/
Text
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:01 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:02 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Передрук з календаря „Просьвіти“.
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:03 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
4
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:04 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
в час повени виливала і робила великі шкод»;
в ріках було багато ріжнородної риби. Вода
і ліс забезпечували чоловікови легкий прожи-
ток. Гора, на котрій тав стояти город (нині"
вона зветь ся Високим Замком), була з усїх
сторін стрімка, так що вороговн тяжко було
вдерти ся на неї, а зате легко було з неї бо-
ронити ся; вид був далекий на всї сторони,
так що в час можна було доглянути неприя-
теля і приготовити ся на його прихід. По дав-
ньому звичаю гору обезпечено на верху ріж-
ними укріпленими: ввкопано довкола глубокий
рів, насипано з землі високі вали, а при них
поставлено огорожу з грубих пнів дерева. В се-
редині між укріпленими стояв княжий двір,
при нїм двірська церковця, далі инші будинки;
тут побудували ся також княжі урядник»
і богатші бояри. Все було деревляне, бо з ка-
міня і цегли тодї будовано небагато.
Як рознесла ся чутка, що заложено но-
вий город, під Львів почали стягати ся люди
з блнзших і дальших околиць; під охороною
замку було безпечнїйше мешкати, як де-инде,
а при тім тут скорше можна було знайти до-
бру роботу. Приходили передовсім будівничі,
теслі, столярі і инші ремісники, що надїяли ся
знайти занятв при нових будовах; осідали се-
ляни хлібороби, бо в городі можна було ліпше
продати збіже і городину; були пекарі і різ-
ники, що достарчали хлїба і мяса для міщан;
шевці і кравцї робили обув і одіж; ковалі
і мечники виробляли всяке оруже. Разом з кня-
зем приїхала в город княжа дружина, а з нею
багато служби; одні пильнували коний, инші
худоби, порядкували в замку, сповняли ріжну
прислугу; приїзджало багато молодїжи, що
мала охоту вступити в княже військо. Далі
почали показувати ся в городі й чужі иупцї,
бо під Львовом переходила давня торговельна
дорога, що йшла від Київа через Володимир
□•діґігей Ьу
Соо§1е
ОгідіпдІ Ггот
ІІМ7ЕК5ГГУ ОР ІШАЮІ5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІбИ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:05 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
5
до Кракова, Праги і в Німеччину; були між ними
Німці, Вірмени, Татари, Жиди і всі привозили
ріжнородні товари до нового міста. Всі ті при-
ходні не могли помістити ся в городі на горі;
осідали ннзше під замком, на рівнині, що йде
від горн до Полтви, — там, де нині в улицї
Жовківська і Замарстинівська; ся частина мі-
ста називав ся також Підзамче, тому, що ле-
жала під замком. Головний торг був тоді на
площі, що до нині мав імя Старий Ринок. В тих
місцях довкола города побудували ся численні
церкви; декотрі з них істнують дотепер, як
церква сьв. Миколи, сьв. Пятниць, монастир
сьв. Онуфрія (але самі будинки походять з пі-
знїйших часів); по церкві сьв. Теодора лишила
ся тільки як памятка площа сьв. Теодора; по
ннших, як церкві Спаса, Покрови, Воскресеня
й слід пропав. Була тут також вірменська
церква і латинський костел, бо наш нарід
шанував кожду віру і не боронив нікому від-
правляти своїх богослужень. Тодїшний Львів
лучив ся з селом Знесїнем, так що тамошня
парохія зачисляла ся до львівських; натомість
церква сьв. Юра, стояла вже далеко за містом
серед лісів, при ній був монастир, укріплений
як малий замок. Тодїшний Львів не належав
до великих міст; числив що найбільше кілька
тисяч мешканців. Але вид його був дуже гар-
ний : високо на горі стояв поважний замок,
укріплений валами; під горою кругом стояли
міські церкви, а довкола них міщанські двори
і доми з садами і огородами; над рікою роз-
тягали ся сїножати і поля, а далі Йшли старі,
густі лїси.
□•діїігей Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІІМ7ЕВ5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІОИ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:05 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
(Напади Татар на Львів. Розвій міста за князів Данила,
Льва І, Юрія 1, Льва II. — Князь Юрій II. Болєслав і його
смерть. Напад польського короля Казимпра на Львів. Боярин
Дедько і кн. Любарт. Львів в польських руках).
Молодому городови не щастило ся від пер-
ших років по заложеню; біда йшла від Татар.
Татарський хан звідав ся про се, що король
Данило ставить в своїй землі сильні замки; за-
раз приказав їх зруйнувати, інакше загроаив
війною. І так 1259 р. мусїв князь Лев розки-
нути львівські укріплена.
Як минула ся трівога, Львів відбудував
ся знова. Серед такої небезпеки від Татар пе-
рейшла решта жвтя короля Данила; він вмер
1264 р., лишаючи Галичину князеви Льву. Але
Татари й далі не лишили города. Зимою 1286 р.
хан Телебуга стояв дві неділі під Львовом; на
місто не нападали, але й нікому не давали*
вийти з города за хлібом; хто вийшов, того
убивали або брали в неволю, инших пускали,
обдерши до гола і ті гинули від морозу, бо
зима була дуже люта. Так знищили цілу око-
лицю; тоді погибло майже 13000 людий. Такі
татарські напади були й пізнійше, через ціле
пановани Льва. Князь Лев умер 1301 р.; се був
володар мудрий, хоробрий і кріпкий до війни;
немалу відвагу показав в численних війнах.
Гарнійше жило ся Галичині за його сина
князя Юрія Львовича; він підніс свою бать-
ківщину до давньої слави і звав ся королем
як його дїд Данило. За його управи тішила ся
українська земля спокоєм і славила богатством,
як вже ніколи потім; тоді і Львів підніс ся
з упадку, до якого привели його Татари. Але
Юрій княжив недовго, помер по сімох роках,
1308 р.; його син, Лев II., також пішов за
батьком 1323 р. На нім скінчив ся славний рід
Данила.
ОгідіпаІ Ггот
Оідіііхегі Ьу
ІІМ7ЕН5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІ6М
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:05 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
□ідіїігей Ьу
7
Галицькі бояри вибрали тепер володарем
Галичини мазовецького князя Болеслава; він
був сином руської квягинї Марії, сестри по-
тертого князя Льва, але батька мав Поляка,
виховував ся в католицькій вірі між Поляками
й сам почував себе Поляком. Вступаючи на га-
лицьке князівство він прийняв імя Юрія і пе-
рейшов на руську віру; але зробив се нещиро,
бо не думав іти слїдом давних руських князів,
що щиро дбали о добро народа, — противно,
його панованв принесло Русинам багато шкоди.
Юрий-Болеслав почав стягати на Русь латин-
ських ксьондзів, а ті будували тут костели,
перетягали людий на католицтво і робили між
народом роздори. До міст спроваджував чужих
купців і давав їм окремі права, що приносили
чужинцям великі корнети; до Львова прийшло
тодї дуже багато Німців. З Русинами поводив
ся князь несправедливо, нехтував давні права
і звичаї, накладав великі податки, карав людий
вязнвЦею. Довго терпів се руський нарід, але
як насильства перейшли вже міру, бояри зро-
били заговір і 1340 р. отроїлн князя. Рівноча-
сно по містах були великі заворушена: міщани
убивали ненависних чужинців, приклонників
Юрія-Болвслава і грабували їх майно; у Львові
поробив тодї нарід великі шкоди купцям-като-
ликам, так що вони зі страху покидали свої
доми і замкнули ся на горі в замку.
Смерть князя привела на руську землю
велику війну. Польський король Казимир най-
шов на Галичину з своїм військом; він вже
давно мав охоту запанувати над сею богатою
країною.
Львів здобув без великої трудности, бо за-
мок передали йому католики, що там схоро-
нили ся перед Русинами; Казимир вивів їх
з міста разом з їх родинами і повів з собою
в Польщу, а замок пустив з огнем. У Львові
зібрав велику добичу в золоті, сріблі і дорогих
Соо§1е
ОгідіпаІ іїот
ІІМУЕКБГГУ ОР ІШАІОІ5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІбМ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:06 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
О
ю
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:13 СМТ / Н1±р://ГісіІ. ГіапсІІе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
9
камінях; між нашим захопив скарб руських
князів: тут були дві дорогоцінні корони, кня-
жий золотий плащ, крісло прибране золотом
і Дорогим каміньм, кілька великих золотих
хрестів, а з них оден з куснем хрестного де-
рева і внші дорогоцінносте; все те вивіз з со-
бою Казимир Д ' Кракова.
Але над Галичиною не вдало ся запану-
вати польському королеви; Русини не на те
убивали одного чужинця, щоб брати собі за
пана другого. Якийсь час рядили Галичиною
самі бояри. На чолі їх стояв боярин Дедько,
що визначив ся вже за останніх князів; він
обезпечив галицьку землю перед Казимиром
і почав заводити лад в Галичині Передовсім
звернув увагу на Львів, що найбільше утерпів
у війні. Заграничнох купців, що налякали ся
заворушень і обминали Львів, успокоїв листами.
„Хто хоче їхати в руську землю", писав, „може
як за давких князів безпечно приходити до
Львова, нікого не боячи ся; коли-ж би хто хо-
тів прибути на житє, дістане горожанство для
себе і своїх дїтвй, на рік свободу від повин-
нестий, як і давній ні е бувало, і всі инші права...
А шкоди пороблені Львовянами по смерти русь-
кого князя, обовязуемо ся заплатити..." Се
письмо Дедька мало велике значіне для Львова;
заграннчні купці непокоєні почали знов заїз-
джати до міста, торговля відновила ся і став
вростати добробут між міщанством. Щоби
ліпше забезпечити Галичину перед Польщею,
бояри віддали паковане в галицькій землі кня-
зеви Дмитру-Любартови; се був литовський
князь, але зжив ся з Русию і прихильно від-
носив ся до руських змагань. З того часу за-
ховала ся у Львові одна памятка: се дзвін
в церкві сьв. Юра. Він мав напись: „Вь літо
<і849 сольянь бьість колоколь сні святому Юрью
ари князя Димитриі нгутеном'ь Єй'ьфимьємь.
Оідіїііеіі Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІІМ7ЕК5ГГ¥ ОР ІШК0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІОМ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:14 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
ОідіСіхегі Ьу
10
<
А писал-ь Скора Якові". Рік 6849 від сотво-
рена сьвіта — ее 1341 р. по різдві Христа.
Але спокій не трівав довго. Почала ся
нова війна; під Львовом били ся кілька разів
литовсько-руські війська з польськими. Львів
брав малу участь в боротьбі; він чимраз більше
прихиляв ся на сторону Польщі, бо брали в нїм
перевагу міщани-чужннцї, що приходили з Поль-
щі і Німеччини. Дарма зазивав князь Любарт
Львовян, щоби перейшли на його бік; вони во-
ліли польського короля. Від 1349 р. Львів
і більша частина Галичини була вже постійно
в руках Польщі.
Ш.
(Вигляд Львова за польських часів. Старий город і нове
місто. Початки руської улицї. Микола Русин.)
Під польським панованвм настали у Львові
великі зміни. Львів за княжих часів лежав, як
знаємо, на нинішнім Підзамчу півкругом дов-
кола гори, на котрій стояв княжий двір. Тепер
король Казимир переніс Львів на инше місце,
на полудень від замкової горн, над Полтву,
тут, де нині лежить середміств. Тоді се місце
було пусте і незамешкане; треба було що йно
корчувати дерева, осушувати багна, ставити
доми. На середині визначено чотирокутну площу
на ринок; тут мав стояти громадський дім, ра-
туш, і при нїм мали відбувати ся торги; з ринку
розходили ся на всі сторони улиці і при ули-
цях ставили міщани свої домн. На чистім полі
було небезпечно мешкати в тих часах і треба
було добре укріпити новий Львів; обкопано
Його ровами, насипано вали і поставлено мури
з цегли; сліди тих укріплень лишили ся до
нині там, де йдуть Вали Губернаторські, Вали
гетманські і Підвале. Новий Львів був невели-
кий і до нього перенесла ся лиш частина мі-
щанства. Більшість лишила ся в давнвх домах.
Соо§1е
ОгідіпаІ Ггот
ІІМ7ЕК5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІбМ
11
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:14 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
на давнім місце, на Підзамчу; зруйнований за-
мок перебудовано на ново і в иїм мало сидіти
польське військо і урядувати королівський ста-
роста. Старе місто не змінило дуже свого ви-
гляду; таксамо як давнійше відбували ся тут
торги, таксамо приходили купці з ріжних сто-
рін; таксамо стояли старі церкви, більшість мі-
щан були Русини і город мав руський харак-
тер. Здавало ся, що хоч повстало нове містог
то старий город буде процвнтати як давнїйше.
Але стало ся інакше.
До нового Львова перенесли ся передовсім
міщани чужого походженя, Нїмці та Поляки;
для них і ставлено се місто: в боротьбі з Ру-
сню і Литвою сі чужі міщани були вірні Польщі
і тепер хотів король нагородити їх за прислуги
і забезпечити їм жити, щоби і далі були його
підпорою на руській землі. В давнім городі
було іх мало знати серед руського міщанства
тут в новім місті вони відразу стали більшістю,
для Русинів лишило ся побіч них дуже мало
місця. Для тих міщан католиків завів король
иншвй лад і инше право. Вони дістали повну
самоуправу: мали рядити ся своїм власним
законом, самі вибирали собі міську раду, самі
становили суд, порядкували всім майном мі-
ста, держала своє військо; ніякий урядник, на-
віть королівський староста не міг мішати ся
до іх діла. Се було для міщан велике добро:
коли в старім городі староста, нераз надуживав
своєї власги. накладав несправедливі податки,
рядив недбало, — тут міщани вели все так,
як убло їм корисно. Щоби забезпечити добро-
бут міста, дав король ще внші привілеї: в но-
віш місті мали відбувати ся великі ярмарки,
а кождий купець, що переїздив через Гали-
чину, мусів заїхати з товаром на кілька днів
до Львова; львівські міщани купували ті то-
вари і на торговлї приходили до великих ма-
єтків. При опіці польських королів новий Львів
□ідііігеа Ьу
Соо§1е
ОгідіпаІ іїот
ІІМУЕНБІТУ ОР ІШДЮІ5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІбй
12
і
зростав і богатів чим раз більше; пусті місця
забудовували ся, чимраз менше було деревляних
хат, а більше мурованих камевиць; міщани
вели жит« вигідне і достатнє. А тимчасом ста-
рий княжий Львів під замком лишив ся без
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:14 СМТ / (ііХр://ЬсіІ. ЬапсІІе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідіїіхей Ьу
Львівський міщанин з XVIII в.')
опіки, марнів і убожів з року на рік чимраз
більше...
В новім місті, як сказано, перше місце
занили католики, Німці і Поляки; вони забрали
*) Сей і слідуючі портрети львівських міщан і визнач-
них Русинів давного Львова находять ся в музею Ставропі-
гійського Інститути. Се знижки з домовин з під волоської
церкви.
Соодіе
ОгідіпаІ Тгош
ІІМІ7ЕК5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІОИ
13*
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:15 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
майже неї улнцї, а для ннших народів лишила
тільки по одній улицї: Вірмени мешкали на
Вірменській улнцї, Жиди дістали нинїшну ули-
цю Бляхарську, Татари осіли під мурами,
а Русини мусіли помістити ся на улнцї, що
від тих часів називав ся руська. Се одна
а найменших улиць і з початку осіло на ній
всього 13 родин, а й пізнїйше ніколи не було
між мурамч більше як 30—40 руських домів.
Тут поставили собі руські міщани церкву, на
місце нинїшної волоської церкви. Нові міські
порядки, що були призначені для чужинцїв-
католиків, відразу були неприхильні для русь-
кого міщанства. Русини були православної віри
і католики вважали їх чимсь гіршим від себе;
часто називали їх „невірними*, а руські церкви
звали „синаґоґамн" або „біжницями** — так як
жидівські сьвятинї. Русь довго не хотіла по-
годити ся з польським панованвм і в боротьбі все
виступала проти Поляків; міщани чужинці не
могли мати до руських міщан довіря і все ро-
били так, щоби не допустити Русинів до вели-
кого впливу в місті. Сам король Казимир ска-
зав виразно: „не хочу помагати нікому, тільки
своїм людям, бо вони помагали менї на Татар
і питих ворогів ; я здобув Русь своїми людьми
і торговля мав служити тільки моїм людям"...
За прикладом короля йшли і міщани та почали
робити Русинам обмежена не лиш в торговлї,
але й в ремеслах, в купованю домів, при уря-
дах, в вірі і церкві. З початку ті обмежена не -
були великі, бо наш нарід стояв ще сильно в Га-
личині, руське боярство було заможне, по уря-
дах було богато Русинів, духовенство мало
значний вплив, селянство було вольне, — то>
й з міщанством треба було числити ся. В тих
часах у Львові дозволяли ще деколи руським
міщанам купувати доми поза руською улицею,
не боронили займати ся торговлею, допускали
до урядів і судів. Оден з визначних міщан Ми-
Оідіїііей Ьу
Соо§1е
ОгідіпаІ Ггот
ІІИП/ЕКБІТУ ОР ІШАЮІ5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІбИ
14
кола Русин був членом міської ради і належав
до суду; він придбав собі в місті таке пова-
жане, що 1407 р. магістрат вислав його разом
з двома нншнми міщанами до Волощини і там
вони зробили торговельну умову з великою ко-
ристю для Львова.
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:15 СМТ / Гійр://ГісІІ.ГіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідіїіхей Ьу
Львівський міщанин з XVIII в.
IV.
(Латинський арцпбіскуп у Львові. Перехрещуване. Русинів.
Яцько Гданіццький боронить прав руської церкви. Відновлене
руського єпископства у Львове Епис.коп Макар Тучапський).
Але чим далі йшло, тим сильнійше ста-
вало польське наковане в Галичині, а Русь
Соодіе
! ОгідіпаІ Ггот
ІІМ7ЕК5ГГ¥ ОЕ ІШМ0І5 АГ
иНВАИА-СНАМРАІОМ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:16 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
\ 15
підупадала все більше. В сто лїт по завойова-
вю Галичини руська шляхта або потратила
мавтности або сиольщила ся; селянство дістало
ся в ярою панщини; руська церква збідніла
і втратила давне значінв. Тодї й львівське мі-
щанство почуло, що значить чуже панованв.
В 1412 р. до Львова переніс ся з Галича ла-
тинський арцибіскуп і почав сильно працювати
над тим, щоби Русинів зробити католиками.
З обуренєм писав до короля, що Русини сво-
бідно відправляють свої богослуженя, що ла-
тиннпки входять з ними в подружа і хрестять
діти на руську віру. Король Ягайло, що був
дуже ревним католиком, дав 1423 р. арцибі-
екупови власть переслідувати, визнати і ка-
рати Русинів як єретиків. Але й тепер не змо-
гло латинське духовенство зробити богато. Дуже
рідко були випадки, щоби який Русин змінив
віру; се були хиба люди, що хотіли дістатися
до магістрату або де инде на службу, а не могли
інакше добити ся того, як тільки через зміну віри.
По тодішньому звичаю їх хрещено другий раз
в костелі. Таких перекинчиків Русини мали в ве-
ликій погорді; нераз було, що як чоловік пе-
рейшов на латинство, жінка з дітьми покидала
його як зрадника віри і жадала розводу. На-
віть як 1438 р. митрополит Ісидор приняв
унію з католицькою церквою і приїхав до Львова
та став відправляти богослуженє в костелах,
— Русини приняли його з невдоволенвм і на-
•сьміхами. В 1509 р. роздобув собі арцибіскуп
у короля право іменувати для Русинів намі-
сників т. в старших сьвящеників, що мали ве-
сти нагляд над всім духовенством; таким на-
місником зробив арцибіскуп шляхтича Яцька
Гдашицького а крім сього король дав йому
уряд архимандрвта в монастирі сьв. Юра. Ар-
цибіскуп думав, що таким способом, як дістане
в опіку духовенство, скорше зможе запанувати
й над народом. Але на Гдашицькім завів ся
Оідіїігей Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІІМУЕК5ГГ¥ ОР ІШК0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІОМ
16
дуже, бо новий архнмандрит не хотів ітв за
радами арцибіскупа, але противно ревно боро-
нив прав руської церкви; особливо пильно пра-
цював між тими Русинами, що змінили віру,
й завдяки його заходам вони почали покидати
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:16 СМТ / Ьйр://ЬсІІ.ЬапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Тадїй Дїдушицький, руський шляхтих, похоронений під
волоською церквою.
латннство. Наляканий арцибіскуп відібрав Гда-
шицькому намісництво і намісником зробив
свого заушника, якогось Яцька Сикору. Сей
вже йшов у всім за арцибіскупом, але ввів
□•діїігесі Ьу
ОгідіпаІ Ггот
ІІМ7ЕК5ГГУ ОЕ ІШІЧ0І5
ІІВВАМА-СНАМРАІбИ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:17 СМТ / (іі±р://ґісіІ. ґіапсіїе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
такий нелад в церковні справи, що між Руси-
нами повстало крайнє невдоволенв. Всі почали
думати над тим, як покласти кінець тим непо-
рядкам; довше не можна було жити в таких
відносинах і спокійно глядіти на се, що церква
була в руках ворожих людий. Одинока рада
була: дістати власного єпископа. В Галичині
в тих часах було одно руське єпископство,
в Перемишли; друге давне єпископство в Га-
лини упало за польського панованя. Тепер Ру-
сини почали робити заходи, щоби галицьке єпи-
скопство відновити і осїдком його зробити
Львів. Коштувало се немало трудів і коштів;
арцибіскуп ніяк не хотів на се згодити ся,
а він мав великий вплив у короля і проти
його волї тяжко було щонебудь зробити. Але
Русини взяли ся на хитрість. Зібрали гроші,
купили 200 що найгарнїйшнх волів і післалн
їх до Кракова королевій Боні: королева дуже
любила такі дарунки, приняла охотно воли,
обіцяла взяти справу в опіку і піддобритп до
неї короля. І дійсно король став більше ла-
скавий для православних. Як король приїхав
до Львова, знов наші міщани дарували йому
50 волів; а королевій і ріжнйм значним панам
дали по 10, 20 волів; таким способом розтра-
тили більше як 300 волів. Але се й оплатило
ся; інакше булиб не дійшли нї до чого, бо
латинський арцибіскуп знов випросив собі у ко-
роля нову грамоту проти Русинів. Підкуплені
урядники подерли тепер в шматки тон привілей,
а замість того король дав дозвіл відновити
руське єпископство. З великою радістю приняла
Русь звістку про се; се була перша побіда
руського народа в Галичині; коли церква змо-
гла повстати з упадку, була надія, що і всі
инші кривди будуть знесені. Па єпископа ви-
брали міщани, шляхта і духовенство львів-
ського купця Макарія Тучапського; він був
усім звісний як горячий оборонець прав мі-
2
Оідіїіжі Ьу
Соодіе
. ОгідіпаІ Ггот
ІІМ7ЕК5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІОМ
18
щанства, а також в сю боротьбу о ліпшу бу-
дучність церкви вложпв богато щирої роботи.
Тучаиського вислали зараз на внсьвяченє до
київського митрополита; треба було робити се
скоро, щоби король часом не відкликав свого
позволеня; а можна було того сподїватн ся,
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:18 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідіїігей Ьу
Незвісна жінка, похоронена під волоською церквою.
бо арцибіскуп страшно лютив ся і викрикував:
„я того не лишу, доки живу; Русь мені під-
властна, король не міг такого нривілея видати
без мене!...“ Вибраного єпископа провадила сто-
рожа зложена з руської шляхти, щоби — як
казали — арцибіскуп або котрий ляцькпй пан
не дігнав його і не казав забити, бо арцибіскуп
Соо§1е
ОгідіпаІ іїот
ІІМ7ЕК5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІОИ -
19
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:18 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідіїіхеїі Ьу
кілька разів казав, що його убе. Митрополит
незадовго внсьвятив Макарія Тучапського на
єпископа; се діяло ся в 1539 р.; від того часу
в у Львові руські єпископи.
V.
(Руське житє в давнім Львові. Ремісла. Торговля. Маєтковий
•стан руського міщанства. Обмеженя руської віри і горожан-
ських прав Гуспнів в місті. Боротьба між владиками. Смерть
козацького отамана Підкови. Зміна календаря і переслїду-
ваня руського міщанства).
Боротьба за єпископство пішла так гарно
тому, що руське міщанство мало вже у Львові
значну силу і на народну справу могло покла-
сти великі жертви. Ногато корисгн мали міщани
з ремісел, а між Русинами були всякі ремі-
сники: столярі, боднарі, колодїї, токарі, луч-
ники, стрільники, щитники, токарі, гарбарі,
купінірі, еїдельчаки, шапкарі, гребінники, шевці,
кравці, пекарі, різники, пивоварі, мельники,
олійники, воскобійники. Але найбільше робили
маєтки на торговлї. Торгували волами, кіньми,
скірою, медом; инші спроваджували зі сходу
пахуче коріне, шафран, перець; инші винаймали
по селах стави і продавали в місті рибу. За
своїми справами їздили міщани по цілій Гали-
чині, часто й за границю, найбільше в Воло-
щину і Туреччину. Руська торговля була тоді
дуже велика; бували роки, в котрих продавали
на ярмарках по кілька тисяч волів нараз!
В ринку у Львові коло 1520 р. було 10 руських
•кленів, і се були першорядні склепи, „богаті
крамниці6, як тоді їх називали. Зросло також
число руських домів: на руській улнцї було
вже не 13 домів як колись, але понад ЗО.
Очевидно і се було дуже мало; більшість Ру-
синів мешкала поза мурами по передмістях:
тут було більше як 250 руських домів! Русини
Соо§1е
ОгідіпаІ їгот
ШІУЕКБІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІ6М
20
тримали ся дуже солідарно і пильно дбали о се,
щоби руські маєтки не переходили в чужі руко;
як хто продавав дім, то продавав його своїм,
не чужим. Але все ще припливала нова люд-
ність з сїл і з инших галицьких міст; з сїл
тікали селяни, що не хотіли погодити ся з пан-
щиною; з міст прнїзджали багатші міщани,
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:50 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Анастазія Жачкевичева, львівська міщанка (ум. 1749 р.).
що хотіли тут вести ремесло або торговлю.
Неоден тодїшний міщанин мав побіч каменицї
в шістї, ще на передмістю домнк, сад, сіножать,
часом і млин ; тримали корови і коні, деколи
більше число штук. Убирали ся в богаті одяго,
□ідбгті футром, зі срібними ґузнками, пояси
також були перетикані сріблом або золотом;
Оідіїігегі Ьу
ОгідіпаІ Ггосп
ІІМ7ЕК5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІОЙ
21
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:19 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
жіноцтво носило золоті та срібні ковтки й бран-
солєти, а нашийники були 8 дорогих оерел.
Міщанські доми будували ся на оден або два по-
верхи ; одвірки були штучно різблені з каміня;
хагна обстанова була проста, але богата; між
посудою нерідко стрічало ся срібло, нпр. чарки
і ложки були срібні. Маєток декотрих руських
міщан доходив до 100.000 корон на нинішні
гроші.
Та хоч наше міщанство у всім дорівну-
вало міщанам Полякам і Німцям, вони не хо-
тіли признати його рівним собі і накладали на
Русинів ріжні болючі обмежена. Проти тих
обмежень треба було почати боротьбу. В 1521 р.
руські міщани вислали до короля посольство
і передали сппс кривд, які діють ся у Львові
руській вірі. Руської присяги і сьвідоцтва не
хочуть зовсім приймати в уряді. Коли руський
сьвященик іде з тайнами до хорого, не вільно
йому йти з запаленими сьвічками. Помершвх
не можна вести на цвинтар з процесією. З русь-
ким духовенством поступають несправедливо.
В три роки пізнїйше, як король був у Львові,
Русини зложпли новий спис обмежень. Не
вільно їм купувати домів поза руською ули-
цею ; не вільно продавати вина, пива й ннших
напоїв, ані держати шинків; не вільно прода-
вати сукна на лікті; не вільно вступати до но-
вих цехів і рсмісел. Король визначив комісію,
що мала розглянути скарги Русинів; і комісія
в дечім вволила бажаним руського міщанства:
магістрат зобовяаав ся не зневажати руської
релігії і допускати руську присягу. Инші кривди
— що до реміссл, торговлі і ставленя домів
лишили ся як передтим. Що більше — навіть
в релігійних справах католики не додержали
обітниць. В 1529 р. куп ці-католики внесли до
магістрату жалобу на купцїв-Русинів, що вони
не хочуть ходити до костела; Русини боронили
ся тим, що не ходять до костела длятого, бо
Оідіїігегі Ьу
Соо§1е
ОгідіпаІ іїот
ІІМУЕНБІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
□НВАМА-СНАМРАІбМ
22
вона руської віри і не розуміють католицьких
богослужень. Магістрат замість поступати по
справедлнвостп і увільнити Русинів від вини,
проказав, щоби руські купцї ходили з жінками
до костела; хтоб не послухав, мав платити кару.
— Нові заходи коло знесена обмежень почали
ваші міщани за панованя ЖиГмонта А в густа,
СепегаіесІ оп 2015-04-19 19:19 СМТ / Н1±р://ГісіІ. ГіапсІІе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпііесІ Зіаіез, СоодІе-сІідііігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідіїігей Ьу
Міщанин Папара, член Ставропігійського братства.
того короля, що перевів унїю в Люблинї і обі-
цяв, що Поляки будуть жити з Русинами, „як
рівні з рівними**. Жадали, щоби знесено обме-
женя, котрі були вже давнїйше: що не допу-
скають Русинів до урядів, не приймають сьві-
доцтв, не дозволяють купувати домів в ринку,
не дають шинкувати вином і пивом, продавати
матерії і т. и.; крім сього жалували ся на нові
обмеженя; що магістрат накладав на них не-
Со^діе
ОгідіпаІ (гот
ІІМІ7ЕК5ІТ¥ ОР ІШАЮІ5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІОМ
23
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:20 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
справедливі податки і що руських дїтий не
допускають до міських шкіл. Король хотів зро-
бити уступки, навіть годив ся на се, щоби Ру-
синів допущено до ради і на внші міські уряди,
— але польські міщани уперли ся при своїм
і не хотіли в нїчім попустити нашому міщан-
ству ; тільки в торговлі пороблено зміни ко-
рисні для Русинів. — В твх часах показали ся
в заряді міста великі непорядки, бо міська
рада дістала ся в руки одної кліки; рахунки
були ведені без ніякої контролі; що найменше
10.000 зол. пропало з каси. Длятого в 1577 р.
заведено у Львові побіч міської ради новий
заряд міста — „колегію сорок мужів", що мала
вести надзір над радою; до сеї колегії допу-
щено також Русинів, але в такім малім числї,
що не мали ніякого впливу.
Була ще пнші справи в тих часах, що
викликали великий рух у Львові. В 1569 р.
умер єпископ Арсеній Балабан, наслїдник Ма-
карія Тучапського на львівськім владицтві.
Тоді латинський арцибіскуп нагадав королеви,
що Русини були колись під його опікою; і ко-
роль знов дав арцибіскуповн привілей імену-
вати кандидатів на єпископство. Арцибіскуп
вибрав якогось Лопатку-Осталовського і післав
до посьвяченя митрополитовп. Але Русини не
хотіли Лопатки, ліпшим кандидатом уважали
Ґедеона Балабана, сина помершого єпископа;
зачала ся війна між обома кандидатами. Властн
впровадили Лопатку до єпископської резиденції
при церкві сьв. ІОра, але Бадабан з своїми
приклонникамн випер його звідтам; при помочи
властий Лопатка знов дістав ся до сьв. Юра,
але більшість духовенства не хотіла признавати
його єпископом. Не знати, на чім булаб справа
скінчила ся, але на щасте Лопатка умер і Ба-
лабан вже без перешкоди став владикою. —
Ингіа справа, що зворушила Львів, се був засуд
смертн, переведений на козацькім отамані, Іванї
Оідііітей Ьу
ИНуОГ ІШМ0І5АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІОЙ
24
Підкові 1578 р.; він щасливо водив козаків на
Татар і Турків, а мав визначати ся такою
силою, що ломив в руцї підкову; але зрадою
його захоплено і на жадане Турків король Сте-
Фан Баторій засудив його на смерть. Екзекуцію
переведено на ринку; в хвилі коли кат рубав
голову отамана, завалив ся дах в ратуші; люде
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:21 СМТ / Ьйр://ЬсІІ.ЬапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Міщанин Микола Красовськин, член ставропігійського
братства (ум. 1698 р.).
толкувалн се як божу кару. Підкову похоронено
коло нинїшної волоської церкви.
Новий гнет привела на руське міщанство
зміна календаря. В 1582 р. папа Григорій ХІП
рішив зреформувати старий календар, бо він
не годив ся вже з дійсними перемінами часу;
зміну зроблено в такий спосіб, що 5 лютого
того року домислено 10 днів, так що по 5 лю-
ОгідіпаІ (гот
Оідіїігей Ьу
МА-СНАМРА
'Тї»
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:50 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
25
того наступав 16 лютого. Справа була чисто
наукова і ніхто реформі не протинав ся, кому
се розумно розтолковано. Але у Львові арци-
біскуп взяв ся до річи в иншнй спосіб; ві*
звав до себе Русинів і Вірмен і приказав їм
змінити календар; Русини вимовили ся, що
•самі без митрополита нічого не можуть змінити.
Тоді арцибіскуп забажав силоміць перевести
новин календар. В саме Різдно 1583 р., котре
Русини вперше сьвятили 10 днів пізнїйше як
католики, товпа латинників під проводом ксьон-
дзів напала на церкви і силою повиганяла
сьвящеників і вірних, запечатала церковні
двері арцибіскупською печатю і заборонила
Русинам правити богослуженя, дзвонити в дзво-
ни і т. и. Такі самі насильства роблено і в ни-
тях місцях; обурені православні вислали про-
тести до короля; „такі ґвалти не діють ся
і під поганськими царями“ — писали в своїм
листі. В посольстві їздив єпископ Балабан
і ріжні руські панове; заопікував ся справою
також князь Константан Острозький. Арцвбі-
•скуп побачив, що загнав ся за далеко і закн
справа пішла на суд, зробив угоду і обіцяв на
будучність не робити Русинам перешкод в сьвят-
кованю сьвят, в відправі богослужень, дзво-
неню і т. и. З боротьби вийшли Русини побі-
днпкамп: насильства розбудили між міщанством
ще більшу солідарність, ще більшу готовість
до жертв і посьвячекь для спільної справи.
VI.
(Братство і його організація Братський дім і шпиталь. Во-
лоська церква. Друкарня. Перша руська гімназія у Львові.
Шкільні звичаї. Юрій Рогатипець і його „Пересторога**).
В своїй громадській роботі гуртувало ся
тодішнє міщанство в братствах ; таких братств
було у Львові кілька, але найстарше і най-
славнійше] було братство при церкві Успеня
Оідііітей Ьу
Соо§1е
ОгідіпаІ їгот
ШІУЕКБІТУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
иНВАМА-СНАМРАЮМ
26
Богородиці на руській улнцї. Братство істну-
вало вже в 1469 р, але з початку не прояв-
ляло дуже широкої діяльности : братчики тільки
опікували ся церквою, купували книги, сьвічки,
образи, дбали о порядок. Пізвїйше вигляд брат-
ства змінив ся: як місто замкнуло Русинам
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:29 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Монахиня Анастазія Красовсьні'вдова пз Михояї
Красовськім.
•
дорогу до міської ради, до суду, до ремісничих
орґанїзаций — братство стало якби просьвітним
і політичним товариством, в котрім організу-
вало ся все сьвідоме міщанство. Членом міг
бути кождий, хто схотів записати ся — так-
ОідіСігей Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІІМУЕК5ГГУ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІОН.
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:29 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
само міщанин, як селянин і шляхтич; всту-
паючи до братства давав кождий „вступне**, то
значить впнсове, а що місяця платив якусь
вкладку; члени з поза Львова складали вкладку
відразу за цілий рік. Братство давало своїм
членам ріжві корнети; як хто заслаб або об-
довжив ся, запомагали його грішми; як вмер,
всї братчики відводили тїло до гробу. Що року
на празнвк Успеня Богородиці робило братство
великий бенкет і на нього з’їздили ся гості
з всїх сторін; хто не міг приїхати сам, при-
силав дарунки; волоський воєвода, що жив
з братством в приязни, присилав що року гроші
на хліб, мід, і инші річи, потрібні до пиру. Брат-
ство вибирало що року чотирох старших братів
і ті скликували від часу до часу засїданя брат-
ства; кождий член мав приходити на таке за-
сїданє, а як не явив ся, назначали на нього
кару: мусїв зложити якусь суму грошин, або
відбути арешт на церковній дзвіницї. Хто раз
записав ся до братства, не міг вже з нього
виступити, свої обовязки мусїв сповняти точно
і сумлінно. Братчикови не вільно було в ніякій
справі з другим братчиком іти до польського
суду: такі справи мав судити братський суд;
братство вчило своїх членів тримати ся солі-
дарно, не виносити своїх спорів перед чужих,
але полагоджувати їх між собою.
Така орґанїзация давала братству велику
силу і з нею можна було богато зробити.
Вь короткім часі за власні гроші купило собі
братство дім на засїданя, таксами дім для
пароха успенської церкви і побудувало шпи-
таль, де знаходили пристановище каліки і старі,
убогі люди. Багато заходу було коло міської
церкви Успения Богородвцї; вона погоріла
в пожарі міста 1527 р. і двайцять лїт пізнїйше
була відбудована, але 1571 р. згоріла другий
раз. Тоді братство оголосило складки по всій
Україні і взяло ея ставити новий церковний
Оідіїігей Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІІМУЕК5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАЙА-СНАМРАІОК
28
будинок, більший і гаряїйший від дивних.
Католики днвилн ся на се з великою зависло
і робили Русинам всякі перешкоди: не пу-
скали до міста каміня і зелїза на будову,
нищили майстрам інструменти, виливали на
мури всяку нечистоту, навіть калялн вівтарі.
Але братство перетерпіло се спокійно і по
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:29 СМТ / (іі±р://ОсіІ. ОапсІІе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
□ідкігей Ьу
Львівський монах з XVII в.
1590 р. щасливо довело церкву до верхів; ся
величава церква стоїть до нині і є правдивою
прикрасою Львова. В будові помагали щедри-
ми дарами волоські воєводи і від того церква
називав ся також волоською.
Братство займало ся не самими тільки
церковними справами; міщани розуміли добре
вагу просьвітної роботи і не жалували видатків
Соо§1е
ОгідіпаІ Ггот
иМІУЕНБІТУ ОЕ 111.1 N015 лт
іжвама-снамраіо№
)
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:29 СМТ / (іі±р://ґісіІ. ґіапсіїе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
29'
на просьвітні ціло. Передовсім звернули іюзір
на потребу друкарні. В тих часах не було в Га-
личині ні одної руської друкарні; наші книжки
друковано в Кракові, Празі і деинде за грани-
цею, але друковано їх небагато, так що руська
книжка належала до великої рідкости. В 1573
р. приїхав до Львова друкар Іван Федоров; він
якийсь час вів друкарню в Москві, але темні
Москвичі уважали друковане книг зачари і про-
гнали від себе Федорова. Львівські міщани
підпомогли друкаря і він розпочав на ново
друкувати книги. Пізнїйше Федоров виїхав зі
Львова, а братство зібрало гроші і купило
його друкарню і від тепер вело ії в своїм за-
ряді. Братська друкарня в короткім часі всла-
вила ся на всю Україну. Що року розходили
ся з неї сотки книжок на всі сторони; най-
більше се були церковні книги, але були й
шкільні підручники, збірники пісень, наукові
книги; книжки ішли до міст і до сіл, між ду-
ховних і сьвітських людий, між старих і мо-
лодих — всюди ширили просьвіту і науку,
піддержували національну сьвідомість.
Рівночасно з тим заходило ся братство
коло орґанїзацпї школи. Руські школи були
вже й перед тим у Львові, але в них вчили
небагато, тільки читати і писати; дуже відчу-
вала ся потреба школи,, в котрій можна-б ді-
стати висіле образованв, тим більше, що По-
ляки мали такі школи, але міщан-Русинів до
них не хотіли допустити.0ІІо довгих нарадах
в 1586 р. створило братство нову школу; по-
чали звати її Гімназією. На початок записало
ся до неї 22 хлопців, потім кождого року зро-
стало число учеників; між ними найбільше
було синів міщан, кількох поповичів, але були
й селянські діти. Богатші платили за науку;
бідних приймали до школи даром, ще й давали
їм хату; харч здобували собі хлопці самі, хо-
дячи по тодішньому звичаю з горнятком до-
ОідіСіхей Ьу
ОгідіпаІ Ггот
ІІМУЕК5ГГ¥ ОР ІШАЮІ5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІОМ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:29 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
О
Ю
І
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:29 СМТ / Ьйр://ЬсІІ.ЬапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
31
богатших дотів. В школі тали учителі острии
прнказ не робити ніякої ріжницї між дітьми
бідних і богатвх: школярі займали місце від-
повідно до того, як котрий вчив ся. Наука за-
чинала ся рано молитвою. Ученики віддавали
свої домові задачі і здавали перед учителем се,
чого навчили ся дома. Потім ішла наука чи-
тана; найменшим школярам показував учитель
букви, старші читали і вчили ся на память,
найстарші переповідали прочитане, давали гра-
матичні иоясненя і вели розмову вад ріжннми
науковими питаними. Наука йшла по части
в народній мові, по части в церковно-словян-
ській. Побіч того старші ученпки присьвячували
богато часу грецькій мові. Учитель говорив по
грецька, а учевики перекладали се на руське;
як вже навчили ся більше, мали самі з собою
говорити по грецька, щоби ліпше вправити ся
в науці; пізнійше заведено в Гімназії і латин-
ську мову. По обіді сходили ся хлопці другій
раз. Менших школярів вчив учитель писати
букви і слова; старші списували собі се, що
диктував їм учитель: се були ріжні цікаві місця
з писань фільософів, поетів, істориків та з сьвя-
того письма, — все що було потрібно знати
•бразойаному чоловікови в тих часах. Дома
ученики виробляли задачі і повторяли се, чого
навчили ся в школі; оден другому помагав
у науці і поясняв труднїйші річи. Вивчену
лекцію видавали перед родичами або господа-
рями. — В суботу рано повтаряли в школі все
те, чого вчили ся цілий тиждень. В той день
була також наука рахунків і Геометриї; дещо
вчили ся з астрономії — про рух сонця, про
календар; на кінець ішов церковний спів. По
обіді в суботу була наука релігії; тоді також,
як хто заслужив протягом тижня, мусів „чашу
шкільну пити® : учитель карав винуватого різ-
кою, але не дуже овтро, по батьківськи. Пер-
шим учителем львівської Гімназії був СтеФан
ОгідіпаІ (гот
ІІМ7ЕК5ГГ¥ ОР ІШДІОІ5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІбМ
Звзанїй Тустановськпй, чоловік дуже образо-
ванни, що писав богато книжок і вславив ся
як горячий оборонець прав нашого народа;
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:29 СМТ / Іійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Константин Корняит, Грек, член Ставропігійського братства.
грецької мови£вчив Грек, єпископ Арсенїй. ІПд
проводом тих учителїв або „дідаскалів", як їх
тоді звали, йшла наука дуже гарно і в корот-
Оідігігей Ьу
ОгідіпаІ Ггот
ІІМ7ЕК5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІОИ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:30 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
33
кім часі знати було великі успіхи в образованю
молодїжи. Ученики Гімназії невдовзі зложили
першу в вас грецьку граматику; в важнїйші
хвилі, нпр. при приїзді знаменитих осіб до
Львова, виступали а промовами і декламаціями
по грецька і словянськи; ті праці студентів були
друковані в друкарні братства. Гімназія розви-
вала ся чимраз гарнїпше і вийшов з неї неоден
чоловік, що приніс честь свому народови. У
Львові розбудив ся тоді загальний інтерес до
книжок і науки; навіть старші міщани кинули
ся читати книжки, роздумували над прочи-
таним, учили пнших. Деякібрали ся і до
пера, писали книжки. Найславпїйший між ними
Юрій Рогатинець, що написав дуже розумну
книжку вПересторога"; в ній звертав увагу
української суспільносте яке велике звачінн
мав народня просьвіта; доказував, що давна
руська держава упала тому, що в ній було
мало шкіл і мало обрааованих людий; тому
так легко змогли запанувати над нами Поляки.
VII.
(Патріархи дають братству титул Ставропігії. Боротьба о ве-
ликодпу паску. Нові переслїдоваяя руського міщанства. Союз
міщанства в обороні прав руського народа. Упадок ремісниц-
тва. Шевський цех і його відносини до Русинів).
Діяльність львівського братства зустріла
великі похвали на всїй Україні; з великим
вдоволенем повитали її також достойники пра-
вославної церкви, патріярхи. Оден із них Йоа-
ким, антіохийськнй патріярх з Азиї приїхав
1586 р. сам до Львова і своєю радою підпирав
всі заходи братства; таксамо царгородськвй
патріярх Єремія затвердив статут братства і по-
дав його за взір всім українським братствам;
від патріархів дістало львівське братство по-
чесний титул Ставропігії т. з. Оборони Хреста
— п сього титулу уживав до нинішнього дня.
з
Оідігіаей Ьу
ОгідіпаІ Ггот
ІІМ7ЕК5ІТ¥ ОЕІШКІ0І5 АТ
иНВАМА-СНАМРАІОМ
34
Але ті патріархи не знала добре відносин на
Україні і мимохіть привела у Львові до великих
роздорів між Русинами. Причина була мала
і марна. На Великдень з давних часів сьвятвлн
у нас паску, так як сьвягять дотепер: до
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:30 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідіїігегі Ьу
Царгородський патріярх Єремія, (1588 р.).
церкви приносили хліб, яйця, мясо і сьвященик
се благословив; в Греції такого звичаю не було
і патріархи стали дуже остро виступати проти
сьвяченя паски, кажучи, що від того множить
ся чарівництво. В обороні давного обряду ви-
Соо§1е
ОгідіпаІ Ггот
ІІМІ7ЕК5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІОИ 1
ЛИІ —
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:30 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
35
ступив еппскоп Балабан ; знов братство з вдяч-
мости до патріархів за їх опіку заявило ся за
тим, щоби знести сьвяченє паски 3 такої
незначної причини вийшла велика незгода.
Епископ розлютив ся на братство, що не
хоче з ним тримати, став противити ся брат-
ським статутам, виступав проти Гімназії,
проти сходин братчиків, проти чптаня кни-
жок, — декотрих братів назвав навіть єрети-
ками і кинув на них церковну клятву. Брат-
ство пішло на скаргу до патріарха, а той
похвалив братську роботу, а Балабана згань-
бив і загрознв йому клятвою з свого боку.
Тоді в приступі огірченя подав ся Балабан
до латинського арцибіскупа і заявив йому,
Що готов прпнятв унію з католицькою цер-
квою, як арцпбіскуп увітьнвть його від на-
падів братства і патріярхів. Дуже скоро пожа-
лував Балабан свого кроку, повернув назад до
православної церкви та працював для її добра;
але боротьба між єпископом і братством богато
тошкодпла львівській Русо: розбила давну згоду
' солідарність.
А згоди як раз тепер треба було найбільше.
Ьб з боку католиків - Поляків розгоріла тепер
ще більша ворожнеча проти Русинів. Давнїйші
релігійні обмеженя, що були вже знесені, тепер
знов привернено. Руським сьвященпкам збори-
нялп пти до хорих з запаленими сьвічками
і в ризах; не позволяли вести через ринок
руських похоронів; не давали вести в сьвята
руської процесиї з міської церкви на перед-
містя ; дітям руських міщан зборонплп ітп че-
рез ранок в цьвітну неділю з цьвітамн і спі-
вати „осанна во вишних“ (такий був тоді звичай).
Русинів, що служили у католиків, силою пере-
тягали на латпнство: примушували ходити до
костела, впихали силоміць мясо в рот підчас
посту, н руські сьвята заставляли до тяжких
робіт. По церквах не давали дзвонити в дзвони;
Оідіїігей Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІІМУЕК5ГГ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6И
36
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:30 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідіїігегі Ьу
одного разу підчас богослуженя впали до у-
спенської церкви магістратські слуги і зачалн
викрикувати до сьвященвка: „Поле-хлопе, при-
казує тобі пан бурмістр, щоби ти не важив ся
скорше дзвонити, як дзвонять в костелі, бо
Варвара Лйнґишівна, львівська міщанка (ум. 1635 р).
нас Ляхи ярмо тяжіле над Єгипетську неволю,
ваша віра нечесна і не така добра як наша;
а як не послухаєш, возьмуть тебе ва шию і за-
садять на вежу (в тюрму)!..* Як видно, тими
насильствами кермував сам магістрат; ще сум-
Соодіе
\
ОгідіпаІ Тгот
ІЛМГУЕКБІТТ 0МШН015-АТ
иквАЬіА-сн^ІЕг
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:30 СМТ / (іі±р://ґісіІ. ґіапсіїе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
37
яіїише було се, що причину до них давало ла-
тинське духовенство, що на проповідях звало Ру-
синів поганами і хулило руську церкву. В 1598
р. єпископ Балабан просив помочи у князя
Константвна Острозького, бо „наші ненависні
вороги і противники, Ляхи, всіми силами сти-
рають ся о се, щоби наш руський народ бідний
в ніщо обернути і зовсім викоріняти"... Така
незвичайно тяжка хвиля примусила навіє
міщанство закинути боротьбу між собою,
-а згуртувати веї сили до оборони спільних прав.
В 1599 р. зійшла ся на раду старшина Став-
ропігії і делегати братств при церквах Богояв-
леня, сьв. Миколи і сьв. Теодора і рішили одно-
душно станути пдо сеї справи, що йде о воль-
•носги всього руського народа ііза гнету урядів
і ремісничих цехів". Під присягою обіцяли собі,
що „будуть у всім одностайно, вірно і невід-
ступно стояти до кінця боротьби, не щадячи
маетностий, часу і самих себе, в кожду пору".
„А хто-б відступив від сього діла, того будемо
мати в ненависті! совершенно, як проклятого
і церковною постановою віддаленого від вірп
і церковної громади; тим будемо бридиги ся
. в кождім часі і на кождім місцп як відступ-
ником і зрадником віри і всеї громади... А хто-б
протовпв ся зачатій справі, з тим не будемо ані
сходити ся, авї їсти, ані пити, ані до церковних
обрядів ного допускати і віддамо його прокля-
тю“... В такий спосіб завязав ся міцний союз
всього, міщанства, що мав вести боротьбу за
волю в місті.
Аче успіхи були невеликі. Наше міщан-
ство не могло ніде знайти помочи, Братство ви-
слало своїх цослів до Вірмен, що також не
мали всіх прав в місті і також не були като-
ликами; думали, що вони приступлять до бо-
ротьби з містом. Ллє Вірмени вже тоді зачинали
иольщитн ся і відмовили ся від всякої помочи
для Русинів; розжалоблені братчики записали
ОгідіпаІ Тгот
—------- ШІУЕК&ІТУ ОР ІШ&ЮІ5 АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІОМ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:30 СМТ / Н1±р://ГісіІ. ГіапсІІе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Теодозія Стр'льбщ>ка, жінка пароха з Минлашева (львів-
ського повіта). добродійна ставропігійського братства
(1761 р).
□ідіїііей Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
- ДЛ\ІІУЕК5ІТ¥ ОГ ІШАЮІЗДТ
ІЖВАМА-СНАМРАІОІ'Г
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:30 СМТ / Н1±р://ГісіІ. ГіапсІІе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
в братських книгах ва вічну память, що Вір-
мени опустили їх в «потребі і остерегли всіх
потомків, щоби ніколи не йшли ні за чим до
неприхильних сусідів. Руські міщани рішили до-
бивати ся своїх иран у короля. Наложили на себе
добровільний податок: щороку кождий міщанин
мусів зложити якусь суму гроший на народні
потреби. Як зібрали потрібні фонди, вислали
посольство до короля до Варшави; посоль-
ство їздило раз і другий і третії, але не
могло добити ся нічого. Наше міщанство
просило, щоби принайменше доїволено Руси-
нам мати свою самоуправу, так як мали її.
Вірмени, — магістрат не хотів на се згодити
ся. Всі змаганя пішли нї нащо... „Наклали на
нас Ляхи ярмо тяжіле над єгипетську неволю,
бо без меча, а гірше як мечем гублять нас
разом з дітьми; збороиплп нам корпстпй і ре-
місел всяких; чим чоловік живе, того не вільно
Руспновп уживати на своїй рідній руській землі,
в тім руськім городі Львові*...
Відносини ставали чимраз гірші; міщан-
ство почало упадати. В деяких реміслах Руси-
нів не було вже зовсім, — так між стельма-
хами, колодіями, сюлярами, бондарями. В ви-
щих цехах не приймала нових хлопцїв-Руспнів
на науку, покінченнх учеників не хотіли ви-
зволяти, а старих майстрів виключали з цеху
без ніякої причини. Рідко де можна було в тих
жорстоких часах найти кого прихильного до
Русинів; але як хто такий найшов ся, — треба
се з признанєм піднести. Такі гарні відносини
були між шевцями. Вони зробили угоду, що
між ними буде двох старших — оден Поляк,
другий Русин; „столових братів" було шістьох,
з того трох Поляків, а трох Русвиів; цехова
каса мав два ключі, оден у Русина, другий у
Поляка; зі складок на сходинах половина йде
на костел, половина на церкву; на похоронні
богослуженя за товаришів всі ходять разом без
ОгідіпаІ (гот
<3^ ІЖШЕШІХОР ІШКІОІБ АТ
ІЖВАГІА-СНАМРАІбМ
40
огляду на се, чи вони відправляють ся в церкві,
чи в костелі. Але така товариська згода стрі-
чала ся дуже рідко. Русинам приходило сн
опускати руки.
VIII.
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:30 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
(Зносини козаків з львівським міщанством. Гетьман Богдан
Хмельницький під Львовом. Приготовленя руських міщан до
повстаня. Облога Львова. Упадок міщанства. Церковна унїя).
Раз ще засвитала нашим міщанам надїя
ліпшої долї, — як почали ся козацькі війни.
Козацькі гетьмани відносили ся до львівського
міщанства все дуже прихильно. Вже в XVI в.
двох українських князів Кирик і Роман Ру-
жинські, що гетьманили над козаками, запи-
сали ся в члени братства. Славний гетьман
козацький Петро Конаиіекич Сагайдачний, уми-
раючи 1622 р., записав Ставропігії 1500 золотих
на братську школу, щоби образувати добрих
учителів. В 1630 р. в повстаию гетьмана Та-
раса Тряоила брали, участь деякі Львовянн
і оден з Ннх описав тодїшну війну в літописи,
що називаеть ся львівською. — В 1648 р.
вперше ?явило ся під Львоаом козацьке військо
під проводом гетьмана Богдана Хмельницького.
Ще довгий час перед приходом козаків руські
• міщани знали, що Хмельницький прийде до
Галичини; але не всі були одної думки, що
робити. Частина думала, що ліпше бути вірним
місту і виступити проти козаків: якби Поляки
побілили, тоді вірні Русини иадіялн ся дістати
за вірність нагороду; про таких Русинів козаки
говорили з насьміхамп, що їх руські кости обро-
сли ляцьким мясом. Але більшість була за тим,
щоби помочи Хмельницькому в боротьбі, бо се
ходило о волю цілої України; навіть тодішннй
єпископ Андрій Желиборськнй писав листи
до гетьмана і зазивав його до приходу під
Львів. В місті зачали ся приготовленя до
війни. Міщани сходили ся на наради по цер-
ОгідіпаІ ?го<п
;_ЦМИЕН51ТГ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІбИ
41
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:30 СМТ / (іі±р://ґісіІ. ґіапсіїе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
жвах, ріжних закутках і передміських долинах;
од єн коваль, на імя Юрій, почав виливати
в своїй кузні кулі з олова і лагодити для Ру-
синів оружв. Але магістрат довідав ся про ва-
говір і почав стежити за Русинами. В костелі
-Францїшканів, де відбувала ся вовнна нарада
польського війська, пізнали одного Русина і на
місця засїкли його шаблями. Иншим разом а-
•рештовано дві жінки, одну, що приїхала зі
звістками від козаків, другу, львівську міщанку,
котрої чоловік подав ся до Хмельницького.
Коваля Юрія арештовано і покарано смертю.
Старшину Ставропігії магістрат візвав до себе
і перестеріг, щоби залишила всякі сходини
і ради. Щоби забезпечити ся від бунту русь-
кого міщанства магістрат казав Русинам опу-
стити вежу волоської церкви, котрої вони все
боронили підчас війни, і там посадив залогу,
зложену з Жидів і Нїмцїв. Серед таких обста-
вин міщани не могли навіть думати про поміч
козакам; тільки оден з них ходив підчас облоги
в посольстві до Хмельницького і надворному
сьвященнкови гетьмана передав від братства
друковані книги... Зате передміщани, що жили
поза мурами Львова, злучили ся з Богданом
Хмельницьким і вірно підпомагали його в війні;
•між иншим показали козакам, куди йдуть міські
водопроводи, козаки їх знищили і Львовянам
не стало води. Облога Львова трівала коло
20 днів; козаки поставили гармати по веїх
горбах довкола Львова і відтам стріляли
на місто. Передмістя підпалено і вони горіли
кілька днїв; з поза диму не було видно неба
і хмар, а в ночи було так ясно, якби в день;
гук і крик був такий, що слів не можна було
зрозуміти. Але Хмельницький зажадав від львів-
ських міщан тільки грошевого окупу і відсту-
пив від облоги. Ті Русини, що лишила ся вірні
Полякам і думали, що дістануть за се яку
«нагороду, завели ся дуже; зараз по відсту-
ОгідіпаІ Миті
----ІШМ0І5 ат
ІЖВАИА-СНАМРАІОМ
42
пленю Хмельницького вислали на сонм посоль-
ство з прошене»:, щоби зрівнано їх в правах
з вашим міщанством і допущено до міської
ради; але не дістали нічого. Ще й стратили
багато, бо як місто платило окуп козакам, й вони
мусїлн дати велику силу грошви.
Юрій Елїяшевич. член ставропігійського братства (1720 р.).
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:30 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
0 ідіїігей Ьу
З того часу міщанство підупадав чимраз
більше. Коли 1655 р. гетьман Богдан Хмель-
ницький прийшов під Львів другий раз, руські
міщани не давали про себе й знати; таксамо
безслідно минула облога 1672 р., як під місто
прийшов гетіман Петро Дорошенко. Міщани-
стали забучатп давні високі сгремліня. Не
тільки не мали вже відваги до політичної бо-
ОгідіпаІ Ггот
-шуевапу дьїко
ІІЕВАМА-СНАМТ
ІІІ0В _ _________
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
43
ротьби, але почали занедбувати і культурну ро-
боту ; давня, славна школа ледвн тримала ся,
молодїж не виносила з неї ніякого знаня; давне
образоване і наука призабули ся. Навіть рідко
хто знав руське письмо по міщанських домах
почала ширити ся польська мова і польські
звичаї. Руські міщани втратили висше розу-
мінв народних справ, охоту до жертв на пу-
блічні цїли, перестали журвти ся будучністю
народа. Ставропігія, що даввїйше була осеред-
ком, де збирали ся найгаряійпіі люди, що щвро
працювали для добра міщанства, тепер дістала '
ся в руки кількох несумлінних люднії, що
вживали братського добра на власну користь.
Зачали ся спори і процеси, що тільки осоро-
мили Русинів перед чужими.
Житв в місті оживило ся дещо на початку
XVIII в., коли львівський єпископ ИосиФ Шу-
млянський приняв унїю з Римом. Уряд хотїв
примусити до унії також Ставропігію і като-
лики силоміць забрали церкву; братство боро-
нило ся якийсь час, але потім рішило ся по-
кинути православну віру. Була думка, що може
хоч тепер піднесеть ся міщанство з упадку,
як Русини стануть католиками, може місто-
допустить іх до всіх прав. Але Поляки не хо-
тіли уступити Русинам-католикам таксамо, як
не уступали Русннам-православним. В 1714 р.
на домаганя руського міщанства відповів ма-
гістрат, що польський народ придбав собі па-
коване оружвм і не думав зрікатп ся своїх
прав на користь иншнх народів; а передовсім
Русини не засзужилп на ласку, бо вони народ
невірний Польщі. Аж 1745 р. допущено Руснніа
до міської ради. Але се вже не помогло нашому
міщанству, бо довге лнхолїте знесилило його
до краю.
□•діЬігеП Ьу
ОгідіпаІ Ггот
----,.ЦМІ7ЕК5ІТ¥ ОЕ ІШМ0І5 АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІбИ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / Ьйр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
а ІІІЛХ *”«!* мі1и ингаоХко?
45-
IX
СепегаіесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / Ьйр://ЬсІІ.ЬапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпііесІ Зіаіез, СоодІе-сІідііігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
(Львів під Аветриоо. Руські виклади на університеті. Обме-
жевя Русинів. Маркіян Шаоткевич і галицьке відроджене.
Перші українські проповіди у Львові. Рік 1848. Перші то-
вариства у Львові. Москвофільство і українство).
В 1772 р. перейшла Галичина з під поль-
ського панованя до Австриї. Се привело да
деяких корисних змін для Русинів. Найваж-
нійше було се, що 1786 р. на університеті за-
ведено виклади українською мовою; в 1790 р.
на теольоґічнім Факультет! було 5 професорів,
що викладали по руськи (на всіх 11 професо-
рів), а на фільософії 2 (на всіх 11); студентів
Русинів було коло 300. На жаль професори не
викладали народною мовою, тільки якоюсь
церковщиною, так що їх наука не давала ве-
ликої корвети. Хоч Німці не виступали ворожо
проти Русинів, все таки лишили ся з давнїй-
ших часів ріжні обмежена, що кривдили наш
нарід. Так не допущено української мови до
народних шкіл, бо одні говорили, що се лиш
відміна росвйської мови, другі, що се польське
нарічв. Коли 1821 р. львівський митрополит
вислав до затверджена послане, уложене в ру-
ській мові і писане руською азбукою, уряд не
хотів того допустити, ніби сього письма ніхто
не розумів. Нїчо дивного, що польщина ширила
ся між Русинами як давнїйше; навіть пропо-
віди по церквах говорено по польськи, а були
й такі попи, що не знали добре читати цер-
ковних книг.
Але між молодим поколїнвм почала бу-
дити ся любов до рідного народа, до його слав-
ної минувшини і невідрадної теперішности, до
забутої рідної мови. У Львові розпочав роботу
кружок богословів в духовнім семінари; про-
водив між ними Маркіян Шашкевич. Молоді
студенти збирали народні пісні і оповідана, при-
днвляли ся до житя народа, вчили ся україн-
ОгідіпаІ (гот
ІІМУЕКБІТУ ОГ ІШМ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІбМ
46
ської істориї, читали, як двигнули ся з упадку
инші народи. Дотепер в семінари, як і всюди
у Львові говорено тільки по польськії; богослови
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / ґійр://ґісІІ.ЬапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
ОідіСігей Ьу
Денис Зубрицьнмй, історик, автор'Хроніки міста Львова.
завела між собі ю иніний звичай : почали гово-
рити по українськи. Се нині така звичайна
Соодіе
ОгідіпаІ іїот
иМУЕНБІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАЮИ ’
47
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
і щоденна річ, але тоді се викликало незви-
чайне здивоване і насьміхп на молодих семі-
наристів: їх називали недоуками, чудаками,
котрим щось недоетав в голові... Маркіян Шаш-
кевич піддав товаришам думку, що треба її
проповіди говорити народною мовою; церковні
власгп згодили ся на се і ПІашкевич перший
•• в семінари виголосив українську проповідь;
• проповідь привпталп зібрані з великим одушев-
ленєм і семінаристи дали собі слово, що від-
тепер будуть говорити пропові їй по українська.
Але не так легко було перевести се в діло.
Оден з товаришів Маркіяна мав іти в неділю
з пропсвідю до успенської церкви. Вийшов вже
: на проповідницю, перечитав в церковній мові
євангеліє, але як побачив перед собою міське
панство — ніяк не міг добути а горла руського
слова; збентежив ся страшно і загнкуючи ся
зачав говорити проповідь по польсько... Так
тяжко було відзвичаїти ся від польської мови,
в котрій виховував ся від дитинства! У Львові
говорено проповіди по польсько до 1847 р. —
Ті самі семінаристи почала складати перші
читанки для народа, словар української мови,
ріжні вірші та ояовіданя. Але друкувати
книжки по украінськи було дуже трудно, бо
’ старші спольщені Русини уперто виступали
: проти народньої мови в письменстві; найгірше
шкодив справі тодїшнпй митрополит Михайло Ле-
| внцький : за його приводом не допущено до дру-
ку перших книжок писаних чистою народньою
мовою, як звісна „Дністрова Русалка". Але
і- з часом національне відроджене придбало собі
більше прихильників. Дія Львова заслужив ся
в тих часах особливо Денис Зубрицький; сей
учений історик написав дуже докладну історию
Львова, в котрій вперше була описана минув-
шина руського міщанства.
До зросту національної сьвідомоств у Львові
причинив ся богато неспокійний рік 1848. Коли
ОідіСізеїі Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІІМІ5/ЕК5ІТ¥ ОР ІШІЮІ5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІОМ
48
в мартї того року прийшли до Львова звістки
про заворушена у Відня, Поляки зложили
письмо до цісаря з жаданєм поступових ре-
форм. Сю адресу давали до підпису Русинам
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе Опііесі Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідіїігей Ьу
Міщанка Олена Попаданиць, старша сестра усленсьного
братства (1796 1872 р.).
і між иншим прислали її до духовного се*
мінара. Тоді оден із старших Русинів, Кирило
Вінковський почав остерігати молодїж перед.
Соодіе
ОгідіпаІ іїот
СІ*ІП/ЕН5ГПҐ ОР ІШМО1^|АТ
□нвама-снамраЖ
49
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
підписами: „Не забувайте, що ми руське племя,
окреме від Поляків, що у нас в инша націо-
нальність, своя історія, своя мова, — одним
словом — що ми Русини. Як хочете підпису-
вати, не робіть сього скорше, аж в адресі буде
поміщена точка, що обезпечавть ся нам само-
стійне істнован-і, нашу народність і нашу мову*.
Але Поляки не згодили ся на бажаня Русинів;
учений Авґуст Бельовськнй, славний польський
історик, сказав: „Признати руський нарід окре-
мою нацією, значить прнложити бритву до
польського горла*... Тоді обурені семінарист
в числі 250 зложили обітницю, що не підпи-
шуть ся на польській адресі і стоятимуть все
за права свого народа. Від того часу зачала
ся в польських Газетах боротьба проти Укра-
їнців. Але руська громада не думала підда-
вати ся. Користаючи з констнтуцвйних прав,
заложено у Львові в маю 1848 р. перше наше
політичне товариство „Руську Раду"; Поляки
сильно відраджували закладати руське товари-
ство, говорили, що коли є вже польська „Рада
народова", то руської ради не потреба, бо Ру-
сини се-ж оден народ з Поляками! Але „Руська
Рада“ удержала ся щасливо і стала боронити
прав руського народа: так в першій мірі за-
жадала заведена української мови в школах.
Тоді також почала виходити перша наша ча-
сописи „Зоря Галицька", що мала ширити на-
ціональну сьвідомість між народом. В осенн
1848 р. відбув ся перший „зїзд руських уче-
них", що переводив наради над просьвітними
справами; тоді також заложено товариство
„Галицько-руська Матиця", котре розпочало
видавати книжки для народа. Щоби підперти
змаганя львівських Русинів цїсар дарував зруй-
нований університетський будинок на „Народ-
ний Дім" ; він мав бути культурним осередком
для Львовян, тут мала містити ся бібліотека,
саля на представлена, бурса для ученпків і т.
/ 4
Оідіїігей Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІІМ7ЕК5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІ6И
50
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідііітей Ьу
и.; в першім статуті сеї інституції виразно
сказано, що „Народний Дім“ в власністю всіх
львівських Русинів. Таким способом в р. 1848
настав новий розцьвіт нашого національного
житя, а Львів став місцем, де вела ся найго-
ловнїйша частина нашої народної роботи.
Але недовго повернули ся знов часи упад-
ку. З початку інтелігенція взяла ся з одушев-
леньм до роботи, але як побачила близше, яке
занедбане поле, — зневірила ся в свої сили.
Тоді поянпло ся москвофільство, котре голо-
сило, що тільки при помочи Москви зможемо
піднести ся з занепаду; замість взяти ся кріпко
до роботи, найгарнїйші одиниці сиділи з зало-
женими руками, чекали помочи „білого царя“.
Товариства заложені в 1848 р., що зачали були
гарну діяльність, позасвічували ся і вже ніколи
не могли прийти до себе; навіть такі богаті
інстнтуциї як стара Ставропігія і „Народний
Дім“ в руках москвофілів стали мертвим ка-
піталом, що не приносить ніякої корнети для
народа. Новий рух у Львові почав ся тоді, як
виросло молоде поколїнв, що почувало ся вже
цілою душею Українцями. Сї люди не оглядали
ся на ніяку поміч; всю силу бачили в народі
і всю роботу вели до того, щоби сей народ
осьвітитп і осьвідомнти. Тодї повстала нова
українська преса (часописи) і нові українські
товариства, що до нинї ведуть з успіхом працю
над народом. Першим з тих товариств була
гІІ|)осьвіта*, заснована 1868 р.
X.
(Львів в нпнїшних часах. Зріст українського міщанства.
Зміни обряду і народностп. Професії львівських Українців.
Економічні товариства. Культурний і товариський рух. Орга-
нїзациї ремісництва, робітничі товариства і читальні гІ1{*о-
сьвітп". Українські школи. Будучність Львова).
Під впливом нового українського руху
почало відживати і львівське міщанство, що
Соо§1е
ОгідіпаІ йот
ІІГ^£Н5ІТ¥ ОР ІШАІОІ5 АТ
ІВВАМА-СНАМРЛО
51
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / ІіИ:р://ґісіІ. ґіапсіїе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
вже було зовсім спольщило ся. Які великі
зміни настали у Львові в найновійших часах,
видно із таблички, що показує зміни в вірі
і мові мешканців Львова за останніх 40 літ.
З сеї таблички видно, що наша робота полишила
у Львові значний слід; львівські Українці* при-
ходять чимраз більше до сили і значіня. В 1869
році було у Львові всього 12.000 греко-католи-
ків ; протягом ЗО літ їх число зросло майже
в троє: в 1900 р. греко-католиків було вже
коло 34.000. КождиЙ пятнй мешканець Львова
належать до греко католицького обряду. Сей
зріст в незвичайний, особливо як пригадати,
що Поляки все ведуть аґітацию за тим, щоби
перетягати греко-католиків на латинський об-
ряд. І дійсно знаходять ся люди, що зміняють
свій обряд: так в роках 1903-7 руський обряд
Покинуло 160 осіб, а в першій половині 1908
року було перекинчиків аж 168. На латин-
ський обряд переходять переважно люди без-
характерні, що для інтересу готові все від-
дати; за своє ренеґатство вони надїють ся
дістати ліпші посади і зарібкн. дійти до біль-
ших маєтків — зовсім таксамо як 400 літ
тому, як розпочало ся переслідуване руської
віри 1 Але тоді знайшов ся архммандрит Яцько
Гдашнцький, що своєю ревною роботою наго-
родив втрати руської церкви; нинішнє наше
духовенство на жаль за мало звертає на се
уваги...
Всі греко-католики, які є у Львові, се
звісно з походженя Українці; але далеко не
всі* признають ся до своєї народності!. В 1880 р.
до Українців зачисляло ся ледви 6 000 осіб;
більше як 11.000 греко-католиків признавало
себе Поляками. Але за дальших 20 літ відносини
значно поправили ся; національна сьвідомість
зросла у нас так, що в 1900 р. Українців було
вже коло 20.000 осіб. Бачимо з того, що Львів
сильно українщить ся; ті родини, що вживали
Щ№ И І. ...
0ідШ Ьу СООСІе ІІМ7ЕК5ГГ¥ ОЕ ІШИ0І5 АТ
д ОВВАМА-СНАМРАЮМ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / ґійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
О
Є
І
&
Ох
Рік Число мешканців Львова ВІРА МОВА
греко-катол. римо-катсл. жидівська українська польська □їиецька
1869 87.109 12406 46.272 26.694 — . —
1880 109.746 17496 58 602 30.961 6.227 91 870 8.911
1890 127.943 21876 67.286 36.130 9.067 103.999 12.162
1900 170.203 33.876 -86.671 45.104 19.515 123.357 22.329
• • в п р оце Н Т Я X
1869 100 00 1424 5312 30-65 —
1880 10000 1594 53-40 28 21 5*83 85-27 8-27
1890 100 00 1710 52-59 ' 28 24 7-21 8274 968
1900 100 00 1990 50 92 • 26 50 11-74 74-22 13’43
53
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:31 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
цілими роками польської мови, починають назад
говорити українською мовою, тою мовою, якою
говорили їх дїдн і прадіди.
За останні роки населене зросло, так що
у Львові б тепер вже понад 30.000 Українців
чим вони живуть і з чого удержують ся?
В 1900 р. списано Фах у 15.159 Українців;
занятя, котрим вони віддавали ся, були такі:
хліборобство у 56 осіб, лісництво 3, гірництво
1, камінярство і земельні роботи 33; металічний
промисл 98, виріб машин і инших знарядів 21;
хемічний промисл 7, друкарство і лїтоґраФІя
62 ; ткацтво 4, скіряний і паперовий промисл
22; будівництво 31; вироби а Дерева 86; виріб
споживних артикулів 72. гостинницї і рестав-
рациї72; виріб одежі 212; торговля 151; гро-
шеві інституциі 63; зелїзницї, трамваї, перевіз
416; домова служба 1318, доходяча служба
і зарібники 1069; військо 4065; урядники 609,
ріжні умові занятя 74; з рент і запомог живе
185, при ріжних ааведенях 1891; инші занятя
32, без означеного занятя 58. Всіх Українців,
що мають який небудь Фах було 10.790 осіб;
члени їх родин, що не заробляли на себе, чи-
слили 4.369 осіб. Але між Українцями в дуже
небогато таких, що моглиб себе вважати неза-
лежними людьми: купців, що мають свої тор-
говлї, самостійних ремісників і промисловців,
учителів, урядників і т. и.; їх число не пере-
ходить 2000 осіб. В війську б 4065 Українців,
але між ними військової старшини майже нема;
більшість се прості вояки. Найбільше Українці
є люди зависпмі: або наймають ся на постійну
службу, або ходять на заробітки до Фабрик,
будов і т. в., або працюють в чужих робітнях;
всіх робітників Українців в у Львові більше
як 5.000. Крім сього щоденно заходить до
Львова богато наших людий з доохресннх сіл;
деякі з них привозять на продаж молоко, го-
родину і т. и., инші наймають ся до робіт.
□ідіїігегі Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ іїот
ІІМ7ЕК5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
иНВАШ-СНАМРАІОМ
54
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:32 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідіїігей Ьу
Український рух у Львові проявляеть ся*
передовсім в численних товариствах. У Львові
мають осідок наші великі Фінансові інстн-
туциї „Краєвий Союз Ревізийнпв", „Краєвий
Союз Кредитовий", „Дністер", „Банк земель-
ний", що уділяють позичок, ведуть каси ошад-
ности і переводять инші грошеві справи; „Дні-
стер" є також одиноким українським асеку-
рацийним товариством. Сї товариства обер-
тають річно мілїонамп корон. Побіч них є менші
кредитові товариства, як „Краєве товариство
кредитове урядників і сьвящеників", „Повітове
товариство кредитове", товариство „Земля",
що займаєть ся парцел яциєю; вони також
розвивають ся дуже гарно і скоро дорівняють
старшим інституциям. Торговлю орґанїзує-
„ Народна Торговля", іцо замінила ся в „Крає-
вий Союз торговельний"; у Львові мав склеп
і великий склад товарів і пивницю з винами;
тут відбувають практику хлопці, що хочуть
□рпсьвятнти ся торговлї. Стрвйський „Краєвий
Союз господарсько-молочарський" мав у Львові
три склепи з маслом, яйцями, медом і т. п.
„Власна Поміч" мав склеп з мішаними това-
рами і улекшує своїм членам купно споживних
артикулів. Консумцнйне товариство „Від-
роджене" мав на ціли закладати молочарні, го-
стиннацї і т. и. До Львова перенесло ся також
товариство „Сільський Господар". Товариство
„Труд" веде робітню біля, суконь і т. н.; свої
вироби продає у власнім склепі. „Севільський
Базар14 має склеп з папером і приладами до
пнсаня. Товариство „Достава" веде торговлю-
церковними річами. „Народна Гостинниця"
удержує готель, при котрім в каварня і ре-
ставрация. Велику друкарню і переплет-
ню веде „Наукове Товариство ім. Шевченка".
Число приватних українських підприємств зро-
став з року на рік. Крім згаданих висше маємо
ще дві українські друкарні і три переплетнї
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІіиіУЕК5ГГ¥ ОР ІШЛІОІ5 АТ
ІІВВАМА-СНАМРАІ6ІМ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:32 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
55
та одно лїтоґраФІчне заведене; є робітнї сто-
лярські, слюсарські і камінярські; в Українці
позолотники, малярі, лякерники; кравецькі
і шевські робітнї; будівельні підприємства;
торговлї нафти, мішаних товарів, овочів і цукру,
цьвітів і насїня; молочарні, реставрацнї, цу-
корня; пекарня, Фабрика содової води; Фабрика
дахівок, Фабрика машин до виробу цементових
дахівок і т. и.
Львів є найголовнійшим осередком полі-
тичного і культурного руху галицької України.
Тут мають свій осідок заряди трох українських
п а р т и й : національно-демократичної, соціяльно-
демократичної і радикальної. У Львові виходить
20 українських часописий: Будуччина, Земля
і Воля, Громадський Голос, Дзвінок, Діло, Еко-
номіст, Записки Наукового Товариства імена
Шевченка. Зеркало, Літературно Науковий Ві-
стник, Місіонар, Народна Часоїіись, Народне Сло-
во, Наша Школа, Нива, Основа, Письмо з Просьві-
ти, Правнича Часопись, Руслан, Самопоміч, Сво-
бода, Учитель; крім сього виходить богато непе-
ріодичних видавництві книжок та брошур ріж-
ного змісту. Видаванєм книжок займаєть ся
Українсько-руська видавнича спілка, Прось-
віта, Українська Накладня і виші товариства
та приватні особи. Книжки продав велика кни-
гарня Наукового Товариства ім. Шевченка.
Наукою опікувть ся Наукове Товариство ім.
Шевченка, в котрім гуртують ся люди, що по-
сьвячують ся українській істориї, літературі,
праву і всяким иншим наукам; подібну діяль-
ність веде „Товариство прихильників укр. науки
і штуки“. Просьвітну роботу веде товари-
ство „Ііросьвіта*, що закладав читальні і бі-
бліотеки, видав книжки для народа, „Письмо
з Просьвітн“ і подав своїм членам поради
в усяких справах. Школами опікувть ся
„Руське Товариство Педаґоґічне“. Популярні
виклади розпочало „Товариство укр. науко-
Оідіїіжі Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ іїот
ІІМІ7ЕК5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
иВВАМА-СНАМРАІОМ
56
них викладів ім. Петра Могили". Театром
займавть ся „Драматичне товариство ім. Ко-
тляревського14 та нове товариство „Людовий
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:50 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
О ідіїігей Ьу
театр". „Руська Бесїда" мав в заряді україн-
ський народний театр, що дає представленя
у всїх містах Галичини; аматорський театр
веде тов. „Сокіл" і дав у Львові представленя
в кожду неділю; окремий театральний комітет
збирав складки на будову театру; дотепер зі-
брано 220.000 К. і куплено площу на театраль-
ний будинок. Музиці присьвячене „Музичне
Товариство ім. Лисенка", „Львівський Бонн"
і Академічний хор „Бандурист"; Висший му-
зичний інститут дав науку співу і гри на ріж-
них інструментах. Рухай ку (Гімнастичні впра-
ви) веде тов. „Сокіл". В товаристві „Відроджене"
гуртують ся противники алькоголю. Є товариства,
в котрих збирають ся люди одної проФесиї. У ч н-
телї мають „Учительську Громаду" і „Взаїмну
поміч учнтелїв", а дв о кат н і судді „Товари-
ство українських правників"; духовенство
„Товариство сьв. Павла" і „Товариство сьв. Ан-
дрія44; дяки „Дяківське товариство"; цер-
квами опікувть ся „Товариство сьв. Петра".
Инші товариства мають на метї розбуджувати
товариське житв : „Вільна Громада", „Жі-
ноча Громада", „Руська Бесіда". Академіч-
н а молодїж мав товариство „Академічну Гро-
маду, „Руську Академічну Поміч", „Основу"
(для техніків), „Кружок правників" і згаданий
вже „Бандурист".
Товариств у Львові, як бачимо, є дуже
багато: доброго часу треба, щоб їх тільки пе-
речислвти; подрібні звістки про їх діяльність
друкують ся що року в календарі „Просьвіти".
Докладнїйше розказати треба ще про товари-
ства, в котрих гуртувть ся наше міщанство
і робітництво. Ті товариства в значно молодші
від інституцнй, котрі заложнла інтелїґенция:
міщани і робітники дуже довго не проявляли
ОгідіпаІ іїот
ІІМІУЕНЗДЗ
иНВАИА
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:51 СМТ / (іі±р://ґісіІ. ґіапсіїе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
57
ніякої дїяльностн. Давне міщанство, що вело
колись таку гарну і хосенну роботу в брат-
ствах. — вимерло або спольщило ся; нове мі-
щанство витворювало ся з людий, що заходили до
Львова з сїл і місточок за роботою. Але у споль-
щенім Львові вони не знаходили ніякої опіки
для себе, для своєї народности і звичайно по
кількох роках забували рідну мову, покидали
національність, ставали Поляками. Але коли
завдяки роботї інтелїгенциї Львів почав діста-
вати назад український характер, розпочав ся
рух і між міщанством; нині міщанські інсти-
туциї дорівнують вже товариствам інтелїґенциї.
Вайвизначнїйшим товариством, котре заложилн
українські ремісники і підприємці’ в тепер „Мі-
щанський ремісничо — промисловий Союз кре-
дитовий*; мав на цїли давати дешеві позички
ремісникам, купцям і підприємцям, закладати
Фабрики, взірцеві робітні, склади; заложений
недавно (1906 р.) має вже нині річний оборот
поверх 200.000 К: є надія, що в короткім часі
буде міг приступити до широкої промислової
дїяльностн. Друге ремісниче товариство „Зоря“,
істнує вже 25 літ; воно є осередком, де розви-
ваєть ся товариське жате нашого ремісництва:
удержує бібліотеку і читальню, уряджує ве-
чернвцї і забави. Властителі реальностий на-
ложили недавно товариство „ Міщанське
брацтво*. В „Товаристві для розвою ру-
ської штуки* гуртують ся українські малярі
і різбарі; товариство виконує всякі малярські
і поаолотарські роботи; замовлень річно є на
50.000 К. Ремісничою молодіжю опікуєть са
„Ремісничо-промислова бурса*, в котрій 20 хлоп-
ців дістає ціле удержанє ; в бурсі товариства
„Труд* знаходить приміщене ЗО дівчат, що від-
дають ся кравецтву і жіночим роботам. — Ро-
бітники мають два товариства „Волю* і „Силу*;
оба мають на цїли ширене просьвітн і товари-
ського житя між членами, утримують бібліотеки
Оідійзегі Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІІМУЕК5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІ6И
58
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:51 СМТ / Н1±р://ГісіІ. ГіапсІІе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
ОідіІіхеП Ьу
і читальні, дають відмита, представлена, вечер-
ницї і забава; крім сього в потребі підпомага-
ють своїх членів материяльно. Читалень „Иро-
сьвіти* в у Львові пять: в середмістю і на
передмістях городецькім, жовківськім, лачаків-
ськім і зеленім; в них також гуртуєгь ся ро-
бітнича молодїж; в неділі і сьвята відбувають
ся сходина з відчитати і забавами; деколи від-
бувають ся концерти і представлена. Кожда
читальня мав бібліотеку; крім сього при голов-
нім товаристві „ІІросьвіта“ (Ринок ч. 10) є ве-
лика бібліотека, в котрої можуть користати
члени всіх читалень. Читальні „Просьвіти*
і товариства „Воля“ та „Сила* мають разом
993 членів; на 5000 робітників - Українців у
Львові се число дуже невелике. Богато наших
робітників належить до польських товариств,
тому що ті товариства дають деякі корнети;
в декотрих товариствах (нпр. в товаристві ру-
бачів „Ргаса1*) Українці є навіть в більшосте.
Не вважаючи на се, польські робітники деколи
болючо кривдили своїх товаришів: нпр. не
позваляли їм вивішувати оповісток в україн-
ській мові; аж в новійших часах в декотрих
соціалістичних товариствах настали ліпші від-
носини; так нпр. в одній робітничій орґанїзациї
дохід з вкладок Українців йде на користь у-
країнської соціальної демократці. Все таки ба-
гато робітників*Українців лишаєть ся без про-
воду і дуже даеть ся відчувати потреба біль-
шого числа товариств для нашого робітництва.
Згадати ще треба добродійні товариства, що
опікують ся робітниками: „Товариство опіки
най слугами і робітницями* дав своїм членам
в часі браку служби прпіот і вишукує їм ро-
боту і „ІІровидїнє“ і „Товариство сьв. РаФаїла"
опікувть ся емігрантами, що виізджають з краю.
Товариство „Народна Лїчннця" дая хорим без-
платну лікарську пораду.
Соо§1е
ОгідіпаІ Ггот
СМУЕРБІП ОР ІШ\0І$>
ІЖВАИА-СНАЙП
59
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:51 СМТ / (іі±р://ґісіІ. ґіапсіїе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
В своїх змаганні міщанство і робітництво
все діставало щиру поміч української демокра-
тичної інтеліґенциї. Але від довшого часу дуже
давала ся відчувати потреба орґанїзациї, де
могли-б зійти ся всі львівські Українці, без
огляду на се, чи вони робітники чи інтелігенти,
чи богаті чи бідні. Ногато є спільних справ
у Львові, котрі рівно інтересують кождого
Українця, без огляду на се, з якої кляси він
походить і до якої політичної партиї себе за-
числяв; сї справи повинні лучити всіх Львовян
в одну солідарну українську громаду — але
ся громада не мала ніякої орґанїзациї. Аж
в останніх часах повстало товариство, що ста-
вить собі за ціль удержувати Русинів міста
Львова при їх народностн шарити і підносити
межи ними товариське житв та стирати ся о їх
культурне і материяльне піднесене: се „Львів-
ська Русь — брацтво Русинів міста Львова".
Велику увагу звернула львівська громада
на виховане молодїжи; майже всї школи у
Львові є польські і все є небезпека, що укра-
їнські діти можуть забути між чужими рідну
мову. Найменшими дітьми оиікуєть ся товари-
ство „Руська захоронка"; воно удержує дві
захоронки (на жовківськім і городецькім пе-
редмістю): там дають бідним дітям снїданя
і обіди, ведуть забави та вчать українських
пісень. Але дві захоронки на таке велике місто
як Львів се рішучо за мало. — 3 народними
школами стоїть справа дуже погано: є всього
дві школи вправ для дїтий при державних се-
мінарах і одинока українська 4-клясова школа
ім. Маркіяна Шашкевича, котру удержує місто.
Сю школу засновано 25 літ тому; колись вона
вистарчала для Львова, але від ряду літ вже
переповнена; при тім поміщена в дуже неви-
гіднім і темнім льокали. Довго вже стАрають
ся Українці о ліпший будинок і о розділене
школи на два окремі відділи — для хлопців
□ідіГігеО Ьу
Соо§1е
ОгідіпаІ ґгот
ІІМІУЕКБІТУ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІбИ
60
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:52 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
і дівчат; але львівський магістраті рада шкільна
не хочуть нічого зробити. Одна українська
школа вже тепер не вистарчав для Львова;
українських дїтин в в народних школах у Львові
коло 3000, а з того лиш 800 мав можність
вчити ся в рідній мові, а поверх 2000 мусить
вчити ся по польськи... По дівочих школах на-
віть зовсім не вчать української мови; хлопців
вчать по українська, але учителі в майже без
виїмку Поляки і не дуже дбають про руські
діти. В останних часах наше мішанство взяло
ся енергічно до боротьби за рідну школу: пе-
редмістя городецьке, жовківське і личаківське
вносять що року петнциї до міської ради і жа-
дають отвореня нових народних шкіл для У-
країнцїв. — В учительських семінарах наука
ведеть ся в двох мовах українській і польській;
але до семінарів Українців допускають нерадо:
в жіночім семінарі на 300 учениць в всього
45 Русинок! В середних школах справа стоїть
ліпше: в одна повна українська гімназия і друга
Філіальна, що в короткім часі також буде мала
8 кляс. На університеті маємо лиш 7 україн-
ських катедр; притім відносини для нашої ака-
демічної молодїжи такі неприхильні, що майже
кождого року приходить до крівавнх буч з По-
ляками. Щоби зарадити недостачі публичних
шкіл, львівська громада почала засновувати
приватні школи. Найбільше зробило тут .Руське
Товариство Педагогічне*1: воно удержує вндї-
лову школу для дівчат, жіночий семінар учи-
тельський і народну школу вправ для дїтий.
Знов Сестри Василіянки заложили першу в Га-
личині' українську жіночу ґімназию. Дуже ба-
гато заходів зроблено, щоби улекшитп бідній
молодїжи житв в місті Товариство Педагогічне
мав дві великі бурси, що містять 400 учеників,
одна з них мав сьвіжо збудований будинок; крім
гього в оден інститут для ЗО хлонцїв, другий
для 50 дівчат, що ходять до львівських шкіл.
Оідііігегі Ьу
ОгідіпаІ Ггот
ІІМ7ЕК5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАИА-СНАМРАІбМ
61
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:52 СМТ / 1ійр://ґісІІ.ґіапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Університетській молодїжи дав здорові і дешеві
мешканя .Академічний Дім0. Такими великими
інституціями не можуть похвалити ся навіть
Поляки. Молодїжю опікувть ся ще три товари-
ства: .Шкільна Поміч", що запомагав учеників
народних шкіл, товариство „Руслан" для укра-
їнської ґімназиї і .Товариство вакацийних о-
сель", що висилав біднійші міські діти на село,
щоби літом відпочили і набрали сил до науки.
„Товариство опіки над слугами і робітницями"
удержує дешеву кухню для молодїжи.
Завдяки щирій роботі ріжнородннх това-
риств і поодиноких людей львівська Україна
доходить з кожднм роком до більшої сили
і аначіня. Міське житв мав дуже багато потреб
і щоби їх заспокоїти треба розвивати діяльність
в ріжних напрямах. Давнїйше була наша ро-
бота невеличка і в усіх наших потребах ми
мусїли звертати ся до чужих. Коли прийшло -
ся щонебудь купити, треба було іти до поль-
ського або жидівського склепу; як потрібував
хто якої служби чи роботи — мусів просити
ся до чужих; українські дїти ходили до поль-
ських шкіл; ремісники і купці могли обраду-
вати ся тільки в чужих заведених; українську
книжку і часопись рідко хто мав в руках;
навіть забавити ся в вільну хвилю можна було
хиба між чужими, в польськім товаристві. Не-
одному Русинови ціле житв упливало здалека
від своїх .— і нічого дивного, що багато людий
тратило память про народність своїх батьків, •
забувало рідну мову, байдужніло до народних
справ. Тепер змінили ся відносини. Всяку по-
требу, яку хтонебудь мав, може полагодити між
своїми, в своїх українських інституциях, між
своїми ремісниками, промисловцями і купцями;
до чогонебудь захоче хто звернути ся, — всюди
знайде своїх людий, що прийдуть йому з помічю
чи порадою. Українська дитина не потрібув
вже вчити ся між чужими, знайдеть ся для
ОідіСіхегі Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ іїот
ІІМ7ЕН5ІТ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАІОМ
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:52 СМТ / Н1±р://ГісіІ. ГіапсІІе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
Оідііігегі Ьу
-62
неї місце в своїх школах; і старший, як
тілько хоче образу вати ся, знайде поміч в то-
вариствах, читальнях і бібліотеках; виклади
і відчитп, концерти і представленя дають кож-
дому можність веревести корисно і приємно
вільну годину. Зі зростом українських підпри-
ємств зростає число независимих людий між
Українцями. Давнішнє наш ремісник мусїв шу-
кати робити у чужих людий, купець-Українець
не міг відважити ся заложити крамницю на
свою руку, урядник міг знайти місце тільки
в чужій інстнтуцнї; нині вже інакше: в своя
торговля, свої робітнї, свої інстнтуцнї, — меткий
і сумлінний чоловік може удержати ся з робото
між своїми, не потребує гнути спини перед
чужими. — Се дає велику користь нашій на-
ціональній справі. Неодин чоловік, що дав-
нїйше стидав ся своєї народности, стає тепер
сьвідомвм Українцем; ті, що бояли ся говорити
по руськи на вулиці, тепер завзято боронять
прав свого народа. Материяльна независимість
дає людям можність признавати ся сьміло до
своїх переконань.
Український рух причинив ся богато до
зміни зверхного вигляду міста. Кожда значнїй-
ша інституция має у Львові свою каменнцю:
„Дністер*, .Народна Гостинниця*, „Академіч-
ний Дім*, ,Просьвіта“, „Наукове Товариство
ім. Шевченка*, „Народна Торговля*, „Труд*,
„Бурса Руського Тов. Педагогічного*, жіночі
школи тогож товариства, „Дяківська бурса*,
„Народна Лічниця*, „Ремісничо - промислова
Бурса*, „Зоря“. Деякі з тих будинків, новійші,
будовані в українськім народнім стилю є прав-
дивою прикрасою Львова і своїми українськими
написами підносять український характер Льво-
ва. Чимраз більше українських вивісок бачимо
й по приватних склепах та робітнях; кождий
купець чи ремісник Українець вважає своїм
першим обовязком вивісити значну напись в рід-
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ШІУЕКБГПҐ ОР ІШМ0І5 АТ
ІЖВАМА-СНАМРАІОИ
63
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:53 СМТ / (іі±р://ОсіІ. ОапсІІе. пеі/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
ній мові; також богато жидівських і польських
купців відчував конечність містити на своїх
склепах українські вивіски. Чимраз частїйше
чути по улицях нашу мову; уживають її вже
не лите Русини, але і чужі люди, Жиди і По-
ляки; в кождім склепі і в кождій інституцнї
можна говорити по українсько і чужі радо від-
повідають також в нашій мові. Зріст націо-
нальної сьвідомостн між Українцями видно дуже
добре в усяких політичних манЇФестациях; так
підчас робітничого сьвята 1 мая українські
організації дають визначне число учасників;
підчас виборів до міської ради в 1908 р. укра-
їнська лїста дістала 723 голосів; в виборах до
парламенту в 1907 р. український кандидат
мав 1883 голосів.
Одним словом Українці у Львові прихо-
дять з кожднм роком до більшої сили. Але хоч
ми поступили вже значно наперед,роботи ще ду-
же багато. Напитаймо, іцо велике число греко-
католиків іце не признаєть ся до своєї народно-
сти, що на кожду сотку мешканців Львова при-
ходить не більше як 12 Українців!... Кілько ще
треба напруженої боротьби, витревалої працї
і підпрвємчивости, щоби ми могли зрівняти ся
з нашими еусїдами ! Але пильною роботою все
можна осягнути: Львів мусиїь стати україн-
ським містом.
Що колись змінять ся у Львові відносини
на користь Українців, про се можна думати
я ріжних признак. Львів завдячує свій початок
українському князеви Даниловп, названий по
імени другого князя, Льва, зріс під опікою у
країнськнх князїв і бояр. А хоч пізнїйше прий-
шло панованє Польщі, хоч наше міщанство
мусїло перейти ріжні переслїдуваня, гнет
і кривди, — львівська Україна не підупала,
але згуртувала ся в сильну громаду, заложпла
братство, заснувала школи, друкарню, видавала
книжки — проявляла гарне житв. А коли прнй-
Оідіїііей Ьу
Соодіе
ОгідіпаІ Ггот
ІІМУЕК5ГГ¥ ОР ІШМ0І5 АТ
ІІНВАМА-СНАМРАЮИ
64
шло нове лихолїте, нові нещастя на міщанство,,
гурток роботящих людий не дав впасти на-
родній справі, підняв а занепаду українську
мову, заложив нові основи під житв львівської
України. І вже більше як 70 років іде у Львові
нове, завзяте житв; кожде десятилїгв, кождиЙ
рік приносить Українцям нові здобутки, нову
силу. Так піде воно й далі'. Коли в цїлім краю
українське житв пливе чимраз ширшою струвю,
не може остати ся се без впливу на столицю
Галичини, Львів; ціла східна Галичина в з дав*
ниви українська земля, таксамо і Львів мусить
стати українським. На се показує й приклад
наших, чужих, міст: нпр. столиця Чехії, Прага
колись була німецьким містом, — нині завдяки
пильній роботі Чехів, дістала назад чеський
СепегаїесІ оп 2015-04-19 19:54 СМТ / Ьйр://ЬсІІ.ЬапсІІе.пеІ/2027/иіид.30112094751887
РиЬІІс Оотаіп іп Йіе ІІпіІесІ Зіаіез, СоодІе-сІідіїігесі / Нйр://шшш.НаІНІІги5І.огд/ассе55_и5е#рсІ-и5-доодІе
характер.
Але до нашого великого дїла у Львові треба
великої праці і енергії. Вже два рази в минув-
шині грозив львівській Україні занепад: раз з за-
веденим польського панованя, другий раз в XVIII
в.; треба нам бути все обережними, щоби се
так буйне наше житв, що тепер процвило
не занепало часом, щоби зростало далі, ставало
все значнїйше і могутнійте! Кождин Українець
мав обовязок працювати для добра і зросту
нашого славної о города; .нікому не вільно від-
тягати ся від участи в народній роботі І Коли
аединнмо всі 'сили і твердо возьмемо ся до
праці, Львів стане нашим містом, ще більше
як в ним тепер !’
Оідіііхесі Ьу