ЗМІСТ:
Микола Голубець.
Історія Львова від
найдавнійших часів.
Історичні памятни-
ки старовини.
Л. Л.
Львів в часах ве-
ликої і визвольної
війни.
Провідник по Львові.
23 ілюстрації.
Накладом В-ва „ЧЕРВОНА КАЛИНА** — Львів, Руська 18.
І* їХ^ Вклад

Окуляри і цвікери
Льорнетки театральні
і полеві
Інжінєрські прилади
Лати, тички, райсцайґи
Термометри, бароме-

а
О
а
о
а
©
о
6
©
о
6
9
о
Є)
©
о,
6
_________й
Клюпи до дерева і мір-
ники
поручає
ПЕОН ДППЕЛЬ І [Ні
Львів, Легіонів 1. Тел. 459.
ЛЬВІВ
ПРОВІДНИК
Лев на печатці кн. Юрія II.

фС КРАТНИЙ ПАСПОРТ книги
іііифр /	/! МИнв.£
Автор__________________________________
Назвамие
Место, год издания

-у-У
ВИДАВНИЦТВО „ЧЕРВОНА КАЛИНА-
ЛЬВІВ
її
Микола Голубець: Історія Львова від найдавній-
ших часів. Історичні памятникн старовини.
Л. Л. Львів в часах великої і ви-
звольної війни. 3. У. Н. Р
Провідник по Львові.
23 Ілюстрації.
І ЛЦІС-І-’ " т.чл
ПАг>,Аі..е: ‘.‘СЬКЛ
БІаЯІСЇ Е-КА
у;, ратнії
Друковано в друкарні ОО. Василіян у Жовкві Р. Б. 1925.

ЗМІСТ.
Львівська аруилектура. 1-8.
Львів міняє своє обличя під впливом політичних перем н
та елементарних катастроф. Ремінісценції княжої доби, Останки
готику. Ренесансові будівлі. Українське малярство Барок. Роко-
ко. Австро німецький клясицизм. Українські бусинки в ніби-укра-
їнському стилю.
Княжий Львів 9-16.
Перші відомости і перші катастрофи. Праісторія львівської
території. Конфігурація княжого Львоаа. Населення Останні пні
незале» пости. Наскок Казимира. Упадок княжої столиці. Дерев-
лчний чи камяний Львів
Церква се Миколи 16 - 19.
Традиції. Церковні землі в старовину. Миколаївська юри-
дика. Браитво. Обнова церкви в 1701 р. Характер миколаївської
архітектури. Церковна обстанова, образи, хрести, нахотильники.
Церква І монастир са. Онуфрія 19 - 27.
Княжа ерекція. Ерекція міщанина Дропана. Опіка кн. Кон-
стантина Острожського. Розбудова церкви й монастиря протягом
XVII.-XVII!. віків Печагня. Брацтво. Шпиталь. Кладовище. На-
могкльникй. Опис церкви, її архитектури та обстанови. Архів,
музей, бібліотека Галерія портретів.
VI
Пятницька церква. 27 - 35.
Церква-твердиня. Попередниця ниьішноі церкви. Відбудова
ХУ)1. в. Рсмано-готицькі ремінісценції. Під покровом молдав-
ських господарів Пятницький іконостас архитвір західно-україн-
ської іконописі. Його первісний і нинішний склад Ікони. Стара
й нова поліхромія. Обстанова. Архів.
Костел Івана Предтечі 55.
Костел Марії Сніжної 36
Неістнуючі церкви 37 -41.
Св. Теодора Тирана 38. Воскресання 38. Благовіщення 39.
Богородиц1 на Тарнавці 39. Івана Богослова 40. Тройці 48. Че-
сного Хреста 40. Инші церкви.
Жидівське ґето 42- 43.
Під чужою владою 44-48
Перенесення території середньовічнього Львова. Львівська
Русь ХУІ.-ХУП. Хмельниччина.
Львівські укріплення 49 - 50.
Міські вали і мури. Високий Замок. Його доля й неаоля.
Парк. Руіни. Парод;я історії.
Ринок 53 - 64
Ратуш. Міський арх.з Камениці: Баніінелліх. Анчовських,
Корнякта, Народове Музеум. Латинського архиеписког.ства. Просві-
ти. Массаріх, Шольц-Вольфовичів. Гепнерівська. Анпрісллі. Бачев-
ськсго. Ціппера, Шталтмілера, Нар. Торговлі
Улиці довкола ринку 64 -71.
Руська. Бляхарська. Несторовичівська камениця. Біжниця
Золото: Ройзи, Ставропігія, друкарня, музей; вулиця Вірменська,
Боїмів, Собіського. Домініканська, Грсдзіиьких.
VII
Волоська церква» 71 83.
Італійські будівничі у Львові. Трьохсвятительська каплиця.
Корияктівська вежа. Успенська церква,
Старі латинські костели 83- 100.
Латинська катедра 83 87. Каплиця Боімів 87. Вірменська
катезрі 88.-90 Ко.-тел Домініканів 91-91. Трагедія Гальшки з Ост-
рога 92-93, Костел Єзуїтів 95 Монастир Бернадинів 95-97. Бер-
надинський колодязь 97-98. Бернадинський архів 99. Костел
Кармелітів 99-100.
Преображеисьиа церква 100 101.
Новий Львів 102-105.
З гетманськид валів до Сірійського парну. Головними ули-
цими міста Розвал Польщі та Львів з перших роках Австрії.
Памятникн. Богоявленська церква. Костел св. Миколи. Універси-
тет. Університетська бібліотека. Націонала ий Музей. Церква Ба-
сил.янок. Стрийський Парк. Повиставсва площа. Площа Сскола-
Батька. Костел св. Софії.
З ул. Колерника на Головний двірець 113-118.
Свято духівська церква Цитаделя. Заведення Оссолін-
ських. Костел св. Лазаря. Костел Марії Магдалини. Політехніка.
Костел св. Єлисавети.
Довкола Єзуїтського городу 118-133.
Єзуїтський город. Галицький Сейм. Св. Юр.120-133.
З Городецької на Високий Замок 134-142.
Городецьке цвинтарише. Костел св. Анни. Дім Інвалідів.
Костел Реформатів. Янівське кладовище. Бригідки. Костел Бене-
диктинок. Костел св. Мартина. Костел св. Казимира, Костел св
VI!!
Войтіха. Губернаторські вали. Наукове Тов-о і.ч Шевченка, біб-
ліотека. музей. Палата лат. архиелископа. Костел лат- семинаря.
костел Францішканіа. Православна церква. Бібліотека Нар. Дому.
Костел Францішканок. Монастир Кармеліганок босих.
Личхиіасьиою вулицею 142-147.
Костел Клярисок. Костел св. Антонія. Загальний шпиталь.
Військовий ш.'италь. Петрспавлівська церква. Личаківськс кладо-
вище. Заведення Воскресенціа. Монастир Сакраменток. Євангели-
цький кегтел.
Довкола Львова 147-151.
Доаколичні села. Печера в Страдчу. Кульпарків. Сокільни-
ки. Сигнівха. Левандівка. Р сна Польська. Клелатів. Окопи До-
рошенка Замарстинів. Головсько. Знесіння. Збоіска. Кайзервальд.
Погулянка. Цетнерівка. Пасіки. Медова печера. Чортіа-ька скала.
Лисиничі. Винники
Львів в часах воєнної хуртовини 151-160
Львів до війни. Початок світової війни. Російські війська
у Львові. Львів як прифронтова полоса Події 1917 року.
Проголошення 3. У. Н Р і бої за Львів 161 -169
Українські Національні Збори Проголошення З У Н. Р
Бо: за Львів.
Адресовий провідник по Львові 170 179.
Львівська архитектура.
Львів пережив на свойому, мало не тисячоліт-
ньому, віку, багато перемін 1 катастроф, чимало пере-
воротів, які нерідко міняли не тільки його облича,
але й душу. Вистане сказати, що перше століттє
свого історичного життя був Львів коли не формаль-
но, то фактично столицею українського князівства,
потім, під чужою владою, став центром німецької тор-
говлі з далеким Сходом, відтак виаванзував на „пшед-
муже" польської експанзії на Схід, поки не став знову
столицею, але тепер уже ц. к. Галичини і Володи-
мирі), щоби ранком Першого Листопада 1918. стрепе-
нутися від шуму синьожовтих прапорів на своїх вежах.
Потім прийшли на нього тяжкі дні „оЬзібіопіз ЕшЬе-
погит” а потім ще тяжче лихоліття нового .пшед-
мужа* за що на його мовчаливому гербі завішено...
хрестик „уігїиіі гпіШагі"... Багато трагізму та іронії
допі, окутало пожовклі карти історії Льві-града...
Зміняв Львів своє облича не тільки дякуючи
умовам свого політичного життя. Частійше, аніж його
близші й дальші сусіди він горів, падав у румовища
й відбудовувався на ново. Протягом літ від 1494. до
1739. р. горів Львів чотирнайцять разів. В парі з по-
Льаіі	і
1
Львівська архитектура
літичними переворотами було тих елементарних не-
щасть доволі на те, щоби первісний його характер
затирався, а памятникн його старої культури усту-
пали місця усе новим наверствуванням. На щастє усі
ці катастрофи не вспіли зі старої княжої столиці ціл-
ковито стерти патини віків, лишаючи йому безхара-
ктерне облича вчорашнього доробкевича. З трудом мо-
жемо собі відтворити Львів наших блищих і дальших
прадідів, йдучи слідами їхніх гарних замислів і вчинків.
Знаючи історію первопочинів нашого міста не
можемо й сподіватися, щоб в ньому зберігся бодай
слід культури княжої епохи. В кождому випадку
даремне шукати тих слідів в архитектурі, яка
в кращих обставинах, як наші, буває в камені писаною
історією не тільки міста, але й цілого народу. В на-
шому випадку, перші карти цієї історії насильно вирвані.
Правда, церква св. Миколи на жовківському
передмістю стоїть до нині на місці, яке для ньої ви-
значив її основних князь Лев. Правда також, що пізніші
її обнови й перебудови не змогли цілковито здеформу-
вати рисунку її поземого пляну. Не виключене, що
камяні мури П абсид є останками первісних мурів,
та що її плян у формі вартового трефа є результатом
дальшого розвитку, зареєстрованої історією україн-
ського мистецтва .галицької архитектурної школи*.
Та нічого більше позатим, коли не менше, бо церква
св. Миколи, звязана з княжою епохою радше традицією
аніж архитектурними формами.
Про костел св. Яна на .старім ринку*, звя-
заний традицією з дружиною кн. Льва Констанцією,
не дасться сказати й того, дякуючи його основній
2
Львівська архитскгура
перебудові на прикінці XIX. в. Ще менче можна ска-
зати про костел Марії Сніжної над нин. краківською
площею, що по традиції мав бути першим львівським
костелом, побудованим тут німецькими кольоністами.
Церква св. Онуфрія і Пятниць на жовків-
ській вулиці та церков св. Юра, далеко на півден-
ний захід від території княжого Львова, зберегли
тільки місце свойого первісного заложення. їхня архи-
тектура вяже їх щойно з XVII. і XVIII. віками.
Решта церков і монастирів княжого Львова,
поза традицією не полишила по собі нічого.
Тільки на основі анальогії можемо уявити собі
характер архитектури княжого Львова, яка в своїй
сенові не могла бути Інакшою, як візантійською,
з сильною приміткою романьщини, головно в де-
коративних мотивах. Романськими так в конструкції,
як і декорації були латинські костели, яких з княжих
часів знаємо два — св. Яна і Марії Сніжної.
Коли вірити традиції, яка в богатьох випадках
заводить, то свідками княжої доби Львова є два па-
мятники, що збереглись в костелі Домініканів. Пер-
шим з них, це славна „Богородиця св. Яцка“,
другим, ікона Богородиці, у великому вівтарі зга-
даного костела.
Богородиця св. Яцка, це невеличка аляба-
строва статуетка, яку по словам традиції мав привез-
ти св. Яцко Одровонж з Київа до Галича, а відтіля до
Львова Коли романо-готицький характер статуетки
не дуже то погоджується з її україно-візантійською
традицією, то на всякий випадок, згаданий памятник
є найстаршою релігійною різьбою на львівському грунті.
З
Львівська архитектура
Ікона Богородиці у великому вівтарі, це після
традиції власність царгородських цісарів Василя і Кон-
стантина, що вивінували нею свою сестру, видану за
кн. Володимира Великого. З Киіва перенесено ікону
до Галича, а відтіля, по смерти кн. Данила до Льво-
ва, де її мали переховувати Домінікани в костелику
св. Яна. Не входючи в справджуваннє цієї будь що будь
фантастичної легенди, можемо вееж таки з цілою пев-
ністю приняти ікону Богородиці у Домініканів, як цін-
ний памятник україно-візантійської іконописі, що най-
менше XIII. в.
Одиноким без сумніву автентичним памятником
старого, українського Львова є славний святоюр-
ський дзвін, вилитий 1341. р., який є зразком
"отицького ліярництва на львівському грунті.
Боротьба Казимира за Львів, яка закінчилася
знищеннєм княжого города, а відтак велика пожежа
уже за польських часів в 1381. р. доконали свсго.
Княжий Львів пропав з ©виду. Його місце зайняв се-
редньовічний Львів Казимира з всевладним поширен-
ням готицького стилю в архитектурі.
За Казимира будуються львівські мури і башти,
закладається угольний камінь під латинську катедру,
а згодом в XV. в. повстає готинький ратуш, перві-
сний ксстел Бернадинів, романо-візантійська церква
св. Юра та цілий ряд патриціївських домів довкола
ринку, з готицькими підсінями. Німці, що заволоділи
всеціло містом надали й характер його архитектурі.
Одинокий вірменський собор побудований разом
з первісним святоюрським на прикінці XIV. в. дякуючи
вимогам культу і східньо-візантійській традиції Вірмен
4
Львівська архитектура
та Українців, зумів опертися готицизмови. Вірменський
собср з 1380. р. побудований шлеським будівничим
Дорінгом, це одинокий на львівському грунті зразок
романовізантійського будівництва, що творить нині
ядро вірменського собора, окружене пізніщими до-
будовами.
На жаль прийшла смерть і для готицького
Львова. Страшна пожежа в 1527. р. знищила його до
тла. Осталися тільки мури латинського й вірменсько-
го собора, фрагмент оборонної башти, відкритий 1905. р.
в фундаментах камениці при вул. Собіського, кована
в камені готицька напись старого ратуша та декілька
готицьких склепінь і обрамовань у долішних конди-
гнаціях патриціівських домів у Ринку.
На зміну готицизмови, який ляг у попелищах,
приходить італійський ренесанс, якого пану-
ваннє у Львові виповнює кінець XVI. і першу поло-
вину XVII. в. Імена італійських архитектів, як Петро
з Барбони, Павло Римлянин та Петро Красовський.
звязані з найкращими ренесансовими будівлями не
тільки Львова, але і всієї східної Європи, з поміж
яких на перше місце висовується Волоська церква
з Трьохсвятительською каплицею і Корняктівською
вежею, а далі — каплиці Боїмів і Кампіянів при ла-
тинській катедрі, костел Бенедиктинок та ряд патри-
цївських домів у Ринку, з поміж яких дім Корнякта
займає чолове місце.
Характеристичне, що коли творцями архитектури
згаданих будівель були Італійці, то виконавцями їх
скульптурних декорацій були переважно Н мці, чим
і пояснюється брак їх стилевої чистоти, не дивлячись
5
Львівська архитектура
на чар і оригінальність результатів такої співпраці.
На межі поміж останніми відгомонами ренесансу і пер-
шими проблисками барока, станула фасада Берна-
динського ксстела, початого ще Павлом Римлянином,
але скінченого котримсь із німецьких барокових архи-
тектів.
XVI. і XVII. ст. занотовуються буйним розцвітом
українського малярства у Львові, яке не боїть-
ся конкуренції польських цехів, ані хрестоносних по-
ходів шовініста архієпископа Соліковського. видаючи
з поміж себе таких видних майстрів, як Федь Сень-
кович, Микола Петрахнович, родина Корун-
ків І инших. Архитвором лівійського малярста XVII. в.
є славний іконостас церкви св. Пятниць.
Клясичним зразком т. зв. римського барока на
львівському ґрунті є костел латинського се-
ми нар а (1644.) та почасти костел Єзуїтів
(1610. — 1630), в якого скульптурних декораціях фа-
сади помітний ще сильний вплив ренесансу.
Імпозантним памятником львівського рококо
є побудований в пол. XVIII. в. костел Домініканів,
який одначе ні вчому не дорівнує величав й а в парі
з тим ажурнс-легкій архитектурі святоюрського
храму з його огорожами та митрополичою палатою.
Розсадниками клясицизму в львівській архитектурі
були Австрійці, які на переломі XVIII. і XIX віку за-
будували окраїни тогочасного Львова своїми держав-
ними і приватними будинками, з яких згадаємо заміт-
нійші, як будинок заведення Оссолінських, будинок, де
нині мешкає воєвода, ратуш, „Бригідки", музей Діду-
шицьких, Народній Дім, Скарбківський театр і багато
6
Львівська архитектура
инших. Був це одначе класицизм з другої руки, якому
назва касарнянсго стилю підходить далеко краще.
Друга половина ХіХ. в. зазначилася вдаряючою безсти-
левістю, з повені якої виринають час до часу, псевдо-
ренесансові компіляції в роді будинків сойму, політе-
хніки. палати Сапігів та Потоцьких при ул. Копер-
ника. В дусі стилевого еклектизму видержані й новіші
репрезентативні будинки Львова, як міський театр,
касинс (ул. Міцкевича) та відпихаючий своєю бездуш-
ністю костел св. Елисавети.
Коли український архитектонічний геній, спів-
працею в сотворенню Успенського, Святоюрського
і других храмів, в яких архитектурі прийшла до слова
традиційно-українська трехдільність пляну і елевації,
декоративна видержаність і міра, виявив свою жи-
вотну самобутність, то в усій ширині завів у сучасному.
Не вратував положення і передвоєнний будівельний
рух, коли то виростали мов з під землі будинки укра-
їнських інституцій, як .Дністер*, „Народня Го-
стинниця", „Академічний Дім*, Бурса Укр.
Педагогічного Товариства, Народнього Дому,
Даківська та декілька приватних будинків. Уся ми-
стецька безвартісніать тих будівель лягла в глибо-
кому непорозумінню, яке заставляло архитектів, ви-
хованих на загально європейському еклектизмі, остан-
ніх десятиліть, творити будівлі за всяку ціну в „укра-
їнському стилю". 1 коли одні з них видержуючи за-
гальний плян в огидній „сецесії" чи „модернізмі*
українізували його доданнєм майолікових окрас та
ніби українського накриття дахів (Дністер), другі ста-
ралися на сліпо перекласти мову церковного дере-
7
Львівська архитектура
вляного будівництва на мову каміня світського бу-
динку. Ні одному з них не прийшло на думку коли
вже не сотворити щось нового, то бодай піти слі-
дами майстрів українського (київського) барока, що
з таким успіхом вирішили цю небуденню проблему.
8
Княжий Львів.
Не зробило це сорому Льві-градові, що в порів-
нянні не то з Київом, Галичем чи Перемишлем,
але хочби з яким там Бепзом чи Звенигородом, був
„новиком* серед українських городів. Строючись на
швидку руку, в огні татарської небеспеки, наче й не
оглянувся, що опинився серед недоступного пралісу,
далеко від битих доріг та рік, бо Полтва, вже й тоді
на назву ріки не заслугувала, хоч була більша й не
така смердюча, як нині. А може й хотіли цього, його
основний Данило і пан на замку кн. Лев, що заклали
його на високій горі, мов вірлине гніздо, щоб нім
Татари оглянуться, він поріс у піря, обкопав себе
валами, насторожив вудильницями (вежами) та ча-
стоколом.
Коли Данилові гордощі — Холм, упав жертвою
не менче припадкової, як безпощадної пожежі 1259. р.,
то по словам літописця »сицю же пламени бившу,
якоже і со Львова зряще видіти по полем білзьким,
от горінія сильнаго пламени*.
Це є перша писана вістка про наш город. Друга,
ледви на три роки пізніша оповідає вже про першу
катастрофу, якої жертвою впав львівський замок. Князь
9
Княжий Львів
Лев, що по волі чи по неволі „орєнтувався" на татар-
ський схід, на приказ хана Бурундая Львів „розмета*.
Не минуло двайцять літ від тої дати, коли 1283. р.
„пойде на Львову землю** хан Телебуга; а що кн. Лев
напевне не спав тих двайцять літ, а з року на рік
зміцнював львівські укріплення, то Телебуга тільки
станув під Львовом, держучи мешканців у заперті
.которі же виїхашеть з города, ови ізбиваша, а друзії
поімаша, а іниі ізлупивши, пущаху наги і тії із мо-
розу ізомроша**, бо зима була люта. Ше раз бачимо
Телебугу під Львовом 1287. р„ але й тепер татар-
ська навала на щастя тільки пересунулася попри го-
родські укріплення. На цьому уриваються літописні
відомости про княжий Львів. Доповняє їх пізніше вже
письмом закріплена — традиція та здобутки архео-
льогічних дослідів. На їх основі можемо собі бодай
приблизно змалювати картину столиці князя Льва.
Як небудь закладини Львова-города припадають
щойно на половину XIII. віку, то важко собі уявити,
щоби до цього часу його територія шуміла неторкну-
тим людською ногою пралісом, коли вінком довкола
нього розсипалися—Звенигород, Домажир, Щекотин,
Страдч, Деревач і Рокітно, яких городища збереглися
до нині. Що так не було, доказують археольогічні на-
хідки. Правда, про властиву територію княжого Львова
не говорять вони нічого.
Припадкові нахідки кераміки в околицях ниніш-
нього Високого Замку, признані зразу доісторичними,
виявилися відтак виробами української, а може навіть
пізнішої, середньовічної епохи. І ТІЛЬКИ „світовид-
ське поле” в околиці бувшого „Кайзервальду-,
10
Княжий Львів
з відкритими Шараневичем слідами валів, вказувало
би на славянську оселю з погансьхих часів. За те
далеко від території княжого Львова, в околицях ни-
нішного Нового Світу, Кульпаркова, Левандівки з од-
ного та Чортівської Скелі з другого боку, находжено
знаряддя новокамяної епохи.
На сліди ділю вія натраплено 1913. р. в око-
лиці Стрийської рогачки, де в глибині 5 метрів під
поверхнею землі найдено два величезні бивні, 4 че-
реняки і кілька ребер мамута, в парі з інтересними
зразками ділювіяльної фльори і фавни.
Оснований Данилом, а відтак кн. Львом удержу-
ваний в стані сборонної фортеці Львів, обіймав тери-
торію нинішного жовківського передмістя. Го-
ворить про це, в парі з иньшими даними, хочби безліч
церков, розсіяних на невеликому відносно просторі,
замкнутому зі сходу замковою горою, з півдня краків-
ською площею та Полтовною вулицею із заходу. До нині
збереглося там усього три церкві — св. Миколи,
Онуфрія і Пятницька, але за княжих часів, крім
згаданих, стояла там ще церква св. Теодора на ни-
нішній площі того імени, Воскресення недалеко
Пятниць, та Богородиці .на Тарнавці“, де нинішня
Зборівська вулиця, не числючи католицьких костелів
— Івана Хрестителя і Марії Сніжної та вір-
менського монастиря св. Анни там, де нині заліз-
ничий шлях прорізує жовківську вулицю.
Льві-град закладений на склоні стрімкої гори,
обгороджений з усіх сторін заборолами та городни-
цями, серед яких здіймалися оборонні та вартові
вежі, числив у першу чергу на недоступність, якою
11
Княжий Льві»
вивінувапа його природа. А складався він із трьох до-
осередних кругів; центральний з них звався .дітин
цем" і в своїх стінах вміщав княжий терем з домаш-
ньою каплицею, скарбцем та забудованнями для дру-
жини і надвірної прислуги. Він був найменче доступ-
ний з надвору і найбільше укріплений, а стояв на
нинішній замковій терасі, що здіймається над жовків-
ським передмістям там, тепер паркова плянтація, дім
огородника, ресторан, та збудована 1846. р. штучна
печера. Колись це місце було верхом одного з горбів,
що аж до XIX. ст. здіймалися над Львовом. Обі гори
розділяв глибокий яр, засипаний підчас замінювання
дикої замкової гори на парк в 1835 — 1845. рр. У стіп
„дітинця* простиравсь „окольний город", а довкола
нього уже найспабше укріплене підгородя.
Глянувши нині з замкової тераси, можемо оки-
нути оком усю територію княжого Львова, якого гра-
ничними стовпами будуть приблизно — костел Марії
Сніжної з полудня, церква св. Пятниць з півночи та
ряд камениць Полтовної вулиці зі заходу. Церква
св. Юра, яку мав закласти дядько кн. Льва Василько,
стояла далеко за містом і творила самостійну твердиню.
Коли княжий двір був адміністративним центром
города, то центром життя підгороддя був нинішний
„старий ринок". Довкола нього мешкали купці та
ремісники, переважно захожі Німці, що ше в кня-
жих часах побудували собі костел Марії Сніж-
ної, перебудований відтак в 1340. р. в роман-
ському стилю а який то стиль, старався по бага-
тьох перебудовах, привернути йому архитект Заха-
рієвич на прикінці XIX. в.
12
Княжий Львів
Кромі Німців жили в українському Львові Вір-
мени, Сарацени і Татари. Не обійшлося без Жидів,
але Поляків не було.	>
Вірмени мешкали у Львові в суміш з Татарами,
в околиці нинішної вірменської вулиці, де в XIV. ст.
побудували собор, характеристичний своїм трехнав-
ним, візантійським заложенням.
Жиди жили о межу з нинішним „старим ринкомц,
відділені від нього ровом, що йшов Жовківською вули-
цею. Міст, перекинутий через рів, вднав жидівську діль-
ницю з ринком та двором. В низ від Полтви заклали
жиди кладовище, що відоме в 1414. р., як стародавнє,
збереглося до нині під назвою „старого скопища".
По смерти князя Льва (1301.) чергуються на
галицько-володимирському престолі останні з Рома-
новичів князі Юрій І., Андрій і Лев II.. поки по смер-
ти останнього в 1325. р. не зайняв княжого стола
мазовецький князь Болеслав Тройденович, з яким
починається повільна агонія старого, українського
Львова. Чужинець, який з речі свого посвоячення
з Романовичами прийшов по княжий стіл, зустрівся
з опором міста, яке замкнуло перед ним брами Але
хитрий Пястович ужив підступу — присяг Львовянам
на пошанування їх свобід і звичаїв, сам навіть пере-
йшов на православну віру, приймаючи імя Юрія П.
Але це була тільки пястівська хитрість. Приспавши
чуйність своїх підданих, Болєслав зломав присягу,
потоптав приняту віру, придавив населення податка-
ми та безчестив жінок і дочок своїх підданих.
Львів, у якого памяти жили ще світлі постаті
українських князів, не видержав. Зорганізовано по-
13
Княжий Львів
встання, на якого чолі станули Дмитро Детько,
Ходзько, Юрий Лисий, Михайло Елізарович, Олекса
Молдавович та Борис Кракула. Дня 7. квітня 1340. р.
згинув Болєслав Тройденович у Володимирі від отруї,
що стало кличем до немилосерноТ різні його родини
і приклонників у Львові та по других галицьких городах.
За слабі були одначе повстанці проти сили поль-
ського короля Казимира. Уже при кінці цвітня 1340. р.
станув Казимир під Львовом; здобувши монастир св.
Юра, вирізав його залогу, а розтравивши львівський
замок, підпалив ціле місто з усіма його укріпленнями,
церквами та палатами. Вертаючи домів, повіз зі собою
закладників та неперебрані скарби, про які довго
мріяв. Кромі забраного в міщан і бояр золота, срібла,
футер та одягів, загарбав Казимир з княжої скарбниці
дві дорогоцінні княжі корони, золочений престіл, ви-
саджуваний жемчугами, богату мантію, безліч хрестів
зі щирого золота, з яких один мав у собі великий
кусник Господнього хреста.
В липні цьогож таки року. Казимир, набравши
20.000 мадярського війська, знову станув під Львовом,
щоб силою вимогти на боярах присягу на вірність,
якої за першим разом... не мав часу відібрати. Не почу-
ваючись певним на українському грунті, Казимир дору-
чив своє намісництво Дмитрови Детькови, якого
на якийсь час випер литовський князь Любарт, який
ще двічі в 1351. і 1353. р. опановує Львів, щсб відтак
полишити його у довговічній владі сильнішої Польщі.
Казимир знищив княжий Львів, щоб 1353. р. визна-
чити границі для нового міста і цею датою запечатати
столітню епоху його першого свобідного розцвіту.
14
Княжни Льв в
Коли приймемо на увагу, що двократна гостина
Казимира в 1340. р., а відтак боротьба його з Лю-
бартом в 1351 — 1353. рр. полишила княжий город
у цілковитій руїні, то не подивуємося, що після кня-
жої епохи осталась у Львові тільки традиція і ряд
топографічних вказівок.
Правда, церкви княжого Львова — Миколаїв-
ська, Онуфріівська, Пятницька і св. Юра
устоялися на місцях, які їм визначено в XIII. в. але
даремне ми шукалиб у їх сучасній архитектурі і вну-
трішньому вивінуванню памятників візантійсько-ро-
манського мистецтва, яким пройнята була княжа доба
Льві-града бо час а перш за все лихоліття нашого
краю, доконали свого.
Оповідання принагідних дослідників львівської
старовини про те, що княжий Львів був деревляний,
що одиноким мурованим будинком у ньому був ко-
стел Івана Хрестителя, збудований домінікан-
ськими місіонарами в 1260 —1270. роках, треб«і
раз скласти до магазину легенд, яких уже стільки
довколо Львова омотано. Деревляними, на швидку
руку строєними, були львівські укріплення з часто-
колами і вежами, але храми а щонайменче видніщі
з поміж них, були муровані,
Камяним був перемиський собор з 1124. р., му-
рованими були храми і вежі Данилового Холму, укра-
шені різьбами Авдія, камяною архитектурою украсив
князь Володимир Василькович — Бересть, Камінець
і Любо.мль, врешті мурованою була архитектура Га-
лича з церквою св. Пантелеймона на чолі. Чомуж би
Львів, оснований в пол. XIII. в. мав станути позаду
15
Княжий Львів — Церква св. Миколи
иньших городів і вертати до провінціяльного, при-
мітивного дереза? Факт, що нічого з тих будівель не
осталося на поверхні землі, ще не говорить, що під
нею не дожидають своїх відкривців фундаменти
будівель старого княжого Львова.
Церква св. Миколи.
Святомикслаівська церква у стіп замкової гори,
яку старі документи зовуть ,Будельницею“, при улиці
„під Брамкою", де Жовківська вулиця розходиться
з Замарстинівською, це після традиції — найстарша
з церков Львова.
Після сфінгованої в XV. в. .грамоти кн. Льва“
істнувала вона вже 1292. р. і була надворною цер-
квою князя. В городських актах м. Львова згадується
вона в пол. XV. віку, разом з церквами: Міською
(Успенською), св. Юра. Онуфрія, Теодора, Богоявлен-
ня, Воскресення і Благовіщення. 1471. р. звільнено її
від податків, а 1543. р. від замкового суду, супроти
чого стала вона „юридикою", виконуючи право суду
над жителями церковної землі. Маєтности, якими ви-
вінували св. Миколаївську церкву українські князі мали
обіймати частину нинішного жовківського передмістя
та ЛисиницькІ, Знесінські і Кривчицькі грунта. За па-
роха о. Степана (1539 —1579) оснувалося при церкві
Брацтво, яке управляло юридикою до 1744. р. та ви-
конувало патронат над церквою. Брацтво висилало
своїх відпоручників до Ставропігії, з якою разом „во
всем одностайне, вірне а неодступне аж до сконченя",
боронило прав поневоленої нації.
16
Церква св. Миколи піл княжою горою.

Церква св. Миколи
Нинішня церква завдячує свій вигляд основній
обнові з кінця XVII. віку, про шо говорить напись
на чоловій арці головної нави. Вона характеристична
своїм поземим пляном, який творить форму рівнора-
менного хреста. До головисі нави, на якої могутніх
луках спирається еліптичної форми копула з лі-
л хтарнею, притикає зі сходу прямокутна пресбітерія
абсидою в тричверти кола покрита менчою копу-
Гл лою, а з заходу прямокутний притвір, званий .бабин-
цем". По боках маємо короткі нави, з яких права закін-
чена полукруглсю абсидою, а ліва плоскою стіною, зрі-
' заною наприкінці XVIII. віку, коли добудовано захристію.
УК Цілість св. миколаївської архитектури викликає
г /вражіння глибокої старовини, яку підчеркує тесовий
"камінь її первісної конструкції, відслонений при об-
нові літом 1924. р. Диалючись на поземий плян св.
Миколаївської церкви, можна з великою правдоподіб-
ністю припускати, що первісно церква була центро-
базилічнсю, при чому бекові нави рівналися довжиною
з притвором і щойно свобідно переведена реконструк-
ція XVII. віку надала її нин’шний, хрестообразний вид.
Особливо гарним є зовнішний вид церкви від
сторони вівтарних абсид, що в комбінації з ренесан-
совими копулами творять привабливу цілість. Не мож-
на цього сказати про фасаду церкви з її трьохкутним,
бароковим фронтоном. При останній обнові украшено
фасаду фресками Петра Холодного, з яких три,
а саме Розняття і Богородиця та св. Іван по
боках заступили місце знищених мальовил з XVIII. в.,
а св. Микола над входовими дверми доданий уже
артистом самовільно.
Львів
НАС’!' ' -;*кл
ПАР. /.: ' £• іТОЬЦА
Біь.ПІСТ;КА
У КРАЇН;-!
ч*»'	....... ......
2
Церква св. Миколи
Внутрішня обстановка церкви вражає нас своєю
убогістю. Склалися на це спустошення та пожежі, які
нищили церковцю протягом ледви нецілого XVII. в.
та кількакратно на прикінці XVIII. віку.
Стіни почорніли; вічний полусумерк, спричине-
ний замурованням чотирьох великих вікон у великій
копулі, викликує вражіння пустки, серед якої чорніє
два рококові престоли в бокових навах, дві такіж
сповідальниці, амвон та рококовий іконостас в пре-
сбітерії, усе удержано в темно-брунатній красці зі
скупою позолотою.
Уся рококова обстановка церкви походить з кінця
XVIII. віку і завдячує своє істнування старанням та
коштам тогочасного пароха о. Дунікевича і, ще тоді
крилошанина а відтак єпископа, Петра Білянського.
За них то заставлено усі свобідні кутки церкви вівта-
рями, яких ще в XIX. ст. було в церкві сім. Лобеський.
який описував ікони львівських церков в пол. мину-
лого століття, застав тут ще багато старовини з XVII.
а може й раньших віків, між иньшими частини ста-
рого іконостаса, розвішані кругом по церкві. Нині усі
ті памятники можна почислити на пальцях. Отже
ікона Богородиці з Дитятем у вівтарі лівої нави,
добре мальовило XVII. в. на золотому фоні з тиснутим,
ренесансовим орнаментом, друга менча і мабуть но-
війша Богородиця в лівому крилосі перед іконо-
стасом, уся покрита золоченою .суконкою*, а далі
погруддя св. Теодора Тірона. храмовий образ зне-
сеної церкви, св. Теодора, св. Микола Чудотво-
рець теж закритий золоченою суконкою та ікона
Покрова Богородиці на стіні головної абсиди,
18
Церква св. Миколи — Монастир св. Онуфрія
іконографічно найінтересніщий памятник св. Миколаїв-
ської церкви Лозінські назвав цю Богородицю .кри-
латою", не доглянувши, що ці крила, то символічні
стяжки, що спливаючи з рамен Богородиці, унагляд-
нюють ласки, яких ждуть від Христової Матарі грі-
шні душі.
Решта образів нова. Вісімнайцятим віком зади-
хає „Свята Родина" біля входу з бабинця до голов-
ної нави. На стінах лівої нави повішено два акаде-
мічні мальовила — голова пророка Ісаї та „Хри-
стос в дорозі до Емаус" — пожертвувані для
церкви галицьким намістником гр. А. Ґолуховським
в 1857 р. У великому вівтарі стоїть два ажурно-різь-
блених хрести в срібній гравірованій оправі, з яких
більший має кириличні, молдавські написі. В долівку
пресбітерії вмуровано два невеличкі відломки нагроб-
них плит з затертими налисями і орнаментом. Багато
нагробних плит перенесено до Пятницької церкви,
де ними виложено... долівку.
Церква і монастир св. Онуфрія.
В поряд зі св. Миколаївською церквою, виступає
в найстарших львівських актах церков і Василіан-
ський монастир св. Онуфрія. Традиція звязує ерекцію
монастиря з княгинею Констанцією, дружиною кн. Льва.
Первісна св. Онуфрівська церква була мабуть
деревляна і напевне згоріла до тла підчас боротьби
Казимира і Любарта за Львів. Це одначе не знеохо-
тило ні черців, ні спомагаючих її мирян відбудувати
її наново. Уже за польських часів згадує її Зіморович
2*
19
Церква і монастир сз. Онуфрія
під 1453. роком. В 1456. р. відбудував св. Онуфріїв-
ський монастир львівський міщанин Степан Дропан,
який обдарував його грунтами і доручив опіці міського
братства при церкві Успення Богородиці. Фундацію
Дропана затвердив тогож таки року львівський ста-
роста Андрій Одровонж, а 1469. р. надав монастиреви
один з перших привілеїв польський король Казимир
Ягайлович. Одначе безустанні „турбації* та звязані
з ними пожежі і спустошення, знищили усе, що в св.
Онуфрівському монастирі і церкві моглоб нагадувати
княжу чи хочби середньовічну епоху. На початку
XVI. в. побудовано, заходами і коштом київського
воєводи кн. Константина Острожського нову, муро-
вану церкву св. Онуфрія, яка й утворила залсження
нинішноі головисі нави.
З .Нізїогуі Молазіеги Ьч'оигзкіедо 5.1о Опиїге]-
зкіедо*, з браної і списаної в 1772. р. о. Б. Кров-
ницьким і о. Г. Попелем, довідуємося про долю цер-
кви і монастиря, мало не за цілий час їх істнування,
до 1246. р., як ерекційного починаючи.
Що будівля кн. Константина Острожського не
довго встоялася в огні лихоліття, доказом того безу-
станний будівлямий рух протягом цілого XVII. ст. за-
вінчаний посвяченням напевне не нової від основ,
але відбудованої церкви св. Онуфрія, якого дня 10.
жовтня 1680. р. доконав єпископ Йосиф Шумлянський.
В 1654. р. приступлено до будови дзвіниці, яку 1681. р.
завершено деревляною конструкцією. 1683. р. поста-
влено чотири муровані келиї для черців, а 1693. р.
замісць дотепер’шного паркану, побудовано довкола
монастиря оборонний мур зі стрільницями,
20
Церква і Монастир св. Онуфрія
яких останки збереглись до нині від замкової вулиці.
В 1701. р- закінчено, покрито копулою і завершено
хрестом св. Троїцьку каплицю пси церкві св. Ону-
фрія, яка утворює нинішну праву наву. В 1770. р
пляновано якусь генеральну перебудову монастирських
забудовань і церкви, для чого якийсь почаївський
архитект виконав .абрис', на церков і монастир,
який рішено побудувати ,<іе поуа гаїіісе”. З ріжних
причин до перебудови не прийшло, за те 1771. р.
переведено в церкві деякі адаптації в напрямі її „роз-
виднення' і поширення в напрям! головного вівтаря.
В 1776. р. вибито між церквою і каплицею мур, що
утворило одну нерівнонавну церкву. Коли 1815. р.
австрійський уряд скасував Василіянський монастир
при церкві св. Юра, число онуфрівських черців, яких
до 1765. р. було усього чотирьох зросло до того, що
треба було взятися до серіозноі розбудови монастиря,
що дотепер займав чотири келії і будинок монастир-
ського шпиталю, для якого ще на прикінці XVI в.
збудовано поміщення, зложене з сіний, кухні і двох
великих кімнат для мущин і жінок.
Велика .фабрика”, яка трівала в св. Онуфріів-
ському монастирі від 1815. р. до 1822. за малими
виїмками усталила нинішний його вигляд. Над ста-
рими келіями і шпиталем з XVI. і XVII. в. надбудо-
вано поверх так, що старі кімнати утворили частину
партеру нинішного монастиря. До нині збереглися
старі, перехресні склепіння в шести к мнатах мона-
стирського партеру.
В 1820. р. розкинуто деревляну надбудову дзвіниці,
яку ззетуплено мурованим поверхом і надано цілости її
21
Церква і монастир св. Онуфрія
нинішний характер. З того часу походять подвійні сходи
від улиці з нішею св. Онуфрія; статуя святого, поста-
влена в половині мин. віку на місці давнішої, менчої, яку
1825. р. вкрали замарстинівські батяри і пообтовкали.
В 1821. р. добудовано до церкви многогранну
пресбітерію і захристію.
Останньою з обнов була переведена І. Левин-
ським в 1902. р. реконструкція, коли то з півночі до-
будовано ще одну наву, анальогічну до південної, зре-
дуковано число вівтарів до трьох, поставлено новий
іконостас кисти М. Сосенка та „очищено* церкву
зі старовини, яка так чи інакше спаслася від стількох
пожеж та ворожих „турбацій”.
В історії українського Львова, судилося св. Ону-
фрівському монастиреви, церкві і братству при ній
відіграти немалу ролю. З двором князя Льва лучить
св. Онуфрівську церкву історія ікони Богородиці,
яку берегли Василіяне ще нім її вивезено до Белза,
а відтіля 1377. р. на Ясну Гору до Ченстохови, де
з українського палядія стала польським. Тут 1570. р.
повстала перша українська печатня Івана Фе-
дорова.який разом зі своїм сином переплетником. спо-
чив на монастирському кладовищі. Його намогиль-
ник, що до 1883. р. лежав на цвинтарі, вставлено
тоді в долівку троїцької каплиці, з ліва від головного
вівтаря, а відтак в 1902. р. закрито стінкою при ви-
рівнуванню абсиди. Онуфрійське братство було довгі
віки гідною експозитурою міської Ставропігії на підго-
родю, побиваючись разом з нею за „права віри і нації
руської”. Тут врешті довкола церкви і в підземелях
її притвору, спочив цвіт української шляхти та па-
22
Церква І монас'ир св. Онуфрії
триціяту. в парі з їх волоськими союзниками, як го-
сподар молдавський Тонша, що поклав свою буйну
голову під меч львівського ката в 1565. р. Олена
Понентовська, дочка господаря Янкули (-|- 1598.)
і другі.
Пройшовши попід могучу в своїй долішній кон-
зигнації дзвіницю, украшену чотирма великими
фресками від улиці і одним з подвіря, ставмо напроти
церковної фасади, якої бароковий фронтон по-
криває собою ренесансове розпреділення поверхні,
на якій бачимо прямокутний покритий ренесансовим
архитравом порталь, окружений чотирма фресковими
мальовилами к нця XVIII. в. По боках входу вмуро-
вані нагробні плити з різьбленою орнаментикою
написами, які говорять, шо під одною з них спочи-
вала колись дочка міщанина Яцка Полабського (ф 1622 )
а під другою діти слюсара Насіяна (ф 1е>29.). Входимо
до головної нави, яка первісно творила прямо-
кутник, покритий бочковим склепінням з люнетами,
а від 1821. р. продовжена і закінчена гранчасто по-
лукруглою пресбітерією. При надзвичайній убогости
церковної обстанови, усю нашу увагу звертає на себе
роск’шно, ажурно різьблений (на зразок Краснопущан-
ського з XVII. ст.) іконостас зі стилевими іконами
Модеста Сосенка
За іконостасом такжеж різьблений головний пре-
стіл з бальдахимом, проектований прсф, Ксвачем; за
престолом на стіні Успенія св. Онуфрія, кар-
тина першорядної західньої кисти, привезена сюди
з Добрсмиля, куди знову віддано цикль картин
з життя св. Онуфрія, над яким спиняються усі
23
Церква і монастир св. Онуфр я
описувачі св. Онуфрійської церкви. З ліва приткнутий
до стіни головної нави темної краски амвон імітую-
чий в дереві камяну печеру, в якої низу бачимо св.
Онуфрія на вколішках.
Переходимо до правої нави. Є це первісна
каплиця св. Тройці призначена для мерців, тод як
головна нава служилі мирянам. Творить вона по-
здоажний прямокутник, закінчений гранчастою абси-
дою; перехрестив склепінна передньої частини нави
переходить в копулу, заложену на луках з парусами
Ще в 80-их рр. м. в. творила вона церковцю для себе
з Іконостасом і двома вівтарями. Один з них, построє-
ний і розмальований коштом львівського мішанина
Теодора Сміжевського з іконою Розпяття в 1770. р
Другий був посвячений Страдальній Богородиці. Нині
нема вже іконостасу, а місце двох вівтарів заступив
один (Серця Ісусового), різьблений і мальований
М. Шурмою, Васипіянином-самоуком в 90-их рр.
мин. віку. Образ Розпяття з вівтаря фундації Сміжев-
ського, перенесено на стіну лівої нави.
В лівій наві, яка є стилево і конструктивно
копією правої є вівтар Богородиці, різьблений і ма-
л±ований згаданим уже Шурмою, який крім цього
малював біблійні картини Старого Завіта, роз-
мірені рядом на перилах хорів. Як бачимо, кромі за-
престольної картини св. Онуфрія, Розпяття Сміжев
ського та амвону, вся решта церковної обстановн
й декорації — нова. З ХУДІ. в. походять тільки крила
бокових вівтарів, скомпоновані з розібраного рококо-
вого іконостаса. Старша, бо з XVII. ст. верхна ча-
стина цього іконостаса, то є Архиєрей і Апостоли
24
Церква і хонастир св. Онуфрія
прекрасної композиції і рисунку, зберігаються в мо-
настирському музею. Туди» перейшла уся старовина
церкви, якої ще так багато бачив і описав Лобескі
в половині минулого віку. Правда, дещо з цього пе-
редано до провінціональних монастирів, а дещо зни-
щено безповоротно. Цілість церковного нутра, розма-
льованого підчас останньої обнови малярем Осипом
Балою, викликає зражіння дбайливо й чисто удер-
женого монастирського затиша, з якого на жаль усу-
нуто все, що було свідком його кількасотлітньої історії,
аж до Федоровичівського намогильника включно.
Поземий плян св. Онуфрівської церкви, що в ни-
нішному стан' наближується до пляну сзятомиколаів-
ського храму, творючи три нерівні, на схід срєнто-
вані кораблі, далекий в д ядра, з якого повстав. Тим
ядром було трьохдільне, прямокутне заложення дере-
вляної попередниці нашого храму. Мабуть її слідами
пішла перша мурована на початку XVI. в. церква, до
якої в XVII. в. приросла коротша шестикутна нава.
а вже на наших очах її ліве репсіапі та гранчасто
вигнута пресбітерія. 1 коли важко найти в нашій ка-
мяній архитектурі анальопю для первісного поземого
пляну св. Онуфрівської церкви, то її елевація носить
усі ц хи поширеного у нас в XVII. в. ренесансу. Гово-
рять про це входові портал: з різьбленими в розети
архитравами, лукові вікна з консолями та склепінна
конструкція нутра. І тільки пізніще виведені фронтони
з легко в насаді перехопленою банею бокової нави
придають їй бароковий характер.
Довкола церкви, а властиво на горі, під якою
вона стоїть, розіслався гарний монастирський сад.
25
Церква І монастир св. Онуфрія
що в свій час був кладовищем. Одначе, кромі згада-
них уже нагробних плит XVII. ст. та фрагменту одноіг
найкращої з усіх своєю орнаментикою плити якогось
Михайла Левковича (вмурована в південну стіну цер
кви) не має тут слідів старого чернечо-патриціівського
кладовища. Три камяні і нецікаві своєю трафарент-
ністю обеліски, що стоять поблизу церкви, походять
уже з початку XIX. в. і значили колись собою місце
спочинку духовних достойників—Модеста Гриневець-
кого (ф 1823), Теофана Голдаєвича (ф 1822) та Арсенія
Радкевича (ф 1821). З четвертого обеліска остався
тільки постумент. В саді є печера св. Онуфрія
та інтересний курган, висипаний монахами.
Св. Онуфрівський монастир у Львові, що є сто-
лицею галицької провінції Василіян, зберігає в своїх
стінах безцінний архив з бібліотекою та доривоч-
но-збираним музеєм. Самозрозуміло, що в усіх тих
збірках на перше місце висовуються „Вазіїіапіса", але
хто уявляв собі ролю Василіян в нашому культурно-
національному життю та їх тисячні звязки з рідним
грунтом, той зрозуміє, що стоїть над криницею, не-
використаних хочби в мінімальному проценті, мате-
ріялів до нашої культурної, а навіть політичної історії.
Бібліотека може похвалитися доволі повною збіркою
пергамінових рукописів та стародруків від Федоро-
вичівського .Апостола" починаючи. Музей має кілька
різьблених хрестів, чаш, кадильниць, риз та ікон зі
старим св. Онуфрівським іконостасом включно. Щоб
дати змогу користування збірками дослідникам та ши-
рокій публиці, львівський ігуменат приступає з ве-
сною 1925. р. до будови спеціяльних поміщень на
26
Монастир св. Онуфрія — Пятницька церква
архив, бібліотеку та музей, при яких буде уладжена
наукова робітня. Проекти для будинку, який заповнить
вільне місце між вежею а сусідуючою з монастирем
реальністю, виконав архитект Ол, Лушпинський.
Опускаючи монастир, не можна поминути неогляну-
тими галєрії портретів ктиторів І благодітелів
св Онуфрівського храму та подвижників і достойників
Василіянського чина, які розміщені по монастирських
коридорах та в рефектари. У прийомній салі ігуменату
еисить славний своєю археольогічною куріозністю
псевдо-портрет кн. Льва кисти Луки Долинськогс
та автентичні портрети єпископів Рутського, Потія
та Шумлянського. В 1924 р. завішено на дзві-
ниці дзвін фундації митр. Корсава з Жировицькоі
церкви (1654. р.).
Пятницька церква.
Коли св. Онуфрівський монастир, положений на
склоні Вудильної гори, належав до комплексу укрі-
плень княжого, „окольнсго" города, то найдалі на
північ висунутим бастіоном львівського підгороддя
була Пятницька церква. Тому не дивно, що про-
живши стільки віків і безустанних перемін, до нині
зберегла свій первісний характер церкви-твердині.
Положена серед роскішного садку, що колись
був місцем вічного спочинку підгородян, царить своєю
масивною вежею над цілою околицею.
Трудно припустити, щоб ця церкза-твердиня,
якої завданням було здержувати напір ворожої навали
з півночі була первісно деревляною церковцею. Обве-
27
Пятницька церква
дена ровами І частоколами, була вона бодай у своїх
долішніх кондигпаціях мурованою. На всякий випадок
в актах XV. віку згадується вона доволі часто, при
чому 1539 р. стає крилошанською і парохіяльною для
дочерних церков св. Теодора та Чесного Хреста.
1665. р. єпископ Атаназій Желіборський наділив пят-
ничанське братство грамотою.
Заходами братства та волоського господаря Ва-
силя Лупула будується в 1643 — 1645. роках ни-
нішна церква, без сумніву на старому зрубі, про що
вказує її архаїчний плян та сильний відгомін романс-
готицького стилю в церковній елевації.
В 1870. р. церкву обновлювано, при чому го-
рішню полосу цегляних стін покрито вапняною запра-
вою, яка старається наслідувати ломаний, дикий ка-
мінь, з якого зложений церковний зруб. Тодіж роз-
мальовано головну наву та зреконструовано і допов-
нено іконостас.
На наших вже очах, в 1908. р. знято первісне
шатрове накриття вежі, заступаючи його претенсіо-
нальною, псевдо-бароковою банею з чотирма струн-
кими головками по гранах, на зразок Волоської церкви.
Тоді то відкрито під окапом давного накриття дату
1643. р., в якому виведено і накрито вежу.
Нинішня Пятницька церква творить у свойому
поземому пляні видовжений прямокутник; мінія-
турні бокові прибудови з кінця минулого віку надають
йому форму латинського хреста. Пізнішою, мабуть,
є ница від головної нави гранчаста пресбітерія.
Церква мурована з умисне маркованого „дикого"
каміння і цегли в горішніх полосах стін. Над бочково-
28
. .ятницька церква
.засклепленим бабинцем і хорами здіймається масив-
на, чотирогранна башта, • рганічно споєна з цілістю,
відносно невеличкого церковного корпусу. Рідкий це
з нашій архитектурі випадок, де церква творить
з дзвіницею цілість. Анальогію можемо найти хиба
на польсько-українських окраїнах, де приходить де
слова вплив польсько-німецького готика. Стрімкий,
двехепадний дах над головною навою, ступінчастий її
шит від боку пресбітерії з романською сліпою арка-
турою, врешті мнегогранна форма пресбітерії. гово-
рять недвозначно, що в нашій церкві маємо памятник
доволі різко-очеркнутого романо•готицького сти-
лю І тому трудно повірити, в тім випадку навіть до-
кументальним даним, що Пятницька церква походить
з половини XVII. в. Основні її ферми походять що
найменче з XV. в , при чому вплив ренесансу і барока
відбився ледви на її декоративних подробицях. Та-
кими є — аттика зложена з романських луків та
ренесансових пілястрів, якою закінчена вежа, а далі
барокові слимачниці, які єднають цегляну кондигнацію
вежі з камяним церковним корпусом. І як небудь
знаємо з історії, що Пятницька церква зі своєю баш-
тою не оправдала покладаних в ній надій, як на забс-
роло підгореддя, чого доказом хочби останки стріль-
ниць в стіні перед пресбітерію, тим не менче мусимо
трактувати цілість як зразок оборонної церкви,
яка своє заложення, форми і стиль завдячує XV. в.
Про співучасть в її будові молдавських господа-
рів говорять дві камянні плити, з яких одну з ем-
блемою господарів - головою бика і монограмою
вмуровано в перило хорів, у нутрі церкви, а другу
29
Пятницька церква
більшу І обильніщу своєю бароковою, геральдичною
орнаментивою на зовнішній стіні церкви від жовків-
ської вулиці.
Поздовжна плита, вмурована на висоті вікон,
має на собі герб господарів. Над ним княжа мітра.
під нею зложені навхрест меч і булава. На гербовому
щиті — голова бика, над нею зубчаста корона. Поміж
рогами бика зоря, з ліва місяць, з права сонце. До*
вкола букви Іо. В. В. М. Г. 2. М. В супереч досього-
часним транскрипціям цих букв, треба їх читати:
„Іо (Ми) Василь (Лупул) Воєвода Божою Ми-
лосте Господар Землі Молдавської". Дотепер
читано це як: „Іоан В Василевич Бернавський Могила
Господар Землі Молдавської", якому й приписано
.ктиторство" Пятницькоі церкви Такжеж невірно, як
монограму довкола гербу, читано до тепер віршований
напис, якого дві перші стрічки читано невідомо чому:
„Солнце місяць і корона
Сія тройца наша оборона".
Дальших стрічок ніколи не цитовано. А тим часом
під гербовим щитом читаємо .чорне на білому":
С(о)лнце м(іся)ць і корона,
Сцептру(м) пала(ш), оборона
Глава в ві(н)ци із зві(з)дою
Нотую(ть) всі ясніс(ть) твою
Хра(м) с(ей) с(о)ве(р)ш(ен) Ро(ку) 1644
Ав(г)у(с)т(а) 15.
На землі перед церковним входом положені дві
нагробні плити. На першій з них прекрасний,
ренесансовий орнамент і напис, з якого довідуємося,
що колись спочив під нею на кладовищі при церкві
ЗО
Пятнішька церква
:в, Миколи міщанин Симеон Красовський. На другій
плиті без орнаментів бачимо під рівнораменним хре-
стом дату 1743.р. і фрагмент якоїсь псальми. В нутрі
церкви, під проповідницею є ще два нагробні камені
з довгими написами. Річію культурного відношення
до памятників нашої старовини булоб підняти ці плити
з землі і оберегти їх від дальшого топтання чобітьми,
на яке вони рішуче не заслугують.
Як і в св. Онуфрівській церкві, так і тут усю
нашу увагу приковує до себе іконостас, в тому
одначе випадку памятник без порівняння ціннійший
хочби своєю старовиною. Один з найкращих не тільки
в Галичині, але й на Україні, а поміж жемчугами
галицько-українського малярства XVI — XVII. в. в роді
Регатинського й Богорсдчанського, без сумніву най-
старший. Походить він із церкви, яка була попередницею
нинішної з кінця XVI. або початку XVII. в. Нині зай
має він усю висоту і широчінь вівтарної стіни голов-
ної нави, при чому йно крайні кольсни зпомані і по-
міщені на бокових стінах церкви. Обіймаючи в своїх
спокійних, ренесансових рамах 70 з горою картин,
є рівночасно клясичним зразком українського іконо-
стаса взагалі. До реставрації, яка обогатила число
його зображень, був він від нинішнього низшим при-
близно на один метер і складався з шести поверхів
З найнизшому з них бачили ми т. зв. „намісні" ікони
Христа і Богородиці по бохах царських врат та два
ріжні зображення св, Параскеви, з яких один (з права)
представляє її в царських ризах на престолі; довкола
на золотому тлі з тиснутими узорами, в овальних
картинках її „житія’'; на другому (з ліва) бачимо св
Зі
пятницька церква
Параскеву в стоячій поставі з трираменним хрестиком
у правій руці. З пом'щених довкола образків, тільки
долішний з права зображує її мученицьку смерть;
иньші оповідають про Страсти Господні. Другий ряд
зложений з 12 т. зв. „Богсродичних празничків" і Тай-
но! Вечері по середині. Третій, званий „Деісусом",
що в кожному іконостасі творить центральну, най-
важнійшу групу, представляє Христа-Архієрея, в архи-
єрейських ризах і мітрі на голові, з розкритою кни-
гою в л;вій руці та піднятою до благословення десни-
цею. Христос сидить на престол', поруч якого з права
Богородиця, з ліва ’ван Предтеча, позаду „хори анге-
лів" (тут двох), а у підніжа головка шестикрилого
серафима. На право і ліво від цієї центральної ікони,
обрамованої ажурними кольонами та повнолукею, різь-
бленою архивольтою, уставилося 12 апостолів, по
одному в кеждій ніші, як і головна, обрамовані ко
льснами та накритій луком. Четвертий ряд ікон утво-
рило 12 „празничків Господніх", на яких зображені
муки і смерть Христа з овальним злеженням до гробу
по середині. Верхний ряд обіймає вісім овальних ме-
дальонів старозавітних пророків і патріярхів з розви-
нутими пергамінами в руках. По середині образ Хри-
стового Воскресення. Цілість іконостасу завершує ве-
литенське Розпяття з предстоящими Богородицею
і св. Магдалиною з одного, та св. Іваном і для рівно-
ваги якимсь воїном з другого боку.
Коли додамо сюди зображення двох первосвя-
щенників на діяконських вратах, нерукотворний образ
з одного та св. Тройцю (гостина трьох ангелів
у Авраама) безпосереднє над ними, та ікони Гсспод-
32
!
Святоюрський дзвін Двмнтрія
Святоюрський дзвін Димнтрія
Пятницька церква
нього Преображення 1 зложення до Гробу (нині їх
нема) над ними, то в парі з мальовилами внутрішн-х
стін усіх трьох входів в іконостасі та медальонів на
царських вратах, матимем перечислення поверх 7С
мальовил перзісного іконостаса.
Підчас реконструкції іконостаса в 1870. р. дома-
лював іконописець Антін Качмарський цілий до-
лішний ряд ікон, на який склалися ікони св Івана
Богослова, кн. Ольги і Володимира, св. Кирила й Ме-
тодія та св. Миколи, Крім того викинуте кудись пер-
вісне Преображення та зложення до гробу, заступив
Качмарський зовсім новими, незгідними з характером
іконостаса картинами „Преображенням “та „Р іеіа-
Глянувши на іконостас, ми ні на хвилю не за-
вагаємося назвати його разом з Лозіньским „най-
кращим твором церковного мистецтва збереженим
у Львові”. Зроджений з духа українс-візантійських
іконописних традицій, творить він один з завершених
етапів в розвитку українського малярства, яке на
львівському ґрунті пробувало успішно своїх сил в зу-
стрічі з впливами західньої Еврсли. В порівнаняю
> бсгородчанським та рогатинським іконостасами, наш
оберігає іще багато з чистоти рисунку, декоратив-
ності! та монументального трактування постатий. Арха
їзм деяких іконографічних мотивів, підпорядкування
декоративних рамок мальсвилам, чого не стрічаємо
на пізніших барокових іконостасах, все те віддалює
наш памятник від його попередників і наслідників.
Пізнішими дід первісного ренесансового ікснсстаса
є безсумніву овальні медальони пророків! патріярхівв ба-
рокових рамах, що творять останній поверх іконостаса
Льа'в
З
33
Пятницька церква
На право й на ліво від іконостасу бачимо баро-
кові вівтарі, з яких правий оберігає в собі сучасну
з Іконостасом ікону св. Варвари з церквою в одній
і мученицькою пальмою в другій руці та „житіям*
в окружаючих головну постать медальонах. Над св.
Варварою, ікона св. Тройці з XVIII. в.
В лівому вівтарі маємо доволі пізну але не
менче з мистецького боку Цінну композицію т. зв.
„Метастази*. Зображує вона Богородицю, що здій-
мається в небо з розкритої, засипаної рожами гроб-
ниці, над якою похилилися апостоли. Є це поширений
більш на Заході, хоч відомий з Герменеї, мотив пред-
ставлення моменту, який на сході усталився в компо-
зиції Успення Богородиці. На місці цеї картини, було
колись старе зображення Різдва Богородиці, що
тепер висить на стіні пресбітерії за головним вів-
тарем. Інтересна своїм анекдотичним змістом картина
західнього (німецького) типу, цінна як зразок побуто-
вого малярства, що пробивається в обстановці та
одягах її персонажу. Це рівночасно один з найстар-
ших памятників малярства, збережених у Пятницькій
церкві.
Характеристичне, то нетільки нутро церкви
з його бочковим склепінням, але й зовнішні стіни її
фасади та ціпа верхня кидигнація церкви, були колись
покриті фресковими мальовилам.и. Скромні останки цеї
поліхромії збереглися в виді фризу з крилатих голо-
вок ангелів та овочевих фестонів під копулою вежі, та
фреску Богородиці (Премудрість) на склепінню бабинця.
Нинішна, доволі скромна поліхромія церковної
нави походить з останніх десятиліть минулого віку.
34
Пятницька церква — Костел св. Івана Предтечі
За те поліхромію пресбітерії виконав маляр
Лука Долинський (1750 —1824.), який намалював
тут Богородицю з Єлисаветсю в городі, а по боках
якогось лицаря в панцирі (фундатора) та монаха
в рясі. Мальовила слабо збережені, заслуговують на
більш дбайливу консервацію.
З церковної обстанови заслуговують на увагу
чотири мосяжні свічники перед іконостасом, з яких
два, перед намісними образами, справлені в 1648. р.
коштом міщанина Івана Ходиновского.
Церковний архів оберігає цінні грамоти, доку-
менти і рукописи. Відомий є „Помяник" Пятницькоі
церкви з 1650. р. рукопис „Рипкіа гдоду сесЬи згеиг-
зкіедо гг.і^дгу та)з:гаті геіідіі дгескіе] і роїзкіе), иіоіопе
1651.“ а перш за есе девятнайиять грамот, з яких
більшість відноситься до церкви св. Миколи, яка нині
в дочерною церквою св. Пятниць.
Костел св. Івана Предтечі.
На території княжого Львова є ще один памят-
ник, звязаний традицією з часами, коли на золотс-
кованому престолі, одягнутий в багряну мантію і в дія-
демі на чолі засідав у свойому теремі князь Лев,
а поруч нього його дружинв-католичка Констанція,
дочка угорського короля Бел! IV. Вона то в проти-
вагу свойому чоловікови, „рєнтувалася" на захід
і радо бачила на княжому дворі католицьких місіо-
нарів. Свою надворну, мабуть дерезляну, католицьку
капличку віддала вона Домініканцям, які згодом побу-
дували собі мурований костелик св. Івана Предтечі.
З»
35
Костел св. Івана Предтеч,
До нині стоїть під замковою горою, в тіни „по-
ступової синагоги" (1845) на Старім Ринку ко-
стелик, уважаний загально найстаршою, мурованою
будівлею Львова. Його основникам Домініканцям при-
писують навіть заслугу — започаткування камяного
будівництва на нашій землі. Є це одначе легкокрила
легенда, як стільки иньших, звязаних з первопочи-
нами Львова.
Первісно деревляний костелик св. Івана, в 1371. р.
мурований і вивінуваний Яном з Тарнсва, перебудо-
ваний в XVII. в, а відтак в 1885. р. відновлений, дуже
слабо уповажнював свого реконструктора з 1887. р.
Захарієвича до надання йому нинішного, псевдо ро-
манського характеру. Однонавне нутро костела з гран-
частою абсидою і бочковим склепінням, дуже вбоге.
В бароковому вівтарі „Христос біля стовпа*, цехове
мапьовило з 1526. р. В захристії два портрети —
Мельхіора Ошковського з 1637. і Стефана Грохов-
ського з 1647. року.
Костел Марії Сніжної.
З княжою епохою вяже традиція й костел Марії
Сніжної, що здіймається на шкарпі над Краківською
площею. Оснований по традиції в княжих часах ні-
мецькими кольоністами, як деревляний ксстелик,
в 1340. р. перебудований з цегли і каміння в роман-
ському стилю, був він довгий час головним парохіяль-
ним костелом Львова, поки не скінчено катедри.
В ріжних часах перебудовуваний, затратив костел
Марії Сніжної свій первісний характер, поки не за-
36
Костел св. Івана Предтечі
терла його по решти обнова на прикінці XIX. в., пе-
реведена архитектом Захарієвичем в псевдо-роман-
ському стилю. В 1350. р. утворено при тому костелі
„Конфратернію Літератів'1, яку в 1387. р. перенесено
до катедри. Нутро костела не має в собі нічого інте-
ресного, за виїмком кількох цехових мальовил XVII.
і XVIII. в. Перед костелом гарна рококова статуя Бого-
родиці з двома путтами.—
Церкви св. Миколи, Онуфрія та Пятниць-
ка. що уставилися здовж нинішної Жовківськоі вул.,
в парі з костелом св. Івана на Старому Ринку та
далеким св. Юром на пізденно-західньому обрію, це
„останні з Могікан* старого, українського Львова.
Коли вже не камінь чи цегла їхніх будівель, то бодай
дещо з характеру їх первісного заложення, а на вся-
кий випадок місце в топографії города, яке вони
зуміли задержати від княжих часів до нині, традиція
і легенда, довкола них обмотані, примушують нас ди-
витися на них иньшими очима аніж на памятникн пі-
зн щого Львова, не менче ріднього і близького. А ще
цього забувати не можна, що описані нами памят-
ники це скромні фрагменти цілої пліяди храмів, що
колись злотоглавим вінком виросли у стіп Акрополя
Льві-града, Св. Микола, Онуфрій, Пятницька’церква,
уже та трійця надає жовківському передмістю харак-
тер. А уявім собі, шо в парі з ними збереглися усі їх
блищі і дальші сусіди. А було їх доволі на те, щоб
княжий Львів міг претендувати не тільки на адміні-
стративну, але й духовну метрополію західньої Украї-
ни. Нині, на жаль, остався по них тільки слід в ар-
хівах, традиція серед населення, а може по тій чи
37
Церква св. Теодсра — Церков Воскресення
другій церкві збереглися бодай останки фундаментів
під поверхнею землі?
Церква св. Тсодора.
З грунтами і „юридикою" св Миколаївської цер-
кви межувала „юридика" церкви св. Теодора Тирона
Стояла вона напроти церкви св. Миколи, по той бік
.дороги на Волинь* там. де нині площа св. Тео-
дора звана „тандитою*. Зразу належала до неї не-
величка площа, на якій стояла церква і два луги,
один Малкіш під львівським лісом, другий „на трьох
женців" при „Вороцовській* дорозі за Білогорщею.
З настанням нової влади, ці луги відобрано в церкви
і вона опинилась без віна. Щойно за Жигмонта 1
привернено церкві право на давні маєтности, звіль-
нено від податків, та наділено парох'яльною землею
здовж Полтви. В 1544. р. переведено розділ між зе-
млями і парохіянами церков св. Теодсра і Миколи.
На прикінці XVI. в. розпоряджала теодорівська парох’Я
чималим комплексом ґрунтів; в 1589. р. оснувалося
св. Теодорівське братство. Прихожане св. Теодорів-
ської церкви, це були переважно убогі передміщани, яких
головний контингент творили кравці, кушнірі. шевці та
дрібні купці. По церкві св. Теодора, яку знесено 1800. р.,
збереглася тільки площа того імени та храмова
ікона св. Теодора. що нині висить з правого
боку іконостаса св Миколаївської церкви.
Церков Воскресення.
На північний захід від Пятницької церкви, при
шляху до Головська (Голоска) стояла згадана вже
в „грамоті кн. Льва* під 1292. р. Воскресенська цер-
38
Церков Воскрееения — Благовіщ. церква — Церква Богородиці
ква. Певні звістки про неї маємо з половини XV. в.
З разу її вивінування складалося з кладовища, на
якому стояла, та садку з пасікою дарованого П міща-
нином Яцком в 1521. р. В 1592. р. в спадщині по па-
роху о. Григорію дістала церква поле і дім. В 1624. р.
перейшов патронат на церкву в руки церковного брат-
ства. В 1539. р. церква стала крилошанською. Убога
І закинута перестала Воскресенська церква Істнувати
з кінцем XVIII. в.
Благовіщенська церква.
Напевне з княжих часів походила Благовіщен-
ська церква згадана Зіморовичем під 1453. р. Стояла
вона при нинішній ул. Бернштайна, проти пізнішого
монастиря св. Бригіди (тепер тюрми), на місці, де нині
будинок „Яд харузім". Належала до неї майже ціла
Білогорща та т. зв. Медицький грунт, а крім того
грунт „Печифури" під Львовом і город о межу з До-
мініканами. В 1539. р. церква стала крилошанською.
Прихожанами церкви були переважно убогі халупники,
між ними олійники та малярі. Це була напів сіль-
ська церковця.
Церква Богородиці на Тарнавці.
Щоб не опускати території княжого Львова, зга-
даємо на цьому місці ще дві церкви, яких появу но-
тують щойно акти XVII. в. Є це церква Богородиці
на Тарнавці та ц. св. Івана Богослова. Церков Бого-
родиці на Тарнавці повстала з XVII. в. під Замком
39
Церква Богородиці — Церква Ів. Богосл — Церква Чесн Хреста
на прикінці краківського передмістя на грунті Оле-
ксандра з Ритвян Зборівського, поміж Тарнавкою
і Болонєм. В 1639. р. було вже при ній братство.
В 1634. р. стає вона крилошанською. На прикінці
XVIII. в. гине про неї й слух.
Церква Івана Богослова.
Повстала за єпископа Арсенія Желиборського
в 1646 р. пд Лисою Горою, де нині водолічниче за-
веденнє Кісєльки. Оснувателем її був львівський мі-
щанин Семен Содома. В 1667. р. дарував церкві львів-
ський міщанин Ізан Сльозка грунт званий «Папарів-
щиною". Привілеєм з 1674. р. дозволив король Ян
Ссбіський оснувати при церкві Василіянський мона-
стир. Церква збереглася до 1809. р коли то продано
П жидам, які побудували собі з її матерялу два доми
біля синагоги.
Церква св. Тройці.
Під 1443. р. згадується в актах церква св. Трой-
ці, але, коли це не була каплиця св Онуфріївського
монасгира, трудно означити де вона стояла.
Церква Чесного Хреста
Церквою княжого Львова, що перша впала жер-
твою екстермінац йних заход в нових господарів, була
церква Чесного Хреста, що стояла на місці нинішної
школи ім. Міцкезича при ул. Рутовського. 1370. р.
віддав її .великодушно** кн. Володислав Опольський
Францісканам. Вени побудували на її місці костел, який
у XVIII. віці замінено на театр.
40
ІІньші церкви
Ипьші церкви.
В неозначеному блище місці жовківського перед-
містя стояла до половини XVIII. в. церков Спаса,
звана також Преображенською. Невідомо коли засно-
вана, в 1539. р. стала вона крилошанською, мала
своє братство, при чому їі парохіяни були дуже вбогі.
Нинішна паоохіяльна церква Гольска. нале-
жала колись до Львова. Сюдиж належала і Знесі-
нецька церква, колись деревляна, нині мурована.
Три українські церкви, яких ерекція сягає в кня-
жу епоху Львова, костел Івана Предтечі, історія і то-
пографічне означення цілого ряду церков, що блищали
колись у стіп львівського Акрополя, в парі з св. юр-
ською горою, усвяченою памятю князя Василька
Романовича, от і все, що єднає нас зі світлою епохою
первоаочинів Львова. Поза тим усе змінилося а перш
за все затерлася шахівниця національностий, що колись
на автохтонному, українському гіідложі утворили на-
селення княжого города. По Татарах, які мали свій
мечет десь на північному склені замкової гори, оста-
лася тільки „татарська* вулиця. Вірмени, яких мо-
настир і костел св. Анни протріваз ще до кінця XVIII.
віку о межу з Онуфріївським монастирем, перенесли
свої ляри і пенати до нового, Казимирового міста,
щоб там до решти засимілюватися, по Сараценах
пропав і слух, а Караїти вимандрували до Галича
і Кукизова, уступаючи місце своїм непримиримим во-
рогам Жидам, що з малої дільниці підгородя на за-
хід від нинішного Старого ринку, з часом розлізлися
по усій території княжого і сердньовічного Львова.
41
Инші церкви
Жидівське ґето.
Нині „княжий Львів," це перш за все брудне
й обідране — жидівське гето.
Наче його втілення стоїть нині на Старому
Ринку, велика .Поступова Синагога* збудована
1845. р., заслонюючи скромний і забутий костелик
св. Івана Предтечі.
Позбавлена всяких архитектонічних чи скульп-
турних окрас, осьмигранна, центральна будівля з пря-
мокутними виступами, покрита велитенською копулою.
В нутрі притвір з органовими хорами та двоповер-
хими емпорами для жінок. Зі сходу свого рода пре-
сбітерія з нішею на .тору" — перед нею підвищеннє
зване „бема“. По середияі молитовний стіл а по бо-
ках сідалища для рьбіна і кантора. Внутрішна обста-
нова синагоги нагадує уладження протестантських
церков. Поступова синагога не стоїть в такому звязку
з княжою епохою Львова, з якою за те лучиться
Старе Жидівське кладовище, недалеко на за-
хід від Полтви, обведене нині вулицями Рапопорта,
Кпепарівською, Майзельса і Шпитальною. Первісно
мали тут хоронити Караїтів, а коли останні переман-
дрували до Галича і Кукизова, кладовище перейшло
в руки Жидів. Вже в XIV. ст. було це кладовище
відоме своєю старовиною. З того століття збереглося
там кілька намогильних плит з орієнтально стилізо-
ваними написами. Згодом стало жидівське кладовище
пантеоном жидівських знаменитостий, яких хоронено
в центрі цвинтаря аж до 1875. р. коли то кладовище
самкнено. Поміж гробницями находимо могилу опови-
42
Инші церкви
тої легендою Золотої Ройзи до нині славленоїжи-
дівством як спасительки жидівської віри і храму від
єзуїтських зазіхань в XVII. в. Поруч неї лягли — її
чоловік Нахманович, а далі Марко Ісакович, рабін
Йзуе Фальк, рабін Хаїм Коген Рапапсрт. Яків Орн-
штайн, Авраам Кон і цілий ряд других, яких імена
вимовляє жидівське гето з гідною їхнім подвигам на-
божністю. Уже в новіщих часах (1913) збудовано на
межі цвинтаря і улиці Рапопорта великий жидів-
ський шпиталь в псевдо-маврійському стилю.
В 1875. р. хоронять львівських жидів на новому
кладовищі поруч христіянського кладовища на янів-
ському. З далека видніє недавно збудована передпо-
хоронна каплиця, якої величезна копула покриває
помпатичну конструкцію в стилю віденської „модерни".
Є й тут кілька інтересних, нових гробниць, поруч
яких окреме місце займає кладовище жертв погрому,
який навістив жидівську дільницю по уступленню
українських військ 22. листопада 1918. р.
43
Під чужою владою.
Коли Казимир почув себе неподільним паном
над Львовом І західньо українськими землями, то пер-
шою його думкою було — надати польський а вла-
стиво західний характер занятому гсродови Не мо-
гучи викорїнити досьогочасного населення княжого
Львова, він рішився — перенести територію
міста на иньше м сце.
На південному схсді від княжого підгорсддя, над
Полтвою розсівся новий Львів Казимира. Обведений
сборснн’ми мурами з баштами і брамами, обезпече-
ний двома замками, набрав Львів Казимира відразу
західньо-европейського, а краще кажучи німецького
характеру. Бо не Поляки з Казимиром на чолі а Нім-
ці були будівничими нового Львова, німецьким був
і характер життя, яке тут розвелося.
Поза мурами Казимирового Львова опинився
княжий Львів, якого південне підгорсддя замінилося
в краківське передмістя. Зіддане старостинській само-
волі і пастві безустанних ворожих наскоків, українське
передмістя небаром зубожіло 1 занепало тоді, коли
Німці, Поляки та Вірмени в нутрі мурів, користуючись
магдебурським правом, росли в богацтва і могутність.
44
Під чужою владою
Кільканайцять українських родин, допущених до
міста мусіло тиснутися на території нинішнсї Руської
вулиці, де згодом станула славна Успенська цер-
ква. Не дивлючись на зріст населення і на розбудову
міста, нові пани Львова уміли за те вже подбати,
щоби число українських домів в нутрі міських мурів
було мінімальне. Воно й не переросло ніколи числа
ЗО—40 домів. Рідкі були випадки, щоби Українці по-
пали в міську раду, як той Микола Русин, що 140?. р.
ходив з двома другими міщанами у Волощину, закли-
нати торговельний договір.
Цілий час польської влади Львівські Українці
були „шизматиками* а навіть „єретиками”, яких згідно
з розпорядком завзятого неофіта, яким був недавно
охрещений Ягайло, можна було вязнити і карати за
самі тільки релігійні практики в їх „божницях” і .си-
нагогах'.
В боротьбі за права „віри і нації руської” ста-
лились серия українських міщан, які ішли ,во єдну
раду” з передміщанами і таки доборолись бодай до
мінімальних прав у місті і в державі. В 1539. р. ви-
бороли львівські міщани дозвіл короля на віднову
львівського єпископства і з того часу стає Львів зі
Ставропігією Успенською і соборною церквою за-
боролом українського культурно-національного руху.
Чим був Львів протягом XVI — XVII. ст. для
України, говорять недвозначно навіть ворожо до нас
настроєні чужинці.
Було в ньому „мало Русинів, але багато Руси”,
каже Лозіньскі. „Була вона тут завжди в якомусь
скорченому, але тим більше скондензованому завязку:
45
Під чужо» владою
в худому, апе заєдно спосібному до кільчення зерні,
похожому на зерна пшениці, находжені в споконвіч-
них, єгипетських пірамідах, про яку оповідають, що
кинута в землю приймається і росте. Під румовищем
давного, самостійного істнування, так скоро забутого
самою Русю, що в її памяти оспонювалася серпанком
історичної легенди, наче під холодним попілом випа-
леного багаття, оставала завше жива іскра, яку леда
сильніщий подув міг потушити, але також роздути
в пожежу”.
Під суспільним оглядом займала Львівська Русь
XVI—XVII. ст. треторядне становище (в 1520. р. було
в Ринку 10 украінських склепів, на Руській вулиці
ЗО домів та около 250 домів на передмістях) в полі-
тичному була зовсім позбавлена голосу. В гієрархі;
львівських „націй” слідували Українці щойно по Вір-
менах, але „коли поза Вірменською вулицею не було
вже нікого і нічого, то поза Руською лежав цілий
світ, сонний і несвідомий, але засилюючий її усім тим,
що прокинулося зі сну”. 1 дивна річ, та Русь „вбира-
лася по польськи, говорила і писала по польськи.
навіть в непохитній фортеці своєї окремішности —
в Ставропигії, радила і списувала протоколи по поль-
ськи, на портретах і вотах, на домовинах і гробни-
цях в підземелях Успенської церкви ставила польські
або латинські написи, та зовнішно ополячена Русь,
не переставала ні на хвилю бути собою,
почувати себе легальною державою автохтонів
в рамцях ворожої окупації.
Вона то устами ставропигійського братчика Хо-
мича говорила перед судом львівських лавників 1513. р.:
46
Під чужою владою
„Місто Львів не є в иншій країн: але руській
і нема на те ординації, де хто має мешкати". Вона
то по словам усе готових до послуг донощиків „по-
тайно установила собі руських конзулів і проконзулів"
(1538.), вона то „дивні присяги чинила, від послу-
шенства польській владі відприсигала, сама собі свої
суди і кари чинила, тих що для Поляків працювали
за проклятих мала і до церемоній церковних їх не
допускала і плювала на них* (1590.)
Скільки щирого запалу, скільки святої віри в сло-
вах сухого протоколу одного з братських засідань
Ставропигії, на якому явилися представники передмі-
ських брацтв, що віддали себе на услупи братства,
„щоби одностайне, во єдину волю, во єдину раду"
станути „в тій справі, котора ся точит о вольности
всего народу руського". „А которие би ся находили
противниками тої справи, тоді з таковими не сбцо-
вати, не їсти, не пити і ряду церковного усему домови
їх не чинити" (1599.)
Справді, тільки такі строгі міри могли спинити
слабших духом перед апостазією, вони тільки могли
серед битої долею „нації руської" Львова удержати
цю моральну дисціпліну, яка провинившогося братчика
Ставропигії вела без конвою в братську тюрму, яка
не була чейже тюрмою офіціяльної влади, але потай-
ної „речипосполитої руської", якої екзекутивоюі пред-
ставництвом була Ставрспигія.
І ця чистість рук і соняшність ідеалів Львівсько7
Руси XVI—XVII. в. мала свою притягаючу силу. Захожі
Греки, як Корнякт, Альвізій, Мазапета, Лянгіш і кілько їх
там не було, зєдналися з львівською Русю на цілі століття.
47
Під чужою владою
А коли 1648. р. на Львів маширували побідо-
носні полки Хмельницького, то по словам тогочасного
„схранщииа" — .півтретя сотні драгонів Руснаків пе-
рейшло зрадливо до неприятеля". Почали показува-
тися конспірації, ріжні відбувалися збори по церквах,
та по закутках і передміських долинах. .Вже Русь
(Польщі) послушенство виповідала ..“ Коваль Юрій ви-
ливав у своїй кузні кулі для козаків, за що наложив
головою. На польській воєнній раді в ксстелі Францр
сканів засічено шаблями якогось Українця, що при-
йшов підслухувати. А коли Хмельницький ударив на
Львів з гармат, то вежі Успенської церкви боронили
Жиди і Німці. За ніч передміщани цілими сотнями
подалися в козацькі загони.
На жаль був це зеніт національної свідомости
Львівської Руси, після якого починається повільний
занепад.
Мовчанкою приняла Львівська Русь Хмельниць-
кого, коли 1655. р. прийшов у друге під Львів, не
відгукнулася й підчас наступу Дорошенка 1672. р.
А коли 1745. р. допущено Українців до міської Ради,
то була це вже зубожіла матеріяг.ьно і зломана унією
морально громада, яка щойно за Австрії починає від-
зискувати свою загублену самосвідомість.
48
Піскова гора т. зв гора кн. Льва.

Львівські укріплення.
Львів, закладений на новому місци Казимиром,
мав характер і призначення фортеці. Казимир визна-
чив місце на Ринок, від якого в невеликому відда-
ленню насипано вали в виді не зовсім правильного
чотирокутника
Від сходу і від заходу збереглися колишні вали
в формі плянтацій (гетманські І губернаторські
вали). Від півночі нема з валів, на нинішній Стрі-
лецькій площі ні сліду, а з півдня на Валовій
вулиці зберігаєся тільки останок валового насипу під
муром Бернардинського монастиря. Перед валами від
заходу плила Полтва, нині цілковито закрита, а з дру-
гих сторін покопано здовж валів рови, які наводню-
вано потоками, що плили колись крізь Стрілецьку
і Бернардинську площу.
Внутрі валів построєно оборонні мури, з яких
один тягнувся рядом нинішних камениць Підваля,
другий Скарбківською вулицею, третій Гетман-
ською, а четвертий нинішною вулицею СобІського.
Так укріпленим був Львів уже в 1380. р. З ча-
сом мур подвоєно та заосмотрено 17-ма великими
Львів
4
49
Льв есь«і укріплення — Високий замок
баштами. 1445. р. віддано башти в опіку поодиноких
городських цехів.
В тому мурованому панцирі Львова, було дві
брами: одна галицька на місці, де нині збігають
ся вулиці Галицька з вулицею Собіського, друга кра-
ківська, недалеко за нинішною Преображенською
церквою. Кождій брамі в мурі, відповідала брама
в валі так, що обі головні брами Львова були по-
двійними.
Кромі брам, призначених для кінного й возового
руху, були ще в городських мурах ворота для піших,
званих .фуртами*; було їх дві: „Босацька* з Русь-
кої вулиці та „Єзуїтська" біля єзуїтського костела,
кудою ішлося на єзуїтський фільварок на місці нині-
шного „поєзуїтського городу*.
В склад міських укріплень входило крім того два
замки, — Низький, що стояв у північно-західньому
виступі мурів і займав простір від школи ім. Міцке-
вича по будинок Фільгармснії, та Високий замок,
що стояв на горі нин. кургану Люблинськоі Унії.
Високий замок.
„Високий замок* це нині тільки роскішна плян-
тація на стоках замкової гори, з якої найвищої плят-
форми здіймається курган Люблинськоі Унії з непо-
мітною решткою мурів оборонного замку, побудова-
ного тут королем Казимиром около 1360. р.
За княжих часів була на цій горі сторожева башта
звана „вудильницею” тоді, коли княжий город з те-
ремом і церквою св. Миколи тулився до склону гори.
50
Високий замок
Король Казимир, побудувавши рівночасно в обємі
міських мурів Низький замок, де мешкав староста,
призначив Високий замок на обсерваційний пункт,
магазин воєнного знаряддя, поміщеннє королівської
залоги а в парі з тим на тюрму для більших про-
ступників. На замку мешкали бурграфи, яких обовяз-
ком, було на випадок трівоги проводити його оруж-
ною обороною, що їм теж аж надто часто доводилось.
З трівог і .турбацій*, які пережив Високий замок на
свойому довгому в ку, найстрашнійшсю була його об-
лога і здобуття полковником військ гетьмана Хмель-
ницького Кривоносом в 1648. р.
Командантом замкової залоги, яку творили ,дра-
би* І драгони Яреми Вишневецького, був тоді Ян
Братковскі. Поза тим до замку зїхалося около вісім
тисяч підміського і сільського населення, з якого по-
ловина прийшла з оружям в руках. Перші форпочти
Хмельницького появилися на обрію 6. жовтня 1648. р.
Два дні згодом станув під мурами міста і замку сам
Хмельницький зі своїм штабом.
На .Тарнавці', як тоді звано територію ниніш-
нє! Жовківської вулиці, Підзамче і частину Знесіння
за рогачкою розложився табором полк черкаських ко-
заків з Кривоносом на чолі, який лічив'я тоді з ран,
віднесених в бою під Константиновом. Йому то дору-
чив Хмельницький добути замок.
Чотири дні штурмували козаки недоступний за-
мок, застелюючи своїми трупам стрімку збіч зам-
кової гори, пеки нагальний наступ 14. жовтня не
приніс дорого окупленої побіди. Наступаюча позаду
Татарва вирізала усю залогу, почім підпалила замок
4*
51
високий замок
з усіх сторін. Стріьожений упадком замку город, зложив
гетьманови, що спішився під Замость. окуп, але пол-
ковник Кривоніс, ранений в наступі помер у Львові,
і спочив у стіп замкової гори.
Відбудований згодом Високий замок вже 1655. р.
відповідно заосмотрений. видержує семитижневу облогу
Хмельницького, який з нев домих причин, відійшов з оку-
пом і не наступав цим разом на замкові укріплення.
Кільканайцять літ пізнійше, підчас походу Дорошенка,
на Львів в 1672. р. піддасться Високий замок без бою,
а місто ратується переговорами і контрибуцією. Остан-
ній раз судилося Високому замковм відіграти рслю
фортеці, підчас набігу Шебас Ґерая в 1695 р Коли
гетьман Яблоновський виступив до бою з ордою поміж
домами і садами краківськог передмістя, замковий
сотник Борене остр лював з гармат наступаючих ворогів
З моментом коли Польща відзискала Камянець
Подільський (1696.) львівський замок втратив своє
стратегічне значіння і з того часу починається його
повільна але не відклична руїна. Раз іще в 1704. р.
послужив він як обсерваційний пункт, пізнійшому со-
юзниковк Мазепи шведському королеви Карлови XII.
який доглянув з замку „Ахилеву пяту" міста, і нічю
дня 6. вересня вдарив ледви кількома сотнями
драгунів на босацьку „фурту". і місто добув. З того
часу стає Високий Замок прибіжищем жертв, навіщу
ючих Львів епідемій та всяких волоцюг. В стані
непридатної н’нащо руїни застає його прихід Ав-
стрії в 1772. р.
Нова влада зарядила розібрання мальовничих
руїн замчища а матеріял зужито на будову камениць,
52
Висок»-.,: замок
між якими камениця на Личаківсь* й вулиці під 3. чи-
слом, майже уся збудована з замкового матеріалу.
На зло замкової руїни, львівський магістрат почав
давати дозволи на ломаннє камення і вибираннє піску
з замкової гори, що до решти знищило памятник ста
ровини і здеформувало саму гору
Нер дко порушувану спргяу ратування гори через
залісення, зреалізовано щойно в 1342. р. від якого то
датуються прекрасні плянтації нинішного „Високого
Замку* В 1845. р долішній терас-, яка повстала
по засипанню дазних каміньолом в. побудовано ресторан
а против нього штучну печеру украшену скульптурами
зі старого ратуша.
З нагоди роковин Люблинськоі ун і, львівська
польонія з Ф. Смо.ькою на чолі поклала дня 11. сер-
пня 1868. р. угольний камінь під курган люблин-
ськоі унії. На камей , на щастя придавленому ве-
ликою масою кургану вирито напис: „Вольн: з вояь-
нимі. рувні з рувним "...
З істерії Високого Замку, який затямив стільки
крівавих облог і вережих наступів, доховалася й одна
повна кгмзму сцена перенесення камянеге льва, що
взятий з румовищ старого ратуша, стоїть нині в під-
ніжа пюблинського кургану. Ні з цього н: з того,
пише Яворські, впав львівській тремтадратії до голови
помисл святочного перенесення льза з ратушевого
педвіря на замкову геру. Двигали його отже з вели-
кою нарадою і першого дня д:двигали аж до Тгатин-
ської вулиці. Одначе львівська поліия. не бажаючи
собі дальших демонстрац й, н чю сама перенесла льва
на замок. З цього приведу один з львівських поетів
53
Високий замок
написав „Оде іп Ьеопет
іп Корсит сгапзрогіаіит*,
сяць і зорі остовпіли на
камяного льва на гору а
.Иипс ЬаЬетиз Ьеопет іп
піае!...*
Мадізігаїиаіет рег роїісаіоз
в якій автор описує як мі-
вид поліцаїв, що двигали
кінчить радісним окликом:
Корсо, раїгопит от пі соїіи-
54
Ринок
Сучасний львівський ринок зберіг до нині розміри,
визначені йому в XIV. ст. Поза тим окружаючі його
будівлі творять наче писану в камені історію усього
міста До 1836. р. стояв на середині ринку давний
ратуш, оснований наприкінці XV. ст. Наприкінці
XVII. в. його відновлено й розбудовано коштом львів-
ського патриця Д-ра Мартина Кампіяна, який був
і фундатором первісної барокової вежі. Ставив П шле-
ський будівничий Бемер. В 1598. р. поставлено під
ратушем т. вз, „Ргаидіег" камяну статую з двома об-
личами — мужеським і жіночим, під якою виконувано
кари на проступниках, головно політичних. Тут по-
клали свої буйні голови під сокиру львівського ката,
молдавські союзники Львівської Вуси — воєвода Сте-
пан Тонша з двома боярами 1564. р., похоронений
в Онуфрївськсму монастирі та славний Іван Підкова,
якого зловлено підступом 1 з „висшої державної рації"
засуджено на смерть. Коли кат рубав Підкові голову
16. червня 1578. р. завалився дах на ратуші.
Зіморович згадує, що тіло Підкови занесли ставро-
пигійські братчики до Успенської церкви і там в гроб-
ниці, прибраній гірляндами рож, поховали. В вивезе-
55
Ринок
нсму по Ростова ставропигійському музею зберігався
гербовий щит з домовини Підкови. На львівському ринку
відрубано 1532. р. голову й третьому молдавському
воєводі Янкулі. Янкула йшов на смерть в шов-
кових ризах, сам дав катови свій меч, під який поклав
голову. Цей меч переховується в городському архів:.
На схід від старого ратуша, напроти нинішнсго
музею Собіського. стояла монументальна керниця,
побудована архитектом Петром Італійцем між 1580
і 1589. роком. Над керницею здіймалася величезна,
вилита з бронзи русалка.
Перед головним входом до ратуша стояв камяний
лев, який -ег.ер стоїть на Високому замку біля дому
сгородника. В збудовану в 1845. штучну печеру на
Високому замку, вмуровано герби зі старого ратуша.
Решта скульптурних окрас зі старого ратуша обері-
гається в музею Любомірських і Собіського.
Теперішний будинок ратуша з 65 метровою, ква-
дратною вежею, побудований в 20-их роках XIX. я.
Є це могутня розм рами, але архи тектонічно нецікава
будівля касар іяного типу уріжаоманїтнена чоловим
ризалітом на аркадах. Обіймає вона Ісб кімнат і де-
вять більших саль. В партер будинку преінтересний
Городсьчий ар^ив. Обіймає в.н: а) документи І ди-
пльоми з літ 13о9~1796; б) акти з Інветарями ма-
єтнсстий, люстраціями міста, фондац.ями і т. п. в 1511
фасцикулах; а) підручну бібліотеку з обпасти історії
і культури Львова; г) історичну кореспонденцію зло-
жену з півчверта тисяча листів коропів, міст і при-
ватних осіб; г) книги і акти віддані краєяим судом;
д) радні книги з літ 1461 —1737 в 132 томах, а крім
56
Ринок
того 7 томів фрагментів і війтівсько-лавничї книги
з 1521 —1787. р.; е) збірку мап, планів, карт ілюстра-
цій та історичних памятск.
На чотирьох рогах ринку розставлені ампірові крк
ниці (по чаток XIX. з) зі статуями: Нептуна, Діяки,
Адоніса, і Амфітрити, полота мабуть н імецького різбаря
Гартмана Вітвера, який працював у Львові в
1818—1828. роках.
З усх чотирьох сторін обставлений ринок каме-
ницями. збудованими переважно в XVI — XVII. віках,
хоч є й ранійші будівлі, здеформовані одначе пізні
тими надбудовами. Підчас нерідких обнов і реста-
врацій тих переважно ренесансових будівель, вири-
нають часті подробиці готицького характеру, які пере-
носять повстання будівлі в епоху з перед велико: по-
жежі. яка 1571. р знищила Ц'лий середньовічний Львів.
Починаючи з р.га Домініканської вулиці, звер-
немо увагу на більш характери камениип
Під числом 2. камениця Бандінелліу. Побудована
з перш й половині XVII. в. для Італійця Роберта Бан
дінеллп слазного азантурника. який- у відпив дь на
розпорядки міської ради викликав „батьків міста* на
двобої, а в 1627. р. заклав першу у Львові почту.
Камениця його построена з стилю пізнсго ренесансу,
виріжняється прекрасною рзьбою обрамувань вікон
та гарно розчленованим входовим порталем.
Слідуюча камениця під числом 3. роксковим ха-
рактером свого партеру (стилізовані мужеські карія-
тиди. що двигають балькон) говорить про своє похо-
дження з XVIII. віку. Горішні її поверхи здаються ще
ПІЗН’ЩИМИ.
57
Ринок
Камеииця Анчовськи? під числом 4. звана також
„чориою". належить до найкращих світських буді-
вель ренесансового Львова, добудована 1577. р. архи-
тектом Петром Італійцем, прозваним на львів-
ському грунті Красовським. для жінки львівського па-
триція Софії Ганель В XVII. в. опинилася вона в руках
Д-ра Мартина Ніканора Анчовськсго. Фасада цеї каме-
ниці, в парі з двигаючими гзимси (скапи) боковими
пілястрами, виложена камяними „брилянтовими" ква-
драми. Обипьиа орнаментика, яку утворює характери-
стичний для будівель Красовського фриз з ангелиних
головок, обрамовання вікон і дверий в парі з характе-
ристичною аттикою. помимо свого декоративного бо-
гацтва видержують міру. Камениця зберіглася дуже
добре не тільки з верху але й зі середини, де до нині
можна побачити прекрасно різьблені в алабастрі пор-
талі дверий на першому поверсі.
Поминаючи неінтересну з архитектурного беку
каменицю під ч 4. зі славним серед нашого грома-
дянства рестораном Райха, переходимо до
Палати Корнякта під ч 6. Є це без сумніву най-
величавійший будинок львівського ринку. Історія цього
будинку доволі цікава. В 1573 р. продав львівський
міщанин Мельхіор Газ свою стару каменицю грецькому
купцеви з острова Крети Константинови Корняктови,
якого імя носить одна з найкращих ренесансових бу-
дівель східньої Европи — вежа Успенської церкви.
Творець цеї вежі Петро з Барбони, построїв на
місці збуреного дому в 11:80. р палату для Корнякта.
про що говорить дата на порталю оф цин тої будівлі
від Бляхарської вулиці під 10. числом. В 1623. р по-
58
Ринок
дар/вав Корнякт свою палату босим Кармелітам, як
продали дім батьксви пізнішого польського короля
воєводі Якову Собському. Відновлена основно коро-
лем Собіським, дісталася Корняктівська палата в руки
родини Ревуських. 1804. р. купив П Олександер Ход-
кевич разом з бібліотекою, галєрією картин і обста-
новок!. В 1816. р. перейшла вона в руки [Іонійських,
від яких купив палату 1910. р. львівський магістрат.
Підчас реконструкційних робіт при адаптації па-
лати на музей вдкрито в її партері інтересні го-
ти цькі фрагменти, які говорили би про це, що тво-
рець палати Петро з Барбони, не строїв її від основ,
а тільки надбудував поверхи й ренансовою орнамен-
тикою вивінував фасаду.
Дякуючи умілій реставрації, приведена до чи-
стоти свого первісного вигляду фасада, чарує нас
свсїм спсксєм і видержаною до подробиць гармонією.
Входовий повнолукий порталь обрамовує пара ксрин-
тійських кольон, а завершує подвійна цвітяна Гірлян-
да з мужеськими, славянського типу, маскаронами по
боках Поза тим повні луки трьох фронтових вікон
і ренесансові трикутні завершення вікон сбсх поверхів
в парі з фасетоневими квадрами, от і вся орнаментика
фасади. Висока атитика з химерними гербами і дель-
фінами не вповні згоджується з характером цілости
І напевне не є твором Петра з Барбони.
Вд 1912 р. міститься в Корняктівській палаті
польське
„Народове Музеум їм. Яна III". основане в 1912 р.
Обер гає цей музей інтересну збірку портретів, істо-
ричних картин та памяток. звязаних з епохою короля
59
Ринок
Собіського. Окремий відділ посвячено тут україн-
ській мистецькій старовині.
Б льш з історичного аніж архитектурного боку
інтересною є камениця під Ч. 9., на право від дому
„Просвіти**. Ще 1376 р. подарував князь Володислав
Опольський ґрунт і домик на її місці латинському
архиепископови Матвієви. В 1405. р. резидував тут
литовський князь Свидригайло, брат короля Ятайла
В 1420. р. мешкав тут довший час сам Ягайло.
В 1430. р ..ерейшов дім знову на власність латин-
ського архиепископа Жешовськсго. 1630. р. архиели-
скоп Гроховскі збурив старий дім і на його місці по
ставив нинішний в два поверхи. Крам 65 мешкаль-
них кімнат і двох великих саль, була тут т.зя. золота
або -.орцелянова кімната, виложена золоченою майо-
лікою. 1673. р. помер тут польський король Михайло
Корибут Вишневенький про що говорить вмурована
з цього приводу таблиця. Підчас реставрації Ксрняк-
тівської палати мешкав тут в 1678. р. король СсбІ-
ський, В 1845. р. добудовано третий поверх І помі
щено тут латинську духовну семинарію. Нині є це
звичайний, чиншовий дім, з якого колишньої величі
остали тільки висок, тосканські кольони фасади.
Дім „Просвіти" під числом 10. сягає своїми за-
кладинами в XVII століття, але свій роскішний рско-
коаий вигляд завдячує основній реставрації кінця
XVIII. в Обезсбражений купецькими шильаами і ви-
ставами, жде він свсєі обнови. Прегарний р зьблений
наріжник, аттика з еліптичними люкарнями, віолами
і воєнними трофеями, в парі з балькснами і гармо-
нійним розчленуванням стін, чають свій чар і етиле-
6С
Ринок
вий характер. В цьому домі мешкав перший австрій-
ський губернатор граф Перген і його наслідники до
1821. року.
Обговорений нами східній бік Ринку, це в першу
чергу найбогатший в старші і стилеві памятникн ряд
камениць, замешканий колись найкращими представ-
никами львівського патриціяту аж до королів включно.
Три другі боки не виявляють уже того богантва; до
того більшість памятників обезображено перебудовами.
Камениця під числом 14. позбавлена вишука-
них декорацій, ренесансова будівля з правильних ка-
мяних кісток з характеристичними слимачницями ві-
конних причілків. Загальну увагу звертає одначе брон-
зова скульптура льва св. Марка, покрита зеленою па-
тиною, над порталем. На картах створеної книги, на
яку сперся лев лапою, читаємо маюскулову напись;
„Рах ТіЬі Матеє Еуапдеіізга Меиз Е>іхі1 1600". Каме-
ниця була первісно власністю родини Массаріх, з яких
Джовані Массарі був у Львові торговельним агентом
(конзулем) венеиької републики.
Камениці під числом 15. і 16 замітні оригіналь-
ними решітками бальконів з початку XIX. в.
Камениця під числом 17., сягаюча своїм повстан-
ням часів готииького Львова (ґотицький порталь в се-
редині) завдячує свою рскокову декорацію пілястрів,
дверий та вікон ебневі з кінця XVIII. віку.
Рококові конзолі і балькони украшують камениці
під ч. 18., 19. і 20. Перша з них (ч. 18.) побудована
для міщанина Ґутетера, була колись найвеличавійшою
з камениць Львова. В сходовій клітці рококові вази
XVIII. віку.
61
Ринок
Камениця під ч. 21. Ренесансова будівля XVII. в.
зі знищеними і заслоненими купецькими виставами
порталями
Камениця Шольц-Вольфовичів під ч. 23. Колись
власність знаменитих львівських патриціїв Шольц-
Вольфовичів. збудована в 1630. р. часто гостила
в своїх мурах магнатів і державних достойників.
В вертикальному розчленуванню стін йонськими й ко-
рінтійськими пілястрами слідно вплив німецько флян-
арійського ренесансу. Стіни партеру украшені русти-
кованими пілястрами й класичним балькуванням.
На наріжнику першого поверха різьблене Хре-
щення; орнаментальні мотиви утворені з ангелиних
головок, львиних маскаронів та картуш з латинськими
написами в роді: .ОЬі ОЬсг ІЬі ТгЬег“, або „1)Ьі СЬа-
гііаз ІЬі Оеиз“, або „Тіте Оотіпит Еі Кесесіе А. Маіо*.
Камениця під ч. 25. нині відновлена і привер-
нена до первісного ренесансового вигляду, з непо-
трібними модерними придатками (тімпан зі скуль-
птурним виповненням) зберегла в своїй долішній кон-
дигнації гоїицькі порталі.
Камениця Гелнерівська під ч. 28, як багато ка-
мениць в Ринку, сягає вона своїми первспочинами
кінця XV. в., про що говорить готицьке обрамування
дверий в сінях. В нинішному, суто-ренесансовому виді,
побудована вона в 1570. р. для львівського бурмістра
Дра Павла, Домініка Гепнера, перейшла відтак на вла-
сність надворнсго лікаря короля Собіського Дра Ста-
нислава Дибовєцкого. Порталь і вікна, обрамовані
граціозними, каналірованими кольонками й трьохкут-
ними причілками. Поруч камениці Аччовського (ч. 4.)
62
Ринок
є це зразковий памятник львівського ренесансу. Нині
власність торговця хемічних матеріялів О. Вінклєра.
Камениця Яндріолія під ч. 29. нині пасаж з Ринку
до костела Єзуїтів, відомий під назвою брами Андріо-
лія, побудована около 1790. р. останнім польським
командантом Львова Коритовським, який до праці
коло неї ужив гайдамацьких вязнів, що коро-
тали свої дні в казаматах зброївні на Підвалю. Архи-
тектонічний характер фасади — ампіровий. На місці
Андріолівської камениці стояв колись величавий дім
славної родини львівських патриціїв Кампянів, що
з часом перейшов на власність львівського бурмістра,
поета і хроніста 3 мсровича,
Камениця Бачевського, дазного походження, до
недавна уся розмальована, відреставрована в стилю
„ватованого бароку. Поруч неї стоїть величезний
будинок ювілера Ці л пера, будова зовсім нова,
в стилю „польського ренесансу*.
Багато старовинного чару і стилевоі простоти
привернула недавна віднова камениці Штадмілєра на
розі Ринку і Краківської вулиці.
Камениця „Народньої Торговлі" під ч 36 збудо-
вана на прикінці XVIII. в., славна побутом у ній кн.
Йосифа Понятовського, підчас його служби в австрій-
ському війську.
Камениця під ч. 40., споріднена характером своїх
рококових декорацій з обговореною уже каменицею
під числом 3.
Львівський ринок з будівлями, на яких з лег-
кістю можна прослідкувати розвиток львівського бу-
63
Ринок
дівництва від готику, нині уже затертого, крізь буй-
ний ренесанс, барок, рококо аж до клясицистичіих
тенденцій початку XIX. віку, жде свого уважливого
монографа.
З Ринку вибігає на чотири сторони світа вісім
вулиць, що в парі з паралелями до боків Ринку тво-
рили центр життя старого Львова, скуплюючи на сво-
йому просторі найціннійші памятники його мистецької
культури, коли згадаємо тільки — найстаршу з них —
латинську катедру, а далі вірменську, цер-
кву Успенія з вежею, каплицею Трьох Святителів
і будинками Ставропигії, костел Домініка нів та
Єзуїтів, а далі монастирі Кармелітів і Берна-
динів, що в комплексі мурів старого Львова творили
уже замкнені в собі твердині.
Занім одначе перейдемо до опису тих монумен-
тів. звернемо ще увагу на кілька цжавійших памят-
ників старого будівництва, що ховаються в сутінках
переважно вузьких і на вигляд сірих уличок до-
вкола Львівського ринку. Уличок, про які ска-
зав свого часу Верещагін: „Ті улиці, може більше
інтересні чим Ринок — в них таіться чар чогось не-
досказаного, виглядає з них смуток занедбання чи
руїни. Ані одного дому, що зберіг би первісні форми
— усюди облсмки припадково зберижених спогадів,
чаруючі око несжиданою зустрічею: фризи з хорово-
дами амур в, сфінкси, ніші з вазами сповитими в гір-
лянди. ушкоджені порталі з клясичними архитравами,
капітелі, пілястри, маскарони, геральдичні щити, наче
припадком розкинуті по старих, счорнілих стінах.
Окрилена уявою думка силується відтворити у велич-
64
Вірменське кателра.

Руська вулиця
нійших фермах, старі мальовничі останки, озарені по-
етичною візією минулого". (В. А. Верещагинь:
Старь/й Львові. Петроградь 1915).
Найцікавійшою для нас була би вулиця Руська,
де від закладення Казимирового Львова аж до нині
концентрується ледви не все культурно-національне
життя столиці Галицької України.
Ліву її сторону, від Ринку йдучи, займає аж до
Бляхарської вулиці сфіцина рококової камениці .Про-
світи" розчленована пілястрами з роск'шнсю, шту-
катуром капітелів. Будинок Ставропигії часто пере-
будовуваний, а відтак уже на прикінці XIX. в. від-
новлюваний, не зберіг зі свого первісного вигляду
нічого, гідного уваги. Збереглася натомість гранітна
Успенська церква з Корняктівською вежею
і чарівною каплицею Трьох Святителів.
Проти неї, по правім боці вулиці бовванніє без-
формною масою великий будинок асекураційного То-
вариства „Дністер", на якого місці стояла колись
камениця їзаровичів, побудована в XVII. в., що
довгий час була осідком українських єпископів. Аж
до її зруйнування, оберігала вона в свойому нутрі
бравурно різьблені ренесансові обрамування вікон та
дверий, яких рисунки зберіглися, на щастя, в моно-
графії В. Лозіньского про львівське мистецтво XVI -
XVII. в. в. Сусідуючі з будинком „Дністра” нові каме-
ниці станули теж на румовищах українських патри-
ціївських гнізд.
Сяк-так зацілів ще ряд старих камениць з права
від Бляхарської вулиці до Ринку. З поміж них звер-
немо увагу на каменицю під ч. 10. з її архитектоніч-
Ль.і.	5
65
Бляхарська вулиця
ними мотивами XVI в. та на каменицю під ч. 4., що
була колись винярнею, на що вказує різьблена голова
льва з виноградом в роті. В коридорі — ґотицьке
хрестове склепіння з типовими лопатками.
На вулиці Бляхарській, збереглося доволі багато
старовини. На блищу увагу заслугує офіцина Корняк-
тівської палати з бароковим порталем під 10. числом,
та так зв. „Несторовичівська" камениця під 8. числом.
П'дчас реставрації в 1910. р. відкрито в ній. зовсім
впоочім припадково, останки українського малярства
XVII. ст. в виді настінних фресків маляря Оле-
ксандра Ляницького; звільнені від пізніщого за-
штукатурений, доступні ці фрески до оглядання у фра-
мугах вікон і даерий сходової клітки на висоті пер-
шого ловерха. Один з них зображує Богородицю-Оран-
ту, другий св. Василія, — мальовила стилево й іко-
нограф чно типові для українського малярства першої
половини XVII. в.
При т йже вулиці в подвірю нової камениці під
27. числом криється окутана серпанком легенди славна
синагога Золотої Рози. Побудована 1582. р. коштом
Ісаака Нахмановича, італійськими архитектами Па-
влом Щасливим і Петром Прихильним в ре-
несамсовому стилю з Готицькими склепіннями і луками.
Традиція оповідав, що коли міська рада Львова,
в своїй клясичн й великодушности „подарувала* при-
бувши м до м ста ЄзЛтам готову біжницю з площею,
на кзстел і монастир, то початий з того приводу
процес закінчився поб дно для Жидів щойно дякуючи
заходам Рози, жінки Нахмановича; вона то привела
Єзуїтів до того, що вони приняли викуп, покинули
66
Ставропигійська друкарня
загарбану уже біжницю і поселилися на нинішній те-
риторії, де перед ними були міські купальні заведення.
З вдячности для спасительки храму прозвали Жиди
біжницю її Іменем, по жидівськи: „Туресагав”.
В комбінації своїх ренесансових і готицьких
архитектонічних мотивів, викликав біжниця Золотої
Рози вражіннє екзотичної закутини.
Цілий правий бік Бляхарської вулиці від Руської
до площі Домінікан заняв один з боків чотирокутника
ставропигійських забудовань; в наріжному,
недавно обновленому будинку з псевдо-ренесансовим
порталем міститься ставропигійська друкарня
та до 1915. р. помішувався невеликий але цінний
ставропигійський музей.
Ставропигійська друкарня. Первопочини братської
друкарні при церкві Успенія у Львові, тісно звязані
з незавидною долею першого на львівському ґрунті
друкаря Івана Федоровича, якого друкарню заставлену
в Жида Якубовича, викупило братство при допомозі
єпископа Гедеона Балабана в 1585. р. Рік цей вва-
жають датою заснування ставропигійської друкарні,
з якої перший друк появився щойно пять літ згодом,
в 1591. р. Поза летючками і пастирськими посла-
ніями, надруковано того року в братській друкарні
першу книгу, якою була «Грамматика доброглаголи-
маго єллино-словенскаго язика”, в 182 карти 8°.
Одначе друкарня, не маючи відповідного поміщення,
в перших роках свого істнування працювала дуже
слабо. Кілька літ (1606— 1615.) перебула друкарня
в «комірному* в св. Онуфріївському монастирі, поки
будувалася Успенська церква. А коли друкарня й вер-
5*
67
Ставропигійський музей
нупа до власного помешкання, то безустанні катастрофи
разураз ставали на шляху її розвитку. В 1616. р.
потерпіла від пожежі частина, а в 1628. р. згоріла
майже вся, за виїмком друкарського станка і черенок.
З 30-их років XVII. ст. братська друкарня ожи-
ває, випускаючи книгу за книгою. В парі з тим брат-
ство бється на всі боки з владою світською і духов-
ною та з конкурентами, поки в 1708. р. окружене во-
рогами не здає братство позиції і принявши Унію
наче тим запечатує свою історичну ролю твердині
„віри і нації руської". В парі з унією приходить упа-
док друкарні, якої усі досьогочасні видання, як ,схи-
зматицькі" підлягли секвестрови та безустанним цен-
зорським вигадкам.
Працюючи від 1591. р. безупинно аж до нині-
шної днини, здобула собі ставропигійська друкарня
перше місце не тільки на Вкраїні, але й в усій Сла-
вянщині. Хто може уявити собі стару техніку друку-
вання, для цього 138 книжок в 160.000 примірниках,
випущених братською друкарнею за протяг часу від
1581. до 1722. р. буде сумою, якої немає чого соро-
митись. Братські друки розходились не тільки по Га-
личині, Волині. Поділлі та Київщині, але залягали
книгарські ринки Волощини, Болгарії, Сербії, Біло-
руси та Москви. Самозрозуміло, що з принятя.м брат-
ством унії відпав і той широкий круг консументів для
видань братської друкарні.
Ставропигійський музей. Вивезений в 1915. р.
до Ростова над Доном, а тепер перевезений частинно
до... Варшави, музей Ставропигії повстав з істнуючого
при братстві архива та церковного .скарбця". Зорга-
68
Ставропигійський музей
нізований одним з перших дослідників мистецької ста-
ровини Галичини Ісидором Шараневичем, поширився
особливо після археольогічно-бібліографічної виставки,
угладженої Ставропигією в 1888. р. З того часу бога-
тів він з року на рік; і так у відділі рукописних книг
мав музей такі цінности, як пергаміновий „Кристино-
пільський Апостол" з поч. XIII. в., „Четвероєвангеліє”
з XV. в., Стихірар XV. в., Мінеї Богоявленської церкви,
Кормчу пол. XVI. в. та Прогностики. У відділі старо-
друків був прегарний примірник Острожськоі Біблії,
Адепьфотес і т. п. Багато було в музею памятників
галицької іконописі XV—XVII. вв., при чому найобиль-
нійшою була збірка портретів XVII —XVIII. вв., пере-
важно членів і добродіїв братства.
Бездонною скарбницею відомостий до історії
культурно-національного життя українського Львова
і Галицької України був ставропигійський архив, з його
збіркою оригінальних грамот та актів.
Про богацтво музея говорить м. и. його ката-
льог, зладжений в 1908. р., що на 250 сторінках би-
того друку обіймав 148 рукописних книг, 291 ста-
родруків, 871 актів та грамот оригінальних, 248 копій,
203 зразки іконописі, а крім цього велику скількість
картин світських, портретів, гербів, паволок, килимів,
риз, різьб та виробів з каміння І шляхотних металів.
Найшлося в музею місце і на нумізматику та осібний
відділ археольоґічних розкопок.
Все те пішло на схід, до далекого Ростова і не ві-
домо коли вернеться на своє місце, оскільки вернеться
взагалі. Перевезена до Варшави частина музейних збі-
рок чогось дуже довго бариться на «кварантані*....
69
Вірменська вулиця
На спеціальну увагу серед уличок старого
Львова заслуговує вулиця Вірменська з екзотичною
закутиною, утвореною вірменським собором та пала-
тою вірменського архиєпископа. Крім цього, на цій
вулиці можна що крок зустріти гарно збережені
останки колись роскішного побуту вірменського па-
триціяту Львова з XVI — XVII. ст. Такою є каме-
ниця під ч. 20. побудована в XVI. в. італійським
архитектом Петром з Люгано, що по багатьох
перебудовах зберегла монументальний порталь опер-
тий на йонських кольонах. Старою будівлею з XVI. в.
є й камениця під ч. 25. з іі готицькими склепіннями,
та ренесансовими конзолями в формі лілій. Ґо-
тицькі склепіння можемо найти ще в каменицях
під ч. ЗІ. і 32. Архитектонічними окрасами XVII. в.
в виді львиних масок і останків капітелів на силь-
них підпорниках, виріжняється камениця під ч. 8.
Позатим є на Вірменській вулиці багато рококових
будівель, та два зразкові для львівського ампіру
під ч. 21. і 23.
Запущена і зажидівлена вулиця Боїмів може
ще нині похвалитися типовим ренесансовим бу-
динком під 34. числом, побудованим архитектом
Амброзієм Прихильним для нього самого.
Гарні тут камяні обрамування вікон і дверий,
при чому спеціяльну увагу звертає тут на себе
уклад вікон. В нутрі хрестове склепіння з від-
гонами.
В сутеренах дому при вул. Собіського ч. 32. від-
крито в 1906. р. стару башту з бійницями; в башті
заложено невеличку винярню.
70
„Волоська церква"
Скромні сліди давнього життя й культури збере-
глися у фрагментах будівель ул. Домініканської та
Ґродзіцкид.
„Волоська церква".
На перше з місць поміж памятниками рене-
сансової архитектури на Україні з перелому XVI.
і XVII. віків, висовується жемчуг в свойому роді —
славна вже нині в культурному світі „Волоська церква"
з Корняктівською вежею та незрівнансю під оглядом
гармон йного зєдинення споконвічних традицій україн-
ської архитектури зі стилем ренесансу Трьохсвятитель-
ською каплицею. Дякуючи цьому памятникови, що
остав монументом культурно нац'ональнсго руху захід-
ньсї України, сам Львів висунувся поперед „матері
городів руських* Киїеа, який в момент, коли у Львові
кладено фундамент під Успенську церкву, переживав
тяжку добу культурної руїни.
Уже з половини XVI. в. починаючи, наплива-
ють до Львова і других міст Галичини Італійські
архитекти і різьбарі, що після страшної пожежі мі-
ста 1527. р., в якій загинув майже до тла ґо-
тицький Львів, мали тут широке поле до поііису.
Приносять вони сюди уже готові стилеві ферми, які
приймаються легко і широко, хоча й не без певних
відм н під впливом місцевих вимог і уподобань. Щой-
но зі Львова навкруги, розносять вони квітки рене-
сансової архитектури, полишаючи сліди своєї інтен-
зивної праці в Перемишлі (неістнуючий нині ратуш
і патриціївські доми в ринку). Глибокій, Старому Сам-
71
.Волоська церква”
борі, Поморянах, Бережанах, Тернополи, Єзуполи
і других містах.
Про львівських „автохтонних* будівничих XVI.
і XVII. вв. не знаємо нічого гідного уваги. Місцеві
„тигаїогез” і „Іарісібае", за мало, мабуть, мали знання
і талану, щоб видержати конкуренцію своїх італійських
конкурентів При чому типово славянські прозвища
тогочасних львівських архитектів в роді — Прихиль-
ного, Нерихпого, Красовоького і т. п. як цехові „при-
шинки* криють під собою виключно архитектів італій-
ського походження.
Одним з перших Італійців, що започаткували
життя нового стилю у Львові, був Петро Італієць
з Люта но, якого імя (Реігиз Ііаіиз тигаіог гедіиз)
стрічаємо в городських актах уже під 1543. р.
Він то був твооием скінченої 1559. р. але вже
1576. р. спаленої Успенської церкви, яка стояла на
місці нинішної. Про вигляд цеї церкви знаємо з того-
часних записок та ставропигійської печатки з 1591. р.
Була це зближена до нинішної будівля з трьома ба-
нями, аттикою чи балюстрадою поверх окапу, з рене-
сансозим порталем, трьома луковими вікнами та добу-
дованими, мабуть пізніще, контрфорсами. Лозінські
називає її твором „найвисшоі міри, якої вимагається
від архитектури*.
Другим з черги італійським архитектом, якого
використала львівська Ставропигія і для своїх буді-
вель, був Петро Красовський (прозваний так ма-
буть від красівського каміньолому). що 1567. р. прибув
до Львова з тесинського кантону Шзайцарії.
72
Трьохсвятительська каплиця
З тогочасних судових актів довідуємося, що
український патрицій Давид Фтома Русин згодив
архитекта Красовського в 1568. р. до викінчення бу-
дівлі Успенської вежі, яку уже до третього поверха довів
місцевий будівничий Трубач. На нещастя одначе,
вежа зарисувалася п'дчас будови а 1570. р. доведена
до третього поверха завалилася. Хто був тому винен,
тяжко сказати. Давид Русин умер з огірчення, а Ставро-
пигія доручила Красовському будову Трьохсвяти-
тельської каплиці, що покінчена 1578 р., кра-
сується до нині.
Трьохсвятительська Каплиця.
Будована з правильних камяних квадр на трьох-
дільному, українському заложенню. покрита трьома
чарівними банями, без сумніву вяжеться зі своєю дере-
вляною попередницею. Чолсву (ширшу) стіну обрамовує
чотири контр-пілястри з псевдо-коринтійськими капі-
телями. На капітелях пілястрів спочиває обильно
декороване валькування з характеристичними розетами
п'д плитою; під валькуванням тягнеться фриз з кри-
латих головок херувимів. Дяа крайні поля чолової стіни
виповнюють обширні лукові вікна з конзолями, а сере-
дуще прекрасний порталь, один з найкращих у Львові.
На невисоких постументах, украшених, львівським зви-
чаєм, львиними маскаронами, підіймаються дві полу-
круглі кольони, оплетені виноградною лозою. Капітелі
кольон, подібні до капітелів пілястрів, одначе далеко
від них шляхотнійші в пропорціях, прикриті Інтересними
абакусами. Покладене поверх кольон валькування,
73
Корняктіаська вежа
виповнене фризом, різьбленим теж у виноградну лозу;
архитрав над входом зіпнятий прекрасною конзолею.
Над майже плоскою кришею підіймаються три ссьми-
гранні копули з ліхтарними на високих підбанниках,
украшених штукатурними кольонками на конзолях, що
походять з часів обнови каплиці Балабаном в 1671, р.
З того часу походить таблиця з написю над порталем.
Нутро Трьохсвятительської каплиці, колись ро-
скішно розмальоване, нині зведене до нагих стін, які
тим не менче виявляють усю шляхетність II архите-
ктури. В банях осталися штукатурні декорації XVII. в.
барокового стилю та пізніші дещо мальсвила і деко-
ративні штукатури.
Первісно творила Трьохсвятительська каплиця са-
мостійну церковцю з вівтарем та іконостасом, якого
останки валяються нині на горищі музея Любомир-
ських у Львові. Підчас останньої обнови в 1914. р.
виломано по варварськи різьблені гзимси, що обігали
каплицю довкола. На щастя, тямучі люди в пору пе-
решкодили дальшим реставраційним варварствам.
Стиль долішньої кендигнації Трьохсвятитель-
ської каплиці, яка збереглася до нас у первісному
стані раннє-ренесансовий тоді, коли будована майже
рівночасно Корняктівська вежа, носить прикмети
другої розвеєвої доби ренесансового стилю.
Корняктівська вежа.
Будова її почалася коштами ставропигійськсго
братчика-магната Константина Корнякта грець-
кого емігранта з острова Крети 1572. р. І трівала пять
74
Корняктівська вежа
літ. Архитектом її був Петро з Барбони, прозва-
ний у Львові .Пудлем‘ мабуть ради свого кучерявого
волоси. Помагав йому в праці Павло Домініці
Римлянин.
Той то Петро з Барбони, що будував згадувану
уже криницю Томи Альбертія та Корняктівську палату
на Ринку, був мабуть найзнаменитшим з італійських
архитектів, що працювали на нашій землі; в кожному
випадку, построена ним Корняктівська вежа, не має
собі рівні на всьому просторі північно-східньої Еврспи.
Правда, Корняктівська вежа не збереглася до
наших часів у свому первісному вигляді. Первісно не
мала вона свого третього поверха, а закінчена була
ступінчастою пірамідною кришею з ліхтарнею. Щойно
уявивши собі її такою зрозуміємо, чому Зіморович пи-
сав у своїй хроніці під 1578. р. що „Константин Кор-
някт вежу руську, піраміді подібну, способом йонським,
коштом немалим, бо по середині будови упала, до
кінця допровадив, а крім цього дзвоном крицевим
голосною вчинив",.. В порівнанню з теперішньою,
була вона більш присадиста. Такою бачимо її ще на
малій печатці Ставропигії з 1591. р. Одначе вже
1672. р. впала Корняктівська вежа жертвою пожежі.
Тоді надворний архитект короля Собіського Петро
Вебер надбудував останній поверх з цегли і завін-
чав його граціозним, бароковим шоломом з чотирма
крученими пірамідами по рогах. Дякуючи тій виїм-
ково щасливій добудові, зискапа Корняктівська вежа
на стрункости й легкости, з якою, не дивлючись на
строгу монументальність своїх гранітних кондигнацій,
стріляє нині в хмари. Раз іще в XVIII. в. знищила
75
Ксрняктівська вежа
пожежа шелом вежі, який на короткий час засту-
плено шатровим накриттям, щоби в 1795. р. замінити
його нинішним шеломом, вірно відтвореним після Бе-
берівського зразка.
Корняктівська вежа, заложена в квадраті (5'16 стя)
чарує нас гармонією своїх пропорцій, єднаючи стріль-
чату стрункість з монументальною силою. Уся її ви-
сота від землі до кінця хреста виносить 65 85 т.
Поодинокі її кондигнації нерівної висоти (найвища се-
редуща) розмежовані поміж собою сильно висунутими
гзимсами, при чому насаду третього поверха обігає
ґапєрія. Стіни вежі розчленовані глухими луками на
три полоси. Середущий пілястр стрункий, бокові
ширші. Долішні поверхи підведені під дорійський
зразок, найвище псевдо-йонське, але ані пропорції
пілястрів ані мотиви балькування не видержані в стро-
гій чистоті зразків італійського ренесансу. Усі ті
відхилення від стилевої чистоти можна би взяти
на карб індівідуальности архитекта, що своїм архи-
твором започаткував найхарактернійшу добу львів-
ського ренесансу.
На Корняктівській вежі висить найбільший
галицький дзвін „Кирило", завішений тут без-
посереднє по скінченню будови. На прикінці XVIII. в.
його по богатьох пожежах та „турбаціях* перелито на
ново і 1786. р. назад на вежі завішено. У нинішному
свойому виді має «Кирило* два метри висоти і стількиж
в промірі, украшений плоскорізами Розняття, св. Ми-
хайла та якогось святого з пальмовою гилькою в руці.
Напись говорить про дату нового посвячення дзвона
за єпископа Білянського, про його ктиторів та благо-
76
Успенська церква
дітелів, поміж якими бачимо й артиста-маляря Остапа
Білявського, та про те, що дзвін перелито в ліярні
Теодора Полянського у Львові.
До речі кажучи „Кирило" це одинокий з дзвонів
Корняктівськоі вежі, що дякуючи своїм розмірам і славі
спасся від австрійської -реквізиції підчас світової війни.
Поменш! його товариші, не менче цінні з мистець-
кого й історичного огляду, як славний Олександер,
Іван (князь Корецький) та Дутка пішли на стоп...
Успенська церква.
Творцем Успенської церкви, яка разом
з Корняктівською вежею й Трьохсвятительською ка-
плицею творить такий гармонійний архитектурний
комплекс, є третій з ряду талановитих Італійців,
ученик Петра з Барбони і співучасник його архитек-
тонічних праць, знаний уже Павло Римлянин
(Раиіиз Ротпапиз, тигаіог ійіиз), що в 1585. р. приняв
львівське горожанство. Дня 2. марта 1591. р. заклю-
чне він з Успенським братством договір в справі бу-
дови церкви, яка мала станути на румовищах спаленої
1576. р. будівлі Петра Італійця з Люгано. Аж до 1597. р.
працював Павло Римлянин самостійно, але відтак узяв
собі до помочи свого тестя Капіноса, а рік опісля
Амброзія Прихильного, що не дивлючись на славян-
ський гомін своїх прізвищ, були такжеж як і він
уродженими Італійцями.
До речі кажучи, думки дослідників про авторство
Успенської церкви поділені. Коли прим. Лозінські,
що мав час і терпеливість перекинути сотні документів
77
Успенська церква
городського архиву, впевняв, що автором плянів для
Успенської церкви був Павло Римлянин, то його по-
передник, автор .Хроніки Львова" — Денис Зубриць-
кий впевняє, що автором плянів був Петро з Барбони,
який зладив свій плян ще 1576, р. коли то Брацтво,
по сіаленню церкви почало заходитись над будовою
нової.
Третий одначе дослідник Туліє поаажується на
твердженні, що властивими творцями плянів Успен-
ської церкви, незалежно від її архитектонічно-різьбар-
ського вивінування, були самі ставропигійські братчики,
які доручили Павлу Римлянинсви тільки провід над будо-
вою та використали до камінярських робіт після „форм
і візерунків*, про які говориться в згаданому договорі.
Припущення останнього з дослідників на стільки
вірне, на скільки тут до традиційно-українського трех-
копульнсго заложення церкви примінено італійські
своїм походженням форми декорац й. Так мусіло бути
й тоді, коли Петро Красовський брався до праці над
Трьохсвятительською каплицею.
Так чи інакше почата 1591. р. будова Успенської
церкви, щойно в 1612, р. крізь ліс матеріяльних тру-
днощів і перепон з боку католицьких можновладців,
дійшла до стану, в якому можна було уставити в цер-
кві провізоричний вівтар. Але вже чотири роки зго-
дом перепинився хід роботи біля церкви на цілих
одинайцять літ. І щойно 1630. р. закінчено церкву
а три роки згодом розмальовано при помочи малярів
Сеньковича та Петрахновича; 1642, р. по-
крито церкву золоченою бляхою. Велика пожежа 1773. р.
знищила церкву і вежу а при нагоді обнови змінила
в дечому її первісний вигляд 3 ритовини перед поже-
78
Успенська церква
жею бачимо, що крайні копули були рівних форм і роз-
мірів, крівля більша сплощена, через що підбанник
середущо* копули виставав вище понад рівень криші,
що разом узяте, творило дадеко щасливіще завершення
цілости, аніж це бачимо тепер. По боках входових
дверий стояла пара струнких обелісків на високих
постументах.
Поземий плян Успенсько! церкви зберіг в собі
прінціп трохдільного заложення, колишньої деревля-
ної попередниці нашого храму. Маємо тут притвір або
бабинець з хорами, головну церкву поділену кольонами
на три нерівні нави та полукруглу вівтарну абсиду.
Прямокутний притвір засклеплений хрестовим
склепіннєм, на ньому здіймаються хори а над ними
перша з копул.
Центр головної церкви утворює чотири могутні
кольони, що двигають середущу копулу: характери-
стично, що практичні огляди подиктували творцеви
ренесансової будівлі, припинення острих, готицьких
луків для сполучення кольон.
Абсида, відділена ви церкви тріумфальною аркою,
займає усю ширину нави. Склепінне поле перед і поза
головною банею завершене хрестовим склепіннєм. Ву-
зонькі полоси нав по боках стовпів, засклеплені ко-
лисковим склепіннєм, опертим на коротких аркадах,
що єднають стовпи з відповідаючими їм пілястрами.
Пластична декорація церковного нутра видержана
в дусі ренесансової травестії йонського стилю; підбан-
ніки украшені гуртами з тригліфами (трійчаками) і розе-
тами в метопах (межівницях) .Головна копула касетоно-
вана, стовпи і пілястри мають чисті, клясичні форми.
79
Успенська церква
Зовнішний вигляд храму з непропсрціональною
копулою над абсидою, незручно зєднаною з крівлею
середущою, та наче причіпленою до цілости, третьою
копулою над хорами, може разити глядача, якого око
привикло до архитектонічноі гармонії. Одначе цю роз-
мірно помітну недостачу в повні нагороджує виїмково
гармонійне розчленуваннє стін при помочи — ліній
цоколу, пілястрів, вікон та різьбленого фризу, що обігає
церкву довкола.
Гарний є дорійський фриз під скапом, уложений
з тригліфів, плоскорізних метоп та розет, що обігає
храм довкола. Таким фризом не може похвалитись ні
один храм у Львові; характер рисунку біблійних сцен
в метопах вказувавби на те, що вони вийшли з під долота
місцевого каміняра. Подібні декоративні мотиви фризу
стрічаємо поза Львовом в Камянці Подільському та
жовківській колєгіяті. В самій Успенській церкві повто-
рюється мотив розет і тригліфів в декорації копул,
в підбанних фризах та в обрамуванню дверий і вікон.
Уся Успенська церква з вежею і каплицею, ви-
ведена в твердому матерялі гранітних квадр, покрита
патиною трьох століть, викликає незрівнане вражіння,
ярко відбиваючи від сусідуючого з нею дрантивого бу-
динку „Дністра”. Мимоволі линемо думкою в епоху
повстання храму, коли то мов непохитна гранітна твер
диня станула Ставропигія в обороні прав „віри і на-
ції руської”.
Коли монументальна архитектоніка Успенської
церкви, дякуючи відпорности свого матерялу небогато
втратила від зуба часу, то не дасться того сказати пре
її внутрішню обстанову і декорації.
80
Трьохсвятительська каплиця при
Волоській церкві.
Входова брама до каплиці Волоської
церкви.
Успенська церква
Від часу, коли Ставропигія приняла унію, мало
що збереглося з внутрішноі .ліпоти" її храму. Істнуюча
тепер в Успенській церкві скультурна декорація,
як величавий головний вівтар, долішня кондигнація
іконостаса, обидва бокові вівтарі, та декоративна ре-
шітка хорів, усе те добрі твори рококової епохи, які
найшлися тут щойно в половині XVIII. в. після одної
з великих пожеж, що стільки разів нищили церкву.
Ще пізніщого походження, бо щойно з половини
минулого віку (1854 —1859.) походить поліхромія
церкви, кисти Мартина Яблонського. З того то часу
знаходиться, в церкві кований амвон, дубові осклені
двері до каплиці Трьох Святителів, престіл з ківорієм,
кольорові вікна в пресбітерії, та залізна огорожа з під-
мурованням від Підваля. За свідками буйного розвитку
українського мистецтва XVI—XVII. в. доводиться
в Успенській церкві пошукати. На щастє вони є.
Над входом з Руської вулиці витає нас Богоро-
диця кисти маляря Миколи Петрахновича, зі
стін церкви дивляться на нас репрезентативні пор-
трети фундаторської родини Корняктів, на право
й ліво від царських врат чорніють останки первісного
іконостаса успенськоі церкви з XVII. в., прекрасні
.празнички“ другого львівського маляря Федора
Сеньковича, врешті на престолі простирає свої
золочені рамена різьблений хрест найкращого з зо-
лотників Львова Андрія Касіяновича.
Помітно пізнішим, цеховим мальовилом є т. зв.
„Ґенеальогічне дерево" Богородиці, в горішній
кондигнації бокового вівтаря з права. Ікона перема-
льована на ново; старою осталася тільки прекрасно
Льіів	6
81
Успенська церква
цизельована срібна риза Богородиці. Характеристичні
тут постаті фундаторів в місцевих костюмах.
В підсінню церкви від подвіря зберігается пре-
гарний триптих .Розпяття" гольбайнівського типу,
теж з портретами предстоящих фундаторів.
Святий Степан в горішній кондигиаціі ліво-
го вівтаря, старий але перемальований, покритий сріб-
ною ризою з бароковою орнаментикою.
В долішній кондиґнації цего вівтаря поміщено
нову, стилізовану ікону Серця І су сов ого, кисти
сучасного маляря Петра Холодного.
Позатим, в презбітеріі розвішані образи львів-
ських малярів XVIII. в. Остапа Білявського та
Луки Долинського, що започатковують акаде-
мічне малярство на нашому грунті.
В підземелях Успенської церкви, яких части-
ну випорожнено з наказу цісаря Йосифа II., до нині
мабуть зберігаються тлінні останки Підкови, Корняктів
та цілого ряду чільних представників ставропигійського
сеніорату.
По безцінній церковній скарбниці та ставро-
пигійському арх и в і й музею, якого збірки були най-
вимовнійшим свідоцтвом вікової боротьби львівської
Руси за „права віри і націі“, не осталося майже ні
сліду. За намовою місцевих москвофілів вивезли їх
Москалі в 1915. р. в глиб Росії, де вони до нині мур-
шіють в пивницях ростовського університету.
Кромі імпозантного комплексу ставропигійських
забудсвань, в мурах Казимирового Львова найшовся
ц лий ряд латинських костелів та монастирів, з яких
на перше місце, так своєю старовиною як мистецькою
82
Латинська катеара
стійкістю, не кажучи вже про перше місце в ієрархії
костелів, висовується:
Латинська катедра.
Угольний камінь під неї мав закласти ще король
Казимир, 1350. р. але властива будова костела поча-
лася щойно при кінці XIV. в. і протяглася до 1493. р.
під проводом німецьких архитектів Петра Штохера,
Йоахима Громата Амброзія Рабіша. Собор заложений
в монументальних розмірах, остався до нині тільки
недокінченим фрагментом, чого доказом остає хочби
факт, що презбітерія тут довша від головної нави яка
мала мати шість склепінь, замісць істнуючих трьох.
Підчас великої пожежі Львова 1572. року, потерпіли
крівлі і склепіння собору, який побіжно напоавлено
і щойно в другій половині XVIII. віку за архиепископа
Сєраковского відреставровано цілковито, при чому її
ґотииький характер уступив пануючому тоді бароково-
рококовому модернізмови.
На всякий випадок, латинська катедра у Львові,
не дивпючись на свою зовнішну політуру є одиноким
у Львові памятником ґотицького стилю.
В першу чергу говорить про це її заложення,
далі елевація з остролукими вікнами, готицькими фі-
лярами та склепіннями, які тут ще збереглися перед
реставраційним розмахом Сєраковського.
Останній почав свою .реформу" від усування
цілого ряду каплиць І капличок, що з бігом століть
обросли корпус катедри, заслонюючи її архитектоніку.
Між иншими знищив Сєраковські славну каплицю
6*
83
Латинська катедра
Домагалічів, якою так дорожило львівське міщан-
ство, полишаючи з неї тільки ікону Богородиці
на зовнішній стіні пресбітеріі та фресковий портрет
фундатора Войтіха Домагаліча, які до нині
можна оглядати від Галицької вулиці.
Збереглася на щастя прекрасна каплиця
Б о і м і в та камяна скульптура Божого гробу, що
стоїть нині в бік від лівого входу до костела, а колись
була одним з чисельних намогильників, окружаючого
костел кладовища.
Творцем рококових прикрас, яких завершенням
є прекрасний шелом високої на 64. м. вежі з вазами,
був архитект Петро Полєйовський, якому пома-
гали в праці виключно місцеві сили. Реставрація Сє-
раковского не обмежилась єдино до зовнішн х стін
костела, в якого нутрі доконала правдивого спусто-
шення. Перш за все усунуто ряд вівтарів, з яких один
опинився в церкві в Дунаєві, усунуто мраморні намо-
гильники, статуї. Інскрипції, а навіть обрубано кістяки
склепінь, які по зашалюванню покрито бароковими
мальовилами. Щойно в останніх роках XIX. в. при-
вернено готицький характер пресбітерії, відслонюючи
склепіння та покриваючи стіни псевдо-готицькою
тапетою.
З більш інтересних памятників нутра катедри
згадаємо мальовила на склепіннях і стінах кисти
одного з перших академічних малярів Львова Стані-
слава Строїньского, 29 вівтарних картин кисти
Йосифа Хойніцкого, що був учнем І зятем Стро-
їньского, кілька намогильників, з яких найстар-
ші походять з XVI. в., рококові вівтарі та спові-
84
Латинська катсяра
дільниці, кований залізний амвон, виконаний
львівським майстром Захом в 1802. р., дубовий кри-
лос з XVII. в. та органи виконані у Львові 1802. р.
Глянувши на поземий плян катедри побачимо,
що коли його готицьке, стилеве ядро утворює при-
т в і р, на який складається масивне підмурований двох
веж, з яких видно тільки одну і прохід поміж ними,
майже квадратна головна нава поділена чотирма
філярами на девять піль і видовжена пресбітерія
закінчена гранчастою абсидсю, то вінком довкола на-
ви обігає дванайцять, більших і менших каплиць, що
відповідають собі парами. Входючи в костел маємо
з права каплиці: к. Милосерного Ісуса з ма-
льовилами Дембіцкого, Піча, Криц-ньского та скуль-
птурами Дигаса; к. Богородиці Ченстохів-
ської з мраморним намогильником коменданта львів-
ської фортеці Петра Ґродзіцкого (ф 1645.); к. Розпяття
з копулою і рококовою ліхтарнею та памятниками
архиеп. Сєраковского з 1784. р. і архиеп. Ф. Кіцкого
з 1796. р. та пропамятною таблицею архиеп. Андрія
Анквіча. к. Замойських з намогильниками епп.
Піравского, Яна Замойськсго (ф1614.) та Яна Тарнов-
ского (1669). к. Бучацьких з крицевими памятни-
ками Миколи Гербурта з XVI в. та Станіслава
Жолкевского, батька коронного гетьмана.
З тої каплиці переходиться до т. зв. Більшої
Захристії з хрестовим склепінням, опертим на цен-
тральному філярі. Гарний тут т. зв. Запаловський вів-
тар, ренесансового стилю з потрето-іконою фундатора.
Богато тут портретів єпископів, крилошан, королів та
добродіїв катедри. Над менчою захристією є катед-
85
Латинська катеира
ральна скарбниця зі старовинними апаратами
та богослужебними книгами.
З каплиць по лівій стороні згадаємо: к. Святих
Тайн з фресками Строіньского, бароковим вівтарем
та памятниками Миколи Кресновского (Ф1723.) і архи-
епскопа Вєржхлейовского (-і-1884 ) та к. Богородиці,
що належала колись до „Братства Літератів", з інте-
ресною картиною св. Антонія, кисти А. Рейхана.
Одначе найбільш величавою і богатою памятни-
ками львівського мистецтва є славна Каплиця Кам-
пянів, що походить з XVI. в. Почав її будувати Павло
Кампян, а закінчив його син Мартин, украшуючи
мраморними й алябастровими скульптурами. Проти
входу вівтар з чорного мрамору, строго видержаний
в дусі італійського ренесансу. На правій стіні під мра-
морними погрудями читаємо пропамятні інскрипції:
Павла (1610) Мартина (ф1629) і Христофа (ф1635)
Кампянів: на лівій стіні: Мартина Острогурского і його
жінки Зузанни з Кампянів, та Мартина Ґросцваєра
(Т 1652) з жінкою Анною Острогурскою. Зовні укра-
шені стіни каплиці скульптурною декорацією, яка ви-
повнює три полоси стіни розділеної пілястрами; одна
з них зображує зложення Христа до гробу, друга
Всзнесення а трета появу Христа перед Магдалиною
в виді огородника. Поодинокі зображення на трьох
полях аттики дають нам символи: вдячности (пес на
домовині) суєти та безсмертности душі (фенікс вилі-
таючий з урни).
Творцем скульптурних декорацій Кампянівської
каплиці був мабуть Йоган Пфістер з Вроцлавя,
автор скульптур каплиці на замку Сенявських в Бере-
86
Латинська катвдра
жанах. Головний вівтар катедри, в стилю рококо
зберігав один з нечисельних памятників цехового
львівського малярства, яким є ікона Богородиці з 1598 р.
кисти Йосифа Вольфовича.
На право від пресбітерії катедри бачимо Ка-
плицю Боїмів, що заложена на квадраті з трьох
сторін вільна, правою стіною припирає до камениці
при Галицькій вулиці. Основником Ті є Др. Павло
Боім (і617), якого предки прийшли до Львова з Ма-
дярщини і тут займалися медициною. Характеристикою
каплиці Боїмів є її до пересади посунута скульптурна
декорація, при чому розчленування фасади викликає
вражіння різьбленого іконостаса українськх церков.
Гарні, задихаючі орєнтальною екзотикою двохдільні
вікна фасади, при чому строго ренесансовий характер
партеру і центральної полоси псверха, обрамованої
колюмнами з архитравом, порушує барокова химерність
бокових піль. Покрита каплиця повною, ренесансовою
банею з ліхтарнею; на криші бачимо Христа під хре-
стом. З боку від ринку гарний барелєф св. Юрія, на
стіні від Галицької вулиці два фрескові портрети
фундатор в.
Нутро каплиці, як і фасада, вдаряє переладовані-
стю скульптурних декорац й; величезний головний вів-
тар, утворюють барелєфи Тайної Вечері, Миття ніг,
Розпяття, Зложення до гробу, Воскресення та Возне-
сення, серед яких центральне місце займає найбільший
барелєф Христа на Оливній горі, над ним Агнець,
Страшний Суд І св Юрій як завершення цілости. Поза
тим нема в каплиці Боїмів майже пяди стіни, якаб не
була покрита різьбою, від долівки аж до самої ліхтарні
87
Вірменська кагедра
в копулі. В повені скульптур пропадають сипьвети фун-
даторських намогильників. Авторами скульптурнного
вивінування каплиці Боїмів були німецькі різьбарі Г а-
нуш Шольц та згадуваний уже Йоган Пфістер,
шо в Кампянівській каплиці остерігся від несмачного
переладування.
Вслід за латинською катедрою почесне місце
в давнних мурах міста займав:
Вірменська катедра,
що своїми первопочинами сягає в глиб XIV. віку.
Окружена вулицями Скарбківською з півночі та
Вірменською з полудня, а зі сходу і заходу корпусами
камениць, творить комплекс забудовань вірменської
катедри замкнений в собі світ, наче фрагмент дале-
кого Оріенту, перенесений під сіре небо Львова. На
цей комплекс складається катедра з цаинтарищем,
монастир вірменських Бенедиктинок з подвірям, архи-
епископська палата та парохіяльний дім. Через вір-
менську закутину веде один з найбільш мальовничих
пасажів Львова, який зачинається входом попід вежу,
переходить попри абсиди катедри і вибігає на Скарб-
ківську вулицю.
Вірменські емігранти, які поселились ще в кня-
жому Львові були зразу православними і на рівні
з иньшими „схизматиками" терпіли, поки в 1623. р.
не приняли унії і з того часу почалася їх повільна але
консеквентна польонізація.
Первісна деревляна вірменська церковця уступила
1363. р. камяній, яку будував згадуваний уже архитект
88
Вірменська катедра
скатоюрського храму Дорінг, на візантійсько-армен>
ському залонню. Побудована Дорінгом трьохнава на-
центрально копульнатрьох-абсидна церковця збереглась
цілою до нині. В XV. в. прибудовано до неї від півдня
підсінняна чотирьох кругло-луких аркадах з хрестовим
склепінням. Тут, під вкритою намогильними плитами
долівкою, було місце вічного спочинку для вірменського
патриціяту. В XVII. в. прибудовано до первісної цер-
ковці з заходу однонавну галю з бочково-хрестовим
склепінням й готицько-завершеними вікнами. Збері-
гаючи стиль своєї епохи, була ця добудова ренесансово-
бароковою різко відбиваючи від старої будівлі. В 1723. р.
цілий костел підтягнуто під барок. Безпосередно пе-
ред війною перевів архитект Мьончиньскі третю при-
будову, яка заложена на квадраті і покрита круглою
ошкленою копулою опертою не на пендантивах а на
т. зв. .тромпах*, відомих в орієнтальній і старо-хри-
стіянській архитектурі. Продовжування розбудови хра-
му в західньому напрямі до Краківської вулиці, при-
пинила воєнна завірюха. Будова копулистого портику
з фасадою від Краківської вулиці, остає покищо
в проекті.
З мистецьких памятників, що виповняли до
останньої реставрації храму початої в 1925. р. нутро
вірменської катедри, заслугували на увагу, вівтар св.
Григорія під срібною ризою з 13 картинами його
мучеництва, заслонюваний іконою Петра й Павла, ки-
сти Й. Хойніцкого з 1799. р. вівтарна ікона Розпяття
мальована на мідяній блясі; памятник Йосифа Торосє-
віча (ф1669) основника вірменського педагогічного за-
ведення; головний вівтар з інтересною іконою св. Трійці;
89
Вірменська катедра
памятник вірменського патріярха Стефана з 1577. в.
та обрамування дверий захристії з датою 1671. р.;
в скарбниці катедри зберігаються цінні рукописи з міні-
ятурами XIV. віку.
Підчас згаданої реставрації, літом 1925. р. по
усуненню бічного вівтаря, що стояв біля правої стіни
середньовічного корпусу вірменського собору, відкрито
в замурованій досі віконній ніші прегарно збережене
фрескове мальовило кінця XIV. в. Виповнює
воно віконну нішу, при чому на його зміст складаються
монументальні постаті св. Івана Богослова з св. Про-
хором, якогось вірменського святого паломника, Хри-
ста-Пантократора на склепінню віконної ніші та ро-
скішного килимового орнаменту на її підставі. Хромі
цього суцільного й добре збереженого фрагмену серед-
ньовічної поліхромії, відкрито тут і там на стінах собору
і кольонах підпираючих баню, далеко більше знищені
останки фрескових мальовил, які свідчать про те, що
первісний вірменський собор, безпосередно по свому
закінченню на прикінці XIV. віку з низу по баню по-
крито фресковою поліхромією.
Стиль відкритої поліхромії — суто візантійський,
техніка й композиція виїмково досконалі зраджують
участь українських малярів в розмальовуванню собору.
На всякий випадок є це покищо одинокий памятник
фрескової поліхромії кінця XIV. чи початку XV. віку,
збережений на території Західньої України.
* *
В сусідстві ставропигійських забудовань здійма-
ється імпозантний
90
Костел Домініканів
Костел Домінканів,
фундований 1749. р. коронним гетьманом Йоси-
фом Потоцьким. Збудований майже рівночасно з ни-
нішним храмом св. Юра після плянів невідомого
архитекта, виявляє чимало спільних ціх з останнім.
Після пожежі 1778. р. костел відреставровано а
в 1865. р. прибудовано дзвіницю. Ця величава баро-
ково-рококова будівля, заложена центрально на рівно-
раменному хресті, має еліптичну копулу з могутнім
підбанником, що придавлює своєю масою поземельну
елевацію храму.
По бароковому трактовану фасаду украшують
йонські колюмни й чотирокутні філяри, що двигають
химерно вигнутий причілок з золоченою чашею і на-
писею: „Зоіі Оео Ьопог еі діогіа*. Конструкцію нутра
творить еліпична нава, та великі бокові каплиці і чо-
тири поменчі довкола них. На розставлених в круг
кольонах спираються галєрії, украшені шіснайцятьма
рококовими статуями подвижників домініканського чи-
на. Над ними ряд парних колюмн, що двигають завер-
шену ліхтарнею копулу. По боках притвора каплички.
В лівій бачимо невеличкий алябастровий барелєф
.Зложення Христа до гробу* з XVII. в. в рококовому
обрамуванню. З правого боку від входу — мраморний
намогильник Артура Гротгера, долота В. Садов-
ского з 1880. р. В лівій каплиці — намогильник
БорковскоІ, помершсї 1811. р. долота славного данського
скульптора Торвальдзена, який в барелєфі зобра-
жує генія смерти, що веде в могилу жіночу постать,
спинювану генієм життя.
91
Трагедія Гальшки з Острога
По традиції українським памятником, що збері-
гається в домініканському костелі, є славна „Яцкова
Богородиця, невеличка алябастрова статуя, яку
після переказів виніс із Київа перед Татарами Яцко
Одровонж до Галича, відкіля вона в 1401. р. мала
перемандрувати до Львова.
По середині презбітерії здіймається імпозантний
як цілий храм Домініканів, бароковий вівтар на кольо-
нах з чотирма статуями євангелистів. У вівтарі чудо-
творна ікона Богородиці що після традиції, похо-
дить з домової каплиці князя Льва, який дістав її
з Київа дорогою через Галич.
При стіні абсиди, за головним вівтарем є мона-
стирський вівтар з іконою св. Магдалини кисти
І. Айзенменгера з 1818. р. По обох боках вівтаря
вмуровані таблиці з історією костела та каплиці Яцко-
вої Богородиці.
В підземелях костела зберігається кілька аляба-
стрових намогильників XVI—XVII. в. В коридорах і кі-
мнатах домініканського монастиря розвішано картини
та портрети фундаторів і добродіїв монастиря.
Траґедія Гальшки з Острога
З монастирем Домініканів вяжеться подія, яку
Зіморович 1 Ходиніцкі назвали комічною, але Зубриць-
кий, слушно признав сумною і трагічною. Бо, вжива-
ючи слів Зубрицького, присилувати дівчину, щоби проти
волі, зненавидженій собі людині віддала руку, і видерти
насильно одиноку дочку матері, в краю „додпіе о 'А'оі-
позсі дугагтопо", сумніваюся чиб хто міг назвати ко-
92
Трагедія Гальшки з Острога
мінною песою. А було це в 1559. р. З великої укра-
їнської рідні князів на Острозі, що вивсдила свій рід від
Володимира Великого, осталася після князя Ілї оди-
начка-дочка Гальшка-Єлисавета, спадкоємниця вели-
канських фортун на Волині і Поділю, що формально
належали ще тоді до Литви а не до Польщі. Очі поль-
ських магнатів були звернені на пребогату княжну.
Кожному з них усміхалося її віно. Першим залицявся
до Гальшки Дмитро князь Санґушко, але діставши
гарбуза від дочки й матері, напав збройно на острож-
ський замок, пірвав з нього Гальшку і втік з нею на
Чехи. Там допав його і вбив у двобою крівняк Острож-
ських Мартин Зборівський, а Гальшка вернула до
матері. Відтоді мати Гальшки Беамта, лякаючись по-
дібного залицяння заєдно держалася з дочкою боку
старої королевої Бони причому вибір дочки і матері
впав на князя Семена Слуцького. З того теж почалася
завірюха. Польський магнат Лукаш Ґурка позискав до-
звіл короля на насильне повінчаннє з ним Гальшки.
Коли одначе королева Бона виїхала до Італії, Гальшка
з матірю схоронилася у львівському монастирі Доміні-
канів, який обсадили свсєю залогою. Гурка виєднав
у короля приказ для львівського старости — видати
Гальшку Ґурці, а коли це йому не вдалося по .доброму",
почалася формальна війна і облога монастиря. Судже-
ний Гальшки князь Семен Слуцький, не могучи инь-
шою дорогою дістатись до Гальшки, увійшов до мона-
стиря перебраний за прошака і тут вони повінчалися.
Тимчасом облягаючий монастир з наказу короля львів-
ський староста, перетяв водопроводи і тим примусив
завзяті княжні до здачі. Обі Острожські пішли з Гуркою
93
Королівський арсенал
на переговори з яких установлено, що аж до повного
вирішення справи, останеться Гапьшка „в секвестрії*
на високому замку. Небаром наспіло рішення короля —
віддати Гальшку Гурці. Не мав він одначе потіхи зі своєї
насильно поневоленої дружини. Гальшка збожеволіла
й померла небаром безпотомно а її добра перейшли
на її дядька князя Константина Острожського. .Оце
є в коротці історія — каже Зубрицький — при якій
і місто Львів, багато перетерпіло і витратило в наслі-
док кілька тижневої облоги, випадів і боїв, замкнення
брам і припинення торговлі".
Історія яка досі жде на свого інтерпетатора, дарма,
що не один уже письменник чи маляр, пробував свого
пера І кисти на цій задихаючій середньовічам роман-
тичній історії.
Безпосередно до забудовань домініканського мо-
настиря притикає від Підваля
Королівський аресенал, збудований 1630. поль-
ським королем Володиславом IV. Його цегляні скле-
піння оперті на камяних стінах і філярах; характер
його архитектоніки бароковий. Над щитом фасади арсе-
налу стояла колись спіжева статуя, покровителя Львова
св. Михайла, яка тепер зберігається в музею Собіского.
Напроти нього бачимо
Міський арсенал, що колись стояв безпосередно
під фортечним муром міста і був украшений вежею
та фронтоном з погрудями генералів Арцішевского і Ґро-
дзіцкого. В 1768. р. перемінено арсенал на тюрму,
в якій коротали свої дні гайдамаки, яких в нелюд-
ський спосіб трачено у Львові й поза Львовом на по-
страх українському населенню, В стіну від вулиці Со-
94
Костел Єзуїтів
біского вмуровано підчас зношення городських укрі-
плень камяну таблицю з гербами та іискрипціями, що
перед тим були вмуровані у фортечні мури.
* * *
Найбільшим в мурах міста латинським храмом був
Костел Єзуїтів збудований в зразково-бароковому
стилю, типу ПІ Оези в роках 1610 — 1630. Вміщає він
3500 осіб на долині та 1500 на галєріях. В 1830. році
знесено його вежу, що була найвищою у Львові, але
грозила упадком. В половині XVIII. віку костел поновно
відновлено, покриваючи стіни і склепіння фресками мо-
равського маляря Екштайна. По знесенню Єзуїтів за-
няв австрійський уряд костел і монастир; 1е38 р. по-
вернуто костел назад Єзуїтам, але монастир остався
таки при державі, де до нині міститься скарбова ди-
рекція. В нутрі костела заслугує на увагу головний
вівтар з Іконою Розняття з чорного гебану, при тре-
тьому філярі каплиця Богородиці, фундована 1753. р.
Дзєдушицкими, та кілька рококових намогильників.
В захристії зберігається кілька фундаторських портре-
тів та старих мальовил.
♦ ... *
*
Ролю сторожевого бастіону, що лучився з ком-
плексом городських укріплень тільки посередно, грав
уфортифікований Монастир Бернадинів, якого тверди-
нні мури збереглися до нині.
Бернадинський костел, будований в 1600—1630
роках відомим уже Павлом Римлянином після
плинів черця Авелліда, заложений на базилічному,
95
Монастир Бернааинів
середньовічному пляні, з яким мусіла йти на компро-
міси ренесансова архитектоніка храму. При тому сумішка
мотивів чистого італійського ренесансу, якого пред-
ставником був Павло Римлянин з мотивами пізного
німецького ренесансу суто-барокової фасади свідчать,
що цілість будівлі не можна приписувати ані одному
архитектови ані духови одної епохи. Коли невідомий
чернець Авеллід запроектував головні обриси зало-
ження, то Павлови Римлянинови треба приписати
клясичну елевацію нав і абсид тоді, коли химерно пови-
гинані щити фронтону треба приписати замислови ко-
трогось з німецьких барокових архитектів.
Всеж таки ця сумішка стилевих відмін дала ви-
їмково чарівну цілість в результаті. На особлившу увагу
заслуговує задна фасада, яка є до певної міри повто-
реннєм чолової з дсданнем стрункої башти зі стріль-
ницями. Гарною є сильвета бароково розвинутої вежі,
що здіймається з корпусу храму з поміж оборонних
мурів зі стрільницями та монастирських забудовань.
Перед костелом здіймається на високій кольоні
статуя св. Яна з Дуклі, поставлена на памятку
.чуда”, яке спасло Львів в'д заняття Хмельниць
ким в 1648. р.
Нутро костела переладоване вівтарями, золоче-
ними скульптурами та мальовилами. Трьохнавна церква
розділена двома рядами могутніх кольон, має непро-
порціонально видовжену презбітерію з вівтарем, за
яким криється монастирська каплиця св. Яна з Дуклі.
На престолі срібна домовина з мощами святого, на стіні
велика копія рубенсового Розпяття, кисти маляря черця
Лекшицкого. На стінах презбітерії, цінні з археольо-
96
Фрагмент з ринку.
Тихий закуток Львова: Вежа Корнякта
і костел Доміиіканів.
Бернадинський колодязь
гічного боку зображення чуда св. Яна та роскішно
різьблений крилсс з XVII. віку.
В захристії, в монастирських коридорах та в са-
мому монастирі, збереглося чимало старих мальовил
і портретів. Найціннійшими для нас є шість аеликан-
ськнг. розмірів картин страстей Господніх, в коридо-
рах першого поверха, кисти згадуваного уже україн-
ського маляря Луки Долинського. Робляться за-
ходи над їх консервацією і виставленням до публич-
ного оглядання.
Бернадинський колодязь.
На південь від костела, в нутрі монастирських
забудовань, стоїть колодязь з гарним рококовим баль-
дахимом надбудованим в половині XVIII. віку. Уявляє
він собою круглу копулисту каплицю оперту на чоти-
рьох, повнолуких аркадах На вершку копули, золочена
статуя св. Яна з Дуклі.
З бернадинським колодязем вяжеться старинна
легенда про долю бернадинського монастиря у відно-
шенню до українського населення Львова підчас сблоги
Хмельницьким в 1648. році. Львівський літописець
оповідає, що „У бернадинов, Руси що било поутікала
для оборони, на пятьсот і больше постинано, также
в місті на ратушу на валах". На основі сучасних доку-
ментів оповідає М. Ксстомарів у своїй монсграфі Б.
Хмельницького: «Мужики і передмішани, що перехову-
валися у Львов;, проживали найбільше по монастирях.
Бернадинський був повний людий Черці в суботу спра-
вили обід і поставили два столи: на одному страва
мясна; у католиків був тоді піст у суботу, то черці,
Львів
7
97
Бернавинський колодязь
скликаючи людий говорили: .Ідіть, хто з вас Русин
нехай С’дав і їсть мясо, а хто Поляк, то для нього
їда з рибою і маслом”. Православні, не підозріваючи
підступу, посідали за осібний від католиків стіл. Тоді
черці стали викликати їх по одному, ніби щось мали
сказати і виводили за браму. Там, у глухому дворі був
колодязь, що звався „бардиш”. Біля колодязя стояв
Бернадин. Чернець підводив Русина до колодязя й ка-
зав: „Подивись туди Русине!*. Русин похиляв голову,
а Бернадин. що стояв біля колодязя, відрубував йому
голову і зараз кидав тіло з колодязь. Ось вже кілька
чоловік пішло за черцем; ніхто не знав, що сталося
з тим що пішов ранійше, кожен по волі нахилив
голову під сокиру. Нарешті ті, що обідали, почали
непокоїтися, чому їхні брати не вертаються; деякі
встали й підгляули, що роб лять черці. Тоді всі з без-
порадним криком кинулись через стіни і не огля-
даючись, метнулися в козацький табор, де всіх за-
гально здивували. Хмельницький з першого запалу
гніву похваливсь спалити все місто, але згодом успо-
коївся і післав перестерігти Львовян руської віри,
щоб вони підчас приступу, який задумував, похова-
лися по церквах”. [М. Костомаровь — Богдан Хмель-
ницький — Том І. ст. 149].
Подальше колодязя, в глибині, збереглися помітні
останки мурів бернадинської фортеці із на
глядними слідами деревляних руштовань, на яких сто-
яли оборонці монастиря, та характеристичними бійни-
цями, видними зовні від рога Личаківської і Панської
вулиці. Подібні, почасти одначе знесені, фортечні мури
до нині окружають усе монастирське подвіря.
98
Костел Кармелітів
В монастирських забудованнях зберігається слав-
ний архив городських і земських актів, зва-
ний також .Бернадинсь ки м*. Вбернадинському ар-
хиві можна користати з судових книг давного руського
і белзського воєвідства, де від 1434. р. істнувало за-
ведене Польщею городське і земське судівництво. Уря-
дова мова актів — латинська, хоч тут бачиться польські
й українські вписи. Крім цего має архив книги иньших
судів, а саме книги підкоморські, каптурових судів, під-
воєвідських, скарбових, карного трибуналу та книги
прав вищого суду німецького права в Сяноці, книги
австрійських судів (1772—1784) та депозит міст і мі-
сточок і сіл,’ краєвоі дирекції скарбу і т. п. Другу
групу пізніщих актів творять останки книг шляхетсько-
го суду, акти кримінально-політичних процесів з поло-
вини XIX. в. та книги Йосефинської метрики з 1789. в.
і грунтовні 1780. На цілість цього безцінного архиву
складається около 12.000 оправлених і упорядкованих
фоліянтів.
* *
*
На горі над улицею Чернецького проти Успен-
ської церкви над неістнуючою нині „босацьксю фуртою”,
що замикала Руську вулицю, підіймається барокова
будівля Костела Кармелітів; як і монастир Бернадинів,
що боронив приступу до городських мурів з півдня,
монастир Кармелітів сповняв ту функцію від сходу.
Останки його твердинних мурів з гербами та інскри-
пціями збереглися до нині від Кармелітської вулиці.
Первісний костел Кармелітів [черевичкових], знесе-
ний 1789. р., стояв на Галицькому передмістю. До
7»
99
Преображенська церква
нинішного костепа, побудованого з фундації Олексан-
дра з Острога князя Заславського і львівського кан-
цлера Олександра Куропатви, спроваджено 1642. р.
Кармелітів .босих” а коли їх 1784. р. скасовано, заняли
костел Реформати і щойно 1789. р. „черевичкові" Кар-
меліти з Галицького передмістя. Кармелітський костел
це барокова трьохнавна будівля з двома вежами („осля-
чі уха”) з яких одну добудовано щойно 1906. р. має
старі перемальовані фрески зі сценами св. Письма.
КромІ богатьох вівтарів, звертають на себе увагу, на-
могильник генерала Дворніцкого (1779—1817) долота
Бориса Філіпі, намогильник Петра Браніцкого з 1762. р.
з чорного мрамору в стилю рококо, та головний вів-
тар з візантійською Іконою Богородиці (XVI). В боко-
вих вівтарях кілька картин Григорія Чайківського
(ф 1757) та на філярі лівої нави „Пієта” приписувана
кисти надворного маляря Собіського Альтамончі.
Преображенська церква.
На місці, де нині стоїть Преображенська церква,
і комплекс забудовань Народнього Дому, в окружені ули-
цями — Вірменською, Рутовського, Краківською і
Скарбківською, стояв колись скасований Йосифом П.
костел і монастир Тринітарів з 1729. р. По бомбарда-
ції міста 1848. р. віддав австрійський цісар Франц
Йосиф І. руїни монастиря для Українців міста Львова,
які побудували ту Народний Дім а згодом Преображен-
ську церкву, яку після плянів арх. С. Гавришке-
вича викінчено 1906. р. і віддано до публичного
вжитку як другу городську церкву.
100
Преображенська церква
Ця псевдо-ренесансова будівля, якої архитектоніка
була до певної міри звязана здоровими ще руїнами
тринітарського костела, поза просторністю, не визнача-
ється нічим особливим. Покищо стіни неполіхромовані,
а обстанову церкви творить клясичний під оглядом
канонічної схеми іконостас кисти Копистинського, за-
престольний образ Преображення, після Рафаеля, кар-
тини „Мойсей” і Христсс під стовпом”, що є найкра-
щими творами Корнила Устія човича та «Серце Ісусове”
— стилізована ікона малярів Федюка й Осінчука.
Вікна заслонені несмачними фабричними «вітра-
жами”. Гарний різьблений крилос та амвон з меда-
льонаии евангелистів.
Дякуючи своїй простірности і положенню стала
Преображенська церква свого рода новим осередком
українського Львова.
101
Новий Львів.
Літом 1772. р. стануло під мурами Львова вій-
сько Австрії, якій з титулу давно забутих династичних
претенсій припала по розборі Польщі частина Галичини
й Володомиріі з Львовом, як майбутньою столицею
губернії. Простоявши в Скнилові І Скнилівку три мі-
сяці, австрійське військо вмаширувало до Львова, крізь
краківську браму щойно 19. вересня. Дня 10 січня 1773. р.
підписали представники Львова роту присяги на вір-
ність Австрії, якої першим губернатором іменовано
графа Пергена. Нова влада а в парі з нею зміна полі-
тичних відносин, відбилася в першу чергу на конфігу-
рації міста, яке Польща полишила в такій руїні, що
Австрійці довго надумувалися чи столицею новонабутої
губернії має бути Львів чи... Ярослав.
Збережена до нас панорама Львова з 1772. р.
зображує нам ще середньовічний Львів в панцирі му-
рів і башт, окружений морем зелені садів і лісів, з по-
між яких тут і там виринають криші підміських хуторів
та вежі монастирських костелів, що по словам Крат-
тера .обороняли Львів перед інвазією злих духів”.
Касаційні розпорядки цісара Йосифа II. знесли
у самому Львові 27 латинських костелів та монастирів,
7 церков та 3 костели вірменського обряду, з яких
більшість перемінено на уряди, цитаделі та тюрми.
102
Новий Львів
В 1777. р. заряджено знищення городських укрі-
плень. при чому на перший огонь пішли брами кра-
ківська і галицька а за ними західні мури і вали,
які сплянтовано та засаджено деревами. Останніми
впали мури, вали і рови від сходу, коли в 1820. р.
перенісся губернатор Гауф з палати Любомирських
в Ринку ч 10. (нинішний дім .Просвіти*) до кра-
терівськоі палати (нинішноі палати воєводи при ву-
лиці Чернецького).
В місті, заповненому австрійськими урядовцями,
купцями та кольоністами і польськими емігрантами,
які тікали з розбитого корабля Річипосполитої, ста-
ло тісно для всіх. Тому перерваннє мурів причини-
лось до розрссту міста в усіх напрямах, на чому
скористали упосліджені до тепер передмістя, зливаю-
чися з містом.
Першою з черги забудувалася нинішна Городецька
дільниця, якої долішню частину заняли Жиди, що ста-
вили свої брудні .готелі* при першому муреваному
гостинци, який зєднав Львів з Віднем через Бохню і
Угорщиною через Перемишль. Кращі католицькі доми
почали тут виростати щойно від Єзуїтської, нині Ягай-
лонської вулиці, де на місці нинішньої Каси Ошадности
стояв будинок генеральної команди; ряд гарних ампі-
рових, пляново розложених будинків, простягся в пер-
ших десятилітях XIX. в. аж до .російської гостинниці",
нині „Жоржа*.
За тою полосою репрезентативних будинків, що
тяглася здовж валів, почали будуватися подібні їм
в глибині вулиць Широкої нині Коперника, Сикстусь-
коі та Єзуїтської, які дові*о ще тонули в повені дерев.
103
Новий Львів
Прямокутник замкнений нинішними улицями —
Хоперника, Сикстуською, Шайнохи і Осолінських зай-
мав тогочасний ботанічний огород.
На місці нинішного заведення Осопінських стояли
тоді монастирські забудовання по скасованих Карме-
літках, які 1817. р. закупив від уряду Макс Осолінський
і перебудувавши після плянів Петра Нобілє, призначив
на „народову" бібліотеку і музей.
Найкраща з львівських улиць Третього Мая, дату-
ється щойно 1840. роком, коли то нею прорізано .ма-
орійські” огороди. Нин.шна улиця Сапіги почала за-
будовуватися щойно перед ЗО роками і тому разом
з околицею зветься «Новим Світом», В слід за горо-
децькою, почала прибирати форми міста нинішна Га-
лицька дільниця, названа так від Галицького перед-
містя. яке творила нинішна вулиця Баторія та Збіжева,
нині Панська. Нин шна вулиця Зелена, звана колись
Рурами, дуже довго оберігала чар сільської, замаєної
садами закутини. Так зз. Хорущина, яку щойно від
1840. р. поділено на долішню й горішню бічну і т. д.,
в перших роках австрійської влади була замкненою
в собі передміською юридикою.
Личаківська дільниця, звана брідським передмі-
стям. була зрідка заселена підміськими хуторами а ни-
нішна церква Петра і Павла стояла мало не на тери-
торії Лисинич, повній ярів і непроходимої лісної гуща-
вини. З трудом приходила до себе забута Богом і Кази-
миром великим Жовківська дільниця, територія княжо-
го Львова, заселена Жидами і передміською біднотою.
Положена на багнистій полосі притоків Полтви з тор-
фовим ґрунтом, славилась колись та дільниця садами,
104
З гетманських валів по Стрийського парку
з яких т. зв. клепарівські черехи не тільки продавано
на місті але й вивожено за границю.
В 1871. р. переведено перший поділ міста на
дільниці, яких до тепер на просторі 33 квадратних
кільометрів є шість: 1. Галицька. II. Краківська. III. Жов-
ківська. IV. Личаківська. V. Середмістя. VI. Новий світ.
З невеличкого торговельного емпорія стиснутого
оборонними мурами який в момент його заняття Ав-
стрійцями мав усього 20.000 населення, розрісся Львів
до обєму ледви не чаертьміліоновогз (236.787.) міста,
яке змінило тим самим не тільки своє зовнішнє обли-
чя але і темпо життя.
З Гетманських валів до Стрийського парку.
Плянтації, що тягнуться здовж нинішнє! улиці
Легіонів, давніше вул. Карпа Людвика, завдячують свою
„гетманську" назву памятникови гетьмана Станислава
Яблоновського, що переношений з місця на місце,
стоїть нині на тлі чолового фронтону промислового му-
зея. В часах середньовіча творила полоса облита ни-
нішними ппянтаціями оборонний вал з використаним
на цьому місці коритом нині засклепленої Полтви.
В околиці нинішноі площі св. Духа була в міському
мурі єзуїтська „фурта," що крізь зводжений міст вела
до єзуїтського фільварку, який стояв серед трасовиння
над ставом, на якого місці пишається нині пасаж -
Гавсмана. Будинком, який заокруглює перспективу
гетьманських валів, є міський театр, а його поперед-
ник „скарбківський," стоїть в його найблищому сусід-
стві.
105
З гетманських валів
Фільгармонія, давніте театр ґр. Скарбна. Будинок
великанських розмірів, що займає простір замкнений
улицями. Рутовською, Скарбківською, Гетьманською
і Краківською площею, побудував гр. Скарбек в 1847. р.
після плянів архитекта Зальцмана. На його місці сто-
яла колись башта цеху пекарів. Театр Скарбка містив-
ся тут до 1900. р. поки не збудовано в його безпосе-
редньому сусідстві Міський театр. Великий будинок
театру, що здіймається над засклепленим коритом Пол-
тви, проектував в стилю німецького псевдо-ренесансу
архитект Жигмонт Ґорголевскі. Скульптури на
фронтоні виконав П. Попель після проектів українця
Войтовича. Величаве нутро сходової клітки, фоє
центральної салі украшують пляфони кисти львівських
малярів Котовського, Рибковськсго, Герасимовича,
Розвадовского, Криціньского, Августиновича, Батов-
ского, Зубера і Рейхана. Репрезентативну занавїсу,
що переховується в промисловому музею, малював
Г. Сємірадзкі. На ліво від міського театру, на
площі колишнього Низщого Замку стоїть
Промисловий музей побудований 1904. р. в псевдо-
ренеса.чсовому стилю. Скульптури чолової фасади ви-
конав Українець з походження Петро Войтович,
над моделюванням орнаментальних мотивів працював
Михайло Паращук. В ніші роскішної сходової
клітки уміщений «перший різьбар* українського скульп-
тора Кузневича. Збірки промислового музея поза
зразками старого й сучасно мистецького промислу,
обіймають галєрію польського малярства, якого кращи-
ми репрезентантами є тут Матейко, Гротгер, Тепа, Хел-
монскі, Брандт, Прушковскі, Ґєримскі, Ковальскі, Семі-
106
до Стрийського парку
радзкі, Косак, Мальчевскі, Фалат, Павтш, Яроцкі і Сі-
хульскі. Поміж картинами галері! найшовся І знаме-
нитий в свойому роді „Портрет жінки" українського
маляря І. Труша. Загально доступна бібліотека про-
мислового музея обіймає понад 3000 творів з обсягу
історії й теорії мистецтва.
Позаду промислового музея криється Народний
Дім, якого будинок позбавлений стилевого характеру
станув на руїнах збомбардованого в 1848. році універ-
ситету. Зараз помішується в ньому філія української
академічної гімназії та ряд народніх інституцій. Велика
саля Народного дому первісно в ампіровому стилю,
є одною з найбільших, кращих у Львові.
Вертаючись на Гетьманські вали завважуємо
з права будинок Каси Ощадности побудований в 1901. р.
після плянів проф. Захарієвича в псевдо-ренесансовому
стилю. Над наріжним ризалітом здіймається могутня
копула. Особливо удачною і видержаною в шляхетному
уміркуванню є мраморна декорація нутра.
Військова вартівня. Песеред площі св. Духа, чолом
до бокової стіни костела Єзуїтів станула в перших
роках XIX. в. військова вартівня, що є одною з най-
більш характеристичних будівель австро-німецького
клясицизму.
Інтересним зразком львівського „ренесансизму*
є будинок Кредитового Земського Товариства на розі
вулиць Легіонів і Коперника, з прекрасними скульп-
турними декораціями Антона Шімсера.
Гостинниця Жоржа збудована 1901. р. на місці
з давен давних істнуючого .російського готелю." вда-
ряє суто-архетектонічними цінностями. Плоскоріз св.
107
Памятники
Юрія походить з попереднього будинку. Славу свою
завдячує гостинниця Жоржа комфортови свого вну-
трішнього уладження.
Памятники.
Більшість памятників, посвячених заслуженим
Полякам, бо для заслужених Українців нема у Львові
місця, заняла місце — здовж гетьманських валів,
Марійської площі, Академічної вулиці аж до площі
Фредри. Найстарший з них памятник Гетьмана
Яблоновського, що походить з кінця XVIII. в. стоїть
на тлі промислового музею. З булавою піднесеною в бік
Каси Ощадности скаче на спіжевому бахматі король
Ян Собіський нефортунного долота Тадея Баронча
з 1898. р. В слід за Собіським, в тіни найбільшої
уЛьвові камениці Шпрехера на Марійській площі, стоїть
статуя Богородиці, долота Гавльмана з 1862. р.,
яка в 1905. р. була примушена уступити свого пер-
вісного, центрального місця памятникови А. Міцке-
вича долота А. Попєля. Триніжок з багаттєм на ко-
льоні виконав український скульптор М. Паращук,
що одначе не спасло цього наскрізь немонументаль-
ного монументу від порівнання з „заструганим олівцем*.
Одним з кращих памятників Львова є погрудє
Корнеля Уєйського на тлі міського касина на
Академічній вулиці. Дивним дивом цей памятник ви-
конав 1901. р. А. Попєль, автор невдачного памятника
Міцкевича. Останнім з памятників є памятник Але-
ксандра Фредри на площі тоїж назви, долота Л.
Марконія. На тему цього, фундовано львівським літе-
108
Памятники
ратурним світом в 1897. р. памятника, кружляє по
Львові чимало анекдот, що тільки потверджують брак
щастя польських знаменитостий до памятників.
Улиця Фредри єднає Академічну вулицю з улицею
Баторія, славною своїм судовим і тюремним бу-
динком, прозваним .українським університетом”, бо
в ньому мучилася ледви не вся українська ідейна мо-
лодіж, головно останніми роками.
На розі ул. Фредри і Баторія стояла до 1800. р.
Богоявленська церква, що була парохіяльною для
Українців Галицького передмістя. На прикінці XVI. в.
дійшла богоявленська парохія до такого розцвіту, що
сама могла удержувати шпиталь, а від 1607. р. школу.
В 1539. р. стала богоявленська церква крилошанською.
Незавидна, одначе, була доля церкви і окружаючого її
кладовища по касаті. Чисельні намогильники з Історич-
но безцінними написями і орнаментикою видерто з зе-
млі, поломано і вжито до фундаментів камениці при ул.
Баторія ч. 36. А була колись на кладовиші богоявлен-
ськсї церкви велика могила, в якій лягли сотні козаків
полків Хмельницького, що в 1648. р. штурмували Львів
від Галицького передмістя. Про завзятість боротьби,
що закипіла тоді на передміських фортифікаціях гово-
рить назва .Крвище,' якою до недавна означувано
місце бою. Підчас копання ровів під фундаменти каме-
ниці під ч. 36. розкопано м. и. й ту козацьку могилу,
в якій найдено велику скількість козацьких кістяків,
шматок козацької шаблюки, кілька залізних закінчень
до стріл та спису. Найдені предмети здепоновано в му-
зею Любомирських а кістяки вивезено в кількох скри-
нях на Личаківське кладовище. Решту нахідок, як пер-
109
ПіМЯТНИКИ
стені, нагрудні хрести та инші козацькі окраси забрали,
заняті при копанню робітники. Так затерто слід ко-
зацької могили у Львові.
Костел св. Миколи, заснований на місці первіс-
ного в 1745. р. з фондів Самійла Муховецкого і князя
Яна Яблоновського для скасованих в 1782. р. Триніта-
рів. Чепурна барокова фасала костела в трьох кондигна-
ціях, окрашена нішами зі статуями святих і характери-
стичними волютами. Нутро заповнене рококовими вів-
тарями, з поміж яких звертає увагу амвон в виді кора-
бля. Цінністю збереженою в цьому костелі є одначе
ренесансовий вівтар з XVII. в. фондації Яна Шольц-
Вольфовича. Кований в чорному мраморі і алабастрі
вміщує він ряд Господніх Страстий з характеристич-
ними постатями фундаторів, що клячать при Господнім
гробі. По беках гербові щити Вольфовича і його дру-
жини Ганлівної. Інтересний цей памятник ренесансової
скульптури Львова дістався тут з латинської катедри,
підчас реставраці Сєраковского. Поруч костела дещо
менчий фронтон давніщого монастиря тепер парохі-
яльного будинку.
Університет, будинок старого університету, пере-
несеного польською владою до забудовань сойму, пов-
став в роках 1842—1844. р. як інститут для шля-
хетської молоді. По 1848. р. коли збомбардовано по-
тринітарский монастир в якому містився університет,
перенесено його тут. Помимо свого касарняного стилю,
університетський будинок, уміщений на високому під-
мурованому шкарпі викликає монументальне вражіння.
Поруч університету гарний ботанічний го-
род, а далі новіщі будинки мінеральогічно-хемічного
ПО
Памятники
інституту (1892) та величава будівля університет-
ської бібліотеки (1904), якої чоло виходить на
вулицю Мохнацького.
Університетська Бібліотека, основана цісарем Йо-
сифом II. (1784). В основу її збірок лягли бібліотеки
скасованих монастирів а перш за все бібліотека Ґарелліх,
що остала по скасованій Терезіянській академії. Підчас
бомбардації міста в 1848. р. згоріла криша над бібліо*
текою а разом з нею велика скількість книжок, які до-
повнювано більшими дарами та реквізиціями.
Теперішний бібліотечний будинок уладжений на
європейський зразок з величезною робітнею, якої ма-
лярську декорацію доручено українцеви з походження
Ю. Макаревичеви. В теперішному свому стані
обіймає університетська бібліотека понад 200.000 кни-
жок та 1500 рукописів.
Йдучи ул. Мохнацького, матимем під 12. ч.
двоповерховий будинок дівочих шкіл Українського Пе-
дагогічного Товариства а під 42. ч. Український Наці-
ональний Музей поміщений в несмачно переладованій
псевдо-бароковій вілі збудованій професором Дуні-
ковським.
В основу .Національного Музея" лягли збірки
Митрополита Шептицького, що вже в 1905. р. усисте-
матизував їх по відділам і розмістив у возівні митропо-
личої палати, як .церковний музей*. В 1907 і 1908. р.
закуплено з фондів митрополита три чиншові доми для
музея, якого про відвіддано спеціяльній кураторії, в яку
увіходять представники церковної влади та люди близькі
музейництва. В 1911. р. закуплено нинішний будинок
музея, що до речі кажучи, ні своєю парвенівською
111
Памятники
архитектурою ані розкладом саль не відповідає свому
призначенню. В 1913. р. уладжено святочне відкрите
музейних збірок, які формально передано до публичного
вжитку. Тоді теж назначено кустосом музея прсф.
1. Свенціцкого, який після мір своїх сил і знання обслу-
говує цю інституцію. В 15. роковини свого істнування
обіймав музей понад 1030 рукописів, 2.400 стародру-
ків, 5.000 чисел архіву, около 1.200 ікон, 3 600 зразків
культурно-історичної старовини (портретів, зброї, ноші,
золотарства і матерій), около 3.500 зразків з ділянки
етнографії, до 800 археольсгічних предметів, 1.000
нумізматів, та около 1000 томів підручної бібліотеки
з обпасти історії мистецтва та бібліографії. Останніми
роками музейні збірки помітно поповнились. На жаль
устрій музея та його неупорядкованість перепинюють
в користуванню ним для научних цілий.
Церква Васипіянок. Зєдинена з чиншовим до-
мом, який тепер служить на поміщення СС. Васи-
ліянок, стоїть при вул. Зибликевича церква-ка-
пличка Василіянок. під яку покладено угольний ка-
мінь в 1882. р.
Стрийський парк. Одною з виїмкових цінностий
Львова є недавно, бо ледви 35 літ тоиу, залсжений
Стрийський парк, улаштований міським огородником
Герінґом, який умів використати характер горбко-
ватого терену підміських вертепів до найдальших гра-
ниць. В парку тім стоїть один з найфатальніших львів-
ських памятників Кіліньского, долота каміняря Мар-
ковского з 1894. р.
Зі стрийським парком єднається т. зв. „Пови-
ставова площа* на якій відбулася в 1894. р. пер-
112
Святодухівеька церква
ша краєва вистава. Від 1921. р. відбуваються на ній
т. зв. .Таргі всходнє".
З павіг.ьснів краєвсї вистави осталася тут велика
.Палата мистецтва”, водна вежа в формі готицькоі
оборонної башти, та ротунда з панорамою битви під
Рацлавінами. кисти Яна Стики.
Безпосередно до повиставковсі площі притикає
Площа Сокола-батька, з еліптичним шляхом для
наколесник в, закуплена всенародніми складками.
В напрямі міста, на ліво від стрийського парку
пустіє закинуте в 1893, р. Стрийське кладовище,
на якому збереглося ще кілька інтересних, ампірових
намсгильників.
Костел св. Софії. В тіни затишного гаю при улиці
тсїж назви, тулиться ксстелик св. Софії, оснований
в 1644. р. Софією Ганлівнсю, першою власничксю
.чорної камениці’ в Ринку (ч. 4). Около 1765. р. пере-
будований в бароковому стилю, остає тепер в заряді
Сестер Милосердя, що кілька разів до року уладжують
там богсслуження.
Серед зелені ул. св. Софії с'ріє скромна вілля,
в якій доживав віку найбільший галицький поет та
громадянин Іван Франко.
З ул. Коперника на головний двірець.
Святодухівська церква.
Згідно з золоченою написю мраморної таблиці,
вмурованої в стіну вежі святодухівської церкви: ІпБСги-
сііопі Сіегі уоуіі ]озерИиз 11. Аид. Аппо мбсСЬХХХІП.
Львів	8
113
Саятсяухівська церква
До дати означеної подано» в горі напис» була
нинішня семинарицька церква, разом зі своїми скром-
ними забудован.чями — монастирем і костелом Сестер
Домініканок, збудозаним Теофілею Вишневенькою в ро-
ках 1722—1729.
Архитектура самої церкви, запоженої на прямо-
кутнику з полукруглою абсидою, з дзохспацною кришею
і трикутним фронтоном, не виязляг нічого інтересного.
Прекрасною за те є граціозна, гармонійно розчленована
барокова вежа, що наче виростає з брудних і обдертих
мешкальних забудовань, як і зони обдерта і запущена.
А мимо того гарна І приваблива; одна з найблагород-
нійших кампаніпь Львова.
Нутро святодухівської церкви, покрите орнамен-
тально-фігуральною поліхромією проф. Крупського, ви-
держане, як личигь семинарицькій церкві, в дусі кано-
нічного зразка. Перш за все звертає на себе увагу
пятиповерхий іконостас, по традиції, кисти укра-
їнського маляря Луки Долинського. Та хоч ака-
демічна манера пооди.кокиї його картин дійсно зраджує
руку цього майстра, то кольорит і рисунок багатьох
вказує на пізнішу, доволі невдячну обнову, якої допу-
стився львівський маляр Мартин Яблонський,
в 40 их роках минулого віку. Твором останнього є ве-
лика, запрестольна картина Сошествія св. Духа.
На ліво від іконостаса бачимо гарний амвон
з картиною євангельського сівача, на право, доволі
несмачний в своїй композиції і деревляних драперіях
митрополичий престіл. Головний і одинокий
вівтар покритий бальдахимом на чотирьох стовпах.
По стінах церкви розміщено 18 овальних образів
114
Циталеля і Заведення Осолінських
зі зображеннями отців церкви, давнішого походження.
В церковній скарбниці зберігаються розкішні ризи,
чаші й иньше літургійне знаряддя, перенесене тут зі слав-
ного Манявського Скиту, скасованогоЙосифом II.
На фасаді церкви вмурована мраморна таблиця, по-
свячена памяти 100-літних уродин Маркіяна Шашке-
вича, одного з елєвів львівського семинаря.
Цитаделя.
Холмовина, яку тепер займають бастіони і касарні,
відома була колись під назвою гір — Калічої, Шем-
бека або Вроновських і Пелчинської. З гори Шембека
острілювали Турки Львів в 1672. р., через що й про-
звано П «турецькими окопами".
У підніжа Пелчинської гори були колись великі
стави, яких останок „пелчинський став" засипано,
а в парі з тим скасовано військову купальню, збудо-
вану тут в 1821. р.
Заведення Осолінських.
Напроти будинку головної почти у стіп цитаделі,
стоїть заведення Осолінських, збудоване на місци ко-
стела і монастиря Кармелітанок черевичкових (осно-
ного в 1614. в. а в 1789. р. заміненего на військову
пекарню, яку по пожежі 1812. р. купив Макс Осолін-
ський) після плянів віденського архитекта Петра Но-
білє, змодифікованих Йосифом Бемом.
Бібліотека Осолінських обіймає поверх 200.000
друків, понад 5.000 рукописів, 400 автографів та понад
2000 пергамінів. В лівому крилі заведення Осолінських
поміщено Музей гр. Любомирських, поділений
8*
115
Костел св. Лазаря і Костел Марії Магсалини
на два відділи — культурно історичний І галєрію кар-
тин. Остання обіймає твори Матейка, Машковського,
Рачинського, Баччіярелі, а навіть сумнівного Тічіяна.
Напроти заведення Осслінських стоїть палатка
І музей ім. В. Лозінського, в якому поміщені
збірки Ожеховича. Є тут галєрія 280 картин польських
малярів, та збірки годинників, порцеляни, мініятур,
зброї та орієнтального мистецтва.
Костел св. Лазаря
У стіп гори Вроновських при улиці Коперника,
здіймається, відділений від улиці сплянтованим наси-
пом, костел св. Лазаря, якого основником був у 1620. р.
осілий у Львові італійський архитект Амброзій
Прихильний. Костел нездецидованого стилю
з остролукими вікнами, перехрестним склепінням і ба-
роковим вівтарем не уявляє собою нічого над міру
інтересного. Цікавіші є плосксрізи по боках входу на
подвіря костела, що зображують сцени з притчі про
Лазаря, камінярської роботи XVII. в. В низу вмуро-
вана в насип криниця з сидячими львами. що держать
в лапах патриціївські герби Шольц-Вольфовичів.
При костелі св. Лазаря давні шпитальні забудо-
ваний, перемінені тепер на захист для безприютних
старців.
Костел Марії Мигдалини.
На закруті Сикстуської вулиці, чолом до улиці
Льва Сапіги, стоїть костел Марії Магдалини. Основа-
ний в 1600. р. для Домініканів з дерева, відтак побу-
дований з каміня будівничими Келєром і Іваном Годним.
116
Політехнік» І Костел св. Єлисавеги
Найстарша, вузька презбітерія з семигранною абсидою
повстала ще 1615. р. чим і пояснюється ренесансовий
характер її декорацій. Властива трьохнавна церква
з двома вежами повстала щойно в 60 их рр. XVII. в.
коли у Львові царив уже всевладно барок. В 1784. р.
перемінено монастирський костел на парохіяльний,
а монастир на тюрму для жінок. В тім теж часі пере-
роблено барокову фасаду церкви разом зі шоломами
веж на рококові. Особливістю костела Марії Магдалини
є каплиця поза головним вівтарем, йкої ціла стіна
покрита свого рода кованим в камени вівтарем зі зо-
браженнями з життя Марії Магдалини. Мав його ви-
кувати один з монахів.
Політехніка
Величавий будинок політехніки при вулиці Льва
Сапіги повстав в роках 1872 — 1877. після плянів 1.
Захарієвича в стилю зрілого італійського рене-
сансу. Над фронтовим ризалітом, опертим на корин-
тійських, жолоблених кольонах, здіймається аттика
з алегоричними скульптурами технічних факультетів,
долота Л. Мар коні я. Нутро політехнічного перед-
сінка належить до найкращих в свойому роді; трех-
дільна сходова клітка декорована з далеко посунутою
виставністю, веде до авлі на І. поверсі, розмальованої
„під мрамор* І. Долинським, та украшеної алего-
ричними картинами, виконаними після картонів І.
М а т е й к а.
Костел св. Єлисавети.
На розі улиць Льва Сапіги 1 Городецької, здій-
мається найновіший з костелів Львова, що в свойому
117
Єзуїтський город
замислі мав бути противагою недалекого св. юрського
собору. Скінчений в 1912 р після плянів архитекта
Тальовського в псевдоромано-готицькому стилю,ви-
кликає вражіння рафінованого наслідування. Його
скульптури і декорації, як також уставлений в 1917
р. різьблений вівтар св. Йосифа, патрона ін’ціятора
будови архієпископа Більчевського. є творами Укра-
їнця з походження Петра Війтовича.
Довкола Єзуїтського городу.
Від костела св. Єлисавети, попри монастирські
забудовання с в. Тереси (основані в 1855 р.) через
улицю Шептицьких площу св. Юра, попри .Дім
Стики" (св. Юра ч. 5.) закуплений митрополитом
Шептицьким для Національного Музея, переходимо
улинею МІцкевича в
Єзуїтський город.
Повстав він на підміських грунтах, на яких ще
в XVI. ст. заклав патрицій Вольф Шольцович .італій-
ський" город з усіми принадами штучного огородни-
цтва. Шляхом спадщини опинився город в 1614 р.
в руках Єзуїтів, яким додало місто ще сусідні грунти
під цегольню для новобудованого костела Єзуїтів при
західньому мурі міста. Згодом названо цей комплекс
грунтів «Єзуїтським фільварком", на якому хитрі па-
три насадили чиншівників, збудували бровар і коршму.
По касаті Єзуітів, дарував Йосиф 11. огород місту,
задержавши для державного скарбу частину грунтів,
на яких повстала згодом вул. Крашевського. Тут були
118
Галицький сойн
зразу склади скарбового дерева, а відтак відбувалися
ярмарки на вовну. В 50-йх роках мин. віку відбулася
тут перша промислова виставка.
Дарована місту частина городу пустіла чимраз
більше, поки 1799 р. не продано її підприємцеви Гех-
тови, що уладив йсго на французький лад з лазєн-
ками, бесідками, літнім театром під голим небом, пло-
щею для піротехніки, карузелею і т. п. На місци нині-
шнього сеймового будинку виставив Гехт одноповер-
хову каменицю, відому в історії під назвою „Касина
Гехта"; тут відбувалися забави і балі львівської ари-
стократії а перш за все славні .львівські контракти*.
Одиноким останком по інсталяціях Гехта осталася
гарна камяна ґльорієта по середині городу, опер-
та на дорійській ксльонаді. Дякуючи одначе маляри-
чному воздухови, який панував в городі Гехта, публика
завела і гсрод переходячи з рук до рук опинився
назад в посіданню міста. Його то вже заходами вису-
шено багна в низькій полосі, упорядковано плянтації
і привернено нинішний, парковий вигляд.
Галицьким Сойм.
Замінений польською владою на університет,
будинок галицького Сейму повстав в роках 1877—1881.
після одного з нагороджених на конкурсі плянів І.
Гохбергера. Двоповерхий будинок, в стилю пере-
цвилого ренесансу, творить від чола два павільсни з ко-
пулами і середущим ризалітом з льоджіями. На аттиці
алегорична група Галичини, Висли, і Дністра, долота
ТадеяРигера в низу алегоричні постаті просвіти
і праці, знищені підчас українсько-польських боїв, доло-
119
Св. Юр
та 3. Трембецького і Мікульського. В перед-
сінку величава, пвохдільна сходова клітка з двома скуль-
птурними групами в нішах, з яких одна зображує
Мечислава і Казимира, друга українських князів Во-
лодимира Великого і Ярослава Мудрого, до-
лота 3. Трембецкого. Гарна свогю архитектонікою саля
засідань (тепер авля) украшена фризом кисти львів-
ського маляря Генрика Родаковского, який в по-
одиноких постатях фризу дав цикль портретів сучасних
йому знаменитостей політичного літературного та ми-
стецького світа Галичини. Апартамент краєвого мар-
шалка від фронту розмапюзав внук укр. маляря Луки
І. Долийсь кий: в салі засідань б. краєвого виділу
була поміщена картина М ат е й< а, що зображує „Лю-
блинську Унію*. Від мая 1920 р. занятий будинок
галицького сейму університетськими установами.
В бік від Маршалківської вулиці тягнеться
вулиця Словацького з велитенським будинком голов-
ної почти, що знищений підчас польсько-українських
боїв останніми часами відновлений в т. зз. «поль-
ському", в дійсности комбінованому на класицистич-
ній основі стилю.
Св. Юр.
На горі де нині здіймається чарівна сипьвета
святоюрського храму з дзвіницею, крило-
шанськими будинкамита митрополичою па-
латою, один з найкращих архитектурних комплексів
Східної Европи, а найкращий у Львові доби рококо,
шумів колись непроходимий, буковий ліс.
120
Са. Юр
Традиція впевняє, що на довго іще перед закла-
динами Львова, була ця гора осідком всякого рода
„отшельників", що на лоні природи, в гущавині пра-
лісу шукали самоти і Бога. Брат короля Данила, дядько
Льва. князь Василько «муж великої відваги і велич-
нього ума, по довгих сутичках і побідах воєнних,
перепрацьований, в старости своїй, покидаючи світа
суєту, а бажаючи до кінця життя служити тільки Богу,
добровільно приняв чернечу рясу і на черця чина св.
Василія пострижений, вибрав собі за помошкання чер-
нечу печеру по правій стороні під горою, на котрій
стоїть тепер — собор св. Юра.“
З 1280. р. построів для нього князь Лез дерев-
вляну букову церковцю св. Юра над печерою та
кілька келій довкола неї для пустиножителів, що пішли
слідами князя Василька, якого виорали своїм ігуменом.
Нема сумніву, що як припускає сзятоюрськнй лі-
тописець кн. Лез визінував монастир ґрунтами, селами
та посілостями, про які одначе не збереглись точні
відомости, завдяки війнам і неспокоям, які переживав
наш край. Між иншими саятоюрський л тописець ви-
являє, що 1364. р. була .львівська (латинська) архи-
катедра королем Казимиром зафундована, а як вість
серед поспільства поширена голосить, на добрах цер-
кви руської і то не иньшої, як св. Юра*. Бо чомужби
Казимр не мав будувати польського костела на укра-
їнському грунті, коли підчас своєї першої „гостини"
у Львові, .скарби і хрести золоті з частинами дерева
Хреста святого забрав" і то напевно не .з палат чи
скарбу княжого, але з львівських церков", позатим
в львівській архикатедрі, по словам літописця XVIII. в.
121
Св. Юр
„до недавня образи з руськими написами і инша цер-
ковна обстанова находилася"... По словам тогож хроні-
ста, до святюрського монастиря належала з давен-давніх
Рісна Руска, грунта довкола городецькоі дороги, дов-
кола нинішноі вулиці Коперника (Широкої) і тяглись
аж до єзуїтської фурти в міських мурах.
Тойже князь Лев мав, по словам популярної ще
в XVIII. в. легенди спровадити тіло свого батька Да-
нила й похоронити в підземелях первісної святоюр-
ської церкви. Та сама легенда натякає на те, що в око-
лиці святоюрської гори найшов вічний відпочинок
й сам князь Лев...
З літами монастир поширився, а для більшого
безпеченства обвівся ровом та частоколами.
Ставши в той спосіб оборонним бастіоном Льві-
граду, впав він в 1340. р. жертвою наїзду польського
короля Казимира, що здобув монастир і як говорять
старі хроніки, .жорстоко розправився" з його чернечою
залоґою. По відвороті Казимира найшла на св. юрську
гору нова чернеча братія, що вже в 1341. р. під про-
водом ігумена Евтимія взялася за відбудову монастир-
ських; забудовань.
На памятку новозакладин монастиря вилито цьо-
гож року дзвін, який до нині можемо оглядати на
святоюрській дзвіниці. Є це одинокий, автентичний
памятник старого, княжого Львова, про що говорить
нам напис довкола „шиї" дзвона:
В Лето 6.849. (1341) с оля н бисть коло-
кол сій святому Юрію при князі Димитрії
(Детьку) ігуменом Евфімієм. А писав Скора
Яко в“.
122
Св. Юр
„Видовжений, циліндричний в прсфіли корпус
дзвона, накритий випуклою шапкою, з гарно розвину-
тою. шестилукою короною, пригадує нам, відому на
заході, в добі готику, вузьку і струнку дзвонову форму.
Типово-ґотицька, а краще німецька форма св. юрсь-
кого дзвона, вказувалаб на те, що наш памятник є
твором осілого в княжому Львові німецького людви-
саря*, (Бадецкі.)
Около 1363. р. почато на місци деревляноі цер-
кви ставити муровану. Проектував її шлеський архитект
Дорінг на візантійському, центро-базилічному, трьох-
навному заложенню, на якого зразок збудував відтак
вірменський собор, який нині творить ядро се-
ред пізніщих прибудов храму. Церкву будовано довго,
бо закінчено щойно 1437. р. за ігумена Лаврентія.
В 1539. р. дістав ігумен та архимандрит св. юрського
монастиря Макарій Тучапський привілей на Галицьке
єпископство а 1570. р. сталася св. юрська церква
„ катедральною “, соборною. Монастирські маєтности,
які ще з XIII. — XVII ст. обіймали нинішну св. юрську
гору з сумежними грунтами І лісами аж по Білогоршу та
Рісну Руску, чим далі, корчилися; польська шляхта
обрізувала їх по шматку, будувала на них свої палати
та творила свої „юридики", а на руку її ішла централь-
на та городська влада. Безустанні війни та облоги
Львова в XIII. в. оксшувались в першу чергу на св.
юрському монастирі і церкві, який через те хилиться
до упадку, з якого підіймає його щойно єпископ Ш у м-
лянський (1667 — 1708). Він то „правим і лівим,
як тоді було в звичаю, старається приєднати собор-
ному храмови маєтности, привілеї та доходи. 1673. р.
123
С». Юр
збудував Шумлянський каплицю для ікони Богоро-
диці, яку переніс на святоюрську гору з Преобра-
женського монастиря в Теребовлі. 1679, р. виєднав
Шумлянський у короля Собіського привілей на два
дорічні ярмарки під св. Юром на Покров і св. Юра.
1681. р. приняв Шумлянський потайки унію, що по-
тягло за собою зірвання взаємин і боротьбу зі Ставро-
пигією. Щоб позбутися залежности від останньої,
Шумлянський оснував на св. юрській горі печатно.
1685. р. установив він для св. Юра фундацію і орди-
націю „де поуа гадісе". закупивши юридику „Чолган-
ську" а відтак „Балабанівську“ так, що в посіданню
св. Юра найшлися небаром майже ціле нинішні Горо-
децьке та Янівське передмістя.
Наслідник Шумлянського Варлаам Ше п тиць-
ни й (1709 — 1715) замало мав часу, щоби занятися
піддержаннєм старого храму, що хилився до упадку,
чи будовою нового. Зробив це щойно його наслідник
І брат Атаназій Шептицький, в якого голові
блиснула ідея нового, монументального собору, що мігби
успішно конкурувати з величавістю латинських костелів.
Осінню 1744. р. приступлено до розбірки старої цер-
кви, як каже урядова візія — з великим трудом „за-
для твердости мурів". Весною 1745. р. розбірну покін-
чено і приступлено до будови нової церкви, для якої
мав виконати пляни флямандський інжинєр на поль-
ській службі, а відтак командант Камянця Подільського
Жан де Вітт. (•)• 1785. р.) В дійсности авторство св.
юрського храму досі не усталене, а характер инших буді-
вель, яким проводив Жан де Віт (напр. костел Домініканів
у Львові) ставить проблему творця св. Юра — отвором.
124
Св. Юр
Тут і там говориться про якогось Бернардія
як автора проекту святоюрського храму.
Будова ішла скоро; вже 1746. р. покрито церкву
провізоричною кришею а в грудні тогож року помер
Атаназій Шептицький і це припинило роботу на дов-
ший час. Три роки з горою управляв львівською єпар-
хією перемиський єпископ Онуфрій Шумлянський, поки
весною 1743. р. не зайняв львівського владицтва Л е в
Шептицький, який рушив справу з мертвої точки.
За нього то в 1751 — 1773. роках вівся процес поміж
Василівнами і світським духовенством з єпископом на
чолі, за св. юрські маетности; той процес кидає нам
богато світла на умови і характер св. юрської „фаб-
рики*. Особливо інтересним для нас е документ уря-
дово! візі! переведеної на домаганнє Василіян 12. ли-
пня 1765. року, з рамени львівського магістрату.
На будову нової церкви використано матерял
зі старої та камінь, який лупано тутже на св. юр-
ській горі, в Поляні і других місцевостях.
Кромі св. юрської церкви та згаданої уже каплиці
Теребовельської Богородиці було колись на св. юр-
ській горі кілька каплиць, з яких документ згадує
каплицю Чесного Хреста [Карііса Кгхуго’лга] ка-
плицю св. Прокопі я, печеру св. Василія, яку
Шептицький казав замурувати і другі. На місци ни-
нішнього церковного подвіря був монастирський цвин-
тар, з якого підчас будови викопувано велику скіль-
кість людських костий.
Коштом процентів з легату Атаназія Шептиць-
кого в сумі 116.820 золотих, жертвами усього духо-
венства та мирян а нарешті коштом самого Льва
125
Сз. Юр
Шептицького, закінчено будову церкви, монастиря,
капітули, митрополичої палати та огорожі з декоратив-
ними брамами около 1770. р. Але малювання і деко-
рування церкви протяглось аж до кінця 20 років
мин. віку, за митрополита Левицького. В 1306 році
відновлено галицьку митрополію з осідком у Львові,
а першим митрополитом став у 1808. р. Ангін Анге-
лозич. В 1815 р. перенесено Василіянських черц в до
монастиря св. Онуфрія, а монастирські будинки заняла
митрополича капітула.
Роздизляюючи комплекс святоюрських будівель
під оглядом їх архитектоніки, в першу чергу
відносимо вражіння рідко коли подибуваної суцільно-
сти його плястичного виразу. І як небудь важко при-
пустити. щоби усі три складові елементи св. Юрських
забудовань. на які складаються — хронольогічно най-
старші будинки капітули, церква а відтак ми-
трополича палата, повстали в творчій уяві одного
з архітектів (Жан де Віт, Бернарді, Мердерер) запідозре-
них в авторстві „св. Юра“, якнебудь з тому комплексі
не важко виділити кілька сталевих відмін, всеж таки
цілість окутує однородна, хоч не одноманітна, атмо-
сфера епохи.
Основним архитектонічним елементом св. Юра
є помпатичний, репрезентантивний барок. На його
тлі приходить до слова чарівна своєю безжурною ко-
кетеріею орнаментика рококо, а тут і там в капітуль-
них будинках чи митрополичій палаті проблискують
мотиви цопфу чи навіть клясицизму. Ці еле-
менти, це діти одної епохи, одного етапу мистецьких
зусиль Европи, які виповняють ледви не цілий XVIII.
126
Св. Юр
вік. виростаючи одно з другого і одно з другим пе-
рехрещуючись. Так добре на ґрунті Парижа Людвиків,
як Дрездена чи Риму. І в тому власне лежить жерело
одноцілости архитектоніки св. Юра, яка в парі з тим
розкривав перед нами ціле безбереже форм і мотивів.
Крізь барокову браму з придавленою аркою і ста-
туями святих на розірваному луці, входимо на цер-
ковне подвіря. Проти нас анальоґічний до першого
портапь і виїмкова своєю конструкцією огорожа з шля-
хетно розчленованими стовпами і ажурними, рококо-
вими вазами — наче фрагмент дрезденського Цвін-
гера. На ліво корпус капітульних будинків, яких стіни
розчленовані рококовими пілястрами на прямокутні
площі муру і бароково обрамованих вікон. їх мансар-
дові криші ослонює фронтова аттика з гербовим
щитом і вазами та еліптична люкарна з боку.
З поміж капітульних будинків, що наче підтира-
ють штучну, камяну терасу, на яку виходимо по-
двійними сходами з ажурною балюстрадою, вазами
і путами, виростає величавий корпус св. юрсько-
го храму. Хресто образне заложення будівлі, що
особливо виразно зазначується в горішній кондигнації,
в низу утворює видовжений прямокутник з химерно
вигнутими стінами і заокругленими гранами та силь-
ним виступом церковного нартекса. Над перехрестям
плянового хреста здіймається квадратна колула з при-
давленими гранами, покрита ажурною балюстрадою
з такимиж вазами, еліптичними люкарнами 1 сплоще-
ною копулою з ліхтарнею. Двохспадні криші хресто-
вих рамен масковані з надвору аттиками, при чому
чолова аттика вигнута паралельно з заломами фасади
127
Св. Юр
і завершена монументальним цскулсм з кінною ста-
туєю св. Юра. В кутах утворених раменами плянсвсго
хреста — чотири низькі каплиці зі сплощеними копу-
лами, які ховаються за балюстрадами, анальогічними
до тих, що опоясують головну баню і ліхтарню.
Головним декоративним мотивом св. Юрської
церкви є балюстради і аттики завінчані вазами
в парі з величавими скульптурами фронтону — св.
Юрієм і статуями Отців Церкви по беках головного
входу, та рококовими капітелями пілястрів. Згідне
з прінціпами барокової архитектури весь архитекто-
нічний розгін, усю декоративну помисловість творця
св. юрського храму унаглядиює його виїмкова в сво-
йому роді фасада. Жаль, що дивлячись на неї з две-
рий мотрополичсї палати не можемо схопити її цілої
з боковими крилами капітульних будинків, терасою,
і химерно вигнутими сходами аж до того св. Юра, що
мимо своєї порцелянової рококовости нівчому не роз-
биває монументального залеження фасади. Пок. преф.
Бслоз Антснєвіч не завагався свого часу назвати св.
юрського фронтону, „одним з найкращих, найвдатній-
ших і найсміливійших результатів кооперації декора-
тивної різьби з архитектурею. Ковані капітелі а осо-
бливо консолі на зовнішних стінах св. Юра, так ка-
призно мягкі і так предивно помислові, могли би
найти місце в збірці зразків рсксковсго стилю".
1 мимоволі насовується питання — хто був твор-
цем св. Юра — його архитектури і різьбарської
декорації? Назвиско цього без сумніву геніяльного
плястика може криється в десяти рукописних реєстрах
видатків на святюрську »фабрику«, а може пропало
128
Св. Юр.
ПАРГ.Л? і ГСЬКА
УК'?г. .чи
Чортівська скала. На вершку дерева обсерваційне гніздо укр. артилерії.
Сі. Юр
для нас безповоротно, хоч напевно не один тільки св.
Юр вийшов з під його долоні. Можливо, що як думав
пок. Антонєвіч, до творів св. юрського архітекта і де-
коратора належать такі річи, як величній головний
вівтар Волоської церкви, амвон костела св. Ми-
коли, скульптура костела св. Мартина, амвон Петро-
Павлівської церкви, копульні фігури костела
Домініканів у самому Львові. Не виключено також,
що твором тогож архитекта і скульптора, що випару-
вав св. Юр був і знаменитий ратуш в Бучачі,
той подиву гідний зразок гармонії поміж тектонікою
і плястикою. Все те одначе є тільки домисли і анальо-
гії. Нутро святюрської церкви, яке в супереч, уявле-
ному на зверх хрестообразному заложенню, викликає
вражіння трьохнавної базиліки, зі своїми придавле-
ними аркадами, перилами хорів і емпор та кошиковими
склепіннями, в повні відповідає характерови зовніш-
ної архитектоніки і декорації.
В супереч принятому звичаєви, св. юрська цер-
ква повернута своєю пресбітерією на захід. Такжеж
незгідно з традицією не має у св, юрській церкві
іконостаса, в розумінню суцільної стіни, яка відді-
ляє пресбітерію від властивої церкви. На його місці
бачимо, в абсиді головного вівтаря, дві могутні кольони,
звязані в горі луком, над яким, наче піддержувана
різьбленими в дереві ангелами величезна картина
Христа Архієрея; в низу поміж кольонами цар-
ські врата, а по боках діяконські. Вся решта образів,
які повинні би утворити іконостас, а саме намісні
ікони, празнички, апостоли та пророки, розміщені по
стінах пресбітерії і по бокам вівтарної абсиди; Тайна
Льаів
129
Св. Юр
Вечеря поміщена на відвороті картини Христа-
Архієрея.
Нема сумніву, що так розбитий іконостас був
результатом архитектонічної льогіки, яка виключала
істнування масивного іконостаса з його невідхильною
монументальністю в храмі, де ролю декоратора узяло
на себе химерне, ажурне рококо.
Усі картини св. юрського .іконостаса", це твори
українського маляря Луки Долинського, виконані
в 70-их роках XVIII. в. Картиною польського маляря
Ф. Смуглевіча стільки „Христос проповіду-
ючий на горі" за головним вівтарем. Прислала її
каштелянова Косаковська з Бильна, де Смуглєвич був
професором і мав славу першорядного польського
маляря. Одначе в порівнаню з Долинським він не
видержує конкуренції.
Лука Долинський (1750—1824.) уродженець
Білої Церкви, вчився у Київській Духовній Академії,
а відтак, як стипендист Льва Шептицького в Акаде-
мії мистецтв у Відні. Вернувши з академії осів у Львові,
де першою з його малярських праць був якраз св.
юрський іконостас. Коли в маю 1787 р. відвідав св.
юрську церкву цісар Йосиф II. то захоплений красою
мальовил Долинського. обдарував артиста перстенем
з власного пальця. Кромі картин Долинського в св.
Юрі у Львові є ще його картини в монастирі
Бернадинів(6 кольосальних картин Господніх Стра-
стей) в Успенській церкві (три портрети Кор-
няктів уміло й свідомо архаїзовані) в церкві Петра
й Павла (св. Петро, пастель, в парохіяльній канце-
лярії та знищені часом і рестараціями три фрески
130
Св. Юр
на стінах дзвіниці) в Пятницькій (поліхромія пре-
сбітеріі) семинарицькій Святодухівський
(іконостас, зіпсований реставрацією в половині мин.
віку) та василіянському монастирі (псевдо-
портрет князя Льва та богато портретів церковних
достойників і теольогів). Велику картину „Христос
проганяє торговців з храму*, що була колись
у святюрській церкві, і кілька портретів Д. зберігає
тепер Національний Музей. Долинський, як вихованок
віденської академії і невідродний син своєї епохи,
був на львівському грунті одним з кращих представ-
ників академічного еклектизму кінця XVIII. в.
З правого боку вівтарної арки митрополи-
чий престіл в багряних опонах з картиною, Хри-
ста, що передає ключі Петрови кисти німця
Е н г е р т а (1853).
При одному з чотирьох стовпів, що двигають
головну копулу, бачимо гарний рококовий амвон
а проти нього статую папи Пія IX. сидячого на
престолі, долота польського скульптора Блотніц-
кого.
Кромі головного вівтаря є в св. юрській церкві
шість побічних, з яких на спеціяльну увагу заслугує
вівтар з чудотворною іконою Теребовельської
Богородиці; це мальовило невеличкої мистецької
стійности, до тогож немилосерно „відновлене" в 50 их
роках минулого віку, має для нас цінність як один
з памятників маріїнського культу на нашій землі.
Культу, що не дивлячись на своє богомільне підложе
був одним зі засобів, визвольної боротьби нашого
народу. Теребовельська Богородиця виринає на тлі
9*
131
Св. Юр
воєнного лихоліття нашої країни. Легенда каже, що
вона будучи ще в теребовельському замку обороняла
місто від Татар в 1651. р. та від Турків в 1673. р.
ходючи в соняшних ризах по мурах, та відвертаючи
від міста ворожі кулі. Узята Шумлянським 1670. р.
до Львова, вона підчас шведської облоги в 1704. р.
мала своїми сльозами змягчити серце шведського
генерала Штембока, який зрікся частини жаданої
контрибуції. Епископ Шумлянський, повісив серед її
,вот“ дві кулі, які минули його в боях під Журавном
1673. р. і під Віднем 1683 р.
На прикінці минулого віку розмалював церкву
краківський маляр Фабяньскі, тодіж розміщено на
стінах портрети митрополитів в мраморних
картушах. Під великим престолом є гробниці св. юр-
ських владик.
Проти церковного фронтону бачимо одноповерху
митрополичу палату. Побудована в 60-их роках
XVIII. в. коли не то капітульні будинки (1738) але
цілий св. юрський храм (1746—1762) з огорожею
і порталями (1770) утворив в повні згармонізовану
цілість, старалась вона яко мога підійти під за-
гальний характер забудсвань, твсрючи їх льогічне
доповнення. Тому то її головна фасада повернута на
зах(д як і фасада церкви і тому то для цього, що
оглядає її від парку вона заступає терасу з якої виро-
стає святоюрський храм.
Достроюючись до окруження вона свідомо обме-
жує виставність своєї скульптурної декорації а в парі
з тим віддає довг духови своєї епохи, що насичена
химерністю рококо змагає до спокійних площ і ліній
132
Городецьке цвинтарище
назріваючого тоді клясицизму. Мансардовий дах з лю-
карнами і вазами, сегментове завінчаннє вікон, тут
і там від нехочу кинута рококова капітель пілястру
чи рокай, це елементи, які єднають нову будівлю
з характером старшого окруження, але трикутні тім-
панони фронтонів, кольонада І архитрав портиків, це
вже відгомін свіжих подихів віденського клясицизму
а краще кажучи німецького .цопфу*.
З архивних жерел знаємо, що найпізнійщою зі
св. юрських будівель є дзвіниця, яку заступила
колись деревляна .о сгіегесЬ зіирасЬ тіегпусИ Ьчбцса*.
В своїй верхній кондигнаціі вона достроюється до ро-
кокової архитектоніки церковних криш.
Покидаючи св. Юрську гору не можемо не зав-
важити, що в капітульних будинках криється безцін-
ний епархіяльний архів а в митрополичій палаті
богата галєрія картин тадомашна каплиця, розма-
льована з доручення митрополита Левицького україн-
ським малярем МиколоюПавенцьким (1785—1856).
Не можна також поминути, хоч 1 недоступного
для ширшої публики митрополичого парку, що
є інтересним зразком типових для XVIII. віку городів,
де природа підпорядкована строго архитектурній ком-
позиції.
З Городецької вул. на Високий замок.
Городецьке цвинтарище
Найстаршим у Львові було городецьке кладо-
вище, заложене в половині XVII. в. а в 1875. р. зам-
133
Костел св. Анни і Дім інвалідів
кнене. Домовини замітнійших покійників перенесено
тоді на личаківське кладовище а решту могил віддано
на паству зуба часу і людської злоби. По середині за-
пущеного кладовища пропамятна кольона, поставлена
каштеляном Потоцьким в 1763. р. на памятку коро-
нації домініканської ікони Богородиці.
Костел св. Анни.
Останніми роками відновлений костелик св. Анни
на перехрестю улиць Городецької і Янівської, завдячує
свій початок крівавій бійці збунтованих кравецьких
„визволенців” з міськими .ціпаками* (нічною сто-
рожею) яка трапилася на території нинішного костела
в 1504. році. В 1507. р. вибудували тут львівські
кравці деревляний костел, а коли цей підчас воло-
ської турбацїї згорів, в 1599. р. відбудовано його для
Августинів, щойно в 1730. р. поставлено мурований
костел з монастирем який по йосифинській касаті
в 1783. р. замінено на парохію і школу. Одноназний
костел з плоско кошиковим склепінням зберігає в сво-
йому нутрі кілька мальовил львівських малярів К.
Шлєгля і Рейхана.
Поблизу костела червоніє школа ім. св. Анни,
збудована І. Гохбергером в псевдо-середньовічному
стилю.
Дім інвалідів
В глибині гарного парку при ул. Клепарівській
збудовано в р. 1885 — 1893. монументальний будинок
дому інвалідів в псевдо-романському стилю, після про-
ектів віденського архитекта Теофіля Ганзена.
134
Костел Реформатів, Янівське кладовище і Бригідки
В цьому будинку заслугують на увагу скульптури
Ц. Ґодебского та каплиця, заложена на пляні грець-
кого хреста з копулою.
Поблизу дому інвалідів гарний лісок званий
Кортумівкою.
Костел Реформатів.
Одним з новіших костелів Львова, є збудований
в 1900. р. в ренесансово бароковому стилю костел Ре-
форматів на прикінці янівської вулиці.
Янівське кладовище.
Засноване в 1883. р. на пісковій підміській хол-
мовині, покривається могилками переважно львівської
бідноти, супроти перепозненого .аристократичного”
личаківського кладовища. Північно-західна його полоса
занята могилами українських героїв з польсько-
української війни та мучеників польських вязниць.
Поруч розстріляних Фолиса Саламаньчука, Шевчука
і др. лежить тут бл. п. Ольга Басарабова...
Бриґідки.
Обновлений неподавно будинок »Бригідок« при
казимирівській вулиці, наповнений свого часу сотнями
українських політичних вязнів, останніми часами трем-
тів раз-у-раз від крісових сальв смертельних екзекуцій,
які тут відбуваються.
Первісно стояв тут костел і монастир сестер
Бриґідок, оснований 1614. р. по касаті 1782. р. замінений
на карне заведення для мушин. З нагоди інсталяції
тюрми змінено архитектснічні форми мснастиря, під-
135
Костел Бенедиктинок і Костел са. Мартина
водючи їх піц клясицизм. Могучі тюремні мури вінчає
тяжка аттика, яка наближує наш будинок до віденсь-
кого »Бурґтору«, проектованого Петром Нобілє.
Костел Бенедиктинок.
При площі тоіж назви, в недалекому сусідстві
костела Марії Сніжної, в брудній закутині львівського
гета стоїть монастир з костелом Бенедиктинок, що
своїми первопочинами і стилевим характером сягає
в глибину XVI. в. Творцем знищеного кількакратними
пожежами костела був славний Петно Римлянин,
якого твором є прекрасна, одинока в свойому роді
аттика вежі костела з ажурним вінком скульптур.
Краще від костела зберігся монастир, якого передсі-
нок і саля на першому поверсі, на центральному стовпі
з т. зв. зеркальнсю конструкцією склепіння, може по-
служити зразковим памятником самобутности ренесан-
сової архитектури Львова.
Костел св. Мартина.
При улиці тієїж назви, в бік від Жовківської вул.
стоїть костел св Мартина заложений ще А. Зборов-
ським в 1630. р. для черевичкових Кармелітів. Нинішний
костел, побудований Яном Рубчинським в 1736. р.
уявляє собою скромну, однонавову будівлю на заложен-
ню латинського хреста. Перехрестні склепіння покриті
мальовилами Мартина Строі нського, відновле-
ними в 1886 р. українським іконописцем-консервато-
ром Т. Кописти не ьк и м. В скасованому монастирі,
оберненому тепер на парохію і школу, був колись шпи-
таль і захист для польських інвалідів, про що гово-
136
Костел св. Казимира, Костел св. Войтіха і Губернаторські вали
рить різьблена арматура на капітелях рококових піля-
стрів.
Костел св. Казимира.
Скромний, бароковий костел при вул. Театинській,
був первісно деревляним, заложеним около 1630. р.
Катериною з Красїцких Даниловичівного для Рефор-
матів; около 1667. р. його вимуровано з фундації
Миколи Бєгановського, а по перенесенню Реформатів
до костела св. Михайла в 1733. р, віддано його Се-
страм Милосердя для ведення виховуючого інституту
для беззахистних сиріт.
Нічим незамітне нутро цього костела має кілька
фундаторських інскрипцій та памягник Франца Завадз-
кого (ф1745) з портретом, в рококових рамах.
Костел св. Войтіха.
На прикінці улиці тоїж назви (бічна Театинської)
під Пісковою Горою кн. Льва — стоїть однонавовий
з многогранною абсидою, костелик св. Войтіха. Осно-
ваний в 1602. році, сто літ згодом перебудований з ка-
міння, належав до Місіонарів. По касаті монастирів
замінено костелик на порохівню і щойно 1906. р. на-
зад повернуто на костел. З того часу походить неви-
баглива обстанова цього костела.
Губернаторські вали.
Від Бернадинського монастиря до т. зв. „шкарпів'
Високого Замку простягаються губернаторські вали,
яких основником був губерніяльний радник Райцен-
гайм (1816.) через що довгий час називано вали „Рай-
137
Науковеє Товариство ім. Шевченка
ценгаймівкою*. Щойно з часів, коли в кратерівській
палаті замешкав губернатор, прозвано плянтації „губер-
наторськими*.
Одинокий останок колишніх львівських укріплень
зберігся при губенаторських валах, напроти Куркової
вулиці в виді „Поромової башти". Побудована в пол.
XVI. в. творила дякуючи своїм гарматнім стрільницям
важний пункт фортифікац'й. В 1550. р. бомбардував
з неї староста Ґурка з Ленчиці монастир Домініканів,
в якому заперлася Гальшка з Острога зі своєю матірю
Беатою. З неї то в 1648 р. випалив з гармати мі-
ський „райца“ Убальдіні до Хмельницького, що обіз-
дючи місто станув на горі, де нині палата латинського
архиєпископа. Башта, яку тепер реставрують має бути
вжитою на поміщеннє для збірок городського архиву.
Проти порохової башти на розі вулиці Чарнець-
кого і Куркової здіймаються камениці
Наукового Тотариства ім. Шевченка.
В першій з камениць вміщається Бібліотека
та Музей Товариства. Бібліотека що, обіймає
понад 60.000 томів, рукописів, дипльомів, автографів
і документів, є на галицькому грунті виїмковою під
оглядом заступлених у ній дисциплін по українозна-
вству. Музей оснований при Товаристві в 90-их
роках мин. віку, щойно в 1920. р. заняв відповідні
поміщення й усистематизувався. В теперішному свому
виді займає музей вісім саль, а крім того в магази-
нах жде систематизації матерял ще на кілька саль.
Перша із саль зайнята зразками кераміки — гу-
цульської, волинської, та подільської, до якої долучено
138
Палата латинського архиєпископа і Костел латинської семинарії
вибір 25 керамічних праць фабрики І. Левинсько. Другу
салю займає Гуцульщина, при чому різьба в де-
реві і мосяжництво звертає головну увагу. Третя,
найбільша саля становить гордощі музейних збірок,
обіймаючи в собі найкращу в Галичині збірку кили-
мів з Полтавщини, Київщини і Чернигівщини; в га-
бльотах розміщені вишивки. Сусідню, меншу салю зай-
має т. зв „Гал єрі якартин‘ в якій є картини Кра-
сицького та Труша. Це найслабша музейна кімната.
Інтересною є салька, виповнена зразками української
іконописі, серед яких є грекрасна композиція „Де-
ісуса" з XV. в. Позатим звертають на себе увагу ікони
„Розпятя" і „Страшний суд". Чергову салю займають
зразки українського текстильного промислу, яка
здається найкраще підібраною збіркою музея. Дві останні
салі займає доісторична археольоґія, в якої
збірках поміщено недавно зразки галицького палео-
літу. В найблищому сусідстві будинків Наук. Тов. ім.
Шевченка находиться палата латинського архиєпископа
та інтересний, під стилевим оглядом, костел латин-
ського семінара.
Палата латинського архиспископства.
В сусідстві костела Введеній на розі ул. Театин-
ської, стоїть велика палата латинських архієпископів,
збудована 1844. р. коштом архиєп. Ф. Пістека після
проекту І. Зальцмана. В 1877. р. палату обновлено.
Костел латинської семинарії.
Одною з клясичних барокових будівель Львова
є костел Вовведення Богородиці при латинському
139
Костел ФранцісканІ»
духовному семинарі, що здіймається над шкарпами
губернаторських валів, на прикінці вулиці Чарнецького,
поближу Театинськоі.
Оснований краківським каштеляном Яковом Собі-
ським в 1644. р. одержав від останнього повне виві-
нування, про що говорить латинська напись на чоло-
вій стіні. До 1792. р. управляли костелом Кармелітанки
чина св. Тереси, після чого віддано його теперішним
власникам. Величава фасада костела з кольонадою, ка-
мяними вазами і статуями в нішах. Нутро костела одно-
навове на заложенню латинського хреста, має в голов-
ному вівтарі картину Введеній, один з найкращих творів
А Рей хана з 1843. р. В бокових вівтарях картини
Яна Кантого і Яна Непомука кисти тогож маляря.
На стіні „Христос під хрестом", кисти питомця С е в е-
рина Кошовского з 1846- р.
Костел Францісканів.
На площі Францісканській. колись „Гвардії наро-
довоі", стоїть скромний костелик Фрацісканів, перебу-
дований по його пожежі в 1830 р. яка між иньшими
знищила в ньому мальовила українського маляря До-
линського. Оснований в 1708. р. Єлисаветою Сє-
нявською для Капуцинів, перейшов, по касаті остан-
ніх в 1784 р. в руки теперішних його властителів.
В бароковому вівтарі костела добрі рококові скульп-
тури; з боку вівтаря намогильник — Йосифа Пекін-
ського (ф 1782) в каплиці на право образ св. Роха
кисти Альтамонтія. В скарбниці костела перехо-
вується фелон і мітра першого латинського єпископа
у Львові Якова Стрепи (ф 1411 р.)
140
Православна церква і Бібліотека Народнього Дому
Православна церква.
В низу від костела Францісканів, при франціскан-
ській вулиці червоніє будинок православної церкви,
відданий польською владою в заряд... черновеиької
православної консисторії. Церква побудована в 1900. р.
на місци дерезляної каплиці, в комбінованому романо-
візантійсько-московському стилю з червоної цегли
в обрамуванню білого каміння. Заложена на квадраті
має пять копул — одну головну і чотири на гранах
пляну. В нутрі звертає увагу обильно золочений,
романо-візантійський іконостас. Церков дякуючи печа-
ливости польської влади, рідко коли отвирається для
релігійного вжитку вірних.
Бібліотека Народнього Дому.
Від 1849 р. тиснулася велика бібліотека Народ-
нього Дому в кількох убікаціях головного будинку при
вул. Рутовського. Щойно в 1914. р. перенесено її до
величезного будинку призначеного на бурсу, при вул.
Курковій ч. 14. На зміст цінної, на жаль однак не
впорядкованої як слід бібліотеки, складаються; музи-
чна збірка П. Бажанського, збірка А. Петрушевича,
збірка атлясів, мап, гравюр, ілюстрацій, стародруків,
збірка Кипріяна Коцозськсго та публікації російських
научних товариств. Найціннійшими є одначе відділ
стародруків і рукописий XV—XIX в. При відвороті
москалів вивезено до Ростова над Доном 439 рукописів
зі збірки А. Петрушевича та цілий ряд стародруків.
Т. зв. музей Народнього Дому до нині остається
в стадії зародин і своєю безладністю викликає вра-
жіння середньовічної „кунсткамери".
141
Кост. Францішканок, Мон. Кармелітанок бос. і Кост. св. Антонів
Костел Францісканок.
На прикінці Куркової вулиці напроти вул. св.
Антонія здіймається імпозантний костел Францісканок
з монастирем, побудований в 1876 — 1888. рр. після
плинів архитекта Захаровича в псевдо-романському,
стилю.
Монастир Кармслітанок босих.
В найблищому сусідстві костела Францісканок
здіймається з поміж чиншових будинків невеличкий
монастирець Кармелітанок босих, з псевдо-
романською капличкою, збудованою в 1840 р.
Личаківською вулицею.
Костел Клярисок.
В тіни обводового муру цлового уряду, майже на
самому початку Личаківської вулиці, з правого боку,
ховається скромний костел Клярисок, збудований на
початку XVIII в. в бароковому стилю. Склепіння по-
криті фресками Мартина Строінського. До 1900 р.
була тут митна комора; недавно костел відновлено
й віддано до вжитку шкільної молоді.
Костел св. Антонія.
В горішній полосі Личаківської вулиці, чолом до
загального шпиталю стоїть костел св. Антонія, осно-
ваний 1718. р. князем Янушем Вишневецьким для
Францісканів. В 1784. р. по касаті Паал нів, перене-
сено тут парохію. Сам костел виведений в бароковому
142
Загальний шпиталь. Військ, шпиталь І Петро-Павлівська церква
стилю менче інтересний. Гарною є декорація його
подвійних сходів з рококовою статуєю Богородиці
і путтами на вколішках. Поміж образами костела
є картини українського маляря Івана Лучинсько го.
Загальний шпиталь.
Проти костела св. Антонів стоїть на розі вулиці
Піярів велитенський комплекс будинків загального
шпиталю, на який перемінено збудовану 1746. р.
з фондів єпископа Ґловінського колегію Піярів. Є це
імпозантна барокова будівля з клясицистичною фаса-
дою, опертою на коринтійських кольонах.
Військовий шпиталь.
На розі вулиць Личаківської і Гофмана обширні
забудсвання військового шпиталю, на який замінено
костел і монастир Боніфратрів, якого фундатором був
у 1659. р. король Ян Собіський, про що говорить
його герб над входовим порталем, кованим в камени,
Петропавлівська церква.
На розі вулиць Личаківської і Петра й Павла
Сіріє знищена і занедбана Петропавлівська церковця.
Заснована одним з польських магнатів в 1668. р. як
латинський, „пребендальний" костел, довгий час слу-
жила вона як придорожна капличка населенню „брод-
ського" передмістя і Лисинич, поки з 1750. р. ченсто-
хівські Павліни на прислали тут своїх черців, які аж
до їх касати в 1786 р. управляли костелом і його
добрами. Тогож року скасовано церкву Чесного X р е-
143
Петро-Павлівська церква
ста під „Кайзервальдом” а її парохію перенесено до
попавлинського костела.
Украінці-парохіяне, при допомозі єпископа Петра
Білянського, перебудували костел, додаючи йому вежу
з ампіровим „фронтіспіцієм*, та украсили в нутрі
гарно різьбленим іконостасом з мальовилами Остапа
Білявського. Нинішня Петро-Павлівська церква, так
під оглядом архитектури як і вивінування один з най-
більш убогих храмів Львова.
До первісної, прямокутної нави, закінченої осьми-
гранною абсидою добудували Павліни вищу дещо й ви-
довжену пресбітерію, а коли костел перейшов у руки
Українців, то в 1798. р. добудовано притвір з ампіро-
вою дзвіницею після плинів будівничого Фессінгера.
В заглубленнях вежі, на висоті першого поверха на-
малював Лука Долинський картину Христа, що
передає Петрови ключі неба на фронті, та зображення
св. Петра і Павла по боках. Перший з фресків обе-
зображений пізнішою реставрацією, два другі бокові
знищив час і змив дощ.
В 1884. р. внук нашого академічного маляря
— архитект і декоратор Іван Долинський пскрив
нутро церкви орнаментальною поліхромією.
З внутрішньої обстанови церкви кромі згаданого
уже, барокового іконостаса, заслугує на увагу го-
ловний вівтар з іконою Богородиці, кисти мснаха
Ґавенцкого привезеного Павлинами з Ченстохови.
Деревляну ризу на іконі різьбив на прикінці XVIII. в.
різчик Петрович а золотив Лука Долинський.
По Павлінах остався в церкві розкішно різьбле-
ний, рококовий амвон з образом проповідуючого пав-
144
Могила О. Бесарабової на Янівському цвинтарі.
НАЦІЄ т’А
плр.' і:
 1• ' ' .
УКРАЇНИ
Могила Маркіяиа ІПапікевича на Личаківському цвинтарі.
'„т мг
Личаківське кладовище
линського черця. На місци двох бокових, рококових
вівтарів з образами св. Теклі і розкаяння св, Петра
(кисти Долинського) поміщено в новійших часах два
нові вівтарі, ніби в стилю українського народнього
мистецтва, з образами Т. К о п и с т и не ь к о го (Петро
і Павло) та А. Монастирського (Воздвиженнє
Чесного Хреста),
Перед церквою стоять статуї Петра і Павла,
грубої, камінярськоі провенієнції.
Личаківське кладовище.
Улицею Петра й Павла в бік від Личаківської,
або йдучи з вул. Чарнецького Пекарською, доходимо
до одного з найкращих паркових городів Львова, яким
є Личаківське кладовище.
Почалося Личаківське кладовище з невеликого
скопища, яке в XVI. в. уладжено далеко поза містом
для людий, що мерли від епідемій. Одначе що-йно ці-
сарський розпорядок з кінця XVIII. в., яким заборонено
хоронення небіщиків біля церков або в їхніх підземеллях,
вирішив справу його розвитку. Свій нинішний поост р
і паркове уладженнє завдячує личаківське кладовище
заходам львівської громади в перш й половині мину-
лого року. Дві псевдо-готицькі брами ведуть в його
нутро. Блише до брам розкинулися парцелі призначені
для »вибранців«, подальше лягає біднота.
Найкращих і важніщих з історичного погляду
памятників треба шукати власне в тій першій цвин-
тарній полосі. У фермах тих памятників можна вичи-
тати усю історію мистецьких смаків і стилів, від австро-
німецького клясицизму аж до модерни. Творцями тих
Львів	10
145
Заведення Зоскресеяці» і Монастир Сакраменток
памятників були переважно львівські камінярі, хоч не
рідко попадають тут твори кращих різьбарів, як брати
Шімсери, Марко яі, Кужаза, Лєвандозскі, (памятник В.
Барвінського) Ґодебскі, Барони, Островский та инші.
З похоронених тут замітних Українців згадаємо могили
Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Омеляна Огоноз-
ського, Володимира Барв;нського. Антона Петрушезича,
Шараневича, Адама Коцка, Кулачковського, В. Шухе-
вича і инших. З польських згадаємо могили геніяль-
ного маляра Артура Ґротгера. поета С. Ґощиньского,
Марії Конопніцкої та Петра Хмєльовского.
В горішній полосі кладовища осібне місце заняз
велигенський військовий цвинтар, де лягли ти-
сячні жертви світової в йни а ще далі, в сусідстві
личакізського парку розсипались могили жовнірів
російської армії, що з наказу Миколи II. найшіи
смерть на підльзівських побоєзищах Звертають тут
увагу екзотичні магометанські намогильники.
Заведення Воскресенців,
При ул. Пекарській, в окруженню гарного саду,
стоїть хлопячий інтернат Воскресенців. Костел побу-
дований 1877 р. після проекте Л Бодашевсь-
кого і В. Загурского в псевдо-романському стилю.
Монастир Сакраментом.
В бік від улиці Кохановського, на задньому п.ляні
площі Ґосєвського, сгоїгь мокасгирський костел Са-
краменток, якого будова почалася в 1743. р. коштом
Франца Цетнера, але закінчена щойно в 1831. р. піс'ія
плянів архитекта Мінасєвіча.
146
Єзініелицький костел. Довкола Львоиа
Євангелицький Костел.
При ул. Зеленій, поміж ул. Кампяна І масивом
чиншових домів, простирається огород з забудован-
нями євангелицької школи і церкви, що первісно
були монастирем і костелом Домініканів, заснованим
в XVII. В
Довкола Львова.
Вінком довкола Львова розкинулися більші й мен-
ші села, з яких близщі до Львова здані на залив по-
льонізаші й деморалізації, якої постійним центром
є сучасний Львів. Кращими мистецькими памятниками
можуть похвалитися церкзи підпьвівських сіл - Жи-
равки, Назарії та Скнилова. Церква в Обро-
шині ззертає на себе увагу гарною поліхромією. Одною
з найкращих деревляних церков підльвівських околиць
є церква в Городку. Одинокою замковою руїною
є замок Острожських в Старому Селі. Село
Під беріз ці має гарну церков з поліхромією кисти
Модеста Сосенка а в своїй околиці славні .Дуби
Хмельницького1*. Чимало є довкола Львова старих
городищ з домонгоської епохи, як Грибовичі, Зве-
нигород, Страдч, Домажир, Шоломия і и.
В Страдчу, в нутрі гори, на якій стоїть церква,
находиться замітна своїми розмірами печера. Вхід
до неї з півночі настільки вигідний, що не схиляючись
можна пройти з нього доволі довгим коридором в нут-
ро високої печери, якої склепіння оперте на двох при-
родних стовпах. З цеї печери ведуть два хідники
в ріжні сторони; правий з них застазлений і віз ко-
10»
147
Довкола Львова
лись до води, лівий веде до другої печери, далеко ви-
щої, як попередня. Стіни її рівні а склепіння овальне,
без підпори. При південній стіні є шестигранний ка-
мінь з затертою написою. Традиція впевняє, що в XVI.
віці проживали в страдчських печерах монахи, яких
видусили Татари, поклавши огонь при вході до печер.
Підміські оселі мало інтересні. На південний за-
хід межує з містом Ку л ь п а р к і в, якого назва похо-
дить від родини львівських міщан XV. в. Ґольдбергів.
Є тут велике заведення для умово хорих, основане
в 1875 р. на зразок анальсґічного заведення в Гетиндзі.
В заведенню є власний парк І кладовище. Підчас поль-
сько українських боїв, кульпарківське заведення опи-
нилося на боєвій лінії І переходячи з рук до рук дуже
потерпіло.
Подальше на південь лежить село Сокільники,
що є одною з польських, підльвівських кольоній.
В 1620-их роках, вславилися тут братя Поліцкі, що
довго трівожили Львів і околицю своїми бандитськими
виправами. По середині Сокільник стоїть рококовий
костел з 1765. р. фундації гр. Пелягії Потоцької
В віддаленю трьох кільометрів на захід від горо-
децької рогачки лежить німецька кольонія Сиг ні в к а.
На схід від головного залізничного двірця, серед
пісків лежить розбудована на наших очах Леван-
дівка заселена переважно залізничниками, поміж
якими Українці виявляють чимало організаційного
змислу й національної свідомости та завзяття.
В 3 км. за янівською рогачкою лежить друга
з підльвівських польських кольоній Рісна Польська,
на якої горбах відбувся дня 21. червня 1915. бій ав-
148
Гімназист доброволець перед касарнею Січ. Стріль •
цін на Курковій вулиці, копець липня 1914. р.
Посадник Львова Рутовський передає ключі міста
рос. Ген- Роде на Личаківській рогачці дня 3. IX. 1914.
Довкола Львова
стрійсько-німецької армії з Москалями, які на другий
день були примушені опустити Львів.
Поблище Львова лежить Клепарів, оселя на-
звана так від львівського міщанина Андрія Кльобера,
який ще 1430. р. заснував тут „КІоррегИоГ-. Клепарів
славиться своїми садами, в яких дозрівають славні,
клепарівські черехи; колись були тут винниці. Від за-
ходу оточує Клепарів пасмо Розтока з Кортумовою
горою (374. м.), на якій лежать „Окопи Дороше н ка",
з часів облоги Львова 1672. р.
В сусідстві Клепарова лежить Замарстинів,
оснований Зоммерштайнами. Замарстинів славиться
своїми... батярами.
На північ від Замарстинова лежить М але й Ве-
лике Голосько, які первісно належали до Львова.
За Жовківськсю рогачкою у підніжа Високого Зам-
ку тулиться Знесіння, прозване так від місцевої
церкви Вознесення. На його території слава поль-
ського імени — фабрика горівок і лікерів Бачевського.
Знесінецька церква мурована, стоїть на місці первісної
деревляної„ яка звернувши на себе увагу німецького
дослідника Зольфскрона, дала початок широкому заці-
кавленню українським деревляним будівництвом.
На північ від Жовківської рогачки лежать Збо-
їська, що в перших роках XIX. в. славилися своєю
камяною коршмою, в якій ц сар Йосиф 11. грав у круглі.
Кращими від згаданих оце околиць Львова
є периферії, що тягнуться на схід від міста, за лича-
ківською рогачкою Є там вінок гарних, залісених хол-
мовин, що належать до полоси Гологір.
149
Довкола Львова
Недалеко костелика св. Войтіха Істнував до вій-
ни т. зв. „Кай з е рваль д“, лісок, прозваний так на
памятку побуту цісаря Йосифа II. в 1780. р. В XVI.
віці повстала тут церковця Чесного Хреста,
яку розібрано після йосифинської касати а парохію пе-
ренесено до попавлинського костела.
Чарівним місцем прогульок є Погулянка, що
простягається на схід від вул. Ксхановськсго.
В її сусідстві лежить лісок Цетнерівка, що
був на прикінці XVIII. в. хутором белзького воєводи
і відомого мецената мистецтва й.літератури гр. Цетне-
ра. Ше в перших роках XIX. віку полишився по хуторі
прекрасний парк зі штучними ярами, печерами, бесід-
ками та палатою. Згодом парк запустів а його фльо-
ра перевелася.
Сусідуючі з Цетнерівкою П а с і к и, були в 1918-
19. роках тереном завзятих польсько-українських боїв.
За Погулянкою і броваром Кляйна лежить чарів-
на „Медова печера* зложена з двох обємистих
комор получених поміж собою. Назва печер походить
від медової краски II каміння. Відкрито її щойно перед
кільканайцяти роками при нагоді ломання каміння.
Найбільш популярним підльвівським місцем про-
гульок є ЧортівськаСкеля, яка має за собою на-
віть белетристичну літературу, між иньшими поему О.
Максвея. В старих документах виступає Чортівська
Скеля як .Якубова гора", а після традиції істнував
тут колись замок. З верха скапи прегарний вид на
околицю. Підчас українсько-польських боїв, був тут об-
серваційний пункт української артилерії.
150
Льв з в часах воєнне: хуртовини
Під Чортівськсю Скельсю Ли синичі. Підчас
облоги Львова козаками 1648 р. була тут головна
кватира гетьмана Хмельницького.
В часі псльськс-українськсї війни 1918—19 р.
йшли тут завзяті бої. На цвинтарі стрілецька мегила.
Кости стрільців викопані саперами підчас засипування
окопів на Чсртівській Скалі 1923 р., забрали місцеві
громадяни і пехерониги у цй могилі.
В сусідств: Винники, що славилось свого часу
виноградними садками. Населеннє через половину укра-
їнське І німецьке. На цвинтарі братська могила пе-
ренесених з псбсввища стрільців, а на ній памятник
поставлений коштом й заходом тутешнього патріо-
тичного громадянства.
Львів в часах воєнної хуртовини.
До війни, Львів був столичним городом Галичини,
найдальше на північний-схід висуненсї австр.йської
провінції.
Само стратегічне положення Львова і йсго тор-
говельні звязки зі сходом сприяли тому, шо Львів
постепенно розростався. Туди проходили майже всі
головні шляхи, які вязали схід з полудневим заходом,
інакше сказатиб, тодішну Росію з Австрією та Угор-
щиною а дальше Італією та инші полудневі країни.
Львів, який являвся тоді одним з головнійших транс-
портових, вузлових точок, мав вигляди на як найкра-
щу майбутність.
І українське життя з року на рік кріпшало у ньо-
му набираючи все то більшого розгону.
151
Львів в часах
Організованість Українців почала проявлятись не
тільки в культурно-освітнім напрямку, але й на еконо-
мічнім полі кладено вже тоді перші-основи для роз-
будови добробуту.
Росли фінансові інституції, оснувались господар-
сько-промислові товариства. »Просзіта«, »Січ« і >Со-
кіл« обєдчували тисячі читалень та гнізд. Центром
усього являвся тодішний Львів, столиця Галичини
і столиця т. зз, галицького Піемонгу. У ньому сходи-
лись усі нитки і на нього повертались очі не тільки
всієї Галичини, але й далекого Київа...
Останніми часами, після балканської війни, по-
чався в галицькій країні замітний рух, який мав у собі
всякі познаки підготовки до майбутньої грізної хвилі.
У воздусі носились вже подмухи грядучих вели-
ких днів. Всі почували, що наближується позажна
хвиля, а найбільше може передчували і відчули її не
провідники і не політики, а молодь, яка захоплюючись
визвольними змаганнями балканських народів вірила,
що тепер приходить черга І на неї, бути готовою.
Польський стрілецький рух, якого ініц ятором був
тодішний емігрант з Росії Юзеф Пілсудські, з Кракова
почав переноситись і на східну Галичину.
Для самої противаги організувались і в нас по-
дібні товариства, з першу при Січах, потім при Со-
колах. І тут Львів дав також, коли не перший поча-
ток, то в кожнім разі стаз основою нової організації.
Тодішнє високо ідейне студенство вело перед у цій
роботі, приєднуючи до праці робітничу та селянську
молодь.
152
воєнної хуртовини
У «Січовому Ссюзі«, де головою був посол Кири-
ло Трильовський і «Соколі Батькові», де проводив
прсф. Іван Боберський, повернено всю увагу на
стрілецький рух.
Якраз наблизився проламятний рік 1914., що
уявляв собою столітні роковини уродин великого коб-
заря України.
Весь край готовився тоді на січово-сокільський
здвиг, який мав відбутися 23 червня у Львові І мав
бути загальним доказом не тільки самої організова-
ности але й національної сили.
Погідний день 28 червня 1914 р. стягнув до Льво-
ва тисячі нарсда з найдальших закутків. Львів закра.-
сувався від песгрих одягіа народньсї ноші, засинів від
сокіпьських та січових одностроїв, замаїв національ-
ними прапорами. ..
Розсміялося ясне сонце красотою і розспівалася
душа радісна.
А з города «Сокола Батька« випливали горді
ряди свідомого й певного себе сокільства та січей
йдучи походом через вулиці Львова.
Загреміли співи, залунали оплески. Та вже пря-
мо до безтями доходили всі ці оваційні зриви захоп-
леної товпи, яка витала появу січово-стрілецьких від-
ділів у нових одностроях і з крісами на раменах. Це
було захоплення, яке приводило старших до сліз, мо-
лодших проймало дрощем гордощів. Це вже не забавка,
не Січи й Соколи з топірцчми, а національне рідне
військо з крісами. ..
І тодішний австрійський уряд, який ніколи не
жалів для Українців своєї давлячої долоні, тоді може
153
Львів я часах
перший раз від непамятних літ, прислав свсго пред-
ставника на це українське національне свято. Усіх не
мало здивувала поява на трибуні, підчас загальних
вправ, австрійського генерала, представника влади
і командуючого військами на терені Східної Галичини.
Оця гостина давала бсгато до думання... Та ніхто
не надіявся, що війна вже до кількох тижнів стане
дійсностю.
Саме на здвизі, підчас вправ на плсщі «Сокола
Батька» рознеслась вістка про смерть наслідника пре-
стола Фргнц Фердинанда. Здвиг перервано. Всі роз-
їхались донів. —
До місяця почалась мобілізація і перші бої на
границі.
Народний комітет видав заклик до молоді ста-
вати у ряди Січового Стрілецтва, а Львів почав при-
бирати вигляд підфронтсвого міста, що задихалось від
трівсжних настроїв.
Для Українців почались не радісні часи. Хоч
у Львів зіздилсся тисячі Січового Стрілецтва, хоч мо-
лодь вибиралася йти псбідним псходсм поза Збруч аж
до української Мекки — Київа, то всеж таки відчу-
валось, що побідниками являються ге Австрійці а Мо-
скалі і що виною сиих австрійських невдач є ніхто
инший, тільки ... Українці. Так писала і тру біла в сден
голос вся львівська польська преса від бруксвих «Бе-
ків нсвих« почавши а на «Слові польськім* скінчив-
ши, які в нападі якоїсь божевільної скаженини рива-
лізували зі собою о перевагу в австрійському патріо-
тизмі. Тисячі жертв, які поносили українські східно-
154
воєнної хуртовини
галицькі полки австрійської армії, що перші пішли
кервавитись у бій, не могли спинити тих поголосок
Почалось вішання неповинних людей, яких го-
нили Мадяри і Тирольці на шнурах, почалось каміно-
ваннє наче псів жертв на вулицях, розвішеною товпою,
що кормилась тільки того рода пресою...
Так божеволіла товпа, так скаженіла львівська
преса і скрипіло гілля на деревах, модерних шибениць
української Голгсфти, аж поки не почулись на півночі
і сході Львова грізні постуки російських гармат, що
як роздратовані звірі погрожувались містові.
Що день кріпшали відгуки стрілів а львівські
газети що день писали про грандійозні побіди, де
Австрійці захоплювали в полон піз міліонсві армії,
сотні генералів а навіть .. . самого царя Миколу.
Як потім показалось, що там якийсь пограничний
стражник т. зв. «фінанси перейшов на другий бік
і захопив на російській станиці бюст царя, то це було
причиною до надзвичайного додатку до „Вєків нових"
про небувалу псбіду.
Та небавом скінчились і ці „побіди" і радісні
вигуки і божевільні страхіття. Львів завмипав поволі.
Ще десь там у Гаях під Львовом одна сотня
Січових Стрільців вела перестрілку з рсс йськими сте-
жами, ще на Личаківську рогатку пішли Стрільці здер-
жувати Москалів, що передерлись. Але все це були
тільки слухи серед паніки а дійсність прийшла щойно
за кілька днів.
Стрільці виїхали. Спорожніла „Дяківська бурса"
на Петра Скарги і „Академічний дім" на Супінського.
Спішно забирались і Австрійці.
155
Львів в часах
Останній відділ відступив на стрімголов з околиць
Винник, мінських Пасік та Погулянки й подавсяна захід.
На передідню заняття Львова „Вєк нови“ видав
ще додаток про панічний відворот Москалів за Збруч,
та мало найшлося віруючих, бо вечером 2-го вересня
було видно наглядно, що Австрійці покинули місто.
Російські війська увійшли коло полудня 3-го ве-
ресня Перша стежа, а то відділ Кубанців під коман-
дою старшин, появилась на розі Зеленої і Королів-
ської вулиц', де її обступили цікаві Львовяне, які від-
важились підійти блище і попробувати чи Москалі
дійсно відрізують язики ...
Офін яяьно передав ключі міста Львова генера-
лові Роде на Личаківській рогатці Др. Рутовскі
в заступстві посадника Наймана який утік до Відня.
Російські війська заняли Львів. День і ніч йшли
полки і дивізії, на захід які викликували загальний
подив населення своїм кремезним виглядом та богац-
твом воєнного наряду. Були це здебільша Українці
з Київського округа.
З приходом Москалів життя у Львові змінилось,
Інтелігентське населення, головно бюрократія, яка при-
викла до державного жолуба, почула себе ніяково.
Вона бідніле і ниділа. Коли вже не могла наслухувати
стрілів відсторони Карпат і заходу, попала у безнадій-
ну апатію з якої довго не отрясалась. Потім відносини
почали наладжуватись. Львовяне кинулися до торговлі
та шлекуляції і богато з них розбагатіло. Львіа почав
принимати вигляд звичайного .російського” міста з ти-
повими військами, базарами, самоварами. А навіть ву-
личними настроями підходив дещодоБердичеватаОдеси.
156
ДОЛІ
Кубанський козак на вулиці
Львова.
Січ. стрілець Паиьківський, яким вивісив
український прапор на львівському ратуші
досвітком 1 падолиста 1918 р.
воєнної хуртовини
Скрізь лунала російська мова переплітана укра-
їнським жаргоном і загально почувалося, що з давного
майже нічого не лишилось.
Львівська преса виписувала тепер похвальні гимни
на приїзд царя і незамітно, в дуже короткому часі,
бо на протязі кількох місяців, від Камчатки аж поза
Сян зацарів не тільки один цар але і його дух...,
З тсю тільки зміною, що Галицькі Українці перестали
бути для >Слова польського» зрадниками Австрії
а стали зрадниками Росії, як небзпечні Мазепинці.
В часі побуту російських військ у Галичині за-
їхав під весну 1915 р. до Львова в переїзді на фронт
російський цар. Він виголосив з балькону нинішного
воевідства, колись намісництва, довшу промову і при-
няв делегації..,
Та вже небавом прийшла побіда Німців та Ав-
стрійців під Горлицями і відворот російської армії з Га-
личини а тимсамим зі Львова. В полуднє 22 червня
1915 р. увійшли Австрійці в столицю Галичини, яку
довший час уважали втраченою для себе. Львівське на-
селення І тим разом змінило настрій та з розпянілою
радістю повитало псбідників своїх давних господарів...
Скоро минали настроєві хвилі радісних повитань
і побід. Зачинав поволі заглядати і до Львова голод.
Ставало за богато цієї війни. Що тільки могло дер-
жатись на ногах пішло до війська, оставали тільки
ці вибранці, які мали протекцію, або жидівський сприт.
Тому найбільше залишилось у Львові жидів.
Весь час за цілий 1915 і 1916 рік, Львів був
майже прифронтовою полосою. Роїлося від війська,
старшин і генералів.
157
Львів в часах
Під склепами вистоювали від досвітка шнурками
покупці, щоби захопити кусок хліба. Була велика до-
ріжня на поживу але було і легко за гроші, які роз-
писували військові приізджаючі з фронту.
Та життя миналось не цікаво.
Одна подія потрясла загалом Українців, а то акт
5 падолиста 1916 р, яким центральні держави прокла-
мували самостійність Польщі, а рівночасно Австрія
проголосила відокремення Галичини.
Хоч і не було причини до смутків з цього при-
воду, бо Українці могли тільки радіти що Поляки діж-
дались своєї держави, та відокремлення Галичини
означувало для Українців ще більше поневолення і то-
му жаль і трізога проймала всякого. Австрія до решти
тратила кредит в опініі українського загалу, який стіль-
ки поніс жертв для неї. Навіть найбі льші „австрсфіли"
починали тоді захитуватись у своїй вірі до Австрії.
І Січові Стрільці заметушились. Тії в полі і кад-
ристи в коші і стаяичники, що були у Львові в ста-
ниці хоііпи в якийсь спосіб виповісти Австрії службу...
Та взяла верх постанова, що годі спішитись, бо якраз
може прийти хвиля коли требі буде мати бодай ма-
леньку, але певну, свою оружну силу. Чи наші полі-
тики думали під цю пору про творення якихсь легіо-
нів у Франції, або Італії, годі знати, та в кожцім разі
і в них зродились вже певні сумніви...,
Рік 1917 був найбогатший подіями. Прийшла
російська революція. Вона принесла зі собою безліч
несподіванок. Пробудилася Україна а відгомін тамош-
них подій доходив до Львова і потрясав заспане
і гнітом прибите українське громадянство.
158
воєнної хуртовини
.3 журбою радість обнялась*... І Львів став слі-
дити з запертим віддихом, що діється на Україні, ловив
кожду вістку, що доходила з Киіва і снував радісні
наді на майбутнє. А на Україні кипіло. Зривалась
приспана українська стихія і на счах росла свідомість,
на очах виколювалась досі тільки у очах леліяна
вільна Україна зі своїм тепер свобідним, золотоверхим
Киівом. Львів починав споглядати тепер туди — на
матір городів наших а галицький Піємонт став почу-
вати себе тільки загумінком. — Там наша надія! —
подумав собі кожций—Ззідтам прийде наше спасення. .•
Завершенням усіх цих сподівань і мрій був ра-
дісний день 9 лютого 1918 р. копи то ©середні дер-
жави підписали мир з Україною.
Україна стала тепер самостійною великою дер-
жавою. Це вже була дійсність а не сон і не мр я.
1 святкував Львів свято Берестейського мира
з найбільшім захоппеннєм. Бо хоч судьба галицької
землі не була ще вирішеною, то майже всі українські
землі обєднались вже аж поза Буг і Берестя з Укра-
їною в одну цілість. Були наді тепер що прийде час
недалекого сповнення національних ідеалів приєднан-
ня і земель Осьмомисла та Данила. Радість з того
приводу була тим більша, що Україна освободилась
від російських загонів, які на ново були вже заняли
Київ, щоб в друге поневолити Україну. Тепер україн-
ський уряд сидів знову в Київ: повернувши зі своєї
примушеної мандрівки.
До Львова починали приходити газети з Вели-
кої України а доволі часто появлялись на вулицях
міста в йськові старшими та урядовці в українських
159
Львів в часах воєнної хуртовини
одностроях, які приїздили з місіями або за орудками,
їх оглядали Львовяне з великим зацікавленнєм а при
кождій стрічі не обійшлось без привітливих овацій.
В часі побуту Австрійців на Вел.Україні звязокЛьво-
ва з Київом був доволі догідний. Богато С.чових Стріль-
ців переїздило і туди до своїх відділів, які стояли
на Херсонщині І по дорозі попадали у Київ. Також
і не військові діставались мимо всяких перепон легко
до української столикі. Получення гслсвно за часів
гетьманщини, було незвичайно догідне. Зі Львова до
Київа йшли прямі поспішні потяги з пересідкою тіль-
ки в Волсчиськах і їзда тревала коротше чим до Відня.
Та не довго панували такі спокійні відносини,
по цім і по тамтім боці Збруча. Надходила осінь, па-
мятнсго 1918 р. а з нею надходили і великі зміни.
Центральні держави з хвилею запитання балкан-
ського фронту і капітуляції Болгарії тратили на
силах і значінню. Невдачі на західньому фронті та
в Італії приспішували хід подій і революц йна дрож
починала проймати не тільки Австрію але й Німеччину.
Остання дошка рятунку Австрії, проголошення
автономії для поодиноких народів і перетворення ав-
стрійської держави в союз держав показались опізне-
ним ліком і безнадійним. Австрійські народи захотіли
тепер більше. Вони заговорили про в льзснівський
клич „самоозначення народів" і про союз з Австрією
вже не думали. Для них був видимий розвал Надду-
найської імперії, на румовишах котрої захотіли тепер
створити нове життя, нову будову, свою самостійну
власну державу.
160
Барикади на вулицях Львова.
Укр. скоростріл під будкою на розі Галицької
і Марійської площі
Українська батерія на Театинській вулиці.
Проголошення 3. У. Н. Р. і бої за Львів
Проголошення 3. У. Н. Р. і бої за Львів.
Що йно у половині жовтня почали наші полі-
тичні круги думати над загальним положенням. Та
події не давали на себе ждати. Приходилося радити
на вогні. Богато було таких, які ще вірили в Австрію
і цісарський маніфест з 16 жовтня, який перетворю-
вав неістнуючу вже Австрійську монархію в Союз на-
ціональних держав. Одначе, проголошення польського
Реґенційною радою незалежної Польщі дня 8 жовтня
і ухвали віденського Кола польського з 9 жовтня, мог-
ли переконати тимразом найбільш віруючого, що не-
безпека вже висить у воздусі.
Дня 19 жовтня зароївся Львів від українських
парляментарних та сеймових послів Галичини й Буко-
вини та партійних делегатів. У великій салі Народ-
нього Дому проголосили Українські Національні Збори
на українських землях бувшої Австрії Українську Дер-
жаву в склад якої мали увійти: Східна Галичина пів-
нічна Буковина та північна Угорщина.
Тільки представники Соц.дем. партії, Українських
Січ. Стрільців та студентської молоді не погодились
з такою концепцією і жадали злуки всіх українських
земель в одну соборну велику Українську Державу зі
столицею в Київі.
Вже на оцих Національних зборах утворились
два непримиримі табори, які почали ворожнечу між
собою І грозили розбититтєм у цій критичній ХВИЛІ.
На другий день збори продовжувались при ве-
ликому здвизі народа, бо зїхались делегати з усіх за-
кутків краю. Президент Укр Нац. Ради посол Евген
Львів	11
161
Проголошення 3. У. Р.
Петрушевич проголосив тоді офіціяльно ухвали попе-
редник зборів та склав святочну заяву, що з нинішним
днем відмавляється Австрії, з окрема міністрові загра-
ничних справ гр, Бурянові, заступати справи україн-
ських земель б. Австрії, які тепер зявляють собою
окрему державу зі своєю владою Українською Націо-
нальною Радою.
Народ невмовкаючими окликами приняв прого-
лошення Української Держави. Тільки ворожнеча поміж
соборниками. які хотіли проголошення єдиної великої
України вже тепер, а тими, що були за хвилевою ск-
ремішністю почали заострюватись. Опозиція з послом
Вітиком на чолі зібрались по зборах на площі Юра
і тут посол Вітик проголосив злуку всіх українських
земель в одну Соборну Українську Державу зі столи-
цею Київ.
Хто зна чим бувби покінчивсь оцей роздор ко-
либ не грізна хвиля, яка не доголювала на дальші
спори. Треба було готовитись на небезпеку, яка гро-
зила з усіх боків.
Кінець жовтня давав усякі познаки, що і Поляки
не спали. Польські військові організації Р. О. АУ. АУоІ-
позб і другі відбували сходини і нараджувались у який
спосіб захопити владу
Ліквідаційна комісія з Кракова назначила вже
свойого вйськового команданта полк. Сікорського а
також польського намісника в особі кн. Чарториського.
До останньої хвилі, саме до першого падолиста,
не було згеди поміж поодинокими польськими тайними
в йськовими гуртками, що до особи команданта і одно-
цільности акції. Що йно день 1-шого падолиста згур-
162
і бої за Львів
тував їх до купи і команду обняв австр. сотник від
магазинів Чеслав Мончиньскі, бо комендант полк. Сі-
корскі виїхав до Перемишля.
Заняття Львова Українцями відбулось майже до-
ривочно.
Січові Стрільці стояли тоді на Буковині та
Бесарабії. В самому Львові було декілька старшин У.
С С та не богато старшин з австр. полків. З Буко-
вини приїхав ще сот. Дмитро Вітовський. Починалась
підготовка. Та вістка, яка дійшла до українських кру-
гів, що на другий Поляки перебирають владу і що
приїздить представник польської ліквідаційної комісії,
приневолила гурток українських старшин до негайно
і рішучого виступу.
Т. зв. Генеральна команда до якої належали тоді
старшини УСС. сот. Дмитро Вітовський, сот. Сень Ґс-
рук, пор. Богдан Гнатезич, пор. ілько Цьокан і підхор.
Дмитро Паліїв рішили негайно ділати.
Таки зараз пішли висланці до львівських каса-
рень, щоби приєднати до виступу українських вояків.
Почалось з 15 п. п. в касарнях на Курковій, 19 п. п.
на Петра й Павла і куріня 41 черновецького полку
піхоти, які в більшости складалися з Українців.
Полки приєдналися з захопленнєм до акції, хоч всі
ці вояки були здебільша старші люди т. зв. ополченці.
Рівночасно цієї ночі, пішли і польські висланці
до австрійських полків. В брамі перед касарнею 15 п.
п. впала перша жертва з польського боку а то пор.
Баталія, застрілений українською стійкою цьогож полку.
Над раном вирушили укр. сотні львівської залоги на
місто і позанимали усі важнійші установи. Ранок 1-го
!!♦
163
Проголошення 3. У. Н. Р.
падолиста, розбудив мешканців вже в українськім
Львові. На ратуші замаяв гордо жовто-блакитний пра-
пор а по улицях стежили військові стійки з укр. від-
знаками на австрійських шапках.
Перший день в українськім Львові проминув
доволі спокійно. Тільки в околиці польського акаде-
мічного дому, на розі вулиці Баторого, впав перший
стріп, який приніс вже другу, тимразом українську,
жертву: польський студент застрілив вартового, який
хотів його задержати.
Коло полудня під костелом Єписавети на Горо-
децькім передмістю, почали скупчуватись польські
легіонери. Укр. відділ на грузовім самоході розігнав
збираючуся товпу скорострілом. Більших сутичок не
було. Та вже другого й третого дня, на вулицях
Львова закипів бій, який згодом почав набирати усіх
правильних форм позиційної війни зі скорострілами,
гарматами та мінометами.
На вулицях покладено засіки та барикади, доми
попереманювались у твердині. Закипіла пекельна борба.
Часами бої велись у одній камяниці, так що на пар-
тері була одна сторона а на поверсі друга. Крізь мури
пороблено хідники, якими можна було пройти повздовж
цілої вулиці.
Вже третього листопада появились на мурах мі-
ста оголошення з підписом Національної Ради, яка
взивала населення до порядку та спокою. Та коли це
не мало наслідків, військовий комендант от. Війтов-
ський проголосив виїмковий стан.
Мійське населення, головно дрібна інтелігенція,
стануло по стороні Поляків. Жиди були здебільше
164
і бої за Львів
-невтральні а навіть прихильні новій українській владі,
яка усім меншостям забезпечувала широкі прана.
Але бій приходилося вести нерівний. Поляки
користувались допомогою мійського населення, яке
визнавалося в терені і зросло з містом, противно Українці
в перших днях мали тільки рештки старих австрій-
ських ополченців, головно селян, як! не почували се-
бе певними серед мурів. Вони по правді сповнювали
свої обовязки солідно і гідно та це переходило
їхню змогу. Нераз цілі дні і ночі стояли вони без
зміни на варті, в голоді та холоді і тільки напружен-
ням останків сил видержували на становищі. Але нічим
була їхня посвята, коли перевтома вибивала з сил.
Ряди маліли. З хвилею приходу першого відділу УСС.
з Буковини, положення у Львові було майже без-
надійним. Військових частин не ставало...
Усуси пішли наступом на головний двірець та
кадецьку школу. Олановання двірця являлось конечні-
стю. Передвчасна втрата такої важної точки опору,
не тільки для Львова але й цілого краю, була одною
з причин пізнійшої невдачі.
Та наступи Усусів, через брак відповідного вій-
ськового проводу і непотрібну зміну команди, прине-
сли зі собою крім неуспіху ще й богато жертв. По-
ляки від самото початку з концентрували всю свою
силу в околиці двірця, школи Сєнкевіча та Техніки
і відти починали акцію. Виперти було їх важко,
тимбільше, що положенням домінували вони над цілим
українським Львовом. Наші скупчились непотрібно в са-
мому місті на долі, а Народний Дім являвся осередком
і головною кватирою. Треба було тепер забезпечувати
165
Проголошення 3. У. Н. Р.
стан посідання і боронити випадами середину міста.
Тому Українці сильно обсадили будинок Сойму при
Єзуїтському городі. Головну почту, касарню Ферди
нанда на Городецькій вулиці, а свіжий відділ УСС.
який приїхав на допомогу заняв Цитаделю.
Фронт перебігав тоді, від двірця на Підзамчу
через Замарстиніа, вулицю Бема, Зигмунтівську, Єзу-
їтський город, Цитаделю, Супінського, Соф і, на Гору Яц-
ка. Цитаделя, Головна почта. Сейм, касарня Ферди-
нанда були точками опору для оборони і дальших
випадів. Довкола них загорів найзавзятійший бій.
З дня на день змагалась борба і приносила з собою
сотки кервавих жертв з сбох сторін. На Головній
почті, віддалення противників від себе числилось
заледви на кілька кроків. Коли не помагали кулі бор-
ба пішла на ручні гранати, які вкидувано через вікна
та двері. Вкінці загреміли гармати і потрясли му-
рами стрівоженого міста. Детонації оглушували, з вікон
сипалось скло, експльозії бухали стовпами пороху та
тринку. До цього пекельного акорду причинялись ще
важкі міномети.
Борба набирала вигляду модерного бою зі всіми
засобами новітньої техніки.
Поляки діставали допомогу від заходу, куди мали
догідне получення: Українці не зірвали в Перемишлі
моста.
Українська боєва сила топніла. Старі ополченці
знемоглись і їх вже не стало, а Січові Стрільці на
протязі цілих тижнів стояли в бою без зм'ни, ні в день
ні в ночі не замкнувши ока. Були це самі молоденькі
хлопці: всі старші мусіли йти до австрійського війська,
166
І бої за Львів
бо до Стрільців вільно було брати тільки добровольців
від 16 до 18 літ. Та скільки було таких, що мали
всего по 14 або й менше.
І ті наймолодші переносили всі труди з великим
завзяттям. В касарні Фердинанда, на вулиці Бема,
видержували вони усі ворожі удари окружені зі всіх
боків. Коли будинки стояли в огні, підпалювані горі-
ючими шматами, які вкидувано через вікна, стрільці
держались дальше відбиваючи з вікон наступи против
ника хоч дим випікав очі і давив у грудях. Одні стрі-
ляли а другі на зміну гасили пожежу.
Так велась борба за кожну важну позицію, за
кожну пядь землі І муру.
Окрім касарні Фердинанда, Цитаделі і Почти,
важною точкою і місцем кервавих боїв був ще Сойм.
Цього будинку боронила гуцульська сотня УСС. Всі
масові атаки противника розбивались о зявзятий
опір залоги.
По кожнім такім наступі встелювався Єзуїтський
город сотками трупів і ранених які рсзлучпивими зой-
ками благали о поміч. Тоді наставала передишка.
Зазбирузано рачених...
На протязі цілих трьох тижнів, в часі львівських
боїв, було декілька таких зазішень оружжа, які все
виходили Українцям на шксду. Поляки за той час
діставали допомогу і покріплювались на силах.
В львівських боях приймала участь крім УСС.
головно молодь. Гімназисти, ремісничі та торговельні
помічники і рештки бувших австр. військових, які не
порозходились по домах після демобілізації.
167
Проголошениня 3. У Н. Р.
Жертв було богато. Поляг найкращий цьвіт,
найбільш Ідейні одиниці, які в критичний мент хотіли
засвідчити не тільки словом, але й ділом, що вміють
покласти голови в обороні старого княжого городу.
Від 1-го до 22-го велись оці керваві змагання.
І хоч ціла східна Галичина була вже в україн-
ських руках, то край не вспів ще на стільки з ор-
ганізуватись, щоби міг надіслати відповідну допомогу
для загроженого Львова. Щойно по опущенню міста
Українцям, почалось формування галицького війська для
відбиття Львова і оборони краю.
Та Поляки в часі львівських боїв діставали знач‘-
ні підкріплення, такщо сили їхні переважали чоти-
рократно а може й більше, коли взяти.під увагу, всіх
тих цивільних, які приймали участь в боях.
Січові стрільці, які на протязі двайцяти днів
видержували в боях, втратили в битих і ранених
більшу половину свого стану.
Коли надійшли від сторони Кракова і Переми-
шля ще нові польські підкріплення, під командою полк.
Токаржевського, українська залога була змушена поки-
нути досвітком 22 листопада місто, вберігаючи решти
своїх сил від окруження.
Галицький Уряд перенісся тоді до Тернополя,
а команда до Бережан. Решти УСС задержалися під
Львовом і створили нову боєву одиницю т. зв. „Групу
Схід" яка в стрічних боях з Поляками заняла винниць-
кі узгіря, вибила противника з ПІдборець, та опано-
вуючи домінуючу стратегічну точку — Чортівську
Скалу, яка стала зачатком нового фронту в облозі
Львова.
168
Учасники визвольних змагань складають вінець на моги-
лах
товаришів в часі Зелених свят на Личаківськім
Стрілецькі гроби на Янівському цвинтарі. Хрест ліворуч могила Фолиса
й Саламононича, праворуч Шевчука, ростр. 1919 р.
1 бої за Львів
Ще до весни велись бої довкола обложеного
міста. Край організувався, ряди Укр. Гал. Армії біль-
шали. Аж в кінці за допомогою Антанти на Галицьку
Армію вдарила нова грізна сила: ген. Галер, який був
висланий нібито проти большевиків. .
На зади скервавленої армії рушили і жадні лег-
кої наживи Румуни. Ще раз зривались галицькі полки
на Львів літом після повідного бою під Чортковом
і Бережанами, поки не покинули Галицької землі, що-
би шукати нової дороги „через Київ до Львова".
З того часу залишились у Львові і довкола
нього сотки могил, а Янівський і Личаківський цвин-
тар гостять рікрічно в Зелені Свята здвиг нарада,
який приходить віддати поклін тіням відомих і невідо-
мих героїв, що полягли в пропамятні дні визвольних
змагань.
169
ПРОВІДНИК ПО ЛЬВОВІ.
Бібліотеки, музеї, театр
Бібл. ім. Шевченка — Чернець-
кого 24.
Бібл. .Нар. Дому* - Куркова 14.
Нац. Музей — Мохнацького 42.
Музей 'И. Шевченка — "арнець-
го 24.
Український Театр — Шашке-
вича 5.
Культурно-освітні й гумані-
тарні інституції.
Наукове Товариство ім. Шевчен-
ка — Чарнецького 26.
Товариство Наукових Викладів ім.
П. Могили - Чарнецьксго 24.
Товариство «Просвіта» — Ри-
нок 10.
Українське Педагогічне Товари-
ство (.Рідна Шксла“) — Ри-
нок 10.
Товариство українських робітни-
ків .Воля“, Осолінських 9. (За-
крите поліцією).
Союз Українських Інвалідів —
Руська 3.
Дім Українських Інвалідів — св-
Софії 25.
•Народив Лічниця*— П.Скарги2-
Тов-о допомоги біженцям з У-
країни — Руська 3.
Тов-о допомоги воєнним вдовам
і сиротам — Домініканська 11.
Українське Краєве Товариство
охорони дітий і молоді — До-
мініканська 11.
.Союз Українок" — Рутовсього 22.
Музичний Інститут ім. М. Писан-
ка — Шашкевича 5.
• Львівський Боян« і .Бандурист"
— Шашкевича 5.
.Січ", руханкове Тов-о — Ри-
нок 10.
«Сокіл* (-Батько), рухай, Тов-о
— Руська 20.
«Українська Бесіда" — Рутовсь-
кого 25.
.Зоря”, т-во українських ремісни-
ків 1 промисловців — Вірмен-
ська 25,
.Міщанське Братство" — Русь-
ка 3.
170
ПрОВІЕЧИК по Львові
Професійні орґнізації:
Тов-о українських лікарів — Бля-
харська 21.
Союз українських адвскатів
Руська 20,
Ухраін. Технічне Товариство —
Ринок 10.
Взаімна пох ч українського на-
роднього учительства — Осо-
лінських 15. II, п.
?.(едична Громада* — Марка 20
„Основа". Т во студ. техніки —
Супіиеького 21.
Союз професіональних організа-
цій — Осолінських 10.
Організація друкарських, літогра-
фічних І персппсгничих робіт-
ників — Пекарська 18.
—деревних робітників - Піша 1.
— дневних робітн. і дозорців
.Праця* — Ринок 8.
— будівельних рсбітн.— Цловаб.
<— металевих робітн. — Вірмен-
ська 29.
— пекарських робітн. - Ринок 28.
— кравецьких робітн, - Вірмен-1
ська 2.
— громадських робітн. — Вірмен-
ська 2
— кафлярських робітн. — Зеле-
на 5.
Праияя, агрономічно - технічне
Т-во. — Ринок 10.
»Сила«. Тов-о зарубників — Кра-
ківська 17.
Т во слуг ім. св. Йосифа — Бля-
харська 11.
Публичні інституції і уряди,
шпиталі, бюра і т. и.
Адвокатська палата — Ґро-
ДЗІЦЬКИХ і.
Адміністрація податків — пл.
Цлова 1.
Бюра загранични.х дневників
і часопи Ів Ст. Соколовський
(вул Ягайлонська, 7). Бухштаб,
(вул. Легіонів 2), Шор (пасаж
Гавсмана), Брік (вул. Костюш-
ка 2).
Бюра подорожі й продажі за
лізничих білетів »Орбіс«
— Марійська пл 5. при вул.Шпи-
тальній і Горсдецькій 66 Про-
пажа залізничих білетів до
спальних вагонів — при вул.
Панській 6,
ВІЙСЬКОВИЙ арешт (гарнізоно-
вий), вул. Замарстинївська 9.
ҐарнІзоновийшпитальУвійсь
КОВИЙ) - вул. Личак'вська28.
Дирекція електричних трам-
ваїв — вул. Вулецька 2.
Державний загальний шпи-
таль краєвий — вул. Гловін-
ського 7,
Дирекція почт і телеграфів
— вул. Словацького 2.
Дирекція залізниці вул.
Жигмонтівська 1, 3 і 5,
Дирекція львівської поліції
— уа. МІцькевича 2.
Діточий шпиталь - Словінсь-
кого 1.
171
Провідник по Львові
Контори виміни: Земельний
Банк Гіпотечний (Підв’ля 7 ;
«ЗашитаЗемлі* (Вірменська 3):
ШІц І Хавс (пл. Марійська 7);
Улям Яков (вул. 3. Мая 12.)
Кураторія Львівського Шкіль-
ного Округ/ (давніше Краева
Шкільна Рада) — вул. Карме-
літська 8.
Клініки: внутрішняя херіб, хі-
рургічна, гінекольогічиа — вул.
Піяріз 4; скірних хоріб — вул.
Пекарська; нервових недуг, хо-
ріб нсса, уший і горла — вул.
Гловінс-.кого 3; очних хоріб —
у Краєіім загальнім шпиталі.
Краєва табуля — Рутовсько-
го ІЗ
Лазні й купелі: св. Ании (вул.
Академічна 10.) Мійська лазня
(вул. Бальонсва), Лазня Ду-
хенського (пл. Домі евського),
Лазня при вул. Жсвківській 4.
(коло рампи), Лічничі купелі
в закладі при вул. Скшинсько-
го 10, літом у стані на .Сві-
тезі* (вул. Вулецька. трамвай
ОЬ) і у «Залізній ВодІ« (вул.
Дверницького, трамвай КС).
Лікарська палата - Ліндого 5.
Нотаріяльна палата — Я.-ай-
лонська 12.
Окружна дирекція держав-
них ЛІСІВ - вул, Хорущина 17,
Окружна команда держ по
ЛІЦІІ (давніше жандармерія) —
Льва Сапіги 1.
Поліклініка — вул. Лінаого 5.
Евіденція ґрунтового катаст-
РУ — вуя- Личаквська 2.
Експреси або публичні послу-
гачі — бюро вул. Хорущина 5.
І Крива 2: головне становище
коло Гіпогенного Байку (ріг вул, І
Академічної)
Жидівський шпиталь — вул.
Рапапорта
Заклад глухонімих - вул.Ли-
чаківська 35.
Заклад сліпих — вул. св. Со-
фії 13.
Заклад для невилічимо хорих
ІМ. Волинських 13.
Заклад для умово хорих - на
Кульпаркові.
ІнжІнєрська палата — Зімо-
ровича 9.
Карний заклад для мущин
(»БриГідки«) вул. Казимірів-
ська 26.
Каса хорих - Браєрівська 8.
Консулати заграничних дер-
жав: Австрійський -Пелчинсь-
ка 35.
Англійський — вул. Асника 1 І
Бельгійський лп.Марійська 7
Бразильський вул Ліндого 7.
Нідерля“дський — МіцкевичаЮ. І
Румунський — вул. Францій- і
камська (б'ля православної цер-
кви.:
Француський — Чарнецького 4.
Чехословацький — вул. З Мая 2.
(Аиерикаського, німецького та
радянського у Львові нема.)
172
Провідник по Львові
Полційне бюро мельдунко-
ве — в дирекції поліції від сто-
рони вул. Затишо 3.
Рятункова стація — пл. Стрі-
лецька, в будинку Пожарноі
Сторожі.
Реміснича палата — пл. Стрі-
лецька 5.
Самоуправний Виділ (дави
Краєвий Виділ) — вул. Кости-
ка 9.
Суд: Прокураторів: апеляційного
суду — вул. Баторія 1. окруж-
ного суду — вул. Баторія 3.
апеляційний суд — Рутовського
13. карний суд — Баторія З,
торговельний суд — Кораль-
ницька 6. повітовий І. секції —
вул. Судова 7, повітовий ПІ.
секції - Казимирівська 34, про-
мисловий суд Баторія 24, су-
дова авкційна таля — вул. Су-
дова 7.
Скарбова палата — пл, св.
Духа 1, і вул. Рутовського 17.
Технольоґічний Інститут тор-
гов.пром. палата — вул. Буляр-
да 5.
Торгов -пром палата — Ака-
демічна 17.
Транспортові бюра: Ц Гаргвіт
(вул. Сиктуська),Ляйнкауф (вул.
3. Мая ч. 7,). Полімска (пл. Ма-
рійська 5.), Адамовський (вул.
Чарнецького 3).
Уряд видачі заграничннх
пашпортів — Міцковича 12.
Уряди: митний - пл. Цлова 1;
продажі тютюну пл. Цлова
1; вимір належитости вул.
Рутовського 21; цеховничий
мір і ваг — вул. Ліндого 9;
повороту полонених і ева-
куованих — вул. Янівська 120;
головний ліквідаційний —
Ліндого 9.
РЕМІСНИКИ II ПРОМИСЛОВЦІ
Архітекти й будівничі:
Делькович Йосиф — ШашкевичаЗ.
Дзадзінський Леонард, Мулярсь-
кий майстер — Булька.
Кіидрик Юліян — Пільна 74.
Козачок Василь — Знесіння 183.
Марииець Станислав — Піскова 18.
Артисти-малярі й декора-
тори:
Гелета Теодор — Піярів 66.
Сенюта Петро — Петра Скалги 10.
Якимець Олександер — Мар-
тина 24.
Бетонярі:
Грицак Юліян Піярів бічна 54.
Кокоцький Степан — Замарсти-
нів 788.
БІлоскірник і кушнір:
Карпяк Петро — Куркова 11 а.
Бляхарі:
Заяць Адальберт — Оссслінсь-
ких 14.
173
Провідник по Львові
Кребс Григорій— Зиблікевича 9.
Федечко Іван - Коротка 8.
Бронзівники:
Гелемей Петро — Личаківська 43.
Кузьм'ич Іван — Бляхарська 11.
Видавництво листівок:
Гануляк Григорій Куркова 10.
Елєктро механіки:
Олексин Михайло — Валова.
Чубко Лев — Знес ння 413.
Каменяр:
Сторожак Іван — Личаківська за
рогачкою.
Кафлярі:
Галібей Михайло Петра Скар-
ги 5
Горчинський Стан слав — Пел-
чинська 5а.
Оглі Юліян — Руська 1.
Коваль.
Андрушко — Городецька 107.
Кравці дамські:
Балко Михай ю Скарбківська 5
Бурда Антін Марійськхпл. 10
Гнатів Антін Кохановського 8
Жуковський Іван - Панська 12
Нагірна Генрика Здоровля 5.
Огродиік Микола - Жовківсь-
ка 2 з.
Павлюксаа Марія — Собісько-
го 12
І Торбацький Теодор - пл. Голу-
ховського 9
Кравці мужеські:
Білобрам Евге > — Личаківська 15.
Голіян Теодор — Куркова 25.
Ґресяк Василь — Сикстуська 23.
Кузик Степан — Охронок 5.
Ссняк Филип Зиблікевича 15.
Скоронович Йосиф Куркова 24.
Стеиь Михайло — Зелена 31.
Ференцевич Софрон — Фран-
цішканська 12,
Андрій Дуфанець — сь. Софії 25.
Лякерник:
Михайло Евстах — Длугоша 21.
Паркетар:
Варцаба Методій — Клепарів,
Рівна 251.
Пекар:
Заласький Микола Мучна 15.
Переплетники:
Бабяк Павло — Бляхарська 12.
Гевак Стефан Чарнецько о 26.
(переллетня Наук. Т-ва ім. Шев-
ченка.)
Кривецький Микола Пекар-
ська 12.
Хохяк Дмитро — Ринок 10 (ле-
реплетмя Т ва »Просв:га«).
Пральня:
Микола Сорока Кохановсько-
го 45.
Римар:
Троян Якіа — Зелена 52.
174
Провідник по Львові
Різники масарі:
Бурвчинеький Михайло — Софії 5.
Девкович Михайло — Жовків-
ська 113.
Рогульський Йосиф — Огорол-
нииька.
Фариняк Атаназ — Кентшинсь-
кого 10.
Скляр:
Самосій Михайло — Руська 18.
Слюсарі-механіки:
Глинчак Іван — Латинського 21.
Кармазин Микола — Сиксту-
ська 32.
Козак Семен — Бляхарська 11.
Пишук Антін — Бляхарська 1.
Преторіюс Теолор — Коханов-
ського 55.
Стефам вський Михайло — Вар-
статова 10.
Цибик Володимир — Кармеліт-
ська 6.
Цибик Йосиф — Личзківська 45.
Януш Володимир — Ліндого 3.
Марко Іван — Потоцького 58.
Столярі:
Балтро Іван Скарбківська 43.
Вандзьо Сава — Кпепарів 114.
Вертипорох Іван — Кпепарів.
Галайко Іван — Кентшинсько-
го 15.
Гая Володимир — Панська 37.
Демчук Андрій — Ульманів (За-
марстинів/
Іванович Іван — Зелена 82.
Капарник Іван — Хорушима 13.
Коновка Дмитро — Ткацька 1.
Лісеиький Йосиф — Домса 9.
Матвіїв Павло — Короля Івана "4.
Мушак Йосиф — Травгута 1а.
Оприск Антін — Ходоровського 7.
Полянський Степан — Замар-
стинів. Річна 5.
Стефанівський Іван - Куркова 14.
Стецик Петро — Лєщинського 27.
Турксзич Петро — Потоцького 14.
Хоркавий Петро — Жовкізська
28.
Теслі:
Кудлатий Іван — Збоїська.
Яросевич Стефан — Бальова 5.
Фабрика пантофлів:
Процишин Теоф'ль — Краків-
ська 14.
Фабрика ниток:
Масляк Омелян - пл. Бернадин-
ська («Оксана»),
Фабрика цукорків:
Авсиковичева Кордецького 23.
Цукорні:
Снігуо Микола Льва Сапіги 47.
Стеиьків Данило—Микслая 7.
Шевці:
Баранович Лев — кентшинсь-
кого 6.
Бохонко Володимир — Костюш-
ка 1.
175
Провісник по Львові
Бучинський Іван — Заоровля 4.
Гончар Семен —Собіського 15.1
Граб Андрій — Набеляка 14.
Плавич Антін — Петра 11.
Ґлсва Карло — Потоці кого 8.
Згуральський Нестор — Клвпа-
рівська 12.
Калинюк Семен — Мохнаць-
ксго 31.
Карибський Володимир — Скарб-
кінська 23.
Карчиарський Йосиф — Льва
Сапіги 57.
Козак Йссиф - Личаківська 58.
Копач Петро — Личаківська 84.
Копцьо Олександер — Пулавсь-
кого 4.
Король Дмитро - Калача.
Коцюибас Степан — Кентшин-
ського 10.
Кук Максим — Мохнацького ЗО.
Лозинсьзий Теодор — Янівсь-
ка 55.
Мандзюк Іван — Фраииішкан-
ська 21.
Мудрий Роман — Коженьов-
ського 5.
Новосад Лев, ортопедист - Сло-
вацького 6.
Павлишин Іван Кохановсько-
го 35.
Пенцаківський Петро — Жов-
ківська 64.
Петрович Іван — Кентшинсь-
кого 15.
Рак Степан — Йосафата
Сипа Іван — Кохановського 22.
Стецьків Михайло - Замарстинів,
Львівська 3.
Хлібксвич Микола — Руська 20.
Хмелик Василь — Академічна 23.
Чорний Евстах — Мінська 29.
Чорній Іван — Руська 3.
Януш Микола — Берестейської
Унії 7.
Ярема Ілля — Фредри 9.
Яримсвкч Іван — пл. Бернадин-
ська 10.
Юзькевич Володимир — Горо-
децька 51.
КРАМНИЦІ.
Вудженими:
Криштальський Михайло — Сло-
вацького 18.
Корінні:
Арабський Андрій — Кадецька 10.
Булат ілько — Зиблікевича 7.
Гайвась Лука — Мучна 2.
Грицак Павло — Мала 2.
Дейнека Іван Руська 1,
Жарковський Кирило — Ри-
нок 43.
Ільчишин Іван — Кохановсько-
го 41.
Лаврів Станислав — пл. Берна-
динська 12.
Легкий Степан — Клепарів 368.
Магоцький Гарасим — Длугоша.
Мартинець Евген — пл. Унії
Бжескоі 5.
Онисько Демко — Софії 70.
Пасічник Григорій — Королевої
Ядвіги 33.
176
Провідник по Львові
Блаватні матеріяли:
Зубик Роман — Галицька 16.
Образи, рами й шиби:
Самосій Михайло — Руська 18.
Нафта:
Ксцур Микола — Франц:шкач-
ська 21.
Кусь Василь — Зиблікевича 5.
Дичиною:
Песьчів Михайло — Ринок, булка.
Овочами:
Марковсь^ий Іван — Городець-
ха 93.
ЛІКАРІ
Д-р Ба.іей Степ., псих. — Коха
новського.
„ Балей Святос., хірург. — Зімо-
рцвича 17.
, Барвінський Ол. — Хшансв-
ських 10
. Бережницький Іван — Під-
валин 7.
„ Бурачинськнй Евген, оператор
і спеціаліст в хоробах горла,
вуха І носа.
„ Бахчявин Мирон — Словаць-
кого 14.
, Вацик Олекса — Кульпарків.
„ Гинилевич — Левандівка, Вар-
шавська.
, Гриневеиький Іван — Пекар-
ська 26.
„ Ґоцький Роман — Тереси2б
„ Івановський Антін — Куль.'
парків.
. Кашубинський Василь — Кле-
пар в. Сокола 417.
„ Куровець Іван — Вірмен-
ська 3.
. Максимонько Лев — Заг.
шпиталь.
. Морачевська С. — Зсмялков-
ського 2.
. Музика Максим — Чернець-
кого ; 24.
„ Нагляк Яків — Загальний
Шпиталь.
. Самарський Бронислав — Пе-
карська 39.
. Олексин Евген — Петра Скар-
ги 4.
, Паньчишин Маріян — Клу-
шинського 3.
, Пелех Степан — Бляхар-
ська 11.
. Питпик Богдан — Загальний
шпиталь,
, Подоличський Олександер —
пл. Більчевського 10.
. СаФІян Лука — Касира Боч-
ковського 2.
„ Сгефанович Іван — Знесіння
нове.
„ Туна-Надрагсва Т. — Домі-
ніканська 11.
Льв'в
12
177
Провідник по Львові
Д-р Чачковський Йосиф — Зімо-
ровича 12.
, Щурсвський Воле димир	Го-
ловн-й шпиталь.
Юркеьич Амброз — Кульпарків.
АДВОКАТИ.
Львів:
Д-р Бандель Іван — Підвалля 7.
„ Бачинський Володимир - Кос-
тюшха 1 а'
„ Волошин Іван — Фридрихів 12.
„ Волошин Михайло — Шаш-
кевича 2.	*
„ Ганкезич Лев — Руська 3.
„ Гвоздецький Євген — Кра-
сіиьких 6.
, Глушкевич Мар. — Валова 14.
„ Говикович Альфред — Ри-
• нок 42.
„ Голубовський Іван - Бляхар-
ська 11.
, Голубович Сидір - Кармеліт,
ські 8.
. Давидяк Євген — Вірмен-
ська 19.
Рад. Добрянський Альойз — Ва-
лова 14.
Д-р Заяць Теодозій — Вірмен-
ська 19.
, Євин Филип — Бляхарська 8.
„ Кміцикевич Іван — Домбров-
ського 7.
, Крижанівсьхий Михайло —
Бляхарська 9,
. Левицький Дмитро — Ринок
10 (Набаляка 6).
. Левицький К — Підзалля 7.
„ Левицький Макс — Красіць-
ких 6.
„ Лещій Юліян — Ґргдзіцких 2.
„ Лисяк Олекс. — Вірменська 19.
, Латинський Іван — Вірмен-
ська 18.
„ Марітчак Олекс. — Крашев-
ського 19а.
„ Надрага Олександер — Домі-
ніканська 11.
» Охрииович Володимир — До-
мініканська 11.
„ Павенцький Олекс. — Підза-
лля 9.
, Перфецький Роман — Бля-
харська 9,
„ Слоневський Віктор— 3 Мая
21.
, Старосольський В. — Кра-
шев ського 23.
„ Федак Степ. — Сикстуська 48.
» Шевчук Сем. — Гродзіиьких 2.
„ Шухезич Микола — Чарнець-
кого 24.
. Шухсвич Степан — Чернець-
кого 24.
. Яикевич Мирос. — Куркова 5.
, Ясенииький Володимир— Гсф-
мана О. 28.
Оборонці в карних справах.
Миронсвич Іван — Красіцких 17.
Присташ Михайло — Руська 18.
Нотар:
Раставеиький Іван, вул. Рутов-
ського 7.
178
Провідник по Львові
ІНЖІНЄРИ.
Інжініри будови та комуні-
кації:
Варщівсь.чий Аі.ьбін Ринок 10II п
Субот. Любомир Качмарик
Віникоаський Яросл. Новий Світ
20.
Мелень Олександер Собішина 4..
Рижевський Василь, Пелчинська
22. (а. Інж.)
Рижевський Теофіль, Пелчинеька
22. (а Інж.
Сеяишин Ренти, Шо е«а 6.
Інжінір будови і комунікації:
Стефансвич Ярослав, Карпінсько-
го (авториз. інж. був. заприсі-
жений знаток.)
Інжініри будови машин та
електро-техніки:
Втлосенка Павло. На Байках 23*
Дурбак Павло. Чарнецького 26
(авт.,
Шепарович Ле», Листопада 116.
Інжінірн-архітекти:
Лсвинський Лев Содова 3 (,вто
р-із. інж.)
Лушпінськ> й Олек:аилор. Зиблі-
кевича 44
НагрнийЕвген Здтровли 5 (азт).
Трач еіктор, Театинська 3.
Інжініри хеміки:
Др. Гірняк Юл ян. вул. Здсровля.
Маріяш Гриць. Театинсжа 35.
Кандяк Іван. Зелена 54.
Лісовий інжінір:
Шехозич Роман. Чарнецького 26.
(а. інж.)
Інжінір рільництва:
Павлик.зський Юліян, Ринок 36*
Інжініри Геометри:
Манастирськчй Витовт, Павлінів
17. (а, г. ц.)
Рижевськй Василь. Пелчинеька
22. (в. г. ц.)
Рижезський Тесфіль, Пелчинеька
22. (а. ґ. ц.)
Саірський Іван Чарнецького 24.
(а. г. ц.і
Федецький Михайло. Терсси 2. Б.
Януш Михайло. Чарнецького 26
Артисти малярі:
Павло Ко-жун Львів. Япо-
вець 16а.
О. Новаківський — Львів, Земял-
ковського 2.
Михайло Осінчук Львів Чер-
нецького 29.
Іаан Труш Львів. Листопада.
Петро Холод ,ий — Льє в. К-.м-
пяна 2.
і 79
12»
м
• 4
й
• «
й
►-«
Й
м
► 4
п
Н
й
• «
Й
й
»-4
Й
КАТАЛЬОҐ
КНИГАРСЬКО ВИДАВНИЧОЇ СПІЛКИ
„ЧЕРВОНА КАЛИНА*
Кооперативе з обмеженою порукою
у Львові, вул. Руська ч. 18. І. пов
Чек. конто П. К. О. Варшава 152.514.
и
Ніна Зол.
Сурма: збірник воєнних пісень — 76 пісень під нотами* — 41 образочки
І вінєта роботи арт. 1. Івамця ..................................З*
М. КапустянськкЙ, ген. штабу ген. хор.: .Похід українських армій
но Київ-Олесу в 19 9 ромі* — короткий воєнно-історичний
огляд — Ч. . II. (23 кольоровими схемами-шкіцвми і доку-
ментами) ........................................................2*
Ч. Пі (25 кольоровими схемами-шкінами І документами) . . З* -
Дмитро Дорошенко: Мої спомини про нелавиє-мяиуле — Ч. І. Га-
М Руїна 19 4	1917	рр.............................2'
— Честь II. З лочотків виродження укр. державности (Доба
Центральної	ради).....................................2*
— Ч. ПІ. Доба	Гетьманшиии	(1918)...........................2.20
*	-	2*20
й
» і
м
— Ч. ПІ. Доба Гетьмііншиви (1949...........................
- Ч. V ІіЦ Директооіею На чужині (1919-1920)..............
Лев Лепквй: „Сон Івасика* — музика М Гайвороиського, сценічна
картина но 4 відслони з нотним додатком.......................
За золотоверхий Київ: Бої на вулицях Київа в 1918 р. Я. Я. . .
При вентральній Раді: Ял«л<т Пслініунп........................
Між молотом а ковалом: (причинки до історії Укр. Армії): Миуоч
Дммзащмгм& Над пропастю. Яшмами Мл*-м„Кінець кри-
вавої епопеї". Оел**» Волик: .3 останних днів У. Г. .
.Українське військо** літо іі гри І забави — витпнанки (піхота.
кавалерія, артилерія) — 2 аркуші.......................
Ноти: .Синя ніяка* на голос І фортеляи слова В. Волинського,
музика М Лійчоронемгоео ......................................
0 50
0-60
Г50
0'75
і
®з:
.Ой казала мати та не банувати* — на голос 1 форте-
пяя слона і музика .V ГЬ&аороьгмоео........................
.Ой нагнувся дуб високий* - і) на голос І фортепяв
2) баоітонове содьо з хором — слово* М. Дмубде музика М.
Ганяоронелкс&О.................... ...	. . . .
0-75
0 75
і
НІ
й

й
м
Й
Й
Й
0 75
п
м
і:і
п
»:і
м
п
м
» <
і:і
в:
Федір Дудко: Глум опонілоння...............................
М. Голубець 1 Я. Л. Я ь в і в, історично-мистецький ПрОПІДИИК
Ціна Зої-
. . 1’20
. . з-
н
На складі:
О. Доценко: Літопис української революції Том II. ки. 4.
.	„	.	.	. Том . кн. 5.
Й
• <
с
15’—
20’—
Друкується А. Лотоцькпй: Цапка • Скороплд. Кузьма: Бої у Львові.
Через В по .ЧЕРВОНА КАЛИНА- можна замовляти всі книжки, які вий-
шли а краю і за королевам, книжки внсил«с.мо за послінлатою.
Кожного року видає Історичний Калсидлр-Альманах .ЧЕРВОНОЇ КА-
ЛИНИ- де помішуються матерія.™ з часі» наших визвольних змагань.
Збирає матеріали до мидамни .Історії У. Г. А.	М
м
> <	Ще від року 1924 виходять накладом	। •
Видавництва ОО. Василіян у Жовкві
н ДИИ[КН ЧННД (В. ІШЛИ ІЕҐ
, і Виланнс присвячене студіям з облає ги релігійно-церков- (
* ’ ного та чернечого життя. Виходить покищо неперіодично, під г
[ | загальною редакцією ОО. Василіяк і при блнсшій співучасги »:
. 4 визначних наукових сил у краю та поза його межами. ,,
Вип. 1 коштує 10 зла.
И	. 2-3 .	15 .	Г
При .Записках ЧСВВ “ основана .Бібліотека Записок Г
. і ЧСВВ.“, якої появилися досі:	І,
. Ч. 1. Д-р В. Щурат. Довкола намогильного каменя
1.	Фелорова. В розпродажі . .	0‘50злп. І
И .. 2. М Возняк. З поля української духовної вірші 1'00 „ НІ
’ . „3. Д-р Ярослав Г ор д и н с ь к и й. Рукописи мо-
настиря св. Онуфрія, у Львові (печатається)	11
11 В справі замовлень і адміністраціній звертатися виклю * і
Н чно ло Видавництва ОО. Василіян у Жовкві В сира- М
. , пах редакційних писати но адресу: .Записки Чина св Д
* ' Василія В Львів, вул. Жовківська 36.	м
и	м

ЖЖЖЖЖЖ

Ілюстрований місячник для народа
видання Т-ва ім. М- Каховського
у Львові, вуд. Валова, Ч. 14.
„Н й У К
Зміст: історія, природа, сільське господар-
ство. пчільництво, кооперація,
та инші.
Поучаючий та цікавий журнал
Передплата на рік: 5
оповідання
для всіх.
Зол.
Бюро посередництва
при Т-ві Іди М- Каховського
у Львові, Валова, ч. 14.
Посередничить при закупках всіх пред-
метів, необхідних для сільського гослодар-
ствасімям, овочевих дерев, штучних навозів,
машин р;льничих і для молочарень, кос,
серпів, камяного вугілля та ин., а також
при продаж' продуктів сільського госпо-
-	дарства.

Бопьшой вьіборь произведеній новій-
б$9@® шей Русской литературьі.
Беллетристика, поезія, драма, публици-
етика, сельское хозяйство и др., прикла-
дний науки, альманахи, журнали, газети,
и пр , книги для д^Ьтскаго чтенія и моло-
дежи иміеть.
5ИРДЮТЕКА
О-ва ни И. Качковского Львові), Валози уі. д. N. 14.
Видача книгь дпя чтенія на домь.
Плата за аб.наменть общедоступна. Для
учащи]<ся скидка.
КНИЖНЬІЙ склндь
при С-ві> ни- N. Качковсиго, Львсві, іаловая ул.. д. N. 14.
продаеть книги на русскомт. язьікіі по
вс^мь отраслямь знанія, а также: нові-
шую беллетристику, журнали, мемуари,
учебники ЦЕРКОВНЬІЯ КНИГИ и др.
Прини.маєт-ь подниску на заграннчньїе
русскіе журнали и газетьі.
Покупаєте подержаннші книги для бібліотеки.
АРХІТЕКТ Е. НАГІРНИЙ & А. В А Р Щ 1 В С Ь К И И Львів, Лісна ч 14.

НДЦІОНШНИН ШН
у Львові, вул.
Мохнацького ч. 42.
Веде наукові
видання:
Церковної архитек-
тури.
Історичні книги.
Прикрас у книгах і на
давніх речах.
Українських килимів
і гафтів.
ІКОН.
Має відділи:
Археології.
Людового мистецтва.
Гуцульщинн.
Килимів.
Церковної іконописи,
різьби, одежі, по-
• суди.
Портретів і памяток
культури.
Галерію новітнього
мистецтва.
Книгозбірню — руко-
писів, стародруків,
актів, карт, штихів.




* ж«« Ж £*»ЖЖ*Ж*ЖЖ**ЖЖЖ**Ж**ЖЖ********Ж** Ж*
! Адвокат Д-р СТЕПАН ШУХЕВИЧ :
веде свою канцелярію у Львові,	ж
вул. Чарнецького ч. 24. II. иов. 1
(Дім Товариства ім. Шевченка).	Ж
Полагоджує всякі цивільні і карні
* справи Старого і нового краю. *
ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ*
♦	Ілюстрований журнал для Укр. молодіжи
І „МО/ІОДА УКРАЇНА":
♦	виходить у Львові кождого 1-го в міся- *
♦ ци. Ціна передплати За рік 12 зол. по- +
4 ——————— одиноке число: 1 зол.	ж
♦	Ілюстрований журнал для дітий	♦
..СВІТ ДИТИНИ"
4- виходить у Львові кождого 15-го в місяци. Річна 4.
* передплата: б зол Поодиноке число 50 сот. *
ч-	Замовлення слати:	4.
+ Накладня Михайла Таранька *
Львів, вул Зіморовича, ч 3.	♦
О Солідно. ТОЧНО Н ДРШВ89. Після найнзвімших фасонів виконуй с
З	КРНВЕЦЬКН РОБІТНЯ	і
2	(л ДОМІ уир Інвалідів)
в під проводом Усусуса Яндрія Дуфанця	а
всілякі роботи вх'дячі а < бсяг мужесьиого кравецтва
О Для 8 ечеснкх Отців лапістиии, рекеренди і проч., проч
о.
ЯСО,
ІПЙШ КН№ і ШШН В
У Львові вул. Рутовського ч. 22.
ПАР
і?.
Має
(Народний дім).
Купує й продає: Шкільні підручники, нові
уживані белетристичні й наукові книжки,
в українській й чужих мовах. Закуплює
цілі бібліотеки, рукописи призначені до
друку.
Приймає замовлення: На книжки инших кра-
євих і за: раничних видань.
на складі і продає по найдешевшим
цінам також канцелярийні й шкільні при-
бори: зшитки, нотатки, папір всякого рода,
ручки, олівці, пера, чорнило, цирклі, куто-
міри, радирки, лінійки, фарби й проче.
Поручає зі свого складу отсі книжки свого
видання:
/в. Франко: Казки (Ч. І. Коли ще звірі говорили) ціна 0'80 ал.
»
>	ч.ІІ. »	»	»	»	.	0 80
»	ч.ІІІ »	»	»	»	»	Г50
<	ч. IV. »	»	»	»	»	Г5о
Коваль Бассім брош. 2'—зол. в оправі 2‘50
Абу Каснмові капці.....................1'50
Лис Микита ........................
»
			1 і	8П	і
Адвокатска канцелярія
: Д-ра Александра Павенцкого :
находиться у Львові
Подвалс ч. 9. II. Ставропигія.
• «мив • •  •••	ямм»
Найвищі иінн! Найгариійше виконання!
Найсоліднійша робота є тільки в
і ЛРУНДРНМ ПАВРОПИТІІІІЬКОГО ІНСТИТУТУ і
вул. Бляхарська ч. 9.
• Маючи 8 великих друкарських машин і до 20.000 кг. ріжних •
• черенок виконує в найкоротшім часі найбільші і найгруднійші •
• роботи в обсягу друкарської штуки. — При друкарні досвідчений •
• коректор. — Власна переплетня і стереотипія. Кожднй, хто •
• друкув або друкував в нашій друкарні, безусловно признасть, •
• що виконання робіт в добре, а ціни найнищі. Кожднй автор, •
• чи видавець для власного пересвідчення повинен при кождій •
• задуманій праці звертатися до нас по проспекти і оферти. •
• В останніх часах друкарню поповнено 2.000 кг. нових черенок •
^ронзівня
Івана Корженьовського!
/Іьвів, вул. Трибунальська ч. б.
 Виконує всілякі церковні річи і ґалянтерію. Принимаєі
І до відновлення як до позолочення і посріблення так І
срібні як й металеві і всілякі реперації.
І Всі замовлення виконується скоро, солідно і старанно, І
їв найкоротшім часі і по ціна^с ко н к у р е н ці й н и !
РОМАН ЗУБИК
Львів, вул. Галицька ч. 16.
МАГАЗИН
блаватних товарів
матеряли мужеські
дамські і для дітей
Великий вибір. Ціни низькі.
По причині великої дорожнечі матеря-
лів прібок не ВИСИЛЯЄТЬСЯ
Подешевіло!
Подешевіло!
7^
Паси трансмісійні, шкіряні, шкіра римарська, тапі-
церська, Антильопи (для конфекції), Лякер і сЬєу-
геаих, а також всякі роди заграничних шкір
найдешевше лише у фірми
[№N011 ВШИР ЛЬВІ%Х,^ь“ - *
Володимир
Свідерський
Робітня столярських
виробів сальонових.
ЛЬВІВ — Замарстинів
вуп. Падеревсьисго. ч. 13
Виконується гарнітури, крі-
сла, їдальні та ин.
УКРАЇНСЬКА
кравецька робітня
СТЕФАН КЕЗИК
виконує всякі роботи, які
входять в круг ділання кра-
вецтва. Замовлення викону-
ється солідно, гарно і скоро.
Ціни умірковані.
Львів, вул. Окоренок 5.
ЦЕНТРАЛЬНЕ БЮРО
ПЛЯКАТОВНННЯ АФІШІВ і ОГОЛОШЕНЬ
Львів, вул, Коперніка ч. ЗО. Телефон 32-53.
Плякатовання афішів і карт посмертних виконується
в як найскоршім часі по всіх дільницях Львова. — На
жадання висилка афішів на провінцію.
тГГПГМГЙ БРОНЗІВНИЧА робітня
ІЕЛЕІПЕП Львів, Вірменська ЗО.
виконує дешево й солідно всякі відновлення церковних
знарядів, як: окуття до Євангелій, науки, чаші, монстран-
цГЇ, хрести Й т. и.
Приймає замовлення на всякі огневі золочення (кулі і хре-
сти на копули).
Замовлення полагоджує точно і в умовленому часі.
• Власний виріб. Ціни фабричні. •
• ковдри - мнтернци •
• ПРУ?к- Вклади — Отомани •
• ГОТОВІ ПРОСТИРАЛА ПІД КОВДРИ •
і	І НА ПОСТЕЛЮ
• •
• ПІШВИ - ПОЛОТНА - ШИФОНИ - РУЧ- •
І НИКИ - СКАТЕРТІ  ХУСТИНКИ •
: Коци - Дивани - Фіранки *
І Хідники - Церати і т. п. !
•	НАЙДЕШЕВШЕ ПРОДАЄ
: Фабрика Постелі :
: ПЕТРУШЕВСКІ :
:	МЛ€КО І
•	ЛЬВІВ, вул. Коральницька ч. 6. •
•	Для інститутів, шпиталів, монастирів •
•	ціни офертові низькі.	•
*•••••••••••••••••••••••••*
Фабрика пантофель, па-
пучів їй Іа сніговці) і т. п
обуви ріжного сорту зі скі-
ри, полотна, фільцу
і сукна
Теофіля Процишина
ЛЬВІВ. ВРОКОВСЬКИХ 4.
(бічла Коперника)
Шевська робітня
Івана Бучинського
виконує всі роботи
елєґантно й скоро
ЛЬВІВ, вул. Здсровля ч. 4.
ПРПИШЇНЯ ПЛВЛН БНБЯКН Львів
ІІЬгШЛкІ ІШ (Дааиійше І. Чернецький) Бляхарська 12.
приймає усякі роботи, входячі в круг переплет-
ничої штуки — брошурований накладів, люксу-
сова оправа церковних книг, євангелій і т. и.
Роботи виконує солідно і дешево
Свій до свого)
ФУТРА
нові замовляйте,
жіночі й мужеські,
покривайте,
жіночі плащі
модернізуйте
в робітні
Карпяка
при вул. Курковій II. а
Скіри сирі до виправи
посилайте
і спродавайте.
УКРАЇНСЬКА
Кравецька
робітня
ТЕОДОРА
СТАНЬКА
виконує всякі кра-
вецькі роботи
скоро й солідно
Львів, Городецька 49.
А	1

1ИИІ И ПМІ =
у Львові, вул. Підвалля 7.
[власна камениця при вул. Словацького].
ПРИНИМАЄ ВКЛАДКИ так в красній валюті (золотих)
як також в заграничних валютах (долярах, франках,
чеських коронах і т і), опроиентовує їх і ВИПЛАЧУЄ ті
посліди: в ЕФЕКТИВНИХ заграничних валютах
без ніяких обмежень.
ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК Г1ЛОТЕЧНИЙ є ДЕВ13ОВИМ БАН-
КОМ. Переводить отже всякі перекази грошей за гра-
ницю і з загрчнмці. — а з окрема посилки до Америки
із Америки, які виплачується тут до ля рами.
Взагалі ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК ГІПОТЕЧНИЙ переводить
ВСЯКІ БАНКОВІ ЧИННОСТІ!.
ВИДАВНИЦТВО
„ ІМГ
Львів,
ул. Осолінських ч.8.
Одинока українська молочарня
Д. ДРУЖБЯКА
можна дістати: СНІДАННЯ, Ої»ІД,
ВЕЧЕРУ по дуже низьких пінах.
Все смачне, свіже І здорове
Кожний Українець
спішить кишень до езоеї кухні.
Львів, Рине* 40 (в боамі)
воло Нар. Торговії
І
КООПЕРАТИВ.* 42 РОКИ ІСТНУЮЧА
Народна Торговля
КРАЄВИЙ СОЮЗ СПОЖИВЧИЙ
п о р у ч а є: у Львові, Ринок 36 і в 19 складах на ;
провінції товари споживчі — кольоніяльні, напитки ово
чеві, вина, коняки, добірні горівки, світло, кадило 1 пр.
[і 1
Найліпше жерело для купців і кооператив.
Ко л ьоніял ьна спілка 1
акційна —4
ГУРТІВНЯ І
ЛЬВІВ, вул. Клем. Танської ч. 5.
Телефон 714. адрес тел.: ГУРТ-
Я
вира і палена кава.	і
Чай: цвіт цейльону.	И
Какао.	/
Коріння.	М
Цикорія Глєба
найліпша в смаку, найвидатніііша П
в ужиттю	\
Маггі — кістки і приправи. м
Мило, крохмаль, Чеколяда.
Цінники на жадання \\
••••••••••••••••••••••••••••••••••••••а»
• •
2 ПАРОВА ФАБРИКА ЦУКОРКІВ І ПОМАДОК І
: „Фортуна Нова“:
2 вл. К. АВДИКОВИЧЕВА (давніше „ФОРТУНА") 2
!	яка міститься тепер у власнім будинку	?
2 при вул. Кордецького ч. 23
*	(бічна вул. Корол. Ядвиги).	Телефон ч. 26-14 2
•	ПОРУЧАЄ СВОЇ УДОСКОНАЛЕНІ ВИРОБИ. •
•	Жадайте всюди наших цукерків і помадок!!! ;
У Львові можна їх також набувати
•	в нашім склепі при вул. Руській ч. 1.	•
•	•
•••••••••••••••••••••••••••••••••••••••Є
І ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ І
ВІСТНИК
місячник літератури, науки й суспільного життя •
І виходить книжками в обємі 6 аркушів друку і містить *
оригінальну й перекладну белетристику — повісті, опо- І
відання, драми, поезії, статті з української історії, літе- І
ратури, національної економГІ, мистецтва, науки й су- І
спільно-політичного життя, критику й бібліографію. в
Редакція й адміністрація у Львові міститься *
І*	при вул. Чернецького ч. 24.	'
Всякі письма, рукописи, книжки й передплату	г
висилати тудиж на адресу Вол. Гнатюка. Ч
Ціна книжка 2 золоті.	{
Конто в Земельнім Банку Гіпотечнім у Львові	ч
. в П. К. О. И* 152.558.	І
Най.тучший кіно-театр
ф	у Львові
: ДІІІ-1ЕГ
• вул. Скарбківська 1.
5 будинок гр. Скарбка
• висвітлює що-дня най-
Ф красші фільми загра-
• ничної і краєвої про-
ф	дукції
*	* Музична концсртова
ф	ілюстрація.
Першорядний	,
КІНО - ТЕАТР	*
„КІНО МШЙИЬКЙ":
площа Смольки 4.	'
ВИСВІТЛЮЄ ЩО ДНЯ ф
найкрасші фільми за- •
граничної і краєвої ф
продукції	•
Музична концертова •
ілюстрація.	*
ПЕРШОРЯДНИЙ КІНОТЕАТР
„КІНО КОПЕРННК"
Львів, вул. Копер-
ника ч. 9.
висвітлює що дня
найкращі фільми за-
граничної і краєвої
продукції.
Музична концерто-
ва ілюстрація
хто хоче гарно і де- а
шево вбратися	а
нехай спішить з замовлен- 
нямн до української	З
КРЯВЕЦЬКОЇ РОБІТНІ ф
|В«НА МДРІЯІПА
Львів вул. Петра З
І. пов. Персстанок трам-
ваю 6, 7, 8, ЕО.
Виконує всякі роботи, вхо-
дячі в кравецький обсяг
мужеського і священичого
діла скоро, солідно та по
уміркованих цінах. .
••••••••••••••••••••••••••••«••••••аА
ФАБРИКА ХЕМІЧ. ВИРОК. • УДІЛОВА	•
0. /Іевицька •	КД5ЯРНЯ	•
І Ска	• Львів, вул. Пекарська, •
! ріг вул. Панської.
„ЕЛЕҐННТ"
найкраща паста до о-
•	ІІорчае бар заосмо- •
•	третій в знамениту *
* кухню, добірні напої •
буви (у всіх красках) • і чорну каву в машинці. *
Француська маса до • Білярд, багато газет •
підлоги. • і ілюстрацій. •
Вазеліне до шкір. * Льокаль відчинений •
Львів Кордецького ч. 51* * до 3. год. в ночі. •
•	а
•••••••••••••••••••••••••••••••••••в “
СТАРА ВІДОМА ФІРМА!
шевська робітня
Михайла Стецькова
ЛЬВІВ, вул. Львівська 8
виконує ріжні замовлення
з доброго та солідного
матеріалу.
Робота вище всякої похва-
ли, а ціни умірковані.
Центральна
каварня
Львів, вул. Галицька ч 7.
Щодня сальоновий концерт
від 8 до 1. год. ночи зі
знаним капельмайстром
]огб Магу циганом.
Поручаємо одиноку у Львові
УКРАЇНСЬКУ
ЛІТОГРАФІЮ
А. АНДРЕЙЧИНА
при вулиці Михайла, ч. 4.
•••••••••••••••••••••••а»*
Українські друки й печатки
виробляє чисто, гарно
й дешево
Друкарня і фабрика
печаток
І. ФРІДМАНА
Львів
вул. Сикстуська 4
їел. ч. 17 -90.
ДАМСЬКА РОБІТНЯ
Антін Гнатів
ЛЬЗІВ, вул. Ксрановсько-
го ч. 8.
РОБІТНЯ ОБУВИ
Семена Ганчара
ЛЬвІВ, вул. Собкького 15.
виконує замовлення
солідно й дешево
УКРАЇНСЬКА
кравецька

Михайло Олексин
у Львові, Валова 19.
ОДИНОКЕ УКРАЇНСЬКЕ
концес. електрично-
механічне і інсталя-
ційне заведення.
ПАСІЧНИЦЬКА
СПІЛКА з о. п.
у ЛЬВОВІ.
ЛЬВІВ. ПІДВАЛЛЯ 9.
Поручає штучну вошину
першої якості з правдиво-
го бджільного воску. Прий-
має віск до перероблення
на штучну вошину. Купує
віск і мід. Провадить про-
даж ріжнородного пасіч-
ницького знаряддя. Цінни-
ки на жадання.
МАГАЗИН МОД □
М. Врода |
ЛЬВІВ, }<орущизна 8. П
партер ,	0
поручае послідні но- й
востн в дамських ка- Д
пелюхах і в моделях V
заграничннхпоумірко- ні
ваних цінах. г
На 6 /місячні сплати.

Сукна
убрання
взуття
полотна
„РЕГУЛЯТОР"
Львів, Ринок 43.
Телефон ч. 15—70
=©
КНИГАРНЯ
УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ПЕДАГОГІЧНОГО
Львів вул. Руська ч. 3.
Поручає: всі шкільні підручники, зошити,
ноти; найбільший вибір молитвенників, бе-
летристичних і театральних творів, най-
багатший вибір діточої бібліотеки.
Всякі замовлення з краю і заграниці виконує
відворотно і совістно.
ГОСПОДАРСЬКО-КООПЕРАТИВНИЙ ЧАСОПИС
тижневик, орган Краєвого Союзу Ревізійного.
Популярно пропагує кооперативні ідеї, пише про наші го-
сподарські недостачі і потреби, вказує на господарську пра-
цю у инших народів. — Крім статей на чисто господарські
теми, містить, в окремому відділі, статі про хліборобство, —
кожлого тижня інформує, що і як робити в полі, в огороді,
і саді. — Багато ріжнородннх іпформацій!
Адреса: Львів, вул. Домініканська ч. 11.
(в Краєвому Союзі Ревізійному).
ф •••»••« •«•••••• 99— 9999 99999999 ф
: ,.УЧИТЕЛЬСЬКА КРАЕЛА СПІДКА" :
([»} Учительських Спілок) І
: у Львові Осолінських 10.:
: :
І поручас шкільні книжки і
• та всі прибори шкільні. І
ф —99 99 99 99999999 99999999 99 99 99 99 ф
ф	— • ••••
ПЕРШОРЯДНА
: Українська Цукорня
Д. СТЕЦЬКОВА
: ЛЬВІВ, вул. МИКОЛАЯ ч. 7.
• Щоденно смачні свіжі тіста
І , , й ласощі.
Л 99999999 • ••• •••••*•• •••••«•
Артистично-Слюсарська й будівельна робітня
ІВАНА ГЛИНЧАКА
Львів вул. Короля Ліщннського 12. Тел. 15—40.
викопує ріжні роботи, які входять в обсяг артистичного
слюсарства і конструкцій, виконує також окуття д з в о-
н і в. Скоро і дешево.
ф •••••••••••••••••••••••••••••• •••••••
•: „НОВА ХАТА" :
5 журнал присвячений молам І справам домашнього госпо- £
•	перства виходить раз у місяць.	•
•	Цілорічна передплата 13 зл. — Для закордону З дол.	*
•	Ціна одного примірника 1’20 зол.	•
•	Адреса РЕДАКЦІЇ 1 АДМІНІСТРАЦІЇ. Львів. Руська 181 1.	•
Тел. ч. 30 — 13, конто почтавої каси ощлджости 405361.	-
ф••••••••••••••••••••••••••••••••••••ф
§
РЕСТАВРАЦІЯ |
І. МОСЛ у Львові |
пл. Галицька 10. (Торгова Галя)
поручає Гостям обіди і вечері. ।
Страви все свіжі, смачні і недорогі В
Всі книжки, журнали, ноти, часописи
на українській і чужих мовах
дістанете лише
В
КНИГНРНІ ННУКОВОГО Т-ВН
ім. Шевченка
Львові, Ринок 10.
СЛУЖБА БОЖА
на мішаний хор
в легкому укладі Я. ЯРОСЛАВЕНКА
Партитура на 4 голоси 8 зол.
дістати можна у всіх книгарнях
Ппуііі снідань, вечер
IIII ПІП і обідів
знаний здавна
С. ЧАРНЕЦЬКИЙ
Львів, Підвале ч. 9.
і Дшиїт ЯКІВ Ш(
; Львів, Сикстуська 17, II. п.
•	Приймає від 9-1 і 3—6. По
•	ціснтів з провінції полаго-
• джуе в найкоротшім часі.
•	Урядникам і шкільній молоді
значний опуст.
•	Віл січня 1924. виходить у Львові
Лев ЛяймберГ і дтіРІ ШАЇНГ
Львів, ул. 3. Мая 17. • часопис історії і культури, лід ре-
кони ртрктпотрхнічнр тавр- • аа'ЦІ£ю Лр- І. Кравецького. Кожлаи
кони, електротехнічне заве . В11П5СК , Я0Л.1ПичвяН0 цінних зчі-
ЛЄННЯ переводить електричні • СТОМ І» вагою Ілюстрований.
інсталяції домів, уставляє мо- • Замоалити та побувати
тори, закладає телефони ; у Книгарні Наук. Т-й ім. Шевченка
і РАДІО	. льв в РИНОК а. 10.
суконь і костюмів дамських
СТЕФАНІІ МОНЦІБОВИЧЕВОІ
Львів, ул. Хмільовського ч. 15.
••................................••
ї Машини до виробу цементових дахівок •
: ріжних фасонів, форми до виробу це- •
2 ментових рур, каси огнетревалі, хрести, •
• громозводи, вікна залізні, сходи і вся- •
• кі роботи, входячі в круг слюсарства •
михяйдо і
еТЕФАНЩСЬКИЙ
Львів, вул. Варстатова, ч. 10.
• •
• (між вв. Рицерською і Кордецького) ;
2	коло Головного Двірця	;
Ч.................................••
'	ВІДОМА СТАРА ФІРМА
УКРНЇНСЬКН ШЕВСЬКЯ РОБІТНЯ
СГЕФННН КОЦЮМБНСН
поручається солідним» виробами обуви 3 провінції
вистачає старий черевик до міри
ЛЬВІВ ШЕПТИЦЬКИХ ч. II.
• ' -	_ —
СКЛАД І РОБІТНЯ ЗНАРЯДІВ ЦЕРКОВНИХ
Володимира Устенського
ЛЬВІВ, вул. РУСЬКА ч. 5.
Поручас свій багато заосмотрений склад дзвонів перед-
воєнної якости, фелонів, фан, чаш, Монстранцій,
Павуків, лямп перед найсв. Дари, ліхтарів, і т. д. по
і найдешевших цінах за готівку і на сплату.
® іітшнт шшПїїШ шіґ
КРАЄВИЙ СОЮЗ КРЕДИТОВИЙ
З відповідальністю уділами
у Львові, Ринок ч. 10.
[ч. телефону 435 Конто Почтової Щаднниі ч. 145.467].
є Центральною Касою українських Кооператив.
Запасні фонди має ульоковані у власній ІІ-поверховій
камяниці у Львові при ул 5 го Мая ч 15, двох будівель-
них площах у Львові і маєтності. Черниця коло Бродів.
Приймає щадничі вкладки і більші капітали до обороту
з забезпеченням перед деаадюаціею та опропентовус їх
після умови, залежно від висоти капіталу і на який час.
Кооперативи повинні вкладати всі свої зайві капітали
в тійже Центральній Касі та за її посередництвом по-
ла годжу вати всякі свої фінансові справи.
Твори Івана Франка: 1) „Панські жарти", 2| „Із днів
журби", 3] „8етрег ііго“, 4] „Зівяле листе", 5] „Бори-
І слав сміється", 6] „Великий шум", 7] „Як Юра Шикманюк
брив Черемош" - до набуття в книгарні ім. Шевченка.
; ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ •
! одинокий радикальний•
• часопис Західних УкраЧ
їнських Земель
і „Громадський Голоґ* :
і в якому дописують ви-:
 значні публіцистичні •
• сили Соборної України.!
•	і
Адреса:
'Львів, Ринок ч. 10 II.•
♦ ' ♦
Г	5
і Солінні), точко й дешево і
| піс ля найноьійших фасонів Ь
>	виконує
і Кравецька робітня 
в домі укр. інвалідів
’ Львів, вул. св. Софії 25. і
| під проводом ]
• Усусуса Андрія Дуфанця ►
] всілякі роботи входячі НОб |
І сиг мужеського кравецтва. Г
[Для Всечесних Отців папі-т
> стики, реверенди і пр., пр’(
>	.___________— -- -- -К
*
ЖІНОЧА СПІЛКА ТРУ П“ кооперативе
ПРОМИСЛОВА ,,11 V 11 з обмеженою
7 7	“ 1 порукою
Львів, Ринок 39 (власний дім)
поручас спої робітні суконь і мужеського, жіночого та
діючого білля, де виконуються фаховими силами, зі сма-
ком і по дешевих цінах так скромні як і найвибагливійші
убори та їх пєрсрібки,
ТРИМІСЯЧНІ КУРСИ КРОЮ біл-я й суконь п пополуд. годинах
уладнуй* ься що року під весну й під осінь.
Д.іхі.іпс поручаемо гуртом і ллдрібмо: полотна, шнфоии, зефіри, всипи
кльотн, гафти, всякого рола нитки до шиття й виїпнвання, як ОМС у всіх
крпекпх, канву та ин. Великий вибір вишинок, аиготов.тювання народ-
ні* строїв, ЇХ мастей, вишиваних домпніних прикрас, улад*ель та им.
Години при нить від 8—1 в пол. і 3—6 поп.
Рік заложення: 1900 Уділ: 10 зол., ниисове 2 зол.
ф••••••••••••••••••••••••••••••••••••
• НОВИЙ ІЛЮСТРОВАНИЙ ЖУРНАЛ •
| „СВІТ" І
£ виходить у Львові з початком квітня 1925.	2
2 Журнал видається на зразок заграничних 2
того рода видань, як у нас досі нема.
2 Піврічна передплата виносить 9 зол., чверть- •
• річна 4’50 зол. Для Америки і заграниці •
2	2 доляри на піврік	2
2 Оказові числа висипається на жадання. 2
•	АДРЕСА:	•
•	»Світ“, Львів, вул. Руська ч. 3.	•
•	ЬиІ»' і Сетпосгк), Русі.ка З)	•

друкарня :;
ВИДАВНИЧОЇ ЛІ/ІПи
СПІЛКИ -1.111ПГ
У ЛЬВОВІ, РИНОК 10, І. поверх X
+ Виконує всі друкарські роботи, як: книжки, брошури, ча-
ж сописи, афіші, летючки, табелі, запрошення і т. ин. по дуже
* уміркованих цінах. Робота виконується скоро й солідно,
ж Маємо ротаційну машину (яка друкує 15.000 примірників
♦ на годину), 4 поспішні машини та дві підручні. Персонал
X	друкарні числить 60 осіб.
+ Для Читалень „Просвіти" і місцевих Кооператив виконує
X касові книги, книги членів, .запрошення на забави і т. и.
Ж після найновійшнх взірців. Для Лікарів, Адвокатів, Інжінє-
+ рів і т. и. виконується листи, коверти, підручники і т. п.
Ж
+
ЖЖЖЖ+ЖЖ+ЖЖ+ЖЖЖЖЖ+ЖЖЖЖЖЖЖ+ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ
Южжжж жжжжжжжжжжшжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж:
™ Ж Ж Ж Ж Ж Жл» “ «К яК дЖ яж гК я». ТКля ля Ж Ж ля ЛІ Ж Ж Ж Ж 1Ц Ж Ж Ж ЖЖТ ,
Ж
ж
ж
ж
ж
ж
ж
Ж
*
Ж
ж
ж
ж
ж
ж
ДІМ ТОРГОВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВИЙ
„ДОСТАВА"
Кооперативе з обм. порукою, основана в ціли
згуртований виробу і торгу церковними річами
в українських руках.
Дирекція: Львів, вул. Домініканська 11.
Склади: Львів, вул, Руська ч. 20.,
Перемишль, Ринок 23.
Поручас свої багато заосмотрені склади
церковної утвари.
І
ж
ж
ж
ж
ж
*
*
ж
ж
ж
ж
ж
ж
ж
ж
ж
ж
всеї *
ж
ж
декжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж^
: адольф чопп ; в Запрясяжсиий річетнавич 1 оціни* < । тсль карного і кроєного суду ассс- ; сор Сулу ї поручас свою торгов.ію І	фарб 1 лякерів в ЛЬВІВ, вул, ЖОВКІВСЬКА ч. 2. Рік ММД ИМ 1845 т«л. 1851.	;	найліпші	5 ; ВОДИ МІНЕРАЛЬНІ : * столові м лічничі виробляє фабрико • :	„ЗДОРОВЛЄ"	: • також знамениті лімоняди І воду • 1	содову	• ; ЛЬВІВ вул, ЗДОРОВЛЯ я. 9	• тея. я. 14-72
: ІВАН КУЗЬМИЧ і  приймає до огневого позолочення <  та посріблення Чаші, МонстронцІЇ, < в Енангслія І всі роботи «ходячі < • в круг робіт річей церковних. Ви* ( В конус скоро і солідно. Масна скла* | • ді готові річи церковні ріжного ( рола	; • ЛЬВІВ вул. БЛЯХАРСЬКА 11. 1 • (дім Ставропігійського Інст.) < •	АРТИСТИЧНИЙ І Заклад ритівничий • фабрика канчукових печа- • ток, від.тиварни метальових • ]	таблиць ІСАК ҐОЛЬДҐАЄР : :	17 ЛЬВІВ. СИКСТУСЬКА 17	•
ф•••••«•• •••••••• •••••••• •••••••• «••••••• •••••••• •••••••• ••••••••	•••• ф
І >Просимо переконатисяК
КРАВЕЦЬКА РОБІТНЯ
: ТЕОДОРА- ГОЛІЯНА. Львів, Куркова 25 II. |
{ б. доставця гр. кат. Духовного Семінаря у Львові, І
: виконує солідно, скоро і дешево всі роботи входячі в об- і
сяг кравецтва
• Цивільні роботи після найновійшир фасонів незвичайно >
дешево, солідно і скоро.
>Просимо переконатисяК ;
ф	ф
| СЛЮСАРСЬКА РОБІТНЯ ЛЬВІВ
І єемен козак •>» Блгх1*',ськА і
! Виконує всякі робота слюсарські, п то: пійла церковні, хрести, гро* •
Iа мозводн, залізні й ситкові огородження І т. и„ як також спеціальний •
відділ виробу всякого роді* ваг, а саме: десятинних, сотих, скалевих, 2
помостових і столових. Мас також ваги на складі ти приймає до на* •
прови і аеховання всякого роде ваги так в місті, як І на провінції. ।
•••••«•в ••••••« •••••••• •»••••*• •••••••••• •••••••••••••••• •••«•••• ••••*••« ф
Одинокий на українських землях
у Польщі щиро український щоденник
„ДІЛО"
що виходить вже 43 рік у Львові.
Редакція й Адміністрація у Львові, Ринок 10.
II. пов. (Дім „Просвіти") конто почтової щад-
ниці 143. 322.
Видає: Видавнича Спілка „ДІЛО*
Місячна передплата в краю -І 20 зол. за границею 1 дол.
або його рівновартість в питій валюті
В скрапі оголошень зпертатися до Аамікістраци-
••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••
• •
2 ОДИНОКА ЩИРА ХЛОПСЬКА ГАЗЕТА Є 2
: „СВОБОДН" І
• Політичний, просвітний та господарський ча- *
• сопис. Виходить що тижня на неділю •
• „СВОБОДА" уділяє правних порад своїм пе- }
• редплатникам в усіх справах листами тим, що •
• надішлють почтову марку на відповідь, всім •
•	прочим в ґазеті.	}
• Адреса Редакції й Адміністрації „Свободи": •
•	Львів, Ринок 10. 11. пов.
ф .Слобода* коштує чвертьрічмо в крою 1’70 зол. зн границею піврічно ф
ф	1 долар або його рівновортість П ММШІІІ Вй'.ЮТІ.	ф
• •
••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••
Виходить Ґ| II П Двічі в місяць
у Львові < М < кожного
Руська 18 III СІ її О 1 і 15.
журнал сатири та гумору.
»ЗИЗ« одинокий український журнал
політичної сатири та гумору. Багатий
змістом та роскішно ілюстрований, на
зразок найкращих заграничн. журналів.
В журналі працюють відомі письменники
та найкращі наші гумористи.
В ілюстраційній частині приймають участь
найвизначнійші графіки.
Конто у почтовій касі ощадности
Краків ч. 404.910.
Передплата виносить: річно 14 зол.,
піврічно 7 зол., чвертьрічно 3'50 зол. По-
одиноке число 50 с. Для заграниці 3 дол.
річно.
Просимо жадати
оказових чисел!
••••••••
ОКРУЖНА АПТИКА
Михайла Терлецького
давнійшв ц. к. циркулярна аптика Д-р А. [клепінського
Львів-Ринок
(ріг ул. Ґродзіцьких і Домініканської)
Доповнена новим властителем у найновійші
ліки І специфіки так краєві як 1 заграничні,
поручається П. Т. Публиці.
••••••••
: ЦЕНТРОСОЮЗ
{'	Союз кооперативних союзів
•	Львів, вул. Зіморовича ч. 24.
•	Відділи і Союзи кооперативів майже по всіх
•	містах і місточках Галичини.
•	ДОСТАВЛЯЄ всі рільничі і споживчі товари.
2 СКУПОВУЄ рільничі продукти через коопе-
• ративи і безпосередно від рільників в біль-
•	ших скількостях.
•	Купуйте і продавайте лише через кооперативи!
>••••••••••••••••••••••••••
І „ПАПА
низ
Ц фабрика дахової па-
пи і асфальту як та-
" кож склад будівля-
них артикулів
тел. 24—25. Ска з огр. пор. Львів, пул. пднєнськд 33.
фабрикує: найлучшої якості! дахову папу
і ізоляційну на фундаменти, асфальт і т. д.
Виконує: криття дахів папою і дерев-
ним цементом, всілякі асфальтові роботи.
Достарчає: тер, карболінеум, ґондрон і
всілякі артикули смолівцеві будівляні.
••••••«•••••••в
НАЙКРАЩУ МУЗИКУ	І
 а при тім найліпшу потраву і заграннчного вина можна |
X	дістати тано лише в канярні І ресторані
„РЕПУБЛИКА"
давня „нар. гостинниця-
Львів, вул. Костюшки ч. 1.
: Механічна Ткальня ТТ/^Т-Г И сказогр. і
• Львів,вул Ткацька 6. >>•*-• V»/! 1; порукою ♦
| виробляє: полотна льняні, конопляні, бавовняні, ручники, ;
• обруси і цайґн, як також перемінює такі на сирівці льня- |
ні і конопляні.
І Купує сирівці льняні і конопляні по найвисшим цінам. •
Експорт льну, конопель і клочча.
•	Тел. Ч. 12- 39.	•
•••••••••••••••••••••••••••••є
; ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ ;
• •
• одинокий, популярний, ілюстрований, •
• політично-господарський часопис •
І „НОВИЙ ЧАС” І
• •
• що виходить два рази в тиждень. •
•	•
•	кожного місяця ;
•	Ілюстрований Літерат. Додаток •
• •
• •
* Місячна передплата 2 зол.
•	•
•	•
•	Адреса: „Новий Час“ •
•	Львів, Руська 18.	•
•	•
•	•
•	•
•••••••••••••••••••••••••••••Є
Ванни тривалі цинкові
[зл. 26,
де инде вони коштують
[зл. 40
поручас спеціальна
майстерня ванн
В. ЗАЯЦЬ.
ЛЬВІВ. ОСОЛІНСЬКИХ 14,
АРХІТЕКТ
Віктор Трач
Львів, вул. Театинська ч. 3.
Виготовлює пляни і
кошториси церков, при-
ходств, читалень, на-
родних домів і всяких
мешкальних і госпо-
дарських будинків.
Бере в підприємство
всякого рода будови.
Обіймає технічний на-
гляд при будовах



Шовки на сукні і під- •
шивки, сукна загра- •
ничні і краєві.
Всілякі кравецькі до- ;
датки — заграничні ї
дамські капелюхи — •
всілякі додатки до мод- 2
нярства
поручас:
Магазин новостей :
для пань
ГЕРЬЕРІШТАЙНМЕЦ |
Львів, вул. Коперника 5. •
тел. 859.
Елегантне взуття
І. Яреми
Львів, Фредри 9.
Першорядна Україн-
ська майстерня і ма-
газин обуви
В. Хмелика
ЛЬВІВ, «ул. АКАДЕМІЧНА ч. 23.
Ціни умірковапі.
Товар солідний.
КООПЕРАТИВА
лиши іеііг
КООПЕРАТИВА ] ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УДІЛАМИ
ЛЬВІВ, ВУЛ. РУСЬКА ч. 18, І. п.
Кооперативу засновано в червні
1923. р. для збудування українського
театру у Львові і всесторонньої праці
над відродженням українського теа-
трального мистецтва. •• Кооперативе
веде випозичальню Гардероби для
аматорських гуртків, з якої кори*
стають за невеликою оплатою та по-
рукою Читалень .Просвіти” або дру-
гих товариств — аматорські гуртки,
які стали вже членами кооперативи. ••
Кооперативе видає спеціально для
аматорських гуртків підібрані драма*
тичні твори, а також ноти та пар-
титури до популярних побутово-істо-
ричних штук. •• В кооперативі можна
купити перуки, шмінки та всі дра-
матичні твори. •• Кооперативе уді-
ляє порад і вказівок у театраль-
них спревех.
На уділи належить посилати до канцелярії коопе-
ративи у Львові, ВУЛ. РУСЬКА ч. 18, І. п.
найменше 10 золотих, а на впис 1 зол.,
а з закордону найменше 2'20 амер. дол.
Щоби охоронити селян про-
дуцентів перед визиском
„КРАЄВИИ СОЮЗ ДЛЯ ХО-
ВУ 1 ЗБУТУ ХУДОБИ*
кооперативе з обмеженою
порукою
у Лі.попі вул. Осолінськмх 15.11 пв.
перебирає вагоново коо-
перативним порядком від
кооператив і поодиноких її
членів безроги й рогату ху-
добу в комісову продажу на
краєвих і заграничних рин-
ках, де запевнив собі збут
по найвищим цінам.
При перебраню дає знач-
ні задатки.
Оголошуйте лплунжи під «пресою
Кроєного сОютп для хопу і тбуту ХУ'
доби V Львові, пул. Оссоліпсьхих
я. 15 II.
Адреса для телеграм: соютбут Львів
Ч. телефону у Львові: 26 — 50
ШАПКИ
військові, урядим-
чі, студентські і ци-
вільні
виконує старанно
знана
МАЙСТЕРНЯ
Яна Вітмана
у Львові вул. Трибу-
нальська ч. 1.
Знана Українська
кравецька дамська
робітня
Івана
Жуковського
Львів, вул. Панська ч. 14.
Викопує всякі робо-
ти, які входять в об-
сяг дамського кра- і
вецтва.
ДРУКАРНЯ
„Ш“ І
Львів, Панська 21.
? 'Зианяй зі своєї солідности багато 3«-
* осмотрепмй дім иовостей ДЛЯ ПИЛІ.
„МОДА"
•	ЛЬВІВ вул. ЯГАЙЛОНСЬКА 12.
•	поручас в великому виборі: костю-
♦ ми, платі, сукні»щ.іяфроки. блюзки.
•	Мнеться також великий вибір пєршо-
• рядного жіночого білля.
УКРАЇНСЬКА
? столярська робітия
Володимира Гая
| виконує всякі роботи, що
І входять в обсяг столярства,
по уміркованих цінах
• ЛЬВІВ, пул. ПАНСЬКА, ч, 27,
\ ДОЬІЯШД БОДЕКА ВДОВЗ (
•	Слонечна 34, Львів. ’
•	Найбільший вибір о- і
| куті, мебльовик і сто- І
| лярського знаряддя. ’
•	МАКС ҐЛЯЗЕРМАН І
І Витівниче заведене, ;
і фабрика кавчукових ’•
; стампілій і відлива- *
і них таблиць.
; Львів, вул. Сикстуська 19. і
; Філія, вул. Сикстуська 1 •
УКРАЇНСЬКА першорядна робітия костю- мів, англійських плащів і су- конь Викінчення солідне, точ- не і по уміркованих цінах. Абсольвент Віденської шко- ли крою М. Метяй-Мітясвський Львів вул. св. Йосифа 6, 1 поп	Микола Оґроднік ЛЬВІВ, вух. ЖОВКІВСЬКА ч. » Виконує солідно, скоро і гарно всі роботи дамські після найновійших моделів.
Жіночі капелюхи заграничні, прикраси до суконь, також додатки, білля жіноче, рів- нож всілякі роботи входячі в обсяг моднярства, фарбо- ваний пер, расрів — поручас магазин мод „ТНЕ Н05Е“ Львів, Коперніка 7.	На рати!	На ратні Кравецьке заведення Б. Донн. Львів, Лнчаківська 19. Поручає II. Т. Кліснтелі своє відновлене заведення зао смотрене в наймоднійші су- 1 кна і вбрання На рати!	На рати!
„РОМ СНОРГОА"
/Ієон Гешедєс
/Іьвів, вул. Сикстуська 11
тел. 28 - 03
Виключна репрезентація
фарбик:
АШБВТ ГОКТЕК,
ЕбЬаі- 8а. ВбзепбогГег, ЕНгЬаг, КосЬ КогвеІІ,
ГКАИ2 АУІКТІІ, НатЬигдег, Кбзіег.
Ген- репрезентація на Польщу: ф—и Е. Оеяег,
АЛ’іесІев, і иніпі. — Продажа на догідні рати.
Реставрація — ярська кухня „ГИГІбНЯ" ЛЬВІВ, вул. 3 Мая 10, тел. 20 94. Поручає: Снідання,Обід ,Ме- пи“ а Г40 зд. Вечері.Спеціаль- ність: великий вибір ярських потрап на свіжім маслі. Приймається абонементи.	Першорядний готель .ПІД ТРЬОМА МУРИНАМИ-. ЛЬВІВ. КРАКІВСЬКА 9. поручає 40 ПОКОЇВ 3 ПОВНИМ комфортом ДО ДИСПОЗИЦІЇ гостей. Ціни приступні. Гостей прий- мається на стало, тел. 34—69. УПРАВА
Скульптор АНДРІЙ КОВЕРКО Львів вул. Потоцького 71. виконує всі роботи, які входять в обсяг артне. різби	УКРАЇНСЬКІ Шевська робітня Миколи Хлібкевича Львів, вул. Руська 20.
•	БЮРО ҐЕОДЕЗІЙНЕ І КАРТОГРАФІЧНЕ •
Інж. МИХАЙЛА ФЕДЕЦЬКОГО
•	иж. геодезії І ебс. неук мнтематично-фільзоф. пвториюааяого ґеоме- •
• тра та судово запрнсяжевого технічного знання у ЛЬВОВІ, вул. Св. •
•	Тересв ч. 2 Б., І. п. (біля Св. Юра),	•
•	ннготовяюе мопи, піяни І кошториси, тріангуляцію і нівеляцію міст, •
• плями ситуаційні І ніееляиійяі промислових заведень, парцеляцію і ко- •
X касацію, поміри І поділи Грунтів І лісів, пропірення границь грунтів та •
*	всякого рода ПЛЯВИ ЖОПОЛСКЬ і піль нафтових
•••••••••••••••••••••••••••••••••••••••
: петро хоркавий	:
;	виконує всякі роботи	5
:	столярські
:	ЛЬВІВ ЖОВКІВСЬКА 28.	*
)•••••••••••••••••••••••••••••••••••••
Пруський вуголь
•3=2. і дрова
найлучшої якости та у кождій скілько-
сти так у Львові як також на провінцію
доставляє
ІВНН кнлитяк
ЛЬВІВ, Потоцького 47.
’Л Ч ГлЧФл ГлЧ «и •>
Пиво »АІе«
Портер живенький
Темне пиво маркове
Здруй живенький
«
Ґ енсральна
репрезентація
Бровару в Живці.
Здруй живенький,
С-ка з огр. порукою
Бюра: Львів Косцюшки 24
Тел. 13-29
Склади: вул. Підзамче 8
Тел. 29-30
Постово в бочках і фляшкох
й

Скірки і футряні конфекції
поручас найдешевше
ГОЛОВНИЙ СКЛАД ФУТЕР
Бачес і Ґрісс
Львів, вул. Леґіонів 19.
(ЮерепНапсе Вгізіоі)
(Виставляємо на торгах в „Палацу штуки.")
•••••• ••••••
|:	ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ	:|
: одинокий популярний, ілюстрований:
І      часопис    І
[НОВИЙ ЧАСІ
що виходить два рази
на тиждень.
| Місячна передплата 2 зол. |
:	Адреса:	:
(новий ЧАСІ
• •
|: Львів, Руська, 18. ;|
••••••	••••••
Ціна
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
і	
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
і