомічні і політичні, щож в ній бачимо? Ради-
кали відкидають віру, бога!4 На се знявся страшенний
крик селян: „То ие правда! Ніхто нам нашоі віри не
відбирае!“ Позаяк крик довго не втишувався, голова
відобрав о. Барипгеви голое з огляду па порядок і спо-
кій віча.
Но тім промовив Ів. Франко. Росказав він припо-
відку о сиротах, котрі по смерти родичів йаробили по-
жару, а коли пізнійше війшлиея па пепелищу, то два
старші почали сваритися, що ось тут, мовляв, стояла
нашого татуня скриня, а тут номера, а тут стодола, а
се повинно належати міні, а то міні. А з усего того був
тілько попіл. А наймолодіпий брат дрожитъ від голоду
й холоду і каже: „Покиньте, братя, сваритися, а ставмо
нову хату і робімо на хліб“. Отее обрав наших партій
і йіх еварві. Наймолодша, радикальна партія мае ту за-
слугу, що накликае до такоі праці, котра можс нас зро-
бити заможними. Як будемо заможві. тоді всі иас бу-
дутъ шанувати, тоді лехко нам буде здобути собі права
політичні і націоналы^. Тут пан-отці порушили справи
особисті, діяльніеть сего або того посла. Усі ви посвід-
чите, що перед ними про особи послів ніхто не гово-
рив, ані йіх не зачіпав. Ми кождому радо признаемо его
заслугу і готові признати добру волю. Можна бути до-
брим чоловіком, але кепским музикантом. А що ми хо-
чемо, щоби ваша політична музика була складна, то
для того ввиваемо послів віденьских, щоби зложили
мандата. Говорятъ, що не було ніякоі угоди, а преціиь
же цілий рік уже' пишеся і говориться про неі, заколот
вробився в цілім краю, то щось на тім мусить бути.
Говорятъ також, що посли в раді державпій добре бо-
ронятъ інтересів народних. Що п. Підляшецкий упімнув
ся за робітними людьми, за ее ему честь, але не може-
мо класти ему в заслугу й те, що він разом- в п. Бар-
вінским голосував за тим, щоби з каси державноі дати
5 міліонів запомоги товариетву плавби на Дунаю/ това-
риству, де діядися великі ошукапства. (Тут п. староста
обернувся до голови з увагою: „Ргозге піе розѵ'ОІіс міо-
лѵіс, Ьо іо раіібЬѵоѵѳ"). Так само не можемо вважати
емілою обороною інтересів народних і те, коли п. Ро-
манчук свій внееок о рускій гімназіі в Бучачі цоФнув з
коміеіі, побачивши, що того хоче польске Коло.
Вас. Чернявекйй з Бовчковець до оціики діяльно-
- 68 -
сти руских послів докину г коротку увагу, що „поеол
Підляшецкин свііі вік івбув Поляком, а на тиждень стаи
Русшюм'. Колисмо го тут вибирали, обіцював паи свя-
то, що скоро того зажадасте, то я вложу маидат.
Іван Сандуляк з Карлова: Я не вчений глібоко.
Вчила мене всіляка біда: і сирітска, і войскова, і го-
еподарска Мй довріли давити, а брати то ні! Наробило-
ся в соймі трохи супер очки, але то не невинно бути.
Ми не знаемо жадвих партій. Усе добре робити, але не
равом. Опісля росказав привязку за чоловіка, що зблу-
див у ліеі і адибав кривого старця, котрий просив его
милостині. Але той каже: Щож я тобі ыожу дати, коли
я сам зблудив і не маю нічого. „Коли так, відказуе
кривйй, то я тебе вйведу на просту дорогу!" I ніпіов
той кривий передои, а простйй ва ним. Оттак і нам
треба кривого чоловіка, щоби нам просту дорогу пока-
за®. А той кривий чоловік, то власпе партія радикальна,
про котру говорятъ, що нова сяка й така. Послй наші
повинні ве сваритися за партіі, але ставати на ниву і
косити, і повинві нам що року здавати справоздане з
своеі роботи.
К. Трнльовский: Ми не хочемо дразнити, аві на-
падати на нікого, але стоімо на тім, що хто протів на-
родно! волі вистунив, повинсн уступити Ми не закида-
емо нікому злоі волі, але оеуджуемо споеіб роботи. Все
наше лихо в тім, що тепер провід у справах народпих
взяли в своі руки провесори — люде залежпі, котрі з
народом мало стикаютьея і потреб его знати не можуть.
Коли перед двоыа роками вибирали посла в Підгайцях,
де кандидував Романчук, і виборці доыагалися від него,
щоби став перед ними, то Романчук того не зробйв, боя-
чися інспектора і директора. Такі люде політйки папюі
вести не можуть, то-ж найліпше буде, коли зложать
мандатй.
За сим принято слідуючі резолюціі:
„Народпе віче в Снятині вважае руских послів
соймових, вибраних селянами в опозиціі до верховодячих
тепер, селянству і маломіщанству ворожих верстов в
иашім краю, за обовязапих виключно до оборони ін-
тересів селянства і маломіщанства і для того взивае
всіх руских послів соймових, щоби вони без огляду на
своі партійні — язикові і етвограФІчні переконаня, ко-
трі віче вважае за неналежні до компетенціі сойму. —
занялися солідарно і виключно обороною інтересіі; се-
лянства і маломіщанства і стали рішучо за як найбіль-
шим розширенем вільностёй горожанских і прав полі-
тичних горожан, а нередовсім за заведенем загального,
безпосередного тайного голосованя.
„Що до справи руских послів в раді державиій,
віче народне в Снятині, з огляду ва споеіб переведена
йіх вибору, далі з огляду на йіх діяльніеть у Відні, ко-
тра будйть в народі загальне невдоволенс, а врешті з
огляду па конечніеи, оеновноі зміни політики руского
народу в дусі як пайщиршого демократизму, котрій то
зміні ті посли стоять па перешкоді, — взивае йіх, щоби
солідарно вложили мандата".
Вже по ухваленю ееі революціі, важадав и. ста-
роста по польски, щоби голова віча вияснив ему, яким
то способом вибраний був поеол Підляшецкий, щоби
через се він иусів вложити маидат ? Поеол той одержав
’/ всіх голосів. На се відповів др, Данилович, що п.
ГІідляіцецкнй в Сиятинскім. повіті мав меншіеть, а яким
способом діетав білыіііеть в інших повітах, про
се довго було би росказувати. Агітацію ведомо
за ним навіть з казальниць. Ми хотіли подати
протест і зібрати богато Фактів надужить, алс
не вислали протесту, міркуючи, що в раді дер-
жавній ніхто его не попре, а ми тілько нара-
зимо Свбіх людей на секатури. Та коли би и.
староста хотів спонукати правительство до
офіційльного слідства в тій справі, то нам се
буде дуже приемно і ми будсмо служити до-
казами. (Голоси : евідчимо всі, всі!)
При точці 4-тій (справа шкільна) промо-
вив на сам перед Кузик з Карлова, жалуючи-
ся на утяжливі кари іпкільні і домагаючися
заведеня німецкого язика в школах народних,
бопольскимязиком перейдепі. тілько до Кракова,
а німецким увесь світ. Чернявский жалувався
на ретроградні погляди деяких учителів, котрі
говорятъ : „мужика як вивчига, то сокотися его
(стережися) гірше як 100 вовків". Сулятицкий
з Березова домагався, щоби громада мала
право презентована учителів. Сандуляк: „Ми
бідні, а чому? Бо нам утік розум з хати. Той
розум, то е. хліб. Без хліба нема й науки. У
нас силують бідних до науки, а не питаютъ,
чи тота дитина мае що йіети і в що убратися.
I росказав справді трагічну іеторію кожуха —
одніеінького на всю родину. Дитина ходила в
нім до школи, але коли потисла зима і кожух
узяли старпіі, то дитина не могла піти до
школи, а за кару за те ирийшла екзекуція
і зліцитували той кожух.
За сим Ів. Франко виголосив обширнин
реФсрат о школах народпих, котрий в повнім
тексті нодамо в слідуючім н-рі і мотивував
слідуючі резолюціі :
„В справах пікіл пародних. снят. віче за-
являе: що шкіл початкових в нашім краю
е за мало; що ті школи не можуть в собі по-
міетити дітей обовязапих до науки шгальноі; що
для тих шкіл е за Маловідповідно спосібних учите-
лів ; що плата учителів е в загалі за низька; що
становище учителів народних е занадто зале-
жне; що плян науки е невідповідний потребам
нашоі людности; що по селах і міеточках брак
інстітуцій, з котрих би молодіж по укінчсню
шкіл черпала дальшу просвіту.
Задлятого віче народне в Снятині дома-
гався :
1. Як найшвидшого і значного побіль-
шеня краевого Фонду шкільного, а то в такий
споеіб, щоби одни із консумційних податків
державних, а іменпо податок від горячих на-
поів 6ув обернений на побільшене фондів
ііікільних краевих.
2. Устроеня заряду шкільного в той сно-
сіб, щоби громадам привернути право презен-
тована учителів і щоби докладно перестеріга-
ти йіх право рішаня о язиці викладовім; щоби
ради іпкільні місцсві орудували міецевим фон-
дом шкільним і цілим маетком школи; щоби
шкільні ради окружні були знееені, а окружні
фонди іпкільні перешили . до фонду шкільного
краевого а зглядно до фондів шкільних міеце-
— 69
вих ; щоби педагогічний надзір над школами
вели інсиектори окргжні, ізіюправі загалом
учителів даиого округа шкілыіого ; власть діс-
цінй-риу ішд учителями вмкоиуя рядя шкільна
міецева спільно з іисвектором окружним, а, в
другій шставціі рада шкільна краева
3. Щоби рада шкільна красна в як най-
коротшім часі скликала анкету з лредставите-
лів народного учительства, селянства і нбважних
педагогіи для зміни плану науки в школах иа-
родних в той спосіб, щоби усунути дотеперіиіне
іпкідливе перетяжуванв дітей і вчинити науку
лрактічнійшою.
4. Щоби при кождій школі була удержу-
вана з нубличних фоидів громадека бібліотека
для ужитку всіх громадян11.
Промовляли ще до сеі точки еелянии Вахняк, до
магаточпея, щоби в школах народаих учили співуперко-
виого, і Трильовекий, котрий лотивував свою додаткову
резолюцію, щоби уставу шкільну о р. 1872 змінити
в той спосіб, щоби також бідніеть родичів служила під-
ставою до увільненя дітей від школи. Всі резолюціі
принято.
Тепер ириступлено, на впесок Трильовского, до
вибору комітету екзекутивного, то мае заняти ся вико
нэнем ухвал віча, До комітету сего вибрано між іншими:
Савкевича, Дутчака, Кузика, Сандуляка і др. а па вне-
сок Кувика також Даниловича, Гарасимовича і Три-
льовского.
При точці 5-тій (справа рад повітових) мромовив
насамперед коротко Запарииюк, а по нім виясніопав
справу Гарасимович. б у нас тепер дна напрями до
вкороченя автономіі: один ідс з долу, а другиіі з горя.
Люде парікають на крипди, які мають під рад повітових
і домагаготься іііх екасовапя. Голоси (скасувати! скаеу-
вати!) Не годжуся з тим. Скасув".ти ради повітові, зна-
чило би вречися тих прав, котрі вже маемо. А ми по-
винні не зрікатиея своіх мрав, але йіх розширювати.
(Гармідер протів рад повітових, котрий трівае
кілька мінут). По скасованю рад повітових, усі справи
повітові перейшли би в руки староства, і парід не мав
би на пих жадного впливу (Знов шуи і гармідер). Напта
річ направити те, що с а не вноепти (Неепокій серед
яібраних). А з гори тимчаеом ідс друге змагане, щоби
завести вітів окружпих, таких, як були давно мандатори
(Крик, галас: не хочемо, не хочемо!). А видите! Пра-
вда, що се би вас боліло ? (Крики: правда, правда!!)
Пу, так не прикладайтеж і ви руки до тоі самоі робо-
ти: вовьміть в своі руки те, що е, а не вкорочуйте
своі нрава. Гозуміеся, що тепер, коли е ісуріі виборчі,
то ви маете мешиіеть в радах повітових, але коли знс-
ссея курі: і ваведеся і при виборах до рад повітових
вагальне голосоване, то тогда ви йіх дістанстс в своі
руки і обернете собі на пожиток. Успокосні сими дока-
зати, зібрані приняли одноголосно резолюцію, таку са-
му, яка була ухвалена в тій справі на вічу коломийскім.
Далі говорив Трильовекий про конечиіеть завяза-
ти політичне товариство в Снятиискіи повіті. Віче ко
ломийскс ухвалило вже завязати таке товариство в Ко-
ломиі. Робота і завдача таких товариств дуже важні,
але й припиеи закона для них дуже острі. Не вільио до
них належати жінкам ані дітям, а про кождого ново
лристунаючого-члена треба цовідомити староство. В на-
юім краю с вже кілька іголітн'шнх товариств, але вони
зле іідутс., бо оішраютьея головио на інтелігенціі старих
партіій. Наше політичне товариство опреея на вароді
і тому певне підс добро. Бесідаик звернувся тут і до
братів буковинских, котрих кільканацять було на вічу,
взиваючи йіх, щоби вступали з сліди галицких селяи
і також організув-алися в політичиі товариства, бо тслс-
ріпші йіх проводарі о се не дбають. По короткій щю-
мові Сандуляка, принято резолюцію, в котрій поручено
комітетови екзекутивному запятися в свій час завяза-
нсм поли, товариства.
Далі промовляв Трильовекий про часопись „Хлі-
бороб1', що повииен стати оргапом селянства руского.
Читайте всі газети, і рускі і польскі, і які хто може, але
маймо свій розум і шддержуйно на самперед свою
власиу гавоту. Для польских селянвиходить газета „Ргиу-
Іасіеі 1иби“. Коясдий н-р мае більше як 8 сторін, а ко-
штуе на рік уеего лева (1 гульд) а чому так? Во мав
більше як 1000 пренумераторів.
До точки 8-оі (справа довжппків банку рустикаль-
иого) промовляв насамперед Ів. Франко.. Нагадав він,
що по упадку сего банку лиіпилося -10.000 селянских
родни задовжешіх. Деякі ради повітові, як от у Надвір-
ній, Богородчанах іті. позатягали иозичкп, ношікупувалк
своіх довжників і розложили йім той довг па менші
рати, щоби йіх удержати ва батіясівекій зсмлі. Те саме
повинна зробити й рада повітона в Снятпиі. Далі иро-
мовпв Сандуляк, підносячи заслуги посееора в Устю, и.
Потворовскоро, котрий не щадячн коштів і заходів, виба-
ііив кільканацять селяи устецких, белслуйских та будц-
лівских з банку, а за одну вдову сам заплатив 300 зр.
так що сама вона о тім по знала. (Окрики: честь ему !)
За сим принято слідуючу резолюцію:
„Віче народно в Снятипі взивае снитииску раду по-
вітову, щоби ностаралася як найскорше о Фонда дляви-
купу претенсій банку рустикального до селян Спятин-
ского повіту".
При точці 9-тій (справа соли) про-
мовляв насамперед Маидарович зі Снятн-
на, висказуючи иодяку послови Телішев-
скому, що підніе в раді державній сю
справу. Сіль то річ дуже важна для жи-
тя і господарства; через підвисіпене цінв
соли сама держава богато тратить і в лю-
дях і в худобі. Для того треба домагатщ
ся, щоби податок від соли цілковито був
знесений. Справу сю пояснив докладнійше
Гарасимович, виказуючи подвійву причи-
ну дорожні соли, а іменно високу ціну, по
якій вопа продаеся в банях і котти пере-
возу, задля. котрих топка соли в деяких
сторонах коштус 15-20 кр. Завязалося у
Львові товариство польских панів, котрс
хотіло діетати для себе продаж соли в ці-
лім краю і обіцювало давати всюди топ-
ку по 11 кр. Для тих далыпих сторін
70 —
було бп се добре, але для блвзіппх. де
тепер топка копітуе 10 кр. було бп гір-
ше. I товариство обчислювало собі з того
зиску на 350.000 зр. у рік. Тому то раджу
приняти отсю резолюцію :
„Віче пародне в Снятый домагаеся
заведена державних траФІк соли по міс-
тах, місточках і селах і установлена зна-
нію знижсноі і одиостайноі ціни соли".
Сю резолюцію принято. При точці
10-тій (стягапе податків і промовив селя-
нин Мандяк з Красноставець. Наводячи
докладно приписи закона о екзекуціях,
він вияснив зібранлм, чого при екзеку-
ціях не вільпо брати, а що тепер мимо | реступали. Далі взиваб власти
того забираютъ. Оішсав також теперіпші ! ства, іцоби нилыю бачили і
практики, як богатші люде викручуються жидп по ярмарках і торгах не'збиткува-
від екзекуціі даючи екзекуторови то куро-| лися пад селянами і не ошукували йіх.
чку, то копу яець, то масла іті. У бідного ! Нареіпті взивае уряди гром. тих міецево-
<і>анти забираютъ і создаютъ в одно міеце,। стеіі, де відбуваються ярмарки і торги,
нераз мокрі, так що ноки до внкуиу, то , щобп на всіх ярмарках і торгах були
вони Гі зовсім погниютъ.
вони Гі зовсім погниютъ. А богатому ск- • уставлсні публпчні міри і ваги, для ужи-
зекутор лшнае <і>анти дома. Тому прошу. тку ярмарочппх людей". Завважати треба,
ухвалити : „Віче поручай скз. комітетовп що на саму чутку про те, що на вічу
віднестися до мініетра ФІнансів, щобп на-
казав урядам податковим держатися остро
прнписів устави і не стягати податків не-
справедливо".
Чеховский зі Снятшіа бажав, щобп
посли дбали о знижене податків в загалі
і підніс, що давнійше перед конституціею
платилося лише */4 того, що тепер. В жа-
дпім краю нема таких високих податків,
як у нас. Суиротив сего зауважав Фран-
ко, що противно, у нас податки далеко
меиші ніж у других краях і номеншити
йіх не буде можна. Не в тім біда, що
податки велпкі, а в тім, що ми навіть
малих податків не маемо відки заплатити.
Коли край економічно піднесеся, то і біль-
ші податки не будутъ нам тягаром. По
сих иромовах резолюцію принято.
Точка 11-та (мита, рогачки і торги).
Саидуляк підніс, що з побором мит по
місточках робляться надужитя, бо звичай-
ио нема тариФИ, кілько мита за що маеся
нобирати. Шлемко з Белелуі жалувався,
що торги відбуваються в свята і в неділі.
Саидуляк додав, що не відбуваються вони
ані в свята католицкі ані в жидівскі, так
що для народа е се „поруганіе" і збптки
а не воля. Трильовский оповідав про жидів,
що па торгах сварятъ і ображують селян і
домагався, щоби власти сему запобігали і
брали наших людей в опіку, а також са-
мі люди щоби не розбігалпся від ображе-
ного, але уіюмпналнся за него і готові
були свідчити. Гарасимович підніс, що но
торгових міецях нема стало закопаних
рогачок, через що нашим людям рббиться
богато кривди. Так само часто опгукують
жиди наших людей па вазі і мірі. При-
нято отеі резолюціі:
„Віче пародію в Снятині взивае уря-
ди громадскі тих місцевостей, де відбувають-
ся ярмарки і торги, щоби в стало означених
міецях побору мит поприбивали докладні
і народови зрозумілі тариФИ митові і до-
глядали, щоби пахтярі тих тариФ не пе-
е безнечен-
на то, щоби
ся справа мае бути порушена, снятинс-
кпй уряд громадский приладив тарифу
митову, виписану па таблиці по руски і
по польски і казав еі поприбивати зараз
на другий день по вічу.
Точка 13-та(Народш Спілки). Трильо-
вский підніс, що остатнпм часом селяне взя-
лпся закладатп крамнпці і склепи. Щобп
се діло повести так, щоби з него була як
найбілыпа користь не для поодиноких лю-
дей, а для цілих громад, основано това-
риство Народних Спілок, котре рівноча-
сно мае ціли економічні і просвітні. Тре-
ба, щоби така народна спілка була в кож-
дім селі. Врати Буковинці повинні також
оратися до сего діла і завязувати такі то-
вариства піеля статуту „Власноі помочи",
виданого редакціею „Буковини" в Чер-
нівцях. Відповідну резолюцію, приняту вже
на вічу коломийскім, тепер ухвалепо.
Точка 14-та (шарварки, устава о ри-
боловстві, о коноплях і польованю). Чер-
нявскій підніс несправедливість, яка діе-
ся тепер при роскладі птарварків. Не т ль-
ко кажутъ нам робити, але й платити, а
куда діваються ті гроші -—не знаемо.
Роскхад тягарів дорогових е дуже неспра-
ведливий. На шарварок гонять і такого,
що мае худобу і йіздить возом, і таку
бідну вдовицю, іцо хиба босими ногами
тото каміне утовче. А ті, що найбільше
— 71 —
потребуютъ дороги — пани, що возить
машини, і жиди, що йіздять з товарами,
ті зовсім шарварку не роблять. Найлшше
було би, якби шарварок вимірено піеля по-
датку, а не від пумерів. (Тут зголосилася
до голосу також одна жііжа-селямка, що-
би пожалуватися на банк рустикадьний,
котрий еі і ще одну жіпку серед зимп
викииув з хати. Але позаяк ся справа
зійшла з порядку дневного, то голова, на
жаль, не дав йій голосу/ Про шарварок
говорив далі Сандуляк, виказуючи, що у
нас с двоякий шарварок: приму совни і
добровільпий, то е, що громада, крім при-
мусового шарварку па дорогах повітових
і цісарскнх, повинна ще ирпводити до по-
рядку і своі дороги громадскі і приватпі.
Тепер чимраз білыпе палягають па пас
шарварки примусові. Людей гонять справ-
ляти дороги далеко від села, котрими се-
ляне мало коли й йіздять, а тимчасом у
самім селі ломаютъ колеса та дпшлі. Не
дармо кажуть папр. що „дорога через Тро-
стяпец така, що там і віковп копец “.
Шпиндюк із Зібранівки в обпшрній про-
мо ві жалувався па страшенпі не до года,
які мае ся бідна громада через шарварки,
котрі доводятъ еі до цілковитоі руіии, бо
мусить ейравляти дороги до трьох сіл і то
далеко вщ своіх грунтів.
Савкевич говорив про повпй закоп о
рпболовстві. Риба річ кортяча. Власть за-
боронюе ловити рибу, мабуть для того,
щоби риба в ріках множилася. Але се
пуста робота,, бо хотьби у нас ніхто тоі
риби не ловив, то прийде повінь, і поже
не всю рибу світами. Не даром кажуть
люде, що ніхто не видів з рпбака богача.
Множити рибу можна тілько в ставах.
А з нового закона о риболовстві хиба
тота корнетъ, що люде мають без кііщя-
міри клопоту та платятъ кари. Длятого
треба нам домагатися, щоби ту уставу
як найшвйдше зиесено. Сулятицкий гово-
рив о мочсню конопель в ріках. Колопень-
ка пожиточна рослина, а иайшла собі во-
рога — тоту саму уставу о рибах. Що-
би не пошкодити рибі, заказують нам мо-
чити коиоплі в ріках. Рибі се ніщо не
пошкодить, а сорочка предці блпзша ніж
риба. Кажуть, що від колопень ідс смрід.
Але деінде ще білыпе смродів, а якось на
них не дивляться. Про-те саме говорив і
Сандуляк, звертаючи увагу на те, що
уряд заказуе таку дрібпнцю, як мочено
конопель, а тимчасом не урегульовані рі-
ки, що роблять нам величезні пакости. 3 Фа-
брик пускаютъ у ріки всякий квас, деготь
іті. нечисть, що вбнвае не тілько рибу, а
й худобу і ширить поіпести межи людь-
ми, та на се також ніхто не звертае у-
ваги. По сих промовах ухвалепо відповідпі
резолюціі коломпйского віча.
Точка 15-та (язик урядовий в урядах
громадских) Т^ильовский заявив : Ми ра-
дикали не хочемо боротьби в народностя-
ми, противно хочемо разом ділати з поль-
ский мужиком, алс про те мусимо сто-
яти за тнм, що наглому пародови на его
зсмлі' палежиться. Ми пе е протів того,
щоби наит народ умів і польски, і по всякому,
але мусимо дбати о те, щоби край наш ви-
глядав так, щоби видно було, що тут жи-
вутъ Русини. У нас по громадах дуже
часто періппй ліпший ппсар, і то не тілько
якиіі небудь Підпанковский або Пппшльон-
тальский, але таки паш Грицко та Іван-
ко соромнться вести ігротоколи по руски,
алс калічить но польски. Треба також.
пилыіуватн, щоби справа громадскі, стя-
гане податків, суди громадскі нолагоджу-
вапо в будні дни, а не в педілю, що по-
винна бути посвячсна відцочинкови і про-
світі. Такий звичай завів був у Стецеві
покійнип Курилюк, і так повинно бути
всюди. Віче приняло отсю резолюцію :
„Взиваеся всі уряди руских громад,
щоби завели у себе урядовий язик рус-
кій, щоби в тім язиці переписувалися з
усіми властями і щоби всі написи на пе-
чатках, таблицях, дорогосказах іті. були
рускі; нарешті, щоби урядоване відбува-
лося в будні дни“.
При точці 16 ій (внесли членів) прб-
мовляв Чеховский про те, що процеси у
нас тягнуться дуже довіх», що адвокати і
нотарі беруть плату, яку самі хочуть і
врешті, що у жидів служатъ христіане,
котрим жиди' нс позволяютъ святкувати
неділі й свята, і домагався сему всему
зарядити. Данилович поясиив, що що до
слуг жидівских пе треба ніякоі новоі уста-
ви; хто хоче йти служити до жида, тому
ніхто не заборонить, а в неділю, піеля
устави, і так не можна нікого силувати
до роботи. Далі говорив Сандуляк о від-
умерщнні а Савкевич о конечности регу-
ляціі Прута. До всіх сих точок ухвалепо
відповідпі резолюціі, по чім Данилович по-
дякував уеім вібраппм за чпеленпу участь,
за повагу в парадах і тактовпс заховапу
і додав. що про справу дсФравдацііі в
спятппс’іій касі новітовіп по піднопіепо
тут розмовп тому, бо за се грозили пая
-розвязатп віче..__але справа ся будс_ іце
впясііепа прилюдно. В кінці візвав усіх
прпсутішх, іцобп підіпісувалп цетпціі до
ради державно! і до сонму, котрі вппра-
цюс комітст екзекутшишіі і котрі всякому
підпіісувати вільно, а впсказавпіи па остат-
ку нодяку и. Теодоровігаевн, дідптовн Ру-
гова, за бсзбезкорпстне відступлепе будші-
па віче, закрпв збори.
Зібрані розійшлися в дуже поважпім
і радіспім настрою, а купіш іііх долго щс
оиісля стояли і бссідували то в лвокалю
віча то па гостіпщю. Серед окрнків, по
. скінчспіо віча, есляпе казали: „ДивітжД
аж есрцс радуйся, — яка велика
и а іи а радикальна партія!" Смсре-
кові віпкп, котрими увита пула трибуна,
розіципаліі па в дхідпім зібрані до крпхти
па памятку. Над брамами і па дасі „Ви-
годи“ иовівали підчас віча енпьо-жовті хо-
ругви. В загалі віче пробило па сслян і1
на прпсутпих людей з інтслігснціі дуже
велико і користне вражіне, і тут же ви-1
сказано намір устроітн в недовзі дальпіі
віча: в Стаиіславові, Калуіпі, Товмачп
і т. д. Мпогі участники віча-селяпе впека-
зувалп бажапе, іцоби і братя мазурскі
селяне як найшвпдше устроілп у себе по-
дібне віче „а ми, — казали, — не пожа-
луемо кошту і труду, і иойідемо до пих
хотьби під Краків".
ПЕРП.ІИИ ЗЙІЗД ГАДЙЦКИХ СОЦТЯ.ТК-
ДЕМОКРАТІВ. Д. 31 января и. с. розиочався
у .Іьвові, а д. 2 «>ебр. скінчився перший зйізд
галицкоі партіі соціяльдемократичпоі. Зйізд той
радив у великій салі ратупіевій, а складався
він з делегатів (около 40) і з гостей (около
140, в тім чпелі й справоздавці газет, при чім
годитися зауважитн, що аранжери зйізду вва-
жали відповідним запросити редакціі часопмсів
В”рожпх рухози соціяльдемократичному, як
„Биіеппіка роІ8кіе§о, Рге^І^йи1- ітп., а не
запросили редакціі„Народа", ані скілько знаемо,
жадноі інпюі з руских редакцій). Зйізд відбув-
ся за приватными занросинами; промовлятп і
голосувати могли тілько делегата, а ггсті тіль-
ко тоді, коли делегаты на се згодп.піея. Пара-
ди зйізду велпея неважно і кілька разів ожи-
партіі
хвил ю
,Ргасу“. Поліція появилася в салі па
а нерсгляпувиіп легітімаціі учаетпиків
зйізду. віііішла і не мішалася білыпе в хід
нарад.
Треба признати й те, іцо парады велпея
перовая.до про річи вяжпі і з близька дотор-
каючп сути руху робітпіщкого, велпея тоно.м
спокіГпшм і помірковапим, котриіі лише в кіль-
кох моменгах доходив до «ьраз яркійіпих, вн-
голоіпуваппх псрсважно людьми з поза границъ
Галичипя, іцо приникли промовлятп острійшс і
піумпійіис, ніж со водиться у пас Тілько рай,
в промові Д; Вреда, жида відепьского і корес-
попдента та делегата віденьскоі ,,АгЬеіІегиеі-
Іин§‘. топ сей забрснів антіиатично і Фальшиво:
іппгі бссідники. хоч і промовляли такой; остро,
вміли держатися в грашіцях відновідних, хоч
ивіено, виголопіували богато дечого такого, з
чим можна би дуже і дуже поспорити.
Не думаю тут подавити обпіирного сира
возданя з нарад^зйізду. Ціувши на _яйізді -як _
гіеть і кореспондент ,,Кпфга Ьѵѵо\ѵйкіепо“, я
лодав в н-рах 32—34 тоі часописи справозда-
іій найобпшрнійше і пайдокладпійгпе з усіх
газет галицкпх, справоздане, котре з бывшими
або меніпнми с к о р о ч с н я м и дословно по-
иередрукували навіть органи партіі робітпиц-
коі (звіепо, без подана жерела). Тут піднссу
тілько дсякі інтереснійші моменти з нарад
зйізду, котрі можуть близше обходити наших
читачів.
Нерпіий рсФерат „о дотеперішнім розвою
і тенеріінпім стані партіі" виголосив паборіцик
Гудсц. Ретерат був оброблений еовіетно, хоч
держався доепть тіено львівского грунту і не
трібував навіть обхопити іеторіі руху робі-
тппцкого в цілій Галнчині- Де в чому доиов-
пили оніеля референта інші бесідники. хоч,
очивидно, доиовпеня ті були білып або меппіе
случаііні, імировізовані. Д. Гудсц нідпіе, іцо
перші прояви робітпицкого руху починаються
з р. 1867, коли заведено закои о товариствах,
що дав можиіеть робітникам організуватися,
рббйти стрейкігдтігТІерпп зерна—думок соцін-
ліетичних кинув між робітшіків Болеслав Лі-
маиовский в р. 1871, виголосившп в салі
,,Сгіѵіагйу“ відчит, що наробив нимало шуму.
Але Лімановский піеля сего відчиту не працю-
вав серед робітників : почали се тілько в 1878
рускі соціялісти М. Павлик і Ів. Франко (ре- •
•і>ерент згадав з признапем також про пропа-
гандову діяльніеть М. Драгоманова). В тім ро-
ці, по процесі руских соціялістів у .іьвові, за
почіпіом Лімаповского, в часі, коли вже поліція
наказала вму вийіхати з Австріі, завязався
комітет робітницкий, до котрого війіпли Ліма-
новекпй, Франко, Павлик, Дапилюк, Маньков-
евпй. Ожаровскпн і др. ІІерсд тим ще почала
виходитн у .'Іьвові під редакціею Данилюка і
Вартпньского і.РгасаД вже від 3 ві н-ру голо-
влювалися значнінше. коли порушено питана, вніімп ві співробітнпкаміі стали Франко і Пав-
іцо оільше інтересували загал делегатів. При-; лик. В тім самім році нрибув до Львова з
водпв нарадам зйізду знаніи! ветсран руху 1 Варшавн польский соціяліст і агітатор Ва-
робітшщкого у .Іьвові, А.Маньковскпй, набор -1 рпньекіга, але швидко перенісся до Кракова',
щик. его заступувалп Куровскпп. делегаг з ! де его 1^79 р. враз з численною купною кра
Кракова і Даші.іюк. рсдактор одного а органів I кіпских і львівсішх товарпшів арештовано.
ІІіх судили в початку 1880 р. і увіяьнпли, але
процес сей дуже иалякав робітників; про со-
ціялізм ніхто не хотів і пути, а ,,Ргаса“ лгала
.тедво 4 передплатнпків.
Але пригнобленб не трівало довго. Вже
в р 1881 около 100 робітників львівских, зі-
бравпгися в кривчицкім лісі постановили ос’ну-
вати партію робітницку і скликати віче. (До-
дати треба, що віче робітшщке відбулося вже
перед тим, в р. Г879 у Львові, в реставраціі
в езуітскім огороді, скликано заходом Мань-
ковского, Данилюка і Удаловича. Друге віче
иоліція розвязала). Та се не удалося, а за-
міець того на львівский рух упав повий удар:
прочее. Драбіка і товаришів. В р 1883 прибув
до Львова зі Станіславова Щаепий Дашинь-
ский, що май там ироцес ва тайно товариство.
Був се чоловік з чималим талаптом і незлом-
пою спсргіею; він почав врацювати при ре-
даіщіі ,Ргасу“ і агітували між робітпиками.
До руху відпсслися сімпатичнр також_два та-
лаповиті публіціетп польскі: Вол. Чсрвіньский
(пост) і Вол. Спауста, а також Едвард Пржс-
вуе.кий, конгресовяк, що тепер живо в Парила.
Чсрвіньский переробив по іюльски звіену мар
селькзу Француских робітників „Бе ІІгареаи
гоире‘; (Схегѵѵопу згіапсіаг), котра сталася дуже
популярною ссред робітників і причинилася
нимало до Оживлена руху, кинувши між робі-
тпиків різкі та зрозумілі ноклики соціяльноі
боротьби. Додай при нагоді, що піепя та пс-
рскладепа була. тогож року в Дрогобичі на
жаргон жидівский і разом з рукописним пере-
кладом бропгури Млота-Дікпгтейна (,.Кіо г еге-
рю йу]е“) та з „Маріею" пашого Шевченка,
видапою Драгомаиовим у Женеві латиньскими
буквами з іитерееним передній словом, стано-
вила майже весь арсспал пропаганда між дро-
гобицким та бориславским робучим людом, що
при мойім співділаиіо розпочали були деякі
молодпіі і старші товарной в р. 1882 і 1883.
Тілько в р 1889 на основі нового закона
промислового, що наказав завязувати приму-
сові звязки товаришіводного ремесла, явидася
можніеть утворсня ширпгоі оргаігізаціі партіі
робітпіщкоі. Галицга робітшгки иііпли за ска-
зівками робітпицкого конгрссу, що відбувся в
ГайпФельді 1879. В р. 1890 сильний товчок до
скріпленя руху дало робітницке свято 1 мая. В
тім році появилася у Львові друга робітницка
часопись „КоЬоІ іік"; д. 1 май-було велйчезне
робітницке віче, що загювнило ціле подвіре
ратушеве а в падолисті за почином Гната
Дапшньского засновано партію робітницку на
межинароднім грунті. В р. 1891 засновано у
Львові робітницке товариство ,,8іІа“, що
сталося взірцем до закладаня поді'бних това-
рпств в Кракові. Подгуржу, Сганіславові і Ко-
ломиі. Свято 1 мая і в тім році повелося до-
бре; о святкованю 3 мая реФерент згадав
тілько коротко, подаючп як одинокій! здобуток
участи робітників в тім обході те, що „партія
своім імпонуючпм походом заявила, іцо робі-
тники у нас с і знехтувати йіхпеможна“. Ну,
се здобуток не ве.іпкпп. Що робітпіікп у нас
се показу,; урядова статистика, а. ті. котрпм
„Народ- ч, .і і С.
уділ робітників в святі 3 мая найбілыпе був
на руку, власпе папзавзятійше і доси нехту-
ють рух робітницкпй.
Я задержався троха довше при сьому ре-
Ференті і переповів его зміет по троха з влас-
ними доповненямн як причинок до іеторіі того
ідейного Ферменту, що йшов у нас від р. 1875.
і з котрого виплилп з одного боку партія ео-
ціяльдемократична, а з другого боку наша рус -
ко-украйінСка партія радикальна. Ввісно, я міг
би подати тут далеко білыпе Фактів з тих ча-
сів, та на се тут не міеце і ще не пора.
При сьому рСФераті промовляло зпачпе
число делегатів-робітннків зі Львова, Кракова,
Вяли, Подгуржа, Тарнова, Нового Санча, Стрия
та Станіславова, а другого дня говорили ще
свіжо прибувпп товариіпі з Коломиі і з Бори-
слава (одни із діяльпих учаетників тамошпього
руху 1882—83 р.) Всі вопи показували услови-
пи, серед яких живуть і працюють робітшгки;
.особливо промови дслсгатів . цровінціоиальних-,-
людей очевидно прибитих та пригноблеиих
нуждою, робили важке вражіш-: і с.тановили ду-
же різкий коитраст з тими широкими ідсалами
і світовладігими розмахами, які можна було
побачити в промовах таких делегатів, як Брод
і Даіпиньский.
Сих двох бесідників варто схарактсризу-
вати близпіе. Д. Брод говорив по пімецкн, але
трібував говорити й по польски, та па поло-
вині мови покішув. Видно було, що се фяховий
агітатор, випіковлений на відепьских зборах.
Звіено, він уважав зйізд. па котрім, мимо его
„міжнародного грунту “ не сказано було аиі
слова по руски, за зйізд Поляків, і пе пайшов
показати йім в будущині нічого краспюго, як
відбудувапе Польщі, звіен», без пгляхти і без
буржуазій Сі слова викликали дуже гучні опле-
сни з боку делегатів західно-галицких та гос-
тей з львівскоі академічноі молодіжі. В
тімже дусі промовляв пізнійше й Дя,-
шиньский, заповідаіочи, що може соціялісти
нольскі, котрим тепер шляхта закидуе брак
патріотизму, швидше будутъ битися—за відбу-
доване Полыці, ніж ті, що сьогодні кричать
про свій патріотизм. Мабуть сі мані<т>еетаціі
були причиною, іцо деякі пімецкі часопиеі, ші-
шучи про зйізд, подали, буцімто між приняти-
ми резолюціями на першім міеці була така:
зйізд домагаеся відбудуваня Польщі соціялісти-
чноі, без шляхти і буржуазій Не треба й. го-
ворити, що резолюціі такоі ані не ставлено
ані не ухвалено.
Друга інтересна річ в промовах Брода
виявилася, коли порушено питане о відносн-
иах пролетаріату інтелігенціі до руху соціяліс-
тичного. Делегат Гурский з Кракова сказав
при тій нагоді, що пролетаріят топ уважая
соціялізм не тілько як питапе жолудкове, алс
як пнтанб серця і розуму, як іюстулят совісти
і хоч значна часть того пролетаріяту йнс йде
між маси робітницкі, щоби працювати й агіту-
вати з ними та ссред нпх, то все таки, вся-
каючи в тзв. сусііільнісгь буржуазійпу, ті
соціялісти пе пропадають для справи, будить
сумліш: і лагодять по троха боротьб.' клясов.'.
74 —
і сгрогого важеня фяктів. Фактпчні люде і від-
носпнп звичайно далеко ойшіие зложий скомплі-
ковані та иовпі сумеречностей і відтішйв, ніж
вопи показуються в промовах д. Дашиньского,
і се .одинока, та здаеся, досить важна хиба его
ораторских продукцій.
Я пе буду подавати зміету ані реферату
ані других промов д. Дашиньского, згадаю тіль-
ко коротко, іцо о відяоеинах інтелігентного
пролетаріату до організаціі робітницких виска-
зав він думку пріиціпіяльно може й віриу,
але практично може й несповпиму. Ви
ступив віп рііпучо против того, іцоби
люде з іцтелігеіітного пролетаріату занима-
ли в робітницких організаціях якесь упрівілей-
оване становище, а домагався, щоб вони в ро-
бітницких гуртах були тілько вчителями і біль-
шс нічим. Історія всіх оргапізацій робітницких
і йіх іпіціяторів від Лассаля до Дашиньского
включно, ба історія всіх організацій людских
_ чи 'го політичних, чи рслігійних_____ішказуелам
іцось зовсім ішпе, а іменно то, іцо ті, що мо-
же з разу і іциро хотіли бути „учителями і
білыпе иічим,“ з часом, імепно силою своеі іп-
тслігенціі, енергіі і сили волі ставалися про
відпиками, диктаторами, півбогами. „Інтелігсп-
ція — річ дуже цінна" — сказав д. Дапіинь-
екпй, а я б додав, іцо вопа в усякій організа-
ціі е як. те шило, котре, ніяк не сховаеся в
мііпку, ало муси ть вибитися па верх то в сей
то в той бік.
' Сказавши про справу жидівску зовсім вір-
ііу думку, висказапу впрочім ще 184(> р. Мар-
ксом, що соціяліети не повинні бути апі анті-
семітами, ані ФІлоссмітами, ало повинні бачити
в жидах дві верстви: визискуючих і визиску-
ваних і стаючи против перших солідарцзхвати
ся з другими, д. Дашиньский неревів мову па
відносини соціяльдемократіи до селянства „Сі -
ироти селянства — мовив він — не займалп
ми ніколи неприязпого становища. Сільский
пролетарія!', наймити, зарібники мають іитерс-
си одчакові з пролетаріятом городекмм. Алс
лподніеть сільека- но—е- одноцільна^ ж-т-ам -ироле-—
таріі і богачі, а се е елемент назадницкиіі.
3 пролетаріятом ми солідарізуемося, але з бо-
гачами ні. До селянства обернулпся люде з пе-
вними замахами радикальными, говорить ему
про загальнс голосоване іті. Де ті радпкальні
жаданя будутъ згідні з нашими, будемо йіх
підппрати, але те признати мусимо, що се
елемент назадницкий. реакційний. Та пе забу-
ваймо, що мужики не можуть бути інші, що
столітя гнету зробпли йіх тим, чим вони е. 3
часом, коли під вп.тивом ударів, які на них
спадутъ, вонй пройдутъ до самопізнапя, буде-
мо мати серед них прозелітів. Відсуньмо па бік
діскусію над тим, що хлопів треба позбавити
власностп іх\ѵусігіесІ2іс2ус), не забувапмо про
ролю міет і про те, що коли мп побідимо в мі-
стах. мужики мусять піти за нами“.
В звязку з тим наводжу і обговорю те, що
сказав д. Дашиньский про тих „людей з певнпми
радика.іьнпмп замахами, іцо зверпули ся до селян-
ства" т. е. в першімряді про руску-украйшску пар-
тію радпка.іьну і про руеку справу загалпм.
Против сего уступу лови д. Гурекого висту-
пив д. Брод досить ріінучо, бо ВІИ. як звісно.
суперечить катехізмов и соціяльдемократичному.
„Інтелігенція не мае задачі лагодити боротьбу
клясову — противно, чим острійша буде та
боротьба. тпм_лішпс. Нині вона ведеся по зві-
рячому з боку буржуазій І СОЦІЯЛІСТИ МУСЯТЬ
держатися такоі самоі тактики" ітд. В тім са-
мім дусі промовляв і другий делегат-жцд, Зіс-
сер з Кракова. Видно, іцо ті пани або не чи-
тали „Капіталу" Маркса або мають коротку
память, або з якоі інпіоі причини вважають
потрібним в такій Формі перемелювати старий
обсурд: „чим гіршс, тим ліпше". 3 Маркса
вони моглиб исрсконатися, як виглядала „бо-
ротьба клясова" в Англіі, Фрапціі і других
краях в часі нсограииченого нанованя плясо-
вого егоізму серед буржуазій якими кровави-
ми слідами заиисалися в іеторіі накопи против
волоцюг, против спілок робітницких, ОЧИЩУВа
ш; терітѵщійщ. осель людских іті.__Сама проміщ
ва Гудсца о іеторіі руху робітпицкого в Гали-
чині моглаб йіх була перекопати, іцо рух ро-
бітницкий змагаеся не в міру зросту зайілос-
ти клясовоі серед „буржуазій, але власне в
міру розсівапя серед неі зерсн науки соція-
ліетичноі, в міру як Фирма боротьбн стаюгь
лагіднійші, закона свобідпійші, а серед молод-
ніих, чуткійіпих і морально пезіпсутих поко-
ліііь соціалізм став іменно питанем сумліпя,
обовязку, став ідсалич. а пе кусником хліба.
ІІсхтовапе моральнаго елемепту в розвою ру-
ху соціялістичного, згірдне трактовано того еле-
менту як пспотрібного сентімепталізму, се ве-
лика похибка, а радше сказати песумнівпий
знак, іцо для „Фахових" агітаторів соціялізм
став ремеслом, а то навіть і дійною коровою.
Інтересно, іцо власне у соціялістів-робітників
похибку сю стр’чаемо дуже рідко. Для них
иерсважно соціялізм річ віри, релігія, справа
свята, котра втягае в себе розум і серце і душу і
цілу суть чоловіка Ремесницкий, авгурский,нібито
„чисто матеріяліетичний" логляд на соціялізм ба
чимо .лереважно у-ащтахорів з інтелігеіщи, і іцо
иайсумнійіпе, в тімцпгляді вони власне люблять
бачити свою виешіеть.
Переходжу тепер до характеристики про-
мов д Дашиньского, безнеречно найліишого
і найталановитійшого бесідника на зйізді, Про-
мовляв він кілька разів і виголосив найваж-
нійший реФерат о тактиці і організаціі партіі
соціялыю-демократичноі. Велика ясність вимо-
вн, опановане предмету і вміліеть опанувати
слухачів — ось іцо характернзуо сего бесідни-
ка, котрий як агітатор і організатор партіі
здобув собі почссне міеце в іеторіі руху ро-
бітпицкого в Галичині. Мае він спеціяльпий
агітаторский дар виголоіпуватп річі слабой, дум-
ки спорні таким самим тоном глубокого пере-
конаня і неаворлпною певніетю, як і ті без-
спорно правдиві осиови, до котрих зводяться
его погляди. В загалі в его промовах у сюда
певпіеть, ясність, пряма дорога, нічого еумнів
його ані сіюрного нема — не диво, що ті про-
мови роблять велике вражіне на людей мало
іірпвнклих до критпч.ного мис.іепя. до апалізи |!
— 7о —-
3 ногтяное бруксельского конгресу видно, що
соціялізм дуже добро може міститиея в рамах
паціональннх. Гюротьба йде не тілько в обпіи-
рі всеі людскости, але також в обсягу кождого
иоошнокого парода. Тепер шляхта і буржуазія
закидае нам космополітизм. Але я певний, що
ми так само як шляхта, а правдонодібно і
півидше будемо боротися за незалежність Поль-
щі. але виходячн з основного іірінціпу соція-
лізму. т е. що бхдемо боротися за Польщу
робітішцку, соціялістичну, не за шляхетску і
буржуаяійну. Те саме відиоситься й до Гуси-
пів. Питане руске стае перед нами, мусимо его
розвязати ясно і чесно. Доси не бачимо ані
одного рускоі’О товариства соціялістичііого. Со-
ціялізм руский істнуе від тоді. що и іюльский,
а про те его не бачимо. Легко се зровуміти.
В містах робітники нереважио Поляки, а і ті,
що е Русини, вміють читати тілько но поль-
ски, а хоч в остатиіх часах множаться й такі,
пфПвмйоть-^ читати ітго руски, то всетаки- г
ПОЛЬСКОГО ВОПИ НС заб.'ЛИ. Соціялісти рускі НС
виступають самостійно. Перед двома роками
основано руску партію радикалыіу, але партія
ся доси балянсуе між ріжпими програмами.
Належать до неі і посвячують йііі своі сили
також соціялісти, але вони не можуть вистуна-
ти зовсім отверто. Помимо пяукового соціялі-
зму, ноставлсного в програмі, партія та буде
щораз білыпе віддалюватися від соціялізму.
Відси для соціялістів руских виходить богато
шкоди, деморалізація, вічні комнроміси, так
що люде ті перестаютъ уміти ділати політич-
по“. Задля сего реоерент радив в партіі со-
ціяльдсмократичній утворити осібний руский
комітет агітаційний і видавати руску часопись
соціялістичну. Против сего виступив тілько
одни бесідиик, жид Центербаум з Коломиі і на
нідставі свого 4 місячного досвіду агітаційного
заявив, що робітники рускі в Коломиі не по-
чувають потреби руского видавництва „Пехай
Русини ідуть на село, а міста пехай лишать
нам“ — так закінчив він свою нромову.
пОтсё важнійпіі погляди висказані напкон-"
гресі про селянство, про справу руску і нашу
партію. Здивувати в них може на перший по-
гляд заява, іцо соціяльдемократи „не ві д но-
сятъ с я ворожо до селянства14. Ну, бо-
гу дякувати ! А ми думали, що відносяться сім-
ііатично, що бачуть в селянах такихже робу-
чих, бідних та иокривджених людей, як і в мі-
ских робітниках. Аж ні! Вони крім найбідній-
пюі і поки що найтемнійшоі верстви найми-
тів і зарібників 'бачуть в селянах все таки
елсмснт реакційний — значить, своіх прямих
ворогів. Тілько з наймитами і зарібниками во-
ни хочуть говорити і очевидно одиноку буду-
щипу селянства в дусі соціяльдемократичнім
бачуть тілько в тім, коли все воно „під впли-
Ві м ударів, які ще на него спадутъ, прпйде
до свідомости14, т. е. зійде на стунінь зарібни-
ків і наймитів. Як бачимо, д. Дашиньский все
таки стоіть ще на грунті знаменлтоі прогреми
„ііролетарізаціі мас“. а коли радпть „відсувути
на бік діскусію“ о тім дразливім предметі, то
мп властиво не можемо зрозумітп, для чого
він се чинить. Патомісць его Фраза „коли мн
иобідимо в містах, то хлопи мусять ніти за
нами11, у кождого тямуіцого чоловіка мусить
збудити хіба сміх. Інтересно, кудп імеино му-
сать ніти мужики за містами ? Чи міста, осо-
бливо галицкі, коли в них побідить соціялісти,
зможуть накинути селянам який небудь аграр-
ный соціялізм, ели. ті селяне уперед не будутъ
до того приготовані і то не тілько соціяліети-
чною агітаціею, котра навіть з робітників <і>а-
бричних не в силі ще пробити соціялістів. але
довголітною, постепенною ирацею цівілізацій-
ною. цілим розвоем економічним і культурним?
Ні! відсуване на бік діскусіі о видідичуваню му-
жи ків ні на що не здасться! Треба сю справу
розібратн докладпо і ріпіитн розумно, іцоби не
попасти в дуже ногані і небезпечпі помилки!
Розуміеся само собою, іцо стоячи на та-
кім стаиовиіци супротп селянства, д. Дашинь-
ский не може найти ані програми ані ясности
“ані іголітачноі—вмйюето г в-нашнг партііу—ко-
тра діялыііеть свою опирае па мужицтві, не
пересіваючи его через решето соціяльдемокра-
тичних доктрин, але змагаючи до того, іцоби
его інтерсеи екопомічні звязати нерозривно з
тими поступовими змаганями, що ведутъ чіль-
них людей наіпого віку на зустріч світлійпіій
будущині. Звісно, ми не такі щасливі, як га-
лицкі соціяльдемократи, котрі не потребуютъ
вести піяких діскусій програмових, бо мають
готових і Маркса і Энгельса і канон „семи вес-
ленских соборів", тоб то ухвали зйіздів со-
ціяліетичних, на котрі в кождій хвилі можиа
нокликатиея, як на ТгісІепНншн. Перед нами
нема ще протоптаноі стежки, ми мусимо самі
шукати і протоптувати ві, мусимо раз у раз
міркувати, помилятися і поправлятися, але се
ще не рація, іцоби ріжні мудреці, мудрі чужим
розумом, гляділи на нас так дуже з гори.
Впрочім, як собі хочуть, нас се не зібе з на-
ніоі дороги.
Інтересна резолюція д. Дашиньского, при-
нята зйіздом. Торік, ію пеФортуннім святкованю
З’мШГТіартіею рт>біттінцкою д. Павликв ДНа-
роді“ радив партіі поділити ся на секціі ноль-
ску і руску, щоби запобігти втяганю „міжна-
родноі“ партіі під одни національний стяг.
Д. Даіпиньский тоді належав до тих, що най-
білыпе обурилися статею Павлика і прислали
нам на неі громовий протест. Не минув рік,
а д. Дашиньский, як бачимо, преспокійно ане-
ктуе думку д. Павлика, хоч модіфікуе еі но
своему.
Промова д. Дашиньского, хоч на присут-
них елухачів зробпла чнмале вражіне, в дру-
кованих справозданях, при холоднім читаню
стратила богато, і против неі звернулася го-
ловно полеміка газетярска, як против квінте-
сенціі нарад зйізду. Очевидно не стоіть і зга-
дувати про глупі і брутальні балаканя „Виіеп-
піка роіекіе^о44 ані про денунціяцію „Сгаеп,11
котрий зі слів Дашиньского, іцо тоді вибирати
централыіиіі комітет партіі, бо комітет такиіі
муеів би бути явпий, а на се уряд не позво-
лить. віівів таке. що Дашиньский промовляв
против явному зарядовп партіі для того, бо
вона мае заряд тайнші. Варіо зазвачити. іцо
краківский орган партіі робітпицкоі „Уарггбб"
в п-рі видапім но зйізді помістив стало Гур-
ского, одного з опопснтів Дашиньского на зйіз-
ді; де ведеся далі полеміка з Д-ким що до
відносин інтелігентного пролетаріату до партіі.
3 заграничних газет польских петербурский
„Кгаі“ посвятив зйіздови в н-рі бвступнуста-
тю, в котрій дуже йідко скритиковано зйізд
(може по троха зі зглядів цензурних). але
виказано й деякі погляди, котрі у орга-
ну, шо остатніми часами хилиться очеви-
дно до шляхти і попівства католицкого, будь
що будь заслугують на увагу. Згадавши про
резулюціі зйізду „Кпу" пипіе дословно: Вог
іѵіагапіа гареіѵве сіойё ноѵѵе (? Ред.) аіе осі іе-
огуі до ргакіукі даіеко, а ]е2е!і окухѵаіеіе вос-
Іаііёсі яайкі, йе ѵѵушуёіііі пома теіоде вкиіесг-
ие§о (гакіоіѵаніа вргаѵѵ риЪІісгнусй, іо 8Іе Ьаг-
дхо туіа. АѴ ісЬ такагбѵѵкаіЪ тіезга віе йгііѵа-
сипіе Ьиіпу іешрегатепі ігііпіопеі вхіаскеісхугну,
иройіедгаіасе) гивіпдіѵ і ігакіирісе] сЫорбѵ/ )ако
ЪуіІІо. ,кібге іпиьі рбдйс га паті“, г па^огжеті іга-
йущаті готгпіуяти, тіеггаседо 8ІІу па гатіа-
гу. I іо та]а Ъус геаіпі дгіаіасге, ргорараіого-
іѵіе роііѣукі рокггеЪ рггесіѵко роіііусе Ідеа1<ж!“
Інтересно, що орган біржево-шляхецко-клери •
калышй толкуе соціялістам, іцо соціялізм не
новинен попадати в похибку „минувшоі шля-
хетчини" і не новинен елімінувати з нолітики
стичний елемент ідеалу! Та сяк чи так, а пер-
іпий зйізд галицких соціяльдемократів треба
вважати «ьактом дужс важним в розвою полі-
тичного житя нашого краю. Ще важнііппим
буде він певно в розвою галицкоі партіі ро-
бітницкоі. Богато дечого і нам з него треба
вчитися, позітівно і негатівно.
Іван Франко.
ФРАНЦУЗ О НОВІМ ЕРІ. Орган парис-
кий „Ье Еір;аго“ вважав чомусь потрібним в
41 прі сего року заблудити до Галичини, „кра-
ло так гарного і наскрізь орігінального4 і по-
святити своіх читачів в тайни нашоі „новоі
сри“. В статейці „Ьее’паііопаіііев еп АаігісЬе"
розказуе співробітпик ееі часописі, що в Ав-
стріі е чи мало народностів, так що пануючо-
му приходиться бути правдивим поліглоттом,
щоби міг порозуміватися з своіми підданими.
Всі ті народности дуже лояльні для дінастіі
і цісаря, але між собою бються що мають сили.
Та в остатніх часах ся боротьба між народно-
стями троха притихла, а натоміець розгорілася
бороться між партіями в нутрі кождоі народно-
сти. Чехи не так уже борютъ ся з Німцями,
але тим завзятійше бються старочехи з моло-
дочехами. Те саме бачимо серед Мадярів, те
саме і в Галичині, де боротьба між Русинами
і Поляками поменшала супроти боротьби між
старими і молодими Русинами.
„До року 1890 панували в Галичині По-
ляки. Воюючи між собою, вони все лучплися
разом. коли треба було вдарити на Русинів.
Ало три міліони Русинів кричали, иски йіх в ।
кінці не вислухано. В р. 1890 діетали вони ліцей '
у Львовъ далі 8 кріее.т в Раді державній, ав;
кінці руекпй додаток до галицкоі газети уря- ‘
довоі. Се була б.іпскуча побіда іппе ѵісіоіге
ссіаіапіе). бо не можете собі уявпти. яку ве-
лику вагу привязують ті добряки до питаня
язикового — вони прямо дуріють за для него
(в’еві <1е Іа ігёпёвіе), чому впрочім нема щоди-
вуватися, бо довгі віки в. ви були під ЧУЖИМ
панованем, і володарі накидали йім також свою
мову. „Одержавши еі концесіі, Русини сказали
собі, що моглиб одержати ще далеко білыпе—
і се сталося причиною роздвоеня, повстали пар-
тіі старих і молодих. Але в Галичині все йде
навпаки, не так, як у других людей. Там ста-
рі в .непримиримі (іпігаавщеапѣз), а молоді в до-
волені тим що діетали. А щоби не бракувало
ще й третього до тоі музики, повстала ще й
партія радикалів, котра е партіею „золотоі се-
редини“ (бп з'и-іе пм1іеи)“. Яка властиво е зо-
лота середина між вдоволеними і невдоволени-
ми — орган парижский пе каже, тілько книть
собі з „почтивих Галичая", котрі навіть не
розумііють того, що у других людей значить
слово „радикал“.
Простувати похибки Французкоі газети не
варто — для Французких газстярів не обовяз-
ково знати те, що діеся по за границами Фран-
ціі, а особливо в такім глухім куті, як Галичи-
на. В наведених увагах для нас інтересна осо-
бливо та мимовільва іронія, яка нроскакуе в
названы руского додатку *до лщядовоі газети
„блискучою побідою" Русинів. Французкий га-
зетяр чув щось очевидно про нашу пресла-
вну нову еру, і ось друга інтересна річ в по-
висших увагах-бачити, як він силуеся вміети-
ти собі в голові еі здобутки і те, що з них
виводять. Що се не може поміетити ся в его го-
лові, для котроі такі річи, як боротьба о язик
і такі „квестіі“, як гімназія або паралельки е
зовсім не зрозумілі, се очевидно, і для того він
мусить виображувати собі Русинів як якихось
дивоглядних диваків, котрі просто дуріють від
радости, діетавши одну гімназію або одну га-
зетину урядову на рускій мові. Чи се так ду-
же, підхлібне для „сее Ъгауез _§ев8“,^а_т)собливо-
для тих „молодих", що вдовольняються сею
„блискучою побідою," сего не беремось рішати.
Іван Франко.
ПОЛІТИКА ПАНУЮЧИХ КЛЯС I РОБІТ-
НИЦКИЙ РУХ. Пануючі кляси в державах
европейских голосятъ устами своіх проводирів
та верховників про загалъно-мирний настрій,
пануючий між поодинокими державами і наро-
дами. Запевненя такі ми чули з уст Карнота,
презудента Франціі, те саме говорив король
італіянский, витаючи депутованих парламенту,
цісар Франц-ІосиФ повторяй ту саму думку, за-
криваючи сойм мадярский, і навіть горячпй і
нервовий Вільгельм П. признав. що настрій
Европи „дуже мирний...“
А ПОМИМО УСІХ тих виводів, тяжко вспо-
коіти людям йіх думку мріямп „вічного мпра“,
про котрий думав колись великий німецкиіі фі-
лософ (Кант). Досить оглянути буджетп дер-
I жав европейских, щобп набрати того перекона-
' ня. що мілітаризм не щезае від торжественних
: слів президентів і монархів, а такі Факти, як
' торічні заяви братерства між Фракціею і Го-
сі<жі. як припая Французкогч мінкгерства віп-
ніг, ввернути уважпе око іі;> Вогези можуть до
рсгити розвіяти бнтішістичні „сподівапя".
Союз Фрапціі з царством російскпм се
нсмиііучпй паслідок аптагоііізму між Фракціею
і Німсччиною, чй властиво між „ііатріотшпшм"
юнкерством прускпм і Француякою буржуазіей),
паслідок війни з 1Я70 р. Марке, геи ялі.пим
основатель науков' го соціялізму, іце в тогді-
шних чаеах (війни Фрапцузко-пімецкоі) вика-
зував. що то вороговапе патріотів скіпчить ся
союзом републіканскоі Фрапціі з деепотизмом
російским. Такі, ян бачимо, результата лолі-
тіпки европейских кляс пануючих, результата,
всдучі до псзвнчаііиого зросту мілітари-
зу, до дивожного як на ііерший по
гляд, братерства републіки з царатом. Той
союз, так шумно заявлспий на бспкстах над
Невою, дуже обурюе політика. ііапіоі галицкоі
_тгІІравдис;. Автор-волітамног.0- шчіядухлз-тшлщь-
віністичнім журналі бачить причину тоі спілки
в одпякових сусіплыіо-культуриих відносинах
Фрапціі та Росіі. Автор, завзятый ворог „паціі“
російскоі, переливае ту саму ненависть па
Францію і йдучи далі за потягом горячого сер
ця, величая Иімсччину, пімецких консерватис-
тів, німсцку національну самосвідомісгь і т. д.
і т. д. 3 того выходить далі, що в Фрапціі
пануе: „промислова буржуазія11, що вопа при-
тискае люд і. т. і. так, якби то се лихо ми
виключно тільки бачили в ФранцуЗвім краю...
Ми високо ставимо культуру німсцку, еі філо-
софію, еі пауку, ми високо ставимо найновійіні
фязи сеі культури, котрі бачимо в розвою со-
ціяльцоі демокраціі Але ми знаемо, що в Ні-
мсччині верховодятъ поки-що партіі „юнкрів“
(папів-Февдалів) та „націонал-лібералів“ (бур
жуазіі промисловоі), іцо вся мерзість мілітари-
зму розкривае ся власне в німецкім краю, як
се показали указы Георга кн. Саского, видобу-
ті на світло дня соціялістами. Факта наведені
саским принцом доказують, що діе ся в цар-
-стві „бег СгоисаГіігскЬ шкІ іготтеіі йіѣѣе11. При
діскусіі над справами війсковими, яка вивяза-
лась в німецкім парляменті, капцлер Капріві
обмежив ся на просте обурейе по поводу нро-
мови Бебеля, але ніхто не міг заперечити,
що стосунки війскові приводятъ до найдикій-
ших прояв.
Не иоможуть нічого жаданя клерикалів,
щоби старати ся о „ширене духа релігійного“,
бож прецінь мілітаризм, консеквентный ви-
плпв нинішнмх стосунків, основаних на клясових
аптагопізмах боротьби всіх проти всіх, се
такий грунт, на котрізі не прийме ся зерно
любови і гуманности. С‘е зреіптото лише туман,
котрпм звістні круги хотятъ прикрити с.амо-
свідоміеть кляс працюючих. Буржуазія, богате
міщанство та кгпецтво, Фабриканта та нроми-
словці з цілою громадою ліберальноі іптслігеп-
ціі — вони веі бороли ся колись за просвіту
пароду проти віілпву поиівства. Але тоді тре-
ба було поборювати репрезентавтів Февдалыю-
і'О світа; пппі пани Фе вдали і поііівство зли-
тися в одно з панами індустріі. Нпні вільно-
думна буржуазія готова кинутпеь в обійми
хоч(пі сзуітів. іцобп лише вони вгихомпрпли
буртівпичого духа _чершіи.
Тут лежитъ основа нового закону шкіль-
иоі'о. проектованого Цедліцом, тут лежитъ при-
чина тоі галянтеріі і симпатіі, з якою відно-
сить ся рспублікапетво транцузке до папй...
Ироцес Гу-Сулярда (Сгоиѣй-йиіагсіз) епи-
скопа з Аіх, котрий заплатив 3000 Фр. за обра-
зу міністра справедливости, се лише маленькой
еиізод, котрий ие вадить братерству пануючоі
буржуазіі з понівством. Остатними часами ради-
кали домагали ся норіпіеня квестіі церкви,
жадаючи відділеня еі від держави. Верховодя-
чі рспубліканпі хоч і готові видати закон о
товаристах духовних, дуже делікатний взгля-
дом церкви католицкоі, але устами Фрей-
еіиета виразно заявляютъ ся проти відділеня
церкви від держави. 3 другого боку, хоч мо-
нархіей! пс вдоволені потрохи теперііпним
-„рсжімом“, то—зцову сам.. пала^_еіщиклікою_твзщ_
вае своіх вірних, щоби не виступали проти
тсиерішиоі републіки.
Остатними днями кабінет теперішний (Рі-
бо-Фрейсіне-Йонстап-Фалліер) задумай податися
в дімісісію, тому, що радикали і опиозиційпа
правиця відкинули порядок дневний, поставле-
ньи урядом. Але радикали не зложать міпі-
стерства з клерикалами і остаточно остане на
далі онпортуніетичне републіканетво, хочби і
зі зміненйми особами. Париский парлямент
пригадув теперішною своею неиевною констс-
ляціею австрійску думу державну в часі укла-
даня адреси до цісаря.
Але та непевніеть і неясність е дуже
характерним призпаком суспільностей нашоі
доби. В парляментах воюютъ межи собою ріжно-
родпі Фракціі одноі велико! партіі, партіі паиу-
ючих кляс. Тим то, не маючи ніяких широких
завдапь неред собою (бо одиноким йіх ширшим
завдапем е удержати нинішний клясовий по-
рядок), Фракціі ті виставляють- дрібні проекта,
маленькі реФорми, а за те богато Фраз... Дуже
цікавийн-е-нр.—етосунок—між—консерватаетамн—
(торіями) і лібералами (віг ами) англійского
парламенту. Репрезентанта колипініх антаго-
ніетів панів земских і промисловців, вони ни-
ні мало чим ріжнять ся між собою, так, що
одні і другі виставляють ті самі проекта і рс-
<і>орми... Так есть в квестіі ірляндскій, так само
і в квестіі аграрній. I СгІасЬіоп і ВаІівЪпгу
хотятъ вдержати дрібну власиіеть, а властиво
сотворити еі на ново. Вони хотятъ выкупи-
ти грунти, сконцентровані вікс і поділптп
йіх між біднійшу лтодніеть і такнм способом
справити ся з пролетаріятом, котрий гро-
зить капіталіетпчній суспілыюсти.
Капіталістп самі викликали ті маси „рсвор-
вових“ робітників і тепер тремтять, як той
ученик пародія (2апЪег1еЬт1іп§), що виклпкав
духів а оііісля не знав, як йіх позбути ся...
Тай якже не мае лякати ся ентип філі-
стер ? Не минае днпна, іцобп не пути було
про робітннцкі дсмонстранціі, змови, конгреси.
В парпскім парлямевті .ІЯФарг домагаеся вне-
сена всякого цла па збіже і поживу, в Хегев
уряд іпшанекиіі карае смертю чотирох „анар-
_ 78 —
хістів“, сільські і міскі пролетаріі в околицях
Хегек-и і Кадіксу роблять демонетраціі скрі-
пляеся і міцніе рух соціялістичний навіть в тім
краю іпіпанскім, де по виказам конскриіщій-
нлм на 17 *2 міл. меіпканців в 12 міліонів
цільковитих анальФабетів. А годить ся згадати,
що за часів мавританских анальФйбетів майже
зовсім не було. Так прислужила ся Ішпаніі
політика попівства і колпнізаціі! Робітники
італійскі коло Риму заявляютъ співчутв жерт-
вам іпігіанского уряду. I в Штокгольмі збирають
ся маси робітників, котрі не можуть ніякого
занята роздобути; те самс діе ся в Римі, від-
ки богато „лиіпніх“ пролетаріи забрали за
нікчемну заплату кораблями в Грецію і до
Салонікі, а в Бельгіи соціялісти заняті жвавою
агітаціею за заведенем загального, беспосередно-
го тайного голосованя. Поліція заборонюе зби-
ратися в Брукселі, соціялісти скликують мітінги
на нередмістя і промовляють так, що йіх чути
на теріторіі бруксельскій і поліція не може то-
го зборонмти, бо еі рознорядженя кінчаться на.
бруксельскій теріторіі.
Одним словом, нема тепер закутка в ці-
лівізованих краях, де би не проявлялись ідеі
межинародного соціялізму, дебм не роздавав ся
поклик великого Маркса: „Пролетаріі всіх краів
лучіть ся!.“ М. Ганкевич
Справи суспільно - економічні.
ДОГОВОРИ ТОІТОВЕЛЬШ. И. Хто-ж платить? Що
не настала зміна вартости продуктів - се ясно. Передана,
суспі.іьна скількіеть праці, потрібна на виріб певного
продукту не змінилася, бо не змінилася через цло
видатніеть нраці, — значить не змінилася і вартіеть
товарів. Тимчасом ціпа пішла в гору, значить мусить
бути хтось, хто платить тоту надвижку, що спро-
вадила тарифа цлова. Вгадатп не трудно, що платятъ еі
консументи, т. е. тоті, котрі товары закуповують. За
то? — За те, що суспільність не роввилася щена стіль
ко, щоби могла доріннати другим суспільностям; за те,
що сусіди випередили еі в розвою великого промпелу,
в розвою капіталіетичнйх порядків.
Цла, як всякий податок на продукта, цередовсім
дають ся в знаки тим, що самі або не продукують вічого,
або суть т. наз. дрібними промисловцями. Вони мусять
йіети і зодягатися; дрібний промисловець мусить заро-
бпти хоч тілько, щоби удержати при житю одного чп
двох челядників і свою родину; а тим часом жите стае
дорожше тілько тому, щоби великі промисловці-капіталі-
сти, ратуючи національну продукцію, загарбалп білыпе
у евоі глибокі кишені. Не диво, що піеля такого суспіль-
иого податку дрібний промпел почшіае упадати чим раз
більше і більпіе. Пролетаріят, той в одній особі батько
і син капіталіетпчноі продукціі, роете в геометричвій
іірогресіі; маетки збиваються в одних руках, міста дви-
гаются, підкоіпуючи розлогі патріярхальні села і на мі-
сце брудііих прімітівних варштатів стаютъ машины і Фа-
брики.
Але консументи, що зразу заплатили так тяжко
за „науку цівілізаціі11, тягнуть опіеля великі корысти.
Вл, жений канітал вертас ся з иррцоптом. Сцентралізова-
ні богацтва, тота перша аккумуляція капіталу — ноыа-
гають капіталіетам запровадити нові уліншені средства
технічні. На заводах стають маси робітничоі армій Пере
січний час суспільний, потрібний на виріб продуктів
обнижусся, а з тим обнижуеся також йіх вартіеть Ось
ось іще хвиля і тота суспільність, що, було, подавалаея
перед силою чужого промыслу, стапе на влаені ноги,
приготована до боротьби. Тепер йій вічого боятися —
вона певпа евоеі будучности.
Цротекціоііізм вже не потрібний. Напротів, він
ста« колодою для далылого розвою. Самі капіталіети ба
чать, що через него йім зовсім без потреби приходиться
платити робітника дорожше, ніж вимагае сама вартіеть
продуктів. Зрсштою высота цла стоіть в разя чій непро-
порціяльности з дійсними впмогами. Продукты дспіевіють
і треба щобп деіиевіли, бо йіх дешеиіеть - то средство
до ввнщеня слабших, средство до дальшого капіталі-
стичного аналізу с.успільности.
Не треба отже протекціонізму! ІІроч з ним! „Скинь-
те тоті мури кптайскі! — кричать капіталіети. Знищіть
тоту пивку, що сее пайнизші верстви с.успільности ! —
голосить вони почувніи нараз в своім серці святий огонь
любови до менчого брата. Нехай паде Бісмарк, той по-
ганець, іцо витворив протекціонізм — нехай пробить
міеце Капрівіому, тому епасителеви, що прорвавши нута
традиціі та иересудів, ровсвітив путь для ровумноі і
едино спасительно! „свобідвоі торговлі"... Дорогі чолові-
колюбці! Вони вабулп, як той протекціонізм набивав йіх
кишені, забули, як вигріналиса в тім теплі, що під уда-
рами „протекціі" висвободжувався в завмираточого дрі-
бного промислу, щоб загріти серцс „національпих бага
тирів“ в боротьбі з чужими промпеловцями...
Під обороняючим впливом цла продукта влаені
стають одинокими панами на пляцу боротьби. Рипок націо-
нальний заповннвея тілько власными ниробами. Нація
продукуе сама для себе. Йім не треба оглядатпея за чу-
жим доброй. Вскорі ринок у весь ваповняеся по самі-
сінькі береги. Але продукція анархічна — так як вона
е тепер, без контроль суспілыюі, полишена виключію за-
рядови принатних продуцентів — на тім опинитися не
може. Істотою еі житя с бевпаетаііний розвій, ііродуко-
ване що раз білыпого числа товарів. Дешевше продукуе
— хто більше продукуе, і тілько той, хто дешевше про-
дукус, побідить на ринку національнім. Іиакше він не
спродасть своіх продуктів і упаде в боротьбі скономіч-
ній. Тут середини не ма. Суть лаври або смерть.
В той спосіб ринок паціональний не довго може
выдержати, бета, певна граница в сго ровтягливости,
есть певний пуыкт крмтичнвй, поза котрий суЩіілыіість
що до скількости споживаних продуктів піднеети ся не
може. I тоді або ринок національный пукае т. е. паде
капіталізм, щоби зробити міеце новим порядкал, або
продукты виступають через береги, переливаються через
край, щоб залити чужі краі своім національный здобут-
ком. Перший случай не мав іще міеця, він настане тоді
коли не буде вже краю, де можнаби епродатн свою гіпер-
продукцію — він діло будучности. Напротів другий елу-
чай кибувасея і тепер. па наших о'іах. можна сказати
і;оя;дото дня, кождоі хіиичшт.
Щож діеея :і тимп продуктами, іцо не можуть
ніяк вліяти в горло влаеиоі еуеиі.іыіостп?
Зразу вони стаютъ дуже дуже деіпеиепькі. Вони
пропяться -ііустіть нае іімнл} іітееь, адже ли такі добрі
та таяі". Але пеидячна еуеиілыііеть тілько здіпігае пле-
чами. Сама вона епожпти іііх не може, і не ложе урая
позволити, щоб ініпи лежали дармуюаи. Сеж преці ві
труд, <:і діти. 1’ініок утопіи?. ся під гінериродукціею. То
вар мусить бути сиродапиіі, ічакіие пастапс кріаа, тяж-
кніі ііедуг, що через обжпретво може довести до смер-
ти ці.іу еістему, а нее доводить до руіііп пілпх прсд-
іірісметв і голоду тпеячііі робучого люду. Каііітялістам
етаі: ніякот.о. Пім тяжко дивитися на ложачі безкорнстп
токари Гінериродукція — то іёх плаеішіі гріх. що ііі.м
каменем тяжнті. на еерці. то іііх „моне-текелг.-ьа
рнг“. 1 вопи етараютьея «продати сиоі продукта хоч до
ііебуді., па. границею. Входить в умоии, трактата.
Токари, одержавши в топ счосіб міеце збуту, по-
кидаютъ тепер с.воіх певдячппх родпчів. Вопи саракн
мацлруніть далеко сиітами, от баците, до і'алпчііпн, Ву-
ковшіп, па балканский нікостров, нсюдп, де можна.
Там вони етлраютьея идобутп міеце для себе, вони бють-
ея ,і,о вагину и місцевими вироблми. бються за долю
< г.оіх батьків, ні, за долю іііх „папіоііалыіоі** кчіпені...
Так пре.дставляссп сеіі скопомічііиГі нроцсе в тео-
ріі. ІІрпдн’ймже. ея тепер тому ироце.еоііп. як він пред-
ставляйся в копкретпих Фііктах, от, хочби в договора*
торговелышх. (Конецъ буде)
Евгеній Лсвіцкиіі.
АВСТРО-РУСКІ СІІОМИНИ (V. Далі).
ІІойіхали в Стапіславів залізпицею без
уеякнх ііригод В Стапіславові поднялось пита-
но, куди йіхать? чи в готель, чи в дім старо-
го нриятсля Січовика, котриймав там свій дім.
О.Т радив готель, але С. Подолінский настоював,
іцо треба в Галичині пронагувати наші російеко -
украйінскі, аптібуржуазні звичаі, і йіхати до
Січовика. Той встрітив иас досить гостинно,
але ми видимо стісняли его матір, котра не
знала наших нанско-мужицких звичаів і ви-
-тала-аіае дужс щеремонно-Лі, холодно. - -------
На другий день прийпюв до нас один
капдідат иа учителя, страшно чорнявий ((Чсо-
нід Заклінскнй, тепер уже небіжчик), десять
розумний ЧОЛОВІК, І ТУТ я запримітив, що я
мов вериувся в цюрихский ЕІііпіегп. В стані-
славівского Січовика було повно „Впереди" і
его видань, котрі носилались ему навіть в ко-
ректурах. Січовик подав меиі свіжу новинку
„Сказку о Мудри-цѣ Наумовнѣ", котру я не
міг себе принудити прочитати далі 3-4 сторін.
Чорнявий гіеть ходнв но хаті з листом „Впе-
реди". Оба вже були знакомі з „Паровою Ма-
шиною11 і похвалили еі перед автором. Коли я
звів бесіду на львівску нубліціетику, на потре-
бу видавати щось прогрсссівшйше. ніж Правда,
чорнявий став говорити про те, що треба ви-
давати щось нодібне до Впереди.
Але треба було вибиратись у гори. Нам
напняли г.ізііицю. до нае чотирьох прибаіяівся
молодой тихни Січовик, котрого я бачив ще в
І-'іТЗ р. у Відні, дуже симпатичный, тілько мо-
же занадто вже скромнип, і ми иойіхали в го-
ри до его батька-попа. Дорогою нас не раз ура-
жало нахальство жидів. а надто одкупщиків пюс-
сейних (рогатшіків). котрі грубо кричали на па
шого візнпцю і узявшп з нас гроші, НС хотіли
навіть нідводити заставн, так що наш візниця
мусив злазити і робити іііх роботу, при ЧОМУ
жпди ще его й лаяли. Два рази в силу ми вдер-
жували аптіееміта X. В., щоо пе побив жидів.
На другий день ми прийіхали до цілі, в
гірске село, дуже близькс вже до угорскоі гра-
ницѣ Видимо не батата сімя попа стріла нас
дужс гостинно і при тому без тпх буржуазпо-
іюльско-австрійских маиер, котрі панують по
білып „цівілізованих" кутках Галичини і котрі
досить нрикрі для людей, звикших і до росій-
скоі простота і до романских салонів. Про
жите народно ми довідались мало, — не було
часу. Так хиба приглянулись поверховпо до то-
го, що таке Гуцул, его хата, костюм. На дру-
гий день пішли в церкву, де я бачив білыпе
ліодабенствщ до наших ираііославііих церков і .
нашоі елужби ніж но городам Галичини. Піеля
служои наш хозяін-піп попсував нам духа про-
мовою до его нечисленно! гуцульскоі пастви.
Видимо він почував потребу перед гостами
щось сказати пастві, і сказав на тему, котру
годі любила розвивати галицка пресса: пян-
ство й ліиивство хлопів. Вийшло якось
ех аЬгпріо, безтактно, грубо. На нас паіішов
сум, та й Гуцули, «давалось, стали дивитись
на нас понурійпіе: мовляв, сс для вас, через
вас иас вилаяно!
У вечері друге пеприятие вражіне: коли
ми сиділи в кружку, гості і досить численна
сімя хозяіна, і розмовляли, при чому й дочки
хозяіна, й видимо не дужевчені, просто й мило
роспитували нас про Украйіну, — прийшов
якийсь чиновник-Поляк, поліцейский чи ліеовий,
про котрого нам уже казали, що він роспиту-
вав про нас. Він увійшов з польскою мовою, і
зараз же всі почали говорити по польскому,
окрім нас, прийізжих. Коли нас знакомили, По-
ляк-чиновник замітив: „А, Пкгаіпсу, ѣо пааі 1п-
скіе!“ і- поговорившію-до нае—спершу—по -поль-
скому, але діетаючи відповідь по украйінскому
(бо я говорю по польскому плохо, а С. П. і X. В.
зовсім не говорили) і сам поговорив з нами мі-
нут з пять по рускому, досить добре, тілько з
грубоватою (бо хлопска мова!) вимовою, а по-
тім повернувся до дам з польскою Фразою і
так і держався еі до кіиця візіта.
На другий день ми, накупивши деяких
гуцульских виробів, найбілыпе нашийних випле-
тів з намиста, — моду па котрі, моі дами ро-
дички потім пустили иа Украйіні, — та торбс-
чок, ми пустились в обратну путь до Станісла-
вова.
Туди ми прибули вже досить пізно і на-
робили нимало клопоту Січовикові, котрий нас
не ждав, хоч ему й казано було, що прийідемо
саме в той день, бо на завтра вже треба було
бути в Галичі. Довго бі.цшй (’ічовик не міг
прнмиритцсь з тим. що я міг спати долі на
кО —
нледі, ГПДЛОЖИВ1ПИ сооі шд голову дорожпнй
сак та малепьку подушечку, і таки, аж розбу-
дивши мсне, псревів на якесь, по его думці.
більше комфортно .тіжко.
В раиці ми пойіхали в Галич. Там паи
КИНУЛОСЬ у вічі велико ЧИСЛО ВОЯІВ, ІЦО
ходили патрулями по місту, немов вижидагочи
бунта. Народу прийіхало па мітінг душ з й(Ю.
('о було для пас, Росіян, повидана річ. Алей;
урядники віча робили все мов навмиспе, іцоб
віче як можна меншс принесло кориети пароду.
Періи усього вони почали правити паіі-
торжсствеппі церковні служби Греко-восточпі
служби в загалі пораховані білыпе на монахів,
апіжна мирян, таще пашпх, холодпих крайін, дс
лю’дипа мусить білыпе працювати, иіж по Сірі-
ях та Египтах. А вже до таких пригод копсті-
туційпого житя, як мітінги, ті служби зовеім не
підходять. На них іде паймсппіе I1/, 2 годипи,
після чого люде зостаються голодні й нотомлеиі
і мало здібні слххати ліолітечііміюраторів,- -
Оратори-ж галицкі страшно незручііі: не
вміють говорили коротко, образно іпросто про
діло, а пссуть хріі, зложеіті по сгарій ритори-
ці, довгезиі, бліді, темні і страшенно скучні.
Витерпіти галицкий мітінг — тяжка робота на-
віть для випіколеноі люди ни, тнм паче для про-
стой До того оратори тов. Качковского, яко
спеціалыіі твсрдо-русси, навмиспе говорили та-
ким язиком, іцо й мсні напр. було часто дуже
важко йіх розуміти. Я навмиспе старавсь мі-
ститись серед мужиків, котрим були відведепі
місця по краям шоки, досить тісні, бо середи-
ну, білып простору засіли „отцѣ і йіх „краса-
вицѣ. Ті „хлопи11 дужс пилыю прислухались
до промой.: видимо іциро заінтересовані буди
мітіпгом, але дуже мало розуміли нромовп. Ча-
сто вони оглядались на вкрути, шукаючи, іцоб
хто йім поясннв, про іцо ходить. Я не раз му-
сів зрезюмувати моім сусідам суть промови і
до мепе стали обсртатись сусіди, коли чого не
розуміли. „Почішаються внесли поодин'оких
члепів! “ викликнув предсідатель віча. „Що ж
семи- мусимо іце пестіС?-—сиитала мепе сусід—
ка, жіпка, котра з чоловіком дуже прислухалась
до нромов, але очивидно майже нічого з пих
не розуміла. Чоловік еі розумів не білыпе.
Після промов була „часть забавна11 —
прогулка па замок, де града музика, між іншнм
і популярно! коломийки. Тілько-ж і та часть
була не живійша. Надутість, церемонність ви-
дно 6уло на кождім крону. Авторітети ходили,
надувшись, окремо, і видимо нудились. По бли-
зу йіх так само нудилась простійша „інтелі-
генція“, а далі „народ11. Нігде ні живоі розмо-
ви, ні веселости (Як взорець галицкоі церемон-
ности роскажу пригоду, бувшу ще до мітінга.
Ми були коло церкви. Народу було багато. а
церква була мала; пони правили довго. Масса
пароду стояла, або й спділа коло церкви. Сіли
й ми на траві. прославити пледи. 3 нами гово-
рив Евг. Желіховский. Ми его просимо сідати
коло пас. „Та я сівбим, відказуе. — та боюся.
ажсбим ся не скомиромітував: ту г можуть бу-
ти моі ученики11).
На нашу трупу скоса ш*і пог.іяда.ін, аж
иоки парепгті підскочпв до мсне одни віденьекий
москвофіл, але скоро відійшов. бо втомнвся го-
ворите „чистымъ русскимъ литературнымъ язы-
комъ", котрого „чистота11 ясна була перед мо-
ею російското мовою. Підійшов був ГІОТІМ одни
буковинский іііп, котрий сказав мепі сскрстпим
шопотом, іцо за пим як і в загалі „зч нами,
православпнми11 слідять. як би віп не сказав
чого проти „псііогрішпмости папи“. Віи дужс
здивувався, коли я его спитав, чому ніхто па
мітіпгу пе зачспив ні одпоі ЖИВОІ ПО.ІІТИЧИОІ.
соціально! чи скоиомічноі сирави, і скоро втік
від пас Я потім замітив, іцо іі упіатскі пони
по ссяах, павіть такий Вітвіцкий (авгор книги
про Гуцулів котрого ІИШИ.ІИ о прислужність
до П.ОЛОНІЗ ау) охоче зачинали зо мною розмову
проти нсногрііпимости папн.
Скінчилось гуляпн, скіпчився пообідппй
збір мітінга, па погрому молодий члеп М. Навлик
нідішв справу про псрсклад па народцу мов?
чдсрковнпх- кпиТгАІіхто не наднср—ссі-думки—І4і—
сля мітінга зосталась в усіх тілько утома. Ми,
Украйіиці, позволяли е.обі говорите, іцо колиб
у пас була така воля, то іпакпгі б пас плоди
давали мітінги Галичане, павіть радикальпіГі-
ші, мовчали конфузливо, або складали вину па
„москвофілів“, проводирів мітінга.
Після раппього мітінга мепі довелось обі-
дати серед куііки й пародовців, переважпо мо-
лодих попів. Завелась розмѳва між іпшим про
„Нросвіту“. Тоді Просвіта пе печатала павіть
утілітарних кпиг (про гпій, закона і т. і.) а вй-
ключно бакчки для дітсй та біогратіі чудотвор-
ців. Се йій закидав я в К. Телеграфѣ. „Прав-
да11 відповідала, іцо Просвіта добро робить, бо
неріпе треба навчити парод „моральности11.
Молоді іюни в Галичі говорили те-ж са-
мс. „Але ж, прошу вас, — кавав я, — павіть,
колиб се було правда, то якоі моральности иав-
чать чудотвориі казки про тс, як той ходив
по воді, а другий по воздуху і т. д. ? Вже коли
хочете павчати масу христіянскоі моралі, то
чому ви пс ширите просто евангелія, напр. в
Чьулііпевому псрекладі?11- Тіа—ее мепі—відповіда-
ли явію, іцоб тілько відкрутпгись, бо й свап-
гелізм м п собссідпики вважали за щоеі, дуже
лібералыіе. Між аргумептаии були й такі, іцо
хлоп занадто мало розвитий, іцоб просто чита-
ти евапгсліб.
Наступив кінець мітіпгу, — і ми пішли
па стацію, звідки С. Подолінский і О. Т. му-
сіли йіхати па .Тьвів і далі в Росію. а я и X.
В. па Чернівці Па сгаціі зібралось нимало
люду, і X. В. зевпім антіссмітізмом сам відкрип
там мітінг, в котрому взяли участь і жидн й
мужики. .. Гптслігепція11 видимо тікала від того
мітінга.
(Далі будс). М. Драгомапов,
Полеміка й дописи.
ТР>і)<1 ОТ1> ТВОИХЪ... Чсрповсцка .
і.-овипа11 ішрікак в ч. з с.р. п.ч центра іыпій ур:ід
ішродов<‘і;оі партій то с па .Іьвоівіп. іиенпо
- «1
за те, іцо в тім уряда брак ініціативи, енергіі,
явного поетупованя суцротів завалу иародовців
івзірцевихприкладів народноі парности аза тс
процвитае ведене політики на влясну руку. I
Ті самі хиби бачить „Буковина" і в поступо- I
ваню руских послів і руского кліооу в раді
державній, і власне се. во еі словам „подало
нашим противника^ сильпу збрую в руки про-.
тив так званоі новоі ери", тай загалом шкоди- !
ло й шкодить рускі й справі. Нас дуже радуе. !
іцо таки найшлися народовці, іцо явно підносять !
хиби свого гснерального штабу. Виходило би,
іцо коли того, чого треба для уряду партіі, у I
теперішних львівских народовских проводирів'
нема, то треба в и б р а т и, імснно в и б р а т и, ।
як ялося партіі, новий уряд, почавпіп від ре-!
дакторів, так як напр. у нас, радикалів. Тимча- )
сом „Буковина" домагасся тілько, іцоби те вс.е. 1
чого хиоуѳ тим цроводирям, у них було, а не *
далі, як дві иеділі перед тим, — у 3 ч. „Бу- !
ковипа" домагалася від усіх Русинів вімя „на-
родпоі карности", навіть „послуху і поіпано-
ваня для (тих самих) пародних проводирів"!
Правду сказавши „Буковина" в загалі не '
гріпіить логікою, а иноді навіть розуміішм то- '
го, про іцо береся говорили, так само, як по I
гріпіить і добросовістпостю. Се треба ска- ]
зати власне про те, іцо „Буковина" иноді пи-,
піе про нас, радикалів через іцо ми навіть не '
вг.ажакмо корнетики спорити з нею.') Та не
лішпе розумів „Буковина" й тс, іцо повинні
робити народовці. Так пнр. вона в тім же 5 ч.
пиіпе до-слова таке: „Іірограма иародовців
ясна: двпгнути свій самостійнпй народ при
родним способом через народну просьвіту мо-
рально і матеріально; ііриііровадитп велику
темпу масу нашого народу природним способом
через пародну просьвіту до нізнаия своіх іірав і
обовязків; збудити в темних масах нашого на-
роду природним способом через пародну про-
сьвіту чесноту правдивою патріотизму, збуди-
ти патріотичну ОФІрність, патріотична’ відвагу
і видобути тим природним способом відповідну
народну силу для вибореня приналежних тому
народови людских прав, до вибореня принале-
жного ему поважного міеця в ряді других
народів".
Виписавши се, редакція „Буковини" пере-
копана не тілько в тім, іцо поставила ясну
як сонце ирограму иародовців, але й переко-
напа, іцо ся програма „тілько сама одна
може здвигнути і спасти иаш нарід" задля
чого, звіено, по думиі „Буковини" (в ч. 3) тре-
ба перше руску суспільність радикально ви-
лічити з москвоФІльсгва й радикализму. Тим-
часом у виписаній в горі тираді, нема не то
') Ми вже іі не кажемо про той. в усякім случаю
нечемний споеіб, котчого „Буковина" та еі ирихилыіики
нживають .в боротьбі ві своіми противниками москвофі-
лами, споеіб, що може тілько відбити іпиршу руску
буковинску публику від украйіпства і побі.іыпити табор
москвофілів, для котрих на Вукоипні, при достояніи по-
етупованю украйінофілів, було би менпіе грунту ніж де.
Переконане тут ні при чій, а так само не обовязуе,
бачить ся, украйінофілів іпоступованвКупчанка, що подібно
воюе з украйіноФІлами. Та „Буковина11 исраз писала
і про нас, як про ворохобпяків іті., біда тілько, ,що
в Галичані тепер такі слова вжо шкогосіньгсо не ла-
ка ють...
иічогісінько похожого на ирограму, а нема й
одного позітівпого пункту, до чого власне по-
винні йти Русини. до якого ладу і як йім те
робити ? Найтемнійшип власне основний тон
тоі „іірограми" - „природним способом", Що
то таке той „природний споеіб" в розвою
людскоі суспільности, які его границі, хто йіх
мае означити ?? 3 усего виходить, іцо мае се
зробити сама редакція „Буковини", бо вона
нпр вважае неприродними й наші змаганя„до ра-
дикально! і як найскоршоі зміни всіх теперіш-
них порядків". ?Блі, розуміеся, не чуемося в
ираві розширювати природні границі діяльно-
сти редакціі „Буковини", але завважаемо, іцо
якби вона подумала гарненько хоть про одно
слово евоеі тиради — боро тьба, то й пе-
рековалась би швидко, що се дійство, при якій
пебудь ясній народолюбній ціли, хоть і не над-
то далекій — то власне виступ протів ,,при-
родности“ в теперішних порядках на напгій
землі, в усіх пунктах, — виступ далеко не
„природний11, як то Вам хором заспівають
усякі темнолюбці, гнобителі та визискувачі на-
шого темного народу. Тай головна ціль прос-
віти — то власне порозуміне тих „природних"
порядків і приготова до боротьби з ними. Та,
мабуть редакція „Буковини11 розуміе бороть-
6у так, як еі розуміе одни дописуватель
з Украйіни, д. А., в тім же ччелі, ко-
трий нарікае на те, ню буцім-то Украйінці пе
можуть ,.так щиро. стало і системно боротися
як Вн‘‘ (патріоти „Буковини";. Хиба-ж „щирий,
сталий і систсмний" виступ протів теперішних
політичних порядків у Росіі, то не була би бо-
ротьба ? Та, ми якось не чуемо про те, щоби
ті Украйінці бодай лагодилися до такоі бороть-
би. Де-ж таки : адже се страшенно „неприро-
дний" крок, бо мусів би йти до „радикальноі і
як найскоршоі зміни всіх теперішних суспіль-
них порядків" у Росіі! Який же, по думці „Бу-
ковипи", .природний споеіб" поетупованя Укра-
йінців у Росіі ? Чи не той, якого держаться
власне деякі народовці, по сім і по тім боці,
котрі надіються волі Украйіни від милости
усяких Бісмарків. для того, щоби йім потім
можна було „боротися" — мабуть з власними
ворогами йіх політики, як от з нами, радика-
лами? Що тоді, заміець московскоі сарани, об-
сіла би „рідну неньку" німецка та польска
сарана, хто знае, чи й не гірша, — про те,
бачиться, ті „патріоти" і не задумуються, Зві-
ено у всякого свій смак. Так само діло самих
иародовців те, що нони мають робити з тс-
перішними своіми провідниками у Львові: чи
скинути йіх. чи далі слухати, не резонуючи.
('его остатного може й погрібно для „народноі
карности" серед иародовців, котру „Букови-
на" ставить найвисше. Та тілько яким-же
правой буковинскі народовці домагаються, що-
би й ми приставали "до ееі йіх „програми" і
навіть піддалися диктатурі йіх провідників?...
М. Павлик.
СЕКТАНТИ - УКРАШЦІ в СІБІРІ.
(Консць).
27-го вересня суд впрік : 1) Поме-
ранцева, ріпшвшп в<‘,іх ирав, зіелать в
„Народ" ч. о і 6.
- 82 -
каторжні роботи, строкою па 15 літ ; 2)
Мореіва, як уже рішеного прав, покарав-
ши 60-ма ударами плетей, зіслать в ка-
торжпі роботи, строкою на 7 літ ; 3) Ан-
дріяпченка, рішивпіи всіх прав, «'слать по-
селспцем в иайдалыпі краіни Якуцкоі об-
ласти ; 4) Хвсдорова впдержать 4 місяці
в тюрмі.
Вислухавпіи отой засуд, Померанцев
тута-ж прохав суд вилучпть його з цер-
кви правоелавпоі, а зачислити до ссктп
духоборів. Це цілкоіштий раціоналіст, не-
похитпий поеліднпк власпоі мпслі, само-
стійно влроблелого світогляду, патура не
здержпа, а протестуюча. Сучасні умовп
життя не сшшяютъ таких людей, — вони
сміливо сягають через ' усякі переполи,
нсремогаючп йіх, або самп гипучп середп
шляху. Апдріяпчеико надас вражіиня чоло-
віка ідеі, віддаиого ііііі всім своім еством,
баіідужого па все ішпе; то чоловік —
ромаптик, саме натхніння, сама віра, іцо
навіть екали звалюо, палішіі нровідпик
своіх ноглядів, — нровідпик, які зрупіу-
ють мясу, ведучп іі за собою. Високо-
моральпиіі образ, мягкпіі щнро-любшій
характер, бездогаппс житя — приверта-
ють простои лтод до Апдріянчснка; мало
того — з вірою і нерссвідченням Андріян-
ченко дае відповідь па нятапя, якпх не
вияеня церква, а які про те запмають
еільский пеосвітнпй ум.
Апдріяпчеико — чоловік овсі не пись-
мснииіі, але добре зпа всю біблію, без
помплки цітус з уст яке пі епптай міеце,
покаже яку не назви главу чн стих у
книжці, хоч ані щент не розуміе друку,
витолкуе який ні е речепецъ чи ціле міе-
це і витолкуе влаеиим розуміням, до ко-
трого дііішов самостійним шляхом мисленя.
Духовный плталпями Апдріяпчеико заці-
кавився здавну і з того часу ночав най-
мати читачів, від котрих і перевяв усе
біблійпе письмо. 3 погляду пересвідчснь
Андріянченко мепуе себе „духовны хри-
стіаниномъ а так саме — і Мореів з
Хведоровим; в значвій частині — всі
трое містики й рігоріетй, пропов дуютъ і
держуть піет, цураються тютюну й напит-
ків, не вживають- навіть таких слів, як
„чорт9, а кажуть „чорний", або — „не-
чистий9; крім того, всі трое — цілковиті
непротивники злу вчинком, не ііідять на-
віть пічого мясного, як убитого чи зарі-
запого ; Хведорів, між інпіим, ка-
з а в на су ді, іц о к ол и б до в словъ
опнпитися н а війн і то він б и не
| в з я в д о р у к а и і я к ого ору ж ж а,
— межіг людьми ворогів не му се
бути.
Всі головні погляди своі Андріян-
чепко замика звичайно у духові стихи,
— і ті влаені твори, складеш па пів
украйіискою, па пів церковною мовою,
становлять рід впзнавків його віри, ви-
співуються па бссідах чи молитовпих
зборах; декотрі з тих стихіи маютъ
навіть вагу літературно і вартостп.
Шкода й казати, іцо всі меновані
лиця і иомпляються де в якпх дрібницях,
самостійно ирямуючидо всього ссреди не-
проглядно! темрявп, але загалыпш рух
мпслі й моральности ми мусимо назвати
воступом на тлі народпього жптя, — і
співчутям та повагою етрічаем отой іепиіі
поступ. Харько Воля.
Чи не міг би пам пі. автор прислати
в відиисі ті стихи Андріяпчепка а може
й іипіих? Их трсбаби падрукуватп і пу-
стити між украйінскнх сектантів. Ред.
А ЩО ТЕПЕР ВУДЕ? Не стілько для особистоі
сатіС'і-акціі, скілько для ілюстраціі, як ссріоапо і чесно
веде „ДТ>ло“ полсміку оеобисто і якни оружеіг побивас
своіх иротивиикіи, я аважугося положити перед очина
читачів „Народа" і піллати під йіх суд Отеі два доку-
мента.
I. В н-рі 34 „Дѣла" з л. 7 ( 9) Фобр. під мапие.ом
„зч. регіетру іиевстъ"1 уміщено слідуючу гарну статейку:
„Въ і омъ нумерѣ радикалыюго „Парода4 и.
Иванъ Франко (подписавшись повнымъ именемъ) умі-.стив-і.
некрологъ бл. п. Дамяпа Гладпловича, де; ноббчь ишію.
го приходить такій уступъ :
„Покойный іциро, цѣлымъ еерцемъ ненавидѣвъ
партію москвофільску, а головио си проводирѣвъ, ко-
трыхъ уважавъ платными агентами россійскими. Може
бути, іцо именно та ненависть попхнула его въ обоймы
угодовства, бо сумнѣвавмоеь дуже, гцобы его манили
обѣцяніі д. Ром анчукомъ рясн іі „посады и
авансы", котріі свФемічмо прозвано „про-
грамою Романчука4. (Дальше авторъ говорить, іцо
нѣбы-то „при кбици житя вѣра бл. п. Гладиловича въ
тривкбеть и пожиточпбеть угоды була значно захитана",
бо пославъ и. Франкови передплату па ,,Народ“ и про-
сивъ водвѣдати его". Ну, мы бы се пояснили, але намъ
иде о іцо иііче-, о „посады и авансы1'.)
„II. Франко, хоть вбнъ нинѣ сотрудникъ польской
газеты, все-таки, яко писатель рускій, мае претеисію
мяти якусь цовагу межи Русинами, а певно хотѣвъ бы,
іцѵбы Русишл ему вѣрили. Русины дуже поважають
своихъ иисателѣвъ и ради бы имъ вѣрити, алс-жь пи-
сатель мусить иаслугувати на те, — н. пр., коли въ
поезіи громы мече на „всссвѣтпу брехню4, пехай же
самъ не „брсше.“...
„Мы въ сѣмъ выпадку звернемось до п. Франка
въ такимъ запытаньемъ : Коли Иы, цане Франко, маете
хочь дрббку чести, то дайте вбдповѣдь: коли и кому
обѣцювавъ п. Романчукъ „рясніі посады, и авансы4 и
котріі то народовцѣ осягнули або матоть-обѣцяніі ^по-
сады и авансы11? Если -вбдпонѣстс на се пытанье, тогдѣ
мы Вамъ признаемо, що „програма Романчука4 — то
только СвФемічно прозваніі, „ряснй посады и авансы11...
Ждемо па водповѣдь 1"
Па се в чотпри дни опіеля вислав н па руки рс-
дакціі „Дѣла" ось яку заяву:
„Світла Редакцій! Надіюеь, іцо не відмонитс по-
міетити отенх кілыса елів у споій шаиовпій часописі,
— 83 —
як Г.ІД1ЮВІДК на Ваш заямв, обернеітпй до мене особнсто
п ч. 30 „Дѣля" и статейді „Въ регіетру клеветъ" .. При-
знаюсь, що статейка та троха вдивупала мене. Звіепо,
вдивував мене не сі грублй і простацкнй топ, до котро-
го я, пильний читач „Дѣла* з часів „новоі сри", доволі
иже привик. А здивувала мене в одного боку нічим вс-
заслужена ласка для и е п е іпаповноі редакціі „Дѣ-
ла", котра вводила нригадати собі, що я не тілько поль-
ский журняліет, але також і руский писатель, хоч від
остатвого разу, коли я для шаиоввоі редакціі був тіль-
ко польский журналіетом, ніщо властиво ве-змівилоея.
А з другого боку здивувала мене чимало забутли-
віеть шаиоввоі редакціі, котра з ватосом, покликую-
чвсь на мою „дрібку чести", вапитуе меве: коли і кому
обіцював и. Романчук рііені „посади і авалей ?“ Думаю,
що піановна редакція повинна би лішпе тямити. що і
коли обіцював ' голова партіі. котроі оргапом служить
„Дѣло" Я, як чоловік посторонній, ложу привести тіль-
ко те, що чув на власні уха в уст д. Романчука на
оет.-.тніх зборах „Народноі Ради" д. 26 грудгія 1890 року
в великій салі „Иародного Дому" і що опіеля було до
словно видруковяне в ч. 283 „Дѣла" з р. 1890. Ие по-
требую иригадувати, що був се періний прилюдиий ни
етуп д. Романчука піеля звіевоі угоди і що д. Романчук
робив вібрапим в зовсім категоричній -і-ормі падію па
зміну дотеперівпіоі еистсмм правительственно! супроти
Русинів. А система та, но словам д. Романчука, гріши
ла між инчим ось чим: „Важнійпіі посади в адміні-
страціі і судівиицтві. но заміщуються майже зовсім Ру
сипами; в Раді шкільній с тілько одсн сталлй член
•Русин, майже так само бувае в радах окружних, на
унінсрсптеті львівекім роблятьея всякі перепони руским
доцентурам і про Фесурам; рускі урядники,
учнтелі, священники дізнають всяких секатур і помина-
ютъ ся при ко ми сто вайю о висші посади". Ся
іменно „система правительственна" в новій ері мала
бути змін ен о ю ві д повідно до потр еб Ру
с и и і в, а потреби ті вібрав д. Романчук у своій (чита •
ній) цромові в шести точках, з котрих пять ту наводжу:
„I. Щоби при обсаджуваию виеіиих посад в
адміпіетраціі і судівиицтві уввгляднювапо також Русинів:
„3. Щоби урядники і учнтелі Русини при аваіі-
сах і в кождім інпіім взгляді були на рівпп трактоваві
з другими;
„1. Щоби в міністерстві просвіти був оден вис-
іним урядник Русин дли справ руского іпкіль-
ництва і грк. церкви;
„5. Щоби для руских шкіл народних іпсиекторамы
і учителями імевонано тілько такі особи, ко
трі докладно знаютъ руский язик:
„6. Щоби при обсаджуваию гр. к. капітул і
парохііі уважано перед- всім на спосібність і заслуги
компетенмв".
Не входячи тут в критику і розбір тнх точок, я
осмілюся сконстатуватн, що мова в них іменно тілько
про посади і аванси для Русинів; обіцюкічи зміну си-
етеыи правительственно! д Романчук обіцював іменно
с с, і так его певно розуміли всі зібрані
Піановна редакція запитус мене ще в додатку, і
також з іюкликом до моеі „дрібки чести1', ,,котрі то па-
родовці осягнули або мають обіцяні ,,посади і аванси"?
Не знаю, що дало шановній редакціі право мене о се
питати — моі слова певне такого права йій не далп.
ПІановна редакція вводить з сим запитанем обсрнутися
до компетентнійшого жереха, а іменно до автора висше
наведених пупктів і до тих, що з нмм разом так шум-
но робили рускій суспільности надію на скору зміну
,,системи правительственно! супроти Русинів".
Остаюсь з повним поважанем Іван Франко.
Львів д. 23 Фенр. 1892.
Від того часу минуло вже півтора тижня, а „Дѣ-
ло‘‘ все ще „жде на відповідь" і лшпае свою нубліку в
тім иерекопавю, що па его зяпитапе я не міг найти
ніякоі відпоіііди. А тимчасом річ мабуть ыаеся зовсім
протинно і редакція „Дѣла*1, сама непотрібно приперши
себе до стіни, встидаеся признати, що ,,програма Ро-
манчука — то тілько евфемічно прозвані „рясні посади
і аванси".
Ще одна увага. Панове „умірковаігі ліберали" в
„Дѣла" так часто говорить про терроризм і нетолеран-
цію радикалів. Та всеж таки радикали, хоч може ие
одним і грішать (хто в світі безгрішний !), не мають
того авичаю зашикати в своіх публікаціях уста людям
відміниих, а то й ворожих поглядів для иискаву йіх ду-
мок. Панове ліберали, навіть такі „умірковані", як був-
ший редактор „Съвіта" а шінішній редактор „Дѣла" ио-
пинні хоч в тім згляді „террористам"- радикалам при-
свічувати своім приміром.
Львів д. 4. марта 1892. Іван Франко,
Наука й штука.
ДЕЩО ПРО БІЛОРУСОФІЛЬСТВО
В РОСІІ. 3 поводу брошури п. з. Сиг-
налъ альбо ^разказъ абъ томъ, икъ дабро
перемагло зло у чалавѣка. Переложено
зъ малыми перемѣнами зъ разсказа Вс.
Гаршина. Москва 1891 р. 31 стор.
Не що давно бувшнй киівский цен-
зор РаФальский сказав про білоруский лі-
тературппй рух: „ Треба еіо придушити
в початку, в заживкові, бо піеля ще мати-
мем такий самнй клопіт, як з украйіно-
фільством“. Та, на щастя, Вілорусь іще не
зазнала звіеноі Іех Іо 'рѣоѵісіи. Натомість
там іиакпіа скрутя: нива, письмснска всль-
ми-всльми вбога і неродюча. Правда, вс-
деться записуване народньоі поезіі (по-
чипаючи ще од Зевьксвича іі Сирокомлі
а з сучасних Штейна та Романова', ведуть-
ся філологічні праці (давніще зложепші
словар, далі розвідки про мову, як от
недавні: Недетева -1884, Карского -1886,
Карпіньского і- др.), всдуться- й другі на-
учні студіі; словом, па цім-о полі вже ж
дещо робйться, вже ж н орачі, хоч і тут,
як мовля з .жалем Запольским, жатва мно-
га, а дѣлателей мало. А вже ж що до біло-
руского нисьмепства, беллетристики та по-
пулярнпх книжок — дак тутечкп не зробля-
но ще нічогіеінько, або затого нічогі-
сінько.
В 50-х роках з боку деякнх сиоль-
щених шляхтичів білоруских почалпся ііро-
би витвореня штучноі білорускоі літера-
тури, явились письмовці: Яп Чечотт, Ду-
пін-Марцінкевич, Мапьковскип і др. Про
стійність йіх творів навіть патріота-білору-
си не високоі гадки, бо тут тільки мова дуже
гарна, звичаі білорускі живо памальовані
а зміет — аби який. Найперший часом і
як здаеться, найкращий між. ціми литера-
торами е Дуніп-Марцінкевпч, іцо яаписав
твори: „Селянка", комічна.опера, де ав-
тор сам був грав ролю Наума Приговор-
ки, „Ганой" 1855, „Куиалла1* 1856, „Ще-
ровскіе дажинки" (себто обжинки) 1857
і т. и — „Гапона" (вже рускими буквами
а пс латипьскими, в укороченіи виді пе-
редрукував 1889 року Запольский, спср-
шу в своім. „Календарѣ Сѣверо-западнаго
•54 —
края “, а потім окремою відбпткою.')
Згадані шісателі піколп не могли ста-
ти па такпй групт, як украйіноФІлл: на
білорускій мові, в убраню білорусолюбців
вони висиівувалп історвчну Польщу з еі
„благами", силуючпсь сі ідсалізувати.
Вони (як і наш Тимко Падурра) наглядно
собою показують, що од найгарячіщого
коханя мови народа, ого іііеень, звичаів
і т. и. .як що до цього коханя не додати
іциро демократичппх ідеалів, ще можс бу-
ти геть далеко до справжнього народолюб-
ства. Воно правда, читач дастъ себе на
хвилину одурити, коли напр. вислухан од
поета зліснс і павіть гіркс іропізувапб
з місцевих дам, котр-, пезнаропша вхо
пивши в руки замість Дюма чи Бальза-
ка книжку, нисану по-хлопскому, з оги-
дбю чмихають носом та швиргають ' еі ;
так само читач (а надто Украйіпсць) змо-
же увірувати в демократизм автора і па-
віть умплятися ему, коли подивиться, як
той автор восхпщаеться пісиями запед ба-
ного усіма народа та з якою сімпатіе-
ю малюе іділліі з житя селяп, де вони вп-
ставляються як взірець чнстоти та чесно-
ти. Але всяке прихильне вражіня такого
рода зникае як стій, коли зараз же по-
бачиш, що в пнчій поемці намальовано
доброго, мов янгол, пана давніщпх часів,
.у котрого мужнкам-кренакам жпветься па-
че в Христа за цазупікою і очевндячки,
далеко краще, иіж на якііісь там волі, —
намальовано пана, котрий е прибіжище й
упованіе всіх покривджених его мерзока-
иісними окономами, яких він зрештою
заразісінько після заскаржень зміщае і
настановляе натомість окономів геть іпа-
кших, уже зовсім гарних.... Егеж! коли
побачиш іділлічні картини цього „раюва-
ня", то раптом порозвіваються всенькі
іллюзіі і як добре тоді второпаеш одмін-
пість такоі літератури од нашоі!...
Згодом-перегодом позамовкали ці спі-
вакп історичноі ІІолыці (навіть йіх писана
зробидися великою бібліограФІчною рід-
костю), а нових ииеьмовців із новітнім
змістом щось видно не було тай не було.
Колиж в ряди-годи ми бачим видане напр.
такоі книжочки, як женевске „Про багат-
’)Треба запрпиітити, що задай будучих ноколівь
календарі Запольского матмуть величенну вагу й ціну,
бо хоч трохи заміняють міецевий печатний оргап, явля-
ються, ыовлящ, білорускою „Кіевскою Стариною’1 в зіініа-
тюрі. Тут вомццаютьея і еамостійні твори на білорускій
мові: поезіііки, дрібпі оповідапя і т. и. Інапр. Шахова,
Н. Ф., Д. К - ко),
ство да бьедносць“, то це е діло Украінців-
соціялістів. Але ось повиростало вже иоко-
ліне тпх білоруских іптеллігснтів, яких
видав споміж себе визволепий простой
народ, а не шляхта, але пе такий настав
час у Росіі, щоб можна було багацько
вдіяти; тілыш-ж нема сумніву, що біло-
русоФІльство обгортае вже ширші круги.
Робота, яку вілыю тепер вести і якою хо-
тячи-пехотячи мусить обмежати ся й за-
гал наших украіноФІлів, е научно роз-
роблсня історіі й етнограФІі свого народу
та т. і. I доволі побувата на засіданях
московской) етнограФІчноі’о товариства, 2)
де нимало члепів Вілорусп, щоб иерссвід-
чптися воочію, як багацько тсиеречки зай-
маються Білоруссеіо. Між нпчпм до рсчі
буде згадатп, що в час літніх вакацій
оргапізуються (иілком легалыіі й дозволе-
пі) скіпедіціі в . Сѣверо-западный край",
щоб збіратп и мятники пародньоі твор-
чоети, виучуватп мову білоруского народа,
его звича:, его світогляд. Потім результата
внкладаються в реФсратах на засіданях
„общества" або й друкуються, напр. в
„Этнографическомъ Обозрѣніи", органі то-
вариства. 3,. — Що роблять теперіпіні
білорусоф’ли задля простого народа, яка
йіх політична або хоч иросв'тна робота,
які иапрямн ідеіі проявляються між йіми,
— про це нелегко довідатися, як слід,
при пашпх обставпнах. ‘8). Гидко тільки,
що теп р певшпі гурток б’лоруских інтел-
лігентів зайнятий пптаням про здорову
літературу для народа) I от дуже вдачна
гадка : за недостачею власних талантів —
перекладати з багатоі російскоі. літератури,
користаючи с тіеі обставпші, що перекла-
даня на б лоруску мову ще законом не
забороняпо. Першою пробою являеться
виданя згаданого у заголовці „разсказа"
Гаршина. (Відомо міпі, що він не стількн
продавався .скільки дурію роздавався біло-
руским селянам).
Одділ „Императорысаго общества любителей
Естествознанія, Антропологіи и <-;тпогря4>ііі“.
г) Цензура навіть па цім іголі иноді ставить ие-
репони. Торік, напр., одни з випуеків ствографічноі збір-
ки Розіанова, вже іі н друкований, мусів чииалвй час
полежати, аж доки розріше.но було пустити его в про-
дай.
’) На жаль, зііні ніколи не доводилось ыати роз-
мов з ІЗілорусами - політиказіи. Опроче як в ученпмм,
с'ірічавсі, я іі балакав з романтичнимв білоруеквми н а-
ц іон аламп (иіж йіми інколи трапляються іі Поляки):
тількнж суешльні йіх ідеали вдались міні дуже каламут-
нвми. неясними. а 'в декотрих так і зовсім вена ніякі-
еінышх содіальннх ідеіі. Зрелітою, я боюея узагальню-
вати річ і заетерііаю читача, що це с мос оесбпете
вражіня.
Про гпііст „Сигналу” не карто довго
розба.іакуватлеь. бо віп звіепші аі; ро-
сійекил Украінцям. так і Галичанин (,іі-
том его було переложило -Дѣло",): пя
' м<га;е іювесгп за собоіл людей. <ѣ'і> через що
ніколи пости не були вождями пародіи.
Як же ста.іоея. що у нае Шевченко е
; осередком усьего украйіпского руху? Чи може
Шевченко б?в тпм публіціетом-поетом, поетом
уласпе
адля
‘ по-
видала.
я
написана пемов
..Просвіта" не
еі була
переклада, та тут
тілыш, що (.1
тпограч»!!,
не
повіетка
четпів-простолюдпіпв. і
гаиоб пробила. якбл-що
ІЦо-ж до мови
компетентшііі еудець: знаю
пп.тыіо впправлялп еііеціяліетл
— зпачця, вопа повинна бутя добра. За
правошіеь можна дещо сказати. Апі пра-
воппеь польска як у ііершнх білорусоФІ-
лів), апі др-ігомапівека пе явлжіться зруч-
ною просто вже с практпчпого погляду:
по школах учать грамоті роеіііекій, то й
вапвпгідпіще пнеатн для білорускнх селян
загальпо-російекою иравоппсею, котра до
тогож достоту відтворюе; звуки бідоруекоі
бесідп. Теперіішіі біло руеоФІ ли так і роблять.
Певно, що задля більшоі легкости можна
було б одкинутп непотрібнпй ъ, котрого
іі сами Велнкороеп по. дуже-то держаться
в екороннсі, а можна було б заміеть ѣ,
пнеатн скрізь е ; коли письменшщкіш рух
захоііпть і самих
громадяшіііом. про ііодвііініпі вилив котрих ми
говорили ранійш? Попасти це справді так. хоч
тільші почастп. Шевченко ніколи не був тим
поетом. що ..рождены для звуковъ сладкихъ и
молитвъ14, ало не був він і тим поетійним гро-
мядеким діячем. маючпм певшій строго-нроду-
маппіі світогляд. який тільки и .може, бути нро-
водпром пародпого руху. Повну справедлнвість
цсі думки ноказав Драгоманов в тій своій ста-
ті. про яку ми вже згадувалп (Шевченко, укра-
пінофіли й соціалізм). Драгоманов зовсім ясно
ноказав. іцо Шевченко був періи усього поетом.
поетом, правда, всликим, мавіпим в собі великі
зароди ііоступового і раціоналыгого мишленя,
але не розвивіпим цих зародів через брак ос-
ВІТИ. ТяЖКІ УМ0ВШШ 1-3'0 особистого ЖИТЯ. 110-
тім гіііт тодішніх російских порядків. давив-
думкул-тай;ніхтіл ьки_вільнх._
а навіть просто уеяку думку, — не дали
Шевченкові можлнвоети стати тим. чим він
став би в ліпшнх обетавииах. Як би там не
було, алс можна еконетатувати Факт, іцо Шев-
ченко не мав яких-иебудь ностійпих громаде-
кнх і політичних поглядів, не мав ясного, нев
ново світогляду,1) котрий міг би дати ему пра-
во стояти в голові украіпнекого руху. Коли
1 4ШШ-. УСЯЮЛ 1ІІЛЫІУ
с е л я и оілоруекпх, то
воііп либопь так і «роблять.
2В/, 1К92 А. Хвапько.
ШЕВЧЕНКОВІ ІДЕАЛП. I УКРАЙШСКА
ДІЙСТНІСТЬ. II. Я не знаю в іеторіі вселюд- ;
скій другого прикладу так високого ставлена і
иоета. як цс роблять Украйінці з ПІевчеи- '
ком. Справді, дивно якось подумати, іцо про-
відником і головою всього иолітично-соціяль-
иого іа не тільки літературпого) рух.ѵ може
бути не політичіпій діяч, навіть не публіціет і
не муж пауки, а чоловік, котрий вже по своій
поетіічпій вдачібілын відзнвавтьея на все чувст
вом, а ніж розумом. Повне, коли пост мае по-
руч з силою ніщбго слова, дотикаючогб безію-
ссредпо до дуіні читана, іцо й стало внробле-
ппй світог.тяд, коли віп не тільки ноет, а й
публіціег, або політичіпій діяч — він матимс
тоді подвіппин вилив і подвінпо двигпе внеред,
до впепіоі цілі свойіх нрпхильників. Такны но-
етом 6ув Гейне, таким поетом с у нас Фран-
ко. Тільки, коли-ж і такий ноет етане в голові
якогось нового руху, то стапе він пе як ноет,
а як публіціет. бо дати иове житя якомусь на-
нрямку мі же тільки ясна, тверда і с гало заспо-!
вапа па логічпих. зо всіх боків обдуманпх, під-
валинах пр о гр а ма. а не пенсне п о ч у т я,
хоч би й як воно підносило нашу душу в (Й
бажанях досягнути до ліипюго . ладу на землі,
добра всіх людей і т. пнінс. Нема іцо й казать,
що без такого почутя люде не мали б енли :
ж так еталося, то тут ми маемо дві причини :
періи усього, хоч Шевченко й пе був поетійним
ирогрессістом, то все таки другого такого
славного іменя но було у иас, і Шевченко, по-
ловій, як ми покажемо далі, вее-ж прогреесів-
ннх думок, хоч і вс привсдених в еіетему, був
таки справді найславпійпіим сином Украйіни,
а иотім — мало тут чнмалий вилив і те, іцо
люде завше нотрібують собі авторітстів, коли
зпаходяться в такім бозвідрадиім інтеллекту-
алыйм стані, в якім знаходиться наша інтеллі-
генція. 3 цсі другоі причини виходять і ті 110-
ЯВИ, що люде своі власні думки і бажаня, по
маючі нічого спільпого з думками Шевченка,
хѳваю'Иг—за чжо--автѳрітет,- -лі-ро—що-лчи—ікке-
казали.
Отже Шевченко, хоч і не був предста-
впиком якпх-небудь певних політичних і со-
ціяльних доктрін, все ж таки мав такі основні
думки, або елемепти таких думок, що з йіх
логічно можна вивеств новний світогляд. Пен-
не, такий світогляд не можна вважати Шев-
ченковим (В 4-му т. „Громади“ такий світогляд
вивів д. С-ко, признавши в Шевченкові постій-
ного соціал-революціонера украйінского. Дра-
гоманов ноказав хпбв ціеі думки), але вже до-
сить того, що й елементи такого світогляду
можна знайти в творах Шевченка. Роздивімся
тепер, які це елементи. і тоді попробукмо зрі-
Вняти з ними погляди тих, іцо вважають себе
духовнимн сипами Шевченка і ирП* всякому
боротися до загшіу за осущеня свосі вир’облс- : с.тучаі ховаються за его авторітет.
поі розумом програми. за своі ідеалп (прпга-
дайте скрізь тпх бардів та кобзарів. що сво-
іііми піенямп піддерж.'валп в боротьбі оелабі-
ваючпх воіпів), тількіі-ж саме
) Що не так. Драгозіанов зовсім саупшо ноказуі;
па одііі.ч із ні з піх віршів Шевченка: гХі»а самому
це почутя пе 1 накисать таки посланіе до себе
— 86 —
С-ко) думки передовпх квронеііекпх умів. мо-
жуть знаходити. іцо він доіішов своім розумом
до остатніх виводів европейскоі ціві.іізаціі, то,
певне, як би він був познайомпвея з творами
західних геніів. йіх думки зробплись би его
думками і він був би еправді тим передовим
чоловіком, якого і тепер в ему бачать, покли-
каючись па елсмснти такого світогляду,
котрі знаходяться в его вірпіах.
Ми не маемо потреби приводите богато
доказів мужицтва Шевченкового в політич-
н и х поглядах : всім відомі его нанголовніщі
твори цього напрямку — „Сон" і „Кавказ". В
них піяк не спостережеіп „поміркованого лібе-
ралізму" (вираз д. Романчука), котрий мае
ограничити царску власть в корнетъ буржуазіі
ІІригадаймо, іцо, но словам Полонского, Шев-
ченко не любив Катерини П-гоі за те, що во-
па . „панам на Украйіні люд закріпостила".
Чѣговощ і -тут—на—сноді—лежа»—той—елемеит
прихильности до мужицтва, котрий таким ро-
бом був незміпною темою, аккомпануемою тіль-
ки ріжними варіяціями в ріжні періоди житя
Шевченка. Оці тілько варіяціі діссонірували
одна з другою, але все-ж вони були тільки ва-
ріяціями.
(Конецъ буде). Е. (.'.
Періи усього Шевченко бхв поет м.'жіщкиі'ц
піколп его не могли підкупитн пани своім по-
всрховппм украйінОФІльством. вживаням укра-
ігнскоі мови і одежі (пригадайте собі віріпі
про пана, іцо „в евпті ходить між панами" і
„вольнодумствуй в пишку"). Як і всякий щиро-
правдивий чоловік, котрий не мав можливости
сістематично просвітитися, Шевченко мав зовсім
ріжні погляди в ріжні періоди свого житя. Цим
своім свойством він нагадуе мені другого чо-
ловіка 40-х років, Бблінского. Як Белінский —
гегсліянець, узнававший прінціпом евоеі кри-
тично! I публіціетичноі ДІЯЛЫІОСТИ ФОРМУЛУ:
„все іетнуюче — розумпе", ріжниться від Бе-
ліиского, автора „Письма къ Гоголю". так і
Шевченко — козпкофіл в перших роках евоеі
діяльности, казавпіиГг. іцо „слава не поляже, а
роскаже, чия правда, чия кривда, і чиі ми
діти", вже в „ІГослаиіі до земляків" гірко смі-
си.ея иа.д похвальбою гсторіі—Украйіни і ка- ~
же вже не про „славу", а про „тяжкі діла"
(„як би йіх забути, я оддав би віку свого по-
ловику", кажс він). Той самий Шевченко, іцо
в „Гайдамаках" іце бажав, щоб „в степах
Украйіни блпсвула булава", в „Ноелаип" вже
гетьманів зве „варшавский смітям, рабами, під-
піжками Москвы". Але Шевченкове козякофіль-
ство було мужицким романтизмом ; в нім Шевченко
йіпов за самим народом, котрий в козацтві ба-
чив свое минуле щастя і потіпіався згадками
колипіиього мииулого в своім тодіпшім бідува
пі. Коли Шевченко з запалом згадував, як
„ясповельможний блисне булавою, море закі- * 1 * *
пить", то все через те, іцо, як він сам каже:
Та иноді старий козак
Верзеться грішному, — усатий,
3 своею волею мені
На чорнім вороні-коні.
I іменно оця „своя воля" „народу отого
убитого4, іцо тепер бідуе „на нашій, не своій
землі" й приманювала ПІевченка до козацтва,
але коли він ближче иіддійпіов до тоГ козаччинщ
то й побачив, яка вона була далека від свого
образу в дуіпі его. I тут не підкупило его те,
що наші-ж Украйінці, з украйінскою мовою,
одежею, звичаями поробились такими панами,
ІЦО „всі в золоті"; під цим золотой він поба-
чив смітя. побачив, як це смітя тяжко гнітило
свого „найменпюго брата", похваляючись при
тому славою „дідів своіх і батьків лукавих".
Оце мужицтво, чи. коли хочете, демокра-
тізм і есть основним елементом поглядів Шев-
ченка, поглядів не тількн громадских, а и по-
літичних, ба навіть релігійних. Ось через що
ми в усі періоди житя Шевченкового. хоч мо-
жемо дослідити немало суперечок в его погля-
дах, суперечок, котрі дуже добре показав Дра-
гомапов, але скрізь побачнмо цю демократичну
струйку, цю любов до простого люду і ненависть
до его ворогів. Своему мужпцтву Шевченко не
зражував ніколи і тількн брак сістематичпоі
освіти не дав ему розвити цей демократізм в
стройку сістему. Ми не можемо певне сказати,
чнм би тоді 6ув Шевченко, але вссж він на-
певне був бп білып великим. ніж став еправді.
Коли іі тепер в ему можуть знаходити (як д.
ІШ1ЯТІІИК ДЛЯ ВО.1. БАРІИ] I-
СКОГО, зроблений в бронзі артистом-різ-
бярем Романом Левапдовским мали мп
нагоду оглянути в салі новоі нромисло-
воі школи у Львові. в то трупа з двох
постатей натурально! велпчини : женщини
в строю руских селянок, що держить смо-
лоскии в поднятій правій руці, а лівою
тисне хрест до грудей, і клячучого коло
ні ніг хлопця, що одною рукою вридер-
жуе тербттілицкоі Руси, а в другій про-
тягненій держить лавровий віисць над
бюстом Барвінского, що мае бути умі-
щений понизше в медаліоиі. Як комио-
зіція, так і викінчене того памятника за-
слугуюті, на всяке нризиапе. Особливо
гарно модельовані лица обох алегорпчішх
постатей. Артнст умів тут щасливо повя-
зати тппові рисп руского люду 3 тою вс-
лпчніетю впразу, доконечного для алего-
ричних ФІгур; і заразом з тою простотою
укладу і прозоростп думки, недостачею
котроі так часто грішать алегорпчпі ком-
позицій Так само в удрапованю ппжпоі
частішіі тіла женщіппі зумів артнст дуже
щаелпво обмпнутп ту напругіеть. в яку
легко міг попасти, держучпея надто нату-
раліетпчно строю руских дівчат, т е. ко-
піюючп йіх тяжкі, хоть такі чудові плах-
ти і запаски. Для того віп зробвв плахту
коротніу піж у натурі т. е. сягаючу па-
— 87
віть не зовсім по коліна, запаску сФалду-
вав коло правою боку, через що для у-
драпованя нижноі частини выступила ви-
шивана украйінска сорочка, що шпино
показуе зарисп лівоі ноги виступаючоі на
перед. Той памятник, поставленій па 2-
метровін каміпній підставі, буде запевне
одною з найкрасшпх окрас Лпчаківского
цвинтаря. Артист виконав той тв'р зовсім
безкорпстно; фопди, зібрані руским ко-
мітетом, маютъ бути вжиті па покрите
коіптів впконаня і уставлена памятника.
— I в. Франко.
Критика літературна і бібліограФІя.
НОВІ КНИГИ ПО ІСТОРП РЕЛІ-
Г11-1. Для тих, котрі іптересуються розво-
е;м науки теоиогічноі в Европі, подавмо
звістки про внхід ось якпх кнпжок в ні-
мецкін мові.
1. Е а \ѵ а г а Н е и 8 8 Ваз аке Тезіа-
тспі, НіЬегзеГхипст тй ЕіпІейип§еп ипсі
Аптегкшщеп. НеЙ I (4 се переклад пср-
шоі части монументальною діла помершо-
го торік майстра біблійноі екзегези, штрас-
бурского проФесора Едварда Рейса, вида-
иого по Фраіщузки п. з. „Ба ВіЫе". Ні-
мецкий переклад виходить у Брауншвейгу
вппусками, кождий в ціні 1 марки (60.
кр.) Старий завіт обіймати буде около 40
випусків. Заможнійшим людям, котрі не
владають язиком Французким, горячо ре-
комендуемо се діло в німецкім перекладі.
Воно дастъ йім добрий погляд на найно-
війші здобутки екзегези і критики біблій-
ноі, богаті вказівки бібліографічні, а в ступні
студіі до поодиноких книг письма св. старо-
го завіту выявлять йім в авторі не тілько ве-
ликого вченого, тонкою критика, крайне
оглядного і осторожною в своіх виводах,
але також наскрізь сімпатичного, щирою
та високо ідеального чоловіка. Пренуме-
рувати се діло можна чераз кожду кни-
гарню; редакція „Народа'1 радо візьме на
себе посередництво.
2. Есіхѵагсі Кецзз. Віе СезсІіісЬіе
(Іег йеіііцеп ЗсйгіЛеп сіез акеп Тезіа-
тенГез. Хѵѵеке АизцаЬе, ВгаипзсЬѵѵещ
1890 Вінже, Віе (іезсЬісіпе Зет Ьеііі-
§еп ЗсЬгікеп сіез пеиеп Тезіагаепіез,
зесЬзіе Аиз§аЬе Вгаипзс1іѵѵеі§ 1887. Сі
два здорові томи, то важне доповнене до
попереднього діла. В перших розділах ко-
ждоі з них подано способом підручника
рсі важиійпіі фяктп, здобутки і коптро-
версі', що доторкають історіі повстаня і
тексту книг (при кождім пункті додана
богата бібліограФІя відпосноі квестіі’. Далі
йдуть часи коментаторів і полемістів, при
чім історія книг старого завіту доведена аж
до знищеня Ерусалиму Веспазіяном, почім
старий завіт трактуе ея разом з новим,
представлено історію зложеня канону, да-
но погляд на рукописі, виданя, розіпиренк
і екзетезу та визискане теолопчне святих
книг. Обі книжки, з котрих одна мае 680
а друга 780 сторін, когагують около 30
гульденів. Иіх вартість наукова ні в чім
не уступая, а подекуди іі перевисшую вар-
тіеть великого скзсгстпчпого діла про
біблію.
3. В г. А. К и е п е п, Нізіогівсіі-кгі-
іізсііе Еіпіеігипо- іп сііе Вйсігег сіе-» Акеп
ТезгатепГез ЬіпзТйгІісЬ ікгег ЕпГзіеЬипо-
ипй 8атт1ип§ Егзіег ТЬсіі 1887 — 1890,
гѵѵеііег ТІіеіІ 1892. Автор сего діла, зна-
менптий проФесор лейденского універсіте-
ту, побіч Рейса і Вельгаузена головнпй
представнпк новійпюі екзегетичноі школп
в христіанскій тсологічніп науці, умер
також д. 10 декабря 1891 року в 63 ро-
ці житя. Діло отсе, написано первіено по
голяндекп, е его головним твором і
на жаль лишилося нескінчене; автор не
встиг видати третьоі части, хоч вона май •
же готова лишилася в рукописі і невно
буде видана швидко по голяндски і по
німецки. Праця Кюнена далеко спеціяль-
нійша і тяжша для читаня, иіж діла Рейса ;
Кюнен ще ілибший і бистрійший ана-
літик ніж Рейс, хоч не дорівнуе пітрас-
бурскому црогресорови спокоем і гармо-
нійніетю викладу. Для спеціялістів ся кни-
га необхідна, але ’ й не спеціялісти можуть,
пропускавши вельми богаті критичні екс-
курси і читаючи тілько звід позітівних здо-
бутків, друкований грубшими буквами, ду-
же богато скористати. Перший том міетить
критичний розбір т. зв. Шестокнижя, т. о.
пяти книг приписуваних Мойсееви і кни-
ги Йозуа, котрі разом становлять одну
композицію літературну, і розбір книг
іеторичних (Судіів, Царств, Параліпоме-
нон, бзри, Негеміі, Рут і Естер), а дру-
гий том розбір пророків. Ся книга значно
дешевпта від попередніх; оба томи копну-
ютъ мало щось понад 12 гульденів.
4. В г. Ізісіог ЗіІЬегпа^І, Вег
ВисІсІЬізтиз пасЬ зеіпег ЕгПзГейигщ, Еогі-
Ьікіип^ ипсі ѴегЬгекигщ. МйпсЬеп 1801.
Гарна, сістематично вложена і ясно напи-
— 88 —
сана книжечка ыюихспского проФСсора
увіверсітстского знакомитъ в коротки* па-
рисах з повстапем буддізму, з житем, на-
укою і школою ГотамигБулди, з розширс-
ием его пауки в Індіі і літсратурою буд-
дійскою, а відтак показуе іеторію і тепс-
ріпіній стаи буддізму в головпих его цен-
тра*: па Цсйлопі, в Бірмі, Сіам;, Камбо-
джі, Аннамі, Непалі, в Китаю, Кореі, Япо-
піі, Тібсті. і Монголіі. В потах иід текстом
нодае; автор богато цілшіх заміток про лі-
тературу, філософію, теологію індійску.
Книжечка повстала, з впкладів упівсрсі-
тстскнх і коіптус 3 марки (1 г. 80 кр).
Можемо рекомепдуватп еі всякому,
хто бажас пізпатн головпі парисп іеторіі
і теологіі тоі рслігіі, безмірно важпоі в
іеторіі рслігіііного розі'юю і пеобхідно по-
трібпоі для зрозуміпя мпогнх доктрші і
обрядів христіяпскнх. Ів. Франко.
„ДБЛО" подало про святшіскс віче
аж два, і то совістпі справоздапя, ииеапі
очивпдпо міедевпмп людьми, — та па
жаль, як звичаппо, попсувало діло і пу-
стило про віче ось які бріхпі: 1) вп-
ступ протів рускііх нослів у раді держа-
вши, то особиста справа Дра Даниловича,
котрий лготпіі з і то, іцо его не впбрано ;
2) задля того розставлспі нули між селя-
нами па вічу якіеь агептп - провокатори,
іцо нідбурювалп ссляп, котрі-ді пічого по
„кричали" протів тпх нослів і 3) „не каждо-
му участппкови вѣча вольно було забиратп
голосъ, бо ирезидія вѣча давала голосъ
лишь тымъ, про котрыхъ знала, що не
торкнуть слабыхъ сторонъ політикп ради-
каловъ" (ч. 40).
Ми иайперше просимо „Дѣло" назва-
ти нам хоть одного противника радикалів,
котрому би презідія не дала голосу і, коли
ласка, вказати також на слабі боки поли-
тики радикалів. Що до другого пункту,
то, противно, інтелігептпі арапжерп віча
згори рішили трактувати справу партій-
них відносип загадом як найделікатпійпіе,
і так зробили. Нам самим па диво, маса
з і б р а и и х с с л я и, без ніяких агентів-
провокатор в, котрих ми, Фалабу, щс не
маемо, була так озлоблена на руских
нослів у раді державпій, іцо навіть за зло
мала презідіі, що допустила, до голосу
йіх оборонців, оо. Рогужинского і Бари-
та, і Франкови і др. бес'дпикам з інте-
лігентпих радикалів, за те, що вопи на-
кликали масу до спокійного трактована
ееі справн. По логіці „Дѣла" виходило
би, що и за скасовапем рад повхтових ііі-
днялп масу ті самі агентп провокатори,
коли тимчасом т. Гараспмовнчеви нрпіі-
пглося Формально воювати з тпм пастроем
ссляп. В о л ю ч і с т ь с и р а в — ось де па-
стоящі агептп - провокатори серед маси.
Що до першого заквду „Дѣла", то віп
такиіі нуждеппип, що по, варто про него
й говорили.
Не вже редакція „Дѣла4 думая, іцо
пускаючи такі бріхпі в жпві очи якоі тп-
сячкп свідків, вона ратуй загрожепу ситу-
ацію пародовців, або хоть самого , Дѣла“?...
ІІАМЛТНИКДЛЯ Т. НІЕВЧЕНКА.
Краківека „Академічиа Громада" завяза-
на комітст іпіціативн для ііоставле-
ля памятника ІПсвчепкови у Львові. В
склад комітсту входять: голова „Ак. Гро-
мадп“ Яків Невсстюк і отсі члени това-
риства : Оічіп Брпліпскпй, Іван. Чарківскіні,
Іваіі Навроцкой і Евгеній Трсспьовскіііі.
Сей комітст запроіиуе впдніііппіх Т’усп-
пів з по за товарпстві і збере обіппрпіп-
іипіі комітст до Львова па день 24 марта
с. р. і тут впбсреся тіепійшпп комітст,
подастъ ся статутп до иаміетшщтва і по-
чпсся спергіпно збпратп складки па па-
мятиііК. Сподіемося, що сю звіетку прий-
муть радіено усі Русппн та іцо гадка пе-
забаром ввіііде в діло, бо хто-ж з Русн-
пів не бажав би почтити памятппком та-
кого чоловіка, як іПевчснко'!
Переписка Редшщіі.
РЕДАКЦІЯ БАГЕТУ ВОВОТЫСЖI в Г,ер-
ЛІШ. Ваша правда — ми зробили Ваэд кри-
вду, підозріваючи, іцо Ви самі скомпонували
допись' про зйізд напіоі партій Власие недавно
ми нсреконалися, іцо доппсь сю писав справді
одни із наіпих товаришів, до котрого ми мае-
мо жаль, іцо аж дое.и даппав пас в нсііевностн
і уваги сво', про котрі сам він пам признав,
іцо подскудй 6.ѴЛИ носправед’інві, не трібував на-
самперед висказати перед товарищами на зйі-
зді або поміетити в „Народѣ.
К. в О. Ваша догадка, про едпіетг, радикалів в
москвоФІлами па підстяві того, що наш зйізд радив у
„Народнім Домі“, — тим певнійіпа, що тут же ради»
перед тпм і хрестовий ігохід на москиофі.іів — збори
,,Народпоі І’адп‘!. — Для пас се тілько докіз, що уряд
„Пародпого Дому“, иід ріжними напорами, мусить те
лср числитися і к іншими рускнми партіями. Ви-ж, ло-
ГІЧИО НЗЯНЩП, П0ЕИШ1І би ОМОСКІІОФІЛИІ'И іі пародовців,
іцо здавпа ліа.іи в члени „Пародиого Дому“.
Статі дд. В. Бережапского „Генеза віри та духо-
венства в скономічиім освітлепю”, „Свідомоі Цуеинки" Гі
Ольги К. про жіиочі справн та посмертиу згадіеу про
'Г. Вілоуса, ми в остатній хвилі мусіли від-іожити до
слід. числа. ,
Видапепь і роловний рсдактор Михаіі.іо Паіі.чіш. і’сдактор відвіча.іыіпіі Іван Франко.
„3 Пародноі Друкярні“ Войтіха Манпцкого, иід проводом В. Годака,
Ч. 7 / 5,
Р/к ///.
ЛІьвів 1 л. анріля 1892.
ОРГАН РУСК0-УКРА1НСК0! РАДИКАЛЬНО! ПАРТІІ.
Політика краева і загранична,
/
к РУСКА ПОЛІТИКА I ГАЛИЦКИЙ
СОІ'ІМ. „Ми, — сказав нровідпик наро-
довскоі партіі, и. Романчук у соймі
1890 р. — апі §епІе ИиЬІіеш паЬіопе Ро-
Іопі, апі оепіе ВцЬЬепі паііопе Кивві, але
ми есьмо ь-епі.е ПіііЬсні і наііопо КиѣЬепі.
а з того слідуе: 1) признано самостійности
евоеі народности і язика, 2) вірніеть для
австрійскоі днастіі і державп, 3) вірніеть
для гр. к. церкви, 4) уміркованнй лібера-
лізм і врешті 5) старшіе о ніднссепе се-
лянства і маломіщанства А горячійіппй від
и. Романчука темперамеитом и. Січинский
заінтерпретував ті слова так: „Коли ми
мусимо назвати, ренегатом того, іцо хоче
зватися зщИе ІІііЬЬе шя паііопе Роіошід, то
мусимо з таким самим правой назвати ре-
негатом того, іцо хоче зватися цепЬе Вп-
і1іепи§ паЬіопе Кпанпз" Відповідаючп на
ті заявлена, и. Антоненпч обізвався: Від
тижня дод.талп нас голоси з правоі сто-
ропи: стережіться, бо молодіпі ваіиі
товарищі вае продали, чи за ма-
ску сочевнці, чи може за які копцесійкп
або за 10-гульденові мандата, я того не
знаю... Ми вірні не в’д сегодня і не від
1848 р. але від хвнлі, коли ми п'д Австрію
лрийіплп". Колпжгр. Ст. Бадеиі, вгіадяючп
в слово, запитав: „а самостійність наро-
дна?4 — п. Антоневич змовчав і нічого не
сказав...
Осъ вірні слова наіпих посл в соймо-
вих, котрі тілько заколоту по краю наро-
дили, цілу літературу аж до обрпджепя
выкликали, сотки адрес довірія дуже про-
блематично! натури ба и. Романчуковн, ба
ДІ. Антоневичевн споводували — еловой
безграничный хаос партійний па і так нс-
іцаеливий наіп край спровадили.
Ми уже впеказали своі погляди па
стійність і уміетпіеть всіх тих заявленъ у
сойм , а тепер подшімоея з нашими чита-
телями тілько тими вражінямп, які самі
послы напті тепер, на початку ееі сесіі, пі-
сля тих нсрегонів лояльности супроти Ав-
стріі й гр к. церкви, досвідчили. „Ми, —
повідають вони, — до перед тамтого року,
хоть нас була в соймі жмінка невелика, чу-
лисмо, що нас поважають, нам прислуху-
ються яко врному голосовн нашого ру-
ского пароду, котрий хоть подекуди болю-
чпй, але правдивый і вірнніі. Мн були в
справах сслянских тою совѣстію, котру
панп дідичі хотьочивидно не признавали офі-
яльно та, — як часто доводнлося нам са-
мпм чути, — між собою завсігди респек-
тувалп... А тепер ?! Що ми варті ?! Ми
не смілн тим бупдючним нанам навіть в
очи заглянути, бо яке-ж нолітичне стапо-
впеко жебрака, котрий зрікся ідеалу бо-
ротьби за нолітпчні права і заміияв его
па якусь рабску лоялыііеть, в котру ще
в додатку піхто не вірив?! Бо чиж мо-
жна вірити в ту безмежну преданніеть,
безграппчну лояльність, коли носол при-
пертни до муру, іцоби відрікся сімнатіі
до, — не входимо в тс, — правдивою чп
не правдивою ворога держави заппеся і
змовчить, а другий носол, піеля глубоко-
го заневнепя лояльности, вирече такі сло-
ва: „Ніхто не е так паівпий, щоби вірив,
що, коли Вп (Поляки) говорили „810-
іту і 8іас сЬсету рггу ТоЬіе, Рапіе!"
стояли і стояти хотілн тілько для самого
стояпя. То-ж не жадайтс, щоби я,
ко л и с кажу, щ о гто імо і с т о ят11
х о ч е м о, щоб и я *. а у с л і в с т о г о
стояпя ие ставляв того, чого вп в
с в і іі ч а с д о м а г а л и с т е с я !"
I нас можна за таке рсснектувати ?
„Галицкая Русь" зі всімя евоіми трабан-
тами горлала 1% року: „усему тому винеп Ро-
манчук, Телішевский і Варвінскип, усему вшіно
віроломство новоериетів — нам треба яркоі,
смілоі і прінціпіяльноі опозіціі...14 I іцо ж про-
били посли того стороняицгва на початку ееі
сесіі (а йіх Гал Русь начислила іцось аж 8 чи
!>)? Чи зорганізувалпся в яку небудь опозіцію?
Ні! Вони періпим ділом пішли разом з новое-
ристамп поклонятися гр к митрополигі, котрий
нім в очи кияув, що йім тут міеця нема! Опі-
сля стали сваритися, чи при нагоді того ново
го заявлеяя лояльности гр. к. вірі сказав Ан-
иевич мигрополиті, іцо мовляв, „наіпа програ-
ма то добро народа11, чи не слазав ? А потім ?
Иотім поставив п. Антопевнч щось 2 чп 3 на
скоро кинспі впески за загалыіе голоеованя,
дойізд до копальні каіпіту, а зрештою і світ за-
-Чіув Иа^тУ-щпозіцііо,—котра-^гак-птумк—зановіда=-
лася на т. пазв. всепародпім вічу у Львові. А
преціпь 3 ти.кні сійиозих нарад минуло!
Чи за таку роботу мае йіх хто небудь
іюважатп ?
А народовці-повоериети ? Коли розпочи-
нався сопи, були вони бідпі, страх бідні ІЬіді-
япі копцссіі за 1'/2 річпе аіоіту і іас сііссту,
скіпчилися на руехих написах на екриньках
ночговик і коли так дальше піти мало то в
будуч.чосги появились би хиба ще рускі наппеи
па таблицях від старости. Молодіж, почувши
що батьки йіх заміець держати висжо той го-
лосний національний прапор — чистый від уся-
коі езуітщини, іпляхеччинп і сервілізму, почали
торгувати своею совістію — іястіпкгівно ві-
дорвалася від них, кидаючи йім публично в очи
докір : „ви Шевченка в шкаплір приодягли !“
Головний актор новоі ери. и. Телішевский пу-
блично відрікся еі, а в дода тку, немов сама
доля змовилася протів новоі ери: пайноважпій-
ший і безнсречно найспосібнійший між повос-
_рцетами,—іЮ-Впманмук ^зломаний—тяжкоюл про-
бою, ПС міг взяти ніякоі участи В ЖИТК) полі-
тичнім, хотьби тількі па то, щоби піддержати
свою слабшу братію.
Як звичайпо в таких разах, де. у не-
крінких в пр пціпіялышх засадах людей
одна невдача піде за другою, зараз іііх
зовсім збивае: з толку, так і епм разом
пародовці пе могли відбутп і одпоі пут-
пьоі паради ані в громаді, апі в „Народ-
иій Раді“, бо або зійпювнтся посварплпся
за свііі особпстий авторітет, або таки зо-
всім ие зійіплпся! Біднпй пародовекпй
орган „Дѣло“ вилося та крутило правду
иа всі боки, з одного безголова впадало
в друге — просто аж жаль ставав днв-
лячпсь па редакторів, а ще гірпіе па ті
нещасні жертвп но провінціі. котрі хотілп
було віритп, що „Дѣло* мало рацію, а то
ані руіп по можна було.
Але доля знае: слабого Рутенця, і що-
бп він на смерть не загрпзся, звееслить
его на хвпльку. Стало уже звіено, що
польскі станьчпки, з властпвим йім иато-
сом деклямацііінпм, впголосили в коміеіі
іпкільн й пречудні бесідп на темат своіх
ргяу а/.пу.-.Ь П8 'О»оЫ п <111 Кізічбѵѵ, і рі-
шялп уже дати друіу руску гімназію в
Коломиі. Чому не в Чорткові ? чому, не
в Бучачп, але акурат в Коломиі, де рус-
ка гімназія, яко друга гімназ я уже з прп-
родн р’чи, маючи лити руску молодіж не
може числити па велику Фреквенцію — се
річ ішпа — досить, що на горпзонті но-
восристів стало зорітн, — общяиа гімпа-
зія уже буде на певно і, коли чуткам ві-
_рити, прнйдеудце одна утраквіетична семі-
нарія учительски в Самборі, ніби то з рус-
кпм характером, кілька шкіл вправ з рус-
ким язиком викладовим і ще щось там.
Зпаючи вату народовску братію, ми
уявляемо собі вже тепер, якими то авторі-
тетамп станутъ незабавки ті пародовскі ио-
літпки і як шумно стаис грсмітп „Дѣло11 на
темат буцім то реальпоі політпкп своіх ме-
перів а утоиіі та Ргіпс ріеагейог-ства ра-
дикалів.
Ми віщуеімо се, і тому па тепер на всі
ті здобуткп в <і>ормі написів на скрішьках і
таблицях і иа ту гімназію в Коломиі, котру
ще бог зпа яким директором обсадить і чп
не буде вопа така нещаслива, як паралель-
ки перемискі, відкп вже 4 учитслі Русини
відходитихотять —-кажемо лиш на тепер:
пе дай боже, щоби руский парід до тоі сте-
пени знікчеміпв, аби стерши і мовчкп захо-
вався супротів Факту, що ого проводщи иа
нерскір достоіпству народному вивіеилп пра
нор пе боротьби з пепрнязнимп ему елемсн-
тами, а иокірливости и жебрашши за окру-
інки з ласки нанскоі! Не дай боже, щоби
молодіж паша думала, що правдпві нолітпч-
пі свободп можна внжебрати, а не сплою
впборотп! Та, хвалити господа, так зле ие е.
*) В остатній хвилі читаемо про сс в справоадаіін»
соимовоі коміеіі игкільпоі ось іцо: Д ак сИцр о ѵѵгеяи-
еіе і'озс кіая і исгпі іиіігіея икіай сіаіа па-
псгусіеі якіе піе ЬеДа сіойс ѵіеікіепіі,
аЪу еііосЪу піеко гпріеіпе ,іезгсхе "ітпаг у ит
роеіайаіо хѵагипкі ватоіаіпе^о іаіпіепіа і
,)як<1Ііі§о ояоЪпу Ъийупек <11 а іед'оі ^ітпа-
г уп т ѵгу ко вег о п у т піе ЪёДгіе, шоге «’зрбі-
па сіугексуа кіегохѵаё роізкі ет і р о с.г у п а.іа-
еет яіе (Іоріего гцзкіет § і ш и аг у п го и
К о Іо т уі. Ось вам вія і перевіа I
~ 91
ЗГо.тодіж і маііже вся нровіпціп жіиротеггу-
па.іп протів такоі політшш, і втих пародипх
інстшктах ми банимо завдаток того, іцо
,,1Це ис вмер.та У крайнія, еі сила і слава.
Може бути, іцо в заінавгурованііі и.
Барвінскпм політлці, іцоби відірватпся раз
від тпх, що явно і тайно воюютъ протів яа-
родшіх інстітуцій 6 щось правда, але абсо-
лютно неправда, щоби усі члени т. зв. ета-
роі партіі були противниками розвптку
культурной нашого народного житя; не
правда, щоби шляхта нольска лише тому
в-дказувала нам до тепер в заспокоеню нашнх
потреб, що народовці в соймі були з т. зв.
москвоФІлами — рускими консерватистамп,
злучені в одіш клюб, а тим самим <і>алыни-
віш мусимо назвати топ політичппнкрокно-
воерпстів, що для прпподобаші іюльскій
шляхті -таи вмолепя (.і ласки, розиочаліі іге-
ред зовсім некомпетентшш до того <і>орум
культурный си р про те, чи ми одно з Мос-
калями, чи не одно ?
Фальш останеся фяльшом, хѳтьби яким
здобутком могли новосристи виказатися *) тим
більше, що коли би йім навіть еправді ііовсло-
ся усі ті приобіцяні школи роздобути, то се
будс більше заслугою поиередиого смілого до-
маганя своіх прав з боку всіх опозиційних рус-
ких послів, а не иослідноі політики иародовців.
Коли-ж Русь між собою закииіла в брато-
бійнііі боротьбі і острацизм одних протів дру-
гих став найбілыпою політичною мудростію, —•
почали коміеіі своі роботи. I дивие диво ! Тут,
де голое одного посла, підвертий розумінем
справ і потреб нашого хлібороба еправді може
заважити, бо звіеііо, що балаканс в повиих па-
латах нашнх парляментарних тіл стало просто
благою — тут, де всі просить о свіжу думку
і радо еі приймуть, тут. на жаль, руского го-
лосу звичайно не чути. А мп переконані, що
коли би паші посли були хоть .по трошка об=_
знакомлеиі з дсмократичнимн течіями на Запа-
ді — не так би наша справа стояла, не так би
ві по нашнх нарляментах поважали. Два жл-
ди засідають на лівиці в нашім соймі —Гольд-
мап і Фрухтмян Перший рішае о замкне-
пях буджетових рахунків, другий о долі всіх
сіл, міет і міеточок, бо від давна кодіфікув всі
закони громадскі. Чи-ж се не характеристич-
но ’? А друге: шкільпицтво наше мало до те-
пер в соймі нашім поважного репрезентанта в
особі и. Романчука і, як бачимо, пікільна спра-
ва рушилась на перед. Січинский нерсстудію-
вав добро всі уставы дорогові і став своім од-
нпм голосом рішати в коміеіях може найваж-
1) ІЮ нашому, пайГіІіыпа поміыка новосристів та,
то всі виторгувані ними, хотьби і як великі здобуткп,
вчторговаві ціною капітуляціі иолітпчноі перед порогами
по.йтпчннх прав і інтересів руско украііінекого деяо
( у. без заспокоеня котрпх ему ні па іцо не здасться тс,
то впторгувалп або щс впторгують новоергетп. Ред.
, иііппі, дорогой справп. Чп-ж сс без значіня?
і Тимчаеом цілпй буджет кравшій, не говоримо
і вже о державнім від коли австрійский нарлп-
| мептарпзм трівае, речника свого з Руспнів до
тепер ще не пайшов Замісць зрозуміня, на-
дежною оцінсня ФІнансових потреб краю, згля-
дно держави, та вказуваня на нові жерела до-
ходів, котрі би здержалн ненастанне збільшу-
ванс податків, — руский носол або виведе, як
було до недавня, звіені вже в віденьскім пар-
ламентѣ , гиіЬепівсЬе 8с1ппеггев88СІігеі“ або ііони-
шсся такою „неполітичною волітикою“, якто
було при кінці тамтоі сесіі сеймовой
Ми далекі від того, щоби з того поводу
робити кому не будь, а тим більше нашим по-
слам соймовим який пебудь докір. Боже боро-
ни ! Вони роблять, на скілько йіх сил і уміня
став, але ми тілько питаемо наших народов-
ских авторітетів, котрі так гримають та з за-
взятостію вартою ліпіпоі смрави заводятъ ос-
трацизм щотів радикалів: Чим грііпать ради-
кали, коли полишаючи справи шкілыіі і грама-
тнчйПна^боці, кйдаються па поле економіі, на-
уки державш і і ФІнансовоі. щоби колись при
буджстовій діскусіі умілл хоть тілько сказати,
як йіх батьки о граматиці і юколі ? ..
И. Б.
КО.’ІОШЗАІШІ. БЕЗРОБІТе. і ФІЛА11ТР0-
ШЯ СТРАЙК в АНГЛП АМІ'ПС. Серед монотоп-
них мало інтерсспих діскусій в свропейсклх нар-
ляментах, серед дрібненьких реФорм, внесків і
просктів, — можна декуди наткпутиеь па кве-
стіі характеристнчпі для суснільного житя Евро-
пи. Ми не думаемо ані про внесок німецкпх
соціалъ демократіи, віддати аптики в руки дер-
жави, ані про домаганя ЛяФарга, внести цла па
живніеть, ані про жадапя Бернса в англійскім
парляменті, бо такі квестіі провалюються від
разу, так як сс дівся — еі рагѵа ИсеЬ совіро-
веіе ша^піз, — і в галицкім соймі з впееками
посла Окуневского. Ми думаемо про облоговий
стан Ельзас-Лотарівгіі, про мілітарне скріплеве
Вогезів і про 240 тисяч Фуптів штерлінгів, ви-
значеиих па будівлю залізшіць на схілпім по-
бережу Африки в напрямі до озера Ѵісіогіа-
№апга. Розуміеся, що се донерва завдаток на
ті „цівілізаційні“ ціли. Сей послідний ®акт для
нас цікавий яко проява колонізаційного руху,
котрий можна завважати не тілько в політиці
англійскій, але і Французкій і німецкій, росій-
скій і австрійскій. I так нпр. Франція звертае
свою увагу на Мадагаскар (се видно зі „сту-
дій" економіета Лероа-Боліе, котрий з радостію
витае ворохобні тамошних автохтонів, тому,
що се дав гарний привід наложити на них
крішпе ярмо цівілізаціі), Англія розгонюеся в
середину Африки, Н'меччина займаеся Камеру-
ном. Росія середною Азіею, Австрія вводила
ввернути своі очи на „варварский- ігівоетров
балканский. „Політика колоніваційна“ — то
найяркійший признак, що основу нинішного
житя державною — становить капітал зі сво-
ею тенденціею, зростати безупину в процесі
продукцій витворіоватп наемною працею „над-
вартість“ і здобувати в тіп цілі як найширпіі
92
простора для свой еЕСПльсятяціі. Потреба ви-
•і ворсовати як найбілыве продуктів-товарів. в
цілі побілыпсня каіііталу, потреба ядобувати
для пих як няйбілыпс ринків — заставляй
пануючі кляси звертатись до „варварских"
краів, заставляй евроігейскі держава цівілізи-
вати „ликарів*’. Віблія і хрмстіянскі догма,
огнисті наиоі Фалыіювані товара і сіфіліс, а в
додатку кулі для неиослупіних — отсе ті дари,
котрі несе калібанови великодушный Аріель.
Так кажуть соціялісти ; а люде „поважніи ка-
жутъ іпакше. Тут ідс о те, щоби викорінити з
Африки горграбами-певольнпками. котрий е гапь-
бою XIX. ет. Тут іде о те, іцоби ваділити здобут-
камн культура „диких“ братів, іцоби понести
між пих світло христіанское науки !... Як бачимо,
со дві крайне думки, два діаметрально проти-
впі погляди. Ми хочемо вислухати і „поважавих
людей", бо соціялісги то пайбільша частина
тих „незадоволепих крчтиків" (тібвѵег§пй§;1е
Ж>«Іег)“, котрмм пімецкий. цісар радить „отря-
сти пімецкий порох зі своіх па?тоФлів“.
В правді буржуазія иобачила би себс в
доволі тяжкій положеніе, коли би сповнилась
думка кляс. иануючвх і счезли грізні Фаланги
„голодних щурів“, так яктой Щедринский „ ди-
ки й иоміщик", котрий одного іюранку позбувся
всіх мужиків з села, але опіеля без тих самих
мужиків мусів здичіти, так знову нинішішми
часами воно булоби цайбілыним добродійетвом
для „поважних" людей. Подумайте самі. В
Штокгольмі, в Римѣ, в Берліпі, в Туринѣ, в
Палермо, у Відні ітд. ітд. цілі купи народу
жадають хліба і праці.
Щасливці, іцо сидятъ при „бсиксті жити*
начать перед собою нсмов грізний дух Банка.
11с помагав те, іцо пролетарія? заповвюе ряди
війска, що сине по коналыіях (остатні приміри
з Бельгіі), що деякі йідуть в далекі краі на
заріоки не помагають нубличні роботи. При
тих послідних буваі; і так, що держава, іцс
більші робить видатки, ще білыііі тягари кладе
па працюіочіій народ, іцоб удержувати пред-
нриемства публичн . Пс помагають „доми пра-
ці", не помагають і кулі, котрими частують
голодних „аяархіегіп". В таких случаях зви-
чайно являсся філянтропія. „Поважпі люде"
готові і тут закинути нам злобу соціялістичну
і занадто великий матеріялізм. Але у соціалі-
тів в вже певне недовірс до СФер верховодя-
чих. „Тітео Вапао.ч еѣ вопа іегепѣее" — се
йіх девіза зглядом гумаивих поривів „старших"
братів. Зрештою перейдім з вершин абстракціі
до конкретних фяктів. У Відні, як відомо, бо-
гато народа працюючого не ложе роздобути
роботи. Полипіені заняти, робітники почали за
проводом соціяльдемократів відбувати збори,
чим звернули на себе увзгу поліціі так, що
одні такі численні збори власти розвязали. Але
очевидно, тяжко розвязатм безробіте, а сума
визначева для самих лйпіе урядвиків була мі-
німальноі ваги Зрештою годі займатися таки
ми річами. Те-варкство нлавби коркбельвоі на
Дунаю — ее річ важнійта. Треба заратувати
капіталіетів. I от для полаюдженя голоду за-
вязуеся комітет „ратунковий", засвований де-
мократами, але зложенкіі нерсважно з проми-
словців, банкирів, висскоі бюрократѣ іті. „по-
важпих’ людей. На засіданях комітсту ииска-
зали деякі з ФІлявтрі нів своі погляди на цілн і
завданя того гумаиного руху, погляди, котрі
ми тут хочемо навести для характеристики
альтруізму і,аиіталістичноі добп. „Мп мусимо“,
казав барси Думба, в часі, коли справді усс
стоіть на в уль ка ні, вчинити все можливе, іцо-
би тілько нашу добродушну людніеть (що за
народолюбство!) не довести до ексцеесів (що
за науковий, делікатний вмраз!) Біднин народ
новинен бачити, що іірннапменпіе добра воля
номогти ему заявляеся зі всіх боків“...
„всть се“, додав ініпий ФІлянтрон, Екснер,
„акт самооборони буржуазіі, в котрім новинен
взяти участь кождий ііокликан.іій“..
Як бачимо, „добрий“ народ мас переко-
ватись наглядно, що нема ніякоі боротьби кля-
совоі, про котру розказують марксістн, що до
розвязки еоціялі.иоі квестіі треба лише білыпе
гуманізму. що перніе міеце повинна зайняти
ечика Такий еіичний рух сильно остатними
часами проявится в Авгліі. Ітслігснція ідс в
„народ“, в східні дільниці Лондону, помагае
бідвим, ширить етичні засади ітд. ітд.
Ві всіх тих змагянях „інтелігенція“ Лондо-
ну кладс головпий акцепт на стичпу, на інді-
відуалыіу моральніеч’ь а мішае; і нехтуе елсмен-
том політично-суемільвим, нехтуе нинішну бо-
ротьбу кляс *) Рух той „стичііий“ — то не-
свідомий вираз реакціі на чисто-клясовий рух
робітницкий , па соціялізм, котрий від де-
сяти років обіймае що раз то шпрше нра-
цюючі кляси. Але дивно лотрохи виглядас го-
лопіепс тез „етичиих" побіч реального жи-
та В теііеріпшнх дііях маь ночатися велика
*) Ми, «ііісііо, не станемо боронити отикіі буржу-
агійпоі, та не можемо ^годитися на те, щобя в аагалі
стику людскість н усіх шідвх можна так лаловажити,
як то роблять т. нзн. марксістц (не Марке), матеріялі
стп та боротьбо клисістл. Бож якиіі матеріялі.пвіі, кля-
соииіі інтерсс заставляй иаішиіпу частину „інтелігеіш.іі“,
и тім чнелі й т, Ганкевііча стуиати на бік кляси чііаично
іірашоючоі, кляси, до котроі вони не належать і и котрою
вопи, логічпо но йіхііьому взявши, нпвіть новинні боро-
тися? Або яквй матеріядьниіі, клясовий іитсрес паііде
т. Гаіікевич у наведенпх далі словах про®. Амічіеа, взп-
паючих упіверснтетских студентів, каидндатів на веякі
уприніліовані посади, до носняченя свосі думки й сили
чужій, а то й ворожій собі кляеі — робітників ?! Сам т.
Ганкс.внч восхищаеся тмм воклвком. Нам бачмтьея, що
такі разячі суверенности в ноглядах можлпві тілько через
те, що ті люде надто заслімлсні в розумі та всемогучости
иоодиіюкях робітнищщх кляс (дуже часто також воюю-
чих з собою), та думаютъ, буцім то тілько робітннцкі
кляси і тілько в своім інтересі можуть завести на веші
рай. Між тим тілько исзаииднс матеріялыіе і морально
воложеве кляс працюючих васлугуе на увагу і співчуте,
та кланятися йіх розумови, евітоглядови іі привпчкан,
— від котрпх чейже заложить те, ща порядки вони ма-
ла би завести, — ми віяк ие радпмо. Иас. звіену части-
ну радикалів вннують напр. за те, піо ми головио прм-
падасмо до мужика, але-ж иіхто нам не ввкаже, іцоби ми
коли-небудь кланялися мужицкій мудрости . та всемогу-
чоети. Противно, увесь напрямок паніоі праці вад му-
жицтвом, не оставляя каыінь на камепі з теперішних его
порядків, звичаів, попять ітд. Отже ми думаеыо, що пі-
іцо ідеалівувати іі чисто робітницких пролетарі в, що в
масі також ие дуже то виблиекують розумол ітіі. „Не
сотворити есбѣ кумира*, — ось що ми скажемо всякіпг
марксістам, в тім числі й пашня товарпшам. Ред.
93
змова робітників б копальнях вугля цілоі Ан-
гліи Змова та евоіми розмірамп кольосалъ-
ними с о диникою в своім роді. 3 поміж
800000 робітників-вуглярів половина возьме
участь в страйку, значить яких 400000.
ІИтрейк той мае ще з іншого боку велико
значіне. Вуголь при нинішній продукціі маши-
повій 6 иайголовнійшою еі нідоймою, еі душею.
Сила, яку витворюе один фунт вугля, репре-
зентуе силу робочу чоловіка, працюючого одну
цілу днину, а вуголь добутий за одну днину в
копальнях англійских виносмть тілько, що сила
100 міліонів людей! Такнм чином змова та
діткне не лише одні копалъні вугля, але цілу
продукцію Фабричпу в загалі. Тому то англій-
скі промисловці вже заздалегідь ыіркують, від-
кн діетати „чорвого діяменту". Забуваючи на
свій гіатріотизм, вопи зачинаютъ енроваджува-
ти его з Белыіі. Прийшли вже навіть перші
транстиорти до Лондону. Робітники на доках,
ночуваючи свою солідарність з вуглярамн, не
хотятъ виладовувати привезеного з Белыіі ву-
гля... Як бачимо, боротьба ведеся досить зав-
зято. Але змова та найцікавімша тим, ню на
неі дуже прнхилыю діівляться самі влаетивці
коііалевь вугля. Така чудна вроява викликус
найріжнороднійші пояснена серед ріжних пар-
тій, в ріжних часописях. Деякі кажгть, що ін-
тсрсс каніталіетів і робітників в иовні згідпий,
ідентичний, що робітники підвнешають ціну
вугля і весь тягар сиадс на сусііілънісз ь. По
нашій думці, змова та виказуе банкротство
нннішпоі система продукціі, виказуе злишніеть
каніталіетів, виказуе. що ниніпші властителі
не мають раціі іетнованя. Самі вони не в силі
піднести цінп вугля, котру зпизили взаімною
конкуренціей) і тепер бачать свою користь в
штрейку робітників. Брак вугля ніднесс его
ціну, а робітників змова зруйнус, коли потре-
вае довгий час Але вона показуе йім заразом,
що вони в нідвалиною цѣлого нивішного ла-
ду суснільного, . що ціла продукція, що всі
богацтва то йіх витвір, йіх праця. „То річ
безспорна, іцо богацтва суспілыюстей похо-
дятъ не з іншого жерела, як власне з пра-
ці робучого люду“. (Слова з енцікліки Льва
ХЩ., котрого звуть „Ішпеп бе Іншіве сое1і“)
Але таке псресвідчене, така думка, до котроі
приходить працюючий люд в васлідок бороть-
би кляе воі, веде за собою цілий рій дальнгих
думок. Бо-ж подумаймо! Коли ціла новочасна
гоенодарка спочивае в руках робітника, а кор-
ма ееі господаркн лежитъ в руках капіталіета
і веде до ріжних недогідних конфліктів. коли
самі Фабриканти регуляцію господарки (іменно
вуглем, як в тім случаю) передаютъ в руки ро-
бітник’в, то очевидна консеквенція веде до то
го, що робітники возьмутъ в своі руки керму
цілоі продукціі етавлячи сі основою працю
вольну, коллективну заміець теперішноі наемной
Таке зрозумне ниніпших конфліктів за-
чинае вчасти захоплювати деякі одиниці з кляе
виспіих, а іменно з поміж тих „ідеологів", людей
теоріі і науки, котрі дійпіли до ясного понимапя
іеторичного розвою і свідомо стаютъ на бік тих
кляе суснільних, котрі репрезентують будучніеть.
В Ісаліі маемо евіжу ілюстрацію того
нідрадного зявища. ПроФСсор літератури і фі-
лос фіі иа упіверсіітеті в Турині, Аіінго (4гаі
і писатель Ашісів (автор „Записокъ школяра",
падрукованих в „Дзвбнку") заявилися прилю
дно за еоціялізмбм. Апіісів виголосив в салі
універснтстекій в Турині довшу річ, з котро-
наведемо уривок за німецкими часописями. Ітаі
ліянский писатель збивае погляди тих „прак-
тичних“ людей, котрі не можугь зрозуміти не-
реміни іетнуючих Форм житя суснільного, его
розвою безнастаі/ного, опрокидае закиди тих,
що Італію вважають чимеь зовсім відмінним
від решти Европи і не признаютъ раціі пита
ня соціяльного в Італіі, а в кінці взивае моло-
діж, щоби сміливо займалась „проклятими ни
танями“ наших днів. „Не дайте ся відстраши-
ти", каже він, тим так улюбленим і так часто
нотворюваним словом : утопія ! Якжс вигідне
се слово! Як дуже пригідне воно, щоби підпер-
ти, потішити, піддержати ліниву думку, яке
воно корисне для всіх, що в своім егоізмі, в
своій вигоді коштом других чують себе загро-
женимн. Як же то кождого разу надуживала тс
слово ігноранція, як его виставляли езнроти
найблагороднійших та зреалізовавих опіеля ду-
мок в розвою людскости ! Возьміть того, . хто
Вам говорить при нитаню соціяльнім про уто-
пію, за руку, ведіть его, не кажучи слова на
вілыіий майдан під лямпу иалаючу ншпним,
майже надземеким еіяевом світла слек-
тричного і ноепитайге его, чи те світло сле-
ктричне двацять, ба й десять років тому
назад не було утопіею ? Моі дорогі товариші!
Велико питано соціально, котре живим нуль-
сои зворушуе сучасність, котре вапануе
няд будучностю, те питаш; дійствуб неначс
куіііль очищаюча на того, хто ннм займаеся з
цілого ееріозностію, в щирости евого серця.
Хоч як огидві, страшні, хоч як вопіючі до не-
ба о німсту ті новонабуті вражіня і знане про
Фактичний стан людскоі суснільности т. с.
про стан колосальноі більшости людей ;— а
знане те викликус свершу дійсно німнй подив:
питается сам себе — зі мною нрипайменше
таке діялося — якжс се можливе, що я про
ее не знав, що я того не слідив, не спізнав ?
Деж були моі очи ? Чиж цілих двацять років
мені довелося спати ? — Хоч і як страшні ті
вражіня, вони розвязуються в горячій бажаню,
працювати над поправою, вони прояешоються
звільна виринаючим пересвідченвм, що попрана
можлива, що вона може відбутися та лиш
г л и б о к о і д у ч и м іі е р е с т р о е м Все, що
було самолюбного, дрібного. визького в душі
людскій, все те немов пропадае за тим пере-
евідченем, за тим віддансм себе цілого одній
величній ціли, для котроі він почувае конечніеть
працювати. Я вказав би вам на той шлях, моі
дорогі товарища! Хоч він і так грудистий,
алеж у Вае е щасливі дари молодости, Ваша
гнучкість, Ваша евіжіеть тіла і духа, то п
якже красше йіх ужити, як на ноконане еих
трудів і перопон! Бо еей шлях иоведе Вас на
зустріч ранішній зорі людскости до сходу сов-
ня, якого ще не бувало на землі, який однако
— 94 -
еправді своіми вайкраіінійіііпмп кінчикамп пре-
міи:! вже ннні до нас просвічуе з будучности!44
31. Ганкевич.
Справи суспільно - економічні.
АВСТРО-РУСКІ СПОМИНИ (V. Далі).
Коло 11 г. вечора ми були в Чернівцях, звід-
ки X. Б. зараз же пойіхав на Сучаву, а я ФІа-
кром пойіхав у міею.
В Чернівцях я мав рекомендацію до од-
ного молодшого народовця, котрий попрохав
мене прийти в вечері в одни рестрран-огород,
де, казав, збираються інтелігентні Русини. Але
іце дней, не непамятаю вже як. я познакомив-
ся з одним молодим І’усином, писателей, ко-
трий помііцав евоі твори в виданях старо!
партіі Він предложи» мені обійти зі мною
міето і добре его мені показав. Оглядаючи ми-
трополію, ми оба носумували пад тим, як мало
в сім краснйь будиннуг-котрий-звернув би наг
себс Увагу навіть і н Відні и Парижу, робпть-
ся іцо небудь, не скажу вже дійено ііутнього
для народу. Потроху ми розговорились в загалі
об тім, іцо робиться для руского народу в Бу-
ковпні. Черновецкий молодим етарорусин, сам
Галичанин з роду, нризнавав іцо не робиться
майже нічого і зовсім независимо критикував
обидні партіі, а надто отару, котра тоді мала
там нсревагу і котра недавно агітувала за ви-
бором у посли звіеного буковинского Німця
з Русинів, Томаіцука „Скілько і я поклав ира-
ці на той вибір, — казав мій черновецкий
Віргілій, — а іцо виграв з того народ наіп
Розмовившись, ми майже зовсім зійшлись в
иоглядах на іірацю коло народа, независимо
від старих партій. Не думаю, іцоб собесідвик
дурив мене; певно, як багато паіних' людей, в
часи нриязноі розмовм він дійено й думая тс,
іцо говорив, а цотім ішов но тій дорозі, куди
его пхала рутіна.
У вечері, в тій компаніі, котра зібралась
у иоказаний мені ресторан, левом бесіди став
-одни уніатский піп — середньогб стану між
партіями. Будучи досить прихильний до мос-
квоФІльства, він згорда дивився на нравославних
Ьуковинців і жалінся, що Галичая на Буковипі
не люблять, тоді як вони там дійсні куль-
туртрегери. Він так і сказав. 3 нисока він
дивився й на православну церкву в Росіі, де,
як він казав, нема освічених поііів, ні нроію-
віді. Мені не було резону спорич’ися з ним, і
ми попрощались досить приязно.
На други й день я оглявув церкву і чув
спів руминский і славянский; обійшов базар,
де дивувався чистоті малорускоі розмови Чер-
нівці в сему перший город на світі, бо ианска
мова там німецка. дуже вже далека від мужиц-
коі, то й не може там у розмовах панства з
мужиками впробитись така мішанина, як у
.Іьвові або в Кіеві. Тут і пани па базарі му-
сіли говорите чисто по малорускому. 1
На реіпті, накупивши Фотографій Гуцулів. і
я пойіхав залізницею до Снятина, щоб звідти, і
і при помочі попа, до котрого мені дали лпст з
Чсрнівців, йіхати возом до Путплова-Сторонця.
до Федьковича. Піи трохи здпвувався моему
візіту, але іірнняв мене гостинно, дав навіть
йіети нечепу курку з чаем і винаняв мені віз-
ницю з тим. щоб зараз же йіхати на Кути, дс
я мусів ночувати.
В Кути ми прийіхали нізно, і довго не
могли добмтнеь ні в одну гостинницю. Був ве-
чір пятниці, і ні одни жид не хотів безпбко-
ітись відчиняти нам. На решті довгим стуком
у одні ворота ми добились того, що з двору
винтила наймичка христіанка, і впустила нас.
Алс йіети нічогосінько не дала, так що я мусів
вдовольнятись споминами снятинскоі курки. Я
не знав, що тими споминами прийдеся мені
жиги і на другий день, і через тс не дуже
трівожився.
На другий день показалось, що піхто з
жидів у дворі не хоче з нами навіть говорите,
а тим паче дати йіети. Намови наймичці нічо
жо не -номагаливона—зналгютілько взяти з нас
невну плату за пічліг. Па реіпті візииця ирий-
шов з торжество»! і приіііс мені склянку кави,
далеко подобіе відсньского шеіав^с, і хлібчик,
подобіе Вешніе!. Кажс: „зд'був із християнс-
коі цукерпі; бо як же можна ианові зостава-
тись без кави !“ Я був радий такій міцнііі ві-
рі в панску каву, алс вайівся мало, і иотім
майже ціліеінький день нічого не міг здобути
по дорозі: жиди не продавали, бо була субота,
а мужики пе продавали бог йіх зпа через що.
Зоетавалось годуватись чудовими ланд
шаФтами та красою люду, а надто жінок і дів-
чат. Нігде в рускому світі нема такоі крася.
А жіноцтва. найбільше дівчат, но дорозі по-
падалось нимало, бо, — як побачив я тоді з
дивом, — там такий звичай, що дівчата по-
правляюсь дороги у празнмк. А в той день
був якийсь празпик. В однім міеці коло доро-
ги поралось іцось зо 70-80 дівчат і молодицъ,
одна ліиіис другоі, всІ заквітчані, в празнико-
вих одежах.
Тілько-ж но іюлудпі голод так став мене
розбпрати, іцо хоч кріічйТ Візніік став роспи-
тувати людей, де б можна знайти обід і па
решті сказав мені, що незабаром дойід'емо до
ноштмайстра і в него пообідавмо. До того
попітмайстра добрались ми не скоро. Я прошу
его зготовити обід, або дати хоч яець. В на-
діі добре пообідати, я викупався в річці, що
текла зараз же низкіе дороги і купаючись лю-
бувався на д а р а б и (плоти), що спускались
по річці, нссучн на собі між іншим Гуцулів і
Гуцулок в празниковпх строях. Купане ще вбіль-
щило аиетіт. Коли се кличутъ обідати. Пода-
ютъ суп : ні сліду мяса ; вода і картопля. Другс
нссуть іцось біле: оладки з картоплі. „Як
звуть сю страву но тутешньому ?“ питаю в
попітмайстра, котрий обідав у куііі зо мною.
„Барабольникн“, каже. Трете несутъ іцось
брунастс. Ну, думаю, певне вже се печсне мя-
со. Беру: ті самі оладки з картоплі тілько
обмазані совусом із слив. „А се питаю, як
звуть?" „Те-ж барабольники". Записую в кнпж-
ку свою день і час 1 слова: „барабольннки, да
буде ирокляте ваше имя!®.
Я між іпшпм росказую се все, як про сво-
го роду ознаку культурп, котру можна иоба-
чвти на східнііі половині Австріі і па Балкан-
скому полуострові і котра зовсім відмінна від
нашоі, украйіпскоі, або в загалі росіискоі. Се
стаи річей, в котрому нема кхльтури пі дикоі,
ні цівілізованоі. У нас при культурі дикій, по
крайній мірі випросиш, або куііиш в ножного
мужика хліба, ясць, молока. У нас неможливо,
щоб і чиновник, як напр. буковинский пошт-
мапстер. живучи в селі, при огороді, над річ-
кою, не розвів собі курей, голубів, утят. Тут-
же, бачите, цівілізація вже дІФеренцувала жи-
те: нродае страву й т. і. вже тілько жид;
иоштмайстер вже не може займатись курчата-
ми, а в тойже час не мае стілько грошей, щоб
купувати курчат у жида, ось він і сам йість
барабольникп і гостеви нічого іншого не може
дати. Тим часом, коли я спитав его: що я
ому винен за обід, то він в прінціиі плати не
відмовив, а тілько сказав: іцо хочете. Менше
гульдена пбпітмайстру давати нё личилб, бб
все таки гербова особа, і я дав гульдена, а
иоштмайстер узяв его,за три-чотирі бараболі!
Далеко не в одній зйіжі можете знайти
подібиий же стаи річей в таких сторонах, як
Буковина, де нема вже культури иервіеноі, та
нема й европейской
Меиі цікаво було знати, якоі націі мій
пошгмайстер. Глядючи на его деревяну фігу-
ру, нагадуючу вахтмайстра, я якось машиналь-
но говорив з ппм но німецкому, а в другий раз
щоеь казало говорите до него по малорускому.
Він відновідав на обох мовах. Я спитав его,
чи він Німець, чи Русин? „Іей капп (Іеиіхсіі иші
гиЙіепізсЬ®, відповів віи. 3 ееі Формули видно,
що мій АмФІтріон іце не дійіпов до думки про
націю, як про якусь коллективистъ. Се атом,
котрого доля, а по части й начальство, поста-
вили у нримус говорите по рускому й по ні-
мецкому. В Буковнні, тай в усій иашій крайі-
иі, е нимало таких атомів, і живутъ вони, енов-
пяючи те, що велить йім грубий егоізм або
воля начальства. Безспорно, що націопалізм
для таких індівідуумів, навіть коли він не об-
ходиться без иевпоі долі шовіііізму, буде для
них ступней до впелпого, до того, що все таки
нопи стянуть „звірми Громадскимив, говорючи
словами Арістотеля.
Вийіхавши від иоштмайетра, ми мусили
зараз прибути до міеця, дс зливаються два по-
токи, і повернути по берегу лівого. Так вихо-
дило по моій карті і таке наказував я візниці.
Алс візниця казав, що він роспитував людей
і іцо ми мусіім ще йіхати по над правим ію-
током. Я замовк, але згодом запримітив, що
піякого другого потоку нема, і казав візниці
поепитатись у людей. Не скоро ми надибали
таких людей,-і від них довідались, що справді
иоворіт до Путилова ми зоставили по заду се-
бе. Росказую про се не тілько як про дорожню
пригоду, а й як иовий прпмір галпцкого не-
знаня і вялости, котрі показав візниця (був у
4 кдясах гімпазіі) у своім д’лі, і котрі звдчай-
во Галичане показували к> жний у своім.
У .Іьвові напр. була зо мною така пригода:
питаю: кого побачитп в Чернівпях? Кажуть
ІШ. „Та его давно вже не ма там, відповідаю
„С'правді ?" Мені дали в Псремишлі рекомен-
дацію до чоловіка, котрого там не було ітд. ітд.
Прийшлось всргатись майже до самого
попітмайстра. Ще було не дуже пізно, і все
такп можна було б дойіхати до Путилова, але
ж візниця п ічав плакатися, що коні потомлепі
і іцо треба зайіхати до якогось Чеха, про ко-
трого ему розказали люде. Коло Чеха вже віз-
ниця почав казати, що треба тут шчувати,
але що позаяк він спізниться до Снятина. то
нехай би я его відпустив звідти до дому, а до
Федьковича можна перейіхати верхи через го-
ру перевалом, для чого в селі знайдеся кінь.
ІОрідично се все не мало раціі, але слабість
характера відмовитп на просьбу і перспектива
нового способу йізди перемогли. Чех, котрого
ми побачили перед домом, згодився пустити
мепе почуватіі й порекомендовати Гуцула з ко-
ней на завтрішню дорогу. IЦо там той Чех
робив у тому селі, я вже забув. Дім его був
досить великий, хоч, памятаеся, об одній хаті.
Увійшовши в ту простору хату, я нобачив вс-
лику піч, два. ліжка недалеко коло неі, канапе
близпіе до входу і над пічю но стінам нречпе-
ленпу посуду : миски, горшки, кострулі ітд.
О т т у т — й і д я т ь! нодумав я, все ще
голодний піеля бараболыіиків поштмайстрових.
Бачу, Чехиня й дочка почали огонь розводити
в печі, і я з великими кадіями на вечерю пі-
шов з Чехом у село еднати на завтра Гуцула
з конем, щоб перевалитесь до Путилова. Знай-
шлн одного. „Дасге баночку, каже. Янеро-
зумів того слова і засміявся, коли взнав що то
тілько один гульдсн. Вернувшись до Чеха, я
нобачив вечерю: бараболі, цілком білі, та огір-
ки, чорні від перцю. Впять буковинска куль-
тура ! Зоставалось спати, по французкій при-
казці: цпі сіогг, шап"е. Чех з жіпкою лягли на
однім ліжку, дочка йіх, доросла, на другому,
а мспі послали па капане.
_____Вставши рано, я зарщу побіг до жидін у
іпинок. Там не було нічого, окрім яець та го-
рілки. Я зйів пятеро яець, запив горілкою;
вертаюсь до Чеха й бачу, що він трохи нев-
доволсиий, що я втік у іпинок, бо менс ждала
кава. Я випив і каву, і почав непокоііітись,
чому нема Гуцула з конем, ' тим паче, що мій
візниця, получивши від мепе гроші сиовна до
Путилова, відйіхав собі на Снятин. Я пішов
шукати сего Гуцула по селу і па силу зііай-
пюв его хату Хата маленька, курка, в ссре-
дині чорна. Вона нагадувала хатп великорускі,
білорускі та наші поліщуцкі (сотрих усіх я
впрочім не бачив наочі). В хаті була хора жіп-
ка Гуцула, а его самого ледви розшукали ді-
ти.- Жінка хорувала на я ;усь тяжку боліеть _
кілька років і майже не ходила. „Що ж каже
лікар? питаю. Чи показували хору лікареві?
Кажуть: ні. бо баглто цопітув. Я став доби-
ватись, чи іі в краю що не будь подібне до
роеійских земскііх дікарів. і не добивея. Гуну-
.ні почали в мене самое) питати раду на •
хоробу...
Про коня я довідавеь тілько. іцо его ні
Полеміка й дописи.
шли довити і іцо як піймають. то зараз пріпі-
дуть до Чеха. Прпйіплось таки пождати, але
иарешті я зліз на еідло, Гуцул узяв коня за
ІІОЕІД і ми „побігли44 ПІД гору, 3 тнм, ІЦО як
дійшло до еправжпьоі гори, то я зліз з коня і
він ніе тілько мій куферчик. „Не рано прпйі-
демо,“ кажу. „А ви бихогіли наколи?44. „Та так '
на службу церковну44, кажу, щоб означити час.
„А якоі-сте, паночку, віри? Руськоі?**. „Рускоі
кажу. „Ну, до руськоі служба може ще й по-
спіемо, а до волоськоі спізнилисмося44.
Значить, я не рускоі віри, а волоскоі, до-
гадайся я. Руска віра - то галицка, унія, а
волоска — православіе.
Дорогою я роспитував Гуцула про попа
в селі, про школу (майже нема1, про податки
і т. і. Виходило, що властиво ніхто не дба про
народ, — менше ніж про вівці, що стрижуть
—та йідять_____________________________________.
На половипі гори Гуцул спитав мене, що
то таке в мене виситъ через плече. Я бачив
каже, таке торік, в інженерів, вопи дивились
і люде казали, що далеко видно.
То 6ув дійсно бінокль, і я сам іюдивив
ся і дав Гуцулові. Той дуже зрадів і каже: от
як би в таке та подивитись з отсего верху,
показуе в ліво, — то б то побачили світів!
„А що, питаю, довго треба йги па той верх?44
„Та спізнимося трохи, каже.
Дитяча радіеть Гуцула перешила й на
мене. „Ходім, кажу, на той верх“. Вилізли, по-
дивились, одначе нічого незвичайного не поба-
чили і почали спуекатись дуже стрімко в до-
лину, де був Путилів, і нарешті побачили ми
дім Федьковича і его самого коло воріт.
Про Федьковича й про мій пробугок у не-
го я росказав осібно. Тепер роскажу подороже
мое з Федьковичем до Жабего, знідки я мусів
йіхати на Угорску Русь.
Я іцс в гірского попа роспитував про ту
дорогу й у загалі про угорску Русі?, перед тим
у-Дьвові, Станіславѳві,—Чернівіщх.Ніхто но
міг мені сказати нічого. Піп гірскнй, котрий
жив щось в 8 10 кілометрах від угорскоігра-
ниці, не знав навіть попа но той бік границі.
В загалі Галичина відділена від Угорщини гір-
ше як „китайским муром44, і в інтелігенціях,
звіено, білыпе ніж у мужиків, бо про оетатніх
я довідавеь, що вони папр. возять де-іцо про-
давати з Жабего в Сігот. Федькович, піеля
всяких розмов иорадив мені йіхати в Жабе і
там скластись на попа Вітвіцкого.
Пойіхали. По дорозі ми мусіли перейізди-
тіі через одно село, в котрому попом 6ув ро-
дич Навроцкого, дуже мені рекомендований
остатнім. Навроцкий обіцяв написати ему про
мене, Федькович сказав, що сей піп его прия-
тель і що він сам радий зайіхати до него. За-
іііхали, але почули, що попа нема дома Потім у
Львові я довідавеь. що він сховався від мене,
хоч я ще тоді не був ославлений па всю Га-
личину як звір апокаліптичний.
(Далі буде) М, Драгоманов.
В СИРАВІ ВІДНОСИН „СІЧИ44 И МОС-
КВОФІ.ІБСКОІ „БУКОВИНИ-. (Допиеь із Ві-
дня). Для виясненя наших відносин до труни
Русинів, сконцептроваііих в тов. „Буковина",
подаю промову, яку мав паціопальний радикал
В Будзиповский до членів товариства „Буко-
вини“, присугних на ювилейнім Шевченківскім
бенкеті, устроеніи Січею в Відні, 7. марта с. р.
„Дорогі наші гості! Не возьмете за зле,
коли не всіх вас будемо тракгувати рівно, ко-
ли з присутних тут виріжнимо одну трупу і
скажемо, що йіх присутність паи милійша, ніж
вас усіх інших. Ся груна то члени руского
студентского тов „Буковина". Признати муси-
те, що вони нам близші, як ви всі, вони для
нас щось б лыпе як „братній народѣ — вони
е членами того самого народу, тоі самоі
суспілг пости, тоі самоі КЛЯСИ СУСПІЛЬНОІ, ІЦ0 і
-ми, члени „Січи44. Як вони, та-к і ми сини —
чиі ми сини?... Один з моіх передбесідникв,
представитель молодіжі ческоі, сказав, обер-
нувшися до нас, голосом великим: „Вп сипи
Петра Великого!44 Протестую протів того —
ми не Петра сина ! Ми сини Гонги і Залізняка!
Ми Великого Довбугаа сини! (Ентузіасгичне
браво від Русинів). Петро Великий і ему по-
дібні дерли і друть з нас іпкіру та кров нашу
пють (Славно! Утіха').
„Дякуемо сердечно товаришам „Вуковин-
цям“, що загостили до нас, хоч пе в такім
комплсті,* 2 *) як се було в тім горячій часі, що
веліли нам навязати зірвані від довгого часу
зносини. Гостипу вашу приймаемо тим радіе-
нійше, бо вона доказуе, що розвага взяла зной
верх над проявившимся недавно засліплеязм і
нетактом. Се доказуе що температура в зно-
синах наших, що була найвисша під конецъ
1890 р. а послідними часами упала дужс іі ду-
же низько, майже до зера, що та температура
починае на-пово підноситися до пормальпоі ви-
соти. Я маю повну падію, що на дальше таких
нетшровуміпігтэе буде і що результатом зносин
наших буде чим раз білыпе зближене не т.ль-
ко в тактиці, але і прінціпах А щоби стоячі
ділу сему на перешкоді конфлікги не повто-
рялпся, мусимо здатп собі добре справу з того,
в чім власне лежитъ се наше зближене, ся
*) (Іахеіа пато<1о« а й інші польск і г.тзстн дуже ео-
блазпплися тим, іцо д. Будзиповский і тов. ви.іжаюп.
себе потомками „простих ріаунів" та то „ДЬ.іо4 * * **, по
давши авіетку про сей уступ промови, пе заиротсетувяло
протів него в імсни народовців. Розуміемо причину святого
гніву тих добродіів, та радіпю йім заглянути г. своі ро-
дословій, чи ие наіідуть там між евоіми предками всяких
ВаііЬгі іег-ів, далеко вправпійшпх в своім реміелі,
ніж наші „різуии11. Ми, звіено, на той виская Д.
Будзиновского не _ богато кладемо, а все таки ду-
маемо, що для нас, радикалів, Гонги та Довбуші, яко
предки, бодай тілько ж варті, що Петри Великі. Ред.
2) Прийшли т. назв. мо^оді, що стоять супроти
старих - сліпихприхильників Дудикевича і Алекссвпча,
котрйіі устроів скандал на зйізді слав. молодіжі в ІГразі
і па комерсі в чисть Бояна і котрий еего адмініетр. ро-
к$’ ставпв у „Буковппі- внесок, щоби зірв.іти зноелни з
„Січею". У в ,ч г а дописувател я.
„Згода", ее получене „Січи“ з „Буковиною8,
як наш крок мильно называютъ.
„Першим услівем до зрозуміня послідних
подій серед Русинів віденьских е еконстатова-
не того Факту, що крок наш був нічим іншим,
як повторенем тих подій, тога процесу розкла-
дового і організаціиного, який відбувся в на-
шім організмі сусігільнім, в нашій вітчині —
Червоній Руси. Се его відгомон, відбиток, лише
з тою ріжницею, що в Відні він вийшов ясній-
ше і внразнійше, в Формі більше екристалізо-
ваній, коли в нашім народі він відбуваеся ще
по тиху, захований перед оком звичайного, по-
верховного обсерватора.
„Що-ж такого незвичаиного і нового
бачимо ми в житю нашого народу ? Приглянь-
мося близше сему цікавому обектови. Нарід
наш був до 1848 р. всім іншим, лише не на-
родом в політичнім значіню. Він не був г о р о-
ж а н и н ом. Хлоп наш був госнодарским ін-
вентарем пана, шляхтича, стояв як під еконо-
мічним так і політичним зглядом на рівні з
лоснодарскою кониною аба_волом,_що обовяза-
ний був працювати на гіана-о Ь у \ѵ аіе 1 а,1) і
мав тілько право йіети, щоби були сили до
далыноі роботи. і плодити діти, щоби інвентар
не вигпб. Заверуха кінця 40-их рр. дала й
Австріі такі політичні порядки, що позволили
хлопови бути горожанииом. Та, позаяк сих но-
вих порядків не виборов еобі наш хлоп, а діе-
тав йіх з ласки хоробрих міщан німецких, чес-
ких і польских, то не пройшов він тоі полі-
тичноі школы, котра би зробила з пемовляти
політпчного, горожанина, свідомого своіх інте-
рееів і прав. Хлоп наш остав і дальше
інвентаром іпляхти, з тою ріжницею, що коли
періие 6ув інвентаром госнодарским, тепер
стався еі політичним інвентаром. Через свою
несвідомість відступив він своі політичні права
шляхті, і тим способом працював для політич-
ноі каріери тоі суспільноі кляси.
„Та часи зміняються, зміняються й люде.
Під стріху больного певільника починае також
доходити сонішне світло. В тій політично па-
сівній народній масі почала порушитися полі-
тичнж думка—Хшг яюшона була-неясна, а всс-ж
таки мусіла вона відбитися в душах, а за тим
і в поступованю інтелігентнійших елементів
нашого суспільного організму. Все і всюди бу-
вае, що така нова політична думка, поки прор-
веся в Формі великого, усю суспільність обій-
маючого руху, — кристалізуеся перше в ®ор-
мі політичноі партіі, що Формулуе інтереси сус-
нільности в політичну ирограму і працюс над
тим, щоби п ри с к о р и т и п і д и с с е н е і п-
тересів маси до с від о мости. Так
мусіло статися і в нас. Ыадійшов час, що ін-
телігентні елементи нашого народу, мусіли
прийти до свідомости іптересів нашого мужицт-
ва, і мусіли СФОрмуватися в політичну партію,
з програмою, котра бп вказувала дорогу, якою
можна діпти до тих суспільних реФорм, 3 яки-
ми тепер выступаютъ радикалы. Тілько-ж уся
наша „інтелігенція4 була вже зорганізована, і
то досить сильно, в партіі, хоч неполітичні, а
язпково- нравопиеяо - віроіеповідні, котрі абсо-
лютно не могли викоиати висшс вказаноі зав-
дачі. Тому то жизненный процес нашого сус-
пільного організму мусів буги в першій ліиіі
д е.с тр у ктпвни й. Пергаою, найбілыпе в
очи впадаючою фізіологічною появою, мусіло
6уги розбите, від 1848 р. СФормованих і до
тепер іетнуючих відносин партійних на атоми.
щоби на розвалинах давноі організаціі наших
сил вибудувати нову палату. „Нова ера" і
хаос, який вона завела, то був перший імпо-
зантний акт тоі деструктивно) праці
нашого суспільного організму — таких актів
буде більше: другим можна би назвати синод.
Завязане радикальноі паргіі, то перша проба
к о нст р у кт и в н о і роботи. Історичною зав-
дачею елементів складаючих сю партіею е
зліплене атомів, окрупшів дотсисрішних партій .
в нову, правдиво політичну, народну партію, в
величезну національно - ради кальку
партію в рядах котроі найдеся небавомуся ма-
са червоно-руского мужицтва.
„Те саме, що в Червоній Руси, повтори-
лося і в червоно-рускій громаді, пробуваючіп
ч а со во в Відні, та повторилося о стілько
яснійше, о скілько сс уможливила обсервація
розвою в цілій державі австрійскій. Деструк-
тивною роІотою в Відні було розбите довгих
зносин1) напіоі груыи з ватою, т. е. розбите
того муру, що ділячи нас не позволяв нам по-
розумітися. Позитивною працею, було поста-
вленъ нами нрограми. котру в свій час і ви
будете мусіли приняти, коли річ будете щ и р о
і на с е р і о трактувати.
„Думаю, що сказаного мною досить, щоби
в властивім світлі представити тоту „ягоду “
між „віденьскими“ радикалами і „приклонии-
ками кнута", котра то „згода“ такого шуму
наробила в нашій вітчині • за котру, як се вже
сказав тов. Паргицкий, обкидано нас болотом
л^грязею. Не не -була згода, — сс було отво—
рене дороги до згоди • ми не згоду заключили,
а навязали зпосини, і я вірю глубоко, що ті
зносинп, аби лише була по вашій стороні така
вирозуміліеть, як по нашій, доведутъ до того,
що при такій оказіі як сегодвішня, засядемо в
одній лавці, що знайдемося в одній політичнііі
партіі, котроі програмою буде програма, по-
ставлена нами, національними радикалами.
„Сим кінчу, і шо отсю чашу в руки това
ришів з „Буковини", виражаючи при тім те
глубоке бажане, щоби зпосини наші ставали
чим раз тіснійпіі, щоби вони довели як пай-
скорпіе до остаточного злученя обох груп, що
може винти лише в хосен катованого народу
') Відси і до тепер слово оЬулѵаіеі- означас у
нас не нинішного горожанина, а лише, дідича. Ся но-
менклатура, що не відповідае нинішному станови річей,
то оетянок часів Фе.вдальних, де горожяппном (сіѵіз) був
дідпч-пан. а все ре.іпта інвентар господарский, У вага
д опи г у в а т ед я.
гНародв ч. Тій.
) Т’і „зяосини1* були такі, що властпво були ж а-
дяими аносипамп, Сей парадокс не віідастьгя нам
так емінінпм, коли анажимо, що „програма1" Романчука,
г., но еловая творца ві, п. Теліпіёіи-когі) „жадною про-
грямою*. Увага до пи <• ѵ г.атедя.
9
98 —
Руцкого, іцо позволить Окорите завести таі;і но-
літпчні порядки, котрі загварапт> іоть іетяоване
нашоі націі і дадугь тривчі услівя напіого сус-
пільного розвою, що уможлпвить нам вибороти
політичну автономію Червоноі Руси (Славно!)"
На сю бесіду відповідав тов. Могнльніц-
кий. член „Буковшіи". Остаточним его виводом
оуло : „моім глубоким переконанем е гадка,
висказана тов. Будзиповским, т. е, що ми ко-
лись засядемо на одній лавці, іцо знайдемося
в одній партіі“.
Чого ж д. Могпльніцкий і его товариші
ждутъ ііце? Чому явно не приступаютъ до ра-
дикально! партіі, хочби до труни „національно-
радикальноі" т. зв. „віденьскоі“ труни? Чи
може сподіеся, що ціла ниніппія староруска
партія поклониться его ідеалам і прийме про-
грамму радикальну ? партія, котра ще дальше
іде в своіх в переконанях. як ненавистна Мо-
гильніцкому партія народовців, то е станьчиків
руеких ?! Чудно !
—45 і д-Ч’-е д а к ціѣ-Ми. ссму зовсім. не чу-
дуемося. Ми дуже були би раді, як би з т. зв.
м о л о д и х москвофілів вийшло раз що небудь
нового, поступового (не то вже радикальною),
та те, на що дивимося власними очима, не
нодае нам і на таке великоі надіі. Виступив
був якось в „НародР навіть сам д Алексевчч,
але так зацукався криками старпіих москвофі-
лів, що не тілько перестав висту пати публичн»
з якою-небудь онозиціею своім, а й утяв на
зйізді слав молодіжі в Празі (з тим сампм ба-
нимо, Могильніцкпм) штуку, що наймемте кру-
тарску, коли просто не реакційну. Стали були
вистуиати й львівскі молоді москвофіли, як от
д. ІО. Яворский і члени Ак. Кружка, але так
палякалися кипеним своімн старшими нострахом,
що відберуться йім стіпепдіі й т. і. що й вопи
тепер замонкли. В загалі, м о л о д і москвофіли,
не виключаючи й членів „Буковини", якось
так півязані екоиомічно зі старими, що ми
сумпіваемося, щоби вони выступили раз ріпіучо
й безповоротно, яко радикали. А ие виступлять
мабуть і нізнійіпе, вийпіовши з акад. товариств
бо тоді ирийдуті. посади і-боязнь за_те_щобп
йіх не втратити. Коли тепер, в віку молодечім,
в віку ідеалів, ті люде не зважуються на роз-
рив зі своіми реакціонерами, то тим менше зва-
жаться вони на се, яко гстепенні“ люде, на вся-
ких посадах. А між тим тілько радикальпі
елементи австро-угорского москвоФІльства мо-
гли би ще вратувати не тілько его честь (по
літичну й соціялыіу) а просто его іетноване
ніеля того, як у Росіі настапе конституція і
як наше реакційне москвофільство 6удс мусіло
скандально провалятися. А сей час певпе не
надто далекий.
При нагоді завважаемо, що ми тілько
признанно москвоФІлам право на йіх етногра-
ФІчно-язикбві'"заходи, хоть і вважанмо ті захо-
ди, пусто-Формальными непрактичними, да-
лекими від нашого народною грунту, —
алс-ж ми рівночасно виступаемо протів уеего,
що е реакцій ного і консервативною в наіпім
москвоФІльетві, звіено. поборюючи те отпер-
то. чесно. а не наклнкуванем на них поліціі.
влклппаием йіх яко зрадників народпих іті
Помимо ріжшіць в етнограФІчно-язпковпх нерс-
конанях, ми думаемо, що між нами й москво-
ФІлами може бути нимало спілыіого, але
тілько в напгім, радикальнім напрямку, так що
ся спільність залежить виключно від того, на
кілько наші москвофіли самі зрадикалізуються.
Отже, коли остатним часом ми трохи набли-
жилися, то сталося се не тим, щоби ми в чім
небудь попустили в своіх радпкальних заходах,
а тим, що москвофіли приняли деякі наші по-
літичні й економічні погляди. Окрім радикаліз-
му, ми, розуміеся, маемо право домагатися від
москвофілів толеранціі й признаки наших етно-
граФІчно-язикових переконань, т. е. признана
укр. мови й літератури в як найширшім обемі,
та признаки Русииам-Украйінцям права, роби-
ти з собою, що вважають за найліпше для
розвою руско-укр. маси. От івся наша „дружба^
з москвоФІлами Отим то нам би дуже цікаво
знати як від т. Будзпновского з товарищами,
так і від__прихильників д. Могильніцкого —
як вони роз У м і іо ть с"в о ю с пі лкн і с т ь,
своі сііільні заходи на всіх полях, не виклю-
чаючи й національною і літературпого ? Щ о
т а к е одпі й другі мають за руску націю, чи
націі, які мають 6ути обопільві відпосини час-
тин рускоі людности — украйіпскоі й росій
скоі ?
В СПРАВІ РЕФОРМИ НАШОІ ПРАВО-
ПИСІ. Тим, що слідили за нашим правописпнм
рухом звіено, що иіхто тілько не причинився
до такого д івгого паиованя в Галичниі т. назв.
етімологіі, як иародовці своім несталим, яекои-
секвентним і боязливим поступованем. Зразу, в
60-ти рр. народовці кинулись були горячо до
Фонетики, та небавом стали й тут, як і в мио-
гих інших справах, ириподоблятися старим Ру-
синам і видавати етімологіею нерше популярпі
виданя „Просвіти" (від 1868 р.) а далі й ви-
даня для інтелігенціі („Дѣло" від 1880 р. іті.
Від тоді навіть наукові поваги народовців, як
от Др. Ом. Огоновский, тілько в теоріі доказу-
вали слупшісгь Фонетики і негідніеть етімологіі
в нашій літсратурТДта самі жданали' своі тво-
ри етімологіею і в рііпучих хвилях, коли пра-
вительство питало, чи би не завести Фонетику,
справа завше розбивалася о ті самі народовскі
поваги, котрі заявлялися протів Фонетики. Так
сам і, коли не г рше, поступай і загал галицкоі
пародовскоі громади, котра просто тряслася
зо страху па саму думку завести фопстику в
п іродовскі виданя. особливо иопулярні. Я знаю
напр., що самі народовці не дали міпі сего
пробити в „Батьківщині" ще 1881.) р. I коли
тоді про се зайшла бесіда межи мною і одним із
головних політичннх проводирів народовців, то
він міні висказав свое переконане, що Фонети-
ка вже давно була би запанувала в Галичині, як-
би галицкі народовці не виступалн були зразу
за нею так горяче !!
Таке поступоване народовців з Фонетикою
не здивув нікого, хто знае; що ті люде ві всіх
живійшпх. постунових справах держаться за-
сади : „ендіти тихо, а’.к доки все само не зро-
— 99 —
биться, т. с. доки сала схешлъність лосось
не иршіме — тоді виступати". Так нам прямо
іі сказав одно пародовець. ще ие давно.
Тим часом, від недавня ми замічаемо ось
яку чудну появу: галицкі народовці піднима-
ють голову в иравописній справі. Вони пе
тілько те 'ретпчно починаютъ боронити Фоне-
тику, але й практично вводятъ еі. Так завели
Фонетичну правопись отсі народовскі газети:
найиерше „Зоря", далі „Зеркало44 і врешті на-
віть „Батьківщина44 (від ч. 9 с. р.1) Так само
й аФІпіи руского театру стали друкуватися
Фонетикою. Се зовсім не знак відваги ані са-
мостійно') ініціятиви галицких народовців, а
тілько знак того, іцо ті люде почули за собою
сильні плечі і переконані що Фонетика буде
исбавом заведена в австро-угорскій Руси від
уряду — піеля ласки божоі, найвистоі для
Русинів інстанціі. I справді, від „новоі ери“
австрійский уряд рііпучо став на бік Фонетики,
котра вже й ноказусся в иаписах, урядових
оголошенях від Виділу краевого, судів іті. а
__исбавом мае бути заведена і в школах, Як. же
тут не бути відважиим? Натурально, що й
тут’ між народовцями ціла скаля більшоі або
мепіпоі відваги. Нанеред вирйваються най-
иалкійіііі, а з самого ззаду стуцае орган наро-
донско і партіі, .Дѣло44 з найповажнійшими
оборонцами Фонетики, (’і иайвідважнійші, — а
йіх в найбілыпе, — застунаються за Фонетику
статями, писапими етімологікю (днвіть „Дѣло"
відозву „Народноі Ради11, додану до Фонетич-
ного ч. „Ватьківщини44!) а коли пишутъ Фоне-
тикою, то звіено, ие підиисуються, або підпи-
суються псевдопімами. В разі чого, тій цілій
-.ірміі можна буде таким «іиппм цофнутися і
сказати: „знати не знаемо, відати ие відасмо!44
Та, коли тілько Фонетика зовсім занануе в Га-
личииі, то народови прийдеся чудувати, кілько-
то „тихих“ поборпиків мала вона у нас, в
„люте время" для неі, бо тоді ті всі поборни-
ки еіпокажуться народови у власних персонах
та станутъ доказувати своі заслуги на сім
полі.
Далеко явнійше і відважнійпіе виступають
_тут москвофі.іи. Вони стараються зпяти протІЕ
Фонетики народне ополчепе : переповняють своі
газети статями в обороиі святоі етімологіі, ви-
силають до міністерства петіціі з протестами,
котрих доси е поверх 600 з якими 40.000
ійдписами селян і попівства. Звіено, тут і попам
можна бути відважними, бо правопись не по-
літика і за неі не чекае наших пошв-москво-
філів ніякий гнів від митрополита. В загалі,
москвофіли зняли такий гвалт протів Фонетики
і так ревно занялися справою, якби то йшло
про напад татарский або про річ, від котроі
залежить жите або смерть руского народу. По
таких Формалістах, як наші москвофіли, звіено,
треба було того чекати. Жаль тілько, що йіх
*) Консеквситніііша й відпажнійша в сій справі
, Буковина" вже кілька літ тому завела Фонетику, і деякі
буковіпіекі народовці (родозі Галичане) таки иаіібілыне за-
е.іуааілпся в тім, що уряд тепер з-адумае завести Фоне-
тику аагальпо.
похід протів Фонетики ні ДО чого пе доведс.
бо й прапор походу з иаписом про конецъ
світа від Фонетики, і ск.іад війска (селяне, на-
віть пеписьменпі, котрі як иекомпетептні, не
можуть ріпіати ееі справи) і нарешті сила та-
кого кріпкого противника, як правительство —
такі, що згори засуджують похід на невдачу.
Остаточно, правительство, підпертс руским
учительством (на котре й здано справу) зве-
лить завести Фонетику в школах ітд., і маса
москвофілів, — яко лояльна з лояльних, —
піддасться тому. Ми певні, що якби завести
ФОнетичні написи не тілько на будинках, а іі
на особах урядових, то ніхто не кланявби-
ся йім так низенько, як білыпа частина москво-
філів на провінціі. Мало того. Вони так будутъ
виписувати і за-міець 6, іі ітд., що аж в очах
замріе. А при тім рутенска „літературна44 бесіда
загалу наших москвофілів не тілько нічого не стра-
тить,азискае, бо Фонетика роскрие настоящу ви-
мову тоі „літературноі" мови, що тепер немилосер-
дно калічиться Росіянами, котрі нашу етімо-
логічну правошіеь читаютъ по-своему фонс-
тично так, що наш пересічний москвофіл і не
пізнав би своеі власноі „літературноі44 мови —
не кажучи вже про російеку. 3 другого боку,
Фонетика пе закрие рутешцини і в-мові наших
народовців-Рутеіщів, і гідно поставить йіх тут
побіч москвофілів. Словом, Фонетика тілько під-
несе літературні достоінства мови звичайпоі
галицкоі інтелігенціі. В загалі, переконаються,
іцо й при Фонетиці народні святощі, як св.
церков іті. стоятимуть так само, як стояли при
етімологіі, бо-ж Фонетикою можна буде писати і
пайрелігійнійіиі рсчі, як знов етімологіею мо-
жна порядно сокрушати всяку церковщину. А
й сільскі діти, піймивіпи, при Фонетиці, як
слід, правопие.ні правила, про котрі тепер ври
етімологіі, вони не маютъ і не можуть мати
понятя, — порозуміють ріжниціо між Фонети-
кою і церковною правописю, і тим ліп-
іпе тямитимуть сю остатпу, бо-ж нема нічого
лекшого, як навчитися, таки в школі, тих кіль-
ка лишніх знаків, іцо е в церковній правописі.
Не станеся нічогосінько навіть настоящему ру-
соФІльетву, котре йтак не нживае—нашоі еті-
мологіі з 6, й ітд. і котре тоді тим відважній-
ше буде писати російскою правописю скрізь,
навіть в популярних виданях. Переміниться
лиш тілько, що при Фонетиці просвіта в по-
чаткових школах і серед маеи народу піде
швидіпе.
Рутенскі москвофіли (бо настоящі руссо-
філи тут ві при чім) сконцслтрувавши своі си-
ли на такій пустій та Формальній справі, як
оборона галицкоі етімологіі, що не ма<: раціі
бути ані в р. украйінскій. ані в російскій лі-
тературі, — відведуть, на якийсь час, частину
ще прихилыюго йім народу від его насущних
потреб і самі. на мабуть завніе, вчиняться за тим
живим рухом, який тепер іде серед маеи на-
роду та інтелігенціі за насущні потреби рус-
коі людности. Нарешті й боротьба між наро-
довцями і москвоФІлами, за для правописі, му-
сіггь заостритися,. і піде марно чнмало енергіі
й сил, потрібпих для праці над народомъ Міі,
100 —
радикали. звісно, радо повптаемо чпм скоршип
і загалыпіи запровід Фонетики, яко едино ра-
ціонально! правописі в р. укр. письменстві, але
ми не маемо причини апі потреби мпнатпся в
нравописну боротьбу між народовцями і москво-
ФІлами. Ми з самого початку нашого виступу
стало вживали Фонетики в своіх виданях, і для
інтелігенціі, і для пароду. Кождий член
иапіоі партіі. кождий читатель нашнх ви-
данъ, не виключаючи й нисьмениих селян,
вводятъ Фонетику практично в жити. Дя-
кумпіи нашим радикальним виданям, Фонетика
загально приймаеся власне серед селян Таким
чином, ми, радикали нідготовили в Галичині
грунт для принята Фонетики певне боль-
ше, ніж народовці. Ми й далі не відступи-
мо від свого. хотьби й уряд псрестав нідпи-
рати Фонетику і народовці опять стали за сті-
мологію, і ргчимо, іцо за яких 5-10 літ самі
7ІСЗ ПОМОЧИ УряДУ Г Т. ТГ СИЛ7~ДОВСДПМО до того,
іцо Фонетика скрізь яапапуе в народі. Маемо
па те певний споеіб - важціеть енрав,
про котрі пишемо Фонетикою, а’ не саму тео-
ретичну пропаганду за нею, чи протів неі, як
то робили й роблять народовці і МОСКВОФІЛИ.
Та важніеть справ вже й так здобула и р и-
3 и а и е ф о и с т и к и в н а ш и х в и д а и я х,
навіть серед інтслігсптних москвофілів і ста-
рих Рутепців, коірі тепер любіеінько читаютъ
„Иарод“, хоть исріпс не взяли би були в руки
нічого писаною Фонетикою, протів котроі. де-
які з них. в свій час навіть видавалн курепди...
М. Павлик.
Наука й штука.
НАШІ НАРОДЫ ШКО.Ш і ЙІХ
ПОТРЕБИ. (РеФсрат на вічу епятнп-
скім.1. Міні припала честь на тім вічу
сказати деіцо о наших—піколах. Мо-
же то пе зовсім відновідиа річ для мене,
бо я школами ніколи осібпо не занимався,
учителей, богу дякувати, ніколи не був,
так іцо нсодин міг би міні сказати, що
справа шкільпа для мене — чуже поле.
Може воио іі так, але можна дивитися на
се і з другого кінця. Школи то так як і
політика: тілько деякі, вибрані та по-
клпкані еі роблять, нею кермують, але,
веі люде чуютъ йіх роботу на своііі шкі-
рі, платятъ за ню то грішмп, то кровю.
Ті впеокі політики могли би також ска-
зати : нехаіі о політиці не сміе ніхто го-
ворити крім нас, бо тілько ми нею заііма-
емося, мн на ній розуміемося, ми знаемо
що іі куди іі до чого, а прочий нарід не
знае, то пехай мовчпть. А ирецінь так
шші не ; конституція не тілько дае нам
усім право заііматиея нолітпкою і забпра-
тп в ній голое, але навіть зобовязуе нас
до того. Так самоі з школами: великі па-
ни в раді шкілыпй, інспекторп, діректори
та ироФесори моглибп сказати: що вам,
простим хлопам, нёукам, балакати о шко-
лах, коли ви на тім не ровуміетеся? Се
наше діло, ми на тім зуби ззіли, то нам
про се й знати. А щож ми йім на се
скажемо ? А скажемо йім так : Ваша
правда, панове, може бути, що ви на тім
найліпше розуміетеся, і ми вам нашого
розуму не відбираемо. Алс з переироиіе-
нем вашоі чесиоі коруни ми, на ті школн
і на вас платимо свою кервавицю, і хоть
ми темні та неуки з ласки божоі, то все
таки і ми дещо бачимо. А нуж но може
ми, дивлячися боку,—ііобачпмо де що й
I таке, чого ви, стоячи в серединъ пе, ви-
' дите ? А при тім, вельможні панове, не
забувайте, що школа, хоть і як важна та
свята р ч, все таки е для людей, а не
люде для школи, і для того ми маемо
право і обовязок сказати тут і свое сло-
: во, а як ви нас не вислухйете,' то ми мо-
жемо і будемо через своіх послів у Льво-
! ві тай у Відни домагатися і добиватися,
іцоби школи за наші гроші були такі,
яких нам треба, а пе такі, яких вам хо-
чеся.
От так собі розміркувавши, я зва-
жився вистуиити перед вами з иромовою
про наші школи. В великі мудрости не
буду заходити, не буду силуватися ані
на хвальбу ані на ганьбу, бо то ие яло-
ся в такім зборі, але подам вам деякі ра-
хупкщвиняті—з— урядового—сиравозданя
ц. к. Ради шкілыюі краевоі, а вже пото-
му з тих рахунків будемо вптягати для
себе науку, чи добрі наші школн, чи кеи-
скі і чого йім треба.
Отже спитаймося иаперед: кілько ма-
емо шкіл в Галичині ? Говорю тут лишенъ
о школах початкових, так званих наро-
дшіх по селах і містах. Шкіл таких ма-
емо кілька гатунків : тзв. етатові, філіялыіі,
дяк вки або школи трівіяльні і школи
вправ при семінаріях учительекпх. Усіх
йіх малисмо в Галичині в 1891 році 3.853
публичних, а крім того іце 198 шкіл при-
ватннх, котрпх ту далі не буду числити.
3853 школи — то значне число, скажете.
Певно, що не мале. Але треба матп на
увазі, що в нашім краю числиться 6230
громад, значить все таки впходить, що
новерх 2377 громад не вгають ще у себе
— 101
школи, а то також доспть богато. Але то
ще не все, бо зі справозданя ради шкіль-
ноі впходить, що тих 3853 шкіл е вла-
стиво на папері, а па правду маемо
шкіл троха менше, бо 256 шкіл було ці-
лпй рік запертих для браку учителів, зна-
чить, на правду мали ми тілько 3597
шкіл. Але й то ще не значить, що 3597
громад мало школи. В деяких містах, як
знаемо, бувае більше як одна школа; в
самім Львові е йіх 28, у Кракові 15, а
коли візьмемо ще 36 білыних міст, у ко-
трих е що найменше дві або три школи,
то иобачимо, що від тоі еуми треба ще
відшибнути около 200, так що властиво
покажеся, що не 2377, але 2933, т. е.
близько 3000 громад в нашім краю не
мають школи.
ІІридивімося тим школам з ініпого
боку. Маемо в нашім враю 6,600.000 лю-
дности ; розрахувавши ті школи на ту
людність иобачимо, що одна школа випа-
дае на 17 3 люда. Се досить богато, бо
означалоби около 300 родни, т. е. 200 до
250 дітей на одну школу. Але коли від-
шибнемо головні міста Львів і Краків, де
е всего 43 школі на 202.536 людей, далі
коли відшибнемо ще й тих 256 шкіл иа-
перових, що ніби то е, а властиво стоять
пусткою для браку учителів (таких иустих
шкіл очевидно нема ані у Львові аві у
Кракові), то иобачимо, що в решті краю
одна школа випадае на 1774 люда, або
около 300 дітей на одну школу. Для
шкіл одноклясових або двоклясових, які
по найбільшій части е по наших селах,
се дуже за много. В Чехах напрпклад
випадае одна школа несновна на 1200 а
в Франціі тілько на 713 людей. Ну, але
то Франція, а то Галичина, а у нас на
те е приповідка : нуди куцему до заяця ’
Дивімося далі. Всіх дітей, котрі по-
винні би ходити до школи виказано в на-
шім краю в 1890 році 766.416, що мали
від 6 до 12 літ і 205.271 таких, що ма-
ли від 12 до 15 літ і повинні були ходи-
ти на науку недільну. Треба додати, іцо
дітей тих виказано тілько в тих громадах,
де е школи і в школах учителі, так що не
виказано тут дітей з тих 2933 громад, в
котрих науки шкільноі нема. Значить, в
тих громадах, де е школи, випадае на
одну школу 270 дітей. То би ще не бу-
ло богато, якби наші школи мали но кіль-
ка кляс; але таких шкіл, що мають по
2 — 5 кляс- або п більше кляс, у нас в
цілім краю е тілько 602, а найбілыпа
часть, 2985 шкіл одноклясових, у котрих
діти дусяться як селедці, не мають чмм
дихати і не тілько учаться кілько мучать-
ся. Ну, але правда й то, що не всі діти
обовязані до школи ходятъ до неі. Ходятъ
на науку щоденну 481.863 а на недільну
105.549, то значить разом 587.412, або
трошечка більше як 60 на 100. Та все
таки на одну школу випадае 163 дітей,
коли тимчасом на примір у Франціі, ко-
тра троха лішре розуміеся на шкільнім
ділі, ніж ми, на одну школу н .родну ви-
падае всего тілько 66 дітей. То значить,
що прирівнуючи нас до Франціі, ми мае-
мо або півтретя раза за много дітей та-
ких, що ходятъ до школи, або для тих
дітей півтретя раза за мало шкіл. Розу-
м:еея, не говорю тут о тих сотках тисяч
дітей, котрі в своім житю бачуть школу
хіба в мі сточку або в персйізді через яке
сусідне село.
Ідімо далі і запитаймося: щож нас
коштують ті школи ? Не маемо на се ра-
хунків з остатніх літ і мусимо брати да-
внійші, з р. 1883. Як знаете, на школи
платятъ громадн подвійний податок: один
вимірюе уряд податковий, по 9 кр. від
кождого риньского нодатків безиосередшіх
па громаду а по 3 кр. на двір, а другиіі
накладае рада повітова яко повітовий до-
даток иа школи; оба ті иодатки стягають-
ся разом і гроші з них ідуть до окруж-
ного Фонду шкільного. Коли тих грошей
не стане на платню для учителів і на
інші шкільні потреби, то решту додае ка-
са краева. Отже вр. 1883, коли хце було
тілько 2600 шкіл, стягнено в додатках від
громадів 589.624, від дворів 55.674 а ще
кілька десять тисяч з ініпих дрібних дат-
ків, разом 623.830 р. додатків повітових
(громади по 4 кр. від риньского а двори
по 3) вложено 273.299, разом 897.129.
Тимчасом на удержане тих шкіл, що бу-
ли і заложено ще 80 нових видано 1,239.234
р. Значить, до тих грошей зложених гро-
мадами, не стало ще 342.105 р. На то
зложила каса краева 281.000, а 61.104
р. таки забракло і покрито з інших гро-
шей. 3 того рахунку бачимо, що в р. 1883
одна школа кошту вала пересічно 545 ринь-
ских. Але се ще не весь кошт, бо ті
гроші йшли тілько на платню вчителям
та на інші потреби шкільні. Будинки
— 102 -
пікільні, як знаете, будуються коштом гро-
мад, і тілько біднійіпі громадп дістають
на сс заиомоту з каси краевоі. Такий
будпнок коштус громаду пера» 600, 801)
до 1000 риньских або іі білыпе, але я
візьму середний рахунок 800. В одиім
році кладсся у нас около 1 00 повііх шкіл,
значить, сам кошт будипків вшіесе 80.000
р. Каса краева дае, як сказано, додатки
до гілатні учитслів, інспекторів і ішпих
урядників, занемоги біднійшнм громадам
па будипки, пеней вислужеиим учителям
іті. В р. 1883 вона видала всего па шко-
лы пародпі 534.353, так що разом кош-
тувало 2.600 шкіл в 1883 році, 1,560.439
р. або одна школа пере ічно 600 риньских.
Скажете може: сего богато, а я скажу,
що сего мало, сс ніщо. Подив моея знов
до Францій Ми у себе клали кошт одного
будинку шкілыюго для 160 дітей па 800
риньских, а у Франціі будипок шкілышй
для 66 дітей коштуе псресічпо 25.000
франків, т. е. во пятому около 12.000
риньских. На саме утримапе шкіл і шіа-
тпі учитслів додавала Фратшузка держава
в р. 1872, по тяжкій війпі з Прусами
56 мшеніи <і>р. або 994 <і»р. па одну шко-
лу, а сего року видае 126 міліопів Фр.
або 1870 р. на одну школу. Розуміеся,
сс тілько додаток, бо білыпу часть, дві
або й три рази тілько даютъ громади.
Як бачите, по ішпих краях люде пе жа-
луютъ видатків па школу, та за то ті ішпі
краі зовуться освіченими краями, а пас
величаютъ краем темним.
— Як то темним ? — скажете може.
— Та бійтеся бога ! Маемо звіпп 3000
шкіл, видаемо на ппх мало іцо не 2 мі-
ліопи риньских річно, чиж то не досить
для такого бідного краю, як паіп? Богат-
ші краі можуть собі класти муровані па-
лаци, держати для 60 дітей но двох або
й трох учителів, справляти библіотеки і
коштовні прибери, а нам аби що то, аби
троха, як то кажутъ, очи отворити. Що-ж,
можете й рація, але .подивімося, який по-
жпток приносить нам таке отворюване
очей. Яка нам корысть із наших шкіл?
То найважиійше питаие, бо, як каже
письмо св. по плодах йіх пізнаете йіх.
Як гадаете ? Як би в якімось краю
через 40 літ було 2000 шкіл, а до кождоі
школи вступало би що року лиш по 50
учеників, щоби павчптися не жадноі вс-
ликоі мудрости, але читати и писати, то
кілько бп нині було в тім краю ппсьмен-
шіх людей ? ІІриіімаіочв що року 50 по-
вих а випускаючи 50 нідовчених, одна
школа за 40 літ видала би йіх 4 міліоіш.
А знаете, кілько у пас було шкіл перед
50 роками? В році 1850 було йіх 22і9і
ходило до прх мало що не 100.000 дітей.
А иині, як я вже згадував, маемо шкіл
півчетверта тисячі, а в них мало іцо пе
600 000 дітей. То значить, аби вже пе
знати що, аби за 40 літ тих пнсьмеппих
перемерло або десь пропало і 2 міл они,
то ще таки иовипнібисьмо мати що най-
мепше зо 3 міліопи, т. е. половину вссі
людности в краю такоі, що вміе бодай
читати і писати. А тпмчасом щож показу»;
остатка конекрінція ? Показуе вопа, що в
Галичині 4,876.6 4 люда не вміе ні чи-
тати пі писати ; читати вміе тілько 1,731.202,
а з них тілько 939.122 вміе читати і пи-
сати. Від остатиоі копскрігщіі прибуло
нам уссго 66.978 людей ішсьмеіших, хоч
за той час исребуло в школах що лай-
менше півтора міліона дітей. То значить,
що з тих дітей, котрі вступаютъ у нас
до школи народноі, ледво двацята часть
вийде зі школи вміючи читати, а ледво
трпцята часть павчнться яко тако читати
й писати. То значить далі, що пашому
краевп що року прибувае песповна 6700
письмешшх людей, а коли би так далі
іішло, то треба би искати ще з яких 80
літ, иски би вся людпіеть нашого краю до-
храналася до тоі великоі мудрости, .щоби
вміла бодай читати. То значить далі, що
кожда наша школа, до котроі в одиім ро-
ці вступай на науку не 50, але 100 й
білыпе дітей, видае нам за то раптом
двох таких, що вміють читати. Ну, як
на таке — скажете ви, то тих 600 рипь-
скнх. що ми річно даемо на школу, то
аж надто за много. За 600 риньских мо-
жнаби наймити і удержати приватпого
вчителя, котрий би без усякоі парады
вивчив десятеро дітей читати й писати і
без школи.
Щож се за чудасія така? — спитае-
тс люде добрі. Ну, ви по селах може іі
ліпше від мене знаете, чому воно так, і
певно скажете о тім деіцо й від себе. А
я скажу те, що зпаю. Рада шкільпа кра-
ева і сама бачить, що наша щкільна
справа іде якось па бакир, хоч видно не
прпзпае, щоби вона так кепско стояла,
як я се вирахував. Подай вона іі деякі
- 103
причини лиха, а іменно брак учителів від-
повідпо прнготовапих, принимане учителів
нсвідповідних, надмірне нераз число уче-
ників, кепску і недостаточку платню учи-
телів іті. Я. не буду говорити обширно о
тих увагах Ради шкільноі ; вони певнб в
значній части справедливъ Учителей шко-
ла стоіть; коли учитель непотрібний, не
приготований, несумлінний, то й школа
ні до чего. Ну, а добрих учителів треба
по перше добре самих вивчити, а сего
тепер ішні учительскі семінаріі по білыпій
части не роблять, а по друге, треба йім
добро заплатити. Бо на. кепско плачепе
становище в натних часах сіюсібні і вчені
люде не йдуть. Та іі сего не досить : до-
брою учителя треба також поставити в
такі умори, іцоби він міг хцось добре зро-
бити. Як его буде десять ріжпих властей
і невластей надзорувати: і війт і свяіцен-
ник, і члени ради шкільноі міецевоі, і
інспектор і рада шкільна окружна, і ді-
дич, і арендар, і жандарм, як то кажуть, і
баба і ціла громада, то хоч би він був
найспосібнійгаий і пайщирійший, то до
ладу не дійде і буде мусів плюнути на
таку роботу. А власне чим спосібпійший
і щирімший учитель, тим швидше се .про-
бить або буде мусів зробити. I для того
говорячи о тім, іцо треба нашим. школам,
я би на перпіім міеці поставки таке жа-
дане: іцоби пад учителей було менше
с.тарпшни. Громада повинна презентувати
учителя : для заряду маетком шкілыіим і
дозору иад ним мае бути міецевий комітст
шкілыійй, а для дозору над наукою
інспектор ркружний; сего зовсім до-
сить. Апі громада сама, апі інспе-
ктор сам не повинні мата права відда-
лити ані перенести учителя ; можуть се
зробити тілько за обомільною згодою, а в
разі незгоди повинен рішати інспектор
краевий. Се дало би учителсви певну пе-
залежпіеть, без котроі его робота дуже
часто бувае тілько тяжкою панщиною, без
замплуваня і без пожитку.
Друга річ, се плата. Мішувіпого ро-
ку, на глум цілому світу, мали ми в Га-
личииі два такі випадки, що учителі на
посаді померли з голоду. Учитель у нас
бере менше ніж перший ліппшй возннй
при суді або стражник при криміналі. Ну,
то не диво, що на таку благодать ніхто
без крайноі нужди не хоче йти, і учитель
як тілько може, покпдас свое міеце, іде
до стражи ФІнапсовоі або де іігде. 3 того
виходить для школи така біда, що заміеть
учителів спосібних, напрактикованих, та-
ких, що люблять науку і дітей, чим раз
частійшс приходить учителі иеспосібні,
такі, що вже не мають чого інпюго ко-
питися, ну, і розуміеся, марнують дітям
час, а громаді гроші.
Важна річ е також то, що у нас в
одній школі /сидитъ нераз 60 або й 10()
дітей. Сидять вони но кілька годин в та-
кій задусі, в такім смроді, що не то вчи-
тися, але й дихати там не можна. Я вже
згадав, що у Франціі, де школи майже
всі 2-4 клясові, на одну школу випадае
и втретя раза менше дітей, ніж у нас.
Ну, та на то була би рада, якби лиш
більше вчителів — поділити дітей на кілька
відділів: одні приходить рано, сидять дві
годили, по пих приходятъ другі, і так
далі; один учитель учить одни відділ,
другий другий, потому знов перший ітд.
Але то все не е ще иайважнійіпа річ.
Найважнійше міні здаеся ось що. Не від
одного ви почуете таку річ: Е, в наших
давних школах, ще перед Радою пікілитою,
лшше вчили ! 3 того часу ще у нас по-
лншалися шіеьменні люде. А. в повнх
школах ніби то вчать чогось, а потому
дитииа вийде і за пару літ усс забудс.
Не одному моглоби то видаватися дивнпм,
але е в тім богато правди. Причина міні
видаеся така: в давнійшпх школах вчили
мало, але принаймі знали, чого вчили :
читати, писати, рахувати, сіііватп в цер-
кві тай годі. Дитина за пару літ павчп-
лася того добре, а іцо найважнійше, от-
еля не могла вже сего забути, бо при-
паймі що неділі й свята йшла до крилосу
і на хор, мала перед собою книжку цер-
ковну, або купувала собі таку книжку Й
на власніеть і так тото маленько зерепце
науки хоч не розвивалося, то й не про-
падало і держалося довгі літа. А тепер не
так. Тепер в пароднін одпоклясовій школі
вчать богато всякоі іи'ячппіі: і граматпку,
і географію, і зоологію, і ботаиіку, і ас-
трономію, і іеторію — р чи, о котрих
давн'йше сільскі школярі і слихом пе сли-
хали. Наші пани в Раді шкілыіій захоті-
ли, щоби школа народна була. якпмосі.
малепьким улівсрсітстом, щоби давала ді-
тям усего по троился. А щож із того
виходить ? А виходить те, що сільскпй
хлопчика кілька літ ходить до школи, пе-
104 —
раз о голоді й о хододі, дуспться в ній і
тратить здоровяе, час і силу, с.тухае вп-
кладів про іеторію, астровой ю, географію
іті., а вийшовши зі школи не тілько за-
_раз. забувае всю ту премудріеть, але за
два три роки забувае зовсім читати. Лсх-
ко зрозумітп, чому се так: з усіх тих
мудростей иодае вчитель дитині лиш хво-
стики, обрізки, а нераз ио просту тілько
лушпину. Сільскій дитині в нізнійшім жи-
тю все се ні на що не придасться в го-
лові еі воно не вяжеся в ніяку ціліеть, а
богато дечого в еі літах е для неі зовсім
недоступне. А за тими мудростями ди-
тину або не вивчать добре читати, або
як вивчать, то налагаютъ головно на поль-
ске, що знов йій потому мало на що
здасться; церковною співуі обряду не"
вчать — ну, і очевидна річ, що потому*
дитина не мае до чого приткнути те, що
винесла зо школи, і розгублюе все по
дорозі. Де в селі е читальня, або де родичі
мають звичай справити дитині іцо року хоч
одну дві нові книжки, там ще яко тако, там
здобутки шкільноі науки не пропадаютъ
марно. А де того нема, де дитина поки-
нувши школу не бачить білыпе книжки
на очи, там еі наука певпо не дочекае
до другоі конскріпціі. — Іван Франко.
ШЕВЧЕНКОВІ ІДЕАЛИ I УКРАЙШСКА
ДЙСТИІСТЬ. (Конецъ).
Теж саме ми бачимо і в релігійних
иоглядах Шевченка. Тут ми теж не побачимо
консеквентности, як і в других иоглядах Шев-
ченка (для доказу я знов покликаюся на стати
ДІ,рагоманова), ало все ж ми екоріще можемо
назвати ШевченкаГ”христіанином,—ніж^ёістомТ
раціоналіетом, якого иноді бачили в Шевчен-
кові. Можливість такого ріжнорічя вияснюеть-
ся й тут тим, іцо енравді у Шевченка можна
найти елементи поглядів деіетичних і ра-
ціоналіетичпих, але Шевченко ніколи пе роз-
вив йіх сістематично, ба навіть в своіх остат-
тніх творах стоіть на христіанскій грунті.
Тільки ж це христіанство так далеке було від
якого-небудь клерікалізму, навіть обрядовости
христіянскоі, як далеке небо від землі. Він брав
у христіанства тільки его найсімпатичнійпгі
черти: любов до всіх пригнічених і скривдже-
них, бажаня правди на землі ітд. I певне, він
цю любов обертав ні до кого другого, як тіль-
ки до свого ж нещасного народу. I тут була
мужицки струйка. Тілько-ж его мужицки хри-
стіанство не було через те мужицким. що він
вірував так, як вірить простий люд. (Пригадай
мо, що деякі російскі інтеллігенти-славяноФІли,
нотім Достоввский і нарешті Лев Толстой в
початку свого „моральною відрод;кеня“ — ро-
зумі.іп мужмцке христіанство в цім остатнім
розуміню). Ні, душа Шевченка була далека від
міетіцізму, і мужицтво его христіанства було
іменно в тому, що обвито м его христіян-
скоі любови були мужики.’) Шевченко сам був
мужиком і добре знав. іцо в простому люді, в
его вірі нема чогось міетично-очищаючого, чо-
гось такого, чого інгеллігенція позбулася вже
просто через те, що вона інтеллігенція і що
вона мусить одержати, щоб очистившися в
„горнилі народною духу“, зблизитися знов до
народа. Ні, він добре знав, що навпаки народ,
пригнічений матеріально, і духовно, чекае під-
моги іптеллігенціі, а ця ііідмога буде тільки
тоді. коли інтеллігенція буде „учитися так, як
треба". Ось через що віп кликав : „учітеся,
брата міі, учітесь, читайте"... і зараз за цим:
„обніміте найменшого брата".- Цікаво те, що
Шевченко сам, своім розумом дойіпов до цеі
думки (це, певне, показуе в ему ясний, зовсім
позбавлений туманною міетіцізму, розум), між
-пиь-влавяноФІлжЛО-х -років —дожили до думки
зовсім суперечноі через студіюваня німецких
метаФІзіків. Але винувати тут західно европей-
ску науку і філософію зовсім не можна: те-ж
студіюваня німецких метаФІзіків привело дру-
гий гурток людей 40-х років (Герцена й Белін-
ского) з початку до студіюваня французких
еоціалістів, а нотім до думок, зовсім не поді-
бних славяноФІльским, а. білып похожих на Ше-
вченкові.. Неприхильність Шевченка до мета-
фізіки ясно показуе він своіми віріпами-с
А то залізете на небо:
„I ми — не ми, і я —- не я,
„I все те бачив, все те знаю“...
Разом з цим видно, що Шевченко і не ро-
зумів метаФІзіки зовсім, вважаючи еі нікчемни-
ми літанями в хмари.
Резюмуем тепер все, що ми сказали нище
про погляди Шевченка. В осиові всіх поглядів
Шевченка, громадских, політичних і релігійних.
лежитъ любов до украйінского мужицтва ; на
цім иезміннім фоні хвилюються думки Шевчен-
ка/ріжні к ріжні періоди его житя,—неконсек^
вентні і не приведені в сістему через брак в
Шевченка сістематічноі освіти.
Ш. Тепер порівняймо цей образ Шдв-
ченка, образ справжній, а не видуманпй,
з тим образом, який надаютъ ему ніби-то по-
клонники его в Галичині і Украйіні, величаючи
его своім батькой, зачисляючи его до святощів
народніх ітд., словом, вдавалось би, нриймаючи
без крітіки всяке его слово. Такими ніби-то
поклонниками Шевченка являються галицкі
„пародовці" і нотім частина Украйінців —
співробітігиків „Правди" і прихильників еі. Ми
не маемо на меті висліжуватн іеторію наро-
довскоі партіі, рівняти еі погляди в ті. або
*) Той біблейнпй колоріт, котрий ми бачимо на
багатох творах Шевченка, прпнажував сто до себе сво-
ею величною поетичиоетю, а не міетіцізмом. I справді,
вражають иас своею сплою такі чисто біблепні впрази.
як: „I нсситпіі не виоре на диі моря поле“, або „лаотя-
не суд: заговорить і Дніпро. і гори", або „окують на
рік нееіпчіх в з.члізніі нута, і іііх сааннпх оковами ру-
чніімп окрутить"...
ііиіпі часи еі істнуваня, бо це заняло б дуже
багато часу, та вже така праця почисти й
зрзблена в статях Ев. Левіиного „Безпрогра-
мовість иародовців11... Ми з появ житя наро-
довців візьмемо тількн найновійшу і иайяркійшу:
угоду, зроблену старанями О.т. Барвінского,
Романчука і др, і ту ирограму, яка при цій
иагоді була виголошена Романчуком. В цій
ирограмі, як в фокусі, зібралися всі характе-
ристичні ознаки народовского напрямку, і по-
казавши відчосини еі до думок Шевченка, ми
тим самим иокажемо, на екільки в загалі ма-
ють право народовці вживати імя Шевченка,
як свого патрона.
I в ирограмі Романчука е такий елемент,
котрий служить основою всеі програми і ле-
житъ еі Фундаментом: той елемент-націоналізм
украинский (через те й національна відрубність
Русинів від Великороссів і Поляків поставлена
на першому місці). Що-ж таке цей націоналізм
на скілвкігчвін відповідае основиому сдемеитові
ІІГевченкових думок — демократізму, чи, як
ми назвали его вище, мужидтву? Як зовсім
слушно показано в статі „Деіцо про націона-
лізм на Украйіні „(Народ“ 1890 р ч. 22), на-
ціоналізм е слово, зовсім не показуюче певного,
раз па завіпе уміркованого змісту, і цей зміст
багато заложить від того, хто цього слова
вживае. „Солідарним з цілого націею бути не
можна'. каже автор цеі статі, і „сказати, що
я націоналіст — значить, не сказати нічого.1)
Еправді, словом „націоналізм11 у нас звичайно
навиваютъ любов до евоеі націі, до збережепя
еі прав ітд. Але-ж нація складаеться з ріжних
верстов суспільних, і було б великою наівностю
думати, іцо ці верстай можуть жити щасливо
одна нобіч другоі: як відомо всім, при сучас-
иім економічнім стані річей, щастя чи, скажемо
лучче, добробит, комФорт, роскіпі одпих ірлком
засновані на віднятю цих благ житя в других.
Тим то майже ніяких сніль’пих іптерссів не
може бути у всіх разом верстов тоі чи ініпоі
націі: такі інтереси являються тоді тількн,
-коли-треба воюватт я кимсп ворогом, жотрий
нападае на цілу націю чи оружно, чи мир-
пими заходами. Через те зміетом иаціоналізму,
на екільки він властивий інтересам всеі укра-
йінскоі націі являеться тепер відстоюваіія укра-
йінского слова, тільки як абстрактно! можли-
вости вживати его в усіх иотребах житя, бо
навіть уже й література така чи иіпна не мо-
же бути однаковою для всіх верстов суспільних,
відіювідно ріжннці,- ба навіть суперечці всіх
йіх інтересів. Але все-ж і відстоіованя мовп,
котра, іцо собі не кажіть, « тільки споеіб, а
не ціль сама по собі, повиніюйти норуч з
якимись білып иаеущпими змагапями, допов-
няючими зміст иаціоналізму па користь тоі чи
инпюі кляси націі, (бо. як ми вже сказали ра-
нійш. повна користь всеі націі разом немож-
лива ) — ’Ін направленна же той націоналізм
програми Романчука на користь мужицтва ?
— Ні, бо. як відомо, Романчук і тов. обовя- -
залися йти в згоді з польскими папами, інте-
реси котрпх, як всякий скажс, пеідентичні. а
навпаки зовсім суперечні штерссам селянства.
Але може такою дорогою ціною „угодовці11
купили разом щось дуже корнстнс для се-
лянства ? Ні й того нема : періи усього, нег.і-
домо. чи дадутъ і те, що обіцялн дати, а дру-
ге — і самі обіцянки вже занадто маленысі та
й для селянства зовсім мало мають ваги : на-
виси на почтових скриньках, нові параллелькн
в гімназіі та учительски семінарія, з викладо-
вою руского мовою, от і все. А між тим Іоій.
8е Не, Іоніа’ епсіаіпе (Іапк се топбе —- всі ці
нові вигоди для руского слова тоді б тільки
мали вагу,- коли б та иибули вжиті пако Дисть
селянства, сдино-правдивоі основи украйтнекоі
націі, бо тільки в теоріі ми можемо відділяти
Форму від суті, а в иравдивім житю вопи зав-
іпе звязані, і тут, певне, мае значіня тільки
суть, а не Форма. Що з того що но теоріі
росіниреня прав рускоі мови е здобуток цілоі
націі, коли в житю цей здобуток йде на ви-
твореня, скажем так, евоеі буржуазіі, котра
ниесе остатпі сили напюго селянина, або коли
він піддержуз якогось пана-магната, кидаючого
кілька сот чи тисяч реяьеких на украйінску
прессу, іцо не шкодить сму дойізжати селян
„лісамн і пасовиеьками“?
Ось які відносини основи програми Ро-
манчука — иаціоналізму — до Шевченкового
демократізму. Але може в поодиноких точках
програми ми знаіідемо більше думки про му-
жицтво і більшу солідарність з думками Шев-
чепка? Роздивімся, чи так воно еправді. Про
перший пункг програми (відрубність Украйіп-
ців від Поляків і Великороссів) ми не бу-
демо розмовляти: відрубність і самостійність
Украйінців,. як ок]»ембі націі, —есть Факт для
всякого, іцо не заплюіцуе очей на дійстпс жи-
тя. В других же пунктах тількн в 5-ому гово-
риться про економічие піддвпгнепя галицкого
селянства і мііцанства, 2-й же, 3 і 4 пункта
пе тільки не мають в собі ніяких демократич-
иих елементів, а ще й узпатоть абсолютну по-
корніеть урядовим і клерикальним верствам.
Коли-ж ми порівпяемо детально погляди, вис-
казаиі в цих пунктах програми Романчука, з
поглядами Шевченка на ті самі справи. то по-
бачимо діа.метральиу противоположи!сть між ни-
ми. Еправді, порівпяйте погляд Шевченка на
царів з дотичним пунктом „програми11 д. Роман-
чука, погляд на „ксендзів, езуітів11 та іі на.
самого папу („на апостольскій престолі чер-
нецъ годований сидитъ11..) і в загалі на понів-
ство з покорностто папскому престолу і з пос-
тупованям згідпо з „князями церкви11, пареш-
ті думку Шевченка про тс. що „тра громадою
ооух спалить* з „поміркованпм лібералізмом*
І’омапчуковскоі програми, якого-ді лібералізм.'.
по слова.м самого д. Ромаччука. нема чого ля-
') Стати д. Моп-едо мае велико, апачііія : вона по-
казуе думки тих Украіііпців, іцо еоліДіірізуготься а М.
П. Драгомаповпм і „Пародом®, і дсві.іою котрпх можна
поставити слова тогож д. Хоп-еоо: „Нам пе треба
Акраіііни пі шляхетской >іі понівскоі, ні буржуазной ДГц
ие думаемо заводити іі свого главного державного цпіі- I
трюизму, і не втйпзтпме пас те. якиіі Держиморда по-
тягне НДС в кутузку і на якііі він мові роекаже вам. іцо
права чоловіка не про нас писапі".
„ Нарад- ч. 7 і 8.
106 —
катися і копсерваторам. ІЦо-ж до 5-го пункту
—економічного піддвигненя селянства і мѣщанст-
ва, — то дуже дивно, чому ж ніякпх засобів
осущеня цеі цілі не показано і нічого для та-
кого осущеня не затребовано від уряду ? Ад-
же-ж не досить сказати що-небудь, як про-
грамову річ, — треба ще як найблпзче підійти
до пр а кт ичн о г о п ер е в е д е ня програми;
найбільпіе-ж це може відноеитися до економі-
чного жити, та ще й низших кляс народу: по-
лішпеня умовин его така сложна річ, що вона
становить найголовніще питаня серед усіх справ
сучасного европейского житя,|иитаня, від котрого
залежить будучність Европи. Ѳсь через іцо нам
здаеться, що поставити таку ціль на словах,
нічого не сказавши про засоби еі усущеня,
значить *— сказати тільки на вітер, іцоб не
було ніяково, як то в програмі р у с к и х по-
слів нема нічого про найважнійші інтереси
о с н о в и руского народу. Тим більше ця на-
піа думка може бутатаравдивою, що йти со
лідарно з панами (як це обовязалися робити
Романчук і др.) значить, прииаймі, не стояти
з а еконбмічні інтереси селянства, коли вже не
йти проти них.
Ми роздивилися, які відносини іетнують
тепер в Галичині між думками Шевченка і
думками тих людей, що звуть себе украйі-
иоФІлами, мають товариство імени Шевчен-
ка і при всякій нагоді покликаються на его
авторітет. Певне, всім відомо, що програма Го
манчука стоіть дуже близько, чи, лучче, навіть
идентична з думками міеячника „Правда". Хто-
ж мав нагоду хоч трохи познакомитися з
„Правдою", той не може не постерегтп по мо-
ві і другим ознакам, що це міеячник чисто
украйінский. Ось через що ми думки „Правди"
можемо вважати за думки де-яких Украйінців
і те-ж іменно таких, котрі часнійше, ніж хто
другий, ноказують на Шевченка. як на „славу
Украйіни", зачисляютъ его твори до „націоналъ-
них святощів" ітд. Я зараз сказав, що думки
„Правди" ідеитичні з думками програми Ро-
-манчукац- справді, коли ви пп.іъно придивиі сся
до зміету окремих статей „Правди“ (я можу
казати тільки про „Правду" до перериву в еі
виданю в середипі 1890 р., по еі відродженю я
не міг достати, на жаль, жадного числа еі), то
ви там знайдете усі пункта програми, навіть
пункт що до уніі (унія видаеться там білын
відповідаючою натурі Украйінця, ніж право
славіе1). Деякі думки білын рельефно вимальо-
вуються в Правді", ніж йіх викладали Роман-
чук і др. Ці думки відносяться до союзу з
Поляками інапр. в віриіах, підписаних „Ляхом",
говориться про ратуваня „нашоі загальноі ма-
тері — від Вісли до Дону" ітп., а редакція
робить примітку, що думки автора еі думки),
але що до напрямку. то і програма Романчу-
ка і програма „Правди" зовсім сходиться. Ось
через що ми не будемо детально роздивлятися,
які суперечки можна спостерегти між думками
Шевченка і думками „Правди", бо це значило
б казати в-друге те саме, що ми вже казали,
розбираючи програму Романчука Скажемо
тільки кілька слів про відносини „Правди" до
всього російского („московского" чи „кацапско-
го“, як вона звичайно каже). „Правда" дуже
ворожо відноситься до всього російского; в
усіх вчинках російского уряду вона обвннува-
ЧУ6 російску СУСПІЛЫіІСТЬ і російску культуру
(в страіпних карійских ділах, по думці „Прав-
ди", теж винна рос. культура, бо заголовок
статі „Мученики рос. культури“), а між тим,
коли з поводу діла Франка і Дегенів обвину-
вачували галицких Поляків, то „Правда" ка-
зала, що не можна винувати суспільність за
вчинки окремих единицъ з неі (напр. слідувп-
теля Маевского). У Шевченка можна знайта
теж неприхильніеть до Великороссів („поборови
ся б з кацапами", слова Великоросса-Мос-
каля в віріпах „Не спалось"... і т. ин.)-
але що він далекий був від ворогуваня
проти всіх „кацапів" і проти россійскоі лі-
тературноі мови (одна з ознак російскоі
культури), це доказують его особисті відносини
(нпр. -з-'Голстими), л той *акт, -що ег.ій даевник
і багато приватних листів він на*писав по ро-
сійски. Як би ему тепер досталося. може бути,
за „зневажаня рідноі мови“ від ревиителів
, иародиіх святощів1 * з * * б'!
IV.*) Коли б і в Галичині, і в Украйіні па-
нували безборонно тільки думки „угодовців" і
„Правдян", то можна було б відкласти всяку
надію на те, що думки Шевченка колись зре-
алізуються, що колись украйінский народ „без
холопа і без пана" сам буде порядкувати со-
бою, просвічений европейскою наук чо і позба-
влений усіх оков, які тепер такою вагою ле-
жать на ему Ні, на іцаетя, е й тепер люде,
котрі зуміли европейску науку з’еднати з най-
горячійшими потребами свого народу: отсі
люде — правдиві наслідники Шевченка Той
демократізм, те засцуваня всіх своіх змагань
тільки на добрі мужицтва. які скрізь ми бачимо
в Шевченка, цілком перейшли до цих найпо-
ступовійших Украйінців. Демократізм Шевчен-
ка, відповідно умовам его часу, проявився в
боротьбі проти кріпацтва; всі его твори
наскрізь гіройнинг— пенавистю до- цього
прояву бажаня сильніщих підгорнути иід свою
безконтрольпу власть слабіщих. Тепер кріпацт-
ва нема, але основа его — бажаня сильніщих
заволодіти слабіщими осталась непорушною
і найбілтше проявляешься в пануваню капітала
над працею і упрівіліованих верстов над не-
прівіліованими. Щоб явитися наслѣдниками Шев-
ченка, треба боротися знов за слабіщих проти
сильніщих, треба узброітися і самих слабіщих
узброіти европейскою наукою, роскриваючою
очі на те, від чого-ж нема правди на землі.
Так і роблять ті люде, про котрих ми говори-
мо : перш усього вони дбають про добро на-
роду , про его насущні інтереси; вони хотятъ
его „піднести матеріяльно і просвітити в дусі
европейскоі просвіти". Хто-ж ці люде ? Пер-
*) Цікаво, що в одній статі „Правди” унія порів-
іпоеея і ідеитізуеться з штундото, зовсім як і: соймовііі
промові Січпнского.
ІѴЛ) Цячаетина чого реферату мною перероб-
дена. Е. С.
— 107 —
пшм в йіх ряді мп повинні назвати Драгома-
нова. котрим Украйіиа можс гордитися, як
правдивим наслідииком Шевченка. За ним сто-
іть уся Галицка радикальна партія. Як Дра-
гоманов, так і радикали поставили собі на
меті правдиві інтереси народу, зовсім не ви-
ключаючи з них і інтересів культурних : нав-
ііакм, іменно один Драгоманов з укр. учеіпіх
може бути назвапим учеиим, стоячим иа уровні
свропейскоі просвіти. Так сучасні найпоступо-
війші Украйінці демократізм ІПевченків приво-
дятъ в звязок з потребами усе йдучого напе-
ред житя, беручи з Шевченка дух і напрямок
і згоджуючи его з тим, що виробила европей-
ски цівілізація. Вони далеко стоять від націо-
нально! нетерпимости, вважаючи еі спадком
варварства; памятають, що „теперішня цівілі-
зація се велика спілка любови і взаемвости",
і добиваготься волі не тільки украйінскоі на-
ціональности, але й усіх плебейских.
—„~до кого- ж гщихилимся ми; мблбдГ Укра-”
йінці ? Чи до людей, котрі опіукуючи других,
завше кричать про Шевченка і виставляють
его іменя на своім прапорі, а самі між тим
мають думки і ідеали, зовсім сунеречні Шев-
чснковим,.чи до людей, котрі демократичні
ідеі Шевченка проводятъ в житя, нідкріпивши
йіх здобутками европейскоі науки ? ІІора-ж
нам глянути правді в очі. „Правда11 говорить
від іменя вееі Украйіни і, коли ми мовчимо,
то, як зовсім слуінно каже Драгоманов („На
увагу украйінолюбцям „Народѣ 10 ч. 1890 р.),
цим ми наказуемо свою солідарність з еі дум-
ками. Годі нам, з властивого Украйінцям до-
бродушніетю, з усім солідаризуватися, що
тільки „украйінске“ через те тільки, що
воно украйінске. Не все-ж справді украйінскс
— гарне, це-ж зовсім не сіноніми! Дякуючи
умовинам напіого житя в Росіі, ми не звикли
до ясно Формулованих виводів, бо йіх у нас
можна робити тільки в устних розмовах без
всякоі публичности. Але-ж галицка печать нам
ясно показуе, до чого доходятъ, консеквентно
розвиваючись, усі тгдумки, які ми тут “бачимо"
неясно. Станьте ж отверто чи на той бік, чи
на другий ; без ясноі, твердо! програми жити
не можна і зовсім слупіно каже д. Коп-ецо
(,,Народѣ ч. 22 за 1890 р.): „Тепер годі чини-
тися гучними Фразами, годі крутити : показуйте,
панове, виразну програму по всім питаням:
філосо фским, політичним, еоціяльно-е кономічним.
Хто еі не показуе, той або еі не мае, або хи-
труе“. Треба сказати, за ким ми і з ким ми.
Двом богам не можна служити. Чи тепер, чи
пізнійше ви повинні відповіети на питаня,
з ким ви хочете робити: чи з правдивими на-
слідниками Шевченка, чи з людьми, зневажа-
ючими его присвоюваням его іменя своім ре-
троградним думкам? — Е. С.
ГЕНЕЗА ВІРИ ТА ДУХОВЕНСТВА В ЕКОНОМІ-
'ІНШ ОСІІІТ.ІЕНЮ.') I. Не можна докдадно півнати і
зрозумітп. яке значінв мае дана інстітуція, ие иізнавиш
ііричин еі поветаня і розвою до даноі хвилі. Зровумітпж,
чому роввііі еі піінов в тім, а не іниіім напрямі, можна
тілько тогді, коли розглянемо еі роввііі в ввязку в від-
НОСИНамп суспІ.ТЫПТМП. я розьоем і способом продукціі
Загалом. по латсріядістичнозіу або натуралистичному,
способу розуміия розвою людскости, вся субектпвна іде-
ологічна атмосфера, як поняти релігійні, моралыіі, нрав-
ні, сстетмчні, відповідні чутя і навіть інстінктп являють-
ся тілько в иаслідок іетнованя певних стосунків річевих,
матеріяльних або економічнпх, котрих вопи е ідеалыіим
відбитком. Тому то кождий еусиільниіі нереворот при-
носить з собою переворот і в ідеологіі.
Так можемо вияснитіі, чому в середновічпій Ев-
роііі суспільно-економічним переворота!! товаришить ма-
сова иереміпа віри; іцо маеове принято христіанства
започало Февдалізм (паніцину) і державу тероріяльну і яки-
щене комупіетичного родового устрою германского і
сЛавянского, іцо иімецка та англійска реформація това-
ришить першим пробам впзволеня одиниці, а релігія
Розуму попереджае его іюбіду.
Коли слідити в сей спосіб генезу віри і каста ду-
ховенства, покаже ся, іцо віра повстала доперва на мев-
ніы степени розвою людскости, іцо вона була перпгою
пробою вияснеия сну, а в далыііім еі роввйтку поглядом
чоловіка па світ. Правда, що піеля нашого погляду, се
вияснене було лихо та не згідне з нашим зиаием псіхо-
логіі і фізіологіі, але зважмо, яке було жите первіетного
чоловіка в загалі. а тогді зрозуміемо, іцо та віра его
відповідала зовсім нужденному житю з дня на день. Пер-
віетний устрій еуепільпий, то громада одаииць зовсім
з собою по сполучених. Кождий чоловік живо лиш для
себе по лісах, деревах та дебрах, відживляс ся корінця-
ми та оріхами. Огня чи радше огнища „сего завязку
першого табору і осілого способу житя, а заразом одно-
го з поводів, чому жінка впервіетних суспільностях ста-
повпла суепілыіу основу і сього першого межипародно-
го еполучника", як каже 10. Ліиперт, пе знав чи радше
пе мав до ужитку цілі віки. Не може тут бути навіть
мови про якіеь сталі подружя, про якуеъ власть та ио-
важаие для родичів, коли дитина лише матір знае і то
до 5 або С року, як то іце тепер діе ся на поліневій-
_еких_остроі:ах,_а лотім опускаюті, і-;і на боротьбу си--
лами прирбди. Г чиж можс повстати в такій одиниці
ще чутс рслігійне? Ні: так і тепер живучі „бовги не
мають жлдпого попятя про безсмсртність або віру в на-
піім розуміню'1, так само, як европейскі необразовані
глухоніыі. Нема про те у первіетного чоловіка навіть
мови про якихсь духів та боі’іві коли у нині ще живу-
чих бразилійских Індійців та у Каліфорнійців. не знай-
дено навіть слів „бог“ і ,.дух“, як ее ствердив піп Бе-
гер (Росгайі сум’ііігасуі, Д. ІдіЪЬоска П. т. стр. 58).’)
Правда, він боіть ся смерти, ало се інстинкт еамозахо-
вавчий родимий у кождого сотворіня. Інстинкт розродо-
) Містимо ею працю нашого молодого товарища
як пробу приложена ыатеріяліетичного погляду до ви-
ясненя генези релігіі, хоч признаемо, що тези і виво ди
его статі в многих точках дуже спорні. Та для нае по-
ки що важна річ — викликати діскусію про сю те-
му. значить, збудити жпвішпе заінтсресованс европей-
скою літературою, котра еі оброблюе. Ред.
2) Сьогодні вже майже всі етнологи згоднлися на
те, що знаменіітнй Леббоків „каталог народів безвірних"
був пауковою Фікціею, опертою па непорозуміню. У де-
якнх із тих нібито „беввірипх‘‘ народів відкрито навіть
досить екомиліковапі с.іетемп релігіііпі. Ред.
108
вий та боротьба й природою приневолюють первіе.тиого
чоловіка, як звірину, сходнтпсь що раз часгііііие, щоби
громадно добувати наживи, ііападаючн на звірів і пока-
лують ііім, іцо лучша оборона снілыіа. Починаютъ ной
ставати ііеріпі спілки родииві, а в тпх твориться тіеній-
іііі громади, але па всякий епосіб дуже лихо сполучені,
бо лучиться вопи білынс па случай исбеаиечіюсти перед
дикими звірями, як для громадних лопів.
Нажива то найголовнійша річ у иервістного чоло-
иіка; журиться він лиш, як би васііокоіти голод, а коли
жолудок вже яовннй, то відііочивае в безчинности, доки
не перетравить і голод знов его не приневолить прнза-
думатись над способазін відживлеия. Значить, жолудок
псрвіетиого чоловіка відживляеея в пайвиеіиім степени
неправильно, бо но нидмірнім обйіджепю сдідус часто
кількяднеішиіі примусовнй піст. Мона у диішх не внро-
б.іона. дскотрі гміють числити лише до 4; бушмап не
може навіть іюрозумітиея за для браку слін, ири світлі
нобіч звуків уживае віп іце иантоміпи, алс в тсыиоті ті
послідиі на піщо не здадуться.
Чиж може тут бути лова про роаішіівяс відірпаііііх
ідей? Гозумісеи, то всі ті ирикястн треба зіиіцшіти,
коли розходиться о умиеловість дуже далеких вашпх
тпредків. Не ложна допустити, щоби істотп ті, исдучі
так тажку боротьбу о буте я природою, почали релігію
від культу слементів природиих і мітнчпого йіх виясие-
ия. Початок попять релігійшіх наложить деіиде шукати,
а іяеияо в ФІзіологі'шо-луховія стаиі, котрий відиовідав
усліпям «го еучаеноі'о жити, его боротьбіі в природою,
слово» «го бутя.
Неправильно віджив.иовапс жо.іудка вцкликувалц
в его мойку приводи і еонні мріі, іцо муеіли бупатн ду-
же силыіі і вирашіі. В ені но нереладованю жолудка
сниться ему, то стрічае медведя або іцо ііорог его па-
пап і-побив при иерпіііі етрічи: будиться і видитъ, іцо
віп як поклав ея так і лежитъ недвижимо в шалаеі,
але чуе якийе.ь біль в боці. Що за причина того болю ?
як мае собі той біль вияенити? Наше паукове толкованіе
про сои і біль ему познано. Линіае ся одно можливе ви-
яспепе сну, що приключена, які ему снились, відбулиея
в самій річи. Ало віи сам мае докази, що спав недви-
жимо на однім міеці, а вапитаві товарной також запев-
пяіоть его, іцо він епав. Як погодити ту боротьбу з во-
рогом и рівночаеним еиом ? Не лишаеся іише внясиенс,
як тілько приняти, (що при иерозвитій мовідуже легко),
що чоловік складас ея в двох еетеств: одного, яатері-
ялыййшого — тіла, другого дслікатиійшого — тіии, ду-
ха або дуіиі. Коли оба ті естества раэом, чоловік мае
свідомість, коли-ж розлучаться, тогді слідус сон або зім-
ліие, спілепеія, каталепсія, апоплексія, а коли дух яовеім
не вертяе до тіла, то смерть. Що так дійстно думаютъ
діікі, наведемо нпр. Аидаманців, віруючих, іцо „в снах
власно душа, видобувшись чсрез дірки посоиі, дивиться
або загалом находиться в положеніе, якё представляйся
еплячому". В евапголіі Луки гл. XI, 24. читаемо : „Як
же дух... вийде з чоловіка, то блукае по безвіддях, шу-
каіочи відпочинку, і не зпяйшовши каже: Вернусь до
домівки моеі (тіла), звідкілл ш>іішов“. Г Фіско каже, іцо
в віках еередпих наводжеио и Евроці явища зімліня і
каталепсіі па скріпяене теорій іцо душа може опускати
тіло і вертати знов до него. Чоловік, коли раз вивів
нодібкиіі внесок, находи в в своім окруженіе множество
доказів, промоваяючих за его думкою. Так бячив віи,
іцо кождий предмет мае свою тінь, пеігаче духа. В сей
еііоеіб віра в-духів вміцнялась що раз білыпе. Духа
Формус віи иіеля тіла, то е, надае ему ту саму стать,
потреби, чутя, які бачить у живучих людей. Аравканн
говорить : „душа, нідлучившись від тіла, робить те еамс,
і іцо за житя, блукае ея, терпитъ голод і холод4. Доки
чоловік пс ман жадіюго попята про душу, доти не ду-
ман і не вірив в жги: повагробовс. Коли утворив собі
духів, мусів вже назначити йіх і міеце пробутку но
смерти, в початку близь хати свосі або гробу помер-
шого, візшйше доиерва нереіііс в своій мнели, десь аа
або під море (Гадес) або десь хуже виеоко — па небо.
(Див. ХазаДу ёосуоісчрі II. Зрепсег, стр. 15(5 і дальше).
Щоби дух був прихильннй для крешіих, не мстив
ся, убиваютъ у декотрих млемсн, ще тепер, жіпку па
его гробі, щоби мав там десь... з кнм ноиеститись, не .
вілыікків, щоб сая не трудивеи і ивірята домові, такой;
складають ему яерніетно па гробі, з чаеом і де іиде, „в
жертві" іііду і напитки. Фіджійці думаютъ, що духи на-
віть плодиться, щось іюдібво, як вірували «Греки, і во-
юютъ як хрцетінпскі добрі і злі ангели, або номагають
людяхі в вііінах. Але матеріяльціеть духів часто аж пад-
то видна. Дух може отворити двері, дзвоиптк кайдаііа-
ми, говоритй, а як енірітиети вірять, навіть индаватіі
рухи чужій руці при пиеашо. Про воскресшоі'о Христа
говориться, іцо рани сто можна було отладити і йіх до-
торкатись, а в другія міеці ішше ся, що являв ся в ха- .
ті, хоч були двері зачипспі. Лодібпо попинано Іі анге-
лы, що пируваліі з Авраамом або ионихали Лота, або
говориться, іцо дуіні не можна видіти, що ее мае бути
шшаче иовітрс, а в другія міеці розка.чуеея про муки
душ в пскольнім огни, про йіх „плачь и скрежетъ зу-
бовъ". Після Кареиів, ссіі світ густійше заліодііеипй ду-
хами ніж людьми ’). Духи стаповлять у всіх диких лю
дей, як і у тих, що стоять на исрших стеііенях цівілі-
заціі, непичерпане жерсло для виясненя псякого нрц-
ключеші, вопи с причиною людского щастя або недолі,
здоровая і смерти. ’Іужий дух, ввійпіовши до тіла не-
евого, вйкликуе в чоловіці боротьбу з друтим духом,
себто поводуе горячку, а лотія і інші хороби. Про те
первіене лічепе не е що ішпого як иропіане з хорого
того чужого духа. Ось як говорить Ліулькрафт: „Іидіи-
ие (американскі) приписують всякі хороби одній прцчц
ні: присутности з.іого духа в тілі, котрого треба ви гна-
ти, длятого лікарь чи радще чарівиик пробуе вигнатп
злого духа, насамиеред при помочи заклятъ і иевцих
церемоній, що маютъ иа ціли .запевпитп сему чарівиико
ви номіч приявних духів, а іютім прн помочи етрашиих
викриків до злого духа, наетряшеия злого духа, шір.
зливанем тіла слабого водою (уроки)". (Росхаікі суіѵіііяа-
суі I. 32).
Відомі також свангельскі оповідапя, у Марка
') В XVII в в ІІГоттляпдіі подавали хр. духовпі
число ііяих духів па 7,-105 9215 (Див. Бокль; Цівіл. Апгліі
т. Ш, 1’.)
— 109 -
XVI, 9, 25, Ѵ11, 33-84.) Се нагадало нам ліченс в
Бразіліі, де „лікарі лрикладають своі уста до тер-
п.іячнх частей і «суть йіх, н.іюючн за кождим
сеансы, а •нотім тяжко зітхаючи дыухають на хорі
части". (Див. Рога. Суда. Лсббока Іа, 30) І’івночасно
з прогошовамем плих духів роввивасся чародійстн, т. с.
пасилаш: через чародіів духів в злих цілях. Тому кож-
дий нервістний чоловік памятас про духа свого предка,
екладас ему данини і жертви, щоб вго не прогщвити і
не стиснути на себе кари, противно мати все забеаие-
чену его поміч. Се підстава неіх на евіті рслігій, як
ноганеких так і христіянскнх.
Світ повиий духів, померших людей, то иоклад,
іі котрого вііростають найріжиороднійші сіетеми і культи
релігійпі иа евіті. Духів починаютъ називати богами.
Значить, усі боги в йіх зничайнііі, нк і незг.ичайііій по-
стати, поветають за ецравою обожеіія (апотеози). У ди-
ких Тапиенців навіть мзнково бог означай також небі-
щика. Про то нервістний бог е значніііший чоловік жн-
ючиіі, котрого могучіеть вважасся за іісзвичайну, над-
л іодску.
Гробовець, иа котрий складяпо иервіетно дари
дли духа небіщика, персміинеся іюволи у вівтарь свя-
тыню, церков ; яесталі даиипи переходить поводи в ста-
лі жертви кроваві, иервіетно і з людей, дальше вже лиш
сп.чволічно кроваві, як нпр. евхаріетіи або у диких чисто
ростинні жертви, Щоби з духами або духом бути в як
найприязшпших вносинах і тим мати вилив на віруючі
маеи, видумуе чоловік пости (морене тіла) і умертвленс
членів оргаиізму через г.трогі пости та бичованс тала і
лихе і.ідживліовипе с. с. аскетнзм, котрий не. в власти-
пай лиш хриетіииекій церкві, але « і у буддаіетів і був
и відкрптій Амерпці, в Мексіку та Перу, а оспови его е
майже у всіх диких народів. 3 похоронпих звпчаів та
ироелавлюваня нредків поветають молитви і іііші обрядки.
Для браку міеця, коротенько лиш згадаеыо про
виеші ступені грубого матеріализму в анімізыі, про ею
ыіравдішвю „народну віру“. Цікаві зиаіідуть про ее ду-
же богатий матерыя в ..Апігііще йег Сиііиг" Туіога, ,Кп1-
іпг^енсііісійе йег МепвсЪЬеіі II В. 10. Ліпперта, „Яаваііу
яосуоіо^іі 1. 1.° Г. Спенсера, „Сіігізіепіиш шій ѴоІкб&1аи-
Ъе“ Юл. Ліпперта, „Росхайа судаіііиасуі, 3 і.“ Леббока і
інших. Ті виеші етуие ні менше білыпе булиби: I. Феті-
тизы, культ предметів неживих, котрим чоловік вадае
силу, як колиб були живими. Нпр. чоловік робить собі
з глина чи а дерева фігуру (бонвану, ідолови) думаючи,
що в сю Фігурку перейде дух помершого і еьому бовва-
нови вкладае що дня в уста іііду і напиток. Коли по-
клонникам Фетіша не веде ся, кидаютъ ины об землю і
роблять другого.
И культ природи, ее есть почитаве предметів па-
туральних, як каыіня, озер, рік, моря, звірят, з роетин
особливо дерева, еха, дальше навіть самого „слова"
без розуміия его і застанови над ним; і т. і. Скала
або поодинокий камінь, коли нригадують хочби ча-
стину людского тіла, можуть дати причину до дум-
ки, що в них пробупае дух. Культ звірів повста-
вай в двоякий спосіб, Перша причина почитали аг.і-
рів була боязнь перед ворожими духами, котрі вибра-
ли еобі за міеце пробутку ввірячі тіла, а друга забуте
та помішаш: язикове при малім богацтві елів: нпр, слав-
шій був колись в племени лиеарь іменем Медвідь, (дикі
дуже часто навиваютъ ся іменами звірів, або зіііад);
пізнійше забуто, ню був чоловік Медвідь і перенесено
культ духа чоловіка на звіра о тій самій иааві. Ш. культ
сонціі, ыіеяця, звівд, вітрів, вульканів, громів, хмар, до-
щів і т. і. словом все те, чого дикий чоловік зовсім не
знав, а що було еильиійше від него. Культ всего тоіо
дасться також ввести до авімізму (одушевленя). Так нр.
думано, що на еоінце переходить добрі духи, або один
добрий там пробувае, володітель же грому (Иеруи) мае
би бути злим, шкідливим духом для певноі громадк лю-
дей. Г. Спеисер каже, що могло се статися іі так, що
перенесено культ з славпого чоловіка іменем Сонце иа
совце, Тут належать також ті, що смроваджувалп своім
чяродіііетііом дощ, як і ті, що молиться до лисшоі якоіеь
через нііеого не нидженоі і не звіеноі іетоти, щоби вона
зіелала дощ або відверііула в іншу второму хмару
дощеву.
Нерейшовши через такі ч>ази розвою, людскіеть
попертое знов до чистого антроиоморфізму, але вже да-
леко впешого, як далскі від себе боги Іліяди від богік
чи бога Сократа, або заказуиаііі боги Мойеесм, (Не бу-
деш мати інших богів кріи мене), і бог христіанский.
Розвивас ся політеіаы, котрий іірикраіііас вигибаючий
Фетііпизм і культ природи евоімп мітами, ссбто давній
ніою вірою, нагиевою до культу иоиих богів духів у по-
чаткових цівілізованих народів. Иро се сказано буде да-
лі, і там ми викажемо, який вплнв на Д"льший розвііі
релігіі малп відносинп ыатеріяльяі чоловіка.
(Конецъ буде). ’ В. Вережапский.
В СИГАВІ РУСКОГО ТЕАТІ’У находимо в „Дѣлѣ"
ряд статей, з котрих псредрукувусмо уетуи Ш (з ч. 47),
бо то мае бути відповідь на наші й д. Н. Яворовекого
увагіі про театр. Та ыусимо занважати, що відяовіднііі-
ше було би, в іптсресі самого театру, якби Впділ
„Р. Бесіди“ подав був своі спростоваия найпер-
піе в „Народ0, бо не всі передплатники „Народа0 чита-
ютъ „Дѣло0, особливо в Росіі, де наші прихилыпіки іі
пе бачать „Дѣла”. Ми раді би, якби наші уваги визва-
ли вичерцуючу діскусію про стан і устрій руского те-
атру для того, щоби ту цівіліваційну інстітуцію поста-
вити кріпше на ноги — і можемо запевнити всякого,
що тілько В ТІЙ ЦІЛи й д Н. Яворовский виступив в тій
справі, і на нреки словам обороиців Щііпв іцю р. теа-
тру, виступив „прямо і отперто", бо публично, в газеті і
з повиим підпнеом. 1‘ е д.
,,Остас нам ще пригляпутн ся адміпіетраціі руско-
го театру. Гік-річно, подаючи енравоздане я діяльности
товариства „Руска Бесіда1' у Львові, міетила наша ча-
еопись також короткий иерегляд адііініетроваия руским
теятром. Сегодня підоймаемо в тім предмета діскусію
обширнійпіе, навязуючи до заміток помііцених в іг-рі
1-ім „Народа", на котрі ся стати пехай служить за від-
повідь з нашоі стороіш.
„Загалыю звіетяо, що театр руский остае під
управою товариства „Руска Бесіда*' у Львові котра
мае коицесію, посідае значнійший інвентарь театралъ-
— 110
ний [бібліотеку, гардеробу, декораціі і т. д„ прибери
театральні], і від довшого часу одержуе до розпоряди-
моети субвенцію 8 фонду краевого па ціли руского те-
атру. Товариетво се, яко корпорація й цоетійпим осід-
ком у Львовъ не ложе удержувати у власнім і безносе-
реднім заряді театр, котрого головним призначеием <?
діялыііеть ві всіх сторовах краю. Длятого від початку
засновали нашого театру товариетво „Ѵуска Бссіда"
у .Іьвові віддас уряджепе руских представленъ театрвль-
пих в иредприемство особая ириватним, котрих вибм-
рае дорогою публичною конкурсу на оенові поданнх
оФерт. В той споеіб віетавав руский театр і зіетае все
під дирекціею единицъ, а і: недавній періоді через кіль-
ка літ був під дирекціею спілки двох осіб. 6 се одино-
кой, в Галичині вииробований і загально |бо так само
в иольских театрах у .Тьвокі й Кракові] принятій! спо-
еіб, і по нашій дуыці товариетво „Руска Бссіда" у Льво-
ііі може тілько поодиноким лицям віддавати предпрнем-
ство театру, особливо, що серед. даних обставип заклю-
чити може контракт о ведені: театру тілько на иедов
гни час наперед. Се е кардинальна ріжииця межи адмі-
піетраціею нашого театру, а організаціею більпюі части
значпійшйх театрів украііінских. Театри украйінекі суть
товариствами приватиими, /строениии на оенові уділів
білыпого кружка осіб в той споеіб, що звичайно а кіль-
кох членів трупа драматично! кождий мае один, дна,
або білыпе уділів в зисках і стратдх в предприемства.
В часах, коли прінцін асоціяціі здобув собі в широких
кругях сімпатію, відзиваютьея і у нас голоси, котрі
покликуються па нрйклад театрів украііінских і жадають
такоі оргапіззціі для нашого театру. Однак влмість завести
о тім діекуеію прямо і отперто, кореспондепт в 1-іы
нумері „Народа" підиосить жилі, мов-то при тепорііішій
органіааціі руского театру персоиал артистичний відда-
но на поталу одипиці і терпитъ за для того кривда. До
тоі жалоби вернемо ще пивше, а тут замічасмо тілько
іцо до порушепоі справи оргаиізаціі нашого театру на
лад аеоціяційний, що диекусія над тим предметом мав
у нас значінс чисто тсоретичне, бо у пас нема товари-
ства драматичного з такою організаціею, і вже для того
самого театр руский не може бути відданий такій спіл-
ці. Однак на наш погляд предириемство поодипокоі ква-
ліфіковяноі особи дае білыцу поруку, що при тяжких
часах для театрів провінціонааьних аможе удержати
театр руский на відновідній стопі, аніж коли-б театр
відданий був в предириемство епілці білыпого товариства.
„В р 1891. оставав театр руский під д ирекціею
ц. Ивана Біберовича, з котрим товариетво „Гуска Бесі-
да“ заключило контракт на два роки. Після контракту
сего,' затвердженбго виділом краевим, платитъ тов. „Ру-
ска Бесіда“ дирекціі субвенцію річно в сумі 5.400 зр.,
а за се п. Биберович обовязаний. удержувати відповідві
сили драматичні і співочі. Як ми вже згадали, това-
рнство п, Биберовича складало.ея в 1891 в 40 осіб,
а то 16 артистів, 12 артисток, 10 музикантів і пр.
„Щоби театр відповідав вимогам артиетичним
і задачі рускоі штуки, застеріг собі виділ „Рускоі Ве-
сіди** право иагляду над дирекціею в кождім паирямі.
Нагляд сей виковував виділ в р. 1891 в той споеіб, що
в кождім значнійшім міеті, дс театр довше псрсбував,
назначував свого відпоручника з поміж міецевоі інтелі-
генціі, і через него інформупався о всім, що дотикало
театру, а па підстапі іиФормацій выдавай потрібні заря-
дженя. Кромі того два рави удавайся до театру [цідчас
іюбуту его в Тернополі й Гусятині] член виділу, окремо
до того дслеговаиий, щоби на місці провѣрити стан теа-
тру і счрави персоналу театральпого. Дописуватель
в 1-ім п-рі „Народа" жартуе собі в такого нагляду ви-
ділу „Рускоі Бееіди'1, ми однак замітимо, що годі біль-
інс від виділу вимагатм, — ніхто в членів виділу не
може преціиь йіздити ностійно в театром. В згаданій
дописи піднесено, яко невідповідне, що прнйізд делегата
виділу був наперед заиовіджений, — але прецінь се зо-
всім природно, щоби члени театру дізнались о прийізді
відпору-іиика львівского виділу, до котрого можуть мя-
ти різні потреби й жаданя. Се неправда, мов-то д-р
Савчак прнйіхав до Тернополя тілько па. представлены
і зараз по представленіе відйіхав, бо, противно, д-р
Савчак задержавея тоглі цілий день в Тернополі і нола-
годжував більше справ театру, між ішшими власне
також пепорозумінс межи автором дописи в „Народі"
а дирекціею те тру.
„Субвенцію одержав виділ „Рускоі Бееіди" з кра-
евого Фонду від виділу краевого 1891 р. в сумі 7.250 ир
і з того видав:
зр. кр.
1. На контрактову нідпомогу дирекціі театру 5.400 —
2. На стіпепдію и. Л. Лопатинскому в иіколі
драыатйчній від 1 січня до кііщя чер-
вца 1891 .... 18) —
3. На нідпомогу дсбютантці Орлснко на науку
співу . ... 100 —
4. На вйиягороди авторскі [ва „Вихованця1* „Пи-
липа Музиісу“ і партітуру до них і ,,11е
до пари**, „Честь*- . . 275’ 25
5 За інструментоване пятьох партітур му-
зичішх . ..... 225 •—
б. За друк лібрета „Різдвяиоі ночи-* і пр. . 65 —
7. На запомогй артистам з причини недуги.
дорожні, сііят і т. д.. . . . 315 —
8. На податки за рр. 1890 і 1891 сквівалепт . 237- 77
9. На. гардеробу . . . . .32 —
10. На книжки для резкіеера і абірники піеень 42- 76
11- На канцелярію і архів . . . 240 —
12. На подорожіінспекційні, видатки канцелярій-
лі, стсмплі, кореспоиденціі, телеграми і пр. 129.82
Разом 7 .242 70
Осталось отже з кінцем року іцс 7 зр. 40 кр.
„Емеритіиьвий фонд артистів руского театру,
а властиво засновок до того Фонду, остаючнй під за-
рядом „Рускоі Бееіди** виносив в кінцем 1891 р. 1.225
зр. 6 се малий капітаа, іцоби покликати до житя іясти-
туцію емеритури для артистів руского театру. Годимо
ся з заміткою „Народа**, що крайня Пора — подумати
над еабезпечеяем старости членів руского театру, алс
до такого вабезпеченя може прийти тілько при співуча-
ети самих членів театру. До тепер на сю ціль актори
руского театру нічого не зложііли і не складають: но-
виста сума зібрала ся з представленъ па сю ціль, з да-
- 111
тків дирекціі, з кар грошевих иаложепих виділ ом
і відсотків від грошей а субвеиціі краввоі. В разі слабо
сти й ишпих потреб уділяв виділ „Рускоі Бесіди“ за-
помоги членам трупи в побираноі субвенціі краевоі. Те-
пер дожидаемо, що виділ підчас гостики театру у Львовъ
спонукае самих членів трупи, щоби приступили до ва-
спованя фонду емеритального і спілышми силами причи-
нялись до того діла.
„Внутріпша адміністрація театру наложить очеви-
дно до директора п. Ивана Биберовича, котрий ведс
театр на власний зиск і страту. Він отже приймас
членів трупи, укладае ся з ними о заплату, до него на-
лежать доходи з представленъ і він поносить веі ко-
шти представленъ та нодорожей. і т. и. Виділ „Рускоі
Бесіди“ виступае доперва на жалобу члена трупи або
дирекціі, щоби нікому кривди не сталось. Отже годить
ся примітпти, що в 1891 р. з виімком одинокого випад-
ку — не ввійшли до виділу „Рускоі Весіди" жалобы
на дирекцію від членів трупи. 3 того можна вносити, що
1» тсатрі панувало в 1891 р. вдоволене і що межи арти-
стами а дирекціею в згода. так колче потрібпа до успі
ху театру. Длятого дивують насъ экалі дописувателя
[п. Нестора Яворовекого] в 1-ім н рі ,.Народа', підно-
піепі паче б то имснем цілого товариства. Знаемо, що
и. Яворовский мав своі личні'иеприемні діла а дирекціею,
— і длятого власне тяжко ему бути бесторонним судьею
над тою дирекціею. 3 особистоі амбіціі і своеі досади
против особи директора иакидуеся ц. Яворовский иа
защитника своіх бувіпих товаришів, котрі певно не ва-
липіили бн пожалуватись самі перед виділом „Рускоі
Бесіди', коли-б йім заподіяпа була кривда, як в дописи
тій представлено. Щодённі представлена в літі — певно
булл річею утяжливою, але знаемо, що виділ „Рускоі
Бесіди" з власпоі ініціятиви зборояив дімене трупи на
два иіета, пополудневі представлена і щоденну гру,
скоро.тілько одержав віеть о тих фактах, — хотай ди-
рекція представляла, що в літних тижднях відвідуваие
театру дуже зменшило ея і для того потребуй частійіпс
грати, щоби удержатй свое товариство. Отже се обтяжн-
ые персоналу не трепало довше, як тілько від послід-
них днів чернпя до половини липня.
Снростувати мусимо також рахунок, котрий и.
Яворовский подав в своій дописи про матеріально по-
воджене театру. Дописуватель сен пшпе: В р. 1890
з котрого касові рахунки маю під рукою, було доходу'
взагалі 19.621 зр. 79 кр., а видаток 14.886 зр., значить:
чистый зиск виносив 4.736 зр. 79 кр.“ і додае: „Куди
той зиск дів ся, того ие умію сказати; о тім, щоби д.
Біберович ввертав якусь часть доходів Руекій Бссіді,
нічого пе чувати". Отже з представлена п. Яворовекого
виходило би, що поводженс руского театру з огляду
матеріяльиого таке славне, що навіть элитна була би
субвенція з Фонду краевого. Тішило-б нас справді, ко-
ли-б воно так було, але, на жаль, річ мае ся інакше.
Допустім навіть, що доходу в р. 1890 мав театр дійсно
19.621 зр. 79 кр., а від товариства „Руска Бсеіда“ діе-
тав в тім році субвенціі 4.200 зр. [бо субвенціи в фонду
краевого була тогді що менша, як тепер], то дохід ва-
гальный дирекціі театру виносив 23.821 ,зр. 79 кр Однак
видатки на удержано театру ие могли выносити так ма-
ло, як обчисляе д. Яворовский, — бо сама платня пер-
соналу театрального виносила білынс, ніж сума видат-
ків в рахунку и. Яворовекого. а именно персонал в тім
часі діетавав міеячио по 1350 зр. [а з кінцем 1892 р.
навіть по над 1.450 зр. міеячно], а се. выносить річно
суму 16.200 вр. До того-ж треба дочислити ще мной ін-
ші видатки: кошти найму льокалю на представлепя,
освітлене, обслугу, такси для сторожі огиевоі і поліціі
т. п. Принявши за все те пересічно найнизше по 1'6
зр. від представлена, а в р. 1890 було 217 представленъ,
то вийде сума околё 3. 472 зр. Дальше друк яфііпіп,
плякатованс і т. п. по 7 зр. від представлена, внов мае-
мо [за 217 представленъ] 1.519 зр. Кошти перейізду 16
разів в р. 1890 пересічно по 120 зр. [за підводи, за пе-
ревіз осіб зслізницею і Фрахт за інвентар, па иослуга-
чів і т. п.] винесуть около 1 920 зр., Тим чином вийде
сума видатків найменпіе на 23. Ш зр., — а не одни
видаток ми певно й пропустили. Коли порівиати ею
Фактичну суму розходів з доходами обчислениии виеіпс,
то показусся надвшпка доходу в еумі 711 зр, значить
коли-б дохід театру виносив стілько, кілг.ко подав п. Я-
воровекий „на основі рахунків касових, котрі мав під
рукою', то директор п. Біберович не міг би жертвува-
ти руекоыу тсатрови труду свого і своеі жени, котра
прецінь також виступае і мае повне право до відповід-
ноі винагороди заспою службу артистичну. Отже на-пе-
вно можпа сказати, що виски дирекціі театру, а пласти-
во варобок ві, зовсім пе представляються евітло.
Очевидно, що дохід, сели який е, належитъ ся самому
директорови, алс до пего належать також страти, бо н.
Біберович переняв ведсне театру від „Рускоі Бесіди'
на власне ріаіко Числа, котрі ми висніе навели, можуть
пересвідчити кождого бесторониого, що поки-що театр
руский ие може обійтиеь без виачиімшоі субвенціі
з Фонду краевого, та що субвенція та в дотеперіщній
висоті вистатчае ледво па то, щоби театр удсржався
в такій стані, як е тепер. Наклади на сторону артисти-
чну і декораціину театру можуть відбуватись тілько
в мадій мірі, але й так видно постепенный розвій пато-
во театру.
„Сим, — кіпчить редакція „Дѣла“, — відповіли
ми на всі важнійші питана, дотикалочі адмівіетряціі ия-
шоі народноі сцени. Дати, на котрих ми оперли пашу
статю завдячуе наша часопись членам Хв. товариства
„Руска Бесіда“, котрі займаютьси лигами і долею рус-
кого театру. Додати при тім мусимо під себе, що діла
руского театру трактуютъся в виділ! „Рускоі Бесіди14
явно і отперто, з всякою безсторонностію, з увагою на
добро й розвій нашоі народноі сцени. котрл кождому
Русиновы в дорога і для ровною нашоі народности ве-
лику мав вагу'.
Жіноча справа.
ЖІНОЧА СПРАВА в РАДІ ДЕРЖАВШИ. Під та-
ким заголовкомнаходимо и ч. 6 „Буковины11 цікаву статю,
котру й персдруковуемо до-слова. Завважаемо тілько,
що тіяріканя Сві домой Русинки па рускі газеты
не зовсім слушні, бо ті газеты все таки друкуюті. усе,
— 112 —
іцо йім подаютъ Русинки, котрі, Сачиться, самі й обо-
внзапі вести жіночу справу і в пресі. Тимчасом того
ми по бачимо От напр. наш торічний айізд нриняв
внесок д. Н. Кобринскоі отворити в „ІІароді“ спсціальну
рубрику для ецрав жіночих, і сама д. Кобринска обовя
залася вести ту рубрику в „ІІлроді", а тимчасом доеи
не написала і стрічки, так іцо тілько імнна статя д. Ф. ІІрух-
піковоі, не-Русинки, сяк-так уратувала нашу сітуацію
в сій. свраві. Ред.
Загалі. по звістяо, що д. Наталія Кобринска скли-
кала дня 1-го всрееня 1891-го р., збір галицких і бу-
ковинских Русинок. Сей. перший збір руских жінок від-
був ся в Стрию; між іншими ухвалено также подати
петицію до ради державно!, іцоби позволено жінкам
вступити до універститегів і основано бодай одну жеи-
ску гімназію. Збір ухвалив, іцоби д. Кобринска і Евгенія
Я.рошинска займились подансм петиціі до ради держа-
впоі, що в своім чаеі й стало ся. Що принесло нам те
подано, видно із стснограчнчного протоколу в засіданя
цалати послів, дня 8 го січня с. р. Жаль тілько, іцо
жаден руский посол не обізвав ся, щоби сиростувати
референта в тііі справі, гр, Кавпіца, котрий говорив
про „га.тицкі і буковинскі товариства жіночі“, не згаду-
ючи при тім, що то Русинки подали сю петицію. А Ру-
сини посли знали, що то говорить ся про петицію Ру-
с.инок, бо засідало йіх аж двох в коміеіі петиційній
Гр. Кавніц говорив піеля стеиогра«>ічпих нрото-
колів так:
„Позволю собі ре<і>ерувати рівночасно про дві пе-
тиціі, котрі мені віддала коміеія нетиційна, і котрі доти-
каютъ справи порушепоі вже 1890 р. і в сій
палаті прихильно порііпеноі. Се петиція товариства для
образованя женщин „Міпегѵа” в ІІразі о дозвіл впи-
суватися жінкам на мсдичиі і філософічні виділи австрій-
ских унівсрситетів, і галицких та букопинских товариств
жіночих (мае бути галицких і буковинских Русинок) о
допущене жінок на унівсрситет і основано гімназіі для
жінок.
„Справа, що нас тепер обходить, стала пекучою
иже від половини етолітя по всіх цівілізовапих державах
та порішена в богато свронейских і американских державах
так, як того домагае ся в отсих петиціях. Богато управ дер-
жавних стирало ся при помочи приватних осіб і това-
рпстп, щоби жігіочій половигіі роду людского отворити
для <:і образованя і удержана в значіню суспілыюстм
ті самі Дороги, які стоять отвором для мужескоі части
насолена.
„Імснно петиціягалицких і оуковяиеких жінок ма-
люй зворушуючо становище жінки у тих східпих околи-
цах, цока акціи головну вагу на ту обстанину, іцо в тих
сторонах промнел не розвив ся піе так сильно, щоби
много жінок могло віддати СВОІ СИЛИ при роботі в тім
Фяху, як се звичайно діе ся в білыпе культурних сто-
ронах західноі части нащоі держаки і Европи.
„Але также і а шшюі вітчипн заносятъ таку саму
просьбу перед високу палату, а се були чсскі товари-
ства жіночі, котрі в 1890 р. своею петиціею дали пер-
ший вочин порушити сю справу в тііі палаті. Висока
палата ігрихильним полагодженем петиціі в 1890 р. зая-
вила свою жичливіеть для тоі справи: приділила также
богато дотичнпх резолюцій, імонно резо.тюціі посла
Адамка, коміеіі буджетовій для прихйльного розсліду
і порішеня, тому то мадію ся, що тепер для впх пети-
цій буде така сама прихильніеть.
„Сиеціяльний предмет, до якого відносять е.я отсі
дві петиціі, « допустити женску молодіж до медичиих
і філософічних студій та до Фармацевтичних курсів па
австрійских університстах. Петиція жіночого товариства
„Міпегѵа“ мотивуе дуже точно свою петицію, иказуючц
на школу середну, яку воно основало в 1890 р. в ІІразі
під тим самим імеием, по прихильнім полагодженю петн-
ціі в сій палаті.
„В петиціі вказуе ся, що на курсі ігідготовляючім
сего заведена підготовило ея 52 молодих дівчат за 1
року так добре, що сего року можуть перейти на такиіі
курс наук, котрий чнелом і якіетго. своіх предметів нау-
іеозих відцовідае цілком 5-ій клясі наших тсиерішппх
гімназій.
„В петиціі каже ея дальше, іцо вже в липні 18.13
го р. богато ученицъ буде так образованих, що буде
можна поставити йіх па рівві з учениками 6-оі кляеп
гімназіяльноі, а яко такі будутъ вони могли піддатисг.
Фармацеитичним студія» на медичнім внділі.
„То-ж уже крайня пора, іцоби законодатетво і пи-
соке правительство якось порішили ту справу. Само со-
бою розуміе ся, що молоді діпчата, котрі не виступлять
зі школи по окіичоню 6-оі кляси, покінчать вже в липиі
1895-го р. свое образовано, вложатъ екзамен зрілостн
і будутъ могли домагати ся впису яко звичайні слухяч-
ки медичних і філософічпих виділів в університстах.
„Отее мотиви роальні, які наводить „Міпегѵа“
у своій петицій щоби еі просьбу прихильно порішено.
Такі самі причини промавлнють также за петиці-
ею галицких і буковинских товариств жіночих, котрі
крім того домагаютьея, иозаяк пе мають достаточно!
спроможности, шоб оспувати власпу школу середну для
женскоі молодіжи, так як в ІІразі, — щоби високе пра-
вительство розважило, чи би не перемінити котроі не-
будь вже іетнуючоі гімназіі в Галичині і па Буковині
в той споеіб, щоби женски молодіж могла побирати таке
саме образовапе, яке би нідповідало теііерішпому з + оі
кляси гімназіяльноі.
Сі домаганя товариств жіночих цілком оправдані а
погляду па те, що вже в богато краях европейекчх не
тілько дозволено жінкам віддаватиея студіям на універ-
ситстах, імеппо на медичнім вііділі. але вже введено
йіх від давка і п практику.
„Згадаю при тім лиііг коротко, що исрші слухачкн
вписали ся на иівайцярекі університети, а імснно на
унівсрситет в Цюриху, а відтак в Женеиі, Берні і г кін-
ці в Базілеі.
„Так само отворено паризкиіі унівсрситет вже 1804
р. для жінок; также в Росіі с женскі студентки і число
йіх яначно побільшало, а до того причинили ся пеоці-
нсні і гідні признаня услуги, які робили ті студентки
медиципи задля великоі нсдостячі лікар'іи яідчас послід-
ноі російско - турецкоі війни на полі битвиі по войеко-
вих ііпшталях. Рівно-ж заводили ся і значно ровпгири-
ли ся етудіі медичні межи жінками в Сиолучених Дер
ясавах швнічноі Америки, де вже по над 500 екзамено-
— 113 —
ваних лікарок викоиуе практику, а до 2000 екаамснова-
иих лікарок під іменсм Ойісегв оГ.ЬеаІіЪ віддае ся
практиці.
„То само подибусмо і л апгліііских колонія*, імен-
но в Передпих Індіях, де велико число молоди* жінок,
англійскоі народности, віддае ся медичним студіяы, и
відтак звичанио йіх практика лучить ся а місійною ді-
ЯЛЬНІСТГО, щоби Ширити христіанство.
„Коли ж я кінці перейдено на нашу державу, то
бачимо, що хоть тут доси увіве.рситети все щс запсрті
для студій жіноцтва, то сей стаи не може довго удер-
жатиеь, бо само виеокс правительство признало потре-
бу жінок-лікарок. В часі, від коли сто петицію переда-
но високій палаті, правительство рторгіо шоіи заключи-
ло умову службову з одною, жінкою котра одержала в бер-
иенскім університеті степень докторский, з]нашою земляч-
кою панною др. Баср, та приміетило еі на лікаря в шпи-
талі босапскім в Дольній Тузлі. При тім виходило пра-
вительство іі цілком справедливо!*) погляду, що для ма-
гаметанского населена жіночого в окуповани* провін-
ціях конечво потрібні жінки лікарки. (Пос. Иернерсто-
фер : Также для інших краів ее конечно потрібне I) Му-
іііу притакиути товаришеви Пернерсторферови, що сира-
вді жінки-лікаркп були би потрібні і в христіански* кра-
ях і що для христіянского правительства нема ніякоі
причини признати лиш магомеданкам а не хриетіянкам
цілком оправдапий огляд на тс, що жівоцтву гадко да-
ватись отладити мужчинам-лікарям.
,,Ся докояечна потреба, мати до роспорядимости
жіпки-лікарки для магомеданского чч надіймо ся, і для
христіянского населена, мабуть епонукае правительство
не робити ніякоі перепікоди вписови студепток на
мсдичнпіі виділ і Фармацсвтичні студіі в уніиеситетах,
і я гадаю, що коли палата прихплыіо порішить обі пе-
тиціі, то се сильно напре на правительство, щоби пола-
го дило сю справу “.
Палата лоелів дійено передала петицію жіноцтва
для точного розлідженя з боку правительства.
Одже Русинкам і Че.шкам повелося ввернути ува-
гу правительства на жіпочу справу. Маемо повну мадію,
що правительство вводить узгляднити йіх справедлива
бажаня, хоть з боку руских часони сей пс ділаеся нічого,
щоби сіи жіночні справі помочи.
Свідома Русинка
ЖІНОЧЕ ВІЧЕ відбудеся 10 л. апріля у Львові,
в великій ратушевііі сазі, скликане дд. Ф. Прухніковою
і Ядв. Чайковской. Иа вічу будутъ і рускі ре«>ерати іі
промовн, то-ж надіемося, що загостять на него й наші
Русинки з провінціі. Між справами, що мають бути по-
рупіені, е й допуст жінок до гімназій та університетів
і про се обіцяла рСФерунати д. Н. Кобрияска, по рускв.
ЖІНОЧА ВИСТАВА в ЧІКАГО. Жінки в Чікаго
будутъ мати в р. 1893 свою окрсмішну виставпу палату,
в котрій запанують неограничеио і самостійно. Все, що
рука мужеска нитворила, що мужеский ум видуман —
буде виключено. ІІані Поттер Пальмер, жінка одного
з американски* провідііиків партійних в державах полу-
дневих, уложила пляи до того смілого повзятя, а тамо-
иіиі власти повірили ііііі ціле персведене. Друга дама,
„Народ11 ч. 1 і 8.
міе сСофін 1’айден виробила рисунки виставноі задати ,
1 докаже без сумніву, що жінки зможуть і па полі ар-
хітектури з мужчинами н перейми ігіти. 3 разу будутъ,
розуміеся, лише самі жінки між собою. Біля ваірцсвоі
кухві, догладного закладу для дітей (Кіпйег-ѴѴагбе Ап
еіаіі) і еалі для хорих — май находитися і читальня, де
будутъ лише самі жінками вадані і редаговані чаеоішеі.
В ДРУгих відділах будутъ поміщені всякі вияаіідепя
і відкритя, котрих жіиочий початок буде безпорочно
доказаний. Позаяк американский комітет звернувся і до
дам заграничних краів » відкликом о внконане ріжнях
галузей виробів, то і моглоб всс вийти на всличезиу
демонстрацію в хосен рівпоунравиепя обох полів. Ріж-
ні державні і теріторіяльні власти відносять ся до тих
змагань дуже симпатично. Поетарають ея о статистику
жіночихробіт, особливо ж покажутъ на впетаві наглядно йіх
виховавчу діяльніеть. Інтерес для цілого пляву у князів-
ских дам, знала збудити пані Поттер Пальмер прямыя
висланем иисем до королсвоі Англіі, Італіі, до короле-
воі володарки в Ісііаніі, тож само і до жінки прези-
дента Карнота. —
Ольга Коб.
ПОСМЕРТНА ЗГАДКА. Саме тоді, т. е. о 3 год.
по обіді, 27 Фебр. коли кінчило своі наради снатинске
віче, що дало снітлий доказ народноі еамосвідоиоети
в тих сторонах, — помер у Коломиі чоловік, що иоее-
редно причинивея до теперішного руху серед иокутского
селянства в загалі, Теодор Білоус, вислуже-
ний гімнавіялышй директор, иа 65-тім році свого мііого-
користиого, для руского народу житя.
То був чоловік наскріаь орігінальннй, яких, на ли-
хо, галицка Русь мала дуже мало. Сам син простого
міщанива з Виткова, каменецкого повіту, добившася
власною тяжкою працеіо просвіти і иочсстиого стано-
виека — просвітителя молодіжі, покійник усім серцем
ліобив наш простий народ і всіми силами старався дви-
гнути его з темноти, иовиженя та бідности. Ставши в 186-1 р.
дирсктором едино! в наших сторонах гімяазіі, в Ко-
ломиі, — Білоус визискав то свое стаиовиско на пш-
року скалю і відограв чималу просвітпо-соціальну ролю
серед рускоі людности Покутя, а по части й Буковпни.
Він став дбати найперше про долю рускоі гімпазіальноі
молодіжі, яко будущоі інтелігенціі народноі, твердо исре-
конаний, що то вона мае бути сілю рускоі землі. Для
того нерше его діло було — основане в Коломиі бурей,
де би бідні рускі школярі нашали опору в боротьбі за
власну просвіту. Сам Т. Білоус ходив пішки від села до
села, від хати до хати, від евященнвка. до священника,
та збирав жертви на бурсу — в грошах і натураліях.
Сам він і доглядав бурей і оііікувавея бурсаками, мов
рідпий батько, ігідпомаеав, піддержував енергію, і прм
тім старався розміщувати всіх піеля спосібностей: талан-
тливійшим казав учитися далі, менше талавтливих вииів
на учителів народних, нисарів громадских, реміеявкіе
і т. д. еловой роспихлв мелодія: на як найріяшороднійші
етановиека, з яких тілько можна було впаивати на про-
стий народ. В гімназіі, яко директор Т. Білоус етояв
горою за учепвками-Русинаии, иноді навіть пристрастно,
боронив йіх протів проФесорів, котрих також строго дер-
жан у руках, так що за него коломийска гімпазія ви-
4
— 114 —
змачалася иезвмчайною карністю і межи профссорами і
межи учениками. Але на те від учсників-Русинів, покій-
ник ввмагав тим большого порядку и пилыіоети в нау-
ках. Прекрасний педагог і знаток своіх предметів (він
викладав іеторію і географію), він визпачався незвичай-
ною плястичніетю та красою викладу, ввертаючи при
тім упасу на все, іцо тілько могло виховаги слухачів
на зпавців евіта, людей розуму, серця і
тнердого характеру, провідчиків і проевітителів
меншого брата, бго годики, то був заразом і празник і
судниіі день для слухачів, бо покійник екзаменував ду-
жс строго, хоть при тім ему ніколи не ходило о те, що-
би шкодити школяреви, а тілько о те, щоби він справ-
ді щоеь знав, або, коли ніяк не иіг знати, для браку
таланту, то щоби покикув гімказію і бравея до чогоеь
прнстушгійшого для себе. Тому то покійник найбілыпе
сам викладав і звичайно й не записував учеппкам иот —
він знав лично всіх своіх слухачів і всіх учеників гімназіі,
всю йіх як то кажеМоскаль, подноготную, ыоралыіу
й иатерінльну, і все тс дуже вміло' визискував у своіх
крайне живих викладах, не називаючи зрештою нікого
по імю. То-ж сго викяади ма.ти на слухачів величезниіі
проевітниіі і моральной вплив. Окрім того паглндав він
учеників і по за гімнавіею, дома, але зовсім не для того,
щоби йіх секувати, як то звичайно діесн, а дли того,
щоби йіх берегти від зпгеутя і підпомагати морально й
матеріально. Не диво, що яко педагога і начальника гім-
назіі, покійника шанували веі, без оглиду на ста пи й
національности, хоть знову, з другого боку, Поляки его
не любили за его горячий патріотизм і жваву дінльніеть
поза гімназіею.
Покійник справді першиіі звернув пильну увагу
на просвіту й виховане як найніирнімх руских веретов
на ІГокутю. Віп перший стаи органівувати руских мі-
щан у брацтва церковні, що під его проводом, займали
ся не тілько Формальпо-церковвими, але й важнійшими,
культурными рускими справами. Так напр. колоиийске
брацтво св Михайла обовязане було дбати про згадану
бурсу й наглядати сі. Ще більше заслуживея покійний
тим, що заложив у Коломиі першу друкарню — сдипу,
на той час на тім широчезнім темнім просторі. В тій
друкарні, котру покійник віддав свому братови, Мпхай-
лови, котрого дав вивчити до Відня на спосібвого скла-
дача й директора, — вперве почато на гаиршу скалю
друкувати популярні рускі книжочки й газети,—нагадаю
мо, що тут друкувадисн перші ееріозні й сталі популярні
виданя „Наука й Г. Рада“ Ів. Наумовича. Одннм ело-
вой, Т. Білоус відограв на Покутю чималу культур-
иу ролю. А се треба піднести тим білыпе, що він був
там недовго: в 1868 р. наставша тоді польски рада
шкільна красна перенесла его на Мазури, до Бохні,
власне задля его великого впливу між Русинами, хоть
і там его зроблено директором гімназіі, бо яко педаго-
га сго високо цінило й таке учено тіло, як рада шкіль-
на. Був се тяжкий удар і для покутскоі Руси, і для
самого Т. Бі.тоуса. Він, правда, й там ста® займатися
мазурскою молодіжю, закладати для неі бурей і т. і.,
але се вже було не. те, що жива дінльніеть межи своі-
ми. Покійник казав міні раз у Львові, ще в 70-х р. що
той переніе просто убцв его морально. Не диво, що
вислуживши своі літа, він спенсіонувався і опять пере-
нісся до своеі любоі Коломиі. Живши сам дуже нужден-
но, щліеіньке житз, парубком, він успів аложнти а своеі
пеней чимаді гроші, за котрі побудував у Коломиі вели-
ку каменицю, котру тестаментом записав на виховане
руского жіноцтва. Бо треба знати, що зі етаршцх Ру-
синів покійнвк майже одніеінький обставав і за про-
світою та краешою долею жіноцтва. Ціль запиеу Т.
Білоуса : виховане умислове і практичне рускнх дівчат із
Коломиі й околиці за низькою оплатою, сиріт за дурно
Той пенсіонат маедавати своім вихованкам помешкане,
Виданець і головний редактор Михайло Павлик.
йіду й услугу і пауку. Товариска й виклздова мова мае
бути руска. Догляд над вихованками мають вести Ба-
силіяпки. але якби в тім монаетирі запанували коли
теидеяціі езуітскі, то Народний Дім у Львові мае пору-
чи ти заряд і провідниптво закладу кому іншому. Коли-ж
би фонди Народного Дому перейшли в неруекі руки, то
фундація переходить у руки Іиституту Ставропигійеко-
го у Львові. Ніщо й казати, що сей пенсіонат може
пр внести рускому жіноцтву чпмалу користь, особливо
коли еамі наті женщини возьмуться пильно за поміч
тій інетитуціі, так щоби еі виховацки могли в евій час
ходити й до висших ііаукових замадів.
Подібну, як ми описали, діяльніеть розвивав по-
кійник, бувши пере дтим гімназ. учителем у Львові
й Тернополі, а також як посол у соіімі (1861-66 і 1871-
76), де підносив економічаі потреби р. народу, домагав-
ся ваведеня промислових нгкіл, що сойм по малу й ух-
валював. Окрім того, покійник був також руским писате-
лей, але ся его діяльніеть вже не мае такого значіня, бо віц
яко етаро-Русин, писав сграшепним яапчіем, яедоступ-
н им дли шнршоі масн тим більше, що писав він про
менше важві річи —• церкви і т. і. Діяльніеть Т. Біло-
уеа на полі літературнім то яркий доказ пікідливости
вплнву церковіцини та псевдо-роеійетва на наше пиеь-
менствб: яй ввіепо, загал галицких москвофілів говорить
не інакше, як по малоруски, .но мужицки, а пишусь
москвофіли бог-зна як, та ми не знаемо білыиого кон-
трасту над той, акиіі був межи живою з - устною бесі-
•дою покійника (напр. на викладах) і тим язичіем. котрим
він силувався писати. А жаль всликий, бо покійник міг
бути перворядним галицко-малоруским писателей. Авее.-ж
таки в тих его літературних нрацях е цінний матеріял-
Високо чеспніі і моральнміі, глубоко релігійпий —
покійний про те далекий був від усякоі нетерпимости
до чужого переконаня, Коли в 70-х рр. цочався
у нас т пазв. соціялістичщій рух і коли ня пас,
его прнхилыіиків. иосипалиея тяжкі псреслідуваия з бо-
ку уряду й іюльскоі та рускоі суеиі.іьноети — покійний
Т. Білоус один іа дуже іі дуже немногих Русинів старшнх
партій, не кннув на нас каменем, противно признавая нам
рацію і був цевннй, що наша діяльніеть вийде народо-
ви в хосен, хоть сам віп далеко не годивея з нами.
Тут видно справді народолюбца й знатока іеторіі
ро звою .'подекостя Не забуду ніколи, якою опікою й
любовю окружив був він мене в бурсі коломийскій і в
гімназіі, мене — бідного, неяидного й хирлнвого Гуцулика,
котрого з разу впемівали, а то й крнвдиля як уче-
ники-бурсаки, так і деякі учитель I ее свое приязне
чувство до мене небіжчик заховав і далі, дарма, що па-
ші дороги розійгилиея і що я довго був викіатий рус
кою „іктслігеицісю“, особливо иопіветвом, па котре не-
біжчик, сам укінчений богослов, клав чимало. Отее, на
всякий случай, характеризуй похіцннка як чоловіка і
народного діятсля. Честь сго памяти! — 29. II 1892.
М. Павлик.
Переписка Редакціі.
ІІРИЯТІЛЪ ИАУКГАЙІНГ. Ми ще не маемо відповіди
в Ню-Морку, де виіішов твір Кеннана оеіЗно в 2 томах,
та переглядаючи пішіні ілюстраціі в „ТЬе Сепіцгу ІПп-
ьігаіей МопіЫу Мачагіи11 і випптуючи свідущих людей,
ми перекону снося, що годі видати Кениана з тихи
ілюстраціями, одно через те, що вони певне будуть
падто дорогі, а друге через те, що й не вмістилибися
в украйінеке виданс, котре друкуеся в звичайну 8''. Зав-
важаеио також, що не порадно було робити переклад
з російского виданя, бо воно й неповнепротів орігіналу.
Д. X. С. Статю п. з. Голое в Украйіни до
всіх щирих на р од ол іо бців ми діеталп і цоміе-
тино в 9 ч. з цовими ілюстрацінми . з житя гал.
Народовців.
Т. К. Трильовский просить нас оголоситп, що ии-
шучи цро одни руский дім у Львові, де говорить по
польски, він не мав на думці дім д. Романчука. При на-
годі справляемо погану друкарску помилку в статі Три-
льовского, де заміець слова запиваючим (учигель-
ством) мае бути з а н и в а ю ч й м.
Для браку букв, мусимо на жаль відложити до
слід. числа статі про Тов. ім. Шевченка і Просвіту.
Редактор відвічальний Іван Франко.
„3 Народноі Друкарні" Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Р/я ///.
Львів 1 л. мая 1892.
Ч. 9.
•
Виходить 1. і 15. л-
кождого місяця і ко-
іитус за рік:
в Аг.стро-Угорщині 4
гульд а для заграниці
8 рубя., 12 Франціи. 10
марок або 2 /, доляра.
е,» . —ьо
Одно число 20 кр.
--- ™-
—------------±
Редакція: Львів, (ул.
св. Марка ч. 12.) відпо-
відае тілько за зміст
і точний вихід газети.
Рукописи мають бути
писані правопиею На-
рода. 3 редактором мо-
жна говорити відіі —12
рано і від 3—4 и. об.
Адміпістрацін іі сксне
диція: на ул. Зибліке-
вича ч 10, в кватирі
Івана Франка.
Е -----М
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКО! РАДИКАЛЬНО! ПАРТІЬ
Політика краева і загранична.
голое 3 УКРАЙІНИ ДО ВСІХ
ЩИРИХ ИАРОДОЛЮБЦІВ Будьте ла-
скаві, в. пі. д редакторе, уділить міеця
у Вашому виданю цьому листу. До тако-
го прилюдного оголошеня наших думок
прпмусило нас все тс, іцо діялось і діеть-
ся в друг й частині нашоі Русі-Украйіни
від часів „угоди’. Здаеться, наше слово
буде виразом думок якоіеь частини Укра-
іііпців, а через це може й заслужить на
якусь увагу галицкоі громади. До того-ж
сучасний стаи речи мусить обходити кож-
пого Украйінця, котрому дорогиД куль-
турно-націоналышй розвиток
Фінал „угодовоі ери“ виглядае дуже
сумно: нічого майже не добуто, але скіль
ки розлито ненависти ! 3 сучасного парод-
нього невдоволеня користуються в сво;х
ц'лях рутепско-клерикальні та темні мос-
квофільскі сили; украйінске народовство,
— ставши на боці, ба й ворожо оппози-
ціонному рухови, що виходить з самого
пароду, — все більше тратить популяр-
ности. За високою політикою та партій-
ною боротьбою не добачають, що че-
рез хибпу політику тратить власне паша
націоиально-украйінска справа та дужчае
оппозиційне москвофільство.
Москвофіли хоч і підняли стяг оппо-
зиціі — не можуть вдоволнити дійсним
потребам пароду, зостаючись з своею про-
грамою народнього розвитку „на истори-
ческихъ основахъ" — програмою закоруз-
лого клерикалізму — через брак позі-
тпвшіх демократнчнпх ідеалів. Тепер во-
ни користуються з свого становища тим.
що цілу свою енергію повернули па бо-
ротьбу проти заведепя Фонетики — чи
проти полеппепя доходити пароду просві-
тн — власпе-ж в обороні не „тпсячеліт-
пього достоянія’, але своіх клерикально-
аристократичних ідеалів протп демокра-
тпчних замахів
Зі всенароднього віча старосусси чп
москвофіли зробили гидку партійну демон-
страцію, завівши таким робом надіі паро-
ду, що бажаючи поради в своій бідоті,
повірив аранжерам віча, стратав час і гро-
ші, численно зібрався на віче, — зі всьо-
го цього, через малу свідомість селянства
скористувано в своім цілком партійнім
інтересі; заміець миру, котрого бажалп
провінціальні віча і котрий мав бути мс-
тою всенародного віча — ще білыпе. під-
нято вороіуваня
Дуже нас здивувала, а навіть за-
смутила віетка про тс, що деяка москво-
ФІльска молодь спочувала вічу, що відепь-
скі богословп падіелали свое телеграФІчпе
спочутя вічу. Хиба-ж се так?! Таким
москвофілам чесним (ми думаемо, що такі
знайдуться найбільше з ненависти до По-
ляків як у нас е полонофіли через воро-
гуваня проти Москалів), — ми скажемо, що
вони білыпе полюбили своі туманні мріі,
які ніколи певне не дійдуть до осущепя,
ніж народ і демократичну роботу; що пп-
ми опапували клерикально аристократичні
інстінкти над щирою любовю до того на-
роду, серед котрого вопи зросли і інтерс-
си котрого мусять бути йім найблизшими.
Головна-ж біда в тому, що йім бракуй
освіти,. ширшого погляду на світ і вірп
у свій народ, через що вони шукають
запомогп десь і від когось, через що іі
— 11«
еі демопстраціі і безпрограмовіін заколот.
замісць реалыюі демократично! праці, пра-
ці па рідному іюлі. Але, хоч мп мусимо
вважати староруссів чп москвофілів за
наших ворогів — яко реакціонерів та
свідомпх чп несвідомпх противнпків на-
роднього розвитку — ми все-ж таки во-
рожі накликати в партійній боротьбі
урядовоі сили, всякпм інсінуяціям.
Що-ж власне до безталанноі „угоди1
—нам здаеться, іцо вона не була вчинком
чпеісь злоі або нечесноі волі, але тілько
помилкою через нерозуміня сучаеного ста-
ну нашоі справи тих, хто еі переводив
і боронив Так думаютъ, здаеться, і ра-
дпкали Народовці стоять тепер ворожі
оппозиціі, іцо змагае до реФорм ноліти-
чних. Як же довгий час будутъ вопи
—триматнся такоі цоліт-нки?—Перше-ж—ра-
джей о — покіль буде вбита Московщина,
але ми бачимо, що вона не падае,
але прибирае сили Персведеня живоі пра-
вдиво! освіти, конкуренцію в щиро-демо-
кратичній праці і сімпатію парода — що
е едине оружя проти москвоФ:льства —
вони хтіли ііроміпяти на урядову занемо-
гу, конфіскати, куренди, неясні обіцянки
та панскі ласки — врешт;-ж надіі заво-
дятъ авторів угоди 3 першого-ж кроку
скільки прийшлося зробити компроміссів
тай не видно кііщя-краю йім!
Ставши на цьому, народовцям (ми,
певно, скрізь розуміемо тих, що стоять
ще за угодову політику) зостаеться по-
класти всі своі надіі на консервативно-
урядові та аристократичні елементи, пре-
ти котрих бореся вся молода демокра-
—тпчна Австрія, " та котрі '"до того-ж не
можуть нічого значного Русинам дати,
й бавнтпся з чести гратися в високу по-
литику з високими панами, обстоювати
йіх штереси. 6 і друга дорога, відома
всім, хто розуміе сучасний стан Австріі
(не тільки з погляду міжнародньоі нолітн-
кп), — в чому центр нашоі діялыіостп -—
о портися на організований, освіченпй на-
род і разом з другими оішозпційнимп,
напбільпіе славянскими, елементямп, йти
до змінп політичних порядків Австріі. Змі-
на напр. сістемп виборчоі дала б Руси-
пам багато певнійших, сталпх заступни-
ків в еоймі і парляменті, ніж яка хви-
льова прпхплыпеть уряду чп папства. Це
е дорога поважноі радикально! оппозиціі
і діяльностп, котрою тільки і можно чого
небудь дііітп.
6 ще іі трети дорога — дурити
всяких достойнпків і панів, дурити грома-
ду і народ, дурити себе — маючп якусь
політику. Але-ж, кажутъ, брехнею увесь
світ пройдепі та назад не вернется —
так не вернеться задля народноі справи
і той, хто ступить на цен шлях А вже
дехто, на великий жаль, і ступив..
Самий стан речи рано чи пізно все
едно примусить всі народолюбиві елемен-
ти — перейти до оппозиціі, а покіль що
на цьому ваганю стратить власне укра-
инский напрямок.
Нам здаеться, що і ті з народовців,
що були за угодою, визнають свою ио-
милку, бо реззітит таіит іп еггоге
регзеѵегаге, та знов повернуть до ощго-
зиціі, залишивіпи підозріня і ворогуваня
проти радикалів — едипий на цей час
. оішозиційний украйінский елемент галиц-
кого житя
Серед народовства е ще живі сили
і шкода було б, що б вопи скомпромету-
валися разом з ціею невдачною діверсі-
ею. Слід згадати, розглянувши стан речи,
щирим народовцям своі молоді роки, як
і йіх думки й пориваня сдавались комусь
загонистими, тай чи думали вони закінчи-
ти свою діяльніеть поворотом до клерика-
лізму, „уміркованого" лібералізму, бороть-
бою проти молодих, живійших елементів?!
Багато вже ми бачили прикладів пар-
тійного, слііюго, застарілого ворогуваня,
несправедливо! ненависти — нетолеранціі
там, де йій зовсім не м сце (напр. недав-
но з дд. Франком і Павликом в Тов ім.
'Шевченка та Просвіті), — що, на вели-
кий жаль, кожного разу докочуеться хвп-
лями і до Украйіни. Чи-ж не можнаб
стянути на пункті обетивному в громадс-
ких відпосинах всім діячам старшого іі
молодшого віку і заміець дарсмноі без я-
сноі мети боротьбп — приклад діяльніеть
неполітичпого „Дѣла' і дуже політичноі
„Правди" — спільними силами прпкла-
сти енергіі до організаціі і просвіти пе
тільки селянства, але й інтелігенціі? Мп
розуміемо тут не яку сентімептальну
згоду, і не згоду на всіх радикальних
прііщіпах, котра хоч дуже побажана та па
жаль майже не можлпва, але порозуміня
і еолідарпу діяльніеть в тих ирактпчппх
пунктах, про котрі б було уловлено. Ми
117 —
спмпатпзувалп і думці ш. д. Телішевскнго
про консо.іідацію всіх галицких партіи,
шкода тільки, що вже про неі нічого
не пути. .
Може мп іі иомпляемося, і дуже бу-
ли б рад-, коли б нам довели наші помнл-
кн; покіль зостасмося з тою думкою, що
діялыіість староруссів чи москвофілів і на-
родовиів-угодовців 6 шкодливою задля на-
шоі народный справи, та іцо е конечна
потреба пародовцям зміпятп свою політику,
бо дальше таке поступоване дііідс по-
стпдпого асі аЬзигсішп і буде матп дуже
не користний вплив па стаи всього укра-
іііпства, а найбільше в Россіі.
Мп хтіли цим листом іце нагадати
і про те, що і ми иа Украйіпі відчуваемо
всі ваші турботп іі болесті та що в хви-
линах загрожепого поступово-иаіцональиого
розвитку знайдуться люде задля его
оборони
ВІД РЕДАКЦІІ. Тілько іцо надруковапе
письмо, підписане 7 молодики і 1 старим
Украйінцями, тілько » одного міеця, -- в загалі
добре характеризуй гал. партіі. III. автори
помиляються/ тілько щ • до „новоёристів“ і
загалом иародовців. Іменно ми иереконуемося,
іцо „ново-еристи" не покинуть і не можуть
покинути „новоі дороги". Вони-ж від давна
зітхали за ласкавим позором правительства і
князів церкви, за длячого систематично елі
мінували з межи себе все живійше і иоступо-
війше. Тепер вони достушіли тоі ласки, а в
додатку.й ласки иольскоі шляхта, і ніяково
вже йім віднекаіися посад авансів і в загалі
протекціи названих верстов. Для нас важно
як раз не те : для нас важна радикально-
постуцова праця культурна, політична й еко-
номічна серед народу, для того, щоби він став
еправді просвіченим, свідомим своіх інтересів
і-панѵм на своііі землі. — То-ж між нами і-^-нѳвѳ—
еристами" не може бути вічого епільного. „Но-
во-еристи" наші вороги, з котрими ми мусимо
воювати до загину. Зрештою, вони так само
думаютъ про нас і воюютъ з нами, та тілько
не так, як ми, т. е. не усвідомлюванем народу
про его реальні іптереси та організаціею его
для боротьби за ті інтереси з его ворогами
—- а способом далеко лекіпим: недопусканем
нас до украйінских товариств, інтригами і
галабурдами. Так ми, — з поради самих
Украйінців, хотіли іцирб працювати на укра-
йінскім науковім полі. Ми приладили кілька
наукових праць - як збірку наукових фольк-
лористичних праць М. Драгоманова, збірку
талицко-руских тіриповідбк " іті. з поясненями
Ів. Франка, переклад Дрепера іті. твори, ко-
трі ми представили певннм Украйінцям і на
котрі вони обіцяли добути гроші, аби тілько
ті твори оули друковані під ФІрмою Товарис-
тва ім. Шевченка, па котрс ті Украйінці обіця-
.пі паперти в тім напрямку. Ми хотіли матп
бодай одногосвого репрезентанта в товарнстві.
для голосу в справі наших праць і в загалі
реорганізаціі товариства в еправді науковім
наирямку. Так загальні збори товариства, не
приймили в члени нашого товарища Ів. Фран-
ка. 17 голосами протів 5.' Нажали ми далі
працювати в „Просвіті" в дусі еправді про-
світнім а не затемнюючім, бажали, щоби това-
риство те відповіло вповні своій задачі, а не
марнувало ста і грошей на побічні ціли. За
для того ми й подалися були в члени „Прос-
віти“, так нас Виділ не приняв, а верховодц)
загальних зборів, як Др. Савчак (ново-еристі
не хотіли навіть піддати наш відклик до збо-
рів під голосоване. На тім загальнім зборі
„Просвіти" обізвалися голоси поважноі крити-
ки товариства, — з иародовців-неновоеристів
і радикалів, котрі домагалися направи недос-
татків і врепіті предложили відповідний новий
Виділ, так ново-еристи ужили всяких средств,
як тероризованя членів-селян іті. щоби тілько
-не—допустити в товариетві—до живійшоі мраці-
Се спонукало нас махнути рукою на тих
людей і йти своею дорогою, не оглядаючися
па них.I так ми постановили заспувати осібне
просвітне товариетво, котре надіемося незаба-
ром ввести в яште. Але иайкрасіпе нописалися
„ново-еристи ‘ в Станіславові. Ми там устроіли
були I) апріля народне віче, де спільно з се-
лянами думали обговорювати неважно найбіль-
ше пекучі справи для селян. Та ново-еристи
пришили на віче умисне для того, щоби его
розбити: вони ще перед нарядами віча подня-
ли піяцкий галас протів тому, іцоби вічу про-
водив Др Окуневский — і правительегвенний
комісар розвязав віче, покликавши на свідків
крику двох ново-еристів — Гузара і війта з
Ямниці, Дмитраша Що все було згори умов-
лено -— на те найліпший доказ те, іцо коли
комісар розвязав віче, ново-еристи попи крик-
нули: „(І7.і§кщету р нн!“ і почали співати
„многая літа‘‘! В горячці, галабурдникам тоді
було зміркувати, іцо не могли зробити нічого
гіршого для себе: селяне аж тепер до-очне
переконалиещ-щщ—таке ново-еристи,—т. щ пе-
реконалися, що се люде, котрим іде головно о
те, щоби нарід не займався публично своіми
пекучими справами Селяне тут же постанови-
ли скликати віче в Станіславові на 6 л. червня,
тілько за особистами запросинами, щоби не
допустити галабурдників, що не даютъ селянам
спокійно і неважно нараджуватися.
Ось Вам Факта. Ми про них мали вигото-
влені обширні статі ще до непередного ч, та
поміркували сказати тілько, бо годі нам завалю-
вати міеце статями про подвиги людей, неін-
тересних ані для нас, ані для наших читателів,
ані тим менше для загалу нашого свідомого
селянства. На решті мусимо завважати, що
иародовців, протившіх такому поступованю
.,ново-еристів“, і при тім иародовців сміливих,
котрі би зважилися таке постуноване публично
поборювати — майже нема. Загал иародовців,
І У .Іьвові, і на провінціі МОВЧИТЬ, І МОБЧКИ
лізе в болото за „ново-ерпетами с. I нема надіі.
— 118 —
ідоби той загал робпв інакше, бо то все люде
або слабохарактериі. або залёжні: урядники,
пони іті. Значить, і и ннми паи иііцо числити-
ся — йім очивидячки назначена така сама до-
ля, як і вово-срнстам. Тим-то ми и Украйіыцям
не раднмо живитися іллюзіями іцо до пародов-
ства. — Про москвофілів пе скажсмо й тілько,
бо то піогіѣигі.
Справи суспільно - економічні.
АНТІАЛБКОГО.ИЧНИЙ РУХ. В за-
хіднііі Евроиі повстав від пе дуже давного
часу рух протів пяиства, і придивляючись
ему, прийшов мені на думку такийже рух
в Галичинй Так_^хіднодівропейскиіЕрух^
протів папства мае зовсім инші підстави,
ніж галицкий, а іменно не вяжеся з цер-
квою і вимагае невного образована людей,
котрі до него пристаютъ. Думаю, що мо-
жс буде цікаво іюслухати і нашим людям
йіх аргументацій
Докази протів панства можна розді-
лнти на дві части : теоретичну і практач-
пу. Що до періпоі, то фізіологія доказуе,
що алькоголь для організму річ пікідлива
і непрактична. Пікідлива тому, іцо жадиоі
поживи оргапізмови не дае і тілько драж-
пячи его, заставляе чоловіка робити такі
річи, на котрі его сили не позволили би,
якби йіх зіставив в спокою. Далі:
чувство тепла, котрого дізнаемо по ужитю
алькоголю, се також справа самого орга-
нізму і алькоголь тут иічого сам не зро-
бігв і Іід вплиг.ом альііоі'оліо, розширяються
сосуди кровві на поверхні тіла, кров
циркулюе скорше, але чоловік і більше
остигае опісля. (Через те даютъ алькоголь
при горячкових хоробах.) Уже з сих кіль-
кох уваг бачимо, що ужите алькоголю се
просто експльоатація організму, бо иічого
ему йістіт не дае, а заставляе робити і
зйідати самого себе. Колиб чоловік змуче-
ішй не ішв горівки, чп там нива, то ие
міг бп дальше робити; відпочивши чи зія-
вши що. він мавбн з чого жити і робити
далі. а при ужитю алькоголю, то він ро-
бпть. хотъ і спл вже не стае. Алькоголь,
уживанпй в велпкпх порціях, спроваджуе
хороби нервові, мозгові, серцеві і печін-
кові, провидитъ до одуріня іті. Се річи
відай всякому звісні, але може не доета
люде па шіх звертають увагу. Вплпв аль-
коголю не кінчпться на одпшіці, а піяки I
родпчі дають жпте дітем слабпм, котрі
звичайно підлягають всякпм хоробам нер-
вовпм і, як статистика доказуе, пас.тіднп-
ки пяшіць вымираютъ звичайно в четвср-
тім поколіпю яко крстенп і ідіотп.
3 практичпого пункту можна протів
алькоголю поставити такіпі закид, що віп
дае можливіеть іетповапю великоі галузп
продукціі не то ііекорпстноі, а прямо
иікідливоі для людей, а по другс саме
уживане алькоголю річ коштовиа і не
економічна. При Фабрикаціі алькоголю
квас вуглевий виходить в иовітре, а спа-
лене его дае більше чим 8 великих кальо-
рій, і те тепло, значить жива сила для
організму пропадае; то значить — що
нкѳли—б-люде—зуживали—той матеріалу-з
котрого роблять алькоголь, пе переробліо-
ючи его на алькоголь, то би на т м лиш
скористали.
Се менпіе більше гёзншё того, що
„АЬзііпепгІег’-и говорятъ протів уживапю
алькоголю. I справді, для чоловіка обра-
зовано™ в науках природп, шкодливіеть
алькоголю се річ така ясна, іцо хиба і
говорите нема що про ней
Тимчасом сей нбвий рух, як і кож-
дий інший иовий рух, мае багато цротив-
ників, а іменно людей уиереджених —
старих практиків „що пють — мовляв,
тай иічого йім не шкодить", або і таких,
що не люблять думати о змінах. „I пили
люде, і світ пішов на перед ; і пити бу-
дутъ, і таки, що мае бути, то буде“, —
ось головний аргумент прихильників го-
рячих напитків.
Та мимо сих перешкод, антіалького-
гічний рух іде далі і числить багато прп-
хильників в Англіі (коло 5 міліонів,) в
Німеччині (коло 500 тисяч), і в Швейца-
ріі розвиваеся у се сильнійше. В Швейца-
ра е товариство „Віаиез Кгеии<!, де всту-
паютъ „АЬзііпепх1ег’-и‘:, і воно мае свою
кнайпу, де не продаютъ трунків горячйх,
лиш каву, чай, какао, добре все і дешево.
Далі: старанем. членів товариства впдаеся
брошури і прокламацій В Цурпху ееі зп-
ми відбувалпся відчптн що тпждень, де
говорили проФесорп : Форель, Гауле, Но-
наков. В Базплеі горячпм речшіком ссі
справи ё проФ Бунге.
Рух антіалькоголічнпіі е, як видите, зо-
всім „ге§е1гесЬі“, як кождпп пнпшй. Подаю
про него звіетку, бо здавалося мені, іцо
се іменно для Галіічпші може бути цікаве.
— 119 —
а піеля мого переконаня, ееіі цілніі рух
в загалі для людскости зовсім ие мало-
важнші (!е впрочім зовсім пе пропаганда,
а так „апйіаѣпг еѣ аііега рага“. Може
хто прочитае тай бодай подумай : „а от
воно люде і так іце говорить
Цурих в марті 1892.
Софія Морачевска (Окуневска.)
„ЖОЛУДКОВІ ІДЕГ“. I. Мужицко господарство
цівілізація. Мспі нераз доводилось йіхати іпляхом за-
лізним Стрий — Мункач, що перерізуе тухольску вер-
ховицу. Залівниця жене долинами бистрих і піумних
рік Стриа і его допливу Опору; помежи високими. лі-
систими, доволі романтичними горами, тухольска долина
з селами Гребенів і Тухли пасувае на очи дуже гарні і
чарівні краввиди. Раз якось иереііізджаючи тою долиною,
любувався я через вікно купе красотами околиці і мене
чомусь сильно вразив контраст межи дикою природою
та первобитною культурою Верховинців (Бойків) з одно!
сторони, і межи залізницею, котра мчалась з шумом
і стуком понад бурливий Опір. Правильна лінія насипу
і рівпобіжних торів (рельсів), локомотива з еі залізом Г
парою, правильний ряд уніФормних, впгідно збѵдованих
вагонів, офіціяльний крик кондуктора, стук і шум по-
ііізду, смрід угляного ДИМѴ, уніформні будки і стаціі —
все те в моіх очах різко відбииало від диких романти-
чпих гір і зворів, від шуму смерек і звуку сопівки, від
курних хат і довгого волося Бойків, від тих медведів,
що спуджені стукотом залізииці, утікають в ліеову гу-
щавину; тота діегармонія, тоті коятрасти вливалися че-
рез вікно купе в мою душу і не мило, прикро вражали
еі. Я нераз бачпв ту околицго і нераз завважав той
контраст, але ніколи той контраст невидавався мені
діегармоніею: Пойізд залізничий, або красна, жовтаво
номальована стаційка все гарно відбивали від темноі
зелени ліса, мені то за кождий раз подобалося, а тогди,
— тогди викликало воно в мені самі нелюбі чутя, якусь
прикру тугу... „Що ту зелізииця мае робити ? питався
я сам себе „по ню вона псуе затишну дику поезію тих
гір, своім стукотом, своім утляним смродом. своім холо-
дним залізом, СВОІМ уніформним, урядовим ВИГЛЯДОМ,
своім польско-німецко-жидівско-купецким духом ?!“ Такі
і подібні неясні питаня напирали на мій ум, ворушили
моі чутя, і моі симпатіі були по стороні гір , но стороні
дикоі природи, по стороні курних хат і довгих кучерів,
по стороні смерек і медведів, серед котрих я виріе і
вигодувавея... Я зненавидів- в тій хвмлі залізницю і
рад був покинути еі і зиищити...
Вколисуючий шум смерек, гармонійний звук
сопівки, таемний журкіт зворів і навіть дикий рев
мсдведя здавалиея менічимось теплим, поетичним, рідним:
нагальний стукіт залізииці, переразливий свист локо-
мотиви і урядовий крик кондуктора здавалиея мені чи-
мось чужим, прозаічним, холодиим. Мені білыпе подо-
балися курні, соломою піиті хати, як нигідні натопи *
білыпе подобалися бойківскі кучері і ходаки, як нота
моіх цівілізованих сопутииків і уніФорм кондуктора..
Мені мимоволі приппіов на гадку уривок з поезій Мо-
гільннцкого, іцо таки в тих сторонах був якиіісь час
попом:
Руске ссрцс з туги вяне
Доки тебе пеогляне
Свята земле Русинів !
Бо там крлсші иурпі хати,
3 сірачипи ыякші тати,
Коломийки милыний сігів!
Алс все то були зразу одпі чувства: я відчував
неясно, що між залізницею, представителького столітя
пари, електрики і заліза, і сим затиіпним, первобитним,
поетичним кутком заходитъ якась діегармонія, котра
вражае мою дрму. Зразу розум нездавав собі ще спра-
ви з чѵвств, інстинктів, що порушились в моій дуигі,
але поволи прийпгла черга і на ясні, свідомі думки. Я
вже пе тілько відчував ; я вже дещо ррзумів. Я бачив
і розумів, що курна хата і довгі кучері, звук сопівки і
рев медведн... знаменуютъ инший стан суспільний, иншу
господаркуікультуру; а инший стан суспільний, екоио-
мічний, культурний витворив залізницю і телеграФ. Я
бачив , що тут стоять напротів себе два світи,
дві епохи, ба я бачив, що ті два світи, дві епохи
борготься тут з собою. Я пригадав собі, що залівниця
вивозить з тих гір емереки і буки, що нона обнажуе
ті гори, обдирае з них красу, ншцить поетичний шум
смерек і гонитъ медведя з его гаври... I дальше прига-
дав я собі, що в тих селах, котрі перерізуе шлях
залізничий, покидаютъ Верховинці довгі кучері, за-
міеть ходаків взувають чоботи, випускають дим з хати,
заводятъ в хаті англицьку, залізну кухоньку; гинуть
праетарі звичаі, віруваня, привички, а настаютъ нові;
признаки бойківского діалекту затираються і домішу-
ються чужі слова: кріпкі парібки покидаютъ рілю і
ідуть на зарібки до врубу або Фабрики, а гарні дівчата
і молодиці роблять часті екскурсіі до недалекого мі-
сточка...
Я бачив, що залівниця, хоть і поволи, а все таки
перемагае, ниіцить дику дівичу природу і первобитну,
родиму культуру того закутка, дарма, що вузенька лінія
залізничого шляху губиться, счезае в тій правдивій по-
тоііі верхів і ліеів, зворів і полонин... Я зрозумів, що
залівниця нищить те, що таке гарне, поетичне, що мені
рідне та любе. I залівниця видалася мені моім гяжкйм
ворогом, але ворогом могучим, і я люто зненавидів еі.
Коли такі або подібні чувства і думки наверталн-
ся мені иа ум, побачив я па рівнобіжній з тором залі-
зниці, болотнистій і камінній дорозі два візки; на однім
візку сиділо близько десять жидів, а „жидівский Іван"
гюшвякував батогом з усеі сили дві мершаві вихудлі
шкапини, що мало непадали під надміриою вагою; від- ~
так набіг мені на очи другий візок, драбинястий, хлоп-
ский; той вже нейіхав, іно стояв на міеці; щось мусіло
коло него зломитися, бо мужик пильно майстрував коло
него; конята були тож нужденві, з похіпопленими голо-
вами. Вид них двох візків дав моім думкам діаметраль-
но противний напрям: мені прийшли на гадку усі ті
невигоди, які суть сполучені з йіздою на візку, і дощ,
і порох і студінь і болото і діри в мості, і страта часу
120
і корчми і рогачки і невигідне спджене і ріжні прпгодп
та траяунки. Я почав розбпратп, яка залізииця ви-
гідна, сильна, швидка, безпечна, тана ; я почав думати
про постійніеть і правильність сі руху, про еі хосеппість;
я став дивуватися силі людского розуму, що увязнйв і
і запряг пару і електрику собі на послуги; я дивувався
організаціі і поділови праці при залізницях і почтах ; на
гадку мені прийпюв Всесвітний союз почтовий і Всесг.і-
тііиіі союз телеграфі'ший. В моім нутрі почалися руша-
ти „жолудкові ідеі“ і я з лютого ворога залівниці ста-
вав поводи еі прихильником. Я почав сумніватися в
в поетичноети курних хат і довгих кучсрів ; я пригадлв
собі. що курні хати Верхог.инців темиі, душні і певдо-
рові, що довгі кучері попасти непрактичні; прозаічний
стукіт залівниці видавався мені симпатичііійшпй як
романтичной шуы смереки.. Мені прийшли на гадку
темні сторона „первобитноі, родимоі культури", прийшли
на гадку народна нужда і темнота. Я поводи почав пе-
реконуватися, що для мого людского, хоч і руского,
серця, краспіі вигідві камепиці і елегантиі віллі, чим
курні хати; мякші европейскі тати, чим тати а сіра-'
чини і ыилыііі звуки опери або лектура суспільного ро-
ману чим звук сопівки або коломийка.
Уривок в Могильніцкого домагався травести і я
мпмоволі потихо задекляыував:
Ію де к е серце в туги пяне,
Я к и а т е б е л и ш спогляне
Від на земли Русинів!..
Бо там вб огі курні хати,
3 сірачшіи б р у д и і ш м а т и
Коломийки... сумніііі епів.
Але ті два противні паирями думок, що збудилися
у моім умі, нескоро уляглися. Національный роматизм і
„народничевство“ не хотіли уступити міеця космополіти-
чному утілітаризмови і демократизмови (соціялізмови).
Правда, я еміявся в духу в тих, що то любуються наро
дними вишиванями, а нсбачать на народиих сорочках
ані бруду ані лат ані дір ; що припинаючи вишиваний
ковнірик до біленькоі, чистоі, „діяментовим крохмалем"
накрохмалепоі сорочки, недбають про те, що мужик мі-
сяцями ходить в брудній, твердій, конопляній сорочці.
Ба, але чи валізпиця і телеграф вмеишають чи вбілыпа-
ють народну недолю? Чи освіта, пара, електрика, ціві
лізація потрібні і хосенні для мужика, чи ні?
Чи припадком непідкопуе цівілізація мужицкого
господарства і мужицкого щастя та добробиту ? А коли
так, то чи се е конечним наслідком висшоі цівілізаціі,
чи може воно е тілько наслідком случайних а не коие-
чних проявів цівілізашіі ?
Тоті питаня мов гвізд вбилися в мою голову, а
думки боролися і перехрещувалися,*тлядаючп відповіди...
Яка у мене найшлася відповідь на ті питаня, довідаеся
ласкавий Читач, коли прочитае отсю главу до самого
кінця — а може бути, що і скорше довідаеся.
(Залізииця) Чи потрібна залізниця мужикам
(а бодай иашим, галицко-руским мужикам), чи мають
вони який хосен з неі? Який вплив мае залізииця на
розвій мужицкого господарства і стан мужицкого до
бробиту? Який вплив мав вона па ті села, котрі пере-
різуе шлях залізпичий і який вплив мае па ціаий край?
Ті питаня насувалися мені майже за кождпм разом,
коли я іііхав залізниЦею. А відповідь ? Студій на ту
тему не доводилося мені стрічати1). Люде говорить всяко.
I між еурдутовцами і між мужиками мож иочути діа-
метрально противні погляди на ту справу. Одні кажуть
так, другі ні, і яакти на перший погляд не дають
ніякбі рішучоі відповіди. Та все таки ми тілько у яак-
тів будемо шукати розвязки повисших питанъ і може
бути, що коли до них возьмеыося так як треба, то мо-
же з них видусимо дещо рішучого.
Мені знані села, через котрі недавно проведено
валівницю і виані мені тоті зміни, які по тім наступили.
На перший погляд видаютьея тоті зміни під кож-
дим зглядом хосенні для наших мужиків. Я пересвідчив
ся, що в тих селах, через котрі йіде залізииця, білыпе
г р о іи а входить до мужицкоі кишені і більше з пеі
виходить, як в тих селах, через котрі не йде залі-
зпиця —розуміеся ееіегіз рагіЬив. Чи воно еправді
х о с е н н о для мужика і его господарства, що він біль-
ше заробляв гроша і що може робити білыиі видатки—
о тім ноговоримо дальше ; тепер хочу тілько показати,
що еправді ваведсне залівниці потягае за собою зріет
грошевпх доходів і грошевих розходів у мужика.
В и к у п землі піц валівницю забирас мужикови
землю, але дае ему ладпі гроші. Будова залівниці
потребуе много робітників і ціших і тяглих — і
мужик, особливо той, що мае воли або коні, може найти
ладпий заробок Чужоеторонні робітники, наставники і
урядники, що суть заиаті при будові залізниці, купують
молоко, яйці, хліб, дріб, овочі у мужиків, і опять у му-
жикову кипіеню діетануться гроші. Не без того, щоби
і котра дівчина або яолодиця своею уродою дечого не-
заробила. Досить, що підчае будови залізнаці можна
зауважати значний і наглнй (як для мужика) приплнв
грошей до села, до мужицких кешень. Коли будова ио-
кінчена і залізниця вже йде, пр.иплив грошей стае троха
менший, але зовсім не устае. Сама залізниця безпосере
дно не дае заробку, але дае носередно. В тих околи-
цнх, через котрі йде залізниця, повстаютъ звичайно
нові тартаки парові, нові копальпі наяти, ноні Фабри-
ки, або іетнуючі вже збільшають високість евоеі про-
дукцій Де е в селі стація, там нерідко повстае якесь
заведене лічниче, якесь „міеце купелеве“ і в літі при-
йізджають там більше або меііше численні гості „ку-
пелеві“ на свіжий воздух і свіжу воду, на жеитицю
іті. В селах, де суть стаціі залізничі, звичайно бувае
предпріемець, що скуповуе у мужиків яйці, гриби, раки,
збіже ітп. і висплае тото або вивозить.до якогось біль-
шого центра торговельного. Все то, як легко мож зро-
зуміти, дае мужикови пагоду заробити гроші і той
з-іробок звичайно е ліиший, як той, який мужик мае
там, де нема залізниці. Мужик, то за- пропорціонально
легку роботу при тартаку, при зрубі, при яабриці бере
80 кр., 1 злр. або і більше денно, мае безперечно далеко
ліиший заробок, як той, що на панскім лані тяжко
працюе за 10 або 15 кр. денно. Або мужик, що на міе-
>) Такі студіі подас Г. Успенский, в своіх оповіда-
пях, хоть иноді односторонне — в „народнический" бік.
Редакція.
121 —
ці продай за добрі гроіпі куяе.хешім гостий набіл, яйці,
ягоди, грпбп, стоіть далеко ліпше від мужика, іцо за
ііесі гроіпі продай тото само жидам і жидівкам в ліеті.
і тратить крім того час і силу на хід до міета.
Однак рівночаспо зо збымиснем гроіпезпх доходів,
витворюе, за.іізннця у .мужика пові видатки грошеві.
Паперед вже сам гріпг дочагаіея того, щоби сго вида-
ти. Згрібки, які отаираютьси мужикова при будоні за-
лівнпці і по сі отвореню, етановлать нспредвиджене +
в буджсті мужицкія. Певно, що у иеодного мужика е
вже готово мінус, котра жде на плюс, е вже готова ді-
ра, котру грііпмп треба в ткати Аде найдеся і такий
мужик, у котрого такоі дірц нема і в такім случаю нічо
природнійшого над те, що такиіі хцасливий мужик нанде
собі легко нову діру, в котру буде міг зароблений
гріш встромити, у него настанутъ тепер пові видатки,
котрих псрше немав. Всі обставили екладаються на
то, щоби такого мужика призвичаіти до нових видатків.
Місцеві мужики стикаються в чужосторонними робітни-
ками і наставниками, іцо роблять коло будови нового
шіяху валізаичого і крім еіфілісу переймають від них
пові явичаі, нову ношу, пові пісні і нові слова. Такий
сам вплив маютъ чужосторонні робітиики і наставники
заняті при фаѵриках, тартаках, копальнах і т. п. відкри-
тих в наслідок отвореня нового шляху аалізпичого.
ІІоміж такими робітниками і наставниками бувас
чимало міщухів (з людности міекоі) і нимало чужинців :
Мазуріи, Поляків, Італіяпців, Німців, Чехіи, угорских
І’усииів... У таких робітпиків звичайно одежа куповаиа,
Фабрична. з бавовпи, а. не з.лыіу, конопель або вовии.
У них чоботм, не ходакп. Вопи курятъ цигаро, не люльку,
шоть пиво, не горівку, посвистують міскі уличні ме-
льодіі, говорятъ чужим язиком. Вони уважаютъ себе вив-
шими від „дурного хлопа**, а мужик видитъ, що вони „но-
сятъ ся і держать себс“ більше „в паііска* і бсрс собі
від них цриыір.
В такім селі, де с стація залізнича, иастас далеко
білъпшй рух. Мужиковп чим раз частійпіс доводиться
видіти. людей, І ЗНОБИТИСЯ 3 людьми, ІЦО попяться „я
панска**, „по міеки**. Крім того і сам мужик маючи
залізницю „під посом** чим раз частійпіс вийіздить по
— за. -мсжі еиого села-і-евоеі—око.тшщ—д<г -бтлыпих або
меішіих міет і чим раз частійпіс стикався з цівілізаціею
і еі добутками.
3 другоі еторони до такого села, де е стація за-
лізнпча, стягаеея більше число жидів і купчиків. Дс пе-
ред тим була одна корчма, отвираеся тепер щс одсн
або два склепикп, котрих перед тим не було. В селі
лож вже діетати перкалю, купцу, мила, коріпя, питльо-
ваноі муки, чоботів, хусток, Фартушків, пацьорок, ііяфти...
Мужик сам частійпіс виіііяднтг. до міета на торг, на про-
даж і па купно.
Всі ті обставшій екладаються на тс, що в селі
иастас нова мода. Вмісто ходаків починаютъ убувати
мужики чоботи : спорту богачі. потому біднійші, снер-
шу господлрі, потому газдипі. В міето лыіяних і коно-
ігляних сорочок і раньтухів появляються перкалсві; вмі-
сто вовцянпх сіраків доманіиого впробу появляються
куповпні к.тмізолі, еітснссрн. уНоші, леіібцкп еіс. Довгі
кучері обстригаютъ... Вмісто люльку курить „мо.іоде
поко.'іііь>“ цпгарета ргаіііроеиі Гг. зв. „дзигару“), вмісто
горівки починаютъ пити пиво , гербату. (чай) і навіть
ктву: каву і гербату любить мужпк моцно заеододитп
пукром. Курні хати реФормуються: появляються димарі і
„ангельскі* залізні кухоньки. Вмісто угля вічно тлію-
чого в печи, котре. иічого ис коштув, купуе мужик сір-
ничкп. Вмісто іти тілько або іііздитн воламк мужик
йіздпть залізннцею. Про те послідне доводилося мені
балакати з мужиками (з Верховинцями з Тухольщипп).
Вони хвалили собі залізницю і говорили, що вона дуже
тана (було се вже по заведеніе иолосовоі тарифи). „Як
шс не було залізниць говорили вони, і до міета треба
було йіхати возом, то рогачки і тота горівка, що по до-
розі по корчмах випилася, тричі або пить раз тілько
коштували, що білет нз залізницю : а кілько то було
монету з тим! А тепер залізНицею йіде чоловік як паи,
тай швидко!“ 3 того виходйяо би, що йізда залізницею
повинна би змсишити грошеві видатки мужика. Але-ж
від тих самих мужиків довідався я, іцо по йіх селах
господарі, що персдже йіздили волами, до міета два або
три рази до року^лепер йіздять—шіеть - або вісім ]>аз
до року. Значить: хотяй одна подорож коштув менше,
так за те більше иодорожей і загальнл сума видана на
пойіздки значпо зростан. Але звіено, що мужик не на
снацер йіде до міета: він йіде на продааг або па купно,
або на одно і друге. I таким еиособом поссредпо збіль-
шус залізішця оборот грошевий у мужика. I пс одна
іннов.тція заводиться в селі в наслідок заведена валі-
зииці. В хатах мож побачити зйгарки і у декого і ки-
шонковий зигарок подиблеся; міето деревянпх кубків
заводиться цинові; шибки у вікон більші, пові хати бу-
дуються на німецкий спосіб ; міето деревяних лижок
меж побачити цинові лмжки х відельці ітд ітд. Все те
мужик купуе тепер за гроші, а перед тим або зовсім
пебуло того у него (як зигарки), або сам собі робив
(кубки деревяііі, лижки.,.)
(Далі буде) В. Охримович.
Полеміка й дописи.
В СПРАВІ НАПІИХ В1ДНОСИІІ ДО МО-
СКВОФІЛІВ. Від д. ІО. Яворского ми діеталп
письмо, в котрім він цротестуе протів того,
буцім би то він і інші т. назв. молоді москвофіли
готові були за матеріяіьні користи запродати
своі нереконаия. Ми того не казали, а тілько
копстатували <і>акт економічноі залежносги мо-
лодпх від старих москвофілів, угроза сих оста-
тних і те, іцо ті угрози зробили свок,
т. о. між іпнпіми здержали публичку маніфе-
стацію оппозиціі в „Ак. Кружку“. Супротів то-
го д. Яворский наводить <і>акт, іцо на комерсах
піеля москвофільского віча у Львові, члени від.
„Буковини“ й Ак. Кружка вистуіінли з „безу-
словною оппозиціею противъ рутен-
ства и мамелюцгва т. в. „старыхъ*,
какая проявилась въ еахоіі рѣзкой Формѣ*. Далі
д. Яворский пиніе до слова таке:
„Еслп-же я и мои товарищи, имѣвшіе не-
счастье выступать въ одно время исключитель-
— 122 —
по въ „радпкалыіо“-оппозиціоіпюмі> духѣ, пре-
кратили съ нѣкотораго времени этакія мапи-
<і> с с т а ц і и , — то н с к а. к о г о - н и будь
с т р а х а р а д и и не по поводу измѣненія
своихъ прежнихъ соціяльныхъ воззрѣніи, а про-
сто потому, что с о ч л м и х ъ п о к а -что н е
только безполезными, но даже вре-
д и ы ми д ѣл у о много б ли ж е н а с ъ
касающемуся, т. е. русскому дѣлу
в ъ А в с т р і и, отъ котораго мы, даже ради
красивыхъ глазъ всякихъ „—измовъ44 отречься
не можемъ.
„Вотъ Вамъ, господинъ Редакторъ, един-
ственная причина, почему мы, молодые т. з.
„москвофилы44 не „выступили ріпіучо й безпово-
ротно яко радикали14.
„Остается еще сказать нѣсколько словъ о
нашихъ къ вамъ, радикаламъ-сепаратистамъ отно-
шеніяхъ. Онѣ такъ несложны и просты, что я
позволю себѣ ихъ суть коротко выяснить.
„Мы — въ никакомъ случаѣ не забудемъ,
что мы — р у с с к і е, вы-же вѣроятно не скоро
перестанете быть — сен а р а т и с т а-м и т. е.
не перестанете величаться „особымъ-народомъ",
„самостоятельною націею14 и прч. Мы не имѣ-
емъ возможности перемѣнить ваши воззрѣнія
и дѣйствія, у васъ-же нѣту средствъ воспла-
менить насъ для разнаго рода навоздупшыхъ
мечтъ о самостоятельности и индивидуальности
Руси-Украины. Изъ этого безспорно слѣдуетъ,
что всякія усилія въ этомъ или другомъ на-
правленіи — т щ е т п ы и б е в и о л е з н ы.
„Никакой особенной „дружбы", никакого
„злучепя" (какъ хочетъ вѣнскій радикалъ сепа-
ратистъ г. Будзыновскій) между нами быть не
можетъ, пока мы — русскіе, а вы — сепара-
тисты, какъ не можетъ быть „злученя44 между
двумя п р о т и в у п о л о ж н ы м и крайно-
стями. Тѣмъ ие менѣе не только не исклю-
ченъ, но даже н е о б х о д и м ъ какой н и -
будь іи о (1 и 8 ѵіѵепйі между нами, такъ
какъ пе смотря иа всѣ наши противоположно-
сти, есть у насъ одна общая точка,
въ которой мы должны сойтись при
первомъ ща гѣ к ъ пра к тич е ск о му пе-
реведенью на іп ихъ т е о р е т ич е с к и х ъ
Тгр о г р~а~ммъ
„Этою общею точкою нашей ближай-
шей дѣятельности — область экономи-
чески-соціяльная и только ее одну можно
считать этою общею намъ „лавко^у44, о которой
упомнулъ г. Будзыновскій въ своей рѣчи на
іовплейно-шевченковскомъ банкетѣ въ Вѣнѣ дня
7. марта с. г., и на которую сейчасъ-же добро-
душно сѣлъ членъ „Буковины" г. Могильницкій.
„Въ заключеніе осмѣляюсь привести въ па-
мять гг. радикаламъ-сепаратпстамъ слова — не
русскаго — а ихъ-же у к р а и н с к а г о това-
рища. нѣкоего г. О. П—скаго, которыя встрѣ-
чаемъ на стр. 39, прекрасной его брошюры:
„<) безвыходности украинскаго соціализма въ
Россіи44, (Женева 1891): „мы- привѣтствуемъ
з и а м е н а т е ль и о е, по нашему мнѣнію, бро-
женіе среди молодыхъ такъ называемыхъ мо-
сквофиловъ. которые при усвоеніи ими
руководящихъ соціяльныхъ идей укра-
пнетвуюіцеп радикальной партіи въ Галичинѣ,
могутъ вывести руссиповъ. (?!) па
общерусскую дорогу, которая одна
с о в п а д а е т ъ с ъ и с т о р и ч е е к о - к у, і ь т у р-
н ы м ъ н а п р а в л е п і е м ъ в о с т о ч и о и Е г>-
р о и ы 44.
Письмо д ІО. Яворского, — одного з пай-
іцирійших і найпоступовійпіих „молодих44 м<>
сквофілів, — характерно. Д. Яворский зовсім
жертвуе своі соціялыю-економічпі погляди „рус-
скому дѣлу въ Австріи44. ІЦо се за діло —Лож-
на догадуватися по тім, що д. Яворский вва-
жае за шкодливе виступати протів своіх „Ру-
тенців та мамелюків", т. е. протів тих, котрі
верховодятъ тим „русскимъ дѣломъ," або крас-
ите: чинятъ тепер суть того „русскаго дѣла44.
Звіено, д. Яворский рішився не виступати
протів старих поки що, — поки вони не зро-
блять те „русске дѣло44 зовсім рутенским і ма-
мелюцким, і не затоплять і д. Яворского со
братіею.
Розширітьже се на „общее русское дѣ-
ло44, скуплене, як звіено, в Росіі, і ви будете
певні за- будучніеть- йапшх „мблбдшГ" москво-
філів. Адже-ж суть того „общаго дѣла" в Росіі
тепер — російскі „Рутетщі і мамелюки", т. е.
пануючі верстви зі своіми інтересами й погля-
дами! I для них наші „молоді" москвофіли
готові пожергвувати своі соціально екопомічш,
та натурально й політичні погляди. Зрсштою,
ніхто не знае, які то соціально-екопомічні по-
гляди наших „молодих44 москвофілів, бо доси
воня йіх не висказали. Се все дае нам право
не вірити в яку небудь ноступовість тих лю-
дей. То звичайні руссоФІли-централісти, котрих
разить навіть наш (смійтёся Ь сепаратной.
Вони навіть не в стані зрозуміти нашого —
ф е д е р а л ь н о г о та ділового становиска, з
котрого ми признаемо, де треба, й російеку
мову і самі вживаемо еі там, де ми мусимо
проводити в російскій публиці певні ідеі про
ііоступ від котрих заложить і постуц на Украйі-
ні. Напгіж „молоді44 москвофіли беруться гово-
рити по російски, для самого говэреня, женуть-
ся за самою Формою, і то далекою від міецево-
го грунту, тілько для того, щоби собі колись
ту Форму плохо присвоити, а натомісцПце бшУ-
ше ніж старі москвофіли покидаютъ міецеву
мову й інтереси р. укр._ демосу. Йіх манить
Формальний бік проповіді ново - наверненого
руссофіла-централіета д. О. II. — едина дорога
„совпадающая44 з „іеторично-культурной на-
прямком Східноі Европи44, тобто обрусеніем.
Що-ж супротів такоі високоі й широкоі, все-
восточноі завдачі значить міецевий народ з
его мовою й інтересами?! Та супротів такоі
завдачі, нехай его просто чортбереіОсь край-
ній вивід з розгонів наших руссоФІлів.
Такі люде самі копаютъ чим раз більшу
пропасть між собою і пародом і не мають
н і я к о і б уд уч но с ти____
Висказуемо се крайне слово про наших
„молодих" москвофілів, щиро бажаючи, щоби
вони раз застановилися над собою і сказали
світовп, іцо вони таке та чи йім бути чн
и е бути? Поки того не буде, поки ..молоді'4
123 -
москвофіли не скажутъ, щ о і я к думаютъ робити
для місцевого демосу, иски не выскажутъ своіх со-
ціально-економічних поглядів і не стянуть йіх вво-
дите в жите (для чого треба вживати й народноі
мови), ноти ми радимо всім нашим радикалам
збутися всяких іллюзій що до можливостн якоі-
небудь снільноі праці з „молодимиі: москво-
філами. I після сего кладемо точку, поки що
не вважаючи користною навіть розмову про
ею справу.
При нагоді завважуемо, що в „Народі®
помістив письмо д Роман Алексевич, а на зйіз-
ді слав. молодіжі і т. д. виступав его брат, др.
•Іев Алексевич, голова „Буковини®.
Редакція.
Наука й штука.
АВСТРО-РУСКІ СІІОМИІІН (V. Далі)
ПВітніцкий стрів нас госгинно, алс якось
торопливо Довго й він перебирав, якіб можна
дороги взяти, щоб нерекинутись через Карнати
на угорский бік. Я ему сказав, що радий йіха-
ти по всякій дорозі, аби тілько він мені ви-
найпюв коня з Гуцулом і так, щоб ' обійтись
без жида, бо вже Федькович в остатній корчмі
заговорював з жидами і ті предлагали якесь
посередництво Вітвіцкий похвалив мене, що я
хочу обходитись без жида, і ми вийіпли в се-
ло з тим, щоб шукати Гуцула з конем. Не
вспіли вийти, стрітили жида, і Вітвіцкий почав
з ним говорити і про мою дорогу і про коня,
при чюму говорив і навіть виговорював зовсім
по жидівскому: а Тиг (еіп Та"). Через кілька
кроків унять те ж саме з другим жидом. Зда
еся, від тих жидів він довідався про те який
Гуцул дасть коня й проводиря мені через гори.
Вітвіцкий піпіов до того Гуцула, або переказав
ему через жида, — не памятаю вже, — і че-
рез кілька часу коло попівского дому був для
мене кінь і Гуцул, але не сам хозяін, а якийсь
его вассал, як потім обявидось. Вітвіцкийдав
мені на дорогу зосгатки печеноі курки, котрого
вгоіцав нас, пляшечку рому, від котрого я від-
рікався і про ко трий він меяі казав: „там на
верху побачите, чи треба его, чині“. Вітвіцкий
дав ще записочку до ватага пастухів, що були
на иолоиині в тім місці, де ми мусіли ночувати.
Я сів на коня, і незабаром став підніматись на
гору.
Гуцул, проводирь, 6ув з бідних. Він якось
чекономічно був звязаний з богатшим, котрий
взявся доставити нам коня. Не був той Гуцул
і дуже з розумних, але все таки росиитував
мене про інтересні для него речі. Він потім
міні признався, що его вразило, „що пан, та
ще й богатый (се він вивів з того, що я зго-
дився дати щось 5-7 гульденів за всю дорогу.
„Заплатите, як князь 1 — сказав метіі і Вітві
цкий, хоч сам же почав торгуватись за мене),
— та не гордий і говорить приязно до хлопа®.
Довідавшись, що я з Росіі, мій Гуцул сказав
мені, що в них така надія' в. що російский
царь прпйде до них, одиіме в панів землю, по-
ділить між хлопами і віккепе жидів.
Я вже чув таку саму надію в ііутилові,
дс царя-мессію звали восточним царем, руським
або мовековським, і відповів теж саме, що ка-
зав і там. тоб то, що колиб російский царь
мав давати землю хлопам в чужім царстві, то
почав би з того, що зробнвби се в своім, а
він того не робить. Путилівскі Гуцули заду-
мувались на сі слова і один сказав про жидів:
„ну, то якось инакше буде; може дасть Бог
та святий Миколай, що буде на них мор, або
війна®. „Як, спитав я: на самих жидів??®
„Егеж, відповів Гуцул, на самих жидів®. Гуцул
жабевский був, очевидно мешпе філософ і вис-
лухав мою замітку проти его надій па царя
восточного, з білыпим Фаталізмом.
Ми піднялись вже досить високо і увій-
іпли в густий ліс з великими соснами. Став
накрапати дощ. Під вечір ми вийіпли на край
лісу перед листу полонину покриту тілько тра-
чшміц~ серед котрйх шГямами виднілись низькі
приземні смереки. Вже перед тим ми встрічали
скот, а тут побачили ціле стадо й великі заго-
роди і стайшо, а коло неі людей. Ми поздоров-
кались, мій сііутнігк дав старшому записку від
попа, і нас прийняли до гурту. Незабаром зов-
сім стало темно, дощ вбільпгився і люде стали
кінчати роботу й ховатись у стайню.
То була величенька будівля з дерева, з
лавками поиід егінами, але покрита тілько з
боків. Середина сгайні була відкрига і туди
йпіов дим від великого огнища, що горіло по
середині будинку Хтось мені сказав, звертаю-
чи мою увагу на те, що люльки запалювали
пастухи сірничками, а не з огнища, що те ог-
нище — жива в а т р а, тоб то витерта дере-
вом. Такий огонь запалюють, як прийдуть па
полонину в початку літа, й потім огнище му-
сить горіти до кінця сезону, а коли потухне, то сс
вважаеся за негарне для скота й для людей.
Я згадав про живой огонь, про котрий го-
ворить цітата в Тайлора РптіЬіѵе сніінгс з
одного Німця, котрийпройіздив_ у_ХУЦГ_в»_по-
Великорусі. Мені показали і інструмент, котрим
вытираютъ огонь, подібний до арані ведій-
ского, але казали, що тепер не можна витерти,
бо погода мокра. Зварили на бриндзу молоко,
надоене в той вечір і потім стали варити в
менших казанах молоко і к у л е пі у (із боропіна
кукурудзяного) на вечеру всьому товарнству.
За вечерою впять питали мене про московскаго
царя, і коли я дав свою звичайну відповідь,
один спитав: так отсе ми так до віку й буде
мо бідувати? і ніхто нам не поможе?" „Ніхто.
відповів я, окрім вас самих®...
Старшина компаніі виходив кілька раз
серед розмови, котра очевидно ему не подоба -
лась. Обертався він до нас сухо, але другі оуліі
привітнійпіі, розказували про податки, котрі
вони мусять платити арендарям иолонини і т. и.,
і нареіпті приготовили мені не зле ліжко на
лавці під стіною. Одно тілько було для мене
неладно: крізь стіну в одни бік дув вітер, тоді
крли другий бік нрішікало тепло від огнища.
— 12-1 —
Я почав почувати рсвматичні поколи в плечіх,
але. повертівпшеь, засну».
Прокинувшись коло 4 годин ранку, я по-
бачив туман і мілкий дощик. Гуцули варили
молоко й кулеіпз’ на снідане. Посвідали. Треба
було йіхатп. Мій спутник роеіпітував дорогу в
старшини. Коли осідлали коня, той став зади-
рались на дпби. Я тілько нослі зрозумів, іцо то
значило.
Стали підниматись у гору досить круто,
при чому мені приншлось злізти з коня. Вітер
і дощ різали лице Часами я почував слабість,
котра бувала в мене й на Альпах у таку по-
году і котра мусить бути гіроявою того, що
звуть у Французкій Швейцаріі піаі <1с топ-
іари е. Хвилинами я не міг іти й чув себе
близьким зомліня. Гірстка ягід го'го'дз (брус-
ника, Ргеіа-еІЪеегеп), зібраних но дорозі, або
трошки води з потоку під ногами -ж з каплею
рому вертали мені на час енергію, і так ми
выбрались на гребінь, одмічений хрестом, як і
в Півсйцаріі. На гребні обхопив нас.великий
-вітергуіРЯдяйте,:папочку.—па—копя, будемо -біг-
тп“, сказав Гуцул-провідник, дріжучи.
Я звернув увагу па его одежу. Вона вся
була полотняна, змокла. „У вас иічого тсіглій-
шого нема‘?“ сшітав я иго. „Не ма, кажс, —
так мене скоро закликав Н. Н, іцо я не вспів
забігти до дому, взяти сардак“.
Ся поспішність трохи не погубила нас,
як скоро показалось. По гребню видно було
дорогу, означепу хрестами. Але Гуцул через
кілька часу звернув у бік, по крутому спуску,
так що я муеів злізти з коня. ІІослі я догадався,
іцо Гуцул ховався від вітру. Ми побігли, —
добігли до поясу приземих смерек і куіців, і
тут я побачив, іцо Гуцул пута без толку. „Чи
не стратили ми дороги? питаю. „А зблудилис-
мо“. „А чи знайдемі-ж?“ „Та може дастъ Вог
та. свята Мати“.
Почали впить ходити, видимо без усякоі
ідеі. „Де-ж мусить бути наша дорога: чи в
праву руку, чи в ліву ? Чи ми вже, иа угорс-
кому боці, чи ще на галицкому? ‘ „Не знаю
-відповіда мій—автомадон „Нуто будемо епзж
скатись прямо в низ“. „Не можна. Заплутас-
мось у смерека.х, а тут в вовці і медведі“.
Впять поплутали. „Ну, кажу, а назад до
хрестів, а потім до пастухів утрапимо ?“ „Не
знаю, каже.
Треба було браги діктатуру в своі руки.
Я велів іти назад, у гору. Гуцул ііотяг коня
Коли чую крик его, - обертаюсь і бачу, іцо
кінь спиняеся назад, Гуцул его не пуска, на
решті кінь вириваеся, иада назад, котиться кіігь-
ко разів і нада без движеня, тим часом, коли
мій куФерчик, одірвавшись, скаче далі рікоше-
тами. Гуцул прибіг до недвижного коня і тро-
хи не плаче: убито коня! Прибіг і я > кажу
ему розсідлати коня. Коли се Гуцул кричить
тікайте, бо буде бити, ногами бити! Кінь
справді задригав ногами і далі став досить
бодро. Гуцул пайшов мій куФерчик, привязав.
Впять іііін.чн в гору, і впять така-ж сама іс-
торія.
Я кажу: ви дуже круто тягнете коня,
ідіть отак (показую-зігзагами) то кінь здержить.
Гуцул не слуха, кіпь спиняеся, Гуцул оішраеся,
і на решті я з ужаеом бачу, як кінь таки ле-
титъ назад, а Гуцул, держучись за уздечку, як
за радіуг, описуе дугу но воздуху і нада низніе
коня.
Ну, тепер пропали й кінь і Гуцул, ду-
маю я, і біжу до них. Але ранійше, ніж я при-
біг, кінь усгав, а погім і Гуцул Тут я вже не
видержав і став кричати, хоч і без грубих слів.
що все лихо від того, що Гуцул мене не слу-
хаеся й тягпе коня круто на гору. Гуцгл вла-
годив коня й послушно піпіов зігзагами вгору;
кінь піднимався благополучно. Я став передих-
нути, — коли обертаюсь : нема ні коня, ні
Гуцулл Я бігаю, кричу: нема иікого! Пометав-
шись ще, я рішаюсь сам іти вгору, і через
5-10 мінут бачу крізь туман коня й Гуцула,
котрі стоять на однім міеці. Сказу вся, що Гу-
цул зробив дуже вже великиіі зігзаг і зі-убив
мене, — сам налякався і повернув у бік і па
решті став-і почав гукати^ та »-пе чув і;г<>-
голосу за в тром Як бачитс, скрізь одна ру-
тснска організація!
Піднявшись ще трохи, я побачив крізь
тумап хресг, признак гребня. Дійінли до того
хресга. гКуди, питаю, мусить лежати наша
дорога вправо, чи в ліво !41 .Гуцул не зна. При-
вядавши. звідки віяв па нас вітер, я рішив іти
в л во. Гребінь ионижаеся, ось другий хрсст і
коло него кінскі кізяки, признак подорожпих;
трохи далі видно нсрер.івчагі сліди дороги,
далі безспорну дорогу- Обое ми зраділи з Г.ѵ-
цулом. Він питай, чи не хочу я его хліба ззіе.ги ;
я діегаю зостатки печеноі курки Вітвіцкого й
ром. Трохи підживляемось і йдемо далі по до-
розі вже ліеом.
Але іцо то за дорога! Я бачив в Альпах
кіпиі й мулові дороги через перевали; так то са-
лоновий паркег перед нашою карпатскою до-
рогою Се був просто рівчак, но котрому в
часи дощу йпюв иоток, а через него валялись
деревинй, так що иноді треба було коневі пе-
релазити черее ті деревипи, як собаці, а иноді
підлазити —під нимитжРак-мн—бідували—більше
години, иски вибрались на білыне цівілізовану
дорогу, усэ ліеом, по бокам котроі видно було
людску руку в порядно зложених дровах. Гу-
цул иояснив мені, що ие забаром буде шлюз
для спуску дерева, і хата „Форштерів'-1, де
можні буде пристати. Ось і шлюз і перед ним
ціле озеро спиненоі води, а над озером вели-
кий дім.
Оказалось, іцо се якась „Форштерскаи
канцелярія, куди Форпітери приходятъ на час
з села -Туги, що лежить низше о кілька кіло-
метрів, а що в домі в тілько якийсь Иімсць,
швець. з жінкою, котрий займа там одну
хату. Німці оказались якіеь стративіпі західну
культуру і подібні до наших мужиків Впять
показалось, що в тих Німців, що живутъ над
озером, нема ні утки, ні курки , так що йіети
мені дали тілько два сорта, але все таки пе
барабольників. а чогось подібного до клюцок
чи гал.'іікік. -- одни з юшкою, я другий без
— 125
юшки. Перед тим питали мене, чп не хочу я
бурку ту, — і Гуцул казав іцо иа Угорщині
все пють вино з буркутом. але я взпавіпп, іцо
вина нема, не схотів і буркуту Побачившн-ж.
іцо йісти нема чого. окрім галуіпок, спитав
буркуту і взнав. іцо се МіпегаІ-ѴѴазяег з неда-
лского потоку Принесли, — кисленьке, не сма-
чпе. „А я казав, іцо на Угорщині все пють
буркут“, каже торжественно Гуцул. Чудаки 1
Німка оказалась предобра. Принудила
мене знати одежу, іцоб просушити, також і
чоботи. Занасна одежа в мене була в куферці,
а заміець чобіт мені дали черевики, котрі були
па поправці у піевця. Потроху я нрнйиіов в
благодушіе. Тут явився Гуцул і ноказав мені
люльку, — деревяну, з мідяними інкру стаціями.
„І-і, каже, піііка! У нас таких нема! Ніколи
у мене не було такоі піпки! I не буде!“ „Чому?
питаю. „Дорога 40 крейцарів иравлять . „Ну,
кажу, па то вам 40 кр. Купіть піпку“. „Кому ?
вам? пита. „Та ні. собі, бо я-ж не курю!“
Гуцул не вірив своім уіиам. На решті
заіілатив"заГіііику гроші, увіипіов в мою хату
(то була канцелярія, в котрій шахви і велика
чорнильииця нагадували неприсутніх Форштерів)
вже як властитель піпки і став мене дякувати,
при чому розвязав свою душу і став мене
хвалити за те, іцо я такий великий паи, бо-
гатий (заплатите, як князь! нригадались мені
слова Вітвіцкого) та пропадай через него, дур-
ного, іцо не взяв сардака і побіг зарані згорп,
— і все таки я его ні не бив. ні не налаяв,
а ще й піпку куііив.
Я не знав, що казати на той акахвиет.
Л Гуцул, одкриваючи мені свою душу, ще раз
росказав, як на него крикнув собрат же его,
та тілько богатший, в Жабю і як він посіііша-
ючись, забув навіть узяти теплий сардак, а •
далі росказав, що старшина пастухів на поло-
пині, де ми иочували, требував 50 кр. чи рень
ского за те, щоб провести нас через иеревал
до вірного спуску7 на угорский бік і як, коли
він, мій провідник, не дав ему таких грошей,
то той не росказав ему докладно дороги...
„Чому ж ви мені не сказали, що він грошей
Просить?-питаю. „А-не смів !'*
Так я довідався, через що ми трохи не
зблудились на довго. А коли стали сідлати ко-
ня, щоб нам йіхати далі од Форштерів, то я
довідався іцс про трете джерело наших незгод:
у коня оказалось стерто на спині в тім міеці,
де привязано мій куФерчик. Коневі боліло, че-
рез те він і на диби ставав...
Тепер я звелів инакпіе перевязати ку®ер-
чнк, і ми іюйіхали вже досить рівною дорогою
в Луги, де. як казав Гуцул, можна персночувати
тс-ж у Німця (здаеся, теж Форштера, тілько в
одставці), котрого він знав, перейіздючи кілько
разів до Сігету, тілько инпіим персвалом че-
рез гори, з збриндзею, котру возив. як і другі,. _
з Жабйого на спродаж в Сігет. (Внходить, що
мужики галицкі таки знають угорский бік біль-
иіе, ніж иопи’і
Мій провідник дуже хвалив того Німця. в
котрого ми мусіли ночуватп. Прнйіхали мп до
дому того Німця, вже коли стемніло. Провід-
і ! ипк увіпшон у дім, але через кілька часу вий-
і шов і обявив мені, що Німця нема дома, а
> жінка его етидаеся. без мужа, іірпймати чужого
; в дім. на піч.
з Не зоставадоеь нічого. як направитесь до
- жида у корчму. Тут впявилось, що в жида ха-
- та мала, а дітей багато. і що жнд береся го-
> дуватн нас і коня, але спати треба на другій
половині дому, в мужика, в котрого, як нотім
і довідався я. жид винайма півдому для себе,
і Мене впустили в кімнату мужика. То була до-
, сить простора хата, в котрій стояло два ліжка,
і лавка під стіною й деревяна гола канавка, на
: котру я ноклав своі пакунки Йісти принесли
і від жида, яйця й горівку. Я поділився стравою
. з моім Гуцулом і став готовитися спати, —
[ коли в хату увійшло, окрім газди і досить
' гарноі дівчини, его дочки, душ з 10 мужиків,
, - Русинів треба додати, окрім одного, бо сс-
' ло було рускс.
Один з них почав говорити іцось таке
доситі, неясно, але смисл котрого був запит,
чи так воно мусить бути, що бідні люде бу-
дутъ терпіти лихо й не бачитимуть правди?
Я, трохи здивовапий, обвів очима гурт.
Очевидно, що всі були трошки підшівши
(прийшли з корами), але не до втрати думки.
Гуцул провідник стояв по заду; очи его бли-
щали білыпе, ніж у других. Він махав мені го-
ловою й голосно нюпотав: „Кажіть, — гово-
ріть, — я всс йім росказав, — вони знають,
хто ви !“..
(Далі буде)
М. Драгоманов.
НАШ ТЕАТР 1. Гостина труни руского
-театру народного у Львові розпочалася доволі
гарно, а скінчилася іювним фіяском, трохи що
не розбитем труни. Сс Факт незаііеречений і
безперечно дуже сумний, тим сумнійший, що не
припадковий, а випливае з цілого супрягу об-
ставин, серед яких живе наша сцена.
Фіаско було повне — і економічне і ар-
тистичне. О скілько перші вистави були вдатні,
о стілько. остатні, як вистава „Різдвяноі ночи“
навіть у рецензента „Дѣла“ викликали хіба за-
чудуване та смуток. Що до здобутків ФІнансо-
вих, то вони з жадноі вистави небули надто
блискучі, але все таки перші вистави бодай
сяк так оплачувались, коли тимчасом на оста-
тшо заповіджену виставу штуки „Пані молода
з Босніі" майже ніхто ие прийшов і вистава
не могла відбутися. Та найбілыпе лихо те, іцо
сегорічна гостина нашого театру у Львові
скінчилася тим, що пятеро найлішпих артистів
нашоі труни: обое Клііпевскі, Олыпанекий,
дуже добрий комік Керніцкий і тенор Карпін-
ский покинули руску трупу і пристали до поль-
-ского театру у Львові, а шестий Курманович
піпіов також шукати собі іншого хліба. Вже
один сей Факт, в звязку з тим що наші арти-
сти. вступаючи до польского театру згодились
на менші гажі і на нідрядні ролі, свідчить про
те, що внутрішні і зверхні . обставини нашого
театру ненормальні, що крайня пора подумати
—-.126 —
добре нЗД тим, як би піддержати нашу сцену
і допомогти йій до красшого розвитку.
Поиеред усего запитаймося: іцо таке наш
театр і чим він для нас важний ? Вдавалось би,
іцо се питано зовсім лишне і давно вияснене.
На тисячні лади повторяютъ наші й чужі па-
тріота: театр то школа житя, підойма націо-
нальности і розсадник цівілізаціі, споеіб убла-
городненя'чутя і т. і. Та на лихо у всіх тих
рсчах міні ввижаеся богато Фалыпивого, натя-
гненого. вивченого з книжок, а не взятого з жи-
воі дійсности. Якою школою житя е для нас
наш театр? Той театр, котрий доси н а-
віть не трібував, а в значній части
навіть не може т р і б у в а т и показати
нам нашого ж и т я таким, яке воно е ? Пе-
регляиьмо увесь наш репертуар, що ми в нім
побачимо? Крім пітук перекладених з иімецкого,
іюльского, Французкого, значить, штук, котрі
можуть мати для нас значіне тілько або чисто
естстичне або задля евоеі тенденціі. т. е. про-
нагандове головною оздобою нашого реперту-
ару е штуки украйінскі, переважно з житя на-
роднаго, а по части й з житя інтелігентних
верстов. Але і жите мужиків та міщан і жите
людей інтелігептвих на Украйіні е зовсім інакше
від нашого, інакші там інтерсси, інакші типи,
інакші коллізіі. Значить — якаж тут школа жи-
тя ? Бсзперечно, штуки украйінскі для нас цін-
пий набуток, але при нормальнім розвитку те-
атрально го діла вони повиниі бути, так сказа-
ти, десером, а не хлібом насуіцним наіпоі сцени.
Хлібом насущним театру еправді народного,
еправді спосібпого до зросту і розвитку повмн-
ні бути своі штуки, де би виводились такі люде,
яких ми бачимо. такі інтереси і коллізіі драма-
ткчні, яких ми самі е сводками, які відбивають
ся на нашій власній шкурі.
Чи відиовідае тим вимогам наш галицкий
репертуар? Смію твердити, що не тілько іцо
не відиовідае, алс при теперішніх наших від-
носинах навіть пе може відповіети. Коли
театр мае бути школою житя. то мусить пока
зувати нам те жите, зображувати і аналізува-
ти его прояви, будити в слухачах критику
сего житя, будити почуте, що такі а такі про-
яви в добрі а тамті лоѵані. А щоби така кри-
тика була вірна, мусить бути новною і все-
сторонпою, опиратися на ііовнім і широкій
зображешо суспільности. Театр, котрий піддае
мрилюдній критиці тілько деякі дрібненькі
явнща, осмішуе або клеймуе тілько деякі не-
величкі, покутні хиби, а лишне на боці, про-
мовчуе або покривае брехнею головні, осиовні
недостатки суспільности, той театр ніколи не
стапе вповні національним, не буде школою
житя, або буде злою школою.
В тім нещаснім положеніе находиться
доси наш галицко-руский театр, і мабуть не
швидко ще пастанс доба, коли положено его
поправиться. Погляньмо знов на наш репер-
туар і запитаймося, о скілько він відповідае
призначепю театру яко школи житя? що по-
казали нам доси галицкі драматичні писателі?
Сказати правду, найлучшу річ з житя галицко-
руск-.го люду дав Поляк Корженьовекий в сво-
іх Верховинцях. Але явища зображені в тій
драмі і то зображені досить сміло, нині нале-
жать до іеторіі. Опришки, мандатор — який
нам нині до них інтерес? А надто щё нині
ми знаемо, що Корженьовекий, ііишучи свою
драму, далеко не догнав дійсности, і що его
мандатор е недоладною карикатурою супроти
свою орігінала — страшного, кровяного Грдліч-
ки. А з пізнійпіих часів, по р. 1848, що по •
казав нам наш репертуар драматичный? Дов-
голітва важна боротьба народа о ліеи і пасо-
виска відгукнулась ледво в одній слабенькій
штуці Гупіалевича „Сельскі пленіпотенти",
пітуці, котра мабуть ніколи и, не була на
сцені — не знаемо, чи з вини дірекцій театраль-
них, чи задля заборони поліційноі. I я певні-
сінький. що іце й нині наша власть иолітична
непустилаб на сцену ані одноі штуки, котра
би суріозно зображувала перший ліпший спі-
зод тоі боротьби. Значить се поле заборонене.
Ідімо далі. Жите конетітуційне. вибори і
виборчі агітаціі серед народа відгукнулнеь у
нас доси також тілько в одній штуці — радше
штучечці Цеглінского „Лихий день". Поважних
вимогів до ееі штучечки ставити годі, хоч ав-
торови треба признати заслугу, що зробив пер-
ший крок на сім полі. Чи богато дальших кро-
ків можна тут буде зробити -— про се ногово-
ми далі.
Такі безмірпо важні Факта, як лихва, лі-
цтаціі, вплив банків на селянство, вплив роз-
дробленя грунтів, утрати землі, Фабрик, тарта-
ків, горалень і т. і. — все се доси неткнуте
поле в нашій драматичній літературі. ІІевна
річ, тут богато зробити можна і цензура забо-
рони не покладе, — треба тілько, щоб най-
шлися талановиті писателі. Тяжше вже діло з
такими Фактами як рекрутчина (тут майже о-
динока, тай то слабенька проба - „Каираль
Тимко"), жандармерія і еі впливи; наші власти
на нункті тих інстітуцій дуже делікатні і дра-
зливі, і я сумніваюся, чи швидко ми побачимо
йіх вірве зображене на нашій сцені.
Алс се все доторкаеся виключно одноі
верстви нашого народа — селянства. Певно,
верства се для пас пайважпійша, але театр
не моа:е 6ути інстітуціею клясовою. він нови-
иен обіймати всю суспільність, зображувати всі
верстви і пооднноко і в йіх взаімнім діланю
одна на одну. I тут іменно, по моій думці,
лежитъ головна перепона для розвою нашого
театру.
Іван Франко.
Жіночі справи.
ПЕРШЕ ЗАГАЛІ,НЕ ЖШОЧЕ ВІЧЕ У
ЛЬВОВІ.
Дня 10 апріля с. р. відбулось у Львові, в
великій ратушевій салі II е р ш е в і ч е ж е н-
щин, що хоть перше в нашім краю, стало до-
разу на висоті часу і сміливо може бути наз-
вано ноступовим. Іпіціаторки того віча по-
- 127 -
розуміли, що жіночоі справи годі брати окреме,
— що жіночий рух то тілько частина всего
еманцінаційного руху, що йде до визволеня
від економічного і політичного гнету тих вер-
стов, що терплять еід тим гнетом; то-ж, усі
реФереитки, як покажутъ подані понизшё
реФерати, -— назначили сміливо , іцо розвязка
жіночоі справи настане тілько я розвязкою со-
ціально! справи.
Вже сама приготова жіиочого віча була
незвичайно важна, і нераз бачилось ініціатор-
кам, що поки іцо треба буде покинути сю думку
та ждати красіпого часу. Тілько-ж, на щасте
для справи, вони выдержали в величній завдачі,
і знаменита вдача віча була достаточною на-
город ою за всі труди.
Задумане віче мало бути загальне. Іні-
ціаторки бажали, щоби жінки з усіх верстов
з’единилися для спільноі боротьби з пересудами
і для вибореня собі прав, належних йім яко
людям. То-ж до комітету запрошено жінок усіх
станів і занять. Учительки, котрі вже для сво-
го сгановиска, яко просвітительки повинні бути
видні скрізь там, де йде боротьба за висту
просвіту для ширших мас, та за поправу долі
робучих верст в, до разу не схотіли нале-
жати до комітету. Факт се про око чудний,
особливо, коли зважати , що в західних дер-
жавах, ба навіть в самім Відні учительки бе-
рутъ живу і явну участь в руху до загального
поступу. Та ся проява в Галичині мае глибші
причини — в загалі низький рівень освіти й
самосвідомости поодиноких кляс людности, а
до того переслідуване з боку звісних кругів
навіть за тінь якоі небудь сміливійшоі думки.
Оказуеся, що Галичина навіть не в Австріі, а
в Китаю.
Пані буржуазійні і „патріотична появи-
лися на запросини, та дізнавщися, що віче хо-
че обговорювати не тілько справу допусту жі-
нок у ніколи середні й унінерситети, а хоче,
щоби й кляса робітющь була репрезентована і
реФерувала своі справи, та що жінки хочуть по-
рушити й справу доступу7 політичних нрав, —
ті пані відсунулися. Так уменшився комітет,
та тим витревалійше лрацювали оставшіся
жінки, доказ чего основно оброблені реферата
про всі зачеплені справи. Тими рефератами
доказали жінки, що стоять на найпоступовій-
шім становиску, на становиску, яке заняли
жінки Заходу.
Віче отворила д. Фсліція Прухнікова, за-
значуючи вагу збору, де вперше зійшлися жін-
ки ріжних станів, товариских кругів і занять,
для наряди над жіночими справами. Численні
збори доказують, що жінки зацікавилися спра-
вою, і коли се перше віче придбае йій бодай
кілька прихильниць, то буде зроблено нимало.
Після того віче выбрало нредсідателькою
Феліцію Прухнікову, заступницею Наталію Ко-
бринску,а на секретарки покликано дд. Ядвігу
Чайковеку і Ольгу Франкову.
В справі допусту жінок до виспіих шкіл
перша промовила Я. Чайковека „Ніяка ідея, -—
говорила бесідниця, ііс може побідити, поки
економічні причини не підготовлять для неі
грунту.
„3 часом умови істнованя стали далеко
важші не тілько для муіция, а й для женщин.
Уже минули ті часы, коли женщина могла зо-
всім супокійно займатися в домашнім огпищі.
Сегодня жура про хліб ироявляеся й ссред су-
покійного житя, жінок і матерей, — і викидае
в закрут боротьби за буте чим раз піирші
верстви женщин. Ие тілько женщини робіткиц-
коі кляси, але й женщини середного міщанско-
го стану чим ра'з більше мусять самі працю-
вати на себе. По статистичним виказам, чи-
сло иодружь ві всіх культурних краях, стае
чим раз менше, а разом з тим чим раз більше
щезае, для немаючих женщин, правдоподібність
впити за муж. Хотя-нехотя, чим раз більше
жепщин стае до конкуренціі з мущинами, на
торзі праці.
„Під напором тих економічних і суспіль-
них Фактів уже нимало занять отворено для
женщин, — тілько ж ті заняти переважно мало-'
важні; ті-ж, для котрих треба періпе висших
студій, і доси недоступні для женщин Законо-
давство в тім напрямку не пішло по ровенъ
з економічним розвитком, що викидае женщин
з домінок до публично! праці. Законодавство
ще стоіть на становиску минувшини, вважае
женщину пассівною товаришкою мужа, що пс
мае участи в інтересах загалу. Та в сій при-
станові закоиодавства, супротів потреб часу,
поважне небеспеченство. 3 ограничена жен-
щип до певного числа занять, мусить вийти
надмірне переіювнене йіх, після чого йде зни-
жене, зарібноі плати і пролетаризація женщин.
,Що-ж діяти жеіпцині, полишеній на
власні сили? Ненастанні катастрофы в копаль-
нях і Фабриках, полишають день у день тися-
чі женщин, тисячі сиріт, без помочи. У тих
всіх женщин, вдовиць, і не замужних одна
ціль, одна думка: За робити собі на
жите працею.
Яка-ж важка доля женщини, що шукае
праці 1 Ремісла для неі доступні тілько деякі,
еі Фахове образовано майже завсігди недоста-
точне. Що-ж буде з нею? Дати-ж женщині
працю, значить оберегти еі не тілько від го-
лоду, але й від проступку.
„Отже досить тілько вказати на величе-
зні шкоди з того, і буде усправедливлене до -
магане: Отворити середні й висші
школи, з безплатною наукою, і за тим
роз ширити заняти доступні для
же н щи н!
„Пергпі кроки на тім полі еманціпаціі
женщини, почалися в Англіі, в 1848 р.
отворенем коллегіі для дівчат. Тоді почався
р ух, що мав на ціли д о и у с т д і в ч а т до
місцевих екзаменів, що вже в 1865 р.
щм признано. Зразу отворено тілько 6 екзамі-
наційних центрів, але-ж 1881 р. йіх число дій-
шло до 87. Верх того руху -— допуст женщин
до екзаменів на університетскі степені. Ірланд-
ский унінерситет і ірландска медицинска ко-
ллегія перни признали женщинам кваліФІкаціі
лікарів. Опісля сенат лондонского університету
— 128 —
поставин проскт отворити для женщин усі уні-
всрситетскі Факультети, а 1878 р. упівер-
ситетскі збори припали топ проект. Від
тоді справа едукаційного визволевя женщини
в Англіі рішена, бо двері науки, так довго зам-
кнені, тепер для женщини отворені. Тим то
аиглійскі жснщини користуються своім зііанем
і діпломами дуже численно. Доволі згадати
про йіх ФІнансову удачу, яко лікарів, щоби
мати доказ користноі йіх оцінки з боку публи-
ки. Скінчивши своі сгудіі. одна по одній осе-
ляються в Лондоні, або в провінціональних
городах, в котрих скоро вивпачився город Б і р-
г р н і и г т р а м, отворяючи в центральнім
шпиталі для дітей міеце ж е и щ и и и-х і р у р г а.
Той самий город, у тім самім піпиталю імену-
вав женщину Дра Баркер почсстним лікарем
Справа медиків женщин в Англіі стоіть тепер
так: вони мають свою влаену школу і піпи
таль, можуть подавитися до екзаменів в уні-
верситетах лондонскій і дублінскім, мають
зовсім нравне становиско яко практикуючі лі-
карі, мають кліептелю, а йіх популярність і
вилив змагаються рік по рік. Остатним часом
женщини завідували трома лічебницями в Лон-
доні. Тілысо-ж доеи замкнена для женщин
практика в головних спеціальних шпиталях, а
також вступ до всіх медичних товариств. Ни-
мало женщин, скінчивши медичні студіі, ви-
биралося на Схід, в характері медиків-мі-
сіонарів, справа.-ж обсади в Індіях жепіцин-
лікарів дуже зацікавила. Окрім того женщини
ночинають вкладати свою частину в медичну
літературу і ваукові досліди.
„В Шкоціі тілько в 1870 р. женщин
допущено в університети, а в 3 роки пізпійше
вопи вже мали право університетских степенів
на рівні з мущинами. Три університети, то б
то в Упсалі, Сундіі й ПІтокгольмі мають но
одній стіпендіі для женщин. Окрім того, ни-
мало женщин мае там занята, до не-
давня доступні тілько для мущин, як
напр. уряди в банках приватних, в касах оща-
дности, в товариствах забеспек, в торговлі і
на залізницях. Остатними роками отворено
для женщин майже всі ремесла й промисли,
вони заняті навіть в механиці.
У Франціі, університетске образована
доступно було для женщин далеко скорше, ніж
передне, дякуючи тому, іцо для них не треба
було закладати нових гикіл. Уряди державний
і громадскі починаютъ, па рівні з женщинами
займатиея йіх справою, і в р. 1882 Палата
послів ухвалила 10 міліопів Франків на осно-
вано жіночих ліцеів. Від 1883 р. піеля ухвали
в парляменті білю Сея, можна вказати ва чим
раз більший ноступ, і майже іцо міеяця при-
ходить новий жіночий ліцей до широкоі сісте-
ми просвіти у Франціі. За остатні роки розда-
но женщинам у Франціі 109 університетских
степенів. з чого 98 у самім Парижу.
„В Італіі університети ириймають жен-
щини яко слухачів, або й яко студентів. Ос-
татними роками нимало женщин одержало
степені докторів медицины і докторів літера-
тури. Окрім того основано виеші жіпочі коле-
г'іі 1801 ]). в Медіолані, і 1866 р в Турині.
У ста вою з 25 юля 1882 р. отворено в Римі й
Флоренціі виеші жіночі пормяльні школи, з 12
урядовими стіиендіями. В загалі нема нрава,
котре би забороняло женщині встунати в
італіянскі університети і діетавати там ді
пломи.
„Швейцарія, яко ціліеть, була одним з
остатних европейских крайін, що прихилилися
до ідеі цівілыюі емаціпаціі женщин, хоть в
по 'диноких городах еі жснщини вже давно ко-
ристуються правой ходити в університети
Найбілыпе студенток у Цуріху, 114, було 1873
. р. 3 усіх предметів, жснщини найбілыпе сту-
і діююті. медицину і філософію. На жсневских
університетах вже менше женщин а в Базилсі
до 1889 р. не хотіли ніч го чути вав ть про
жіночі студіі. Тілько в тім році університетскі
власти рішилися допустити одну женщину до
докторскою скзамсну. Та з того нічого не
вийшло. А про те швейцарскими унівсрситета-
і ми користуються женщини майже всіх держав
Европи, де вони не мають того права.
«Серед освічсних верстов Росіі справа
еманціпаціі женщин проявилася впершс в р.
1840 Чудно справді, що в тій держяві, що не
додержуе кроку ноступови цівілізаціі інших
европейских держав. справа визволепя женщи-
ни дійшла до таких користних результатів.
Причин треба шукати, опять . в економічнмх
умовах. РеФорми остатного царствуваня дали
сильний товчок рухови женщин Реформа ад-
міціетраціі, збавила заняти й міеця тисячі
урядників; йіх д чки, що доти жили білыпе-
менше добре, мусіли кинутися в світ до заро-
бку. Значить, важка потреба спыіукала до
визволеня женщини в Росіі
„Найбільший поступ зроблено там на по-
лі едукаціі В р. 1867 ііро®есори нетербурского
університету, користаючы з належного йім пра-
ва публичних викладів , отворили під доглядом
женщин, курсы для женіціш. Сегодня Росіянки
можуть кінчити студіі не тілько в столиці, а
й у Москві, Кібві, Казані, словом скрізь, де с
університети. Тим то, по остатним етатиети-
чним виказам, в р. 1890 в Росіі 6уло ж ем-
щ и н - л і к а р о к 408.
«Недостача інтелігентних сил, особливо
підчас турецкоі війіш, коли не стало лікарів,
спонукала уряд визначити стіпендіі для жен-
щин, що пссвятилибися тому занятю і обовя-
залися кілька літ працювати в міецях, пазиа
чених урядом. Затим ніеля реФормн судів і
заироводу адвокатскою стану, в Росіі деякі
палаты дали міеце й. женщинам!
„Та найдавнійше повстав жіночий рух в
Амернці де но звіеткам одного з північио-а-
мериканских дневників, рух на нолі сманціпа-
ціі женщин почався з війною за незалежніеть,
то б то літ тому майже 120. Тоді 200,000 жен-
щин з’единилося в 10.000 товариств для прид-
баня фондів і заосмотреня потреб своіх братів.
I справді повелось йім зібрати 5 міліонів ®уи-
тів пггерлінгів, і серед тих .заходів женщини
викрили своі власні спосібности і перекопали
мущин, що так само сіюсібні як і вони. Не
— 129 —
тілько роВпгирився крут йіх думки, а стали
вони й практичиійші і навчилиея вміло сііівді-
лти з мущинами. Вели публичнаінтереся і були
прсдеідательками публичних віч, навіть таких,
дс була білыність мущин Навчилися система-
тично вести рахунки і навикли до точности.
С-іовом, виказали тілько спосібности до інтере-
св, іцо муіцини з дивом питали, де були захо-
ваіп ті женщини перед війною? Тим то в Аме-
риці справа равноправности женщин іде няй-
красше. ПіеляАгеие Иеіі. з р. 1891 в Ню-Йо-
рку іменовано 8 женщин правитёльственними
інспскторками Фабрик, і між ними 4 женщини
з робітницкого стану. Плати інспекторка бере
КЮС) долярів у рік, тоб то коло 2599 гульденів.
„В Австріі найпізнійше зі всіх держав
стали проявлятися перпіі ознакн руху. серед са-
мих женщин. У Відні передторік зложився ' об-
іпирний комітет переважно з женщин з учи-
тсльских кругів і з богатіпоі кляси. Комітет.
уетроів торік віче, на котрім обговорювано всі
жіпочі права і вислано до парламенту петицію
в справі шкіл, уиіверситстів і політичних прав.
Г’іінепо також скликати в юні с. р. друге віче
з розніирсною програмою. Годиться піднести
з призцанем, що власне тут ті женщини, що
вже для свого заняти і ирисущого ему висшого
образованя найкрасшё годиться вести перед
серед решти женщин у поступовім русі т. 6.
учительки так живо занялися тою справою,
і тим самим доказали, що ми слупіно про них
так. гарно думаемо. Для наших учитсльок сей
<раі;т повинен бути заохочуючим приміром.
„Польки, про котрих іде слава, що вони
дуже рухливі і бистроумні. — в тій справі
далися, на жаль, випередити братнім народам.
1 так Чешки ще 1890 р. вислали петицію до
ради державноі в справі шкіл і університетів.
Так само й Русинки . вже вислали петицію,
а окрім того торік устроіли в Стрию віче
в жіночій справі.
„3 огляду ,на те, що за 3 роки буде от-
ворсний при львівскім університеті медицинский
такультет, було би дуже порадно, щоби жен-
щини вибороли собі до того часу вступ на
університети. Треба в повні вокористуватися
часом, що павперед нас, та як найчастнійіпе
висилаги петиціі до ради державноі. Ставлю
резолюцію: „Віче вйшле петицію до ради дер-
жавноі, а домаганем, щоби женщин допущено
до ссредніх шкіл і університетів^.
Віче приняло сю резолюцію.
(Далі буде)..
„БЕЗТАЛАННА".') Ось вам образ
бсзталашюі страдальниці. Пе довгий був
вік. еі, а про те довелось йій винити гір-
ку чашу горя аж до самого дна. Ціле
жите еі заповпнли злигодні, та Й по смер-
ти пдс мало-хто сіюмянув еі добрим сло-
*) Як звичайно при подібних нагодах, наше гр.к.
рутенстпо не забуло проявится і при похоронах много-
страдально! покііінпці-самовбійнипд Імеііно між руски
ми ешщсшшкамк у Львові паіішовся чоловік на тілько
вом, а то тому, іцо не йшла слідом —
неправедних та облудних. Говорю тут про
покійну Юлію Волкову, котру похо-
ронено минувшого міеяця. Покійна була
дочкою пезаможних родичів і жила в Ро-
сіі. В розцвіті весни житя напутила йій
доля молодого чоловіка, з котрим і повін-
чалась „тай світ собі завязала11. Був-бо
то чоловік поганоі вдачі, котрий своім по-
стунованем спойукав покійну до того, іцо
мусіла з ним розедпатись та шукати ири-
становиіца і средетв до утримапя житя
між чужими людьми, в Галичині, у незна-
ніи собі городі Львові. Поселившись у
Львові. старалась покійііа Юлія усімм
силами зароблятп па хліб насущниіі. Ши-
те:м заробляла — як змогла. Та все-ж то
не вистарчало на який-такий прожитой.
Хотячи заосмотритись на будуще, відда-
лась практиці акупіеріі при львівскім шпн-
талю па Личакові. В ту пору працювала
вона дуже много. Від часу до часу від-
відувала товариетво львівских реміеннків
„Зорю , де еі запросив комітет, устрою-
ючий вечерниці і забави до участи в прсд-
ставлешо аматорскім. Хто був на предста-
вленіи аматорів „Зорян", на штуці „Тим-
ко канраль11, той не міг незапримітитп то-
го, з яким відчутем в’ддала покійна ролю
Га<т»іі. Була то чутка і поетична душа.
Все просила „Зорянів* щоб йій давали ро-
лі „безталанпих11. Вона пула, що іпшоі
ролі не зуміе віддати, бо ж і вона — як
казала — була „безталанна11. I еправді
хотіли вволити „Зоряне11 еі волю. Приго-
товляючн пову штуку на представлено
аматорскс, вибрали як раз для неі відпо-
відну ролю. Та що ж! не стало вже „без-
таланно?1. закінчила свое „безталаннечко11.
Прийшла чорна година, мрака смути, жа-
лю із за марію, злиденно прожитітх літ
молодости оііовила трудно еі серце; рои-
пука, іцо йіла серце і душу пригнітала,
змогла еі... Чим тут на дальше жити, ку-
дою йти та де шукати для себе долі па
людский і відважний, — вародовець — що иохопаи по
кійницю та ще й зовсім безплатно. Так протів пего зия-
лася цыа буча священних і' пе-священпих Гутепців, са-
мих иародовців, и архи-народовцем на переді. Ся іикві-
зіційка так калякала теперіпгний виділ „Зорі“, — для
котроі иокійниця була така щира, що не то іцо не зміг
ся на слівце посмертного признапя для покіііниці, а ще
й публично відрікся відвічальноста за похорони покій-
ниці, та пілніе, що коня не була членом ,.3орі!“ О, Ру-
теніе 1 яка безгранична твоя заекорувліеть і твоя без-
сердечшсть 1 Пе вже-ж члени „Зорі“-робітники пе вя-
безпечатьея па будуще від такоі компромітаціі через свій
Виділ, та пе увілі,пяться від інквіаіторів ? I Ред.
— 130 -
будуще? Чи кинутись в пропасть, в ко-
трій тілько душ молодих агіночих заги-
бае? Ні! чеснота мені не позволяй нате,
я-ж людина ! Смерть лучша, краща нога-
ного житя!... I каплі отрути розірвали
нитку житя, спалили і попекли ще в ос-
танне серце і хороше тіло — та лиши-
лась чеснота... Треба знати, що покійни-
ця мала кругом себе людей много, з ко-
трими моглаби була прожити довше, ал0
серед нечести і сорому... От і отруйілась..
Нокійна читала дуже много і розу-
міла то, іцо читала, бо була то людина
талановита. Пушкина ноезіі, твори Лер-
монтова знала майже на память Прочи-
тувала пильно Шопенгауера, що може
носвідчііти пиіпучий сесі стрічки. Мелян-
холійного настрою, хороша тілом і розу-
мна була пожаданим членом і симпати-
чним гостей всякого товариства. За те-ж
еі і люблено. Коли отруйілась — то одні
жаліли еі, як те звичайно діеся у світі,
а другі подавали нерозумні і наівні бай-
ки яко причину смерти. Не всі люде —
людей розуміють...
Кілька щирих приятельок (межи ни-
ми одна жидівка) кинули грудку землі у
гріб еі на вічпе прощанне, а сльозп ка-
нули з очей... Бо було чого і за ким
плакати... С Яричевскнй.
Переписка Редакци.
Д. О. П. Нам годі надрукувати Вашоі відповіді.
Ви навіть зовсім не такаете, сути нашоі критики —про
единоспасительність російства і не.потрібність украйінетиа
для Русинів-Украйінців. Коли-ж навіть про ее ані нам,
ані напіим читателям неинтересно далі спорити в Вами,
то тим мснше інтересно виводити перед читателями осо-
бистідоріканя і теоретичні тонкости — по наіпому, спорні
ідалекі від реальних иотрсб не тілько украйінского се-
лянства та робітнидтва, а й тих кружків в інтелігенціі,
котрі раді йім служити і для котрих тепер „едино есть
на потребу** — політична свобода. Що-ж до голо-
вного, то ми не розуміемо, з чого „сыръ боръ загорѣл-
ся", як каже Москаль. Вся наша кипа чи помилка, коли
вона е, в тім, іцо ми хочемо ширити радикальні думки
— культурні, політичні й соціальні. — ще на одній мові,
украйіискій та нести йіх переважно іце в одну сферу
— украйінске селянство. Кому се може шкодити? До-
вустім, що ми не витворимо самостійного соціалістичного
гурту а украйінскоі селянскоі паціі і що вона мусить прмлу-
читвсь до городян — сполячених, поиосковлених, помадяре-
них,понімеччених. Ну, так і тоді те, що ми вбудили хоти
кількох індівідуумах думку про справи соціальні і ліише
йіх впорядковане, не може не прислужитесь до дос-
тупу людное.™. Па що ж перед пашою проб іо ставати,
як Щедринский градоначальник У грю иъ Бу р чее въ,
котрий лоба'іивши річку, першим ділом спитая: за
ч ѣ м ъ?!
Ви кажете, що хочете напутати братію в Росіі,
котра блукае во тьмі кромішній. Отже по нвіпому, Вн
зробилиби сс далеко певнійше, якби заміеть своіх умозрѣ-
ній, що в крайній разі мають вагу тілько як пррби ви-
робленя собі якого-небудь цільного соціальпого сніто-
гляду, — обсктпвно иоказували заходи бодаіі чисто ро-
бітницкого руху в Західній Евроиі. 3 того зроблено би
л на Украйіні відповідиі виноди, а так Ваіп голое буде
голосом „вопіющаго во пустынѣ*1. Се наша щира думка
Врелиті Ваша стати надто довга, а у пае нема мі-
сця і на статі про всі біжучі, реальні справи. Ми могли
би надрукувати тілько коротій, Фактичні поправки, тай
то- по украйіискй, а не. по російски. Тілько-ж пехай то
справді будутъ поправки, а но персміпи серед спору, із за.
котрих Ви тут же іі накидастеся па нас. От примір та-
кого способу. У Вас в брошурі надруковано пеукрзйін-
ске слово ограда (ет. 37), а в відповіді Ви любіеінько
робите я того слово отрада, но укранінекп одрада,
від рада, і тут уже даете волю своій критиці. I хоть би
Ви заікиулися про те, що в брошурі внйпіла хнба дру-
карска помилка!
ПРИЯТІЛЬ НА УКРАЙІШ. Навіть портрета не
вміетяться в укр. видано Кеннана. Зрештою, видане
ие и наиіих руках, то-ж ми не можемо до него мішатпея
і відповіда.ти за него. Обертайтееп до тих, кому-сте
зіддали рукопись.
Статі, иолемізуючоі в брошурою О. И. пе можемо
поміетити в „Народі“ з огляду : 1) на те, що и еім ч. від-
повідасмо О. И. 2) на те, що у нас навіть не був і пе
може бути поданий докладпо зміет броіпури і 3) на те,
що для наших читателів в Австріі полеміка па тоіі темат
вовеім не інтересна: вони твердо стоять на укр. груиті,
то-ж проекта О. П. і ему подібних, для них — еіп цйег-
тѵшиіепег ВіапйрипИ. Коли воно важно для рос. Украііі-
ни, то друкуйте статю оеібною брошурою, але на свііі
хошт — ми можемо тілько занятиёя друком.
Д. Б. П. Ваші статі про аграрні порядки на рое.
границі і про „Охоронкн** надрукусмо в слід. ч. Про
жандармів нічого друкувати не можемо — то ж переда-
емо матеріи.і Дру Окуневскому до ужитку. Про подібні
справи можна друкувати тілько соймові промовн...
Власне вийіпла 13 книжочка Літературно-пауковоі
бібліотеки, що видае Ів. Франко, п. з. Шевченко ві
ідеалиі украйінска дійетніеть. Відчит Е. С.
і 14 книжочка тоіж бібліотеки п. з. В обіймах стар-
шого брата, кнівщанський малюнок А. Крммского.
Ціна кождоі кпижочкй 10 кр.
В редакціі „Народа" можна діетати Поезіді Т.
Гр. Шевченка за б ор о ііені в Россі]і. Ст.
248. Ціна для передплатників Народа і Хлібороба 1 гульд.
для ішшх I гульд. 60 кр. в пересилкою в Австро- У гор-
щипу й Німеччину 5 кр. більше-
Видаеець і головниіі редактор Михайло Панлпк. Редактор відвічальннй Іван Франко.
„3 Народно! Друщарні" Войтіха Манецкого, під проводом Тодака.
Рік Ш.
Львів 15 л. мая 1892.
Ч. 10.
Виходить 1. і 15. л.
кождого міеяця і ко-
штус за рік:
в Аветро-Угоріцині 4
гульд а для ваграниці
8 рубя., 12 франків, 10
марок або 21/а доляра.
I Одно число 20 кр.
і
! --------------
и , ------#
--------===Я
Редакція: Львів, (ул.
св. Марка ч. 12.) відііо- II
відас тілько за зміет I
і точний вихід газети.
Рукописи мають бути
иисані правописю На-
рода. 3 редакторон мо- |
ясна говорити відіі—12 і
рано і від 3—4 п. об.
Адміністрація й скспс
диція: иа ул. Зибліке-
вича ч 10, в кватирі
Хваиа Франка.
±===================111
ОРГАН РУСНО-УНРАІНСКО! РАДИКАЛЬНО! ПАРТН.
Політика краева і загранична.
ПО ЗАШАВГУРОВАШО ПОЛЬСКО-
РУСКОі ІДІЛ ЛП. Так як тепер вказують
всі знаки на нсбі та на землі — періпий
акт угодовоі трагікомедіі можна вважати
за покінчсний. Руска гімназія , три нові
4-клясові школи вправ, концесія на „Дні-
етер", австрійскі орлп з нависами руски-
ми і руский язик в книгах табулярпих —•
ось повпий еппе усіх концес й, котрі пра-
вительство, гесіе ітаміетнпк і шляхта поль-
скажертвували Русинам за йіх льояльніеть
Чи дерево угоди, підливане крутарствами
„Дѣла", видасть ще які овочі, поки що
незпати. ІІравдоподібно, на десер наші
„прихильники" жертвуютъ нам іще Фоне-
тику, а опіеля настане час виплати довгів
з боку народовців, ліквідація йіх псевдо-
ліберальноі льояльности. Час сей, „его-же
чаемъ", буде другим актом угодовоі тра-
гікомедіі, актом тим- білыпе цікавим, що
народовці пайдуться між двома кліщаміг.
з одного боку між публікою , котра при
помочи звіених грубих сил скоро отрясеся
з під усипляючого впл'иву Цілліі, а з дру-
гого між правительством, що пезабуде за
своі видатки, видушені зі скупоі кишені
польскоі шляхта.
Нині піеля довершеного Факту можемо
приглянутися угоді зі стаповиска білыпе
безпристрастного, відсуиувши па бік всяку
діпломатичпу куртоазію, та. показати пра-
вдиву ціну і ничтожніеть польско-рускоі
іділліі не задля одпоі якоі небудь партіі,
але задля усього руского парода. На те-
пер ми обернемося тільки до справоздапя
носольского п. Окупсвского, павяжемо до
его поглядів, поглядів офіціялыіого пред-
ставителя нашоі партіі в еоймі, деякі за-
міткй, котрі пояснять, а може і дополнять
те, що висказав ш. посол па зборах ви-
борців в Коломиі.
Як зі справоздапя виходить, и. Оку-
невский ніколи не був прихильгіяком „по-,
воі ери". Вже в иерших дпях по проголо-
гаеню нещаспоі „програми" . и. Окуневс-
кий заявив, що „під прапор д. митропо-
літа не піде". Колиж помимо свого ворожо-
го погляду .на угоду, и. Окуисвский захо-
вувався з великою резервою і виступив
ясно тілько піеля заінавгурованя польско-
рускоі іділліі яко, рііпучий протпвник но-
воерского мамелюцтва — зробив він се
едино для того, щоби ненеребивати акціі иа-
родовців, щоби за йіх фяско не стягиути
на себе ложних шдозршь, начеб він своею
оиозиціею усему иошкодив. Очевидно та-
ким зглядом, розумннм в еоймі, сама
праса радикальна руководитися не потрі-
бувала і не могла. Ми не були звязані ні
солідарністю клюбовою, ні авторітетним ста-
иовиском та відвічальніетю, котримп звя-
заний кождий посол без ріжниці па партіі.
Та вссж таки, хоч як свобідиі, ми посту-
пали з неменшоіо резервою та безперечно
ні крихти не спинилн та не перешкодили
акціі угодовій. О скілько тямлю, всі ста-
ті, що коли небудь були з радпкалыюго
боку публіковані, оберталнея до прінцшіяль-
них оспов угоди, до еі політнчпого і на-
родной? значіня, ане ні разу не мали вони
иа меті бити клип поміж новоеристів та
правительство, народовців та Поляків ; ні
разу по старалися вони вплипути нско-
рпстпо па рішаючі чпнішкп в угоді. Мп
не старалися прнхплитп до своеі ііолітнкн
— 132 —
пі Поляків ні правительство, від котрпх
впключно поза Русинами залежав оконеч-
гшй ФІнал угоди. Навіть мож сказати, що
своім радикалізмом ми богато прпчпнплпся
до того, що народовці не потерпілп ком-
нлетного Фиска. Тямлю дуже добре статю
„Сіагеіу Кагодолѵе)" прпсвячеиу по поводу
велпкодня в дносинам польско-рускпм, ста-
ти) в котрій сказано, іцо властивою при-
чиною помирена були нові ідеі, сей рух
емаіщіпаційний низіпих верстов, іцо роз-
іпирюеся в Галичині, були змаганя „Ьег
ѵѵг^іщіи па іо сгу ро роізки, с/у Іей ро
гички іпб’іѵщсусіі га<3ука!би“ Статю тоту,
глибоко правдиву, проковтпуло „Дѣло**
мовчки, хоч характиризуе вона знаменито
_Дшляхецкии відтінок_пародовского-лібсра—
лізму, що йде в імя самостійности мало-
рускоі на службу панам, і тоту пайку
заслуги0, яка припадай в тих копцесіях
нам, радикалам. Рівнож павчак нас тота
стати, що пани пристали на концесіі пе
для красних очей новоерского комітсту Те-
ліпіевский-Савчак-Варвіпский, але для чер-
воного марева иенравди суспільноі, що
розпаношилася по всіх усюдах, вопа каже
нам, що концесіі спали па нас задля тих
опозиційних течій, що пробиваються чим
раз силыіійше серед пашоі суспільности і
котрпх відбитком е „ро роізки і ро гавки
гпбхѵіцеу гайукаіі".
Посол Окуневскнй сказав на спра-
воздапю виборчім в Коломиі, що угоду
зробили пос Романчук і тов. „не для ви
гід личних, а в тій думці, що відцурав-
_ ніись від москіЮФІльства___і_ радикалізму
вспіють вимолити у правительства... кон-
цесіі0. Очевидно и. Окуневский висказав
тілько думку усіх радикалів. Ми все так
само думали і навіть заміти про „посади
і авалей* були нічим білыпе як характе-
ристикою програми романчуківскоі, хара-
ктеристикою еі що так скажемо, односто-
ронности , бо-ж і ми добре знаемо, що
„авалей та посадиа то тілько запевнене
кусника хліба для нашоі ііітелігенціі, для
тих, що по скінченю науки приневолені
вибирати поміж упідленем і сухітнпчимп
бакцилямн, поміж абдікаціею зі евоеі го-
рожанскоі свобода і нуждою. Однак на-
шою заміткою ми хотіли зазначптп, що
коли вже з „новоі еріГ мае що спасти, то
пехай спаде не лппг на нашу інтелігенцію,
але і па наш народ, котрий ще білыпе
потребуй помочі. ніж рускі ..пани". Оскіль- ।
ко отже ясні і менше-білыие вірні слова
посла Окуневского про щпріеть заходів
новоерского комітету, о сильно его дальни
впводп потребуютъ ширшого мотпвовапя
та пояснена. Маю тут па думці сю ча-
стину его справозданя, дс він каже: я пе
прилучаю ся до „новоі еріГ бо „колиб
мп всі до неі пристали, то пе буде кому,
як буде на се пора, заговорити про ліеп
та пасовиска“ — і де зазначуе, що „но-
ва ера“ добра, бо приносить з націопаль-
пого становпска деякі безперечні користи.
От тут то я думаю, що не без значіня
буде подати деякі пояснена
(Копецъ буде) Евг Левіцкій.
СВЯТО І-ого МАЯ. Сего року робітницке
свято і-ого мая святковалю в цівілізованих
державах загалыіійпіе: взяло в нім участь у
білыпе державах і далеко білыпе робітників,
чим иопередпими двома роками, — звіено, го-
ловню через те, іцо сего року 1 мая припало
в неділю. Особливо гарно воно вийшло на мі-
тінгах в Англіі, Сполучених Державах пінніч
ноі Америки, в Німеччині та Франціі. Треба,
ще й те сказати, що сим разом робітницке
свято випало скрізь зовсім сунокійпо, окрім Ро-
сіі, де в польскій Фабричпім міеті Лодзі, дійпіло
навіть до кервавоі стички між святкуючими ро-
бітниками і війском.
В Австріі свято 1 мая випало вже слаб-
ые, хоть ліпгпе чим поиередними роками. Най-
красіпе вон> вийшло, звіено, в Відні, де того
дня відбулоеь двацять кілька робітницких.віч.
На Угоріцині і по провінціях вийшло вже да-
леко слабпіе, бо тут білыяе всяких перепой.
На Угорщииі найбілыпу частину віч заборонено.
Так само заборонено віче на Буковипі, в Чер-
нівцях, хоть воно було зовсім легально устро-
ене і з тою самого програмою,—що____відбувшіыі
віча в Галичині. В Чернівцях навіть, з поводу
устроена того віча, арештовано Анну Павлик.
Виходило би, що Буковина едшіий край, Чернів-
ці сдине міеце в цівілізованім світі, де за таке
арештуіоть. Тількож ж на А. Павлик зверпено
увагу по давнійіпому доносу звіених наших
патентованих приятелів у Косові, що під-
пирають свое становиско і свою політичну
каріеру такими штуками, як виведена на
світ божий поелом Окуневеким жандармска
іеторія в косівскім в повіті, що врешті та-
ки еумио скін.чилася в самім косівскім еу-
ді В самих Чернівцях донос упав на підхо-
дящу суспільність: морально зіпсовапу, туну
на все людске й поступове і дбаліг за своя
унривіліоване становиско. Не диво, .іцо в тііі
суспільностп також найшлігся донощики, і то
навіть з польекпх „натріотів“, та ще й таких,
що вважають себе образовавшій людьми. Так
поступила іменно редакція „Нагеіу Роізкіе)11.
Зрештою ще красше попиеалися „Викііѵіпаег
ктасІігісМев“, котрі вдарили на гвалт. чуючи
б.шзьку революцію. Но еловам ееі газетп, бу-
133 —
ковияске правительство, з боязни, щоби ро-
бітники не пімстилися за арепітоване А. Пав-
лик, так енергічно налагодплося до діла. що
„всяку революцію задавлено би в 3 мінути“.
Дуже характерно.
В Галичині заборонено робітницкі віча в
Коломиі і Стрию. За те сим разом такі віча
відоулися внерніе : в Стаиіславові і Перемишлі,
де було по кілька сот людей, і в Кракові, де
було до 5000 робітників і де воно випало най-
краспіе на всю Галичину.
За те у Львові віче вийпіло менше, чим
попередвими роками. В загалі й не знати було
в ширших кругах публіки того за нтересованя,
що перший раз, 1890 р. Ринок Львова був під
той час порожнісінький, на вічу в ратуіпі було
далеко менпіе робітників, чим попередними рока-
ми, тай частина тих, що 6ули, раз-у-развиходили.
А жаль, бо сим разом ре®ерати й промови бу-
ли загалом далеко ліппіі, чим попередними ро-
ками (на порядку дневнім стояли тілько три
справи: загальне голосоване, свобода пе-
чати і 8-годинна праця). Найживійше і
найпонятнійше для маси промовляли ро-
бітники: Попель. Допляталь .(ііекар) і Еліясе-
вич Може найліпіве був оброблений . ре®ерат
д Гната Дашинского (до перпюі точки), та не
зовсім популярний. До того-ж разили ненату-
ральні манври бесідника, і такі неточности, як
те, що львівского посла Леваковского вибрали
власне робітники (що мають мінімальне число
голосів) — що недавно в Станіславові-Тисьме-
ниці вибраний судія Гофмокль, дякуючи-ді
тілько тому, що поставив поступову програму
симпатичну й соціалістам (були перед ним такі,
що таку програму ставили далеко піирпіе, і не
були вибрані) — що за загальним голосованем
щиро агітуемо тілько „ми“ (коли тимчасом напр.
і ми, радикали, агітуемо за ним між селянами,
при всякій нагоді). Нарешті чудно було від такого
логічного чоловіка, як д. Дашинский, почути
ось яку Фразу про 1 і 3 мая, сказану одним
духом: торік мовляв, гянсопо паю рой оорі
3 ша]а, та ми не далися, а громадно ви-
ступили в поході 3 мая і сим показали свою
силу!... Ну, та се дрібниця супротів цілого
робітницкого свята у Львові, котре тим край-
ніе презентувалося на народній забаві після
обіду.
Стосунково слаба вдача львівского віча
пробила на богато людей, що інтересуються
робітницким рухом, таке вражіне, що на-рік
треба буде видумати щось іншого, такого, що
могло би більше заінтересувати масу. Нам ба-
читься, що се можна зробити тілько, коли на
норядок дневний поставити н а й б і л ь ш е
пекучі краеві справи. Так може й
стратить трохи стичність з робітниками цілого
світа, хоть тепер виходить, що такою все-
с в і т и о ю звязею може бути тілько 8-годинна
праця, бо вже й загальне голосоване і інші по-
літичні свободи тратять свою силу звязуючу на-
ших робітників з чужими, чим більше на захід,
де ті свободи вже давно виборені і не можуть так
інтересувати місцевих робітників. Головно-ж у
нас слід би завести на маевих вічах осібні ре-
Ферати з оглядом праці за цілий рік — пози-
тивні здобутки і критику обставин побічних, і
серед самих робітників. — чого сим разом зо-
всім не 6уло. Нарешті для таких віч треба
спеціальних бесідників з рефератами, обробле-
ними основно, популярно, але короткими, май-
же ляпідарними. За взір можуть служити бе-
с’дники на англійских мітінгах. В такім разі,
нобіч справ, спільних усім робітникам на світі,
можна буде поставити навіть білыпе краевих
с ірав, не знудивши слухачів. Звісно, треба ви-
брати найбілыпе таких краевих справ, що рі-
вно інтересують найширші верстви в краю —
міскі й сільскі. В такім разі можна буде на
той день стягнути в міета й околичних сіль-
ских робучих людей, тай серед сих остатних
устроювати такіж віча по селах Бодай ми
певні, що на другий рік селяне, захоплені на-
шим радикальним рухом, будутъ святкувати 1
мая, бо й сего року вони тим святом уже
більше зацікавилися. М. Павлик.
БОГАТО ШУМУ ЗА НІЩО. Дня 10 л. мая діета-
ли ми в Відня в коверті гектограФовану украйінску відо-
вву, в котрій скавано буцім то від іменп Украйінців,
що вопи не будутъ святкувати равом в Росіянами (ка-
зеннйми) свята 900-літніх роковин основана р. епископ-
ства в Володимирі волинскім, а будутъ святкувати своі
церковні ювилеі тоді, „коли ва Божою ласкою, удастьея
нам висвободитися з иід кнута сибірского (‘?!) царя
і внов установити нашу невависиму Украйіяу". Невиане
російеких обставин, дитячі виходки протів „кацапскоі"
віри (так немовби унія або католіцізм були ліпші) про-
тів „сибірских" царів „розбійників", шайки „пьянѣйша-
го Синода" і т. і. нарешті й мова вкавуе на те, іцо се
ваграничний Фабрикат деяких духовпих повоерских Ру-
тенців. Хто би ще сумнівався, того робимо увазкним
на дату „Кіев 1 мая", то б то, по нашому 13 мая (а ми,
як скавано висше, мали в руках відозву вже 10 мая).
Фабрикаяти очивидячки не цбхопилиея навіть, що нра-
вославні числятъ по своему календарю. А про те відовг.а
шумно обговорена майже ві всіх газетах польских {(В
ак автентична, і навіть „Галицкая Русь" каже,
що відовва понвилася „въ южной Рос.сіи‘‘ ! Ми ввіено
симпативуемо й украйініваціі церкви на Украйіні і сво-
боді вееі Украйіни, нам зовсім байдужі всякі урядові чи
церковні російскі свята, але ми рішучо противні всяким
містІФІкаціям у таких справах, бо вони не номожуть
Украйіні, а иошкодять Украйінцям ва такі Фрави, як
„независимість Украйіни". Добродіі! коли ви справді
бажаете независимости Украйіни, чи бодай еі церкви, то
вважтеся раз виетупити отверто, в власними підписами,
а не морочте людей ів ва уніяцкого плота. Зрештою красше
було би заетановитися над тим, чому то, остатним часом
тілько галицких селян переселюеся в Роеію. Та, ба! Наші
католиши та уніяцко-новоерскі мудреці бачуть тут тілько
московско-православну пропаганду і знаютъ на те тілько
о.дин сиосіб - локлик до всякях автрійских властей.
Де йім ровуміти, що тілько радикальні економі
чио-аграрні реФОрми можуть той розгін
— 134 —
селян у Росію з д е рж ат и. Се-ж не йіх діло, а
в тім, як йім до такого брагися, коли таким чпном нри-
зналобися рацію руско-украйінскому радикалізмови на
найважнійшім полі! М. И.
Справи суспільно - економічні.
„ЖОЛУДКОВІ ІДЕІ“. I. Мужи к, м у жи цке г о с-
подарствоі иівілізація (Далі).
Ідім дальше і придивім ся , які ще зміни наста-
ютъ в еелах, через котрі проведено залізницю.
Ото людність, столітями прикована до батьківскоі
скиби, починае рушатись з місця. Залізниця. як то ка-
жутъ, під носом і покуса піти в світ по ва очи, шукати
красшоі долі, стае дуже велика
Гоеподарі і бідаки-наймити, парібки і дівчата ви-
йіздять з села в світ на варобок, заробляти гро-
ші. Вони покидаютъ „святу землицю“ і розсипаються
но світу. Многі недалеко відйідуть від рідяого місця:
оден стане на службу при залізииці, другий робить
при тартаку, Фабриці або копалыіи таки в краю, в Га-
личиві, иніпа наймеся за покоівку або мамку в неда-
лекія місті, — але неоден опинить ся в каміпьоломах
Північноі Америки, а не одна в Цартородских або Бра-
зилійских люпанарах. Деякий верне ся з грішми, деякий
пришле гроші, деякий жебраком верне, а інпіий таки
ніколи білыпе непобачить рідного села. Залізниця е мо-
гучим, вайважнійнтим Фактором еміграціі, та про наслід-
ки еміграціі поговорю трохи дальше. Ту тілько під-
несу, що у такого мужика, іцо кипув землю і пішов на'
зарібки, гріш стае тим, чим перше була для него земля:
неі доходи і всі видатки стаютъ тепер виключно гропіеві.
Зміни в сФері господарскій потягаютъ за собою
зміни в СФері духовій і етичній (моральній) В селі, де
е стація залізпича, люде стаютъ зовсім інпгі, як в еелах
віддаленпх від залізниць і великих доріг, як в глухих
закутинах. В еелах, через котрі йде. валізниця, люде ста-
ютъ більше інтелігептні і цівілізовані, вони увільняють
ся від многих забобонів, і круг йіх знаня розшпрюеея.
Вони цікавійші до книжки, розуміють ся на цифрах і
на зигарку, мають правдивіиші й докладнійші відомости
о краю, о інших сторонах краю, о міекім житю, о за
гранипі і т. д. В другого боку також світоглядом і урі
внем етичним наближають ся вони до людности міекоі.
Вони стаютъ вілыіодумніііші, менше релігійпі, а
причиняе ся до того почасти примір людей міеких і
чужосторонних, а почасти тота висшість чоловіка над
природою, котру вони наочно оглядають на . залізииці,
телеграФІ, телеФоні, парових льокомобілях і т. д.
Родипні ввизи, вірпіеть супружоска і деспотизм
батьківский дуже слабнуть. Вірпіеть супружсска слабне
через чаете стикане ся людности сільскоі в чужосто-
ронцями, з робітниками, иасажирами, купелевими, служ-
бою коліевою і т. д Дальше в наслідок того, іцо мужі
(чоловіки) виходять па варібки, вийівджають частійше,
емігрують і покидаютъ па довший час своі жінки сами-
ми. Деспотизм батківский слабне через те, іцо чи син
чи доиька в кождий час можуть покинути родичів і рід-
не село і піти на варібки або на службу і цілком ви-
еманціпувати ся з під власти батьківскоі. Псрвобитні
звичаі, первобитна. родима ноша затрачують сн : одіж
і привички стаютъ у мужика більше европейскі. Бесіда
ватрачуе свою первобитну чистоту і своі діялектичні
окремішностп. „Батьківскі святощі“ починаютъ хитатись
у своіх основах.. Мужик починае любити і цінити в и-
году і достаюк, любить добре зіііети, винити, заба-
витися і гарно одіти ся.
Нетреба доказувати, що зміни ті, котрі я повисше
розказав, викликус залівниця не тілько в тих еелах,
через котрі вопа йіде, але також в еелах більше або
менше віддалених, тілько іцо в тих еелах вплпв еі троха
слабший. По заведсню залізииці в цілім краю пов-
стаютъ вові жерела заробку, в цілім краю людність чим
раз більше купуе Фабричні вироби, в цілім краю іммі-
грація чужинців і еміграція туземців зростае .. Села з
селами, околиці в околицами стикають ея і пові потреби,
нѳві звичаі, нові погляди переходятъ а одного села в
друге, з одноі околиці в другу. Вплпв залізииці не е
локалышн. але загальний.
Доси ходило нам о голе сконетатоване тих вмін,
які викликуе валізниця, і етаралисьмо ся показати, іцо
вони дійспо стоять в звязи э заведеньи залізииці.
Тепер попробуемо скритикувати ті зміви, то е
оцінйти йіх. А іцоби критика (оцінка) тих зміи вицала
справедлива і всееторонна, мусимо вести еі з тро-
яко г о становища.
На перед станемо на становищі мужика яко го-
сподаря, яко дрібного хлібороба, станемо на становищі
дрібного мужицкого господарства і з того
становища оцінимо вплив залізииці — а -мірою оцінки
буде хосенніеть або шкідливіеть залізииці для мужицкоі
господарки. Відтак станемо на становищі мужика
яко ч о л о в і к а, на становищі его людских: фізіоло-
гічних. інтелектуальних і етичних потреб; ту мірою
оцінки буде степень, в якім залізниця заспокоюе ті
потреби і степень, в якім причиняе ся вона до зросту
тих потреб. Наконецъ, побачивши, гцо обі повисші крі-
теріі самі про себе невистарчаючі до повноі і правди-
воі оцінки впливу залізииці, ми возьмемо ще третю і
станемо на становищі е волю ці і (розвою) л іо д с ко і
суспільностиі ту мірою оцінки буде, чи залізниця
і еі наслідки лежать в напрямі механічного розною сус
пілыюсти, чи ні, иншими словами, чи розвій суспіль-
ности підпирае розвій і вплив залізницъ, чи ослабляе его.
Зі становища мужицкого (дрібного) го
сподаре.тва вплив валізниці на село е під кбждим
зглядом шкідливий. Залізниця нищить, руйнус
дрібну господарку.
Щоби хлопске господарство гарно велося, треба
щоби мужик всю свою працю і всі своі заходи посвя-
тив своій землі, свому господарству. Тимчасом залізниця
відринае мужика від землі, від господарства. Вона отви-
рае перед мужиком добрі зарібки, як то ми вже висше
показали. Мужик, щоби заробити гроші, наймаеся до ро-
боти чи то при будові шляху залізничого, чи при ново-
отворених (в наслідок проведени валізниці), Фабриках,
тартаках, зрубах, копальнях. Близькість залізииці споку-
шас его нераз йіздити на варібки в далыпі сторони.
Правда, що мужик-господар наймаеся до роботи зви-
чайно в таку пору, коли мужицко господарство наймем-
те потребуе праці і заходів своего господаря. Але дуже
часто бувае і так. що господар покидае свое господар-
ство тогди, коли воно его найбілыпе потребуе, в сам
горячий час.
Иерідко мужик входить в вависиміеть від пред-
приемця, що дае ему роботу. Віп мусить ставати до ро-
боти тогди, коли предприемець хоче, бо інакіие пред-
приемець неприйме его до роботи пізиійше, коли вже
сам мужик буде того потребував. Крім того предприемці
і йіх урядники внають добрий спосіб прикусити робітника-
мужика, щоби липтив ся при роботі так довго, як йім
того потрібно. Вони зволікають з виплатою по кілька
неділъ і мужик-робітник стоіть перед прикрою альтерна-
тивою : коли він лишить ся при роботі, то занедбае свое
господарство; колиж покине роботу, то утратить заро-
блений гріш. Ще більше як міецеві зірібки, відривае
від землі мужика еміграція. Иерідко вийівджають
біднійші мужики гоеподарі на кілька літ до Америки
або в инші далекі сторони, лишаютъ свое господарство
на жінку і на діти. Та про се подрібнійше поговоримо
при точці: еміграція.
Але зарібки і еміграція — ті ввцчайні наслідки
проведена шляху валізничого — підкопують не тілько
господарство біднійших мужиків, котрі в доходін свого
господарства не в силі вижити і добувають грошей иа
зарібках і еміграціі; зарібки і еміграція підкопують та-
кож господарство зяможних і богатих господарів-мужи-
ків. В тій околиці, де суть добрі варібки при будові
залізииці, при тартаку, зрубі, копальві, Фабриці, — там
слуги і робітники стаютъ дуже доро
г і і в таких околицях господар, що не в силі своіми
руками обробити свою землю, мусить видавати на слуг
і робітників такі суми гропіеві, котрих ему господарство
не верне — і навіть заможне господарство починае не-
оплачуватись. Бо де мужик робітник за здрулюване де-
рева в ріку діетане від скарбу оден реньский або і
більше — там він не схоче навіть за таку саму ціну
косити, бо се тажша робота. 1 богатші гоеподарі не
можуть діетати робітника і слуги.
Мало то ліпше тим господарям, що мають кіль-
коро дорослих дітей. Звісна річ, що дорослий або доро-
— 135 —
стаючпп сим чи дочка, то капіта.і у нашоі о мужика— бо
хто ман такі дітп, тоіі ма<- кілька Ги'.ш.іатнпх |>обітнпкіп
і служнпці.. Але аалі.іішця і «і ііае.іідкіі — як ми иже
впсшс показали , ослабляютъ багьківскпіі деепотпзм, е-
лапціпують синія, дочок, и.іемяішпкін а під власти сво-
іх родпчів і відрпваіоть йіх від рідпоі етріхп. Спи, дочка,
певістка, коли ііім батько.латп, свекра заиадто доііідять.
кидаютъ рідну стріху і ідуть па аарібкп або па службу
до міета. Мри такім стаиі річи пожиток господаря а
підпласпих ему дітсіі і іілсмяпішків став много менпшіі.
То що ми сказали про ті околиці, де суть добрі зарібки,
ще більшйм резоиом мож сказати про ті околиці,
котрі оіганувала горячка еміграціііпа.
Але заліиниця з своімн наелідками не тілько від-
ривав мужиків (господарів, слуг, робітників, синіе, не-
віеток) від землі: вопа так само иідрвваь- землю відму-
жика, а звіена річ, іцо мужицко господарство без землі
педасть ся навіть помислити. Вже сам викуп землі під
залізницю забирае мужикови часто найлішшій куспик
землі або псус му добрий розклад грунтіп і змеішіае
. видатніеть господарства. .Чихиіі стаи господарства, Доб-
рі зарібки, сміграція, иримір дапиіі вмкупом землі під
залізницю — все те дуже легко доводить мужика до
того, що віи продас свою землю і став жити ие з землі,
але а зарібку — чи то в краю, чи в Амери ці
Але може бути, що гроіпі зароблеиі при Фабриці
або в Лмсрнці вкладае мужик в свое то.лодарство і
через то воно стае видатнійше, приносить му більпіі до-
ходи ? Всі Факта зпані мені, перечатъ тому.
Мужик звичайно ані не вмів ані пе може повер-
нути зароблених грошей па иоліишепс своеі госнодарки.
Госиодарка «го заиадто дрібна а епоеіб госнодарки за-
надто ирімітівний, щоби можна в шо вложити гріш
з значііійпіим хіепом. Крім того мужик копссрватпвпиіі,
недовірчивий, до всяких іпновацій і иоліпіпень псохот-
пиіі. Алс помянувши вже то, ему попросту не лиінаеся
грошей, котрі мігби вложити в свою господарку, бо ті
еамі обставини, що дають мужикови зарібки і иніпі гро-
шеві доходи, ті сані обставини витворюють у него пові
потреби, пові грошеві видатки і одною рукою дають
гріш а другою відбирають з процептом— і мие.епасвоім
—міеці вже-иоказали.- Мало-тово,—Чисто - бував-ь®акг-що-до~-
брі зарібки переводиться і грошеві доходи мужика влей-
шаються а грошеві потреби і видатки не тілько не вмен-
шаються, але іцс зростають і мужик залазить в довги, бо
дрібна мужицка господарка не несе грошевих доходів.
Дуже важною иідпорою дрібного мужицкого го-
сподарства в домапигий иромис.і. Мужикови-го-
сиодареви тогда найліиніе ведеся, коли віи мае. все
с в о в і иічого не потрібус куиувати. Залізниця підри-
вае і руйнуе домаіиний промисл в салій основі. Вона за-
сшіуе цілий край заграничними або і краевими вироба-
ми Фабрнчними, а рівночасио приучуе мужика куиувати
виробп Фабричні. Залізниця безпоеедно і посередно дае
мужикови пагоду заробляти гроіпі, щоби мав за що ку-
иувати вироби Фабричні а зарібки відбирають мужикови
час, котрий він давніііше ноевячав домашнему иромнело-
вд. Таким способом вироби Фабричні куповані чим раз
більше вишірають, витпекають виробп домашпі, власиі і
иромисл домашниіі упадае.
Доппеуватель „Дѣла" з Поділя нарікае в и. 280
1Ч'.>1. I,.Нужда на 1Іоділю“), що за.іізннця відобрала
мужикам заробок ФІрмапкою а „Сіінсдівскі Бойки'1 неран
иаріка.ін передо мною, що від коли залізшщі настали,
то йіх доходи з торговді оночамн дуже упали.
Значить, залізниця мідкопуе такі способи заробко-
вапя, котрі мужпк самостійно міг вести (не етаючи
ея нічпім иаіімптом робітппком) а на міеце іх отвврае
такі, де мужпк на чужім мусить заробляти. Самоетій-
пі способи заробкованя, як фірманка, торговля овочами,
не тілько не підкопують господарства мужицкого, але
вяжуть ся з ним і иідмагають себе взаімно.
Також годівля овець і кіз у наших Верховинців
шдунала в наслідок заведена залізниці. Залізііиця зро-
била, що в горах Скільских і Долмнских отворено нові
тартаки парові і вируб і вивіз дерена і взагалі продук-
ція тих тартаніи піднсслн ея дуже високо. В наслідок
того скарби ввернули більшу увагу на культуру ліса і
позампкали майже всі полонини для кіз і овець.
(Далі буде). В. Охримович.
Наука й штука.
АВСТРО-РУСКІ СПОМШШ (V. Далі).
Стая мій був трудний. Я відповів ідоеь
теж абстрактно на абстрактну промову першого
оратора. Після того посипалисъ мені зовсім
конкретні вже скарги : той росказував про те.
що его землю дорого отаксували, той про
якийсъ процес. Газда хати жалівся, що жмд
ему 4 роки не платить за хату.
Я роспитував про краеві суди, до котрих
належать подібні справи, і прийшов до того,
що на Угорщині нема навіть такого за-
хисту для бідних людей, який все таки дають
мирові СУДИ в Россіі, а до того всі нроцсси
ведуться па мадярскій мові, котроі Славяне не
розуміють...
Скарги обсипали мене; йіх говорили так,
мов би то я мав силу ріпіати йіх. „Добрі лю-
де, — кажу, •— я чужииець ; половини ваших
-Справ- не розумію пяііі'гь^_бо ііе знаю тисешніх.
иорядків.“ „Та нічого, — відповідали мені; ви
все таки пан, може здибаетеся з другими па-
нами, та хоч роскажете йім.“
В цілому гурті виділялись дві ФІгури.
Один видимо вважав себе дуже розумним
і оратором, і все хотів говорити; гурт спиняв
его а надто газда дому, — але иноді оратор пе-
ребивав усіх, викрикнувши : дайте, я скажу !
і починав говорити довго, але так мудро, що
я не розумів его. Коли я ему в тому признав-
ая, гурт обертавсь до него з недовольством:
от бачите! годі вже! і т. и. Оратор на час
втихомирювався, але незабаром знову ііочи-
нав теж саме.
Другий був Волох, як сказала —мені ще
перед тим дочка хазяіна. подаючи мені і ему
килими, на котрих ми мусіли спати. Волох
той зайшовіз за річки, де, під Трансільванску
гряницю, починалась уже руминска людніеть,
і ні слова не розумів руского, — „а ми не
136 —
розхміемо его", казала мені дівчина. Волох
уже був уклався спати, коли увіпшлп наші
мужики. Бачучи, іцо розмова йде живо, він но
чув і собі потребу говорите. і иноді обертався
то до гурту, то до мене з досить долгими
нромовами Алс-ж що, коли ми его не розумілн!
Я ще в Чернівцях „попікея" па румин-
скій мові. Я іюклався на те, що зпаючи лати-
ну, італіянску та Францу.зку мобу, я як побудь
дам собі раду з волосною, так як мені случа-
лось вправлятись з іепапскою та португаль-
скою. Але ж у Чернівцях я побачив. що я пі-
чого пе розумію по руминскому і що Румыны
нічого не розуміють з того романского діале-
кту, котрий я для них витворяв. Причиною
перпюго була перш усього вимова, як мені
здаеся, дуже віддалена від загально романской
ІГодібне я замічав у Славян в Лужичах та
в Крайіпців, хоч на письмі мови йіх дуже лег-
кі для-"явне. Окрім тогоміотліт^читакппт 'руммш~
скі книжки, я замітив, що найбільше втрудня-
ють нас власне славянскі слова, котрих ніяк
не ждеш і побачивпш котрі все шукаеш ро-
манских корнів.
Одпачс верисмось до нашог.і Болоха. Ко-
ли він кінчав свою промову, всі дивились па
него з жалем і мов зо встидом і говори.™ : не
розуміемо ! Сам Волох дивився на веіх тимиж
очами. Хазяін хати, щоб як небудь втішити
гостя, говорив ему, показуючи на ліжко : дор-
міте, газдо! очевидно едине руминске слово,
котре він десь запопав.
Се „дорміте, газдо!" повторилось кіль-
ка разів. Па реіпті треба було й усім спати
Люде вийіпли. Зостались тілько Волох та я, та
часом входила дочка хазяіна, н-.оеь пораючися.
Я став знимати жилетку й положив дзігар під
подушку. „Ога?“ почулось мені питане від
Волоха. „Бпііесі", відповів я машинально по
італіянскому.
Волох скочив з ліжка і почав іцось гово-
ритіюушмало ті гаряче. На реіпті скіичив і_ц©=-
глянув намене гіилыю... „Д о р міт е, г а з.д о !“
— ось усе, що я міг ему сказати, здёржуючи
усміх, — над собою впрочім... Волох з сумом
глянув на мене і ліг.
Скоро заснув і я. У ночі мене кілька ра-
зів будив крик. Видно було, що моі еобесідни-
ки держали ще довго мітінг у жида.
В ранці дочка хазяіна сказала мені не
без іронічноі усмішки: о ! ще наші довго роз-
мовляли в корчмі, у жида, — а нровідпик до-
дав: ціліеіньку ніч.
(Далі буде).
Ы. Драгомапов.
НАIII ТЕАТР II. Наша галнцко-ру-
ека суспільність з многих поглядів не-
нормальна, а головно тим, іцо у пас пела
ані руского освічсного та заможного мі-
щапства. ані чпе.тепного чшіовнпцтва. апі
шляхты, т. с. імсііпо тих верстов, котрі
екрізь в Европі піддержують театр, для ко-
I трпх театр е еправдіпгаьою потребою і
| котрі в іеторпчнім розвитку п вптворплп
шініпшиіі театр і зробп.іп его імснно та-
кпм, якій він с '>
Міеце тих верстов у пас иокп що
заступае духовенство. Духовенство в Ев-
роні піде і піко.іп пе було прнхильне теа-
тровм, воювало з ним, відмовляло акто-
рам, навіть таким як Мольср, похорону
на иосвяченім кладовищі і т. і. Православ-
но духовенство на Украіні і загалом у
Росіі і доси пе сміе іюказуватися в теат-
рі, латинскс також сторовить від него.
У нас бачимо ту аномалію, що галицко-
руский театр держиться доси в переваж-
нін мірі працею і грішмн духовенства.
Духовенство станов ггп, дуже зпачі і у часті.
публіки театрально!; значка часть авторів
і композиторів песдраматичнмх нашого ре-
пертуару е робота духовних I так „Вср-
ховинців" переробив пін Устіяпович, „Сель-
ских пленінотентііг і „Підгірян" паписав
пін Гушалевич, музику до них зладнв пін
Вербіцкйй, музику до „(Капралы Тим-
ка" зладив пін Матюк, перші пробы
гатацко - рускоі опери „Олеся" і „Марія"
— робота пола Бажапского, илодовитим
автором опереток і композитором театраль-
ним е пін (ще й православный) Воробке-
вич, перша проба іеторичноі драми („На-
стася") вийшла з під пера попа Ільніцкого,
дал ьші кроки на тім полі зробили також попы
Ом. Огоновекмп (Федько Острожский, Галь-
шка Острожска) і Осин Барвінский (Полу-
боток, Червигівка). Явище се бачимо ще
від 1БД8 рокуттколи дгсг ніп Іван Озаркс—
вич в Коломиі ставив на сцену драма-
тичні твори Котляревского та Стецснка
в своіх переробках.
Дивним було би, як би така значка
участь попівства в розвою нашого театру
не падала ему певних характершіх при-
знак. Признаки ті: склонність до мілкоі
моралізаціі і проповіднпцтва, до ма-
мальованя іділлічиих сцеи іііднущених
солодковатнм сентіменталізмом, страшен-
на дразлпвіеть на все „неестетичне",
т. е. не підхоже під етаросвітскі, ву-
зкопараФІянскі погляди на приличіисть,
пехіть до смілоі аналізн і навіть до зоб-
I. Не потребую ирнгадуватц тут головних Фаз роз-
воіѵ театру в Европі і відепдаю цікавих до доброі
книжки А. Веселевского „Старинный театръ въ Европѣ11
а також до відповідних уступів „Всеобщей исторіи ли-
тературы-, Корни - Киршчвікова.
— 13 і •—•
ражуваня явищ прикрих, вражаючих нер-
вп ігжних пансіонерок. Богато в тому вин-
ні беспосередні взірці, на котрих вчаться
наші драматури — польскі, а спеціально
галицко-польскі драми та комедіі, повні
конвенціональноі Фальші і нусті до гра-
ницъ неможлпвого. Та все ж і попівский
характер нашого театру причишоеся до
збільшеня ееі хиби.
Але то іце не головиа хиба. Головна
хиба в тім, що для театру напіого е
і довго ще буде недоступно зображене
власне тоі верстви нашоі інтелігенціі, ко-
тра від р 1848 займае таке визначне,
перворядне міеце в іеторіі нашого націо-
нально™ розвою — зображене духовен-
ства, его добрих і злих вшшвів. Поду-
маймо собі, що драматичний автор, ко-
трий широко і неважно глядитъ на свою
задачу, схоче нині зобразити в драмі га-
лицкі вибори. Який йіх механізм ? В цен-
тральнім комітеті засідають попи, нехай
і так, що тепер в меншости, але до неда-
вного часу в більшости; в комітетах пові-
тових попи проводниками, секретарями, за-
ступниками, делегатами, а в значній части
іі кандидатами. Агітація ведеся двояка,
світска на вічах, по коршмах, по вулицях
і т. і., і церковна по соборчиках, церквах,
на хрестинах, комашнях і т. і. Зображува-
ти одну частину сего механізму а лишати
иа боці другу — значить СФалшувати всю
картину, а зобрази вірноі — ніяка цензу-
ра не пустить на сцену. От вам і школа
житя!
Тай чи одні вибори так робляться!
Візьмімо школу: в шкільній раді міецевій
або засідае священник або ведеся против
него війна, або, коли він індІФерентний,
власне задля его неприсутности пануе
хаос і безрадніеть.. В раді громадскій
те саме, в раді повітовій те саме. Як у
того каліки, що вродився без рук і му-
сить не тілько ходити, а йісти, краяти, пи-
сати та рисувати ногами, Функціі браку-
ючих органів перейшли на орган зовсім
для них не призначений, так і у нас
вплив духовенства на весь хід народного,
політичного і літературного житя виріе
і вибуяв по над нормальну міру і накла-
дае на все свою характерну ціху. Для лі-
тератури, а особливо для театру було б
безмірно важним докладно вияснити ста-
новище і впливи так ненормально розвито-
го духовенства на суспільність. Не менше
важним було би також заглянути в нутро,
в душу тоі одинокоі і найважнійшоі вер-
стви нашоі інтелігенціі, розібрати еі іісі-
хологію, еі ідеали й бажаня, показати
в еі нутрі ріжні відтінки і течіі, ріжні тіпи
і характери. А тимчасом гов-тиррру! Все
се для драматичноі літератури поки що за-
боронене поле !')
Ну, скаже дехто, але крім духовенства
у нас е ще світска інтелігенція. Чому б дра-
ма нею не могла займатися? Що се за
інтелігенція ? спитаю я. Жмінка вчителів
гімназіяльних, жмінка урядників судових,
нотаріусів та адвокатів і купа нещасного,
часто полуінтелігентного, придавленого вчи-
тельства сільского. Певна річ, драматична
література мусить захопити й ті гурти
і найде в них не одну інтересну тему, та
не забувайте, що все се гурти людей уря-
дуючих, офіціяльних, і що власне найва-
жнійша, урядова часть йіх діяльностп
і механізм тоі діяльности переважно впять
таки недоступні для драми і для театру.
Лишаються ще дві громади людей жи-
вучих на нашій землі і дуже важних для
нашого народного розвою, але обі ті гро-
мади нерускоі народности. Беручи зовсім
реаліетично, громади ті — Поляки і жи-
ди—належалиб на руску сцену або тілько
по части, о ск’лько уживають рускоі
мови в розговорах з персонажами рускоі
народности, або повинні би зовсім бути
з неі виключені, коли між собою говорятъ
по своему Та ту драматична конвенціо-
нальніеть позволяе переступити рамки ре-
альноі дійсности. Нині нас не дивуе вже,
коли героі Шекспірових, Гетевих та Щіл-
лерових драм говорятъ по укранінекп
(звіено, вони не мусять говорити чудер-
нацким украйінским діялекгом, як Гам-
лет Старицкого або Кулішева Дездемона),
тим менше може нас дивувати, хоч доси
дивуе деяких тупоумних польских журна-
ліетів, коли польский шляхтич та польска
шляхцянка заговорятъ хоч не сцені мово-
ю того хлопа, з котрого праці йідять хліб.
Що до жидів, то можемо сказати, що
в рускій драматичній літературі вони
') Майже одинокою пробою на сім полі були „Ар-
гонавти“ Цеглінского. Я не знаю тоі штуки, котру на-
ші народовці задля попівского крику таки в коллеці за-
копали, але все таки сказати мушу, що вже сама від-
вага автора написати штуку з житя попізското, варта
псякоі пошаяи. Але доля „Аргонавтів“ певно довго ще
буде пострахом для дуугих шісателів драматичних.
— 138 —
з давеи давня мають право горожанства,
хоч і тут з жалем треба сказати, що ви-
ведено у нас на сцену доси тілько один
тип жида в ріжних варіяціях —жида
Пявкеса, шинкаря, виведено его шаблоно-
во, в кількох сітуаціях, і навіть не. трі-
бовано заглянути ему в душу, .показати
его як чоловіка, аналізувати ей) нсіхоло
гію. Але можна сказати як аксіом, що
рівепь усякоі драматично! літератури мо
жна міряти головно тим, яких вона ви-
водить жінок і яких жидів. Що до шля-
хти, котра в нашім краю, по за граница-
ми рускоі народности, грае тепер головпу
ролю і рішучо впливае на всі діла крае-
ві, то ми мусимо сказати, що галицко-
рускі драматисти доси майже не трібува-
вали виводити еі в своіх творах і в сво-
пім освітленю. може почуваючи свою ма-
лу знайоміеть житя, інтересів і ідеалів
тоі верстви Значить і тут, що до обох
тих чужопародних та ие чуэких нам гур-
тів, нашій літературі драматичны і за-
галом нашій беллетристиці отворепе ши-
роко поле.. Як богато гарпого, характер-
пого і навчаючого можна там найти, по-
казуе інтересна комедія Цсглінского
„Шляхта ходачкова", безперечно найлі-
пший з его творів, де він змалював нам
живо і вірно одни осібний світок — лю-
дей, що являються в иевній мірі міняту
рою, а то й карикатурою дійсноі, богатоі
піляхти і заховали ще до нині нимало
традицій з часів польскоі Річи посполитоі
і нимало сімпатій до неі (Д. б.)
Івап Франко.
Жіночі справи.
Дня о, 6 і 7 л. гоня с. р. відбудеся у
Відні загальне віче женщин з усеі Австріі,
з ось якою програмою, уложеною гце на то-
річнім вічу :
I. день нарад. ПРОСВІТА. 1) Тепері-
шпі публичні виховавчі й наукові заклади
(огороди для дітей, школи народиі, міекі й т.
і. йіх хиби й доконечні реФорми; 2) Ті ре®ор-
ми вводиться до а) удержавлепя наукових за-
кладів і средств науки; Ь) епільного навчаня
обох полів на всіх ступнях; с) більшоі уваги
на тілесне виховаие ; А) радикальну реформу
наукових плянів. 3) Основано пікіл для даль-
гаого образована дівчат, і то: а) загальних, Ь')
Фахових. 4) Отворено еередиих і висших пікіл
для жіночого полу. 5) Основано державннх вй-
ховавчих закладів для дітей таких родичів,
що задля бідности не можуть сповняти своіх
р.одительских обовязків.
II. день нарад. ЖІНОЧІ ЗАНЯТИ.
1) .Ліберальні занята: учителька, лікарка, шту-
карка ітд. 3) Ручні жіночі роботи : промисл
Фабричиий і домашний. 3) Справа слуг ; 4)
Справа публично! моральности ; 5) Розпіирено
й помножено фяхів достушіих женщинам.
Ш. д е н ь н а р а д. ПОЛІТИЧНІ ЦІЛИ.
1) Теперішнс стаиовиско женщини в законо-
дарегві • 2' Т1ппбмежене право товариств і збо-
рів ітд. 3) Заведено загального і рівного бея-
посередного актівного і паесівного нрава ви-
бору всіх горожаи держави без огляду на по-
ли ; 4) Основано політичного жіночого товарис-
тва для вводженя в жито всіх ухвал віча.
Про всі вичисленІ тут справи, реФеру-
ватимуть самі женщини, по найбілыпій частині
віденьскі учительки. Тілько нро справи полі-
тичні реФерУватиме славно звіетний посол
ПернерсторФер.
Пе потребуомо й казати, що се віче мао
епохальне значіно для жіночоі справи в Австріі,
і через те й наші Русинки з Галичини й Буко-
вини повинні на нім бути, хто тілько інтерс-
суося справою і може пойіхати Обертатися
найкрасше до Ргі. Магіе ЗсЬдѵагг, АѴіеп, VII,
МагіаЬіІГегзсгаззе 28.
Ще по п о в од у и о'х оро нів по к. В о л ко в о і.
Від попа, що ховав поіеійкицю і від тих, що устроювали
похорони, ми діаналися, що той піп пе япав. що покій-
ниця була самовбійниця, і що народовці не робили ему
зате ніяклх нсприемпостей. Сим справляемо радо похибкн
нашоі звіеткп, подано! нам (з покликом па вірне жерсло)
чоловіком, котрому ми мусіли г.іритиг. Іптересований аа-
певиив нае, що якби був знав, що покійпиця самовбій-
пиця, то був би не важився еі ховати. Люде соиістпі,
що введутъ се з иашою редакційною увагою в 9 ч. мо-
жуть переконатися, що ми й сим разом согріптили хиба
тим, що иноді надто ідеалізуемо людский бік у пооди-
іюких ворожих нам Русинів, навіть попів, — дарма, що
ми відвічиі вороги попівства і анцихристи. „Дѣло“, як
звичайно, виаило на иас, з того поводу, всю свою иово-
ерску жовч, так що ми серіозно боімося, що іі еі не
стане на першу важнійпту справу. Не думаючи віддячу-
вати „Ділу“ ріекпеш га пасІоЬпе, ми радо привнавмо, що
сим разом, як то кажуть, „лучилося сліпій курій зсрно“,
хоть і то неповне — лучилося „Ділу“ сказати пів прав-
ди що до поданих нами звіеток, бо звичайпо „Діло“, —
кажучи делікатно, — бреше на всі застави, навіть по-
лравляючи що.
Опізнивпіися трохи з додатками, ми булн дали
тепер два — третій піваркупі Соціалівму і початок
праці М. Драгоманова Шість сот років Швейцар-
скоі сиілки (ет. 8). Але позаяк прокураторія скон-
ФІскувала нам увесь наклад „Соціялізму" — усто працю,
то ми мусіли перервати далыиий друк. Персклад Дрепе-
ра Боротьба віри з наукою і доси не друкуеся
для браку фондів. На друк треба поверх 500 гульд а з
прснумерати ми ие зібрали й 10 гд. А.все-ж'таки ми маемо
надію, що той многоцінний твір небавом надрукувмо.
Т. Ев. Лев. у Відні. ’Тйзично неможливо. Все піде
в 11 ч.
Видавепь і головнмй редактор Михайло Навлик. Редактор відвічальний Івав «Ьранко.
„3 Народноі Друкарні* Войтіха Манвцкого, під проводом Годака.
Рік ///.
Львів 10 л. червия 1892.
Ч. 11 / 12.
_=..М
РГ------ _ .-я
I
Виходить 1. і 15. л-
кождого місяця і ко-
іптуе за рік.
в Аветро-Угорщині 4
гульд а для заграниці
8 рубл., 12 Фра»кіи. 10
ыарок або 2'/« Доляра.
Одно число 20 кр.
И —----------
| Редакціи: Львів, (ул.
, св. Марка ч. 12.) відцо-
1 відас тілько за зліст
і точішй вихід газети.
Рукописи маготь бути
I лисані правоцисю На-
I рода. 3 редактором мо-
| жна говорити відіі -12
I рано і від 3—4 и. об.
Адміністрація й експе
| диція: на ул. Зибліке-
। вина ч 10, в кватирі
| Івана Ф чайка.
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКО! РАДИКАЛЬНО! ПАРТП.
Політика нраева і загранична.
ІЮ ЗАІНАВГУРОВАНЮ ПОЛЬСКО-
РУСКОІ ІДІЛЛП. (Конецъ.) Ніхто напев-
но не’ станс оспорювати, що гімназія і за-
галом рускі школи річ добра і все таки
пінний здобуток для нас, Русинів.- Про-
ти того не змагалися ніколи члени нашоі
партіі. Возьміть усі статі писані в справі
угодовій в „Народі** а не зпайдете ніже
титли ніже коми, деби було сказано, що
школи рускі, гімназія, „Дністер" або і Фо-
нетика річи самі по собі лихі. Тілько
біда в тім, що вони не спали за дурно
з неба; що йіх вартість релятівна а не
абсолютна. Навіть колиб правительство
було зупинилось на самих написах рус-
ких, чиж і се не булоб вже концесіею,
чи й се не булоб нозитивним здобутком ?
А всеж таки ми назвемо і гімназіі і на-
виси на скриньках лихими здбб утками, ко-
ли візьмемо на увагу, за яку ціну вони
дістались Русинам, коли погадаемо (Уобі,
кілько мож було зробити іншою тактико-
ю та іншою програмою, коли исчислимо
всі нлюси і всі мінуси і зіставимо один
пбвний рахунок нашого національного
ііійюженя. Мінуси? — скаже з зачудова-
нем член „новоерского“ комітету. „I якіж
у вас мінуси принесла „нова ера?* —.
чи може гімназія, чи школи внрав? —
А може зміна правительственно! сістеми?"
замітить він з іроніею Ні гімназія, ні
ніколи вправ — відкажемо ми, але всеж
таки мінуси були і йіх не важно по-
числити.
Почалося з „програми" и. Романчу-
ка. Програма, згодитеся зі мною, шано.в-
ний новоернсте, нічого доброго не при-
несла з собою, бо лиш повий заколот по-
нять. Ще більше! Вона Фатальною при-
мііпкою невідповіднпх в політиці теор и роз-
била щаслнві зачатки велнкоі опозгщійноі
організаціі політичноі серед Русинів. Ідім
дальше. Потреба піддержкн зі сторонн
суспільности щікликала бурю адрсс і заяв
сервілізму. Агітаціі виборчі причинялись
до втрати довіря через нелегальну бо-
ротьбу деяких людей з пом:ж Русинів при
помочи правительства. Поляки мяли спосіб-
ність вмІпіатися в наиіі внутрішні справи.
Надужитя, котрі помимо зміни системп
правительственно! не улягли ніякій зміні
сістеми, вперве ие мають своіх оборонців,
бо комітет новоерских послів собі і дру-
гим завязав уста на колодку. Відкидають
загальне голосоване, москальоФІлъске „о-
дин народ“ роете під впливом опозиціі.
врархія церковна зискуе в імя рускостп
власть обмежувати свободу політичпу по-
пів. Народовці тратять можніеть борони-
ти економічні і політичні інтереси хлоиів
суперечні інтересам шляхтн. Пани відки-
дають внесене Антоневвда (про загальне
голосоване) і Окуневского що до знесеня
патронату не для антагонізму суспільного,
а для ненависти до неновоерских послів,
отже в імя сімпатій для малорускоі ідеі!
і т. д. і. т. д. На будуче народовці
обовязані йти з правительством, отже не
можуть різко висту пити проти паду жить
констітуційних, ширити свідомість ноліти-
тичну посеред мас що до окремііпности
і суперечности йіх інтересів з інтерееамп
панства, обовязані шкодити такій органі-
заціі, як се вже и сталося в Стапіславові,
обовязані закриватп безправности кру-
гів номагаючпх йім сампм в каріері
I політичній. Я вже мовчу об тім, що не-
— 140 —
навпсть унрнвіліованпх і пеупрпвіліова-
шіх веде за собою доноси, лизунство каріе-
ровичів, деморалізацію політичну. Я не го-
воритиму про тс, іцо певні круги, маючіі
частину народу і то ще его ліпіпу, „по- |
ряднійшу" частину, зискують в еі імя
право на всілякі падужитя та самовільпе
поступоване.
Всякому, хто бодай трохи знае те-
иерішний настрій між Русинами всіх пар -
тій, ясно, що власне. тепер ніхто з Русл-
нів не вдоволений ; тілько ж сумпо те,
що через новоеристів те иіме невдоволе-
не не проявляйся як дружна оппозиція.
Тепер може бути мова о опози-
-щіР~ партіі-або —партій, але ие усіх
Русинів, тепер можна говорите про оппози-
цію одних „заблудших“, ренегатів та воро-
хобпиків“, алс пе про оппозицію всіх. Чи
сеэк пе втрата? — Се втрата — необчис-
лима. Вона дае нову силу в руки наших
противників. Всякі безправства стаються
о половину лекіиі, бо безправиики мають
можніеть покликуватися на партію серві-
ліетичну, як партію правдиво національну,
в котроі користь вопи нрацюють, зиску-
ючи через те непаче моральний патент
гнобите другу часть народа „нелояльную
та мііпатися у его внутрішні справи. Так
було все і буде, що партіі сервілістйчні
стають ся з конечности новим атутом в
руках певних кругів в боротьбі з нёвдово-
леною ©позиціею
А коли исчислимо всі тоті ’мінуси,
-щож—вийдеВийде^ що тоті вставленъ
здобутки то тілько средство до заслоню-
ваня дійсного стану річей, до далыпого,
паморочеия публіки, котрі мов лихі
вчинки Короленкового Макара пропадаютъ
на вазі нашого національного білянсу.
Так треба розуміти лихі боки уго-
ди, про котрі говорив посол Окуневский.
А тепер обернемоея до другоі час-
тики заяв шан. посла.
П. Окуневский сказав, що не прплу-
чаеся до „новоі ерп“ длятого, бо може
прийти час, коли треба буде говори™,
очевидно- в соймі, про ліеп та пасовнска,
— чи ширите кажучн, про важні еконо-
мічні справи мужиків — а не буде кому.
Тоді він стане таким речипком скономіч-
нпх „іитересів мужицтва“. Очевидно, иро-
тів сего ми нічого не маемо, бо сеж і е
его обовязком, як посла раднкального. Іп-
ша річ, коли прпгляиемося блпзпіе его
словахъ Нам здаеться, що и. Окуневский
хотів тілько в той діиломатпчипй споеіб
назначити свое становиско до клюбу ру-
ского. Коли в клюбі не буде кому поста-
вптись ясно за справу хлопску, тоді про-
бить се він і спасе „честь пародну" — ко-
ли прийде на се нора. Отже ми думаемо.
що відповідна пора давно вже настала,
ще в падолисті 1890 року по проголоше-
ию звіеноі програми, і побоюемо ся, що
такі заяви, які подибуемо в нромові и.
Окуневского, можуть бути без его волі
причиною всіляких толків. Особливо треба
побоюватися, що повоерскі посли впкорп-
стають йіх для піддержапя свого маме-
люцтва.___________
Поміж рускими ііосламй- завпГУя тсё"
пер; не знаю чи з умови чи іпстінктнвно
орігінальний „поділ ираці“. Одпі вважа-
ють своею цлею підлизуватися ианам і
правительству, щоби „виборювати" конце-
сіі; другі, щоби бути непаче резервовою
кляпою на всяку евентуальніеть До ееі
катсгоріі мае належати и. Окуневский.
Коли вже прийде до того, що поста пад-
то забються в сліпу улицю сервілізму і
рабства, тоді може прийти час, що треба
буде вицофуватися Комуж принаде роля
іекупителя, коли всі станутъ мамелюка-
ми? Тай тут мав би и. Окуневский,
призначеиии на те, щоби заговорити про
„ліеи та' пасовиска" та спасти „честь па-
родну вивести 'ііовоерских „ізралтяп із
нёвблі египецкоі".
Протів логіки сего „діпломатичпо'го
крону“,^конечно, нічого нё^ дасі’ься^тчсаза-
тй. Одйак'.мае він іще і другу сторону
мёдалю. По перше, принимаючи таку ро-
лю на себе, неначе мовчки признайся, що
інші посли, сервілісти, також . иотрібні і
мають' рацію іетнованя; ію друге: поелц
сервілісти, маючи запевнений вйхід,' лізуть
далі в болото сервілізму і ч-рёз прееу
свою та своі поступки потягаютъ за собою
загал, через що такий маневр мае Фаталь-
ниіі деморалізуючпй вплив в суспільностп:
по трете, що оборона інтересів мужицких
одного посла при сервілізмі іншпх не мае
ніякого значіня, як не мали того значіпя
внесена пос. Окуневского про патронат і
Антопевпча про загальне голосоване (по-
мимо ф о р м а л ь н о го ' иідпису новоерп-
стів — також штучкп діпломатпчноі !), яке
воппб малп, колпб сего жадав увесь клюб
матеріально, т. е ие тілько підшіеом. але
141
також через однодугані промовп, опозпцію,
агітаціі та збори поза соймом. Ось чому.
зважпвппі лпхі боки подібноі тактики, мп
ні раз не можемо на неі згоднтнсь. Не
думакмо також, щобп захвалював еі иос.
Окупевский. Як посол радикальный, він
певно противный „угоді* і коли говорить
інакіне, то лиш длятого, що змушений го-
ворптп так Фактпчнпм станом річей в клю-
бі, котрого вш змішіти не в силі.
„Нова сра“ з грунту хибна і не по-
літнчна. ві повинні виріктися всі посли,
як вирікасся свого гріху чоловік, що хоче
ноправитись. Числити на ще які концесіі
в будучпости і держатися тоі нолітики, що
доси — не порадно. Се рахунок корыстей
без числены втрат. Та впрочім чи можна
числити в будучности на нові уступки з
боку Поляків? Хто тямить понижаючу ді-
“скусГйГ в коміеіі, іГкотрІи пыла рбзмбва
про гімназію — мусить відповіетн: ні 1
' Всі посли повинні перейти — о скіль-
ко можна як найскорше -— в оиозицію.
6 се в інтересі загалу Ми знаемо, що
до того треба выбрати відповідну хви-
лю і, впрочім на тепер іще все — поки
ііадія — варто, щоби було кілька людей
до а и орто в а ня концесій. Але ж діло в
тім, щоби публика сей процес розуміла
і сама пе деморалізувалась; щоби вона ди-
вилась білыпе в будучніеть і ставила по-
літику на ширших констітуційних осно-
вах. Ось чому ставити справу так, як еі
етавлять новоерскі посли, а не в крайній
разі як таішп песебзагішп, — значить
робити як найфатальнійпіу помилку в па-
ціональній нолітиці. Але, коли новое-
ристи і далі держати мутъ ся польскоі но-
ли, то радикали тамі зроблять теулцо до
них наложить, йдучи з неослабаючою енергі-
ею по дорозі простій, яснііі і отвертій.
Нагадаю іще раз знамениті слова
„Ѳагеіу пагос!оіѵеі‘! : „Нани годились і
дали концесіі тілько завдяки соціяльним
змаганям мае“. Чи знаете, що се значить?
Се значить, що справа нольско-руских
відносин е справою соціальною. Виеші
верстви у нас иольскі — низші верстви
рускі. Бючись о ідею національну, ви му-
сите бптпсь разом із мужиками, або не
бетесь о іитерссп народа, вп генералы без
армій
Національно шітане у нас пе дасть ся
розвязатп скрпньками почтовыми, ані гім-
пазіямп. Сго розвязка далеко в будучно-
стп. Вона лежать в повнін еманціпаціі
руского люду.
Соціяльнпй бік рускоі ідеі національ-
но! дуже добре характеризуй і угодѵ і
дуже ясно та недвозначпо впетежуе доро-
гу правдиво національно! політпки. Ска-
жемо коротко: кождий нахил в корысть
сервілізму впешпм верствам і правитель-
ству е капитуляціею з оборони націоналъ*
них інтересів — кожда правдива націо-
нальна політика у нас починае і обмежу-
еться на політичній організаціі і соціяль-
ній боротьбі руско-украінского демосу.
Відень 3 мая 1892.
Евгеній Левіцкий.
СТА.ІІ 1НШЕКТОРИ в ГАЛИЧИНІ. 11с-
ред кількома днями відбулася в австрійскій
парляменті незвичайно інтересна діскусія пад
внесенем польского посла Пініньского, що до
імёнованя іпкільпихГЧнспекторів. Хід тоі діе
кусіі хочемо подати в „Народі“, та поки
перекажемо еі іи. читателям, пе від річи буде
подати деякі близпіі пояснена про детеперіш-
пій стан справи тим білыпе, що дотичні по-
станови закопа у вас, о скілько знаю, доволі
незвіепі.
Іпстітуція іпкільпих інспекторів введена
в Австріі на основі розпоряджевя з р. 18(58,
котре доси в цілій державі обовязуе. Розпоря-
джене, про котре говоримо, дуже загальне і
признае в адмішстраціі пікільній інирокі права
інстітуціям автономічним. I так сказано в тім
законі, що у всіх краях мають бути встано-
влені кравві, оКружні та міецеві ваглядчики
(ЗсЬиІгагЬе), хто однак мае бути постановлений,
з якою властею та на який час — се нале-
житъ до пікілыюі ради краевой Тілько далыві
постанови закона з р. 18(18 подаютъ певні об-
меженя, що до складу сих інстітуцій, обмеже-
ня, котрі, як обовязуючі ради краеві, скорше
можна назвати вказівками чим деФІнітивними
приписами. Впрочім вказівки сі не відносяться__
навіть до Галичини, бо тут об-вязували вже
інші приписи розпорядженя цісарского, видапі
вже перед законом з 1868 року.
Як бачимо констітуція австрійски подала
доволі широкі рамки властям автономічним
що до пікільноі адмініетраціі. Користаючи з
тих рамок, власти автономічні не залишили
унормувати справу шкільних інспекторів. I так
в Нижній і Висшій Австріі поріівив Сойм
краевий назначувати інспекторів на 3 роки, в
інших краях Австріі сойми розтягнули сей ре-
чинець до б-ох літ. ІЦо однак найвисший на-
гляд над школою застережений основним зако-
ном державі тож і право іменованя осталось при
міністерстві просвіти, через що держава мусіла
переняти на себе також йіх іілатню і зворот
коштін подорожі. Інакіне діялось в Галичині.
Наш край належав до тих, що як пр. Карин-
тія. мабуть також Дальматія і до недавня 'Гі
роль, — не подали в тім напрямі ніяких рі-
— 142 —
піучих законів. Інспекторів іменовано найчас-
тійше з поміж проФесорів гімназіяльних або
загалом середних шкіл без відиовідного обра-
зована, з неозначеним речиііцем. Тілько в тім
році надумалися польскі пани поставити від
повідпі жаданя. Жаданя тоті в Формі внесенъ
Пініньского і предложено в думі державній.
Чи слуплю і по иравді пробили польскі
посли. предкладаючи дотичні внесена не еой-
мови, а думі державній — ось се той пункт,
коло котрого оберталася парляментарва діе
кусія з перед кількох днів. Діскусію викли-
кав нос. Массарик, дуже талановитий речник
молодеческий Він одни з поміж послів рішучо
вступився за автономічні права галйцкого сой
му, боронячи йіх перед польскими панами та
Барвіиским, іцо внесена йіх без застережень
похвалив.
„Бачу — казав п. Массарик — що міні-
стерству визначено надто всликий безпосере-
дний вплив на галицкі школи. Після законів
краевих повинсн іпспектор окружний бути не
урядником цісарским, але урядником красвим".
Внесено Пініньского йде до того, щоби
інспекторів іменувало міністерство яко сталих
ураднмків також з поміж народних учителів.1)
Отож п. Массарик не перечить, що зі зглядів
недагогічвих добро буде. коли іпспектор буде
сталий, так само він похваляе, що йіх пеней
платити ме держава, але для чогож внесена
тоті нредкладатя не саймови а думі державній?
„Вже зі справозданя нос. Вера, котрий реФерував
внееене Пініньского, виходить по справедливій
думці и М — що найперш рішити повинсн
справу сойм. до котрого компетенціі се нале-
житъ". „Сказав пан мініетер — говорив на
другім міеці сей молодочех — що зміни інс-
пекторів треба о скілыю мои: обмежувати. Я
годжу ся на те, але я ніяк не годен второпати,
чомуб для того, що сталі інспектори добрі,
жертвувати красве законодавство зле поня-
тим закона» Державины". „Через те внесено
вичеркнено по просту привілеі Галичини.
Привилеі сі полагали в тім, що доси міні-
стерство мало тілько посередно вплив над
інспекторами, іменуючи з предложеного радою
іпкільною терна". В прочім *Галичині поперед
усею треба іикіл, а не інспекторів".
Масаракови наложиться дяка за те, що
станув в обороні красвоі автономіі. Бо і спра-
вді, чого хочуть Поляки через своіх сталих
інспекторів ? Чи може ходить йім о згляди
недагогічні ? О просвіту народну ? Чи може о
ясність в голові руских МУЖИКІВ?
Ну, чейже ніхто не схоче, щоби по тіль-
ко літах ііросвічуваня руских мужиків поль-
ский ііапстном ми були так наівні як п. Барвін-
ский. Змаганя панів з ,,Ко1а* ро’вко-го" знае-
') ІІодагаіо вмписку 8 внесемъ Пініньсиоі’о :
§ 1. Почітоних інспекторів шкільних іменуеея
яко у р я д и и .: і в держа в и и х в IX рануі.
§. 2. М і н і с т р о в и и р о с в і т и нрислугуе пра-
во, деФІнітивпе іысновани иовітового інеиектора шкільн.
пробити и а л с ж н и м від п о п е р < д и о і и а іі б і л і,-
]Л Ъ т р И Р І ч II о і с л у ж б и.
(§§ 3 — 8 менче важні.І
мо добре. Інспектори пікільні сталі будутъ мо-
гли добре вжитися в міецеві обставини, зйска-
ють білыпміі вплив політичний на учителів а
яко урядники державні будутъ самі більше
залежпі від волі правительства. Поляки не та-
кі сліпі, щоби не бачили, що правительство
а вони се лише два сіноміни на одно понято,
се . (ііѵбі-іііісіі \ѵ ]е(1пеііі сіе1е".Вони знаютъ, що
чого йяхочуть, те і стане ся певно; але після
нових постанов вони тільки дібються більщоі
сили, так сказатиб офіціяльноі печатки для
своіх агитацій проміж учителями. А в авансі
учителів на інспекторів чиж не лежитъ нова
штучка політична прикувати учителів до свого
побідоносного ридвану, понести йіх на золотім
паску карори та приманчивих надій?...
Знаемо вас добре, вас, чесні народолюбці
з Коіа роЬко го, іцо так іііклуетесь о інспек-
торів шкільних, а про школи самі якось - за
буиаете !..
П. Барвінскмй зі зложеними мон до мо-
литви руками, в своій промові при внесеніе
Пініньского благав о справедливість для Русй-
нів. Але п. Б-ий не розумів мабуть, іцо наша
ціль далеко сягае поза ого покірні мольбм.
Наша ціль — повна автономія на полі шкіль-
ництва. Наша ціль — передати ввесь заряд
шкіл в безпечні руки громада. Тілько виборні
учителі і виборні з учителів самим учительством
інспектори можуть покласти кінець повертаню
адмініетраціі чікіль'ноі висшими верствами.
для своіх політичних цілей. Вони зможуть таііож
помогти педагогічним змаганям шкіл, бо учите-
лі всеж вибиратимуть людей добре собі звіе-
них, людей обізнаних з міецевими відносинами
1 навпаки, залежні від учителів інспектори
іциро станутъ ніклуватмся о добро громад.
Йдучи до тоі цілн, ми, конечно, зустрі-
часмо через новий закон нові перепойи. Тепер
не лиш шкільна рада, але і саме правительство
центральне буде мало в тім свій інтерес ви-
ступити протів паших змагань
Відень 10 мая 1892. Евг. Л.
ПРОГРАМА НАРОДОВЦІВ ?. В ч. 111 Дѣ-
ла з 30 л. мая с. р. оголошена нова програма
народовці® справді перша програма
тоі ііартіі. Програма та в многім похожа на
програму нашоі партіі. I так: на взір нашоі
програми, поставлено порше найдалыпі дома-
ганя народовців, а після того йдуть способи
для персведеня тоі програми, і тут у-перше
народовці поставили ширші конкретні домага-
ня в справах: просвітних, економічних і полі-
тичних1); — також по части до-слова взятих із
нашоі програми або з ухвал народних віч,
устроевих нами. I так домагаються народовці:
украйінізаціі всіх Шкіл східноі Галичини, від
народних до університетів, практичности шкіл,
безплатно! науки в них; прогрессівно - дб'ходо-
вого податку, вменіпеня видатків на війско і
вбільпіеня видатків на просвітно-екопомічні
ціли, устного і безпосерсдного цівільного пос-
() В максімальнііі програмі сказано ще й про
культурні справи, та про те иёма далі й слова.
— 143 —
Хиба іцо народовці хотять усіх православних
Русинів-Украйінці» навернути на „руско-като-
лицку віру". Та позаяк се праця йім не нід
силу, то точка про віру в програмі, то вико-
пане пропасти між нарлдовцями і православ-
ними Русинами-Украйінцями, повний розділ се-
ред „народу руско-украйінского висше УО-мі-
люнового“, котрий народовці ставлять в угол
евоеі програми! При тімже, задля ееі точки, прог-
рама не виграла навіть що до чисто галицкого
грунту. Нам бачиться, що треба 6уло —- або зов-
сім не чіпати ві])и й церкви, аоо треба було ска-
зати іцось докладнійшого і конкретного або в
клерикальний бік, як того домагаються від на
родовців пони в „Душпаотирі", або в соціяль-
но-скономічний бік, як того починаютъ загально
домагатися селяне, захоплені радикальним
рухом. Чому „народна програма" не говорить
нічого про соціялізацію церкви, т. е. про від-
дано еі справ в руки самих вірних, в руки ві
роіеповідних громад, наіір. про скасоване пат
ронату і віддане права презентована в руки
громадам? про урегульоване відносин між по-
пами і громадами в справах треб у користь
громад і т. д. і т. д. Се-ж дуже важні справи
для народу. Ба, колиж бо тут треба виби
рати іцось одно: або громади, або панів та
князів церкви з йіх централізаціею...
Не кажемо вже про те, що народовецка
максімальна програма береся „довести всі вер-
стви народу до'добробиту", то б то і середні
й висші рівночасно з низшими, бо се не повелося
ще ні одніеінькій народности на світі. Обми-
наемо й те, що народовці стають на віки вічпі
„на становиску і-ндівідуальноі власности", бо
кажуть се в максімальній програмі, а кажуть
запевне для того, щоби відріжнитися від нас,
коллектівіетів. Індівідуальною власпістю у нас
уже тепер, уйідете тілько, що драбинястим во-
зом супротів залізниці, іменно у нас, де інді-
і відуальна грунтова й варстатова властість може
тупованя, увільненя спадЩин • до 500 р. від
оплати, дозволу діленя грунтів, заведена ріль-
иичих і промислових шкіл, краевоі й державноі
помочи селянам і мііцавам, закоіщдавчоі і ад-
мініетраційноі охорони „визискуваних протів
сильнійших, 3 оеобливим узглядненвм інтересів
робітничих верстов народу11, урсгулювапя рік,
зниженя ціни соли, не Фантовавя за податки
річей доконче потрібних, охорони й помочі від
властей для ііросвітних і економічцих сиілок і
товариств; безсторонности властей і йіх ор-
ганів підчас усяких виборів, невкорочуваня
громадскоі самоуправи, повноі свободи
з б о р і в і т о в а р и.е т в, печати, с к а с о-
ваня штемиля газетною і кален-
дарей о г о, тайного^ безиосередного голосо-
ваня при всяких виборах і, покй істнують куріі
виборчі, вбілыпеня числа селяпских послів.
Докладнійше ніж у нашій програмі, ров-
виті в народовскім програмі домаганя запро-
вэду р. мори у урядах, украйінізаціі у.рядів на
Руси й локалізаціі р урядників. Окрім того
заявляються. народовці за освідомленем і орга-
пізаціею народних мае вічами, товариствами.
і т. і. вважаючи народні маси иідставою „на-
піоі сили“. „Хочемо — каже ся дослова в ма?
ксімальній програмі, — освідомляти наш рус-
кий варід зо всіми здобутками здорового (?)
поступу і науки — стоячи на оенові поступо-
во-демократичній“. Як бачимо—богато заяв і до-
магань еправді користних для народу і навіть
поступових, супротів котрих ми тілько можемо
сказати народовцям: дай боже, щоби ви, панове,
щиро пронялися сими думками і консеквентно
проводили йіх в жите ! Та, в найважнійіпих для
вроетонародя й свободи справах ми сего по
народовцях не нядіемося, бо се значило би пере-
стати бути ново ерйстами, т. е. зірвати з поль-
скими панами, князями церкви і правитель-
ством, а в програмі виразво сказано, що автори
еі думаютъ і далі придержуватися заяв д. Ро
манчука й інціих у соймі 1890 р. — хоть пере-| бути тілько дрібна. Щож значить наше дрібне
важна частина програми далеко йде за границі । господарство та домашній промисл супротів
-------- ’ ------- ---------------- Фйбрик і велико! грунтовоі господарки, котрих
нам, Русинам мабуть по віки не мати на інді-
відуальну власність ?! А що-ж буде з вашим
виключно індівідуаліетичним становиском далі,
— адже-ж грунти у нас чим раз більше дро-
блятьея і потопаютъ у морі великоі грунтовоі
власности й господарки ?! Досить наші селяне тут
туііі, а й ті починяютъ розуміти, іцо йіх ратунок
тілько в колектівній Громадскій ііраці івласности.
Не вже ви, розум народу, хочете, щоби
наші ррбучі люде були вічними наймитами на
чужій великій індівідуальній власности, — пап-
скій, жидівскій та попівскій ? ! Зрештою, в про:
грамі не сказано нічого конкретного про те, як
я:е охоронити иаіпу дрібну індівідуяльну власність,
а тим менше про те, як еі добути для селян?
Та, як кажемо, обминаемо такі заяви, як
иусті Фрази, на котрих самі йіх автори не змо-
ЖУТЬ стояти, коли тілько щиро схотять СЛУ-
ЖИТИ нашим робу чим людям. Не чіпаемося ЙФОр
мальвйх хиб пробами, котрих чимало. Для нас
важнійше те, що в народовецкій програмі е вже
богато такого, іцо могло би послужити за під-
, тих заяв і навіть не дасться з ними помирити.
Зрештою, й тут повторяйся дещо еумиіве. Наіір.
в максімальній програмі сказано: „стоімо при
нашійвірі і обряді, — і жадаемо для руско-като-
лицкоі церкви належних прав11, а в мінімальній
пояснено тілько :.домагаемося „щоби наш руско-
католицкий обряд права напіоі церкви і священ-
ників під кождим зглядом ставлено на рівні з
другими обрядами14. Тут, що слово, то загадка
Яка то „наша віра“, руско-католицка церков ?
Ми доси про таку віру і церкву не нули. Чи сто-
янка при вГрі значить безусловно подданство
еі догматам і т. і а в такім разі при чім тут
ширено між народом правдиво! пауки, супро-
тивноі веякій церковности ? Далі, яким
чином народовці звуть свою ирограму шумно
„народною11, не згадуючи і за православіе —
віру переважноі більшости р. украйінского на-
роду, до котрого народовці признаються в мер-
шій артикулі евоеі віри-ирограми ? А треба бу-,
ло мати на увазі бодай православних буковин-
еких Русинів, котрих провідники-народовці хо-
чуть творити з галицкими народовцями одно.
— 144 -
ставу до діскусіі над спільною акціею Русинів
усіх партій Ба, колиж бо й тут народовці го-
ворить або непрактично або дуже неясно. Вони
кажутъ : „стоячи на становиску самостійности
народу руского, іцо-до іцших стор ніництв рус-
ких в краю, заявляемо, іцо згода і снільне ді-
лане можуть наступити лише з тими, котрі
своею діяльностію не будутъ вистунати протів
інтересів справи рускоі11. Значить, згори вп-
ключена можливіеть згоди з тими, іцо вважають
руский народ за одно з иародом великоруским,
з москвоФілами. Ми, хоть і не менпіе Украй-
інці, не робили би так непрактично, а йпіли
би до спільного дійства зо щирими москво-
ФІлами з низу в гору, т. е. від праці над
двигненем простого народу, бо якби таким чи-
ном повстала ціла кріпка есть такого спільного
дійства, то тоді ті москвофіли півидче згодились
би врешті на конечніеть самостійнаго розвитку
малорускоі народности — точки, в котрій доси
і народовці, і ще більше москвофіли показувалися
чистими догматистами -Формалістами, не розумі-
ючими умов і законів розвитку ані малору-
скоі, ані общерускоі народности і до того вва-
жаючими одні одних відступниками. не - Руси-
нами I При добрій волі з обох боків, дуже лег-
кий вихід з сего Формального та дуже шко-
дливого розділу між Русинами, розділу, котрий
не позволяй ані одним ані другим узятися до
реальноі поступовоі праці. при котрій певне
найденоби якийсь шосііія ѵіѵенсіі. Але-ж треба
тих догматів самостійности чи несамостійности
не ставити бодай в політичних програмах.
Тепер же народовці так, поставили спра-
ви супротів москвофілів, іцо ті м у с я т ь
іти собі осібно, хоть би й не хотіли, і, звіено,
вони тепер тим білыпе повинні наверти на
спільність з Великорусами і при своій виклю-
чности (такій, як і народовецка) вони працю
ватимуть на шкоду малорускоі народности —
чого може й не було би, якби народовці педа-
гогічнійіпе ставили сю справу. Ну, та такого
становиска супротів москвофілів, від народов-
ців треба було ждати; йіх же провідники по
більшій частині гімназіяльні учителі, котрі у
нас ніколи не грішили педагогічностю. Діло
в тім, що зі слів народовецкоі програми годі
порозуміти, з ким же народовці хотятъ іти
спільво ? 3 тими, іцо „своею діяльніетю не
будутъ виступати протів інтересів рускоі спра-
ви11. Що то за „руска справа11? які еі інтереси?
Чи до шкодливоі для тоі справи діяльности не
належать часом і інші погляди на неі і крити-
коване народовців? 3 усеі дотеперішноі діяль
ности ново-еристів виходить, що так. Горячій-
ші ново-еристи, як звіено, завзялися знищити
всіх, хто інакпіе від них думае. Чеснійшіж і хит-
рійші з них, як д. Романчук і др. і доси си-
луіоться головно над тим, як би поставити на-
родовців так штудерно, щоби всім Русинам
могло показатися, що все добре (т. е, головно
ласка правительства для Русинів) — тілько
від них і через них, і щоби, значить, усіх
Русинів зловити в свій народовский сак, задля
чого робиться всякі Формальні уступки „нашій
вірі11, церкві і т. д. і т. д. Сю тенденцію вид
но зовсім виразно і в програмі.
Автори взивають всіх Русинів, іцоби ста
вали під пранор йіх „народноі програми11, що-
би приедпували народному сторонництву як
найбілыпе приклонпиків і ширили межи наро-
дом в як найдалыпих кругах засади народноі
програми11. Значить, усс.іцо не від ссі програ-
ми, те від лукавого — те не народно і не
повинно іетнувати ! А треба знати, що й сама
програма, і ііотім „Діло“ кленуться, що лародов-
ці й не думали відрікатися своіх передущих но-
воерских заяв. 3 того виходилоби, що ся народо-
вецка програма не обо вязко ва для ново-еристів,
котрі й далі думаютъ ііи своіми дорогами, су-
противними поступовійшим точкам програми.
В сім запевняе нас ііце й ось що. Про-
грама ухвалена була. ще 24 л. марта с. р. „по
важним числом11 мужів довіря „Народноі
Ради11, а то з інтелігенціі духовоі й світскоі,
з представигелів міщанства і селянства і вреш-
ті з „народних ( — новоерских) послів сойму й
ради державной Значить, народовці квасили
ту свою програму д на м і с я ц і з в е р х о м,
поки еі оголосили. Вже се * дно доказуе, що
йім не так то дуже та програма лежала на
серці. А тим часом ново-еристи робили як раз
противно : писали в Ділі протів дсмократиза-
ціі політики, протів народних віч. пописували-
ся острацізмом протів нас, радикальних Укра-
йінців, де тілько могли, напр. на зборах Просвіти
і, навіть перед самим оповіщенем програми на
зборах „Рускоі Бесіди11, де не хотіли й пути
про те, щоби се товариство бодай трохи ора-
дикалилося, т. е. стало живійше щоби могло
бодай зреорганізувати руский театр. Ну, а
звіено ще, яку ролю відограли ново-еристи за-
раз після ухвали своеі програми, на нашім
вічу в Станіславові дня 9 апріля — в справі
„у свідомлюваня народних мас на
вічах11' Се тим чуднійпіе, що в Станіславові
був тоді й д. Белей, котрий певне також ухва-
лював виложену тут народовецку програму, —
і він, у вечір. перед вічем нараджувався в тій
справі зі станіславівскими ново-ериетами, і д.
Коритовский, котрий найбілыпе причинився
до скандалу на вічу, може також 6ув на наро-
довецкій нрограмовій нараді, яко репрезентант
міщанства. Зрештою, справді не знати, кого чі-
пати за програму, бо з „поважного числа11 мужів
довіря народовскоі партіі, не найшовся ані одні-
сінький муж, котрий би зволйв ту програму
підписати! I то мае бути иолітична партіи!
Се все і тому подібне мусить застано
вити всякого щирого прихильника робучого
люду й постуну і мимохіть викликати запит:
чи щиро схотять далі поступати народовці
бодай у тім, що в йіх програмі безспорно до-
бре й поступове?. На всякий случай ми поче-
каемо — а недалека будучніеть запевне роз-
віе наші сумніви. Та все таки, навіть в най-
гірпіім случаю оповіетка народовецкоі програми
се стуііінь на перед в еволюціі серед гал. руских
партій, еволюціі, до котроі дала почпн головно
наша партія, перша оповіетивши свою програ-
му. Тепер ми маемо право ждати програм від
старорусинів і від руссоФІлів. . М. Павлик
145 —
ИЛ увагу русчпілаг-украГпп
Ц‘ПГ. Участь закордопішх Украніііців в
праці коло культурною іі економічного
ііідцшгііепя галицких Русинів і в бороть-*
бі іііх за суспілыіо-політичпі права мав
вже свою іеторію Та тілько подавно ста-
ла проявлятпея і прпііматпея но обох бо-
ках Збруча думка, іцо така участь в жи-
ти» австрійекпх Русинів хто зна, чн пе
едпітпіі спосіб для шдданих Росіі, послу-
жити для добра рідпого парода дотп, до-
ки тамоппіі порядки пе стянуть іпіпі і пе
позволять дома п длити таку саму працю.
До того часу повпппа Галичина иіднятп-
ся так впеоко, щоби, з одного боку, ста-
ти для роеійскоі Украйіни гідним паслі-
дуваия взірцем західпих порядків, а з
другого боку діпспим, реальпнм доказом
сно(‘ібностп до такого розвптку укранін-
скоі націі.
Звіено, ее все може «полнитися тіль-
•ко тоді, коли мяса рускоі людности Галн-
чппн----рускі робучі люде стапуть пеня
лежпі економічно і просвічені парівні з
другими культурними народами па заході.
Та се ирпзпають мабуть усі; тілько
ж, па лихо, далеко не всі на діліі до того
нрямують, і деякі Украйінці в Росіі, на-
віть з тих, що вѵке признають конечніеть
помигати Галичапам, і жити і розвивати
ея політцчпо іііх иолітичпим житем, —
усе ще далеко не бачуть украйіпского
мужика, з поза тумапних теорій , про нго
націоналыіі ирикмети.
А про те, розвиваючеся нолітичне
жііте в Галийині 'таки починае: поволи і
теоретиків відврдитн від теорій, а прикли-
кати до практично] роботи, і на Украйіни
с ІзяаГІіемгімГІію’іёй, йотрГдобрё бачуть,
чня робота у нас справді виходить в хо-
сенпарода.
Доказом пехай послу жать і еі 100
рублів, котрі в послідппй мій побут на
Украйіні передай мені одни прихильиий
до галицких Украйінців чоловік Він про-
спи мене передати ті гроші нашій ради-
кальній партіі, на засноване; агітаційного
фонду, і впеказав падію, що па Украйіні
паіідеся певне не мало людей, котрі пі-
дуть за его прпміром, иочуваючн велику
вагу^того, щобп при найблпзшпх впборах
до австріііекоі ради державноі вийшло
бодай кілька послів з радикальноі партіі,
що зумілп бп. серед других славяпскпх
деііутатів, г і д н о р е и р е з е н т у в а т п
| п і* р е д Е в рои о ю у і; р а іі і н с к п іі и а-
I р о д.
; Передаючп Вам отеі гроші, позволю
собі хпба впеказатп падію, що той прп-
мір Украйіпця буде матп вплпв і па Га-
і лпчап, та що й вони переконаються, що
одними прпхнлышмп словами для радпка-
І лізму і радикальноі партіі нічого вдіятн
пе можна.
Краків 30 мая 1892.
Др. Ромап Яросевпч.
11Л < »СК< )Л О ВС „МОЛОДИХ “ СТАРОРУТЕIIЦІВ.
„Оеел я і вірно до смерти хочу
Предківске держати богяцтво
Кохакую дявпю ослятину всю,
Старо, православно осляцтво
Усі ми если!!!!! Гейнріх Гейне.
Девято число Парода ущаеливпло людскісті. кіль-
кома уступами винятими з письма__д. Щвррекого, моло-
дого русеофіла, іцо колпсьто, пошившиея в радикальну
нікіру, моцувався а ветхими етарорутснцями. Письмо те
цікавс тим, іцо повідомлж; иас. о тім, іцо тота трупа
етудепцтпа червоноруекого, то собі веселі лнпоскоки, то
з політичиоі арсни пробили собі цирк, па дошкях ко-
трого продукуються зі своіми иедужс то бистро обду-
мапямп головоломпими штуками. За пастанем „новоі
ери" перекипулиея папіі політичні кльовнн в найчорній-
шого ретрограда в червоного радикала1), тепержеж
як доносить нам цирковой афіш, ііідписапий д, Яворс-
ким, вивертають коала назад. Публіко, бий браво 1
*) Поміщаючи стати» т. Вудвиновского, котра пе-
вне зверне на себе загальну увагу, ми мусимо завва-
жати, іцо подекуди не можемо брати на себе відвічаль-
ности за топ статі і вірпіеть дсяких звіеток, подапих
тут як «.акти. Окрім того мусимо піднести, що ш. ав-
тор помиляеся, буцім би то ,,молоді" москвофіли бу-
ли коли небудь „червонный радикалами" Того ради-
калізму було у них, навіть в найгорячійший час,
тілько, іцо кіт иаплакав, тай то все робилося ие
іциро, а бодай поверховно і без розуміря справи, роби-
лоея білыпе для „красивыхъ глазъ" радикалін — Фрави,
від котроі _тепер і д. Яворский віяпекуеся. Який то був
„радикалізм" тих „молодих" москвофілів, виходить най-
красше зі стишка д. 10. Я. в 8 ч. Страхопуда, де той
многонадійаий молодецъ зве наші заходи зробити „мо-
лодих" москвофілів користними для нашого простонародя
просто „кознями" і заявляс світови, іцо ми-ді хотіли від них,
іцоби воии „отреклись Родного своего народа" ! Ну, іцо я;
паи піеля того й говорити з собою?! А не забувайте,
іцо вірш д. ІО. Я. то відцовідь на нашу увагу в „ІІа-
роді", в котрій ми старих москвоФілів-Рутенців на-
звали тогііпгі. Отже д. Ю. Я. робить тих людей жи-
вущими, титулуючи свій вірш „Могііпгі ѵоз ваіиіапі"!
Якогож вам іще треба доказу. іцо „молоді" москвофіли
тонуть у етарорутенскім болоті? Нам се, звіено, прикро,
бо ми ж потратили не мало слів на те, іцоби тим лві-
дім вкавати якусь живійшу дорогу, при чім вопи могли
бп собі бути іі крайними общеруеами, тілько радикаль-
ними в справах суспілыю-економічиих, політичних і
культурпих, та практичмимп в своій роботі — т. е.
ііживаючшіп іі народноі мови, розвиваючймй еі хетьбп
для того, щобп еі іі народ наблизити національно до
Ве.шкорусів. (Державна едніеть в Росіею тут майже ні
при чім). Аж виходить, що й така постанова справи „не по
разуму" тих людей. Супротів того, по нашому, про-
сто емішно думати, що з тих людей може вирости яка
небудь Віізяіа Іггеііепіа. Редакція.
— 14(і —
При тім пиеьмі задержуся довше ще іі для того,
іцо при его нагоді можна обговорити деякі прояви на-
іного суспільного житя, з котрими справа порушена д.
Яворским, стоіть в тісній звязи. Для улекшеня собі ро-
ботн, подай есенцію мудрости сеі груші младенців, ко-
трих речником був д. Яворский.
Ми, то е радикальні руесофіли, думав компанія д.
Яворского — що мали нещасте (зісI) виетупати в
радикальнім дусі, плюнули па радикальні маяіФе-
стаціі, бп ее не то що не кориетне, але і шкідл иве
„р умкой у д ѣ л у въ Австріи".
Тут маемо розвязане загадки, чому то молоді
старорутенці не витримали погляду „даже красивыхъ
глаза, радикализма". Тут знаходимо причину, чому ті
люде не зірвали з консервативною етарорускою партіею
і чому неааложили новоі партіі, ані не пристали до
партіі радикалів. Приегупаючи до аналізу сего письма,
мусимо докладно здати собі справу з того, які і менно
гадки криються поза параваном наведених слів. Випор-
павши всі ті дорогоціиности, ррзберемо кождий кавальчик
—З-осібна. ------------------------------------------
Одною з найважнійших гадок е те, що Явор-
ский і компанія, то жерці якогось для нас невловимого
божища, котре вони навиваютъ „русское дѣло". — Що
ее за русское дѣло, не каже нам д. Яв., як і не кажуть
ніколи его приверженці. Я не хочу надуживати пе зро-
зумілоі мені (очевидно допустивши дуіпевне здорове тих
людей) нещирости партіі л. Яворского і не скажу, що его
божище—то білий цар зо всемогучою нагайкою. Се ідеал
деяких старшій „старих". Я хочу вірити, що молоді
етарі не одуіпевляються русский абеолютизмом, що най-
білыне деякі з них уважаютъ вго яко іліішп песзззагіит.
Тілько ж мусять мені признати, коли ис явно то в ду-
піі, що йіх ідеал— Кпввіа Іггейепіа. Вони хотіли
би мати червоноруску суспільність частиною СО міліон-
ноі русекоі (російскоі) націі. Стремлячи до політич-
ноі едности русекоі націі, вони стремлять до того, що-
би австро-угорску Русь політично злучити з Ро-
сіею. Приймаючи язик національний русский, велико-
руске нарічіс, вони консеквентно стремлять до того,
щоби язиком адмініетраціі, школи, язиком „інтеліген-
тиоі" частйнИ Червоноруееііі ~буі: дзйк вслийоруский.
Отсс ваша програма, добродіі! Се ваше „русское дѣло!"
Я зовсім не домагаюся, щобисте мені признали
слушність, бо малибисте конфлікт з прокуратором. Та
програма велитъ вам, — як вм хибно домагаете
— держатися староруекоі партіі. Ви робите се тому, бо
думаете, що та еолідарність поможе вам дійти до ваіпоі
ціли. Я постараюся доказати вам, що ви грубо помп
ляетеся, що даремпе тратите своі сили. Ви копаете гріб
евому „русскому дѣлу". Щобисмося лекше зрозуміли, н
забуду на хвилю, яких я влаетиво політичних переко-
панъ, а поставлюся на етановиску націонала Великороса.
Позаяк мені лежитъ на серці як наііскорше зре-
алізованс мого політичного ідеалу,- я муіпу виступити
протів найбілыпоі безтактности, яку може зробити полі-
тична партія. Робиться се тим, що партія пе маніфес-
туе публично своіх основних політичних переконань.
Так поступай етароруска партія від самого початку
евого істнованя. Так роблять і молоді стари к и.
Коли ви сказали публично, що хочете получити Перво-
му Русь з Роеісю ?! Чи ваші посли бодай раз постави-
ли внесок, щоби у нас заведено урядовий язик велико
руский, іцоби в шхолах викладали по великоруски ?!
Чому ваш політичпий орган „Галицкая Русь" не пише
по великоруски, хоч інтелігенція наша розумі.: коли не
бесіду, то письмо великоруеке? !
„Рутенецъ! не притворяйся глупымъ !“ — скажи
мені хтоеь з вас. Адже ж ти добре знаеіп, що як бп мн
явно сказали, що хочемо політичного злученя а Росісю,
то нас посадили би в тюрму: прийшлибисмо в колізію
з тими §§. кодексу карного, що розказують про голов-
.ну зраду!”
Плосколоби! Чи ви не чули славно звіетноі сен-
тепціі одного австрійекого державного мужа, котрий
говорив, що звіені перешкоди с иа те, щоби йіх обхо-
дити?! Як би ви трохи провітрили ФІлістерску атмос-
феру7 сервілізму і малодушности, яка давить нашу еуе-
пільніеть; якби ви трохи отрнелиея з отупіня, котрим
вас закляла всемогуча Росіи та споглянули в той бік,
-де-народ-кипить-мдлітичним житем,-----ви побачили би,
що в европейскій частині Аветріі е політичиа партія, в
сій дражливій точці зовсім аналогічна вам, — партіи
дейчняціональна, головнйм речником котроі е нині під-
кошений вже антіееміт Шенерер та его підбічний орган
ГГп ѵегГаІвсіі іе І>еи і всіі е ѴѴогіе. Те, до чого ея
партія стремить, е фяктично гохФеррат. А про те та
партія голосить і пропагуе своі ідеі досить вирааио, не
входячи в колізію з дд. Гіртлерами.
Дейчнаціонали говорятъ, що західно-австрійска
суспільність то частина німецкоі націі. Позаяк
кожда націи повинна чинити одну політичну індівіду-
альніетг. -— одну державу, то дейчнаціонали ідуть до
того, щоби вЫ теріторіі, заселеиі німецким иародом,
получити в одну німецку державу, Позаяк меншіеть
прилучаеея до більшости, а не па вивороть, то хотятъ
вони прилучити німецку частину Аветріі до Німеччини.
Чи се ж не головна зрада?
Але — вгіліка піейгѵѵіесіяіе Пика. Дейчнаціонали
зійшлися одного дня в Лінцу і уложили собі політичну
ирограму. Програма заключая в собі тілько такі донага
Пня,""котрихможна”добііватися зовсім легальною дорогою?
але котрі, зреалізовані, довели би до прилучеия австрій-
ских Німців до німецкоі держави, з консеквенціею того
Факту. Вони домагалися іменно, іцоби нснімедкі австрійскі
краіни, то е Дальматію і Галичину винити з під держа-
вного парлименту в Відні і дати йім таку ліироку полі-
тичну автономію, яку мають Мадярп. В такім разі
Аветро-Угорщина перемінилась би в Австро-Угро-Га.ти-
чино-Дальматію. Другим найважнійшим кроком Німців,
була би уніи цлова австрійекоі Німеччини з иімецкою
державою. Позаяк тепер економічие сполученс е най-
силыіійіпе і веде до політичного прилученя, то дейчна-
ціонали були певні, що йіх політичний ідеал осушиться
сам собою, без виразноі пропаганда в тім напрямі. До-
дай тут іще мимоходом, що дейчнаціонали Чехам і
Словінцям пе даруютъ держави, бо не ввяжають йіх за
націі. Вони ввяжають тих Славян за Німців, або най
білыпе за Славян, шо небавом мусять бути згерманізо-
вані.
147 —
Як би ея програма була переведена, то Австрію
ждало би пемпнучо роздроблеіщ, тим більше, що Галичи-
на стреміла би до Росіі. а Да.іьматія до Сербіі або до
Кроатіі. Ось чому австрійске правительство так пере-
слідуваао антісемітів ПІенерера, дейчнаціоналів, аж
поки вовеім не знищто сего руху. АвстроФІльскимп
антіеемітамп, котрі тепер переважують у Відпі, по.ііція
не дуже то журиться. Тут ішло не о жидів або Ургер-
маніп, а о істпованс австрійскоі держаки.
3 тих самих причин нищить правительство моло-
деческий рух, що йде до утворепи чёскоі держаки, бо ба
чпть, що паціональний рух доведе Австрію до поділу
на 7 чи 8 національних дсржав, получених в собою
тілько особою цісаря.
Так поступаютъ ті, котрим дожить па серій „гер-
манское дѣло3, і світ йіх розуміе, і прокураторія йіх
розумів, та безсильна супротів них, бо вони роблять
свое діло легальним споеобом.
Щож роблять молоді „русскіе" для оеущеня свого
і іеалу, для своеі К и 8 8 . а I г г е <1 е п 1 а ? Вони вложили собі
.русское—дѣло"—на—еерце і-с-ол'дарѣпуютсся з тими,
котрі повторяютъ, — очивидію, крізь сои — адіп
народ, а більше? Більше иічого. Бо і на іцо ж біль-
ше?! Сулокій такий еолодкий. аванса ще солодші, иро-
куратор страшной, тюрма ще етрашнійша, а в наших
к.Щапів некацапснних нема ні відвагіі, пі пожертвована
для ідеі, тай лоб за плоекий, щоби вмітп говорити і я
нрокуратором, і :і иародом, та так, щоби сему ©статному в
очах пе потемніло. I так дрімав „русское дѣло3 в
коморах кацанского серця, а фіктівний адіп народ
жде божого змилуваня, котре би его зліпило в одну
реальну одиницю.
Пардон, панове ! — Як то тяжко Рутеицсви прав-
ду говорити ! — I я тут трохи нробрехався. Я сказав,
що паиіі „русскіе" дрімають, заховавши свое „русское
дѣло" у своім серці, не роблячи з ним ніяких екеперн-
меитів. О, ні! вони ведутъ агітацію, вони підготовля-
ють ему грунт, поступавши про тім „з тактомі розвагою",
бо вопи ФІліетри і не думаютъ авантуроватися. „Голо-
вою етіпи не пробсш", ка:ке стара пословица, а вопи,
конеерватиети, держаться староі -народноі філрсофіі.
Пригляньмо ж ся, як то рутенекі плоеколоби
працюють для „русскаго дѣла3. Я на перед кажу,
-— бо знаете мою злобність, — що „старорусскіе", як
би змовкли ся протів свого пупіля : 1Ц0 котрий 3 ІШХ
зробить крок, то иохованеся; що рушить язиком, то
лянпе дурнищо — еловой всі вони в перегони риють
грунт під „русскимъ дѣломъ". Навіть там, де йім щасте
само в хату лізе, вони сго не пускаютъ. Тота партія
не тілько що пе голосить того, що думай, а іце коли
стане говорити про свою програму, то каже зовсім не
те і стараеея перекопати увесь світ і кленеся хрестом
евятим, що говорить щпру правду.
Погляньмо ж, з якою то „спергіею", а якпм
„тактом", з яким „посвяченем" і бнетроуміем справді
рутенским, партія д. Яворекого пращой для „русскаго
дѣла". Розберім товариства і личности, що доси ще
зачисляютьея до етароруекоі партіі.
Найміродаііиійшііми очивидно е, а радгае повинні
„Народ3 ч. 11 і 12.
бути: політпчпе товариство етароруекоі партіі „Русская
! Рада" і староруека частина руских послів соймових.
Про ..Русскую Раду" не багато .можемо говорити.
бо вопа, вложена з загвожджених голов „тихих та щи-
' рих натріотів" вважила за відповідне маиіфестуватися
| иолітичним трупом. Іти терневою та невдячпою доро-
гою політичпоі боротьби — то для неі за ризиковнл
річ. Політичне товариство якоіеь партіі — що більше,
товариство, котре впдуваеся до значеня репрезентанткп
цілсі націі, націі, що отперто беея за свое іетноване, —
то так як би капітан корабля па новпім бурливім морі.
як генеральний штаб оперуючоі арміі Таке товариство
мусить завше стояти з отвертими очина і нащурепцми
ухами, готове в кождій хвилі до діла, щоби не пропус-
тити ні одного небеспеченства, ні одноі хвилинкп, до-
гідноі для акцій Що ж пробила „Рус- ші я Рада", коли
грім новоерский ударив у спокійнс досі рутеискс багно?
Иічого! „Тихих та щирих патріцтів" а Р. Ради, на зві-
етку про „вѣроломство3 Романчука, трохи занудило.
деякі 8 них діетали може малий жолудкоі и.і катар, і на
тім стало. Та ні, не, стало ! Вони попивали міпе.ралыіі
води і роздумували над тим, як би то з чеетю помири-
тися з ц. к. правительетвом — так, по доброму, що-
би й далі могти спокійно відночивати па лаврах, по
руте.неки, то е на л.ічрах, легко і незаслу.кело набугпх.
Вони ие були споеібпі до того, щоби ті лаври боротьбою
оборонити або й здооути нові л ,ври, що, живучи в па-
мяти вдячиого народа, пе так лехко вянуть. Тут плос-
колобе проявилоея „въ самой рѣзкой Формѣ" „Русская
Рада“ заняла „впжидаюче11 с.таповиеко На що нам ком-
промітуватиея — апу ж не вдастьея! Коли акція пе
вдастьея, то скомиромітусмося, покажемо свою без •
еильніеть в очах народу і, що більше, в очах ц. к.
правительства, котре. нас усе ще респектуе яко «анти-
чно найеилі ііійшу пародну партію в Галичині (По імпо-
заитііих зборах тов. ім. Качковекого і мізероті рівноча-
сно відбувшихея зборів Просвіти в Терноиолі, мав ска-
зати Бадені молеетуючому его Барпіпекому: „Сге^ох
сйсесіе — оні ша]а й1е!“) Ще важнійший аргумент був
той, що, мовляв, загнавшиея заиадто в ирінціиі я ль-
ну онозицію, відітнемо собі дорогу до помиреня з пра-
вительством хочби_ді а основі прі пціпів,. голошвних, рус-—
кими етапьчиками — новоеристами (Що старорутенці
були вее готові до того, доказуе й те, що як „Черно-
пая Гусь", як чорио жовті Антонсвич і Ковальекий, так
иайкрайнійіиий руесоФІл Др. Дудикевич ня вічу
віденьских Русинів, пе протеетували протів „про-
грами" Романчука, а тілько протів сто „віроломс-
тва“, котре состояло в прогнзшо старорутенців від
иравіітельствениоі транези). Про те, що тут грали ролю
й дисто приватні огляди -- урядова каріера ітд. вже
не хочу говорити, бо не хочу, щоби мене посуджувано
о надуживане оружя, котрого у нас уже почали хропічно
надуживати, для скомпромітовапя політичного противни-
ка, вітрячи в кождім его політпчиім кроці оеобистий
матеріяльииіі інтерес. Всі хпби в політичній роботі па-
ішіх русеких борптелів звалюю на іііх плосколобе.
Мннув рік „ситуація прояенилася", не дуже
не дуже, але бодай на тілько. шо і плосколоба „Русс-
кая Рада3 могла побачити, що може ѵ'-троіти антінаро-
2
— 148 —
довеку манифестацію без яркоі демонстраціі дцр, які
зробида нова ера в еі партіі,1) без показана своеі нолі-
тичноі безсильности та розстрою, без ризика па фіаско.
Як всі люде без івіціятіви, без такту, запопадли-
вости й цівільноі відваги, наші русскіе вдоволилися тим,
іцо викориетали те, що інші доконали. Хто убив мо
рально нову еру? Хто відібрав йій довіре у ми елячоі
частики руского народу ? Перше — велика частина са-
мих народовців, украйіноФІлів з 60-ти рр. Коли тіль-
ко хвилеві проводирі народорців змінили Фронт, виступила
протів них ціла маса народовців, навіть ті, іцо зразу
стояли за Романчуком і до недавня чинили моральну силу
иародовскоі партіі (До них належали такі люде, як иок.
Ол. Огоновский Вахнянин, Телішевский і навіть сам
Романчук, іцо по виборі на державного посла 8 Калуша,
відйізджаючи до Відня, сказав на довірочній нараді
партіі: „Зробилисмо^ помилку, але ие час вертати")
Тілько йіх ©позиція пе принесла великих плодів, бо
вони виступили чисто, по рутенски, то с паеівно. Вони
не закотили рукавів і не взялися до боротьби, як ра-
дикали, а стали на тім, іцо здегустовані уеунулися з
політичноі арена, лишаючп вільне поле й авторітст
назви партіі ново ернстам, рекрутуючимся в бувіпих
л я х о м а н і в та найгидшого сорту к а р і е р о в и ч і в
Найбілыііий удар новій ері завдали митрополіт ще з
одною персоною і радикали. Митрополіт своім синодом
а радикали тим, що вони одні виступили з прінціпіяль-
ними аргументами і щ> через них набрали більшіі мо-
рально! ваги й удари „Галицкой Руси". Се тому, що в
радикалах старорутепці иали важно оруже протів го-
ловного аргументу ново еристів, немов би то вопи зір-'
вали зі „старими11 в Гми мадорускости. „Ось радикали
ще крайнійіпі Малороси, а ви й йіх засудили на сожже-
ніе ! Нині світ не такий дурний, щоби вам повірив !“
Коли вже й народовцям стало ясно, шо не ма для
них в иароді й дрібки сімпатіі, — зважиласи „Русская
Рада', під напором молодих руссофілів, на відважний
крок. В еі заяче тіло вступив новий дух і здув еі ве-
личезний плоский лоб, немов ту баньку з мила. Гіени і
иіакалі, іцо цілу божу днину сиділи заховані в своіх
- иорах перед сонішним світлом та облизуіочися, прислу-
хувалися боротьбі хороброго радикалыюго льва з ново-
ерскою дичиною, виповзли, піеля его нобіди, на сцену,
щоби погодуватиси плодами чужоі праці, щоби тріумфу-
вати над безсильним і бездушяим етервом.
А дійсно шакальский то був пир ! Огидливе, до
костей проймаюче вите та розриване безсильних флнків
противника — білыпе нічого. А, ні — ще прояви ска-
женоі злости за те, що правительство, — котре старо-
рутеицям првдетавляеся якоюсь всемогучою апокаліп-
тичиою силою — не кинуло окруіпків своеі ласки че-
реді виголоднілих шакаліз! Про те, щоби приступом
і > чеснім бою взяти те, що по йіх думці йім належить-
ся, про те не було й бесіди. Плоский лоб не придумав
плану боротьби, а заячіш дух не виконае его. Шакалъ
знае, що він мае право тілько до окрушків, до стерва
—- решта не его діло !
Якжс ж захопувався па тім пирі 2 ФСбру-
арія с. р. юноша Яворский з товарищами? Прав-
ду сказавши, вони не були дуже одушевлені отра-
вою, яку йім подавано. Один з них — не наймолодшип
а так середний — котрого все серце збудоване з „русс-
каго дѣла", Др. Дуднкевич звертався дуже часто до
мене і повторяв зіритований „Іііоеік пп“, то с плосколо-
бв. Той епітет був виснланий найчастійше під адресою
проФ. Антоновича, котрий дійсно плів таке, іцо волосе
на голові ставало кождому правдивому руссофіловн (ра-
дикалам також) !') Тількож руесофіли не протестували
протів яркого австрійского сервілізму бесідників — чому ?
„Такт.і інтерес" веліли йім еолідаряо держатися і не пока-
зувати, іцо в партіі, що до тепер уходила за одноцільну,
заходить такі разячі ріжниці. Політична-бездарніеть і
плосколобе юних стариків не позволили йім публично
вивериути справу до гори ногами і примуситн своіх
батьків признатиея до руссОФІльства.
Наші руесофіли. не виступили з._своім__„русскимъ^
дѣломъ" на публичнім ФОрум. Юні шакалята, придусив-
иіи свій гніа, вили спільно зі старими і нажиралпся
п»длиною, котрою старі росксшувалнся. Аж по публич-
нім пирі, вернувши в своі конури Русскаго Касина —
зблговалися. Уся, так лаео та хапчиво пеликана страва,
вериулася. Як нам нище д. Яворский, члени віденьскоі
гБуковини“ і „Акад. Кружка" виступили по вічу з
„безусловною оппозиціею противъ рутенства п ма.че
люцтв • т з. старыхъ, какая проявилась нъ самой рѣз-
кой Формѣ*' !
Віче з 2 Фебруарія повинно було вже. рая пере-
ковати „молодих", що дихавична староруска шкапа не
далеко завезе йіх „русское дѣло", хоч би вони і не
знати як підганнли еі своій „безусловно оппозиціоннымъ
кнутомч,".
Я був уже переконаний, що на другий день по
вічу, появиться маніфест новоі партіі, партіі руесоФіль-
скоі. У вступі того маніФесту читав я вже слова:
„Львовъ 3;П 1892. Русскіе! Поступоване староруекоі
партіі стоіть з ідсалом панросійства в такій суперсчно-
стй, іцо^дахьтпагтфиналеяініеть—до неі—нас, —русскихъ
стала неприродна і неможлива. Совмѣстная „работа'
обох елементів — это гораздо хуже, чѣмъ толченіе въ
ступѣ воды, бо воно не то що спиняе заходи наші в
користь „русскаго дѣла", а експлоатуе нашу енергію і
наші сили длн „чужого дѣла". Розміркувавшп все те в
нашім неплоскім лобі, ми прийшли до того переконаня,
іцо дальша наша приналежиіеть до староруекоі партіі
була би національною зрадою. Ми зриваемо з тою
партіею і заклалаемо нову, з слідуючою програмою..
Русскіе".
Тим часом плосколобе взяло верх. По бенкеті —
звичайний кацен’яммер. Юные, проснувпіися трохи, при-
гадали собі, іцо за нещасте наробили вони по пяному.
Вони „имѣвшіе несчастіе выступать въ радикалі.но-
') „Нас нова ёра розбила більше., як народовців"
— Слова д. Маркова, сказані до автора ееі статі в кіль-
ка день по пригоді гр. Баденього в Калуші.
’) „Галицкая Русь" подала Фальшиво промову
Антоновича, бо й вона встидалаея сервілізму ироводира
староруекоі партіі.
— 149 —
оппозиціонномъ духѣ", — проспалиея. Коли впвітрів з
л мойку алькоголь, — заокруглившийся на киплю лоб
ирпшів зяов вид п.іесканки сира. 3 алькоголем вивітрів
і „оппозиціонный0 дух. ПІакалики почали иа ново по
тверезому думати. Червоні від учерашнього бенкету
очи, почали нееупокійно бігати по верненій страві. От-
же розваживши, роздумавши, юні плосколоби прийшли
до иереконапя, що „реальна0 праця нажнійша. чим
„красивые глаза радикализма0 — і з найбілыпим ема-
ком еобетвенноязычпо вилизалп те, що вчера наблю
вали.. Я мушу звинитися перед читателями за. моі дра-
стичні порівнаня — та я медик, і мунгу брати річ так,
ик вона еправді представлясся... Позяк показалося, іцо
радикалізм непримиримий пі зо етарорущиною, ні з
плосколобйй, то юные русскіе птенцы мусіли его вире-
чиса — і осталися при старорускій партіі.
„К, що Русская Рада", скажете ви хором. Р. Рада
не становить ще нашу партію. Се товариетво політич-
них емеритів, саымх старих дармограів, котрі в нипіш-
нім політичнім руху не внач'ать нічого. Хоч вони хро-
_нічио дрімають, партія робить свое._А. староруека пар-
тія, а з нею і будучніеть Руси, в нині в груві старо-
руеких соймових послів. Як колись Австрія сиділа в
таборі батька Радецкого, так нині Русь сидить беспе-
чно и кацапскій половині руского клюбу. Пригляньмож
ся, як То ліва половина руского клюбу працюе для
„русскаго дѣла'
Про продукціі голови ееі групи, цроФ. Антоновича, ми
вже згадували. Сам Др. Дудикевич засудив сего непо-
літичного ііолітйка своім „крѣпкимъ словцомъ'. Ш
ііриепопамитшм вічу 2 Фебр. 1892 моцувавея „опозицій-
ний“ Антоневич з правительственними народовцями в
такой споеіб, що я доей не можу поняти, чому ц. к.
правительство не наділилб его найбільшиы ордером,
яким тілько Австрія розііоряДЖае. Др. Антоневич, що
хляпнув слово, то різнув у пику ідолови політичного
русеофільства.
Чи посол Сірко працюе успіщно для „русскаго
дѣла", — також позволяю собі сумніватися. Сірко, ко
триіі наложить до всякйх можливих ново-ерских това-
риств ; Сірко, котрий не підписав запрошеня і ие при-
-вув-иа віче—^-партійне-!—Сіркоу-котрий ща вічу-в—Бро^-
дах розпинався за ново еристів, не позволявши нічого
ні протів них, ні про них говорити!! Чи ж се
пе явна зрада старорускоі партіі?
Се, що третій члеи клюбу, Рожанковский, не
прибув на віче, а лише „захорував', се також підозріна
проява. Се дуже сумма річ, коли проводирі пароду
„хорують" як раз в той момент, коли йде о жите або
смерть йіх партіі, а за сим і справи, котру вони репре-
зентують.
А четвертий член тоі групи представителів наро-
да, НЗЙ.1ІПШИЙ бесідник з поміж рутенских послів, Др.
Король ? Нартіе староруска! Ірреденто русская ! заста-
новіться, чи може той чоловік належати до ващоі пар-
тіі, підпирати ваше „русское дѣло"?! Тоді, коли кипіла
така завзята, з таким небувалим в Рутеніі фанатизмом
ведсна. міжиарті.чна боротьба •— а було то підчас о-
статних виборів парлямептарних, — Др. Король зробив
те, що в найтвердпіім повіті упав сов. Ковальский,
член партіі Дра Короля, а перейшов о. Брилінский —
кандидат тих, що поставили собі за завдачу вмести з
лпця землі партію Дра Короля і задавити „русское
дѣло" і его апостолів. Сю поведіику Дра Короля можна
собі вияснити тілько тим, що він тайний прихильник
і ново ерскоі політики Я маю дані з першого жерела,
котрі тоту здогадку вповні скріпляють. Др. Король е
агепт д. Романчука. Се его робота, що старорускі
члени клюбу не відділилися рішучо від ноноерских то-
варишів. РуссоФІли і „Галицкая Руеь“ перли до того,
щоби з „независимих(?!)“ послів утворити клюб — очи-
видно, опозипіііний. Піддаючися напорови публичной
опініі, старорускі посли задумали були зробити щось
такого. Та іцо ж сталося? На засідаяе „опозиційних"
прийшов Др. Король, заявив, шо : господин иаміетник,
гр. Бадені не бажае мати другого руского клюбу, - і
через те він радить лишити річ по старому, хоч наро-
довці заявили, що від евоеі „програми" і тактики аб
солютно не відступають. Плосколобе побідило. Три но
воеристи водять за ніе всю „независиму опозицію" клю-
бу. Треба би мати плоский як сігаретна бьбулка лоб,_
щоби вірити в руссофільске посланництво староруских
членів руского клюбу. Старорускі посли, пішовши в
службу яовоеристів, працюють в кождім разі більше в
користь австрійского централізму, як в користь „русс-
каго дѣла".
А може ви, д. Яворский со братіею покладаете
яку падію на таку староруску інстітуцію, як Ставроні-
гія ? До Ставропігіі вже приймають новоериетів, а і ті,
котрі нричислиються до затверджених, на всі боки и п-
ѵегІаввІісЬ. Сам сеніор сего інстітуту, про* Шара-
невич, Іигоеп а Ішпіпе ѵеіегиш КиЙіепогиш, поклявея
винищити руссофільство в своій партіі.
А може „столпъ вашъ и утвержденіе0 — Наро-
дний Дім ? Народпий Дім іще еправді не отворив во-
ріт Романчукам і Барвінским, але вже запер йіх пе-
ред р у с с о ф і л а м и, то е перед прихильниками „русс-
каго дѣла0. Барвінского щ е не принято, а Дра Дудике-
вича вже не принято в члени Народного Дому. Може
многим з вас іще незвіений той фякт, то вам его цітую,
щоби вам раз стало ясно в голові, що вам, руссо-
ф і .1 а м,—нічого—робити в ст а роруегктіі
п арті і.
Ще найвірнійшим „русскому дѣлу0 був, з малими
нерегулярностями, „партійной орган" — Галицкая Русь.
Сю назву „партійний орган' треба брати досить осто-
рожно. По перше : Гал. Русь не е власність партіі, я
лише власність приватного чоловіка ; а, по друге: мно-
гі передплатники читаютъ той дневник лише для того
бо іце менше симпатмзують з тенденціями „Дѣла" і з
личностями, що видають тоту шмату Годі сказати, що-
би бодай половина чорножовтих старорутенців тодиласи
з руссоФІльством, виглядаючим инколи з межи шпальт
Г. Руси. Сам дневник дуже часто спроневіряеся русс-
кому дѣлу „молодих0. Щоби мене не посуджувано, що_
дивлюся на сю справу через закрашені окуляри з по-
крмвленим склом. що представляю собі справи в такім,
світлі, яке відповідае мому інтересови і моім плянам, —
беру на свідків юних віденьских руссоф'лів, котрими
комендирус неФалыновапип, чистий руссОФіл Др. Дуди-
— 150 —
кевп’т. Тим руссоФІлам уже від довшо'о часу не по-
добавея господни Маркой тому, іпо за легко подав я
хвилі вітру - що в міру того, як русеофі.іьство тратить
у нас грунт, він скоренько годиться з Фатум і перехн-
ляеся на бік малорущинй. Довго воркотів певдоволеніій
дух іыосколобих руесоФІлів та нярікав па пелоялыіість
Гал. Руси, не могучи здобутиея на якиіі рішучпй крок
супротів еі редактора. Аж одного дня лопнула ягняча
териеливість юних Віденьців.
Гал. Русь помістила, — без ніякоі редакційноі
уваги, — донись якогось ировінціоііаліета, котрий під-
іюсить малорущину до політичного ідеалу етароруекоі
партіі. Телішевского автор вйнуе за крадіж політичноі
програми. Ми, мовліів, уже давно були Малороссами, а
Телішевекий обявився ним тілько тепер. Від Телішевс-
кого мй все таки ріжпимося тим, що ми старі, доевід-
чсні, не кидаемосл з мотикою на еонце, а він, молодиіі,
-не иройпювши щс торневоі дороги жшгя—запалдакся, як
усякиіі молокосос красноокими ідеалами і берсся будо-
кати- Малоросію Ірредеиту. Се молена зробвтп тілько,
знищивши І’оеію, а ми, старі плоеколоби, з твердоі
школи житя, заиадто штудерні, щоби „не маючи нушок
ані бездимііого пороху, посягати на ніліеть Росіі". Ми.
як уеі плоеколоби, вдоволясмося платонічпою любопю до
Малоросіі в цремаровавпх дегтем чоботах, віруючоі в
відьми і запихаючоіея голубцами.
Понятно, що такий „В'бдзіпп** 1, така пзмѣп а
мусіла до крайности розлготити всіх руссоФІлів. Відень-
ека колонія зашуміла. Я був пе.вний, що появиться ма-
пІФест, в котрім юпі оголосятьд. Маркова „вѣроломнымъ“
запродапцем, в котрім газеті его відмовлять характеру
нартійного органу і візвуть своіх прихилышків, щоби пе-
рестали пренумерувати Г. Русь, а попирали руссофільский
орган „Русское Дѣло". Та на. тако наші протестанта
ие здобулися. Заміс.ць подібного маніфесту, піінов до Мар-
кова лиет іцілыіо запечатай ий, щоби случайно світ не
дізнався цравди Квінтессепція того листу була така :
„Вы, господина, редакторъ, измѣнникъ и сволочь! Съ
'глубочайшимъ почтеніемъ — Вѣнскіе Плоеколоби".
Чи Маркову посивіло волосе, коли діетав тото
письмо — еумніваюся дуже. Ще менше вірю в охоту
поправп редактора Гал. Руси. Ще більше: я майже
ложу запевипти наших руссофілів, що Марків не за довго
зовсім плюне на всяке „русское дѣло". Духом Гал. Ру-
си руководить три чинпики. Перший — особа редакто
ра, другий — субвенція з Росіі, третій передплатни-
ки. Що до особи редактора Г. Руси, то з гори лущу
сказати, що він не належать до геніів, та дуже поми-
ляються наші плоеколоби, коли думаютъ, іцо він з іііх-
ньоі рас.и. Марков — гага аѵіз в старорускій партіі.
бо він одни з ішх мае круглпй лоб, котрий не пахне
ні сіном ні еічкою, як дині его сонартійнпків. Марків
ие ластівка радикально! веенп, не апостол що відгадуе
будучніеть і борсся за неі ниві, але він мае той нюх,
що позволяй ему оріснтуватися в теперііппоств, в
еправах вже н и н і а к т у а ль н н х. Він зміркував дві
річи : одну ІЦО РУССОФІЛЬСТЕО у вас. — о скілько во-
ііо пе мае бути переведено сплою російских багнетів
уже нережилоея, і другу — що рядипаліяму в Гали-
чиііі иже не задавити. Апо::>як Марков мае другу дуже
прплпчну натуру не пли ста протів води, не тратити
сили на иобореяе непоборпмого і не воювати протів
того, іпо вже ста лося і с т о р п ч и о ю к о н е ч н і с т ю
— то Гал. Русь перестала роепппатнея за руссоФІльство
і моцуватися з радяка.іізмом. Педавнож Гал. I усь птяла
навіть .статю, в котрій з- повід.іс иабляжене еоціаліети-
ЧНОГО ладу, представляючп его яко едино можлиинй
ецраведливий вихід з пиіііпшого положена. Марков змір-
кував, що язичіе вже анахропізм і що літературніеть
малоруского діалекту — ф.ікт. I віп рішивея був в
часі вибуху новоі ери, змінитп язичіе свого органу на
народили черпоноруский нзик ) А язичіе чинило солонцу
ціху, розріжпяючу старорутенців від народовців до-но-
воерских. Зробпвпіи той крок. Марков був бн став на
тім становиску, на якім стояли давпійіпі народовці. Але
тут вмішався другий чинник, во виду котрого мовкнуть
всякі „ііереконапя“: з Росіі загрожено, що підберуть
-субщнщііо,----і- Гал^Русь лішщ-далі язичіем.
То само треба сказати про політичні погляди,
голошені Гал. І’усіо. Іі.же тепер вона не служить „русс-
кому дѣлу“, а що то буде тоді, коли д. Маркой зуміе
увілыіитися від російско: субвенціі опершиса чн то ва
переднлатниках, чи на субвенціі з противного
боку?!
Значить, і з нартійного органу" не можуть бути
идоволені жерці „ русскаго дѣла", і Гал. Русь чим далі,
тим більше буде відходити від йіх цілеіі.
Коли наші русе.ОФІли справді хотять нраціонати
для „русскаго дѣла", то м у с я т ь а б с о л ю т н о з і р-
в а т и з і с т а р о р у с к о ю п а р т і с іо диой егаѣ
йетовЧгашіипі. В дальшій статі ностараюся показати,
то „русскіе1* не конче потребуютъ зривати в радика-
лізмом, коли радикальні поетуляти в загзлі коли ие-
будь лежали йім па серцю.
В. Будзиновский.
) Ми самі чули такс під д. Маркова ще па кілька
літ перед -новою ерою. I; по нашому,—се одинрозумний
вихід для всякого діяча, коли він хоче мяти грунт
під ногами — в народі — коли хоче, щоби маси наро-
д н і бодай розуміли, як слід, его погляди, котрі тоді
зможе тим удачнійше пропагувати — бо можна ж бути
й крайним русеоФілом по тепденціям і крайиим демаго-
іом по способу п ропа Ганди тих тенденцій.
Се прекрасно розуміе той л;е Марків Віи особисто
від давна і систематично вживае в приватних розмовах
і на вічах народних тілько малорускоі чисто
народноі мови — чим доказуе, що справді мае й
соціальний нюх. Тепер же, під напором, з одного боку,
руссоФІльства, а з другого чим раз іиирше розроетаючо-
го ся в Галичині украйінства (радикального і народов-
ского) се не минуючий вихід для вееі ста-
рорускоі партіі, коли вона не хоче пропасти. Се
був би Формальний цереворот, бо скінчилисьби пусті
яапкові спори і класіфікація Русинів. на добрих і ли-
хих, після того, якоі мови і правоииси хто вживае. Те-
пер, коли Фонетика в школах вже майже заведена, еі
новипні принята іі староруеинп і навіть руесоФІли, на
кілько хотять матп вплив ва маси т. е. н:г кілько хо-
тятъ вживати народноі мови. Нероблячи того, вони до-
казують тілько, що вони плоеколоби над плосколобами,
і що йім йіх власні ідеі зовсім не лежать на ссрці. Ано
бачилпбіі, який огромвий вплив вони малиби, навіть
між тими мужиками, що тепер чуютьеи украйіицямн —
як бп пони своі руссоФІльгкі ідеі (дсмократпчшіп пеза-
рівм іт. и.) стали ирпвопідуватп хоть иопуляриимн брошу-
рамп ппсаішмп по м.ілоруекп і Фонетикою. М. II.
— 151 —
Справи суспільно - економічні.
СПРАВА 3 Е М Е Л Ь IIА ПАШИХ
ШИДЛОВЕЦКИХ ГРОМАДНЫ В РОСЫ
і в АВСТРІІ.') Прочитавши некролог Ів.
Борисікевича, де тіпіе Ів. Франко, іцо в
першім рочнику „Народа" була поміщена
одна статейка пера нсбіщика, иригадав я
еобі сповиити давпу постанову: пояснити
справу тим патріотом зачіплсну і ему то-
ді вже не добре звісну та в дповісти на
запити ш. Редакціі, які вона поставила
від себе у дописці до згадапоі статі Бо-
рпсікевпча в 7 ч. „Народа' з 1890 р.
Коли е що псточпого в моій дописи,
я не винен в тім, бо пишу вірно піеля
інФормацій, яких мені уділено ще тоді,
як я мало не цілий рік перебував в Ши-
длівцях.
Погранична ріка Збруч саме так не-
реділюе Шидлівці на австрійскі і росій-
скі, як і більше міет чи сіл, напр. Зелену,
Криків, Боднарівку, Гусятин ітд. Але зе-
ленецкі та шиддовецкі селяне власне най-
білыпе скривджені бігом Збруча, бо в
австрійских Шидлівцях е щось до 600
моргів поля, а в Зеленій ледви половина
з того, тай то земля вся власність дідича
і ерекціональна (церковна), селянеж без-
земельні.
Ось іцо зложилось на такі відносини:
Шидлівці австрійскі і роесійскі то була
одна маетніеть якогось російского чино-
вника-помііцика, та перед знесенем пан-
щини в Австріі чиновник, тонким нюхом
обдарений, завів важну зміну: австрійс-
кий Шидлівчанам за панщину . перестав
давати землю на нашім боці, а давав на
російскім боці; пізнійшеж чи програвшися
вкарти, чи що, досить, що продав осібно
австрійскі Шидлівці, а осібно російскі.
Шидлівчанеж далі ходили на роботу в
Росію і діетавали за те поле. Коли-ж
знесено панщину, то лишились безземель-
*) Ся етатя кидае певне світло на ненормальні
земельні стосункн наших селян на пограничіе російскім
В стоеунках тих певне далеко більше нсбеепеченства, ніж
у рос. пропагандѣ і через те ті круги, іцо так кидають-
ся на російетко, — по найбілыпій чаетині зовсім пусто-
словно, далеко красше зробили би для австрійскоі
держави. як би як унормували справедливо ті відпосиин
наших селян. Що до д. Трача, то також звертаемо
увагу на его завзяте служити всій громадѣ по своему
розуміню. і в білыпій чаетині зовсім безкористно Те
завзяте в усякім разі варто пошаии, до того воно
вказуе на те, що на боці Шидловецких селян таки му-
сить бути бодай частина слуппюсти — іпякіпе би вопи
так довго не слухлли були д Трача. Род.
ними, бо від царя не могли уже дома-
гатись землі,- тому, іцо не були его під-
даппмн, хоч і платили ему перед тим
дань Та все таки, бачу, домагались зем-
лі, бо повідають, що едйого часу за опла-
ту 30 і щось гульд від морга мали мож-
ніеть набути досить землі. Але щож , за
свое, мовляв будем платити? Най дурно
дають“, сказали собі мужики і правува-
лися далі, та справа йіх погіршилась і
закінчилась — як вже знаемо з названо!
статі Борисікевича (покійний поміг йім
закупити поле)
На контракті куіша впдніють імепа
кількох тільки газдів, котрі і доси ще
сплачують у росс. банку гроші за поле, а
у волості податки, хоч властиво на те
складаеся три четверті Шидлівчан. Яко
великі властителі землі платить вони ду-
же малі податки, від 2 десятни (81/., мор-
гів) випадае в двое менче ніж в Австріі
халупного (від хати). Та біднійші Шидлі-
вчане безземельні, в загалі біда в Ши-
длівцях Худобн по маяк плекати, налива
нема. Товар мало хто держитъ, а в кого
е, то мусить держати в хліві, як зима
так літо, бо куда вижене? Тілько в папа
і в попа е пасовиско на стерни та на
толоці, а людскоі худо би не пускаютъ в
Росію па випас. В Шидловецкого дідича
дуже мало е ліса, і з того він обовязаний
давати паливо попови і піеля якоіеь згоди
сторожі скарбовій. Сусідні двори вивозять
дрова до поблизького Гусятина (відки
доперва мужики йіх купують, через що
знов пани ціну довільно підносять в го-
ру. Оттому і налива нема в Шидлівчан і
плотів ніхто не городить, тілько ставлять
викопи, з землі, розуміеся, а богатші му-
руютъ з каміня.
А далі через то ще біда: Шидлів-
чане мають ніврічні перепустки в Росію
і то від 6 рано до 6 вечер е відчинена
рогачка на мості побічнім, приватнім (го-
ловний міет, публичний з коморою е в
Гусятині) котрий через другий піврік мае
бути розібраний і так е господари відор-
вані від земель своіх, а дуже залежні від-
австрійскоі та россійскоі сторожі погра-
нично! навіть у літі. Тепер капітаном на
росс. боці е чесний чоловік Дм Вас. Іва-
ненко, котрий враз з нашим „оберавзе-
ром“ А. Б тілько добра свідчить селянам.
як ніхто перед ними, але перед Іванепком
був якийсь пянипя, що дуже часто аж
152 —
аж о 9 годині казав відчиняти браму,
а заким то перешукали йіх, чи не ма
контрабанду ! Так і перед нашим Б. був
якийсь негідний чоловік, аж мусів от. Т.
старатись о его перенесене, так зле обхо-
дився з людьми. За тепершших часів,
ще не найгірше діеся в Шидлівцях, бо
Іваненко та Б. позваляють людям ходити
на заробітки в Росію.
Зістае ще пояснити справу про Ів.
Трача, з котрим так воюе небіщик Бори-
сікевич у свій статі. Трач не варта того.
Се безпретевсіональний ідіот-ворожбит,
що вірить в свое чудотворство, нриміром
градові хмари розганяе примівкою „на
ліси, на пани, на попи*. а дощеві якось
знов прикликае на людскі поля. Він ско-
нопадив тих Шидлівчан, що не могли за-
купити поля на тамтім боці, упімнутися о
землю у теперішного дідича Шидловець
австрійских Стравіньского. 1 Шидлівчане
нравувались, була ту комісія, але в За-
ліщиках ідавнім бецирку) застригла спра-
ва. От. Т. каже, що ще в шістьдесять
котрімсь році платили Шидлівчане пода-
ток за поля, що тепер в посіданю Стра-
віньского.
Стравіньский, емігрант закупив перед
якими 10 роками Шидлівці, і він розу-
міеся, безпечнісінький собі за свое майно.
а мужик удався до найпевнійшоі надіі
евоеі, до цісара. Волочиться Трач до Ві-
дня, послідну копійку складають ему без-
земельні мужики, а він вже на пів боже-
вільний. Послѣдними часами, як заколибав
віру в него от. Т. і люде не дали ему
грошей, — він наймпв свое поле в Росіі
і взяв з гори чинш за пару літ, наймив
хату, все свое попродив, жінку, сиву вже
вибив і прогнав, а сам 62 літний старик
пойіхав у Відень, відки відставлено его
шупасом аж до Шидловець. Я говорив с
Трачем сам. Він снуеся по селу мовчки,
декели зайде в чию хату та росказуе, як
то до цісаря не пускаютъ его пани, як
то він вибираеся до россійекого цара, аби
той „наказав(!!)“ нашому зробити лад з
паном. Часто говорить по німецки.
В Зеленій (дуже малім сільци), що
миля до неі від Шидловець і належитъ
до Шидловецкоі парохіі, мають бути
гірші відносини, там знать нічо поляне
ма у мужиків. Я не поінФОрмований ще
належито о всім; але збираюсь написати,
як буде що особлившого. Та більпіа ко-
ристь булаб, як бп то хтів хто займитися
глухим селом, поратувати бідних мужиків
— от хочби і от. Т. йіхній парох.
Б. П.
ЖОЛУДКОВІ ІДЕІ. 1 (Далі).
Ми показали висоте. піо залізниця посерёдно і
безпосередно збілыііае еборот грошевий у мужика. Гріш
— то ворог мужицкого господарства. Він его убивае.
Дрібне мужицке господарство е обчислене па власну по-
требу а не на продай;, воно е екстензивне, непродуктив-
не. Гріш не дасть ся з білыпим хіепом вложити в него
а крім того мужик не уміе ея 8 грішми обходити. На
продажи, на купні, на цожичці і на всяких опёраиіях
грошевих мужик майже правильно тратить. Иайліппіими
свідками того суть банки і жмди, про котрих треба бу-
де ширше поговорити. Мужицке господарство стоіть
найліппге, коли мужик як найменче купуе (коли у иего
е веьо свое, домашне) і як найменче и род а с. За
лізниця з своіми наслідками приучуе мужика як най-
більше купувати г як пайбілыпе продавати.
Гріш, се розкладовий Фермент мужицкого госпо-
дарства.
Залізниця с найважнійшим услівем розвою вели
коі і Фабрпчноі господарки і тим самим с найсильні йотою
союзницею капіталу в боротьбі з дрібною госнодаркою.
Залізниця підривае жите семемне. родинне, сю
найважнійшу основу хлопскоі загороди.
Таким способом ми показали, що залізниця е
тяжким ворогом мужицкого господарства. Всі наслідки
еі суть для него шкідлині, а хоть ті поодинокі впливи
суть самі про себе звичайно дрібні, незначні, то вони
доходять до великоі сили і великого значеня через те,
що взаімно відпомагаються, скріпляють ся. Добрі заріб-
ки витворють грошеві видатки у мужика, котрі опіеля
стають ся конечною потребою. Грошеві видатки потяга-
ютъ за собою продаж худоби, землі, збіжа потрібного
на засів, або задовженя. Продаж потрібного збіжа, по-
трібноі худоби, землі викликув лихий стан господарки,
так що мужик негоден з неі вижити. Се змушуе его
піти на зарібки або еміграцію і т. д. і т. д.
Всі шкідливі впливи залівниці, хоть вони самі про
себе дрібні як нитка павутини, але сплітають ся в кріп-
ку сіть, з котроі і кроткому тяжко вирватися. При такій
взаімній мультіплікаціі хоть бп як дрібних вплмвів му-
сить випасти значний результат. А результат той е та-
кий: Мужик перестае бути господарев а ст-.е най-
мите м -про летаром, хотяй при тім неконче по
требуе тратити власности евоеі землі' Мужицке госпо-
дарство тратить свою самостійність, вібрубніеть, цільиіеть
і стрійність і або цілком гине або задержуючи нужден-
ну і пепсину ексисвенцію етае ся тілько жерелом ви-
зиску дармоідів і капіталіетів. Мужик тратить землю і
стае робити на чужім; або хоть робить на свій землі,
так не для себе і не на себе, а на других і для других.
Він тогди ще нужденнійший від правдивого робітника,
пролетара, бо есть не тілько наймитом у своій хаті, але і
невільником евоеі землі. Таким способом увесь вплив за-
лізниці на мужицке господарство можна висказати одним
словом: пролетаризація м ужи ків - гоепо да рі в.
—- 153 —
Коли ми може надто широко розве.іи еи над тим,
що за,іізииця з своіми наслідками для мужицко! гоеію-
дарки шкідлива і убіііча. то і одной еловой не іютрсбу-
емо доказувати, що нона для мужицкого господарства
зовсім зли ши а і иепотрібна.
В. Охримович.
Наука й штука.
АВСТРО-РУСКІ СГЮМИНИ V. Далі).
Далі вже я мусів йіхати возом до Сігета.
Конечно, везти мене взявся жид, і я побачив
буду, подібиу до наших, бердичівских з ба-
ла гулами, на котрих я йіздив колись, бу-
дучи студентом, з Кіева в Гадяч.
О! гііпегпЬгапга! промовив я, і незаба-
ром пережив усі балагульскі штуки, котрі пе-
реживав за молоду.
Перед тим, як сідати мені. угорский ба-
лагула сказав, іцо він мусить нідвезти і свою
мятір^о сісіднього села. Сказав -він се віжліг-
во, просіочи мене дозволу. Я дозволив. Але, ко-
ли мати вилізла, — незабаром балагула прий
няв по дорозі ще одного жида, при чому мене
вже не нитав. Скоро появились нові жиди, ко-
трі то сідали, то вилазили з буди, не зверта-
ючи на мене уваги й навіть не здоровкаючись.
Коло самого Сігета вже сиділо в буді окрім ме-
не 4 жидів і вже почали мене тіенити на за-
дньому сидіню. Нареіпті став улазити ияний і
витягати з міеця коло мене мій ку<і>ерчик, не
кажучи мені ні слова. Я запротестував. Непро-
шеный товариш сяк-так пом стмвея на переді,
а я прочитав жидам мораль про віжливіеть, на
котру мені ніхто не відповів.
Всю дорогу, з села, я говорив з своім ба-
лагулою по рускому, і він говорив з мужиками
те-ж по рускому, але-ж зо мною не інакпіе, як
по німецкому. Теж саме робили й другі жиди
в корчмах, куди ми приставали. А приставали
ми в найгіріні корчми, нронускаючи досить по-
рядні села, з порядними домами, хоч я казав
жидові кілька раз, іцо він мене мусить завезти
в такий-дім,г деб я міг мати обідз мясом.„Бу--
дете мати44. казав жид, і завозив мене в жи-
дівскі корчми, де окрім яець і горілки мені ні-
чого не давали.
На решті прийіхали ми в Сігет, уже над
вечір. Жид завіз мене в такий брудний двір,
на кінці города, іцо я сказав, іцо тут зостава-
тись не хочу. „А другого нема44, каже жид. Я,
зваживіпи, Мараморопі-Сігет головые міето ко-
мітату, настоював, що там мусить 6ути готель.
а жид казав, іцо нема. „Ну, то везіть мене в
ринок; я сам знайду44, кажу я.
Жид не хоче. Я кажу, що не заплачу гро-
шей (в селі я дав половину), а за куФерчиком,
котрий жид .'же скоро заніе у брудну хату,
іірийду з поліціею. Жид вйніе на віз ку<і>ерчик
(але, як оглядівся я потім, зоставив подушеч-
ку, котра так і пропала) і повіз мене в сере-
дину города.
Бачу я на решті великіпі шірал.іелограм-
ний плац з усіма ©знаками австрійского про-
вінціалыюго ринку. 3 краю лежать кірамідами
кавуни, а коло них сидятъ перекупки. Я до
них — по рускому, по німецкому, но моему ро-
манскому, — не розуміють і відповідають мені
зовсім незнакомою мовою — мадярскою. Пи гаю
жида: де тут готель? „Нема44, каже.
Оглянув я доми. Бачу — на противному
кінці написано : КаѵеЬ аз. „Ну, певно, се КаГ-
і е Ь а и з; запамятати на всякий случай. Бачг
— на двох домах написано слово 8га11о<1а
но при других також незрозумілих мені словах.
Я пригадав, як ГротеФенд догадався, що слово,
котре повторяеся на руінах Персеноля мусить
бути цар, —поетавив собі гіпотезу, іцо 8г а 1-
Іосіа мусить бути готель. іду до близпюі 8га1
Іосі’и, і бачу признаки готеля. На моі німецкі
запити получаю відповіді мадярскі, але в них
все таки розумію слово Ьо(е), котре за мною
говорятъ два хлонця іі жінка. Розличаю ще
слово ОЬегкеІпег і ріпіаю, іцо сей мусить уміти
по німецкому. Приходить і оберкельнер, і хоч
він не мудро говорить по німецкому, та ми
-вмовилисв про що-гребяг4Нвелів готовити ве-
черю, а сам побіг на пошту, де ие без труду
получив свою корреспонденцію
По вечері я попрохав збудити себе о 6-тій
годині і зарані пішов у свій номер спати.
Хтось стука. Я перепробував усі сіноніми
Ііегеіп! На решті увійшла особа, одя гнута тро-
хи подібпо до гуцульского і сказала мені чи-
стою рускою мовою: „Веліли-сте, паночку, збу-
дити вас о піестій годині ?“
Таки знайпюв я Русина у Сігеті; то бун
НаизкпесЫ.
На другий день не він мене, а я его збу-
див о 6-тій годині. А коло 9-тоі я був на стан-
ціі залізноі дороги, іцоб йіхати до Мункача, або
Мукачева, де я хотів відвідати руский мана-
стир. На станціі всі урядники й лубліка гово-
рили по мадярскому. „Ну, як я тут справлюсь ?
подумав я, — коли бачу : подібна до гуцуль-
скоі особа підходить до касси і каже по руско-
му: ,тр етя кляса до Кассир відповіда
ціну по мадярскому. Так і в другий і в третій
раз. Підходжу і я: „трети кляса до Мункача!44
Кассир мене оглянув пилено, і сказав ціну
но німецкому !
Таку уступку я заслужив, очевидно, як.
чужинець
В вагоні я понавсь у компанію панску і
кругом не чув нічого, окрім мадяршини. Тіль-
ко на одній станціі сіла особа, в котрій було
щось церковною. „Мусить бути Русин“, поду-
мав я, і закинув удку: став читати, а далі по-
клав на ланку „Слово44. Особа взяла газету,
почитала, а далі заговорила якимсь язичіем,
подібним до руского.
Ми все таки розговорились. Подорожній щось
6ув таке подібне до дяка, або до сотрудника
при церкві але проживав у такій крайіні, де
Русини переминались зо Словаками, так що
не міг іютрапити ні на яку чисту мову, а до
того іце хотів говори™ „по письменному,
з высока44, як каже наша різдвяна вірша про
Іосина Старёнького. Трохи згодом він мені
154 —
।стир. Коло самого мапастиря я побачив особу.
| в довгому костюмі, але не подібпому ні до
і православних, ні до римских монашеских
костюмів, котрі я доси бачив, — з бородою.
Питаю я вго, чи застану я ігумена, Краліцко-
го. „Я. каже. сам ігумен Краліцкий“. Я ему
кажу, що хотів би бачити манастир.
Говорив я по украинскому. „Ви з Гали-
чини ?“ пита ігумен. „Ні, з Украйіни, з Кіева11.
— і назвав себе.
Ігумен видимо здивувався моій мові,
і повів мене до себе, держучи трохи холодну
міну. В его кабинеті я подав ему „Истори-
ческія пѣсни Малорусскаго Народа44 і иопрохав
помогги виданю збором подібних піеень на
Угорщині й рекомендаціею других збирачів
і т. н.. Книга за мнонувала.
Розбираючи далі книжки в моему багажі,
я ноказав ігуменові новійші галицкі виданя
общ. Качковского і Просвіти. Він йіх бачив
у перше.
Я не вірив своім ухам: ігумен руского
мапастиря, сотрудник „Слова11 не бачив ніко-
ли виданя общ. Качковского. поки сму, не іі ри
віз йіх „украйіноман з Росіі!
Про „Просвіту44 ігумен знав, що вона
видае иолонофільскі, трохи не польскі книги. Я
ему дав, окрім брошур „Просвіти44, свою статю
об тім, як „Просвіта11 зреклась соймовоі суб-
сідіі. Се все було новиною для ігумена, а для
мене доброю пагодою розвити своі „надпар-
тійні“ думки про Галичину і в загалі австрій-
ску Русь. Ігумен сгав привітнійший і иопрохав
мене остатись ночувати в манастирі.
Ми багато розмовляли про всякі паціо-
нальні справи в Росіі і в австрійскій Русі. Ко-
нечно, зійшла розмова на мадяронство. Я ви-
нив у нему найбілыпе самих Русинів, брак
у них демократизму!) з чого выходило в масі
угроруского нопівегва мадяронсгво, а в па-
тріотах поверховне москвофільство і зневага
до свого демоса, его мови і інтересів Се все
дуже було нове дчя мого собесідника, щоб віп
з тим згоджувався, але він тому не дуже й
противився.
_____За вечерею побачили монахів, — менше
десятка і нічим не інгересних, дуже нерівіійх
иросвітою до ігумена. Роспитували мене про
кіевскі святоіці, але видимо длч розмови.
В ранці застав я ігумена ще привітнііі-
шим. Видно було, що він на самоті иерегля-
нув моі книжки й брошури. Обдивились цер-
кву й бібліотеку; в остатній нічого осібного,
але все так і е дещо зі старих книг про угор-
ску Русь. Поки ми були в бібліотеці, случився
курйоз: увійшов той молодий чоловік, котрий
учора йіхав і не схотів говорити зі мною по
рускому і сказав, що не знае, де манастир. То
був укінчений богослов; він тепер шукав собі
місця й забіг поклонитися ігумену, котрий с
членом капітула епіскопского і стоіть незави-
симо, бо в той же час належитъ до осібяоі
сказав. іцо може співати руску пісню — і за-
тяг, Фалыпуючи: Гляжу, какъ безум-
п ы й н а черную ш а л ь. романс Пушкина.
„Звідки. питаю, ви иавчились?44 „Навчив мене
ІІоляк, учитель мій в семинаріи4. А Полна той
був колись ОФІцером арміі польскоі перед пов-
станем 1830, нотім емігрував і якось сгав на
Угорщині учителей в рускій семінаріі, де й
навчив семинаристів романсу, котрий 6ув мод-
ішй серед ОФІцерів російеких
Осьяк пробиралось наУ горщипу обрусеніе!
По троху наша розмова, а надто спів
звернулп на себе увагу сусідів по вагону, між
котрими оказалось двое студентів Вони рос-
питались у співця по мадярскому, хто я ? і по-
чали говорити зо мною по німецкому., Розмова
зійіпла й на герцеговинске повстане, когре
тоді починалось. Наш кружок у Кіеві інтере-
сувався тіею справою, і я привіз зібрані серед
приятелів, переважно студентів, коло 150 ру-
блів, котрі переслав у редакцію одноі сербо-
далматицскоі газети для „устапіів44. Се, певчо,
були перші___гроші, послані для них з Россіі.
Мадяре-студенти були недовольна ’герцеговин-
ским повстанем сказавши мені зовсім ясно,
іцо коли Серби задунайскі будутъ мати свою
вільну державу, то до неі одійдуть і Серби
угорскі. „Не одійдуть, кажу, коли в Угорщині
йім буде добре, — а же-ж Тессинский кантон
Швейцаріі не одходить до Італіі44.
Студенты почали мені розвивати мадяр-
ско-державні ідеі централістичні: мовляв. ми
мусимо аесімілювати немадярскі народи в нл-
шій державі, бо вона мала в норівнанго з Ні-
меччиною й Росіею і т. д.
Я, звіено, казав, що не-Мадярам нема
діла до мадярских національно-державних інте-
ресів, і коли мадярска держава справді не-
примирима з йіх національными інтересами, то
вони мають повне право дбати про себе, як
хотятъ, бо вони такі ж самі люде, як і Маднре
і таке-ж саме маютъ право мати свою держа-
ву. „Серби такі самі люде, як і Маднре ?“
переспросив мене один з студентів. Еге-ж, ка-
жу. Студента підняли гомеричний сміх. Су-
сіди заговорили ,.з ними по мадярскому, певно,
питаючи, чого вони сміють, ся, і скоро по все-
му вагону піднявсіг скаженны регіт. Я сам за-
сміявся...
Але скоро треба було мені переміняти
колію дороги. I співець, і сгуденти счезли
з моіх очей. Я всів у новий ііойізд на Мункач.
Оглндаючись у вагоні, я побачив двох
уніяцких попів. То мусіли бути Русини, але го-
ворили вони по мадярскому. Не забаром усів
до них світский молодий чоловік, очевидно,
знакомый йіх, і всі говорили по мадярскому.
Скоро прибули ми до станціі Мункачівскоі. Я
знав, що манастир не близько від міега, хотів
роспитатись і став оглядатись. Коли чую —
тройка прощаеся і каже: дай, боже! Зна-
чить, Русини. Я підхожу до них і питаю по
рускому, як мені діетатись в манастир, — чи
далеко ? Всі надулись, один пробурчав: не
знаю! і всі трое розбіглись.
Я взяв ФІякр і велів везти себе в мана-
) Куяедио, іцо патріоты гшеателі між угорскими
Русинами, як напр. Духнович. неиремінно старались ви-
вести своі родина від бояр і ныяхти — з Россіі.
— 155 —-
Федераціі манастирів уніяцких усіеі Угорщинн,
руских, а також румунских і др.
Вчерашній маднрончик не пізнав мене й
дуже низько поклонився, коли ігумен предста-
вив его мені. Я не видержав і спитав: „Ви
говорите по рускому ? Ви в перший раз в Мун-
качі‘?“ і на решті додав: „Я вже учора мав
пригоду бачитися з добродіем і питати в него
дорогу до манасгиря". КонФузія мадярончика
була велика і він скоро вибрався.
Коло полудня вийіхав і я, получивши де-
які книги від ігумена й обіцявши гце присла-
ти від себе кілька книг із Росіі на читане о-
кольним Русинам. Ігумен же обіцяв мені при-
сплатл етнограФІчні матеріали, і дійсно нри-
слав деякі, котрі я почисти напечатай у „Ма-
лорусскихъ преданіяхъ и разсказахъ". Книги
котрі я прислав ему, були: Записки Охотника
Тургенева, Разсказы Рѣшетпикова, Русская
Исторія Костомарова, Кобзарь Шевчснка, По-
вісти М. Вовчка, Ночуя, Фсдьковича Иісні Ли-
сенка і т. д. Остатні, як я взнав потім дуже
полобались родичкам ігумена.
(Далі буде) М Драгоманов.
ДАЛЬНИ БОЛРАРСКІ 1ІРАЦГ М. ДРАРО-
МАНОВА. Помимо тяжкоі недуги, котра іншого
чоловіка моглаб зломати не тілько фізично, а й
душевно, д. Драгоманов не покидае працювати
і як недагог і як писатель Фольклорісг. В IV і
V томах „Сборника11 видаваного болгарский
міністерством иросвіти иоміщені далыні дві его
праці, котрі вводить в обсяг норівнуючих до-
слідів також богатий украінский матерія.! устный
і писапий і для того іювиіші в високій мірі
звертати на себе увагу також наших „людо-
знавців", так як звергають увагу вчених ІІо-
ляків, Великорусів, Німців і т. і').
') Інтересно, що в той сам час, коли епеціялыіі
журналы етнограФІчні, як „АѴЫа", „ЕтиограФичеекое
обозрѣніе", „Ат ЦіцпеІР* і др. навіть в Росіі, цітують і
хвалятъ етнограФІчні праці М. Драгоманона, наіп галиц-
кий „ученый." Ол. Барвіньекий к новім виданю своеі
читинки для виешоі гімназіі (уста словееніеть), іюдаю-
чи бібліограч'ію збирачів нашого стнограФІчного матерія-
_лу, иавмиено цоіпіцуііімпЛіыізімадова. і цщ». „Истоішаіщ.
скія пѣсни малор. народа" нриііисав самому Антоновичу, а
„Малор. нар. преданія и разсказы" но «го показу выйшлв
таки без редактора Про ііаукові праці над ііаішш лате-
ріялом етнограФІчним д. Барвінекіпі, звіено, иічого іі не
згадув, та иравдонодібпо иічого й не знав, а то не го-
родйв би про него таких мудрощів, як на стор. 111 142,
151, 154 156. Досить буде навести ннр. ось яку дсфіні-
цію казны : „ІІазки, се еновіданя, котрих основою суть
останки мітів або новірііі з н а й давніш и х, дохристі-
яньекпх часів. Руска казна держитьея найбілыпе житя
що денно го, а коли іі виходить л того обсягу і зоб-
ражае такі твори Фантааіі народноі, як чорт,
відьма, мрець і т. і., то все людский розум мае
неревагу над нечистою силою. Колиж навіть стрічаемо
в казці образы з иадириродного евіта, то тоді любить
ру ска каика такі надирнродні твори у оеоблятл, а .
людский розум і правда оіо.іівають нечисту силу і .
наху‘‘.
Справді жалуватй треба тих школярів, котрпм
приіідеея виучувати і якоеь розумітп ею галіматію ! Бо
коли .казка е оповіданс.ч яітнчним, то як же ее вона дер-
житься житя щоденного ? чп чорт е витвором рускоі
Фантазіі народноі ? чп мрець в загалі е витвором Фанта- ,
аіі?. Чи справді в руских казках все розу и людский !
перемагае нечисту силу ? і чи тілько в руских казках
„Народ" ч. 11 і Щ.
В IV томі „Сборника" находимо коротень-
ку розправу „Славянскитѣ вариянти на едва
евангелска легенда". Д. Драгоманов вводить тут
до купи значне число народних оповідань, по-
чинаючи від болгарского про переміну дідом-
богом двох попів в ослів, далі великорускі,
украінскі, білорускі, гасконекі і сербскі і нахо-
дить йіх сиільне жерело в однім епізчді апо-
кріФІчноі „Евангеліі о дітстві Христовім", де
Ісус хоче бавитися з дітьми жидівскими, ті ті-
кають від него і ховаються, а коли Іеус нитае
йіх матерів: що там е у новітці? ті відповіда-
ють, що козлята і по наказу Ісуса діти пе-
рсмішоються в козлята, поки на просьбу мате-
рів ісус знов не перемінив козлят в дітей. У
Музулман с про Ісуса аналогічна іеторія: жиди
приписували его чуда магіі, і він за те пере-
мінив йіх у свиней; ся іеторія доволі близька
з украінским оповіданей про те, як ісус прий-
шов до одного жида, а той іцоб его витрібу-
ватп, сховав під корито свою жінку з дітьми і
на питано Ісуса сказав, що там: свиня з поро-
сятами. По відході Ісуса відкрили корито, а
там справді свиня з поросятами Дуже інтере-
сний е ініпий варіянт того оповіданя у Чубін-
ского (II, З36), де бог також перемінюе двох
попів в волів і дае йіх мужикови на роботу;
тут первіена основа обернена в сатиру на по-
нівске неробство. Міиі зДаеся, що дальнюю па-
ріетю того самого мотіва можна ввазкати опо-
відане про те, як один піп до спілки з злодіями
вкрав у якогось господаря зо стайні коня; зло-
діі коня взяли, а нона лишили в стайні на его
міеці. Рано господар приходитъ і бачить попа
при жолобі ; той нризнаеся ему, що за кару
мусів кілька літ бути конем, але ссі ночи ьто
кара скіпчилася і він просить его пустити. Му-
жик пускае попа, увіривши его оновіданю. але
коли швидко о після побачив на ярмарку свого
власного коня, зблизився до него і шепнув ему
до уха: „(эгомость, а що, вжесте знов нагріши-
ли ? О, але я вже тепер не дурний вас другий
раз купити !“ Се оповідане чув я перед 20 лі-
тами в Дрогобичі; всесвітну нопулярніеть дав
ему американский іюет Лонгфелло, опрацював-
-ши его варіянт...-віршами—яко—„«щімйскх^ле^-
і’енду“. Д. Драгоманов у своім досліді зупиия-
еся на тексті апокріфічноі евангеліі, вказуе ва
те, що й у старозавітних книгах жидівских,
особливо в апокрІФІчних, як книга пророка Да-
ніила, находимо мотів переміни чоловіка в зві-
ря, за кару за гріхи, (переміна Навуходоно-
сора в вола). Впрочім не треба думати, що
сей мотів е якимось спеціяльно-жидівским не-
реказом; переміна чоловіка в звіря за гріхи в
дуже частим явищем в мітологіі грецкій, а в
часто етрічаеся така перемога? I що значить речене
о тім, що руска казка любить уособ.іяти „образи з над-
природиого світа“ ? Чп яка небудь інша казка сего не
чинить? I таких мудроіців ви найдете дуже богато на
тих 10 картках, що етановлить теоретичну часть ноиоі
читанки рускоі для впеших кляс шкіл еередних. 1 да-
дутъ наші патріотп таку читинку в руки молодому во-
колі.чю, а потім повторяютъ ему в емФазою : „Як би ви
вчилиеь так як треба то й мудріеть би була евоя“, I
6 вже.. своя та иішозичеия, иічого я казати! 1. ф
3
— 156 —
Індіі становить навіть одну з основнііх догм
браманскоі та буддійскоі метемисіхози. Жаль,
іцо д. Драгоманов тілько в одній примітці на-
тякнув на індійекі аналогіі наіпоі легенди; йіх
мусить бути множество.
На далеко ширше поле етнограФІчних до-
слідів і теорій провалить нас слідуюча обшир-
на нраця М. Драгоманова „Славянскигѣ прѣ-
нравки на Едиповата история". Виходячя від
болгарскою книжного оповіданя про Павла Ке-
сарійского, від староруского пересказаного Ко-
стомаровим в его монограФІі „Легенда о крово
смѣсителѣ" і від сербскоі пісні . про Симеона
Находа, д Драгоманов вводить до норівпапя з
тиыи творами обширный матеріял европейский,
ночинаючи від старогрецких оповідань про
Едіна, в котрих він вбачаі: псреробку малоазій-
ских мітів про Телефоса-сонце і Аугс блискучу
і кінчаючи украіцскимп ніснямп про замуже
матери з сииом. Д. Драгоманов, аналізуючи
старанно весь той величезний матеріял. вбачае
у всіх его неремінах, крмплікаціях та-упроще
нях парослі одного! того ~ самого "мбтіву — і
старогрецких оповідань про кровосумішку. Не
маючи тут міеця слідити детально за ходом
усеі студіі д. Драгоманова, надзвичайпо ііітс-
респоі і навчаючоі іменно при трактованю но-
дробиць, я зушшюся тілько на дсяких подро
бицях его генсалогічноі таблиці, в котрій він
(стор. 101 відбнтки) звів до купи остаточпі
виводи евоеі ираці. Иісля тоі таблиці із грсц-
ких оповідань про Едіна вийшла візангійска
иовіеть з церковною закраскою; тскст тоі нові
сти затративса, але з него як зі сііільного же
рела вийшли: латиньскаіеторія про Юду Зрад-
ника староруска иовіеть про Андрея Критского
і якаеь трети галузь, з котроі в дальшім роз-
вою виплили: коптійска иовіеть про Івана, бол-
гарска про Павла Еесарійского, сербска ніеня
про Находа Симсона і старо-Французким роман
про папу Григорія Великого, зв сний у нас
більше в стар німецкій нереробці Гартмана ѵоп
Айе яко Оге^ог ані йет 8Сеіие.
Сему остатньому типови Едіповоі легенди
_ надали в середніх віках величезиу популярніеть
в цілім західнім світі збірники побожних ле-
генд Якова а Ворагіне „Бедічніа апгеа'1 і незвіе-
ного редактора „Сееіа Котэпоппп1 Обі ці збір-
ки звіені були й у Полыці; Сезіа переведені
були в XVI віці й на нашу мову і пильно пе-
реписувані; від нас вони зайшли й у Москов-
щину. В Полыці і у нас вони полишалй слідч
в устній словесности народній, а надто у нас
послужили темою до пових, обширнійших ре-
дакцій письмснних. I ось виходить таке іцо
легенда про Едіна іетнхе у нас в кількох редак-
ціях рівночасно, а іменно: а) письменны 1)
слово о Юдѣ предателю (резюмоване Костома-
.ровим но рукопису Буслаева і опубліковаие в
повнім тексті Драгомановим по находячомуся
у мене рукопису Яремецкого Біхалсвича, 2)
оповідане про папу Григорія в збірці Сгевга
Копіапогшп, 3} слово о житіи Григорія патріар-
ха, віднайдене мною в одній буковинскій руко-
писи, у всіх подробицях схоже з зміетом в ве-
§Гах і в старопімецкій ііосмі Гартмана фон Ауе,
тілько що з наші Григорія зроблено патріарха
(копію сего слова я також нереслав д. Драгома-
нову, вже по виході в світ его статі); б) устні :
4 і оповідане про Юду, з інтересними відмінами
проти книжного, записано, д. В. Щуратом в
Кобиловолоках і переслане мною д. Драгома-
нову також уже ію видрукуваню его ираці, 5)
оповідане про Григорія, схоже з оповіданем в
СгезСа, заиисане у Баронча (В »дкі, іг.вгкі ійі)
6) оповідане про Андрея заиисане Манжурою
(Драгомановъ, Малор. нар. преданія 130 — 131),
7) оповідане про Марію Египетску (Чубинскій
Труды I. 182—183) і 8) оповідане заиисане д.
Охримовичем в Сенечолі і зовсім уже прино-
ровлепе до нашого людового, спеціально до
гірского побуту, Всі ті матеріяли (крім н-рів 3
і 8) розбирае д. Драгоманов у свій праці, ви-
казуючй на тих ріжних варіянтах ріжнород-
ніеть впливів, котрі в нротягу століть пере-
хрещувалися в нашім краю і причинювалися до
витвореня того, що нині наші патріоти люблять
називати „нитомим народним світоглядом“.
Але~крім сих ріжнородних—оповідапь жи-
вутъ ще в устах нашого народа пісні дуже
розширені, занисапі в множестві варіянтів,
котрих темою е кровосумішка матері з сииом
або сестри з братом, кровосумішка або довер-
шена або частійше ведоверіпена Д. Драгома-
іюв уважае й ці пісні за паріеть того самого
сііільного дерева з котрого вийшли повіети і
навіть (стор. 99) уважае дивоглядним думати,
щоби вопи могли мати у нас яке небудь по-
бугове або мітологічне значіпе. Лишаючи на
боці мітологічне толковапе я завважу на те, що
побутове значіне ті пісні таки можуть мати,
т е. в оенові йіх можуть лежати поодинокі
Факти кровосумішки, котрі іноді можуть луча-
тися серед народа. I так в р. 1879 підчас
мосі війсковоі служба міні оповідалп вояки тоі
компаніі полку Гондрекур, дс я проживая,
що там перед кількома роками лучився такий
Факт: до одного рекрута вечером прийшла ма-
ти з села. Снн був тоді на муштрі, а мати,
ще молода жінка, втомившися лягла на его
постелі і заснула. Вояки збиточники сказали
синови, коли той вернув з ауштри:—ти,—хло,
тут до тебе твоя любка прийшла. Той утіінив-
ся, нобіг до кімнати, в котрій случайно не
було нікого, а не пізнавпіи в потемках енля-
чоі жінки, сповнив з нею гріх. Тілько коли
внесли світло, він побачив, іцо се его мати,
і не мовлячи нікому нічого, побіг на иіддаше
і повісився. Коли б не певніеть, що се <і>акт
(а вояки, котрі міні се оповідали, знали осо-
бисто того нещасного рекрута і его матір),
можпа би подумати, що й тут маемо діло з
відприском старогрецкоі істОріі про Едіна. „Ну-
ли й іетнувала колись — мовить д. Драгома-
нов — пеозначсність в іюлових відносинах на
Украйіпі, то навіть память про неі мусіла
давно загинути". То то й е, іцо такі речі, як
пісні про вдову і еі „донців4 або оповіданя
про Едіпа не в останками з доби половоі
пеозначености, з тзв. доби кровосумішноі сі-
мйі, а власне з пізнійшоі, коли давня кровосу-
мішка в ночутю народнім сталася чпмось оги-
157
дливим і грішним. Що в нашій памяти наро-
дній, а спеціально в піснях весільних лиіпило-
ся дуже богато елідів давних <і>орм родинного
житя, тзв. матріархату, се доволі переконуючо
внказав недавно д. Охримович в свойій статі
,,Значеніе малорусскихъ свадебныхъ обрядовъ и
пѣсень“ помііцешн в Щтногр. Обоврѣпіи“. Так
само не далеко прийдеся шукати й за слідами
таких Форм кровоеумішки, як тзв.. снохачество
(пожите свекра з невісткою); про него внразно
згадуе Нестор, говорячи о явичаях деяких ста-
роруских племен; на него натякае ще в дале-
ко пізпійших чаеах, в XVII віці (к. 1(532 р)
княжна ТеоФІля Острожска в установі для лю
дности скількоі мовлячи: Ле&ІіЬу кі§ іех ігайіо,
Іако8і§ѣаш хпаійиіе, йеЬу тіаі осіес
х вуш \ѵ:і йѵѵо.і^ тіекхкяс \ѵ піеггабгіе, а йѵѵіа
Дееііѵо ремтіе Ъуіо, іей> цо рагйіет кагас, )е-
йпак г йоіогепіет зіе павяут.') Очевидно бодай
в розуміню автора тоі постанови гірека лю-
дність в Карпатах в тім часі часто попадала
в гріх званий снохачеСтвом. Задля тих причин,
литакояс-задля того, _лцо діаші .нісні про. вдову
і еі синів крім загальноі теми кровоеумішки
мають дуже мало водробиць схожих з повіетя
ми про Едіпа-Григорія і йіх розгалуженями, я
був би за тим,. що виводжене йіх (а також
старо! датскоі нісні переведено! у Грімма
„І)ег нпгесМс ВганЩаш“) від одного спільиого
пня е натягнене і іцо йім треба признати осі-
бне походжене, основане на <і>актах чи то з
давнього чи пізнійшого побуту, так само які
піеням про кровосумііпку брата з сестрою, до
котрих впрочім дочеплено декуди мітичний
конецъ — переміни обоіх гріппіиків у квітку
„братки" (по російски „Иванъ да Марья14).
Іван Франко.
НАВЕМІІБ РНОХЕТІСАМ! Товариство іи. Шев-
ченка вислало було в міністерство народноі просвіти
письмо в д. 25 л. декабря 1891 р. з домаганем запрово-
ду в школах фонстичноі правописі. Міпістерским рескріп-
том з 14 л. янв. 1892 перлслаио тс письмо галицкій Ра-
ді шкільній 8 вапитом, що вона про те думас. Рада
шкільна порадилася в сій справі всіх учителів середиих
іпкіл і учитсльских ееіиітіарій іцо або вчать рускоі мови
або викладають в ній деякі предмета* і * * * 5 б).
Отже три четвертйни йіх (63) заявилося за Фонети-
кою і тілько 4 (21) за теперііипьою т. зв стімологічною
правописю. Маючи се в руках. Рада шкільна обернулася
до обох проФесорів р. укр. мови іі літературп, Дра Ом.
Огоновского і Дра Смаля-Стоцкого, з запптом про йіх
думку, а евентуально і 8 просьбою предложена відпо-
відних проектів переміни правописі. Оба проФесори (як
бачимо. сим разом навіть Огоновский) заявилиея ва Фо-
нетикою і передложили Раді шкільній подрібні внеекм.
Отсі внески й послужили ва підставу нарад правописноі
анкета, котра відбулася 25 л. мая і до котроі Рада
шкільна покликала, окрім обох назвапих проФесорів,
I ііце отсих дд., а іменно: учителів рускоі гімнавіі у
' Львові катехита о. А. Торопекого, Паталя Вахнянина,
. Костя Лучаківского, Івана Верхратского та Іларія Ого-
новского: р. катехита гімн. Фр. Осипа у Львові о. Ону-
Фрея Лепкого. учителя П. гімп. у Львові ТеоФІла Груіп-
ксвича, учителів мужескоі семінаріі у Львові Ом. Пар-
тлцкого і Ол. Барвінекого (остатний не міг бути на на-
раді, та надіелав письмо з заявото за Фонетикою). В на-
раді взяли участь і іиепектори краеві: Іван Левіцкий,
Болеслав Барановскпй і Др. Сев. Дністрянский Перед
водивпяраді віцепрезідент Ради іпкільноі М. Бобжинский
Піеля кілька годинноі жвавоі діскусіі, анкета
ухвали.та Фонетику, ось на яких засадах:
1) Знак т>, уживаннй піеля твердих согласних,
відкидаеся, отже треба писати : д у б, ха т, і т, п. В сло-
вах иложених з приімепниками в, з, над, о б, п і д-
трсба в серодипі заміець ъ, класти ’, щоби в вимові
согласна приіменника не зливалася з елідуючото само-
ічіае.ното нащъ—н ’ о ра-ти е. я,-в-яв и-ти ся і т, -д.
2) йнак ь писати там, де він служить до мягченя
согласних, напр. коваль. Всяко ішне ь в укінченю
відмііш іменііиків і тото, котре повстало з занидіня
самоглас.поі і, влиппіе, бо тепер у ввукословію не мае
значіяя, — отже писати: м у ж, к р о в, да м і т. д,
3) Йотоиаие е треба виряжати буквою е, —
отже писати: жите, здорово, бе, пе, і т. п.
4) . Букви я, н, ю служатъ до овначеня йотованих
самогласних ) а, ) е, ,і и на початку слова і піеля таких
согласних, котрі можуть мягчитися, напр. ягня, моя,
вяву, Жабо, адоровю. Піеля таких же согласних,
котрі мягчиться, я, с, ю, означаютъ властиво чисту са-
моглаену з попередущим, котрим мягчиться попереду-
ща согласна, напр. зять, знаис, королю і т. п.
5) . Для овначеня йотованого о писати йо на по-
чатку слів, і піеля самогласних, напр. йосиф, майор
і т. п. Піеля согласних же, котрі мягчатьея, писати ьо,
напр. сльоза, сього і т. п,
6) . Букву і писати там де чути чистий ввук
і, напр. дім, сіль, добрі, імя, іду, отже і писати
там, де попередуща согласна мягчиться, напр. віра,
міето, ніе (поса).мід, тобі і т. п. 3 того виходить.
що знаки 6, ё, ѣ и іі усуваютьея, яко злишні.
7). Йотовапе і (,]і) треба писати знаком і (з дво-
ма точками), папр. іду (,) іду), моі, поіти доброі,
і т и. Доси писано н таких випадках або ѣ (ѣду), або
и (поити, доброй). Того ж знаіеу і вяотвати й тоді, коли
самогласною і мягчиться попередуща согласна, напр. ліе
(льіс), л і д, в е е л і, н і с (нести), л і т е р а т у р а. Доси
писано в таких випадках або ѣ, або ё (ѣ), і навіть и (і).
8). Знак и писати там, де чути звук и (польске
у), напр. с и н, р и б и, д о б р и й, ш и я, л и с, р о б и т и,
б и й. Доси писано в таких словах або ы, (сынъ, рыбы)
або и (лисъ, робити) або і (бій). Тепер знак ы усуваеся.
9). Звук е треба виражати знаком напр. ^а з-
д а, « а и о к і т. п.
Точки 3, 4 і !> у хвалено одноголосно (голосу-
вало 12 осіб), точки 5 (друга частила) і 8 голосами 11
Гл. рукоп. Оссолінских ч. 2408, а також Т)г.
Ічуііегук Рареё, Ькоіе і ТисЬоІвгсзугпа, стор 119.
') Нам годі нороауміти, чому Рада шкільна пе
обернула ся в сиій сираві і до народних учителів ехідноі
Галичини, іцо вчать по руски адже ж вони тут по-
декудп навіть клмпетентііійші. бо :: досвіду впають про
практпчніеть чп пспрактпчшеть руекпх правоппеей...
— 158 —
орі, то однако незвіепий мені дописуватель „Дѣла“, іи-
спірований, видно, самого „Руского Бесідою”, міето со-
віепо представити справу, закинув мені (головно в ч.
47 с. р.) сторонничість, ба, вивів заклгоченв, що я оспо-
рюю потребу субвенціі красвоі для руского театру.
Позаяк редакція „Народа*, руководячися справе-
дливостію, перепечатала, агадану статю в „Дѣла”, то я
маю повну падію, іцо редакція не відмовить мені міеця
в своій цішіій часописи па отсих кілька слів, яко від-
повіди, щоб ширіпа публика не взяла дописи в „Дѣлі”
за чисту монету, а па мені не справдилась пословица:
„бготь, та ще й кричати не дають“.
Я лишу на боці всі моі особисті справи з дирек-
ціею руского театру, справи дуже а дуже нечисто! на-
тури, якприм. бевосновнс денунціоване ме-
не перед властями ), буду держатись лиш рамок
статі „Дѣла".
Але періпе, заки ровберу близпіе яакиди „Дѣла”,
мушу піднести фякти, котрі я в 1 ч, „Парода” навіа, а
да котрі ш. дописуватель „Дѣла” навіть пе брав ся відпо-
відати, збуваючи йіх мовчапем, здае ея тому, що не мав
що на оборону дирекціі, зглядно „Рускоі Бесіди11 сказати.
I так констатую, що дописуватель „Дѣла” не по-
ясни!?, чому платня артистам в рускім театрі так низь-
ка, що аж доходила до 10 зр. ав. міеячноі гажі?! Не.
пояснив, чому директор Біберович, в часі дуже до-
бро го поводжѳня, виплачував гажу аж в 8 ратах?
Пе пояснив, яким способои міг п. Біберович в такий
яркиіі спосіб падуживатн своей дирсктурщ що за про-
тяг 31 Дііів, даван ьж ."О вистав, а в Підволочисках аж
два денно, що актори приходили до гардероби о годині
4 а виходили о 2 по нівночн ? Пс пояснив, чому „Руска
Бссіда11, виасигпувавіпи ще в р. 1890 — 100 злр. на бі-
бліотеку театряльну, прислала доперва при кінці 1891
р. до товариства раптом 4. книжки ?') Сих фяктів не мо-
жпа було перейти мовчанем, бо вони аж надто важні для
акторів, а в далыпій яічіі для публики. Бо чи актор,
вистуиаючий на 31. дпів — 30 разів ня сцені, може ціл-
ковпто віддати ся вірному яображсіпо ролі, чи не уму-
чить ся духово і фізично, що публика мусить сказати:
„грав, як за напасть11 ? А треба знати, що штука актор»
ска страшно абсорбуе порви і нмщпть здоровле чолові-
ка. Чому ш. дописуватель не признав, що се діялось
едино тому, щоби запхати кишепю одного чоловіка?
Так само повинна „Руска Бесіда“ раз урегулговати пла-
тню, бо па таку працю теперіпіна гажа страшно підла.
Режисорія справа, вимагаюча страшного вкладу праці,
а на рускііі сцепі тим тяжніа, що дирекція не іно нічим
не помагас йій, алс противно робить перешкоди, відмов-
ляючи всяких пайкопечнійших вкладів на сцену.
Чому ш. дописуватель ,,Дѣла”‘ не пояснив справи
Фонду емеритального, іно еказав, що „актори доси до
збілыпеня его нічим не причинили ся“ ? ІЦо-ж може і
’) Я вдоволився засудженем п. Біберовича за цро-
вину з §. 496 супротив мене на 20 зр. кари, зглядно 4
дни арешту, доси в першій інстанціі, бо процес ще не
скінчспий.
?) Власне дізнаемося, то. остатки» часом уже.
отворено театральну бібліотеку й читальню при р. тру-
пі, а то заходом Дра Ярослава Кулачковского, дотепе-
ріиіпого тсатральпого референта Род.
протів 1, точки 1, 2, 5 (перпта частина), 10 голосами I
протів 2, точки 6 і 7 голосами 9 протів 3. |
Одноголосно ухвалено друкувати в шкі льних ,
книжках і кирильску азбуку я відповідними церковно-
славянскими текстами, щоби ученики могли читати но
литви й церковні книги.
Ми, хоть і не зовсім годпмося на ухвалену право-
пись ’), а вео таки радо питаемо сю новину, іцо богато
влекіиить школярам науку р. мови і зробить конецъ то-
му вавилонскому столпотворенію, яке у нас від давна
товпиться від т. назв. етімологічних правописсй, котрих
було майже тілько, кілько було шппучих Русинів.
Введено новоі правописі изложить тепер вже тілько
від міністерства, котре певне. еі потвердить, не лякаю-
чися москвофільских і рутеиских протестів, як вовеім
беицільних і безсильних. Та все таки треба, щоби й на-
гая народорців бодай тепер покавав відвагу та підпер
ухвали апкетн скорим запроводом Фонетики ві всіх на-
родовских видаяях, почиііаючи „Дѣлом11 та видапями
„Проевіти11 а кінчаючи консісторскими куреидамп. Па-
родовці дали би дуже сумне свідоцтво свого шкаралу-
иництва, якби бодай тепер не яважилися на тако
А раз се буде зроблено, раз Фонетика буде заве-
дена в школах, то за яких 25 літ, після выходу ні іикіл
чим раз більшоі масн іпколярів напта теперіппіа т. пяяв.
етімологія належатиме до преданій давно забы-
тыхъ временъ... Значить, противники Фонетики яго-
ри яасуджені на впадок: вопи або мусять усі піддатися
зараз лихій долі, або бодай мусять загоді видумати якось
лішпе ружв протів украйінства, котрим ложна би ще
якййсь час воювати, япимаючи задля того й частину
народних мас. Тілько радимо видумати щось ссенціо-
нального, а по пусто-Формального, як етімологія...
М. П-
МОЯ ВІДПОВІДЬ до ми с у вато л св п „Дѣла”
в справі руского театру.
„Зовсім не похваляю Ватпого заміру всту-
„пити до руского театру. Руский театр не
„зарав буде мати який хосенний вплив па
„руску суспільність. Ваша каріера п рускім
„театрі була бп пропаща’.
(3 листу д. М. Павлика до мене).
„Тегая віе піе (Іиілѵіе, йе зхінка іак ираіііа
„(кіь па рготапсуі, і йе іак іексегѵаза акіо-
„гоіѵ. То ѵчпа ѵІайху, кіога йаде копсевуе
„Ішіиіот, кіогиу Іексеіѵагщ яоіііе іо иаДапіе
„овлѵіаіу і іоггааініе )е г]ерс^, гоЬі^с. я піе,ео
„тощігит”.
(3 памятника покійного артиста
К. В. Плоіпевского).
В 1 ч. „Народа11 и сего року виступив я отверто
з закидами против дирекціі руского театру. Навів я голі
®акти, щоби „Руска Бссіда", котра мае надвір над тим
театром, розслідила зло і евептуально сго уе.уиула. 'Га
хоч мос виступленс: було дуже умірковане, а ііаміри до-
'). Ми іменно протів і, котре такеж важке до зиатя,
як напр. о. Щосама анкета тут не тверда, доказте, що во-
на пише л і тер а т у р а так немов би се слово писалося
напр. по російски л ѣ т е р а т у р а ваміець литература
Коли-ж. самі авторп ееі новоі букни не к стані точно
означити, де еі слід писати, то для школярів вона буде
просто гіерогліфом. Не красше-ж ужинати задля того й
(коли вже но ;і) таь.де кончетреба? Напр. іі і м або і м
сньіг, коли просто пе спіг?!
159 —
так біднйй актор рускоі сцени дати на ту ціль більше,
як то, що сам особието грас? Се нічого не значить для
ш. доцисунателя „Дѣла". Що в тим фондом круто, вид-
ко з того, що сам голова „Рускоі Бееіди", др. Савчак,
на зібраню акторів в р. 1890 у Львові не знав стану
того Фонду. Тут, піеля мосі думки, найліпше би було,
наколиб „Руска Бесіда“ поступила піеля проекту п.
Трильрвского, котрий в знаменитих статях в „Народі"
и. я. „В справі будови руского театру" жадав, щоби гро
ші призбирані па будову ідеального руского театру пі-
шли на інші црактичиійші ціли, а одною 8 тих цілей
в власне забезпечене долі руских акторів на злу чай сла-
бости або на старість. „Руста Бесіда" могла би то вчи-
нити, бо в еі виділі находить ся ті самі люде, що в ви-
ділі товариства „Просвѣта", під котроі зарядом находить
ся складки на будову руского театру. Яким способом
можна ще збілыпити фонд емеритальпий, скажу дальше,
Де буду говорите о засади и чій зміні управи і веденя
нашого театру,
Заки прайду до відповіди па допись „Дѣла ‘
мушу ще з жалем піднести, що моя згадка в „Пароді11
о тім, буцім „Руста Бесіда*’ заборонила дирекціі рус-
. кого театру спроваджувати на руску сцену другосте-
пенних. акторів з львівскоі сцени, розминула ся з прав-
дою. Бправді мені заявив особието др. Кулачковский,
реФерент театральной) що „Руста Бесіда”, узваючи пе-
справедливість того, щоб одна пані діетавала за один
виступ тілько, або звичайно більше, як.рускі актори за
цілиіі міеяць, зборонила . виступів йіх, але то показало
ся незгідпим з правдою, бо вже в Станіславові насту-
пала иа рустій сцені п. Радван. Отже тут заходить дві
можливостк — бо-ж я муту вірити па слово п. Кулач-
ковскому — що або „Руста Бесіда" еправді була забо-
ронила, алс та заборона трепала дуже коротки# час,
або що п. Біберовйч легковажить собі приноси, дава-
ні через „Руску Бееіду". Тепер я маю однако надію,
що таки згадана заборона удержите ся, бо я діетав в
тій справі союзника в особі д. Василя Лукича, редакто-
ра „Зорі". Д. Лукич виступив вправді з інпіимн мотива-
ми, а імснно тому, що но годить ся позваляти виступа-
ти на рустій сцспі акторам, не уміючим по руски, бо
через то виходить сиішна міпіапипа, «іле его мотивы до-
дані до моіх тим сильніміпс вкавуюте на копечпу по-
требу цілковитоі заборони в тім папрямі.
По еих кількох словах приступаю до самоі річи.
Насамперед розводить ся доішеуватель „Дѣла" над
зарядом театру, і підносить, іцо „товариетво „Руска
Бесіда", котра мав управу над театром, концссію, по-
еідае значнінший інвентар театральной і Від довШого
часу одержуе до розпорядимостк субвенцію з Фонду
краевого на ціли руского театру, — не може удержува-
ти у власнім і безпосереднім заряді театр, котрого го-
. ловним призначенем е діяльніеть ві всіх сторонах краю.
Длятого"... і т. д. Як бачимо, ш. дописуватель „Дѣла"
поставив тезу, але еі не доказав иремісами; а ми би
були як раз цікаві почути причину, чому театр руский
не може стояти під безпосередним зарядом „Бееіди" ?
М!іі проект с слідуіочий: Товариетво „Руека Бесіда"
повинно обняти в свій безпосередним заряд театр, а
може се вчинити дуже легко. Адміністрацію можна від-
дати свому чоловікови, котрий не цотребуе бути акто-
ром, а йно чоловіком совісним і розуміючим ся на шту-
ці драматичній. Таких людей найшла би „Руека Бесіда"
і у Львові, і між членами своіми. Часть артиетичну на-
лежало би віддати чоловікови широко образованому, лю-
блячому сцену -яко сцену і грунтовно розуміючому ся
на штуці драматичній.’) Розуміеся, що такого Чоловіка
троба би і добре оплатити. Наколи-б такогс чоловіка
„Руска Бесіда" навіть і на Украіні не найшла, то поки
що повинна вверпути головну увагу на режисерію. Ре-
жисерія —• се річ Аля сцени так важна, іцо без неі не
можна й думати о якімось розвою і поступі в театрі.
А у нас, па біду, доси на неі не знертали належноі
уваги. Поміж акторами наіпоі сцени •— мушу се ріінучо
сказати — людей, достойних тоі Функціі абсолютно не-
ма. Бо змачеровапий актор — ще не в силі заступите
режцесра. Режисер мусить знати бодай початки лси-
хологіі, анатоміі, знати літературу драматичну. Адже-ж
він в білыпій іцс мірі, як актор, повинен знати паскрізь
„чоловіка", котрого автор в драмі зображус А якже-ж
може чоловік, не маточий понятія о анатоміі, умітц
ухарактеризуватись на сцені, якже-ж може чоловік, не
розуміючий пеихологіі, зобразжити гру дупіевну в осо-
бі, котру мае собою на сцені представити ? У нас па-
пуе між публикою, котра дуже мало розуміе штуку ак-
торску (куди внсіпе стоіть публика російека!) гадка,
що наколи актор або акторка більше нервові, більше
мають чувства, то вони ліпиіі артиста. У пас потребуе
актор ибо акторка па сцені білыпе кричати, більше ки-
датись, щоби публика узнала его гру ліпшою. А тим-
часом воно як раз противно: найбільліі актори на світі
відзначу вались „ б р я к о м ч у в е т в а ‘. Вони не вроджепе
чувство пускали в гру на сцені, але уміли удати чув-
ство, коли того було треба Славний Геррік, котрий ще
нині служить взором для акторів, був в силі в протягу
кількох мінут перемінитн лице до тоі степени, що в
мить представляло оно перехід від найбільше комічпо-
го сміху аж до іналеноі божевільности. Чи-ж він від-
чував, чи міг відчути ті чувства за кілька мінут?
Піколи! Віи виробив собі сю штуку, що зміг завсігди
публику здурити. Славний Россі виступаючи в ро-
ли Юлія Цезара в Москві, буде в кождій сцені тим еа-
мим, що в Берліні або в Парижі. Чому ? Бо він виету-
діював ролю до послідних тонкостей, він не може до
неі нічого додати, не може від неі нічого відняти. А як
поступае наш „домородний" актор? Ото. коли він в ли-
хія гуморі (у нас то' називаеся „недиспонований"), то
грас як за напасть; коли-ж віи злучайио в дусі, то то-
гди верещитъ на всі заставки, мечеся по сцені якбоже-
’) Ми осібпо розіввмо свій плян реорганизаціи р.
театру, а тепер скажемо лиш тілько, що артистична
частини провід може спочивати в руках одного чоловіка,
тілько що до сцени, т. е. в руках режисера, котрого
докончс треба придбати з Украйіни, але артистична
частина р. театру в ширшім розуміщо, репертуар ітд.
мусить у нас спочивати в руках цілоі групи лю-
дей писателів, внатоків всесвітпоі драматично! літера-
тури й штуки, і робітників на тім цолі. Звіено, й ся
артистична коміеія мусить у нас вирѳблятнея
постепенно, але 1’. Бесіда пробить найліпше, коли як
найскорше зложвть таку комісію. Бо так, як було
доси, пе може йти. Рсд.
— 160 —
вільний, розбивае нгівіть куліси, — а публика іілеіце і
рядуеся: „ото, як він грае в чувством", не внаючи, що
на таку гру з чувствои образована публика би не ди-
вилась. 3 ееі то причини виходить таке, що — коли
возьмемо приміри з наших акторів — и. Яновича і паню
Біберовичеву ставить публика висше і.воліе йіх, чим и.
Стечинского і паню Кирнпцку. Коли тимчасом ні п.
Янович ні п-ні Біберовичева не суть так добрими арти-
стами, як п. Стечинский і п-ні Киршіцка. П. Янович
мае той сам блуд, що п ні Біберовичева, котра бе на
чувство, і як справедливо підносив в своіх критиках в
Пвпдегі Ыоіѵьк-ім11 д. I. Франко, бе на аФектащю. Ко-
ли противно, люде менше чувственні, як и. Стечинский
і п-ні Кириицка, без вродженого виеокого чувства,
представлять вам типи так нриродно, іцо справді можна
мати ілюзію на сцені. Дідро каже, що тим ліпший ак-
тор, чим менше бе на чувство і чим всестороннійший.
Отже, як кажу, треба конче „Рускій Бесіді11 ввер-
нути увагу на режисерію. Тому то так важною справою
длн театру е бібліотска театральна. Коли-б „Руска
Бесіда* переняла в свій безносередний заряд руский
театр, то тогди можна би скорше ввести в жите і фонд
емеритальний, про котрий я згадав висше, а без котрого
не мислимо, щоби актори держалися рускоі сцепи. Го-
ловнож потрібно такого безпосередного заряду для того,
щобн можна в театрі перевести яку таку реформу. То-
гди можна би усунути з нашоі сцеяи оперетки Француз-
кі, котрі піеля хибного попиманя теперішноі дирекціі
ніби роблять касу, коли тимчасом, наколи би йіх не
виставліовано, публика горнулаби ся на поважнійші
штуки. Тогди можна би впровадити на нашу сцену най-
ліпші коиедіі і драии з чужих мов, і таким способомі
можна би публику образувати. А то яку користь мають
наші мужики з „Мікада“. „Гаспарова" та „Зеленого
острова" ? А при сій дирекціі того всего зробити не
иожна. Теперішнип директор не мае образована арти-
стичного, а цілий заряд веде односторонне.
О одно би лише розходилось, а іменно, що „Руска
Бееіда“ боіться страт. На се я можу лиш стілько відпо-
віети: наколи тенерішний директор, котрий е чолові-
ком дуже практичням, підписуе раз в раз контракти з
„Рускою Бесідою“ і бере иа себе' дирекцию, то ясно,
що він не боіть ся страт. А чого ж би мала бояти ся
страт „Руска Бесіда11, котра би перевела реФории в на-
прямі ліпшого репертуару, та заангажувала добрих-ар
тистів, бо, звіено, що тепер дуже богато артистів опу
стило руску сцену.1) Коли-б „Руска Бесіда* обняла театр
в свій безносередний заряд, то вже саиа Фірма не дала
би цілковито упасти нашій сцені. А „иііпат Гаіьив ѵаіев
8Іт“, коли ся дирекція останеся на дальше, то руска
трупа розпаде ся цілковито.
ІН. дописуватель каже, що тепер персонал руско-
го театру не е відданий на поталу одиниці. Вже ті
Факти, котрі я в 1 ч. „Народа11 підпіе, а на початку ееі
статі навів, доказують, що е противно.
') Д. Біберович поясняе нам і в польских часо-
нисях, що на міеце устуипвших заангажовано інших
прп чому однако підеувае нам злу волю — шкодити р.
театровп !!! Ред.
I по що туманити публику, що ііёр'сойгіл рускбгб
театру складле ея з -10 осіб самих артистів ? (На Друкд-
ваних оголошенях подла п. Біберович все а все ци-
фру 45!) Се дискредитуе руску інституцію, бо по шум-
них оголошенях люде бачуть на сцені далеко а да-
леко менше число граючих, а декели і не бачуть
тих, що фігурують на аФІшах.
(Конецъ буде). 1-Іестор Яворовский.
Полеміка й долю.
ВІЧЕ РАДИКАДЬНЕ в Сганіславові 7. с.
м. не могло відбутися в салі д. Седельмаера
тому, іцо якіеь „тихі та іцирі приятелі освідом-
люваня народних мас“ донесли, іцо саля могла-
би, крмй господи, завалятися та повбивати
сотки радикалів противників ново ерства,
попівства, церковних треб і т. д. Зглянувшися
на наше дорогоцінне жите, станіславівский ма-
гіетрат послухав тих благородиих донощиків
і не позволив нам на той день салі. Ми на
скоро спросили людей поіменно до салі в лазні,
де й зійшлося як раз 300 людей (що мігби по-
свідчити безсовісгному дописувателеви „Діла“,
хоть д. Гузар, також заирошений нами, коли
не спис запрошених і нрисутних на зборах, ко-
трим ми можемо „Діяу“ служити).
То були майже виключно селяне з повітів
покутских, а по части й далыпих, напр навіть
з перемиского А треба завважати, що селяне
прибули помимо того, шо цілу ніч перед тим
лив дощ я прнюудо Иіл. білыпе як 300, тілько
що поліціянти повідправляли многих ще з пе-
ред салі Седельмаера, кажучи, що ніякого віча
не буде
Головою віча вибрано одноголосно Дра
Т. Окуневского, заступником Дра Сев. Данило-
вича, секретарями дд. Гарасимовича з Коломиі
і Павлика зі Львова. Піеля доброі промови дра
Окуневского про те, що наша церков, виступа-
ючи протів слушиих змагань радикалів, стае
мачухою народа, — і знаменитих промов ч.
Івана Сандуляка з Карлова і ще одного ради-
кала, в сираві загального голоеованя, що разом
трівало 1 */2 години, - явив ся иа збір комісар
староства д. Ярош (котрий також просив нас
перед тим о запросинн, щ і ми й зробили!) і
коли скликуючий ті приватні збори, т. Творов-
ский не знав особисто щось 4-х участииків —
розвязав збори. На просьбу нрисутних, щоби
комісар говорив по руски, а не но польски, він
голосно крикнув: „рггергазгаш, игг§с!о\ѵут ]§гу-
кіега )Ѳ8І І^гук роіакі!“ Коли ж зібрані в один
голое стали домагатися, щоби таки говорив по
руски, д. комісар крикнув ще гОлоснійше: „Рго-
Ьус сісію, Ьо зргоіѵ іІг§ гапйаггноіѵ! Ось
яка у нас „переміна правительственвоі систе-
ми до Русинів11, котрою так чваниться ново-
еристи! Зрештою, сам д комісар небавом по-
мяк і говорив приватно по руски.
Зібрані все таки були одушевлені, бачучи,
що сей другий штурм радикалів на Станісла-
вів уже на половину повівся. За третим разом
— 161 --
чейже заволодіемо тим, доси ново-ериетамн
спасаемая повітом. Зрешгою треба піднести,
іцо станіславівскі ново еристи очевидно засо-
ром'лися і деякі з них, запрошені нами на збо-
ри, для перекони про слушність нашоі справи,
поводилнся достойно. Побачимо, іцо скажутъ
народовці на своім вічу, що мае відбути.я в
Станіславові 29 с м. На всякий случай сподіе-
мося, що до того часу саля Седельмаера зов-
сім окріпне
При нагоді мусимо піднссти, що нашим
вічем ревно занялися й станіславівскі робітни-
ки всяких народностей. Може се буде початок
до солідарного ноступованя робітників з селя-
нами-радикалами, котрих доси держитъ з да-
лека хибний погляд деяких львівских провідни-
ків гал. робітницкоі партіі, немов би то між
селянами і робітниками мало могло пути спіль-
ного. Напрямок, у котрім ми, радикали, ведемо
своіх селян, доказуе зовсім не те М. И.
Критика літературна і бібліограФІя.
ПИСЬМА К. ДМ. КАВЕЛИНА и ИВ. С.
ТУРГЕНЕВА къ АЛ. ИВ. ГЕРЦЕНУ. Съ объ-
яснительными примѣчаніями М. Драгоманова.
Женева, украинская типографія 1891, 8-о ст.
ХП -{- 227. — Книжка містить у собі далеко
б.льчіс.ніж сказано г. заголовку, а іменно містить і
листи названих російских писателів і діятелів
до Огарева й інших приятелів та свояків Гер-
цена ; кілька чернових відиовідей оетатного
Тургеневу й інішім про найдражлпвійпіі сира
ви (орігінальних листів Кавелина напечатано
11, Тургенева 61); за тим перечитано з „Ко-
локола" статі. писані, як тепер виходить, Ка-
веліним і Тургеневим, а врешті йдугь ось які
додатки: в справі відносин Тургенева й Дос
тоевского, лисги Тургенева до Драгоманова і
спомипки остатного про Тургенева. Текст по-
яенений передмовою й ' численними увагами М.
Драгоманова, а задля того перепечатаю з
„Колокола" й рідких підцензурних рос. виданъ
ті статі або випискн з них, котрі докладно
говорятъ про зачеплені в листах сипави: про
еманцінацію крестян, про волю в Росіі, про
етан студентів ітд .Додати треба, щэ тут же
надруковані й листи Тургенева до царя Але-
ксандра II. і незвісний доси проект всесослов-
но! петіціі до остатног >, зложений в кінці 1862
р. між інпіими й при помочи редакціі „Коло-
кола", з домаганем, щоби цар скликав зеМскчй
собор і з досить докладним нарисом вільних
політпчпзх і соціально-ёкономічних порядків.
Російским людям ми не потребуемо й ка-
зати, який скарб названа книжка для історіі
поступотго руху в Росіі. Історики т то руху
найдутъ тут нимало подробиць про многих его
участників і про самі справи Та, звіено, книж-
ка найбілыпе рисуе відносини К. Кавеліна й
Тургенева до того радикального руху, який
іпюв з Лондону від Герцена і его приятелів.
Листи Кавеліна, писані ВІ857 — 1863, зачіпа-
ють найбілыпе ііекучі на той час справили-
ста ж Тургенева, писані 1849—1869 рисуютъ I
і нам главного романописателя з того боку, з
котрого він доси майже не був звіепий —• з
боку его політично-соціальних думок і заходів.
I Показуеся, що Тургенев дуже горяче інтере-
сувався „Колоколомъ" (в одну пору 1860-1861
майже належав до редакціі). помагав ему пев-
пими звіетками з Росіі. справляв его на вір-
нійшу дорогу, в загалі мав на него вплив. Як
пе чудно від такого, в соціально-політичних
відносинах в загалі слабохарактерное чолозі-
ка, як Тургенев, а виходить, що з межи найліп-
ших Росіян того часу він один оказався на тілько
образованим Европейцем, що добре бачив
хиби і „восточників" і „западників" з Герценом
на переді. Особливо виступае Тургенев протів
ідеалізаціі рос. ііростонародя, що поясняеся
тим, що він один студіював той народ безпри-
страстно, для своіх писательских цілей, хоть
треба завважати, що у Тургенева те критич
не відношене до Росіян виходило і з прй-
хильности его до індівідуалізму та огиди до
всякоі колективности, в тім числі й до „об-
щини" й_____„артелі". Книжка в_ загалі досить
добре рисуе нам хиби й помилки публично!
діяльности навіть таких великих рос. діятелів,
як Герцеп, Кавелін і др.
Про політичні відносини Тургенева піе.щ
1869. росказуе нам М. Драгоманов у своіх
споминках про Тургенева — котрі ми, з огля-
ду на йіх важніеть для Укр. справи, надруку-
емо в „Народі" дослова, в укр. перекладі.
Видавець завважуе в передмові, що в его
колекціі е ще дуже богато писем Печерина,
Мельгунова, Н И. Тургенева, А. О Писемско-
го, братів Кельсіевих й інших, менче звіених
осіб до Герцена і Огарева „Письма эти, —
каже видавець, — кромѣ біографическаго ин-
тереса, представляютъ множество данныхъ
для характеристики реформъ въ Россіи и зна-
ченія, какое имѣлъ тогда „Колоколъ", для
уясненія начала революціонныхъ движеній въ
Россіи въ 60-е годы, польскаго возстанія
1863 г. и правительственной реакціи, жизни
русской эмиграціи и отношеній ея къ за-
падно-европейскому соціализму и наконецъ
-сложеніе-того соціально-революціоннаго движе-
нія, которое проявилось въ Россіи въ 70-е
годы". ;
Маемо надію, що в Росіі найдуться ліоде.
що поможуть матеріально видати ті неоцінені
матеріала, так як видавцеви ні за що йіх на-
давати. Обговорена книжка видана при помочи
кількох просвічених людей з Росіі.
Книжку можна діетати через нашу редак-
цію, котра радо береся посередничити в спра-
ві виданя дальших матеріялів між Росіянами
і М. Драгомановим, — як би того було
треба П. М.
ОБЪЯВЛЕНІЕ. Приготовлены для печати
мои „Записки", содержаніе которыхъ ниже-
слѣдующее :
Глава 1. Немировская гимназія до рефор-
мы Пирогова и во время Польскаго возстанія
63 года. Обрусеніе Каменсцъ-Подольская гим-
назія и ея обруси гели. Исключена изъ гимна-
— 162 —
зіи брата Ивана и его высылка на мѣстожи-
тельство. Послѣдній годъ моего пребыванія въ
гимназіи. Караказовскій выстѣрлъ.
Глава П. Кіевскій Университетъ и мои
скитанія съ одного Факультета на другой. Въ
деревнѣ я нахожу больше пищи для ума и
чувствъ, чѣмъ въ городѣ. Увлеченіе Физичес-
кимъ трудомъ и начало нигилизма. Оживленіе
Кіевскаго студенчества и студенческія органи-
заціи. Сожительства студентовъ коммупами.
Зарожденіе соціалистическихъ убѣжденій. Впе-
чатлѣнія отъ Нечаевскаго процесса. Начало на-
родничества. Американизмъ. Мои сборы за
границу.
Глава Ш. Пріѣздъ въ Швейцарію. Встрѣ-
чи въ Цюрихѣ. Намъ больше нравится Баку-
нинская Анархія, чѣмъ нѣмецкая Соціаль-Демо-
кратія. Жизнь русскихъ въ Цюрихѣ Мы отпра-
вляемся искать работу къ С. Готардской ту-
нели. Переходъ черезъ Фурку. Женева. Типо-
графія „Чайковцевъ14. Землекопная работа въ
Женевѣ. Мое возвращеніе въ Цюрихъ и учас-
тіе въ изданіи „Госиодарственность и Анархія11.
Поѣздка въ Локарно и знакомство съ Бакуни-
нымъ. Возвращеніе въ Россію.
Глава IV. 1873 годъ Арестъ Донецкаго
въ Россіи. Обыскъ у меня и мой побѣгъ въ
Кіевъ. Кіевская коммуна. Кіевскіе Чайковцы.
Я дѣлаюсь плотникомъ Обыскъ въ коммунѣ
Сапожная мастерская. Наши дебаты.
Глава V. 1874 годъ. Путешествіе въ на-
родъ подъ видомъ красильщиковъ. Слухи въ
народѣ о передѣлѣ земли и вѣра въ царя.
Мѣстечко Корсунь Кіевской губерніи и свѣде-
нія о Корсунскомъ возстаніи, происходившемъ
во время Севастопольской войны.
Глава VI. Возвращеніе въ Кіевъ и путе-
шествіе по подгороднымъ селамъ. Работа на
желѣзной дорогѣ. Попытка къ стачкѣ и отсут-
ствіе единодушія среди рабочихъ. Повсемѣс-
тные аресты Побѣгъ Ходько съ Кіевскаго вок-
зала. Ходько и я бѣжимъ изъ Кіева до Коро-
стыщева пѣшкомъ. Мѣстечко Радзивиловъ и
переходъ границы съ контрабандистами.
Глава ѴП. Кратковременное пребываніе
за границей и возвращеніе въ Россію. Болѣзнь
Ходько. Біографическія свѣденія объ Иванѣ
Ходько. Скитанія по чужимъ квартирамъ По-
мощь Тетельмана. Одесса и начало организа-
ціи кружка. Поѣздка въ Петербургъ. Наша
программа.
Глава ѴШ 1875 и 76 гг. Поселенія въ
народѣ. Волненія крестьянъ въ Чигиринщинѣ.
Знакомство съ Чигиринцами. Поѣздка въ Чер-
каскій уѣздъ. Чигиринцы на сахарномъ заводѣ.
Воспоминанія Чйгиринцевъ объ агитаторѣ кре-
стьянинѣ Хомѣ Прядко. Представленіе Чиги-
ринцевъ о царѣ и министрахъ. Случай съ про-
пагандистомъ. Наше ложное положенье среди
крестьянъ.
Глава IX. Съѣдзъ кружка въ мѣстечкѣ
Смилѣ, Кіевской Губ. Знакомства съ крестья-
нами. Наши знакомые крестьяне не вѣрятъ въ
царя. Бесѣды объ організаціи бунта.
Глава X. Знакомство съ крестьяниномъ- ’
бондаремъ. Жалобы на дурные надѣлы. Поселе -
ніе въ г. Елисаветградѣ, Херсонской губ. —
Начало розочарованія народничествомъ. Поѣзд-
ка къ знакомымъ крестьянамъ.
Глава XI. Покушеніе на жизнь Горинови-
ча. Бѣгство изъ поселеній. Арестъ въ мѣстечкѣ
Шполѣ, Кіевской губ., и неожиданное осво-
божденіе.
Глава ХП. Съѣздъ кружка въ г. Харьковѣ..
Организаціонная деморализація. Біографическія
свѣденія объ Иванѣ Дрчбязгинѣ. Распаденіе
кружка. Тяжелыя минуты.
Глава ХШ. 1877 и 78 г. г. Народничест-
во и политика. Впечатлѣнія отъ Русско-Ту-
рецкой войны. Наши забавы съ Кіевской по-
лиціей. Біографическія свѣденія о Викторѣ Ма-
линкѣ.
Глава XIV. Арестъ Малавского и Боха-
новского. Арестъ Стефановича и Дейча. По-
пытки овладѣть квартирой Стефановича. Ра-
хальскій- Очистка квартиры. Аресты и
обыски. Разговоры о конституціи. „Конститу-
ціонный" кружокъ. Волненія студентовъ.
Глава XV. Новыя мысли и новыя желанія.
Начало „террора11. Осинскій. Рукописная бро-
шюра брата Ивана. Сношенія съ Кіевской
тюрьмой. Возлѣ Осинскаго группируется кру-
жокъ. Элементы для созданія „террора11.
Глава XVI. Покушеніе на жизнь прокуро-
ра Котляревскаго Первая прокламація отъ име-
ни „Исполнительнаго Комитета". Моя первая
поѣздка въ Чигиринщину.
Глава ХѴП, Вторая поѣздка въ Чигирин-
щину. Положеніе дѣлъ въ Чигиринщинѣ. Кор-
пій и Кузьма — старосты крестьянской тайной
организаціи. Возвращеніе въ Кіевъ.
Глава ХШ. Удаленіе со службы тюрем-
наго ключника и поступленіе на его мѣсто
Фроленко. Приготовленія къ побѣгу изъ Кіев-
ской тюрьмы. Убійство жандармскаго капитана
Гейкинга. Бѣгство изъ тюрьмы Стефановича,
Дейча и Бохановскаго. Вторая прокламація
„Исполнительнаго Комитета14. Біографическія
свѣденія о Владимірѣ Малавскомъ.
Глава XIX. Поѣздка въ Одессу —• послѣ
казни Ковальскаго. Аресты. Попытки соглаше
нія земцовъ съ революціонерами. Полное непо-
ниманіе нами требованій времени.
Глава XX. 11-ое Февраля 1878 г. Воору-
женное сопротивленіе при арестахъ братьевъ
Ивичевичей, Брантнера и Свириденко. Мой
ареста. Сцены въ полицейскомъ участкѣ.
Глава XXI. Пребываніе въ Кіевской
тюрьмѣ. Встрѣча въ тюрьмѣ съ Чигиринцами.
Слѣдствіе. Очныя ставки. Борьба съ властями.
Тюремный бунтъ. Судъ. Смертный приговоръ.
Глава ХХП. . Жизнь въ тюрьмѣ до кон-
фирмаціи. Ночь передъ казнью. Свѣденія о
Людвигѣ Брантнерѣ и Владимірѣ Свириденко.
Глава ХХШ. Отправка въ Восточную
Сибирь. Мечты о побѣгѣ. Путешествіе на ло-
шадяхъ, на арестантской баржѣ и опять на
лошадяхъ до г. Красноярска.
Глава XXIV. Красноярскъ. Планъ бѣгства
посредствомъ „смѣнки" Этапное путешествіе.
„Смѣнка14 Избицкаго. Наши планы бѣгства. По-
пытка бѣгства.
163 —
Глава XXV. Моя „смѣнка“. Пребываніе
въ Иркутской пересылочной тюрьмѣ; Отправка
въ волость. Свобода и бѣгство съ мѣста при-
писки. Бродяжество. Погоня жандармовъ. Кри-
тическая минута.
Глава XXVI. Сибирская облава. Бродяга
Бѣловъ. Пріѣздъ въ Иркутскъ Возвращеніе
въ Россію.
Глава XXVII Пребываніе въ Москвѣ въ
1881 году. Бѣгство за границу.
Книга будетъ заключать въ себѣ отъ 18-и
до 20-и печатныхъ листовъ; выйдетъ она
двумя выпусками; цѣна ея будетъ пять
франковъ, для подписчиковъ же только
четыре.
Г. Г. подписчиковъ прошу внести впередъ
во два ф р а н к а; остальные дв а моли тъ
быть внесены послѣ выхода изъ печати . І-го
выпуска, который будетъ своевременно разо-
сланъ всѣмъ г. г подписчикамъ. ।
Май 1892 г. В. Дебогорій Мокріевіічъ.
3 огляду на важность оновіщених сиоми-
нок для іеторіі поступового руху на Украйіні
за дужс цікавий час 1863-1881, редакція На
рода рекомендуо йіх своім прихильникам, осо-
бливо в Росіі, і приймае пренумерату, котра
виноситиме для АвсцроУгоріцини 2 гульд., для
Росіі 2 рублі
РВХЕ(ІЬАІ) ЕМЮВАСУЛПГ Під та-
ким заголовком виходитиме у Львові від
1 іоля с р двотижневник, посвячений, з
одного боку, урегульованю еміграціі з
давних польских земель та опіці над емі-
груючими, а з другого боку, оглядови
розвытку в польских колоніях за грани-
цею і вдержаню звязи йіх з польскою ма-
тірю.
Редакція мае запевнене співробітниц-
тво чільнійіпих польских ем:грантів у дру-
гих частинах світа, котрі певне писати-
муть і про звіених собі руских емігран-
тів в Америці, так що газета може й
сим бути цікава і для Русинів, хоть
звіено, красше би мати свою таку газету
і свое товариство для еміграціі, бо з
польскою не буде богато корысти ані тут, ані
тиммемше вновихземлях, де Русини, захо-
плені сильными польскими організаціями, ду-'
же легко зможуть ыолячитися, так як тепер
вони словачаться Та все ж таки богат-
шим і світлійщим Русинам варто преиу-
меруваты Ргге^І^й Етідгасущу, бодай
для власноі інФормаціі (газета коштувати-
ме 4 гульд. в рік). По за кілько ми зна-
емо, то выдаютъ еі люде образовані й со-
лідні, на котрих можна спуститися. Адрес
редакціі й адмініетраціі: Львів, ул. Бра-
еровска, ч 20.
Жіночі справи.
ПЕРШЕ ЗАГАЛЬНЕ ЖШОЧЕ ВІЧЕ У
ЛЬВОВІ;
В тій самій справі реФсрувала. й Н.
Кобринска (по рхски).
„Коли мені отсе-поручено виказати в за-
галі, і спеціально для нашого жіноцтва по-
требу висіпих пікіл і університетів, то гадаю
що найлішпе вивяжуся з мові завдачі,
коли выскажу загадь пі причини, з котрих
вийшли ті потреби і так зване жіноче питане.
„Найперніа причина жіночого руху то
капіталіетичпа продукц я, котра запотребувала
вільноі праці як мущин так і жінок.
„Через те індівідуальна домашня, родинна
господарка, так звана „ХаЩга1ѵѵігПі8сЬаЙ.‘!, про-
валюе ся, Фабрична. продукція загортас усі га-
лузі людскоі праці, давний дрібний цромисл
упадае, і родина псрестае бути е ко-
номічною інстітуціею.
„Коли в початках кашталіетичноі продукціі
виступае лиш мущина протів мущини, з уліп-
шенем машини, котра вимагае що раз менше
мускулярних сил людских, стае протів мущини
жінка, а протів жінки дитина. Через наплив
конкурентів розпочинаеся боротьба пола і ві-
ка; жіпка робить конкуренцію чоловікови,
а донька батькови, як деякі авторы люблять
патетично виражатись.
Коли ж возьмемо тілько відносини зароб-
ковоі жіночоі праці , до заробковоі мужескоі
праці, тб завважаемо в тій боротьбі виробля-
ючеся одно загальне привило, а іменно, що
жінка, змагаточися побіч мущини
на загальнім торзі праці, д.охоплю-
юеся тілько менше кор не т и и х ста-
новиск, я все таки р а з-у-р аз пр ям у е
до ліп пі их і кор ис тпі йпіих становые к.
„Тож наперед витискають жінки мущин
яко депніне сталі робітниці, за тим яко ста-
лі Фабричні робітниці, далі хапаються висіпих,
білыпе промислових, торговелыіих і дохідній-
пімх занять, нарешті втискаються до фяхово-
наукового зарібку, де в першій ліпіі наступа-
ютъ учительки, пізнійше иизпіі уряднички, як
почтарки, телеграФІетки і др. Підчас того
спорадично стали появлятись лікарки, а з ни-
ми і претснсіі жінок до висших науково-про-
Фессіональвих становиск.
„Але тут, як раз коли жінки сягнули по
найвисший і зглядно найдохіднійший заробок,
став найвиднійший антагонізм мущин.
„Загально відомий глухий антагонізм му-
щин учителів до учительок. Голоеним того до-
казом може послужити Факт, що як передтогід-
ного року учителі шкіл елсментарних у Відні,
старалися о запомогу від міета, до котроі і
учительки мали претенсію, то з того повстала
між ними повна ненависти полеміка. Так само
телеграФІсти і ночтарі не долюбляють теле-
граФІсток і почтарок. Се бачимо і між робітви-
ками, котрі в. р. 1877 ва Французкім конгпесі
- 16І -і
вільноі з ними конкуренцій Бебель, один з пай-
білыпих речників жіпочого питана, з докором
виражаеся, іцо соціялісти, котрим не понятно,
що буржуазійні кляси не можуть порозуміти
так очевидно справедливих жадань соціялістів
і робітників, —- якось ніяким чином не МОЯІУТЬ
поняти таких самих справедливих жадань
яйпок.
„Та найбільше опору діянали жінки від му-
щин, коли зачали добиватись до університетів.
Тут стали мірити і важити йіх мозок, розбира-
ти відносини мозку до розміру цілого тіла А
багато учених, персважно німецких, як Гірт,
Біпюф, Беренбах, Рейх і др. стали піеля
того вносити о способности чи неспосібности
жінки до стисло наукових студій.
г „Та економічні обставили і вимоги пе по-
зваляли жінкам дочікуватись йіх ріпіеня, — йім
треба було жити і здобувати відповідні до то-
го умови. Давний споеіб зужитковаяя йіх пра-
ці заник, один ратунок удержана, замужв, не
кождій міг допасти ея, позаяк піеля статистич-
них обчислень білыпе « жінок, чим муіцип по
всіх краях і пародах, окрім одних жидів і де-
яких Сполучепих Держав Північноі Америки.
А про те ті пани причинялись іще до того,
що процее, відбуваючийся во всіх верствах
суспільности, зробив ся голосним аж при уні-
верситетах,' через що багато людей стали хиб
но думати, немовби жіноче питане зачиналось
і кінчилоеь на університетских студіях.
„Всеж таки ненастанне добивало жінок до
університетів достарчило наглядних доказів
спосібноети жінок не тілько до підрядних, але
й виспіих наукових занять. Тож бачимо, що в
деяких міецях, перше ставлені тут запори, ціл-
ком переломились, як в Америці, Росіі, в кра-
ях як раз вротивних собі відносинами політич-
ними а то й суспільпими.
„Але Факта завше найліпший доказ. Ітак:
в Сполучепих Державах маемо уже більше як
2000 лікарок, поважне число проФессорів і впа-
чне число адвокатів, а число студенток в Пів-
нічній Америці виносить над 1800. В Росіі мс-
дичні студіі для жінок були отворені від 1871
до 1882 р. і вони укваліфікували 850 лікарок.
Окрім того позволепі внепіі студіі жінкам в
Англіі, Ішпаніі, Швеціі, Норвегіі, в р. 1864 отво-
рено універентет для жінок у Парили, де чи-
сло студенток в р. 1890 виносило 152, і в тім
самім році піднеслося на 252. Та постеаевний
зріет числа папливаючих па університети жі-
нок найліпше можна банити на цуріхскім уні-
верситеті. В році 1864 зимовий ееместер роз-
почався одною Россіянкою, в р. 1867 було вже
крім Россіяпок і дві Англичанки, в р. 1868
бачимо одну Австріячку і 96 Россіяпок, а в р.
1873 було вже 114 студенток разом зо Швей-
царками.
„В Берні розпочалися жівочі .студіі допер-
ва 1874 р. і було від разу 42 слухачок.
„Постепенный зріет числа студенток видко
і на женевскій університеті, хоть тут в загалі
не велика йіх Фреквенція, позаяк Швейцарки
берутъ там менший уділ в студіях, як в інших
кантонах Швейцаріі, бо власне там середна
всрства, з котроі найбілыпе студенток рекру-
тукся, мае стояти матеріально лігапе, як в вие-
іпе завначепих місцевостях.
„Взявши цротс під розвагу, що жіноче пи-
тано виплинуло з чисто економі.чних умов, в
наслідок сильно розвиненоі продукцій упадку
дрібноі господарки 1 дріблого промислу, або
економічного інд і ві дуалі злу, ири-
дивім ся, як той процее в нашім. краю відбу-
вався, і о скілько ті всі умови впливають иа
розвій жіночого питаня.
„Коли зачнемо від сіл, то побачимо, що
воно розпочинаеся з упадком еільскоі госпо-
дарки і добробиту, коли наш люд став деінде
шукати зарібку. Та заким розпочався великий
еміграційний рух' до Америки, наші селянки
виходили масами до міет на заробок, де і те-
пер іще становлять поважне число служниць.
„При збілыпаючімся промислі в висше
культурно стоячих' краях, і навіть провінціях
нашоі держави, Фабричні вироби стали що раз
білыпе видирати заробок напшм реміеникам по
містах, так що йіх заробок почав не внетар-
чати на удержана цілоі родини. Тож жінки тоі
верстви зачали хапатиеь ручноі самостійно!
ираці, а особливо ігли, ставляючи розпучним
героізмом чоло виробам Фабричним, котрі йіх
на кождім кроці перемагали. То і вони при не-
достатку промислового руху в самім нашім
краю, де моглоби много жінок знайти заробок,
почали спадати до ряду служниць, і ще сум-
иійпіого зарібку.
„Число жінок не маючих де використати
своіх сил заодно побільшували жінки середних
верстов, де також заробок лиш одного мущи-
пи не вистарчав па удержане цілоі родини.
То і з тих одпі кинулись до нимираючого за-
рібку іглою, а другі почали втискатись до низ-
піих наукових становиек, як учительство, даль-
ше почт і телеграФІв і і. п. позицій. А в як
великім числі вони до того кинулись, найліпшим
е доказом, що до учительскій семінаріі ограни-
чено йіх число лиш до 40; білыпе не іірийма-
еся. позаяк за. велику, здаеться, конкуренцію
зробилиби мущинам тих заводів А коли пере-
глянемо викази жінок віддаючихся у нас тому
занятій, як також почтам і телеграфами від р.
1882 до 1892, то побачимо,. що число йіх май-
же подвоілось. I так, коли в р. 1882, ие вчи-
сляючи учительок по приватних домах і кон-
віктах, було в краю 1003, училельок, зтих 161
в монастирях. в р. 1892 то число майже подвоі-
лось бо піднсслось до 2135 (з тих 162 в монасти-
рях). Ие так дуже, але завше значно побіль-
шилоеь, також число жінок служачих при поч-
тах і телвграФах. бо коли в р. 1882 було 117
почтарок і телеграфіеток зі Львовой, то в р.
1892 було йіх вже 176 без Львова.
„Як всюда, так і в нашім краю стали жін-
ки стрёміти до висших наукових заводів. Пер-
ші, що зложили мужеску натуру були черно-
вецкі жидівки: Рубінштайн і Вельт, котрі посвя-
тилася медичним студіям за. границею Потому
мала зложити іепит зрілости якась Полька у
Львові, але про тоту нічого більше не було
пути. Врепѵгі маемо тепер на медицині в Ду-
— 165 —
ріху одну Русинку, Софію Окуневску, а тогід-
ного року в Золочеві зробила матуру знов одна
жидівка Матільда Шорр. Помимо тих Фактів,
для теоретичного розсвітленя жіночоі справи,
у нас дуже мало зроблено, хоть уже підчас
зйізду в Кракові на похорон Крашевского, по-
дано гадку основати товариство „Науковоі не-
мочи", в виді стипендій для студенток женев-
ского університету. А коли вже Чешки, Німки
і Русинки ігіслали петицію до парламенту о
вступ жінкам до університетів, в Кракові пов-
став проект уможливити жінкам вступ до ягел-
лонского університету, на підставі окружника
міністра Гавча, з р. 1889, зглядно дозволяючо-
го жінкам вступ на всі університети аветрій-
скоі імперіі. Також в Кракові почали деякі люде
старались о те, щоби заложити висту жіиочу
школу в роді шкіл гімназіяльних (Адріана Ба-
ранецкого).
Але те йідвоситься до західноі Галичини.
Жінки Польки східноі Галичини рушились в р.
1890, 13 грудня, беручи участь в справі загаль-
ного голосованя, де в інтересі жіночого проле-
таріату промовляв п. Брайтер. А підчае зйізду
соціяльних демократіи с. р. д. Р>анда Коішщка,
яко делегатка робітниць домагалась осібноі
організаціі для жінок.
„Живійше може справа жіноча обявилась
серед Русинок. Головних до того поводів без
сумніву треба щукати в загальних виказаних
мною причинах, тим більше, що середна вер
ства, серед котроі се питано появилось, заме-
інкуо переважно но селах, де заник домашноі
господарскоі продукціі вельми болючо відчу-
ваеся, а зтим і всі недогідпости становиска
жінки середноі веретви, де жінка майже ціл-
ком заложить від мущини, т. е. від его поно-
дженя, житя і смерти.
„Зазначити треба, іцо руска суспілыпсть
далеко біднійіпа від польскоі, і звичайно ру-
скі інтелігентні' родили жертвуютъ майже усі
заеоби грошеві на виспіе образоване мужескоі
молодіжи, а решта грошей, коли лйшаеся,
складас ся на посаг для доньок, і ті гроші
також переходятъ в мужескі руки, розуміе ся,
з кривдою для жіночого образована. Приспо-
соблені проте лиш до замужя, не завше ви-
ходять замуж, коли в цілій Галичині па 2.934.
595, мущин. приходить 3.024.3 2 жінок На
супротів тих Фактів, жінки ие можуть бути
перебірні і ідуть за тих, котрі після давно
уробленого терміну, траФляються, тож ведібра-
пі замужя не рідкі, а ще до того додати треба
гіркий стаи вдовицъ по любих чи нелюбих мужах.
„Все то е справді ціхи не лиш одноі ру-
скоі інтелігенціі, а цілоі середноі веретви люд-
скоі суспільности. Та у нас через економічну
тісноту, як те, що тота інтелігенція, як сказа-
но, складаеся переважно з попів замешкуючих
по селах, сільске жіноцтво не може користа-
ти і 3 тих невеличких привілеів жіночоі са-
мостійности, яку вже мають жінки по міетах,
як даване приватних лекцій, улекшенмй до-
ступ до деяких уже дозволених для жінок фя-
хових занять, як і до публичних шкіл. Тож коли
загальне певд оволспе з своего положена е пер-
шим ступнем до поступу, то те невдонолене
можна на певно вважати головною причиною
викликаня жіночого питаня між Русинками се-
редноі веретви.
„Жіночий рух з певною означеною свідо-
мостею своіх цілей розпочався серед галицких
Русинів властиво 1884 р. завяз^нем жіночбго
товариства в Станіславові. Передтим бо жінки,
беручі участь в деяких наших загальних спра-
вах, нічого білыніе не доказують, як лиш те,
що во всіх білыпих соціяльних рухах, світлій-
ші жінки завше брали участь; свідомість же
що до жіночого питаня яко вибореня собі лич-
ноі незалежности і рівного з мущинами права,
во всіх галузях людскоі праці, розпочинаеся
безперечно завязанем станіславівского товари-
ства, в ціли розсвітленя жіночого питаня через
літературу реаліетичного напрямку. Та для
рускоі суспільности той обяв 6ув іще так иу-
жий, іцо не обійіплось без сумних наслідків
для ініціаторки тоі думки, котру Формально
прогнано, стараюея надати товариству іншу
ціль, котру з гори окликано за непрактичну,
хоть товариство з нервіетвою цілею могло
статись для жіноцтва тим, чим е пр. тепер то-
вариства Просвіти або Качковского для ваіпо-
ГО ЛЮДУ.
„Помимо того в р, 1887 вийіпов Жшочий
Альманах, де на підставах економічних, стара-
нбея оправдити стремліне жінок до усіх галу-
зёй суспільноі людскоі праиі
„Друга точка програми жіночого нитаня,
‘поставлена Русинками, пояснена на стрийскім
вічу. дня 1 вересня тамтого року. Тут на під-
ставі економічних еволюцій, котрі постепенно
ведутъ до упадку економічного інді-
відуалізму, і випихають жінку з еі доте-
перішного становиска в суспільности — звер-
нсно увагу, що на підставі тих самих еконо-
мічних еволюцій виходять перетвореня
о колективнім характері, на котрі
жінки нильно повинні звертати увагу, і в тій
ціли вказано на прімітівні у нас того завязки,
як охоронки, а в дальшій перспективі ігокла-
дено спільні кухні.
„Отже несправедливо закидаютъ нам якесь
міецеве значіне, коли власне жіноче питано по-
ставлено у нас так, як воно з загально-еконо-
мічлих трансформацій певних даних умов ви-
ходить, розвиваючись одночасно з іншими со-
ціяльними питанями, котрі також стремлять до
нереміни праці й власности індівідуальноі на
колективні.
„Дальше коли в р. 1890 Чешки і Німки
подали петицію до фади державнрі о вступ
жінкам до університетів, Русинки подали і від
себе таку саму петицію, — а коли по поводу
розвязаня ради державно! петиціі мусіли бути
поновлені, поновили еі також і Русинки на
стрийскім вічу, де крім встуііу до університету,
домагались також креованя хоть одноі жіночоі
гімназіі, а властиво доповненя 8-мо клясовоі
дівочоі виділовоі школи предметами шкіл гім-
1 назіялышх. Петиція дня 8-ого січпя 1Я92 р.
— 166 —
була предложена палаті петиційною комісіею,
і реферована послом др. Кавніцом разом з че-
скою петиціею, піеля чого палата приняла пе-
тицію і .віддала правительству до узглядненя.
Отже петентки можуть сподіватися зреалізова-
ня своіх домагань, тим білыпе, що за ними ду-
же агітуеся, а Чешки й Німки й приватно коло
них заходиться.
, Гадаю проте, що тепер головним нашим
стараньи повинна бути жіноча гімназія, котроі
отворена далеко менше мож надіятися від пра-
витетьства, як позволена ветупу до університе-
тів, позаяк всюди правительства скорпіе годить-
ся на вступ жікам до університетів, як па отво-
рене середних пікіл. У Франціі нпр. отворено
університет в р. 1864, а, устава позваляюча ва
дуже недостаточні середні школи, по довгій і
тяжкій боротьбі в парляменті псрейшла до-
перва в р. 1880. I в Росіі жіночі гімназіі ду-
же недостаточні, і подавані ,в них відомости
дуже недокладні, так що цілком не вистар-
чають для університетів, і той брак мусять
жінки доповняти приватними студіями.
Що і наше правительство не буде в тям
снішитись, пайліпший доказ те, як воно не
спчпиться з креованем руских гімназій в краю.
„Вношу проте, щоби всі жінки, котріжіно-
чою справою хотілнби занятись, без ріжниці на-
родности і віри, завязали товариство, в ціли за-
ложена приватноі гімназіі, на взір ческого то-
вариства „Мінерваи, в той спосіб, як се про-
сили в евоій петиціі у правительства Русинки,
а іменно, щоби істнуючу тепер 8-мо клясову
виділову жіночу школу, постепенно доповняти
предметами пікіл гімназія льних“.
Зібрані, котрі сей реФерат приняли ряс-
ними оплесками, одноголосно ухвалили пред-
ложену референтною резолюцію.
'Далі буде).
ВІДОЗВА. Товаришки Русинки: В порозумі-
ню з деякими Подругами загадали ми занятись
придбанем фондіе на поставлено п а м я т ника
Тараса Шевченка. В тій ціли постановили
ми кожда з нас жертеувати якусь еласноручну
роботу, — чи то з гафтів, чи вишивок. чи ма
люннів, чи плетінок і пр. що котра уміе, — на
базар чи лотерію фантову, з котроі ввсь дохід
лризначуемо на повисшу ціль.
Знаючи, що як нам, так і всім другим на-
шим ТоваришнаМ справа поставлвня таного па-
мятника рівно лежишь на серці і що й вони з
найбілыиою готовостію приступлять до того
діпа, — повідомляемо йіх о тім нашім постано-
вленіе і завзизаемо до спільноі праці.' Не менче
просимо пояснити сю справу і Посестрам нашим,
дівчатам міщанским та селянским та запросити '
йіх до співучасти. Мапі у ставочки, новнірчики,
пояси, запаски, гердани і прочі йіх роботи оці
нитьсн рівно і навіть висше, ян наші світові ро-
бота, і лепта йіх буде стократно більша ніж
наша.
Щоби можна порішити, копи дало б ся та-
ку лотерію чи базар урядити, просимо зголосити
найдалыие до 1 го верасня сего ропу: хто і якою
работою причинить ся до згаданоі ціли і до
якого часу обовязуеся еі доставити. Вснкі зая-
вленя про співучасть подадутъ ся до припю-
днии відомости для контролі і для заохати
других:
Зібрані роботи передадутъ ся ново-завязу-
ючому ся „Нлюбови Русинок у Львовѣ з призна-
чвнем на маючу устроітися лотерію- фантову
чи то на базар.
Було би пожадане, щоби першу лотерію чи
базар з тих праць дало ся устроіти вже перед
Різдеом Христовим сего року — в час, коли, роз
ходить ся найбільше дарунків. Тогді могла би і
розпродаж річей скоро укінчитися, і ми мала би
то вдоеолене, що перший гріш на здеигнене памя-
тника руско украйінскому Нобзарвви, котрий так
чудово виспівуеав долю дівочу, поплив з наших рук.
Вснкі переписки в повисшій справі просимо
адрвсувати до підписаноі:
Ирина Гераеимовячівна в Яноеі під Льво-
вом.
Дня 3. л. с. м. арештовано в Воло-
чисках, у Росіі, нашого товарища, Якова
Н е в е с т ю к а, медика з Кракова, найшов-
ши у него три річники „Народа' і но
одному примірнику украйінских видань,
не заборонених в Австріі. При нагоді за-
значуемо, що недавно скинено з посади
кіевского цензора, д. Ромера за те, що про-
пустив на Украйіну оновіданя Франка п з.
В и о т і ч о л а, з предмовою М Драгома-
пова, чим „Правда" в свій час була со-
блазнилася. Сі два Факти чейже безпере-
чно доказують, що ми москвофіли, 4— як
твердятъ новоеристи, — і стоімо в івели-
ких ласках у російского правительства,
котре, з свого боку, такими поступками
славно документу© свою прихильність до
„пригнічених братів-Галичани.
Се чи сло опізнилося трохи через те, що
мусіло вийти подвійне. Додаемо до него 2-ий
аркуш цраці М Драгоманова про Швейцарію
(ст. 9 - 24)_____________________________
Видавець і гллопипіі редактор Михаила Павлик. Редактор иідвічальиий Івап Франко.
„3 Народноі Друкарні8 Войтіха Манецкого, під проводом Годака.
Рік ///.
Львів 13 л. юля 1892.
Ч. 13 I 14.
к= -----------
Виходить 1. і 16. л-
кождого місяпя і ко-
штус ва рік:
в Австро-Угорщині 4
гульд а для заграниці
8 рубл., 12 Франків, 10
марок або 2’/, доляра.
Одно число 20 кр.
:
Редакція- Львів, (ул.
св. Марка -х. 12.) відно-
відас тілько за зміст
і точный вихід газети.
Рукописи мають бути
писапі цравописю На-
рода. 3 редактором ко-
жнаго 'ритивідіі —12
рано і зід 3—4 п. об.
Адмініі нація й експе •
диція: : ул. Зибліке-
вича ч 10, в кватирі
Івана Франка.
*-----: .........
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКО! РАДИКАЛЬНО! ПАРТН.
Политика краева і загранична.
ПЕІ'ШЕ НОВОЕРСКЕ ВІЧЕ НА ПРОВІНЦП. Як
звіено, нова ера визначилася між ішпими й тим, іцо не-
величкий кружок львівских народовців вахопив політику
народовскоі партіі (а, по его думці, навіть усего руского-
украйінского пароду!!) в своі руки, без відома навіть
завалу львівских народовців, і що орган того кружка,
„Дѣло" відмовляв ширпіій публиці, а надто селянам,
права займатиея политикою і був противний народный'
вічам. Та, під напором критики радикалів і йіх завою-
вуючоі політики серед народу, котра туй-туй мала на-
копити і етаніславівский повіт — едину доси пе зовсім
страчену иозіцію народовців серед селян, -— наро-
довці муеіли змінити свое поступоване, і зволили
выступити з своею политикою і перед селянским
вічем, і то найперіпе — в Станіславові. Після дов-
гих приготов, серед ненастанного страху перед ра-
дикалами (як то звичайно бувае у людей в печистцм
сумлінем), папруживши всі своі еили, котрим піоіли в
поміч. і власти громздскі й цорковні, — народовці таки
стягнули 4 с. и. до Станіславова, до салі польское о
театру,’) численно віче в 6С0 люда — селян (звіено, по
найбілыпій частині песвідомих) і духовноі й світскоі
інтелігонціі, між котрими зрештою були й купки ради-
калів і москвофілів.
Перед такою збиранипою народовці ниступили,
ні більше ні менпіе, як з обороною новоі ери й усею
„Народною Програмою", не то мов перед аеропагом, не
то мон перед стадом, котре треба було венкими штуч-
ками довести до того, щоби вопо проковтпуло ново-ср-
еку політику та поблагоеловило сі на далыпу дорогу.
Задля того, на предсѣдателя віча, запропоновано
вайдостойнііішого і найспосібнійшого до того кандидата
— Дра Савчака, котрого й вибрано благополучно, бо
ми не хотіли робити народовцям скандалу, який вони
в свій час зробили нам, виступаючи протів Дра Окупев-
.’) Очивидячки, умиспс не до салі Седельмаера,
котру коміеія признала яа кріику, зрештою — може
знов тілько до першого радикальною або робітницкого
віча...
скоро, зовсім оосктивного чоловіка, в ролі предсѣдателя
(що ему признавали й ті, що робили скаидал).
Др. Савчак, як усякий малокультурный чоловік,
та ще Русин, що вихопився понад сіру маеу, вва-
жае себе безмірно виешим від товпи, котру мае за глу-
пу і достойпу усяких каверв; а й супротів своіх полі-
тичних противників, Др. Савчак не перебирае в средетвах
— грубіи обході, відмовлюваяю йіи основних прав, не
то людских і констітуційпих, а просто прав приличних
зборів товариских іти. На се Др. Савчак дав світлі до-
кави на зборах „Просіяти" й „Р. Бесіди", — про котрі
й пишеея в еім числі. Зараз після першого реферату,
Дра Костя Левіцкого, про нову еру й „Народну Програ-
му" —то б то після найважвійшого реферату для саиих на-
родовців, Др. Савчак заявив згори, що позволить діе-
кутувати над справами йж після всіх реФератів, то б то,
на самім кінці віча. Зачудований таким нарляментаріз-
мом, я поставив виесок, щоби над справами діекутувати
зарав після дотичних реФератів і попросив о голое, до
першоі справи (я думав говорити про конечпіеть сиіль-
ноі — політичноі, еконоыічноі й просвітноі акціі Русинів
усіх партій і скритикувати перешкоди до того — між
іншим ів „програмах" ново еристів) Др. Савчак, схопив-
шися з міеця, аавважав, що я, як журналіег, в загалі
не маю права забирати голосу, а тим менпіе маю пра-
во відкликуватися до зборів протів его постанови і, зві-
ено, навіть не думав иіддавати мого внеску під полосова-
но. ) Се обурило навіть чесиійших народовців, і один з
них, Др. Е. Олесніцкий горячо вступився за свободу
слова і від себе поставив мій внесок. Тоді Др. Савчак
скрутився мов лие і заявив перед зборами, що справді
вони тут висші від него і мають право рішати, і, хоть
з тяжким серцем, а муеів піддати внесок дра Олесніцкого
під голосоване. Протів плеску заявилися всі новоеристи,
') Мотів про „неуміетніеть голосу з дневникарскоі
ложі“ (ми сиділи за столом, на сцені, зараз побіч пре-
зідіі) похвалив після віча навіть один в найчільнійших
народовских оиозіціоніетів, котрий перед радикалами
грае ролю йіх союзника і котрого вони систематично
боронять від тероризму ново-еристів у „Просвіті", „Р.
Бесіді" іти. Очевидячки, сердегам засліпило очи, що д.
Белей, з тоі ж „дневникарскоі ложі" навіть мав реФерат.
। Ми вже й не кажеио про моральний бік такого мотіву і
лишаемо его на осуд іеторикам „новоі ери“...
— 168 —
добре шітрееовані иередом і зпаючі, що іиакшс нова
ера могла бн вломити голову на самім норозі віча; ми
не хотіли знимати бучі для того, щоби розбити віче
(хоть і могли ее зробити) — і внесок Дра Олесніцкого
уиав. Бачучи, що таким чином, віче стало чистою ко-
медіею, ми по клали зовсімне забир.іти голосу.') Мимож
нас, ніхто не забирай голосу ані піеля одного дчльшого
реферату, хоть Др. Савчак, ні відси, ні відти, зараз піеля
другого реферату опять самовільно отворив діскусію.
Очпвидячки ходило головно про те, щоби перешварцу-
вати нову еру...'
Таким чином, діскусія над рефератоы Дра Левіц-
кого прийшла на порядок дневний аж під самий конець
віча, коли велика частипа опозіційних селян, знуджена
рефератами, вийшла. Все-ж таки замельдувався до го-
лосу Василь Петрів, селянин з Підмихайля, коло Калуша,
— москвофіл. Навівши ряд безпідставних нерееліду-
ьань селян в ріжнпх еторонах східноі Галшшни, д. Пе-
трів супокійно виводив, що нова ера нічого не перемі-
ппла і поставив внесок, щоби віче візвало руских послів
-до спільшд- акціі для обороші прав руского народу, як
то було перед новою ерою. Коли-ж д. Петрів поз-
воляй собі щось завважіти серед безтактноі і про-
вокуючоі відповіди ново-ериста Коритовского, До. Сав-
чак схопився і заявпв Петрову, пр коли не змозчить,
то велитъ его вивести вон — і тут же э’явплися назад
д. Петрова поліціянти, щ > були в салі в значнім чиелі.
Нічого казати, іцо такі інцідеити основио ком-
промітують нову еру.* 2) Найсумвійше, що протів д.
Петрова виступив зараз і Гурик (мужицкий поеол !!),
як протів зрадника Аветріі й революціонера!! Отже., по
вашій думці д.Гурику, зрада Аветріі й революція—навіть
прилюдне конетатоване простих надужить на селянах
за „москвофільство", під котрим X. В. певні круги на
провінціі розуміютг, і соціалізм і украйінеке гайдамацтво і
всякий вільнійіпий проян серед Руепнів ? Отже револю-
ційне становиско займав і руский соймовий клюб перед
новою ерою, бо він впетуігав протів таких надужить на
Русинах усіх партій??... По-що-ж ваші сопартійникп,
сервілісти над сервілістами, чванятьсщ що хотять боро-
нити горожанских свобід руского народу??! Сказали би
просто, так як і ви !
3 поводу виступу д. Петрова повстала суперечка й
') „Дѣло", котре виноепть „свободу слова11 на
вічу, каже, що я особпсто міг далі забиратя го-
лое. Я питаю д. Белея: чи позволила би на таке его
честь піеля того, якбп ему предеідатель віча відмовив
був права забирати голое через те, що він журна.ііет?
Міні бачиться навіть, що на справжяього' журналіета,
шануючого свій Фах, сам д. Белей повинсн був за
стрейкувати-з своім реФератом, доки би Др. Савчак пу-
блично не взяв був своіх слів назад Скажете: „а, ви
наш противиик, ми нічим перед вами не обовязані".
На се відповім: ііо <1 і е т ііі і, сгавііЬі — гороіж-
ніеть Савчаків дуже еляетична...
2) Треба додати, що Др. Ствчак домагався від д.
Петрова, щоби говорив (так як то іде в соймі) а не чи-
тай, хоть супротів ново-ериста Дмитрашт, звіеного віііта
з Ямниці, що також робив гала-бурду па нашім вічу,—Др.
Савчак того не зробив, тілько просив его корогше говэ-
рнти. Др. Савчак, у своііі антіиарляментарній дія.тьности
на вічах і зборах в загалі покдикусся на практику соймо-
ву, і через те нам бачиться, що посли соймові повішні до-
бре вастановитися над поза-соймовою поведінкою Дра
Савчака.
межи прпсутішмц селянами, та невеличка, так що ново-
еристи іі тут „побіди.іи“. Іменно, піеля горячоі промовп
молодого та вже нрославпвпюгоея езоімп чудесами нам-
отчика Сіменов'ича із Стопчатова під Коломиею,3) — про
те, що нова ера злила на Рутенців тілько благодати
що лишасся тілько поблагословити еі на далыну дорогу
і замкнути над нею діскусію, — Др. Савчак піддав під
голосованн сей і свій внесок про те, хто годиться з ре-
золюціями Др. Левіцкого, — котрих остатніій п а-
віть не став и в ані підчас реферату, ані тепер. Обом
внескам притакнено, і таким чином незряча — письмен-
на іі непиеьменна товпа похвалила нову еру - чого
новоерастам тілько було и треба.
Скоро піеля того Др. Савчак „для пізньоі пори“ (бу-
ло 3 година) і „на бажане комітету“ власновільно закрив
збори, хоть ще деякі селяне хотіли говорити, та перше
піддав під голосованс свій внесок про конечніеть подяки
„комітетови" і референтам, що й ухвалено.’) Та,
для доказу евоеі безпарціальности, иово-еристп позво-
лили промовитп ще одному селянинови, свому, д.
Трачеви;‘ Котрий-ііостагіив—внесок -вислати- -по-телесра-—
фу подяку провідникови новоі ери — д. Гоманчукови,
що ново-еристи, з великими сплесками, й ухвалили.
3 еамостійних внесків заслугують ще на увагу
вноски селян Ів. Костюка про пискові справи і Івапа
Сербина—про збитковане вояків. Внескодавець попирав
свій внесок горячо й ілюстрував ярко. Жертви того збит-
кованя і доси або убивають себе, або виходять з війска
кашками, що найбіль шим тягарем надуть влаеве на се-
лян і на сільекі громади. Д. Сербпв ставпв внесок іцоби
віче візвало правительство вглянути в сю справу і зробити
раз тому конець. Та, звіено, Др. Савчак не хотів піддати
сего внееку під голосованс, кажучи, що щось такого вже
видано, — хоть така ухвала віча дуже була на порі, бо
от людяшйші посли в раді державній власне підносять
справу, порушену д. Сербином, т. е. справу збиткованя
вояків власне в Галичині Правда, се роблять чеекі
посли, молодочехи, бо рускі посли очпвидячки не хо-
тять „слабити руского пароду" такими виступами... От-
же й Др. Савчак постуиив собі зовсім консеквентно...
Перед самям кінцем віча пописувався проповідю
звіенпй галабурдник на пашім гіеріпім~вічу~'—' о. Стру-
тииский з Ямниці. Він доказував, що вся біда Русинів
від того, що дівчата ходить до школи разом з хлопцями.
Всі з него сміялися, не виключаючи й ново-сристів.
Тілько ж ново-еристи :г великим удоволепем приняли
заяву того-ж о. Струтинского. сказану зараз піеля ре
Ферату Дра Левіцкого, що над „Народною Програмою"
ніщо навіть діекутувати, бо вона немов винята ему, о.
Сгрутинекому (і веім попам) із серця. О. Струтинский
3) О. Сіменовпч устроюе попівскі збори для на-
ряди над тим, як би знищпти радикалів, — а по за те
займаося й ііппими чудесами: він іменно відкрив в
керииці на своім подвірю образ матери божоі — до
котроі яапливае народ по цілющу воду, котра-ді пома-
гас на всякі хороби Богомільні „добро пльно" кидаю іч,
крейцарики, іц >, звіено, идутъ у кешеню о. С.
') Моральиу вартіеть того внееку видно буде най-
красше з того, що, по еловам д. Гурика при відкригв»
віча, его устроілн громадки етаніс.іавівскііх і львів-
еких Русинів, до котрих натурально належав і Др.
Савчак,
— 169 -
— ультра-ультрамонтанець і темнолюбець. Чи не харак-
терно для реферату Левіцкого, для „народноі програми" і
народовців ??
Нам лшшілося ще сказати Дещо про реФератп.
Нам ще прийдеся говорити на іншім місці про
реФерат Дра Е. Олесніцкого про те, що пищитъ наших
селян і обертае іііх рівність перед правой у чисту фік-
цію. Се був справді зпаменитий, горячо проказаний
реФерат, котрого селяне і всі зібрані слухали з всличе-
зною увагою і певне з найбілыиою користю. Др Оле-
скіцкиіі, в котрого жилах чимало радикализму, одни го-
ворив дуже радикально і поетавпв радикальні внески,
доыагаючися, щоби в економічних селянских справах
іпіли спільио Русини всіх партій, без огляду на ріжниці
в ііоглядах на деякі справи. Між іншим Др Олесніцкий
підніс ті некучі сцрави, про котрі напр. я говорив на
бродскім вічу — т. е. про конечність організаціі праці
наших зарібних людей па чужім і заложена товариства
для охорони наших зарібних емігрантів. РеФерат Дра
Олесніцкого,— можна еміливо сказати,—один епас честь
віча. Він ярко відбивлв від усего віча і на прах розбивав
патріотична іі еервіліетпчні деклямаціі й пове.дінку всіх
інших ново - ереких бесідників, ночинаючи Дром Савча-
ком, котрий в інших міецях того реферату, просто не знав,
де захог.атиея і що діяти. Та віп не смів виетуиити нро-
тів Дра Олесніцкого, бо той иричвеляеея до народовців
і вопи не можуть до реіпти відпихатм від себе чоловіка,
іцо один з них усіх знав іцо небудь з екопоміІ,
Верхом глаголайства і нудярства був реФерат
судді Волянского, про дрібні сладки — хоть він трівав
усего 8 мінут. Д. Велей вялив зібраних ціліеіпьку годину
про політичні, просвітні й інші новосрскі справи, без
толку і очивидячки без приготови, держучися „народноі
програми". Кумедно, що власне одного д. Белея —в ва-
галі найсмирнійшого бесідника. котрий де міг; казав,
що вес йде до ліпшого з боку уряду й Поляків — пе-
ребив иравительственний комісар д. Ярош ва самий на-
тяк про те, що таки іце не видно повного пошанованя
нрав для Русинів з боку правительства. Нудний для
всіх і вялий був і реФерат д. Нагірного, про взірцеву
громаду. Правда, в реФераті д. Нагірного були іі добрі
вспоити на , взірпеву г[>омаду“, сиіс були й просто шяі-
хотв'орні, як те, щоби грунтові селяне не ходили на
зарібки, а иильнували своіх грунтів, та щоби всі се-
ляне „ходили тілько в тім, що самі вироблають,
а не хапалися „мод и"!! Був ще й спеціально
Гуриківский реФерат, як було зазначено в про-
грамі. Всякий мав право думати, іцо то буде посольске
справозданв д. Гурика, і через те многі виборці і прави-
борці прпладилися з ріжними вапитамй, як про те, яку
ролю грав іи. посол у новііі ері, як він дума сиро патро-
нат, чому противний вагальному голосованіе і т. и. Тмм-
часом почуто від д. Гурика реФерат про безпосередні
вибори. без цокасованя курій внборчих. РеФерат був
цікавий тим, що д. Гурик виказав цифрами з виборчоі
практики, що Русини „уцоеліджепі в Австріі найбілыпе
з усіх народів", що натурально йде протів того, що д.
Гурик сказав далі, з такнм злорадство» полемізуючи з д.
Нетровим. (В своій вступнііі промові, відкрпваючи віче,
д.Г, вніе многолітствіе для „найяснііііпого монарха, з ла-
ски котрого у нас така красна свобода і спокій"). Коли
в загалі гірко подумати, що такпіі розумний селянин
носол, як Гурик пішов у нову еру, котра немпнучо веде
до простраціі рускоі маеи супротів еі ворогів, то вже
просто гидко було бачити, як д. Гурик роспинався на
вічу за тоту нову еру, супротів своіх же братів- селян...
Завважатп треба, що комітет умисне відсунув реФерат
Гурик а на самий конецъ, так що й через те годі було
лю дім над ним діекутувати.
Найліпший, як на ново-ериста, був реФерат
Дра Коста Левіцкого, що трівав ціліеіньку годину. Бе-
сіда Дра К. Левіцкото, то був узір ново-ерского „ходу
номежи дощ", образецъ порожні та адвокатскоі
крутні на тему „нельзя не сознаться, но невозможно и
согласиться", але заразом прекрасно пояснено сути новоі
ери й „народноі програми", добрі точки котроі ми, в
своій наівности, взяли були ва сущні. Через те ми й
подасмо зміет того реферату піеля наших точних за-
писок, словами самого д. Левіцкого, яко новоерский до-
кумент тим більше, що в „Дѣлѣ (ч. 142) він пофйль-
ігпгв а и и й. у
В політиці, як і в гоеподарстві, почав Др. Левіц-
кий, треба „порядку",— котрий очивидячки узялпея за-
вести новоеристи. Пізпаймо ж йіх дорогу й ціль. Коли
загал Русинів переконаеея, що перша „тверда й проста",
а Друга „висока й чиста*' то повинні чим скорше сту-
пати під ирапор ново - еристів, „аби не зайшло наше
с о ни е “.
X то ми е ? Ми Русини ні „сякі", ні „такі"
як кажуть, —ми хочемо почути свое „політичне я".
Мй народ самостійниіі, давний, з 1000-літньою минувши-
иою, дірвавшийся свободи „волею (австрійского) монар-
ха і свобідного права або констітуціі**, і бажаючий роз-
виватися, на тій иідставі, яко „свій питомий нарід".
Паи дорога паша мова, минувшина, народні звичаі, пис-
меиніеть, земля і увесь народ. Одним словом наш ира-
пор — Русь для Руси!
Чого ми хочемо? Ми хочемо жити і успішно
розвиватися ; хочемо, або всім було добре : і господа-
рям та майетрам, і наймитам та робітникам, що „йім
иоиагають"; хочемо добра всім труженникам по варета-
тах, у полі, в хаті, чи уряді — одним словом, усему
рускому народови. Працю за для того мусимо почати
„від долу", т. е. від розуму — просвіти всіх руских
верстов в мові народній, на грунті національнім Наша
ціль — бу дити в цілім народі, яко основі нашоі буду-
щини, к о чу т е своеі народности або — г о ро-
жа н с к у с а и о с ві д о м і с т ь (!!).
Понри иросвіту, нам треба „гаразду народного",
„маетку народного" бо „що в евіті може бідолака"? Для
того треба приложити власні руки, аби земля не про-
падала, а прибувала та аби давала як наіібільший дохід.
Тому годі всіи сидіти на грунті — треба оратися до
купецтва. промислу і „до всего іншого", — в загалі
треба, аби „все верталося до нас і аби ми ще й з дру-
гих заробляли гроші". До того треба, щоби податки бу-
ли не тяжкі й рівномірно розділені, аби держава, край
і уряд опікувалися ,,робітними людьми" по міетах і се-
лах, боронили слабших. від кривд і визиску — одним
— 170 —
словом, треба абп „було змінено все, що спиняе наш
господарский розвій**!!
Ходить тілько иро те, щоби знати, як би „най-
ліііше змінити теперішниіі лад на землі**. Отже то мо-
жна зробити поступом, але поступом здоровнм, розум-
ним. 8а таким поступом і ми, Русини, і ним ми станемо
елавні в науці й штуці, для себе і для людскости. Та-
кпіі здоровиіі ноступ приніс вам конституцію: рівність
усіх людей і народів, свободу чоловіка, — котру ні-
кому не нільно нарушувати, — супокій хатний, всякі
становиска, свободу сумліня, слова, письма, зборів і
товариств, самоуправу. Констітуція то ласкава й добра
господина, що щедро застелила стіл. Але наш нарід
туди не йде.
Ми мусимо заховувати істнуючі свободи і здобу-
вати нові, „яких нам треба** — вічами, письмами, полі-
тичними товариствами, — одним словом, мусимо йти до
того, щоби не „одип-два як стадо гнали нарід навперед
себе, але аби сам нарід ішов!!“
К у д и ми йде мо? А вжеж до нового житя ;
хочемо бути нарід-собі! Нам н і к у д и „о г ля д ат и с я
поза нашу державу; ми тут хочемо жити й роз-
виватися, де нас у перше пошановано**. Через те ми
хочемо, аби Австрія була сильна внішпо й нутренио,
аби ми „добились того, чого нам потрібпо**, бо ніяке
віііско й багнети не зможуть так крішсо піддержати
Австрію, як „вільний нарід*1 Але ж ми всі мусимо так
ноступати, аби „нас не посудили, що ми протів дер-
жали **.
Після держави йде — в і р а. Кажутъ, і то навіть
деякі Русини, що віра до програми не належитъ. Такі
люде мають рацію, але не у нас; у нас руско-катол. об-
ряд тіено звязаний з народностію між іншим тим, що в
нім живе й наша мова (попи: славно !), наша віра збе-
регла нам нашу народніеть , наші священники завше
стояли й стоять за свій варід (славно !) і ниньки вони
вірою ширять в народі світло правди й любви*1 (славно!).
Кождий нарід мае свою віру, тому то ии „виступаемо і
будемо ниступати протів зміни віри і безвірства11 (сла-
вно !), і бажавмо прав для нашоі церкви.
Після церкви йдуть сторонництва. Сторонництва
то добраріч, ознакажитя. але іі етороішицтв.а „мають
своі границі11. Ми готові йти з людьми інших сторон-
нйцтв, але тілько з такими, що „иарід мають за нарід*1,
т. е. признаютъ окреиішніеть Русинів і не шкодять
рускій справі. Зрештою, у нас сторонництв не потрібно,
бо ми поставили таку програму, що до неі повинен
пристати усякий чеений Русив.
Після Русинів — Поляки. Ми в загалі нарід су-
покійний, радо подаемо Полякам руку до згоди, але до-
магаемося, щоби нам дали рівне право, а ні, то „наш
нарід викреше з себе тілі ко еили, що сам за себе по-
стоіть**!
Нарешті ще й слово до правительства. Нарід сам
лише закони, монарха йіх потверджув, а уряд мав йіх
виповняти — стояти на основі констітуціі. Довго було
так, що Відень відсилав нас до сойму, а тут казали —
нема Русинів! Але то виходило в чистого непоро-
зуміия — з то э, що „на нас не пізпалися**. Колиж пі-
зпалися, то „самі до нас обізвалися**. 1890 р. наміетішк
сказав „важно слово: пр а в ат е л ь ств о х о ч е, а б и
Русини розвивалися і не буде йіхрозвою
с пи ню в ати. Пародій заступники послухалц того го-
лосу і представили, чого хоче нарід руский**!! Від того
часу пішло па ліпше; правда, не богато ще мам дано,
але більше „роситься і е падія**. „Політика наших послів
така: не слабити народу б о р о т ь б о ю протів
правительства11, а „без отір народних ста-
ратися, дорогою в и р о з умі л о ст и“ „добути
рускій спрані поважие стаію ви с к о“, „заспо-
коіти всі бодай найважнійші потреби народні**, щоби
нарід наш міг свобідно розвиватися „і готовитися
н а ча с выступу в о б о р о н і наших и р ав*1
Поки що, ми н а ді е м о ся від пр ави т ел ь с т в а,
що в о но само „с в о і м м е ч е м р о з і тн е спра-
ву р у с к о-н ольску в к р а ю “.
„О сь в а м, - скінчив патетично д. Левіцкий, —
10 з а и о в і д е й народних! Беріть йіх до серця і
роскажіть по всіх уегодах, „як стоіыо і куди йдемо**
тай виконуйте ті заповіди!
Ново-еристи ликуютъ „Величаве_віче*1 похвалило
нову еру, приняло всю „народцу програму**. Чи богато
таких віч поведеся устроити ново-еристам; чи загал
участників відбутого віча буде кріпко держатися новоі
ери й „народноі програми*1, або бодай розуміти йіх, як
слід, чи в загалі се віче припесе ново-еристам які трив-
кі користи — дуже сумніваемося. Нам бачиться, — а
ми трохи знаемо міецеві обставини,—що вся новоерщц-
на стопиться в серці участників мов віек від огню
иезавидноі дійспости, ставати протів котроі ново-еристи
вважають революціею. Зрештою, чи довго буде яка ііі-
знака з ново-ерского віча в самім станіславівскім вовіті
—- се побачимо невабаром, коли станемо тут устроювати
своі віча. Доси мам не зовсім повелося в Станіславівщині
публично тілько через усякі інтриги та галабурди
міецевих ново-еристів, котрих ще держить на світі бо-
жім добра память давних народовців, як пок. Желехів-
ский, Л Заклінский іти. котрі щиро займалися народом.
Свідома частина народу в станіславівскім новіті, вже
добре пізналася на недобитках народовских у Станісла-
вові. Тепер приходить пора і на несвідомих селян,
між—іншим—і—тих;—що—потакували—на—ново - ерскім—
вічу. Ми не будемо домагатися від тоі маси. щоби
вона до-разу приняла всю нашу програму та всякі резо-
люціі, — котрі у нас мають вагу тілько як СФормуло-
ване народних потреб, для самого народу, — ми на
довгий час задовільнимося пояснюванем кількох най-
головнійших точок з нашоі програми — економічних,
політичних і культурних, — та таких, на котрих нарід
до-очне переконався про вашу ново-срску суету I будь-
те певні, що тими кількома точками, грунтовно поняти-
ми народом, ми звалимо всі ваші’ новоерско-раболіпні
„програми** з додатком ваших „десяти заповідей
нар о дн их“, так іцо й сліду з них не лишиться.
_М. Павлик.
„ СЛОВЕСНОСТЬ “ ЗАМІСЦЬ ПО-
ЛІТИКИ. У російскпх салдат „словесно-
сти/1 звеся осібпа внучка, котру йім про-
казують на словах про те, що таке сал-
— 171 —
дат, гверп, як звуть йіх блпзшпх і даль-
шпх комаидпрів ітд. Звичайно салдатп пі-
чого не розуміють в тій „словесности",
страшно калічать еі й дввляться па. неі,
як на іцось зовсім нікчемне. Тай само
начальство не дуже то наляга на неі, —
абп тілько Формальність була виповнена,
іцо мовляв учать і „словесность".
Сю „словесность" иригадали ми, ко-
ли читали в „Дѣлѣ" елаборат „мужів
довірія політичного товариства Народна
Рада", під назвою „Народна Програма" і
уваги до неі названо! газета Все, що в
тій програмі е не тілько евмпатичного, а
й скілько небудь ясного, взято з програм
раднкалышх (прогрессівний податок, ре-
форма порядків виборчих, закону про пе-
чать іти.), — тоб то елемепту, котрий
народовці звуть „деструктиввим" і котро-
му всяко стараються иерешкоджати, так
що вже з сего виходить, що такі точки
.„Народноі Програми" для авторів еі ос-
тануться самими „словами". Далі, сі „де-
структавпі" слова выступаютъ в „програ-
мі" поряд з такими „конструктивными",
котрі йім діаметрально противні, а наре-
піті більша частина Програми складався
зі едів, котрі до того темпі, що йіх мо-
жна розуміти, як кому вгодно.
Програма зве себе „народною" і
претендуе говорите в имені не тілько всіх
Русинів австрійскоі держави, а навіть
„руско-украйінского народу висшс 20-мі-
ліонового". I в той же час „програма" ви-
голошуе : „стоімо при нашій (??) вірі і обря-
ді і жадаемо для руско-католицкоі церкви
(?) належних (?) прав". Ми собі прига-
дуемо, що н едавно, коли гал рускі ради-
кали заявили себе ,,раціоналіетами" в
справах віри (на що для себе ті ради-
кали мають право), то „Дѣло" поучало
йіх, показуючи на німецких соціал-демо-
кратів, котрі признали віру „справою
приватною". А тепер кружок галицких
иародовців навязуе всім 20-ти міліонам
Русинів якусь „свою віру", а поряд з
нею ,',руско-католицку церкву", забува-
ючи, що Русини е православіи, римскі
католики, протестанта і вільнодумці.
Верх порожноі „словесности" пока-
’зують §§. IV і ѴШ вступнбі части про-
грами.
„Хочемо освідоплати наш руский на-
род зо всіма здобуткамп з д о р о в о г о
поступу і науки, ітд. голосить §. IV". Алеж
чи е хто на світі, хто б хотів хорого
поступу і хороі науки? Хто ж буде роз-
лпчатп поступ і науки хорі в’Д здоровпх?
По знамепптііі „програмі Романчука" се
мусять робити „князі церкви", нризнані
проводпрямп Русинів. А по „Народній
Програмі" хто??...
„Стоячи па становпску самостійности
народу руского, що до иншнх еторонництв
руских в краю, заявляемо, що згода і
спільне ділане можуть наступити лише з
тами, котрі своею діялыюстію не будутъ
виступати протів інтересів справи рускоі",
— читаемо в § ѴШ, і розуміемо ще
менше, ніж §. IV.
Сей §. ѴШ мусить відповідатп на ті
бажапя, котрі заявлялись між іншим на
народних вічах, — що б поставлепі були
певні точки політичні й соціалыю-еконо-
мічні, відповідаючі потребам Русинів і пе-
реважно селян, — котрих репрезентують
посли рускі в соймі й думі державній, —
і щоб ті точки підиирали спільно Русини
всяких партій, признавши відміни йіх по-
глядів стиограФІчних, релігійних ітд. за
справу приватну — науковоі, літератур-
ноі іти. ираці Такі бажаня в усякім разі
ясиі Досить ясиі були й такі відповіді
народовских органів, но котрим заявлялась
неможливіеть для иародовців виступати
солідарно, ба навіть толерантно, — з „де-
структивними" елементами; 1) з тими, ко-
трі не признаютъ етнограФІчноі відрубности
Русинів від Москалів і Поляків і 2) з ти-
ми, котрі відпадають від руско-католицкоі
церкви іти. „народних святощів". Але по-
цітованпй §. ѴШ зовсім темный. Він не-
мовби то_ поступаеся. ортодоксіею, „само-
стійности“-відрубности, залишаючп ту ор-
тодоксію тілько. для своіх, але ж ставить
умовою солидарности иародовців з други-
ми „інтереси справи рускоі", не поясня-
ючи, що під сими словами він розуміе.
Поставки же ми приміри. Допустім,
що завтра будутъ вибори в повітові ради,
чи в сойм, чи в раду державну, і що в
певних місцевостях поставлені будутъ
кандидата, котрі згодяться підппрати еко-
номічні й політичні точки народноі про-
грами, як прогрессівний податок, громад-
ска'автономія, воля печаті, реформа ви-
борча, — але при тому один буде інакше
думати, ніж народовці, про етнограФІчну
відрубність Русппів від Поляків чп Мос-
калів (^епіе КиіЬепиз паііопе Роіопиз
або К1185115, в якій небудь пропорціі) а
другий буде згоджуватись з народовцями
що до національно! відрубностп Русинів
(як руско-украйінскі радикали), але при
тому не буде причислити себе до ..руско
католіщкоі" тай ніякоі церкви. Як иосту-
илять з такими кандидатами сторонники
Народноі прогреми: чч згодяться на іііх
кандидатура, — зго давшись у загалі, и о
чесній умові, розділитись кандидатурами
по всій Галичині, — чи будутъ поборю-
вати кандидатура:, котрі не вийшли з йіх
кружка??
Хай нам відповідять народовскі орга-
на на сі и подібні питаня ясніііше, ніж
се зроблеио в Народній Програмі.
А поки ми будемо ждати відновіді
на наші запити від розумнійших народов-
-ців, — - скажемъ талька слів про передову
статю 113 ч. Дѣла найголовнійше в ціли
звернути увагу тих народовців, нехай
вони хоч трохи здержують проФСсіональ-
них „словесників" своеі партіі і приму-
іиують йіх хоч трохи думати над тим,
що вони виголошують имепем партіі
Раденький з Народноі Програми,
словесник „Дѣла" почина з того, що кида
камінці на діесідентів — на „деструкцій-
ні елементи".' „Одні, — каже він, — суть
відгомоном програми панславістів російс-
ких, другі мають признаку інтернаціо-
нала европейской)". Алеж програми пан-
славістів російских е ріжні — централі-
стичні й Федералістичні лібералыіі й ре-
троградні. I Шевченко, й Костомаров
були панславістами російскими, і тепер
поряд з програмами Побѣдоносцевих,
, .День" і навіть „Благовѣстъ" вигрло-
сили програми досить ліберальні, в ко-
трих напр. „День" признае багато са-
мостійности й Русинам, а надто галицким.
Слова про „признаки (як ніжно!) інтер-
націоналу европейского" ще менше зручні.
Перш усего, що таке ін тер націо-
налѣ Звичайно так звуть колишне Інтер-
національне товариство робітників, при
чому й пишутъ се имя з велико! букви
Іи т ер и а ці о н а л або Інтернаціо-
п а л к а. Але ж сего товариства давно вже
нема й там, де воно було, бо нема тепер
потреби в такому товаристві, котре замі-
наеся часовими конгресамп, — так іцо
„Дѣло" даремне страхае (поліцію при-
знаками Інтернаціоналу в богоспасаемііі
Рутеній Все, що в нас замічаемо, се при-
знаки інтернаціоналізму в думках. Так
даремне „Дѣло" дума, що воно само ча-
ете від сего гріха, бо в Европі давно вже,
ще від часів фінікійских, цівлізація стала
іптернаціональною Сама „руско-католицка
церква". за котру стоять народовці, з еі
обрядом — іптерііаціоналыіа, не кажучн
вже про те, що князі тоі церкви, котрих
нова ера поставила навіть за політичних
ироводирів галицким Русинам, стоять під
недвозначним впливом езуітів, котрі зві-
сні як Ч о рна Ін терн аці о нал ка.
Своіми розмовами про „признаки ін-
тарнаціоналу" в партіі радикалів, котру
хоче побороти , Дѣло", ся газета наівпо,
чи павмпспе грае ролю дитячу. Воно ба-
чить, що Русинам треба вести боротьбу
о свою національніеть, або точнійше ска-
зати : щ свою національну автономію, —
то й дума, що вийде пайлпіше, коли під-
шие від ту боротьбу всі своі ретрограды і,
а то й просто кастові змаганя. а з
другого боку, киие на своіх критиків до-
кір зневаги національности. Тим часом
навіть саме слово і и т е р - и а ц і о и а-
лізм показуе, що в нему націо-
нальности не тілько не відкида-
ю т ь с я, а и р я мо п р и знаю т ь с я, зо
всіми тими послідками, котрі з того вихо-
дять і в першій лініі з рівностю і авто-
номіею всіх національностів. Інтернаціо-
налізм тілько вносить в націопальні відно-
сини ту контролю, без котроі націоналізм
повернувби народи до звірячого пойіданя
одного другим і котра не дае наповняти
націопальні напрямки всякого роду наза-
дництвом, кастовістю, а иноді й просто
особистим егоізмом. 3 свого боку ми се
говорили сотню разу Спора б~^ужё“„сло-
весникам" Дѣла зрозуміти се.
Не більше зручна „словесность" Дѣ
ла і в виступах проти соціального боку
наших змагань. „Дѣло" з притиском го-
ворить про те, що „Народна Програма"
стоіть па грунті „індівідуальноі власности,
отже відпирае всякі утопіі общинні і ко-
мун:стичні“. Нам смішно, чого Дѣло так
радіо з індівідуальноі власности, виходючи
з точки національной Подумавш, що се
орган магнатів, банкирів ітп, — тоді як
„Дѣло" б оргапом власне пролетаріів, за-
беспеченпх ще менше, ніж Фабричный про-
летарій (бо що е менше забезпеченого
економічно, як галицко-рускип чішовник,
або літератор ?) і говорить имепем націо-
наивности, котроі придсржуються майже
впключно пролетаріі, або властителі інді-
відуальпоі власиостп, з котроі самоі вони
ие зможуться впжптп. А може „Дѣло"
йодля мріі тих наших пролетаріів-селян,
котрі сподіваються, іцо незабаром хтось
буде ділить по рівно між усіміі всю зе-
млю в індівідуальну власність? Так тоді
чогож так наиадатіісь і на друті „утопіі“,
в усякім разі ще менпіе Фантастнчні?
Ще більше см шні иамови ,Дѣла“
(напр у ч. 108) проти „признаків інтер-
наці опалу— щоб наші люде не забу-
вали „увзглядняти краеві обставини44. Так
мов би то хто небудь навчав иншого ?
Вже на що тепер став штернаціональним
рух робітницкий, а то подивіться на про-
грами робітників-соціалістів по ріжнпм
краінам Европи, — то й иобачите по-при
“сшльних точках, Т краеві, націоналы^: в
Бельгіі й Італіі требуютъ загального го-
лосованя, про котре нічого вже говорити
в Швейцаріі, Франціі ітд, в Швейцаріі
требуютъ „пропорціонального представи-
тельства”, во Франціі требуютъ більшоі
автономіі комунальноі, тоді як у Швей-
царіі певноі Федерально! централізаціі ітд.
ітд. Що до наших краін, то погляньте
напр. па програму виборчу наших ра-
дикалів., па резолюціі скликаемих ними
віч, — хиба в них % не належитъ до
спеціально галицких обставин, про ко-
трі радикали других краін вже не гово-
рятъ? Ні, ми можемо заспокоіти „Дѣло”
й компанію, що наша Рутенія ще довго
потрібуватиме від наших інтерпацоналіе-
тів „увзглядненя таких обставин", про
котрі вже й не сниться радикаламдругих,
білыпе цівілізоваііих краін ! От ііце подав-
но прихильний радикалізмови гал руский
посол соймовий іііднимав у соймі таку
справу, як знесене патронату церковиого,
котру забула й Народна Програма, хоч
про неі іце рік тому назад говорилось в
реФераті д. Романчука перед „Народною
Радою4. Дс ви знайдетс в других сторо-
нах Европи радикала, щоб мусів иобива
тисъ о таку річ?
Не більше до ладу в „Дѣлѣ" висту-
пп проти утопій „общинное™" и кому-
пізму. Нігде в Галпчнні не видно призна-
ніи, щоб хто ставив там на иорядок дне-
шній ні такпіі комунізм, якяіі був серед
нашоі ж націі — в Січі Запорожскій, ні
такоі общинное™, яка е ще й доси у на-
шнх же селян по всііі Слебідекій Украіпі
іі Новоросіі. А тим часом певиі Форміі
колектівізму іі навіть комунізму рішуче
насовуються на жііте всіх цівілізованпх
народів. Сама Народна Програма говорить
про потребу ассоціацій для нашого наро-
ду. А між ассоціаціею і коллектівізмом
нема прінціиіальні ріжниці, бо навіть те-
пер серед селян нашоі націі, в Чершігів-
скій губерній замічені товариства, котрі
навіть коллектівно обробляють землю і ді-
ляться тілько продуктом праці. Сама Нар.
Програма бажае „безплатноі школи" (на
всіх етупенях просвіти??) а сеж уже річ
коліуністичііого характеру. А тепер уже
е в Европі краіни, де в школах (поки
що тілько в початкових) дають дітям і
папер і книги, а як де то й обід на кошт
громади, чи держави. Се ще білыпий ко-
мунізм Та хиба теперішні почти не ко-
муніетичні та ще при тому й інтернаціо-
нальні ? Незабаром певна доля комунізму
пройде і в уряд залізних доріг, копалень
ітд. Ми спитаемо орган наших націона-
ліетів: чи стратить наш народ, чи виграе,
коли заміець теперішпих індівідуаліетичних
порядків (ліпше безпорядків) у Бориславі
й инших наших копальнях буде запрова-
джений певний державний комунізм?
Так, панове індівідуаліети-націоналіе-
ти, —- певні Форми „общинное™" і кому-
нізму, то виростаючи знизу в гору через
ассоціацій то спускаючись з гори через
державну регламентацію економічних від-
носин, будутъ де далі все більше иасува-
тися з Заходу і навіть зі Сходу й на
Галичину, — а ви будете все стояти
проти них, як ж а и д а р м и в л а с н о с т и
"чу ж оі7~тб (Сто в стаііі ще більше смі-
птному, ніж Шевченкові „дядьки оте-
чества чужого4??
В усякім разі думати, що можна дій-
ти до того, що „Дѣло" зві так незручно
„рівними правами горожанскими", — го-
ворючи про економічні справи!! — тілько
такими поверховними реформами, як „по-
лекша податкова для верств біднійших"’,
е щось гірше ніж утопія — найпустійша
„словесность11.
Зрештою ми дуже задалеко зайшли в
розмові зо словесниками „Дѣла" й „На-
родноі Ради4 про державііо-економічні
справи. Се видимо речі для них зовсім
темні. Звернемось до „ чисто-політичних
точок“ програми Народноі Ради, котрі
— 174 —
для ппх мусять бути білыпе зрозумілі.
Мп сказали, що між тпмп точками е ни-
мало просто взятих з програм, ставленпх
нашими радикалами. Головые діло в тому,
як добитись того, що б ті точки перешили
в законы. „Народна Програма0 дуже ба-
гато обертаеся до правительства, — так
мов би то воно мусить і може пере-
вести в діло еі бажаня. Тут очевидно
вбачаеся нерозуміне того, що тепер таке
в констітуційних державах правительства,
то б то міністерства, котрі дальше певних
точок, обмежених йім парламентскою біль-
шостю, не можуть іти. Справжній політик
мусів би обертатись більше до громади,
до народних мае, ніж до правительства
Вкажуть нам, що в §. V. вступноі
частини Народноі Програми автори еі
—^хочуи*_!образуваттолітично маси наро-
ду руского... щоби цілий народ був у си-
лі добувати й берегти повні свободи по-
літичні0. ітд. Тілько ж на лихо і сей §.
нам вдаеся чистою словесности), бо ему
противна уся практика „иародовців0, а
надто в остатні часи. Не можна образу-
вати політично маси, або сіючи серед них
сектантску нетолеранцію, або навіть зов-
сім уклоняючись від еі організаціі і пе-
решкоджаючи тим пробам організаціі, ко-
трі роблять другі. Не можна здобувати
свободи політичні неустанним турчанем
про „деструктивні елементи", підбйванем
поліціі сегодня, щоб чеплялась до одного
за те, що йіде в Почаів, завтра, щоб
наводила на другого „богохульство0, ін-
тернаціональний соціалізм ітд. ітд.
В усякім разі побачимо, як то про-
- водирі , Народноі Ради‘, будутъ нрикла-
дати на ділі свою ліберальну словесность.
М. Драгоманов.
НОВОЕРСКІ ОВОЧІ 3 УСЕУКРАШСКО-
ГО ПОГЛЯДУ. Нарешті остатка сессія галиц-
кого сойму дала нам побачити так давно ждан-
ні овочі новоі ери. В „Народі0 було вже го-
ворено про ті овочі, — але ми дозволимо собі
додати ще кілька слів, нереважно з погляду
російско украінского, котрий не буде не до речі
вже й через те, що оратори новоі ери не забу-
вали й не забувають і нас, Украінців у Россіі.
Самі новоерці в соймі й у „Дѣлѣ0 не хо-
ваються 3 тим, що овочів ноки що здобути
не багато: проект гімназіі, та кількох шкіл,
концесія на товариетво убезпеченя (да мине
«го доля крилошанского банку!), обіцянки пра-
вительства вважати наруску мову в оффіціэль-
них відносинах та рускі написі на певпнх
дощечках! Моря цим не запалиш! Та
придпвившись добре до діла, не можна ска-
зати, щоб і за це треба було дякуватн
власне новііі ері. Само „Дѣло0 і д. Сі-
чинский кажуть, що овочі ті дані були тілько
через нрессію адмініетраціі на сойм, та и то
за пізно, при чому спізвіня принесло навіть
„шкоду інтересам держави".
Хто розуміеся на інквізіторскім язичію
певних рутенских кружків, той уже з остатніх
слів новоерців виведе що як би справа зоста-
лась при новоерскій іділіі, а не було оппозіціі
радикалів та москвофілів, звіених віч та пети-
цій народніх, то ми б не бачили й тих овочів.
Перегляд почастний тих овочів зовсім може за-
певнити нас в правоті цеі гіпотези.
Гімназію в Перемиіплі Русини діетали ще
до новоі ери. коли всі галицко-рускі Фракціі
були в оппозіціі, — відповідь правительствен-
ного коміссара в справі руского язика дана
була на запит оппозіціиного („москвофільского0)
посла, підписаний і новоерцями і дана була
в духу тих відповідів, котрі прав. комісари
робили в соймі ще 1889 р., то б то в часи
оппозицій Додайте, що нові овочі упализдре-
ва угоди тілько піеля брошури посла Телішев-
ского, котрий радив народовцям вернутись до
оппозіціі і змовитись про СНІЛЬНІ ТОЧКИ 6І
з москвоФІлами і радикалами.
Зваживши все це, не багато зостанеся
овочів власне на рахунок новоі ери. Коли під
новою ерою розуміти початок прихильног.» зію-
роту правительства до Русинів, то еру ту
треба почивати зовсім не від знаменитоі декла-
раціі д. Романчука в кінці 1890 р., а ранііце з
1888-1889 р., — коли серед руского люду
в Галичині показався ясно дух самосвідомости
і коли він попхнув руских соймових послів на
дорогу самостійного чину,- котрий при певному
стані річей непремінно мусів стати оппозіцій-
ним. Навіть заходи правительства коло угоди
з тою, чи другою Фракціею рускою виходять
не з чого, як з цего власне Феномена.
Не трудно виверти з цего науку про те,
яка мусить бути дорога для розумного галиц-
ко- руского політика.
. Тим часом девна купка иародовців волі-
ла вибрати иншу дорогу. Непремінний резуль-
тат цего вибору мусів бути той, іцо наро-
довскі дожі мусіли розвінчатись з тим.морем,
котре винесло іх на гору, то б то з народом
і з народовством, в смислі демократизму^. На-
род хоче певних оснівних зміи в закоиах, —
напр. реФорми виборчоі, певних економічних
реФОрм, і т. і. Все це противне інтерессам
і думкам тепер папуючих урядових кругів,
а надто польских. Вступаючи в угоду з ними
кругами, народовці мусять відділитись від
народа.
Ще в кінці 1890 р. в реФераті д. Роман-
чука перед „Народною Радою0 ставилась про-
грами певних реФорм, між котрими були деякі
й радикальні Чи говорить тепер д. Романчук
про цю ирограму? Хто з угодовців говорить
про неі? В остатній сесіі сойму справу ре<і>ор-
ми виборчоі підияв москвофіл, а потім д. Телі-
шевский, еретик угодовства. Де народы віча,
175 -
зібрані народовцями? ’> Чи пе договорилось
„Дѣло' навіть до того іцо з народом треба-
як піймепшс розмовшти про політику?
Додайте до цего ще іі те, що угода
зроб.тспа була при умові, щоб Русини стали
під політпчнлй провід ультрамонгапскоі цср-
ковноі іерархи, що гр. Ст. Бкдепі. — один із
родоначальвикір новоі ери з польского боку,
в своій промові про неі. в остатку соймову сес-
сію, ударив головно на інтереси церкви,
котрі мусять нідперати спільно угодовці поль-
скі і рускі, і що „Правда" з признанем
перепечатала слова гр. Бадені, — то й вийде
вже зовсім ясно, що угода стала на умові,
щоб народовці р о з і р в а л и :: о в с я к и м
поступом політичним, соціальним
і культурно, зо всім тим, без чого
папіональвість, навіть коли б вона
і з добула що небудь при угоді,
пгв-?. ртаеся в щось не тілько иусте, а
про с то г и д к е
Не маючи можливости пускатись у иодро-
бині, замічу тілько—одно, -рівпяючи Галичими
напр. з Болгаріей). Болгарске княжество иег-
нуе 13 років, а вже болгарска літсратура
богато в чому випередила галицко-русху; вона
вже дае суріозні наукові. по европейскому
писані, праці етіюграФичиі і ліпглісгичні, ду-
же багато періодичних видамъ, в котрих хоч
білыпе друкуються перекладм, та все видно
добрий смак у виборі, — тоді як галицка пе-
чать бідніща і кількістю і мсртвііца, схоластич-
на. -Причина тут та, що болгарска державна
зразу погрібувала свіцкоі інтелігенціі, —
котра нехай на псрший час пііпла иереважно
в чиновники, але з котроі погроху впробля
ються й білып незавасимі елементи — тоді
як в Галичині руска інтеллігенція все пере-
важво попи. Нехай бл в Галичині витво-
рилась яка угода з австр. урядом така,
щоб напр Галичину иоділено було на польску
і руску, то хоч би зразу віДкриіась свіцка
карвра для гал р. інгелігеяціі, стали б ие-
ред масою, еі свіцкі справи дсржавні і гро
мадскі, — тоді по кр. мірі галицкі Русини
ониѳрту-н СТИ—МОГ-Либ —ВИТВ фЮВТ-ТН—собі -хе-ч-
ие глубоку і не демократичпу паціоналыіу
культуру, та все таки скілько небудь свіжу й
на щось потрібну, сшсібну до поступу. Але
такоі угоди не можна ждати при всіх теііе-
рііпніх порядках авсгрійских, бо така угода
була б прямим розбратом з польскими політі
ками, значить і з карзрного боку все може
внестись на те, що в краю прибавиться 10-20
Русинів чиновників, і то під умовою пе чінати
інтересів шляхти. А як до цего додати ще
обовязок для галицко рускоі патріотично!
інтелігенціі стояти під цроводом ультрамон-
тапского епископату, коли культура тоі
інтелігенціі г так пндіе в атмосФері нопівства
і схоластики, — то получайся щось таке, до
чого можна прпкластп, яка хочзте имя, тілько
не к у л ь т у р и
Орган народ'вців угддозців, обгэворюю іи
промову посла Окуневского перед іщбщщпмп
) Си стати иііелпа дтиііііііі.'.
„Народ* -і. .3 і 14.
(щромову, котра могла б бути яенііца і доклад-
піща в цій власне точці) проборм лав щось
нодібпе до того, іцо, мовляв. угодовці тілько
иа час відклали своі демократичьі иляни На
скілько достойна ця внкрутка, котра нагадуе
відвічпі впкрутаеи наших паціочальних мудре-
ців, котрі все думали „о д урит • то Моска-
ля то ,1яха“, говорити не оуд по. Звернемо
увагу наших націоналіет в тіль ' на те, що
вже за справу виборчоі рЗФОрм» відкинуту,
чп віддкладену народовцями на тей час, коли
вони досить уже „одурять .Тиха", — беруть-
СЯ МОСКВОФІЛИ...
Ми доторкнулпеь до пункту, головного для
Украінця з Росіі Політіка вимолюваня й ви-
кручуваня дрібних нодарунків може бути ще
сяк-так оправдана з погляду вузько-оіпіорту-
піетичпого, коли масса народна зовсім ще
спить, — і то для якого малені кого народу,
когрий увесь лежитъ в державі, ,,е така полі-
тіка практикуйся Але ж вона вже застаріла
й для галицких Русинів, а коли звіжити, що
.уоловна масса^-пашоі націі лежиты поза Австрі-
ей), в Россіі, - то вона зовсім нікуди не го-
диться. Боротьба національна в Россіі пере-
носи гься і в Галичину. Власне і угода мотіві-
рувала себе цим Феноменом. Отже й Россія
тепер уже па стілько цівілізовалась, що там
навіть. в урядових кругах розуміють, що на-
ціопальпу боротьбу треба просадити не самою
тілько поліціею. В 1864 р, напр. попробовано
було прота польского сснаратізму пустити ’та-
кі ноегуиові заходи, як наділ крестянам землі
та конФіеката земельних маетків католицких
манастирів і екасуване остатніх. Тепер такий
посгуповий абсолюгізм заснув у пе герсбуреких
урядових кругах, — але хай т.лько польский
сепаратногичний рух сгане опять вебезпечним
для Росіі, — він безпреміино ирокинеться.
В західних губгрпіях царский уряд, іце й без
далыпих соціалістичних заходів, мае в себе
під рукою справу р а з в е р з с т а и і я („ліеи
й иасовиска" но галацкому) котру, в усякий
час може повернути иргги польских ианів
і когра дасть ему величезну популяриіеть се-
-рсд- ччьмтщнн білоруе.кйх і-мадеруеких -масс-
та навіть і серед польских і лиговских.
Такий заход не обійдеся без луни і поза-
границами Россіі, в Галичині. Та нав іть не
беручи ще за него в себе, російский уряд,
коли він справді міе агентів у Галичині,
можс в усякий час похористувагися аграрними
відпосинами в Гаіичляі, щоб визвати там
знов агітаціго з поводу ліеів і пасовиск. „Дѣло"
каже д Окуневскому, іцо й народовці не 6у-
*дугь холодні до таклх справ. як прийде иа
них час. Але хто ж назначить на них час ?
Або сам народ або яка небудь партія
в краь-вій інтеллігеіщіі, або постороння рука.
Фракція ,.ДЬ.іа' відрізалась від народа, — не-
хай “тілько на час, —- то "за аграрні справи
можуть ухопитись другі галицкі Фракціі, або
й постороння рука. При чому тоді зостануть-
ся народовці?
Коли з Галичини перейдемо просто в Ро-
• сіііеку Украіііну, то т.' т побачімо, що украйіп-
2
— 1 I б —
зовсім не через самі тілько урядові заходи, а
й через то, іцо, при тенерііиніх обегавпнах,
европеізм приходить на Укряпіпу через веяико-
рускі вікна: Петербург та Москву. Проги сего
процесу, котрий відтяга від украйіпства най-
біл ыне жадну до иоступу верству громади,
украйінскі патріітн не можуть прпгадатп дру
того способу, як напружити всі своі сила для то-
го, іцоб зробпгн свое ппеьменство, своі націо-
нальні змдгаия органами европейского иоступу.
От тут власне й може служити росіпеким
Украйінцям Галичина з еі більшою політичною
волею. 1’> Галичипі можуть пэявлятзсь укра-
йінскі цереклади европейеких творів, котрих
царски цензура в Роеіі не пуска й по. велико-
рускому, — там може зпайти притулок укра-
йінска ліберально-демократичіга, публіціетика.
Там пареіпті може практично на соціяльно-полі-
тнчному цолі показати свою вартіеть украйіиска
поступова демократія : агітаціею серед народа,
его організаціею, парламентский посольетвом,
м аттестаціею иеред піироким европейский
світом, союзами з постуновими партіями дру-
гих народів ітд.
Иігде правди діги, іцо украйіиска інте-
лігенція в Роеіі не показуе й не дссатоі долі
епергіі, котра потрібпа па те, іцоб поставити
украйінску культуру па рівпу ногу з російскою
Коли так буде й па далі, то напр. украйіп-
ске письмепетво мусигиме вдовольнитися скрои -
пою долею— подрядною роеійск >му писыиенст-
ву для „домапіпоі’о обходу11, на котре згоджу-
валися колись Вл. .Іамаиский, Ів. Аксаков іти ,
і котрого показувалось за мало украіііііеким
патріотам. При такій недостача епергіі укра-
йіпофіліі в Роеіі могли б зискати дещо за но-1
мічго галицких посгуиовц'В. Так тут то влаене
и підрізуе справу ноги» галнцка ера, котра від-
різуе галицких укранікоМлів - пародовців від
европейского юступу, навіть того, котрий вже
пробивайся в вяасяій галицко-рускій громаді і
серед галицко руекнх пароднвх масс В Гали-
нин! зостаються ріінучо иід пранором.иоступу
самі тілько радикали, — або як кажуть наро-
- довецкрюрсамиз-кмпка^ракційка радикалів,._____
Народовецкі органи мають попасти рацію.
Справді радикальна партія в Галичипі не ве-
лика, і, яко така, не може висгупити, як сила,
котра в скорий час перемінила би політичпий
стаи оічей навіть у Галичипі, пе кажемо вже
про російску Украйіну. Все. чого можна сіюді-
ватися і по тому, іцо ми бачнли в оетатлі ро-
ки, це те іцо рух ридикалыпій в Галичипі
ростиме, а значить буде но троху вбілылува-
тися і сила радикальвоі вартіі. Тому'зроету,
моглиб помогти і украніноліобці в Восіі и тим.
іцоб иотім вже галицко радикальство помогло
украйінству в Роеіі. При епеціяльно-ііолітнчнпх
обставинах житя в Галпчині, а власне при
чие.ювіп -слабости галицко рускоі світскоі і
независимо! інтелігепціі. едишій слемент, ко-
трий може стати опорою независимо! по.птнкп
в Галичипі есть все таке галпцко-руске му-
жпцтво. Ыужик га.піцкип біднпп, — та все
таки живо з праці, котроі в него ніхто відпя-
тп не може. — не то, що ііііі. або чшюіпіпі; |
Вже само те. іцо мужпкові га.іицкому економіч-
но гірпіе не може бути, — дае ему мож нівіеть
бути смілпвіім. не так тренотіти неред уря-
Д9М, ях піп, або ч.игоіггік. /І,і іі, мужікя га
лицкі бідні, — аіе іх багато: скинувши по
іпіетці. мужики ті можуть зложили сотпі тпсяч
гульдснів па епмпатичпі ім інстітуціі, газета,
агітацію. Треба ті.іько розбуднти тих мужиків,
або ліпше оевідомпти. навести на практичну
дорогу те незадовольство іх соціальио-по.іітпч-
ням етаиом річей в іхнііг краіні, котре і тепер
уже в них есть. На це треба не богато часу
і не богато людей і видатків, хоч треба скоіі-
центрованоі епергіі.
Кажучи по нравді, — теперіпіня радикаль-
на Фракцій ха в Галичипі немаз йотрібних засо-
бів, іцоб прискорити такии кінець Тут то й
потрібна на якийсь час поміч російских укра-
ііінолюбців Ці. остатпі не можуть не иоділяти
ідей гал. р. радикалів, — бо ті ідеі — тілько
сісгематізоваш й обновлені ідеі ПІевченка,
хлопомапіі 70-х рр. ітд. Навіть той украйнолю-
бець, котрий затрудняетьея працюватйГдля'ТйХ-
ідей в Роеіі, може, без усякого особистого
рискг помигати зроету іх у Галичипі Хай би
кожний украйіиолюбець, котрий сумуе на Та-
расів день, дпвав у той день 1—5 рублів на
пропаганду. Тарасэвик ідей у Галичипі, - то
склалась би сума в кілька тисяч рублів, котра
могла б удержувати в Галичипі дві радикаль-
ні чаеопиеі, надавати іютрібні книги, оплачу-
ватп кошта мітіпгів, виборчоі агітаціі іти А
.пехай би в Галичипі дійшло хоч до тога, іцоб
радикальна партія мала 2 — 3 своіх послів у
соймі та в раді державній — то справа ра-
дикалізму, а в міегі з тим і справа зроету
прав націоналыіих австрійских Украйінців, ста-
лаб так міцно, іцоб уже могла далі розвивати-
ся сама собою. Такий же стаи річей неііреміи-
по б заіиіюнував і неред інтелігенціею в Ро-
сійскій Украйіііі, привертаючи еі до украінсгва.
Коли б же вбілыпйлось число свідомих демо-
кратів-украіпців у Роеіі, тоді й там украйіпс-
тво вийшяо б з теперіпіноі простраціі і, як
усяка сила, знайпіло б собі нрацю й на своім
полі Так Галичина відилатила б російскіи
Украіні за тимчасову поміч
„Угода“ доводить до як раз нротивних
результатів Вопа сіе і в Російскіи Украіні де-
моралізацію і апатію. Самі ініціатори угоди
тиеі не можуть боронити еі з боку прінцініяль-
пого, — і через те вони становляться на пай-
огиднііці оппортуніетвчні точки і роспускають
думку, іцо украінека справа може носуватись
на неред не чесною працею коло народу, а
обдурюваням високих СФер. А позаяк в Роеіі
тепер високі СФери такі. іцо до тих з украін-
сгвом навіть приступити не можна, то „нова
ера“ в Російскіи Украіні просто вводиться к
тому, щоб иічого пе робити, покладатись на
те, іцо мовляв у Галичипі все зробиться і без
нас на славу наіпоі національности. При тако-
му настрою украйіпекпх кружків вони не тіль
ко пе зможуть прптягатн до себе нових еле-
ментів, а іце будуть відпихатп від себе і зна-
чку часть теперішніх своіх прііхн.іьніппв, — а.
— 177
явно гидкіій характср новоі ерп в Галичині
може тілько данатп нову силу нротпвпикам
уьрашства.
Між цимп противниками тепер паркета
новііп досить исбезнечнип по тим врипадам.
котрі він мае: для молодшііх людей : цс поль-
ски соціал-демократія невноі барви, — та, ко-
тра, повертя епгельсовекі падіі па діктатуру
Фабричнпх робіттіків, у проповідь знсваги до
с’льского люду. Ця соціаліствчна шляхетчшіа
приходиться добре до традіцій польекоі івтеллі-
генціі, а надто в краінах -руских і лптовекпх
а також до звичаів інтеллігенціі жпдівскоі.
ІІольска інтеллігенція в загалі не мае ні звяз-
ків з селянами, ні такоі прихильности до них,
яка могла внкликати в свій час серед Укра-
іпців так звану хлопомавію, а серед Роеіян
народничество, котрі мають своі хибн, але все
таки дають добрий етичний грунт, на котрому
може защепитись пшрокий демократизм. До
того спеціально в руских краінах, де Поляки
сама шляхта, інстінкти, котрі виносить з ди-
типства Поляк, як і жид, — навіть соціяліст,
коли нХІнІЙФерейтііі.гто^ДГростб ТорсУжгтцгтуелян
Русинів. Додайіе до того, що націоналіетичні
інстінкти не так скоро подаються перед ідеалами
коемополітізму, то й получите в Поляків і жи-
дів такий пеіхологічний грунт, па котрому
може буйно розростися доктріна лехковажіня
руского селянина навіть в ідеалі соціально!
революцій через„діктатуру чствертого стану".
Ми вже маемо вовіщі плоди такоі доктрінп
і в Галичині і н Роееіі. Споритиеь абстрактно,
літсратурно з ціею доктріною, — даремна
с трата сили й паііеру. (*і треба побивати Фак-
тами : організаціею селянства в цілях иоетупу,
котра то організація з одного боку буде цока-
зувати, що селянии теж людииа (приходиться
й таке доказувати певним соц’ал-демократам,
котрі приблизились до того Щедринскою
иомпцика, іцо молив бога- „мужика истребить.')
а також поставить на політичному кові силу
селян, котру не можна буде легковажити.
При тенерішпіх обставипах за подібну
пробу організаціі нашого селянства можна рі-
іпуче взятись тілько в Галичині, а ніяк пе
Ъ Росіі. Тут'муспть бута побита- на голову
еоціаль-демократичпа шляхетчипа, котра під
часи . угоди“ почина вже розйідати- нсвеличкі
кружки украінеких радикалів у самій Россіі
Ми звертаемо на це увагу тих російских
украйполюбців, котрі хоч і вбачають для себе
трудности праці в радикальному напрямку, та
все таки іциро люблять украіпскбго селянина і
поділяють думки радикальною демократизму. Во-
ни мусять розважити над тим, як може заім-
понувати молодіжі па Украіпі актівний виступ
галііцко-руского селянства в прогрссіввому па-
нрямку, — і які нові сили він може принести
постуиовому украінству в Россіі. сили, котрі і
инакінс або заснуть, або розбредуться по чу- 1
жим. почасги навіть ворожпм для украіііиства та-
борахъ Другого способу вдержатн ті силп при !
украінстві нема. Напменше може привернути I
іх повоерска угода з сі потурапям шляхетству
і з еі клерікалізмом Ця укранп ФІльско-уніяцка.
Дмптро Толстовщина і ПобТ.допоецсвщппа може
тілько в кінець скомпрометувати украіпство
неред усіма поступовпмп слсментамп громадв
па 5 краіні навіть і тоді. коли б вона принесла
які небудь здобуткп для украінства в Галичині
на Формально-національному групті. Всякпп бо,
хто зна громадскі напрямки в Россіі. той ро-
зуміе, що там Формальнпіі націоналізм ні в кого,
окрім хпба Поляків, — еам по с .бі, — без
певних ідей реальних. — політичних соціальних
і культурних. на мае ніякоі вартости в очах
громадп
Будучність украінского національною ру-
ху в Россіі, безпорно, залежить від того, яку
енергію проявлять там Украінці в боротьбі за
свою національніеть власне там. Галичина мо-
же мати для російскоі Украіни вагу тілько як
иомічник. Теперішнпп стан річей в Галичині
і Россіі дае нам повне пряно сказати, — що
единий елсмепт галицкпй, котрий може підпе-
рати в Рсееіі украіпску національніеть, есть
радикалізм Звісна ж галицка угода це найбіль-
піий ворог, — чиста ФІлоксера, — нащональ-
“пого руху вЦРосійскій" Украіпі ПІмкіб-можемсГ
сказати: хто того ще пе бачить тепер, той поба-
чить через кілька часу.
М. Драгоманов.
ПРЕПАРАЦІИ М. 1. КОСТОМАРО-
ВА в „ПРАВДІ/-. Печатаючи в „Правді"
(181)2 р., Май) лист Костомарова до круж-
ка кіевскнх сеігіпаристів у 1863 р. д. М.
З’мапець приточпв до того передне слово,
котре і розходнться з правдою і дуже
образдиве для чести знаменитою історика,
— так іцо обіііти «го мовчки ніяк не мо-
жпа. Д. Умапець каже, іцо „вороги укра-
іиства, а часом і де-хто з Укранщів в
заналі партійно] боротьби пе раз здава-
днся па не, що ігі би то Костомаров на-
давай вагу пародпій украінский мові тіль-
ки в ділі ночатковоі народноі освіти і зов-
сім пе дбав про ншрокнй літсратурний роз-
-виток-мѳви-ить—Дг^-’чанець лривнаву що
статі Костомарова, як „УкраіноФІльство*
(Руск. Старина 1881, іѴ 2) і „Задачі
украіпо<і>ш.стваа (Вѣст Европы 1882,
И 2) дають нідставу для таких думок, —
та иоясня еі статі так, що Костомаров
нисав іх пе щиро, — „а ознраючпет» на всі
боки, — бажав таким способом засиоко-
ітн Роеіян і уряд, щоб оберегтп З’крайі-
ну від ще тяжчих утлсків" ітд. Попросто-
му сказавши, — Костомаров то б б р е-
х а в, в ц і л і оду р и т и М о с к а л я!
Достойна роль — а _ надто, коли
прнгадаемо, іцо Москаль і не дався оду-
рити !
Иа самім ділі д. Уманцеві нічого було
„в запалі партійно] боротьби“ ношпватн
— 178 —
Костомарова і в брсхупп, і г. дурпі. Ко-
стомаров не ті.іько в назвашіх шім статях,
ппсашіх в т часп, коли в;п думая добп-
тись скасувапя Іееіз Л и 5 е р Ь о ѵ і с і а е
через гр. Лориса Меликова або Игпатіева,
— а и ранііцс, навіть у самій „Основѣ"
не раз казав, що за реальну ирацю для
украіііпскнх ішеателів вважа елсмептарпу
словесність для народу, а янпіе вважа лі-
терацкпм ділетантизмом. Окрім того Косто-
маров, — котрий й своіх етнограФІчпих і
іеторичпих іюглядах був сііравжпій о б щ с-
р у с с ъ, хоть при тому й не переставай
бути украйінским автономіетом свого роду,
— призпавав спілыіий (общерусский)
іптерес того російского ипсьмспетва, до
жотрого—по—мові—налегкалил-Л-иаіійіиш- «со-
твори — іеторичні праці. (Див. падто ста-
тю Костомарова про укра пскс ппсьмеи-
ство в книжці Гсрбеля „ІІоязія Славянъ".
Тут Костомаров дао украіпскому пись-
мспству в Росіі роль власнс письмепства
для „домаишього обходу’, яку призпавав
у свій час і Іваи Дксаков, Волод. Ла.май-
ский і т. и).
Ми не, бсремось тут боропптп вс х
таких иоглядів Костомарова вже через те,
що сами ми пераз казали, шо вважакмо
спор про ширину украінекого письмеп-
ства за пустіщнй із нустпх: такі справи
рішаються працею, а не. спорами про пра-
ва. Ми пагадувмо погляди Костомарова
раз для того, іцоб возстановити правду,
зиеважену сотрудником „ІГравдп", а в
друге для того, що розвага над ногляда-
мн й—працею. Костомарова—може_ дечому.
навчити Русииів, котр ^находиться „ в
запалі партійно! боротьби .
Костомаров був безспоршій „обще-
руссъ" -— по пріиціпам іеторіко-етногра-
фічніш, літературнпм і політнчним, — так
що украйіноФІльскі ортодокси, котрі вва-
жають зрадипкамп ироти напюго пароду
людей, котрі не так розуміють его нац;о
нальпу відрубніеть, як вони, — мусять
або заппсувати п самого Костомарова у
число зраднпків, або лпцсмірствуватя і
брехати. Тнм часом Костомаров безспор-
но нрпелужпвея украпінству білыпе, чпм
білъша половина всіх напшх ,,відрубнпків‘;
у купі ВЗЯТІІХ.
3 цего слід впвестп таку пауку: 1)
украйіпоФІліі-відрубппкп мусять бути то-
лераптпіщпмп в своіх судах про тих, хто
маі; іеторв о-етнограМчііі думки відміппі
від іхпіх 2) общеруссп ж на Украйіні. а
падто в Га.іпчіші мусять. — при подібнійж
то.ілерапціі до відрубіпіків, показати працею
коло украіпскоі чіі малорускоі національ-
ности г працею па малорускій мові, по-
добно праці Костомарова, показати, що
вопи діііепо люблять діііепіій парод, серед
котрого вопи живуть М. Др.
В СШ’АВІ РОБ1ТШІЦКОГО ГУ ХУ В ГА-
ЛИЧИНЪ Зараз піеля зйізду галицких соціа-
ліетів, про котрий бмло росказано в „Народі"
— серед т. пазв. Галицкоі соціально-
д е м о к р а т и ч н о і п а р т і і у Львові п-в-
став роскол: від псі відділася трупа, скуплена
навколо „Ргасу" під редакціею О. Данилюка
подаючи за іювід — исдовіріе до теперпіших
проводирів партіі — Дашинского,___Діамапда
і др. Йй про той роскол доси вс писали-череіГ
те, що не вважали себе в праві мппатиея
в інтімпі справи чужоі партіі тим білыпе, що
роскол зробився не з прінціпіальиих, а з осо-
бистих поводіи та що й доси з обох боків
пподі кйдаються підозріпя й слова, просто
сказавши — нсдостойпі соціалістів. Та все - ж
таки ми мусимо сконстатувати сей Факт і зав-
важати. що се роскол між самими польскими
робітниками та що вина в нім по обох боках.
3 боку д. Данилюка й компаиіі годі похвалити
того, що вопи перни зірвали з представитсль-
ством партіі. п іч о г о и е к а зк. у ч и п р о т і в
п с г о. к о л и с г о в и б и р а и о п а п с р іп і м
з й і з д і г а л и ц к и х с о ц і а л і с т і в, п р о-
т и впо с а м і г о л о с у іо ч и и а него
і ггодивпіися, щ о б и й Ргаса“псрей
шла на власність і під догляд пар-
т і і. Треба було лишитися в партіі та агіту-
вати за надзвичайпими зборами партіі і поста-
вити там іпіпих капдидатів, а головпо інпіий спо-
сіб выбору цёнтрального заряду — від усіх
с о ц і а л і с ти ч н и х робітни ціуих_ор-
ганізацій. Ми пе похваляемо й пори выс-
тупу д Данилюка й компаиіі протів централь-
ному зарядови — 1 мая, ані статі „Ргасу"
з того дня, в котрій кииено самі підозріня.
без доказів. Але-ж тнм менше ми можемо
похвалити спосіб, в який виступив протів
названих людей центральвий заряд — вики
даючи йіх з партіі, до котроі вони і доси ра-
ді би належати і воюючи з ними далеко не
ліпше. Ми й тенер думаемо, що ееі справи
годі рішнти з корпстю для львівеких робітни-
ків, — сами.м терорпзмом та чорнснемоднниць:
треба конче скликати новий зйізд, на котрий
непремінно треба допустити й опозицію, тим
білыпе, що вона в самім Львові ве така ма-
ленька і що білыпа сі частина нічим не вин-
на перед центральним зарядом партіі, окрім
тпм, що ему не довіряо. Зрештою, по наиіому,
навіть кілька робітпацких чи якпх партіи се
ред якоіеь иаціі, то навіть користь. бо певна
конкуренція й контроля — аби ті.іько справа
не зводплася па одні особцеті лапки межи
провідппкімп.
— 179
Та абстрагуючи від початку сего непо
розуміня. ми мусимо завважатн в загалі, що
у рішаючоі частики теиерііпних проводирів
львівскоі робітницкіі партіі, в порядна порція
нетолераиціі. котру вопи показують на всі
боки, супротів ріжвих пбетупових партій не
виключаючи й нашоі, радикальной Жерело тоі
нетолераиціі, окрім особистих прикмет —
д о г м а т и з м, домагане від всіх людей, щоби
вони держалися поглядів тих проводирів, йіх
схем, мов катехізму Хто того не робить хоть
би в одній точці, той йіх ворог, з котрим во-
ни не церемониться, — дарма, іцо самі схеми
тих людей міняються неред нашими очима.
Особливо не подобалися тим людім ми, рускі
радикалп, головно через те, іцо ми звернулися
на грунт, на котрий ті напоне у себе не лас-
каві звернутись, воліібчи лишити своіх селян
на жир ярому клсрикалізмови і патріотичному
назадництву, іцо иотім тяжко пімстяться на
польских робітниках як раз тоді, коли вони
возьмутъ верх по містах. Зрештою, ті панове
судятъ нас тілько но верха — по тому, іцо
ми працюемо серед селян, а не зволять спус-
тимся з своеі внсоти та переконатися, що і
як ми там робимо. Всі провінціальні польскі
і жидівскі соціалісти, іцо мають нагоду з близь-
ка бачити нашу роботу серед селян, — зовсім
не те про нас думаютъ, і навіть приз-
наютъ нам, що ми’де в чім ідемодалі, піж поль-
скі соціалісти по містах Ба, коли ж бо у нас в за-
галі один смертельный гріх, перед катехитиста-
ми: у нас ідеал— к р и т и ц и з м чи то будже-
ке в інтеллігенціі й масах народу са іоетійноі
думки, хоть би вона й не зовсім годила ея
з нашими переконанями і не в усім ішла до
того, чего бимибажали, — аби тілько загаль-
ний напрямок того критицизму був радикально-
поступовий. Через те ми в „Народі“ й скрізь
звертаемо увагу на ріжнородні краеві справи,
на розвиваючеся у нас жите білыпе, нізй на
схеми, вироблені де инде, і зовсім не лякаемо-
ся, коли самий розбуджуваний нами рух серед
інтелігепціі й народу, вигладжуе нашу прег-
ражу та переміняе основи й обсяг напои ор-
ганізаціі. Нам зовсім байдуже, чи розбуджепий
нами народ буде, чи не буде йти під нашим
прапором, т. е. в одній з нами партіі, — аби
тілько він скрізь став самостійно та критично
думати, організуватися та добивати ея ліпшоі
долі. Запевне, Що тоді межи розбудженими то-
вариствами і громадами буде звязок у головнім
і то тим кріппіий звязок, бо опертий на са-
мосвідомосги і епільности ціли.
Так само, бачиться нам, для робітницкоі
людности зовсім байдуже, чи вопа буде чи не
буде йти під начальством теперішних прово-
дирів робітницкоі партіі. як раз піеля йіх пля
ну і захотінки. Важно те, щоби та людніеть
скрізь сама критично стала розбирати обста-
вини, серед котрих йіи приходиться жити, та
організуватися. .Найменше для тоі людности,
особливо не-польскоі, потрібна централізація,
заведена тими проводирями в партіі наги-
напе всего на свое копито.
Іменно 3 того погляду ми позволили собі
обернутися критично до Гал. робітницкоі пар
тіі та до с;і проводирів, по случаю 3 мая. за
що ті проводирі, як звіено, кинули на нас анате-
і му, — нс кижучи вже про пашквілі в „РгиеЗ-
8\ѵісіе“, „Оагесіе ВоЬоГпісгеі" і таке ішпе.
. Яко лік на польскі розгони Гол. роб. партіі,
шкодливі для наших між - народних відносин,
ми вказували на потребу Федералістично-ін-
тернаціональноі організаціі ееред тоі партіі,
з трома автономними секціями: польскою, рус-
кою і жидівскою, з осібними робітницкими га-
зетами і т. и. способами пропаганди. Названі
проводирі Гал. робітницкоі партіі вважали еей
напі погляд — пас)опа1І51усгпут. кщет теібге-
ПІа, шкодливим для розвитку робітницкого
руху в Галичині, котрий ді тут мусить- іти
під прапором польский, вживаючи тілько поль-
скоі мови і т. и. способів пропаганди. Правда,
незабаром ті проводирі самі поставили внесок
отворити в партіі осібний руский ком.тет, з газе-
тою в рускій мові —~ і се вже великий крок
наперед — та пока що не видно й сліду чо-
гось подібного, а натоміець делегата робітниц-
коі партіі і тепер, як і перше, выступали в Ві-
дні тілько яко Поляки.яко представителі поль-
скоі робітницкоі партіі, що. мусить звертати
увагу і на ініпі частики Польщі — в Роеіі й
Прусах, ратуватн польску націю. В загалі
проводирі Гал. роб. партіі свідомо і несвідомо
та чим раз білыпе втягаються в виключно
польскі інтереси, - чого ми йім звіено, не бе-
ремо за зле, бо се зовсім натуральна річ.
Тілько-ж се Фатально веде до того, що пеза-
баром та партія буде мусіла зречися характе-
ру й назви всегалицкоі і вдоволитися тілько
казною по-льскоі, або іншими словами: в
Галичині незабаром мусить повстати польека
робітницка партія, в національних границях, і
повстапе вона: I) з польских кадрів теперіш-
ноі робітницкоі партіі, 2) з Фракціі „Ргасу“ і
3) з тих робітників, що вже давнійше хотіли
заложити польску національно-робітницку пар-
тію та йім переіпкодили „інтернаціоналіети’' —
проводирі теперіпшьоі роб. партіі. Тепер же
сі всі елементи мусять опинитися разом, хоть
може й коштом певних жертн у проводирях і
прінціпах. Затим, рівнобіжно з польскою ро-
бітницкою партіею, вплив котроі мае бути
розширений і на інпгі частини Польщі, — в
Галичині мусить повстати і руска робітницка
партія, перед котрою е також власне широке
поле і пограницями Галичина — на Угорскій
Руси, на Буковині та на Украйіні Се неминуча
річ для Украйіни коли вона не хоче бути вічно
в хвості дужчих націй або бути зовсім відрі-
заною від найсеріознійпіого тепер всесвітного
руху - робітницкого. А повстане руска ро-
бітницка партія тим певнійше, що ся ковеч-
ніеть вже признана і з боку руских соціяліс-
тів радикалів, котрих другой зйізд, як звіено,
ухвалив ввернути увагу на руских робітників
у краю і заложити для них руску соціалісти-
чну газету. На жаль, доси того годі було зро-
бити через те. що паіпі сили й средства ще
якийсь час мусять бути обернені виключно на
головну масу нашого народу — на селян, та
— 180 -
пе забавиться час, коли ми зможсмо взятвся і
до рус их робітників но містях і о>абриках.
Зрештою, воно мозкс бути й так, то бодай на
якийсь час, рускі робітпики тілько будутъ
втягпсні в нашу радикальну партію, головиі
цілі котроі тотожпі а цілями робітників гсего
сыта ).
Само собою розуміеся, що иаш ідеал —
дружне поетуновянн і з польскими робітпиками.
і павіть твореп-; одно! роб тницкоі паргіі, тіль-
ко в смислі союзу партій, для певних кон-
ьрстпих справ.
Тимчасом ссред галицких робітників вже
сам собою показався інший цептробіжний роз-
гіп, котрий мабуть вайіпвидше мусить теперішпу
робітницку партію звести на чисто полъску.
Імсвпо викльовуеся в Галичині і жидівска
содіялістична партія, ян свідчпть
момііцепе попизіие письмо одного з ініціаторів
оі — д. Маврикія бгеря.
Ми з товарищами нсраз говорили й пи-
сали про консчність осібноі соціалістичаоі ор-
ганізаціі ссред жидівекоі маси. Так напр. 1880
р. ми з Драгомановмм, Ляхоцким і 2 ма жидівс-
кимн товарищами скликали 6ули задля се-
го н Женеві вех пробуваючих там ем граытів
з Росіі, пропопуючи, на першш'і раз літератур-
ну-оргапізацію, головно жаргопову, па всім об-
піарі, де жиди живутъ масами і жертвуюші для
того свою посилыіу поміч — та ми наткнулиея
на загальну яру опозицію з боку соціалістів ро
сійских і польских, особливо жидівского роду,
і в краю ми не найшли серсд освіченпх жидів нри-
хильників сеі справи, бо власне такі жиди чують-
сяу нас Поляками а в Росіі Росіявамиі хотятъ,
щоби й уся жидівска маса стала Поляками та
Росіяпами. 3 того выходило те. що мясу жи-
дівеку покидали систематично найноступовійиіі
одиниці з пеі, лпшаючи еі одну на віки вічні.
па страшеппу темноту й визискуване з бою-
еі рабінів і богатирів- Тим радіснійше витаемо
ми початок навороту пайпоступовійших жидів
— до своеі маси, для праці над пею, в еі мові
і способами, найприступнійшими для тоі маси.
По напюлу. іменно серсд жидів не тілько. по-
трібна, а й поки іцо едино можлива осібна ео-
ціалістична оргапізація на націопалыіім грувті,
коли вона хоче захопити маси, а не вдоволя-
тися невеличкою верхньою частиною — еполь-
щеною, котра зрештою й потрібна яко кадри
нового рухз серед жидівекоі маси?) Фікція над
фікціями думати, що жидівеку масг можна споль
*) Но яатому, й польскі соціялісти пробили би
найліпше, якби розширили свою діяльніеть і на воль-
ских селян, нрацюючи ссред них в тіы напрямі, що й
ми, — або. іпакіпс сказавши : Поляка» конче потрібна
своя радикальна пвртія, котра би нанялась всею масою
пельскоі людности. Еіементи для такоі партіі ссред
ІІлляків вже й тепер в, — треба тілько енергіі і лпір-
шого погляду на справу.
, Се зрештою аовсім не значить, щоби жидівскі
робітпики в загалі не могли належати до одних тола-
риств із християнскиіги робітниками, як то й починасся
на провіндіі, напр. у Ставіславові, Коломиі іти. Пети-,
тілько те, що. з ріжпих суиних та важвкх нричин, я
котрими ирактичний діятель мусить числитися, ;к и
дівску масу робітників ножка птягнути тіль
іцити чи зрущити; ми павіть без ваги тверди-
мо, що скоршс Поляки й Русини пропадутъ
як націі, а жиди іце будугь оеібяою націею!
Тим то розумні й іцирі люде з Поляків і Ру-
синів можутъ від Ж'лдів бажати тілько, щоби
вони загально ставали продуктивною силою,
кориетною для краю і солідарно ноступаючою
з християнекою робуччіо людностію Черсз те,
но нашому, плоху прислугу роблять польский
робітникам т>, що .згори вистуііають протів
організаціі жидівских робітників, та. іце та-
ким способом, як чорнспс осіо, що поча-
ли ту орган зацію. Таке поступованс може
тілько роз’ярити жидівеку робітницку масу на
полъску соціалістичну партію, провідники ко-
троі пе відси, ні відти присвоюють собі пра-
во росказувати й жидівскій масі. Жидівска
маса мае повпе право оргапізуватися піеля
своеі вподоби, навіть без огляду на остатній
зйізд австрійеких соціалістів котрий таки
ухвалив між іншими таке : ,,Д с т о г о в и м а-
г а ю т ь к р а е в і я з и к о в і о б с т а в и п и.
треба творити агітаційні округи
без о г л яду п а и р о в і н ц . а л ь п і г р а. п п-
ці“, — а у жидів же граютъ ролю далеко не
одні язикові обставнни. і через те тим більше
оправдані жидівскі роб. організаціі помимо поль-
скій робітшщкоі партіі, до котроі мали би нале-
жати всі галицкі робітпики. Зрештою. ми псв-
ні, іцо, вважаючи иі на- що, жидівскі робі-
тііыцкі організаціі вкриють небавом сітю у весь
край, та що ті організаціі будутъ одні з пайенль-
нійпіих робітпицких организацій в краю. По-
ристъ із них вийде м’ж іппіими й та, що вони’
визвуть навзавідництво серед польских і рус-
ких робітників — для живійіпрі власноі орга-
ні іаціі. Таким чииом, серед усіх народностей
краю, можутъ небавом повстати кріпкі скла-
дові частипи будущоі робііницкоі Федерацій
Зажати треба тілыіо, щоби провідники нового
руху серед Жид в били в усі боки исзавидного
житя жидівекоі маси і робили се в дусі по-
розуміпя з христиапсккми робучими масами- та
йх прия гелями, параліжуючи таким чииом на-
ц-.оналіетичну виплючніеть, котра й так надто
сильна серед Жидів. Д утелів серсд жидівекоі
маси в загалі жде чимала праця й боротьба,
і черсз те щирим людім із християн треба
йі.м пошагати, а, не ставити перепонп.
1 юля 1892. М. Павлы к.
Тепер подакмо передапе пам письмо:
„Супротів' сіяиих сплетенъ, з котрих де-
котрі, як нпр. д. Дашинский, позволяютъ собі
робити вжиток па публичних зборах, як на
справоздавчім збор: з відсньского конгресу, в
ко до жидшекого товарпства- чи партіі, як ввов
х р и с т и я и е к у мясу тілько до хриетяпеких. Но
значить се, щоби й ті масові товарпства чп партіі не
стпкалися « собою; овшім, сс повинно іі мусить бути:
на сшльних забава х, відчитах, нарадах, нічах — и загалі
в усіх тдх сирапах, котрі можуть і повшіиі бути спіль-
пі. Тілько так подготовиться Федерацію масовнх орга-
пізацііі. — Сі слова були вже аложепі, коли ми діаиали-
С/і, що й у С'таніслявові жидівскі робітпики чпелом до 80,
бувпгі члени ,,’іііу" лідділыися від христкянских і заду-
мали наложити власне топариство. Вийіило, що годі було
погодвтвся в одпія товаристві.
- 181 —
неділю 26 юпя С. р., ’іуюся обовязаиий поясни-
ти справу.
„[[омиляеся той, хто твердить що повс-
тань' жидівского робітницкого тона иства внй-
іпло з якихось особистих ураз Противно,- з
тою думкою як я (ще перед встлюм до „8і1ѵ")
та.к і інпіі, ба навіть одни з провідників робйч
плцкоі партіі носилиея від давка, бо ми бачили,
що до робітницкого товарисгва „5і1а‘ і;,оді втяг-
путп маси жидівских робітників. Плодом тілько
відбутих зборів, в котрих брали Участь сотки
жидівских робітників, було лсдви те, що щбсь
зо 50 йіх втягнено до „8іІу", і то таких, що
ще перед вступом до неі були З'всім усвідо-
млені. Тим то всякий, бодай трохи свідомий
сітуаціі, мусить признати, що так як доси
всдена акція для усвідомлсня жидівских робіт-
пих мас, не доведе иі до чого павіть після
довголітньоі праці. Супротів того потреба
відмінпоі тактики дійства на жи-
дівскі маси вийпіла сама собою, чого найліп-
шим доказом голое жидівского робітиика на
довірочнім зборі 4 тоня с. р. „Товариші, —
сказав він, — ми не будемо такі смііпні і не
скажемо, як то сказав д. Дагаииский на зйізді
гал. соціально-демократичноі партіі у Львові.
що „соціалізм місгиться в рамках' національ-
них“, але скажемо, і всякий тверезо думаючий
соціаліст иам се признае, що агітація мі стать-
ся в рамках національни х, бо до жида треба
говорити по жидівски, до Поляка по польски,
до Русина по руски“.
Що-ж до жаргоиовоі часописі, то вже
бачу иіхто не стане перечити, що вона доко-
нечна, павіть галицкий і віденьский зйізд
признали потребі7 такоі часопиеі.Щотреба жар-
гояовоі часописі даеся чути особливо на про-
вінціі, що зиов доказуе комунікат переданий
мені братом одного з члевів партіі, котрий
сказав, що межи жидівскими робітниками та по-
треба так сильно даеся чути, як піколи не да-
валася чути серед християнских робітників
Отже для хи би впі о і тактики „партіі"
що до усвідомлюваия мас жидівских робітників
а також через то, що про викопане ухвали
зйізду ніхто не думай, я мусів выступити
енергічно і, на власну руку без аиробати
партіі, при помочи дібрапого комітету, скликати
збори жидівских робітників на д. 11 тоня с р.
до салі Кернера. На. лихо, вийпіло, що коли
лучмлася пагода кинути кілька слів. для усві-
домленя маси жидівских робітників то.як раз тоді
ті, що стоять коло „великого вілтаря“ партіі,
зчинили такий галас. що збора були розвяза-
ні, хоть з моеі вступноі промови вони могли
переконатися, що мені не йшло про заложено
якоіеь осібноі партіі, а про заложено товарис-
тва, що усвідомивши маси жидівских робітпи-
ків, побілыпилоби соціально - демократичну
армію.
Супротів того я мусів скликати довірочні
збори д. 18. м м. і всякий розумний признае
мені, що я не міг на пих запросити противни-
кіи справа, противииків, котрі, мимо ухвал
зйіздів галицк то і віденьского, пе дуліаготь
взятися до усвідомлюваия робучих жидівских
мас, що доказують слова одного з провідни'
ків партіі д. 26 м. м. па публичних зборах.
що коли жиди бажають жаргоиовоі часописі,
то нехай собі на неі складають. Адже ж так
не говорить провідник соціально-демократичноі
партіі, свідомий справи, бо чуе, що обовяза-
ний сам почати акцію і постаратись о потрі-
бні фонди!
Отсих кілька слів повинн», бачу, стати
моім панам противпикам, для порозуміпя ці-
лоі-справи. !
Що-ж до обізви папа Дашинского про
мене дня 26 м. м. на справоздавчих зборах
з віденьского конгресу, то мупіу завваж.іти,
що хоть я й зиав, що він спосібний до рі.кних
річей, та не падрівся, іцчби він визискував
несвідоміеть зібраних до того, що на зборах
говорив при р чи, зовсім не палежні до сира
возданя, і мов скажений кидався на одипщі.
Львів, 28. VI. 1892.
Маврикій бгер.
ДРУГИЙ ЗЙІЗД ПОСТУПОВОІ СЛАВЯНСК04 МО-
ЛОДІЖІ. В дня* 5 ,і 6 іоня с. р. відбувея в Відпі, я
комнатах „Віоѵапвкё Веяебу11 друпий зйізд елавянскоі по-
ступовоі молодіжі, в котрім взяли участь делегати ру-
скоі молодіжі В. Гаикевич зі Львова, Брилінскпй з Кра-
кова, Е. Лсвіцкий, В. Будзиновсклн і Лаврівскпй з Ві-
дня, 14 делстатів ческоі молодіжі і 8 делегатів польской
Прсдсідатслом збору вибрано Евг. Левіцкого. Першого
дня відчнтувано реФерати про діяльніеть поступовоі мо-
лодіжи за минувший рік серед веіх трех заступлених
на зйізді славяиских народностей.
Слідуючого дня мала відбухися діскусія над рсві-
зіею ирограми з минувпгого року, уложепоі иа зйізді н
ІІразі. Та до діскусіі не ирийшло, бо відиоручпик полі-
ціі розвязав збори на нідставі §. 6. закону про збори
мотивуючи се тим, що вйізд мае радйти над торічною
ирограмою, котра була скоцфісковяиа та судом затвер-
джена. Араяжери зйізду внесли телсвраФІчпо вротсст
до паміетництва а учасники розійшлися.
Того самого дня спросили т. Гаикевич і Сташиь-
ский зі Львова, I. Шкаба. з Праги і К. Жілка а Відня
молодіж ческу, руску, польску і словіиеку на довірочні
збори для наради над потребами славяиских пародіи.
Паради тренали 6 і 7 а. наслідком іх була програма, по-
тру іюдаемо іюнизше.- Окрім тоі програми рішеио ще:
а) кожда пародніеть мас старатися заложити у ссбс ча-
соп'ись редаговану лідповідно до ухвалепоі програми.
1) 11а разі за орган поступовоі елавянскоі молодіжі ува-
жаеся рСаворія сезкёію іілбепвіѵа" — в котрій мають
поніщатися всі кореснонденціі про рух поступовоі моло
діжі серед других славянекпх народностей, е) Поручено
Полякам виготовити облінрний меморіял в справі пере-
слідувань студентів у Галичипі і переслати его молоде-
ческому клюбови в думі державній. сі) Рішсно роеігоча-
ти акцію проти діеціплінарних університетских устяп з
р. 1840 і за відлученсм тсологічпого Факультету від
упіверситоту. е) Слідуючий зйізд в 1811В р. відбути г,
К.ракопі.
Иідчас зйізду падіііінли прпвігні-тслеграмп і пись-
ма з ’Іех від топа;и:е;т сіуд.чщкпх і кількох політпчііпх
182 —
товарнств, в Галичипи від студентів польских і рускііх,
а в Відня від конгрессу австріискоі соціаль-демократи-
чноі партіі. Зйізд зі свосі сторони виелав тслеграми (на
внесено Чехіи) чсским Соколам в ІІансі і ві Львові і
письмо (па внесено Русинів) коигрессови соціаль-дсно-
кратичному в Відні.
ПРОГНАНА ПОСТУПОВОІ СЛАВЯИСКОІ МОЛОД1ЖИ.
/. В справах взаімности славянских народів
3 огляду на те, іцо теперішний централіетичний
устрій Австріі стоіть на перешкоді розоосви славянских
народів на всіх полях йіх пародного жити, дальше, іцо
дотенорішні славянскі партіі ваДля ріжнородвости своіх
основних політичних поглядів, а деколи і цілковитого
нерозуміня еітуаціі, не сиосібиі вести систематично і
солідарно боротьбу з паиуючою системою, ставимо ми,
поступова елавяпска молодіж самостійну програму в тім
переконаню, іцо лиш таким снособом ложе, бути розвя-
лане питапв солідарноети славянских народів, так як на
нашу думку солідарність ыоже і повинна бути тілько
між однодумнимп партіями а не цілими народами, котрі
складаючиея з ріжнах антагоніетичпих кляг, мають че-
рез те ріжні ціли і ріжні програми.
За осповпий нріпціп ееі програми ми
ставимо поиву еманці націю прнгнетепих
славянских пародіи.
И. В справі устрою Австро Угорщини.
1) Гівноуиравнсш. кождоі народности.
2) Федеративна звявь іх з повною автономіею, па
лідставах природнйх.
3) Основане тоі <і>сдераціі на свободі горожаискій
з запорученем прав національних менпіостсй.
Ш. В справах політичних.
1) Поена свобода особи, слова, зборів, товариетв
і друку.
2) Забезиечене кождій одиниці беи ріашиці иола
як найпіиршого впливу па рух політичний а імецно за-
ведено загального бсзноссредного тайною .голосовани від
21 р. .жити (без ріжниці пола).
3) Знесено веяких політичних иривілсів стану на
стаіюм — як виборчі куріі — при виборах до всіх за-
ступництв і внесено всіх виіикових законів.
4) реформа нинішвого мілітаривму в тім иапрямі,
іцоби війскова наука сталася обовявковою в школах,
щоби внесено стало війско, а паміеть того заведено за-
гальне ополчеие, щоби Австрія взяла як найдіяльиійшу
участь в касовапю війни заведепем міжнародпого миро
вого суду, розвоем нрава міжнародпого," закладанем ми-
рових союаів і г д.
5) Реформа права карного і цівільного в дусі
справедливости немаючим клясам народним.
6) Відданс дрібнійших карних і цівільних справ
компетснціі судів громадских.
7) Безплатііий вимір справедливости.
8) Відвічалыіість урядпиків перед судами присяж-
пимп за всяке нарушено законів підчае урядованя, осо-
бливо в разі безвідставиого оскарженя за мнпиі політи-
чні провіши.
IV. В справах нулыпурних.
Зііізд заыыянся за иовпою реформою теперіішюі
системы вихованя в иапрямі модериім, а то щоби вдо-
бутки поиітівиого знаия сталися майном усіх вор.ств пя-
родних. Спеціально же жадае :
1) Повного розділу церкви від держави.
2) Автономіі пікілышцтва для кождоі народности.
3) Внесено оплат шкільвих ві всіх школах і вор-
ганізованс доржавноі публичноі поиочи для доставлоня
сироможноети обравуватися нсваможним клясам су-
спільиим.
4) Вільного ветуцу жіпкам до всіх шкіл середиих
і університстів.
5) РсФорми тсиерішноі сиетсми шкільиоі по шко-
лах середиих в тім лаирямі, щоби звужсво обсяг наук
клисичпих в користь наук реальпих і заведеіія студій
славянских язиісів.
6) Отворена катедр на всіх уні.черситетах, літера-
тур славянских, як також заведена понулярпих викла-
дів зі всіх гадузей знаня, достуииих іпнрпгій публиці.
V. В справах соціяльно-енономічних.
Зваживтя, що теперінтпа анархія в цродукціі і
всі хиби, які внпливають з нппішиоі суегйліноі систоми,
опертій на ириватпій власноети і капіталіетичній про-
дукці , можуть бути лишеяь тогди усунені, коли ціла
госіюдарка станеся снільного, зйізд домагаеея реа>орми
законів державних в тім иапрямі, щоби уможливлсао
державі (суспілыіости) поішу іпгерепцію ві всіх справах
господарских і щоби в такнй спосіб вся господарка
стала ся спільною. Тому жадае :
1) Заведенм прогрсееівного іюдатку доходового я
узглядненем вільного від онодаткованя мінімум екзи-
стснціі.
2) Знесоня веяких нодатків посередних на про-
дукта конечно нотрібні до жмтя.
3) Зпесеня всіх ФІдеікоміесів і заказ творепя іх
на будуче.
4) Випятя з під екзекуціі такоі оігількости грунту
в приладами господарскими, котра для удержаия родини
рільника при житю с конечно потрібна.
5) Безплатно! помочи лікарскоі і удержавлепя
аптик
С) Екопомічноі рівности обох полів.
7) В справі охоронного законодавства робітників:
«) заведенс нормальяоі осьмигодинноі праці денноі.
1} заведенс міпімальиоі платні денноі для мущин
і жеищин;
с) допуще" жінок до всіх праць нещкідливих іх
організмови;
й) заказ праці дітей;
е) заведенс судів роземчих між робітпиками і нред-
присмцями, в рівиим числом голоеів з обох сторін;
/) вибір окружаих іпснекторів промислових ро-
бітииками ;
д) забезиечене робітників на старіеть зі сторони
держави ;
к) обовязок держави ааосмотріовати робітників в
црацю (право на працю).
183 —
УА ДПІ1 успіиінійшого зреалізованя всіх пдвисших
домагань увашае эйізд за потрібне :
I) Агітувати між людом, особливож МІЖ МОЛОДІЖЮ
— еловой, друком, зйіздами, ыітіигами і другими спосо-
бами, які вотра народиіеть узнаетъ у себе за відиовідні.
2) Врати живу участь ві йеіх тілах законодаиЧих,
особливо в думі держа опій.
3) Відбувати що року вйізд постуиовоі славяяскоі
молодіжп — дли с.пільиого порозуміня і евеятуалыю
ревізіі нрограми, — ириготованяж до сего поручайся ек
яекуз ипноыу комітетови, вибираному на кождім посліднім
зііізді.
Полеміка й дописи.
ИГО УСКУ БЕСІДУ" Й ТЕАТР. Сегорічііі за-
гальні збори товариства „Гуека Бесіда" у Львові відбу-
вали ея аж через два дни, а іменво дня 25 мая і дня
14 чергщя е. р. „Руска Бесіда” яко товармстио касияопе
може інтерееувати злгал ( усиліе лише о етілько, що
під сі зарядом стоіть народили театр, субвенціоновадий
краевим Виділом. Однакож загалыіі збори, котрі відбу-
;шся сего року інтересні також з тоі причини, що вони
даютъ паглядну характеристику тоі тактики львівскоі
кліки пародовців, якоі держитъ ся та кліка від часу
„новоі ери" не лише зглядом инших руских партій, але
також зглядом тих членів своеі партіі, котрі ще не зов-
сім шддалиея під ві провід і маютъ смілявість в деко-
трих енравах вясказувати своі окремі погляди...
Се мокавалося іменно при виборах нового виділу.
Підчас зборів 25 мая не появплася жадна готова
ліета кандидатів на будучих виділових і в зягалі не ыо-
жяа було замітитп близшого порозуміня між членами
що до виборів. Лиіпо декотрі „з натріотів” удава.тися
до Дра Савч.тка, котрий йім сараи виписував своіх кан-
дидатів. Також профееор Болодямир ІІІухевич, яко го-
лова „Бонна" просив збори, щоби вибрали до виділу
одного в членів „Бонна” мотивуючи свою просьбу
тим, що аадля тіених зноеин, в яких зіетають товариства
„Весіда" і „Боян” потрібно кончи, щоби в виділі „Бееіди”
заеідав хоч одни представитель „Бояиа". Па се „Боны"
вповні зас-лугував, бо, як підніе секрстар товариства,
Др. Кое, у сіюім справозданго, — торік товарискс жите
розвилоея іменно завдяки „Боянови” і его еііергічноыу
голові, В. Шухевичсви.
Брак ближшого порозуміня був власне при-
чиною, що мала білыпіеть нрмсутних члепів лідда-
ла своі голоса на давпих виділових, голоси же зна
чноі меіішоети упали па инших кандидатів. Голо-
совапо тайно, картками, лише на. сімох члепів вп-
ділу. До коыісіі еіерутацішоі иоклнкав Др Савчак
Грушкееича, Врепьопу і о. Теинідкого. На 49 голосую-
чих одержали абеолютну більшіеть: Др Андрій Кос,
Иіярій Огопопекій, др. Савчак, Струсевич, Микола 111 у-
хсвич, Гроишцкий, Гянинчакі Володимир Шухевич. Тим
способом вибраних віетало до виділу вісьиох членів, хоч
піеля статута виділ мае складатпея лише иа сімох чле-
нів. Позаяк коміеія скрутаційііа не вліла пояснити-, в
який спосіб се сталоея, прото вивязалася довга діе-
кусія, як полагодити сю справу. Одг:. вносили, щоби
того члена, котрий діетав наііменше . Лосій, відкинути.
Тому спротииилиея другі а тоі причини, що число від-
данмх голоеів не агоджувилооя а чиейом голоеів, яке
мало бути віддаяе, в чого слідувало, що або коміеія
скрутаційна помилилася в рахубі, або сам акт вибору
РІдбувсн неформально. Ииші вносили, щоби коміеія
скрутаційна ще раз перечислила голоси і справила овси-
туальві похибки. Однакож і сему спротивленося, бо не
було певности що до автснтичности карток, котрі
нереглядав кождий, хто хтів. Більшіеть годилася на
те, що найлучіне узнати сей вибір за неважний
і приступити вараз до нового вибору. Такоі са-
моі гадки був також Др. Савчак. Та против сего
„Парод" ч. 13 і 14.
выступили декотрі новосристи, як Белей і Др.
Олекеандер Кулачковекий, кажучн, що вже піана
пора і много з членів відійшло, хотяй па ділі було ще
присутних до 40 членів. Пояснено тим наиам. що ста-
тут не вимагае до важности виборів певпого числа го-
лосуючих і для того кождоі хвилі можна приступити до
'нового вибору бей огляду па число присутних. Однакож
павів новоеристів не могли пересвідчйти жадпі аргу
меити, бо вони побоювалися, що при новіы виборі декотрі
з йіх політичних приятелів моглиби легко перепасти і
вийтй більшіеть членів виділу для них не симпатична
В кінці іі Др. Савчак видячи, що д. Белей і товариші
ко бажають, щоби нові вибори зараз перевести, заявив,
що пере.ведений вибір уважав за певажпий та задля
піввоі мори закривае йбори і відкладае вибір виділу до
других яборів, котрі небавом будутъ скликані. Декотрі
члени оскорблепі таким самовільним і на жадвих збе-
рах иепрактиковапим ностунованем предеідателя, заін-
тернелю'зали его, на якій: лідставі він еаы уневаяшюе
вибір, коли рішсяе ееі еправи належитъ до еамих збо-
рів а не до предеідателя, і чому нредеідатель не піддав
під рішепс загалъних зборів відповідних внесенъ членів
ЩО До уневажнепя виборів і переведена зараз нового
вибору виділу’??
На. се відпонів Др. Савчак, „що ему так. хтіло
ся“. На сю простацку відповідь одержав др. Савчак,
від декотрих членів много комндімеитів, не лицюючих
зовсім такій важиій персоні але п. др. Савчак
сховаи все те епокійно до кармана, взяв за капелюх
і вийіиов.
В такий спосіб йакінчився нерший акт комедіі
устросноі новоерпстами і ві^ограноі дуже фатально
доом Савчаком. Одяпоким же реальяим наслідком еі
було виступленс із товариства одного оскорбленого
дром Савчаком члена, як також дві справи гонорові,
котрі ирийшли під осуд виділу а причини оекорбяяючого
захопаияся одного члена ,Натри” і надіі „новоі ери".
Розумісся. шо новосристи приписали потому цілу ОФеру
„гецам” радикалів, і постановили при слідуючих вибо-
рах не допустити до виділу нетілько жадвого рздикала,
але навіть жадного я молодіпих члепів „Бесіди", котрі
свою ирпхильніеть повін ери а властиво певній фйыіліі
відповідио не, заманіфсстували. Продолжено вагальпих
зборів наяначив старий видіа па 14 червіія с. р. і в той
день відогралп новоервств дрогни і лослідний акт ко-
медіі виборчоі. Много в і.олоділих членів, обурених ло-
етуповавем повоерпетів і голози товариства дра Савчака
на иоелідпих зборах, постановили навіть не ивлятися
на с.их зборах, а що ваймепліе уеупутися зовсім від
голосованя, щоби коміеію скрутаційпу не наразити знов
на похибки в обчисленю голоеів. Зато поноеристи, зяля-
капі реаультатом послідпих виборів (вибрапі буди : один
радикал і трох двких, котрі па зас.ідапях виділу могли
мати білыпіеть, якби солідарпо поступали) зоргаиіаова-
вали ея дуже сильно. И. Гуляй (ненсіоповаиий офіціял
почтовий і свіжо упечений патріот, котрого іювоеристи
втягвули до своіх товариств. сподіваючи ся, як кажутъ,
що він аапише йім свою камсницю) скликав в порозу-
міню з одною частиною членів старого виділу : др. Сав-
чаком, Громніцким, Ил. Огоновским і Ганиичаком, і поза
илечима і без відомоети ирочих виділових дра Ярослава
Кулачковского і дра Андрія Коса (семий члеіі виділу
унажав за відповідне виетупитп з товариства зараз но
перших зборах) 18 членів „Бесіди" (самих старших но-
воероетів) на тайну наряду, на котрій уложено ліету
нового виділу і кождий в присутних вобовязав ся не
лише сам голосувати за тою ліетою, але також старшій
ся як иайбілыне знакомих новоеристів спровадити на
аагальні вДори. Результат парад і ліету7 кандидатів за-
держано в пайбіяьшій тайні аж’ до самих загалъних
зборів.
Дня 14 червня вечером комнати „Бесіди” пред-
ставляли нг.звичайний вид, бо явилося множество таких
осіб, котрих даввійше ніхто ие бачив. Линя новоериетів
ясный від радости, бо були певні свові нобіди. По уді-
леню на внесено коыісіі контрольно!, абсолюторіі уступа-
юному виділови, ирнетунлено до вибору нового видіду
Пагуралыіим ходоы річей, иовиниі були бути вибрапі ті,
котрі вже иа нерших загалъних аборах діетали абсолю-
тную більшіеть, а що пайменше ті, котрі тогди діетали
найбілыпе голосів, як др. Андрій Кос і Струсенич. Так
однакож ие стало ся. На 68 прпгутнпх члепів, трох не
— 184 —
голосувало, пятьох віддало порожні карткп, а решта в
числі 60 віддало майжс одподушно евоі голоси на лісту
кандидатів, котра була уложена на тайній иараді скли-
каній через п. Гулля.
Таке зігігороващ: виборів через опозицію було
троха непріятію для новосристів, котрі приготовили ся
па боротьбу з „радикалами*1. Вибрані зіетали ако виді-
лові : др. Сапчак. Громніцкий, Илярій Огоновский, Га-
нинчак, професор Лучаковский, др. Олексавдер Кулач-
ковский і др. Антін Горбачевский і яко заступники:
Іван Огоновский, о. Юрпк і о. Вацик.
Др. Горбачевский но оголошеню виборів, ваявив
що выбору пе приймае, бо не мае часу і за кілька мі-
сяців внйіжджае зі Львова. Зауважати треба, що ново-
еристи були упереджені, що др. Горбачевский вибору
не прййме, але его кандидатуру поставили умисне, що-
би показати свою ніби толеранпію і для неиовоеристів.
Длятого на случай резигнаціі дра Горбачевского
вже на тайній иараді скликаній через Гуляя, поста-
новлено вибрати того - ж Гуляя, що і стало, ся.
По заявленю дра Горбачевского, новоеристи про око
довго діскутовали, чи приняти резігнацію дра Гор-
бачевского до відомости. Многі були ніби то противні
тому, однак в кінци ухвалили одноголосно приняти ре-
зигнацію.
Др. Ярослав Кулачковский прсдставляв (наівний !),
що треба конче вибрати до виділу одного з членів Воина
і поставив кандидатуру про«>есора Володимира ПІухсви-
ча. Натомість Евгевий Барвінсквй радив вибрати Ко-
цовского. а Даниловпч. дра Коса. Кандидатури Гуляя
піхто навіть не ставив. Якеж було здивоване всіх при
сутних, котрі не були втасмничені в тактику новоеристів,
коли комісія скрутаційна оголосила, що на семого члена
виділу выбрано п. Гуляя, маііже одноголосно! Володимир
Шухевич дістав лише 5 голосів, а Коцовекий 3.
Ті поелідні вибори виділу „Бесіди*1 повинні від-
крити очі навіть самим новоеристам на поступонане
певноі кліки людей, певноі „Фаміліі11, котра змопополі-
зувала всі товариства народовскі, і хоче надавати топ
цілій політиці, хотяіі сама зовсім бездарна і до жадно!
позитивноі праці неспосібна. Лише сліпий може не до-
бачити, що тим паиам не ходить о якісь иародні ціли,
не ходить навіть о інтереси партіі, бо-ж прецінь
професор В. Шухевич, др. Ярослав Кулачковский, Стру-
севич (сотрудник „Діла*1) Коцовекий і другі не е ради-
калами (послідний е навіть горячий нопоерист), а про
те „Фамілія*1 не допустила йіх до виділу такого товари-
ства, котре з политикою найменче мае до діла. хоч
сили ті булиби певно більше придати! для „Бесіди”, як
вибрані Ганинчаки, Громніцкі, Гуляі і др..
Радикалів належачііх до товариств народовских
дуже мало, і ті лише для того не виступили до сего
часу з тих товариств, що не мають своіх власних. Та
недалеки!! час, коли радикали зорганізуються зовсім
окремо, і ве будутъ потребували наганяти новоеристам
страха, як се було на послідиих загальних зборах „Про-
світи“ і „Бесіди11. Тогді сііізнае кождий. що радикали
служили „Фаміліі11 лише за страшака, котрим Фамілія
стирала ся зазрити евоі особисті ціли і свою бездар-
ніеть і змусити всіх народовців до сліпого послуху для
себе. Коли радикали наступали против поступків „Фамі-
ліі*1, то не ходило йім о зіпановане товариствами иаро-
довскими, що навіть задля йіх малочисленности немож-
ливо, але лише о те, щоби до виділів тих товариств
вибрано хоч в чгети нефаміліяитіи, котрим би не ходило
о особи, але о річ. Рацію радикалам признаютъ вже. те-
пер навіть декотрі незасліплені новоеристи, по загальних
зборах „Бесіди '
I предста те собі, що в руках тоі кліки находить-
ся и така валки і для всіх Руеинів справа, як народний
театр. субвенціоноваиий соймой! Торік бодай театралъ-
ним реФерентоа бун енергічний і совістний чоловік, др.
Ярослав Кулачковский, але сего року навіть на таке
мема надіі, а тим менше на зложене артистично! коміеіі
та ще в дусі, нропононанім редакціею „Народа11.
Для важности справи, подаемо тут дотичпі спра-
возданя, ііодані на зборах „Бесіди11 д. Громніпким і
дром Кулачковский.
Фонд теагралышй складае ся лише з запомоги
краевого Виділ- в сумі 7250 зр. річио. 3 того виплачепо
директоровъ т< "ру п. Біберовичови 5400 зр., на канце-
лярію (для кого ) -240 зр. а реіпту видано на запомоги
для артистів, на преміі за штуки драматичні, па інстру-
ментацію кільгсох опереток і на образованв декотрих
артистів (Лопатшіского, Ганкевичінноі і Кравчуківноі).
Фонд залізний Рускоі Бесіди*1 виносить : 4833 зл.
фонд емеритальний артистів руского театру 1353 зл. 40
кр„ фонд памятника для пок артиста Грипевецкого
24 зр. 93 кр. Коптракт 3 директором д. Біберовичом за-
ключений до, кінця 1892 року. Піеля сего контракту зо-
бовязала ся „Бесіда11 виплачувати днректорови річно
5460 зл. а дирекція приняла обовязок вбільшити відііо
відно перзонал артистичний Хотяіі дир екція не від-
по ві л а зовсім п о с т а н о в а м контракту, то
однакож піеля гадки референта (др. Я. Кулачковекого)
не можна за се еі винуватпти, бо хоч розписувано зази-
ви по чаеописях, ніхто з артистів не зголошувавея. Пер-
зонал театральный складався з 27 артистів і артпеток,
10 музикантів, машиніета і суфлера. В 1891 р. змінявся
склад перзоналу, аж вкінци дійшов до такого стану, в
якім предетавився львівскій публиці підчас гостини в
1892 р. При вийізді зі Львова виступили: Клішевскі,
Ольшанекий, Кирницкий і Курманович, а від 15 мая 1892
р. заангажовані зіетали : Вітошинский, Бенза і Леніцкий.
В 1891 р. гостив театр в 16 містах, дан 237 пред-
ставленъ, а репертуар складав ся из 46 штук, між ко-
трими було 27 орігінальних. В 1892 р. репертоар збіль-
іпився до числа 77 штук, між тими 45 орігінальних.
Тепер числить репертуар 52 штуки, а з тих 32 орігі-
. пальних. 3 нових штук були виетавлені в 1891 р.: Ви-
хованець. Марійка опера Базканского (раз, в Тернополі)
Пилип Музика, Мартин Боруля, Сто тисяч і перекладка
Честь, Судермана. Драма Янчука „Не до пари11 доси не
могла бути виставлепа.
Виділ навязав через артиста украйінских театрів
Костя Підвисоцкого близші зносини з украинскими пи-
сателями, і декотрі з пих надіелали вже своі твори.
Мізк иніпими поеідае товариство слідуючі иові штуки :
„За двома заяцями*1 Старицкого, „Крути та не викру-
тиш“ Мириого, „Не ходи Гриню на вечерниці” Стариц-
кого. „Нещасне кохане11 Манька. „Світова річ11 Пчілки і
др. а крім того переклад драми Ібзена „Ворог народа”
(М. Павлика). Нову інструментацію одержали: Чорпомор-
ці, Наталка Полтавка, Молода пані з Босиі, Пилип му-
зика і Вихованець.
Виділ впкокував надзір над те.ттром через висила-
не своіх делегатів на провінцію (до Тернополя і Кллуша)
як також через міецевих людей на провінціі. Та-
кож старався виділ заложити для артистів читальню
при театрі, і в тій ціли закупив узке книжки, однакож
доси не зіетала читальня завязаня, позаяк Намістниц-
тво ввернуло етатути з причин Формальних. Конкурс
розписаний ниділом краевим в р. 1891 зіетан продовже-
вий до кінця вересня сего року, позаяк штуки надіела-
ні в минувшім році не відповід.іли условіям конкурсу.
Виділ старався утворити фонд емеритальний для арти-
стів і тепер укладае ся статут сего Фонда. В кінци що
до контракту з дирекціею, котрий кінчить ея з 1892 р.
ухвалив виділ розписати конкурс що до условій нового
контракту, котрий буде заключений на три роки.
Радикал.
МОЯ ВІДПОВІДЬ дописувателеви „Дѣла*1 в спра-
ві руского театру. (Конецъ) Чи пе понижуеся рускоі
інстітуціі культурно!, коли даеся вистави враз з кугля
рями-магіками, де руска штука Фігуруе яко прищіпка?
Здорова інстітуція не потребуе помочи магіі.
Чи не діекредитуеея рускоі інстітуціі, коли даеся
вистави на ціли антипародні? А як назвати вистави
на дохід „Осіігопек", па дохід езуітского костела?
Чи не підкопуеея рідноі штуки, коли поважні
драми украйінскі відгравае в руекім театрі під дирек-
ціею и. Біберовича віеім осіб?1) Др. Кулачковский при-
знайся мені, іцб Руеини з ріжних міет жалувалися на
таке топтане пптомих творів.
Мені здаеся, що пе помилюсь, коли скажу, що
то все білыпе діекредитуе руску інстітуцію, чим прим.
коли член тоі інстітуціі читае яІІарод“ та явно при-
знасся до якихось ідей. А сей послідниіі аакид робив
- 185
підппеаному п. др. Савчак, яко голова „Рускоі Бееіди"!
Також мушу сироетувати цифру вястав тамтого-
річних, яку цодав доішсувате.іь „Дѣла". Не 234, а 240
було всіх вистав в тамтім році.
Ш доткуватель ,,Дѣіа‘‘ забрався також просту-
кати мій рахунок, ба, він сумиіваеся чп я в загалі мав
якпіі рахунок ,,під рукою1. Отже я посплаю его хв.
Редякціі „Парода", де ш. доиисуватель може его пере-
гляиути і провірпти, чи таи не вичнслені всякі видат-
ки. Я обстаю при своій цііФрі. Додай іцо, що его спо-
рудив чолонік, розумііочнйся на ведепю рахунків дуже
добре, і віддав до мосі розіюрядямости Також заува-
жаю, що абопамепти, котрі в деякпх місцях роблять ве-
лику суму, п. Біберопич ие вписуе до книги касовоі, бо
касіер або каеіерка вписуе там іно білети, продані ве-
чером.
Дальше иідносить ш. доиисуватель „Дѣла", що
ііагляд свій над театром внконуе „Руска Бесіда" в той
сиосіб, що в кождім зиачційшім міеті, де театр довшс
иерсбувае, пазиачуе свого відпоручника з поміж місце-
воі інтелігепціі, 1 на підставі его іиФормацій вилае вц-.
ряджсня. Добре би було, як би театр пробував все в
Сташславові або в Стрию, де тамоіпні відпоручники
„Рускоі Бесіди" добре натлядають за театром і подаютъ
совістні сцраиозданя, але що діеея з провіпціею, а там
руский театр білъшу часть року перебувае ! Власне о
ті малі ,діри“ провінпіональні і ходить. Там діеся на-
пшм артистам кривда.
Але бо також біда, що „Руска Бесіда" пе мае
енергіі, перевести в театрі найжизненнійші для акторів
справи. Одною з них есть законтрактовати руских
акторів з дирекціею, бо тим сповобом положилось би
таму граню по-над еили і управилыіило би ся платню.
А мимо того, що деякі актори уномшіалися о законтрак-
тована, мимо того, що сам голова „Рускоі Бссіди" др.
Савчак призиав, що павіть така точка есть в контракта
між „Рускою Бесідоіо'* і дирекціею руского театру, то
всеж кромі ті. ІІопелів, а відтак Клішевских — звісно,
„грубих риб‘‘ на сцені провінціовалыгій иі одни ак-
тор ие зіетав законтрактований., Отже актори віддані
на поталу одиииці.
Заеноване__комііаі—театраль п оі, я к—се—препонуе
иі. редакція „Народа", причинялось би дуже богато до
доступу наперед. Най „Руска Бесіда" не боіться, що
до проектованоі комісіі могли би уеійти люде в шир-
піими поглядами, з живійшими ідеяли. В такій справі,
де ходить о красту долю руского театру, не повинна
„Руска Бесіда" руководитися партійностію. Викоренім з
театру зло поставмо его на здорові йоги, а тогди бу-
демъ могли ним справді величатися і заслужить він
тогди назву „руско-народного".
Нестор Яворовский.
Р. На сіи міеці справляю замітку, подану в по
передній числі, що-до засудженя п Біберовича, в той
спосіб, іцо вирок вже право е и льний. * з
') Афііпі складаю в редакціи „Народа". Я. — Таке
зроблено з „Г.іитаем", де граючих осіб повияво бути
16, окрім товпп: парубків, дівчат, селяи і дітеіі. Отже
з афіша, в дописками д. Яворовского, впходить, що в
театрі д. Біберовича внетупало тут уссго 8 осіб! Рсд.
УКРАПТНДІ ІГ ІГАМЯТНІІК БОГ-
ДАНУ ХМЕЛЬНИЦКОМУ. Обговорюючн
справу Волинского ювнлею й псевдоукра-
шскоі з поводу него прокламацій „Правда"
доспть не до ладу прпгадуе памятпик Бог-
дану Хмельницкому в Кіеві. „Правда" за-
віря, що Украіііпці не водуіпевлялиеь від-
критем памятника, котрий здвигнула „Бог-
дану Хмельницкому единая недѣлимая Рос-
сія". Жаль, що повоерскпй орган не зазна-
чив точно, про якііх Украінців він гово-
рить. В усякім разі з иечатних документів
звісно, що в комісіі, котра ухвалила мо-
дель памятника і котра прибрала надпись
ему: „Богдану Хмельницкому единая не-
дѣлимая Россія", - були членами два укра-
інскі історики : Конст. Козловский і Волод.
Антонович; — нотім образ тоі моделі
вкупі з иамятичною статею ЛИ Юзсфови-
ча напечатав на чолі свого „Календаря
Югозападнаго края“ П. Чубінский, автор
пісеньки „ІЦе не вмсрла Украіна ітд.
Наука й штука.
РУСКА ЧИТАНКА ДЛЯ ВЫСШИХЪ КЛЯС'Ь
ШІСО.ТЬ СЕРЕДНИХЪ. Уложивъ Олексаіідсръ Барвішь-
скій. Часть 1. Уетна словесность. Друге выдано
доповпепе и перероблепе. У Львовѣ 1892. Накладомъ Фон-
ду краевого,
Ми вже не рая мали пригоду замітити, що в Га-
личині, не глядючи на бучні <і>рави про „велитня - народ",
народна словесность мало зверта на себе уваги і іцо
павіть те, що було зроблено для еі досліду старшим
иоколіням М. Шашкевича і Як. Головацкого, мало епо
пуляризовапо. Треба додати, що остатніми часами і ро-
ыііска_ Украіііа приблизилась—у цему-до 1-аличиии. Чя
це іірипадок, чи це одповіда тому рутепско-націоналі
стичному иапрямку, котрий остатпіми часами явно по-
казуеся серед певних украйіиофільских кругів і вайіда
недавніе „хлопоманію", не беремось ршіати. Але в уся-
кім разі і збір простонародно! словесності і в Російскій
Украіні тепер снинивея і витовмачеце еі пішло иазад.
Доволі буде вказати на те, що напіть ученіщі словесни-
ки украінскі, як напр. д. Сумцов і И. Житецкий не.
мають иі нюху, ні знатя, щоб не брати за народні тво-
ри такі фальсіфікати, як дума (!*?!) Чужбінского про коб-
зу, або Срезпевекого про Палія і Мазепу.
При такому стані річей можиа б зрадуватись то-
му, що д. Ол. Барвіиский віідав, як гімназіальний під-
ручніік, все таки доволі спореиьку книжечку самоі
у сти о і словесности наіпого народу.
Для галпцкоі молодіжі така книжка мусить бути
двічі кориетна, — рая як наукова. а в друге павіть як
літературпа. бо в творах мужиків наіипх вони б поба-
186 —
чплп примірп літерятурп безмірно білыпе жіікоі іі бі.іыи і
одповіді.оі теперінінім .іітературііпм смакам европейский, ;
яіж у 9,. „умопачертамііі" галпцкпх иисате.іів.
Попити иаппапа книжка д Ол. Барвіпского одно-
піда тиким цілям, — бо все таки дае 130 сторін пісен-
нпх і Цроваічнлх творів „ве.іетня-народа.“. Але коли ли
тляне.мо' скількопобудь критично на працю самого ав-
тора книжки коло вибору і внтовмаченя того зіатері.ілу,
то муснмо сказати, іцо книжка д. Ол. Бариінского есть
евого роду монумент рапрегіаііз ыіііпі пеянлх галицких
СФер, з боку науконого і навіть моральнаго.
ІІеречитуючи нримітки (Часть ііоясмяюча) д. Ол.
Бариінского, бачимо періи усего, що автор зовсім не
приготовлений до такоі роботи знатей, як стоіть наука
про иародню словесность в Евроііі й навіть у Россіі.
Він видимо іі не чув про такі праці, як БеяФен, Лібрех-
та, Пипіиа, Веселовско.о і т. д, з котрих деякі появи-
лись вже білыпе 30 років ііавад. Для д. Ол. Барвіпско-
го казки в загалі і казки (байки) про звірів почастпо
це останки найетаріщих мітів та іце іі спілышх аріое.в-
ропейских. Про докази пізнього (релятівно) і літератур-
пого походу апологія оріентальних (в тім чкслі будіис-
ких) і походу від них байки т. зв езопічноі і про зовсім
недавніе, міжинчим і літер.ітурну пропаганду еі в Евро-
—мі, не виклюшіючи_Л нашоі ст«рцніац_д. Ол. Бапиінскнй
видимо й не чув. Так само невідомий ему й поход біль-
пюі части легенд нашого народу із джерел апокріфічнид
і т. д. і т. д.
Тим чаеом два, — три ириніри- казки й легенди
нашого народу, сиоставлсиі в примѣрами езоиічиими
(напр. каяка про Бідного вовка зо збірки Рудчснка)
або апокрІФічпими (напр. казна про початок сыта, дея-
ких звірів і т. п.) могли б показати дещо і в осібвостей
нашоі нар. словесности й нашого національно го харак-
теру: напр. показ того, як моралізуюча, чисто аполо-
гічна сторона оповіданя у нас, почисти через иешісь-.
менноеть нашого народу, — слабіла і затемнялась, а як
за те росла юмористична обробка сюжету, жапроііях
картин і т. д.
Псрехэдючи до нашого цілком націонллыюго ма-
теріалу н кпизі д. .Ол. Бариінского. ми з дииом бачимо,
що ему не відома ріжниця напюі кобзарекоі думи
від всенародньоі нісні, •— бо він зачйсляе до
дум нісні про Семена Палія та Мазепу і другі подібні
(К. И. о — 8 з відділу „Думы козацкн — ли царски “)
Нісля цего монумситального пеапаіія навіть Формально!
классіфікаціі поезіі нашого народу, ыожна вже не. диву-
ватись тому, що д. Ол. Барвінскому нсвідомо те, що
писано д. Вессловеким про легенди про киівскі золоті
ворота (орігінал книжний, візантійский), що пояснено
в К. Старині про верскааи про Пееиголовців (орігінали
клясйчні й християнскі, бо навіть церкви гренка й ла-
тинска знаютъ ев. Христофора ІІесиголовця) і т. д. і т. д.
Ці прйміріг показуютс “ пау коту в артгеть лргпц-д,-
Ол. Барвіпского.
Але на лихо книжка его дае повід говорите й про
мораль автора. Спинизюсь иа від. VI Части поетичпоі
— котрий містить Пѣснѣ исторички, то б то най-
характерисгичніщих піснях нашого народу, безспорно
его національних святощах, говорючи новою
цевних патріотів Д. Барвінский приводить в тих пісень,
головно слідом за Антоновичей і Драгомаповим а) п і -
е и і в і к у д р у ж и н и о г о і княжого і б) нісні
віку козацко го. Тількож Аитонович і Драгоманон
вкавують ще далыпі відділи : нісні віку гайдамац-
кого, піені віку крепацкого і рекруцкого
і накінець нісні про волю (від кренаитва) і тим
ставлять перед світом справді імпонуючий образ уст-
ноі, простопародньоі поезіі, котр-. дае иам картини соці
яльно-політпчного житя народу від глибиня еередньовічноі
(IX X ст.) до найновіщих часів і думки н.іроду про ті
картини. Такого приміру другого ми не внаходпмо в
Европі! Тількож куда діллеь у д. Ол. Барвіпского пері-
оди гайдамацкий, кр е п а цк п п і рекрутский,
нісні про волю нашого народу від крепацтва ?
Иіх нема. Неможлпво, іцоб іііх ие зняв д. Барвінский,
бо вони есть в усіх збірках, котрі цітуе д. Барвінский.
Очевидно нісні ті пожерла нова ера,
серед котроі етілько накричало иам в уха про паці-
ональні святощі. ІІаііцікавіще, що від сего пожнраня
найбілыие всего стратила власпе Галичина, бо сі еиеці-
а.іыіиіі паціопа.тыіпіі епое суть піені добц гаіідамацкоі -
о п р ипі ко в е к>-! Не впграл.т від цего пожнраня й
ідея едиостп ііаціоиа.іыіоі Гуспиів в Аистріі і Росіі,
бо власпе па ирпмірах іііесиь креііацішх та рекрут-
екпх та на ті му, як галпцкі паріяптіі піені про волю
(Зазуленькаі заіпплп і в І’осію, — напхарактернііце іі
видно ту сдпость.
От тобі й народні сіиітоші. от тобі іі національна
свідомість ! — скрикнспі, глянувши га таку пеяіертву!
Доборолась Украіпа до самого краю, котрого
навіть Шевченко не ждав, бо він казни, що свідком
„нашоі лравдп остаметьея „паша иісня“ 1...
Д. Ол. Барвінский ие стая на тому що пожраи,
чи ложертвував цілі періоди з іеторіі нашоі народііьоі
словесности. Віп і те. що подас, препарував так. іцоб
не иралити новоі ери. Так він все таки зостаплв у себе,
нісні віку кояацкого Безспорно, иайхарактерпійніа иі-
сия того часу есть піеня про Нечая, котра с одна з
найбілыие р. зширених паших піссвь від Карнат до Ку-
бані, Алеж ми еі не знаходимо в д. Барвіпского. 3 усіх
иісепь снохи Б. Хмельницкого, одноі з пайважпіщнх в
іеторіі нашого пароду і <;го словесности, д. Ол. Барвііі
скніі ііпбрав тілько одну: думу про поход Хмель
пицкого на Волошину — тоб то про ецізод зов-
сім припадковші в усій іеторіі тіеі снохи, про такиіі. ко-
лрші покавуз ваііелабіщий бік козаччипи,— гііпіртроФІю
вояцкого інетінкту. доходящого до розбиіпацтга і сгоіз-
му приводця вояцкого. Гірпіого вибору по міг би зроби
ти з дум „про еллвпого Богдана” навіть і Гспр. Сенксг.ич!
Так то препарував д. Ол. Барвінский иаін націо-
валыінй епос, машу иаціопалыіу іеторію Шевченко,
глядючи на крепацтво евоіх братів у нація, — перевале-
но цольеких у XIX ст., питав: за щож ми різались
з папами ? Препарат д. Барвіпского потіша нас: та ми
ніколи й не різались! Нова ера бѵла спокон-віку!
Скіичіімо так. Народовецкі орглни жалкували, чо-
му в тій части видапя ОевіеггеісЬ іп АѴогі ппсі
Віій, котра присвячеііа Руеинам іеторію дано писати
По.іякоиі, а не Руеинові. Піели препарату д. Ол. Барнін-
ского ми муеимо подякуиати редакціі того виданя за
таку е.'пміпацію, бо певпож польский писатель, котрий
мас хоч краплю літературного гонору, не посиіе зовеім
викрастп цілу половину іеторіі нашого пароду, як не
зробйв Русин, д. Олександер Барвінский.
М. Драгоманон.
В.насне вийшов 3. вішуск виданъ „Фонда
Русской Вольной Прессы" в Лондопі н. з. Еврей
къ евреямъ, К. Хасіша, ст. 57. Ц. з перссил-
кою кр. Сю дуже інтересну брошуру роз-
беремо в слід. числі. Перед тим вийшов 2. вин.
п . з З’йгг ртгптгчг н атг-ат”н~т~а-ц і ж, -Сѵ-Стсишь-
ка — про те на кілько вона може помочи
свободі в Росіі, і чпм йій новинні помагати
Росіяне. Ст. 42, ц. 15 кр.
Дня 8 с. м. вказалося 1 число жаргоново-
го жидівского двутижневиика (жидівским іінсь-
мом) и. з АгЬеісег-Зьітше Оічрт ііег ііійі-
всЬеп АгЬеіІег Рагісі, під редакціею Маврикія
вгера і Самуіла Пепеля. Псредплата кварталъ-
па 30 кр. Адрес редакціі: Львів, ул. Рейтана
3. Горячо витаемо сеп перішій соціаліетичнвй
голое до жидівскоі масм, в еі жнвій мові і по-
ручаемо его напіим товарпшам для ширена
між зарібними жидами по селах і міеточках.
До сего числа, також подвіііиого, додасмо
конецъ брошури 31. Драгоманова про Швей-
царію і ок.тадинки. Продаеся вже п ціла бро-
піура. по 15 кр. и пересилкою.
Пвг. Л. Г>уде помііцено в слід. числі
па вартосгп пе стратпть.
Видаведь і головппй редактор ЙІихліі.то Цавлпк. Гедактор відвіча.іьнші Івап Франко.
.,3 Народно! Друкарні” Войтіха Манецкого, під проводом Годака.
Рік //А
Львів I л. октября 1892.
Ч. 15-18.
іі Виходить 1. і 15. л- !
і кождого місяця і ко-
і штуе за рік
в Лветро-Угорщині 1
гульд а для заграниці
8 рубл., 12 Франків, 10
марок або 2‘/, доляра.
-------------==И
г------------!
I, Адміністрація й ексие
I диція: на ул. Зибліке-
|| вича ч. 10, в кватирі
і Івана Франка.
Одно число 20 кр.
.............-
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКО! РАДИКАЛЬНО! ПАРТН.
Политика краева і загранична.
3 ПОСЛІДШІХ ПОДПІ (Еміграція, „Гі»шазія“ в
Коломиі, катедра рускоі історіі. Новоерска політика і ру-
ске мужицтво, Тучапи і т. і.)
Ез іяі еіѵуав Гані іт Біааіе ІМпетагк, можна ска-
зати про найновііппі нодіі публичвого жити в Галичині.
Вяравді Поляки вже здавна впевняють нас, іцо між иа-
селенем нашого краю пануй ідеальна згода, а пан Г>ар-
віпский імепсм „Русинів“ тих, іцо добираютъ десять-
гульденові дісти — доказував Ваніатому, іцо спори
в Галичині такі маловажні, іцо йіх навіть не
слід виволікати, публично перед лице парламенту —
то всеж таки недавно показалося, іцо запевненя ІІоля-
ків і рішуча заява Варвінского були нічим іншим, як про-
стою благою, нова встрою скриваеся дійений стаи річей,
скриваються сліди тяжкоі суспільноі недуги. Особливо
еміграція руских мужиків до Роеіі, масове иереселенс
хлопів зі „свобідноі" ковстітуційноі Австріі до „темного
царства" російских деспотіи, с незбитим доказом, іцо
дійсні обставини житя люду різко ріжняться від звіпких
фрав цаших офіціяльних політиків.
Длячого нарід, котрий зріе з діда прадіда на своій
землі, кидаз батьківске добро, іцоби шукати щастя та
непевноі долі далеко поза границами свого краю ?-для-
чого хлоп, той тяжкий хлоп, котрцй часто-густо навіть
не бачив на евоі очі сусідного села, втікак скриваючись
перед властями, ак то Кажуть, за дееяті гори, хоч знае,
іцо, коли его зловлять, то напевно гірка его година?
— длячого мужик кидае навіть пе епродавши
свою землю, той кусник рілі, котрий насяк его
тільколітною працею і скривав и еобі усю іеторію его
наіікрасших надій і замислів, з котрим він немов вріо
найживійшпми нитками своеі дупіі? — отсе питаня, іцо
насуваються нам на думку і иасуваються кождому, хто
бачить сей рух масовий змагаючий до обеялюдненя на-
пюго краю.
Польскі дневники і нольска опінія публична най-
шла скоро відповідь на тоті питаня. Як все і всюди, де
шукаеся способів закрити свою власну нровипу, так і
тут вложено все па впливи посторонні на підшепти агі-
таторів, що заманювалп людей гарніиш обіцянкамп.
Ніхто однак не подумав над тим, що навіть тоді, коли
зложимо все на агітаторів, що і тоді повстане дальше
питано, чому іменно нарід слухае тих агітаторів і йім
вірить, та чому власне йім вірить, а не вірить офіціяль
ним нашим агітаторам, котрі впевняють мужика, що він
у нас щасливий?
Еміграція селян мае евоі гдибліі причини і вона
приготовлена вже від десятків літ самою логікою фяк-
тііі, цілим ироцесом розною наших відносин.
По внесеніе подданства та проголошеню політич-
иоі свободи, мужика кинено на поталу визиску на кож-
дім поли. Привикши платити повинности частинами пло-
дів і власною працею, мужик наш найшовся нараз по-
серед нозих обставин житя. Господарка капіталіетична
кинула его в круговорот конкуренційпоі боротьби, зму-
сила его з землі шукати не лиш заспокоеня власпих
иотреб, але і придбаня грошей, того металю, котрий
одсн становить средство для удержана сили економічноі
в тсііерішній суспільности. Грішми мусів і мусить пла-
тити всілякі додатки, грішми мусить він оплачуватися,
коли хоче здобути продукт, котрого сам не виробляе.
„Свобода" промислу убила тз. промисл дрібний
і хлоп наш велику частину своіх потреб заспокоюе ви-
робами Фабричними, за котрі треба платити готовити
грішми. Гроші і гроші! — отсе оклик, що втискаеся на-
віть в нангі найдикші села, а грошей тих мужик ие мо-
же видобути з клаптика землі, що ему полишено. Сеся
дрібка поля, що спочивае в его руках, не надаеся до
інтензівніншоі господарки і длятого хлонови не остане
нічого іяшого, як або заробляти, або позичити. I віи
стае в зависимість від пана і від жида. Там гарус він
цілими днями за марних кільканайцять крейцарів, тут
лізе в болото довгів і ряд процесів, котрі нарешті ліці-
таціею „освободжують" его з останків землі, щоб зро-
бити его з господаря нролетаріем, з „еамостійного" вла-
стителя безоборонним матеріялом в руках визискуючих
богатирів!
Таке то незавидно положено галицкого мужика, а
подумаймо, іцо зроблено для него, щоби звільнити его
хоч в части від тягарів ? Чи може постаранося о зни-
жепе цодатків грунтових, а може засновано інстітуціі
для лехкоі позички та помочі грошевоі? Чи постаранося
як на Заході о витворено таких условин, щоби міг ус
іншно роавиватііеа г.е.іикпй міекий промисл Фабричний,
— 188
де мужик „освободясеііий" з землі мігби знайти средства
до якого такого удержана ? Ні, того всього не зроблено,
а противно, у ияс до тих вагалыіих притин . виаиску
хлопа, випливаючих з самоі сістеми -іучасноі про-
дукціи, добавлено еще ішпі тягарі беипримірно відра-
жаючоі своім клясовим егоізмом. На плечі мужика
ввалено „ііодвійпою крейдкою* пнсані повинности
комкурснціііні на школу, церков, адміністрацію, за
брапо ему ліси і пясовиска, захоилено в своі
руки всі інстітуціі адміпіетраціі публично! і прано-
давства, щоби визисканого хлопа лишити бея голосу,
без всякоі можности власпоі оборони.
В історіі пашого публичного жити тягнеся мов
дві лініі паралельмі —егоістична цолітика „інтелігентних*
веретов і все вростаюча нужда робітпих мас народу.
Поляки, одпі епідомо другі нссиідомо — працтоють ви
ключно в інтересі шляхти; руекі ж проводирі обертають-
ея безупинно коло нотрсб попівствя і жадноі поеад бю-
рократично! буржуазіі. I польскі і руекі проводирі пиро-
Пили еобі псілякі понятя, котрими етараються вести
маси па мотуаку. щоби вони помигали йім здобувати
бсзпастанві троФоі.
Поляки поставили пріищи оборони „яатойиіеі
повсі паічхіоіѵер1 і на пояску солидарности в імя па-
тріотизму змушують всіх інтелігентних ІІоляків боро-
нити кишені полі.ского папства; Русини ж яідентіфіку-
вали політику паціомалг.ну з боротьбою о руекі іпколи
і уряди, з обороною обрнду і церкви, не помічаючи, що
черев те вояи бються виключно о інтерес- свого пан-
ства, о „посади і аванси“ для свіцкоі рускоі буржуавіі та
о пезавиеиміеть буржуавіі в „реперендчх*. А про му-
жика? цро мужика ніхто не думав, хіба перед виборами,
і то старавсь его „позискати* в ріжниіі сносіб : Поляки
звіепимм способами, Русини ва помічю націопаліетичноі
бляги (одипокс средство, бо шапдарами еще перовпо-
ряджають, хоч ппііа ге&піа зіпе ехсерііопе)...
Постуиоване інтелігенціі польскоі і рускоі мусіло
остаточно довести нарід па край пропасти. А пайевіж-
ші подіі еміграціі суть того найліпшим доказом.
Власне в тоту пору, коли верховоднчі верстви
польскі ладилисіі виаискати прийіад пашого Пайяснійшо-
го Монарха, іцоби звекати черсз его високу особу не-
мои санкцію для свое! нужденноі господарки, власне
тоді, коли иародовці збнралися до чиста побити носка-
льофільство, повиекавши виключно для себе прав о про-
мовляти імеием Русиніг, перед цісаром, власне тоді сам
нарід ітоказав, що він не довіряв ні ІІолякам ні руским
повоеристам, іцо обіцяли зміну правительственно! сісте-
ни, але перейшов сміливо граішцю Австрійское держа-
пк, певнпіі, що під рукою москцівского ряду він найде
людянійший приют.
I другі Факта П0СЛІ.ДШ.0І доби, пс тілько емігра-
чіч, перекопуготь иас, як далеко відбилися наші прово-
дирі від нравдивмх інтересі в мужицтва. Говорить у иас
по всіх програмах народовских і москальофільских, що
обряд руский — се важний вахист нашого народу, сс
забороло національно! независимости. Говорить так, бо
білыпіеть інтелігенціі пони, котрі стоять о своі інтереси.
Але чи тим вони дійсно помигаютъ пародови ? чи здо
буваючи независіпіість свого обрнду, вони справді цо-
магають масам народним ? Нарід руский безперечно
глибоко релігійний і віри ему силоміць пе видреш,
але чи понимай він ві так само догматично обрядово як
наші проводирі? 'Іи справді він так наівний, щоби за-
для топкостей обріідових забупав, що спори обрядові і
під’юджуване на тему „рускоі віри* е тілько средством
до того, щоби мужиків тим еильнійше иіддяти під са-
моволю руского священства? Перехід Тучапян на об-
ряд латинский показус нам наглядно, що мужик не ба-
ниться в тонкости обрядові і перейде у ту церкву, ко-
тра дасть ему більші вигоди, а припаймій звільнить его
хоч в части від тяжких драч. Інтелігенціі рускій тре
баб було тому вмагати до переміии адміпіетраціі церко
віюі, до признаня хлопам білыпих црав на заряд цер
кви, в загалі до демократизаціі обряду, котра б не
тілько придержала при рускій деркві Тучапян, але
притяглаб на еі бік еще маси. полі.ского демосу. А так
горлаіояи про обряд яко забороло націонализму, ііітелі-
гепціц показала, що йій нерозходилося о іптерёс хлоиів.
алё попівства. А якіж наслідки ? Паслідки звісііі. Ре-
форма Василіпп, Гпилички, Тучапи...
вще гірпіе свою кастовість і буржуазійннй сгоізм
виявялй руекі проводирі депутаціею у наміетника. В
хвилі, коли нарід вираяно заявляй еміграціею свое не-
вдоволене, коли кождому щирому патріотови, котрий
під патріотизмом розуміе службу узкому народови а не
влаеній киіпоііи, ііагуваеся важке питано будучіюсти па-
того народу, що грозить обезлюдненвм краю а черев
те і ополяченем східноі Галичими, в тій хвили руска
депутація но бевтактній заяві оповиціі ндовольнііеся
гімназіею, орлами з рускою нагіисю, ’ катедрою рускоі
історіі, забуваючи, що Поляки в остатній хвилі кинули
йія, руским панам, тоті нужденні концесіі (паралелька!),
іцоб давши кільком Русивам нові цосади, вмусити йіх
мовчати про бевдолыгіеть люду. За право даль-
гпого виаиску хлопа будемо мали кількох пових руе-
ких проФесорів !...
Справді приглядаючися тій рускій народовскій
політиці і крайнему винискови хлопа, за котрии ніхто
не стоіть і не впоминасся, ми мусимо скапати всім жи-
війіпим людям поміж рускою інтелігенціею, що вже
крайній час до грунту зміііити політику національну.
етаповлячи еі на широких основах радикального демо-
кратизму, і то 'змінити під загрозою утрати саиостійного
національ'ного іетнованя Доля цолітика паша виходила
в інтересу руского „панства*, що пхався на посади,
нехайже раз вона стане на інтересі головноі маси на-
того народу, на інтересі визискунаяих хлоиів.
Так само і Поляки пехай не горлають про агіта-
торів москмьофільских, але радше пехай цоможуть жити
хоч трохи людяно руския хлоцам, бо так д е ш е в о г о
робітііика, як наш хлон, не впайдеш на цілім світі. Не-
хай також вже рав зровуміють, що як колишіія емігра-
ція руских іюпів і інтелігепціі до Росіі, так і тсперішна
еміграція руских мужиків .під „руского цари* с наслід-
ком йіх власиоі господарки, а пе якоіеь посторонноі
агігаціі. Не в заходах чужих людей, але по крФвйнях і
тікгелътанглііх, де панство черев пальці цропускае кро-
ваву працю людску; не в цідшептах русоФІлів, але у
власних каеах і киніенях, що напухли гропіем, видуше
— 189 —
ним на эіасах робучого люду, найдуться ндастиві агі-
татори моікальофільетва. Евгеній Леиіцкий.
3 ПОВОДУ БАПТИСТІВ ПА У-
КРАИІНІ. Печать рос иска й західно-ев-
ропейска, а також галицка, не раз спо-
мшіала остатніми часами про украйінских
сектантів б а и т и с т і в, котрих неслушно
звуть штундіетами Самі ті сектанти
так себе ие звуть, а даютъ собі імя
брацтва друзів божих, або руско-
го брацтва, або частіще баптистів
(хрестителів). I дійсно, нова ся в'ра на
Украйіні нішла просто від проповіди ні-
мецких баптистів, котрі мають головиі осе-
редки в Гамбургу та Берліні, і е части-
ною великого релігійного руху, котрий ви-
значаеся в Німеччині, Америці, де е біль-
ше 4 міл. баптистів, Англіі (до 300.000 •,
Толандіі і т. д. Баптисти англо-амерпкан-
скі та голандскі вже вийшли з узкого се-
ктярства на широке поле релігійного „уні-
версалізму", „практичного христіанства"
„христіанскою соц:ялізму“ і т. и. По йіх
дорозі починаютъ іти й баптисти німецкі.
I украйінскі баптисти, — котрі і те-
пер перевисшають православних своіх зе-
мля ків, — можуть стати могучим Фермеи-
том культурною й громадского постучу
серед украйінского народу. Баптизм рое-
те на Украйіні дуже виразно. Напр. з ін-
тересноі статі, напечатано} в Правді (кві-
тень с. р.) і на жаль чомусь не продов-
женоі, видно, що по рахункам кіевскоі пра-
вославно! ііонсісторіі, в одній кіевск'й гу-
берніі в 1890 р. було 4670 баптистів,
тоді як до 1874 р йіх було всего 250.
Коли взяти на увагу, що в херсон-
скій і катеринославскій губерніі иропо-
відь баптиска почалася раніще (1861 —
1864 р.) і звідти зайшла і в кіевску
губернію, і що баптисти е й між Укра-
йінцями в таврическій, волинскій і др. гу-
берніях, — то можна думати, що вже й
тепер е 15—20.000 баптистів Украйінців.
Треба звернути увагу на те, що бапти-
сти майже всі письменві, по крайній мірі
вважають своім обовязком вчитпея чита-
ти. Отже й тепер уже украйінскі бап
тисти е для письменства цілою публікою,
як на цаші обставини — досить значною.
На лихо, украйінскі баптисти, можна
сказати, не читаютъ нічого украйінского,
як через те, що украйінске слово в зага-
лі стіснено в Роеіі, так і через те, що на
украйінскій мові мало написано для них
інтересного, що украйінолюбці самі мало
інтересуються баптистами і не стараються
розширити між ними навіть переклад Но-
вого Завіту, напечатаний в Австріі, хоть
кілька десятків нримфпиків украйінских
евангелій, иередані кіевский баптистам в
1875— 876 р. були ними радо принятъ
Украйінскі баптисти читаютъ російский
переклад Біблй, співають російскі псальми
по кпизі „Духовныя пѣсни, изданія
Блислора" в Петербурзі, або по книжці
Флокера, напечатай й за границею і пере-
везен й у Росію з Каталуя в Добруджі.
Серед них обертаються катехізм баптиский,
персложений з німецкого на російске,
і ріжні релігійні трактата, по російскому.
Так у той час, коли ми нарікаемо на
примусове „помосковлепе" нашого наро-
ду в Роеіі, шириться помосковлене добро-
вільне серед може найліпших синів того
народу. Наші народолюбці не знаютъ до-
си, як йім бути з нашими баптистами, бо
або не звертають на них уваги, хоть іноді
пожалуються в галицких часописях на уря-
дові протів них утиски, або навіть стаютъ
протів украйінских баптистів на бік пра-
вославно! церкви, або в усякім разі не
мають вірпого погляду на самі причини
появи серед наших людей баптизму. Так
і в досить прихильній до баптистів ст.<ті
Правды, згаданій вище, говориться, що
„певна стежка до бор оть би“ проти
баптизму (за православіе) — „народна
освітай проповідь на народній
мові“. Так буцім то в Англіі, Америці,
Германіі і т. и., де баптизм іще дужчий
ніж у нас, нема народноі освіти й пропо-
віді на народній мові!
Пора признати, іцо баптизм па Украйі-
ні е проява стількож природна, як і по
других сторонах світа. Пора украйінолюб-
цям звернути увагу на своіх земляків
баптистів і положити конецъ теперішньому
станови йіх, шкодливому і з боку загаль-
но-поступового і з боку національною. По-
ра дати украйінским баптистам книги для
них інтересні, на украйінск'й мові. Книги
такі мусять бути найперше виклади йіх
теперішніх релігійних думок, в усякім ра-
зі білыпе поступових, ніж думки маси
украйінского народа, а далі ще білыпе
поступових релігійних і громадских думок
англо-американских і голландских бапти-
стів. Само собою розуміеся, що украйін-
— 190 —
ским баптистам мусять подаватпся і всякі
книги безконФесійноі науки,
Деякі з наших товаришів беруть на
себе працю вступити в стосунки з запа-
дно-европейскими баптистами в ціли добо-
ру для украйінских баптистів ор гіналів
публикацій западних баптиских громад.
А ми просимо наших земляісв у Росіі
зібрати там для пас усякі катехізми й инчі
писана, котрі читаються серед украйінских
баптистів, співи йіх, — слова й музику, —
і т. і. По змозі, все те буде напечатано
нами на украйінскій мові. Само собою ро-
зуміеся, що ми радо приймемо й готові
украйінскі переклады таких і подібпих рі-
чей, при чому звертаемо увагу украйін-
ских писателів, а падто поетів, на снівіі
ріжних поступовіщих релігійно-ФІлосоФІч-
них громад в Европі та Амсрнці, як уні-
таріі, вільні релігійні громади (Ргеі геіі-
що8- Оетеіікіи ). універсалісти, гуманісти,
конт сти і т. и., в сірвах котрих можна
знайти чимало моральной», тепло-гуманно-
го й посту нового, що придалосьби для того,
щоби пробудити паи» парод і прилучити
его до всесвітньоі поступовоі еволюціі.
Звісно, для задуманих нами видапь
потрібиі й гроші Тому то ми принмати-
мемо при нашіи редакціі всякі даткп на
видапе книг для украйінских баптистів
Редакція „Народа'
3 ЩАСЛШЮГО ИОДІЛЯ.*) Жартують еобі лю-
ди, що буцім то на Поділю хліб иа кілю. I бігме,
то не сміх, то чиста правда, що подільекип хліб не но-
жпткуеся, ик годияобиея, тілько марнусся на кілю. Ти-
сяча народу, що коло хліба працюв, жадні его, друга
тисяча йість его, але дуже чорнин ; а одсн нетрудний,
що сну навіть руки ие потрібні — се той подільекий
кіл, що иас право ва тисячі епожиткувати, він то по-
хлане, перетравить більіиу часть иодільекого-хліба.
*) Друкусмо сю прекраену доиись — періпий му-
жицкий голое в справі сміграційній полишаточи не-
тикапою мову автора. Жаль, що ми — з огляду на наш
прасовий закон — не могли полиміити петиканим увесь
текст сеі донисі, а мусіли пропустити чимало горячих
слів, в котрих прориваеся гіркс чуте автора мужика.
Ми раді би ввернути на сю доиись особливо увагу ре-
дакціі „Правди“ — одинокого на наіній моиі друкова-
ного органу котрий не завагувавсь за приміром шля-
хетеко-польекоі ііреси скинути вину еміграціі на агіта-
цію моеквофільску, а спеціально на вплив москвофіль-
ских газет і бропіур. Можёмо заневпити редакцію „Прав-
дн“, що йайиенше дві третини емігравтів ані москво-
ані украйіно-ФІльских ані в загалі ніяких гавет та бро
інур яе читали, бо но просту й читати не вміють,
а яДУРІйка“ про котрт говорить „Правда11, була білыпе
нодібиа до тоі авичайноі дуріііки, іцо родиться замісць
вбіжа на погано справлспім полі, ніж до якоі небудь
абстракціпно-політичноі. Ред.
Ко.іи-6 напр. икпіі чужннець заіішов на наше
Поділі;, моглиііув на ті иівхіисві подільекі лани пшениці,
що вітер нею хвилюе, повторно би собі ва пашою піс-
нею: „Блаженна то сторона, щасливі тут люде!' Але
колиби ириглянувся народному житю, певно сказавби :
„Дивна ту сторона; сумма — гірка тут доля людска!
Тут при одному пересичаному корчатьея сотки голо-
дних“. Може й Гуцул з ялових гір позавидук нодільским
людям і скажс: „Гей, гей, на Поділю то хлібонька в
брід!“... Але колиб переконавея, побачив би, що на По-
ділю бідним людям може й тяжше за хліб, як в найну-
стійші стороні.
На Поділю бідним людям, особливо варібним ха-
лупникам, дуже прикро жити. Тут нема инчих зарібків
тілько що по дворах і то такі, що госиодар мри своіх
хлібі може заробити на тютюп, па табаку, а в жнива
солі до борщу; а хто мае більше челяді, то й на пода-
ток. Але жити в таких зарібків дуже тяжко...
Може й нігде на' світі робітні люде так за бевціііь
своеі праці не продаютъ, як на Поділю. Працн тут не
мас ніякоі підстави до плати, бо робітники сами про-
сяться на роботу, а пани платить, що йіх ласка, аби не
зовсім дурно. I так вже знижили плату денним робітни-
кам, що на иайекупіішіе поягивдінс не може вмотати.
Декотрі пани бралися за снособи - спровадили
собі людей, нібито, ще біднійгаих від наших—Гуцулів, і
думали, що ті ще будутъ доіыачувати до свосі ираці.
Але як потім обрахувалиса, то тілгіко в голому ііошкро
балпся, бо богато білыпе коштувала робота зробляна
Гуцулами, ніж нашими людьми, а Гуцули знов жалуна-
лися, що пічого не иаробили.
Назад трийціть, або сорок літ, було людей вполо-
вину менче, а обробляли ту еаму землю, що іі тепер.
До того були всякі побічні варібки : ФІрнанки, пани лі-
си корчували, молочапс збіж а в дворах і то всі о нарід
спожнткував. Тогда і зарібникові не зле поводилося. В
самі жнива міг тілько варобити, іцо тим міг цілий рік
жити ; був до того е черев цілий рік заробок. Пинька всі
варібки нобочні пощезали : фірманки колія пожерла, ру-
чну роботу по дворах машини заступили, земля менче
родить, а людей поднойілося і потреби подвойілиея.
Нинька мало не кождий госиодар зароблявби, бо по-
датки і всякі видертаси весь чистий виек з грунту за-
берутъ; а на своі потреби хоч » голови вилупай... Чнм-
же той мещасливий зарібник заспокойіть своі потреби?
або іі той велебний госиодар, що мае морджок або два
грунту, що ще й мусить наняти худоби, щоби тоіі
грунток обробити ?! ТраФитьея в дворі яка робота —
злетяться вітром та хлануть, а хто не діетав, то иди
до дому тай нудься, або сиди застромивши в стіну зуби.
I не диво, що ті бідні людиска так собою зажу-
рилися і сами не тямлять, відки роздобути куеак хлі-
ба, кудиб за ним кинутяся ?,.. Торіи пішла була іюго-
лоска, що дееь в далекі Бразнліі роздаеся земля бідним
людям і що там приймають і наших людей та ще й
хтоеь своім коштом йіх забере. „Слава тобі господи !“
сказали весело люде. „Таки бог за бідні люде епамятав.
Нідсмо. чень хоч перед смерти яайімося хліба!..“
Друга поголоска доповнила першу, що в Брази-
ліі пебоіцйк архикнязь РудольФ яакладас цісарство і
191
гет буде забирая людей наших, і іцо уряд наш лав йіх I
туди доставити. Цілпмн тиждняыи нарід пер до староства:
„Забирайте иас, веіііть нае до Бразиліі !' Що ие цатол- I
кувалися, не настрахалися людей урядники, пани та
копи, — а упертійіпих мусіли тіо троха саджати до хо-
лоду, тюки втихомирилнся. Щеж той нарід зворохобило?
Чи він такий бутний та непосмдющвй ? Чи можс ему так
забаглося роскоші ? Ні, наш нарід не багне роскоші:
він би того встидався, щоб на него хто іірацював, він
хоче, щоб дармо не іірацював, щоб хоч в половину
своеі праці спожиткуван, тцоб мав чим поживитися
до праці. Наш нарід не дуже лаеий рухатиея зі
свого зясиджаного міеця; власно нать бойіться. І’олиб
був хтоеь перед двайцітьиа роками напшм людям показу-
нав па чужині яолоті гори, тоб его буди висміяли. Но
тепер дуже погіршилось простому народови жптв, і тцо-
рік приходить тяжше жити, і вже нарід нтратив нвдію,
щоб его доля коли поліпшилаеь, бо все гіршіе і гірпііе
Крайня пора прийшла хлоиові подумати самому над
своім нещасливим жиш. Но темиий нарід не розуміе
того, що він мас силу і в своім краю иолішшіти свою
долю. Бідний нарід не видитъ инчоі ради на свою біду,
як тілько втічи від неі, дістатися до такого краю, де
влаеті прихильні бідним людям, де богаи даютъ жити
попри себе і бідним робітним людям. Він чуе, що десь на
чужині лекше жити робучим людям і гадае, що те до-
бро само з гори спало, ніхто за него не боровен. Ие
знае бідняка того, що і на край світа иди, то найдут-
ся люде ласі на чужу врацю і будутъ тя кривдити, ко-
ли еам за себе не постойіш.
Ще не вивітріла поговірка про Бразилію, а.ж ось
послідного міеяця піита чутка, що Россія прийыас
наших людей до себе — приймае па всіх пограничних
постах і то без жадного пашпорту. Кажутъ : „Москаль
добродій, Швабів повиганяв ао своеі землі, а йіх до-
бра хоче дати галицким людям* Вже знов: „Богу дя-
кувати за его ласку, що натхнув Москаля доброю гад-
кою !“ Москалевъ кажутъ, жаль стало Руеинів, що так
йіх ту кривдять пани та жиди, і хоче забрати веіх до
себе“.
Рушили люде перше й пограничних, потім з даль-
ших сіл ; зразу крадком, ночами: потім, як перскоиалися,
що жандарі ні стражники йіх не иерепиняють, стали
еобі толкувзти, що на то наш цісар повволив; инші
зног. толкувади, що наш цісар ыіняе з Москадем хлоиів
за жидів і вже йшли і йіхали по дневі. явно-славно.
Пани зжахнулись, іноб йім не бракло робітників. 3 по
граничнпх сіл без половину біднійших людей пийпіло,
з дворів челядь повтікала, молотарки перестали бурчати
Кажутъ, що в часновецкім дворі ще в вечір була вся
челядь, а рано будить гумениіій папа, каже: „Вставайте,
иане, будемо коням обрік’дапати, бо вже неиа нікого,
но я сам“.
Пани побачили. що не жарт, зараз робітникам
плату підступили (заиіець що первіе платили по 15 кр.
або по 20, тепер подвойіли) і стали з робітниками об-
ходитиея більше по людски: на роботу не галита, ані ла-
яти, ані пітуркати, вчаснійпіе роботу покидати, щей
декотрі в вечір могорич даватн. Ну, і зпов робітпики
доеить. Сорока з гпізда, на еі міеце десять.
Тимчаеом стали пани тупцюватп насамперед ко-
ло росеійских иостів (непомогло!), потім коло наших
шапдарів, та гонитіі до Збаража до староства. Шандарі
перше самі казали, що не можна людей перелиняти,
аж нараз стали перёйм.іти людей, тнх що нускали'ся до
І’оесіі, і напихати ними арешти, староство дало росказ
громадам, щоб села були Цфр; ‘ "і*1 обетавляні твер-
дою вартою, а хто нажиться подумати, або заговорити о
виході геть, буде гостро караний. Хати тих людей, що
вибралися, наказан^ запечатувати, а шандарам і етра-
жиикам позволяй© того, хто би втікав до Россіі, коли на
йіх зазив не стане, як пса застрілити. — Ну і розуміе-
ея, рук спинився.
Людей вийшло дуже богато, и де.котрих сіл по
пару сот і більше. Ішли цілими родинами, діти покида-
ли батьків, повтікали сироти в надіі, що там найдутъ
якись ііритулок. Втікали бідні люде, квашыисн, надія-
лися якогоеь великого щастя; ало зараз на саяій грани-
іи серце билось, прочуваючи ще гірше лихо. Страінний
етав людям той сподіваний рай, але й не Мали вохоти вер-
тати до дому, бо гадали : Чи процввте коли нам в очах
чи ні, а гірше ледви не. буде. Во щож може бути при-
крійше чоловікові, як то, коли він жадён кавалка чер-
ного хліба ?... А в тім році бідні люде так дуже тим хлі-
бом зажурилися.
Плачутъ, мліють бідні люде, коли нерестунають
границю, прощаючи св;й край. Жаль стискан за еерце
старого, коли епогадас, що в тім краю евою силу випра-
цював, а тепер вихуділмм, знеможапиіі ідсв чужину же-
брати; прикро стане молодому, коли оглянееь на ті ши-
рокі ианскі лани, що йім кіиця воком не сягпеш, а для
него в тім краю не стае частки: ще тяжше стае на еер-
цю матері з дрібними дітыяи, коли епогадас про якусь
далеку дорогу : де вона з ними притулиться? Чн не по-
гинуть біднятка від нужди на дорозі, нім добсея вона
до призпачаного міеця ? Плачутъ, а таки идутъ. Надія
на хліб і страх і жаль перемагае. Идутъ — але чи зна-
ютъ, де і куди вони вдуть ?
Солдата толкуютъ : „Наш государ добрий : наш
государ мужиків любить; даеть вам усякого добра!*1
Питаються знов капітана: „Куди нас, папе, поведете
і де нае иодівте ?“ „До арешту!** відказус зо сміхом ка-
пітаи. Хоч то, правда, розуміють люде за жартв, ало
все таки кровавить ея серце почути на разі такий глум
над собою. — А воно и справді на те виходило, що до
арешту...
Рогаткою людей не впускали, тілько создати по-
казуиали людям иібп перекрадатися через границю, а
сами потім людей ніби ареіитують; ведутъ до аавиеу і
тогди займають як овець та женуть куди хочуть.
Нагнали солдата до Кремянця тнсячі наших людей
і ту сказали йім, що маютъ чекати, поки не прийде рои
каз з гори, від російского правительства, куди ними по-
вернути. Телеграми бють, люде чекають, нудить ея; аж
за кілька педіль дочекялисм бідні людиеька того, що паи
з ианом погодилися, а хлопа добре вибили —- і розсту-
ііамся зараз сира вемле!
„За чим ви ту ,іребяткі“ врийюли? Де я нае на-
дію ? Хто за вами ходнт, хто просив вяс сюда? Робіть
що хочете в собою!“
— 192 —
Лроковтнули люде той гіркий прпвіт, кождого за
боліло коло серця, бо ее значило: не нотрібнісьте, зава-
джасте на світі. Мала часть людей пішла таки по Гоесіі
глядіти варібку; решта не могла внести того, іцоб сило-
міць комусь вакидатися і стали забиратися відки прий-
іили. Знов ідуть гурыи людей поневоляних, змізерова-
них, двигаютъ малих дітей на руках, то на плечах; я
більшечкі дітп біжать ва ними, як ягнятка. Кождий сум-
ний, понурив голову, зітхнув і подумав: „Нема тепер
чого жити бідному на світі; нема тепер нігде правди.
всюди Фальш смердитъ 1“
Кождому ие конче хтілося видіти свою хату, з
котроі его біда випхала, а тепер застане еі ще дужшу.
Яку мав мізерію, розтратив на дорогу, тепер іде з го-
лими руками до голих стін. Ну, майся бідний чоловіче!
Та ще й не знать, як до села приступити, чи очима чи
іілечима? Будутъ шуткувати богачі. Хиба той повеселів,
котрий пригадан собі, що може на зустріч впйде хлоп-
ска потіха з багнетом і иоведе людей до хлопскоі роско
ші, де е і голод і холод і кускч незліченна. Нарешті не
хтілося нікому думати, бо кождий переконаний, що бі-
дний чоловік нічого не може почати, хочби й як думав,
не хтілося і не міт дивити, котрий для него такий
лукавий та дикий, і здавалося ему, що не мав би хпби,
якби той світ десь подівся зо всіми своіми прикрасами,
зо своіми роскопіами, во своіми найзначнійіпими людь-
ми. I на спамятав, як перейшов села, границю, аж спа-
мятався в свойім селі де люде богатші з негордою, зо
сміхом допитувались, як там роскоіпувалось в Роеіі ?
Ирийшов під свою хату, в котрій віетавив був свого
брата; глянув, а хата запечатувана червоиою печаткою.
Аж заплакав з радости, що так живо до его праці най-
пілиея непрошані господарі. „Ну, гадая, може вже і ме
ні не, можна до неі вступити?" Але в самі горячці жа-
лю виступила зліеть і крикнув: „Що буде, то буде",
віддер печатку і ветуиив до хати зо своею родиною.
I всі гірко заплакали, а біда зареготалася диким сміхом,
бо вже певна, що й его дітей не покине.
Тепер ті бідні людиска, що поверталися з Роеіі,
в голову заходятъ, що не мають звідки жити, а ту ще
й страх, чи не погягне уряд до покути. А то не жарт,
як возьмуть на пару неділь батька дітям, котрі тілько
з ого рук живляться. Ті, що тілько пускалися до
Роеіі. а шандарі йіх переймали, мусіли виму-
читися по дві неділі в тіених арештах, а яку частку
вділять тим, що й були в Россіі, того поперед ані при-
думати.
Наконецъ здалобися поможчи нашим властны по-
тукати тих московских Факторів, що так наш нарід
збаламутили, за котрими наші власті так шпирать як
за дорогпм камінсм. На коні сидитъ і коня глядитъ.
Чиж не ті самі Факторі зманили сего року людей,
що в торік вабили до Бравиліі? Чиж сами ті Факторі не
пхають ея властны в очи і в руки, та непросяться, щоб
іііх хоч в полонині винищано ? Але нашим властны хті-
лобися роздобути якихось іптучних Факторів, а о правди-
сих не хочуть і знати, бо ті Факторі — то нужда нашо-
го народу, котроі наші власті бояться зачіпити, як чого
зачарованого, всіма силами зацитькують еі. Чиж ще
вторік мало люде надокучалпся властям: „Давайте нам
яку раду, бо погпнемо. Везіть нас до Бразиліі, а ні то
дайте нам ту який заробок, щоб можна з него вижити
бо на пани дурно робим !“ Якуж тим людны давано ра-
ду ? Таку: Порядно виганьбляно, вилаяно, та при помо-
чи шандарів і поліцаів розганяно людей як собак, аби
оден до другого слова не сказав, не порадилися, а
про всяку нужду замовчано, — в нас святпй рай.
I на що ж тепер глядіти якихось ніби підку-
пляних Факторів, коли сего року’ хлопска нужда ще
змоглася ? Або защо тцх невинних людей карати, як
вони бідні хочуть жити і глядятъ за куснок хліба?
Ні найтяжші кари, ні найчорнійші страхи не привяжутъ
людей до свого кр>ю, коли людям в нім буде гірко жи-
ти. а хочби з найдальших сторін усміхнеся до ипх ща-
сливше жите.
Нехай же наше правительство троха задумайся
над тим ванедбаним, опущаним, відтручаним від всяких
добродійств і прав державних, відданим на ласку кляс
. властующих народны. Чи придався той нарід на що
державі ? Чи на далі мае бутй здобичею заможних? Чн
най гине—пропадас, пай вітер его ровность? Чи може
належиться ему частка, — жите в державі, та чи не
повинен він користати з добра державного, як і прочі
стани? Колиж правительство думае заопікуватпея тим
біднпм, упослідженим станом, то нехайже на разі роз-
слідпть добре его жите, нехай вложить палецъ в его
глубокі рани, а переконаеся, що той люд не пеститься,
тілько з тяжкого болю корчиться, стогне, нехайже бор-
ше стараеся гаспокоіти его конечні потреби най обра-
туе его від всякого визискуваня его праці, від всяких
здирств, в загалі від всякого кривдженя, далі най прави-
тельство стараеси нарід просвітити так, щоби він сам со-
бі міг в усяких потребах раду давати, тай за себе як го-
диться постояти, та най правительство стараеся о рівно-
правніеть станів, щоб і наш хлоиский стаи міг жити і
розвпватися як прочі стани. Колиж наш нарід будечув-
ся хоч троха щаслившим як тепер, тогди певно не
звабить его ніяка замана другоі держаки. А иски буде
зіетавати в такій невідраднім стані як досі, то не буде
і не може мати найменчого привязана до свого краю.
Годі вимагати від чоловіка якогось замилузаня, якогось
пожертвована для свойі вітчини, коли вів в ті вітчині
побіч чужих роскошів і достатків в голоду мліе.
Заходить ще питане, чому наш нарід в свойій біді
радить собі так, не інакше ? На то сміло можна відпо-
віети, що тому винен ниский степень просвіти. То не
просвіта, що хочуть простий нарід освоіти на користь
пануючих верстов, вчать его рабского послуху, екотин-
ноі терпеливости, та страхаюгь людей громами та пе-
клом. Така просвіта тепер яе мае раціі Така просвіта
то для розривки, для забавки, а не до піднесеня добро-
биту народного, а що гірше. нать шкодить народному
ноступові. Народ< ві тре давати просвіту з нових нра-
ктик, а не иредвічними способами людей мучити,
баламутити. Ян Марцін.
Наука й штука.
АВСТРО-РУСКІ СПОМННН (Конецъ)
3 Мункача я пойіхав в Ужгород, або Уи-
гвар, де мені ігумен рекомендував редактора
„Карпата", попа Гомичкова. То 6ув оеобиего
приязний чоловік. гоетпнний, веселпй, — від-
вертійший в манерах від Галича». — як усі
Угорці, котрі в сему подібні до наших Рос-
сіян, маючий в собі натуру білыпе еільского
пана, ніж міщанина, як Німці, а за ними й
аветрійеькі Славяне Ідеі-ж Гомичков мав
ирекумедні для нас, хоч консеквентно угорські.
В часи другого свого побучу в Унгварі в 1876
р я всііів довести Гомичкова до того, що він
напечатай у Карпаті мою статю про досліди на
родноі словесности в Россіі, — велико, мало, і
білоруськоі, і відозву до угорських Русинів.
щоб вбирали і давали мені піені й казки свого
народу. Але до білыного демократизму літера-
турного Гомичкова ніяк не можна було під-
-битиг Коли після 1876 р. в австрійській ГГечатІ
всилилаеь лайка проти мене, то виступив про-
ги моіх літерачурних поглядів і Гомичков у
„Карпатѣ" і сказав просто і ясно: „г. Драго-
мановъ хочетъ отъ паса», ч гобъ мы писали язы-
комъ слугъ, — но литература пишется вездѣ
для господиновч»". Виходючи з сего прінціпу,
Гомичков змагався писати в „Карпатѣ" по ро-
сійському (ставлючи часто коло російських
слів мадярські) а нарешті майже покинув свій
.,русскій господскій языкъ", котрий у него був
найдивогляднійше язичіе, і етав писати цілком
по мадярському. I резонно, бо „господа" Рос-
сіяне далеко, а Мадяре під боком.
Говорив. зі мною і з простими людьми
Гомичков досить чистою малоруеькою мовою.
та тілько з жінкою і сином говорив не інак-
іпе, як по мадярському. Відпонідпі поглядам
л тературним були й соціалъні погляди Гоми-
чкова. ,,Слуги" і йіх інтереси для него нічого
не значили, і па моі запити про економічний
стаи народу він нічого не міг мені роска-
зати, навіть назвати джерела, звідки б я міг
тіро те довідатйсьГ Лёдви про нікільш-спра-
ви міг він говорите, і роснитами й листами, в
котрих я критикував угрорусысі популярна кни-
ги, іцо Гомичков дав мені, я довів его до то-
го, що він понрохав менс зібрати для него
в Россі: коллекцію елементарних учебників і
популярних книг, — що я й зробив, привізши
ему таку коллекцію в 1876 р. Конечно, я туди
помістив і украйінські книжки.
Спеціально про Украйіну Гомичков знав
мало і не інтересувався нею. До Россіі, як до
держави, він мав поіпану, хоч часами говорив
про неі Фрази з „Хепе Ггеіе Ргеззе" але вну
трішніх справ Россіі, культури, літератури зо-
всім не знав : ледви міг назвати напр. кількох
авторів россійских, тай то путав йіх твори,
кажучи, що він дещо мав попереду від Де
Волана, консула в Пешті. У него в домі, як
і в бібліотеці мапастиря в Мункачі, я не бачив |
ні одного клаесіка росеійського. '
і А то ось іще знаток Россіі — учитель
> гімназіі до котрого іювів мене Гомичков. Той,
і роепіггуючп мене про Кіен, спитав мене: а
Новгород недалеко від Кіева ’? „Якіпі Новгород,
питаю: Волинськип, чи Сіверський ?" Учитель
показав затрудненіе™. „Отой Новгород, що
про него часто говорятъ в іеторіі". „Новгород
Великий, кажу: колиіппя республіка?" ,.Еге-ж,
еге-ж". „Ну. так той дуже далеко від Кіева.
Він аж коло Петербурга, і тенер туди зеліз-
ною дорогою коло 3 днів йідеея“. , А я думав,
що се зараз коло Кіева, бо в історіях читаеш,
що князі все з Новгорода в Кіев ходили і з
Кіева в Новгород".
А й той учитель був „москвоф’А", як і
Гомичков, по крайн й мірі в тому, що вірували
в „одинъ русскій языкъ", яким пишутъ „госпо-
да" в Россіі, хоч еамі ні писати, ні говорите
ним не могли, а говорили звичайн > по ма-
дярському.
3 Унгвара я вийіхав рано і мусіе на
станціі ’Іап ждати пойізда. котрий би менс
повіз па Коіпиці (Кадсііап) і Пряіпів (Ерегіез),
ТГзвідтй кругом Татрн на Краків, бо тоді ще
не було залізних доріг у Галичину через Кар-
пати Я велів собі подати якусь страву, сів коло
стола й став зводити в памяти все, що бачив
і чув на угорській Руси: пригадав я мадярську
й жпдівску зневагу народу, темноту народню,
тупость, егоізм і слабодушність інтелігенціі ру-
ськоі, — і мені стало гірко, як ніколи не було...
Я не бачив. як передомною поставили вино й
страву. і коли отямивсь, то побачив, іцо в мене
з очей капаютъ сльози прямо в тарілку...
Я дав собі Ганібалову присягу : що по-
будь зробити для угорськоі Руси, по крайній
мірі направити кілько душ на реальну працю
для народа в демократично - поступовому на-
прямку. Можу сказати, іцо за рік-півтора дещо
вже такого починало заоснуватись в угорській
Руси моіми заходами але незручний земляк р. з-
бив у 1877 р. всі ті початки. А другого нікого
не знайшлось ні між россійськими Украйінцями
ні між Галичанами, хто б узявся за подібну
працю, хто б навіть загляпув в угорську Русь ..
В Копіицях я спинився тілько між двома
пойіздами. Там Русинів нема, а місто переважно
словацко 3 розмов по лавкам, в ресторані й
на улицях я м г замітити, що Словаки куди
ліппіс Русинів держаться своеі національности.
Мадярськоі розмови я майже не чув, і навіть
на мою німецку розмову Словаки відповідалп
мені по словацкому. Я думаю, що тут при-
чина те, що Словаки протестанта Реформація
принесла йім просвіту на національній мові, і
та просвіта розширилась серед міщан. Коли
наступили (з кінця XVIII. ст) часи мадяризаціі,
то та мадяризація стрітила оевічене словацке
міщанство, котре не схотіло піддатиеь йій. Зовсім
інакпіе в православно-уиіятській Руси, де мер-
тва церковно^славянщина не дала національно!
прссвіти навіть попам: там міщанство підда-
лось мадяризаціі, котра несла за собою все таки
просвіту, — а нарешті почали мадяритись і самі
попи. При рущині зоеталпсь одні селяне, та
за те зостались вони іі без просвіти .
1 94
Иряшів стоіть серед словацко! околиці. і I ми руськпми патріотами. Наше украйіноФІльство
Німців там нимало, та я спинився там на дов-1 там те :к не на руку, бо вопо опирайся на
ше, бо там стоіть руська, уніятська епископія, | коза ідеі традиціі. котрі вже й у Галичині ледвй
котру я хотів оглянути, а при знадобі завести I зачепилп народ, а в угорськііг Руси зовсім не
там знакомство. Я мав рекомендацію з Унгвара відомі. Як не як, а едина історпчна подія,
до одного попа, досить важного в ешіскопіі, па- котра вразила угореьких Русинів і показала
мятаеся .Іадимірецкого но імені ( він тепер йім р у с ь к у с и л у, се бу.іа военна россійська
умер). До него приступив я, як звичайно в
Угорщині, з просьбою помогти збору матеріалу
для „Историческихъ нѣсень малорусскаго на-
рода^ а поки показати мені библіотеку епис-
копіи Ладимірецкий — высока ФІгура, не маюча
в собі нічого аокетичного, прийняв мене до-
сить холодно і видимо хотів мене скорше
збутись. По части матеріалу для Истор нѣсень
і т. і. подавав мало над:і, поклыкуючись на
те. що околица мало мае руського. Библіотеку
показав на скоро, сказавши, що там нема ні-
чого інтересного, рівно як і в церкві. Сучас-
ного стану річей в мадярській державі Лади-
мірецкий не хотів чіпати (видимо, п о л і т и к -
як кажуть у Галичині). На прощане тілько!
Ладимірецкий трохи вмнякшив свою важну фі-
-зіономію 4—нодарував-мені—свою—Фотографію,
при чому звернув мою увагу на те, іцо на не-
му орден на піиі, -— він еказав і який, та я,
нрофан в австро-угорській гсральдиці і окрім
того, як звичайно Россіяне, не звикший до по-
ніани для орденів, — нічого не знайшов ска-
зати на те.
Попрощавшись з декорованим прелатом,
я вліз у вагон III кл., щоб вийіхати на дорогу,
котра мусіла мене повезти у Краків. Разом зо-
нною еіла дівчинка, а далі еі батько в одежі,
подібній до русько-горальськоі, а напроти двое
мущин в евронейських жакетах, досить потер-
тих. Одни з них заговорив до дівчини — но
руському і поговоривши так трохи з нею і бать-
ком еі, обернувся до сусіда по італіянському.
Я здивувався і, як завпіе зрадів почути бесіду
Данте, і сам обернувся до говорившого по іта-
ліанському, і з перших же слів спитав его, чи
він Русин, чи Італіанець? Той сказав мені, що
Італіанець, але довго робив при туннелі на
Луиків, і жив там серед Русинів і тепер туди
йідс, бо робота ще йде. Сусіда его був у такому
ж стані, і скоро, щоА зробйти бесіду спільною
й для моіх сусідів, мужиків-Русинів, ми загово-
рили по руському. Але на мое горе мені скоро
треба було висісти в другий пойізд, котрий повіз
мене під Татрами (на той час закритими хма-
рами) до Кракова.
Ні на віщо було дивитись, і я приводив
у сістему евоі враж'ня з подорожі по угорськім
Руси і виводи з них. Потім, побувши там ще
раз в 1876 р. і завязавши ширші стосунки, я
тілько більше допсвнився в тих внводах.
Угорська Русь — краіна з усіх боків за-
недбана и задавлена мадярством не тілько на-
ціональним, але й соціяльним, шляхоцтвом,
котре живе в головах навіть тамтошніх руских
патріотів, найпротивнійших мадярству. Через
те напперше потреба там ширити д е м о к р а-
тпзм Попинати справу з національного русь-
кого кінця там непрактично, бо краева рущина |
там дуже слаба культурно й не шануеся сами- I
; оккупація 1849 р. котра зігнула мадярського
пана - найстрашнійшу доты силу для угор-
ського Русина. Через те „москвофільство" в уго-
рській Руси ироява цілком натуральна, тим біль-
ше, що про друге руссоФІльство там і не чуть
було: я 6ув перший Украйінець, когрий зайі-
хав на угорську Русь і заговорив там мовою,
інгпою від мови всяких других руських па-
тріотів .
Біда тілько, що угорське москвофільсгво,
через краеві обставини, стало ще білыпе кле-
рикальним, ніж галицке, — ще білыпе звязалось
у літературі з церковно - славянщиною і зовсім
уже не прийняло в себе ніяких новіііших куль-
турних чи соціально-політичних ідей. Доводити
угроруську дячківщину до чого небудь свіжій-
шбго можна тілько за посередництвом россійсь
кого письменства, до котрого Формы вона все
таки тягнеся. Треба тільк । показати угро-руеь
кій інтелігепціі поступовий і демократичный
елемент у тому письмепсіві та критику само-
го росеійського житя, котре через націоналі-
стичні окуляри угроруських патріотів показус-
ея йім райським Поряд з россійськими творамм,
такими, як Записки Охотника Тургенева, поезіі
Некрасова,- повіеті Решетнікова, Успенського
й т. і. можна пускати й украйінські, в котрих
чисто демократична ідея бере перевагу над
козакоФІльством, — як повіеті Квітки, М. Вов-
чка і т. и., з галицких повіеті Федьковича, а
вже послі Шевченка в комплеті.
Звіено що норяд з тим треба б, щоб га-
лицко-украйінська просвітня демократія сама
робила, так сказати, міссіі в угорську Русь, щоб
ііізнати еі обставини, завязати особисті сто-
сунки, а надто в простому народі,та впливати
безпосередно на той народ словом та книжка-
ми, до него приладженими, а далі осібними
товариствами просвітио-аг'таційними--------------
3 сих усіх способів будити угорську Русь я
вибрав собі думкою те. що було в моіх силах,
і сподівався, що в Галичині, на Украйіні і на-
віть на Великорусы знайду помічників для
тоі цілі.
3 такими думками й мріями я вийіхав
у краківську Польщу
Не буду росказувати про своій побут в
сій Польщі- Скажу тілько про одно вражіне,
котре вона на мене зробила, бо воно мае звя-
зок і з руськими справами. Нігде. окрім півден-
ноі Баваріі, я не бачив такого показу церков-
ного богомільегва, як у західній Галичині. Се
свідчить о глибокій популярности католицкого
клерікалізму серед нольскоі людности, а позаяк
справи руськоі Галичини залежать від Поляків,
то се поясня не одну прикмету галицкоі по-
літііки, і тим білыпе ставить потребу для по-
ступових Русинів боротьбу клерікалізмом
— 195 —
чого певиі Украйінці хотіли від львівських на-
родовців, але тепер я можу сказати в імені сво-
іх товаршнів, що вопи нічого не хотять окрім
того, щоб львівські народовці в усіх своіх пу-
бличних виступах говорили виключно від свого
имені, а не иокликувались на весь украйінсь-
кий народ, або на всю украйінську громаду.
Почав говори™ В. Ганкевич, попрохав-
іпи оФІціально слова. Він обернувся до мене
з запитой „що думаютъ Украйінці про Па-
рову Машину, — може се програма йіх і може
вони хотять, щоб до неі пристали й Галичане ?“
Я відповів, що Ганкевич зва добре,
що я побачив Парову Машину вперше в купі з
ним і що з того часу не був на Украйіні, і зна
також, що я сам думаю про згадану брошуру.
Коли вгодно, я тепер прилюдно скажу, що по
моему, та брошура і не повно і не зручно за-
чина т. зв. „соціальне питанб“, але я все таки
радий, що вона его зачина, бо нераз чув
від Галичан Фалыпиву думку, що мовляв „у
нас соціальноі квестіі нема й не може бути“
НЪПІаровою Машиною певно підуть другіписаня,
діскусія, а з того може вийти тілько користь
для наиюі народньоі справи.
Став говорите чоловік для мене незнако-
мий, — з висока і не дуже ясно, але з певною
горячніетю і талантом. Оратор нападався на
комунізм і боронив індівідуяльну власність,
часто покликуіочись на ІПеФле.
Я відповів, що требаб багато часу для
ееі справи, котра дуже складна й не так ясна,
як видиться оратору, бо е справи, в котрих і
тепер павіть несоціалісти стоять за комуніе-
тичну Форму вживаня, « зостатки старого ко-
мунізму павр. сільскі громади, котрі економіети
веяких школ радять іпддержати іт. і. Нарешті
я сказав і свою думку, котра завше була ере-
тичною для многих моіх приятелів-соціалістів,
а власне, що в тенеріінньому соціальному руху,
навіть робітницкому, справа власне комунізму
займа ие дуже багато міеця, а що той рух
висува на иерший плян такі справи, як час
робочого дня, норма плати робітникам, убезпе-
ченя робітників іти. котрі мають свою вагу й
помимо справо комунізму. До того в рухи аг-
рарні, доеить радікальні, і навіть революційні,
як нпр. ірландський, котрі зовсім не мають в
еобі комунізму.
На сс оратор ех аЬгирІо спитав мене:
„Хто писав в К. Телеграфѣ замітку про свят-
куваш; Шевчевкових роковин у Львові сего
року ?“ А, нодумав я, — оратор « Володимир
Барвінський! і відповів : „я писав !...“ „Я так
і думав“ — відповів оратор.
Діло в тім, що на тих роковинах пар-
тійку пром ву держав В. Барвінський в ири-
сутности наміетника і деяких соймових польских
грандів і, як нераз се робили народовські
Шевченко - поклонники , всилювався виставити -
евій рух в пайнриязнійшій для польских гран-
дів барві, і для того між іншими наставив
нараллелів про те, як Польща й Украйіна
впали в одни час перед ноги північного сусіда
й т і. В сих параллелах, як в усій промові
В Барвінського, іеторія польско-украінсько-
В західній Галичині я мусів зупинитись
у Жешові ік/еягбѵѵ', іцоб иобачитись з Нав-
роцким, котрого „для пользы службыяк гово-
риться в Россіі, гр. Голуховський перевів ту ди
зі Львова, на велику шкоду для „ІІравди“.
По просьбі Навроцкого я звістив его з Кракова
про час вийізду. Але прийіхавши у Жешов ко-
ло 2 год. ночі, я не застав Навроцкого на стап-
ціі і мусів добиватись в місті готелю. Потім.
коли Навроцкий рано знайпюв мене, обійшовши
всі готелі, і коли ми, гуляючи. по місту, зашили
на часок і до него в квартиру, я побачив,
що кватира та була з двох порядних хат, з
ліжком і канапе, — і нодумав про ріжницю
наших, россійських, і галицких звичайів : у нас
чоловік при таких ум<>вах ніколи б ие пустив
закликаного до себе подорожнього до готелю, а
в усякий час стрів би его на станціі і взяв би
до себе. Навроцкий же, до себе завів мене щось
мінут на 15, а ввесь час сидів у мене в готе-
лі, а потім. коли мені треба було вийіздити те
ж коло 2 год. ночі, то ми, перенісши мій паку-
—иок иа станцію,—самі ^один—зо три ходили—
розмовляючи, но місту й поза містом. Правда,
я за те надивився на богомільство иубліки ко-
ло церков, бо було якесь свято чи ювілей чи
одпуст, і цубліка молилась і співала цілу ніч
Розмов з Навроцким я не буду росказх-
вати. Вони 6ули з обох боків про те, як би
можна було проломити уперте рутинерство
та ретроградство генерального штабу львівсь-
ких народовців. Навроцкий, будучи однакових
думок зо мною, не бачив для себе можливости
що небудь зробити з Львовянами й Правдою,
говорив про потребу нового органу, до ко-
трого брався писати павіть для чисто соціа-
лістичного, такого, який проектували О. Т. і Сер-
гій Подолінський, і про котрий ему вже писав
О. Т.
Попрощавшись з Навроцким, я вийіхав у
Львів. Тепер мені тим паче нічого оуло робити
з тамтопшіми народовцями і я зостався днів
на два тілько, щоб закупити деяких книг і
оглянути коллекціі публичні. Коли в остатній
вечір перед моім вийіздом приходить до мене
I >. 1’ан кепич і від имеігі КАСушкевича, котрий
тимчасом вернувся з Россіі і з села, просить
мене до него, Сушкевича, и а ч а й Я кажу,
що мені не дуже то хочеся, а надто, коли
там будутъ другі народовці, з котрими мені
вже огидло балакати. Каже: „нікдго не буде,
окрім мене, та ще може який одші зайде, а,
бачите, Ви в Кіеві приймали Сушкевича, так
він хоче приймити Вас“.
Прийшов я до Сушкевича й застав цілу
громаду, дуги 15-20, обсаджених коло сгола,
немов на ОФІціальне засідане і маючих справді
ОФІціальні фізіономіі. Не вспів я сісти, як Су-
шкевич каже мені, що ось зібраиа громада хо-
че від мене довідатись, „чего Украйінці від
нас, Галичан, хотятъ ?“
Мені стало дуже досадно на таку араи-
жерію мітінга, і я тим паче иоклав еобі збу-
ти его лаконічними відповідямп На запит
Сушкевича я відповів, що із многих лисгів і з
Кіевскаго Т е л е г р а ф а можна бачнти,
„Народ“ ч. 15-Іа
— 19С —
московски ХѴП-ХѴШ ст. була нарисована
зовсім Фантастично. Я, котрий замічав не раз,
іцо в Галпчан, можна сказати, стало обовя-
зковим не знати іеторіі Украйіни,1) — не про-
пусти» приводи, в галицкій хроніці в К. Телег-
рафѣ ввернути увагу на сю Фантастичну ма-
льовку в промові В. Барвінського. й порадив
р.му познакомися з реальною іеторіею Украйіни.
Він, конечно, образився моею заміткою і тепер
так не вмів зволодати своім самолюбстном, іцо
серед народовського мітіигу перескочив від та-
ких справ, як комунізм ітп до своеі особи-
стоі справи.
Я мав ііце одну пригоду заочно стикну-
тись з В. Варвінським і обмінятися з ним ли-
стами. Сектантство на Украйіні нотрібувало
украйінських перекладів евангелій і Псалтиря,
не маючи котрих, ііапіі „штундарі, іиалапути“
ітд беруться до россійеьких і тим способны
„помосковляються". Тимчасом за кордоном бу
ли виданя евангелій і Псалтиря, Кулішеві.
Я обернувся до д. Куліша з запитом, як би
можна було-здобути дешевше-велику жупу-тню
книг. Д. Куліпі передав мені право власно-
сти на всі ті книги, звіщаючи, що за еванге-
ліями я можу обернутись до Димета, а за
Псалтирем до Вол Барвінського, при чому до-
давав, що всю справу виданя Псалтиря вів
Барвінський і що сам Куліпі тілько оплатив ви-
дано, та не зна, ні скілько иримірників напеча-
тано, ні скілько продано, ні скілько зосталось,
— але сам з В. Варвінським ие хоче мати діла
і просить мене самому обернутись до него, і
при сему не змішувати В. Барвінського з бра-
том его Олександром, до котрого Куліпі оста-
еся з пошаною.
Я написав в сій справі листа до Димета
й В. Барвінського, і від перпюго діетав до-
кладну й акуратну відповідь, а потім скоро
коло 800 екз. евангелій Від Барвінського по-
лучив таку темноту, в котрій нічого не розі
брав і про котру реФерував Кулішеві. Той
написав мені, що Галичане в загалі не дуже
то аккуратні люде і що тим паче нічого тре-
бувати від Вол. Барвінського, а через те він,
Куліпі., радитъ' мені махнути шгею справу ру-
кою і мати на оці, що иноді найлінший спосіб
вдержати людей схибивших на дорозі порядо
чности, се вибачати йім і держати себе и ни-
ми так, мов би то и иорядочпими.
Я так і ностуііив і діетанпш через Диме-
та тілько цщеь коло 100 ІІсалтирів, про другі
з В Барвінеьским далі не розмовляв.
Він те ж не починав зо мною розмови про
сю справу, але не видержав, щоб не спитати,
хто автор критики на его вітійство на Шев-
ченкових роковинах. В усякім разі увесь вн-
ступ В. Барвшеького на вечері в К Супікевича
мені навіть подобався. По миім досвідам одно
з лих.галицких — се апатичніеть, якась фізич-
*) Кажуть, іцо тепер, піеля того, як д. Ол. Бар-
вінеький почав видявати Історичну Бібліотеку, де впй- і
шли й переклада іеторичнйх монографій Костомарова, і
се почало вмінятпеь, В добрпй час ! і
' на й моральна анемія, котра робить йіх інді-
I Ферентними до всего. А в В. Барвінського я
I побачив хоч зліеть, котра все таки давала па-
дію. що він спосібний проявити якусь енергію.
Піеля В. Барвінського став говорите ди-
ректор В Ильницкий. Сей вііступив ні з того,
ні з сего проти „нігілізму" і матералізму і
став доказувати безсмертність душі. Довго
говорив він по рутенскому, на решті став го-
ворити по польскому, мііпаючи німецкі Фрази.
— Пе г Ме п8 сіі, Раи і е П оЬгоіі гіе] и, ікі
кеіп Ніііііі, — з такими Фразами він обертавсь
до мене.
Я оглянув збір і побачив, іцо навіть він
6ув недовольний оратором, чи може мовою его
Коли він скінчив, я сказав, що не будучи спе-
ціаліетом нервноі фізіологіі, не берусь сулити
про душу в загалі, і про людську и собачу
почассно,
Дехто засміявся ; багато заговорило зразу;
видно було, що хотіли затерти бесіду іп. и. ди-
ректора.
Через кілька хвилин ааговорив нопий ора
тор, — як я дізнавсь по тім, Лонгин Лука-
шевич. Він сказав, що не живучи остатніми
часами ві Львові, він не зна докладно сіюрів
між Украйінцями і Львовянами. але мусить
признати потребу притачного перегляду партіі.
еі діланя. засад і составу, бо по крайіній мірі
він може сказати, що до партіі причислились
люде, котрі ніяк би не могли належати до неі,
колиб вона «оставалась вірною своім первіеним
засадам.
Але тут Супіксвич возвіетив, що готова
закуска, і мітінг перервався. Началось звичай-
не „закусочне дійство*1, котрим я іюкористу-
вавсь, щоб познакомити сь з Лукашевичем і умо-
витись з ним на завтра Я поклав зостатись
ще день у Львові ради Лукашевича, котрий
видівся мені „единим тверезим в гурті пяних“,
і ради Барвінського, в котрім виділась мені
енергія
Лукашевич призпавав слуіпність моіх за-
кидів народовцям, але відговорювавсь, що як
на ново вернувіпийся до Львова, він мусить
йбзнакомитись зио ву и___обстави нами,_перше.__
чим ВИСТУІІИТИ з своіми думками публично в
„Просвіті“ й Товаристві ім. Шевченка. Про
В. Барвіньского я прямо сказав свою думку
Лукашевичу, нагадуючи ему сцену з Пуиікин-
ського Дон-Жуана, де Лаура обертаеся до Дон -
Карлоса:
Ты, бѣшенный останься ;
Ты мнѣ понравился,
Каігь выбранилъ меня і т. д.
Лукашевич звів мене з В. Варвінським.
котрому я став доказувати, що між соціалізмом
і ретроградством львівських народовців іце би-
таго простору, в котрому моглиб працювати
такі люде, як він, ще не заангажовані в львів-
ске рутинерство. Але скоро я побачив; що
трачу даремне час. В. Барвінський відповідав
мені пусгими Фразами, котрих пародію в Ро-
ссіі зложено в словах : не л ь з я н е созн а ть-
с я, но невозможно и согласиться.
До того нридалось болізне самолюбство, котре не
могло простити мені ні критики в К. Телег-
рафѣ, ні того, що мені звіена неаккуратність
з Исалгирел.
Прийіхавши до дому, я першіім ділом пі-
шов роепитувати, що покладено в справі вы-
дана газета С. Нодолінського і О. Т. „А нічого,
сказав мені головний оратор справи окремого
журналу, той иротивник мій, про котрого я
згадував висше : ми прямо сказали О Т, що
журнал не мислимий без Драгоманова, а коли
Др-ова нема тепер, то нічого про те и бала-
кати41.
В Ківві я довідався, що вже рішилась
справа мові відставки з універеітету Ще пе-
ред вакаціями попечитель сказав мені, що
міністр (гр. Дм. Толстой) требуе мові відстав-
ки. „По якому способу ?“ спитав я. „Як по я-
кому ?“ „Чиновники в Россіі можуть іти н
відставку по прошенію, або без прошенія, по
т. зв третьему пункту111). „Конечно по проше-
нію, ато для Васъ выгоднѣе11.
______Я ростолк.ѵвав попечителю, що подавати
мені прошеніе, значить нризнавати себе винува-
тим, а в чому - я не знаю. Попечитель, покру
тившись кілька хвилин, сказав’мені мою вину:
я хочу відділити Украйіну від
Россіі до Польщі і нроповідую таке в
своіх писанях у Галичині й Італіі. „Ваше Пре-
восходительство, кажу, я наперед невний, що
міністр не перемінить свого рішеня, але я Вам
принесу те, що власне иечатав я в Галичині
й Італіі; коли там дійсно зпайдеся те, що
мені приписують, — я подаюсь в відставку
а коли ні, то не подамся, а в усякім разі Ви
можете завше дати мені відставку без прошенія11.
Піеля того я пойіхав у Галичину, а міністр
нрсдставив мою справу цареві (се треба було
мініетру, щоб підкопатись під універсітетський
устав з 1863 р , з выборною профессурою). Царь
піеля раппорта мініет'ра, звелів знову мені
предложити податись у відставку з тим, щоб
мені закрыти три південні універсітети: кіев-
ский, харьківский і одеский. Я знову не схо-
тів подати прошеніе, —- і нолучив відставку
Гі с,: прошенія:-----------------------------—
Коли про се розмовляли між профессо-
рами в Кіеві, то декан нашого Факультету
Селіи скрикнув : „Помилуйте ! як же можна бу-
ло инакше поступити з Др-вим, коли він на-
віть піеля розмови з попечителей пойіхав у
Галичину і там появлявсь на польских сейми-
ках і держав промови нроти Россіі за Полыцу
Гогоцкий нолучив про те телеграму просто з
міеця11
Ті „польскі сеймики" були — віче Руси-
нів у Галичі, на котрому я, як бачили, не ска-
зав ні слова й не міг говорити.
СальМансдорч. кодо_ Відня. __М. Драгоманов.
6 ееііт. 1391.
•) Так відетав.іенпи чиновник тратить усяке право
на державну службу, хпба новиіі начальник вівьяѵ его
„подъ свою отвѣтственность".
НАШ ТЕАТР Ш. Міні приходиться
кінчпти свою статю трохи не так як суда
розпочата. Не розводячпсь довго я подам
тілько в загальнім нарпеі ті думки, які
бажалось міні висказатп о наіпім театрі.
В попередних усл иах я трібував по-
казати, іцо театр, устроенніі на взір за-
хідно-европейского, міщаиского, буржуа-
зійного у нас иски що неможливий і
мусить держатися тілько штучно. Немож-
лпвий він для того, бо 1) цензура не до-
пустить на нашу сцену штук (навіть ко-
ли б вони були нашісані) доторкаючих
найважиійшпх, насуіцних сіірав нашого
суси льно-політичного житя; 2} у нас нема
потрібноі для такого театру мгщанско-бур-
жуазійпоі публіки, так, що рускому театро-
ви в Галичині приходиться вегетувати, за-
манюючи до себе но міеточках польску та
жидівску публ ку слизькими «ьранцузкими
оперетками та переклада ними з польского
„сальоиовиміГ штуками До тих двох уваг
треба додати ще и третю, котра заставить
може наших національників сплеснути в
долоні з обуреня, а іменно ту, що ми Ру-
сини галицкі властиво не маемо своеі па-
ціопальноі іеторіі, не маемо минувшини,
котраб була близька до свідомости народ-
ноі і выставлена на сцені, моглаб підно-
сити народного духа. Часы киязів і бояр
поросли мохом, і кого у нас пині до них
загріете? Всі оті Яронолки, Олеги, Настасі,
виводжепі на сцену нашими драмописате-
лями були чистою .мертвячиною і не ма-
ють піякіеінькоі поетичноі вартости. Історія
коззаччипи, така богата на драматичні
конфлікти, зачіпае Галичину тілько дуже
слабо; що вона дуже^слабіГАібрінйтьсгГІГ
свідомости не то вже простого люду, але
й самих драматичних авторів, се показуе
найліпше „Полуботок11 Барвіньского —
нудна, книжкова риторика без іекри жи-
вого чутя, котра держиться на сцені тіль-
ко завдяки кільком патріотичный Фразам.
I щож лишаеся нам із нашоі минувшини?
Чи історія роду Острожских, безперечно
трагічна, але далеко білыпе нпр. в ФІгурі
Анни-Алойзи, ніж звеличаноі Гальшки. Чи
врешті онришки з Довбушами та Баю-
раками ? Звіено, е тут зеренце живого
драматизму (гляди Корженьовского „Каг-
р юсу Сгбгаіе"), але як же старанно тіка-
ють наші поети від того зерна, коли й
такий Федькович уважав лотрібним об-
— 198 —
снувати его до непівнаня Фантастично-мі-
тологічною павутипою ? А надто ще тепер,
в часах повоі ери, коли навіть колмшній
співак убійств кпязів та бояр, Корнило
Устіянович, здрігаеся на саму думку про
таку поезію, в котрій би хтось поважився
убити богача, і з тоі притоки вводить
навіть клевету на всю сучасну поезію,
немовби то
Днесь добре зйісти, добре спити,
Забавитись на копіт чужий,
Когось іздерти, роздоптати,
Або у воздух богачів
Цікаво повисаджувати —
Ото поезія! Ид'м спати!
Нам вже такоі пе писати (Зоря ч. 14).
Еге, добродію! Идіть спати, далеко
ліпше зробите, ніж ляпати такі нісенітни-
ці, хоч властиво читаючи Вашого ,Мой-
сея" та вірпіу „До Остапа Лев’цького*
мимоволі приходить на думку, що Ваіп
поклик „Ідім спати Iй припаймі для Вас
зовсім липшій: Ви вже спите, ще й здо
рово хроните!
Лишалась би ще хиба історія пашого
народного відродженя - історія навчаюча й
цікава, але, правду кажучи, дуже вбога
на драматичні фякти та характери, хи-
ба що втягнемо сюди виемкових нопів
а Іа Чимчикевич або мужиків в роді Лу-
кіяна Кобилиці. Для національноі драмй
сего всего дуже мало.
Так щож, спитаете, робити нам ? Чи
бути зовсім без театру, зречися добро-
вільно такоі могучоі підойми поступу і
просвіти, якою е театр ? Се питане веде
нас до самоі сути річи. Звісно, я не
раджу зрікатися „такоі могучоі підойми
поступу і просвіти, якою е театр". а
тілько бажаю, щоб ми раз уяснили еобі,
чим власне м а е бути театр — чи
підоймою поступу і просвіти, чи міецем
розривки для публіки. таким, котре часом
може замшити гру в карта, або в кінці
міецем вистави дамских тоалет, міе-
цем сходин для молодіжи обох полів,
міецем Фліртованя в аптрактах, при чім
самі акти часом уважаються тілько пере-
шкодою? Уяснімо еобі раз поважно і су-
млінно, чи ми хочемо що небуть осягнути
своім театром, і що іменно хочемо осяг-
нути, а тоді може й удаться нам дібрати
для ясно означепоі ціли найвідповідпійпшх
способів. Бо так, як е нині, я в жаден
спосіб не можу сказати, шоб „Зелений
острой„Корнвільскі дзвони", „Мікадо",
ані навіть ,,Ярополк“ „Олег* „Гальшка
Острожска", були підоймою поступу і
просвіти. Бо хто у нас найбілыпе потре-
буй поступу і просвіти ? Чи інтелігенція ?
Алеж вона сяк-так просвічена. Значить —
мужик, т. 6. власне та часть народа, для
котроі натп театр доси е інстітуціею чу-
жою, недоступною і своім зміетом неінте-
ресною. От вам віз і перевіз. Значить,
щоби зробити наш театр справді підоймою
поступу і просвіти, треба би 1) перенести
его з міет і міеточок у села. Ми мусимо
шукати мужика там, де він е, а не ждати,
аж поки він почне нас шукати, бо можемо сего
й зовсім не дож.да'і'ися;
2) зробити его на с тілько дешевим,
щоби справді ціла маса селянства могла
з него користати;
3) зробити его по зміету справді про-
пагандою поступових і світлих думок,
навязуючи заразом — так як в усіх про-
пагапдових починах — до річей і понять
і вірувань близьких і відомих народови,
зрозумілих для цілоі его маси
Я думаю, іцо театр, котрий сповнить
ті три услівя, буде міг назватися справді
націопалышм і буде міг зробити дійсну,
а не ФІктівну прислугу напіому розвоеви
народному. Народ наш дійшов уже до
того ступня розвитку, що почувае потре-
бу театру; доказом сего е аматорскі ви-
стави театральні по сільских і міеточкових
читальнях, Народ наш любив театральні
вистави ще давно, в XVI і XVII віках,
в часі першого пориву нашого національ-
ного ровбудженя; се доказують живі щс
доси останки вертепів і велика популяр-
ніеть церковних колядок, що розвились
під впливом давньоі релігійноі драми. Зна-
чить, театр мужицкий у нас мо-
жливий, а з національного і кул ь-
турного п ог ляду навіть ко-
нечний.
Театр мужицкий! А се що за диво ?
— запитае не один панич, котрого мозок
так уже вложився в рутипу буржуазного
світогляду, що пе може й уявпти еобі
чогось такого, що не вміщаеся в еі рам-
ках. Ані Англія ані Франція ані Німеччи-
на ані Польща не мають мужицкого те-
атру, а ми мали б его якимось способом
воскресити ? Помиляетесь, шановний добро-
дію ! Театр мужицкий не е така нечува-
— 199 —
на річ, як вам здаеся. Хіба ви не чува-
ли про пассійну драму мужицку в Обер-
аммергау у Баваріі, про тзв. НапзіѵѵигзГ-
іЬеаіег, що іце недавно був безмірно попу-
лярной в Німёччині, а й доси нпр. у Відні не
стратив своеі притягаючоі сили? Подібні
до него, а властиво его взірцями були
італ:янскі арлекінади; старорускі скоморохи
а й близші наіпого часу руекі інтермедіі
та інтерлюдіі гумористичні, представлювані
по ярмарках в XVI — ХѴ1І віках дуже
близько підходили до понята мужицкаго
простонародного театру. А в тім, щоби
не шукати далеко, вкажу на один доволі
драстичній примір В національнім відро-
дженю народа ческого важну ролю відіграв
кукольний театр, в котрім при по-
мочи деревляних кукол порушуваних дро-
тами представлювано сцеии з іетор-і чес-
коі, популяризуючи еі головні Факти і бу-
дячи патріотичні чутя. Репертуар того
кукольного театру, що ще до недавня
вандрував з села до села по цілім ческім
краю, е виданий в двох сіюрих томах.
(Оповідав нам про се писатель ческий Фр.
Ржегорж, котрий за молоду нераз бачив
у ріднім селі вистави того театру). Два-
три люде складають увесь живий персо-
нал такого театру; вони возятъ або но-
сятъ з собою в скринці кукли а також
складану сценку, в роді вертепа. Хто знае,
яке величезне значіне мали кукольні теа-
три на розвій західно-европейских народів
і навіть таких геніів, як Гете, що з та-
кого РиррепзріеГа взяв основу до свого
бёзсмертного Фауста, той признаетъ, що
тут іменио лежитъ розвязка й наіпоі за-
дачі — мужицкого, прогіагандово-цівіліза-
ційного театру. Неси для кукольного те-
атру не мусять бути творами високоі
артистичноі стійности, не мусять вязатися
вимогами сценічности, в пих можна в ря-
ді сцен виводити цілі історіі, ціклі драма-
тичні, дбаючи тілько о те, щоби дійство
було живе, основа для народа інтересна
і діалоги зрозумілі та невкучнё Органи-
зацію такого кукольного театру я вважаю
на тепер головним і найважнійшим завда-
нем нашим в справі театральній, уважаю
могучею підоймою нашого національного
і цівілізаційного поступу.
Але на такім кукольнім театрі ми не
потребуемо стати. Аматорскі представленя
живих осіб, устроювапі у нас по селах
і міеточках, по читальнях і касинах, до-
казують, що і такий лицедійний театр у
нас можливий. Тількож опять ми не му-
симо держатися чужих шаблонів і давати
маспі Французкі оперетки для з абавки
дармойідів. I тут поперед усего треба
добре розм’ркувати, для кого мае служи-
ти наш театр, і в міру того дбати і про
репертуар і про сили акторск1. Коли пу-
бліка міетова може удержати порядну
трупу з репе^туаром сучасних драм, ко-
медій та опереток народних — то добре,
хоч піддержувати штучно, для самоі на-
ціональноі гордости іменио такий театр,
і то ще, як се е у нас, театр доволі
низькоі проби, а в додатку краевими му-
жицкими грішми, я би не радив. За то я
був би за тим, щоби для малоосвіченоі
публіки, для маломіщан і селян, для яр-
марків та відпустів зорганізувати театр
спеціальний, на взір напгого давнього те-
атру, зложений з двоякого рода штук:
поважноі драми релігійно-моральноі, і ве-
сслоі інтермедіі котроі основою моглиб
бути казки та анекдоти народні; тенден-
ція обох родів іптук мусілаб бути на-
скрізь гуманітарна і поступова. На такий
театр не жаль би обернути й краеву суб-
венцію, бо я певний, що такий театр
приніе би безмірно більше пожитку при
мешпих коштах, ніж теперішна масна,
екзотичпа оперетка, невдало виставлена,
та калічена опера або й драма Треба
тілько, щоби тямучі люде занялися сею
справою, з замилуванем і енергіею та
з „свіжими очима“, без пілендріану.
А хтож мав би тим занятися ? У нас
тепер монополь театральних справ держить
„Руска Бесіда“, і нікому се не видаесь
нічим дивним. А тимчасом що таке е
„Руска Бесіда“ ? 6 то еобі то в ариство
к а с и п о в е, товариство для гри в карти
та в білярд, що найбільпіе для читана лех
ких газет та приемного, товариского ба
лаканя. Театром управляс се товариство
так тілько, еп равяапі, і то доволі просто;
віддае театр в управу діректорови, котро-
му полишае дуже широку компетенцію над
артистами, репертуаром і зарядом касовим
(не знаю навіть, чи діректор обовязаний
здавати рахунки з доходу і видатків
предііриемства), а для лагодженя заходя-
чих спорів між артистами і дірекціею а
також для „нагляду артистичного” виби-
рае з иоміж еебе референта театральяого.
Виходить з тим реФерентом ось яке: сего
200 —
року виберуть одного, він ледво вспіе
сяк-так познайомитись з технікою театраль-
ною діла, з інтересами акторів, з силами
артистичными і репертуаром (ели тілько
мае охоту в те все заглублюватись), а на
другий рік товариство вибирае реФерен-
том другого, котрий’ знов починае на но
во знайомитись з театром і навіть при
найліпшій охоті ионад звичайне дилетант-
ство ніколи до якоіеь путньоі методы
не дійде. При тімже такий реФерент-член
товариства касинового, що нриступив до
него для забавы і розривки, звичайно не
може тій случайній для него задачі по-
святити всіх своіх сил, бо мае поза това-
ры ством евоі ішпі заняти, працю на хліб
насущный, а театром може взиматися в
вільних хвилях Але се ще не все. Наш
театр вандруе з міета до міета но східніп
Галичині, а реФерент сидитъ звичайно у
Львові і може хіба яких 5 — 6 разів в д-
віцувати театр на нровінціі, а близше по-
знакомитися з ним може хіба підчас его
гостини у Львові ; очевидна річ, іцо его
надзір артистичный над театром на про-
вінціі мусить бути дуже невеликоі варто-
сти, а реФерат его полягае нереважно на
тім, що подастъ ему діректор, або що (про
вистави театральні) попаде інколи в ча-
сописі.
Що таке товариство з таким діловод-
ством е зовсім неспосібне до веденя теа
тру і що субвенція краева на театр ру-
ский, виплачувана на руки такого това-
риства, е по просту тілько марнова-
нем публичного гроша, сего здаесь
хіба сліпий не бачить. Театр е в наших
часах діло складне, вимагаюче спеціально?
науки та виробки, спеціальноі і сістема-
тичноі праці. Ділетантске ведене обсло-
нюване від біди пустими Фразами про
„святиню народноі штуки“ (се б то „Зе-
леный остров" та „Барон Циганьский") не
новеде его до розвою I справді ми бачи-
мо, що від часів Бачйнского і Моленцкого
театр наш (крім репертуару позиченого
з Украйіни та по троха язика) не посту-
пив ані на крок наперед, а подекуди на-
віть „оскудів*.')
’) Д. Біберович огнівався на мене за слона виска-
аані в початку ееі статі про розбите рускоі труни при
вийівді зі Львова, і в листі писаніи до мене ваявив,
що театр іетнуе, що л. Карпіньский не виступив, а на
міеце виступивших прибули нові. Звіено, я не говорив,
що театр упав, а що віп ропбився, і то так Фатально,
що покинули его пайліпиіі сили — со фякт. ІЦо
Я думаю, що коли театральне діло
мае у нас поступити наперед, мусить по-
перед усего з людей доброі волі завяза-
ти ся осібне товариство д р а м а т и -
чне. Завданем того товариства булоб:
1) громадити інформаціі о стані театраль-
ной) діла по ішпих краях і навязати зно-
сим з. подобными товариствами, агенту-
рами і бюрами інФормаційними по інших
краях; 2) громадити бібліотеку театральну
і то не лищ бібліотеку штук драматичних,
але також діл драматургічних, дотикаючих
деклямаціі, декорацій, костюмів, інсцені-
заці і т. і. 3) вишукати людей, котрі
спосібні булиб зорганізувати і провадити
всі три висше вказані роди театру. При
тім театр такий, як тепер маемо, я радив
би віддати цілковито одному предприми
цеви, котрий був би обовязаний выставити
в році тілько а тілько штук національною
зміету і выставити йіх добре і тілько під
такою умовою діетав би субвенцію;
театр кукольный і інтермедійний можнаби
також провадити аналогічно, постаравшися
свершу о відповідний репертуар, котрий
можнаби ненастанно поповнювати.
Отсі думки, хоч кинені тілько в гру-
бих нарисах (надіюсь, що про те кождий
зрозуміе, о що міні ходить), я вважаю
потрібним подати під розвагу всіх люби-
телів рідного слова й рідноі штуки. Може
поворот до кукольно? драми, інтермедіі та
міетеріі видасться декому ретроградный, та
міні здаесь, що се тілько про око може
так виглядати. Повертаючи до старих Форм
драматичноі штуки ми повинні вливати в
них новий, поступовий зміет. А поворот
до старих, передбуржуазійних Форм дра-
матичноі штуки замічаемо тепер усюди в
Европі, а особливо в Німеччшгі. Нагадаю
ту тілько популярні ГеЩвріеІе на честь
Лютера, (найкрасший написаний Геррігом),
що грались у Вормсі, ФранкФурті, Вюрц-
бурзі і других містах в осібних театрах,
під голим небом, в день, і показували иу-
бліці в сценах усі головні моменти з житя
великого реформатора На взір тих вистав
сими днями в Мерані выставлено драму
про Андрія ГоФера. Нагадаю далі пробу діре-
ктора Мюнхенского надв. театру бар. Пер-
ааміець виступивших уее наіідуться якіеь нові сили
акторскі, о тім ніхто не сумніваеся, але чи ті нові сили
зуміють заступити відповідно старших, вироблених ар-
тйстів, се питапв. Побачимо, коли, то і як запрезентусся
д. Біберович з тими своіми новями силами у Львові?
— 201 -
фпля — вернутпсь до шексшрівскоі вувкоі
трпдільноі сценп з убитіи декорац ямн.
сцеіш, в котрій дово.іі ще жива була ремі-
нісценція трпділыюго вертелу Нагадаю
далі й таку замітну пробу повулярізаціі
театру, як берлінска „АгЬеііег-ВйЬпе',
хоч з погляду на Форму і техніку вона
мало ще вспіла виломатнея з буржуазій
ноі рутинп. В загалі всі ті пробіі маютъ
дещо спілыюго: реакцію иротив чисто бур-
жуаз’йному люксусовв в декораціях і кос-
тюмах, доведеному до крайности в оиері
пир в Парпжі, а в драмі посуленому до
педаптерІ! в виставах мейнінгенскоі труни:
змагане до простота і до висуненя на
перши плян псіхологічноі та історичноі
нравдп замісць декораційного блиску, і
змагане до ширшоі популярізаціі, до де-
шевости театру, щоб він м г бути доступ-
ним- -і—для -найбіднійшоі- людвѳетщ-для -ти-Ху
котрі в тяжкйх обставинах житя власне
найбілыие потребуютъ оживляючого усмі-
ху правдивое високоі поезіі. Чи найдуться
у нас люде, котріби схотіли і зуміли ніти
тоюж дорогою, кермуючись освітнимм і
націопальними потребами, традиціями та
привпчками нашого народа?
Іван Франко.
Полеміка й дописи.
ПРАВДА ЗА МІСЯЦЬ ЧЕРВЕНЬ 1892. — В назва-
ніи чиолі „ІІравди" мбжуть зпернути на себе увагу:
Си роба (» записів про мипулі приводи) В. Чайченка,
3 подорожи по Украйіні Чуб-а, і кусник а броіпури пр.
I Пофлс, Б с. а в й г л я д и і с т ь соціально! д с м о кр а-
т і і.
Заголовок „Спроба" може обманити галицкого чита-
на, давши сму надію, що віа мас перед собою вривок
з іеторичнйх мемуаріп Тим часом той, хто зна росій
ске жито, побачить іцо він мае діло з белдетриетйчною
пробою пера щ автора, котрий не дужо то докладно
зна іеторичний бік тіеі речі, про котру роаказуе зо зви-
чайною своепо дідактйчного тенденціею.
Д. Чайченко хотів показати перезоипіетг, того со-
ціально революційного „хожденія в народ", котре ви-
бухло серед молодіжі в Росіі, а переважно на Украйі-
іні, в 1К74-1Й75 р„ а при тому й нерезонніеть „револю-
цій пости" в загалі. Тііькож д. Чайченко заплутався в
анахронізмах, бо в часи коло 1880 Р-, в котрі він ставить
всі паівностн революційццх народшікіі: у Росіі і всі ис-
решкодц які вони мушлц здпбати. а такса, доенть чу
десне вибав.ііш: героя з тюрмц, котре дав ему можність
покаятнсь, — тратить усю свою вагу.
Під конецъ д, Чайченко каже, що нехайби в „ре-
В0.ІЮШІ0 віріын Москалі (’??), а то Украііінці! Але ж Укра-
ііінці мяли революцію в Хмельниччині. А до чего довела
вона? — „До того, іцо ми не сміемо навіть забалакать
по своему'.
Балакане по своему можна б зоставити на боці,
як справу осібну від Хмельниччини вже іі через те, що
і над трумною Хмельнидкого держано промову не по на-
шому, а по польскому. А в данім случаю „революцій-
ного народництва" в Росіі справді інтереспо, що в
ньому Укранінці вели мабуть чи не перед, і власне
збуджені поезіями Шсвче.нка та монографіями Косто-
марова і Мордовцева. Цікаво б було критично розібрати
ею справу.') А для поверховноі дідактики тепер вже іі
час проіішов, бо с.амі недавні „буптарі-народники" тепер
дивляться дуже критично на свою сиробу (доказ і в
програмі „Записок” Д. Мокріевича, поданій в „Народі”).
Теііср з дідактйчного погляду-інтёрёсно-б знати, чим
мусить бути замінемо недавне революційне народниц-
тво ?
Д. Чайченко кінча свою „спробу" словами про „піи-
року украйіпску просвіту", котра буде „революція нова
без крови і ножа,—така революція, яка робиться іцо ранку,
як ясііе сяево прогонить чорну темряву і стае ясний
день"... Иа лихо слова сі темні, бо д. Ч, не каже, що
то значить ні широка, ні украйінска просвіта,
а в сго вибрику в початку „Спр би“ проти „сього-
часних галицких радикалів", котрих він пег.но не зна,—
можна подумати, іцо він стоіть за таку напр. просвіту,
яку в Галичині дае „Просвіта". Пу, а з нею до соняч-
поі революціи далеко! I ми „сьогочасні галицкі радика-
ли“, хоч д. Чайченко і зве нас ,,Фантастичними, одірва-
ними од грунту", не любимо крови і раді просвіті,
котру ми Формулуемо так : „широка поступова людски
просвіта на украинскій мові“, -— та думасмо, що й еі
можна нести в народ тілько маючи під собою грунт
широко! волі політичноі, хоч з другого боку й рову-
міемо, що певна просвіта потрібпа й для того, іцоб
мати "ту волю.
Тут, як в усьому на світі, причина й послідок
перенлутуються. А нам цікаг.о було б знати, як думай
дійти д. Чайченко до того, щоб у Росіі можна було за-
ложити хоч милу сму львівску „Просвіту" і ширити хоч
иго „украйінско-просвітну" книжечку про Евітку? Нл-
решті. зваживши на велику охоту д. Чайченка до дідакти-
ки, мн дозволимо й собі обернути до его особи таке
слово, іцо те зерно таланту, котре сму бог дав, і той
запал, котрий він мае, пропадутъ мирно, коли він не
поставить собі обопязком ліпше виеліджуііати іі обду-
мувати ті справи, про котрі він так рішуче говорить.
Ми дуже далеко заіішлн б, коли б почали розбирати
свою дію,—в чаеи інетітута уряднпків і піеля дінамітних
атентатів на Александра II, — вже ніхто у Росіі так
не ходив у народ, а тим паче з бунтарскими книжками.
Вже через те одно все оповідаш: д. Чайченка, в котрім
схема тично, а зовсім навіть не артистично, змальовані
’) Ми мали пригоду вказуватп, що тут причиною
була Фатальна ідеалізація мужицтва, як реакція крепа
цтву. а також теж по своему Фатальна недостача евро-
пейскоі політичноі школи і образованя, чим хпбували
іі батьки в Росіі, як і діти.
— 202 —
докладно хоч ті справи, котрі зачепив д. Чайченко в
своім остатнія етюді, та скажемо хоч два слівця про его
філософію кровавнх революцій і безкровноі просвіти. Сю
філософію написав д. Чайченко більше замахом лірич-
ного крила, кіж дослідоя історіі. Ісфрія бо навча, іцо
дійсно поступ стае постійиіщим і мирніщим, чаи більше
наука освічуе боротьбу інтересів, та, на жаль, і кров,
пролита коли не в революціях, то на війні, теж грае
свою ролю в поступі. Так тепер найбілыпе мирний по-
ступ витворяеся в Англіі, дякуючи еі вольностям, —
тілько ж ті вольности здобуто при помочи цілого ряду
революцій від 1215 р. до 1688 р., тай у нові часа ні
парламентскі реФормп 1832 р. ні скасуване законів пре-
ти робітницких спілок, ні реФорми в Ірландіі не обій-
іплися зовсім без бійки. А в других еторонах Евро пи ми
бачимо що напр. панщина в Галичині екасована в 1848
р. дякуючи револіоціям у Франціі та в Італіі, в Росіі
еманцінацію крепаків попхнула Севастополь ска війна,
австрійску констітуцію 1867 р. дала битва під Садовою
французку республику зродив Седан, Болгарію увільнила
війна Росіі з Турками Г т. д. і т.д. Поступ- річ далеко
не така проста, як думали російскі революціонери-народ-
ники на один лад, і як дума тепер д. Чайченко на
другий.
„3 подорожи по Украйіні' дае кілька інтересних
звіеток про боротьбу російского уряду й попівства з
украинскими баптистами, як або йіх зве уряд той
ш т у н д и с т а м и. Жалко тілько, що звіетки ті запл /-
тані в псевдобеллетристичну составу, котра відбира в
них певну порц'ю точности. Філософія ж автора моглаб
виграти, як би він знав трохи більше ясесвітню іеторію
культури і почастно іеторію віротерпимости в Европі, як
би знав, що ще в 1850-ті роки в Германіі уряди пере-
слідували баптистів, хоч і не так, як тепер у Росіі, та
якби знав, що тим переслідуванем зовсім не снинемо
баптизму і т. и. Ие пошкодить авторови й те, коли він
дізнаеся, що остатніми днями був у Буковині судебний
процес за „образу релігіі в приватній ровмові", а в Га-
личині сконФісковано брошуру, в котрій обективно було
росказано про жите й дуики старого англійского щтун-
диста Івана ВіклІФа... Культура, можна сказати,
„н у д и т ь с я“, як і „царствіе небесное",
Напечатана в остатньому ч. Правди частника
броиіури д. ШеФле (до слова сказати, перекладаемоі
дуже незручно, темно!) відрекомендована нашій иублиці
редакціею такими словами : „Звертаеио бачніеть наших
читачів на могляд ученого економіета Д-ра ШеФле в
справі загального голосованя, еманціпаціі жіноцтва і
права голосованя жіночого, про що остатніми часами у
нас так багато пишутъ і говорятъ".
На самім ділі вся брошура д. ШеФле мало мае
ввязку з тили справами, про котрі в нас говорятъ, а
тим менче з нашими практичними (краевими чи націо-
нальними) справами. Д. ШеФле, котрий не так давно
признав слушність німецкоі ебціальноі демократіі, в бро-
іпурі пз. (^іпіевйепг йез Вогіаіівтиз, котра й
один час була навіть заборонена в Германіі (для рів-
новаги „Правда" мусіла б дати переклад і тоі брошурп), '
тепер воюсея з деякими теоріями маркеівского комунізму, '
котрих практичниіі приклад і в самій Германіі ще да- ’
леко ие стоіть на черзі. Поки та черга црийде, то може
ще й марксіети дещо змінять у своіх думках, а може
й еам д ШеФле, люднна в загалі доволі перемінчива.
А в нас і подавно ще багато води втече, поки такі
речі станутъ на черзі
Почастно ж у справі загального голосованя д.
ШеФле вою вся навіть трохи з млинами й не по адресу
соціялістів, бо протестуй проти деспотизму виборчих та
парламентских більшостів, тоді як власне ті хиби тепер
іетнують в буржуазно-демократичних констітуціях Фран-
ціі, Германіі і т и. Соціалісти ж, напр. швейцарскі, те-
пер стоять за вр о нор ці о иал ь н е представи-
тельство при вагальному голосованіе, в чому схо-
диться і з частиною розумніщих консерваторіи і ради-
калів. В кількох кантонах ІПвейцаріі таке представи-
тельство вже введено і певно буде незабаром введено
по всім кантонам, а також і в Федерацій Агітація за
него іде в Бельгіі, Англіі і навіть у Франціі. ІЦкаво,
що воно введено по новій констітуціі, вложеній ради-
калами, і в Сербіі. Дивно, як того всего не зна такий
-учений муж—ЯК-Д; ШСФЛвг
Пропорпіональне представительство, а також ре-
фер ендум (перенос в иевних пригодах проекту за-
кону, ухваленого иарламентом, на всенародно голосоване,
як се робиться в ІПвейцаріі і як се мабудь буде в ио-
вій констітуціі Бельгіі і як сего бажають німецкі ссція-
ліети), —- с коррективи проти хиб та помилок виборчоі
й парламентскоі більшости, безспорно ліпші, ніж воля
напр. пгвидкого німецкого цісаря або самого заліаного
канцлера, недавнього приятеля д. ШеФле, - так що па
страхи д. ШеФле в сій точці можна сказати: <1 а 5
іѵігй, або навіть Да 8 І8і Ьевог^і.
Та нашій Галичині ще далеко не грозить —-
парламентский деспотизм демократично! більшости!! У
нас тепер на черзі зміна зовсім уже неправедноі для
нашого народу виборчоі сіетеми та усуненс нагніту на
виборців з боку властей, та усунене всякого хрунівства,
котре між инчим так показало себе і в часи остатніх
виборів, що провело в раду державну й ініціаторів
„Правди". Нам би хотілось, щоб ново-ерский орган ска-
-вав-нам і своім--російско-украйінскимириятелям,що_він_
дума про сі справи, а не ховався за д. ШеФле і его
млини.
Подібне можна сказати й про війну д. ШеФле з жі-
ночою еманцінаціею, зі котру той учений муж не так
давно етояв, приманений, як він признаеся, чаром діла
Дж (она) Ст (юарта) Мілля*). Тепер д ЩеФле не хоче
давати жінкам політичних прав і темненько говорить
навіть про йіх цівільні права. Він, бачите, стоіть за не-
подільніеть сімйі, за те, що б жінка зоставалась дома
і залишила представительство сімйі в державі чолові-
кови, хоть, здаеся, згоджуеся на иевне представитель-
ство жінок у громаді Тількож исхай д. ІПѳфлс попере-
ду переробить так економічний етрій, щоб жінка не ио-
трібувала заробляти поза домой, то б то, щоб чоловік
сті.тько получав за свою працю, щоб міг з того году-
вати й жінку й дітеіі, — тоді тілько вся аргументація д.
!) котрого „Правда" пише Др. Шт Пі.гем!!
203 -
ШеФле матиме яку печудь вартість. Тай то, що до аМа~
піня жінок матп свою участь в иолітпчному жптто. то
трс^аж як исоудг. рахуватнсь а такими Фактами, як
ианр. бачямо в Ли ели, дѵ жіпкп власне заможнпх кляс.
хоч не маячь ще виборчого нрава, а складають иоліти-
чні товариства (Кояеерваторок, як і прогрессісток). ко-
трі но снонму агігують за ио.іітнчні справи. Очевидно,
що при теиеріишш о світі п мачитаности зпачноі части-
нп жіпоцтва, голова его кажко вдержати тілько в до-
мовому жптю. таи то тілько між спальнею та кухнею,
навіть коли б у ньому й удержувались руки
Та внять таки у нас ще зопеім не на черзі полети-
чііі нрава жінок. У нас в оетатні часа смапціпантм та
емаицшаіітки говорили тілько про право жінок встуватн в
універсітетн та про реформу пуетмх наших шкіл жіно-
чих, а то іі про охорону зкінкн під чоловічого кулака.
Паи би иікаго помути думку эт1Іравди“ власне про такі
справи — наші національні ’ А епор д. ШсФле й Міллем
та его ніжецкіши учениками можна на якнись час і
відкласти на бік тим паче, то хто его зиа, може ще зі
лптортцики іі-помтгрятігея, поки в ігае буд-утіг-чиститисі—-
наші Національні яела від дуже вже застарілого гною.
Ы. Драгоманов.
Справи суспільно - енономічні.
ВТЕЫ 8СЬ 8ОСІАЫ8МО СОЯТЕМІ’ОКА-
Х:ЕО. 1Ь 8ОСІАЫ8МО САТОЫСО, сіі Егапсеьео
Мііі. 2-та ейігіопе. 1891 — Перший заголовок
іаіиги д. Ніті показуе, що автор мав замір
оглянути теперішний соціалістичний рух в усіх
иго нроявах, — починаючи з соціалізму като-
лицкого, котрому посвячена вийпювша вже
книга (417 ст.) Можна забажати, іцоб автор
скорше виповнив увесь свій плян, бо книга про
соціалізм католицкий зроблена ним дуже ста-
ринно. Соціально-економічні ідеали самого ав-
тора не зовсім ясні, та можна сказати, іцо во-
_ни. тепер_неясні..в усіх, окрім доктринерів-
сектантів. Д. Ніті видимо не хоче конечного
скасуваня індівідуальноі власности й не вірить
у него Тількож при тому він признае певну
раціональність і коллектівізму, а головно нри-
знас слушність у змаганю робучих класів мя-
ти для себе те добро, котре вони виробляють
своіми руками, признае резонніеть того, щоб
громада й держава упорядкувала економічні
відиосини, вивівши йіх з того хаосу й тоі
кривди, котра теііер виходить із індінідуалі-
стичного господарства. Властиво такі змаганя
й роблять головые в теперішньому соціалісти-
чпому руху, а справа про те. чи зостанеться
що з індівідуальноі власности, чи вона буде
зовсім задавлена комунізмом, тепер зоставля-
еться на розрііпсня нашим внукам (бо треба '
ж і йім іцо небудь зоставити для клопоту!)
Такны робоы виходить. що автор розбира
власне головні точки теперішнього соціально-
го руху і зовсім компетентный его внкладати й
крптпкувати. Впклад в кнвзі д. Ніті досить
іювнип і безсторонній Можна хпба запрвмі-
тити. що апгор білыпе сімпатізуе и католіці-
змом. ніж з нротестантизмом. нрипис.'іочн
оетатньохо індівідуа.тізм скиномічннй і „бур-
жуазіііеть і легковажучи соціалістіічпі нанрям
ки барші протестантскоі неред соціалізмом ка-
толицким. Тим часом нанр. англійский хр и-
е т і а н с к и й со ці а лі з м (описанмй між іниіим
досить добре в книжці Брептано, І)іе сіігіві-
Ііеіі-уосіаіе Вехѵе§піі§ іи Еп§1аіі(1, 18-3) за-
слугу!-; на велику увагу, бо він між іпшим
иричпшівся до того, що екасовані були старі
закоии, котрі неренпіоджали організаціі робіт-
ннцких товариств, і видані нові. піеля котрих
ті товариства (Тгаібз Спіопе) вироелп в силу,
г.отрій нодібноі нема в других краінах Евроііи').
Тількож попри всіх легенькнх католицких
ііреділскціях д Ніті зовсім далекий від като-
лмцкого доктринерства; він нанр критикус
зовсім вільно виступи пани Льва ХШ. в со-
ціальних справах, показуе его ваганя (енціклі-
ка 28. дек. <878 р. протів__су чаевого соціалі-
стичного руху і досить соціалістичний манІФест
Льва ХІП. з 15. мая 1891 р. іюдані у Ніті ціл-
ковито), і видимо не поділя мрій деяквх като-
лицквх ссціалістів про те, щоб католицка цер-
кви з напою па чолі стала виключним, або хоч
голоеним сунерарбітром в соціальніп справі.
Книга д. Ніті починаеся з двох вступних
голов (Соціалізм і христіанство, Соцй іьні бо-
ро гьби в клясичну старовиву й иовіщий соціа-
лізм) і вступа власне в свою матерію з Ш-оі
голови : Економічні початки христіягства і ео-
ціальні традиціі в католицкій церкві Тут автор
ще мало говорить від себе, а наендус білыпе
твори Ренана — Історію народа Ізраельско-
') При сій пігоді скажемо сліі \е про омидьну
думку, котра досить ровшпреиа па ког. пенті як ссрсд
консерваторіи, тлк і ссрсд соціллісі — тобто, іцо
в Англіі соціалізм слабіщо проявляй яіж нанр. у
Франціі або в Гермапіі. Таке можн; чивести хиба
з того, що не так давно в Англіі менше -корилось про
комуніетичні теоріі, — хоч теоріі ті пеказувались
в Англіі ще з ХѴІ-Х.ѴІІ ст., хоч там пк цював уже
давно 1‘оберт Оуеи, одни а батскіе повіщого еоціаліаму,
і хоч в тому великому демокр тичпому руху, який в 40-
ві роки проявляеся в Англіі під назвото чартизму,
мали значку долю й комуніетичні теоріі. Таке вийшло
головно через те, що в Англіі, дякуючи еі політичшй
вольности, і в робітників вийтили па пеі ший план кло-
иоти о справах найблизпіих, лекше доетижимих, реаль-
ніщих, - а справи далыпі, на тепер аб трактніщі, одій
шли на зад, та то, задовольнені а ( іягнутих резуль
татів англійскі робітники не охоче слухали розмови
про нові дороги, — як нанр. до недавня Тіайее ІТпіопв
не хотіли, щоб у боротьбу між робітниками й капіта-
ліетамп вступалась державна рсгл ментація. Тілько ж
коли взяти соціалізм у ширшому і осміевому змиелу
як ревіпдікацію црап робітників в державі і громадско-
економічних справах і організащю для того робітників,
— то ііийдс, що в XIX ст. иігде соціалізм не був і вс
с Дужчиіі, як в Англіі. Чартізм і иотім по.іітичне пред-
ставительство Тгасіев Ппіопв-ів, безспорно мчли вплив і на
вироб німецкоі нолітичноі соціалъ-демократій хоч вімеп-
цкі обставини іі повели ві по ішним дорогая. I тепер,
коли й маса аш-лійекпх товариств признала лапр, таку
річ, як потребу обложити ь годинами день праці через
державву регламентацію, змаганя еошаліетнчні в усему
світі получити таку підпору, икоі в другій краіпі Евро
пи не зиайдеш.
„Народ- ч. .1» - ія.
- 204 —
го. в котрій діялміість пророків прирівпяна
до агітацій тсперішніх соціалістів. і раніщі
твори Ренана про початок христіанства, і
Жаво (Дапеі) Історю політичнсі науки, в ко-
трій дуже повно виложені пессімістичні погля-
ди „отців церкви“ па багацтв» і приведені
численні варіаціі слова св. Іероніма: о ш п і >
<1 і ѵ (' к а иі і иі д и па. а и і Ъя сг ех іп іциі —
всякий богач або злодій, або наслідник злодіа.
Д. Ніті приводить кілька цікавих виписок
напр. із св. Василія Великого (Прой >відь про
багацтво та бідність) і св. Іваііа Златоуста
(Проповідь про Лазаря; протів багатих і за
комунізм, — детальний розвиток слова св.
Амброзія (Про обовязкн), по погрому „натура
івідала веі речі в слільний ужиток для нсіх,
а узурпація виробила приватне право" 1)
Оглянувши не зовсім безсгоронно, як ми
казали вже, „католіцизм і протестантізм перед
соціальною справою", д. Ніті приступа до
огляду писанъ і праці католицких соціалістів
но ріжних сторонах: в Германіі (3 головы, з
котрих одна носвячена архіепіскопу Кеттеле-
ру), Аветріі (Аніісеміт зм і христіанский со-
ціалізм у Аветріі) в ІПвейцаріі, Франціі й
Бельгіі, в Англіі, Амерппі, Іспаніі й Італіі, —
і нареиіті дао голову: Папство й соціальна
справа, де говориться перевалено про погляди
Льна ХШ. як епіекопа Перуджіі й пани. В
ирилогах даються тексти енцікліки 28 дек.
1878 р.. адреса кардинала Ланженіё (Ьап^епіеих)
і промова пани про соц альну справу з поводу
ироіці в Рим Французких робітників, предста-
влених папі тим кардиналом 20. окт. 1889 р.
і окружний лиет пани Льва ХШ. „до цочесних
братів, патріарх и, примасів. архіеиіекопів і
епіекоііів католицкого світа", 15 мая 1891 р.
В усіх сих головах зібрано багацько ма-
теріалу, роскиданого'по брошурам, міеячникам,
навіть газетам, так що. за сю працю дійсно
треба иодякувати д. Ніті, хоч дещо, напр. ка-
толицко-соціальний рух в Аветріі, можна було
б схарактеризувати повнііце. 3 усіх краевях
оглядів д. Ніті виходить цікавий Факт. що со
ц і а л і з м п р о я в л я е с я в ка т о л и ц к і й ц е р-
кві найбілше там, де ся церков не па-
пуе а мусить конкурувати з други-
ми: в Германіі, ІПвейцаріі, в Англіі, в Сполу-
чених Державах Америки. Другий цікавий
Факт, котрий, треба сказати, мало відтінений у
д Ніті. — той, іцо в такмх із сих сторін в
котрих зданна іетнуе политична воля і грома-
дные звикли до влаеноі ініціативи й організа-
ціі, — там соціалісти католики не держуть
себе в сектярскій осібности, а виступають в
соціальних справах солідарно з другими, на-
віть не христіанами. Так у Швейцаріі робі-
тники католицких товариств берутъ участь у
конгресах усіх робітників. вкупі з прудоніян-
цями, марксіетами і т. д. — один з головні-
щих католицких політиків Декюртеп (Весиг-
) Не шкодило б наіиим б.іагочеетивим угодовцям,
котрі виступають жандармами власности чужоі, пере-
читати назваяі провопи стярих „гснлйіп церкви", коли
вже йім па серці та дерева.
ііпв) з Граубюндена предложи» швейцарскій
Федсральній раді справу інтернаціонального
Фабричного закон давства вкупі з женевцем
Фавоном, вільнодумцем безконФесіопалыіим. Так
в Англіі в чаеи” великоі манІФестаціі на ко-
рнетъ 8-годішного дня праці, коли соціаль-де-
мократи несли патрет Маркса, то в тійже про-
цесіі робітники-католикм несли патрет карди-
мала Маннінга.)1
В Сполучених Державах Північноі Амери-
ки соціалісти католики не тілько виступають
так само, але ще не ніддаються й самому па
ні, коли віи по йіх думці, помиляеся. Як зві-
сно, в 70 - 80-ті роки там выросла величезна
робітницка оргашзація и. з. Рицарів Праці
(Кпі^Ьѣз оГ ЬаЪопг), котра між інчмм мае до-
битиеь 8-годипного дня роботи. Під кінець 80-
тих рр. вона проявляла себе рядом робітниц-
ких змов (страйків), котрі звйчайно пускали в
діло й т. зв. бойкоту ва не. До РицарівПра-
ці належали, звісно, робітники усяких церков
Пана Лев ХШ. видав заборону на то товари-
ство Тількож 70 із 75 католицких епіекопів
Си. Держ. Півн. Америки не обявили тоі забо-
рони; сам нрімас, кардинал Джіббонс (СгіЪЪопе)
виготовив мемуар, оборонявши Рицарів Праці,
пойіхав у Рим і. хоч з великим трудом, та
добився того, іцо папа взяв назад свою забо-
рону. А звіений піп Мак Глейн (Мас СГупп)
котрий зайчюв дальше в своему соціалізмі,
так і . зовсім не піддався наложеній на него
заборопі пани і знайшов еобі піднору в числен-
ній пастві. Ну. та се можна вважати за
Факт виключннй, а той Факт, що самі епіеко-
пи американскі примусмли папу зректись сво-
го окружника против Рицарів Праці, е проя-
вою характеристичною.
3 двох показапих висше прояв виходить
ясно, що католицка церква не може вважа-
тись за виключного, ні нав ть за головного ді-
яча, котрий би двигав на перед соціальну
справу. 3 історіі ееі справи і католицкоі, а та-
кож і всякоі другоі церкви за остатній вік ви-
дно ясно, іцо головним мотором соціального
руху есть економічний прогрес, від церкви
незалежний, і світска вільна наука й філософія.
По сути діла христіанство, як деіетична релі-
гія, мае тілько побічвий стосунок з соціал -
змом, або другими ироявами демократизму.
Вважаючи всіх людей нарівні перед единим бо-
гом творцем, христіянство підпира демокра гизм,
думку про рівніеть людей в Формі брацтва, і мо-
же доводити консеквентних людей і до комуні-
зму, котрий історія показуе нам у иерших хри-
стіян і в ріжних сектантів католицких і про-
тестантских. Аскетізм—консеквенція редігійно-
філософского спірітуалізму, підпира такі кому-
ніетичні виводи релігійноі думки ненавистю до
багацтва, як причини р< екоші. Ось де жерела
того, що звуть соціалізмом отців церкви, вго
зрештою не можна вважати за" щось виключно
прпналезкаіце не тілько христіанству, але на-
') Недавно ііомер, і тепер іде розмова про вго ка-
нопіааціто, бо вже й тепер над грабом его твораться
чудеса...
— 205 —
віть деізмови, бо прояви его вбачаються і се-
ред музульмап і серед восточно азійских иан-
теістів і атеістів, як буддісти, - бо й там
зпаходимо думки про рівність людей, як бра-
тіи, синіе одного бога, або однако створених
природою1) Тількож усі такі прояви соціа-
лізму в релігіах мають там побічну вартість,
бо всі релігіі, окрім буддійской легковажать
часове жите людске на землі перед вічним жи-
тем будущим і всего менпіе звертають уваги
па зміву громадских порядків, а ставлять лю-
дині зандачу індівідуального самосовершенства.
Таку завдачу ставить людім і буддізм, бо хоч
він 1 не признае вічного житя за гробом, та при-
знай, що людина добрими ділами на землі мусить
тілько освобождатись від лиха нових нарождінь
на тійже землі і ставить за цідь людині хоч
пе царство небесне, так пустоту нірвану,
а пе змту порядків на землі.
До того всяка релігія веде за собою цер-
ковну оргаиізацію з іерархіею, а через те до-
ходить до атроФІі демократичныя зерен і до
гінертроФІі аріетократйчних, і на решті до
згоди з арістократами світскими
Иовііций соціалізм, як і всякі інпіі свідомі
заходи перемінити громадский устрій на ко-
ри сть усім рівяо, е з ідейного боку нарождіне
повіщоі бСЗКОНФееІЙНОІ думки ЛЮДСКОІ І ВИТВО-
репого нею ученя про про г р ее на землі
Всі старі релігіі мають ледви-ледви слабі про-
яви такого ученя, а переважно стоять на точ-
ці діаметрально противній — на пеесімістичному
погляді на жите людей і іеторію, в котрій вони
бачать просто регресс проти раю, що 6ув би
то колись, або проти доби основателя релігіі.
Вже через те одно новіщий соціалізм не
може вважатись прямим сином ніякоі релігіі і
ще менше може потожсамити своі інтереси з
інтересами якоі небудь церкви, а може хиба
доторкати сь до церков і йти де в чому парал-
лельно з якою церквою по скілько остатка бу-
де сама йти з ним параллельно. Цікаво, що
павігь думка про соціалізм католицкий, про те,
що папство може відограти ролю регулятора в
боротьбі соціальвих кляс на корысть бідним,
вийиіла неріне зовсім не від католиків. В пер-
ший раз вопа висказана в Сен-Сімона, котрий,
як звіено, виходив думкою поза границі й хри-
стіанства, і поставлена в его „Новім Христі-
анствѣ1, як промова, котру мусівби сказати Лк>-
тер, колиб вія був дійспвй реФорматор. Піеля
того сю думку кілька раз висказували сен-сімо-
ніети з жидів, Ейхталь і Перейра, з котрих
остатній в 1878 р. просто обернувся з такою
думкою до Льва ХШ. а).
Можна сміло сказати, що як би не було
') Здаеся нічого нагадувати, що демократизм і
комунізм проявляйся в грецких філософів і до христіан-
ства, і став сістематично викладатись у нові часи пі-
еля Т. Мора., під впливом т. вв. клясичного новонпрояеді-
ня иаук.
’) Диніть про се в статі Анатоля Леру а Больё —
Папство, Соціалізм і Демократія в йеѵие
<!ек гіеих Мопйез 1891, >5. СесешЬег і д. Ся статя, а та-
кой: статя Павла Иікте Католицка партія в Швей-
даріі і соціалъ ні справи в ВіЫіоЙіёдче Цпіѵег
веііе 1892 Маі еі .Тиіп, добро поповняють книгу Піті,
новіщого соціалізму зовсім світского, вільно-
думного, то не б.ѵлоб ніякого соціалізму іі хри-
стіанской», католицкого і т. д. і іцо вже через
се піяка релігія, а ще менпіе ніяка церковка
інстітуція, хоч би й папство, хоч воно й справ-
ді імпонуе своім космополітичпим характерны,
не може стати регулятором соціального руху ’).
Тількож з сего не выходить, щоб релігійні со-
ціалізми, в тім числі й католицкий, пе мяли
вартости. Противно, вови можуть мати еі. і не
малу Там, др йде д .но не тілько об абстракт-
ной заяві певних прінціпів, а й об тому, щоб
як наискорше хоч певва частина
йіх була зреалізована через проби
иочастних осіб (ассоціац і робітників і хліборо
бів, каси. шииталі, школы і т. и заложені ка-
піталіетамн, відступка капіталіетами робітникам
частики доходу, вменіпене часу роботи і т. д),
а головно через державие з ако но да в-
ство, важно щоб було як найбілыие громад-
ских елемеитів, котріб приложили до того руку.
Ось через те практичный соціаліет віль-
нодумець може, ие зрікаючись своіх думок і не
епиняючи проповіді ні одноі з пих, дивитиеь
не тілько толерантно, а навіть прихилыю на
появи релігійного соціалізму, вбачаючи в нему
не свого конкурента, а товарища Хто на кін
ці зостанеся дужчим, — покаже час.
Почавши розмову про католицкий соціа-
алізм в ріжяих краінах світа, не можемо не
спилити думки й на наших краінах, почастно
на Галичині. Тут убачаеся приклад того зако-
ну, на котрий ми нище вказали, — то б то тут
католицка перква мае найменше конкурентів і
через те в ній іегнуе найменше католицкого
соціалізму. Инакше сказати, ніякого соціалізму
католицкого в Галичині нема. Спеціально в Га-
лицко-рускій церкві епіекопат остатніми часа-
ми цілком усвоів собі інтереси польского пан-
ства, навіть з жидівекою гоеподаркою3), — в
*) Спеціально про папство треба скаватп, що до-
статки в нему італіанства перешкоджаіоть і его еоціаль-
ній М'сіі. Д. Піті вказук на те, що між італіапекпми ка-
толиками найменше соціалізму, бо вони запяті найбіль-
ше думкою про повертане світскоі власти пан пад .рим-
скою краіною, тимчаеом коли італіанске квязівство пан
зовсім перешкоджало ролі паи, як голов усесвітпьоі цер-
кви. Недавно одни англійский демократ, правда, тро-
хи чудаковатий, йіздив у I им, щоб там нропагувати
в кругах. коло папй, думку, що чим скорше панство ро-
зірвс з своім виключним ітйліанством, тим дужпшм ново
стане, тай вернувея розчарованиіі. Безспорно, колиб
тепер папа зовсім зрікса від традіцій італіанского кня-
зя й помири вся з новою італіанского державою, задер
жавши за собою тілько духовной авторітст голови ка •
толіцізму, то сила его б убільпіилась і в самій Італіі, і
по світу. Та діло в тому, що папство, як усяка релігііі-
на інстітуція, не може одректиеь ні від чего в своему
минувшему. 8 рештою тепер час нас силу вад усімя.
Частина еволюціі, яку навязують папству такі его нрн-
хильники, як Лсруа Больё, Мельх. Де Вогюё і т і„ ко-
трі радять ему вримиритись з лібералізыом і в.чятись за
соціальиу справу, вя:е вивовняеся Львом ХШ, котрий
тепер розрива з роялізмом у Фрапціі і подас руку ре-
публіці. Може знайдеся сміливий папа, котрий помирить
ся і в единою либеральною Італіею, — тількож ему бо-
। гато пошкодить память Піи IX. і Льва ХШ.
') Так само галипко руский епіекопат став і уль-
трамонтанским в порівнаню вс тілько з ііімецким. або
угореким, а капіть в чееким.
— 20С
мало образованомгж попіветві галіщко-рускому
вузькнл сгоізм 1 кастові інтсреси заглушили
навіть і ту долю демократизму, . котра завше
вдсржувалась у хриетіяііских громадах в паіі-
гіріпі часи Безспорно як би хто побудь в Га-
личнні на якому небудь зборі виголоеив від се-
бе напр Лнст пани Льва Х1П. з 15 мая 1691 р.
(звісно, колиб урядовий комісар па те дозволпв),
— то галицко । уске ионівство піднялоб проти
того ьрик, як проти иайгіршогс „нігілізму".
При такому настрою галицко-руске духо-
венство е доеить безнэд’йним з погляду като-
тицкого соціалізму, як і всякого другого, на-
віть в порівнашо до духовенства найбільше
відставших австрійских провінцій. Робітницкий
рух ие може сііодіватись від галицко-руского
нонівства нічого, *окрім унертого ворогуваня.
Зрештою, пе будсмо зовсім тратити иадіі. Мо-
жс таки евітский содіалістичний рух пробудить
і тут соціалізм христіанский, а при тому може
й тут прищепиться й яке слово з проповіді ка-
толицкого соціалізму західнього. Ѵебгепіи!
М. Драгомавов
Жіночі справи.
ВІДОЗВА до Русинон Г аличини і Бу-
ло е и ни. Загально звісно шановним Паням,
що дня 1 еересня м р. на жіночім вічу е Строю
ухвалено між инчими справами видавати другий
жіночий Альманах; а що перший вийшов Був ноіи-
том поодиноних осіб а то Олени Пчілки і На-
таліі Нобринсноі, нотрі понесли через то значні
страти, ухвалено, щоби на другий призбирати
фонди дорогою енладон і еибрано навіть за для
того осібний номітет, вотрий мав заняти ся зби-
ранем енладон способом т. з. ^Всііпеедаіігм", пі-
сля котрого кожда з комітетових Пань мала ви
орати еобі пять других а тоті знов інчих пять
і т. д. і всі вони малиби обовязон збирати хоть
би найменчі датни навіть по нільна нр. Та сей
проент не міг увійти в жите, позаян разнеслась
була широко е сть про видавництво ж ночоі га-
зета, вотра в норотнім часі по вічу мала зачати
виходити. Ноли однан до тепер газета не появи-
лась, уважаемо нашим обовязном приступити до
винонаня ухвал віча.
Взиваето проте і просимо еибраних до то-
го еічем нотітетових Пань, ян усіх других при
хильниць справи жіночоі, щоби згаданим спосо-
бом старались проспорити потрібних на вида-
еництво фондів.
Від зібраноі суми буде залетати размір ви-
давництва. Не зашнодить і тепер запримітити,
що міето одноі великоі нниги, ян був перший Аль-
манах, могли би виходити менчі, але частійше,
ннижочни не дорожші над 50 нр., котрі при відпо
віднім числі набуваючих могли би в пеенім озна-
ченім часі появляти ся, ян танож, що ми не
обмежились би тан, -ян в першім Альманасі, лиш
на теорах жіночих, а рівно булиби пожадані тво
ри мущин, відносячі ся до справи жіночоі.
Залетати все буде проте від волі і енергіі
наших жінон. Початок уже зроблений, позаян од
; на з вічееих Пань призбирала вже невеличну сум
! ну. Танош еіднеслисьби ми до участницъ прогулъ
: ни до Праги, аби полишених від ленти нільнана
цять злр., нотрі однан не еистарчали на Альбом
для Чешон, схотіли обернути на задумане лино
че видавництво.
Тож гадаемо що но/нда жінна, нотроі еи-
моги духа еиходять поза обем щоденних домаш
них занять, не еідмоеить нам своеі помочи Справа
жіноча з кождим днем набирае більше сила ізна
чіня ві есіх майже нраях Европа, то ноли тота
іенра і у нас затліла, не даймо йій загаснути,
не убиваймо еі нашою байдужностю і часто ні-
чим неоправданою нвхітю. У нас нема меценатів,
ян у инчих народів, найже на видавництво тноче
зложать ся жтни цілого нраю і дадуть тим дона?,
що суть здібні до ширшоі міт собою організаціі
і сотдарности.
Грошеві датни Галичанни зеолять присилати
на руни Наталіі Кобринсноі (п. Болехів) а Бу но-
винки на руки Евгеніі Прошинсноі (Брідон п. Олна,
Буновина) Справоздане з надіеланих датнів буде
в відповіднім часі подане до публичноі відомости ;
нолиб однан жадною мірою зібрана сума грошей
не могла покрити видатнів* видавництво. то
обернеся она на памятнин Шевченна. Референтна
/ніночого віча в Стрию: Наталія Кобринсна і Евге-
нія Ярошинсна.
ЗАЯВА. Як відомо, при кіиці остатпоі
соймовоі сссіі, давний руский клюб з 1889 р.
розбився і з прихильників повоі ери утворив-
ся новий клюб під проводом посла Романчука
До того клюбу вступив і и. Окуневский, хоть
з застсреженем вільноі руки в „деяких" спра-
вах. Отже, позаяк звичайно доси посла Оку-
невского уважало за представителя радикаль-
но! партіі в соймі, то-ж заявляемо, іцо з тим
его поступком наша партія не мае нічого
спільного і за той его крок не бере на себе
ніякоі відвічальности. Тим самим застерігае-
мося протів яких небудь внесків про зближене
наіпоі партіі до ново-срисгів,
Від ензенутивного номітету р.-унр. рад. партіі.
Від Редакціи
Позаяк оба редактори „Народа" покину-
ли Львів, а іменио д. М Павлик. перенісся до
Коломиі, а д. Ів. Франко , в перпіих диях с. м.
перейізджае на довіиий побут до Відня в ціли
докіпчевя студій університских, для того „На-
род" з сим числом перестаю виходити у Львові,
а переноситься до Колони, дс буде далі ви-
ходити ігд редакціею самого д. М. Павлика.
Просимо затим з усякими справами, дотикаго-
чим чи то редакціи чи адмініетраціі „Народа",
обертатися на адрес: М, Павлик, Коломна,
ул. Гетманска ч. 607. До 1 Франка писати
можна або па адрес: Ольга Франко, Львів,
ул. Зиблікевича ч. 10, або у Відні університет.
Видавець і головний редактор Михайло Павлик. Редактор відвічальний Іван Франко.
„8 Пародвоі Друкарні“ Войтіха Манецкого, під проводом Годака.
Рік III.
Коломна 22. л. октобря 1892.
Ч. 19.
Одно число 20 кр.
------
Впхпдпті. 8. і 22. и.
коацогп місяцн і ко-
іятуе за рік :
и Австріі .Угорщпві 4
гульд. а для заграшіці
8руііл., 12ф|шнків< НІ
иирок а(м> 2'Д доляра.
орган руско-украінскоі радикально! партіі.
Редакція
й Адміпістраціи
иа уа. Геніапскій
ч. 607.
Б
До сітуаціі.
I. Громадна еміграція наших робучих
людей з пограничпих повітів у Росію,
' кинула ярке світло на відносини, серед
яких у нас ті люде живутъ і серіозно
потрівожила напіі правлячі круги, котрі
до того часу не звертали найменчоі у-
ваги на стан маси нашого народу по се-
лах Ся трівога відбилася і в падкій діс-
кусіі, яка з того поводу знялаея в нашім
соймі. Польскі пани-посли вперше заго-
ворили прихильно про той люд, котрого
руками вони обробляються, і вже не
обізвав-ся ані одни голое про те, що
для того служачого люду треба буків, —
як то пропопували деякі польскі посли
ще недавно. Та зрештою, виявлена поль-
скими панами прихилыііеть до робучого
люду була чисто плятонічна — вони не
подали ніякіеінького реального способу
для поправи долі того люду, окрім Фраз
про его „итогаіпіепіе і 08таіе,и під ко-
трими ми маемо підставу бачити зви-
чайну панску мораль супротів робучого
люду, котра доходить верха в „зрбіпозсі
сігаіиру л длоогет" а в сім случаю ще й
ѵ8р61по8СІ іпіегевбгѵ11 національних поль-
ских з рускими. Щось таке прямо й сказав
посол граФ Войтіх Дідушицкий, котрий
заявив, що польскі пани творятъ четверту
руску партію, що хоче дбати за руский
нарід, бо руских послів всіх трох партій
(т. е. москвофільскоі, народовскоі і ради-
кально!) пе можна вважати за виключ-
них представителів руского народу. Бу-
демо ждати, як то подбае за руский на-
рід тота четверти „руска“ партія...
Прекрасну нагоду мали рускі посли,
змалювати докладно стан нашого народу,
піднести всі его кривди і поставити до-
маганя, котрі могли би зарядити лиху.
На жаль вийшло, що рускі посли всіх
партій не доросли до задачі народних
представителів на сю пору. Вони спільно
тілько внесли інтерпеляцію до правитель-
ства, як тота справа стоіть і чому уряд
переслідуе емігрантів ?— а потім стали
промовляти в ростіч.
Нсріпий з руских бесідників — по-
сол Антоневич, москвофіл, в своій 3-го-
динній промові занявся найперше і в
білыпій половині справою рускоі мови й
правописі, чим так нанудив і пасмішив
польских панів, що вони потім не могли
брати на серіо й далыпих виводів п. Ан-
тоновича про кривди, роблепі правитель-
ствепними органами руским хлопай. Очи-
видно, ввесь еФект тих остатних виводів
п. Антоновича пропав майже без сліду
не тілько в соймі, а й серед ширпіоі
публики, що мала щасте чи нещасте чи-
тати его довжезну промову. Зрештою,
посол Антоневич не сказав нічогіеінько
нового —- він тілько навів Факти наду-
жить, котрі найшов у руских газетах, го-
ловно в „Галицкой РусиА Правда, то
були Факти не виключно про людей москво-
фільскоі партіі, але п. Антоневич не оеві-
тив йіх ніякою вищою провідною дум-
кою, і противників руского народу на-
кликав тілько до християнскоі любви 1
А сим, як звіено, в політиці не богато
вдіеш...
Живіща була промова Дра Короля,
посередного посла межи москвофілами
й народовцями. Він навів досить Фактів
— 208 —
і на всіх иолях і не сказав нічого пози-
; тивного про те, як він собі представляе
кращші лад для того люду. Се тим чуд-
ніще, що п. Окуневский мавже провідні
думки в програмі рускоі радикально!
партіі, до котроі він себе причисляв,
в ухвалах народних віч у Коломні, Сня-
тині й Станіславові, а до того мав об-
ширний матеріял для представленя по-
ложеня руского народу в Австріі. Того
матеріалу п, Окуневский майже зовсім
не визискав, хоть обіцяв, що се зробить,
а бодай подасть Факти переслідувань тих
селян, котрі йдуть до нового ладу в на-
шій краіні.
На решті, Др. Окуневский попсував
і то добре вражіне, яке могла зробити
его промова на селян і на правительство,
-тиац—що- зараз піеля проголошеня еі всту-
пив до клюбу ново-еристів. Ми не буде-
мо говорити богато про те, що и. Оку-
невский поступив собі нелояльно супро-
тів нашоі партіі, котроі другий зйізд, де
був і и.Окуневский, виразно ухвалив не вхо-
дити з ОФІціальпі вносили з ніякими партія-
ми окрім робітницкоі. II. Окуневский може
мати инакші погляди на стаповиско свое до
партіі то-ж скажемо тілько, що и. Окунев-
ский не порадився в сій справі навіть
тих, котрі его вибрали, і вибрали зо-
всім не на те, щоби він братався з ново-
еристами. Та, абстрагуючи вже й від
волі виборців, ми з усе-краевого погля-
ду можемо сказати, що крок п. Окунев-
ского дуже нещасливий. Позиція и. Оку-
невского була така, що еі могли ему за-
видувати посли обох старших партій: и.
Оку невский був единий по со л,__котрий
вийшов чисто з того, що почалося піеля
проголошеня новоі ери; его шанували
Русини всіх партій і нераз увесь иарід
руский оглядався на него, яко на пра-
вдивого свого заступника, яко на зовсім
незалежного посла, — посла маючого
вільну руку ві всіх справах. Тепер .застере-
женем собі вілыіости тілько в деяких спра-
вах, п. Окуневский нараз те все стратив.
На кілько ми знаемо, то логіка поступку
п. Окуневского була така: 1) Правитель-
ство бажае. щоби посли рішучо заявили,
що вони Украйінці; 2) правительство
потрібуе того на случай війни з Росіею
і 3) руска радикальна партія за слаба
для Дра Окуневского.
про те. як у нас відбуваються вибори
до рад громадских і повітових, доказу-
ючи, що тут вибирають власне старости,
котрі пеприхнльяих собі мужиків і в за-
галі Русинів систематично не допуска-
ютъ до тих рад. Виборів до ради дер-
жавной Др. Король не хотів тикати, як
як справи „надто чорноі“ а се тим
більший жаль, що единим здобутком
новоі ери на полі політичнім, Др. Король
уважав здеморалізоване руского народу,
якого перше не було.
Досить різка була промова п. Роман-
чука, котрий ствердив, що нова ера не
принесла Русинам значного хісна. Але
промова ся була заразом і найприкріща
з усіх руских промов тим, що п. Роман-
чук, наговоривши нимало терпких слів
правительству, закінчив так, що^Марб^
довці були, е і будутъ новоеристами,
тілько вижидають, аби правительство „змі-
нило свою политику/ Очивидно, що з та-
ким противником правительству ніщо
числитися.
До того и. Романчук говорив най-
більше про полекшу ;ля рускоі інтелі-
генціі — тілько в Ѵ25 частині п. Роман-
чук згадав за кривди руского робучого
народу, тай то дуже недокладно.
Безперечно, найліпша була промова
Дра Окуневского. Він прямо зачепив
еміграцію і подав деякі подробиці важкого
економічного стану рускоі робучоі люд-
ности в пограничних повітах, а по трохи
і в косівскім повіті. Але по нашому,
трохи не половина промови Дра Окунев-
ского зовсім лишня: то непотрібна довга
полеміка з послом Вівіеном, котрого про-
мова того не заслужила, непотрібні ці-
тати з праці станьчика-носла Бобжинь-
ского, котрі не вяжуться з теперішним
положеньи руского народу, непотрібна
бомбастика, котра ширшій публиці зо-
всім не може імпонувати. За те и. Оку-
невский не виложив як слід навіть еконо-
мічного стану нашого робучого люду, со-
ціяльного его стану майже зовсім. не
ткнув, а в справі его політичного поло-
женя здався на те, що сказали попередні
рускі бесідники. — котрі сеі справи зо- ]
всім не пояснили. Словом, і п. Окунев-
ский не використав, як слід, сітуаціі. не
оглянув положеня руского робучого люду
Ми думаемо. що ні одни з тпх ре-
зонів не видержуе критики. Правитель-
ство прекрасно знае, що ми крайня ліва
украйінства; а хотів Др. Окуневский
заявити себе й на словах яко Украйінець,
то міг се зробити осібно. яко незале-
жний посол — чейже не треба патенту
на украйінство від иово-ерекого клюбу!
Що руска радикальна партія слаба,
то правда, але з того логічио виходилоби,
що п. Окуневский тим білыпе обовязаний
старатися скріпити тоту партію. Чоловік
засад і навіть політик, що виходить поза
границю рутенства, повинен трохи далі
дивитися в будучність. Такий чоловік
не може не бачити, що хоть з інтеліген-
ціі мало Русинів належитъ тепер до ра-
дикальноі партіі, то вона сильна своіми
щірінщпами котрпіебавомпритятнутыдо ней
всіх поступових і інтелігентпіщих Русинів.
А далі, Др. Окуневский знае сам, що
основні домаганя радикалів, вже тепер
стали домаганями маси народу не тілько
в тих повітах, де радикали мають біль-
ший вплив — іменно на Покутю — але
й скрізь, де тілько нарід дізиався про ті
домаганя. Тепер ще, в більшій частині
наших повітів, маса руского робучого
люду тероризована людьми обох старших
партій, так що не може проявити своеі
задушевно! думки, але так довго бути
не може — в сім ручить нам загальна
нужда і безправе, в яких наш нарід трі-
вае скрізь. Змаловаживши загальний на-
строй нашоі людности і загальний напря-
мок народу радикально добути ся з свого
незавидного стану, — Др. Окуневский
раптом ѳниняе ся в соймі сам, без під-
держки маси людности і еі щирих при-
хильників — . стае послом, похожим на
ново-ерских послів, котрі, як звісно,
зовсім не опираються на народі. В ново-
ерскім клюбі п. Окуневский на кождім
кроці буде путаний ухвалами білыпости,
котра буде се робити під претекстом, що
так вимагае „національна справа" і -—
огляд на правительство, котре десь ко-
лись може й схоче дати що народов-
цям. А звісно, що наш брат Рутенець ду-
же ласий на „національно огризки. Вже
не кажучи про те, що правительство
може що небудь давати Русинам тілько
в такім разі, коли е хтось такий, іцо
бажае білыпе, — ми звернемо увагу и.
‘ Окуневского на те. що з его потопленя
в ново-ерскім клюбі, можуть виграти
тілько москвофілп. колп тілько вони ста-
нутъ прінціпіальними опозиціоністами. Що
масу народу і молодіж не порадно
і запрятати в новоерску політику, котра
І з натури своеі мусить бути політикою
раболіпія, -— про се вже нераз було пи-
сано в „Народі", — от хотьби в отсих
словах, дуже добро звісних п. Окунев-
скому : „не дай бо?- е, щоби руский нарід
до тоі степени знікчемнів, аби стерпів і
мовчки заховався супротів Факту, що его
проводирі (т. е. Романчук і компанія) на
перекір достоінству народному вивісили
прапор не боротьби з неприязними
ему елементами, а покірливости й же-
бранини за окрушки з ласки панскоі!
Не дай—Боже,—щоби—молодіж—наша
думала, що правдиві політичні свободи
можна вижебрати, а не вибороти! Та,
хвалити господа, так зле не е. Молодіж
і майже вся провінція запротестувала
протів такоі політики, і в тих народних
інстінктах ми бачимо завдаток того, що
„Ще невмерла Украіна, еі сила і с л ав а".
Сі слова надруковані буди в 7
і 8 ч. „Народа" за с. р. в статід. X. У.
п. з. „Руска політика і галицкий
с о й м“ — як раз пять місяців черед
отворенем остатноі соймовоі сесіі.
А який примір дае народови і моло-
діжи сам д. Окуневский несповна за пів
року піеля тоі статі — коли новоеристи
остали такі самісінькі?! Адже ж голова
того клюбу, до котрого вступив п. Оку-
невский, -— д. Романчук заявив, що
-.члени того щЕипюбу _е_Ч_будуть_то_само,
що при проголошеню новоі ери, і були
тим навіть тоді, коли правительство вва-
жало йіх революціонерами...
М. Павлин.
Нова руска катедра в університеті.
В числі нових, хоть дуже припізне-
них подарунків правительства для Руси-
нів, важне міеце могла би заняти нова
руска катедра в львівскім університеті.
Від коли остатними часами стали знову
говорити про сю катедру, то завше го-
ворилося про катедру руско-укра-
— 210 —
інскоі історіі. Тимчасом нова катед-
ра обявляеся яко катедра „всесвітноі
історіі, котроі професор буде узглядняти
особливо історію східноі Европи". Таким
чином ми, Русини, все таки не діжда-
лися і в сім пункті зрівнаня з Поляками,
бо тоді як Поляки мають у Львові й
Кракові спеціальні катедри польскоі істо-
ріі, історія нашоі націі вводиться в уні
верситет, про котрий в р. 1848-49 уря-
,дово говорилось, як про руский, тілько
під маскою і при певних обставинах мо-
же зовсім затертися і атроФуватися в
такім конгломераті, як історія ріжних
иародів східноі Европи. Очивидно, що
з національного погляду, такою поста-
новою справи вдоволитися годі.
До того у нас певні люде вміють
попсувати своім дегтем усяку ложку ме-
ду, яку доля пішле нам. „Правда" ви-
ставляе нову катедру як плід ініціативи
послів-народовців, а спеціально д. Бар-
вінского і подае промову тогож д. Бар-
вінского перед „Руским педагогічним то-
вариством ", в котрій сей натуральний чи
хрещений батько новоі катедри поспппа-
еся вже накласти й свій характер на
свое чадо: нова катедра мусить, по сло-
вам д. Барвінского „охоронити нашу мо-
лодіж від Фальшивоі освіти современними
огнями".
Живучи в „современній" Европі,
ми думаемо, що й у нас, як скрізь по
освічених современними огнями сто-
ро.нах", нова катедра мусить викладати
пауку, освічену одним з тих огнів —
свободою д о с л і д у. Тимчасом нахо-
дить, що хрещений, коли не рідиий бать-
ко новоі катедри, не хоче „современних
огнів". Яких же огнів він хоче? Чи ка-
гаіщів до-історичноі наівности, котру де-
які темні люде вважають за національну
мудрість, чи огнів святоі інквізіціі ?...
Відповідь на се побачимо з вибору
проФесора на нову катедру і з тих умов,
які ему будутъ поставлені. „Правда" вже
заговорюе про той вибір, кажучи, що
„на полі украінсько-руськоі історіограФІі
можна подибатп нимало імен істориків,
котрі науковими працями на тім полі
здобули собі признанне і повагу в нау-
ковім сьвіті", і що „компетенті СФери
найдутъ між украінсько-руськими істо-
рикамв відповідну, авторітетну особи-
стість" на проФесора для новоі катедри.
На ділі, у нас істориків зовсім не
нимало, а спеціально в Галичині йіх зо-
всім нема. 3 Галичан до істориків мож-
на зачислити сяк-так хиба д. Шаране-
вича. Тількож сама „Правда" ледви чи
зважиться признати его „авторітетною
особистостію". В російскіи Украйіні е
не мало пишучих по украшеній історіі,
але й між ними людей, до котрих би
можна було прикласти імя „авторітет-
них особистостей" ледви начислимо біль-
ше 3-4-х. Очивидно, що коли „компе-
тентні СФери1 хотять скорше обсадити-
нову львівску катедру, то мусять обер-
нутися до кого небудь з тих 3-4-х осо-
бистостей.
Цікаво буде побачити, чи хто з них
згодиться зречися „современних огнів"
для світочів дд. Барвінского, Сембрато-
вича, Пелеша і т. п. Ми з досвіду зна-
емо, які світочПможуть вигадати сі до-
бродіі, і через те ми певнісінькі, що вче-
ний російский Украінець знайде тепер
на катедрі у Львові білыпе перешкоди
для вільноі науки, ніж в самій Роеіі
під урядом Победоносцева і компаніі.
Наівний запит ізза еміграціі
обертае до нас один Украйінець з Роеіі. Він
пише:
„В столичній часописі Недѣля ч. 35 на-
печатана кореспонденція з Волочиска. „8-го
августа, утромъ, въ мѣстечкѣ появились у насъ
Австрійскіе крестьяне-галичане. По улицамъ
двигались толпы мужчинъ, женщинъ и дѣтей
съ тюками и узлами, большими и малыми.
Препроводили ихъ въ становую квартиру.
Приставъ далъ знать объ этомъ по начальству,
но отвѣта еще нѣтъ. На распросы галичане
отвѣчаютъ: „Пусть Вашъ Царь что хочетъ
дѣлаетъ съ нами: не вернемся въ Австрію. На-
терпѣлись ужъ, дольше не вынесемъ!8 На дру-
гой и третій день толпа увеличилась. Многіе
ушли съ родины безъ всякихъ вещей. Нужда
заставила ихъ наниматься поденно на роботу,
почему заработная плата понизилась. Бывало,
молотимъ за 60 коп. копу (зимой 30 коп.) а
теперь галичане молотятъ за 15 коп. и харчи.
„Мы давно собираемся къ Вамъ, говорятъ они,
„да насъ не пускали, а теперь нашъ Цезарь
подарилъ насъ Вашему Царю, и намъ велѣли
уходить въ Россію." Другіе же напротивъ го-
ворятъ, что ихъ и теперь не пускали сюда,
что ксёндзы ѣздили по селамъ, увѣщевали не
— 211 —
уходить въ Россію, увѣряли, что православные
въ Россіи не вѣруютъ ни въ Божію Матерь
ни въ Святителя Николая ! стращали больши-
ми водами, черезъ которыя придется перепра-
вляться. Неизвѣстно, съ вѣдома ли своего пра-
вительства или безъ вѣдома они уходятъ: одно
вѣрно: больше жить имъ невтерпежъ. Притѣ-
сненія евреевъ и... по ихъ разсказамъ, перешли
всякія границы. Плата за работу нищенская,
прокормиться нечѣмъ.... правда на сторонѣ силь-
наго, а поселянинъ всегда виноватъ. Движеніе
всё растетъ. Многія партіи.пошли на Радзиви-
ловъ и другіе пограничные пункты."-
„Ця кореспонденція, — каже наш допи-
сувач, -- дуже мене вразила. Але чогож воно
це так у Вас діеться? Галичане мають своі
цаціональні права в державі, мають (хоча й не
зовсім і не всі) право балакати й писати про
всяку неправду, але мужиков., як видко, від
цього не лучче. Од...глитаів нема мужикові
просвітку, не то, щоб у робучій справі, а і по...
Де не мае свободи слова й печаті — то мужик
хоч не знае, що його обдурюють, а то у Вас
він Аачить-усе-цев-г йому від уього ж ще гір^
ше становиться невтерпіж і він мусе тікати...
Хиба не можнаб чого виробити, щоб мужикові
було легче жити ? Одкрить в кожному селі ре-
месничі школи (окрім шкіл народньоі просвіти,
або що). Не знаю, що об Ваших порядках тепер
і думати. Я б дуже хтів (як би Ваша ласка)
щоб Ви мені дали одповідь на ці моі питання,
бо я до цього (часу) мав думку, що у Вас
скрізь гарно, хороше, а тепер приходиться
розчаровуваться."
Ми назвали сей запит наівним, хоть з на-
ведених повище слів видно, що ш. автор розу-
ргіе, що мати те, що у нас звуть „національни-
ми правами," ще не значить мати добробитро-
бучого люду, і навіть не значить мати волю
слова. Яка у нас воля слова, — воля критики
істнуючих у нае порядків, — се чейже ш. автор
сам зміркуе хотьби по тім, що ми не могли
вадрукувати всіх слів его дописі. У нас можна
свобідно говоритв хиба тілько в парляментах,
але там, на лихо, руский робучий люд не мае
евоіх правдшіих .иредставителів. Наші посли і
доси гоняться більше за зверхною Формою на-
ціоналізму, за дрібними подарунками від пра-
вительства для інтелігенціі, а про основу вся-
кого народного житя — про економічний стан
народа мало дбають, та его і не знають, як
слід. Ось наука для тих Ваших собратів, що й
еобі зітхають до нашоі новоі ери. Сяку-таку
відповідь на Ваше питане, Ви вее-ж таки най-
дете в промовах руских послів у соймі та в
дописях по руских газетах. Головне з того на-
печатано в „Хліборобі" і „Народѣ" Близче сю
справу поясняемо в передових статях.
При нагоді мусимо звернути увагу, кого
слід, на допись в „Недѣли/1 писану Россіяном-
урядником з першого міеця, де явились напіі
•міграити. Тота кореспонденція, — згідно з
дописію нашого селянина в попереднім числі,
— доказуе, що з боку російского правительства,
з боку Росіян загалом, тут не було ніякоі агі-
таціі. Тим більшоі ваги набирае сам Факт емі-
граціі. Ми его розберемо инчйм разом.
Неправда — не просвіта.
Ми хочемо тут поговорити про книжочку,
котру недавно видало для нашого простого на-
роду львівеке товариство „Просвіта." Книжеч-
ка та варга, щоб про неі поговорити, бо вона
написана людиною, дуже працьовитою на пись-
меинозіу полі, а нидана товариством, котре
мае на ціли просвіщати наш народ. На примі-
рі цеі книжки ми побачимо, як деякі иани-
просвітителі беруться до просвічуваня народу
і як би дійсно треба було робити таку роботу,
щоби з неі виходила справді просвіта, а не но-
ва ще темнота до тоі, котроі і так . богато в
наших людей.
Книжочка та надписана так:
____„Григорій Квѣтка, украинскій письменникъ^
Житеписне оповѣдане. Написавъ Василь Чайчен-
ко. Накладомъ Товариства Просвѣта у Львовѣ
1892."
Д. Чайченко хотів навчити в ційкнижці
про жите Квітки, — котрий був одним з пер-
ших, що почали писати про наш народ его
простою мовою і тим заслужив на віки вдячну
память серед нас. А окрім того д. Чайченко
хотів вивести з житя Квітки ще й певні думки
на науку нашим простим людям. Та тілько на-
писав свою книжку д. Чайченко так, що вона
більше іюшкодить тим, хто на него складеся,
ніж нринесе йім пожитку.
Вийшло се, очивидно через те, що книжка
написана не для того, щоб росказати про Квіт-
ку чисту правду, а для того, щоб оповіданем
про Квітку довести читателів із простіщих лю-
дей до певноі мети, любоі тому, хто цреав кни-
жку. Мета та добра: щоби люде любили свою
краіну, свій народ, свою мову. Та тілько до ееі
мети треба вести людей так, щоб не зломати
чистоі правди. Звичайно люде, що пишутъ кни-
жки для більше вчених людей, котрі самі, коли
схотять можуть провірити, чи правду йім роска-
зуе книжка, — так і роблять. Але в книжоч-
ках для дітей та для простих, менче вчених
людей, письменники дуже часто поступаютъ не
так.
Ми думаемо, що се не добре, бо се зна-
чить підводити йіх під глум перед тими, хто
може взнати щиру правду. Та се не вигодно й
для самого письменника, бо скорше чи пізніще
читателі довідаються чистоі правди про те, що
він розказуе, і не подякують ему за облуду, у
котру він йіх увів.
Д. Чайченко хоче привести наших людей
до того, щоб вони любили свою краіну та мову
тим, що захвалюе все наше, а. ганьбить все
чуже, а почастно московске, всіх московски!
людей показуе дуже лихими. Він і Квітці на-
дав думку про те, як то добре в нас було на
— 212 —
Украіні, „як були в нас своі князі та гетьмани,
та своі порядки, а московских порядків не
було.“ Звісно, московскі порядки богато в чому
лнхі, а надто були лихі ті порядки, які були
за часів Квітки. Так правдиві учені люде із
самих Украінців показують, що і за своіх кня-
зів та гетьманів зовсім не так то добре було
на Украіні, що і старшина козацка навіть
зовсім не так порядно вибирала ся людом, як
росказуе д. Чайченко, а під нагнітом свого
панства, котре так наготовило на Украіні про-
стому людови крепацтва, що московскому уря-
дови зоставалось тілько его припечатати царскою
печаткою. Тіж люде показують, що й не пра-
вди по судах, здирства і всякого лиха було не
мало на Украіні і за часів свого уряду. А до
того д. Чайченко зовсім даремно навязуе своі
думки Квітці, бо Квітка на. примір в „Листах
до земляків“ любісінько захвалюе і царя мос-
ковского і в крепацтві і в рекрутчині не бачин
ніякого лиха, а навіть бачив добрий порядок.
Нарешті -треба-ж—не забувати, що на
Украіні вже під московский урядом скасовано
було крепацтво і заведені були такі речі, як
виборні земскі ради, повітові й губернскі та
нові суди, безмірно ліпші ніж старі і московскі
і украінскі Суди ці заведені були по приміру
англійских та ап?ериканских,— бо тепер ро-
зумні люде скрізь не стоять тілько
за своі порядки, а вибирають по все-
му світові де що ліпше. От сю думку
треба і ширити серед нашого народу, а зовсім
не ту, що своі порядки колишні або теперішні
добрі тим уже, що вони своі. Та на остатню
думку тепер не піймаеш і нашого селянина, бо
е й між селянами такі, що заховують спомини
про своі порядки і знаютъ де що й про чужі.
Чайченко доходить до того, що просто
перекручуе думку Квітчиного писаня. Так він
говорить про оповідане Квітчине „Козирь-дівка0
ось що: „Тут Квітка описуе, — яких непра-
ведних судів позаводили на Украіні московскі
порядки, як воли тілько хабарі (дарунки) з лю-
дей брали а діла не робили і неповинно парубка
на Сибір присудили. А в него дівчина була та-
ка розумиа та смілива, що визволила его.“
Тймчасом, коли заохочена самим же д. Чай-
ченком людина возьме сама читати „Козирь-
дівку", то прочитай там, що дівчина визволила
свого парубка тим, що пішла росповісти справу
его московскому ж губернаторові, котрий і
розсудив справу по правді! Так, коли вже
виводити яку науку з сеі повісти Квітки, то
вийде вона хиба така: на неправедне началь-
ство панске шукай спасеня в старшого началь-
ника царского. Не дуже то мудра наука ! В уся-
ким разі не та, яку хотів довести д. Чайченко!
Не білыпе зручні і ті заходи д. Чайченка,
в котрих він хоче збудити в Украінців прихиль-
ність до свого в той спосіб, що сіе в них не-
нависть до чу.ких, до АІоскалів.
Д. Чайченко ставить справу так, що бу-
цім то всі Москалі не хвалили думки Квітки
писати но украінскому. Се просто неправда.
Навіть д. Ом. Огоповский, котрий сам вжива
в книгах для простого люду таких же сносо-
бів як д. Чайченко, в своій книзі про наше
письменство написаній для вченіщих людей,
згадуе як доброго прихильника Квітки „тяму-
щого Москаля“ Плетнева. А прочитавши листи
самого Квітки, котрі напечатані в книзі Дани-
левского „Украинская Старина", усякий
побачить, що з сучасних Квітці московских пи-
сателів богато чільних, як Жуковский, Даль,
Погодія, Полевой хвалили его украйінскі пи-
саня, хоч дехто (Полевой) і знаходив у них
дещо й слабеньке. Зовсім не хвалив тоді Квіт-
ки з російских писателів тілько один — Сен-
ковский, так той же був, мов навмисне, не Мо-
скаль, а Поляк. Навіть Бѣлинский, котрому не
пбдобалпсь писаня ІПевченка, хвалив Квітку,
а вадто его думку писати по украінскому про
науку і громадскі справи для простого народу.
М. Драгоманон.
(Конецъ буде).
ПРО ШТУНДИСТІВ.
В гарній статі Бернгарда Штерна п. з.
Ееіі^ібзе Мувіікег нпб Ганаіікег іп
Е и в в і а п б, напечатаній в додатку до газети
„ВоЬетіа“ ч. 278 за сей рік, находимо цікаву
звістку про украйінских баптистів чи штун-
дистів, котру оце подаемо нашим читателям.
„Остатним часом, каже д. Штерн, най-
більше називають секту штундистів, позаяк та
секта найбільше переслідувана. Те, що я ска-
зав на початку, що роеійске правительство
лигаае в супокою лихі елементи, а переслідуе
лінші, відноситься тепер найбільше до штун-
дистів. В Росіі мало е сект стосунково так
невинних, як оця. Вона повстала недавно. Іоган
Бонекемпер з Вупперталь став 1824 р. пасто-
ром реФормованоі громади в колоніі Рорбах,
бО кілометрів від Одесси. Серед своіх вірних,
котрі найбільше зайшли зі Швабіі, він *поди-
бав старовіттембергский звичай держаня годин
(дез „8іишіеЬа1іеп8“): Люде сходилися вечір'
.у. школі,_співали хорал, один хлоп молився,
читано кусиик з св. письма і бесідувано про те.
Іоган Бонекемпер лишвв той звичай серед? ко-
лоністів, і коли его син Кароль став 1867 р.
на его міеце, то й він не перемінив нічого. Під
конецъ 60-тих років пристав до круга колоні-
стів простий набожний селянин православно!
віри, Михайло Ратушний; набожні вправи по-
добались ему і вернувши в свое рідне село
Основу, він заложив секту — штундистів. Во-
ни вчать, що всі люде рівні і домагаються,
щоби житем доказувати любов ближнього.
Вони відкидають церкву, попів, тайни, але
святкують неділю. Вони не пють горівки, не
курять тютюну, не кленуть і не вживають
простацких слів. Слюб дають найстарші в гро-
маді, розійтися не вільно. Люде обовязані тяж-
ко працювати, але нічого не щадити, бо звиш-
ка доходу, кажуть, веде до простунків. Началь-
ства, значить і царя, вони в теоріі не призна-
ютъ, бо правдивий християннн знае тілько одно
— 213 —
напвище начальство — Бога; але позаяк іще
не настала пора правдивого царства божого,
то вони тимчасом піддаються державним за-
конам. В цій секті Победоносцев бачить небе-
спечний для держави союз тому, що він німец-
кого походу, і переслідуе гатундистів сліпо-ска-
жено. „Аджеж тепер поліція і жандармерія
сторожить російске спасеніе душі“. О свята
Росіе!“
Ойізд нашоі радикально! партіі відбудеся
у Львові з кінцем сего року. Товаришів,
котрі хотятъ бути на тім зйізді, просимо
зголоситися до Львова, під адресою: Ю л і я н
Бачинекий ул. Коперніка ч. 36, — по за-
прошена. Програма зйізду така:
I. Справоздане 1) з • адміністраціі фондів
партіі, 2) з діяльности екзекутивного комітету,
3) з діяльности партіі, 4) з діяльности пооди-
ноких груп ;___________________________ _ ... „
II. Внутрішна організація і фонди партіі.
III. Орган партіі.
IV. Акція партіі серед селян, робітників
і інтелігенціі.
V. Найблизча політична діяльність партіі,
а головно приготовлене до виборчоі акціі.
VI. Внески і інтерпеляціі членів партіі.
Еміграція наших селян у Росію прорвала-
ся з новою силою в повітах заліщицкім, бор-
щівскім і в сусіднім кіцманецкім повіті, на Бу-
ковині, де еміграція мусить нроявлятися тим
силыіігце, що там робучий люд по селах ще
білыпе нещастний, а ніхто а ніхто про той люд
навіть слівця доброго не скаже. Жандармерія
і війско завяли границы і не пускаютъ людей
у Росію. Нам бачить ся, що то все нічого не
поможе, а тілько дастъ народови повід думати,
що й власти протів него. По нашому, далеко
ліпше булоби, позволити тому бездольному лю-
дови висказати, що его болитъ, що ему хибуе.
Тому то ми радикали рішили устроіти народні
віча в Збаражи, Борпіеві, Заліщиках, Кіцмави,
а далі в усіх загрожених повітах. Там ми ду-
маемо основно обговорити справу еміграціі і
подати способи, як йій зарядити, — і певне
так утихомирилибисмо нарід. Вже коли всі,
з поводу рускоі справи, говорятъ про інте-
рес державний Австріі, то и ми скажемо, що
власне тепер той інтерес вимагае найперше,
щоби дати народови повпу волю ви-
сказати сяі послухати народного голосу.
Тепер, коли еміграція гостить тілько в погра-
ничних повітах (правда, вже всіх а всіх!) біді
ще не так важно зарядити, але що то буде,
коли еміграція захопить усю Галичину, усю
австро-угорску Русь і Мазурщину ? Положено
робучого люду у нас майже скрізь однаке і
навіть може й гірпіе в дальших від границі
повітах, особливо гірских. Знаючи справу до-
сить добре: знаючи, до чого воно могло би
дійти, — ми ясно бачимо, що тепер оборот тоі
справи залежить майже виключно від станови-
ска, яке в сім случаю займе правительство...
Наша заява про вступлене п. Окуневского
। до ново-ерского клюбу викликала серед львів-
і ских Русинів обох старших партій заклоіюта-
не і розчароване. „Дѣло44, своім звичаем, пере-
крутило Факт, звіщаючи своіх читателів, мовби
то редакція „Народа44 від себе помістила тоту
заяву, коли тимчасом під нею виразно підпи-
саний: „Екзекутивний комітет р. укр. радикаль-
но! партіі44. „Дѣло44 потішае п. Окуневского
тим, що він не 6 послом редакціі „Народа44
ані Фракційки радикалів, а послом коломийско-
го повіту. Можемо запевнити ш. орган ново-
еристів, що івіціатива до згаданоі заяви вийшла
власне з коломийского повіту, між инчим і від
людей, котрі найбілыпе причинилися до вибору
п. Окуневского.
„Галицкая Русь44 бачить в нашій заяві
або розбите партіі, або замасковане нашоі даль-
шоі політики, і на доказ того наводить те, що
п. Окуневский перед своім крокбм радився
„своіх товаришів44 та що крбк той похвалив
Киг]ег Еѵѵоѵѵькі, де про сю справу писав д.
Франко. На се відповідаемо, що п. Окуневский
може й казав про се кому з наших товаришів
у Львові, і дехто з них міг тоді той крок похвали-
ти, але з того ще зовсім нічого не виходить:
партію репрезентуе екзекутивний комітет, а
той одноголосно підписав згадану заяву. Вре-
шті тут компетентний тілько зйізд партіі, про-
тів ухвал котрого і екзекутивний комітет не
мігби так радикально змінпти напрямку пар-
тійно! політики.
Редакціі „Галицкой Руси44 очивидячки не
на руку те, що наша партія не пішла за п.
Окуневским, в нову еру, бо тоді провідники
староі партіі одні виросли би в очах рускоі
публіки яко опозіціоністи, а се значилоби по-
вний упадок украйінства в очах усего посту-
пового світа. Нехай п. Окуневский, з одного
боку, зважить те, що й така „Беие Ггеіе Ргеь-
ке,44 котра звичайно добре чуе стерво, занялася
невдоволенем з п. Окуневского „Клюбу ради-
кальних Русинів “ і між инчим і з того Факту
віщуе, що богато" руских послів муситьИзложи-
ти мандати; а з другого боку, нехай п. Оку-
невский прочитае уважно ряд тріумфуючих
статей в „Галицкой Руси* п. з. Польская по-
литика и украиноФильство,44 — то чейже змір-
куе Фатальність свого кроку...
Ми можемо запевнити „Гал. Русь44 і ін-
тересованих, що з того поводу нашій партіі
виросте тілько скріплене, а зовсім не розбите.
Самі обставини чим раз різче складаються в
користь нашого напрямку. Про масковане на-
шоі політики не варто й згадувати — ми ще
за молоді на такі штуки: {ми воліемо страти-
ти через отвертість, ніж зискати крутар-
ством.-------------
Німецку жіночу гімназію, отворено в Відиі
дня 10 октобра с. р. На перший раз, отворено
тілько першу клясу, до котроі записалося 31
учениць в віці від 14 до 16 літ. Що року буде
214 —
отворятися по одніп нищій клясі. Жіноча гим-
назія складяеся тілько з 6 кляс і мае підго-
товити учепиці до гімназіяльноі матури і до
вступу на університети. 6 кляс. установлено
з огляду на те, що, як показу® досвід, учениці
пильніще вчаться ніж учёники, і через те скор-
ше можуть перейти й гімназіяльну науку.
Зрештою, до жіночоі гімназіі припмають тілько
доеить підготовлені дівчата — всі мусять пёріпс
кінчити виділову школу. Жаль тілько, що з то
го добродійства можуть користати тілько донь-
ки богатших родичів — сама шкільна оплата
виносить по 15 злр. у міеяць, без удержаня,
котре в Відни, звісно, дороге. Може бути, що
за сиосібніщих бідних ученицъ буде платити
міецеве Товариство для ширшого жіночого об-
разована — Ѵегеіп Гііг егтѵеііегіе Ггап-
е п Ь і I б и п о', котре й оснувало і удержу® зга
дану гімназію. Тото товариство певне зуміе
заінтересувати справою ширшу публику і дове-
сти до того, що сама держава перейме на себе
той новий науковий заклад.
На всякий случай, отворсне віденьскоі
жіночоі гімназіі се дуже важний крокв розвою
німецкоі суснільности, котра доси скрізь не
дуже то прихильна для просвіти й заробконоі
незалежности жінок. 4
Нам бачиться, що н у нас до жіночоі
справи треба братися практично, як у Відні.
Поступовіщі Галнчанки всіх трох народностей
і ввернули було на сю дорогу, ухвалившн, на
львівскім вічу, оснувати товариство, подібне
до віденьского, та доси в сій справі нічогіеінь-
ко не зроблено. До комітету, котрий мав за-
няти ся сею справою, вибрано між инчими й
дві Русинки — дд. Н. Кобринску і О. Фран-
кову. Не вже ті поступові Галичанки чекати-
муть, поки справу возьме в своі руки яке
клерикальне товариство, котре потім, звісно,
схоче вести в своім дусі і будущу жіночу гім-
назію! Ми певні, що як бн бодай Русинки осну-
вали таке товариство, то воно змоглоби дібра-
тися і до певних фондів і записів, зроблених
у нас на подібні ціли —- добилобмея бодай
оповіщеня, що сталося з чималими, як на Ру-
синів, Фондами на „дівоче воспиталище" в ГІе-
ремишлі, що були в руках гр. к. капітули, та
змоглоби діетати в своі руки и запис пок. Те-
одора Білоуса в Коломві, з котрого при тепе-
рііпній господарці може й ніколи не буде хіена
для руских дівчат. Нам бачиться, що основане
у нас товариства для ширшого образована Ру-
синок, з виробленою на перед поступовою про-
грамою і призбираними Фондами на підпомоги
будущих ученицъ гімназіі, далеко важніще,
ніж теоретичні росправи про те, що нашим
жінкам належаться люд.кі права, — ніж жі-
ночі газета й альманахи. При тім же, на нашу
думку, таке товариство могло би у нас скоро
розвитися, звісно, як би наші поступові Ру-
синки трохи жвавіпіе взяли ся до діла, від
котрого залежить і найблизча йіх доля. Таке
товариство тим потрібніще, що, як знаемо, у
нас дехто вже заходиться коло отвореня жі-
ночоі гімназіі.
Ніщо й казати, що та гімназія принесе
найбільше користи тим жіночим кругам
котрі до того часу будутъ на се найліцше при-
готовлені - зорганізованіі. .
Прихильників наших на Украйіні робимо у-
важними на те, що вони не можуть мати по-
нята про наш рух серед народа, не читаючи
й „Хлібороба." В „Хліборобі" розвиваютьея
подрібно основні прінціпи нашого напрямку,-
зачіпаються практичні справи народа і нотують-
ся прояви руху серед него на вічах, у това-
риствах і т. д. а також подаються відповідні
приклади з руху серед західно-европейский
народів. То-ж просимо передплачувати й „Хлі-
бороб,“ котрий посилаемо з сим числом на
показ.
Наших передплатників і прихильників про-
симо не забувати про ФІнансовий бік нашого
видавництва. Воно тепер перебува® крізу, з
котроі его може добути тілько скора й енер-
гічна поміч. За тамтой адмініетраційний пар-
тійний рік (октобр 1891 до октобра 1892 р.),~
коли „Народ" вважався власністю партіі, він
попав у довги, позаяк не мав від партіі майже
ніякоі матеріально! помочи. Дійшло до того, що
попередний властитель „Народа" був морально
приневолений, взяти его назад на себе, для до-
бра партіі, і мусів зобовязатися оплатити всі
довги а окрім того, розуміеся, взяти на
себе й обовязок платити за дальше ви-
давництво, котре й далі щиро служити ме'
цілям партіі. Тож, бачиться нам, зовсім спра-
ведливо буде вимагати від чменів нашоі партіі
певних жертв для того, щоби поставити на-
носи видавництво, котре вже поклало певні за-
слуги для поступу украінскоі справи і потребу
котрого, — можемо се сміливо сказати, — живо7
чуе вже значка частина нашоі поступовоі пу-
блики в Аветріі й Росіі, особливо тепер, в та-
кий горячий для украінскоі справи час. Для
тоі частини нашоі публики в Аветріі й Росіі,
доеить легко помочи видавннцтву. При нагоді
просимо зуважити й величезні кошти пересилки
„Народа" в Роеію тому, що наше видавництво
там заборонене.
Д. В. Охр. у Львові. Помістимо в слід.
числі, та не під рубрикою, як Ви бажаете. Ми.
в загалі скасували „рубрики", як схолястичні
й непотрібні в часописі, що все бере з соціалъ-,
пого боку, а тілько будемо міетити інтересні
статі про живі справи, розміщуючи йіх піеля
важности, в’дану пору. Просимо також зва-
жити, ще тепер „Народ" мусить вменчити свій
обем і бути часописю переважно політичною.
КОМПЛЕТИ „НАРОДА"
з рр. 1890 і 1891 можна діетати в на-
шій редакціі, і то періпий по 5 зр., дру-
гий по 4 зр. 30 кр- з пересшікою.
Видавець і відвічільний редактор Михайло Павлик. — 3 друкарні Михаила Білоуса в Коломиі.'
ІЙГ Піеля конФІекати другий наклад.
Рік III.
Коломна за 8. і 22. л. падолиста 1892.
ч. 20 і21
Вііхйдпть 8. і 22 л.
кождог» »ІГЯІ|Я і ко-
штуе за рік :
в Лпстро-.Ѵгорщнпі 4
гулг.д. а дли загранііці
8 рубл., 12 Фрап.чів. Ю
зшірок або 2 */, далирп.
Одно число 20 кр.
к .
= !0
^згав5Ены-»і«~«дйягі=0іЯ!Вя:-. ~»яетие
Для и. Михаила Павлика
відвічитального редакіора и видавчи часописи
..Народъ11
ее КоломііІ.
Ч. 8189
кар.
Во ИметНЁгіГ ц' к. Величества
Ц. к. судъ обводовій въ Коломій, яко три-
буналъ прасовій, рѣшивъ на подставѣ §§. 489
і 493 пост. кар. и §. Зб уст. прас., жэ помѣ-
щеніи въ ч. 20 и 21 часоииси „Народъ" зъ 8-го
падолиста 1892 вступній артикулъ пббъ над-
писсю „на чізгь стоімо“ міетитъ въ собѣ зна-
мена злочиньства забуреня публичного супокоя
въ §. 05. у. к. .и перекгоченя протѣвъ публич-
ному супокоеви и порядкови зъ §§. 308 кк., и
же протое зарябжена ц. к. прокуратерною дер-
жавною конФІекати 20-го и 21-го числа той
часописи естъ уставово оправданною.
На підставѣ псвижшого рѣпіенѣя, дальше
розширене помянувшого числа той часописи за-
бороняетъ ся то на пѣдставѣ слѣдующихъ
Засадъ
Въ ынкримѣнованомъ артикулѣ де ауторъ
обговоряючи причини и нясьлідки емиграцій
селянъ до Росій — поддай критицѣ до тепе-
рѣшну дяляльнбсьть правительства на супротѣвъ
русиновъ, въ спосібъ могучій у читаючой пу-
бліки неиавіеть и погорду противъ теперішной
Формѣ правительственной и протѣвъ уставомъ
конституційнимъ розбудити, а заразомъ заповѣ-
даючи дальшой масилыюй емѣграцій въ будуч-
ности, а въ слѣдестве того одлученя галицко
угорской Руси одъ Аустрій заповѣдаючи тій
насьлідки правительству, домагаеся змѣни, до
теперѣшного порядку и реформа цѣлой системи
рядовой въ кружку демократично радикальной
Л а диіптг-— —
। — и розеѣвас Фалшивою, публичне безпечень-
; ство, непокоющою віеть.
Повиіиігі границѣ дозволеной критики пере-
крачаючій уступи сконфѢсковэного артикулу —
мѣстятъ въ собѣ знамена злочиньствъ по ми-
сли §§. 65 кк. и перекроченя 308 кк. и на
і той підставѣ такъ заряджена ковфѣската як й
і заборонено дальшого розширеня но мисли §. 489
і — 493 пост. кар. и 36 уст. прас. суть за-
: кшіію...оправданій*... .
Зъ Ц. К: Суду обаодового.
Коломия дня 14. падолиста. 1892.
<УоІітиі<іі>-гі:ісз.
Про смертельность в Галичині I еі
причини
ЧОМУ РУСИНИ ТАИ ЧИСЛЕННО НА ТАМТОЙ
СВ1Т ЕМІГРУЮТЬ?
(Сту ді я. с та тис т и чна).
1. Вступ. Вартість спостережень над смер-
тельностію.
Оден німецкцп лікар сказав, що хо-
лера зо страшного ворога, людскости ста-
ла ся еі добродінкою. I справді! Цівілі-
зоваиі суспідьпости зрозуміли, що здоро-
вле масс населеня не е справою приват-
ною, що гігіена приватна не вистарчае,
а потрібно гігіени публично!. Зо страху
перед холерою, цівілізована сусііільність
відкрила перед очима світа всю свою
внутрішну нужду, внутрішну погань ;
зо страху перед холерою, цівілізована су-
— 216 —
сшльність, мов покаявша ся блудниця,
признала ся до всіх своіх гріхів. Широ-
кий світ довідав ся, в якій нужді, в я-
кім бруді і гною жиють масси сірого,
робучого люду.
Кляси пануючі і власти публичпі,
тоті правні репрезентантки кляс паную-
чих, мусіли признати ся до того, що лю-
били таіти перед очима світа або роже-
вими красками замазувати.
Люде зрозуміли, що найлішпим і оди-
ноким навозом, на котрім розростае ся
буйно холера і інчі хороби епідёмічні е
нужда і темнота сірого люду. Але люде
зрозуміли також, що квасом карболевим,
хоть який він пожиточний, не дасть ся
усуяути ані нужда ані темнота люду.
Коли коміссіі анті-холеричні обйіз-
джали Галичину, то галицким мужикам
били вони горшки з бараболею і капус-
тою і виливали -з бочок на сміте ква-
шену капусту і огірки —- а мужикам ка-
зали йісти мясо, котрого ані мужики не
мають ані котрого йім коміссіі холеричні
не дали. Се був чистий глум, чиста
іропія, але іронія поучаюча.
Хотяй страх перед холерою е свого
рода добродійством для гігіени публичноі,
то однак тим добродійством неможуть
маси сірого люду падто втішатись.
Печаливість кляс папуючих і властей
публичних о здоровле люду, — тота пе-
чаливість е тілько хвилевим випливом
страху перед холерою і не в ані щира
ані трівала. Колиби печаливість кляс па-
нуючих і властей була справді щира і
тревала, то вопи дбалиби за здоровле
люду і в роках нехолеричних, то вони
старалиби ся охоропитп здоровлв мас і
перед ип'шмн иошестями й хоробами, ко-
трі преці сто рази білыпе жертв пори-
нають як холера, котра вправді е страіп-
ним. але рідким гостей. Коли би печали-
вість тота була щира, то „асанація®
краю не обмежалаби ся на вивоженю
гною і заосмотреию в карболевий квас,
котрий преці не в силі заступити здо-
рово! поживи, здорового мешкапя, теплоі
одежи і инчих впмогів гігіени приватноі
і публичноі. „Печаливість® тота була
випливом дбалости за себе кляс паную-
чнх... Та нро се невілыю нам білыпе
писати.
Фактом е, що зо страху перед холе-
рою і в наслідок антіхолеричних осторож-
ностей, присвоіли собі піирші круги люд-
ности павіть і у нас попяте гігіени пу-
бличноі і набрали певного інтересу для
неі. Однак виображеня, які у нас пану-
ють, не суть ані ясні ані правдиві; а і
заінтересоване ся для гігіени публичноі
е ще у нас дуже слабе. Для того в ни-
нішну пору дуже на часі суть всякі
студіі, котрі на справу гігіени публичноі
кидаютъ яснійше світло. Обставина тота
спонукала і мене взяти ся до студіі над
смертельностію в Галичині і еі причи-
нами і здобутками тоі студіі поділити
ся з читателями.
Всякий, хто жие, мусить умерти.
Та не кождий умирае одпаковою смертію
і пе в однакім кіку. Оден умирае ще
в пеленках, малою дітиною. другий в пі-
зній старости. Сей умирае зазнавши много
втіх і радостей; того смерть увілняе від
тяжких мозолів і мук. Оден умирае перед-
вчасно під плотом з голоду і стужі —
другий з гулящого житя на пипшій по-
стели, окружений товпою лікарів. Чому
ж се люде не однаково вмирають ? Тому,
що не однаково жиють! Не дармо каже
наша пословиця: „Яке жите, — така
смерть!® Учепі статистики доказали чи-
слами, що межи бідшіми, робітними лю-
дьми много більший процент людности
умирае, як серед богачів і панів. Осо-
бливо діти бідних, робітних людей уми-
раютъ дуже численно а і дорослі бідаки
і робітникп умираютъ числеішійше і в мо-
лодшім віку, як пани і богачі. Причина
того дуже проста. Хто мае добру йіду і
мае еі доста; хто мае теплу одіж і теплу,
простору хату а в ній світла і воздуху
доста: хто не працюе над міру і мае
час до спочинку і журба его не гризе
занадто: той звичайно і по більшій ча-
сти буде здоров і прожие довго. А хто
жие у біді і нужді; хто голодуе і мер-
зне; хто працюе над силу; хто ходить
У брудній, подертій одежи а мешкае у
розваленій, смердячій і вогкій кучи а в
хоробі не.мае коло себе ніякоі опіки ані
поради ані лікаря і ліків — такий чоло-
вік не довго буде гостити на сім світі
тай діти его перед часом підуть сиру
землю гризти.
Тим-то в тих краях, де біль-
— 217 —
іпий добробит, ліпші порядки і більша
просвіта, де робітні люде ліпшу мають
страву, одіж і хату, де е до ста іппіт'алів
і власти дбають за здоровле горожан — там
менче людей вмиравілю^е довше жиють.
Кажуть, що смерть зрівнуе всіх: богача
і бідного, папа і мужика і т. д.; що по
смерти всі рівпі. Кажуть дальше, що
мертвому все одно, від чего він умер і
коли умер, бо мсртвий уже не думае, не
чуе. То правда; але з того зовсім не
виходить, щоби можна еобі легковажити
степень і якіеть смертельности. Мерт-
вому все одно, коли і від чого він умер.
Але якіеть і час смерти заложить від
того, як, чоловік жие, які суть гігіенічні
услівя его житя. А живому не все одно,
як. він жие, в яких гігіенічних услівях
і як довго він пожие. I для тих, що по
чійійсь смерти лишаютъ ся при житю, не
все одно, коли хтось умер, або умре. Не
все одно матери, коли умре еі дітипа і
не все одно дітям, коли умре йім батько.
I для цілоі суспільности не е рівнодуіпна
річ, кілько рук робучих тратить вона
через смерть.
Студіі над смертельностію мають
свою вагу не лиш в тім, що показують,
кілько людей вмирае, які люде найбілынс
вмирають і від чого, але ще більше в тім,
що показують, як люде жиють, в яких
услівях гігіенічних, і що йім на добро
і на здоровле виходить, а що доводить
йіх до біди і передчасноі смерти.
II. Жерела і метод.
Наперед муту познакомити Чита-
теля, відки я черпав дані Фактичні про
•смертельність в Галичині і як я думаю
йіх зужиткувати. ЦиФри і дані стати-
стичні про смертельність в Галичині і
про инчі відносини черпав я головно з
„Ііосгпікб'іс 8іаіу8Іу1сі Оаіісуі, Тот I і II,
Іытс, 1887 і 1888,“ виданих Др. Тадеом
Рутовским, послом па Сойм і до Ради
державноі і члепом Виділу краевого.
.3 „Річників" тих можемо довідатися,
кілько кождого року умерло людей в ці-
лім краю а кілько в кождім повіті полі-
тичнім — і то в абсолютнім числі і в
процентовім відноигеню до загалу люд-
ности краю і повітів. Числа ті подаиі
•суть за кождий рік окрсме і за кілька
або кільканайцять років иересічно. Дальше
поданий порядок повітів піеля степени
смертельности, так що найбільше смер-
телышй повіт положений на першім мі-
сці, а по нім наступаютъ що раз менче
смертельні повіти а найменче смертель-
ний поданий на самім остатку. Також
находимо там персгляд піеля міеяців,
з котрого мож довідати ся, в котрих мі-
сяцях люде більше м^тть, а в котрих
менче. Окреме, хоч в нодібний спосіб,
оброблена смертельність дітей до 5 літ
житя і смертельність від поодиноких сла-
бостей. .
Хоч ті дані статистичні, які. нахо-
димо в „Ііосхпікаск Віаіузіукі &аІісуіи, не
суть надто скупі, так за те і не суть
вони так богаті, як того можна би ба-
жати. На примір, даремие хотів би хтось
довідати ся звідтам, який процент уми-
рае. між Русинами, який між жидами, а
який між Поляками; яка смертельність
серед урядників, понів і панів і т. д.
Так само годі довідатися, яка смертель-
ність по селах а яка по міетах і міеточ-
ках і кілько людей в кождім році житя
умирае.
Хотяй однак дані статистичні, які
вже зібрано про смертельність в Гали-
чині, суть далеко не вистарчаючі, то по-
мимо того ми постараемось вихіеиувати
ті дані, які суть під рукою. А вихіену-
вати числа статистичні, не значить йіх
переписати. „ЦиФри говорятъ," кажуть
люде. Однак цифра взята окремо, сама
про себе говорить дуже мало або і зов-
сім нічо. ЦиФри стають ся дуже вимов-
ними доперва тогди, коли поставимо йіх
у відповідну звязь з инчими цифрами,
коли йіх між собою порівняомо. Тож за-
дачею отееі розвідки буде: циФри ви-
ражаючі Смертельність порівнати між со-
бою і з инчими цифрами, а то в тій
ціли, щоби зрозуміти, які обставшій впли-
вають найбільше на степень смертель-
ности в Галичині, в якім иапрямі і з я-
кою силою. Будемо іменио порівпуватн
з собою ріжні повіти і з ріжниць, які
заходятъ межи повітами що до степени
смертельности і що до иичих відносин
будемо робити заключена о тім, від
чого зависитъ більша або менча смер-
тельність в повіті. Метод, котрий нам
стане в пригоді, се метод рівнобіжних
явищ („методъ сопутствующихъ
— 218 —
явленій11): метод той спочивае на тім
розумованю, що коли два явища постій-
но собі товаришать, себе супровод:ьають,
то межи ними мусить заходити звязь якась
причинова. А та звязь причинова може
бути трояка : або явище А в причиною
явища Б, або его наслідком, або оба я-
вища суть паслідками спільноі причини.
Котра з тих трех звязей в конкретнім
случаю, заходить се дасть ся осудити з при-
роди явищ і инчих обставип.
Ііі. Географія смертельности в Галичині.
В десятьох роках, а іменно від
1876—1885 року умирало пересічно'в ці-
лій Галичині що року 34 (докладнійше
34’10) на кожду тисячку, то значить, що
року умирав пересічно в цілім краю кож-
дий двайцять девятий чоловік. Така пере-
січна смертельність в цілім краю. Коли
однак возьмемо на увагу поодинокі по-
йти політичиі, то пайдемо між ними ве-
лику розмаітість що до степени смср--
тельности.
Найбільшу смертельність мае повіт
політ. Городепка: там умирае пересічно
на рік 48’5 на тисячку людности, або
кождий 20-тий чоловік; найменша смер-
тельність в повіті політ. Ясло, бо там
умирае тілько 26Т на тисячку, значить
донерва кождий 38-мий. Значить в Горо-
денецкім повіті смертельність майже два
рази так велика, як в Ясельськім-.
Колиж ми тепер упорядкуемо по-
віти політичні Галичини піеля степени
смертельности, так, щоби повіти з чим
раз менчою смертельностію по собі на-
ступали, то вобачимо, що всі повітн,
котрих смертельність білыпа, як перс-
січна смертельність цілого краю, лежать
у східній Галичині; а зіюв всі повіти
Західноі Галичини мають смертельність
менчу як пересічну.
Те по бачимо ще яснійше, коли
округи судові упорядкуемо піеля
степени смертельности.
(Табл. I.) Порядок округів судовая піеля сте-
пени смертельности.*)
Ч. поряд. Назва округа судового На 1000 люд- ности умирае що року
1. Коломна 44-0
2. Станіславів .... 42-3
3. Тернопіль .... 39-1
4. Бережани .... 37-8
5. Львів . 36-3
6. Стрий . . . . . 35-6
7. Золочів 34-5
8. Самбір 31-4
9. Перемишль .... 33-4
10. Вадовичі 30-5
11. Краків ...... 30-4
12. Тарнів ..... 30-2
13. Ряшів (Жешів) . . 30-2
14. Санок 28-8
15. Ясло ...... 28-2
16. Новий Сонч .... 27-5
Як бачимо, всі округи судові східноі
Галичини, з виімком округа Саноцкого,
найбільше на Захід висупеного, мають
коефіціент смертельности білыпий від
33 па 1000. Всі знов округи судові За-
хідноі Галичини, без виімки, мають кое-
фіціѳнт смертельности менчий як 31 на
1000. Значить смертельність східноі Га-
личини с много більпіа, як смертельність
Західноі Галичини. У східній Галичині,
котра обнимае округи судові: Коломию,
Станіславів, Тернопіль, Бережани, Львів,
Стрий, Золочів, Самбір, Перемишль, Са-
нок умирае пересічно на рік 37 людей
на 1000, то значить умирае кождий 27
чоловік. Противно в Західній Галичині,
(котра обнимае округи судові: Вадовичі,
Краків, Тарнів, Ржетів, Ясло, Новий
Сонч), умирае пересічно що року 29
(докладнійше 28’9) на 1000, то значить
умирае доперва кождий 35-тий чоловік.
Значить, у східній Галичині умирае на
кождій тисячці людей по 8 людей біль-
ше як в західній, ріжпіщя отже дуже
значка.
*) Редукція повітів політ. на округи судові пѳчивае
на аюіш влаенш обчисленю.
— 219 —
Але і в самій-же східпій Галичині
округи судові ехідні мають бі.іьшу смер-
тельність, як округи західяі. Се видки
вже з Таб.іиці I, але іцоби сей Факт лі-
пше впзпачнти, поділім цілу Галнчіш на
три полови :
I. Полоса східна: округів судових 5 .-
Коломия, Станіславів, Тернопіль, Бере-
жани, Золочів.
II. Полоса середпа: округів судових
5: Львів, Стрий, Самбір, Перемшнль,
Санок.
III. Полоса західна: Вадовичі, Кра-
ків, Тарнів, Ржепгів, Ясло, ТІовий Сонч
(т. е. С округів зах. Галичини).
Колиж тепер обчислимо коифіцір.нт
смертельности для кождоі полоси. то по-
Аачтгмо, -що там -умирая-:--------------
(Табл. 2.)
I. Полоса східна: 39'6 на 1000,
або кождий 25-тий.
II. Полоса середна: 33'6 па 1000,
або кождий 30-тий.
III. Полоса західна: 28'9 па 1000,
або кождий 35-тий.
Бачимо отже, що в Галичині, посту-
паючи від сходу па захід, находимо чим
раз мепчий степень смертельности. Коли
зважимо, що в Азіі більша смертельиість
як в Европі, а в Россіі білыпа як в За-
хідній Европі, а в Галичині і Угорщині
більша як в Західних краях австрій-
ских, що отже на цілім світі смертель-
ністьрзменчав ся від сходу на Захід, то
мусимо признати, що Галичииа творить
дуже гармонійний псрехід від сходу до
Заходу і що вона дійсно варта зватися
помостом між сходом і Заходом.
Але який нам хосен з тоі гармоиіі,
який нам хосен з тоі чести, що творимо
иоміст між Западом і Сходом, коли тота
честь, тота гармонія для нас зовсім не-
відрадпі...
(Далі буде.)
ВІД РЕДАКЦІІ.
Як бачите з суд. вироку, номіщеного на иереді,
періпий иаклад конФІсковано нам за вступну
стати», М. Павлика, и. з. Па чім стоімо II,
де говорено було про еміграцію наших селян
у Росію та про державний інтерее Австріі на
Руси, з огляду на Росію. Давно натомісць но-
чаток студіі В. Охримовича про еміграцію Ру-
синів на той світ, в надіі, іцо ся справа не та-
ка разня для нашого уряду та нерейде цен-
зуру.
При нагоді просимо наших довжшиків і
прихилыіиків додержувати слова - а то ми
пе иіпілемо йім уже слід. числа.
Куліш та Крашевский.
Причиной до історіі руско-польских відносни.
~ (Ігарші Тіюде з наших читятелів—запевне
тямлять, яку куряву зняла була иоява слав-
ного украінского писателя II. Куліша у Львові,
в 1882 р. та его зіюсини з галицкими Поляками.
Поляки заговорили високопарно про едність
Украіни з Польщею та про близкий конецъ
Роеіі; Русини-ж народовці під проводом В.
Барвінского ударили на гвалт про „зраду“ Ку-
ліша, та таки порядно налаяли его,
Тимчасом, ие минуло й 9 літ, а либонь у
гірше, ніж колись сам д. Куліш попали, усею
партіею, як раз ті, що тоді так завзято крити-
кували д. Куліша, — народовці-ново-еристи,
під проводом брата пок. В. Барвінского, Оле-
ксандра, редактора „ІІравди" та ще декого зі
старших росінских Украінців. Сам В. Барвін-
ский, в рік піеля розкритикованя Кулііпа, за-
скочив був у іеторичну Польщу, В ЗВІСНИХ лис-
тах до редактора Іхазеіу Нагогіоиху, Дра Чер-
вінского.
Орган наших москвофілів, Галицкая Русь,
нераз про се торочив, а остатним часом, коли
-у пастнайбільші -надіі—на війну з Росісю та на
відбудованв Полыці разом з Украіною, — Га-
лицкая Русь надрукувала ряд статей п. з. Поль-
ская п о л и т и к а и у к р а и н о ф и л ь с т в о, де
своім звичаем представляв украінОФІльство яко
польский плід. За підставу до того, Гал. Русь
узяла, по части слушно, теперішну „нову еру“,
а з давніщого говорить в VI уступі, докладніще
про яобут д. Куліша у Львові, про его „торги“
з великими польскими панами, котрі буцім то
мали дати 24.000 зр. на украінску газету „Ху-
торѣ що мав видавати д. Куліш — „з поль-
ский духом" і т. д.
Прочитавши се число Галицкой Руси,
д. Куліш написав нам улисті з 15. ст. ст. окто-
. бра с. р. таке:
„Не здивували, мене виду мни. „Галицькоі
Руси (Л?. 226): бо й за много побугпу вві .Іъвові
— 220 —
начшпавсь танівіцини. Кліпч розуміныія сих бре-
хенъ обрітаеиця в тих, щи личіе обманюаали
а обкрадали, пер'іи.ниж брехунами й крпдуііа.пч
моіми були: ./., //. ба І> Байбужел я про гп-
лицьку дурисьвіітіігу ' сам ч>бим, а па р'чумову
и моральна) корисынь зе.ллпцьку писати му які
схочепк: коленниіриі."
Для тих, котрі знаютъ правдомовиість д.
Куліша, досить було би й того простого его
запереченя, яке ми навели вище. Та ми маемо
в руках каііітальнніі матеріял, для поясиеня
того еиізоду в житю д. Куліша — матеріял,
котрин ачеііже нокаже задушеній думки д. Ку-
ліша з того часу. То лиети д. Куліша до нок.
ЙосиФа Крашевского, на котрі ми цопали,
норядкуючи в 1.887-8 рр. у Кракові, бібліотеку
й напері нокіипика і котрі отее н ого-
лошуемо, за дозволом д, Куліша і наслідииків
Крашевского — но нашим точним коніям.*) **; Орі-
гінали в.ддані в бібліотеку Ягеллонского уні-
-всреитету в .Кракову, куди но волі нок;__________Кра-
шевского, мусіла ніти вся его переписка.
Тих листів д. Куліша до Крашевского,
як бачите, три. До того ми додаемо ироект нро-
мови д. Куліша до Иоляків, нисаиий но поль-
ски, — доданий д. Кулішем до его нершого
листу до Крашевского —документ шабутьпай-
важніщий для виявленя того, як дививея Куліш
на польску справу з самого близька; далідру-
куемо один лиеток Крашевского до Куліша, •-
з черги мабуть другии, — котрин ми наишли в
чорновій між ианерами Крашевского та вже
й оголосили в петерб. Кга/и за 1887 р. ч. 32,
в Погіаіки Іііегаекпп, в статі и. з. Брігёсиііа ро
3. I. Кгазхеѵіакіш (орігінали листів Крашев-
ского до Куліша, як сказано буде низче, зго-
ріли), — і врешті нодаемо лист д. Куліша з 14.
ст. ст. мая 1888 р. нисаиий до нас но поводу
сеі переписки, котрин доновняе справу тадаедо-
кладніщий цо’гляд д. Куліша на руеко-нольскі
відносини.
Що до самоі переписки д. Куліша з Кра-
шевским, то в ній, як нобачите, мало реаль-
-ного про ВІДШ1СИ1Ш між ііолякапш іі Русинами
.галом, а вже зовсім нічого реальное» про те,
яка мае бути ніх сильна нраця й жите теиер.
I сему й не нодивуемося, коли нагадаемо, що
оба ті нисателі не іюлітики, а хкба ноети в ііо-
літиці, та ще й з часів, коли серед Русинів
і Иоляків наиували зовсім відмінні напрямки
від новіщих. До того, виховане, погляди и еим-
цатіі обох нисателів були такі відмінні, шо
вони ледви чи порозумілн себе павіть серед
отоі своеі переписки. Спеціально, думки Кра-
шевского про руско-украінску справу в загалі
були темні тай на Украіну він дививея, по нри-
міру всіх Иоляків — як на частину Иолыш
Піщо й казати, що д. Куліш комнегсн-
тніщий, як украінскин історик і діятель; тіль-
ко-ж він уже тоді ще білыис був иідбився від
*) Зііісиі ннродовці, 11-ноі,-1.x ирізвнііі кѵгрих іі’.т.и
що не оголошѵемо. М. I).
**) Тііьь'О пкцеити, озіці'іупіиіі Д. Еуліыел знай-и'. іи-
м іли бути даііі через іе. щ-_, дру парна не зас бу ьв з га-
хами знаками.
і новііцого украінского руху, ніж Крашевский
від польскаго і через то д. Куліша вже и тоді
ніхто и Украінців не вважав за представителя
новііцого украінского руху.
Д. Куліш, як звісяо, остатними десятками
літ кидався в дві крайности — історичну Польщу
та історичну Росію. Як не чудно па око, а у
д. Куліша воно вшшіло зовеім логічцо — він
жсж наложить ще до тих украінеких патріотів,
що ждутъ енаееня Украіни від віщого слова,
ибо від якоісь вищоі сили, в загалі з боку, а
не від самого украінского народу. Незвіривши
в живущу силу украінского народу, в можливість
иго поетуну на взір инчих цівілізованих народів і
даремне чекаіочн небесноі сили, — д. Куліш му-
сів кннутиея до сил земних. А все з любви до
рідного краю, все для того, щоби двигнути
его. Наііменче этають права критикувати за таке
д. Куліша народовці — адже-ж самі вони те-
иер роблять подібне, та ще и на більшу міру.
Отже з отсих писанъ, котрі ми оголошу-
емо, видно буде. 6е.шерёйно~чёсні найрй-дТІСу^"
липа у ту критичну нору его житя. Віи жеж
там виразно домагався, через Крашевского, від
Иоляків: „нехай вони дадутъ через
м е и е Русина м и і л ь г у у всему то м у,
и а щ о Р у с и и и но н р а в д і н а р е к а ю т ь"
і твердо стояв за самоетінніеть Русинів-Укра-
інців в усі.н ночинаню з Поляками, і в.іасне
для браку того у Иоляків, зірвав з ними усякі
зносиііи. Де-ж тут заиродапство Иолякам ?
Завважаеяо, дал<, щ<> наші москвофіли
наііменче мають нрава докоряти д. Куліша
нолякофільством, бо у них іще більше хвб, пе-
ренятих від галицких Иоляків ніж у народов-
ців-новоеристів. Доволі буде згадати, що вся
нолеміка ніх з иротивником така, коли не
ічрша. То ж те, що говорить д. Куліш у лис-
тах до нас про дінсні хиби Галичая, треба від-
носити і до наших москвофіл.в, з котрих дехто
належав до нанбільаіих із тих „брехунів," про
котрих говорить д. Куліш. Само собою розу-
міеся, що самі напрямки, т. е. русоФІльство і
-украшоФільство д- навпь усь украінскі нисателі
тут ні при ЧіМ.
Парешті ми звертаемо увагу на той ус-
тун у листі д. Куліша до нас, де сказано, що
нок. Крашевскии, на зазив Куліша — висту-
иити з ним в обороні укратекоі сирави не-
ред Поляками — навіть не відновів...
Мчжс таке пояснено сирави тепер, при-
чиняться до скорого кінця й нашоі „новоі ери“
। з Поляками. Поляки шдкладають Русинам-Укра-
інилм до сііілыіоі ираці з ними, умову, котру
свідомі Руеини-Украінці ніяк’ не можуть нрии-
। .нити - іменно і с г о р и ч и у 11 о л ь щ у, спільне
і жиіе з ними и відбудоваіііи вгіново Ііолыці о н
I ш.оіжа що щод да. Ми не тілько не е нротів
і сні.іьшн ираці з Поляками, а ігереконані, що
і така нраця доконче шггрібпа, — тілько ж для
і неі треба зовсім инчих умов, инчих цілей і,
і з боку загалу По.інків, инчих людей. Те-
> цер же хиба зовсім туноумний або неіцирий
і Русиіьі краінець ло;к. надіятися, або чинитися,
—• 221 —
що надіеся на гарне жите Русинів-Украінців
у Польщі від моря до моря. Адже ж се
так легко зміркувати хотьби по тім, що ми
ми тепер бачимо в Галичині...
31. л. октабра 1892.
М. Павлин
Високоповажний Добрбдію,
Коротёсенький лист Ваш, котрим Ви мене
вшанували, заважив у мене білып най-
довгёлезних. Ви бо в нім назвали себе моім
б р а т о м.
Се слово торкнуло в моім сс-рці такі струни,
що вонб заграло, мов Эолова арфа від давнёго,
давнёго вітру, — ще аж віт того, про котрий
співали наші предки:
Из Низу Дніпра тихий вітер віе — повівае, —
Військо козацьке запорбзське в поход виступае...
а при тім і від того, котрий ми чуемо в старо-
давній-піснГ:__—___________ . ...
Ийшли Ляхи на три шляхи,
А Татаре на чотири,
А Козаки поле вкрнлн...
Сей тихий, а при своій тихости ядовитий
вітер довів до того, що Ваші зложилн накінёць
послбвицю: Рбкі вмйаі вѵѵіаіет, Ііияіп Роіакоѵѵі
піе Ь^йгіе Ьгаіет. Се не пословица: се чер-
воноблискуча эпитафія на бешчисленних кучу-
гурах крівавого трупу, котрим сто раз скри-
вились поля Украіни н Полыци, та на сторо-
жових могнлах, про котрі в нас и дбеі співають,
що вони „обкипіли крбвъю козацькою, в поло-
вину из ляцькою". Се ветхозавітне пбльске
слово, рівне тому жидівському, котре гласить:
„око за око н зуб за зуб.“
Чи вже ж, високоповажний, над усяку
міру шановний мій Пане Добрбдію, не дожи-
вемб ми з Вами до нового завіту славноі и
постидноі польскоукраинськоі исторіи? Я хочу
дожити, и дарма що вопию в пустині, не пере-
стану вопияти про „новё вино н нові міхи по
винотбках“ („Хуторна Поэзія, сторона 134). Я
чую, що слідбм за мною идё хтось такий, кому
я недоетоен обувъя розвязати, — идё освіче-
(Иий широкою, глиббкою н висбкою універсаль-
ною наукою кгёнін народу Польского, чи
Украінського, чн обох іх разом, на те, щоб
оеиятн Ваших и моіх земляків, котрі сидять у
тёмряві під накриттем смертним.
Оцё ж, возвіщаючи своім Украінцям те,
що Ісаія гласить у главі ХБШ, в. 13,*) дер-
заю й старшим по культурі братам — воро-
гам натим глаголати правду, во имя Бога
миру и благоволёння.
Недавно один польский писатель вшану-
вав мене велико тим, що приіхав у ві Львів
недугуючи, аби сиізнатнся зо мною. Закликавши |
мене до себе обідати, зібрав він таких людей [
коло себе, котрих я найбільше мушу поважати I
*) Не поминайте нервих, и ветхихъ ие помышляйте. Се I
азъ творіо новая, яже нынѣ возсіяютъ, и увьете я: и со- і
-творю въ пустыни путь, и въ безводной рьки. I
серед мало ще знаних міні львівских Поляків.
Хотів я прн сій нагоді сказати репрезентантам
пбльскоі наукбвоі громади слово братёрськоі
Любови и щироі правди, та на той час физи-
чио и морально нездужав, то післав се слово
на напёрі любому моему Лукуллові почтою. А
Вам, високошанбвннй Пане Добродію, посилаю
кбпию, прбсячи внбачитн задніпрянському Укра -
інцеві за невиразну польщину. Може хто інший,
може й сам любий мій Лукул, не все так зро-
зуміе, як вонб есть (и инакше не мусить бути)
в украінському серці. Ви ж, бувши не тілько
пбльским, та й нашнм рідним поэтом, знаю,
що лучче всіёі Польщн н всіёі навіть Украіни
мене зрозуміете.
Маю собі за честь назвались Вашим, ви-
соко, превисоко поважний Пане Добрбдію, най-
мёншим братом и найнишшнм слугою.
Л. Куліш.
Р. Б. 1882, місяця берёзоля
на 20й день нов. ст.
зі Львова.
Адреса: Іжбѵг, пііса ѴѴагон'а, Иг. 6.
Рапіаіеон КіЯізх.
Ргаиу оЬутеаІеІ ѵ/ кайгіеі аргяѵѵіе сЬосЬу
па]роіосгпіе.ізге], йоЪг<> кга.іо аѵѵо^е^о гахѵэге
роѵѵіпіев шіес ргхеіі осхуша.
Ідпасу Кгазіскі.
1‘ипоісіе І)оЪгойгіе]Діео, вішспі М^гогсіе
^икошеэ (іготайу Роізкіеу!
4Ѵііат вегйесхніе ІѴавггаоёс Рапбѵѵ ой
саіе) Пкгаіну ргху іёш оЬіейхіе, кібгут ѴѴу
тніе, іако &озсіа 2 піесиске^о \Ѵат кгаіи, изга-
поѵѵаіі.
Ыае Вивіпбиг гогйгіеШі ъ Роіакаті Іийгіе,
кібгху г геіщіі, Не) ѵѵоіне] роегуі ЙисЬа 1иЙ2-
кіе&о, сіісіеіі иггайхіб гаткні§іе ^опу чМ“
Йзапіа \ѵ пісЬ іе&о вкггуйіаіе^о ЙисЬа пакзхіаЙ
йгікіе§о 8Іероѵѵе^о копіа.
Бак іасха х Роіакаті Іийхіе, кібггу 2 па-
икі, паіеЬні^іе] ргаигйхіѵѵа теіага \ѵ Во^а, сЬсд.
хгоЬіс тогаіну аегозіаі йо Іаіапіа Іийгкіе^о
йисЬа ро 8гегокіе| рггезіггепі са!е§о йѵѵіаіа.
Хав гогйгіеійі г Роіакаті піебгсг^віііѵе ргі-
ѵѵаіу Іийгіе, кібггу лѵ сіетповсі вѵѵе^о е^оігти
піе гогптіеіі яйеікіе^о гпасгепіа пагойоѵѵе)
шавку.
Баа іаега г Роіакаті Іийгіе, кібггу г іеі
та88у 8роЙ2Іеѵѵа|о. 8І§ ѵѵуйоЬус по\ѵе 8І1у йо
етерагсіа еуийіігасуі, пайигаііопе] ргасотаікаті
Ы§йпе| геіі^іі і Ы^йпе] озѵѵіаіу.
Віо^обіаи’іову па ѵѵіекі Ь^йгіе іеп сяав,
\ѵ кібгут роіоткоѵѵіе ѵ?о)о\ѵпікбн' гибкіе^ а роі—
вкіеу ргхе82І08еі—иугхеіі Ьібіогусхпа ргаіѵй§
рггег іптап теовтеіесопе) пайка геіі&іі і гасіе-
гапіопе] паті^іпозсіаті паикі.
Ргаѵуйгте Ыо^о8Іа\ѵіепЛѵѵо Воькіе вріупіе
па ьроіесхепйіѵго, ѵѵ кібгупі ьитіеппіе гогѵѵага
__ 222 ___
кхѵезіу^ та^еіиозсі і, йіа осіігопу іёд ой ео-
сіаІпусЬ вгсгхѵасгу іийгкіе] сіетпоСу, гогпіеса
ахѵіаСІо хѵоіпед аапкі ой Могга До Могга, ихѵа-
гадас зіеЬіе аіе га розіайасгу ріепі^йгу, Іесг
іуіко га пагойохѵусЬ йкагЬохѵпісгусЬ.
ХіесЬ хѵзгакге раті^Сада сі рогайапі рііі-
ІогоГохѵіе зргахѵіейііхѵоізеі оЬухѵаСеІзкіе.], хе пайка
іезС йисЬет, кібгу піетоге іеспіес Ьех сіаіаі ге
сіаіет 8Іигу паиее боЬгоЬуС, кчогу ихѵаіпіа сгіо-
хѵіека ой ЬегизСаппе] тпакцІагпеу ргасу, ой сіа-
^1е*>о ЫороСи ъ піергхуіетпозсіаті гусіа.
„Ргаопе тііооіегсігіа, а піе ойагу" 1 . ргге-
шахѵіа До пая <Доз хѵугеху. Хіесііге розСапіе
тііозіегпа ргахѵйа хѵ зСозипкаеЬ тіейгу гбгпеті
хѵагкСхѵаті 8ро1есхепзСхѵа і гбгпеті пагойохѵо-
йеіаші.' ХіесЬ зхІасЬсісохѵі Сак сЬойхі о хѵезоіу
врокб] хѵіеёпіака, ]‘ак і хѵіабпе] іатіііі. ХіесЬ
Роіак Сак--сіейгу зіе г итувіохѵе^о гогѵѵіпі^сіа
ІСийіпа, іак газСерсу пагойохѵозсі роівкіер
Бгегока коттипа та.іеСпусЬ Іийгі озхѵіе-
сопа ЫаЖёт-8ѵѵйИпеу рггузгіоееі,]ейупіѳ то-_
§1а Ьу росііас г прайки пазха Еиё, ' і Сут 8а-
тут ройдас х прайки Роівк^. Во рога е§оІ8Іусг-
пусіі ЬГ§Дбѵр, хбаде ті зі§ тіп^Іа ,ріг хѵ исіхуііі-
гохѵапут хѵухзга. пайка зхѵіесіе. РоІіСусгпа ёко-
потіа ѵсгу пай арггудас ДоЬгоЬуіохѵі пахѵеС
оёеіепдеі пас-уі, г кібга ргохѵайгіту хѵо,]пе. Сбг
рохѵіегігіес о гаиіейЬапіи йоЬгоЬуСи пагоббхѵ,
кСбггу тіевхкада ротіевхапі дейеп г йгидіт?
ІТкгаіпзкіе ргау&клѵіе тбхѵі: „Хіѳ киріу сЬаСу,
кирид еавіайа.” ЬТп йоЬгут рохѵойхепіи павхе^о
завіаЙа оріега зі$ піе іуіко пазга иЬо^а сЬаСа,
аіе і иавх хѵйрапіаіу раіас. То .;иг піе Ыай, Іесг
хѵугасііохѵапіе ѵггосіхопе^о хѵ пав е^оігти гусіа.
Хіесііге, тоі Іазкаѵѵі Рапохѵіе, дако вхѵіаііі
тегохѵіе папкохѵе] §тотайу роізкіе], ихѵага па Се
піесЬес бо Роізкі, дака, г рехѵпусЬ рггусгуп, ра-
туе хѵ Визкіёт пагойгіе. ХіесЬ раті^Саіа, ге
тпбвіхѵо Іисігі ѵѵрбі ойхѵіесопуск ДокаД іезгсхе
тпіета^, ]’акоЬу па Сеі піесЪ^сі тиеі Ьийохѵас
8І§ піеройіе^іозс еІешепСи гивкіе^о.
Роіііука ^пеЬіепіа Сакісі) іийгі хѵзгеікіеті
врозоЬаті гхѵіеквгу "хѵ піёіі ^СуІко-^-орѳяіѵ-а-
дахѵеС Сут ісп рггезайот, кСбге .уіг роСеріІа
ЬувСогуа, паба сесЬе зргахѵіеЙІіхѵовсі. Ргхесіхѵпіе
роііСука згсгегед гарото^і Ііизтот хѵ паізгегвхед
(і ргхуіёт п і е к о п I г о 1 о \ѵ а п е ;) іеЬ дгіаіаі-
понсі, го-азйа Ьу о^іеп Са]пт і уаѵѵпе] ройпіеіу
З’ебпео'о піеика рггег бги^іе^о. Роѵѵіет ѵѵіесе) : і
опа ѵѵугоЬііа Ьу Роіакот па са1е| Ііизі, Ьа і па
Пкгаіпіе, хѵ итузіе гизкіе§о о§6Іи Сеп іпбур,е-
п а і, Ьег кібге^о роізка ргхузхіозс .іезі Ьагсіго !
ѵѵаірііѵѵа.
5іе о Роізсе тпіе Си сЬобгі, тизг^ Со ро-
хѵіесігіес осхѵагсіе, ]ако іеп, хѵ кібгедо гуІасЬ
ріупіе рггезіакіа забет гіозсі кгехѵ Уаііхѵа^кбхх’ і
і СЬтіеІпіекісЬ, г ігибпозсіа охсітохѵіаіа рой
гЬахѵіеппут хѵріухѵет китапіСагпеу паикі, — ;
хѵсаіе піе о Роізсе. Спосігі тпіе о Се кгѵѵахх'е
піезгсх^ёсіа, кСбгусЬ іиа йогпаі тоу пагосі па
йгойге пасіопаіпе] піепахѵізсі, хѵгпіесопе] хѵ піёт
уейпосгезпіѳ і "ѴѴзсЬойпіа і ХасЬойпіа Сегкхѵіа, а ।
кСогусЬ, іегеіі Сепіи піе Ьейгіе гароЬіегапо, тизі
оп копіесхпіе йогпас іезгсге .хѵ рггузгіозсі, па-
хѵіеіка згкой^ овѵѵіаіу і сухѵііігасіі.
Р. Киіізг.
1882, тагса 18.
Еѵѵбху.
,,Мб] тііу рапіе а Ьгасіе! ѴѴійгісіе, ге па
ирагСе^о різ'ге — Ьгасіе, Ьо хѵ Ьгаіег8іхѵо о<гб1-
пе іийгі хѵіёгге хѵейІе'.паикі СйгузСива, а СетЬаг-
йгіе] хѵЬгаСегзіѵѵо Іийбхѵ]ейпор1ешіеппусЬ, сЬоё-
Ьу гойгепі Ьгасіа рггег кііказеі ІаС осгу воЬіе
хѵуйгіегаіі. I охѵе§о рггуеіохѵіа „піе Цйгіевг
ЬгаСет“ гпас піе сіісе, ойрусЬат ]е, йо ЬгаСег-
зіхѵа СггеЬа ізс, уезі Со ійеаі Іийгкозсі, а Ьег іДе-
аібхѵ гус тоге Суіко ЬусВо. 2аСет рапіе пібу а.
Ьгасіе, га хѵазге роегуе і .га хѵавг ІізС.- .йгіркі
еегйесхпе. РгбЬпіту сЬосіагЬу хѵіеікіед-о йгіеіа
•гЫігепіа і ро.іейпапіа-і хѵуійгту г Се] каіпйу
рохѵзгейпіез йб охѵусЬ іетТа вегепа ілікгесу изгахг
хѵ кСбгусІі хуагузіко даёте] хѵійаё. йатіазі зі§
гаЬі]ас, ропіа^аіту 8оЬіе, гатіавС піепахѵійгіес,
косЬа]іпу 8І§. ѴѴ сед рггезгіовсі, хѵ кСбгед еа
хѵазге Каіехѵадкі і СЬтіеіпіссу, за і Іпйгіе Ьгаі-
піт огухѵіепі йисЬет, со 8Іе пагойохѵовсі піе
гарагіі, а Ьгасті Ьус птіеіі. 'ѴѴазг бгехѵсгепко
рггесіе г тоіт ртхудасіеіет Вѳк Хаіеекіт Ьу?
йгиЬет — ІізСу ,іе§о ті іо зхѵіайеха. \Ѵу тоге-
сіе хѵіеіе — егупсіег со тогееіе. безіевсге хѵіав-
піе Сат, §йгіе гаогпа і СггеЬа сгупіс —. сапу
§оіё, піе і^іггус. дейпед гіеті гус то§а ргге-
сіе йхѵіе гойгіпу і хѵхаіет еі§ егапохѵаё. 2-
ргхезгіозеі со йоЬге^о іо гаеЬохѵа.іту, со гі’е
зСагадту зіе харотіес. .Теёіі Ьуі’у хѵіпу? СггеЬа
рггеЬасгус і кп іерзхети ізс. КІезСеіу, йаіеко
тоге ой паз ійеаіпа рггузгіовс, аіе йо СусЬійе-
аібхѵ, сЬосЬу пат зкггуйІ'а Ьпгга 1'атаіа, Іесту.
\Ѵі^с сЬосЬу ойерсйпіеса ’оус тіаіа, геке Ьга-
іпіа ройаде. ѴІаяг
р. р;
ВисоксіповажнчИ Добродію
и ІІайстаріний мій Ізрате!
Сердечний лист Ваш пройняв мене далебі
що до сліз (шкода тілько, що й Хлельницький,
сей пъяний людзькою кровью крокодил, часто
плакав).
Скажу Вам коротко, що думки про те,
як би засвітити світло в руськоукраікеькій
темряві и при сему світлі иоеднати Русина з
Ляхозі, не дають зтіні спати. Сааге оце печатаю
невеличку книжечку, у два аркуші, під назвою:
_„Крашанка Русинам и Полякам на Великдень
І882 року,8 нрисвячену ось як: „Се—христо- _
суванне з друзями и ворогами бідолашний
автор, стоячи між Сциллою и Харибдою, бла-
гоговійно присвячуб слободженим од нашоі ве-
ликоі туги мученикам чоловіколюбства, Тарасу
— 223 —
ПІевченкові и Адаму Мицксвич'>ві.“ Може вона
відчинить міні двері хоть у в одно запекле
русъке серце.
А Поляків, мій найстарший Брате, возь-
міте Ви на сповідь, яко справдешній іх отецъ
духовний, и наетавте іх, „яко власть имѣли не
якоже книжницы и Фарисее" : що коли вони
увірують у в украінську пословицю: „Ворога
хлібом та сіллю карай", то, по энеркгичному
слову Апостола, спалятъ уголле на голові в
Русина. Я добре знаю, що нема нігде такоі
родющоі землі для Поляка-, як руська, колиб
тілько він сіяв на ній свое добро робом Ве-
ликого Сіятеля. Напіі убогі люде не раз гово-
рили міні: „Се тілько й твого, пане, що ти
своею рукою даси: ато все не твое... Нехайже
воно перед твоею душею стане“ !
Оттак же, моею думкою забеепечять собі -
будущину й пани Ляхи, пригорнувши Русина
до серця, як старший, богатший и досвідний
брат пригортае менпюго брата, убогого неука,
скілько б він ні нровинив у своій дикості.
Пишу коротко : бо первий примірник моеі
книжечки-пошлю в Вапіі благословешіі на віки
руки. Вона договорить иедоговорене.
Найменший брат Ваш и найприхильнійший
слуга
И. Куліш.
Р. Б. 1882, міеяця Березоля
нов. ст. на 27й день, зі Львова.
Другий Ваш лист, мій сердечний брате,
додае міні смілоети писати до Вас так просто,
як промовляе серце до серця.
Вкупі с сим листом посилаю Вам під опе-
резкою обіцяну в другій моім листі „Крашанку"
та ще й не одну. Може Ви схочете кого нею
привітати. Сам я не до кожного Поляка при-
ступлю е христосуваннем, так як до Вас: бо
не всі ще доробились до пересвідчення, що прав-
дива наука и правдива релікгия (як мовнв
Гекели), се такі близнята, що іх не можна роз-
лучити, ато помруть обое. Оце ж подивився б,
—може,—хто на мен& скрина за мою „Крашанку";
а я не даремно звеличав ІПевченка та Миц-
кевича мучениками чоловіколюбства: бо вельми
болію еерцем, наткнувшись на серце, екаменіле
під надихом лженауки н лжерелікгиі. Я ж
уже етілько натерпівсь у себе дома, що в го-
стях мушу обертатись з речами вельми обачно.
Сю книжечку роздеруть на дрібні клап-
тики самі Русини и пустятъ за вітром. Не скоро
ше мати муть вони уші на слуханне слова
мого. Нас не багато таких, що хочемо визво-
литись правдою, яка б вона ні була гірка. Бо-
юсь, шо й між Поляками таких людей мало.
Тим Ваш авторитст и живуща сила Вагаого
слова стали б міні тепер у великій пригоді.
„Хіевіёіу Йаіеко шогё- об иаз ібеаіпа рггу-
82ІО8С, аіе йо (усіі ігіеаі'дѵѵ, сЬосЬу Ьигга екггу-
(Па Іатаіа, Іесту". Се Ваше слово окропило
мое трудне серце небесною росою. Роспрострімо
ж, сердечний мій брате, крила до идеалів бу-
і дущини.
। Звідусюди я чую, що Пани Ляхи хотілиб
1 користуватись моім побутом у Галичині. Щоб
। се благословенне жаданне поставити на реальну
і почву, я б ім нараяв по приятельскі от що:
! нехйп вони дадутъ через мене Русинам пільгу
і у всему тому, на що Русини по правді наре-
і каютъ. Тогді б и мое слово впотужнилось між
। Русинами, и може б я пригасив таки очасну
і для Поляків (та й для них самих е Поляками)
злобу, котрою вони так велико налаютъ, як той.
Сампсон палав против Филистимлян...
Ваш П. Ку.йіи.
1882, квітня 7 н. ст.
Зі Львова.
ІЛіса ѴѴагохѵа Хг. 6.
Рапиіеоп Киіівг.
.іюбый Добродію !
Велико втішаюеь правдою, що выявлюецця
міжъ Русинами ще й за мого життя, не такъ
самого правдою, якъ добрымъ розумомъ, ко-
трого не знаходивъ я міжъ галицькими пись-
менниками. Одірвавши Русинівъ одъ иасъ у
Козако-Татареьке Лихолітте, Ляхи поперероблю-
вали ихъ такъ, що великий Руський Світъ ваші
письменники вважають за якуеь Китайщину и
выкроюють изъ яёго, собі на забавку, клаптикъ
підъ польскою назвою Іікгаіпа. Хто на Русь
позирае з выщого погляду, цінуючи перевагу
руського духу над анти-рушчиною, той у нихъ
— Москаль (зновъ назва польска). Хто на
Ляхву позирае широко, яко на мішапину Руси
зъ не-Руссю, и ііодае стуманілымъ компромисъ
до культурнёі згоды, топ у нихъ — лядськый
похлібця. Таке безладде въ ногляді на исто-
ричню правду нагадуе мені тсмряві віки, що
бувало природолюбцівъ узывали чернокниж-
никами. Не тілько въ Васъ у Галичині, та и
въ насъ у Малій Руси (по польскі па Бкгаіпіе)
польска пропаганда XVI и XVII віку робить
свое діло и- можна-скааати---отруюе -въ насъ-
руського духа. Польскоі отруты повна мало-
руська исторіографія и беллетристика. Тымъ
и ворогують противъ мене дома такъ само, якъ
і вві Львові. За те, ню я шукаю правды въ
историі такъ, якъ природолюбці шукали іі въ
науці природознання, мене оглашаютъ мало не
чернокнижникомъ. Сміюсь я съ сёго надъ ево-
іми историчніми ретортами, а сміючись и сумую,
що нашъ древній элементъ южноруськый не
робить поступу. Якъ же бо ёму поступити, коли
мене перше вважали за майстра рідіюго слова,
а теперъ и вві Львові и въ Киеві пропечатали,
що я тілько псуюрідну мову ?Перекладъ Шекс-
пира обернули в нівець, а въ .,Байді“ не знайглли
нетощогарноі мовы, та й „ні одного слова пра-
вды." Хиба жъ се не іезуито-лядськый Фана-
тизмъ ? Хиба жъ наші письменники ходятъ не
польскимъ робомъ? Тымъ вони п не знайшли
— 224 ____
мі единого слова правды въ „Байді/1 що самі
одбились одъ правды.
Вы. Любый Добродію, прочитавши мои
листы до Крашевського, зуздріли частину тіеі
правды, котрою живу я. Тымъ н сиогадали
про занедбані мои виданя львівскі. Отъ я й радію,
що добрый розумъ въ Галичині не вымеръ.
Крашевського листы въ мене під ножежу, по-
горіли: а до моихъ листівъ додамъ такий
комментарій, гцо Крашевський на мою пропо-
зицію, выступити зъ моимъ компромисомъ пе-
чатно, не відписавъ. Такі воии герои правды и
добра, сі Ляхи — передовики !
Зіставшись одинъ міжъ Ляхвою, Козако-
Татарвою та Москвою, засівъ я зновъ на ху-
торі и написав у трёхъ томахъ „Отпаденіе
Малороссіи отъ Польши11. Козакоманы такъ зі-
псували мою репутацію, що издателя не знай-
шлось на мою книгу, а въ самого кошту —
дасть Бігъ! Печатаю отаііе въ „Чтеніяхъ Им-
ператорскаго Общества Исторіи и Древностей
Россійскихъ.11 Вывожу на чисту воду и Ляхівъ
и Козаківъ, и чзаму АГоскву, цуііко держачись
документового слова. Москва поборола Татаръ
Новгородъ, Псковъ, Польщу зъ Литвою, Шведа
й Козацтво, — чимъ ? Перевагого руського духу
надъ антируськимъ, а не лукавствомъ, якъ
насъ учивъ Костомара. Лукавство, наветь іезуи-
цьке, архилукавство, се сила мала. Не выдер-
жалабъ вона тысячлітнёі боротьбы зъ вічами,
республиками, королями, императорами. Таку
ліберальну точку погляду дають намъ нанаст-
ники и Великои и Малой и Галицькои Руси, а
мы й байдуже, що танцюемо під чужу дудку.
(Далі йде діло про львівскі виданя Ку-
ліша).
ІЦиро до Вапіоголітературнёго! діла при-
хильний
II. Куліш.
*) Мови про броыуру з лиітйми д. Кулішп. вотру я
.«умав видати. 3 лыйвских творів, я обертавса до д. Ку
ліша вла< не за нерскладом Шексиірк Про деякі різчі думки
д. Куліша в сих листа*, ми мабуть ще мяти мело пагоду,
сказати дсыадніше. М. II.
И. Окуневский і еміграція.
За ночином із Заліщик і Черновець, и.
Окуневский обйіхав у половині м. м. кілька
самих надграничних сіл иовітів: кіцманецкого,
заліщицкого і борщівского тай здав з того справу
в Дѣлъ чч. 229-232. Поміченя Дра Окунев-
екого дуже цікаві і навчаючі, хоть як вони
роблені на-скоро і безсистемно. ГІовний уиадок
середних мужицких господарств (9. морговихі,
роздроблене грунтів. примусові іитабуляціі дріб-
них грунтів, польоване жидів на невиділені
мужицкі снадщини, процеси рідні із за того,
величезні тягарі сиочиваючі на дрібній влас- .
пости, непідмірні видатки па параФІяльні бу- |
динки, на школи, заперте дідичами для селян
лісів і пасовиск, через що новний брак худоби,
I заперте від для риболовлі й моченя конопель,
високе оподатковане дрібного промислу, навіть
від нужденного „Факторнаго11 (16 зр. у рік!!),
крайня нужда халупників, нужденні зарібки
по панских ланах, визискуване робучоі люд-
ности, доходяче до неч\ваноі лихви й нелюд-
скости, що були хиба за панщини, засипуване
наших мужицких торгів російским анижем, що
шварцують жиди, неврожай, голод, штайраит,
рустикальний банк, ради повітові, лихі віти й
писарі, підпирані староствами, — ось про які
причини ёміграціі узнав Др. Окуневский в своій
подорожі по трох названих повітах, а головно
в селах: Дорошівцях, Синькові, Колодрібці,
Мільниці, Худиківцях і Устю еписконскім.
Як бачимо, причини важкі. Тількож вер-
ховні^люде-в-тих повітах- того- не розуміють.
Так напр. один иолітичний урядник дуже на-
певно твердив Дру Окуневскому, що наш хлоп
лінюх, не хоче тут працювати, тому й утікае
в Росію. Відповідно до того погляду, з емі-
грантами і поступаютъ. Др. Окуневский описуе,
як то громадскі й державні власти, жандарми
і т. и. вартують, щоби не нускати людей у
Росію, як зловлених неіцасних разом з дітьми
замикають у тюрми, яку науку дають таким
ловлінникам місцеві старости, як навіть у вій-
ску, на муштрі деякі старші вчать своіх воя-
ків, як то „треба боронити цісаря і вітчини,
а кождого, хто утікае (в Росію) стріляти... як
треба кричати „гурра“ для наших поряд-
ків і т. д.
Жалю від людей за нашим констітуцій-
ним доброй Др. Окуневский не почув нігде.
Молоді, — котрі головно і справилися в Ро-
.сію, . -про таке- і ие-згаду вали.Тільке-етарпн—
люде казали : „Наш пан цісар добрий, він нам
снободу дав... коби лише все діялося по его
воли... Але наш пан староста наважився11 і т. д.
і т. д.
Сунротів того, Др. Окуневский подае п
і те, як наших людей ириймають у Росіі і що
' наші люде говорить про Росію. Роеійскі вояки
вже не тілько не спиняють наших людей іти
в Росію, як то перше робили, а іі ноказують
йім знаками, куда беснечно бристи Дністер та
приговорюють з другого боку: „Пойди сюда, —
будетъ хозяиномъ '... Нашъ царь добрый, лю-
битъ мужиковъ... Пойдите сюда, сколько вамъ
угодно !1; I от, під таку заохоту, наші люде,
обдерті і пноді з голими дітьми, наражуючися.
па крайні небезпеченства. утікають ночами рі-
кою, ховаючися в човнах, і просячи вартових,
що також ловлять людей човнами, коли йіх
накриють: „Чоловіче, хоч нас осьде топи, а не
завертай назад до дому“, хрестятьея, шо „нуж-
ду за собою лишили®, а допавшися щасливо
на другий беріг, деякі всею юрбою ідуть у та-
нецъ навколо роеійского солдата, що для -зао-
хоти стріляе йім з карабіна..
Дру Окуневскому люде росказували, що
там цар російский, піеля зради якогось народу
чв що, мае потребувати наших людей до віп-
ска, а знов якась російска граФиня мае потре-
бувати богато робітників, то й випвеують на-
ших людей. Селяне наші идуть-ді, — як
звичайно в наших казках, — за гори й води,
і там перше мають присягати російекому ца-
реви, а потім льосують собі землю, котроі зви-
чайно паде йім по 9 моргів, але дехто може
нильосувати й велике господарство._____
Таке толкуютъ собі ті наші люде, що
осталися дома. Звісно, богато в сім пересади і
навіть неправди, алеж селяне наші вірять, що
то все правда. Др. Окуневский завважав тілько,
що як зразу еміграція ішла з-горяча, без тол-
ку, так тепер вона набрала серіозніщого ха-
рактеру. Люде вже з розвагою беруться до неі.
Вони добре знаютъ, куди шшли йіх брати,
вноситься з ними потайно но берегах Дністра,
і тілько чекають кращоі нагоди. Др. Окунев
вкий переконаний, що коли тілько російский
уряд чи инчі російскі люде дадутъ у себе
нашим людім який притулок чп заробок, то
вони далі тим білыпе ітимуть у Росію, тим
білыпе, коли наш уряд і далі буде так строго
поступати з емігрантами, як доси. Др. Окунев-
ский в загалі е за тим, щоби ті наші люде,
котрим тут тяжко, котрі тут не мають заробку,
щоби вони емігрували в Росію .Се. Др. казав і
самим нашим людім, тілько радив йім не ро-
бити так на сліно, а перше посилати людей
на розвіди, чи справді там хто дае грунт і
заробок.
Наші робучі люде в загалі можуть бути
вдячні Дру Окуневскому за те, що причи-
нився до пояснена і полекші йіх незавидно! долі.
Деякі слова Дра Окуневского в дописях до
„Дѣла" можуть чимало заважити і перед на-
шим і перед російским урядом, як уже й за-
важили в Росіі его слова в соймі про те, що
Росіі еміграція наших людей наручна. Ми не
помилимося, коли скажемо, що іменно піеля
тих слів Дра Окуневского в Росіі стали ліпше
обходитися з нашими емігрантами і бодай частя-
ні йіх давати у себе притулок. Не сумніваемо-
1 ся. що й наш уряд скористае в уваг Дра Оку-
' невского — і собі стане ліпше обходитися з
і емігрантами і білыпе дбати про долю наших
' селян тут.
! В дописях Дра Окуневского повно картин
людскоі нужди, лячних своею нагою правдою,
повно нарікань наших людей на важке йіх жите
тут, повно сімпатіі й сліз для тоі недолі. Жаль
тілько, що Др. Окуневский не подав ніякіеінь-
кого способу на те, як би вийти з тоі недолі та
як уладити нове жите. 3 деяких уваг Дра
Окуневского виходилоби, що его ідеал — 9-10
ти моргові мужицкі господарства ! Тілько забув
Др. Окуневский сказати, що якби навіть і можна
у нас таке -зробити, то не сталоби й панскоі, і
жидівскоі, і церковноі і камеральноі землі. Др.
Окуневскому одно ясно, як сонце: Знесім по-
датки на всі мужицкі господарства, небільше
як.5- моряові. Але.я к се зробити, чим застудіити
той податок, і чи не впали би такі господарства
під вагою инчих тягарів, далеко більпшх, ніж
податки — того Др. Окуневский не каже. Ому
приходить ще тілько на думку, щоби облекшити
бодай інтабуляційний примус на селянскі грунти,
щоби переписувати поодинокі нарцелі протоко-
лярно, безплатно і без штемпля та безплатно
доручувати селянам „Форлядунки® в енравах
спростованя. От і все! Тай то, Др. Окуневский
не мае найменчоі надіі, щоби й се могло бути...
Як бачимо, виводи Дра Окуневского зов-
сім ие під пару тому, що сам віннам показав, і
для тих одних виводів не варто би було й тру-
дитися. Др. Окуневский не сказав і слова про
те, що робити тим люд:м, котрі не мають і клап-
тика землі або мають тілько по грядці, та му-
сять майже -за дурно тяжко ирацювати по
панских ланах. Казати тим людім усім іти в Ро-
сію — то не велика, радіеть для нас і для них,
бо ми ж добре знаемо, іцо таких робітників
чекае в Росіі. Чому Др. Окуневский і не заік-
нувся про те, якби тим робітникам облекшити
долю тут, дома? Чому він не підніе конечности
організаціі' тих людей для нравно! оборони своіх
інтересів, — штреиками за ліишу плату, кращі
умови праці, ліпший обх'д з ними і. т. и. ? Чому
не підніе конечности загального, безносередного
голосованя до всіх автономічних і законодавчих
тіл для того, щоби наш нарід міг собі ухвалити
такі закона, завести такі порядки, щоби ему
було добре тут? Чому Др. Окуневский, навіть
у соймі, не звернув* уваги законодавців ва цілий
ряд реальних домагань наших селян по вічах?
Адже Др. Окуневский мав під рукою ті народ-
ні домаганя в петиціях, до сойму, від20-тина-
— 226
•іиих громад? Чому ж Др. Окуневский, не
вніе тих петицій і при сій нагоді не росказав,
якого ладу домагаються наші люде? Таже як
раз сеі сесіі була на те найкраща нагода. Ад-
же ж, Др. Ок. навіть сам був предеідателем
на не однім з тих народних віч, де таке ух-
валювано! Чомуж він так скоренько усе те
забув? Чому, чому?!
Авже-ж, остатним разом, не чому, як то-
му, іцо Дрови Окуневскому важнііцими видалися
заходи клюбу ново-еристів, для котрого він і
знехтував нашою партіею, що займаеся та-
кими справами. Отже нам дуже було би цікаво
дізнатися від Дра Окуневского, як ему видати-
ся заходи ново-ерского клюбу супротів того, що
він бачив на власні очи між народом ? Чи була
там де бесіда, або хоть натяк від людей на
ново-ерску політику, малорускість, святогці на-
родні, народовскі й москвофільскі — чи не
розвіялося те все, у самого Дра Окуневского,
мов дим, неред насущними потребами нашого
народу?? Може Др Окуневский бодай тепер по-
розуміе, що без новіщихъ соціяльних ідеалів,
радикальних, не то не подаш ніякоі ради на
теперішне лихо наших людей а навіть не зро-
зуміегп і не побачиш его, як слід. Усі Факти
житя, котрі самі влізуть на очи, видадуть ея
тобі мов ніеок, з котрого бича не вкрутиш —
котрих ніяк не новнжеш.
Зрештою, будьмо справедлива Др Оку-
невский зробив, що міг. Другі рускі посли і
того не роблять: вони лежать на лаврах піеля
остатноі соймовоі сесіі. А тим часом польскі
посли соймові й державні роблять свое. Вони
пописують ся посольскими справозданями, в ко-
трих і не думаютъ говорити про таку мало-
важну справу^ як еміграція._Вопи займають ся
високою політикою і між инчими заявляютъ,
що Русини остатним часом навіть за богато
діетали від сойму і уряду а ще чогось кричать
Супротів того, деякі польскі посли кажуть, що
Полякам треба іти до того, щоби гпляхецке „Ко-
Іо ро1>кіес в Відні мало ще більший внлив на
уряд. ніж доси, то значить щоби ще всилити
тоту госнодарку, котра головно і довела до
того, що наші люде мусять емігрувати у Ро-
сію. Чи не такеж се, як робили колись великі
польскі пани на краю погибелі — перед упад-
ком Польщі? I такі-люде-певні тепер,—то на
ново збѵдують тоту Польшу! Еге-ж, може й
збудують. тілько без народу руского та мабуть
і без иольского...
б новембра М. Павлин.
Славяне в австрійскій політиці.
Під сим заголовком міетимо тут промову
предеідателя сегорічного зйізду елавянскоі мо-
лодіжі у Відні, т. Евг. Левіцкого, сказану на
спільній вечері дня б-го червня с. р. Ся про-
мова ілюструе сучасну політичну сітуацію в
Австріі, а з другого боку вірно відбивае погля-
ди великоі частини руско-украінскоі молодіжі,
а імевно молодіжі радикальной Редакція.
Вп. Товариші.'
Коли вже міні припала тота честь роз-
ночати ряд нинішних тоастів, то позвольтеж,
що скажу де кілька слів про нас самих, я ду-
маю — про поступову славянску молодіж.
Ви, товариші, иевно і доси тямите торічні
наші збори в Празі. Еще мов живі стоять вони
в моій памяти — я немов і тепер бачу тоті
горячі наші спори та иалке змагане, немов до-
си відчуваю наше тодішне глибоке заінтересо-
ване для справ публичних. А всеж таки сері-
озніеть нашого- почину подавала надіі, що- наш
голое не прогомонить безслідно, хоч здавалося
що на славянску молодіж і еі прінціпи загал
зверне більшу увагу, то всеж таки про нас і
наш копгрес змовчали всі, змовчала славянска,
публика і змовчала преса подаючи про нас хиба
газ. звіетки. Таке поведене загалу безперечно
чудне, і нині, товариші, коли ми вже в друге
зійшли ся радити ііад нашою програмою та
політичною працею — ми ио моій думці по-
винні застановитпсь глибіпе над причинами се-
го поведена, ми повинні розібрати чи розхо-
дить ся тут о погорду старців, що мовчанкою
принимаютъ слова молодіжі, чи може розхо-
дить ся тут о мимовільний страх неред рішу-
чою заявою думки про тоті важкі питаня та
постуляти, які ми, молодіж, поставили у своій
програмі. Товариші! Я хочу власне дати від-
повідь на тоту ділему, однак міні здаеть ся,
що тоту відповідь можна знайти тілько тоді,
коли розяснимо становиско молодіжі до іетну-
ючих партій, в загалі коли застановимо ся над
теперішною політичною ситуаціею і на еі тлі
тгостараемо ся визначити тоту ролю, яку—нам,
поступовій славянскій молодіжі, прійдеть ся
відіграти може вже в недалекій будучности.
Коли застановляю ся над нашим зйіздом
сего і торічним, то якось мимохіть приходить
мені на думку конгрес Славян з 1818 р. в Пра-
зі. Між ними богато схожого : схожі і заиал
та заінтересоване, схоже і те змагане звести
потреби славяиских иародів до одного знамен-
і ника, до однакових ностулятів в рамках спіль-
иоі політичноі програми. А однак приглянув
гнись близкіе, бачимо, що були то часи відмін-
ні, мало що подібні до теперішних. Нині ми
всеж живемо серед білого дня, дня політи-
чноі волі, а тоді? — тоді що йно в перво по-
чинало благословити ся на день піеля тяжкбі
ночі деспотизму, тоді вперве затряс ся молох
поліційноі сістеми, пожираючоі все, іпо свобі-
дне і поступове, і тоді в перве з рук мужика,
з винищеного організму широких мас, зеупули
ся нута неволі. Вирісши серед інших обста-
227
вян і самі люде інакше відчуваля і думали
ніж ми. Адже на йіх могилах спочило вже бли-
зько пів етолітя, йіх ирацю вкрила ціла безліч
нових подій, а йіх погляди затопили могучі
хвилі нових думой і нових теорій.
На жаль, иісля тілько років досвіду і
змін, через котрі перейшли Славяне в Австріі,
по тілько роках новоі національно! мартіроло-
гіі — мусимо сказати, що тодішна славянска
політика була одною величезною помилкою.
По нравді, Славяне не приложили ні одного
камівчика до будови нових констітуційних по-
рядків Австріі. Не маючи виробленоі інтелі-
генціі, не витворивши власного третого стану,
того стану, що всюда в Европі в той час ніс
знамя політичноі волі, — Славяне спасали іс-
тнуючий режім, не помічаючи, що через те на-
кладають пута на свою власну будучність. Ме-
ні здаеть ся, що се не річ чистого припадку,
що нині у нас заживаютъ свободи власне тоті
народи, котрі за неі боролись, а позбавлені сеі
свободи власне—тоті,котрі виступали протів
революційлих змагань того часу. Адже хтож
нині тішить ся повною політичною волею, як
не Німці та Мадярс, а попасти Поляки ? - во-
ни, що розбурхали пожежу революціі і власною
кровю обмили ідеал свободи, а з другого боку
хто нині нозбавлений сеі волі, як не тоті, що
восхищали ся політикою Елячіча та заіивали
водою поломінь революціі ? !
Був і тоді чоловік, що вказував Славя-
нам спасенну дорогу. Се Михай.ло Бакунін —
той Бакунін, що о цілу голову псреріс своіх
політичних ровесників. Він оден закликав до
злуки Славян з Німцями, він оден завзивав до
йіх солідарноі боротьби за новий констітуцій-
ний лад. А однак его не послухано. Нго голо-
су ніхто не зрозумів, — він запропастив ся
мов звучна мелодія в сутолоці помішапих то-
нів.
Поступок Славян, не ігонимаючих духа
часу, кинув но нинішний день тінь на цілу йіх
будучність. Витворено конституцію, се правда;
але копстітуцію, не для нас, конституцію котра
-даяа-мѳзкність- -ііовного-^ національного- розвшо-
тілько Иімцим і Мадярам. I не дивниця. Ви-
тязі ііоділили добичу виключно номіж себе, бо
і як же мали обділювати тих, котрих зовсім
не було на пляцу боротьби? Витворено полі-
тичний лад, котрий основуе ся па тій засаді,
що Австро- Угорщина се дві націоналыіі дер-
жави, там держава мадярскоі націі, тут німе-
цкоі. Внроваджепо сістему централізму зі спі-
льним иарлямснтом, встаповлсно нановапе бю-
рократіі, кермоваиоі цептральними міністеріями
— а Славянам? — Славянам полишено. авто-
номію .краів“ обсзсилювану накождім кроціцен-
тром, безсильиу персд могучою перевагою Иі-
мців і Мадяр на кождім поли народного житя:
економічнім, політичнім і культуриім.
Звіспий Факт, що т. з. на заході буржуазія бо-
рючися о свободу і рівність політичну всіх, як
вона чваннлась, цілоі людскости, — виборола ,
Де іасіо тілько свобідні рамки визиску бідних і
пролетеріів сильними капіталістами. Отож я
сказав ои, що тиіаііз тиіапбів стало ся щось
подібне у нас з націями. Вибороли констітѵцію,
признали за основу рівноправність, а всеж но-
спитаймо, чим була тота рівноправність, як не
। національним ліоералізмом, як не наданем сво-
бідноі волі сильніщим нац:ям: визискувати до-
схочу народи слаоіщі, не ианскі, а плебейскі ?
Ми знаемо нині дуже добре. що рівноправність
то по просту підтягнене усіх народів під о д н у
мірку, мірку німецких і мадярских гегемоніи.
В Австріі потреба не рівноп равности а
р і ж н о п р а в н о с т и, бо Австрія не одна на-
ція, а спілка націй, додаймо націй ріжних по
роду й історіі. Не рівноправности отже треба,
а ріжних прав для кождоі націі, т. е. треба
свободи кождоі націі, заправляли собою після
, своеі волі і своіх інтересів, треба прав, прино-
ровлених . до йіх духовоі і економічно-суспіль-
ноі організаціі.
Неправда — не просьвіта.
(Далі)
Коли Квітка занадто вже ображав ся на-
смішками Сепковского і складав за них вину
на всіх столичних (иетербурских і московских)
видавців часописів, та ображав ся всяким за-
кидом протн его писанъ, котрі були ж не всі
діаментові, — то се не дае раціі нравдивим
судям Квітчиним, та ще тепер, через стілько
часу після справи, ділити такі погляди Квітки
а ще більпіе перетовмачувати йіх так, як се
робить д. Чайченко.
А д. Чайченко, всилюючи без міри одно
слівце в листі Квітки, виводить з одного, сла-
бенького оповіданя Квітчиного (Салдацький
Патрет) або ліпшс з самого кінця его, де Кві-
тка росказуе отару, звісну ще до Христа, гре-
цку приказку про маляра та шевця, ось яку
казку:
.„Знайте Ви, московскі писачки своі мо-'
сковскі писаня, а в наші украінскі не встря-
вайтс, бо ви там пічого не тямите !в
Чого варта така наука, можна гюбачити
з того, що й доси пайлііппс напіс нисьмснство
оглянуто в книзі Москаля д. Пипіііа та в мо-
сковскому нисаніо д. Дашкевича, написаній но
просьбі пстсрбурскоі Академіі Паук. Як би
люде послухались пауки д. Чайченка, то п
Украінці пе сміли би писати про московске
нисьмснство, Німці про Французке і т. д. Тим
часом ми бачимо, що напр. Француз Тен на-
нисав огляд англійской) письменства. котрс
нереклали на свою мову й самі Англичане. I
подібне робить ся і серед других народів,—так
що тепер всі освічені народи ко-
ристують ся з думок других і про
ч у ж і й про своі справи. Так повинпі
робити й ми, .\ краінці, коли не хочемо бути
дурніщими від других.
— 228 -
Щоб білыпе огидити Москалів серед У-
краінців, д. Чайченко росказуе таке, іцо но
менчій мірі не певне. Так він каже, що мо-
сковскі начальники не позволяли друкувати
книжок Квітки про святу іеторію таукраінску.
Тим часом, усе що иевно звісно в справі тих
книжок, се те, що написав один знаемий Кві-
тки (Сементовский), що Квітка б то написав ті
дві книжки й рукопись ііершоі з них віддав
одному епископу. Де, як і через що пропали
ті книжки, — навіть, коли вони й дійсно були
написапі, — напевно ие відомо Та навіть, ко
ли б було доеліджено, що напр. хоч першу
книжечку не позволено друкувати, так як те-
пер у Россіі не позваляють друкувати укра-
інских книжок про церковні справи, -- то яку
правдиву науку з того можна вивести? Адже
ж на певно звісно, що в Галичині своі попи
не позволили друкувати книжки зложеіюі су-
часником Квітки Маркійном Шашкевичем.
Лихо тут головне в тім, що е такий по-
рядок, по котрому можна забороняти дру-к або
шйрене кнйг,~а не в тім тілько, що над кни-~
ж. ами доглядае чуже начальство. Приміри у-
сяких краін показують, що дуже часто свое
начальство, а надто попівске, нищило книги й
мучило писателів не менче, ніж чуже, а з дру-
гого боку, коли в якій державі вироблялиеь
такі порядки, що каждому наставала воля пе-
чатати книги, то й нід усяким начальством пе-
чатались усякі книги, на всяких мовах, хоч би
тому і не було раде певне начальство. Ось у
сю точку треба й бити, росновідаіочи людям,
як коли й де позваляють або пе позваляють
печатати які книги.
Д. Чайченко навіть просто видумуе, що
ему вважае ся потрібним, за самого Квітку.
Так в одному листі Квітки росказано, як
він спорив ся з одним украінским писателей,
котрий казав, що по украінскому можна пи-
сати тілько самі жарти і як Квітка, напротів
тоі думки написав свое жалібне оповідане про
Марусю. Д. Чайченко робить з кількох слів
листу Квітки цілу розмову і в ній вклада в у
ста Квітки ось які слова :
„А наші піені та думи іеторичні хиба то
не. жалібне? Та над нашими думами та піе-
пями можна плакати, а шо хиба над москов-
ськими піепями заплачете?... Та по нашому та-
ке можна жалібне написати, іцо Ііоскалеві вво
сні такого не приспить ся“.
Такоі, прямо сказати, дурпиці Квітка не
міг сказати, та ще перед ученим человіком, бо
звісно ж, що навіть між простили московски
ми піенями, хоч вопи в загалі й слабіщі від
наших, е дуже гарні й жалібні і що ва мое
ковскій мові е оповіданя також жалібні, над
котрими читачі плакали й плачутъ. М о с к а л і
такіж люде, як і другі, як і ми. Всі
народи — .Москалі, Поляки чи Русини, мають
і свое зле і свое добре в натурі і зле білыпе
виходить з малоі освіти, ніж із натури наро
дів і через те нам усім — і Русинам і Моска-
лям і Полякаэт, — заміепь того, щоби ворогу-
вати, треба освічатись та добивались у купі во-
। лі, то тоді й усякі тепершіні причини до не-
! згоди щезнуть. Навчати инчому наш народ,
| значить навчати его неправді, або й просто на-
| ражатись на сміх, бо таки ж наші люде й са-
। мі можуть і пізнавати Москалів і діетавати до
! рук московскі книжки, чи подобае ся се кому,
і чи ні
' Д. Чайченкови се явно не подобае ся. Він
виводить з одного оповіданя Квітки „Купова-
нип розум“ таку науку: „не треба хапати ся
до чужоі науки, а треба вчити ся своеі та не
відбивати ся від своеі сімі та від своеі рідноі
мови“. Від своеі мови не треба відбивати ся,
від сімйі теж, звісно, коли сімя люде добрі а
ие лихі. Але що то таке чужа наука, а що
своя? — то вже темію, Д. Чайченко говорить
навіть про якусь свою віру в нашого наро-
ду, хоч напр. християнска віра, до котроі те-
пер належить більша частина наших людей,
видумана не ними, а старими Жидами та Гре-
ками і до неі належать, окрім нашого народу,
ще десятки других. Се одна з с в і т о в и~х
в і ру про котру теігер літ один тіарпд—не~можіГ
сказати, щоби вона була его тілько, своя.
А наука ще білыпе світова річ. Напр. як
сказати: чия наука лікарска, або наука про
будовапе? Чиі ..алізні дороги? Чужі вони иам,
чи своі? Чужа иам буде яка наука тілько то-
ді, коли ми еі не знаемо, а другі народи зна-
ютъ. Отже в такім припадку, що мусить поря-
дити розумиий народолюбецъ своему народови:
чи хапатись до чужоі науки, чи тримати ся
своеі, коли ееі своеі науки або нема, або вона
зовсім ие правдива, от як напр. наше просто-
народпе знахарство (котре зрештою, як розі-
брати, теж зайшло до нас у старовину від чу-
жих людей) протів новоі лікарскоі науки, що
нобирають доктори в иищих інколах по всіх
краінах?? (Нагадаемо, що ні в руекій Галичині,
ні на Буковині навіть нема лікарскоі гаколи).
В сій справі розумиий вихід один тілько
йе:треба, щоби ііашому народови
давали науку в его краіні на его
мові, бов чужій здобувати ему на-
уку в а ж к о. Тоді й чужа наука стане на-
ррбДбви с в о я. Так ой й треба говбрити д. д.
Чайченкам, а не вбільшувати в наших ненись-
менних людей туман у головах, заміець того,
щоби просвішати его. А поки нросвітителі на-
ніого простого люду не дадутъ ему чужоі на-
, уки на его мові, люд добре буде робити, коли
хапатиметь ся до пауки хоч в книгах пиеаних на
чужій мові, так як се роблягь звичайно, коли
йім того треба, й самі пани нросвітителі, що
пишутъ мужикам ніеенітниці про свою науку.
: Вивчившись на чужих мовах, може хоч хто ве
! будь з наших людей падумае ся ноділити ся
своею наукою і зо своіми опатами і на йіх мо-
ві. А зоставаючись при теперііпній с в о-
, ій наѵці, наші люде просто зостануть ся
1 при т е и е р і іп н і й т е м н о т і.
ІЦось нодібне бачимо на самому д. Чай-
ченку з его книжкою про Квітку. Д. Чайченко
I хотів не тілько роеказати про жите Квітки, а
I й навчити наших простих людей у загалі про
__ 229
вартість таких писанъ, як ті, котрі писав Кві- ;
тка. - :
У нас ще мало хто з простих людей ро- і
зуміб ту вартість. Богато, оглядаючись на дя- !
ків та на вояків, думаютъ, що в книгах тре- і
ба говорите тілько про речі в и с о к і : цер-
ковні, про евятих, про царів та високих дос-
тойвиків, або про такі явно пожиточні, як
нанр- гній у господарстві. Тим часом такі пи-
сьменники як Квітка говорятъ про речі зви-
дайні: про простих батьків, про дівчатта на-
рубків, яку долю вони перебували, як думали,
що спочували. На що нам те? кажутъ деякі
люде. Або навіть як хто й зацікавить ся та-
кими оповіданями, то по більшій части думае,
що справді така особисто дівчина, як нанр.
Квітчина Маруся жила в певному селі. А тим
часом такоі особисто Марусі ніколз й не було.
(Конецъ буде.)
; в~ни буцім то не пильнують молодіжи по се-
; мінаріях, де шириться, з одного боку радика-
' лізм, а з другого шизма. Нішо й казати, що
се послужить за наптяжчий аргумент протів
самих ново-еристів, котрим тепер можуть зо-
всім нічого пе дати, поки вони не викоренять
із семіиарій усякий „радикалізм" і „шизму",
т. з. поки не віддадуть семіиарій в руки езуі-
тів. Правда, що ясно ? Та тілько, бачиться, пе
„Дѣлови". Щоби зняти неслушну опалу з на-
ших церковних властей і закладів, щоби по-
казати, що ми з тими людьми й закладами
не маемо нічого спільного, — ми не, че-
каючи-нерших чисел „Народа" і „Хлібороба"
оголосили в Кпгіегге Ьѵѵоиъкіт, що ділом
скликьня зйізду радикалів займаеся редакція
„Народа" там і там, при чім відкликали пер-
ше подану адресу. „Дѣло", ніби дивуючися,
відки таке кинулися на семінарію, каже се,
але вже зовсім не так точно, як у вершій
своій новинці, хоть наша оповіетка в Кпгіегге
Ілѵтѵккіпі -займае всего — чотири грядки; Тепер “
„Дѣло" ие подало й новоі адреси „бюра ра-
дикалів", чим доказало, що воно подало першу
адресу тілько на те, щоби звістити всіх і вся,
що то була семінарія. Не найшовши в „Дѣлѣ"
новоі адреси, деякі читателі его і наші при-
хильники можуть і далі обертатися на першу
адресу, так що, виходить, „Дѣло" ще пе зо-
всім закрило семінарію від нових ударів. Що
се не вийдс на добро самому „Дѣлу" — річ
певна, та нам не о те ходить. Ми хотіли би
при сій нагоді, звернути увагу редакцій поль-
ских газет, щоби вони, — бодай для доносів,
оберталися до иерших жерел, коли мають що
говорите про руских радикалів, а то тепер ви-
ходить, що ті газети живутъ тілько руским
ново-ерским духом, а власне одним „Дѣломъ".
Се одно. Друге — тим менче радилиби ми чер-
пати з самого „Дѣла" зніетки про ввссь рус-
кип рух — инчим, поважніщим органам та за-
раз ійти за тим, що радить „Дѣло". Аджеж,
коли казати правду, то з такоі скорости, яку
й певпого боку показано супротів руских се-
мінарій та руеког дух-овноі іерархи,гѣтоже вий-
ти як раз нротивне тому, протів чого узброю-
ванося. Все мае евоі г р а п и ц і...
Воля зборів у нас. 23 м. м. мали бути
загальпі збори й торжсствснпе отворене „На-
родноі Спілки" в СераФинцях, та староство
ті збори заборонило з огляду на — холеру.
Члепів і нс-членів „Пародноі Спілки" в Сера-
фіпіцях могло явитися на ті збори найбільпіе
сто, т. е. тількож, кілько що неділі й свята
являеся людей у міецевих коршмах, мепче ніж
десять рази тілько, кілько бувае що тижня в
церкві і 50 рази мсиче, ніж бувае туди по
ярмарках. А про те ніхто пе боітьея, щоби та-
ким чином розрпслася в СераФинцях холера.
I слупшо, бо в тих сторонах і в загалі в схід-
ній Галичині ще нігде нема холери, окрім хиба
радикальноі холери. Та в СераФинцях і еі го-
ді було боятися, бо ж „Народні Спілки" то-
вариства чисто економічні й просвітні. а не по-
Ратуй боже від приятелів Таке _мус ять
тепер вопити наші князі церкви й инчі вищі
достойники церковні, на свій орган „Дѣло". Ся
газета помістила в ч. 228 новинку п. з. Вѣсти
з ъ табору рускихъ радикаловъ, де по-
дала з 20 ч. Хлібороба, усе іютрібне для спа-
сенія радикалін, не забувши навіть звістити
своіх читателів про те,. що отворена буде тор-
жественно Народна Спілка в СераФинцях. Така
архирадикальнаі як на пів числа, надто довга
новинка в „Ділі" певне збила з толку не од-
ного правовірного читателя „Діла", та ми за-
раз бачили, вчім діло. Ми, бачите, подали були
були для нашого зйізду у Львові таку адресу ІОлі-
ян Бачинский, ул. Коперпіка ч. 36. Нікому й на
думку не нрийшло, шукати за тою адресою, чо-
гось инчого яктілько цриватноі кватири привата,
чоловіка, котрий міг мешкати і в одній камсниці з
намістництвом, а про те сеостатне не може від-
повідати за него. I справді, павіть найбілыпе
ненавистні для Русинів польскі газети, як
„(тааеіа Хагосіоѵѵп" і „Сгае", котрі точно діета-
ють „Хлібороб" і „Народ", пе ввернули й уваги
на подану нами адресу. Аж ДілсА додало до-
тоі адреси такий 8 рази бі л ь ши й нід неі
коментар: „Подъ числомъ 36 при улици Копср-
ніка мѣститься руска семинарія духов-
н а, отже щобы хто не подозрѣвавъ, що то мо-
же якій питомецъ духовной семинаріи урядивъ
собѣ въ будинку семинарскомъ бюро радикаль-
ной партіи и розсылае запрошена на зъѣздъ,
то годиться замѣтити, що и. Юлія іъ Бачинь-
екій, сынъ о. ректора духовной семинаріи, пе
есть питомцемъ, анѣ въ загалѣ богословомъ".
Сей невинний доносець „Дѣла" зараз підхо-
пили невиі Поляки і газета як „СгахеСа Багойоѵѵа"
і т. п. і гейже на митрополита, па ректора й
семінарію. Серед бучі „Саг. X." зробила подібну
прислугу-й відепьскій рускій семінаріі, виявив-
іпи, що „світоч", па памятник котрого відень-
скі богослови-москвофіли зложили на руки
редакціі „Галицкой Гуси" 10 зр. — то Наумович.
На сей знак пііпла з польского боку війна |
протів усіх руских князів церкви за те, що і
— 230 —
літичні. Мимо заборони зборів, явивея в селі на
той час п. комісар і жандарм, щоби в разі чо-
го, розігнати людей. Нагадаемо, що СераФинці
лежать у городеньскім повіті, під боком Дра
Окуневского, котрий вступив до клюбу ново-
еристів в тій певній надіі, то правительство
инакше буде поступити бодай з тими Русинами,
що причисляютъ себе до Украінців... Як звісно,
ми задумали були устроіти по всіх тих пові-
тах, відки наші люде емігрують у Росію, на-
родні віча. Почали ми від Збаража, подавши
до староства завідомлене, що скликуемо там
народне віче на 8 с. м. в справі громадноі
еміграціі руского народу з надграничних пові-
тів, розслідженя причин тоі емшраціі і способу
зарадженя йій, публично! дискусіі і рішеня
внесків і резолюцій Отже збаразке староство,
рішенеи з 25 октобра 1892 ч. 13184 заборонило
нам „на разі“, тото віче тому, „ровеге, —як
пише нам, — ргукіисгеніа, (Іарісгі роио<1 бо
ІоЬог і-пі’ ]евгс7.е хипасИо бѵѵіхоі (іаіу, ц роіи-
ехепоіе х іущу ргекіиехепіагау гогйгагиепіе и-,
іпоѵѵ (умів), пе гіогѵѵаіа.іе іезге/е ргебгаеСоѵгоЬо,
рнЫусгпоІю ггакіоѵгнпіа іо; зргаѵгу, коіоге габ-
820 ѵѵукІукаіоЬу Ьікгоуе гогбгагпеніе ит;\ѵ
вккінПуѵге (Па гаЬаіноЬо (ІоЬга) Ье2ресгиІ8І«а“.
Ми не думаемо, щоби публична розмова про
біду і свособи, як йій зарядити могла бути
небеспечніща від потайно накипаючоі злоби у
людей та самоі біди, котра ачегже так скоро
не тцезне в збаразкім повіті. Спосіб трактована
справи заложить від устроювачів та від ре-
Ферентів, а устроювали ті віча і реФерувати
мали про еміграцйву справу ті самі люде —
радикали, що вели попередні народні в*ча в
Коломиі, Снятнні й Станіславові, котрі визна-
чалися супокоеи і повагою і про котрі і в
збаразкім повін мусіли знати, бо про нвх
писали й польскі газети. Ми думали, то зро-
бимо добре і для австрійский держави, коли
вивідаемо народну нужду й волю в збаразкім
повіті тай скрізь, відки наші люде ем груготь.
Тепер же ми справді не знаемо, що гадае пра-
вительство почати в тій справі та як воно діз-
паеся, що нарід болитъ і чего ему треба ?
Жандарми й війско про те навіть не дізнаються.
Хиба само правительство стане устроювати
народні віча? Бо Л'пшого способу — взнати
народну волю ми не знаемо. ТІп вже прави-
тельство думяе, шо взнае що путні.ого від ви-
Д'Лів пивітових та рад громадских, котрі Вид'Л
краевий візвав до розслідженя причнн ем граціі
в Росію? Аджеж иарід нарікао між инчим
власне на тих, що мали би взвавяти его біду.
Ми нагадаемо, що остатним часом політичні
власти пе позволили ані одного народнаго віча,
де люде наші мали радити власне про такі по-
рядки в Галичин', при котрих не треба би емі
грувати (в Станіславові три рази, в Тисьмениці,
Пістини й Збаражи.) Коли правительство так і
далі думай наступати, то ми маемо право за-
питатися его : чи не так він стоімо в тій справ',
| як у Росіі і чи не мають наші люде емігру-
вати туди, де нема волі зборів, але й нема
закона про волю зборів?? Не радите біді, не
позволяете емігрувати і не позволяете наро-
дови самому радити на біду. Щож нам діяти ?"
Поправки. Ст. 217 II к. в. 16 згори
заміець -важні мае бути важкі: тамже в. 18 і 19
знизу з. его м. б. йіх; ст. 220 I к. в. 3 знизу
3. зпаяомі м. б. ЗНЭКОМ '
Поезі]і Т. Гр Шевченка
заборонені в Россці
Наклад редакцій „Народа"
можна ді стати в нашій редакціі
1 зр. з пересилкою в Австро-Угоріцині
за 1 зр. 5 кр. від примірника. В кни-
гарнях книжка коштуе 1 зр. -50 кр.
за
-ж-
В
&
редакціі Народа можна діетати
книжочку п. з.
ПІість сот років
ШВЕЙЦАРСКОІ СПІЛКИ
М. Драгоманова, ціна 10 кр. з пере- и
силкою 12 кр. 1
Вийшла 16-20 книжечка „Науковоі Бібліо-
теки!‘ п. з.
ЧУДАЦКІ ДУМКИ
М. Драгоманова, ц. 50 кр.
Перегляпені і доповнені автором
Обертатися до Ольги Франко, Львів, ул. Зиб-
Ликевича~10.
В редакціі Хлібороба в Коломиі, ул.
Гетманска 607
можна діетати
Друковані, рускі бляниети за--
просин на всякі довірочні збори,-
Ціна за 5Ѳ штук 15 кр. з пересилкою 20 кр.
Видавець і відвічальний редактор Михайло ПавлИК. — 3 друкарні Михаила Білоуса в Коломиі;
Рік III
Коломия 8. л. декабря 1892.
ч. 22 і 23=
< * ।
Вііхпдпть 8. і 22. I. і
іімйідпгп місяірі і но- : •
штув за рііі: |
и Ліктро ,Ѵг<іріі|ііиі 4 !
гульд. а дза заграпйці
8 руоз., 12 Франціи. 10
мирпк аііо 2*;„ долнра.
Одно числи 20 кр.
«?
В-----------------(Щ
орган русно-украінсноі радикально! партіъ
Е~ • ~ Е
*
II
РСДІІИЦІІІ I
іі Ад.ѵіііістріпііи іі
на ѵл. Гтіаиеііііі
ч. 607. і'
~ ІІ
И —---------В
На чім стс-імо-
ІІГ В персдущім числі „ Народа “
ми говорили, на сім місці, про державний
іптерее Австріі, ізза громадной — як слу-
шио виразився один дописувач „Дѣла/ —
дезерціі наших селян під Росію. Вся-
кого мусить глибоко вразити те, що Ро-
еія, обезсилена тепер голодом, пошестя-
ми, грошевими клопотами, невдоволенем
людей ні внутренними порядками, — що
той, коли добре в него вдивнтися, опуд,
ле рухаючися з місця. а. давно иомаху-
ючи мноді своіми обдертЧімй. кінцями,
колнсаними вітром недолѣ й. иеволі, —
що та Росія так. лякае тепер сусід та.
так тягне ид собі наших селян.
Громадпий розгіп наших селян до
такого царства — ее найострпца крити-
ка наших порядків. В передущій пашій
статі ми були доторкнулися ееі болючоі
точки та і тепер ми глибоко нереконані,
що для Австріі тут одипокнй вихід: ра-
дикальні рсФорми на иолі соціяльно-еко-
номічпім і політичиім — такі, яких домя-
та,еся руска радикальна партія. Далі ми за-
гадували обговорити сю справу докладні-
ще, обзиваючися прямо до иашого уряду,
виказуючи ему просто й ясно хиби на-
ших порядків, на котрі він мае рішучий
уплив та радячи ему щиро, які коробити
перемши для того, щоби наіп нарід не
потребував хилитися до Росіі та емігру-
вати туди.
Та нашу стати» конфисковано. Не
маючи волі слова в справі, від котроі
заложить доля Австріі, ми мусимо поки-
нути й нашу наівну думку говорити пря-
мо з нашим урядом — пехай ему далі
говорятъ про се самі подіі житя. Ми-ж
мусимо почати розмову з ничего боку,
та обертатиея далі, як і исрше, тілько до
неурядовоі еусиільнбсти.
Як не гірко за самих емігрантів,
що мусять так тяжко терпіти тут і в
Росіі, а все таки мабуть нема й одноі
просвіченоі людигій у иас, що не вважа-
ла би саму лрояву еміграціі за велику
благодать для галицкоі суспілыюсти. Про-
яви ся отворила очи і иайсліпііцим „ін-
телігеитпнм“ Галичанам на наші певід-
радйі. суснілып відносини, иромовила і
до найяаиекліщих сердецъ. Галицка .. обра-
зована “ еуснільпіеть, котра яких двадцать
оетатних літ раз-у-раз твердила, не мов-
би то у Галичині не було й не могло
бути „соціяльпоі еправи“ і котра люто
нереслідувала тих, що не вірючп еі слову
перші заговорили про ту справу. — ра-
птом, па всій лініі, не тілько иобачила
соціяльну справу по наших еелах —
важку суепільпо-скономічну нужду та
упосліджене еільского пролетаріяту, що
звуть мужицтвом. перед великою грун-
товою власпістю і инчим, а и стала до-
гаукуватиея причин тоі нужди та епоеобів,
як йій порядити. А зробила ее і руска і
польска суспільність, хоть не в однакій
мірі.
По польскія боці, правда, появилося
нимало ціпних дописей у газстах, про
еміграцію і навіть подано не плохі про-
екта поради на лихо, -— але ж Поляки,
як звичайно, від самого початку більше
спихали еміграцію на „московску агіта-
цію“, на заходи російскнх агентів, що-ді
бунтують наших селян, ніж па само не-
— 232 —
відрадне положена йіх. За то всі Русини,
з признаки достойною однодушністю, до-
разу побачили корінь лиха в суспільно-
економічшм стані наших селян, і рускі
тазети обох старших партій, народовскоі
і москвофільскоі, подали про еміграцію
довгий ряд статей — дуже цінних як
Фактичним матеріялом про положене на-
ших робучих людей по селах, так і ін-
стиктивпим соціялыіим почутвм, котрим
пиінугці про сю справу поставилися зра-
зу на такій висоті теперііиноі хвилі, па
яку тілько могли підпестися. Се була
одна з иайясніщих, найвеличніщих хвиль
нашоі інтелігепціі, що перед лицеи иа-
сущпих потреб народись маси, забула
була й своі дрібонькі „ідеали", що звуть
тучно „народними святощами", та своі
кастові іитсреси. Се треба сказати і про
тих попів, що писали про еміграцію
в „Дѣлѣ" й „Галицкой Руси" — що
тим попам робить велику честь. 3 усіх
пубдичних попівских голосів — тілько
голое львівскоі греко-кат. копсисторіі,
з митрополитом на переді, залунав чисто
середньовічннм топом. По думці антіемі-
граційпоі куренди о. митрополита, селяне
наші не бідують, а пють, бепкетують та
забавляються, і потребуютъ тілько біль-
ше працювати, щадити і т. п, і буде йім
рай тут. Як, бачите, такого не поважав
бися тепер сказати і найбілыпий поль-
ский дідич...
3 самого Фактичного матеріалу, опо-
віщеного в руских та і в польских газе-
тах, виходило, що в еміграціі завинила
найбілыпе низька зарібпа плата робучим
ЛЮДІМ у ДІДИЧІВу як звіено, у нас виклю-
чно польских та жидівских, і загалом
лихий економічиий стаи робучих людей.
Завважавши таку тенденцію у Ру-
синів, — польскі дідичі стали сильно агіту-
вати иротів того, та вишукувати инчі при-
чини еміграціі, і зараз навіть ті урядові
Поляки, що недавно перед тим самі при-
знавали економічиу нужду за едину при-
чину еміграціі, мусіли й собі загово-
рити не те. Так поясняютъ собі Ру-
сини повстаіге в наміетпицтві письма про
руске духовенство в Галичииі, розіеланого
20 м. м. гр. к. ординаріятами до руских
деканатів у надграничних повітах, а мо-
же й ширше.
В письмі тім, п. наміетник гр. Каз.
Бадені, котрий у соймі сам заявив був,
що причина еміграціі тілько „справа хлі-
ба“, хоть і „гіе ро^іа*- (по нашому ёіе
— тим, що наш зарібник удоволявся
піеною бараболею, заміеть добиватися
мяса!) бачить головну причину еміграціі
в „моральнім і релігійнім упадку" на-
ших селян. -— II. наміетник твердить се
на тій підставі, що наші селяне не
знають ріжниці межи католицкою і право-
славною церквою, бо ті з них, що були
на прощі в Почаеві, — сотками спові-
далйся й причащалися у православних
попів та торжественно переходили на
православіе, „діетавши за те по рублеви
на голову," а після того, „не найшовши
там спідівапих користей," вернули назад
до рідного краю і пресупокійно „мають
себе знов за членів католицкоі церкви."
Вину за той „моральний і релігійний
упадок" наших селян, п. наміетник зва-
люе вповні на наше духовенство, котре
„дбаючи тілько за заспокоепв своіх по-
трсб," „не маючи вищих поглядів та іде-
альних засад," своіэд власним прикладом
„відіпхнуло від себе людей, потеряло
довіріе і любов селян" і довело до „над-
то великого розстрою між парохом і
парохіянами. “ „Найкращим доказом того,
розстрою, — повідае врешті и. наміетник,
— і враз найтяжчою завиного пануючоі
серед гр. к. духовенства педбалости і
байдужности е те, що духовенство схо-
дячися раз-у-раз із народом і знаючи
як найточніще его потреби і намоги, зо-
всім не знало, що готовиться еміграцій-
иий рух. Тим то й не диво, що таке ду-
ховенство не зуміло вщепити в людей
ніяких благородніщих засад."
II, наміетникови справді треба при-
знати чималу цівільну відвагу, з якою
він виступив з критикою нашого духовен-
ства. В тій критиці п. наміетпика е бо-
гато правди, і само духовенство повинно
подякувати п. наміетникови за его різ-
кий голое про себе, бо сей голое може
опамятати духовенство, що таки не одним
грішить иротів своіх овець.
Але ж ми мусимо вказати й на хиби
письма п. наміетника, — раз те письмо
стало публичним актом, про котрий тепер
раз-у-раз говорятъ усі галицкі газети —
рускі й польскі. Сам п. наміетник при-
знав, що наше духовенство раз-у-раа
— 233 —
ісходиться з народом і знае его потреби
и намоги. Значить, перед ним ніяк не
могло би бути заховано й таке громадне
заповзяте, як громадна дезерція у Росію
-— якби селяне робили се так, як роблять
усе ииче, то в в п е р е Д р о з д у м у ю ч и
про се. Селяне наші не ховаються
зо своіми тайнами навіть неред жидами-
коршмарями, котрих ачейже таки гірше
ненавидятъ ніж иопів. Та, в тім то й
штука, що самі ті, що дезертиру-
вали в Росію, не знали й не дума-
ли про те перед самим початком
того руху. Се рух чисто елемептар-
иий, мимовілышй, що раптом сам собою
зірвався під вагою всякоі иужди та упо-
сліджеия. Коли ж той рух проявився,
то пони таки виступили протів него, бо
ж се лежало в йіх власнім іитересі —
щоби не тратити тілько дохідних душ.
Те, що воно шчогісінько не помогло, що
селяне сим разом не поелухали попів —
хоть звичайно йіх слухають, навіть не
люблячи йіх, доказуе тілько силу того
руху і силу его причин. Г о л о д и о м у
чоловікови не в голові ніякі іде-
а л и, не в голові в загалі ніхто і ніщо —
і ось де. суть того руху. Звіено, винно
тому рухови й духовенство, але винно
більше матеріально — тим, на кілько й
воно причинилося до незавидного мате-
ріялыюго положена селян — про се були
дуже цінні дописи Дра Г. Ясеньского у
^Вгіеппіки РоІ8Ісіт“ ; винно духовенство
й тим, що, в загалі взявши, майже зо-
всім не працювало над реальною просві-
тою та двигиенем народу з его матері-
яльпого упадку. яІдеалив, то е мораліза-
ція, якоі наше духовенство вживало і
вживае, — тут ні при чім. А наше ду-
ховенство таки мае евоі „ідеали,“ попів-
скі. Тим ідеалам правда далеко до „ви-
щих поглядів та ідеальних засад“ — до
новіщих наукових і соціяльних змагань,
котрих у нашого духовенства дастьбі.
Та, сказано, протів голоду неостоятьсяі
найвеличніщі ідеали— щось таке можуть
думати тілько такі люде, що не знаютъ
голоду. Голодний чоловік ідеалізуе хиба
те, що его може поживити — і ось де
й ідеальний бік еміграціі. Ми зовсім пе
дивуемося тому, що п. наміетник. не знае
сего ідеального боку еміградіі — аджеж
того не знае й загал „іптелігентних" Ру-
синів1)... Нарешті, коли правда те, що
попи нічого й пс знали про еміграцію,
то вопи вже ніяк не можуть бути аген-
тами еміграціі, як то кажутъ польскі
пани...
Правду каже п. наміетпик, що мо-
ральний рівень нашого народу низький,
хоть і пе такий низький, як він думае;
але ж Туому винно не само духовенство,
тому винна вся наша едукаційна систе-
ма, увесь наш лад — загалом дуже сум-
ний протів инчих. цівілізовапих краін.
Зрештою, такий же, коли не низшій мо-
ра льни й рівень і в мазурского наро-
ду, хоть він і близчий до того ідеалу —
католицкого, що мае па думці и. наміет-
ник. Аджеж моральпіеть і католіцізм
-— пе то само ! Та все ж тага
п. наміетник дуже помиляе ся, кажучи
про паших богомольців у Почаеві, що
вопи буцім то попродали свою віру по
одному рублеви. Вже в „Хліборобі" під-
несено сумнів про те, чи православіи
духовні зважилмбися купувати чію-небудь
віру.. та ще за одного рубля. То певне
була запомога. Правда в тім, що наш се-
лянин з певних причин білыпе хи.іиться до
православія, але ж певне, він его пе був би
приймав у Роеіі, як би там була воля
віри, обряду — якби там давали дихати
й заробляти і не-правоелавпому Русипо-
ви. Зрештою, наші селяне ніколи й не
бачили ріжниці межи уніею і правоела-
віем і в загалі стоять тут на чисто хри-
стиянскім і людскім релігійпім стаяови-
ску. По думці селян, наших як і тих
мазурских, що також емігрували в Росію,
та иоприймали там православіе, — „пап-
біг скрізь одни/ I як би по тім і по
сім боці російскоі границі эінтелігспціяв
думала так само, то й сама видра-
налась би на ту высоту релігійпоі мораль-
ности, на якій Фактично стоять наші се-
ляне, держачиея виіце наведених своіх
слів. На лихо, звіепі частини „інтеліген-
ціі“ думаютъ ипакше, і через те не да-
ютъ і селяпам стояти на впеоті віротер-
*) Про суть того ідеалізиу вэших селя» я «гляду на
Росію. ши сказали в нопфіекопапій статі, обіцяпшіі передру-
коватп про се пашу іеторичну розпідку з Киг)ога Ьтеоѵѵ-
вкіе^о » 1884 р. (чч. 31!, 312, 321, 322, 324, 32С і 329)
— та муенмо попращатвся і з сею думиьіо, бо ве ваеао
паііпеп'іоі падіі, щобп тепер ‘тоту розпідку пропущено. Се
докязуе, як мп поступили- за остптпііх 8 ліг...
— 234 —
пимости — думки про „одного пана
бога скрізь.® Та хоть певні люде й сти-
раютъ наших селян із тоі йіх морально!
висоти, то все ж таки наші селяне, зму-
шувані переходити па ріжпі обряди, —
в кождім обряді заховують у своім сер-
ці свою „віру“ — свій моральный кодекс,
правда — не величкий, не мудрий, та
такий дорогий для них, що вопи не про-
дадутъ его нікому за ніякі гропхі. Та-
ким торгуя хиба „інтелігепція“.
От таке й подібне могли Русини
обох партій відразу відповісти п. намі-
стникови, та зрепітою застаповитися над
своім станом — над дійстними хибами
духовенства і якось старатися вибристи
з того всего. Могли були й Поляки від-
нестися обективніще до письма и. на-
міетника, та вывести з него тілько те,
що корыстно для направлепя відпосин
ыіж ними й Русинами.
На лихо, і одні й другі не так зро-
били. Поляки недодавали до письма и.
наміетника такі коментарі, про які ему
мабуть і не снилося. Польскі газеты у-
дарили па руске духовенство вже не за
те, що вопо за іедбало, а зато, що воно ро-
било для народу чи коло народу. В тих
заходах нашого духовенства, Поля-
ки побачили знеохочуване, коли не
підбурюване пароду проги всего тс-
перііпного ладу в Галичині — протів
дідичів, католицкоі церкви і т. п. а на-
томіеть захвалюване Росіі, еі віри і т. п.
Трутизну невдоволеня Мали подавити
наррдови, систематично, цілими роками,
особливо популяриі виданя общ. ім. Кач-
ковского і Просвіти. Тут по думці Поля-
ків, головка і едина причина еміграціі
наших селян у Росію. Серед таких завин,
Поляки до-разу забули й те, що самі
недавніеько говорили про еміграцію і еі
причини.
Майже так само пещасливо відпові-
ли на сі завини й Русины обох партій —
народовскоі і москвофільскоі. Замість вы-
ступити від разу з отвертою та супокій-
ною критикою письма п. наміетника, —
рускі газети зразу тілько скреготали
нишком зубами, і дали собі волю тіль-
ко піеля того, як у польских газе-
тах появилися коментарі до того пи-
сьма. I тут рускі газети обох партій,
однаково, не найшли нічого инчого, як
стати в абсолютны обороні „чести нашо-
го духовенства,к котру буцім то страх
як нарушив и. наміетник. В сих висту-
пах Русинів обох старших партій нема
нічого дивного, бо ті Русини не допуска-
ютъ ніякоі критики гр. к. духовенства.
Звісно, само духовенство, на котрім сто-
ять газети обох старших партій і духом
котрого живутъ, тим білыие почулося
ображеним — і тихло. В досаді за зави-
ни з польскою боку, духовенство москво-
фільского напрямку, заявило, на кількох
своіх зборах, що коли наші селяне хи-
ляться до православія і московства, то
сему винні самі Поляки, котрі в кождій
релігійній чи національны прояві ссред
Русинів, бачили тілько шизму та москов-
ство — чим призвичаіли руских селян
до тих річей.
Годі сказати, що се неправда, але ж
такими загальними завинами, розмова
про еміграцію пхнута на дорогу безвихі-
дну і Фатальну для обох боків. Вона не
може вийти в корйсть не то селянам
кандидатам до еміграціі, а й обопільним
відносинам між рускою та польскою ін-
телігенціею. Ыайменче ж вийде така роз-
мова в корйсть нашого духовенства, тим
менче, що певні Поляки й инчі таки на-
важплися тепер зреФормувати наше ду-
ховенство. Наші Русини обох старших
партій дають йім тут повпу волю і змо-
гу тим, що ідеалізуючи наше духовен-
ство, не признають потреби реформаціи
нго і самі не беруться до того.
А тимчасом у нашого духовенства
і в его інстітуціях величезні хиби — як
з духового, так і з матеріальною боку.
Шануючи вгіовні заслуги поодиноких
наших попів па полі рускою письмен-
ства і народно! освітй, покладепі ними
в тяжкій боротьбі з ріжними елементамн
і найперше з традіціями та норовами
свого власною стану, — треба признати
отверто, що наші гр. к. попы то щось.
сдине в своім роді : вони в загалі ані
мужики, ані образовані люде; ані дідичі,
ані державні урядники; ані католики,
ані православні. Величезна . амбіція і
претепсіі на батьків-просвітителів Руси
зовсім не під пару тій темноті і некуль-
турности, якою визначасся загал нашого
духовенства. Сим ми не хочемо сказати^
що нема ще темніщого та некультурна-
— 235 —
щого духовенства; противно, ми знаемо,
що напр. православне духовенство у Ро-
сіі й де инде іще темніще і некультур-
ніще. Ми се кажемо тілько з огляду на
ту культурну ролю, яку наші духовні
в загалі беруться грати серед народу.
Про иовіщу світску науку наше духо-
венство не мао й нонятя. Та що тут
розказуватп про світску науку, коли на-
ше духовенство не май навіть чисто тео-
логічпого образована, навіть такого, як
ми грішні, радикала, що все таки зна-
емо хоть нраці Рейса і других новіщих
учених теологіи. То ж і не дивпиця, що
те духове добро, яке наше духовенство
дае нашому народови — зовсім не під
пару тому, що воно коштуе селян і дер-
жаву. А ще матеріяльпі відносини пашо-
то духовенства і пароду такі важкі та
замотані, що, бачнтьея, з них нема й ви-
ходу 1
Як бачите, так далі бути не може.
Се бачуть добре і селяне, і уряди, і на-
віть самі щиріщі ноли. Мусить бути з
того всего якнись вихід. Якни же вихід
І В ЯКИЙ бік ?
Можливі тілько три виходи: або чи-
стки католіцізм, або чнете православіе,
або протестантнзм. Про протестантнзм
ми тут не будемо говорцти вже че-
рез те, що наше попівство в него
абсолютионе піде. Православіе ми
вважали би чистим пещастем для
нашого постуку, бо в православію лихі
боки нашого попівства ще зросли би і
утвсрдилися ще кріпше в цілім ряді но-
колінь. Зрештою, в даних політичних об-
ставинах, нашому духовенству про право-
славіе ані думати. Остался чиетий като-
ліцізм з усімн своіми інстітуціями й
консеквенціями.
Русини обох старших партій вважа-
ють рСФорми нашого духовенства в ко-
ристь крайнею католіцізму, чи езуітізму
за шкодливі для рускоі справи. Нам ся
справа видаеся не така страшна. Такі
реФорми можуть бути прикрі хиба тілько
тим, що тепер е попами, і то сіменними
попами. Звіено, із чисто людского боку
страшний уже одип целібат. Тілько ж
із руского національною боку, справа
внходить трохи инакше. Т р е б а п о-
глянути трохи далі в будуч-
ність. А чейже самі теперішні пони
не схочуть, щоби і йіх потомство по віки
вічиі було тілько попівске. Само то по-
томство певне норозумік небавом, що
руску інтелігепцію не може і не повин-
но* завше представляти попівство, навіть
переважно, як. у нас. А для образованна
світскйх Русинів, для цілого народу уже
й тепер ясно, що без світскоі інтеліген-
ціі руска справа зовсім не піде. Се зрештою
бачимо на всіх цівілізованих пародах, у
котрих духовенство вже майже не мае
ніякого культурною значіня. Се немипу-
чий вихід для потомства самого нашого
духовенства, — розуміеся, коли воно
схочс грати у нас культурну ролю.
Запевпе — се повііий екопомічпий
мереворот, бо тоді всі потомки нашого
духовенства — члени сімей, що тепер у
попіветві, —- мусіли би взятися до са-
мостійних. світскйх зарібків. Для рускоі
нарчдпоі справи се була би тілько ко-
ристно, бо малибисмо чималу купу про-
диктивних сил а се була би велика но-
лекша і користь для маси, бо з такоі продук-
тивно! і економічнопезалежиоі купи вихо-
дило би нимало правдпвих просвітителів і
борців за долю всего народу. Духовен-
ство наше зійіплоби на те, чим воно,
в даних обставнпах, мусить бути — на
слугу іерархій — римскоі церкви.
Самі евітліщі і безпристрастіи попн
мусять нам признати, що гр. к. духо-
венство, яко ціліеть, своіми осібними ин-
тересами, тілько путало руску справу
— тілько ставало в ноперек еі поетупо-
ви. Історія наших відродип під Австріей»,
на вотру у нас усі покликуються, для
иіднесеня заслуг нашого духовенства
коло тою, -— доказуе се неопровержимо.
Всякі постуновіщі напрямки серед гали-
цких Русинів, завше розбивалися о за-
гал духовенства. Того мало. Духовенство
наше епиняло і досп сниняе зріет світ-
скоі іптелігенціі — даючи більшій і епо-
сібніщій частині нашоі молодіжи даре-
мний нрптулок по семинаріях і т. д. і
відбираючи у неі всяку енергію до бо-
ротьби о хліб насущний в широкім бо-
жіи світі, і враз відбираючи й можніеть
виробленя людей праці і самостійно! дум-
ки.
Зовсім не те було би, як би наше
попівство було зреФормовано так, щобя
— 236 —
воно по духу й Формі було зовсім като-
лицке. Тоді йіх потомство і сини селян
і инчих Русинів, могли би сміливо звер-
нути з дотеиеріпшого битого шляху — і
непреміино ввернули би з него. Русипи
в загалі могли би зовсім не йти на по-
пів. Вопи тоді всі звсрпулн би ся па
світске поле — а па гр. к. попів нехай
би ііпли пе Русипи та ті з Русипів, іцо
мали би вповні віддатися іптересам ка-
толицкоі церкви. Бо все рг одно, попів-
ство безжсннс і вповні залежпе від рим-
скоі іерархій не могло би мати тісних на-
ціопалыпіх зносип з масою Русинів. Та
той звязок бувби й лишній для Русинів.
ІЦо наше гр. к. духовенство таке,
яке воно було і якс н тепер. — в зага-
лі перешподжало поетуповп рускоі сира-,
ви, се ми беремося доказати цілим ря-
дом Фактів із нашоі недавно» історіі й
тсиерііпности. Тут укажемо тілько па
саму остатку подію — па еміграцію та
еі послідки.
Ромаичук своім виступом у раді
державпій про політичѵе упосліджепе
Русинів та про способы уряду протів
еміграціі1} а місцеві Русипи ново-ерп-
стп своім виступом протів иамістника і
ІІоляків — остаточно самі. баниться нам,
погребли нову еру. Се виразпо заявили
в Відні польскі посли, — устами и. Ще-
пановекого. — і ті польскі газети. що
стоять па боці п. намістпика. Річ ясна, як
сопце. що иародовці перестали бути у ря-
довою партіею, коли вони стоять бодай
на тім, що тепер говорить. Тепер наро-
') Про остятиі «иступи и. Романчука ян кажемо тут
тілько а огляду па той ирик, який вони яаробили ніж По-
ляками. 3 оглиду на інтереси руского пчродѵ, ті виступи
п. Ронянчука ае нпжці. Заступники народу не пнтаіоть у-
ряд: як мовляв стоіть сирина еніграціі і що уряд дувае
робитиия неі? а саяі студіюють ту спряну — стаи пяроду,
та говорить про те, з додаткои, яких ре-гори потрібно на-
родони. И. Р> маичук говорни іще раз — І-го с. м. при
дебаті над гдісиозіиійиим фоид* м*, та скіичин так, щомимо
жрнвд. які русиий норід МР6 від уряду, він, Ромаичук буяе
голосукати за тми фоіідом тому, що він і его партія ніяк
не хоче прискорювяти теперішвоі парляаіентарноі крізи —
т. е. не хоче доводити до уяпдку кабінету або до роэвяап-
ня ради державно?, хоть і одно Й друге тілько користнѳ
для руского народу, Ніяецкі й ческі моелн, нзрікаючи па
упосліджене йіх народностей з боку теиерішиого уряду,
голосуютъ протів дяноі ііозиціі, і через те з лиши числятъ*
ся. А хто да буде числитися з тими, Що поступаютъ протів
своіх вдаг.ннх бегід ?! I іи Ромаичук дошагаегя ні білыпе-
аі мег.че, як — руешго мініетрв!
довцям треба би хиба похилитися до са-
моі землі, аби остати в ласках у певних
кругів. Вся ново-ерска кампанія выказа-
ла повну безхосепність, коли не шкідли-
віеть для рускоі справи політики наро-
довців, а ураз виявилося, серед страстно!
взаімноі полеміки, що між Русинами
всіх трох партій е нимало стичних пун-
ктів. Еміграція наших селян у Росію,
тілько примножила ті стичні пункты,
піднявши було досить высоко почуте со-
ціальпо-економічних іптересів нашого-
чорноробства у Русинів обох старших
партій, навіть у ноодиноких попів, і фя-
ктично паблизивши йіх тут до радика-
лів. 3 того натурально виходила бп змо-
ва усіх трох руских партій — для спіль-
них заходів у певних справах: для бо-
ротьби за економічні, політичні й еоці-
ялыіі інтереси маси. Ніщо по-стояло би
тому па персіпкоді. бо Русипи всіх пар-
і тій но найбільшій частині пролетарій Та
; тут наскочила справа нашоі аріетократіі—
духовенства, — і Русины обох старших
партій опять пігпалися за інтересами
тоі кляси, інтересами, іцо зовсім не схо-
диться з інтересами ані. маси чорноробів/
ані иоступу — і серед того розгону Ру-
сины обох партій уже й погубили евоі
педавні соціяльні погляди, силоміць у-
товкмачені йім еміграціею. Тепер изнову
висунено на самый неред св. церкву і
т. п. „народні святоіціЕ Ми певпіеінь-
; кі, іцо далі всі сили Русипів обох стар-
пшх партій підуть на боротьбу з рим-
скими течіями на, наше духовенство, і
підуть даремне навіть для духовенства,
бо тепер над его олятипенсм позаходять
ся дружно такі сили, котрих і всім Ру-
сипам не побороти. Тай чи варто тут
боротися навіть за те іцо тепер е, коли
наше духовенство уже й так зовсім за--
лежне політичпо ?...
Виходить, іцо і тепер, у таку важну
для Русинів нору, якоі ще не було ні-
коли ’— інтереси руского духовенства
стають у поперек дороги до жвавііцого
поступу рускоі справи.
Ве наше діло переконувати тих Ру-
синів. Ми сказали по совістщ що думае-
мо в сій справі, і ще раз повторяемо,
що будучніеть палежиться тілько тим
Русинам, іцо підуть простою світскрю
дорогою, не озираючися на інтереси нашогц
— 237 —
духовенства, ані на его римских чи право-
славних реФорматорів. Хто ж на чисто
діошвску справу поставить усе, що діае,
той і втерло всс.
3 дек. 1892. М. Павлин,
Народні заступники?!
Між политиками табору ц. к народовців
розійшлася сензаційна вість: „вижидаючий" н-
Романчук стратив т.ериеливість! Він, патенто-
ваний гр. Баденім заступник 3-міліонного народу
червоно-руского і всеі Украіни, зібравсь на ге-
ройский крок і сказав стенограФам австрійскаго
парламенту (посли не прислухуються таким
•бесідам) цілу пачку гіркоі правди. „Кривда
нам! — за аіало маемо поелів в ігорівнаню до
инчих пародів Австріі 1 Конституція наша така,
що оборону інтересів 3-міліопноі людности, від-
дае лише 17 застунпикам. Мало того. Правитель-
ство не поступай з нами рехтсльно ’ Мізерну
сімнацятку зредуковано білыпе як до половина.
7 поелів на 3 міліони хлопа!“ („Туман 1 ноду-
мав собі и. Барвінекий — не на 3 міліони, а
на білыпе як 20 міліонів, бо- ми е заступники
20-міліонногоукраінско-руского народу, що сто-
•гне у нсволі кацапскій!)
Читателі „Дѣла“ попали в нірвану, див-
лячись па танцюючі неред йіх очима букви.
„Но, тепер хиба вже зроблять нам рехт, по-
думали вони, затираючи руки. А то йім всу-
нув!“
Наівна Гусь ! Чи не знаеш, іцо Романчук
на то взув широкі ново-ерекі черевики, щоби
міг вигідво пальцем кивати, грядучи дальше в
болоті, в котре его втягнули нолітикн ягеллон-
скоі ідеі ? 1 Всякі онозиційні бесіди то киване
пальцем в чоботі, доки п. Романчук і компанія
своею овортуиіетичною тактикою, будутъ під-
•пирати те правительство, котрому ані не сниться
зогінити нинішну політичну организацію Австріі,
упосліджуючу всі не-німецкі народи і спеціально
руский марід неред Німцями і польскими па-
нами. Подібні виступи, хоч так ясно характе-
ризуютъ наше політичне уносліджене, ие можуть
мати для нае ніякого реальною значіня — не
можуть проводити дороги до ноправи лиха.
Доки Романчук не буде голосувати протів бу-
джету і всіх важніщих, на нашу погибель ви-
думаних предложень, будутъ его опозиційиі
«иступи лише сензаційними Фаерверками, об-
численими на ѲФект і нриспане невдоволеня
політично невишколених виборців. Тому то
всі, для котрих нинішний політичний лад 6 ка-
піталом, нриносячим неэталі доходи, мусять
бути Романчукови безмежно вдячні. На пре-
зидента мініетрів, такі бесіди не роблять вра-
жіня •— він привик до терпкіщих страв. Коли
ж подібна тактика і приносить які овочі, то
хиба тілько деморалізацію руского народу, бу-
дячого ся з ітолітичного сну.
Наш наівний Рутенець роздумуе так:
„Що ж хочете від Романчука? Чи ж він не упо-
минался о наші „права"? ІЦо рішаючі круги
не навертатоться, то не его вина. „Головою
муру не прібеш".
Та покіичім на иині з політичпою такти-
кою Романчука - займімся зміетом его „слав-
ноі“ бесіди. Все меві там ясно — одного тіль-
ко оріха зуби моі ніяк не можуть розкусити.
В який спосіб начислив Романчук сімох пред-
став'тслів руского народа ? Якою аритмстич-
ною операціею діпшов він до тоі ци«і>ри 7 —
того я не розберу. Хто дае патент на предста-
вителів руского народу' ? — щоби не було при-
чин до пепорозуміня, скажу на разі: хлопс-
ко-руского виборчого округа? Не хлопских,
панр. урядничих або буржуазійних р уск их
округів нема. Хто зпае політичний устрій Ав-
стріі, той скажё, що таким иослом стае той, на
котрого віддасть голое білыпіеть виборців да-
ного округа, в часі й аііеці, означеніи політич-
ними властями. АЕи знаемо, що вибори відбу-
ляся в означеніи часі і 17 руеких округів
вибрало 17 поелів, і всі вопи е в австрій-
скій парляменті. Значить, руский нарід
аіае в парляменті 17 представителів — як
раз тілько, кілько ему позволяе мати нипішиа
виборча система, а не о 10 менче, як доказу-
вав Романчук. 7 з тих поелів е членами пар-
ламентарною клюбу, що звеся руский клюб,
а 10 членами клюбу — коіо роізкіе. Гр. Бер-
ковский, вибраний хлопами городенского по-
віту, е так само представителей руского на-
рода, як ііроФ. Романчук, вибраний хлопами
калуского округа.
„Рутенче! не чиниея глуним! — скаже
нам п. Романчук. — ти знаеш добре, кого ми
називаемо руским послом. Не сам акт вибору
е для нае крітеріею, а те, чиі інтереси засту-
кай даний посол!“
Добре! так нридивімся, чиі інтереси зас-
тунае 7 членів руского клюбу. Чи інтереси
своіх виборців? Сим руский клюб абсолютно
не може дохвалитися — бодай найосновніщі
— 238 —
потреби руского хлопства не найшли в рускім
клюбі своіх речників.
Найбілыпе пекуча справа, що повинна бу-
ти вставлена в програму суспільних реФОрм, то
доверіиене реФорэт, котрі зачав був, але не до-
вів до кінця початок нашого столітя. Наше
століте віддало народови личпу, економічну і
політичну свободу. Тілько ж наш варід не бо-
ровея за тоту свободу і через то дістав лиш
тілько, що він мав право домогатися, а не
тілько, що его економічний і політичний іптерес
вимагав. Наслідки тих часткових реФОрм со-
рокових років, маемо тепер у иовпій економіч-
нііг руіві нашоі краіни івеі політичній немочи,
непозволяючій зарядити тій скоппмічній руіні,
тому культурному унадкови нашоі краіни. Тіль-
ко тепер, коли ми зачинаемо приходили до
свідомости причиіі того лиха — ми ириходимо
до перекоііаня, що усунути лихо можна тілько
в топ спосіб, що переведено тепер те, що за-
недбапо в сорокових роках. Тоді віддано на-
родови тілько частину тоі землі, що перед
ианством зовсім належала до пароду (земля
була власністю громад, а не иоодиноких осіб
ані нанів, котрих тоді ще не було). Довер-
шиться ту економічну реформу тоді, коли від-
дамо вс ю з ем лю на в л ас н і ст ь народу
(Націоналізація землі). Не будемо тут заста-
новлятися над тим, як се буде зроблено, та зав-
важаеио, що ставеся вопо .мабуть через інде-
мнізацію, так як переведено иеріпий рефор-
маторский крок.
Сорокові роки допустили иарід також до
правленя своею долею, С’і реФорми також не
новні, і то дуже неповиі. Наші часы мус.чть
довершити ті реФорми. Предстоящі реФорми
мусять довести до того, щоби вся нація яко
така могла правити своею долею і щоби спе-
ціально маси народу — іілсбеі, а не однакля-
са, були правлячим елемснтом в самостійній
політично націі.
А що кажс на те голова руского клюбу?
Він трактуе домагане політичноі самостійности
галицкоі Руси так, як трактуеея плід хорого
мозку — „се була би Фантазія11, сказав він.
А загалыіе го.тосовапе - також Фантазія і не
можливе, по думці руского клюбу — „иарід
наш іще не доріс до того!" твердятъ вони.
„А іптернеляція в спрі’ві еміграціі рус-
ких хлопів до Росіі. — спитають нас, — чи
вона не була поставлена в інтересі руского
хлопа ?д Овва! сю інтернеляціго подписали Нім-
ці, і то крайні німецкі націонала, як Штайн-
вендер і Барайтер, і вони чейже не мають пре-
тенсіі до назви представвтелів руского народу»
Впрочім і.нтерпеляція, то тілько запитане, котре
абсолютно не показуе, чи інтерпелянти хотятъ
усунути дане з’явище або его причини, або як
би чогось подібного і домагалися, то ще не-
говорятъ, чи хотятъ вони зробити се так, якби
вимагав і н т е р е с е м і г р у іо ч и х. Ми знаемо,
що членам польского клюбу еміграція також
не мила, бо тратять деіиевих робітників. Вони
вже постарались о те, що правительство роз-
ставило варту на границі. Значить, коли за-
стуиництво чиіхсь інтересів е крітеріею, мірою
репрезентанта, — то руский клюб не більше
може назватися заступником руского народу^
як коіо роівкіе. Противно, коли вже моглибисмо
назвати руских послів заступнвками чвіхсь ін-
тересів, то тілько тих, котрі йім не дали
мандату. Романчук домагаеся руских гімна-
зій, руских катедр на університеті, високих по-
сад для Русинів урядників (а не хлопів) — а
се все домагапя і ідеали рускоі інтелігенціі, то
е рускоі бюрократій руских урядників, котрі 6
виборцями міских, а не сільских курій. Значить,
Р о м а п н у к м о ж е в в а ж а т и с я н р е д -
с т а в и т еле м рускоі бюрократѣ і то
дуже л и х и м, б 6 в і н не за с т у п а е всіх
іі і х н і х і нт ер е сі в, іменно економіч-
н и х інтересів, котрі е і д е н т и ч и і з
і п т е р е с а м и н и з ч о г о урядницкого
стану, б е з р і ж н и ц і народиост и. Ін-
тереси польских і руских урядників одні, з
виімком одноі сирави: я з и к о в о і. Значить, ко-
ли Романчук відмовляе 10 членам коіа роі-
зкіесо, вибраним руекими хлопами, назви ре-
нрезентантів руского хлоиского народа, то не-
мае найменшого права сам себе і членів свого
клюбу так називати. Так і трактуе тих 7 пос-
лів німецка праса. Коли напр. німецка газета
вичисляе послів, що голосували рго або сопіга
якоговнесеня,. то майже ніколи не згадуе рус-
когоклюбу, і коли каже напр. рго були х,
у і коЬ роівкіе, то під тим розуміе і руский
клюб. Часом тілько, коли який Русин голосуя
протів коіа роізкіс^о, то згадуеся про него,
яко сензація.
А про те Романчук говорить про 7 пред-
ставителів 3-міліонного руского народа; ба,
то ще мало: він дуже часто бачить за собою і
20 міліонів закордонних Русинів, котрі про не-
го і не чѵли ніколи. Чи не гумориетика се?!
В. Будзиновский.
П. Куліш про свою справу с Поляками.
В 20 і 21 ч. „Народа" ми падрукували
докѵаіенти про кампанію д. Кулеша в Галичині
в 1882 р. зі своіми найзагальніщими увагами
про ту кампанію. 3 деякими критичними ува-
гами про суть тоі кампаніі, ми обернулися ли-
стовно до д. Кулеша, просючи его при тім, на-
писати про те осібно, від себе.
Д. Куліш уволив нам, з ласки своеі, волю,
присилаючи нам лист. піо отсе й друкуемо.
Відповімо на сей лист у дглыпім числі „На-
рода", а поки що просимо наших читателів,
особливо з російских Украінців, вислухати д-
Кулеша супокійно і, коли кому спотребиться,
відповідати, хоть у „Народі", та теж супокійно
і достойно. Ми самі в богато дечому не годи-
мося з д. Кулешей, та мусимо сказати передом,
що й его діяльність за остатні десятки років,
Тій Уважаемо кпристнокг’зигя' украіэттэті -справи-
ти»!, що вона чіпае самі оёнови" украінства і
силуе провірити ті оенови. Кулешова критика
украінства, страстна і щира, хоть і односто-
роння — то немов лютип холодний вітер, що
може причинитися до очистки того спертаго
воздуха, якого таки повно і в нашій історіі, і
в нашій теперішности. Як звіено, і ми, ради-
кали критикуемо давне й теперішне украін-
ство, хоть з ничего становиека, як д. Куліш.
Отже ми переконані, що еувоставлепе критики
украінства з тих двох а може й білыпе стя-
новиск, перед ширшою украінскоіо громадою, і
може вийти тілько в хосен украинскій справі.
При тім же й справа, зачеплена л. Кулешем
в отсім его листі, стала як раз тепер така пе-
куча, що від розмови про яеі ніяк не відкру- >
титься той, хто, сяк чи так, а шире думае слу-
жити своім землякам. М. Павлин.
Лист до Редактора „Народу" и „Хлібороба"
Виснкопова-жпий Ддбродію !
Питаете в мене про мою справу с Поля-
ками 1882 року, що наробила між Русинами
колоту. Вволю вашу волю, тількі — сопбіііо
кіпе С]ііа поп — ,,ис піеыіі с.лов не викидайте."
Озиваючись печатно в „Народі1, мушу
заздалегідь зъясѵвати, що про мене, яко исто-
рика и этнографа, нема народу в одному ста-
ні; паѵѵеі зхІасЬескі пагогі мені не розумен.
У нас, найдревніщих Русичів, ище в давнезьні
давна проложено доладьне слово: „Горе тобі,
голово, окроме плеча: горе й тобі, плече, о-
кроме голови"... На тому и громадянська рів-
новага руська стояла, що можна було людині
потужноі голови и ручого плеча зьнятись из
грязі хочби й у князі. Оце ж роепочинаю:
Осівсь я буи уві Львові, яко в городі, де
нашій Русі дано право печатати переклади й
пересьніви чужонародьніх творів. Я ж добре
знаю, іцо и о вор у еькою мовою, хоч вона й
пушкинською титулуецьця, не можна висло-
витись так близько до поэтичнаго оригинала,
як стар ору ськ о ю : бо ми аж геть багаччі
граматичніми и реторичніми Формами над Ве-
лику, чи нову Русь, що вродилась від Малоі,
чи староі. А що колись наше боянівське слово
I буде підвалиною и сторожей самобутьнёі на-
; род пости, на втіху, корисьть и чееьть усёму
роду людзькому, се бачимо вже з одного того,
що новоруські миелителі й нолітики вважають-
за достойну своеі имперськоі поваги й потуги
річ — запобігти роздвоеньню літератури руеь-
коі згідно з незлперечнім и невпинимим роз-
Гдвоеньнем руськоі"народнбетйгСила жабо вби-
вае, або розбуджуе силу. И манІФестова-
ним аитагонізмом новорѵшчини с етарорѵшчи-
ною мусимо ііишатиеь. А як міз земляками не
знав я в кого білгаого иилвуваньня в словес-
них працях, дак и не личило мені схилитись
мовчки перед людьми, що, ради якоіеь измеч-
таноі политикою будущини тісьнять віковічний
Божий дар — слово.
Ото ж я й заходивсь коло печатаньня
„Шекспірових Творів", а тим часом виявив у
..Хуторьній Поэзіі", які в страху бувають ве-
ликі очі: що ирибічпики й порадники виеоко-
славііого императора в 1847-му році зробили
з мене, убогого й незначного щколяря, нового
коззцького гетьмана! Там же таки, у тій кни-
жецьці, воздав я достойну хвалу Петру да Ка-
' терині, яко царям еправдешнім, що й само ко-
і зацтво титуловало их „великим еьвітом" /титул
Нгагд-усякі--тйтузя-!)
Отже, дарма, що я виступив під москво-
• монархичпіми „нрикметамп" (так звали козаки
евоі стяги з бунчуками), земляк мій по Волин-
щині, славниіі но всіх сьвітах Крапіевський,
звернув на мою книжечку велику ввагу и на-
пиеав до свого шкільнёго товарища вві .Іьвові,
і що мое слово, колиб ёго Поляки зголубили,
I отверезило б Русинів з их омороку в нолітич-
। ніх и соціяльніх справах. Шановний товариш
I великого писателя завитав до менев убогу ха-
і тину') з ёго листом, и с сёго казусу роспоча-
:) Клеяле газети „Галицкая Ру<*ь\ 1892 Ху, 226, иі-
би я наііняв сьбі вві Дьвінй ділип домлк; а я з моею Дру-
гинею яіетивсь ув ОДЬНІЙ КІйШЛЦЫЙ, у стянніі Е такого ж
убогого Поляка, Юркевича та его мололо: о гзрноі другини.
Коли й такоі речі не знають газетннкн, шарсаючи мое ішъя
на шматьтк, дак чи же да було знати н від □уч-
чйх людей?
— 240 —
лось мое сыгіананьне з галицькими Поляками-
політиками. Всі вони, як и Крашевський, при-
знавали, що роздратували галицьку Русь пере-
вагою своею в конституцій и готові були —
чи сяк, чи так угамуватй міждонарбдьній ко-
лот, на корисьть обох національностей під ав-
стрийською короною.
Тут муіпу сказати, що вже в 60-х роках
я дбав про нетяжницьку долю моіх земляків
серед німещини й польщини, и що в паперах
Милютина знайдено мій нроект підьнятьтя русь-
коі интеллігеньціі в Австриі до рівноваги з іі
сунеречниками. Зявидливий мій принціпал по
Учредительному Комитету, Соловьёвъ, довідав-
піись из моіх лисьтів до Милютина, як низько
ми ёго цінували, почав мене тіснити, а я не
впокоривсь ёго егоістичній зверхности, и мені
дано відставку. Вбачаючи тепер, уві Львові, що
по тім боці импсрсьноі границі воііияти в чи-
новній пустині шкода, став я торгуватись из
галицькими панами-дуками потай миру, чим би
вони поступились Русинам за моім носеред-
ництвом? и вже справа доросла була до того,
що один ис князів (а всі князі-ІІоляки — по-
томки напіих Гусичів) визвавсь нрохати собі
авдіевьціі у цісаря, щобусю справу внотужнити
легальнім робом. Пани готові були на великі
грошові жертви и на вповажливий дьля Руси
компромис, аби задоволені Русини не дихали
на Полщу важкии духом. Я сповістив листом
достойного всякоі шани пана Смольку, що при-
буду в Відснь за іюрадою и негайно иоіхав.
Но тут мовчанка Крашевського на мій
нііітаііші (про неі Ви вже напечатали) смутила
мене, а дорогою прочитав я Краковську газету,
и мені стало розумно, що не так-то легко на-
щим руським родичам, Ляхам, викрутитись ис
тих мреж, у які их заплутала римська полі-
тика, починаючи з Ядвиги та Ягайла. В Кра-
ковській газеті пропечатано папізьку энціклику:
папа самодержавно даруе езуітам стародавні
-фуеькг-добра—перевернені вже в-дпііяцьку-бат,
зилянщину. Львівські дуки-сьрібляники се зна-
ли певно; дознавсь, мабуть, и Крашевський, та
й замовк, соромлячись почитателів своіх, русь-
копольских ііатриотів, так як соромивсь колись
Ян Замойський еплетеноі поза плечима в нёго
самозванщини,
Прибувши до Відьня, завитав я до пана
Смольки в рейхсрат едино черес те, що в нёго
в руках була моя обіцянка. Поважно-довгобо-
родий дідусь нагадав мені мого борзенського
родича своею принадною персоною и ввічливо-
еьтю, но до моеі справи не торкнувся, а реко-
мендував мене надписьсею на картоцьці мини-
стру Зімялковському, яко чоловіка вже обом
знаного. Сей гарномовний сановвик удостоів
мене приятельськоі бесіди про вояку всячьну,
говори в дуже розумно про австроруський люд,
та ми не доторкнулись до речи й тут... Віп
певно ждав, щоб я торкнув іі первий, а мені
первому не чесьть була и неподоба чіпати іі
тепер пісьля папізькоі энціклики. Тут прине-
сено ёму величезну кипу папіру з реФераціею.
Я підьнявсь. Він просив мене на инший день,
як буде вольніщий. Хотілось мені знати, як го-
сударственний муж дивицьця на втаений від
мене сопр 4’ ёіаі. Знов ми пустились ув этио-
графичню розмову. Я дивувавсь практичнёму
постереганьню пана миністра в новій обласьті
науки, втйпавсь ёго красною мовою, та й другу
авдіенцію перебили имперські папері...
Вернувшись у готель, я застав визитну
карточку того князя-ГІолякорусича, що хотів
ирохати собі авдіенціі в цісаря. Та вже тепер
не помогла б и вона.
Я написав и напечатай у Відьні по ні-
мецькій знаку Вам брошурку про Кунцевича й
Рутського, а староруськйй брйгйнал послав пе-
чатати в Дрезден. Не встиг я розіслати с сотьпю
примірників німецькоі брошурки моеі, а вже
прокуратория прислала врядника свого кон-
Фискувати іі. Из Дрездена ж Брокгауз вернув
мою рукопись и сповістив мене, що не може
печатати брошюри, конфисковано! в Відьні
(зіс!)
. От Вам, короткою мовою, вся справа моя
с Поляками року Божого 1882-го.
(Д буде).
Про смертельність в Галичині і еі
причини
ЧОМУ РУСИНИ ТАК ЧИСЛЕННО НА ТАМТОЙ
СВІТ ЕМІГРУЮТЬ?
(Студія статистична).
ХДаліО
Смертельність в Галичині належитъ
до найбільших в Европі; вона білыпа, як
в инчих краях австрійских а два рази
так велика, як в краях Скандинавских.
В самійже Галичині східна, много білыпа
часть еі, де головну масу населеня ста-
новлять Русини, смертельність много
білыпа як в Західній, заселеній Поля-
ками. Теперже в рускій частині Галн-
чини медом і молоком текуче Покуте і
плодовите Поділе, де то „хліб роете на
кілю а ковбасами плоти городятъ ма-
ють найбільпіий степень смертельности,
між тим коли пеурожайні і голі гориЗа-
хідноі Галичини виказують найменіпу
смертельність в цілім краю.
Все то суть Фавти, котрі для нас
Русинів неможуть бути рівнодушні. Го-
241 —
дить ся застаповити над іх н р и чина м и.
Се і зробимо в слідуючих частинах сеі
розвідки. А поки що мусимо докінчити
образ Галичини під зглядом смертельности.
Оджеж з таблиці I. легко мож ви-
міркувати, що у східпій полосі полудневі
округи (Коломия, Станіславів), себ-то
Покуте мають більшу смертельність як
північні (Бережани, Тернопіль, Золочів),
себ-то ІІоділь. Противно в Західній по-
лосі округи полудневі, гористі (Новий
Сонч, Ясло, Ржешів) мають менчу смер-
тельність, як ігівнічні, положені па рів-
нині (Вадовичі, Краків, Тарнів.)
На закінчене сего образу наводимо
10 повітів політичпцх, котрі маютъ най-
більшу смертелыгість і 10 повітів пол.,
котрі мають панмепчу смертелыгість :
10 повітів пол. з найбілыиим коефіціентом
(Табл. 3.) смертельности.
Ч. поряд. Назва округа пол. На 1000 люд- ности умнрае що року
1. Городенка .... 48‘5
2. Залішики .... 47-4
3. Надвірна 46-9
4. Товмач ..... 46*3
•5. Снятин 45-7
6. Коломия 45-0
7. Чортків 44-4
8. Богородчани . . . 44-3
9. Станіславів .... 41-7
10. Косів 39-9 |
10 повітів пол. з иаііненшим коефіціентом
(Табл. 4.) смертельности.
Ч. иоряд. Назва округа под. На 1000 люд- ности умирае що року
1. Ясло 26-1
9. Новий Торг . . . 26-1
3. Грибів ...... 26-5
4. Бжозів ..... 26-5
а. Горличі 26-5
6. Санок 26-9
7. Ряшів (Жешів) . . 27-4
8. Мисленичі .... 27-5
9. Ліманова .... 27-8
10. Ропчиці ..... 28-5
IV. ЕтнограФІя смертельности в Галичині.
Вже з того, що у східпій Галичині
смертельність білыпа, як в Західній, мо-
жемо з цілою певностію зробити заклю-
чено, що серед Русинів умирае пересічно
більший процент людности, як серед По-
ляків: бож Русини стаповлять головну
масу населеня у Східпій, а Поляки в За-
хідній Галичині.
Се показуе ся також з таблиці
5-оі і 6-оі.
(Табл. -5.)__________________________
Відношене народностей в 10 повітах з найбільшою, наименьшею і середною смертельностію, в процен- тах, після стану з р. 1880 На 100 людей було віроіеповід.
греко-кат. римо-кат. жидів
В цілій Галичині: 424 45-6
В 10 повітах, котрі ма- ють найбільший степень смертельности (48-5-39'9)') 74-8 11-0 13-3
В 10 повітах, з серед- ним степеней смертель- ности (33-35 на 1000)-) 524 33-7 136 59
В Ю повітах, котрі ма- ють найнизший степень смертельности (264-28-5 )3) 12-8 81-2
') Гляди Таблицю 3.
с) Повіти ті суть: Броди, Долина, Гуся-
тни, Львів-місто, Краків новіт, Мостиска, Пере-
мишль, Самбір, Старе міето, Теребовля.
3). Гляди Таблицю 4.
(Табл. 6.)
ІІересічна смертельність в повітах з розмаітим від- нопіенем народностей: На 1000 людно” сти уиирае річно
В 10 повітах, котрі зі всіх повітів мають найбіль- ший процент греко-католи- ків (висше як 75%) ') • • 36-4
В 10 повітах, котрі аі всіх повітів мають найбіль- ший процент римо-католиків (висше як 90%) й) . . . . 29-9
В 10 повітах, котрі зі всіх повітів мають найбілыпий про- цент жидів (білыпе як 15%) 3) 374
В 10 повітах, котрі зі всіх повітів мають найменчвй про- *- цент жидів (менче як 5%) 4) 28-8
— 242 —
') Турка, Богородчани, Косів, Снятин,
ііадвірна, Калуга, Старе місто, Яворів, Горе-
деика.
®) Мисленичі, Живецъ, Ліманова, Краків,
Вадовичі, Бжеско, Новий Торг, Пільзно, Бохня,
Величка.
3) Броди, Дрогобич, Тернопіль, Станісла-
вів, Гусятин, Боріців, Скалат, Тярнів, Залішики,
Золочів.
») Краків, Ліманова, Мисленичі, Новий
Торг, Живецъ, Вадовичі, Бохня, Ясло, Бжеско,
Грибів.
3 таблиці 5 показуе ся, що в міру,
як від повітів з пайбільшою смертель-
ностію переходимо до повітів з серед-
ною і наймепшою смертельностію, про-
цент Русинів (греко-католиків) нагло о-
падае, а процепт ІІоляків (римо-катол.)
нагло зростае. 3 таблиці 6. зиов показуе
ся, що чисто рускі новіти, де руска люд-
ність становить білыпе як 75°/0 всеі люд-
ности, мають більшу смертельність, як
повіти чисто польскі, де Поляки стано-
влять білыпе як. ‘)0(І/о всего населепя.
Значить, Русинам припала в Галичині па
долю більша смертельпість, як Лолякам.
Хто би однак на тій основі хотів при-
нпсувати Русинам якнись вроджений
паціопальнпп наклін до еміграціі па там-
той світ, то е;го заключено булоби за-
надто поепііпнс і поверховпе.
В дальших уступая сеі розвідки ио-
бачимо, що колиби у східпій Галичипі
були такі відносини як в західпій. і па
оборот в Західпій такі як у Східпій, то
тогди Поляки емігрували би па тамгой
світ числешіійше як Русипи, а Русипи
тіппілиби ея менчою смертельностію.
В. Охримович.
(Далі буде.)
„Напад за виступ протів радикалів ?“ Поль-
скі й рускі газети подаютъ такий фякт: о. А.
Завадский із Микитинець, мав дня 13. листо-
пада, па Дмитря, на відпусті в Шешорах, па-
рохй о. Тимяка проповідь на темат „згубныхъ
засадъ радикаловъ и безхосепного волоченяся
по ихъ вѣчахъ — якъ сказано в дописи до
„Посланника11 (ч. 22)/') Коли о. Завадский вер-
тав у ночи з ІПеіпор, від о. Твмяка, кілька
селян задержало его віз у Пістини, перед самою
почтою і один з них ударив его ззаду колом
по голові так сильно, що той упав на землю.
Злочинця арепітовано і віддано в руки косів-
скопту судови. Іван Атаманюк з Иістиня мав
сказати явно перед жандармом: „То ся ему
(Завадскому) належало за то, іцо говорив на-
нротів віча." Тут мусимо завважати, що власне
віча то сама найверхніща інстанція і найсвяті-
піа річ для наших селян з усего, що е в на-
іпім радикальнім руху. Таке віче мало бути і
в Пістини. Ми, звіено, нікого пе похвалимо за
такий самосуд, але на случай якби мотив тога
нападу був правдивий, — ми мусимо піднести,
що богато отців духовних виступають протів
радикалів навіть по церквах провокуючо та
так, що в тім, що вони виговорюіоть на ра-
дикалів, звичайно нема і слова правди.
Наших нрихильників-селян. або й таких,
що тілько критикуютъ лихих попів, вони
прозивають остатними словами, перед ли-
цеи усеі громади, та нереслідуіоть і по-
нижаютъ йіх на кождім поступі. Взяти з
попіти „Хлібороба11 чи яку посилку до таких
селян, та знищити йіх — се звичайна про-
яви між нонами-противниками нашими. Ми
зовсім но бажаемо від наших пан-отців,
щоби вони приставали до нас для оборони на-
роду відусякоі кривди, — таке діеся тілько в
цівілізованих стороиах, до котрих нашій варвар-
скій Галичині далеко,—не домагаемося від них
і того, щоби протів нас не виступали, тількож,
бачиться нам, маемо новое право домагатися
від них, щоби вони робили се достойно, з по-
розумінем і пошанованем противника. Зрештою,
ми думаемо, що позаяк наш рух е політичний,
то пони мають досить міеця і нагоди, виступати
протів него поза церквото. Уводити в церкви
політичну боротьбу — і'еуміетно тай небес-
іісчпо для самоі віри й попівства. Всяка роз-
этова з противпикоэт повинна йти в ріввпх умо-
вах для обох боків. На се міеце на всяких збо-
рах, по за церквою, де й зачепленому вільио
говорити та боронитися. Яка ж може бути ді-
скусія про таке в церкві, де нікому не вільно
обізватися слбвом? Адже ж у нас не Франція,
де за провокуючі напади попів на переконаня
публики по костелях, тота публика иноді вже
відповідае йім тутже не тілько словами, а Й
Формальним штурмом на попів I Ми вже не ка-
жемо про те, що напад па кого тоді, коли чо-
ловік певний, іцо ему пе відповідять, просто
неблагородний, — а вкажемо на те,.що так
будиться в селянах протів себе тілько зліеть,
що певне зробила свое і в сій сумній нагоді.
Та на всякий случай ми не радимо нікому ви-
нувати за се саму справу, що з такими суэіпи-
ми проявами не мае нічого спільного.
*) „Дѣло* цітув тлк: „безхосенного нхъ волокитства’
по вѣчахг,*
Е. Л. Дуже ііерепрощувмо: відпало в остат-
ній хвилі певне буде в ч. 24.— В. Л-ский. В ч. 24»
Видавець і відвічальний редактор Михайло Павлин. — 3 друкарві Михайла Білоуса в Коломиі.
Коломия 22. л. декабря 1892.
Ч. 24.
Нк III.
I
«
Впхпднті. 8. I 22. л.
ііождогп місиця і н<>-
пггуе м рік :
в Аііетро Угпрщнні 4
гузі'Д. а дли ааграпяці
8 рубл., 12 Фроііків, 10
марок або 2‘,г долира.
Одно число 20 ир.
«у %
орган руско-украінскоі радикально! парт и.
й Адмініетраціл
пн ул. Гетманскій
Редакціи
•1. 607.
Ж
літературноі мови, — а молодорусипи
Галицко-рускі радикали перед россій-
скою публікск.
I. (Допись)
' Пстербург, у падолисті*).
Зі всіх славянских краів, Галичина
без сумніву пайменше знакома російскій
громаді. Загал знае, що це край „рус-
скій/ що живутъ там „Русини", котрих
мереслідують Поляки — тай тілбки. Да-
леко мента частина публіки чула, що
там ведеся боротьба межи двома партія-
ми — „старорусипами " й „молодоруси-
нами" ; ця частина пересвідчепа, що Ро-
еіяне повинні „сочувствовать" старору-
синам, котрі-ді а „настоящіе русскіе", а [
відноситись ворожо до молодорусинів, яко і
„порожденія" нольскоі інтриги. [
Ще мепыпий гурт думай, що старо- ।
русинами звуться ті, котрі прямують ДО
сполученя з Росіею й до православія, |
коли мріею молодорусинів а якась окрема
од Росіі „Хохландія" ; що старорусини
пишутъ „галпцко-русскимъ нарѣчіемъ",
мало чим одрізняючимея од россійскоі і
*) ІТІ. А втор звиияеся за свою украінску |
мову, котрою отсе иише в перше. Ми умвсне
не тикаваю в ній і букви для того, щоби мову
нершака з Росіі можна було иорівняти з новою
наших галицких иисателів, щс здавпа пишутъ
по укруйінски, — навіть все-учителів Галичан
в украйінскій мові — „спеціялістів", як д.
Лосун і инчі, що розказують у „Зорі,“ як не
писати Русинам та роблять се такою рутенщи-
ною, таким шкаралуиництвом у Формі й змісті,
що просто сором за таких „спеціялістів." Що-
ж казати про „дрібноту" галицку, та ще таку,
що пише про саму порожнечу ?! Ред.
розвивають якесь кумедне нисьмснство
на „хохлацкій* мові, котре, звіено, не
мае будущини, а коли ще якось держить-
ся, то тільки завдяки польскій запомозі
та австрійскому правительству.
Таких, котрі-б хоч трохи були зна-
комі з дійсним станом рускоі справи у
Галичині, не пабереся в Петербурзі й
десятьох, тай з тих більшіеть належитъ
до слаізяпоФІлів, котрі всі дивдяться на
галицкі -відносини очима своіх приятелів
— львівских москвофілів. Ліберали ро-
сійскі, котрі (крім д. Пипіпа) дуже мало
зацікавляються справами славянскими
взагалі, а галицкимп щс меньше, не чи-
таютъ видамъ славяпоФІльских, де тільки
и можна подибати иноді яку віетку з Га-
личими, а через те майже зовсім про неі
не відають**. Під впливом традіціі, вони
по декуди відносяться прихильпо до
украіноФІльства, котре лічитьея (те ж
по традіціі) рухом дуже поступовим і
демократичним; але прихилыііеть та до-
еі виражалась у них (знову з виімкою
д. ІІипіна) хіба тільки яким тостом на
вечерях в память Шевченка, аранжова-
них що року петербурскимн „столпами"
украіноФІльства.
Про нову еволгоцію серед галицкоі
суспілыіости не чув ніхто у Петербурзі.
Справами Галицкими інтересувався
тут тільки невеличкий кружок студентів
Однісенька газета — День., в котрій
була віетка про засновини радикальноі нартіі
(подана однивг з дописувателів „Парода" —
автором „Десятилітя царюваня Александра Ш.“)
— тут мало росповсюжена й не мае жадного
вплнву.
— 244 —
— украінофілів, котрий майже увесь на-
ложить до ирихильників руско-украінскоі
радикально! партіі, радо чнтае „Народа
та слідить за ходом боротьби галицких
партій. Ало иіхто з цй;і молодіжі не за-
ходився коло того, щоби познакомити ро-
сійску громаду з Галининою. А зробити
цс було б можна, позаяк деякі часописі
радо б напечатали невеличку стати про
галицкі справи.
Нарешті недавно прийіхала у Петер-
бург людипа, докладно знакома з Гали-
цкими відносинами, котра вводилась ви-
толосити приватний відчит про Галичину
па корйсть голодно! людности неврожай-
ітих губерній. Хочай_д. 5. Е. мав дуже
важке завдане:, позаяк мусів вдовбльнятіГ
слухачів-Украіпців, котрі вже дещобули
знали й слухачів-Россіяп, котрим про
все треба було починити „съ азовъ/
одначс відчит випав дуже добре, так, що
д. X. Е. мусів его повторити ще раз, за
тиждепь.
В своім відчиті д. X. Е. подав огляд
іеторіі рускоі Галичини од кінця мипув-
іпого столітя, схарактерізував цілий су-
енільно-лг'ературпий рух галицкоі гро-
мади, виказав, що обі старі партіі, то б то
москальоФІли й народовці тепер крім мо-
ви вживаиоі в літературі нічим майже під
взглядом папряму не одрізняються, па-
решті сімиатичпими барвами змалював
еволюцію радикально! партіі, коротко
розказав про іі заслуги під взглядом по-
^літичним, суспільним і літературним. Ми
не помилимось, коли “скажёмб/Лцб цей
відчит був иеришм нравдивим словом,
котре почула про Галичан нубліка ро-
сійска од часу звіепих статей М. Драго-
манова. Але відчит д. X. Е. не міг зро-
бити великого впливу, позаяк був впго-
лошеиий в приватній салі. перед певелич-
ким гуртом слухачів, нереважно молодіжі.
Далеко білыпе значінв мають дві ста-
ті, котрі майже рівночаено появились у
Петербурзі. Маемо на думці гарнустатю
д. Костя Арабажина и. з. Г а л и ц к о-р у с-
с к о с л и т е р а т у р и о-о б щ с с т в е и -
ное движеніе в томі Ѵ[[. а. Энци-
клопедическаго Словаря Брокгауза й
Ефрона (ст. 913-922). та Новое дви-
ж е н і е с р е д и р у с с к и х ъ г а л и -
чанъ у ноябрскій киижці „Вѣстника
Европы", підппсане буквами I*. Я.
Ми певні, що редакція „ Народа к
сама обговорить обпіирпіще ті статі, з
огляду на йіх значінв, — про те не бу-
демо над ними тут довго розводитися. а
обмежпмось тільки деякими загальними
увятами.
Д. Р. Я. розказуе іеторію радикаль-
ного руху в Східній Галичині, обясияи
значінѳ й ролю руско-украінскоі ради-
кально! партіі в політичнім жити» краю,
та наводить головні точки іі програми.
Стати написана дуже обвктівно, суповой-
по й осторожно: хочай дао вона багато
нового російскій нублиці, одначе не в
повна, позаяк д. Р. Я. не говорить май-
же нічого про праціо радикалів па пиві
’письмёиства ~й йаукщ про ілгкликатгий:
радикалами рух жіночий і. т. п.
Натомість в статі д. Арабажина ма-
емо повну й викіпчепу картину галицких
відносип. Він росказуе подрібно іеторію
політичних, суспільних і літературних
змагань галицких Русинів од кінця ми-,
нувіпого столітя до сьогодпііппього дня;
далі дао повну й крнтичну*характсристи-
ку всіх папрямків галнцко-руск.оі суспіль-
пости, а нарешті переходить до руско-
украінскоі радикально! партіі. Д. Араба-
жин оповідае про іі заеновипи. іі відно-
сини до ипших партій, про іі працю по-
літичну й літературну, про вплнв нажі-
поцтво. про ролю радикалів підчас звіепоі
„угоди" і т. и. Д. Арабажип відноситься
дуже пеесімітично до діяльноети двох
старших партій і е переевідчешій, що
^Йльки^руско-ук]та,інска радикаявпа партія^
приносить справжшо корйсть рускому
народові у Галичині. Праця д. Арабажи-
иа написана талантливо й сміло і читай-
ся з велпким інтсресом. Вопа без сумпіву
мати ме великий внлив, позаяк кожиий.
хто тільки схочс познакомитися з Галини-
ною, перед усім візьме в руки „енцікло-
недііо," яко (ідиис джерело інФормативне.
Яри нагоді можемо донести читателям
„Народа," що иезабаром у Петербурзі
появиться геограФІчно-етпограФІчпа пра-
ця, в котрій про Галичину говориться на
' підставі статі д. Арабажина і річників
! „Народа."
і В. Л—ский.
I
I ----------
•— 245 —
Славяне в Австрійскій політиці.
(Конецъ.)
Я не хочу вдаватися в подрібний розбір
історіі внутрішннх австрійских відносин за
тих послідних кількадесять літ. Ви знаете еі
самі дуже добре, бож вона записана у вас
чорними красками на карті вашого народного
розвою. Оден тілько Факт я хочу сконстатува-
ти. Хочу зазначити, що схарактеризовані мною
подіі не принесли для нікого хісна, ні для о-
дних ні для других. Одноі австрійскоі націі не
витворено, бо стояли тому на перешкоді зма-
ганя Славян, що мов куля повисли при ногах
австрійских централів; — не витворено також
звязку Федеративного поодиноких націй з повни-
ми йіх правами, бо сему стояла на перешкоді
історія, стояла могуча опозиція шасливих геге-
монів. Не приставши ні тут ні там, австрійска
держава, гляділа через ввесь той час за при-
родним уладженем своіх виутрішних відносин,
однак безуспішно ; корабелъ еі внурішноі полі-
тики холіхавсь без еталого приюту на розбур-
ханих хвилях національних антагонізмів, ляві-
руючи між псевдо-національним Австрійский
централізмом, і псевдо націоиальним Федералі-
змом. I одного і другого він обминав з жахом,
бо правдива повна автономія національна і
правдивий рішучий національний австрійский
централізм — се справді Сцилля і Харибда
для Австріі.
Якіж відносини нині? Нині відносини в
основі не змінилися, а однак здаеся, що на-
ближуемося до початку кінця. Всюди починае
рватися і тріщати, антагонізми заострюються,
нерви дріжать в несупокою. На овиді нашого
політичного житя виринають поводи явища, ко-
трі вішують іншу будучність, явища, що ка-
жутъ нам ждати вже в недалекій будучности
рішучоі зміни. Я хочу зазначити тоті явища і
вказати сесі признаки іншоі будучности, а зро-
блю се, на мою думку, найкрасше, коли вкажу
на послідні подіі в думі державній, в тім зер-
калі, в котрім еп тіпіаіоге відбиваеся полі-
тичне жите усеі нашоі держаии.
До недавна мали ми там ііолітику „ѵо'п
Б’аіі 20 ЕаІІ.“ Сказано, що правительство буде
глядіти для себе білыпости так як в данім слу-
чаю зложиться. Мимохіть приходить на думку
питане, ще се за сила уряду, котрий не мае
ні одноі так могучоі партіі, на котрій міг би
постійно опертися? Бо і щож значить „ѵоа
Еаіі ко Еа11“, як не помішане всіляких тенден-
цій, ріжнородннх змагань так, що в ннх не
можна найти ні одного засадничого тону ? А
остатні подіі парламенту, то справді жива ілю-
етрація сего не здецидованого, не гармонійнрго
стану. Парлямент послідних місяців подобай на
якесь путпурі, зложене зі всіляких пісень, і
буржуазних і дрібнопромислових, і централі-
стичних і псевдоавтономічних, і національно-
державних, словом всіляких. А правительство?
правительство подобало на того дірігента, що
мовчки позволив співати, як хто хоче „а вже
з того, мовляв, щось вийде “ Так виглядае
природа перед рішучою зміною, коли всі еле-
менти в руху немов борються з собою а чоло-
вік стоіть безрадний, не можучи запанувати
над розбурханими силами природи.
А зміна наближуеся вже скорою ходокъ
3 помішаного путпурі починаюгь вибиватйся де
далі острійші тони. 3 одного боку чути що
раз голоснійше звісну вісню „О сіи гаеіп Ѵа-
іегіапй1* — з другого вибивають ся на верха
що раз дужше проскрібовані опініею офіціяль-
ною молодочехи з йіх правой державним.
Екетремні партіі берутъ верх в парламен-
тъ Моральними нроводирями стаютъ Німці цен-
трали і Німці націонали, а зі Славян Молодо-
чехи. Давні псевдо автономісти сходятъ на дру-
гий плян. Найліпіпе се видно на клюбі Гоген-
варта, котрий колись мав безперечно колосаль-
не значіне. Нині він труп політичний, ні, ста-
рецъ, котрому ослаблене замикае уста а п<>лі-
тична оспалість стулюе поводи новіки до вічно-
го сну. А прецінь же клюі сей в немов олице-
творенем давних нездецидованих течіів, коли-
іпнього псевдо автономізму. Чи отже втрата
значіня сего клюбу не значить, що вже набли-
жаеся хвиля рішучоі зміни а всякі іісевдо-авто-
нонізми належати повинні хіба до археологі-
чного музею иолітичного житя в Австріі?
Побіч Гогенвартівского клюбу тратить
також значіне і коіо роізкіе з своею солідар-
ною боротьбою о приватні інтереси, — каріе-
ру единицъ; той репрезептант політики, що
стараеся о привату, а не о політичві сістеми.
На послідок згадати треба про обжало-
вано міністра Шенборна і упадок ческо-німе-
цкоі угоди. Оба еі Факти найважніщі з поміж
усіх подій остатного часу в Австріі. Вони та-
кож е доказом, що питане національно в Ав-
стріі не загоіти адміністраційними розпорядже-
нями, що его не убити проблематичпими уго-
дами, коротко кажучи, що се питане не льо-
кальне і другорядне, але питане основне і за-
галыю державного значеня, питане державно-
— 246 —
констітуційне, питапе, котрого розвя.зка лежитъ
в зміні усеі констітуціі.
Так само як в парляменті, так і поза
парляментом берутъ верх течіі крайні. Я на-
гадаю тільки зйі.зд в Реці і побіду партіі Стар-
чевича, невдоволене з угоди у Русинів і мо-
ральний зріст радикальноі партіі і т. п.
Ось се тоті Факти, товариші, котрі иро-
рокують, що стоімо перед рішучою зміною
внутрішних порядків нашоі держави. Я думаю,
що Фактів сих доволі. А Факти тоті пагадують
нам, що більше ніж коли перед тим ми повин-
,ні тямити на слова Бакуніна. 3 поза темряви
цілих десятків літ здаеся его голое кликати
до нас: „Славяне! станьте до рішучоі оборони
вапюі національно! автономій Рік 48 ви заспа-
ли, незабудьтеж хоч тепер, що ваш обовязок
постаратись о такі порядки, котріб дали мо-
жніеть для вас свобідного національного розвою!"
В тім лежитъ товариші і наша роля іето-
рична, роля поступовоі молодіжі славянской
То иевно, що теперішні партіі славянскі, те-
перішні старші поколіня наші не в силі зрозу-
вііти сітуаціі, яка тепер витворюеся в Австріі,
Вони просто не спссібні до такого рішѵчого
розуміня питана національного, а се видно між
інщим і з сеі мовчанки, якою вони прйвитали
рішучі постуляти нашоі програми.
Однак, товариші, я думаю, що се не спи-
нить нас іти по тій дорозі, яку вказуе паи
природний розвій наших народів. Я думаю, що
хоч непризнані і иромовчувані старшими, ми
вспіемо таки простежити путь для зеднаня
сімпатій для пашоі програми в широких ма-
сах австрійского славянства, I в тій надіі, що
коли нас покличе іеторія, ми стапемо готові
до сеі іеторичноі ролі, яку вона нам вказуе, я
пю сей тоаст з окликом: „нехай жие иоступова
молодіж славянска !“
Евг. Левіцкий.
Нагадаемо, що ся промова сказана була
ше 6 серння с. р. Остатка сесія віденьського
парламенту вновні потвердила слова ш. бесі-
дника. Ред.
Про смертельність в Галичині і сі
причини.
(Далі.)
Вже на сім міеци мусимо з того взгля-
ду скоистатовати слідуючі Факти. Напе-
ред показуе ся, що в чисто руских по-
вітах (то е, ще найбільпіе руских) коеФІці-
ент смертельности, (хотяй сам в собі ве-
ликий і більпіий як в чисто польских пові-
тах), все таки менчий, як в цілій Всхід-
ній Галичині, а особливо в тих повітах,
де елемеити напливові, Поляки і жиди,
становлять значний процент населеня.
Бож в чисто руских повітах (де населенъ
руске становить більше як 75 °/0) умирае
річно пересічно 36’4 на 1000, коли між
тим в цілій Всхідній Галичині умирае
37 на 1000. 3 того виходить, що людніеть
напливова підносить коеФІціент смертель-
ности : де більше людности чужоі, нап-
ливовоі, там білыпа смертельність. Тим
П0ЯСНЯ6 ся той ФЯКТ, що в чисто руских
повітах смертельність білыпа якв чисто
польских: бо коли в ІО найбільпіе руских
повітах Русини становлять тілько всего
населеня, а людніеть напливова 82-75 °/0
становить аж 25—18 °/0 то в 10 найбіль-
ше польских повітах Поляки становлять аж
98 — 90 °/0 а людніеть напливова тілько
10 — 2 °/0 (Порівпай Табл. 6.) Дальше
пояспяе ся тим також той Факт. що в
найбільпіе смертельних 10-тьох повітах
людніеть напливова становить аж 25 °/0,
а в найменче смертельних що пайбілыпе
7 °/0. (ІІорівн. Табл. 5.) Пайліпше однак
показу'-: ся нскористний внлпв людности
папливовоі на степень смертельности на
жидах, а іменпо на прямім відношеіпо
проценту людности жидівскоі до степени
смертельности.
Чим більше жидів, тим більша смср-
тельиіеть. В повітах пайбілыпе жидів-
ских смертельність дуже велика, в пові-
тах найменче жидівских смертельність
доволі мала. I відворотно. В повітах, ко-
трі мають иайбілыпу смертельність, жи-
дів два рази тілько (а навіть більше),
що в повітах з найменчою смертельнос-
тію. (Порів. табл. 5 і (>).
3 всего висше сказаного випливае,
що вплив національностей на смертель-
ність (в Галичині) належитъ від того, о
скілько дана паціопальніеть вистунае
яко напливова. а о скілько яко туземца;
або інакше, о скілько національніеть
якась виступае. яко визискуюча, а о
скілько яко визискувана. В той спосіб
квестія етнограФІчна вводить ся на
економічну, Жиди всюди, в цілім краю
творять людніеть напливову, визйскуючу :
247 —
томѵ всюди, чим білыпе жидів. тим бі.ть- ;
ша смертельність. Всхідна Галичина мае :
два рази тілько жидів, що Західна, або !
і ще білыпе. Тим то у Всхідній Галичині ;
смертельність далеко білыпа як в Захід-
ній У всхідній Галичині Поляки тво-
рять клясу иаиуючу. напливову а Русини
творять загал людности мужицкоі, ту- ;
земноі. визискуваноі. Противно в Захід- !
ній Галичині Русини не творять кляси
наиуючоі, напливовоі: і там суть міпіані
повіти, де нобіч людности польскоі е і
руска, але там суть рускі села п о б і ч
польских сіл, рускі мужики нобіч поль-
ских мужиків, а не так як у Всхідній
Галичині. иольскі двери і міста и а д
рускими селами, польскі пани над рус-
кими мужиками. I се друга причина,
чому'у Всхідн ій Галичи-ні- ,далеко білыпа
смертельпість. як в Західпій. Повіти, де
мужики рускі жиють нобіч мазуреких,
Сопч, Ліско і
смертельність
В. Ол-римович.
як Грибів, Санок. Новий
т. д., виказують найменчу
8 цілого краю.
(Далі буде.')
Неправда - не просвіта.
(Конецъ)
Д. Чайченко каже, що такі пиеателі, як
Квітка „пишутъ не про те, що снравді е. а про
те, піо мо же бути“. — і в тім вартість йіх
писано. Се сказано не зручно. Всякий може
відповісти, що те, що може бути, може й не
бути і що значить такі пиеателі видумують
речі пѵсті. Д. Чайченко мусів сказати, що та-
^-иж^ѵя^Квіхка,. росказуютк мро-^-щю^-б^ ^го^бщАп^чистгйЧфавді.’трйа
справді оу в а. хоч не ненремінио з так само рОбити й у писанях для простіщих
одною невного людипою. Напр. таких ; людей, бо й нростий чоловік теж людина, к«-
людей. що і так точка в точку жили, думали, тру треба гпапѵнати. Не треба пі дѵ р и-
говорили, помирали, як ті люде, котрі ояисані ! т и е і н е п р а в д о ю. н і п о т а ю в а т и в і д
в оновіданю про Марусю, не бѵло ніколи. Але 1 „ „: ,, п „ ,, ,
ВСІ Т1 нригоди, ВСЕ думки, ВСІ
які там описані, трафлялись
в тисячах людей — і Квітка
до купи. Таким робом Квітка не видумав сво
іх Марусь, а створив йіх з
почутя людскі.
і трафляють ся
ТІЛЬКО ЗВІВ ЙІХ :
дійсних, живих '
людей. От через те таких нисателів, як Квітка .
й вірно звуть грецким словом ноети, то б то ;
значить по нашому т в о п ц і, звідки писана йіх
звуть п о е з і н ю.
ЧерійГтё такі твори навіть цікавіщі, ніж
оповіданя про одну, чи там кількох дійсно жи-
вших осіб. Бо що з того, що яка там одна, чи
пехай десять осіб так то, чи инакше жили в
певиому селі ? А другі живутъ инакше, а ми
живемо инакше, - може сказати всякий. Тим
часом добре оповіданн поетичне показуе нам
жите, думки й почутя тисячів людей, в тім чи-
слі дуже часто й нае самих.
Поезія робить таке ж саме діло, як і на-
ука. тілько трохи инакше. Наиримір: схоче
ученип чоловік нізнати, як у якій краіні пово-
дить ся робітним людям. То він купить, узяти
не одного робітника, а тисячі, — чим . більше
тиэіліише, і довідатись, скілько вони часу пра-
цюють, скілько зарабляють, скілько хорують
на які хороби, в яких хатах живутъ, скілько
податків платять і т, п. тай вивести сере-
дній рахунок, під котрий більше або менче
підходить усякий робітник, А иоет, подивив-
шись теж на велику купу робітників, словами
змалюе нам і хату і йіду й приводи житя ро-
бітницкого, та ще додасть думки й почутя се-
реднього робітника в тих иригодах. Додано,
що добрйй маляр, — те ж поет но своему, —
може ззіалювати самиіі вид робітника, так що,
глянувши на него, кождяй зрозувііб жите его й
душу его. 3 сего видно, що поезія так само й
иожиточна, як і наука про громадске жите.
Нодібне мусів би оиовісти д. Чайченко. I
він би може й оповів так, якби иилыііще по-
працював над своею книжкою, та заглянув у
чужу. науку про ноетів, а не розбивавсь дум-
кою найбілыне про те, щоб хоч неправдою
збудити іі наших людей ненависть до чужихі
На останок ми мусимо спомянути ще о-
дну хибу в книжці д. Чайченка, бо та хиба
виходить, як і другі, від того ж, що він не
новажа нростих читателів, так як уче'пих. Ми
вже вище патякпули, що Квітка напр. не ба-
чив у кршіацтві та рекрутчині лихого, а вва-
жав йіх за добре. I богато таких хиб знайде
' ся в писанях Квітки, як пильно до них ири-
дивитись. Не може бути, щоб д. Чайченко сам
того не бачив. Але на що ж він намапював
нам Квітку. мов якого бога пресвятого та без-
грішного? В писанях для людей ученіщих так
' тепер не роблять, але коли роеказують про
< якого главного мужа, то показують ' его до-
Коли товариство „Просвіта" не буде дср-
жатись такоі думки, ввдаючи своі книжки для
нашого народу, то тим більше буде треба но-
вого товариства, котре б твердо стояло при сій
думці.
>. мая 149?.
М. Драгоманов,
— 248 —
П. Куліш про свэю справу
с Поляками.
(Конецъ.)
На Вашу ввагу про моі’трі хиби в цій
справі відкажу, при сій нагоді, також коротко.
I. Не можна було мені занедбати „всяку
надію на іцо-нёбудь нутыіе від Поляків для
украінськоі (як Ви іі звете) справи “ Поль ска
інтеллігенція в Киёвіцині й Волинщині нерва
вказала мені дорогу штудованьня историчніх
документів и рашіеіпікбіѵ. Знаний Сьвідзінський,
задьля мене, носилав Костомарі в Саратов де-
сятками археограФичні томи, та, на біду Вели-
ко! й Мало! Роеіі, Костомара своею розумовою
ретортою вицідив з них тільки політичню отру-
ту, під назвою „Богданъ Хмельницкій/ у чо-
тирох пуздрах, рекомих виданьнях. С тогож
самого матери ялу, с прибавкою нилноі праці
та незнанвх Костомарі друків- и руковисних
джерел*) я виробив иішіого Хмеля Хмельни-
цького. Проклін ёго від жінок, дівок и цароб-
ків, и досі ваготить над ехидним, іудинськи.м
козацьким ділом, ехидниім однаково и за Хме-
ля Хмельницького, и за Мазени, и за Гонти;
так само, як у новорушчині, чи в Московщнні,
за Косолапа, Разина й Пугачева. Отже, ще
тогді, як я, сьліпуючи, брів но сьлідах Косто-
шари, мою Фанатичню имитацію кобзарським
думай, під назвою „Украіна аж до батька
Хмельницького/ Михайло Грабовський так у-
нодобав, — а нисав я іі в нёго над кабинетовъ
— іцо іпирокі вивиски з неі іюльскими літера-
ми носилав до Крашевського в „Аііюпаешп"
и той вельми хвалив их, та боявсь друковати,
„аЬу піе пагаліе (мовляв) павгуі рпЫіехповсі.*1
Нехай хвалу диктувала им обом и антимосков-
ська політика; но скількі я ні нрениравсь из
Грабовським печатію й листовні», скількі ні
Фантазував а Іа Ковіошага в таких школяр-
ських творах, як „Повѣсть объ Украинскомъ
Народѣ11 и в самін „Основі/ Грабовський зо-
стававсь моим другом Де іасіо, и неред самою
счерьтю кликав мене в ІІартаву на'таку по^
саду, яку навпосьлі дав мені ворог Поляків,
князь Черкавський за’ дно з Милютинимі Про
Свідзінсысого, Эдуарда Руліковського, обох бра-
тіи Головннськнх, Арцішевського, проФесора
Зіновнча и багатёх ишпих Поляків интелліген-
тів мушу сказати те ж саме, з добавкою, то я
не був достоен их іцироі дружелюбности, пе
знав ій ціни, не вмів нею кориетуватись. Скажу
білыпе : наша Мала Росія, ко-іюльскій Пкгаіна,
не дала мені ні единого такого приятеля, дар-
ма що давала часом и гроші на моі виданыія,
— давала гроші и робила их ненавидною мені
иідмогою... Тут, ради паралели, згадаю між
*} Чи знаете Ви ее, ііг» деииі джерела »« таилеиі
клтадогов в усіх чотирох виданьнях „Богдана Хмсльнацьво-
го'1 буди в иего нечитані, а такі, як Раеіа 8іаііів)аѵѵ:і К<>-
піесроівкіе^о 2 К-какапіі (під Переясдавои 1630 року)
він пропускав мимо себе, почиваю*!» ліинво на «воіа ла-
ирах ?
; репрезентантами новорушчини Плетнёва, друга
Пушкина (іцо силкувавсь бути ёго аііег его
водьні слави своеі) 2) про. Тимоія Аксакова и
его сипа Константина, про Катенина, граФа
Ѳлексія Толстого и Владимира Жемчужникова.
Се були такі люде, и вчинки их, що-до-мене,
і були таківеькі, яких не дознав я, та й не чу-
і вав ні но сім боці політичнёі прірви в нашій
і Малій Роеіі, ні по тім. И Ляхи, и так звані в
і украіноманів Москалі білше робили дьляукра-
• інекоі (староруськоі) справи, н ради мене ли-
і чно, и ради всякого, хто стбяв у нас, а навіть
і иноді іі нестбяв того. Чого ж се так ? Того,
і іцо их предки давно були государниками й
културниками, а ми й досі такі варвари в на-
\ шім письменстві, іцо прославляемо пъяну різа-
нину й руіну прозою й віршами.
Відновівби Вам и на соціяльні Ваші ввати
що-дО нанів Ляхів, та се річ довгелезна...
II. Читаючи Вашого историка Качалу (іцо
багацько повитягав мовчком да тихцем з мо-
еі /Исторіи Возсоединенія Руси)/занотуваіГ я
собі про случай от-іцо.
Стр. 19. ІІерекручене розуміныіе сусиіль-
ности. Качалі здаецьця идилично, іцо мужики
не кривдили панів, або кривдили вельми мало:
бо про мужицькі кривди й не занкнецьця.
Чого ж мужики, в огулі своім, були луччі’д
панів ? Перш роз вяжи мені се нитаньне, а
тогді пиши й про панське законодательство.
Сурова конституція краковського сейму 1543
року виявліое, як трудно було панам орудува-
ти своіми добрами; Качала ж тут бачить по-
сяганьне дідичів на мужицьку волю, на пан-
ський захват мужика в нідданство. Слова по-
становленого на сеймі нрава виявляють, іцо ро-
бив с пансм хлібороб. Не іцо й уродило сю
конституцію, як мужицька кривда. Замісь ка-
рателного права за бувалщипу, пани, ехрегіеп-
ііа боеіі, вхопились тут за остерегательне на
будуіцину. Идиллики вбачають у сеймовому при-
суді панське деспотство, а не самооборону чле-
нів асеоціаціі труда с тим, іцо политична еко-
номія розуміе під словом к а и и т а л, а нроти
неі мужик усюдй ііровинюнав и провиніовати
ме первий. Коли б мужик, а не пан, зробив из
своеі практичнёі логики Ѵоіишіпа Ьермш, булаб
се кричма кричуіца логика кривди. Но мужики
мовчать у нисьменах, и мовчаика их дае гу-
манистам цовну волю ораторствувати на ко-
рней ь первобутнёго варварства в боротьбі ёго
с ирогресовою культурою. Люде культурьні
ііевно мали евоі панські пороки, як і мужики
— мужицькі. 3 якого ж розуму пороки вар-
варські були не такі шкодливі ? Одні будували,
дрѵгі рунновали, як у буйних речах, так и
в дрібненьких: се ми бачимо по селах и хуто-
рах своіми очима й тевереиьки. Чого ж би з
руішіиків було—білше користи, ніж из буді-
вників, етроітелів порядку, кукібників? И коли
строітелі довели діло до такоі біди черес свое
Плетнёвъ нені розаазукав, іцо Пушкии гокорив
ёму не раз : хотів би бути тобою, такив у всеау
тн, и нічнм біліпе.15
24!) —
і в Малій Росіі, та, виоваю, и в аветрійській
Русі, — таких, що и широко цроеьвіщені и
но-евангельски нрихильні до чорного людѵ и
готові великими жертвами й нрацями двигати
ёго з моральнаго упадку й темнота. Коли б
Дубелт, пройдисьвітка- нянька нанёняти Орлова,
не бовтнув ёго устами, мов козел у воду, не-
ред царей Миколаем, царей ляканим и дома
й у Полщі, що якийся Куліш якось оз°авсь
козацьким гетьманом •’)> — мн самі, я, Біло-
зерський, Маркович, Костомара, Шевченко,
Гулак своім проповіданьнем братерськоі при-
хилности до меншого брата,, до труждающихся
и обремененних, прославили б не одного дуку-
сьрібляника між козацькими потомками а), як
сёму доказ мав я сам онісьля на двох панах-
земляках (та мушу на сей раз іютаіти их ви-
сокодворяньскі прізвища, но пословиці: Ко-
гвіпа 8ііпС оіііова). На доказ можливости гли-
бокого ночутьтя нравди й чоловічности серед
людей багатих и нросвіщених ширніе всякого
пролетаріата, доволі буде вказаги на давне
вже зникнёньне в АнЕаіГкренацтва и на не-
давие; воистину славне діло Царя Освободителя,
котрого самі нани-дуки поставили серед себе
високим сьтягом великодушности.
Знаючи мужика дома, який він есьть
огулом, я пійшов би в заклад из Вами, лю-
бий и шановпий добродію, що скорпіе здобувби
між папами десятой тисяч рублів на народьне
діло (аби не перебила мого заходу пані Ду-
белтівна та иапі Орьлівпа, шановні внучата
славних підиорин Миколаёвого трону и оте-
чества), здобув би скоріщ ув одній околиці,
апіж хто инпіий. при тих же обставинах, між
аіиліініами мужиків по яеій Малій Росіі. Руси-
нам, орудникам друкарыіі и товариства Шев-
ченкового имени, не личить уповати на тих,
що не спорудили нічого такого. Полтавська
нані Милорадовіічка. мало того, що поділнлаеь
ерошима з убогими земляками, та ще риску-
вала попастись и в собачі зуби нового Дубелта
з ёго новим Орловим. И коли б не мовчанка
КрашСвського та не напізька энціклика, вірую
й досі, що пе тисячами лічено б гульдени, як
плескали нетяги-газетпики, ^а йійліонами,
та й було б за що й про що польский панам,
руським иотомкам, принести таку жертву на-
родьній Немезиді, що погрожуе Ііолщі ш часів
Болеелавовських.
По сій же мові та буваіітс здорові, и
нехай вам дініомагають усі трі моі богині-
музи, Кліо, Евтерпа и Мельпомена.
ІЦиро нрихильивй до Вашоі спаеснноі
нраці
Куліш Олелькович Панько.
Р. Б. 1892, агіеяця листопа-
да 9/21 з Ганпиноі Пустини
У вага: Відновідь па сей лист буде по-
міщена в 1 ч. за 1893 р. Рсд.
*) Читай у ^Хуторьній Поаііі/ стр. 30 и 31,
Ч Читай также починкові гтраииці.
порядкуваньне й верховництво, дак чи вже ж і
би то рушники довели ёго до чогось крашчого ? і
Пани иереважили мужиків — и вийшло е сёго
лихо : яке б же лихо було с нереваги мужиць-
коі ? За панським норядкуваньнем довго непро-
глядна темрява обиіюла сьвіт, да цани таки
подужали розумову й сердечну тьму: а коли ж
би вибралось мужицтво з безодьні евого нетяму?
Не було б и досі (прибавлю до своеі пошани)
ні яНародук, ні „Хлібороба“, ні Павлика, пі
Кулеша, не булоб и самого Костомари, іцо
навчив нас хибами своими штудувати пилно і
вважно давнину. ІІодикуймо хоч за самих себе
ианському режимові. 3 мужиків, що вихвалюе
голословно Качала, коробились би чи так чи
сяк нові пани, такі ж цяці, яких ми добре зна-
емо в Гетьманщині за Петра да за Кагерини.
И який би пророк ні ііроповідував у мужиць-
кій пустині на руйновині, все б таки в еконо-
миі людзького всесьвітнёго блага була б мен-
ша сумма, ніж яку вони зьнівечичи. Вони б зро-
били м е и ш с..сіі')іх леяасиих ігоиередняків на
шчищеній землі 3) уже через те, що их роау-
мова й сердечна робота настала б сотнею, чи и
двома сотьнями років пізьиіще панськоі, се е тіеі,
яку вдіяло нанське громадянство по-над Ви-
слою й но над Дыіінром, но над Дьністром и
по над Богом. Що ж до волних солтиеів, дак
вони невпо мусили вникнути не так від зажер-
ливости й політичнёі лікгн нанськоі, як від
ианськоі нереваги над нростолюдною нестате-
чносьтю, чи безладьдем и результятом безладь-
дя — мизериею.
ПІ. Пишете до мсне далій : „Ви, мабуть, у
загалі нереконані, що нашу Русь може дви-
гнути тілько широка громада маючих людей,
— яка-побудь: иольска, московська, чи своя,
— коли тим чаеом народ може дви гнутися
тілько влаеннми з’единеними силами, а широ-
ка громада маючих людей навіть не може сим і
занятися (заходитись коло сего ?) тому, що
воно йде иротів пеі самоі. Ви, може, хотіли
сказати: „,. широка громада о б р а з о в а н и х лю-
дей.Без помочи ніх, звіено, народ не дви-
"гнесігужяе-зстиТразовантатподе, та ще-такі,-що
хотіли б занятися долею чорного люду, самі,
як знаете, пролетаріи3
Читайте в моім „проекті нромови до
Цоляків“ (ч. 20 и 21 „Народу3) ось які слова:
Рга\ѵсІ/іие Ыо§08Іаѵѵіеіі8(дѵо Воекіе вріупіе на
8роІесхеП8Іѵѵо, \ѵ кіогуіп .чптіешйе гохѵѵаха к зѵ е-
аіуе т а.] е і в о 8< і. гііа осЬгопу .ц) о<1 80-
сіаівусіі зхсхѵшеху Іид/.кірі сістпоіу. і гохвіееа
еѵѵіаііо хѵоіпеі панкі о<1 Могха <іо М<>гха, івѵа-
йа.іас аіеЬіе піе га ро.-яасіасху ріепіейху, Бех
гуіко ха пагосктаусіі акагЬоипісхуі-Ь .
А що всі образовані люде, такі, що хо-
тіли б занятися долею чорного люду, родяцьця
й пробувають тількі в пролетарстві. проти сёго
молена б налічити много людей заможних, на-
віть багатих и гроішшитих не то в Великій и
Внраз кіізаііькіій, Козчки м<ж.и.іи : ,.шчистити зе-
жд».!-,.земля шчистиць-ц«.и