/
Author: Барка В.
Tags: твори переводна література документальний роман видання українська вільна академія наук василь барка
Year: 2008
Text
БАСИЛ БАРКА • ЖОВТІМ КНЯЗЬ
Василь Барка
ЖОВТИЙ КНЯЗЬ
том І і II
Василь Барка 1982 р.
Оселя «Верховина», Ґлен Спей, Нью-Йорк, США
(фотографія з альбому родини Мончаків)
Уа$у1 Вагка
ТЬе Уеііоуу Ргіпсе
А Восишепіагу Моуєі, Уоіише І апй II
РиЬІізЬед Ьу
ТЬе икгаіпіап Асасіету оГ Аііз апд Зсіепсез іп іЬе 15.8.А., Іпс.
Кеду ¥огк - КЬагкіу 2008
Василь Барка
Жовтий Князь
Документальний роман, том І і II
Видання
Українська Вільна Академія Наук у США
Нью-Йорк - Харків 2008
ТЬе ІЛааіпіап Асадету о£Агі8 апд Зсіепсез іп іЬе ІІ.8.А.
206 \Уе8і 100л Зігееі, ¥огк, Иеи/ ¥огк 10025
Обкладинка Якова Гніздовського
Всі права застережені / АИ гі^Ьи гезегуед
© 1985-2008 8. Нпігсіоузку
Технічне оформлення
Кеу-Со. Епіегргізез, (ОКа\уа, Сапасіа)
тел.: 613-824-3878 факс: 613-824-9799
В-во «Майдан», вул. Чернишевська, 59, Харків, 61002, Україна
Тираж-2000 примірників
І8ВИ 978-966-372-240-5
АН ГІ£І1І8 гезегуед
© 2008 ТЬе ІІкгаіпіап Асадету о£Аги апсі 8сіепсе8 іп іЬе 11.8.А., Іпс.
ЬіЬгагу оГ Соп£ге88 Саіа1о£ Сагд ЬїитЬег 2007-313646
І8ВИ 0-916381-23-4
Жовтий Князь
ТИе Уеііоуу Ргіпсе
Резюме
Цей твір талановитого письменника-філософа Василя Барки
вводить читача в реальні обставини українського геноциду-Голодо-
мору 1932-33 років, які автор особисто пережив. Це перше детальне
зображення тих жахливих подій не лише в українській літературі, а
взагалі денебудь. «Жовтий Князь» містить також глибокий психо-
логічний аналіз думок і почувань жертв Голодомору і його виконав-
ців. Філософський чи духовний аспект розповіді робить її дійсно
унікальною.
АЬзігасі
ТЬе ргезепі хуогк оГ іЬе іаіепіед хугііег-рЬіІозорЬег Уазуі Вагка
іпігодисез іЬе геадег іо іЬе геаі Гасіз оГ іЬе ІІкгаіпіап £епосіде-Но1ос1о-
тог оГ 1932-33, хуЬісЬ іЬе аиіЬог регзопаїїу ехрегіепсед. ТЬіз із іЬе
Гігзі деіаііед ассошії оГ іЬозе ЬоггіЬІе єуєпіз іо Ье Гоипсі іп ІІкгаіпіап
Ііїегаіиге ог апу\уЬеге еізе. “ТЬе Уеііоху Ргіпсе” ргезепіз а ргоГоипсі
рзусЬоІо^іса! апаїузіз оГ іЬои^Ьіз апсі 1ее1іп£8 оГ іЬе уісіітз о£ Ноіодо-
тог аз \¥е11 аз оГ іїз регреігаіогз. ТЬе рЬіІозорЬіса! апсі зрігіШаї азресіз
оГ іЬе паггаііуе таке ії ігиіу ипіцие.
Редактори: Ася Гумецька, Євген Федоренко
Едііогз: Аззуа Нитезку, Еи^епе Редогепко
Видавнича Комісія
Любомир Винар (Голова), Олекса Біланюк, Ася Гумецька, Олександер
Домбровський, Альберт Кіпа, Богдан Рубчак, Євген Федоренко, Люд-
мила Шпильова.
РиЬІісаііоп СоттіПее
ЬиЬотуг \¥упаг (СЬаігтап), Оіекза Віїапіик, Оіекзапдег ОотЬго^зку,
Еи^епе Редогепко, Аззуа Нитезку, АІЬегі Кіра, ВоЬдап ЯиЬсЬак, Ьид-
тіїа БЬруїоуа.
ЗМІСТ
Передмова
А ся Гумецька..........................................9
Автобіографія
Василь Барка..........................................15
Список творів Василя Барки.............................29
Від автора.............................................31
Жовтий Князь - том 1...................................35
Жовтий Князь - том II.................................293
8
Передмова
Це перше двотомне видання роману Василя Барки Жовтий князь,
присвяченого трагедії українського народу - Голодомору 1932-33
років.
Коли Барку спитали, чому він вибрав Голодомор темою свого
роману, він відповів, що відчув це своїм обов’язком, бо «не був
певен, чи знайдеться інший, хто подав би свідчення так, як засвід-
чено трагедію Єврейської раси».1
Перший том роману (автор називав це повістю) був надрукова-
ний у 1962 році видавництвом «Сучасність» (Нью-Йорк - Мюнхен).
При цьому автор звернувся «До радянських письменників на Украї-
ні» з таким листом:
У році 1933-му мільйони рідних всім нам сестер, братів, наша
плоть і кість, і кров, ті, з-поміж котрих ми вийшли, - були по-
ругані і опаскуджені, були в цьому нещасті роздавлені Джа-
ґернаутовою колісницею організованого, наказано запро-
вадженого голоду - роздавлені на смерть.
Але запитаймо: чому і досі заборонено згадувати про ті де-
сять мільйонів поруганих душ із нашого народу?
МОВЧАННЯ! Розуміємо і не звинувачуємо: бо заборона.
Тож, коли і досі не дозволено подати голос за жертви голоду,
хоч прочитайте скромну повість про них автора, який зрікся
1 Микола Вірний, «Василь Барка і Жовтий князь». Тридцять років пізніше,
Портрет поета (1998, вид. комплекс П.Ф. «Діва», м. Рівне), ст. 94.
9
всього в житті, аби дістати, зрештою, змогу розповісти про
них.2
Звичайно, Барка не очікував відповіді на своє звернення, але
читачі поза межами України відгукнулися: перше невелике видання
швидко розійшлося. Тоді, у 1968 році в Нью-Йорку роман перевидав
Союз Українок Америки (СУА), а в 1981 Жовтий князь вийшов у
престижному французькому видавництві «Ґаллімар» (баїїітапі) в
перекладі Ольги Яворської з передмовою П’єра Равіча, про якого
Барка бажав, щоб усі знали, кажучи:
Я хочу, щоб усі українці знали, за кордоном і на батьківщині
теж, що вирішальну роль в приведенні повісти «Жовтий
князь» до видавництва Ґаллімар - відіграв французький пись-
менник, лауреат, автор чудового роману «Кров неба», пере-
кладеного на інші європейські мови: його ім’я П’єр Равіч. Він
перший у широкому світі звернув увагу на «Жовтого князя» і
дав дуже прихильну нотатку в «Ле Монд». А коли я звер-
нувся до нього в справі перекладу, то він прийняв це до серця
- так щиро і близько, як ніхто з наших земляків... Його реко-
мендації були вирішальними. Він потім завдав собі величез-
ний труд: вистудіювати всю суттєву проблематику з історії
українського народу і його сучасного становища...
П’єр Равіч з єврейської родини; і якщо хтось у наш час дав
найвизначніший і найповчальніший приклад єврейсько-
української співпраці, то це П’єр Равіч. Він знаменито, в
незрівнянній досконалості свого труду, відкрив добу спів-
праці для наступних десятиліть.3
Відгуки французької преси на роман Барки були надзвичайно
прихильні: Агі рге88е - «Добра книжка. Страшна книжка... Великий
трагічний твір, який абсолютно варто прочитати»; Ье гериЬІісаіп
Ьоггаіп - «Сім мільйонів українців загинули від переслідування і го-
лоду ... це настільки хвилююча книга, що на неї відгукнеться навіть
зачерствіле серце»; Ьа поиуеііе геуие Ггап?аІ8е - «Організовані укра-
їнці повинні висунути майстра художнього слова на кандидата Нобе-
2 Микола Вірний, «Василь Барка - поет з відчуттям небесних сил», цит. праця,
ст. 43-44.
3 Там же, ст. 46.
10
лівської нагороди.»4 В Америці Міністр сільського господарства
назвав цей твір «одним із головних джерел вивчення історії аграрної
політики СРСР».5
В Україні Жовтий князь став доступним читачам щойно в 1991
році: його видало видавництво «Дніпро» з передмовою академіка
Миколи Жулинського. І в грудні, перед референдумом, Київська
кіностудія зняла фільм «Голод 33», оснований на романі Барки. Його
показували цілу ніч на всіх каналах українського телебачення, і він
без сумніву вплинув на рішення глядачів проголосувати за незалеж-
ність України.
Беручи до уваги документальну, історичну та мистецьку вартість
роману, треба підкреслити як найголовнішу його духовну вартість.
Французький комітет Федерації Інституцій Суспільної Комуніка-
ції в травні 1981 року повідомив Барку про те, що «Комісія для від-
бору - Офіс Християнської Книги - складена з католиків і протестан-
тів, вибрала для свого рекомендаційного списку Ваш твір...»6 В
Україні також відчули Баркову духовність: «Свою Божественну при-
роду явило і Слово Василя Барки, здатне зрушувати світ ... за зако-
ном Добра, Справедливости і Краси.»7 Сам автор це визнав, кажучи:
«всі 20 моїх томів ... змогли появитись завдяки служінню Господу»
... «я щасливий, бо маю Божу поміч написати твори, про які мріяв, і
знаю, що вони будуть значною допомогою в духовному житті мого
народу...»8
Над темою голоду Барка думав 25 років. Записувати свої спогади
і свідчення очевидців він почав щойно в 1943 році, перебуваючи в
таборі Ді-Пі (Візріасей Регзопз) в Німеччині. Обробляти ці записи він
почав вже в Нью-Йорку, в 1950 році, при чому спочатку не був
певний, чи це буде поема, чи п’єса, чи роман: все складалося «якось
неорганізовано», спершу виникла «робоча модель» для сюжету (до
речі, цей сюжет - справжня історія долі однієї родини) ... Потім по-
чалися доповнення і скорочення, а далі - найкропіткіша справа: об-
робка стилістична ... Шістсот своїх рукописних сторінок Жовтого
4 Леонід Полтава, «Жовтий Князь» з Свободи, 19 грудня 1967 р. Микола Вірний,
цит. праця, ст. 47-48.
5 «Вагка’з ТИе Уєііоуу Ргіпсе геуеаіз Ьоггогз оГ Гатіпе», Тке Икгаіпіап І¥еек1у,
Зипсіау, Лте 14, 1981.
6 Микола Вірний, цит. праця, ст. 47.
7 Анатолій Криловець, «Слово, що зрушує світ», Микола Вірний, там же, 1998,
ст. 4.
8 Лідія Корсун, «Я щасливий, бо маю Божу поміч написати твори, про які
мріяв», Літературна Україна, 25 квітня 1996 р.
11
князя чотири рази переробляв ґрунтовно і переписував наново все -
від початку до кінця».9 Подекуди цю «стилістичну переробку» Барка
робив, як він каже, під впливом «американського прагматичного
думання. Не давати в модернізованому вигляді, хоч я крайній модер-
ніст у поезії. А давати у такому вигляді, щоб це було відкритою
книгою для нефахівців у літературі».10 11 При цьому, як свідчить автор,
його праці над Жовтим князем сприяло його тодішнє нью-йоркське
напів-голодне існування: воно відновило в його пам’яті голод 30-их
років: «з минулого все почало випливати перед душевним зором».11
Коли в 1963 році радіо «Свобода» відзначало 30-ліття голодо-
мору, в програмі був виступ Василя Барки, в якому автор так розпо-
вів про свою повість Жовтий князь'.
Повість «Жовтий князь» містить історію однієї родини в
1932-1933-му роках; однієї білої хати, що стала чорною і
обернулася в домовину. Її доля змальована на тлі життя, чи
власне, вмирання всієї України під час голоду, 30-ті роковини
якого ми тепер відзначаємо.
В основу повісти взято особисті спогади і також багато под-
робиць того часу, зібраних потім за ряд років. Більшість
типових випадків страшної доби знаходять відзеркалення в
повісті.
Вона має три плани змісту: перший, цілком реалістична роз-
повідь про всі хатні драми однієї сім’ї і її сутички з зовнішнім
оточенням, під час виїздів і мандрів у пошуках поживи.
Другий план повісти - цілком психологічний, в зображеннях
незвичайних змін душевного життя, викликаних масовим го-
лодом.
Конаючі люди, хоч і смертно збайдужілі до всього на світі
крім їжі, таки в більшості своїй, зберегли людське почування:
в найглибшому кутку - на дні свого серця. Вони зосталися
9 Микола Жулинський, «Із розмови Миколи Жулинського з Василем Баркою. З
липня 1989 року», Літературна Україна, 20 серпня 1998 р.
10 Там же.
11 Там же.
12
людьми, кращими, ніж ті, що спричинили голод і жили сито
під час всенароднього нещастя і загибелі.
Третій план повісти - метафізичний, суто духовний: з від-
криттям завіси від таємничого і моторошного повіву з незна-
них нам обширів нематеріяльного світу, супротивних небу і
людству. Тут одна з сторінок духовної війни людських душ -
проти їх ворога.
В цій боротьбі цілий народ терпить свій найбільший і най-
- • 12
страшніший іспит.
Саме духовним пляном Жовтого князя пояснюється ця назва:
автор побачив зображення цього втілення Зла на картині якогось
незнаного майстра. Такий символ безперечно нагадує апокаліптичне
зображення в «Одкровенні Иоана Євангеліста», якого Барка перекла-
дав для українського видання Біблії майже одночасно з написанням
Жовтого князя.12 13 Ось що там знаходимо:
8. І я глянув, - і ось кінь чалий.14 А той, хто на ньому сидів,
на ім’я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм
влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голо-
дом, і мором, і земнйми звірмй.
9. І коли п’яту печатку розкрив, я побачив під жертівником
душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали.15
Другий том Жовтого князя починається розповіддю про мандрів-
ку мертвими селами Андрійка - єдиного члена родини Катранників,
що залишився живим. Цей реалістичний плян розповіді включає зоб-
раження нападу жовтокняжих прислужників на монастир, тортури й
вбивства священиків та черниць. Автор наводить роздуми цих жертв
12 Микола Вірний, «Жовтий князь тоді і тепер», цит. праця, ст. 63-64.
13 В.К. Чумаченко, «Василь Барка і його роман Жовтий князь», доповідь на кон-
ференції «Роман і життя» в Краснодарі 1994 року. Стаття Миколи Вірного в його
цит. праці, ст. 98.
14 Грецьке - жовтавий, буланий, блідий. Церк. Слов. БлОДь
15 Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. Із мови давньо-
єврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена, ипііесі ВіЬІе
8осіеІіе8, 1962, р. 1507.
13
«вампірократії» Кремля, протиставляючи їх переконанням представ-
ників «жовтокняжої номенклатури». У висліді маємо глибоке психо-
логічне розкриття суті цього духовного протиборства віруючих
християн і атеїстичних комуністів, Добра і Зла як «передзнак Апока-
ліпсиса». Для того, щоб цей «розгляд люциферичности» протистави-
ти «вищості істини над силою» Барка вводить низку нових персона-
жів, малюючи їхній життєвий шлях і відповідне світосприймання.
Отже, поруч з реалістичним пляном щосильніше виступає психоло-
гічний і метафізичний.
Над другим томом роману Барка працював майже до останніх
днів свого життя, «лихоманково» поспішаючи, передчуваючи, що не
встигне закінчити як треба. Пані Богданна Мончак, яка набирала на
комп’ютері рукописний текст цього тому, згадує, що автор встиг
зробити коректу тільки першого розділу. Проте мистецька якість
другого тому аж ніяк не поступається перед якістю першого, а психо-
логічний та метафізичний елементи тут навіть перевершують попе-
редні.
Видання першого тому Жовтого князя давно розійшлося, тому
УВАН вирішила включити його в це повне видання. Також подаємо
автобіографію Василя Барки. На це двотомне видання були зібрані
фонди за ініціятиви Надії Світличної. Пані Богданні Мончак, яка
самовільно набирала текст на комп’ютері, висловлюємо глибоку
подяку.
Цим виданням УВАН відзначає 7 5-ту роковину українського
геноциду-Г олодомору.
Ася Гумецька
14
Автобіографія
16 липня 1908 - село Солониця: дата і місце народження.
Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами -
рештками козацького табору гетьмана Наливайка, та широкими со-
лончаками поблизу (звідти в час біди люди, приходячи за десятки
верст, брали «ропу», замість соли; можливо, так було з вікопомної
давнини).
Батько відбув звичайну службу в козачих частинах і російсько-
японську війну.
Сім’я переїхала на відкритий степ, приблизно, за п’ять верст від
міста Лубні, розміщеного над річкою на горах, так що здалеку видно
було позолочені бані його церков.
В степу, від великого шляху Лубні - Ромодан, ночами звертали
напасники до самотньої оселі - грабувати. Батько відганяв; стріляни-
на часом тяглася до ранку. То перші враження неспокійного побуту.
На прохання свого молодшого, щойно одруженого брата, батько
помінявся з ним наділами: відступив йому вибудувану садибу з вели-
ким садом, а перебрався на порожню ділянку за дванадцять верст від
міста і там знов почав будівництво.
Нова оселя постала недалеко від хуторця Миколаївки. Внизу, при
згір’ях, світилось проточне озеро. А по другу сторону - степ із коза-
чими могилами і якимись давнішими; з кам’яними статуями на вер-
хах.
В хуторі була триклясна початкова школа, - я відвідував її.
Перше мистецьке враження: мандрівний диякон-живописець, на за-
мовлення батька, намалював на великому аркуші покрівельного за-
ліза - ікону «Моління про чашу»; Христос біля скелі, серед смутних
дерев Гетсиманського саду. Образ займав усе покуття хати.
Батька взяли на російсько-німецьку війну. 1916 року він звіль-
нився покаліченим (його з вибуху присипало землею: мав пробиту
ногу і зрушений хребет). Лікування електрикою коштувало тоді до-
рого і забрало гроші з проданого наділу.
15
Переїхали в місто. Жили в сараї на дворищі купця другої гільдії,
- в нього батько колись, ставивши хату, купував будівельний мате-
ріял.
Батько взяв на виплату хатку на узліссі, за містом.
Нас в родині було три брати; всі вчилися в духовному училищі
(«бурсі»). Не було грошей платити за навчання в гімназії, а в духов-
ному училищі, згідно з давнім привілеєм, діти з «козачого сословія»,
могли вчитися безкоштовно. В роки громадянської війни, при постій-
них змінах влади, «бурса» діяла.
Режим, з крайніми формальностями, був суворий. Часті кари.
Методи навчання (з російської граматики, латині, початкової матема-
тики) - традиційні, з перевагою муштри.
Школярі надолужували своє - відчайним босяцтвом; при ньому,
звичайно, руйнувався настрій справжньої побожности.
Переформувалася бурса в трудову школу: спершу - в старому
будинку. Викладач математики давав читати клясичні українські
книжки.
Школа перейшла в новий будинок; там нові вчителі навчали нас
безбожництва.
Батько працював спершу як тесляр в артілі «Увечньїй воин»; по-
тім став брати на обробіток і догляд запущені сади - за третину вро-
жаю.
Раз ми доглядали сад вдови; її чоловіка, старшину з армії УНР,
під час вечірнього відходу з міста, при наступі червоноармійців, вби-
то на брамі. Вдова весь час носила чорний одяг - в жалобі по ньому.
Одного дня, коли я стеріг сад, вона дала переглядати дві книги:
«Гайдамаки» Шевченка - з ілюстраціями Сластьона, і «Божественну
Комедію» Дайте - з ілюстраціями Доре.
«Гайдамаки» прочиталися легко, з цікавістю; але «Божественна
Комедія» зосталася більшою частиною незрозуміла, тільки чудові
ілюстрації ввели в цілий світ надзвичайних подій і запам’яталися
назавжди: так само, як постійні розмови батька з його приятелями -
про його улюблену книгу, «Апокаліпсис», про значення приходу
кожного ангела і кожного звіра.
Батька мобілізували і поставили інструктором в майстернях, що
виробляли спорядження для коней (постачалась сідлами та уздечка-
ми армія Будьонного).
Одного разу в потязі, коли відправляв сідла, - занедужав на тиф,
після якого почалися ускладнення. Вже помирав, і його віднесли в
мертвецьку (колишня часовня в кінці двору при лікарні), але талано-
16
витий молодий лікар Котляревський, з єврейської родини, прибувши
після студій, пішов на огляд і завернув його нари назад.
Коло двох років батько лежав недужий. Була нужда і голод. Тоді
я помандрував найматися на працю по селах і приносив «натураль-
ний» заробіток.
То гіркий час; але воднораз - добра школа побуту, школа життя з
багатствами народних говірок. Повно драм людських. Живі перекази.
Щедра природа. Різноманітність селянських характерів. Хоч робота
тяжка: від сонця до сонця. Неділями ж пасучи коні в степах, багато
читав; просив книги з міста, позичаючи в приятелів.
В останню зиму наймів почав ходити в школу до міста - за вісім
верст. Вставати доводилося рано: зробити, що треба, і встигнути до
школи, хоч би й наставали сніжні бурі. Зворотна дорога бувала і в
темряві; і треба було впоратися коло коней і волів.
Повернувся до міста зовсім; скінчив «трудову школу». Поступив
на учительські курси, що перетворилися на Педагогічний Технікум.
Помилково вибрав собі математику і фізику як фах: можливо, через
вплив найстаршого брата. Він пізніше став фахівцем - автором
першого в СРСР підручника фотограмметрії, виданого картографіч-
ною управою Совнаркому, в Москві, і професором математики в
Новосибірському Університеті: приїжджав туди з підполяр’я, де був
головним інженером аерофотознімання на все побережжя Льодови-
того океану.
Середульший брат став теж інженером: був начальником устат-
кування ливарного цеху, що його ж будував, - в Дніпродзержинську,
на великому заводі.
Найстарший брат, Олександр, і тепер працює як інженер. Сере-
дульший, Іван, зостався при німцях і висвятився в священики. При
наступі радянських військ був, через якісь сутички, в гарячому ви-
хорі події, розстріляний разом з матір’ю, що жила при його родині:
так мені переказували. Він в юні роки любив бути служкою в храмі:
все пригадую його в стихарі, з свічкою - в Братській церкві, коли
служили, приїжджаючи, митрополит Василь Липківський і єпископ
Ярещенко, надзвичайний проповідник, що приваблював мене в двад-
цятих роках. Хоч то вже був час втрати віри: так сталося зі мною; але
брат зберіг її.
Мене тоді цікавили соціяльні науки. Вивчав марксизм, - з бажан-
ням збагнути глибини цього вчення: студіював його «клясиків». Але
хмарні теорії не могли задовольнити серця. В той час популярним
17
став Бухарінський стиль - з ідеалом ліберального соціялізму, скажім,
як в реформах Дубчека для сучасної Чехо-Словаччини.
Зацікавили праці Богданова: його «Емпіріомонізм» і «Тектоло-
гія», приступні для читача в 20-их роках, становили міст для
переходу до концепції модерної доби: в зв’язку з працями філософів і
фізиків Віденської школи. Тоді гриміла літературна полеміка, пра-
пороносцем якої став Микола Хвильовий. Але, признаюсь, була мені
якась стороння; бракувало там шукання глибинних сторін справи і
весь час виходив назверх таки спрощений концептивний матеріялізм,
переборений тільки в кінці полеміки - в проголошенні гасла про
«романтику вітаїзму».
Зате праця Юринця про Тичину дуже тоді сподобалась; він похо-
див з Галичини, як і Курбас, був мислителем-енциклопедистом, що
докладно знав розвиток європейської поезії. Його монографія на той
час була новістю, приводила до оригінальних висновків про багато-
сторонній стиль «клярнетиста» Тичини.
Було в мене тоді благоговіння перед нашим мандрівним філо-
софом XVIII століття, Сковородою (походив з моєї Лубенщини); і я
не бачив тоді достатньої причини, чому так полемісти з Відродження
20-их років здебільшого «звисока» ставилися до нашої старовинної
клясики. Для мене, цілковитого сковородинця, близько підійшов
Достоєвський, предмет величезного ентузіязму - в ті роки, і пізніше.
З рідного письменства були кумірами - звичайно, крім Шевченка, -
на першому місці Іван Франко: особливо його проза, після нього
Коцюбинський, Стефаник.
Закінчивши педагогічний технікум, - після всіх драм і конфлік-
тів, став учителем математики і фізики, але слабим, в неповній
середній школі. Послали в дуже глуху «Сьому роту», шахтарський
«посьолок», що одночасно числився як село «Нижнє», за якусь
версту від шахти «Точківка»: між високими крейдяними горами і
нижчими - із звичайних скель, на березі Дінця. «Сьома рота», лежачи
в міжгір’ї, втопала або в чорний дим від шахти, або в білу куряву,
несену з крейдяних верхів’їв. Нещасливі випадки в підземеллі, пияц-
тво і «поножовжина» були звичайним явищем, і завжди вранці на
вулицях знаходили трупи.
Учні спочатку ставилися вороже до нових вчителів, але скоро
привикли і були дуже милі.
Довелося 1928 року виїхати поспіхом з України, властиво - тіка-
ти: через конфлікти з місцевими партійними керівниками.
18
Пристав на Північному Кавказі, що тоді, разом з Кубанню, вхо-
див до РСФСР (як і тепер).
Здавна приманював Кавказ; і Кубань була омріяною землею.
Там скінчив філологічний факультет, зрікшися попереднього
фаху, для якого не годився.
Вже на Донбасі, в одинокості, брався перечитувати модерністич-
ні вірші; вивчав їх напам’ять, передусім - вірші Тичини.
А тепер, згадуючи життя біля Дінця, складав і сам лірику. Послав
перші вірші Тичині і, - на моє радісне здивування! - він надрукував
їх в «Червоному Шляху», найбільшому в той час періодичному жур-
налі в УССР. (Тичина редагував відділ поезії).
1930 року вийшла моя перша збірка поезій: «Шляхи», в Держав-
ному видавництві в Харкові, тодішній столиці. Рання авторська надія
була ґвалтовно обламана жахливо напасницькою рецензією, сам
заголовок якої відбиває весь її зміст: «Проти клясово-ворожих вила-
зок в поезії». Друкувалася вона на всю сторінку в столичній «Літера-
турній Газеті»; містила неправдиві закиди.
Я тоді був цілковито лояльним громадянином і зовсім не думав
про «вилазки»; тільки хотів знайти образи для виразу якоїсь яскравої
сутности з подій життя. Газета обвинуватила в злочинних речах,
зокрема - в спробах відновити релігійний «пережиток капіталізму»,
хоч я теж і цього не робив, а тільки будував символічні картини з
подихами вічних сил, що діють над обмеженою реальністю ви-
димого. Найгостріше обвинувачення було - що я нібито хотів
віршами повідомити пресу на Заході про фізичну ліквідацію «служ-
ників культу», але насправді я тільки подав експресіоністичний опис
того, що діялося під час антирелігійного карнавалу, коли артисти на
плятформах зображували священика, патера і равіна, ведених під
скісний гостряк гільйотини. Навіть провідний вірш з ортодоксальною
думкою не врятував збірки, і довелося на зборах «РАПП»-у без кінця
«каятися». (РАПП: Російська Асоціяція Пролетарських Письмен-
ників; мала українську секцію, до якої я належав).
Зрештою, вирішила письменницька управа: треба скласти «ви-
робничі», «трудові» поезії, відвідуючи завод «Красноліт» і частково
працюючи там. Я так і зробив. Виникла збірка «Цехи», видана 1932
року також в Харкові - в «ЛіМ-і» (Література і Мистецтво).
Рецензія в «Літературній Газеті» була прихильна - з тією ідеєю,
що автор виправляється, і зростає свідомість.
19
Але я вже не мав надії; хоч і цілком щиро писав на сюжети «ви-
робничі», але відчував: більше не зможу так писати. Напроти того, як
я хотів писати і міг, - не можна було.
Замовк. Вибрав добровільну поетичну німоту - замість писати,
до чого серце не лежало. Настало безмовне десятиліття: аж до при-
ходу німців. Але дома, пізніми вечорами, часто писав вірші; вони
майже всі пропали під час війни.
На Кубані тоді була «українізація» - передусім для міста, єди-
ного великого міста-столиці, що, серед українського населення коза-
чої области, зрусифікувалося було більш як на половину. Приїжджав
Скрипник, член ЦК ВКП/б/, і заохочував до здійснення справи, схва-
леної на самому московському «олімпі». Ми з одним приятелем,
лінгвістом, плекали тоді «страшну таємницю»: мрію про з’єднання
Кубані і України - для здійснення принципу справедливосте.
Обидва були цілком лояльними громадянами і гадали, що при
радянському ладі можливо перебороти болючі розриви, проведені
через український народ при «проклятому царизмі».
Про це ми згадували з ним через тринадцять років, під час війни
- вже на Заході. Але сила «культу особи» подавила справедливість;
Кубань і досі відірвана від основної маси українців.
Хоч ми самі часто руйнували свій життєвий стан.
Напади комсомольців за «Шляхи», і навіть за другу збірку, в
студентський час були надто гострі. Коли ж проголошений був віль-
ний конкурс в аспірантуру і я його витримав, то напади за кожен
вислів змусили покинути український відділ і перейти на більш нев-
тральний відділ історії середньовічних західньоевропейських літера-
тур. Але цей відділ проваджений був російською мовою.
Так скінчились мої можливості писати українською мовою і
вивчати українську літературу.
Через півтора року в Кремлі, з наказу Сталіна, проголосили похід
проти «українізації» і зліквідували її на Кубані.
Деякий час я мав додаткову працю в художньому музеї: як науко-
вий робітник (складати каталоги, тексти «етикеток», плянувати екс-
позицію, досліджувати експонати, що зоставалися в «фонді» через
невизначеність). Воднораз працював над розділами з фахових, аспі-
рантських курсів.
Дослухував аспірантські курси в Москві, вже пізніше; тоді ж
вибрав тему дисертації: про співвідношення реалістичносте і фантас-
тики в стилі «Божественної Комедії» Дайте.
20
В музеї служба скінчилась катастрофою з відданням під суд. Хоч
достатніх причин до того не було; я з фонду, визначивши дані про
картини, включив в експозицію естамп Дюрера: «Чоловік смутку»
(бичування Христа), копію А. Іванова (автора «Явління Христа наро-
дові») - з картини Веронезе «Пієта», гарні копії з Рафаелевої «Ма-
донни з святим Георгієм»; з «Ночі» (Різдва) Кореджіо; та ряд інших
картин, справжньої мистецької вартости, з релігійними сюжетами.
Тільки коли раптом в Кремлі змінився тон і почались нагінки на
«спрощенців», що збіднюють збірки клясичного малярства в музеях,
- прийшов і мій порятунок.
А з свіжих курсів, що слухав їх в Москві: від професорів Пурі-
шева, Поспєлова, Дератані, Шіллера, і особливо з бесід з Джівелеґо-
вим - я дістав значну обнову і вкріплення в суто гуманітарному нап-
рямку думки.
Через чотири роки, протягом яких читав курс історії середньо-
вічних літератур на філологічному факультеті (Північний Кавказ, де і
вчився попереду), - я закінчив дисертацію і захистив її в Москві. Це
було якраз в день миру з Фінляндією, коли вперше зняли затемнення
і багато людей з академічного кола прийшло на захист.
Потім, з літа того року була хвороба (легені і серце); на весну
одужав.
Почалась війна - я, з багатьма іншими, попав до т. з. «народного
ополченія»; міг звільнитися через нездоров’я, але не захотів, вважаю-
чи, що повинен виконати обов’язок. Ми проходили військовий виш-
кіл і справляли протиповітряну службу на покрівлях високих будин-
ків: на випадок, коли падатимуть запальні бомби.
Потім забрали нас в казарми і почали готувати як партизанський
загін - в запілля німців.
Проте наступ німців був такий швидкий, що нас відправили до
польових окопів і приєднали до регулярної військової частини.
В ніч 10 серпня 1942 року німці раптово змінили напрямок нас-
тупу, - тоді нас дуже швидко повели: їм назустріч, переймати біля
річки. На жаль, через непідготованість (в багатьох гранатах, наприк-
лад, не було капсулів-детонаторів: забули видати) і через невдалий
маневр командування, все закінчилось м’ясорубкою.
Після удару осколком в голову, коли вже плече було пробите
кулею з танкового кулемета, я втратив свідомість. Опритомнів, до-
повз до городів на околиці і заліз в покинуту хатку; вся ліва сторона
гімнастьорки була закривавлена і прилипала.
21
У вечорі розбудили люди, що жили в хатці, - вони днями ховали-
ся в «щілинах» (траншеях).
Перелягли в робітничий одяг. Другого дня я попросив сусіда, що
навідався, - помогти мені дійти до річки: хочу переплисти на другий
берег Кубані. Випросив у господарів гумову подушку: надути її
перед тим, як піти в воду - течія великої річки дуже швидка і з водо-
воротами: навіть не кожен здоровий міг переплисти.
Але якраз при березі стояли колони німецьких танків; довелось
вертати звідти.
Більш як місяць потім хворів і не міг ходити. Плече все гнило і
голова тьмарилась; медикаментів не було ніяких. Я жував цибулю і
часник разом, робив «котлету» і прикладав: зрештою почало гоїтися.
За довгі тижні господарі натерпілися; бо на брамі, як і скрізь по
місту висіли великі німецькі об’яви: тим, хто ховається після
побоєвища і власникам будинків - розстріл на місці. Боялись люди,
але не викинули лежачого на вулицю. Одночасно з радянських літа-
ків скинуто об’яви: всі, хто зостався живий при німцях після по-
боєвища, проголошувалися «ізменнікамі родіни». Ця об’ява без-
межно обурила. Чоловік опинився між двома смертями, викреслений
із живих. Це була доля дуже багатьох і куди гірша від моєї, і зачепи-
ла мільйони людей. В той час вирішився мій цілковитий розрив з
режимом.
Коли зміг ходити, господарі відвели до порожньої кімнати - в
будинку недалеко від вокзалу. Там були добрі знайомі.
Виздоровівши, працював при свічній фабриці, в лябораторії.
Коли звільнили, - бо старий віск і стеарін скінчився, а нового не
було, - став працювати коректором, одночасно і справляв мову, - в
українській частині газети «Кубань», що тоді почала виходити.
Вернулася дружина з сином: їх евакуювали були разом із шкіль-
ним персоналом на Кавказ (дружина з фаху вчителька, а потім вчи-
лась в театральному інституті). Німці захопили частину евакуйова-
них і завернули назад.
Дружина - черкешенка (адигейка); ми одружилися 1932 року
влітку; син Юрій народився 1933 року восени, під час великого
штучного голоду на Кубані. Голод забрав багато жертв; на самій
Україні коло семи мільйонів, на Кубані, приблизно, півтора мільйона
- з трьох з половиною чи чотирьох.
Німці проголосили евакуацію всіх мужчин (забув: здається, до 55
років); поліція вишукувала - хто зостається.
22
Ми від’їжджали 29 січня 1943 року; всі говорили: це на тиждень-
другий, скоро повернемось.
Було холодно і сніжно. Небагато хто зважувався брати сім’ю: в
відкриті зимові степи з хуртовинами. Я теж покинув місто сам.
Потяг скоро став. Ішли пішки: частину дороги відбули на тягарів-
ці (підвозив німець, що відправляв великі електромотори).
Дістались на «чушку» - заміновану по боках смугу широчиною
понад десять метрів, а довжиною, мабуть, чотирнадцять кілометрів, -
точно не пригадую! - вона врізається в води Озівського моря в
напрямку до кримського берега, до Єнікале, де було колись турецьке
укріплення.
Морська течія несла масу криги: ми по ній настилали дошки і
йшли до чистого місця: зустріти який-небудь катер.
З людей, що переходили попереду, багато згинуло.
Пізно ввечорі пощастило переїхати, - ми зробили переїзд, роз-
вантаживши будівельне дерево з пароплавика і перенісши його по
дощаній доріжці на морі - до пристані на вістрі «чушки».
Другого дня німці вистроїли нас, як полонених; дали по житній
буханці на двох і колоною повели на вокзал; погрузивши в товарні
вагони, повезли через Крим і далі - через Україну, на відкритих
плятформах при лютому морозі і вітрі, з зупинкою в Кривому Розі.
Пішки переходили ми через Дніпро, при Дніпрельстані, що його тоді
ремонтували італійці.
Далі зупинка була в Білій Церкві, Києві, Варшаві (тут «санітарна
обробка»); і зрештою прибули в Берлін.
Там потрібен був коректор до друкарні українського видавництва
і його адміністрація дістала дозвіл взяти мене. З категорії «остар-
байтерів» не звільнили урядовці Остміністеріюму, але дозволили не
носити нашивки «ОСТ».
Жив я в кімнатці, при самому приміщенні видавництва. Берлін
тоді вже починав горіти під бомбардуваннями, і я одночасно викону-
вав протипожежні обов’язки в приміщенні.
Після лютости фронтових просторів і жорстокости німецького
врядування на Сході, - надзвичайно вразив характер життя в самій
Німеччині: люди в основній множині своїй чемні і уважні, фено-
менально працьовиті і тверді в обіцянках, спочутливі, невтомні в
збереженні чистоти і ладу: це було величезне добре відкриття для
мене - там, серед звичайного населення, в таких незвичайних обста-
винах палаючого Берліну, я знайшов мою омріяну «фавстівську»
23
Европу. Німці в переважаючій масі своїй були огірчені всією воєн-
ною авантюрою нацистів.
Хоч зустрічалися дуже жорстокі: передусім наглядачі таборів;
вони цькували псів на наших «остівців», женучи на роботу, і били в
кров. Вже не казати про кацети - з їх людоїдськими ладами.
Весь Берлін горів: все дужче; повітряні атаки бували вже вдень і
вночі. Бомби двічі розбивали приміщення видавництва; все горіло
від фосфору - до кінця.
Переїхали на околицю міста.
В ці роки (від 1943-го) я знов почав постійно писати вірші.
Життя на «граничних ситуаціях», читання нових книжок, недос-
тупних раніше, передусім - релігійних, відвідування церкви, а най-
більше довгі роздуми на самоті, зовсім змінили погляди. Найдорого-
ційннішим придбанням була Біблія в перекладі Куліша: її подарував
визначний наш артист-маляр Едвард Козак.
Я й тепер бережу її.
Писав я також есеї: частину їх включив тепер в книжку «Земля
садівничих» (недавно надрукована).
Почалась евакуація з Берліну. Вірші я переписав дуже дрібно,
щоб тримати в кишені і не загубити. Вночі, після бомбардування виї-
хав до Ваймару і там жив з багатьма нашими земляками в Гердер
Шуле; спали на долівці.
Там зустріли ми перші американські танки, що займали місто.
Але скоро Тюрінгія віддана була до радянської зони; довелося відхо-
дити далі на захід.
Пішки пройшов біля 1000 кілометрів. За місяць мандрівки часом
підвозило авто, що здобули наші земляки.
В дорозі ховалися від ловців з репатріяційних комісій: вони ви-
глядали на всіх перехрестях.
Ночувати доводилося то в сіні, то на долівці в порожній школі, то
в куренях за селами, а іноді німці гостинно приймали в свої доми.
Зрештою перед очима - Авґсбурґ. Там знайшлося пристановище
на околиці, на терені покинутого цегляного заводу, в широчезній ямі,
де в бараках розміщався український табір. Місця вільного не було. З
дощок я збив низенький ящик і там ночував.
На зиму табір переселили американці в гарні будинки Сомме-
касерне: почався більш упоряджений побут.
В роки життя в таборі «ДіПі» я писав вірші, есеї; склав роман
«Рай» - він, щоправда, весь пройнятий гіркотою тодішнього стану і
полемічністю напівприречених - під постійною загрозою видачі; це
24
зрушило розповідні лінії в творі, писаному в коридорі на підвіконні,
бо в невеличкій кімнаті з ліжками в два поверхи було надто тісно і
шумно.
Вірші, переважно серед природи, за межами табору, складалися
більш незалежними.
Табір переведено в Ляйпгайм. Але деякий час я прожив, виїхав-
ши звідти, в Нойбурзі; біля Дунаю. Вернувшись в Ляйпгайм, дістав
повідомлення на виїзд за океан. Маючи розбите здоров’я, боявся їха-
ти в Америку: в ній можна було в той час знайти тільки важку пра-
цю, як писали наші земляки, і я не був певен, чи витримаю - не
звалюся. Тому згодився на пропозицію молодших людей1: пішки
перейти «на чорно» кордон Франції; там запевнена праця викладача в
українській школі, недалеко Парижу.
Я з днів своєї юности був «парижоман»; найбільш любив фран-
цузьке мистецтво і перекладав французькі вірші.
Піша авантюра була дуже тяжка, з ночівлями на мокрій лісній
глині в гірських лісах, під дощем, з безконечними сліпими мандрами.
Французька поліція зловила в потязі, що йшов на Париж. Нас судили
і посадили до в’язниці. Я не мав вибору і йшов без найменшого
недоброго наміру, без жодної прихованої цілі, просто - з відчаю, як
рятується людина, що позбавлена роками всього, хотіла кудись виби-
тися з останньою іскрою, надії: про творчість.
Околиця моєї улюбленої «Прекрасної Франції» обернулася в той
час вкрай брутальною процедурою допитів, яка не була пропорційна
до порушення закону, в чому я з супутниками дійсно завинив. Але
суддя з Саарлянду був дуже добрий чоловік, з мудрою стриманістю -
він «припаяв» небагато. Ми з ним, при всій великоторжественній
обстанові його місця, високо нагорі: місця сторожа законів, одягну-
того в мантію, - навіть трохи «поторгувалися» про термін ув’язнен-
ня. Я йому доводив, що перехід кордону не такий вже і великий гріх,
бо, зрештою в вічности неба над нами немає кордонів між країнами
чи зонами - американською, французькою, тощо. На це пан суддя
резонно відповів мені, що, на жаль, ми живемо не на небі, а на землі,
і за такі речі, які я з супутниками вчинив, таки належиться тюрма.
Коли ми відсиділи в якійсь старій фортеці, нас відвезено до кор-
дону і випущено.
Пізніше в табір прийшов офіційний дозвіл на в’їзд до Парижу,
але я мав велике огірчення від руїни найомріянішого образу мого
1 УПА-ОУН
25
життя. Вирішив їхати до Америки: надіючись, що там знайдеться
місце під сонцем, і що, можливо, така судьба написана чоловікові на
огняних зорях; як кожному - своя. І не помилився.
Вже в Ляйпгаймі почав нову книжку лірики, що її продовжив під
час переїзду до Америки, і що дістала назву «Океан» (І том; початок
його в німецькому перекладі вийшов під назвою «Трояндний ро-
ман»).
В Америці, під час тодішнього безробіття, спершу топив парови-
ки огрівання в підвалах, возячи вугіль тачками; потім мив стіни,
вікна і підлогИ в шпиталі католицького монастиря Святого Хреста.
Деякий час працював над історією української літератури, при
видавництві «Пролог»; до друку встиг приготувати частину праці -
вона появилася під назвою «Хліборобський Орфей або клярнетизм»,
- коли вже я відійшов від видавництва.
Літо прожив в монастирі отців Василіян, біля океану в Ґлен Кові
працював над поемою.
Був хворий; вернувшися в місто, написав книжку «Правда Кобза-
ря», опрацьовував її в Таннерсвілі, в Кетскільських горах: в домі
приятеля, визначного артиста-маляра Л. Кузьми. З його родиною ми
літом жили на верхів’ях гір, в лісі; кладучи на ніч камені під голови.
Він там малював свої магічно-реалістичні краєвиди, як і його
дружина - його учениця. Я теж пробував малювати, але більше пра-
цював над II частиною «Океану».
Потім склав повість «Жовтий князь» (в основі - події 1933 року).
Опрацьовував її, як і «Океан» в горах: на оселі «Верховина»: влас-
ність Братського Союзу робітників-українців. Повість вийшла дру-
ком 1963 року.
Це - моя друга прозова річ; перша, «Рай», видана в Америці 1953
року.
Збірка невеликих релігійно-філософських есеїв, більша частина
яких йшла в радіо «Свобода» як серія «Недільних розмов», - вийшла
в світ під заголовком «Вершник неба».
Книга вибраних поезій «Лірник», що обіймає вірші, написані за
25 років, появилась на моє шістдесятиліття: 1968 року.
Декілька років був редактором українського відділу радіо «Сво-
бода» в Нью-Йорку; через нездоров’я мусів відпроситися (клопіт з
очима і каріозними венами на стопах).
Переклав Шекспірового «Короля Ліра»; мав на меті деяку обнову
стилістичних строїв української літературної мови.
26
Переклад був прийнятий до друку в літніх числах журналу «Су-
часність» (Мюнхен) і вийшов потім окремою книжкою.
Перед тим переклав «Апокаліпсис»: для українського видання
Біблії (в Римі).
Закінчив строфічний (віршований) роман «Свідок»: чотири п’ят-
сотсторінкові томи; і II том «Океану».
Моя біографія, з погляду звичайного життєвого становища, скла-
лася невдало. Але так чоловік часом звільняється від того, що в’яже
зв’язками, незгодженими з вільним висловом почування і думки в
образі простої і доброї краси, що її треба з постійними трудами шука-
ти. Хоч вона всюди заключена, як в зернині, в правді - з неї розкри-
вається для кожного, і життя дістає виправдання при всіх незлагодах.
Василь Барка, 1979
27
Список творів Василя Барки
Апостоли - поезії (Авґсбурґ: МУР, 1946).
Білий світ - поезії (Мюнхен: Українська Трибуна, 1947).
Вершник неба - есеї (Нью-Йорк: Наша Батьківщина, 1965).
Господар міста - п’єса (Мюнхен: Сучасність, чч. 6, 7-8, 9, 1980).
Душі едемітів (Том 1) - роман (Київ: Кобза, 1994).
Душі едемітів (Том 2) - роман (в рукописі).
Жайворонкові джерела - есей (Нью-Йорк: Слово, 1956).
Жовтий князь (Том 1) - повість (Мюнхен/Нью-Йорк: Сучасність,
1962).
Жовтий князь (Том 2) - повість (Нью-Йорк/Харків: Українська
Вільна Академія Наук, 2008).
Земля садівничих - есеї (Нью-Йорк: Сучасність, 1977).
Кавказ (Том 1) - драматична поема (Київ: Орій при УКСП Кобза,
1993).
Кавказ (Том 2) - драматична поема (Київ: Кобза, 1993).
Лірник - вибрані поезії (Нью-Йорк: Нью-Йоркська Група, 1968).
Океан - цикль віршів (Нью-Йорк: Слово, 1957).
Океан - лірика (Нью-Йорк: Слово, 1959).
Океан (Двотомник однією книгою) - лірика (Нью-Йорк: Слово,
1979).
Океан (Том 3) - лірика (Київ: Орій, 1992).
Псалом голубиного поля - поезії (Нью-Йорк: Слово, 1958).
29
Правда Кобзаря - есей (Нью-Йорк: Пролог, 1961).
Рай - роман (Джерзі Сіті/Нью-Йорк: Свобода, 1953).
Свідок для сонця шестикрилих - строфічний роман (Мюнхен/Нью-
Йорк: Сучасність, 1981).
Спокутник і ключі землі - роман-притча (Київ: Орій при УКСП
Кобза, 1992).
Судний степ - епічна поема (Київ: Орій при УКСП Кобза, 1992).
Хліборобський Орфей або клярнетизм - есей (Мюнхен/Нью-Йорк:
Сучасність, 1961).
Царство - псалом, літургічна лірика (в рукописі).
Журнали «Світовид» і «Сучасність», (поодинокі твори автора).
Журнал «Терем» ч. 6, (присвячений творчості автора).
Переклади
В. Шекспір, Король Лір (Штутґарт: На Горі, 1969).
Апокаліпсис - У книзі Святе Письмо Старого і Нового Завіту (Рим,
1963).
Дайте Аліґієрі, Божественна комедія - фрагменти (Штутґарт: На
Горі, 1978).
Твори автора перекладені на інші мови
Тгоіапсіеп Котап - німецькою мовою, переклад Єлисавети Котмаєр
(1955).
Ье ргіпсе]аипе - французькою мовою, переклад Ольги Яворської
(СаПітагд, 1981).
ЗО
Від Автора
Страшенний голод в 1932-1933 роках на Україні та ще в деко-
трих місцевостях Радянського Союзу, а на Кубані в 1933-1934 роках,
був пренавмисно спричинений всією зорудненою владою групи, що
втвердила «культ особи». І запроваджений - способами великої вій-
ни: в пограбунку всього харчевого і кожної живності - цілковито з
політичних міркувань: якихось прикритих трудновизначимої між-
народної прикметності, і зовсім очевидних всередині країни. Заподія-
но його з нечуваною нелюдськістю, в масовій замучливій смерті.
Мета: невідновимо підрізати непокірне селянство, першою чергою -
українське. Вгасити його життьову віру, одночасно обезголовлюючи
його: вибиваючи вільнодумну інтелігенцію, з особливою спустошли-
вістю - коло вісімдесяти відсотків складу - на Україні.
Підсумок лиха (чи для всіх?) - постійна продовольча злиденщина
країни і загальна криза.
На обмежені демографічні підрахунки голодомор поглинув на
Україні понад сім мільйонів, майже виключно - селян. Але згідно з
офіційними урядовими відомостями (наприклад, звіт Балицького,
шефа ҐПУ), тут голод спричинив загибель коло десяти мільйонів.
Довгими роками всякі спомини про нього були під найсуворішою за-
бороною.
Навіть на короткий сезон хрущовської «відлиги» згадувати про
великий голодомор заборонялося. І гірше від того: ніби в жорсто-
кому насміху над його жертвами, до тридцятих роковин по ньому
справлена була реабілітація з величанням одного з його запровад-
ників П.П. Постишева. Неможливо було сказати правду про одно з
найстражденніших бідувань в історії нового часу, порівняти яке
можна хіба що з гекатомбою єврейського етносу при нацистах. Щоб
здійснити голодоморний геноцид, введено армійські частини і роз-
міщено озброєні гарнізони і застави при всіх приречених місцевос-
тях; мобілізовано наряди міліції і військові підрозділи, що в роз-
31
порядженні ҐПУ; прислано численних «тисячників», уповноважених
- з північних міст (понад сто тисяч).
Вся силенщина надвигнулася, подібно до навали Батия, пере-
важно на Україну і Кубань справжньою війною проти безоружного і
беззахисного народу. Жертв нападу виявилося без порівняння біль-
ше, ніж за весь час війни Гітлера проти Західних держав.
Командував на місцях член політбюро; роз’їжджав повсюди і, си-
дячи в кабінеті секретаря крайкому чи обкому партії і стукаючи олів-
цем об стіл, навіжено кричав: «Забрати хліб до останньої зернини!»
Це виконано найскоріше, і люди почали часто вмирати, зрештою
- гинули мільйонами при байдужності всякого пересиченого началь-
ства!
Коли малеча, примираючи з голоду, брала в кістляві кулачки
декілька колосків, - сторожа розстрілювала негайно.
Рештку кашки, що неня приберегла для маляти, вторженці вики-
дали додолу і розтоптували чобітьми.
Нічого в розпорядниках і виконниках не зоставалося від образу
людського - виявилась личина якогось демонізованого відпаденниц-
тва.
Було дещо загадкове в самому вимиранні: птахи, перелітаючи,
притьма падали мертвотою на землю; погинуло багато навіть з місце-
вих запопадливих підпомагачів грабунку, що мали прокорму вдос-
таль. Наче вжито було тайма отруйні речовини.
Хати хліборобів перемінялися в великі гроби з мертвяками: їх
довго нікому було хоронити, як і тих, що лежали надворі, - погреб-
ники з підводами не вправлялися вчасно звозити трупи до ям, куди
спроваджувано також півживих.
Знеможені з голоду, обмерзлі, люди сірими примарами, обкута-
ними в лахміття, тягнулися під пронизливим вітром, засніженими
дорогами до міста, надіючися здобути чого-небудь їстивного. І не
дістали нічого. Навіть і кусника хліба, ними виробленого і в них
віднятого. Падали множинно на вуличні бруковики: вмирати в су-
міші снігу і грязюки.
Купи зерна, взятого під «метьолку» в населення, і різноманітну
городну поживність зоставлено згнивати під потлілим і дірявим бре-
зентом, але суворо сторожено, так що кожного, хто зближався взяти
що-небудь, варта розстрілювала на місці.
Проявилася доти непрозначима і не охоронювана границя між
Україною і Росією: тепер вся - з непромкненною стіною сторожових
застав; там міліція і чини ОҐПУ вишвиргували голодаючих з вагонів
32
на сніг: всіх, хто надіявся здобути в Росії трохи харчу для своїх по-
мираючих родин.
Численні селища вимирали поспіль, і над ними, в моторошній
пустоші, зарослій бур’янами понад людський зріст, маяв чорний пра-
пор, мов на взнаменування найвизначнішого успіху «культособової»
влади. І над усією дольністю невідтерпимих страждань і найвимуч-
ливішої всенародної смерті через радіорепродуктори всюди в країні
прозвучало глумливе пророчення самого генсека: «Жити стало ліп-
ше, товариші, жити стало веселіше!» Головний архітект несвітського
жаху вважав доречним додатково познущатися з своїх необчислимих
жертв.
Аби втаїти від зовнішнього світу, аби закамуфлювати весь неви-
данний кошмар, його впорядники удавалися до всіх способів місти-
фікації, не гребуючи дуже чорними.
Все разом мало вигляд зловісної сатанічности, досі не відомої,
але тепер прозначеної, ніби в діях вихідця звідкись: Жовтого князя,
мов поворотного, з пройнятою позолотою гоголівського Вія, серед
подій інфернального характеру. Свій залізний палець він спершу
наводить на віруюче селянство України, і раптом накидаються туди
погубницькі сили з усього світу.
Для сюжету в романі «Жовтий князь» основа складалася з постій-
но збираних подробиць протягом четвертини віку: від самого лихо-
ліття і до початку оформлення тексту - в 1958 році.
Головна частина в змісті набагато зложилася також з особистих
вражень; голод витерплювався важко, в повному виснаженні, з дю-
жиною відкритих при напрямках кровоносних судин ранок, звідки
сочилася брунатнувата рідина; на ногах тріскалася шкіра, оголюючи
слизисто-кров’янисту поверхню. Трудно було ходити і треба було
часом опиратися об стіни чи паркани, що коло них уже багато земля-
ків лежало недишучих. Здавалося: ось кінець! - але з милостивої волі
Божої пощасливилось вижити, можливо, для свідчення: що сталось. І
слід сказати, що без цього крайнього стерплення голоду, не знати, чи
зміг би автор відповідно описати дійсність в «граничному» стані.
Власні враження доповнювалися спогадами багатьох співвітчиз-
ників: спершу, до війни, це зберігалося в пам’яті, а починаючи від
1943 року покладалося в записи.
В самому змісті - три пляни: І. Реалістичне зображення нещастя
в сім’ї селянина; всього страдницького побуту в холодній хаті; роз-
пачливих пошуків хліба - в мандрах, коли відкривалося похмуре вид-
овище масової загибелі. П. Психологічні нариси; опис незвичайних
33
перемін у душевному житті кожного в родині, що вже гине. Біль-
шістю жертви народовбивства, хоч і мертвотно байдужі до всього,
крім їстивності, все ж зберігають справді людські почування: в най-
глибинніших закутинках серця навіть зостаються більше людяними,
ніж їх погубники, що наводять масову смерть, але мають для себе
харчі в наддостатку: з закритих розподільників і магазинів «Торг-
сіну» («Торговля с иностранцами»). III. Метафізичний вимір, власти-
во, духовний; висвітлення декотрих явищ із іншої, вищої сфери,
відкритих зосібна через церковне життя; а також явищ, із світу
темних могутностей, незамиримо ворожих людській природі. Сим-
волічне уявлення про них розкривається через зображення Жовтого
князя на картині незнаного майстра.
Відбувається остання духовна брань людських душ - проти їх
погубних навівів. Народ витерпів один з найвеличніших іспитів в
історії своїй - в нім подолав супротивника моральними силами і -
висходячи вслід своєму Спасителю на власну Голгофу: прийняти
ніби хрещення огнем - у муках, подібних хресним, через відданість
своїй життьові правді-вірі. Від неї не відступив, воліючи гинути.
Тепер правда народна, як білий привид - в крові, постає на весь
зріст перед людством, правда переможна: через страждання і саму
смерть.
Автор у своєму творі - не суддя, але, як колись визначив Чехов,
свідок для суду: розповідати, що сталося в житті.
Василь Барка
34
Жовтий Князь
Том І
І
Наряжає доню: здається, то власне серце, вибране з грудей, окре-
мо радіти.
А знов лихо; повели чоловіка в сільраду. Скільки їм треба? - чі-
пляються і гризуть: давай! - як не гроші, так хліб.
- Мамо, скоро? Я на майдані підожду.
- Скоро, - чого ж на майдані? Потерпи: тата відпустять, і зразу
підем.
- Миколи і Андрійка нема.
- Тата ждуть: як станеться що.... їй страшно навіть вимовити.
Причісує Оленку, пильнуючи кожного пасмочка; заквітчує, ніби ко-
ронує зірками, зверх блідого лобика. Нічого не каже їй, але неви-
мовлені слова тремтять, подібні до сполохів, на середині грудей:
«квітко моя!» - і неозначиме почуття обкинулося, ніби передвістя з
болями; не знати, що, крім них, прийде. Не хоче піддатися їм душа.
Втіха коло доні не гасне, як місяць - любим серпиком.
- Скоро скінчу, стій! - стримує доню, чомусь нетерпеливу, з
сірим зошитом на долонях: там її наука.
- Може, я не піду? - несміливо питає Оленка, - з мене сміяти-
муться.
- Хто ж?
- Учні і вчителі: всі.
- Нерозумний сміх і грішний.
- Вони глузуватимуть!
- Терпи! Це годиною краще, ніж цілий вік хвалять.
Дарія Олександрівна досадує, що «вони» сміються з її дитини.
От-от схопиться гнів: справедливий був би, але чимсь небезпечний.
Нехай зникає в обширі серця, де нема йому чим горіти. Зосталась
гіркота, звична за довгі роки.
І стерпіла! - як завжди.
Хмуриться мати.
37
Первісток її, чотирма роками старший за Оленку, підкорився
страхові; «навіщо пережиток?» - сказав, напевно, з чужого голосу.
Андрійко, найменший, часом послухає.
Малі думають, що мама темніша, ніж шкільні, бо ті ходять з
новими книжками, а вона старі читала.... Так там була правда і сер-
це, а що в теперішніх? - зла настирливість. Відчуває мати, як день-у-
день «вони» настроюють дітей проти її думки і волі. Діти очужіли.
Різку, аж розпачливу кривду відчуває з того, ніби рану від іржа-
вого ножа, коли впікається і мучить. А що робити? - хоч кричи, не
поможеться; «вони» сильніші.
Обличчя в неї - з видовженістю і запалими щоками; з надто зву-
женими, супроти звичайного, обрисами нижніх повік, як і надто
вглибленими очима, кольору темносірого, без гострого блиску. Але
їх ясність відтінена бровами і косами - в такому відсвіті, що нагадує
попіл від згорілого шовку; і видаються темнішими, ніж насправді,
через неприродну блідість обличчя.
Дарія Олександрівна ніби спокутується в празник, відболіваючи
провину: з непотрібної гостроти до Оленки, що недавно мала в школі
декілька низьких оцінок; не з-за своєї нездібности, а з-за пустощів і
недбальства.
Чомусь тоді, можливо, з побоювання сорому від чужих посміхів:
мовляв, «дурна дитина в вас», - Дарія Олександрівна грізно нагри-
мала на Оленку і мало не вдарила. Хоч не збиралась бити. Однак, не
сподівалася, що з того гримання вийде. Дитя сполотніло, затрусилося
плечиками і, ледве не впавши непритомне, відступило в куток. Зари-
дало, та так гірко, в болючому плачі, тремтівши дрібною судомою, -
що всі в хаті обмерли. А воно раптом стихло, і хоч тоді кинулися всі
втішати, проте, було як потеряне і, здається, занедужало. Потім ста-
ралося і принесло найкращі оцінки. Раділо за маму, якій неодмінно
треба бачити гарні знаки в зошиті. Видно, так і не тямило до кінця,
чому - треба.
Глянувши на зошит, Дарія Олександрівна відчула, як болісно сер-
це стиснулось: такий жаль на себе! - роки життя віддала б, тільки
вернути те, що сталося.
Оленка під маминим гребінцем стала покірно; вся в білому і сама
бліда, з світлими очима і високо піднятими брівцями - як в тата.
Кілька квіток біля її чола, здавалося, посилали бризкучий промінчик
на всі сторони. Як зоря, - жила в хаті, дивна тихістю.
Сьогодні так пильно мати зачісує Оленку, збираючися піти з нею
в церкву; стояти поруч і випроситися з провини.
38
І якраз лихо! причіпливі повели чоловіка і невідомо, що буде.
І також: Оленка збивається. Як важко вмовляти, при чужому
настроюванні з насмішкою.
Згодиться; чого ж на майдані стояти?
- Оленко, дражнитимуть, що в церкву пішла, то промови! їхнє
зло щезне, а правда - ніколи.
- Де буде?
- З людьми, що живуть скрізь. А повмирають, буде з ними на
небі.
- А ми - де?
- Коли достойні, з ними.
- Як там живуть?
Дарія Олександрівна подумала: ось, як твоя душа, - безвинна і
всім прощає, люблячи; так живуть.
- Того не знаю; але - щасливі.
-Де?
- Оленко, все питаєш, а я не знаю.
- Мабуть, високо! - як птахи. Де дінуться від дощу?
- Це над дощем і зірками.
- А що їсти?
- Нічого не треба.
-1 хліба?
- І хліба теж - ні.
Оленка дивиться в вікно, думаючи.
- Я вже знаю! - там, як сонце: ні об що не тримається і ходить.
Знов роздумує, поглядаючи на світило за шибкою.
- Не розлучаться?
-Хто?
- Всі, - родичі.
- Як любитимуться, то - ні: разом будуть; і коли не розділяться
самі, перед брамою.
-Де?
- Невидима і коло всіх. Як церква.
Оленка тримає зошит, ніби звіт. Сіра обкладинка з поземними
рисами і власний підпис - в округлих і нерівних літерах.
Думка прив’язана до одного: як будуть разом - «тоді»? Чи так,
мов через небозвід переходить гурток зоряний, нерозлучимо, склав-
ши рисунок. Губиться думка.
Гарно - з мамою піти; в церкві бабуся стоїть; а від посмішників
одвернутись, і годі.
39
Чого зошит - в Оленчиних руках, відомо, але мати ні словом не
виказує здогаду: така хитрість любляча. Зошит з милими кривулями
дорожчий, ніж речі хатні. Бо замкнено між сторінки спогад і світло:
подібно до квітів, кладених з весни - радіти ними і смуткувати, від-
криваючи перед очі.
Мов не бачить! - удає Дарія Олександрівна. В неї сумнів: чи не
розлінується доня ще раз і дужче, ніж попереду, коли похвалити?
Хай старається без нагороди. Але - чи гаразд, отак проминути донь-
чин знак? То ж від пошани до мами.
- Дай зошит!
Оленка зраділа: мама знов подивиться на працю.
Літери трудні і непевні обрисами, ніби будовані з крихітних кі-
лочків і дугастих сковок. А для Дарії Олександрівни красні, - ліпші,
ніж празниковий візерунок.
- Гарно! - сказала і кладе зошит на поличку, де тісним рядком
стоять книги.
Поправляє вбрання на Оленці, пригладжує, обсмикує або просто
торкає; і все не може відірватися ні почуттям, ні поглядом.
Пора. Треба, ідучи до церкви, спитати хлопців, чи тата бачили.
- Ну, вже! - сказала Оленці, подаючи дзеркальце, мовляв, ди-
вись, як мама нарядила, і не забудь: ніхто не прибере краще.
Шаснули кроки мимо вікон; тітка Ганна, перейшовши через
город, навідується: мабуть, спитати про збори.
Сусідка старша від господині; грушуваті зморшки навколо губ.
Зразу всміхнулась до Оленки:
- Гожа! - хоч на заручини, а нехай не наврочу....
Легко дмухнула, ніби відкаснувши злий наплив.
Оленка миттю поклала дзеркальце на стіл і, тьоргнувши дверима,
відпурхнула через сіни.
- Чого в сільраду ведуть?
- Чого ж? Хліб правити - останній.
Враз, після цих слів, ніби тінь підступила: тінь крізь весь світ;
здалося - вікна стемніли.
- Біда на всіх! - журиться тітка.
Глибоко в платок закуталася, хоч день погожий, з теплої смуги
перед дощами. Платок картатий і тяжкий: закривав, як сутінок від
хмари - присохлу вишню.
Обличчя, в’янувши, знебарвилось і в брижі пішло, розвійчаті при
очах, повних думкою.
40
- Снилось мені, - оповідає тітка тихо, з докладністю^ кожного
звуку, мов доспівуючи, - що отак близько, як он піч, бачу: кожу-
шанка передо мною; і не видно, на чому висить, на одвірку, чи що? -
кожушанка з ящірки зроблена, хоч і шерсть є, руденька-руденька, а
цього не бува на ящірці.... Таки знати: з ящірки, і все. Простягла я
руку, погладити шерсть, узнати, з чого вона, і аж обпеклась об кригу.
Недобрий сон; - до чого воно?
- Недобрий! - згоджується Дарія Олександрівна; - в ящурину
кожушанку, або ж нещастя, одягнуть.
- Одягнуть. Недобрий сон! - з віку такого не бачила. Де ж
хлопці?
- На майдані. Вести хотіла в церкву, так опинаються, бо в школі
їх соромлять, сміхом мучать.
- От, ворожа твар!
- Наторочено дітям, що нові книжки церкву переросли. А ті
книжки мертві!
- Отак з моїми племінниками. їм очі прив’язано до нових кни-
жок, хоч бачу: нудно. Стару книжку попадуть, то цілу ніч коло при-
крученого світла сичиками сидять.
- Біда; і вчити треба, бо знидіють.
- Треба! - згоджується тітка, - аби ж учено, як годиться.
Напам’ять нічого не знають. Колись було ... от, я сама: недовго
вчилась, а скільки пісень і казок знала! - вночі збудять, і прокажу.
41
II
Хлібороби, сполохом зібрані в сільраду, недільного дня, слуха-
ють промовця, як ніколи в селі Кленоточі.
Мирон Данилович притерп до стіни, коло крайнього вікна, і по-
глядає на промовця: «страшний, ох, страшний!» - твердить він собі в
думці: «такий переступить».
Стій і мучся мовчки, а дома рідні ждуть; і ранок біліє за тинками,
в саду, як люстро - ранок; павутинки обсипані росою і світяться від
чистого неба. Ти ж мучся безпровинно, бо понурик надумав з кістка-
ми взяти всіх.
На думці знов: «переступить, хоч закон, хоч що!»
Якби тому рудцеві близько в очі заглянув, був би вражений - аж
скипілістю біжать поблиски в окунюватих чоловічках кароокого,
крізь масивні, мов з криги січені, скельця окулярів. Лоб скосистий і
білавий: різнить проти щік, пройнятих брунатною тіністю.
Загрозливо, але забарно рушає доповідчик: від самого царизму.
Береться до твердих справ: індустрії, підкуркульства, саботажу, хлі-
боздачі і в кінці - «корчування».
Мирон Данилович огірчений без краю: «так би зразу казав, давай
весь хліб, бо вб’ємо! як здобичник. А то кружить змієм і мучить».
- Зламаєм опір і гнізда зметем! - промовець підвищує виголос до
дзвінкосте; земля здригнеться, так зметем з лиця.
Григорій Отроходін, як промовець, звик підносити стан почуття -
до палючої погрозливости проти слухачів. Мова текла в виразі
власноі правоти. Виголошеннями летів на ницих, що противляться
сповіщенню, свіченому з партійних світильників.
- Трудящі, борючись під прапором!.. - карбує Отроходін.
В його уяві «трудящі» витіснили присутніх, що з залізними мо-
золями; він - про інших. Папери інструкцій дихали квітнем, коли
мріяв, якими щасливими трудящі стануть. Віддалені і невиразні. Але
їх думання і розвиток - джерело бадьоросте для Отроходіна. В їх
імені накладає вимоги, як на лезах, до зерносіїв, чужих очима.
42
Перша група зібрана гаразд; міліція при дверях: для строю і
впливу. Ти партійністю відповідай, - чому ж хатники ходять дозвіль-
но, лишаючи справу в прориві, під оргвисновки? Ні, він чоловік міц-
ніший, ніж борщоїди думають. Кип’яч варити, - в кліщі їх! Мертвяки
встануть і, насипавши зерно в труни, бігом принесуть на зернопункт,
йому до ніг. Поклоняться надодачу.
Постанова є - і виконай! Вона в портфелі, під мідяними закладка-
ми, коло руки. Дужча, ніж ваша впертість.
На прийомі в столиці, один з групи, зготованої до виїзду спитав:
що, коли селяни вмиратимуть, противлячись хлібоздачі? Керівник,
який досі поскіпано жовтів, з міною суворо-офіційного державця, і
стримано ворушив руку, випускаючи з-під посмоктаних вусів камін-
но-повільні речення, тут сіпнувсь і відкрив губи в такий вищир, що
Отроходіна пройняло остиглістю ... «нечисто!» метнулась думка про
«хазяїна», очі якого глянули потім, спинені, з крижаною рудістю,
ніби зимносердна істота старовини, оживши, крізь них загрозилась.
Отроходін, від недовір’я до власного враження, зразу ж погасив
думку. Боявся за переступ у самосвідомості і слухав відповідь, як
канон на гранітній сторінці:
- Взяти хліб з мертвих - весь!
Шана до вождя безмежна; френч замовлено, як в нього: викрій
півфронтовий і - зеленкавість, бо, справді, війна.
Він знає: хоч і зневажливо слухають хлібороби, але налякані;
«подумаєш! - царі ... жуки з поскорузлими мізками; а глядять, як
шляхта: на кого?»
З підвищення, ніби драматичного кону, видно їх обличчя; всюди
вирази гострої відрази, очі - з огниками; тривога і похмурість віє по
залі. Дехто збайдужів.
У погляді одного, що біля вікна, вражає докір з фосфоричною
гіркотою свічення, від якого трудно відхилитись.
Перевірити: - притаєний! - з «індусів»; навколо таких, як прави-
ло, гніздиться опір.
Отроходін, звично зв’язуючи вислови, придивляється до видов-
женого обличчя, в різкій світлотіні з вікна. Брови підняті, ніби здиво-
вано, хіба - від терпеливосте? Очі сірі, трішки блакитнясті: в терп-
ких посвітах.
Щось, захоплюючи, горючістю, рухнулось Отроходіну на серці і
він скипає; говорить суворо - в очі коло вікна.
* * *
43
Миром Данилович стояв, як до стовпа прикутий. З вигляду - се-
редовий чоловік; і в прізвищі сільська звичайність: Катранник. Вра-
ження буденносте підсилено, бо небритий: в неділю схопили нагло.
Череп вимірився в височину, з залисками, що, коло русявої чуприни,
біліли над обпаленістю чола і видовженого обличчя. Аж сивими, на
дні западин, виглядають очі, хоч вони з проголубінню, притіненою
від брів: мов землистого тону, як і вуса, опущені крайцями вниз.
Сатинову сорочку, колись темносиню, а тепер білясту, з рештка-
ми початкового барвлення біля коміра, закривав піджак неозначимої
сіросте, як буває на старих стернях під час обложного дощу.
Катранникові видно в вікно: стоїть підвода; кінь зіпрілий - на
прив’язі, коло штахетин. Намагається поміж ними вхопити бадилину.
Ловить, повертаючи голову і посилаючи в протулину попелясті губи
... «вже ми - як той кінь!» знов мучиться думкою Миром Данилович:
«прикрутила партлінія, бур’янця не вхопим».
Дядьки принишкли: як, часом, соняшники під грозою, що на
півнеба нависла і цілить стрілами в беззахисний збір.
Грозить обома руками Отроходін, говорячи, а його широкий зо-
лотий зуб, відтінений щербинкою поруч, аж жевріє, одночасно з
товстими скельцями окулярів, без оправи, при самих металічних за-
чіпцях.
Долонями вдарив об стіл з огнистою накривкою:
- Зробимо, як з ворогами, - в разі невиконання! Відповідатимуть
• • • ••
1 СІМ 1....
Застиг. Скеля! Партійці і сільрадівці, з револьверами в кишенях, і
також міліціонери, з револьверами на поясах, наставлені в захист
Отроходіна. А впроти - гурт худих дядьків, з яких тільки в одного
ціпочок: тонкий, мов комишина.
Похилив голову Миром Данилович. Знав: розправляться; сталося
ж так під час турення в колгоспи. Штовхнуть на північ, плачів повну,
як і снігів.
Проминувши коня, зір стрічає далеко і протиставно до сонця, -
ген, як карб: місяць, що спада, весь пошрамований; крейдяна печатка
на блакитний папір.
«... нам зображення, - думає Миром Данилович: - брат брата на
вилах держить; під груди вдарив і підняв, поки - смерть; поставлено
малюнок, як нагадку, проти каїнства, що діється, і погіршало, бо з
родинами гублять».
Недвижно біліє, мов привиддя, моторошний відбиток, а близько
- тополі вряд, мов свідки або приречені.
44
Біль на серці в Мирона Даниловича: «Нехай я пропаду, - а чим
сім’я винна?.. І до кого вдатися? Чого з ненашої столиці лізуть,
сиділи б дома.... Ну, частину бери, і нам зостав; так куди там! Весь
кліб дай, а сам згинь. Ми ж не лізем до них. От, пішли б по Москві і в
хату цього гризуна - теж, і почали ритись: борошно сюди, картоплю
сюди, - все, все. А тепер спухніть з голоду! Не йдем же. Коли б і
могли, не підем. Ох, мордуйся під його грозьбою! Чи мати в церкві
достоять? - боятимуться, що я тут загрузну в лихо. Трохи лишилось
харчів для дітей, - віддаси, тоді їм смерть і нам з ними. Ці ж супоста-
ти: давай! - виходить, просто хотять повбивати. Десь діти, на сонці,
як жайворонята, ждуть, чи тато вирветься з напасти. Бідні! - хто
пожаліє, як нас не буде».
Мирон Данилович від думок доповідчика відсторонений; «ясно,
до чого йде! чули, тепер тільки одно - звідси вирватись; біда наша:
втішаються нею партійщики, як вовки овечим криком ... і неділя
пропала, - золотозубий обгавкав світ».
За вікном кінь ловить бадилину.
«... бач, мудрує; ні, дарма! - губи короткі проти загорожі».
Катранник зустрів позирк промовця: пронизливий!
От, відкриті в погляді один для одного. Як на вузькій кладці
через безодню, або терпеливо розминутися, або - загибель.
Крізь очі, дрібні віконечка, побачили душі, яка повна відвертість
їх здійсниться навіки; а до чого ж недобрі між собою, хоч значно
ближчі, ніж здається з ворожнечі!
Катранникові - такий розпач, мов нерви сповнені гіркими іскра-
ми; і враз відгоріло. Найтихіша мирність прийшла, мов сновиддя. За
нею знов: досада, але вже трішки просвітлена дивною цікавістю до
промовця, після незміренної відрази.
Отроходін вирішив миттю, що селянин «плохий»; можна вивер-
нути. В непокорі криється м’якість. А чомусь розпалився гнівом:
дужим і диким; зіниці в найгострішому блискові звернені до селяни-
на. Густо брунатні поверхнею, вони - без звичайного прозору. їх мов
би щось випинало з середини в тверду застиглість, як часом буває в
відважних осіб, холодних нервами.
При владності Отроходін, який неодмінно приналежить, куди б
не було! - рушить зразу в крайнощі.
* * *
45
Терпкий погляд буває в селянина поступливого! Для нього на
життьовій межі здавна лежав світлий камінь: ознака розділених влас-
ностей, довірніша, ніж правничі папери. Бо взаконена в поколіннях,
на межі його душі і душі другого, означаючи закон - для білого світу
добрих, який, видно, повинен обвалитись. Вирішено коїти руїну.
Пнеться інший розпорядок: як хаща. Без жалости. Рватимуть крихту
з дитячих рук! Гірко на думці в Мирона Даниловича: «хтось десь,
боговорожий, схотів швидко нагребти гроші, - і переллють сльози в
золото; наситять жадобу».
Склавши висновок, Мирон Данилович одвів погляд від промовця.
Говори! Твоя справа на місяці показана.
Кінь натужно здобува бадилину; всією шиєю тягнеться, проту-
ляючи губи між дошками, але і ця спроба марна. Вимучений і зго-
лоднілий, стріпував гривою: від злих мушок, що лізли в очі.
«... прокисли повіки в коня, бач мошкара роїться, знає, куди
лізти: на слабі очі; біда тварині, бо такі господарі - заморили в ро-
боті, а щоб кинути сіна, того нема; забатожено і нас на гибель, - ну,
діждались!»
Отроходін скінчив. Несподівано виштовхнувсь наперед, з-поміж
сусідів, що тісно стояли, хліборобик, сухенький і якийсь обгострений
рисами лиця і одежі: ніби пташкуватий весь; також і злеглі пучечки
волосся були схожі на пір’я, в нерівних стрішках.
- Можна спитать? - звернувся він до хмурного Отроходіна.
Дядько стривожений, з хрипиком в голосі, теж - подібним до
пташиного скрику. Не діждавшись відповіді, вискрипнув з обурен-
ням:
- Хто ж діти візьме?
- Чиї, які діти? - осаджує дядька Отроходін, напружуючи губи в
суворості.
- Дитинячі діти! - з відчаєм закричав дядько: - мої діти, їх семе-
ро, а їсти нічого. Хто годуватиме, коли в хаті ні скоринки, а ми з жін-
кою вмремо, - хто?
Отроходін мовчить; аж міниться. Тоді серед дядьків піднявся
гомін:
- Спитав правильно! Куди діти підуть? А як же! Ви скажіть -
куди? Хліба нема: вже забрано.
Отроходін скипів, скипів неймовірно:
- До порядку! Арештувати, хто порушить тишину!
46
Замовкло. Враз. В коротку мить зникли голоси: як огники свічок,
що гасить, прохопившись, вихор. Зчинився рух, - дядьки посунули
до дверей.
47
III
Тин: як розділковий ряд, до якого припав від сільради трикутник
шпоришів, а напроти - здичавілий сад, його скажені нетрі.
Микола ставив крейдою знаки на кілках, що забіліли, обгорнуті в
рисунок, мов ритуальні стояки древности.
Андрій, оглянувши символи, сів і вчинив перегляд кишенькового
добра в складі: лінзи, що збирає світло в огненну крапку, орластого
ґудзика, перламутринки з райдужним свіченням і красновисика в
образі оленя.
Погляд хлопця відхилений до сусіднього дворища: там - дія з
участю трьох. Найменший, намірившися злізти на повітку, попросив
помочі в середульшого. Той зчепив пальці, як підпору - ставити
ногу. Спинається найменший; руками шарудить по кривій стіні ...
раптом послизнувся набік і впав. Піднявся, перейшов до краю стіни,
де, з попередньою поміччю, повторив спробу, тримаючися за ріг по-
вітки. Виліз би він; але підійшов найстарший і потягнув за сорочку, -
знов падає хлопець. Хоч не так погано, як перший раз, бо середуль-
ший, звільнивши ліву руку, теж потягнув його за сорочку - в проти-
лежний бік, і зрівноважив. Відходять утрьох від повітки і знаходять
велику коробку. Найстарший кинув її об землю, аж заторохтіла; -
пішов далі в супроводі середульшого. Тоді найменший приставив її
до стіни; злізши, як на підпору, простягнув руки і вчепився за по-
крівлю. Вгору потягнувся, помагаючи собі пальцями ніг, якими на
стіні знаходив горбкуваті місця. Став на покрівлі і зробив крок -
другий. Але виходить бабуся з повітки і кричить:
- Злізь мені зараз! - чого посурганився?
Він, миттю блиснувши наниз, побіг до двох старших; з ними і
зник.
Андрій споглядав послідовність при здійсненні наміру, ніби
картинку в книзі. Роїлися марива; сама пустка запала в глибочину: з
загрозою, тишиною, мертвістю, мов цвинтар. Дивна для пам’яті!
Брала очі, його великі очі і темно сірі, як у матері.
48
- Що там бачиш? - питає Микола; - поки нема нікого, піди до
сільради, в вікно заглянь: як - тато?
Більший має право посилати, і Андрійко слухається. Звик! Шану-
вав брата: той боронив, завжди добрий і справедливий; з тихою і
світлою думністю в худорлявому вигляді.
Посланець вернувся, бо з сіней сільради виступили два сизомун-
дирні міліціонери і покурюють. Потягнули з перехрестка до сільради
- місцеві партійці.
Микола на них вимовив:
- Хліботруси!
- А ми ні: ми хліботруди, - сказав Андрій.
- В основному вірно; але хліботруди не ми з тобою, а старші. Ми
хлібокуси.
Андрій мовчки згодився; потім повідомив:
- Я знаю, хто всякі другі.
- Що знаєш?
- Є хлібопроси, і всякі.
- Добре! - сказав Микола, - твій горщик здібний варити. А ще?
- Ну, є ... хлібоноси і хлібовози.
- Ще - хто?
- Ще, зараз подумаю, є хліботорги і хлібокупи; хлібокради. Це
все.
- Гаразд. А хто - ті, що хліб дають хлібопросам?
Андрій думав і вагався, і не міг сказати; видно, знайшов слово,
яке не задовольняло, - плечима знизав від невирішення.
- Звуться: хлібодани! - назвав Микола, - їх мало; витіснили їх
сильніші. Скажи, хто - ті, що хліб беруть?
- Хлібобери, чи ні....
Микола поправив:
- Вони хлібохапи.
Засвоївши новий термін, Андрій показав на збір коло сільради,
куди прикотили дрожки.
- Пам’ятай, - попереджує Микола, - щоб замок держав на губі!
Десь проквакаєшся з назвами, тата замучать по арештах: через нас.
Зрозумів?
- Я мовчатиму.
Микола перевірив крейдяні окраси на кілках; доповнив декотрі.
Витяг пожмакану книжку з кишені і, сказавши братові: « - гуляй, по-
кищо» - зосередився на сторінках з обідраними берегами. От, спіль-
но мандрують Правда і Кривда, і мусять, згідно з умовою, хліб діли-
49
ти. Правда спочатку постачає; далі - черга Кривди: бо ця друга так
запропонувала, і перша згодилась. Як клунок Правди спорожнів і ги-
нула з голоду, то Кривда вийняла з неї очі, платою за дрібні кусники
хліба.
Читає і жахається Микола; і обурюється: як же так?! Страшно
ранить його підступність.
Книжку старші учні дали тихцем; звеліли: « - читай і думай! -
чим відплачують нам, забираючи хліб».
Микола забув поглядати на сільраду, біля якої зграями гайворо-
нів купчаться бригади, зготовлені рушати. Переживає він зміст; ніби
самого напасть мучить: з кров’ю відбирає світло очей, ведучи на
смерть; він - присуджений. Зловістя грозиться, заступаючи день.
Андрій побрів через пустош до сараїв, потоплених між бур’яни:
самі руїни з потрухлими дошками в плісні. Ходив як сновида, по
садибі, порожній після висилок.
Саморобна піч рудіє: цеглини, складені в неповний квадрат, звер-
ху аркуш заліза з круглою вирізкою. Був якийсь незримий зв’язок
між знахідкою і почуттями хлопця, через що річ видавалася поглядо-
ві значно справжнішою, ніж довколишність, і пробуджувала болю-
чий неспокій. Ніби десь бачив закуток, що розкривається перед очі.
Бачив - з іншого обширу, прозорішого, ніж звичайний. Видіння вис-
тупає бічними обрисами примітно, а рештою - ледь приуявлюється з
незримости і турбує, проситься, світліє, зневолюючи цікавитися і
стояти тут: без слуху! тільки силою душевною вчуватися в значення
чогось більшого, ніж знаходить погляд серед пустки.
А гурти громадилися біля сільради, як хмари з грозою; слухали
розпорядників, маючи при собі підводу, кожен - окрему. Перелітали
птахи над прижовклими верховіттями: знехотя і важко підкидаючи
крила. Мовчки стежив їх Андрій, поки брат скінчить книжку; коли ж
читання згорнуто і впроваджено в кишеню, - тоді спитався:
- Хто живе довше, ворон чи змій?
- Могли виздихати, а виходить, потрібні. Мабуть, змій!
- Скільки років?
- Багато; від змія залежить. Забув ... деякі - сотнями літ. Можу
помилитись.
- Ворон скільки?
- Багато десятків. Він потрібніший - прибирати. Є також
непотрібні: он!
Він дивиться на сільраду. Непотрібні, щось почувши від дверей,
заметушились і стали до підвод, на чолі з розпорядниками. Враз
50
висипали з сіней дядьки, - швидкою ходою розділилися в різні нап-
рямки.
А хлопці, вгледівши тата, поспішили назустріч і побачили смут-
ного, як ніколи; примітили Отроходіна, що блискучий окулярним
склом, зубом і течкою, показував секретареві сільради на тата і про
щось довідувався. Мирон Данилович, очима скинувши на промовця,
пояснює дітям:
- На смерть вирізнив! Ми - осібні противники.
Зажурений, пішов з хлопцями додому.
* * *
Вигляд промовця, замість рудасто-зеленкавого, чомусь примарю-
вався полум’яно-мишастий і мінений в тінь, з гострими, ніби обкуса-
ними в щипцях, защіпками жорстокости. За ним тьма і примари
височинять: муругі, дедалі в міцнішому виході, і - охрою горить
вигляд істоти, що німа до сльози і хижа до життя.
Жахається думкою Мирон Данилович: «ну, ящір і єсть! Скоро -
час головного, який від прірви і мучитель...». Кілька місяців в уяві -
той жовтар з підсвіття, де позводив металічні нитки під ніччю і
виставляється, ніби з пошести, знаходячи очі Мирона Даниловича;
влютовується посеред думок, учіпливо, без перерви, при кожному
помислі. Навіть коли згадати про справу, і тоді враз, проти волі,
влізає привиддя і мучить серце.
При стрічах із знайомими теж: раптом до сказаного припрядалось
кляте марення - завжди.
Мирон Данилович недавно питався в батюшки: чого це? - і роби-
ти що?
- Ви, - посумував батюшка, - спокусились про звіра.
- Та ні! - перечив Мирон Данилович, - ним я не спокусився.
Батюшка поправив:
- Не ним, а про нього; це - друга річ. Об чім, а не чим. Стережіть
серце і не впускайте оману, воюйте з нею! Верніться в повну смирен-
ність і живіть любов’ю, як світлом: до всіх, до Бога найбільше. І
моліться в кожну хвилину. Молитва - найдужча сила на землі.
Вислухав пораду Мирон Данилович і щиро хотів сповнити,
однак, через клопоти і зайнятість відбився; мара ж лізла в думки по-
старому.
51
От, знов міниться промовець: говорить речення, мов крук на
могилі віщує розор....
* * *
їдучи дрожками, Отроходін погляда на двори і ображується:
чому тисячники звуть пункт призначення - «муходрянськ»? Да-
ремно! Шкодить в зображенні ролі на селі. Коли столиця повна вап-
няної трути, що повисла в розпаленому повітрі серед цегли, то жити
можна тут: зелень і росяні світанки. А зимою полонить столиця! - в
завалах снігів і грізній свіжості чистого, мов діямант, повітря, в
якому камінь дзвенющою луною віддає кожен тон довкруги. Скрізь
відчайні розгони з складністю: в блідорожево-сизій мряковинці дале-
чини, підводяться барвними великостями будівлі, древні з вежами, і
новіші, багатовіконні і краснокарнизні. Життьовий дух, поривний і
могутній, проймає і людину і місто в строгості настрою.
Постійно в спогаді Отроходіна - столиця; там народивсь і п’ясту-
ком окріпнув: для неї ладен світ перетрусити: в переміну або заги-
бель.
Меткі очі в Отроходіна! Тільки раз обтяжився помилкою, залюб-
лений в одну з колишніх технічних секретарок обкому. Про її зовсім
легенький нахил до бухарінської фракції взнав аж при розквіті в
сердечній драмі. Почав відступати і порвав відносини, але тінь
пригоди простяглася на життєпис.
Приятелі, що коло оргбюро, зрештою, «замняли» дрібний про-
гріх. Ретельність він виказав несамовиту! Крім того, промкнувся в
двері двох загадок найглибшого порядкування в «рядах».
Легшу загадку збагнув наполовину; труднішу - тільки до десятої
досади.
Половина дивовижно проста: зразу дослідив і звикся. Ти хоч би
перепронакомуністичний і в програмі, і в лінії, і в дисципліні, і кат
зна чому, а тобі ціна в партії - копійка зелена, якщо проморгав єство
справи: чоломбитство «хазяїнові»! Якщо ж ти, - ну, словом, Отрохо-
дін, вхопивши цієї струни, виплив до верхів грання і наприкінці
відірвався від прозорої тіні.
Інша половина в тих дверях аж надто некришталева, і навіть він,
весь небілий, зупинився, вважаючи, що досить.
Що ж до труднішої загадки, то гірко сприкрила: в побудові лябі-
ринту мала постійну лукавість. Ніби грали з тобою в «кішку-мишку».
Зробив сюди крок, готувавшись надзвичайно, а успіху нема, бо не-
52
гайно зверхники пересунули справу в інший напрямок, і видно, що
тільки з потреби ставили перепону. Весь час! Незміренна чужість і
гостра ворожість приходить - з далекосте, роблячи страшний замо-
рок і ... здається, рідні сосни в тумані збожеволіли б і закричали,
обливаючись кровавою смолою.
Дещо він схопив, дякуючи швидкості думки, але вони, «згори»,
маючи партійний механізм і сніг, змусили приморозитись.
Вивчав їх крючки і петлі, і підойми, перед якими печінки боліли.
Однак, без жодного ключа і навіть номера на обідок. Тільки досвід
набуто: в полі «парт-каверз», як він собі означив. Аж тут можливість
і поштовх дано - «просунутися» через низову мережу. Відпочивши
від численних неводів, якими дрібна рибка партії відділена від
смачних місць, зайнятих рибищами, - він офіційно зрадів нагоді.
Надіявся довести, в ореолі знавця місцевих обставин, ентузіязм
до слуху «хазяїна», понад сітчасті заслони. Йому «вгорі» нададуть
великориб’ячу луску: ордени, «путьовки», абонементи на видовища,
грошові конверти тощо ... «вгорі», означає в столиці - в апараті; там
життя в дійсному сенсі: з багатством змісту, а передусім без сон-
носте «низу», де загрузли в побут, як тварини! - сорокоградусна,
котлети з мухами, сімейні зради, духовна порожнеча і нудьга! Нудь-
га, хоч повісся.
Щоправда, і «згори» раптом страшно була вкусила за середину
душі - нудьга, скручена кільцями в партії, мов зміїний вузол з нав-
колишнього непросвітку. Пощастило «розвіятися»!
Зрештою, «кинули» в село: тут столичні партробітники приби-
рають німб подвижництва і пнуться наверх з останнього сухожилля;
або хоч мріють виплисти.
Біг дрожок по немощеній землі, який завжди заспокоював Отро-
ходіна після засідань: м’який і рівний біг, з дружними коненятами,
що дістати собі в розпорядження було сподіванкою віддавна, - слабо
впливає тепер.
Збурила непокірність дядьків: відмовилися мовчки відходити в
землю.
53
IV
Неділя випала найнещасливіша для Кленоточі і сусіднього села,
звідки приходили богомольці, втративши свій храм: коли обернено
його в склад городини і пиляного лісу. Неодмінно приходили, хоч
віддаль - біля семи верств.
Давня церква. Кажуть, будована спершу з дерева, до навали
татар, при яких нерушимо встояла, бо ті хоч трохи поважали несвою
віру. В XVII віці церква згоріла, при напастях від християн таки ж, а
з прибуття протилежного до татар. За пізніших гетьманів викладено з
каменю.
Біла, як празниковий хліб. Оздобами і виступцями, карнизами і
щедрою ритмікою віконного рисунку окреслювалася в ранковій про-
світленості.
І ось, повідомлено: сьогодні, як попереду в сусідньому селі,
церкву «закривають»; після відправи ключі віддати комісії, нехай
приймає коштовності.
Батюшка сідий і тихоголосий і слабий на очі. Повно молящих.
Поприходили з хуторців також, почувши, що - остання служба. В
проповіді сказано про терпіння в часи цезарів і далеко після них, до
нашого дня. Напасті ні тоді не вгасили світильника церкви, ні тепер
не спроможні, хоч храмовий будинок сплюндрують.
Здібні храмину тіла кожного з нас нищити - сказав батюшка, - а
душу вбити безсилі, бо вічна.
Слухаючи, мати Мирона Даниловича уявляє собі: ніби в сні,
душа від земного виду звільнена, десь - там ... відходить до нена-
шого селища. Зрештою, і вона, Харитина Катранник, і всі знають: які
то привиди; і душа - подібна, після смерти. Сама бабуся близька до
того: висохла від літ. У чорному; просторно і рівно держиться одежа,
після прасування. Хустка біла, далеко вперед нависла, аж очі втонули
під тінню: глибоко сивіють, як і в сина, тільки без блакитнястого
тону. Був колись, замолоду, та вицвів на пекучій дорозі.
Батюшка вчить:
54
- Пам’ятаймо завжди, що Бог любить нас!
Чує і знає Харитина Григорівна, без жодного сумніву: це правда;
і це так зворушує! - сльози збираються, застилаючи очі. Гіркий світ,
де живемо, проте - не покинуті ми.
Чує з проповіді знов:
- Як покаємося, простить Господь і помилує.
Знає стара: і це правда; чує серцем! - і так радісно їй, знов - не
може сліз стримати. Не пропащі ми, хоч грішні; є порятунок. Ди-
виться бабуся, - нічого за дрібними не бачить, а весь слух душі її
ловить промовлене, як нива, вже біляста з посухи і спрагла, вбирає
краплі дощу. Ідуть перед нею, велико - як досвіт, добрі правди.
Стара часом аж тремтить, стрічаючи речення, хоч не про милость, а
вже, - про наш переступ. Чуючи їх вразливість, бабуся і порадіє:
виразку відкрито - гоїти! Мов з поміччю переходячи по сліпому
бездоріжжю, стара приймає слова і боїться не дочути.
- Заповідано нам, - сказав священик, - тільки любов; сам
Христос єсть любов божественна. Ті з нас - учні Його, котрі вико-
нують заповідь. А хто ні, - не належить до церкви, хоч нехай тут
вистоює дні і ночі. Огляньмось на свос серце! Гризня, огнем дихаєм
чи байдужістю. Заздрим і осміюєм, лаєм чорно і шкодим ближньому,
як змії: без каяття, ніби так і треба. Хочем упертістю пересилити
Бога. Вийдем із церкви, і знов живем, як погани: в ненависті. А свята
любов - від серця Божого; чи живем любов’ю? Ні! Колись гебреї
сорок літ по камінню і піску в пустині мандрували, обношені і зму-
чені; хоч грішили, так каялись. І скінію несли, як святиню най-
більшу. А ми? - чи в серцях несем ковчег, що дав Христос: заповідь
Його? Покинули! І понесли злобу. Без молитов, згорділи, що в нас
родюча земля. От, відібрана. Без молитов згорділи, що багато хліба
було. Віднявся. Бо з пирогами забули скінію духовну. Одумаймося!
Сокира при дереві і огонь: пожерти, коли духовного плоду нема.
Страхається бабуся, згадуючи, що тепер - в селі; так і є: розпи-
лись і розсобачились. Непоштиві ми, насмішкуваті і злі, і нещирі:
пліткуєм, як свині, про кожного - нечисто. Живем без страху Божого.
В неділю бійка на вулицях. Озвіріли! Хіба що кара справить.
Священик докоряє:
- Ми кажем, чого любити сусідів, коли кривдять? Так тоді ж лю-
бов справжня! Бо чого варта, якщо - на обмін для рівної плати, мов
гроші. Згадаймо розбійників, розп’ятих коло Ісуса. Один насміявся з
істини. Другий благав Господа про милування, і двері раю відкри-
лися - тому, хто кривдив інших. Можливо, скривджені оскаржать:
«чого він, Господи, тут? Ненавидим його!» - чи будуть гідні жити в
Царстві, такі непрощаючі, що вносять злобу і роздор? Ні! Ніяк і
ніколи! Бо в небі - тільки згода і мир, тільки любов і прощення,
тільки радість блаженних. Ні відгуку сварок з помстою; благоугодно
Всемилосердному простити розкаяного розбійника, і ніхто не думай
допитувати суди Божі....
- Кожен знай одно: чи власні гріхи прощені? - бо кожен
осквернився.
Харитина Григорівна похоплена в думці: «Це я! про чужу чорно-
ту злюсь, а свою забула, ще гіршу. І все - курчата, все - грядки, тиж-
нями в клопоті, на небо не гляну».
Раптом знов полонив її, виринувши на серці, неспокій, з яким і в
церкву прийшла: чого сина позвали сільрадівці? Біда якась! Пропо-
відь закінчується в примиренні:
- Забудьмо, хто кому винен. Обмиймо душі від злоби і станьмо,
як одна сім’я, в імені Спасителя, що кров’ю і смертю викупив нас.
Звернім очі до Нього, в день іспиту, бо вже приходить. Будьмо твер-
ді, як перші мученики перед звірями, що з ревом близилися терзати.
Душі наші в руці Христовій. Амінь.
Плакала вся церква. Люди бачили свою долю: обікрадені і загна-
ні в осоружну гуртівню, де стали - як жеброта, а хто не пішов, того
зацьковано в дворищі з нуждою.
Досі мали хоч кораблик світлий, що обороняв. А підступають і
тут зайди, надихані тьмою.
Виходячи в натовпі бабуся поглядає на мальовання, давніх літ, з
якого видно браму, навскоси поставлену посередині; згори книга роз-
просторює світло, і обведена в огнений вінок. Білохресний схимник -
справа, а за ним сонце, місяць і зорі одночасно. В лівій частині від
брами, як відгородки, розміщено: бочоночок, переповнений червін-
цями; карафку з вином, обкуту в золото, на взір «царяградки»; пор-
третик жінки, нестрого зачісаної; і княжу корону. Посередині ж там
кістяк смерти лисніє. Нанизу кириличний підпис червонить кіно-
вар’ю з потемнілости: «Да не іскусяться змисли».
Харитина Григорівна споглядає малюнок, а в тискові мусить слу-
хати шепіт двох жінок, старших, ніж сама.
- Оце дев’ятнадцять віків збіга, як Христа розп’ято, і вже відзна-
чить анахтемська сила: душитиме! - журиться одна, хитаючи голо-
вою.
- Атож! І зна звідки почати - з церкви. Це ж і воно, - болісно
відшептує друга.
56
Всі повиходили; староста замкнув двері і з ключами дожидає
комісію. Батюшка пішов: і хворий, і не міг дивитись на осквернення.
Поодаль народ стовпився півкружно, дожидаючи, - що з церквою
буде. Розмова притишено перейшла в живій стіні людській і вщухла.
Жінки, молодші віком, поставали наперед. Безгоміння! - мов серед
колосся в ниві, перед грозою.
* * *
Похила душа жіноча, така стара, що вії обсипалися з повік, між
якими ворушились дві пригаслі іскорки, - щось прошамкотіла змор-
щеними устами. Молодші поставили її спереду, нехай побачить.
Наближається комісія, і з нею комсомольці, яких люди знають з
обличчя і прізвища, а від цього дня будуть пам’ятати з приладдя ро-
зору, несеного до церкви: лому, кайла, сокири, молотка, линви, пил-
ки чи що. Як збройні солдати, хлопці держать знаряддя, удаючи
зневажливість, але огинаються під поглядами.
При дверях староста і невеликий гурток стрічають прихідчиків;
тихо і непоспішно відповідають на запитання, що - в тоні нетерпля-
чого окрику. Члени комісії квапливі і дражняться. Виказують рішу-
чість, мов судові виконавці, і скупчено, на чолі бригади, тягнуться до
дверей.
Притьма відхилилась увага: і збору прихожан, і старости з його
людьми, також - комісії з руїнниками. Напруження в ворожнечі роз-
горілось до краю, тому досить було випадку, щоб блискавка почут-
тєва розрядилася в його сторону.
Глянули люди і застигли.
Під стіною поспівав, як нерівний дзвін торкнув, сліпець-дідик з
лірою. Сивина його посіріла від старости і припорошености. Поряд
стояв обшарпаний хлопчак, держачи в одній руці костур старого, а в
другій дерев’яну мисочку - милостиню брати.
Скрипіла тягучими звуками реля: в супровід голосові, що, вири-
ваючися з хрипкости, піднісся оповідати, чергуванням співу і
примовок.
По святій горі Спаситель ходив, - алілуя;
Спаситель ходив, райський сад садив: Господи помилуй.
Райський сад садив, три рази полив, - алілуя;
Три рази полив, райський сад зацвів: Господи помилуй.
57
Жорстокі діти, зірвали квіти, - алілуя;
Квіти зірвали, марно зів’яли: Господи помилуй.
Спаситель сказав: « - Не журітеся!» - алілуя;
В полі тернина біло зацвіла: Господи помилуй.
Її зірвете, вінок сплетете, - алілуя;
Вінок сплетете, мене вберете: Господи помилуй.
Мене вберете, на хресті розпнете, - алілуя;
Руки і ноги гвоздем проб’єте: Господи помилуй.
Моє реберце коп’єм проб’єте, - алілуя;
З мого серденька потече кров-вода: Господи помилуй.
Я тою кров’ю, весь народ скуплю, - алілуя;
Весь народ скуплю, з собою візьму: Господи помилуй.
На середині співання, голова комісії вирвав ключі з рук старости
і почав відмикати замок, аби показати всім: як відвертається від
забобонности - він, свідомий громадянин. З ним і члени комісії під-
ступили до дверей, ніби їм псальма байдужа, а вслухалися пильно, бо
цікавить.
Не щастило голові з ключами! - ніяк не второпає відімкнути: при
нервуванні, увага розділена, бо і сам ловить нитку лірникової мови.
Поки відмикано двері, дідик докінчував вірш; було щось нез-
вичайне в піднесеному голосі, дякуючи чому картина ставала перед
очима, як жива. Ніхто не ворушився в натовпі.
Скінчив дідик, то ще не віддзвеніли останні відзвуки, - вже ки-
нувся до старого один з членів комісії; гостро викрикнув:
- Ти що! контрреволюцію приніс?
Дідик думає. Зрештою, відхитує головою:
- Ані, ще ніхто не чув, про що кажете, як ця старовина була. Ірод
царював. Потім того, за козаччини, псальма складена. Це давнє! А те,
що кажете, - де б воно взялося?
Причепі рот скувало: не знав, що відповісти. Тим часом голова,
відімкнувши церкву, входив, при супровідцях. І молодиці з натовпу
також підступили: аж підганяючи. Втрутилися в саму бригаду. Слі-
дом і весь збір людський рушився. Серед живих хвиль комісія з бри-
гадою закрутилися трісками. Не встигли отямитись, як народ,
58
поспішаючи без жодного слова, наповнив церкву і з мурав’їною за-
попадливістю обпав обладнання в церкві.
Ніхто, в цілковитому безладі, навіть не поткнувся прямо на
Царські Ворота. Вбігали в олтар північними і південними дверима.
Там відразу найшло багато, - жоден з комсомольців і комісії не зміг
протовпитися. Миттю схоплено: Євангеліє, хрест, дарохранильницю,
антимінс і все, що з олтаря можна винести.
Корогви серед живого виру хитались, падали і, відділені від
древка, щезали за пазухами в селян; ікони зіходили з своїх місць і,
трохи пропливши над поверхнею, також тонули в людських течіях.
Плащаниця, обережно несена, світліла над головами, наближаючися
до дверей, і раптом - ніби розтанула. Кадила, священичі одежі, таці,
лямпадки, - всі речі, які можна врятувати від напасників, щезали
негайно.
Враз натовп кидається до виходу, мов пожежа гонить; і теж - без
слова. Як наповнили храм раптово, так і розбіглись. Лірник із пово-
дирем зник також. Голова комісії починав був кричати, щоб спинили
рух, але зразу ж затих, борсаючись. Отямився він з тасканини, коли
церква спорожніла.
Ні прихожан, ні цінностей. Тільки комісія і бригада тягнуться до
свого начальника. Він забурчав:
- Знаю, позакопують! Були й хуторські, рознесуть по степу і в
лісі. Ну, нічого: знайдеться.
Обсмикав піджак на собі, сіруватий, із шаховинками. Махнув
пухлою рукою, як полководець до битви; випасений лисун; мішечки
під безколірними очима - обтяжують вид, як і розкішні жовті вуса.
- Зняти дзвони!
Хлопці знехотя, ніби ледачі підпаски, послані завернути коні, ру-
шили до дзвіниці, приглушено ремствуючи. Через деякий час валили
дзвін, вживаючи линву і дерев’яні пристрої. Заблищав він проти
світла, вихилений з вікнини. А скрізь по дворах, близьких до площі і
церкви, повисипали люди: дивляться на розор.
Дзвін летів, як блискавка; світнув, обкинутий сонцем, і з громо-
вим гуркотом ударився об цеглу біля дзвіниці. Відкинувся вгору і
трохи вбік від місця, де впав, теряючи клин міді, нерівно відколотий.
Нечутно, але з страшною луною духовною, відгукнувся той звук
навколо - в цілому селі. Стало сумно, як після пожежі. І ніби все
село, крім дзвіниці, заніміло, стративши голос.
59
Підходячи з донькою до хвіртки, господиня вгледіла: вертається
її чоловік з обома хлопцями, а слідом гурба навкруг підводи. Кров
схолонула в серці; «лихо знов!»
Страшенно засмучений він, - ще таким не бачила ... от, бідний
наш, невсипущий робітник, всю сім’ю годує, і защо вони мучать? Ми
ж - тільки злидні: до середняків не піднялись.
Як приречені, йдуть Мирон Данилович і хлопці. За ними, на
п’яти набігаючи - бригадники.
Стала господиня коло воріт, не зрушиться: мов приросли стопи
до землі, хоч тривога аж валить з ніг, пориваючи, мов вітер - суху
билинку.
Напасники відкинули ворота і, подібно до татар, забігають коло
підводи, покрикуючи.
Господар сказав дружині:
- Стільки хліба правлять, що - нема ...
- Де б же взявся? Забрано! - скрикнула, мов не при собі, Дарія
Олександрівна, збагнувши, що юрма забігає вже класти в могилу.
- Забрано? - перепитує і наближається розпорядник. Сизіють
обводи вкруг каламутних очей: недоспаних і обпитих. Рідка щетинка
тягнеться на пергамових щоках.
- Сказали: забрано? - про державну заготівлю?... Замість, як сві-
домі громадяни, здати лишки, ви сказали наклеп, що забрано! Ось,
покажем, що значить: забрано, - підкуркульники!
- Хто підкуркульники? Приходили схожі на вас, забрали землю.
Зосталась хата і шматок ґрунту коло вікон. Ми незаможники.
- Розкажіть! - з досадою відповів розпорядник: - збіжжя повно.
- Ми засівали сам клинчик і нема хліба.
- Заладили: нема!
- Бо нема. Кукурудзи трішки було та буряків та картоплі: дума-
лось, на прожиток стане, хоч скупий. Землі ж не мали - забрано ...
60
- Забрано, забрано! - передражнює, лютуючи, розпорядник, -
зараз подивитесь, як бува забрано.
І враз повертає обличчя до вулиці: там крик розлягається, за во-
рітьми в сусіда. Чутно вигук і відповідь.
Ланка піонерів-школярів, як настроєний хор, під орудою партій-
ця, затинає:
- Куркуль, віддай хліб!
Сусід, стоячи на порозі, спокійно відказує:
- Дітки, беріть хліб, як вам треба ...
- Віддай хліб, ти - есплутатор!
Вивчені недоладно, скалічили слово; а сусід відповідає в тон:
- Який я есплутатор? То - хтось другий: навча неправди і так
робить. А я від землі. Дивіться на мої руки: всі в мозолях, і дивіться
на чиїсь ...
Піонери зирнули на руки дириґента-партійця, м’які, як балабуш-
ки; але він помигонув грізним знаком - знов кричати:
- Віддай ключі, куркуль!
- Ось вони! - мирно відповідає сусід; - раз вам треба, дітки, бе-
ріть! Хіба не даю?
Керівник докинув найособливіший сигнал, - тоді хор репетує,
щоб на весь куток віддалося луною:
- Куркуль!
На додачу диригент грозить хліборобові:
- Ми з тебе Свитченка зробимо!
На вулицях завжди красувався взірець майбутнього, що обіцяє
партієць. Під тинами, де зеленіла смуга шпоришу, в холодку від то-
поль прилягав Свитченко і хропів. Обжмаканий, як годиться «каене-
сові», себто «незаможному». Село вживало його ім’я, замісно назва-
ти когось: «ледащо».
Сусід сказав:
- Зробити з мене Свитченка легко; а от зробити з Свитченка мене
- це трудніше.
Партієць стояв мовчки. Зненацька, як обпечений, виробив доло-
нями знак - і знов різнуло найвищими голосами:
- Куркуль!
Через вулицю всю суперечку чути в дворі Катранників. Тут юрма
хмарою потемніла від сусідового слова, і розпорядник закричав:
- Віддаєте хліб, чи ні?!
- Де ж ми візьмем? - з розпачем сказала Дарія Олександрівна, -
вже забрано ...
61
- А-а, забрано! - розпаленів круглоокий.
Він обернувся до своїх, що спинили підводу і стали за його спи-
ною, озброєні лопатами, ломами, «шпиками» чи «щупами» - дов-
гими, понад зріст людський, залізними стрижнями, загостреними з
одного боку, з другого загнутими під прямим кутом: рукою держати,
вганяючи в землю. Декотрі мали гвинтівку.
- Провчимо підкуркульників!
Він розділив загін на дві частини. Одна розсипається по садибі;
друга, з ним самим на чолі, прямує в хату, ніби в свою власну, не
спитавшись дозволу і не глянувши на господарів.
Дарія Олександрівна за ними, і доня тремтячою рукою три-
мається за її рукав: підбігає. Вся дрижить, ніби в пропасниці. Хлопці,
ідучи за Оленкою, дуже присмирніли.
Зоставшись надворі, господар стежить обшукувачів. Морозний
острах торкає серце, коли вони крутяться довкруг попелища: біля
зваленого тинка, і нишпорять при глинищі, де спадає воно до потоку
з кладкою, серед осичини.
Вони раз-у-раз вганяють у землю «шпики»; строчать скрізь.
Докопуються в саду і розхитують кожний стовбчик. Перевертають
дривітню. Під пеньками порпаються. Перекочують каміння і збро-
джують кропивники. Вивертають огорожу. Гупають і прислухають-
ся, чи нема луни з порожнин.
Мирон Данилович від плюндрування зболів, - похило відступає
до хати.
Там грабіж: ніби з переказів про людовидого змія.
Заскочили в хижу і все поперевертали. Глечик із смальцем, - над-
щерблений, без ручки, - поставили до дверей як коштовну здобич.
Один ґвинтівочник став: стерегти!... поважний, як виобраз «поряд-
ку».
На горищі був старий клунок з неперевіяним просом; доклали до
глечика. Поскидали з печі лахмітини, в яких дошукувалися жмені
зерна. Торбинка з квасолею висіла на кілочку, - сам розпорядчик,
знявши, поніс до глечика.
Паляницю з стола, рушником прикриту, теж - до скарбу.
Бурячки червоні, в діжці, вчепили враз. На картоплю, в погну-
тому відерку з проржавілим дном, скочили, ніби вовки на телячу
печінку. Котили гарбуза з-під полу і несли полатаний мішечок із
соняшниковим насінням, підрешіток із пшеничкою «кінський зуб».
Мирон Данилович, як засуджений на шибеницю, білий, стояв під
стіною проти вікна. Була мить - йому здавалося: вхопить сокиру з
62
підпіччя і розвалить голову розпорядникові, бо так ограбував хату,
що дітей нагодувати нічим ...
«Це - не те, що злодії, ті, коли доберуться, дорожче і краще візь-
муть, а решту тобі зоставлять; ну, влада ж кругом обдира!»
Що буде? В хаті п’ять ротів, - як прогодувати ...
Жінка метнулася віднімати хлібину.
- Це ж дітям, - навіщо берете?
Її кулаками відштовхнули. Біля покуття плаче, затуливши очі
краєм хустки. Доня до неї притулилася, як пташеня в бурю, і все не
перестає тремтіти; щось дуже її вразило під час нападу.
Хлопці коло тата: притихли, настрахані.
Винесено харчі на підводу. Ґвинтівочник, зображуючи на широ-
кокостому білесому обличчі відтінок владности, застиг - загрозливо,
в скам’янілій сіризні, як статуя «вождя», що в районі, між елевато-
ром і залізничою станцією.
Витупотівши з хати, юрма приєдналася до спільників.
Мирон Данилович знов тривожно погляда, як вони бродять, врі-
заючи «щупи» і прокопуючи ямки.
Вернулася з церкви Харитина Григорівна. Злякано дивиться і
питає сина:
- Це - вони?...
- Вони, мамо!
Пішла в хату; глянула, переступивши поріг, і обмерла! їхня хата,
ще прадідівська, з сволоками в старовинних знаках, різьблених і
свічами палених, була завжди біла. Харитина Григорівна і невістка
так поралися, так гляділи, щоб зберегти добрий вигляд зокола і
всередині.
А ось - гірше, ніж у сараї! Як після землетрусу. Поперериване
все, і поперекидуване, позмішуване і потоптане.
Сльоза збігла по щоці. Здогадалася стара - вже кінець настав.
На старість побачила: знечещено їхню хату, хату святиню, де
ікони споконвіку осяювали хліб на столі.
Все їстівне взято! Стала вона за поріг, бачить - топчуться бригад-
ники по грядках. Гребуться, як собаки, по несвоїй садибі. Підійшла
стара до підводи і вмовляє вартового:
- Оддайте харчі, то ж не ваше - не ви напрацювали! Дітям їсти
треба, оддайте зараз, я вам кажу!
Вартовий мовчить, ніби не чує і не бачить бабусі. Грізний! В руці
сила, власна і начальникова. За начальником рудіє Отроходін, той
63
інструктував: «забрати до крихти». А далі, вгорі - вождь партії і дер-
жави.
Чого ж стара турбує?
Бабуся взялася за полудрабок. Тоді вартовий штовхнув її в плече
- поточилась вона і впала на шпориш. І не могла встати. Син, підбіг-
ши, піднімає. Глянув на вартового і промовив з великою вразою:
- Дикун собачий!
А той, прозваний, зготувавши гвинтівку, процідив зневажливо:
- Ти! Гляди мені; - і замовк.
Відповідальний, мов коло порохового погреба.
Стара нічого не казала: ведена під руку, віддалялася до хати.
Прилягла на піл, лахмітину підославши; і - мов нездужала незна-
ною пошестю.
Млисті приуяви кружилися, всі розметані. Крізь майоріння від-
чувала: наближений морок холодною запоною обкидається, і ніде
обминути. Потім розтанув. Лишився біль, гіркий і гострий, не так за
себе, як за внуків - їсти вже нічого дати. Квилитимуть, пташенята
при дорозі. В світі нема нікого, хто б поміг. Незнані вони ні в кого і
ніхто не заступиться; коли пропадуть, слова ніхто не скаже. Один Бог
бачить з неба. Може - іспит, нехай очистимося в горі, як огні остан-
ньому.
* * *
Родина ставить речі на місця.
Потім: що їсти? - діти просять. Мати вирила десь на грядках
дрібненькі бурячки; зварила юшку. Дуже посолену, сьорбали: з су-
харцями, що були розсипані в хижці.
Ось, лихо захопило тенетами - несила вирватися. Безжалісно,
ніби гроза, облягло; мучить, наганяючи до загибелі.
Діти споважніли, мов цілком розуміють, що діється.
Бабуся і мати, сидячи на полу, почали клопіт коло одежин, -
оглядають: котра годиться про зиму, котра ні.
- Стрінув пічник, - говорить бабуся; - про церкву питав, чи за-
крили.
Андрія цікавить чудесник, який, справлявши піч, розповів про
хитрі димоходи в середині. Доти піч видавалася нудною: купа цегли;
а тепер - повна загадок.
64
- Кажу йому, що було. Він і жаліється: не глянемо на Писання -
по ньому жити. Читаємо сторінки нивок: туди серця віддали. Так
само сказав батюшка.
- І правда! - зідхає мати.
- Про небо забули. Горе прийде.
- Вже почалося.
- Сказав тоді: живемо в кінці часів. Тож антихристи спішать зло
довершити. Це з ікон видно; Спаситель на хресті мучиться, а внизу
вони, домальовані, скрегочуть, глядячи на безвинного ... Люди ка-
жуть, що вкоїться пекельство, аби відзначити дев’ятнадцять віків
після розп’яття: так кажуть.
- Вже ж видно! - згодилась невістка.
- Пічник примітив: птиця падає мертва.
- Походом на нас рушено, - додав Мирон Данилович; - то тільки
видається, що їх прапори червоні; вони темні.
- Дивно говориш, - зауважує дружина.
- Так бачу! Пропадем; а хіба можна жити по-демонському?
- Стримайся!
Дарія Олександрівна сама бачить: край життя; так треба ж збе-
регти малих від страху.
Менший при столі ворушить книжку; старший присів під стіною
в міжвіконні: затерп! і очі запали, з нерушимою думкою. Оленка,
біля мами, спостерігає, як чотири великі руки, дві в рясних брижках і
стемнілі, а дві світліші, перебирають одежу, рубчик по рубчику,
латку за латкою.
- Я ж нічого!... з їх прапорами негаразд, - поправився господар;
- то тільки Лук’ян потіша, що «заживем».
- Не ми, хтось другий! - сказала бабуся.
- Не ми і не Лук’ян, - продовжив господар, - Лук’ян знає одно:
голосувати «за». Зразу підніма руку - перший. Завжди за» і попереду
всіх. Не встиг доповідних зачинити рот, - Лук’ян підніма руку:
згоджується. За позику перший, за розкуркулення перший. Сьогодні
розбіглися, а то голосував би «за», хоч гробове віко кладуть на село.
Потішає - «заживем». Змії з’їдять!
- Нащо казати? - спиняє жінка, повівши погляд на дітей, -
Лук’ян не гірший від начальників.
- Ті не люди, а гаки - тягти хліб! Перед зборами чув новину:
вночі потяг приходить, вартою обтиканий; переполох! ... начальство
з міста аж курить на вокзал, бо там головні, з Москви. Крізь вагонні
двері жменьку вціджено, самих заводіїв. Стрінули їх: обдутий один і
65
попелястий, вуса під щіточку, Молотов чи що, а рядом Каганович,
бідовий з вусами - як виновий валет. Наказують розбити кутки в ха-
тах і весь харч винести ... чорнявий підкинувся і кричить на всю
станцію: «до зернини! до зернини!» - себто, так забрати хліб; а попе-
лястий гребнув зерно, що було в кишені, і з усієї сили сипнув його в
пику окружного партсекретаря. Зерно вдарилось і повідлітало ... « -
ось ваша хлібозаготівля, як таке зерно негодяще здаватимуть, всіх
під розстріл». Відлітавши, зерно вскочило в рот одному з тутешніх і
він почав його крутити і розмелювати на зубах: непогане зерно, - він
агрономом був і знав. А реву, а тупоту!... кажуть, якби паровоз свис-
нув, не було б чути. Секретаря взято під арешт і невідомо, де дівся. А
ці два змовлені з третім ...
- Може б тихіше говорив? - попросила жінка, - всі чуємо.
- Добре! - Мирон Данилович обнизив мову: - люди взнали, що
для двох повно всього в вагоні, як в ресторані: і харчів і напоїв;
м’яса, окороків, ну, всього!... питва найкращі, котрі на експорт. Як
люди взнали, аж дивно.
- Чому не знати? - втручається бабуся, - он, коли Журавленків
обікрадено, років тому з десять буде, ніхто ж і не бачив і не чув, а всі
зразу в одно: не інакше, як Корінчук заліз. Пішли шукати - так і є!...
повитрушували крадене.
- А наїдків зібрано в вагоні: риба консервна і корейка - закушу-
вати сорокаградусну, нарізати і на булку класти; курятина і масло;
скільки чого хочеш! - помаранчі і виноград ...
- Мамо, помаранчі хочу, - тихенько озвалась Оленка, мов з
просоння.
- Дитинко, де ми візьмемо? Тут - аби живими бути.
Мирон Данилович, мов заворожений, вичитує, коло вікна, з якого
видно місце, де стояла підвода:
- А в буфеті - вина і наливки, і горілки теж, настояні на чому
завгодно: на полині ...
- Чого б полинівку пили? - сумнівається бабуся.
- Може, ні! А так кажуть. І зубрівка ...
- Хилитимуть гірку?
- Чого ж, їдучи хилитимуть; і в Кремлі повно ...
- Ну, верховодові рознесло вид, - згадала бабуся.
- Кажуть: швидко їсть; понурий!
- Понурий глибоко моркву риє.
- При дітях би не казали: десь вирветься! - просить Дарія Олек-
сандрівна.
66
- Не бійся, дочко! В найчорніші двері прибули, вихідні з світу.
Безгоміння настало в хаті; ніби невидимий ворон, більший, ніж
ніч, обвіяв душі.
67
VI
Темрява - як чорний дим.
Пильно слухаючи спустився господар до краю згористого глини-
ща: відкопувати запас, для сім’ї найдорожчий.
Довго рив! - і в поті, і аж в тремтінні. Крім праці, тривога мучи-
ла. Розкрив сховок, викладений соломою; вийняв пшоно в клунку,
обкутаному старою цератою, що краями злипалась. Надібрав трохи і
знов зарив. Хотів чиркнути сірник і перевірити, чи латка глинища ви-
глядала, як завжди; але побоявся: міг привернути лихі очі. Вдосвіта,
ледве забіліє, треба навідатися. Внизу, недалеко від глинища, хлюпо-
тіла річечка, - туди пішов і обмив руки.
Вертаючися, сторожко ступав, як кіт, що боїться собак. Швидко
брав двері: не встигли рипнути, і зразу ж замкнув.
Діти сплять. У пічурці - прикручена лямпа; сумовитою червона-
вістю вирізняє з пітьми господаря і його дружину, заклопотаних коло
пшона. Зварили кашу - рідкувату, трішки припряжену лустками ци-
булі.
Побудили дітей і сіли за стіл: до пізної вечері.
- Що таке? - промовляє Мирон Данилович, оббираючи з країв
миски: - було що їсти, не доїдав, а як не стало, аж трусишся, дуже
кортить.
- Від страху за їжу! - пояснила бабуся.
Всі ретельно вискрібали миски. Казанок віддано найменшому і
той довго порається, хоч повіки липнуть, ніби в глей замазані.
З тієї ночі зайшла в хаті невситима жадоба до їжі; і мов нечутий
крик, болючий провістями, повиснув серед повітря і почав мучити.
Недовго спав Мирон Данилович; прокинувся вчасно, як призна-
чив собі: звичка, вироблена роками, від неспокою. В нервах зростали
незнані часоміри, що вірно числять. Крізь сутінки, змішані з випара-
ми, прокрадався господар до глинища - поправити на перекопаному і
посипати сухого листя. Пташина прокинулася, подала прозору віст-
ку; але він не слухав, як раніше. Поспішаючи, зиркнув і мимоволі
68
уявив споживну істотку - без пір’я. Відпурхнула пташина понад те-
чією, до галузок на тому боці, а господар відійшов нагору до хати.
Поглядав на обидва боки: котрі з рослин годяться в горщик. Гострим
оком обвів попелище, серед полиння і кропиви, біля решток садової
загорожі, але не підступав, щоб сліду на траві не робити. В сарайчику
похазяйнував коло решток реманенту, хоч марно: худоби немає.
Нетерпеливий! Покинув справу і вийшов за ворота, постояв -
прислухався; тихими вуличками побрів через околицю.
Де-не-де люди никали в подвір’ях, мов тіні.
Спало на думку - заглянути до Никифора Кайданця, який, знаю-
чи потроху всього: боднар, коваль, слюсар, лимар і що хочеш, скрізь
буває, і новини приносить, як часопис.
Там був приятель майстра, Стадничук, тесля другої руки.
- Вас обскочили? - спитав коваль нового гостя.
- Так: перенюхали двір до дрібки! Що можна в рот класти, забра-
ли.
Сумно і тут. Кайданці, - він білоокий чоловік, дужий, як віл, а
вона сухенька, мов тернова гілка, - сидять коло згорнутих пожитків.
Коваль помітив здивування:
- Ждемо, скоро в нас будуть ...
- Час пропада, тікати треба! - скрикнув Стадничук.
Запальний серцем, а руками, як коріння в’яза, кріпкий. Під облу-
щеними бровами, схожими на обніжки, - скорбний огник.
«... могучі люди, і тікають! видно, що біда надовго», - мовчки
вирішує Мирон Данилович.
Від воріт притупотіло двоє; в двері гуркіт:
- Кайданець, ану, давай сюди, скоро!
Вийшов коваль, за ним жінка. Чути суперечку за вікном:
- Чому не оплатив повісток, которі прислані? - сварячись, питає
сільрадівець.
- Як, чому? Я ж не тут робив, а в містечку: коні підковував і гар-
би справляв. Навіщо ж тутешні повістки і мені і жінці прислано?
Вона не працює, бо хвора.
- Одкручуєшся! - з’їдливо протягнув другий голос.
- У колгосп не хочеш, - закидає перший, з гарячою злістю, -
плати ж по всіх повістках!
Озвалася жінка:
- І пеню до повістки дочеплено ...
Стадничук, що слухав похмуро, прихилився до гостя:
- Я вже пенею обріс, як сірко шерстю.
69
За вікном погрози підносяться:
- Не хочеш платити, значить - ворог!
- А де взяти? - відбивається коваль, - мені п’ятий місяць у кузні
зарплату не видають, а кузня ж державна ...
- Не наше діло; плати!
Коваль розповідає:
- Хтось хвартух ремінний украв, як нарочито, а гроші правлять з
мене, і начислено за старий учетверо більше, як йому ціна новому.
Теж вимагають: плати зразу! А я нічого не маю. Що робити?
- Так тобі й треба, раз ти ворог! Щоб було заплачено, чуєш? Ато
просвіжишся, знаєш, де ...
Сільрадівці відгупотіли до воріт.
Кайданець вернувся з жінкою в хату.
- Обчищено, як липи на лико: гладенькі ми і круглі! Снігом
притрусять, щоб не виприснули з руки.
- Притрусять! - стверджує Стадничук, - притрусять, аж на тун-
дрі: там липи м’якнуть, як локшина. Треба з клунками перебігати на
Кавказ чи що, бо кінець приходить. Чули? Розорено в Вороницях під-
ряд і до цурки - всіх. Один був, що не могли вчепити, так сусід
поміг. Довго ходила комісія по двору, рила, прути стромляла, - нема
хліба! А член комісії, сусід, горбатий, злий, як відьмак, - на обшуку-
ваного, мабуть без причини, тільки від чорного серця, - взяв дома жі-
ночий рукав із зерном, пішов і підсунув тому дядькові під стіжок
сіна. От, комісія допитує:
- Є в тебе хліб?
- Самі ж бачите, нема: хоч би й десять літ ми шукали, - не знай-
дем.
- Так кажеш, нема?
- Нема.
- Підпишись отут!
Дядько підписався; тоді горбань сказав комісії:
- Він свідчився, що нема, а може під стіжком є?
Ідуть до стіжка: сорок чоловік зібралось і перекидають стіжок.
Він тяжкенький був. Возилися довго, аж ось, як нап’ялись - переки-
нули: дивляться, лежить рукав із зерном.
- А! - кричать вони, - ти он який! Підписався, що нема зерна, а
воно є. Владу обдурив, проти свого ж підпису: ти злочинець.
Все в нього забрала комісія, впрах розорила; і всім так зроблять.
- Або, перебіжить пошесть? - питала Кайданцева жінка.
70
- Перебіжить, а нас не буде! - відказав тесляр. - Страшну справу
проти нас коять. Є в мене знайомий старичок, ну, - як знайомий?
Стругав йому полиці під книги: там читання зібрано на цілий вік. Я з
полицями старався - зробив міцно і взяв недорого. Бувало, підходить
і розмовляє; сам він математик, з Академії; от, питає він:
- Ну, побачили, чому лихо?
- Приходить! - кажу, - бачу, що приходить, а чому, не знаю.
- Бо постановлено: ми шкірами своїми, як великими карбованця-
ми, заплатим.
- Чому ж - ми?
- Ми крайні, з кого дерти. Цінності церков перепродані будуть.
З’являться хитруни до півмертвого і покажуть сухарик, промовляю-
чи: віддай з грудей хрестик - сухарик дістанеш! І віддасть, аби пожу-
вати щось, поки сконає.
Суперечить господиня:
- Вам старичок говорив, і він міг помилитися. Числа знає, як ви
сказали; а ці речі - інакші.
- Буде чи не буде, - заговорював Кайданець, - побачимо, а вже
столичник жити не дає.
- Це на місяці намальовано: один одного вилами підкинув, -
пояснює Мирон Данилович.
Господиня відмовила:
- Намальовано, а не віриться, щоб так - з нами ...
- А як же роблять? - загарячився Стадничук, - наслано забісова-
них, і вони в немовлят з губи крихту хапають. Був я в дворі Касянен-
ка: там діти грудні, а ці прилізли, риються в колисках ... дітей вики-
дають просто додолу і дошукуються під пелюшками, чи нема крупи-
нок, бережених на кашку; все чисто забирають. Ви собі мріть із
немовлятами! Так це - що, скажіть? Всі ж головні начальники обшу-
ків і грабунків, хто? - саранча з столиці. Он, набігли гурмою до
Григоруна, мого сусіда: - в нього з жінкою життя розладилось, і вона
поїхала, покинувши дітей. Холодно в хаті і голодно. А зайшли з
обшуком - останнє забрали, в хаті і в дворищі. Молоко стояло в гор-
щику, на дні: для малих; так нарочито перекинули на припічку і
розлили. Мовчав Григорун, з горя - сам не при собі. Прикипів до
місця і дивиться на всі очі, худий, як тичка. Дивиться, а ніби не ба-
чить нічого. Діти плачуть, та дарма! дитячі сльози - ніщо для здир-
ників. Один з них, губою одхряпнутий, все перекидав, ламав, рив, аж
ось почало його пробирати від погляду Григоруна і став, дражнений,
сіпатися. Крикнув на чоловіка: «самошедчий!» - а сам закручується і
71
поспіша з хати. Чує на собі погляд і озирається, і таки падає через
поріг. Мабуть би розбився дуже, так бригадні підхопили. В сінях
тріснувся лобом об переставлену драбину і вибіг злий, як вовк.
Думаєте, втишився потім? Подобрішав? Куди там! - мітлою виміта
дитячий харч і розоря хатні кутки. Все лама. їх таких повно: на
погибель нашу. Кажу вам, збирайтесь, поки не пізно, на Кавказ: там і
заробітки більші, і не так уповноважені душать.
- Як же нам їхати? - відказує господиня, - душа до вікон при-
росла.
- Однаково, відірвуть. Старичок, що я вам казав, над верхніми
книгами зберігає серед скручених паперів один твердіший - там ма-
люнок. Розгорнув його:
- Подивіться!..
Сидить гостроокий хтось, ніби золотий, цілком литий, - з черво-
настим виблиском; в короні чудній і пишній одежі. Високо підно-
ситься. Видима тільки верхня частина: як викинута з недоброго дзер-
кала. Ребра схожі на верх брами, розчиненої так, що туди з низини на
картині тягнуться люди без кінця і перерви: люди бідні, - тягнуться
під кліткову браму примарця і там зникають. Як вівці на бойні. Смут-
ні всі і ходющі і обідрані; тягнуться сім’ями, несуть дітей на грудях і
за руки ведуть. А наглядачі підганяють гостряками, на кінцях сто-
ченими, наче блискавки. Старичок спитав:
- Отакий пан; звідки?
Роздивився я на картину і мовчу. Сльоза впала на рукав. Кажу:
-Ото - ми внизу! На погибель, з маленькими.
Кайданець пильно слухав, і враз до жінки:
- Збиратись будем!
Заплакала вона і проситься:
- Куди ж я пійду від порога? Коли вмирати мені, то біля цієї сті-
ни білої. Мучитимусь на чужій стороні. Ти їдь!..
- Годі вже, не плач! Хочеш зостатися, хай так буде. А я десь під-
роблю трохи, бо тут і копійки добути не можна.
- Не баріться, бо замкнуть виходи! - настоював Стадничук.
Почала господиня глядіти серед домашніх речей: що - в дорогу.
Тоді, відчуваючи, яка невідхилима біда всіх настигла, і куди
можна вдатися наостанку, відійшов Мирон Данилович. Думав: ніж
гинути біля порога, треба спробувати шляхів! десь є заробітки. А
душа приголомшена; і віється в очі огнем - сила охряного пана, що
поглина, ось тепер, обставши сторожею ...
72
Згадка про подорож цвяхом стала в свідомості; десь є напрямок,
тісний страшно: аби проскочити ... проліг низом, потемнівши, -
крізь світ, що став інший, ніби в різкий поворот обернено його і
обвалилися добрі поняття, а образ життя виглянув руїною.
73
VII
Мирон Данилович наближався до колгоспного; і назва і розпо-
рядок знов збудили в думці оклик: «татаровня!» - жаль односельчан,
що з’юрмлено в турлучну вигадку.
Там клопіт: мечуться люди на сторони, мов почаділи. Один,
розхрістаний, перелякавсь і мчить мимо - наосліп; аж коли почув, що
питається чоловік, чого метушня? - відказує, стримуючи крок:
- З дворів худобу назганяли, вся передохла. Винуватих висми-
кують, хто січку з малясом давав наніч, думають - від того.
Подався чолов’яга.
Гурток на дворищі зростає і чути викрик: «отрута і більш нічого!
отрута!» - махнули руками і розійшлись.
Тоді заспішила міліція, когось ловити, а Мирон Данилович вирі-
шив: досить видовища. Пішов, пришвидчуючи кроки, з виглядом
поглибленого.
Минув провулок і стишився. В дворі стурбовані господарі - біля
корови, що околіла. Сусіди близько.
- Бач, із коровою що! - дивується крихітна тітка, в світлій з крап-
ками хустині; тримає ломачку і скорину, черству, аж поцвілу зелено:
про собацюг.
Друга тітка, на сонці обпалена, мов горіх, додала:
- Це саме скрізь! Птиця пада мертва, без причини: мертва, і все.
Також роздумує вголос дід, в зношеній кепці, височенний, як
штиль; підборіддя оббіліло в пух.
- Чи не кінець світові? - хто зна.
Мирон Данилович проминув гай, що з вижолобиною врізається в
околицю села, а далі криє ярок - під вільхами, дубами, берестками.
Перелітавши, галка, схожа на грудку кам’яного вугілля, непорадно
обпустилася до гілок, а звідти додолу, в траву.
Як вкопаний, став Мирон Данилович! Коли ж підступив до птиці
і передком черевика перевернув, - нежива, хоч об пень бий.
74
Відійшов на дорогу і розмислюється: що ж? буває птиця недужа і
— не вічно їй жити.
Аж здригнувся від окрику ... глянув, то Калинчак Петро; про-
живає осторонь, за ярком, і теж «індус», себто одноосібник. Білявець,
мов льонкуватий, але очі стемна карі, з свічучими клинцями. Він -
косар; наймався в містечку і коло залізниці: ростиння вибивати.
- Що загубили? - питає Калинчак.
- Ні! Не загубив нічого; птиця падає.
- Недавно, як був місяць кров’ю наведений, це почалось.
- Кажуть, час злого і знаки.
- І я, косивши на курорті, від приїжджих чув: біда близько.
- Сходиться в одно.
- Сходиться, бо правда.
- Окремі, з партійною печаткою, переступлять, - сказав Мирон
Данилович.
Віддаляються бесідники проз осокори.
- Так, переступлять! А стрінеться котрий Зінченко, - чули?...
- Ніби; - вагається Мирон Данилович.
- Курортом завідував, скрізь сосни по горі і павільйони, як вито-
чені. Курортників повно з міста. їм купання є - річка внизу.
- Знаю, коло берега пісок і вода тепла. А далі глибше і холод-
ніше, аж морозом обсипає; з дитячих літ знаю, - додав Мирон Дани-
лович, - вода сцілюща: недарма ж курорт.
- А недарма! Свіжий куток, землі двадцять десятин. Насаджено
сосни і берези в «лінію», себто рядами - під шнурок, щоб прогулю-
ватися; для чотирьох чоловік разом.
- Козиряють партійці, а мабуть, страшно ступати в ліс по
одному.
- Бояться; курорт трудовий, а бояться! Ходив я раз, чи нема ро-
боти, і стрічає сам завідувач - Зінченко. Розказую про біду, в нас діти
голодні. Він послухав і радить: помогти можна тільки одним - підго-
дувати корову, коли схудла, як драбина, і перестала доїтись. Дасть
вона молоко, тоді голоду кінець. І сказав: «От що, скосіть отут сіно,
між ‘лініями’, і одвезіть собі. Прийдете в неділю, коли підводи
вільні. За один день упораєтеся. Скинете копицю з одного краю і ко-
пицю з другого, біля самого коровника. Як спитають, можна пока-
зати: он сіно. А скільки його, ніхто не знатиме. Для курортних корів
корму припасено більше, ніж треба...» от, Зінченко партійний, а
жалів дітей. Інші ж куди там! Кожного розірвуть, якщо з інструкції
на партзборах прочитано.
75
- Розірвуть і без інструкції, - відмовив Миром Данилович; - а цей
з якої сім’ї?
- Казав, земля, де насаджено «лінії», належала його батькові, хоч
був з другого повіту. Якось проїжджав і прикупив наділ - думав
хазяйнувати. Не судилось! Прийшли червоні в дев’ятсот двадцятому,
і сходку скликали: голосують, щоб багатших забрати геть, - хто за
це? Уже тоді наш Лук’ян, та ви знаєте його ...
- Лук’ян? - той, що «за»?
- Він самий! Перший підняв «за» аж дві руки і з того дня одна-
ково голосує. Декотрі зовсім не підводили долоню, як Зінченків
батько. Жив тоді в хаті хазяїна, що втік на Донбас. Відходячи, той
казав: бери все і господарюй, нічого мені за це не треба. Піду, бо
більшовики вб’ють. Ну, і не підняв руки старий Зінченко. Через тиж-
день приїхали червоні: «Де такий? а де такий? це не наші!» Був наказ
- повбивати підряд.
Коли брали людей, то діти за них чіплялися. В одного діти були
німі, ніяк говорити не могли, і так чіплялися, що страшно глядіти, а
їх прикладами били - поламали їм руки. Всіх, і дітей теж, зібрали на
площу: там розривними кулями повбивали, скрізь мозок розлітався.
Лежали довго. Мухи їх обліплювали і сморід стояв тяжкий. Згуртува-
лися старі жінки, що вже їм смерть не страшна; сиві всі і вбрані в
чорному, з ціпочками: як на похоронах - і то сама біднота сільська.
Пішли до начальства: сперечатись проти пекла їхнього. Нехай доз-
волять прибрати мертвих - поховати в одній ямі. Вистанув комісар, в
червоній будьоновці, як сатанинець, і закричав: «Не сміть! то -
вороги! єсть наказ від Леніна, з ворогами розправляться, щоб духу
нашого боялись». Так і прогнав старих. Зінченко - син одного з тих,
що на площі вбито. Коли забирали, - дома не був. Потім переселився
в другий повіт; жив там і записався в партію.
- Це ж і видно, - доводить Мирон Данилович, - знайдеться доб-
рий, так не з їхнього куща виріс.
- Може з їхнього є хто, - не бачив! А цього бачив. Розсудливий
чоловік; поміг оклигати і оборонив. Ми з одним чоловіком скосили
сіно, чотирнадцять копиць перевезли і поділили. То був мені ряту-
нок, а їм, на курорті сіно тільки заважало ходити, і ніхто не косив
його; все пропадало. Знаєте, що пізніше було? - викликають Зінченка
в міліцію і питають: «За гроші продав сіно, чи як?» - «Ні, я звелів
прокосити сіно тільки на ‘лініях’, щоб вигідніше було курортникам
ходити; там курять і кидають недопалки в траву, то від огню могли
зайнятися сосни». Відпущено Зінченка; він тоді зразу до мене: так і
76
так, «ви, коли в міліцію покличуть, кажіть те саме!» Справді, через
три дні мене викликають: «що ти заплатив за сіно?» - «Не платив
нічого; завідувач наказав скосити тільки на ‘лініях’, щоб краще ку-
рортникам ходити, - я в байраках не косив». Добре, що нарадив
Зінченко, як казати.
- Таких вибивають з начальства, а становлять мучителя.
- Це - скрізь, і Зінченка відсунуто. Пішов я раз до нього і
перестрінув на дорозі двох мисливців, з Києва: один чорнявенький,
аж прикипілий біля очей, а другий - з лисиною і веселими зіничками.
Розпитуються, де полювання добре. А я кожного птаха знаю, в якому
місці водиться: голуб лісний, чи крижень, чи перепел. Розказав їм і
хочу до завідувача піти; «До Зінченка? ми хотіли його побачити,
приїхавши, - нема!... переведено в другий район, бо партсекретар
підкопався і вижив». Говоримо далі; я розпитую: хто вони самі? - і
взнаю: чорнявий друкує книжки, а старший - хемік, з лябораторії.
Зайшла мова про село, - що тут робиться і як грабують; чорнявець то
ще дужче темніє, то блідніє, і наприкінці вчистив: «Товаширу, мон-
гол з московської ночі вилазить - рвати груди.» Хемік тільки одно
докинув: « Іду вулицею і чую крик, то міліціонер, ступаючи серед
натовпу, виголошує: - слуги бісівські постановили Україну душити в
рік розп’яття, тридцять третій, бережіться, люди, бережіться! - так
виголошує, мов на службі. Всі перехожі слухають; великий натовп
зібрався: тихо йдуть і слухають, як пророка в старовину».
- Це саме мати в церкві чула.
- А на того пророка, що в френчі, налетіли виконавці - миттю
потягли в установу. Скоро чутка пройшла: міліціонера розстріляно.
Постояли бесідники біля урвища з берестками, глянули на
ворона, що високо линув, і попрощалися. Мирон Данилович, вертав-
ши додому, пригадав назву цього місця: «Зміїв яр». Певно, звідти
лютий вилізав хапати тварини домашні або і людей. Було зображен-
ня в школі, - тоді батьки з черги вкошкували учнів, бо дисципліна
вкрай розхиталася через комсомольські вибрики проти вчителів;
зображення було в багатьох кольорах: з драговиння і хвощуватих
нетрів ящур повз до дрібних тваринок, роззявлюючи пащу. Вже чер-
вонів зубними гостряками, бо котрусь істоту роздер. Приуявлюється
той вигляд, супроти зусилля волі - прогнати його; ні! мов нарізано з
заліза; і кольори мінить на чорність, як попередня примара. Знева-
жити треба і обійтися самому. Деякий час думки вільні, а потім збоку
в обширі свідомости, ніби підкинутий мимовільною пружністю, при
Цікавості душі до власного стану і забезпечености, виник вигляд! -
77
крізь духовну просторність проступив. Мирон Данилович, напру-
жуючи думку, до судоми в шийних м’язах, проганяє привиддя і звер-
тається до навкружности: дерев, ґрунту, погоди, що несподівано
погіршала, бо з півночі хмари темними купами ... і знов обвівся
обрис: знов! - от, закляття! з розпуки, мов скрикнула вся душа до ко-
гось невидного поблизу: та відійди геть, нечиста кров! - геть
відійди!... Мирон Данилович відвернувся від марища і пішов, куди
очі ведуть.
Обмеживсь думками до обсягу своєї особистости і конечних
справ; стало тихо на душі. Тільки мертвотно бліді стіни хаток, по
обидва боки, приймали моторошну тінь з півночі.
«... лихо приходить, а помочі ж - ні від кого!» думає, понурив-
шись, Мирон Данилович. Так і дійшов з пропащою гадкою до площі;
хотів звернути в вулицю, що вела до його кутка, але, на диво собі,
минув її: забраний сильним поривом почуттєвим - в одному напря-
мі!... простував мимо східців цегляного будинку, критого бляхою, в
якому гніздиться партійний осередок.
Проминув його; і тоді почали вгасати пориви недоброго почуття.
А видалося, що чує постріл, - і нерви ловлять повторення звуку. Та
знов Мирон Данилович спонурюється, відходячи. Враз страшно
зойкнуло! - він оглянувся, ніби в плечі вжалений; мороз обсипав
душу: так зойкнуло з кам’яниці.
Там, чіпляючися за одвірок відчинених дверей, стоїть жінка:
збіліла і так дихає - мов її щойно душено і тепер спроможна вхопити
трішки повітря.
- Поможіть! - закричала вона.
Мирон Данилович побіг до сходів, але прискочивши близько,
вдержався: через звичний страх перед будинком, звідки завжди
сунуло і загрожувало начальство, приїждже - владичне, і тутешнє -
дрібне, провадячи розор.
Позаду чути кроки і оклик:
- Заходьмо!
То - рахівник сільради, що нагодився поблизу; з ним ступив
Мирон Данилович на східці.
Жінка однією рукою трималася за одвірок, а другою, - в хворому
жесті, вкрай безвільному, - показала на приміщення і зразу ж покла-
ла її до грудей, мов би серце хотіла спинити:
- Там ... секретар райкому застрелився - приїхав тепер ...
Прибігці, стишені, обережно ступаючи, зайшли в будинок. Мину-
ли коридор, ніби видовжені сіни. Опинилися в просторній жовтавій
78
кімнаті, як залі для засідань, де на одній стороні двері прочинено:
заглянули туди і притерпли біля порога.
Рахівник перший зважується ввійти, а Мирон Данилович - слі-
дом, як тінь, до секретаря, що з підібгнутими колінами лежить при
столі, недалеко від стіни; револьвер поруч. Очі поскляніли, запав-
шися димувато-білястою млою; застигли непорушно, без блиску і
свідчення, тільки в холодній порожнечі і легенькій прозорості: звер-
ху. З проломини в скроні густо і в’язко, пасмовитими патьоками,
трішки розділяючися, збігла кров; розлилась по підлозі, при голові і
плечі. Бризки ж були на столі - торкнули папір.
Гляділи захожі, ніби перемагаючи сліпучий, хоч невидимий, спо-
лох з таємної пожежі, коли вмить з’явилася: - з іншої, ніж та, що речі
спалить.
Мирон Данилович стояв, згадуючи і терплячи давній страх - от,
з’явиться всилення, змінить колір на чорний, перед очима ... Але ні!
зосталась кров червона, як була. І мало не скрикнув він: «Так кров
єсть правда!»
Оглянувши самогубця, свідки переконалися: таки мертвий. А не
знають, що далі робити. Рахівник стояв, як із сірого дерева різьбле-
ний. Зробив зусилля - звільнитись від оціпенілости; і говорить гірко:
- Вдарив крапку!
Колір крови ніби скував Мирона Даниловича, і думки триво-
жили: ось - що тайно хотів бачити!... її, пролиту; мовляв, нею запла-
тять за нещастя всіх, люто розорених і повбиваних, - чи вдоволений
червоністю її? Тобі, можливо, так дано тепер: глянь і скажи, чи того
хотів? чи радуєшся?... «Ні!» знялось, наче скрик, на серці: бо бачив
невикупливою кров секретаря - проти моря нещастя людського, та-
кими, як він, заподіяного.
Рахівник не міг дивитись на труп; уникаючи його, відвів погляд
на стіл до папірців, що там біліли. Нахилений до найбільшого і
вбризканого, читає, - очі йому розширюються від разючого змісту.
Дочитавши, з хвилину він стояв і невидющо дивився на стіл.
- Розберіть самі! - сказав і відійшов геть.
Рядки спершу рябіють в очах Миронові Даниловичу; а таки вда-
ється прочитати. Зверху стоїть: «цілковито секретно»; далі - потвер-
дження вказівок про віддачу дев’яноста відсотків зерна самій дер-
жаві, в хлібопоставках, і для насіннєвих фондів; наприкінці -
Москва, Кремль, і підписи.
79
Від руки, нерівними літерами і швидкими, додано: про штучно
завищені пляни хлібозаготівель, які неможливо виконати після лік-
відації значної частини продуктивного населення.
А потім висновок, що приречено села на десять недійсних від-
сотків, до кінця; з ними трудно сам актив придержати на межі гол-
оду, а решта ...
«Ця директива - смертний присуд для трудового селянства, я не
можу - »
Вичитавши запис секретаря, Мирон Данилович присуджує:
- По-своєму, чесний був.
- І як посвідчився! - сказав рахівник, - другий би село задушив.
Зробимо так: вийдіть у сусідню кімнату і сидіть; ніби не бачили діло-
водства. Я в сільраду дзвонитиму.
Взяв телефон - зверхникові, що сталося.
... так! прибиральниця сама була; він, я думаю, всіх розіслав на-
рочито з завданнями, щоб зостатися самому ... портфель? ні, нема! -
я ждатиму.
Скінчивши звіт, рахівник пройшовся по залі, в коридор виглянув;
виніс жінці стілець і наказав нікого з відвідувачів не впускати, поки
прибудуть керівники.
Прибули вони за ліктями Отроходіна, що поспішав, рвучкий і
владний - авторитет про всіх; навіть і уповноважений з револьвер-
ною небайдужістю до думання громадян, за їх замкнутими дверима і
завішеними вікнами, повинен відсторонитися з дороги.
Рудун звелів: поставити вартового при вході і допитувати свідків;
коли зиркнув на Мирона Даниловича, вмить свічнувато-збілілий ви-
раз, при сизковій відтіненості очей, розгострився крізь масивні
шкельця окулярів.
Покликано одного з «почту»: широковидого і поторканого парт-
робітника, - звелено дещо; показано на Мирона Даниловича.
Під тканинами партійного почування Отроходін мав звичку, що
виявлялася з механічною постійністю, хоч і свідомо: при кожній зус-
трічі з людиною, що заважає або нелюба, негайно ставити її на
підозрі, включившися з кількома, собі відповідними, в перший мо-
дель чи зразок домовлености. Встановлюють зону заслон, - спочатку
найменших, - і в ній розгортають запідозрення і відсування наміче-
ної особи з життьового поля. Проти неї завжди «мають рацію», в
найгірших обмовах, а вона - ні; проти неї несуть обов’язкову «ідей-
ність», вона ж - ні; встановлюють для неї оцінку, як «нетакої», вона
ж завжди підступна. їх - купка спритників і більш нічого; однак,
80
володіють на арені життя неодмінно. Виб’ють намічену жертву з
лінії її існування. Бо діють могутністю злагодженого запідозрювання
і самісно привласненими правами: переслідувати до кінця, до поги-
белі. Якраз на цьому будують шлях до влади, як червону драбину:
вилізати весь час наверх, поки щурі зробляться царями. Нема полі-
тичної матерії для змовленого запідозрення, - знайдуть побутову:
розроблять маніру проти призначеного на «підозрострачення» і
розвинуть її до ступеня державної важливосте, навіть при філософії
життя. Повторно обговорюючи скабрезну вигадку, розсмакують ін-
телектуально і почуттєво, як свій духовний харч, на височині істо-
ричної героїки і надзвичайного покликання. Патос високосвіто-
глядового запідозріння завжди на практиці виразиться в спиханні з
життьової стежки - того, кого намітили, обов’язково - з стежки! і
захоплення стежки собі, в прямому чи переносному значенні слова і
в сенсі наслідків.
Мирон Данилович відчув, як він опинився дичиною в міцніших,
ніж залізо, тенетах запідозрення. І серце впало.
Перед очима ті два: Отроходін і скеповид - як із примарення.
* * *
Головарі оглядали самогубця, а один з помічних, в ролі слідчого,
допитував рахівника, складаючи протокол. Настала черга Мирона
Даниловича - на допит, і жовтовид підступив слухати. Відповіджено
при ньому і вписано: про постріл і жіночий крик; поворот і острах
перед східцями, ось, товариш рахівник посвідчить: він підбадьорив.
Увійшли вдвох, - тільки здаля глянули. Підступати боялись. Това-
риш рахівник зразу звелів: тут сидіть, а я дзвонитиму до голови
сільради. Це - все! На запитання, чи оглядали і рушили біля секре-
таря, Мирон Данилович повторив: ні, боялись. Круглавий жовтар їв і
колов очима при кожній відповіді. Написавши протокол, допитувач
грозить - нікому ні слова! за порушення притягнетесь до відпо-
відальносте; підпишіть ... і випровадив свідка з приміщення, або, як
судити про голос, вигнав.
Мирон Данилович від східців пішов скоро, з гострою тривогою,
передчуваючи, що через самогубство прийдуть нещасні події і докла-
дуться до теперішніх. Партійний розпорядник і його джура горіли в
уяві, мов намальовані вогненною фарбою: невідступно загрозливі.
«... той папір прочитали головарі і самі чутку поширять» -
міркує Мирон Данилович - «дома скажуть жінкам, а ті приятелькам
81
- так і пішло ... за розмови ж хапатимуть: начальство вгорі, взнавши
про випадок, вислужиться: здавить село в кліщах; біда!»
Дома переказує, що бачив і чув: про курорт і Зінченка; моторош-
ного володаря і міліціонера, коли віщував роківщину, і розстріляний.
- Сказав правду, за це вбили! - означила бабуся.
Про самогубство в будинку партії слухали з страхом, сподіваю-
чись недоброго.
Записку секретаря і напасть Отроходіна промовчав Мирон Дани-
лович: нащо над міру тривожити душі в хаті? - і так мучаться. Події
ж ростуть, мов гори, через які йти треба, над краями; і невідомо, хто
зірветься вниз.
82
VIII
Надвечір’я розгодинюється, і видно скибочку сонця. Жіночі пос-
таті промайнули проз вікно, серед них - тітка Ганна. В сінях зашамо-
тіло; ось чути обережний стукіт.
Як прочинила двері Дарія Олександрівна, поманено її руками в
сіни, де з легкого сутінку вирізнилися обличчя: сусідки і двох дівчат;
їх пригадує.
Зашепотіла тітка:
- Мої родички прийшли радитись, а я думала довго і кажу, ходім
до Дарки за поміччю ...
- Федоро, треба порадниці знати ...
Одна з дівчат, світлокоса, відгорнула на грудях платок, блакитно
і зелено ділений по темносиньості, що вкутував, мов керея, - і під-
несла річ, обгорнуту білою хусткою.
- Поможи, Катрусю! - звернулась до подруги; та простягла зло-
жені долоні: підтримати річ. Федора відгорнула хустину.
Тоді в сінешній півтемряві, куди приходили через відчинену ляду
над драбиною рештки надвечірнього світла, - замерехтіла чаша.
Вузький промінчик, пробігши крізь надвірні двері, впав на обвід, що
його коштовні оздоби стали жаріти, як живий огонь; означилася
чаша всім обрисом, над руками, посилаючи сяйво.
Жінки, серед свого вбозтва, дивились на неї і слова не вимовля-
ли; знали святиню, що перед ними. А найменшому з дітей, Андрієві,
нетерпеливилося бачити маму, - виглянувши, застиг при дверях:
- Зірка вранці! - показав на чашу.
- Правда, але йди в хату, я зараз вернусь!
Тітка просить:
- Дарко, кажіть, де сховати! Вчора, проти комісії, Федора і Катря
вихопили чашу і закопали за хатою. Тепер до двору черга - на об-
шук. Знайдуть анахтеми і заберуть.
83
Господиня гляділа на відсвіти і ввижалося їй, що невідомо, де і
як, треба йти: довго і тяжко, з терпцем страшним, хоч падати, а знов
підводитися і йти до останнього знаку, - так треба.
Зір звик до півсутінку і знаходить старолітній напис на чаші, про
кров, що «за многих ізліваємая»; і зображено: Ісус Христос розп’ятий
на хресті, коло якого Богородиця і апостол. Окраса далі вкруг чаші -
з тонкими галузочками; і самоцвіти, обрамовуючи хрещатий взір,
розділяють картини з св. Письма. Коштовні камінці скрізь: квадра-
тові, в рамчатих обковах, золотих, як вся чаша. Осередніх каменів
два - фіялковий і зелений. Спід посуду теж в окрасі, ширшій хви-
лями, і також стебло і підстанова: триступенчата, в топазах і - узор
серед них.
Дивиться на чашу Дарія Олександрівна і відчуває, як відійшла
безвидна туча з просторів; так гарно на душі: спокій невисловимий.
Здається, могла стояти тут без кінця часу. Але ось, думає і не може
знайти відповіді: де чашу сховати? - зрештою, зривається з уст:
- Маму спитаймо!
Бабуся ж, коли покликано її тихо стояла перед чашею, слухаючи
Ганниної мови і знаючи, чого треба; перебирала в думці, хто б міг
сховати безпечно? Само надумалося - пічникова жінка, мовчазниця
богобоязна; на огні паліть, не скаже нікому, де закопано. Чоловік її
слуха, як вона згодиться, все добре буде: не хлібороби обоє і зроду
землі не мали, - раз він для колгоспу робить, не ритимуться в його
садибі.
- А покличте Мар’яну, пічникову! - сказала стара; всі зраділи, і
правда, не буде в селі надійнішої.
- Її чоловік не в нашу церкву ходить, а на домашній спів, бо
євангелик, тільки ж нехай кожен чесним буде, як він.
Мати велить найменшому:
- Біжи до пічників і проси тітку Мар’яну, хай зараз прийде -
дуже треба!
Він пішов, але мати, виглянувши за поріг, вернула.
- Нікому про чашу не кажи! Бо нас арештують всіх і розвалять
хату, - шепотом найстрогішим заборонила.
- Мовчатиму! - він поспішив до воріт.
Федора вгорнула чашу в хустку знов і, тримаючи на грудях,
закрила під великий платок, що згортками спадав до землі.
Господиня ж їй сказала:
- От, славно! Вихопили з кігтів.
84
- Умовилися, стоячи між людьми, - розповідає Федора, - вбігти і
забрати, що можна, аби не попало в нечисті руки. Мені самій не про-
битися; це - Катря, працювала передо мною ліктями: комсомольці,
як грушки сипались.
- Нащо казати, хіба так було? - дивується Катря: русява, вис-
трунчена, мов придорожна тополинка; брунастий жакет поверх вили-
нялого, колись зеленкавого, плаття.
- Чого ж ми тут? Заходьмо в хату!
- Ні, пора додому, - відказує тітка; - хіба трохи посидим на
призьбі: крайчик неба вгледіти. Скоро й того збудемось.
Вийшли - при останньому огні з сонця; сусідка скаржиться:
- Забігли вчора, все перевернули; як собаки, видряпали і забрали,
що було. Я зразу до сестер. Хоч недалеко до їх хуторця, так забари-
лась я і заночувала там. Кажу до своїх: рятуйтеся! що є, сховайте, і не
в дворі, а в полі чи в лісі - виїдьте вночі, закопайте, та глибше, щоб
гостряками не достати. Бо все заберуть. Ми з старим переб’ємся, він
на заробітках, я тут, - хоч пропадем, то тільки двоє; а в них же діти
малі.
Сидять жінки на призьбі, що рудіє глиною в вечірньому світлі;
стіна за розмовницями яснить: мов срібна. Здається, тільки сонце в
світі чує їхні жалі.
* * *
Андрій прийшов до пічників, коли вечеряли: варена картопля в
череп’яній мисці, а в блюдці трішки олії; і сіль, - хліба на столі нема.
Почувши, чого прибув хлопець, пічничиха заклопоталася - йти.
- Може б доїли з гостем, тоді підеш? - питає пічник.
— Вже годі!
Надягла старий чоловіків піджак поверх зношеної суконки. І при-
прошує:
- Сідай, синку! Ще є картопля.
Літня жінка, дрібна на зріст. Відзнак дивовижної вроди в обрисі
обличчя, що помарніло від років і клопотів; оживлюється карими
очима, тонко окресленими, як осереддя квіткові, світучими - в прозо-
рості.
Всі в селі знають: мовчазниця і добра. Вдвох, справляючи печі і
груби, за чверть віку ніде голки чужої не взяли, буваючи самі - ціли-
ми днями - серед чужого добра. їх рідко звали: Максим Бережан чи
Мар’яна Бережан, а просто - пічники, бо при цій роботі в селі -
85
тільки вони, обоє нарівні: коло глини і цеголля, піску і золи, попелу і
сажі.
Хлопець спершу острашений від брів пічника, навислих, як
стріхи, і здоровенних очей: синіх, що ніби аж переливаються повно-
тою. Сидячи смирно, тицяв картоплиною в олію, після чого обереж-
но вів до губ, - ато розсиплеться. Смачна! - можна розсмоктувати до
крихотки.
- Чи не Андрійком звуть? - раптом прогриміло низько з-під
колоскуватого кольору вусів, рівно підрізаних і зовсім дрібних, так
що хлопцеві дивно: чому крізь них грізний виголос.
- Так звуть, - потверджує гість і здогадується, що пічник
пам’ятає його з минулої зими, коли піч лагодив.
- Соли картоплю!
Хлопець послухався і відчув, як смак гострішає і сильно входить
в почуття.
Доїв і, обтерши губи, подякував; хотів піти додому.
- Підожди трохи! - наказує пічник.
Відчинив шаховку; обторкав порожні коробки, склянки, капшу-
ки, поки натрапив на грудку цукру: для хлопця.
Той, дякувавши, взяв і відкусив білий гострячок, а решту - в ки-
шеню.
Страх проминав.
- Дядьку, як роблять цукор? - питає Андрій; дивиться ж на піч,
криву і низьку: в ворожбита, що всім ставить її, мов картину.
- Везуть білі буряки, що звуться цукровими, - почав пічник; - на
завод везуть, патрають і женуть під ножі, вкріплені на колесах:
стружка звідти збіга, як шаткована капуста. В казани її вкинули,
завбільшки з будинок, і варять. Починається складна пісня - я забув,
хоч і знав трохи. Варять так, що з січки, крізь її середні перегородки,
як то бува в рослинах, цукровий сік сам висмоктується в гарячу воду,
- і вже варять кристалик; додають щось, - того я не знаю. Як зварять,
наливають рідину в скажені посудини, що крутяться і ревуть, гірш
від звіра. При сітках кристалик задержується, а рідина відбігає геть.
Вибирають рудий пісок і везуть сушити в нахилених бочках, що
відкриті з обох країв і крутяться - довго переворушують пісок під
протягами. Якось його відбілюють, то мені невідомо. Звідти брав
маляс, як мали корову. І робив на заводі трохи: в ливарному цехові
гуртом ставили піч.
- А вам хто піч робив?
- Піч - мені?
86
Хлопець мовчки показав на піч у хаті.
- Я сам! - запевняє пічник.
- Ні, ви дурите ...
- Таки правда: я сам! А чого питаєш?
- Погана піч; якби ви ставили, була б гарна, як наша.
Регочеться пічник. Аж сльози витирає.
- Е, хлопче, - каже він, зрештою вдержавшись, - про це і приказ-
ку складено. Ходім, щось покажу!
Скоро старий і малий сиділи в сарайчику, розбираючи взірець
печі з її секретами. Хлопець оглянув знаряддя, гострі і плесковаті, -
серед цегли, кафлів, юшок, заслонок, колосників, всякого залізного і
дощаного майна, потрібного майстрові.
Спитав про люту загадку кожної печі: «чому вночі сажа горить?»
- і почувши причину, переминув цікавістю до садиби. Там - обтру-
шена шовковиця з гілками, простягнутими через двір; всі кажуть, під
нею пічник читає в неділю.
Обсипаються огняними листками в присмерку - вишні: їх
чотири; і одна груша, мов свічка рівна; дві сливи сухуваті, з загрозли-
вими колючками. Рядок тополь вистанув при паркані. Скрізь поза-
ростало; ніколи господарям, після праці, в зморі і турботі нужденній,
поратися з ростиною. На стежці просіяно жорству і пісок.
Поляна біля вишень; нічого нема, а колись був квітник: рівні
насипи, вкриті зелом, виказують, що красувався в зірчастому обрисі.
Принесено купу поколотої цегли - мабуть, господар збирався рису-
нок відновити.
Затишок. Найдалі від вулиці, закритий кущами бузків і ясми-
нами.
Пригадує хлопець: недалеко пустош, біля якої вчора сидів з Ми-
колою, дожидаючи тата. Ні передчуття жодного, ні здогаду в хлопця;
нічого на думці, пов’язаного з майбутньою прикметою місця. Тільки
чуття і погляд з більшою певністю спиняються тут, мов трохи
звикшись - до іншої справжньости, якої ще зовсім не знати.
Прийшли жінки в двір: пічничиха, а з нею Федора і Катря.
- Мати звеліла бігти додому! - сказала Федора.
Коли хлопець відходив, йому в уяві проблискували видива: як
десь тут сховають коштовність. Але відразу треба відсторонитися від
того, бо мати заборонила страшно.
Притьма, мов при допиті, стрічається чоловік, дзьобаний і їдкий з
лиця, як сірка, серед якої очі горять темною охрою! - палить ними
хлопця і находить на нього, чогось прив’язнувши до його двору.
87
Хлопець відскочив набік і, вбігши через хвіртку, оглянувся: причепа
поволі рушає далі.
Батько почув про покльованого і здогадався:
- Приспосібник, як хорт; крикнуть: «кусі»! - він кинеться до гор-
ла.
Став пильно глядіти Мирон Данилович на сторони; знав, що двір
- під горючими очима жовтовидка, який, здається, вночі бачить, як
удень.
Микола і Оленка зголодніли вкрай; на городі мати накопала ка-
пустяних корінців - тим і втишила. Андрій розділив цукор: пити
кип’яч.
Біля садиби, почавши тоді, сірчанить Шікрятов при сході і заході
сонця; прислухається і розглядає, що Катранники роблять. Замучив
їх. Сидять безвихідно, як вивірки в дуплі, коли пес обліг дерево, а
перебігти вгорі - нема гілок.
Одного вечора звіяло його лихо; тоді Мирон Данилович набрав
пшона з запасу. Пожурився, бачачи, як вичерпується скарб; будуть
одні бурячки, зариті на попелищі - харч несмачний, хоч можна пере-
бути місяць, коло самої смерти.
Всі так виснажилися і ослабіли, що почали тремтіти; гіркота під
грудьми в кожного.
* * *
Відро тягнуло руки, а Мар’яна, звикнувши до ваготи його при
колодязях і криницях, муравлиним терпцем перемагала кволість і
втому, як і острах серед темряви.
Напомацки працювала біля двох купок: висипаної землі, куди
відхиляла відро, підтягнувши з ями, і - нарізаного на пустоші верхо-
ґрунту з травою, до якого чоловік приставив цебро з цементом і при-
слонив драбинку.
Спершу тільки від краю відгортала землю, що, копаючи, викидав
чоловік; потім з глибини тягла в відрі; робота - без брязкоту.
Пічник і його жінка часом пережидали, поки минуть кроки на
вулиці або відстукотить підвода, і знов трудилися коло схованки, мов
дрібної шахти.
То посиплеться сівкий, як мачок, осінній дощ, то вщухне.
Бережан, копаючи на дні, при сліпчакові, поставленому в короб-
ку з проріззю збоку, завбільшки - ніби на карнавках, намагався забу-
88
ти про новину: що в колгоспі йому коло печей роботи нема; коли
нема, треба з села виходити.
Шахта ставала глибша, ніж дістають залізні «щупи» бригадників.
Пора сховок мурувати: в квадратній ямці, на середині дна.
- Подай драбину! - пошепки в темряві озвався пічник.
Мар’яна спустила драбину, і він, вибираючися по ній, приймав
цеглу і зносив на дно; потім - цемент і причандалля, зрештою -
скриньки і дошки.
Вимурував чотирикутник і в середину поставив скриньку, що
видавалась темна, хоч була синя. В ній - чаша, обгорнута, як попере-
ду, білою шовковою хусткою, а також аркушами воскового паперу. І
скріпи між дошками завосковано скрізь. Зверху густо вкрито олій-
ною фарбою.
Бережан замурував сховок цеглою, кладеною в два шари; дош-
ками ж накрив яму, на виступцях, і нагорнув землі. Вибравсь нагору і
витяг драбину; посидів трохи, спочиваючи.
Безшумно вдвох орудували лопатками, коли загортали, - вору-
шились, мов нічні птиці.
Знов сіє дощик: дрібніший, ніж пил.
- Якраз і треба була полити, - сказав Максим, - зелень візь-
меться.
- Візьметься: хоч пізно! - промовила жінка.
Починало заходити сірістю передсвітанковою і поволі дніти,
коли скінчили роботу; рівно вклали скибки з травою - на скопаній
місцині. Незвичним очам трудно примітити, що поверхня зрушена.
Віднесли пристрої в сіни. Хата дихнула теплою тишею; шибки -
сині, як фарба на захованій скринці. Здається: от, крізь сутінок прос-
тупить, жаріючи, ніби чаша, обвід сонця. Але ні, - хмари зап’яли
небосхил і сіють найдрібнішим плачем, відсторонивши вікна від
світла, як нагорнута земля - очі людські від чаші. І серце теж криєть-
ся: в свій смуток.
Останню працю дома відбуто. Тепер зав’язуй клунки, пускайся
рідного порога, бо нема праці ... як нема? - печі ж пообвалювалися і
димлять. А так рішено: хай дим очі людям їсть, бо в головарів ощад-
ність, на кращий похапок собі.
- Знайдем роботу в місті! - сказав Максим. Жінка оглянулась.
- Роботу знайдем, - пояснив він, - сказали: тут нема.
Мовчки впроваджувала Мар’яна чавунок в огонь, розтопивши
соломкою.
89
- Чудно якось; голова колгоспу, Вартимець, зустрівся, напроти
так і валить - аж ми носами близько стали, тоді він стріпнув брови,
неначе розбудився:
- Максиме, ти? - питає він і дивиться несвоїм поглядом.
- Мабуть, вам прикрість або голова болить, - кажу йому. А він:
- Не болить, уже завертається.
- Чого ж?
Він оглянувся на розорені сараї, де худоба подохла:
- Чого? Дзижчать газетки, що ми заморочені від успіхів.
Як приглушений, стоїть; протягає гірко:
-Та-а-ак ...
Жаль стало його, я і раджу:
- Відхиліться думками від клопоту!
- Куди? - питає він, - скрізь однаково, і акти складені, що я ви-
нен; з посади відхилять, от що. Спішіть і ви звідси, бо роботи реміс-
никам не буде. Звільнять, аби зоставити без копійки.
Вартимець пішов; заточувався, як сонний. Думаю: бідний чоловік
з посадою і партквитком! - бісові приписаний, а той першого ж його
калічить. Нам би тут берегти, що люди довірили, - ні, тягнися під
городські паркани. Заб’ю вікна дошками: комісія вгледить пустку і
без мацання одшиється. Хіба влізуть злодії. Та чого, по щербаті
горшки? Я їх сховаю в підпіччя і цеглою закладу: там низько, ніби
глухий підмурок ліг. А робота в місті знайдеться. Ти - як?
- Про мене! - сказала жінка; себто, їй однаково.
Максим знає: хоч мовчить вона, а прийняла до серця. Чи сказати,
як Вартимець про смерть розпитував? Вагається пічник.
Дощик перестав; розлилась біляста світлота крізь хмари.
- Виходжу я з колгоспного, - знов Вартимець навпроти: випит-
ливо дивиться, радить перейти на цегельний завод - тепер печі пере-
кладатимуть і треба мулярів. Дають сімейні кутки в бараках. І сам би
пішов, так прив’язь.
Дякую йому і дивлюся - подобрішав чоловік; він мою думку вга-
дує:
- Посмієшся, бо говорю по-другому, ніж колись.
- Ні! Порадію ...
Він скинувся і глянув пильно, ніби перший раз бачить:
- Вартимця нема того, що був. Знаєш, за годину деколи життя
перевернеться. Служив їм, як віл, собі рвав жили і всім - підганяв, бо
вірив: ось правда. Вони ж, по центрах, дров наламали чортам на роз-
пал. З нами обходяться, як дурні хазяї з собаками. От і я: піду під суд,
90
можуть і в концлагер загнати, і на розстріл, значить, я їм ніщо.
Віриш, що є чорти?
- Злі духи; без личин, як їх малюють.
- Що ж вони, в казанах печуть? На кухні чи де?
- Без казанів і кухні.
- Гляди, що так! - сказав він, - ато б треба індустрію вести для
казанів, на цілу многість; і рудників треба, з безперервкою, на чотири
зміни, і десятників, кріпильщиків і всяких, бо звідки ж чавун? - і
мулярів для печей і цегельних заводів теж, - силу всього. Дивися, в
нас руди повно, а піди казанок купи! - рідко буває, і ціна чортова.
- Там без казанів, і огонь завжди, - кажу йому; - чи вже будуть
грішники і демони, чи ще ні, огонь не гаситься.
- Від чого ж огонь? Ти - пічник і сам знаєш: на чомусь огонь
існує.
- Не знаю, - признався я, - там огонь горить не так, як наш. Тут,
коли вдарив мороз, який без нічого і ні на чому не держиться, то аж
пече. А там не мороз, тільки горяч, проти нього: сама собою. Стано-
вище таке, де немає милости від Бога - ніякої! Через те все горить
огнем. Це однаково, якби хто від сонця сховався в землю: в саму
середину. Вже ні хмарка не притінить, ні вітерці не повійнуть, ні
деревце ніде не прийме в холодок, - нічого, що від сонця з’явлене, а
тільки один огонь. Кажу для прикладу.
- Похоже, що ти влучив! - згоджується Вартимець, - і добре,
коли не второпаєм до середини, бо, замісто Сибірюги, туди б гнали
етапом. Ось, тепер і мене. З півночі по сніжку втекти можна. Не
забудь про цегельний завод: з десяток мулярів приймуть, - мені каза-
ли. Скоріше, бо тут зав’яжуть під зашморг!
Вартимець пішов; а я не знаю, що думати, - чудний він ...
- Чого ж чудний? - обізвалася Мар’яна, - в нього серце прокину-
лось: при біді.
- Правду сказала; так і виглядав, як вирвався з сну до живого дня.
Прийшов на край і чує, де став.
-1 я чую, - зовсім тихо сказала Мар’яна.
Вражено чоловік на неї дивиться, бо знає: казала завжди, що - на
серці. Видно, велика тривога в неї.
- Зостанемося тут? - питає він, згадавши про вирішений від’їзд,
можливо - причину страхів.
- Будемо їхати! - заперечила Мар’яна.
91
Він і сам бачив: треба. Заробітку по хатах жодного. Скорбота
обгорнула йому думки від жінчиного передчуття. Один просвіток
відкриється: як виїхати.
92
IX
Прибрали на столі Катранники після голодного снідання і, почув-
ши тупіт, виглянули в вікна: комісія! - біжить по садибі, вганяє «щу-
пи» в ґрунт.
Мирон Данилович виступив за поріг; дивиться, як нишпорять
піднаказки скеповида - важного, ніби індик, і подібно обдутого си-
зістю, коли мимо проходить, натужуючись і палячи охряними очима,
аж в рукавах стіпується, мов шкварком крильним. Виклохтує з пере-
сердя:
- Гляжу, ще живий! Де ти їжу береш, що не здихаєш?
Діткнутий в середину серця, подумав Мирон Данилович: «Це
мені смерти хочеш, присурганивши з своєї Москви, - завіщо? тобі ж
не зичу гибелі!» Намірявся сказати, а змовчав: «хай відбіга кудись,
бо ще в хату вскочить і дітей покусає».
Вернувся господар до своїх, що ждали, чи скоро комісію лихо
вивіє; а враз - крик, на стороні, де попелище.
Бригадник гукнув під вікно:
- Виходь, опис буряків буде!...
Старші сполотніли: знайдено буряки і тепер скоро кінець.
Вийшов до розритого попелища Мирон Данилович, затерпнувши
від тривоги. Небагато буряків, а гамору навкруги - мов знайшли
скарбницю царя. Перебирають знахідку в мішечок і складають опис.
Шікрятов радий! - і лається; руками підкидає від розбурення, сам
стаючи з жовтого і сизого аж червонастий, трішки менш, ніж вириті
буряки. В руці «щуп», як блисковичний гостряк демона.
Мирон Данилович немовний стоїть при всьому гомоні; знає: ось,
близько до хати - смерть.
* * *
Пробули в смутку, мов живими похоронені, пів дня. Оленка при-
тулилася до матері:
93
- їсти!...
- Цить, люба дитино, - терпи!
Мирон Данилович вирішив: «навідаюся в магазин»; виходячи,
глянув на доню - прозора з лиця, так схудла.
«... бідне моє», - тужить він, - «ми старі мучимось, бо грішні, а
воно безвинне терпить за нас».
Згорнувши мішечок під лікоть, подався до площі, хоч знає, що те
місце не дуже поживніше, ніж пустеля; тільки рідким випадком -
харчі на прилавках.
Черга! - привезено чогось, годящого в миску.
Мирон Данилович спитав дідка, шкільного сторожа, що обома
руками спирався на ціпок:
-Що?...
- Аж дивно, - відказує дідок, - дають борошно, не знаю, яке,
може з кісток собачих. Животи скручує, хто коштував: от як! І
дороге.
- Чого ж беруть?
- А що в рот класти, глину? Беруть, бо зветься: борошно. Жінка
тут одна несла; од такого борошна до тесаного хрестика, як од тебе
до мене - раз ступити.
Мирон Данилович добувся до терезів; глянув на їдку мішанину і,
як нюхнув, - зразило його звідти трупною затхлістю ... нерви збури-
лися дико і щось під грудьми, мов сіпнувши прив’язь, намагалось
перекинутися і рвонути наверх з різким болем. Не витерпів чоловік:
вийшов геть. Подихав на чистому повітрі, обпершись об стіну;
перестояв недугу.
Багато відверталося від їдучої гнилі, намішаної на продаж.
Мирон Данилович пристав до кількох, що брали напрямок до
хати робітника з олійного заводу: там макуху продають, з високою
націнкою, а добру.
Заходять. Батько хазяїна, похилий віком та білий, сивиною і со-
рочкою, беріг макуху в дірявому лантусі, під лавою.
От, чотири кружки виторгувано, масні на дотик, з різким і густим
пахощем; колір трішки незвичайний ...
«Темнувата, як на рижієву!» - подумав Мирон Данилович; при-
купив також колотої на куски, ця - з тютюнового зерна, олію ж від
нього на фарбування вжито.
Приніс додому добуток і поклав на стіл. Всі обступили: розгля-
дають, обторкують, відкришують трішечки і їдять, хто - без води, як
Андрій, тільки на зубах хрумкіт, а хто розмочує; всі хвалять.
94
- Наче пряник, - каже бабуся.
Пробує тютюнову:
- Ні, ця не така!
- Ця гірша, - згоджується, покуштувавши, Дарія Олександрівна,
- поїмо, коли буряки забрано.
Радяться, як розварювати і чого додавати.
Тітка Ганна приходить - хоровита; пробує макуху; питає, в кого
куплено.
- Зразу ж піду сама. Погано мені: була в Йосипенків, страшного
борошна купили, з зерна якогось, ніби льон; і зразу - пекти корж ... я
попробувала, тепер душу роздира, ледве ходжу. Глядіть, не купуйте
тієї гибелі! По два пуди в одні руки відпускано, - понакуповували
люди і скрізь покотом лягають, мертві. Ой, погано! - а я ж дрібний
шматочок з’їла.
Взявши, ніби празниковий гостинець, кусник рижієвої, тітка
пішла: помалу стопи переставляючи.
* * *
Катранники декілька тижнів живилися макухою; але і вона стала
виходити. Глянули одного ранку, - рештки рудіють.
Холодний день починався в небі чистому, як вимите дзеркало, та
швидко спохмурнів: зап’явсь олив’яними хмарами, що втопили село
в тінь.
Знов купує рижієвої Мирон Данилович; знов дріб’язок визбирує
на городах.
Діти виголодніли і не могли висидіти в школі. Мучить їх.
- Якби бурячки, - жаліється стара, - можна б зварити і дати по
одному: нехай підкріплюються діти в перерві, а так - чого
мордувати?
- І наука чудна; сьогодні підуть і годі! - сказала мати, - бо
вертаються ледве живі.
Навчання в селі почалося пізно, бо, при лихому ремонті, школа
до осени зоставалася руїною в рештованнях.
Побудуть діти в школі і похворіють; голови їм наморочаться, а в
шлунках - пекота, і слабенькі стають, рухаються, як тіні. Дома поле-
жать і трохи одійдуть.
- Чого вас учено сьогодні? - спитала одного разу мати.
- Вчитель казав, наші батьки - саботажники ...
95
Мати змовчала. Але подумала, що навчання можна перервати на
деякий час:
«Бо з якої речі? змордовані діти від їхнього голоду, будуть і ду-
шами калічитися, завчаючи злу неправду про батьків».
Сьогодні ж, як вернулися з школи, мати знов спитала:
- Про що учать?
- Про партію, - відповів Андрій, - як гарно при ній ...
- Щоб їх так гарно розірвало з нею разом, анахтемів! - сказала
бабуся.
Цього чорного дня «наука» для дітей скінчилась.
Микола став аж землистий; запав очима і щоками, і всією душею.
Сорочка висіла на раменах, як на жердинці.
Мовчить він - болісно думає. Ніби загадка, за знаття якої демони
і їх прислужники вбивають зразу, намагаючись і коріння вирвати з
життя.
Раз обізвався до батька:
- Половину вчителів забрано, нема нашої історії ...
- Недарма ж забрано! - сказав Мирон Данилович, - помовчуй на
людях про ці речі.
Непокоїло, що став хлопець прилягати, мов недужий, з розкри-
тими очима.
Менший зберіг живі поблиски в погляді, хоч зробився схожий на
старичка: голова велика, а шия тоненька, як стеблинка жита, і на ній
голова хитається: страшно постарів хлопчик і сміх стратив.
Тільки в Оленки троки радости в очах, але вже, здається, нету-
тешньої, - стала доня схожа на воскову свічку: догоряти чистим
вогником. А зшиток все тулить собі до грудей і на маму дивиться, як
зачарована. Ніби хоче сказати щось безмежно важливе, але не може.
Харитина Григорівна враз ветха зробилася за осінь - тінь себе
самої; рука тремтить і зір погас: неспроможна нитку в голку всилити,
а недавно була видюща.
І видається, час летить, як буря непрозорима, - всіх разом з
хатою відносить, наче пором, відірваний від струни, до невідомого
урвища і водяного спаду, чорнішого, ніж ніч.
Дарія Олександрівна, хоч найменше їсть, - усе дітям віддає! - але
тримається, мов чудом. А висохла; коли вкутається в платок, зав’язу-
ючи біля шиї, тоді в його обводі над чолом, схожому на звід іконної
ризки, раптом видно, як висохла хворісно.
Губи окреслилися в страдному і строгому виразі, а разом - з
почуттєвою тихістю ... «праведниця моя!» відгукнувся враз всім сер-
96
цем до неї Мирон Данилович, але не проказав цих слів: боявся стра-
тити їх щирість, коли вимовить.
Діти побули в хаті, жуючи рештки від макухи, потім з батьками
вибралися на роздобичу; дома - сама бабуся.
Довго рилися на городі, чи нема корінцюватих решток їстівного.
Околицею, через глухі садиби, яких чимало після висилок, діти
майнули до польових видолинків з грядками і звідти вернулися в
двір.
Зібрали з десяток картоплин, декілька бурячків, соняшничат з ви-
сохлим насінням і капустяних качанів ...
«Бідолашні, бавляться і не знають, яке нещастя буде!» сумував,
дивлячись на дитячі розколини, Мирон Данилович.
Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхит-
ний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все
неосяжне, все красне багатство видимого - з явищами, відбуваними в
твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже роз-
сипано і тому став виручий, темний, сторожкий - враз відрухнеться
глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на
короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір
подій в ньому; наситився ворожістю проти душі. Звів незнані досі
вихори, - страшенно великі і сліпі, - і обертати їх почав: швидкістю,
дужчою і злішою щодня, такою, що для душі немає місця. Мусить
сама переконатися, як приречена вийти з нього в неіснування, жахли-
во терплячи в голодних муках, невідомо від чого.
Гіркуща осінь! - а ось надходить моторошна зима; як перебути?
Поникавши по городу марно, Мирон Данилович надумався піти
за село - до млина: часом люди дістають кілограм борошна; якби по-
поїсти хліба, справжнього! - можна віджити.
Незвичну слабість відчував, аж недужий, від якої тремтів нерва-
ми грудей, мов лихоманка вселилась. Голова темніє. Ноги неслух-
няні; хоч і худющі, а обважнілі.
Змінився зір! Все навколо зготувалося текти перед його погля-
дом, утративши і рівновагу попередньої видности і сталість. Вигляди
речей зробилися для сприняття ніби стривоженими і позбавленими
доброї значущосте. Все почало нервувати Мирона Даниловича: його,
завжди спокійного серцем, як вода в ставку ... ось, зачепився рука-
вом за колючки шипшини і так стривожився, що хотів рвонути вмить
- подер би одежу. З якоюсь, ніби дитячою, образливістю болючою
вражалася душа від дрібниці, хоч одночасно, при пекучій діткливості
і згостреності, наставало зглушення в істоті, через що речі, незви-
97
чайно важливі колись, погасли значенням для думки, мов зовсім
порожні. Над всім - пережиття кривди, без уявимих мір: вона ранить
жалом у кров серця, впорскуючи отруту, від якої біль, понад мож-
ливість терпіти, збирає при собі горючий неспокій. Здається, ранить
кожний доторк; а поряд болісної досади, обпала серце скутість: її
незримими ланцюгами прип’ято почутгя. Тому перешкоджено думці
вихід з круга біди, як з незбагненного полону, що забрав собі в
жертву - повний гіркоти і подібний до пошести. Щохвилини ж тиха
сила з істоти противиться бранству; помагаючи вертати, поступо-
вими зусиллями, попередню примиренність ...
«Що буде, те й буде!» - поклав собі Мирон Данилович, прямую-
чи до млина: помалу, бо знеможений; нетерпеливився уявою, і тому
дорога стала дальшою, ніж колись.
Спершу не впізнав будівлі - якась кріпость височіла над віткою
залізниці та бур’янами. Навкруги никали люди, мов мухи - дрібні і
сірі проти неї, обшитої свіжою сосниною.
Мирон Данилович мусів присісти на горбику, бо підбився, -
треба дух перевести, біля потеряних, як він сам.
Сів і дивиться на височезний паркан, що ним оббудовано млин
довкруги: нащо загорожа страшна?
Прихідці збиралися, і один з них, підліток - боса голова і, як
паперик, білява, - спитав рідкобородого селянина поблизу, що з
нього звисав столітній сіряк:
- Дядьку, чого млин затулено?
- Од таких, як ти! Скільки аршинів буде, як ти скажеш?
- П’ять буде або шість ...
- Бачиш, не вгадав! - дев’ять аршин заввишки. Бо дехто так
робить, от, якби твій батько був: бачить, що діти голодні, то взяв
рукавець од материної сорочки, наточив борошенця повен і викида
через паркан - у бур’яни. А ти б, скажім, з братіками та сестричками
підібрав. По отаких перекидах, всю дітвору попухлу, де в бур’янах
кругом бродила, виловлено, а млин обстукано - дивись, якими
государственими дошками!
Мовчить хлопець, глядячи на кріпосний паркан і на вагони, що
все йдуть і йдуть, легкі - в браму млина, а важкі - звідти.
- Он, залізним колесом наш хліб тягнуть: од твого рота і од мого:
прямісінько в Москву і там далі, далі, чортовому синові! - сказав
дядько.
Слухав хлопець, коли стороною, обминаючи міліцію попід парка-
ном, купка його однолітків почала підбиратися до воріт. Дехто з
98
старших і собі рухався туди простішим напрямком; люди, ніби осліп-
ши від болю, втратили твердий крок.
Голодні, старші і молодші, хотіли при в’їзних вагонах і собі
вкинутися в двір млина. Близько були до входу в середину, але звідти
вискочили міліціонери: бистрі, ніби з цепів спущені. Лозинами і ло-
маками розганяють - б’ють по чім попало. Декотрі з селян попадали,
скалічені або неживі: тих за руки і ноги відтягнено від воріт і кинуто
на бур’ян.
Мирон Данилович стоїть, мов черевики прив’язані жовтою тра-
вою, коли страх аж звіває. Гурти селян в розпачливій застиглості: ху-
дих, як обгорілі стовпці, в лахмітинах, замість одежі, приковані
поглядом до брами. Там їхній хліб, що здобули в кривавиці чола, там
борошно! - можна спекти буханчик і віджити, і врятуватись ... бо хи-
лить біда до землі, в чорноту, і нема надії на підмогу і рятунок.
Зовсім безсилі і недужі лягають на землю - не рухаються; дехто
помер: так близько до брами!
Стугоніли потяги звідти, один за одним, як великанські гусениці,
що обпилися крови з-поміж ребер мертвяків; від Москви лізли сухі, а
відповзають - земля гнеться.
Міліціонери сизіють: незрушно, мов степові боввани древні,
січені з каміння; вицвіли мундирами і дивляться вивітреними зорами
поверх лежачих.
Торохтить підвода; возії збирають мертвих і відвозять у степ,
спиняються недалеко від млина: там, в ямі, неглибоко прикидають
землею. Скоро вертаються назад, по мертвих.
Гайворони метушаться, то осторонь присядуть, то зірвуться кру-
жити, як вихрова мряковина, пронизливо крячучи, то обкинуться
широчезною дугою над степом, млином і людьми. Але вагони, коли
викочуються, то заглушують їх каркіт своїм червоним стугоном і
брязкотом, і стукотом, все йдучи від млина, ніби харчівні - кудись на
північ.
Мирон Данилович стежить червону низку, що почина йому очі
тьмити і кружити голову.
Очунявши, підвівся він і походив поодаль від брами - розрухати
суглоби і притерплі м’язи. Потоптався серед півтрупів і побрів додо-
му, схиливши голову. Молодші і хуткіші теж вертали від неприступ-
них воріт і випереджували його; один повторював:
- Тепер тільки на Вороніжчину! Там є хліб; сусід казав: за верх-
ню сорочку виміняв борошно. Одежа вся йде.
99
Ті слова не були для Мирона Даниловича значущі. Але, що далі
відходили бесідники, їхня розмова відживала все дужче в пам’яті.
Збуджувала надію, хоч кволу - добути хліб ...
«А гляди, вдасться? треба їхати, от - на Вороніжчину! Раз мають
хліб, виміняю».
З такою думкою вернувся. І знову ліг на лаві: заморений! Руки
безвільні, мов чужі, на грудях. Лежав і оповідав про млин - тихо,
ніби виписаний з лікарні; коли згадав про Вороніжчину, жінка пого-
дилася: треба їхати.
- Є в нас трохи полотна тонкого, на білизну; можна дещо з верх-
ньої одежі повезти.
- Знаходь! - просить він, - це візьмуть.
- Удвох поїдем.
Мирон Данилович відхитав заперечливо головою.
- Ні? - допитувалася дружина.
- Чого вдвох? - небагато ж речей: на одну руку перекину. А
гроші за квиток чималі.
Мирон Данилович полежав, глибоко дихаючи, аж до повноти в
грудях і розгону крови в скронях. Піднявся, трохи вкріплений, пожу-
вав дріб’язку з макухи - все таки поживність, хоч і недобре після неї,
скільки не запивай юшкою. Треба соковитого рослиння: перебити
смак.
Взяв мішок і пішов з хати. В повітрі щось наче спинилось і зас-
тигло з сонною непорушністю, супроти подихів свіжих, навіть про-
низливих. Хмари сірі і низькі. Мабуть, скоро сніг завіє.
За село вибрався Мирон Данилович - до струмка, що біжить
через Зміїв яр і впадає в річечку. Там, при його більшій воді, греблю
загачено і поставлено місток, попід яким збігає допливний надмір:
вниз, в калабаню, по краях окриту ряскою.
Здобичник закотив холоші і скрізь почав рити, вживаючи берес-
товий сучок, як за часів найдревніших; все - при берегах калабані і
ставка, річечки і потоку, ступаючи вгору, проти течії, до самої тісни-
ни в байраці. Виривав коріння з твані, визбирував поживні низки і - в
мішок; також і листя обчухрував, де м’якше: все - в мішок. Приніс
додому і сказав:
- Це на обід! Низки можна сирими їсти.
Жували нехотя і відходили. Зваривши корінці і листя в великому
горщику, налили в спільну череп’яну миску, посолили і сьорбають.
Гаряча юшка трохи підкріплює, хоч так болісно нудить.
100
Діти мовчать. Аж дивно. То було, в звичайний час, заведуть го-
лосну музику: «їсти хочемо!» - тепер принишкли і німо мучаться;
все розуміють. Звідки в них терпець? - як в старих.
Дружина і мама перерили злидення; вибрали: два рушники, по-
лотно, одну сорочку і скатерть - міняти на хліб. Поклав речі в торбу
господар, а цю торбу - в другу, більшу. Почав прощатися з рідними.
Коли відходив від порога, стривожився дуже, - вслід йому тихо
плакали.
101
Дотліла на західньому крайнебі цитринна смуга і згинула в млис-
тих запонах, під сутінками вітряного вечора.
Зірвався сніг і косо завіяв: такий густий, що ні билинки не видно
на обочинах.
Мирон Данилович знав кожний горбок і вибоїну на дорозі до за-
лізниці, - певно йшов, схилившись під хуртовиною. Притьма наш-
товхнувся на гурток людський; теж - згорблені, з клунками бредуть;
і впізнав їх - односельчани, сім’я Савченка, що був на Сибірі і недав-
но вернувся. Всі тут: він, жінка і два хлопчики.
Мирон Данилович привітався і хотів обминути, бо - чи схотять
люди супутника? Відчуває, як проти вітру йому тяжко ступати, сти-
шує ходу. Савченко перший гукнув, - розговорилися, хто куди ман-
друє.
- От, ідем сім’єю, - журиться він, - не знаєм, де прийдеться
жити.
Крізь сніг означується кремезний чоловік; на нім стерта шапка,
колись смушева, і подобизна бушлата; в борідці вже більше снігу,
ніж волосся.
- Чого так? - питає Катранник; все думає: може і нам треба
сім’єю тікати, поки не пізно.
- Хто б пішов, якби не гнали? - сказав Савченко, - я, бачите,
попав на заслання, бо не в тій вишивці нитку смикнув. А додому
приніс посвідку, що відбуто повністю і відпущений, бо робив за двох
волів і одного чоловіка. Тепер забрали все. Знаєте самі: село, мов
стара птиця, гребеться - зернину шукає. Ми сиділи голодні. Тоді за-
різали півня, останнього в дворі: був він, як годинник, будив ра-
ненько, а довелося порішити. Зварили борщ і сіли до столу; хліба
зосталось півпаляниці. Де не візьмись, комісія - приходить розкур-
кулювати, шука скрізь. Нічого нема, так вони борщ і хліб поїли.
Після того вибили вікна і звеліли: «вибирайся з хати!» От, хилимо
під метелицю. Лихо! Треба цілу ніч іти: до жінчиної сестри, - її
102
чоловік працює в правлінні колгоспу і їздить кіньми; одвезе за вісім-
надцять верст до містечка. Звідти доб’ємося до города, коли грошей
стане, і підем до мого дядька, нехай щось придума. Він добрий
слюсар; якби коло нього роботу знайти!
На перехресті стали прощатися; «чого людей по світу ганяють?»
- думає Мирон Данилович, глянувши на Савченка, злиденно вдягну-
того, що сніг обліпив, приподібнивши до привида. Жінка біля нього,
бліднюща і тонка, в благенькій кожушанці, латаній і перелатаній,
підперезаній мотузком. Сіра хустка облущена, бо сніг забиває зір.
Два хлопчики їхні: один за материну руку тримається, другий за
батькову, - в сукончатих «ушанках» обидва і в старих піджачках,
натягнутих по два на кожного: рукави нижні видно з верхніх рукавів.
Розійшлися стрічні на різні сторони; хуртовина розділила, об-
кидавши перехрестя.
Засіювала суцільною многістю і, мов пеленою, вгортала степ. А
скоро відмінилася сніжинами: одні великі, як пір’я, між ними непо-
числимі менші ... кудись летіли разом, ніби сам простір рушав, від-
носячи їх. Часто змішувалися в вири, втративши напрямок і силу, але
раптовим повівом зразу ж далі мчали. Неслися страшенно хутко, ніби
вистрілені, і миттю, змінивши рух, кидалися самогубцями на землю.
Потім величезною масою, притишені, движуть плавко; і знов,
рвонувшись, біжать! без кінця, без перерви: в далечину, незупини-
мим безумством хуртовини.
Закривають весь світ! все несамовитіше; часом: як від крил білої
пожежі, з скаженства сіяні. Іноді такі невстижимо швидкі, що зли-
ваються в поземні пасма, мов струни моторошного телеграфу, через
який перебігає звістка про світову біду ...
«Ну, й завіяло! дихати не дає», - поскаржився в думці на негоду
Мирон Данилович і став: трохи перепочинути, коли сніжини знов
жахливо стовпились, наче не встигаючи бігти в невідому браму. Зго-
дом наповнили весь обшир, як зірки небо, і тихо осідають, та тільки -
на хвилину, і зразу ж знов мчати! Обернуться і закружать дикий
вихор: обходити в неосяжній лійці - спускові вселенської прірви,
звідки шарпнуться вбік, на обличчя землі. Обсипають кожен при-
жовклий кущик, мертву траву, бур’ян, дрібні деревця і горби,
наповнюють вижолобини біля них і вибиті колії на дорозі.
Понеслися! Летять, ніби влучають в невидимі марива, коло сте-
пових могил: не вичерпаються і не втомляться бігти блідими бджо-
лами нещастя, що жалять душу, обвіявши її холодними смутками.
103
До станції прибився Мирон Данилович пізно; хуртовина стихала,
поволі ведучи сніжини навскоси через світляну ділянку помаран-
чевого ліхтаря - на цеглу. Скрізь під стінами, на камінні, люди: в
лахмітті, знічені від холоду; їм довго ждати, бо потяги дуже спізню-
ються.
Катранник з натугою проник крізь юрму при східцях чергового
потяга і, вскочивши в вагон, поспішив зайняти верхню лаву. Зразу ж
поклав торбу в голови і випростався на брудному дереві. Пасажири
никали в переходах; гомоніли, клали і забирали речі, закурювали,
щось жували, зрештою притихли, - Мирон Данилович зміг задрімати
під мірний стугін.
Через якусь годину, відчувши крізь сон, що хтось промацує
напрямок до внутрішньої кишені піджака, він шарпко скинувся і
грібнув по загроженому місцю, - спізнився рухом ... темна фігура
безшумно майнула, мов тінь, крізь вагонний сутінок, ледве просвіт-
лений від кволого мерехтіння під стелею, і розтанула: хутко і при-
марно, ніби не була; тільки приснилася.
Він довго не міг заснути знов, так розхвилювався! - ось, дрібні
рублі в нього, останні, на квиток додому: вернутися до сім’ї, що
тремтючи дожидає, голодна. А тут, дивись, вовча вдача хотіла зана-
пастити всіх.
Ліг набік Мирон Данилович: ребрами прикрити кишеню і прида-
вити вагою тіла - до лави; також руку приклав на підступі до гаман-
ця. Спав тривожно. Марива розкидані снилися, втоплені в безмежну
тривогу, бігли швидко і прикрі були і невиразні, - не міг згуртувати
їх. Почав з мукою, висловом розпачу, домагатися в когось: «віддай!
віддай, кажу тобі!» - щоб той вернув річ, схожу на глиняний кухоль,
з якого дома воду п’ють, лише темний. Домагався з несвітським
болем душевним, а той - хтось, жахливо недобрий, не хотів віддати і
великим димом перемінявся: ніхто не міг би його торкнути; взяте
пропало. Але серце криком прагнуло вслід, поки не зморилося вкрай,
і від того стало гірко в грудях, - подих стиснутий!...
Катранник прокинувся; болів бік, натружений об тверду поверх-
ню, і лікоть отерп - треба перевертатися поволі, обперши другу руку
об перегородку.
Потяг став надовго в німоті степового простору. Враз сіпнувся
залізними суглобами і рушив з місця; спершу сунув повільно, мов
слимак, поки розігнався на добру хуткість. Настала пересадка. Ждан-
ня без кінця і знов - терзання в навалі до вагона. Знов стояли годи-
нами: то на глухому полустанку, то просто серед сніжного поля.
104
Бліда зоря світова змінила ніч - розлилася по холодному обрію, зап-
нутому сірою завісою, куди, синіючи, відходили переліски.
Мирон Данилович весь час тривожився: не проїхати б Вороніж-
чину! Озвався сусід з нижньої лави, старкуватий горожанин; його
капелюх - обшкрябаний і вижмаканий, але чистий на диво. Вуса з
підвусниками і борідка, піскуваті і претонісінького волосу, так ре-
тельно розчесані, наче розкреслені на папері. Вражала різниця між
виглядом обличчя, вицвілого, в ниткуватих брижках, і ясними, як
брунатне скло, очима - незвичайно спокійними.
- Боїтеся проминути? - вам куди?
- Вороніжчину треба ...
- І мені туди! - зрадів дідок, - я дорогу знаю.
Приглушив голос:
- Мабуть міняти.
-Чого б же ще?...
- Всі за тим. Держіться мене - я вже там був і дечого привіз.
Багато воріт бачив. Діти в вас?
- Троє в хаті, та ще ми, старші: ротів досить.
- Е-е! трудніша доля. Що - на обмін?
Мирон Данилович перечислив речі, а дідок хмурно замислився,
мов розв’язуючи задачу; потім в роздумі пожував порожньо, не
розкриваючи рота.
- От що: борошна багато не наміняєте; достанеться торбина, од-
беруть на станції. Зерна теж дадуть мало - з сім’єю, як ваша, довго не
продержитесь. Беріть лузгу, два лантухи!... одбиральщики не зачеп-
лять, бо нащо їм лузга? А в ній сила з зерна.
- Хоч би лузги, бо вмремо, - сказав Мирон Данилович.
На станції, куди прибули, всюди облава.
- Гляньте, обмітають потяг з Вороніжчини! - шепотів дідок, - і
хто ж командує? круки душоїдні.
Міліція і «круки» обшукували всіх, переходячи з вагона в вагон;
торбинки, клунки, вузли, мішки, «Сидори», - все тягнуто під жаденю-
щі очі оглядачів. Скрізь запускаються причіпливі п’ятірні, що звикли
до одного зусилля: грабіжі останніх харчів людських.
Жінки в плач.
- Чи їхні сльози поможуться? - сказав Мирон Данилович.
- Ніяк! Примовка є про сльози.
- Що їм столиця не вірить?...
- То не все. Кровушку бєрьот.
- Ще як! Цим держиться.
105
Тягнувся трус; плач обграбованих жінок, що, намінявши на
рештки одягів чогось їстівного, везли до примерлих дітей і тепер
стратилися: плач стояв на всій станції, тяжкий і розпачливий.
Ні міліція, ні червоні жандарі чи, як їх назвав дідок, «круки
душоїдні» з гострими очима, ані трішки не зважали на горе; злісно
вишарпували злиденні бебехи з жіночих рук; штурханами і їдкою
лайкою відганяли геть, хто впрошував.
Надивившися на державний розбій серед білого дня, сусіди пону-
ро мовчали; а їх потяг прибув, куди треба: в омріяну Вороніжчину.
До села йшли. Прикрість на серці, як камінь.
- Ви колгоспник? - питає старий.
- Ні, одскочив, я «індус»: так дражнять одноосібника.
- Чому ж ви так?
- Бо то - татарщина. Одкаснися своєї душі, стань побігайлом. Об
кусок рельси дзякнуть, і ти потягнув ногу швиденько, як собака, бо
битимуть. Що заробив, не бачиш; ти жили собі рви, а другий дурно
рукою водить, міра ж рівна: робочий день. Погана витівка - на розор.
- Не скажіть! Витівка хитра. Знаєте, за яку ціну добро з колгоспів
беруть?... за десяту часть і ще меншу, супроти ціни в магазині, де це
спродується ... люди, капіталізмові не снилось!
- Хвалять, що то дорога в радість, а я думаю - в хлівець.
- Бо силувані. Якби своїм наміром, то з хлівця палац би втнули.
А раз душа не прийма, - пустяк діло!
- Хто не хоче, того чорнять: ворог і підкуркульник.
- Ворог? - сміється дідок, - проворна вигадка. А скажіть, чого
так повно репету, галасу, ґвалту, мовляв, скрізь ворог і скрізь? - чого
день і ніч кричать і ревуть і надриваються, аж вуха всім глушать,
кругом повторюють без кінця і краю, і роздруковують без числа в
газетах підряд, аж очі сліплять, - тичуть в уха, в очі, в рот, в ніс, щоб
аж очуміли люди, - чого так і навіщо?
- Хто зна? Цього повно, засипали зверх голови.
- Отож! Ярмаркові джмілятники кричать: «держи!» - і показують
на когось, хай народ туди глядить.
- Значить, вони, - почав Мирон Данилович.
- Це ж саме і значить! - перебив дідок, - не вимовляйте, бо десь
вирветься само і тоді смерть. Кожного, хто знає, що то «значить»,
уб’ють, і його сім’ю теж. Бо відкривається, як пророцтва сповнено:
про сатану і звіра, йому службового, про виконавця і жовту одежу, в
якій він князює - при кінці віків, що ось тепер приходить.
- Може, ще ні?...
106
- Вже приходить! - настоює дідок, - вже близько. Наш вік пош-
видшав: згори сунеться.
- Це ж як - близько?
- А так: скільки дороги вам додому?
- Та, буде!
- Дивіться: скільки проїхали з дому, то - як всі минулі часи, а
остача - як від нас, он, до крайніх хаток.
- До хаток? - дивується Мирон Данилович, глянувши на
околицю села; - мало зосталось...
- Мало! Слід жити, мов ось, перед гробом стою.
- Це трудно.
- Воно полегшає; треба рішитись.
- Пізно вже: нас і так поставлено біля трун.
- Бо слід! Бо забували.
Дідок дедалі сумовитіший; потім і затих. Коло самого села спи-
тався:
- Як звуть вас? Ми досі - ніби чужі.
- Катранник Мирон.
- Мирон? - так і зватиму. А я - Прокіп; кажіть: брат Прокіп.
їх випереджали гуртами приїжджі і, входячи до села, зразу
розсипалися в вулички та двори, де вже ходило досить люду, тор-
гаючи двері або стукаючи ціпками об хвіртки і ворота, що означало
виклик на торг. Декотрі мовчки стояли проти дворів, ждучи, що
господарі побачать і запросять самі. Не багате село, але ще не
обдерте, як там - дома.
«... чудний чоловік!» - гадає Катранник про супутника: - «не пи-
тав, як звуть, поки прийшли, мабуть, стерігся моєї недовіри, мовляв,
він вивідує, бо він перший заговорив ... ні, він добрий! чому ‘брат
Прокіп’? хіба з таких, як пічник: в них прийнято».
Тим часом брат Прокіп провадить супутника дрібними вулич-
ками і завулками до сірих воріт при кісткуватих тополях і входить, як
давній знакімчик господарів.
Тепло в хаті. Дві жінки, з похожости їхньої - сестри, обидві
веснянкуваті і лобаті, в зелених хустках, поралися біля стола і
мисника.
Дідок відбув звичні чемності в привітанні, з розпитами про
здоров’я всіх без винятку, і почав торг. Викладали речі, розвору-
шували, вивіряли на міцність - на «розрив», просвічували, піднявши
проти вікна і вивертали, висліджували рубці; також: пересівали з
107
долоні на долоню, клали на зуб і язик, нюхали, розтирали в пучках,
як слід.
Докінчивши обмін, гості з’їли по мисці теплого борщу і відкланя-
лись.
Дідок мав крупу і мішок лузги, а Катранник - два мішки лузги і
пшоно.
- Порадую своїх, - сказав дідок, - трудно нам: жінка не здужає
робити; дочка, сімнадцяти років, одиначка в нас, туберкульозна.
Вчиться - їй харчів кращих треба, а де взяти? Я роблю в палітурні,
діло знаю, бо тридцять років практики, а зарплатня яка? Копійки!
Бува, роботи набіжить, до ночі потій; потім пусто, я відпрошусь на
день, - звичайно, з платні вичитують.
Мирон Данилович хотів промовити: «біда!» - і здержався; то
правда, що біда, але в цю хвилину чого нарікати? Він остеріг:
- Коли б нам довезти вимін!...
Вага зростала на плечах: ніби кожна пшонина робилася залізною,
непереможно тягла вниз, і лузга ставала - як цегла, ломила плечі.
Завіяв сніг і стих. Часто відпочивали супутники, геть засапані. Як
притяглися до станції, зразу ж застояли чергу по квитки. З речами
отаборилися поблизу, під стіною; і ждуть - пів дня.
Наближається година квитки брати, аж тут облава. Станцію
оточено. До кожного клунка підходять: «розв’язуй!» - переглядають
і перетрушують.
На щастя, крупи, пшона, лузги не віднімали того дня. Борошно
грабували підряд. Мирону Даниловичу і брату Прокопу минулося без
страти. Поряд стояв суховидий, але широкораменний чоловік у
рудому, ніби ржавому, пальті: мав три пуди борошна, - все загарбали
«круки». Мовчав остовпілий, бідолаха, ніяк не міг до тями прийти;
зрештою вимовив: «Останнє! тепер - всім кінець ...»
Жінки, ограбовані, як той чоловік, горювали голосно.
Осторонь стояли головні обдирщики: два в формі установи
«круків» і два в штатському - теж гайворони, хоч в іншому пір’ї, з
парткомів, «шишки» звідти. Вираз презирливої нудьги відтягав їм
нижні губи, коли перекурювали папіроси, відвертаючи обличчя
набік: ніби їм навіки байдужно, однак, з найхижішою гостротою тем-
них зіниць стежили грабунок - чи відбувається «чисто», себто без
пропусків.
Лементи жіночі проходили мимо: незначущо для них, ніби сніг,
що знов зірвався з жалібним вітровим шумом, по всьому неозорому
108
полю. Сипав проз стіни станції, де червона смерть понад загарбани-
ми клунками простягла руку до ребер матерів і дітей.
- Знаєте, чия воля виконується через отих? - показав дідок на
розпорядників.
- Чия? Партійний цар - їх воля.
- А через нього чия?
- Світової корчми. Повно золота і чортів.
- А далі?
Мирон Данилович мовчить, і дідок, спочутливо глянувши на
нього, підказує відповідь:
- Звіра!
- Звіра?... якого звіра?
- Того, що в злій збиранині твориться. Але напроти нього, з бага-
тьох теж, Церква згуртована, як великий голуб. Вороги ж її скла-
даються в подобництві звіра: він з дна морського виходить, це - з
життя народів, де всякі хвилі котяться. Виліз він з багна в образі
компартії, - зразу кинувся на сім’ї людські: розриває їх, бо сказано -
звір. І він не останній; будуть зліші. Потім всіх придавить один.
Поставить на всякому спокушеному знак: що думати і що робити.
Хто відступає, - кара! Всіх супротивних йому, але вірних Христу,
викликатимуть і вигризатимуть з ниви життя, вбиватимуть, як чужих
птахів - огнем, залізом, голодом; подібно тепер робиться. Погіршає
люто при останньому звірі ... скибки хліба не дадуть, коли не пока-
жеться знак на лобі і на долоні, кладеній від князя, що при дияволі
ходить.
- Це ж ми бачимо!
- Бачимо це, а не видно нам, що князь і пан цього сидить близько
на престолищі ... він не в пеклі: там горяч і туди вкинуть його в
судний день. Тепер же ширяє під небесами - в воздусі, так названо
простір між небесами і земним світом, інший простір, ніж повітряний
і зірковий. Там нічого нема. Страшне море грозиться з марюками:
стрічає кожну душу - зараз по смерті людини. Тільки вкріплені сер-
цем до Церкви врятуються з прірви: однаково, чи православні, чи з
других приходів. Тут, між нами, Церкві дано силу - зібрати всіх
добрих, в останні часи спасіння. Держіться твердо, бо сказано: хто
вірний до смерти, одержить вінець життя. В годину скорбі смертної
відновіть правду перед очима! Ну, пора: потяг біжить.
Мирон Данилович був забраний всією думкою в пояснення дід-
кові, рішучі і гострі, що аж обпікали голосом і вражали баченою
височінню. Он воно! - мов двері розчинились перед зором. І вжахну-
109
па вселенська безодня, перед якою душа втішиться думкою тихою і
висвобідною - про порятунок, дужчий за смерть.
Прибув потяг; почалась веремія коло приступців.
ПО
XI
Хуртовина не вгавала цілий день і цілу ніч, замітаючи навкруги:
все - біле і обпорошене, мов димить. Коли вщухла, зоставила пусте-
лю з морозним пилом, що закрив землю з поживними корінцями.
В хаті німо і всім така зимність, як в могилі: не від самого нетоп-
лення, коли стіни вихолодніли, але також від занепалосте, з голоду.
Дров мало: зосталось трохи дощок і трохи хмизу в підпіччі, треба
берегти, щоб юшку зварити, бо діти зовсім охлянуть без теплого.
Кожне терпить про себе і конає мовчки. Бабуся занедужала: ле-
жить на холодній печі, не може руки підвести.
Діти, забувши про свою біду, припадають до її плеча; беруть її
зморщені стемнілі руки в свої долоні і до обличчя собі тулять. Боять-
ся говорити голосно, щоб не хвилювати її.
Дарія Олександрівна вкинула в горщик жмінку пшона: від решт-
ки, якої вистарчало - хоч трохи зварити і посьорбати з миски двічі на
день.
В сараї знайшла купку поколотих тонких пеньків і стару солому,
а зовні, під стіною, відтрусила з снігу соняшничиння. Витягла розхи-
тані кілки з решток тину; порубані, підуть в піч.
Через день, це було вранці, Дарія Олександрівна згадала: близько
самого прислону над струмком, зосталися невикопані бурячки. Як
вона про них забула? - можна зварити борщ і недужій поможеться.
З лопатою пішла на грядку. Відгрібши сніг, копає мерзлу землю і
вибирає бурячки. Все дрібна дрібнота і небагато, на один раз в чавуні
зварити. Пальці змерзли, аж зашпори заходять; довелося снігом роз-
тирати. Несла в відерку здобич і думала: всі дома зогріються і пове-
селішають.
Вернулася в хату і починає перемивати бурячки. Менші діти
сидять на полу, закутані - хто собі яку лахмітину забрав, і стежать
мамині руки; старший на ліжку, ніби спить, хоч тільки очі заплющив.
Дарія Олександрівна котіла врадувати стару:
- Мамо, зараз борщ буде! Чи вам сьогодні легше?
111
Немає відповіді.
«... мабуть, мама сплять», подумала так і знов порається з буряч-
ками; а зауважила, що якась незвична тиша на печі, - нервами від-
чула: це не так, як завжди. Здається, дивна відсутність настала в хаті.
І це відчуття все наростало і все дужче непокоїло Дарію Олексан-
дрівну. Вона злізла на піл і підійшла до печі; тихо, тихо питає: аби не
розбудити, якщо стара спить, але, коли не спить, щоб почула.
Тишина.
Прихилилася тоді Дарія Олександрівна - глянула в обличчя ста-
рій, і враз такий страх і біль обгорнув всю істоту її, що вона не стри-
малася і розпачливо скрикнула: - Мамо!...
Перед нею лежала стара з закритими очима, такими глибоко за-
палими і темними в заглибинах! - а застиглий рот був трішки відкри-
тий.
Взяла її руку Дарія Олександрівна: холодна рука! безжизна, ніби
сама кістка в рукаві.
Тоді жаль, з гіркою образою за оце життя, закінчене в нещасті,
але все праведне, все світле, - поранив, дуже поранив серце. Була їм
стара, як великий янгол: тільки ними жила і для них була в неї вся
думка і праця.
Дарія Олександрівна мовчить біля печі, а сльози біжать, біжать
неслухняні, одна по одній - ніщо не спинить їх, тільки часом судома
струсить груди і плечі; і нічого не бачать очі за плачем. Лише чує
вона, що діти всі збилися біля неї і менші квилять.
Коли втихли менші, видно було: вони налякані; і говорили тихо,
шелестіли, як пташенята.
«... бабуся мертва» - потім повторювали, не то переконуючи самі
себе, не то питаючи маму.
Дарія Олександрівна спорядила стару на відхід і, з поміччю
старшого сина, перенесла чергз сіни - на стіл, в другу хату, що
стояла останнім часом зачинена. Так і говорили, як треба було зайти
туди: «в другу хату», хоч то тільки половина житла.
- Андрійку! - наказує пошепки мати, - піди принеси свічку: вона
в скринці, і сірники - на карнизі.
Приніс хлопець, що мати звеліла. От, горить свічка в руках
бабусі, кидаючи блідий посвіт на обличчя, що так пожовкло і вкри-
лось тінню, так схуднуло і запалося. Сама шкіра вкриває череп. Але
вираз був спокійний. І навіть здавалося: ледве помітний відтінок
врочистости оповив обличчя.
112
- Моліться за бабусю, щоб Бог прийняв у Царство! - просить
мати, стримуючи плач і з зупинками вимовляючи слова.
Послухалися малі, посхиляли чола: шепчуть, хто як уміє.
- А тепер ідіть, мої любі, я сама побуду коло бабусі!
Чує мати, як вони перейшли через сіни в світлицю, і двері зачи-
нили.
Видається їй - тут стара десь і глядить невидимо, з нею говорити
можна: почує, коли проказати.
- Мамо! - втишуючи серце, - просить вона, - я знаю: ви нас лю-
били і все для нас віддали, собі не взяли нічого; ми такі винні перед
вами, дуже винні, не пам’ятайте, чим ми вразили!
Дарія Олександрівна присіла долі, притулилася головою до
дошки стола і знов так гірко і невдержно зайшлася плачем, здушую-
чи голос, щоб діти не почули: ніби струмок залив обличчя; поки при-
тихла.
Підвелась і стояла, закривши обличчя долонями і хитаючи голо-
вою в відчаї.
Витерла сльози і підождала, поки очі висохнуть - не хотіла, щоб
діти бачили.
Виходячи, погасила свічку в руках покійнички, бо впасти міг
огонь і запалити одежу.
Того дня в хаті німо було, як ніколи; майже і не говорилося ні-
чого. Тільки, коли мати посилала Миколу по воду, то докладно роз-
повідала, як треба обережно ходити коло колодязя, де стало слизько,
бо можна впасти і скалічитись.
І все остерігала дітей, нехай так багато не п’ють. Вони надто
вчащали до цинового відра з водою, що стояло на лаві, коло самого
вікна - першого від дверей, і, набираючи глиняним кухлем, жадібно
припадали.
- Здержуйтесь! - казала їм, коли до кухля підходили, - не пийте
зайвого, бо ноги пухнутимуть. Бачили, як вулицею помалу люди
ходять? Воду п’ють над міру, і ноги припухли; декому вже - наче
колоди, ганчір’ям обкутані: їх важко переставляти. Обпухлі ноги
швидко обморожуються, їх треба добре обмотувати в лахміття і
зверху мотузками обкручувати. Нащо вам того лиха? Здержуйтесь!...
їли борщ, - бабусин стілець стояв біля стола.
Цієї ночі недовго спали. Дарії Олександрівні привиділося, що
десь її чоловік гинув: та провістка пронизала їй груди, мов спис і
прогнати вдалося тільки різкими зусиллями душевними, як заклят-
тям.
113
Діти питали, чи тато скоро вернеться; були якісь налякані, - їй
здалося, що вгадали її страх. І хоч їх переконувала, вони враз, мов
покарані, принишкли. Олена зовсім стала схожа, справді, на тінь:
ручки тонкі, як соломинки.
А найстарший, похилившись на ліжко, неначе від втоми, але не
хвороби, промовив:
- Я так лежу, як бабуся.
Мати на нього руками замахала, з тривоги, від якої світ їй стем-
нів:
- Мовчи, що ти кажеш!
Він не відповідав і не сперечався: сказав, що мав на думці, і
лежав тихо; видно, мав знання про свій час. Губи темні, мов запек-
лися. Аж чорно в кутках очей, при переніссі. Обличчя висохло, і
високий блідий лоб, ніби з крейди струганий, неприродно виступав і
мов мерехтів: так, протопившися в сніг, тлінка з дубового коріння
дивно біліє вдень, але без світучости, що - в темряві.
Мати присіла до Миколи, гладить йому чоло, відгортаючи чуб:
сухий, як давно скошена травка.
В істоті хлопця вже ніби стихло життя, хоч він рівно дихав і
ворушив рукою біля горла.
- їсти хочеш? Я приберегла для тебе скоринку, - зашепотіла
мати, як з лихоманки, і не знала, що тепер робити.
Він спокійно глянув широкими і пристиглими очима; довго
мовчав, зрештою, вимовив, заспокоюючи маму:
- Я ще житиму.
Вирішала його лагідна душа, над чим мучилась, і мирно
приймала все, як тече.
Очі закрилися йому на сон.
Мати безшумно відійшла: нехай спить і вкріпиться душею з
відпочинку; відійшла, як примара, сіла в своєму кутку, на полу і зда-
ля дивиться. Хоч би хотіла слово вимовити, не знайде сили на серці:
дивиться, навіть не плаче, коли чує, як натемніла над нею найтяжча
хмара. Її первісток вже їй не належить і вже нікому.
Вона в хаті найхудіша; трималася спромогою, дивною їй самій.
Тільки раз подумала: «це від терпцю мого давнього!» - бо, справді, з
її сирітського життя приходило такого болю і прикрости, образ і
хворости, що все стерплене зійшлося сьогодні, як спромога проти
змори і немочі в голоді.
Сиділа без згадки про час: дивилася, як спить син; ніби стерегла
при житті.
114
Менші теж, бачачи, що брат хворий, притулилися до матері і
смутно очима світять. Просиділа до вечора, і втома з темрявою схи-
лила їх спати.
* * *
Рано хтось торохкає в вікно; Дарія Олександрівна перша, з само-
го стукоту вгадала, що то - чоловік.
Діти встали, і коли їх тато переступив через поріг, тягнучи
добутки, то менші радісно викрикнули і кинулися до нього: Андрійко
обхопив і не відходить, а Оленка взяла лікоть тата міцно в обидві
руки, зчепивши пальці, аж повисла, мов грушка з гілки. Підійшов
зразу ж і Микола, береться за мішки, помогти батькові.
Менші діти так і виснуть; вітається з ними батько, беручи їхні
лиця в свої змерзлі долоні. Без кінця втішні діти йому і любі. Ось,
побувши далеко в ці дні, відчув, що і не жив без них, що вся душа
його - тут, і одному без них не варто на світі ходити.
Вони враз примовкли і спонурились, хоч їм така розрада в хаті,
ніби самі з могил повиходили. Дружина теж, привітавши Мирона
Даниловича, відразу затихла і стоїть, похиливши голову.
- Де ж бабуся? - питає він дітей, - ще рано, а її нема.
Всі мовчать.
- Чого ви не кажете, де бабуся? - голосно спитав, поглядаючи на
маленьких, і потім обернувся до дружини.
Вона хотіла щось сказати, але не могла; витерла очі краєм хустки
і, взявши чоловіка за руку, повела в другу хату:
- Немає в нас мами...
Привела його до покійниці; він на коротку мить спинився, коли
побачив матір на столі: в руках свічка, ґнотик якої чорнів коло гру-
дей, як кіготь - серед воскового обідка з прикипілими краплями,
гаслого кольору, ніби глина і самі руки.
Підійшов близько Мирон Данилович і застиг, мов стратився, і
непорушний стояв поруч дружини, коли вона знов світила свічку; не
міг стямитися з несподіванки, що зустрінула в хаті. Враз прийшло
чомусь від спогадів - як, досвітньої години, ніби тепер, але ще коли
був юнаком, їхав до цукроварні на заробітки. Мати прощалася коло
порога; вийшла вслід йому і спитала:
- Хто ж тобі їсти зварить?
Тих слів материних не міг ніколи забути. Знов прийшли в
душевний слух і віддалися нестерпним жалем. Була мати - як світло
115
з височини, і втратилося, і такий біль тепер, такий пекучий, що не
можна йому витримати, - похилився він до покійнички, тільки і ска-
зав:
- Простіть мамо!... - сказав і знов застиг. Постояв німо. Поцілу-
вав руку матері і вийшов з хати, як поранений. Простував до сараю -
труну робити. Поки ладнав і тесав дошки, металася, мов киданий
приск, думка, привіяна від дідка. Вирізнявсь поволі здогад: отут
навколо, діють духи люті, несвітними шуліками і яструбами насі-
даючи - від обширу між небом і нами: так казав брат Прокіп. То ж
їхня напасть обертає і мінить все в чорноту, додає гниття і жах, про
який серце боїться здати собі звіт. Он як! - привиддя терзає,
знаходячи свій подібок поганий в провинах душі і чіпляючися за
нього: свою власність. До часу!... бо скоро Вседержитель Христос
огненною силою вразить хижаків, а вірну душу покійної матері, що
терпіла, нагородить вінцем, який не вгасне. А ... «таки обступлять
мене темрявці», - зрештою подумав Мирон Данилович: - «Мене
задушать, бо знаю причину».
Збив труну з старих дощок, приніс у хату і вдвох з дружиною
став споряжати матір до похорону. Потім, взявши лопату, пішов яму
рити. Вибрав куток біля вишень, що колись так біло, біло в світлій
тишині і прозорих тінях, ніби бризком срібним обсипані, розцвітали
першими в саду, і мати любила сидіти коло них, часом співаючи
тихенько, щоб мало хто чув. Бо то - пригадані співи з молодого віку:
співала і тужила, споминаючи покійного мужа. Забрано на німецьку
війну зимою; прислав один лист і з того часу - жодної вістки. Далеко
в безіменній могилі його загорнуто.
Де горювала мати вдовою і згадувала молодий вік, нехай спочи-
ває до години, коли всі будуть покликані.
Мирон Данилович копав трудно, з перервами - аж до надвечір’я,
поки поглибив яму.
Нести труну в садок не змогли, - поклали на санки, зразу ж за
порогом. Батько і Микола тягнули, а Дарія Олександрівна і менші
діти вдержували рівно і помагали везти. Поставлено труну біля моги-
ли; потихеньку спущено її на дно, в примерзлий ґрунт. Катранники
стояли навкруг і довго не загортали яму: не була ще покійниця
тойсвітньою для них, зоставалась така, як і вони всі, ось тут, перед її
очима. Не хотіли холодною землею відділяти від себе.
Сім’я в найтіснішому крузі незначности серед світу білого жила
рідним гуртком, де одне було для одного дороге, як весь світ.
116
Ріденькі сніжинки пролетіли, мов поткалися перші в саван: з хур-
товини.
Катранники стоять коло самого краю ями - ніхто слова не каже.
Закрив очі собі тремтячою долонею Мирон Данилович; тоді дружи-
на, маючи це за знак, звеліла дітям:
- Прокажіть за мною: Боже, згадай нашу бабуню в Царстві!
Батько перший кинув грудку землі на домовину, за ним - інші; і
почав він загортати. Зосталися сиротами без бабусі. За всіх думала і
втішала кожного, - тепер її нема. Ніби половина життя в світі, відій-
шовши, згасла: до того смутно і порожньо стало навкруги. Мирон
Данилович нагорнув могилку; тим часом пустився сніг. Ще постояли
трохи, перехрестилися всі і пішли з похорон: господар вернувся в
сарай - збивати хрест, а жінка і діти в хату.
Темніла в саду свіжа земля над покійницею, що переселилася в
хату, неопоряджену ні вікнами, ні дверима, тільки стіни холодні
тиснуть.
Полонять істоту, схожу на звалений жертовник, що з нього
сполох постійно тремтів. Тепер кінець. Всі рідні мусять відсторони-
тись, бо вернено істоту в початок її.
Оточує зима - білими подіями.
Сніжинки, зібравшися, поблиснули бистро, як голуб крилами, що
стає на підвіконня. Побігли над самою садибою, а в височині завих-
рилися: сніп, враз розв’язаний і розкиданий стеблинами на сторони.
Поривна завирюха! - промчала і засипала повітря. Але над похоро-
ном сніжинки коливаються легко своєю численністю і тихнуть,
оповиваючи грудки; скоро зовсім закрили, і коли Мирон Данилович
ніс хрест укопувати, не впізнав могили: вся біла.
Оленка з вікна бачила, як сніг притрушував гробок, - сиділа і
стежила; «там бабуся мертва!» А зовсім живою собі уявляла покій-
ничку; от, прозвучить поклик. Навіть чути, чути голос, мов звичайно
вимовляється «Оленко!» - вона здригнулась від несподіванки і хотіла
мамі крикнути, що чути, як бабуся говорить. Та ні! не треба виявля-
ти, нехай це буде так. Тепер гарна могилка; над нею тато поставив
хрест, що скоро теж зробився білий весь. Сніг летить густий і частий:
закрив і могилку, і сад, потім запорошив і шибку, до якої підступили
вечірні сутінки.
117
XII
Мирон Данилович і дружина беруться до лузги; товчена в ступці
і пересіювана, точиться новою речовиною.
- Щось, наче борошенце! - визначила з недовірою господиня.
Це «щось» не зовсім розбите. Доводиться знов крушити, до від-
чуття нещасної знесилености в грудях, мов хворости - з зідханням,
схожим на стогін. Аж, зрештою, речовина остаточно змінила вигляд
і, зачерпнута на долоню, порадувала Дарію Олександрівну.
- Вже пересипається, як борошно. Можна пекти.
Зготовлено печиво, при нетерпеливому жданні дитячому і загля-
данні в піч.
Вирішиться, чи житимуть, харчовані з лузги. Чи - гинути.
- Чого ж? Смак від хлібного, - сказав господар.
- їсти можна! - додала дружина і питає дітей: - як вам?
Микола розкоштовує. А менші їдять швидко і без болісного крив-
лення, як було від макухи. Однак, доня поскаржилась:
- Гірке, гірке!
Старші згодні, що - гірке; спершу ж боялись віднадити.
- Гірчить, як полин, хоч хлібний дух! - ствердив тато.
- Полин, не полин, а їсти можна; звикнемо, - поправила мати,
говорячи до малих, - добре, що дістали.
Микола, надкусивши, пожував повільно і тихо поклав кусник.
Знов ліг.
Менші враз перестали їсти.
- Що ж робити? - турбується Мирон Данилович, - якби маляс...
- Добре: пряники будуть! - схвалює жінка; - спочинь сьогодні, а
вранці підеш. Зараз пшоно зварю.
Кашу, що вкипіла, як слід, їли, ніби на празник. Микола пожваві-
шав і вибрав ложкою до лусточки.
Рано господар вирушив на цукроварню, взявши ціпок і відро з
накривкою.
118
Скрізь навіяно кучугури. Бреди морозною пустелею, обпираю-
чись на костур і бережучи сили. Почина сніжком трусити, але дорога
відома, як своя долоня. І стовби значать. Сніжок раптово стих, - вий-
шло сонце: обсипало степ, що став сліпити страшенною білістю і
запалювався іскрами, через які пролягли, синіючи, тіні від стовбів. А
знов хмари низько зайшли; тоді посіріло в степу. Стемнів сніг і тіні
розтанули. Подорожньому здавалося: без кінця йшов.
Он, за білими деревами, огнисті прямокутники вікон; селяни тяг-
нуться до димного дворища.
* * *
Мирон Данилович, з наказу жовтобородого вагаря, поставив на
терези відро: спершу зрівноважено його, потім наповнено темною і
тягучо-густою рідиною, подібною до меду, тільки ж запах нудкий.
Відро накрив покупець щільно, ні крапля не проціджується;
зверху ганчіркою обмотав і, вмістивши в мішок, закинув собі за
плечі.
Вже і заводський двір з ковтунами димовими і пасмами пари,
мазутною чорнотою серед снігу і рудизною цегли, стукотом підвід і
висвистом паровичка, частим дзенькотом допоміжних цехів і потуж-
ним стугоном центрофуґ, що доходив від головного корпусу, - ви-
дався веселіший, ніж попереду.
І степом ішлося жвавіш, хоч вага ломила рамена і гнула на сніж-
ну дорогу. Став відпочивати. Радів: будуть мастити малясом печиво і
збивати прогірклість, - від сирости взялася, чи що? - або готувати
масляники з лузгою. Можна прожити деякий час.
Вечір згасав з тривожною червоністю по обрію, в сизому прис-
мерку, коли Мирон Данилович вернувся до села. Біля крайніх хаток,
при дорозі, стояло двоє, сторожко і знедобра позиркуючи і розгоряю-
чись очима по-вовчому: на перехожого, що ніс мішок. Обидва - хир-
ніші, ніж Мирон Данилович, який тримав добрячий костур і йшов
прямо. Посторонились, мов тіні: пропустили.
«... будь я дрібніший, пропав би! задушать отакі» - Мирон Дани-
лович приспішив крок.
Прийшов потемну додому і звеселив сім’ю.
- Одне гіркувате, друге цукрувате, може разом добрі будуть, -
сказала дружина, наливаючи в миску маляс.
Оленка торкнула патьок на березі миски і облизує пальчик.
- Пожди! - вмовляє мама: - зараз пряники спечуться.
119
- Вже й пряники, - всміхнувся господар.
Оленка помислила і, показуючи на медвисту теч, промовила:
- Як лікарство ...
Лузга злипається в грудочки, тверднучи, а нудкість не виповіт-
рюється, як і гіркота. Всі голодні, їли всі, хоч прикрилося з тяжкого
присмаку.
Найменший відкушував пожадливо, поки втишив гостру голод-
ність. Потім ощадно споживає, з забарністю, потрібуючи довгочас-
носте самого їдження - від мимовільної спонуки: як звірик.
Найстарший з’їв трішки і пішов по кухоль. У шлунку сталося
щось: мов невагомі речовини заповнили місця під ребрами, або сам
змінився, і тепер закрито глибочину його для їжі, тому - пекота.
Можна подужувати її, хоч болючо віддається на серці.
Дико зголоднівши, Оленка жувала печиво: терпіла нудний смак,
поки живність переважала відразу; аж ось - неможливо далі! Кінчили
вечерю.
Другого дня, коли прокинулися, вже розвидніло надворі. Світло
біліє крізь шибки, заліплені снігом. А в хаті так холодно і так скор-
бно від безнадійної злиденносте, що сам день перестав радувати
собою, - всі зразу ж звернулися думкою до печива. Доїли остачу і
ждуть, поки спечеться новий малясник. Він, покладений на стіл,
виглядав принадно: чотирикутник темнорудого кольору заповнював
«лист», бляшаний аркуш, загнутий вгору всіма краями. Порізали
корм на кусники, беруть в рот, - знов віднаджує, як і вчора. Батько і
мати терпеливіші, переборюють відсмак, їдять, але діти небагато
спожили і - кінець.
- їж, дитинко! Чого не береш! - питає мати Оленку, думаючи:
«нехай хлопці чують і привертаються до миски».
Ніхто не простягнув руки по свіжий кусник. Раптом - дряпання в
надвірні двері.
- Я знаю, хто! - сказав Андрійко, піднявшися з місця: бігти в
сіни.
- «Зорик»; - здогадалася Оленка і теж поспішила до порога.
Мати спиняє:
- Куди ж ви? Одягніться, тоді виходьте!
Вхопили діти по одежинці на плечі і вискочили з хати. Справді,
біля дверей стояв, обпустивши голову, «Зорик», їхній собака, який
влітку пропав, та він і жив недовго в дворі. Мирон Данилович нади-
бав його в полі і поманив за собою - подарунок для дітей, що всяку
тваринку люблять. Пес давно, мабуть, відбився від свого попередньо-
го
го двору і здичавів надто, бо покрутився біля хати, поплигав біля
дітей з місяць і відбіг воріт.
Тепер знов до хати: притягся худющий, як хмизина. Очима кволо
блищить, бляклими цятками в чорноті.
Хотіли діти погладити, - він відходить.
Оленка побігла в хату і винесла кусник малясника, кинула на
сніг... собака торкнувся писком до печива, втягнув повітря раз, дру-
гий і підвів голову - не взяв кинутого. Ще підождав, чи не дадуть
поживи. Чуючи тільки, що кличуть: «Зорик», «Зорик», без жодного
дання, він знетерпеливився, повернув від хати і потрусив сніжною
вулицею.
Коли діти вернулися, мати нагадала:
- їжте, бо прохолоне!
- Я годі! - сказав найменший.
- Оленко, чом не їси?
- Вже не хочу. Нехай малясник буде на обід.
- На обід я ще спечу.
- То нехай буде на вечерю.
Микола зразу ж ліг: жовтий з обличчя і аж темнавий, як бабуся
була перед смертю. Ходила коло нього мати, розпитувала, що бо-
лить, приносила пити гарячу настоянку з зілля, як чай, припрошувала
брати печива, - він пив, казав, що не болить нічого, але більше не їв.
Що ж вона зробить? Єдиний лік для сина хліб: міг би врятувати.
Вона чоловікові:
- Сходив би ще раз до млина, гляди, продають борошно.
- Піду, - чи хоч прцгоршню наточать?
* * *
Знову, взявши костур і мішок, Мирон Данилович пускається в
дорогу, білу і холодну. Виходячи з села, бачить, як біля хати, що
дверима близько до воріт, став чоловік з навислими бровами і вуса-
ми, підперезаний поверх широкого ватника; став і стукає.
Мирон Данилович пригадав: тут Сіненки; господар тут з найрані-
ших колгоспників на селі.
Вийшла жінка і чує:
- Ваш чоловік умер.
Руками вдарила об поли:
- Та як же так? Він пішов борошна шукати.
- Готовий.
121
Заголосила жінка на весь двір:
- Що я з малими робитиму? - їх п’ятеро. Ой, лишенько! Діти,
ходімте до тата прощатись ...
Як утішав сповісник, не чув Мирон Данилович. Сумно стало; «це
б помогти треба, так чим? - і дивися ж, замкнули: ні заробити, ні
купити. Тільки в кошару женуть, а там однаковий похорон.» Вийшов
за село і вгледів: люди на дорозі спиняються коло мертвого, що його
шапка відкотилася набік. Одна рука відкинута, друга придержує
мішок. При обличчі збився сніг, ніби відгортано перед смертю. Селя-
ни відходять; Катранник теж віддалився, роздумуючи: «страшиться
кожен мертвого, себе впізнає».
Скоро почув зойк і оглянувся - вже Сіненчиха з купою дітей
підходила оплакувати покійника. Стали сім’єю і голосять. Підвода
спинилася: відвозити небіжчика до ями.
Невесела дорога! Простують згорблені люди; дехто присідає
перепочину™, сил нема.
Біля млина більше голодних, ніж було. Скрізь бродять, мов
привиди німі, часто на сніг хиляться. Борошна їм - ні порошинки від
височезних воріт.
Виходять звідти два з пукатими мішками: Отроходін і Шікрятов;
перший в мишастому пальті поверх піввійськового френча і в кепці,
- обімкнув обома руками здобич, тримаючи при лівому боці, і так
сунеться, а слідом другий, в чорному пальті, аж надривається під
вагою. Недалеко нести: до підводи, що серед зборища голодних при-
мар. Борошно, випилившися з мішка на спину і рукава Шікрятова,
так принадно сивіє, що скелетоподібні тіні не витримали і кинулись
до носіїв. Простягли багатьма гілками висохлі руки і чіпляються
слабосилими пальцями: відняти мішки.
Прибігли міліціонери і розшвиргують натовп, як копу порожніх
снопів. Отроходін підкида коліно, щоб підбити вгору мішок і
підтримати, - тоді миттю ж, звільнивши праву руку, б’є худих по чім
влучить і валяє на сніг. Одного, висохлого, мов павутина, поцілив
прямо в перенісся і той, непритомний, скрутився на місці.
З охороною носії дійшли до підводи; поклавши здобич і швидко
самі всівшися, звеліли погоничеві торкати коні. Він стьобнув і
покриконув: «Но! но! цуценята, щоб тобі виздихали!» Тільки сніг із-
під копит курить.
Катранник, як стояв, так і пристиг, коли подумав: «наш хліб
вирвали з рук, а ми могли б відняти, для дітей!... хіба нема чоловіків
певних? однаково - загибель».
122
Вразив і випадок, дрібний, але багатозначний; Отроходін зустрів-
ся очима на коротку мить, коли валив опецькуватий мішок на підво-
ду, - очима зустрівся Миронові Даниловичу: один одного побачили,
ніби в блискавичному огні, що, однак, невидимий людям. Крізь оку-
ляри Отроходіна пробіг виблиск при виразі зваги і зненавиди, який
збудив селянинові в пам’яті день з дитинства.
Одна сім’я вибралася на празник до дальніх родичів, а вночі зло-
дії підкотили підводою під комору і винесли добро. Довго розшуку-
вано їх, аж поки, несподівано, попався підгородній мешканець. Він
прибув із Рязанщини і оселився в «солдатки»: серед акацій, стояла
дрібна хатка на пригорбі, без квіток і пташиного голосу, - тільки
бур’яни скрізь, як ліс. Там запиячили місцеві друзяки, з ними також -
незаміжня жінка, сестра якої вийшла за вчителя в селі і теж вчителю-
вала; до них тоді в школу ходив Катранник.
Раз вночі рязанський прибулець, п’яний, як туман, з кимсь
посварившися, почав стріляти. Його схоплено, дома вчинено трус і
знайдено силу чужих речей. Чутка про знахіддя дійшла до Кленоточі;
прибули звідти обікрадені господарі: впізнали своє добро і поставили
свідків - потвердити заяву. Почалося слідство по селах, зокрема в
Кленоточі, куди приводили самого грабіжника. Глядів він на людей
так безсоромно - з найзлішою зухвалістю: точнісінько, як тепер
Отроходін; навіть на вигляді обох вирізалася подібність ... «Чи не
синок того самого?» - вгадує Мирон Данилович. - «Ні! цей мабуть
окремо, партійною борозною».
Довго ждуть селяни, сновигаючи і постоюючи на снігу: борошна
їм нема, а ждуть!... дивляться, - млин приковує таємними ланцюга-
ми.
Ті, що, впавши в сніг, сконали, так і лежать; ніхто з службовців
не гляне. В другій половині дня заїхала темна гарба; коли два возії
наскладали трупів, як обаполів, вона поскрипіла в степ.
Мирон Данилович пішов геть, бачачи, що, крім тісного місця на
возі, нічого дожидати. Згадав про городні ділянки: чи знайдеться
щонебудь? Можна костуром розгрібати.
Рився, мов олень, що копитами і рогами відгортає сніг, шукаючи
немертвої трави. Грушовий костур міцний, ніби з заліза; а вигребені
бурячки дрібні і поморожені. Декотрі підгнилі, декотрі трішки
свіжіші: якщо гаразд перечистити, згодяться в чавунець. Радів, бо, до
печива на переміну, є що пожувати. Переб’ють млосний смак від
малясника.
123
В хаті вся сім’я підступає до нього: такий вигляд тіней, як біля
млина! - аж трусяться, чекаючи борошна, і горять очима. Він сказав:
- Нема борошна ...
Відразу відвели погляд; але пожвавішали, побачивши буряки.
- Годяться! страва буде, - сказала господиня і заклопоталася
коло печі.
Чоловік вніс соломи, насмиканої з стріхи сарайчика, - чого там
думати про господарство? Тут аби сьогодні обід зварити і встояти на
ногах.
Парувала юшка; сьорбаючи, діти також від малясника надкушу-
вали.
- Коли запивати юшкою, не нудить, - повідомила Оленка.
- От бачиш! - радіє мати, - смак вирівнюється. Як тобі
Андрійку?
- Я нагрівся, - сказав хлопець.
Боялась вона питати найстаршого; тільки гляділа, замираючи
серцем: тихо відходить син, ніби догоряє скіпка соснова.
Батько теж бачить і боліє за нього, але не виказує почуття.
- Юшка кріпить! - сказав він, - добра юшка.
Микола чує розраду, але не поборе знемоги: хилиться на ліжко,
як завжди. Воскований кістяк. Всилу пальці ворушаться.
Вечір чорний; рано полягали, ощаджуючи гас, бо зосталось неба-
гато в бальзанці, і мусять берегти про скрутний випадок.
Андрій заснув миттю, - перший сон був міцний і змив найгіркі-
шу втому. Але опівночі, в хворобливій вразливості, знов насторо-
жився слух: без вольового зусилля, тільки від горіння в нервах.
Прокинувся хлопець при легкому стукоті і почув, як батько,
відчинивши надвірні двері і шепочучи, вводить когось у хату.
- Не світіть! - вимовив гість.
Андрійко впізнав, то - Семенюта, зять діда Гонтаря, дуже дале-
кого і єдиного родича, що сім’я мала в селі. Рідко заходили вона: зять
і тесть.
- Як ваша ласка, прийдіть на поміч! - просить Семенюта, - наші
веліли, сходи до родичів!... боюсь казати, що сталося. Могилу копа-
ти треба: і скоро і щоб ніхто не бачив, а я сам не вправлюсь.
Батько тільки одну мить роздумував; зразу став одягатися і, коли
відходив, сказав мамі:
- Замкни двері!
Стихли кроки за стіною, батькові і Семенютині, а мати, вернув-
ши з сіней, довго зідхала і ворушилася.
124
Хлопець дожидає повороту батька, але не хоче виказати без-
соння; лежить і слухає, чи чути злі шуми надворі? - здається йому:
величезна загроза надходить, зготована знищити хату і кожного, хто
в ній. Він неспроможний виразно уявити напасть, найчастіші в види-
ві - дивні розбійники, такі, як звичайно про них оповідають, і одно-
часно інші, гострі очима і намірами, грізні лютістю: мов сили, темря-
вою народжені. Доберуться до причілка, де батько прибудував дріб-
ну теслярню; тепер вона порожня, покрівля її - з старої соломи ...
злодії можуть підпалити її і вломитися до хати. Прикро хлопцеві,
чому батько і мати зневажають небезпеку, що всіх погубить? Бо ж
близько! Хотів заснути і не міг, охоплений тривогою. Передсвітом
почув глухі кроки, що підступали до хати. Брязнула клямка. Мати
спросоння схопилась відчинити двері; ввійшов батько, поволі воло-
чучи ноги, мов далеко мандрував чи наробився тяжко. Пошепки
оповідає матері про подію.
... старий Ґонтар уже на столі; жінки плачуть. Мені дивно, бо
знали всі: його і синів вивезено, тепер сам - тут, мертвий, і нікого з
синів нема. Думаю, мабуть, вони в зятевій хаті сидять. Зять обдря-
паний; поки до нас добрів, то зсувався в канави, бо погано бачить,
став - як півсліпець. Дорогою я за лікоть його тримав. Стою в хаті і
дивуюсь, а мовчу; хай самі скажуть.
От зять припрошує: сядьмо на лаві, розкажу вам - скоїлась біда,
що згадувати страх. Не проговоріться нікому, ато нас і вас заберуть.
Старий вернувся вночі поранений, весь обмерзлий. Двісті верст
пішки йшов; ховавсь ночами, як звір, і так - цілий тиждень. Міцний
був, а коли прийшод, одні кості від чоловіка: впав, переступив поріг і
впав. Клали бідного на постіль, то побачили - на грудях рана.
Опритомнів він і розказує: привезено його з синами до міста і
вкинуто в дворову тюрму. Там багато людей розстрілюють; долі в
підвалі пісок насипаний високо, щоб кров забирав, день і ніч. Коли
промок, тоді вигрібають і замінюють сухим. Казав: з великим стра-
хом ждали, поки черга дійде, все чули стрілянину і серце боліло. Аж
ось наша пора, вже не згадую, як ішли: просто, на бойню тягнуто.
Поставили чотирьох нас під стіною, не так, як заведено, що обер-
тають спиною і в потилицю кулями б’ють, а по-старому, плечима до
цегли. Тільки одно пам’ятаю: блиснуло і я весь скорчився, мов елек-
трикою обпалений біля серця і звідти по всьому тілу ... скорчився
враз і миттю все стемніло. Прокинувся я з припеклости, щось мене
давить, груди скувало і дихнути не дає, як часом буває в сні. Болить
від того, що дихаю. Починаю ворушитися - стає мені трохи легше.
125
Все дужче випручуюсь і відгрібаюсь, а чую: землю жую, бо в роті її
повно. Вивільнив руки, пробую ними помогти собі, щоб підвестися
трохи, це - як червяк із землі вилазить, так я видирався. Вже почи-
наю бачити; коли ж виліз, дивлюся і нічого не тямлю, мов сон
якийсь. Біля мене біліє, а далі кругом темно, тільки найбільші дерева
вирізнились. І холодно мені. Там, звідти виліз, була моя нора - в ямі.,
широкій, як хата. Мерзну і дуже в грудях болить; починаю обмацу-
вати, руки липнуть, щось потроху спливає з пальців і крапає. Тоді
вже роздивився: сніг долі і на нього моя кров збігла. Відірвав я від
нижньої сорочки шматок, згорнув і поклав на рану, зверху поясом
перев’язав, через груди.
Треба йти від ями. Лишень дерево прошелестить на вітрі, - я вже
з страху здригнусь, бо думаю, це вбивці мої вертаються по мене: дос-
трілювати; аж привиджені з мороку. Відійшов трохи і знов назад бре-
ду - не хочеться кидати місце, бо може сини, бувши зо мною в ямі,
не подоходили і ще теплі. Котрий прокинеться, як і я сам, випручу-
ватись буде, то поможу йому. Відступав я і вертався. Стану до ями -
слухаю, на коліна облущусь і знов слухаю. Голову нахилю, прикладу
вухо до землі і до снігу, чи не почую, як дихне хто з синів або тихо
застогне, і часом вчувається, що таки зідхає живий чоловік на гли-
бині; а тоді знов тихо. Другі шелести приходять - з лісу. Був я такий
стривожений, що голова горіла, і пекло в грудях ... сам зідхаю, а
чується, ніби то з глибини. Раз почав стукати кулаком об землю,
може збудиться котрий, з непритомности вийде, і вже стукаючи,
тихо кличу іменами синів: - Петре, не чуєш? Іване, а ти? Михайле,
слухай!... і в одну мить видалося мені, що на це ім’я, найменшого
сина, мов би застогнало і шепотом відгукнулося, кроків за два чи три
в сторону. Кинувся я туди - стукаю і питаю!... ні, все тихо. Довго
викликав їх і слухав, так уже з того світу не обзивались. А все
дожидаю; пробую землю розгребти, думаю, знайду котрогось. Де
там!... яма велика, багато загорнуто, і другі, що лежали біля мене,
подубіли: я обторкнув їх. Коли хто не був готовий з розстрілу,
додушився під землею. Іти треба геть скоріше, а все перед очима -
сини: що вони тут лежать, і велика сила тримає мене. Вже коли
зовсім змерз, рішив: нічого не зробиш, треба прощатись.
Вже і відійшов далі, та враз тоді місяць висвітився - стало видно,
як вдень; ще раз вертаюся ... бачу: темніє западина, з якої я виліз, а
велика могила ледве снігом притрушена. Загортали в яму, мабуть,
заготовлену наперед, бо все довкруги вже рівно заметене. Коли ж
загрібали нас, потрусив сніжок та й перестав - небагато його на
126
свіжині; там він і танув. Яма на глинищі, серед нетрів лісних, - рідко
хто загляне. Перетліють покійники, рослинністю в лісі вкриються:
під кущиками і деревами ніхто не вгледить - пам’ять про людей
перейде.
Постояв я, поплакав над синами і, перехрестивши їхній похорон,
пішов, куди очі дивляться.
Виламав ціпок: легше йти стало, а то вже я знесилювавсь. Добре,
що посвітив місяць, поки я на стежку напав і добувся до низької сму-
ги - там дорога була, хоч заметена, та все ж рівніше йти і кущів
небагато. Знов стемніло; брів я, - розказує старий, - не знаючи, куди
і скільки верст. Закрутилась метелиця, і погано, бо нічого не бачу, а
радію: от, замете мій слід, не будуть шукати. Так нанесло, що до ран-
ку зрівняло сніг за мною. Холодно зробилося. Став під деревом і
беру сніг - витираю місця на одежі, де кров. Трудно прийшлося на
собі слід виводити; він згладився якось, бо піджак темний. Як витер і
вимочив снігом, не було дуже знати, тільки сохло довго і морозом
клалося в груди.
Вийшов на степ і держуся попід заметеними вербичками і коми-
шами. Набрів на сарайчик - мабуть, притулок для робочих, що на
буряках працювали; похилений і дверей нема ... А долі солома, сні-
гом присипана. Згріб, збив її в копицю і зарився, як звір. Зразу ж
заснув і проспав мало не до вечора. Виглянув я, - сонце так світить
на сніг, що нічого не бачу: сліпить мене. Голова важка; і всього мене
хвороба палить. Як поїв снігу, трохи полегшало.
По сонцю видно, в котру сторону йти, спішу туди і все огля-
даюсь, бо знаю: я тепер незаконний чоловік на світі, арештований і
розстріляний, викреслений із живих списків; по документах - мер-
твяк.
Стану перед начальством, хай найдрібнішим, і не можу сказати,
хто я такий єсть! - гірко і страшно на душі ... виштовхнуто мене з
життя, без ніякої вини за мною, і що робити? Так думав і все йшов і
йшов.
Темно стало в степу; тоді засвітились огники - на хуторці.
Проходжу вуличкою і в вікна заглядаю. Бачу ікони на покуті і вже
стукаю об хвіртку: боюся, як зразу зайти, то собаки обнесуть. Стара
жінка виглянула, питає: хто там? Кажу: подорожній, одстав од возів і
заблудився, пустіть переночувати! Не бійтеся, я і горобцям не страш-
ний. Впустила бабуся. З нею внуки, а сина і невістки немає - в город
поїхали: ще якраз суботній вечір був. Борщу насипала бабуся і врі-
127
зала хліба яшного, - їв, мов дикий, з голоду. Попросив шмаття пере-
в’язати рану, кажу, зсунувся в ярок і вдарився об гострий корч.
Ліг на лаві; тепло і тихо. Зірки видно в шибках і місяць, як вику-
тий. Скоро я й заснув.
Вранці бабуся подала мені торбинку з вареною картоплею, було
там трохи капусти і огірків, - син робив на плянтаціях, городину мав.
З тієї торбини жив я, поки додому прибився. Ховавсь, як вовк. Раз у
стіжку ночував: нору собі висмикав і заліг. Здичавів, потайки брівши
до хати. Тепер я дома, - казав старий, - і не знаю, що буде. Не жити
на світі, хоч би і видужав. Місця мені нема!... дізнаються і заберуть
знов, на смерть; і в мені самому щось обірвалося - нитка, котра до
життя прив’язувала. Одно добре: внуків і родичів ще раз побачив.
Так казав старий і видно було, що не житиме! - мерцем лежав,
замучений і недужий; рана в нього не гоїлася, лікаря ж кликати не
можна і ліків тут немає. А ще більше він терпів від тривоги - ні хви-
лини покою не мав, усе ввижалося, що йдуть по нього: стріляти
вдруге. Може б подужав хворобу, так голодно в хаті, нічим підго-
дувати, сама юшка. Голод доконав. І всіх нас тією стежкою спрова-
дить, бо вже ледве ходимо. Я недавно забився, в лікті жили роз-
тягнув, так тепер однорукий при роботі. Дошки на труну обпиляв, бо
вся хата їх придержувала, і збити зміг, а от яму викопати несила
одному. Підем рити, щоб до ранку впоратися.
- Це зробим, - відказав я і все дивлюся на діда Ґонтаря; він білий,
як голуб: голову, щоки і підбородину вкрила сивина, тільки рот
глибоко темніє, бо чи губи зчорніли в смерті і розкрилися, чи така
тінь, - і очні ямки глибоко позападали.
Вийшли ми з Семенютою, взявши лопати, і вибили яму; довго
морочилися, бо поночі, все - помацки. Похоронили гуртом бідолаш-
ного діда, наче злочинця якого чи самогубця: відлюдно і в темряві,
хоч був чесний чоловік, сказати можна, праведний. Рідня боялася
плакати голосно, - ще хтось почує з вулиці. Якби ці харцизи взнали,
кого поховано, всю сім’ю схопили б на смерть: затерти свідчення про
розстріл, цілоденний і цілонічний.
Виходжу я з двору, а Семенюта дякує і вибачається, що нема
чого дати за роботу. Кажу йому:
- Забудьте! Нічого не треба.
- От що, - надумався він, - я вам порадою послужу. Перед смер-
тю старий згадав про кагати торішні. То ви собі беріть один з них. Як
іти до цукроварні, зверніть на виселкову дорогу, що біля толоки: там
коні з заводу в перегонах були. Ідіть, і зразу за тим місцем, праворуч,
128
при невеличкому нахилі - кагат, його загорнули, покинувши дрібну
картоплю на дні.
- За це спасибі, і від мене і від сім’ї! - кажу йому і виходжу з
двору; темно, хоч в око стрель, а я йду і мов свічусь, такий радий. Бо
якщо в кагаті зоставили картопляний дріб’язок, ми прохарчуємося з
місяць. Картопля торік була добра. Аби не проспати, - раненько піду.
Батько замовк. Але хлопець довго ще не спав; переконався: то -
«вони»! що розстрілюють. Скрізь підходять близько. Зібралися і
глядять - кого взяти. Марюки, німі і таємничі, чорніли, не даючи зас-
нути. Аж перед сходом сонця він, мов тонучи, знечулився в сонній
непам’яті.
Вже не чув, як збирався батько в степ: по знахідку, що могла вря-
тувати сім’ю.
129
XIII
З лопаткою і нерозлучним мішком поспішає Мирон Данилович
до кагату - в передсвітанковій імлі, що, ніби хоровита, млоїться над
снігами. Коли ж зачала розточуватись, на заміну їй набігла хурто-
винка і стала в пригоді шукачеві; «нехай! не так мене видно». Вона
понеслася, засипала навкруг, часом збиваючися з бігу, мов занепо-
коєна, і обертала плавкими кругами зовсім низько, після чого ще
несамовитіше і густіше кидала збір білих цяток. Скрізь, позбувшись
ваги, курять вони і злітають угору, - там знов летять в один напря-
мок. Небо над ними сіре з просвітлістю, як цина; без променів:
близьке і смутне. Під ним - біжуча сила сніжинок, кинута в вітрі і
несена без числа. їх сивий океан хвилюється і мчить, мчить в непо-
числимих течіях, обкидаючи подорожнього, його шлях, горби з
боків, попереду заметені, і також одинокі вербички в полі, і кущики,
що блідою пожовклістю вирізняються з сніжного покрову.
Мирон Данилович побоювався: або другі здобичники теж прий-
дуть і ніхто не матиме собі досить, або вже все розрите. Згадував про
дивацьку розвагу робітників на цьому гонищі, років з чотири тому:
стануть у кропив’яні мішки, обв’яжуться пасками і біжать нав-
випередки, плутаючи ногами і гублячи крок. Падають, під регіт
глядачів. Гнали також і верхівні; а один, босий, виграв заклад, що з
конем збіжить - на короткій доріжці. Тепер би, мабуть, від півня
відстав.
Ось - кагат. Не рушено! Катранник відгріб сніг і заходився копа-
ти. Земля промерзла, хоч не дуже: тут коня закопай, до весни
схорониться. Зморений тяжко, з роботи, голодування і трудної ночі
на похоронах, Мирон Данилович навіть лягав спочивати на розриту
землю, перемішану з старою соломою. І ніби скарб знайшов, так
радів!... картопля, хай дрібна, як перебірок, підхарчує; в ній -
крохмалець: кисіль зготовити можна і діти відживуть. То судилося,
що дід Ґонтар, вернувши від смерти, згадав про далекий кагат, всіма
забутий.
130
Знов береться копати Катранник і вже вигортає перші картоплин-
ки! - дедалі їх більше. Набравши в мішок, скільки донести міг, він
викопав бічну нору і туди сховав решту знахідки. Довго трудився
загортаючи землю і сніг, щоб було непомітно. Додому йдучи, всіх
обминав, а то позаздрять і віднімуть мішок. Після зустрічі з двома,
що ввечорі хижо світили очима на його відро з малясом, став обе-
режний, як птах. Далеко відходив стороною, бачивши гуртки біля
села ... «голодні, як голодні», розважає він вибачливо, «я сам такий;
коли вже доходять, то сліпнуть: мішається їм, хто ворог, хто свій, -
віднімуть і годі».
Пригадалося, як юрми скорченими пальцями шарпали клунок
Отроходіна, а напроти блискотів лютий погляд крізь окуляри.
Враз обпекла гіркіша думка: от, робиш цілий вік, так дітям
вигрібай картопляні покидьки, мов злодій, серед заметеного степу; а
набігли смикуни з партквитками - тягнуть крупчатку, від ротів дитя-
чих, і сторожа, поставлена владою, охороняє кривду.
В хаті вже забули, який смак картоплі. Старший син попоїсть
супу, смачного, коли розварити картоплю, як слід, до густощу, і при-
солити, - поправиться син: він цю страву любить. І менші: їм би зиму
продержатись, а там, як зайчики, підуть на зелень.
Біля порога обтрусився від снігу і, коли в хату ввійшов, зразу ж
повідомив, розв’язуючи мішок:
- Картопля - наша!
Жінка перегортає її, втішаючись:
- Гарна картопля, тепер - празник...
Повеселішали діти, ждуть і нетерпеливляться, поки суп закипить.
Він густий вийшов, бо зовсім бульба розварилась; їли і ретельно
оббирали на череп’яних беріжках.
Мирон Данилович після снідання, як ліг, миттю заснув! Нечув-
ственний: ніби в землі.
* * *
В селі Кленоточі люди вмирали, як і скрізь на Україні, - їхній
хліб і всяку поживу забрано, а самих покинуто на неминучу гибіль:
бо держава, використавши силу проти них, як смертельний против-
ник, відняла, крім харчів, також можливість заробити на прожиття.
Стан - гірший, ніж під час чуми.
Картопля кінчалася в Катранників, і господар никав околицями:
чи не здобуде чого для сім’ї?
131
Холодно і пустельно всюди. Сум обгортав душу серед снігової
порожнечі; здавалося, світ вихолоднів, як покинутий будинок. І
лихоманив істоту один клопіт: знайти їжу.
Погляд приковувався до низового обширу навкруги; весь час
кидався по сніговому рівню, обторкуючи дворища, стежки, підворіт-
тя, кущики в снігу і гілки рідких дерев, де часом сяде темний птах:
«це, мабуть, з останніх, від лісу».
Згадуючи про косаря, попрямував до його садиби - не впізнати
місця! - ліска як не було. Яр, повний снігу, і тільки. На дворищі, рів-
ному, ніби біла скатерть, одна руїна від хати, теж заметена. Солом’я-
ний верх, крокви з бантинами, одвірки і лутки зникли; певно, по
від’їзді сім’ї, коли дерева навкруги валено, хатка стала здобиччю
дроворубів.
Мирон Данилович вертається в село: проходить мимо хати Кай-
данця, - віконниці зачинені, і жодного сліду від порога до хвіртки і
воріт: рівно біліє сніг, давно нанесений. «Таки вибрався на Кавказ.
Хіба й собі спробувати? - замислився Катранник: - бо тут біла
труна».
Коло рогу вулиці почув розмову з смачними назвами, що прине-
волили спинитись і застигнути: партійці! говорять про харчі ...
- Що сьогодні дають? - питає чорна «ушанка»; під нею вибрита
потилиця поземно перетнулася згорткою.
Четверо, стрінувшись, несуть різну вагу: на плечах і під руками
наодвисно, і в обхват - хто мішечок, а хто кошик, клунок, торбу.
- Та крупи дають і гов’ядину!
- Як було: кукурудзу, а до неї чечевицю.
Притихли, обговорюючи, бо зауважили Мирона Даниловича: чу-
жий! - зрештою, рушили з перехрестка.
Катранник пригадав: колонія лютого закладу притулена до краю
села, звідки вони тягнуть харч. В одного з кошика крайчиком лисніла
червонаста воловина.
А стороною вітер приносив запах вареної страви, що притягував
селянина, мов рибу - живець на крючку. Привів до огорожі колгосп-
ного дворища. Там ватра тріскотіла, розкидаючи іскри і стелячи дим;
яскрава серед білости снігової.
Довкруг казана зібрались активісти: стерегли, як сундук із золо-
том; інші, їх супряги, сновигали оподаль або мили посуд перед тим,
як обід розливатимуть, а дехто вмощував глечик у кошику, підклав-
ши туди соломки.
132
За стайнями колгоспники, впрягшися, як єгипетські дармороби
до каменя, відтягали дохлу коняку в степ. Такі ж мерущі, як і кожен
одноосібник.
Подивився на їхній двір Катранник, тільки головою похитав:
«Бач, настягали чужого, а що зосталося? тільки в казані наші крупи, з
запічків виметені! для півживих; самі активщики - з тугими пиками».
Побачивши, як гріється казан активістів і як відтягають падло
натужені худяки під линвами, Мирон Данилович пішов додому най-
коротшою дорогою, що пролягала біля сумного місця.... якби знав,
скільки прикрости стерпить, - обминув би, брівши найдальшою око-
лицею.
Проїжджала підвода; «це туди!» - зразу ж відзначив собі чоловік,
бо чув тяжкий стукіт. Накладено мертвих, як снопів. Три дядьки,
вищі і хуткіші за мимовільного свідка, спроваджують безталанних
односельчан: до впокоєння.
Ось і воно; підвода звернула на необгороджену ділянку, де вже
дожидає викопана яма, а нову - кайлами, лопатками, плішнями ви-
цюкують гробокопи, рухаючись, як недужі. Дядьки ж повкидали
мертвих до ями і загортають міленько, бо ніколи! - треба їхати по
свіжих, що переставилися.
Великі дерева біля кладовища спиняли завію, і сніг лежав
тонший, ніж по околиці. Мертвих кладено також біля могилок,
просто на білу поверхню; або загортано так неглибоко, що земля і
сніг, злягаючися, потроху вивільняли їх, показуючи недавні замети-
ни. Всюди видно: то нога, то коліно, то рука по лікоть чи сама кість,
чи вигнута спина і голова, - виставляються з глинистого ґрунту і
зимового покрову, як після побоїща, веденого вже не людьми, а збі-
гом демонів, що не знають звичаю достойно класти покійників на
останній сон. Кинули їх мертвими і притоптали, швидко через них
перебігши. Виказуються небіжчики крізь сніг, мов з потоплення яко-
гось: білого і морозного, що залило, але не закрило їх цілком, - так і
спинилося, страхаючи живих.
Хотів відходити Мирон Данилович; бачить - гурток дрібний
рушає помалу, помалу до кладовища, навпростець через безпарканні
садиби, відтіля, де дитячий будинок рудіє. Чого ж малята самі, без
дорослих тягнуться сюди? Хитаються разом, ніби зв’язані докупи;
окремо двоє - волочать якісь речі, відставши.
Наблизився гурток і видно: вшістьох тягнуть рядно з вагою, взяв-
шися за його краї і кутики, мов мурашки; доволочили ношу до
клинчика, вільного від покійників. Двоє приєдналися з лопатками.
133
Починається риття; навперемінки беруться до роботи; вільні відпо-
чивають, підтупцьовують і хухають собі на руки. Тоді підійшов
Мирон Данилович.
- Добридень, дядьку, добридень! - врізноголос відказують на
привітання копачі; здивовано і недовірливо поглядають. Однак, біль-
ше не кажуть нічого. На рядні трупик - його руки, криво скорчені
біля грудей.
Серце стрепенулося в Мирона Даниловича: мертвячок був Ан-
дрійкових років і навіть схожий з обличчя на нього.
- Ану, хлопці, я поможу - хоч трохи!
Мовчать. Один подав лопатку.
Мирон Данилович починає копати, але що за знак поганий? -
зразу ж і втомився. Колись від зорі міг до зорі рити, забувши про
спочинок, тільки набіглий піт з брови струшував, а тепер неспромож-
ний півгодини повертіти лопатою. Зачав дрібно тремтіти, немічно і
гірко. Відчув таку чорну змору, що от-от похилить на сніг. Стояв, об-
першись на лопатку.
Перед очима трупик, мов пергаментовий шкірою, і пойнятий
темною сизістю в страшній схудлості: кістячечок зоставсь і шкіра на
ньому, що обсохла; замість одежки.
Поставив лопатку в свіже риття Мирон Данилович - так, щоб не
впала, як руку прийняти, і признався.
- Несила мені землю копати, хлопці!
- Ми самі.
Пішов він, оглянувся з вулиці і побачив, що вже притрушують.
Не осуджував їх: «де тут закопати, як слід, коли немічні? - і від цього
трупика крізь сніг руки виставляться...»
Ідучи, позирає на дворища Катранник; то в одному, то в другому
- мертві, покладені на сніг. Але комісія, байдужа до них, перебігає
від порога до порога.
Жовтіє охрою хата Никифора Самохи, що в радгоспі служить як
городник, - треба довідатися, чи живий. Господар і жінка дома: з
кукурудзяними качанами клопіт.
- Сьогодні в радгоспі ніякого діла, - сказав Самоха, - так і розій-
шлися завчасу. Не дивуйтесь моїй мукомольні! Дістав п’ять кіло-
грамів кукурудзяного качанця, це - така зарплата; буду кришити.
Порубав качани сокирою на дривітні і вкидає в мішок, потім
гатить по них обухом.
Катранник розповів про зустрічі - з партійцями і дітьми.
134
- Подушать нас! - сказала господиня, чорнява, як нічний жучок,
але недокрівна, аж воскувата. її чоловік, проти неї, ніби від повісма
льняного; вуса підрізано в риску.
- Дивіться на хатній млин! - запрошує він гостя, - засипатиму
зараз: моє серебро змелеться.
В кутку, з-під відкинутого рядна, виблискотіла саморобна маши-
на; і гість підступив, пильно оглядаючи.
- Нічого хитрого, - мовить Самоха, - я поставив рівно зрізаний
пеньок з прикороченим корінням. А зверху перекинув другий пеньок,
теж рівний, тільки без коренів і менший. Обидва акуратно пригнані
кругами, і там держаться камінці, як зуби: їх багато. В нижньому
пеньку посередині шворінь, от, на йому і крутиться верхній пеньок.
При самих зрізах, обведено бляшаний пас і до нижнього пенька при-
бито. Зоставлено рівчак - для борошна: куди зсипатися йому. За
великий цвях, що он нагорі, збоку забитий, берусь і кручу верхній
пеньок на нижньому; це і вся механіка.
- Вся, то вся, а звірувата штука! - знов дивувався Мирон Данило-
вич, коли господар покрутив саморобний млин: прогуркотіло дерево
і проскреготіло камінцями. В слух віддається болісно.
Гість пригадує собі картину в книжці: головоніг з очима виряче-
ними і відногами на всі боки, ніби ця машина, - і каменюки кругом,
як тут навалені.
- Каміння чого?
- Треба: щоб нижній пеньок не ворушився.
Самоха засипав товченого качання в відтулину при шворені,
після чого взявся знов крутити верхній пеньок, сухий і коронкуватий.
Гуркіт став глухий і рівномірний. Почало сипатися з рівчака.
- Це б на всесвітню виставку, в Париж чи що, - сказав гість, -
нехай подивляться! Такої індустрії ще не бачили.
- Чому ж? Я дам і в Париж, хай тільки напис повісять: «завер-
шення ленінізму в селі Кленоточі», і рік поставлять - «на переході
зими з тридцять другого в тридцять третій». Після виставки можна,
як подарунок, одвезти в Кремль і присусідити біля цар-пушки і цар-
колокола. Буде третє диво: цар-злидні.
- Скажуть, нерівня тим двом.
- Як так? Це ж цінніше ... ні з цар-пушки стріляти не можна, ні в
цар-колокол дзвонити, а моє диво кукурудзяні качани крушить. Від
нього користь.
- їм такий млин навіщо?
135
- Навіщо? Сьогодні на кожного туза-кремлівця одна ферма пра-
цює. Все постачає, і птиче молоко доїть. А мельниця спільна. Нехай
перегризуться, то їй не повірять - боятимуться підсипаних порошків
з гадючої склянки. Тоді скажуть: а де механіка Самохи? - давай
сюди! От, всякий собі в палаті за цвях крутить і пересіває борошен-
це: млинці пекти.
- Премія буде.
- Буде: нашийник імени вождя революції.
- Цитьте! - спинила господиня, - в двір заходять, такої премії да-
дуть, що світа не побачим.
- Я ждав; всіх радгоспних перетрушують, - сказав Самоха; - а в
вас були?
- Двічі. Перерили і вимели хату, - скрізь так.
Самоха миттю накинув дрантину на корінястий механізм.
Заходять обшукувані. Всюди носа стромляють, обмацують хиж-
ку, топчуться на горищі, зиркають під піч і піл, і в кутки; тягнуть
накриття.
- ІЦо це в тебе? - питає розпорядник.
- Круг саморобний, так і зветься: круг! - кукурудзяні качани
перетирати. Ними зарплатню дають, без зерна, - ви їх цілими не
з’їсте, а такої мельниці казьонної нема, щоб їх крушила.
- Поговори мені! - кричить головний і з допомогою міліціонера
витягає прилад на середину хати: - бач артилерію построїв ... кон-
фіскується, як протизаконна мельниця без мотора, - несіть на віз!
Четверо беруть механічного головонога. Начальник розсідається
писати протокол і вимовляє: «... незаконна мукомольна техніка в ме-
жах приватного мешкання».
Мугикав і повторював причіпку.
- Штраф сімдесят п’ять карбованців. І скажи спасибі, що без
тюрми.
- Де ж я візьму гроші? Нема! - скрикнув Самоха.
- Не моє діло. Не заплатиш, місяць тюрми. Щоб знав.
Вони з тупотом перейшли через двір і геть постукотіли підводою,
на якій, поверх награбунку, височів пеньковий млин.
- Ну, собацюги! Ну, скажені! - картає Самоха: - дають качани
замісто платні, і їж цілими, хоч задавися ... держать на роботі, бо я
кожну корморізку полагоджу, як годиться, і всяку машину. Держать і
душать. Чортова сила ...
- Вірно: так і зветься! - підхопив гість.
- Що зветься?
136
- Чортова сила. Я від старичка в потязі чув, що диявол не серед
пекла сидить, - його туди, в ставок огню, вкинуть після страшного
суду, щоб згорів. А тим часом князює в воздусі: ніби в просторі між
небесами і всім світом. Там - він і демони його, над душами, мов
шуліки і яструби над курчатами. Тепер злетілися в двір, близько до
кожного: хапають і розкльовують. Іспит всім, за гріхи наші. Христос
як господар бачить, і скоро сповниться час; хижаки зловлені будуть і
вбиті через огонь, а хто терпів і вірний зостався, одержить білий
вінець. Я, в поспіху та в шумі слухавши, багато не замислювався.
Тепер, коли нагадали, враз, ніби малюнок побачив; то - правда.
- Важка правда! Біси в миску дзьобнули і розвалиться тепер.
Скрізь підряд клюють. Наскакують на примерлих; хто що витяг із
сховків, - гребуть собі. Де б я взяв сімдесят п’ять карбованців? Хай в
тюрму беруть на місяць.
Жінка в плач:
- Туди легко тягнуть, а звідти, з звірових зубів, рідко хто вир-
вавсь.
- Може обійдеться. Може закону нема: брати саморобні крупо-
рушки, - втішає Катранник.
- Обійдеться? Якби ж то. їхній закон - обман собачий! - з гнівом
сказав господар; - в радгоспі теж є старичок, біля рахівниці сидить. І
думка його друга: що вся причина - вусатий бузувір; завів пекло.
- Старі люди знають. їм видно, - сказала господиня.
- Не видно, що їсти будем.
- Позичмо в рахівника гроші на штраф; потроху б віддавали
борг. То - добрий чоловік: підожде. А я в город з’їжджу по хліб.
- Хто б же пустив тебе? Ловлять як зривщиків.
- Чоловіків ловлять.
- Всіх! В яри скидають або в степ завозять, верст за п’ятдесят, і
зганяють на сніг - замерзати.
- Хто казав?
- Вернулись декотрі в радгосп: ледве живі: багато пропало.
- От, біда! - зідхнула господиня, - і то ж дивіться, без перерви
муку заводять.
Звістку про яри, куди скидають людей, Мирон Данилович сприй-
няв як новину, ніби якимсь чином йому відому і моторошну до
останнього жаху, що перед ним була дивна заборона, і над всім віяв
смуток. Притягувала можливість добути в місті хоч трохи хліба.
Непереможно схотілося знов відчути смак його і пахощ: добрий і
чистий, живлющий, як сонце в великій милості. Всі почування зібра-
137
лися вкруг хліба. Чи в світі немає скибки: йому, що весь вік робив
хліб, гори його! для всіх інших. Ну, хоч дітям, коли не йому.
З тією думкою пішов від Самохи, маючи подарунок: два коржики
з качанизни. Спинившися, глядів, як обшукувані тягли латані торби
на віз, до млинового дива, розчепіреного коренями. То - мов корона
нужди, що завершила її збір, награбований і страшенно смачний для
владущих.
До чергової хати під’їжджають; назустріч їм виходить сім’я через
поріг: батько і купа дітей. Батько змарнів, аж чорний - подобизна
мумії, і одіж на ньому несвітна, з рябих ганчірок, позшиваних косо,
мабуть, віддертих від негодящих кофт і спідниць вікової давности.
Знизу кругом обшив - необітнутою собачою шкірою.
Катранник, через кучугури глядівши, разом з двома перехожими,
зразу відзначив собі в думці: недавно зідрана та шкіра. Або при-
душено пса, або дохлого знайдено на пустирі. Ноги в дядька обпухли
чи обмерзли; він їх пообмотував мотлохом, зверх якого наклав паски,
відрізані з рубцями від рамтя. І стали ноги товсті, як колоддя. Гурт
обшарпаних дітей тримався за тата з усіх боків. Дивно, що вони, всі
босоніж і всі худющі, як стеблини, - дуже пузаті: животи їх торбин-
ками віддуваються.
Покривлені двері відхилилися в сіни, де лежить мертва жінка;
сніг коло неї наметений.
Облава, в гаморі і тупоті, розігналась до дверей. А враз стихла,
приклякши і дивлячись на безсловесних мешканців, що стояли біля
порога.
Начальник обшукувачів хотів зайти в хату, але намір притьма
стрінувся з такою силою відстраху перед з’явцями, що вона, мов
стиснута вкрай пружина, штовхнула назад. Сіпнувся начальник від
хати і вилаявся: з найїдкішою злістю свого серця і виразу. Як димом
обдихані, він і вся облава, хто задком, потоптуючися, а хто зразу
повернувши, відходили від живих примар; потім прискорили ходу і в
ворота вже вибігали - до збірного воза, з яким негайно посунули
далі. Три свідки, ще коли бригада наближалася, і собі відвели очі;
побрели вулицею: далі від лиха.
* * *
Мирон Данилович застав плачі коло старшого сина, що, лежачи
на вузькій постелі, важко дихав і казав:
- Я скоро вмру.
138
Побивається мати; і став коло постелі тато - неспроможний
слово вимовити; душа скована ...
«Це - кінець!» нестерпною іскрою пронеслося в свідомості. Враз
Мирон Данилович застиг від холоду, що обсипав груди. Здавалося,
серце западає в яму. Так пробув довго коло первістка. Вийняв з
кишені коржик і поклав синові в руку: чути, яка холодна долоня в
нього і зовсім безвільна. Очі далекі: дивляться, але не бачать.
Заснув, чи забуття огорнуло; - з годину, поки син дрімав, були
всі тихо в хаті, навшпиньках переходили і розмовляли пошепки.
Коли ж він прокинувся, проказав спокійно:
- Гарячої води хочу напитись! - глянув на коржик і почав їсти; як
звичайно.
Мати швиденько взяла хватки і витягла з печі чавунець - там,
біля золи, тримала трохи юшки; поставила на припічку і шукає
кухоль і не знайде: вкрай розгублена ... зрештою, відшукавши, на-
брала юшки; дрібно зацокотів кухоль об чавун. Син пив, вона ж
дивилась на обличчя його, як на присуд собі, - чи зостанеться Мико-
ла жити з ними, чи будуть покинуті: в порожнечі, як прірві вночі.
Його очі світліші, ніж перед дрімотою. Дожував коржик, повіль-
но - смакуючи. Батько переломив другий коржик надвоє і наділив
менших: хрумкали і підходили до печі запивати юшкою. Бачивши, як
мучився старший братік, були і досі налякані.
Загроза проминула, але материна душа - в тривозі. Страх збіль-
шився вмить, бо в Миколи над щиколотками, крізь лахміття, видно:
на припухлих і розірваних місцях просочилась вода. Мало не закри-
чала мати, як побачила руїну живого тіла синового. Метнулась
шукати чистої полотнини і, знаходячи ранки, перев’язувати їх.
Після того Микола знов заснув.
У хаті тиша: до самого надвечір’я; коли ж зайшли сутінки,
Мирон Данилович найтихішим шепотом розповів дружині, як наві-
дувався до Самохи. Згадав про чутку: що дехто їздить хліб шукати в
місті, хоч то небезпечно. Ловлять і, завівши в глухий степ, кидають
на погибель, або в яруги звалюють; - не знати, чи правда.
Дружина схопилась при згадці про хліб:
- Спробувати можна, бо вже смерть. Від тих, що хапають, можна
втекти; всіх не піймають ...
Під час розмови побачила - син піднімає руку розпачливо: ніби
тоне в річці і знак подає, захлинаючися і б’ючися останніми зусил-
лями. Підбігли до нього, але він зідхнув, як з важкої гіркоти, і стих.
139
Не поворухнуться уста і вії не здригнуться: вже недвижні! втекло
життя від них.
Мати припала - мов прикипіла кістками рук: здавалося, стратила
розум і от смерть її саму звалить, спинивши терпіння, що прори-
вається то в квилення, то нестямний плач. Поруч неї стояв батько,
тінь людини; рідко йшла, як огненна, сльоза по безкрівній щоці. Діти
коло них - трусяться від тривоги, ловлять руки мамині і татові: наче
незносимий мороз обвіює і хочуть зогрітися. Не стало в них брата,
що завжди був мирний, з теплим словом, - ніколи не крикне. Тільки
гляне тихими очима, підожде, думаючи щось, ніби зовсім стороннє і
гарне, тоді зробить, - про що вони просили. Світив добрістю братік
їхній і навіки такого другого не буде. Вони гірко покинуті без нього.
Пізно ввечорі, біліючи сорочкою на грудях, що до них мерехтіла
свічка, лежав Микола в другій хаті. Було холодно, але стояла купкою
родина і все не могла відірватися поглядом від покійного.
Матір не можна впізнати: за вечір стала іншою. Як вишня, що
недосвіток поранив смертельно, - тоді обпав цвіт, і зосталась вона
темніти гілками, не відкликаючись на нове тепло.
Треба двічі повторювати слова до притерплої душі, бо втратила
відчуття навколишньости; як сновида. Навіть не плакала того вечора.
Чоловік, погасивши огник, вивів її з світлички, що стала покійниць-
кою. І діти вийшли з ними. Погас огник над грудьми старшого сина,
мов життя в тутешньому світі: назавжди. Зосталась темрява, через
яку переходити, прощаючись - їм і йому.
Мати лягла на печі. Попереду вона мала постіль на полу, невисо-
ко піднятому над долівкою, між причілковою стіною і піччю: там,
коли був маленький, тулився також Микола. Потім для нього поста-
вили ліжко, при самому вікні. А цієї зими пересунули до печі, бо з
вікна холодом несло; ліжко тут і зоставили, хоч власник покинув
його.
Була жива бабуся, - на печі спала. Менші діти коло неї: слухали
казок, поки і заснули. Часом скаженіла хуртовина і, виючи, влітала в
комин. А на печі так тепло від нагрітого зерна, що ним присипаний
черінь. Бабуся оповідала про сіроманця і вкрадену королівну.
Прикручена лямпа або каганчик залишали примарний сутінок, в
якому живо творилися події для настраханої уяви.
Нема бабусі. Зерно зникло; схолодніла піч; і темрява запанувала.
Лежить на печі мати з дітьми: горнуться до неї, вона ж, тримаю-
чи їхні руки, ніяк не опритомніє, не вирветься від горя, що калічить
серце. І вже змученість, дужча від нещастя, закрила їй повіки.
140
Наступний день відкрився сірий. У хаті хвороблива мовчанка; з
кутів дихає холодна сирість, і малі кашляють, аж надриваються.
Життя почало йти, ніби в тумані чи мряці. Очі недужі в кожного: з
лихоманковою запаленістю.
Мирон Данилович робив труну і копав нову яму, поряд недав-
ньої.
Винесли туди покійничка. Поставили труну на дно. Мати взяла в
жменю землі і, ставши до краю, хоче кинути - впустити з пальців,
але сама хилиться вниз, розсипавши темні грудочки. Впала б вона,
якби Мирон Данилович не підхопив під руки. Довго ще не могла
отямитись.
Уже свіжа могилка виросла в саду: видавалась жахливо чорною
поруч бабусиної - під снігом, ніби срібної.
До самого смерку пролежала мати недужою; ввечорі підвелася з
гострим поблиском в зіницях.
- Поїду з дітьми в місто: по хліб! - сказала чоловікові, - хоч кус-
ник знайдеться; бо всі поляжуть ...
141
XIV
Зібралася в дорогу швидко, та й брати нічого - тільки скупі кар-
бованці на квитки, дещо з теплішого рамтя і торбинка, в якій, крім
варених картоплин, були кусні малясника. Сім’я пішла на станцію в
післяобідній час. Спершу мати так спішила, що діти підбігали за
нею; згодом трішки заспокоєна, стишилася.
Потепліло. Хмари низькі по всьому небу, темні коло обрію, аж
чорні, як вугіль; із синявістю. Там тоненька стрічка вечірнього огню,
безконечно смутного і мов змореного, пролягла при землі; непомітно
згасла.
Окремі постаті, кволо переставляючи ноги, рухалися в сутінку
над дорогою.
Не було заметілі, і сім’я встигла до чергового потягу, що опів-
ночі, а як спізниться, то перед світанком міг прибути в окружне
місто.
- Не знаю, що з нами буде, - сказала, прощаючись із чоловіком,
Дарія Олександрівна, - може, вижебраю для них ...
Закрила очі хусткою, не може говорити: з жалю до малих; а скрі-
пившись духом, наказує чоловікові:
- Хати гляди! Якщо зайдуть і розвалять, де дінемось? Пропадем
на снігу. А поки є куток ...
Знов зупинилась, бачивши його в такій скорбі, як ніколи, і тоді
зродилося передчуття - ніби повів з чорного поля прийшов до серця і
сповістив розлуку, не зовсім близьку, але більшу, ніж сьогоднішня.
Треба подужати болісний напад.
- їдемо, як човном на страшне море; думаю про одно: коли
додому?
- Тільки обминіть облави - недарма чутка про них.
Вдарив дзвінок.
- Прощайтеся! - звеліла дітям Дарія Олександрівна.
142
Вони припали, скронями притулились до тата. Зворушився він
дуже: перший раз в житті - так! до глибин душі, що її страждання
шарпнуло, мов буря - дерево, відриваючи від ґрунту.
Пішли рідні від нього в вагон і весь час оглядались, подаючи
прощальні знаки долонею і хусточкою. Вітали наостанок з вікна,
коли потяг відходив, аж поки зник він коло хмар, безсвітних, як
земля; темрява закрила його слід. Тоді пішов Мирон Данилович
мимо станційного будинку - на дорогу. Двері прочинялись і чути
було з репродуктора передачу: іржавий голос вигукував про велич
вождя.
Сунуть кволі постаті від станції, освітлені електричними стяжи-
нами, що з шибок простяглися в сутінок зими.
Бричка дожидає; мабуть, з начальства придержався в буфеті
хтось, біля дорогої «стопочки» .
Відходить повільно Катранник! - мов домівля його тут зосталась.
Відчув, який покинутий він без рідних, сам-один, і непотрібний ніко-
му і чужий, пробігуща тінь від хмари: нікому немає діла до нього.
Порожній світ став і сирітський; тільки ж причаїлась люта сила, як на
страшній сторінці з книги дитячих літ. Сирота вчився тоді в сільській
триклясній школі. І так приникав до малювання, що вчителька пита-
ла: - звідки живі лінії тобі приходять, Катраннику?
Він їх, мов нитки пісенні, вів олівцем на шорсткому папері: лю-
бив їх. А пропала думка про малярство, - за недолею. Одного разу
виобразив хижака в степу. Трава безліччю стеблинок поткалася
густо, як туман. Крізь нього смугою, ледь помітною, означується ту-
луб звіря: манячіє охряста голова. Очі згострені кутиками і постав-
лені косо; з напнутих щілин стежить, без жодного проблиску тепло-
го, жорстокість, означена в вістрях двох блискучих клинців на сере-
динах. Безмірно роз’ятрилась вона з жадоби крови: на жертву, що
повинна підійти близько. Необачна! - обдурена сповидною безпекою
серед непорушного процвітання, зближається до смерти в муках.
Личина ворога, зловісно жовта, окриває, аби знепримітитись, трави-
нами свій вигляд: яскравими, як свічки, в пахощах, що збуджують
радість. Причаюється погубник під похил рослин і в повів відворот-
ного вітру, ховаючи разючий пахкіт. Грозить, як втілення хижости
безодні. Зготовлений до вхвату зубами в горло жертви. Лапи пру-
жаться: перебити хребет жертви і внизати пазурі в м’ясо. Зубата
машина, для кривавого терзання, здібна гнати з буряною швидкістю.
Приховується до секунди нападу ... тоді - плижок і хряск! і, зойкнув-
ши, сконає жива істота.
143
Ось тепер: скрізь падають люди; з рідної хати дві душі вхоплено.
В сумній самоті відходить Катранник від станції; враз бричка
проторохкотіла мимо, несучи когось владущого: докопувати гибель.
Хмари видавались камінними, непровидними чорнотою, мов об-
горілі - при самій сніжній скатерті, що блідно посвічувала крізь ніч.
А здалеку, в мороці, мерехтіли рідні огники села.
Прийшов додому Катранник і ліг. Як ліг, в такий сон запався, що
відкрив очі пізно другого дня. Зразу ж пожував печива і запив холод-
ною водою, небагато беручи з відра: боявся опухнути. Вийшов на-
двір; була надія на знахідку чи добрий випадок.
* * *
Коли пускався воріт, відчував, що трохи ніби зв’язаний, невідомо
- чому. Оглянувся на перехресті, лихо!... доганяють: Шікрятов і
другий, в сивастій ушанці і пальті землистого кольору.
Катранник переходить на другу сторону вулиці і чує, вони - так
само. Схолонуло серце і впало: «братимуть!» Уже ступав, як на стра-
ту. Напасники ж порівнялись і супроводять. На другому розі Шікря-
тов скомандував:
- Іди з нами!
Проминули сільраду і ведуть на площу, - «хіба в церкву?» -
здивувався Катранник, - «вона ж закрита».
А ні! відчинено її. Заведено туди хлібороба і поставлено перед
окуляри Отроходіна, що ждав коло підручного гуртка.
Селянин до «тисячника» байдужий. Очі заполонені купами зерна,
заввишки в старі могили, посеред церкви і попід стінами: скрізь
підгнивало. Недалеко від дверей - картопля, видно, що обмерзла;
долі вона і в мішках також, по обидва боки переходу. Між купами
зерна і картоплі складено пилястий ліс, дошки і обаполи - сама сос-
нина. Недокінчена прибудова запилилася рештуванням і рядами
стовбів, що їх сполучили з стіною прицвяховані рейки. Всюди порох-
нява і павутиння в руїні, якою обернувся недавній храм, - а був
чистий, мов зірка.
Шікрятов, кивнувши на приведеного, доповів:
- Осьде він!
- Як звуть? - удає неуважність Отроходін.
Хлібороб подумав: відомо ж вам, кого взяли. Помовчу.
- Тебе питаю, як звуть! - раптом закричав, аж прибагрів, Отро-
ходін.
144
Мовчить селянин, коли допитувач пронизує зором крізь крижа-
нисті стекла окулярів. Знов стали насупроти і зітнулись поглядами на
звуженій життьовій смузі. Один помітно обрезкнув після останніх
зборів. Але другий вимарнів - на свій кістяк; обличчя означувалося
тільки череповими обрисами і темніла небрита борідка, ніби з попе-
лястого клоччя. Лоб обтягнувся: восковою сірістю віддавав, надмір-
но високий, над запалими очними ямками. Так часом виглядають
тифозні. Очі побільшали і, здається, побілішали: стали зовсім сивасті
і висвічували гіркоту душевну в пристиглому погляді.
Отроходін, що хотів криком тільки розбити мовчання, став
відчувати, як нерви зриваються справді в гніві. Продовжуючи допит,
відводить погляд на Шікрятова.
- Як його звуть?
- Звуть: Катранник Мирон, злісний підкуркульник; приховує
предмети церкви, коли підлягають конфіскації і здачі державі.
- Он як! - протягнув Отроходін і намагався струсити з само-
почуття якусь прикрість або приховати від власної думки; - так він
злісний ...
Мирон Данилович дивиться, ніби мимоволі, на допитувача, здав-
шись на хід подій: як буде - так буде; «хіба я злісний?» - питає в
думці, - «аж ніяк; мені однаково.»
Вимовляючи: «злісний», Отроходін глянув на селянина, але
відбіг від його очей. Нерівновага в нервах посилювалася, і несло, як
на хвилі, з палючою втіхою. Тільки непевність була, - як допит
продовжити далі? - виручив Шікрятов, земляк бистрий і второпний.
- Вирито в попелищі закопані буряки. Десь там і чаша: золота,
зроблена як художня і кругом дорогі камінці. Відома постанова ко-
місії, щоб передати державі: а він сховав. Однесли до нього дівчата і
самі повтікали з села.
- Хто свідок? - питає, для судового значення, Отроходін.
- Свідок є: одна комсомолка; випадково чула, як Катерина, та, що
втекла, розказувала про Катранників. А бригадир бачив - чашу брала
Катерина.
- Негайно здати чашу! - призначив Отроходін, здобувши мета-
лічний тон, мов командир при окопі; - в противному разі ти від-
повіси і сім’я з тобою.
- Його жінка з дітьми втекла, - повідомляє Шікрятов, - я сьогод-
ні взнав.
- А, відчула, що злочин розкрито. Мабуть, і він намірився тікати,
як спровадив сім’ю. Признавайсь, де чаша!
145
Мирон Данилович відповів без мови, розвівши руки і запереч-
ливо головою відхитавши, - не брав, не знає. Бо вирішив: коли змов-
чати цілком, вони думатимуть, що сховав чашу і принімів; бач,
страшно проговоритися. Треба знак подати, нехай забудуть про
сім’ю.
Отроходін бачить і радіє в думці: «індус розколюється! натисну».
Тупотом набіг на селянина і закричав:
- Чого відхитуєшся! Де чаша?
Зрозумів тоді Катранник - стій мовчки і непорушно. Бо вчепи-
ться личина в кожний знак. Застиг селянин; коч болісно впекла
напасть.
Знов викриком допитувач різав слух:
- Кажи зараз! Бо тут тобі кінець.
Насунувся хмарою, що кидає з зіниць блискавку.
- Кажи, поки дійду до п’яти: раз! два! три! чотири!... чуєш,
одчислю п’ять і виб’ю душу з тебе, ну, я жду - кажи! чого мовчиш?
Катранник безмовний. Тоді враз, руку відкинувши, розмахнувся
Отроходін і вдарив селянина по голові. Ойкнув той, скручуючись на
місці, впав до ніг допитувача: лікті стукнули об підлогу.
Отроходін потер рукою об полу свого пальта і одвернувся, зир-
кнувши на обличчя селянина, - чи живий? Якщо вмер, сліди чаші
пропали. Можна було б віддати впертого в сільраду під арешт. Але
хтось, добувши чашу, прикарманить; або виставиться для відзнак:
через твою невдачу. Ні! краще - так. Супроти канцелярських шака-
лів, ледве вліз сюди, на склад, а то б і досі дерся до млина між мер-
твяками.
Про життя селянина, як окрему цінність, гадки в Отроходіна
немає.
- Розворуши! - звелів Шікрятову.
При дверях, поруч мітли і лопати, стояло відро з брудною водою,
- приніс Шікрятов і линув на голову непритомного: той відкрив
повіки і застогнав; а поливач метко вдарив ногою під ребра. Заво-
рушився тоді селянин від різкого болю і пробує встати, обпираючися
руками об запилену долівку.
Шікрятов і напарник, сива ушанка, рвонули його під руки і
поставили; всилу він на ногах тримався. Голова падала на груди. Мов
невидющі були очі, без живого свічення.
Від того звеселів Отроходін несамовито, вимовляючи в думці
собі: «погас! погас!» - про брак світла в очах селянина. Навіть не
приховує почуття, тільки удає, що дуже радий притомності побитого.
146
- От, проснувся! Хто знав, що ти такий? - торкни і вже валишся,
а сам винен, бо роздразнив мене. Залізного можна збісити. Ну, кажи,
де чаша?
Пождавши марно, міняє голос:
- їсти хочеш і сім’я теж. Я нагодую! - Повернув обличчя до
гурту і звелів:
- Мішок пшениці!
Два підручні тягнуть від стіни обпорошену вагу.
- Скажи де чаша, - мішок твій!
Катранник, підтримуваний з обох боків, мовчав, хоч поставлено
мішок перед його очі і розкрито. Дивився безвиразно він ... а вмить
аж сіпнувся і втопив погляд в живий колір пшениці! ось - хліб, через
хвилину можна взяти, тільки скажи, чаша де. Скоро ж смуток прий-
шов і обкинув думки з гіркотою: «щоб так, за це зерно - продати? а
тоді куди? від неба кара буде, мені і дітям ... і хто виживе в селі,
плюне і проклене Катранників; місця собі не знайду, краще вмерти».
Він закрив очі і, звісивши голову на груди, мовчить.
Допитувач сказав до підручних:
- Борошно принести!
Вже почув Мирон Данилович, що ставлять і другий мішок; не
хотів дивитись, але подужала примана: бачити ще раз - справжнє
борошно, білість його. Глянув ... крупчатка! з неї пекли празниковий
хліб, який звали в дитинстві - «папка»; можна б сьогодні спекти,
вернувшися звідси. Ще ніколи за життя таким диким зойком, нікому
не чутним, проте безмірно пекучим, не рвалася в душі жадоба: з’їсти
хліба! Катранник задрижав весь і простягнувся сухокостими пальця-
ми, вже божеволіючи, до відкритого мішка. Швидко ж і обпав, зне-
можено закривши очі, - тільки здогад проблиснув: «це підстроєно
наперед, мене погубити...» Заморочилися думки від змори і висна-
ження. В очах стемніло. Він обвис, як гілка, що надломилася і
зів’яла.
Допитувач побачив: жертва півмертвою випадає з рук; а відзна-
чив собі: «Подіяло! з’явиться сам і проситиме.» Одночасно ж досада
впекла, бо примітив - на мить в очах селянина знов віджило свічен-
ня, хоч враз сховалося під повіками.
Отроходін подав нетерпеливий знак видалення: кінцями пальців.
Поведено хлібороба за двері і, через східці, кинуто на сніг, і його
шапку - слідом.
Від холоду він очуняв; тихо постогнуючи, ворушився, як каліка.
Підводився потроху, спершу на коліна, потім і на весь ріст. Заточую-
147
чись, похилив через площу. Від морозного повітря і снігу, до якого
лежав обпухлою скронею, швидко полегшало; біль притих ...
«Мабуть, я переступив якусь межу - легший зробився».
Все думав: казати жінці про допит чи ні? - «Помовчу, бо за мене
душею болітиме».
Додому брів під хуртовинкою, що вже зривалася; почув розпач-
ливий крик незподалеку. Помітив: на крик прямували інші - кожен
одинцем, не так, як колись гуртками єдналися, поспішаючи і знахо-
дячи здогади про подію. Вже розсипано зв’язки людські і всяк
понурим напрямком своїм простує з замкнутою думкою і відсто-
роненістю серця, мов здичавілий. Рідко туляться в купу по два чи три
чоловіки. Зібравшись, глядять мовчки, як жінка біжить - кидається
серед сніговію то в один бік, то, стрічаючи обмерзлу осичину, в про-
тилежний бік, до хати, і зразу відбігає, мечеться, як сліпа. Одно
кричить:
- Убийте мене! Убийте мене!
Не питаючи нікого, Мирон Данилович підійшов близько до гля-
дачів, один з котрих пояснює:
- Кажуть сусіди, що тут проходили, - її сім’я все макуху їла і
стала примішувати бадилля, назбиране з осени. Молодиця блекоти
через силу наїлася. І чоловіка пригощувала до зілля, він їв, хто зна,
що з ним зробиться, - може те саме буде. Чи не одвести її додому?
Уб’ється тут або скалічиться, як не замерзне на снігу.
- Одвести! А чого ж? Одвести додому, і все! - раптом з настир-
ливістю, несподіваною для себе самого, заговорив Мирон Данилович
до глядачів, - берімся: поки не замерзла!
Пішли назустріч молодиці, до дерев на розгородженому дворі,
схопили її за руки вчотирьох і ведуть. Вона дуже пручається, пов-
торюючи кричма, щоб зразу вбили її, - ледве змогли довести до
порога. Вже не розуміє, куди ведуть.
Перейшли гурбою через сіни і відчинили двері: побачили біля
печі чоловіка, що мав на собі стріп’я від сорочки і дивився шалено;
верхні повіки підняті високо і погляд врізається на прибулих. Скрізь
по хаті кров; на лаві зарізана дитина і жаско спотворена.
Чоловік розвів огонь на самому припічку: диму повна хата! - і
готує їжу на сковородці; щось жує, тримаючи в руці ніж.
Один з дядьків, які ввійшли слідом за першим, скрикнув:
- Він дитину зарізав і смажить! Збожеволів.
Невиразимий страх напав на Мирона Даниловича, що випустив
рукав молодиці з своїх пальців; інші також до порога відсахнулися,
148
злякані, але ніхто з хати не виходив - стоять всі, ніби примерзли на
глиняній долівці.
Молодиця, як попереду, блукала зором і не розуміла нічого, що
сталося. Зовсім безтямна і знесилена, обпусталась - лягла долі, зразу
ж тут, коло ніг свого чоловіка; помучившись хвилину, вмерла. А він
уже не жував; ковтнувши що було в роті, так і застигнув: не збагне
жінчиної смерти і власного стану. Враз він рвонувся з місця, впус-
тивши ніж, і, ледве одягнений, з рештками сорочки на голих плечах,
розштовхнув гурт селян біля порога і вибіг надвір. Навіжено погнав
під хуртовиною, мимо стовпців, що зосталися від воріт. Дядьки - за
ним, але не збіжать, не доженуть ніяк. Він мчав у степ, по глибоких
заметах, падаючи і миттю схоплюючися.
- Доженім, бо десь упаде і замерзне!
- Не побачить ніхто де впав ...
Підбігав з дядьками і Мирон Данилович, вкрай захеканий; всі
хотіли таки впіймати скаженця - не дати йому згинути на снігу. Були
слабі; стишувалися, відсапуючи, і аж хрипіли.
Версти завіяні, вже не видно втеклого! - так забіг, що ні догнати,
ні примітити. Постояли люди, обліплені снігом, і назад вернулися,
схиляючи голови під хуртовиною, до того вморені, що всилу
ступали; ніхто слова не вимовить.
Біля села, на стежці, рідко протоптаній, лежав чоловік, виставив-
ши праву руку вгору; і завія всього притрушує. Спинилися люди, що
після ловлення безумця тяжко дихали.
- Вже переставився! Вже готовий, - сказав один селянин і,
знявши шапку, перехрестився, за ним інші.
Другий з гурту додав:
- Поперед нас потяг стежку і нас піджидає.
Сказав дядько так і раптом упізнав покійника; здивовано вигук-
нув:
- Це ж Лук’ян, що голосує «за»! Дивіться, рука піднята!
Приглянулися всі і ствердили:
- Він, - він сам і ніхто другий.
Задубіла правиця мертвого, піднявшися високо з-під свіжого
снігу.
- Значить, голосує! - озвався першим селянин; не до веселости
було і ніхто про це слова більше не вимовив.
Ледве всміхнулись.
- Прибрати б його, - заговорив дядько, що згадав про стежку на
той світ.
149
Інші огірчено відказали:
- Так і самі падати будемо! Духу нема. Скажем, хай підвода сюди
прийде.
Верталися мовчки в село; вже підходили близько до крайніх хат,
коли враз - від степу тупіт ...
Хтось крізь завію поспішав за ними. Аж здригнувся Мирон Дани-
лович із несподіванки, бо подумав, що то біжить шаленець.
- Підождіть люди! - позвав хтось, наближаючись, і побачили всі
зовсім невідомого.
- Підождіть, хочу спитати, чи з млина борошно дають. Вам
ближче, - я нетутешній, з приселка Ситнягів ...
- Борошно? Ждіть: як зайці кукурікнуть, то приходьте з двома
мішками!
- Скоріш пісок на цеглині вродить.
- У крука легше випросити ...
Дядьки, зачеплені при згадці про млин і борошно, врізали, що
думають, і знов заніміли: дивляться на ситнягівця докірливо, мовляв,
здитинів чи що.
- А - а! Так і досі не дають, - простакувато протяг прибулий
чолов’яга з різкими і відхиленими рисами небритого обличчя, - він в
низькій шапці і в ватянці, весь біло обпорошений; - я чув, багато хто
збирається завтра туди.
- Даром збираються!
- Хіба, що ноги позичені.
- З шилом по медок ...
Чолов’яга огризнувся:
- А хоч би з шилом! Когось на млині торкнути в бік, враз би
борошно висипав.
- їх торкнеш!
- Там з гвинтівками і лозиняками.
- Стріляють і в шию дають такої крупчатки, що сніг їси ...
- Як багато збереться, мурав’ї ведмедя женуть.
- Е, так то ведмедя. В нього мало кігтів, коли мурашок сила
тьменна. А тут же чорт, а не ведмідь.
Мирон Данилович плекав потайну думку: що в грабіжників треба
вирвати свій хліб, та - як? Хіба збереться хмара людей, то чимало
вскочить до млина. Всім винести борошна і зразу ж сховати. Він
сказав:
- Насунути громадою, тільки серед ночі, і можна взяти млин.
- Серед ночі? - питає прибулий, - рано вдосвіта теж можна.
150
- Не знаю, чи можна, - вагається Мирон Данилович.
Дядьки відходили, кожен на свій куток.
Прибулий сказав до Катранника:
- З вами пройду через вулицю ...
На пустельному перехрестку заговорив суворо, ніби наказуючи:
- Завтра зарання з нашого села підуть на млин, бо все одно -
смерть. Нехай пристануть ваші. Кажіть кожному, хто певний!
Викрикнув і пішов під завію.
Йому дуже зрадів Мирон Данилович: от рішучий чоловік! якби
так спочатку. Бо вже люди - як мухи, спромоги нема. А вранці нега-
разд: почнуть стріляти вартові, всіх видно. Вночі ж темрява криє; а
хто підніметься? - я по картоплю йшов, і то перед світом.
Хуртовина погустішала. Сніжини підлітають до вікон і спи-
няються, мов шукаючи входу в житло, але, не відкривши, покруж-
ляють, поколиваються, полетять набік і вверх, до стріхи. Віддаленіли
знов через незміренний простір: десь на рівнину падати і спинятися
назавжди.
Нові сипнуть; потчуть на білих варстатах, поставлених між не-
бом і землею. Множиться літ і множиться, ніби ниті, що розсипані,
легко рушають численністю, навіть бунтуються - б’ють, як із жмень
прямо і на сторони. І несуть чисту завісу, якою окривають хати.
Ось - свій двір і двері; рештки саду, схожі на примари. Мирон
Данилович підійшов до могилок: обидві світлі під димучою завісою;
впокійні і ненаші. Дві істоти взято, найрідніші йому, кров’ю зв’язані:
мати його і син, - в нитці скорбного життя, з минувшин і до буду-
чини, куди нитка первісткова пропала. Близько домують рідні - один
крок до них, але страшна і найнеприступиміша в світі межа відділяє.
За нею вони незбагненно далекі!... ні сказати їм слово, вістку даючи,
ні від них почути, - стіна незрима стоїть, і ніхто не пройде крізь неї,
не прогляне з мовою привітів, між найдорожчими. І гляди, поруч
двох могилок стануть нові. Хоч би хоронити було кому.
Треба вранці йти війною на млин. Бо кволо сидіти - могилки
множити. Будь отут дружина, заборонить речами і плачем; побоїться.
А брат Прокіп сказав правду! - хижак на цепу в диявола, кидаючися,
мчить і розриває всіх підряд.
В хату зайшов Мирон Данилович; пустка холодна. Пожувавши
малясників, приліг, бо - ніби кістками розбитий.
Відпочинув і взяв сокиру: зрубати вербичку біля глинища. Ро-
бота забарна. Дерево промерзло, а сніг сліпить слабого дроворуба.
151
Пора сходити по остачу картоплі, закопану в кагаті; а от, замісто
цього - похід на млин. Можна і післязавтра вирити запас.
Вихряться сніжинки вкруг і женуть, подібно - як думки; все вко-
ло біди. Чого захожани чужі стали мучити кожного, гарбаючи хліб
собі! - від всіх, кого вимордовують. То ж наш хліб і самі повинні
взяти, коли з дітьми гинемо. Кому сказати про млин? Пощастить,
дякуватимуть, а ні - прокленуть. Гляди, зостався в родині батько:
держить при житті дітей і жінок; пропав він - сім’я теж, себто: я вб’ю
їх. Ні, піду сам, а другим хай скажуть ті, що пізній збір надумали і
вранці видний - для розстрілів. Вночі півсонну сторожу легше обпас-
ти і ховатися з ношею легше. Лихо жде, але йти треба ...
Мирон Данилович порубав гілля і в сіни відніс; потім, пересікши
стовбурець, упрігся в шворки і перетягнув колоди. Полежав, болісно
дихаючи. Зварив трохи пшоняного супу - рідкого, аж синюватого.
152
XV
Починало бліднути крайнебо; вже люди виходили з Кленоточі -
їх більше, ніж сподівався Мирон Данилович; «чутка обійшла через
довірених!» - подумав він. Простували дорогою, потім звернули в
занесений і неходжений степ: здоровіші протоптували стежку через
сніг, який під повівом потеплілого передсвітанку злягався, тримаючи
рівні сліди. В кожного костурець або кілок, вихоплений з недопа-
леного тину, і також - мішок чи торбина. Два дядьки, за якими сту-
пав Катранник, почали притишений розбір:
- Одна смерть, хоч і смирно дихати!
- Це сліпі в колисках бачать ...
- Хліб пріє на зсипках і згнива: просто в грязі, під дірявим бре-
зентом.
- Не ціпків треба, а чогось другого, бо ні прілої зернини так не
оддадуть.
- Всі зуби виставлять. Якби нас більше, - сусідські обіцялись ...
- Будуть! Підняли ж нас. Треба швидко впоратись: гуртом, як
один. Набрати і зразу розбігтись нарізно.
- А що якби з сім’ями, з дітьми опухлими поїхали і стали в сніг
під Москвою, не відходили, поки не оддадуть наш хліб, для
маленьких! - поможеться чи ні?
- Кому ж поможеться, коли звеліли наших не пускати в Росію;
завертають! Там серця нема - камінь під ребром. Сюди прислали
своїх: цей страх робити.
- Я з жінкою сперечався, казав: наберем борошна чи зерна і
назад. Нас багато, хіба всіх зловлять? Не встигнете нічого, - пере-
чить жінка, - ті з гвинтівками, постріляють. А я кажу: дехто таки
доб’ється до хліба. Ні, говорить вона, - ті такі люті, що всіх покла-
дуть, і ти б зостався дома; страшно мені. Відмовляю їй: одна смерть -
сидимо сумирно дома чи пробуємо хліб забрати. Все повторює
жінка: не йшов би, не скінчиться добром; якби на початку голоду
рушили, взяли б, а тепер і людей рідко, - вже повимирали. Я їй ви-
153
читую: хіба можна дома сидіти, коли всі йдуть? Знаю, - сказала вона
з сльозами, - тільки чує серце, що нічого не буде, крім біди.
Переказав суперечку селянин і замовк; сусід докоряє:
- І так досиділись. Не зуміли зразу зібратись, тепер ходім, бо
виморять, як комашок!
Мирон Данилович певен: будь жінка дома, не пустила б сюди.
Коли ж сам зостався, не сміє відмовити - не буде виправдання, бо ні
жінчині сльози, ні просьби дитячі не спиняли, а сидів дома. Була б
ганьба тяжка. Мусить іти: і не ради чести самої, але з конечности -
також! От, нічого в місті не здобудуть і вернуться такі голодні і змо-
рені, що похворіють, тоді без харчів - хто видужає? Мерзлої картоплі
мало, гляди, і ту хтось вигріб. Пів зими, до перших бруньок треба
перебути, а вже, крім решток лузги і пшона в вузлику, нічого немає.
Страшний край життя, мов прислон при безодні, зовсім близько. Тут
же, куди всі йдуть, є хліб - треба брати його: сьогодні, негайно, і
можна продержатись ...
Мряка, що облягала сніжний простір, почала розточуватись, як
розірвана намітка на окремі невстижимі волоконця. Вони помалу
відмирали, відступаючи перед сірою виднотою з східнього обрію.
Небо - в сивих хмарах, повних тіні.
Похід хліборобів розділився на окремі течії; від сусіднього села
теж кілька потоків людських сунуло через сніг. Обидві сторони, зус-
трівшися, постояли трохи і повернули в напрямку до млина.
Щодалі, все дужче розділялися стрічки того спільного руху - на
ряди, ланки, гуртки. Зрештою, людська множина, зовсім розпоро-
шена, темносірими постатями всіяла степ, що виднів і ставав, проти
хмар, білий, як березова кора, і рівний, як празникова скатерть на
столі: без видимого кінця.
Рухалися селяни через холодну просторінь в одну сторону, од-
нією думкою, про яку свідчив мішечок чи його подіб’я різного роду в
кожного.
Кволо починався рідкий сніжок і скоро стихав.
Надходячи до млина, людський рух звужувався в передніх низ-
ках, як хвилях, що повинні навкруг обгорнути прибережний камінь.
Степ - ніби рівний, але для хідця приберігає численні горби і
пагорбки, рівчаки і видолинки, вимоїни і менші скривленості ґрунту,
вкриті в сніг.
Мирону Даниловичу випав, як нарочито, безперервний збір
нерівного місця, що виснажував серце і роз’ятрював досаду. Поки
доплуганиться чоловік, то борошно розберуть, якщо пощастить
154
проскочити в млин. Або - перші вхоплять, а пізніших обаранить
варта, прислана на підмогу: вистріляє чи арештує.
Невиголоджений, він би випередив багатьох, - сьогодні ж,
охлявши, відстав і мляво борсається в сніговинні.
Із-за горбів млина не видно: дряпайся або виходь навскоси.
Скрізь сліди; тут походжено і зрито сніг і землю, в розшуках горо-
дини. Зайшла тривога: і до кагату теж можуть добратися, хоч то - в
другу сторону від села. Але скоро сподіванка здобути борошно знов
заполонила серце. Відчував селянин, що він інша істота, ніж був,
виходячи з двору. Тепер ніби повідь виносить в обшир, проходжений
людьми. Недовідома досі почуттєва пружина запанувала над його
намірами, мов закон. Якби спитали попереду про її присутність, він
би плечима знизав з дива: про що спитали? - не знає. Вона взяла собі,
проти гострого хвилювання, всі рушії свідомости, мов видноти,
звідки обкинулося значення в довколишній світ, щоб відати його
чоловікові, будучи собою. Здається, дужча, ніж сама воля, якраз
стала на місці неї і діє однаково, з необхідністю і також з надією, що
тут - порятунок для всіх в хаті. Страшно багато це означає для душі,
що замкнута серед глухої покинутости, і тільки той милий острівець
зберіг радість: від бачення при спільних вікнах, де поділено також
нещастя в дожиданнях. Як гніздо птахові, там схоронок для серця і
майбутність його; і так - кожній з темносірих постатей, що мовчки
поспішали до млина. Не здобудуть хліба, - знищиться світло життя:
тобі і гурткові рідних істот, при обмерзлих дверях.
Вибравшись на рівнину, Мирон Данилович загледів на млині
прапор. Червоність підсилена проти сніжного обширу, дико горюча,
враз привіяла грішну погрозу і стала нею зростати відчутно, вже як
хижість, розлючена до того, що от метнеться вчинити біду в цілому
житті. Миттю ж і пригасла нею, додавши селянинові до нетерпели-
восте пекучий острах. А люди йшли і йшли безупинно. Близько
млин.
Спершу сторожа біля брами, побачивши селян, тільки трохи
ворушилася. Ждала, з гвинтівками навпереважки, коли ряди спи-
няться; бо невідомо: чи то - неслухняний вихід, чи, можливо, сіль-
ські керівники кудись переганяють населення через степ. Вона звик-
лася з неприродною і неглуздою владущістю начальства: не могла
відразу збагнути, що супроти його волі виник вихід. Як дотямила,
похопилася з надмірною сполошеністю збивати.
Боючися зброї селян, одні вартові зникли за брамні стовби і
звідти відкрили обстріл; інші лягли на сніг, де перед ними були
155
горбки: там пристрілювалися в голодних, передні ряди яких почали
вже бігти до млина. Дехто наблизився так, що якби мав револьвер чи
«обріз», напевно міг би поцілити прищулених вартових і проскочити
в двір. Але сторожа з близької відстані розстрілювала безоружних
підряд.
Перші відразу впали, вбиті на місці; інші корчилися і стогнали,
конаючи, дехто ж, ніби здивований, зупинився, приклавши долоню
до прострілу в грудях і обпускався на розкришений сніг.
Напад продовжувався з розгону: підбігали нові ряди, в яких,
мабуть, рідко хто усвідомлював, що сталося - так раптово вчинено
розправу з передніми. Селяни поспішали до брами, здається, гнані
завією, дужчою ніж страх. Діяла відчайність громади в безвихідді її,
приреченої з сім’ями на скін, коли перед очима - будівля, звідки
можна братй свій хліб: близько вона ... кожен, хто поспішав до бра-
ми, надіявся вбігти туди і насипати собі повно борошна в приготов-
лений мішечок. Бо вернутися з порожніми руками, це - болюча
загибель, як досі.
Слідом за передніми, що впали, натовпилась така хвиля людська,
що, котивши швидко, грозила затопити вартових. Вже так підбігла,
шо постріли з Гвинтівок не могли її всю покласти, - через декілька
хвилин люди, охоплені розпачем, прорвуться в двір.
Але збройні «круки», як їх називав брат Прокіп, вискочили на
браму; досі, причаївшися, стояли по обидва боки її, за огорожею.
Начальник із-за стовба визирав і примірявся, коли треба спиняти
найгустіший натовп. Визначивши мить, він подав знак і враз бігцем
винесено ручні кулемети «дєгтярьови» до передбрам’я: вправо і
вліво. Зразу ж застрочили вони; одночасно станковий кулемет почав
бити з ворітної протулини. Всі хлібороби, що туди бігли, трапляли
під бічний вогонь від менших кулеметів і прямий - від більшого.
Вартові, як охоронці, розстрілювали кожного, хто наближався з
боків, до передніх кулеметів.
Мов косарі-крадіжники, поспішаючи, кладуть колосся чужої
ниви, так кулеметники стріляниною косили ряди селян. Білу по-
верхню вкрили собою снопи, звалені завчасно, в беззаконних жни-
вах. Кров’ю змокши, протавав сніг, коли стогін останнього болю
пройшов крізь безгоміння поля і наповнив той світанок.
Посудомленими пальцями дядьки, вмираючи, брали сніг і
дряпали промерзлу землю. Дехто пробував підвестися, щоб вийти з
місця погибелі, - того дострілювали, і вже падав назавжди. Без мило-
сердя косили, навіть тих, які, не дійшовши близько, спинялися і
156
стояли приголомшені: втекти не було сили, а лягти не здогадалися;
не думали, що також їх, далеких від брами, вбиватимуть.
Розстріл проходив перед очима Мирона Даниловича, як в сні - як
марення, коли вмить повиднівся один з односельчан: кількома ряда-
ми попереду пішов близько до брами. Його поранено, і впустив ціпо-
чок, тонкий ціпочок, яким нікого не можна ні вбити, ні скалічити ...
впустив і стоїть, мов прислухається, що таке? що - коло його серця?
ніяк не зрозуміє. Але відчуває: далі вже не піде, - трохи відвернувся
від млина, блідий, як сніг, на якому стояв. Кров збігає з кутика вуст. І
більше, мабуть, з відрухів душевних, ніж з розмислу, виразив поба-
жання своє. Підвів порожній мішечок, різними клаптями полатаний,
що виразно прозначилися - руді і темні, - підвів однією рукою
мішечок і держить, а другою рукою сам на нього показує перед вар-
тою і після того відводить в напрямі села. Хотів сказати: - я борошна
взяти мушу для тих, що там, у селі, бо мруть, а я не винен, я можу і
так згинути ... то для них мушу взяти: ось - у цей мішечок. Раптом
розлігся черговий постріл і селянин упав; один тільки короткий
рвучкий рух відбув ліктем, і кров, як струмок джерельний, линула з
рота враз; побагрила сніг і облила мішечок, мов би показуючи відпо-
відь: он що дано тут, для тебе і твоїх дітей! - дано в мішечок: неси,
коли піднімешся.
Дальні трохи рушали вперед, поки виразно побачили, що там -
розправа над безоружними.
Одна недостріляна ланка ближнього ряду повернулася і побігла
назад з останніх сил, - тоді, захоплені її рухом, почали швидко відхо-
дити рештки.
Відступ обернувся в безладну втечу; люди металися по степу, без
перерви.
Куля поцілила Мирона Дадиловича в бік: під плече. Він взявши
костур в ліву руку, притиснув виразку - правою, просунутою під ват-
ник. Поспішив назад і знайшов свої попередні сліди на снігу; «могло
в серце влучити!» - все повторював собі, перебігаючи через видолин-
ки і обминаючи горбки. На западистій дорозі кулі проминали вгорі:
поки віддалявся від млина; потім стали рідші. При горбовинах,
пригнувшися, Мирон Данилович прискорював крок, як тільки міг.
Через високу згортку ґрунту переповзав, чувши над головою
подзизкування, раз-у-раз. Далі відходив глибокою вимивиною і міг
навіть спочинути.
Спершу кров викрапувала крізь одежу, а згодом запеклась.
Навіть біль притих, що дивувало Катранника. Тоді ж, коли він різко
157
рухнув лівою рукою, - враз вкололо в м’язах коло ребер. Здогадався
він: прострелено наскрізь; куля вилетіла, і виразку можна загоїти без
лікаря.
Стрілянина вщухла. А скоро потрусив сніжок; «ще б не збитися і
не наскочити на кулемет!» - боязко подумав чоловік. Хуртовина,
зненацька набігши, не завіяла дуже і скоро вгамувалась.
До села близько, а чує Катранник: неспроможний далі ступити;
притуляється до стіни безверхого сарайчика - віддихати. Закривши
очі, побув як у сні, щоб через спочинок перемогти неміч і спинити
морок перед очима. Втома, ніби чад, зробила недужим і треба
виповітрити її з крови, бо, крок підрізавши, звалить на сніг. Таки
пересилив її Мирон Данилович. Розкрив очі, що слабували з не-
докрів’я, і обернувся поглядом до степу. По білості сніговій темніли
одягами люди: жертви домагання; мов крихти гречаного хліба на
святковому обрусі.
Дивився недужий, - болісно було на серці; і ніби сам теж серед
неживих: уже почуттями вбитий! Чи зготований до гибелі. Тільки
тінь його істоти пробує відійти від рудої стіни, так трудно! - з гір-
кими зусиллями в кожному кроці. Крізь недужість, як полон, при-
марюється щось від вирішености, ще невідомої, але вже відсвіченої в
глибині відчуття.
Всилу добився до хати; впав і, накрившися старими одежинами,
заснув, як в домовину покладений. Ні сновиддя, ні чуттєвих примар!
Тільки, здається, неозначима і неформна струна, провівшися в об-
ширі, все беззвучно тремтіла: з неспокою, що супроводив сон.
Прокинувсь надвечір і обторкав виразку: прошито підпліччя, без
широких розривів; кров, запікшись на обох відтулинах, закрила їх.
Одежа пристала і треба її віддирати, але - боляче. Він скип’ятив води
і, наливши в миску, набирає долонею: відмочує полотно. Згадав, що
збереглася в хаті скляночка з решткою йоду, на самому дні. Коли
старший син, босий пішовши в сарай, наступив на дошку з цвяхом,
то зразу ж купили в аптеці йод - мазати прокол. Потім викрапували
на дрібніші виразки.
Мирон Данилович вирвав пірце з гусячого крила, що ним колись
обмітали свіжоспечений хліб чи пироги; чисто обмив, витер, намочив
йодом і повів по вражених місцях: запекло гостро. Тоді перев’язався.
Від малясника, запитого водою, так знудило, що відчув падучу
кволість і холодний, з льоховою вогкістю, біль в шлунку. Ліг і заплю-
щив очі. Поклав обидві долоні на живіт: зогріти його; відчув, як біль
поволі стишується. Навіть думка просвітлішала! - знов відкрила собі
158
виразність речей. Треба скоро забрати картоплю з кагату; - обмислю-
ючи справу,западає в сон.
* * *
Похитуючись, вийшов на околицю ввечорі і побачив: рідко хто
хоронить мертвих. Неспроможні люди. Тільки в кількох видолинках
сім’ї, коло покійних, копають ями. Здоровіші вивезли поранених
санками - сліди від полозочків, покроплені кров’ю, простяглися до
села.
На ніч відступили хмари з частини зоряного неба, і при його світ-
лі чотири постаті поспішили в степ. Коли погустішала темрява, то
супроти неї замерехтіли свічкові огники і кадильні: мов сузір’я, що
впало і тремтить біля снігу. Забринів один голос - старечий, врочис-
то проказуючи речення, часом зриваючися хрипко. Три інші озва-
лися, як супровід йому: разом, в скорботі співу, більший за всі
ридання земні, - вести відправу; від лиця всіх. З благанням: поми-
лувати грішних рабів. Огники переходили в один бік і в другий, ніби
по складених напрямках, що сполучають зірки в рисунок; переходи-
ли через темряву і вели з собою співучу печаль, звернену в неви-
димість найвищого неба, що зверх всіх світів, мов світляна гора.
Вічно біліє від присутносте Отця людей і янголів.
Катранник слухав і не міг відійти. Здається, лежала перед очима,
на весь далекий обмір розкрита, книга з тайною значення, що його
душа не могла обняти, читаючи з світучих літер. Але воно належить
до неї, мов остання власність, якої жовтий володар не міг відібрати,
грабуючи життя.
159
XVI
Передсвітанковий сутінок. Видно вже, як люди тягнуться по
снігу, важко переставляючи ноги; дехто ліг. Багато селян простує
вподовж колії, випередивши слабіших, що розсипані в степу.
Потяг спішить мимо мертвих і мимо живих, більшістю теж при-
речених, хоч намагаються вийти з морозної пастки. Чи зупиниться
потяг рятувати їх? - ні; так пароплав під командою злочинця про-
минає нещасних, коли борсаються з останніх сил серед спіненого
моря, після крушення.
Один з пасажирів, власник теслярської пилки і торби з інстру-
ментом, приглушено обізвався:
- Застукають кого в місті біля ларька з хлібом, пруть на грузовик
і - в степ! На сніг викинуть, кілометрів за сорок. Добре, як хто добу-
деться. ..
Похолонуло на серці в Дарії Олександрівни, і вона вишепотіла до
дітей:
- Чуєте? Глядіть же, не губіться, не відставайте від мене й на
крок!
Приїхали вдосвіта; вокзал - завіяна цегла і залізо, серед яких
в’ється дим від паровозів і пара; без перерви свистки, брязкіт, галас,
стуканина валіз на дверях і човгіт підошов: натовпи спішать, - ніхто
ні на кого не гляне.
Давно не була в місті селянка і вжахнулась, подумавши: «Же-
нуть, байдужі навіки!... для іншого - камінь морозний; і хто вмре,
проминуть, мов не бачили».
Волочачи важкезні чемодани, пріють командири з різнокутками
на комірах і також партійці в шкіряних пальтах. Вилискують руді
портфелі в мідяних заклацках і нетверезі обличчя «відповідальних»
керівників. Крізь гамір часом прорізає дорогу сизіючи личиною, - з
налитими прожилками на очних яблучках, - чин такої приналеж-
носте, що громадяни в біжучих юрмах різко відхиляють напрям, як
окуні від щуки.
160
Снують службовці в недорогих, але страшенно вигладжених
пальтах, із смугастими шарфами поверх краваток, і в побляклих
капелюхах. Окремо робітники: худі, до запалости, важко ступаючи,
творять посмальцьованими ватниками і кепками перехід до вигляду
селян, що товпляться, обідрані і забруджені від ночування в міських
підворітнях - виснажені вкрай, сірі і кістякуваті, як вихідці з могил.
Або опухлі перед смертю. Несучи порожні торбинки, вони знесилено
протуляються крізь натовпи; лягають на камінь, вкритий сумішкою
снігу і грязюки. їх півживі тіла всюди навкруг вокзалу: долі - на
бруковиках і на цементових плитах під стінами, а ще більше біля
паркана. Тягнуться голодні до магазинних вітрин і вмирають; ніхто
не звертає уваги.
Партійщина високого рангу і звання, з яскравими зірками на каш-
кетах і грудях, позиркує в виразі кислувато-погірдливої нудьги крізь
шибки легкових автомашин, що мчать пришвидчено: бо ніколи!
Позиркує на трупи, розсіяні по вулицях, і відвертається випасеними
обличчями. Страшенна зайнятість - треба спішити на хронічні засі-
дання, в хмарі тютюнів, і виголошувати без кінця промови про будів-
ництво щастя. В перервах, згромадившись коло буфетів, підряд пере-
хиляти по стопочці і заїдати корейкою і рибцем, і копченою, а
«заправившись» до сопучої обдишки і відгику, знов промовляти про
побудову безклясової мрії і кадити вождеві, ніби божеству, що, мов-
ляв, мудрістю привело до веселого життя - народ, себто всіх, що
конають за вікнами.
Ще ніколи в світі і ніде під місяцем ніяка істота жива не купалася
в неправді, як червона партія: мов колосальна безрога в калабані;
впивалася і вимазувала боки і писок, ноги і вуха, обхлюпувалася і в
захлинному впоєнні на весь світ визискувала свою насолоду.
Хто ж насмілився перечити або всовіщати, - вмить розрива ікла-
ми.
Мимо конаючих «організатори» їх смерти мчать автами, обпус-
тивши брезкливу губу.
- Бач які! - промовила Дарія Олександрівна, вижидаючи з дітьми
на перехресті, коли можна перейти.
Довго водила їх морозними вулицями; стежила, куди прямують
інші голодуючі: така численність, що скрізь по місту темніє лахміти-
нами і скупчується при розподільниках, магазинах, ларьках. Тисячні
черги ждуть вістки про хліб, продаваний без карток за комерційну
Ціну, шалено підгвинчену. Від тиску калічаться слабіші серед бідо-
лашних.
161
Того дня неспроможна була Дарія Олександрівна дотовпитися до
заповідних терезів. Ждання і ждання в черзі - без просвітку; на стоп-
таному снігу. Попереду дві жінки розговорилися: одна - середнього
віку, світловолоса, в брунастому, надто великому для неї чоловічому
пальті і в старенькому темносиньому береті; друга - років п’яти-
десяти, сива, в зношеному, але теплому піджаку піскуватого відтінку
і в хустині, що колись була зелено картата, а тепер вицвіла до
блідности і слабого сліду рисок.
Хустина оповідає, як доводилося робити в степу, і мокли під
дощем до самих морозів.
Бесідниця-берет додає примітку:
- Без дощу, коли довго немає, то ще гірше; все сохне.
- Атож! Без дощу - гірше.
Згодившися, старша поворушила устами, ніби шепочучи
беззвучно, і почала згадувати:
- Позаторік робили в господарстві, - завод мав його. Як занади-
лися заводські комсомольці до нас: всіх обшукують, одежу на грудях
роздирають і дивляться, чи ми носимо хрестик. Риються в наших
торбах і чемоданах, - де є іконка, забирають відтіля. Кидають іконки
і хрестики додолу, в хаті, або надворі - в грязь, і затоптують, тут же,
при нас, щоб ми бачили, як вони знущаються, і думали, наче Бога
нема, коли за таке не карає. Один комсомолець зрива з мене хрестик і
кричить:
- Я тебя задушу, гадюка, ти зачем етот дурман носіш!...
Ми всі від раннього ранку до пізнього вечора, працювали на полі.
Було посушно, нема дощу і нема. Комсомольці ж проголосили, що їм
не треба ні Бога, ні його дощу - обійдуться своєю дорогою; кажуть:
- Создадім іскуственний дождь.
... Всіх із заводу гнали після роботи ще і додатково працювати
цілий вечір на полі. А в робітників і так на піджаках сіль залягла: з
поту, бо душно на заводі і робота дуже важка. Зверх того, мусять
воду тягати з канав та басейнів або привозних баків - поливати горо-
дину. Скільки не поливали, нічого з того не виходило. Не бере вода.
Ніякий росток з ґрунту не показується, хоч води вилито - пропасть. І
тільки ще дужче після того сонце пече; все чисто чорніє і годі. Отак
довго возились і мучили народ, роблячи свій іскуственний дощ, -
усіх до смерти заморили поливанням, а нічого не вирізується з землі;
не зеленіє ніде. Все чорне. І стало видно, як на долонях: коли наміри-
лися з ворожістю проти Бога і хотять щось зробити, не вийде нічого.
162
Ось, після невдачі того штучного дощу, як позакидали вже і самі
відра, - з’явилась хмарка і стала підходити і рости; побільшала дуже
і все закрила, скільки око бачить. Та як гуркнув грім! - заблискотіло
страшно та ще дужче грім розлігся, аж глушить. І такий тоді полив
дощ, що всі, хто був там, поприходили мокрісінькі до нитки - просто
текло з них.
Просвітліло після дощу, і потім зразу земля стала парувати і по-
чало сходити скрізь: все зазеленіло! Врожай був: давно вже не пам’я-
тали такого. Повно городини і вся велика.
Комсомольці - як поніміли; ніхто вже більше не казав до нас, що
Бога нема. Коли стрічалися, то очі відводили і про іскуственний дощ,
замість Божого, мовчали весь час, поки я там робила. Отак вийшло з
заводськими безбожниками: їх дощ посоромив.
Жінка, що в береті, оглянулась гостро - сусіди злиденні, як і
вона; притамувала мову до півшепоту:
- І заморок їхній іскуственний і гемонський, аби вже скоріше
кінець.
Дарія Олександрівна, нахилившись питає Андрія:
- Чув - про хрестики?
-Чув.
- Не станеш хрестики з людей зривати?
-Ні.
- Гляди ж: інша кривда забудеться, а така - ні. Пам’ятай, що
кажу!
В черзі зчинився крик, при штовханні. Високобровий старикан з
газетою і покрученим ціпком роздражнено бурмотить, ні до кого
зокрема не звертаючись, але до всіх:
- Що, я не бачу? Поставали спереду і міняються, - по чотири
рази то одні підходять, то другі; вони змовились. Міліціонери теж
гарні!... свояків пропускають, а нас - назад.
Обурюється старий, хоч не голосно:
- Через них марнується час! - промовивши, поглибився в газету,
але ніяк не міг нерви вгасити.
Скаржаться сусіди:
- Ідеш по хліб на цілий день, вони ж перед очима розхоплюють.
- Наш, а нам нема.
- Три дні тут, - ні крихти не взяла.
- Вже ноги не держать.
- Ще й бережись, бо в яр одвезуть, - раз був там, ледве виліз. Хто
не мертвий, то вб’ється, як пада.
163
Знов - тиск, нарікання, клятьба, штовхання; як обпінені хвилі з
прибою: кидаються і, втративши розгін, вщухають, щоб повторно за-
шуміти метушнею.
В притишеності, що настала після гамору, жінки знов розгомо-
нілись.
- Ви ж самі звідки? - питає хустина, - гляжу на вас: одежа го-
родська, а розмова наша.
- Недавно тут; я з села. Привіз сюди чоловік, бо вже доходила
дома: зіллям тільки й живилася. Врятувала двоє дітей, а двійко вмер-
ло. Та й живі були - як трупики, обпухли і з порепаної шкіри вода
стікала. Мій чоловік поїхав роботу шукати. Чую, вже смерть мені
скоро. Саме тоді він вертається - знайшов роботу і хліба трохи
роздобув; приїжджає нас вихопити. Сюди привіз і радився з лікарем,
той йому сказав: потроху годувати, бо вмруть, як наїдяться, на виго-
лоджені шлунки. Нас на дієті тримав чоловік цілий місяць. Я ж давно
хліба не бачила, так зголодніла, що аж тіпаюся вся, коли дивлюсь на
скибку, та не давав він наїдатись, - трішки відрізував мені. Тоді я му-
чилась і думала, що він із злим наміром це робить, і казала: хочеш
мене замучити. Ті, що взяли хліб, не доконали мене з дітьми, так він
хоче кінчити. Коли видужала і стала здорова, взнала сама, що він
добре робив. Згадую тепер, як підозрівала його, ніби хоче з світу
звести.
- Що люди витерплять! - зідхнула хустина.
Попереду стояла селянка в зеленастому пальті, мабуть, колись
теплому, тепер вистріпаному і витертому, з нерівно злеглою ватою.
Стояла, нахиливши голову, так що темні пасма, як двокрилля
галчине, звисали їй на чоло з-під безколірної хустки.
- Не гнівайтеся, почула вашу згадку! - сказала селянка. - Я з
таких, як і ви, тільки гірше було мені. По неправді судила, і не в той
бік, що ви, не про добре, а про лихе.
- Чого гніватись? Бідою стулені до купи. Кажіть і ви, а то все ми
одні.
- Всього не переказати. Мій чоловік помер, а я сюди прийшла:
прибираю в школі. Де ми жили, в тому селі чоловік був активістом.
Не вийшов сам з бідних - ні, його батько належав, як казали, до
«бувших»: мав багатий двір. Дуже добрий хазяїн був, рідко можна
такого знайти. Син же його, мій чоловік, зробивсь активістом, не з
користи, а тому що повірив: так треба для добра трудящих. Люди
плакалися; казали: «до всіх прискіпується і обдира ... що він з нами
робить? - нема від нього рятунку нікому, стяга посліднє з нас».
164
Було раз так. Зустрів він діда. А треба сказати, що тоді в нас кур-
кулів ділили: одних називали «експортними» - для висилки за Урал,
ті були здоровіші; других, старих дідів та бабів, зоставляли. Один дід
був ще кріпкий, хоч мав сімдесят літ; ще міг жити. Він сина гор-
батого мав - цього каліку теж залишили в селі, та він скоро виго-
лоднів і пропав. А дід ще ходить. Було це зимою; зустрів того діда
мій чоловік і каже:
- Ану, сякий-такий, скидай все!
Стягнув з діда все чисто, не собі, а для колгоспу, думав, що так
треба, і старався. Він голого діда пустив по снігу. Дід просить:
- Кондрате Петровичу, ти ж хоч онучки на мені зостав, щоб не
босому по снігу йти! - так просить дід.
Чоловік мій на нього як закричить:
- Ах, ти ж сякий-такий! Убирайся геть, щоб я тебе не задушив!
Так і пішов дід босоніж через сніг.
Я тоді вірила з чоловіком, що так і треба. Коли хто заводив мову
про мертвих від голоду, я їм відрізувала в’їдливо:
- Чесні тепер не вмирають, то тільки куркулі і ледарі. Мій чоло-
вік не впаде, - він працює.
А, видно, над всіма є суд якийсь, по великій правді, і для мене
гіркий. Хоч мав мій чоловік, що їсти в хаті, а таки і він упав і вмер. Я
виїхала в місто і тут врятувалася. Розказую вам, що було, і легше
мені стає. Сумно дуже, коли сама, в кутку сидячи, згадую все.
Сусідки горюють, з нею.
- Бідна душа! Носіть хрестик і надійтесь на Бога: скрізь поможе -
сказала сусідка, що в краткованій хустці.
- Носитиму тепер. А глядіть, кара була, бо не самі люди, також і
скот гинув: шкіра відставала і тріскалась. Пропадала тварина не зна-
ти від чого. Може труїли ті, котрі були прислані в наші села - все
розвалити. Вони ще гірше робили: душу моєму чоловікові струїли та
багатьом, як він. Його погубили і других - через нього.
До розповіді про активіста Андрій мало прислухався, коли ж
перейшла мова на розбійників, - він нашорошив слух.
Хустина, що з слідами краток, примітивши зграйку метких під-
літків, оскаржила їх.
- Тут крадуть гроші. І це привіялося від чужих. Злодійства в нас
не було, ніхто дверей не замикав; виходячи сім’єю в поле, поставлять
коромисло до дверей - і вже прохожий бачить: нікого немає дома ...
повернувсь і пішов геть. Думки тієї не було, щоб зайти і взяти щось.
Як хто вкраде курку, то десять літ згадують; кажуть, он пішли онуки
165
того, хто курку вкрав. Жили без злодіїв; аж тепер набігло їх звідкись,
не встережеш нічого! - все потягнуть, ледве одхилишся на хвилинку.
- Так воно є, - згоджується молодша хустка, - прислані з хати
виганяють: на смерть. А злодії цього не робили.
Жінка, що в береті, згадує:
- Я чула, пригуркотів котрийсь Каганович - забира наш хліб до
зернини.
- Он який! - сказала старша хустка. - Був колись один, звався
Жульга; тоді хліб продрозвьорсткою вимітали і голод косив. А той
прибився з Курщини, сказав: я такий; а хто він і що робив попереду,
ніхто не знав того. Жила вдова поодаль від села; він і пристав до неї.
Нічого не робив, а все - то одно прибудує в садибі, то друге. Людям
видавалося підозріло, хоч ніхто не міг нічого доказати; так і мовчали.
Тільки ж стала худоба скрізь пропадати: то коні виведено вночі, то
корову зайнято в степу, восени, коли ходить попаски, то воли вкра-
дено з хліва. І це - далеко на округ, на якусь сотню верст; і тяглося
лихо біля трьох літ.
В наших родичів добрі коні були і лошата. їх замикано в
конюшні - на шину, гвинт в одвірках ключем закручувався.
Стали примічати господарі, що все хтось наглядає ввечорі. їм
сусід сказав: глядіть, бо коло вашого двору з десяток їх вештається, -
підстерігають з обротьками напоготові.
Двір на рогові стояв, і собаки були, через те злодії боялись шуму.
Один з них приходив удень і попереджував: дивіться, бо хотять
ваші коні вкрасти, я чув і хто, та не знаю напевно. Ви вже бережіться,
я вам добра хочу.
- Вони однакові! - сказала сусідка, що в береті: все нам про
щастя кричать; повні вуха.
- Однакові, - згодилась оповідниця, - той злодій хотів на коні
глянути. Заходив і все поглядав на замок, куди закладається ключ:
тільки туди очі й косив. Як він пішов, господар каже: отакий Потап!
- і вашим і нашим, прийшов замок обдивлятись.
Декілька ночей спати не могли, бо все кругом злодії шастали, бу-
вали не раз біля конюшні, а не одімкнули.
В інших місцях їм легко йшло: притягнуть віск і по тому розміру
заказують ключ і виводять коні.
А в наших родичів свояк був коваль; він придумав ще один гвинт
зверху в замку: крізь цей гвинт нарізка в ключі спершу повинна
пройти, а тоді вже можна дістатися ключем до замка.
166
Злодії подряпали кругом - все пробували відімкнути, а секрету
вгадати не змогли; так і відійшли ні з чим. Вже на весні в гнойовому
кагаті знайшли наші родичі купу обротьок: то злодії покинули,
відходячи.
- Теперішні розбили б конюшню, а вкрали! - сказала молодиця,
що в береті.
- Тоді плохіші були, - згодилась оповідниця, - тільки ж і вони
швидко бралися: кругом по селах крадіж, і нікого піймати не можна.
Бо далеко відводили скот і спинялися в лісі чи інших скритих місцях,
перестояти, поки йдуть розшуки. Скрізь мали своїх людей - через
них крадене передавали на продаж.
- Як і теперішні. Силу мають.
- Мають, на наші голови, і ніякого замка ніхто не придумає. Все
заберуть. Так і тоді; обкрадали злодії скрізь: комори, хліви, сараї,
клуні, хати, мов чума якась, років з три.
Сусідка, що в береті, числячи, перебирає на пальцях:
- Теперішні - років з п’ятнадцять.
-1 хто зна, чи скоро кінчиться. Хоч би вже їх ...
- А з тими що було?
- Раз сторожі через ліс верталися додому, і було вже пізно. В лісі
зустріли двох, що гнали четвірку волів. Поздоровкались і поспішили
далі. А вже як від’їхали верств на дев’ять, тоді давай питатися, чого
це так пізно скот гонять? Де це видано, щоб у глупу ніч через густий
ліс гнати воли. Вертаються і наганяють тих погоничів з волами і роз-
питують:
- Звідки це худобу женете?
- Та он з того дальнього хутора.
- А куди?
- На станцію женем.
- До кого?
- Знайомі наші виїдуть на ярмарок.
Довго розпитували та й побачили, що не сходиться дещо в пого-
ничів: ні з тим, чиї воли, ні з тим, чому власники не самі женуть, - бо
сторожі знали тих людей. Не повірили погоничам, забрали їх з вола-
ми і доставили на розслід. Виявилося: воли крадені. Головних злодіїв
схопили, судили їх і вислали. Вже їх ніхто в нас не бачив.
- Хоч би й цих ми не побачили.
- Колись діждемось.
- А що ж ті менші?
167
- їх зоставлено: таких, як Потап ... дарували йому, кажуть, хай
сидить - цей сам не шкідливий. Недовго в нас пожив, переселився в
друге село, став дуже пити і п’яний повісився.
Завіяв сніг, мов заблуканий; куріючи, повихрився вподовж білих
тротуарів. Коли ж на хвилину порідшав, тоді пронизали простір дуже
хуткі окремі сніжинки. Скоро метелиця знов понесла тьмами їх,
понесла їх поривами і враз побушувала так люто, що перетнула всі
напрямки. З посвистом і шумом погнала морозну димряву проз сиві
будинки. Втомившися, зважила в повіві плавкі цятки і повела їх
просто, кладучи на заметений брук. Потім взялася часто сипати.
Навіть змінила хід: війнула назад. Та миттю спам’яталась і знов
помела в попередньому розгоні - рівно і страшною масою, як в
обстрілі білими безважними кулями. Декотрі з них близько кружили,
ніби чогось шукаючи; пороїлися сліпо і втекли в швидких течіях, мов
послані до мети.
Люди, никнучи, затуляли обличчя.
Стихла хуртовина раптово, як і схопилась; але вже було холод-
ніше. Знов довелося, глядівши на хлібний кіоск, жувати домашні
малясники з лузгою, привезені в торбинці.
Багато опухлих: відходили від черги під паркани і обпускалися
на сніг - конати.
Мимо поспішають «шишки» в чорношкіряних кашкетах або в
кольорових картузах, яскравих, як папужки; червонов’язі і вибриті до
баклажанної синьости. Очі киплять бляклою жовчю: вилиняли від
безсоння, проведеного в допиті і мученні в’язнів.
Один безвиразно промовив, проносячи налитий ніс над кислими
губами:
- Працювати не хочуть. Лізуть по хліб.
Ці слова вжалили душу Дарії Олександрівни, але вона не насмі-
лилася сказати нічого; тільки в думці вилаяла: «Хай вам так світу
бачити, як нам робити не хотілось, - тільки й знаєте жили з людей
тягти, а працю їхню з’їдати, виродки! - щоб вам добра не було!»
Настав над ліхтарями чорнющий вечір: без місяця і зоряного
світла. Черга зморила всіх; Дарія Олександрівна то закриє очі, дрі-
маючи з дітьми, то прокинеться - стежити всяку біду, що могла
напасти. Сусідки, в черзі, скінчили спогади і куняли. Чути одно-
манітну розмову двох горожан, що відступили з рядів і, обпершись
об паркан плечима, набивають папіросні гільзи тютюнцем, з дрібної
машинки.
168
Ніби вчителі; під їх ліктями сіріють книжечки вкладені в часо-
пис. Капелюхи і пальта лихі, а краватки поскручувалися дудочкою в
штовханині біля ларька. З приятелів один - блідий і великовидий
шатен; нерівно підстрижені вуса; і звис чорний шнурок від шкелець,
крізь які мерехтять білясті очі. Другий - тонколиций худець і горбо-
носий; очі карі, в скорбній кротості тепліли з-під вигнутих бровиськ,
а губи, ніби в тисячолітньому терпці, прилягли за рудими вусами і
кучерявою борідкою того самого кольору. Щось бубніли старі горо-
жани, возячися з куренням.
Поруч селянка, байдужна до їх справи, пригорнула дітей, що
тулилися, мов пташенята; нагріла їх плечики, прикриваючи рукава-
ми, наче крилами. Подрімала трохи. Багато хто з краю дожидає, як
вона і два курці, - обпираючись об паркан або сидячи при ньому на
цеглі чи на торбі. Так примостилась і Дарія Олександрівна з малими:
біля сирих дощок.
Проти свого бажання мусіла слухати, що жебонять півчутно кур-
ці: якраз коло неї. Коли навіть стишуються до шепоту, їх слова чути,
та й небагато страху перед голодною селянкою, що мучиться з
дітьми на морозі.
Довго розмовці перебирали на всі ребра - і журнали, і спілки.
- Чи знає «він»? - розмислюється великовидий.
- Знає! Згори, від високого козиря пішло до нижчого, від того -
далі вниз, і так по драбині з сотнею щаблів спустилося сюди: отже,
розігралась п’єса, коли «хазяїн» обідав. Він квапиться, як їсть; голову
опустив і слухає члена Цека, який аж тремтить, доповідаючи:
- Смертність масова, вже - мільйони ...
В цю мить був клопіт із дрібною жилкою в одбивній: «хазяїн» не
міг відразу перегризти; і морочився, бо влізала між двома сусідніми
зубами. Витягав і ловив на гостряки, щоб скоріш перекусити. Коли ж
перетнув її і ковтнув кусок, - враз опорожнив стакан і косо огризнув-
ся, обтираючи вуса:
- Не говоріть мені про це: в нас людей досить! - і знов задвиготів
виделкою і щелепами.
- Уявляю: як обурився «він», що перебито смак ...
- Власне. Тверда жилка, мабуть, рідко стрічалася в чудовому
м’ясі.
— Ви сказали: одбивна?
- Так. Можливо, міцна жилка перший раз, а то б відклав кусок.
- І мені траплялось - ну, як струна з скрипки; всилу перетинав,
бо ніж тупий.
169
- Хотів «хазяїн» неодмінно перекусити: впертість! М’ясо - з гос-
подарства, що все достарчає тільки на його стіл. Літак возить свіжо-
зарізаних барашків для шашлика, чого звичайно, не передбачено в
«Капіталі» Маркса, в розділі «Історична тенденція капіталістичного
нагромадження». Між іншим, соратники, - не ті, що ратиці мають, а,
так би мовити, «совожді», хіба ґавлять? Існує небідний Лазар: в
нього маєток - на заздрість кожному «предводітелю дворянства».
Там построєно комунізм не по Енгельсу, а по циганському королю.
Лікери всюди: де їсть, де спить, де бриється. В кожного подібний
едем, крім спільного всім заведення для ночі, але то - дрібниця. Па-
суться при «мечі революції», і гріють казан сатанаїла.
- Плюс міраж. Іноді я жду: наведення через секунду зникне, як
сон. Ні! існує далі.
- Бо передвіщено, - сказав рудобородий, - передвіщено для
воцарення вельзевула, чиї служники, ніби змії, гризтимуть життя ...
- Змії? Ні, спецпотяги; один бігає тільки вночі, і стережуть його
таємницю, але проточується ...
- Я в школі теж чув. Питаю партійців, - бояться сказати. По очах
видно: знають.
- Декотрі, вже кликані туди, сказали по секрету родичам, а ті -
світові. Біля ларька, де продають самі кістки від коров’ячих голів,
разом з рогами, теж говорять.
- Про ці речі скоро двері і вікна казатимуть.
«... все - вірно: про все, що робиться, - думає Дарія Олександрів-
на, - від чого ж гинем ...»
Великовидий продовжив:
- Пригадується вірш, в якому два рядки повно виявили причину:
И в желтьіх окнах засмеялись,
Что зтих бедньїх провели.
Довга мовчанка; зрештою рудобородий шепотить:
- Це найгіркіші рядки, писані в наш вік.
Глянув угору, над обриси засніжених міських домиків: там виріз-
нялися крізь млу величезні урядові озії з яскравими вікнами.
- Дивно, дивно! Мені видалося: звідти зирнула мара в жовтих
шибках.
Він застиг, мов прислухається до невідомого відшуму.
- І я ніби чув крижаний подих, коли читав вірш, - згадує велико-
вид.
170
Чомусь і в Дарії Олександрівни стрепенулося серце, коли слу-
хала: вмить - мов розлігся сміх зловісний: «лихо буде! треба стерег-
тись ...»
Вона гостро роздивляється, куди можна тікати, он, хоч крізь про-
ламину в паркані - недалеко.
Справді, скоро пригуркотіли вантажні авта і, позскакувавши з
них, картузники ловлять і тягнуть, як скот, всіх, що, судячи з вигля-
ду, - обшарпані і з торбами, - пустилися села. Кидають їх на плят-
форми, де чекає озброєна варта.
Дарія Олександрівна тривожилася, слухаючи старих горожан, і
пильнувала рухів на вулиці, - ще тільки почався напад, як вона крик-
нула до дітей:
- На погибель беруть! Тікаймо!
Потягла дітей за руки до протулини в паркані: там хтось відірвав
дошки на паливо; пропустивши дітей туди і сама вдершись, побігла з
ними через садок, прикиданий снігом, і через двір - до хвіртки на
другу вулицю, рівнобіжну до тієї, де черга по хліб.
- Тс, тихенько! - попереджує мати, - нишком! бо, глядіть, собаки
недалеко.
Хвіртка на крючку. Тремтячи з страху, мати відчинила її і розди-
вилась: вулиця порожня; ліхтарі з адресою, під бляшаним козирьком,
світять над дверима.
Втікачі побігли від хвіртки і завернули за ріг - подалі від нещас-
ливого місця, де розлягалися крики жінок і дітей, тягнутих і киданих
на тягарівки.
Знов зірвався сніг, хоч не густий, але трудно було йти, бо сліпив і
забивав дух - різким вітром.
Блукали до півночі, поки натрапили на лісний склад, біля якого
походжав сторож: ніби міряв тротуар, маючи широкий в’їзд на сере-
дині своєї мандрівки. Видно, намерзся, сидячи при воротах, які зоста-
вив трохи прочинені. Рідко стрічав перехожих - поступався перед
ними з дороги.
Заметіль, прикра під час відходу через місто, стала в пригоді: за-
поною окривала непритульних. Коли сторож віддалявся до другого
кінця прогулянки, вони, попростувавши слідом, трохи підождали під
завією і зайшли в двір. Зразу ж відступили вбік - під тінь височезної
купи дощок. Відтіля обережно, переставляючи ноги, як річкові птиці,
перебралися далі, в неосвітлену глибочину: проз гори пиляної сосни,
з бальзамічністю, такою мирною!
171
Мати знайшла куток між дошками, що, нависаючи в нерівному
виступі, закривали від хуртовини. Там присіла з дітьми; пригортала
їх, сонних, і цілу ніч трусилася, сидячи: то задрімає, то, від холоду і
тривоги, знов прокинеться. Голод допікав - здавалося, вся істота
зірвана в нечутному стогоні. Треба терпіти. Брала сніг - їла, щоб
затамувати голод, але мороз почав проникати в душу; покинула сніг.
Марилося, що переслідувачі близько, що, невідомо як, бачать, де
вона сховала дітей, і стежать, і коли прийдуть, тоді неминуча смерть.
Перед світом, зовсім знесилена і хвора, вивела дітей до воріт:
прочинено, як і ввечорі. Виглянула - сторож, притулившись до стов-
ба, спить, - і вона з дітьми мерщій подалась на тротуар, присипаний
після метелиці.
Цілий день мучились, пристаючи до черги по хліб: скрізь така
штовханина! - найслабіші в кінці «хвоста» туляться, без надії поба-
чити прилавок.
Треба вертатися до вчорашнього місця, а там люди товпляться
бурхливою навалою, позастоювавши чергу від рання.
Голод став дужчий за страх. Замість одних, вчора схоплених на
погибель серед занесеного степу, з’явились інші: такі ж обшарпані і
змучені, доведені до відчаю, вибух якого гаситься в знемозі. Видно,
що сподіванки марні, - можна тільки пропасти, як тисячі інших.
- їдьмо, діти, додому! - сказала Дарія Олександрівна, ковтаючи
сльози, - коли вмирати, краще в нашій хаті, не на вулиці.
Пішла з малими на вокзал, але вхід зачинено: не впускають
селян. Зоставайтесь ночувати під стінами, де сніг протанув і в мороз-
ному бруді напливли калюжі. Та ще хуртовина завихрила великими
вітровими вузлами, перемішана з дощем. Пасмами сікла. Потім нес-
лася просто, з страшенною хуткістю. Ніде присісти. А ждіть потяга
цілу ніч!
Дарія Олександрівна передумала: ніж тут під хвижею і в ка-
люжах катуватися, - чи не ліпше знов перебути на складі?... Там хоч
присісти з дітьми можна в сухому місці і трохи подрімати.
- Ні, мої пташата, ходім до соснинок! Заснемо в затишку.
- Там краще, мамо, краще! - згодились малі.
Побрела з ними до складу і, як попереду, прокралася в двір. Були
зміни: частину пиляного лісу прибрано, а нового привезено і скинуто
напроти воріт. Солома розтрушена по вчорашніх слідах: добра зна-
хідка; втрьох назбирали їі досить, щоб помостити в закутку, який, на
щастя, зостався нерушений. Знов прищулились; пожували малясни-
172
ків і схилилися на сон, вбираючи голови в плечі і тулячись докупи,
мов пірнаті в гнізді.
Спалося спокійніше, ніж вчора. Але кволість від виголодження
була така, як недуга, - вранці ледве змогли встати з місця: здавалося,
пропадають! Голови йшли обертом і в шлунках холодив і пік якийсь
нудкий, ніби з труйливою лихоманкою, біль, що нищив життьову
снагу і мучив душу. Очі ледве бачили.
Вже сіріло. Бездомні, виходячи з свого притулку, бачили, що сто-
рож коло самого перехрестя з кимсь розкурював. Мабуть, примічав,
що жінка з дрібними дітьми ночує, але не виказував нічого! - ще й
соломи накидав по їхніх слідах: нехай візьмуть, буде тепліше.
Чи таки не бачив?
Якщо бачив, то мовчав, бо звільнить начальство, коли взнає про
дозвіл на ночівлю - для селянських душ.
Вони ж, змучені, минали чергу, де під смертною напастю, люди,
стративши добрий образ свій, роздражненими юрбами дико рвались
по хліб.
Катранникам несила на ногах триматися. Діти стуманіли і вже не
бачили, куди йдуть, мов почаділи страшно. І мати думала собі: «це
вже смерть дивиться!»
Зарані прибули на вокзал. Навколо - старі і малі, чоловіки і жінки
в неуявимому лахмітті і худі, ніби викопані з могил. Лежать і сидять,
оточивши будинок, як мурав’ї пень, і розкидавшись по брудному
бруковинню та в скверику напроти, між обламаними деревцями. Мо-
розна земля і сніг закриті людьми, що з них поволі відходить життя,
зоставляючи, як свій огненний слід в їхніх душах, нестерпну муку.
Притьма схопився рух! - спершу повільний, окремими постатями
коло стіни: вони підводилися і тягли кроки в одному напрямі, потім
пристали нові, з ширшого круга. Зібрався натовп до сарайчика, біля
вокзальних майстерень: покинутого і стемнілого. Крізь широкі двері,
давно відчинені, так що порогу не знати під снігом, - видно, як ви-
сить на мотузку селянин середнього віку; недалеко від його ніг сіріє
торба.
Два пасажири, чисто, але невиставно вдягнені, відійшли від само-
губця до чергового станції, що стояв на пероні.
- Повісився чоловік, - кажуть йому, - там, в сарайчику; щось
треба зробити.
Черговий мовчить, мов глухий; коли ж вони повторили звістку,
тоді стиха їм відповів:
173
- Слухайте, чого ви хочете? Це тут щодня діється; щодня під-
бираєм неживих. А щоночі хтось дітей викрадає - з тих, що сплять
під дверима. Навіщо викрадає? Вимовити страшно. Тут ... десь є така
... м’ясорубня, а де, ніхто не знає. Туди й дорослі попадають, -
бережіться самі! Я теж не певен, чи завтра стріну потяг.
Пасажири обпустили голови і мовчки відійшли від чергового.
Яка не була зморена і затерпла Дарія Олександрівна, стоявши
недалеко, - її ніби огнем в серці вдарило від тих слів.
- Не відступайте ні на крок від мене! - з розпукою зашепотіла
дітям, стискаючи їхні холодні пальчики.
Смертно змучилася. Навіть торбина, хоч порожня, тільки з решт-
ками малясників, пляшкою води і рушником, стала вагою, мов камінь
накочений.
З машин рвалась пара і шипіла; дим тягся - розточувався клоч-
чям: їдкий дим від залізних істот, що загадково пересувалися по
блискучих лініях, брязкаючи, скрегочучи, висвистуючи в відповідь
на сурмлення і помахи прапорцями і огниками в сутіні.
Туга, пекуча і нелюдська, мов подув підсвіття, обкинулась на
всьому обширі півтемряви, розриваній ліхтарями, ніби моторошними
слізьми, що на всі боки розбризкують світучий біль, протягаючи його
в смуги гіркого проміння.
174
XVII
Після нещасливого наступу на млин Катранник занедужав і спіз-
нився піти в добру годину по рештку картоплі. Коли зміг вибратись,
побачив свіжі кучугури на вулицях і по всьому полю. Схопилося
мести несамовито. В темряві передсвітанку він збився з дороги і вси-
лу натрапив на кагат - вже, як метелиця порідшала. Поки розгріб сніг
і прокопав мерзлий шар ґрунту, виморився геть, задихавшись і впрів-
ши: аж дрижав. Присів на мішок, в затишку від горба і накиданого
снігу; спочинув і просох.
Коли відкопав бічний сховок і вигріб картоплю, то пожалів про
спізнення, бо частина картоплі згнила. Однак, чимало набралося
цілої: на тиждень вистачить суп варити.
«... вернуться мої рідні, - нагодую; і чого їх довго немає?»
Там де сходило сонце, розливався блідий огонь по хмарних сму-
гах, при самому обрії, мов сива пожежа, від якої степ обкидали від-
світи - на глибоких заметах. Згодом ще дужче нахмарило і вранішній
огонь зник.
Вертаючи від кагату, Мирон Данилович бачив село в тінях, мов
погорілий острів. Ні диму з його коминів, ні голосу домашніх тварин,
ні круження птахів, ні гомону людського: так тихо, ніби замість
хаток з’явився збір трун, накритих дірявими віками з потемнілої
соломи.
На своїй вулиці Катранник спостеріг сани, запряжені парокінно,
що спинилися якраз біля його садиби. Злізли два гості і підступили
до воріт; розглядають хату, курять, сміються, коли сам господар при-
нишк до чужої стіни, на розі, бо впізнав своїх злих: Отроходіна і
Шікрятова. Коло пустки, занесеної цілковито, докурили папіроси і
різкими жестами, з сумішкою презирства і зухвалости, пострільнули
пальцями недопалки в двір, під вікна, що заліплені снігом. Сіли в
сани і погнали, - біла курява збилась від копит.
«... зраділи як! думають: я мертвий і нікого нема живого з сім’і, -
от чого хотіли».
175
Похмурим поглядом проводив Мирон Данилович їхні сани, поки
звернули за дальні дворища.
Ввійшовши в хату, відразу взявся юшку варити. їв кусники сирої
картоплі, бо нетерпеливилося страшенно. Вони ж, ніби живі, ходячи
в шлунку, кололи. Але в роті торкались, як цукерки: слина сама вби-
рала і втягувала в стравохід, даючи відчуття смачности, хоч також
була хворісна гіркість, приуявлювана за нею.
Варив юшку, і почуттями марив - не самою уявою вже і думкою;
здається, всім єством прагнув: хліба. Випар від вареної картоплі
помножував жадобу. Хоч би окраєць житній або хоч сухар! І нічого
нема ніде. Одна можливість - коло млина. Дивно! кров і погибель
відганяють, рана досі відчутна, і знає думкою чоловік: не дадуть
підійти до брами озброєні вартові, вб’ють; а таки, супроти всього,
зроджується намір - знов стати по хліб до страшного місця. Надія
манить: гляди, змінилося щось після розстрілів і вже хліб видавати-
муть. Інші, що діждалися, візьмуть пайку і виживуть, а ти пропав і
рідні - з тобою. Де ж вони, так довго?
Здається, покинув би юшку і зразу пішов: так манить млин!...
Юшка була - як «порожня». Картопля в присоленому кип’ячі
розбігалась. Посьорбав самої води: зогріти душу; потім, смакуючи, їв
картоплю. Все вискріб, що понакипало на чавунці. А сирий кар-
топляний запас розділив і, позав’язувавши в клуночки, сховав для
сім’ї: частину в підпіччя, де прикидав ганчір’ям і хмизом, частину
під подушками, а частину в сараї закопав і зверху притрусив, як
було.
Прокидав крізь сніг доріжки в дворі і знесилився, - мусів зайти в
хату. Ліг і затих у сонній знечуленості, не схожій на звичайний сон.
Крізь неї зоставалися близькими до почуття - довколишні речі, як їх
сприймала, вчувавши, душа. Вернувся до звичайного стану Мирон
Данилович враз: почув кроки від воріт і голоси за вікнами. Але це,
розбудивши його, вже трохи попереду само було в сні, хоч
відбувається в зовнішній дійсності тепер - пізнішою хвилиною.
Чудно як.
Схопився він і прямує до дверей, коли вже відчиняються: вхо-
дить дружина з дітьми, така змарніла! половина істоти, що від’їж-
джала в місто. І діти також вимучені, мов після короткої, але злої
недуги. Всі перемерзли; знітилися і ледве йдуть, як і він сам, на-
зустріч.
176
Притулилась йому до грудей дружина і тихо, тихо заплакала, і
діти до тата підходять, припадають до його ліктів: і собі ласкавої ува-
ги ждуть.
- Бідна моя родина! Як я ждав вас, і що з вами сталося?
Дружина тільки плаче - нічого не може сказати.
- Тату, хто хотів хліба, на машині в степ везуть, - повідомив син.
- Чого в степ?
- Викидають...
- Нащо ж так?
- Далеко від міста викидають, - пояснює доня, - щоб не дійшли
по хліб і вмерли.
- А ми втекли, - сказав син.
- Через двір бігли і собак боялись, - додала доня, - бігли довго, а
між дошками ночували.
- Промучились марно: хліба для нас немає! - промовила дружи-
на.
Вона відразу ж лягла, в лихоманці, діти хоч як змучені, ходять по
хаті, заглядають на піч, знов злазять додолу.
Мирон Данилович заходився біля чавуна: варити картопляний
суп; від пайки, схованої під подушкою, взяв половину.
- Страшно було і гірко, - оповідає Дарія Олександрівна, - але
хотілося хліба взяти, хоч по скибці для дітей! Ні, не дали.
- Цеглину дадуть, замість хліба, - сказав чоловік, - тахих присла-
но, що рівні з чортами.
- А правда: вже рівні.
- їздять і дивляться в двори; як бачать, що сліду нема, значить,
вимерла сім’я. І вони такі веселі! Радіють, сміються, папіроски вику-
рюють і вціляють недопалками в вікно, - справжні пекельці.
- Це я лежу, нехай хвора, а таки в своїй хаті, тут кожний куток
рідний. І на серці світліше.
Пили картопляну юшку з ложок.
Дарія Олександрівна, присівши на постелі, обережно тримає мис-
ку перед собою, ніби дорогоцінність. Діти, хоч хирними примарками
вернулись, гомоніли біля столу, стиха зідхали, стукали ложками,
коли ждали страви. Вибирали ж її з мисок незграбно, мов старички; а
пожадливо і так пильно. Кожну дрібку від картоплин досмаковували.
Миски були - як вимиті.
- В місті все є: не про нас! - безнадійно сказав Мирон Данило-
вич, - ми запрацювали, а взяли чужі.
177
Дружина скоро заснула і діти коло неї. Коли ж прокинулася, рап-
том спитала:
- Чи з млина дають борошно?
Прикра і приманлива назва вимовилася в хаті. Мирон Данилович
хотів розповісти про вихід і розстріл; мовчав. Нащо лякати? Але бо-
рошно тільки там - за брамою. /
- Не давали. Ще раз піду: востаннє.
-Навідайся!
- І ми з тобою, тату! І ми підемо! - обізвались діти; просяться,
розохочені побачити млин, звідки борошно дають.
- Ні, одпочиньте, та вам і глядіти не треба, що там робиться.
- Куди б ви пішли, ледве ж добрели до двору. Сидіть! - звеліла
мати.
Побрів сам. Хмари тяжкі і нависли низько, без просвітів; сутінок
затоплює сніжний степ. Але потепліло і сніг зачав злягатись.
Біля млина людей - як тіней в ліску. Мурашками прилягають на
в’їжджену і стоптану землю, де сніг трохи протанув. Весь час підхо-
дять нові, з Кленоточі і сусідніх сіл: ждати. Підвода рухається посе-
ред живого кладовища; стає коло пухлих мерців і погребники кла-
дуть їх через полудрабки і відвозять до ям - ближчих, ніж попереду
були вириті.
Один з голодуючих проказав:
- Снопи повезено, - рівно вкладуть і вапном присиплють, щоб
переїдало зводянілих; а зверху знов давай ...
Катранник, мов приском прошитий в груди, жахнувся: «чи й мені
доведеться так лягти? бач, які погребники!» Дивиться в сторону ям:
як там складають «снопи»; і не хоче - всім серцем противиться, не
хоче повірити, що впаде і він мертвий під вапно, в черговий ряд.
«... все чоловік на щось надіється!» - сказав сам собі; очі від
могил одвів.
Стоять селяни, втоплюючи зір в заборонену браму або в недале-
кий похорон - мов бачать лихі сновиддя. Вже знати: даремно ждуть.
Вертаються погребники. За час, як відвезено і вкладено трупи в ямі, -
померло декілька хліборобів серед зборища, і тепер їх забирають.
Підвода, вже навантажена, відходить, а один лежачий, ледве живий,
тягнеться до неї і просить погребників:
- Візьміть мене! Все одно вмру.
Він так просить, що один сказав йому, заспокоюючи:
- Полеж тут, поки вернемось, тоді візьмем і живого - вже так
тому бути!
178
Той лежить і дожидає.
Вертаються погребники по нього, а він - готовий; поклали на під-
воду і їдуть до інших, що їх декілька лягло біля дороги.
Вартові позиркують на живі і мертві тіні, тримаючи гвинтівки
впоготів: при самих воротах, звідки часом виходять партійці з мішеч-
ками і, швидко звантажившись на сани або віз, мчать дорогою.
Мирон Данилович хоч змерз, дивиться на браму, як привороже-
ний: серед багатьох односельчан, що їх очі, ніби висохлі і розлущені
плоди, - такі мерхлі, - теж звернені до сподіваної вістки з млина. Але
нема її.
Пролунав брязкіт віддалеки; потім посилився так, що хлібороби-
тіні повернули обличчя йому назустріч. То йшов незнайомець, певно,
з котрогось сусіднього села: середніх літ мужчина, сіруватоблідий,
ніби вапняна маска, з небритими щоками і скуйовдженою головою;
без шапки і босий. Очі теж біліють, повні недужою, мов кипучою,
збудженістю. На ньому розідрана сорочка, стемніла від непрання, -
самі постріли з неї, що держаться, бо зверху навинуто цепи: і прямо
через плечі, і впоперек через груди, живіт і крижі і до полатаних ко-
лін, як також навхрест по грудях. Облягли його, вкривши і звисши
разом з рамтинами від полотна.
Він не дивився на сторони, але з гіпнотичною діловитістю обтор-
кував довгастий ящик, виліплений із снігу. Обережно проносив його
між примерлими хліборобами, то бурмочучи сам собі в наведенні, то
підспівуючи і підводячи голос до врочистого тону або скоромовно
читаючи щось, як віршик.
Мирон Данилович зблизька побачив: то - подібизна труни в ру-
ках божевільного; як модель. Ідучи, чоловік тримає річ перед собою,
- здається, зобов’язаний комусь її скоро доставити. Перевіряє, чи
віко справно підходить.
Всі, хто був там, гляділи на одягнутого в залізо і ждали, що далі
буде.
А він кроком зайнятого чоловіка підійшов до варти, виставив
сніговий гробик наперед і почав проказувати рівно, як речення до
подарунку:
Заразар - заказар
наварив цепів,
празник пошив,
на кості надів,
179
рудою запив,
ой-ой-о-о-й!
Заразар - заказар,
кому на, кому ні,
кому труна, кому сніг
ой-ой-ой!
Вартові і їх начальники, що виступили слухати причинного,
вмить обтемніли на лицях і схопились бити його лозинами, спершу
по плечах і спині, від чого залізо задзвеніло, а потім по голові. Але
він тримав свій гробик і, розкривши, просив:
- Сюди всипте! Борошна: для діток ...
Декілька ґвинтівочників кинулись на нього і потягли в двір, під-
охочуючи прикладами, - так його, дзвенющого з побиття, шарпко
потягнено в двір і вштовхнуто в якісь дальні двері, що наполовину
входили під ґрунт.
- Просвітив орду! - озвавсь один з кволих, що прилягли на сніг.
* * *
Відходив додому Катранник, і тривога тінила, болісна і чорна,
мов північна туча, з якої невидимі вістря пронизували душу, мучачи
погрозою.
Нічого не придумаєш. Пропадай - і годі!...
Біля крайніх хат, звернувши круто, пішов навпростець по вузько-
му сліду. Сутеніло. Біля глиняної стіни, що одна зосталась від житла,
побачив кінський маслак, весь кругом обгризений гладко, як кремінь;
- хтось ішов і кинув.
Дивився на кістку Мирон Данилович і тоді, через невиразний від-
рух душевний, проблиснув здогад - з відрадою і також непевністю.
Поспішив селянин додому: мерщій збиратися в дорогу; здобич про
яку згадав, могла врятувати сім’ю, або хоч позбавити тепер від най-
лютішої муки.
Жінка дивиться, чого він метушливий.
- Як там було?
- Жди їхнього добра! - відказує Мирон Данилович, беручи ло-
патку і сокиру, - міліція помагає партійному тягти борошно, а кру-
гом хліборобська кров лягла. Я пригадав: коня закопано в мерзлоту.
- Скільки всіх бідує, і щоб ніхто не вигріб?
- Може, ні.
180
- Скрізь риються.
- Це за колгоспним, де рідко ходять.
- Ну, спробуй! А щось не дуже віриться.
Він пішов на ніч у степ, обминаючи колгоспний двір; страчував
напрям і довго топтався серед сніжних могилок: оглядав, чи схожі на
кагат. Розгрібав звичайні кучугури або рив ґрунтові зморшки. Опів-
ночі натрапив на загребу. Почав бити лопатою мерзлу землю, і -
видно: тут ктось докопувався. Середина порожня.
Мирон Данилович витер піт. Жах обгорнув, коли остання споді-
ванка розвіялась. Він сів, болісно горюючи; до того болісно, що враз
зірвався від нестерпного почуття, - ходить по кагату. Міг кинутися
миттю: бігти! світ за очі - бігти! від місця, де так тяжко скривдже-
ний.
Коли ж притих і став далі рити, то частини коня виступили, мов
скам’янілі, що аж гримлять: ось, передні ноги з півгрудиною і голо-
вою, а в другому кутку - задні ноги, з клубами! і решткою - круп. Ра-
дів копач нестримно, як попереду горював; конини чимало, на тижні
вистачить. Роїться здогад про когось: «із санчатами приходив, виру-
бував великі шматки, гляди, заслабнув та потім і кінець».
Сікши передні ноги конячі і грудиння, Мирон Данилович від-
ділив грубіші кості на другий раз; кращі шматки в мішок склав, а
останок загріб під землю і сніг. Відходив поволі і часто спинявся.
Поки добрів до своїх воріт, почало сіріти. І пітний був, і промерзлий;
«як собака набігався! - означив собі, йдучи попід вікнами, - пощас-
тило проскочити крадькома, а то б відняли». В хату ввійшов веселий.
- Конятина з закритого розподільника! - сказав дружині, - на білі
карточки дають.
Вона аж руками сплеснула, заглянувши в мішок:
- Багато як! Тільки це - на чорні карточки.
Оглядає здобуток:
- Добре м’ясо; не порчене, бо зразу промерзло. Гріти будем.
Він мав сили нарубати хмизу, коли ж ліг - миттю заснув.
Діти роздивляються на м’ясо.
- Боятимуся їсти! - повідомила Олена.
- М’ясо, як м’ясо, - озвалась мати, - років понад десять тому в
місті всі їли. Були тоді консерви з нього: смачні. А скоро зникли.
- Куди зникли? - питає Андрій.
- Десь поїдено. І втишився голод. З іншого м’яса консерви кращі.
- Воно синє, - означила Оленка; простягнула пальці, щоб торкну-
тися, але передумала.
181
-1 не синє, а сизе: приглянься! - заперечив брат.
Надивилися діти і відійшли.
Дарія Олександрівна забула дотеперішній розпач; бачила, що
можна всією родиною відживитися - відступити від краю прірви,
біля якої тремтіли. Зваривши суп з кониною і картоплею, звеліла
дітям:
- Тата будіть - снідати!
Вони тормосять і кличуть сонного Мирона Даниловича:
- Тату! Коня будем їсти.
Посідали за стіл. Спершу дивною видалася їм пожива: купкувата
і важка; «як земля, такий смак» - визначив батько і промовчав. До
того голодні всі були, що скоро перемогли нехіть і відсмак, їли радо.
- Як вам? - питає мати.
- Добрий суп, мамо, добрий! - відказують малі.
Не торкнули ні крихти з печива; але на вогких тарілках нічого не
зоставили. Мати боялася давати їм знов: « ще занедужають ...»
Мирон Данилович відчував: шлунок повний гарячоі страви, і від
того приємно, але по всьому тілу була, як і раніше, жадоба: здава-
лося, кричала в кожному нерві, вимагаючи знов їсти. І змора - мов
недуга.
- Ляжу я, - сказав він, - бо так знесиливсь.
Обмірковував, лігши: як перетягти останок здобичі і як
схоронити м’ясо, чи з самою сіллю в діжці, чи також перекласти
кригою.
Вибрався в степ через день, теж на ніч, в рідкому мороці. Санки
легкі, сили ж окріпли. Аж здригнувся, побачивши чоловіка. Вертати?
Ні! Взяв лопатку, що була прив’язана при мішку з сокирою: так оз-
броївся. Зблизька впізнав невідомого - і ніяково стало. То хилив
старенький односельчанин, Пилип Гільчак, слабий і тихий; санки
волік.
- А добривечір і вам! - відгукнувся Гільчак, став і покірно дожи-
дає, чи з смертною напастю підходить стрічний, чи в мирі.
- Куди, дядьку?
- Признаться, по мерзлу конину. Одні брали, та пізно було їм -
уже хворіли, і лягли з половини. Котрі вижили, геть вибралися; ска-
зали: візьміть решту, там і там. Мені трішки. Я старий, і в хаті мало
хто дихає.
- Я теж по конину. Поділимося! - запевнив Катранник.
- Вам дорогу перебігаю?
- Що там! Вистачить...
182
Гільчак - тонкий і згорблений; борідка ніби стікає, рідка: крізь
неї, при сніговому відсвіті в сутінях, видно горло і щелепи; мабуть,
хворий чоловік, так висох.
- Поділимось! - твердить Катранник, - як хтось не вирив.
- Сьогоднішнього сліду не було. Мені казав шуряк про конину:
колгоспник він, м’яса не їсть, бо в середині болячку має, через яку не
можна. Ті, що з ним одтягали коня, бач, і здоровіші були, і харчів
брали, - ні! померли. Багато таких: без причини доходять. Гибель
кругом: всіх зачіпа. А нам небагато треба, бо в хаті нас двоє, старих,
та донечка; другі діти переставилися, шестеро ж було. Загледів вас і
думаю: по мерзлятину дужчий чоловік спішить, прожене хирного,
тоді в хаті всім край ...
- Що ви? Бог з вами! - скрикнув Катранник, - мені б кістка коне-
ва поперек горла застрягла. Поділимось!
Підступивши до загребища, відгорнули сніг і відкопали мерзлоту
ґрунтову. Здобули конячі рештки і поділили - на чотири душі і на
три. Кінську голову, без шиї, Катранник поклав старому на додачу.
Поприв’язували мішки до санок і потягли до села.
Гільчак, дарма що старий і слабосилий, віз непогано. Очі йому
світилися з лихоманковим поблиском, при зусиллях, що, після вичер-
паности, приходять, як горіння - з самих нервів або з таємного запа-
су спромоги в єстві, втримуваного аж до пропащої години, щоб
порятувати.
Але того палання не відчував Катранник, хоч теж був знемо-
жений.
* * *
Кониною прохарчувалися в лютій смузі зими. Рідко з воріт
виходив Мирон Данилович бо, промерзаючи, надто висилювався в
марних мандрівках. Дома був, нехай одноманітний і прикрий, а по-
живний харч: коли розміри™ скупо, тижнями можна лишатись на
поверхні життя, далі від возіїв при підводі, що пригрібають так
мілко! - здичавілі собаки гризтимуть ноги покійних.
Тяжко і в хаті; душа поривається знайти серед безнадійносте
якийсь просвіт і живлющий здобуток для дня - хоч кусник хліба, хоч
пригоршню борошна. Споживаючи конину, всі чомусь нидіють і
занепадають.
183
Одного разу, крізь рідкий сніговій, Мирон Данилович переходив
вулицею; натужно переставляв ноги в глибокому снігу, що, стверд-
нувши корою, кришився з лускотом і провалювався.
По обидва боки пустельні двори: в декотрих мертвяки лежать
коло заметеного порога - нікого нема, хто міг би ховати, в кучугурі,
коли не в землі. Садиби обернулися в пустоші: ні людської постаті
живої, ні голосу зимової пташини, ні навіть будки собачої, не то що
гавкоту, - ніде нема. Ні сарайчиків, ні курників і хлівів, клунь і ко-
мор! - все розібране і спалене. Тини позникали. Стріхи, і ті обідрані.
Багато хат зовсім безверхих; подекуди біліють бантини і крокви їхні
в снігу, як ребра кістяків. Позрубувано сади і пеньки викорчувано,
або їх присипав сніговій. Нема диму над коминами, і стіни скрізь аж
чорні; в вікнах здебільшого, замісто шибок, темніють жмути ган-
чір’я. Серед сніжного обширу стирчать руїни, мов після чуми і
пожежі, що пройшли нероздільно через село, а сліди притрусила
зима.
Мирон Данилович підійшов до одного вікна і заглянув, приту-
ливши долоню поруч обличчя, щоб затінити відблиск від скла. В
середині - самі неживі: на полу і долі; одна дитина біля підпіччя, а
друга, трохи більша, біля порога. Мабуть, хотіла піти, куди очі див-
ляться, і зосталась тут навіки.
Моторошно стало. Сіялися дрібні сніжинки, мов ткавши півпро-
зорий саван над чорновіконними гробницями. На цілий небозвід
розгорнули його - в тиші, що болючіша від кожної скорбі і ридання.
Мирон Данилович звернув до середини села. Він ніби прокинув-
ся з страшного сну, що сковував його думки. Здається, ближчав і
власний відхід звідси. Тільки запитання тривожило: де люди? Живі,
знані. Певно, втрачені тепер. Він попрямував до хати пічника - там
пустка, як всюди. Збереглися дві величезні тополі, тверді, ніби мідні;
покищо ніхто не врубав. Коло них - сховок: тайною доброю опови-
тий під білими заметами. Хоронить найдорожчу коштовність на світі.
Покладено її в чистому ґрунті: чашу, що була вмістилищем огню і
світла небесного; і в ній знов з’являться вони в свій час!... Тоді зійде
чаша з глибини, крізь поверхню морозної смерти, в новий досвіт; від-
новляться дари Христові: для всіх, що грішні і не мають виправдан-
ня, крім молитви.
Прошепотів селянин: «Відпусти, Боже, злочинства мої!» - і
пішов проз сусідні хатки.
Бачивши і там руїну, він звернув до середини села: глянути на
двори, що вдержалися в напівгосподарному стані. Через одну садибу
184
переходив активіст, член партії, який часто старався в «кампаніях» і
порядкував на «революційних празниках», замісто церковних. Звали
його: Безрідний, хоч мав родичів. Поряд нього жив другий активіст -
не був діяльним, як перший, і підбігав при ньому, ніби місяць при
землі.
Безрідний мав дійну корову; тримав її в хлівці, притуленому до
причілка хати.
«... Що їм голод? - з ображеністю думає селянин, - вони з кол-
госпу теплу страву беруть, віднявши від сирітських ротів, і борошно,
і городину всяку».
Видно, як перший активіст, в сизастому френчі і темному картузі,
здоровий з вигляду, перебирається городами до сусіда, а той, наки-
нувши жовтавий полушубок на плечі, дожидає коло своїх дверей,
вже схудлий чомусь. Простує через сніг до нього Безрідний, ходою
чоловіка, що зберіг силу і знає про неї. Іде, іде і вже до приятеля
близько йому. Але враз падає і не може піднятися. Пробує з остан-
нього зусилля - не встане!... шарпнувся ще раз і затих: непорушний.
Підбіг до нього сусід і нахилився, взяв за руку; обзивається до
нього, - марно! Жінка сусідова підійшла і погляділа в обличчя Без-
рідному; перехрестилась вона, а її чоловік зняв шапку.
«... від чого? - дивується, стоячи, як укопаний, Мирон Данило-
вич; - і харчі є в чоловіка, і здоров’я, а глянь, помер; мабуть, справді
від того, що кругом гинуть: так і сказав Гільчак. Або таємно труту
розсипано, скрізь і для всіх».
Смутно роздумуючи, свідок відходить, супроти сніжин в гостро-
му вітерці, що почали вихритись.
На площі біля сільради метушаться здорові і тепло вдягнуті
«керівники», - глянув на них селянин і зразу повернув назад; збирав
свою думку:
«... це єсть, як кажуть вони, червоний світ з кришкою! - народ
хребти склада в землю, вони ж, ситющі, зверху клеють накази: по
Леніну стіжок вивершивсь».
Від середини села, де розміщені центри, радянські і партійні, і
також квартири осіб, присланих згори, несло спокусливим димком
від їстівного, що готувалося в печах. Вітер докидав той димок через
брунатні дерева і руді кущі за ворітьми.
Гризота впеклася на серці: «перебути з місяць або до кінця
морозів, і що далі?... новий врожай далеко, а то б хоч колосок сирий
підживив; доїмо конину, тоді - край».
185
Швидкі сніжини торкали його плечі, ніби підганяючи. Непомітно
збилися рясною густотою, з неї ж завихрили, після чого метнулися в
різні сторони і помчали кількома великими течіями. Закуріли враз! -
мов хвилею вселенською, в непрозорій білості, закрили небозвід.
Близько ж незчисленність їхню, під страшною тінню, несло в пливкій
рівновазі, як іскри в сузір’ях, а потім кинуло в один і другий бік і
стало творити ряди білих вирів - тисячі тисяч їх, обертаючи на кож-
ному кроці і сиплячи в душу селянинові.
186
XVIII
Означуваний сонцем, проминув кінець зими; з нетерпцем вигля-
дає сім’я Катранників крізь шибки: на білу запону, простелену всю-
ди. Таки почала западати, марніти, братися подзьобинами, ніби від
теплого птаха. Прочорніли плями крізь неї.
Мирон Данилович ледве ходить; і дружина схуднула, стала з
лиця темніша, ніж від весніннього обпалу колись, - як попіл.
Діти снували сонними тінями від холодної печі до вікон, звідти
до дверей, і знов до печі, або лежали, схожі на пошесних. Дивно при-
мовкли. Нишком терплять, занепавши; мов сухі галузки, руки в них.
Підстаркуваті стали діти і поважні. Не всміхнуться. Тільки очима
світять так скорботно і так чудно, ніби до цього світу не приналежні.
Не скаржаться на муку. Тільки часто лягають, - животик їм роздутий
і болить, то вони лягають ницьма, обличчям до подушечок, підібгав-
ши коліна під груди і накрившись ряднами. Оленка на печі, Андрійко
на полу, в куточку. Коли ж ляжуть рівно, знов корчаться і перевер-
таються часто; дихати трудно.
Що не попадуть, все до зубів - гризти: чи скалку з кінської кіст-
ки, чи навіть клаптик паперу від коробки, на якому слід ячмінної
кави зберігся; нюхають, облизують і жують, бо любий сам запах і
смак.
Мати здоровіша, ніж тато: в нього ноги опухли і вкрилися вираз-
ками - звідти сочиться брунатна рідина, як гноївка. Він пообмотував
ноги і обкрутив мотузками; зверху напустив холоші.
Коли трохи потепліло, зібрався на здобич.
-1 я з вами! - покликав син.
- Ні, простудитися можна. Потерпи!
- Не час виходити, - додає мати, - і черевики порвані.
Синок мовчить. А доня навіть не питає, тільки мерехтить з печі
величезними очима. Часом дістає свій зошит: учитись; але наука ніяк
не йде в недужу голівку. Зошит вертається знов на комин, куди пок-
ладено також братів скарбик, із склом, що збирало бризку від сонця.
187
Мирон Данилович, ставши за ворота, вагається - чи йти корот-
шою стороною, мимо кладовища.
- Ат! - рішає він, - чи не однаково? Там будемо всі; ніхто не об-
мине.
Підходячи близько, не хотів глядіти на похованих, - очі самі
звернулися.
Сніг швидко танув; скрізь мертві, недавно покладені: в запади-
нах, зверху, а то й на рівному місці. Ті, що присипані, проступали з
землі; то голови їх вивільнені, то лікті, то стопи проти денного світ-
ла, скрізь по кладовищу. Такий лан, що Катранникові, коли дивився,
чорна неміч зайшла під грудьми, він відвів погляд.
Повертає він до рівного поля - глянути, як визволяється з мер-
твоти. Галузочка, відломлена від куща, обмокла важкими краплями: з
снігу, що був примерз, а сьогодні розтанув. Трішки розм’якла кора і
злегка подала пахощ, коли ж на зуби взяти її, розточується терпкою
гіркістю - бадьорить нерви. Будить на серці втіху, дуже недовгу, бо
немає просвітку хліборобові.
Чого хотять руїнники, що вдерлися з назвою будівників світла?.,
самі ж - приблуди, найняті мучити.
І ти, хлібороб від старих предків, мусиш гинути з родиною, бо
кувачі гріха звеліли кожному виконавцеві своєму: «вбий душі!» А
так мало ти хотів - дрібного місця під небом; трудячись на клинчику
землі, кормити дітей і одягати. Глянув селянин, - струмки сплес-
кують, жваво дзюркочучи; висвічують, спрямовуються на схилі до
байраку, в шумкий потік.
Над глибочиною рідкі дерева рудіють. Кружма блукають граки
над їхніми верховіттями і ховаються, з каркотливими скаргами, в за-
тінену далечінь.
Стежив хлібороб, як пробуджується земля - в світлості, браній
від сонця, мирного і ласкавого. Чи суджено прийти до нив, коли па-
руватимуть?
Не чує серцем, чи це здійсниться. Він хворий став; і земля - не
своя; і посівного немає. Клапоть лишився на згір’ї, коло садка, - теж
заберуть, рано чи пізно.
Викрякують гайворони, кружачи і шукаючи корму на чорноземі,
де селянин не має собі ні ріски.
Забарно відходить він! Від степового повітря роз’ятрилася в єстві
дика несить, що мов незримими кігтями пронизувала, в пекучому
відчутті. Лихоманила нерви і тьмарила свідомість. В розпалі мучення
зневолювала кудись рухатися наосліп, без глузду і стриму; дражнила
188
злісно, як пораненого вовка, найменшою дрібницею: ось, мертвою
бур’яниною, об яку затнувся чобіт, і також бризками, що від неї
сипнули на руку.
* * *
- Що там: є живі люди? - питає жінка.
- Круків більше.
- їх можна впіймати? - цікавиться син, глядячи пильно, непо-
рушними очима.
Батько став: його раптова думка вразила.
- Можна, а навіщо?
- Так...
- Можна; тільки їх не їдять - смердючі. Хіба спробувати?
Він молотком розбив кінський маслак, поклавши на дривітню.
Обсмоктував кусники і обгризав. Діти ж відмовилися. Хоч не була
доня хоровита, як покійний первісток, коли доходив, а все ж мала в
розширених очах вираз, що лякав батька: ніби остання прикмета,
дитячий погляд - поза довколишністю. Блаженненька доня! терпить
сумирно. Навіть пробує всміхнутись, але не може; такими і зос-
таються риси обличчя, як застигли в виразі болісної зосередженосте.
Безгоміння в хаті.
Більше із звички, ніж необхідносте, Дарія Олександрівна ходить
коло печі і мисника. Конини мало: на тиждень-другий, найскупіши-
ми пайками. А далі? Обличчя не відзначує в собі жодного настрою,
крім гіркої понуросте, що вкорінилася в істоті, ніби нова вдача. З
терпеливістю, дивною самій, господиня зносить голодні болі. Дивля-
чись на неї, Мирон Данилович буває вражений: така сила противлен-
ня недузі і зморі, особливо виголодженню - в жінки, ніби слабішої;
коли ж рухається так вільно! витриваліша, ніж він. Йому голова об-
пливає кружма, з нападами потемнення в очах; ноги, як колоди, в
темнорудих гнійничках. Ось тепер: постукав молотком об маслак і
задихався.
Обмивши руки, до вікна підходить; здається, душа вражена вся,
мов обдертий чорноклен, і перенесена в круг без сталих байдужих
речей, замість яких тепер інші, хоч подібні. Торкають гостро і чіп-
ляються до нервів. З беззвучним гамором надходячи звідусіль, про-
низують і наповнюють страшним неспокоєм - його! хто жив завжди
в тихості серця. Зробився ж, мов собака. Дрібнички ранять. Він ча-
сом ладен був розридатися з ображености і набіглого болю. Що гово-
189
рилося і діялося, враз побільшувало свій вигляд, з мукою обпадаючи
його свідомість і збуджуючи нерви до заперечення, ніби в відчай-
ному викрикові на кожну окрему вразу і на всі: щоб позбутися їх і
відсторонити якийсь невідступний намір.
Також, для рятунку від них, душа вимарює собі на допомогу, з
хвилюючою видивністю, багато вражень, в незвичайну повторність
їх. Чуттєвими зривами, пекучими, як від приску, заповнює існування;
сама зв’язуючи власну особистість в навісному полоні.
Що рівноважилося в переживаннях, - розбито на окремості, як
хворі півтіні, що стали мучити серед безвихідности. Чужою стала і
немилою довколишність: ніби з глухими глибинами, що, крізь зам-
кнутість, обвіяні в злий подих і небезпеку. Все відійшло від коренів,
як і сама душа: ніби хитається, не маючи вже рідного приєднання в
існуючому. Страшенно звузились уявимі простори видимости, мов
завалля якесь, де треба знайти хоч кусник поживности і вгасити лю-
тий зойк, - не з звуків зойк, а з почуттів! - той, що терзає, як розпе-
чене і разом жахливо чорне вістря крючка, вгородженого в єство, але
невидного. В’ївся і створив недугу. Нема спромоги проти неї і нічого
нема, що могло б звільнити.
«Як мені втишити себе?» - відчаюється Мирон Данилович.
Він побачив дим над своїм двором, довіяний з горбовини, що над
річкою, і чомусь розсердився, як на злу прояву: дуже розсердився і в
думці вилаяв того, хто десь розводить багаття.
Вернувся в хату і від змори приліг; хотів забутися в дрімоті. Му-
чений безпорадністю, терпів, як на кутні перед мордуванням, закрив-
ши очі.
Здавалося: надходить погибель. Довго лежав, кволий, мов трави-
на, зрештою дрімота перемогла. Враження ж від близького диму і
далі непокоїть якусь ніби замістосвідомість, бережену в сні - без
реальної самозвітности денного «я» в його світлі. І дражливий неспо-
кій таки збудив.
Мирон Данилович, підвівшися, посьорбав юшки з сизуватими
волоконцями конини, аж причорнілими, що розкипілись і плавали в
мисці.
Хотів вийти: розвідати про дим, а несила! - чув, що недужий;
знов ліг і потопився в сонну непам’ять.
* * *
190
Аж другого дня вирушив Катранник на обходи.
- Я хочу з вами, тату! - припав Андрій, - візьміть мене!
- Мокро надворі.
- Тату, я - з вами!..
Жаль стало: нудиться синок і нидіє. Взяв його.
Пішли до надрічного горбовиння з глинищами; ген там, на схилі,
підводиться дим - їдкий і темний, від землянки. Кругом бур’яни, що
видержали мороз і завію, і ось тепер, під кінець зими, в розтепель, ні
впадуть, ні похиляться; стирчать, як руді списи і стріли.
- Чого дим, тату, страшний? - питає син.
- Скрізь дим страшний тепер, скрізь.
Відповівши хлопцеві, Мирон Данилович відчув: справді, страх
нападає через той дим, що відучора непокоїть.
- Ні, тату, цей дим - як смерть!..
- Що ти вигадав собі? Перестань!
На пустоші син помітив западину: так буває над недавно викопа-
ною і швидко загорненою ямою.
- Тату, дивіться, кістку видно!
- Яку кістку?
- Ось, із землі: це людська ...
- Звідки взятися?
Глянув батько і в грудях йому схололо. З землі вистромлювалась
велика стегнова кістка - напевно, чоловіча; біля неї простували мен-
ші: крізь землю, що осіла.
«Вбито когось і з’їдено, а кістку в яму ...»
Найближча до поховання - та землянка, що, справді, жахливо ди-
мить. Став: дивиться на неї Мирон Данилович, і син теж очі туди
втопив.
Нора в схилі подібна до печери, відгороджена від світу низькими
дверима і стіною, в якій, замість вікна, дірка з косою шибкою. З бля-
шаної труби, що поверх шибки виведена, курить моторошний дим і
тягнеться по схилу, як привид ядучого змія.
- Не підходь до такого місця, сину, ніколи, чуєш? - ніколи!
- Чому?
- Так: не підходь, і все! Жінка, що там живе - божевільна; вона
здатна вбити, кого подужає.
- Чого - божевільна?
- Не знаю; може, зацькували ...
- За що?
191
- Спитай їх! Кожного цькують. Хазяїн цієї пустоші, як вернувся з
висилки, то побачив, що хату розвалено - там, при горбі була. Жінку
і двох дітей вигнано, в сінях в родичів тулилася. А він посвідки при-
ніс, що відбув Сибір: все відробив. Йому дозволено тут жити - на
власній садибі. Вдруге ставити хату при горбі ні з чого, а тут сама
гора приймала, в печері. Щось я давно його не бачу ніде. То, було,
все тут копається або никає по згір’ю, - все, мабуть, згадує старе
господарство. І діти коло нього ходили. Берегтись треба; знов кажу
тобі, щоб сюди ногою не ступив!
- Чому їх не видно?
- Страшно подумати, чому. А можливо, виїхали. Ходім звідси!
Пошуки даремні, але Мирон Данилович відчув, що стихає най-
гостріша з тривог. Оглянувся навкруги і підвів очі: сиплеться світло
сонця над пусткою, як завжди.
* * *
Пройшло кілька днів: жорстоких, в стані півіснування; конина
кінчалась, і підступав давній страх.
Всі в хаті, почавши про щось говорити, скоро зводили мову на
різний харч і хліб.
Зродилась думка - вийти далі в степ, позаглядати в земні щілини,
чи немає дрібного звіра на поживу. Знов синок просить:
- І я! в степ ...
- Куди тобі? Он який кашель, - сказала мати, - сиди тихо, як
Оленка!
Порожніми вулицями похилив Мирон Данилович до колгосп-
ного: що там робиться? В полі протряхало; декотрі горбики на околи-
ці обсохли - на один з них приник подорожній, відчувши неміч в
грудях. Віддихав трохи і дивиться. Наскочив на нього найближчий
наглядач:
- Ей, ти! Геть за колгоспну межу, там здихай. Бо хто прибирати-
ме?
Мирон Данилович відійшов далі; знов ліг і дивиться, як роблять
здоровіші дядьки.
Вони бредуть у грузькому «салі», землі з холодною водою, і бе-
руть жменями зерно з шаньок. Коли махнуть рукою, висіваючи його,
то самі хитаються і мало не падають: знесилені від голоду. Крайні
два, недалеко від Катранника, поговорили між собою стиха і почали
192
набирати зерно в рот - жувати його, щоб хоч трохи підкріпитись.
Наглядач, побачивши, як вони жують, зчинив крик:
- Крадіжники! Хто візьме зерно в рот, зразу одправлю в суд - да-
дуть десять років тайги за злодійство проти соціялістичної власнос-
те. Там сніг і привалить.
Ходячи між дядьками, дозорець весь час пильнує їхніх ротів, щоб
ніхто зернини туди не вкинув. На одного сіяча як загримає:
- Чого руку до рота тягнеш?
Коли він відійшов далі, то крайні дядьки, вусаті, як більшість на
полі, знов пошепотіли між собою і почали дуже широко розмахувати
руками, сіючи: нехай і в рот за добрим заходом залетить. Один зов-
сім тихо порадив сусідові:
- Щелепи дужче розводьте, щоб вуса зернину не задержували!
За ними інші стали сіяти з більшим розмахом і жувати, коли
дещо від жмені вскакувало в рот.
«Е - е, вони теж хліба не бачать!., недовго ж сирим зерном жити:
засіють - і кінець, як нам».
Катранник підвівся, пересилюючи ваготу втоми, що заливала
свідомість. Віддалився від колгоспної межі. Але скоро ліг: недобре
йому.
Трактор, гудівши, проїжджав близько - на оранку, і знов диво:
однією рукою водій стернує, а другою швидко подає собі в рот со-
няшникове насіння, луза його, і випльовує лушпиння набік. Стишує
хід; оглядається на дозорця, після чого попереджує Катранника, при-
глушуючи голос.
- Другий раз заїжджатиму, сипну насіння: нам на снідання вида-
но, - а ви зберіть, аби уповноважений не вгледів, бо і в мене відніме.
Сипнув тракторист, як обіцяв; тоді Мирон Данилович, зібравши,
полузав трохи і підкріпивсь. Решту зібраного, як скарбець, тримав
собі в кишені.
Крик почув і думав, то - на нього. Але оглянувшися, побачив:
дозорець поволік довгокостого і пригнобленого дядька в пожмакано-
му картузі, який віддувався по окраю. Покликав наглядач свого «на-
парника», показуючи йому вгору, на дядьків картуз, сіпався і аж за-
ходився: так ганив!
Примусили дядька нахилити голову і зняти картуз, що в ньому
була пригоршня зерна.
Ведений до правління, дядько знесилено переставляв розпухлі
ноги, обмотані рамтям.
193
«... от, і гляди! - здивувався Катранник на дядька. - То ж партій-
ний, Гудина; тепер замкнуть».
Не було зловтіхи ніякої, тільки чудно, бо сільські привладники
йдуть під колесо, що самі розкрутили.
Степ теплішав. Вогкий вітер нісся океанськими хвилями, за яки-
ми, крізь синювату намітку далечини, мріли неорані простори. Там
повно ховрашиних норок; там - здобич, краща від мерзлої конини.
* * *
Сніг зійшов, тільки де-не-де, в ярку чи в тіні від горба, зосталися
білі латки.
Люди розсіяні по степу: шукають їстівного, ради якого Мирон
Данилович і Андрій також, маючи при собі торбинки і ціпочки, го-
дин зо дві тиняються, але без успіху. Ось натрапляють на мишачі
сховки, вигрібають колоски звідти, здебільшого пообгризувані; на
декотрих збереглося зерно, їх - в торбинку.
Батько і син, відібравши в мишей запаси, далі мандрують. Степ
світлий і тихий, як пустеля.
Дивляться, труп лежить: бабуся мертва; коло неї кошик із колос-
сям. Шукачі постояли мовчки, знявши шапки, і хотіли відходити.
Але батько роздумав:
- Другі прийдуть і все одно заберуть колоски. Бабуся не встане,
для неї горе кінчилось. А для живих, що дома ждуть, жменька зерна,
це - рятунок. Як же покинути?
Знов питає:
- Чи згадаєш, Андрійку, хто ця жінка?
- Не знаю, тату!
- Я - теж. Можна була б понести кошик до її хати. А раз невідо-
ма ...
Він примовк і через хвилину винувато сказав:
- Треба забрати! Не ми візьмем, так другим достанеться.
Висипав колосся в свою торбинку, а кошик поклав на землю.
Батько і син відходять. Де стрічають зілля, годяще до страви,
рвуть підряд. З торішньої грядки десяток картоплин і цукрових бу-
рячків, що від морозу і вогкости потемніли, теж спроваджено в тор-
бинки.
За огородами степ ще світліший і пустельніший.
Враз шукачі спинилися: норки! скрізь ховрашині норки; але як
добути з-під землі дрібного звіря?
194
- Мороки багато, - сказав Мирон Данилович, - треба строїти
пастку.
Він зморений: поволі передвигає ноги, з яких вода сочиться в
намотані ганчірки. Задишка мучить. На околиці села батько і син,
відпочиваючи, стежать перелітання горобців між деревами і стріхою
темної хати.
- Тату, горобців можна їсти?
- Чому - ні? Харчуються зерном, як коні і як ховрахи, - нема в
них поганого.
- Чим їх ловлять?
- Сіткою і решетом, або сільцем: з кінського волосу сплітають.
- Я хочу ловити.
- Спробуєм, тільки в нашому дворі їх рідко бачу.
- Ця хата покинута і повно їх. Сюди навпростець від нас.
- Ану, гляньмо!
Обійшли садибу; справді, горобці збиралися в ній, безгосподар-
ній, цілими зграйками. Через пустельні дворища і сади, в сухих бу-
р’янах, проліг напрям до хати Катранників.
Дома, ледве шукачі переступили поріг, піднялися назустріч дві
істоти з світучими зіницями - нетерплячі, аж болящі: чи принесено
чогонебудь їсти?
195
XIX
Коли сонце, все пурпурове, низилося за хмарні смуги при обрії,
батько і син вийшли до покинутого дворища. Горобці притихли на
сон по своїх притулках: глибоко в покрівлі, обдертій і подекуди про-
валеній. Сутінок, потроху зеленіючи, розливався всюди.
- Будем драти! - стиха промовив батько і приставив драбину до
покрівлі. Взявши підрешіток, помалу вибирається нагору. Слідом -
син; тримаючи наготовлену торбу з зашморгом, додумується: чому
горобці, коли їх зимою треба було, зникли кудись, а тепер, як біль-
шість людей на селі вмерла, - вони знов з’явилися на безлюдній
садибі?
Батько, нагледівши гніздо, накрив його, - вмить пташки споло-
шились, почали пурхати, верещати, битись під напоною. А рука
мисливця простромлюється при соломі до підрешітка, ловить їх і
одного по одному опускає в торбу, відкривану так, щоб тільки вки-
нути здобич і зразу затягти отвір. Борсаються впіймані: їх п’ятеро.
Перенесли драбину на другий бік хати і там зловили чотирьох;
решта, налякана, випурхнула на всі сторони. Батько шкодує:
- їх тепер і пшоном не вернеш.
Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний, і край
огненного місяця виткнувся над чорносизими пустками.
В хаті каганчик тріпотів пелюстинкою смутного світла: слабого,
як метелик, що доживає останні хвилини. При ньому підвелися з
полу мати і доня, ждучи новини - про влови.
- Зваримо панський суп: з горобцями, - сказав господар.
Оленка підійшла до торби, що в ній кидалися пташки:
- Жаль ...
- Що ж робити? Жаль - не жаль, а їсти треба, - сказала мати.
Вона патрала горобців, відрізавши голівки: тоді від одного погля-
ду на кров Оленка примліла, заплющила очі і відійшла до свого місця
на полу; здавалося, півпритомна.
Брат спробував розважити, кажучи потихеньку:
196
- їсти можна, бо вони зерном живуть, їх м’ясо без погані.
Але мовчить сестричка, як камінна.
Того вечора в хаті парувала юшка з пташатиною.
Мати, за звичкою, приохочує їдців:
- Смачні горобці! Хто б міг подумати?
- Смачні, та дрібні дуже, - пожалівся батько.
Оленка, хоч як жахалась різанини, зовсім забула про неї, взявши
ложку, і спивала кип’яч пожадливо, а кісточки обсмоктувала і пере-
ламувала, щоб вибрати з середини.
- Я ж казав, що непогані! - нагадує Андрій; але вона відмов-
чується.
Повечерявши, старші докладно обговорювали: як спожити зерно
з колосків, картоплю і буряки; а діти слухали, мов прив’язані.
- Зерно ми розіб’ємо в ступі, де ти її дів? - спитала мати.
- На горищі; вранці внесу. Я думав, наскочать сільрадовці - жили
тягтимуть знов: давай хліб! ось у тебе ступа біля печі, значить є й
зерно.
- Вже не прийдуть - пізно; та й самі хиляться.
- Хиляться тутешні, а прислані їдять на повну губу, о! То такі
московці, що мертвого з домовини вивернуть і з рота видеруть зерни-
ну: на заготівлю. їм і наша потріскана ступа очі мозолить.
- Страшні вони! - зідхнула жінка.
- Таких підібрано, під одну шерсть.
- Що ж? Хай жиріють; їм колись і наш голод огнем на печінки
стане.
- Якби скоштувати чистого хліба; хоч кусник на зуби ...
- З’їмо за раз, а далі як? Зерна ж мало, тільки в рот покласти. А з
домішкою ростиння на тиждень вистачить. Спечу маторженики, -
вирішила дружина.
* * *
Ще не світ і не зоря, прокинулись! безсонні, бо голод будить.
Господиня пішла з рукавцем по городах - назбирати бросток з
дерев, де почало бубнявіти та братися зеленкавістю. Пальці чорніли і
ставали клейкі. Довелося брати бростки разом з галузками, вламуючи
їх. Нарвала трохи лопуцьків, що недавно витягнулися з землі. Вер-
нувшися, зразу взяла залишок лузги, схований під постіллю, і надіб-
рала половину: для печива. Пожаліла, що нема висівок. Обчистила
від гнилля бурячки і картоплю; з зельністю додала їх до лузги.
197
Господар, поставивши ступу в сінях, крушив зерно, що - з миша-
чих сховків і бабусиного кошика. Коли впорався, пішов на розшуки.
Хоч одворотна пустка з покійницькою ямою, а мусів туди брести по
старий мишій. Обчухрував його колосків’я, стемніле і прив’яле за
зиму, але з поживною снагою. Боязко оглядався на землянку: звідти
вже не йшов дим і не чути було нічого; німо, як біля могили. Швидко
назбирав мишію в шаньку, мов для коней. Прихопив також трохи
бадилля, що вирізалося з чорної глибини на світло денне.
В сінях перетовк мишій.
Що було їстівне, все господиня змішала докупи і виліпила матор-
женики, на вигляд - ніби плесковаті котлетини, але темніші. Пеклися
вони довго; стали аж зеленкуваті якісь, коли, зрештою, їх вийнято з
печі.
Кожному господиня спершу наділила по половині. Смак був тяж-
кий і прикрий. Розжовані кусники всилу втягалися в стравохід. Але
всі їдці розминали їх довго на зубах, протягаючи їдження і запи-
ваючи юшкою. Все одно: недобре на душі: нудить. Тільки виголо-
джені шлунки приймали корм, який колов то в одному місці, то в
другому і їдкою вагою тиснув під грудьми.
Піч скоро вихолонула в вогкій хаті.
Мирон Данилович попрямував через околицю навпростець, бо
ніде - ні тинів, ні огорож. Проти села, в степу, хмари стояли стіною,
над могилами і над яругами, звідки гайвороння піднімалося, як дим
від пожежі, і різко викрякало.
В одному дворищі, де збереглися тільки найбільші дерева, та й то
з покаліченими гілками, стовбичіла величезна акація. При ній прила-
годився підліток, обтріпаний і висохлий: коло самого коріння, в ста-
рому бур’яні. Держав нижній кінець шворки, прив’язаної вгорі до
затулки на шпаківниці.
Жвавий птах перескакував навкруг - по надрубаних гілках;
передчуття і ляклива обережність віднаджували від входу в хатку.
І затулка, вистругана з сосни, і шворка, що коливалася вільною
струною при дереві, були надто незвичайними: страхали птаха. Але
будинок йому потрібен - тому відбувалося пурхання поблизу. Одно-
часно ж птах з його м’ясцем був до краю потрібен зголоднілому під-
літкові і той терпеливо ждав на помилку і необережність жертви.
Вони довго витерплювали взаємне перехитрювання. Зрештою, не
витримав Мирон Данилович: пішов додому лагодити ловецький
пристрій.
Андрійко здогадується, що тут - зброя на пірнатих.
198
- Пастка буде?
- Ніби; затулка до шпаківниці.
- Біля школи - багато.
- Де, на старих кленах?
- Там! І я - з вами.
Дарія Олександрівна їх попереджує:
- Обережно вибирайтеся на дерево, бо недовго і впасти.
Птахолови потягли причандалля до шкільної садиби. Новий пар-
кан, що відгороджував від вулиці та з обох боків, розібрано; тільки
ямки від стовбів чорніють. А скривлений цегляний мур давнього
часу, з затилля, зостався: весь на валу, біля канави, напівзасипаної і
закритої мертвими бур’янами. Вподовж нього стояли обламані липи і
клени, - видавалися розкиданими, хоч посаджені були в алею. Ста-
ріші велетні так струхлявіли, що раз буря на світанку повергла: від
того зосталося щерблення в мурі; декотрі ж були спиляні попереду,
ніж самі впадуть. Навіть пеньки викорчувано; і ями рудіють глиною,
збираючи дощову воду.
Шпаківниці здебільшого - на кленах. Але не біля кожної літають
птахи. Відзначивши одну, вже вибрану крилатими мешканцями,
батько і син починають наступ. Спочатку сперечаються за право
лізти на дерево.
- Ти слабенький, - сказав батько, - а там треба міцно цвях
забити, і молоток важкий.
- Я зумію! - настоює син.
- Е, ні: ти стій тут і придержуй драбину, щоб не посковзнулась,
поки я лізтиму до гілок.
Шпаки повтікали, вгледівши непрошеного гостя.
Він, як справився, зліз додолу і відніс драбину за липу. Шворку
потягнув крізь проламину в мурі, за яким принишк, покликавши туди
сина. Довго ждали; страшенно довго.
А птахи виказували байдужість до ознак облоги, передусім - до
нової частини їхнього домику, оздобленої шворкою, що напиналася
до землі. Байдужість була удавана і кінчалася на певній межі вчинків.
Вільно кружили птахи і пурхали навкруг; навіть пострибували на
покрівлі. Але в середину не думали вертатися, ніби зроду там не
жили і мешкати не хотять, хоч якась сила весь час тримала їх побли-
зу входу в дощану хатку. Мирон Данилович тримав шворку натягну-
тою: щоб, смикнувши її, в одну мить закрити дверці. Птахи пере-
гулювалися на гілках біля помешкання, обернутого в погибель.
199
Тим часом хлопець розглядав дерева: всі ніби незримо дихають,
звернуті до тепла, і купаються в світлі. Зовсім повесніло, хоч якоюсь
невідступною тінню стоїть похмурість від зими.
Перші птахи, що недавно прилетіли, обережні!
Однак, найсміливіший, спокусившися і перемігши вагання, ско-
чив до хатки і зник всередині.
Мирон Данилович враз смикнув шворку: «Єсть! єсть!» - пов-
торював, радіючи. Взяв торбинку і поліз брати зловленого. Коли птах
повинен був перескочити з будиночка в торбу, тоді вдарив відчайно
під її край і, вискочивши, щез - тільки повітря фуркнуло.
- Отакої! - з досадою промовив Мирон Данилович, кинувши тор-
бу на землю.
Невесело верталися батько і син; здобичі жодної, тільки день
згаяли.
- Шпаки проворніші, ніж ми, - пояснив батько невдачу; - от,
зробимо пастку: один ховрах зловиться, на тиждень їсти.
- Водою виллєм, - пропонує син.
- Можна водою.
- Тоді нащо пастка?
- Пригодиться. Бо води багато треба. Спробуємо і водою і паст-
кою. Господиня і донька зустрічали сумні, як і самі птахолови.
* * *
На черзі - пастка. Мирон Данилович пиляв дошку, а син тримав з
краю; слабі робітники часто приставали. Надвечір збудувалася подо-
бизна приладдя з фізики, для вивчання в трудовій школі.
На одному кінці дошки прорізано невеличкий круг. Біля другого
кінця сполучено, з допомогою хитрого «заскоку», дві планки: одна
зверху - щільно при дошці, і одна знизу при ній. Верхня планка
своїм ширшим кінцем прикриває, як затулка, прорізаний круг; а її
вужчий кінець, ходячи на вісі, пристроюється до «заскоку». Коли
ширший кінець планки піднімається над прорізом, куди повинен
устромити голову ховрах, - тоді її вужчий кінець діючи через кутку-
ватий крючок пристрою на «заскік», звільняє з пружинного зводу
нижню планку: під дошкою. Та планка, схожа на реєчку, ніби удар-
ник гвинтівки, швидко б’є в напрямі до прорізу. Низ дошки гла-
денько виструганий і там планка легко сунеться крізь дужки, зроб-
лені з дроту. Кінець її, який б’є до прорізу, має в собі нагострений
200
цьвях: протинати горло ховрахові. До дошки прибито пакольці, приз-
начені міцно тримати знаряддя при землі.
Як докінчили його, Мирон Данилович поставив на стіл, для огля-
ду і перевірки, чи справний механізм? Дав синові щітку: нею, зроб-
леною з рогожки, мати колись хату білила; щітка зсохлася, намочена
в розведеній крейді.
- Бери щітку, - звелів батько, - і знизу веди її край через проріз:
так, якби це сунувся ховрах.
Син робить, що звелено. Поволі підводить щітку знизу і зрушує з
місця ширший кінець верхньої планки; вона ж, піднявшися над про-
різом, звільнила, - через «заскік», - реєчку під дошкою, з пружин-
ного зводу. Тоді різко дзенькнула пружина, а реєчка, озброєна гос-
тряком, метнулася - врізала його в кругласту щітку, ніби ховрахові в
горло.
- Ой, страшна ця річ! - сказала господиня.
Майстер зніяковів:
- Чим страшна? Здавна ж такі роблено ...
- Тим страшна, що нагадує, як мучать людей: в таких пастках.
- Е - е! влада ловить людей, а ми хижаків, що зерно крадуть.
- Хоч і так, однаково - страшна вигадка. Мені подумалося, - ні,
скажете, що я безумиця.
- Чому?
- Подумалося: не ми хижого, а він всіх піймав і душить.
- Так і є: ми спіймані.
- Бо гемони згуртовано пристали до татарця - душити нас. І сон-
ця не видно.
- Нехай. Те саме на них повториться і вкаже, хто зробив. Бог
дужчий - всім на небесних терезах змірить, що заслужили.
- Вже нас не буде.
- Другі побачать.
Дарія Олександрівна тільки гірко зідхнула, скоса поглядаючи на
побудівку, що нагадувала їй владу «татарця», - та подібно б’є вся-
кими гостряками в горло людности, заведена чортякою.
* * *
Через негоду, що почалася вночі, і через недугу, від якої голова
заморочувалася, Катранники вийшли в степ аж на третій день.
Ранок погожий. Батько ніс приладдя в мішку і тягнув лопату;
синові доручив відро і дротяний крючок. Таких мисливців, як вони
201
вдвох, чимало вибралося: скрізь сірі постаті. Довго сновигали батько
і син, поки натрапили на нору з певними прикметами ховрашиного
побуту, недалеко від видолинка з калюжею. Воду носили вдвох, дер-
жачися за дужку від відра - так, що більша вага лягала на сторону
старшого. Швидко зникає вода в норі! - стінки і темніють і протря-
хають.
Відходячи, мисливці встромлювали лопату навскоси: замикали
звіря. Збилися, числячи влиті відра.
- Мабуть, ховраха немає дома, - сумнівається хлопець.
- Де б він дівся? Тільки тут.
- По старі колоски побіг ...
- Ні, побоїться: сьогодні скрізь ганяють.
- Або - зловив хтось.
- Були б сліди, а то ж рівно.
- Чому сидить?
- Нора велика: треба залити.
Носять і носять. Здається, не буде кінця. Виморені вкрай. І якраз
тоді, коли перестали пильнувати нору, звідти вискочив ховрах і
помчав мимо. Мирон Данилович ударив його крючком, але не вбив.
Біжить за ховрахом, а той кидається то в один бік, то в другий, і
видно, що притоплено його і прибито: нема доброї прудкости.
Недалеко від ярка починалися кущі - мала ділянка, але досить їх,
щоб ховрахові сховатися; він там і присів. Шукають мисливці довго,
нема його: так хитро сховався. Раптом вискочив, ніби з-під землі;
кружить по западині, потім відбігає до своєї нори, також кидаючися
на сторони.
Мирон Данилович, доганяючи, бив навпопад, з розмаху, і стежив,
аби тільки звірик від власної нори не відбіг до сусідської і не
вернувся в кущі. Випадково - так поцілено, що писнув ховрах і за-
бився у судомі; вдарений підбором з усієї сили, сіпнувся декілька
разів і скорчено припав до землі; знов, востаннє, підвів голову і ще
раз, невиразимо ненависницьки, зирнув і околів. Моторошно стало
від погляду дикої, але свідомої в своїй смерті, істотки.
- Неси мішок! - звелів батько хлопцеві, зовсім задихаючись.
* * *
Обидва, як прийшли додому, зразу лягли. Батько важко дихав;
болі - в цілому тілі, аж застогнати хотілось. Дрімав, поки жінка зва-
рить вечерю з ховраха. Прокинувся, бо син клав йому лист на руки:
202
щойно принесено і кинуто в двір, просто на землю, ніби то лист не до
людей, а до худоби, якої вже не видно.
Писав косар, Калинчак - він і обіцявся сповістити, як тільки
натрапить на заробіток.
- Читай голосно! - просить жінка: - що там пишуть ...
Він до сина:
- На, читай: я слухатиму.
Андрій розбирає карлючки, ведені криво і розхитані рядами:
«... Пристав я на Північному Кавказі. Можна витерпіти трохи; є
підробіток і дещо з їжі. Приїдьте - зачепитеся в совхозі».
- Це добре: є куди тікати! - сказав Мирон Данилович, - поїдем
на Кавказ...
Діти теж пожвавішали:
- На Кавказ їдемо, на Кавказ! Коли, тату?
- Не спішить! Не скоро.
Сказав, а сам втішений:
«Ось, є куди вискочити з тенет, серце зболіло від такого поми-
рання».
Жінка зрікається:
- Вже я з дітьми мандрувала. А тепер знов ночувати, як собакам,
під тинню. Так пропасти і дома можна. Нікуди з малими не поїду!
Він довго збирав останні міркування, та не вирішилося нічого.
Ховрашина в юшці пахла смачно, коли ж покоштував, чудна
якась; ... «Це я всилюю собі!» - думав Мирон Данилович.
Голод навів такий присмак, що скоро кісточки лягли біля миски в
кожного їдця: обгризені і обсмоктані.
- Гарне м’ясо, - не думала! правда, гарне? - питає мати.
Малі цокотять ложками об миски і, стверджуючи, хитають
головами, замісто відповіді.
Батько, по обіді, взяв мішок і знов подався в поле. Людські тіні
снували всюди - поодаль одна від одної. Він відбився зовсім далеко
і, поникавши марно, стороною вертає: тоді бачить розкопаний кага-
тик. Торік там були білі буряки; гарніші забрано, - зосталася гни-
лувата дрібнеча, з якої дещо годиться на борщ. Мабуть, хтось брав і,
занедужавши вмер. Рештки пропадають. Поки перечищав їх, оберта-
лося на думці, з невідчіпною тривогою, ніби від хуртовини: хтось
брав тут і вмер, брав і вмер ...
Мирон Данилович відходить до села. Земля, як жива, прокидаєть-
ся і ніби заглядає в душу людини: чого ходиш без плуга? Вдягнена
світлою вогкістю, дихає м’яко і з ясним смутком, навіть з незвичай-
203
ною зворушливістю, обіцяючи врожай, - після злигоднів викинеться
добрий колосок.
Хмарки переходили легко і так низько, як в хаті; віддавали пер-
ловою рожевістю і синню, забарвлюючи повітря відсвітами.
Селянин ступав помалу - беріг дихання; боявся, щоб серце не по-
чало перебивати: тоді впадеш немічний. Перетерплював одну триво-
гу, відчуваючи її з великими смутками, без надії подужати до кінця.
Не міг вирватися з болючого круга, повного тіней, що стовпилися і,
мов птиці, віщують майбутнє.
Він вертав завулками, де все чорніє, як після пожежного побоїща:
все обідране і розорене до пня. В одній хаті дах провалився і не було
ні дверей, ні вікон. Мирон Данилович заглядає в середину через вік-
нину без луток: мертві лежать не прибрані, - ціла сім’я. Батько біля
лави, близько покуття; мати при стіні, а діти, скорчені, недалеко від
печі. Сама ж стіна, при якій сконала жінка, була вся, на віддалі
простягнутої руки, обколупана, а пальці забруджені: в глину, яку ця
душа видряпувала і їла перед смертю.
Мирон Данилович, глядівши, заціпенів на місці, ніби грозовицею
прошитий, а вмить відвернувся, бо почув як десь поблизу загуркотіло
- спроквола, з глухими перестуками колес. Тоді відступив від хат-
нього кладовища. Став за причілком поруйнованого сарая; бачить:
наближається віз і коло нього - два дядьки, обидва ледве сунуть, такі
слабі: поволі наближається віз, запряжений ребристою конячиною.
Ось, пристає до хати, звідки щойно відійшов свідок.
Дядьки беруть довгі жердки з крючками, ніби гакосписи, вживані
пожежниками в роботі серед огню, і входять по мертвих. Через поріг
тягнуть труп чоловіка до воза; потім, перемінивши жердки на вила,
простромлюють: один вганяє гостряки крізь ноги, а другий - крізь
шию ... З натугою піднімають труп, хоч то сам кістяк в шкірі і лах-
мітті, і кладуть на віз. Відпочинувши, знов зайшли в хату, виволо-
чили відтіля, мов великий потлілий сніп, труп жіночий, з пальцями в
глині, і так само на віз поклали, після чого побрели по мертвих
малят.
Миронові Даниловичу видалося, що жіноча рука шарпнула
повітря, - і він ніби крижаним вихром обкинутий, мерщій пішов геть,
не оглядаючись. Думав дорогою:
«Ніж отак пропасти під бісівськими гаками, спробую на Кавказі,
- що зароблю, додому вишлю: прикупити харчів; бо кінець на возі!
Кинуть через полудрабок, коли людина тіпається». Докладно обмір-
кував: поки йому доїхати до служби, в хаті вистачить маторжеників,
204
ховрашатини, буряків і лузги. Андрійко знає, як ловити звірка і пта-
хів. З мамою діти ходитимуть по зілля, що скоро вирветься наверх.
Віддавши жінці знахідку, пішов по ломаччя на паливо: в сусід-
ньому дворі, порожньому і тихому, як цвинтар, витягнув із хлівця;
потяг до свого порога - там порубав і поколов на цурки. В хаті мов-
чання. Діти сидять коло печі, скорчившись, як ті, що їх Мирон Дани-
лович бачив щойно в руїні.
- Трохи продержимося, - сказала жінка, - а далі як буде?...
- Я надумав: таки поїду! Не стане гроша на квиток, один і так
проскочу. Вночі багато «зайцем» тулиться між вагонами.
-1 я можу так, - озвався син.
- Гаразд, але сиди дома! Ще тобі рано.
- Краще б не їхав, - відраджує дружина, - тепер же дороги небез-
печні: скрізь ловлять і кидають, коли не в степ, то в глибокий яр.
- Вовків боятись...
- Від тих відчепишся, а від цих ні, вони - як чорти.
- Таки поїду, сьогодні ж поїду. Чого ждатиму? Спробувати треба,
ніж отак пропадати. Тут ніякого заробітку. А чоловік листа прислав і
кличе: є робота. Він має хоч хлібину чорну, - і я добуду і привезу.
Сама згадка про хліб, нехай буде найчорніший, збудила болюче
бажання - хоч скориночку взяти ...
Глянула жінка, як діти слухають, сидячи коло печі, аж оченята їм
заіскрилися, і промовила тоді:
- Спробуй, тільки знай, як не вернешся, ми без тебе пропали!
- Не журись: харчів добуду і зразу ж додому. Як міг би жити без
вас?
Він дуже стривожився серцем, коли в дорогу виходив. Родина
провожала до воріт, - далі йти він заборонив. Дружина мовчки пла-
кала, прощаючи, а доня вчепилася рученятами, тонкими, як дві гілоч-
ки, в його рукав і не відставала, тільки сумно оченята світять: ніби
хоче сказати, що це понад сили її дрібної душі - розлучитися з татом.
Він, жахаючись, подумав: «Уже поза світом дивляться очі моєї дити-
ни!» Хлопець, хоч тримався мужніше, ніж сестра, все ж, не міг від
тата відступити - так і поривався до нього, мов незримо прив’язаний.
Мирон Данилович сказав собі в думці, терплячи відхід від рід-
них: «Дуже сумне моє прощання! - чи не знак?»
Всилу розлучився з сім’єю. Від перехрестя бачив, як вони коло
воріт, любим і таким беззахисним гуртком стоячи, піднімають руки і
все прощають його.
205
А він, звернувши на другу вулицю, безлюдну, раптом відчув нес-
вітський жаль на серці, мов напад негоди вночі - чорної, сліпої,
повної дощу та блискавок: враз, без просвіту! - і його тоді ніби
судома пройняла. На обличчі, вже давно незнані, покотилися сльози і
закрили зір. Отямившись, питає себе: «Що це? скільки років не пла-
кав, а тепер - як мала дитина». Відходив, схожий на приреченого;
мимо розгороджених садиб, мимо хат обдертих, мов кістяки найдав-
ніших тварин, хат - під хмарами, що проносилися низько, ніби тор-
каючи їх. Віяло вогкістю.
Часом граки промайнуть і, косо обкинувши луковину в повітрі,
зникнуть за бліднорудими горбами в степу і млисто-сизими переліс-
ками.
Німо серед руїн. В одному дворі - величезне попелище, а біля
нього - неглибока яма, де лежать мертві: старий чоловік і хлопчик,
трішки попелом притрушені. Як глянув перехожий, на душу тінь
зайшла; невловимим страхом скувала на мить: важка і холодна.
Він далі похилив пустельною вулицею, рідко, в зморі душевній,
поглядаючи на хати. Порівнявся з кладовищем і видно: при кутку
чоловік, зовсім знесилений, копає яму - вже кінчає роботу ... вже,
встромивши лопату, відходить кудись кволими кроками. А з’явилися
два сусіди, однаково, як і він, знеможені: тягли мертвого просто за
плечі і, побачивши свіжу яму, поклали його туди. Постояли трохи і
пішли - прямцем поміж руїни.
Мирон Данилович дожидає: що далі ...
Той, хто викопав яму, притягнув, на двох ломаках з переклади-
ною, свого покійника. Поклав його біля ями і стоїть: дивиться на
підкинутий труп, розмислюючи, що робити? Здавалось, викине чу-
жого мертвяка, а помістить свого, бо для нього яму викопав. Але все
пішло інакше - чоловік зоставив чужого в спокої і зачав копати яму
наново, для свого. Скоро ж зовсім пристав! - не міг рити землю. По-
думав з хвилину, а потім поліз в готову яму: судячи з його рухів,
старався відсунути підкинутого покійника набік. Після того він
поклав туди ж, поруч, і свого покійника. Виліз і був задоволений: там
помиряться, свій і чужий! Взявся засипати обох.
Катранник, постоявши коло кладовища і відпочинувши, подався
на шлях, біля якого здалеку все щось темніло, ніби дрібні горбки.
Коли підійшов близько, побачив, що то - люди, зовсім опухлі, лежа-
ли на висохлих бур’янах і просто на землі.
Дивившися, селянин відчув: йому тьмариться в очах і неміч
хилить до трави; «коли б і самому тут не впасти!» - замовляє себе.
206
Зусиллям відводить очі від лежачих і простує далі: навпростець,
мимо дрібного хуторця.
Здавалося, безконечно йшов, і все згадував про хатки, що тут
були - світлі, мов скарбнички, серед вишневого цвіту; з яскравими
грядками чорнобривців і соняшниками коло вікон.
Поглянув, розбито хуторець, як старий горщик! - сіробрунатна
руїна в висохлих бур’янах, на темному схилі. Покійників мало. Не
видно слідів людських, крім кількох найсвіжіших, з колією разом.
Селянин здогадався: «знов, ті самі возії ...»
Примітивши підводу, що від’їжджала в степ, він попростував
назирці за нею, поки спинилася недалеко від дороги, біля старого ко-
лодязя. Дядьки вхопили з підводи труп - як дровиняку, вкинули в
колодязь і взялись до наступних мертвяків; спорожнили віз.
Селянин обминув їх подалі, бо раптом упади, вони вкинуть на
дно, а тоді - смерть болюча, в каліцтві: «тут колодязь глибокий -
страшно глянути!»
Після цього випадку, трохи повагавшися, звернув до сусіднього
села, де жив колись. Недалеко туди, і хто зна, чи не трапиться що
їстівне; дітям би відніс, перед довгою розлукою. Трудно йшов. Ось і
село, - не впізнав його Катранник!
Колись рясні верби зеленіли на північному березі ставка, роз-
ступившись тільки там, де хлопці приганяли скот напувати: там воли,
корови, телята, коні вбродили в воду, по піску. Росли верби і впо-
довж греблі, і на городах, що тяглись до самої води: напроти недале-
кого другого берега, де, також по схилу, тільки лагіднішому, шуміли
лани пшениці, ніби вклонялися до відблиску сонця в ставковому
дзеркалі. Сади, мов зелені хмари, облягали його вінками, все розши-
ряючися на горбах і невисоких кручах. 3-між дерев виглядали хатки,
як білі горлиці, що зложили крильця, такі чисті хатки і гарні: раділи
до блакиті вікнами, ніби очима.
А тепер - ні деревця ніде, ні тину! самі бур’яни. Хати розвалені:
темніють рештками коминів і стін.
Демонський смерч пройшов і вмить змінив оселю; з живої зробив
мертву. Через те чорний прапор - матерчаний чотирикутник, як пе-
кельний знак, - сповіщає високо на жердці, що вся оселя стала домо-
виною. Гірко дивитись на пустелю, і Катранник відразу повернувся -
в степ. Виходячи, глянув на вулицю, вкриту торішніми бур’янами:
побачив чоловіка, не дуже старого, але виглядом древнішого від кож-
ного діда; шия тонка-тонка, мов сама висохла окістка зосталась,
обтягнута посірілою шкірою.
207
Чоловік ішов повагом; голова широко похитувалася, ніби на
стеблині, - велика і кутаста. Волосся наполовину випало. Комір, над-
мірно широкий для шиї, обсунувся набік, звис петлею на грудних
кістках: як і вся сорочка, давно непрана, притемнів до кольору землі.
На ціпочок обпирався селянин і, відхиляючи височезні бур’яни, сту-
пав забарно, ніби перевіряв, чи міцні суглоби в ногах. Зник, мов
привид, що вертає до труни.
Катранник обережно рушив слідом і роздивляється, - де старий?
Скрізь бур’яни і розвалені житла. З одних сіней через поріг вистави-
лися самі стопи: землисто-сірою мертвизною до хмарного дня, як
викладені з могили. Так вразили, що подорожній покинув шукати
діда і звернув до знайомої хати. Причаївся, коли зачув стукіт під-
води: «скрізь вона!» подумав з досадою. Бригада гробокопів склада-
лася з п’ятьох, - чотири йшли при кутках гарби, а п’ятий вів коні;
«до цих попади на віз, не вирвешся!»
Відстукотіла підвода; тоді Катранник попрямував до знайомої
садиби, - дивився і не міг збагнути: нема любого мешкання, до якого
звик! Хата, оббита дощами і потріскана, стала падати. Оголений під-
сішок виглядав так, ніби зуби нечистої сили вгризли ріг, зірвали
м’ясо, зоставивши дерев’яний маслак. Дах запався. Сіріла кроква, як
частина перекинутої шибениці. Подібно до цієї хати, нежива тварина
в полі лежить, обдзьобана хижими птицями, що лишили на ребрах
шмаття шерсти. Двері вивалені з одвірками. Хмурно і сиро в руїні.
Тут жили дальні родичі: вмерли вони, чи світ за-очі втекли?
Дивився на ділянку, знану з дитинства, на хату, в якій жив,
обернену в розбиток глини, як і всі інші житла навкруг. Зосталися
рештки: безслівно промовляти про смерть - кожному, хто сюди при-
ходить.
Засмучений безмірно, відходив Катранник від пустки. Мандрував
навмання, аби в степ вибратись, а там вхопити напрямок до станції.
Коли, зрештою, прибув туди, його не впустила бригада комсомоль-
ців, що настирно і різко кричучи, всіх завертала геть. Марно було б
просити. Похилив голову Катранник і попростував пішки в район.
На шлях, що слався безконечно, налягали хмари. Посіяв дощик,
потім линув так, що враз калюжі стали, але скоро і вщух. На нього не
дуже селяни зважали, - тільки гнулися, мов колоски.
Хто, вкрай виснажений, падав при дорозі, там помирав; і кожен
був близький до того самого: вже здерев’янів почуттями і тільки при-
слухався, чи скоро самому кінець.
208
Катранник ступав, зібравши вичерпки сил в одно прагнення, і всі
думки - в один вузлик, мов залізний: неодмінно дійти.
209
В районі, куди добувся з іншими, жовтіли установи в кам’яницях.
Брама величезного подвір’я тримала напис: «Союзхліб», і дивувала
хлібороба страшенно; «чому союзний? виходить, то хліб союзу з пів-
ніччю, звідки накази йдуть, - який союз, коли забрано хліб, а ти вми-
рай?»
Погляд зосередився на пірамідах збіжжя: крізь дірявий брезент
багато зерна видно, промоклого в дощі і підіпрілого.
Сам колір зерна непереможно надив. Ось він - спасенний хліб.
Перед очима. Чиста пшениця. Всього мішечок би набрати - сім’я
врятується! Однаково ж зерно згниє на мокрому місці. З того, що
просипається в грязь, можна тисячі торб наповнити і спасти душі. Ні,
і хліб, і люди гинуть. Хто наказав?
Сильна варта обступила пропадущі піраміди, вся з гвинтівками;
по-чужому говорить.
Селяни ж, ніби приворожені, дивляться на зерно: худі, як тички, і
обшарпані гірш, ніж колись жебраки. Здебільшого сидять або при-
лягли - скоро їм кінець. Крім лютої голодности, терплять муку від
споглядання близького хліба; здається, простягнув руку, ступивши
наперед, і - врятований! Досить сирого зерна поїсти, щоб скріпитись:
твого зерна, з двору забраного.
Спокуса пожирає кволі душі, як незримий огонь, довівши до пів-
божевільного самозасліплення. Прилютувала близькістю пшениці і
зв’язала руки, ноги, думки, очі, і позбавила твердої волі - шукати
іншого рятунку.
Мерехтливі очима, притягуються до хліба, як сноходи до місяця
або нічні метелики до полум’я; притягуються і поволі згоряють в
недужому жеврінні свого серця.
Катранника борола, мов навіяння, ця біда: він теж приточився
очима до пірамід. Без марива, в денному вигляді - хліб! ось, близько!
210
Постій отак півдня, і пропав; недуга душевна, скувавши, домучить.
Як з ланцюгів, виривається він з того заморочення ...
* * *
Недалеко від сірчано-жовтих дверей райвиконкомівського будин-
ку, в западині мертва людина лежить; обличчя не видно, бо дощова
вода, набравшись високо, закрила.
Проходить чоловік, поплямлений і небритий, маючи в руці пола-
ману пилку на залізо. Сам собі говорить він, але так, що сторонньому
чути:
- Умерла жінка, другий день лежить - і вони нічого ...
Затупотіли, вбрані в руді ваксовані шкірянки, службовці на
виході з дверей, тоді враз Катранник і стрічний поспішили нарізно.
Оглянувшись на групу при будинку, селянин подумав: «прибира-
тимуть мертву - того й вийшли гуртом; іродові душі, а таки ж люди».
Однак, група постояла на східцях, подиміла папіросками, і хоч би хто
зиркнув на покійницю, що лежала перед ними! Зійшли наниз і огид-
ливо обминули труп, коло якого світлі брижі біжать на воді. Обми-
нули так, ніби то - дровина, що перешкоджає державній справі.
Катранник, побачивши, як частина службовців повернула йому
вслід, пришвидчив крок. Треба сходити в містечкові магазини.
Скрізь діди, жінки, діти ходять під вікнами і спиняються перед две-
рима: їсти просять. Багато померлих, ніхто не прибирає їх. Ось дво-
поверхова установа, крита ржависто-брунатною бляхою. На першому
поверсі відчинилося вікно: повнощокий чорній, нагороїживши френч
на плечах, розглядає вулицю і щось жує. Внизу, на тротуарі, підхо-
дить бабуся і простягає руку, висохлу, як хмизина:
- Дайте хоч крихту! Бо вже вмру ...
Сизасто вибритий слухає в вікні, слухає, жуючи, і ніби аж вті-
шається від жалібного прохання, а враз із брязкотом зачиняє вікно;
чути, як клацнула задвижка.
На дверях, крізь скляний прямокутник на бронзових гвинтах,
багріла вивіска, з якої Катранник довідався, що тут - редакція часо-
пису «Ленінський шлях». В сосновій рамі з дротяною сіткою, вкріп-
леній на паркан, висів примірник видання. Поблизу валялася полови-
на часопису, кимсь покинута чи загублена. Селянин зачепився
поглядом за статтю, звідки викричано: «підкуркульники в місті
об’їдаються чужим хлібом ... не хотять робити в полі ... це - сабо-
таж! ...» - і далі в такому змісті; багато і густо.
211
Хотів покласти папір на землю, бо подосадував: «бач, пикатий,
що ковтає в вікні, розбрехався, коли платять; він до землі ні за якого
чорта не підійде робити хліб, як ми і наші сім’ї з прадідів». А таки
селянин приберіг часописний друк: «в дорозі згодиться».
Біля сусіднього домика, їдкого покрівлею, як і редакція, але
одноповерхового, стала підвода, вся обкинута парусиною. Сутулува-
тий службовець, що мав на кільцюватому волоссі кепку з чорної
шкіри, метко скочив на цеглу і, щось крикнувши підводчикові, поту-
потів до дверей. Там потягнув за дерев’яний держачок, від якого
бігла вгору дзвінкова дротина. Потягнув і зразу ж - назад до підводи,
відкіля візник перевалював мішок, зверху сивий від випорошеної
крупчатки, ніби коло млина. Вхопили вдвох і домчали до дверей, що
якраз тоді рвучко відчинилися, бо за ними стояв хтось і ждав, коли
впускати. В одну помлу очей мішок щез в середині, після чого
обидва носії, за спинами яких дзвенькнув дверний замок, відбігли до
підводи, скочили на свої місця і погнали щодуху. Важкий вистукіт
розлігся по сірастозеленкавих брукових, тьмаволискучих після дощу,
мов черепи, тісно покладені в ґрунт.
Переходячи, голодні ставали перед дверима; дід, що хитався, як
смертельно поранений, потягнув держачок дзвінкового пристрою -
жодного руху і відповіді! Ніби не було ні душі в середині. Прохачі,
зболівши нервами від марного ждання, відходили геть.
Зоставалася загадка для селянина, чому вдень тягнено харч? -
«мабуть, від страху, що в присмерку люди віднімуть, осмілівши».
Як потік серед цегляних скель, простяглася черга до магазину, де
дають кислу капусту. Раптом перехожі почали підбігати поблизу;
селянин і собі - туди! в свіжий і значно коротший «хвіст», що
випростовується течією дожидачів, від чого багато крику одних на
одних. Зрештою, всі посунули назад, вирівнюючи звичайний поря-
док.
Мирон Данилович дістав кіло капусти: колись моченої, тепер
сухої і несвіжої. Видалася смачнішою від десертів! - сховав запас її в
торбу, обмотаний поверх «кулька» також половиною злої газети.
Трохи повеселішав, набравши певности, що добереться до Кавказу:
на три дні харчу вистачить. А там грошей позичити можна в знакімця
- до віддачі з першого заробітку.
В дорозі до станції здогадувався: «пощедріли на капусту - ба-
чать, що пропада на складі». Присів під червонавою стіною, між
такими, як сам. Здавалося, потяга взагалі не буде, і руху - теж, взага-
лі, нічого більше не буде, - так довго ждали.
212
Аж перед світом, крізь штовханину, Катранник прорвався в ва-
гонні двері і зразу ж ліг на верхній полиці.
Сон приходить мертвотний і тяжкий. Прокинувшися, відчув
Мирон Данилович, що потіє в морозній лихоманці. Певно просту-
дився, на дощі йшовши, а потім - як сидів на землі.
* * *
Ось, над вечір, вузлова станція: тут пересідати; і знов жди!
Площа схожа на мурашник, серед якого сила начальства наінди-
чується з портфелями або товстими течками; козиряє в автах; протіс-
нюється в установи і висипає звідти, надмірно заносячи лиця, як
велипанство, і збрезкло поглядаючи на «сірих» з населення. Різнить-
ся одежею і партквитками, магнетна могутність яких, нехай схованих
навіть дома в шухлядах під замком, незримо обкидає їх злою влас-
тивістю. Бо то - їх талісмани, від яких навіюється відраза: передусім
до кожного, хто з села і конає, згідно з рішенням партконоводства в
столиці.
Глянув селянин: «ого! стільки їх, що кров з’їдять, пропали ми до
канцура»; - він пішов виглядати викидної городини, милостиво про-
даваної в «хвості» за скажену ціну.
Черги збираються від схід сонця і нуртують і нидіють до півночі:
застоювані, втрачувані, розривані під час несподіваних тисканин,
знов спаювані голоднечею. Люди держаться одні за одних, щоб збе-
регти місця в чотирирядному натовпі, - так бджоли творять пасма,
кріпко зчіплені.
Катранник мав надію на «комерційний хліб». Пристроївся і до-
жидає, мучачись від простудної лихоманки, втоми, поривів такого
жагучого і невтримного болю в глибині істоти, який ніби шепотить
нечутно весь час: «їсти! їсти!» Увага і зір, прив’язані до дверей в
далечині, пригасають, як спорожнілий каганчик.
А чутка пройшла, що даватимуть «кільку»; що ж? - можна риб-
ний дріб’язок споживати зразу, заїдаючи капустою, замісто хліба.
Зморені люди, стоявши віддавна, втратили рухливість і гостроту
почуття, якраз тоді, коли набігли машини з вартою. Катранник за-
терп! - якби був здоровіший, міг би рвонутися крізь ряди і втекти.
Але, скований слабістю, непорушно стояв серед багатьох, ніби перед
очима давуна.
Служаки брутально хапають селян, як вовки овець, і миттю
спроваджують на плятформи; наповнивши їх, хутко оббігають кру-
213
гом, коли мотор гуркотить. Один револьверник сідає до шофера в
кабіну, а решта береться до нової пайки жертв.
Везли незвичайно швидко - найглухішими вулицями.
На станції всіх перевантажено в товарячі вагони і зразу ж замкну-
то. Потяг стукотливо погнав, як навіжений; іноді спинявся, тоді -
дивна тишина за дерев’яними стінами! Зрештою, коли прибув до
призначення, негайно загуркотіли двері вагонів, крик донісся і звід-
кись - крізь нічну сутінь - повалив їдкий дим. Блиснули до дверей
ліхтарі: з ними охоронники вскочили в середину. Посунув потяг і
скоро знов пристиг, прикро над краєм глибокого провалля, відкіль
полум’я вибивалося, ніби велетенськими шматками розірваної ткани-
ни, крізь дим, клубочений по млистій широчині. Зойки пронизували
ніч.
Катранник став страчувати думку, коли охоронники брали селян і
викидали з вагонних дверей в глибочину. Хто сунув по крутому, чіп-
ляючися за нерівності, а хто котився, чи летів у низ: всі зникали в
огнищі.
Через хвилину також Катранника кинуто з дверей, - він опинився
руками проти прислону і судомливо гріб. Під пальці попали обвуг-
лені корінці кущів, тоді мимовільно промайнув здогад: «мабуть,
ліщина була!» - вхопився селянин розпачливим зусиллям, але корін-
ці в останню мить, тріснувши, відірвались. Він посунув вниз. Па-
даючи трохи стишено, ще раз чіплявся, обома руками, за вигорбину.
Болючо і марно дряпнув пальцями, хоч знов сповільнив собі не-
щастя. Відчув, що прірва стала відлогіша. Знов, ніггями і черевика-
ми, подрав схил щоб спинитися, і не міг! - сунув з розгону в за-
душливу димряву. Раптом тяжко штовхнувся плечем, об що? того не
бачив! тільки різко обпекло і придушило до земляної стіни. Тоді він
став з більшим натиском хапатися. Якби була нерівність або корінь,
він би вдержавсь, але - порожньо. Далі падав між великі деревини,
обхоплені полум’ям, - «пропав!» проблиснуло в свідомості. Він па-
дав нерівно, аж поки вдарився спиною об дерево, а головою об схил.
Миттю зім’яло в клубок і, перекинувши, потягло наниз, ніби в
коловороті горючої ріки. Волосся над правою скронею обсмалилося,
але він, швидко падаючи, ніби стратив відчуття болю. Розумів, що
задихається, і що плече йому палить. Тоді ж запався в нестямність, з
якої його вирвав різкий біль - від падіння в тісну мілину. Мирон
Данилович, трусячись, обторкує ґрунт: «я в мокрому глинищі! це -
яр, можна лізти через воду!» - втішає сам себе. Як звір, на читирьох
відповзає в болотяній щілині, протискаючись поміж одними дрови-
214
няками, залитими тванню, і попід другими, що стирчали в безладді
над головою.
Весь час на горі і по сторонах - розпачливі крики, від яких міг би
стратити пам’ять, але і сам був прибитий і приголомшений, пів-
мрець, що корчився в пориві: повзти серед загибелі.
Високо розлягався бурхіт огнища і стукіт обвалюваного дерева;
також вишум і шипіння в спеці, приглушуючи, проймали диким
страхом, бо пожежа от-от привалить.
Все - ніби в огні великої споруди, коли вже зруйнувалася: з попе-
рехрещуваними балками і зваленими стовбами, які, згораючи гуркот-
ливо, осідали в глибину земної щілини.
На дні, в боковій струмовині, так багато обвуглених обаполів, ки-
нутих попереду! - крізь них мало хто просунувся до глинища.
Застрявали люди, здавлені і скалічені: там їх і нищив огонь. Один
чоловік, зовсім обгорілий звис до води, - його стопи стиснуті між
двома близькими деревинами, а руки і голова гойдаються в порив-
ному полум’ї, ніби червоній повені, крізь яку мчить глибинний про-
тяг.
Багато селян згорало в велетенській печі-прірві, над якою стовби
диму вставали, мов над фабриками. Потяг підвозив туди нові натов-
пи; скидані вартою, падали вони і калічилися раніш, ніж стати здо-
биччю огню від шпал і обаполів, облитих смолою. Привезені на
плятформах дерева вергано в прірву, навперемін з людьми.
Катранник продирався попід заваллями і раз був стратив свідо-
мість. Опритомнів скоро: від палення згори і вогкости знизу - з боло-
тяного рівчака. Спекота пронизувала одіж і підганяла повзти, як
пораненого вужа. Хоч низовий протяг через глибоку щілину прино-
сив трохи повітря, таки димова задуха була смертельна - рвала гру-
ди, труїла кров, сліплячи зір і тьмарячи думки.
Зрештою, доліз Мирон Данилович до калюжки в глибокому водо-
риї; обхлюпався там, щоб, рятуючись від палення, зберегти одіж на
плечах. Аж тоді відчув: збоку щось штовхнуло і муляє - торбинка!
його власна торбинка, набік прив’язана, через плече.
На дні калюжки повно камінців і піску з глиною. Вихлюпуючи
воду звідти, Катранник прошепотів, ніби сам собі чужий: «це я ще
живу!» Тоді враз, здається, підбадьорений дійсністю сказаного, по-
чав лізти далі і через декілька хвилин був так далеко від болотяної
Щілини, що коли там стався черговий обвал з гуркотнечею в огні, то
вже не міг зачепити. Прискоривши рух, Мирон Данилович раптом
обсунувся в глибшу промоїну, ніж була, і мимоволі знов облився -
215
від дрібного водоспадика, під звалищами. Як проліз у нешвидкій
воді, то вже встати зміг, при узбочині яру: там скрізь вигиналися
пригорки і лежали валуни біля обпалених кущів. Горючі деревини,
накидані згори, були рідші, і він то переступав їх, то пробирався
знизу, в протулини з рештками зарости.
Намацав якусь річ, обгорнуту матеркою, що вбризкана в болото.
Спершу проминув річ, а тоді надумався: простягнув руку і взяв.
Відступив за горби, де тільки окремі дровиняки і шпали, облиті
смолою, скотившись, палахкотіли з низьким димом; під виступ
збочини присів - віддихнути і отямитися з лиха.
Обторкує знахідку, розгортає і, на диво собі і незміренну радість,
бачить хліб! - сухий, причерствілий трішки, алеж хліб. Знати вже з
самого дотику, це - житній. Скрізь розшукуваний хліб і не знай-
дений, дістався, де і не подумати про нього: в самій погибелі.
Вся істота припала до знахідки! вся - з болючою хижістю голоду.
А знов почало палити від завалля. Мирон Данилович з’їв тільки один
відломлений шматок, тримаючи його на стулених долонях, щоб ні
одну крихту на згубити. Тоді зав’язав хліб, як було, і сховав собі в
торбинку; і перевірив, чи хліб там, повівши рукою по тканині.
Хоч хилила страшна слабість, він переміг її; присліплений від
палючих виблисків згори і димової їді, що різала в очі, випростався
він і рушив чимдуж звідти. Враз перечепився і впав; коли підводився,
то лікоть приторкнув до торбинки, знов перевіряючи: там хліб, чи ні?
-там!
Катранник, як побачив, кого він потоптав, - жахнувся: то мерт-
вий чоловік. Одежа на трупі обгоріла в попільний мотлох. Ліва сто-
рона голови розбита і попечена так, що крізь розриви червоніє
застигла кров. Вигляд мертвого болісно вразив Мирона Даниловича,
який аж знітився в судомі і, впритомнівши, пішов далі; боявся і
згадувати, хоч чужа смерть притягувала думки.
Обережно ступав по нерівному глинищу. І відчув, що лихоманки
нема; від жорстокого струшення, на межі божевілля, збігла з крови і
нервів. Але був він замучений страхом і болем, при вичерпанні
останніх сил.
Присів на горбик; щоб вийти з розпуки, - не від самого тільки
голоду, - похопився їсти. А вже став собі скупий. Подумавши одну
мить, споживає спершу старий маторженик з торбинки, потім пайку
від хліба: як закуску.
Притьма вирізнилася думка, що непокоїла, поставши десь на гли-
бині свідомости, після того, як перечепився об покійника: це - його
216
хліб!... бідний чоловік загубив перед смертю, коли весь поранений і
обпалений був. Що йому хліб? Зоставити там, пропаде в грязюці і
золі, коли ж тут живий потребує, гинучи. Так повинно бути: хліб цей
законно переходить в руки другого, хто теж перейшов глибиною
лиха. Нелегко перейшов, а розділив повне горе з небіжчиком. Тільки
так можна ділити чужий хліб - загорьований хліб прожиття! І помір-
кував тоді Катранник: «Ще гляне душа нещасного, вже з неба, скаже
- бери цей хліб, тобі треба, а для мене навіщо? порадіє душа, бо і по
смерті помогла комусь на світі».
Заспокоював себе знов, що нема злочину - взяти такий хліб, а все
ж була гіркота в почуттях: як це недобре, чужий хліб взяти, в мер-
твого ... «ну, он що, і я прислугу тобі зроблю, проти наруги!» - вирі-
шив наостанок. Вернувся і, відломивши стовбурець недогорілої
ліщини, вирив неглибоку яму при згарищі, в заглибині м’якої глини.
Перемагаючи страх, взявся за покійника, пересунув його туди і за-
горнув; «помилуй чоловіка, Боже!» - сказав над ним.
Як помив руки в струмку, пішов наниз, державшися за кущики на
узбіччі. Обережний був - насторожений до кожного шурхоту. Прига-
дав собі діда Ґонтаря: «як він, іду з могили, тільки йому була мороз-
на, а мені - піч». Відходив і оглядався; мав страх, що ті, нагорі біля
вагонів, примітять і доженуть. їхнє страхіття нависло огненним при-
видом і котило дим по довгій прірві, почервонивши глинисті присло-
ни і ліси на схилах.
Темрява навколо втікача, густіючи, вгортала дерева і ґрунт, на
якому струмок перебігав, ніби чорний, з відблиском від прірви.
Мирон Данилович вибрав для спочинку сухий виступ під куща-
ми: аби затуляли від поглядів згори, коли зостався просвіт на поже-
жу. Широкий і волохатий піджак, що служив замісто пальта, був,
після купання в вимивині з струмковою водою, досить чистий: хоч і
посмалений скрізь. Треба витирати останні плями.
Сидів тікач, обперши плечі об стовбурці, і не зчувся, як задрімав,
проти своєї волі і всього страху. Ніби посунувся в глибочину іншу,
ніж ця: вже без паленої сосни і людей серед огню. Не снилося нічого;
тільки під кінець спання настигла невиразима тривога. Пронизаний
нею, прокинувся і побачив, що огонь жахливо виріс, осягаючи пів-
неба над прірвою, - «мабуть, привезли багато дров і смоли, тепер би
там згорів!» - пояснює собі Катранник. Він трудно, з розбитістю в
тілі, підводиться. Ноги затерпли, а в плечах і ребрах різкий біль.
Негодящий чоловік: як труп.
217
Коли полум’я дійшло своєї сили, стався обвал, і вибухами воно
рвонулося в височину, підкидаючи сліпучі і хитливі течії, мов черво-
ні гейзери; з хуртовинами іскор і хмарами диму, - після того вщухло,
хоч не набагато. Катранник відходив і оглядався на огненну могилу;
хотів закричати, з безсилого розпачу: хто там живий, щоб вибирався
коло низового струмка. Хіба поможеться?...
Одежа на грудях парувала, а черевики були мокрі; чи сушити? -
ні, треба йти, а то наглядачі згори стрілятимуть. Згадав про них і
зразу ж поспішив геть звідти. Знов напав страх на нього - гнав без-
упинно далі, нерівною землею.
218
XXI
Мирон Данилович до самого ранку йшов, угадуючи дорогу, де не
міг зустріти «їх». Розвиднювалося, коли прибув до дрібного полус-
танка. Вагався - підступати до залізничних колій чи ні, але не було
іншого переходу. Він прямував мимо самотнього будиночка і спи-
нився, побачивши робітників, що на плятформі починали рівняти
дошки.
З одного боку вломилися сторчові стовбчики, ніби величезні ру-
чиці, тому вантаж соснини, струнко розпиляної і чистої, обсунувся
на жужелицю між коліями. Укладало двоє: залізничник, що обслуго-
вував невеличкий потяг, і підліток, тонкий, як нитка - з нього небага-
то праці. В той час машиніст мав якийсь гіркий клопіт коло шипу-
чого демона, - було не до розсипаних шальовок.
Ось крикнув з плятформи залізничник до Катранника:
- Що, в вас тут людей нема, чи як?
Катранник мовчить, думаючи: «А що ж, і нема! Хіба не знаєш, де
вони? хочеш, покажу де...»
- Чого стоїш, чоловіче? Помагай, а я підвезу! - знов звернувся
залізничник.
Але ще і тепер не вірить селянин, хоч вся істота аж стрепенулася
від новини: «Добре було б під’їхати, бо вже, мабуть, не дошканди-
баю на своїх».
Темновусий, з підбілиною, залізничник світнув запалими очима, і
вриті зморшки на обличчі поглибшали від усміху:
- Не віриш?
- Хто зна, - глухо озвався Катранник.
- Кажу: підвезу, значить - підвезу. Годі туманіть, берися, чоло-
віче, і подавай мені дошки: складати будем!
Катранник, не кажучи вже нічого, поклав торбинку на землю, але
близько біля себе, і взявся подавати сосну; так старається, аж підбіга.
219
- Не спіши, бо вморишся! - спиняє залізничник, - бережи силу,
бо роботи багато. А то будеш, як отой хлопець, що підміта полуста-
нок.
Він показав на підлітка, який, відійшовши на сторону, подивився
трохи і зник.
Працювали декілька годин, поки владнали вантаж. Катранник
змокрів дуже, хоч його одежа і черевики просохли; він дрібно трем-
тів від напруження, ослаблений від довгого недоїдання і лютої при-
годи.
- Щось ти, чоловіче, хилишся, - зауважив залізничник, гостро
глянувши на нього: - ану, ходім, під’їмо! Як звати?
- Катранник Мирон.
- А мене - Петро, так і кажи!
Сіли на дошках, біля скриньки залізничника, колись фарбованої
зелено, а тепер темнастої плямами від мазуту. Господар витяг з неї
скатерку і повагом розгорнув на соснині; тоді поклав пшоняний хліб,
порізаний тонкими скибками, а до нього - сіль у білому матерчаному
вузлику і дві величезні солодкі цибулини. З пляшечки наточив
конопляної олії на блюдце. Зрештою, вибрав варену картоплю з
паперового капшука.
- Маю капусту квашену: підсохлою давали, і шматок хліба, -
пропонує селянин.
- То прибережіть! Призволяйтесь до мого ресторану. Чи не їсте
цибулі?
- Чому ні? - заохотився Катранник: - це добре, з хлібом!
Обережно відділив тонкий кожушок, блідаво-брунастий, із тьма-
вим полиском і прочервонілістю; розрізавши цибулину вподовж,
брав світлі лустки і вмочав в олію і солив - їв з хлібом, як поживу
найкращу. Додав до цього картоплю: теж, умочаючи в олію і солячи.
Істота зосередилася на їдженні, відсторонена від світу, бо, здається,
жили горіли від голодної нетерплячки і міг проковтнути миттю весь
харч, навіть коли б повно було в скриньці. Сік цибулі, колись надто
гострий, відчуто тепер як захлинно смачний і живлющий: по краплі,
втішаючись, приймає душа.
Коли поснідав Катранник, враз і настрій змінився; пожива кріп-
лющими течіями пройшла в різні напрями через єство - зміцнила,
відсвіживши, ніби добрий сон, хоч якраз тепер на сон клонить: при
вдиханні лісного повітря, приємного прохолодою.
Знов завозилися з дошками і склали до останку, як слід.
220
- Слухай сюди: їдьмо разом на склад! Я скажу начальникові, що
ти виручив. Зосталось вигрузити дошки, а тоді на Кавказ повернем.
- Мені ж цього якраз і треба! - скрикнув Мирон Данилович. - як
ваша ласка, візьміть, я помагатиму при всякій роботі.
- Бачу, ти чоловік тихий і не з тих, що в замки без спросу загля-
дають. Бо всякі люди стрічаються.
- Повірте, оце їду жінці і дітям десь хліба заробити. Другої думки
немає.
- От і вже! Мені веселіше і тобі по дорозі. А то вночі сам, як сич,
очима блимаю.
На димучій станції зійшли з потяга. Ночували при товарному
складі: там людей небагато; гоготить чугунка, розігріта до червона.
Петро приніс гарячого супу, - повечерявши, заснули на тапчанах.
Міцно спалося, як ніколи, від народження на світ.
Після півночі вирушили на Кавказ. Снує мрію свою Мирон Дани-
лович: про заробітки в совхозі, при конюшні або теслярні. Трохи б
підхарчуватись, а там він - знов майстер до всякої роботи, що потре-
бує твердих жил і швидкоі думки; змалку звик.
- Як ви з непартійних, - сказав Петро, - круто живеться; будь
червона грамотка, то тягли б харчі кошиками з розподільника.
- Куди нам! Аби кукурудзянки заробити.
- Так; вийшло, як казано в революцію: кому трясця, кому дві.
Кому сало, а кому чорта лисого! Рівність.
- Нас рівно в ями кладуть; або палять.
- Це вже тоді показувалося. Скільки крику було про рівність. Ось
я - від сословія козачого. Вернувся з німецької війни; в кавалерії
служив і медальки деякі дано. А дома біда! Село казанком кипить.
Козаки, котрі з фронту, і я серед них, сказали: ну, живі ми і дома.
Порівняймося з сусідами! Так і зробили - дали їм воли, могучі, як
паровики, і плуги дали, борони, культиватори, корморізки, точила і
всячину, все дали. Пройшов рік - другий, а в сусідів те добро про-
пало. Не знати, де ділось. Знов кричать: давай! Кричать, щоб ми
стали рівні. Не буде того, бо люди дуже не однакові і різно роблять.
Уже тепер по-старому заведено: робочих скрутили, самі ж князьками
розкошують.
- Хліб під дощем: гниє, а нам не дають, - сказав Катранник; - хто
вмира і пробує взяти свій хліб, тому стріляють межи очі.
- Так скрізь! Бо це - самі чужонайняті замаскованці з інтер-
націоналки; хитро влізли, щоб народ мучити: то їм загадано і то
червона ціль їхня.
221
- Уже всім видно і глядіти не хочеться.
- Вони лютують, бо народ розглядів їх, що то мучителі з чужої
служби. Тепер хотять затопити кров’ю людські очі.
- Пробують на нас; а тоді світ душитимуть.
- В них це готове: і партмішок, і партзав’язка. Мандрувавши,
надивився я. Нищать хліб нарочито і розоряють до смерти. В началь-
ство ставлять непридатних, щоб більше біди було. На одному зсип-
ному пункті привозять селяни хліб: поспіх з ним великий, бо треба
«план» виконати. Завідувач наказує дядькам усяке зерно докупи
зсипати крізь дірки в поверхах, все разом - жито, пшеницю, ячмінь,
просо, гречку. Йому дорікають: хіба можна так робити? А він сер-
диться і відказує: «почему нельзя? Ето всьо - хлєб!» Отакі хазяї. Ви
кажете про зерно; не тільки з-за нього стріляють людей, а з-за гнилих
буряків теж. Бачив я біля станції гору їх, темну, як вивезена порода з
рудників на Донбасі. Колись окремою колією доставляли буряки до
цукроварні. Тепер їх покинуто догнивати. А сторожа кругом стоїть:
не підпуска нікого. Декілька разів люди підходили, ослабівши, як
осінні мухи: їх розпука голодна вела. Ледве до бурякової гори набли-
зяться, - так з гвинтівок блискає їм в очі, і люди падають. Буряки
після морозів почорніли, а ще таки можна було перечищати їх і вари-
ти. Нікому ж не дано нічого. Так всі буряки пропали - до рештки.
Гора їх згнила і розлізлася по землі. Багато вбитих людей лежало, бо
пошкодовано їм гнилого буряка. З того ж і видно: ворожі виродки
нагорі царюють.
Що далі їхали, все дужче бралося чистим і теплим повівом: обвіт-
рювало обличчя, радуючи після димової гіркоти, газу, сирости і
вугільної пиляки залізничних вузлів.
* * *
На степовій станції, від підводчиків довідався Катранник, що
недалеко в совхозі наймуть конюха. Вирішив зостатися: нагода тут
певна, а поїдь далі, до односельчанина, хто зна, чи й досі є потреба в
людях? Подякував сердечно дорожньому приятелеві і попрямував до
радгоспу.
Його пропустили в кімнату директора, який зразу спитав:
- Чи ти добрий конюх?
- Все життя біля коней; як їх ліпше знати можна.
- Ставай!
222
Робота непогана, а платня - так собі. Трішки грошей і трішки ку-
курудзяного борошна. Юшку давали.
Коли спік перший хліб, то нарізав тоненькими кусниками, як
торт, і повільно їв і їв, розжовуючи вкрай. Хотів спинитися, щоб не
спожити все за один раз, але таки все з’їв і дивиться на стіл. Нічого
вже нема. Взявся до води: багато пив.
Був бездумний; їсти хотілося по-тваринному. Та скоро турбота
охопила його - про сім’ю; вирішив: зароблені гроші зберігати для неї
і, скільки можна, ощаджувати борошно.
Так прожив деякий час; а не міг прийти до звичайного стану,
душевного і фізичного. Як і кожен у тому совхозі, підупадав і хирнів.
Вечорами, коли біля обрію, крізь чорнозелені сутінки, догоряла
смужка огню, ніби там блискавка спинилась і застигла, гаснучи, - всі
люди в совхозі, які недавно стали на роботу, починали бродити тіня-
ми позауманню. Мавши заробіток дрібний, неспроможні були вти-
шити голодности. Мов примари надхідної ночі, никали попід стінами
- наближалися до кухні, порпалися в викидках після вечері. Сахалися
геть під причілки і в кути, якщо хтось проходив: боялися знайомих
стрінути і прийняти пекучий сором.
Мирон Данилович відчував, що, після надмірного зусилля і стра-
ху в горючому проваллі, він - якийсь душевно зрушений весь, мов
збитий з життьового кореня і круга. Після того, як збережені сили
прислужилися вірно в лютому іспиті, вони зоставили якусь незнану
пустку. Ніби приглушений чуттєвим слухом, терпів він, дивовижно
збайдужівши до лютости з навколишніх подій, що колись гостро
вражали. Він і переживав їх, але вже не було снаги серця - належно
відповідати на образу. Дійшов до стану, спільного з багатьма при-
реченими напасти: коли дивилися в очі їй з незвичною для себе
застиглістю, мов спаралізовані духовно; без запопадливого шукання
засобів.
Відбувався в почуваннях дивний хід, сам собою, як серед прису-
джених до страти, що все ж прикріплюють відпалий ґудзик на гру-
дях. Але тут не було певного знання про свою загибель, хоч глибо-
кий напрямок вів до прийняття повнотою всієї муки. З неї, зовсім
здалеку, з невидности поза розділеннями життя, ставала, вже неві-
дома і неосяжна для думки, незмінність, беручи в свої впливи. Проте,
В свідомості це не означувалося виразно. Лише серце іноді зводило
розсуди з долею: коли думна особистість віддалялася від кривди,
просто - пливучи за течією подій, а між ними і самої кривди. Часом
чіплялася до нагоди, що полегшить терпіння від ближчих хвилин.
223
В один із безрадних вечорів приходить партієць, але «низовик»,
Домборський: глянути, як живеться. Він куткавий і залискуватий,
склепаний суглобами кріпко - під потертою, але повторно обсмаль-
цьованою шкірянкою, аж вороною. Його тяжкі очі кололи дрібне-
сенькими трикутничками поблиску з карости, на потемнілому, як
опалий лист, обличчі: від польових вітрів і різкого світла. Але зуби,
хоч рідкі і з надто широкими проміжками спереду, були чисті і рівні.
Подивившись на Катранника і його куток, він присудив:
- Е-е! Так не проживеш. Я сам пробував, ледве не впав. Хочеш,
навчу, що робити?
- А чого ж, - робити треба...
- То ж і воно! Держися нас, бо охлянеш.
Мав при собі горілку, огірки, кусники оселедця: дав при розмові
випити і закусити Миронові Даниловичу.
Другого дня знов зійшлися вдвох. Домборський навчав, як ро-
биться, що люди виживають, а не гинуть. Повів на край радгоспної
садиби - до рідких кущів і присохлих топольок. Там продовгувата
купа каміння, давно привезеного і забутого, сіріла нерівною масою,
простягшися через галявину.
- Бачиш каміння?
- Авжеж; зір маю.
- Май також і здогад! У нас багато лошат. Я сам їх записую. Хто
хоче, той і краде, де і скільки завгодно. Тільки треба вміти, щоб слі-
дів не було, як ось тут: земля тверда. Наженем лоша на каміння, -
зрозумів?
-Лошати жаль...
- Не жаль себе? Лоша бігатиме, поки його з-під твого носа вкра-
дуть і з’їдять другі службовці. А ти пропадеш. Тебе дома ждуть. Ні,
це не годиться! Отже, над вечір ми провернем діло.
Поночі вони вивели лоша і стали наганяти на каміння. Мирону
Даниловичу не вдавалося з свого боку налякати, як слід, і лоша, під-
брикуючи вузькими ногами, пробігало мимо. От, перейняв його і
натурив прямо на компаньйона, який тільки того ждав: так ударив
лозиною і затупотів, замахав чорними рукавами, що воно, з великого
переляку, помчало просто на каміння і зломило ліву передню ногу.
Домборський покликав інших партійців: нехай глянуть на
нещасливий випадок і засвідчать, що тут сталося. Не було в них ін-
шого рішення, як тільки - «дорізати». Після того запрошені свідки
розійшлися.
224
Тоді наганяні вдвох дорізали лоша і вивезли закопувати зовсім
пізно, в нічних сутінях. Вирили яму, але, замісто того, щоб зразу вки-
нути туди лоша, розпатрали його і поділили між собою м’ясо, і тіль-
ки відпадки загребли. Позамотували м’ясо в лантушиння і з тим вер-
нулися.
Потихеньку смажили в кутках лошатину, від якої спершу приба-
вилося сили, так що Мирон Данилович відчував: твердішають його
кроки. Але від одноманітного харчу став на шлунок слабувати; все -
конина і кукурудза. Землякові лист написав і одержав пораду: «Дер-
жіться теперішнього місця, бо тут починають перевіряти справки,
хто звідкіля, і після цього звільняють сезонних, - глядіть, чи не при-
ведеться нам переїжджати в другу сторону, Білорусь чи що». Мирон
Данилович зрікся наміру - переходити до земляка, і притих, боячися
нової недолі.
Послав додому трохи грошей поштовим переказом; не знав, чи
дійдуть. І трохи тютюну в вузлику приберіг - на обмін.
Час минає; нивки зеленіють. Можна було б жити, підробляючи, і
сім’ю сюди перевезти, хоч і тут побут помітно погіршується. Враз
настигла біда: облік всіх, що приїхали з сільсько-господарських
районів. З’явилися довжелезні анкети, і треба, заповнюючи їх, пред-
ставляти посвідки. А тому, що Катранник не мав потрібних паперів,
його звільнено з праці.
- Куди ж ти поїдеш? - питає Домборський.
- Не знаю; земляк радить у Білорусь.
- Добре радить: їдь! Я тут продержусь, бо маю документи - я не з
села. А в Білорусі, кажуть, обходяться без голоду.
* * *
Катранник знов - на потяг, повний безсонного гамору. Приїхав-
ши до станції при горбуватому надрічному місті, знов походив, за
звичкою, на роздобуток. Люди товпляться, спішать в одну сторону, -
він теж туди; чує розмову: продають по два кіло комерційного хліба
в одні руки. Черга створилася величезна і там він прождав кілька
годин: не вистояв! - за чотири чоловіки перед ним хліб скінчився.
Від безсоння і стоянини кволий, побрів Мирон Данилович на ба-
зар; натрапив на «тюльку». Але вже слабість розбивала його - від
шлункового болю, що, здається, спустошував істоту, як, буває,
велика комашня підточує коріння дерева. Знеможений, тягся він з
тією «тюлькою» в газеті. Базарна босячня ув’язалась, бо звикла бачи-
225
ти, що чоловік з такою хиткою ходою і худістю скоро падав під
паркан. Тоді миттю, мов тічка шакалів, накидалась обчищувати ки-
шені і торбу. Так і крутиться демонською зграєю вся босота вслід, і
все дужче нахабніє і дужче, от-от зачепить і пограбує, ще йдучого.
Подивився на них Катранник і зауважив одного, якого інші слу-
хались. Підійшов до нього і сказав:
- Знаєш, що: коли ти не зовсім звір, а є в тобі крапля людська на
серці, ось, давай закурим і я хочу щось попросити.
- Давай! - згодився босяк.
Дав йому закурити Катранник: листя доброго сорту, з «м’якого»
тютюну, і дрібно нарізане. Босяк закурив - був задоволений, пускаю-
чи дим через одну ніздрю.
- Скажи своїм, - просить селянин, - нехай відстануть від мене! Я
хочу додому: ще раз глянути на дітей; може, десь заїду підробити їм
копійку, це все мені в житті зосталось. Тоді вмирати.
Босяк одвернувсь і крикнув на своїх, щоб відстали.
- Хай топає!...
Коли покинули його, селянин попрямував до вокзалу; тільки
один з вуркаганів ушніпився слідом і не відстає.
«... оцей і діжде, поки впаду: загарбає останні гроші і хлібець;
якби впасти без нього, можна ще одійти, і моє при мені ... і як цього
бузувіра здихатись?!»
Був ніж, косий лезом і довгуватий, із саморобною колодочкою, -
різати хліб.
Зняв з плеча торбу Мирон Данилович і, схилившися, розв’язує. А
грабіжник так і горить очима; простягає руку наперед: гарбати ...
Як вхопив тоді селянин ніж, як замірився на босяка, як закричав,
- той, переляканий з несподіванки, втік.
На вокзалі немає місця вільного, в приміщенні, де люди ждуть;
там притулився Катранник до стіни, як завжди. Але жінка, що сиділа
поблизу на лаві, під великим вікном, і мала дитину поруч, взяла її на
руки і, посунувшися, сказала селянинові:
- Сідайте тут!
Він подякував і сів. Продовжилося безконечне дожидання.
В залі - гамір, пил, хаос несотворенний. Накурено так, що дим
сльози видавлює і їсть очі, навіть звичному курцеві.
Чемна сусідка завела розмову; згодом, коли Мирон Данилович
розговорився, то сказала, що вертається додому - на Кубань. А була
в Сибірі.
226
- Разом з батьками забрали і виселили в Архангельськ, - оповідає
жінка, - було багато таких, як ми, і здебільшого вони повмирали: і
діти, і батьки. А я втекла! - втекла і сама самісінька добралася на
нашу Кубань; там колись гарно було. Родичі прийняли мене, і я в них
жила довгенько; вже і підросла. Та прийшов наказ - ловити всіх
дітей, хто з висланих родин, і мене впіймали і погнали в Сибір. Піш-
ки погнали по снігу, в морози страшні. Вже пройшли ми трактом
вісімсот кілометрів, пішки весь час. Лагпункти стояли на дорозі.
Начальник вибирав собі декотрих гарніших дівчат і ґвалтував, після
того передавав своїм помічникам, а ті вже канцеляристам на
лагпунктах; після канцеляристів - вуркагани. Поки пройшли вісімсот
кілометрів, то жінки ставали проститутками.
А я не піддавалася.
Начальник лагпункта загнав мене в холодний льох, коли було со-
рок градусів морозу, і облив крижаною водою. Я вся обмерзла, як
льодовий стовб, а таки не здалася. Дуже хворіла. На одному далеко-
му лагпункті, більшому, ніж сусідні, мене разом з трьома іншими
дівчатами взяли на роботу. Побачила я, що виходу ніякого немає,
таки погублять мене москвичі і зроблять проституткою, зараженою і
пропащою, і стала я дружити з завхозом. Він був єврей. Врятував
мене від гіршого, добрий до мене був; годував і одягав, обороняв
завжди. Прижила я дитину з ним. Так перебула, поки звільнилася. В
житті вибрала меншу біду. Переждала з дитиною біля річки - до
початку навігації, коли можна вертатися додому.
Під час того оповідання нестерпний смуток і жаль пройняв
селянина: «скрізь горе! скрізь наруга, пекельна наруга над душею».
Вдарив дзвінок.
- Оце мій потяг! - сказала жінка. Він взяв їі мішок і поніс до
вагона.
Зоставшися один, думав свою думу без кінця; «виходить: таки
справді панують найчортячіші вороги неба і вірних; розруйновують
життя і серця - аби обернути люд в заражений скот, і тягти з нього
кров безперешкодно ... це - правда! це - правда про татарщину моск-
винів».
Катранник, коли прибув його потяг, протиснувся в двері і, як
звик до верхньої лави, то там і ліг; ліг і знов думу свою поткав гірки-
ми нитками.
А подорожні входять і входять; один, особливо сердитий, лається
- на всіх. Катранникові ж дивно стало:
227
«І чого він кип’ятиться? все одно йому вже ліпше не буде, бо
вкрай випасений і ситий; одіж добра; а кругом злидні; ходив би тихо,
- ні!...»
Випасений лаявся, крикливо і вчіпливо:
- Напхалися в вагон, ніде пройти! Ледарі кляті, робити не хочуть
і катаються потягом, - через їх жити не можна; не хочуть робити,
нехай умирають!
Дядько стояв біля мішка, поставленого долі, і довго слухав лай-
ку; а не стерпів:
- Що ти таке кажеш? Хто не хоче робити? Може, ти не хочеш, а
ми з землі не вилазили, хліб роблячи. Я жили свої напинав, як сірий
віл, і залізні мозолі нажив, - тепер забрано хліб.
- Ледар, не хочеш робити! - репетує товстун, схожий на старо-
часного крамаря.
Другий, дядько, весь обношений і жердкувато довгий, і прехудю-
щий, що лежав на середній лаві, схопившись, крикнув:
- А - а, личино! Я тобі покажу, як клепати!
Пишний товстунець підхопив свої великі валізи, обшиті блідно-
жовтою шкірою, з блискучими мідяними обковами, і понісся в сусід-
ній вагон.
Катранник дивується: «Чого йому треба? розтовстів на людській
нужді, а самих нещасних поганить, - от чорна душа! злий».
228
XXII
Весь берег річки поділений між хлопцями з села - вони здобу-
вають корм, знаний з первісних тисячоліть. Андрій працює поруч
однолітка Олекси, що має прізвище: Крілик; горнуть граблями чере-
пашки.
Олекса спитав:
- Скажи, чому рибина зветься «лин»?
- Скажи сам!
- Тому, що линяє.
В цей час гримнув на них рудий, як з пожежі, і здоровенний
Гриць:
- Біжіть відціля! Бо огрію по плечах, зразу будете линами -
полиняєте так, що матері не впізнають.
Гриць сильний, але надто немирний; де зауважить, що в інших
пожива знайшлася, забирає її собі, - поступається тільки перед дуж-
чими. І тепер: має свою ділянку, а проганяє. Взяли хлопці грабельки,
торбинки підкинули на плечі і - далі! Куди не ткнуться, вже зайнято.
- От, ненаїда! От, обжера! - нарікає Андрій.
- Нічого, - потішає Олекса, - то він з голоду; а він непоганий;
часом оборонить. Завтра мій батько збирається по рибу, з ним піде-
мо. Ви від якого місяця голодні?
- З осени дуже голодні, а зовсім - від грудня.
- Від грудня? Тепер нема такого місяця.
- Ні, є грудень.
- Нема, вже нема! Тепер місяці нові, - вчора нам сусід сказав.
- Як по-новому грудень?
- Зветься: трупень.
- Січень - як?
- Зветься: могилень.
- А ті, що попереду?
Вересень тепер розбоєнь, бо грабували всіх, жовтень - худень, а
листопад - пухлень.
229
- А після січня?
- Лютий - людоїдень, березень - пустирень, квітень - чумень, а
далі я забув. Так приходь завтра!
- Чого ж ні? - прийду.
Вони розійшлися коло пустельних дворів, коло хаток з винесени-
ми дверима і вирваними вікнами.
Андрій віддав свій добуток мамі, що сказала:
- Не дуже вам з Олексою щастить. Оленко, глянь на черепашки!
- свіжий харч ...
- Ми б назбирали більше, так Гриць напав.
- Відходьте і не бийтеся!
- Ми завтра з батьком Олекси будем рибу ловити.
- Гаразд; але це - непевна річ: піймаєте або ні.
Обполоскала вона черепашки, повкидала в чавунок і, вливши
трохи води, накрила його і посунула в піч.
Оленка дивилася, сидячи на постелі, - худенька, аж прозора, як
мармурова, і носик зовсім витончився. Коли мати показувала їй ской-
ки, вона підійшла, торкнула їх і знов сіла.
Тим часом хлопець лагодив вудки.
Мушлі повідкривалися стулками, коли зайшла пара. Тоді мати
повибирала їх на миску і присолила. Поживну воду з чавунця налила
в чашки - для кожного.
- Ідіть їсти!
Посідали за стіл. Жують мушлі і жують. А мати нагадує:
- Соліть іще, коли не смачно!
Посипають вони сіллю і знов жують міцні мушлі. Оленка скоро
склала руки.
- Не смачно? - питає мати.
- Ні, дуже смачно, я наїлась.
Знов сіла на постелі; дивиться непорушно.
Але перед хлопцем зникли всі мушлі і чашка швидко спорожніла.
- Глянь, як Андрійко їсть, - може б ти ще взяла?
- Ні, мамусю, я вже годі!
Хлопець пригадує: звідки йому смак мушель знайомий? - ну,
певно, мов білок. Завтра знов можна назбирати, якщо рудий Гриць
десь дінеться - нехай би ховраха з нори виливав.
Мати питає, журячись:
- Де це наш тато? І листів довго нема. Він, може, і таких мушель
не бачить.
230
В неї покотилися сльози: одна по одній, аж ніби димучі з гіркоти,
від душевного терпіння її.
Одвела їх долонею і почала прибирати з столу.
Хлопець сидів, похиливши голову: і сам дуже жалів батька, і не
смів очі підняти перед материним горем; так смутно було, що він
принімів.
* * *
На світанку другого дня він виглядав своїх супутників, - Олексу і
старого Крілика, - біля річки. Дивився на людей, що, невеликою
кількістю виживши, ходили в полі і при берегах. Виснажені, вони в
чомусь невідомому всі змінилися, і навіть сам світ став якийсь ін-
ший, ніж був. Здавалося, обшир його стратив свою прозорість і взяв-
ся огненністю в самому собі, як дивна пожежа серед сірої прохолоди.
Не торкає і не палить нікого, але стоїть невидимою грозою. Люди,
рідко зоставшися живі, мабуть, перейшли тут, навколо, в незнаний
світ і перестали бути, ким були досі. І поводяться по-іншому, мов
стратили думку, що досі мали, і почали жити з другою, зовсім
невідомою нікому.
Ждав хлопець, здивований, що Крілики, батько і син, набагато
спізнюються; аж ось - вони! Батько виснажився, пожовк з лиця, і в
нього дихання важко наповняє груди. Але ні Олекса, ні Андрій на це
дуже не зважали, нетерпеливі ловити рибу. Взяли ключ у старого і
відімкнули замок на ланцюгу, яким човен був прив’язаний до
корінястого пенька. З неширокої заводі випливли на простір: там
брижі, мов срібні стружки, зрізані від дзеркала, перебігали через гли-
бочину.
Закинуто гачки. Ждано без кінця. Іноді клюне рибина і вмить
відійде. Міняли місце, ближче до греблі і далі - до дикого берега;
однаково: нічого нема!
Стомилися, відпихаючи човен жердкою і веслом об дно річки.
Пристали до берега, недалеко від околиці села; ледве торкнули
землю, як старий упав - півмертвий лежить у човні, слабо дихає.
Хлопці так злякалися, що зразу побігли кликати матір Олекси.
Біля околиці проїзджала підвода, супроводжена дядьками-пог-
ребниками, що обдивлялися скрізь і забирали неживих.
Андрій і Олекса бігли вже помалу, бо задихані болісно; худі
обидва, як тернові гілки.
- Чого ви біжите, хлопці? - спитався один з дядьків.
231
- Батько вмирають! - скрикнув Олекса, - онде, в човні!...
Подалися хлопці. А підводчики підступили до човна і дивляться
на старого Крілика: бачать, таки вмирає чоловік; зовсім доходить.
Переставиться скоро, потім ради нього знов через село їхати. Покла-
ли його на підводу і вирушили звідти до свіжої ями, недалеко від
села, що без трупів стояла. Там перенесли Крілика на дно, хоч він ще
дихав. їдучи від ями, казали всім:
... - Оце мертвого Крілика одвезли! Біда.
Багато односельчан шанувало його: добрий був чоловік; знавши
рибальство гаразд, порадами служив і наділяв рибою.
Хлопці прибігли в хату і покликали господиню. От, спішить вона
до берега, ведучи сина за руку. Андрій же не міг рухатися, - відстав
на околиці.
Приходить господиня з сином до човна, а вже її чоловіка немає.
- Де ж тато?
- Коли вони вмирали, тут проходила підвода ...
Біля села стрічають знайому жінку, що говорить Крілисі:
- Вашого чоловіка, вже мертвого, одвезли до ями! Може загорну-
ли, а де - не знаю.
Стоїть удова і думає: чи поможеться мертвому, що я піду до
нього і постою та поплачу. А синок охляв, на ногах не держиться, як
перед смертю. Коли ж тепер підкріпити, він виживе. Піду в правлін-
ня і на одчай скажу: дайте кілограм борошна - на похорони! Не
відстану, поки не дадуть. Так і зробила. Пішла і почала плакати, про-
сячи допомоги - на похорони, і сталося, що їй видали той кілограм:
можливо, хотіли показати один раз турботу про людей, під час лиха,
ними заподіяного. Взяла вдова кілограм борошна і пішла годувати
сина.
А тоді мимо ями проходив голодаючий і побачив, як старий Крі-
лик ворушить руками на дні. Хоч перехожий сам дійшов до стану
тихого півбожевілля, однак він рибалку впізнав. І пішов дорогою,
бурмочучи, мов дивак; стрінув кількох виголоджених дядьків і
промовив так, що всі почули:
- За вишеньками в ямі Крілик сидить, іще живий ...
Дядьки здивувалися; один порадив:
- Чого марно ходимо? Взяти б кілки і добити крілика: дрібна
тварина, а їстівна.
Повагавшися, пішли шукати ломак; озброєні ними, попростували
до ями. Проходять і бачать, що там на дні - не тварина крілик, а ри-
балка, на прізвище Крілик, якого всі знали. Вже мертвий.
232
Дядьки дивляться; один і каже:
- Крілик, та не той!
Посміхнулись хмурно і пішли понад околицею села. А там, на
дорозі до станції, сільрадівська варта, в супроводі кількох селян, вела
дівчину. Руки її скручені; вона вирватися хоче, але нічого не зробить.
- Навіщо зв’язали і куди ведете? - питаються дядьки. Один з
гурту селян, що при варті, відказує:
- В район ведем, - збожеволіла і зарубала матір.
Дівчина, білявиця в порваній жакетці, зовсім слаба, вже знемо-
жена, та і сторожі її небагато сильніші; знов пробує вирватися, -
вони б’ють її.
Потім ще трохи пройшла і впала серед дороги; недовго мучилась
перед смертю.
Коли затихла, тоді ті, що вела її, забули свій гнів; мовчки стояли
коло покійниці. Вартовий пішов кликати підводу.
Андрій вертався додому навпростець; підходячи до дверей,
побачив пса - марного і, з вигляду, малосильного.
- Мамо, собака в двір забіг! Коло воріт.
Виглянула мати і сказала:
- Наш пропав, так приблудився чужий. Зловім, буде що їсти!
Треба заманити в сіни.
Мішок в одну руку взяла, в другу - малясник, і подає його псові,
приманюючи до порога. Пошепки ж наказує дітям:
- Андрію, швидко візьми качалку і стань за дверима, - як убіжить
собака, вдар по голові з усієї сили, а ти, доню бери в хаті держак від
сапаниці і ставай бити!
Пес дивиться на малясник зосереджено, з поблисками жадоби в
гаслих очах, і слухає підмани, нашорошивши вуха. Підходить трішки
до дверей і зупиняється. В той час на вулиці, біля перехрестка,
стояли два перехожі: виголоджені, заздро дивилися на заманювання і
теж блищали очима; скоро пішли своєю дорогою.
Пес то наближався, то застигав на місці, і довго, мов зачаклова-
ний, глядів на кусник їстівного в руці господині. Зрештою, той
кусник спокусив: переступити через поріг, в нешироко відкриті
двері, що зачинилися враз. Андрій ударив качалкою, і приголомше-
ний пес, заскавучавши, припав до землі. Дарія Олександрівна наки-
нула йому на голову мішок. Почала бити костуром, що колись брав її
чоловік, коли ходив вулицями, де є злі собаки. Але, раптом опритом-
нівши, пес підскочив, вирвався з мішка і почав метатися по сінях.
233
Оленка з самого початку заструсилася від жаху, впустила держак
сапаниці і вбігла в хату - зачинилась там і тремтить, стоячи біля од-
вірка. Оченята, ніби в божевільної, з переляку; її чути поруч гуркан-
ня, гавкіт, крик, тупіт.
В сінях мати з розпукою чимдуж била пса, бачачи, що це одно
зосталось, бо інакше він покусає, а не дасться в руки; ще в хату вско-
чить і виб’ється через вікно, зоставивши всіх голоднішими, ніж сам.
Пес осідає і тільки лізе - вже не скочить. В останнє він смикнув-
ся і впав, тонко поскімливши. Дарія Олександрівна ножем, що приніс
син, дорізала пса: так трудно! тративши дихання і сполотнівши.
Підвелась напівпритомна.
Патрала і перемивала до вечора, і варила псятину, що бридко нес-
мачною виявилась! Та голод став дужчий, ніж відраза до погані: всі в
хаті їли її.
* * *
Кістляві спотерігачі, що стояли недалеко від перехрестка, пере-
зирнулися, коли відходили, взявши напрямок до свого родича -
давнього каліки.
Він колись так відморозив собі обидві кисті рук, що їх довелось
відрізати. Жив милостинею: просив, сидячи на вулиці, і гроші брав
колінами і обрубками рук, якими вів їх до кишені; обрубками ж вів
вижебраний хліб до рота - їв, придержуючи ними. Мешкав одиноко.
Обидва перехожі, голодні до лихоманковости, мов помішані, що
тепер з’явилися до жебрака, були йому двоюрідні брати, - сказали,
бігаючи поглядами:
- Зайди до нас сьогодні! Переночуєш. Дещо їсти буде.
Чемно подякував він, нічого не підозріваючи. Коли ж прийшов
гостювати, то в сінях стояло четверо: два родичі і два їхні спільники,
- перші боялися, що самі можуть не впоратися з калікою. Було над
вечір; в сінях темно. Каліка став біля дверей і не наважувався захо-
дити, бо вже - недобре передчуття на серці. Один з родичів виступив
за поріг і запрошує, не дивлячись в очі:
- Заходь! Заходь, не бійся, в нас є дещо їсти, - хліба трохи ...
Потім розповідали люди, що той родич навіть показав кусник
хліба каліці, коли заманював.
- Заходь! - настоював він.
Каліка був зболілий душею, голодувавши з самої осени; повагав-
ся недовго і зайшов. Як переступив поріг, - враз дожидачі вчепилися
234
в горло. Він, хоч худий, але жилавий, відчайно оборонявся; вчоти-
рьох насилу подужали, бо були кволі. Вже, коли один схопив за ноги,
а три валили в плечі, він упав; тоді накинулись і задушили його.
Через два дні Дарія Олександрівна, біля хати, почула розмову
чоловіка і жінки, що проходили мимо.
- Наш сусід, калічка, пропав, - міркує чоловік, - не інакше, як до
родичів пішов: там і пропав ...
- Куди б же ще? - сказала жінка.
-1 я так думаю: порізали на м’ясо! Заманили і порізали.
Дарія Олександрівна застигла, налякана; уявляє, як того каліку
різано - ніби тут, в сінях, було! крик і противлення.
Аж темна неміч напала від згадки! І дивно, як люди певно правду
знаходять і здогадуються. Ніхто ж не бачив, куди покликано каліку і
де пропав, а знають люди: докладно знають, що сталось, ніби ясно-
видці. А можливо, опинився хтонебудь поблизу як свідок; або один з
тих божевільців чутку виніс ...
* * *
Доїдали собачатину, присмажуючи повторно і присолюючи;
остогидла - від неї всіх нудить.
Одного дня хлопець брав тобру, намірившись піти в ліс.
- Гляди ж, - велить мати, - ні до кого не заходь, хоч нехай як
припрошують і заманливу їжу показують!
- Ні! Крім лісу, ніде не буду.
- І там обережно ходи, бо ловлять ... ходи, де хижих нема, і не
приставай ні до кого!
Андрій, гостро попереджений від матері, взяв торбу і пішов у ліс,
що починався ген за греблею. Де гурти людей вештаються, там не
страшно: при нападі треба кричати, і сусіди оборонять.
Минувши байрак, хлопець поглядає на високі сосни, що на їхніх
верхів’ях лелеки помостили гнізда. Не добратися туди, бо високо,
здається, аж під хмарою; а стовбури без гілок і сучків.
Полянами люди проходили в різних напрямках, шукаючи їстів-
ного. З’явився чолов’яга, запалий скронями і оброслий, як сірий вед-
мідь. До ноги прив’язав собі один кінець вірьовки, яку потім обмотав
навкруг стовбура; взявши в руки другий кінець її і хитро діючи,
погнав угору: скоро добрався до гнізда. Другий мав саморобні кліщі
з заліза - великі, як для ремонту телеграфної лінії. Вибрав ще більшу
235
сосну і, чіпляючись кліщами, прив’язаними до чобіт, виліз на вер-
хов’я; там почав хазяйнувати.
Андрій позаздрив їм і відійшов на бічні доріжки, де хлопці вже
нишпорили в купках старого листя - переворушували, виглядаючи
живих створінь. Він теж почав перегортати; захоплений, відійшов
далеко в хащі. Помітив біля коріння кущів здоровенного їжака і на
мить заціпенів з несподіванки, коли ж отямився, то плигнув і накрив
його мішком. Зразу ж поніс додому здобич.
Мати раділа:
- Буде страва! Це - чисте м’ясо.
- Який колючий, - промовила Оленка, повівши долонею по ру-
дих і трішки сивастих голках.
Мати обпатрала їжака, ніби порося; на полум’ї колючки його об-
горіли і шкірка взялася скоринкою. Спеченого, подано на стіл і порі-
зано шматочками. їли, солячи. Хоч хлібного не було, але посолене
м’ясо і так всім подобалося. Оленка, досі мовчазна, хвалила:
- Смачний їжак!
І мати тішилась, бачачи, що доня охоче їсть, і сама теж хвалила
печенину. Жадібно їли всі, бравши тремтячими руками, вже тільки
бліді і приречені привиди, замісто людських істот.
236
XXIII
Потяг став на глухій станції, коло перелісків, і враз пройшла чут-
ка: довідки перевіряють. Недалеко від дверей будинку, на пероні,
збився натовп під вартою - самі селяни з торбами. Від потяга весь
час приганяють народ.
Почалася втеча, хто куди! Спершу вартові переслідували, а потім
відстали, бо надто багато збігців між кущами і деревами. Можливо,
хотіли вартові схопити хоч невелику частину і показати, як справно
стережуть, ганятися ж довго були неохочі. А люди в перелісках пере-
сиділи до вечора; потім одні пішки подалися до спокійнішого місця,
другі вернули до станції, гадаючи, що стихло.
Мирон Данилович минав кущовиння, переярки, пагорби, спо-
діваючися набачити якусь поживу, аж поки вийшов на берег річки,
біля якої сіріла руїна - рештка оселі, видно, заможної. Скрізь бур’я-
ни, як бор. Тишина мертва: не обізветься ні тварина, ні птах, і нема
голосу людського. Пустка, що жахає. Тільки кістякуватий чоловік
якийсь, мов Адам - голий, підійшов справа наліво до піврозваленого
будинку і, відхиливши бур’яни, поліз у віконну відтулину, ніби нору.
«... Тепер - печерні! от куди завернено», - огірчувався Катран-
ник, відходячи геть.
Обережно підступав до станції, де вже потяга не було, як і оз-
броєної варти також. Рідко сходилися подорожні застоювати чергу:
на цілу ніч, безконечну ніч, що змучувала на смерть. Потрібен був
сон, щоб відсвіжити сили, але сон тікав від очей притуленого долі до
стіни, бо і величезна тривога облягала незримою хмарою.
Прибув потяг, а нікого до вагонів не підпускали. Знов - дожидан-
ня, якому, здавалося, нема кінця. Аж над вечір пощастило влізти в
вагон, відчайно штовхаючи сильніших, через що навіть забув чоловік
спитати про дорогу, і повезло в несвій напрямок.
Катранник почував, він - зовсім хворий, хоч міг трохи рухатися.
Мусів пересідати; в вокзальному мурашнику, затопленому димом від
газетно-махорчаних «самокруток» і їдкою пилюкою, ломило груди і
237
тьмарило зір. А уява, недужа і збайдужіла, відзначила, що в істоті
життя вичерпано - так корінці рослини знищуються в ґрунті, надовго
зоставлені без поливання і дощу. Коли скроплювані, то надто скупо;
слабнуть і, зрештою, тратять снагу і всихають.
Якби тільки додому прибути, до стін, з якими звикся. їхав далі в
вагоні, мов сон бачив. Добіжи потяг просто до рідних околиць,
Мирон Данилович мав би силу мірно до хати дійти. А от - нова пере-
садка, з цілонічним жданням: докатувала остаточно! Він пропащий
висів на своїй станції.
Близько село; а йти він не може! Зібравшися з останніми силами,
робить кроки, однак, не пройшовши третини відстані, лягає на збо-
чині дороги, коло всохлих билинок.
В той час начальство, що так любить роз’їжджати, котило мимо
станції вантажною машиною, з ящиками, пакунками, натоптаними
лантухами: ніби до МТС чи до сусіднього радгоспу. Нешвидко бігла
тягарівка, бо вибоїни на дорозі з вигурком підкидали щохвилини.
Попереду, в тому ж самому напрямку, потрусили два драбинчасті
пси. Машина, хоч наздоганяє їх, але не пережене: вони, наддаючи
ходу, тюпають першими. Один - короткошерстий сірко з білою лат-
кою коло вуха, другий - волохач і рудавець весь, при піскуватому
відтінку. Бігши, вони обнюхували бур’янці і колії; часом на мить
придержували лапу, а потім знов пришвидчували, мов би пам’ятаючи
про якийсь обов’язок свій. За ними сунула автомашина: погуркуючи
і виторохкуючи на заглибинах дороги і твердих горбовинках.
Мирон Данилович чув гуркотнечу, але не зважав. Коли пси добіг-
ли до нього, вмить зупинилися, нерішучі; не знали, що - далі. Під-
няли голови і оглянулись на «грузовик», потім обидва, спершу сірий,
за ним рудавий, зійшли з дороги набік: до лежачого. Носами повели
по одежі, після чого торкнули ними сухі билини поблизу. Обнюхав-
ши, стоять - не зрушаться з місця.
Порівнялася тягарівка. Окулярник, що сидів коло шофера і димів
папіросою, недбало зиркнув крізь прямокутник віконця на лежачого.
А два дрібніші, гойдані при вантажі, повели непогідними поглядами,
ворухнувши губи в такому виразі, ніби лежачий страшенно образив
тут і скривдив їх своєю присутністю: обох, які проїжджають з важли-
вими речами. Підкидаючися з ними, швидко проминули, - тільки
помигтіли на картузах їх приржавлені зірки.
Старший партієць, надумавши, подав шоферові знак - стати.
Вискочив на обочину і підступив до селянина. З першого ж погляду,
кинутого зблизька, переконався: він! той самий, хто знає, де чаша;
238
хто зневажливо посвічує очима, мов сова, - він!... до чого дійшов?...
погас! погас остаточно, він - доходяга, йому кінець. Стримуючи нер-
ви, одночасно відчував Отроходін, що незвична прикрість ніби ви-
росла в сумну помилку, а чию? Після втіхи, стишений, аж до боліс-
ного пережиття, зберіг, однак, суворий вигляд. Підійшов зовсім
близько, - тоді пси, косо глянувши, відступили набік; водять носами
по траві, а часом піднімають їх в напрямку автомашини і втягують
повіви відтіля, чуючи привабливий запах.
- Чого ти лежиш? - питає Отроходін.
Селянин мовчить, припавши на правий бік і глядячи безвиразно
через дорогу: в простір поля.
- Знов мовчиш? Бач, намовчався до чого!
Селянин, мабуть, хотів щось відказати, бо рухнувся, але - чи
відчув велику слабість і застиг, чи роздумав ...
Отроходін теж примовк: дивиться вже навіть із жалем, досвідчив-
ши собі, що це - останні години життя для лежачого; дивиться, а
чомусь його починає вражати і прикрита рослинка біля селянина.
Недалеко від голови, вона рівномірно і лагідно коливається в вітрі і
коливається, ніби припадає до вмираючого. Все схиляє свою дрібну,
до мізерности дрібну квітинку, дрібну і такого кольору, як борошно,
тільки не біле, а сірувате ... вона нервує Отроходіна, бо з ритмічною
постійністю гойдається і з такою живістю, мов тріпочучи, мов спочу-
ваючи: все хилить квітинку; мов побивається з жалю. А селянин
мовчить і знати на лиці давній вираз - впертий і замкнутий, вираз
незгоди, тільки вже без гострої риси, болем зломленої.
Отроходін думав, що ж тепер питати? І тільки одно виринуло з
глибини його чуття - в свідомість, як переконання, пройняте відра-
зою: що селянин повинен просити його: так, просити, і в цьому була
непохитна певність!... просити прощення повинен в нього, Отрохо-
діна, навіть стати на коліна. Тоді можна щось зробити в поміч.
Інакше - ні! Коли ж пробачення попросить, на колінах, можна буде
змінити все.
Отроходін знає, що міг би довезти селянина до станції, або їдучи
ввечорі назад, довезти до села, навіть відрізати трохи хліба. Взавалі,
буде зовсім інше становище, яке? - очевидно, набагато краще. Бо все
так сприкрилося. Треба щось сказати.
- Це в останнє тебе питаю, - відкарбовує Отроходін, ще ближче
підступивши, - питаю в останнє: де чаша? Дістанеш зерно і борошно,
яке тобі показано і обіцяно. Ну, не будь божевільний! Ти ж на краю
прірви. Я жду ...
239
Селянин відвів очі від поля і хворісним поглядом зупинив їх на
Отроходіні: довго розглядав, ніби впізнаючи і зосереджуючися дум-
кою. Здавши собі звіт, хто перед ним, скорбно поворушив губами і
після зусилля, зрештою, вимовив - без злости, без презирства, тільки
з бажанням не бачити, - вимовив, злегка махнувши долонею від себе:
-Іди!...
Це і образило Отроходіна - в його прихильному намірі, і обури-
ло; він зімняв папіросу в пальцях і зв’язав губи в настирливий вираз.
Круто повернувся і твердими кроками попростував до свого місця в
тягарівці. Не оглянувшись, не сказав ні слова.
* * *
Коли тягарівка покотила далі, таки випередивши псів, ці останні
підійшли до селянина. Постояли непорушно, потім, знічені, померех-
тівши очима і знов торкнувши писками одежу і траву, знов потруси-
ли дорогою. Там нюхнули гумовий слід тягарівки, потім відхилилися
від нього до сухих бур’янців, стоптаних людськими ногами.
Катранник лежав, аж поки нагодилися хлопці з села, що їхали
возами: вони лагодили шляхи і діставали харчі за роботу; з того
жили. Побачивши лежачого, спинили одну підводу і питають:
- Де ти взявся?
- Вертаюся, хлопці, з заробітків, - хрипко відказує їм Мирон
Данилович, - іти не можу.
Помогли йому сісти на підводу і, повернувши до села, повезли.
Біля околиці він зліз, а хлопці, скрутивши на бокову, коротшу доро-
гу, подалися доганяти своїх.
Мирон Данилович ішов недовго; не може ніяк! Знов лягає - коло
самих хлібів, що листками в вітрі мирно і лагідно шелестять, мов
хлюпають в зеленій ниві, нахиляючись до селянина. Він назривав
листя і почав їсти: пожувавши трохи, зовсім знеохотився. Приліг і
заснув. Прокинувся жахливо слабий.
Якраз тоді хлопці, що підвозили, верталися пішки додому, - знов
побачили лежачого і обступили його.
- Чого ти й досі тут?
- Не можу йти ...
Було йому зовсім недалеко: спершу вниз через видолинок, а по-
тім на півзгір’я, звідки навпростець - до хати.
Підождали хлопці; коли надійшла їхня підвода, знов Мирона
Даниловича підвезли: вже до його двору. Висадили недалеко від
240
воріт і поїхали далі. Він, як став на землю, хоче рушити, але тяжко
йому, - спиняється, пройшовши кілька кроків. Два односельчани,
батько і дорослий син, проходили і поздоровилися. Старий говорить:
- Довго тебе не видно було; думали - пропав.
- Може, те й станеться, що думали! Аби дома.
Вони завели його в двір, а самі пішли своїм напрямком, через
бур’янища на вулиці. Тоді постояв він і, не маючи сили триматися
рівно, ліг на шпориші. Був смертно недужий. Хоч бачив перед собою
поріг, а дістати не міг, - не міг навіть рукою ворухнути. Відвів очі від
порога, подивився на небо і подумав: «якби на дітей глянути ...»
Раптом в серці проблиснув короткий, але невмолимо сильний біль, і
все навкруги зникло відразу.
Якраз тоді з хати вийшла родина, бо крізь вікна повиділося, що
хтось прибув і в дворі ліг. Діти дивляться: то їхній тато лежить і вже
видно - неживий.
- Татусю! - закричала Оленка, як не при собі, гинучи від болю
душевного, а потім обернулась і знов криком: мамочко! - і стала
бити себе рученятами в груди, раз за разом.
Мати, побачивши, що дитя її пропадає від нещастя, вхопила
Оленку і пригорнула до себе:
- Перестань, рідна моя! перестань, підожди!...
А синок, збагнувши, що сталось, не міг нічого вимовити: йому
кругом почало плавати, - він заплющився і нахилив голову, мов під
чийсь помах, застигнувши коло матері.
Вона ж, взявши їхнє горе, вже сама чує, що от-от підкоситься на
місці, як стеблина. їй все з світу стало в очах грізне і страшне, і ніби
валиться крізь морок. Ось, вона - сама з дітьми, перед найлютішим
лихом, від якого повороту нема. Схилилась до Мирона Даниловича:
дивиться на обличчя його, аж землисте, на очі, що позападали. І, по-
теряна, не добере, що робити?... але, як подумала: «може він
опритомніє», враз наказала дітям:
- Поможіть мені!
Взяла мужа під плечі, щоб до порога тягти; а діти плачуть, не
рухнуться.
- Не бійтесь, може тато ще житиме, - помагайте!...
Вони беруться, але підмоги мало. Втягли Мирона Даниловича в
хату і поклали на широкій лаві, коло вікна; і внесли торбу.
Дарія Олександрівна пробує пульс на руці в чоловіка - не
б’ється! Взяла тоді дзеркальце: перевірити, чи ще є дихання; підно-
сить до уст лежачого і так тримає. Через хвилину оглянула поверхню
241
стекла - там немає сліду від пари, тільки відсвітилася сірість стіни,
мов стіни могильної: в глибині дзеркальця.
Дарія Олександрівна спершу не довідомила собі цілком, що це
означає, коли це через мить ясно визначилося в її думці, всім значен-
ням своїм, вона мало не зомліла. Вронила дзеркальце, яке розбилося
на два більші кусники і багато дрібних скалок, вузьких і нерівно ви-
довжених, з косими і гострими обрисами: так, мов світ серця її впав і
розбився навіки.
Тяжко їй стояти; обпустилась на діл коло покійного і шепотіла:
«Мироне мій, бідний Мироне!» - сховала обличчя на його рукаві і
затихла.
Діти плакали, але вона не чула. Здається, пройшов вік. Вона під-
велась; постоявши трохи, набрала води в миску і взяла рушник. Зля-
кані діти глядять то на неї, то на мертвого тата, - в очах сльози, мов
застигли.
- Подерж рушник! - сказала мати до Оленки.
Обмила покійникові обличчя і руки. Посилає сина:
- Принеси щітку!
Вибрала посвідки з кишені і поклала в скриню: як коштовність.
Обчистила одежу на чоловікові.
Коли посутеніло, вона знайшла надпалену свічку - ту, що для
мами горіла в похороні, - і поставила до рук покійника. Огник брався
тонкий, мов голубиний дзьобик, напроти ночі довкруг, звідки пітьма
напливала і тяжко обложила, ніби кам’яна, хоч і не спромоглася того
свічення вбити. Стояв огник: такий сумирний! Ледве, ледве пори-
вається на боки, синястий при зігнутому ґнотику і - мов кривавий
вгорі, в вістрі прозорої пелюстки. Посередині він ясно білів дрібною
зіркою. Розходилось від нього трохи світла кругом - до кістлявих, аж
воскуватих пальців небіжчика і до сірого обличчя, затопленого гли-
бокими тінями.
Вже діти поснули, не питаючися їсти, але мати все сиділа коло
покійника; відходили хвилини, а з ними - всі її сподівання на життя.
Зосталась навколо велика і чорна пустеля, і якби не діти, вже на світі
для неї не було б нічого. Тільки їхні серця ще тут, при ній: в хаті, як
на острівці, серед моря смерти і темряви.
Погасила свічку, що догоряла. Вийшов місяць; прокинув крізь
просвіт між хмарами і крізь хрест віконної рами - струмок блідого
холодного світла на обличчя чоловіка. Воно ж тоді знов вирізнилося
з ночі: в рівності кожної риси, означеної проти тьми, і в таємничій
242
врочистості, ніби під час дивного сновиддя. Але скоро місяць схо-
вався і той вигляд погас.
Дарія Олександрівна, відходячи на сон, все повторювала собі:
«Він був такий добрий до нас». Лягла, але не могла заснути, і знов
повторювала в думці: «тихий і добрий до всіх ...» А все тяжчі
почуття напливали, наче кінчалися всі часи і міри існування, і
надходило саме нещастя. Так, буває, повідь з нічною кригою
переливається через поріг і вже хлюпає до шибок.
Однак - тиша в хаті, глибочезна тиша, мов на дні могили, накри-
тої стелею.
* * *
Вранці діти прокинулися раніше, ніж Дарія Олександрівна, але
ще не зіходили з місця - довго сиділи мовчки, в великому страхові
перед покійним татом. Потім вони, нешумні, мов примарки, але вже
дверима збудивши матір, вийшли за поріг і притулилися до почор-
нілої стіни: мружили очі від сонця, що зійшло світле, аж сліпуче.
Почали заступати його хмари і скоро зовсім заслонили - день смут-
ний настав при них, схожих на попіл, полосканий негодою і обвіт-
рений.
Мати, прибравшися, стала знов коло мертвого. В нього обличчя
так страшно занепало! По підборіддю, давно не голеному, взялась
просивиною порость, хоч вуса були без неї. Закриті очі, посеред
великих і темних ямок, опуклилися сірувато. Найстрашніший вираз
мертвосте ліг на чолі: в відтінку навиразимо іншому, ніж завжди був,
і прикро вражаючому несхожістю на звичайний вигляд. Особливо -
при потоці огнистого світла з шибок, що проливалося на обличчя.
Але зберігся давній відзнак думки, такий знаний за багато років. Хоч
тепер тлін, ніби з підзем’я піднявшись, пройшов під сірий покров
тіла і проступив загрозливістю: для того навіть, хто гляне! Але вона
не боїться; бачить, що крім грізної прикмети, яку тлін поклав, - все
мріється інший стан. Спостерігає на вустах, що розгладилися і міцно
застигли в незрушимий обрис, - там, крізь сухість мертвоти, поз-
начився спокій; глибокий спокій і добрий, далекий від давніх думок,
і тяжко збагнути його: спокій, як буває в тихих дітей. Обличчя дивує
зміненістю і поруйнованістю образу: чуже в іншості і втеряне для
світу, де вже і сонце знов закрилося, а хмарна тінь заслонила шибки.
Настала така скорбота! Найдорожчий в житті, хто лежав під тінню,
був їй незрозуміло відчужений, мов стали тут і розділили погибель-
243
ністю назавжди - невидимі мури. Подолати їх ніякою силою людсь-
кою не можна і не можна нікому, нікому відпроситись. Відчувши, що
ніби сама вже скована в незбагненій і невмолимій неволі всього лиха,
вона заплакала: з такою великою розпукою, що забирає душу, як
буря - кущик. Без крику і стогону, без шепоту навіть, а з сльозами і
судомою всіх грудей, мов воплем, якого людське серце вже не
витримає. Знов присівши навколішки, вона раз-по-раз стукалася
чолом об край лави, біля ліктя покійникового; як потеряна, шепотіла:
« Ми з тобою ж не сварилися ніколи і гарно жили, нехай діти колись
скажуть; а не судилось нам тут зостатися ... і я чую - піду слідом за
тобою, бо немає сили мені ... побуду з малими, поки зможу! - прос-
ти, якщо кривду вчинила, а ти ж ні в чому проти мене не винен ...
зустрінемося там, де Бог покличе».
Вона, підвівшись, поцілувала чоло покійникові і руку. Як вийшла
за двері, - покликала:
- Діти, будем нашого бідного тата хоронити!
Боязко глянули вони і підходять: хлопець спокійніший, ніж
Оленка, що починає тремтіти: дрібно, як недужа; збивається з кроку,
наче не бачить нічого перед собою. Але очі широко розкриті. Мати
вводить малих - прощатися з покійником:
- Просіть тата, щоб вибачив, коли гнівали його, і цілуйте руку!
Вони пошепотіли і торкнулися устами до татової руки, як мати
велить. Були такі непорадні, що вона мусіла щокроку провадити їх.
Коли сказала їм:
- Моліться, щоб Бог помилував тата! - посхиляли вони голови,
знаючи, як треба в думці проказувати прохання.
Мати вивела їх в сіни і тихо загадала:
- Ходімте могилу копати!
Взявши дві лопатки, пішла в сад, а діти слідом за нею. Вибрано
місце поряд бабусі і старшого сина. Мати поволі копала, часто спо-
чиваючи; помагав Андрій - при другій лопатці, а Оленка вигрібала
землю, коли інші спинялися. Пів дня рили, хоч яма неглибока.
Прийшов час хоронити покійника. Стали коло нього в хаті, - як
виносити? Мати думала: чи класти на рядно і волочити, бо підняти
неспроможні; чи сунути з лавою, мов з нарами? вона вербова і суха,
нема ваги, - так і вирішено. Взялася мати тягги за важчий край, а
діти помагали їй, штовхаючи лаву, коло татових стіп. Довго так пере-
сувалися, зовсім повільно, з відпочинками, поки дійшли до могили.
Труни нема. Принісши дошки, на розпал бережені, встелили
ними дно ями, а в голови поклали подушку. Обпустили покійника і
244
накрили його простирадлом, замісто савана; накрили і почали кидати
перші грудки. Але зразу ж і спинились. Коли земля впала на мертво-
го, почався плач; діти, припавши до Дарії Олександрівни, аж зайшли-
ся і ніяк не могли втихнути ... жаліли тата дуже: був світлий словом і
серцем до них, як при небі, - ніколи не чули окрику недоброго.
Стишилися малі, і мати наказала півголосно: загортати могилу. А
ще довго не могли зважитись вони. Як скінчили похорон, поставили,
збитий з двох планочок, хрест над свіжою землею могилки.
Стояли втрьох, тісний гурток, - несила їм відійти; і вже не знали,
зоставшися самі слабі, без кормителя свого і оборонника, чи можна
їм вижити на світі.
Коли верталися в хату, сунули лаву назад, бо хтось міг взяти
вночі і порубати на дрова. Мати лягла, почуваючи, що вже вона теж
- як мрець. Лежала безтямна з годину; раптом глянула на дітей:
дивно! ... вони все сидять і дивляться на неї, але так жалібно, що в
неї серце стрепенулось.
- їсти хочете! - промовила вона.
Діти, голодні люто, мовчать собі, не скиглять і не просять нічого:
німо терплять, мов сама стареча. Пішла мати до торби покійного.
Знайшла хліб кукурудзяний і відкраяла скибки, - діти на них очима
вп’ялись! потім трішки зніяковіли: ждуть.
- Беріть: це тато нам приніс. Добивався з останніх сил, щоб нам
дати. Спом’яніть, дякуючи, так годиться!
Дала дітям їсти хліб і відвернулась, ховаючи свій плач. Почала
гріти юшку. Хлопець обачливо їв - так, що стеріг кожну крихтину, з
долоні брав її устами; в той час, коли Оленка з’їла половину своєї
скибки і поклала недалеко від себе.
- Чого, дитинко?
- Вже не можу.
- Як же так?
Оленка мовчить; але згодом питається:
- А ви, мамо?
- Я потім, я вже - потім.
Незвичайною стала доня. Байдужна і вже з іншою відчутністю,
ніж завжди: ще сердечнішою, але вже дальшою і чужішою; ніби від-
ділена від всього; як світелко, що, тріпочучи, пригасає вранці.
245
XXIV
Ніч випала темна - нерозглядима; і досвіт видався безсвітний, з
хмарками на всьому небі, наче димучими, що бігли і бігли без кінця.
Зрідка накрапав дощ і скоро переставав.
Збудилась мати рано і почала варити незмінну юшку: з решткою
кукурудзяного хліба можна поснідати. Андрій поворушився з одяган-
ням і пішов до води - випив пів кухля; поникавши по хаті, говорить
до сестри. Потім питає здивовано:
- Мамо, чому Оленка не відкриває очі? - не прокидається ...
Раптом різко заболіло в грудях матері, ніби хто вдарив. Мото-
рошний здогад пронизав її свідомість; вона задрижала, обернулася
від стола і йде до Оленки, а ноги їй підтинаються і не можуть ступа-
ти. Подужавши неміч, мати кинулась враз до маленької, - та вже
почала застигати ...
- Оленко, що ти з нами зробила!
Пригорнулась мати до півтеплого трупика і тільки повторює:
- Донечко моя нещасна, моя нещасна!
Замовкла, коли відчула, що в неї серце от-от зупиниться. Так
чорно стало вдень. Подумала: «тепер нам без тебе, моя зірочко, жит-
тя немає».
Брала її тоненькі, вже неважучі руки - собі до обличчя і обмивала
сльозами. Все побивалася і не могла втішитись; тихо примовляла:
«Моє дитя - таке любе, ніколи не пам’ятало мені кривди ніякої, і все
мені прощало, і таке блаженненьке моє і чисте, як зірочка мені: чого
ж ти впала з неба, і вже не зійдеш мені ...»
На серці тяжче було, ніж могла терпіти. Не було вже в неї планів.
Підвелась і стояла, як з каменя січена; без мови і рухів; хоч вся душа
її западала в незміренний морок, як, буває, птиця - з крилами, пока-
ліченими грозою, обпускається в гірську ущелину, де візьме потік і
віднесе в чорну безвість.
Надворі сутеніло; знов накрапав дощ і стихав. Пускався і торох-
тів по шибках, збігав: крапля за краплею, що приставали на мить, а
246
потім ще швидше спадали, зоставляючи притінені сліди. Під кінець
дня вщух дощ і в синьому повітрі розлилося огненне світло; смугами
прорізалося крізь вікна.
Мати ніяк не збереться хоронити Оленку, навіть боїться думати,
що треба винести дитя в садок і загорнути в ґрунт.
Але пересилила сама себе.
День похорону був безвітряний. Вирили яму і на дні помістили
верх від маленького столика, що досі в другій, холодній, хаті стояв.
В голови поклала мати маленький ранчик; його з книжками лю-
била носити доня: «нехай, що любила, - буде з нею!» Один зошит
зоставила собі, той зошит, через який було стільки болю.
Обпустили Оленку в землю. Перед тим, як загорнути, огля-
дається мати навкруг, - скрізь бур’ян, тільки одна єдина ромашка
зацвіла поблизу: невеличка, але з чистою білістю; зірвала її мати і
поклала Оленці в руки. Як загортала з сином той похорон і могилку
насипала, отямитися не могла: мов сновида. Недалеко був камінь -
сірий, дрібний зернинами. Сіла на камінь і просиділа до вечора, зда-
валося, сама теж застигла, як він.
Син приходив: щось сказати, чи кудись покликати. Але гляне на
маму і змовкне, постоявши поруч, до порога вернеться.
Вона ж, опритомнівши, - враз, як при блискавці, побачила, який
світ став страшний!... дикий, мов пустеля, де володарюють змії,
живучи з горя людського. А свої відійшли: зоставили тут двох - си-
ротами нерозрадними. Незліченні душі в погибелі падають навкруг. І
кожний з живих має горя повно. Безталанні! - всіх оточено стінами -
з наказу нічних каганів, щоб замучити несвітською напастю, і щоб
ніде голосу про це ніхто не почув.
* * *
Минає день і другий; їсти вже нема чого. Вранці мати сказала
синові:
- Збирайся! Поїдем, і гляди, таки знайдеться щось, бо тут смерть
приходить.
Взяла гроші, що чоловік привіз: небагато, але досить на квитки,
доїхати до міста і вернутись. Поклала ключ під стріхою:
- Коли розгубимося, то, Андрійку, добивайся до хати, я теж до-
дому йтиму, - не забудь же, де ключ!
Переходили полем; воно порожнє і такі бур’яни вигнались, аж
гудуть. Серед них люди бродять, а часом хтось визирає на дорогу, де
247
лежать знесилені: в канаві. Мимо них до станції тягнуться окремі
постаті. Ідуть мати і син, - бояться на сторони глянути.
Біля станції подорожніх мало; ждуть потяга, сівши на землі.
Дарія Олександрівна подумала, глянувши на них: «Як рідко людей
зосталось! - і хто цю біду пекельну навів?... не було такого, відколи
сонце світить». Вона міцно тримає сина за руку, хворобливо боячись
хоч на хвилинку відпустити від себе, щоб не розділитися в натовпі:
«без моєї останньої дитини, якби згубила, - я вмру».
Потяг сунувся спроквола, ніби і сам зголоднів з людьми; і димів
страшенно, бо, мабуть, сирими дровами топлено його. Ось, приїхали
в місто. Скрізь - черги. З одного магазину, над яким написано, що то
для інженерних і технічних робітників, виходили люди і тримали в
руках по одному червоному буряку: то все, що їм видано на день.
Голодуючі тягнуться в одному напрямку, - між ними Дарія Олек-
сандрівна з сином добрела до двоповерхового і широчезного мага-
зину під кольоровою вивіскою.
- Мамо, що таке «Торгсін»? - прочитавши, питає хлопець.
- Означає: торгівля з іностранцями або чужоземцями, так кажуть.
- З чужоземцями? - перепитує син, - а з якими?...
- Ну, всякі чужоземці ж бувають.
- Чи французи, чи американці?
- Таких ніби тут не чути; нема.
- Тоді англійці або німці.
- Теж, не вони ...
- Шведи, мамо!
- Звідки? - їх давно не видно.
- Греки, чи ні?
- Ніби і не греки теж!
- Я знаю: японці і китайці.
-1 їх нема тут.
Так і не визначила мати з сином, хто - ті чужоземці.
Але бідні своєземці сиділи на брудній тротуарній цеглі: хлібо-
роби, в яких віднято їхній хліб; хворі і збайдужілі від безконечного
ждання, вбрані в лахміття, що держалося мотузками, обкрученими і
зав’язаними в часті вузли. Обличчя - жовті і сірі, і такі запалі, що
сама шкіра обпинала лицеві кості; або, як не запалі, то опухлі від
водянки. Дехто вмер, бо з’їв вижебрані скоринки, коли вже шлунок
від довгочасного голодування збігся. Одна бабуся, що сиділа під сті-
ною, мала перекошену шию, а обличчя - в болючій судомі: так і
застигло при смерті; недоїдений кусник витикався з рота.
248
- Мамо, чого тут мертві сидять? - шепотить хлопець.
- Бач, аж до хвороби виголоджено, потім знято з них золоті
святиньки: хрестики та іконочки, а дано шматки їжі і ними добито.
Скрізь снували по «Торгсіну» розпорядники і схилялися за
прилавками, сито викормлені, в м’яких одягах, косі поглядами,
повними півприхованої зневаги. Навіть, розмовляючи з людьми, не
дивилися їм в очі, а якимись хапкими, ніби почасти притаєними ру-
хами зготовляли, кому що належить; віддавали і зразу ж відверталися
- все щось пересували або просто до чогось доторкувалися.
Повно всього: зерно і борошно в мішках, сухарі впаковані, і всяка
риба в консервних банках, шинка і ковбаси, цукор і масло коров’яче,
- все, все чого треба людині; і так багато, що голодних міста, котрі
вмирають, можна було б порятувати всіх.
Але не дістають вони нічого! І коли хто просмикнеться вільно,
себто не маючи коштовности з золота і срібла, або хоч скалки дія-
манту, - відразу в плечі виштовхнуть: грубо, як тварину.
До віконця будки підходять ті, що приносять дорогі речі: серги,
персні, браслети, червінці царські, різні столові приналежності з
срібла або алмази і золоті вироби.
Одна тітка, виголоджена - худа, як могильна приява, пересову-
валася з дрібною іконкою в срібній ризі, тримаючи на мотузочку
через шию. Несла так, що всім було видно: беруть з неї при самій
смерті. Стала тітка перед опасистим службовцем, що з якоюсь заг-
розливою понурістю, а при тому з гострим, мов учепливим, поблис-
ком низьких зіниць, глянув на неї! - миттю, ніби величезною голкою
нелюдською прошив серце бідній істоті, крізь оту іконку, - і враз, на
коротеньку частинку секунди, так і ожив від вигляду срібла.
Коли тітка поклала іконку до вікна, він зачепив її гострими і
необмитими нігтями. Швидко покрутив її. Віддерши ризку, кинув на
вагу, а саму іконку швиргнув бабусі - так недбало, як цілковито
зайву для нього річ. Сховав ризку в один з ящиків коло себе, нижче,
де не видно нікому з відвідувачів. Відсунув бабусі квитанцію і спо-
нурився в своїй справі коло коштовностей, обвіяних горем, муками і
погибеллю.
Дарія Олександрівна, страхаючись, поглядає на стареньку: «Воно
хоч і гріх ікону спродувати, але треба! Хоч бабуся не виживе, з очей
знати ... отак, через смерть, багатство роблять!» Була срібна застібка
в Дарії Олександрівни; річ старовинної роботи, материн подарунок
... «продам, Андрійка нагодую, а мені хоч і вмирати: чи з подарун-
ком, чи без нього».
249
Виписано папірець. Вона, тримаючи його однією рукою, а сина
другою, мандрує через будинок, проз скляні прилавки.
- Що ми купимо? - питається сина.
Він дивиться великими очима на всякі харчі, але мовчить.
- Чого б ти хотів?
- Хліба.
- То купим борошно і спечем корж.
Він мовчить: згоджується.
- Вже ми забули і смак справжнього хліба, - сказала мати; - ди-
вись: борошно, як сніжок.
їй дали трохи того борошна, і вона, знявши торбу з плеча і
добувши чисту торбинку, всипала його туди. Сховала торбинку і по-
вела сина мерщій геть, щоб не дражнити неприступними наїдками,
від яких - спокушення і мука також для голодних очей, що зазирають
з вулиці.
Ідучи тротуаром до вокзалу, мати і син бачать невисокого чор-
нявця середніх років: фабричного, з вигляду, і підлітка, років шіст-
надцяти, що теж мав темний волос. Вони розглядають вітрини, пере-
ходячи від однієї до другої в тому ж напрямі, куди спішать Катран-
ники; підліток звертається до старшого:
- Харчі дурно в «Торгсіні» і на складах лежать, а люди вмирають
з голоду. Я б так не робив, - я б нагодував.
- Це ти б так робив: по правді. А вони не хочуть. Хазяї най-
шлись!
- Не наші, і не хочуть, - сказав підліток, - вони чужі і вбивці.
- Звідки це в тебе?! - злякано озираючись на сторонніх, питає
старший.
- Якби не вороги, - сумовито продовжував підліток, - не вбивали
б народ голодом.
Дарія Олександрівна відзначає собі: «От, ледве хлопець на ноги
зіп’явся, а вже причини шукає, вже бачить, відкіля лихо».
А підліток - своє, мов від наведення, вимовляє:
- Знаю, для кого вони ...
- Тихіше! Що ти знаєш? - знов тривожно озирається фабричний;
побачивши тільки похилені голови замучених і обшарпаних істот, він
заспокоюється, в той час, коли підліток доходить до свого:
- Це - чорне діло, оброблене з тими, що звуть себе іностранцями;
війна проти трудящих.
- Де це навчився? Мовчи, хоч - поки додому дійдем!
- Я більше ніде не кажу, - захищається підліток.
250
- Ти в мене ранній! Он до чого достукуєшся: правди хочеш?
Довго її шукати.
Вони звернули в бічну вулицю, звідки доносився базарний гамір.
А тут, коло магазинів, величезні «хвости»: товпиться селянська біда.
- Там хліб дають, мамо!
- Хочеш ждати? Це - довго.
- Як дуже довго, то краще поїдем.
Повагавшись трохи і боючися нападів на черги, хотіла просту-
вати на вокзал, та вже нехай! - «може чогось їстівного дістанеться
синові; як почнуть ловити, - зразу втечемо».
Стали в чергу за «комерційним» хлібом. Гризли останні матор-
женики, тверді, як кремінь. Люди юрмилися до вечора, але хліба
ніхто не дістав. Розходячись, казали, що треба чергу застояти від
рання, іще перед світом. Дехто зостався на цілу ніч.
Дарія Олександрівна нагледіла, недалеко від магазину, приступці
при дверях: там сіла з сином і скоро дрімати почала, обпуставши
голову на руки. Син, прихилившись до неї, враз заснув. Ніч випала
холодніша, ніж звичайно, - з вологістю і пронизливим вітром, який
зривав навіть зелений листок з яблуні в дворі і кидав через паркан, на
цеглу, ледве освітлену від номеркового ліхтаря. Мати то куняла, то
прокидалась, промерзши. Подумала собі, що то всіх відриває лихо
від життя, як листок, і кидає в погибель.
Час тягнувся страшенно поволі: мов слимак волочить свою до-
мівлю через мокрий пісок.
Почали сходитися люди в чергу, якраз тоді, коли мати міцно
заснула. Розбудив гамір: набилося народу, страх! - вся черга б’ється і
кипить; ніби дітвора, бавлячись, вужівкою бунтує воду на обидві
сторони. Всі кричать і лементують, штовхаються без перерви і
напружують рештки сил, щоб не впасти під жорстокими навалами.
Когось потоптано, але голосу його ніхто не чує: люди, здається,
гуртом віддані душевній лихоманці, досі незнаній; від неї найтихіші,
дичавіючи, коять зло. Штовханина вщухла і роздражнені люди сяк-
так розмістилися в «хвіст», який проліг ген далеко! Немає надії дійти
до порога.
- Треба озвірити, з залізними ліктями, - сказала мати до сина, - а
ми з тобою, як були останні, так будем тепер.
Здалеку ледве манячить магазин. Ждали і ждали, поки сонце
високо підбилося над іржавими покрівлями. Знов - невдача, бо весь
хліб «вийшов» попереду, ніж четверта частина черги встигла добути
його. Тоді «хвіст» почав розсипатися, хто - куди.
251
Дарія Олександрівна всилу на ногах стоїть; от-от голова їй
закрутиться і світ, стемнівши, пропаде з очей: «мабуть, смерть моя
близько, - хоч би не на вулиці!» Пішла вона з сином від тієї черги, не
знаючи, що далі робити.
- Може поїдем додому? - питає Андрія, - в черзі не буде щастя
для нас.
Андрій зрадів: скоріш додому!... там десь можна ховрахів лови-
ти, а тут і самої землі не видно, - тільки асфальт і камінь.
На вокзалі люди юрмляться, ніби в мурашнику. Обстали будинок
довкруги і полягали на бруковиках - по всій площі, і в скверику з
кволими деревами і розламаною загородкою. Скрізь повно обшар-
паних і виснажених селян: ніби цвинтар, який ворушиться при сонці.
Знов ждати, ждати безконечно, поки прикотить потяг, а він спіз-
нюється надовго. Сидить мати з сином під стіною і, зовсім знесилена,
знов куняє.
Коли прибув потяг, миттю такий заколот зчинився, що тяжко
доступити. Відпихали один одного, протискаючися з несамовитою
натугою до дверей, бо для кожного вони були входом до порятунку,
нехай і тимчасового, від смерти на мокрому камінні - серед тисяч,
які конали.
Натовп навкруг засотує, відтягаючи від дверей і треба відри-
ватися від нього рукавами і торбою; так само роблять сусіди в загаль-
ному вирі. Лізуть через плечі і кричать. Потяг рідко приходить!
Кожен, хто смертно змучився, днями лежавши на холодних бруко-
виках, знав, що коли пропустить двері, то зостанеться на площі, труп
для мертвецької тягарівки, і божеволів, продираючися крізь юрму.
Від того в двері вривався вир з гамором, стогоном, лайкою, штовхан-
ням, шарпаниною; він затягнув Дарію Олександрівну і сина, покру-
жив і здавив так, що ребра тріщали, а з одежі, яка поролась, від-
скакували ґудзики. Раптом чує мати, що вона з сином розділена, і їх
відносить на протилежні сторони, - шарпнулася вона, закричала з
відчаю до Андрійка, але її голос потонув серед несвітського лементу.
Ще дужче їх віддалено в різних течіях товпища. Пручалася вона, як
спіймана рибина, але її штовхали торби і чемодани, лікті і плечі,
збиваючи з ніг, здавлюючи до втрати віддиху і відкидаючи далі від
дверей. Ось потяг рушив, і вона зосталася! Почала тікати геть з гу-
щини, бо, коли син десь тут, він її шукає - треба до нього поспішити.
Вже пробиратися легше крізь натовп, який після відходу потяга зне-
силів, мов розмагнічений; рідів і розточувався.
252
Побігла вона між людьми, кличучи: - Андрійку! Де ти? - Я тут,
Андрійку! Обдивляється скрізь, але немає сина ніде; певно, його
внесло з старшими в двері і він поїхав. Застигла на місці з страху,
при одній думці, що він же дороги не знає і тепер вона з ним надовго
розлучені, можливо, назавжди! Була в невиразимому розпачі. Тоді
майнула думка: «він спитається в людей, як їхати, і йому скажуть».
Втішає себе мати і вже тільки одне поривання в її душі - скоріше
додому!... спекти корж і нагодувати сина; бо в хаті ж нема нічого
їсти.
Ніколи не ждала потягів нетерпеливо, як тепер! - здавалося їй:
кожна секунда нарочито затримується і збирає в собі велику вагу,
поки стане завбільшки з брилу, щоб з нечутним гуркотом упасти, а
тим часом наступна ледве починає рости. Мабуть, і сама вічність,
наче скресла річка, в крижинах-скелях, з мертвою повільністю
повзла мимо вокзального будинку.
Прибув потяг; Дарія Олександрівна з раптовою і таємничою
видючістю горя і безвинною хитрістю материнської турботи, супро-
ти всіх промкнулася на перон, коли тільки починали впускати. Поспі-
шила до вагонних дверей і таки вбігла в середину: сіла при вікні: щоб
бачити людей на стрічних станціях, чи там немає Андрія.
Тільки тепер відчула, як смертельно змучена - до гіркоти незно-
симої і тихого плачу. В очах їй темніє. Скоро заснула, але скоро і
прокинулась від постійного і горючого неспокою.
253
ХХУ
Близько додому: переходять степові приміти перед очима. Сили
зосталося - тільки прибути до порога, спекти корж для найменшої
дитини, так прикро загубленої, і впасти в останній недужості.
Коли потяг пробігав крізь тунель, під мостом горішньої дороги,
селянка побачила свій відбиток в чорноті шибки: подобизна черепа і
годі! - черепа, запнутого в хустку, на шиї тонкій, як висохла гілка
берези ...
«Вже чую, - думає собі, - не виживу!... аби скоріше до хати».
Дрімає знов; і слухає крізь півсоння, то збуджуючись, то тума-
ніючи, про що розмовляють сусідки: стиха, але виразно. Вже їм нема
чого боятися, все кажуть на відчай душі, бо, однаково, перед ними
тільки болючий край життя.
Нижчий голос - в тітки, засмаглої, мов сушена слива: хрипкий і з
задишкою. Друга сусідка, молодша, з рідким волоссям, що нависло
на очі, і дивно бліднюща, як сніг, має голос чистий, хоч слабий, і
вривчасто говорить.
- Це через нечисте наведення викорінюють людей, - сказала
старша.
- Отак і є! Пропали ми ...
- І дивіться ж, нарочисто напаковують північ бідолашними: це з
листів, що назад приходять, показано. Аби мучити! Пишуть люди, як
послідніми жилами вклали залізницю; трудивсь тяжко сердешний
народ, - третина перемерла, а остача трохи обживається, провівши
лінію. Зачепилась трохи за землю: дихає. Хоч би дали очуняти, на
небо глянути. Ні, знов гонять - далі. Так і з заводом: построять,
помираючи, і декотрі ждуть просвітку. А їм спокою ніякого. Всіх
зганяють з місця, щоб до людської тями не прийшли. Від залізниці
турять на завод, а з завода на залізницю, а тоді знов назад, коли того
не треба. Женуть і мучать, мучать і женуть. Взяли звичку: заганяти в
крижане болото, там люди мруть швидше. Все так підстроєно -
254
тільки мучити і зганяти з світу. Головарі для цього ж поставлені мор-
авською рукою; вишукані на підбір!
Жінки мовчали, коли потяг пробігав проз черговий роз’їзд.
Старша зідхнула і згадує:
- От, і наші сусіди, - сім’ю їхню розділено; сина взяли в армію і
служив, поки прийшло повідомлення, що батько арештований. Бо,
випивши, сказав дещо не таке при гурті; до слова необережного
придрались і згадали - в нього був наймит колись. А то тільки родич
його: жив одно літо і помагав. Так проголосили куркулем і вислали
на лісорозробки. Сина ж, як непевного, переведно в робочу команду,
до тих, що люди звуть дурноробами. І послано десь залізницею вши-
вати на диких місцях. Дома зосталася мати: сама. Одержувала листи
від усіх. А через рік від чоловіка вже - ні слова. Тоді взялась клопо-
татися, щоб дали до нього пропуск. Чоловік її так занепав, що ледве
рухався. Робота страшна - надсильна; люди падають мертві, а нових
все гонять і кричать: роби швидше! роби більше! Вони вже зачали
мішатися розумом, - ходили мовчки і губили пам’ять про себе.
Одного разу той чоловік пішов до річки, де сплавляли зрубане
дерево, і там повісився; його зняли, та вже було пізно. Якраз тоді
приїхала до нього жінка, здобувши пропуск, - приїхала, а назустріч
несуть їй мертвого.
- От добре! - кажуть їй ті, що несли, - є кому поплакать над бід-
ним чоловіком. А над нами ніхто не пожуриться, як пропадем.
- Горе всім. І вислані мучаться, і дома не краще, - промовила
молодша.
- Бо це перед пожежею світу.
- А вже ж так! - згодилась молодша, - мучать, як чорти. От, і в
нас: комісія з Москви насіла. Всіх тягнуть на допит. Одну вхопили і
душу вимотують: скажи, де хліб! Зв’язали її руки за спину, посеред
сарая підвісили за коси: вузлом коси скрутили і скріпили з вірьов-
кою, тоді підтягнули через перекладину. Довго висіла жінка, з болю
аж отерпла. На босі ноги їй зачали хлюпати морозну воду. Шкіра
схолодніла, і вода задержувалася; скоро вже льодова кора стала.
Вони ж обливали знов, раз-у-раз, від того крига все наростала, поки
ноги опинилися в морозних чоботях. Вода, стікаючи, так і позостав-
ляла внизу шпичаки крижані, схожі на бурульки під стріхами.
- Де хліб сховано? - все кричав їй в обличчя мучитель.
Вона мовчить; довго мовчить. Пам’ятає, що під нивкою в ямі схо-
вано мішечок зерна - дітей нагодувати; помруть, коли віддати його. І
через те мовчить. А вже ось їй стало так недобре! вона чує: смерть
255
приходить до неї; що тоді з дітьми станеться?... пропадуть без неї.
Тепер їй - аби жити, врятує дітей і без того схованого зерна.
- Пустіть! - вже не казала, а харчала жінка, - я скажу.
- Ну, так би й раньте, а то замкнула рот! - посміхаючись прого-
ворив допитувач, - одв’яжіть!
- Кажи тепер, а то знов підвішу! - накидається він з погрозою.
- На нашій нивці, що над яругою коло горбка, третього від межі:
під озиминою, - шепотіла жінка, ледве жива.
- Роззуй її! - командує допитувач своєму помічникові; і той ло-
макою розбиває крижані чоботи, тяжко, до крови ранячи ноги своїй
жертві. А вона болісно зідхнула і затихла навіки.
- Не жаліють же нікого, - зауважила старша.
-Нікого! Розсобачилися ...
- Ні малих, ні великих не жаліють, - продовжує старша. - До нас
насунули якісь двадцятитисячні чи що, з тієї ж Москви, розгніздили-
ся в несвоїх хатах і давай викидати хліборобів на вулицю. Викидають
з дворів кожного, і дорослого, і дитину, прямо в грязь і на холод, бо
вже настала осінь. Ідуть в один двір. Там самі діти в хаті сидять:
їхніх батьків вислано, а матері померли. Кричить партієць на них:
- Забирайтесь геть із хати!
Діти не рушаться, - тільки глядять запалими очима на чужих
людей.
Лаються тисячники і, покликавши сусіда, наказують йому:
- Викидай дітей!
- Не можу. Що хочете робіть зо мною, я згоден загинути, а дітей
викидати не можу.
Вилаяли його брудною лайкою, по-московському, і прогнали з
двору. Самі взялись до дітей: похапали їх і викинули на морозну гря-
зюку. Так викинуті діти і валялись на холоді: хто де притулився, -
цілий тиждень мучились. А ті ж, вражі тисячники, і тоді не дали
дітям спокою. Послали віз; забрано на той віз дітей і також матерів,
які розшукалися, і відправлено за тридцять верст до байраку: викину-
то всіх вниз. А там же глибоко! багато дітей, коли падало, покалічи-
лось; там і конали, поки смерть їм прийшла. Декотрі сім’ї раніше
сховалися в сільських кутках; люди їм сказали: ви рийте ями в землі,
на пригорбах чи схилах - робіть собі житло, ми дамо вам, що треба,
лопатки і дерево.
Рили житло бездомні і там якось тулилися до самої зими. А взна-
ли ті тисячники, обступили і повикидали бідних на сніг: тоді багато
на смерть померзло.
256
Жінка з двома дітьми тулилася в хлівці, в дворі знайомих, ніби в
хатці. З’явились тисячники і на сніг викинули, - діти чіплялись, про-
сили, плакали, а нікого з тисячників не розжалобили: загиньте і тіль-
ки! Під вечір один старий сусід каже вдові: так пропадеш! - іди в
город, в Харків, до мого сина - він із сім’єю дещо має, там і робити-
меш, і прогодуєшся. Жінка послухалася; одну дитину в того сусіда
зоставила, а з другою поїхала в місто. Її прийняли в добрій родині; на
початку годовано потроху, бо вже була опухла. Отак робиться!
- Бо все інакше стало, - пояснює молодша, - колись убивали
тільки вночі, а тепер і вдень; і людей до того призводять, таких, що
вже не тямлять себе.
Потяг стугонів, перебігаючи через простори, вкриті бур’янами. А
дві душі ніяк не відстануть думкою - від того, що діється.
- З дітьми і в нашім селі так: більшістю попропадали, - згадує
молодша. Один чоловік на околиці, недалеко від нас, раз вийшов з
хати поратися в садибі, слабий і ледве рукою водив. Бачить хлопця,
що тільки-тільки ноги переставляє; от і журиться чоловік, знаючи
його: «дивися, сирітка тут! це б йому шматок хліба дати, бо мале та
бідне, а де ж я візьму? - сам скоро поляжу і діти зо мною». Зробився
той хлопець, як тінь. Був сирота круглий: батька на війні вбито, а
мати ще не встигла сина виховати, як померла; так і бродив він по
людях. Побачив клуню в сусідньому дворі, туди і зайшов. А дядько
думає «хай там у куточок заб’ється сирота і відпочине, завтра я йому
чогось і з’їсти понесу». Увечорі вернувся дядько в хату - не бачив,
щоб хлопець із клуні виступив. Другого дня взяв дядько маторженик:
це і в вас, мабуть, однаково печуть мішанку, бравши кільця з шпори-
шів, серіжки з берестка, лободу, кропиву і всячину разом: взяв і поніс
до клуні. Прочинив двері, зразу протягом війнуло знизу; поламаний
реманент по кутках і соломка, - дивиться дядько, ніде немає хлопця!
Походив сюди і туди, немає! таки немає. Хіба вночі вийшов, а куди?
Постояв дядько і вже хотів вертатися, аж тут його морозом обкинуло
- побачив кров! В одному місці розлита по соломі. Багато потекло. І
видно, хтось затирав її, віником, чи що, а вона все ж зосталась. «Он
Що!» прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу: «бо-
жевільні вбили хлопця! і - на м’ясо ... тепер готують з нього їжу ...
страх який!» Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не
знаходить собі місця. «Хоч міліція - собачня, а хтось же мусить на
світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть». З’явив-
ся до сільради і там, зустрівши міліціонерів, розказав їм, що бачив.
257
Пішли вони в той двір робити обшук; і дядько з ними, і ще одного
взяли в дорозі.
В хаті була сама господиня, - її чоловік давненько помандрував
кудись. Господиня мовчазна і нерухлива: стояла, ніби стовб, тільки
очі світилися їй лихоманкою. Враз затремтіла вся і знов - як стовб;
мовчить; дивиться широкими очима і нічого не тямить. Дядько поба-
чив: «так і є! вже розуму рішилась».
Заглянули в піч - стоїть чавун; витягли його, а там хлоп’яче
стегно порубане: холодець варився. Решта була в погребі.
Повели господиню до сільради, там замкнули в « холодну», а
коли знов прийшли брати і вести в місто, вона мертва лежала.
Слухавши розмову в вагоні, Дарія Олександрівна мучилася від
неспокою; як почула ж нагадку про напасть на дітей, то тривога, мов
залізна розпечена гадюка, заворушилась на серці. Скоріш би додому!
Біль душевний і нетерпеливість накипали від кожного почутого
слова: з переказів про випадки, що і сама Дарія Олександрівна знала.
Якраз тепер, при спогаді про загибель дітей, їй на душі зметнувся
найгірший розпач. Страшно навіть уявляти нещастя, хоч так настир-
ливо, з безжалісністю нав’язується бачення само: як син її терпить
подібно до тих, котрі пропали. В байрак вкинуто чи що. Вона обми-
рала безперестанку при кожному проблискові того уявлення і бояла-
ся чути розмову сусідок, але, супроти свого страху, чула її, пропус-
тивши малу частину, серед вагонного гомону і гамору, перебиваного
брязкотливим стугоном потяга. Знов - голос старшої:
- В сусіднє село їду, а там біля крайніх хат повкопувано дошки і
чорним написано, що нема нікого.
- Багато тих дощок іще буде, - говорить співбесідниця.
- Звісно, буде!
- Хто зоставсь, того за дрібничку судять і - в Сибір, в снігу
домучити.
- Бо це домовлено: вигубити найбільше; дано такий розказ.
Викидають людей з хат, в ліси, щоб там мерли. Багато з нашого села
там опинилося. Викопували ямки під кущами і тулилися. Або зве-
дуть верхи ліщини докупи і позв’язують, як курінь, і так живуть. На
полі вигрібають мерзлу картоплю - торішню, і ще не вмирають. Тоді
партійці, а з ними червоні картузи, ловлять людей і приводять у сіль-
раду, допитуються: «Чому ти не вмер?», бо їм того треба, щоб люди
пропадали: такий плян їм дано через Москву, і далі, з сірчаного гніз-
да, що не при сонці називається.
258
- І мій покійний чоловік часто казав: то підстроєно! А в святій
книзі Божий ученик звістив наперед про лихо - щоб ми береглись.
- Чула я, а читать не довелось, і книги тієї нема, і очі слабі, хоч і
дістану, не вчитаю, - виправдується старша.
Співбесідниця ж переказує поволі:
- Написано, що виліза з моря звір повсесвітній, значить, сполучка
така, з багатьох разом; звір розриває людей, як скажений. От, справ-
дилося: і звір, і розриває!... і слуги його однакові всі - тисячні, що ви
згадували. Дивляться на покійників і все, радіючи, примовляють по-
ненашому: «Ага, їли хліб на світі, а тепер умерли!»
- Все показує на одну причину, - сказала старша.
В уяві Дарії Олександрівни складається вигляд великих тенет,
обтиканих мертвяками, під рукою тисячників. Вона зосередитись на
тому не могла; все рвалася думками до своєї хати: хоч би скоріше!
На щастя, чергова пересадка відбулася скоро і без клятої штовхани-
ни. Знов можна сісти при вікні. Он біжать за шибкою вибалки і
горбки, серед яких ставок поблискотів: ознаки рідного місця; вже - і
станція. Не пам’ятає Дарія Олександрівна, як вийшла з потяга і опи-
нилась на дорозі. Скільки разів ходила сюди від села і звідси додому,
тоді віддаль була коротша, а тепер видовжена в несходимий шлях;
кожний крок трудний і хворісний. Нетерпеливилося, мов огонь в
серці палив. Небозвід над дорогою обложило хмарами, хоч серед них
- сині затони.
Поспішала вона, перечіпаючись об приламані бур’янці. Ось про-
минула горбовини біля околиці, близько двір, і хотілося проглянути
наперед, чи дитячі руки відчиняли двері, чи ні?
Двері замкнуті, як були. Ключ не зрушений з місця під стріхою.
Зайшла в хату, ніби в домовину. Переступаючи через поріг, відчува-
ла: вже не буде спокою для душі. Треба вертатись на станцію і знов -
до міста, можливо, в дорозі коло якогось вокзалу побачить сина.
Серед хати стояла довго, часом озираючись навкруги: чи не
торкнуте щось? - видно було б, що синок заходив і вийшов і скоро
вернеться.
Ні; жодної ознаки.
Мати прилягла відпочинути і зразу ж заснула: сном гірким, як
болість. Прокинулась пізно; вийшла до могилок, що взяли її рідню.
Земля помітно запала і могилки зробилися нерівні, - треба поправити
їх і посадити квіток.
Вона повиривала там бур’яни. Поплакала болючо, але тихо, тіль-
ки вимовляла в думці: розділили нас, не дали дожити віку з вами - в
259
нашій родині любій, розділили і не знаходжу стежки, смерть мені
приходить; не судилось бути з вами, мамо, і з тобою, друже любий, -
хотіла дітей доглянути, а вони вже не мої: всіх згубила я; прийду до
вас, де не буде нашого горя, а тепер вернуся шукати останнє дитя
моє; одпустіть мене з миром сьогодні, стану перед вами скоро - я
чую ...
Погорювавши, пішла до хати - замісити тісто на корж; і спекла:
невеликий корж, а білий, як місяць. На столі скатеркою накрила і
виглядає в вікна: на вулицю і в пустельний сад, - все ввижається, що
от міг би прийти її синок! - нагодує його.
Відломила трохи від коржа і з’їла.
Другого дня ждала, западаючи в незносимий смуток. Мучилась,
як і раніше, від голодности, але душу опанував ще більший біль: ніби
лихоманка з тривогою, що руйнує думки. Все навкруги мов зруши-
лося для уяви, прагнучи напливти на душу, звихрену і повну різкого
терпіння, для якого немає назви. Змушена душа стати серед жорсто-
кої примари, що досі схована була в глибині видимости, а тепер,
розкрита, забирає, мов присуд - на ватру, в якій горіти, клопочучися
безнемірно.
Від тієї гризоти пішла Дарія Олександрівна на пустош, назбирати
щавельного листя. Вернувшися, зварила юшку і знов відломила кус-
ник коржа: пообідала. Загорнула надламаний корж в скатерку і схо-
вала під синовою подушкою і зверху поклала дрібний лист: щоб
Андрій ждав маму, вона скоро вернеться; а тепер іде його шукати.
Не могла вийти за поріг, така скорб охопила їй серце. Чує вона,
мов треба тут несвітську межу переступити. Прощалася до кутків,
обходячи їх. Знайшла зшиток покійної Оленки, притулила до облич-
чя, як на похороні, і облила сльозами гіркущими, примовляючи: «не-
щасна моя!» - сховала зшиток на грудях і вийшла з хати. Замкнувши
двері, поклала ключ на старому місці, під стріхою. Поволі просту-
вала на станцію, надіючися, що, гляди, з’явиться синок ще до того, як
їй треба буде сідати в потяг.
Проходить околицею села і згадує: тут завжди біліли хатки в са-
дах, над ними тополі леніли, в шнурок або парами, наче стережучи
ворота і хвіртку, а листя вершинок - аж коло сонця. Скрізь так чисто
було і любо для зору людського. З кожного двору від віконня висві-
чували барвисто квітнички; мак жарів, соняшники палахкотіли яскра-
віші, ніж ткання на ризах, дивина здіймалася, зоріючи м’якими квіта-
ми. Діти в світлих одежках, мов янголята, ходили - бавилися. Пташ-
260
ки скрізь подавали голос. Все було, як Бог звелів; жили в красному
світі, дякуючи за милості.
А ось, дивиться Дарія Олександрівна, - лихо!... мов чужа місце-
вість. Німі демони підмінили її і сірчаний сказ жовтого кагана побив
життя, зоставивши темну пустелю. Сади скрізь вирубано, самі пень-
ки де-не-де стирчать по дворищах, серед бур’янів. Все, що цвіло до
сонця, пропало, ніби знесене бурею, пожаром, потопом, пошестю.
Змінилося в дикі зарості, схожі на вовчі нетрі. Немає ні повіток, ні
клунь, ні комор, - самі порозвалювані хати. Жоден землетрус не міг
так знищити побут, як північна сарана, спряжена з золотомлицькою
каганівщиною. Серед бур’янів чорніють, свідками страшного не-
щастя, самотні комини - там, де були огнища родин з їх радощами
при безневинному дитячому щебеті.
Все зруйноване! Зграї гайвороння кружать скрізь, над всенарод-
ною пусткою, і через шляхи відлітають геть: на степи, обернені в
океан бур’янів.
Селянка, прийшовши до станції, розглянулася навкруги, - з дітей
там нікого нема. Сіла і дожидає. Через деякий час її почало ввижа-
тися, що загублений син десь мучиться, гинучи, тоді всю істоту її
охопила нестерпна туга: як ще ніколи.
261
XXVI
Хлопець розгубився, коли течія внесла в вагон - самого; він кли-
кав маму, а голос тонув серед лементу в бурхливому тискові. Немож-
ливо назад пробитися: кидає від дверей, мов прорваної греблі. Потяг
рушав, тоді рвонувся хлопець до вікна: погукати в натовп, можливо,
мати почує. Поки проліз крізь тісноту, вікно віддаленіло від юрми.
Обдивився вагонні переходи, - таки немає матері. В кутку роз-
пачливо поплакав; коли заспокоївся, став стежити стрічні станції.
Декотрі мали вигляд, ніби якраз такі, де треба пересідати, але чимсь
одночасно чужі, тому він проминав їх. Заснув біля вікна: там люди
дали клаптик місця.
Прокинувся пізно і вискочив з вагона; знаючи, що в сні пропу-
щено багато станцій, пристроївся на зчепах товарового потяга: їхати
назад. Вночі, знайшовши станцію, схожу на Кленоточівську, ждав
біля стіни, поки розвидниться. От, проясніло в небі і полі; повно
блиску і тепла від сильного сонця, що зійшло. Незнайома дорога, але
він пішов, бо до села недалеко: вагони всі такі голодні, а тут можна
поживний корінь вигребти. В селі ні душі; бур’яни вигнались над
головою, як ліщинник. Протуляючи їх, пошелестів хлопець переул-
ками руїни і прямує до цілішого житла.
В середині все - так, ніби недавно жили: на столі полив’яний гле-
чик і кухоль, посуда на миснику, лава під стіною і стільці коло вікон.
Але ніде ні постелі, ні одежі жодної! Ні ковдри і рядна, чи матрацу,
ні рушника: нічого матерчатого. Також - ніякото харчу ні ріски ...
«Чума», - подумав хлопець, виходячи за двері; пригадав, як мати
означувала мертвий стан довкруги.
Сусідні хати порожні, як гробівці.
Зрештою, натрапив хлопець на домівлю, де в печі курів димок від
вугілля. Долі - рештки рубаного табурета, але сокири нема. На столі
горнятко стоїть з варениною старих буряків і свіжих трав. Клопець
випив її всю: кислу, як борщ, і щависту, зовсім несолону.
262
Вийшов і почув, що недалеко, в деревистих бур’янах, шумить.
Повагався: йти туди чи ні? - страшно, бо, гляди, там людоїди! Однак,
цікавість переборола. Обережно, ніби мисливець, підкрадається він;
помічає зламані стеблини і сліди ніг.
Враз зупинився! На прогалині біліють різні-різні кістяки: пса,
кота, грака і якихсь інших дрібних істот. Поряд - кілька цеглин, скла-
дених докупи, як піч; і зола внизу. Знов далі прокрадається хлопець і
знов замирає, бо шелест близько. Переждавши з хвилину, ступає на-
перед; тихо відхиляє рядки бур’янів.
Ще кілька кроків, і він застиг! перед очима - поляна: там, коло
здичавілої вишні, дід перебирає зілля; відклавши його набік, підво-
диться - в одній руці згострена ломака, в другій камінь. А сам худез-
ний і сивий, як хуртовина, схожий на прияву: борода через груди, вся
сіда і вся покуйовджена; а з голови пасма, мов диміючи, сипляться
вниз. Очі ввалені під пониклою сіткою бров’яною. Ганчір’я на бо-
сому і непідперезаному, стемнівши, пацьорками висить; мотуззям
пов’язано окремі рамтини, щоб трималися біля кістяка.
Загледів дід непрошеного гостя:
- Хто ти такий?
- Я заблудився.
- Не ходи тут. Піймають і зварять.
- А вас?
- І мене: як знайдуть. Навару не буде. Кістка суха, а жили
ствердли - не годяться. Сам завтра вмру; корінці зварю і завтра вмру.
Тікай, бо тут лихо!
- Діду, чума забрала всіх?
- Ні, синку, то - государство!
- Ви сховались?
- Як набігли, то недужий був. Ішов по воду і впав. Трава висока,
- обминули мене. Біжи на станцію. Тут бродять помішані: заріжуть.
- Прощайте, діду! - хлопець побрів до пустельної вулиці: побрів
недумно; і притьма, в тривозі від дідових слів і безлюдносте, помчав
ЗВІДТИ і так мучилося серце, мов огонь пекельний в’ючися зміями,
гнав з порожнього села. Захеканий вкрай, хлопець почув, ніби гукає
хтось: агу! - пролунало, як від кладовищенського з’явця. І знов німо
скрізь; жаска тишина в бур’янах, з останками хаток.
* * *
263
Дожидав хлопець біля станції, на похилі, проти якого потяг пови-
нен стишуватися, беручи височину. Коли простопадні риси в обрисі
вагонів перестали миготіти розпливчасто, хлопець розігнався, ніби
наввипередки, і схопив поруччя. Сіпнуло йому плечові суглоби, але
він з підбігу вмить докинув стопи на підніжок і пристав до швидкос-
те.
При «вузлі» залізниці його зігнали з потяга. Тоді побачив, що
роблять хлопці: підлазять під пасажирські вагони і там чіпляються
серед залізяччя. Він і собі - туди; влігся, як інші. Мандрував так до
півночі. Коли схотілося їсти, аж шкіра щеміла, він виліз; виліз на
вокзалі невеликого міста і нишпорив скрізь, штовхаючись між
людьми, поки набрів на лушпайки з яблука. Підібрав їх, обтер і з’їв.
Знайшов розбиту коробку - там були, в розірваній обгортці, рештки
печива; вибрав їх і довго нюхав запашний папір. Напився теплисто-
бруднуватої води з бака, вживаючи бляшаний кухоль, що гримів на
ланцюжку.
Світився місяць посеред зірок, мов карбованець, покладений на
саєт, між розсипані самоцвіти, і при ньому видно було долі: всюди -
наліпи грязюки, всюди сміття, клапті газет, притоптані і запльовані;
покидьки найрізноманітнішого роду і вигляду, від розбитих пляшок
до махорчаних «бичків». Освітленою смугою пішов хлопець до пола-
маної водокачки, напроти якої акації чорніли вряд.
Багато вагонів згромаджено на лініях і снують «маневрушки» -
парою шиплять, пронизливо посвистуючи. Коло акацій, зовсім окре-
мо від залізних нетрів, стоїть невеликий товаровий потяг. Можна по-
чепитися і під’їхати; «хай тільки машиністи одвернуться, я вскочу!»
вирішив хлопець. Він сховався за стовбур, при якому проходила
кущова огорожа, порозривана вільними стежками.
Чути було, як варта тупотіла в обході: певно, перевіряла вагони.
Вийшов наперед начальник і тоді відчинено двері, - якраз напроти
місяця, - і зачинено враз, після перевірки. Від того, що відкрилося,
хлопець притерпнув: повно мертвих, складених, мов шпали. Началь-
ник, тамуючи низький голос, сказав одному з присутніх:
- Скинути в шурх: один завал вантажу, зверх того - дрова і
нафта, потім знов це, і знов паливо; щоб усе згоріло. Ти відповідаєш!
- Єсть!... усе!... - відповів підручний.
Начальник і варта відмаршували, а потяг скоро постугонів від
станції. Тоді, на самоті, хлопець подумав: «Якби я вчепився, згорів
би», - він довго стояв за деревами, боячись виходити.
264
Розлягався брязкіт на станції, мигтіли і перебігали огні; свистки і
сюрчки прорізали чорний простір; зрештою, хлопець насмілився по-
кинути схованку і покрадьки відійти на перон.
В той час викинуто з вагонного вікна паперовий жмут. Розгор-
нувши його, хлопець знайшов скоринки, огіркові відрізки з хвостика-
ми, курячі кісточки з шматочками шкіри і великі крихти. Забувся жах
в одну мить, - істоту знов забирає голодний порив, від якого вона
тремтить в судомі, з холодними болями. Хлопець відійшов за ріг
будівлі, сховався в тінь і зразу пооб’їдав шкірки, хрящики і рештки
м’яса на кісточках, а їх погриз, пообсотував. Заїдав скоринками і огі-
реччям. Витрусив крихти в рот: вони приставали до язика, мов заліз-
на тирса до магнета, і зникали вмить.
Виїв чисто, як муравлик.
Біля стіни присівши, в затишку проспав частину ночі. Знов при-
строївся під пасажирський вагон - мандрував, поки зупинили серед
гамору і криків. Сторожа заглядає вниз і виганяє «зайців» на перон,
до гурту, звідки всіх женуть до зборища коло вокзальних дверей.
- Це границя Росії, - розмірковують старші подорожні, - то не
чути було, коли наше добро через неї тягли, а тепер об’явилась.
- Для наших хлібів свобідно, а нам - границя ...
- І замкнули: вмріть, а не пустим!
- Чого ж вони такі? Харчі забрали, а нас морять ...
Вартові загнали збір в товарові вагони і весь потяг, складений з
них, пішов назад від замкнутого кордону. Назустріч, до кордону,
вільно бігли з України без числа - ешелони, навантажені збіжжям,
городиною, м’ясом і всім, всім, що дає на землі невсипуща праця
людей. Але їх самих, примерлих від голоднечі, після того, як виро-
били багатство для сусіда, гнано з пекельною лайкою геть: пропадати
в розграбованих руїнах.
Біля хлопця - дивовижно довговидий, жорстковусий чоловік і
сивастий, із сірими очима, смутними очима і тихими, як джерело.
Мав мішок, повний причандалля, з-посеред якого означувалася соки-
ра. Непоспішно і ретельно трудився чоловік над «самокруткою»:
примірено і видрано відповідний прямокутничок паперу з часопису:
витягнуто кисет і взято, скільки треба, саморобної махорки і наси-
пано на прямокутничок, вижолоблений між трьома пальцями лівої
пучки; сховано кисет і приступлено до побудови. Скручено, по кіль-
кох спробних і поступових рухах обвідного характеру, - туго скру-
чено папірець і рівномірно обкусано і звогчено слиною його край,
потім заклеєно при повторних жестах для загладження скріпи. Надір-
265
вано зайвину папірця з однієї протулини і взято цигарку в зуби. Тоді
здобуто огневий пристрій; до кремінця притулено дрібну матерочку,
висушену і вимняту в попелі. Вдарено кресалом об гострий край і
роздмухано іскру! Зрештою, прикурено. Все - з геологічною повіль-
ністю і флегмою, супроти яких виявилась пекуча дума і насмішка над
собою, в мові до хлопця:
- Смачно погостювали в братішок? Тепер кота зварити на закус-
ку.
- Котів нема: вже поїли! - відповів хлопець.
- Шкода. Тобі - куди?
- Додому їду, там мати ждуть.
- З харчами ж як?
- Борошно є в хустині, мати виміняли - спекти корж.
- Небагато. Так ви обоє не виживете. їдь зо мною на підробітки,
в Білорусь: там люди, як свої, не схожі на отих, як їх ...
- Не можу! Мати ждуть.
- Як же два роти кормити? Одній легше; корінцями прохар-
чується. Тужить і виглядає тебе? Так обоє ж пропадете дома. От біда!
Ти б заробив трохи хліба для неї, - хлопцям платять, гілки треба
тягати.
- Ні, я до мами поїду.
- Як хочеш. Двоє в хаті: ні одно, ні друге не виживе, коли харчів
нема. Скрізь так. Дорогу згубив?
- Згубив; три дні блукаю.
- Так біда і так! Ніж довго блукати, то краще б заробив, хоч на
хлібину. Казатимеш, що ти мій племінник. Я сам - штукатур, і на
цегельні працював; коли ж нема мого найму, в дроворуби гожуся.
Хлопець дуже скучав за мамою, але мрія: врадувати її зароб-
леним хлібом, перемогла, - він обернувся в родича дроворубові.
Никифор Петрович, або просто дядько Никифор, дав хлопцеві шатко-
ваної капусти з олією і шматок перепічки. Розповів про свою по-
передню подорож до столиці на півночі.
- От де повно нашого добра, хліба і всякої живности. Все туди
забране: масло, сало, цукор, сир, булки, ну - все! Я був проскочив,
так не прописали, завертай голоблі назад. Тепер і границю щільно
притерли. Ми в Білорусь поїдем: там добрі люди; зберегли правду і
по-сусідському помагають. Адрес є, - я прямо б поїхав туди, та бач,
тут понадіявся! А відкіля ж ти сам?
- Я з села Кленоточі ...
266
- Підожди: це - як знак який! Чи коло вашої Кленоточі стоїть
паровий млин?
- Стоїть млин; за селом.
-1 цукроварня недалеко?
- Недалеко; тато брали маляс.
- А віддаля курорт, у лісі?
- Його видно.
- Я чого питаю: з такої Кленоточі двох бачив на цегельному заво-
ді. Чи не ваш - пічник Бережан із жінкою? Мав великі очі, голос
низький і трубний; а жінка чорнява, дрібненька, як пшеничина.
- Це наші! Я знаю.
- От, сама доля приводить, щоб я тобі переказав про Бережанів.
Зустрінеш кого з односельчан, хто їх знав, - скажи: нема вже їх. На
цегельню найнялись обоє, де і я морочився; робота бісова, а в зуби
мідну копійку тицьнуть. Обілляєшся в кошенячий піт, коли ж протяг
- мов з льодовця, прошиває кості. Там пічничиха простудилась і,
хворівши недовго, вмерла; лікарі сказали: «скоротечний туберку-
льоз». Чоловік затужив за нею тяжко! - схуднув і став тонкий, як
дротина. Самі очі свічками глядять. Раз, коли цеглу виносив, зірвався
з дощаної стежки: впав, і смерть настала в одну мить. Не мучився.
Золоті душі були обоє. Вона все горювала, що люди гинуть. А він
напитував земляків: щось їм хотів сказати; так і вмер. Добре, що я
тобі передаю, а ти - ще комусь.
Почув про загибель пічників і посмуткував хлопець. Аж знітився!
Коло того чоловіка з великими очима, що світили блакитністю, мов
небесною, і коло доброї дружини його, так радував спокій: ніби з
весни, в новому сяйві, якого ще ніде тут немає. Збережеться воно на
поляні з старими тополями, що стоять за сутінковою далечиною.
Хлопець мовчав цілий день.
* * *
Ось, прибули до дрібної станції, оточеної лісками. Сотні заробіт-
чан висипали на погорблену дорогу, що прорізалася крізь яснорудаві
глинища, приодягнені в свіжий мох. Лісові нетрі глибшали - здава-
лось, немає їм кінця; аж до хмар підкинуто їх згромаджені верхів’я. І
враз відкрився простір.
- Скільки звалено! - скрикнув хлопець.
- А немало: мабуть, верстов з вісім, чи що, завдовшки.
267
Всіх, хто прийшов, узято на працю: чоловіків, жінок, підлітків;
призначено місця в бараках, і зразу ж - до діла! Дужчих поставлено
спилювати дерева, а слабіших - обрубувати і тягти гілля. Дано в
поміч хлопчаків: поратися з силою дрібного галуззя. Робити цілий
день, від досвіту до смерку.
Високі дерева! Хто глянув на вершини, мусів картуз придер-
жувати. Ворушаться люди скрізь, як мурашки; їх так багато, що від
спільного зусилля віковічні дерева лягають одні за одними, вишум-
люючи, ніби буря валить. Гілки тріщать, подібно до стрілянини з
полкових рушниць. Чиргають пилки. Відлунюється стукіт сокир в
супроводі шелесту відтягуваних решток. Швидко пропадає ліс під
руками натовпів. Андрій з хлопцями тягає галуззя; всі, виснажені і
голодні, рухаються спроквола, мов дрімаючи. Увечорі безліч вертає в
бараки до своїх нар, тапчанів і койок. Дядько скаржиться, що тут теж
верховодить москвин, тому платня - марний карбованець, а робота ж
клята! Коли б не суп на обід, то пропадай і годі.
- Доки не здихаємось попечителя, - нещасні ми скрізь!
* * *
В недалекому бараці опухла і вмерла дівчина: рано винесли, не-
прибрану, як була. Поклали на дно в вогкій ямі, нагорнули низьку
могилку - і все! Там були інші гробки з глини, що нерівно позапада-
ла.
Праця шумить безперестанку: розчищаючи простір під аеродром,
людська многість перегризає столітні нетрі, як комашня стеблинки,
серед яких сама губить свій збір.
Декілька юнаків побралися з білоруськими дівчатами і перейшли
жити в їхні села. Слідом виїхала бабуся і її дочка, що заручилася з
шофером-білорусом; він, покинувши табір, працював на заводі. Коли
дядько Никифор і Андрій вертали з села, де прикупили поживи до
лісного супу, - той шофер гнав мимо, а враз зупинився і підвіз їх:
рідко хто так робив тоді.
В селі їх гарно нагодували і відмовилися брати гроші; зовсім
дешево поцінили городину, якою щедро наділили.
Дядько, в табір ідучи, повторював хлопцеві:
- Я ж тобі казав, люди тут сердечні і спокійні. З ними можна
жити! Слухай мене, не вір, як казатимуть: он або он народ великий,
бо наплодилося багато і багато крику роблять, - е, то ще не все! Ти
подивись, яке там серце! Раз серце собаче, то і народ малий, і зве-
268
деться здорове число їхнє нінащо. А побачиш серце, повне добром,
то знай - народ великий, перед небом високо став. Хоч не числиться
багато, колись побільшає, так Бог дасть! - так з білорусами буде.
Глянь кругом: хто руку подав з поміччю? Тут білі хатки, як і в нас; а
на півночі хатки - чорні. І там добрі душі є, і немало їх, з братнім
серцем, так бачиш на дно його десь зло собі поклали: як зміїний
камінь. Поки все гаразд, вони такі добрі, наче родичі, а прийдеться
до чого, тоді вилазить з-під каменя жало! Буває все разом: поможе
чоловік, як дуже-дуже щирий, а потім вжалить в печінку. Забрали
наш хліб і дивляться, як ми вмираєм, і ніхто, ніхто не пожалів і не
поміг. Ніхто! Ні в городі, ні в селі. Тільки лаються. Недарма ж їхні
хатки чорні. А тут білі.
Дядько замовк. Зеленими стінами ліс піднімався в небо: вгорі,
коло сивих хмарок, перекочував шарахкучий рокіт своїх чатин по
світлому простору.
В таборі першими днями хлопцеві було цікаво, та скоро він
занудьгував, бо все - мати перед очима. Робота нетерпеливила і під-
гони мучили; наглядачі ж кричать одно: тягни швидше! Люди прибу-
вають, як потопельники з голодного моря, і кожен повинен поспіша-
ти, хоч ледве рухається.
Щодня в ліс, на довгу поляну, заповнену могилками, виносять
покійників.
Хлопцеві вся душа болить від згадки про самітню маму, що
шукає його. Вночі він прокидається. Якась темна тривога надходить:
ніби передчуття пожежі. Після того вдень, як півсонний, він дивиться
навколо нетямущим поглядом. Одного вечора сказав дядькові
Никифорові:
- Я до мами поїду. Може вмирає.
- Не хотів би тебе пускати, бо часто так бува - всі в хаті пропа-
дають. Я думав: хоч би одно вижило. Ну, раз вирішив, їдь! Коли схо-
чеш, тоді й вертайся сюди. Візьми листок, тут твоя дорога накрес-
лена, думаю вірно, бо я розпитував.
Дав гроші і торбинку з харчами. Провів до станції, прощаючи;
подивився вслід, прошепотів собі:
- Таке бідне хлопча!
І повагом, схиливши чоло, вернувся в табір.
269
XXVII
Зароблені і подаровані гроші беріг хлопець для мами: на «комер-
ційний» хліб. їхав «зайцем», ховаючись від залізничних доглядачів,
що ловили з суворою ретельністю. Тому забарився; торбинка спо-
рожніла: тільки ложка, ніж, кухоль, сіль та півхлібини обважнюють
її. Крім старого часопису як паперу на розпал, також сірники - про
всякий випадок.
На старому вокзалі, де потяг став надовго, Андрій виліз із-під
вагонного черева: роздивитися навкруги. Від темного кооператив-
ного кіоска, що за кількома сусідніми домиками, на порожнині, люди
щось несуть, тримаючи в папірцях. Черга всього на два десятки.
Стрічний дідок з кругласто підстриженою борідкою, ніби крейдя-
ною, ставши коло вокзальної стіни, розгорнув папірець і почав їсти
якийсь кусник; їв, їв, а тоді враз спинився - не може далі!... раптом
зблід і вхопився за підгруддя, аж захитаний: обперся об цеглу.
Винесло назад з його уст, що з’їв. Поглянув він на Андрія і, крізь
сльози від спазм, промовив.
- Не купуй, хлопче! Це - людятина, дешева і солодкава; по дер-
жавній ціні, а м’ясо, як смерть. Згрішив я навіки. Вернись, не підходь
туди!
Андрій почав обминати близькою стороною, весь час поглядаю-
чи на чергу коло кіоску: чорно там, ніби в пеклі. Скоро черга розпа-
лася і хтось голосно промовив - для всіх:
- Розібрано!
Нишпорив скрізь на станції Андрій; нічого споживного, крім пе-
рестояної води. А недалеко - розложисті схили і рівнини з ярками, з
горбиками коло зелених нивок, схожі на околиці села, де з батьком
полювали ховрахів. Хіба спробувати самому? Близько струмок:
можна нору залити.
Поряд смітярки валялася бляшаниця, як збан, стара і дірява. Хло-
пець позабивав просвітлини «чопиками» з гілочок і ганчір’я; заліпив
смолою, набираючи від шпал, складених на відгоні. Дроту багато
270
навкруги, іржавого і поскручуваного, - з нього приробив дужку до
цебра. Озброївся подобизною «щупа», кілочками, ломакою.
Ховрашиних норок на полі багато: обсипаних і зарослих. Коли
натрапив на свіжий вхід, то, готуючись до наступу, позавалював су-
сідні печерки, щоб нікуди було вижитому ховрахові вбігти. Заливав
нору, - звірика ж немає ... «Він - як качка, чи що?» - досадує хло-
пець; пробує мацати дротиною: даремно, бо нора надто крива. Коли
відпочивав, щось метнулося і вскочило в одну з незабитих норок,
геть далі. Зразу ж мисливець загородив її двома кілочками, а всі вхо-
ди навкруги позасипав.
Знов виливає відра води, одно по одному, від ховраха ж - ні
знаку! Хлопець думає: «може втопився?» Скоро наторкнув дротиною
і її закрючкою підтягає звірика нагору. Той піддається: вилазить; от-
от вискочить і побіжить. Тоді вхопивши ломаку, хлопець приги-
нається до землі, стрибнути готовий.
Влучено звірика, коли вибігав з нори, влучено з недостатньою
силою, тому, приглушений на мить, знов підплигнув і побіг шукати
вільного сховища. Мисливець - за ним. Б’є і ніяк не поцілить! Рап-
том так невдало крутнувся, що пропустив один удар, а наступним,
прискореним і зробленим наосліп, попав звірика по спині, - хряснуло
в ній ... і тоді ховрах поволі поліз, припадаючи до ґрунту. Самому
мисливцеві судома настала в нервах від прикрого почуття. Зопалу, як
також з остраху зостатися голодним, він добив тваринку, що декілька
разів сіпнулася, конаючи, і околіла.
Захеканий стояв хлопець і вражений болісно і збурений, з огидою
до самого себе, що аж пекла серце. Здалося: тваринка перед загибел-
лю дихнула на нього такою ненавистю, що якби її почуття обернуло-
ся в діючу силу, він був би на місці вбитий, мов блискавкою. Він
притих і порається коло здобичі: дикий голод, розбуджений від кло-
пітливого дня, приспішує рухи і ніби закриває очі млистою смугою,
крізь яку вже не видно нічого страшного і огидного. Розрізано хов-
рахові живіт і викинуто бельбухи; голову теж - геть! Зідрано шкіру і,
разом з відпадами, впущено в нору і засипано.
На вибалках руділи сухі бур’янці - ними хлопець розвів огонь:
смалить обполосканого ховраха, перевертаючи його на дротині, в
димку принадливому, з теплою пригірклістю.
Поклавши смаженину на часописний папір, здобутий з торбинки,
відрізає кусень і жує швидко, навіть хрумкає, ніби то - огірок. От,
вже думає: «досить!» - спиняє свою хижість, і знов жує.
271
Але відчуває дивну ніяковість; підводить голову і враз бенте-
житься: поблизу літня жінка стоїть і спостерігає, як він їсть. Непо-
рушна. Ніби стовбик. Аж чорна: висохла від голоду. Стоїть і всіма
очима дивиться на ховраха, мов заворожена. Ні слова не каже. Тінь -
і годі. Хлопцеві стало так недобре, що він похапцем склався і пішов.
Виправдувався в думці, мовляв, тепер «кожен - собі». Однак, через
хвилину стало ще гірше, аж похолодніло їдкістю на серці! Він огля-
нувся ... де стояла жінка, там і застигла, - не зрушилася з місця. І не
гукає; не просить. Лише дивиться, як снохода.
Вернувся хлопець до пригаслої ватри; відділивши частину ховра-
ха і поклавши на папір, простягнув жінці:
- Тітко, візьміть!
Вона трохи ворухнулась і знов застигла.
«... Боїться мене, бо маю ніж, - вирішив хлопець, - така переля-
кана». Поклав ховрашатину коло багаття і попростував до станції;
коли ж оглянувся знов, - жінка сиділа, схилившись, коло голубува-
того слабіючого диму, і їла.
З допомогою креслення, що склав після всіх розпитів дядько
Никифор, легко було знайти свою станцію. Околиці ж видалися чу-
жими. Бур’яни вподовж дороги - як нетрі; і її саму вкривають, висо-
чіючи над коліями. Обстали село і двори затопили. Стежок немає до
хат, що, стемнівши, хиляться в зарості. Скрізь пустка!
Андрій узяв ключ під стріхою і відімкнув двері, - холодною вог-
кістю потягнуло в обличчя. Оглянувся по хаті; прочитав лист від
мами: «Андрійку, як прийдеш і мене не буде, не тікай нікуди, а жди
...» Так жаль маму! - ніякими словами не міг би висловити.
Знайшов корж, надломаний і торкнутий плямками цвілі по нерів-
ній поверхні. Шматок з’їв, а решту, разом з половиною хлібини, в
торбинці поклав під мамину подушку. Він тільки і мріяв принести
зароблений хліб. Карбованці сховав до підпіччя, серед ганчірок: в
селі вони були простими папірцями голодного. Пішов по садибі.
Могилки почали заростати після недавнього полоття.
В сарайчику все припало пилом, де не затекло від дощу. Вулиця
- як річечка бур’яну: пливла, стрічаючися з подібними їй, поки
дохлюпнула до площі, недалеко від якої, під рештками тину, сиділа
жінка з дитиною на руках. Зривала зелену кропиву і їла: пожувавши,
давала дитині.
Рідко сновигали люди, схожі на нецьогосвітні тіні. Підходили до
сільради подивитися, а там приклеєно газету, звідки літерами чорніє:
272
«Стало веселіше», і з фотографії надимається товстовусий вид посе-
редині; зиркають по боках дрібніші панки з орденами.
Також - оголошення, що під страхом найвищої кари треба хоро-
нити померлих.
Хлопець, прочитавши, сів біля стіни, трохи осторонь, можливо,
хтонебудь знайомий з’явиться. З дверей виступив обтеклий височи-
нець і ладнається курити. А два старші вимандрували крізь бур’яни -
читати наказ: обмірковують його:
- Звісно, покійників треба ховати! Бо як же так? Чума вчепиться,
тоді пропали послідні.
- Що треба, то треба, а хто ж ховати буде? Ніхто руки з лопатою
не зведе. Гірко сказати, скільки лягло.
- Скільки набереться?
- Ну, та скільки: кажуть, із наших тисячі семисот по цілому селу,
вже є вісімсот тридцять, про яких знають, що готові на місці - по
списку. Половина живих розбрелась. На стороні попадали. Хто ж
зостався, той дохлий, самого під руки води. І мруть щодня. З полови-
ни, що тут була, вже теж половина переставилась. Хлопче, ти чий?
- Катранників ...
- Чого ждеш?
- Дома нікого нема, - я один. Там страшно.
- Біда тобі, хлопче! Держись, може виживеш! Ми всі, як кажуть,
поганяєм до ями.
Озвався тобі одутлий, тяжко хмурячись і прихриплюючи:
- Таке й скажете! В нас тимчасові труднощі будівництва, а вам
все - як ніч, все - до ями.
Один старший мружився, слухаючи, і відповів з посиленою бай-
дужністю:
- Гляди, Грицьку, може знов доведеться живе курча їсти!
Задишкуватий, що напоготові тримав цигарку, обурено скинувся
всім виглядом, але не сказав нічого. Помовчав; потім махнув рукою,
з виразом крайньої досади, і пішов.
- Чого ви йому про курча? - цікавиться співбесідник.
- Хіба не знаєте: це ж той Грицько, що його замкнули в тюрму,
бо він, сіючи, насіння в картузі сховав. Одсидів своє, і випускають, -
бачте, таки ж комуніст, їм свій. От, він із району вертається додому і
втомився дуже. Зійшов з дороги, присів під хатою, отак, як цей
хлопець: сидить і відпочиває; очі заплющив. А недалеко куриця греб-
лася в смітті, знаходила зерно курчатам. Грицько був виморений і
голодний, уже і розпух. Почув, що куриця землю дряпає, і очі роз-
273
крив: бачить курча близько ... він аж очима загорівсь, простяг руку,
вхопив курча і - в рот його! Хоч воно ще живе і пручається, він його
жує разом з пір’ям. Квочка зчинила крик, кидається на Грицька, дря-
пає, крилом б’є, хоче врятувати курча. А він уже доїдає. Почула ха-
зяйка курячий крик і вибігла, бачить: Грицько доїдає курча, а квочка
кидається і дряпає йому руки. Почала хазяйка лаяти його на всі
заставки. Люди на дорозі спинились. Грицько тоді піднявся і мовчки
пішов, а вона їм каже: Грицько живе курча з’їв. Похитали люди голо-
вами і пішли далі.
- Так це той Грицько?
- Він; як вернувся, його жінка мала трохи буряків і відгодувала.
Тепер потовстішав.
- Дивно: живе курча з’їв, а ще нам вичитує. Я в селі довгенько не
був; чув що судили якогось Грицька з картузом насіння. А де ж
Лук’ян, що все - «за».
- Нема Лук’яна.
- Де дівся?
- Та де ж, - хто не спита про Лук’яна, то кажуть: він під селом і
досі голосує «за». Замерз, бідолаха, сніжком притрусило, тільки рука
зверху піднята була. Люди йшли і, побачивши, сказали: - Лук’ян го-
лосує «за».
- Дивні знаки! - зідхнув співбесідник; - хлопче, а ти шастай по
колгоспній яровині, тебе ніхто не спіймає; там наїдки будуть. А то
пропав.
Андрій підвівся і, коли відходив додому, заглянув крізь вікно: в
сільраді, біля стола стовбичив гурт, покурюючи і нудячись.
Всюди на селі - пустош і розвалля серед злих бур’янів, звідки
навіть кішка ніде не нявкне і не вигляне грядкова цвітинка, вирощена
дбайливою рукою. Чорно, чорно, як після переходу пекла. Тишина
смерти.
Тільки від дитячого будинку чути стишені голоси. Ідучи мимо,
Андрій побачив з десяток дітей, як вони після мисочки обідньої
юшки, ступають до ліжок, ніби зовсім стародревні, хоч і дрібні ске-
летики. І така дідівська поважність в обличчях, запалих цілком і
вкритих зморшками, крізь які жодна усмішечка не засвітиться.
Лобики важко нависають над погаслими очима і стемнілими лицями.
Мов на могильних черепах, виступають зуби, обтягнуті довкола са-
мою шкірою.
Животики болять і тому збір дитячий припадає на ліжках -
рачками, підбигаючи коліна під груди, до ліктів, з опущеними вниз
274
животиками, як мішечками: тоді легшає мука. Андрій знає, бо іноді
сам так робить.
Обминувши будинок, він околицею побрів навпростець додому. І
думав: тій жінці, що з дитиною кропиву їсть, винести треба скибку
хліба, одну скибку, нешироко відрізану. Того, що зостанеться, досить
на двох, поки куплять «комерційний» хліб. Як вернувся додому, роз-
в’язав торбинку і, відкраявши шматок від хлібини, загорнув його в
аркуш; сховав під пахву, а то стрічні побачать і віднімуть. Поніс жін-
ці, що сиділа в кропиві і годувала дитя. Але її там не було: не знати,
чи відійшла кудись, чи вмерла і її забрали погребники, яких тепер
підганяє смертний наказ.
* * *
Дарія Олександрівна вернулася на станцію, де загубила сина, і
вже не могла звідти відійти; все ждала. А раз вирішила твердо: їхати
додому! - однак, тільки склала це в думках, як відчула непевність.
Знов нещаслива станція, мов тягнущий магнет, непереможно в’язала.
З’явився сумнів, чи син дома, і настрахав можливий поворот подій:
от, вона приїжджає в село, якраз - коли син, шукаючи її, добіжить до
цієї станції, бо тут загубив маму.
Від часу втрати з нею настала переміна, ніби щось невмолимо
зрушилося в її житті і в самому душевному складі. Раптові напади
невиразимого страху чергувалися з короткою безпам’ятністю: в міс-
цях, які недавно бачила і згадувала. Тепер стоїть і не знає, де вона;
від того жаский, не відчутний в тілі, але пекучий, мов ватра, біль на-
пливає на її свідомість і серце. Часом зляканість виростала в най-
дикіший жах, що обгортав зір, і вона знічувалась решткою думок.
Відверталася ними від нещастя, ніби від чийогось близького нападу і
помсти, з обвалами в самому існуванні. Не дивилась ні на що нав-
круги і думала: аби тільки не пропасти! Аби втриматися при самому
житті - тоненькою ниточкою змислу, що збережена їй наостанок.
Над вечір, виснажена вкінець від голодного терпіння, від’їхала в
напрямку до свого села, вчепившися за березові дрова, з сірою
скрученою корою - на товаровому потязі. Але в дорозі, зневірилася:
бо син же вернеться до станції або до міста, куди його завезе кожен
потяг, якщо станцію пропустити. В місті знайде тепер щось на
поживу, - це не зима, коли все було завіяне; і він знає, де пере-
ночувати можна між дошками. Чого б він до порожньої хати їхав,
знаючи, що мама тут зосталась?
275
Вернула до міста і, розгублена думками, вже не встереглась: її,
разом з багатьма іншими селянами, схоплено і на тягарівці відвезено
в глухий степ. Там викинуто, - добре, що не дуже далеко, верст за
двадцять.
Брели знеможені, з сонною повільністю переставляючи ноги;
живилися корінцями, виритими в ярках, торішніми перемерзлими
бурячками і картоплинками з покинутих городів. Часом знаходили
дрібні соняшнички - їх насіння в’яле, але трохи поживне. Ось, таки
добралася Дарія Олександрівна до станції; щоб не мозолити служ-
бовцям очі і перебути непомітно, відходила в сусідні переліски.
Оселя біля самої станції чимала: з будівлями, біля яких можна
знайти скоринки, картопляні лушпайки та іншу остачу поживности.
Про ночівлю досить і куточків по пустельних дворищах, дірявих
сарайчиках, підворітнях.
Був погожий день; пішла Дарія Олександрівна по полю, шукати
їстівного рослиння. Знайшла щавель і з’їла його кислющі листки.
Коли верталася, вийняла доньчин зошит, збережений на грудях;
поглянула на нерівні дитячі літери і знов окропила їх сльозами, за
якими вже світу не могла бачити. Постояла і трохи втишилася
серцем.
Якраз тоді під’їхав потяг і вона поспішила, надіючися, що міг
синок приїхати, - не побачивши її тут, помандрує далі. А вона так
гірко задихалась!
Люди з вагонів бачать: іде до станції висока і худа, як комишина,
жінка. Раптом падає.
Декотрі, вискочивши з потяга і підбігши до неї, взяли її і поклали
коло стіни - там, де бак з водою. Набирають води і хлюпають їй на
обличчя. Один з тих людей кладе їй скибочку пшеничного хліба на
рукав. Знаходиться серед них також лікар: перевіривши пульс, він
сумно хитає головою.
- Вже кінець; надмірне виснаження!
Стоять пасажири і не знають, що робити. Жінка померла: на їх
очах. Риси обличчя, блідого, мов хліб, що лежав на темному рукаві,
такі строгі і гарні, при всій жахливій худорлявості; мов вирізьблені в
світлому камені.
Зняли люди картузи і капелюхи, хто що носив на собі; не зняв
шкіряної кепки тільки подорожній з викривленими і брезкливими
губами, одягнений у френч жовтастого відтінку.
- Чорт з нею, - сказав він, - такі, як вона, не хочуть робити!
276
Сказав це злісно і пиховито, по-російському, хоч і невиразно, бо
окремі звуки пропадали, можливо тому, що в цей час, покурюючи,
жував папіросу.
Люди всі повернулись до нього і глянули так похмуро, що він
відметнувся від них, погано лаючись.
Той, хто клав хліб, знов глянув на покійницю і питає:
- Що в неї в руці?
Він і лікар, нахилившися, з трудом розняли пальці мертвої і взяли
зошит. Лікар розправив його і читає вголос: «зошит учениці ... Оле-
ни Катранник».
Помовчавши, він додав:
- Найдорожча річ була в матері від покійної доні, мабуть,
остання, вся оплакана: з нею і смерть ...
Він обпустив очі; відвернувшись, пішов, ніби присліплий. Саме
тоді вдарив дзвінок, і всі поспішили до вагонів.
277
XXVIII
Вертаючися через бур’янисті садиби, хлопець почав збирати ста-
рі кісточки з ягід. На аркуші бляхи, покладеному зверх двох цеглин,
рівно прогорнув їх, а внизу розвів огонь. Смажені кісточки зробилися
крихкі і смачні зернятами. їв їх, як лузають насіння - одну по одній.
Частину зоставив на другий раз, бо зробився скупий собі самому і
також передбачливий, мов старичок або вивірка. Але скибку він
спожив! - спожив, бачачи, що хліб висох і зачав черствіти. Скоро
пропаде, - то краще вже підкріплятись, поки можна.
Помітив: коло низького пенька, від спиляних воріт, незаклеєний
лист біліє на бур’яні. Село і вулиця, район і округ названі вірно, але
прізвище інше, Кантарик; «як вони не бачать?» - дивується хлопець,
«це ж не нам, а старим коло перехрестя; я однесу!»
Довга вулиця - ніби в сні. Біля того двору, де жив шкільний това-
риш Дмитрик, що помер від сухіт, збереглася частина огорожі. Там
став бородатий чоловік з торбою і пробує хвіртку відчинити, але не
може: руки не слухаються ... «Це Петрун, батько покійного Дмитри-
ка», - впізнав хлопець. Помагаючи, він відкрив крючок на хвіртці. А
бородань не входить; не може ніяк.
Подумав тоді хлопець: «Такий наш тато був слабий; ми б до хати
ввели, якби раніш побачили».
Він вчепився Петрунові в рукав і підсобляє рушати до дверей і
через сіни, і аж до ліжка довів, де той ліг, мов тяжко хворий. Увій-
шла його жінка, маючи зілля на руках, і загомоніла з порога:
- От і прийшов! От і добре, а я вже сон стратила: все жду - при-
слухаюся.
- Прийшов, та бачиш, який: не ввійду в хату, - хлопець тягнув.
- Аби дома був, і поправишся.
- Мені б трохи хліба. Ось, візьми гроші, всі, що зосталися, піди,
денебудь купи: хоч трохи. Бо пропадаю ...
Взяла вона гроші і, виходячи, попросила Андрія:
- Побудь тут, - я скоро вернуся!
278
Пішла і довго не було її. Чоловік дрімав. Коли ж вернулась вона,
то тримала пляшку, в хустині загорнуту.
- Що це? - відкривши очі, спитав Петрун.
- Не бачиш хіба: горілка.
- Як, горілка? Навіщо мені?
- Випий, так радять. Більше нічогісінько в продажі нема! Тільки
горілка.
- Мені хліба, бо гину, а ти горілку принесла, - навіщо?
Жінка мовчить.
- Навіщо ж гроші перевела, останні?! - гірко докоряє Петрун, -
голодному випити її, зразу смерть, як від отрути.
- Так нічого ж нема ніде в цілому селі, - відказує жінка, - хто
вертається, всі беруть горілку, кажуть: помагає, бо хлібна. А при
дорозі, біля сільради, двоє мертвих лежало, мати і дитина. Мабуть,
вони здалеку. Кропива пожована в роті, в неї і в дитини, від того по-
труїлися. Зразу видно: такі доходящі, що їм би ні хліб, ні молоко вже
не згодилось. А горілка ж не з кропиви, - вона з чистого хліба!
- Всі мруть і мені пора, - промовив Петрун.
- Підождіть, я принесу скибку! - сказав хлопець.
Він вернувся додому і, розв’язавши торбинку знов, почав ножем
розміряти на скорині: скільки кому. Спершу поділив на три рівні час-
тини; потім передумав, бо матері належить пайка найбільша, а сам
з’їв недавно шматок і має останок коржа, через те зоставить собі ок-
раєць. Врізавши хліба, знов загортає в папір і виносить під пахвою.
Коли прийшов до сусідів, господиня обмивала моркву, а Петрун
їв; їв жадібно, хрумкав і затинався. Побачивши хліб, так і простягся
десятьма пальцями по нього. Взяв і все примовляє:
- Оце спасибі, хлопче, спасибі, ти пожалів мене! Я чую: з’їм
хліба, хоч скибку, і видужаю. Горілка і морква не поможе. Хліб - це
мені лікарство. Ну, спасибі, - колись і я тобі поможу!
Справді він споживав хліб, як цілющу живність, тримаючи обома
долонями так, що ні крихта не просипалась додолу; скінчивши, ска-
зав:
- Слава Богу, я з’їв хліба!
Став тихий, зразу ліг і зразу запався в нерушимий сон.
Коли хлопець виходив з хати, господиня дала декілька моркви-
нок. Тільки він за поріг виступив - згриз їх, як заєць: такі смачні!
Навпростець прокрадаючись поніс лист до Кантариків. Крізь двері,
трішки прочинені, видно немічних старих, що сидять біля стола.
279
- Доїмо замішку, - обзивається дідок, - і так мені буде, як Оле-
фірцеві; його внуки розказували ... гуділа хуртовина, а він лежав на
холодній печі і думав словами вголос: от, якби вийти на дорогу і
побачити - мішок грошей, цілий мішок, по п’ять карбованців бумаж-
ки; і купити всього: печеного хліба, білого і житнього, і борошна -
пекти млинці, і м’яса телячого - в борщ або смажити, і тарані, моло-
ка, цукру і всього, всього.... Олефірець думав голосно, а голодні вну-
чата сиділи на полу і слухали, як він перебирав добрі харчі. Так він і
вмер.
Бабуся промовила:
- Доїмо щавель з тирсою, тоді - все.
- Коли б продержатися кілька тижнів і дістати молодої картоплі,
ми б вижили ...
- Біда, всім біда і годі! - сказала стара.
- Або на Вороніжчину, виміняти борошна й олії.
- Міняти нема на що.
Дід ліг на ослін і, стрепенувшися, важко зідхнув і задеревів.
- Що тобі?! - скрикнула стара, але встати неспроможна: пробує з
натугою і зразу ж, здригнувшись, хилиться головою на стіл і обсу-
вається - перекидаючи стілець, падає на долівку.
Хлопець, що вже бачив покійників, зміг визначити в думці:
«Вмерли! обоє!» - але, як попереду боявся зайти в хату, то тепер
жахливо перелякався з несподіванки, аж плечі тремтіли. Впустив
лист коло порога і тікав. Йому здавалося: сам від кволости впасти
мусить і вмерти на місці - в одну мить.
* * *
Після того дня страхався підходити до чужих дверей. Здичавів,
бувши весь час наодинці. Дожував корж і хліб, спліснявілий весь.
Між бур’янами ввижався дід з каменюкою і ніби шелестів шепо-
том крізь тишу: «Тут не ходи, бо заріжуть!» Як звірик, став хлопець
чуткий до шумів і від кожного тупоту чужих кроків потихеньку від-
далявся в хащі, уникаючи всіх.
Випивав колосся, що почало наливатися; розсмакувавши, зрадів
дуже! - цей харч не вадить. До колгоспного поля підповзав непоміт-
но і швидко, мов ящірка. Скоро шанька, туго прив’язана при боці,
вже віддувалася і набирала ваги, - тоді сіренькою тінню він зникав
серед буркунів і нехворощі.
280
Зернини ставали смачніші і споживніші, коли смажити на бля-
шаній накривці, хоч потім під грудьми дере. Наївшися, він швидко
запивав водою, але від того обважнювало живіт. Зварив воду, - і враз
полегшало після пиття. Спробував кашу зготувати, але вона роз-
лазилася і підгорала; хоч і в такому вигляді - їстівна.
В покинутій садибі натрапив на торішню грядку: трохи бурячків,
перемерзлих і дрібних; видно, господарі виїхали і вона зосталась
невибрана. Викопав ломачкою і переніс додому: про запас.
Голодуючи без кінця, запопадливий став і пожадливий на знахід-
ки, а також дивно гострозорий до них, мов птах. Нічого проз очі не
пропускав, де що траплялося: чи торішня макова комірка, коли злом-
лена застряла в траві, чи стара сливова кісточка: брав і приховував на
дворищі або в хаті. Іде, ніби не придивляючись, проте, вже з інстинк-
ту, збуреного бідою, помічає навіть потлілі зернини на землі.
Не хотів нікуди з села відбігати - боявся, що тільки він поман-
друє, якраз тоді мати вернеться і, не заставши його дома, знов поспі-
шить на розшуки. На столі весь час лежав аркушик:
«Мамо, я тут, зараз прийду!»
Журився невиразимо, що немає мами і немає. Згубив дні, ждучи,
і не знав, коли будень, коли празник. Навколишній світ став весь як
одна сторона: чужа і ворожа, а він, Андрій, і його мама і сусіди, що
живі тримаються, - друга сторона, в якої втрачено мир з першою;
треба стерегтись на кожному кроці.
Одного ранку хлопець ворушився між бур’янами в садибі, шу-
каючи решток старої городини. Серед зарості, серед гичі, - потворної
і жорстокої, - побачив квіти: з білими промінцями вкруг і охристими
очками посередині. Вириваючи бадилля, він захопив також листочки
м’яти, - вмить пронісся могутній і таємничий пахощ: такий милий!...
мама завжди збирала м’яту і від того хустка її проймалася чародій-
ним духом, незабутнім довіку. Хлопець мало не заплакав від споми-
ну.
Продзвенів джміль, білявий і дрібний, але з гарною мелодією -
кращою, ніж від сопілки. Довго на сторони віявся, і невідомо, де була
його домівля. Раптом, коли хлопець вирвав кущ мишію біля горбика,
знизу сотнею голосів задзижчало: в гострій тривозі.
Через хвилину з’явився другий джміль - з дверей, що темніли в
сіробрунастій траві. Кружачи, розглядав горбик, мов інженер або
архітектор, посланий від управи міста обстежити шкоду, заподіяну
землетрусом. Спершу гудів довкруг свого порога, потім - далі і далі:
над лисиною, звідки вирвано мишій, натрапив на свіжі листки і,
281
вплутаний між ними, впав додолу. Деякий час метушився при землі;
злетів і, серед стеблинок, подзижчав - подряпався лапками. Трохи
ліз, трохи крилив, поки вибрався наверх, тоді знов покружив широко.
Мабуть, не знайшовши надто загрозливої зміни на світі і вияснивши,
в чому справа, вернувся в гніздо: повідомити співгромадян.
Хлопець пожалів убогі істотки і відійшов, не розоряючи їхнього
життя.
Того ж дня, коли обмив тарілку і поставив на ослінець до відра, -
перед очима спустився з стелі павучок; малий, мов мачинка. Побув
на вогкій поверхні тарілки і знов подався в височину: дрібно переби-
рав лапками: змотував незриму ниточку.
Все частіше відчував хлопець, що в світі не сам. Почав пильно
приглядатися до кожного існування: метеликів, жучків, мурашок.
Наймиліші птахи - такі чисті і швидкі, жваві, пильні і обережні; вони
належать височині, де нема бруду, а тільки блакить, хмари, сонце,
дощ, блискавка, райдуга, вітер. І також мають голос, що ніби прозо-
рий; обзиваються одні до одних, і від того висоти перестають бути
такою німою пусткою, як низький обшир села в бур’янах.
Пташки, мирно погойдуючи галуззя, креслили дзвенющі рисунки
окликів; перелітали між листками, барвіючи пір’ям, і обкидали круги
над решткою саду, що обернулася в невеличкий пташинник. Там за-
чали звивати гнізда. Хлопець боявся, що вони покинуть свою оселю,
коли відчують його доторки або часто бачитимуть його поблизу.
Віддаля спостерігав: як вони через певний час вертаються до гнізд і
господарюють.
Одночасно ж прикрість затьмарила життя на багато днів. Він під-
повзав до колосків, за звичкою - сам, окремо від всіх. Але шукачів
набиралося все більше, коли зерно почало дозрівати. Також зиркання
і напади сторожів ставали гостріші і лютіші. Одного дня, коли знов
зловлено «колоссяника», два його співучасники задихано проповзли
мимо хлопця і, спинившись перевести дух, стиха повели розмову, що
чорною журбою обгорнула серце.
- Скидан пропав!...
- І вчора судили одного: десять років дали.
- То заріз!
- Слабий він, як і Скидан, десять літ йому - труна в сибірській
кризі.
- Нещасний Скидан ...
- Сторожі нахваляються, що всіх переловлять.
- Чого ж? Вони здоровіші.
282
- І то дивися: за жменю колосків, наших же колосків - могила.
Де це видано?
- Уже не наше.
- А так; уже - бісове!
- Бісове чи совітове: все напасть.
- Взяли харч, і душу беруть.
Дядьки проминули, а хлопець принишк до сірої крихкуватої і
легко порозколюваної поверхні землі, при корінцях пшениці: серед її
струнких рядів, ними притінений, під колосками, що многістю похи-
лялися і шелестіли.
«Хто ж тепер витримає в лагері десять років? - жахається хло-
пець, - я вмру».
Виразно уявляє морозні сніговища, де женуть людей, зовсім хво-
рих, приречених на загибель після голоднечі. З того часу подвоїв
обережність. Супроти всієї ловитви на людність по широкому степу,
в пшеницях і житах, скрізь прибувало не менше виснажених, а що-
тижня більше. Там і вмирали; одні до спожиття здобичі, другі - вже
по ній: такі смертельно помучені, що наївшися, конали в лютих
болях. їх обличчя, скривлені, мов на кутнях, страхають вишкіреними
зубами.
Все частіше хлопець, повзучи до колосків, бачить покійних. Поле
моторошне. Стемнила також навісна журба з передчуттями, що
крають серце, - хлопець місця собі не знаходив. Оточення ніби роз-
крилось несвітськістю, складеною з неколірного полум’я: дихати в
очі, які бачать тільки степ, землю, хмари, коли душа сприймає їх, мов
одну неозориму завію, і треба жити серед неї, хоч нестерпно мучить.
Він терявся чуттями; виносив колосся, мов пропасний.
* * *
Звикся з своєю пусткою. Але хворісний смуток приходив до
нього, і не розраджували ні пташки, ні комахи; здається, міг би впас-
ти ницьма і кричати з відчаю, плачучи і б’ючи кулачками землю. Це
проходило; якщо ж не зовсім розвіювалося, тоді він, щоб забути біль,
мандрував через село, але обережно і з нашорошеністю, мов крізь
тигрячі хащі. Раз, в надвечір’я з широкими і бистрими хмарами, що
вели тіні по зарослях, - коли він брів проз сусідні хати, його помі-
тила тітка Петруниха; звідкись верталася додому, несучи клуночок.
- Куди це ти зібрався?
Він мовчить: не знає, що сказати, і вже відвик від розмови.
283
- Ходім до нас! - сказала тітка, а потім, бачачи, що він недовір-
ливо поблискує на неї ямкуватими очима, додала:
- Не бійся, ми нікого не їмо! Сьогодні в нас борошно: балабушки
пектимем.
Він заходить до Петрунів. Ще господар недужий - довго вибо-
лює після свого вмирання, але вже говорить значно жвавіше, ніж
коли прибивався в село.
- Як же ти живеш? - питає хлопця. Той тільки плечима знизує і
не може слів знайти; зрештою, відповідь сама приходить:
- Колоски ...
- Ой, бережися, хлопче з ними! - в Сибір поженуть, там і замерз.
- А тут не пропадають? - втрутилася господиня, - повно покій-
ників на колгоспному. Одноосібні латки дальші, туди менше хто лізе,
а й там разор. На нашій ниві мало зосталося: кілька снопиків.
- Там не рвав! - раптом виголосилося в хлопця з уст.
- Добре робиш, - хвалить Петрун; - із тих нивок тільки й поряту-
нок наш. А колгоспне, то все грабоване, і піде кудись, як у прірву.
- Подивися: борошенце з того зерна, з наших снопиків! - сказала
господиня до гостя.
Вона спекла балабушки і стала годувати хворого, що показавши
їй очима на хлопця, мовляв, і його наділяй, споживав і просив:
- Ще! Неси ще!
Але, боячися, що він умре, коли не їстиме розмірно, господиня
відрізала:
- Вже нема, підожди трохи.
Хлопцеві подарувала хлібчик - більший від інших. Вимовивши:
«Спасибі!» - гість про все забув; миттю вийшов з хати і попростував
бур’янами, де найглухіше. Гостро оглянувся навкруги, вмостився і
почав їсти. Відкушував і ретельно жував, жував і одночасно нюхав,
бо такий гарний пахощ хлібний; пильно підбирав губами навіть най-
менші, мов квітковий пилок, крихти з відкушеного місця - боявся їх
згубити. їв і весь час в душу вбирав пахощ: із сухістю його і тепло-
тою, чистий і добрий, від малого хлібця, такого білого, як була ко-
лись недільна сорочка.
Все з’їв і скоро відчув, як посильнішало дихання в грудях - від
самого спожиття хлібця: кругластого, хоч із кутиками, і такого світ-
лого тут, як тільки одне сонце, що часом поглядає між біжучими хма-
рами. Також - як щось дужче від сонця: над всім світом, але вже того
він не міг збагнути, ні уявити, лише тихо і слабо відчував; і лише
згадував мамину ласкавість, утрачену для нього.
284
Потім, бродячи кволою тінню серед своєї пустки, нездатною на-
віть рити городи кописткою, як слід, він уже знав, що в одному місці
всієї ворожої довколишньости до нього добрі. Часто, в переходах
через хащі, він окреслював круги, близькі до тієї хати. Дивився здаля,
сам непомічений, як дядько Петрун молотить. Снопи, що тітка
пов’язала, були - як віники. Господар коло них стоїть, заточуючись
від слабости: не може вдарити ціпом. Тоді нахиляється з тяжким
зусиллям і переносить снопи до стіни, а там, обпершись плечима об
неї, молотить - ледве б’є ціпом; і видно, боїться впасти від власного
руху. Хотів хлопець вийти з бур’яну: в поміч господареві, але не
насмілився: «подумають, на їхній хліб іду»; і сам був слабіший від
господаря. Вже не то що боявся, а більше дичився, відлюднівши, як
вовченя. Непомітно відступив від сусідського дворища.
* * *
Що споконвіку звали чудовим словом « жнива», стало «убороч-
ною кампанією». Врожай 1933 року подекуди видався невиданий:
ніби казковий; важкі колоски схиляли стебло, і вітер ледве розгойду-
вав їх. Незчислимою многістю свого сухого віястого скарбу половіли
ниви, зблизившися в рівні річки - під горяччю сонця. Ждали женців.
А жати було нікому. Бо народ страшно вирідів. Скільки ж не
косили ті, що вижили, - не могли впоратися навіть з малою части-
ною. Зерно обсипалося. Потім аж до Різдва достоював, гинучи, той
врожай. Не могли зарадити присланці з заводів і фабрик. А хлібо-
робів домучено; ті, що не вмерли, більшістю на землі валялися: зов-
сім опухлі! - з потрісканої шкіри сочилась водиця; або сухі вони, як
дошка. Не могли косу в руці вдержати. Хотіли чимсь підкріпитися і
багато, багато повзло в лани: спожити стиглих колосків. Лежачи, зри-
вали їх і розтирали на долонях, мняли в хустках, приполах, торбин-
ках, картузах; сирим зерном наповнювали собі виголоджені шлунки:
так і мерли на місці! Скрізь по нивах повно покійників, але не видно
з сторони; коли ж хто заглянув зблизька, повзучи між ними, робило-
ся моторошно від скритого кладовища.
Хлопець добувався до колосків кількома завченими напрямками і
все обминав мертвих, що там лежали. Спершу страшився, аж тремтів
при зустрічі з конаючими або вже покійними, згодом звик; і сам був
- як перші з них.
Схована трупарня ставала дедалі жахливіша; тліла з нестерпною
сморідністю, хоч і затоплена в хвилях стиглого хліба, які поверх неї
285
то перебігали шелесткою чергою, буяючи від вітрових напливів і
поривних нападів, то, - при безвітрі, - затихали, так що чути було, як
комашка на колоску ворушиться.
Коли зморений хлопець, відпочиваючи, дивився вгору, тоді на
густосиньому тлі неба, засіяного невстижимими іскорками з сонця,
вирізьблювалася колоскова численність, мідясто рудава і рясна,
рясна! Тихо притулюються колоски одні до одних і перетинають, як
в рисунку золотим атраментом, стрільчасті промінці свого озброєн-
ня. Простягають його і схиляють наперед: від всіх своїх зернин, що
їх так чітко, в ритмі ступенчатого складу, вкріплено одні при одних.
Колихаються колоски легко і мило; з ними такий щирий і зворуш-
ливий настрій віє! - можна без кінця дивитися на них. Неоцінитною
ризою добрости і смутку Божого накрито замучених. Видно також:
вгорі срібними скелями повільно пропливають від півдня хмари,
сліпучі з лицевої сторони - в сонці. Хлопець застиг, вражений таєм-
ничістю дива. Притьма, почувши сильний шорхіт, здригнувся він і
миттю відповз геть набік: від нив’я тікати до бур’янів і вибалків з
чагар’ям, де ніхто не помітить. Там він випростовується на свій дріб-
ний зріст і відносить здобуті колоски додому.
Коли розгорнулися жнива, то всіх, хто косити міг або снопи
в’язати, наймано підряд. Ходив і дядько Петрун: вже так оклигав, що
спромігся працювати в полі, разом з жінкою.
Але для хлопця настала грізніша пора, бо при косарях, над їхніми
душами, скрізь стояли наглядачі. Треба дуже обережно підступати до
ланів. Вранці, ще ледве зачинало видніти, він прокинувся від торох-
кання в шибку; за вікном стояла тітка Петруниха і гукала:
- Збирайся зараз, підем на роботу - снопи носити! Дістанеш хліб.
Андрій миттю вихопився з хати. Вже, як ішли в поле, сусід казав
хлопцеві:
- Перебрався б ти до нас! Знаєш, наш синок помер, одно, що -
нужда, а потім хвороба пристала. В хаті все однієї душі бракує. Якби
схотів, жив би в нас. Не було б тоді сумно одному, і нам веселіше, -
подумай!
- Пороблю трохи, тоді перейду.
- От і добре. Дивися ж: ми ждатимем!
- Ще поїду маму шукати ...
- Шукати - де? Це не одне село і не одна станція. Сам загубишся.
Не їхав би!
- Таки поїду.
- Якби міг, я поїхав би з тобою, та бач: біда.
286
- Я сам.
Увечорі, вертаючися додому, побачили, як в одному дворі з
великим клопотом виряджають мертвого на похорон; навкруг мету-
шаться міліціонери і сільрадівці, мов рибалки біля човна - перед
бурею.
- Чого вони? - питає хлопець.
- То кара прийшла і правду виказує: на голосному активістові, -
сказав дядько; - за зло чоловік і має зло, як цей Корбик, що тепер
хоронять. Був дуже беручкий і докучливий, людям спокою не давав;
мучив їх, щоб догодити партії. Тихого середняка переслідував, бо
ніби лає радянську владу, а того не було! Середняк мав кінну маши-
ну і жив як трудовик; крім машини і коней, була в нього корова. Його
з синами розкуркулено, - тоді в його хаті активіст забрав собі сало і
кожух. Пройшло два роки після того; от, він розпух з голоду і вночі в
поле вийшов, де кошено хліб. Узяв сніп і вернувся додому: так узяв,
як ото кожух попереду. Вилізає з сином на горище і обминає там. А
декотрі партійці підгледіли і зразу ж донесли на нього, як він - на
середняка. Прийшли гуртом другі активісти, ще докучніші і зліші,
ніж він сам. Шукають його скрізь і лізуть на горище, там бачать:
обминає крадений сніп. І давай бити Корбика, як злодія. Побили до
смерти. Бач, кладуть на віз, і це вже остання дорога: куди відійшов,
там нема ні снопа, ні потреби на нього. А гріх зостався невід-
покутуваний. Ходім, не треба довго глядіти!
* * *
Першими днями немічні хлібороби ступали мляво і втинали не-
багато; згодом, підкормлені теплою юшкою і кашею, де було трохи
вишкварок, випростали плечі і праця сяк-так пішла.
Хоч в’язано дрібніші снопи, ніж колись, вони хлопцеві жили
тягли: мов колоди. Підгодувавсь, то, несподівано для себе, значно
подужчав, може не від самого харчу, але також - від пробуджуваних
сил, що, з природи, могли зрости. Він тягав снопи запопадливо, спер-
шу обхоплюючи обома руками кругом; потім тільки зачіпав однією
рукою за перевесло, просунувши пальці, другою знизу помагав собі
тримати, і сам важко перехилявся.
Хоч робота не пригнічувала тяжкістю, так мучив жах, що від-
крився з самого початку. Не могла діяти жниварка, бо всюди мертві
лежали: на невеличких відстанях один від одного, ніби відмірених.
Видно, кожна конаюча душа, потай прибувши, окремилася вже від
287
готових, - лягала осторонь. їх так багато, що стрічаються без перер-
ви: всіяли землю. Поки не почали приїжджати погребницькі підводи,
чорніло ними всюди, по світлій стерні, - і тітка сказала хлопцеві:
- Скільки снопів з ниви, стільки людей лягло!
Декотрі вмерли давно; несло відтіля разючо, аж нудило женців.
Не могли працювати, хоч дихали крізь хустки, обкинуті при обличчі.
Петрунова жінка знов подала голос:
- Розвести б огнище треба і сирий бур’ян палити - дим це
переб’є. Так ми робили в дев’ятнадцятому році: тоді білі вистрілю-
вали людей і загортали, а червоні, коли вернулися, звеліли, щоб по-
лонені білі розкопували ями і виносили мертвих. Такий був дух
страшний, як тепер! - аби перебити його, багаття розводили і палили
зелені гілки. Потім приходили знов білі і робили так само: наказува-
ли відкопувати, кого ...
- Тихо, тихо! Ви б, тітко, не договорювали далі, - радять женці,
озираючися на доглядачів.
- Вони не чують. Так пасуть очима по людських руках і кишенях,
що їм слухати ніколи.
- А все ж! Тепер і в самої стежки очі довгі - Сибір бачать. Учора
туди чоловіка на смерть присуджено: за жмутик колосків, що розтер
на долоні. Зробим огнище. Хлопче, носи бадилля!
Андрій дістав додатковий обов’язок: завідувати огнищами; це
швидко пішло в нього. Збирав сухий бур’ян на розпал, а докидав
зеленого - для диму. Повіяв той дим скрізь, ніби на пожарищі: гір-
кий, але своєю гіркістю чистий, і вже менше чути було нудкого і
страшного повіву від покійників на полі. В інших місцях також роз-
ведено огнища; пішов дим клубучий, обгортаючи всю многість мерт-
вих. Вони, між снопами ждали своєї черги на повільній підводі, що
тяглася через стерню. Дим завіював і живих, хоч змучених, коли по-
ралися з хлібами. Заходячи їм в очі, виводив сльози. Тітка заплющи-
лась від нього на хвилину, витерла очі і, глянувши навкруги, сказала:
- Таких жнив не було від створення світу і вже не буде.
* * *
Спершу робота тяглася, як болісна вагота для душі: з палючою
супротивністю їй. Повітря навкруг вигріто до тієї міри, що вже ніби
пронизує наскрізь, без перерви гонячи піт з кожного, хто рухається.
Воно пашить спекою печі, обважнює почуття і заливає тіло зморою:
істота от-от знеможеться серед спеки і найважчого диму. Але якраз
288
тоді, всупереч собі самому, треба з зусиллями рухатися по стерні,
мов безлічі цвяхів. Це в звичку входить - і трудністю і заведеним ла-
дом, при якому кожен повинен встигати з своєю працею. Призви-
чаївся також і Андрій, навіть міг би нудьгувати, якби тепер заборони-
ли йому на жнивах тягти снопи і збирати колосся, розводити огонь і
підтримувати його, носити відро з водою і кухоль для женців; і - що
звелять. Волю і думку заполонила робота; від того навіть звіряча
туга, якою він довго жив, притихла, ніби скована. Образ матері сві-
тився в уяві, але і він, здається, був примирений з турботами жнив.
Для серця ж відкрилася тут сторінка відання, якої не можна знай-
ти і прочитати в шкільних книгах. Люди тут дивовижно відмінні від
городських! - такі відмінні, що їхня прикмета враз відкривається для
погляду.
В місті люди мов би і не дуже прочувають, що на світі аж докон-
че потрібні їх заняття, і назверх прибирають надмірну значність.
А тут, при байдужості до життя серед злиднів, люди покладають
у слові і вчинку добре значення. Завжди з достойністю, до себе самих
і кожного, мов старочасні білі жерці; от і тепер - зрізаючи житини і
в’яжучи в снопи. Коло хліба роблять, як перед очима Божими! З від-
чуттям важливосте, що має їх праця, - однак, без жадного самозви-
щення.
Андрій не збагне причин всього і зв’язків. Але, з природною хло-
п’ячою спостережливістю, відразу бачить відміну горожан від всіх
тутешніх. Підсумовує собі коротко: «Ці - справжніші».
Тітка була до нього дуже добра; все щось приберігала з’їсти - з
свіжої городини. Ніколи не кривдила і не кричала, не лаялась, навіть
не мала ніколи гніву на нього. І він почав з довірою дивитись на неї:
мов на мамину сестру рідну. Раз, бігши босий по стерні, він сухою
надрізаною бур’яниною пробив собі ногу біля пальців, - густо пішла
кров. Тітка знайшла в кошику, біля торбинок, чисту тканину і пере-
в’язала виразку: спитала, чи болить.
Через два дні стався подібний випадок: з іншим хлопцем, що
працював при своїх батьках на тій самій ділянці. Його мати, споло-
шена, біжить мерщій перев’язувати! Прихиляється до сина, голубить
~~ гладить поранену стопу і втішає хлопця, заглядаючи йому в очі,
ніби хоче взяти його біль собі в серце і перетерпіти самій. Ніяк не
може відійти. Припадає до нього, як світлий янгол, що вбрався в по-
латану одежину і прикрив голову вбогою білою хусткою.
289
Побачивши це, Андрій став на місці і так зажурився! Згадав свою
нещасну маму: вона була для нього - як ця мати для свого хлопця;
жаліла і втішала; схилялася до нього, ніби з неба.
І тоді сирота відчув, що нема вже коло нього найдобрішої душі в
світі: його мами. Швидко відійшов з ниви - в зарості, що, глухі,
стояли стіною недалеко, і закривши долонями обличчя, з відчаю за-
лився гіркими, як ще ніколи в житті: тяжкими краплями, що ніби аж
парували пекучою солоністю.
Вже після того він спокою не мав. Кожна хвилина тяглася довго,
з глухою забарністю, як зайва, бо віддаляла від сподіваної зустрічі.
Після роботи, коли вечеряли в дворі, прославши ряднину на
шпориші, - Андрій сказав:
- Буду мами шукати.
- Де будеш? - питає тітка.
- По дорозі, де ми їхали.
- Як же ти знайдеш: там стільки люду!
- Маму я зразу впізнаю.
Заходили зелені сутінки і бралися чорнотою від високої ночі з
чистими зірками. Хлопець був певен, що навіть і поночі, серед най-
людяніших натовпів міста і в його завулках, він при першому ж пог-
ляді зауважить маму.
- Чого тобі спішити, - говорить господар, - як досі мати не вер-
нулась, видно, кудись від’їхала далі; на роботу стала, щоб копійку
здобути. Потім і вернеться.
- Поїду! - повторює хлопець, - чи дасте картоплі на дорогу?
- Бери, скільки вміститься в торбині, і хліба спечемо: ти ж заро-
бив. А тільки не раджу їхати в біду. Як же пускати тебе самого, коли
такі пропадають скрізь? Ось, підожди трохи, по жнивах з тобою
поїду. Ні, тобі одному не можна.
- Авже ж, не можна, - ствердила тітка, - і думку викинь! Більше
ждав, ще трохи потерпи: до кінця жнив недалеко. Не пущу.
Довечеряли мовчки. Потім скоро ж почали збиратися спати.
Господарі були уважні до хлопця. Але смуток наповнював йому сер-
це і, коли погасили світло, прорвався тихим плачем серед темряви.
Хлопець підождав, поки господарі, втомлені після цілоденної праці,
міцно заснуть. Тоді по-мишачому беззвучно взяв торбинку, з якою
ходив на жнива: в ній були сірники, ложка, ніж і трохи хліба. Додав
картоплі з мішечка, що в кутку, біля печі поставлений. Прочинив
двері так обережно! - без скрипу. Нечутною тінню виступив надвір і
навшпиньках подався до воріт, пригинаючися під вікнами.
290
На вулиці завагався: а що як мати ввечорі прийшла? - могло ж
так бути. Дожидатиметься якраз тоді, коли він пішов шукати. В двір
заходить; - ні, двері замкнуті! Тихо в пустоші, що була рідною осе-
лею. Зорі, крізь безмісячну ніч, мерехтять спокійно, з значеннями
таємниці, над близькими могилками.
Він присів біля порога, обпершись об двері: тільки на хвилинку.
Але так непомітно напливає дрімота, привіяна свіжістю ночі, а потім
- сон: на змореного жнивами.
Все розгоряється одне тужливе почування, як окрема сила і як
спонука собі самому, неоднакова з денною волею, хоч близька; все
ввижається, діє, мов тчеться в просторі, і не може погаснути. Заходя-
чи з різних сторін, привертає уяву до всього, в чому існує якась схо-
жість і знаність, тільки ж ніби замкнута і незбагнена. Душа і сама
повинна там бути присутньою. Мучиться, прагнучи, довго терпить і,
зрештою, сприймає звідти, мов поблиск, болючість, що ранить, що
проноситься близько і несподівано. Коли терпіння від кривди вже
незносиме - таке, мов би когось, хто не сподівався, враз потоптано:
дужо і різко, серед невидности, як в обведеному блідому, блідому
крузі, - по безколірній одежі на плечах. Жах і жаль зростають до без-
мірносте, до зойку з приглушених, мов зв’язаних грудей, до лементу
в несвітському зусиллі одного дихання, бо видно, як привидною
з’явою хтось рідний заточується серед могильних хрестиків і не
може вийти, - хлопець в останньому розпачі пробує гукнути, що
сюди, до нього треба йти! І не може здобути крику з свого рота, хоч
вся душа зметнулася в порив. Хлопець прокинувся.
Глянув навкруги в темряві і спершу не міг зрозуміти, де він. При-
гадавши все, стурбувався: проспав багато часу, і невідомо, чи встиг-
не до станції пройти непомітно і поїхати «зайцем», - якщо скоро
досвіт. Бо зорі перемістилися в небі далеко. Ще треба гроші взяти на
квиток. Відімкнув хату і знайшов, сховані серед ганчір’я в підпіччі,
карбованці: від лісного заробітку.
Із села виходив, обминаючи сусідів, іншими вулицями, бо могли
З вікон побачити, - виходив, крадучися, як звірець нічний. Замирав
від шелесту в пустках. Задихався і пітнів; чув, як серце стукало в
ребра і віддавало в скронях. Нерви напружені, аж тремтять.
Ніч, в останні години свої, як стояла чорними стінами, то ними
мало і зрушилась; і скоро він, задиханий, стишив крок. Порівнявся з
садибою пічника і став: заглянути чи ні? - взнати треба, чи круг над
закопаною коштовністю цілий, чи хтось, дізнавши, розрив ґрунт і
забрав її.
291
Сторожко ступає хлопець навколо хати і наближається до самого
заповідного місця; бачить при мерехтливому зоряному світлі і торкає
пальцями: не зрушене воно! Вкрилося рівними і густими стеблин-
ками трави, недалеко від якої скрізь стали хижі зарості, що затопили
низький обвід колишніх грядок.
Втікач перебирав рослини, шукаючи улюбленаго зілля; от, мов
бавлячися, зірвав кілька схожих листочків, - ростер пальцями краєць
одного з них: тоді враз озвався пахощ м’яти, тонкий і добрий, милий,
як хустка матері.
А вже починало трішки світліти, такою гарною синістю, як цей
запах м’ятний. Пронісся легенький вітрець на відході ночі, ніби по-
даючи знак, що - пора в дорогу.
Уява ж сироти затримується, при сутінках передсвітанкових роз-
криває собі сховок, як видиво: тут під зеленню і ґрунтом - святиня,
про огненну силу якої страшно помислити. І стояти тут треба з поша-
ною! - як в церкві.
Тихенько відступив від таємничого місця і пішов з оселі. Коли
віддалявся від околиці, зовсім посвітлішало в крайнебі; стало видніти
навкруг: з тією ще не повною яснотою, яка віщує про вихід сонця.
Поспішив хлопець нерівною дорогою, вкритою довгими смугами
ростин, на яхих, з листкових країв, звисали роси - білі і прозорі.
Засвічувалися з них іскри. Коли оглянувсь на садибу пічника, - там,
над скарбним місцем, підводилося полум’я: з такою великою і
променистою сполукою ясминної просвітлости, пурпуру, крови, слі-
пучого горіння, ніби там могутності ненашого життя стали і підно-
сять коштовність, відкриту з глибини землі. Палахкотливий стовб,
що розкидав свічення, мов грозовиці, на всі напрямки в небозвід,
прибрав обрис, подібний до чаші, що сховали її селяни в чорнозем і
нікому не відкрили її таємниці, страшно помираючи одні за одними в
приреченому колі.
Здається, над ними, з нетлінною і непоборимою силою, сходить
вона: навіки принести порятунок.
1958-61
292
Жовтий Князь
Том II
І
Скорботна подорож
Степ відкрився малому мандрівникові, як царство смерти: в без-
людності, також - без тварин і птахів, половлених і з’їдених, подібно
до декотрих схоплених людей, теж, - і сама дорога струднювала
йому крок своєю дикою поростю, що закривала навіть найглибші
колії, в’їжджені здавна навантаженими підводами.
Нікого! Ні відлунку голосів людських, ні відкрику крилатих
істоток.
Степний світ ніби оціпенів на безжизній німості, і незримо в
ньому повівала звідкись намара: страховинністю - на смертельну за-
грозу.
Надходила якась прозора, хоч враженням жахливо чорна, хвиля
на дрібного подорожнього, в повній безпомічності його: супроти
грізної навії.
Куди податися? - нема нікого з рідних чи просто близьких і
знайомих, взагалі: нікого! - і він з розпачем подумував, на своїй гір-
кучій сирітності, - куди тепер прямувати?
Згадався приятель із недавніх літ: Лаврін, а спрощено: Лаврик, із
родини, що довго жила в Кленоточі, а недавно переселилася до
сусідного села з назвою: Городниця і там осіла назавжди.
Вони вдвох гарно дружили. Ранньою весною виходили за село -
подалі, до річкового берега, і там з лози робили собі пристрої: «лйб-
ки», - на кінці прута зв’язували докупи дві галузочки, так що скла-
дався між ними просвіт продовгастого-човникуватого обрису.
Забрівши трохи в течію, помічали: крізь цілковито прозору воду,
~~ де від дна піднімаються гострячками прорості очеретинок, і наки-
дали на них «либку»: обережно висмикували з ґрунту. їли їх, сокови-
Т1 - свіжі, хоч смак був трохи ніби чужуватий. Звалися: «спичакй».
295
Лаврик старший: на півтора року, і тому поводився цілком як
дорослий наставник для молодшого друга і повчав його: від свого
багатшого досвіду.
Купаючися, кидали в глибину срібні гривеники і, чітко бачачи їх
на дні, кидалися в воду і ниряли: дістати їх.
Із липових галузок робили «свисткй»: в їх кусниках одна прорізь
була при основі - вдихати в середину повітря, а друга зверху: для ви-
ходу його з тонким і гострим звуком. А коли в середину, в вирізок,
під верхньою відтулиною вкласти дерев’яну кульку, то виходив
«сьорчок».
Лаврик мав свою енциклопедію розваг і навчав Андрійка: як за-
кладати чашечку з-під жолудя - між середній і вказівний пальці, і
сильно подаючи повітря з уст: супроти гострого краю чашечки, - ви-
творювати сильний посвист.
Або: заклавши продовгуватий трав’яний листик між стуленими
великими пальцями, - теж викликати тремтливий посвист, трохи
хриплуватий.
Як весною прокручувати в березах і кленах дірочки, вставляти
туди обрізки очеретинок, і під їхній нижній кінець укріплювати
пляшку: на другий день у ній, наточений за ніч, збирався чудовий
сік.
Андрійкові, вкрай приголоднілому, поввижалися з спомину кар-
тини, ніби живими, і пробудили надію, хоч зовсім слабу, що, мож-
ливо, Лаврик зберігся: в пораду і поміч, - більше нікого не появила
йому пам’ять для цього.
Хоч нікого кругом, навіть віддаля, не видно було, а все ж
Андрійко озирався боязко весь час, аби встерегтися від раптової і
лютої появи, - і так звернув з верстової дороги - у бокову, напрям-
ком до Городниці: з єдиною надією - знайти Лаврика, собі на поряту-
нок.
Бур’яни по сторонах повиганялися у височину всією дикою гу-
щиною, понад людський зріст, укупі з різною стеблистою і листатою
зеленню: тісно перемішаною.
Наблизився подорожній до перехрестя доріг, - біля нього, трохи
поодаль збереглася здавна криниця з чистою водою: неглибоко від
ґрунтової поверхні, - і охороняли її дощані цямрини, старі і вогкі,
частково помшілі.
Андрійко вразився з руїнного вигляду, знайомого йому попереду,
коли навідувався до Лаврика: тепер - без цямрин криниця, і земля
осунулася, зоставляючи внизу тільки невеличку світлину водяного
296
дзеркальця, достатнього - хіба трохи відром, спущеним на вірьовці,
зачерпнути каламутнуватої води.
Та й хто міг? - коли нікого з проїжджих і перехожих не видно
довгими годинами.
Підступив до криничного розвалля Андрійко, все - оглядаючися,
мов тривожно насторожений пташок: хотів із цікавосте роздивитися
докладно, але - не встиг, бо помітив, як прямувала з Городниці авто-
машина, і тому враз відкинувся в височезні харащі: зелені - поблизу,
і там принишк, навіть притаюючи подих.
Із авта, зупиненого якраз проти криниці, вибралися спершу три
особи, із котрих Андрійко тільки двох бачив попереду, у своєму селі;
а зрештою пристав до них і сам шофер.
Поки пасажири закурювали, він із багажника здобув цеберко на
прив’язаній вірьовці і почав здобувати воду із криниці, маневруючи
так, аби не збивати намулу, а черпнути багато, - і приговорював:
- От, добре: якраз нагодилася вода для мотора, бо вже витрачено,
і як я забувся про неї в селі? - Треба себе вдарити кулаком по голові:
для науки.
Один із пасажирів, рудець, знаний хлопцеві, як головний розор-
ник селян, - додав з виразною зневагою, крім насмішки:
- За це треба бити ще в інші місця! А що, коли б не було цієї кри-
ниці? Розмазня!
- Стовбичити му сіли вже один раз у голому степу: через твою за-
бувність! - додав другий пасажир, теж знаний Андрійкові, як підру-
чний головного напасника.
Шофер, хоч клопітно возився з відром, а таки обернувся, відпо-
вісти на докори:
- Що винен, то винен! А подумайте самі: щохвилини тобі кри-
чать: їдь сюди, їдь туди, он куди їдь! - і так без перерви. Затуркають
чоловіка, аж забуде, котрого дня на світ народивсь.
- Годі тобі: закрий свій сквозняк, говорун! - грубо покрикнув
третій, видно: керівний партієць на селі, бо, звично для його стану,
вдягнутий у «форму» піввійськового строю. - Наливай свою воду, а
гляди: щоб без глини, і собі в рот візьми: помовчати.
- Візьму! Мені - чого? А ви вже вдруге мене запечатали. По-
переду: коли відмовляв вас від розстрілу бідачків, - голодні, ледве
ноги переставляли; надіялися, мабуть, на город: там хліб знайти. Хоч
крихту якусь: гречану...
- Олив’яну дістали! - різнув головний: - бо то саботажники
хлібозаготівлі. Заслужили кару.
297
- Пхай носа в свій мотор, а не в наш обов’язок! - нагадує під-
ручний. - І замкни рот на залізну клямку, коли не розумієш суті діла.
Треба для тебе розчовптй: бродячі зривщики пляну про здачу хліба
державі, вештаються скрізь, розносять наклепи на партію і державу:
що, мовляв, через них вимирають села. Цим брехням можуть пові-
рити мешканці міст. Тому треба, як сказано в інструкції, «прєсєкать»
їх на місці, і ми так зробили: щоби виконати її точно. Тут боротьба на
смерть із ворожими силами. Ти б краще пильнував своєї води в
машині, а то бач: через нестачу її, маємо тепер затримку.
- В тобі, Заборович, багато реакційних звичок, - картає парт-
комець. - Вони скрізь спричинюють затримку в будівництві, схожу
на теперішню - нашу, через брак води в моторі ...
Головний, пожвавившися, переводить розмову на приємну спра-
ву:
- То що? Затримка - в добру нагоду: підкріпитись, - ми ж сніда-
ли надто нашвидку, а тепер доповним. Багажник відкритий: там до-
рожній запас.
Підручний головного згоджується радо, подаючи свій мотив на
доказ:
- Доречна думка! Нікого з сільських свідків, обійдеться без злого
поговору.
Партійний керівник побрав зверхницьку ноту:
- Почнем з моєї додачі в сорока градусах! - до всього, наперед:
до шинки корейської і консервів. Я ніби передбачав зупинку, зби-
раючи закуски. Так то. Ну, за виконання пляну хлібозаготівлі - оста-
точне; себто: дрібнобуржуазній стихії селянства - історичний кінець.
Вдало наша партія вибрала таку назву для цього: виконання пляну! -
звучить науково і, можна сказати, академічно: для окорінення влас-
ницького хліборобства, непримиримо ворожого. Можем рапортувати
по інстанціях наверх: про стовідсотковий успіх. Скорінено живцем.
- А я повідомлю своєю лінією! - озвався головний. - Завершено
плян. Законно поздоровимося! - знов: по чарці. Заборович, ти з во-
дою впорядку? Чудово. Ставай сюди: твоя черга!
Шофер, приструнений приємним наказом, безмовно побрав свою
часть.
Андрійко, притаївшися поблизу, гострим дитячим слухом сприй-
мав слова і потім, через довгі роки, переказав їх - так свіжо з пам’яті,
ніби вчора чув.
Його мучило неймовірно, виголодженого, що от тут, за небагато
кроків від твоєї душі, - повно наїдків, незрівнянно смачних, - вжи-
298
вають розпорядники, коли виморили його рідних, мов над їхніми
могилами празникують.
Наситившися і запивши, повагом і величаво, всілися в авто, і
воно, почмихавши спаленим бензином, зірвалося з місця і гудучо по-
несло в собі розпорядників повсюдної смерти в мученицьких селах.
Тільки, коли переконався остаточно, що не повернеться воно,
гостро поглядаючи йому вслід, виступив зовсім із харащів Андрійко
і, в’яло переступаючи, відновив свій напрямок: до Городниці, -
більше не було куди, - хоч із іскоркою надії на порятунок.
Наближаючися до села, він зберігав собі в споминах його вигляд,
як бачив позаторік, коли відвідував Лаврика: в чистоті і окрасах се-
лянських хат і дворів.
До розору свого села звик, сприймавши поступово його зміни в
румовину і загибель, але - те, що побачив несподівано в Городниці,
вжахнуло його мало не до плачу: через раптову і повну втрату споді-
ванки - знайти тут підмогу.
Вразився з самого початку, коли входив до села і ледве впізнав
його: бо не побачив ніде ні одного дерева, ні на вулицях, ні в дво-
рищах. Зникли: сади, тини, паркани, штахетні огорожі; - нічого нема
коло глиняних хат і цегляних будинків. Село цілковито оголилося з
плодових дерев, тополь і верб, акацій і різної кущової зелені, - і
Андрійко відразу здогадався чому: як і в Кленоточі, попалено: зва-
рити трохи трав’яної юшки перед смертю.
На багатьох хатах побрано солом’яну покрівлю, і крізь неї видно
околені крокви з бантинами. Подекуди зникли двері з одвірками,
вікна з лутками, і пороги теж: в огні, на останній вжиток. Стіни, різ-
ної величини, зоставалися: стемнілі і облуплені, і якісь ніби обпа-
дисті - в плямах, і часто пробиті - в обшуках: коли озброєні комісії
грабували всякий харч із схованок.
На небагатьох кам’яницях, в середині села, однаково обідраних,
зоставалися бляшані покрівлі. Моторошну пустош заповнювали
бур’яни: місцями - густіші, творячи ніби свої сильні острівки, а між
ними, в проміжках, намножилося багато меншої зарості, - але все
разом страхало хлопця дикою силою: в безнадійній безлюдності.
Це враження скоро було розбите і змінилося на пострах: якраз від
вигляду селян, але - померлих: вони потрупнілі, темніли серед густої
травизни - скрізь на вулиці. І хлопець, боязко поглядавши, обминав
стороною: спершу в великій і болючій тривозі, а згодом трохи вти-
шувався і прискорював кроки: тільки в якійсь особливій боязні, ви-
кликаній трупністю, інколи з нестерпним смородом. Все ж йому
299
легше терпілося, бо вже почав дома стримуватися серцем при погля-
ді на мерців.
Тут вони по вулицях, де перебрідав Андрійко, виднілися в різно-
му стані: залежно від часу, коли загинули: впали недишучі, з порож-
німи торбами: мабуть одні - рушаючи мандрувати кудись по кусник
хліба, а другі вертаючися до рідного села - без нічого, і тут віддали
свою душу під опіку небесну.
Давніші покійники - в повному розпаді, як кістяки, вкриті обпа-
лим лахміттям; а новіші, в своєму стліванні, почасти зберегли обриси
тіла, хоч воно нищилося пришвидчено в теплі дні, і несло звідти не-
виносимо, змушуючи хлопця обходити стороною подалі.
Скрізь стрічалися мертвяки: і на самих вулицях, і в садибах -
недалеко від розорених домівель.
Переходячи через площу, в центрі села, хлопець побачив велику
чорну дошку, вкріплену на стояках і, мимовільно, з дитячої цікавос-
те, поглянув на папір, що косо звисав із чорноти, заповнений друко-
ваними рядками.
Зміг розібрати тільки одно з урядової постанови: село Городниця
занесено, разом з багатьма, на «чорну дошку», і припинено всяку
доставу до нього: продуктів, керосину, соли, сірників - і всього, по-
трібного для життя ...
Простуючи далі, загледів над однією голою стіною - жердку:
нижнім кінцем вона встромлена в дірчату порожнину стіни, а на
верхньому мала прив’язану чорну матерку, подобизну прапора. Зга-
дав тоді хлопець, що чув дома про такий знак: з’являвся там, де все
чисто село вимерло, - до останньої душі людської.
Так само, як і в степу, жодного птаха в селі, і не чути ніякого
голосу живих істот: панує зловісна тиша в руїні всякого їхнього
життя.
Промайнула думка в Андрійка: що розпорядники, хто вибували
автом із села, були останніми тут: відвідали село, аби переконатися,
що їх смертельна справа дійшла до повного кінця, і можуть звітувати
про цілковитий успіх: в тому, що їм наказано.
Все ж хлопцеві перше бажання, супроти всієї настраханости,
було - дістатися до Лаврикової хати, як до рятівничої пристані: із
чорної потопельности, що приливалася і дихала з кожного роз-
ореного і забур’яненого дворища - без воріт, хвіртки і обгорожі, - і
від кожної хати, обдертої до її глиняної кістяковости.
Він приспішував крок, ніби гнаний темним вихором, почуваю-
чися в повній потеряності, де - хоч криком кричи! - ніхто не обіз-
300
веться на поміч при твоєму горі, бо нікого нема живого, навіть возіїв,
призначених відпроваджувати трупи до спільного поховища. Мабуть
вимерли.
Або, приїжджі від сусідніх сіл перестали навідуватися: в безнадії
і надмірах клопоту із своїми мертвяками на поспільній погибелі.
Теплілася іскорка в сподіванці, що, можливо, якимсь чудом схо-
ронилася хата Лаврикової родини: чисто побілена крейдою всередині
і зокола, з призьбою, що рівно обшита дошками, а зверху мальована
охрою: там вони часто вдвох із Лавриком сиділи, розмовляючи про
свою спільну справу.
Над ними, в піддашші, вуркотіли голуби коло гнізд; а перед
очима була садиба, втримувана охайно: з плодовими деревами і
квітничками, - переважно там барвілися чорнобривці, що їх називано
також гвоздичками, і численні другі радували споглядачів.
Такою зоставалася в згадці домівля Лаврикової родини, і хоч
тепер, при вигляді поспільного румовища, спустошеного смертю, по-
передня уява набагато вигасла, а все ж хотілося побачити двір і хату
- хоч у невеличкій остачі з попередньої добробутности.
Приміщені у цегляних будинках установи, і школа теж, зосере-
джені довкола площі, - замкнуто, сільраду недавно: видно з того, що
бур’яни перед входом протоптано.
Церква закрита попереду і обернута була у склад збіжжя, горо-
дини та будівельних матеріялів, - такою Андрійко і Лаврик бачили її
позаторік, проходячи мимо, а тільки тепер з’явилася дивна подро-
биця: супроти пустельної занімілости.
Сталося, що вітер наніс чорноземну пилюку на фігурний виступ
над дверима і також насіння додав туди, і воно, після дощів, про-
росло, і несподівано стеблинки завершилися чисто білими, вкруг
золотавих «очок», зірчинками ромашок, - відразу примітними для
допитливого зору хлопця.
Зеленаві харащі тісно розрослися різною натовпленістю: великі і
деревисті перемішані з тонкою густошшю, - так що вже сходців до
церковних дверей не видно. Штукатурка з потемнілих стін обва-
люється, і вони різними плямами і кривими смугами нагадують
географічні мапи: в тій частині, де - архіпелагічна збірнота.
Вікна запорошені до непрозорости, і в декотрих місцях, продра-
них під негоду, закрито кусниками фанери.
Що ближче до адреси Лаврика, то грізніше наставлялася на душу
хлопця загальна сільська погибель: всі хати на обох сторонах поба-
жаної вулиці з’являли одинаково навісну пустку, заполонену в дикі
ЗОЇ
зарості: на цілковитому безлюдді. І схожо сіріли всі оббиті дощами і
облуплені стіни, ніби сторони домовин, виліплені з глиниська, зяючи
чорно обдертими дверима і віконними відтулинами: там, де їх ще не
затулили бур’янища, набуявши повсюди і сховавши навіть стежки,
що вели колись до порога - від місця, де стояли хвіртки і ворота.
Одна хата, більша від сусідніх, трохи збереглася: стінами і по-
крівлею, хоч стріхи були обсмикані, - хто власник був? - хлопець
пригадує, звали: Корнило Гречанюк, досвідчений мисливець. Учив
Лаврика, як ловити птахів. Підходячи до дворища, Андрійко помітив
на одному місці, біля хати, багато дрібних кісточок, зовсім збілілих,
як теж черепи між ними: маленькі і обрисами дивовижні, так що
доводиться приблизно впізнавати, від котрої тваринки: кота або пса,
чи якого польового звірика: ховраха, чи що? - а з птахів теж загад-
кові додалися.
При болісній зголоднілості, все ж дитяча зацікавленість зупинила
на розгляд тієї рештки від живих істот, збілілої вкрай - до чистоти:
під дощем і вітром.
Але віднаджував нестерпний сморід, що настоявся біля хати; і
навіть проти нього, після розгляду кісточок, схотілося хлопцеві за-
глянути в середину хати: крізь найближчий отвір віконний - з при-
чілка.
Коли очі звикли до сутені, тоді поставився для зору хлопця такий
вигляд у хаті, від якого він притерпнув із жаху.
На залізному ліжку, біля другої вікнини, лежав господар: на його
згнилому обличчі густі брови, що, при житті були надвигнуті низько
на очні ямки, - тепер зовсім обпали на них: з оголеної кісткуватости
лоба, і відкрилася носова відтулина, і зуби теж пробілілися крізь
гнилля, і одіж обпала на кістках, покритих нею, тільки крізь розхрис-
тану сорочку і гниль, прозначилися ребра, а на кінці ніг - кісточки
пальців.
Крім страху, бив на хлопця такий незносимий, аж в отруйності,
сморід, що вже неспромога була розглянути інших членів родини по-
дібно обгнилих, хто лежали - розкидані в хаті, ніби в погребній ямі,
куди на дно повалено розкладені трупи. Напасний відчай прогнав
хлопця від хати - поспішити далі зарослою вулицею: до Лаврикового
двору.
Зрештою, перед ним - бур’яниста пустош із руїною: залишок від
садиби, стемнілий стінами хати і проваленою покрівлею: і так само,
як скрізь, чорний протулиною вікон і дверною теж. До неї відразу
спрямувався Андрійко, переборюючи колінами деревнисто грубу
302
зарость, а в душі пригашуючи якийсь остережливий пострах - бо,
можливо, повидиться подібна погибель, як при хаті мисливця.
Навіть повагався на мить: переду, ніж зайти в середину бездвер-
ної домівлі. Проминув сутінкові сіни і станув на вході до кімнати,
хоч трудно було перемогти знову - разючу сморідність, що настояла-
ся в повітрі.
Таки наважився оглянути: що в середині? - і побачив поблизу, на
глиняній долівці, лежачого ницьма: чоловіка в лахмітті, - з його об-
гнилого тімені, звернутого трохи набік, обсунулося посивілістю во-
лосся, оголюючи череп, і п’яти теж значилися кістками: з погнилос-
ти.
Руки були якісь підламані, і весь виглядав як прибитий: з такою
обпалістю на діл, ніби впавши з височини, вдарився об нього.
Два сини покійного господаря, набагато старші від Лаврика, за-
стигли на підлозі, біля стіни: більший лежав боком, притуливши
руки під грудьми, ніби вдержати різучий біль, - а рот дуже широко
розкривши: здається в несамовитому викрику з біди своєї - на
смерть, провиднів з обпалої тліности плоті білими зубами: розведе-
ними вкрай.
Менший, теж обтлілий, як брат, - присів під стіною: щоб обпер-
тися об неї, в знесилості своїй, і зсунувся праворуч, здається: весь
скорчений, але зуби, вивільнені з гнилости, були тісно зціплені, а кіс-
точки пальців скорчені: такими зосталися, покладені на глину долів-
ки, хоч зв’язі між ними: шкура і м’язи з нервами, пропали.
Ні господині нема, ні Лаврика! - де вони? - не годен змислити
хлопець, а тільки коли глянув на покуття, побачив знімок із жіночого
монастиря, - висів косо: під склом, у рамі: колись білій, - а тепер
стемніла і вкрилась плісінню.
Хлопцеві проблиснув здогад - від спомину про той монастир:
там була черницею сестра господині, і до неї Лаврик часто навідував-
ся, і казав, що тітка обдаровувала його різними гостинцями.
Нетрудно було хлопцеві здогадатися, що господиню з наймен-
шим відправили в монастир, до її сестри, надіючися: там будуть по-
рятовані в час погибелі для всіх у селі.
Від Лаврика знав, як дійти, і вирішив: шукати його там, - але, з
проголоділости, понадіявся, з дитячою наївністю: знайти остачі їс-
тивного, можливо, залишені в котрих домівлях.
Переходив через дворища, поглядаючи з гострою примітливістю
довкруг і з трепетним острахом - перед можливим нападом людоїдів,
303
хто могли, хоч декілька їх, притаїтися в мертвоспустошеному селі,
чекаючи на випадкових захожан, як він сам.
Пробираючися крізь хащі буркунів і всякої травнистої зелені,
через садиби і дворища - без всяких розгорож, він раз у раз натрап-
ляв на мертвяків - і відшарпувався назад, вражений з вигляду роз-
гнилости людської в злиденному одязі. Обминаючи її, подумував:
«Це вони шукали чогось поїсти - корінців абощо - чи збиралися
кудись відійти і впали - вмерти».
Обережно перебродив, боючися надійти прикро на труп, і звик
зором промічати за декілька кроків, що напереді - мрець; а обходячи
стороною, відгадував: чоловік там, жінка чи хто з дітей.
Перехід ставався забарний: через такі сумні стрічі живого з мер-
твим, повторювані весь час, хоч на неоднакових відстанях.
Хлопець протручується між бур’янами: йому - і перешкодними
дикою густотою, і разом захисними, в прикриття від ворожого погля-
ду. На широкому уступі ґрунту, недалеко від хати, зовсім занепалої,
- набрідає на невеличку галявину, вкриту чіпкою, але невисокою
травицею. Там лежать два трупи, вкрай злахмітнені: жінка середніх
літ, як знати з відпалого непосивілого волосся, і дівчинка - підліток;
видно: мати з дочкою.
Від недалекого муравейника приповзали, крізь травність, числен-
ні істотки: оббирати рештки від плоті обох покійничок, що їхні голо-
ви, руки і ноги, напівукриті тканиною, - вже були обібрані ціл-
ковито: до поверхні самих кісток.
Мати лежала боком і тримала руку дочки - обіруч, так і
зосталось: довгі кістяні долоні її обхопили подібну ж долоню корот-
ку: дочки, що лежала горілиць. Остачею хламтянина вкривала,
замість живої плоті, два кістяки: більший і менший, і вигляд покій-
ничок був зворушливий - нерозлучність двох рідних навіки, вже і
через смерть.
Стривожився дуже оглядач, згадавши про смерть сестри: бачену
близько, і про втрату мами, що згинула десь, шукаючи йому корму в
порятунок.
Поплакав, закривши очі руками, і нехотя побрів далі, через необ-
городжені дворища: з пеньками від зрубаних садів, як і по всьому
селу.
Одна зустрічна хата, трохи ширша від сусідніх, вистояла набага-
то цілішою, хоч вона позбулася дверей і декількох вікон. Очевидно,
господарі її, належачи до найостанніших живих, спромогалися таки
боронити, і аж по їх відході з села, хтось після них знайшовся,
304
можливо - тільки один, кріпший і забезпеченіший: скористався з го-
рючої частини домівлі.
Хлопець, припадаючи до розкритих вікнин, розглянув пильно:
шо зосталося в обох половинах хати, розділених невеличкими сін-
цями, - тільки непотріб! - і жодного мешканця: живого чи мертвого.
«Вони вийшли із села здоровими» - подумав хлопець; - «а хто
зняв двері і витягнув вікна: не всі! - мабуть, помер, - не міг докінчи-
ти грабунок».
Нашорошено прислухався Андрійко до найменшого шелесту нав-
круг, коли таки насмілів: зайти у двері і, проминувши сіни, вступити
в «теплу хату»: так звано половину хати, в якій власники її жили
взимку, зоставляючи холодною другу половину.
Нікого нема, зникло, що зроблено із дерева: ослінці, мисник,
лава. «Піл» - настил із дощок, піднесений над долівкою і вживаний,
щоб спати, злігши покотом - був обпертий одним краєм об піч, а
другим і третім об глухі стіни, що творили кут; тільки давній слід від
притулу дерева зостався.
На двох підвіконнях стояли горшки з посохлими «калачиками»
(звано також: герані) та красолями, та поколоті глиняні горшки і
кусники потрощених білокерамічних мисок.
У печі багато золи і попелу: від часто вживаного огню; і на прй-
пічку - великий, мов макітра, горщик і декілька менших: всі цілі, і
лишилося в найбільшому щось на дні, припліснявіле і невитерпимо
сморідне. Пічні «челюсті» сильно обкурені.
Підпіччя заповнилося вугіллям і якимсь шматтям, схожим на ди-
тячі одежки: обгорілим, видно в спробі спалити.
Залізна «заслонка», з ручкою посередині, валялася долі, близько
до вугілля.
У припічному закутку тісно стояли «рогачі» та «ухватки», держа-
ками сильно обтерті.
«Холодна хата» - теж напів пустошна, заставлена при стінах
тільки залізними ліжками з дірявими матрацами на них.
Вернувшися в сіни, Андрійко вибрався драбиною до відкритої
«ляди» в стелі і потім опинився на горищі і побродив біля «лежаків»,
обмазаних глиною.
У піддашшях були покинуті голубині гнізда, а біля них повид-
нілася зіпсута «гармонь», об’їдена мишами, і також ними обгризена
«ковганка» з надломленою обвідною ручкою, «товкач» - поряд з
нею, теж пошкоджений.
305
Здосадуваний вибрався з пустки хлопець і, хоч знеохочений, таки
пригострено роздивлявся навкруги і притьма помітив стежину, що
мало заросла після недавньої втоптаности, вслідимої на поламаних
стеблинах.
Звернув кроки, куди вона вела і, пройшовши недалеко по схилу
наниз, помітив зліва, на рівному уступі, бездверний вхід до погреба:
прямий, ніби в землянку.
Вигорбився насип: поволі спадав, накривши сходи в глибину, а за
ним височів «душнйк», збитий із чотирьох дощок, - на верхівці дві
були надрізані: в доступ для свіжого повітря і денного світла, а на-
кривка захищала від дощу.
Понаозирався хлопець на прислухах попереду, ніж спуститися
земляними східцями в погріб, а коли станув на дно, то і тут теж зму-
шений був переждати, аж поки очі звикнуть темности, досить таки
розвіяної під отвором «душника».
На тому місці - долі, де назвичай складано картоплю, буряки чи
іншу городину, було пусто.
У стінах вирізано пічурки: теж порожні, - менші добрими часами
містили горшки із молоком чи із сметаною. До більших ставлено ве-
ликий посуд із борщем чи іншим варевом.
Там побачив Андрійко тільки каструлю і чавун: великі і принад-
ливі.
Зусильно підняв першу і переніс під посвітлину із «душника», -
коли ж розглядів звиклим зором, то жахнувся: на дні була дохла
миша біля кісточок із надрізаної дитячої ніжки: ніби вдержувано там
холодець, зготований людоїдами, - покинутий остачею, був поглине-
ний гризунами: вдатніші зуміли вискочити з високої каструлі, - три-
маючи в зубах свою здобич, а найслабша пропала там, наперед об-
смакувавши цілковито страшний залишок.
Андрійко, вражений від своєї знахідки і наляканий з можливого
нападу розпорядників моторошного погреба, - метнувся прожогом
через східці і побіг не стежкою, а на сторону: через густу бур’янизну.
А таки зразу ж натрапив на галявину слабо зарослу і там побачив теж
страхітні рештки: біля ями, ледь прикритої землею, перед тим, як
заросла, - миші попророблювали норки, а коли земля обсунулася, то
крізь широку щілину повитягали дитячі скарпеточки і пороз’їдали їх,
і тоді з середини повипадали кінчики надрізаних пальчиків з нігтями:
теж дитячих, хованих разом у неглибокі ями.
306
Від того вигляду, з посиленою боязню, побіг Андрійко крізь ха-
баззя і харащі, однак держачися садових ділянок: боявся вийти на
вуличний простір, бо там помітити можуть жорстокі напасники.
Найближча хатка виставилася з бур’янних нетрів зовсім малою,
проти попередньої, і в обрисі здавалася мініятюрною. Мала тільки
вузенькі сінці і тісну кімнатку.
Крізь вікнину видно в ній: лежить покійник на сіннику, як звуть
матрац, що набитий сіном, - долі лежить, поклавшися на лівий бік і
простягнувши обидві руки перед себе.
Ліва нога, аж над коліно, підмінена «дерев’яшкою», обтертою від
лаку, давно наведеного, і оббитою.
Біля долонь лежить олівець і стінний календар широкого фор-
мату; мабуть, до самої смерти відзначав патичками чи хрестиками
черговані дні, нерозрізнені однаковістю дограничного страждання,
скінченого тільки смертю.
На котрому дні стояла остання поміта, - хлопець не зміг добачи-
ти, а зайти в кімнату побоявся; та і нічого не обіцялося там їстівного.
Бо солдатський бачок, перекинутий, очевидно, був пустий, як і фляга
на воду із відкрученою кришкою. На мертвому злягала стемніла, дав-
но не прана, гімнастьорка піхотинця.
Звисала з цвяха, при стіні, пом’ята «будьоновка»: суконна під-
робка під німецький гостряковий шолом - в його дикунсько-демоніч-
ній загрозливості і воднораз грізній врочистості із вигаслого лицар-
ства.
Серед неширокого дворища - хата з обкуреними стінами, як
буває після пожежі. За якісь три десятки кроків від неї, - оброслі тра-
вою, лежать мерці: чоловік і жінка, в глибокій старості, позначеній
зовсім сивим волоссям.
Коло їхніх ніг вирізняється піч, вирита в землі, - звуть: кабйця, і
купка попелу, злежаного від дощів, а поряд - перевернута і поржав-
лена сковорода і череп’яний кухоль, трохи надщерблений.
Дід лежав випрямлений, коли старуха при ньому скорчилася,
обпавши набік: у спробі - підкласти подушечку йому під голову.
Без надії на поживок, хлопець побрів далі і, пригострено огля-
даючися, перебіг через вулицю, беручи напрям до околиці села, аби
звідти попрямувати на монастирську дорогу.
Натрапив на дуже стару хату: з дрібними вікнами і низькими сті-
нами, проти зимової схолоднілости - збережнішу, та з високою
крівлею: на її крутизні зменшувався тиск великого снігу.
307
Крізь вікна трудно було побачити, який стан всередині, і тому
Андрійко, з гострою настороженістю, прокрався в сіни і крізь сінеш-
ні двері оглядає кімнату.
Господар лежав на ослоні, біля вікна у дворовій стіні; і голова
звернута набік: обтліла до черепа; права рука звішена вниз, а ліва -
при грудях, і в ній чомусь, між кістками обгнилих пальців, коробка
попсутих сірників.
Напроти, на «полу», лежало четверо дітей: від такого віку, як сам
Андрійко, і старші: прикорчені, але різно положившися. Найстарший
ніби розглядав стелю перед смертю - так дивився вгору, маючи
коліна натужно підібгнуті; найменший біля нього збочився навскоси
при стіні і тримав долоні при роті; третій низько нахилився при
зігнутих колінах, мов після молитви; останній, мабуть, сидів, обпер-
шися об стіну, а коли помер, то зразу зсунувся набік і так застиг: в
його розкритому роті було повно глини, і виднілася яминка в стіні,
звідки він її набирав, колупавши великим цвяхом, що валяється
поруч.
У стіні, проти інших братів, теж видно вйямки: певно, кожен їв
глину, накопирсуючи її своїм знаряддям. Біля найстаршого лежала
швайка1; біля сусіднього ножиці; за ним, біля брата - виделка.
На столі різний посуд, і до нього - супроти душливого смороду і
здогаду, що там нема нічого їстівного - хлопець підступив таки і
заглянув: порожньо! - і він, тікаючи, мимоволі поглянув на піч: звід-
ти звисав край прогнилої спідниці, над двома кістяковими стопами.
Від того вигляду мов різнуло хлопцеві в душі, і він стрімголов
кинувся з хати, вражений також лютою думкою, що можливо, як
мати цих хлопців, десь загинула і його неня.
Бажання чим-небудь поживитися і окріпнути для дороги, поволі
перемагало, і він обережно, як мабуть, найменше оленя в лісі, про-
бирався через зелені хащі і при хатах ставав до найближчої вікнини:
розглянути, що - в середині? Кожного разу мусів переждати, поки
очі звикнуть, бо звичайно в хатах села, на захисті від зимової мороз-
ности, віконні прорізи були невеликі і пропускали зменшену силу
денного світла. Хоч воно таки дужими смугами білости своєї врива-
лося в хатню сутенковість, що і зовсім слаба, все ж вимагала при-
звичаїти очі, нехай коротко: після їхньої звиклосте до яскравого
сонця.
1 Швайка: як довгий цвях, на товстому кінці обігнутий «очком».
308
Декотрі хати стрічалися - зовсім порожні, як і дворища при них,
бо мабуть мешканці давно померли, і возії встигли забрати їх до
спільної ями: попереду, ніж самі сконали чи подалися до благо-
получніших осель; або сім’ї, вимучені голодом, потяглися теж туди.
Помітно було, що більшістю мертвяки - недавні, бо, мабуть, ста-
ріших устигли возії прибрати, а коли вже була незмога, то покійники
зоставалися, де їх настигла смерть. Та і сам голод косив особливо
сильно під кінець свого нападу, коли вже ніхто не мав нічого
їстівного.
Виступивши на широку вулицю, Андрійко загледів покинуту під-
воду, навантажену мерцями доверху: відпряжену, того роду, що
звали «ход».
Одно із задніх коліс подалося, ослабнувши через декотрі зіпсова-
ні спиці, і біля нього лежали кусники дерева: певно, остача від спро-
би замінити їх, коли край підводи було підперто дровинами.
Нетрудно здогадатися Андрійкові, що безрадні возії марно спро-
бувавши полагодити облам, додали, скільки можна було, зібраних
трупів наверх, відпрягли коні і повернулися до своїх дворів: десь до
сусіднього села.
Видно на краях із купи покійників - то їх ноги, то руки, а одна
жіноча голова, перевернута мала відкритий рот і ніби аж в якому
непочутному воплі, крізь зуби, що кругом обгнили з плоті обличчя.
Від підводи било несвітською смбродністю, бо навалено на неї,
зверх полудрабків, - трупи, що тепер зовсім розгнилі: від того жижа
із них стікала через низ підводи, обмочуючи розсохи, і збираючися
калюжками на придорожній травиці.
Перед широкою садибою, забур’яненою, як і всі кругом, дер-
жалася на залізних стояках бляшана, з іржавими плямами, вивіска:
«Червоний маяк. Артіль».
Чиясь власність, очевидно, доброго хазяїна, як судити з добрячих
будов: хати, сарая, комори, конюшні і коровника, - була загарбана і
передана для простої форми колективного господарства, - коли
самого будівника з родиною, як водиться, спроваджено в сибірські
сніги на загибель.
Будинки - обідрані: з кожної частини взято, що можна було, до
дверних ручок із міді включно.
За постройками валялися врозкид кістяки худоби - всякої: коней
і лошат, волів, корів, теляток, разом з гусячими та курячими, - напів-
закриті бур’яном, серед якого красувалося декілька соняшників.
309
Пустка; ніби чума перейшла через садибу, слідом за розбійника-
ми.
Хлопець розглядався по зарослях, перебираючи через них, і на-
брів на щавель і подорожник: нарвав трохи - пожувати і втамувати
гостру голодність.
Одна силосна вежа, обвалилася, слід гадати, що через недоладну
збудованість, - а замість другої викопано було яму: земля, вибрана з
неї, зляглася горбом, обзелененим дикою травністю, - там, крім пи-
рію, почепилися також будяки і лобода, між ними - молочай, реп’ях,
але там ріденько і мак розцвів: аж пломенить кольором. Хлопець -
байдужий до нього, неїстівного, бо розглядається тільки за поживою:
вимріяною над всі інші справи і магнетизуючою в уяві, як панівна
над кожний помисел.
Біля ями значилося багато колісних слідів: як після возовиці, хоч
прикривали їх спориш і мишій, і навіть лопушняк додався, - і всі
припорошені чорною курявою, найгустішою біля краю ями: видно,
звідти нанесеною в час, коли наставала спека, і вітер, завихрюючися,
виносив з глибини.
Коли, наблизившися, хлопець заглянув туди, то враз прикипів на
місці і затерп: з розширеними очима, ніби повидівся для них мото-
рошний сон.
Із глибини піднімалися, промкнуті крізь обгорілі гілки, скелетні
кості, і виставлялися обсмалені і обгнилі черепи: декілька їх видніло-
ся, просунутих на поверхню і трохи звалених на різні сторони. Яма -
заповнена обгорілими трупами: вперемішку з обвугленими гілками і
стовбурами дерев. Можна здогадуватися: взято їх із зрубаного саду, -
там, поблизу, зоставалися самі пеньки, і видно було тільки передні, -
решту закривав бур’ян.
Прикам’янівши, глядів хлопець на поверхню завалу з трупів і
деревизни, мабуть - облитих горючим: вжито керосин або бензин і
підпалено, коли декотрі з повкиданих були ще живі і спромоглися
просунути руки і голови крізь галуззя в огні, і так застигли.
Зліва, недалеко від переднього краю, в ямі, лежав ницьма труп, -
біля його рук зосталася перепалена зав’язь, що була мотузяна, а в
черепі виднілася розколина, як від удару залізним гостряком в цього
нещасного, додатково вкинутого зразу по вбивстві.
Трохи далі видно, крізь обгорілі галузки, дитячий трупик: лежав
бочиком, притиснувши кулачки при підборідді - в нахилі голови, і
скорчившись, подібно, як перебував з десяток років тому в мате-
ринському лоні.
310
Недокінчено виглядав несамовитий завал, бо осторонь лежали
купами невжиті галузки і частини крон: від плодових дерев, пере-
важно яблунь, - уже пожухлі листвиною.
Так буває, коли нагальна, і то гостра! - тривога відриває від пове-
деного заняття, змушуючи недокінченим покинути його відразу,
через грозовитий наказ.
Подумалося хлопцеві, при огляді маленького трупа, що так могли
б і самого вкинути туди, зловивши, і тому він миттю перебрався за
оброслий горб і там дожидав, непорушно, аж поки допевнився: нема
нікого! - хто б міг покласти в яму. Зразу ж потім вирішив поман-
друвати недалекою дорогою до монастиря: на розшук Лаврика і, коло
нього, - трохи харчу.
По виході з села, недалеко від нього, помітив, що зелень - потоп-
тана, ніби недавно тут гурба пройшла в гущину, звернувши з дороги.
Боязко оглядав Андрійко свіжу приміту: слід людський, бо,
гляди, відтіль повернуться відхід ті, хто потолочили зарости. Тому
відступив на протилежну сторону від дороги і там принишкнув,
прикритий бур’янами - крізь них міг бачити, що робиться напроти.
Довго вижидав, - зрештою, не чуючи ніякого голосу і руху не
помічаючи, обережно перейшов свою віддаль від дороги і її саму, і
далі - менші травиці, пом’яті чиїмись ногами. Потім, з притерплістю
в почуттях, пробирається крізь високі буркуни, теж порушені, аж,
зрештою опиняється перед місциною з рідкішою і нижчою стеб-
лістю.
Що побачив там, - так вразився, мов його вдарено в душу: від
вигляду кривавого пропаду голодних селян.
Лежали врозкид, як буває, коли одні тікають, а другі ловлять їх і
кладуть, де схопили: супроти їх спроби - вирватись.
Зліва лежить селянка: в полатаному і обпиленому одязі, - і її
руки простягнуті поперед неї, як, здавалося, хотіла когось придер-
жати і захистити, а з прострілу її голови спливши, вже запеклася
свіжа кров.
Біля її рук припав обличчям до зім’ятих стебел - хлопчик, трохи
менший віком, ніж Андрійко, - ліва рука вивернута назад: якби хто
зловив за неї - втікаючого, і коли той падав, йому теж прострелено
голову: кривавиться, як і в селянки; правою рукою, скорченою, він
зім’яв і стиснув травку. Виглядало, ніби напасник, стріляючи, ще
вдержував жертву «на бігу», бо кров спливала з пронизаної голови -
на білу сорочку і на підтяжечку, що смужкою чорніла навскоси,
через спину.
311
Трохи направо і далі застигла дівчинка, підліток, старша навіть
від Лаврика, - її, теж втікаючу, як видно, зловив напасник за руку і
коли напівобернулася, то вистрілив їй в скроню, і враз опала набік
вбита, кривавлячися дуже, - промок її піджачок: з плеча когось стар-
шого в родині, бо був набагато їй над мірку.
Знов направо - ряд чоловіків, покладених на землю ницьма і так
розстріляних в голови.
За ними, в різних місцях, жінки і діти: як тікали врозтіч - так і
догнані кулями - в спини, в голови, на людській бойні. Вже не міг
дивитися Андрійко на побитих і, ніби поранений душевно, знітив-
шися, відводить очі від розправи, і відходить слабими кроками звідти
до дороги, і все ж поглядаючи зверх рослинок: чи нема поблизу
когось погрозливого? Проблиснув здогад - від почутої розповіді біля
криниці, - що то побито селян, аби не пройшли через село, цілком
мертве, і не стали свідками про нього, як мабуть, і про погибель
свого села.
До монастиря побрів, надіючися: там зустріне Лаврика з його
мамою і, можливо, знайде хоч дещо з харчів, - побрів і все при-
гострено оглядався до дороги, на обидва напрямки, чи не з’явиться
хтось небезпечний?
312
II
Обитель - жертва
Коли добувався до обителі черниць, то думав, що побачить зна-
йомий вигляд, вдержаний у пам’яті від останніх відвідин торік, коли
з мамою гостювали.
Тоді, як завжди на празник, служба в церкві продовжувалася чо-
тири з половиною години, так що він, зморений, помітивши: черниці
втомлені теж, посумнівався, чи треба так довго молитися.
Після служби тітка привела їх обох під благословення до ігумені,
і він спитався:
- Чи треба Богові, щоб ми так довго молилися, аж ноги затерпли?
Чому?
Ігуменя ласкаво всміхнулася і відмовила:
- Чому? Колись ти зрозумієш!
Проминуть довгі роки, і, вирісши в озвірілій безбожності: офі-
ційно войовничій для держави, гіршій, ніж стан у демонів, бо вони,
по слову верховного апостола: «вірують і трепещуть», - в ній виріс-
ши, збагнув, як черниці воювали проти гріха: при спокусах їх плоті.
Трудилися в полі тяжко: від зорі до зорі, так само і по господар-
ству в самому монастирі, втримуючи його зразково і обслуговуючи
багатьох богомольців, хто напливали з довколишніх сіл та хуторів.
Доглядали худоби, багато було робочої: коней і волів; також хо-
дили коло дійних корів, коло овець, і пташників, та маючи добро,
наділяли бідучим.
їх сад стояв рожаїстий: достежуваний пильно, з посвятою і
знанням; і цвинтар: за ним, повний дерев і квітів, - відкривався, як
милостиво обходжена оселя для покійників. Навкруг зоставалися із
старовини високі мури з кутковими вежами, що мали бляшані кон-
усоподібні покрівлі.
Тепер монастир був у повному розорі недавнього, життям кипу-
чого, святого бджільника. Бо набігла і сюди, як навала Батийових
313
баскаків, «комісія», призначена обернути монастирський храм в
антирелігійний музей, а саму обитель в господарство з державною
приналежністю, серед довкружних сіл, виморених голодом: з при-
чини непідхожости їх під партійну всевладність.
Керували розгромом, як заведено, Отроходін і Шікрятов, при-
бувши автом і очоливши озброєну комісію - керувати діями напасної
бригади, а вона мала знаряддя з мулярства і також від теслярського
вжитку: відламувати речі, позначені для реквізиції, і розбивати схо-
ви.
Попереду рушали кіннотчики, як розглядачі небезпек для дов-
железної валки, що на її чолі котились автомашини: легкова, а слідом
тягарівка. Знов тупотіли декілька вершників, і за ними сумний обоз:
колона тягарівок і декілька десятків «гужового» транспорту: вози -
звичайні для села; «ковані ходи»; гарби, навіть одна подобизна ши-
рокої «мажари». А і у самому «хвості» тягнувся різновиглядний
наброд: крім міліціонерів, - всякі особи з «тисячників», уповноваже-
них, «активістів» місцевого походження: членів партії, комсомоль-
ців, службовців з низової мережі урядовости, - частина з цієї ордо-
подібности мала гвинтівки або револьвери, як і кавалеристи.
Рух - прискорений, мов би на поспіх: дістатися до «об’єкту»
розгромности - без спізнення, тільки в гостро призначений час.
Вигляд був насурмлений: у пасажирів автомашин і в кожного з
наїзду, тільки з різницею у відтінках злобної намірености: в пригото-
ві до рішучих дій проти особливо незвичайного ворога, загрозливого
понад напасний настрій турецьких яничарів, хоч то були беззбройні
черниці в монастирі.
Але гострота наміру: вчинити розор, спричинена була громовим
наказом від самої гори в державі, як також грабіжницьким почуттям
учасників, звиклих завжди, при кожній нагоді, прихопити речі,
некріпко прирощені до місця, де лежать.
Перед від’їздом до монастиря Отроходін злагодив мітінг учасни-
ків напасти: говорено з його уст славословство генсекові, ніби про-
світителеві, яснішому від всіх сонць, що світяться в галактиці «Чу-
мацький шлях», а вкінці врізано у свідомість слухачів карбник бойо-
вого гасла: « - Зруйнуєш Божий колгосп - монастир, нам смертельно
ворожий, а встановиш свій: соціялістичний, назавжди!»
Коли ж добулися до обителі і вторглися в двір, - побачили вози
селян, богомольців, хто стояли в церкві, і тоді Отроходін вигукнув
наказ:
314
- Реквізувати вози разом із майном на них, а власників вигнати із
церкви і під конвоєм відправити до станції: на вивіз до виправних та-
борів на півночі! Дзвони зняти і доставити в місто: потрібні на ек-
спорт. Голляндські покупці гаразд платять. Обставити церкву вар-
товими: кругом. У нас - поділ на дві групи: одна зостається в дворі і
дожидає вказівок, а друга входить у церкву і виконує інструкцію до
«із’ятія цєнностєй». (Шікрятову) Розпорядись!
Той, накрикучо виконний, злагодив справу негайно, як йому
сказано, і от частина розгромного загону, очолена двома зверхника-
ми піднімається широкими сходами, викладеними з каліяних плит, -
до масивних дверей храму.
Звичні вриватися до розграбунку з кривавими розправами, як до
свого звичайного заняття, - вони і тут прискореною ходою, в повній
певності свого владного нападу, просто ввігналися в церковні двері,
коли в середині правилася Служба Божа, - і святиня була заповнена
молящими.
Храм - просторний; весь заповнено монашками і селянами. Впо-
довж, через нього: від «солеї», підвищення перед Царською Брамою,
і до дверей, - розмістився хор черниць, що тісно стояли одна до
одної: виглядом довгого клина, започаткованого чоловою постаттю
ігумені, в обов’язку регентші. Від неї відходили двома галузками в
зростаючий розвід, його частини хору, мов двома крилами величез-
ного співучого птаха.
Якраз тоді почали обидва крила цього незвичайного крилоса ви-
конувати «Іже херувими»: не в звичному, майже речитативному
варіянті, а в тому полум’яно надхненному, що сполохами многоглас-
ности - стрункої, вражаючої, - запалює до високого горіння всю кров
серця в слухачів і підносить уяву їх до самого предстання перед
престолом Всевишнього: в небі небес.
Навіть обкислі душами циніки і вороги Божі, як Отроходін і його
душогубна і криваво-розбійницька зграя, враз спинилися і притер-
пли, недомисленно глядячи: так сильно збирала почуття в прекрасну
строєм і зверхангельську радісність краса піднесенного багатотон-
ного виспіву. А очі заполонювала благословенна злагода храмового
убранства: в освітленні від панікадила, рясносвічних ставників і сріб-
листо леніючих стежин сонячного сяйва, що проходили крізь вікна і
ніби аж звучали своєю променистою напруженістю, пронизуючи по-
вітря, і аж жаріючи на зустрінутих оздобах золоченого іконостасу і
на багетних рамах при декотрих іконах та кіотах.
315
Отроходін і його команда не розуміли священного виспіву, що в
ньому дозволялося уявно ставати, ніби найвищі чини небесні: херу-
вими, - безпосередньо перед Животворчою Тройцею і виконувати їй
пресвяту пісню.
Пристали тут і слухали особи, зведені з білої дороги в житті - на
дорогу чорну, і озлоблені, - супроти херувимського стану, відкри-
того в молитві. Встоялися в протилежному - демонічному: на кожну
напасть і насильство, мов би для «просвічення» трудового народу,
якого в дійсності здушено до рівня худобности і винищено десятками
мільйонів.
Отроходін краще, ніж Шікрятов та їхні виконавці, відчував, серед
якої краси, вищої над всяку буденність, довелося стати і стати роз-
громниками її. Для нього тут вирізнявся з невідомости якийсь ви-
рішальний, хоч в невидимості, знак: довічної відділености. Знав:
нема повороту до минулої світлости, для нього тепер недосяжної.
Спинився тут якраз перед нею, - хоч ведений силою попереднього
свого вирішення і діяльности на вибраній дорозі для життя. Сталося
так, що він ніби розгубив якийсь незримий одяг: з такою світлотою
на ньому, як тут, в храмі. І здає звіт собі: страхітлива безповоротність
навіюється, як «тьма окаянна» на його істоту: через самоприсудже-
ність, по втраті власного світляного добра.
Неможливо йому вирватися з теперішности: з одержаного при-
значення, а відчувався ніби змушеним на мить поглянути на сяйвну
височину, звідки добровільно, жахливими ступенями, залитими в
сльози і кров багатьох, дійшов наниз, до граничної отвержености, що
її тепер звик розцінювати як тріюмфальну вершину в заслугах для
високого ходу там: на сладних кругах.
Згодом, через багато років і в зовсім відмінному становищі, під
громадськими обвинуваченнями, він, виправдуючися, твердив, що
система партійности стискувала залізними рамами, з яких відхили-
тися було цілком неможливо. І навіть признавався про свою вра-
женість від хору черниць, коли змушений був під несподіваним
впливом зупинитися від розправи на короткий час. Бо відчув: тут
довершиться його остаточна відділеність від духовного світу, відо-
мого з пори його юности.
Отроходіну заперечили, кажучи, що він з бюрократичної посади
в столиці сам, своєю волею, домігся переводу на провінцію і, прибув-
ши в Україну, душив голодом селян і грабував святині.
Він промовчав. Згадував, як теж мовчки стояв перед входом на
розправу в монастирській церкві і втверджувався думкою, що його
316
дія тут - ніби виграна битва в війні з темрявою і забобонами, хоч дій-
сний вигляд ставився неподібно до його уяви.
Шікрятов голосно, аби пересилити хор, вимовив, півобернувшись
до нього:
- От так опера: на затемнення трудящих! То що: почнем?
Відповів йому, вимовив після короткого роздуму, здосадуваний
своєю нерішістю: з-за особливого співу і якогось навіву в думках, су-
перечного для душевного стану, - тому, аж трохи обхмурнів на виду
і надолужив свою хвилинну нестатність, різко кинувши:
- Розпочинай відразу, і скінчити тут миттю, особливо з чашею та
іншими коштовностями в олтарі! Аби не встигли винести чорні соро-
ки.
Почувши наказ, виступив тоді наперед Шікрятов і закричав з на-
тугою, стараючись перекрити своїм голосом високий спів черниць:
- Одставити арію! Театр кончився! Тихо! Починаєм ревізію
монастирського імущества!
Але він збити співу не зміг, - підноситься просвітлена і пломе-
ніюча хорова хвиля його в храмову височину.
Шікрятов підбіг до ігумені-диригентки і гримнув їй в обличчя:
- Кому сказано? Командуй: кінчати!
Стара - незрушна і безмовна; піднявши руку понад рамено напас-
ника, подає ритмічно знаки для хору: продовжувати.
Від того враз розшаленів набіжець і, схопивши за руку, пори-
висто відтягнув старушку набік, а потім звелів крилосам:
- Замовкнути і вийти надвір! Вистроїтися в ряд: всім!
Все ж продовжувався спів: повторно! - і тільки з десяток чер-
ниць, середнього віку і молодші, підбігли до своєї зверхниці і стали
при ній, як охорона.
Вирішив тоді втрутитися сам Отроходін: у начальственній велич-
ності наблизився до гурту і звелів диригентці:
- Спинити хористів! Негайно, бо мушу вжити заходів.
Але його накрики теж зневажено, і він, розпаленівши, наказав
Шікрятову:
- Наведи з тим концертом порядок! Оточити церкву!
Вернувся до свого загону Шікрятов і розпорядився партійному
помічникові:
- Вижени цю конюшню в двір і вистрой!... і обстав господарство
вартою: кругом!
Так вчинено; кинулася зграя, мов государева опричнина - в
розправу: виштовхували черниць і більшість селян крізь двері, б’ючи
317
кулаками в плечі, а декого по шиї і по голові, особливо - коли хто
противиться і пробує вирватися: назад, до свого місця в церкві або до
гуртка біля зверхниці.
В той час ігуменя, теж піднісши голос, хоч при самоопанованос-
ті, перечить Отроходіну:
- Не можете чинити тут насильство. Ми зареєстровані комітетом
- державним! - у справі віросповідань, і одержали право на монас-
тирський побут і молитовне життя. Я маю документи: з підписами
відповідальних службовців і печатями. У нас усе - згідно з радянсь-
кими законами.
Партійний помічник із частиною загону вернувся і став за пле-
чима свого начальника, хто відповідав старушці на її оборону:
- Маю новіший і вищий закон. Який? - Революційний. Наказано:
монастир ліквідується, і його майно, включно з церковними ціннос-
тями, переходить у державну власність. Чула?!
- Це грабунок! - скрикнула старушка. - Стоїть монастир віками і
його майно належить йому. І право затверджено, як до революції, так
і після неї: через нашу ієрархію, в комітеті для церковних справ. Де?
- У Москві, в уряді. Державою затверджено...
- Мовчать! - нагримнув Отроходін. - Слухати: про що я повідом-
ляю, присланий від державної установи. Вся приналежність монас-
тиря реквізується для потреб уряду.
- Ми не віддамо: це наше, зароблене мозольними руками. Ви -
розбійники! Забирайтеся звідси!
- О, ти так? Сушений грибок! Противишся урядовій постанові і
цим входиш у карний злочин. Наказую: відкрити сейф і всі тайники,
де, як нас повідомлено, приховуються вироби з діямантами і разом
золоті і срібні монети царського чекану. Живо справуйся! Нам нема
часу.
Григорій Отроходін почувався владно і могутньо: бо за ним
стояла твердо, мов скеля, третина його команди декілька десятків: з
міліції, з «органів», парткомів і комсомольських осередків - при
«ядрі», складеному з «тисячників», присланих від великих північних
міст, та з додачею місцевого «активу» в громадських справах.
Керівники з групи мали зброю з огневим боєм, а технічні вико-
навці держали знаряддя для здобичництва: кайла і «ломи», молотки і
зубила, щипці, долота, плоскозубці, стамески, пилку на залізо і на
дерево, сокири, а в високого сухопарця була навіть довбня.
Відчував свою забезпеченість керівник з такою підпорядкованою
силою! Тому при заогненій ненависті до чернечого закладу, - пово-
318
дився безоглядно, особливо через суперечку ігумені, що в її мові
відчував презирство до своєї особи, наче до злочинця. Посилив голос
до старушки, як буває в наказі командира для військового з’єднання:
- Чого стоїш? Негайно, в два счоти1, виконай! Веди до скритих
цінностей, - я кому сказав?!
Ігуменя теж підвищила тон, хоч позбавлена була всякої оборон-
ної сили проти оружного нападу, - тільки гуртик черниць, їй най-
ближчих у керівництві обителлю, стояв за нею, та при стінах
принишкли декотрі з селян-богомольців, дехто, як прочани. А все ж
ігуменя, відчуваючи свою правоту, незміренно вищу, ніж напаснико-
ва, як він бачить, - насміліла різко відмовляти йому:
- Нема нічого в нас, про що кажеш! Було дещо від давнини: від
пожертви, і все загарбано під час громадянської війни. Невеличкий
заробіток тримаємо в «зберкасі»* 2: в городі. Можеш поїхати туди і
забрати. А тепер зостав нас у покої!
Ще дужче нагрізнів Отроходін, мов з грозовою хмарністю
пересердя, - і хоч він не був повідомлений про скарби, але так прий-
нято в допитах, аби загнати в кутик, і крім того, можливо, що таки
десь тут дорогоцінності водяться.
- Тобі скоріше звідси забратися, стара паразитка і задурманниця
селянської свідомости! Мені очі запилюєш від зберкаси, замість
признатися про тайники. Ми з твоєї душі видавим, - миттю кажи: де!
Бо черв’яком скрутишся тут, на місці! Ну, кажи: де?
- Нема нічого! - відчайно відрізала йому ігуменя. - Прийшов до
святого місця і шануйся, як порядні люди! Ти навів свою зборню і
перебив Службу Божу: це великий гріх. Поводишся, як демон, і бу-
деш проклятий. Відходь зразу, щоб ноги твоєї тут не було!
Розлючений понад всяку міру, Отроходін, у різучій вимові, звелів
напарникові, добравши найганьбливішого вислову:
- Під ніготь: придави стару вошу! Нехай признається, де сокро-
вища!
Властиво, він уже більше тепер з гонору озлоблений, ніж - тому,
Що відмовлено в скарбах, яких там, справді, не було. Більше розки-
півся, бо виказано осудом: хто він, і провіщено возмездя3. З помстою
дійшов до найвищого ступеня в горючій злостивості: через тавруючі
слова старушки.
' Відразу, за два заходи (русизм).
На заощадженні.
Помста («возмездие» - русизм).
319
Як вся партія, уявляв собі: він учасник здійснення найсвітлішого
ідеалу всього людства, і тому, хоч виморено страшною голодовок)
смертю селян з їх дітками, - таки бачив свою особу аж ніби світучо
позитивною. Але вважав злою старушку, що весь час допомагала
селянам з цілого району - всіма способами, як тільки могла: разом із
монастирською громадою; - то були: ліки, харчі, будівельний мате-
ріял, гроші, різного роду знадоби і заходи: таку старушку, благодій-
ницю малював собі в думках, ніби виродка, смертельно загрозливого
для всієї справи: побудови проголошеного взірця.
Шікрятов, привичний до фізичної розправи в заведених катів-
ствах, розкинувши руки, кинувся на старушку і враз обчепірив її
шию обома п’ятірнями, коли вона ледве встигнула звомпити:
- Не смієш, не смієш! Руки пріч!...
Далі вже був тільки хрип придушеної, бо дві лабеди підтягли до
амвону і надавили голову її до ікони Святої Софії з зображенням в
алегоричності - дочок: Віри, Надії, Любови, - об той образ давив і
товк і знов давив Шікрятов стару ігуменю, - наказуючи, ніби сильно
цідячи крізь зуби:
- Зразу признавайся, зразу: де сокровища? Кажи мені, суха кури-
ця, - ну? Кажи!
В цей час посіділий і ніби аж трохи прижовклий сивизною,
священик: звано його «благочинний», при особливо посвятних тру-
дах для церкви, - в ризах і мітрі: стоявши, попросив олтарного
хлопця подати йому процесійний хрест і, коли взяв, то ходою, хоч
хитливою, а прискореною, підійшов до Отроходіна і поставив хрест
між ним і собою: хрест, що опинився якраз в одному з сонячних
пасем, прокинутих крізь високі вікна. Тому аж жарів золотим огнем
образ розп’яття Христового, сіючи сяєво навкруг, мов видивом не-
бесним, і кидаючи висвіт прямо в обличчя напасника, що до нього
священик звернув мову:
- Спинися, прошу надзвичайно, і покайся: ось, тобі можливість
спасти свою душу! - глянь, перед твоїми очима образ Господа: в
пожертві його на викуп душі - з гріха і кари в огні вічному. Тут тобі,
в цю мить, остання нагода врятуватись від безодні пламенної, від
геєни: проклятому, по Суду страшному! - схаменись, я кличу як
батько духовний, як сина свого: покайся, звернися до Божественного
Спасителя, і він по безконечному милосердю...
Не встиг докінчити священик свою намову! - бо Отроходін, аж
прибліднівши з роз’яреносте: тієї найнебезпечнішої, що виявляється
в якійсь особливій, ніби металічній, холодності, - враз розміреним
320
рухом здобув з кобури наган і з бокового розмаху ударив зброєю по
образу: скульптурі на хресті, мов відторгуючи від себе, і потім,
спокійно навівши приціл на обличчя благочинного, вистрілив йому в
очі і слідом вимовив, здавалося, зовсім байдужно, але з презирливою
різкістю:
- Ось, тобі більшовицька відповідь!
Впали разом: і священик і, випущений з його руки, процесійний
хрест, - на долівку, вкриту зеленавим, як трава, килимом, і там про-
червоніла кров благочинного мученика, аж, здається, горюча в соняч-
ній освітлості, як і образ розп’яття.
З десяток селян, хто притихли були при закутках і при стінах,
кинулися до благочинного, маючи намір: своєю присутністю близь-
кою підтримати його проповідь, проказавши і свою просьбу - відсту-
пити від храму.
Але не зрозумів цього Отроходін, хоч вираз на їхніх обличчях
був, як - коли хочуть когось благати, а сприйняв на загрозу собі і
вистрілив ще два рази - в двох передніх, від чого решта спинилась,
настрахана і почала відступати.
Одночасно монашки з гурту, що стояв при ігумені, кинулись -
віднімати свою зверхницю від Шікрятова, і він, почувши постріли
свого начальника, вчинив так само: тричі вистрілив на передніх з
гуртка, змусивши решту відійти: як гнаних невидимою, але темнот-
ною силою, - відступили, глядячи з жахом на вбивника: не відвер-
нувшись від нього.
Несподівано розітнулися могутні звуки, ввійшовши крізь прочи-
нені двері: бо дехто з прочан вибігли на дзвіницю і відчайно вдарили
на сполох: всіма дзвонами.
Так голосно на всю велику довкружність, так тривожно, аж на
відчай! - покликалися всі дзвони в світ: ніби душа народна, напаще-
на ворогами неба і людства, викричала свій біль і мольбу: рятуйте! -
коли їй здавлено груди і горло на мученицьку смерть від рук набрід-
них вампірників.
Марний поклик! Діяв посланець, під дияволічною навією, маючи
одну мету: на розгромі життя людського, з безліччю трупів, - вимос-
тити собі східці нагору: в сферу владности.
Гукнув наказно до свого загону Отроходін:
- Всіх селян: звідси і з двору, ескортувати на вивіз, до Колими -
негайно. Цю групу монашок з їх начальницею замкнути окремо під
варту: аж поки вкажуть, де - цінності. Решту мракобісниць - відразу,
з селянами, до ешелону: на північ! До церкви і з неї нікого, крім
321
наших, нікого не пропускати. Майстрам негайно почати тут із’ятіє4
всіх вартісних речей, - наглядаю я особисто. Все. Виконувати! (до
Шікрятова) Доглянь всього в дворі!
Озброєні накинулись, згідно з наказом, і вигнали, навіть волоча-
чи неслухняних, під побиттями. Декотрим веліли винести трупи і
закопати.
Один із майстрів: худий і - морщун, дрібновусий, хижим похва-
том прибрав мітру, що відкотилася від вбитого священика, і обзиркав
її. Розчаровано відклав при амвоні, мабуть, побачивши: в окрасі -
скло, замість брилянтів.
Випитливий погляд згострив на розп’ятті, і теж - зневірився; і від
скривавленої ризи на мерцеві, після огляду, однаково відвернувся,
взнавши: нема вартости.
Шікрятов, на чолі якоїсь двадцятки, б’ючи револьвером, як попа-
ло, і хвицаючи чоботом, наддавав охочости жертвам - слухати роз-
казу. Свої, з десяток, хто мали ремісничі пристрої, обминаючи роз-
литу кров, заходилися коло церковного убранства і утварі.
З підвод принесено мішки, що містили недавно по два з полови-
ною пуди зерна, і лантухи - на п’ять пудів, також ящики, - і туди
вкладено забрані речі.
Отроходін, зрештою, допався до об’єкта всіх своїх помислів: до
церковного майна, особливо патетично, після невдачі з чашею в Кле-
ноточі.
Спрямовуючися в напрямі до олтаря, побачив кіот - збоку, в
притворі; великий: з виглядом розп’яття Христа, повислого на цвяхах
з тортурного дерева. Олійними барвами виконаний, від руки неві-
домого майстра, образ вражаючо віддавав смертельні муки: з тін-
ністю на обличчі, ніби відпечаттям їх, - так віддавав муки, як тільки
міг вроджений художник, пройнятий благоговійною покірністю
перед страстотерпністю Спасителя.
З хвилину стоїть Отроходін, мов прикутий до місця, і притьма,
відірвавшися від невидимого бранства, різнув прискореними крока-
ми до пожаданних речей.
Перша цінність, до якої кинув руки, коли ввігнався в олтар,
прямо - через Царські Ворота, була якраз чаша: гадав, що тут, з нею
надолужить нестачу.
Схопив її обома п’ятірнями і гострозоро оглядає, сподіваючися:
посвітиться перед ним улюблений метал, з поблиском самоцвітних
4 Вилучення (російське).
322
камінців, як звичайно бувало в церквах. Вираз на виду реквізувача
ніби віддзеркалював захватністю - високу коштовність вимріяного
знаходу. Подібний настрій пройняв одного з підручних, колишнього
підмайстерка в ювеліра, однаково жадібного на дорогоцінні знаходи,
як і начальник, але проти нього - дилетанта, мав довголітній досвід,
як знавець.
Торжествуючий начальник, ледь помітно всміхаючись, проте -
при палкому відчутті для речі, навіть підняв її високо перед очима:
розглядіти певно в потоці сонячної видности, що струмів навскоки з
вікна, так що вона горючо засвітилася проти обличчя здобичника.
Він був переконаний: чаша в старому монастирі повинна мати
вартість, приблизно, як і кленоточівська, золота з діямантами. Але
перша ніяковість настала від того, що ніяких дорогоцінних камінців
не було.
Зоставалось думати: сама річ - золота, високої «проби», і як вит-
вір мистецтва, коштує дуже багато.
Коли ж приглянувся, не виявив артизму в обробці, - звичайна
гладенька поверхня, хоч вигляд золотий.
Обпався ентузіязм Отроходіна наполовину, а таки вдоволеність
від побрання золотої речі панувала і далі. Все ж він знав: остаточно
виявиться вартість здобичі тільки після ювелірної перевірки, і тому
віддав чашу на простягнуті руки помічного фахівця.
Той пристроївся з своїми струментиками на краю престола: по-
важно діяти, як при обряді, і скоро з кислуватою міною та зморщеній
фізіономії, позначеній дрібними острими вусиками, - огірчено про-
мовив:
- Позолочена; з міді. Недавнього виробу.
Отроходін обурюється:
- Що за монастир задріпаний! Не могли чашу золоту завести, як
скрізь. Перевірте решту!
Спеціяліст поводив мишастими вусиками над всі речі, що стояли
на престолі і на жертовнику, і також потрудився пальцями, - зреш-
тою вимовив звіт:
- Все: дарохранильниця, напрестольний і обрядовий посуд, з ре-
манентом до нього, маловартісні, тільки одна ложечка - срібна, і то з
домішкою.
- Мені дивно: чому така бідність? - роздумує зверхник; - була ж
якась причина...
~ Якої більшої причини треба, ніж обшук та реквізиція руками
наших «братішек» з якоїсь Тульської губернії? - пояснює ювелір; -
323
відомо, до чого чиста робота: як мітлами виметуть хоч дрібку цін-
но сти. А потім «промарінплановою»5 пушкою викачувано, - ну, та
ви ж самі знаєте його: держали козирі в руках.
Другий доказ прозвучав з переконливішою силою, бо пов’язував-
ся з попередньою професією зверхника: колишнього рахівника, а
потім, після вступу до партії, фінінспектора: на декілька років.
Він - син крамаря з невисокого рівня, при царизмі, звичайного
«аршинника», який спромігся віддати синка до гімназії, звідки хлоп-
ця потім вигнано, почасти за непоштивість до вчителів, як «лобура»,
а головно за несвітські розваги. Будував шибенички і вішав там цу-
цика або кошеня, розводив знизу ватру, вживаючи для підпалу хмиз,
і любувався: як мучиться, конаючи в полум’ї жива тваринка. Приво-
див гімназіяльних співучнів - до свого поганого театру.
Вигнано бузувіра, аби спинити заразу. Батько наймав для нього
репетиторів, але з того небагато було користи для задерикуватого
нащадка. Більшістю часу помагав батькові в магазині, званому:
«бакалейний», і маючи гостру думку, скоро в грошових справах став
рухатися, як щука в ставку. З визначним успіхом закінчив курси
«счєтоводов»6 і прийняв запрошення в бухгалтерію великого акціо-
нерного товариства, - справувався там блискучо, хоч на «кутежах»7
вульгарно скандалив.
Від призову на війну відкручено, бо в батька знайшлися знайомі,
хто мали зв’язки з медицинською службою на «прийомі» до армії. А
там виявлено, що одна стопа в нього пласкувата, - очевидно, набито
в залежності від кривої дороги, якою пущено добрі гроші. Все ж:
закон є закон, і Григорія вигороджено від вошивих окопів, де міль-
йонами сірошинельники марно гинули «за віру, царя і отечество», -
через бездарність сановних, родовитих генералів, і через розгнилість
всього імперського апарату.
В роки революції Отроходіна прийнято до партії, бо якраз для її
організації в окрузі вкрай потрібен був фінансист, і він виявився
якимсь навіть магіком, бо скоро всі члени парткому були надзвичай-
но задоволені своїми кишенями, і партійна каса повна, а що населен-
ня похуділо? - то воно, згідно з партійною настановою, сприйнятою
від Катерини II, повинно «трудитись і мовчати»; при додатковому
тепер комуністичному параграфі: мовчати в муках і гибелі.
5 Скорочення, що означає плянове «викачування».
6 «Счєтоводов» - рахівник.
7 «Кутежах» - гульнях.
324
Здійснювати взявся добровільно Отроходін, кріпко пам’ятаючи
інструкцію самого «архигеніяльного» генсека, на авдієнції для керів-
ників голодомору: що попереду він послав «Павку Постишева» уби-
вати людей набагато більшим числом, ніж будьоновці могли шабля-
ми, і тепер він відправляє їх, слідом за ним - для того самого, а хто
виявить жалість, то «слизняки», і не треба навіть оглядатися в їхню
сторону.
Отроходін цілком позбавився жалости, згідно з найвищою пар-
тійною настановою - зовсім легко, бо вона взагалі була в нього мало-
примітна.
Фінанси стали для нього рідною стихією, як води Льодовитого
океану - для моржів, навіть властивішою, ніж організаційні справи в
партії, через які він випливав нагору.
Переконала нагадка ювеліра: з обличчям, ніби вкритим легесень-
кою чорною павутинкою, при вусиках, схожих на мишачі хвостики, і
при очах, чорніючих з двома малорухомими іскрами, - його похваль-
на нагадка навіть сприємнилася керівникові обшуку.
- Що ж, можливо, так обідрано монастир! (Припускає він) Хоч
кажу: таки не виключено, що з давньої звички, у монастирі устроєно
схрони, відомі тільки небагатьом, і там поміщено дорогоцінності,
бережені від незапрошених очей, як наші. Від татарських часів, з
нещадними набігами, так велося. Чому тепер - виняток?
- Якщо тут нема винятку, нам краще! - підголошується майстер.
- Але зготуймось проти хитрости...
- Я готовий. Почнем. Беріть інструмент! - велить Отроходін. -
Обстукаєш стіни, чи озветься порожнина? Ви з гострим слухом; я
чув: були в музикантах.
- Точно, як ви в фінансістах; возився з віолончеллю, але бідуючи,
змінив фах. Беремся до діла!
Обидва, ходячи поряд, досліджують стіни, і все - без наслідків,
аж надійшли до місцини, що з ледь-ледь помітною відмінністю від
давньої фарби, впадала в зір, як свіжіша. Лихоманково встукуються з
черги: то один, то другий, - і керівник пожвавився всією істотою:
- Воно! Я так і сподівався! Гукнути муляра з його гостряками.
- Уже спішу! Цікаво: що там? - посуди чи монети...
Отроходін зоставшися сам, нетерпеливий, повторює визвуки і,
чуючи глуху відлунність, втішається, навіть пальцями пристрельнув-
ши: великим і середнім, - дуговито помахнувши правицею, пробур-
мотівши: «ну, ігуменя, грибок ядовитий, ми обкраєм твою крутню».
325
Прийшов муляр, одягнутий у темносірий одяг, з названої всюди
«чортової шкіри», з просивілою борідкою брюнета, але - без вусів, -
оздоблений тонкими бляшаними окулярами. Поважно постояв, про-
вів долонею на поверхні підозрілої латки в стіні, погладив бороду і
вимовив тільки коротку заувагу:
- Нда! Тут: щось.
Обережно, без поспіху, обцокав штукатурку, визначаючи обрис
порожнини, і здобувши широкий плескуватий олівець, обвів ним
контур, після чого почав методично віддаляти, частинка по частинці,
замальовану штукатурку. Добувся до металічної скриньки і пома-
леньку видобув її з глибки: передати Отроходіну, хто просто таки
вп’явся очима в неї і різким жестом обох долонь перебрав собі, а
обглянувши кругом, поставив на престолі і пробує розкрити: безус-
пішно, бо - запаяна.
- Розкрити! - кинув нагук на ювеліра.
- Це можна; бачу: невелика трудність! - по цій відмові змайстру-
вався біля скриньки і розчинив її, коли крім його очей, ще дві пари
врізалися поглядами в її нутро, але скоро остигли, бо там лежала, в
шовковій обгортці, сама грамота з пам’ятним текстом.
Читали втрьох разом і довідалися, що це документ про подарунок
городського мешканця, міщанина Пилипа Свиридоненка, підприємця
з стройовим лісом, - він постачив панікадило, що його викуто із
срібла на старовинний взірець із Греції, із церкви святого Димитрія в
Солуні, з початків християнського часу.
- Ви бачили панікадило? - зірвався з запитом Отроходін до юве-
ліра.
- Оглянув, зразу, коли входили: на жаль, бронзовичок. Та й
сказать, з любезности вашої, чи «братішкі» могли зоставити срібний
масив - висіти в повітрі над їх «будьоновками» чи безкозирками?
- Мені відомо: сам в такому отряді носив «будьоновку», і сріб-
них, як і золотих, речей після себе не зоставляв. (до Шікрятова, що
входить з теслярами) Слухай: все ж забери мітру і зніми ризу з трупа,
і обмий, - вклади в ящик, на підводі. Покупці за кордоном знайдуть-
ся, бо то - грезет.
Шікрятов, склеївши хитрувату міну на смаглявому обличчі, ба-
дьоро відомить:
- Зроблено так. Я здогадався про твій намір.
- А порядок навів з монашками і селянами?
326
- Встановлено порядок! Обкружено господарські будови вартою.
ТуТ - столяри: відбирати ікони, - можуть почати? Бачиш? Мають
драбини і знаряддя.
- Можуть. Спершу зняти тут запрестольний образ, потім братись
до іконостасу!
Порадний голос подав ювелір:
- Треба взяти надпрестольну книгу, це Євангеліє, - на ньому
обклад, або, як звуть: «шата», хоть з мосяжу кована, а все ж цінна, бо
чудовий орнамент при чотирьох образках апостольських: високо-
художні мініятюри.
- Відділіть обклад і - в ящик. А сама забобонна книга не по-
трібна. (до Шікрятова) Берім попівські вбрання: про них в інструкції
окремо сказано.
Виносять ризи різного кольору: сріблясто-білі, фіялкові, червоні,
чорні, - і вийшовши через Царські Ворота, - віддають здобич варто-
вим, що призначені сторожувати в церкві: доставити в ящики на
ближніх підводах. Натягти брезент: проти несподіваного дощу.
Отроходін вирішив справу трохи змінно, в наказі помічникові:
- Підлягає під реквізицію все! Спроваджуємо в місто; там
оцінщики розберуться: що піде на експорт, а що - на внутрішній
ринок, нашими каналами, по наркоматах і окремих розподільниках.
Сам схиляється, в зосередженому розгляді до побираних речей,
обертаючи перед своїми окулярами: крізь їх незвичайно товсті скель-
ця, врізаючи позирк очей, що вражали рідкісною прикметою: над
ними, млисто карими, верхні повіки піднімалися надто високо, ви-
вільнюючи навіть смужечки очного яблука. Виявлялася в зорі якась
перенапруженість, як і в цілому обличчі рудця: там перемішувалися
тони: легка палевість і пробілини.
Обтискував речі грубими пальцями, шукаючи «проби» на золоті,
або срібного блиску: так дослідив дискос, потір, копіє, ложечку -
була срібна.
Дійшов до дарохранильниці, в дрібній подобизні до церкви і
обторкує в розгляді кругом, підозріваючи: там теж міг бути тайни-
чок, а переконавшися, що виріб порожній, присудив:
- Вкласти в окрему коробку і щільно закрити, теж: під брезент.
Штука незвична, - знайдуться охочі.
Наступний предмет струднив уяву конфіскатора:
- Шкатулка якась. До чого? Не відкривається: запаяно. Ану, роз-
чиніть!
327
Ювелір, взявши тон наукової авторитетности, понад гордовитість
зверхника, - пояснює:
- Зветься ковчежик. А прийнято вживати термін: «релікварій», бо
містить у собі реліквію - по буденному кажуть: мощі. Бувають чу-
дернацькі, скажім, палець від правої руки великомученика, якого по-
січено мечами після тортури. Мені на мощі смішно, - така нісеніт-
ниця: з частинками трупів. Дурний і поганий вигад.
Отроходін перебирає собі престижеву височину:
- Треба уточнити суть цього явища. Воно має в собі магне-
тизуючу силу, починаючи з первісних часів людства, коли вірили в
чудесну прикмету талісманів, фетишів і амулетів. Від того ди-
кунського стану збереглася в народі, на темному дні його життя при
експлуататорських строях: традиція - шанувати речі неодухотворені,
але магічні, як також частини тіла людей, званих святими. Ви точно
сказали: що то вигад - проти народу; але для культових служників,
починаючи з попів і кінчаючи патріярхами, то - джерело, що вино-
сить золотоносний пісок: на богатий побут і вплив, через могутність
маєтности. Що там в середині?
- Пакет, обв’язаний навхрест. Так: тут, видно, якась частка з тіла
угодника. Я ж так і думав; о! - тут «локон» волосся, пасмочко його.
Додано папір, - ні, я не вчитаю, бо по-грецьки написано, судячи з
декотрої похожости в літерах на нашу азбуку. Але ось і рисунок: як
колесують мученика; одяги старовинні.
- Барахло: викинути! - відривчато вимовивши, зневажив Отрохо-
дін, але через коротку мить перемінив осудливу думку:
- Берім! Бо відомо, стрічається забобонна старушенція8, зветься
«Божий одуванчик»9, - при ній тільки згадати про пам’ятку від муче-
ника, враз просльозиться в хусточку і, можливо, купить. Оригінальна
посвідка старовинного письма, я думаю, переконає. Це - приватна
дорога. А крім того, маєм своїх людей скрізь на чорному ринку в
світі. Треба здобути максимум із цього монастиря.
- Який: із цього замухришки? Про нього, мабуть, мало хто знає
навіть у єпископській канцелярії, - я там колись на виклик випро-
бовував, чи декотрі оздоби - справжні, бо на цьому ділі декілька
собак з’їв.
- Я знаю: він бідний проти других монастирів. Мені приятель, з
нашого обов’язку, розповідав, як обробляли великий монастир, по-
рядком «із’ятія» цінностей. Господарство проваджено там, як помі-
8 Старушенція = стара баба.
9 «Божий одуванчик» = «Божа кульбаба».
328
щицьку економію: на чотириста десятин. Ігуменя походила з багаць-
кого роду і постриглася в черниці «по наїтію»10, через видіння в сні,
коли її позвала Богородиця запровадити строгий порядок. Бо в ба-
гатстві послабнула богомільність і завівся непослух попередній нас-
тавниці: добрячці, але слабовільній.
- Ну, й що: чи великі сокровища дістали?
- Не думаю, бо приятель згадував обережно про здобич. Ігуменя
вперлась: про попередні збереження не чула, бо реквізовано, як
скрізь. А про свої - ні слова. Звичайно, допит був з «прістрастієм»1 11,
як в цих ділах заведено по традиції, - проте скріпивши зуби мовчала,
коли бито її канчуками. Тоді, на підказ мого приятеля, примінено
особливий спосіб: той, що ним перекупки на базарі, в сувору зиму,
грілися: ставили відро з жаріючим вуглем між своїми стопами, але
так щоб не обпалитись. А їй заведено якраз для того: огнем піддати
добровільности - на виказ прихованих вартостей. І розповідав мені
приятель: як дико вона корчилась, обгораючи, і пручалася з рук від-
чайно, а зрештою, не витерпіла і простогнала чи скоріше прохрипіла,
що нехай ведуть її до кладовища: під одним з надгробних пам’ятни-
ків вона вночі викопала нору і туди поклала фамільні дорогоцінності:
решту, випадково збережену в голодні роки громадянської війни,
коли більшістю її спадок спродано, аби купити харчі.
Казала: сховано не для себе, а для монашок, на випадок нового
голоду, - більшість їх розбродиться, а для остачі можна буде забезпе-
чити прожиток, нехай злиденний. Справді, була аскетично худа, як
дошка, з землисто-зеленкуватими тінями на обличчі.
Від селян чув мій приятель, що вона продавала частини спадку,
одні по одних, і, купуючи ліки для хворих з довкружного населення,
подавала прямо до хати, або вживала для них у монастирському гос-
піталі, який обстроїла сама. Крім того, придбавала ткані і давала чер-
ницям-кравчиням шити одежки: теплі - на зиму для дітей з родин
зовсім незаможних. Прочан і всяких богомольців, хто напливали до
монастиря, приймала і обкормлювала в гостиниці. Кому бракувало
грошей на потреби найперші: скажім, на зиму здобути черевики або
чоботи, - вона, взнавши про це, передавала необхідні суми: через
посередництво сусідів.
Всі потім жаліли дуже серед селянства, що така сердечна благо-
дійниця згинула, та ще - як жертва тортур.
1 0
По натхненню.
Допит з тортурами.
329
Але ж така діяльність її, як казав мені приятель, принижує об-
дарованих, ніби жеброту. Ми - проти такого наставлення, - замість
нього, вводимо перебудову всього суспільства, в якому не буде ні
бідняків чи навіть старців: на низовому полюсі, і багатіїв, маєтних і
грошовитих - на полюсі горовому.
Приятель оповідав мені, як вкінці ігуменю поведено до кладо-
вища, але по дорозі ойкнула, слабосильна, і впала трупом. Закопано її
потай, щоб - без виказу тортур обійшлося. Звичайно, розшук був
затруднений, бо не вказано, під яким саме монументом підкладено
добро. Довелося перебрати цілком стоячі камені: всі до одного, і таки
знайшли нору. Все ж не так багато там лежало дорогих речей:
ожерелля з дрібними алмазиками, діядемка в жемчужинках, два брас-
лети, золотий і срібний, золоті серги і дещо з дрібноти, - дівочий
перстенець чи щось вроді того.
Ювелір розвинув уявну картину з успіхом у розшуках також і
тут:
- А подумайте, чи не виключено, що і на цьому кладовищі можна
дещо відгребти, наприклад, із погребу попередніх зверхниць монас-
тирських, хіба - ні?
- Ви думку вихопили з моєї голови, якраз я тепер здогадався:
повторити подію з монастиря великого.
Ремісники швидко зняли запрестольний образ і винесли на тран-
спорт, а взялися до іконостасу, під наглядом Шікрятова, хто одного
року в минулому заробляв, як підмайстер «плотника», і знався на
роботах з пилкою, сокирою і подібним спорядунком, - і радив до-
речно: що і як виконувати, аби не пошкодити іконки - Благовіщення
і портрети чотирьох євангелистів.
На погук зверхника, вернувся в олтар, а звідти, вже на різкий
жест, - разом з обома дослідувачами віддаляється в опорожнену
ризницю, - і зачиняє двері, бо повинна відбутися домова між самими
керівниками. Отроходін пояснює, в чому його пекучий клопіт щодо
обшуку кладовища:
- Неможливо встежити кожний рух робочий за довгий час, і
досить короткого перебігу пальців, щоб уже, скажім, брилянтик
опинився у копача, - не в кишені, звичайно, бо він обережеться від
рутинного контролю, але десь у дрібному прорізі на складках. Треба
зладити розшук - так, щоб ніхто з гробарів не міг собі нічого при-
своїти, як ми - теж. Відповідальність дуже гостра: все знайдене, з
монастирських коштовностей, ми повинні здати по списку. Мій
приятель, що про нього я тут розповідав нашому ювелірові, мав сла-
330
бість: позарився на серги, знайдені на кладовищі: в цінностях
ігумені; навіщо йому? - а просто: подарунок дружині на іменинний
день. Начальство довідалося про присвоєння, і спокушений поман-
дрував на Таймир, в концлагер; а жінка на Колиму. З того випадку
вам, надіюся, ясно: чому треба досконало перевіряти - без перерви! -
весь процес розкопів, від яких мусить бути хоч деякий вартісний здо-
буток. Тут наша з вами репутація важиться на судових терезах.
Шікрятов відразу привернув доцільний спосіб:
- Я, оглядавши лазню, побачив великий таз, підходящий для діла,
коли наповнити водою і повідомити лопатників: усяку цінну річ
прямо вкидати туди для промивки від гнилости чи давнього тліну. Ви
вдвох, сторожуючи там, назвіть номер на кожен знахід і внесіть до
списку, - так замикається кінець справи. А в початку стою я: дивлю-
ся, аби всі цінності, без винятку, відходили в промивачний таз.
Ювелір завбачає пропажу в дорозі від розкопу до промивки:
- Але ви теж ведіть список на кожну одиницю, і коли порівняємо
два переліки, - можемо вчасно виявити пропажу. Скажіть про техніч-
ну сторону, от: коли виявиться міцний, із чистого золота, мостик на
зубах котроїсь покійної настоятельниці, - як справимося?
- Зовсім легко: вживаєм інструмент, що маю на грузовику: там,
до іншого знаряддя, я прихопив кліщі, а плоскозубці тут маєм, і зви-
чайні щипці теж: цього цілком досить. Сокирку теж взято: відрубу-
вати пальці мертвячок, коли затужавіли, і трудно зняти перстень, і
якщо взагалі він знайдеться.
Шікрятов надсилено наставився справувати обшук: поривчасто
рішучий і завбачливий, він в характері з’єднав собі веселувату без-
оглядність і, як відповідність до неї - віспуватий, трохи схожо на
цементовість, відтінок шкіри на обличчі, коли очі рухалися з холод-
ною впевненістю, ніби павуки на отворі своїх норок, скомпонувавши
в уяві рисунок павутини відповідно до обстановних об’єктів.
Син прасола, хто провадив гуртову торгівлю худобою, і перед-
усім діяв, як скупщик її для перепродажу, або на збут для бойні.
Меткий син його після початкової школи, перед Першою війною, як
водиться, став до помочі батькові, і тоді вишколився при всяких
небезпеках, як відважний спрятець: на послуху і виконності. Під час
війни крутився при інтендантах: при постачанні всякої підгнилости
для війська. Прозвали: «лотр».
Після війни включився в партію і орудував під рукою Отроходіна
декілька років, - взірець розторопности.
331
До службовитости звик під батьковою нагайкою і через «під-
затильники»12 з його твердої руки. В характері назавжди склався
комплекс ланцюгованої підпомічности при сильній постаті зверх-
ника.
Ділового досвіду набрав, коли рівнобіжно до батьківської профе-
сії вправлявся в побічних заняттях з напарниками, до нього подіб-
ними. В орбіту їх ділової зацікавлености впадали чужі власності з
комори, клуні, сарая, чердака13, конюшні, загону, коровника, сіней,
хижки, погреба. Звідти різновсякі речі збувано в город на чорну
адресу: кожухи, самовари, діжечки з засоленим салом, грамофони,
чоботи, швацькі машинки, вулики, кури, мисливські рушниці: «бер-
данки», коні: якщо вдавалося відімкнути «штангу», вкріплену на
середині одвірок внутрішнім замком ручної ковки.
Часом бито, спіймано на гарячому, і раз ув’язнено та скоро випу-
щено через неповнолітність.
Пробуття під замком він виставив, як свою потерпілість в ідейній
боротьбі проти старорежимности, і приточив «трудовий стаж» із тес-
лярства.
Особиста доля обох - схожа: по декілька разів одружувалися, але
жінки в скорому часі, вражені і знеохочені холодністю побуту та бра-
ком простої і щирої сердечности, - тікали від них, як від морозних
стовбів.
Тому холостяцький побут надолужувано випадковими зв’язками.
В роботі, як от: на обшуках, він - взірець, ніби механізму у напів-
військовій одежі, як зверхник, який тепер посмикнув розмовні віжки:
- Одну хвилинку! Зостається невирішений вузол з гумкою: чи
виявить сховану казну? Якщо ж відмовиться, то де шукати? Припус-
тим, підклала під каменем над звичайною монашкою...
- Нема зупинки: перевернем кожний пам’ятник! - заявився із
звичною готовістю Шікрятов. - А в крайньому разі можна підсма-
жити дряхлу курицю, як твій колега сухоребру княжицю.
Поговорив ювелір: з розважною обережністю:
- Стаю в чергу спитати про делікатну сторону всієї операції. Го-
воріть далі! - я підожду.
- Чого відкладати? Кажіть тепер! - звелів Отроходін. - Ми в
вирішальному домовилися. Що в вас там?
- Не знаю, як ви обидва візьмете: на схвалу чи на осуд. Але про-
шу сприйняти властиво, як звичайну собі зацікавленість старшого
12 Потеличники.
13 Горища.
332
громадянина, ніж ви тут, - неполітичного, навіть можна вважати -
міщанина. Питаюся, щоб ви мені пояснили в сутності: чи конечно
було вашому сослуживцеві аж так катувати старушку над огнем.
Признаюся: мені на серці кольнуло, коли слухав розповідь. Хіба
обов’язково аж так її замучити? Якби хоч трохи виказалася жалість, -
це я так гадаю; але послухаю: виясніть по дійсному значенню: чому
так «істязати»14 старушку? Колись було лицарство, а на зміну прий-
шло джентлменство, і спинили на свій час нелюдські жорстокості,
особливо щодо жінок і дітей. Але як нам - тепер? Висвітліть! - буду
вдячний. Я тільки спитався.
Отроходін поглянув на запитувача, мабуть, як губернатор на ци-
гана; з такою високою зверхністю, при поблажливості для несвідо-
мого:
- Відповідаю: слово «жалість» набрало в експлуататорському
суспільстві небажаного значення. Бо так підривається найголовніша
справа: визволення трудящих від гніту панівних клясів, і зводиться
вона вся тільки до вияву часткових відносин між людьми. А в той час
існує безжалісність визискувачів щодо більшосте робітничої маси.
Це фарисейство: з «жалістю», і більше нічого! Ми натомість запро-
ваджуєм клясову мораль: згідно з нею, все - добре, що допомагає в
визвольній боротьбі народу проти всякого гніту. Так вчить партія: її
Цека15 для нас, комуністів, світить як історичний маяк. Збагнули?
- Збагнув, дякую. А тепер скажіть: хіба помилялися найбільші
генії людства - в письменстві, коли постійно, як Пушкін і Шевченко,
Достоєвський і Толстой, - призивали до милости для потерпілих, і
вчили жаліти їх. Як тут ставитися?
- Скажу: дивитись прямо і бачити: вони були людьми свого часу
і свого клясового становища, - з його погляду судили про життя. Що
там ще?
- Зосталася тоді неясність. От, великий Ленін твердив, що коли
для встановлення комунізму необхідно знищити дев’ять десятих
людства, то так і слід зробити. Припустім, тепер скільки населення
на землі? - ну, нехай три з половиною мільярди. Дев’ять десятих з
того буде три мільярди сто п’ятдесят мільйонів, і коли хто їх убив:
один чоловік чи організація, - хіба решта повірить, що такі страхіття
їй згодяться? Цього я не розумію і прошу навчити: як тут складається
справа з побудовою?
14 Катувати.
Центральний Комітет.
333
- Вияснюю: Ленін вжив такий побільшуючий вислів, як фігу-
ральний для важливости. Досить дебатів, продовжуєм невідкладну
справу. Пішли!
Якби саранча набігла хмариста в клуню через її великі дво-
крильні двері і погосподарювала там один день, пережираючи весь
запас, - то вигляд був би почасти схожий на обідрану церкву, оподіб-
нену тепер на велику цегляну клуню в розорі, після хазяйнування
бригади: під рукою Отроходіна.
Панікадило, лямпади, ставники, корогви, ікони, - багетні, з мис-
тецькою різьбою, рами від кіотів і самі образи звідти, - килими
малинового і темнозеленого кольорів, що встеляли долівку, - і окре-
мі, круглі, особово почесні: на них стояли благодійники монастиря:
перед іншими молящими, або по сторонах, біля стін; - також карнав-
ки, ліхтарні, запаси свічок і ладану, великі бронзові таці для пожертв:
при обході під час Богослужби, - все підряд, мов вихором зміталося і
лягало на підводи та тягарівки.
Докінчувано на поспіх «із’ятіє» всього храмового добра, під
похвалу із уст Отроходіна, хто передбачив повижний здобуток з «ви-
ручки» забраного, призначеного на збут через різні зв’язки.
- Ґрунтовно і споро, по-ударному! Якісна праця, - промовляє до
супутників, оглядаючи руїну, - там тільки важкий іконостас висвічу-
вався позолоченою різьбою: витонченою, мов переплітаються тен-
дітні стебла польової рослинности. - Нам на черзі обхід «економії»
монастиря. Плянується радгосп: для нього зоставимо мінімум, -
нехай сам забезпечує свій розвиток. Дозволим декому з черниць тим-
часово побути на місцях: для обслуги нового персоналу. Хто? Ну,
куховарка, пекарка, санітарка; ще дехто: для нагляду за решткою
господарства: доїти декілька корів і годувати, ходити коло коней і
волів. А зараз наведем порядок для начальниці гуртка чорноризних
«строптивиць»16, що її обороняли: там дехто з наближенок знає
секрети старушки, - треба приструнити, (до Шікрятова) Злагодь на-
тиск на темний тараконник!
- Зроблено: вже! На наш із тобою зразок і досвід.
Ювелір склопотався спорідненою собі справизною:
- Пригляньмось до ділянки покійників, бо там значні цінності:
мідні і бронзові статуї та плити над гробками, а також мармурові і
гранітні. Частина - добрий матеріял будівельний, а частина набагато
цінніша: кажу про декотрі з статуй - високохудожні витвори на
16 Непокірних.
334
продаж. При в’їзді я помітив декілька на цвинтарі, біля самої церкви:
очевидно, з найдавніших поховань. Пізніші, на самому кладовищі,
думаю, теж - подібні.
- Доречно! Потім дам вам десятку майстрів: на ваш особистий
вибір, - викласти на сторону, біля гробовища, весь цінний збірник.
Перед нашою спільною промивкою. Бо зразу облегшить розгляд
гробів. Але попереду - допит «настоятельниці» і її почоту: нехай
признаються про засекречені куточки з коштовностями.
Шікрятов виказується передбачливою розпорядністю:
- Приготовано в допит, де? - тут, у підвалі: під церквою. Глухі
стіни і кругом поставлю варту, і в середині теж: при закапелках. Там
- арештантки: під замком. Почнем?
- Почати негайно! Прискорена операція: гостро провадити! - зне-
терпеливлено звелів Отроходін, видимо пожвавівши від сподіванки
значного знаходу. Притишено, хоч аж в’яжучо, додав:
- Треба потім зодягти розправу в нашу постійну офіційність, як
високо урядову, із звичною «тройкою» за столом: я, ти і ювелір, або
довгов’язий слюсар з люлькою: він член партії. Підсудну ігуменю
посадиш на стільці напроти. А сам станеш за її плечима, звичайно,
маючи якийсь бич для заохоти до відвертости. Вартових розмістиш
під стінами. Монашки з почоту замкнуті? - як так, то - впорядку.
Приготуй! Я тут побуду: роздивлюся і подумаю: як дереворізьби
вжити? Злагодь процедуру обрядово - для психічного натиску на
мракобісок, нехай відчують твар’ю і вирішать виказати сховки з кош-
товностями.
По відході підручного, Отроходін зосереджується зором на рамі
кіота в бічному притворі: орнамент колончасто-мереживно скомпо-
нований і вкритий позолотою.
Образ розп’яття забрано; але Отроходін пам’ятає вираз стра-
хітного болю на обличчі розп’ятого Ісуса, і навіть проти своєї волі -
відтворює в своїй уяві докладно, ніби в дійсності видно його облич-
чя. І знов, мов рвучи прив’язаність, відхиляється і скеровує кроки до
іконостасу, звідти теж ікони забрано.
Чує: хтось ходить в олтарі, і скоро перед його очима виникає
старий підводчик, лисуватий і невибритий з кошлуватими і низько
облущеними бровами. Тримав цвяхи на долонях і про них подає спо-
кійний коментар для Отроходіна, цілком байдужно до його началь-
ственности:
- Чого покидать? Зовсім добрі цвяхи, хоч сильно покривлені. Так
їх легко можна вирівняти. А то - підметуть поспіхом і викинуть.
335
Підводчик, очевидно, загледів крізь прорізі в іконостасному ор-
наменті, як Отроходін стояв проти кіотної рами, і тому заговорив про
неї:
- Дивувалися на виштукувану різьбу? І варта того: бо і появилася
з чудесної причини. До революції; досить давно, спасалася тут ду-
шевно черниця, в зовсім похилих літах, а жвава в роботах. Збирала і
висушувала і берегла в торбинках усякі цілющі корінці, листя, квіт,
ягоди: для кожного хто просив.
(Підводчик, розповідаючи, перебирає цвяхи і спроваджує в кише-
ню.)
- Та ще до того виявилася сама цілительницею. В кого що бо-
лить, той - до неї; а вона поводить руками над тим місцем, - і пе-
рестало. В одній сім’ї занедужав хлопчик, років з вісім було йому.
Возили до міста: в лікарню, а там сказано, що - невилічиме ніяк, бо
кров зовсім заболіла. Потім того, вдалися сюди: до монашки, і вона
його тут положила до монастирської больнички; поїла його якимись
настоями і давала споживати рослинності, - і дивіться! Одужав. Всі
чудувалися кругом і в городській лікарні теж: бо був хлопчик прире-
чений. Так батько і дідусь хлопця, вдячні бувши без міри, а самі -
добрячі різьбарі, коли монашка відмовилася від плати, - то вони на
спомин виробили раму; їй ціни немає. Хоч на виставку, до самої
Москви повезти можна, та що там! - можна і в Париж: для всього
миру хрещеного. Бувайте! - поспішу, бо там конячина непокоїться.
- Подяка: за красну байку! - кинуто йому вслід.
Самотою зоставшися, Отроходін відчув, - незрозумілий самому,
гнів: глибокий корінністю в душі, хоч - мов аж навіть не свій, - від
того, що відкрилося в оповіданні підводчика; гнів, можливо почасти
спричинений подією з таким значенням, до якого звик ставитися в
нагостреній ворожості. Але доклалося дещо з відмінности, йому
неясної, і все ж скоро надібрався зверхністю мотив: доцільної вжит-
ности такого добра, як найкращий взірець народного мистецтва,
найпідходящіший для ринкового збуту. Вирішив: окремо розпоряди-
тися про перевіз цього взірця - до міста, - з обережністю проти
вшкоди.
У підвалі стиснуті віконця слабо освітлювали подію з учасністю
ігумені, як піддослідної: в катстві над нею, коли сиділа на табуреті
проти стола. Віддаля, при стінах - вартові. За столом, з високою
начальственністю вигляду, склавши лікті перед собою і поглядаючи
то на піддопитну, то на сторінку паперу, вирисовувся Отроходін в
ролі судді і доглядача вироку - одночасно.
336
З правого боку примостився ювелір, при своїх секретарських ар-
кушах, неспокійно рухливий очима і пальцями, навіть здавалося, що
всі павутинкові зморщечки разом з мишастими вусиками теж вібру-
ють, хоч ледь помітно.
Напроти нього, з лівого боку біля столу, вгроміздився17 бригадир
ремісників: великокостий, але - з голосом фальцетним, як дитяча
сопілка. Орудував при кисеті з тютюном і короткій люльці, що її туго
натоптував великим пальцем правиці. Поглядав з черги на ігуменю і
на Отроходіна, хто неждано надумувався вплинути через психологіч-
ний підхід, переконуючи старушку: віддати цінності добровільно.
- Я вам, як керівниці монастиря, ставлю перед обличчя ваш обо-
в’язок: допомагати в слідстві. Ваш царський світ погас назавжди, і
скінчилася остаточно роль церковних громад і монастирів, як однієї з
його підпор, поруч жандармерії і війська. Встановилася влада робіт-
ничо-селянська. Потребує коштів на побудову соціялістичного сус-
пільства, що втілює найсвітліші ідеали геніїв людства, під проводом
великого вождя-Сталіна: керівника партії і організатора всіх перемог.
От, вам вимога: негайно здати державі сховані цінності монастиря,
себто всі золоті і срібні речі, разом з діямантами, і платину теж.
Зрозуміло?
Старушка знітилася, поглядаючи «бічним зором» на двох підруч-
них допитувача, що станули по сторонах, коли Шікрятов: за спиною,
приготувався сприяти слідству, держачи нагайку.
- Вже: мені зрозуміло... а вам? - що я не маю таких цінностей.
Де ж їх візьму? В нас віддавна в таких випадках казано: «з коліна не
видовбаю», коли не маю їх - ніяких.
- Ніяких? Так говорилося моєму приятелеві, теж слідчому, як я,
теж на допиті ігумені старого монастиря. А коли піддали огнем охо-
ти, то знайшлися цінності, сховані під надгробною фігурою. Коротко:
де сховано? Сказати відразу, без противенства державі.
- Нема цього! Ми, черниці, маєм послух для держави, як лояльні
громадянки. Сплачуєм облігації на п’ятирічку. Що нам велять із
виконкому: помогти в ремонті дороги чи в транспорті, при всьому! -
ми безвідказно сповняєм, що треба.
- Ну, якщо ви такі справні для радянської влади, то чого топ-
четеся, стурлучені в монастирях? - говорячи Отроходін притруєно
посміхався половиною обличчя. - Для держави радгосп кращий, ніж
чернечі заклади: ось, могли тут перемінитися в комуністичний осере-
17 Розсівся (рос. «взгромоздился»).
337
док, замість бути гніздом чорної реакції і всякого мракобісся! (подав
знак вказівним пальцем до головного з вартових) Щось тут темнува-
то! - включіть лямпи: до просвітлення свідомосте забобонних чорно-
ризниць! Добре! - похвалив, коли, по наказу, підземелля, з високою
стелею, подвоїлося білістю видноти.
Ігуменя переждала, поки включувано сильні лямпи, і зневільна
примружилася від них, а приноровившися, вимовила свою незгоду.
- Така переміна неможлива нам, черницям. Просвічення, що ви
проголосили, то - від світу цього, як сказано в Святім письмі; - то
для життя по матеріяльностях і потребах тіла, в тимчасовості на
землі, також для справ держави і громадських обов’язків. А для нас
існує просвічення в Святому Дусі з Євангелії: просвічення, що рятує
душі навіки, після смерти, вже - в Царстві небесному: його збудував
Христос: от, і для вас тут всіх, якщо покаєтеся! Ми для нього живем.
А просвічення, що ви взялися нав’язувати силою, з погрозами, мука-
ми і смертю, єсть сила боговорожа і ведуча до загибелі душі: в
огненній безодні - довічно покайтеся: вам дано час!
Навколо залягла могильна мовчанка; але провідний чин, сам
Отроходін, мало зважав на промовні речення ігумені, бо вважав її,
приблизно за ніщо, і готувався з розгромлюючою атакою на весь
релігійний світогляд її і всіх з нею. Робив нотатки на сторінці: в якій
послідовності подавати докази. Обмеживши свою відповідь і будучи
певен: розвіє всю культову темрявність церковників, він вирішив, що
його переможна аргументація могла б переконати декого з ув’язне-
них черниць виказати цінності: тому розпорядився:
- Випустіть арештованих! Поставити в ряд: нехай почують, в
чому суть їхньої служби.
Бачачи: його розказ виконано, і всі принишкли, дожидаючи його
відповіді, - він повів її спокійно і впевнено, як завчену, після бага-
тьох повторів попередніми роками:
- Всім відомо, яким реакційним інструментом служила для
царського деспотизму церковщина і вся релігія: освячувала і озако-
нювала іменем Божим весь прогнилий режим із паразитичними кля-
сами, коли вони на верхах жиріли, як павуки, з крови, соків, поту і
сліз придавленого робітництва і збатракованого низового селянства.
Жиріла разом з експлуататорами вся попівщина, від диякона до
митрополита. Внідряли в голови трудящих брехню: ніби сам Бог
установив такий порядок: із нерівністю, визиском і насильством,
коли одні, нагорі, розпухають у ситості за рахунок життя - тих, котрі
нанизу, висотувані розпухають з голоду. Мовляв сам Бог освятив
338
такий стан, і вони в імені його благословляють такий назавжди. Ми,
комуністи, зруйнували експлуататорський режим царизму, скинули
владу буржуазії і поміщицтва, і разом з нею чорну силу церковщини,
що була їй покірною служанкою, як і вся релігія.
Змітаєм її вкупі з ними. Релігія, як визначив Маркс, це - «зідхан-
ня раба». Первісні люди і пізніші покоління, при експлуататорських
режимах, коли чули грім, то уявляли, що то Бог, і називали, як в нас
на Русі Перун. Так виникла вся релігія: від анімізму, себто обожнен-
ня явищ природи, надання їм духовної сили.
Особливо поширився міт, себто вигадка, про Христа: Його Єван-
гелієм стверджувався режим гнобительських клясів - над масою
трудящих і його авангардом - пролетаріятом. Ми, розгромивши той
режим, будуєм новий устрій для робочого люду всіх країн, і для
цього повинні зібрати кошт. Я надіюся, серед вас, черниць, будуть
такі, хто щиро відгукнуться на заклик і допоможуть розкрити тайни-
ки з цінностями: на допомогу державі в побудові взірцевого соціяліс-
тичного суспільства. Перед вами - вирішальний вибір. Даю п’ять
хвилин на роздум.
Як звик на провідній партслужбі, він, говорячи, слухав свою про-
мову, ніби глядівся в дзеркало, вдоволений повністю: без головної
уваги для слухачів. Бо крім переконаности в своїх особистих дос-
тоїнствах, виставлявся силою приналежносте до особливо вибраних,
ніби до громадсько-політичної і разом ідеологічної касти, зовсім
нового роду.
То - довірені для повсюдного проводу, обряджені в розпоряд-
ницьку владу і забезпечені всіма благами і високою платнею; обблис-
кані гордістю від приналежносте до організації, що розголошена
скрізь, як світлодарчий центр для всієї майбутньої історії людства,
очолений вождем з більшою значністю від всього: подібно до сонця
для видимого світу.
Хоч то - гадючий мерзотник: у щоденній дійсності, якою вона
існує; але вона закрита «дійсністю» ідеологічною, створеною всіма
способами гіпнотичного всилення, і розрослою в «дійснішу», ніж
шодення, зовсім знікчемнена і стуманена, як зовсім недійсна в очах
касти. Тому в ній, недогідній, можна робити що-завгодно, коли так
визначається в зверхдійсності.
Так відбувався таємничий і страхітливий процес сатанізації ро-
сійсько-комуністичної держави з переміною в апокаліптичного звіра,
Що криваво розтерзує без перерви десятки мільйонів людських душ і
ніяк не насититься. В такому настрої діяв Григорій Отроходін,
339
втілюючи в своїй особі навісного демона, що виголошує його чорну
лютість.
Мовчанка: повна, з хвилину, аж поки підвелася з табурета,
відповідати за всіх ігуменя, що побрала примирливий тон:
- У нашій обителі немає жодної реакційности і підтримки для
режиму визискувачів. Усі трудимося від раннього досвіту до піз-
нього вечора. Вчасно і повністю платим податки і вносим позичку на
п’ятирічний плян будівництва. Немає нічого, що - проти радянської
влади. Вона проголосила на весь світ, що при ній дана повна свобода
для віросповідання і церковного життя, і ми живем під охороною
цього закону...
Отроходін відчув: виходить із такого відклику на радянський
закон, що тут, у монастирі, він, особливий уповноважений, порушує
закон, себто діє, як злочинець. Такий юридичний поворот справи
проти його заходу, визначеного в інструкції, вплинув на промовця
подразнюючою силою. Гнів розпалюється прискорено: на супротив-
ницю, хто посміла протиставитися і окреслити його, як протизакон-
ного напасника. Втративши владу над своїми кріпкими нервами, -
вибухнув обуренням на старушку:
- Чого мені тичеш в очі річ, яка тобі самій неясна? Щодо закону,
я подав довідку попереду. Відповідай по суті: про що тобі сказано!
Ми живем при смертельній боротьбі двох світів з двома світогля-
дами. Чого ви тут збрелися: - жити в старому, закладі: забобонному,
затемнюючому трудящих, замість прийняти новий, оснований на
здобутках науки, от що скажи мені! Тут вся суть!
Ремісник, димучий люлькою, відчуваючи свій суддійський обо-
в’язок, додав:
- Ви основуєтеся на вірі, що Бог існує, - який цілком переконли-
вий доказ дістали?
Своєю чергою поставився на допит ювелір:
- Чому відокремлені від всієї громадськосте в монастирі: зами-
каєтеся від неї?
Отроходін покрив своєю зверхньою наказністю всі три запити:
- Відповідай правильно, без викрутів - по порядку!
- Буду, буду! Вам першому відказую: про науки і просвічення.
Як зважати тільки на астрономію, то величина світова кругом землі,
крім того, що втримує зірки і їхні сполуки, - зостається порожня і
темна, як в нас вночі. Більш нічого.
А нам віра відкриває так: над зірковою великістю нашого світу,
поставлено проміжок, і над ним існує небо з ангельськими чинами і
340
престолом Бога: в трьох лицях: Отця і Сина і Святого Духа. Сказано
в Писанні, що образ Бога нагадує світло сонця, і набагато, набагато
ясніший. Вся великість неба сповнена святим сяйвом від нього, і
воно освітлює нам життя на землі. Тільки тілесні очі неспроможні
бачити, - тому сприймаємо зором серця: як сказав апостол, - духов-
ним зором. От, і єсть просвічення для нас, в найвищій істині: вічній,
супроти темрявности для тих, хто стоїть виключно при науках, без
небесної видноти. Помруть без віри і підуть, під осудом, - в огненну
безодню. А щоб спасти свою душу, - покайтесь! Господь простить...
- Закрий шарманку з попівською пропагандою! - накрикнув
Отроходін. - Відповідай доречно!
- Я продовжую: на вимогу доказу. Початок його: Бог існує, і
видно передусім з того, що він створив і дав нам душу...
Отроходін розгнівано обірвав відповідь ігумені, звелівши:
- Покинь вигадку! Нісенітниця: про душу. Знаєм матерію з пси-
хічними властивостями. Що собі уявила?
- Уявила я он що: вже тут помру і не мені дано відчути! Так от,
порівняймо два стани; один: лежить мій труп; мертвий як колода; ні
зір, ні слух, ні дотик не сприймуть нічого; ніякого почуття немає. Чи
то раділа я і веселилася, чи скорбіла і плакала, чи малювала в пам’яті
спогади з дитинства, чи мріяла про розквіт обителі: вся оця неогля-
дима многість внутрішнього полум’я живучого якраз і складає душу.
І от стою з нею я: в живому стані, як її втілення. Душа надається тілу,
аби воно мало життя. А смерть означає: вона від нього відділилась.
- Чого розтягла свою небилицю? - знов перетнув Отроходін ста-
речу річ. - Хто ж бачив душу, і чи міг хто її придержати? Нісеніт-
ниця і фікція: так називаю.
- А я спитаю: чи ти бачив повітря і помацав хоч раз і затримав?
Ніби фікція. А вона вдержує на собі надзвичайно важкі металічні
аероплани і обертає крила млинів. Під час бурі ламає великі дерева і
зриває бляшані покрівлі з кам’яниць; здіймає високі вали на морі і
завихрює смерчі.
Ще значніша сила: електрична, - чи хто міг помацати, побачив-
ши очима, як біжить у дротині? - не міг ніхто; вона ж двигає вели-
чезні потяги і трамваї, і рухає різні машини.
А над всіма силами земного світу величиться могутність Божа:
вона створила нас і наділила нам душу - чудесний дар, найважливі-
ший у житті: засвітила в нас самих свідомість! - духовний світиль-
ник самої душі. І тому здібні ми зрозуміти: душу - нашу з’явив
341
Господь Бог по образу своєму, - з такою потугою, що ми покоряємо
всякі стихії природи, створені через Христа, як і все, що з’явилось.
- Повторюю, що я сказав тобі: то міт! Христос - вигаданий.
- Е, ні: не думайте так! Він з’явився в житті - непочислимим, і
окремо багатьом до вознесіння, а в славі небесній - Павлові, гони-
телеві християн, і перемінив його в свого верховного апостола. Тоді
Павло склав душоспасаючі послання: з такою великою мудрістю, що
в цілому світі віками вивчають і не вичерпають всього знання. Легше
було б Шекспіра підробити ніж послання Павла, а в них безперервно
свідчиться про Ісуса Христа. Ні, не міт він, а Господь і Бог, який всіх
бажає спасти, навіть гонителів своїх, як ти заявився. А міг наверну-
тись...
- Ти що, вскаженіла: мене перекрутити?! Даремно! Кінчай свою
відповідь. Даю три хвилини.
- І мені того досить: для останнього, - чому ми відділилися в
монастир? Василь Великий, основник монашества, пояснив, що так
можемо з кращим успіхом спастися від гріховних принад світського
життя.
- Що: аж так настроїтися в антигромадському закладі? Маєм
марксизм і державну владу з ним, а ви ждіть своєї гибелі. Досить!
Все вияснилось до кінця.
Говорячи на висновку, Отроходін вигороджувався з прикрого
кута, куди сам своєю волею вник. Бо виявив свою слабість при супе-
речці, обмежуючися загальноприйнятою мотивністю з партійної
преси і брошурности. Великі зусилля вживав він, аби вийти наверх
через організаційну драбину і там закріпитися: перед кроками до
олімпійської високости. Забракло часу на могутню світоглядову
озброєність, що виглядала для нього, як підрядна, порівняно з виз-
начною позицією в елітарних поверхах ієрархічної структури.
Спинений там суперними характерами, і бачачи: вищого ходу немає,
а нижчий загрожує щодня, - він випередив поверження на «низову
мережу» в «мухобрянськ», як сам називав. Сам проголосився: від-
бути щоденну прозову героїку в будівництві і поворотно, на твердих
опорах, рухатися до рівня «риб», панівних нагорі. Шкодував, що
почав бавитися в судову процедуру, бо ждав: скоро черниці, провін-
ційно обмежені, піддадуться на вияв всяких прихованих цінностей.
Гостро непокоїла думка: декотрі з присутніх рознесуть чутку, що
він потерпів поразку в світоглядовій дискусії з чорноризою старуш-
кою. Так повідомляться чини «нагорі», - тоді його надія на козирну
карту погашена назавжди, бо такого там не прощають. Миттю скла-
342
лося в нього вирішення з привичною для нього безпощадністю: за
винятком небагатьох своїх, вірних йому, - монастирські свідки дис-
кусії мусять щезнути з лиця землі. Що: десятки? - йому дано право
знищувати цілі села з малими і великими, і навіть зобов’язано до
цього.
- Ставлю перед проводом монастиря питання в останній раз: чи
згодні виконати плян мобілізації коштів, добровільно передаючи в
державний фонд монастирські цінності? Згодні, чи ні?
Ігуменя, відчувши, куди він провадить беззаконний судовий роз-
бір, посиленим голосом відмовила:
- Я повторно, з повною відповідальністю, заявляю офіційно: нія-
ких схованих коштовностей немає в монастирі, і посвідчити можуть
сестри-черниці: вони стоять тут.
Голоси черниць, що прикипіли біля стін, прозвучали на підтрим-
ку заяви:
- Сказано правду: немає! Ми ощадністю ледве зводили кінці з
кінцями. Ніяких цінностей. Ні в золоті чи в алмазах, або в сріблі.
Нічого немає з скарбів. Жодного сховку.
- Ви почули точну відповідь від всіх нас! - знов запевнила ігуме-
ня настирливо запитувача, хто мав на обличчі вираз уже схожий на
вдоволення, замість потерпленої огірчености.
Прихиляючися до одного із своїх співсуддів, до другого, він пос-
питався притишено: «будем кінчати? - «вишка»: згодні?» Відповіді
були в однаковому ключі; ювелір: «Можливо й так»; ремісник: «що
зробим?».
Тоді він, в тоні воднораз врочистому і погрозливому, проголосив
висновок; виставляючи справу з цінностями, як основну для розпра-
ви, аби відвести увагу присутніх від прикрости з невдачі в дискусії з
настоятельницею:
- Повідомляю, що в наслідок докладного розгляду справи з із’я-
тієм нетрудових монастирських цінностей для потреб соціялістич-
ного будівництва, остаточно вияснено: керівництво монастиря, на
чолі з настоятельницею і гуртком наближених, замість допомоги ра-
дянській владі - виконанням плянів для мобілізації ресурсів, стало на
шлях прямого і злісного саботажу, який ми повинні зломити всякими
засобами.
- Ти клевещеш! - скрикнула ігуменя: - захотів нашої крови і
склепав наклеп: весь антирадянський, бо чиниш проти кодексу, а там
записано наші права...
343
Отроходін, з поспіху, перебивши мову старухи, і вказуючи на неї,
теж викрикнув:
- Шікрятов, виконуй зразу службовий обов’язок: зламати огол-
тілий18 спротив організаторів злісної змови! Тут - саботаж проти
заходів радянського уряду. Примушуй зразу: здати нетрудові цін-
ності!
Названий, стоячи за старушкою, ткнув її держаком нагайки і зве-
лів:
- Кажи, де сховала коштовні речі, ну?!
Вона впівоборот до нього повторила свою відповідь:
- Я всіх вас повідомила і тепер говорю: ніяких схованих скарбів
ми не маєм!
- Ах, ти аж така вперта і остаточно відмовилась! Так маєш на по-
чаток!
З розмаху він полоснув її нагайкою і від того, з несподіванки, аж
зойкнула, якимсь виголосом, ніби поранена лебідка, встрелена мис-
ливцями.
- Чого ти мене б’єш? Спинись, розбійнику!
Разом обізвалися болісно всі монашки, з остраху і з співчуття для
катованої настоятельки.
- Не смієте! Відстаньте! Заберіть руки геть від нашої начальниці.
Вертайтесь, звідки прибули. Зоставте нас у покої!
Але, перекриваючи їх протести, Отроходін гримнув:
- Продовжити допит про сховані коштовності!
Справистий напарник його відновив свій напад нагайкою, - від
того старушка відвернулася і пробує відійти, але вартові, що стояли
по боках, вхопили її: один за праву руку, а другий - за ліву, при-
мусивши зостатися під нагайкою Шікрятова, хто зачастив бити її і
скоро обкривавив їй навіть все обличчя. Вона поривисто випручую-
чися, викричувала до Отроходіна, коли він навіть підвівся з свого
місця аби такою зміною надати додаткової загрозливости на душу
мученої, - йому викрикнула прямо в очі:
- Чого ти мене терзаєш, беззаконнику?! Ти - диявольський ви-
служник і втіленик демона! Заберися! Зостав нас!
Шікрятов, б’ючи, пригрожує їй:
- Ах, ти ображаєш уповноваженого представника уряду? На тобі!
Затули губи, бо тут тобі кінець!
Все ж вона, пробуючи вирватись, вихриплює Отроходіну:
18 Шалений.
344
- Ти представник сатани в напастях на наші душі! Тобі горіти,
трижди проклятому в смоляному огні: в страшенному - вічно! Я тебе
бачу там, ревучого, як скажена звірюка. Ти - катюга, порозоряв бідні
села і нищиш голодомором безвинних селян. Кладу на тебе проклят-
тя за розор святині і побивство вірних!
Отроходіну, при всій його, мов аж назалозненій вдачі, стало не-
добре від найпекучішого виказу: хто він насправді! - виказу в при-
сутності підлеглих, і він подав Шікрятову знак пальцями, як при
револьверному пострілі натиск на курок, і звелів:
- Кінчай: так!...
Перебравши нагайку лівою рукою, Шікрятов видобув наган з
кобури, влучив мить, коли перед ним сива голова ігумені перестала
рухатися, і вистрілив, спокійно прицілившись.
Обпала притьма жертва, вдержувана за руки: збита, об’юшена
кров’ю! - скінчила в болях свою земну дорогу стара праведниця,
жертвою влади червоної партії: догранично боговорожої і злодійної
проти людства.
Стало німо в підземеллі храму, і вражені стояли навіть безмовні
вартові.
І ніхто з них, як ні з начальства, не ждав того, що сталося: мо-
нашки, на знак найстаршої з них, продовжили спів - із того місця, де
був обірваний при вломі напасників до церкви, - і він прозвучав
великою ридаючою силою з почуттів жінок, що здогадалися: тепер
їхня черга впасти скривавленими на долівку; - і розростається їхній
спів до надсвіття небесного, просячи дозволу стати в мольбі, як
херувими, перед престолом Животворящої Тройці, що в її ім’я
приймають мученицьку гибіль.
Отроходін, розлючений до крайности, наказав аж ревучо своєму
напарникові:
- Повтори з ними: заслужену кару за саботаж!
Виконуючи розказ, обходить ряд черниць, голосно, аби заглуши-
ти спів, вимагає чергою від кожної:
- Чуєш? Скажи, де скарбниця! - і не діставши відповіді від мо-
нашки, що співає далі, - він вчіпляє п’ятірню в чорну матерію на її
плечі і сильно обернувши її, стріляє, як попереду в ігуменю, і падає
на камінь друга жертва.
Ступаючи далі, розстрілювач повалив декілька в чорноодежному
Ряду; і таким способом підручні, на знак Отроходіна, заглушили
мольбу всіх інших при стінах.
345
Отроходін, вкрай злостивлячися і досі: від накляття з уст ігумені,
але байдужий до того, що вчинив з монашками, - піднесеним тоном
виголошує свій підсумок події.
- Обов’язок виконано в радянському правосудді: при розгромі
саботажу, організованого ворогами народу!
Позвав собі напарника і розпорядився:
- Цих прибери і секретно закопати. Почистити тут.
- Зробиться негайно. Я достежу. В перелісках бачив я глибокі
вибоїни: в одній з них закопаєм трупи. З берега річечки візьмем пісок
і затрем сліди. Пісок теж - в яму.
Зверхник вимовив заключний наказ:
- Розпорядися тут і виходь наверх! Ми втрьох ждатимем: на
обхід всієї монастирської маєтности.
Ледве скінчив свою мову Отроходін, як неждано підступив один
з варти, середніх літ присивілий чорнявник з очима якимись прикипі-
лими в тінностях, і на обличчі трішки прикрапаний темними дотор-
ками, як буває в декотрих професійних металістів, - підступив пос-
пішно і звернувся до розпорядника:
- Хочу спитати, чи так належало робити згідно з нашим законо-
давством? Я старий член партії, від шістнадцятого року, і всю гро-
мадянську провоював в Червоній Армії. Нам говорено, що б’ємся
проти беззаконних експлуататорів, жорстоко насильних. Я тут бачу
хід справи: проти того, що ми завоювали. По нашому кодексу, лояль-
ні монашки не мали так званого «составу прєступлєнія», і мали бути
звільнені. Чого ж їх розстріляно?
Отроходін подав особливий знак напарникові, умовний тільки
для обох: в нагадці про револьверний постріл, і тоді напарник сказав
вартовому:
- Спершу, ніж одержиш відповідь, прошу, ходім зо мною огляну-
ти несправний замок на одних дверях, - ти ж фаховий слюсар, зразу
побачиш, як справити!
Взяв за рукав слюсаря і повів до названого місця, і коли майстер
обернувся до замка, а спиною до Шікрятова, той вистрілив йому в
потилицю і проказав:
- Дістав відповідь! Другої тобі вже не треба!
Сховав револьвер виконник кривавої справи і прискорено вер-
нувшися до стола, пождав мовчки, поки судійні відійдуть нагору, і
тоді звелів вартовим:
- Беремся до чистки. Слухати, який розпорядок!
346
При тополях - альтанка: була вжиткова для настоятельниці і
улюблена, і звична: відбувати наради з помічницями в празничні
години.
Тепер опанували нові вершителі монастиря, спустілого кругом: у
розгромі, як після нашестя найдикіших завойовників.
При столі - два головні розпорядники: Отроходін і Шікрятов, -
підкріпляються по трудах для перемоги свого «просвічення» в будо-
ваному «соціялізмі»: тут, під їх владою.
На столі розкладено споживний вміст із саквояжа, привезеного в
авті: випити і закусити, обговорюючи перехід справи.
Григорій Отроходін хвалить свіжий житняк:
- Винятково смачний хліб! Де ти взяв? - такого в місті не було,
скільки я купував з магазинів.
- Де ж, як не тут: із пекарні, від черниці, котра прославилася тим,
що випікає хліб, як ніхто в навкружних селах. Бо сама від одного з
них: пристанула сюди, як говорять, із «покликання», і принесла вмі-
лість від своєї сім’ї, хліборобської споконвіку. Там знали, як приго-
тувати хліб: випікали на капустяних листках і в солом’яному огні.
- А також винайшли особливі способи опрацювати тісто: - відга-
дує Отроходін: - від того залежить якість, як і смак теж.
- Цілком залежить! - потверджує Шікрятов, - я в ранні роки
своєї біографії, досить бурхливої, спостерігав: як заквашують, і по-
тім, як на дріжджах опара сходить; і зрештою, як замісять: голими
кулаками в дерев’яній діжі; зрештою, як провадять саму випічку, і
після неї роблять дещо з паляницями, - словом, непроста процедура.
Не пригадую точно, що там вживалося, але знаю: приготовляли хліб,
ніби виконували освячений обряд, любовно і терпеливо. Ця черниця
відає просфірнею чи проскурнею: так звуть тутешні. Я відставив її
від висилки: можливо пригодиться, - як ще декілька фахових: із рос-
линництва, скотарства, аптекарства, - на початковий час прислу-
жаться для радгоспу.
-Доречно зробив! Наведем тут наш порядок, погасивши «очаг»19
дурману, забобонів, темряви, діючий день і ніч. Але не забув догля-
діти: щоб не зосталося свідків - ненаших, а з наших - підозрілих на
ворожі шепоти серед населення. Я певен: при твоїй передбачливості,
зарадності ця сторона операції забезпечиться.
19 Вогнище.
347
- Шито кругом і крито! - прирікає Шікрятов. - Я навіть думаю:
обидва «засідателі» в нашім суді не зовсім покладисті, як належить.
То що з ними?...
- Чого валандатись? Потрібні тепер тільки при контролі погре-
бища. Тоді обстрой їх: в напрям на північ: вони там будуть набагато
корисніші.
Тимчасово тут потрібні їхні руки: в обшуку гробів і в підписі
протоколу з сьогоднішньої операції. Приготуй його, як документ для
звіту про присуд особливої «тройки» і про виконання його, як кари за
злісний саботаж і контрреволюційну пропаганду в ідеологічних ді-
лянках.
- Сьогодні ввечорі скомпоную: експерти з Світової Ради Церков
не підточать носа, якщо з підкупу дістануть копію.
Отроходін однак окислюється на обличчі від досадливої згадки:
- Шкода, ми щойно обмухорилися в Кленоточі, коли раптово
закривали церкву: без раптового нападу в будень - на закриту, без
публіки, і без попереднього розбору в суді, як тут. Через те втрачена
чаша, надзвичайно коштовна. Але ще прийде на неї час. При понов-
ному дозволі відкривати церкви. Вернуть селяни до храму, і звідти
таки заберем. Наша воля - зверху! Ну, по чарці: з успішної справи.
Чудовий балик ти десь «відірвав» для закуски.
- Секрет винахідника! - добродушно всміхається Шікрятов. - Я в
магазинах маю свою господарську рідню. Звичайно, гнуснувату, а що
зробиш без неї? Всяка онуча - трохи вонюча.
- Ти спрямувався, як вимагає дійсність: вірно! - похваляє
Отроходін. - А от декотрі, з ніби - вождів, артачаться20 проти нових
настанов. Один сказав: партія обернулася в стіжок гною. Такі часто й
не бачать, як, відповідно до змінених обставин, виробляється новий
курс. Вони - вчорашні; а ми - завтрішні.
Шікрятов спитався не в тоні сумніву, але - якби на виклик
відкрити майбутність, приналежну їм обом:
- Чим особливо ми напереді від вчорашників?
- Чим? Багато: чим! Наприклад, у науках і особливо в медицині:
один співслужбовець переповідав своє сновиддя, ніби він - шістнад-
цятилітній, має нарост на нижній частині мозку. Взято його в клініку,
до хірургів, і вони відкрили його череп і, вийнявши мозок, знайшли
хворобливу надбавку і вирізали: навіть щось коло півфунта ваги.
Вернули мозок до його місця і зашили. Мій колега знайшов назву для
70
Противляться (русизм - артачатся).
348
цього процесу, хоч сам від медицини далекий: вжив термін, здається,
«реевентирація». І дуже порадів, бо ніде в світі ще такого вжитку
хірургічних способів немає, і що в сні знайдено спосіб, як вилікувати
від’ємні наслідки після того. Бо був ніби спаралізований, коли вирі-
зано так багато з мозку. Відновлено спеціяльною руханкою в її цілій
системі. У сновидді він відзначив, що під час операції присутніми
глядачами були найвищі представники першорядних світових дер-
жав: гляділи, здивовані. Це - сон. Але ми, «завтрішні», ставимо мету:
здійснити небачені речі в такому надзвичайному розвитку, як тільки
могло примаритись.
Шікрятов бачить справу в освітленні від шибеничного гумору:
- Скажу, ми ще «сьогоднішні» в операціях із мозком, - не змен-
шуєм, а збільшуєм вагу на свинцеву порцію.
- Що зробиш? Примушені силою абсолютної необхідности! -
відповів Отроходін з виразом підкорености залізному повелінню
самої долі.
- Здається, надолужимо потерю21: як? - розважає Шікрятов. -
Мабуть згідно із сном вашого колеги: там підказано можливість
пересаджувати мозок щойно померлого генія: скажім, із музики чи із
поезії, або із біології чи астрономії, - молодим людям. В їх організмі
він фізіологічно обновиться, насамперед від склерозу, а молоду
людину перетворить на генія, - чудова перспектива. Хоч, властиво, я
починаю сумніватися, чи генії взагалі потрібні? З ними багато клопо-
ту. Скажи, чи можливо обійтися без них? Бо то якась обуза і мабуть,
завада для нашого Цека і всієї партії.
- От, вловив мою думку: якраз в такому сенсі! З якої речі
котрийсь нотописець для оркестру, ну, на ім’я Звукотворник чи що,
підвищує носа надо мною, виказуючи: ти, Отроходін нижчий гід-
ністю, ніж я, бо я геній, творець партитур. Навіть знахабніє до вимо-
ги, щоб я передавав йому всі мої талони до закритого розподільника,
а сам живився, як він тепер: на підпсованих оселедцях і вареній
картоплі - «в кожушках». Ні, такий номер не пройде, бо тут крицева
межа: відділяє, неперехідна, два полюси. Ану, скажи: які? Вгадай!
- Візьмусь! Я завжди бачу низову масу вкупі з її розхваленими
геніями, всякими єсєнінчиками, - як зовсім індиферентну до нез-
міренної величі нашого обновного будівництва.
- Ти вгадав! Оцінка точна: як пістолетний постріл у бубнового
туза. Що в них? - В них болото віджилости. Його корінний настрій -
21 Втрату (рос. потерю).
349
в єсєнінському вислові: «Іду в кабак, головою свєсясь»22. Але ми
йдемо до осяйних верхів’їв вселюдської майбутносте. На цій дорозі
втілюється в дійсність наш комуністичний гуманізм, - його проголо-
шуєм на всю світову сучасність. Тут наш полюс.
- Але нас кислими словами обвинувачують за жорстокість. На-
віть дехто з своїх огризається: «Ти ж Шікрятов став, як змій!» Я
відкричую: «Так треба в грізний час».
- Доречний відказ. Так само я відрізую, коли серед своїх чую:
«Отроходін, ти ж бродиш по коліна в крові». Вони не тямлять: сві-
това історія відбувається сьогодні на вістрях мечів; хто - кого? На
повноту знищення. Ми переможем, якщо вдержим власть: за всяку
ціну! - потверджую: за всяку, навіть, коли знищим десятки мільйонів
з протилежної сторони. Що ми і робим тут з тобою.
- Робим так; згода! Але поясни: як тут пролягає напрям до «осяй-
них верхів’їв», - ти назвав їх, і я вірю беззастережно.
- Добре: що так віриш! І я поясню: як здійснюється напрям.
Найперше треба знати, що - не прямолінійно; бо тут діялектичний
процес, як визначила наша марксоленінська теорія, себто: що ми мо-
жем, йдучи до мети, часом робити кроки відворотно від неї - на
певний час, аби розчистити повний ґрунт і забезпечитися від
несподіваних ударів. Бо розхитають нашу владу, а тоді ми - слабо-
сильні; і зрештою, нас повалять світові сили з протилежного полюса.
Висновок: на розчистках ґрунту необхідно діяти, як ми - сьогодні,
тут у монастирі, і як ми недавно в Кленоточі, а особливо в Город-
ниці: аж до чорного прапора над селом, отже - цілком вимерлого. А
щодо проголошеного гуманізму, то з ним - тактичні міркування: він
привабить на нашу сторону важливі-впливові кола інтелігенції, про-
відної в закордонних народах. Так треба! І маймо сміливість глянути
прямо в зустрічі з подіями: якщо навіть наша мета з ним прова-
литься, - тоді, чи вся розчистка даремна? О, ні! Тисяча разів: ні! Бо,
опанувавши ґрунт, ми ствердили: що? В остачі: що? Як тепер
розкриєш, ти - добра голова!
- Можна спробувати, - легко всміхаючись, промовив Шікрятов, -
мабуть, зостанеться наша Росія: велика...
- Світла голова! Пора нам - до діла. Підкріпилися. Ти - майстер
добирати закусон: до «живої води»! На черзі ревізія мертвих.
Два «підсудки»: худорлявий височун-майстеровик, і морщин-
куватий ювелірник, пристроїлися на лавці, біля огородів, посівши її
22 Рядок з вірша Сєргєя Єсєніна, рос. поета: «Іду до шинку, звісивши голову».
350
краї, а посередині розклавши свій харч.Ремісник мав його в обгортці
з восківки: там був, на скибці житняка, кусень вареної воловини з
накладкою цибульних кружечків і з солоним огірком, розрізаним
надвоє. Напроти, в біжутерника, пожива містилася в станіолевому
обкладі: на скибці білого хліба - «одбивна» котлета з цитриновими
кружечками і дві половинки розрізаного яблука.
Споживано поволі, без поспіху, і супроводжено розмовою, що в
ній, рівнобіжно з стравою, розжовуються речі з поточного побуту.
- Такі то справи; бач, як зайшли! - неозначено проказує майстро-
витий. - Я не міг би здогадатися, коли сюди котили колеса: до чого,
все таки, довів Отроходін.
- А довів: як йому належить по інструкції з самого Кремля, - без-
виразно промовив ювелір. - Я теж не думав, що аж так буде. Але що
мені до цих чорних овечок?
Трішки підохочений із почутого, металіст понуро обберігся:
- Я собі окремо, і вони окремо були. Ні я їм, разом з чорним
собакою, дороги не перебіг, і вони мені не перебігли разом з чорною
кішкою. А от: як обернулось.
- Я теж можу так сказати. Лагодив кишенькові годинники або
виконував обручки до шлюбу - із царських червінців чи срібних
рублів, - і ніяк не шкодило мені, що тут безобідні монашки шепчуть
молитву і поклін б’ють перед іконами. А всунувся в отаку подію! -
не мою, а чиюсь: через Отроходіна і його супрягу. Що зробиш?
- Ух, той супряга бідовий: на всяке діло, себто на недобре! -
визначив слюсар. - І треба ж було нам з вами опинитися під такою
кормижкою, і тепер стогнати собі в п’ястук, щоб ніхто не чув.
- Не думав і я, що опинюся під такою чорною пружиною, - да-
вить, і ніяк відвернутись. Як скований: під револьвер Шікрятова. Що
тут? - одно зв’язало: партійна дисципліна. Маєш партквиток? - маю.
А як звуть? - Михайло Шеркович.
- Ну, то он що: ходи рівно по лінії і не рипайся на сторони, бо
зразу тобі - свинцова точка.
- А що ж друге тоді обом? Вона і єсть: свинцова. Щойно бачили,
як ставиться. Подібно вийшло мені: пролетарій від станка, Дементій
Лободяк, подавай заяву в партію! - подав. - Ось: партквиток, держи
в зубах і ходи рівно в борозні, а то зразу конягу - на шкуродерню.
Поняв? - А якже! Тепер видно, куди втолочивсь, і в якій борозні.
Залізний хомут на шияку! Куди рвонешся? А говорилось: «пос-
троєніє» щасливства. Від нього в більшосте мокро під очима. А може
якось перекипить?
351
- Що ж? Підождем. Різно бувало: на переплав! - спокійно вимо-
вивши, ювелір ретельно згорнув станіолевий аркуш і спровадив до
кишені, одночасно як слюсар недбало склав свою восківку: вмістити
в кисет, звідки пучками набирає тютюн - наповнити люльчину. Юве-
лір здобуває цукерку з назвою: «ракова шийка», і відповідним ма-
люнком.
Розмова точиться далі: як на заведеній механічно течії розсуду
про пекучі справи - обшук всього монастиря, а потім і покійних чер-
ниць.
- Дивись, які запопадливі наші «картйшники», москвичі, - повів
Лободяк люлечкою в напрямі до господарських будівель, - ну, прямо
тобі мурашня: тягнуть, що попало, і аж сопуть: так стараються. Як
лагодили греблю, то рухалися огинаючись, вроді на рабській роботі
з-під котрогось бича, а тут розпалені і такі хаповиті! Виносять остан-
ні мішки з комор: зерно на прожиток і на засів поля.
- А справді, як мурав’ї, так метушаться по всьому двору: чим-
скоріш забрати добро. Здається, в них страх, що хтось високо началь-
ственний з’явиться і перешкодить: - говорячи, Шеркович акуратно
склав паперову обгорточку з цукерка і сховав: слідом за станіолевою.
- Глядіть: під метілку чистять! - Все; посуд несуть з кухні, одяги з
гардеробів, красні меблі, швацькі машини: ножні і ручні; банки з
фарбами, сокири і пилки, коси і граблі, підряд, що під руки підвер-
нулось.
Лободяк стримано посміхнувся, але з хитруватістю:
- Інтересно мені, що тут робитимуть радгоспівці? їм зоставлено,
сказати можна, півтори корови і трохи реманенту.
Відгадуючи майбутність, Шеркович призначив:
- Корови в нашому радгоспі з недогляду подохли і їх з’їдено в
голодний час, а реманент розкрадено. О, вже несуть жіночі валянки,
наполовину обшиті шкірою і необшиті, і хутряні шапочки. Білизну,
простирадла і пушники. От тобі: чистка, повна! Це з наказу Отро-
ходіна. Хрести позніма. Жадоба в нього, - штукатурку з стін одер би,
коли б пішла на продаж.
- Обтріпано живих. А далі - черга мертвих монашок: обкрасти
нашими з тобою руками. Чортівський обов’язок! - їдко проговорив
слюсар: - Теж на «построєніє». Відчуваю: на мені виростає собачий
хвіст.
- А якщо на мені, то шакалячий! - посумував ювелір. - Бо мушу
оцінювати, чого варті речі, зібрані з покійничок. Хоч - огидна опе-
352
рація, а якийсь безсовісний інтерес підмиває: взнати, що стається з
мертвячками23 після похорон? Чого й нам не минути.
Слюсар обережніший при загадковій стороні:
- Я з дитинства знаю, як страхалися люди порушити вічний спо-
кій душі, вкріплений церковним обрядом. Вірили, що на кару поруш-
никам обрушиться прокляття з нещастя. Але я вже позбувся того
пересуду, ХОЧ мимоволі відчуваю повів якоїсь земляної холодности
при думці про такий наслідок. А особлива прикрість: нестерпний
сморід від розкритих трун, вийнятих з ями, - його перебивають
димом від кострів. Туди вкладати треба зелені галузки. Все одно -
жах! Між іншим: колись, до війни я й знав з уроків Закону Божого, в
школі: що означається в молитві: «іже херувими». А потім забув. Ви
часом не пригадуєте? - так співали черниці в церкві, при богослужбі,
і після того: на розстрілі.
- Я теж не знав би, так недавно гравірував на срібній дощечці
таку молитву. Бо замовлено було для знаменитої піяністки, старої
жінки - побожної. Начальство подивилося крізь пальці на її просьбу:
в труні нехай покладуть їй на груди плитку з цією молитвою. Тоді ж
приятелі піяністки, замовники для неї, пояснили мені: означається,
що ми стоячи в церкві, під час Літургії, уявляєм таємно: ми - як
херувими, себто найвищі чини ангельські, животворящій Тройці
трисвяту пісню виспівуючи, відкладім тепер всяке житейсье піклу-
вання, - приблизно: так, наскільки згадую. Заплатили добре, і вже я
постарався: дійсно по-ювелірницькому виробив красні літери цер-
ковнослов’янські, і орнаментом обвів.
- Мабуть, годилася б така дощечка для ігумені? - розмірковує
слюсар, - і поховати чинно, а то, здається, вже загребено черниць, як
собак, на захаращеній пустощі. Але то - діло не наше. Знаєм наказ, і
- все!
- Залізно сказано! А все ж, при нагоді, можна самому думати.
Розворушити мозок, якщо під наказом пристиг, і коли вічно мені -
одно ювелірство...
- Про що тут з вами думати? - питається слюсар: так спокійно,
мов би відповідь йому наполовину відома. - Скажу вам: думати
можна про ігуменю і піяністку, себто як? - а от: що вони обидві
знали дійсність, а ми - ні; що вони тепер опинилися, переставлені
Душі, перед небесною святинею, а нам супроти них: куди?
3 Трупами (рос. жаргон «мертвяк»).
353
- Нам знайдеться якийсь підсвітній концлагер; проти морозного,
що в нас, - там весь огненний, як турецька лазня, тільки замість води,
само полум’я. До кісток обмиємось від сьогоднішнього діла. Ат, ви-
гадка! Забудьмо! - ювелір, докінчивши свій здогад, відмахнувся від
нього обома долонями.
Шікрятов віддаля покрикнув на обох:
- Ей, спецслужбовики: давай сюди, давай: живо! - і зразу ж, зве-
лівши з’явитись, пішов до цвинтаря.
Слюсар, притемнівши з обличчя, визначив досадливо:
- Вже!... В нас, крім хвостів, виростатимуть роги зовсім чорні.
- Обсмалені в сірчаний огонь! - додав ювелір. - А змисно ви по-
переду пригвоздили: виконуєм наказ, і - все!
354
III
Обграбунок мертвих
Сторожею щільною обставлено цвинтар: кладовищенську дільни-
цю біля церкви, - нікому із сторонніх немає дозволу наблизитися і
поглянути на ватри димучі - від спалюваних гілок, на обстрої: для
промивки знахідок із розритих поховань, - поглянути на двох роз-
порядників операції і на виконників їхнього розказу.
Отроходін, маючи якусь книгу під ліктем, помандрував стежками
по гробовищу і спинився біля мармурового пам’ятника, при гранітній
плиті з різьбою старослов’янського тексту, стилізаційно ускладнено-
го з орнаментною вишуканістю великих літер: заголовних, званих
«красними». Не зміг розібрати змісту Отроходін, тому для вигляду
покрокувавши довкруг і пооглядавши декотрі скромніші гробки,
гукнув до ювеліра:
- Ану, подивіться на плиту при мармуровому ангелові: що там
значиться?
Шеркович трохи нахилився - вчитатися в напис, і відривчасто, з
деякою непевністю, перекладає: «...покоїться усопшая в Бозі, сми-
ренна схимниця Феофанія Невзорова, цілительниця: молитовною си-
лою врачувала недуги». - Так, так! По дев’яносто трьох роках по-
мерла, якась незвичайна монашка: схимниця, це особливо строга
відречниця від всього мирського.
Шікрятов, кого Отроходін іменував по-різному, на цей раз: «Бро-
вик», зохочується на виняткову здобич:
- Хто міг таку дорогу фігуру зварганити? Очевидно, вилікувані
грошовики. І сам погреб, слід гадати, тут відповідний: із цінністю.
Посилює свою сподіванку сам Отроходін, жадібний на знаходи, -
хоч виказує свою зацікавленість помірковано, з робленою півбай-
дужістю.
- Хто знає? Не виключено, що тут сховано скарбницю монасти-
ря. Мій колега розповідав про подібний випадок. Слухати сюди, ро-
355
боча сило! - обережно зняти плиту: коштовний матеріял на будову.
Обережно забрати, мармурова постать - мистецька: на продаж!
Підважено плиту і відсунуто набік, на тропку; відкопано труну і
вийнято з ями: покласти на протилежну тропку і, зусиллями теслярів,
розкрити.
Один з майстрів: худощавий, але великокостий, - матроська без-
козирка на ньому і звичайна «фуфайка», - притишено вимовив:
- Труна з кедрового дерева, стійкого проти гниття і черв’яків.
Збереглась.
Настроїлися обшукувані побачити в труні, на трупові монашки,
дорогі речі: відповідно до незвичайної характеристики її і здогадних
дарів від вдячних пацієнтів цілительниці.
Ось: труна - відкрита! Що побачили, здивувало простою незви-
чайністю, якраз нею! - бо показалася чорнота вбрання, що втратило
виразність важкого кольору і протліло: із протемнілим обводом вели-
кого білого хреста, розірваним на западинах тканини, обличчя, руки і
босі ноги видавалися, як в найхудішої з можливих мумій, - кістки, а
між ними і побрунатілою шкірою зосталися рештки того, що явля-
лося плоттю, а тепер вражало якоюсь тріскуватою, пристиглістю і
нерівністю обрисів.
- Сушена грушка! - пробурмотів носій матроської безкозирки. -
Схожа на мумію, фараониху.
Слюсар показав на костур, кривуватий і зовсім обчищений від
кори, при боці черниці:
- Зрізано з сливового стовбурця і обтесано спершу ножем, а ви-
гладжено гострим кусником скла.
- Була сувора схимниця: мабуть на двох просфорах і тарілці
бульйону в день, - пояснює ювелір. - Така смиренниця, глядіть, за-
повіла поховати босою, як безмаєтну мандрівничку через спокусли-
вий світ.
- Досить здогадів! - покрикнув Отроходін. - Що в неї на грудях:
іконка? Роздивіться: яка їй ціна?
Шікрятов перший простяг руку і вхопив образок, схожий на ла-
донку, і також ножиці, зовсім поржавілі. Ножиці зразу відкинув на
траву при стежці, муркнувши: «ніщо! не годиться навіть на метало-
лом». А іконку віддав ювелірові:
- Під ваші фахові очі!
- Чого ножиці на трупі? - дивується Отроходін, - невже підстри-
гатися в другому світі, як вірили примітивні народи.
Ювелір поставив свою довідку із спогаду:
356
- Заведено було: коли жінка постригається в черниці, то врізають
косу. З того обряду ножиці стали їй пам’ятні: від вирішальної зміни в
її житті. Я так думаю, а насправді: хто знає?
- Чорт з ними: ножицями! - досадливо, в нетерпеливості, вгриз-
нув Отроходін і вказав на іконку:
- Що з нею: варта? Чи - вслід за ножицями?
Ювелір, злегка ворушачи зморшками і хвостиковими вусиками,
поволі, але видимо з гострою зацікавленістю оглядаючи річ, виказу-
вав ознаки:
- На кипарисовій дощечці, заґрунтованій з алебастром, звуть:
левкас, малюнок жовтковою темперою, з глазурями: в манері, як роб-
лено в минулому столітті, на сюжет - одигітрії, від зразка Володи-
мирської Матері Божої, на руках Богомладенець. Покрито ризкою із
срібла, сильно почорнілою, посередньої цінности, як художній виріб,
а сам образок - від руки досвіченого іконописця, мабуть, замовле-
ний. Дощечка на звороті обклеєна в червоний коленкор: тепер наба-
гато вилиняв. Рамочка, з міді, безвартісна.
Шікрятов підказує, як практик, назвичаєний, що робити:
- Срібло можна віддерти, а решту - до ножиць!
Але, вносячи нотатку в записник, взятий з монастирського діло-
водства, Отроходін заперечив:
- Збережім, як єсть: найдуться покупці, любителі обрядового іко-
нопису. Покладіть у ящик. Обдивіться монашку! - як зуби: є золоті?
Шікрятов сам розділив трупні щелепи і зразу ж відомить:
- Золотий мостик на два зуби вгорі і одна коронка. Зараз виймем.
На його знаки, з помахів долонею, слюсар і безкозирник покло-
поталися коло черепа: перший озброївся плоскозубцями, вийнятими
з торби, і зготувався виривати золото з монашчиних щелепів, коли
другий наставив череп - так, аби зручно було для пальців першого:
тримав обома руками, обмостивши натягнутою тканиною.
Нижній щелеп відкладено набік.
Плоскозубці наставлено на вихват золотого мостика з верхнього
Щелепа - одним поривом, і так би сталося, але чи то зуби, що трима-
ли мостик, кріпко пристали до гніздечок, чи надто слизливою вияви-
лася поверхня черепа, - він висунувся з помічницьких рук і рухнувся
В сторону слюсаря, вдержуваний залізним затиском.
Отроходін наказним тоном порадив:
- Треба прохватитися пальцями крізь очні дірки: так можна
втримати.
357
Безкозирник виконує, як сказано; впроваджує пальці, разом з тка-
ниною, крізь відтулини, і чіпко тримає. Тоді, від рвучого зусилля
слюсаря, мостик разом із зубами відскочив від черепа, бувши при-
кріплений міцніше до зубів, ніж вони до нього. Але череп тріснув.
Слюсар, здобувши молоток і щипці, приладнявся над відсунутим
віком і потрудившися декілька хвилин, показав золотий здобуток
Отроходіну і почув розказ:
- До відра з водою: на обмивку. Я вношу в список. Відберіть ко-
ронку!
Скоро і вона, тихо хруснувши, пішла, слідом за мостиком, до
відра, як і знайдений на трупі натільний хрестик: золотий, зовсім
дрібний з темно-синьою емалевою рисунковістю, - на павутинно то-
несенькому ланцюжку із срібла.
При обшуку покійниця, рвучко зрушувана, несподівано розкри-
шилася цілком: решткою тіла, і вирізнилася кістлявістю крізь тем-
нотність тканини.
Остання річ, з-над черепа, від запалого сивістю волосся, - широ-
кий і вигнутий гребінець із довгими зубчиками.
Ювелір згадує про власницю дорогої речі, із довоєнних років:
- Гребінець такого рисунку мала колись у городі дружина бага-
того чиновника для «особих поручєній»: янтарний, аж світився проти
сонця, - дорогий! Але цей - дешевка: роговий, і весь попліснявів.
- До ножиць! - розпорядився Отроходін, ледь поглянувши.
З довкружних кострів наносилася течіями димрява: відбити смо-
рід від розколин, але, супроти сподіваного, він віддавався слабо,
замість того тягло сирістю і могильною затхлістю від розкритої до-
мовини і самої ями, звідки її піднято.
Відходили до наступної здобичі: два розпорядники попереду, а
зовсім позаду - ювелір і слюсар, і другий з них жестом показав на
першого, потім на свою особу, і наставив двома вказівними пальцями
ріжки над своєю головою, в значенні: ми з тобою тут обчортились.
Отроходін, очолюючи обшукову команду, прискорився в напрям-
ку до пам’ятникового хреста, січеного із світлого каменю, і простого
формою: шестиконечною, на скошено-конічній підставі, і оточеною в
квадрат побіленої огорожі з кованих прутів, загострених зверху:
- Ми помилково почали з нікчемности. Берімся до значної особи!
- що там? Читаймо: тут упокоїлась попередня ігуменя. Якщо при-
ховано цінності, то з більшою імовірністю - тут, ніж в інших гроб-
ках...
358
Спинився мовою розслідувач: без усвідомленої причини, тільки з
якогось мимовільного відруху душевного, і то - в прикрій гострості
його, ніби з доторку розпеченої голки, хоч нічого виразного не стави-
лося перед його думкою.
Навіялося ж від прочитаного: що ігуменя, то - преподобна Епіс-
тімія ... в миру: Єлисавета Бутак, і властиво, подіяло враження від
самого імені, хоч він не міг відразу пригадати, коли взнав його, і чи
взагалі стрічалося на життьовій дорозі - невідомо; не міг дати собі
звіту - про ім’я, а якраз від нього вкинулася невизначима небезпеч-
ність, хоч набагато слабіша, ніж могла бути загроза на життя.
Все ж, пристигнувши, зусилювався відгадати, що зустрінув: з
такою незнаністю тривожливою, як ніяке інше враження на своєму
бурхливому віку. Воно почало розростатися, ніби темним напливом,
пронизуючи іскряними течіями: в цілій істоті, і могло б викликати
замішання, але проти сильної вольовости в натурі Отроходіна зупи-
нилося, і він, пригасивши його, припечатав невимовленим, але рішу-
чим словом осуду: «дрєбєдєнь»!1 - і закурив папіросу.
Шікрятов бажає вточнення для робіт:
- Що: з стояком і решіткою? Заберем, я думаю ...
- Аякже! Брила - добра; для будівельного вжитку; бо - мармур.
Збити хрест. Огорожу розібрати: на вивіз.
Запопадливі виконавці скоро винесли чотири «прогони» решітки
і камінь - до тягарівки, а слідом плиту, теж кам’яну. Відкинувши
квіт, порилися в ґрунт: до домовини, діючи пожвавлено, навіть деко-
ли аж трохи лихоманково від сподіванки натрапити на очікувану
скарбність обителі.
Покректуючи, видобули труну нагору і відкрили, і втнулися
жадібними зорами до середини її, але не були втішені, бо не вияви-
лося там нічого особливого, навіть врочистих знаків схими.
На голові - простий клобук, оповитий наміткою, що довга,
злягала на плечі.
Обличчя накрито хусткою: мабуть, була біла, а побрунатіла пом-
листо, із сірими плямами, і частинно протліла. Коли її зняв безкозир-
ник, то повиднілося: череп глядів порожніми ямками очними: темни-
ми, як і носова щілина, - сам прижовклий, з навислими рештками від
розпаду.
Шікрятов, простягнувши ногу, носком черевика трохи відвернув
череп, і виявилося: золотих зубів немає на щелепах, - там бракує *
Дрібниця (рос.).
359
ряду цілих зубів: зосталися надломлені рештки, як під сильними по-
биттями.
Від того вигляду знов Отроходіну зайшла тьмисто-дражлива хви-
ля в настрій, і він досадливо насторожився проти неї: йому вкрай
неприємної самою появою, невчасною і ворожо вражаючою.
Відганяючи її із душевного обвиду, нетерплячими рухами запа-
лив папіросу: дорогу, з білої коробки «Наша марка», і крізь димові
звивини дивився на труну. Намагався відновити зрушену рівновагу в
почуттях, покріплюючи звичну, - при втвердженому спокої, - свою
постійну впевненість, проти всього в житті.
Перед очима лежав цілковито обтлінений скелет, покритий чор-
ною тканиною, спершу промоклою від гнилля, а потім висохлою і
прилиплою до поверхні кісток.
При грудях - невеличкий хрест, втриманий ланцюжком: все - з
міді, обтемнілої зверх зеленавого окису, так що ювелір забарно згос-
трювався розглядам, аби визначити, що за вжиток з речі.
- Коштовність! Художній виріб. Можна обчистити, зовсім легко.
При цих словах знавця, Шікрятов потягнув хрест, і слідом посу-
нувся ланцюжок, відвалюючи шию і череп. Вивільнивши здобуток,
обшукувач укинув у відро з водою. Отроходін тоді вніс нотатку до
свого реєстру цінних знахідок, і промовив тицьнувши «вічним» пе-
ром на труну:
- Обглядіть кругом! Що то: чотки в пальцях?
- Якраз: вони! - потвердив ювелір, забираючи річ: - вони, тільки
надто простенькі для ігумені, наспіх зготовані, з нерівностями, - де-
шевка.
- Покидьок, пріч! - звелів Отроходін презирливо, проте, під-
падаючи під якийсь неусвідомлений вплив, супроводить річ гострим
поглядом, ніби при несамохітній нагадці про подібність до неї, і то -
дуже відразливу йому.
Тим часом слюсар, обшукуючи покійницю, погорнув голову її з
клобуком і наміткою, - далі: напрямі до грудей, і тоді показався з-під
неї зовсім чорний прямокутничок, розміром - як «граматки», що
ними відає церковний староста, вписуючи молитви: про різні стани
людської душі.
Отроходін, розчарований з убогости розкритого поховання, коли
очікувалося багатство, - нетерпиливо покрикнув:
- Що там? Візьміть і роздивіться! - покрикнув так, не бажаючи
доторкнутися до тлінности: нехай другі візьмуть до рук чорну річ.
Але, крім того, було недобре передчуття до неї, неозначиме самому.
360
Ювелір узяв чотирикутний предмет і, обсліджуючи, вимовляє:
- Обгортка матерчата, густо просмолена. Розгортаю. В середині
друга обгортка з паперу, що звуть «калька»: прозорого. Під нею палі-
турочки і внутрі їх маленький рукопис ... літери порозпливалися, а
все ж можна дещо розібрати, хоч із трудом. Початок знищився ...
написано про життя ісповідниці ігумені Єпістімії ... народжена в се-
лянській сім’ї ... влітку пасла вівці і любила грати на сопілку - само-
робну ... закінчила жіночу гімназію і Вищі жіночі курси ... побачила
суєту мирських справ і стала в монастирі послушницею і прийняла
постриг, як черниця ... вчителювала в монастирській школі ... довго-
літні і усердні труди у праведному житті ... удостоїлася чину ігумені
... Другий аркушик: священномучеництво преподобної Єпістімії ...
арештована і піддана тортурам і в них скончалася ... від руки слід-
чого з Москви ... тлінні останки дозволено поховати на цвинтарі мо-
настиря ... по ходатайству черниць і дозволу від начальника ... його
мати сцілена від сліпоти, а батько від паралічу - в монастирі, молит-
вами цілительниці ... тіло заборонено було показувати людям ... все
- в ранах ... одно око вибите, друге скалічене ... обличчя в прокисах
і губи розсічені ... вночі повинні поховати під наглядом двох послан-
ців ... скритно вкладаєм два листки ...
Отроходін, слухаючи, спочатку тільки сердився, бо не передба-
чав собі ключа до схованих цінностей, і відсторонювався почуттями
від читаного, все ж у непояснимій стривоженості, і щодалі, то дужче
напливала турбуюча хвиля в душі, навіть пристрашуючи, як буває
від наближеної негоди: при перших суворих, навіть звихрених пори-
вах буряного вітру і ударах крапель: великих і важких, але ще зовсім
рідко докидуваних.
Раптом разючий з холодністю навів пройняв його свідомість: від
випадково побаченого вламу на надбрівній кості черепа: косого, як
від постуку твердою гострістю, мов гранню предмета, вжитого для
нападу.
Тоді згадалося: враз: він сам допитував ігуменю, коли служив
молодшим слідчим при розшуках церковних цінностей і в запальних
над мірах вживав право допитувати, - як говорилося: «с прістрас-
тієм», - вживав, виробляючи собі репутацію рішучого і «твердо-
кам’яного» партійця в службі.
Пригадалася й тотожність незвичного імені: Єпістімія; воно пос-
тало з постригу після простого в буденності: Єлисавета Бутак, - що і
позначалося на надгробній плиті.
361
Перше, що відчуто болісно: переміна становища! - він там був
охоронений подвійними стінами: цегляними і секретно політичними,
і міг, без небезпеки виконувати допит, як наказано і як хотів. Але
тепер, на прикрість, аж пекучу, - він виставлений на загальний огляд:
з «практикою» своєї слідчости, - це: коли здогадаються присутні, що
тортурник - він, Григорій Отроходін, розпорядник конфіскаційної
операції. Тому він робив неймовірні зусилля вольові: втриматися в
споглядному стані власної непричетности до смертельного замучен-
ня наставниці монастиря.
Таки ж при повному розкритті змісту обох аркушів, - в його
пам’яті, навіть супроти почуттєвої нехоті, прискорено відтворювало-
ся, що було тоді, в кімнаті його, як допитувача: бив ігуменю кулака-
ми, лютуючи з її відмови - сказати, де сховала коштовності, - а коли
падала на долівку, хвицав черевиком по ребрах. Знепритомлену, від-
ливав, виплескуючи на голову холодну воду з графина. При все пов-
торних розпитах, доведений до білого розжару її затятістю, вирішив:
або віддасть дорогі речі, потрібні державі, або, як найгірша злочин-
ниця, сконає в своїй зловорожості проти соціялістичного будів-
ництва. Тому вирішив: всі способи вжити для конечности, і одного
разу поколов обличчя їй розрізачкою книг і потім разив її по очах
масивною, зеленкуватого скла, чорнильницею: так що одно око зов-
сім розбив, а друге знівечив, і по обличчі стікали перемішано - кров і
чорнота.
Стара ігуменя стогнала розпачливо і все визойкувала: ой, ой,
Матінко Божа, поможи мені! - і ці постійні викрики тільки додатково
розжарювали його лютість, посилювали напади: аби таки призналася
про схов. А тоді її, звичайно «в расход», аби закрити справу: по рі-
шенню, що видавалося тоді цілком виправданим, з погляду держав-
них інтересів - в час високого розпалу боротьби проти всіх сил
старого, «проклятого» режиму.
Але тепер, коли проминуло понад десять років, і вже - на відкри-
тому місці, на монастирському цвинтарі, при відкопаній жертві свого
напасництва, - він, хоч зберігав владну поставу і взагалі всім вигля-
дом своїм виражав назовні незворушеність, - в його душі перебігали
буряно неопановані пориви почуттєві. Бо стояв і, дивлячись на
останки так роззвіріло замученої його руками, - таки відчувався, що
тут - розрахунок; грізний і невідклонимий.
Дивився на труну, як прикований зором, аж здавалося: тут силь-
ніша за його волю і владність, - постала намара: з незнаних для нього
глибин пробуття людського. Відкіль випливають нові для нього і
362
вражаючі, хоч незримі для очей, - подійності, крізь звичайну види-
мість навкружного оточення і навіть крізь труну і під нею, і навіть
крізь нього самого, стоячого тут і повноправного розпорядника всієї
операції. Вони дужчі від нього, що він і відчував своєю емоційно
багатою натурою, - відчував і не знав, як справуватися. Бо щось об-
горнуло його зовсім незвичною приявністю, ніби на потвердження
старого провістя: про неминучу зустріч душі - з кожним вчинком
своїм, відживленим перед очі. Аби здійснився справедливий розсуд,
коли провинний сам осуджується, бачачи в світлі надземних істин
вигляд кожного діла душі в земному крузі, аби виявилася відповід-
ність вироку: що заслужено.
Чи, можливо, завжди присутній ангел охоронник, маючи наказ, -
своєю волею, сильнішою, ніж зловчинникова, прикріпити його перед
його провиною: нехай бачить у справжньому освітленні, вічно дій-
сному, а не докинутому від тимчасової владичности коли построїлася
в дусі світового демоніякального зла.
Стояв розпорядник, як вкований в раму, якої неспроможний по-
бачити, а таки - підневільний для неї, аж зрештою відчув: всіма нер-
вами істоти, що тут присутня блискавичність: незрозуміла для нього
тепер, але означима для серця, і з такої грозовитости: жахливої для
всієї істоти, немає слів - вимовити.
На мить навіть примарилося, близько до галюцінації: як страхіт-
ливо зазирала, як божеволіючи заволала, піднявшися з труни душа
замученої: в покликах про поміч Богоматері, - зовсім примарилося
ненастирливо і, властиво, відзначаючися тільки в почуттєвості, а не в
уявності душевній.
Проте одночасно піднімається, в спротиві призвичаєна настроє-
вість, що встоялася, як його новосправжня вдача: із впевненістю
свого теперішнього, можна назвати абсолюту в правових оцінках і
нормах: для несхитної настанови члена партії і особливого уповно-
важеного від центру, як сяющої вершини всіх розслідів і вироків, що
іх ніщо не повинно зрушити, ні навіть ставити під сумнів. Бо тут -
вирішальні істини для всесвітньої новобудови: для вселюдського
Щастя, - і ради того він повинен встояти перед всякою привидністю
від старого і прогнилого світу в експлуататорському режимі.
Відривчасто наказав, аж продзвенівши в інтонації:
- Спалити листки! Старорежимна змана!
При звичній виконливості, миттю Шікрятов вихопив аркуші з
Рук ювеліра, - намірений віднести до найближчої ватри, але зупи-
363
нився, бо прив’язала його увагу друга річ чорного кольору, виявлена
біля кістячної правиці ігумені.
Жмакнувши аркуші п’ятірнею, всунув їх в штаняну кишеню, а
замість них побрав побільшеного розміру сопілку, ніби дуду, виго-
товлену фабрично. Обвертівши в пальцях, хотів спробувати інстру-
мент: на звук! - проте вчасно роздумав і не притулив до губ: через
огиду до речі, взятої з тліні.
Ювелір відразу окреслив вартість:
- Я бачив такі самі! Були б цінні - з ебенового дерева; а це - під-
робка: в ціні дитячої іграшки.
- Зоставлю собі! - вирішив Шікрятов, - закладаючи знахід у під-
жачну кишеню; - обчищу і спробую грати. Умів колись і мав сопіл-
ку: селянську. Але ця, городська, чого сюди попала?
- Треба було слухати, що читано з листочків! - повчально
проказав слюсар: - там згадано, як вона, бувши пастушкою, любила
грати на сопілку, і ясно: часом грала тут, згадуючи юність. Тому до-
дано музикальну забавку в похорон.
Шікрятов, - характер із безперервною і невтомною рухливістю
хижого птаха, - потім шастав по всіх закутах монастиря: в пошуках
чогось вартісного на здобич; часто нахилявся в розглядах, і з його ки-
шені просто вимнялися аркушики, супровідні в похорон настоятель-
ки. Підібрані були одним з підводчиків і відвезені в город, а там
знайшлися переписувачі, що завдяки їм стали відомі для багатьох, і
їх зміст зберігся в переказах.
Про розколини і обшук покійної ігумені обидва головарі наїзду
на монастир - потім, за чаркою, похваляли один одного, бо, мовляв,
справувалися, непохитно стоячи на ґрунті партійности.
На хвилях усного «радіо», події з монастиря віддалися доклад-
ними переказами, і при доповненнях з уяви переказувачів, стали ши-
роко відомі.
Отроходін, після протистави з труною ігумені, відчував свою
втішеність, бо не виказав назовні, перед багатьма очима, своєї пос-
лабленої волі, зберігаючи постійний вираз начальственного спокою.
Але в’їдався самодокір: що душевно він стерпів поразку, не знай-
шовши відповідного прикриву в собі - проти вражаючого впливу від
самого вигляду покійниці.
Ще одно, здається, якраз найслабіше з усього, - докучало з
особливою відразністю: він, вдача із визначною гостротою думок, ба-
чив себе якимсь осмішеним. Але не в звичайному значенні, тільки в
трагічному, і то не на найкращій, а на гіршій стороні цього. Бо певен
364
був: із твердістю залізною, що його вчинки, як слідчого, замкнуто в
довічну секретність установи, чого не можуть зломити ніякі події
навіть з воєн світових. Так забезпечувалася скритість. Дивна річ: він
стояв у своїй уяві над усі могутності земні, і він міг тоді поручитися,
що і над небесні могутності теж. Такою була несхитна, нескрушима
таємність терористичного закладу: в тіні від величезної потужносте
всіх озброєних з’єднань держави. Сказав би тоді: нехай усі блис-
кавиці, що спалахнули від початку самої історії плянети і до часу
його допитів, - нехай ударять у заклад, де відбувалися тортури з його
розслідчої руки, - то все рівно: не можуть зрушити з місця скриту
основу в діяльносте його: нічного допитувача.
А тут? - за півгодини: зовсім неждано, і на місці, де, гадати
можна було, що це тут цілковито виключене, - якраз і відбулася
подія з смутливою вразою і навіть якоюсь чорною осмішеністю: так
він був відкритий з наслідком своїх допитів: повно і доглибно, жив-
цем відбуття.
Властиво, не тільки сама загибель монашки з його руки, в без-
пощадному допиті, так впеклася йому на душу, але також і супровід-
на їй згадка про монашчині накляття на його голову і попередження:
«... бережися, кате! - і покайся, поки маєш час, бо стануть перед
тобою: в живому образі, всі злочинства твої і осудять твою душу, що
сам її спаскудив гріховно - в смерті! - осудять, і впадеш у полум’я
безодні: навік! Не віриш, гієно сатанинська? - так от, запам’ятай, що
я силою серця бачу: хоч як ховатимешся, а буду при свідках розкрита
моєю земною смертю перед очі твої, аби знав, так станеш і западешся
на Суді Страшному - навік».
Його аж колючо непокоїло: як вона могла взнати наперед за ряд
років, що стрінеться своїм виглядом закатованої, - тут стрінеться: да-
леко від будівлі, де згинула? Ніяк не спромогається він дати собі
раду з таким моторошним передвістям, і закрадається чорним тума-
ником небезпечний повів, викликаючи пострах, при думці: «а що,
коли вона, промітавши цю зустріч: у явищі з назвою: «телепатія», -
взначила реально також надхід осуду: в полум’я: без кінця часу?»
Нервовий приморозок проторкнувся крізь істоту його, але скоро
відтанув: під натугою вольової пружини в його сильному характері.
Він скоро ствердився на своєму висновку і вже сам вирішив оста-
точно: що, властиво, це - смішно насправді: вірити в події випадкові
і їхні збіги, як нібито навмисно кимсь прилагоджені. Зовсім нонсенс!
Зрештою, хотілося перевести почуття на інші нотні лінії, з чор-
ним знаком: «дієз»! - і самому схотілося над чимсь або над кимсь
365
пожартувати, для чого ж і нагода, ніби з-під ліктя, підвернулася йому
в огляд.
Побачив надгробок з написом про впокоєння схимоієрея, духов-
ника монастиря, - і надумався покпити над марнотою із її ворожістю
проти його настанов, непохитних: мов гранітні кряжі, взолочені від
світоча справедливости.
Поставлявся собі, як могутник, особливо підсилений самоуявою
після душевного зам’яття, - і вже в надолужності для власного дос-
тоїнства супроти загрозливих, проте нікчемних протиставників, істо-
рично присуджених на ніщоту.
Мов живою статуєю приріс чобітьми, з вигляду - напіввійсько-
вих, - біля надгробка, що його вибрав на осміх, коли сам споважнів
велико: рудавець, носій товстезних окулярних стекел. Вони розблис-
кують при поворотах обличчя - в сонячній променевості, ховаючи за
блискотом брунатисті очі: дивні! - в риб’ячій подібності, бо в них
поклалися кружки якоїсь ніби латунної посвітлости, але посередині -
тьмаві плямки.
На скосисті полиски пробілілося чоло, але на вилицях нагустла
брунатуватість, послаблена зовсім на всій решті обличчя.
В цілому враженні прозначалася в рудуна трохи проделікатнена
персонально, але підсилена трав’янково-військовим кольором одежі
тигроподібність. Її трудно визначити звичними словами: вона, зда-
ється була весь час навіювана в його особі, чи, точніше кажучи, -
кріз особу його, хто був завжди крицево переконаний про внутрішню
незалежність, зокрема - від безпосередніх зверхників.
Вимовляє, трішки викривлюючи ліву частину губи, - свій вигад
для підлеглих, зготованих безвідказно виконувати, що від особо-
уповноваженого почуто:
- Ви відгребли схимницю Єпістімію, а тепер, до пари, ворушіть
схимника, - як тут карбовано? - преподобного Філоктимона, і
можливо, дещо дістанемо, як подарунок з другого світу! - себто
небесного: для нашої соціялістичної справи.
Задоволений від свого жарту, пройнятого зневажаністю, Отрохо-
дін, недовго помисливши, додав:
- Жив би як всі; хто був? - тут названо: в миру Єфрем Ячмінчук,
видно з хліборобського роду; - так ні: викреслився із суспільства,
аби замкнутися в келії, зодягши чорний одяг. Пропав для будівниц-
тва оновленого життя.
Розкопували прискорено. В труні, виважченій нагору і постав-
леній на траві, біля стежки, і наспіх відкритій: під світло дня і під
366
гострені зори обшуканій, - виявився вигляд довгого скелета, на
якому плоть потліла цілковито, і чорний тканик одежі теж місцями
пропав, оголюючи побілілі з прожовтиною кості старого ченця в
священичому чині.
Обшукувані вразилися, однак, із рясного розпису по одягові. Над
підстеленою бородою, зовсім посивілою налягає краєм епітрахіль,
що втримувався через плечі - звуженими смужками порисованими
біло, як скрізь - лінії, написи, малюнки. Зверху лежить невеличкий
хрест, прикріплений до тонкого ланцюжка, обведеного через шию.
Простирається епітрахіль на всю довжину покійника, аж до стіп.
Під нагрудним хрестом зображено більший хрест Голгофи, на
ступенчатій підстанові, розведеній на сторони, - а при ньому - зна-
ряддя тортур, що стерпів, Христос, і коло них зображено шестикри-
лих херувимів. Подібний комплекс поклався також на капюшоні,
згостреному, як скуфія, і краї наміткових відлог від нього заповнено
молитовним текстом, що також оздоблює епітрахіль: на вільних
місцях, біля хрестів і шестикрильців.
В одній руці покійника - двосвічник, а в другій трисвічник: як
при церковному благословенні для збору молящих.
Чорна стрічка з білим написом облягла очі і запалася на порожніх
ямках.
«Бровик» Шікрятов плоскозубцями, вчепивши за окрайчик, потяг
її і наблизив до ювеліра - так, аби той міг чітко розглядіти:
- Що тут? Вам - розжувати церковнослов’янську мудрість!
Помугикавши, ювелір переказав зміст написаного, відповідно ви-
мовляючи з прибраною врочистістю:
«... утонули очі мої в милосердя Твоє ...» означається, що - в
милосердя Христове.
- До чого весь розмалюнок нещасний? - спрезирюється в запит
Отроходін. - Чи вам стрічався коли-небудь?
- Один раз; досить давно, але пам’ятаю. Відбувався в чоловічому
монастирі врочистий постриг: приймав, як називано, «велику схиму»
чернець похилого віку: такий, що в нього волосся спадало вроді
молочні патьоки2 з усієї голови. Був пасічник і аптекар, і в різних
ремеслах - майстер.
Поїхав я туди, бо замовлено: посправляти і повідновлювати ста-
ровинну утвар художньої роботи, і призначено помічника: молодого
2 Потоки.
367
ченця, послушника, тямущого в металообробках, - він мені поясню-
вав перехід урочистого постригу.
Звичайно, я, невіруючий, дивився, як на оперу, а тільки - з різни-
цею, що опера - мистецький витвір, повторює події з життя: справж-
ні, або - котрі могли відбутися, а тут - сама собою справжня подія з
чудовим співом всіх монахів.
- Хто ж там був головний командувач? - із легкою веселістю
неглибоко зацікавленого довідується Отроходін.
Слюсар пробує наперед відгадати відповідь:
- Якщо не митрополит, то якийсь архиєпископ, себто найвищий,
- чи не так?
- Такий провадив: архієпископ, і до нього строїлися всі, як
бджоли до матки.
Церква освічена тільки від лямпадок біля ікон, і видно крізь
Царські Врата: стоять найстарші ченці довкруг престолу, тримаючи
горючі свічки, а вбрані самі - велично; в мантіях і спів - проникнен-
ний: від щирих сердець, - мимоволі заполонюєшся. Відходять ченці
від престолу: до притвору: там дожидає їх кандидат у схимники.
Ведуть його до вівтаря, і спів розливається такий зворушливий, аж на
сльози, при посвятній відмові чоловіка - від усіх втіх і радостей
земного світу, аби цілком віддатися молитвам за грішних братів
своїх, - так у них там бачать постриг. Архієпископ розпитує постри-
гаємого і повчає, а зрештою, проголошує, що постриг відбувся, і всі в
церкві співають молитву за нового схимника, хто зодягся в образ, як
небожитель. Вкінці для нього - настанова із уст архієпископа, і вже
схимник стає до амвону: появою для всіх, тримаючи хрест і запалену
свічку...
- Мурбта! - перебив, кривувато і кисло всміхнувшися, Шікрятов.
- Краще скажи: що з довгою полотниною, через усього чорняка?
- То основна ознака, зветься по-грецьки якось: єпі... Я забув, бо
чув давно, - означає призваність до священнослуження. До вищого
від дияконства, від того взято довгу смугу і здвоєно, при зверхності
чину.
Довкруг розколин дожидали їх виконавці, хто - прислухаючися
уважно до розмови; хто - в’ялувато сприймаючи, а декотрі, зовсім
байдужі, то покурювали осторонь, то походжали серед гробовища,
впираючи погляди в написи на плитах або стояках.
Не вгаває в скептичному тоні своєму Шікрятов, запитуючи
насмішливо:
- Що то за птахи кумедні? Крил більше, ніж по двоє, - де бачено?
368
- Скажу, бо згадую, як пояснив ченчик: то ж якраз представлено
херувимів. На землі не зустрів ніхто з нас, - вони небесні духи: най-
вищі чини серед ангельства, і їх назва: «херувими», означає: «розу-
міють». Вони найближчі до престолу Божого. Мають по шість крил і
таку здібність зору, ніби в них багато очей: всередині і ззовні. Чули:
як монашки співали в церкві до нашого приходу, і - при смерті?
- Чув, чув! Не позакладало. Але до чого вся біла базгранина
малярська: білим по чорному?
- Про це і я можу сказати, - обізвався слюсар: - тут вказується,
малюнками і письмом, на страждання Христові, безвинного за всіх
грішних. І отже цей дідик убрався в показ їх: всім грішним, нехай,
глянувши на нього, згадають, як мучився розп’ятий, (до ювеліра) Я
тут не скривився?
- Зовсім: ні! Так і обчитаний монашок визначив, видно - був не-
давній студентик.
Отроходін, здавалося, якось пристиг і принімів, - тільки й доки-
нув два слова:
- Як підсвічники?
- Хоч вони мідні, а все ж витонченого рисунку, з ручної кбвки,
старовинної, тому вартісні. А свічки зіпсуті.
- В ящик: до вивозу! - розпорядився Отроходін, вносячи нотатку
в записник.
Стаються ж часом з людьми дивовижні пригоди душевні! Стояв
Григорій Отроходін з настановою організаційною, воднораз також з
ідеологічною, і обидві - згострені, як лезо крицевої сокири - на роз-
гром «старого світу», ворожого всією режимністю, що поставляється
конкретними силами, як ось тут - релігійним закладом з монастирем,
мовляв, гніздом забобовности, обкутаним у дурманячий туман.
Але, вглядаючися в схимницькі познаки, неймовірно для нього
незвичні, чужі, із далекости протилежного стану, і виразно - ворожі
йому, він таки хотів розібрати: що в їх змісті і загальному значенні?
Бо, настирно впертий, не звик відступати від загадковостей, хоч би
якого різного вигляду прибирали. Так, мов він бачив, складені рясно
в таємничому комплексі, ієрогліфи з незнайомої йому мови, - при-
пустімо навіть, принесені з іншої плянети. Подібно, мабуть, був би
внизувався поглядом у їхній склад, знаходячи розгад для скритої
символіки знаків.
Не виключено також, що сам схимник, бувши майстер на багато
фахів, і на малярський теж, і маючи особливу потужність свого «біо-
поля», «закодував» її, навіть мимовільно, без усвідомлености, і вона
369
тепер змогла подіяти вражаючо на глядача, хоч супротивного вкрай.
Стародавні ієрогліфічні написи: як от, на стінах фараонового похо-
вання в піраміді, могли мати такий вплив: з могутньої закодованости,
аж до смертельно вражаючого навіву.
Непереборимо запалювала зір Отроходіна складна мальовни-
чість: біла навіть через роки після поховання, - по чорному - біла, і
розросла в різні складники: на протяг всього кістяка, як і на плечах
так і на голові.
Уявилося навіть, що то - якийсь воєнник з армії, зовсім невідо-
мої, і що познаки, то від якоїсь незнаної і таємничої своєю дією
збройности. І що тут - вона неушкодима для його, Отроходінової,
збройности, при всій владі його, як особоуповноваженого із центру
держави.
Раптом додалося до думок гострою остережливістю від слів
майстровитого носія безкозирки:
- Знати з поміток: сильно віруючий був, що аж так скреслився
собою в живу смерть. А чого? - ради царствія небесного. Де ж ми
будем?
Почув розпорядник і, глядячи на образ смерти перед собою,
винесений з ями, подумав: «А справді, як відповісти ремісничому? -
Я знаю, але він, чи повірить коли скажу: ‘ніде!’ - і чому не пові-
рить?... Мабуть, через огірчення, що так без сліду зникати, як без-
словесній тварині...». Отроходін, як ніколи досі, розмислюється над
загадковістю власного кінця, і не зживається з почуттями і логікою
своєю - такий остаточний стан: як тут видно на кістякові в труні, - і
йому самому теж! - невідклонимо неминучий: в такий розтлінок.
Вже не споминається намір: пожартувати, бо заволодіває свідо-
містю дуже відмінна від того - настроєвість, як замінна: з потреби
встояти перед грізною конечністю - стати подібним до кістякового
стану з погнилости, як тут: перед прямим поглядом. Хотілося відсто-
ронити переправу з остаточною долею, звичайно, назавжди визначе-
ною тобі, як і кожному.
Полегкість настала від згадки про попередній свій висновок,
часто повторюваний: що тобі дається, як і всякому з визначних -
вічність у споминах молодших сучасників і в наступних поколіннях:
так можливо скласти собі безсмертя. Це негайно вжалила думка про
перешкоду «нагорі», і пригадка із мови однієї його приятельки в
службі: остережна пригадка, що владні там, на висотах, вживають
для жорстоких операцій - особи, яких потім, подібно до ганчірки
370
скривавленої в злочині, - «спалюють» організаційно і навіть фізично,
як небажаних свідків.
Похолодніло в грудях, бо сам знав багато прикладів такої «роз-
в’язки» для виконавців чорних програм. Не хотілося вірити, що і
самому прирікся такий кінець, але ж подумав про наслідки своєї
діяльности тепер: в селах, де більшістю, а часом цілковито вимирали
хлібороби, - то примарилася йому приреченість на спал, як вжитої
ганчірки, вже не потрібної і шкідливої.
Так що безсмертя імени і заслуги в колах висотних люто скрес-
люється, і Отроходін, особа з сильною інтелектуальністю, бачить:
тут - залізна стеля над ним, і немає доступної «ляди» пробратися
наверх.
А тут, на низах чи в шарах середніх? - нікого в справжню прибіч-
ність, крім Шікрятова, та і він відмовиться і очорнить, притиснутий
сильно, де так робити дуже вміють.
Відчувся розпорядник, на коротку хвилину, в розпачливій оди-
нокості і непросвітній, і враз обпала його неозначимо темна навала,
ніби ніч без іскорки в обвиді, на безмилосердну приреченість, і не
знати було, куди податися душею? - коли сам замкнувся в згоду на
таку моторошну навалу: з наклятістю, здається: від скарги непочис-
лимих селян, хто звали його, - і він довідався, - «чортякою», і зичили
йому огонь адський.
Коротко: зовсім коротко, тривало відчуття своєї неприкаяности,
бо він, вдача з величезною гордотністю і неймовірно самовпевнений,
вивільнився зусиллям думки, як багатократно звик вириватися з
несприятливого становища. І прибрав собі постійний тон душевний:
в самовиправданості, а для довкружних - начальственний тон, із ви-
сокою авторитетністю в службі. А тільки, як відголос від поперед-
нього проіскрів сумнів: чи взагалі він зробив непоправиму помилку
навіки: увійшовши у залізно замкнутий круг партійности, звідки
немає виходу, бо хто добровільно повертає квиток, тому дорога в
сніги півночі: на замучливу погибель, або зразу куля в підвалі.
Проіскрів сумнів і відразу згас, бо перемогла незломима настанова: в
переконаності, що він - подвижник для вселюдського добра, хоч
заподіював зло страшного вигляду, чому і дістав назву: «чортяка», -
так замкнувся обруч демонічної приречености для зразкового члена
партії.
Це в дійсності означало: для Жовтого князя - приписаний слуга,
з печаттю на чолі і на руці: думати і діяти, як він велить.
371
Ось, дивиться Отроходін на відкопаного ченця: у знаках великої
схими, і вже немає на душі ніякої риски з насмішкуватости, - замість
неї назбиралася злість. Бо відчував, що за тими знаками існує не-
зрозуміла і відразна система неозорого збору змістового багатства,
недоступна йому: йому супротивна, на життя і смерть. Спрезирена:
для нього - як «мракобісна».
Але, із властивою йому чутливістю, в емоційно обдарованій на-
турі, - відзначав, хоч зовсім неохоче, що, слід гадати, за образом
схимосвященика могла постати непочислима множина відновлених
осіб, ніби громадезна армія, і в ній покійник, оживши, міг бути за
водія. Знав спецуповноважений сам, що - примарність, що - омана, а
все ж трудно погасити її, таємно вкріплену, з цими дивовижно
складними, білими помітами на чорному одязі самоприречника: в
смерть - живу, на землі - проти її спокус.
Це незбагненно і непотрібно для свідомости Отроходіна, і жалю-
гідне в його оцінці, хоч мусів визнати в своєму серці, що тут при-
марюється якась сила старіша і вища за організацію партії, і незмири-
мо загрозлива їй.
Навіюється, прикрою хвилею, зовсім перебіжною, - навіть
боязнь: від здогаду про майбутню, можливо, в недалекому часі, при
непередбачених перемінах, - дуже велику і мабуть вкрай трагічну
пересправу з цією тимчасово відбитою потужністю, вкоріненою в
минулих віках і наставленою в майбутні.
Але зразу зневажив свій погляд, як помилковий, бо знав для себе:
незламно знав і непохитно - назавжди, що існує реальність: єдина,
що бачить він її своїми очима. І немає другої, визнаної і дознаної в
довічну твердість: вона і тільки вона - справжня. В ній діє партія:
єдина розпорядна могутність: і так станеться скрізь і остаточно, як
вона запрограмувала події, і як повинен виконати інструкції від її
верховного штабу - він, Григорій Отроходін, і це все!
Під час своєї короткої мовчанки, не прислухався до розмови
розкопувачів, що підходили і оглядали підсвічники, виконані руками
незнаного майстра: чудові вигадливим орнаментом, як для стебел
другосвітніх рослин, призначених тримати виквіт священного огню.
Отроходін сам коротко осудив свої роздуми, похилювані на
обидві сторони: свою, як правдиву, і великосхимникову, як помил-
кову, - осудився за «тимчасову слабість», - і означивши цими слова-
ми сумнів, повністю відновив свій звичний стан душевний. Він,
спецуповноважений від верховного проводу партії, дожизно утвер-
дився при ідеалі: «вінечному» для історії людства! - ідеалі справед-
372
ливого безклясового суспільства. Уявляв: там житимуть без рештків
навіть від експлуататорського буржуазного порядку - «старого режи-
му»: із царської імперії і всього капіталістичного світу, який повинен
бути вщент зруйнований об’єднаними силами всесвітнього робітниц-
тва, керованими із Кремля.
Що протиставиться, будь то ігуменя, як сьогодні, чи приявці із
загробности, - все мусить бути знищене: крицею і полум’ям. Іншого
способу немає для партії в боротьбі з ворожим табором, - хто цього
не розуміє і впадає в жалість і милосердя, - то «слизняки», як озна-
чив вождь: зверхгеній, і таких треба рішучо змести з дороги.
Викрикнув команду, як воєначальник на полі битви:
- Загорнути мальованого! Оглянем багатших.
Спрямувався розпорядник до пам’ятника, схожого на склепик, і
коли став прикро до нього, то сповістив про черговий об’єкт обшуку,
прочитавши напис.
- Краща нагода. Похована благодійниця монастиря, он як! -
вдовствуюча дружина інженера, будівника мостів. Знано: «путєйці»
діставали величезну платню. Можна було жертвувати, як тут відзна-
чено: на аптечку і шпиталик, на приют для кругло осиротілих.
Безкозирковець проговорив - так, ніби надзвичайно «між ін-
шим», без заперечення, а просто так:
- Була тоді сила ще багатших, але мало хто жертвували...
Отроходін на безвинну заувагу чомусь запальчиво посердився,
але відбив її, стримуючися:
- Ми, марксисти, бачим приватну благодійність, як буржуазну
практику, принизуючу, навіть образливу для потребуючих. Будуєм
суспільство, в якому така спотвореність виключена, - замінена фор-
мами соціяльного забезпечення, як у нас тепер запроваджено. Ви
зрозуміли?
- Я теж марксист і приключаюсь! - промуркнув безкозирковик.
Все ж таки після згоди, Отроходін, при роз’ятреному відчутті,
вирішив: «треба приглянутися, хто він і що робить? Підозрілий. Хоч
висунувся, то тільки хвостик від риби, а сховано: тулуб із плавника-
ми і голову, напевно - гнилу. Тільки в огонь! - кінець».
Переглянувся прикрито розпорядник із помічником, і той знав:
при такій приміті поставлено хрестик на судьбу безкозиркового, хоч
Він - колишній червоноґвардієць.
- Розібрати склепик: обережно, бо архітектурний камінь: кляс-
ний! - покрикнув до майстрів.
Ювелір однак додав стривожено:
373
- Не вшкодити ограду: цінніша, ніж при ігумені - мідна. Ручно
кована. Прекрасний узор із виноградними мотивами. Шик!
Отороходін підкріплює осторогу ювеліра:
- Глядіть, ведмеді криволапі, орудуйте делікатно. То - валюта!
Для соціялізму.
Поки поралися ремісники коло погребу, мов величезні мурав’ї
обжираючи прямокутну кістку, - два розпорядники обстежують дов-
кружні похови і обговорюють хід операції.
- Мишачі злидні в часовнях! - їдко взначає Отроходін. - Жеб-
рацька провінція. - Могли хоч трохи багатіше принарядити своїх
покійників. Тільки й того, що розпис: як на великодніх крашанках.
- Не те склалося, що у приморському місті! - шкодує примрій-
ливо Шікрятов: - Там, пригадуєш? Водяний бочонок наповнювали:
на промивку з обліплої гнилости. Ах, які ожерелі, обтикані діяман-
тами, а з ними діядемки теж - золоті; чи намиста: жемчужні або ко-
ралові - справжні, із срібними дукачами; персні із алмазами. Коли
затужавіло, - діяв сікач на дривітні: дубовій, зручні знаряддя; і якщо
трудно було виймати сергу з вуха у свіжих покійниць, то ножицями
відрізувано мочки разом із золотом чи сріблом. Траплялись наго-
родні звізди старого часу - такі ж дорогі, - приємно згадати: то -
здобуток! А тут? Комашачий дріб’язок.
Отроходін знизив голос, аби тільки Шікрятову чути секретний
розказ:
- Даси порядок, сам знаєш - як, з отим язикатим без козирка, я
тобі подав знак! - Таким тільки попусти, будуть кукурікати проти
партії і радвлади: із кожного кілка в тину.
- Забезпечено! Його за штани і - в чорний конвертик, і потім -
паси оленів за полярним кругом! Там надто довгі язики враз пример-
зають до зубів. Але і в нас самих діє шестерня! (Шікрятов своєю
чергою притишив вимову, тільки - для слуху Отроходіна). - Ми з
тобою так тісно зв’язані в ділі, що, при взаємному довір’ї, можеш
спільно накреслювати схему в наш порятунок, бо шестерня діє, зачі-
паючи зазубринами - таких, як ми, теж; треба подумати...
- Ну, я вже подумав! - приглушено відомить зверхник.
- Ти геній, коли знайшов модель для самодопомоги: проти такого
велетенського колеса: всесоюзного! - згостреного над нами. Скажи:
як відкрутитися?
- Трохи незвично, але інакше не можна. Бачиш сам: діє через
необмеженість в терорі, і для цього потрібні кожного разу перевірені
виконавці.
374
Після України зубчате колесо, що ти його назвав, спрямується
далі: на Кубань, або в Казахстан, чи куди-інде. То ми використаєм
якраз свій досвід, через який нас тут присудять під зазубрину, бо
надто багато бачили і знаєм. Але забігши попереду колеса, ми, дос-
відчені, будем конечно потрібні. Тому відразу ж, відчувши надхід
морознокрицевої зазубрини, - добровільно відставляємося на «зас-
ланський» терен для свіжої операції в попередніх способах, як
першорядні фахівці. Конкурентів: протиставитися, не буде, і ми
запевнені в бічному обході всієї шестерні. Знаєш: що таке - защіпки
для білизни, випраної і розвішуваної на мотуз? Знаєш! Так уяви собі
п’ять штук, не дерев’яних з пружинкою, але суцільно крицевих, і
начепи на губи!
- На моїх уміститься десять: затверджено! - прогомонів Шікря-
тов: притамовано, мов під сурдинку.
Вони мали свої умовності. Отроходін звав спритнястого напарни-
ка: «Бровик», від вигляду обличчя, де панували незвичайно побіль-
шені і кошлаті брови. Нависали тяжко з-під лоба, низько зарослого, -
нависали над очицями, що з них, як видавалося, притаєні дві мінія-
тюрні змійки зготовані випростатися в злому нападі. Саме ж обличчя
мало злегка сіруватий колір, з широкими вилицями і косим шрамом
на лівій стороні. Друга причина для псевдоніма: Шікрятов так часто
міняв ім’я і прізвище у своїх потаємних махінаціях, що навіть трудно
було встежити для пам’яті, - і тому вживано короткої клички замість
призабутого і початково справжнього імени.
А назва для Отроходіна визначилася словом: «Руль», мабуть,
тому, що в спільних виїздах на «діло» він волів сам вести машину,
коли не було призначеного шофера, - бо довіряв більше собі, ніж
надто вертлистому напарникові.
Умовні прозвища вживано в обох - для їхніх, як вони звали:
«партійних товаришок», що переїжджали в службово-секретарській
мережі слідом за ними, до місця призначень.
Певно: псевдонім «Руль» був познакою зверхности для під-
начального Шікрятова, суб’єкта ніби з уродженою прикметою догід-
ливої вслужности: бездоганно слухняного і справного, через життя і
смерть, при одній обставині: розпорядник кормить і пам’ятає, крім
своєї кишені, також - про помічникову.
Скінчися забезпеченість, він з подібною з чиновницькою пате-
тичністю запряжеться для справ когось іншого, навіть заклятого
супротивника попередньому господареві.
375
Раз чи два, на рік з ним ставалися нерівні звороти: він, замкнув-
шися дома сам, з пляшками сорокаградусної, як кажуть, «нагвинчу-
вався» до «зеленого змія», і тоді виявлявся з натури інший Шікрятов,
- не впізнати постійного.
То він крокував прискорено через кімнату і зупиняючися, бив
долонями об стіну, то падав на ліжко і зривав із себе краватку і, роз-
христавши сорочку, хрипів: «нашийник душить!» Виспавшися і,
після належного похмілля з квашеною капустою і солоними огірка-
ми, він точно відбудовувався, як штатний «Бровик» для Отроходіна,
в наставі: «слухаюсь»!
Зверхник знав про його «запої» і дивився крізь пальці на підупад
співслужбовця, бо і сам терпів від обсуву душевного в темну «яму»,
хоч рідко повторюваного. Він тоді, випивши стакан коньяку, пускав-
ся бродити по зелених околицях міста: на розгляд незнайомих йому
зелених вулиць і дрібних домиків, аби розвіяти прикрий настрій,
схожий на напасну хвилю чогось, як широко знаної колись «світової
скорботи», - з тією різницею, що в нього вона проймалася злістю,
навіть без особистої спрямованости.
Якось у надвечір’я, перемандровуючи невеликою площею, зупи-
нив погляд на бронзовому погрудді поета-клясика, вкріпленому на
гранітному граняку, і відзначив собі різниці в думках: про генія з
минулого століття. Коли в школі вивчали його твори, то проймався
благовіючою пошаною для чудесносте їх - у красі і життьовій
справжності: вищій ніж буденна, в призовому баченні.
А тепер? - холоднувато оглядав бюст корифея і дивувався з пере-
міни в собі: зникла височезна шаноба, і образ поета втратив чаруючу
силу, і його творчість поставляється в уяві, як підрядність, на другій
чи третій навіть орбіті, віддалена від ©середньої могутносте парт-
організації, до якої він, Отроходін, належить.
Звідси надзвичайно забезпечується вищість: над всіма! - а звер-
хносте іншої немає ні вгорі, на безконечно просторному космосі, ні
земному крузі, серед світових світил. Бо від таких, як тут згадано в
бронзі, подаються тільки книги, що їх одні громадяни читають, а
другі - ні, а з тих, хто читають, мало хто, навіть, можливо, ніхто не
живе згідно з прочитаним: воно само по-собі, а читачі самі по-собі.
В той час, як парторганізація всіх держить за ребра, одних пля-
ново роздирає, а других погноблює злиднями і страхом замучливої
погибелі, привчаючи до труп’ячого послуху. Примушуєм всіх жити,
як захотів хазяїн самої партії.
376
Крім відчуття такої вищости: розпорядної над життям населення,
_ визначається в думках Отроходіна: через суперечливу противагу,
також інша: він бачить, що його, винятково обдарованого і призна-
ченого для діяльности в найвищих сферах, змушено «відтиснутися»,
виштовхнутися набік і наниз, і він змушений, маневруючи, терпіти
невиразиму кривду, як часто бувало з великими особами. Він певно
знає: в цьому він їм спільник, з одного ряду невизнаних велетенських
натур. Означившися собі в такому романтизуючому світлі, з відтін-
ком трагічносте, - він переживав навіть лоскотливу вдоволеність з
високої уявної драми свого життя.
Його єдиною владущою, почуттєво заогненною поживністю
стало: вирівнятися серед висотних, - вибившися з низового «мухо-
дрянства» всяким способом, сьогодні - насамперед подвигом для
здійснення плянів соціялістичної перебудови суспільства, що для неї
особливо потрібні кошти, - золото і алмази першою чергою. Чує від
покурючого Шікрятова:
- Майстри розібрали склепик і обгорожу, і тепер тягнуть труну
нагору, - поглянем?
- Пора! Справді пора: внести додаткові нотатки в запис.
Обстежим багачку.
- Але чому похоронена без чоловіка поряд? - як водиться: серед
високопоставлених і грошовитих.
- Чому сама? Мабуть, згинув під час війни і числиться в списку
«безвісти пропавших». Вертаймось: по бджолиний взяток!
Надійшли до розкопу, коли труна вже стояла розкрита, і над нею
нахилилися два «підсудки», обпершися долонями об коліна: в роз-
гляді мертвої.
Ювелір злегка обернувся обличчям до надхідних упорядників,
коли слюсар тримаючи намітку, підняту з лиця похованої, витончену,
як чорна павутинка, підвівся в випрост - заохотити:
- Пригляньтесь і ви до дивовижі: мощі, акуратно мощі! Колір -
воскуватий; чому?
Прибувці вгородили зори в покійницю, що, справді, судячи з
вигляду обличчя і рук, зложених на грудях, збереглася плоттю подіб-
но до взірцевих нетлінників, маючи колір, на диво, близький до при-
родного, але, ніби з свічковим відтінком, хоч злегка потягнено наліт,
мов патину на давньому малярстві. Вся переставлениця - в чорному
одязі.
Шікрятов удає враженого богомольця:
377
- О, угодничка: небесам сподобна; удостоїлася чуда. Кланяє-
мось!...
В Отроходіна зовсім інший відрух душевний виявився. Зворотом
до ювеліра:
- Іконка при руках. Обдивіться! Чи варта чого? І зніміть обручку:
мабуть, золота!
Слухаючися і обережничаючи, бо помітно гребує померлістю,
ювелір взяв кисть руки, в чорному, - намітений зняти коштовну річ. І
тоді, навіть від легкого поруху, труп, колячися, поділився в розпад, і
в розкрихт, аж здавалося: порохнявою піде.
- Забракло праведносте! - підсміхнувся Шікрятов, трішки підво-
дячи верхню губу, разом із сусідніми лицевими м’язами. - Не встоя-
лись мощі для святосте.
- А, можливо, для душі досить, коли вона в тілі неприсутня! -
поміркував слюсар.
Ювелір тим часом, знявши обручку, обтирає ганчіркою і вгля-
дається пильно:
- Справжня.
- В коробку! - велить Отроходін. - Внесено в книгу: на облік. Як
- іконка? Знайдіть натільний хрестик. Зніміть серги: чи вартісні? Що
- в футлярчику біля ліктя?
- Іконка стара, з бронзи. Вибито на ній рисунок розп’яття, як ро-
бити вміли колись майстри, - без «школи», але - з побожною над-
хненністю. Від неї своя краса. Натільний хрестик золотий, як і лан-
цюжок. Серги теж золоті.
Перечисляючи, ювелір віддавав речі Шікрятову, і той - піднісши
і показавши зверхникові, спроваджував їх слідом за обручкою.
Зупинка сталася при футлярчику: з нього ювелір вийняв книжеч-
ку в чорній палітурці і, розкривши, хотів читати титульну сторінку,
але не міг, як не міг розібрати і дальших, і пояснив:
- Це, мабуть, по-французьки віршована, я не розберу. Тут нама-
льовані хрестики й ангели, - думаю, це в покійниці була пам’ятна
книжечка з побожних віршів, бо їхнім складом друкована, - от, хоч
би і від дівочосте: з років, коли вчилася, скажім, в інституті благо-
родних дівиць, або в єпархіяльному...
- Можуть купити? - перебив Отроходін.
- А чому: ні? Гарно збереглася, бо гаразд була закрита. На такі
речі бувають любителі, як маніяки.
- До іконки! - вирішив розпорядник і зразу ж довідується:
- А сіточка знята з лиця, годиться?
378
- Годиться вдовина шаль, тільки треба терпеливо випрати.
- До відра! А туфлі: що з ними? Якість?
- Благенькі і спліснявілі; навряд чи підуть з молотка, чи просто -
так. А можна спробувати. Коли будуть обчищені з поцвілости.
Шікрятов, на знак зверхника, вкидаючи туфлі в коробку, вика-
завши зуби, процідив зневажливо, як з височини судійного стола:
- От вам приклад недбалосте! Чи не могла б належно взутися
багачка, відходячи з світу? Ні, воліла надіти непотріб. Така ваша
«благородна дівиця».
Ювелір огризнувся - в тон Шікрятову, однак досить стримано:
- Чого: моя? Тільки пригадую, що були і такі. А підождіть: хіба
не могла бути дійсно благородна: не формально, по-дворянському, а
душевно - благородна.
- Буза! - кинув Шікрятов і відвернувся обличчям, мовляв годі
тягатися з такою крайньою нісенітницею, - краще вислухати, про що
питає якраз тепер Отроходін:
- Подивіться: придатні панчохи, чи пожуті?
- На жаль, потліли і розпалися: були дешевенького сорту. Ви-
дать, ощадна була інженериха, збирала кошт на благодійництво, і от,
у тому була благородна.
- Досить з нею: загорнути «благородну»! - ядовито вимовив
Отроходін, видимо здосадуваний небагатою здобиччю. - Переходим
до сусідних: з «духовного сословія»... Що там? - оглянувся роз-
порядник на гомін, що доходив віддаля: від вартових, поставлених
довкруг цвинтаря і церкви.
Видно було кінного міліціонера, новоприбулого, - в суперечці з
сторожею.
- Ходім, дізнатися: хто приїхав і чого йому треба? - звелів
Отроходін своєму напарнику.
Виконавча група обшукувачів звертала погляди до вершника:
мовчазно, як і весь час в роботі, знаючи, що в таких обов’язках дер-
жати язик щільно за зубами, це - вартість золота, а не срібла, що
ним, згідно з приказкою, ставиться розмова.
Але юверлір і слюсар, своєрідно привілейовані, складають здога-
ди.
- Десь обсіклось: на прорив, як дірка в мішку, кропивняному; і
кличуть поміч! - припускає прикру можливість ювелір. - Мабуть
заколот і навіть бунт якийсь.
379
- А то ж як? Без того не гнав би коня! - пристав слюсар до думки
співобшукувача. - Тепер скрізь того і жди! - вдарить несподіванка,
як з грозовиці в білий день.
Безкозирковий ремісник насмілів з незвичайним прикладом:
- Без того як обійтися? Доведено ж селян до червоної стіни:
смертної, - стій, коли з твого нутра виточують усю кров, - чи видер-
жить і не ворухнеться?
- Е, чоловіче, аж надно забігли в розгадку, почувшися високо.
Треба обскубувати на собі велике пір’я, - літати не вдасться! Будем
шнуриком ходити! - порадив слюсар.
- Що: велике? Навіть мале - теж обскубти; зостанемось без пі’ря.
Тільки пушок, як на курчатах! - продовжує ювелір торкнуту тему. -
Нам і голоски можуть врізати, аж будем пискотіти: «ців-ців»!
Все ж не втихомирюється безкозирковник:
- Дошукувалися, що благородно, а що - ні. Віковічно вважалося
благородним не говорити про померлих погано; тільки добром, або
взагалі - нічого. А сьогодні в нас самих? Обдираєм покійників, як
липку.
Прибулий міліціонер стояв при коні і коли особоуповноважений і
його ад’ютант наблизилися, - він відрапортувався і на запит: що за
нагальна справа, - повідомив:
- У сусідньому селі Конках почули дзвін на сполох звідси, з
монастиря, і зчинили безпорядок. Спротивилися нашому плянові за-
готівлі. Несподівано напавши гуртом, обеззброїли міліцію. Її револь-
верами і гвинтівками відігнано наших «тисячників», і відбір усього з
дворів припинено. Просять прислати підкріплення. Бо озброєні бун-
тівники напали на транспорт амуніції, коли переїжджав через село, -
і захопили зброю з нього. Тепер загроза: можуть роздати селянам для
нападу на місцевих представників партії і уряду.
- Куди везено?
- В районний центр: на випадок масового бунту.
- Де конвой?
- Розбігся.
- Що там було, і скільки «снаряженія»? Чи кулемети забрано?
- На жаль: узято один ручний: «дєгтярьов». Декілька кулеметних
стрічок. Гвинтівки і револьвери, з великим запасом патронів, і ручні
гранати - «бутилки». Доставлено в будівлю протипожежної команди.
Наші заперлися в сільраді. Шліть поміч! Негайно.
- В якому стані хлібороби: чи здібні до збройної дії, чи - ослабли
голодуючи?
380
- Більшість вимерла, а решта голодує. Частина з них іще дер-
житься: з кріпших. Там люди ловлять диких тваринок і вживають яке
коріння та бадилля: на вариво. З відчаю, на крайностях, слабіші теж
можуть братися до лопат, кіс і сокир, бо все рівно пропадати.
Отроходін враз пригадав з острахом: в одному великому селі со-
кирою зарубали хлібороби такого уповноваженого, як він, і взагалі
він не любить надто високої температури подій, а тому наставляє
Шікрятова, просто, як з червоного плакату:
- Прихвати десяток наших вартових міліціонерів і п’ять спе-
ціяльно призначених: знаєш кого! При ручній зброї. З гранатами і
додачею станкового кулемета. Наведи порядок: як у нас прийнято!
Хто не піддадуться - спалити з їхніми хатами! Відстрашаться другі.
Плян виконати: по всіх стодвбрках. На поміч змобілізуй весь актив.
Повторюю: настрашити мусиш самим дном пекла, залитим кров’ю!
На психічний параліч.
Шікрятов відав досконало, як огнем і кров’ю перекласти, з адсь-
кими винаходами - інструктивні вислови на мову розгромного
вжитку, бо повторював справу кількакратно, навіть із надвишкою,
порівняно з текстом. І до цього в поспіху спровадився втішений: бо
опротивіло возитися з викопаними мерцями, як вурдалакові.
Розшукувані діждалися повороту Отроходіна, але не його відвер-
тої, в щирості, розповіді про тривогу, як причину раптового від’їзду
його напарника.
На гостро випитливі погляди безмовних розкопувачів, від нього
почуто коротку відповідь:
- Тимчасові ускладнення на місцях; скоро будуть полагоджені.
Громадяни навчилися читати пресу «між рядками», і тут подіб-
ним способом визначили, що десь буде кривава розгромність на хлі-
боробів, бо спротивилися грабіжі всього їстівного, приречені на го-
лодну гибіль.
Досвідчений політичних, Отроходін знав: що приблизно виконав-
ці думають при обставинах, ніби в громадянській війні, і трохи по-
боювався неопанованої поведінки декого, - тому розпорядився в
інтонаціях військового наказу:
- Продовжуєм «із’ятіє» цінностей нетрудового походження: це -
згідно з рознарядкою на тутешній монаший заклад, як джерело
релігійного дурману для селянської маси. Підсилити костри!
Ювелір прислужився вчасною порадою:
- Глядіть, он бронзова плита над протодияконом! Можливо ба-
гатша хоч би на срібло.
381
- Діло! Вже сама плита - на добрий початок. Реєструю. Беріться:
копати!
Призначивши об’єкт чергового обшуку, Отроходін накидає шир-
ші і вужчі кола - в розгляді цвинтаря, аби вимітити наступні похови:
в «із’ятіє», як він назвав.
Мандрує, намагаючися розвіяти якийсь колючий неспокій: мен-
ше від клопоту в селі Конках, бо там оборотистий і нещадний
спритняга Шікрятов справиться, - а більше з невизначимої причини,
коли раптом виринуло на поверхню свідомости слово «френч», чого
ніяк не міг собі пояснити. Тільки уявив, як нуртується в його душі
щось як «внутрішнє море», звідки хвилі виносять на берег окремі
уламки з невідомого цілого, після його розбиття на бурі з смерчами.
Вимітив собі в пам’яті гробки: для скорого обшуку, і закуривши,
повернувся до протодияконового, - там якраз виволікали труну на-
верх: протрухнявілу, але щільно вцвяховану. Коли ж розкрили її, то
очам поставилася повна руїна людського тіла, знищеного в розпаді і
дотлілого, хоч, супроти того, з красними речами, чудово збереже-
ними.
- Таки маєм срібло, зразу бачу: срібло! - порадів ювелір: - я ж
так і передчував.
Підняв кадильницю від правиці покійника і, оглянувши, торжес-
твує:
- Взірець! І металем, дорогим, і ремісницькою художністю: по
всьому келеху. Я й сподівався такої знахідки. Поверхня чиста.
- Записано. В коробку кладіть, - не кидайте, бо помнеться! -
погосподарив Отроходін. - Далі?
- Масивний хрест: нагрудний, теж срібло; хоч обрис грубувато
визначивсь. Але це не важливо, раз - срібло.
- Вношу в опис. Чиста поверхня?
- На диво, зовсім чиста.
- Тоді до кадила: в короб!
Слюсар тим часом обережно вибрав блискучу стежину, що кла-
лася при лівому плечі мерця, і недомисленно поглядає:
- Чудна полоса: і довга, і прикрашена: в хрестики і в квіти -
вишиті. Що воно?
- Знаю, знаю: навчився від чорноризного студента! - вдоволено
погомонів ювелір. - Штука називається: «орар»; належить тільки
дияконові - він, тримаючи в пальцях, ним показує, з якою послідов-
ністю відбувати дії в богослужбі. По-грецьки слово: «бро» означає:
присторожую, і від цього названо саму річ. Колись була просто
382
білою, а згодом оздоблювалася в вишивку: золотими нитками, як і ця
сама.
- Чи не була якась підкладка в змислі прихована? - спитався
слюсар.
- Була! Я чув від монашика: велика лента, орар, означає ангель-
ські обкрилля. Бо чин дияконський вважається, як ангельський.
- Так я й думав. Бач, яке високе значення! Гарний виріб і, оче-
видно, дорогий.
- А якже! Скільки ниткового золота вшито.
- Обітріть і покладіть до кадила! - гукнув розпорядник. - Як
хрестик натільний?
Ювелір розчарований:
- Так собі. Міднйнка з емаллю; посрібнена. Можливо, таки зго-
диться комусь.
- В короб. Що - гостра шапка?
- Скуфія? Ні до чого. Прогнилість і струхлість.
- А подивіться на черевики: в якому стані?
- Добрячі! О, черевики - як слід. Ось, глядіть: я з середини
витрусив прах, кісточки і рештку ткані, а зовні обвів ганчіркою, і
вже, я думаю, можна дати на торговельну виставку. Це ж «скоро-
ход»; їм зносу немає - навіть, як бачите, і в самій смерті.
- Ще трохи потрудіться тряпкою, і - до короба! У царство
небесне можна увійти босому.
Отроходін врадуваний на здобутки з протодияконом. І знов
закурює запашну папіросу: відбити смородик, бо таки наноситься з
похову.
Суддійська трійка подалася до сусідніх гробків: вибрати наступні
- на обшук, коли копачі, поглянувши їм вслід, мовчки заходилися
засипати протодиякона, і тільки один безкозирковий промовив, як
особи, хто люблять потиху розмовляти з собою:
- Мені краще босому ввійти в Царство Небесне, ніж взутому в
блискучо наваксовані чоботи - до пекла.
Проказано півтоном, і ніхто з ремісників, що обернулися в гробо-
копів, - не вимовив слова, але не знати: чи згодилися з висновком
безкозиркового майстра, хоч сама думка світнулася очевидною.
Отроходін докладно виконував плян «із’ятія»: до крайніх подро-
биць, так що, коли відпроваджувався з монастиря, в супроводі всієї
орди, - то на слідах його розпорядности зоставалася дика пустка,
замість добровпорядженого цвинтаря і кладовища.
383
Надгробники, січені з цінного каменю, зникли, як одночасно з
ними - плити і обгорожі; а сам ґрунт з’являв подобизну такого тере-
ну, через котрий пробігло стадо з тисячі носорогів, що долавшися
розривали ґрунт, бо шукали в його глибині споживних корінців.
Одночасно із самого монастиря обідрано, мов набіжними гурка-
ганами, його майно: також до стану пустки, і тільки дрібну частину
зоставлено для уявних потреб майбутнього, як називалося, «радян-
ського господарства», або, для колгоспу.
Отроходін, обдерши живих і мертвих, від’їжджав, супроводже-
ний валками підвід з граблениною і ескортом озброєних: із міліції, із
різних «установ» чи «органів», та всякими уповноваженими і «тисяч-
никами», - тріюмфально від’їжджав, почуваючися в такій незви-
чайно високій силі переможности, як, мабуть, тільки син цезаря
Тітус, після зруйнування святого міста: Єрусалиму.
Але в дійсному вигляді відбувся російський повтор татаромон-
гольського наїзду, так само - розбійний, з азіятчиною: в чорному зна-
ченні цього слова, не білому, - і тільки прикрашений червоними
гаслами, над безбожною мордерщиною.
Подібно діяв також «Бр6вик»-Шікрятов, спрямований розправи-
тися з повсталими хліборобами, хто, стоячи перед гробовими ямами,
знайшли в собі силу волі спротивитись напасникам.
Ступаючи в ар’єргарді загону, ремісник-безкозирко, помічений
від розпорядника на «розход», снував незгідливу думку, складаючи з
її розвитку свіжу формулу: «Що в нас? Наїзд осатанілого фашизму:
діє втіленістю в компартії, як апокаліптичний звір з його ‘іконкою’».
Несамохіть оглянувся безкозирко: з боязні за саму особисту
думку, в своїй голові, хоч не виявлену назовні.
384
IV
Перехід протиборства І
Призначений на село Конки, як самостійний опер-уповноваже-
ний: розгромити групу повсталих селян, відчувся Шікрятов особливо
важливою особою в службі, і до виконання її гостро настроївся,
прибираючи собі велич до постави. І навіть: для враження на
підлеглих, як начальник збройної експедиції, ніби офіцер, перебрався
в свій найкращий одяг, вийнявши із багажника і укрившися за
тягарівкою: одяг, кольору «хакі»1 травнисто-захисного, військово-
подібного викрою, чудово приладжений «по мірці». Був для власника
найбільшою коштовністю в побуті.
«Бровик»-Шікрятов обстроївся більшою силою, ніж визначено
від зверхника і рушив збройно із цілою валкою і кавалькадою проти
непокірних хліборобів, хто відмовлялися вмирати з голоду: через
розбійний розграбунок всього харчу з їхніх домів, дворів і поля.
Прибувши в сільраду, в Конках, він скликав партійних началь-
ників і чинів усякого роду, що були при владі, і поставив вартових із
гвинтівками - при вікнах і дверях.
Вислухав звіти: про подію і наказав звільнити з посади началь-
ника міліції і арештувати голову сільради: обох за «злочинну недба-
лість» при виконанні службових обов’язків.
Розпорядився: поставити оружну сторожу на ключових місцях
села і також на входах і виходах доріг, для чого змобілізував, крім
міліціонерів, тутешніх і прибулих, також партійно-комсомольський
актив.
Сам, з основною частиною загону, зосередився на облозі двору та
будівлі пожежної команди, де замкнулися повсталі селяни.
Один раз навіть виставлявся трішки наперед - промовити прямо
До хліборобів: *
Хакі = кйакі.
385
- Здавайтесь! Хто прийде з повинною і складе зброю, зменшить
собі кару або зовсім звільниться по амністії. Наказую: негайно при-
пинити саботаж!
Відповідь йому була дана пострілами, від яких він відплигнув, як
кіт, і потім держався від них зовсім осторонь: весь час, боючися
дістати кулю або дріб, бо повідомлено, що селяни захопили, крім
міліціонерських гвинтівок і револьверів, також мисливські «бердан-
ки», двоствольні рушниці - «дробовики», бережені в пожежників.
Що було далі, стало відомо тільки через десять років, під час
війни: з розповіді одного учасника події, хто служив, як вартовий
при загоні Шікрятова. Визначний снайпер попав потім на службу в
пограничні частини, і тоді опинився в німецькому полоні, звідки
випущено в групі українців.
З його докладної розповіді про облогу будівлі, де боронилися
хлібороби, - все ж не можна було довідатися: хто початково визна-
чив страхітливий спосіб скоро розправитися з повсталими: чи сам
Шікрятов, чи «спеціяліст» у допитах, Єфим з «органів», прикріп-
лений до загону.
Обидва, згодившися про спосіб, пробралися із найближчими по-
магачами у підвал сусіднього будинку, через вулицю: приналежного
до сільради. Призначався для зборів, і почасти вживано як складсь-
кий, а більше - для якихсь таємничих речей.
Чорні двері з нього виходили прямо в двір пожежників: навскоси
проти великих виїзних воріт із їхнього приміщення. А воно стояло
відступом від вулиці, так що тільки коротка відстань розділяла
обидва виходи до спільного двору.
У підвалі Шікрятов і «фахівець» на допити, із підручними,
призвичаєними до жахливих справ, обладнали несвітську операцію.
Передусім: від обеззброєних місцевих міліціонерів випитали
прізвища селян, хто на них напали. Відразу ж заарештовано обголод-
нілі сім’ї непокірних: чотирнадцятьох, а ще два були одинокі; і крім
того, схоплено п’ять інших сімей, і всіх загнано в одну із підвальних
кімнат зайнятого будинку.
Після цього, через радіо-репродуктор, наставлений близько до
протипожежницького двору, постійний на розі, проголошено оста-
точну вимогу селянам про піддачу. І загрожено, що в противному
разі вони будуть спричинниками суворої кари для своїх рідних; а
зрештою, взяті живими і розстріляні, або інакше - спалені в будинку
разом з ним.
386
Сидячи за масивним столом, Шікрятов приподібнюється корпу-
совою виставністю - до зверхника: Отроходіна, і як слідчий теж,
обставляється старою, масивною чорнильницею, пером і папером:
складати документ із переходу справи.
Вибурморує ніби сам собі, але так, щоб інші чули і згодилися з
ним при лютій розправі:
- Взяти озброєних контрреволюціонерів - обов’язково живими:
для показу в судовому процесі, нехай і закордоном побачать, що ми
змушені були ламати воєнний виступ проти радянської законносте.
Ось так!
- Який початок з неродичами? Скажи! - звертається «спеціяліст»
Єфим до Шікрятова.
- Початок? Я колись читав книжечки про «сищиків», - там
згадувалося, як прискорювали виплату за схоплених заложників. їм
відрізали, наприклад, вухо і посилали платникам при листі з погро-
зою: знову вжити ножа, якщо зразу не дадуть визначеної суми. Нам -
модель; Отроходін схвалив і вживав.
- То може відріжем обоє: на відкриття діла! - пропонує «спеція-
ліст». - Враження буде вдвоє сильніше.
- Хоч і так. Тягни найстаршого! З поваги до нього вразяться
дужче: на самий початок.
Доставлено, з поштовхами від нетерплячих вартових, - селянина:
зовсім схудлого з початкової голодівки; зодягненого в сорочку вили-
нялу, колись зеленкуватого кольору, полатану на ліктях, - і в штани
сірі, теж зношені, і зовсім пожмакані.
Запалий щоками глибоко; волосся на голові і борідка, пройняті
сивиною і скуйовджені. Вигляд крайньої занедбаносте: в біді, дове-
деної до межі смертности.
Але дідик тримався рівно, з привичною достойністю, як непідлег-
лий, і саме це дражнило обох напасників, особливо Шікрятова. Бо
він, назавжди і непохитно, як його співдопитувач теж, і також - як
Отроходін, ще більше: - утвердився у самосвідомості своєю вищіс-
тю: через приналежність до партії, ніби до касти, вкріпленої в
зверхність, здається через весь світопорядок. Додалася побільшена
самооцінка, як особи, що на цілу голову - вища, над всіма з
місцевого населення, з неросіян. А тому належиться їм відчувати
таку вирішальну різницю і відповідно поводитися: в виразних знаках
пошани - з нижчости і підлеглосте: перед ним, Шікрятовим, ну, і
перед всіма його співслужбовцями, власниками партквитка.
387
Шікрятов, кип’ятиться злістю, глядячи на селянина, сповненого
самоповаги: стриманої, в самозбереженості, але з тривалістю, прик-
метною для вдачі: твердою і спокійною.
Крикливо починається допит, як анкетний, з гострою ворожістю,
нестримною в Шікрятова:
- Ти хто? - освіта і заняття, соціяльне походження і сімейство.
- Я селянин. Одинокий, - жінка померла: від сухот; недавно. До
революції скінчив учительську семінарію і працював з фаху, в мо-
лодших клясах; так само - після революції. Батько - слабий серед-
няк.
- Чого покинув школу, чи вигнано: як буржуазного прихвосня?
- Ні. Без того! Декілька років тому звільнили, бо стало відомо,
що дід був священик.
Тільки короткі секунди спотребувалися Шікрятову, аби виникла
і, посилювана, проблиснула думка: що ось - підозрілий підбурювач
до саботажу, нападу на міліцію, і надхненник контрреволюційної
змови на збройний спротив радянській владі.
Дрібна гадючка підозри прискорено розрослася в дракона: в
уявну побудову - широку картину підпільної діяльности по селах.
Шікрятов, як більшість йому подібних, до того звикся з постій-
ною підозротою, що вона глибоко вросла в душевну сферу, як
дійсніша навіть над чином, ніж стан справжніх обставин, що проти
нього вона встановилася, догранично обов’язкова для службової
справности. В цілій країні, - не тільки в осіб, як Шікрятов, розрісся
силою якоїсь соціяльної чуми, комплекс, що до нього можна
прикласти термін: «підозризм», - під ним всі повинні були підозріва-
ти всіх. Численними виростами розкорінився він крізь усі сторони
щоденного побуту, вносячи отруйну настроєність аж до сімейного
огнища, розсмороджуючи відносини в сім’ї, дружбу, любов між
близькими людьми. Калічив усі сторони всякої службовости в містах,
а особливо - в селах, звідки режимівці бачили собі найбільшу загро-
зу: загальну партизанку.
Шікрятов негайно наїжився пекучими гостряками в допиті:
- Он що! То ти - з мрякобісного кодла!... підкинутий сюди:
вести серед трудового селянства контрреволюцію підривну? - Ану,
признавайся! Враз: повно, щоб - як на долоні!
- Провини нема. Пристав до далеких родичів: при господарстві.
Я цілком лояльний громадянин: радянський.
388
- Ти, саботажник, будеш мені відпиратись?! - гніваючися, вину-
ватить Шікрятов: - викладай імена ворожих змовників! По порядку.
Я жду- Називай: хто перший?
Особливо роздратувала Шікрятова самим тоном відповідь
селянина, колишнього шкільного вчителя, прямо заперечлива, -
«провини нема», - коли він, допитувач, уповноважений заявив: існує
провина! - то виходить для уваги присутніх, що помилився і ствер-
див вигадку. Тому: з ображености, вирішив настоювати на своєму
закиді і змусити селянина: нехай признається. Якщо ж відмова, -
тоді...
- Чого мовчиш? Тобі сказано: імена давай! Чув чи ні? Позаклада-
ло в вухах? Погано служать тобі? Гляди, бо втратиш! Обоє. Мовчиш?
Доки? Останній раз: ось - візьми аркуш і пиши, якщо став німий і
мовчиш. Пиши: негайно, бо будеш бідний! Знов: німий? Досить! Так
от: заробив кару, по мірі злочинносте в саботажі. Діставай кару і піди
до заколотників під вікна. Покажись і попередь так: що зроблено зі
мною, станеться з їх родинами, через п’ять сторонніх осіб, взятих для
прикладу і остороги.
До вартового Шікрятов гукнув наказно:
- Через репродуктор теж передати бандитам, що я сказав!
Після того, трохи помовчавши, вимовив з льодовитою холодніс-
тю до свого виконавця, відвівши погляд до вікна, але скісним зором -
«боковим» - бачачи, що робиться:
- Єфим, опрацюй контру, швидко! - щоб знав, як страшно
ворогувати з нами!
Поплічник розміреним рухом взяв ніж із стола, а враз поривними
жестами, вхопивши кріпко вухо селянина-вчителя, і відрізав, кинув-
ши додолу, зразу ж виконав однакову справу з другим вухом.
Тільки стогоном, з болю і душевної муки, відозвалося в душі
нещасного:
- Ой-йо-о! Чого? За що?! Яким правом - різати?
Показав на ніж Шікрятов і пояснив:
- Цим правом! Має, хто держить: проти ворогів народу. Був
попереджений.
Селянин-вчитель з невиразимим жахом обторкує рани і зразу
оглядає обкривавлені руки, ніби ніяк не може повірити: що з ним
скоїлося - з моторошною непоправимістю, як в сні: навіяному чорни-
ми крилами демонів. Зрештою, отямивсь і втамував розпач. Смутно
поглянув на обкривавлені вуха - долі, і несподівано заговорив просто
3 дна серця свого, аж змусив прикипіти катів, слухати:
389
- На мені Бог поклав свій образ: добрий, а ви його скалічили з
моєю кров’ю - ось вона: стікає з моїх долонь ... бо притулив до ран,
спинити ... болять вони. Хто ж ви? Сини прокляття! Коли навіть
Петро, апостол, відсік мечем вухо напасникові, боронивши Христа
Спасителя, то Господь підняв вухо з землі, притулив до рани і при-
живив: на місці. Син Божий поправив каліцтво на образі, даному від
нього. А ви - що? Людоїди! Слуги прокляття: спотворили образ
Божий на мені, - бо ви слуги диявола ... діти його в істотах ваших
погніздились. Роги і хвости їхні на вас. До полум’я безодні вічної
потягнуть вас і не випустять ніколи, і курітиме мука ваша чадом без
кінця, раби прокляття. Годі з вами. Мені - вмерти краще, ніж у
каліцтві жити: крізь плач - на осміх, облитий сльозами! (прикам’я-
нів, роздумуючи і враз покрикнув з розпачу):
- Ось вам! - плачу знаком горя і муки моєї: на вічну відпечать!
Миттю вчитель-селянин взяв до уст кров з правої долоні від
однієї рани ушної, і виплюнув в обличчя стоячого «фахівця», що всік
його, а з другої долоні лівої, від другої рани, в обличчя сидячого
Шікрятова.
- Можете стерти мою кров з видів ваших, але знак буде: невиди-
мо! - з ним станете в блискавицю Суду страшного!
Обидва помічені, наспіх обтерши обличчя носовими хустками,
вихопленими з кишень, підняли лютісний крик.
- Ти он який гад об’явився! Нас клеймувати? Так держись! -
вигримнув Шікрятов і, вибігши із-за столу, кинувсь бити жертву,
коли разом і «фахівець» Єфим, напав з кулаками, закричавши:
- Ми тобі покажем, контра, як плямувати!
Били, аж звалився з ніг, тоді хвицали його закаблуками і топтали.
Зрештою, відступили і Єфим звелів вартовим: « - Підніміть старого
вовка!» - і вернувся до свого місця, як і Шікрятов до свого і репетнув
до підведеного:
Бреди, собако, через двір до пожарницьких дверей і вікон, і
покажи свої відрізані вуха і скажи саботажним ворогам народу: ми
маємо їхні сім’ї тут, заложниками, і їм буде - саме те, що з тобою, і
навіть іще гірше буде, як не піддадуться! Даєм десять хвилин. Іди
геть!
До одного вартового вигукнув наказ:
- Вложіть йому в пальці його вуха і виведіть на двір! Штовхніть
у напрямку до бандитів: там, напроти, замкнулись! Виглядайте, чи
він виконав наказ!
І послав другого вартового:
390
- Підіть і знов повторіть через репродуктор, що йому сказано.
Ждем десять хвилин. Не випускати старого пса на вулицю, - спро-
бує? - пристрелити на місці. Пошліть групу: вирити рів за селом,
серед заростей. Туди звезем усіх: після операції.
Обидва допитники відступили до другого столика, трохи далі, в
глибині підвалу, - там зготувалися підкріпити нерви: сорокаградус-
ною, з стаканів.
Дідик-вчитель, виштовхнутий п’ястуком вартового в двір: піти і
стати перед повсталими хліборобами, в намову - піддатися, ледве
живий, кволо рухався, переставляючи ноги. І коли наблизився до
вікон - так, щоб з них озброєні селяни могли говорити до нього, то
звеліли:
- Діду, скоріш - сюди! До дверей: скоріш! Тут аптечка, - зробим
перев’язку.
Він спинився і слабо проговорив:
- Не можу йти: сили в крові немає ... і не розберу голосів ваших:
мов вони за стіною ... бо не вчувають їх мої, - ні! вже не мої, ушні
раковини ... не маю їх! ось, дивіться: відрізано і дано тримати ... аби
грозилося: рідним вашим так зроблять ... гину а візьму з собою
(поклав їх до кишені, і - то притуляє долоні до ран, то віднімає) ...
всередині все в мені повідбиване ... як звірі по мені топталися ... сто
тисяч болів ... серце не служить ... чую: мов вістря його проколюють
... послано мене - страхати: щоб піддалися, бо побачите люті
каліцтва на ваших сім’ях ... як покоритеся, чи теж не зроблять цього
з вами?... глядіть!
Перервав мову свою дідик, тихо ойкнув, беручися руками до
грудей, і обрушився скосисто на землю. Тоді з репродуктора роз-
везистий басок виголосив, що почуто від Шікрятова - в наказ.
Допитувачі, при столику «заправившися»: так, на звичай, нази-
вано випивку, почали оглядати один одного, бо згадали, як були
обпльовані. Шікрятов помітив на обличчі напарника остачу від
патьоки:
- В тебе під правим оком червоняста рештка: зітри! Так: добре;
вже немає. А в мене?
- Над лівою бровою трішки. Порядок: стерлося.
Відклали носові хустки, вжиті на очистку, і зосередилися розмо-
вою на своїх «професійних» речах: від різноманітних розслідів, коли
вживано катство, і почуваються ображеними з теперішнього випад-
ку; - особливо Шікрятов:
391
- Старий дикун! Міг дома плюватися, а тут розвівся з своєю
звичкою. І взагалі, село ще консервує якусь первобутню примітив-
ність. Тому виникають нам трудності в запровадженні прогресивної
політики щодо нього: в час соціалістичної перебудови.
- Мусим зламати спротив: відчайний, як в цього шкарбана! -
додає Єфим. - Нелегкий нам шлях в розвитку соціалістичної куль-
тури. Доводиться вживати рішучого натиску на ворожий елемент.
Бувало, в допитах він такий затятий, що треба дуже гостро діяти, аби
добитися признання. От, і в жінок з контрреволюції; часто змушені
братися до крайніх, як між нашими почали вже називати, «мєтодов
фізіческого воздєйствія», - скоро взакониться вислів.
Шікрятов похваляється в споминах про свою участь в боротьбі:
- Коли я в такій ділянці працював, то щоб добитися признання
від жінок, заядчо впертих, я з них щипцями або плоскозубцями зри-
вав шкіру скрізь. Уяви собі: помагало. Звичайно, після цього живими
не зоставляли.
- Як можна? Небажані свідки! - приєднується Єфим. - Скажім і в
моєму досвіді. Проти таких ворожих наприкінець діяли суворо:
гострі стекла від розбитих пляшок вганяли. Звичайно, потім, лікві-
довано. В час допиту подекуди начальство робило з тими жінками
собі «удовольствіє». Але назовні знати цього нікому не дозволено.
- Ще б пак! Довідаються за кордоном, крик піднімуть. Ми обе-
режні: знаєм, як ставити ширми! - похваляється Шікрятов. - Миша в
писку не пронесе відомості крізь них. Ні комар або муха не про-
точить! Пора! Саботажники не відповідають. Виглянь обережно: що
там?
Помічник справився за скорі хвилини - повідомити в байдужній
мові, навіть відчутно зневажливій:
- Лежить трупом недалеко від малих дверей. Великі: для черво-
ної машини, як були наглухо зачинені, так і зосталися. Вікна трохи
прочинені і звідти так і жди пострілу, можливо, що - і кулеметом.
Шікрятов, помітно спохмурений з невдачі, звелів:
- Не зворушила їх старість. То вибери молодість, нехай - дівчачу,
чи не вразить їх кара, готова для їхніх родичів? Маю інструкцію, дав
мені «Руль»: відчинити дно пекла, аби сціпеніли з страху, як на
психічний параліч. Давай!
- Зараз, зараз; щодо цього.... Єфим, можем: щодня роблено. За
качество пекла ручаємось! - говорив з помітного підпитку: «градус-
ною».
392
Він - рудий, рудий до крайносте: почасти на переході до біле-
суватости, особливо в віях при блідножовтуватих очах, під напуще-
ними бровами, трішки темнішими. Погляд - якийсь «ходячий», але
переважно в ритміці то направо, то наліво. Зачіска - з рівнолінійним
проділом, набагато набік. Обличчя: в налитості, обдутій. Руки від-
ставлені, як в атлета, хто має великі м’язи під ними, і це - з вигляду,
ніби зготований піднімати тяжкі гирі. Одіж напіввійськова.
Незабаром, навідавшися в кімнату з арештованими, вивів звідти
дівчину, - судячи з вигляду, могла мати під двадцятку років.
Допит, за звичкою, виробленою роками, Шікрятов починає в тоні
високо-офіційному, навіть із відтінком грізносте, як в генеральному
судилищі, - він любив брати такий тон, і був переконаний, що тільки
так треба:
- Як звуть: повне ім’я? І чим займаєшся?
- Звуть: Ганна Робочук, працюю в сільському хазяйству, дома і в
полі.
- Скільки десятин?
- Дві з половиною; ми - бідняки: так пишемось.
- Сімейний стан?
- Я заручена. Разом з батьками моїми неречений поїхав на Дон-
бас, приробити трохи грошей, тоді справим весілля.
-1 що потім для життя: при соціялізмі?
- Будем трудитись. Сім’єю. Виховаєм дітей, і вони будуватимуть
соціалізм.
- А може: ні? Ще невідомо. А поїхали на Донбас: тільки для
заробітку? Чи підтримують якісь прикриті зв’язки. З ким тут якша-
лись2? Можливо з антирадянським елементом, з куркулями? Кажи з
ким?
- Ні з ким! Ми - окремо. Ледве поралися в хазяйстві.
- То ти вперто затялася: проти? Гляди, шкодуватимеш! Пізно.
- Чого не призналася зразу?... про підкулачництво? - приточив
Єфим свою підозру. - Викладай, бо будеш суворо покарана! Як сабо-
тажниця.
- Я ж вам сказала: нема нічого злісного в нашій хаті.
- Ти знов: своє! Видно, ти - з заклятих. Дістанеш!
Шікрятов для свого притаєного наміру мав особливий «вузол»
почуттів, з постійністю всепокриваючого мотиву: винуватити, бо ба-
чив перед собою, при початку свого нападу, провинних, і то тяжко,
2 Приятелювала.
393
до незвичайности, в рівень чину і кари з його рук повинна статися в
страшності.
Він врісся всіма фібрами істоти в замінну дійсність, що стояла
над реальною і її закривала, як, скажім, попіл і лява з вулканного кра-
тера сховали міста Геркуланум і Помпею, - аж стала розкопувачам
велика трудність добратися до панорами життя, як виглядала в
остачах.
Замінна дійсність: уся з пропаганди, для Єфима Бротмака, «Бро-
вика»-Шікрятова, Григорія Отроходіна і всіх із «номенклатури»,
виросла так набагато, що з’явилася якоюсь, аж ніби космічною і до
такого виміру значною: мовляв, для вічного щастя людському роду,
- так виросла, що вони перестали уявляти себе в обставинах справж-
нього побуту.
Ставилися твердо, непохитно і виключно в уявній дійсності: як
живлющому середовищі, з абсолютною значністю створеному для
них, супроти інших, сюди неприналежних, і тому - нижчих, невлас-
тивих, несправжніх, гірших, недосконалих, провинних - наперед, без
всякого сумніву і перевірочного досліду.
В них, комуністів, навіть виробився для «внутрішнього вжитку»
своєрідний стандарт при оцінках всіх несвоїх: «безпартійна сволоч»,
в такому образі нижчости в недостоїнстві, що з ними можна поводи-
тися, як з тваринами, і кожен спосіб: «дати з ними порядок!» -
вважався придатним і наперед цілковито виправданим.
Доля «своїх», нагіпнотизованою з пропаганди день і ніч, без-
перервно, - замінною дійсносте стали ідеологічність і політизм, -
коли людяність вивітрилася, і само життя людини перейшло ней-
мовірну девальвацію, до нічогости, як колись означали: «жизнь -
копєйка».
Нещастя людські, горе, болі - втратили значення для «номен-
клатурної» свідомости, і зовсім не важили ніяк при всіх проєктностях
партійного проводу і всієї організації. І вже навіть самі слова: мило-
сердя, співстраждання, жалість, благодіяння, благородство - вважа-
лися ворожими.
З такою настановою органічно сполучилася фанаберія, при термі-
нологічних виразах чвані і вирішеності: з «несвоїми» можна поводи-
тися, як завгодно.
Подвійний передсуд для допитувачів, і передусім для Єфима, був
ніби двозначною пружиною вселенського розмаху: відповідно до неї
порив до вчинку злагодився в руках, озброєних гострим ножем.
394
На оклик від Шікрятова, здійснити: що буває на дні пекла, Єфим
звичним порухом, взявши кухонний ніж, метнув його: з такою лю-
тою вразистістю, як, роздражнена вкрай ядовита гадюка, подібно до
туго здавленої і враз розправленої пружини, кинеться на жертву -
вчинити їй смертельне всічення, - так виконавець катівства схопив
ніс дівчини і враз відрізав і випустив додолу, і не давши дівчині
відійти, схопив також верхню губу і відітнув її, і слідом нижню,
обидві впали.
Зроблено з такою, зовсім нежданою несподіванкою, що жертва
не змогла відповісти спротивленістю і тільки почувся від неї нестер-
пно розпачливий викрик від болю: різучий, з бездонности душевної
поранености, крім тілесного каліцтва, бо збагнула зразу: тут їй най-
страшніша біда: з невиносимого потворства - в погибель.
Стогоном, вже ніби нелюдським виразилася, а якимсь пташиним,
з даного звіту собі: про горе дівоче, мабуть рівне самій смерті! -
стала такою хамкою, що огидно глянути на неї, - і вже неможливо
ніяк поправити, бо пришити ніяк, і вона з жахом, притуляла пальці
до ран, все мов не вірячи собі що сталось. Але знаходила тільки
об’юшену дірчатість на місці носа, і оголені зуби, - все в кровотечі
... і вже як напівнепритомна ставила пальці собі перед очі, -
здається, небажаючи повірити: що сталося. З повторного огляду і
переконаности в неймовірній погиблості, - в душі дівочій зривався, з
невитерпного болю її і страхітної втратности від життя, - здіймалася
палюча хвиля такої моторошної нещасности, що затоплювала сві-
домість і руйнувала порядок думок.
Ставався в глибинах душі обвал, з потоплености від горя, -
мабуть так: якби була душа людини похожа на всесвіт, де існує
незнане море, і на його березі - будівля, з мешканцями, і воно відразу
зірвалося в пожежну бурю, аж її смерчі набігають на споруду і топ-
лять її разом з живучими там, - і все валиться, згораючи, - і цілий
всесвіт також, погрібаючи життя під обламками, - мабуть так
завіялося полум’яністю в слабій істоті жертви, - і вона гине з дику-
щим стогоном, що міг би рвати людські серця, але - не цих осіб, що
смертно мучать, звикши до цього.
З безсилости впала жертва на коліна, закриваючи долонями свою
скривавлену каліч на втраті найкоштовнішого: своєї гарної вродже-
ности.
Коливалася, стоячи навколішках і часом поглядала на відрізані
шматинки, ніби неймовірні - тільки привидні: чого не може бути! -
навіть простягала руки до них, мов бажаючи взяти і притулити до
395
властивого місця кожну, і зразу ж відтягаючи пальці, бо чомусь було
страшно доторкнутися до спотворених решток.
Почала гомоніти, але вже - як інша істота, не владна над собою, і
в неповній вимові, без губних звуків: б, в, п, - але голосно:
- Оце - все! все, все ... пропало ... не дивися тут, мій милий
друже ... був єдиний на все життя ... і красу мою і честь дівочу бе-
регла для тебе ... нема мене!... похорони мене, рідний мій, щоб сон-
це не побачило, яка я потвора погана ... і ти не дивись, аби не
перестав любити ... краще мені згнити - тут згнити ... ти почув
мене? - ні ... ти далеко, а я гину, гину!...
Підвелась, завомпала з такою вже не дівочою, навіть не земною
розпачливістю, якби справді стала в огняві дна пекельного і порива-
лася до стіни; кричучи:
- Пройду тут ... до тебе!... ні не можу, бо я вже вбита! - скін-
чилась...
Жертва не змогла вимовити, як слід, слово «вбита!», бо браку-
вало губ сказати його; як і в попередніх словах.
Зрештою, пристигла на місці і стояла, і дивилася кудись в
далечину, мов ждучи наближення чогось невідклонимо вражаючого
- на єство собі, гірш від смерти...
Один вартовий, не витримавши піднаказної мовчанки, півголосно
промовив:
- Подивіться на її волосся!
Тоді зауважили: побіліло, зовсім побіліло, як в старухи, - коли по
обличчю котилися сльози і біля ран змішувалися з кров’ю і падали на
білу сорочку.
Притьма обвалилася жертва і впала на долівку - її підняли вар-
тові і, принісши відро з водою, обмивали, поки опритомніла в без-
вільній в’ялості, і підхопили на покрик Шікрятова:
- Відведіть і випустіть у двір, перед погляди контрреволюційних
саботажників, нехай знають, що буде з їхніми сім’ями, якщо не
піддадуться. Передати знов через репродуктор!
Її виволікли і виштовхнули крізь двері у двір, і там безладно
вимовляла, тримаючи долоні на обличчі:
- Не дивіться! - нічого нема, заплющіть очі ... о, як глядите,
чого? Вам же не видно ... а може мої руки прозорі?... відверніться,
це не мої руки ... кров не моя. Куди мені йти? - скажіть!... або ні,
мовчіть ... дайте мені ніж - гострий!... краще самі виріжте серце ...
нема ножа? Вже не треба - випало ... дайте лопату, я закопаю і
396
поплачу ... що виросте?... я не знаю, а вже я без нього... (уявляє, що
її долоні - лопатки, і ними копає землю, потім загортає).
- Переставте мене на другу сторону ... біль мій відділиться. Буду
друга і зустріну мого любого ... може дивиться на мене, не потеряну.
Нестерпна мука мені в лиці ... від чого ... не можу терпіти!... не
зосталось нічого ... чорно - темно кругом ... огонь навалюється -
згорю, згорю ... о, рятуйте!... вже не стерплю, вдарте гостро в груди
- наскрізь! Пожалійте, наболіло, - не можу ... не шкодуйте ножа для
мене ... мучить мене...
Голосами повсталі хлібороби розділились, бачачи крізь вікна
скалічену так люто, і сперечаються: що зробити? Чути різні підкази;
одні - пострілом скінчити болі потерзаної; другі - стриматися.
- Ви ж бачите: посивіла, як похилиста бабуся!
- Бо вся душа горить у невитерпимому болі.
- Треба б порішити її, інакше: як втішиться?
- На неї ж противно і страшно буде глянути.
- Я знаю: заручена, і її наречений вернеться...
- Тоді як йому жити з нею: безносою, зуби відкриті.
- Біда! Болісно навіть уявляти. А як їй жити?
- Неможливо. Бо ж зовсім каліч: душевна однаково.
- Куди дітися з нею: божевільною? Кінець один: помре.
- Але намучиться. Треба пожаліти і вжити постріл.
- Хто ж наважиться? Це - гріх брати на душу.
- Але теж гріх: дивитися на муку! Без помочі.
-Якої? Нічим не можем! Справді, одно зосталось.
Найстарший хлібороб, озброєний гвинтівкою, як всі:
- В мене й так багато гріхів, ще один - невелика різниця, а диви-
тись на муку стерзаної не можу. Тут буде, мабуть, виправдання, бо
однаково ж дівчині смерть. Скінчу муку її, от приложусь...
Виставивши зброю крізь відчинене вікно, хотів вистрелити, але
не встиг, бо дівчина закричала:
- Обвийте мені гадюку вкруг шиї, повіситись і впасти в воду ...
бачу колодязь - там.
Побігла до воріт: втекти, але там вартовий, виконуючи наказ, під-
кинув гвинтівку і прицілився, і коли дівчина спіткнулася і приста-
нула, - двічі вдарив пострілом: в груди і в голову! - тоді, мов під-
різана билинка, полягла на землю.
Підкріпилися стаканами «градусної», при дальному столику,
Шікрятов і Бротмак: перед новим заходом, пригадуючи сильно діючі
397
способи впливати на в’язнів, аби признавалися про свою конспіра-
тивну діяльність.
Шікрятов почав з посмішкою, але при тому також із якоюсь по-
нурою примріяністю, мов при величі заподіяного, без видимого
самоосуду в справі, ніби взятій в раму з вічного заліза без іржі:
- Допитували раз молодого інженера і пропонували служити, як
хочем, - відпекувався він і постійно викрикував, що невинний і
нічого більше знати не хоче, - тоді, при ньому почали жінці, схоп-
леній на вулиці: випадковій, відтинати голову «ножовкою», садовою
пилкою, ручною, аж вомпила жінка, як божевільна, і він не витримав:
таки признався; і сказав, що згоден служити.
-1 потвердилося, таки служив?
- Ні; саботував. Ми розсердилися і арештували знов. Тоді, при
допиті, привели його старого батька і одним великим цвяхом,
простромленим крізь обидві щоки, - прибили до стіни, і погрозили:
не віднімим, якщо сам буде неслухняний.
- Ну й що: помогло?
- Дуже! Відразу. Заклинався: готовий на все! Ми відпустили,
пригрозивши знов побачити таку картину, якщо порушить домову.
- Що далі? Був справний, ходив рівно, по шовковій струні з
скрипки.
- Куди там: ходив! Збожеволів, бувши слабий нервами, і кинувся
під трамвай, - зробилось м’ясо з нього! - Шікрятов говорив греб-
ливо.
- А надпиляна жінка і цвяхований чоловік: що, вижили?
- Хто б дав вижити: таким калічним свідкам? Наші вміють хо-
вати кінці глибоко в ґрунт, під вапно, як уміють доводити до кінців.
При допиті одного особливо впертого, бувшого диякона, нічого не
виходило: не згоджувавсь. Тоді начальник наказав: зловити декілька
осіб на вулиці і привести для обробки: на очах піддопитного. Серед
приведених попалась важна дама, колись - учителька французятини
в єпархіяльному училищі; була знайома дияконові - із церковного
приходу. Як поклали її ниць на долівку і почали вбивати гвіздки в
спинний хребет, то такого ревоту зняла, що диякон затрусився і
сполотнів, як крейдяна стіна і замимрив: «згоден, згоден, відпустіть
її!» Кого ти взяв на чергу?
- Теж важну даму. Вдова по регентові хору: в церкві, поки не
була закрита, і в сільському театрі. З недомерлих решток села. Обу-
рювалась, коли брали; викрикувала: «це незаконно!»
398
- Ставим на обробку: взнає, що законно - в нас, а не в неї і в
подібних. Що ти б призначив?
- Індіанський варіант.
- Пробуй! Надіймось на вплив; бо виглад гостро вразить.
Дла нього справа приуавлаласа, ак зовсім звичайна: з привиклос-
ти, і навіть акось аж приновлюваласа свіжою в сіру течію адміністра-
тивного побуту, хоч повного розправ із винатковою жорстокістю,
таємно в урадовості заведеною.
Все потрібне ставилоса в оглад: табурет, що на ньому сікачем
відрубувати руку чи ногу, і ніж, великий і гострий, з кухні: дла ін-
шого способу «воздействіа», і відро з водою - обливати післа нього
знепритомнілу жертву. А бити її можна і кулаком і револьвером: по
голові. В кутку стоїть мітла: вжиточна, коли змивати кров струмом
води з брандспойта, наведеного з сусіднього будинку, і порад з міт-
лою - її старий держак: ним теж можна бити допитуваних.
Шікратов бачить себе в дзеркалі власної уави, ак подвижника дла
партії: в поратунку держави і всього суспільства - від таємної дії
жахливих чорних сил буржуазної реакції: навкруги і далі, особливо
чужоземної, що проникає крізь границю - в середину країни.
І він уавлає свої вчинки великими, в адміністративному апараті: в
прикметах доброго стилю, дла акого свідчитьса, наприклад, чудова
чорнильница старовинного виробу: на мармуровій плитці поставлена
- в заглибок; склана, але, здаєтьса, ніби з кришталю. Закривана брон-
зовою шапочкою, вона набагато краща - дла службового стола, ніж
«невиливна», простого обрису.
Перед очима зовсім близько - декілька аркушів чистого паперу:
дла удаваної офіційности з протокольним записом, дла чого ж приго-
товано ручку з «вічним» пером і також олівець, - обидва знарадда
покладені на бронзову драбиночку вигнуту дугасто - із шпениками:
тримати в поземності, і сама скріплена на плитці, зразу за чорниль-
ницею.
Цього разу, на відміну від попередніх тортур, коли обов’азок
розпорадника виконував зверхній Отроходін, - його помічник,
Шікрятов тепер, сам зодягса в таку владність і зготувавса показати
високу вмілість, ак його досвідчений шеф, і навіть кращу.
Посаджено на кріслуватий стілець сивоголову жінку: в допит, що
складавса тільки, ак вступ до катства.
Шікратов величнивса за столом, натемнено з обличча і мови:
- Як звуть? Сімейний стан?
- Софіа Колосовська. Вдова - самітна.
399
- Заняття: колись і тепер? і
- Була співачка і піяністка. Тепер? Селянка; домашня господиня.
- Чим займався чолоків, бувши живий?
- Керував хорами; регент: по первах у церкві, а коли закрито, її, -
то в сільському театрі.
- Ага! В театрі. А з ким зв’язки там тримав: протирадянські?
Казати на чистоту, бо присудиться кара: сувора!
- Я ж говорю на чистоту: ніяких зв’язків антирадянських не було.
Ми лояльні, працювали, як фахівці, і - все.
Шікрятов нагрозовів з окриком:
- Брехня: на хитрий викрут! Досить! От: щоб мені тут відразу
були викладені ворожі зв’язки: в цю ж мить!
- Де ж я те візьму, коли ми не мали. Нам і в думках політика не
бралася. Мирно жили.
- Це знов лисичача крутня. Зараз називай мені: хто - в зв’язках, з
ворожих елементів?
- Нікого! Я ж вам сказала.
- Ага, остаточна відмова? Ну - то тепер кара!
Вони надзвичайно поспішали: підручні Єфима! - один, грубез-
ник, станув за стільцем, що на ньому сиділа допитувана, і міцно
обхопив її голову: в затиск, на рівні скронь, так що вкріпив до неру-
хомосте на місці; коли другий, спереду стоячи, теж дужий, кріпко
держав за передплеччя, мов приростивши до спинки стільця: аби ніяк
не змогла - ні вирватися зовсім, ні пручатися, перешкоджаючи
Єфимові.
Він пристроївшися з ножем, справа, глянув на жертву набагато
згори - вниз, і рухами теж пришвидчувався вкрай, коли почав з рвач-
кого нападу, як зміїного; на сидячу: схватив її сиву косу, коротко
підстрижену і сильно потягнув наверх, і враз півкружними жестами
різнув шкіру - в обвід, навкруг голови, в лінію, де над чолом почина-
лася зачіска і миттю ж повторно, дрібнішими рухами, відтинав шкіру
з голови, напружено тягнучи за волосся вгору, не зважаючи ніяк на
несамовитий зойк і вереск враженої, - хоч разом пручалася! - не
помагало їй, бо чіпко держить косу лівиця Єфима, коли правиця зрі-
зає скальп, часом затинаючися на декотрих місцях, де задержується
тісніше на кістках черепа. Звиклий до такої тортури, Єфим не зважає
ні на липку кров, що оббризкує і обливає йому пальці, як і ніж, -
репет і викрики мученої: «Ой - ой! Боже мій!... пропадаю! Чого
зарізали?!, звірі, що діється?... одійдіть!... чую: мені смерть!... ой,
Боже мій, - біль який ... не бачу світла...»
400
Шікрятов розкричався, як на тяжко провинну: в злочинах, і зліс-
ну порушницю радянського закону:
- Відчула тепер кару за саботаж? А тобі ж сказано було: про
відповідальність. Бери в руку свій шмат і ступай до бандитів: покажи
його і остережи - всім їхнім сім’ям і родичам так станеться, якщо не
являться здати зброю.
Тоді якраз тортурник скінчав свою справу і тримає скаліч, ніби
переможець - свій трофей: на показ всім. Обидва підручні, зодягнуті
чорно, як Єфим теж, відступили від жертви: обидва - з виразом
байдужосте на обличчях, як по операції, для них рутинної, в частому
повторі, ніби тут - нічого особливого.
Жертва не може отямитися: її сльози з розпачного ридання, пере-
ривані розкриком від болю, перемішувалися із багристими струмами,
що збігали з скривавленого черепа: там і крізь рештки від шкіри,
проявлялася поверхня черепа, на частинах його, прикро обсічених.
Вона наближала пальці до країв суцільної рани і боязко від-
водила.
Шікрятов вистанув трохи наперед і показує їй зняту шкіру з
волоссям і сердито велить:
- Дивись, чого заслужила! Бери і йди в двір: покажи злочинцям і
скажи: це саме буде їх родичкам, якщо не припинять саботажу! -
чула?... тримай, і - марш надвір!
Жертва, слухаючися його, вже простягнула руку: взяти свій
скальп, ніби вгіпнотизована наказним тоном мучителя, але ще не
довела пальців до зрізаної шкіри - зупинила їх, бо не добачає: через
сльози, з кров’ю змішані, заливають очі. Коли ж протерла їх і гля-
нула, - то, з жаху від побаченого, розширились їй очі, аж ніби до
дикого виразу і вона наблизила пальці обох рук до уст, мов - задер-
жати крик, болісний з нетямности своєї: від горючого болю, що сту-
манював їй думку, і від моторошного враження: від вигляду свого
сивого скальпу, що від нього з шкіри скрапала кров, і можна було
катові почути її вривчасту мову:
- Що зробили?... каліцтво - на смерть ... мені не вижить, ой болі
які!... не стерплю ... за що? Ізверги!...
Вона рухала руками перед собою, і пробуючи довести їх до скри-
вавленого черепа свого і, боячися до нього доторкнутись, відводила
ЇХ, не тямлячи, що робити, коли мука з обраненої голові і разом роз-
пач - так нищила їй душу, - аж починала терятися мовою і терпнути
істотою.
401
Пристигла нерухомо на місці, і руки зупинила, трохи відведені
наперед, а враз притулила їх до себе і в пекучім стогоні фбпала на
стілець, зойкнувши: «Ай!» - і вже задихаючися, враз присилено зід-
хнула в трепеті і відкинулася на спинку, але не змогла вдержатися і
в’яло похилилася набік, і поволі зсунулася на долівку: з стукотом
голови і кістлявих рамен об неї.
- Діряве серце в старухи! Дрянне: не вдержалось! - проголосив
Єфим і кинув скальп на мертву.
Шікрятов повів правицею на двері:
- Туди! На огляд контрикам: все разом. І проголосити ще раз
ультиматум.
Вартові понесли покійницю, з покладеним скальпом на грудях, -
і остерігаючись пострілів з протипожежного будинку, - жбурнули
скальп і жертву в двір і зразу ж відскочили крізь двері: в підвал, що
його поріг лежав врівні з ґрунтом на нижній ділянці його скосини.
Скоро з репродуктора повторно, з наказовістю, проголосилося
попередження: піддатися і скласти зброю, бо почнеться кара на роди-
чах. Добровільців звільнять і їхні сім’ї - теж.
А там голоси знову розділилися: частина вирішила виконати
наказ, хоч нехай згинути, аби відхилити нелюдську тортуру над рід-
ними.
Два були одинаки, і відповіли, що не піддадуться ніяк, - нема ро-
дин на криваве знущання.
- Коли терзателі виставлятимуть крізь двері котрих покалічених,
то, аби не мучилися, слід дострілювати. А все ж показати Шікрятову,
що не завжди його мордерська манера успішна, бо інакше він звикне
уявляти собі безвідказну дію страхітливого калічення і вживатиме
весь час.
- Краще зробити спробу вирватися, ніж похилити голови і піти з
«повинною» до шкуродерів, хто все одно повбивають. Вони ніколи
не додержують обіцянок, а вживають їх тільки для обману: аби об-
легшити собі перемогу для жорстокої розправи.
Більшість півсталих згодилася з двома і почала складати плян, як
вирватися із щільної облоги, вживаючи невеличкий арсенал, захоп-
лений з урядового транспорту зброї. Частина селян, не вірячи ніяк
мучителям, вирішила: підождати, поки взнають, що буде із слухня-
ними. Вони ж поставили свою осторогу: мусять спершу одержати на
письмі - запевнення, з чесним словом Шікрятова: що він справді від-
пустить і їх самих, і їх рідню. Так умова гучно виголошена з вікна: до
402
слуху всіх напасників, дійшла до слуху самого Шікрятова, і він не-
гайно взявся до писанини, примовляючи:
- Що? Вимагають чесного слова? Це - можна. З нашою приєм-
ністю. Чому - ні? Я вже так робив і повторю хоч сто разів. Хочуть
мати на папері? - Теж можна: хоч двісті разів на сторінку. Або через
всю один раз, із розчерком, вроді батогом поводйти. Ось - готово!
(читає): «Цим удостовіряється, що предложено саботажним селянам
села Конки негайно відкласти зброю в дворі, на указаному місці, і
з’явитися з повинною в сільраду, після контрреволюційного бунту,
нападу на міліцію, на транспорт і протизаконного присвоєння куле-
метів, гранат, гвинтівок і револьверів. В такому разі, якщо виконають
вимогу і беззбройно піддадуться, то будуть відпущені по домах. За
злісне невиконання умови - всім присуджується вирок: ‘вишка’,
себто розстріл. Потверджую це чесним словом і підписом - (Гм ...
Яке власне ім’я з багатьох вжити? Нехай:) - Борис Шікрятов, заступ-
ник особоуповноваженого з центру в справах виконання пляну
хлібозаготівель». Однесіть! (віддав одному з вартових) Прочитайте і
доручіть на руки: кому-небудь із саботажників!
Шікрятов нетерпеливиться: з остраху, що через забарність роз-
прави над повсталими хліборобами, - він спізниться вчасно повер-
нути до основної групи Отроходіна, і вроді, по її від’їзді, він зоста-
неться з невеличким загоном серед моря ворожнечі: темного і
розбурханого відчайністю. Тому розпорядився:
- Треба поспішати з карами для «саботажників» і вжорсточувати,
аби скоріше привести справу до кінця: як її визначено наперед -
повністю її погасити, себто «ліквідувати» непокірних.
Для заохоти належить повторити обіцянку, амністію. - для під-
давців, хто складуть зброю біля дверей підвалу і ввійдуть до нього з
піднятими руками: просто - від протипожежного будинку. Тут же
невелика віддаль: півневі можна перескочити за «мгновєніє ока»! -
між протилежними входами.
Знов прокричано: і через репродуктор, і прямо - голосом одного
з вартових, крізь прочинені двері, мовляв, дається остання нагода
зберегти собі життя: нехай виходять надвір усі і складають зброю.
Якщо відмовляться, то будуть самі винні, що накликали собі поги-
біль. На роздуми дано десять хвилин.
Хоч голоси поділилися: про «піддавку»; тільки чотири повстанці
вирішили скласти зброю, проте незгідні відзначили: цей спосіб вийти
на мир - вияснить, що насправді задумав Шікрятов, тільки що ціна
такого просвітку - жахлива.
403
Четверо селян міркували: все одно - згинути оточеними, бо,
зрештою, шікрятовці підпалять будинок, а хто спробує вибігти,
розстріляють. Та ще думка приходить про сімейства: після нас,
убитих, мабуть - їх не зачеплять, хоч і уже не треба мстити,
Але найстарший з недовірливих, дід Корчак: віхтикувато сиво-
борідковий сухощавик, провожав осторогою:
- Як уже так хочете, то йдіть! А знайте: в того вирода, Шікрятця,
в душі мало людського зосталося: перекрито звірячістю. Як пити
дать, - одурить вас, і сім’ї пропадуть.
Вийшли четверо у двір, - один із них мав білу хустину, прив’яза-
ну на піднесеній гвинтівці, - троє ступали вслід йому.
- Ми готові; здаєм зброю! - викрикнув парляментарник, зупи-
нившися проти підвальних дверей, і троє теж стали.
Тоді враз вискочили вартові Шікрятова, і роззброїли селян, однак
діяли при них, як заслоні від огню з протипожежного будинку; пос-
пішно втягши полонених крізь свої двері, - спинилися коло них.
Не виказував Шікрятов, як радісно йому дістати до руки своїх
ворогів, і не виявляв наміру: скоро покінчити з ними, - тільки робле-
но всміхався, ніби м’язи на обличчі розводив дрібними пружинками,
накритими сірою шкірою з легкою темнішою поплямленістю на
скронях.
Був розчарований, оглянувши селян: зголоднілі і миршаві і для
судового процесу про воєнщину не годяться.
- Та-ак! Он ви які. Значить, мир. От, і добре зробили. Бо чого нам
даремно кров проливати; це - не водичка. Що ж? Ходім на верхній
двір: поговорим, - треба розібрати справу.
Поведено бранців, куди призначив Шікрятов, і він з Єфимом теж
подався туди: вистроїти селян при паркані і почати домову.
- Зробили ви правильно: послухалися і віддали зброю. Ну, все ж
тут зостається одна причина - з вашого злочину в нападі на радянсь-
кий воєнний транспорт. Її треба загладити; викупити свою провину
відповідною заслугою. Ми навіть повернем вашу зброю для цього.
Чи згодні?
- Про що ви кажете? Котра справа? Як нам знати: чого треба?
Поясніть, і ми вирішим! - загомоніли селяни.
- О, справа зовсім проста: це ваша допомога радянській владі
покінчити з саботажем, до якого були причетні. Отже - берете свою
зброю і йдете в наступ на впертих контриків, з якими ви злочинно
діяли, й ось тепер покриваєте свій попередній злочин. Зовсім просто!
Хіба що одне ускладнення: аби вам не надумалося знов пристати до
404
саботажників, - на вас відразу наведемо станковий кулемет: на весь
час. Вам скомандуєм: почати обстріл вікон - підряд. Зразу ж набли-
зитись і вкинути в середину ручні гранати. Влізти туди і перестріляти
ворогів народу. На тому - кінець справи, - вернетесь додому.
Понятно?
Селяни, вражені: мов їх огнем обпечено, закричали:
- Цього не можем! Як: своїх, так продати? Це ж каїнство! Краще
смерть.
Шікрятов прикам’янів з лиця, хоч всередині вирувало чорне - зле
полум’я, і він, як звично при виявах жорстокости, повільно обкручу-
вав між пальцями і мняв недопалену папіроску, зготовлений викину-
ти.
- Остаточно вирішили: відмовитися? - від великодушно відкри-
тої вам можливости загладити свою вину? Так? Ну, нехай так! Вибір
ваш власний, і ми відповідаєм за нього, як належить.
На різкий жест і окрик Шікрятова: «давай!» - викочено кулемет і
направлено на селян, а при ньому застиг Єфим. Думалося: машина
настрашить дужче, ніж наведені гвинтівки, і схилить до згоди.
- Що ж це таке? Як? Нам смерть? Це обман: погибельний! -
закричали селяни. - Ось ваша «охранна грамота із чесним словом»!
Чого порушуєте? Ви ж ствердили: здамо зброю, то відпустите нас...
Відчуваючи, що виходить негаразд і клопочучися не обуренням
селян, хто через хвилини будуть трупами, - але зважаючи на відгуки
в свідомості вартових, перед котрими міг зостатися з причорненістю,
як порушник шанованого через віки запевнення чеснотою, - так
відчуваючи, заговорив обидливо, ніби обвинувачений без причини:
- О! Ви мені про «слово чести»? Все залежить від вжитку. І
наприклад: я вийняв папіросу з коробки; назва сорту «Казбек», доро-
гий. Бачите, що з нього, коли ось докурив? - зостався зовсім без-
вартісний «бичок», і я його викидаю до сміття. Так - з кожною домо-
вою: навіть при «слові чести»! Великий Ленін вчив нас, що «слово
чести» - тільки для дурнів має вартість. А вживаєм для «блізіру»: аби
зловити на «цугундер» всіх, хто дурніші від нас.
Шікрятов, договоривши, подав різким жестом, собі звичний, -
знак Єфимові, і той, як завжди при гуртових убивствах, різнув
окриком команду:
- Наказ: по саботажниках - огонь!
Один селянин, із відчаю, кинувся тікати через двір, але вмить
кулі наздогнали його, - і зразу ж повалили решту. Скінчилося. Селя-
405
ни стікали кров’ю: втікач - скорчившися, коли впав скручено, інші -
полігши косо, або ніби обсунувшися на місці.
- Закопати там же! - звелів Шікрятов і пішов з двору до свого
слідчівського столу в підвалі, слідом - Єфим.
Проте звернули спершу до столика малого: із спиртним і закус-
ками. Хто подумав би, що виявиться якась звичайна для людської
натури, виразна прикмета від глибокої вражености в самого мор-
дерця: відгук від заподіяного гуртового вбивства, - той спостерігач
зробив би помилку.
Бо якщо і виявилася якась враженість, так тільки від пекучої
досади, бо не вдалося руками самих селян розбити гніздо селянсь-
кого спротиву.
Що ж до душогубства, то воно зайшло в істоту Шікрятова, як і
Єфима, вже призвичаєною дією, і навіть такою, що не тільки не
викликає в душі нормальної відрази, а навпаки: ніби якимсь непояс-
нимим вихорем почуттєвим затягує в чорну глибину - до посиленої
дії в заведеному крузі службових обов’язків. Вони ж назавжди були
взаконені від уштампованого в душі поняття про неминучу загостре-
ність боротьби за соціялізм. Це поняття проймало виправданою
силою всю чорну діяльність, нібито найсвітлішу в світі, бо - для
побудови щасливости для всієї вселенної.
Ну, а для переконливости: забезпечено привілей! - із квартирами,
харчами, одягом, грошима, «путьовками» на курорти. Хто ж собі
ворог? Чого партійцеві гинути з голоду? Хай - інші. Хоч мільйонами.
Тобі що? Штовхни їх на дно ями: півживими; або мертвими, зокрема
з твого розстрілу; а сам повно живи!
Так створилися небачені досі характери для цілої системи дер-
жавного урядування, звільнені від правових норм, позбавлені най-
перших прикмет людяности і перетворені в гордих і жорстоких вико-
навців. їх можна було б назвати кастою для лейбґвардії «Жовтого
князя», вже одержимців для нього: на кожен вчинок, хоч найзлодій-
ніший. Бо санкціонувався партійною програмовістю з волі найвищих
авторитетів, над якими стояв сам вождь в ореолі зверхбожествен-
ности.
Партія вбралася в престиж, зграбований від Церкви; і службова
каста перебрала собі ролю священства: вибраною частиною своєю
діючи визначально, в назві: «номенклатура», великою мірою демоні-
фікована.
А все ж зоставалася в ній незнищенна рештка людського, і в
чутливіших і чесніших ставилася спільно супротивним огнем душев-
406
ним на протиборство з біснистою одержимістю. Часом від того захо-
дили психічні хвороби, руйнуючи особистість, а тоді потиху таких
«номенклатурників» ліквідовано без сліду, переважно в лікарнях.
Брутальніші персони заглушували в собі осуджуючі голоси -
примітивним способом: пияцтвом, часто розгульним, ніби анестезу-
ючи совість: до повної змертвілости, хоч фізично могли триматися «в
формі».
До таких належала більшість, а серед неї виявилися «чемпіона-
ми» Шікрятов з Єфимом, як і їхній зверхник, Отроходін, іще вищою
мірою.
Тутешні обидва підкріпилися, як звичайно, стаканами високо-
градусного напою із закусками, а одночасно покартали непокірних
хліборобів.
На диво, що більше мордували і занапащували безборонне насе-
лення, то гостріше злостилися на нього: мовляв, через його вперту
незгоду з їх заходами і їх правом на масові вбивства, - доводиться їм
більше «працювати», навіть «зверхнормово» щодня.
Призвичаєні до вбивства великими числами, як ніби «обов’язко-
вого» для їхніх «постів», обидва все ж відчували якусь неловкість: у
зв’язку з «чесним словом», вжитим для обманного способу при «лік-
відації саботажників», повністю взаконеної з висоти їх начальства.
- Що за нахабство з їх сторони! - обурюється Єфим: - вимагати
від нас чесности. Коли самі порушили всякі принципи її, - напали на
військовий транспорт і пограбували державну власність. От, дістали,
що зароблено.
- В цьому спеціяльна особливість клясової війни! - чеканить
слова Шікрятов. - Так мені часто говорить Григорій. З незмінною
конечністю на кожен супротивний вчинок ворогів надходить держав-
на кара. От, і в нашому випадку - сьогодні. їхній викрик про «слово
чести» походить від спроби вдурити нас у зачарований круг. Звідти ж
немає переможного виходу. Ми їх скрутили! Не таких зламували.
Бувало: кочевряжаться, як високо достойні: мовляв, «я - академік»,
або: «я - командир дивізії». А скоро ставали, як зроблені з вати: такі
м’якенькі.
Шікрятов розмріявся, але досить штучно, бо все ж на душі щось
прикрувато знизувало, ніби невидима колючка тернова дошкуляла,
хоч і не дуже гостро: якраз про обкрут із словом чести.
Не знаджувалося до кінця, і потрібен був якийсь додаток до спра-
ви, тому подіяла пекуча пружинка в норові, присилено затаювана від
самого, а таки часом проривно діюча: заздрість! Він був беззастереж-
407
но виконливий службових для Отроходіна, як овчарка з кличкою:
«Бровик» - для пастуха, але у заздрості хотів віддавна виказатися, як
приблизно рівний деспотичному зверхникові, і можливо навіть -
вищий: в допитах.
Враз настроюється на особливу винахідливість і, передчуваючи
успіх, прибирає вигляд рівної впевнености, що незлагода з «чесним
словом» буде перекрита.
Підбадьорений, він прискорено допиває свій «заряд» із стакана і
промовивши:
« - беремся!» - крокує до свого високого урядового столу, але,
минаючи великий прямокутник старого настінного дзеркала, сповіль-
нює ходу і вглядається в його зорову глибину, крізь прозір, протер-
тий кимсь від осілої пилюки.
З побіжного самоогляду Шікрятов, задоволений, злегка посмі-
хається.
Попереду, проходячи проз дзеркало, він, гостро настроєний на
клопітну справу, кидав тільки короткий позирк на відображення.
Але тепер, відчутно собі - сп’янілий від повторного пригощення,
він продовжив позирк на котрісь приємні секунди, бачачи знов свою
особу у воєнізованому вигляді борця за соціялізм, на доручення від
партії, і тому зодягнений відповідно до цього, близько до взірця від
самого вождя в Кремлі, хто сам хотів приподібнюватися воєнізо-
ваною персональністю до самого покійного царя, офіційно полков-
ника козачих військ - Миколи Романова, відповідно виставного.
Хоч сам вождь пристосував свою військовоподібність до вигляду
якоїсь строгої гожости3 в партійно-воєнізованому стані.
Тож, глядячи на вождя, одягався Григорій Отроходін, як «Руль»,
і Шікрятов - глядячи на нього. На допити цього разу, фронтовито,
подібно до підручника, повторно уприємнювався Шікрятов, знай-
шовши знову свій військово-героїзований образ, в оптичній глибині
дзеркала: одяг був справно підігнаний до постаті напруженими і
довгочасними стараннями.
Обважнений від випитого, проте почуттєво розбурханий у готов-
ності до продовженого подвигу для перемоги партійної справи - в
його, Шікрятова, залізно-прогресивного обов’язку, він звелів Єфиму:
- Візьміть когось із молодих, і коли він відмовиться виконати, що
я накажу, то обидві кисті рук геть! - і випустити в двір: для підохоти
до піддачі: злісним саботажникам.
3 Пристійности.
408
Коли вартові, на Єфимів оклик, притягли юнака і, кріпко вдер-
жуючи, поставили перед очі велично сидячого Шікрятова, то розмова
почалася в розчуленому тоні, ніби з симпатією до молодика, трохи
ніби аж як до родича, починаючи від першого пункту в допиті:
- Як твоє ім’я і прізвище? Вік?
- Марко Ростовиченко, вісімнадцять років.
Хлопець вимовляв повільно, видно - в великій тривозі, втримува-
ний, як в полоні перед розправою.
Вдягний у засмальцьовану «спецовку»: вона набагато звисала з
худорлявого, але жилавого, трохи вищого над середній зріст, - шате-
на: з глибоко отіненими щоками; очі посвічувалися зеленкуватістю в
сірому кольорі.
- Заняття?
- В ремонтній бригаді працював: при сільськогосподарському
інвентарі.
- Ну, бач: ти - з пролетаріяту села; чудово! А в нас диктатура
пролетаріяту від початку, знаєш сам, як і всі. Батько теж робив там?
- Там.
- Гаразд. І тепер: до справи з тобою. Звичайно, ти любиш батька?
-Дуже!
- Хотів би його врятувати?
- Найбільше в житті: так!
- Прекрасно. Я теж радо хотів виручити свого батька, - міг життя
віддати, але обставини ... відомо, як тяжко давили...
Шікрятов розчулився: стало неймовірно жаль себе самого, жер-
тву життьових незлагод і затисків - так безмірно жаль, що навіть дві
сльозинки скотилися з-під громадезно-кошлатих брів, від очей: з
поблисками, ніби від голівок двох гадючок, коли випорскують дві
краплі отрути, бо в істоті одночасно розгоралася, аж жаріючи, злість
на юнака, вибухова і побивча злість, бо трудно було знайти: як
обвинуватити молодого пролетарія? - а конче треба. Тому раптово
перейшов на зовсім відмінний тон, намовляючи:
- Якщо так любиш батька і готовий врятувати його, - ось, даю
тобі добру нагоду. Згоден взяти?
- Всією душею! Згоден: хоч зараз.
- Ну, гарно. Спосіб простий і легкий, як кожен: з найкращих.
Єфим Бротмак почув заведений вислів, вживаний при особливо
жорстокому каліченні, і косо посміхнувся, розтягши на лівий бік
тісно стулені губи з дрібними синястими скиплинками на них, як
бородавчатими наростками, коли самі ж губи складалися, хоч щіль-
409
но, але з потвердлими нерівностями, зверху і знизу, тривало встояни-
ми, як у давуна, навіть і колір виднівся темнисто-сіруватий.
Єфим посвітнув іскринками в прожовтуватих очах, під низько
навислими бровами, набагато меншими, ніж у розпорядника, і від-
мінними виразною рудістю. Негайно ж відновив звичайний вигляд
службової офіційности, навіть трішки веселий, з приємною зичливіс-
тю.
Стояв при своїх знаряддях: то - ніж і сікач, на широкій круглій
дривітні, що з неї сторожа встигла змити видимий слід від крово-
пролиття.
Поперед стояли троє: в’язень і двоє з сторожі, що тримали його
під лікті, - могутники з понатуженими шиями.
У діловитій впевненості Шікрятов провадить справу:
- Спосіб забезпечує порятунок твого батька: найбільша тут твоя
зацікавленість. І здійсниться зовсім просто і легко.
- Але я навіть на трудний спосіб приготовивсь!
- Ну, надзвичайно! Молодець! - хвалить Шікрятов і присуває
ближче масивну чорнильницю: записати початкову нотатку на папір,
розкреслений трилінійно з однією косою. - Значить, так: ми злагоди-
ли для тебе сцену з перестрілкою. Ніби ти, скористувавшися нашою
неуважністю, вхопив наган одного з вартових. Палячи на нас, тікаєш
через двір до будинку пожежників, де сидять саботажники. Забігаєш
там за угол і відстрілюєшся. Ми тобі відповідаємо теж огнем, але
цілячися мимо. Тікай і ховайся! Можеш кричати: «Ви вороги! Знати
вас не хочу! Краще мені бути вбитим із своїми, ніж з вами, -
собаками, - живим.» І все в такому роді. Присядеш за стіною. А не
просися сам всередину. Бо будуть підозрівати. Можна далі відійти:
до кущів; підождати, поки самі покличуть влізти через вікно. А там
розкажеш їм про сварку з нами і раптову бійку, і як ти гребнув
зброю, погрозив нею і вирвався крізь двері. Забезпечив відступ
огнем. Уночі, скажім: об одинадцятій, почуєш сигнальні постріли:
два, один зразу по одному. Це вже, Єфиме, твоя справа: точно об
одинадцятій, - чи не проспиш?
- Щоб я проспав? Ніколи в світі! Нічні сови просплять, а я - ні!
Спитаний вимовляв глухо, з якоюсь інтонаційною понурістю і
трохи храплувато від зайво випитого.
Щодо бранця, то він весь час тривожився від міцного затиску в
руках двох вартових, і тепер пробує хоч ненабагато обернутися: в
погляд на відповідаючого, але - марно; і навіть подужчав затиск від
його спроби.
410
На душі, збентеженій вкрай, наростав їдкий острах: полонитися в
жахливу ганьбу перед батьком і односельчанами, бо як? - вночі,
сонних, віддати в руки цього мучителя? - він же безмилосердний!
Крізь вікна нагорі чутно було, хоч слабо, його мову і постріли в роз-
праві. І ось він приготував смертельну пастку для решти, настав-
лений: вжити тебе, як знаряддя, і потім теж убити.
Збурений почуттєво поводив Ростовиченко поглядом навколо, в
половинності баченого, бо звернути зір назад ніяк не міг. Мов заблу-
каний у темних нетрях лісних, витерплював душевну муку, зби-
раючися вимовити рішучу незгоду, але підождав, чуючи наказові
слова Шікрятова:
- Зразу по сигнальних пострілах, ти обережно ідучи, відкриєш
двері, щоб ми, приготовані, туди ввірвались. Постріляєш зразу
злісних саботажників, хто будуть противитись. Твого батька з тобою
разом відпустим додому. Запам’ятав порядок?
- Але я не можу, не можу ніяк, цього не можу, бо страшно по-
думать!... - вистогнав Ростовиченко.
Шікрятов відразу обхолоднів, і дружня маніра змінилася офіцій-
ною, в осудливому запиті:
- Як же так? Чому не можеш, коли це навіть входить до твого
обов’язку? Розумієш, чи ні?
- Нема мені обов’язку: такого!
- Чому нема? Тут прямий змисл для тебе, як радянського грома-
дянина. Чи ти ним перестав бути? Скажи!
- Не перестав! Зостаюсь. Але так зробити не можу, бо буду
змушений брехати на обман своїх людей і їх погибель...
- Яку погибель? Що ти видумуєш?! Сказано тобі, що тільки при
спротиві вживай зброю. А по мирній піддачі відпустим усіх.
- Чим могли б потвердити: мені і тим селянам, хіба вашим
чесним словом?
- А от, і ним. Зовсім твердо. Я звик до цього.
- Так і скажіть: що запевнили!
- Маєш! Так і скріплюю: даю слово чести. Тепер повірив?
- Хотів би, а не вірю. Бо ми всі, арештовані, чули нагорі, крізь
вікна: як ви зламали слово чести і розстріляли довірливих, котрі вам
піддались.
Шікрятов, вислухавши бранця, помовчав, сердячись - так, що аж
шрам на вилиці наливався згущеною кров’ю, проте вдалося стримати
вибух лютости, все ще сподіваючися на удачу свого задуму, і через
те заговорив, хоч розізлено, але без крику:
411
- То не твоє діло: перевіряти, коли я додержую слова, а коли не
додержую. Твоє діло - сповнити обов’язок лояльного громадянина:
допомогти у важливій справі. Треба навести порядок із саботаж-
никами на вирішальному етапі боротьби радянського уряду, під
проводом партії, - за побудову соціялістичного строю, вимріяного
генієм через багато століть, і тут вирішується для кожного запитан-
ня: хто ти? Чи чіпляєшся за рештки темного минулого, чи відданий
своєму урядові, для виконання обов’язку, - так стоїть справа!
Зрозумів?
Шікрятов: промовляючи, ніби із трибуни до слухачів із цілої
країни, - покрадьки позиркував на вартових, аби відгадати, як вони
сприймають повторну незлагоду з його словом чести. Але вартові
стояли непорушно, маючи безвиразні обличчя, ніби будучи по дру-
гий бік якоїсь незримої, але їм знаної річки, що відділяла їх від його
розправи: з чесним словом, чи - без того.
Ростовиченко ніяк не може подужати своєї незгоди:
- Невже для побудови соціялізму треба, щоб я, разом з вами,
погубив безвинних людей?
- Як: безвинних?! - накипівся кров’ю Шікрятов. - Вони против-
ляться заходам влади, а це - злочин: карний! - згідно з законом.
- Вони не противляться законам! - витвердив в’язень. - Не вони,
а навпаки: урядовці порушили закон, який охороняє трудових селян.
Напали на них і забрали весь харч до останнього кусника. То селяни,
як перемерли з половини, спробували взяти назад собі зерно, бо
виробили його. Яка ж тут вина?
- То ти не знаєш: яка?! - нагрозився допитувач, насуплений бро-
вами. - Вони, як бандити, напали на державну власність: на тран-
спорт зброї, і забрали її собі, при всякій амуніції. Найгірший злочин.
- Але напали не тому що злочинці! - підвищеним голосом пос-
перечався в’язень, - зброю привозять на села розпорядники, а з нею
розграбовують селянські хати. Бо коли з них забирають усяку пожи-
ву, то люди, бачачи свою смерть, як багатьох кругом, - пробують
задержати свій прожиток. Це бідняки, не хто-небудь. Вони, рятую-
чись від загибелі, спинили доставу зброї для розгромів трудових
родин. Була зброя вживана протизаконно, на грабіжний спосіб.
- Так ти он який розумний! - репетнув Шікрятов: - вивертаєш
дійсність, як рукавицю. - Останній раз тобі кажу: згоден, чи ні?
Гляди, бо тут тобі і каюк! Але не пробуй одурити! Хто в хаті зос-
тались?
- Сестра і двоє діток: голодуючі.
412
- Так от: ми все одно схопим саботажників і, коли пристанеш,
тебе з ними. Пошкодуєш, що на світ родився: так скараєм. І сестрі
твоїй і дітям її, і всім родичам - розстріл, а хати червоний півень
огнем поїсть. Згоден допомогти нам, чи остаточно відмовивсь?
- Не можу я: ніяк не можу! - виголосив відчайно в’язень.
- Ну, то сам винний і приймай кару, яку заслужив, саботажник!
Шікрятов покрикнув до свого виконавця:
- Єфим, тобі черга: дай йому огонь! На обидві руки, зразу!
Викинь крізь двері і крикни: так всім буде, якщо не здастесь!
В’язень здогадався про страшне калічення і пробував відступити,
але даремно: міцно держали його вартові, а все ж його ривок трохи
затримав розправу, коли його повертано до неї, і коли побачив тяж-
кий сікач в руці Єфима, то повторив спробу - посилену: відхилитися.
Тоді один з вартових, аби встояти і втримати праву руку в’язня, коли
ліву тримав напарник, - мимоволі різко похитнувся, коли клав хлоп-
цеву правицю на високий дривітень, штовхнув Єфима, так що той не
зміг з повною різкістю і точністю навести удар, і рубнув трохи не
так, як хотілося, - бо кисть зосталася все ж якось прикріплена, хоч
моталася досить вільно.
З душороздираючою гіркотою виразив в’язень свій жахливий
біль, сильно кривавлячи раною і в неймовірній напрузі, з всією
силою, якоюсь аж ніби надприродною рвонувся і, звільнивши ліву
руку, миттю схопив надрублену праву кись, ніби пробуючи прирос-
тити її до попереднього стану.
Збагнувши повно свою непоправиму біду і знаючи: повториться
на другій руці: в цілковитий жах безрукости, в’язень в повторному
шаленстві, обернувшись від ката, метнувся в протилежний від нього
напрямок: до Шікрятового столу, і все ж тримаючи надрубану кисть,
так кинувся, мов смертельно вранений тигрчик, аж вистачило сили
грудьми і ліктями різко зрушити стіл і відсунути круто на похил і
зразу аж на перекид. Перевертаний з відсуву стіл змусив миттю
Шікрятова віддвигнутися сильно назад, аби зберегти рівновагу, без
падіння на долівку.
Тоді з нахиленого столу чорнильниця подалася аж до грудей
Шікрятова і, при його відкиді, легко перекинулася в розгоні і набага-
то вихлюпнула чорнило на обличчя, на груди і, падаючи, також на
штани.
А одночасно з розмаху рук в’язня, що неймовірно сильно крово-
точив раною, червоні струмки і плями додалися до чорного розливу
на військовито-красний одяг.
413
Лють спломенила Шікрятова, як, мабуть, ніколи в житті: якраз за
зіпсутий одяг, дорогоцінний тканню і строєм: його єдиний у повному
фасоні вельможноподібности. Сам, удержавшися на рівних і відки-
нувши крісло, розглядається на всю пошкодженість і аж скаженіє із
злости.
Тим часом вартові вчепили в’язня: ставити до другої екзекуції,
проте - поволі, бо гляділи, що сталося з одягом Шікрятова, подвійно
поплямованого: від обличчя до халош на колінах.
Він, побачивши всю непоправність попсуття і посоромленіть,
коли доведеться вдягти якісь поношені дрянтивості з міліційного
одягу, Шікрятов перестав володіти собою. Паленючи з невдержної
злоби, вихопив револьвер і рвучко ступнувши до в’язня, вдарив по
голові - раз і другий.
Ростовиченко беззвучно обвалився, трохи півобертом, на долівку.
Збішеному побивнику було мало того: він вистрілив йому у гру-
ди.
Сховавши револьвер у кобуру, відходить до свого місця, все не
можучи вспокоїтися від врази: від втері одягу дорогого для його
душі. В одну мить хотілося навіть думати, що це - не дійсність тіль-
ки приява або півсон: така була вражаюча втрата.
Навіть хотілося з помсти знов прострелити лежачого ушкодника,
але - передумав; однієї кулі у грудях досить, коли голова побита.
Піднімає перекинуте крісло і підсуває до столу, де стояло, але сам ще
не наважується сісти, бо ще в дико розладнаних почуттях. Вертає
побризканий картуз на край столу, де лежав попереду.
Стенувся коли почув стогін і хрип: то несподівано недобитий
в’язень підвівся і, незмислевно оглядаючися, звомпив преболісно,
знову придержуючи надрубану кисть, і кинувся до дверей, відірвав-
шись від вартових, що хотіли завернути.
Шікрятов відразу спинив, у тоні преспонуреної наказности, з гір-
котою:
- Нехай біжить! Побачать саботажники: в нас жарти короткі. Він
уже при смерті. Тут нам його труп непотрібен, - а там настрашить.
В’язень вибіг надвір і виявився на диво живучим своєю молодіс-
тю: вистачило спромоги вимовити, коли слова виходили із уст разом
із пливучою кров’ю від побиття голови:
- Тату, і всі!... Кожного знищать, як тих, хто - на «чесне слово»
... постріляно ... а наперед покатують, як мене ... маєте зброю: вжи-
віть! кидайте гранати - прорватись!...
Шікрятов, здосадуваний, покрикнув до напарника:
414
- Замкни йому душу! Дивись: мертвяк - підбурює.
Двома пострілами: в скроню і в груди, Єфим поклав хлопця на
землю, після чого рвучко закрив двері на засув, - але враз надумався
відчинити двері на коротку мить, і гаркнув:
- Здати зброю: враз! Бо всім - крапка! Так само.
Знов закріпивши двері, доступив до зверхника в огляд пошко-
джень, і підібрав чорнильницю: вона злетіла наниз, разом із карту-
зом, що теж оббризканий: в чорнило і трохи також в кров.
Ніяк не вспокоїться Шікрятов і виверчує брудну лайку на вбито-
го, - її Єфим доповнює:
- Проклятий виродок, туди його! Після сильних ударів наганом і
прострілом грудей підскочив, - хто б міг подумати?
- Бо бішений мерзавець живучий як кіт, і крім того: біль напру-
жив його! - пояснює Шікрятов. - Додалася молодість; працював
тяжко і вкріпив м’язи, жаль, картуз теж попсовано.
Шікрятов весь час оглядав свій одяг, від самого початку, коли,
покаравши спричинника шкоди, вернувся до столу. Знову беручи
картуз, обзиркав його і відклав. Повідомив Єфима:
- На тобі теж багато: самого червоного!
Тільки тоді заклопотаний напарник приглянувся уважно до свого
вбрання, набагато темнішого трав’янистим кольором, ніж на зверх-
никові. І теж злобиться:
- Май справу з таким гадьонишем! Чорти б його забрали! Мій
одяг теж спорчений.
- Але, мабуть, хоч почасти вдасться тепер очистити? - понадіяв-
ся Шікрятов. - Можна вжити мило з теплою водою? Мені і тобі.
- Не вивести так чорнила і крови. Треба в городі здати до май-
стерні на чистку. Хоч сумніваюсь, чи зженуть плями. Єдиний спосіб:
замовити, нехай перекрасять на чорний колір. Буде непомітно.
- Шкода мені відтінку, - делікатний з «хакі», як звуть його.
Пропало. Ну, ж канальський сукин син - той виродок, - ... розтуди
його! Як нам тепер з одежею? Негайно!
- Переміним. Зняти з вартових, которі - під наші мірки.
- А їх що: зоставити в підштанниках?
- Чого ж? Підберуть собі: із затриманих селян, - їм же все рівно
сьогодні лягати в могилу! - байдужно вимовив Єфим, піднімаючи з
долівки перекинуту підстанову для чорнильниці, і ставлячи на стіл і
поміщаючи на ній чорнильницю, як було.
Шікрятов, тривожачись, попрямував до дзеркала: визначити пов-
но шкоду, заподіяну його поставничому вигляду, і коли заглянув
415
крізь прочищений прозірник, то аж пересмикнувся на обличчі: з пе-
кучої досади на вражаючу переміну.
Відображення ставилося в патьоках і плямах, як фантастичний
витвір п’яного маляра, хто не розбираючися, наосліп бив і водив
пензлями, вмочаючи чергою - то в червону, то в чорну фарби, аби
заповнити яснотрав’янистий фон на постаті.
Скипілася нестримана лютість за спотворений одяг: горюча лю-
тість, мов підпаленими віхтями з смолою, - заповнивши весь круг
свідомости.
- У, у! зміїнок підкуркульський! Що зробив? Пропало. Навряд чи
вичистять. Годі морочитися тут. Видно: собаки не піддадуться,
навіть на слово чести, бо зіпсував умову цей придурок. Ну, он що:
немає змислу зоставатись довго і мати мороку з показами, аби змани-
ти на згоду саботажників.
- А далі що могло бути: з твоєї фантазії? - питаючися, Єфим
оглядав місцину навколо катівської дривітні: там багато крови, і він
знаками показує двом поплічникам, що треба вимити підлогу, - тоді
два, хто досі стояли в тяжкій нездвижності, як гранітні каріятиди на
старовинному фасаді, - лінувато порухалися, виконувати розказ.
- Що могло прийти? А просто: наприклад, можна котромусь
старику надрубати ступні і дати в руки держак від мітли: нехай,
обпираючись на нього, ступає самими п’ятами і вийшовши в двір,
переконує саботажників. Ні, все - к чортам свинячим! Треба кінчати.
- Яким способом: щось винайшов? Ти мастак на свіжі ходи.
Шікрятов з душевного струсу: від ярости, чомусь навіть змішаної
з ображеністю, відчув, що йому голодно, і тому відступив до столика
і там докінчив водку з пляшки і наїдок до неї, після чого заговорив
начальнично.
- Навантаж на тягарівку розбиту цеглу, що валяється скрізь,
каміння і всяку вагу на задній частині плятформи, і накажи декільком
вартовим залягти на ній: озброєними належно. А слідом спішить
група розправи. Нехай шофер розжене машину заднім ходом через
двір і вдарить у широкі ворота будинку і проламає їх. Коли ж тягарів-
ка вріжеться всередину, тоді нехай усі вартові моментально від-
криють огонь по саботажниках: по всіх підряд. А тут? - затриманих
селян відправити в «штаб Духоніна», в «расход»! Давай!
Скінчивши наказ, Шікрятов заздрісно поглядає на чорну одежу
«тіла механіків»: там майже зовсім не помітно набризканої крови.
Але з примірки «на око», визначив: убрання Єфима і всіх вартових не
підходить для нього, бо надто вузьке - у тулубі і не може умістити
416
живіт, що аж набагато виставляється наперед. Якщо в сільраді не
знайдеться відповідного заміну, то єдиний вихід: від’їхати самому
або вдвох з Єфимом, попереду всіх, до монастирського дворища і
там підшукати, що треба, до картуза включно.
Побачивши старий рушник, почеплений на цвях, - схопив його і,
вернувшись до дзеркала, пробує зчищати червоні сліди з одягу, весь
час контролюючи свій успіх короткими позирками у прозористу
глибичину: до свого відбитку.
Знову пересердя накочується палючо йому на серці; спонукаючи
до відплати за потерпілість, і зриваючи почуття до гостро картаючої
лайки, суцільно в непристойних висловах. Зрештою, трохи втишився,
уявляючи: як здійсниться розправа над селянами в протипожежному
будинку і тут: нагорі, де побито довірливих до чесного слова. Всім -
кінець.
Але таки жаль вгризався залізним черв’ячком під грудною кіст-
кою, бо розвіялася мрія: порадувати Отроходіна щасливою нагодою
для нього, бо міг подати для начальства: на показовий судовий про-
цес, декілька повстанців з тих, що напали на державний транспорт
зброї: - це вже військовий бандитизм, як першорядна знахідка для
грімкої сесії. Враз би покривалася вся розправа над хліборобами, бо:
он бач! - збройний «саботаж».
Не цікаві були, хто піддалися на слово чести, бо мали зовніш-
ність до того обношену і мізерну, в такій мирній нужденності, що суд
над ними, як військовою силою, був би вкрай смішний.
Зостаються повстанці пристойного вигляду: тільки в будинку
пожежників: для вибору, але - такі затяті, що для них одна смерть
переконлива.
Втрачався великий шанс для політичности, зате повнотою роз-
гравалася втіха помстливця: незгідливі і вперті хлібороби будуть
грізно покарані! - жоден не втече: ні з них самих, ні з їхніх родичів і
просто заложників.
- Ну ж канальство, ну ж потеря: пропав мій професійний одяг! -
клопочеться Шікрятов, оглядаючи свою зовнішність біля дзеркала. -
Думав, можна взяти з когось вартового, а - ні, надто вузькі їхні
штани і френчі невідповідні...
- Бо маєш надто широку статуру! - пояснює Єфим.
- То що? Хіба шкодить? Я чув колись від поляків: коли в кого
велике пузо і мордяка, то значить: пан. Щось треба придумати: проти
Цього червоночорного потворства.
417
- Я вже знаю, що: нагорі, в сільраді, я бачив старий широчезний
плащ, мабуть, мисливський, - висить в кутку. Закриєшся в ньому, аж
поки вернемось до міста.
- Єфиме, ти вроджений винахідник! Ходім прямо туди і заберем
плащ. Але спершу розпорядися про зміну в пляні: ударна група не
повинна довго маршувати за тягарівкою. Нехай, коли вона до ши-
рокого входу наблизиться, - тоді звідси ударники вискочать і разом з
нею проникнуть до саботажників, обстрілюючи їх із ходу. Бо при
переході через цілий двір - багато ризикуємо, під ворожим снай-
перським огнем. Із плятформи треба спершу метнути гранату під
саму браму: ослабити вкріп. Бо машина, імовірно, могла б застрянути
в проломі, без того щоб зірвати її з петель. Піди і скажи! Я - скоро за
тобою. Шкода, не вдалося підібрати тут відповідних для судового
процесу над бандитами, що збройно противляться соціялістичному
будівництву і признатися мусіли б пресою: для закордонного вжитку.
- Не трудися! - вспокоює Єфим, - я наловлю відповідних де-інде
і сповідатися їм скоро пораджу своїм способом, що досі діяв безвід-
казно.
- Так справся! Ти вмілець: первого розряду! - схвалює Шікрятов,
все пробуючи відмочити декотрі плями набираючи воду краєм
рушника - із глечика, що стояв на столику.
* * *
Перехід протиборства II
Від шляху відточна дорога прямувалася до недалекого села
Конки, і враз Андрійкові постало в пам’яті, що чув від Лаврика: його
дідусь тут дослужував свого протипожежного віку і часто приго-
щував його.
Можливо, Лаврик - тут, і краще перевірити це тепер, поблизу,
ніж потім дуже віддаля, від монастирських воріт вертатися сюди, як
там його немає - в тітки.
Видно: в декількох дільницях горять хати, простилаючи дими у
височину, мов похилі покоси синястої трави, - і чути луну від пострі-
лів: бо, хоч і звороговані, а все ж тут живуть люди.
418
Зовсім коротко повагавшися, Андрійко звернув на сільську
дорогу, зберігаючи в уяві, з розповіді Лаврика, вигляд протипожеж-
ного будинку і поруч нього - каланчі із дзвонами: бити на сполох,
коли займеться котра-небудь домівля.
Але бракує тієї вежі на обвиді села! - для Андрійка, однак, поміч-
ною стала прикмета пригадана із розповіді: будинок стоїть при низо-
вому дворі, спільному із сільрадою і визначається величезною вивіс-
кою: по білому - огненні літери назви.
Пробираючися через бур’янисті харащі, по дворищах вимираю-
чого села, і все ж боячися виступати на вулиці, аби не виставитися на
влов для чатуючих людоїдів і на страшну погибіль, Андрійко гостро
прислухався: чуткий, мов по-звірничому, чи не пригрожує котра
несподіванка.
А вела його непритишима пекучість голодова, здається вкорінена
в цілій істоті, ніби якийсь безвидний, але мордуючий кущик, що втя-
жує душу в пекоту.
Від змертвілих садиб відходити можна до середини села Конки,
звідки долинають невиразні шуми і звукові зриви, гуркіт і часом
гомін: тільки там, якщо не в самому осередді, то поблизу до нього
можна дещо знайти на спожиток і втишити гостристу муку в істоті.
Донедавна, крім церкви, над селом виділялася висотно каланча:
наглядова вежа, сторожова вибудівка, поруч приміщення для проти-
пожежної команди. Коли сам будинок спустів, - її за декілька ночей
голодуючі селяни розібрали на паливо.
Пригадалося притьма мандрівникові: які в його селі Кленоточі
привітливі були вусаті, на вигляд суворі, протипожежники: в темних
розлінованих плащах, - їхні шоломи сподібнювали їх до старовинних
героїв із книжкових ілюстрацій.
Остережливо ступав Андрійко, бачачи, що на ближніх вулицях і
при самій сільраді чатують ґвинтвогники, здається: в облозі - проти-
пожежної команди.
Уже аж повзки прокрався крізь бур’янища, під бічну стіну: між
«чорною», протилежною до службового в’їзду, - і ним самим, як
широкою брамою в обковах.
Почав підводитися до нижніх шибок вікна і, зрештою, зміг обе-
режно заглянути в середину, наставляючи, мов козирок, долоню
проти відблиску на скляній поверхні.
Видно в приміщенні: недалеко, якраз прямо в очі глядачеві, при
вікні, сидить селянин: скуйовджена борода в рижуватого; на голові
419
чудна кепка - з «вухами»: зв’язано їх мотузочками зверху; піджак
розстебнутий над сорочкою в сірих лініях: білою, але забрудненою.
Сидить на лавці, прислонивши гвинтівку до стіни, близько на
похват і вжиток; а перед собою, на табуреті має велику консервну
бляшанку з дерев’яною ручкою, що кінцевим прорізом накладена на
її окрай. І виймає з неї, видно - зварені, лушпайки від картоплі та
бурячків: поволі споживати, але постійно позиркує через вікна.
Хлопець розглянувся: зліва, без коней - підвода із бочкою на ній;
ящик із піском, великий; а на підлозі коробки і сита - з попелом;
мабуть зібрано з пожеж, як добриво, та так і зоставлено. Драбина до
ляди: вибиратися на піддашшя і до «вишки», вживаної перед побу-
довою каланчі і потім розгортаної. Недалеко стовб і над ним проріз:
певно, згори спуститися вмить на низ - до раптового виїзду служ-
бового: коли ще не було вежі. Помпа і брезентові «кишки» до неї.
Скрізь сторожують дядьки: при вікнах кругом і при самій брамі,
- всі озброєні, як піхотинці: при одному, хто біля прибрамного вікна,
дворового, долі - ручний кулемет.
При протилежній стіні, теж боковій, вряд приставлено декілька
гвинтівок, а на лавці біля них - гранати, схожі на білуваті пляшки;
декілька револьверів і патрони в коробочках і в шкіряничках: чіпляти
на пояс, також і в мішечках.
Тільки побіжно оглянув Андрійко вміст приміщення і зразу ж
знову звернув зір на селянина, хто поволі розжовував городняні
обрізки, - і вигляд цього так розбурхав хлопця, збудив таку несамо-
виту хіть приєднатися і собі, що він забув про всяку осторогу і почав
шкрябати пальцями шибку, все ж боячися стукати дужче.
Селянин спершу здивовано оглянувся на сторону, але ще не
вирізняючи собі спричинника тихого визвуку, коли ж зосередив пог-
ляд на ньому, то підступив близько: роздивитися, як слід.
Побачивши знеможений вид хлопця і лихоманковий позирк, -
здивувався а, трохи подумавши, відчинив вікно і поспитав стурбова-
но:
- Чого ти тут? Хто - такий сам? Як прибився?
Хлопець не відразу зібрався з відповіддю, тільки скорим жестом
показав на бляшанку з їстівним.
Дядько забідкався, збагнувши: що за причина з прихідцем: видно,
зостався один із померлої сім’ї і приблудився в пошуках харчу.
- Горе з тобою, хлопче! Ану, влазь сюди: я підможу.
420
Коли опинився в середині Андрійко, тоді також другі селяни
скинули на нього зором, відгадавши зразу: ще один дрібний
недомерлок прибився до їхнього сховку. Дехто порадив:
- Дядьку Пилипе, підкорміть його: чим зосталося у вас, а тоді із
запасу.
Посаджено хлопця на табуреті і дано страви з бляшанки, і спита-
но, як звуть? - і взнано, що Андрійко.
їв хлопець варені лушпайки і такі сприйнялися смачні, як ніколи
шоколадні конфетки, коли бувало ними обдаровують, і ніякі інші
харчові гостинці.
- Звідки ж ти, Андрійку, відставився до нас?
- Я з Кленоточі йду: до монастиря, - там мамина знайома: черни-
ця. Мої вимерли.
- Е, там теж не масниця! Ну, може тобі пощастить. Покищо при-
ляж на манаття: он простелено за піском. Бережись, бо тут кулі з
пострілів біжать.
Що ставалося далі: з розмов і вчинків, особливо з розпачами
скалічених і їх огневою смертю в дворі - раз у раз пекучо тривожило
хлопця і він по-пташиному підкидався з своєї постелі: визирнути в
двір, але кожного разу дядько Пилип притишував і велів бути спокій-
но в сховку.
Із протипожежного будинку виглядаючи у двір, крізь шибки
надбитого вікна, - разом з іншими повсталими селянами, старий Рос-
товиченко стерпів, з великим болем душевним - смерть сина, бачачи
зблизька його, скривавленого і конаючого.
Як тільки зачинились двері, звідки він вибіг: прокричати осторо-
гу і впасти під пострілами, - батько поспішив вийти через малі
протипожежницькі двері, але його перейняв високий, молодий віком,
а пригорблений, із непідстриженими рудуватими вусами, селянин,
носій шкіряного картуза і брунатної куртки (як вроді виглядають
трактористи на газетних знімках):
- Підождіть, діду, я доставлю хлопця! - так зупинив старого і,
дуже прискорено діючи, притяг труп Марка через поріг, знатужив-
шися, бо струднював крутий під’їзд.
Чутно було відривчасту мову Єфима нагорі, приглушену, за сті-
нами, - як наказ для вартових:
«... Скоріше кладіть цегляний баласт позаду плятформи,
грубіший: для сильного розгону!...»
Про почутий наказ селянин повідомив своїх, гостро від того
стривожених:
421
- Це вони приготовляють тягарівку із цеглою і окритими
напасниками: розігнати її на задній хід і тяжким ударом розбити
в’їзну браму, - це ж ясно. Що робити?
Відповів дід Корчак, весь у зморшках видом, із кущуватою борід-
кою, як і вуса, сивою, з прожовтю - від цигарок:
- Не гаймо часу: слухайте, що кажу! Відведіть засув на дверях,
трохи навіть розчиніть в’їзд, нехай забігає, задкуючи, машина. З роз-
гону свого опиниться в середині. Певно на плятформі таяться побив-
ці з револьверами на наші голови. Ставим двох при дверях: розстрі-
ляти шофера і викинути. Хто в нас добрий водій?...
Всі звернулись поглядами до старого Кирила Ростовиченка. Він
знайшов брезентину, мабуть вживану пожежниками - виносити нед-
виг із огню; прослав її долі біля стіни і положив труп Марка на неї, -
вирівняв надрубану кисть, що відвалювалася, - приставив щільно:
рану до рани. Присів на лавці якраз біля покійника і вдивлявся в
нього нездвижимо.
Вимовляв, як сам не свій з непереборного горя:
- Отак дійшли, синку!... надіявся: рука твоя, мов золота, справ-
лялася в майстерстві, то буде поміч нам старим ... одна тільки надія
теплила душу: безпомічні в літах, матимем підпору із руки твоєї, і
що? - стара впокоїлася: з недуги і голодівки, а я тут: дивлюся на
твою смерть мученицьку, і вже не буде мені втішности ніякої, поки і
сонце моє в небі згасне, і я теж поляжу в вогкий ґрунт, за тобою
вслід...
Старий стих мовою: півчутною, що сама виривалася з загорьова-
ного серця, - стих, коли зауважив, що всі дивляться на нього.
Помовчавши і ніби збираючися з думками на доладну відповідь,
промовив:
- Буду я, бо треба.
Підвівся і відійшов до в’їздового одвірка: стати біля стіни, як
приготований - замінити вбитого водія.
Корчак провадив прискорено і різко свої поради, аж ніби трохи з
задишкою в поспіхові:
- На плятформі тягарівки, обшитій кругом, засядуть найзапек-
ліші мордерці, як і шофер теж: випробувані в «мокрих ділах». Зразу,
по в’їзді машини, почнуть стріляти на нас. Тому приховаймося, як
зможем, за всіма речами. Ждім поки виставляться шукати нас очима
- на розстріл. Але ми їм перешкодим. Стати: по одному з нас, на
кожну сторону воріт, - маючи відра з пилюкою та з попелом, і зразу
сипнути до вбивців на плятформі: зразу, як тільки в’їдуть. Навіється
422
курява їм на посліп. Будуть визирати, підводячись, і ми пришиєм їх.
Мерщій: устигніть!
При гостроті найближчої загрози, селяни, бачачи добрий резон у
розказах Корчака, - рухаються виконливо: мовчки.
Тільки старий Ростовиченко підняв голос поспитати:
- А що, як другі вискочать із близьких своїх дверей: на підмогу
тим, хто на плятформі, - в’їзним? Ударять на нас несподівано.
- На рятунок нагадка ваша! - відповів Корчак, - і як я не доду-
мавсь?!
Він звелів селянину, хто втягав труп Марка:
- Антоне, пристройтеся з ручним кулеметом при малих дверях:
як наблизиться машина, встигніть відкрити їх і построчити, хто
вискочить на підтримку вдирників! Або з вікна бийте! Ще одне діло:
виберіть самі, або хто охочий, - половину з нас. Бо втікати на тяга-
рівці всі не зможем: не помістимось. А треба відбити заложників. То,
після розправи тут, відвалим гранатами вхід у катівський будинок і
далі ними розженем сторожів. Наших випустим: нехай тікають через
двір - у протилежний напрям. Рослинність велика, - бур’янисько
приховає. Нам з ними відступати. Хто піде зо мною і Антоном?
Обізвалися молодші роками хлібороби: всіх сім.
- Хлопчика посадити в будку до шофера. Де малий?
- За ящиком із піском: невшкодимий від куль! - відповів хлібо-
роб, із старших: облущені вуса, клейончата кепка, - хто стояв біля
бочки з водою, вкладеної на віз.
- Ага: для безпеки, про можливий підбіг зловчинників з нашого
чорного входу, - дядьку Пилипе, вам сторожити там, при вікні, і
через нього бити з «дєгтярьова» по набіжцях, якщо з’являться.
- Мабуть все. Ні; ще одно: коли можна буде, то вернутися тяга-
рівкою по слабих заложниках. Але, мабуть, гнатимуться, - тоді треба
відбитись. Я буду при Антонові. Всім набрати зброї, скільки можна.
- Хочу положити Марка на плятформу, якщо дозвіл! - озвався
Кирило: - хочу поховати біля дружини.
- Можна. Першим ділом. Як тільки очистимо машину.
- Ще хочу спитати: як будемо, коли вони зразу ж, на порозі,
позскакують із машини - накинутися на нас. Можливо, приєднається
гурба: або з їхніх дверей, або підбіжуча прикро за машиною - про-
рветься в пролом від її удару, - що тоді?
Корчак відповів після короткого розмислу: видимо затруднений з
переміною в розпорядку:
423
- Це, як на війні: за танком, ним прикриваючися, наступає піхота.
Нам загроза - імовірна; і можливо, певна. Треба знайти спосіб...
- Хіба гранатами відігнать гурбу? - озвався Пилип.
- То діло: так можем їх збити.
- Тепер я спитаю, - відізвався Антон; - що зробим, коли вони,
хитрющі, намірилися вжити тягарівку аби висадити великі двері і
зразу відсмикнутися. А дати нагоду тим, хто лежатимуть на плят-
формі, - досить двох: закидати нас гранатами. То нам погибіль.
Подано голоси з глибини приміщення:
- Як тільки тягарівка відсмикнеться, за нею відразу зачинити
двері.
- То не поможе: бо брама буде зрушена з петель.
- А можуть метнути на нас гранати враз, як машина в’їхала. На
плятформі вони заляжуть, прикриті спереду валом із цегли: осколки
їх не вшкодять.
- Осталось одно: підкинути віддаля гранату під плятформу. Коли
наближатиметься.
- Правильно! Рознести її. Миттю ж відкрити обстріл по боках
машини: проти підбіжців. Можна докинути гранату через машину: в
саму гурбу чи в зустріч до неї.
- Подумано, як слід: так і зробим! - підсумував Корчак - Від
початку їхньої дії повидниться: що в їх намірі. Чули? Наступ бли-
зиться. Зготовмо зброю. Прикрийтесь і замріть!
Негайно настроялася тиша, - мов пройнята якоюсь нагостреною
намагніченістю: знана кожному, хто ждав зудару на погибель через
вжиток огнепальної зброї, і пережив його, аж на смертельні поранен-
ня і непритомність, - тиша моторошніша - напруженістю, ніж потім
сама схватка.
Хлібороби принишкли по своїх сховках, дожидаючи, що от-от
нагримотить обважнена цеглою тягарівка і, розкинувши ворота зов-
сім легко, бо їх відімкнуто, - вріжеться всередину. Вдарять пострі-
лами напасники, що залягли на плятформі, а додасться пальба від
набіглих шікрятівців, хто, прикриваючися за машиною увірвуться
докінчити розправу.
Але сталося не зовсім так, як селяни ждали, і як на початку розмі-
тив Шікрятов, бо йому видалося: не слід його атакуючій групі пере-
тинати довгу віддаль за машиною: через весь двір до брами в
будинку пожежників; бо тоді - більша нагода дасться для саботаж-
ницьких ручних кулеметів і ґвинтівочного огню.
424
Тому визначено: атакуюча група вибігає з підвальних дверей -
тоді, коли тягарівка порівняється з ними, і вона повинна рухатися в
сильний, але розмірний натиск на браму: аби тільки розчинити її, але
з інерції не влетіти так, щоб аж ударитися в протилежну стіну: на
розбиття плятформи: в самому приміщенні, порожньому від машин
попереду забраних.
Не маючи певности, однак: чи не застряне машина в проломле-
них воротах, вирішено, що з плятформи треба, попереду, ніж вона
зблизиться до мети, кинути гранату: аби послабити скріпи і влегшити
справу для тягарівки.
Для цього досить одного бійця, з запасом декількох ручних гра-
нат: метнути також і в приміщенні - проти хліборобів, коли сам він
прищулиться за кладкою, виложеною з цеглин: цілих, чи з кусків. На
розказ Корчака: «Терентій, ‘бутилку’!» - селянин - босоголовий, і
нерозчісаний, і небритий, в окулярах з товстою оправою, у перелата-
ній і обвислій одежі: темносірій, - ступив до дверей, маючи зготов-
лену гранату, і почасти прочинив їх: виглянути і вирішити про кидок,
але постріли від плятформи, що гнала через двір, - змусили зразу
відскочити набік.
Все ж він устиг оглянути двір і попередити всіх:
- Тягарівка в’їхала: сама. Біля дверей нікого. Щось підстроєно.
Хто з селян, від підвищеного місця, виглянули крізь верхні шиби,
- відомлять стривожено:
- За тягарівкою немає наступців. На ній тільки один. Якась хит-
рість. Мабуть, із дверей набіжать.
Для одного небагато треба було попелу, і тому припаси його
відлежено; крім великої коробки, вживаної на зерно: прямокутної,
заокругленої на краях.
- Хіба приженуть раптово ще одну тягарівку із розбивцями?
Стережімось! - проказав Пилип.
- Якби так, вона гнала б слідом за першою! - посумнівались
другі. - Таки видно, тут простий намір: вибіжать гурбою з дверей. На
них треба кулемет наставити.
Наростала в тишині додаткова осторога: через невідомість, що
станеться через секунди на погибель всім, чи на поворот до поря-
тунку.
Подія змінилася проти розмітів Шікрятова, і то - через дрібницю,
заздалегідь не передбачену: через зацементований похил при брамі,
Досить крутий і довгий, аби перешкодити намірові.
425
Бо граната, що її метнув шікрятовець віддаля з плятформи і що
повинна була розірватися при самій брамі, - стукнувшися об неї, ско-
тилася наниз по схилу до дворового рівня, значно нижчого, і розірва-
лася якраз тоді, коли плятформа своїм краєм надвигнулася близько.
Від вибухової хвилі брама, зоставлена незамкнутою, рвучко роз-
чинилася, коли плятформа біля неї стала сильно струшена і пошко-
джена. Звідти зіскочив, покинувши револьвер і гранати, переляканий
шікрятовець, ударений зрушеними кусками цегли, - і кинувся до
своїх підвальних дверей.
Шофер, проминувши трупи, вражений від струсу, різко притор-
мозив: близько до своїх дверей, якраз - коли з них вибігла група,
приготована слідувати при машині і ввірватися в браму. Але поба-
чивши тягарівку зупиненою і здивована відбігом свого спільника,
завагалася і з’юрмленою попала під кулеметний обстріл.
Від початку дядько Антон глядів з гострою зосередженістю на
простір за тягарівкою, будучи переконаний, що якраз прикриваючися
за нею, надбіжать гуртом напасники.
Тому втечник із плятформи і дехто із шікрятовців, хто перші
виступили із своїх дверей, раптово відбили увагу кулеметника від
попередньої націлености. Він із поспіху, в невизначеності про дві
мети, - справив трохи спізнено свої постріли на гурт лиходіїв, і через
те декотрі з них устигли відметнутися назад - крізь розчинені двері.
Шікрятівці, бувши приготовані до раптового побиття на смерть -
хліборобів, несподівано застигнутих неостереженими, та злорадую-
чися з передчуття помстливої розправи, - були панічно розгублені,
попавши натомість під побиття з селянських рук.
Поривалися то в один бік, то в другий, штовхаючися взаємно і
падаючи: пронизані кулеметним огнем, що його, після початкової
незважености, вдержував тепер посилено, без перерви, Антон на
стіснених напасниках, що гинули.
Один із лежачих, тяжко поранений, зміг підвестися на коліна і,
простягши руки до дверей, закричав:
- Підможіть же мені, підможіть! - і поривався до входу, коли
звідти вистанув один із шікрятівців забрати його. Але було надто
пізно, бо побитий раптом ніби пересмикнувся, і мішкувато, як пов’я-
лий, обвалився до сусідніх мертвяків, - і тоді вибіглий шікрятовець
миттю вернувся до своїх.
Потім сам Антон дивувався собі: чому не міг стріляти в обох
напасників, - мимоволі спинився з огнем - переждати. Здаля один
шікрятовець глядів на розчинену браму, спершу недомисленний з
426
несподіваної переміни обставин. Пождав, аж поки стрільба скін-
чилась і видно було йому відчинені бічні двері, а за ними лежачого
кулеметника. Смикнув за ремінь гвинтівку, взяту «на плєчо», бо
вирішив вистрілити на селянина, але дістав собі кулю в праву руку і,
зоставивши гвинтівку, як була, затис лівицею рану і побіг до сіль-
ради, такий розгублений, що, не глядівши собі під ноги, перечепився
об нерівність на своїй дорозі і мало не впав.
Тим часом старий Ростовиченко, найбільше заклопотаний: як ви-
везти мертвого сина, поспішив поза машиною до кабіни - де шофер,
розгублений, рвучко вихилявся, на сторони: розгледіти, що стається.
Через стрілянину не наважувався ні вискочити і вбігти в двері: до
своїх, ні двигати вперед машину, як наказано, ні відступати без доз-
волу.
Відчинивши дверці кабіни, Ростовиченко відразу розстріляв його
і витягнув труп додолу; тоді сівши до стерна, упрямував тягарівку
через браму і зупинив. Кинувся до покійника і, з допомогою хлібо-
робів, найближчих^ до машини, вклав його на плятформі, після чого
гукнув до Андрійка:
- Хлопче, хлопче: мерщій сюди до мене! Влізай! Зараз поїдем.
Андрійко, викрикнувши: « - Я вже, я тут!» - миттю вибіг від
свого приховку за ящиком з піском, і скоро вмістився в кабіні.
- Хто з нами: на машині? Скоріш!
- Розділимось, як я казав! - велить Корчак; - одні від’їжджають,
старші і слабіші. Заберуть зайву зброю: сховати у закритих печерках
на глинищі. А ми зостанемся: треба ж випустити замкнутих.
На побиту плятформу з розтрушеною цегляністю, помістилися
четверо, і там один промовив:
- Глядіть, покинуто револьвер і ще три гранати. Приготовані
були «пляшечки» на кров нашу. Є чим боронитися, крім патронної
стрільби.
Хто вирішили зостатися, чують розказ Корчака:
- Почнем з того, що проти нас учинено: ручною гранатою вирвем
їхні двері, і додаткові докинем всередину. Зразу ж по тому вбігти і
вивести заложників. Далі битися не будем: нам не сила. Розійдемось.
Та і харчі, взяті з військового транспорту разом з оружністю скоро
скінчаться. Що ж? Пічнем. Дядьку Антоне, ваш - первий крок! Добре
знаєте діло. Мертвих, де лежать скаліченими: наші з села і їхні злово-
рожці, зоставимо, як єсть: труповози підберуть, вони тут іще раз у
раз об’їжджають село. А нам нема можливосте і часу. Беремся!
427
Подрану браму причинено, і решта селян відстанула у свої при-
криття.
Біля самого порога, при виході з дверей, трохи пристояли: дід
Корчак і дядько Антон, ніби збираючися із душевними силами, коли
треба вирішити життя за коротку мить. В обох - по гранаті. Дід допи-
тується:
- Чому вони не надумали при Шікрятову: вкинути нам «бутилку»
в вікно? Могли.
- Та певно, могли. А вскладнилось. Бо до його приїзду ми без-
перервно збивали кулями їхню спробу. Двох же поранили.
- Новий розпорядник мабуть постановив неодмінно взяти голов-
них живими: для судової показухи, щоб виправдати голодову смерть
селян.
- Треба кидати «пляшку»! Пора. Тільки неловко, дядьку Антоне,
що вона, розривом виносячи двері, пошматує трупи шікрятовців -
тихо промовив дід.
- Справа виправдана! - вирішив Антон; - вони наших живцем
шматували: подивіться! Можем турбувати їхніх мертвяків. Метну
гранату, і зразу відступити нам за півстінок.
Антон, придержуючи скобу, знімає кільце з гранати - пускає його
додолу, і вмить, ривком відчинивши свої двері, кидає «пляшанку» до
порога підвальних дверей, за побитими шікрятівцями, - враз зачиняє
двері і слідом за Корчаком відскакує набік: прикритися за цегляний
простінок.
Пляшкоподібна граната, вибухнувши з великим гуркотом, поби-
ває оскалками двері і хвильною силою виносить їх обламками в під-
вал, серед розметного кущів’я димового, пронизаного гостряками
пломенів.
Негайно взяв дядько Антон другу «бутилку»: від діда, відбіг з
нею до підвального входу і, вметнувши всередину, відступив набік:
переждати вибух. По тому - раптово, на поклик діда, селяни з наго-
тованими гвинтівками, гранатами і револьверами, набігли, вслід
Антонові, - в підвал, сподіваючися побачити здирців побитими.
Перед входом Корчак показує, скупим жестом правиці, на неди-
шучих шікрятівців і велить одному з супутників, - ніби недавньому
шахтареві: з дрібними темними в’їдинами на виду, як буває від
розпиленого вугілля за довгий час, - йому, пристаркуватому чорняв-
цеві, в матроській «тільняшці» і поплямленій рудуватій куртці, -
носієві торби через плече, - велить:
428
- Трохим Іванович, виберіть, що - в їхніх патронтажах, собі в
мішок. Затвори з гвинтівок вийміть: закинути подалі в бур’ян, - там
ніхто не знайде, поки заржавіють. Е, ні: підождіть: може з бранців
хто розброїться.
Поки вимовлено і почато виконувати розказ, інші вбігли в сере-
дину і, здивовані, пристали, бо, хоч світла - біднувато від низьких,
але широких вікон аж під стелю, і забраних у решітчатку, - таки
видно: нікого із живих шікрятівців нема.
Тільки один убитий розпластався біля перекинутого стола і
кріслуватого стільця, і висока дривітня, катівська, перекинута, відко-
тилася геть, близько до малого столика з недавніми пригощеннями,
теж перевернутого.
Тільки обкривавлений сікач лежав поблизу, серед стемнілих баг-
ровий по долівці.
Селяни кинулися в бічний коридорчик і там розділилися: одні
вибігли сходами нагору, а другі - далі попрямували: там відкинули з
дверей залізну «защіпку», вдержувану через прогінець - великим
цвяхом на мотузочку, і відчинили двері до кімнати з заложниками.
Зраділи невисловимо приреченці і, подякувавши палко за поряту-
нок, діють, як їм сказано:
- Біжіть скоріш, через двір, і на різні сторони, через зарості! Хто
хотів би, візьміть зброю: від покладених напасників, або з нашого
складу!
Бранці вибігли, і тільки двоє молодших мали охоту зоружнитись:
проти можливих сторожників: з наїзду.
Скоро зникли.
Нагорі відкрилося щось, ніби задавнена кухня і разом харчівня, з
немитим і приржавілим дозбором начиння.
На довгому столі, обставленому двома лавами по боках, зостали-
ся сліди від спожиття консервів, м’ясних і рибних: від них бляшанки
валялися всюди серед шматків від газет, уживаних замість ганчірок, і
також порожні сірникові коробочки і папіросні, поряд недопалків від
самокрутних цигарок, звано: «бичкй».
Корчак, обережно розглядчивий, трохи спізнився вийти нагору і
з’явився там випадково якраз тоді, коли, несподівано для вспокоєних
селян, із крайніх дверей при кутку вистанули два шікрятівці: один з
гвинтівкою, а другий з наганом і вистрілили в хліборобів, але тільки
по одному разу, бо коли з’явилися із сховку, то прямо проти лиця
Корчакові, і він гостро насторожений, зразу націлився і вистрілив з
револьвера, раптовою чергою: по обох несподіваних побивниках.
429
Один зразу сконав, а напарник сильно посудомився і навіть зри-
вався стати на коліна, але, зрештою, здригнувся і поліг: мертвий.
Серед селян - жалі, бо теж одного вбито, а другий дістав рану в
передплеччя і сусідні дядьки заходилися з перев’язкою.
Корчак кинув Антонові пораду:
- У ті двері: пляшку!
Це враз виконано, з чого дочувся лемент через протулину дверей,
коли їх зірвало з залізних петель.
Селяни заглянули всередину і побачили одного конаючого при
розчиненому вікні, куди, видно, збирався вискочити на верхній двір і
звідти відбігти через вулицю до своїх: хто в сільрадівському будин-
ку.
Кімнату, мабуть, вживано для діловодства, якщо судити з декіль-
кох шахвок і ящикових комодів: у них пожовтілі рештки від бухгаль-
терських книг і нотатників, та дрібні картки.
Недалеко: від горових дверей до двору, стояв станковий кулемет,
- наготовано до вжитку, і так покинуто, очевидно в паніці, бо недале-
ко валявся, оббризканий кров’ю і чорнилом, картуз Шікрятова, при-
топтаний чобітьми наляканих відбіжців.
У дворі: ямину для розстріляних селян тільки почато, валялися
біля них дві лопатки: велика, покрислена в довголітньому вжитку, і
дрібніша: з недавніх, бо злегка притемнена. Дід Корчак враз розпоря-
дився:
- Ми не можем тут зоставатись і воювати з шікрятовцями, зги-
нем. Без потреби. їх багато, - нас мало, бони мають повно харчів і
зброї; а в нас усього - на вичерпі. Негайно: звідси! Хто хоче, вертай-
тесь додому. А хто рішений діяти, - я по дорозі скажу: як. Трохиме
Івановичу, розладьте кулемет! Спішім: бо нас закидають гранатами.
Берім внизу амуніцію, скільки понесем. І решту харчів. Пішли! Але
потім, на початок, ховаймося, бо шукатимуть. Тепер - спішім най-
більше, бо очуняють і гнатимуться.
Спустившися прискорено на свій двір, і вже з нього на відході,
селяни постояли над трупами своїх - помучених, дехто сльозу про-
лив зідхнувши, рушили поспіхом і розділилися: одні відійшли до
своїх голодних хаток, а другі, як призначив Корчак, - до забутого
глинища.
Там він порадив їм, хто піші і хто з тягарівки:
- Тут нагорі харащі, шікрятівці в такому сховку не знайдуть. Але
голодна смерть схопить за ребра. Село вкінець вимирає. Досі одні з
наших, приколгоспні доходяги, якось вибивалися від неї, як і решта:
430
хто приробляють в здохлячому радгоспі. Заложники можуть зоста-
тися: вони без нашої зачіпки. А відмінно від того, ми, через напад на
транспорт зброї, ходимо в обвинувачених, і нам тут не жити. Особо-
уповноважники, міліція, сільрадівці з партійцями полюватимуть на
нас. Куди податись? - як ви думаєте?
- Може до монастиря? Там службу знайти? Бо черницям трудно
без чоловічих рук при господарстві. Трохи там пробудем! - так пода-
но голоси до Корчака, але він не згодився і відказує:
- Я недавно навідувався туди, до родички з черниць, - ледве
животіють, і настрахані, бо в других обителях жіночих вчинено
татарський розор. Тому бояться, що тут вони - на черзі.
Знов селяни підказують, куди відбути:
- Нам тільки на Донбас! Там часта смертність, а вугіль добувати
треба. Наших багато пристроїлось.
- Це друге діло! Туди пробиваємось: дужчі, по молодшому віці,
прямують пішки до залізниці. Слабіші досягнуть скоріш тягарівкою.
Якщо перегородять дорогу вартові: з тутешніх і шікрятівці, - ну,
доведеться зрізувати їх огнем. По дорозі, стрічаючи начальницькі
машини, можна пристріляти і почистити, як слід. Сходити потім на
виселкові дороги, та ними і постійно двигатися. Зайву зброю вміщай-
мо в окремі сховки. Ми - рідкісно самотні: нізвідкіль немає підтрим-
ки. Промислове огнище, давно забуте, було кручею, як різкоскісний
прислон, що в ньому прокопано печерки більші і зовсім менші. Всі,
навіть і в середині, вкрилися поростю: вона, як дика кущавість, при-
стелила схил.
У декотрі печерки, з менших і сухіших, приховано лишок оруж-
ности.
Зрештою, на розказ Корчака: - Відходьмо, мерщій, бо шікрятівці
гнатимуться, як голодні хорти! - всі селяни віддалилися від кручі.
Ростовиченко влаштувався в кабіну тягарівки і спитав Андрійка,
хто терпеливо ждав, виглядаючи крізь шибу на селян в їх короткій
нараді:
- А тобі куди, хлопче? Можем підвезти, куди схочеш.
- Спасибі дядьку! Мені тільки до монастиря: там знакома черни-
ця. Казала прийти, коли збідуюсь.
- Підвезем: то недалеко від нашого напряму. Тільки потім пере-
ходь обережно, бо попадешся в лапи людоїдів. Як тільки звидів кого
віддаля, - зразу внишпорся у високі буркуни: вони скрізь, як лісок.
Видалено цеглу з плятформи, на ній, крім чотирьох, примістили-
ся також декотрі заложники: слабші, - і тоді Ростовиченко поспішив
431
нестримно: відразу погнав машину, - проминувши дворові ворота,
завернув на захаращену вулицю: мчати високою скорістю! - склопо-
таний бідним похороном сина.
Даремно боялися втікачі: що шікрятівці доганятимуть їх: пішо чи
колісно; бо нежданий поворот подій змінив наміри каральника.
Спершу, коли влім тягарівки в браму і швидкий розстріл непокір-
них селян обсікся, Шікрятов примлів. Скоро, зважаючи на розпачли-
вий заклик приреченого Марка Ростовиченка, і сподіваючися, що
селяни з безвихідного становища, маючи навіть гранати, насміляться
знайти порятунок через відчайний напад, бо однаково - гибіль, він
почав обмислювати відступ.
- Саботажники можуть ударити на нас «бутилками»! - промовив
до Єфима, удаючи байдужість до загрози, хоч відчував гострий холо-
док остраху на серці. - А в нас гранати тут, як я виявив, - закін-
чуються; - з останніх, взято на тягарівку. Причину ти сам знаєш:
транспорт нашої зброї розграбовано. Треба розбити кодло!
- А чого ми так довго волинили з цим? - спитався Єфим,
зосереджено прислуханий до двору: що там робиться.
- Чого так? Просто: треба було взяти живих терористів для
Григорія: на громовитий розголос справи: конечно! Козирний туз
давався в жменю. А знаєш: що? - на всякий випадок вибираймось
нагору! Чуєш? Мені тривожно.
- Мені теж. Бо тут щось починається. Відходьмо!
- Всім негайно нагору! - криком наказав Шікрятов. - Зостатися
одному з вартових: тобі! - тицнув на охоронника, хто стояв поблизу.
Ледве встигши вийти в коридор і вибиратися вверх, як повітря
струснулося від вибуху, що вніс розламок нижніх - дворових дверей
у середину підвальної кімнати, щойно покинутої.
Нагорі, в розтечі, пометушилися гуртом і поюрмилися, аж Шік-
рятов вигукнув:
- Ви: там, троє біля крайніх дверей, зайдіть туди і ждіть, поки
саботажники прибудуть сюди, - тоді розстріляти їх. А тут наставити
кулемет: прицілом проти надбіжних контрів...
Враз вдарено повторним, набагато дужчим вибухом, і так споло-
шено всіх, що - забуто повернутий кулемет, при дикій штовханині,
коли злетів геть поплямлений картуз Шікрятова і попав під чоботи
вартових, що потоптали його.
Але він сам не пробував його підхопити: легко вдасться прибрати
замінний у городі.
432
Перебігли шікрятівці через верхній двір і вулицю: до сільрадів-
ського будинку, і там замкнулись, доєднані до місцевих спільників,
сновигущих, як прив’ялі осінні мухи.
Замінний голова, поглянувши на рябоплямного Шікрятова, вті-
шив його, кажучи:
- Ходімте до кладовки, щось покажу вам: будете задоволені!
Полегшає.
- Давай, давай: що там? Скоріше! - вибурмотує плямистий, сту-
паючи вслід знахідникові.
Здобуто з кладовки широчезний прогумований плащ і пояснено:
- Попередній голова сільради, завзятий рибалка, вдягався в цей
плащ, вудячи під дощ. Зношена річ, а не протікає. Ану, вдягніть! -
закриє бризканину.
Рвучим поспіхом приміряє собі одежину розпорядник, вирівнює
її на собі посмиком плечей і задоволено мугикає, злегка обертаючися
в самоогляді:
- Гм! Здається, якраз по мені. Застебнути можна: не тіснить.
Закриває псоти. Добре! Вертаймось до діла: треба навести порядок
унизу.
Поновно споважнівши, закритий від поганьблености, він, зоба-
чивши Єфима, відсторонився від замісника голови, і взявши свого
підручного за лікоть, відводить до вікна - звеліти:
- Ти, того, скажи двом вартовим, котрі сторожать арештованого
голову сільради, нехай виводять зрадника тут, через горні двері, ага!
- і притули їм ремісничого безкозирника з нашої експедиції: Григо-
рій дав знак! - накажи обох тих контриків пустити в розход: на
цьому дворі, за кущиками.
Шікрятов, зірвавши люту досаду на двох нових жертвах, трохи
вирівнюється з розгойданости почуттєвої, в яку зведено його з
накресленої колії, коли хотів схопити для «Руля», Григорія, козирний
подарунок на судову показуху.
А все ж кипіла на глибині душевній нервова отрута, відчутна
болісно, з гостротою разючосте: то страх, звичний для його натури,
тільки тепер посилений пекотою.
Необмежено жорстокий Шікрятов, при всій демонстративній
рішучості, з роками в кривавому ґвалті, - видихався колишньою сна-
гою вдачі, а спроби залити неспокій сильними порціями високо-
градусної - як звуть, «білої», наводили тільки тимчасову приглу-
шеність.
433
Як більшість осіб, безоглядно жорстоких і звиклих до мучення
людей, він обхламтямився в боязливість, зусильно прикривану навіть
від самосвідомости, при збереженні уяви про свою колишню бра-
вість. Про неї непохитно був переконаний, ніби носячи на собі, як
суттєвіший одяг від матерчатого, - лев’ячу шкіру, гривасту: здобуту
в єдиноборстві з царем звірів. Це - воднораз із тим, що його вдача
зніщотилася до кролячого статусу щодо відваги, однак кріпко прили-
чиненого з твердістю приємної звички.
З її замінною силою міг навіть здобутися на вчинки з прикметами
хоробрости, але на крайній межі з смертельною небезпекою - ця
здатність обсипалася, відкриваючи раптовий вияв перестрашености у
зовсім знікчемнілого.
Він збирався з душевними силами: на повну розправу з непокір-
ними хліборобами, вирішений вистріляти підряд, крім вибраних для
суду, і то раптово! - в повному розгромі, для якого намірився змобі-
лізувати всіх: на негайний наступ. Враз здригнувся всіма нервами
при недалеких викриках і пострілах, приглушених: бо за цегляними
стінами, а все ж близьких і разючих, - здригнувся, але так само
швидко врівнів, бо здогадався: то - розстріли з його наказу.
Єфим, виконуючи волю - або самого Отроходіна, або Шікрятова,
як безпосереднього зверхника, і передаючи її своїм підлеглим, за-
своїв міцну звичку при наказаних розстрілах: самому побачити, що -
здійснено, бо іноді виконавці, підкуплені, відпускали присуджених.
При вбивстві сільрадівського голови і ремісника стояв Єфим
поблизу, відстебнувши кобуру нагана: аби вмить зміг сам вистрілити,
якщо, наприклад, хто з виконавців збунтується проти вироку.
Сталося трішки інакше: сільрадівець, атлетичного вигляду з
білястою борідкою, з темнистими обводами вкруг очей, мов черепа-
шачою оправою окулярів, - викрикнув відчайно:
« - Чого так?!» - разом, як і ремісник: « - Я безвинний!» - і
обидва разом від пострілів з вартівничих рук обвалилися на землю, -
ремісничий остаточно, але сільрадівець мав ще силу підводитися,
напружуючи руки.
Вартові, завагавшися: чи добивати його негайно, чи ждати, поки
сам сконає, - стояли непорушно, - і тоді, Єфим прострілив голову
недобитого повторною кулею.
Спокійно склав наган у кобуру, застебнув, зневажливо зиркнув
на вартових і вернувся до свого зверхника повідомити:
- Готові! Голова був живучий, як кабан перед Різдвом.
434
- Хитрував, контра! - вирік Шікрятов; - знаєм таких; ждав, поки
ми приїдем, а сам тільки очима блимав. Тепер нам задача: як поріши-
ти? - скоро...
Помовчав підручний: примірявся думками про способи розправи
над озброєними селянами, - так, щоб зверхнично повбивати: без
грізної небезпеки собі.
Був безпощадної вдачі, як обидва зверхники, хоч із тією від-
міною, що в ньому жорстокість стала ніби врощеною в його єство,
чи, можливо, вирощеною звідти: бо діяла постійно і пекучо: схожою
на психічну в’язь, обмочену в смолі і підпалену - горіти постійно
їдкою полум’яністю, як зовсім звична, як «обжита» в стані, подіб-
ному до зміненої натури.
Він уже зжився з непохитною переконаністю, хоч без певного
ґрунту, - але то для нього не становило перепони! - зжився з тим, що
зустрічні люди: особливо катовані його руками, - всі з’являються
якимсь чином боржниками і взагалі винними перед ним. Пояснити
він би не зміг, та, зрештою, не бачив потреби: чому склався стан його
самого, як кредитора, супроти других в їх більшості. Утверджено
стан без доказів і пояснень, і так скріплено назавжди. Часом уявля-
лося, що навіть зверхники його, Шікрятов і Отроходін, і вже, мож-
ливо, вищі від них чини - незнаним способом йому зобов’язані, наче
боржники, хоч він незмінно бачив свою залежність від них.
Тут дивно поставлявся особливий психічний «вузол» на виправ-
даність його моторошного обов’язку: мучені - винні йому якось аж
до крайности. Так винні: непояснимо і навіть супроти всього бачено-
го, бо вже з якоїсь особливої дійсности, звідки йому надається право
їх карати: їх, осудно несвідомих своєї боргової залежносте, і тому
призначених підпасти під його гнів.
З такою переконаністю єднався другий душевний «вузол»: до-
дано йому тут право і настанова доймати мученнями з розпаленою
мстливістю, чомусь аж із надвишкою навіть над ображеним почут-
тям «займодавця»: з його карним комплексом.
На сильному підпитку признавався він колегам, що в ньому діє
якась незрозуміла наведеність: мучити; вона з часом переросла в
потребу, так що поривала його безупинно до чинносте: з кривавістю
і болем допитуваних, - як сильнішим від звичайного, тонусом його
життя.
Задоволення цієї рвучко жаріючої мстивости стало вже звичним і
виросло в конечність, і вже ніколи не настогидало, бо було вже в
натурі, як постійно приємні, без набридности: сон і їжа.
435
Це проймаюче вдоволення мстивосте покривало для нього вкрай
досадну прикрість від «м’ясниківства» в допитах. Крім того, він дви-
гався в обов’язках, ніби на крицевих рельсах у діяльності карного
закладу: посланий партією коїти розправи, і знав, що непослух спри-
чиниться до руїни в його житті.
Ускладнювалося воно, однак, переважно з інших двох причин: не
постійно впливаючих, але і в своїй вривчастій періодичності глибоко
разливих.
Перша: іноді заходила якась навія, зовсім темрявна, із неперено-
симою нудотою, - при її потопності все навкруги і в цілому світі
ставало цілком беззначним, порожнім, сірим, неприємним, як і само
життя оберталося марудою, із відворотністю, ніби продохлятненою,
в прибитості нематеріяльною пилюкою, що притруює весь побут.
Друга причина: для нього, відважного тільки в мученні при допи-
тах, а сутністю особи - боягуза, але боягуза тактичного, хто розвинув
надзвичайну передбачливість щодо надхідної загрози і виготував
бездоганно діючу систему способів: як відхилитися, - все ж, для
нього наставали часи непояснимого страху з іншою прикметністю.
Чи він - без відчуття прямої загрози самому: в тілесні врази і
болі? - ні: буває наплив неозначимого, аж ніби всесвітнього жаху,
що ним заповнюється навіть само існування.
Впливав якийсь, можна означити, «метафізичний» страх, що зму-
шував відважні натури теж примлівати при розгулі терору, коли
проймав цілу країну ціпенливий намор його, як незнаний досі гіпноз:
силою демоніякальною, наставленою проти всіх.
Все ж тут - різниця: бо Єфим не відчував ніякої загрози безпосе-
редньої для своєї особи - нізвідки, а все ж неозначений страх ціпенив
його істоту.
Від обох причин, гнітучих душу, Єфим знайшов звичайні лі-
карства: спиртні, різного сорту і градусної сили, - глушив ними свій
відчай.
Розмисли на мотив: що далі? - Єфим, роззираючися через вікна,
підсумував півголосною порадою:
- Справа горюча в окружності. Обом: чого глибоко втикати туди
носи, і мати їх обсмаленими? Зоставмо її для місцевих і для частини
нашого загону. Згода?
- Цілковита. Зоставмо! Твій резон. Але на початок давай наказ:
обстріляти саботажників! Прочесати село; зловлених пришити на
місці. Решта відбіжить. Зложим рапорт: відновлено законність і поря-
док, після розгрому гнізда терористів, - Шікрятов диктував розказ,
436
застібаючи плащ на самий верхній ґудзик, аби цілком закрити по-
плямлену куртку; і додав: - Треба спершу забезпечити вулицю від їх
набігу сюди. Відіб’єм наступ.
Єфим, виконуючи його волю, вистроїв команду і повторив наказ.
Своєю чергою, надійшовши, Шікрятов розмітив «огневі точки»: при
вікнах і при обгорожі сільради, - всіх призначено відкрити огонь по
селянах, коли підступлять зовсім прикро. Настанову закінчив
розпорядник коротким додатком:
- Заохочені успіхом, бандити рватимуться проти нас, але відбив-
ши їх, масованою атакою викоріним їх; бажано схопити живим хоч
одного. Зразу: всі по своїх місцях!
Відкликавши на сторону двох сторожовиків, із місцевих, звелів
їм прокрастися через зарості близько до ворожого зборища і роз-
відати: що там? - відходять, чи гуртуються в напад на саму сільраду:
взнати і зразу - поворот.
Двоє із вартових: одягнені, як міліціонери, пригорблені - пере-
провадилися через вуличні зарості і проникли в необгороджені сади-
би, захаращені бур’янизною: густішою і вищою, ніж на коліях.
- Чого ти все спішишся? - докірливо питає супрягу Зіновій Ку-
зельник: ніби мідянкуватий з обпалености сонячної і аж притемнілий
нею, а очима світлистий, та з дико пущеними вусами в розхід,
набагато вицвілими.
- Хто: я? Ніяк не підбігаю! Я дивувався, що ти прискорюєш ногу!
- виправдливо перечить Сидір Шрамко, несхожий на супутника
виразистою блідністю обличчя з поторками, ледь помітними, як від
віспи, - і чорнявистий, з темними очима, ніби кавказець.
- Виходить: ми обидва по-пустому пришвидчуємося! - згідливо
вияснює Кузельник. - А спитаймо: чого? Якого лиха?
- І справді: чого? Ти слушно поставивсь. Наша юшка тут не
кипить і не збігає! - понуро позначує Шрамко.
- А звісно: тут нашу свайбу не грають на цимбалах з бубоном і
сопілкою. Навіть круки не крячуть: поїдені. Зате налетіли з Москов-
щини - другі, не чорні, а якої масти?
- Чи не бачиш? Червоної, аж кров стікає із дзьобів! - різко про-
мовив Шрамко.
- Я то бачу, а що вдіяти проти анахтемів? Нас ланцюгом прикуто
за нижні ребра до Іродового воза. Не відірвемося. Що зроблено з се-
лами? Кладовища. Мертві пустки. Врожай більшістю пропав; - нема
робочих рук. Побур’яніло кругом. А знаєш, нам на обидва боки -
поганство. Чи насядуться шікрятці і селян змелють, то наша служба
437
потім прокленеться. А супроти того: як збіжаться недомерлики з
селян, чи колгоспники, а так само з радгоспу, - нас по голівці не по-
гладять, і пряників не дадуть. От, біда!
- Можна пересидіти: тут, проти пожарної команди, поки стрільба
перекотиться: буркуни високі, хто розгледить? - дорадив Шрамко.
- Добре; можна й так! - пристає Кузельник; а попереду таки
пригляньмося: що там? Все ж інтересно, чи станеться битва?
Вартові, з оленячою прислухуватістю, обережно доступилися
зовсім близько і помітили, крізь високі стебла: як селяни поспіхом
відходять від двору пожежників.
Перешепталися, врадувані:
- Це гарячому ділу кінець! - доводить Кузельник: - нам вернути-
ся із кукурічною звісткою.
- Вроді, нам подаровано книш із запаленою свічкою встромле-
ною зверху. Мерщій до начальства! Тепер треба прискоритися! - так
вирішивши, Шрамко навіть випередив напарника.
Все ж стрілянина почалася і змусила принишкнути обох перед
самим переходом через вулицю, бо нетерплячися: одержати лаври
переможця, Шікрятов розпорядився таки рушити в наступ. Тому для
постраху, випущено першою чергою кулі в порядку обкружного
нападу, аби прикрити від супротивного огню - перебіжку шікрятів-
ців через вулицю і ворота: до нижнього двору.
Без спротиву вбігли вони, куди хотіли, і зупинилися, бачачи
скрізь порожнину: і в дворі, а потім, проникши, і в будинку. Зупини-
лися, бо мали пострах, що тут - якась пастка селянська, і почали
нараджуватися: що далі? - як взяти «саботажник» селян у кліщі.
Оглядали зіпсутий кулемет і потоптаний картуз Шікрятова - один з
міліціонерів підняв його і відніс власникові.
А тим часом стряслася переміна для розпорядників і всіх, бо
прикотило, на підвищеній скорості, авто - від Отроходіна: з наказом,
що передав один з його команди, коли вискочив з машини, де сидів
поруч шофера.
В той час розпорядники: Шікрятов і Бротмак, стримавшися від
особистої участи в наступі, про що домовлено було між ними попе-
реду, - все ж, як командири, керували діями через посланців, стоячи
рядом біля вікна, звідки видно рух їхнього загону.
Несподівано грімкі кроки поспішливого новоприбувця змусили
обох обернутися і побачити одного з отроходінців, - і зразу ж нас-
тавитися в зустріч із ним.
438
Прибув партієць: в одязі теж на взірець вождівський, з напів-
військовістю, при якій важкий картуз навжав тісно на брови чорняв-
ця: чисто бритого, з відвислою нижньою губою:
- Вам наказ від Григорія Отроходіна: негайно повернутися всім
складом отряду на з’єднання з його частиною. Вона відбула з монас-
тирського терену і зупинилася в декількох кілометрах від нього,
попавши під обстріл ворогів народу, що прикрилися дикою рослин-
ністю. Хоч напад відбито, зостається небезпека, що він повториться
проти вас, на загін значно менший і, можливо, закінчиться розгро-
мом: з вашою загибеллю. Не гаяти ні хвилини! Вирушати на з’єднан-
ня з основними силами. Поблизу діють групи диких бандитів.
Обидва розпорядники відчули, ніби під ними земля стала
непевною - на раптовий провал: від почутої загрози.
- Ми вдвох вертаємося з вами, чи можна? - тривожно довідуєть-
ся Шікрятов. - Я доручу організацію повороту надійному партійцеві
з військових.
- Воля ваша! Аби від’їзд почався негайно. Маєм два місця в авті
порожні. Що сталося? - спитав прибулець, показуючи на плащ, зас-
тебнутий аж по горло.
- А, нещасливий випадок! - поспішив Єфим, замість примов-
клого Шікрятова, пояснити: - збройна сутичка з саботажниками.
Прибулець підняв брови, аж злилися з краєм козирка: на знак, що
незрозуміло, як могла сутичка змусити аж так одягтися?
Якраз тоді міліціонер приніс картуз Шікрятова: весь пом’ятий і в
перемішаних плямах крови і чорнила.
Єфим перехопив картуз і тримає в облущеній правиці, строячи
вигляд: мовляв, дрібниця!
Отроходінець, гостристо зиркнувши, видно, здогадався про при-
чину такої вшкоджености, бо опустив брови і промимрив:
- Ну, що ж, буває й так!
Шікрятов, зрештою, вирухнувся із своєї пристиглости і скоман-
дував міліціонерові:
- Передай, і це - скоро! це: вмить! - товаришеві Казаркіну: акцію
зупинено. Негайно вирушати назад: до особоуповноваженого, - він
дожидає. Не витрачати ні хвилини! Бігом!
До новоприбульця заговорив, перемінивши тон із громовитости
на запобігливість.
- То вже можемо разом повертатись, товаришу Загоркін?
- Можем; звичайно: якщо готові. Машина дожидає. Я йду попе-
реду.
439
Двоє вартових верталися з розсліду, надходячи без приховного
пригорблення, - бачили, як відбувці всідаються в авто: один у кабіну
- до шофера, а обидва розпорядники за ними, і при такій оказії розві-
дачі побудували здогади:
- Щось, ніби їм хвости обгоріли, так тікають! - процідив Кузель-
ник.
- Чи як на кропиві посиділи в тонких штанях, так приспічило! -
пояснив Шрамко по-своєму. - Гляди, десь їм клопіт, схожий на наш.
Ходім: дізнатись.
Зготовані наступати вниз, по сходах, до підвального приміщення,
а звідти в двір і в будинок пожежників, як було наказано, - шікрятів-
ці врадувалися новиною, що їм треба негайно вертатися до отрохо-
дінської валки.
Навіть покинули своїх убитих від гранатного розриву і стрільної
зброї - так приспішилися у поворот, подалі від можливого обстрілу і
пропаду при наступі проти хліборобської самооборони, що, як дума-
ли, внизу - зготована огнем.
Відбігши до сільради прискорено зладили транспорт до від’їзду:
тягарівки із «уповноваженими» і сторожовиками, а кінні підводи - з
міліціонерами і помічними «активістами». Віддалялися від села так
швидко, ніби душі замучених насильницьким голодом, - примарами
встали крізь землю і грозовою тучею підганяють по забур’яненій до-
розі: до отроходінців.
В авті розпорядники довідалися від товариша Загоркіна про
декотрі подробиці самої пригоди, що потрусила колону після від’їзду
з монастирського ґрунту:
- Уявіть собі, до чого дерзкі стали підкулачники: напали на нас
несподівано, вистанувши із придорожної гущавини. Ми, звичайно,
відповіли на їхні постріли нашою пальбою, хоч трохи спізнено.
Шікрятов виявив свою особисту зацікавленість:
- Чи затримано, їх? Для належного допиту, і - в суд!
- Ні. Сутичка - хвилинна. Як швидко напали, так зникли: тінями.
Одного, хто підбігав зовсім близько, убито. Взято його «обрізай» і
документи; на диво, недавній червоноармієць. Його зброю я з собою
взяв: можна вжити при потребі. Подивіться!
Загоркін передав їм названу річ і розпорядники оглядали з черги.
Бротмак:
- Затвор почищено: як новий; і в стволі теж. Але назовні ржавчи-
на. Очевидно, хтось беріг від часів громадянської війни. Ясно:
якийсь куркуль.
440
Повернено обріз від Гвинтівки новому власникові, хто поклав
його собі справа, коло чобота, аби мати на похваті для вжитку - при
клопоті, подібному до недавнього.
Піднаказні робітники від сільради, забарно, з лінуватістю, діжда-
ли повної тишини і, впровадившися возом до пожежницького двору,
підібрали мертвих шікрятівців і відставили до погребища. Там вико-
пали неглибоку яму і, швидкувато роздягти мертвих з їх доброї
одежі, вкинули їх на вічний упокій, після чого сяк-так прикривши
землицею, поділили між собою здобуток, у якому легко можна зала-
тати стріляні і рвані дірки, - і спонурено вернулися до сільради.
Після них труповози заїхали своїм «ходом» до того самого двору,
нижнього, і забрали тіла помордованих шікрятівцями; потім, із двору
верхнього: постріляних ними селян, і теж відвезли до кладовища.
Там викопали також міленьку яму, якраз поряд шікрятівської, і похо-
ронили, не роздягаючи з лихого вбрання, полатаного і позашиваного.
Настав вечір: криваво-полум’яний кольором; освітлив обидві
погребини, ніби поплакав над всіма однаково горючими сльозами, і
поволі погас.
* * *
Примітка
До щойно закінченого розділу спотребувалися особливі довідки
із розрізнених джерел, часом - від протилежних «полюсів» соціяль-
ного стану. До основного обрису того, що відбулося, треба було
відтворити ланки, котрих бракувало у споминах осіб, хто знали про
вжиток жахливого, гангстерського способу впливати на душі допиту-
ваних.
Заслона заборонености тоді стояла, - і далі, набагато зберігалася,
~ така щільна, що з трудом проникали, крізь тріщини в ній, відрив-
часті чутки про моторошну справжність.
Під час війни дехто із вартових, зокрема - шікрятовського типу, в
круговороті фронтових перемін, опинився через полон під німецькою
владою, і на диво громадян, служили охоронниками закладів окупа-
ційної адміністрації, зокрема - при будинках, що зайняло гестапо,
при тих самих, де були «органи», подібні до нього.
441
Від таких службовців розповіді передавалися сусідами - у ширші
кола, так що через декілька тижнів доходили до найдальших закутин.
Зроджувалося недовір’я до переказу одного із таких колишніх
вартових, котрі під час війни попали з армії в полон до німців і після
нього переїжджали подалі від «щасливого життя». Недовір’я поста-
вало: чи могли бути вживані аж такі дикунсько-варварські способи
впливати на людей, аби зламати їх спротив?
Але - потвердилося: зовсім вірогідно, бо від дисидентів, що
довгочасно служили близько до верхів режиму, але зреклися стано-
вища.
їм було відомо: страхітний спосіб впливати на психіку незгідних,
вживаний силами режимників у їхній війні проти народу в 1933 році,
- обернено через чотири роки проти суперників генсека, найвидатні-
ших серед попередньої «ленінської» гвардії. Зокрема: так зламали
незгоду М.Б. підписати признання, що він - зрадник, шпіон: здається,
вибрано було японський варіянт для уявної діяльности. Імовірно:
такий спосіб вжито також проти інших іменитих «вождів» від попе-
реднього складу, тільки з перемінними прив’язями підозри.
Орудували «тіломеханіки» гострими знаряддями, калічачи або
вирізуючи різні частини тіла в безвинних осіб, схвачених на вулиці і
підданих під люті тортури в присутності піддопитних: аби довести
до нервового потрясення - їх, червоних вельмож, речників кривавого
перевороту в суспільстві із морем народного горя і безоднею страж-
дання погублених мільйонів під час революції. Психічно мучені, як
нібито спричинники страшної погибелі випадкових осіб, згодилися
підписати самообвинувачення в незаподіяних злочинах, - як доку-
менти для показового суду.
Способи, вжиті Шікрятовим у селі Конках, для однієї розправи,
при всій страхітності наслідків, - відзначають дуже малий епізод,
порівняно з тим, як вони були розвинуті в Галичині під совітською
окупацією. Там у тюрмах по всіх більших містах тисячами і тисяча-
ми, в кожному - помасакровано переважно юнаків і дівчат: пекельно
макабричними способами: від забивання гострого скляння з поколо-
тих пляшок у тіла - кругом, і до пошматування ножами і розбиття їх.
Зрештою, гранатами, вкиданими в камери, - роздерто в’язнів. Німці
вдарили так нагально, що виконавці того інферно повтікали, не мав-
ши часу зарити жертви, і вони були відкриті на прилюдний огляд.
Великим числом мешканці Львова оглядали жертви, несамовито,
по-звірячому, потерзані, ніби шікрятівцями, - наприклад «попереч-
ною» пилкою надвоє, перерізано в’язнів: живцем. Один мученик
442
вразив особливо сильно всіх свідків: священика прибито великими
цвяхами в розп’яття на стіні, а дитя, вирізане, теж живцем, з утроби
замученої, - повішено йому на шию.
У тюремних казанах зоставалися частини зварених людських тіл:
ними харчовано в’язнів. Тортурували кожного в допитах, - били
залізними предметами по всьому тілу, аж добиралися до кісток.
У кожному селі впроваджено було тортурні на взірець Шікрятів-
ської в селі Конках, де склався, порівняно з тим усім, - частковий
епізод.
443
Звіроімператорство генсека
Загальновідомо стало: він любить походжати мимо сидячих за
столом учасників наради, і мовчки покурювати коротку люльку, так
що їм створюється уява, ніби терпеливо уважний, він цінить їх думки
і тому пильно слухає.
Але насправді виводить вирішення у кожній справі відмінно від
їхнього, утверджуючи свою вищість і з висоти зверхности диктує їм
свою волю.
Душевна сила, цілковито переважаюча в його характері, це - без-
гранично розвинутий комплекс особистої владности: він склався і
вірить до маніякальности з такою дією, що, подібно до наїзду Джа-
гернаутової колісниці, роздавлює на своєму шляху всіх суперників, -
чи всіх, кого такими бачить. Навіть мільйони, коли рухом загрожу-
ють його партійному самодержавству, - мусять гинути, при означен-
ні для них, на його мові: «шевєлєніє тараканов», - його улюблений
вислів: для них.
Постишева послав, називаючи милостиво Павла Петровича:
«Паша!» - послав, визначивши, що буде убивати голодом в Україні
«більше людей, ніж Будьонний шаблею», і додав: не зважати на
протести чесних осіб проти такої нелюдяности, - і вжив про цей
випадок зневажливі слова: «а на слизняків не звертай уваги!»
Тут ця «логіка» генсека: коли убито голодомором в Україні,
згідно із документ-рапортом шефа ОГПУ1 Балицького для Кремля, -
«десять мільйонів», від немовлят до стариків, чоловічої і жіночої
статі: мирних і безвинних жителів, - то протестувати проти такого
кошмару, на його думку, це бути «слизняками».
1 Обьединенное Государственное Политическое Управление = Об’єднане Дер-
жавне Політичне Управління (ОДПУ), пізніше назване КГБ (КДБ).
Зате убити їх, як він бачив, то означає подвиг: з наказу його:
зверх-«вождя», хто має ім’я від твердости сталі, хоч насправді його
вдача до того - протилежна.
Академік із світовим науковим ім’ям Володимир Бехтерєв, над-
звичайний дослідник у фізіології нервової системи і психіятр, обсте-
жив, на виклик до Кремля, стан здоров’я генсека, і після того сказав
приятелям, що оглянув «сухорукого параноїка», - звичайно, діягноз
був абсолютно точний. Неждано академік одержав «подарунок» від
генсека: коробку цукерок, від яких зразу помер. (1927 рік).
Справжній параноїк, душевно хворий: у демоніякальній одержи-
мості, із манією переслідування і маніякальною підозрілістю, вигу-
бив, мабуть, двадцять мільйонів безвинних, аби утвердити і забез-
печити свою всевладність, як червоно-партійний монарх.
За дореволюційного часу, підстроював закулісно кримінальні
злочинства із кривавим розбоєм при пограбуванні банківських гро-
шей. Він, здобувши персональну зверхність над усіма, як орієнталь-
ний деспот, - збудував, під назвою: «соціялізм», рабовласницьку дер-
жаву з режимом необмеженого терору в його «імперії зла». Через
довгі і страшні роки, після розвалу того «комуносоціялізму», про
нього сказав один з найвидатніших російських письменників: «На
наших очах подихає найстрашніше чудовище в людській історії. Ко-
мунізм крякнув, і хрін з ним!».
Параноїк був неймовірно боягузливий, так що на своїй підмос-
ковській дачі звелів установити цілий ряд віконець, крізь які приймав
страви: невідомо було, через котре із них він побажає вибрати чер-
гову їжу, бо безперервно міняє вибір віконця, аби унеможливити
певний замах на свою особу.
Під час переїзду в бронованій машині, між дачею і Кремлем, при
найменшій підозрі про небезпеку падав на долівку, аби уникнути
уявної кулі.
На історичне нещастя, параноїдник прибравшися в личину стале-
вости, одержимий манією всевластя, став необмеженим власником
життя багатьох народів.
Тількищо німці вдарили 22 червня 1941 року, - то зразу ж генсек,
хто фактично являвся також головою держави і отже головнокоман-
дувачем збройних сил, - прямо утік із Москви до Куйбишева, і як
відзначили історики, - тоді понад тиждень ключі влади в Радян-
ському Союзі валялися долі в порожньому кабінеті вождя, насправді
- дезертира. Коли генерали твердо запевнили: Москва не буде від-
дана німцям, - він, вернувся до неї і прибрав поставу верховнокоман-
445
дуючого і так страхітливо псував справу, що великі мільйони сол-
датських голів пропали марно, і німці промаршували аж до Волги.
Після війни, після смерти генсека, один із найвидатніших полко-
водців - маршал, хто командував цілим фронтом, згадував про
«генераліссимуса»: «Цей недовчений піп усім нам заваджав», - і
вони тільки «робили вигляд», що виконують його розпорядження, а
робили по-своєму: так як треба було.
Цей, бушено жорстокий всевладник міг успішно воювати із без-
збройним - мирним народом, нападаючи всеоружно на нього ночами
і стріляючи ззаду.
На засіданнях - покурюючи люльку, походжав, іноді зупинявся і
витрушував з неї попілець, а наповнював її знову тютюном, взятим із
розірваної папіроски найкращого сорту.
Один із учасників наради, літератор, насмілився згадати, що в
Україні люди помирають з голоду, - тоді генсек пристав і в тоні зліс-
ної насмішливости почав розпікати відважного, вживаючи такого
стилю:
- Ви що, оповідання пишете? Але у вас краще казки та байки
вийдуть, як ось тепер одна спроба з’явилася. Зайняті байкою, але
кому вона така нісенітна, потрібна? - Виберіть ліпшу тему, ніж для
цієї фальшивої вигадки!
Зацитькував так смільчака, хоч твердо пам’ятав, що послав
«Пашу» для численного душогубства - через пограбунок всього
їстівного, як визначено, «до останньої зернини».
Діяв, як пекельник, хто знав, що добиває мільйони, а виправду-
вався, як звично, демагогічною формулою, мовляв: «смерть одного
чоловіка, це - трагедія, а смерть мільйонів - тільки статистика». Хоч
кожен школяр розуміє: коли смерть одного - трагічна, то вона зос-
тається такою в кожного з мільйонів, і ніяк і нікуди трагізм не зникає
в них.
У розмові з Черчілем, на його запит: скільки людей тоді заги-
нуло, генсек вимовив, що - десять мільйонів, і для ілюстративного
потвердження фактичної достовірности, розчепірив пальці обох рук і
показав співбесідникові. До того додав звичну формулоподібну облу-
ду, що це «було абсолютно необхідно, аби могли ходити трактори», -
так обманював, знаючи: за кордоном змовчать, бо він таки закуповує
трактори, як зразки для свого виробництва; знаючи також, що ніде в
світі, ні в одній країні, не убивають людей задля сільськогосподар-
ських машин: їх там закуповують хлібороби і живуть при них, бо не
обграбовані, подібно до українських селян.
446
Усі провідні комуністи, починаючи із «клясиків», - боялися
хліборобів і ненавиділи їх, як він теж; бо знали: селянин, близький до
природи, бачить у ній всюди вияви чудесного провиду Божого, і
тому противиться їх атеїстичній доктрині, з соціялістичною нама-
рою.
Своїми вихідцями село завжди у нас відновлювало і укріплювало
місто в фізичному і моральному здоров’ї, супроти марксистського
отруйного ненависництва в клясовій розкладовості суспільства з пер-
спективою криваво-ґвалтовної диктатури.
Після наради, коли зосталися вдвох: генсек і його особистий
секретар, - відбулася їх розмова, в якій іронічно виявилася постійна
«логіка» зверхвождя, хто був почасти врадуваний від згадки літера-
тора про голодову смерть в Україні, бо діставав безпосередню звіс-
тку про успіх свого народоморного задуму.
Тепер у насмішкувато-гумористичному тоні питається свого
лунатично-слухняного слуговика, мов на екзамені для нього:
- Скажи, чи ти знаєш, як сама фраза: «слово - серебро, а мов-
чання - золото», становиться прибутковою дійсністю?
- Ви так спитали, що я здогадуюся: вам відомо, коли це буває, а я
вибираючи собі золото, помовчу! І послухаю.
- Що ж, справна відповідь. Бо я визначив коли такий фокус пови-
нен бути, світовій пресі, за декількома винятками, за мовчанку про
масову голодову смерть в Україні - приходить чистоган: золото із
моїх резервів; а за слово, себто за публічне, досить дрянкувате запе-
речення вісток з України, там дістають нижчий заробіток, ніби
серебро, порівняно з оплатою безмовносте. Видно тобі?
- Видно: мов на дюжину очей, боюся, що затьмить мені.
- А я пораджу: прикривай папірцем із помірою про свою зар-
плату: помагає! Он, - телефонний дзвінок: послухай, то від кого?
Виконник для генсека відповідає викличникові:
- Тут секретаріат Цека, хто говорить? Чую: довідатися ... хотіли
особисто від нього мати потвердження ... що? «Паша» почав психу-
вати через страхіття?! Гаразд, передаю трубку.
Генсек спохмурено наставився на вислух, наказуючи:
- Ти розмазня в телефонних розмовах. (Слухає) - Чого потребує,
чого? - що: не досить нашого закону, бажає потвердження, від кого?
- може від Ліґи Націй, але вона розбіглась. (Слухає) - Що він гово-
рить? - закон, єсть закон, і злочин є злочин, незалежно, чи вчинники
його малі чи великі, дорослі чи діти: відповідальність однакова.
(Слухає) - Чепуха! Ти смішиш мене. Порушено закон про соціяліс-
447
тичну власність? - порушено. Ти убиваєш мій час. Кінчаю. Поклич
собі наркома: я послав його окремо для таких справ і для контролю.
Нехай виконає. Все! (Відійшов від телефону до свого столу.)
Наказ генсека спричинив моторошно нелюдський наслідок, -
оглянем обставини, серед яких він здійснився: із смертельною небез-
пекою для Андрійка Катранника і багатьох, як він.
448
VI
Вампірократія кремлян
Полихоманило радгосп незвичайною причиною, мабуть, трудно-
передбачуваною навіть для декотрих ясновидців: надійшла для ди-
ректора просьба, що звучала, як вимога, а задовольнити її трудно,
мов спіймати жайворонка в небі. До сусіднього надрічного курорту,
серед великанських сосен, розділених рядами «проходів», - над кру-
чею, несподівано, бо передчасно, прибула на відпочинок визначна
службовиця із центру. Вона декілька років тому зустріла свого май-
бутнього мужа на прогулянці серед бору, і зберігши в серці найдо-
рожчий спомин звідти, постійно щоліта з’являлася там на каніку-
лярний відпочинок.
Вона, із походження грекиня, мала таку добру пам’ять, що в
урядовій установі, на службі, могла миттю пригадати зміст кожного
протоколу. І кажуть, що з такою вправністю, як піяніст виконує
«Апассіонату», - вона здібна на друкарській машинці встигати за
промовцем, ніби стенографічно, і наприкінці доручити йому на пере-
вірку готовий текст.
Вона і муж її служили в одному столичному бюро, якому, адмі-
ністративною правністю, підлягали розпорядники радгоспу, і тому
поспішили виконати замовлення дивовижного роду, а з цією метою
негайно вдалися до старожила, свого нічного сторожа, хто знав пере-
ходи побутових подій, як лінії на своїх долонях. Справа особлива.
Єлисаветі Семенівній, зважаючи на болісну нервову втому, через
перепрацьованість її, запопадливої діловодниці, визначено відпочин-
кову відпустку на два тижні попереду від належного дня.
Маючи дозвіл на перевіз домашньої псині: німецької вівчарки,
висіла з нею на станції і, стоячи у натовпі на пероні, тримала ремін-
ний поводок, прив’язаний до нашийника тварини, а в той час стежи-
ла пильно, як носій вивантажує чемодани із вагона.
451
Коли операція із ними завершилася безпечно, то разом треба
було входити до вокзального приміщення, аби потім, пройшовши
через нього, всістися у призначену автомашину.
Потягла поводок, але він був обрізаний і вівчарка зникла, - тоді
пригадалося, як почула в тісноті: щось кавкнуло, мов здушений виз-
вук із горла.
Пройняв розпач. На вулицях міста вірна вівчарка декілька разів
оборонила від грабіжників, і тут, на чужій місцевості, була б їй на-
дійною охоронницею.
Начальник станції, по-джентлменському уважний, скоро налаго-
див, через телефон, потрібні зв’язки, наслідком чого до дирекції рад-
госпу надійшла, чемно вимовлена просьба: негайно роздобути пса
для Єлисавети Семенівни, аби могла без пострахів відпочинути при
надрічному курорті.
Секретар із дирекції, призначений на виконавця справи, покликав
розсильного і з ним навідався до нічного сторожа, діда Панаса: аби
нарадитися певно про здобуття пса - негайно, для впливової особи, -
і про наочність приніс надрізаний поводок: на поправу і поновний
вжиток. Старечому сказано:
- Для цієї штуки треба додати собаку, і то - зараз! Дивися, який
гарапаник маємо тут на присмирення нового пса і, крім цього, на-
мордник: знайшлися у кладовці на курорті. А треба пса, щоб захищав
діловиту від злого нападу під час прогулянки на «проходах», прору-
баних при попередньому завідувачеві, Зінченку, а тепер таки здорово
зарослих.... Словом: до діла! - де взяти «рябка»?... Ви, діду, всяку
собаку знаєте; - кажіть!
- Що: я? Он Сидір, він, як розсильний всюди очима бігає, мабуть,
загледів котрого денебудь. Зловить і присмирить намордником, а на
вспокоєння гарапником хлясне: гляди, чи то не французький? - така
делікатність. Заграницею, як мені переказувано, мода була, на ни-
зеньких цуциків: шавок чи що: вроді - воші по тротуарах повзають.
От, клопіт! - де ж нам собаку взяти? Нехай походить Сидір по гряд-
ках і переулках, може побачить котрого і схопить швиденько.
- Сказали: схопить, а як: за хвіст чи що? Пес кусається! - протес-
тує розсильний.
- То слід таку підсаку змайструвати, як у гицелів, або - на рибу:
із ситкою на розвилках. Нею накрив собачу душу, і - єсть!
Секректар гнівається:
452
- Коли то буде? Цілу пятілєтку1 робитимуть, а тут зразу треба!
Хоч із-під землі витягни, а дай пса! (до розсильного) Ну?!
- Що: «ну»? Я піду, мені: що? Тільки ж обсічка буде, бо вже тут
собак зовсім немає.
- Як так: немає? Що ти вигадуєш? Пес повинен бути. А ти
кажеш...
- 1 знову скажу: уже собак скрізь по селах немає у нас!
- Немає собак по селах? Таке вигадуєш, - чи ти не здурів? То на
дні Озівського моря їх немає, а щоб по селах? - що ти мені голову
морочиш! Споконвіку, в селах були собаки і тепер теж ...
Втручається в суперечку дід Панас:
- Воно таки й справді по селах тепер собак чисто скрізь немає.
Хіба котра на рідкість прибережена: попід тиню, обзираючися, про-
плентається: одна на цілий район.
- А де ж вони ділися: крізь ґрунт провелися всі, чи як?
Дід вагається із відповіддю:
- Воно, як вам сказати, аж не вимовлю, бо то звично казати,
лаючися: «щоб вас собаки поїли», а тепер треба іначе говорити, бо
люди поїли всіх собак.
- Хто поїв і коли? Що це за дивовижа!
- Оце тепер поїли, вже і люди людей жеруть, а ви хіба не знали,
не бачили: який страх діється?
- А, часом крізь вікна видно, як дорогою селяни бредуть і від
вітру хиляться. У нас тут трудна зайнятість, - не до їхньої справи.
Читаємо із газет: то від тимчасової трудности. Але рішаймо про зна-
хід собаки! Бо не буде ж гостя на курорті - кота, непотрібного їй на
оборону, прогулювати на прив’язі і в наморднику, і підганяючи
гарапником.
- А може б на кота згодилась? - підказує Сидір.
- А чого ж? Що там кота? - посміхнувся дід. - Кажуть: в Індіях
козу на мотузку в ресторан водять і в театр, - і таке буває: на те за-
границя. А в нас друга трудність, бо котів уже скрізь по всіх селах
немає.
- Як це так? Що ви сказали, діду? - котів теж?...
-1 їх теж: того, поварили в горщиках і поїли; потім - птахів.
- А все ж мусимо спробувати удачі в собацькій справі! - що, як
вийти на дорогу і котрогось бродячого заманити, а чим саме?
1 П’ятирічка (економічний плян).
453
- Заманити? Це можна. Часом пси перебігають, і видно, здалеку,
чи не від самої Москви? - бо ситі, з товстими хвостами. Заманити і
накрити підсакою, як я казав. А приманити чим? - ну, та якби знайти
свинячі ратички і зварити. Підсувати собаці слід на тій самій підсаці:
нехай принюхається.
- Так от, Сидоре, ступай до завмага і перекажи: треба виписати
тобі велику порцію свинячих ратичок, а записати витрату - у графу
для масової культосвітньої роботи на курорті. Віддай на кухні: зва-
рять. Візьмеш і підеш з ними на дорогу, та не сам, а припряжи по-
жежників: для певности.
- І заманити в нашу конюшню! - порадив дід, - там двері широкі.
Підганяти треба від сторони гуком і свистом, а тоді двері швидко
зачинити. Всередині його легко приручити, на другий день буде до-
машній.
- Добре придумали, діду, - так і зроблять. Щоб не забути,
Сидоре, справ підсаку!
- Уже маю. Часом бреду рибачити з нею до курортної заводі,
коли ще у павільйонах сплять оддихаючі. Наловлю окунів або линків
і частину віддам завідувачеві: така домова. Я пішов.
Зосталися удвох: дід і секретар, який зразу відкрутив водопро-
водний крант - на шумливий збіг струмка, і напівпошепки виспові-
дався слухачеві:
- Нічого не вийде з того, бо собаки дуже чутливі до небезпек, але
розпорядження треба виконувати, і ми зробили, що змогли із тією
чудасією.
- Дивує мене ця гостя, - усміхнувся дід: - он, її власну собаку
вкрадено при ній, серед пасажирів, - на м’ясо. А як дійде до чого, то
на лісному «проході» схоплять замінного пса, теж при ній. Діло ко-
ротке: згріб пса за вуха із шкірою і, перекинувши, вдарив об коліно -
зламав хребет, і кінець. Тут аби саму гостю із замінним псом не з’їли,
бо й таке буває.
- Вона перевтомлена, діду, а на чому? - діловодниця, на справах:
як обграбовується народ український! - тільки трохи понад п’ять
відсотків виробленої цінности зоставляють йому: животіти або і ко-
нати з голоду мільйонами. А коли дев’яносто п’ять відсотків добре
зажирає московський головоніг, або спрут, - так теж називають його,
а кращий термін йому: «сатанинський вампір». Звідти приїхав розпо-
рядник - нарком лисуватий і звелів через телефон: викопати за на-
шим дворищем довгий рів, і не сказав: для чого. А тепер чутка прой-
шла, діду! - страшна чутка, що сюди зганятимуть осиротілих дітей,
454
котрих батьки з голоду повмирали. Бідачки, вже доходячи, ходили на
батьківські нивки і там брали колоски: розтирали в кулачках і їли.
Половлено таких, як «злочинців», бо, мовляв, розкрадають «соціаліс-
тичєскую собствєнность». І що з ними зроблять? - подумати
страшно. Це на кремлівський розказ. Мені дихати трудно, бувайте
здорові, діду!
Закрутив крант секретар і швидко відійшов на службу.
455
VII
Жовтокняжа номенклатура
Почуття діда Панаса Крихти зоставалися невстояні: через погро-
зисту голоднечу, - коли зустрінувся із добрим чоловіком, - звуть
його: Корній Витховижник, нічний сторож на курорті. Проживав він,
удовець, самотою, окремо у лісі, і вдержував собаку, завбільшки із
бузівка; бувши сам мисливець, кормив його дичиною з нетрів.
Колишній червоноґвардієць, під червоним прапором, і сам від-
повідно - рудий, аж огнистий, установлював багнетно радвладу, а
потім нарікав: «За що боролись?!» Додому прямував Витховижник,
походивши в якійсь справі по містечку; був без собацюри, - дома
зоставив: стерегти. Кароокий худорлявець. Облущені вуса, темніші
рудістю, ніж чуприна.
Курив кріпкий самосад, скрутивши цигарку із окружної газети, з
якої рівно віддирав для вжитку білі бережки.
Дід Крихта, з некурящих, покірно стерплював незвичний дим.
Поговорили: про саму погоду, властиво, Витховижник оповідав,
а дід більше мовчав про погоду, бувши згоден до кінця із смутками
бесідника.
- Тепер і осінь якась куца і сіра, бо люди світ згибили - відзначав
Витховижник, - колись було: як зарядить бабине літо, з місяць тиши-
на; павутина скрізь летить, а ранок росяний та весь прозорий, чисто
ж - кришталь, аж слуху повний! - далеко чути і видно. Благодать
була. Тепер осінь проскочить через світ, мов сіра кішка під ворота; і
дощі якісь злиденні! - побризка, побризка з віхтя тобі в очі та й став,
тільки дорогу розмочить, а добра ніякого.
- Це так! - сказав дід Крихта і затих.
- Або вечори - продовжив Витховижник, - колись було: спадає
сонце, світло розіллє по всьому небу: подібно, якби ти Біблію читав,
отак велико світить і огненно; стоїш, дивишся весь вечір і не нади-
вишся! І скажіть же, що сталось - чи нема чистоти в повітрі, бо
456
скрізь газами закуріли із заводів, - не знаю. А самі бачите: не хоче
сонце і прощатися пишно: поблима, як каганчик, жалісно, жалісно, і
мерщій - за гору.
- Ато ж, - сказав дід і замовк міцніше.
- Що ви хочете? Вже терпінню Божому кінець приходить: скіль-
ки в революції зла ми самі натворили, а каяття - ніякого, аж тучі
гріхів зібралися: застують сонце і обмежують дощ, мов би вказано:
покайтесь, бо пізно буде! Знаки гніву небесного подано. Ні! - сліпі
до нього, як кошенята: цього не бачимо.
- Воно так! - ствердив дід.
Витховижник, у лісній самотині живучи, назбирався з думками:
прогірклими від зневіри в намарі. Гострозорий: трохи прибрунатілий
рудістю у вусах: від постійного тютюну; і кріпкий, як кожен лісовик.
Виговорившись, він і сам запався мовчанкою, роками звичною для
нього. Дід трохи провів його; і намовчавшися разом прегаразд, спів-
бесідники попрощались. Після того Крихта швидким поступом спря-
мувався навпростець через порослі картоплища, буркуни, будяки,
мишії, до знайомого дворища. Там і нарізався на гострих державців,
що складали собою хоч невеличку, а напрочуд характерну галерею
особистостей, вирізьблених, мов цегляні статуї, дужою рукою
нашого нещадимого часу.
Дивлячися на чотирьох можновладних, дід почуває, що видо-
висько він ніби бачив, а тільки в зовсім другому настрої: без цієї
страшенної відчужености, яка стіною із незримого заліза стоїть
посередині. Мимохітно пригадує: колись мав Витховижник чотири:
страшилишні на вигляд! - псища, вдержувані дужою рукою їх госпо-
даря, і тоді враз примарювалося: «з пекла вйявці!» - так і означував
собі дід Крихта. А потім виказалося, що тільки на вигляд псюки
страшні; вони до діда, лишень раз-другий нюхнувши, стали підніма-
тися на задніх і намагалися лизнути йому носа.
Ці ж чотири чини - інші; спершу, як глянути, мов би чисті, а коли
прислухається душа, - чує: ворожість несвітська віє від них!
Дід взагалі звик жити своїми чудернацькими відчуттями; він і
думати відвик «по-порядку», бо потреби не було, - його душа ніби
кидала враз величезний сніп свого власного яснистого відчуття на
людину чи на річ, або на збір їх, і так застигала, ждучи, поки воно
само потім висвітлиться вкрай. Так здійснювалося кожного разу:
іноді поволі, іноді швидко, в тому великому крузі почуттєвого дідо-
вого освітлення починали розкриватися своєю натурою і вдачею -
явища, речі, люди, що відповіді їхньої на свій іспит дожидав дід
457
Крихта. Але він і сам не здавав собі звіту, що то за дія відбувалася,
бо здавна звик до неї, мов до звичайної прикмети на дорозі свого
мовчазного життя - однакової, як і в інших. Проте, йому здавалося,
що коли сказати про свої іспити і знахідки, тоді вони всі скалічаться;
треба ждати, дивитись, і мовчати, і вигляд всього зостанеться справ-
жній! Не був дід бурбоном чи байбаком; ні, він беріг у грудях, -
невисловиму і невитратну теплоту передусім до маленьких, з неви-
шуканим виявом її. Діти завжди знаходили у його кишенях цукерки,
пряники, горіхи, а як не було чогось дорожчого, то просто: насіння
соняшникове чи гарбузове. Він сам смажив його, і діти, що знали
діда, зразу ж при зустрічі починали обшук його кишень.
Сьогодні він, звільнений із служби нічного сторожа у радгоспі, -
уже не сподівався, що при новому начальстві будуть придобрюва-
тися до чоловіка Єлисавети Семенівни і розшукувати пса для неї.
Тому не згадував про справу - власникові єдиного собаки, не з’їде-
ного в районі: нехай самі, якщо треба, просять. До того ж - пекла
досада прогнаного: в найтяжчий час.
Але подіяла дідівська звичка - навідуватися щоденно у радгосп:
там, відбувавши сторожу, мав прокорм, і діставав ліки: на різні неду-
ги. Тепер примріюється попередня можливість, хоч би - дещицею
натішитися, при нагоді.
Дивись: - пригуркотіло начальство: над нами, гусятами, в дворі, з
такої височини, як з лелечого гнізда на клуні, - перевіряти, чи в по-
рядку діла переходять, і чи тутешнім «товарищам» стало жити весе-
ліше: якраз через те, що народ вимирає у спустілих селах: скрізь, як
тут навкруги. Бач: он пристали і розглядаються: що до чого, аби
потім пішки пройтися по двору - розімняти ноги після довгого пе-
реїзду. Такі й на курорті: відпочивають від чортового крутійства.
«Підказує серце: тут лагодиться щось дуже страшне - з іродства
їхнього».
Поряд радгоспу поставилася автобусна станція і служила, хоч
півсправна, а таки перевозила пасажирів, куди треба кому, проте з
розростом державного голодовбивства для українців, - вона прихир-
няла, і рідко хто дожидався тут чергової машини, і теж рідко появля-
лася.
Будиночок спустів, провіюваний з дорожною пилюкою наскрізь,
засмітився і набрав вигляду обкрадуваної руїни, коли навіть на вивіс-
ці позникали декотрі літери, так що складався напис: «... бус ... тан-
ція», і дожидалися всередині тільки особи в розпачливій необхід-
ності: терпіти без кінця, аби від’їхати звідси.
458
Часом проходять мимо голодаючі: виснажені і облахмітнені:
одиночки чи сім’ї, або гуртки близьких - приятелів, чи родичів, - і не
зупиняються при автобусній станції, бо знають: немає звідси скорого
від’їзду, та і грошей бракує на квиток, що його продає в машині сам
водій, бо каса в будинку закрита.
Тягнуться змучені, виголоднілі вкрай і - мов свідомі свого прире-
чення, - так з останніх сил тягнуться до міста, де їх дожидає немину-
ча смерть: як не від самого голоду, так від рук державних напасників,
хто ловлять їх і вкидають живими в «шурхи» покинутих шахт: ко-
нати скаліченими на глибині.
Недалеко від станції темніла покривлена хатка, власність родини
із п’ятьох: мали троє малих дітей - чоловік і жінка, хто обслугову-
вали станцію, як чистії, ремонтники і наглядачі, і мали з того прожи-
ток. А як станція зниділа, через обмаль пасажирів, що численністю
вимирали, то джерело заробітчанства втратилося для родини, і вона
вся сконала, пробувавши перед смертю живитися глиною, відколупу-
ваною від стін.
Показувалося негаразд, що голодова погибель наблизилася до
радгоспу так прикро, і вістку про нещастя рознесуть останні пасажи-
ри, хоч зовсім рідкісні тепер. Тому начальство звеліло: проголосити,
що смерть настала від «інфлюенци», або «іспанки», і встановити для
вигляду - санітарний кордон, як робиться в карантинних зонах; і він
склався із жердок, колючого дроту навкруги, з написом на дверях,
що тут інфекція, і наближатися заборонено, - для переконливосте
почеплено білу матерку із червоним хрестом.
Так по всій Україні в лікарнях зашифровувався штучний держав-
ний голодомор - під різні медицинські терміни: «менінгіт», «дистро-
фія», «інфаркт» та інші, - цілий ряд; але в жодному разі не зголодні-
лість.
Начальство часом наїжджало: наглядати стан речей, і цього дня
також - для контролі перемін, запроваджених у самому радгоспі.
Пасажир: сухощавий чоловік, із вуглистими цятками на виду,
носій витертого комбінезонного одягу, власник ранця і шахтарської
лямпи, - сидів на лавці, недалеко від вікна: весь час поглядав крізь
нього.
Дожидалася автобуса також чорноодежна жінка середніх літ:
гіпсово бліднолиця; очі - прочервоніли від безсоння, - торба біля
стіп. Склопотана жінка люляла немовлятко - пригрудча, і зрідка
звертала зір до близьких шибок, бо цілковито зайната розглядом
обличчя свого дитяти, і душа її так приєднувалася увагою до її
459
скарбу, що тільки зрідка кидано зір крізь вікно, аби бачити: чи авто-
бус надходить? - і чи немає кого ворожого, хто зближається сюди.
Так чайка, остерігаючися обводить поглядом обкружність, аби зав-
бачити звірову близькість до свого гнізда.
Чини у дворі наближалися поволі, із грізною притишеністю:
чотири їх, і крім - не видно нікого, за винятком шофера, що віддаля,
лінувато, обпершись об машину, постоює, покурюючи і зверхбай-
дужно поглядає на начальство.
Воно разом звернуло позирки на нову особу, що прорізавши собі
напрям навпростець через порожні городи і бур’янища, допрямувала
до подвір’я, без жодної уваги для жовтокняжих чинів, і то з’явився
дід Панас Крихта, звільнений нічний сторож із радгоспу. Хоч так, а
все ж хотів повідомити про собаку: можливого для охорони Єлисаве-
ти Семенівни, - із власником його не хотів говорити: нехай розпо-
рядники спитають; бо, глядіть, складеться якась біда і треба здобути
лікарство від простуди.
Дід замкнувся у свою твердиню, якою стала для нього мовчанка,
і мав причину сильно кріпитись, бо напроти нього лютує хижий
самодержець містечка секретар горкому партії, товариш Артем
Дормачєєв. Щоправда, і сам він тимчасово, в присутності особоупов-
новаженого зверхника із столиці, Доната Ядвиголовського, най-
величнішого із чотирьох, першого напасника на діда, - відчуває сек-
ретар ніби свою другорядність. Але тим він для діда грізніший:
діючи між двома рядами поглядів: від своїх супутників, з одного
боку, і від привіконників хатки - з другого. Тож він, секретар,
вирішив грати роль, як на історичній сцені, і вже не міг тоді зупи-
нитися, бо хоч так виявляв свою розпорядну силу! Його вічно їла
роздратованість, спричинена дрібницею. Слухаючи його нескін-
ченних доповідей на всяких загальних зборах, особливо у місцевому
театрі під час революційних свят, декотрі слухачі зідхали до сусідів:
« - Ну, заладив, як обложний дощ осінний, товариш Домрачєєв» -
навмисне змінювали порядок літер. Дехто із міської верхівки при-
людно нібито «помилявся», найбільше - попередній, блондинистий
русак, голова міськради (чимале містечко в адміністративному
відношенні числилось, як город); той голова, що і сам мав клопіт з
прізвищем, бо звався Хонякін, не раз на засіданнях, після довжелез-
ного «слова» секретаря, зачинав свою промову визнанням: «Як
вияснив вам товариш Домрачєєв, пробачте, Дормачєєв, я завжди зби-
ваюсь, не знаю чому ...» Що завгодно секретар міг дарувати, навіть,
як йому дорікали: «ти не комуніст, а ганчірка», - це було жахливе
460
обвинувачення, але простиме; він пробачав, коли його картали: «ти,
брат, гнилий опортуніст - » але не міг нікому забути, хто називав
«товаришу Домрачєєв!» - мстив він безжально. З тієї причини він і
Хонякіна «вижив», «накапавши» на нього безліччю «матеріялів».
Хоч той часто його врезонював: «Чого кип’ятишся? Я ж, сам бачиш,
Хонякін, а дехто дражнить ‘Конякін’, - хай дражнить!» Був Хонякін
із колишніх фронтовиків: вернувся, маючи орденок на мундирі, і
жартував коли питали, «Як сталось?» «А звичайно: грудь в хрестах,
або голова в кустах.» Його іноді звали просто: «Шинель», за сол-
датську самообмеженість і щиру натуру. Із людьми наставлявся
прямо і відкрито. Часом спішив із групою міської верхівки, а вгледів
зелену місцину при дереві: « - Друзяки, відпочинем? - стомивсь я!»
- і розтягається на траві, зразу ж і спить, хоч зовсім недовго, після
чого він освіжений, «як яблучко». Інші мнуться, бо жаль «авторитет»
стратити: мовляв керівники міста, а валяються публічно на землі.
Скоро того друзяку-Хонякіна прибрали й, замість нього, з’явився
ядучо-пихатий рязанець Поволазкін: попелястий шатен, натужно
застібнутий на всі ґудзики і навіть припудрений. Враз потім вияви-
лося: люди навіть шанували «шинелю» і, прирівнюючи його до
нового вершителя, шкодували: «був нічого чоловік, можна жити, ну,
а цей другий - болячка!» Але другий ніколи не помилявся в прізвищі
секретаря: із підкресленою поправністю вимовляв, однак із порцією
прихованого презирства. Відчуваючи це, Дормачєєв не виказував ні
одної претензії, бо і сам злорадничав: «у його фамілії не більше
музики, ніж у воротах міськради». Був задоволений осягнутим «по-
рядком», - зосталось виструнчити решту, себто місто і район.
Три теперішні супутники, ніби суперники щодо влади і слави,
стояли в очах Дормачєєва «слабими фігурами». Особоуповноваже-
ний ходив на прив’язі в найвищого хазяїна: бо мав двох синів і двох
дочок, що вчилися у столиці і діставали високі стипендій, - непослух
батька став би кінцем їхнього життьового блага. Сам хазяїн волів
водити бика на короткому налигачі, при всій нестандартності його
вдачі, ніж «свого в дошку» на прив’язі довгій. Очі гострі в Ядвиго-
ловського - горючі вуглики із бісової печі; але він вкрай самозадово-
лений, і його легко розм’якшити великою похвалою: «підкадити»
нею, і він гумовий! - але берегтися треба на сто відсотків, бо в
собачу пору всю верхівку місцеву в пропад обкрутить.
Із Созонтієм Солтіковим, начальником «держ-кліщів», як означив
У нічній номенклатурі Дормачєєв, домовилися про мікрофончик під
Ядвиголовського, і вже цікаві набралися «козиришки»: на випадок
461
чого, можна шахувати паленого лиса. А так - симпатяга «барствен-
ного» вигляду, любить «випивбни»; обличчя в червоних прожилоч-
ках; анекдотів купа і також довгі розповіді про цікаві випадки в
центрі.
Відносно Солтікова? - той смолистий чорнявець - «політичне
залізо», все ріже і ламає, тільки повернуть у який бік і заведуть на
пружині. Вже стуманів на своїх розправах: так багато вигубив! - аж
навіть став часом ніби психувати від надміру смертельства. Зубами
заскрегоче в кабінеті вночі, а перед ранком жахкає півлітра гіркої і
падає на диван.
Небезпечний, коли зза спини зайде; але є нашийник на нього:
купа «справ» з антипартійним душком, - сидітиме - гемон тихо, бо
буде бідний! Ще більше прищепнутий у секретаря пихатик Трофим
Поволазкін, мнить себе дуже освіченим марксистом; але все - із двох
журналів. Приїхав «підмочений», були «шашні» з підозрілими «да-
мами», і то випливло наверх. Він і тут, ще без року тиждень, а вже
потягнув по тій лінії. Цей турецький півень високо не підскочить,
хоч може підгадити, аж посковзнешся! - але і вкруг нього уже є
відповідні капканчики.
Дормачєєв знав, що і до голоду населення безмовною ненавистю
платило йому за його всюдиприсутну влізливість і «гайки», які він
позаґвинчував. Але це не турбувало його: був переконаний: - то
настрої, підігріті «чужою» шепотою і тепер, при голоді, мов під час
війни, треба їх розбити без жалю, іншого виходу немає в теперіш-
ньому періоді «соціялістичного будівництва». Свій гнів і неопанова-
ний потяг до помсти, він вважав законною необхідністю в історичній
боротьбі, навіть гордився своєю злісністю, як прикметою доброго
бійця за інтереси «радянської влади».
Страсто-білявий, при виставній гостроносості, і з такою випну-
тістю кісток обличчя, що воно, хоч зовсім невеличке, збоку трішки
нагадувало сокиру, зокрема через побільшену відстань між носом і
ротом. Дормачєєв, надодачу до цієї чудернастости, мав іще дивовиж-
нішу прикмету лиця: здавалося, шкіра сильно натягнута і така вит-
верджена, що за нею, всередині, могла існувати порожнина, ніби в
керамічному виробі. І однак, було в загальному обрисі обличчя і всієї
голови - щось від визначної і сміливої сили, від гостроти розмислу і
рішучости: аж віяло цією виразистістю. В його особистості - в
натурі: в тканинах його нервів - жила невтомна машина для промов,
зборів, засідань, обстежень, перевірок, розглядів, плянувань, бесід,
криків, п’янства, командировок, чисток, обвинувачень, читання ін-
462
струкцій згори і складання безкінечних звітів нагору і сотень інших
справ, в яких він був ґладіятор витривалосте і виконливости - серед
задушшя приміщень, накурених до густої млистосиньої мряки: у
безплідній бюрократерії, що втягувала населення в пітьму і загибель:
як заклята. Крізь неї він проходив, як криголам у туманах Льодови-
того океану. Піджак - із військової матерії, але напівштатського
викрою; діягоналеві сині штани і невисокі чоботи, начищені до скля-
ного відблиску - чорні, як і його кепка. В робочі дні при ньому
завжди лиснів портфель, завбільшки з піввалізки: чудового рудого
кольору, із найдорожчої шкіри, обкований блискучими застібками і
скріпами невідомого призначення.
Найбільшу силу Дормачєєва становив його досвід: ніби довер-
шено викутий колосальний ланцюг, який сам тягнувся через душу.
До того ланцюга пристроєні були в безлічі всі необхідні приладдя,
щоб не тільки відбивати існуючі небезпеки, але також заздалегідь
передбачати майбутні і руйнувати самі умови їхнього приходу і
розросту. Всю небезпечну і повну несподіванок стихію партійного
моря, яка буяла нагорі, він вивчив до подробиць і виробив несхибну
систему поводження щодо неї. Десятки і сотні найвидатніших море-
плавців із партквитками терпіли розбиття корабля і тонули в по-
морські ями. Але Дормачєєв, хоч тонув і лазив по всіх підводних
коралових рифах, таки зоставався цілим і випливав наверх. Діяла
безвідказно магія від службового досвіду і система хитростей. Дарма,
що навколо них темнющими-найнечистішими вирами клубочіли
його занедбані інтимні справи! - він вважав їх зайвими, навіть пе-
решкодливими для бійця за комуністичний лад. Хоч часто шкодував,
бо ті вири так неспокійно клекотіли, повстаючи з його почуттєво
багатющої вдачі.
Він свідомо і з захопленням переключив найживішу свою увагу у
сферу, яку ставив навіть над щоденними партійними справами - у
сферу «клясової пильносте» супроти ворогів. Два найбільші секрети,
що становили одну двоїсту таємницю - полягали в демонстративній і
діловій прибічності «хазяїнові» до часу, поки той сильний з розра-
хунком, щоб вона весь час доходила у високі вуха. А крім того,
полягала таємниця у безперервному висліджуванні притаєного «во-
рога», в чому Дормачєєв дійшов до фантастичної проникливосте. На
кожному кроці бачив замасковані сили; якщо зіпсувався крант у його
домашній кухні і долівку залила вода, він був цілковито перекона-
ний, що то - шкідництво. І поготів, коли ставалася хоч найдрібніша
прикрість у міському господарстві, для нього, в глибині самої атмо-
463
сфери кабінету, ніби на магічному екрані, створювалися негайно ціл-
ком реальні видива: як руки ворогів, притаєно діючи, досягли своєї
чорної мети. І він, Дормачєєв, покликаний невмолимими судами
історії знайти їх і покарати безпощадно. Поступово навіть родина
стала йому байдужа; із жінкою, із сином і дочкою - школярами; він з
ними говорив здебільшого ввічливо, рідко кричав на них, але вони
відступили на другий плян для нього. Бо серце він віддав, ніби якійсь
культово-рабовласницькій системі - отій таємничій і для нього
повній аж містичного значення сфері розгадування, викриття і пока-
рання підступів. Але розстроювали безперервні враження із тієї
сфери, в якій він, обертаючися серед партійних «слонів» і «пішок»,
маскувався, криводушничав, думав одно - говорив друге, підлиз-
ничав, найниціше підстроювався з прикритою ціллю до партійців на
конференціях, роззираючися між ними, чи нема опозиціонерів. Так
зруйнувалися в його натурі рештки щирости навіть із самим собою, і
зміни доходили до такої несвітської міри самокалічення, що здава-
лося, перекинуть всю його вроджену натуру, або вчинять якусь іншу
катастрофу з подібною нечистою аномалією. Із відчуття найглиб-
шого і суворо хованого розпачу він ставав страшенно жорстокий до
людей і сам помічав свій відхил до скажености, однак, за довгі роки
звикся з тим напрямком, так що навіть сам тішився, бачачи, яку силу
має його лютість, спрямована супроти осіб, у його уяві - нижчих, хоч
тільки «напівворогів» і взагалі соціяльно малоцінних.
Так зійшлися, зрештою, віч-на-віч: найпромовистіший партійний
оратор і найбільший мовчун у районі, і другий із них повинен був
скоритися, але цього не видно, бо з’явилась непередбачена причина
дідової впертости.
Дід Крихта знав по собі, що таке сердитість; був колись гнівли-
вий, аж поки переборов той сполох. Розпізнавав тепер у гнівливості -
в отій роздмуханій огненній і гордій жорстокості почуття, з його
втіхою злої влади над іншими і жадобою покарання їх, супроти
всякої правди, - в сполохові тому розпізнавав прихід демонічної по-
роди. Він і уявляв собі гнівливість, як вістря довжелезного списа:
полум’яною розігрітістю вістря входить у душу людини, у невідомі
відтулини серця, - звідкись згори і ззаду: від величезних і горнющих,
великокрилих і невидимих духів.
За звичкою, дід Крихта, спрямувавши на Дормачєєва свій порив
душевного вчування, із жахом відчув якусь люту присутність: ніби
два списи від двох чорнокрилих підхмарних духів, пройшовши через
Дормачєєва безболісно, - тепер близяться і до його істоти, щоб
464
жорстоко, з нестерпними болями, потерзати на пропад. Вирішив,
однак, дід Крихта: стояти твердо напроти того і мовчати.
Подумав дід: «Уже околишні люди втекли, або вимерли, бо го-
лод, але ці татарщики все ж насідають!» - постояв дід мовчки: без
жодного слова, і пішов прямо проз чиновних: зовсім близько, і почав
обминати.
- Ей, старий! - зупинив зверхник, Ядвиголовський: - куди навер-
нувся?
Дід ніби німий: зовсім.
- Чого мовчиш? Тебе питають! - крикнув, підходячи, другий -
швидкий чин, що поглядав гордовито, бо партсекретар, Дормачєєв.
Дід піднімає руку і показує на дальню хату, і мовчить; аж
зрештою, коли швидкий почав червоніти із злости, - додає дід:
- По лікарство іду. Бо хворість - на всіх: вроді пошесть...
- Так би зразу й казав, а то, як стовб! - докоряє другий з началь-
ства, Дормачєєв.
Третій чин наставився грізно-проколюючим зором, а четвертий
пристиг відносно байдужий до старого і тільки із труїстою презирли-
вістю часом скривить губи, свіжобритий і, видно був припудрений,
але потім звіяло зайвину пахучої порохняви.
Щодо швидкого, той певен свого вміння поводитися із місцеви-
ми, як він гадав: «його» людьми, безцеремонно підійшовши впрост
до діда Крихти, аж навалюючись на нього, - викрикнув:
- Нащо було психувати? Ніхто в перемовчанку з тобою, діду, не
грається! Спитав відповідальний товариш, не бачиш, чи що:
повилазило тобі? - ану, скажи, як годиться радянському громадяни-
ну: хто ти і чого особливо і куди якраз націлився? Чого ж мовчиш?
Чи хочеш, щоб тебе вчили? Це можна! - із зловісним притиском
наостанок проказав швидкий.
Дід Крихта мовчить: уста, мов на замку; його серце знає: так
треба.
- Ми і не таких вишколюєм! - уже із стриманою посмішкою до-
дає Дормачєєв і питає:
- Чого тобі знову заціпило: хіба злякався заразної хатки?
Мовчить Крихта, бо то спитано було для бравости і самопідхвал-
ки, - видно, секретар надумався повищати.
Несподівано для начальства, дід Крихта виголосив промову:
- Не в тім діло! Хто заразиться, прогул зробить. А єсть плян.
Вплив проказаного був вражаючий.
Ядвиголовський звеселів:
465
- Це я розумію! Якби всі так думали, - в нас не було б проривів.
Молодець: правильно, діду!
Навіть сам Дормачєєв підріс від гордости, бо, дивіться, будь
ласка, останній тобі дикуватий дід - і той піднявся до високого рівня
трудової дисципліни: чи це не свідчить про величезну культурно
масову працю на місцях? Нехай сам особоуповноважений бачить!
Дід Крихта своєю промовою звільняв начальство від прикрої
необхідности, для «рятунку обличчя», криводушно виказувати перед
компанією штучну сміливість для близького підходу до хатки.
Дормачєєв розпогодився і трохи грайливо поглядав - то на діда,
то на своїх супряг, і дістав із правої кишені піджака коробку дорож-
чих папірос, вживаних відповідно до обставин: більш урочистих, ніж
дешевші, з лівої кишені, при звичайних подіях. Частував: «по рангу»,
і тільки неохочим жестом, злегка рухнув коробкою в напрям до діда,
і зразу сховав, коли дід, однак, відхитнувся головою від нагоди, від
того, хоч ледь помітно порадів секретар, кажучи:
- Бачиш діду, ми по-доброму; - а як звуть? - так: Панас Крихта, -
ми не звірі: даремно хмуришся! Якщо свідома радянська людина,
тоді дружба з нами.
Дормачєєв говорив зовсім щиро, як думав, і тут він злегка при-
подібнювався до Протея (із міта про Океанового сина, профетичника
і перемінника свого образу): бо говорив, ніби другий партсекретар, у
якому відкрилася притаєна теплота сердечна, незнищима у кожному,
хоч ті привалюють темними брилами сердитости.
При своїй вдачі, з потужністю вольовою, винахідливістю думки,
- міг би багато добра зробити для людей, але остаточно вправлений
душею у партійну раму, він відразу перемінював наставленість -
відповідно до неї: так, мов заклинався.
От, після сонячного просвітку, миттю ж нахмарилося в істоті
Дормачєєва, і скоро дід Крихта відчув повторно, що через груди сек-
ретаря, вернувшися з недовгої прогнаности, пронизуючо движуть
свої списи з огненною труйністю на вістрях: хто? - ті самі темні
духи, що попереду, - вихряли крилами.
- Бувайте! - сказав дід Крихта до чотирьох начальників і пішов
своєю дорогою.
Вони здивовано переглянулися: мовляв, такий «чудак»!
Дід спішив віддалитися, кажучи в серці своєму: «не приведи і
спаси!» - і обкинув дугу через бур’янці, аби минути автомашину при
дорозі.
Начальство радиться.
466
- Як нам з другою хатою? - спитав Ядвиголовський, звертаючи
обличчя до Солтікова, начальника установи, характерної надмірним
інтересом до прихованих почувань кожного громадянина зокрема.
- Далі хворіють: простуда; тепер часто; бо виснажені. Я щойно
зареєстрував сектанські настрої, навіть із зборами на цьому ґрунті.
Підозріло: чи не центр?
Солтіков мав автоматичну пам’ять на політичні гріхи більшосте
громадян своєї округи. Блідий чорній, мармурувато блідий із виду,
слова вимовляв стиснутими, ніби металічними вустами: але якийсь
широкий огник, ніби в раптово божевільного, проблиснув в очах.
Ядвиголовський заговорив, як маршал на полі битви:
- Маєм нагоду дослідити самим безпосередньо об’єкт нашої
діяльносте, аби могли з належною прицільністю інструктувати штат
наших співробітників. Вперед: до загадкової хатки! Подаєм мотив,
чому приходимо: з далекої дороги - спрага, хочем напитися свіжої,
не із водопроводних труб, але з колодязя, який бачимо в дворі. Отже:
вперед!
Вони від’їхали автом за декілька стіп і зупинилися коло хатки
старозаповітного чи, можна назвати, навіть казкового вигляду:
похиленістю і обшарпаністю; оббиту дощами і обзеленену мохом.
Станули перд нею владні чини: Донат Ядвиголовський, Артем
Дормачєєв, Созонтій Солтіков, Трофим Поволазкін, втративши наба-
гато певносте про ворожий «центр», бо хатка вражала, як наполо-
вину похоронний притулок. І Солтіков, хто розпочав справу з нею на
домогливі нагади Дормачєєва, і наривно провадив, - тепер, набагато
зневірений, хотів на нього перекласти сумнівну операцію: особливо,
коли почув надривні побухкання грудні - простужених мешканців, і
тому заговорив збайдужено:
- Чи треба лізти в простудну заразу? Дід був змисливіший: пішов
у поважних справах, за ним тільки лопухи гудуть, а здобудуться лі-
карства. Нам примір. Хочеш кашлю?
Промовивши, Солтіков хотів усміхнутися, але його обличчя
тільки якось перекосилося: ніби з поколеного скла.
- Мабуть, ми даремно прийшли сюди! - відзначає трохи в драма-
тичному тоні Поволазкін. - Будем брати насморку і кашлю із цього
закритого розподільника. І чого ми прийшли сюди, скажіть? Хіба
наслухатися, чого? - мовчанки, як від діда. А ми ж маєм іще головну
справу: щодо радгоспу!
Ядвиголовський відчувся, що він - вжалений, бо то, звичайно,
він, хто відтяг від найважливішого - до побічности і то - непевної,
467
тож виходить, що це він розтеря, як той, із кого павука струшується.
Але він засвітить розпорядність: ось, відразу, надійшовши до дверей
закричати:
- Ей, ей, хазяїн, хто там, виходь! - він навіть долоні складені
приставив до рота, як рупорик: посилити виголос.
Дормачєєв, бажаючи не відстати, підступив до вікна і щільно
приставши до шибки, приклав собі над обличчям долоню: відвести
поблиск від денного світла і побачити, що - всередині. Тоді, бачачи,
що станеться таки якась значна подія, пожвавилися і нагострили зори
на двері обидва непевні: Солтіков і Поволазкін, так що при двох
діяльніших, - вони вчотирьох могли символізувати собою цілий стан
радянської дійсности: при вирішальній владі нагорі, «жовтокняжій»,
однаково врізаній розбивчою увагою в цілу країну, в повноту дер-
жави, коли наведено голодовбивство аж до конання народу: в адяних
мученнях.
Владу звіра міг уособлювати Донат Ядвиголовський, з «іконою
звіра»: себто ідеалом комуносоціялізму, при трьох головних рогах
несвітської потуги: партійний - Артем Дормачєєв; таємнополіційний
- Созонтій Солтіков, і урядовий - Трофим Поволазкін; а стара хатка
під їх роздерними і об дарчими лазурями, то споконвічна Україна,
постійно напастована і тепер доведена до стану гробничности.
Знайшлося тоді дослідному партсекретареві в проглянутій хаті:
троє дітей лежали скелетиками на «тапчаниках»; а сам літній госпо-
дар, випростаний на «лежанці», зайшовся кашлем і так розібрало
кахиканням, ніби щось залізним гачком сіпало за дихавку. Тільки
господиня, теж - як голодова тінь людської істоти, поволі підвівшися
з дощаного настилу, що в нас мав назву: «піл», ступала до дверей.
Дормачєєв, сприкрившися болісною конвульсією передсмертного
виголодженика і пропащим виглядом дітей в родині, - відхилився від
вікна і відступив від хати, якраз коли із дверей, натужно відвернувши
їх, виступила, як примарнична, господиня хати. Питається прихрип-
ло і шепотливо:
- А чого тут вам? - питається, дивлячися і мов не бачачи їх, бо
розпливаються перед очима.
- Ми води хочем: напитися! З довгої дороги сильна спрага. А тут
бачимо колодязь: із чистою водою, не те, що з іржавих труб водо-
проводу. Чи можна? - проголосив якось із бульботливою робленістю
в губах допитливий Ядвиголовський, і раптом замовк на запиті, ста-
раючися заглянути в хату: проз постать господині, а вона відповіла
розтягнуто, слабим голосом:
468
- Відро з вірьовкою в сінях стоїть, біля мене, візьміть і ним із
колодязя витягнете, і вернете сюди відро!
- А вода добра у вас?
- Добра.
Звертається до своїх Ядвиголовський по згоду:
- Будем пити?
Але, побачив, як відразливо відвертаються обличчями супутники:
очевидно, через моторошний вигляд господині і через чутний кашель
від заразливої простуди, - так що бракувало охоти напиватися з
небезпечного відра. Навіть він сам остиг, як розслідчий, бо тут -
тільки смерть насторожилася, і то скора: голодовбивча смерть, і
прикро було зоставатися при ній, такій вражаючо горесній. Проблис-
нуло в свідомості, як доконечність: негайно скінчити і свою вигадку,
і сам політичний розгляд, що виявився із повною безглуздістю: при
конаючих кістяках. Пробурмотів тільки одно слово: «дякую!» -
подав знак своїм: до відходу і, різко повернувшися, прискорено
покрокував до авта, що стояло неподалік, і вслід потяглися супряги.
Біля авта оглянулися на хатку і відзначили: господині немає при
дверях, - тоді переглянулися якимись кислими поглядами і, при
наказі Ядвиголовського: «Тепер до головної справи!» - похапцем
побрали місця в автомашині, і вона рвонулася в зворотний напрям.
Зовсім неладно, в обсічному способі, тут вийшло із колишнім
священиком, але це - виняток, і Ядвиголовський стверджується, на
думці, що з погляду найвищої політичної стратегії в державній без-
пеці, треба було цілком забрати харчі з його хати, як і з усіх у цілому
селищі, і так зрізати його і весь його приход, а разом - згасити
можливість конспірації.
Бо, крім того, складалася особлива загроза: авторитет недавно
репресованого служника релігійного культу морально переважав
престиж партійної організації, і вихід був тільки цей - один.
Дормачєєв досадувався досить кисло, бо його настійність, через
перебільшену сподіванку, завела у мертвий закут.
На той час Поволазкін згірдливо поглядав на «крохоборців», що
зав’язнули безглуздо в невартісних вигадках.
Щодо Солтікова, то, найгостровитіший із «жовтокняжих» вико-
навців, він відчував: із справою цього священика пов’язуються нев-
тишимо якісь нестерпно докучливі і ранливі відчуття, тому варто всю
справу, раптово прикінчену голодоморно, забути відразу і повністю.
А зібрати досить даних про тих, хто - на черзі: їх уже виявлено інде,
якраз завдяки мистецтву скритного стеження, і тут Солтіков погор-
469
дився в думці перед собою, як птахолов, що скористувався із справи
священика, в прикметі лакмусового папірця при вивченні настроїв.
Усіх, хто здалеку ліпилися до попа, тепер общипати, після відповід-
ної «розробки».
Дома він постійно тримав на стіні перед очима, улюблену
репродукцію в красках - із картини «Птахолови»; часто дивлячися на
неї, уявляв себе ідеальним ловцем контрреволюційних птахів, який
непомітно чатує за зеленню, винахідливо підстроївши всі необхідні
петельки в сільцях. До наміченого гнізда треба підібратися з-за зеле-
ні, непомітно, а потім - раз! блискавично вхопити одного птаха і
знов сховатися. А тоді по тому одному взнавай, чим пахнуть інші: то
передається! Чим більше вистежуєш гніздо, тим тихіше ходи нав-
коло, а ти, «кукушка», шум піднімаєш! - так бачив Дормачєєва.
Але в сутностях Дормачєєв стояв набагато вище. Досить було
йому жовчного виразу в обличчі «птахолова», Солтікова, щоб дога-
датися про весь вузол, але на те не зважав, бо мав свою тактику,
гаразд перевірену і згоджену з найновішими інструкціями. Тепер на-
род став хитрий: він чатує на тебе, як олень на мисливця, і вже ти із
сторони на нього добре не роздивишся, навіть твої «воші» - такий
термін мав для таємних агентів Солтікова, - вже не пролазять. Іноді
можна підійти перед очі тих, кого знати хочеш, врізатися в душі, і
вони - як на долоні. Тоді опрацьовуй свідомість однієї частини, і
нею, якщо ти справжній більшовик і вмієш робити пропаганду - роз-
громлюй другу: так партія вчить, по її досвіду і її теорії. Словом,
Дормачєєв відчував свою правоту, і був не менш хитрий від Солті-
кова: досі тримав хатку в уяві, як одно із чергових укріплень
ворожого стану, яке треба розбивати вміючи - не самою фізичною
силою, бо де фізична сила розламає одно гніздо, ворожа ідеологія
зразу ж зав’язує декілька інших. Ядвиголовський ждав вияву насто-
роженосте від супутників і, як «тертий калач», відгадливо примічав
їхні розгри, хоч і прикриті від непрошеного ока. Вважав їх обох і
третього теж, надто неотесаними для великої справи, в якій слово
належить тільки йому - Ядвиголовському.
- Друзья, пройдімся трохи! - несподівано звернувся до супут-
ників. - Я пити хочу. Знайдем колодязь у чистому дворі.
Чини згодилися, бо теж відчували спрагу, і коли маршували вслід
автомашині, Ядвиголовський розговорився про стратегему для нас-
тупних днів:
- Ми повинні досконало знати обставини і перспективи для
найголовнішої справи: боротьби із отими невловимими тінями, яки-
470
ми наповнилися окраїни, вкриті врожайними ланами. Тут, через
хатки на околицях, відбувається наша генеральна битва проти цілої
стихії місцевого, південного моря, в найбільш розпаленому виразі і
доведеному до відчайної рішучости. Тут міг би скластися детонатор
майбутнього вибуху всієї стихії, на випадок нового світового кон-
флікту. Тоді: що - хатка? Або навіть - один сектантський гурток?
Роздавиш тоді його, а зразу ж, мов через електричну мережу пере-
дається сигнал скрізь, до кожної іншої хатки, ярка, кущика, універ-
ситетських бібліотек, лябораторій, цехів: бо національне життя
становить організм. Ні, друзі, хатка нехай би стояла і нехай би моли-
лися в одному гуртку, - а ми крізь нього даймо свій сигнал: він
перебурить моральну природу тієї стихії, і ми зможемо роззброїти її,
а самі ми - піднявшися навіть в її очах, над нею, як представники
вершини у культурному розвитку трудового людства, - своєю най-
більшою в історії ідеєю переможем ідею ворожу, щоб стала на коліна
перед нею. Тоді: трощи! громи! виривай з корінням: вони, вороги,
уже відчуватимуть твою правоту і хилитимуться під твій молот, хоч і
опираючися із своїх останніх сил, але то вже в боротьбі з самими
собою. Будуть запитання?
Склопочується великою політикою Дормачєєв:
- Довірочно кажучи, от, ми забрали всякі харчі від українського
селянства і воно погибає мільйонами, - скажіть, чи не буде нам зов-
нішньої ускладненосте, якщо за кордоном узнають?
- Звідки узнають? Ми не дозволимо, маючи вплив. Запевнено!
Держимо на золотому замку роти усій закордонній пресі, - вирвуться
із строю одиниці? - їм ніхто не повірить.
Хоч відповідь категорична, таки Поволазкін висловлює сумнів:
- Чи достатню гарантію маємо про таку мовчанку світової жур-
налістики, як у діда Крихти? Там, як говориться, існує преса - вільна.
- Спитано про гарантію щодо преси? А якже! - складено гаран-
тію. Додаткову? Маєм! А хіба даром годуємо наших партійних пара-
зитів по різних країнах? Але тут заходить справа, вся - в стилі, як
означено колись: «плаща і кинджала».
Солтікова тривожить небезпека для червоної імперської цілосте:
- Чи не спричинить голодоморний жах в Україні - того, що вона
колись відірветься від Радянського Союзу, і він розпадеться?
Замахав руками Ядвиголовський на запитувача:
- Не турбуйтеся! Ми знайдем спосіб завернути назад, і нам допо-
можуть західні політики; на доказ наведу слова Леніна: Ми приму-
симо західних працювати на нас.
471
Побажав інформаційну браму в майбутність відчинити Дорма-
чєєв:
- Які в нас політичні краєвиди: надалі?
- Відповідаю приблизно про конфліктні становища. Ми навісимо
на шию кожному наступному ворогові криваве рамтя, що зосталося
після розправи з попередніми ворогами: історичними! - тими, котрі
оспорюють наші здібності і права: вести масу. Там пустив коріння
свого впливу старий шкарбан священик, а сільські активісти очима
блимали і вижидали, не тямлячи, що в такому випадку слід негайно
викорчувати і спалювати все: з корінням - до найтоншого волокон-
ця! А моральну відповідальність, як камінь, оббризканий кров’ю,
треба нав’язати на шию тим ворогам, хто ще зостануться поза
межами нашого безпосереднього досягу. Покорчаться тепер, бішені
супротивники в голодових нетрях: всю тінь від кризи кинемо на їхню
сторону. А тепер: про нашу головну справу на сьогодні: в радгоспі,
пов’язану з надзвичайно секретними заходами партії і уряду. Скрізь
бродять сироти, переважно початкових шкільних років, і створюють
враження про населенчу катастрофу. І особливо для закордонних
гостей дають привід критикувати стан речей: нібито в нас надзвичай-
но поганий, супроти офіційного запевнення про успішну побудову
соціялістинного суспільства. Нам надзвичайна інструкція: достежити
ефективність в роботі всіх, призначених для ліквідації селянських
сиріт, що повинна відбутися на спеціяльному терені, при радгоспі. Я
думаю, всім ясно, наскільки важливий і відповідальний наш обов’я-
зок як членів партії. Чи хотіли дещо уточнити?
Мовчанка. Четверо поволі, вслід машині, переходили вулицями
вимираючого селища, тримаючися вряд, і зрештою Поволазкін по-
просив додатково пояснити:
- А чому не можна їх забрати в дитячі будинки?
Ядвиголовський, замість відповісти, сам спитався супутників;
отже - двох: Дормачєєва і Солтікова:
- Хто міг би подати резон для найвищої постанови?
Мовчанка. Тоді, в повчальному тоні зверхника, відповів сам:
- Так, на перший погляд слід би всіх сиріт примістити в діт-
будинках, але на жаль там немає додаткового забезпечення, і примі-
щення теж, для великого числа нових мешканців, можливо - на де-
сятки тисяч. Крім того, тут революційна доцільність; ті діти, коли ви-
ростуть, довідаються, якою страшною була доля їхніх батьків. Готові
будуть, діставшися на громадянські посади, чи на службу в армії, -
при першій нагоді стати безоглядними месниками за рідних, так
472
люто погублених. Ми повинні їх знищити, і такий наказ затверджено
голосом самого «хазяїна», - відступати нам неможливо. Ми поділимо
між собою частини обов’язку: наглядати за різними сторонами побу-
ту в радгоспі і вкруг нього, під час операції, обставленої з надзвичай-
ною закритістю. Шукаєм колодязь?
- Неодмінно! - відізвався Созонтій Солтіков, - і якраз нам
нагода: розглянути крізь побільшуване скло другий осередок, пов’я-
заний із священиком, бо тут - його прикритий диякон. Служив сані-
таром і аптекарем при радгоспі, але - звільнений, під час повної
заміни штату, відповідно до справи, що ми її обговорили. Тут -
близько. Колодязь новий, як і в багатьох дворах, про що подбав
попередник теперішнього голови, - звався Хонякін; був особливо
гордий успіхом із артезіянами.
На цьому примовкнув шеф із «органів»: про злагоду водопоста-
чання, як предмет особливої уваги попередника, хто возив прибулі з
верхів «шишки» - по дворах і поїв їх різною водою: спершу трохи -
мов гнилуватою, а після того свіжою, чудовою: з нових колодязів,
викопаних згідно з його намірами: свіжою, смачною, снажистою.
Ефект ставався драматично високий: на честь порядного і діловитого
голови, і всі похваляли Хонякіна за турботу про побутові потреби
населення. Від’їжджали всі дуже вдоволені після перевірки також і
третьої води: «живої», відзначеної сорокома градусами.
Чини обстали хату диякона, подібно, як допіру священикову:
схожо втинаючи розслідчі зори в стан її і викликуючи господаря, хто
вийшов перший, а за ним - його дружина.
На ньому: пожмаканий і в’яло обвислий халат санітара; обличчя,
в крайній худощавості русявця, мало для оздоби: прямокутничок
бороди і вуса - з перемішаними шатенністю і сивизною, і також тов-
сті лінзами, в позолоченій оправі, окуляри над запалістю очей. Ви-
сокобровий, він здивувався з нашестя чиновних владників, і дивився
кротко, як той, хто - знаючи про свою приреченість, в молитовній
покорі дожидає: що буде? Господиня тулилася до нього, видно, ба-
жаючи розділити по-рівну напасть від грізного наїзду: вкрай чор-
нявиця і тому надто відмітна сивою потканістю в зачісці; - обличчя:
великого і, при худості, - виступчатого образу, видавалося, мов з
урочистістю від строгого виразу, що нагадував про ігуменю, коли
натужно горнулася в згортки темного пальта, хоч було нехолодно.
Спиталася спокійно, видно: передужуючи пострах від появи високо-
чиновного начальства:
473
- Чого вам треба від нас? - і слова прозвучали з такою тоскливою
інтонацією, якби замість них були інші: « - Чи прийшли завершити
мучення вже самою страшною смертю?!»
Донат Ядвиголовський, хто постуком у двері і виголосом викли-
кав їх, відповів стримано, як належить джентлменові - справжньому:
- Вибачаємося! Ми хочемо напитися чистої води із вашого ново-
го колодязя, бо в радгоспі, куди спрямовані, можемо мати тільки
несвіжу, із давніх труб. Просим дозволу!
- Щойно витягла відром, зараз винесу воду в глечику! - заспо-
коєно пообіцяла господиня, але чоловік зауважив:
- Можливо, самі схотять набрати, - я дам відро з вірьовкою; в
нас - неглибоко вода, нетрудно здобути.
Переглянулися чини і перемовилися і, зрештою, стали на тому,
що - нехай виносить, бо зразу видно: тут при недавньому санітарі,
додержано всіх гігієнічних приписів, так що немає потреби самим
возитися в мокроті біля цямрин, та і немає над ними «барабана»,
який спрощував і облегшував здобуття.
Біля призьби стояв невеличкий столик і там господиня помістила
великий «полйв’яний» глечик вкритий орнаментом із айстер, і такого
самого роду кухоль: важкий із товстою ручкою, без окрас. Господарі
стояли при дверях.
Почав пити спецуповноважений, бо він викликав власників і най-
ближчий стояв проти них. Коли взяв кухоль, що наповнила з глечика
сама хазяйка, то, трохи одвернувшися, обтер сніжно-білою кишень-
ковою хусточкою гончарний окрай: про всякий випадок, - вбирав
собі свіжучу рідину непоспішними ковтками, відчуваючи, як він іс-
тотою жвавішає і наче аж трохи молодіє. Але навіть при тому шугає
поглядом проз власників - у сіни, крізь прочинені двері. Обкидає
зором саму хату: все - з невтишимою підозрою щодо скритної змови
в селищі; зором владущого обкидає, переконаний свого права про-
глянути наскрізь домівлю і, можливо, зграбати господарів і втиснути
у величезний механізм скорого знищення.
Навіть Солтіков, стоявши безоднено-понурий і теж згострений
увагою до хати і дворища, - відзначив собі про Ядвиголовського:
«він дивиться крізь двері в хатку, як ворон у конячий череп».
Дормачєєв заглядає у вікно, але з відстані, хоч у однаковому
намірі, як при хаті священика.
Навіть Поволазкін, попри сардонічну посмішку маленького
крою, також дошукується розглядом, чи помітно який сховок: для
зерна, чи - в конспіративному призначенні.
474
Повторилося становище, ненабагато відмінне від попереднього,
бо знову під розслідчий огляд, із притаєною ворожнечею, підпала ро-
дина, чий переступ означився тільки тим, що хотіли молитися вільно,
як формально, властиво - тільки офіційно, забезпечує конституція,
насправді зовсім забута чиновними начальниками.
Господиня, винісши воду, відчувала серцем, як і дід Панас
Крихта: біда нахмарюється на хату і на душі в сім’ї, хоч видно було:
особоуповноважений, питаючи про воду, ставився так люб’язно, що
аж голову трохи хилив набік. Скептичний Поволазкін уявляв справ-
жність, означуючи собі олив’яною посмішкою, мов би хотів сказати
про особоуповноваженого: «індик хитристий! - знаю його, як серед
секретарок випір’юється».
Пив Ядвиголовський обережно і розмірено невеликими ковтка-
ми, знявши картуз, аби не відвалився з високо відхиленої голови;
здавалося йому, якийсь «жмут» холодного відчуття вкидався: через
губу, язик, піднебіння - у стравохід бистрою течією: розкинутися
всередині і там, зрештою, втратитися для свідомого відчуття. Але
вже там розбігалося нове відчуття: з таким враженням, як від свічки
в темноті, бо величезною свіжістю просторилося кругами - по нер-
вах, створюючи наслідок від найздоровішого впливу і з насиченістю
до межі, в чистоті і втішності істоти через приєднання її до невира-
зимо гарного життьового джерела. Вода була чудесна: з «іскоркою»
жизности: смачна надзвичайно. Випорожнивши кухоль, він щиро-
сердно з глибоким зворушенням промовив:
- Дякую вам, громадяни, дуже дякую, - цілюща вода! Казкова
вода, ніде такої не пив.
Витер губи хусткою: білою, мов витканою з ниток, випрядених
від квітневої хмарки.
Коли він виливав воду з кухля собі в рот, а супутники стояли
мовчки і дивилися: хто на нього, хто на господарів, хто на двері чи на
вікно хати, всі разом, того не знаючи, були предметом спостережен-
ня для двох голодуючих селян.
Приятелі: височезний і ширококостий, з блідим лицем, повним
відчайної рішучости, і з очима, повитими лихоманковою югою, а
коло нього зовсім худий старечник - очі тоненькі в непомітно вели-
ких ямках, з подібною ж таки югою погляду, ніби маревною.
- Я пити хочу! - поривається висотник у напрямку до хатки.
- Стій! Чи ти збожеволів? Відомо тобі хто вони?
- Плювать: хто!
- Самі начальники. Золота орда при козирях. З’їдять нас.
475
- Не вдасться. А знаєш, як солона рибинка пити просить? Тут
маю: ось! - височун указав на свій живіт.
- Нехай там: знаю. А ждати треба. Скоро підуть: ось бачиш, їх
авто дожидає. Шофер носа чистить, одну ніздрю скінчив, береться до
другої, дивись, по лікоть руку в ніздрю встромлює.
- Бачу! Віддира, як лико на лапті, я все бачу, думаєте - голова
кружиться? Ні...
- Чого стояти тут, на видноті, ходім геть! Нехай від’їдуть к не-
чистій силі, - ходім! Скоро вернемось. Мені теж щось горло сушить.
- Це тікати? В жодному разі! - скрикнув довготелесий. - Я їх не
боюсь. Але все рівно, пройдемося: маєм час.
Ядвиголовський навіть відкланявся у вишуканій манері, і любез-
ність висвітлилася на масивному обличчі «барственного» вигляду, в
середній частині, при вилицях, як також при окриллях носових,
перетканому ниточками червонавих прожилок, а на всій збудові ледь
помітно пролягала сизуватість, коли м’язиста шия, налита надмірно
кров’ю, здавалося, могла розірвати твердий військовий комір.
На півлисині чимало дрібних волосинок відхилялося рівно на
боки: мабуть, при вжитку пульверизованого одеколону.
Армійська форма прилягала щільно на огрядному особоуповно-
важеному - напнуто і щільно, як на цибулині - її пірнастий «кожу-
шок».
Був невисловимо вдоволений із води, і приязнь виявилася сердеч-
ною, супроти грозовистого наміру: на розправу.
Стояли очі його непорушно, мов приросли на ямкових місцях,
з’являючи побільшений і пересвітлий зразок, ніби від якогось
риб’ячо-окуневого первовзору.
Сердечність, виражена розсвітленою в обличчі, була справ-
жньою: як у домашньому крузі серед родичів та співробітників різно-
го службового становища.
Він, хто в інших обставинах міг бути добрячим губернатором, -
утвердився, як член партії, живим знаряддям вельзевулічного жовто-
князівства з його масовим дітовбивством, що затьмило тисячу Іродів.
Після нього супутники держали кухоль із водою, кожен - трохи в
повороті його, щоб не торкатися до місця на обводі, куди прилипали
губи попередника.
Невесело, без спроби виказати трохи просвітленої привітности,
відходив секретар Дормачєєв від глечика з водою, хоч і в чемній ви-
мові проказав, що дякує - мовчущим господарям.
476
У нього, як гарячий цвях, засіла в свідомості думка: негайно,
через партійний апарат, попереду від Солтікова, проникнути в недо-
мерлі рештки населення і там викорчувати остачу «ворожого елемен-
ту», особливо - пов’язану з ідеологічними пережитками старорежим-
носте, зокрема - релігійними. І саму справу роздзвонити, як най-
першу і змобілізувати сили радянської суспільности, певна річ -
городської, на підтримку партійної політики щодо українського села,
себто - його ліквідації.
В авті всілися солідно, але їхали недовго, бо шофер, маючи муд-
рість, близьку до зміїної, загальмував, тільки но показалася недалеко
від дороги знайома галявинка, закрита кущавиною від незапрошених
очей, і звернув до неї, коли йому подано умовний знак: Ядвиголов-
ський стрельнув звучно середнім і великим пальцями.
Там висіли і згуртувалися коло найбільшого обламка, рівно лежа-
чого, серед декількох схожих: складених із цеглин, цілих і надколо-
тих, скріплених цементом: видно, розбитки із якоїсь будівельки ста-
рого часу.
Шофер приніс і розкрив валізу, аби почати обідній бенкетик,
звичайний для командировного начальства в дорозі: подалі від жадіб-
них поглядів голодуючого люду.
Обламок накрито газетою «Наша перемога», і на ній розкладено
почасти в шахматному порядку - добро із «закритого розподільни-
ка»: «корейка», балик, рибець, паюсна ікра, солені огірки, скибки
білого хліба, і зверх того - в стакани: приблизно, по двісті п’ятдесят
грамів «білої», набагато навіть веселішої, ніж вода із дияконського
кухля.
Зачуло начальство близькі кроки на дорозі і миттю стало в тісний
ряд, закриваючи від небажаного свідка свої наїдки: магнетично спо-
кусливі для жертв голодового пропаду, звиклих переважно до кар-
топлі і кислої капусти, як і годиться на відміну від «відповідальних»
за соціялізм.
На бенкет напоровся тільки один висохлий дядько, весь оброс-
лий, як печерський схимник, у кепці, поверненій козирком назад, -
помітивши військові форми, відсахнувся, як від гнізда огнедишного
змія, і різнув напрямок через приховні буркуни, єдино бажаючи бути
в якнайскоріші хвилини - якнайдалі від галявини, хоч там примітив
миттю поживності, можливі для нього тільки у сні; а додати можна:
Що також тільки в тій мрії із пропаганди, про котру говориться, мов-
ляв, виснували її найвищі генії людства, себто про соціялізм: її для
вмираючих з голоду числом мільйонів - досить.
477
Чиноначальники знову розмістилися вільно, постоювати при
розкладених стравах, і тоді Солтіков викарбував пояснюючі слова:
- Здогадуюсь: то - один із обдичавілих, від рештки контр-
революційного елементу; ми їх викосим: бо розносять дрібнобур-
жуазну заразу.
Зверхнично: і вимовою і змістом, розкрилюється авторитет
Ядвиголовського:
- Ви доречно прозначили дійсність, і я перед вами, друзья, роз-
ширю її панораму. А знаючи дещо із конференції в самого «хазяїна»,
- я і Григорій Отроходін були учасниками. Питання поставлено з
революційною рішучістю: знищити фізично селянство в Україні і на
Кубані, зоставляючи тільки вузький контингент для обслуги рад-
госпної і колгоспної техніки. Звичайно, партійна стратегія визначила
спосіб для юридичного оформлення події: це - через проголошений
плян хлібозаготівлі для держави, такий завищений, що треба забира-
ти весь прожиток: як сформулював товариш Каганович: «До остан-
нього зьорнишка!»
Чиновні трапезники, жадібно споживаючи пресмачний харч, - як
часто в подорожах: серед природи, і доповнюючи живизну пиріжка-
ми з печінкою, що їх спекла жінка шофера, - ні разу не глянули в
сторону сонця, коли воно, здається, зовсім близько в повній силі
світилося, наче зірка, знята з грезетних риз священика і поставлена в
безхмарну голубизну: розкішно і ласкаво висяювати.
Наостанок знято накривку із каструлі і з неї дерев’яними ложка-
ми брано фруктовий кисіль: ясночервонистий, приготований теж ру-
ками шоферової дружини, - красувався мов аж сонячно посвітучий.
Каструля з ним, емалірована, цілком прив’язала очі трапезників.
Уже при докінченні всієї справи, Ядвиголовський, витираючи
тонесенькою хусточкою сизуваті губи, звертається в минувшину.
- Пригадую, підлітком ходив по цих місцях, напередодні револю-
ції; що значить - юні враження: не забуваються! - хатки втопали у
вишневих садках, перед ними соняшники - як еполети царських ге-
нералів, ну, там різні гвоздики, і я не знаю ще якісь: повно квітів
було. Чути пісню; я любив селянські співи. Але, звичайно, все то -
побут дрібнобуржуазної стихії. Маркса ніхто не читав і читати не
хотів. Паляниця і «Кобзар» на столі, навіть рушничок при них. Але
революційної літератури тутешні селяни не сприймали.
Солтіков, нахилений низько при каструлі, процідив:
- І тепер людці по селах всюди однакові. На них гармату наведи,
тоді півсторінки з Маркса прочитають.
478
- І то не прочитають, - поправив Поволазкін, - біжать очима, а
подумають: «Коли вас анафемів нечиста сила забере!»
Солтіков дометнув, мов вудкою наживку для рибини, комплімент
для Дормачєєва, особливо діючий при спецуповноваженому:
- Наш партсекретар живо і твердо мозки пропагандою вправить -
всій остачі, після виконання пляну хлібозаготівлі; себто: після чого?
- вам відомо.
Знав гаразд сам Дормачєєв криву ціну похвали і каламутну дже-
рельність її, а все таки вдовольнився, бо ж заява при свідках: про
здібність.
Ядвиголовський обкинувся якоюсь котячою посмішкою:
- Видно по ділам, видно: таки вправить! Також і інші друзья від-
ставати не будуть.
- Чого відставати? - різко перепитує Солтіков. - Я в ділах можу
ночами не спати.
«Я так і знав, - здогадується Дормачєєв: - скоро почнеться гриз-
лива катеринка»; а з крижаною байдужістю додав:
- Якщо лягти вранці, то до другої години дня можна виспатись.
Спецуповноважений відчував, що за сила суперництва криється
за виявленою дрібницею, коли видно: Солтіков аж трохи призеленів
із досади, але не встиг нічого сказати: Ядвиголовський замахав рука-
ми на обох:
- Потім, приятелі, потім дискусія! Як тут було колись чудово: на
околиці. Закурим по одній?
Курив і проходжувався по травиці, як по килиму, притоптуючи
дику порость.
Шофер сховав у багажнику свою магічну валізу, що її можна
було назвати словом для скатерті із казок: «самобранка»; сховав до
скорої віднови її вмістимости.
Для Ядвиголовського величезною знахідкою стала назріваюча
розсвареність двох місцевих «китів»: один одного будуть «обкапува-
ти», і тому він, особоуповноважений, продержиться тут знову -
цілий період виставивши для «гори» тутешню свою присутність, як
конечну, бо звороговані розвалять роботу: треба їх стримувати і
«гармонізувати» місцеві сили; що тільки він один і вміє: це із
дотеперішніх даних можна бачити.
- Без загострень треба, приятелі! - втихомирює як «папаша»; -
будівництво вимагає: воно - закон для кожного члена партії, де б він
не працював.
479
Взявши обережно тон на підтримку слабішого в конфлікті, секре-
таря, звичайно, чий громадський ґрунт розхитано вкрай при масовій
смертності: тисячами щодня - скрізь, коли «органи» стояли міцно
своєю установчістю: а підтримка Солтікова йому забезпечена певно
через організаційну мережу.
Все ж, готуючися до можливої зміни у співвідношенні сторін, він
стримувався від надмірного вияву своєї приклонности, хоч дружнім
жестом першого Дормачєєва почастував дорогою папіросою і потор-
кав його плече.
- Чудовий час, чудовий! - повторює особоуповноважений: - чого
треба? Будемо в певних рамках тримати свій темперамент. Дивімся
реалістично на речі! - от, праця для соціялізму в нас грандіозна, і
певна річ, ми забезпечені всім необхідним: партія дбає, щоб ми,
працюючи, день і ніч, - жили, як боги, згідно з принципом розгор-
нутого соціялізму: від кожного по здібностях і кожному по заслугах.
Хто з нас міг би поскаржитись на брак чогось, йому або родині
потрібного? Приятелі, уміймо цінити турботу партії...
Ядвиголовський ткав бесіду, пригадуючи фрагменти із своїх по-
передніх промов.
Відносно порівняння до стану богів, ніхто з присутніх, навіть шо-
фер, не міг висловити сумніву.
Але між горбами, в перелісках ходила якась бабуся і збирала
хмиз, їй помагала дівчинка перших років шкільного віку. Віддаля
загледівши начальство, стара схопила помішницю за руку і з великим
поспіхом відпровадилася між дерева.
- Бабусю, чого ви злякались? - то партійні з нашого містечка.
- Еге, вони самі. Ходім швидше від гемонів!
Останнім часом їй стали маритися з’яви, що їх побачила на база-
рі, на стінах рундука, де продавано рештки коров’ячих голів: пере-
важно - верхні кості з рогами і очима. На стінах вправлялися учні,
яких новоприбулий учитель малювання став вишколювати за допо-
могою своїх улюблених матеріялів: вугілля і обгорткового паперу.
Школярство навчилось від нього випалювати вугілля само і малюва-
ло повно чортів на всіх рундуках. Цієї ночі вони ввижалися старій
жінці серед жовтого диму від горючої сірки і над ними - їхній князь:
із його корони стікали потоками чиїсь сльози і кров.
480
VIII
Переміна сирітства І
Радгосп розгніздувався у колишній «економії» поміщика росій-
ської військової служби: в чині полковника, хто в громадянській
війні пристав до «білої гвардії» провідного генерала монархістів-
«єдинонеділимців», і там безслідно зник. Його родину вночі напасли-
ві «братішкі»-матроси, як говорилося тоді, «послали в штаб Духоні-
на», себто на той світ, після чого маєток, розграбований, довго стояв
пусткою.
Зрештою, заповнив її радгосп: заселив палац, великовіконним фа-
садом звернений до дороги, що пролягла неподалік, а «горною»
стороною поставлений, з великою верандою, до дворища, колись
обведеного штахетами, а потім, як їх розкрадено, обгороджено колю-
чим дротом. Там, ворітний проїзд відкривався - на пустир, що був
колись великим городом, а при радгоспі вкрився бур’янистою порос-
тю поверх трави.
По сторонах від палацу розміщено господарські забудови, що
обхоплювали його виглядом підкови, доходячи краями до площини
перед фасадом.
Там: «амбари», малі комори, стайні, стодоли, коровники, пекар-
ня, возовня, пральня, сараї, домок протипожежників та інші частини
широкого хазяйства, вкрай занедбані.
Андрійко остережливо, як малий звірик, пробирався навкруг рад-
госпу, через зарості, мимо дротяної огорожі, і раптом обсунувся у
глибоку западину, густо прикриту буркуном і дрібним бадиллям - із
лободою.
Виявилося: то був рів, де кінчалися великі труби: цементові, - від
колишнього водостоку, заміненого новим, десь в іншому місці, і ма-
буть продовженого далі по схилу.
481
Трава проросла крізь розколини в цементі і він обпліснявів, а
зверху суцільно застилала зелень - весь рів, де можна було пробути
непоміченому, коли пригинатися серед стеблин.
Вибрався із западини Андрійко і, маючи добрий досвід із проти-
пожежниками, побрів на розшук їхньої команди.
Увесь обшир радгоспний так заріс дикою рослинністю, що можна
було підступитися непоміченому досить близько: на відстань звичай-
ного голосу людського, і терпеливо дожидати щасливої нагоди.
Якраз тоді надійшов посильний Сидір із підсакою і цинковим
відерком, що мало накривку, і поставивши його збоку біля в’їзду,
почав домовлятися із пожежниками про ловитву собаки для іменитої
курортниці. Пояснив, як діяти із приманою: звареними поросячими
ратичками, втриманими у відерку, і як орудувати рибальським при-
строєм. Але, ще не скінчилася остаточно домова з пожежниками, -
коли притьма всіх покликано в управу: різким викриком мундирника,
одного з новоприбулого штату.
Дрібний мандрівник, розпалений уявою від згадки про поживу
для собаки, ледве діждався, коли посильний і пожежники відійдуть
подалі, забувши про відерко і підсаку, приставлену до одвірка.
Підбіг швидко і, схопивши відерко за приржавлену дужку, пом-
чав щодуху в зарості, і тільки один раз оглянувся і порадів, що немає
догони за ним, і досадливо пошкодував: не можна спинитися і при-
стати до водяного кранта, при колонці, біля якої вмощено дощаний
поміст: охорону від грязюки.
Куди тікати? - враз пригадав про рівець при кінці покинутого
водостоку і попрямував туди, як до надійного сховку від наглядачів,
де можна навіть прожити.
Із хворобливої голоднечі він просто накинувся на страву, але вдо-
вольнивши першу помученість, коли навіть досконало пообсосував
кісточки, - він закрив відерко і поставивши в глибині стоку, прикрив
нарваними бур’янцями.
Помостив травою постіль по цементовому низу і там заснув
кріпко! - тільки під кінець дня пробудився і думав піти до кранта:
але не зміг, бо подощіло: спершу - помірно, потім аж зливно. І він,
переклавши поживу із відерка на перевернуту накривку, виставив
його під дощ, і воно скоро наповнилося. Пив жадібно, як рідко коли.
Боявся: щури вночі можуть поїсти його харч, і тому, вживаючи
трав’яні віхті, промив викришені заглибини у цементових трубах і
поналивав води, а спорожнивши відро, повернув до нього страву і
щільно накрив.
482
Знову заснув відразу. Прокинувся серед ночі, при повному місяці
і трохи підживився знову, а потім спивав дощові краплі з листя і
ними обмивав масні пальці.
Так прожив два дні, коли в радгоспі, як і всюди відбувалася замі-
на керівного персоналу - новоприбулими: із півночі.
Над вечір пройшлася сіножатка недалеко від колючодротяної
загорожі, а після того грабарники викопали рівець, - і на весь той
клопіт Андрійко з острахом виглядав крізь бур’ян від своєї схованки.
У вечорі, хоч при місяці вповні, засвічено на веранді ряд великих
лямпіонів, так що виднота від них досягала до ровика.
Непомічений, спостерігав Андрійко, крізь високі зарості, як на-
бігли тягарові машини і з плятформи поскидано дітей, такого віку,
приблизно, як він сам, - на скошену смугу і вистроєно впродовж
рову, від сторони загорожі. При ній, як і при кінцях викопу, стали
вартові, тому дітям неможливо втекти, і вони тільки стривожено по-
метушилися, як зловлені пташки. Декотрі із них, до крайносте виго-
лоджені, іще жували зерно із колосків, прихованих за згортками
одежок. Хто виморені, аж до недужости, пробували присісти, але не
змогли вмоститися на стернистих рештках від скошеного бур’янища.
Службовці, хто прибули із транспортом, діяли у поспіху, здава-
лося - мов лихоманковому, певно - знаючи, що за жахливу справу
докопують своїми руками. І тому рухалися прискорено, мов при над-
ході якоїсь загрози, - аби якнайскоріше відбути обов’язок, невід-
хильно наведений для них, і все оглядалися в напрямку до будівлі,
раптово освітленої як при надзвичайній події.
Виразно було видно Андрійкові рухи службовиків також при
освітлості від надщербленого місяця: червонастого - аж так, що
можна було подумати, ніби від нього лилася жива кров, замість вид-
ноти.
На веранді відбулося призначення, з наказу, що виголосив при-
сланий із столиці розпорядник, серед групи наглядачів за справою,
названою юридично, як виконання радянських законів для охорони
«соціялістичної власносте». І він, Семен Завозінов, доводив свій обо-
в’язок навіть із моторошним надміром ретельносте, ось - крикнувши
до двох підначальних із свого почету:
- Почати! Ви двоє, Карпов і Зернівський заходьте із протилежних
країв до ряду злочинної малечі: сповнити судовий вирок, схвалений
найвищою інстанцією в нашій державі! Марш до негайної справи!
Діяти бистро!
483
Діти, наловлені дозорцями при батьківських нивах і силоміць, із
брутальною напасністю, напаковані на тягарівки, а тепер, при на-
ступі ночі, поставлені в ряд при виритому рові, - побачивши надхід
двох охранників із наготовленими наганами, здогадалися, що їх не-
гайно будуть убивати.
Піднявся розпачливий лемент! Планами дитячими наповнилася
пустка біля колючо-дротяної загорожі. Крізь неї, через відкриті воро-
та, надходили виконавці до дітей при виритій заглибині на скошено-
му бур’янищі.
Розляглися розпачливі крики плачучих і вже аж зойки - ніби збе-
зумілих, коли всі побачили, як Карпов, наводячи правицею револь-
вер, схопив лівою рукою за комірець хлопчика, хто сидів крайній, -
схопив, аби обернути тім’ям і зблизити з цівкою зброї, наготовився
стріляти.
Тоді хлопчик, із вигляду, мабуть, віком коло десятка років, - уже
побачивши свою смерть, раптом зметнувся, аби вивільнити себе з
руки убивника і відчайно рвонув набік, але даремно! - кріпко дер-
жала його рука збройного Карпова. Він труснувши малого, кинув
ницьма на землю і придавивши чоботом, прицілився в потиличку і
вистрілив, обірвавши ридаючий розкрик дитяти.
Побачивши розправу, діти над ровом забилися вже в істеричних
воплях і поривалися тікати, але сторожисті вартові хапали їх, як зві-
рят і кидали на окрай викопаної заглибини.
Зернівський теж приготувався до розправи, але бачачи, як вона
почала здійснюватися у Карпова, і чуючи зойки малечі, повів собі
лівою долонею по очах, ніби відганяючи жаский сон, і постоявши
нерухомо, в тяжкій незваженості, поволі пішов до веранди і там по-
клав свій наган на столі, при якому сів Семен Завозінов, і промовив:
- Я пройшов через усю громадянську війну, як свою, але ця
дитяча бійня не для мене!
Начальник стукнув кулаком по столу і накрикнув:
- Так само партквиток не для тебе, - клади його тут, при нагані,
клади зразу!
Мовчав Зернівський, спокійно дивлячися на розкипілого зверх-
ника; а зрештою вийняв партквиток із внутрішньої кишені гімнас-
тьорки і поклав біля зброї.
Тоді начальник звелів двом, показавши на нього рукою:
- За відмову виконати наказ у воєнній обстановці, - арешт!
Візьміть: поставитися на суд.
484
Повели в’язня: на неминучу розправу - з «вишкою» (розстріл),
або на безповоротну каторгу в північному «Гулагу».
Директивним тоном начальник повчив своїх приближних:
- Так виявляється, хто підроблений, а хто справжній комуніст, у
кого рука не здригнеться в боротьбі за велику ідею. Прохор Курал-
кін, замінити собою дезертира!
Названий взяв зброю із столу і скоро пішов до дитячої страти, -
без помітного виразу своєї незгоди.
Першою жертвою його став хлопчак, який припадав наниз і чіп-
лявся спазматично за обрізки на бур’янній стерні і випрошувався
криком: « - не беріть мене, дядя, не беріть!» - але Куралкін згріб
сорочинку на його плечиках, ривком підняв до себе, скоро прицілив-
ся йому в голівку і вистрілив. Стрепетнулося тільце жертви і обвис-
ло, - зразу ж виконавець кинув його в рів.
Другою на вбивство для Карпова стала дівчинка: вся тремтіла і
притискувала до грудей - жменю колосочків: бо тільки вони були в
рятунок їй на світі. Ховаючися з ними впала навколішки і потім
присіла і нахилилася над ними, боронячи від грабунку, і все кричала
повторно: « - Не вбивайте мене за колосочки, не вбивайте!... це - від
тата і мами, це з нивки: вони ростили для мене, і тато болів там:
роблячи ... чого мене вбивати: за татові колосочки?»
Карпов, звелівши: « - Встань!» - ударив її передком чобота в
спинку, і коли послухалася, все схиляючися над колосочками - хо-
ваючи їх, - він вистрілив їй в тім’я. Вона обсіла, здригнувшися і впа-
ла набік: її лежачу, Карпов чоботом відсунув до рову, - скотилась
туди.
Дівчинка, трохи менша за Андрійка, припавши, дряпала чобіт
Куралкіна і викричувала: « - Пожалійте мене, пожалійте!» - тоді він
узяв її за комірець, підвів і над ровом вистрілив їй крізь вушко і об-
пустив.
При всьому довгому рові діти зчинили гістеричну криканину і
лементучий гамір, пометалися в спробах утекти: хто проз двох
новоприбулих розстрілювачів, діючих між Карповим і Куралкіним, а
хто через рів, але падали там, - їх настигали кулі: в голівки і в груди
теж: для певности виконавців.
З веранди примітливий Семен Завозінов відразу відзначив за-
м’яття1 серед численних дітей супроти розстрілювачів, тому, поспі-
шаючи туди, наказав одному із почету:
1 Замішання.
485
- За мною, Вен’ямін Сосніцин! - на бойову лінію!
Обидва, доспішивши до рову, взялися вистрілювати дітей підряд,
наспіх перезаряжаючи револьвер, як і всі розстрілювані, - що декотрі
з них, слідом за начальником відкидали трупики до рову.
Один хлопчак, як видно, на котрісь два рочки старший від Ан-
дрійка, пручався особливо сильно, з несамовитого відчаю, проти За-
возінова, і якраз тоді сталася прикрість для нього.
Якимсь дивним випадком пощастило матері цього хлопчика про-
братися до страшного місця: після того, як безуспішно шукала його
всюди, і пішла до радгоспу, сподіваючися там знайти його.
Здаля почула постріли і, користуючися нічною тінністю, прокра-
лася до місця розстрілу: якраз на погибельний час для синка, що його
побачила, як він розпачливо виривається від Завозінова.
Несамовитим криком звеліла:
- Не піддавайся йому, Петрусю, не піддавайся демонові!
- Я не хочу! - відкрикнувся синок, але марно, бо тієї ж миті куля
від Завозінова обірвала його життя.
Кинув трупик його в рів - презирливим рухом Завозінов, ніби
беззначну річ, і обернувся: глянути на його маму.
Спершу вона, побачивши смерть свого синка, стояла непорушно:
мов і сама погибельно вражена - від втрати навік того, що було її
єдиною відрадою в сірому і нужденному житті, і - світло очей її: -
обвиднювало весь світ, як рідним, і враз: пропало назавжди! - смер-
тно пропало, і здається, більша частина її серця враз сталася вир-
ваною і спаленою перед її зором! - тому стояла спершу незрушно, з
широко розкритими очима, ніби промкнута блискавкою, - такою
побачили її виконавці, що з них декотрі потім, через довгі роки,
оповідали про розправу, як свідки. Почули: раптом закричала мати
таким розпачним виголосом горя, здавалося, в наступі божевілля:
- Що ти зробив, що зробив?! - ти, виродок Іродів!! - дитя ж без-
винне моє! Тобі треба, катюго цих малят, вибрати очі, щоб більше ти
світа білого не бачив!
І вона кинулася: так скарати його, але він пострілом попередив її,
і тоді обпала вона коліньми на бур’янну стерню і похиталася набік, в
агонії - конаючи, а таки зібралася з останньою силою, десь прибере-
женою в істоті, і випрямившися - підвелася зусильно на коліна, тіль-
ки виголосити, що їй примарилося:
« - Бачу, он - на крові від місяця, як на світлі, видно: як ти і
однакові з тобою, кладете смерть на дітей наших, так буде з вашими,
а самі вбивці - в огонь безодняний: не сховаєтесь і не втечете: там -
486
показано!...» Скинулась від повторного пострілу Завозінова і замов-
кла і, як скошена, обпала на стерню, - здригнулась на останок і стих-
ла.
При двох повторних збройниках розстріл здійснювався прискоре-
но, і коли дитячі трупи полягли, із додачею материнською, в рові, -
тоді сторожовики, швидко діючи лопатами, засипали його.
Один зостався на варті, а решта від’їхала до радгоспного забудо-
вання, коли Завозіновці вернулися до веранди, а звідти - до прий-
мальні з буфетом на другому поверсі.
Сам зверхник через якісь десять хвилин після початку бенкетного
чаркування, - тихо підійшов до дверей і, ривком прочинивши, вигля-
нув: чи немає в коридорі котрого підслухувача? Впевнившися про
внутрішню безпеку, він так само різким жестом відкрив вікно і поба-
чив тільки поземну, застелену чорним толом, покрівлю малої при-
будови при палаці. Під нею була кладовка з погребом - льодівнею, а
вже тепер покинута. При толовому прикрові весь час протікала вода
від дощу, і тому повторювався ремонт із вжитком смоли, що скоро
висихала.
На тій поземно-площинній покрівлі поставлено перед початком
дитячого розстрілу, вартового ґвинтівочника: бити огнем, коли б до
рову прорвалися селяни - рятувати своїх діток, - поставлено і забуто
про нього.
Побачивши надбіжну селянку, хотів стріляти, але передумав, бо
він на розказ мав стріляти в чоловіків, якби поспішилися відбивати
дітей від розстрілу. А одинока і, видно, безоружна жінка, що могла
зробити на шкоду? - Нічого; і крім того вартовий просто цікавився
новою пригодою.
Коли розправа, хоч піднаказному і слухняному службовикові,
таки гостро сприкрилася, він відступив до стіни, побіч вікна: так,
щоб із нього не було примітно і можна обійтися без винувачення, що
він дижурить не по уставу, - і присів, обпершись об стіну.
Здогадався: про нього, караульного, забуто, і тому дається нагода
подрімати тут, замість бути під накриком начальства: до різного
обов’язку.
Через те довелося йому стати мимовільним слухачем бесіди, що
розпалилася при буфеті, між двома розпорядниками: самим Завозіно-
вим і його заступником Сосніциним. Що більше випивали, то пал-
кіше гарячилися, наперебій один одному виголошуючи свої резони, -
і все менше зважаючи на говорення напарника.
Чутно голос Семена Завозінова:
487
- Давай, ще по одному стакану нашого вітчизняного «еліксиру»!
- ну, цокнемося повно налитими: п’єм по-праву, зразково виконавши
доручення партійного керівництва. Заслужено! Так: добре. Провели
справу скоро і чисто. А чого ти вниз дивишся? Я здогадуюсь: ти
вражений прокляттям селянки, скажи!
Відповідь Вен’яміна Сосніцина прохрипіла:
- Примушений признатись, бо гостра непривичність до
прокляття прямого, хоч - тобі, а не мені, і все рівно...
- Чого ти скарьожився: простак! Держися струнко! - накрикнув
Завозінов - Ми, комуністи, ведем велику війну без гарматних фрон-
тів: за перемогу в побудові соціялістичного суспільства: як заповів
нам Ленін висловом: «з бішеною і безпощадною енергією»: так ми -
ламаємо спротив смертельно ворожих елементів, що хочуть спинити
і зірвати соціалізм, і от - наочний приклад: ця селянка, класово воро-
жа саботажниця, як тут багато подібних, і про це нас попереджено в
інструкціях.
- Припустим: так. А непривично чути прокляття! - прохрипів
Сосніцин. - Як тобі приліпила селянка: «виродок Іродовий», чи бай-
дужо тобі, коли це - прилюдно: при службовому персоналі?
- Чи байдужно мені? Я спростую, а спершу - ще по одній порції.
Гаразд! Так слухай: я наплювать з високого дуба хотів на такі наліп-
ки. Мені то: що? Нічого! Я загартований почуттям, як належить
комуністу, а не слизняк, як дезертир Зернівський: розкиснув серцем,
сльозовитий хохол. Ми тут наведем наш порядок: з такими всіма.
Наведем, чорт візьми, наведем! (чути як брязнув посуд на столі: від
удару кулаком) Ми придавим коліном дух цієї породи південної,
горло перервем, а таки покажем, що влада тут: он ми виточили всю
кров із землеробства тутешнього, - так показуєм нашу силу, і нехай
тремтять і підкоряються навіки. Ми забрали собі їхню землю і вро-
жай із неї, і назвали для вигляду, що то «соціалістичєская собствєн-
ность», - а кукиш2! то наша, і сам соціалізм - то ми, і наша власть, а
з ним? - побачимо: що робити! - можливо: фук! А, ти подумав: ніби
я вразився. Ми тверді! - ми їхніх дітей розпатраєм скрізь, сотнями
тисяч! - за жменьку колосків: з їхніх нив, що стали нашими. І не
попустим, і не відступимо! - розстріли над ровами, як тут, от
«почерк» нашої могутносте, зрозумів?
- Приблизно: зрозумів, це нетрудно! - відхрипів Сосніцин; - тут
видно...
2 Дуля.
488
- О, вже тобі видно стало! - прокричав Завозінов, - уже бачиш?
Ми вкрили трупом хохлацьку землю: це - підготова до майбутнього
порядку: виявиться, що тут вся наша: в колонії - додачі. Ми смерть
навезли тут скрізь і мучення при ній. Чув голос нашого вождя? -
тепер «жить стало лучше, товаріщі, жить стало веселєе»! - чув заяву?
- для «товаріщей» ... що над гробом хохландії можна веселитися:
жити лучче, - сказано для «товаріщей»: то - ми: «товаріщі», і нам тут
гарно і весело по виконанні того, що для цього було потрібно. Зрозу-
мів тепер аж до кінця?
Згідливого відгуку від Сосніцина не настало, бо хтось настійливо
постукав у двері і покликав обох, - негайно вийшли в коридор, грюк-
нувши дверима.
Вартовий на толовій покрівлі принишк при стіні: в острахові, бо,
як оповідав через багато років після події, знав, що йому - погибіль,
коли виявить свою близьку присутність і підслух таємної розмови.
Переждав з півгодини і, непомітно зійшовши приставленою драби-
ною наниз, пробрався так само потайком до караульного приміщен-
ня.
Одна думка, ніби ззовні прищеплена зовсім легко і ніби невід-
чутно, - все розросталася при відживлюваному спомині: чому остан-
ні свої речення Завозінов вимовляв навіть якось болісно, при гро-
зовитій звеличності: своїй і собі подібних?
Вимовляв, при самоутвердженості в змісті, - тоном душевно
притиснутого, ніби в невидимому закутку, де йому стало надто тісно
для самого навіть говорення, - і мов було в його душі щось обла-
мано; віддалося в вимові назверх, хоч переважно з надзвичайною
прихованістю.
Чомусь пригадалася мова школяра, кого зловили колись недалеко
від підпаленої комори.
Як згадував через довгі роки вартовий, його самого пекучо три-
вожило відчуття, ніби його груди затиснуто в пекельську замучливу
клітку і ніде на світі немає ключа - відімкнути її.
♦ ♦ ♦
Глядячи із своєї криївки, крізь бур’янини, Андрійко жахався і раз
У раз заплющував очі: при черговому вбивстві, і все дужче страх на-
ростав самому: що от, можуть і його знайти на смерть, і тому вер-
тався до свого підґрунтового схорону. Проте довго не витерплював, і
489
цікавість виводила знову наверх, і вже до кінця розправи і роз’їзду
всіх.
Тепер світанком, коли вже була певність, що ніхто з селян не
з’явиться відкопувати своїх малят, - вартового відкликано. І тоді
Андрійко, пробудившися від сильних голосів, вирішив віддалитися
від страшного місця. Рештку поживи, зовсім дрібну, обгорнув лист-
ком лободи і сховав за пазухою, потім обережно ступаючи, весь час
на гострих розглядах навкруги, пробрався до водяної колонки і нато-
чив свіжої до цинкового відерця. Звідти помандрував напрямком до
жіночого монастиря, надіючися зустріти там Лаврика і разом перебі-
дувати нещасливий час, не здогадуючися, що обитель черниць потер-
піла, як і всі села навколо неї, обернені в домовинні пустоші.
490
IX
Чернична сторона
Розпорядниця монастирської пекарні, сестра-черниця Мелітина,
почуватися почала трохи забезпеченою, бо на вхідних дверях при-
кріплено, з наказу Отроходіна, об’яву: що цей заклад перебуває під
урядовим наглядом, і втручання сторонніх осіб карається по закону.
Її саму попереджено: нікуди не вибувати звідси - без дозволу;
нову працю їй урядовці призначать.
Так «заброновано» черницю: досвідчену пекарку, для обов’язку в
місті.
А тим часом вона переглядає архів монастирського священика,
завбачливо переданий їй на схорон: треба замурувати його в одному
із старих, не вживаних для пекарні, лежаків, - там приберігається
вже решта від прихованого запасу житніх сухарів.
Вони були призначені для Лаврика, коли перебував тут із мамою,
але, почувши про розгром сусідніх і дальших монастирів: із висілкою
в Сибір, - вони, як багато хто тоді, перебралися на Донбас, до ро-
дичів-шахтарів. Більшу частину сухарів повезли із собою, а остача
призначалася на поміч - для бездомних дітей, коли забредуть до оби-
телі.
Уважно вглядається сестра Мелітина в сторінки рукопису, прихи-
лена до них близько: через короткозорість, що проти неї навіть оку-
ляри стали в слабу допомогу.
Обличчя її - в продовгастості, відзначалося тим відтінком, що з
воскуватою сухістю таки свідчить про здоров’я постниці: завжди ху-
дої. її монашеський убор для голови чомусь нагадував накритістю -
іконний образ біля придорожної криниці, захищений вгорі двома
дощечками, дашку вато складеними під гострим кутом.
Рядки рукопису були хитливі: від знервованости священика при
записі, бо, певно, був стривожений, відзначаючи страшні події - для
можливих майбутніх читачів.
491
Прочитано сторінки з одного розділу: про долю діток, хто випад-
ково врятувалися після голодової загибелі їхніх батьків, і самі виго-
лоджені, блукаючи, рятувалися, як могли. Багато загинуло, але ще
скрізь вони таїлися від урядових ловців на їхні душі, і знаючи: де
ниви, опрацьовані невсипущою роботою рідних, пробиралися туди і
побирали колоски.
Священик склав запис про їхню жахливу долю:
Неподалік від кожного селища, у загорнутих ровах, лежать роз-
стріляні діти померлих від голоду хліборобів. Урожай, що виплекали,
заграбовано, і вони в тяжких муках сконали, - і тоді їхні діти побре-
ли до батьківських нивок і почали брати колоски, аби розтерти їх і
жувати зерно, втишити погибельний голод: за ті колоски їх ареш-
товано, і з наказу вождя, повбивано з револьверів, скрізь по україн-
ських полях.
А поблизу, при перехрестях доріг, на дошці, скріпленій стовб-
цями, - написано фарбою: « - Спасибі дорогому вождеві за щасливе
дитинство!». Недалеко від степів на глибині водяній, стоять баржі
на дні, наповнені дитячими кістяками: то - безпритульні діти без-
винних громадян, кого повбивано мільйонами в громадянську війну, -
теж із наказу вождя: попереднього. Безпритульну малечу їхню схоп-
лено і стовплено на баржах, що їх відведено далі і затоплено. При
березі теж красується напис: подяка за дитинство - в щасті.
Також інші баржі, посаджені на дно, примістили натовпи лірників:
співців незрячих, обдарованих незрідка - прикметою геніяльности у
виразах народної долі: - їх, і разом нещасних калік, кого приймали
колись богадільні, - всіх теж, з ’юрмлених, потоплено з наказу вож-
дя. Біля берегів, на клюбних вивісках і на транспарантах при пар-
тійних комітетах, теж проголошувалося барвно: «Спасибі дорого-
му вождеві за розквіт народного мистецтва» - і також сповіщу-
вано великими літерами про перемогу взірцевого гуманізму.
Решта селян, хто виживають із голодомору в колгоспі, тулить-
ся в покривлених і обдертих хатах, обхолоднюваних під негоду і про-
моклих від дощу. Злиденно харчується виснажена в кріпацькій праці
для червоного поміщицтва з партійними квитками. Постійно хапає
вождева опричнина їхні душі ... Катувати в підвальних кутнях: там,
поблизу, заглушуючи крики і стогони мучених, награє дикущо духовий
оркестр із міліції.
А з Росії переселенці, наситнені і вдягнуті тепло, їдуть паса-
жирськими вагонами - в Україну, коли з неї, під морозними сніго-
492
віями, видалено в Сибір голодних і обшарпаних селян: гнано вартою,
озброєною гвинтівками і гранатами, при злющих сторожових псах.
Через незліченні сотні кілометрів гнано піших: чоловіків, жінок,
дітей, з котрих весь час відпадають мертві, а живі обморожують-
ся в каліцтво з гниючою поверхнею тіла. Підганяють бідоту вар-
тові: з обох сторін, як демони! - з собаками, веденими на ременях.
Допроваджувано бранців із цілої України селянської: до завалів
снігових: у найдальшій і найдикішій півночі і там потурювано на по-
гибель, а хто вижив - підбито в рабську працю.
Окрема частина в архіві покійного священика, містить огляд істо-
ричної долі української Церкви, від Переяславської угоди: після
з’єднання з Московією - на рівних правах.
Перед очима Мелітини проходять рядки:
... В Україні, відколи звалася Київською Руссю, і до правління
царя Петра Першого, хто обернув її в колонію - Малоросію, була
Церква народною. Громади вірних її, приходи, парафії чи особливо
організовані «братства», мали вирішальний голос і обмежували
вкрай можливості для візантійськоподібного цезаропапізму.
Але російсько-імперський уряд, засвоївши собі той стрій, невлас-
тивий для самого духу Христової Церкви, - вибудував державну
Церкву, з вирішальним адміністративним голосом - своїм, наднарод-
ним. А церковну ієрархію обернув на прибудівку для свого апарату, з
функціями поліційними. Потворний устрій насильно запровадив в
Україні, зруйнувавши її традиційний лад, після закупу її митрополії
від царгородського патріярха.
Це спричинило жахливі наслідки. Самочинно, без громадського
нагляду і контролю, діючи в самоправстві: на московський держав-
ний взірець, ієрархи дискредитували не тільки себе, - але так допо-
магали «войовничим» безбожникам очорнити підступно саму
релігію і Церкву - в очах населення, серед якого було багато бідоти в
гірких злиднях. Проти неї вони в палатах, як княжих, розкошували з
надмірами їжі і питва, багатіючи, як, наприклад високий ієрарх,
вершитель Лаври, в Києві, - про нього знано було з прислів'я:
«Гедеон нажив мільйон». Це - пряме і дике порушення обітниці, при
постригові в чернецтво, обов ’язковому перед висвяченням у ієрархи.
Чин чернечий єсть чин ангельський: у стані повної немаєтности: без
жодної власности, - в суворій обмеженості особистого побуту. В
493
такій смиренності, як в апостолів: із них один з верховних Савл,
назвався Павл, себто «малий».
А тут? - жахливі самозвеличення: «високопреосвященні», «свя-
тійші», «високопреподобні» і прочеє.
Так склалися потворні мішені, в цілому вигляді і становищі ієрар-
хії, вистроєного на російсько-державний взірець: мішені спершу для
вільнодумної інтелігенції в минулому, а для комуністичних напастей
- за нашого часу.
Морально скомпромітоване, воно прислужилося для «узаконен-
ня» дій ворогів Бога живого - в їхньому демонічному поході проти
Церкви: на її розбійницький розгром ...
Ось, тепер - на нищенні Церкви вороги її здійснюють убивство
народу, бо вона, Церква Христова, світиться, як серце народу на-
шого. Разом вистрілюють інтелігенцію: бо то - громадський речник
його, отак і тут убивство народу. А його самого докочують штуч-
ним голодом, під начальством Лазаря Кагановича: він їздить скрізь і
наказно кричить в установах, щоб заграбували все поживне - без
остачі: «до послєднєго зьорнишка!» Іноді з ним їздить Молотов.
Обидва виконують, що рішили в нараді з генсеком, який став
демонічною персоною і «другом» Вельзевула, як провіщено в Ностра-
дамуса.
Розгромлюють монастирі, і на черзі - наш: до того треба підго-
туватися. Відчуваю щось, як навів сірчаного диму: від наближення
знамен Антихриста! - і час мого відходу настав.
* * *
Стверджую: у нас побудувалася, під вивіскою соціялізму, Імперія
Люцифера: його колонія, як копія його метафізичної держави в кос-
мічному просторі. Виконавці цього жаху - члени компартії: апоста-
ти, відступники від Закону Мойсейового. їх мета: зруйнувати
Христову віру і Церкву, діючи всіма способами адськости, і
особливий з них - цей голодомор; тут роль демонів сповняють кому-
носоціялістичні партійці: як номенклатура Вельзевула.
494
Легенда священика
Сповнилися времена і дім Божий населився по числу місць для
запрошених, коли найвищі ангели обступили землю, і другі їм слугува-
ли у звершенні волі Ісуса Христа: Спасителя і Судії.
Часами, до Другого пришестя його, люди розвинули мудрість ма-
шинного віку до височини, коли подібно духам, мандрували у підне-
бесся: до джерел зоряного полум я і переводили його через простір
до своїх домівель - огрівати і освітлювати.
Розробили життя собі по всіх вигодах, передбачивши різні
нестачі і запобігши їх.
І стали побутувати самонадіяно - без міри, бо вирішили в сер-
цях: «Ось, ми забезпечилися проти кожного випадку і всякої недуги, і
наукою нашою здобули силу над землею, водою, повітрям і огнен-
ністю, навіть і над неозорим простором, то - чого нам боятися?»
І стали жити переважаюча тільки потребами тіла: в красі і
зручності вбрання, серед повної вигоди в житлах.
Нудьготу розганяли розпусними танцями, розбратом, вином,
темними ігрищами і гараздами всякого роду.
Аж зрештою, в спорожнілості душевній, відсторонилися від
Христа Господа, і тоді многі змовилися таємно: зовсім викоренити
образ його скрізь із сердець, злютувавши для цього в підказану демо-
нами спілку заліза і крови, і для її мети встановилися владою своєю
всюди, навіть аж на кінцях світових.
Але знайшлися декотрі із священства, хто встояли проти
натисків і хитростей диявольського збору, і своєю твердою нас-
тановою посоромили боговорожців, що шукали, як погубити їх. І
удалися до особливого способу: осмішували їх сміхом великим на весь
людський світ, а проте вірні прибічники шанували їх.
Аж ось, після всіх чорних перемог, коли вінці прославности при-
крашували чола ворогів Божих, і вони втішалися велично, не відчу-
ваючи, що терези Суду небесного наблизилися, - тоді, мов блискави-
ці з громами грозовими, пролунали сурмні поклики з неба, з чотирьох
сторін: від герольдів Господніх, вісників про судний День гніву.
Землі почали братися огнем і ним ставати, як моря, й гори
переміщалися із місць своїх, і острови переходили, наче кораблі
вітрильні, і зорі з сузір'їв спадали в безодню світову, подібно до
плодів помаранчевого дерева, потрушені під ударами бурі, коли і сам
небозвід мінився, мов хустина, кружно згортувана - замкнути в
скриньку. Забракло білого світла для вселенної, пройнятої полу-
495
м'яністю, - і видавалося воно світучою кров'ю з височини сонця і
місяця.
Мешканці землі, нерозкаянністю зловперті, рятувалися в горах,
але там скелі, розтоплюючися від жароти, подавлювали їх. Багато
хто збирався на високі будівлі, але і вони, на розжарілих підвалинах,
хиталися і падали, вигублюючи втечників.
Але раптом спинилася катастрофа в несподіваній зміні обста-
вин і особливо - самих людей, що за одну мить стали зовсім іншими,
ніж були протягом земного життя.
І хто були мертві, почули поклик, - їхні кості, хоч розпорошені
чи спалені, відновилися вкупі, на властивий стрій, і обгорнулися тка-
нями тілесними: із жильністю, нервами і кров'ю в її судинах на
кругохід, під відживленою шкірою, і вся цілість відтворилася з роз-
порошеного чи потлілого складу, так що потвердився образ земний.
Але вже сама природа плотська перемінилася неуявимо, бо втра-
чено присуджену смертність, коли створено всіх наново: для жит-
тя без кінця віків, ніби - як подібних до світила небесного на висо-
тах: назавжди нетлінними.
І всякий, хто перебував на землі, станув перед очима Судії
Христа, кого побачили з виглядом його сіяючим так велико, що си-
лою своїх променів слава Його, переважаюча десятки тисяч сонць,
заповнила собою весь небозвід земний і обшир вселенної.
Суддя справдив розбір усіх діл кожного і поклав святий вирок, і
ангели небесні відразу ж розділили виправданих: для Царства Божо-
го, і приречених до глибин огненних навіки.
[На цьому місці рукопису автор - священик, доклав примітку, що
він переказує старовинну легенду, почуту від одного із прихожан,
немов апокриф, випадково збережений серед інших переказів, як вит-
ворів довільної фантазії народної].
Один виправданий патріярх котроїсь православної країни, пов-
торно просив сторожових ангелів: нехай перекажуть його благання
до Христа Господа, щоб дозволено було зберегти один храм, як єсть,
і олтар у ньому: бо там звик безперервно, протягом життя, пра-
вити Літургію. Тоді здивувалися ангели на його просьбу - і сказали:
- Невже ти не знаєш? - сам Господь Христос своїм сяйвом
несказанним, як незаходиме сонце, обвиднить безконечне життя,
замість олтарних свічей і лямпадок земного храму, про який ти
просиш?!
496
- Я знаю, - відповів патріярх, але прошу всім серцем і єством
своїм, аби дозволилося милостиво зоставити храм з олтарем, і там
я знову служитиму Літургію із моїм кліром: в ім'я і славу Христа
Спасителя нашого божественного.
Наблизились тоді ангели до Господа Судді і, впавши на обличчя
свої, переказують благання патріярха про церкву і олтар в ній: для
звичного богослуження. Відмовляли його, але уклінно молить про
дозвіл.
Смуток настав тоді Господу від недоречної настійности ієрар-
ха, упертого на своєму, але, по безконечному і невичерпному мило-
сердю своєму, зглянувся він і прихилився жалістю до просьби ста-
рого. Звелів ангелам вйобразити гору із світла: мов із золота
неземного, і там з'явити храм і олтар в ньому, аби служили -
патріярх і клір: по бажанню їх.
І поклав владою своєю Господь: дочасно матимуть службу на
горі, - нехай надумаються і забудуть помилку. Якщо ж - ні? то, по
призначеному часі, не буде він, Господь, більше присутній у храмі
їхньому і молитов не слухатиме. Один із ангелів повинен тоді щоразу
нагадувати про умову, покладену для них, приспішуючи: одуматися
на поворот до Спасителя: виконати волю його, без суперечок.
Проте патріярх і вибраний клір одяглися в чудові ризи і обладна-
лися кадилами і свічниками, патерицями і мітрами, і всім, що треба
при відправі, забуваючи про умову і не сприймаючи голосу янгола.
Ретельно служили Літургію і всенічну, панахиду і молебень: тор-
жественно і прекрасно, як тільки вміли.
Частина їхніх колишніх мирян, уже перебуваючи в лоні Авраама,
стали там проситися: відпустити їх до патріярха і кліру - слухати
відправи. Бо не вміла бачити, як слід, несказанної краси в Царстві
Христа, як найсвятішої храмовости, осяяної від образу Триіпостас-
ного Бога, безмірно гарнішої від всякого убранства олтарного і всієї
церкви.
Дістали бажаючі колишні парафіяни дозвіл піти до патріярха і
кліру: слухати на горі їхньої служби і також янголових попере-
джень.
Колись вони звикли, за довгі роки, бути присутніми на відправах
патріярха і його провідного кліру, і зоставалися надалі там - з ними,
коли вже сплив час, визначений умовою, янголом нагадуваною. Пору-
шили необачно найвищу волю, відокремившися на горі, і тому пере-
стала бути з ними благодать Божа, - вони ж, хоч врятовані для
його Царства, самі відділилися від нього - на сторону.
497
З являються небесні виконники умови, і подібно, як течії океаніч-
ні і вітри колись рухали крижані масиви, відколоті від льодового
покрову на полюсі, - тепер крилаті ті посланці виводять гору з
храмом, патріярхом, його кліром і прихожанами - за межі Царства.
Там і далі відправи відбуваються, як попереду: з торжественністю і
красою, високим чином, благоліпно, день і ніч, коли прийти, як
завжди було, облачилися в прегарні ризи і мітри, при чудесних іконах
і корогвах.
Прихожан було надто багато і всі не вміщалися в храмі, через
те складено навкруг менші приходи і там частини кліриків справляли
богослужби: для всіх.
Для розпорядку вибрано старшин, з котрих один вибився твер-
дою волею і вчинністю над усіма. Поступово, ставши, ніби князь,
узяв силу над самим патріярхом і його кліром, і зрештою, скріпився
владою так, що змусив патріярха і весь клір: щоб його, новоявленого
властителя проголосили і помазали: як безумовним зверхником, від
кого всі в священстві повинні дістати призначення на місця. Але
суперники його, незгідні, попрагнули зміни: аби самим кермувати, -
тоді, супроти них вжито пильних заходів, і передусім наказано від
верховного начальника, через патріярха і клір, щоб священики, якщо
на сповіді узнають про небезпечну таємницю, - повідомляли клір
негайно, а той ознайомить начальника. Декого окремо призначено:
вивідувати загрозливі змови.
Зайшов роздор серед парафіян, а з ним тайний гріх і ненависть -
назамін добрости: внаслідок відходу від живого образу Христа
Господа, бо відсторонилися від його пресвятого серця - джерела
божественного милосердя та світла братолюбности.
Почала заходити духовна мертвотність, замість утрачуваної
праведности, що наставала від істини та милости Христа, засвою-
ваних серцями попереду.
Надолужуючи брак святости, почали криводушно окриватися
гучними титулами, величаючи одні одних: «святійший», «святій-
шество», «високопреосвященство», «блаженнійший», і переставши
зовсім жити по заповідях євангельських. Аж так пристрастилися
до фарисейського величання, що тяжко мстили, якщо хто-небудь
забував прикладати, або свідомо обминав, пам ’ятаючи, що у Біблії
ангельське іменування для Всевишнього: «святий Боже, святий
кріпкий, святий безсмертний».
На храмовій горі роздори від верхів передалися в низи і сповсю-
дилися на сварки, недовіру, непошану, нетерпеливість, злослів’я,
498
озлобленість, але ніхто: ні клір, ні сам патріярх, не помислили про
очищення життьового кругу від зла: явного і особливо - тайного.
Незабаром зайшли хвороби, навіть тяжкі, а з ними - поновна
смерть, по зруйнуванні чудесної іноприродности плоті: - бо знов
уже через гріховність.
Проте в годину найгіршого нещастя настало змилування Христа
Спасителя: він знову з'явився в живому образі, як називає Святе
Письмо, - в образі «... зірки світанкової».
Тоді вже зовсім не було - ні в самому храмі, ні при підрядних
олтарах ніякої любови християнської, хоч служби відправлялися усе
рівно, по уставу, великоліпно, серед сяючого убранства церковного, з
посвятною старанністю, в блискучо-розкішних уборах патріярха і
всього причету світлотканих і обсипаних «огненними» самоцвітами
всіх кольорів райдуги. На мітрі патріярха спереду, в чоловому овалі
вміщено іконничний образок - портрет Ісуса Христа, обрамований
коштовними многогранничниками.
Один із єпископів вирішив: наш патріярх надто слабий характе-
ром і нездібний навести строгий порядок, як належить бути, -
тому я, знаючи з досвіду, коли твердою рукою діяв і справа вдавала-
ся, - тепер навіть зобов ’язаний перейняти віжки провідництва для
конечної мети.
З такою думкою став підмовляти, кого стрічав, аби згодилися
на вирішальні перевибори.
Тоді п'ять єпископів згодилися: перегородити йому дорогу до
зверхництва, - і на скріплення домови в вірності їй, прийняли прися-
гу: стоячи в олтарі, між престолом і Царською брамою, тримали
спільно ланцюжок кадильниці: над хрестиком, що завінчував кришеч-
ку самого келиха її.
Поклявшися в лояльності для справи, вони вночі задушили непо-
кірного патріярха, а проголосили, ніби раптово помер від приступу
серцевої недуги. Прибрали його в дорогі, розкішні шати і виставили
труну з ним на середині храму: для прощання загальнопарафіяльного.
Хоронили пишно, з великими почестями і зворушливими промовами,
від яких багато плакали, а найбільше ті, котрі його задушили. При
тому хор, складений найкращими голосами: відспівував покійника -
дуже скорбно, з несказанною красою виконання прощальних молитов
на панахиді. Тому присутнім видавалося: вони знов стоять у межах
Царства Небесного, звідки були видалені за непослух для волі Гос-
пода Судії.
499
Одного разу, коли в нового патріярха відбувалася рада єпископів
і всього кліру, прийшов туди також найнижчий саном, а найстар-
ший віком священик і попросившися до слова, промовив так:
- Браття! Покаймося, бо ми із дому молитовного зробили сховок
убивників і осередок для всякого беззаконства із безладдями, і через
те бич кари Господньої повинен упасти на нас, якщо чесно не від-
покутуємось.
Церква, це Наречена Христа: у священній чистоті її і святій
красі, вся - не від світу земного із його пожаданнями. Але ми з вами
підпали в рабство для мирського зверхника і сприйняли гріховний
розпорядок, гірко розсварені і заполонені мирськими суєтами. Про-
голошуємося у суворих приписах із буквальною докладністю, як
книжники, а серця наші? - а наші діла? - прямо проти Духа єван-
гельського, себто божественної любови, як вона з'явилася нам у
Христі.
Ми одяглися у світлоносні оздоби, як зірки серед зодіяків, а в
душах: що? - ямини, повні гною. Краще буде: покинути пишноту і
служити у білих льняних ризах, позначених скромними блакитними
хрестиками, без золота і самоцвітів нового роду, як огненних, і де? -
хоч і в печерних часовнях: за прикладом Антонія і Теодосія, із помис-
лами смиренних праведників.
Очистім дім молитви від всякої скверни, і нам благо буде, коли
всією душею знову звернемося до живого образу в висотах: до Хрис-
та Господа, бо при ньому - наш храм і олтар навіки вічні.
До покінчення земного життя ми мали Церкву: видимий вигляд
неба, і поза нею не було нам спасіння, і в ній поклонялися, служачи, -
в дусі й істині, і тільки так належиться, а не по нашому теперіш-
ньому: по зовнішній розпорядності, мов казковій пишнотою при
темних помислах на серці. Покаймося! - все перемінім, скасувавши
цілковито сьогоднішній стрій...
- Що ти речеш і чого безумствуєш?! - закричав патріярх. -
Знай: зостанеться стрій церковний і повний обичай на непохитних
установленнях, попереду приторкновенна до каменю земного, а те-
пер - небесного. Незможні ми станем молитися чинно і достойно,
відкинувши затверджену чудову уставність для мовлення молитов-
ного, як тільки до Бога нам положено, починаючи від часів Давидо-
вих і Соломонового храму. Дано нам Псалмічник, щоб ми мовою
співною ішли благопристойно, із виголосом хоровим, як названо, «по
білому», аби не борсалися на сторони, вишукуючи походя нашою
думкою недосконалою - виразу в кволому людському слові. Богонад-
500
хненні зодчі Церкви збудували довершені канони, обряди і устави,
щоб текли почування наші належно: чисто і струнко, ясно і складно!
- так назавжди заведено розпорядок.
Ти, мабуть, нарочито забув, скільки слабкости і безладдя у попу-
щеному мовленні прихожан? Хоч на короткі тижні зостав їх на
довілля, то заблудяться їх подуми і почуття із словами разом, і самі,
наче вівці, покинуті на краю безодні, закрутяться в безпомічності
навколо себе і впадуть здобиччю для чигучого вовка: себто силовй-
того гріха. Але законоположний обряд обрамовує характери в обрис
сили: обряду: я повторю тисячу разів: обряд єсть колісниця спасін-
ня, подібна до Ілліної, на його небовзятности. Обряд єсть дорога
спасіння, виложена духовними діямантами і обставлена корогвами
провидности, чудеснішими ніби були колись королівські орифлами:
корогви огненнозолоті із ліліями; обряд становить в собі великий
дороговказний промінь порятунку для душі!
Без такого вкріпу обкривиться душа і збочиться під духовною
вагою сяйва небесного: там, де навіть найперший і найдосконаліший
херувим, сам - світлоносець, Люцифер, дивовижний могутник небес-
ний, збився з напрямку правди і пішов пропащою стежкою лжі, що
повела його в безодню огненного пропаду. То що ж говорити про
слабі і вже покривлені душі земних парафіян? - коли аж третина
сильних і розумистих янгелів небесних спотворилася і пропала: вслід
Люциферу. А вона ж не зазнала перед тим - гріховної минувшини, як
люди на землі, котрим відпад уже легший: на протореному
напрямку, і тому їм потрібен обряд: остой для душі - зміцнити її
охоронно, як скелет служив для плотського складу особи.
Бо помножно більша небезпека збитися в погибель темнистим,
кволим і скривленим мешканцям землі, ніж просвітленим і дужим і
відучим небожителям: числом третини від усіх!
Потрібен обряд, для душі людської, мов кругова підпора для
новопосадженої вишеньки: втримати її від похилу і зламу серед
порвійних рухів повітря.
Для тривкої злагоди в Церкві неодмінно потрібен обряд: доско-
налий розпорядок усього священнодійства, придатний для Літургії в
небі нового світотвору.
Проказавши так, патріярх подав знак для свого каноніка і звелів
йому:
501
- Пригадай, якою могутністю краса обряду полонила душі: на-
віть осіб безвірних! - нехай почує твою нагадку і спам'ятається
строптивий1.
- Споминаю, ніби перед очима бачу! - повів канонік розважливу
розповідь: - споминаю постать вашу, святійшество!...
- Спинися із цим улесництвом! - перебиває старий мову кано-
ніка: - спинися, бо такими словами говорити слід тільки про
Господа!-а не про горделивця...
- Мовчи, дерзновенний! - обірвав старечу незгоду патріярх: - ти
не розумієш, що такими словами указується не на ступені самої
святости, а просто: на різницю чинів серед ієрархії, (до каноніка)
Продовжити спогад!
- Слухаюся і сповнюю. Ваші золототкані ризи оздоблювалися
барвною розгрою світла від багатьох щирих діямантів: білої води,
наче райдуга весь час мінилася, вшита - між золотими нитями
вбрання, або - ніби воно було обсипане зорями небесними, що велико
мерехтять: фарбовеселчаті, воднораз на тканині. Ненабагато ти-
хіші гожістю і пишнотою блискотіли ризи митрополитів і єписко-
пів.
На мітрі вашій, по золотому, знизу проліг обрамівник двома без-
перервними рядами жемчугів: при візерункові з різноманітних само-
цвітів. Спереду, в овалі, обведеному сріблом, на лазурному фоні
виднівся чудесно намальований, як провідна іконка, образ Спаса-
Господа нашого: Ісуса Христа, - образ кольоровий: від руки бого-
надхненного маляра: восковими фарбами, стійко витривалими через
великий час. Там світучо вирізняється червона барва хітону, синя -
тоги, і яснозолотий похресний ореол, що закінчується промінчасто.
Оточує іконку війковий орнамент, завінчаний царською корон-
кою: рубіновою; і вгору, відходить узорник, творений двома рядами
самоцвітів, а в проміжках між ними поклалася безперервна низка
шестипромінних зірчинок: з рубінів і брилянтів.
По боках від образка викладено орли з жемчужними вінцями.
Крім цієї іконки, обведено навкруг мітри інші, підрядні овали: з
образками святих Церкви, - обкружено їх самоцвітними вінками з
коронками зверху.
Мітра і все одіяніє, в променях із вікон, мов аж палахкотить,
міняючися кольорово, і сіяє, ніби одяг світила небесного: на вас, свя-
1 Непокірний (рос. строптивий).
502
тійшество, і на всіх ієрархах, згідно із висловом, що слава Божа
відсвічується на слугах його.
- Чи ти зрозумів, мій незгідцю, в чому тут сокровенна сут-
ність?
- Я зрозумів, владико, і знаю: такий вигляд краси в службі Божій
нам благословен: бачити віддзеркально висвіт слави Божої на землі.
Але покликані в Царство його ставляться - бачити без посеред-
ників, а прямим зором славу Вседержительної Тройці, десятками
тисяч разів яснішу від світла сонячного.
- Марно сперечатися з тобою: сам побачиш сутність також і
далі! (до каноніка) Докінчуй спомин!
- Виконую. Отже, відповідно до облачення причетів, усе убран-
ство злагодилося з високою красою, - як твар на престолі, як хрест:
напрестольний і процесійний, як ковчежець, кадила, ріпіди, образ
Спасителя - запрестольний, іконостас, лямпади, корогви: все, все -
із найціннйтніших металів, самоцвітів, перлів, тканин, дерева,
каменю, - повний збір обладнання храмового: для освітлення особли-
вий художній витвір панікадила: на взірець прямо з Греції, з церкви
святого Димітрія Солунського: як було в четвертому столітті, при
Іоанні Золотоустому: легендарної досконалости витвір: у немисли-
мій складності і чудесній злагоді світляного істочника, що - мов
сузір я від надсвіття.
Євангеліє теж було в дорогоцінній оправі, чи - як звуть, у
«шаті», виконаній золотомайстрами, - оздобленій коштовними ка-
менями: в золотих «гніздах» на ній, масивній, поміщено сапфіри, хри-
золіти, емеральди, рубіни і аметисти.
Вислухавши, патріярх похвалив оповідача і сам додав:
- Побудовано було Церкву трудами світочних подвижників,
надхненних від Святого Духа, - і тому постала, як брама неба:
вічна. Але ти, руїнною думкою движимий, дерзнув підняти руку на
незнищенну храмину Духа Божого? Через те злокдзнений став, «яко
тать во нощі»2! Крамольник в осудній схизмі!
- Це просто неправда ваша! - спокійно відсперечив сивоголовий
священик. - Бо я, навпаки, хочу відбудови в Церкві: як? - от аби в ній
переважав не обряд, - без чудової пишноти його можна, зрештою
обійтися, як було в апостольських учнів. А переважати повинна
молитовність при чистому і чесному побуті, уся - в духові й істині.
Тому в словах ваших неправда.
2
Як злодій вночі (церк. слов.)
503
- Кажеш: «неправда»?! - спалахнув патріярх. - гляди, ти в
кривді сам повно, як єретик і супостат!
- Я не той, ні другий! - стверджується протестник. - Бо хочу,
щоб усе було по-євангельському в нашому житті - по вірі. А ви,
кожен тут, навіть вислухати мене не схотіли!
Погомонілося між ієрархами, і наприкінці патріярх вирік ста-
речнику:
-Ану, кажи, і ми вирішемо! Чи ти забув: якою єсть Церква?
- Ні, я не забув: вона єсть Наречена Христова, білістю свята і
чудесно окрашена в чеснотах, найвищих - духовних: вічних і невгаси-
мих сіянністю, проти яких уся алмазність і золото - ніщота. А ви
так оманно чіпляєтеся за оздоби зовнішні і несуттєві! - ніяк не
відірветеся спогадами від них, як бранці, бо то в земній вітчизні
патріотів. Шаную. Але все попереднє перейшло у своїй минучості, і
ми були покликані для вічної вітчизни небесної: Нового Єрусалиму, а
в ньому, над всіма народами і племенами існує, замість олтаря
земного, новий, і там - прямо видимий - живий образ Ісуса Христа:
його сонце незаходиме. Вітчизна земно-речовинна назавжди погасла.
-Аз того радий ти сам? Згіркчено спитався патріярх. - Ні
іскри жалю немає? - про всю чудесність її, звичну і зріднілу для сер-
ця нашого навіки...
- Стій! - скрикнув старечник: - чи ти з кліром не вимріяли пов-
торитися в ній: на всі часи? Із чорнотою, що обкружувала і
промикала?...
- Говориш про речі не свої! -різко обітнув патріярх священикову
річ. - Ти заявляєшся, наче тінь безхатня! А я, чи минувши вічну
межу: із смертю при ній, - спроможен відразу потушити в собі
живлющу любов до невисловимо прекрасної вітчизни, - любов, що
світильнично гріла серце моє проти пітьми? - подібно, як вирвати з
серця прирідненість обряду храмового: цього чуда краси і доброго
строю?
- Це, хоч прекрасне, але тимчасове! - обмежив старечник
патріярхів захват.
- А нехай і тимчасове, як ти сказав, і все ж для душі утішне: без
міри! Чи ти не безкорінний кущик? - відбіг під вітром без сліду і
забув про весняний розцвіт і громаду вірних серед нього, чи не сподо-
бав її, що так відрізаєшся думкою? - від всього в земній вітчизні?
- Зразу відповім тобі, Владико: я сподобав, і то сподобав дуже!
- і собі брав до серця, що тривожило всіх; я плекав безсонні мрії і
потай проливав сльози: від горя її - моєї вітчизни: над безоднею
504
біди; і горів заповідний світильник у душі, запалений від сонця її днів:
кинути промінь видноти на одну із стежок дитячих, і хоч трохи
зогріти холодну руїну її. Зростився я кров ’ю грудей - із гіркою бід-
ністю її: терпіти, як свою - за всіх: матерів із дітьми безвинними, із
сестрами ясними, відважними батьками з іх розмахом сили, подіб-
ним до поруху крил янголиних: проти драконячої смерти, без страху.
Там душа моя вростала потужними коренями в ґрунт життя, - о, я
не кущик мандрівний під навалами вітрів!
- Ну, то ж чудово! Так би й казав! Чи не бачиш сам: як кожен із
нас і всі разом: ставати пам’ятними довічно в Богослужбі: на
місцях страждання людности нашої в неймовірних мученнях смерт-
них: без числа всіх жертв. То як збагнути нам: що вже ніколи не
поглянуть очі на ті місця - згадати про неперестанно люблених і
кровної рідні на землі. Збагнути нам, що в Єрусалимі Небесному вже
ніколи і ніколи не буде ні чутки, ні відгомону із говірок вітчизни. Не
завадь же мені: нехай відбуду мої плачі незриданні з моєї невіднови-
мої любови до вітчизняного життя серед своїх, тут, біля останньої
гори існуючої, пробуду із згадками про неї: про її небозвід голубиний і
про Літургію, відслужувату там: по благословенному обряду храмо-
вому: із моїм кліром.
- Співчуваю тобі дуже, Владико, але прошу: отямся! Бо
виходить само собою - так, що земля ставиться ближчою до серця,
аніж небеса, і радість із вітчизняних днів ближчі, і утішеність від
вельмипишнотного обряду - ближча...
- Нехай: ближча, то що? - скрикнув патріярх: - в чому докір
твій, чи в праві? Ні! Я вірно Спасу служив: для храму його, і витер-
пів напасті з князівства темряви.
- Витерпів, Владико, і дістав був вінець нагороди в Царстві, але
відсторонився.
-Але що мені вінець, коли без вітчизни?
- Твій вінець: від Спаса, в Царстві...
- Не того Спаса знали! - поскаржився патріярх: - ми знали
нашого: із празниками Різдва, Хрещення, Великодня, Вознесіння - і
Зіслання Святого Духа серед двунадесятих3, та багатьма, крім
того. І яка блаженна урочистість відправ у хармі! - благовість про
них проносили дзвони по всіх просторах вітчизни: на прослав’я
нашого Спаса: як ми знали його! Невже погасло навіки, і я від-
3 Дванадцяти (стар. слов.).
505
сторонюся назавжди від свого престолу первосвященичого? І все,
що було, погаситься невідновимо. - О, ні! Не може бути!
- Притишися, Владико! - обережно радить старечник. - Маю
смуток про тебе: великий і тяжкий.
- Що за смуток: від чого? Проговори!
- Маю смуток від того, що ти облачився в ризи первосвященика,
а в серці цар земний і досі бродить.
- Чую! Але ти - не суддя мені, стардто, бо ти єретик!
- Відомо: не суддя, але і не єретик. Прокинься Владико до справ-
жности, бо досі твоя уява про вітчизну, то - ніби вимріяний обряд
для твоєї гордині, що ствердилася звичкою...
- Перестань, кривомдвнику! - вигукнув патріярх, розпалившися
сердитістю. - Мовчи, чого розгавкався?!
- Не гріши гнівом, брате-Владико, а почуй!
- Не брат я тобі: відстань!
- Відрікаєшся неправо, Владико! Згадай: у Євангелії звелено нам
розбиратися, як ближнім, багатократно по сім разів! - то чого
порушувати заповідь перед кліром?
Знов пройшло гомоном серед причетів і докотилося до патріяр-
шого слуху, тоді спослідувалася відповідь старечнику, але тоном
нетерпелива і зневажлива:
- Промов; скорочено! Що ти надумав: побираючи увагу всіх?
- Найвища справа: візьмімся і очистімо весь круг наш від
чорнодійства беззаконників, бо попустив йому заморочити...
- Не твоя господарка і не сунься писком незапрошеного до не
своєї миски! Знайдеться направа. Кажи про суттєвість, тільки із
світлотою!
- Починаю. Ми забули, що Христос Вседержитель створив наш
видимий всесвіт із чудесністю краси і повнотою джерельности для
прожиття, але тільки, як тимчасовий, як перехідний, що відложив-
ся в зло, - і присуджений був пожежно щезнути. Для нас він ставив-
ся, як юдам низкою іспитів: на нашу витривалість супроти всякої
спокуси і кожного гріха, навіть із смертних. Полонив своєю чудовою
явищністю наші серця, і ми молитовно служили Создателю, взнося-
чи благодаріння за все існуюче. Проте надто прив'язувалися по-
чуттєво і мисленно до світу цього, і повинні були цілковито вийти із
нього: у браму неба: тут, на землі, що на ній: це єсть Церква,
безнемірно багатша найчудеснішою красою і незчерпанною щедріс-
тю в добрі для наших істот. Апостол розповів, що неможливо
словами людськими виразити радісний зміст того, що Господь при-
506
готував для всіх, хто люблять Його: так - в небесах! Чого ж ми
проміняли несказанну скарбність, вічну священністю, - на проминучі
тлінністю багатства віри, що «лежить у злі», і на додачу допусти-
ли беззаконство отруїти наші теперішні часи: чого? - що за
безрозум наш! Благаю брата Владику: очисти весь круг пробуття,
бо тобою держиться, і гляди, щоб не стати тобі стовпом гріха
вселенського і стерпіти поверження в безодню безнадійности серед
пломені!
- Ізійди звідси в тьму окаянную! - заволав патріярх, весь душев-
но розпалений в ярості, супроводячи слова погурком патериці об
долівку. - Щоб я не бачив обличчя твого ні в вік!
Старечник підступив близько і спокійно проказав:
- Лютуєш гріховно, покриваючи чорність, Владико! Заспокійся і
очисти кругом! Христос Господь безмірно довготерпеливий: продов-
жить тобі і клірові теж час: на просвітлість.
Патріярх розшаленівся аж дико:
- Пропади в геєну огненну! Анафема тобі!
Розкриками великими прокотилося серед кліру:
-Анафема! Анафема тобі, відступнику оглашенний!
Гнали патерицями старечника із храму і так побили, що вмер на
порозі його, помолившися в останню мить за погубників своїх.
Відтягнуто труп його і закидано обламками золотої гори, від-
коленими в ударах патериць, і думалося, що справа з ним потушена,
але пролита кров горіла, як жеврій, аж присліплюючи глядачів.
Під час Літургії в храмі проголосив патріярх викляття на покій-
ника, - і там, як і навкруг святині, сприйняли парафіяни прикру нови-
ну із уст первосвященика, як правдиву. Тільки небагато хто пам *я-
тав останні слова конаючого:
- Господи, прийди до безумних і спаси!
Після розправи, мов котилися згори: патріярх і клір; впадали в
роздори з підступами, заходили в чад самолюбства, і гризлися з-за
кожної ознаки; і ядуча заздрість проймала. Обернули храм із ра-
дісної святині - в понуру установу, де працьовито сповнювали обряд,
запопадливо бряжчали кадилами, а діла милосердя замінили тверди-
ми приписами, докладно виконуваними.
Не досліджували Писання, аби знаходити істину, а замість
того, безперестанку відправляли храмові служби і старанно виспіву-
вали священні тексти по нотах: як в опері, коли вже не знаходили в
серці горючого почуття для палкоїмолитовности.
507
Але розогнювалися душевно для сварки: в клірі і в громаді, аж
зрештою розбилися на два смертельно ворожі табори: в непокорі
зверхникам, і вже часто один єпископ не хотів стояти поруч іншого
в Літургії, - тільки ще самого патріярха для проформи похваляли.
Внаслідок всього - верховний розпорядник мирською владою прибрав
до рук своїх стан речей на патріярхаті і карав бичами неслухняних
осіб.
Хоч бачили: він - безвірок, а поневірялися, як раби його, і навіть
змушені стати підглядачами і підслухачами його в політичних
обов'язках, згодившися також прославляти його, як справжнього
Месію.
Навіть патріярха, сперечаючися, кинув додолу: стати на коліна,
і тоді розплакалися гірко первосвященик і клір, а хтось із нього,
згадуючи про загибель старечника, вимовив голосно його останні
слова: « - Прийди до безумних!...» - благальні слова до Христа:
почули всі і пожурилися дуже.
Як просив, помираючи праведний мученик, - відповідно сталося:
тоді, коли не передбачав ніхто.
У простій, чисто білій, але сяючій, ніби витканій із променевих
ниток самого сонця: в такій сяючій одежі прийшов Ісус Христос на
гору і став скраю, де жаріючо світилася кров убієнного священика:
із його могили.
- Встань і прямуй попереду до храму! - звелів Христос покій-
никові, хто зразу й вистанув наверх - виконувати, що наказано, і
вістив і кликав: поклонитися Спасителю, виголошував і виспівував
славу його, мов ангел, - щасливий старечник, повернений із смерти.
Але парафіяни, почувши, зібралися похмурими товпами при церков-
них стінах і не привітали, і сам патріярх, побачивши несподівано
воскреслого священика і також Христа, коли завітали в церкву, -
стояв патріярх, не в ризах, але у рясі, біля Царських Врат, і не
упізнавши Господа, суворо спитався його:
-Хто ти тут єси?
Тоді воскреслий священик голосно відповів:
- Відкрий незрячі очеса свої побачити - прийшов Христос
Господь; маючи владу над життям і смертю, підняв мене з могили;
-розглядів ти, хто я, котрий стою перед тобою?
Патріярх мовчав, хоч знати на виду, що упізнав побаченого,
недавно - покійника, жертву насильницької розправи, і почув від
нього розказ:
508
- Владико, облачися, як належить при Літургії, і відповідай, як
на іспиті в Страшнім Суді!
Зодягнувся патріярх у великопишнотні ризи і чує від уст Ісуса
Христа:
- Навіщо ти умертвив слугу мого, як вісника мого?
Мовчав патріярх і почув знову:
- Я люблю всіх, хто тут, і тебе з ними, поставленого підпорою в
будові моєї Церкви ... Склади відповідь!
Здригнувся патріярх і, затремтівши, повергся на коліна, близько
від Царських Врат, але і далі мовчав, чуючи:
- Тобі: час відвідин; покайся! - очисти душу свою і віддали без-
законня від дому молитви: серед всіх! Чого відділив на гору?
Поглянув патріярх навкруг і відзначив собі: як гостро, ніби в
дожиданні якогось осуду, дивляться з кліру і з парафіян, і здогадав-
ся, що весь його задум і настанова - приречені; але примиритися із
цим, хоч пробував у серці своєму, таки ніяк не міг, бо це - повний
обвал для нього і то поганьбливий, як для найвищого ієрарха і як для
особи. Уявив собі: до чого незначним, аж вкрай! - ось, він змагаючи-
ся в очах всіх присутніх: це ж падіння з білого верхів я вежі в чорну
яму сміттярну.
І озвався в душі його сильний голос незгоди скреслитися і діяль-
ністю і особистістю - в ніщо, трохи подібно, мабуть, як був спро-
тивився Люцифер проти Вседержителя, поставивши свою справу
вищою: з непогасимої, з розбуялої гордині. Додалася їдка досада,
разом із великою огірченістю.
Підвівся із колін патріярх, коли посилено заговорило в ньому
ожорсточення, аж він запалився на рішучість відстояти свій роз-
порядок, і тому запевнився, твердячи:
- Вся стежка життя мого - в службі Божій, а з неї видно мені,
що ти - не Христос!
Священик прокричав до патріярха, підводячи руки:
- Спинися в сатанській мові, горделивцю!
Клір і присутні парафіяни, бачачи, що каяття і самоосуд па-
тріярха, якби здійснилися тут, - мусіли їх теж поставити в такий
стан, вкрай прикрий їм, проти їхнього збереженого беззаконства, - і
тому стали твердим муром по його стороні, хоч - мовчки. Але скоро
докрокував верховний розпорядник із воїнами, і вони, зв ’язавши руки
Христу, повели із храму до краю гори, де була розрита могила
священика, і там, брали уламки з неї.
509
Христос глядів без гніву на озлоблених, а тільки з безмежною
жалістю, любов'ю і скорботою глядів на розбурхані лютістю їхні
душі: бо повірили неправдивій мові патріярха, хто проголосив для
них, що тут - не Ісус Христос. А тому за самозванство для постаті
Сина Божого, повинен вмерти, як було попереду присуджено до
розп ’яття на Голгофі.
Зверхник подав знак до виконання вироку, і вони, вхопивши облам-
ки, сильно кидали на Христа, вціляючи в надсердеччя, - коли він
стояв недалеко від порожньої могили.
Ранять Христа в жорстокому каменуванні: на смерть, і зринає
кров від його ран на грудях, проте на диво для всіх, передусім для
побивників, не падає вона, не спливає наниз. Але розростається ог-
нистими хвилями кружно, у святий всесвіт: надзвичайно прояс-
кравлюючими, як новоз явні зорениці дня, заставляючи по собі сліди,
схожі на досвітні промені сонця і разом на зарева, як в ореольності і
заповнюють собою весь небозвід, і просторяться далі, - аж на
обшир довічного світотвору, обвиднюючи повнотою сяйвности з
кривав’я - весь склад новоіснуюючого, мов силою неоглядимого сві-
танку всього буття. І такою силою пробілювали близькі і дальні
становища, все змогутніючися, тому каменувальники, неспроможні
дивитися, спинилися своїм злочинством і затуляли очі обома доло-
нями. Сама гора здригнулася на основі своїй: від того попадали на
коліна свої і на свої обличчя - виконавці боговбивства, а зривалися
тільки - бити себе кулаками в груди, бачачи: вони ранили Господа,
поповняючи страхітливий гріх.
Пролунав поклик від уст воскреслого священика:
- Покайтеся! - і кров ’ю Спасителя, хто є Первосвященик Цар-
ства для Отця, і Життєначальник, - знову його кров ’ю здійсниться
викуп із провин ваших!
Побачили тоді, що заподіяли в наставленості проти Спасителя,
і схаменулися, почувши голос провістя про надію на порятунок, і
голосно плакалися в каятті своєму; підходили і кидалися до стіп
Христа і простягали руки: доторкнутися до краю одежі його,
просячи про помилування.
Скрушалися серцями і відживали ними, і сповнювалися скоро
несказанною радістю, і палали воднораз почуттями в спокутності,
- глядячи на обличчя Господа, і не знаходилося слів у мові їхній: вира-
зити блаженний стан - від близькости до Ісуса Христа, - подібно
вранішні пташини, захватно зустрічають світанковий світоч свій,
510
що з "являється на небозводі, і пробудивши їх із сну, і життєтворчо і
повно зогріває істоти їх.
Так покаяні душі відчулися: мов пробуджені із холодної ночі, коли
вже здавалося, що весь простір сповнився запашного квіту і спов-
нився дивною злагодою славословних пісень, незримо виконуваних. І
самі душі - ніби в другий раз появилися в життя: відновити про-
світлену радісність, що втратили були через відступство, і враз
самі: всі, як один струнко виспівали псалом слави - єдиному Спаси-
телеві: Господу своєму, божественному Визволителю з пропадної
напасти.
Він простив їх. Благословляв їх, коли одні приходили, а їм на зміну
прибували другі: всі хотіли наблизитися до джерела благодаті і до
хліба ангельського, що єсть Слово Господнє, аби тим врятуватися. І
сам Христос: від великої жалости до них, схвилювався серцем і
промовив:
- Ідіть зо мною в оселі небесні: ви - мої рідні!
Тоді послідували за ним, і він оглянувся на патріярха, що ступав
смиренно наприкінці, після всіх ідучих, як процесія храмова, і відчув
первосвященик на собі погляд Господній і попросився:
- Не відвертай мене від себе, Господи милосердний, і відпусти
тяжку провину мою! Дозволь: куди ти прямуєш, туди і я піду назав-
жди за тобою - в уклінній спокуті моїй! - поблагав слізно: так, і
почув відповідь ласкаву:
- Мир тобі! Поправ свій вибір і напрям!
Тоді упав ниць поклінний патріярх, вимовляючи благодарність
помилуваного і втішаючися, що - виведений із мертвого вузла обста-
вин, куди сам був ув ’язав свою долю і відсторонився від Царства, хоч
там служив великим, а тепер вертається - дрібний: через гординю
свою.
Через неї спричинив велике страждання Христа Господа, і до
того - каліцтво багатьом душам, а одній погибель вічну. Бо коли всі
віддаліли з іспитної гори, - тільки верховний розпорядник: ожорсто-
чений, із упертістю вдачі, як названо, «туговййний»4 у гріхах своїх:
супроти каяття, - зостався там, зненависно глядячи вслід відхідній
процесії.
Янголи кари повергли його до глибин огню вічного і там замкну-
ли, а гору розвіяли.
4 «З тугою шиєю» - впертий.
511
А все ж світляний привид від каменованого Спасителя застиг
там назавжди, і неосягний ореол, що спалахнув від страстотерпної
крови його, повторно пролитої, зберігся, як яскравий пам ’ятник для
Царства: про невичерпність жертовного милосердя Христа Гос-
пода.
Ведені від верхів я гори неуявимою нам могутністю Спасителя,
увійшли в його Царство спокутні душі і побачили, що стали - ніби в
храмі - в новоствореній вселенній. Слух їм наповнився від хвиль, що
ними височезно підносилася і розростала велично на всі сторони -
хоральна пісенність: псалмічна! - в полум ’яності виразимого почут-
тя для славлення триіпостасного Бога: видимого в престольній силі
духовною світучістю, переважною над багату множинність сузір ’їв
котрі були в минулому небозводі.
Від самої присутности і огляду престольности Божої, пройма-
лися серця нововедених - таким пломенем блаженного почуття, для
якого не було слів людської мови: його виразити, в приєднанні до
серафічної Літургійности з участю всіх причасників нової вселенної,
як святинного Єрусалиму. І зори всіх сприймали перемінні видива від
зверхнебесної сфери перебування безмірного божества, які полонили
невиданною чудесністю - в появах творчого діяння Вседержитель-
ної могутности.
А вся пригадувана обрядність, виконувана в храмності попереду
на зниклій плянеті і на світляній горі, - видалася зовсім малою, по-
рівняно з теперішністю: неосяжною для зору і слуху, і переважаю-
чою всякі людські міри значности, краси, і священної, радісної
незміренно, благословенної змістовности: що - як хліб «ангель-
ський».
Дочитавши рукопис, черниця-пекарка, сестра Мелітина, що знана
також, як просфорниця, перейшлася зором повторно по заключній
сторінці і уявила собі: її убієнні сестри-монашки, при ігумені, уже в
Царстві Христовому, стоять близько до ангельських сонмів славо-
словних, продовжуючи піснь: «Іже херувими», - продовжуючи її,
перервану смертю.
І подумала: сама теж удостоїться стояти так, приналежавши до
крилосу монастирського, - там постійно служила, коли звільнялася
від нагальної потреби справуватися у пекарні.
До неї тепер прив’язана, як бранка: з наказу Шікрятова, бо він
прикріпив на вхідних дверях ордер: повідомити, що пекарня перей-
шла під заряд облвиконкому і розпорядники її тепер нові: особоупов-
512
поважений від центру Отроходін і його помічник Шікрятов. Сторон-
ні особи за всякі втручання будуть суворо покарані, згідно з
радянськими законами.
Самій черниці заборонено покидати пекарню: аж до переводу до
нового місця праці - так накричав Шікрятов. Хотів схопити мішечок
із борошном, побачивши на полиці:
- Я реквізую для нашого вжитку: коли послані прибудуть пере-
везти тебе до міста, ти випечеш хліб!
- Не можна: то заброновано для Єлисавети Семенівни Кормак,
дружини високого службовця при внутрішніх справах.
Черниця назвавши, хто він, і хто його жінка, згадала, що та при-
їжджає на курорт і потребує особливо випеченого хліба, для чого ж і
приготовано борошно - окремо. Почувши ім’я, «Бровик»-Шікрятов
відразу, як обпечений, відсахнувся тоді від мішечка і зник.
Від курортної адміністрації скоро з’явиться технічний службо-
вець, завідувач транспортної частини господарства, - забрати свіжо-
випечений хліб.
Тимчасом треба знайти сховок для рукописів покійного свя-
щеника: вони можуть скласти великий том пересічного друку, - різні
змістом.
Черниця, переворушуючи їх, зготувалася нервово: миттю сховати
в закамарок, під кухонні речі, при появі сторонніх осіб, хоч від них
обороняє ордер на вході.
Рукописний архів містить зокрема розслід причин, що призвели
до масового голодомору, і назва тут: «Остаточний висновок», - цей
виклад особливо зацікавив черницю, і вона, стоячи на місці, при
підвіконні, перечитує аркуші:
Оглядаючи вирішальні обставини моторошного голодомору в
Україні, я знаходжу першу - в тому, що республіка наша почала
значно зростати на силах: економічно і політично - теж: - і осо-
бливо у сфері творчої культури, навіть почасти своїм відроджен-
ським письменством протиставляючися російській літературі: на
другій половині 20-х років. Посилювався внаслідок цього, спротив
українства, скерований визвольно: вибитися із червоноросійської
імперської кормиги, що придушила Україну, як безпощадно визиску-
вану колонію, грабуючи так, що їй зоставалося тільки сім відсотків
від виробленого добра.
Успіх нашого резистансу міг привести до перетвору: червоно-
драконяча імперія мусіла б змінитися на справжню демократичну
513
радянську федерацію із вільними виборами, в яких вся кремлівська
кримінальщина була присуджена забратися із органів влади.
Ознака цього: ґрунт під ногами коаліції генсекового окаянного
зброду із російськими шовіністами почав хитатися, бо в усіх не-
російських націях рішучо визначився відхід від генсеково-кремлівсько-
го задушництва.
Найнебезпечніший відхід визначався в Україні: якраз під
проводом українських членів партії! - і тоді, замість демократичних
реформ: для правового, відкритого гуманітарного суспільства, -
червонокремлівський блок построївся у фашизм терористичної фор-
мації: з настановою на геноцид, як головний, ведучий складник дер-
жавної політики.
Народовбивство здійснено через голодомор: разом із Молотовим
їздив Каганович скрізь і на нарадах партійних верхівок, стукаючи
олівцем по столу, репетував:
- Забрати харч, до останньої зернини! - так виконано, і тепер
Україна вмирає: обезголовлена, бо, з його наказу, на доручення Ста-
ліна, майже всю провідну культурнотворчу інтелігенцію вистріляно,
слідом за священослужителями, з найбільшим винищенням серед
письменників.
Через декілька сторінок знайшла читачка-черниця Мелітина роз-
діл рукопису, що, короткий, містить богословське пояснення події.
... Кремлівські верховоди належать до маніякальної каморри,
скопійованої з кримінального західного оригіналу - способами влади:
обман пропагандою, залякування, безоглядно кривавий терор, підкуп,
шантаж. Все це разом, оформлене на теоретично-революційний
порядок: із гострою скритністю, обернено зусиллями упертих і кру-
тійних авантюристів із інтернаціоналок, на інструмент Анти-
христа, звеличений через міраж комуносоціялізму, ніби пощасливити
людство. Але насправді - підбити його під світову люциферичну
неволю: із головною ціллю - викорінити християнську віру, передусім
згасити самий вплив Євангелії.
Тому, що виявилася безсилість перемогти його божественну
істинність їхнім владам «наукового соціялізму» - вирішено здійсни-
ти населенчий переворот: нищити народи, що тримаються Єван-
гелії Христа, - зокрема вирішено і здійснено: вигубити голодомором
селянство в Україні, і цим способом в ній, як і серед населення
514
української Кубані, - погасити християнство назавжди. Бо міста
здебільшого уже обезбожнені.
Каганович і його підручні та спільники, апостати божествен-
ного Закону, зрадники його і всієї предківської віри, діючи, як головні
виконавці, і їхній супряжня із генсеком - як найважливіший і вирі-
шальний інструмент Люцифера в сучасному світі, зокрема діють
вони через компартію і паралельну формацію міжнародного устрою,
- що разом складено в «дворянство» гегемонічного профілю.
їх стратегія: перша справа - морально розгноїти народи, руй-
нуючи релігію, сімейну форму життя, патріотизм, громадянські
устої з честю, правдивістю, відвагою, достоїнством, непідкупніс-
тю.
Тієї хвилини в перечиті, сестрі Мелітині почулося: надворі щось
пошелестіло і дзенькнуло, і коли виглянула вона крізь вікно, то не
побачила нікого. Схвильована від змісту священикових записів, -
вибрала від сухарів, у торбинці поновно збережених, - білий один і,
розмочивши у кухлику води, налитої із полив’яного глечика, - спо-
жила, відчуваючи, як влягалася хвиля знервованосте.
Продовжила перегляд архівних сторінок із духовидницького
розділу, - читала:
Відчувається мені, як близько надходить намара жахлива із
мороку, ніби адяного, і мов виставляється із нього лик князя тьми: в
такій освітлости, коли спалюють сірку і жовтий дим від неї все
оповиває кругом, наносячи сморідність.
Кожне наближення його, відзначаючися прикметою навіяного
жаху, познаменовує собою скору і велику хвилю входження світового
імперського зла - в земний круг людського життя, як тепер голодо-
мор: а потім - війна.
Здається мені: поставлено бромну споруду, на взірець самої
адської, і незримо демони заганяють туди бичами - нескінченні на-
пливи натовпів: жертв несвітського душогубства задля прослави
«ікони звіра», що єсть соціо-комуністичний ідеал.
Повторно донісся металічний відзвук і одночасно - шарудливий,
і коли знову кинуто погляд крізь шибки, - нікого не помічено.
Сестра Мелітина спожила другий розмочений сухарик: цього
разу темний, на самообмеження в споживанні. Навіть віднесла саму
515
торбинку нагору і там приховала в напіврозваленому стародавньому
лежаку, що згодився, як криївка.
Згорнула більший матрац, сестрин: вживаний в час її пробуття
тут, і поклала на лежак: хотіла згорнути також маленький сінничок -
Лавриків, але передумала: сама не знаючи, чому? - зоставила його на
місці.
Вернувшися притьма до архіву, продовжила перечит його: сто-
рінками безмежної скорботи в звітності, що сталося з перемін, не-
самовито ґвалтовних, ніби в таємній глибинності просторів самого
життя відбуваються пожежі та обвали, спричинюючи незмірно
погубні напасті. Навалюються вони впливами через противників
усякої правди на світі, виконавців волі макабричного князя тьми,
вбраного в зверхню мантію із сірчаної димности.
Погорював прегірко автор архівної збірки, розглядаючи катастро-
фу в моральній атмосфері проклятих років.
Трудно мені розглядати крізь сутінь, мов крізь таємничу запону,
- події, що надходять. А все ж відчутно, як мріється їхня дійсність
при навії від князя тьми: із похмурих обширів проникає звідти якийсь
калічний настрій від тамошніх духів чорних, звідомлених про при-
реченість для їх судьби: зовсім без надії. 1 там - без жодної іскри
добрости в їх істотах: без жодної! - тільки злостивість, тільки
темрява у почуттях: на всій ієрархії відпалих духів. Хоч там -
сувора дисципліна; і там - невтолима пожадоба, аж жагуча, увійти
у життя людей, або хоч тварин. Нестримна одержимість для того.
Пориваються всіма силами, в несамовитості: вимкнутися із свого
морокового становища в просторі між небесами і матеріяльним
всесвітом. Куди? - від Божих сфер виторгнуто їх навіки: безпово-
ротно. Тому вся знавісніла зусильність їх спрямована в наш земний
круг: підбити собі насельність його. Втілитися тут, вивертаючися
із безсвітности безжизної в князівстві темноти з його мертвотин-
ною нудьгою.
їм, особливо для зверхніх, повезло серед нас: завдяки брато-
вбивчому переворотові червоних мракобісів, у жовтні дев'ятсот
сімнадцятого. Це - через нагливство заклятого небоворожця, зас-
новника руху «войовничих безбожників»: марксиста Леніна.
Він продовжив на землі воєнну справу Люцифера: при підготові
всіх сил його для битви останньої і вирішальної, проти могутностей
небесних: битви - Армаґедону. 1 тоді здійснився початок інкарнації
державства Люцифера: у червоноросійсько-світопроходимівську ім-
516
перію, розвинуту потім, при генсекові - «Сосо»5, в його вельзевулоч-
ну монархію, як бойню людства.
Сьогодні чергова чинність її провадиться в Україні і на Кубані,
як голодомор: демонічно безжалісний, бо керує ним чорточоловік -
генсек. Його терор супроводжується надприродною навією страху,
дійсно ірраціонально: оціпеняє і сковує, як психічний параліч, навіть
найхоробріших серед високих партійців, зокрема військовиків. Му-
чить їх, як і всіх у державстві, видимою неправдою, що через нав-
силенний жах стала видаватися, як верховна істина, утверджувана
з ненавистю до всього відмінного, і пройнята якоюсь нестерпною
психічною прогнилістю, смертисто заразливою для душі.
Саму систематичну лжу вистроєно, як духовну тюрму, кріпку
стінами: звідти розорюється особлива напасть на Церкву! -руїною
храмів і істреблення6 непочислимих прихожан.
Всюди встоялася нудьгота, помучлива до розпачу: такий склався
смак адяности, при поході людозневажців - проти Христа: розбити
образ його скрізь на селянській Україні, як суцільному кладовищі.
Страшний час! - несвітський час душителів всенародних, час сата-
нократників червоноквиткових, аж рекордних негодяїв за всю
історію людського роду.
Анафема їм!...
Якраз, коли черниця Мелітина дочитала до цього місця, - почула:
брязнуло і сильно пошелестіло! - від того стривожена читачка миттю
згорнула рукопис і, вклавши в клейончату теку, поспішила до сховку
на горищі, і примістивши там, у кутковій глибині старого, прируй-
нованого лежака, обтулила цеглинами і негайно вернулася наниз.
Виглянула крізь вікна, але не помітила знову нічого, - тоді вийшла
надвір і, обминувши угол пекарні, заглянула в проміжок між стіною і
великим бузковим кущем. Вразилася надзвичайно, коли побачила
зніченого, обшарпаного, худого: мов напівмертвого, - хлопця: глядів
на неї розширеним зором, що сповнився від виразу настрашености і
мучення.
Від того вигляду дитячого аж стиснулася відчуттям черниця-пе-
карка, пристигнувши на хвилину і пильно вдивляючися! - і вже
зрозуміла: це - одна врятована душа маленька з-посеред багатьох, що
про їхній розстріл пронеслася чутка.
5 • *-*
Сосо - ім’я Сталіна (Йосип).
Знищення (рос. «истребление»).
517
Нічого не спитавши, підступила і доторкнувшися до плечика,
звеліла.
- Ходім звідси: швидко! - відібрала в нього цинкове відерко і
взявши за ручку, скоро повела в середину пекарні. Там посадила на
ослінчик при вікні і знов оглядає приблуканця, хто мовчки: з бла-
гальністю в погляді, покірно сидить, не знаючи: що його дожидає.
І невідомо йому: що діється в душі літньої монашки, що вже їй
роки впрядали сиву нитку в косу, але від самого дня постригу рідко
мала справу з дітьми. Попереду постачала хліб і печиво для невелич-
кого сиротинця при обителі, та недавно допомагала сестрі в клопотах
про Лаврика, - і не зазнала материнської долі з радостями її, гар-
нішими і милішими від зоряниці.
В її серці, повному доброти, при сильній волі для витримки в
самопосвяті по монастирському типікону, - таїлася потужна спро-
мога для незвіданого материнства, з невитраченою ласкавістю: такою
повною і глибокою, що тільки в піснях можна висловити її.
Дивилася пекарка на прихідного хлопчика і з кожною миттю все
дужче наростала в її душі непереможна світлотою начуттєвою -
хвиля: в несподіваній відраді, при події, здається, присудженій для
неї, коли от - сполохом, що захопило всю істоту, збудилися всі сили
невитраченого материнства: аж стала сама ніби іншою, при їх вияві.
Прискорено, наче за частину миті, оглянула всього і визначила,
що треба зробити, і прихилившися, спитала:
- Як тебе звуть, де сім’я, і звідки ти сам?
- Я з Катранників, звуть Андрійко. Вся сім’я померла. Ми жили в
Кленоточі.
- Чи ти шукав тут кого-небудь?
- Я йшов до Лаврика. Ми з ним дружили. Казав: його тьотя в
монастирі. їхня хата стоїть порожня. Я подумав: він - тут.
- Потім про все розкажеш. Тепер сідай до столика! Я тобі при-
готую супик і гречану кашку. Але подам трохи - на початок; згодом
повторю; так радять лікарі: для виголоджених.
Було трохи води в цинковому відерку,- вилила її у басейник під
краном і обполоскавши, поставила долі.
На примусі підігріла, що було їй самій на прокормок, і постачила
хлопцеві: він їв запопадливо, і ретельно оббирав губами ложку, і
навіть обшкрябував нею тонкі осади на посуді: такий жадобливо
ощадний.
Мелітина, бачачи, мало не заплакала із жалости для помученого, і
подумала: «Це надо мною зглянувся Господь - послав дитятко, аби я
518
втіху материнську пережила, не зазнавши досі, аж до похилих років і
сивого волоса».
Коли Андрійко поклав ложку, - пекарка не забрала її і миску із
стола, бо намірилася приготувати для їдця, через деякий час, кар-
топлю - зварену і потім, як звуть, «топтану» або «м’яту»: назви для
«пюре», здавна вживані, - і поставила клубні зваритися. Почала
розпит:
- Звідки ж ти, Андрійку, прийшов?
- Я від радгоспу втік.
-А де ж там жив?
- Близько до колючої огорожі, біля двору. Там стара западина.
- Западина? І що в ній?
- Обламані труби.
- Які труби: із чого вони, залізні?
- Ні, не залізні. Цемент.
- Вода була в них?
- Ні. Сухо.
-1 ніхто тебе не бачив?
- Ніхто. Там заросло. Бур’яни і трава. Можна сховатись.
- А як же харчувався?
- Раз непомітно підійшов до пожарників. Не було нікого. Біля
дверей стояло це відерко з варениною. Я забрав і їв.
- З водою ж як?
- Від дощу набирав. Потім уночі йшов до колонки з краном.
- Чи знаєш: тобі треба дуже ховатись, бо таких ловлять і вби-
вають.
- Я побачив.
- Що ти побачив?
- Як убивають.
- Де і кого убивають?
- Таких, як я: наловлених.
- Що кажеш?! Чи не вигадав?
- Ні. Сам побачив.
- Де побачив і коли?
- Я дивився із схованки: крізь бур’ян, коли вечером їх привезли.
Попереду викопано рів: до нього поставлено рядком.
- Що ж ти розгледів? - розкажи!
Докладно розповів Андрійко про розстріл селянських дітей: що з
ким було, і його спогад запався в пам’ять Мелітини на довгі роки,
аби вигляд дітовбивства змогла відтворити в місті: при черницях
519
дрібної обителі, збереженої, як виняток - для показухи назовні:
мовляв тут релігійна воля.
Тепер пекарниця слухала і їй серце, здається, кривавило раною
від уяви про смертну розправу над малолітними. І почала тривожити
думка, що можуть розстрілювані вдертися сюди і схопити хлопця на
розправу при рові.
Мелітина вирішила: поки її саму заберуть, як пекарку до міста
слугувати в урядовому закладі: з випічкою хлібин, як попередив
Шікрятов, - треба десь пристроїти хлопчика в надійному місці. Зга-
дала про курорт: там відач транспорту, машинного і кінного, відач і
його жінка чи подруга: бездітні, чеснотні душі, могли б допомогти в
прихові.
Приїде він по свіжовипечені хлібини: для визначної гості із
центру, - її чоловік має великі козирі в урядовій установі.
Справлено на поспіх обмиття для втікача, перебрано в чисту
одежину, що лишилася після Лаврика, принесена із сиротинця, не-
давно закритого: на грізний розказ урядового начальства. Так скрізь
по монастирях сталося, на початках голодомору, аби про нього не
зосталося доказу через великий наплив осиротілих дітей.
Андрійкові постачено трохи «м’ятої» картоплі, приправленої
кришеною цибулькою, що підсмажена на соняшниковій олії.
Після того відпроваджено до матрацика на горищі: там він,
щойно вклавшися і обпустивши голову на подущинку, миттю ж і
заснув.
Гляділа на нього Мелітина: довго гляділа, сидячи на старому
лежаку: бачила зміненого - набагато, гарно підстриженого; і ще
більше сама стала іншою: всі почуття її зібралися на одно: в турботі
про дитячу долю, і так зросло в ній світло материнське в істоті, що
весь світ став ніби інший - кращий, і навіть помарилося, ніби в гру-
дях зібралося материнське молоко, хоч то навіялося їй невідповідною
приявою.
Почалася відмінна частина душевного життєпису для черниці-
просфорниці Мелітини: заповнена материнськістю: в такій повноті
сердечній, як ніколи доти, навіть при клопотах про діток у малень-
кому сиротинці, тепер зовсім спустілому, після нападу Отроходінців
і страшного вилюднення та розору.
Потім звідти принесла черниця, підібравши розкидані та потоп-
тані, казки з ілюстраціями: про Івасика-Телесика, Бову-королевича,
про хитромудрого Лиса Генара та Вовка Ізенгріна, і читаючи їх для
малого слухача, помічала: як відновлюється його істота: після стану
520
здичавілосте, подібно до звірика, - поволі оживлюється теплими
почуттями, навіть потиху часом сплакує, переживаючи чиюсь біду,
повідомлену з розповіді.
Мелітина потроху вишколювала його в читанні і письмі, додаючи
дещо з аритметики, а передусім - навчаючи молитов: знати їх на-
пам’ять; і перші: «Отче наш» і «Вірую» - тут він часто збивався
пам’яттю.
Одного разу, вона, бажаючи взнати, як засвоюється читання в
душі, скаліченій жахливою кривдою, - спитала:
- Що з прочитаного тобі особливо сподобалося? Пригадай: ко-
ротко!
Андрійко трохи помовчав, розбираючися в багатьох враженнях і
зрештою визначив:
- Про хижого і неправдивого лиса.
- Розкажи: чим ти задоволений?
- Бо він хотів птаха з’їсти. А дістати не міг: із високої гілки. То
вирішив обдурити: казав, що цар лев проголосив вічний мир для всіх
тварин. Тому лис запрошує птаха: злетіти вниз і обнятися, в мирі. А
тут почув, як гавкають і надбігають собаки. Він обертається тікати
від них. А птах докоряє: чого тікати? - тепер же вічний мир між
тваринами! Так цар лев проголосив. Посоромлений лис оправ-
дується: він чує, то молоді собаки, що не знають, що таке вічний мир.
- Яка ж тобі, Андрійку, складається наука звідти, чи міг би вивес-
ти?
- Не знаю. А наші старші повірили у вічний мир. Це - з лисом.
- Ну, і що з того вийшло?
- Пропали.
- Не забудь цього ніколи, Андрійку, і згадай, коли станеш дорос-
лий! - Знати відкіль народові нашому смертна напасть. Займемся
аритметикою.
Від одного погляду на хлоп’я і від доторку до його голови: погла-
дити, - їй на серце, збуджене до матерійськости, припливала світ-
листа хвиля радісносте, ніби - коли дуже щиро помолилася: із пла-
чем. Одночасно ж находила тривога - від страху, що наваляться
Отроходінці і, як при попередньому нападі, виловлюючи дітей
навкруг, і навіть хапаючи в сиротинці, - вивезуть і постріляють, як
свідчать чутки: про жах розправи.
Іноді навіть серед ночі, із безсонного неспокою, виходила тихо
нагору: аби здаля поглянути і впевнитися: хлопчик спить на матраци-
ку, і тоді вспокоєна верталася доспати через рештку ночі.
521
Через декілька днів вона остаточно вирішила: перемістити
Андрійка в курорт: до завідача транспорту: нехай хоч і в конюшні
примістить сирітку, - туди набіжці не заглянуть: заклад має «залізну
грамоту», захисну, видану від високого начальства, бо воно туди по-
силає осіб із своїх родин: на відпочинок. Ось, і тепер, перед самим
розором монастиря, стало відомо, що туди прибуває дружина високо-
го «туза» від начальственної «гори»: для неї треба випекти особли-
вий хліб.
Робила це не в самій пекарні: з металічними пристроями:
закладати паляниці з білого тіста - ніби в шахви, глибокі духовки, -
довгими рядами, як звичайно: по ряду. Але випікала в старій
проскурні, що зосталася прибудівкою до нової побудови.
Там збереглася старовинна піч, вимазана всередині глиною -
цілковито, і то особливою породою її, визначеною віддавна. Нагріва-
ла черниця свою піч огнем від спалюваної соломи, і подавала паля-
ниці - на капустяних листах.
А випечені хлібини опрацьовувала так, щоб золотиста скорина
теж була смачна і пахуча: тут тримала свій секрет Мелітина, як
також оберегла свої таємниці щодо самої випічки.
Складено хлібини в парусиновий сак: на час подорожі: для ку-
рорту, щоб не пошкодив випадковий дощ.
Взялася приготувати Андрійка до переїзду, аби вберегтися поги-
бельної небезпеки, що могла вразити кожного дня при набігові
відпоручників отроходінських чи шікрятівських, або місцевих під-
помагачів при розстрілах зловлених дітей.
Стояла напроти Андрійка, що сидів при столі, на лавці, спиною
до вікна, і почав хвилюватися бачачи: з яким тривожним виразом
гляділа на нього черниця.
522
X
Переміна сирітства II
Прощальна розмова точилася при столі, над яким мерехтів мали-
новий огник лямпадки перед образом Богоматері-Покрови, обрамле-
ний рушником із вишитими трояндами.
Черниця просфорниця-пекарка Мелітина розставалася з Андрій-
ком, що сидів близько до гостя: Захара Петровича Кукобника, завіду-
вача транспорту на курорті, - колишнього матроса із Чорномор’я.
Він і тепер, носячи на собі смугасту матроську «тільняшку», чи як
там її називають, тримав при собі також безкозирку - заміну фураж-
ки. Присідів на скронях і куткуватій голові, вуса короткі, як буває
щіточка для нігтів. Кароокість його означувалася виразно супроти
темнуватого обкружжя в очних ямках.
Мелітина посумувала, стурбовано поглядаючи на Андрійка і ви-
мовляла прощальні слова, як на домовленість:
- Поручаю вам сирітку, але прошу дуже доглядати уважно, аби
не стало потерпілости ні в чому, поки я заберу його з собою. Разом
від’їжджатиму в город. Тут небезпечно: виловлюють безпритульних:
від сімей, котрі в голодівці вимерли.
- Знаю, добре знаю: це скрізь так! - проговорив низьким і грубим
голосом транспортник: - виловлюють діток, що пасуться на колосоч-
ках по родительських нивках. Я пристрою хлопця при собі, як
власного племінника, синка сестриного. А відвозитиму вас обох - я
сам: про це подзвонено з міста до нас і дано адрес. Крім вас, відвезу
важну персону після відпочинку її серед благодатей курортних, - тут
сподобалося їй, як ніде.
- Мабуть, велика «шишка» з політичних верхів?
- Е, ні! Для тих забезпечено свої розкішні санаторії. А це - уря-
довиця, «служащая»: із високого ісполкому, при секретностях, това-
ришка Кормак. Така спеціялістка, що біжить пальцями по друкар-
ській машинці вслід промовцеві, і не відстає: він договорив до кінця,
523
і вона дає готовий друк: як стенографістка з механікою, і тому дали
їй прозвисько «Машинка» цілком заслужено, а по документу Кормак.
Її чоловік - високо відповідальний виконкомовець, розпорядний над
такими гніздами, як, приміром, радгоспи. Але там тепер переворот! -
нехай їм ... Ну, от що, Андрійку, ти хотів би водити коні на водопій?
- близько: зразу по спуску - річечка через озеро, хотів би?
- Дуже! Я люблю дивитись на коней.
- А мідні ручки на дверях міг би чистити? Я дам баночку з
рідиною: хемічною. Ганчірочкою навести на мідь, а потім стерти, і
все! Як ти?
- Можу, можу!
- Ну, зовсім добре! Ще там по дворищу позбирати покиданий
непотріб, як прочитані газетки, тощо, і ти вже - у штаті: робітник.
Належиться харч і ліжко.
- От, щасливо устроїлось, і я рада за Андрійка, якби за свого
синка. А виходить, ми будемо подорожніми для вашої знаменитости.
Як мусимо називати її?
- Єлисавето Семенівно! - так звертайтесь, а щодо знаменитости,
то в нас, на курорті, маємо більшу і кориснішу...
- Аж так! І хто ж вона, як звати?
- Маріона Горамівна, вона - з якихось кавказців, а фамілія така
складна, що я все забуваю. Вона фельдшериця і аптекарка; вам спо-
добається, бо щонеділі відвідує церкву: її доставляють туди: до
містечкової.
- Але ж це дивно, що її не проганяють.
- О, пробували! Проте мусіли повертати, бо незамінна.
- Яка ж причина такого дива?
- Причина проста; вона - чудовий діягност. Декілька разів зри-
вався великий клопіт, бо декотрі курортники притьмом захворювали
і, ліковані шкідливо, через помилковий діягноз, потім судили
адміністрацію: за шкоду їхньому здоров’ю. Коли ж верталася Ма-
ріона, - не допущено жодної похибки. Уявіть собі: навіть із других
курортів і санаторіїв привозять недужих до неї: на діягноз. Якийсь у
неї зір незвичайний - бачити наскрізь, де котра біда зав’язалася, хоч
на самому початку!
- А чому церкву в містечку терплять? У нас же розгромили.
- Терплять церкву із-за чужоземців. У нас тут, на курорті,
виявилися незнані досі оздоровчі сили: із води, й крім того із самої
землі, якісь дивовижні напливи «енергії», не відзначимо!’ ніякою
технікою. Задля цього сюди навідуються хворі із європейських країн.
524
Вони хочуть відвідувати хоч яку церкву, і для них зоставлено дуже
давню, властиво - архітектурне диво. їх транспортує туди, як супро-
відник, зять Маріони: він знає чотири західні мови і служить, як
перекладач, будучи помічником лікаря, а його дружина, дочка Ма-
ріони, - санітарка. Доглядають калічку: нащадка аптекарчиного сина
і невістки: покійних.
- А каліцтво: від чого? Чи не від народження?
- Ні. У великому городі, де попереду жили, - вдарив трамвай на
вулиці. Ліву ногу довелося відрізати під коліно, трохи нижче, а ліва
рука тільки наполовину поправилася. Ходить Павлик із дерев’яш-
кою, прилагодженою на пружинах, і обпирається на миличку. Батько
і мати його пропали в громадянську війну, - тепер зять, Орест, і
Олена, дочка аптекарки і вона сама - вдержують його при собі.
- То що: він ні до якої роботи?
- Е, ні! Таки придатний. Ви б не подумали, глядячи на худого
кандибка, до чого ж красні рисунки випалює розпеченою голкою на
дерев’яних дошках! Тут і портрети клясиків письменства, наших:
слов’янських, і всіх; і сцени з історії; краєвиди - теж. Курортники
радо купують, особливо краєвиди із довколишности: як сувеніри, на
спогад про тутешній побут. Так що свій хліб заслужує.
- А всі живуть де: при самому курорті?
- Там, але трохи осібно: в хатці з мезоніном, це - як на півтора
поверхи. Нагорі квартирує Павлик: він спроможний вибиратися на-
гору, хоч поволі, із стукотом. А внизу троє. Хатка - трохи обіч від
головного палацу, на закрайку (гість глянув на ручний годинник).
Пора нам з Андрійком у дорогу.
- Підождіть хвилинку! Я справлю для нього важливий обряд: він
обов’язковий.
Мелітина взяла з полички, що під іконою, срібний нагрудний
хрестик на ланцюжку і, покликавши хлопця знаком: підійти до неї,
промовила:
- На ньому не було хрестика, то я надіну: посвячений. Бо ж
Андрійко сказав: у його сім’ї всі були охрещені, тому годиться носи-
ти хресний знак на грудях. О, вже тепер ти приготований до подоро-
жі, хоч і через цілий світ!
Взявши за руку, повела, вслід гостеві, у двір: до авта, і вже при
ньому наставляла:
- Гляди, шануйся і слухай: роби, як тобі скаже дядько...
- Дядько Захар! - назвався гість.
- А повно: як звати вас? Не для Андрійка, а для мене.
525
- Повно буде: Петрович, - Кукобник.
- І не лінуйся Андрійку ніяк, виконуй зразу, що наказав дядько
Захар!
- Буду робити так, буду!
- А тепер у дорогу: сідай поруч дядька!
Стрималася Мелітина, щоб не заплакати, коли погладила голову
йому і перехрестила: потім довго гляділа вслід автомашині, затулила
очі долонею і зайшлась плачем, відчувши, як відділилася від її серця
нова приріднена душа дитяча: на втіху їй, як материнську, не звідану
на віку.
526
XI
Добросердна посередниця І
Довго не наважувалася Олена заговорити з племінником про
нову «душу-подруженьку», як назвала Ірину, коли ж повідомила, то
Павлик спершу посміхнувся, але відчувши, що вона дожидає його
відповіді - поважнішої і значнішої, ніж звичайно, тоді ледь відзначи-
мо присмутнів. Спитався:
- Чи ти б хотіла бути композиторкою і скомпонувати патетичну
симфонію?
Олені дивно:
- До чого твій запит про сторонню справу? - Ти ж знаєш: я дуже
люблю музику і можу радіти їй при всіх обставинах, але вона тут не
звучить.
- Я потім скажу, чому спитався про неї. Спочатку послухаю про
твою нову музичність.
- Мало розповім. Якось ми з Іриною в містечку проходили мимо
відкритих вікон, і крізь одно з них чути: хтось виконує «Чаконну»
Баха-Бузоні. Спинилися - слухати. Я торкнула лікоть Ірини і сказала:
« - Одну ноту не ту зачеплено». Ірина питає:
« - Звідки знаєш, що - не ту?» « - Знаю, бо чула в радіопередачі і
запам’ятала. Ми з племінником - захоплені музиколюби маєм слух».
От, все про мою музичну новість. А тепер скажи: чому спитав?
- Тому, що цікаво мені знати, чи згодишся з моєю рішеністю.
Уяви собі: ти якраз на середині творчої праці: широкої і значної, - на
нотному стані складається твір, який вимагає повної відданосте ду-
шевної на довгі роки, аби досконало завершити, як він вимріявся:
грандіозний із такою чудесністю краси, що міг би бути виконаний
ангелами. А раптом, на половині праці, тобі романтична нагода:
приятелювати і, можливо, одружитися, - як би ти вирішила: перерва-
ти композицію, заради суто особистої радосте, чи ні?
527
- Моя думка: якось погодити обидві справи, і якщо композитор
залюбиться, то це піднесе, як крилами, на вище надхнення - створи-
ти дуже визначну композицію. А чи твір: дійсно складається, як ти
сказав?
- Складається, і я пам’ятаю його розвиток; записати треба, але
немає нотного паперу.
- Дістанеш його при першому ж виїзді до міста. Цікаво, що в
тебе вийде. Мені навіть не віриться: раптом ти - композитор.
- Я сам не сподівався. Випадково почалось. Прокинувся серед
ночі, розбуджений з напливу готового строю. А може це - звукова
галюцинація: після перечиту книги про контрапункт у декількох
композиторів. Спробую; іспит - на нотах.
- А тим часом познайомишся з моєю подругою; звуть Ірина
Озерко. Вона - співачка; - чаруючий голос, хоч заняття для заробітку
- в секретарстві.
- Якщо ти сподобала її, - нехай буде наша гостя; я з композицією
підожду.
* * *
Добросердна посередниця II
Сиділи на прибережних каменях: там, де полюбляв трудитися з
пейзажами Павлик, - при самому потокові, що бурхлився перебігаю-
чи по скатах, пінився шумливо на подобизнах порогів.
Олена роздумувала: в згадках від розмови з племінником, - про
можливий розвиток його приятельства з Іриною: що кращої подруги
на життьовий шлях тепер, коли оточені багатолюдною смертю, вже
не знайти, а владити особистий побут таки треба неодмінно.
Ірина, сидячи непорушно, вглядалася у скору течію потокову
проз брили: масивні і дріботні, що проминає їх, обкипаючи білістю.
Олені видавалося, при погляді на приятельку, що вона витерплює
досі якийсь тяжкий обвал життьовий, і хотілося підійти до неї,
погладити плече і промовити голубливе слово, як до рідної сестри,
але стрималася, бачачи, болісну її зосередженість. Тому переждала
трохи і спиталася турботливо:
- Чи щось непокоїть тебе? Ніби тривога на душі: я помічаю...
528
Ірина оглянулася на запит, наче не цілком сприйнявши його, бо
не могла зовсім звільнитися від свого похмурого враження від
споглядання кипучого перепливу.
Відмовила повільно, як струднена у вислові:
- Мені примарилося, що брили рухаються з водою, в один потік,
- громова течія.
- Від ного ж то: можливо в нервах трохи лихоманковости, - від-
дається на зір зрушеною приуявою.
- Можливо, так мені міниться вигляд: камені спливають з водою.
Або це - від того, що я довго гляділа зупиненими очима на біжучу
воду з камінними перегорожами, і вони з нею зрушилися виглядом
для моєї уяви.
Олена вирішила говорити відверто:
- Ми, приятельки, можемо в добрій волі висвітлювати декотрі
сторони побуту, зокрема - суто особисті. Я, правом старшої, із ро-
динним досвітом казатиму прямо: тобі одинокість недобра: дівочі
почуття, не віджиті, скисають і, як вино перероджується в оцет, - і
осад на душі виявляється тоскою. Я розумію: тобі тяжко кладеться на
серце страшна біда всенародна, але якраз у таких обставинах наші
душі повинні зближатися тісніше, аби певніше перетерпіти. Я хочу
познайомити тебе, аби мала товариство на розраду, - з моїм племін-
ником: звем Павлик, - ти бачила його віддаля. Дуже гарний з лиця і
обдарований. Цілу бібліотечку перечитав: і наші книги тут, і позичу-
вані з міста, університетські підручники вивчив, - на його двадцяти-
ліття це незвичайно. Має абсолютний слух: із пам’яті повторить на
цілу годину арії з опер, почутих через радіо. Начитався в теорії ком-
позиторства і мріє: компонувати грандіозну симфонію, - я здобуду
йому нотний папір для запису. А тим часом працює над пейзажами.
Запрошую: будь нашою постійною гостею сімейною! Згода?
- А певно: згода, і дуже радісна. Тільки боюся, що наводитиму
скуку моєю незграбністю. Хіба що співом розважу.
- Цим теж можеш! У тебе голос співучої птиці!
- Спробую звеселити. А з недугою Павлика: що? І від чого вона?
- Неможливо пояснити. Подібних випадків багато серед поколін-
ня, що виростало в час громадянської війни, або народжувалося в
роки війни німецької. Якісь аномалії на нервовому ґрунті після пош-
кодження від трамваю. Люди ставали з того повні або напівінваліди.
Можливо, великі нещастя матерів: перед родами, повдовілих і ду-
шевно прикалічених горем, якось віддавалися в шкодженістю на
529
дітях. Чи то в ранньому дитинстві щось калічно вражало. Молоді
люди з такою недужістю, здебільшого - дуже обдаровані.
- Чи йому допомогли цілющі властивості цієї місцевости? Навіть
легендарні. Приваблюють чужинців.
- Вирішально допомогли. Він тут поправився набагато; удвічі
окріпнув. Надіємося: через рік він навіть зовсім поправиться і буде
спроможний служити. Або спершу оформить собі університетську
освіту, аби міг учителювати. Вирішено: прямуємо разом до наших; -
вихідний день, і всі мають спокійніший настрій: радо прийняти нову
гостю.
530
XII
Тиха сім’я
Хоч у самому державстві Жовтого князя, але - ніби острівними
станами, зберігаються досить численні сімейні огнища, незалежні на-
багато від його розтлінного впливу: магнетизуючого тортурним стра-
хом і гіпнотичною оманою.
Родинний побут в аптекарки Маріони Горамівни утримувався, як
один із таких острівців, це - при чотирьох рідних: крім неї, вдови,
дочка з чоловіком, і внук: від сина і його дружини: покійних.
У щоденності від довгого і трудновимовимого прізвища, можли-
во, асірійського, прищепилося тільки закінчення: «назер», і стало
вжитковим.
Троє зріднених по крові: сама Маріона, дочка Олена і внук Пав-
лик, виглядали, згідно з поговіркою, як «підкреслені брюнети», хоч
дочка посвідчувалася легшою чорнявістю, а внук іще слабішою; і на
відміну мав голубі очі: від покійного тата, - і тим відрізнявся від
обох старших, хоч очима дочка також відійшла подібністю від мами:
зм’якшена чорнозорість. Зять Орест - особа з слов’янською русявіс-
тю на переході до «підкресленої» шатенности; довговидий, із очима,
що їх колір визначився, як посередній між блакиттю і сірозеленавіс-
тю.
Згодом із родиною зблизилася Ірина Озерко, секретарка в управі і
співачка в концертах.
Часто навідуючися, вона почала усвідомлювати, як стало їй
необхідністю тут бути: із-за тутешньої щирости, не затіненої ні
одним волоконцем із хмарної ткані, - але щирости, як родичів для
неї, чого такою повнотою навіть і в її сім’ї не виказувалося. Не помі-
чала ні цятки надуманости, і навіть зовсім безвинної несправжности
в побутовому мовленні, прийнятої часом задля втримання звичайної
течії подій у відносинах.
531
Відкривалося щось незнане Ірині: в дуже простому порядку
денности, встановленому так, аби не кривити свого серця і вдержати
його від підміни: це, здається, вроджене тут, а не вивчене. Проте про-
ривається при цьому несподівана клопітливість: раптом! - як із наве-
дення, схопить всіх і поморочить на півдня.
На рецепт від головного лікаря треба виготувати для курортниці
в похилих літах, лік, що витворюється із декількох складників, - але
одного бракує в аптеці, і тоді наростає ціла драма для всієї сім’ї: в
турботах - здобути; де? - необхідний інґредент, аж зрештою знахо-
дять його у великому місті, відправивши туди посланця.
Всі разом: мати, Орест і Олена, і навіть Павлик десять разів пере-
читували рецепт, аж відкладається їм твердо в пам’яті: могли повто-
рити, не глядячи на нього.
Не було тут жодного із передсудів, закріплених у радянщині,
зокрема - з наставою вищости службовців із інтелектуального труду:
супроти робітництва різного фаху в труді фізичному, - тут нарізався
такий кастовий контраст, як, мабуть, ніде в західних європейців при
капіталізмі. Навіть удержувався такий зверхницький погляд на чор-
норобів, значно - і в родині Ірини; але тут у сім’ї аптекарки помітно
наставу, що нагадує славнозвісний комплекс «покаянних дворян» із
минулого століття: із відчуттям провини перед технічними службов-
цями, злиденно оплачуваними.
Неждано вблиснулася в розмірений побут сім’ї найособливіша
подія: спричинив її німець - пастор Ернст Кранц, хто мав болісні
прикрості із дихальним трактом - невизначені лікарями до приїзду
на курорт. А тут Маріона Горамівна враз поставила точний діягноз і,
з його основою, головний лікар таки відновив здоров’я гостя.
Настав час його від’їзду, і тоді, знаючи від батьків - репатріянтів
із Києва до Німеччини 1922 року, місцеву мову досить, аби докладно
порозумітися, вирішив на прощання, аби виразити вдячність Маріоні,
подарував привезене із собою Євангеліє в російському перекладі, і
сказав, що передусім треба дати на перечит наймолодшому. Бо той
зовсім неознайомлений із її змістом, коли старші мали багато нагод
дізнатися. У двадцяті роки можна було почути істини з неї - в цер-
ковних проповідях: тоді дозволялося відвідувати Богослужби.
Вся сім’я і гостя Ірина випитливо оглядали портативну книжку,
видану протестантами-місіонерами: взірцево, щодо типографської
техніки, в досконалому мистецькому оформленні, із чітким друком
на доброму білому папері, - все радувало зір присутніх, після досвіду
з недбальщиною в радянських друках.
532
Орест розкрив книжку на випадковій сторінці і прочитав апос-
тольську осторогу, що якби ми надіялися на Христа тільки в земному
житті, то були б найнещасніші люди.
- Це звідки, від кого? - спиталася Олена.
- Від апостола Павла, з послання.
- Строго сказано. Але що написав би він про тих, що не надіють-
ся і в цьому житті?
Озвалася Маріона:
- Це сказав би, наприклад, про нас: бо, очевидно, на погляд
апостола, ми заслужили прикрі слова. Але якби він жив тепер і пра-
цював інженером на фабриці, де виробляють брезентові намети, то,
мабуть, помислив би про нас інакше, чи всі згодні?
Мовчанка; і тоді Орест обернувся до калічки, а той тихо вимовив:
- Ні! Павло думав би однаково.
Маріона всміхнулася, але поблажливо:
- Ти так сказав, Павлику, бо в тебе - сентимент до свого патрона
- святого, апостола Павла, а він міг різно судити. Але розберіть самі:
от, розвивається наукова думка з її корінним критицизмом до всього,
що не послужить об’єктом точного досліду, і з’являє чудеса в теоре-
тичних відкриттях і в технології, то як: чи не вплине це зовсім на
сучасних людей віри?
- Звичайно, вплине! - згоджується калічка; - але вплине не одна-
ково, та і не на всіх.
- Найохочіше сприйме наш «Мурзілка», - додав Орест: - беру
назву журналика для імені типового антирелігійника.
Олена навела свою нову думку:
- Не забуваймо: знаходи чудесного у світотворі, довершувані
наукою, можуть, навпаки, посилити віру. Бо то - докази незбагненної
мудрости і могутносте Творця, - я впевнена: так декотрі сприймуть.
- Може сприймуть так! - промовила Маріона; - а більшістю
старші особи, як я, мовчатимуть, бо вилетять із служби. Тільки по-
дібні до Павлика скажуть, бо теряти їм нічого. А цікаво мені, як ти
дивишся? - радо почую, як і трьох молодших: що за філософія життя
тобі склалася? Гляди, Павлику, розмислився до якогось відкриття.
- Ні, далеко до того. Але уявляю собі: ось, наука стала перед
дверима однієї із таємниць у світотворі, скажім, тут - час, що - це?
Як він твориться і який склад його? Якщо наука хоче зберегти свою
об’єктивність, себто чесність, вона не може, стоячи перед дверима
Цієї таємниці, ніби вже щось знає. Бо її не розкрила. Отже не може
нічого твердити остаточно, наприклад, так: «це не Бог створив», - а
533
хто вам так сказав: із сторони, поза наукою? Коли навіть вона не має
відповіді, будучи сильна в об’єктивних дослідах. Вибачаюсь, моя
філософія надто «зелена», проте я беру все - на простий і прямий
розсуд.
- І добре робиш: резонно виходить, акуратно, як у моїй аптеці.
Проте тут знайдуться безвірники «із сторони», як ти назвав, і
скажуть: «Так ти ж сам, через свою причину, не маєш права казати:
‘Це Бог створив!’ - бо ще не розкрив таємницю науково» і вважати-
муть, що ти - переможений.
Павлик примовк, думаючи: як відповісти, і тоді на допомогу
заявилася Ірина:
- Тим, хто «із сторони», треба сказати: віра має свій спосіб
пізнавати, рівний і навіть вищий від наукового. Бо їй відкривалися
великі загадки життя, і це потім затверджувала наука. Галілей відзна-
чив один із законів фізики, читаючи Біблію: я чула це з факуль-
тетської лекції.
- їм то не доказ! - перечить Маріона; - скажуть: нам відомий ваш
спосіб: «інтуїція». Але з нею людство застрягло б на рівні єгипетсь-
кого побуту. А наша височезна цивілізація зросла завдяки науковим
здобуткам. Що ти їм скажеш, Павлику, на такий резон?
- Тільки одно згадаю: як ми самі построєні. Попереду, щоб
виникла людина, треба було знати так багато з оптики, акустики,
органічної електричности, і всього з анатомії, фізіології і психології,
що сьогодні найбільшим ученим не снилось. А це ж відбулося дуже
давно, коли ніякої науки і навіть поняття про неї іще не існувало.
Дехто наївно думає, ніби такий організм сам собою зложився з
мертвої речовини, - без попереднього знання. Але ж воно недосяжне
навіть і тепер. Обманює себе всякий, коли думає, ніби все само
зложилось.
Знову посміхнулася Маріона Горамівна:
- І все ж наука числиться тільки з фактичною реальністю. Що -
ти?
- Нічого, крім однієї зауваги: найбільшою дійсністю, якраз фак-
тичною, з’явилася незнана сила. Вона спричинила появу світу і всіх
живих істот. Наука зобов’язана брати на розгляд таку реальність.
Посмертна дійсність теж можлива, і навіть тут обов’язок науки: вив-
чати її.
- Вимагатимуть доказу! - нагадує Олена: - крикнуть: «клади
карту на стіл»!
-1 подам її з надписом на ній: «смерть». Ніхто її не уникнув...
534
- Крім двох, - заперечила Маріона: - їх звуть Єнох та Ілія, -
більш ніхто. Але і про них згадано в «Одкровенні», що з’являться
удвох і витерплять смерть: обидва. Продовжуй!
- Я так і роблю. Ставлю поряд дві науки, що, як науки, визнані у
цілому світі: помологія, себто яблукознавство, і психологія - душе-
відання. Перша вивчає об’єктивну дійсність яблуневої породи, а
друга таку саму дійсність людської душі. Я читав: джерело цієї дру-
гої науки відкрилося у творі Арістотеля: «Про душу», і розвиток
продовжився у Декарта, Спінози, Лейбніца і багатьох. Аж минулого
століття з’явилися велетні, як Вундт в експериментальній психології,
і потім Джеймс, і в нас Бехтерєв і Виготський. Ставлю запит: помо-
логія представляє дійсність яблуні з її плодами? - і знаю: кожен
навіть семикласник відповість, що - дійсність: справжню фактичну.
Інакше не було б науки про неї, а тільки казка. Так само питаю: чи
представляє психологія реальну дійсність: фактичну! - людської
душі, і певно, що семикласник ствердить: так! - інакше була б
неможлива психологія, як наука. А тепер підхожу до основного і
найбільшого - в запиті: хто створив душу? Певно: щоб створити її,
треба було наперед знати повноту її справжности: до останніх
глибин. Але цього не змогли знати генії літератури, хоч би тільки
описати: от, і в Шекспіра, Бальзака, Достоєвського, Толстого - тільки
частини: в оновних обрисах. А після них входять набагато далі до
скритих сфер душі, і це теж належить до частин, - кінця невидно
нікому. Хто ж створив таку дійсність душі? Сама собою не могла
виникнути. Тут треба підвести наші очі вгору: дивитися над усі
галактики.
- Що ще зосталося у твоїй філософії? - спитала Маріона.
- Мало зосталося із моєї незрілої філософії. Бачу, у світотворі
ніщо із дуже складних появ, не зникає, а перемінюється. Так - наша
душа: найскладніша будова в існуючому, не може зникнути. Змінить,
через смерть, свій вигляд і своє становище, і тільки! І ще менша
можливість, що вона могла створитися сама собою, і що могла щез-
нути безслідно. Зовсім ясно: відходить до потойбіччя.
Маріона встала і почала порядкувати коло примуса:
- На цьому закруглюєм філософську бесіду, - пора перейти до
чаю із вишневим варенням. Павлику, книжка - твоя: як подарунок,
назавжди. Можеш думати щозавгодно і скільки завгодно, але пам’я-
тай східню приказку: не носити язик перевішеним через рукав.
Ірині видалося: калічка пропливає човном при острові, серед
моря душогубства, - самотою, у високому світлі, керуючи рух своєю
535
миличкою: чалить до чогось невідомого, тільки йому одному відкри-
того.
Що - значніше? - розмислюється Ірина: - значніше що: із двох
повних переходів життя: чи така блаженна просвітленість калічки,
здібна тривати вічно в серафічних відсвітах? - чи, на відміну, такий
побут молодого: захватно діяти в улюбленому фахові, перекидати
чарку за комір, празникувати превесело з друзяками і реготіти грімко
від дотепного анекдота, горіти думкою і чуттями кипіти: глядіти
годинами із коханою на веселчатовінечний місяць; зриватися рано
від сну: глянути і порадіти, як із урочистою сяєвністю сходить сонце
в горах; стежити грозу, наче слухати симфонічний концерт, коли в
програмі «Реквієм» Моцарта: в залі консерваторії; обминати ко-
машку, щоб не роздавити на садовій доріжці; битися смертним боєм
із хуліганами, коли ввечері кривдять незнайому дівчину на вулиці;
пізньої осени купатися у воді: зимній, як скажена собака; складати
одержимі вірші, - словом, жити: як із блискавично-громового небо-
зводу надихано: повнотою життя всієї душі, по вінця її: повнотою.
З гіркотою висновує Ірина думку: такий побут неможливий
тепер, бо, мов непочнелимими1 лещатами, невидимими, але смер-
тельно придушливими, стиснуто душі: в обграбунок, наругу, муку,
знущання! - все заради розкішного побуту набіглих вампірників,
розжирілих на крові і сльозах неозоримої людности. І хтось із-за
світових ширм, як обзолочений князь, запровадивши смертельне не-
щастя, глядить і сміється, встановивши підслухові апарати в стінах,
проти кожної душі.
Зостається в правді тільки білочернецький побут калічки: в зорі
світанковій-духовній, розкритій йому із Нового Заповіту: в поряту-
нок душі, що повно снажиться звідти вічним хлібом небесної істини.
Декілька разів запрошувано Маріону до великих шпиталів: на
високоплатних умовах, але вона відмовлялася незмінно - з однієї
причини: тут, на курорті, під впливом цілющої досі недослідженої
енергії самої землі, почала примертвлена рука Павлика відживати,
хоч зовсім поволі.
Щодня оглядали її і впевнювалися: як постійно, хоч і в невеликих
змінах кожного разу, все покращується стан: можливостями руху, і
при кольорі - все ближчому до звичайного, так що й праця над
творами випалюваної графіки ставала все зручнішою.
1 Нероздільним, з одного шматка заліза.
536
Навіть він і всім складом тіла відживав після глибокої врази і
рухався жвавіше на сходах: наверх чи наниз, як тепер, коли зійшов
до родини і присів до вікна: там приставав завжди.
537
XIII
Випадково врятовані
Недільного дня склалася домовленість: Орест відвозить до міс-
течкової православної церкви трьох чужинців на дев’яту годину, а
повернувшися на дванадцяту доставить їх назад, і один з них, пастор:
на його побажання, помолиться разом із бажаючими особами від
обслуговуючого персоналу: то - санітарство, прибиральниці, шофе-
ри, водопроводчики, канцеляристи й інші трудівники.
Директор згодився, єдино тому, що заборона стала б відома за
кордоном, як скандальна для Радянського Союзу, і йому самому
могла спричинити службову катастрофу. Але він подзвонив Ядвиго-
ловському про молитовні збори, і чини удвох визначили: особоупов-
новажений, на екстрених відвідинах повідомить, що збори розпуще-
но, бо вони протизаконні: через порушення припису про обов’язкову
реєстрацію публічних подій такого роду. При цьому слід арештувати
декотрих, про кого знають, як про настроєних негативно щодо влади.
Містечковий священик, Микола Ринський, настоятель старої
церковці, обставленої новими будинками, чомусь поспішав і в
проповіді коротко представив справу міжнародного руху за мир, що
очолює радянський уряд, і що то якраз і є здійснення євангельської
заповіді.
Орест пошепки переклав гостям зміст і вони були видимо вдово-
лені.
Священик - давній знайомий Ореста: відбували разом службу в
армії, в одній роті, хоч у різних взводах.
Після того, як звільнилися із служби, при зустрічі Ореста, як
лікаря, а Миколи, як церковника, - розмова заходила про крутий по-
ворот біографії співслуживця: члена партії - в «служниках культу»,
як тоді називано.
538
Поверталися із церкви: три чужинці, із Німеччини, і при них
Орест, - попереду від звичного часу, рівно полудневого на прибуття
до курорту.
А якраз на дванадцяту призначено молитовні збори у приміщенні
колишньої оранжереї, властиво, широкого ботанічного закладу,
навіть із парниками, і навіть називався: «питомник».
Недалеко від повороту із шосейного шляху до курорту, сидячи
поряд шофера, коли троє гостей займали три місця за ними, - Орест
запримітив згрупованку: легкова автомашина і фургон за нею, і
чиновні особи, - супроти декількох селян при кінній підводі, і тоді
проблиснув здогад: то зготовані налетіти на молитовні збори і ви-
арештувати, кого схотять, а несподівано зупинені з якоюсь підозрою
щодо селян.
Орест, крикнув до шофера: «Газоніть з усієї сили: до питом-
ника!» - і той, сам бувши здогадливий і знавши про збори, - метнув
машину на межовій скорості, так що за короткі хвилини встиг Орест
попередити про загрозу всіх, хто прийшли до оранжереї, і вони мит-
тю розточилися звідти, зоставивши по собі замок, навішений на
дверях.
Судилося тільки «поцілувати замок», як говорить прислів’я, -
чинам, хто прибули на людоловлю, після розбору із селянами, що на
них не знайшлося провини.
Здосадувані злістю, чини обійшли забудову довкруг, зазираючи
прегостро у вікна, і все не можучи успокоїтися після невдачі наміре-
ного нападу, ніби вовки, від яких олень встиг відскочити поза куща-
ми і зник серед нетрів.
Зрештою, особоуповноважений вирішив: він завтра, в робочий
день, через телефон вияснить, що сталося, і подав знак: негайно від’ї-
хати, і вже в авті розговорився про розкладницькі впливи закордон-
ний, хто заражують радянських громадян мракобісними забобона-
ми.
Він мстився! - бо доведено йому до вуха: що говорять селяни,
уже перед близькою смертю, виголоджені вкрай, - говорять: «Де
взялися прокляті анафеми на наші голови? - понадрали із цілого
світу: не трудитися з нами, а жиріти із наших харчів, забраних від
нашого рота; а нас придушили голодом на смерть.»
Особоуповноважений, при «барственному» вигляді, мав товщове
«воло», що нависло над коміром.
539
XIV
Доля співачки
Постійна гостя в сім’ї, Ірина, мала голос - низькуватий, близько
до альту, і грудний, із хвилюючою глибинністю і саєтним тембром.
Вимовляла кілька слів Ірина і робила павзу. Але здається, можна
було вічно, як віолончельні тони, слухати незвичайний голос її. Ті-
шилася дуже, дивлячись на сім’ю, аж долоні зводила докупи біля
грудей, мов сплеснувши беззвучно. У погляді її змішувалася з тепло-
тою і ласкавим блиском - якась скорбна, ніби трішки страдницька
серйозність: мов вона безмежно жаліла, що ще не так гарно скрізь і
всім, як би їй хотілось, і від того в неї стриманий біль на серці.
- Якби не випровадили людей так скоро, вони б попалися тим
жорстоким! - Ірина з роздільною різкістю вимовила останнє слово.
- Без мене б вийшли теж скоро: ті підженуть! - жестом показав
Орест, - як підбатожують «кондори».
Він знав цей рід характерів, брюнеток, що в Ірини; його товариш
одружений із такою Настею: глибокі очі і високо розкриті очні ями із
різкими рисами на їх сторонах; ніс має невеличку горбинку; твердо
окреслилися уста. Роками, від далекої експедиції, дожидала чоловіка
терпеливо, із вірністю, як в поемах. За чоловіком - в огонь і воду;
дітей на мороз пов’язує шарфиками цілу годину: поправляє, розгла-
джує, обсмикує, перевіряє ґудзики, чи гаразд застебнуті, просуває
руку їм на грудях - чи щільно приліг одяг. Б’ється біля них, як птиця,
не може заспокоїтися, випускаючи всього тільки на ковзання недале-
ко від двору - крига, присипана снігом і не дуже холодно в соняшний
день.
У цих жіночих натур тліє серце, як великий теплий дзвін, кидає із
себе хвилі безперестанку: повинно мати когось, щоб пролити свою
любов і турботу - без цього жити не можуть. Як не буде предмету
клопітливих трудів, - то не буде і щастя, хоч житиме в достатках
найбільших.
540
Орест подумав, що вона і калічку полюбила, крім того, що він
має духовну красу, також і - через його каліцтво, бо знайшла, до кого
звернути невитратну силу любовного піклування.
«... Що з нею тепер стане? І він, чи оздоровить півпаралізовану
руку?» - намагається Орест розкрити загадку майбутнього ставлення
її до калічки.
- Якби нас побачили всіх і забрали, я б сказала, що ні зернини
політики не було; зійшлися люди віруючі: помолитися! - сказала
Олена; - ми ж маєм право по конституції.
- Чи вони зглянуться на збори для молитви? - з гіркотою спитала
Ірина.
- А повинні! - впевняє Олена - вони ж, офіційно, хоч, сціпивши
зуби, дозволяють збори для молитви в церкві.
- Е, там заграничний світ через паркан заглядає, що з церквами в
нас робиться. Тому й дозволено, - пояснює Маріона; - вони закри-
чать: «вам що, церкви мало? ... якби хотіли молитись, пішли б туди,
а ви тут збіглись, бо в думці контрреволюція і фашизм» - і пішов, і
пішов! Я, стара, ходжу в церкву, але молодші - їх позбавлять праці і
в часописі осміють, як з багатьма зробили.
- Маю сумнів, чи священик у церкві справжній, - озвався Орест:
- я не думаю про висвяту.
- Хто його знає. Рухається, ніби справжній, спів голосний; -
відповіла Маріона. - А тільки все на облігації зверне: про позику
часто говорить; про Євангеліє мало. Ти ж чув сам.
-Я так і помітив!
- А звідки ж сумнів? - чи не з того, що слухав його в церкві? -
здивовано спитала Олена.
- Ні, в церкві не відчув, що - несправжній.
- А так подумав про нього, коли?
- Часто! З ним же на службі були. Я тепер пригадав: після
демобілізації раз зустрічаю: він у рясі. - Ей, кричу йому, Миколко,
нехай я, безпартійна сволоч, як ви нас величаєте, міг піти в клір, але
ти, партквитконосець? - хіба виключили.
- Ось! - добув він партквиток і козирнув ним об долоню, як
тузом.
- Добудь також револьвер і вбий мене на київському тротуарі, -
не розумію!
- Ну, й балда, - каже він спокійно; - тут і розуміти нічого. Поду-
май!
541
Я притулив палець до лоба: думаю, думаю, нічого не виходить.
Хитаю головою на сторони, як кінь, мовляв, не бере.
- Слухай сюди, - каже він, - я член партії і повинен, не писнув-
ши, виконувати її волю - на все, що в людських силах, навіть понад
них, бо закон революції вимагає часом неможливого і воно мусить
бути. Партія звеліла йти на курси для священиків: ліпше, коли буде в
церкві випробуваний комуніст ніж прихований ворог, який роздму-
хає релігійний забобон, замість погасити його. Бо вплив священика
серед населення сьогодні сильний. Крім того, церкви зобов’язані пла-
тити високий податок державі, а вона потребує коштів для виробу
найдорожчого роду найсучаснішої зброї. Маю доручення від партії:
до останньої копійки податкові кошти мусять бути зібрані! Ясно
тобі?
- Як страшно! - прошепотіла стара: - слуга антихриста церкву
посів.
- Мамо, не біймось, Христос сказав: брама пекла не зруйнує
Церкву.
- Так! Я тільки шкодую: в нас істинний священик рахівником
служить - його до олтаря не допускають.
Ірина зауважила, що рукав калічки розстебнувся, - миттю ж, хоч
стримано в рухах: присіла на лаву біля його вікна і тихо сказала:
- Дозволь мені я поправлю рукав!
Він усміхнувся до неї - розпромінився з своєї ясної журби і ніяк
не заперечив. Вона зосталася коло нього, беззлобного дружика, якось
по-ранково-пташиному щаслива - грітися, вітати його теплоту. Але
раптом сказала голосно:
- Можна відкрити церкву: з нашим істинним священиком, хоч і в
простій хаті.
Всі відразу обернулися до неї: вражені, що вона сказала; всі з
несподіваною надумою на неї дивилися. Мовчали, бо відомо було,
яка велика і страшенно трудна і небезпечна річ - спорядити корабель
справжнього храму: під карними загрозами влади і під сокирою її
розправи. А думка впала, справді, як удар невідомого дзвону - із
сміливого серця Ірини.
542
XV
Особливий храмик
Вирішено в родині, з участю Захара Петровича, вжити параграф
конституції, котрий стверджує право вільно ісповідувати віру, і отже
при його силі впоряджати молитовні сходини в колишній оранжереї.
Бо близько при її стінах - кущові зарості, з одного боку, а з другого
будинки для технічних службовців, так що миттю можна розбігтися в
сховки, якщо зближатимуться владні чини на розгром.
Захар Петрович обходить оранжерею, оглядаючи, що і як треба
зладнати по-новому, і відзначає все в дрібному нотатнику.
Вважає, що жардіньєри треба зберегти, відновивши: пригодяться
в кращі часи, а тим часом праця коло них з’явиться переконливою
для виправдання присутности молящих: на крайній випадок, коли
чини тут застукають, і не буде другої вимовки.
Священик, штатний рахівник курорту, погодився служити. Але
постановлено: трохи переждати, поки уляжуться підозри Ядвиголов-
ського і його підручних, націлених іклами - розгризти свячене
гніздо.
Захар Петрович хотів би знати, чи іноземні курортники, перед
тим, як їхати сюди, - чули що-небудь про голодомор: тут, куди пря-
мували! - поспитавшися, завтранспорту весь обернувся в слух, до
відповіді Ореста, - і почув:
- Крім двох чи трьох часописів, - одного в Англії, - вся преса
замовчувала голодомор, і мало того, величезна газета, з найбільших
на Заході, друкувала свідому неправду: нібито голодомору немає. На
Друкованих сторінках її подвизався заядлий кривомовець, - бував
тут, в Україні, і бачив голодову смерть: масову! - а вернувся за океан
і написав серію нарисів, прямо заявляючи: то вигад, про голодомор;
ного немає. Навіть голова уряду великої європейської держави
прибув сюди і взнав, як лютує голодомор, але той політик прибув -
543
якраз для того, аби, як очевидець, авторитетно говорити неправду:
ради того відбув подорож.
Коротку розгадку склав завтранспорту:
- Сильно підплачено! Замок: у пресі, - замок із уральського золо-
та, обложений якутськими алмазами, висить на губах.
- Треба додати подібні цінності звідси! - втрутилася Олена в
розбір - звідси туди прибуло. Бо від виголоджених вибрано, за хар-
чик із Торгсіну - торговлі з іноземцями - від получених вибрано зо-
лоті хрестики надгрудні, срібні і золоті серги, персні, браслети; з ікон
цінні ризки, - продовжено трохи існування нещасних приреченців, а
здобич: куди ділася?
- То Каганович знає! - пояснив Захар Петрович: - знає нарком,
бо скрізь їздив і наганяв безліч «тисячників», аби голодомор змусив
українців попрощатися із золотими хрестиками, від хрещення - дани-
ми на грудях.
- Мені війна чомусь мариться! - стримано в вимові признається
Олена. - Можливо, то хвороблива приява...
- А може: ні? - відказав Захар Петрович. - Бо зібралася причина
для неї. Німці побачили, як наша держава видушує свій народ
голодомором, то їм, німцям, і поготів гроза зібралася: в розгром, як
тепер тут. Наші гості, курортники, коли вернуться додому, - дода-
дуть достовірних відомостей. Німцям немає третього вибору! - або
пропасти, на тутешній зразок, або - війна. Бо на кордоні стоять наші
великі армії, готові в кожну хвилину врізатися в обеззброєну Німеч-
чину. Можливо, я помиляюся, - та цим був би радий. Нам війна -
зайва трясця на босі голови.
Маріона завзялася точно визначити:
- Війна? Я вам скажу, що це за щастячко. Війна, це світова шах-
матна дошка, на якій Люцифер розграє партію обома руками: правою
наводить одну армію, а лівою - другу: на смертельні схватки, в най-
більших гріхах братовбивства, а збирає врожай навіки погублених
душ людських. Хто не згоден зо мною, - я не спорю. Кожен має
право бачити війну по-своєму, навіть гарно, як хрестини у двоюрід-
ного брата. Але вона всіх зачепить, і нас, хоч дихаємо скраю.
- Треба нам обторкати її причину! - радить Захар Петрович, -
тоді повидніє розгра її подій.
Маріона іронізує:
- Нам треба скоріше обторкати і справити ряди жардіньєрок і
парниковий сектор, - ми ж тільки почали. А пружину, що виб’є
першу іскру на розпал війни, легко вимацати, бо вона - в нас: хочем
544
прикарманити1 весь світ, таки без війни загальної, бо, імовірно її
програєм. Певніший спосіб розкричатися під небеса про миролюб-
ність, а під цією димовою заслоною, одхвачувати кусок по куску.
- Маріоно, вам би стати міністром закордонних справ у великій
державі - призначає Захар Кукобник. А знаєте? - було б добре
передати всю закордонну політику в світі - жінкам, на їхню руку. Бо
їм так тяжко знана ціна життя кожної людини: від народження і
колиски до зрілих років. Не спішили б із війнами, як мужчини: із-за
кожної амбітности владолюбців заливати кров’ю і засівати трупами
цілі країни. Матріярхат дипломатії на триста років! - присмирить
світ.
- Можна спробувати! - вирішує Маріона. - А щодо присмирен-
ня? - спитаймо батюшку. Ходім до нього!
Священик, відсторонений від церковних відправ, тихомирно
доживав віку на посаді рахівника, бувши на рідкість - знавцем бух-
галтерії: незамінним на своєму місці і виконливим за двох, задер-
жуючися на службі часто до пізнього вечора.
Ледь помітно - рудуватий, з коротко підрізаними вусами, боро-
дою і чуприною: так що - без ніякої зовнішньої подібности до духов-
ника. Запалий щоками, при якомусь зовсім трішечки брунатистому
відтінку обличчя. На великих яснокарих очах, під високо піднятими
бровами - дуже опуклі стекла окулярів, обхоплені тонкою біло-
металічною оправою. Дрібнисто поморщений лоб. Куртка, брунатна,
з твердим низьким коміром: здається домашнього крою і пошиття.
Справувався з чисткою землі в парникових прямокутниках.
Підвівся, здивований на прихід співслужбовців.
- Ми хочем знати, - звернулася Олена: - що, на вашу думку,
присмирить людство в теперішньому становищі, - що?
Священик, Вячеслав Скоринський, овдовів зовсім недавно; дер-
жався непримітно на курорті; після служби завжди посамітнювався у
своїй кімнатці, напівпідвальній: як чернець.
- Схотіли знати? Радо скажу вам, однаково: чи повірите, чи ні.
Присмирить напевно тільки страх Божий! - не той, зовсім інший
страх, яким боялися історичних тиранів, але благословенний страх
дітей, що дуже люблять батьків своїх і бояться огірчити їх своїми
переступами проти їхньої щирої і доброї волі. Це правдиво при-
смирить - на тривалість. Сказано в Писанні, що джерело мудрости,
Це страх Божий. Він присмирить.
1 Привласнити (рос.).
545
- А на чому видно в людях, що він діє своєю силою? - спитався
транспортник. - Який показник можна бачити?
- Показник? Існує такий! І я наведу його перед вами! - говорячи
священик обтрусив долоні від землиці, б’ючи одну об одну, - так от:
вам показник! Минулого століття, в сімдесятих роках, по всій росій-
ській імперії розшукувано охочого чоловіка виконати діло ката:
стратити присудженця на смерть. Дуже довго шукали такого охочого
і ледве знайшли одного на всю державу. Люди мали страх Божий
щодо убивства, хоч і по закону; бо пам’ятали заповідь: «не убий!» А
тепер? Був подібний пошук, недавно, і в самій Москві відразу
вісімдесят відсотків опитуваних осіб згодилися виконати обов’язок
ката. Вам видно різницю?
- У нас, на Кавказі, я чула приповідку, - відомить Маріона:
«Сама земля московська дихає жорстокістю». Я могла б дещо
додати, але змовчу. Ленінградці теж хороші: в революції по ревко-
мах, чрезвичайках, «продразвьорстках», обдираннях храмів. Все ж, я
думаю нам треба наперед самоосудитися за провини власні. Чому
почуваємося: всі! - крім ситих «революціонерів», - якимись тінями
від справжніх і повних образів своїх? Батюшка, скажіть: чому?
Тут палко відкликнулася Ірина, досі - мовчазна: в клопотах коло
вазок для вишуканих оранжерійних квітів, колись плеканих повно
тут, а тепер занедбаних. Різко промовила:
- Знаю: чому! Ми звикли жити без «верхніх поверхів» буття;
приземнені і самообскубані з пір’я на крилах, та і вони спліснявіли.
Ми тепер - домашні птиці: не злітаємо вверх понад височину куку-
рудзи на огороді. Напрямки соколів і орлів: підхмарні, в блакиті,
насичені сонцем, - уже не для нас.
Олена домалювала уяву про дійсність:
- Наш світ тепер який? Як курятник, накритий собачою шкірою:
відділяти від неба ангелів; і всередині, хто із владою, містяться вгорі,
на сідлах, а ми - на долівці. Вони згори в тім’я довбають нас: як і
коли хочуть.
Маріона побажала:
- І їх колись громи небесні дзьобнуть, особливо: за теперішній
душомор. Йдемо!
- Підождіть, я дещо додам, як недавній священик. Справа з ка-
рою їм - не наша! Злочинство «тисячників» і всіх, що послано їх,
зважується на терезах Суду Господнього: він відмірить вірно, що хто
заслужив. Наперед він ставить їх обличчями до провин їхніх, щоб
самі переконалися, чого заслужили. Можливо, покаються. Бо його
546
воля - одна: всіх спасти! - хоч, як позначено в апостола, «ніби з
огню». Він терпів довго: і карає многості людські, коли вже там
немає праведників, спершу доглядаючи, поки сповняться перед-
значені числа і міра. Христос єсть Господь милости передусім, а кари
- після неї, та і вона нею пройнята. Молімся за лютих: про скоре і
повне прощення їм: москвичам і ленінградцям.
- Жду відповіді на моє: «чому?» - нагадує Маріона.
- Відповім. Ми довгі роки, коячи гріх, як завжди, окремо кожний
і всім людом, живемо без покаяння, без спокути і плодів її, живемо
без Таїнств Церкви, а найвищого з них - Причастя: коли божествен-
ною силою його змиваються провини наші! - а ми зреклися його.
Над всіма, над цілим народом нашим згромадилися хмари невідкая-
них і непрощених гріхів: зловісніші, ніж при звичайній метеоро-
логічній грозі. Ми ними віддалені від сяйва благодаті Вседержителя,
від зверхсонячної променевости від образу Христа Спасителя, і тому
тепер духовний морок ночі - метафізичної - закрив нас, окаянністю
адяною. Ми втратилися здібністю сприймати світогляд божествен-
ного образу, і тому, ось кажу, як відповідь вам, тому ми - мов тіні
власних осіб, втрачені найістотнішою прикметою із богоподібности:
віддзеркалювати, через віру, в єствах наших образ Творця нашого.
Ми тому істоти тільки в існуванні, а не в справжньому житті, бо ми
збилися з вірної дороги і бредемо в Морокові на погибельних
манівцях, хоч потішаємося гордо з сучасних наук при їх вражаючих
здобутках.
- Я перший через них збиваюся в заплутаність! - відгукнувся
Захар Петрович. - Книги звідти страшенно розумні і надзвичайно
вартісні відомостями: для всієї цивілізації і мого щоденного побуту.
Але - без духовного світла з великости, і нічого мені для серця, та і
воно само в мені розсипається на кусочки. І живиться душа черстви-
ми скориночками та пліснявими окрайцями, прехитро для неї від-
краяними. Існую якось косо і збоку.
- А все ж ми живемо не зовсім пустельно! - поправляє Маріона.
- Самі сказали про особистий побут: заповнюється добром для
людей, і воно виправдує нас; як вище від астрономії. Бо - урожай
душевний. Ми ж земні!
- Гарно сказали. Згоджуюсь. Але стаємо бідні-бідні, і сірі-сірі, як
дика трава із злиденністю колосків. Нас обернено в півлюдей.
- Бо ґрунт нам розорено! - пояснює Ірина. - Треба брати свіжий
напрямок.
547
- Треба! Теж приймаю. А вкажи хто-небуть дорогу з білим
огнем, що не спалює, а живить кров: гарячу, для великої віри, - я
перший впаду йому до ніг.
- Нам повно відкрита в Біблії: навіки! - проказав священик.
- Знаю. Однак, турбуюся практичністю: як істину здійснити? -
мені і всім скрізь! - якраз тепер, починаючи від наших порогів і
через усю озвірщину, що - кругом.
- Молитись, і прояснитися нам! - проказав священик. - Думаю:
тепер нам іспит віри: великий і грізний, - допустом драконства.
- Найстрашніша подія в цілій історії новочасної Европи, цей
людомор! - назвав Орест. - А зрозуміти трудно: що за причина його:
остаточна? Який погляд ваш, священичий?
- Мій погляд походить від Євангельської заповіді: нести свій
хрест і хреститися огнем і Духом Святим. На запит Спасителя, апос-
толи відповіли: вони можуть так хреститися. Волею Господньою,
народові України призначилося, як апостолам, огнене: себто, муче-
ницьке, ісповідництво віри: на своїй Голгофі, заради права жити по
істині Христовій. Віра жертвам голодомору зачислиться в правед-
ність, - так учить апостол Павло, і вони доповнять число в Церкві
небесній.
- Чи можна думати, - допитується Орест, - що тут перемога сата-
ни: через Сталіна і Кагановича? А за ними - друг покійного Леніна,
він постійно в Москві: посередник: і далі - постать за «великою
водою». їх перемога?
- Так змислили: що перемога їхня; і так думав диявол, підби-
ваючи своїх слухняних - на розп’яття Христа, а воно виявилося
судною поразкою їх. Так тут: уявна перемога, через цей душомор, -
спричиниться, зрештою, до розвалу сатанинської імперії росіян, і до
обновного розвитку християнства в Україні, справді - до відроджен-
ня.
- Але тимчасово все ж виглядає, як перемога, бо доконано ни-
щення.
- Певно, що виглядає побідно, бо от я - один із небагатьох зацілі-
лих священиків, без церковної служби. Проте слід твердо знати:
марна вся надія погубників, котрі гадають, ніби лютим гонінням,
навіть уже дійсно драконячим, можуть погасити християнство. Воно
витерпіло грізні напасті при римських цезарях, і за час понад дев’ят-
надцять віків розкрилося великим благословенним світлом істин.
Дарувало людству неозорі області духовного змісту, викладені в
мільйонах книг із різних ділянок мовами світу. Невичерпні ба-
548
гатства! Це зокрема в літературі: для найвищого вицвіту в творчості
геніїв. Схожо в мистецтвах: там неперевершені шедеври - за сюже-
тами із християнства. А от, примітиви, на зразок Ємельяна Ярослав-
ського, автора карикатури на Біблію, властиво, провінціяльні недо-
ріки, задумали брутальним насильством втопити в сльозах і крові -
неосяжну духовну велич віри Христової. Це однаково, як намір:
нападати з мотикою - знищити сонце.
- Я читала, - згадує Ірина, - недавно читала, що в середні віки
багато хто заміняли Біблію на книгу чорної або білої магії. А тепер
ставлять собі книгу червоної магії: «Капітал» Маркса.
- Я бачу другий колір цієї магії, - поправляє довідку Захар
Петрович. - Це підручник сірої магії. Багато книг теперішніх безвір-
ників теж мають колір змісту, як ослячі ребра.
- Але червоність дійсна, - настоює Ірина, - дійсна наслідками:
самі знаєте!
- Знаю точно. Червоність від бригади Ядвиголовського: в нашо-
му районі.
Олена помріяла:
- Вийдуть свого часу, при перемінах, живі душі від кривих віко-
нець, але прямі правдою, і переконають блакитними поясненнями до
Біблії, і тоді її приймуть скрізь.
- Чи скрізь? - сумнівається Ірина.
- Е, ні; не скрізь! - твердить Захар Петрович: - бо перетнуть їм
стежку тисячі картузяних барбосів і розірвуть. Ні! - тут на підсилен-
ня, проти таких, повинні статися страшні діла: хоч би всеплянетний
землетрус, чи зудар із заблуканою зіркою: креснути катастрофою! - в
огонь і повінь разом. Або великанські грози поб’ють блискавицями:
численними, як струми дощові, - аж тоді оброзумляться для апос-
тольського слова.
- Не буде скоро того! - спростував священик. - сказано в
Писанні: протибожники в гріховній розгнилості і нерозкаянстві
затнуться так уперто, що під нещастями природними пропадуть дві
третини людства. Що буде? - можливо, гураґани із смерчами:
великістю незнані досі, чи нищівні епідемії скосять, - не знаю. Очис-
тять від мертвяків, що - в живому тілі, або ударами пробудять їх: до
життя по святотворчому Духові, - трудно сказати. Але це невідкло-
нимо станеться. Незміренний бич.
- Чому кара аж така, в жорстокості? От, хоч би і побивча з огнем:
вулканною погибелю? - недозмислюється Олена.
549
- Це не сама жорстокість! - спростовує Маріона: - тут перевищує
милость Божа, як завжди.
- Я щось тут не зовсім чітко бачу! - признається Захар Петрович.
- Візьміть приклад: вулкан вибухнув і вивергнув камені, а коли
падали, то убили декількох виноградарів, - убили, і все тут!
- А ні, не все: це пів події, і то в меншості, - настоює Маріона: -
але нехай панотець досвітлить вам чітко, - я так не зумію: про пов-
ноту суду.
- Розкажу, бо кладеться мій попівський обов’язок. Уявім: відбув-
ся суд, і злочинця, якому доказано його провину, приречено на
десять років каторги. Відбув її і вернувся додому, - тоді ніхто вже не
сміє посуджувати його за злочин, який він відпокутував карою,
відміреною докладно по закону: в суді. Це дає нам зрозуміти: чому
декотрі святі подвижники просили Бога покарати їх у цьому світі,
аби відбути вирок за гріхи - тут, на землі, а по смерті стати вільному
від кари.
- Ви повернули мене лицем на сторону, відкіль сонце сходить! -
визначився транспортник. - Так би треба для всіх. Горожанам
окремо, бо сільські близько ходять при Божих правдах: просвічува-
них їм через природу, як іконостас. А городські відділені великими
стінами; здебільшого живуть порожньо: без душевного корму.
- Втішалися вечірками: в складчину2; але тепер бідують: не до
того їм! - поправляє Ірина. - Розважались вечірками, а розходилися з
них пустих, як із поминок. Життя «знерадіснено»: - так люди кажуть.
- Слушно кажуть. Однак, мені, священику, руїна бачиться біль-
шою. Діє стратегія змія, і виконавці її, на першому ряду, це -
апостати, відступники, зломники Закону і зрадці предківської віри.
Здійснюють волю древнього страшилища - через компартію і, при
ній - навією від «ікони звіра»: це - ідеал комуносоціялізму. Запрова-
джено клясову мораль і боротьбу клясів: на знищення. Таким чином
насильно, під загрозою вбивства, наведено всюди чорну атмосферу
підозри, ненависництва, помсти: між окремими людьми. Так
роз’єднано їх злою «прокладкою»: всюди, поспільно серед народів:
підвладних чи охоплених впливом. Отже - поруйновано психічний
ґрунт, конечний для найвищої заповіді Христової: про любов: до
всіх, рівну силою душевною, як і собі самому в життьових справах.
Ось вам - наслідок діяльности червоного «авангарду» робітництва:
2 На спільні кошти, разом.
550
найстрашніша руїна з усіх можливих на світі; на щастя, ще не зовсім
доведена до кінця.
- А може в самій парторганізації вони зберігають такий душев-
ний «ґрунт»? - поцікавилася Олена.
Захар Кукобник помахав на неї руками:
- Що ви! Що ви! Там - найтяжче; бо на закритих зборах вони
вже не мають стриму. Мені один із наших водіїв, перед від’їздом на
іншу працю, далеко, член партії, за чаркою потихеньку розказував,
як там обливають помиями один одного і змішують із собачим послі-
дом, при так званій самокритиці. Говорив водій: якби в старі часи так
взаємно обгиджувалися, то, зразу ж по виході з таких зборів були б
стрілялися на дуелях. І найприкріше: зобов’язані очорнювати рідних:
наприклад, жінка - свого безпартійного чоловіка, і далі: по сімейних
зв’язках.
- Але це в них між «своїми», я ж подумала: може для непри-
належних додержують звичайного погляду.
- Та де! Той водій казав: установився напостійно вислів про
неприналежних: «безпартійна сволоч».
- Моторошний тупець! - промовила Ірина: - як ніч!
- Забудь про ніч! - радить Олена. - Тобі якісь темні передчуття
прийшли.
- Забути: як? Не можу.
- Згадаймо наші дитячі радості! Поможуть.
- Навіть тоді, чи можна забути: що робиться кругом? Земля вкри-
вається трупами. А, в яких болях нестерпних кінчають життя!
- Правда твоя. Не позбутися скорботи. І все ж подумай: твоє
дівування - може зазоріє ... Кругом теж буде краще.
- Уже не буде! Я відчуваю: мучитиме страшна остача ночі. Така
мені скорбота тіснить серце і мучить.
- Страшна темрява тоді, коли боїмося її, - умовляє Олена: -
погасім жах! - Станемо вільні. З’явиться надія пташкою супутною.
Знай: не буде ночі для тих, хто не визнає і не лякається її. А
покликається до свого світоча днів - нехай скаже батюшка!
- Вибачаюся: я перед ним вимовлю трохи слів! - поспішилася
Маріона. - Кожен має, умовно називаючи, світильник, і постійно
треба додавати ґнотик, бо згорає. Що це? А якраз надія наша: мусимо
відновлювати. Бо погасне, і обхопить ніч: з окаянністю своєю - душу
в її відчаї. Так думаю. Винувата: перебігла дорогу, панотцеві, як
стара киця. Навчіть нас!
551
- Навчить апостол: не я! - він в Одкровенні дав світу чий ключ до
порятунку: «Терпінням спасайте душі ваші!» Розуміється, терпінням
вірних Церкви, серед скорбот і спокус. Воно, в ім’я Спасителя,
обновлює нас, хоч, можливо, для нас - непомітно. Просте слово, але
в його здійснюваній суті криється тайна: величезна! Бо, як через тер-
піння матері ми появилися на світ: першим народженням, то другим
народженням з’являємся через муки Христа на розп’ятті, як
передумовою. А своїм терпцем: власним, засвідчуєм, що ми - його
духовні діти, хто подібні до нього. Остерігаюся: тільки терпіння
задля справи Христової рятує нас, і найзначніше, вже святістю,
близько до ангельства, - коли воно для спасіння ближніх: тут вінеч-
ність.
Орест береться в історичний розбір:
- Наш час цілком винятковий: проти народів укріпилася жорсто-
кість: без пощади! - такої тут не було після татаромонгольського
нашестя. Вона обставлена твердженнями із доктрини...
- Ні, ні! - перебив священик. - То тільки для цитат. А насправді -
влада клевретів3 Антихриста.
Ілюструє його думку Олена:
- Я розглядала, в альбомі з географії, малюнок: давун: боа, обви-
нув кільцями оленя і трощить його. Невідхильна жорстокість, як в
наркома, чорнявого із залисками і дрібними вусиками: обвинув нака-
зом народ український і душить на смерть, домігшися, що всякий
харч забрано в селян і навіть зерно виметено, як він кричав, «до
останньої зерними».
- Селянство розп’ято, мов на дереві Голгофи! - промовив свя-
щеник: - розп’ято, бо зберігає огник віри Христової в середині серця
і бажає жити по звичаях предків, а не по червоному маніфесту
боговорожців. Мстяться смертю.
- Нестерпимий смуток проймає мою душу! - говорить, мов
висповідано, Ірина: - я не знаю, що з собою робити? Безпомічні ми!
Як підняти конаючих і поставити обличчями до світанкового неба?
Наведена гибіль підкошує їх і валить трупами. Що тепер?
Ірина гляділа розширеними очима перед собою, в розбурханості
почуттєвій, мов на порозі божевілля, коли, здавалося, голос її в дзвін-
кому альті зірветься, вже надто тремтливий, але скоро, аж через силу,
вона вимовила останні слова спокійніше.
3 Агентів.
552
З пекучою стривоженістю гляділа на неї Олена, бачачи, що в неї
на серці; бо і сама терпіла подібно від безвивідности становища:
свого, як і всіх в сім’ї, і всенародного - в затиску демоністичною вла-
дою. Вона, чужа, ні однієї справи не вирішує добром, усі тільки злом
і то великим, як способом будівництва проголошеного «едему»
земного.
Ось, тепер: Ірина і родина Олени, з приятелями, опинилися серед
адяности, підставленої замість обіцяного «щасливства», і змушені
стерплювати, на дні пекельности, її перехід, коли в ньому смерть
скошує цілий народ.
- Ми безсилі, Ірино, і не тільки ми; не тільки нам заборонено
виносити з кухні і їдальні - хоч кусник хліба на поміч голодуючим, -
скрізь так. Обставлено селянство на смерть. Що зробим? Діє світовий
капкан і підтримують його західні державці з розпорядниками преси
та з «гуманістами», хвалебниками влади.
- Великий приклад: прем’єр - одурив свою країну і світ! - додає
Орест. - Це так, якби хтось клапом заткнув рот жертві нападу, щоб
ніхто не почув крику, коли злочинець убиває.
Подивився пильно священик на присутніх і поговорив наставни-
чо, мов після їх сповіді:
- Не повинна скорб наша перепадати у відчай, бо милосердя
Господнє не має меж і усправедливлює всіх, урівноважуючи нерів-
ність. Про терпівців, зокрема - наших, хто прийняли страшенну муку
в голодовій смерті, сказано: блаженні плачущі, бо вони утішаться. Це
означає, що вони після смерти будуть уведені у сферу вічної радости.
А ті, хто спричинили їх смерть, сильні світу цього, приймуть собі
їхні болі, бо стверджено: для немилостивих - суд без милости, і їм
краще було б не родитись на світ, ніж убивати мільйони безвинних,
торжествуючи. їм - огонь вічний: на глибинах.
Довідується Орест:
- Чи можуть вони вймовитися, що не знали?
- Ні. Не можуть. Усі вони були дорослі при царизмі і вивчали
Закон Божий, а декотрі навіть були в бурсі і духовній семінарії. До-
кладно знали. Від Бога відпали, збунтовані, слідом за сатаною, в його
прикладі.
Ірина з удаваною збайдужілістю, зусильно притамовуючи розпач,
- тихо поспитала:
- Яке утішення буде нашим селянським душам, коли з моторош-
ною помученістю сконали на снігу при дорозі чи в обмерлих хатах,
553
або на бруках міста - в суміші снігу і бруду? - яке: погасити рвучі
болі?
- Яке? Я затрудняюся відповісти напевно; але можу гадати: як
ангели - вічно щасливі від самої присутносте перед Пресвятою
Тройцею, перед божественністю, безмежно радуючою своїм духов-
ним сяєвом: хлібом для небожителів: такою радуючою, для якої
немає слів - виразити, в людських мовах. Такою радуючою, що не
зрівняється з нею весь повний збір симфонічної музики за всю істо-
рію її, коли додати до того весь збір найкраснішого живопису барв-
ного: теж від руки геніїв, разом з усією духовною красою з найвищих
вицвітів геніяльної поезії, - і то було б тільки дуже віддалене
віддзеркалення тієї радуючої випроміннености, що - від височин
«безмірного божества», - так співається в Літургії. Ми просто не
уявляємо належно, що означає слово «божественність»: у повноті
величі, краси, могутносте, премудрости, милостивосте: таких, що
тільки окремі пломені звідти з’являються наче через вияви любови
між рідними в сім’ї. Нам треба відновити справжнє поняття і
уявлення: що єсть божественність.
Олена пробує скласти допоміжність:
- Я хочу знайти ілюстрацію, аби надати силу моїй думці. Ікона? -
дуже добре, але без життєдіяльносте. Між її образами і нами різниця
не виявляється дуже визначною - потрібна жива наочність.
- Згода моя повна з вами. Я сам, священик, при всьому благовій-
ному почитанні іконопису, - таки думаю: потрібна вища одухо-
твореність. Знаходжу її в поезії, передусім - у літургічній: зокрема в
її ліричному роді, як було в єпископа Сінесія Кіренського, в
четвертому-п’ятому віках; або в Романа Ніжноспівця: із Сірії, кінець
п’ятого-перша половина шостого століття. А щодо наочносте,
думаю, прислужиться такий приклад: усім нам знана віршована
трагедія Пушкіна: «Борис Ґодунов», - так от, подібно, як герой твору
Борис відрізняється від автора Пушкіна, так ми відмінні від Господа
Бога, нашого создателя.
- Маю запит, - почулося від Маріони: - що там будуть робити?
Подумаймо: це ж ціла вічність!
- Відповім, вживаючи два приклади; перший: труд хористів на
крилосі під час Літургії: труд радісний! - захоплює учасників; другий
приклад: в опері спів усіх виконавців, довгочасний - із такою захоп-
люючою втішністю, що то вершина їх життя, вимріяна і ощаслив-
лююча художнім подвигом їх, аж могли б так вічно співати, радіючи
в ньому. Але то ж тільки малозначна тінь, порівняно із славословен-
554
ням для Творця світів - щасливими виконавцями настанови: «Нехай
повні будуть уста наші похвалою для тебе, Господи!»
Захар Петрович злегка побрижив чоло і трохи повів обличчям
набік:
- Так це ж, коли немає тілесних слабостей і не треба відпочинку,
а з нас - що взяти?
- Забудьте! Слабостей не стане. Не в’язатиме втома. Бо вірні
переміняться в нову плоть, як і в нову душевну істотність, як сказано
про друге: духовне народження! - навіть ім’я зміниться. І тут ви мені
дали нагоду висловитися про неосяжний розвиток, - назву його:
«Преображення людства».
Мову священика спинила Олена, питаючи:
- Це, чи схоже на Преображення Ісуса Христа?
- Воно і схоже, і - ні. Преображення Спасителя, здійснилося на
горі Фавор, при двох великих пророках, викликаних із области мер-
твих.
- Чому на горі, а не надзвичайному ґрунті? - цікавиться Захар
Петрович. - І чого два пророки: з давніх покійників?
- Ви спиталися про високо значущі обставини. Спаситель цією
подією підготовляв апостолів, аби вони бачили всесвяту дійсність:
небесну - найвищу, крізь видимі земні обставини. І аби не бен-
тежилися від вигляду розп’яття божественного Учителя. За розп’ят-
тям на скельній височині Голгофи, між двома розбійниками, нехай
дізнаються, супроти ганьбливої поставлености, - про божественний
образ того, кому, як сповіщено, дано всяку владу на землі і на небі.
Проти холма Голгофи, принижуючого: як місця кари для злочинців,
- з’являється світла Фавор-гора; і супроти двох душогубів: поруч, на
хрестах, побачили великих праведників - поряд, для вияву зверх-
небесної величі, що відкрилася в надсвітній світучості знаної постаті
божественного Наставника.
Але Преображення людства відбувається, вслід Спасителю,
протягом вічности, і його визначено в словах апостола Павла: що ми
з’являємо собою тільки вихідний образ, що з нього розвинеться
незнаний нам - майбутній, треба розуміти набагато вдосконалений у
наближенні до ангельського. Це відбуватиметься, як феномен
благословенної зміни, здійснюваної крізь вогкість: постійною набли-
женістю до образу в безмірнім світлі божества - знаменно, що це вже
почалося там, виражене у словах Петра: про житла-мешкання: збуду-
вати їх там і жити в такій їм чудесній втішеності: в блаженному стані
555
душевному - навіки. В цьому осяянні фаворському дається те велике
врадування, що про нього ви, Ірино, спитали.
Маріона, глядячи у вікно, попередила:
- Сюди ідуть! Від палацу: двоє.
Коли виглянув також священик, то заспокоїв:
- Бачу: водопроводчик і електротехнік; мабуть до водокачки, - не
сюди! Часто навідуються. Коли проминуть, ми відійдем. Але, якщо
хочете, я прочитаю молитви наостанок: так почнуться тут наші
скритні Богослуження: згодилися? - так добре: вимовляйте за мною
тексти: в серці своєму!
Священик читав молитви з пам’яті, а присутні тихо повторювали
за ним: «Отче наш», «Царю небесний», «Вірую», «Богородице, діво,
радуйся!» і після того священик остеріг транспортника:
- Захар Петрович, не пускайте хлопця на очі людські, бо прий-
шов до адміністрації повторний наказ: виловлювати сиріт, котрі
зосталися після смерти хліборобів.
- Батюшка, чи ви можете служити Літургію з освяченням належ-
ного для Причастя? - спиталася Олена.
- Можу! Бо маю: люди зберегли і передали мені, антимінс: в силі
значення нам, як переміщений престіл із олтаря.
- А чашу: золоту, як повинно бути?
- Її не зберегли, на жаль; треба знайти заміну.
- Маємо в буфеті позолочені срібні келехи; моя приятелька забез-
печить.
Ірина пожвавилася:
- Я в шахві із забороненими книгами дореволюційними бачила
Євангеліє старослов’янською мовою. Принесу.
- Головне, що треба знайшлося! - порадів батюшка. - Надіймося
здобути решту.
- Буде: все буде! Знайдем. - повторив Захар Петрович. - Я змай-
струю хрест. А наша аптекарка пошиє ризи: білі - з полотна.
556
XVI
Веселі «товаріщі» і смутні люди
Поблизу до курортного палацу розміщені у підковному обрисі
допоміжні забудови, зокрема - великий гараж, що містить декілька
легкових автомашин і тягарівок, також і до даних кінних виїздів: ста-
рими каретами.
Тут, на горищі - квартирка Захара Петровича Кукббника, і поряд
із нею кімнатка, як келія: дрібна, з нагнутою стелею і вузьким вікон-
цем, - тут поселено Андрійка і повідомлено про нього в управі, як
про племінника завтранспорту, про сироту, - щойно знайдено його.
Чищення мідних ручок відмінено, бо від сім’ї аптекарки Маріони
Горамівни почуто гостре остереження: найменше показувати хлопця,
бо дано для курорту грізний наказ: у жодному разі не приймати
покинутих дітей, бо то із родин «саботажників» і «підкуркульників»,
і про прийшлих сиріт зобов’язані негайно інформувати «вище стоя-
щих» урядових чинів.
Для хлопця знайшлася малопримітна праця: рано вдосвіта, бро-
дячи по двору, збирав до корзинки, плетеної із лози, - всякі покидь-
ки: папіросні «бички», недопалки сигар, обривки газет, різні спорож-
нені коробочки: що для цукерок чи для печива і галеток, поштові
конверти, обривки шпагату, обламані гребінчики, прорвані скарпет-
ки, тощо.
Зате багато роботи знайшлося біля машин, карет і кінської збруї,
зокрема - при наритниках: чистити і мити металічні та скляні части-
ни.
Спершу з кіньми не повелося гаразд: вони, бачачи слабого нагля-
дача, ставали норовисті в неслухняності, проте скоро, звикаючи до
безбитного, притихомирювалися і навіть наперед робили, що треба,
не дожидаючи накриків хлопця, скажім: коли треба вертатися із
водопою, від берега річки, протічної через озеро.
557
Приятелька Захара, видимо: його «пассія», Степанида Вербка:
буфетниця і помічниця на кухні, - приносила вечорами печива або
кусники торту для нього, і додачу для хлопця.
Щоранку поглядав він із свого віконця, або із великого гаражного
вікна: як у дворі курортники відбувають фізкультурну «зарядку», і як
декотрі вельможні дами, скривившися, тільки «для блізиру» потрі-
пують долонями, знеохочено рухаються огрядною тілесністю.
У суботу, коли злагоджувано концерт, Андрійко, прикритий
вечірньою сутінню, при стіні від сторони чатинного лісу, крізь від-
крите вікно дивився на музик і співаків, втішаючися гарною музи-
кою: із репертуару клясиків.
Потім від дядька Захара узнав імена учасників; Олена, лікарка,
дочка аптекарки і санітарки Маріони, була піяністка; її чоловік
Орест, теж лікар, грав на скрипці, а секретарка чи діловодниця упра-
ви Ірина Озерко - співачка: із чаруючим голосом, - слухачів було
мало в залі, бо вже витісняла клясику новітня формація суто розваго-
вої музики: джазової. Закордонні гості, зайнявши вказані їм місця у
першому ряду, - сиділи не поворухнувшися: заворожені грою музик,
а ще більше несказанно зворушливим голосом Ірини, що проймав до
глибини серця, аж до сліз - від радісного сприйняття.
А в неділю споряджено черговий баль: із «западними танцями»,
як їх спочатку названо, і публіки повно натовпилося, - особи встава-
ли із-за столиків і, човгаючи черевиками, сіпалися відповідно до син-
копічного строю в ритміці, прилипаючи грудьми і животами: чолові-
ки і жінки, - зовсім тісно, і навіть вигинаючися разом то в один бік,
то в другий.
Музика заповнювала залю вереском, виттям і брязкотом, і
особливо мідними зойками: так, ніби із Ноєвого ковчегу виведено всі
тварини, по парі їх, і почато здирання шкіри - з нещасних.
Після човгання, в короткій павзі, учасники присідали знову до
столиків і замовляли «одбивні» котлета, або шніцель, чи смажену
курятину, або рибу; і поспіхом споживши, знову включалися у за-
вихрену руханку, після чого повторно всідалися при столиках і
просили офіціянтів принести їм солодощі: торт, печиво, зокрема -
«наполеони»; або пончики з повидлом, - після спотреблення ласощів
відновлювали шмиганину в танцях, і втомившися, присідали і веліли
офіціянтам, - мужчинам чи жінкам, - принести мороженого: з ваніл-
лю, чи шоколадом, чи з клубникою.
Обжершися, відбігали до вбиральні, а повернувшися звідти, пов-
торювали круг поживности. А весь час, при всіх перемінах, випи-
558
вали: переважно кавказький коньяк, і вина: кахетинське, Абрау-
Дюрео, Барзак, щодо водки, то вона весь час постачалася на столики.
Декотрі від надміру обвалювалися під столики і блювали, - іх
негайно підхоплювали службовці і відволікали до їхніх кімнат.
Незрідка пари відтанцьовувалися до самих дверей і непомітно
зникали там, аби опинитися подалі в кущах, звідки верталися з при-
м’ятою одежею і продовжували танці. Дехто із мужчин спершу від-
ходили самі надвір і впорскували собі морфій у жилу, і тільки тоді,
вернувшися в залю і трохи потанцювавши, віддалялися в кущі з
партнершею.
Про таку повсюдну дійсність посвідчив тодішній анекдот; спита-
ли одного чоловіка, в який курорт він посилає свою жінку? - відпо-
відь була: «я сам люблю свою жінку дома!»
Раз від разу спалахне суперечка, це - коли хто з танцюристів,
маючи парою собі жінку одного з присутніх, поводиться в танці з по-
хабною непристойністю, - і тоді муж, підступивши до нього дає
ляпаса і кричить: «сукин син! виходь битися!» - зразу ж тоді за две-
рима зчиняється мордобій, але ненадовго, бо рознімають міліціонери
від наряду, присланого із містечка разом із джазовим оркестром.
Єлисавету Семенівну обтанцьовував артист - амант другого роз-
ряду, хто виконував ролі любовника на провінціяльних сценах, в
документах звався Георгій Кобиряєв, а в театрі: Жорж Розін-Дія-
мантський; трохи - над середній зріст, напівлисий брюнет із огнен-
ною темноокістю і чорно нафарбеними бакенбардами, - вуса і
підборіддя вибривав начисто.
Пара не відходила у кущі; натомість у перервах між танцями двоє
відступали до вікна і там Діямантський про щось пристрасно пере-
конував, то здіймаючи руки в небо, то прикладаючи собі до грудей,
то брав її руку і вкривав поцілунками, переходячи від долоні до
ліктя, а раз навіть припав сам на одно коліно.
Єлисавета Семенівна слухала так непорушно, що здавалося -
дуже уважна до його мови: з наставленістю до неї всього свого об-
личчя, блідого з воскуватістю, оточеного рамою волосся, мов воро-
новими крилами: в час, коли замилуваний зір її спочивав на обличчі
молодого вродливого чорнявця - саксофоніста в оркестрі.
Коли знову заревіла роздеруща музика, як звіринець під час
пожежі, - Єлисавета Семенівна спокійно поклала лікоть на плече
артиста, і вони через хвилину, посновиґані серед товпища, почов-
галися в посмикучій ритміці.
559
Не було нікого із сімейства Маріони, як і головного лікаря, а
також - Ірини; щодо чужинців, то вони побули тільки трохи на
початку і зникли.
Директор, - високий франт: одягнений, «з голочки», в темно-
брунатному костюмі, з краваткою: червоним метеликом, - виявляв на
обличчі подвійний, хоч якось погоджений вираз: верхня половина -
як від орлиности, коли нижня розтином рота і підборіддям змушу-
вала згадати про акулу. Темна зачіска мала «пробор» посередині і
низько прилягала. Його дружина: пишна русявиця могла затінити
донну, що на портретах венеціянських малярів.
Вони обійшли в танці перший круг і присіли при столику: спожи-
ли там по клинчику сирника і поволі відійшли, спокійні, бо порядку
доглянуть пильні службовці, серед яких вирізнялися дві гладіятор-
ські постаті «вишибайлів»: із кулаками, як чугунні гирі.
Учасники розваги: гості курорту, це, за винятком чужинців та
аманта Діямантського, всі - особи із новоскладуваної номенклатури,
партійної і державної, та, в декого, їхні жінки.
Цей собачий, а вірніше свинський бенкет над адяними муками і
смертю десяти мільйонів селянства, хоч був скрізь, як супровідник
влади Жовтого князя, - однак захоплював не стовідсотково прина-
лежних до новоурядової касти. Ще були незгідні партійці, обвіяні
огненним подихом громадянської війни і тверді в етичній настанові,
так що з огидою відверталися і від самих «западних танців» і від
джазу, але поступово «хазяїн» знищив їх більшістю.
560
І
XVII
Передзнак Апокаліпсиса (Агонія старих)
По відході чотирьох жовтокняжих напасників, - розмова в хаті:
священика Якова Корницького і його дружини Ксені протяглася з
великою печаллю, бо оглядали приречене становище - своє і пара-
фіян - його так згадав панотець:
- Нас оточено у смертельне коло, люди поспіль вимирають, а все
ж діє нечиста сила навіть серед смерти! - скрізь мечеться, нагострена
в убивство, і вивідує затаєні настрої. У ресторані, на вулиці, при
робочому місці, у потязі, кіно, аптеці, магазині, і по хатах, - день і
ніч діє. Тож люди мусять ходити, як по струні, як крізь татарський
огонь, остережно: над безоднею гибелі, хто загаявся? - пропав. Куди
ж нашим тихим людям вижити серед звіринця червоного!
- Хіба що в церкві душу відведуть! - промовила, зідхнувши,
паніматка.
- Але ж порозбивано церкви, - де зійтися?
- Ну, не тепер, а трохи пізніше. Побудуються нові.
- Все одно, їх там, птахів бідолашних, сіткою, червоною від кро-
ви, накриють: отакі іродові гемони, як щойно до наших дверей під-
ступали.
- А як би ти сказав: чи слід, по уставу нашої церкви, відстороня-
тися від неї, коли там орудує присланий підкидок: саме - на розбиття
орудує?
- Але я думаю: не слід відсторонятися, і треба терпіти, скільки
можна.
- Як же терпіти, коли виродок споганює храм, і люди вже, не
виносячи того, розсипаються?
- Це так. Я вже чув про такий розвал по окремих приходах.
Кажуть, що підставні попи, по інструкції зверху, розводять повно пи-
яцтва в храмах, розпусти, і всякого непотребства. Безчинствують на
глум: як їм наказано. В одну церкву вночі входять партійці пиячити,
561
- їм забракне стаканів, то беруть чашу для горілки. Танцють на пре-
столі. Парафії розточуються: коли це вже їм нестерпне.
- Про що ж я й казала. Як поставляться нові церкви, люди збе-
руться знову: в чистий храм.
- Зберуться, якщо буде дозвіл.
- Чому не буде? - по закону ж можна. А подумай: слід, по край-
ності, без дозволу: у старовинні часи так діялось.
- Але ж тепер інші обставини, без катакомб, де можна було при-
критися і потаємно відправляти Службу Божу, - ні, вже сатанинці
скрізь пролізли, навіть і в дальні печери в Лаврі. Я сказав би: єсть,
однак, таємний сховок, куди дракон не доступиться, і його сили,
напущені із брами адової, - не можуть зруйнувати Церкву, сховану
там: на глибині душевній кожного віруючого. Вдержиться до часу,
коли настануть зміни: подібні бували після кожного найлютішого
гоніння. Я певен.
- І я теж. Хоч передчула: нас тоді не буде. А гляди, знайдуться
тепер катакомби: чи в покинутих шахтах Донбасу, чи в городських
підземеллях, і зрештою в найдавніших природних печерах: їх скрізь
маємо, мабуть, вживано їх іще за кам’яного віку.
- Добру думку ти підказала, і я уявив собі: тут недалеко, у кар’є-
рі, забутому, бо вже там камінь не виломлюють, - можна збудувати
коридор у закритих переходах. Віруючі будуть мати нагоду, прохо-
дячи із свічками або з електричними лямпочками, у глибині: прибути
на підземну Літургію.
- Про тамошні переходи я чула: порожні після вибраної гірської
породи, але, кажуть, дуже складні, і легко заблудити. Та, крім того:
небезпечно! - служки чотирьох суціганів достукаються. Підождем:
само покажеться, як бути нам. А, забула додати: людей стрічають
там якісь привиди і лякають.
- Я пояснив би простіше: наші земляки люблять казкові вигади
при кожній події; там мали дослідники школярі почути, як вовту-
зиться у глибині якийсь крадіжник. Він сховався там ненадовго від
міліційного розшуку, після чергового влому в харчовий магазин.
- Хоч і там; я згодна. А все-таки, чи відсторонитися парафіянам
від підісланця?
- Потверджу, що думав: треба витерпіти до останнього, а вже
тоді відійти. Властиво, твій запит приводить до відомого висновку,
який склався під час страшних переслідувань. Вірні вночі збиралися
на молитву, освячували хліб і вино, і сприймали частку, як Причастя,
562
і скоро розходилися. Ти як би сказала: чи буде дійсною щира мо-
литва, вимовлена при нічному місяці, біля каменя?
- А якже: буде! Христове моління про Чашу, так і сталось.
- Ти собі відповіла сама! Якщо виживем, так відділимося. Спаси-
тель з’явив нам небесний приклад. Він сам для всіх - храм божес-
твенний. Для нас приклад: доводиться вимовляти молитви при каме-
ні, як жертовнику.
- А доводиться! Я відчула: це - для тих найбільше, хто прийде
після нас. Будуть моторошні часи, коли шукатимуть, хто думає, що
Бог єсть, і що Христос - видимий образ його, невидимого: будуть
палити живими, часто перед тим здерши шкіру; будуть різати по
кусочку тіла і розпилювати кості; вганяти в горло розпечені ломи,
прошивати кругом вістрями, як величезними голками, кругом -
наскрізь; спалюватимуть обличчя, заставлятимуть звірячими муками
осквернювати святині і всі речі в церковному убранстві, виголошува-
ти найогидніші брудноти на найсвятіші образи й імена. Торгува-
тимуть частинно розрізаними тілами немовлят. Відкриють державні
ресторани із смаженою людятиною і примушуватимуть їсти, віді-
бравши всякий інший харч, як тепер - від селян. Побудують капища
з іконами сатани і демонів, і змушуватимуть поклонятися і славити в
Чорній літургії, а хто відмовиться, розпинатимуть напроти входу до
споруди. Змусять до обов’язку: вчиняти смертні гріхи: всі, по по-
рядку, як кровозміс батьків і дочок, синів і матерів, братів та сестер;
також содомість, і мордуватимуть небажаючих болями - аж до
смерти. Серце моє мучиться, як поранена птиця: від того передчуття
чорних днів, коли запанує вельзевулова каста над всіма і запровадить
для всіх ограблених безперервні наруги і терзання, аби спаралізувати
душевно їх назавжди.
- Що ти намарила собі?! - відчайно скрикнув священик. - Чи це
в тебе вже не від недуги з терпців наших?
- Ні; свідомість моя просвітлена, і що я проказала, то якраз від
ясного бачення прийдешніх жахів, - вони викличуть грізні кари не-
бесні, і дві третини населення землі згинуть. А тепер треба визволяти
святиню від темних пролазників: слуг зловорожих!
- Треба: правда твоя! Нам силою волі небесної визначиться: що і
як робити. Близько тут, на курорті, служить бухгальтером правдивий
священик, можливо: мені на заміну: набагато молодший.
- Я чула про нього; а що він може зробити? - його держать пар-
тійці, як татари на аркані, і коли відпустять поволі помирати, то
невідомо, чи дадуть кусок хліба.
563
- Не дадуть; от, і я не удостоївся. А єпископові можуть поста-
чити. Про одного, в обласному місті, розповідають: як він одержав
прожиток. Там закриту церкву обернули в склад городини, а сторожі
стояли такі, що моркву хтось виносив відрами. Почали шукати
надійного: в чесності, і почули, що єсть такий старик. Коли розпи-
тували про нього, то дізналися: він «відставний» єпископ, і не тільки
чесний, але навіть праведник. Начальний чиновник тоді повідомив:
«Ми при соціалізмі маєм відповідне місце для праведника - служити
нічним сторожем. Нехай оберігає моркву на складі. А душі пасемо
ми самі, без нього, як нам треба».
Постоює старик при закритій церкві, на сливовий ціпочок обпи-
рається, - десь гілку знайшов, вирізав його собі і кусниками гострого
скла обчистив: це - при тому храмі, де Літургію відправляв...
- Бачиш, як принижено архієрея! - журиться стара.
- Принижено; так, як їм хотілося. А все ж виходить не зовсім по-
їхньому, коли грізно заборонили йому вертатися до церковної служ-
би, а тільки стояти на варті дозволили. Бо люди, проходячи проз
сторожа, знімають шапку і низько вклоняються. А при зустрічі з пар-
тійцями, дивляться набік.
- А цей священик, на курорті, чи згодиться служити в підземній
часовні? Я подумала: він міг би, коли нас не буде.
- Навряд! Він там примовк, рятуючися від смерти на місці, де
жив, або від погибелі на засланні. Похожо, як єпископа, його держать
на посаді бухгалтера - з конечности. Бо попереду було два: головний
і помічник, і так заплутували рахівництво, як їхні попередники, на
великий клопіт при ревізії. Коли хтось порадив: візьміть чесного! -
так і зробили: один справляється за двох і з числами грошовими зраз-
ковий порядок. Не думаю, щоб він зміг непомітно ходити до під-
земелля, бо весь час - на виду: для багатьох.
- Якщо так, він не зможе. Змушений проситися на перевіз, і від-
разу начальство взнає, куди його доставлено. А як пояснити: завжди,
коли прокидалася із сну, то тільки в першу мить бачила світ, як
зовсім інший, ніж був до того, - уже став світліший і набагато вищий
і кращий, тихий весь, а що було доти на огляд, зникло. Що це
означає?
- Дивна справа! Пригадую сам - тепер, як ти спитала, мені теж
так було, а я не замислювався, навіть не зупинявся увагою. Можна
припускати, що це - з передчуття від майбутнього часу, або вже з
вічности: нам на добро.
- А таки хотіла пояснити: як це приходить?
564
- Не беруся тут розгадати. Проте уявляю: ми надто прив’я-
зуємося душею до грядки, де ростемо, це - до плотського життя, а в
сні звільняємося, після чого бачим світову картину освіженою.
- Коли з грядки вирвемось? Я подумала: тільки на своїх похоро-
нах.
- Не тільки аж тоді! Нам і тепер даровано способи: звільнятися,
мало досліджені в новітніх теоріях. Подвижники християнські краще
знали всі таємниці, ніж індуські йоги; на жаль, тепер їхній чернечий
досвід занедбано. Бо набагато впливає Антихрист через жахи і
пошлості; руйнує віру, а з нею найособливіший спосіб пізнання,
вищий, ніж досліджені науково - два: логічний та інтуїтивний. А він
- ніби зір віри, справжньої, спосіб одкровенничний, спосіб ясновид-
ности в чудесній насвітлості від Духа Святого: він окрилює душі
витати у таємничих сферах незнаного.
- Про що ти говориш? Ні, ні! Ми цього не догляділись. Тепер
більшість людей - як у загородці: з боків і зверху зачинені: на без-
божницькі замки, важкі, як міни. Куди їм - піднестися у сфери? Низи
зав’язано у подвійну петлю: нужди і страху. А вищі стали бранцями
в полоні, обставленому розкішно: із шифоньєрами і буфетами, тов-
стими банковими книжками, закритими розподільниками, персональ-
ними автами, орденами, фермами і подібними речами, яких ми з
тобою не маємо, але я признаюсь: хотіла мати, наприклад, ванну.
Такі речі, з додачею спиртних напоїв і вавилонських танців заманю-
ють душі багатьох. їхня думка відволікається від неба і вічности, -
стає похожа на стару нитку, якою неможливо навіть пришити
дрібний ґудзик до рукава сорочки. Здається мені, якийсь вітер світо-
вий, вроді - «самум» або «сіроко», невідчутний нюхом, а заразно
розгнильний аж до епідемії, проноситься крізь світ і перероджує все
в мерзоту, обкинути пошлятиною1, і викривлює в непристойність.
Що це? Знайди, як священик, назву!
- її не знайду, але пригадаю відповідний образ від Апокаліпсиса:
на червоному драконі, що має написи богообразливі на чолі, - їде
верхи розкішно вбрана блудниця - тримає в руці золотий келех,
повний мерзких нечистот.
- Ти знайшов! Достоменно так: червоний дракон розтоптав нас із
дітьми. Завіяло! А над усім горем цідиться з-під вусів вельзевульника
злісний насміх, просто адяний: «жити стало веселіше!» - комусь: там
вони празниково рохкають і зиркають п’яними очима: круглими, як
1 Вульгарщиною.
565
картопля-«скороспілка», і презирливо кривлять масні, одвислі губи:
важкі, як їхні відтопирені2 вуха; хто? - та ж то виконавець для Князя
Тьми3, - на своєму бенкеті. Навели страх і одурили мороком наших,
кого звуть: «подай-прийми!» службою схожих на дворово-конурного
барбоса з підігнутим хвостом. Таки дійде і на них черга: отямитися,
хоч і в світовому огнищі, серед якого один схопить за краватку
другого і закричить: «Ей! слухай: та ж ми про Бога забули!» Це -
коли вже не змогли терпіти, бувши лакизами4, після того, як ми і
багато других доконаємо. І вже вся країна, вся земля селянська
вкрилася трупами. Чому це допущено у світотворі, поясни наостанок,
чому? - ти ж богослов!
- Видно: чому допущено! Пекельність, вилилася сатанинським
огнем душогубної жорстокости в безумстві кривавої людороздер-
ности всього режиму, боговорожого на пропад. Показалося наочно:
що могло настати для всього буття, не тільки для світотвору зримого,
в нас, для селянської землі, але, в небесах, якби там переміг Люци-
фер: так, як він запровадив цей божевільно мучительний розпорядок
серед нас. От, і все!
- Ні, не все, бо я могла б додати: допуст спричинений гріхами
братозгубства через громадянську війну, - не відпокутувану.
- Постій! Згадала, хто схопив за краватку сусіда, - його назвуть
сумашедчим і зв’язаного відвезуть у «жовтий дім».
- Звичайно, можуть! А вслід засміються розгульні, показуючи
найновіші вихляпаси в «румбі»; а потім виголосять, що їм досить її
однієї, а старі танці: кадриль, мазурка, полонез, чардаш, «падеспань»,
і особливо менует - то дворянське ніщо, і взагалі, справжня вершина
всього - то староіндуські тексти. Проходячи мимо церкви, хвицнуть,
по-ослячому, черевиком об стіну, маніфестуючи свою вищість. О,
який морок накочується мені на душу! - мов океанською тяжкістю...
- Треба терпіти, треба: дуже терпіти! - вспокоює священик: хоч
ми на краю безодні.
2 Відкопилені, що стирчать.
3 Темряви.
4 Прислужниками.
566
XVIII
Теодицея Суду і вироку
Зоставшися одинокою, після відбуття Захара Петровича і Андрій-
ка, - черниця-просфорниця спершу неспроможна стала згасити свою
печаль! - усе журилася розлукою, і здавалося їй, Мелітині, що відій-
шла великим освітленням відрада її, як замінниця втішности мате-
ринської. Бо приросла окрайцем свого великого і чистого серця - до
дитячої душі, і вже неможливо розділитися! - на смуток їй, коли
навіть потихеньку сплакнула.
Проте плекала надію, що скоро Захар Кукобник, відач транспор-
ту, одержить вістку із обласного міста: відвезти туди її і хлопця з
нею, - там, при пекарні, вона приховає його, видаючи за свого синка,
перейнятого від покійної сестри - двоюрідної.
Приготовлялася до від’їзду, припасаючи взуття і одежу для сиро-
ти, сухарі, вузлики із зерном: для майбутньої каші, і трохи ліків від
монастирської аптечки, голки і котушки ниток: білих і чорних, кус-
ники мила, трохи соли і трохи цукру, ножиці і гребінчики.
Час від часу, насмуткувавшися на самоті, в розореному монасти-
рі, черниця Мелітина, аби заповнити пустельні години дня, знову
вибирається нагору і там, на горищі, видобуває і перелистує записи
священика, що зберігалися в лежаковому талонику: моторошна
хроніка дійсносте.
Серед богословських нотаток знаходить розбір концепцій про
кінець світу - на декількох сторінках, під спільною назвою «Тео-
дицея Суду і вічного вироку», - там черниця перечитує окремі рядки:
... уявім собі: ми - у судовій залі, присутні на процесі, коли зва-
жуються докази проти душогубця, хто вирізав цілу сім'ю з трьох
поколінь: від найстарших - до чотирьох малих діток.
567
Провина доведена і суддя проголосив вирок, згідно із процесуаль-
ним кодексом своєї країни: вирок смерти, який виконано. Прису-
джений, в останні хвилини покартав суддю: « - ти убивник!»
Формально мав резон так назвати, бо якраз після прочитаної
сторінки голосом судді, приреченого убито.
Але що відповів суддя? - він сказав: « - Я тебе ніколи не бачив і
нічого про тебе не знав, і якби була моя особиста воля, я пройшов би
мимо твоєї персони, без погляду на неї. Проте на цьому місці я
тільки виконавець закону, проти якого ти вчинив найстрашніший
злочин, і закон присуджує строго вивірену кару, що ти її із наддат-
ком заслужив. Якщо я знехаюся і порушу закон, я теж підлягатиму
суду і потерплю кару. Нарікай на себе, бо став свідомо смертельним
противником праведної сили законів людських і Божих! Пояснюю
докладно для відповіді тобі і в науку для подібних. Ведіть його!»
Так діється правомірно в суді людському: державному суді.
Але інакше - в суді Божому, в суді Христовому, що має харак-
теристику: «страшний». Він справді, страшний: бо знаменує кінець
світу в огненній пожежі його, і вироки кладуться на віки вічні. І все
ж його страшність пройнята святим милосердям, бо навіть - якщо
в останню часинку грішник покличеться до Христа про помилування,
каючися в гріхах, - буде врятований: так запевнено в Апокаліпсисі.
Перестала читати Мелітина і відійшла до віконця: виглянути, чи
немає кого із приїжджих чи прихідців? - зустріти приготованою до
всякої несподіванки. Проте, ще скоріше почула торохкуватий погурк
літакового мотора, від чого їй страх миттю ж схопив ледяними
кліщами серце! - і не від того, що бомбу кинуть на її просвирню і
вона в розвалищі прикидає її саму, - знала: того не буде. І все ж,
відметнувшися від вікна і забувши про священичий літопис, збігла
наниз і потім виспішилася надвір і прибрала привішені між деревами
разки розрізаних яблук: сушилися на сонці; внесла їх до кімнати і
вкинула у великий клейончатий мішок, і додала туди все їстівне,
відкрите до світла денного: все, що було! - і зав’язала. Тоді вер-
нулася нагору - до віконця: стежити переліт зловісного крилатника,
сіяча невидимої напасти смертної, що завіяла оселі мирних хлібо-
робів. Хоч її заборонено міжнародною домовою - вживати навіть при
вирішальній війні між державами, зворогованими в історичному
конфлікті. Супроти міжнародно затвердженого закону, - її заведено
державою: не проти закордонного супротивника, але проти власного
568
народу! - бо для нього вона сама, зовсім їй чужородна, була ворогом
на смерть, гіршим, ніж досі - чужоземні сили!
Коли проминув рокіт, черниця продовжує перечит батюшчиного
рукопису.
А головне - щодо самого божественного Судді-Христа: він сам
вистраждав наперед кару за всіх злочинців гріховодних, - вистраж-
дав жахливо, в розп ’ятті на хресті Голгофи, - повноту возмездя:
аж на кровопролитну, на страстотерпну смерть. Він, по воскресін-
ню і відході на зверхнебесний престол Отчий, - через свою Церкву
прощає всім їхні гріхи, при покаянності і Причасті.
Якщо ж біси кричать, коли виганяє їх із людей, що от він «прий-
шов мучити їх», - так кричать, як діторізець на свого суддю. Але їм
слід згадати при тому про закон небесний, по якому відбувається
суд над ними, після їхніх незчисленних лютих злочинів, ними всюди
вчинених, без наміру покаятися: за безлічі погублених душ людських!
- їм грізний вирок.
Слідом за ними підуть вчинники голодоморного душогубства,
рівні демонам своєю жорстокістю...
Черниця відривається від перечиту: знову глянути крізь шибку
маленького віконця, на двір і в’їзну браму, чи немає кого - появця,
щоб треба було знову сховати рукопис. Нікого!
Згадала: треба приготувати городину для борщу.
Справилася господарчо і повернулася до священикового рукопи-
су: перегортати сторінки і вчитуватися в окремі розділи, з котрих
привернув увагу опис голодоморного нападу.
... Події надходять, як у зловісному сні, бо стократно гірші, ніж
би зміг заподіяти нічний напад звичайних розбійників. Вони візьмуть
речі, щоцінніші: на продаж через чорний ринок, і їм того досить.
Але ці, під розпорядком Кагановича, на доручення генсека, набігають
серед білого дня і загарбують весь харч без остачі: хліб спечений,
борошно, крупу і всяке зерно, як наказав Каганович: «до останньої
зернини», картоплю, буряки, капусту, квасолю, а чого не забирають,
от - кашку для дітей, то викидають на долівку і розтоптують
брудними черевиками. Забрали весь запас: розбивали стіни і розвалю-
вали печі, вишукуючи його. У дворах і на нивах стромляли «щупи»:
довгі залізні гостряки із загнутим кінцем, як ручкою: дошукувалися в
схованках чогось їстівного. Ніколи в історії людства ніякі розбій-
569
ники не обдирали людність, як уповноважені генсека і наркома, бо
всі, навіть найзліші розбійники заставляли дещо на прокорм, але ці
не залишали нічого. В коморах віниками вимітали навіть рештки
зерна із закромів1. Навіть немовлят ограбовували з останньої пожи-
ви в горнятку. Найсобачіші мордарі хоч на малят, бувало, зглянуть-
ся, але ці - ні на кого! Всіх ограбували начисто. Діяли уже не, якби
послані від людини, але вже-як від диявола: людини без серця.
Була в нашому монастирі стара схимниця; їй, по її праведності,
дано було здібність попереджувати окремих осіб: чого треба
остерегтися, аби не пропасти. Відгадувала, де розшукати потеря-
них дітей, «замовляла» лихоманку. Коли зачався голодомор і сім'ї
вимирали мільйонами, вона помандрувала до міста і впросилася на
«прийом» у одного з відпоручників наркома: повідомити про майбут-
ність.
Її прийнято у великому кабінеті, при гурті уповноважених, при-
булих зусюди разом із «тисячниками» - на розграбіж населення.
Переказують: впустили старуху-схимницю в кабінет, і вона там,
стоячи недалеко від порога, підняла руку і промовила: «Стою перед
силами небесними! - і вам виказую, чого ждати. Ось, ти, головний
посланець, знай і перекажи нагору: як винищили ви мільйонністю
наші душі, так: за пекельство, карою від висоти, збудеться з люд-
ністю вашою, хоч то по-зміїному заведеться на успіх діла: свої
проти своїх. О, ти посміхнувся, ленінградський! - а ти заплач, бо як
ви, городські звідти, засіяли трупами наш ґрунт, - то і ваш город
ними засіється. Як вовчо глядиш, горожанину московський! - ваших
тут людоморителів найбільше: великою смертю навіялися сюди і
гиблістю довели до людоїдства, - так і ви самі за дроти з колючка-
ми, в голоді будете їсти одні одних: мертвяків, і ти сам вирізати-
меш смужки з них - сирими жувати в наситність! Спиніть душо-
морство, аби вам кари скоротились!»
Головний натиснув ґудзик на столі, і тоді двоє воєнних ускочили
в кабінет і, схопивши старуху, глянули на розпорядника: який знак
подасть? - а він відбув пальцями рух, як натискають на курок нага-
на, - і вони виволокли схимницю на розстріл.
Награбоване зерно з різним добром, вивезене з України сотнями
ешелонів до Росії, звідти продавано за кордон, і гроші присвоювано:
на привозні вина і все до них, і крім того - багато речей. Високі чи-
новники, разом із кремлівцями розжировуються над голодомором, і
1 Знищення (рос. «истребление»).
570
заборонять пресі згадувати про нього. Навпаки: наказують писати,
що його немає, і народ проживає щасливо. Зверх пекельного убив-
ства, поглумилися над своїми жертвами, навіть обкидають лайкою:
мовляв, то - саботажники, хоч хлібороби наші так гарно опрацюва-
ли свої ниви, що з'явився невиданно багатий урожай. А їх самих
задушено голодом, і їхніх сиріт виловлюють і розстрілюють, бо
вони, конаючі, бредуть до батьківської ниви і беруть колоски: зерно
з них жувати і перебити муку свою.
Столиця комунізму російського і самого імперства - багато-
кратно проклятіша, ніж Содом і Гоморра, розбиті громовим огнем:
і гірша ніж скажена Ніневія: міста, що про них оповідає нам Біблія.
Гірша, бо криє в собі престол сатани: над мавзолеєм найзапеклішого
на світі - ворога Божого.
Наша схимниця пропала на їхній кутні, але - нехай знають, що
блискавиця возмездя небесного збирається грозовим огнем кари на
їхні голови, якщо не покаються і не принесуть плодів своєї спокути.
Мелітина повернула літопис до схрону в старому лежаку і пішла
наниз: попрати білизну і розвішати на шнурівці між двома кленами.
571
XIX
Розгад нещастя
Санітарна служба в армії пройшла для Ореста Косарика, як курс
навчання в закладі з медицини; доповнений лихоманковою працею в
кожну вільну часинку: в тому самому лікарському фахові, завдяки
добрій бібліотеці при військовій частині, - і крім усього, він запопад-
ливо вивчав німецьку мову.
Демобілізований, почав студії в медичному інституті, одночасно
відвідуючи дворічний інститут чужоземних мов: вечірній, і здобувся
на вправність іще у двох мовах, і початкову навичку в третій. Прия-
тельство із знайомою попереду, тепер студенткою медицини, Оле-
ною, переросло на дружбу і завершилося в шлюбі: з реєстрацією в
ЗАГС-і: назва того урядового бюро означала: «Запис актів громадян-
ського стану».
Службовець поморочився із довжелезним орієнтальним прізви-
щем Олени, поки поправно вписав у книгу, - та навіть Орест потім
вживав при нагоді тільки закінчення: «назер».
Зналися у шкільні роки і Олена думала: «гарний - на мій смуток
дівочий». Звали його «монашок»: за тихість - і у мові, і в поведінці.
Тільки один раз танцювала з ним на шкільній вечірці: вальс
Штравса забирав на свої приємні хвилі, - а то все полоняла Ореста,
налітаючи на нього, пишна керівниця комсомольського осередку: з
очима, як здавалося Олені, - «стріляними». їй віддавала Олена пере-
вагу; думаючи: «куди мені до неї? - я з нею поряд - сіра, як комар
проти метелика»; але скоро побачила: не приймає він її до серця -
розкішну красавицю.
Служба в армії вкріпила звичку: скоро знаходити вирішення
серед трудних обставин, і одночасно - посилила навик до стриманос-
те: не виставлятися ніколи наперед, зостаючися, ніби в незримій тіні,
хоч і підпадаючи під насміхи за уявну вайлуватість.
572
Завжди, вільними хвилинами, віддавався улюбленій розраді - грі
на скрипці: супроти всякого огірчення і печалі, і навправлявся так,
що міг одного разу замінити хворого другорядного скрипаля в рес-
торанному оркестрі.
Колись, школяр, він пробував складати вірші, але викладач-
літературознавець, розкритикував і викпив поетичні спроби, відохо-
тивши від рими назавжди, в чому мав рації, остерігши учня від
невластивого напрямку в житті.
Думав, як мізантроп, про майбутність поезії, основуючися на дос-
віді з перечиту модерністичних віршів, створених західніми ліриками
після першої світової війни. Міг діставати їх твори через знайомих,
що знали по декілька мов і користувалися з відносної поблажливости
цензури, що гляділа крізь пальці на книжковий ринок в його літера-
турному секторі.
Вечірній викладач - при мовах, нарікав на дегенеративну дека-
дентність стихотворців: «Вони, в декотрих ‘ізмах’, із байдужим сер-
цем акробатично викручуватимуть речення і строчитимуть збірку за
збіркою, одні підрівнюючися під одних, і описуючи, як повзуть по
зміїному брудні тротуари у місті, а вони, поети побідоносці, не ідуть,
а скачуть, як рожеві блохи, через місто і через сонце, що їх виглядає,
ніби розпухла болячка. Неможливо читати таку їхню словесну
вибриківщину, зовсім знедуховлену: до тваринячого рівня, заповнену
описами непристойностей і перверзности із злочинами. І ти, хлопче,
втечеш від того покручу: куди? - на хуторську околицю! - там
шепчуть берізки до твого серця, коли зберіг хоч жмутик променів
сонця в ньому. Наговорив я тобі хлопче, про що тобі прикро
слухати...».
- Ні; таки кажіть далі! Хочу знати, що буде.
Але викладач замовк, пробурмотівши:
- Читаю зразки богемної віршовости - римовані: на Заході,
передвістя дикої реакції на загрозу нашої дикости, нею настрашені.
Віддадуться фашистським обкумиреним пройдам з револьверною
переконливістю на електрифікованому скотопригонстві. Заправляти-
муть різнокольорові партійні давуни із маніфестами і в ім’я
національної чи інтернаціональної фікції розчавлять лілію лірики
закаблуками і задмуть пострілом священну свічку в середині грудей.
До незгідних з’являться вночі «бойовики»! - вчинять розправи: над
вільнолюбними, або просто «необ’їждженими» поетами: скрізь, -
троякого роду морд: або задушать шворкою в ліжку, або подіравлять
лоб порцією свинцового ладунку, або вишлють на заморозливу
573
кутню. Система душопораблюючої скритні замінить релігію, і накле-
пи замінять молитву, і до них привчатимуть із дитинства, а для
повищення кваліфікацій в них зладять Академію спеціяльного приз-
начення.
Вчитель такою проєктністю відбив охоту до гуманітаристики, і
вся старанність зосередилася в медицині, для чого ж і випала благо-
датна нагода: скористатися з ваканції на курорті. Там потребують
двох помічників пристаркуватому головному лікареві, і треба знати
чужі мови: щоби спілкуватися адміністраторові і медичному персо-
налові, при допомозі перекладача - із закордонними гостями, іноді
навіть міністерськими. Вони приманені чудодійною цілющістю, що
подіювала з таємничої джерельности в надрах землі.
Супроводив їх щонеділі Орест до церкви - у містечку: занедба-
ної, але ще в цілості основи, чим і вирізнялася з-посеред городського
краєвиду, із темними, як мавзолеї, житловими будинками, що колись
веселили зори: по свіжих обновах. Тепер вони, пооббивані в грома-
дянській війні і обкіпчені, притіснені впритул одні до одних, стоять:
подобизною живою мешканевого кладовища - із цегляними чи дере-
в’яними трунами, нерівно кинутими при містечковій площі, з
передірявленими і перелатаними дахами. Навколо - халупчини: мов
кажани масою поприпадали до ґрунту, напіврозгорнувши крильця. І
здається: то - зародки майбутніх великих гробів, - хоч покищо дрібні
пристановища для доживотнього терпіння людського, проте потім
виростуть, допнутися до підхмар’я, аби очиститися в блискавицях.
Площа між ними сподібнювалася до великої засміченої ляди,
приготованої відкритися у найпліснявіший закуток адяного підзем’я,
але заваджає церква, придавлюючи собою якраз замкову частину на
окраї. Але служить у ній допущеник до священства, Микола Ринсь-
кий, кому дано нагоду спастися, переставленому душею, якби знай-
шов досить доброї волі у своїй вдачі і любов до істини.
Майже щонеділі сім’я Маріони відвідувала Богослужбу і чула
його проповіді, іноді дивуючися: він, входячи у біблійні епізоди,
захоплювався їх змістом і промовляв, ніби віруючий священик, хоч
таким іще не став.
Дорога між містечком і курортом проклалася серед лісогористих
краєвидів: на всі чотири напрямки до крайнеба, що в далечині пере-
тинали вирівняний ґрунт неозорого степного простору, звідки вітри
напливали бальзамними течіями.
На північній стороні, над шумливі водяні перетоки: по глибокій
видолині, - зразу підводиться згір’я, все в деревах. А починаючи від
574
перехресного узвишшя, із шляхами, поржавлена земля спадала по-
вільними схилами і тримала свою частину гостровершинного лісу: на
південній стороні.
Далеч західна відступала до обрію терасами, стрічаючи подекуди
рудасті кручі: з вигляду подібні до тронів: на них вечорами кривавно
горів сонячний відбиток.
Серед хвильної поверхні ґрунту, на східному напрямі, розкида-
лися озера, схожо - якби хто розмістив дзеркала, недавно обрамлені
в береги, із березовими гаями і шеренгами тополь, та скриньками
хаток поблизу.
Розорено їх до стану кладовищенських склепів із трупами гос-
подарів на розкид - всередині, або поблизу на дворищі, як і на
відході по свою погибіль: біля доріг, в лісках і при власних нивах, -
запанувала скрізь смерть імени Жовтого князя.
Берези і тополі вирубано вночі на паливо, як також вжито все,
крім них: солом’яні покрівлі, одвірки, віконниці і самі вікна, дошки
від призьби, - під окаянною владою, коли північний Каїн, при
допомозі орієнтального, убивав південного Авеля.
Згоріла хата Орестових покійних батьків, - але йому назавжди
зберігся в пам’яті простий вигляд її, чепурний і зокола і всередині: з
іконами на покуті, прибраними в квітах: хата з тихою бесідою рід-
них. Завжди стіни - побілені: мати вживала крейдяний розчин у
череп’яній мисці і щітку, зроблену із порваної рогожки. Часом довго
стояв запах від недавно струженої соснини, що нагадував про
каніфоль, вживану для волосу скрипкового смичка.
Весь вимертвілий хуторець заріс бур’янами, серед яких никали
дрібними тінями посиротілі і виголоджені діти, - потай навідувалися
до родинної ниви, брали колоски: розтирали їх і жували зерно, або
підсмажували на куснику бляхи, покладеному на дві цеглини, - між
ними розводили огонь, і так живились; якщо навіть підгорало зерно,
то можна було ним перебити голоднечу.
їх виловлювано, наче звіриків, на розстріл: і то - з найвищого
наказу, виявляючи таку нелюдську жорстокість, як була, мабуть, за
печерного часу в первісних дикунів, а на чорну іронію, розкричувано
вигад про зверхвождя, як дарителя «щасливого дитинства».
Хто змогли приховатися, - гуртком обставали саморобну пічеч-
ку, півживими скелетиками нахилялися до цеглин: роздмухувати
огник, а від напруження голівки ішли обертом, і перед очима все
починало перебігати, все: дерево і навіть саме сонце своєю височи-
ною.
545
Хто пробував, із прибулих, згадати яку-небудь поміч для дітей,
чи батьків їхніх, - негайно ж починала супротивно діяти адміністра-
тивна механіка: із допитом, попередженням про кару за «підкуркуль-
ництво» і за прибічництво до саботажників державної хлібозаготівлі,
- декотрі особи навіть таємничо зникали.
Орест навідався до предківського гнізда хліборобського, але
побачив там тільки облуплені і обдишені стіни між бур’янними ха-
щами: серед похоронної тишини, що настоялася навкруг.
Навіялася на серці образа: безнемірна образа: без певного уявлен-
ня про первопричину бідоти, бо хоч настала з наказу кремлівської
верхівки, але своєю великістю і нелюдським жахом підказувала, що
далі за ними криється остаточна розгадка. То - дія з волі адячних
надхненників, смертельних зловорожців, ненависників християнства,
міжнародно домовлених, під вивіскою ідеї: «соціялізм», а з дійсним
значенням звіровластя: в служності виконавцями його - на знищення
Церкви Христа: через посмертнення маси віруючих. Так грізно
виявився вирішальний поділ людства на світі, поділ найсуттєвіший:
на добрих людей, осіб доброї волі, і на злих і злодіючих; і звичайно
між ними - прибитий, обгнічений прошарок «доброзлих»: в якійсь
прикаліченій посередності. Це - коли виразно, через люту страхіт-
ність, якесь величезне зло, вже над матеріяльність - вже метафізичне,
примістилося на світі, як повідь: вже, як вселенська передвісниця
Антихриста.
Обернула білі хатки: мирні, з їх тихою і просвітленою радісністю
життя, - в гробовизну обернула, в руїну його самого, що і становить
мрію вельзевуличної сили: рушійної в кожному і всякому росій-
ському імперстві: в незмінній хижості, спрямованій на знищення по
решті світу - всякого устрою, основаного на найвищій вартості
життя людини і її повного права: жити в світлі Христового Завіту.
Смуток осени, супутний Орестовому, - настоявся глибинно-ти-
хий, але з проривними протінями страшности від вигляду суцільного
мертвяцтва: без похорон, назвичаєних за тисячоліття.
На обграбунок всіх сімей від всього їстівного, припряжено було
до надісланих із Росії - розбивників: декого від місцевого комсомо-
лу, з «активу» його.
Орест, у ранньому юнацтві, уникав їх і відборював біологічні
чари пишної верховодниці, а вона при першій зустрічі на розмову, в
початку знайомства, накинулася із запитанням, що його - мов наріз-
нула:
- Ти комсомолець?
576
Хотілося сказати їй, що ми перший раз стали на розмову, і анкет-
не запитання так, «із місця», йому несподіване, але відповів коротко:
« - Ні!».
Співчував їм, що не зазнали достатку в сімейному побуті, бо
приналежали здебільшого до незаможного прошару в хуторах і на
селі. Проте самі бідняки не були однакові: частина із них, як
«простонароддя», жила - по тисячолітніх звичаях побожного хлібо-
робства, рівно із середняками і заможними, чи навіть із тими, кого
осудно припечатано кличкою: «куркулі».
Родина Ореста відійшла від убожества, а не досягнула кріпкого
становища середняків; і в щоденності додержувала старонародних
приписів при всіх нагодах: із достоїнством, статечністю, аж ніби
княжою, уважністю і пошанівком до всіх, навіть, можна назвати, з
деякою церемонійністю в відносинах.
А тут з’являється, навіяна з Півночі через партію і комсомол, роз-
гульщина з хамівською розгнузданістю і непристойностями при
російській матерщині: постійній для виразу посилених емоцій. Рівень
громадянських відносин обпущено на сто років наниз: супроти
сучасного стану в країнах окцидентально-християнських із їх норма-
тивами - етичними і правовими. Настановилася нудотна фаза язи-
чества при атавізмі почуттів: при спрощеності, аж до якоїсь зоологіч-
ности - всього побуту: суспільного і особистого, при зруйнованості
всіх вищих сфер, суто духовних, що відділяють людину від тварин-
ного світу.
Орест обмислював довго і терпеливо, відчуваючи, що творяться
великі переміни на розгад докорінних справ, і зрештою, склався із
пильних спостережень - твердий висновок, що тут у нас здійснюєть-
ся сплянований експеримент над натурою людини. Марксизм перемі-
няв потайки ідею Руссо і ще декого: мовляв, коли звільнити людську
істоту від всього, наданого їй від цивілізації і культури, тоді виявить-
ся і зостанеться «чистий» виріб природи, а з такого можна будувати
наново суспільний стрій, наче храм Соломона.
І от сталося так при «воєнному комунізмі» Леніна і пізніше: ці-
ною крови, мабуть, десяти мільйонів і бездонного горя народів:
потоплених в голоді, в розбої, грабіжі, мордерстві, - уже звільнено
людську особистість від всього, прирощеного від прогресу: духов-
ного і матеріяльного, - так що постав «чистий» продукт природи, і
супроти вимріяного взірця, - об’явився хамообразний тип, оббрудні-
лий до худоб’ячої личинности: подібно до таких «чистих» зразків
природи, як свиня і гірш від того, як шакал і гадюка, - так розбилася
577
ефемерида руссоїстської мрії: штучної вигадки, нав’язаної потім
через марксистський рух із соціялістичною програмою: огнем і залі-
зом.
Одночасно до влади дорвалися через драбину партії, - такі самі
продукти природи із помноженою прикметністю, і побачивши, що
вся справа помилкова, - вирішили: зберегти соціялістичну ефемери-
ду для масового обману. А збудувати свою систему на основі росій-
ського імперства, і новоствореною силою розладити світ і підбити
під свою автократію.
Без України, імперство - тільки фікція. А на велику досаду
верховодів, якраз в Україні здійснилося звільнення з намулу: всього
впливу, нав’язаного із царської імперії, а тепер - із вождівської. І
нова побудова досить вдало складається з особистостей, як «чис-
того» продукту національного історичного розвитку, - з особистос-
тей, свідомих свого загальнолюдського, всенародного і особистого
права. Такий «крен» у Радянській Україні, навіть при комуністич-
ному уряді, - грозив відривом від червоної імперщини і, через
порівняння, дискредитацією: політичною і моральною.
Тому голодомором нищено український народ, і майже всю куль-
турнотворчу інтелігенцію вбито.
А тоді перейнято собі, на Північ, українську ідею: вибудувано
імперський стрій на основі російського націоналізму, фактично фа-
шистського ідеологічно і практично: в політиці, внутрішній і зовніш-
ній.
Настала велика порожнеча, - і тому тато Ореста казав: «Живемо
в якімсь психічному Каракорумі»; бо справді життя зведено до пов-
ної знедуховлености! - зруйновано, знесено, спустошено всі сфери
духовности, створені протягом довгих століть. Сотні мільйонів люд-
носте були обграбовані найбільшим обдирством, і зосталося душев-
но корчитися в неопоганстві, теоретично примороченому, в пос-
мертну загибель - вічну! Так здійснилася мета Люцифера, що
підманив на розбивство людства - гордою мрією росіян: зберегти
імперську кормигу над обдушеними народами, при домовленості із
вампіричною зухвалістю міжнародного складу. І отже: встановилася
імперськість Жовтого князя.
Батько ніколи не виказував при Орестові своєї побожносте - і ні
при кому; але одного разу, коли розмова зайшла про владу мета-
фізичного ворога вселюдського і душителя України, - то батько
розкрив перед очі Ореста епізод у Біблії: із нашестям царя асірій-
ського Сінахеріба на Єрусалим, по дорозі в Єгипет, і про настрашу-
578
вання гебреїв, - в супроводі богообраз: - на піддачу. Але їхній цар
Єзекія волів почути волю Божу через пророка, і вкріплений нею,
почутою, сміливо відкинув вимогу напасника і того побила кара не-
бесна: чумою на його військо, і його, втеклого звідти вбили його
сини в храмі.
Для Ореста не було жодного коментарного слова від тата, але і
так зрозумів, що як тільки люди навчаться жити по волі Божій,
висвітленій через Писання: на всі події в житті, - тоді вона визволить
від напасника повержною карою - в пропад його.
Один складник в епізоді прикував думку Ореста: цар гебрей-
ський, каючися за провини, свої і народні, скинув шати володаря і
вбрався в лахміття, - так смирився в малість незначну: перед волею
Всевишнього, і тут велика значенневість: про нашу всенародну
спокуту.
Згадується бесіда із татом, коли Орест переказав почуту серед
студентів світоглядову тезу, що тепер здобуті відомості з точних
наук свідчать проти пророцтва Ісаї і сповіщень апостола Павла.
- Воно не так! - відмовив батько. - Насправді, найновіші дані із
точних наук вказують на протилежність до такої тези. Що глибше і
досконаліше входять точні науки в закономірності фізикельного
світу, то все з більшою очевидністю виступає дійсна залежність його,
видимого або досліджуваного пристроями, - залежність від здогад-
ного світу невидимого в його метафізичності і більше від того: в
одухотвореності.
Згодом Орест переконався: батько бачив далі, ніж складачі тези,
що довелося її почути.
579
XX
Острах вельможників
Вертаючися із скорботної відвідини рідного місця, звернув Орест
на виселкову дорогу до озера: там проминуло багато годин його
молодого віку. Примітив, що бур’янні порості прим’ято, але не виз-
начив в думці, чому? - не зважив на можливу вагу того сліду. І
тільки, коли наблизився до самого озера на відстань людського
голосу, - побачив легкову машину при березі і чотирьох купаль-
ників; то були: Донат Ядвиголовський, Созонтій Солтіков, Артем
Дормачєєв і Трофим Поволазкін, - всі у воді.
Сам шофер зоставався при одягах начальства, сторожуючи від
несподіваного наскоку крадіжників: голодуючих, що перебродили
часом біля питної води. Але він себе не кривдив, бо вільно прикла-
дався до наїдків і напоїв, розкладених на одній із центральних газет.
Барственного вигляду, уповноважений Донат Ядвиголовський,
спокійно, зрівноважившися у воді, перебував непорушно: у постель-
ній позиції, горілиць, і мрійно стежив повільні перепливи двірцево-
білих хмар, коли парткомітетний Артем Дормачєєв перепливав,
недалеко від берега, широчину озера: сюди і туди, б’ючи ногами
воду на її поверхні; Созонтій Солтіков: від «органів», зосереджено
рухався коло прибережних заростей, вимітивши там якусь цікаву для
нього дивовижу; Трофим Поволазкін, громадський діяч, профспілко-
вий поплив «наввймашки»: перекидаючи руки наперед над водою, -
поплив на далечину видовженого озера і звідти, після спочивної
зупинки, повертається до своїх.
Орест, своєчасно зупинившися, непомічений для начальства,
спершу подумав: вертатися звідти, але скоро перемінив намір і вирі-
шив переждати осторонь, поки купальщики перебудуть тут і забе-
руться. Тому він побрів через бур’янища на обочину і там, при
580
невеличкій чистині, звідки видно берег, присів і дожидає, пожо-
вуючи дрібну бадилйнку.
Уже, коли профспілковик зблизився до своїх супряг, притьма
донісся торохкотливий назвук від літака, і тоді враз Ядвиголовський
аж скинувся з своєї вспокоєности і покрикнув до шофера:
- Ей, ей! миттю закрити харчі восковою бумагою! Вгорнути!
Вкинути в непромокальний мішок і зав’язати!
Інші три чини, вгострившися поглядами в шофера, стежили, як
він прихоронює наїдки, і одночасно позиркували в напрямку, звідки
дочувся рокотливий торохкіт мотора. Але літак помайнув здаля, між
хмарами і верхів’ями дерев, і зник.
Видно було: з одинаково тривожних поглядів, як головного, так і
трьох супровідників, що всім відома гостра причина: чому треба
негайно прикрити їстивний набуток.
І пригадалися відразу Орестові чутки про страшну таємницю, -
про неї навіть боялися говорити голосно: що з невідомого впливу,
скрізь птахи над селами падали з лету свого - неживими. І там міс-
цеві активісти, підпомагачі в смертельному обдирстві, забезпечені
харчами, теж занедужували і раптово помирали, - і люди шепотом
згадували про такі погибельні наслідки від чогось, що зоставалося в
повітрі після літаків і обвівало села додатковою мертвотою.
Четверо вибралися на берег і - то постоювали біля харчів, то
походжали біля одягів, аж ось Поволазкін проголосив:
- Самольот не вернеться сюди і не зробить того, що над селами!
- Звідки відомо? - недовірюється Дормачєєв.
- Відомо із простої відгадки: тут близько курорт із нашими, і
льотчиків попереджено.
- Повний резон! - викликнув Ядвиголовсьикий, - і як ми не
подумали! Відкриваєм мішок.
- Передовсім, після освіження, підкріпитися! - настановив Дор-
мачєєв.
- Щодо мене, я й так кріпкий! - пробурмотів Солтіков; - але до-
даток сили сприймається на користь. Однаково: треба ждати, поки
наші спортивні трусики просохнуть.
Чини повторили свою бенкетність, почавши із стаканчиків спирт-
ного і перебравшися до «закусбнів», як вони називали: холодних,
переважно м’ясних.
Хоч віддаля, а при яскравому сонці, і завдяки гострому скрипаць-
кому слухові, - Орестові видно було і чутно, що відбувається над
озером, біля закрайки берега з уступом, на каменизні та піщаності -
581
певно, від давнього причалу «оґаляр»: великих лодок, - і човнів. Без
надії переждати празничництво високочиновних, Орест потиху від-
далів між буркунами і побрав свій початковий напрям, на повороті з
відвідин рідної місцевости.
Перестріває авто: хоч гнало з надвищеною швидкістю, - стало
якраз напроти Орестового ліктя, і водій, Захар Петрович, привітав-
шися, відгадав:
- Ходили до предківського гнізда, і що?
- Попільник! Пожежний. Серед бур’янів печерного віку. А вам
куди - поспіх? Аж шалено мчати...
- До містечка. Здобути, як звелено, «составні частини»: щоб зго-
тувати для Єлисавети Семенівни її улюблений десерт: «рахат лукум».
Наша Маріона сказала буфетниці, чого треба, ось тут записано на
папірці: основа всього крохмаль і цукор, а до них: горіхи і мигдаль, і
на цілість - соки з фруктів, скоро треба. Жену. Бувайте!
Авто набрало скорости і пометнулося в дорогу: на виконання
примхи впливової вельможниці.
582
XXI
Двоїчність Христофанії
Черниця-просфорниця нетерпеливилася гостро на від’їзд, і
причин дві: тоска в самотності серед розореної обителі, де кожного
дня можна сподіватися розбійного нападу «войовничих безбожни-
ків» - нападу кривавого, а крім того непереможний порив: відчувати
поряд дитячу душу: собі на невисловиму втішеність. Уже при
сивизні в косах: останній материнський спалах від глибини серця: в
приреченої на повний відхід із круга земних справ.
Знаходила відраду Мелітина в перечиті священикового архіву:
кожного разу, коли додавала сухарів до сховку на горищі, в напів-
зруйнованому «лежаку».
Черговий розділ почала з випадкових сторінок:
... Я повертаюся до теми, особливо, сказати можу, містичної, -
це, якщо представити в короткому визначенні, єсть Двоїчність
Христофанії: радісність Царства і довічна трагедійність.
Щодо радісности: думаю, вона завжди світитиметься, як
подібно - в нас: на великодній світанок, коли посвячено паски і до-
дачі до них, і настав час похристосуватись і звеселитися духовно,
при сході сонця і церковних перезвонах, що наповнюють височину, як
воднораз надходить світлота сонячна, - тоді серця, в братерськос-
ті і сестринстві наближаються настроєм до ангельства - в свідо-
мості, що Христос переміг усі сили, що губили людські душі, і вони
його самопожертвою викуплені для вічного світла небесного. І так
продовжиться, наростаючо, блаженний настрій в непогасимій
Христофанії.
Але за всі роки дорослости, задовго до виходу в світ для божес-
твенної служби серед народу, - весь час стояла в уяві Ісуса страхіт-
лива примара страстей, лютого мучення, завершеного в розп ’ятній
смерті на хресті Голгофи. Весь час страхала і закінчилася душевним
583
розп 'яттям: у Гефсіманському саду в найболючішій агонії - в болях
психічних, рівних тілесним від бичування і розтерзности повислому
на цвях розп ’яття.
Крім того, навіть, коли він уже перебуває на Отчому престолі
зверхнебесному, і в вічності, все ж спогади про це не забуваються: в
божественній свідомості вони зостаються, як справжні повною
жахливістю.
Вічно пам ’ятну стражденність Христа відзначено в Апокаліп-
сисі: апостол бачить його, хто - ніби «агнець заколотий», і далі:
«Він був облаченний в одежу, обагрену кров ’ю».
Так указано на незабутність страшного страждання: від нього
кривавоогненне зарево стоятиме вічно - на висоті проти прірви з
покараними, де, як відомиться в «Одкровенні», «... Дим мучення їх
буде возходити во віки віків» - їх, хто «поклонялися звіру».
Слід розуміти, що поклонники звіра, себто личини диявола, бачи-
тимуть огнекриваве зарево мучень Христа і пам 'ятатимуть: як він
вистраждав кару, замість них, і провістив прощення, якби прийняли
його жахливий викуп, покаялися і принесли плоди спокути. Але вони
презирливо відвернулися і пішли до диявола: служити йому. Знали:
буде вічна кара! - а зневажили її: зовсім свідомо, вільною волею
своєю, бачивши цілий наслідок від свого вибору. Будем знати все пов-
ністю в дорослі роки Христа: на викуп грішників, якими з 'являється,
за невеликими винятками, все людство! - знати будем страсто-
терпництво Спасителя: отже, все: включаючи безперервні болі
душевні від пережиття моторошного, після бичування, розп'яття
на хресті. Це - щоденна трагедність Христофанїі: появи Спаси-
теля-Месїї. Одночасна з вічним апотеозом радісности від воскресін-
ня: в перемозі над гріхом, адом і смертю.
Я передчуваю, що з невичерпного милосердя свого, Христос
створить обставини, коли комуністам дасться змога вільно виходи-
ти із червоної орбіти і змивати нарисок звіра на чолі і руці: в обов 'я-
зок думати і діяти по програмі сатанинського змісту! Отже вдруге
стануть на іспиті: чи знову піддадуться в боговорожу орбіту, в час,
як їм за незгоду і відхід ніщо не грозить.
Можна уявляти, що навіть і в підсвітті, в «серці землі», серед
покійних душ, Христос, перебувавши там за тридення своєї земної
смерти і вивівши праведників до раю, міг зоставити декого, як ко-
584
лись очищеного гадаренського біснуватпця: для проповіді і навернення
в спасшпельну віру.
Боюся помилки, уявляючи: як будуть помилувані - дехто, роз-
каяні серед огню вічного, коли виявиться: це щирий самоосуд і порив
до повної поправи, - а чому неможливо? - сказано ж у апостола
Павла: «Всі спасуться, але ніби із огню».
Так, а все ж кару мусять відбути в ньому, і дехто - дуже довгу.
Спаситель, помилувавши благорозумного розбійника, розп ’ятого по-
руч, таки не зняв його з розп'яття! - що заслужено, повинен стер-
піти. Але тут я не маю певности.
Мелітина, дочитавши вибрані сторінки, тут же присудила:
«Отроходіну і Шікрятову треба в полум’ї вічному горіти по мільйону
років, не менше, а їхнім супрягам - кому по сто тисяч, а кому по
десять тисяч.»
Сховавши рукопис, як належить, черниця зійшла наниз, до своєї
робітні; там погосподарювала із пшоном - намочила: зварити собі
кашу на обід.
585
XXII
Боговселенська сім’я
Для самітної черниці Мелітини перечит священикового рукопису
становив заміну всіх ужитків бібліотечного багатства, і театру, і кіно,
і всяких розваг, що допустимі для монашчиного стану.
Черговий розділ манускрипту містив віросповідницький розбір
під назвою: «Боговселенська сім’я».
... Бог створив, - треба наголосити! - створив перших людей:
Адама і Єву; але далі, появу нових людей поклав на них, як основників
сім ’ї. В ній: між ними, батьками, з 'явлена подружня любов уже в
силі їх крови і всього живого душевного єства їх, найістотніша для
нього. Бо вони уже разом стають, як «єдина плоть»: родити нащад-
ків, їх родити, а не створювати. Це призначено волею Всевишнього
Творця: у повноті сполуки їх: через найсуттєвіший вицвіт якраз
їхньої подружньоїлюбови. Тут вичерпно, аж до «дна» їх існування, -
прибираються взаємністю їхні особи. Стають у найповнішу єд-
ність, їм можливу і необхідну, просвітлену цілковито їхньою сердеч-
ністю навіки: в ідеалі.
Батьки і їх нащадки так само глибинно з'єднані: по крові і по
душевно-духовній зрідненості вони найближчі в світі одні для одних.
Тут - найвищий вицвіт їхньої любови: отцівської і материнської,
синовньої і дочерньої, сестринської та братньої, що теж навіки
сполучує їх всіх. Такою створена і утверджена волею Отця небес-
ного - сім 'я: в зразковості її.
Створивши сім 'ю, Всевишній появив і утвердив категорію рід-
ности: її, як найкращого ґрунту для найсердечнішого почуття: ґрун-
ту, по крові і плоті, а ще одночасно важливіше - по душевній і ду-
ховній єдности людей. Це: докорінний в існуванні людських істот -
буттєвий зв 'язок, який діє також і серед вищих тварин, наприклад,
лебедів і ведмедів, але там позбавлений духовности.
586
Почуття рідности - мов колосок, що вирощує в собі зерна лю-
бови, і воно з усіх основ суспільного життя виділяється, як найвище:
остаточною глибинністю буття, повнотою, світлістю і радісніс-
тю, щирістю і відданістю.
Якраз рідність стається вічною основою Царства Божого, і про
це свідчить початок молитви Господньої: «Отче наш», крім інших
прямих стверджень євангельських, коли Христос нагадує, що Отець
наш небесний знає наші конечні потреби життьові.
Можна сказати, що найвища мета всієї історії людства, як: над
нею! - також цілого змісту Біблії, діяльности пророків і апостолів, і
зверх всього, божественного подвигу Христа на землі, це - утвер-
дження Богоотечности для вічного Царства: нових неба і землі,
Царства, якраз як сім ’ї Вседержителя.
Його отечність здійснюється повнотою: в Духові Святому і в
душевності, через плоть і кров.
Бог Вседержитель завжди в Сині: Ісусі Христі, хто втілився в
людському образі - в плоті і крові, і обожнивши його, підніс його,
богоподібно створений первісно, на зверхнебесний престол Отчий.
У земному житті, він приніс себе в хресну жертву за провини
людства: обмив їх своєю кров'ю, і визначив, що із чаші церковного
Причастя ми, в пресущественних частках, в хлібі і в вині: з ложечки,
сприймаєм тіло і кров його, Христа. Так, через сприйняття їх, в
божественних, страшних, животворящих, безсмертних і спаси-
тельних Таїнствах становимося рідними Богу Отцю: в його Сині:
рідними по обожненій плоті і крові, як приналежні життьовою
повнотою до сім ’ї Вседержителя, хто в Царстві своєму, як прові-
щено в Апокаліпсисі «витре кожну сльозу з очей людських».
Причастя нам дано на відпущення гріхів, і на сцілення душі і
тіла. Крім того, як віруючі, ми повинні, відповідно до Таїнств,
відмінитися повністю, ніби стати душею - новими істотами: в її
житті: по Духу. Подібно, як у природі: із червяка появляється
кольористий метелик, так народитися треба наново, позбувшися
старої тлінности грішників. Аби удостоїтися стану синів Царства
Божого, що про нього молимося: «Нехай прийде Царство твоє!» -
словами, почутими із уст Спасителя.
Зрідненість сімейна для Царства: через божественність Ісуса
Христа, - в новому народженні силою небеснодуховною, з 'являється
вищою від земнородинної, чому ж і остережено словами Спасителя:
Що хто любить земних батьків більше ніж його, той його недостой-
587
ний. Земна зрідненість - нижча від небесної, як люди - від ангелів, і
тимчасова, коли небесна зберігається вічно.
Особливо відзначається в Євангелії: милость у прощенні грішни-
ків залежить прямо протилежно до їх тяжкости, - звичайно при
щирому покаянні, - бо кому більше прощено, той сильніше любитиме
Спасителя свого: розуміємо це, як законоположність, звичайно, при
імовірних винятках. Це - особливість у складанні сім ’ї як Царства,
як нових неба і землі: по основній прикметі: яка синовня і дочерня
любов помилуваних - до свого Спасителя і через нього, остаточно до
Отця небесного.
На потвердження цього в посланні апостола Павла згадано: він
був піднесений до небесної сфери і звідав такі духовні скраби, приго-
товані для тих, хто люблять Господа, - такі, для означення яких
немає слів у людській мові.
Дочитавши розділ, просфорниця Мелітина прошепотіла:
«Амінь!» - і перейшла очима до опису сучасного становища: в
літописі священика:
... Знову відзначу: здається, тяжкий сон обпався на цілий світ, і
примарно показуються страхітні події, коли непочислимо люду
потруплено в імператорстві Червоного дракона з богообразливими
написами на його чолі, - і скоро набереться сто мільйонів голів! -
жертви його повсюди. їде верхи на ньому курвиста дама в шатах
вельмипишнотних, і впивається із золотого келиха, наповненого
гнойовистими нечистотами, що єсть слава її, як Антицеркви в
прислузі Антихристові. Вона - смертельна суперниця: проти Жони,
зодягнутої в сонце. Духовна ніч настоялася в нас: без Жони, в сонце
вбраної: в сяйво життєтворчої істини; і настоялася мертвотна ніч
при денній видноті. Темрява духовна, окаянна темрява налягла на
людності, бо - без сонця спасіння свого живуть: без образу Христа.
Замінено на «ікону звіра»: ідеал комуносоціялізму і ним обблуджено
народи.
Побідоносно побрідає дракон, несучи розфранчену повію, і по-
брідає, розбризкуючи: бліднисте озеро - гірке, сточене з повік
людських, і червоне озеро побрідає, розбризкуючи, - з кровожил люд-
ських сточене, і вибирається на пасма гірські, що глядять черепами
людськими, продірявленими в тім ’ях.
Тепер побрідає степ, і в кожного дитяти відриває від рота
останній кусник хліба, видерши його пазурями! - і весь харчик теж, і
588
від дорослих: весь! - і вкрився степ покійниками: покорченими в
смертних болях.
Але він, пересичуючися - об'їджений, регочеться і повідомляє
ревучо: « - Веселюся!» - і вторять драконові слуги його, з печаттю
його на лобах і долонях!
Черниця перегорнула декілька сторінок священичого літопису і
перечитує велику скаргу:
... Блудниця, що з'являється, як вершниця на драконі, п'ючи не-
чистоти із золотого кубка, себто компартія, - захопила дітей мого
покоління, як жертву свого насильства над душами; попаливши ста-
рі підручники, і навчила по своїх: протибожних, і виховала атеїс-
тами. Вчинила беззаконство - із найгірших в історії людства: роз-
грабувала віру беззахисних душ малечих. Це насильство поширила на
душі в юності їхній: через старші кляси шкільні і через середні та
вищі навчальні заклади.
Ростки віри, що починали визрівати в середині і в кінці двад-
цятих років, - вона гвалтовно викорінила: заборонами, підступом,
оманою, нищенням духовних джерел, револьверними розправами і
при цьому пропагандно гіпнотизуючою лжею: Боговорожою до край-
ности, але через безперервний, настирний, в 'їдливий, заглумлюючий і
затуманюючий натиск із нею, - таки роз'їла душі і заразила нею:
червоною проказою. Просотала нею шкільні підручники, словники, всі
курси гуманітаристики, і всі монографії в її галузях.
Зруйнувала цілковито сферу моральних цінностей і всю духов-
ність: цілий світ її! - весь: що підносив нас над природністю тва-
рин. По всій державі, хто в установі промовить: «Вірую в Бога!» -
викинуть із служби і гонитимуть далі, навіть до каторги на півночі
~ в загибель. Заборонено, під страхом того самого, пропонувати для
життя в суспільстві такі достоїнства: милосердя, жалість, благо-
родство, великодушність, всепрощення, побожність, благодуш-
ність, благочестя, благоправність, благовірність, благорозумність,
милостивість, богобоязність, богопослушність, благословенність,
боголюбність, богомисленність. Ми опинилися в напівцивілізованому
поганстві з обов'язковими ідолами: особами «вождів», з котрих
головного навіть побальзамовано, як фараона. Такий протилюдський
лад затверджено на вічність, а якщо українці не згідні з цією
сатанократією, то їх голодоморно нищать.
589
Дочитавши розділ, Мелітина-просфорниця прошепотіла: «Чисту
правду написав батюшка!» - і хотіла черниця знову вчитуватися в
рукопис, але почула гуркіт автомобільного мотора, тому, хоч похап-
цем, а таки надійно сховала твір у лежаку, як було попереду, і вигля-
нула крізь віконце - у двір. Побачила курортну автомашину, що
спинилася недалеко від церкви, - і чотирьох прибувців, хто висіли із
дверець; упізнала їх: то лікар Орест Косарик і три іноземці, що
лікуються на курорті: були тут разом - перед руїною, і від’їхали,
бувши замилувані Літургією, аж світилися з обличчя, так духовно
врадувані: пам’ятає їх гаразд просфорниця, бо на їх побажання і
розказ ігумені, - принесла їм від печі десяток своїх виробів. Хотілося
тепер привітати їх, але боязню впеклося в грудях: пригадають тобі
зустріч і розмову із чужинцями, і «пришиють» провину: шпіонство,
для якого була завербована, - і перекладачеві нагорить «на горіхи»,
як і тобі теж.
А крім того, спитаються гості про руїну і треба хоч десять слів
сказати, і вони будуть згадані в закордонній пресі, коли іноземці
вернуться додому, - тоді тобі смерть: бо скандальний у світі розголос
вождям нестерпний: помстяться люто!
Двері внизу замкнуті, і ззовні наліплена посвідка про «забронова-
ність» пекарні, - тож достукуватися гості не стануть.
Іноземні гості: їх три! - в супроводі перекладача Ореста, широки-
ми східцями підійшли до храмових дверей і досвідчившися, що
замкнуто, вертаються наниз і обходять будівлю, аби попасти на
цвинтар.
Мелітина провожає їх згостреним поглядом і дожидає нетерпели-
во їх появи, цікавлячися: як вони сприйняли розор покійників? - і
незабаром загледіла їх знервованими вкрай, що видно передовсім з
їхньої нестримної жестикуляції.
Один склав долоні над лобом і зразу ж широко розводив їх, роз-
чепіривши пальці і похитуючи ними; другий закрив собі руками верх
грудей і похитував головою на сторони; третій підвів руки вверх і
зразу ж сильно помахнув ними вниз, - і при гостях відходив Орест,
перекладач, обпустивши голову.
Зупинилися і дивляться на пекарню, мабуть, бажаючи знову
дістати просфори, але Орест показав їм на об’яву, прикріплену до
дверей: певно, пояснив їм, що то - наказ про застереженість: вхід
заборонено. Постояли гості мовчки: всілися в авто: їх три на задній
лавці, а Орест коло шофера, і від’їхали, супроводжені довгим і смут-
ним поглядом черниці.
590
Розповідала потім, через довгі роки, що їй подумалося в самоти-
ні: «здійснюється пророцтво, - виходить звір із моря, себто із життя
народів, - звір: рогатістю помножено вкоронований. І доки нам тер-
піти його? - він навіть мертвим не дає спокою і розкидає на освя-
ченому цвинтарі, обдерши гірш, ніж нічні розбійники, на болюче
здивовання чесних свідків із великого світу. Мабуть, виконано нак-
рик наркома Лазаря1, як і його накрик: «Забрати хліб до останньої
зернини!»
1 Кагановича.
591
XXIII
Влада ночі
Проминали хатку, поставлену колись від дороги поодаль, але вже
без тинів і воріт, що відділяли двір від кожного перехожого, а тільки
з розкиданими одинокими деревцями по обидва боки, за якими зразу
ж ставала гущина. Тоді примарилося, ніби посвічено на шибки
меншого вікна.
- Комусь не спиться! - бурчить Ядвиголовський, - є такі, що під-
глядають. Обстежмо потаємну хатку! Якісь світлові сигнали вночі:
хтось караулить і обзиркує нас, - чого комусь там треба? Подумай-
мо!
- Хто б міг не спати: так пізно? - цікавиться Дормачєєв. - Гля-
дім, чи не диверсант!
- А я вам скажу, - запевняє Солтіков, - я теж гадаю, що світло
блимнуло незвичайне: схожо, як в телеграфі: так!
- Передбачаю складність! - остеріг Поволазкін: - про розкриття
гострі розмови в нас будуть.
Ядвиголовський звелів:
- Під можливий клопіт треба всім просто мовчати, мовчати і годі,
а фізіономії вистроймо, так ніби знаєм секрет, про який цвірінькати
заборонено. Як пристануть, тоді про-го-во-римося, взявши голос ни-
зенький: мовляв, партизанів зліквідували, як зрадників. Зразу потім
огляньмося і зникнім наче боїмося, бо з язика зірвалось, - ясно вам?
- Зумієм: як артисти! - всміхнувся Поволазкін, - хоч певности в
нього зменшилось.
- Обмажемо ворогів, не обмиються, - твердо викладає Ядвиго-
ловський свою науку, - і пам’ятаймо: підряд розколювати хатки, це
наша постійна справа! Криються ворожі гнізда серед населення, а де?
- скрізь і тут: ось, на одно набрели з вами. Крім сигналів, підозріла
метушня: якраз тепер, у час загострення обставин.
592
- Хатка їм зручна, - розважає Солтіков: - осторонь собі стирчить,
за спинкою зразу лісок: туди вискакувати, коли припече.
- Вірно подумав! Якщо із тієї сторони двері.
- Двері? Можуть бути, а чому - ні? А самого вікна досить, щоб
вискочити в захаття.
- Виясним! - вирішує Ядвиголовський. - Так, або інакше, є
сигнали чи нема, хай і нема, а хатка, я кажу, як знахідка: носом чую:
нюх мій - знаєш, який?
- Знаю: від породистого хорта.
- Ладно! Мене тримайтеся всі: не пропадете.
В уяві четвірки хатка піднялася в височину, над морок невідо-
мосте, і світилася із відступу, як біла скарбничка, до якої досить
добутися чергою відповідних заходів, щоб продратися в середину: до
визначної здобичі.
- А тепер оглянемо; тихо йдім! - розпорядився Ядвиголовський,
відчуваючи свою особу в безпечнішій позиції, ніж попереду: на
частині нічної дороги.
Підкралися до хатки зовсім близько і підступили до самого вікна,
але нічого не змогли побачити крізь шибки на тому причілку, до
якого підійшли. Але почули із хати шорхіт і подумали, що то хтось
ходить усередині і їх підглядає, - то пождавши, вернулися на свій
напрямок.
- Нічого не видно було: може то із надхідного досвіту шибка
непрозора: відбиває світло, бо скоро день вже розвидниться, - бурмо-
тів Поволазкін.
- З якого там з досвіту! - огризнувся Ядвиголовський, - якби з
досвіту, то б очі в лобі теж відбивали.
- Очі маленькі, шибки великі.
- Шибки сліпі, а очі, - в декого з нас теж такі! - їдко закінчив
Ядвиголовський.
- В декого сліпіші, ніж мої. Чому крізь шибки не побачили, що в
хаті робиться? - вікно ж не завішене і віконниця не закрита! - не
здається Поволазкін, - значить, кожна шибка відбиває...
- Глядім, щоб усім нам носів не відбила! - повчає Ядвиголов-
ський. - Кожен із нас надто філософ. Хатку візьмем на приміту і при
близькій нагоді кругом обмацаєм: брати раптом. А тепер вертаймося!
Не можем тут крутити шию, бо нарвемось на прикрість, топчучи
стежки вночі. Через день саботажники наклеять на телеграфних
стовбах листівку про радянський терор, - ясно?
- Так би й казати, а то сліпака тицяно.
593
- Не сердься: ради діла кажу! Завертати оглоблі!
Пришвидчили крок і скоро вибралися на відкриту, серед холми-
ків, луковину дороги: до автомашини.
Особоуповноважений вуркотливо примовляв собі:
- Нова справа тут на черзі! Підготована для роботи: чистої.
- А може щось не так? - знедовірюється Дормачєєв.
- Так! Все - так. Пішли додому, бо під наказом багато діла.
Переговорюючи, не знали вони, як тривожно із страшенною
обережністю хтось визирав крізь вікно, мабуть, не спавши решту
ночі, після гуркоту мотора через вулицю. Вгледівши при кволому
червонастому ліхтарі чотири постаті, знайомі всьому місту, при-
віконна тінь миттю відсахнулася в глибину мешкання і там застигла,
як із вугілля вистругана біля стіни.
Нічні мандрівники звернули за перехрестя і там, поспіхом
віддаляючися до авта певні, що врядили свою напасть.
Вулиця чорніла, мов велетенський канал із темною повітряною
річкою, куди друзяки втулилися, ніби чотири велетенські водяні
ящірки, підняті на задні лапки, - вони минали без уваги бічні
допливи до течії, аж поки порівнялися із своєю брамою, приготовані
роздерти в сльози і кров чергону бідацьку хатку, як робиться повсю-
ди в імператорстві ночі: під владою Жовтого князя.
594
XXIV
Що єсть істина?
Улюблене місце для відпочинку всій Маріониній сім’ї - заставле-
ний каменями берег крутоспадного потоку, що мчить через гористий
спад при курорті.
Після робочого дня там, сидячи на брилах, Орест і Олена спершу
перебирали різні побутові справи в розмові, досить розкиданій на по-
точних клопотах: із похмурим настроєм обох, під час голодового
нещастя, коли і на курорті, зрештою, зрізано харчові порції і суворо
заборонено виносити назовні хоч би що з поживи.
Мова перейшла на злагоду до Богослужби в оранжереї, і Орест
розмітив сторожничу чергу: наглядати в бінокль за машинами на
великій дорозі, що пролягала за першою в’їзною брамою до дворища.
- Я обійдуся без бінокля! - сказала Олена. - Маю гострий зір.
Але другі можуть вжити.
Орест потім згадав: запасні, «чорні» двері повинні бути налаго-
джені - відкритися вмить, аби випустити втечних, хто вийдуть до
кущавини, а звідти до своїх квартир. Нічого після відправи не
зоставляти в оранжереї, як речовий доказ про відбуту Літургію із
участю двох десятків молящих. Але залишити пристрої для вимітан-
ня і миття: аби виправдання присутности осіб від курортної обслуги.
Олена:
- Звідки в тебе завжди непогамованість думок про подробиці?
- О, я мав доброго професора із чудним прізвищем!
- Часто я чула: старі професори завжди мали дивні прізвища.
Ірина слухала лекції одного з таких, дуже старого музиколога, - звав-
ся: Євлампій Скиргот, а твій?
- Професор Біда.
Олена, із невирішеністю в погляді, дожидає розгадки, а потім
усміхається:
595
- Мабуть, найдогадливіший професор на світі. Він у нас тепер
читає суцільну лекцію без зупинки, круглою добою, але ми, на жаль,
від неї стаємо темнішими, а багато хто навіть нездужає. Про помер-
лих я не кажу. Крім самого Біди, чотири інші професори діють день і
ніч - на погибель: - це: Підозра, Грабій, Мука, Каюк!
- А я назву шостого: професор Заман, - всіх на мотузку лжі
водить в отруйній мряці, як наркотичному випарі. Ми - в нерівних
становищах: бо зайняті роботою, а вони - тим, щоб висліджувати нас
і хапати. У кожній державі існують незгідні критики її, аж до вислову
бажання: змінити її на виборах, і ніхто не ловить за це і не убиває.
Навпаки! - із таких складають опозицію і платять більше, ніж урядо-
вій партії. Але в нас, використовуючи право держави досліджувати
всі настрої, - виділяють окремо незгідних і подавлюють, хоч їхня
критика ніякої шкоди для держави не чинить. У нас, ідеал проголо-
шено комуністичний, але господарює темна метафізична могутність.
- Я теж так пояснила собі. А Павлик уявляє: ще до створення
сонця людські душі покликано до служби Богові у світі білому і
кожна мусить взяти свою призначену чашу: аж до вічности, коли вже
сонця не буде. Замість нього обвиднюватиме, мов північна світиль-
ниця, - престольна слава Пресвятої Тройці. Для декого тепер су-
джено: вслід Христу розп’ятому, прийняти мученицьку смерть, аби
їм удостоїтися: зайняти на сферах небес спустілі місця відпалих
духів. А перед тим з’являть тут силу для Царства Божого, серед нас:
таку, що від неї наставатимуть просвіти в земному житті. Все хотіла
спитати: чи ти віруєш? - насправді! Аби і я так вірувала, щоб могли
разом піти на арену в розтерзання ведмедями? Я ще не готова. А ти?
- Я теж не готовий; проте здогадуюся: коли б довелося нам із
тобою піти на таку смерть, то перед нею дасться від неба духовна
сила і твердість: витерпіти. Думаю, ми зможем.
- Я рада, що ми так призналися, без невідповідности. Думаю, хто
справді вірує, в того, по євангельському вислову, «горить серце», і
воно належить Богові: він приріднить його собі, бо він - огненна
любов, і ніщо в Ньому не менше від цього.
- Звідки в тебе, Олено, така уява? - аж дивно! - на радість:
справжня.
- Мені сказав Павлик, він постійно читає Біблію і роздумував: то
йому, як богословська школа; з ним щось не так, як буває завжди. Я
спостерегла випадок з ним непояснимий, коли ми з мамою прийшли
до нього: він сидів якраз тут, над потоком, малюючи далекий крає-
вид. Насунулася хмара, заслонивши сонце, і навела тінь на картину, -
596
і тоді він, здосадуваний, не глядячи на небозвід, промовив: « - От,
іще непрошена гостя! - темнить мені сюжет» - і при тому так повів
рукою, мов відганяючи хмару, і ми з мамою, вражені, побачили, як
хмара відступила, слухняна для його жесту: мов жива істота, приско-
рено у рівний перехід із його долонею. Але це було так незвичайно і
цілком неймовірно, що ми промовчали, вважаючи, що то винятковий
випадок.
Нічого не сказав Орест, відчуваючи: тут - велика і навіть страш-
на межа, де діє сила невідома досі в душевній сфері людської істоти.
Явища можуть бути незбагненні при їх логічному розгляді. Згадав
дивовижу:
- Мені розповідали, що на столичній околиці, в домику старечої
пари, давно осамітненої, - зненацька речі, зокрема шафа, етажерка із
книжками, вазоники із красолями - почали рухатися безпричинно, і
разом із ними дрібнота: ножиці, ложки, молоток, чорнильниця тощо,
- знялися літати в повітрі. Старечники заявили в міліцію про свій
клопіт, і тоді, крім начальства звідти, прибули з цілою похідною
лябораторією від Академії наук - фахівці з електромагнетичности.
Досліджували речі і все кругом, сподіваючися знайти причину в
особливій випромінності, але вся апаратура не відзначила нічого, і
ніяк вони не могли пояснити дивовижного явища.
- Я знаю, чим скінчилось! - відгадує Олена: - мешканці безслід-
но зникли, а домик опечатано.
- Дійсно: так сталося: старечників арештовано і, мабуть, розстрі-
ляно, аби замести слід по явищу, цілком супротивному марксистсь-
кій філософії. А в домик, спершу опечатаний, - вліз, діставши «ор-
дер», якийсь товстий рудун із облвиконкому. Щезли скоро по тому
також фахівці: з Академії, свідки незрозумілого явища.
Олена:
- Таких випадків влада не залишає ніколи без розправи, бо тут
раптом - вияв сили, проти якої вона безрадна. Зверх того: зустріли
вказівку на помилковість матеріялістичного світогляду. Мабуть,
таких випадків багато траплялося, але про всі - мовчанка, облита
кров’ю.
Орест:
- Я чув спомин одного червоноґвардійця про юнака із бідняцької
сім’ї, добровольця в Червоній армії роками громадянської війни.
Постійно молився перед битвою і ходив під шквальним обстрілом від
денікінської сторони: зовсім невшкоджений! - жодна куля не брала
його. І що ж начальство зробило з ним? - послало на певну загибель:
597
розчистити мінне поле, коли він не уявляв: як розряжати його, і про-
пав при першій міні.
Олена:
- Чого дивуватися на безвірних політруків, коли визначні вчені
не бачать істиности в Євангелії. Я тут слухала одного; старших років
він і дружина; курортники були, їхня дочка - моїх літ, і ми дружили з
нею. Приводила батьків до нас: на дискусію. Університетський про-
фесор, відомий знавець: постійно читає старовинні, дуже гарні
тексти - китайські. Признавався: «я до світової війни приймав стра-
шенно модні тоді лібералізм і вільнодумство, а тому не читав ні
Євангелії, ні Старого Заповіту, і нічого із церковних книг. Весь час
віддавав на пошуки правди в гуманістичних концепціях письменства.
А після революції події пішли так, що взагалі не мав потреби читати
Біблію. Казав професор: я, як учений, мушу ствердити: все, не здатне
витримати критичну перевірку на явищах реальної дійсности,
повинно відійти на сторону. Ми не маємо справжніх доказів для
чудесности того, що в Біблії написано, і отже - книга, поставлена
перед обличчям дійсности, нам відомої, - змовкає, не маючи сили
протистояти. Очевидно, бракує їй справжньої чудесности.
Орест:
- Гострий критицист, той професор. Питання: чи він, як акаде-
міст, має, із свого погляду, рацію?
Олена:
- Ні, ні; якраз, як учений, він не має за собою правди: так
говорячи, і це йому Павлик довів, - аж сам професор згодився.
Орест:
- Довів? Коли навчився мистецтва сперечатись? - і який спосіб
переконати вжив?
Олена:
- Зовсім простий, і навчився від пророків. Казав професорові: ви,
як учений гуманітарист і як всякий справжній учений, повинні неод-
мінно перевірити в аналізах: чи проголошена чудесність - дійсна, чи
ні? - це в Біблії. Обов’язково треба прочитати всю Біблію для такої
мети, а не відсторонювати її, приймаючи на віру оцінку від атеїстів,
хоч також визначних учених. Проголошено в Євангелії найсвятішу
чудесність Христового вчення: над всі інші, відомі людству. Об’єк-
тивний учений, якщо висловлюється проти нього, то, по чесності
своїй мусить спершу докладно вивчити його, перед тим, як запере-
чити, і насамперед повинен уґрунтувати достатніми науковими дока-
зами свій від’ємний погляд. А відомо от що: ніхто в світі цього не
598
зміг зробити науково! - всі спробні настанови науковців проти
божественного вчення Христа розпадалися безладно, позбавлені
правдивих доказовости, і вигасали рештками. Боюся: може я неточно
передаю доказовість його мови.
Орест:
- Але я відчуваю її з твого переказу! Сприйняти мусів також отой
об’єктивний дослідник. Що - потім?
Олена:
- Павлик казав тому вченому: докази про правдивість надхідної,
- через багато століть! - Євангелії, наперед висловлені гебрейськими
пророками, і діють, незалежно від часу, світлом істини. Коло пів-
тисячі подробиць щодо появи в майбутньому провіщеного Месії
Христа, - зберігали старовинні синагоги. Із дивовижною доклад-
ністю провіщено весь земний шлях його: від народження у Віфлеємі:
серед тварин вертепу, при появі таємничої зірки, і до розп’яття на
дереві, коли одежа його буде розіграна між воїнами, і зрештою,
воскресіння на третій день. Ніякі інші вчення мудреців, цілком взяті
разом, - не мають ні однієї іскри тієї божетвенної сяєвности, що
сповнює вчення Христа: в його Євангелії, як світочі для всіх, хто
шукають найвищих вічних правд життя. Це потвердилося в мис-
тецтвах: успіхами із євангельською темою, найвищими для них, - все
найкраще в поезії і образотворчості, вершинне для їх розквіту, -
здобулося з нею. І як про дерево судять по його плодах, так євангель-
ська тема, на огляд для всього світу, вродила найдорогоціннішими
скарбами художньої творчости. Професор слухав мовчки, і мені
здавалося, що в обличчі виразився острах за можливу найбільшу
помилку в дотеперішньому житті своєму. Згодився, коли Павлик
сказав, що віра в Христа сама дає найвищий внутрішній доказ своєї
істиности особливим духовним світлом: із силою добра і радісної
втішености. При цьому пожвавився вчений і довго мовчав. Дружина
його нагадала: їм настав час на чергову прогулянку, призначену від
лікаря: кардіолога, і вони попрощались. Як бачу, приналежать
душевно до дев’ятнадцятого століття з вільнодумністю лібералів,
зачарованих здобутками наук: аж до втрати безмірного скарбу віри.
Ми з тобою одужуєм від тієї духовної епідемії.
Орест:
- Похоже на те, що «вольтер’янці» із їхнього покоління, сусіди
наук, і дехто із учених, надто поспішали з далекойдучими виснов-
ками, бо згорділи при «чудесах» наук. А їм невидимо Антихрист
поставив сіть на дорозі, - і вони стали його бранцями. Ми свідки: як
599
грандіозна, в його гіпнозі, лженаука Маркса: під заманливою назвою:
«науковий соціялізм», - призначилася спричиняти моторошні гріхи:
до виморювання мільйонів.
Олена:
- Нас теж зробили бранцями, і вихід із мороку нам провиднівся:
це - через оранжерею, приєднану до часовні. Слухай: голос мами! -
час нам вертатися і пити «зелений чай». Скажу наостанок: Павлик -
це передвістя про покоління, що прийде у двадцять першому сто-
літті: згідно з євангельськими словами: блаженні кроткії, бо вони
успадкують землю. Ходім додому!
600
ХХУ
«Перебудова» села
Часто бувало: в інтелігентних родинах виховувано дітей - так,
що для них немає зла в світі і немає злих людей, а якщо трапляються
страшні вчинки, - то випадково: вони минуться, і знову встановиться
добро, коли люди знову без застереження будуть вірити одні одним,
живучи, як добрі сусіди.
Відразу знаходили спільність серед подібних собі, як приналеж-
них до одного кола: з прикметами, що бажали знаходити їх серед
простого люду. Дивувалися на незрозумілі вияви протилежности -
незгідної із звичкою, в їхньому колі, як і в народі, любленому -
милому для серця освічених і шляхетних осіб, як уявлювано із най-
кращих клясичних книг.
Коли бідували, - ні в кого не просили допомоги.
Старші здобували книги для Павлика, плянуючи так, аби він
ставав обізнаний у різних галузях науки і мистецтва.
Вечори заповнювали читанням вголос і розборами змісту.
До пізнього вечора тоді родина перебувала в саду серед пахощу
бузкового і трояндного, і матіолі - теж, і резеди, біля великого мов
патріярх для сусідних дерев, - клена: часто аж до години зоставалися
там, коли місяць викотиться величиною срібного жорна млинового і
заповнить своєю таємничою тканиною сяйва весь притихлий нічний
світ. У загадкові знаки розростаються сузір’я, мов іскри від діяман-
тового огню. Прозвучать пташині мелодії, витончені до скрипкового
рисунку.
До того, як оселитися на курорті, родина проживала у ветхій хаті:
там виріс Павлик; часто просиджував на ґанку, сидячи на лавці,
скривленій від давности і негоди.
На грядках, біля вікон, урочисто красувалася дивина, вигнавшися
високо з пухкими квітами; делікатно схилялися дзвіночки вниз: не-
далеко від призьби жевріли гвоздички, мов розсипаний приск: пломе-
601
нів мак і коло нього ласкаво журилися айстри; могутні соняшники
обертали свій золотіючий вид до світоча денного: окремо, наче
виявляючи свою радість.
Гостили в квітнику бджоли, джмелі, оси, шершні, метелики.
Так прибиралася живучою красою, закриваючи нею свою убо-
гість, старезна хата: з похиленими стінами, скривленими віконниця-
ми, обпалою стріхою, з нерівним околотом покрівлі, аж намшілим на
западинах.
Також шовковиця і груша заступили старечий вигляд хати, і коли
вдягалися в обцвіт, то так світили ним, мов промовляючи: - не ди-
віться на зовнішню старість хати! - вона давня, але в ній береглося
життя священне із скарбом сердечним, якого не знайдете в царських
палацах, та вони і вмістити його, незримий, не зможуть, як ця древня,
але свіжо побілена хатка з чистими вікнами.
Тополя станула із другого боку, від саду, зразу ж за кутком хати,
і дуже високо простягнула рясноту струнких гілок і тремтливого
листу: стояла, наче зелена свіча: така, що зеленою вершиною тор-
кається блискучої, мов мармур, хмари, веденої вітром через блакит-
ний небозвід, і сама злегка прохитувалася при ньому. За нею від-
кривалася притінена глибочина діброви, повна гомону пташиного.
А в дворі сторожував колодязний дзвід, - там: ніби великанський
журавель беріг цямрини і корито з водою, що до неї припадають
бджоли.
Любий затишок: тут якийсь глибоко внутрішній, ніким не визна-
чений і не змірений настрій - в житті з благословенною щирістю
його, незбагненному для розмислу, але розкритому для серця.
Одного разу навідалася Маріона до тієї хати, і коли оглянула все
кругом, їй видалося, що бачить моторошний сон!
Всі дерева вирубані: у дворі, біля хати, у саду і діброві, і тини та
паркани зникли, як також сам ґанок, вікна з віконницями, двері, по-
крівля: все вжите на паливо голодуючими, і зосталася пустка, як на
кладовищенській ділянці! - все кругом підпало під знищення, скрізь
зовні, як і всередині хати. Тільки облуплені стіни зосталися, навіть
«дзвід», «ключ» і цямрини колодязні пропали разом з коритом.
Ні сліду від квітів! - задушили їх деревисті бур’яни, особливо -
буркун ... І так скрізь на оселі.
Поплакала над несвітською пусткою Маріона і, похиливши голо-
ву, відійшла додому.
602
XXVI
Курорт: острів серед смерти
Актор-амант, Жорж Розін-Діямантський надхненно звітується,
піднявши правицю:
- Я вам поклявся, урочисто, найчарівніша Єлисавето Семенівно:
привести власника оборонного собаки, і ось він - перед вами, мон
шер! Радше я спалив би руку свою, як Муцій Сцевола, ніж знедбати
приречення. Власник тварин вишколює їх на високу інтелігентність,
аж вони в нього стають такі розсудливі, що можуть бути для соба-
чого світу дійсними професорами в нашийниках, як університетські.
А покірні! - як послушники в монастирі Франціска Ассізського, і -
ще більше! Будьте знайомі і домовтесь! Корній Витховижник.
Високо повела бровами дама на псарника і поспиталася:
- Якої ж породи ваші пси?
- Завжди волів німецьких овчарок: звик, - знаю їх норова1 знак:
коли як гавкнуть.
- Це добре; я теж звикла до них. Потребую оборонного пса: у су-
провід на прогулянках по прогалині. Торік наближалися грабіжники,
але пес прогнав. Так - тричі. Потім перестали. А мого пса на вокзалі
вкрадено.
- Так і знайте: з’їдено! - пояснив Витховижник.
- Ну, що ви! Можна ж було спокійно спожити дома котлети:
одбивні з гов’ядини.
- Ага, можна було колись. А тепер із них самих, глядіть, котлети
одбивні зробляться. Бо вже все посунулось наниз. Було в спокійні
часи: як? - от, хоч би із прогулянкою на просіках, - ідете в лісі, а там
на просвітлинах, особливо на полянах, повно цвіту всякого, і різно-
голосого щебету птаства. Сонце обсвічує околицю, як панікадило
церковне. А вже тепер сам ліс облахмітився, як старець у небазарний
1 Характера.
603
день, і таке в гущавині там кругом курорту робиться, що краще б не
згадувати проти празника. Уже треба не собаці надівати намордник,
а собі самому, бо губа доведе до самоїдів, котрі тільки на новий рік -
раз у снігу купаються. А якщо ви рішені на прогулянку, то діло ха-
зяйське. Корисно подихнути свіжим воздухом: по собі знаю.
- Я теж на собі живо відчула: на весь кровообіг. Переходьмо до
діла: ваш пес - на продаж чи найманий?
- Ні одне, ні друге! Та й зостався тільки один.
- Що: негодящий?
- Чому негодящий? Первосортний пес, пройшов треніровку в
школі. А помочі вам - ніякої, хоч би був собака із самого двору
Олександра Македонського!
- Дивно мені: що за причина. Я ж можу заплатити дуже добре за
помічного пса: мені в охорону.
- Пса: вам в охорону? Покиньте й думати! - уже пси не пома-
гають.
- А то що за причуда у вас? Досі мені була певна служба. Я тут
чогось не розумію.
Втручається актор: в найвишуканішій чемності, аби не зруйнува-
ти справу дрібною сваркою:
- Високоповажаний лісничий, надіюся на вашу любезність, що
ви, із ласки своєї, допоможете Єлисаветі Семенівні побачити ваш
резон, що ускладнює купівлю або оренду сторожового пса. Прошу:
поясність прямо і чітко! Чому пес неспроможний відстрашити гра-
біжників. Вони ж повинні злякатися при його наближенні?
- Е, ні! Не лякаються, а дуже радіють.
- Ну, це вже зовсім нелогічний висновок! - проголосив актор.
- Нелогічний, ви сказали, так? Але дійсний! Бо я на ньому
втратив двох дорогоцінних псів, і не хочу позбутися останнього.
Актор скрикнув:
- Надзвичайно прошу, розв’язуйте свій таємничий вузол, бо ми з
Єлисаветою Семенівною негодні розмикати кінці. Поясніть!
- Це роблю. Хоч - нема вузла. А просто: зголоднілі селяни роз-
хитують стовпці і піднімають нижню колючу дротину в загорожі:
скрізь, навкруг курорту і густого лісу. Пробираються сюди, і коли
набігає пес, то встромляють йому ґирлиґу в пащу: злісно гризти, а ха-
пають за шкіру з вухами, перевертають у повітрі і б’ють об коліно
хребтом: зламують і мають пса спаралізованого. Відтягають подалі,
добивають і десь там патрають і смажать на ватрі, як заведено в
604
ціашличників на Кавказі. Я не збираюся годувати дикунів своїм ос-
таннім псом.
- То що: мої прогулянки відпадають? - з досадою вимовила
Єлисавета Семенівна. - А я ж відчувала диханням і кров’ю, як чудо-
во діє оздоровлююча сила землі: відкрита, поза будівлями. Яка втра-
та! Що ж робити мені?
- Можу порадити, як лісничий, знаючи спосіб, яким сам справу-
вався, виконуючи службовий обов’язок. Людоїди бояться огнестріль-
ної зброї. То ви, маючи пістоль або револьвер, стрельнули раз угору,
і тоді враз зажеруща зграя поспішить подалі від вас.
Актор проголосився патетично на услужність:
- Я буду вашим охоронником! Це райдужна мрія: до кінця життя!
- Звідки взяти зброю на мою огневу оборону?
- О, я маю наган! Справжній. Часто, зостаючися без ролі в театрі,
здобуваю заробіток нічний, при великому кондитерському магазині.
Виконую варту - озброєний: так заведено. Ах, якби ви побачили і
спробували смак: які там чарують торти: із вензельними прикрасами
шоколадними зверху, і пирожні, і галети: чудесні! Мені там веселіше
буває, ніж у театрі. Отже, я готовий до супроводу!
- Я невимовно вдячна вам, вірний приятелю!
- Вирішено! Завтра пройдемося: галявина пролягає, як відкритий
шлях до осяєного едему, доступного знову на землі. Втішаюся!
- Швидко думаєте! - промовив Витховижник. - Але, як побачите
все, тоді: чи радість набереться? Діло ви зварганили, - бувайте здоро-
ві!
Наступного дня актор Жорж Розін-Діямантський, чисто вибритий
при губах і по підборіддю, наодеколонений прегусто, - наново на-
фарбувавши бакенбарди до смоляної чорности, - з’явився до призна-
ченого місця, маючи наган у кобурі і поряд патронних, привішені до
пояса, нетерпеливо дожидав супутницю, схвильовано ходячи на
короткій відстані впоперек просіки і в нетерпеливості похрустуючи
суглобами пальців. Широко розмахував руками і вибурмотував заго-
товлені вислови для свого серцевого полум’я: за сценічною звичкою.
Наближалася поволі Єлисавета Семенівна: вся в бліднорожево-
му: від капелюшка до туфель включно, і навіть включно до побарвле-
них повних щік, із котрих на правій наклеєно чорну «мушку», і в
одинаковий тон насурмлено брови. На губах червона помада залягла
в силі, як на обкладинці курортного дороговказу. Дуже світлисті,
красно окреслені очі виявляли спокій і веселість. Рожева торбинка
605
звисала із зігнутої лівиці. Крок - повільний; оглядність на сторони;
легенька усмішка на устах.
Огненноокий амант при першому погляді на появу мимовільно
підняв верхню губу зовсім прикро до носа, але вмить обпустив. Усім
обличчям розпромінився в екстанічному захопленні, як звик на сцені,
уподібнюючися захопленістю всієї душі - до протуберанновости: у
передчутті перемоги чоловічого начала над жіночим. Поривисто
розвів руки на сторони, рушаючи назустріч трояндній постаті. А враз
зблизив руки: вхопити її правицю, стиснути її і припасти устами - в
довгому доторку, і зрештою, пристрасно виголосив, беручи під лі-
коть і спрямовуючи разом уподовж прогалини:
- О, я радий невиразимо, і можу скрикнути так, як мріяв Фауст:
«мгновення, ти прекрасне, зупинись!» Але - ні! Нехай продовжуєть-
ся воно!...
Дама, прозвана «Машинкою», за свою вражаючу здібність стено-
графічно друкувати, спиталася байдужно:
- Як ваше здоров’я? Мабуть, гаразд...
- Що там здоров’я? Тут відкривається елізей для мого серця!
- А все ж здоров’я - найперша вартість. Чи маєте добрий апетит?
- це дуже важно: я про це недавно в журналі читала.
- Я не хотів би мати апетиту ніякого! - тільки споглядати вас:
коли з’явилися, як сказано в поетеси Сапфо: - справді: «Афродіта
золотовінечна!» - в сяйві світанковому.
- Але ж тепер пообідній час! - поправляє Єлисавета Семенівна.
- Дарма! Бо в душі моїй - досвітня зоря: при вашій появі!
Дама знала місцевість, запам’ятавши із частих прогулянок мину-
лого року, і поглядала на землю, аби вчасно переступати через корені
від великих пеньків зоставлених невикорчуваними після повалення
сосен. Але супутник, звівши погляд високо, несподівано перечепився
через один із них і мало не впав! - дама підтримала його за руку і
зразу ж відзначила:
- Вам дуже до лиця сірий костюм.
- Але в душі моїй повно барв: від радости при стрічі з вами.
Думка про вашу ласкавість до мене, це - як золотий, на срібному
шнурі, аксельбант, що прилягає на серці. І ось почуття: просвітлене,
мов сенаторська лента: велика, через груди, і втримує світучу зірку,
як нагороду. Бо передчуття щастя з вами, високий дар; окрашує
рамена мої, мов два соняшники, ні: два адміральські еполети на
воєнному параді броненосців - так повно барв.
Дама кліпнула на нього здивовано і попередила:
606
- Глядіть під стопи, бо ось - багато старого коріння, ледь прикри-
того травкою!
- Дякую. Буду зважати, а то впаду, хоч собі на щастя; бо впасти
до ваших колін, навіть без коріння можу! Властиво, це моє щастя -
упасти до ваших колін. Надіюся: скоро, в близькі хвилини, і я весь -
в огні: від передчуття блаженства: упасти до ваших колін.
Жорж Діямантський схопив руку супутниці і відгортаючи рукав,
обціловував її все вище, аж до грудей - і далі: їх теж.
Дама зідхнула дуже глибоко і, оглянувшися, звеліла:
- Відійдім набік, бо нас тут побачать!
Наближені до краю галявини, де вже починалася колючодротяна
огорожа на дерев’яних стовбах, вони звернули направо і пішли при
ній: там була рідкіша порость і вузька смуга, недавно прочищена і
прокошена.
Вони проходили там, обнімаючися в поцілунку і так віддаліли на-
багато від просіки, аж до полянки, повної сонця і застеленою зелено,
як моріжок.
Діямантський відвів супутницю туди і, коли зупинилися, при-
страсно прошепотів до її вуха:
- Нам судилася чарівна місцина: для сердечности нашої: при-
ляжмо! - спізнати хвилинку в нашому едемі земному, відтвореному
згодою випити пронизюючий кров - келех щастя! Не відмовте на
благання моє!
Вона стояла непорушно, обнявши його, і прошепотіла йому:
- Не сьогодні, милий; майте терпіння! Одвела обличчя, погля-
нути на зелень і раптом здригнулася і відсторонившися від нього,
скрикнула:
- Що то? Чого йдуть?
Оглянувся актор і прихолонув істотою, проте скоро опанував
нерви і заспокоїв супутницю:
- Не бійтеся при мені! Спокій і тільки спокій!
- Але, мабуть озброєні: їх п’ять, дивіться: в одного сокира, а в
других ножі, і кожен із мішком. Розстріляють нас і поріжуть на кус-
ки, і в мішках понесуть: поїсти.
Актор заступив собою супутницю, широко розставивши ноги, і
викрикнув до надхідних напасників, здобувши наган і приділяючись:
- Починаю розстріл, даючи остережний знак: забратися геть!
Негайно!
Вистрілив їм понад голови і вилічує мішені:
- Числю до десяти і тоді ваша смерть!
607
Після першого пострілу напасники впали на землю, але зразу ж
зірвалися на ноги і відбігли до близького стовба і при ньому, під-
нявши найближчу дротину і допомагаючи одні одним, вибралися до
гущавини: там зникли.
Єлисавета Семенівна притулила долоні до грудей, здається: від-
чайною спробою втишити серцебиття і дрижачим голосом дякує
оборонцеві:
- Я вам зобов’язана надзвичайно і дякую безліч разів. Якби я
вийшла із псом на галявину: прогулюватися там, - схопили б миттю і
ніхто на курорті не почув би мого крику. Ви - мій рятівник.
Актор помовив тихо і сердечно, сховавши наган і погладивши їй
плече:
- Зо мною будете без небезпеки: я - ваш сторожовий пес: на
життя і смерть!
- Ходім звідси якнайскоріше, бо можуть з’явитися озброєні! -
заклопоталася супутниця: - але змінім напрямок, аби не підпасти під
засаду і обстріл. Поспішім навпростець!
Поглянувши на сонце, прозначили, як вертатися на курорт і при-
скорили кроки, вибираючи прохідніші місцини між деревами і куща-
виною, але незабаром сповільнили ходу, бо нестерпний сморід вра-
зив їх. Поглянули набік, до невеличкої чистинй коло дуба, і побачили
трупи, зовсім потлілі.
Чоловік скорчився, виставляючи костяник черепа і кистей; біля
нього торба: вся прогнила; ціпок і недалеко від пальців - два камни-
ки і лушпиння від жолудів: видно, ними роздріблював і розмелював
знахідки, переважно торішні - їх трохи зосталося поблизу. Виголо-
джений, спожив нестравну їжу і в судомі помер, натерпівшися болю:
від того вискірилися зуби.
Трохи віддаля лежала жінка з дівчинкою, що припала їй до гру-
дей: сподівалися про якийсь харчик, та так обернулися, померши, в
облахмітнені скелети: від болю, що і в чоловіка.
Мерщій поспішили актор і машиністка далі від погиблих, але
весь час знаходили трупи: селян виголоджених на смерть: повсюди,
хоч різко міняли напрямок. Згадали слова лісника: про жах кругом
веселого, празникуючого курорту: цілий ліс засіяно мертвими -
жертвами голодовбивства, хто проникали в ліс, шукаючи поживи -
перед смертю.
608
XXVII
Личинник переворотів
Коло оранжереї, уподовж її скляного фасаду, походжають свя-
щеник Вячеслав Скоринник, тепер - діловод курорту, - а з ним лікар,
хто також скрипаль для квартету, Орест Косарик, - поглядають на
сусідний лужок: спадистий - до недалекого лісу, дикий квітинністю.
Признання Ореста:
- Я здивувався, почувши від німця, учителя з фаху, передвістя в
такому ключі грозовитости, як від вас: священика, коли ми недавно
трудилися тут, в оранжереї.
- А звідки він сам? Земляцтво у німців іноді виявляє прикмету
вдачі.
- Він з Ваймару: із міста, знаменитого домами Ґете і Шіллера! -
посилено вимовив Орест. - Після богослужби, раз розговорилися.
Він пригадав, як трапилася йому в магазині книжка про Америку, і
сам * заголовок вказував на суть усього змісту; назва: «Країна із
замкнутим серцем». Прочитав книжку вчитель і склав рецензію в
думці - таку: «сам я в Америці недавно побував і побачив: як і в
кожній країні, там є свої плюси і мінуси; а все ж таки там закони
забезпечують право громадянина вільно висловлювати свої погляди.
І якщо віруючий чоловік вирішує: врятувати свою душу для вічнос-
те, то має нагоду відстояти свою правду, відборюючи спокуси, часом
нагальні і зловчинні, на межі життя і смерти». Подумав собі потім
учитель: колись наша цивілізація вичерпається творчим полум’ям і,
закінчивши свій величезний розвитковий цикль, заміниться іншою.
Тоді вчені, досліджуючи, будуть страшенно жаліти, що дух грома-
дянської вольности вигас, який там процвів повнотою форм і виявів:
вигас і зник із життя: назавжди, або надовго.
- Мабуть німецький учитель так думав про якийсь новочасний
капіталізм, похожий жорстокістю до початкового? - відгадує Ско-
609
ринник. - Боїться учитель мафіозного тероризму із гангстерством
грязних осіб.
- Мабуть так! - стверджує Орест. - І думаючи про це, я сказав:
від можливого капіталізму з новітньою «акулістю» очистить дельфі-
няча революція.
Німець гірко всміхнувся і спитав:
- Росію очистила?
Я почав, як кажуть, «їсти мило»: мовляв, коли брати до уваги, то
з одного боку, але однак, - і далі в такій стилістиці. Німець зупинив:
- Не хочу, щоб ви говорили неправду, або дещо на небезпеку для
вас самих - особисто. Ми в Німеччині тепер теж, як і ви попереду,
смакуєм соціялістичну революцію: в нас національну - відкрито,
коли вам російсько-націоналістичну придекоровують інтернаціо-
нальністю, закричуючи до замороки. Різниця - в кількості безвинно
погублених.
- Чи спитали німецького учителя, як думає: можлива за океаном
соціялістична революція - на континентальний зразок?
- Так: я дізнався; і дістав точну відповідь: це робитиметься, як у
Росії, - спершу вистроять «ліберально»-атеїстичну інтелігенцію, на-
віть, противницю віри в Бога і всякої духовности і тоді напустять тих
інтелектуалів чинити подвійну руїну. Перша - вивітрити всякими
способами християнство, і для цього вживатимуть різні паскудства
проти найсвятішого образу та імені, - тут вжиток дегенеративних
суб’єктів, в аморальності обнижених на рівень скорпіонів, прогнилих
всередині. Друга мета: масовий розклад через процес психічного
помавплення: тут - розпуста серед школярів і студентів, руїна роди-
ни: під заманливими гаслами; розбиття і знечещення святинь і ви-
гашення самої віри, патріотизму, чесности, шляхетности, спочуття до
ближніх, громадського ідеалізму. На такому розвалищі строїтимуть
нібито «соціялізм», а властиво, під цим прикриттям по-щурячому
розграбують націю. Слухаючи німця, я пригадав ваші скорбні перед-
чуття, висловлені тут: в оранжереї, - сходяться в суттєвості...
- Але я хочу додати здогад про два способи для душевної зарази!
- поспішився священик. - Назву перший: будуть розвівати всякий
авторитет у сфері духовнотворчої культури: тут - обмазування кля-
сичних постатей - брудними вигадами, бо вплив творців - стримую-
чий. Другий спосіб: всякий рід протиприродної покручности і до
того - найвживаніший: «прийом» - непристойність; як ментальна
проказа! - всюди будуть приліплювати її: одворотну непристойність:
у революційному задумі...
610
- Якраз так; уявляю собі, - говорить Орест, - уявляю, ніби черво-
ний адський лис увіходить до маєтку і часто обертається, сморідним
хвостом промітаючи собі стежку через свіжо навіяний сніг. Чи тут
схема революції в початку?
Скоринник наводить, напроти того, свою розв’язку загадки:
- Похожо так! І зважаймо: кожна соціяльна революція діє при
своєму особливому наркотику: п’янить обіцянкою едемности, аби
людність, знетерпеливлену вкрай від нуждоти, - затягти до руху на
криваву зміну існуючого правопорядку в суспільстві. Але такий
кривавий переворот тільки обдичавлює сам рух ненависництвом і
душогубністю, які не можуть служити добрим і тривалим цементом
психічним для нормальної громадськосте. Починати треба з реформи
етичної і допроваджувати її послідовно до завершення, і в переході
духовної обнови, кожна проблема громадська вирішиться, як слід:
для нормального прожиття. А в нас: як? Зліквідували буржуазію, і
тоді соціяліст - нарком, самоназвою комуніст, на доручення всіх
верховодів червоної партії, убиває голодом мільйони безвинних
людей. Ні! Перебудова суспільства можлива тільки, коли переста-
нуть провідники рухів бути звірами в людській личині. Бо вони
творять такі адські жахи, про які навіть не намислювався ні один
буржуа в історії, ні навіть уся буржуазія в ній - разом. Додам
найсуттєвіше: дійсна, справжня, глибинна, вирішальна обнова мож-
лива тільки при вірі в Бога Біблії. Без неї всі, навіть ідеально злаго-
джені обнови неодмінно, зрештою, перекошено обсунуться в нещас-
тя.
- Чи тому так громовито нагрозився Ядвиголовський своїм чер-
воним квартетом? - питає Орест. - нагрозився він на оранжерею,
завбачаючи початок церковносте. Мабуть розпікав нашого дирек-
тора.
- Дуже! Піджарював ґрунт під ногами. Безцеремонно говорив, як
до пахолка. Образливо. Мені переказував директор. Але розпікав,
ніби заохочував.
-1 що? Категорична заборона?
- Як сказати? Офіційно: так. Але відвів мене директор у куток і
тихо промовив: я вам нічого не сказав, не знаю, що робите з оран-
жереєю, нічого звідти не чую і там не бачу нічого. Мені підсмажував
печінки той особоуповноважений, з вигляду - римський сенатор
доби занепаду. Отже маємо адміністративну заборону і людський
дозвіл. Зайдім всередину: роздивитися, що треба додатково змінити.
611
Відімкнуто вхід, і бесідники, завітавши до квіткарні, почали ог-
ляд її, коли священик продовжив свої оскарги:
- Зникає любов до квітів, а вони ж свідчать про стан сердець
людських, тому оранжерея зниділа, - немає значного попиту. А вже
про теперішній рік нічого й згадувати: сатанічний! - примарщина
адяна. Властиво, вкладається в життя антипод оранжереї, втримува-
ний демонами, а створений волею Люцифера, як зразок для людства:
в протибожності - життя, як штучно виплеканого, супроти життя
справжнього: «Квіти зла», названі в Бодлера, заміняють квіти добра.
- Чи вам видно якусь останню блаженну таємницю в справжніх
квітах? - спитався Орест.
- Хочете бачити? Я відповім: квіти, це поезія Божа, з’явлена в
живих барвах і формах; відкрита окремо і при живлючих рослинах.
Коли довго і зосереджено дивитися на квіти, особливо - радіючи на
пахощі їх - то дивним чином починаємо відчувати, що квіти гово-
рять: поглядами своїми, як люди, виражають почуття через свої очі. І
тоді сприймаємо найвищу радісність, якою живуть ангели, блажен-
ствуючи нею, незрівняно втішнішою, ніж усі наші дари від пристрас-
тей.
- Вернімся на хвилину до речників, так званого «наукового
соціялізму»! - пропонує Орест. - Вони, атеїсти, не сприймуть нічого
з-над матеріяльного космосу, ні образу сил небесних, ні самого неба
Божого, ні мови квітів - блаженної. Сама основа, ніби наукова, чимсь
непоправимим порочна: в корінності її, що віддалося так моторошно
в насильній побудові: - але що? - що саме: в чому чорна пружина?
- А я вам скажу: в чому, скажу по-священичому: соціялісти,
керуючися тією «науковою» доктриною, виконують її настанову -
клясової ненависте і боротьби: на ліквідацію супротивних їм, як
вважають, і неугодних клясів. Якраз тут суттєвість: усяка, усяка не-
нависть і особливо згострена в боротьбу і нищення, - єсть гріх, гріх
із найперших, бо ненависть сама по собі дорівнює вбивству дійсно-
му, як гріх, і це визначено в євангельських словах: із уст Господніх.
Через те вся доктринальна основа соціялістичного руху, як з’ява на
сторожі супротивній до небесних сил, приєднується до сил адських і
вслуговується для них. Наслідок? Кожна і всяка діяльність на вста-
новлення тієї доктрини в життя, породжує нещастя: неминучо і
невідклонимо, навіть при блискучій парадності самого руху. Цілко-
вито клониться будова в обвал, бо поставлена на гнилому підваль-
нищі тяжкого гріха. Соціялізм, це - чорний празник Антихриста, під
едемськими проголосностями про взірець життя. І радіють при ньому
612
тільки клеврети, нагадуючи барбосів, що дістають жирні маслаки,
Півиргнуті їм із панського столу. В комунізмі весь комплекс доведено
до крайносте. Глядіть, землю в парнику треба змінити цілком, бо
пересохла і запліснявіла.
Священик викришив із парника і перетер у пучці дрібний кім’я-
щок помертвілої землі, - і просипав його на дику травицю, рідко
порослу:
- Думаю, треба персть перемінити скрізь. Дерев’яні часті об-
скребти, обмити і потім насвіжо помалювати «мідякою», або білою -
емалевою, бо такі маємо в фабричних відерчатих банках. А що ваш
німець думає про обов’язкову доктрину?
- Він спершу відповів мені, коли я спитався, чи він «фавстія-
нець»? - в дусі трагічної поеми Ґете. І він сказав: « - Певно, я єсть
такий». Але не вірить у будівництво щастя, коли воно ґвалтовно гу-
бить старих безвинних Філемона і Бавкіду, нібито виправдано: ради
великої мети - радісного строю для людства. Надіється таки німець
на прощення гріхів і для тих осіб, хто все життя прагнули і трудилися
заради других, - гідні стають викуплення з гріхів: це кредо
«фавстіянців»; і учитель так висповідується . Його напрямок до від-
родження: через чесний і жертовно посвятний труд всіх для спіль-
ного блага: це - його основоположний европеїзм фавстянського
складу.
- Що ж, його правда! - погодився священик. - І гадаю: він не-
присторонений до нашого становища.
- Звичайно, - ні! Він вважає, що помилково вибрано метод: по
злу; виснажувати населення вкрай, - до розору, аби здобутим з нього
коштом поруйнувати зовнішній - західній порядок, через підкупи і
дорогі інтриги, але, зрештою, безуспішно. Коли вірний шлях, це -
вибудувати всередині справді взірцевий порядок, і тоді весь світ
здійматиме шапку в поклоні: з пошани, і приєднається.
Розмовники почали обчищати жардиньєри, вживаючи знаряддя,
складені в ящику: давно - не вживані, і заняття забирало їх почуття,
хоч розмова спрядалася далі: про речі найважливіші.
- Я нагадав німцеві, в останній зустрічі, що один їхній мисли-
тель, не партійний, провіщував декілька тисячоліть некоронованої
тиранії, треба розуміти: негодяйської, - як із тим? Він відповів: то - з
надмірного болю душевного від сучасної катастрофічносте. Найкра-
ще - те, що всім відоме віддавна, але найбільше забуване: просто -
Щира надія на Божий розмислі - із такою надією чоловік багатший
від Креза, хоч утратить все, навіть ґудзики від сорочки.
613
- Чи марксизм якось подіяв на вчителя?
- Ні. Раз він згадав так: Маркса в нас, на батьківщині його, ніхто
не читає; то в вас зроблено з нього кумира, але і то - тільки для ци-
тат.
- Сказано правду. Чого ж він дожидає: на втішення серця?
- Одного разу висловився повно в такому стилі, як ваша мова:
тут, недавно; ціла промова його, ніби проповідь. Спробую відновити
в пам’яті, хоч приблизно.
... Доктрину клясової боротьби у вас пущено, як димову заслону:
закрити дійсну трагедію, що стала змістом сучасности, і постійно
примарюється мені: що в скритих гніздах, глибоко в підзем’ї, за кри-
цевими дверима з електромагнітною механікою, стоїть сторожа:
убиває кожного, хто осмілів наблизитися. Там заслонилися величез-
ні, нікому не знані чудиська, ніби огненні птахи, на гніздах: ве-
личиною, як басейни для плавби; і відкладають яйця, з котрих виси-
джують собі покоління на зміну. Щохвилини чіткіше окреслюються
крізь скаралущу страшні нащадки, більшають і сповнюються смер-
тельною злобою, достатньою - залити, мов потопом, всю землю.
Стугонять серця, шкрябаються пазурі і клюють дзьоби, пашить
полум’я із пащек, бринять, випружуючися лусковини на тулубах і
пірноти на крилах. Висиджені, дітовища, дійшовши потужносте, ви-
літають, через автоматично розкриті дверини, у світ: перші із прий-
дешньої зграї, а слідом вирветься хмарщина їх, прибравши людський
вигляд, як зверхначальство для всіх на землі. Тоді встановлюється із
їх наказу новітній стрій, коли владу беруть «негласні» профспілки
іродів, каїнів, скуратових, і їм нарізано мету: знищити всякі духовні
уявлення і помисли, котрі підносять людську істоту над тваринність,
і підвищують душі на психічний рівень, як ґрунт для віри в Бога
живого.
- Ваш німець, очевидно, протестант: якщо так стривожений сьо-
годні, при ідеальному - живому образі Вседержителя: тут їхня, лю-
теранська віра протиставиться обрядовості нашій, часто - суто фор-
мальною висповідностю. Або - як би ви назвали?
Орест завагався з визначеннями, а таки вирішив скласти:
- Найперший відступ, я гадаю, в нас - необмежена зовнішня
показовість; якийсь психічний декоративізм і театральність супроти
глибинної духовносте. Прикмета: в нашому православ’ї, до його
зруйнування совітчиною, для Біблії зоставалося мало місця в житті:
керуватися нею. Чи зауважили? - протестантські країни мають висо-
614
кий рівень добробуту для низового населення, при біднішій природі,
бо хочуть провадити справи в згоді із Святим Письмом.
Священик борониться по своїй стороні:
- Досить подібно вірили в нашій Київській державі, за великих
князів, і в Гетьманщині теж. Але це Київське православіє, набагато
милостиве, зруйновано: московські царі, починаючи з Петра Пер-
шого, безжалісно зруйнували і додушили заборонами. Натомість,
собі можна сказати, звізантінували віру, сприйнявши для неї набага-
то цезаропапізму і жорстокосте. Жахливі тілоколочення були зви-
чаєвими в Царгороді, а в Росії, наприклад, старообрядців так гонили,
що доводили до колективного самоспалення. Все ж наш обряд над-
звичайною красою дає можливість досить повно відчути блаженість
Господньої присутносте, - цього нічим не заміняти.
Орест усправедливлює сторону російську - в одній частині:
- Я читав дещо про Оптінську пустинь і тамошніх старців: вони в
Росії відроджували велике милостиве православ’я, як воно возсіяло в
Києво-Печерській Лаврі.
- Це було! - стверджує священик. - Але вже старці змінити
настанову «офіційного» церковництва не могли; хоч їхня пустинь
таки стала місцем паломництва дуже багатьох з народу і також
великих творців духовної культури: Гоголь, Достоєвський, Толстой:
він відвідав - після відлучення від Церкви і викляття в писаннях
святого Іоана Кронштадтського: повторних. Була чутка: старці, на
відміну від його анатемуваннями, прийняли автора «Війни і миру» -
як рідного брата. В Росії християнство відродиться, як і в нас - теж:
неминучо! Проти нього марксистська безбожність не встоїть, - вона
тримається зброєю вбивства, але це минуча сила: проти сяєва
духовного вона - квола, і западеться з ганьбою.
- Чи ви, як священик, відзначили, що ми живемо, ніби вночі, хоч
при світлі денного сонця?
- Як же не помітити? - Це відчутно весь час.
- Від чого ж тут негаразд найгірший?
- Від того, що ми відірвалися, кожний окремо, від того
найсвятиннішого променя, який з’єднував нашу душу із божествен-
ною істотою нашого Творця, із серцем його. Це ж і єсть світляний
нерв нашої віри: для нормального життя, через який душа відчуває
серце Христа, як світильник жизний, снажучий для безсмертя. Ми
розірвали зв’язок і ходимо як в нічному морокові.
- А відновити як названий зв’язок: чи можемо самі?
615
- Ні! Ніяк і ніколи: самі не можемо. Але здійсниться краще: якщо
віруємо в Христа Спасителя, то цим, через його синовню промене-
вість із Отцем, відновлюється із приношеною, із благословенною
могутністю Богочоловіка новозамінний зв’язок, незміренно багат-
ший, живіший, прекрасніший, ніж попереду: до відпаду.
- То що: виявляється, ніби ми були відпали від Вседержителя на
землі: подібно як зрадливі були на небі, - так? Невесело знати.
- Певно, що - так відпали! Надовго: ворожнечею; перебуваючи
під кормигою Велзевула, як владики: через поганські віровизнання:
Вавилон, Єгипет, Ассірія, старовинний Рим.
- Я здогадуюся: поворот і віднова відбудеться через Месію:
супроти смертної кари.
- Через нього: посланого Спасителя; і примирення здійснилося
на Голгофі, через хрест розп’яття. Проте ми відступили знову і пов-
торно підпали під самодержавство Люцифера, і найстрашніший
наслідок сьогодні: це помста нашим селянам за їхню пристороне-
ність до Христа, і от голодомор. Наш курорт оточений лісом, а в
ньому повно трупів селян: цілими родинами! - хто проникали попід
колючою дротиною: сюди, надіючися в лісі знайти яку-небуть по-
живу. Коли пробиралися до межі нашого закладу, - то від пострілів
сторожі падали мертвими, і вартові відволікали трупи в гущавину.
Навкруги нашої веселої оселі - численна смерть!
- Мабуть, такою великою гибеллю готується драконячий людо-
згубник для всього світу? - гадає Орест.
- А вже ж! Тут - генеральна репетиція.
- І як вам уявляється буцегарня: вселенська?
- Уявляється просто: доб’ють останніх священиків, як я, а людей
обплутають під модні омани для терпеливосте в ярмах, коли зверху
над всіма свистить світовий бич від руки Царя-Блюзніра. Йому на
жертовнику фіміями куритимуть, і його особі віддаватимуть божесь-
кі почесті, як рятівникові роду людського і промислитилеві все-
людської судьби. А хто в Христа вірує, - тих осміють в осуді, як
шкідливих нікчемностей і найгірших паразитів, хоч будуть із голуби-
ними серцями і бджолиною працьовитістю. Стануть забороняти всякі
збори в ім’я Христа: під страхом негайної смерте.
-1 що: хіба знищать віру - назавжди?
- Не знищать! Бо в істотах людських криється оранжерея,
неприступна для гасителів віри. Називаю як символ: образ оранжереї,
взявши для прикладу... На глибині душі у кожного стоїть своя
оранжерея, дана від народження: невидима для всіх, навіть для влас-
616
ника, - спасительна, але надовго забута. Тепер - крайня потреба в
ній! Проти напасно лютої зими, зберігаються засіви і проростають
зеленкй, розвиваються розсадою, готовою - на пересадку до ґрунту,
коли пробудиться земля в сонячному теплі.
- Це ви про істину віри? - в алегорії про оранжерею?
- А то ж про що, як не про неї? - вона найчудесніший ковчег у
душевній сфері людства і надано їй такого високого значення, бо
вона єсть символічна колиска відродженої віри християн, чи - мов
ясла, що приютили новонародженого Спасителя всесвіту. Збережуть-
ся в психічній оранжереї душ людських прорості освіженої віри і,
пересаджені весною на вільну землю, розростуться плідним врожаєм:
даром між людьми. Але час до цього поставиться страшний.
- Чи згасять віру цілком, як воскову свічу? - спитався Орест. - І
перетоплять віск на світильники для культових капищ?
- Так: згасять, а властиво, думатимуть, що згасили, - і віск пере-
топлять; проте до оранжереї не зможуть досягнути.
- А як же збережеться віра живою? - хоч би з одним таїнством
Церкви: головним!
- Так, збережеться: з ним; бо перед світанком вірні сходитимуть-
ся, наприклад, в оранжереї, схожій на нашу, - відломлять по куснику
хліба і споживуть, вимовляючи: в ім’я Христа Господа приймаємо
преістотнену частку: на відпущення гріхів! - і розійдуться непомітно.
- Але посиляться гоніння: безпощадні, як от тепер: голодомор на
цілий народ, аби скорінити віру разом з ним: на могильність!
- Так чинитимуть: під навією від демонської ночі, а - не знаючи,
що цим вони посилюють Церкву торжествуючу: в небесах! - бо до-
дають нових мучеників до її соборносте, сильних жертовністю в
істині.
- Це ви священик, так бачите, але вони втішаються фізичною
перемогою тут: їх тріюмф посилюється числом закатованих за віру, -
чи далі так будуть могутніти?
- Будуть! По урядово-партійній драбині, встановленій наказом
вселенського Царя-Блюзніра, видеруться східцями рангів наверх
двійники шакалів, скорпіонів, чумних щурів, гримучих гадюк: стра-
хітливі наживщики із сліз і крови збідованої людносте. їм набіжні
вампірячі наставники звелять: скрізь і завжди пролізати до більшого
багатства і значення, - вдень, а особливо вночі: зокрема в салони роз-
пусти. Спокусити кожного кругом, передусім, хто має владу і гроші:
обдурити і зробити собі бранцями, обплутавши їхніми власними
пристрастями і мерзенними гріхами. Туди їх самі ж поволочать, аби
617
тримати їх серця, як смердючі ящірки за їхні хвостики. Спішать
вимотати собі їх майно і висмоктати глузд, гідність, владу, пам’ять,
талант, і зоставити їх, як оболонку мухи, з якої витягнуть по-
павучому весь сік. Наверх спрямуються до кращої здобичі, з котрою
розбавляться однаково, тільки з більшою поспішністю посправують-
ся, аж поки весь світ опиниться у їхніх кліщах. Вони його тоді по-
гублять, як самі захочуть, насолодившися із його безпомічности та із
своєї всевладности. Під поглядом Царя-Блюзніра торжествуватимуть
його виконавці, почитуючи тьму газет, журналів і книг: що от, під
зверхгеніяльним проводом вождя людського роду, збудовано земний
рай: вимріяний найвищими корифеями творчої культури, взірець
свободи, справедливости, миру, краси, щасливости, істини і довічної
доцільносте в житті: так замикає вінечно весь вселюдський прогрес,
як «Ода до радосте» Шіллера, - виспівується в завершенні дев’ятої
симфонії Бетговена, і навіть набагато краще.
- Чи це встановиться назавжди, без змін: ваша моторошня візія
зверхобману? Лютого.
- Ні! Пригадаймо: в Апокаліпсисі карні жахи обмежуються їхнім
часом.
- І який крах вампірства? Приблизний вигляд. Бо ж то адська
потуга.
- А вигляд з’явиться такий: зажеруться в головному синкліті, як
павучиниська в коробці, і виступить тонкий заводіяк, залізний дум-
кою і пекучий пляном. Кроки його підуть зворотним напрямком, роз-
кручуючи всю пружину назад.
- Як: назад? Чому? - і що потім?
- Що потім? - я не знаю, і боюся забігати аж надто наперед. Ви
могли б здогадатися, маючи сильну уяву. Мабуть, колись писали
вірші? Кажіть: писали?
- Гірко признатися: складав вірші, і - невдалі. Сильно бито на
зборах літгуртка, бо уява надмірно поривалася, в фантастичності.
Разом складаються на правду: ваші передвістя страшні, і мої вірші,
що провиджували радість від розкриття невідомого, наприклад, про
квітучі рослини на дні моря. Чи це не потрібне? - бо тут була
зачіпка: сильно поклювати мене дзьобами марксистської критики.
- Чому ж не потрібне? Думаю, повинно бути, бо тут сповнюється
справа, близька нам, священству, і суттєва для поезії найвищою
мірою: відкривати все нові сторінки в книзі творчосте Божої, - нові,
цікаві, змістовні: на прокорм для нашого серця. Поезія, сусідка чи
навіть сестра віри, повинна додавати весь час новину, нехай дрібну,
618
але цінну і гарну: в розвитку нашого почуттєвого і змислового піз-
нання світотвору.
- Але ви свідчите про поезію, як речник Церкви, з настановою
вивчати всесвіт: Божий твір. Вони ж, критики, замінили його повною
збіркою написаного, як звуть, «клясиками марксизму». їхні «сочінє-
нія» мусимо вивчати в значенні найвищої дійсности, а наприклад,
Айнштайна - виклято, бо в нього інша реальність, і в Берґсона теж, і
в Богданова...
- А я додам велике ім’я - праведника, в священичому сані, як
мій, це: Павел Флоренський, світоч богомислія, і одночасно високий
фахівець - фізик.
- На відміну від вас: я, лікар, відзначаю дві аномалії, причини
соціяльної недуги, що пройняла наскрізь усю нашу совітську систе-
му. Перша аномалія: повсюдне правдовбивство, - при допустимості
четвертоправди, - її: для підтримки лжі; друга аномалія: вжиток
всякої лжі як інструментності для мучення народної душі. За всім -
якась движуча сила в прикритості.
- Невже не відчутно нашим людям і не видно: крізь велике
страждання: що діє в нас метафізична сила з непримиренною бого-
ворожістю. Потверджується наша, священицька, візія: про її допу-
щену владичність, аби виявилося в ограничному іспиті: чого наша
віра варта? І чи ми належно кріпкі в відданості, аби встояти цілу
вічність непохитно перед Пресвятою Тройцею, будучи врятовані в
Царстві. Тому дозволено владичній метафізичній силі на відмірений
час...
- Підождіть! Як її уявляти, в якому образі?
- А в такому, який представлено на картині, що зберігається в
місті, в домі вченого фахівця із математики, мого знайомого. Ми з
ним поприятелювали, коли він перебував тут недавно: два відпо-
чинкові сезони підряд. Запросив: відвідати, і я побував у нього дома.
Говорили спершу про старі ікони, що зберігає передані від батьків, і
принесені дружиною. Одна з них - твір незнаного генія, образ
Покрови Богоматері: провідниці. Сміливий відхід від традиційної
тектоніки видива. Хоч постать - у прямому представленні: статурна,
але вигляд незвичайний. Сама Пречиста, без Богомладенця. Голова
обгорнута білою наміткою, що обходить навкруг неї. Руки широко
розведені, так що близько пристають до сторін рами, і долоні, біля
них, на рівні плечей тримають, трохи облущену серединою, білу сму-
гу* покров! - ширшу від долонь, - вона обпадає від долонь, справа і
619
зліва, при сторонах рами: на довжину, приблизно, як віддаль між до-
лонями.
Іконописцеві пощастило віддати в обличчі вираз блаженного ви-
цвіту дівочности, лілейно чистого, в святості зверхангельській, - І
посилено враження через незвичайний ореол: величезний, мало не
приторкається до самих долонь, і викреслений двома обводами, один
в середині другого. їх вирисувано незчислими фібрами сяйва: в
середньому крузі густішими, і оточено його обкружною стрічкою
довкола голови. А риси, зовсім тонкі, рівномірно почерговано із
сильнішими в сонцеподібному ореолі.
Загальне враження склалося справді надземне, в якійсь, можна
сказати, елізійності із світляних сфер передпрестольних: на висо-
костях неба.
- Ваш опис цього образу наочний. Чи не думаєте, що це - ближче
не до нашого іконопису, а до західнього релігійного малярства, що
зродилося в часи ренесансу?
- Ну, то що? Хоч і так. А розписи у Володимирському соборі, в
Києві, чи не так виконані? Якраз так! Але переходжу до протилежної
стіни: там прикріплено картину котрогось модерніста. Сюжет: по-
груддя великого володаря із орієнтальним обрисом обличчя, вко-
ронованого по-східньому золотом і самоцвітами, і вбраного в ризи.
Реберна клітка стала, як склепіння входу, куди люті духи бичами
заганяють безперервно збідовану людську многість, і вона там, у
глибині, зникає в полум’ї.
Назва картини: «Жовтий князь». Вона вся стоїть, як алегорія до
того, що в нас діється: страхітна - відповідно.
- Не пригадуєте: на кого із теперішніх осіб, близьких до верхів’я,
похожий той людоїдець?
- Це трудно визначити. Але я, глядачи на картину, пригадав:
розріз рота в Жовтого князя такий акулячий, як у хрещеного батька
більшовизму: Арманда Гаммера, - закадичника1 для першого вождя.
- Думаєте, то його духовний портрет?
- Ні; не знаходжу аж такої схожосте. Вірніше: то - синтетичний
образ могутносте метафізичної, і як ви назвали, «движучої сили»
вселенської напасти.
Що сталося? - Ірина спішить сюди вкрай стурбована...
Зразу ж, переступивши поріг, Ірина покликала:
1 Найщирішого друга.
620
- Оресте, ідіть скоро до Єлисавети Семенівни: вона поспішаючи
в лісі, перечепилася і, впавши, сильно обдерла руку. Головного ліка-
ря викликано в містечко, а Олена зайнята невідривно в процедурі для
хворої старушенції, - ніяк не може зоставити її ні на хвилину. Поспі-
шіть! Потрібні: обеззараження і перв’язка. Розповідає «машинка»
про моторошний краєвид довкруг нас: ліс повний трупами селян,
померлих із голоду, - одиночні і гуртові: сім’ями. Ходім!
Священик приєднався до обох, сказавши:
- Ми прочистили жардиньєри: на цей раз досить.
621
XXVIII
Номенклатурний етюд
Декотрі мандрівки обкидав Артем Дормачєєв сам, без інших
чинів, назвичай супутних, бо він звик до самотинного огляду стано-
вища, раніш від їхнього прибуття, а вони часто перемінюються, коли
він досить довго секретарює в парторганізації, маючи зверхню руки
для місцевих справ.
Черговий об’їзд доторкнувся до містечкового базару: там Дорма-
чєєв, появляючися, так би назвати, «гарунальрашідно», як вправний
рибалка, часом підхоплював на уявну удочку цінні речі за дрібні гро-
ші.
В імперії червоноросійського покріпачництва для людей - одно
місце масового збору тільки і зберігає рештки від атмосфери волі: це
- базар, куди поринає людина, ніби риба в каламутну течію неспокій-
ного озера і там крутиться, штовхається, танцює очима по збиранині
речей, потерявшися на годинку від всюдисущого нагляду над собою
від сіросовітсько-павутинної регламентації в щоденності. Базар заби-
рає у свою примхливу стихію. Скрізь вовтузня, юрмлення, невтом-
ний клопіт «толкучки», жвавий роззирк і обторкування, гамірливі
заклики і прицінки. А часом сварка; часом сумовита мелодія сліпого
гармоніста, сюрчок міліціонера, гуркіт тягарової автомашини, тряс-
цювання ображеної перекупкоподібної особи, - все зливається при
провідному мотиві, головного непогамовного лементу, що аж лящить
на своїй пристрасній ноті високого регістру, змішуючися із їдкими
повівами від гуртового місця і з його навісною пилюкою.
Дормачєєву довелося обминути декілька трупів, і тоді погнівався
він на возіїв із містечкового транспорту, нездібних прибирати мер-
твяків своєчасно.
Дормачєєв не може встежити всіх побутових подробиць, зайня-
тий першорядними справами соціялістичного будівництва. Морячи-
ся: над невмолимо закрученою «гайкою» партобов’язку, поринає у
622
безладдя базару, як у лазню для нервів: відпружитися і одночасно на-
цілитися очима на кого-небудь. Все, що витерпить згори, від зверх-
ницького кулачища з «гайкою», мов найвірнопідданійший чин, - він
негайно пускає в «реаґаж» - словечко, що для нього означає: вимсти-
ти злість на слабіших. Цілком звик дивитися на політично слабіших,
в першу чергу, як на гірших взагалі, і відчував величезну втіху ковер-
зувати і глумитися над ними, що переросло в якийсь хворісний потяг.
Коли його брали до участи в допитах і доручали катувати, він аж
задихався, ніби в емоційному приступі, побравши в руки якийсь
предмет і б’ючи людину в кров, і при цьому потягав предмет - рвати
тіло.
Почалися невідомі страхи в нього і підозри неймовірні: на
кожному кроці йому ввижалися смертельні вороги, під пекельним
покровом таємничости приготовані напасти передусім на нього,
парткерівника. Він, щоб закрити свій страх, ставав аж брутальний до
слабіших. Коли ж перебував перед начальством або сильнішими
політично, від кого залежала доля, - тоді виробляв із лиця усмішку
відданосте.
Але горе, хто опинявся під чорну хвилину із слабіших, навіть
зовсім сторонніх і незнайомих осіб! Він пекучо тішився комизуючи і
збиткуючися, ніби випускав із свого єства незміренну хвйлю влад-
носте, хоч хижої, зате уявлявся в світучому вінці переможника.
Роками витворював і розсвічував громадянський німб навколо
своєї голови, вживаючи секретність, коли помічними були активісти
із партійного комітету, бо вважалося, ніби традиційно, що головному
треба «створювати авторитет»: така політична догма панувала в орга-
нізації.
Любив, коли йому говорили щось-небудь дозгідно, схиляючись і
догоджаючи: тоді був поблажливий, особливо - в рівному собі крузі:
випивши, під середню міру сп’янілости, ставав найсвоїший із своїх і
«нараспашку» душа. Горлав пісні, чоломкався, клявся в дружбі. Зда-
валося: із залізної шафи, забризканої всім брудом режиму, виривався
до світла первотворний Дормачєєв.
Марксизм із його «стовпами» був для нього «святая святих», хоч
весь темний в теоретичній високості і нудний йому - до того, що
голова тріщала, коли брався вчити черговий розділ «Комуністичного
маніфесту». Діяльністю органічною було для нього - «крутитися»,
без втоми, в політичній сфері і в крузі винюхування і розбиття сек-
ретної павутини на погибель необережних у протесті проти того, що
сатанізм впроваджено в побут під маскою назви: «соціялізм». Він
623
вірив, що тільки він і ті, що над ним, будують щастя людському ро-
дові навіки: і мета, велика безмежно, виправдує які-завгодно жертви,
фізичні і моральні їх спричинити. Треба рішучо йти їм назустріч - і
якраз тут стався дивний феномен: звик гадати, що жертвами повинні
стати тільки особи незгідні, а він сам - у жодному разі! Люди, при-
речені бути жертвами, відбули в його очах, так би мовити, абсолютну
інфляцію особистої вартости: до рівня тарганів, яких навіть годиться
давити безжалісно.
Йому прищеплено такий погляд: спершу він повірив і жив, як
неофіт, а потім звик остаточно, вроставши нелюдський погляд в
«другій природі» душевного життя. І поступово неомірна1 увага про
вищість свого «я» над дограничною знеціненністю багатьох інших,
вилонила зовсім хворобливу зарозумілість, самовпевненість, згірдли-
вість. Дійшло до того, що він, на самоті, почав бачити свою особу, як
невідомого досі володаря всього оточення, часто лютуючи на кот-
рого-небудь недоброзичливця, що мав силу. Дормачєєв малював
фантастичні картини своєю уявою: от, повеліваючи громами, кидає
їх, як огненну кару смерти на ворожу голову. Так - у тверезому
вигляді; а в вигляді, близькому до появи «зеленого змія», злобний
орнамент створений із найчорніших суто національних елементів
північного мовлення, складався на його губах.
Він білявник: поскепинки1 2 на обличчі з гострими рисами, одхи-
леними трішки назад, і їдкувата рудавість обкидалася по сірій шкірі,
навіть на «кадикові» в вигляді половинки від пергамової груші і на
вухах, зовсім гострих зверху.
Через навійну рудавість Дормачєєв видавався якимсь обпаленим
на огні, хоч і справді, мав деякі відносини до нього: бо приписаний
був, як почесний співробітник до пожежної команди. Вона містилася
зразу ж біля закритої церкви в місті, на стороні з найстарішими рудо-
цегляними будівлями і поблискувала проти сонця - сліпучо начище-
ною міддю дзвона; і червоніла драбинами з виїзного воріття, завжди
відчиненого. Іноді під час пожежі, але не завжди, почесний Дорма-
чєєв замикав свій кабінет, спішив до команди і вискакував на довгу
підніжку пожежної машини, щоб, прибувши до димного і огненного
місця, перевіряти стан навколо. Він мав також право: походити в
огні, і в будинках перевіряти протипожежну охорону, - а коли в цій
ролі мандрував по місту, кожні двері слухняно перед ним відчиняли-
ся, бо людей страхали штрафи.
1 Незмірна, величезна.
2 Глибокі лінії.
624
Маючи владу над людьми, хоч зовсім крихітну, можна сказати,
найдрібнішу в височезній ієрархії держави: таку, що під ним зовсім
мало було відносин в наказі і підлеглості серед суб’єктів, Дормачєєв,
користуючися нею, виростав поступово уявленнями про свою особу.
В ларьок він сьогодні з’явився - веселий, при послухові дільця, хто
для нього «подай-прийми» в торговельній мережі, хоч поважний вда-
чею, гострий розумом, із завжди незміренною працьовитістю. Кру-
тився на всі боки, як оглашенний, завжди вдало «провертав» товарові
операції: куди що відправити, добувши вчасно транспорт. І звідки
добути, вишукавши відповідних «штовханів», сірих містерійних
людців, сильних впливом на хід всякої справи, ніби анонімних ґномів
господарчого життя.
Поволі призвичаївся Дормачєєв до становища і до ролі персони із
владою, яку вживав досить обережно, слухаючися непригаслого го-
лосу сторожности. Але сам характер владности - влазити з чобітьми і
ритися в таких ділянках людського особистого життя, почування і
вислову, які споконвіку вважалися недоторканою власністю людини,
на відміну її від худобини, - незабаром почав затруювати душу
Дормачєєва. Якщо на початку він і сам собі признавався, що він
«свиня: з ногами в кориті», отже, мав він якусь таки мужність розу-
му, щоб бачити себе в вірному освітленні, - то через декілька років
забув первісний «самоскепсис» і звикся з уявою про своє становище,
як героїчне, з кожного погляду.
Очевидно, героїзм потрібен, як один із найвищих ступенів
людського достоїнства, і якраз тут ХХ-ий вік витворив фантастичні,
попереду невідомі скалічення уяви. Виникли чорні категорії душо-
влазництва, так би мовити, полярно протилежні до своєрідного, хоч і
авантюристичного геройства західно-європейської слідчости коло-
ніяльного часу. Вони сполучали особливу науку соціяльної психоло-
гії, і військовий подвиг із виявами дивогідної відваги. Були, ніби
орли-хижаки, але таки орли. У східній Европі найновіший час розви-
нув замінництво перверзного типу для служби тоталітарствам, і ви-
конавці покручности стали самоуявлятися в ореолі героїчности.
Поступово гордість Дормачєєва щодо власного становища зростала,
як наповнювана водою рослина в розрості з весни. Він звик бачити
свою систему «точок»-кіосків, як державу над котроюсь країною, хоч
то тільки в одній своїй окрузі, подібно, як Кремль стоїть над наро-
дом, а один магазинний кіоск - над базаром. Став уявляти, що в
основному справа обох похожа, і навіть із критицизмом поглядів на
625
урядування державного високого «кіоску», в якому, коли б сидів він,
Дормачєєв, порядок був би кращий.
На базар і його людей звик дивитися, як на власний маєток.
Призвичаївся чути постійний багатоголосий лемент на базарних
суперечках із-за помідорів і різновсякої городини і овочу, і харчу і
побутових предметів, вироблюваних і везених на торг, недбало
оброблених: - абияк; та із-за дров, попиляних і поколених, що їх
дядьки привозять звідкись худоребрими шкапами, склавши на по-
кривлені вози. Бо хоч ліси - близько до міста, однак палива кат-ма:
через господарчу нерозпорядність володарників.
Дома, із височини системи своїх ларьків, у визначному місті
Дормачєєв погірдливо дивився на високу будівлю, що стояла на про-
тилежному кінці площі: колись біла, а тепер темносіра і обскепана
негодою таємничо окреслювалася на фоні крайнеба. Вона зосталася
без золотих хрестів, рудіючи банями, що зберігали тільки в окремих
прямокутничках зелену фарбу-«мідянку» від давніх десятиліть. А в
середині там - склад городини, під двері часто під’їжджають тягарів-
ки, що або привозять, або забирають картоплю. Завжди тінню сно-
вигає сторож, - старенький чоловічок, про якого Дормачєєв знав
докладно: - колишній ігумен, репресований: недавно вернувся із
концтабору і приховує від всіх свій колишній сан.
Але люди, зрештою, дізнавшися, хто він, почали потиху про-
чанство до закритого храму в староцерковному дворищі: від цілого
базару і в скорому часі - із недалеких міст. Скрізь пішла чутка про
ігумена, людину строгого життя і мученика, який і тепер поневіря-
ється під поруйнованою церквою. Всі тягнуться туди, навіть - і
городський «псих», душевно недужий старець, інвалід, що живиться
на жебрані копійки.
Дормачєєв і його підручні, мов гайворони, зачали кружляти, з
місяць тому - над головою сторожа, зненавидівши його грізно, як
прямого суперника в цілій сфері довколишнього життя.
Силові поля партійних керівників, Дормачєєва і всіх, зросли на
політичних дріжджях секретности, - бо стало універсальним прави-
лом цілої влади з Кремля: забороняється дійсність: - існуюча! - при-
ховується тотально за серпанком державної таємниці, а офіційно
затверджується, як обов’язковий міт, неіснуюча дійсність! - Жовто-
княжа: витворена всесильністю навії.
Повсюдно необмежено і повсякчасно наявний приклад заміни:
ось, тепер люди з голоду мруть мільйонами, бо в них забрано всяку
поживу, - створилася смертна пеклоподібність для українського
626
народу, але скрізь, по всій країні і в цілій державі настилено замінну,
вигадану дійсність - відповідно до виголосу вождя-генсека: «жить
стало ліпше, товаріщі, жить стало вєсєлєє!».
«Весела» дійсність затверджується пропагандою, як обов’язкова
для уяви і думок: своїх громадян, і для закордонників, - коли справ-
жню дійсність становить собою кошмар масового людомучення на
смерть.
Особливо рожево-міражною замінна дійсність поставлялася для
заграничних: відгородившися від них залізною заслоною, малювали
безперестанно їм картину робітничого едему, здійсненого «щаслив-
ства», того, що було, мовляв, мрією найвищих геніїв людства.
Здійснювала обманний підмін новостворена «номенклатура»:
ціла каста партійців, височезно оплачувана, із додачею «награтних
конвертів» і всіх благ життя - із «закритих розподільників». І якраз
Дормачєєв і три його супутники з’являли собою взірцеві примірники
із того прошару.
Вживана силами «номенклатурної» касти, при масовій тортурі
неправдою, якраз секретність, із її первісно-магічно-забобонною
атмосферою, що живила модерний психологічний міт, дозволяла
Дормачєєву і навіть сприяла йому в самовиростанні перверзного
типу. Надавала враження зверхприродної, цілковито виняткової сили
його щурячому нишпоренню в зовсім приватних сферах людського
життя. Крайня безсоромність, із якою комуністична мафія відняла в
громадян право на недоторканість домашнього огнища і найінтим-
ніших сторін суто персонального побуту, як також право на особисту
вільну думку і судження, без жодного порушення кримінального
кодексу, - вона, ця морально терористична безсоромність беззакон-
ців у державних кріслах, поступово перемінила симпатягу і розум-
ника Дормачєєва на лиса, а з лиса возвела, для його власної уяви - в
героя. І він, в азарт влади, захоплений самотворним ореолом, пішов
збиткуватися із підлегляків: нижчих від нього хоч на один, але остан-
ній щабель, так часто, що вже не стало інших під’ярелків, щоб спи-
сувати своє зло далі: на кому-небудь.
Одного разу, на великому підпитку, передали йому приказку:
«Зроби з мене начальство, а негідником я сам стану», - і враз, як
громовою стрілкою прошитий, застиг на мить Дормачєєв, хоч був -
«до зюзі», бо вистанула перед ним власна страшна доля. Але клубо-
чена хмара з випитого скоро накотилася на просвіт і закрила одино-
кий промінь самосвідомости. Безперервне колесо його щоденної
627
діяльности несло його, і він навіть ввійшов у смак лисівства, - стало
так подобатися, що якби відняли, то відчув би, як нещастя.
Ось, поринув він у турботливу течію базарища, заклопотаною
сьогоднішім харчем, на межі голодової смерти. Винесено на продаж,
що, можливо, куплять, хоч за дрібні грошики, - і повелося Дорма-
чєєву придбати за безцінь старовинну табакерку, дерев’яну: з такою
витонченою різьбою, що нагадувала претонко нарізаний тютюн: як
золоту павутину! - провезений із Турції способами міжнародного
чорного ринку, бо і досі південний кордон, при морі, зостався не-
щільний.
Табакерка - надколота скраю, але так, що можна легко справити;
а послужить, як папіросниця.
Шофер, діждавши його, зразу ж продовжив маршрут, звичайний
для керівника парторганізації: мета - торговельна «точка», як позна-
чується в діловодстві, і розмір її із фасаду неширокий, зате від-
значений яскраво: над ним, врівень із височиною димової труби,
піднімалася на двох рейках синя вивіска із червоною назвою: «Соція-
лістичний коробейник». У глибину двору, обкруженого височезним
парканом, «точка» широко розросталася, - і там видно кріпку в’язну
браму, що через неї здійснювався притаєний рух: автомашинами із
вибраними покупцями.
Поряд телефонної комірки, тісно поставилися окремі двері, і
вони завжди тримали при дубових дошках, обкованих шпугами, та-
кий мовчазний замок, що неможливо було нікому проникнути в
таємницю, за нею сховану. Відомо стало, - через інтуїцію натовпу,
серед якого швендяли п’яні друзяки завідувача, - що за дверима
прилягала ляда, також обкована і також із тяжким замком, слухня-
ним тільки під рукою самого завідувача; і що, коли підняти ляду,
будуть східці в темний льох. Він зразу сильно світліє, коли включити
електролямпочку: на правому простінку.
Там повно ящиків із невідомими речами, такими навіть, як меди-
каменти, крім черевиків, костюмів, ватників, консервів і всякого
наїдку. Число ящиків то зменшується, то збільшується, після кож-
ного прибуття або від’їзду тягарової автомашини, яка легко проска-
кує крізь отворову браму за «точкою».
Гук тягарівок: розвантаження і навантаження їх, відбувається
здебільшого після заходу сонця. Коли хто-небудь знайомий заче-
питься із цікавістю за тягарівку, то Григор Барлах, завідувач, підмор-
гнувши «своєму» прехитро і озирнувшися, потирає двома пальцями в
повітрі приуявний банкнот, мовляв зрозуміло? - існують нагоди
628
підмолотити: «на молочишко». І також робить загрібний рух лівою
рукою, що означає поняття про обхід закону «наліво» в процесі тор-
гу.
На базарі подібні справи нема потребу аргументувати докладні-
ше, ніж бажання риби плавати у воді, а не в керосині.
629
XXIX
Самонадіяні каваліри
При черговому наїзді на курорт «Айстра», Артем Дормачєєв і
Трофим Поволазкін випадково познайомилися у дворі із двома писа-
ними кралями: молодою вдовицею Ларисою і теж молодою але одру-
женою Тамарою.
Довідавшися, що завтра впоряджається вечірка із танцями до
ранку, - гості запевнили, що теж будуть і радісно з ними зустрінуть-
ся під музику до розваги.
Від’їхали обидва чини - обворожені незвичайною вродою нових
знайомиць.
Другого дня, як звично, в кінці робочого часу, недалеко від
«Айстри», в товаристві кріпко випили і весело розгомонілися, так що
спізнено згадали про забаву на курорті, і вже не встигали поїхати до
домів: красно передягтися. Два напарники, надмірно сп’янілі, поспі-
шили просто до веселого місця, звелівши шоферові гнати машину
найвищою швидкістю.
Коли висіли з автомашини на курорті, близько від в’їзду, тоді
одумалися: що негаразд прямо з’являтися під освітлення в залі, так -
в буденному одязі, досить пом’ятому, - слід, розглянувшися, непо-
мітно через «чорні» двері, приєднатися до танцюючих. А крім того,
Дормачєєв, вирішив спершу приглянутися до поведінки своєї вибра-
ниці: чи вона достойна його уваги? Тому треба наперед добратися до
вікна, що в протилежній стіні, при чатинному узліссі з листвяними
кущами.
Дормачєєв згорав від нетерплячки придивитися до красуні Лари-
си, котру вчора нагледів і ради котрої приготував і хотів надіти
темносиній костюм для вечірки. Бувши хитріший, ніж супутний По-
волазкін, хто і собі зладнився кинути погляд на поведінку хорошулі
Тамари, він вистроїв - ніби нечувственну інтонацію, якби між нішим,
спитатися:
630
- Мабуть, хочеш до Тамари...
- Відразу? - дивує Поволазкін, - я ж розтріпаний, і вона насмі-
ється!
- Заглянемо з глибини зелені: крізь вікно. А що? - хотів бути, як
нова копієчка? - глумливо скинувся Дормачєєв. - Поки б передяга-
лися, тут шапки розібрано. Не повір, що тут на розгар танці: у вели-
кому домі таки до ранку. Але треба впевнитися в дечому.
- То можна, - протягнув Поволазкін, здогадавшися чого від
нього треба, хоч боявся Тамариного погляду на свою пожмакану ли-
чину; бачив: вона чистуня непритінима. Додав:
- Якщо вже так хочеш, ходім!
Дормачєєв - незадоволений поміркованою відповіддю напарни-
ка: «з ним справа однакова, що з вола жили заготовлять» - подумав
собі.
Через кущавину двигався Дормачєєв, керований досвідом від со-
бачих стежок, якими часто трусив кроки у своїх ділах, темніших, ніж
морок ночі. Спрямовував свого супутника під вікно, що виходило до
кущовини узлісся.
П’яні прихідці, прогорнувши галузки, дивляться на рухливу
панорамку багатофігурного танцю - під голосистий розкрик оркес-
тру, або - як меланхолійний і нуднуватий стогін, і знову із брязкотом
і вереском. А в такт йому, шаркаючися підошвами серед пилюки і
випарів люди, припадають стегнами і грудьми одні до одних, обсві-
чені різкою електрикою.
- Кішка, кішка! - сердито прошепотів Дормачєєв, побачивши, як
млісно впадає його омріяна Лариса в обійми височенного танцю-
риста: - хто він?...
- Свіжа птиця в містечку, прилетів, підпалений з обох боків, але
так собі, пір’їною сіренький. Учитель - про гусочки і курочки про-
свічує лобурів. Птаховід.
- Кажеш, підпалений? Треба придивитись до нього, чуєш! А то
проморгаєм...
- Уже придививсь: кажу тобі - сіренький.
- А ти придивися гостріше! Бачиш, який телепень?
- Телепень чи ні, але ти його не вкусиш.
- Голову одгризу, як схочу! - рішучо вимовив Дормачєєв.
- Тс. Через вікно почують. Кажу не вкусиш, бо за ним Ядвиго-
ловський, - як камінна гора.
- Це що значить, по-твоєму?
631
- Те, що кажу: хлопець мого знайомого вчиться з Жорою, пле-
мінником Ядвиголовського; так от, відомо: вихваля він підпаленого
птаха на всі боки - і так, і сяк. Бо попереду плем’яша босякував і
тільки ґав ловив по вулицях, на вивіски по всьому городу рот роззяв-
ляв, хоч убий, не хотів заглядати в підручники. А тепер, при підпале-
ному, за вуха від ботаніки і зоології не відірвеш - мати вночі відніма
книги і гасить світло, так він і поночі просить дозволу читати. Бігає і
збира камінці по кручах для колекції птахаря. Попробуй тепер заче-
пити його! - так родичева жінка і купа тіток, які дмухають на хлопця,
як на ідола, очі тобі видеруть.
- Нічо - о - го! - запевнює Дормачєєв, - підведем і під птахаря
фуґас. І сам особоуповноважений сьогодні князь, а завтра - до підва-
лу на шльопку: такий порядок влади в нас.
- Тс! скажена душа!
- Кого боятись?! - розходився в розпаленості Дормачєєв, хоч у
середину грудей закралася гнітюча, як земля, безнадійність: - я в
річку вкину цього, як черепок з горшка. Ось, побачиш!
- Уже бачу крізь вікно ... Ларису цей пташиний сержант буде
сьогодні цілувати.
- Губи відпадуть! Я ... - аж задихнувся Дормачєєв, шукаючи,
погрози, але не знайшов достатньої, - а розізлений був несамовито,
бо вкрадено, ні - ограбовано скарб, який він раптом знайшов і який
виключно йому повинен належати.
Вона - бльондинка із льняною білявістю і дивовижно білим
виглядом обличчя, при якому темнокарі очі широко відкриті з-під
крутого лобика, світяться чисто, аж зірчасті, і видаються незвичай-
ними, ніби від другої істоти. І в обрисі самої постаті - лінії ніби
бралися від хвилі, киданої в протилежні боки: від того повнота, скра-
дена м’ягкими, але глибокими вигинами, творила враження лялько-
вої грації і вмить сполонила Дормачєєва до затьмарення голови,
навіть коли б постійна пляшка: вся! - зосталася невипита.
Щодо Поволазкіна, то він впевнено грав ролю байдужника в
відношенні до своєї чорно-великоокої брюнетки Тамари, яка з енту-
зіязмом виконувала різні шаркотливі «па», супроводжена партнером,
мов старшоклясного вигляду, і мов тоненький вузлуватий мотузок,
який витягнуто між долівкою і стелею.
- Зручне слово сказав! - хвалить Дормачєєв: - пташиний сер-
жант. Не забудь - його, де слід, тихенько втулити і воно само побі-
жить; я знаю людей: їм підле слово скажуть...
- Ти мене в підлотники реєструєш, - образився Поволазкін.
632
-де? Я ж про себе самого: себто, я скажу ... слухай, коли буде
нагода, скрізь тули отой словесний еполет до нього!
- Можна.
- Не тільки можна - треба! Додай дещо. Ну, його батько циган; із
кіньми прокрався...
- Циган? - дивується Поволазкін, - ти звідки взнав?
- Не встиг я спекти, - вже ти і повірив: і всі повірять відразу.
- А далі? Взнають, що неправда.
- Хто взна, хто ні. Якщо взнають, буде пізно: вже трохи гною
зостанеться, - ніяким одеколоном не відполоще. Це вміти треба! Мій
каришок, той, що в редакції підсекретарює, казав: обмова - зброя в
політиці, яку звано колись неморальною але - по глупоті, бо коли бо-
ротьба кипить коло горлянки, питання лише в тому, чи вдало зброя
вжита, а годиться всяка. Аби переміг; тоді своє одділи, а чуже об-
чорни і напиши про все в підручнику, щоб діти в школі вчили. Гасло:
викрутись!
- Ну, інструктаж загнув мені...
- А як ти думав? Або ми крізь вікно заздрили, а вони з Ларисою і
Тамарою малину розводять, або - вони тут заздрять, а ми красунь
держим до музики.
- Та-а-а-к! Зго-о-де-е-н! - протягнув з холодним пересердям По-
волазкін, бачачи, як танцюристий мотузок почапав зв’язуватися з
партнершею.
- Скрізь боротьба, - продовжував свою доктрину Дормачєєв, не
спускаючи ні на секунду свого ока з Лариси. - У нас однаково, як
африканець пускає отруєну стрілу в свого смертельного ворога, під-
стерігши крізь кущі, бо знає, що той пустить в нього сьогодні стрілу
з отрутою, отак і тепер: коли не ми пустимо чутку і напечатаємо в
газеті про отих-о, то вони нас посоромлять.
- А-га-а! Ві-і-рно-о-о! - протягнув з крижаною скаженістю Пово-
лазкін, стежачи, як мотузок почав звиватися з Тамарою: щоки обох
були захватно стулені докупи в той час. А прихилений птахар дійсно
нагадував собою лук і Лариса припала до нього, як тятива.
- Зрадність, - он що! - процідив крізь зуби Дормачєєв, забувши
вмить про свою теорію боротьби. І коли його піддоглядні пішли крізь
вихор танцюючих пар до виходу в двір, він рвонувся, тяжко дихаю-
чи:
- Ходім! - здавлено сказав супутникові.
- Куди ти?...
- Ходім, кажу тобі: вб’ємо його на місці!
633
- А ти забув закон? - питає Поволазкін, прикутий поглядом до
Тамари і її захопленого мотузика.
- Я тобі даю наказ! - потяг його Дормачєєв від вікна.
Вони покралися попід стіною, затопленою в тінь і прикритою де-
ревами. Спинилися коло останньої акації, маючи перед собою части-
ну двору, слабо освітлену від ліхтаря над дверима і заповнену різни-
ми дрібними групами і окремими постатями, чи парочками, що
вийшли інтимно шептатися. Вистанули гуртки приятельства - в
потребі вивітрити зайвину: пивний або горільчаний випар із голови:
під час дружнього гомону і підспівування. Також були одиночки чи-
новного розряду, що люблять спокійно викурити скрутку улюблено-
го тютюну на самоті, переважно - крізь мундштучок. Музика коти-
лась крізь двері.
Птахар щось гудів Ларисі на ушко, делікатно, торкаючися вуста-
ми до нього, і воно поверталося до його уст, як і в кожної маши-
ністки-друкарки, коли їй подобається кавалір, схожий на жениха.
Так вони походили трохи осторонь, аж поки відійшли крайньою
лінією, подібною до вигнутого шляху комет, - якраз до темного
місця коло акації, де чигали два ягуари. Повагавшися трохи, у вели-
кій душевній бурі, птахар припав устами до уст Лариси, і вона
спинилась, ніби сполохом застигнута.
- Надто скоро! - ревнув, переп’яний від горілки і ревнощів, Дор-
мачєєв, ніби брязнув накривкою над іржавим казаном, вмить оглу-
шуючи несподіванкою осудних цілувальників, - при своєму виразі
нелюдської злоби.
Лариса стріпнулась, як підстрелена, і обернувшися різко - так,
що торбинка її обписала в повітрі широкий півкруг - кинулась геть і
потягла за руку партнера, який нехотя і собі відступив. Але відхід не
заспокоїв напасника, і він ягуарячими присідаючими кроками рушив-
ся їм вслід.
- Он що! Дуже скоро зацілувалися - танців їм мало, під кущики
захотілось...
- Чого вам треба і яке ваше діло? - спитався з підкресленою офі-
ційністю птахар.
- Її спитайся! Вона мені обіцяла: танцювати і забавлятись, а ти
звідки?
- Я вам - не «ти», - спростував птахар.
- Побачим, «ти» чи не «ти»: до тебе черга дійде, сам скажеш, хто
«ти»! - з ядучою погрозою прошипів Дормачєєв, - а тепер придиви-
мось, яка вона...
634
- Дивись! - вистанула наперед Лариса.
- Бачу яка, одному обіцялась, а з другим чмокатись, вертихвост-
ка...
- Як ти смієш? - болісно до нестями закричала Лариса, - я з
тобою ледве знайома, чого ти мене ображаєш, негідник безсоромний!
П’яний вигадав про мою обіцянку! Я тільки згодилась бути на вечір-
ці.
Дормачєєв простягнув руку - вхопити птахаря за петельки, але
Лариса метким рухом вчепилася і спинила його, натомість міцно
взялася за ремінь торбинки і сильним розмахом вдарила Дормачєєва
по пиці.
- Йому досить цього! - гнівно сказала вона.
Але в цей час уже зібралися люди поблизу, і з дверей надходили
нові. Курортників, забезпечених від голоду, примагнітувала скан-
дальна подія; декотрі аж підбігали.
- Чого, досить? - обурено крикнув хтось до Лариси: - йому треба
морду розколоти!
- Як сміє ображати, то не його дівчина! - проголосив другий: - за
такі речі синяки світять, ось я поставлю йому один: на початок! -
п’януватий розсудник поволі наближавсь.
Поволазкін підскочив, вхопив за руку і потягнув Дормачєєва:
- Пішли, пішли, чого ти зв’язуєшся з тими барахольниками? -
забубонів він.
- Хто барахольники? Ось я вам покажу барахольників, - пішов на
нього дуже широкоплечий чолов’яга невисокого зросту, видно, з
залізними біцепсами, як судити з тяжких рухів ліктями, мов би
підоймами в локомотиві при колесах.
Обидва напарники почали поспішно відступати перед тією
тяжкою машинерією кісток і м’язів, що двигалася забарно і жувала
губами. Але враз спинився, бо залунав превеселий, однак повний
презирства, і розгонистий Ларисин сміх.
- Ха! Дивіться п’яний хуліган прив’яз мені в танцори, дивіться -
п’яний бевзень! Мабуть обидва в канаві спали, свинські неотряхи. їх
треба в саж зачинити, хай проспляться, і дати відро дерті з помиями.
- У саж! У саж! Несіть відро, несіть! Ловіть їх! Я відро принесу!
- враз закричали розважені люди і заметушились. Регіт обняв усіх.
- Ми не в канаві лежали! - перекрикнув натовп на мить Дорма-
чєєв, - ми на пожежі трудились і зовсім погасили вогонь.
- Тільки тоді відійшли від темного місця! - також збрехав із пе-
реп’яну і від постійної звички викручуватися вигадкою, завжди
635
успішно, Поволазкін: натужно спробував виправдатися в очах
Тамари за свій неотряхницький вигляд і спинити її сміх, доданий до
Ларисиного. Бо, обернулася справа в найгірший варіянт: для міста на
зиму - розмови про свинюк, яких від танцю хотіли вести до сажу і
ставити відра з дертю і помиями.
- Яка пожежа, що за вигадка? - закричали в натовпі, - лови їх!
Сюди, сюди!...
Здавалося, могли накинутися на п’яних обмовців так напасно, що
якби навіть були тверезі, не могли б відбігти від того розбурханого
натиску: мов два камені, котрі, розхитані лежачи на березі, не встиг-
нуть відкотитися від високого валу з моря, коли він прибігши, вда-
рить притьма і обіллє їх цілковито і затопить, зметнувши високо
білою наміткою - розбиті бризки.
Проте, мабуть ще не прийшов судний час для двох напасників.
Передусім: директор спинив обох міліціонерів, пояснивши, що то
визначні чини з міста, незнані текучій публіці на курорті, - вони, по
п’яному впуталися в колотнечу, і немає сенсу надавати їй офіцій-
носте в заходах. Нехай самі виплутуються. Пробурмотів досадно:
«Ач, які ‘гарун-аль-рашиди’: в нічній скандалістиці». Крім того,
директорові в’їлися в печінки постійні погрозливі втручання обох
чинів у його службові справи, тому він навіть трохи зловтішився від
невдачі гризунів, коли обсіклися в хамстві супроти красунь.
Проте, сам рятунок халепників стався завдяки м’язам їхніх ніг: в
такому блискавичному «драпі» раптовому, що публіка не встигла
наринути рішучо, як вони вже всідали в авто, біля в’їзду, і через
хвилину воно рвонулося із ракетною скорістю подалі від загрози.
Тверезий Дормачєєв діяв, як зразково дисциплінований партієць;
але в п’яності належав до тих особливих натур, що вражаючо міня-
ються в дику розгнузданість, коли наберуться спиртного.
В дорозі він обпікався душею в невисловимій досаді, - не тільки
від посоромлюючого удару жіночою торбинкою по обличчю, і не
тільки від публічного ганьблення, але ще більше від того, що тільки
аж тепер почалася пожежа, і для всієї публіки, особливо для Лариси,
він виставився в брехунах, навіть із підозрою про підпал.
Причина обсічки? - пристрасть до «огненної води», підсилена
необмежено в своєму службовому товаристві: імовірно з підсвідо-
мого прагнення приглушити голос самодокору за неправду свого
життя в підмінній дійсності: жахливо беззаконній, над побитою
справжністю, забороненою під страхом смертної кари.
636
Втечники навіть не подумали: завернути до пожежі - на поміч
потерпільцям.
Дормачєєв, по короткому розмислі, попросив шофера зупинитися
на хвилину і здобути з багажника пляшку лікеру. Розпили її, спо-
жили по порції торту і, заспокоєні, поїхали додому - продовжувати
відповідальну працю в імператорстві «Жовтого князя», цілком при-
строєні до неї своїми вдачами.
Відразу ж, у найближчому пункті, знайшли в міліції надійного
«сищика» і послали до пожежі: стежити кожен крок «птахаря».
Проспалися і другого дня освоїлися знову у своїй звичній «нор-
мі» душевного строю, цілковито навійній, як аномалія, але приємно-
звичній, ніби природжено - своїй.
Коли то - від світового і, скажім, загальнолюдського наводу
якоїсь незнаної ілюзійности, що пройняла численні душі, непомітно
впокоривши: жити підмінною дійсністю духовною.
Мов від жала павука, небоворожого, впорснуто в істотину наро-
дів довічну отруту на посмертну погибіль, разом втримуючи під час
життя в незворотному полоні, при забутті навіть думки про несправ-
жність пробуття.
Діяв якийсь духовно-наркотно-гіпнотичний екстазійник, озна-
чуваний - в терміні «соціялізм», виявлений вершинністю всієї
псевдонауки в настрої, що панує в мавзолеї Леніна: млосно-чародій-
ною містико-солодкаво побираючою настояністю - душі людські:
тут - його домінанта.
Оманість настрою в цілому суспільстві, відложеному від Божого
сяйва небесного, - панує через державу, повністю дияволізованою,
як нова і - ніби правдива - феноменність, вкріпивши у свій незримий
павутинник лжі збірноту душ: потягти через смерть - в огонь бездон-
ної кари, разом із самим «Жовтим князем».
637
XXX
Завінчення ночі
Вдарив раптом дзвін на каланчі: на башті, що вінчала будинок
пожежної команди, і тоді всі зауважили, як віддалеку сполох почав
підкидатися і додавав свого освітлення до ліхтарного.
- Аж он тепер пожежа! Вони брехали! - скрикнула Тамара.
- Пожежа, пожежа! - загомоніли люди в дворі; і хтось гукнув: -
Може, вони підпалили? - але вже ніхто не слухав.
Директор сам вибрав декілька осіб, що бачив їх добрими поміч-
никами в небезпечній справі і, вслід за протипожежниками, від’їхав
разом з додатковою групою до місця біди.
* * *
Молода жінка: із талією, ніби скрипковий обрис, із високим, при
витонченості, профілем, із чорними пасмами волосся, мов рамкою
для нього, - тремтіла, виступаючи по сходах, і говорила до свого
супутника, сухого - теж брюнета із стиснутими в лезко вустами під
вусиками, подібними до двох телеграфних рисок.
- На нашій стороні горить ... я ж казала, мені додому треба - ви
затримали ... десять разів відчувала: хтось, як привид, радив: «іди
додому! іди додому, бо горе буде!» - я відчувала...
- Заспокойтеся! - нудьгу вато перервав чорнявець.
- Не можу. Тепер чоловік, як вернеться з командировки, взнає,
що я покинула дітей, а сама пішла танцювати і при вас бути.
- Звідки взнає?
- Взнає, взнає: всі дивляться сюди - до нас, хто переходять.
- Ніхто не дивиться! Ми ще підем до мене, як домовились; там
вино від вчорашнього вечора.
- Я відчувала, ніби голос тихий і добрий: «іди додому!»
638
Горів двоповерховий будинок: як смолоскип, увесь полум’ям -
тріщав і сипав іскрами, нагрівши повітря довкруги і наповнивши ди-
мом.
- Спасіть! - раптом крик прорізав гамірну вуличку і жінка, що її
проводжав чорнявець, тонковусий курортник, кинулась до пожежі,
але варта в мідних масках схопила її і віднесла від багристосизих
хвиль огню і диму, що виривалися з дверей і вікон.
Сам тонковусий, побачивши: як билася супутниця, здогадався,
що в огні - її діти, і відчув леденистий острах: перед подією із прик-
рими наслідками для нього, сімейного, - тому почав відступати
задки, аж зрештою обернувся і скоро пішов від пожежі.
В цей час широкими кроками підоспів «птахар», за руку якого
трималася Лариса, ледве встигаючи переставляти черевичками по
землі.
Серед публіки ходив тривожний гомін, піднімаючися в болісні
окрики, один з котрих пролунав дуже голосно.
- Діти! Там діти! - то мати кричала! - Треба дітей винести з
хати!...
Але ніхто не рушився, бо вже будинок був в огні і от-от рушить-
ся вся його маса вниз і похоронить, якщо хто туди увійде.
Не сказавши ні слова, «птахар» відняв свою руку від Лариси і
своїми широченними кроками, розвівши передніх людей на сторони,
пішов до дверей, з яких несло сині клуботини, било снопами іскор і
кидалося великими огненними язиками, ніби - з пащеки лютого
дракона.
В досадливому жесті кистю, захищеною краєм рукава штовхнув
«птахар» горючу рештку дверей і вдаривши її черевиком, відкинув із
своєї дороги і зник у глибині огню. Хтось охнув серед людей і враз
настала мертва тиша: заніміли люди і дивилися на будинок, ждучи:
чи впаде він зараз, чи не впаде? - поки чоловік звідти вискочить, сам
або з дитиною. Час ішов, як вік, напруження в нервах ставало вже хо-
робливе, бо будинок зачав хитатися. Коли він гучно затріщав верхнім
поверхом і рушивсь, - тоді зойк від натовпу залунав перед пожежею.
Але нижній поверх іще не впав, хоч огонь аж дужче роз’ярівся після
зрушення. Раптом - майорнуло щось у дверях і звідти, затуливши очі
однією рукою, а другою рукою тримаючи щось біля грудей, вийшов
«птахар». Але з вигляду то був зовсім інший чоловік - решта одягу
жахливим стріпцям висіла, ніби на жебраку, що двадцять років не
передягався і не лагодив взуття. У темних потлілих шматтях вийшов
чоловік, на якому все волосся обсмалилось і обличчя обернулося в
639
чорну від попелу машкару, з білими губами у болісній гримасі. Він
хитався, як тифозник, і коли пожежники підскочили і один з них взяв
у нього з-під грудей дитину, втриману, як клуночок, він хитнувся і
впав би, якби не вхопився за близького з них. Цієї хвилини мати, з
бідним плачем, скоріше - скигленням півбожевільної, підбігла до
пожежників і припала до дитяти і тільки виттям із плачем наполови-
ну, виказувала своє врадування, але притьма опам’яталася і знов ки-
нулася назад, закричавши:
- Там ще двоє: нагорі! їх рятуйте!
Всі підвели очі на будинок, коли він з поривною хуткістю, враз -
ніби провалювався в яму всіма частинами сумісно, зрушившися з
підпор своїх: тільки стовп диму, іскор, попелу, згару зірвався і заку-
тав весь вигляд пожежі.
Пожежники лили туди водою, люди підходили помагати.
Жінку з дитиною повели кудись до сусідів.
Її тонковусий супутник зник, ніби його вітром від пожежі звіяло.
Із притруєности в димі, зморений до знесилля «птахар» приліг на
траві, і Лариса, жаліючи і стримуючи сльози, клопоталася коло ньо-
го, хусточкою обтираючи поранені місця на руках.
Від групи присутніх, хто наблизилися, один зауважив:
- Ну, ви чоловік жертовник, і нагорода буде вам - небесна; але
одяг ваш пропав!
- Дрібниця побуту! - відмурмотів «птахар».
Коли люди відійшли, серед них розмова устійнила, хто -
«птахар»; другий із гурту повідомив:
- Це містечковий учитель, новоприїжджий: добрий фахівець.
Захоплюється травками: збирає в гербарій, і заварює чай на сушених
будяках, - так кажуть. Ім’я: Михайло Варник.
Скорими кроками наблизився до лежачого директор курорту і по-
говорив веліючо:
- Вітаю: справжній вчинок! Вставайте: я забираю в авто вас
обох! Треба обмитися і замінити одяг, - я маю в запасних комплек-
тах: один якраз на вашу мірку!
«Птахар»-Варник і Лариса послухалися і пішли при директорові
до його автомашини: якраз, коли прибув наглядач від Дормачєєва -
стежити «птахаря». Власник чудного прізвища: Ускос, і його, згідно
з характером, і через звукову подібність слів, - скрізь називали:
«товариш Уксус».
Він присусідився до одного із пожежників і, з удаваною бай-
дужністю, вслід поведеному проказав.
640
- Таки спровадили того обсмаленого цигана.
- Це ж якого цигана? - здивовано спитався пожежник, вусатий, з
вигляду - мов троянський воїн: в шоломі, - вирівнюючи шланг.
- Того: он, поведено в авто. Обшматаний, вроді конокрад після
пожару. Бачили?
- Ясно бачив! - спокійно відказує пожежник, - так ясно, як цю
брезентову кишку, з якої я, здається, холодною водою когось пови-
нен обприскати, як яблуню проти черв’яків.
Справді, вусач налагоджував брандспойнт на «Уксуса», але той
відійшов, огризнувшись:
- Мені до вас немає діла!
Вернувся наглядач додому і наступного дня відправився в місто
до зверхника: подати рапорт, але - даремно.
Бо вже подіяла скарга Ядвиголовського, подзвонена до крайового
партійного «олімпу»: про п’яний скандал на курорті, ганебний для
двох ревнивих пригодників, з компрометацією для горкому партії і
горвиконкому. Провинних повідомлено: негайно з’явитися в обком
партії для звіту, і там складено догану із забороною чіплятися до від-
важного «птахаря».
Замір: погубити його, розвіявся, як і романтичні мрії двох
служників жовтокняжого імперства.
Чоловікові розтіпахи вдарено телеграму про жахливу долю двох
старших діток, і він повернувся відразу із командировки, в якій пра-
цював коло артезіянських колодязів, як інженер-експерт, - повер-
нувся, мавши домовленість із бездітною розведінкою, піяністкою за
фахом: в оркестрі. Вирішено: він розводиться з розгулястою дружи-
ною і платить аліменти, а з музичкою ладить новий шлюб.
Болісно сприйняв вістку про загибель малят і подав прохання про
розвід, вимагаючи: врятовану дитину виховає він, бо дружина не-
спроможна оберігати життя її, і суд взяв його сторону.
Піяністка зраділа надзвичайно, бо таки могла мати дівчинку при
собі і втішатися, виховуючи її, як свою.
Покинута дружина, з розпачу - почала душевно недужати, і її
забрано в клініку для психічно хворих, але невдовзі випущено і при-
строєно рахівничкою в містечку. Звідти вона часом пішки приходила
До згарища і обкружувала його багато разів, шарпаючи собі одежу на
грудях і постогнуючи в планах, а часто навіть завиваючи, чи голося-
чи, як дика птиця.
Розбирати пожежне згарище, уже промокле після дощу, і ховати
Дитячі трупики, було нікому, бо погребники ледве встигали підбира-
641
ти і відвозити до спільних ямин тих мертвяків, що - на відкритих
місцях, передусім біля доріг.
В амбуляторії курорту, «птахаря» Михайла Варника, обмитого
під душем, скоро обернули із подібника до етіопа - у схожого на
бальзамованого єгиптянина: заходами головного лікаря і помічних
Ореста і Олени.
Діяли, як магіки, вживаючи антисептики, мазі, бинти, і навіть за-
шиваючи рани на плечах, рвані цвяхами з обвалених дровин.
На декілька днів зоставлено при амбуляторії: під лікарняний
догляд, особливо - щодо глибоких рваних ран; потім відвезено додо-
му, в містечкову школу: при ній він, як учитель, мав квартиру.
Через вісім днів зняли «шви» від ран, коли він цілком одужав, - і
дружба його з Ларисою вкріплювалася і виростала в їх взаємну поша-
ну і любов. Побутова справа, по скінченні Ларисиних вакацій, пола-
годилася через одну із добрих прикмет «барственного» Ядвиголов-
ського. Він, через сентимент для родичів, допоміг протегованому:
знайшов службу в містечку для Лариси - з її фаху: креслярки, в буді-
вельній конторі.
Скоро вони взяли шлюб, - він виявився вдалий, і Лариса привчи-
лася пити чай, заварений на якихсь диких рослинах, сусіди кажуть:
на висушених буряках.
642
XXXI
На відході: розгляд люциферности І
або
Новочасна «звіронравність»
Завжди бажаний гість в лікарняній родині, дід Панас Крихта по-
переду приносив свіжу рибу: здобуток своєї охочости, коли звіль-
нявся на відпочинок від нічного сторожівства в радгоспі. Але цього
разу нещастило, бо імениті чини із міста, приїжджаючи сюди: рибли-
ти, вживали вибухівку і навіть ручні гранати - глушити рибу в воді і
потім підбирати її голими руками на поверхні.
Приніс дід Крихта трохи дрібних окунців і карасиків: скільки й
собі зоставив.
Говорилося про церковні справи і згадано, як духовенство, су-
проти євангельського заповіту, благословляло християн у різних дер-
жавах: на війну одних проти одних - прямо протилежно до вчення
Христа: любити навіть своїх ворогів.
А там заохочувано і виправдувано, навіть освячувано церковною
владою, ненависть і убивство, і то на масову мордерність, як того ви-
магала держава, хоч і вважалася християнською.
- Не знаю, не знаю! - вимовляється Орест: - чи хоч одна держава
в Европі згодиться, щоб церква не благословляла солдатів на війну:
проти солдатів другої держави, котра теж не згодиться, щоб церква
не благословляла їх.
Хоч мовчазник, дід Панас Крихта враз розговорився:
- Звісно, що жодна не згодиться! Заварили всі вони людоїдський
казанок у чотирнадцятім році, а церковники стали з протилежних
боків і швидко поблагословили. Тоді розтрусили Европу. Без хрис-
тиянства вона - дірявий мішок із картоплею: розсипається. Підож-
діть, поправлюся: мішок із гнилою картоплею.
- А може, діду, вона не вся така?
643
- Не вся? Ну, може не вся. Не спорю. Помацати треба. Щось ви-
дихалось. Чия причина?
- Чия? Всіх! Спільна. Я в старому журналі читав, як під час
Першої війни розбито бомбою церкву і розкидано із її хоронилища
старовинні книги в сивастих шкіряних оправах: зокрема твори Ераз-
ма Роттердамського і Меланхтона. Пішов дощ, і дорогоцінні книги
мокли, а публіка проходила мимо: в поспіху через свої гіркі клопоти.
Кореспондент знайшов учителя і намовив на поміч: перенести книги
в школу, і почув від нього гірку заувагу: про загальну байдужість,
серед страхів війни. Мовляв, кому тепер діло до текстів гуманіста
Меланхтона? - коли в житті гуманність пропала в розвалинах мир-
них міст.
- Байдужістю все в світі проржавіло! - підсумував Крихта.
- Якраз нею: байдужістю! - потверджує Орест. - Нащадки, по-
курюючи проходили, без уваги до пропаду неоцінимих скарбів, що
створювали предки, як найбільшу святиню в житті. Занепад: від
батьків до дітей. Але дивно: коли розбиту церкву хтось відвідав і роз-
крив погребик, так що стало видно в глибні кістяк, напівпокритий
потлілими рештками полотнин і останками від попсутої парчі, - тоді
молоді люди тяглися туди, мов примагнічені: диковинкою. Від такої
різниці огірчився кореспондент: бо до живого джерела духовности -
байдужі, а жваво зацікавлені мертвим мотлохом при кістяку.
- То ще й нічого! - владився дід Крихта до майбутности; - а от,
відкриється час, коли навіть найвищі володарі нечувственними бу-
дуть до всього, що відділяє людність від скотиняки. Тільки дві жадо-
би зостануться в ходячих покійників: наїстися і накрастися, - воно
вже тепер видно.
- Чого дивувати? - понервувалася Ірина. - У нас, людям, що
мруть мільйонами з голоду, - як їм жити книжковою справою? - по-
палили друки: зварити су пик дітям.
Олена згадала про головних голодоморців:
- Чи ви думаєте, що Каганович читає Шекспіра? - якби ж то! - а
ні: чутка пройшла, що в нього повно лікерів і коньяків, котрих йому
досить. Та й ніколи йому, бо скрізь їздить і в великих кабінетах ска-
жено торохтить об стіл, ревучи: «Забрати хліб до останньої зерни-
ни!» - і знає, що це смерть для незчисленних людей.
Дід припускає кращу можливість:
- Якби із великих книг і добрих вони вчилися, то б велися по-
людському, а так? - нагадують мені про один випадок. Раз ми на
644
залізничній станції мусіли довго, довго ждати чергового потяга.
Мисливець із-між нас говорить:
- Чого безкорисно марнувати час? - ходім на звіра! Розігріти
кості треба. Пішли. Я тільки роздивляюся, а не полюю. Всякої там
істоти повно. Лис провертиться; олень проскочить; птахи пропурх-
нуть; гадюка просмичеться. Я тоді ж порівняв: так у душі чоловіка
повно всячини: доброї і злої. Зненацька щось як закричить! - стра-
шенно пронизливо: таким високим звірячим зойком, якби ніж прорі-
зав душу, а то один звір роздирав другого звіра і їв його, живого. Аж
заледеніла кров мені від того тваринного свідомого розкрику несвіт-
ського. Подумалося, що так людина кричить, помираючи під насиль-
ністю. Пропала назавжди навіть охота до мисливства заради м’яса і
дорогих шкурок. Мені здогад зайшов: похожо тепер Каганович
їздить і напастно роздирає в смерть з мукою людей - підряд: всіх, хто
кричить! - малих і великих. Він із помічниками гіршими ніж звір, бо
звір, як наївся, то перестав роздирати. А ці безперервно, день і ніч,
роздирають і не вситяться смертним болем і кров’ю мільйонів. Так
то!
Олена притьма підносить голос:
- Страшне: нагадує, про що Павлик казав. Повтори, нам, будь
ласкав!
Він вдивляється запитливо і мовчить.
- А пригадуєш: казав, як держави вподібняться до великих звірів!
- Вони так уподібняться! - й нападатимуть одні на одних без
огляду на честь і совість. А рятунок який від озвірности? Передусім:
духовний, починаючи від серця людського - там викорінити її. І
тільки один спосіб подіє: згодившися, поклонятися в Дусі й істині
небесному Ісусу Христу: він зоряниця світанкова для спасіння і
безсмертя. Всякий інший напрям, крім хресного, недійсний.
Свою відповідь Павлик проказав із тихою певністю, як про річ
очевидну. Буденність його одежі і крайня блідність обличчя підходи-
ли до зовсім непроречистої інтонації в його мові.
Сидів близько до покуття, де повної світлоти від вікна не було на
ньому, і видавався він сірою тінню людської істоти. Але в бідній су-
тінності, через непоспішно проказані слова, проявлялися почуття,
ніби росток із-під снігу, і просвітнуло чистою ясністю.
Особлива сила переконаности повіяла через мову, видно, дозрів-
ши з довгих років самотини в безперервних роздумах після прочита-
ного.
Присутні, поглянувши на нього, мовчали.
645
Озвався Крихта:
- Це ти, синку, ставиш нас і всіх на перехресток: рішатись треба
на вибір, а - не готові.
- Треба, неодмінно: всім! - потвердив Павлик.
Маріона передбачає велику незгоду:
- Аж натовпимося в напрям хибний, бо нашому лінивству легше.
Тоді голосно напророчив Крихта:
- Ти гірко сказала, а так буде. Отам і вся біда прийде: в облуді -
бічною дорогою. Під ногами всіх провалиться кора над пеклом і
отверзуться вселенські ополонки, і не куди інде, як не туди всі посу-
немось: через війну чи що?
Орест повів рукою вказуючо на стіни кругом і значущо спитався:
- Чи не буде, діду, завтра дощу: обложного?
- Як знать, буде чи ні? Мовчу, мовчу! Я про погоду: з ополон-
ками. Не бійся: ми уже такі червоно окрашені, що на випадок чого
прийдеться із шкури вилазити, подібно плазунові пресмикаючомуся.
Готові в «ізм - ізм», як на сковороду: смажити, - от би масла трохи:
підлити! Хтось доступить.
Із різних чуток дід Крихта був склав собі уявлення про родину
Павлика, що всі - трохи «торкнуті», себто почасти юродиві; зв’язані
нестатками, а незлобні. Говорив дід довільно, із певністю супроти
можливих стінних вух і причіпок політичників, - бо став однаково
байдужий до такого клопоту, коли людність на краю погибелі.
Олена відчувала у хвилинній мовчанці деяку неловкість і, щоб
розвіяти її, сказала до гостя:
- Як добре, що ви зайшли сьогодні, ми вам дуже вдячні, зокрема
за рибний дарунок!
Ледве встигла вимовити, коли почувся тупіт, і як виглянули, то -
на широку постать, що прямувала до дверей.
- Я ж так і сподівався! - скривився Крихта.
Появилася на дверях постать наглядача Ускоса, кого іменували:
«Уксус», - він, без привіту миттю обзирнув родину і не знайшовши,
кого треба - отже: учителя, «птахаря», роздосадувався вкрай, бо мав
тверду інструкцію від Дормачєєва: просліджувати суперника.
Сердитий, аж до кип’ячености, без видимих ознак пошани до
присутніх, він таки згадав прислів’я про необхідну, хоч прикру собі,
чемність, виказувану для господаря: після гірчиці треба патоку пити.
Злагодив кривувату міну на обличчі, жовтуватому на відтінок, - як
подобизну усмішки.
646
А його повідомлено, що вчитель пішов до лікарської родини: і
бачили високого, але помилково, бо то був дід Крихта, рівний «пта-
хареві» на зріст.
- Будьмо знайомі! - бурмотливо вимовив приходець, взірцевий
чорнороб громадський при жовтокняжому імперстві: могутник напо-
ристо сміливий, хоч неуважний до власної зовнішности: в пожмака-
ному костюмі пліснюватого відтінку:
- Шукаю одного чоловіка по ділу, і сказано ніби сюди прямував-
ся, а його немає, - то бувайте здорові!
Він подався до містечка: виконувати обов’язок торговельного
службовця, в заведеній черзі: при великому ларьку, схожому на мага-
зин - одному із багатьох на цілій мережі, обкинутій скрізь: призна-
ченій для постійного назирку над людністю і рівною мірою - для
чорноринкової справи, високо прибуткової. За кулісами, як головний
відач її в області являвся особоуповноважений «барственного» виг-
ляду і з замашками великодушного шляхтича: Донат Ядвиголов-
ський, маючи для підпомічної співпраці Созонтія Сблтікова.
Окрай базарної площі, взносилася трибуна на соснових стовби-
ках: із неї, окрашуваної для революційних празників червоністю,
звучали промови про розквіт найвищого щастя громадян.
На стороні віддаля вкріпився широкий торговельний заклад, що
мав на фасадній стороні подобизну невеликого комерційного ларька,
«торговельної точки», як тоді позначувано в офіційному діловодстві.
Завідувач ходив у синьому халаті огрядний і бритоголовий, із
бистрим поглядом очей, схожих рисунком на оленячі, - його і поміч-
ників, зокрема Ускоса, називано «котушниками». Бо на продаж через
відкриту розкладню, під лядою, піднятою і вкріпленою невисоко,
показувано передусім котушки кольорових ниток. Назва прищепила-
ся скрізь: починаючи від літніх жінок, що на базарі продають ряжан-
ку: на стакани, і до старичків, що пропонують на паливо дрібно
поколоті цурупалки, складені взірцем колодязного зрубика.
Крім котушок, там виставлено різноманітний асортимент на про-
даж: голки, наперстки, «маслянки» для кравецьких машин, коснйки,
заполоч, ножиці, одежні щітки, ґудзики: вкріплені на картониках,
безпечні бритви і лезочки до них, олівці, школярські зошити,
каламарі - «невиливні», пудрениці, помадки, автоматичні ручки, гум-
ки, кнопки, дешеві персні, пензлі, гаманці, вакса, примусні голки. По
сторонах, вгорі, звисають календарі і портрети вождів.
647
Меркантильний заклад становив незрівняну сторожівню для наг-
ляду над людським зборищем на базарній площі, - і схожі «точки»
розставилися на всіх торговищах.
Найважливіші рухи завідувача і його допоміжників відбувалися
через «чорні» двері: в стіні, протилежній до фасаду, - там здійснюва-
но постачання для вибраних: речами, недоступними для звичайного
люду, як от: костюми і набори тканин для них, взуття, каструлі і ско-
вороди, також консерви: м’ясні і рибні. Доступ для відвідувачів від-
бувався через хвіртку в високому паркані, що ним оточено дворик
при закритій частині закладу. Зовні, від тієї обгорожі лежали трупи
селян, що померли з голоду, прибувши до містечка в пошуках харчів,
- тут прибирано їх скорше, ніж із інших місць, де вони іноді зостава-
лися цілий день.
Час від часу наглядач Ускос наближався до шкільного терену і
походжав під акаціями, зосереджуючи зір на будинку, де замешкував
«птахар» - учитель, що про нього треба звітувати Дормачєєву, коли
з’явиться в містечковий побут: оглядати з височини начальствен-
ности.
648
XXXII
Просвітлений знахід
Полюбили, як свою в сім’ї, Ірину, і коли її не видно було котрий
день, - уже всі починали клопотатися: що з нею?
Шатенка, по-школярському худа, з високими бровами: без того,
щоб нарочито піднімала їх над яснокарі очі, надмірно глибоко поса-
джені, в якомусь трохи смутному виразі, ніби звичному, при тонкому
обрисі повік. Над фарфорово-блідим прямокутником чола нависали
густющі крила зачіски.
Обличчя: видовжена і звужена овальність, приломлена при
запалих щоках, та з твердим виступом невеличкого підборіддя.
Уста - постійно нефарбовані в неї, зберігали пелюсткову сві-
жість.
Здебільшого вдягнута була в плаття із довгими рукавами, тісно
зібраними при колодочках рук, і колір його - не то фіялковий, як в
ірисів, званих «півниками», не то легкосинястий.
Павлик ніс велику настільну лямпу, подаровану від директора:
замінити слабу в роботі - вечором над гравюрами, а разом ніс міше-
чок із черевиками, теж подарованими, і недалеко від домівлі зустрі-
лася Ірина. При погляді на лямпу їй пригадався поговір про сім’ю
Маріони: що там вночі закривають вікна і світять лямпадку перед
іконою Богоматері. Також чула оцінки для цієї родини: мовляв, вони
усі там, непорадні і наївні як шкільні діти, хоч усі - дорослого віку.
Павлик поставив лямпу і поклав мішечок на землю, питаючи:
- Я не затримую вас? - питаючи так, бо не знав, із чого почати
розмову.
- Ні, я не спішу нікуди, і маю дуже світлу радість, зустрінувши
вас, хоч не сподівалася. Мені хочеться, щоб і ви пораділи!
Він вислухав її мовлення і втішився надзвичайно. В тоні її мови
була дивна відкритість почуття і сміливість його, в такій повній не-
притаєності, як, мабуть, буває часто в снах. Поглянув на неї і не від-
649
значив ні найменшої ознаки із роблености в виразі, - на відміну
виявилася тиха урочистість. Відразу ж відчув острах, аби своєю не-
навмисною незграбністю не розбити щось безмірно дорогоцінне, за
яким були б тужили вдвох весь свій вік: якщо втратиться, - і
потривожився він: не бути скучним бесідником із нею.
Вирішив: наспішуватися не буде, - нехай усе складеться так, щоб
ні трішки не вразити її, у жодному вчинку і вислові, але бути при
Ірині тихо, без ранливих клопотів побутових, хочби якими важли-
вими видавалися. В її погляді він вловив - ніби згоду: не відповідати
про взаємність почуття, якщо не хоче. Повиднілося в погляді її якесь
цілковито власне душевне життя, йому не знайоме, але відкрите для
його здогадів. Звернувся, дивлячися в очі:
- Чи можу я просити вас, - я хочу бути з вами, але треба позбу-
тися господарських речей. Якби згодились, ми трохи пройдемося, -
тільки занесу лямпу і черевики до кімнати, - і зразу вийду. Підож-
дете?
- Я підожду. Не спішіть! Помогти вам?
- Ні, ні! Я сам віднесу і вернусь. Речі легкі. Підняв лямпу і потяг-
нув мішечок, що з нього випиналися трохи покривлені черевики, від
чого Павлик поніяковів. Відходячи, подумав із жалем: «я міг в бур’ян
викинути мішок, якби не задивився і зауважив її раніше».
Коли вернувся без речей і йшов поряд неї, то спитався:
- Чому ви не зосталися на останній забаві в залі?
- Бо відчувала, як, мабуть, і ви самі, що не повинна бути довго -
там: бо там - прикра розгульність.
Пригадав: так говорять дома всі троє: його рідня, - і подумалося,
що за такою відповіддю криється, як за малопримітними стінами
простої селянської хати, більше сердечного світла, ніж за високими
фасадами городських палаців.
Ця тихість почала видаватися єдиною і найвищою вартістю:
справжньою! - в почутті; хоч признавався собі: він іще не вміє, як
слід, шанувати її.
Чомусь пригадалося: недавно в містечку, недільного дня, роди-
ною проходили мимо хати, - там на ґанку стояла пара: дівчина -
коло порога, обпершись плечем об одвірок, а хлопець - при балю-
страді, тримаючи долоню на ній. Видно, був збентежений від вра-
ження, що його слова справили на дівчину, бо дивиться на неї,
розгублений почуттями, коли вона, з ображености надула губки і від-
вернувши від нього личко, кинула з докірливістю:
- Я не уявляю, про що ти кажеш!
650
Пригадавши це речення, Павлик подумав: «це мені попередження
про можливий докір: нещасному». І промовив:
- Там, на вечірці, веселощі розгравалися шумні, навіть бучні, але
зовсім холодні, мов офіцйні: по «програмі», і я розумію, чому ви
відразу пішли звідти. Але я тоді дуже хотів побути з вами, і скоро
після вас, від тієї парадної, тієї смутної втіхи, пішов додому: скажіть
іще про радість - ви спочатку...
На тому спинився мовою Павлик, не добравши слів про щиросер-
дечну згоду її на зустріч: продовжив просьбу:
... - Про радість, що у вас сьогодні!
На тому він знову замовк; але вона зупинилася на мить і, глядячи
йому в очі, промовила стримано, але з такою зворушеністю, що аж
прибліднула трішки, хоч її річ склалася, ніби звичайною:
- Мені радість від зустрічі! Не зможу висловити, але це так, що
від самого наближення і присутносте поряд, на серці настає просвіт-
лений спокій, чи - не знаю: як це назвати. Бо не спокій звичайний,
але якийсь - наче з другого світу: набагато кращого. Хоч це тут,
серед звичайного дня. Ви це відчуваєте?
- Дуже схожо: як ви! Мабуть, це надходить від спорідненосте
душ: так люди відгадували віддавна особливу прихильність: взаємну.
Здається, ми з вами: моя душа і ваша! - дістали спільний настрій:
якийсь постійний для сердець: певно, суджених з’єднатися, мов одна
душа.
Ірина, не сказавши нічого, взяла його під руку, і так, безмовні
обоє, наблизилися до оранжереї: трохи постояли біля неї і пішли
далі: в алею, що обходила курорт із південної сторони.
Ходили між березами, втішаючися із своєї спорідненосте сер-
дечної, що єднала їх, і відчували, як зближує їх: повно їх істоти
зближує, і була від того чиста радість, і обоє пильно берегли, мов
кубок з нектаром: не пролити! - і цей щасливий настрій: чисто в
духовності їх взаємного почуття. Відчували: треба втримати його в
новознайденій ясності, наче в блаженності: з відкриття свого розкві-
ту почуттєвого - надовго, проти страшної довкружности з поспіль-
ною смертю в невиразимих муках. Ірина відзначила зміну свою:
- Уже немає моєї чорної самотносте! Згодься: будемо розмов-
ляти «на ти, а не на ви», вже можемо в нашій новості!
- Тільки: «ти»: бо ми вже - як заручені, і ти призначила, як нази-
ватись!
Вони зупинилися разом, ніби одночасно здогадавшися, і довго
Дивилися в очі - взаємним поглядом, і відчували як в єстві їхньому
651
збагачується найвтішніша світлота почуттєва, без слів сприймана в
останні глибини їхніх сердець, - як стають навіки рідними їхні душі.
Він спитався:
- Чи ти відчула: ми вертаємося дуже іншими, ніж сюди прийшли;
це - правда?
- Так. Ми перемінилися; я набагато друга стала, і я знаю, чому в
нас найбільша обнова на світі. Може й ти скажеш?
- Гм ... Потверджую. Бо ми знайшли з тобою більшу вартість,
ніж усі блага земні. Треба зберегти, аби з неї не обкрадено нас, і вона
сама не вигасла: там - на дні сердець, дорожча в житті ніж усі скарб-
ності. З нею ми назавжди разом.
Ірина притьма заговорила і навіть якось наказово:
- Ми з тобою проживем тут: нікуди звідси, нікуди! Бо я надиви-
лася, що скрізь робиться: де тільки появиться світле - добре, миле,
дуже любе і рідне, враз туди кидаються злі сили: розтоптати, скалічи-
ти і оббруднити, і зоставити серця занапащені, мов покриті зміїними
норами. Вдержимося тут. Для душ наших буде пристань свята: в
оранжереї - каплиця: помолимось. А працею заповнимо дні, і заквіт-
чаємо нашою дружбою: найсердечнішою нашою назавжди! Ти зго-
дився?
- Відразу! Нічого більше і в житті не питаюся. Переживем не-
світський жах! - він, мов повідь, обкружує цю поселю: мертвою
навалою.
Вернулися Ірина і Павлик до його родини, і всі троє в ній помі-
тили незвичайну переміну: з вигляду двох так визначилася новість,
ніби вони щойно були в церкві і поставили там свічки палати, і від-
світ від них зберігся на обличчях.
652
XXXIII
Приготова самопожертви
Дід Панас Крихта трохи порухав заперечливо блідими, мов чере-
п’яними руками, - і сам від старости якийсь легкий, здається: вже
ваги в ньому не було, - ледь поторкав скуйовджену борідку, рідку і
всю сиву, і помалу вимовив:
- Не повірять вони тобі, хлопче, не повірять ніяк! - промовив дід
і знову заглибився у свою окрему думу, з якої він і голос подав.
На старому стара сорочка, зверх якої звисає лихенький піджак
піскуватого кольору, місцями полатаний, з грубими рубцями.
Юнак спокійно і навіть - звеселівши від дідової відзиванки,
відповів:
- Не всі тепер не повірять!
- А чим же ти докажеш? Вони наукою очі тобі колотимуть.
- То скажу їм: наука покликана через віки служити земному існу-
ванню; всеж при надмогильному хресті вона зупинилась. Але для
безсмертя у вічності забезпечує життя душі тільки світло істини від
Ісуса Христа.
- Вони відмовлять: так то так, а втім, що наука робить, того ніхто
не втне, - як вона. Ні один піп у запряжці не поволочить потяг із
зерном: як паровіз, що збудувала наука. От, ми в науку і віримо. Що
ти на це?
- А я скажу: щоб везти зерно, треба його виростити, і це можна -
тільки від самого ж зерна: через засів готового, що створив Бог, - і
через урожай, можливий тільки - коли посипати в ґрунт, і завдяки
його складові, і дощеві і сонцю, які теж усі створені Богом. І щоб
мати паровіз, треба здобути руду залізну із глибини землі, і вжити
огонь і воду: теж усі - від руки Творця. А крім того, вся наука разом
не спроможна виробити штучно ні однієї живої зернини і навіть ні
однієї клітинки в ній! Самі вчені з їх мозком для науки - теж появи-
лися творчою волею Вседержителя. Зрештою, піп може потягти важ-
653
ливіший поїзд, ніж зерновий. Наставить їх, духовно присліплих, на
спасенну дорогу, відкривши їм очі, і на спокуту, відпустить їм гріхи і
забезпечить вхід до Царства Небесного. Якщо зло панує в серцях, то
з ним сама наука зробиться інструментом погибелі: страшної. Існує,
однак, наука для порятунку в безсмертя: Біблія.
- Це ти певно сказав! - відзначає дід Крихта, - це так і єсть; ну,
більше буває, що чоловік натерпиться, серед лиха без числа, і вже од-
каявся, питавши: «Гляди! Я, мабуть, людові непотрібний!»
Павлик дивився розгублено і мовчав.
- Можливо, я не зумію відповісти, - по хвилині признався він. -
Це не для моєї немудрости. Але великі світочі Божі про це міркува-
ли, і один з них Иоан Золотоуст відкрив нам: у щасті чоловік пови-
нен вважати себе боржником Божим, а в нещасті, коли терпить без
нарікання, але із благовінням і молитвою, - він має своїм боржником
Бога.
Дід подивовано глянув на Павлика і, як замовк, - більше нічого
не питав, - видно, взявся думати: тепер і до кінця років вистачить;
але уважно слухав:
- Я піду в свою дорогу, але буду за вами всіма тужити, і також
радітиму, що життя ваше - в правді євангельській. Бо через неї при-
ходить нам Христова любов, коли ми вже всі наближені до кінця
віків.
Сухоручка, на молоді роки приречений до тихого домосиддя,
Павлик говорив від свого досвіду в духовних пошуках: через читання
і роздуми про книги, передусім - про зміст Біблії, звідки йому при-
ходили розгадки, мов наведення, при важкій трудності в розборах
чергової теми із різних ділянок знання.
Маріона злагоджує родинну бесіду, починаючи із заохоти для
внука:
- Розкажи нам, Павлику, що тобі на довгочасній самоті найчас-
тіше і найясніше уявлялося, і коло чого думки збиралися найгарніші?
- Мені зорові прияви роїлися безладно, і думки приходили
розкидані. Але як тільки я серед усього перемішання згадував про
серце Христа, пробите списом на розп’ятті і кривавляче, - тоді все
інше відступало далі, і я зіставляю його і наше щоденне сонце: воно
дарує силу для всякого земного життя: кожній істоті і всякій рослині.
Не шкодує дару ні для кого: хоч то - звір, чи змія, або руїнник і
убивник, - усіх обсипає животворчою ласкою: рівною мірою для
всіх. До всіх в очі загляне, мов бажаючи втішити і порадувати, і всіх
підтримує. А як де не буває його променя в житлі, - там недуга
654
надходить і передчасна смерть, вигублюючи кров людську; і де мало
буває, там збираються крига і хворісний морок.
Без перестанку дарує життєтворче світло і немає краю його сили,
що її тайни ніхто в кінець не розгадає остаточно. Таке ясне, що немає
в нашому світі нічого краснішого ясністю над нього, і якраз в
найсвітлішій ясновості найвидніше нам відкрита в ньому таємниця
Божа! Воно - неймовірне чудо, найнезвичайніше: горить найсильні-
ший огонь над нами цілий день. Його дія така добра: пробуджує і
втримує всяку істотність, що нам видно, - воно служить, як знаряддя
в руці Божій, нам - як найпереконливіший доказ про нього, без-
межно доброго.
Я все думав: сонце із його чудотворною дією в глибинностях
життя, докладно визначеною: в його силі для впливу на плянети по
їхніх орбітах, в силі, точно для цього обчисленій в системі, - воно не
могло ніяк з’явитися само собою, бо треба було заздалегідь визначи-
ти, точними числами порядок в системі, аби трималося через мільяр-
ди років із призначеною постійністю. І світитися даром: таким є
серце Христа!
Маріона:
- Безвірники цього не визнають, - їм теорія «еволюції» дає клю-
чі.
Павлик:
- Теорії вчених завжди міняються і цим самим шляхом таки скла-
дачі їх прийдуть, зрештою, до істини в Біблії: що Вседержитель поя-
вив небо і землю в одному стислому акті світотворення.
Орест:
- Наших «войовничих атеїстів» сонце взагалі не цікавить, крім -
як в той час, коли біля моря на вакаціях загоряють при його світлі.
Павлик:
- Своїм сяйвом і теплом сонце проповідує добро і мир для всіх:
це - його правда. Хто її зневажає, той поглиблюється в особливий
морок. Там серце втрачає духовний зір і озвірюється без його ра-
дости.
Олена:
- їм мало для доказу самого світила денного. Вони перекривають
докази із самої природи всесвіту, чим? - повтором слова: «наука» і
назвами декотрих здобутків її.
Павлик:
- Моя філософія надто домашня і бідна для протистави їм. Але
вони ж роблять помилку: свою філософію зробили монополією тіль-
655
ки для чинів від самого партійного олімпу, а властиво - одного ген-
сека. їхня філософія - чиновницький жаргон, друкований із фанфара-
ми, а разом із смертельними погрозами для незгідних. їх побивають.
Я на собі відчув.
Ірина:
- Всі безвірники, хто посилаються на науку, самі, як правило,
зовсім сторонні від неї: справжньої. Не вірять доказам із природи.
Павлик:
- І даремно! Нехай приглянуться до квітів. Вони: ті, що най-
гарніші, читають проповідь сонця і живляться його любов’ю, і тому
повні радістю для нашого зору. Вони, кволі і безборонні, переживуть
лютість звірів, окрашуючи ґрунти. Тут умовна ілюстрація до слів
Спасителя: про блаженість кротких, що внаслідують землю.
Маріона:
- Чи передчуваєш, голубе, чого нам сподіватися?
Павлик:
- Наближається велика зима; однак - несправжня, бо вона - зима
для тіла. Але разом Божа весна приходить до серця нашого. Тому не
треба, щоб воно зустріло її, як настрахана миша в норі. Нехай зустрі-
не, як жайворонок у лазурі, піднявшися на крилах і співаючи хвалу
Господу: сонцю своєму. Крила - наша віра: підносить над страхами
зими: вони - як тіні, що пропадуть. Горе тепер, бо серце із довгочас-
них страхів усе більше обертається мишею і все глибше - в погибель.
Олена:
- Що ж тебе змушує на відхід і проповідь під розправою?
Павлик:
- Та якраз же рішеність утвердитися проти мишачого страху в
норі! - проти нього з’явити жайворонкість крилату, зневаживши всю
велику могутність дияволічної зими: як? - прилюдною ісповідністю
для істини Христової. Що так повинно там статися, - посвідчить зна-
меніє якоюсь високою зміною, для міста, - не знаю. Я впевнився:
треба буде подати доказ, що люциферична тюремність своєю суттю
вразлива - терпить поразку від істини. Бо має у чорній істотності
свою приготовану смерть. Близько жнива. Мушу покликатися до сер-
ця людського. Наближається життєначальник Ісус Христос: брати
звітність і судити в попередні вироки.
Павлика слухали дуже уважно, хоч його мова надто далека від
досконалосте, що з’являють взірці гомілетики: чітко становані, з до-
цільним поділом на частини, кожна з котрих має сильно виражений
характер, із підкріпленнями в чудово дібраних прикладах від життя і
656
в яскравих цитатах. Там думка розміреною течією своєю, повторю-
ючися в збагачених моральних висновках: розвивається, мов яскра-
вий струмок, до могутнього і зворушливого завінчення в живлющій
повчальності.
Павлик, на відміну, говорив, як спадає на душу, після довгочас-
них роздумів над багатством прочитаного, прикутий до місця домаш-
нього загальною хворобливістю і частковою прикалічністю, що зго-
дом проминула.
Із його мови - відчутно: серце його віддане всім, до кого він
звертається, і всім, про кого згадує: і це добре впливає, хоч, можливо,
не так, як клясичні зразки проповідництва. Бо також особлива душев-
на сила проявляється в його мові - тому, що він відходить із нею на
погибельну небезпеку.
Приготувався до віддачі себе в пожертву: заради істини; аж до
тортурного претерпіння за неї, і він, здається, уже тепер палає духов-
ністю своєю, мов свіча.
Відчутно було Орестові, наче в просторі навколо нього - таємно:
незнаними повівами полум’яними, з невизначеної наснажености, діє
його «зірка»: одежа його душі. Орест в одну секунду відчув, як його
аж схитнуло нервами на місці, і трохи тривожно зробилося при тому
враженні.
Визначався у юнака вигляд крайньої притишености, мов відсто-
роненого від усякої світськости: у свій душевний круг.
Він ніби відчуває, що чимсь - винний, і тому такий тут, мабуть,
неправно займає місце. А якщо до нього з увагою говорять, то - наче
хотів прошепотіти: « - Любі! Ви стократно ліпші, ніж самі гадаєте, і
ніж я, ось: хто марно між вами місце забираю.»
Ця його посилена, хоч і не висловлена сумирність і самообме-
ження, при повній невимогливості до всього, - передавалася іншим.
Але крізь неї проступав відмінний вигляд: стрункосте вдачі і суть ду-
шевної сталосте; навіть спокійна свідомість, що він тут таки, зреш-
тою, достойний перебувати, нарівні з усіма. Дивно, але такі різні
прикмети в його особистості поєднувалися без штучносте.
657
XXXIV
Розгляд люциферичности П
Родинна нарада знов далі порядкувалася із найважчою справою,
що в ній в’яжеться доля сім’ї і судний іспит віри, бо Павлик вирішив
скріпити її вчинком, аби вона не зоставалася в нього мертва, як ска-
зано в Євангелії про бездіяльну.
До цього додалося рішення: здійснити заповітну передумову Гос-
подню: що хто ісповідує його прилюдно, того він ісповідує перед ли-
цем Отця свого небесного і перед ангелами.
Тому твердо постановив собі Павлик: добутися до міста і там на
площі, перед церквою: закритою з наказу боговорожої влади, - там,
де вірні таки збираються хоч мовчки побути біля святині, - виголоси-
ти для них проповідь на укріплення віри в Христа Спасителя.
Не зважав Павлик на смертельну загрозу, що «войовничі атеїс-
ти», оснащені збройністю, схоплять і замучать його! - він мав собі в
уяві тільки вигляд тієї частини площі, що якраз при східцях до цер-
ковних дверей, коло яких іноді постоював колишній ігумен, хто від-
був концтабір, і тепер - нічний сторож: під забороною служити в
церкві і проповідувати.
Павлик надіявся: горожани, котрі там збираються, радо сприй-
муть його проповідь, і в послухові істині Христовій, почнуть наново
жити по Духу Святому, як заповідано.
Орест:
- Тебе не послухаються горожани, хоч почують, чого дожидали.
Поспіль пригашеність. А начальники? - розпнуть тебе! Ти їм небез-
печний, бо провісник відмінної настанови в суспільстві.
- Але я: хто? - я тільки поденний слуга Господній: іду і виконую,
що треба, і повинен стерпіти лютість зловорожників. Я до всього
приготований.
Ірина набирала воду і враз пристала на місці, всилу вдержавши
кухоль:
658
- Страшно подумати, як вони розправляться!
- Не повірять! - остерігає Олена. - Не зможуть уявити державці,
що відкрито святий шлях для людства! - хоч ти запряжи грім: гово-
рити чисту правду.
- А може чесні серед слухачів сприймуть і перекажуть багатьом?
- припускає Маріона. - Добрі врадуються; а слуги нечистого вирі-
шать замучити. Павлику, розважити треба відхід!
- Я не маю ніякого страху, - відказав він.
- Але я маю: гіркий! - відізвалась Ірина. - Пожертва милосердна,
проте без надії на успіх, бо начальники зла схоплять: замучити без-
слідно.
- Хоч так; я вирішений: як повинно бути, так має статись.
Наступила важка мовчанка, коли ніхто не намагався порушити її;
Ірина, поставивши кухоль на стіл, присіла недалеко від Павлика і
зосередила непорушний погляд на ньому. Здавалося - ніби виразити,
про що серце хотіло здогадатися крізь глуху темряву прийдешности.
Дід Крихта передбачає розріст біди:
- Вони, знаєш, Павлику, про кого кажу, до того недобрі, що
почнуть угризатися в сім’ю: тільки помститись.
- Нехай: ми витерпимо! - заспокоює Маріона. - А зрештою, їхній
особоуповноважений мав мою поміч, як лікарки, для близьких йому
осіб, і надіюся, він зупинить їх на моєму порозі. Хоч таки спробують
улізти: пізніше! - в обхід того зверхника.
Дід Крихта:
- Відчують, що їхнє чорне чи, мабуть, скоріше - тухлістю якесь
жовте, князівство загрожене. Аж засичать боячися: їхні обкривавлені
престоли перекинуться. Засичать кублами!
- Нехай собі засичать! Хоч якою дорогою ходитиму, а все я дум-
кою буду з вами.
Знов обережно сповірюється Ірина:
- Чому не можна зостатися тут? Ми відкриєм церкву - таємну,
нашу, не таку, як теперішня в містечку: там комуніст, натягнувши
золоті ризи, обіцяє світову революцію і при ній - океан крови. Ми
справжню церкву відкриєм, - сповірюється Ірина.
- Ви це зробите без мене! Мої рідні тут будуть.
- Але ж ти нам потрібний! Ми - разом відкриєм.
- Ви без мене зробите: ви всі сильні!
- Я не знаю, чи ми сильні. Починати страшно.
- Не страшніше, ніж кінчати життя.
659
Ірина при цих словах гостро і випитливо поглянула на нього - він
ніби такий, як курортні означували собі: сіренький назовні; тепер об-
личчя його відкривало незвичну збудженість, що ніби раптом застиг-
ла і вже ніколи не зміниться на безтурботний вираз: до смерти світи-
тиметься ледве помітна, мов слід від пригаданої свічки: з очей.
Але - що то? Чи мимовільний натяк на свою власну смерть: чи
так треба розуміти?... Чи - як нагадку про неминучу смерть кожної
людини і обов’язок - діяти? І віддалося чимсь схожим на докір, і
вона, хоч посмутнівши промовила, проте відразу відчулося їй, як їй в
душі якоюсь внутрішньою випростаністю почуття протистануло
тому докорові, хоч не зовсім визначеному. Одночасно скинулася
думка: «а коли то правда? - він відходить на усвідомлену погибель,
то навіщо перед цим страхом сперечатися?»
Хоч би на спомин про нього - треба відкрити таємну церкву. Зда-
вала звіт собі ясно, наскільки ускладниться справа, коли якраз тепер
намір здійснити.
Неспокій приховала під задумливою мовчанкою, - видимо вже
примирена із необхідністю розлучитися, але в надії, що тимчасово.
Була такої вдачі Ірина, що - до кого серце прихилить, то нехай
біда з ножем грозиться, чи нехай сонце розіб’ється об землю, їй до-
сить, що він візьме за руку і гляне ласкаво, а вже як скаже зворушли-
ве слово: вона - не тут! десь при рожевому небі, в лілейному сновид-
ді ходить.
Подумала: імовірно, його життя могло б скінчитися в монастирі,
але я не посмію цього сказати! - хоч він трохи відлюдник.
Мабуть, якісь прияви йому ввижаються, а з ними - йому нещасні
клопоти з якимись душевними незлагодами, і тому шукає виходу в
відчайному вчинку, хоч, можливо, то зовсім побічні супроводи в пси-
хіці, а керівний порив: питається найсправжнішої правди, і він под-
вижник її, а вона, розшукувана; там десь: при церкві, хоч закритій! -
свічена всім з неба: так думаю, але треба спитати:
- Я почути дуже хочу: де нам бачити тепер правду: для всіх нас -
одну, навічно?
- Правда для всіх на світі: серце Христа, - вищої немає аж до
самого Страшного суду, і вже не буде, бо через нього нам повно від-
крилося серце Бога Отця і Духа Святого: освітлити безсмертя.
Дуже чутливій Ірині видалося, що він відповів їй - не від свого
досвіду, як читач Біблії та багатьох інших книг, але - ніби під навією.
Далі розмова гостя Панаса Крихти в родині Маріони розвинулася
у гірких тонах, бо дійшла чутка про прилюдну заяву секретаря одно-
660
го із обкомів партії щодо голодомору: «Це ми зробили: показати, чия
тут влада», - а хто «ми»? - невідомо: хто, хоч знано: він сам із похо-
дження неукраїнець. Згадалася також заява Ярославського, голови
«Союзу войовничих безбожників», на з’їзді атеїстів: про викорінення
віри в Бога, - що для цього виправдається убивство десяти мільйонів
осіб. Додалося проголошення від Бухаріна, що релігію знищать
багнетами. Також спом’янулося приречення в пресі того Союзу: «Ми
спалимо всі церкви на світі».
Маріона подала свій розгад:
- Я колись читала у старому журналі пояснення і прийняла як
моє власне. Після програної війни на небі, сатана і третина зрадливих
ангелів, повержені з неба, перебувають над землею і продовжують
тут війну проти Бога. Хочуть відірвати від нього твір його і влас-
ність: людство, аби цілком погасити християнство, розгромлюючи
його під своєю владою.
Олена пов’язує події прямою ниттю:
- Це ж і діється сьогодні! Убивають голодоморством, як почис-
лили самі, десять мільйонів! - так намірився Ярославський.
Знайшлася і в Ореста додача на розгад:
- Все це походить від задуму Ілліча: він заснував той Союз і
наказав нападати на святині «із бішеною і безпощадною енергією», і
так здійснюється похід проти сили Божої - на землі.
- Вельможествує у нас безвірство! - скаржить Маріона, - від
релігії зосталась мала рештка.
- Чого ж я й кажу: правдивих приморозять! - нагадався Крихта, -
вся зброя при їхній жорстокості, а ти один, як кажуть, не воїн,
Павлику!
- Я озброєний! - стверджується Павлик.
- Ого! В сінях повно твоїх танків!
- Не смійтеся: є щит і меч, проти яких зброї не поставлять; щит -
любов у Христі, а меч - слово із Євангелії.
- Так вони ж чоловіка нищать, з ним разом і любов і слово.
- Але жертва, як ватра: вічно горітиме, якщо - в ім’я Христа.
Перемагатиме ще дужче! Коли про неї ніхто і не знає, вона горітиме,
як ватра - у світі духовному: силою якого існує все видиме.
- Та ж відомо, Павлику, як сказано в Євангелії: світ лежить у злі.
Звісно, він там і лежить!... а Москва аж на самому дні. Як ти її
витягнеш? Вона тебе втопить скоріше.
- До приходу Христа, сам закон був би на нашій стороні: око за
око! - відгатує Павлик, - але після розп’яття Ісуса: на викуплення
661
нас найдорогоціннійшою кров’ю з всіх гріхів світу, закон пересвіт-
лився. Хто прагне вічного життя, повинен несучи свій хрест, подви-
гом посвятитися Господу: іншого напряму в порятунок від огню
вічного не дано.
- Але вони того не сприймуть! - скрикнула Ірина, - я знаю, тіль-
ки насміються.
- Не треба боятися глуму: він коротко дихає і обертається проти
себе.
- Вони з ненавистю очорнять!...
- Проте їхнє серце буде вражене і вже не змовкне. Я не піду в
Москву, але стоятиму напроти неї і до людей звертатимусь. їхня вла-
да від диявола; а вони ж самі - люди, і я люблю їх, при їхній нена-
висті до мене. Вони насильно ховають у собі власне світло добрости,
і тому мучаться нещасні душі, бо їхня ненависть губить їх огненними
тюрмами. В’язні, з великим, але скованим серцем, на яке сатана
поклав ланцюги. Хочу помогти їм скинути закови. Христос велів іти
на поміч кожному, хто мучиться, хоч він і чужий тобі. Хто ненависть
має в серці, той - каторжник сатани, і треба звільнити його: в Москві,
як і тут - скрізь. Христос велів бути братами всім, без поділу на
етнічників: грузина, росіянина чи українця, індуса, єврея і англійця,
католика і православного, республіканця і монархіста. Бо церква
Його - над нами всіма, над миром, надсвітня вона і для всіх спільна:
одна - вселенська Церква. Час прийшов: проголосити її повторно,
знов і знов, і вкріпити її, хоч і власною кров’ю оббризкати каміння
будови її ... серце Христа - її сонце, що зійшло після ночі; всі, без
поділів і ненависти, повинні вийти, - прийняти його зорю, світанкову
- ясну! Без неї ми всі згинемо. Я через те...
Він змовк і по хвилині сказав:
- Я так повинен піти у світ: із нагадкою про істину, хоч нехай
згину.
- А може ти знайдеш другий спосіб для цього? - спиталася
Маріона.
Ірина не зрушилася із місця, а тільки трішки приблідла і мов
стало її струднено дихнути, але стримувалася, щоб не дати волі сльо-
зам перед розлукою, бо відчувала, що то - загибель: марно. Ні слова
не могла вимовити і сиділа, як приречена. Відхід - неминучий. Боя-
лася суперечкою притінити розставання і викликати йому на серці
гіркоту, що могла вдержати від скорішого повороту додому.
Маріона взяла справу на іспит:
- Як же ти думав здійснити свій поклик: як насправді?
662
- От зовсім просто: звідси вертається до міста подружжя старих
курортників. Мають простору квартиру в місті. Запрошують: там
можна прожити деякий час. У неділю буду виголошувати проповідь
біля закритої церкви, - там люди збираються коло старика, колиш-
нього ігумена: вони слухатимуть.
- Якщо без цього не можна - промовила Маріона із зупинками, -
нехай!... але, коли випаде тобі нагода, вернися скоріше: як же ми без
тебе?
- Вернуся, я твердо обіцяю!
Одні останні слова - ніби відмінили Ірині все в погляді на прий-
дешність, бо знала, що він ніколи не говорить неправди, - радше
промовчить. Каже тільки - що думає. Вже їй не видавалося все
довкруг таке притінене. Можна розлучитися на час, хіба мало роди-
чів були розділені із своїми, хоч іще багато хто не вернувся зовсім. А
ось, він відходить і вернеться, бо він виконував завжди, що обіцяв.
Колись же треба буває: розставатися тимчасово: немає такого в тепе-
рішньому світі, щоб усе життя, без перерви, вся сім’я в хаті пробула!
- розлучаться і знов зійдуться. Він же тепер не зовсім неспроможний
сам бути: скріпившися, став зарадний сам; і нехай на світ поди-
виться. Він думкою, мабуть, дуже поривався звідси, і мрія окрилю-
вала: побачити мир людський, бо тільки і жив, що в провінції, - один
лише раз у Київ возили до лікарів. Великий світ приманливою кра-
сою кого не зрушить із хатнього кутка? Тільки потерпіти треба:
помандрує недовго - роздивиться на життя і прибуде додому.
Вона вже наполовину заспокоїлася, і почала клопотатися про
сорочку йому в дорогу, про харчі і гроші.
Решта присутніх, посмутнівши, не знала, що робити, і всі мов
почувалися винними в раптовому відході Павлика, хоч ні від кого не
було прикрої причини до того - тільки само рішення юнака від дав-
нього часу, в самоті прийняте і витверджене. Ірина знову, в сумніві,
відчулася якось так неспокійно, що злегка стенулася, уявивши
яскраво: як йому тепер станеться кривава смерть, до якої відходить
так несподівано, хоч із обіцянкою про поворот. Вона відхилилася в
сторону і, закривши обличчя, поплакала: небагато, декілька хвилин,
але так тяжко, як ще ніколи не було з нею, неголосно, без жодного
найтихішого навіть скрику, тільки плечі їй здригнулися, але скоро
вона отямилась, зідхнула глибоко і витерла очі; постояла трішки і
підійшла до Павлика
- Знаєш же, як ми дожидатимем тебе? - світло вночі не гасити-
мем: як прийдеш, то - не поночі.
663
- Але не тривожся, Ірино, про мене! Все буде, як повинно прий-
ти. Я скоро навідаюся додому.
Він підійшов до Ірини, що стояла з пристиглим поглядом; болю-
чий вираз був їй на вустах. Її глибокі очі видавалися ще глибшими
від тіней в них.
- Ти від мене відходиш, - а я все йтиму до тебе! - прошепотіла
вона.
- Ніколи не забуду, ні на одну хвилину тебе, Ірино: ні в цьому
світі, якщо житиму довше, ні там, де ніколи не розлучаються.
Вона не рушилася з місця. Вислухала, як його сповідь про себе і
про неї. Незнаним великим навівом прийшла їй думка - про його
почуття до неї, якого вона ще не привчилася знати, і не повинна
зруйнувати його необережністю і помилкою. Він зовсім не був
гордий проти неї, - навпаки: була незміренна шанобливість до неї, і
тепер, коли прийшов час, для нього самого такий судний, не завадить
вона ні докором, ні відмовленням: так мусить бути, як він вирішив, -
інакше він, із його щирістю, діяти не міг. Вона витерпить розлуку,
можливо, і недовгу, і він бачитиме її вірність у дружбі: що вона най-
більше цінить не свої сподівання особисті щодо нього. Вона була
щаслива недалеко від нього - її серце в цей час тільки і жило, коли до
нього наближалася. Тепер для його щастя, для життя його серця по-
трібен відхід: нехай так буде! Не з особистих же причин відходить -
не віддає своє серце нікому і ніде! - воно тут буде жити. Після
розлуки, взнавши, як їм усім не можна бути окремо, іще радісніше
буде тут, у хаті. Лише без скарги зустрінути іспит: він недовгий. Але
чомусь їй терпка скорбота притінила думку! - не може навіть дати
собі звіту, чого якраз вона сама боїться. Стояла вона і ніби прислуха-
лась до нечутного голосу, з якого можна було б здогадатися про
причину, від якої треба лиха стерегтись.
А все так раптово змінилось! Його виздоровлення - вражаюча ра-
дісна несподіванка! Стільки мовчки раділа в короткі і тривожні годи-
ни. Бачила в уяві: як вони вдвох будуть ходити над річкою, відві-
дувати до схід сонця таємну церкву в оранжереї - вертатимуться в
великій радості і душевному спокої. Хіба це сонце не створене, щоб
світити для простого, тихого щастя - людям без злої волі, без хижос-
ти, а тільки - братам і сестрам для всіх? Звідки це провалля в світі,
що стало перед всіма, як приречення?
- Я терпеливо ждатиму тебе! - тихо проказала Ірина; але дуже
хвилюючися через побоювання його висилки: надовго; тривожно
дивилася в обличчя йому.
664
Свою стурбованість дід Крихта, змовчазнівши, досі ховав під
суворим і трохи врочистим виглядом:
- Знаєте, коли пташаті крильця підростуть, хоче їх силу спробу-
вати: хоч над деревом, де своє гніздо, там покружиться. Не журімось!
Він же був прикований до робочого місця, коли ми всюди ходили;
нехай і він розглянеться...
Маріона все ж не тратить надії на зміну:
- Чи не знайдеться, діду, якогось другого способу Павликові,
крім затвердженого?
- Спробуймо виявити! - проголошується Олена: - виявити для
тієї самої мети, з однаковим наслідком.
- Завжди бувають для неї варіянти! - приєднує голос Орест. - І
часом навіть успішніші від початкового. Як видається вам, діду,
теперішня справа? Чи можем для неї знайти замінник?
- Що ж тут сказати? Я й сам уже подумував: що можна знайти.
Спробуєм, і почну з того, що поспитаюся Павлика: який напрямок
кращий із двох? Перший, ось він: молодий чоловік рішається на
мучеництво, аби проповіддю нагадати про істину Христову. Починає
говорити прилюдно, а його зразу хапають сторожисті збройовики, і
він попадає на приполярний круг: до лісоповалу і там промерзає так,
що хворіє на сухоти, і - згинув! Ніякого сліду від нього. Знати, що
він, як мученик за Христа, помилуваний для його Царства. Сам спас-
ся, а для других - нічого.
- Я не так мислив! - скрикнув Павлик. - А ваш другий спосіб:
чим світліший?
- Ось який він: сильно вчитися, окріпнути у Боговіданні і, як
підсумок своїх пошуків Царства, скласти велику книгу: труд всього
життя свого. Це - із найсвіжішими висновками від досвіду бого-
пізнавчого: в подвижника. Настане час, і читачі часто братимуть по
краплі святу істину звідки і сильним числом навертатимуться до
Євангельської віри. Може б ти передумав?
- Не виходить переміна в мене. Подумайте: вночі подорожні
зайшли у темні вулиці, і нічого їм не видно: ні на крок наперед! -
спотикаються і навіть падають. А враз в одному вікні - світло: від
ліхтарки! Хоч слабий огник, але при ньому стало трохи видно, і
мандрівники впевнено спрямували кроки на вихід із мороку тих
манівців. Так сьогодні в нас! - уся держава і вся партія, комсомол,
профспілки, громадські заклади: клюби тощо, всі університети,
інститути, технікуми, школи і всякі курси, - все, все настановлено на
войовничість проти Бога! Заборонено Бога, заборонено віру; храми
665
більшістю розбиті або обернені на складські приміщення, - священ-
ство вистріляно, святі книги попалено. Воцарилась духовна ніч із
владою Вельзевула в московській імперії гріха. Людей, виморюють
голодом, бо запровадила партійна держава, - гинуть масово. Народ
загнано в морок диявольських манівців, без жодного процвіту духов-
ного. Тут треба запалити хоч одну свічинку віри! - хоч одну, хоч
слабу, як моє проповідницьке слово, з яким піду до них. А вони
ждуть! - збираються мовчки біля ігумена, тепер нічного сторожа при
закритій церкві. Я чув: мені казали про нього. Він відповів людям,
що перебуває під забороною після строку в концлагері. Перетерпить
і збережеться на добру годину: в тому способі другому, про який ви
казали. А мій обов’язок: кинути промінчик від свічки: в погибельний
морок, і люди потай пронесуть мої слова в темні закутки люцифе-
рового імперства. Тому не пройде безслідно моя спроба! - і я зважив-
ся на неї: буде так, хоч мені на остаточній присуд, бо я прислужився
в порятунок духовний: хоч для декого.
Дід Крихта похитав роздумливо головою:
- Похоже, що - в цьому правда твоя, і обізвуться хто душею ще
не горбаті і не проміняли багатство серця на криві танці, видумані
для кульгавих. Подумаю про те горе, що згадав, і наче камінь неви-
димий покладено мені на груди: дуже тисне.
Орест ледь усміхнувся на «криві танці»:
- Здається мені, треба визнати, що Павлик таки подав сильний
доказ.
Дід Крихта:
- Це так: доказ добрий. Проти чого? - та ж проти диявольщини,
заведеної в нас: при білому сонці - чорна диявольщина нас обдавила:
кругом, людей валить мертвими, вдень і вночі, - трупи довго лежать
тепер неприбрані на вулицях, при дорогах і тут у лісі, довкруг курор-
ту повно їх: із дітьми. А ніхто не сміє назвати, що це - сатанівство,
бо вб’ють. Такий морок. Тож неси свою свічку страсну, синку, крізь
страх, це Богові угодно. Мені пора додому, - дуже не прощаюся:
скоро прийду. Бувайте!
Орест пішов провожати діда Панаса і вислухав його сповідниць-
ку мову:
- Треба б зоставити молодих на коротку часинку самих, перед
розлукою: нехай виплачуться без свідків, бо сліз своїх соромляться, -
особливо дівчина: боїться печалі своєї. Горе з ними! - вже і я сам при
них стану тонкосліз. Виросли вони, а зосталися щирі, як діти, і не
будуть інакші. Зате для сили небесної милі. Мають серце беззлобне і
666
чисте. Стара Маріона і вони з нею, мов голуби на піддашші, радісні
до всіх, - їм своє сонце окремо гріє. Я поїздив по світу, всякі будови
бачив - палацові теж. А не знайшов рівної: по душевності! - нашій
хатці білій; вдень при видності сонячній, а вечором при каганці.
Орест продовжив дідівський огляд:
- Іде велика війна: вселенська! - і зосереджується навколо люд-
ського серця, - яким воно стане.
- Начальствує скрізь Каганович! - додав Крихта: - той нарком
командує, щоб забирали поживу «до останньої зернини», отже ве-
лить, аби сотні тисяч грабіжників із Москви і Ленінграда, хто тут
розбишачать, - згасили своє серце людське і діяли, як демони, без
жалю ні до старих, ні малих. Нарком заводить очортивлення людей,
бо сам прийняв сильного і дуже злобного демона у свою істоту, і по-
мічники його - теж. Так і єсть: головна напасть направлена на серце:
розвалити його, як котру церкву, і погасити видноту, прилиту із неба
в душу кожного. Відірвати всіх повністю від неба.
- Життя спустошили! - посмуткував Орест. - Що обгортало світ-
листою з’явністю наш побут, навіть із священністю його: із вірою,
обрядами, милими звичаями, відсвітами високої минувщини, що під-
носило нас, людей, над тваринний рівень, - дочиста знищено. Живіт
наркома, якого ви назвали, замінив собою світло земного дня і світло
дня небесного. Тепер навіть саму людність вигублюють: під коман-
дою того наркома.
- Та ще з якою напастенністю діють! - з пекучістю в тоні повів
дід Крихта. - Набігає при наркомі шушваль і кричить: перестань
вірити в Бога, ато уб’єм! А я думаю: «Ей, ви, набігуни, а яке в чорта
собачого вам діло до моєї віри?! Самі не віруєте? - то ваше діло; але
я маю право вірити, як душа бажає». Так ні! - убивають. Наші
предки збудували чудові храми. А от, набігають наркомівці і динамі-
том розбивають, або обертають в склади: на запустінні в павутин-
никах. Бачили мерзавців?! Чого їм до наших святинь? їм небажані?
Так тут наш голос рішає, бо наша спадщина. Ні! - розбивають. А
тепер віднімають всякий харч і виморюють голодом підряд. Землю
вже собі загарбали, та з яким обкрутом: мовляв, власність колгосп-
ників. Яка власність? - дістали трішки поживи, частину того, що
тваринам дають, і арешти на висилку - безперервні. Гірший затиск,
ніж був при рабській кріпаччині, - з такою страхітною смертель-
ністю, як там не бачено! Світ змінився в темноту: від чого?
Орест:
667
- Кажу: від чого. Ми живемо, як народ, довгі роки без спокути
гріхів і відпущення церковного - в причасті; тому на запущеності в
байдужників ділянки серця і вся душа змерзіла в темній спусто-
шеності, а вселилися демони і намертво морочать нас і заводять на
гибель, - от вам головна причина!
Дід Крихта:
- Згоджуюся: така біда «наша», як своя! До того ж назвірюється
мара напасна віддовкруг, і присилуваний чоловік сам уже собачим, а
то і вовчим оком роззирається, аби не попав на жорнуваті щелепи
звірові з провалля.
Орест:
- Побачили, діду, звідки халепність; але на додачу таяться окремі
хижаки, сплоджені в кожній шпарині серед побуту, і вже наскрізь
його заразили, коли душа не прикрита зависним панцирем світла
церковного.
Дід Крихта:
- А я тривожуся своїм старечим серцем за сім’ю вашу: трудяться
довірливі і необережні супроти лютости, коли постійно партзвірі ви-
шкірюють ікла і вщіплюються до печінок. То що, зрештою, станеться
із гуртком необоронних і незлобних: від зграїща пазурястих хижаків?
Усе ж краще жити не як роззвірілі здобичники, а як люди Божі. Щось
прикликає душу в їхній чистий круг: до правдивої мирности, до ра-
дісного огнища домашнього, до затишку, якого трудно зберегти про-
ти розпалених ненавистю, коли скрізь діються тепер роздичавілі
напади на людську душу. А тут домашня згода сердечна розцвілася
благим квітом, - та вам самому видніше, бо зріднилися з ними.
Трудно тепер рятуватися душевно, бо морок ворожістю обтиснув
якби ми ходили на дні чорнильного моря, - така наклятість.
- Визнали, діду, що рятуватись трудно? - так: трудно, навіть
неможливо самотою. Подивіться на оранжерею! - якраз минаєм її;
вирішено скласти невеличку парафію і відбувати коротко і обережно
Службу Божу. Мала церковця, а в поміч велику: рятуватися від того
морокового моря, що ви назвали, - тут кораблик створиться: виплив-
ти до спасенного берега.
- Добре діло; а не боїтеся?
- Не приховаю: страшнувато; але треба йти на ризико. Все ж
маєм забезпечення: тут кругом лісовина, і помешкання - близько.
Встигнемо розійтися, поки прибуде темна сила, - один із нас сторо-
жуватиме. Звідси видно далекі машини на дорозі.
668
- От, дожилися! І мені на старість випала бідаччина: проживати в
царстві диявола! Відчуваю: підступає гибіль, а треба перетерпіти до
кінця. Покищо держуся при житті, а як далі буде в світі? - ніхто не
знає. Глядіть, Павлик виступає прямо проти ядучого вихору з пекла:
сміливий!
- Чи не здається вам, діду, що його приймуть за недужого душев-
но? - мовляв, ненормальний, і замкнуть у жовтий дім.
- Партхижаки можуть: так, можуть. А добрі люди? - мало хто.
Чому питаєте?
Орест:
- Бо найгірше станеться: зведуть на сміх і глузуватимуть, аби зга-
сити його проповідь, як остерегти?
Дід Крихта:
- А цього ніхто не знає, хоч і серед старих, як я. Із кого схочуть, -
чиновні партійці зроблять посміховище, - хоч буде о семи лобах.
Навіть про такого голубеняти, як Павлик! - розкричать, що самошед-
чий. Така в нас щасливість: кривавицею мокро під очима, коли
ходимо мимо трупів серед білого дня. Хіба із Европи ждати просвіче-
ність? - хоч би через півстоліття. Бачу: із оранжереї добра капличка
буде, і священик тут свій: дійсний! - не такий підробок, як у містеч-
ковій церкві, насправді - безбожник режимний.
Орест:
- Такий і єсть: я знаю його. А про європейську просвіченість,
діду, трудно судити, бо там теж соціялізм заводиться, себто - сатан-
щина, припудрена і присолоджена, як під сахарин. Із тієї сатанщини
виворушується ящер, вроді нашого: із ревом допотопника.
- Що: і там заноситься на анахтемство, як у нас?
- Заноситься, діду! Там гарно; добрий порядок; багато вільности
в житті, повно краси і багатства духовної культури, - я чув розповіді
заграничника. Хоч уже не скрізь, а ще там шанують Євангеліє: над
всіма книгами в світі, - і цілу Біблію! - буває там шанують. Але не
видно нікого, хто зладнав би життя цілком відповідно до святої кни-
ги. Мені казав один закордонник: що якби з’явився хто-небудь, став
посеред Европи і в блискучій теоретичності уґрунтував вимогу: -
відразу, від цієї хвилини, почнім жити точно, як заповідано в Єван-
гелії від уст самого Господа небесного! - То що буде? - подадуть
чудові репортажі в газетах, із багатьма фотографіями. Виберуть по-
чесним членом декількох гуманітарних товариств і навіть видадуть
премію із золотою медаллю, можуть поставити при житті пам’ятник
у тій місцевості, звідки він прийшов, і навіть призначать стипендію
669
його імені в університеті, але ні один чоловік не почне жити точно по
Господніх заповіддях.
- Тож і видно на мої старечі очі, коли почнеться війна - нова, то
однаково, як і в попередній, мільйони одних європейських християн
рватимуть, наче звірі, мільйони других християн. І серед взаємного
братовбивства найбільших убивників нагороджуватимуть хрестами.
Велика злагода в спокусу. Як розговорився я, то вже ткатиму разок -
далі. Пригадую: слухав я колись проповідника - багатовченого; що
не слово, те б’є в сутність! - казав, ось наше теперішнє християн-
ство: класти поклони, хреститися, ворушити самими губами, що на-
друковано в молитовнику, ставити свічки, курити ладаном, бризкати
кропилом, дзвонити міддю. - це, думаємо, значить: бути при Богові.
Ні, люди добрі, це ще не значить! Скільки не обкурюєм ікону лада-
ном, а коли в серці ми не родичі кожному в людях, - то нічого не
вийде. Бо проти того виявляємо, що чоловікові в людях ми не засві-
тили любезности в серці, і гірше від того: досадуєм, коли жебрий до
нашого ліктя в натовпі торкається, і кипимо ображені. І взагалі, чого
він тут стовбичить?! Маємо до нього зневагу, презирство, обриджен-
ня.
То нехай я хмарою фіміяму обвіюся і спалю всі пахощі, зібрані із
цілого світу, аж вони величезними стовпами піднімуться до самого
неба, а не буде і тоді нічого доброго від мене для Господа Бога, на-
проти - тільки відступ.
Коли ж до кожного бідуючого, в лахміттях, прихилюся по-брат-
ньому в поміч і розділю з ним нехай частково статок свій, - тоді, хоч
виразками своїми вражатиму нюх людський, і на собі матиму потлін-
них із лахміття, - тоді сприйметься молитва моя на небесах, мов
аромат найкращий.
Орест:
- Ця добрість єсть наріжний камінь цілого християнства: неза-
лежно від всяких дієцезій.
Дід Крихта:
- Проповідник казав: наше серце так створене, що належний
вжиток його наставлено повністю тільки на добрі почуття. Але ми
вживаємо для злих, і це - протиприродно, тому терпимо різні недуги.
Бо в серці, - не в голові! - корені всього життя людського: для душі і
для тіла.
Орест:
- Це справді, так! Серце теж єсть мислячий орган: із своєю окре-
мою логічністю, - не з такою як мозкова, а з ближчою до ангельської,
670
тут - центр і джерело біополя, і відкритість для надприродного впли-
ву як теж - здібність для нього. Ви міркуєте про головне.
Дід Крихта:
- Буває, мені видається, що часом від серця до неба - ближче ніж
від мозку, котрий у голові.
Орест:
- Я теж так порівнюю але додам. Заповідано християнам: любити
навіть ворогів своїх, тож серце, зложилося, як грядка для квіту, - ви-
ключно для почуття любови, а її переладнують для отруйних колю-
чок ненависти. Проти заповіді: королі чи президенти, прем’єри, мар-
шали, генерали наказують вимуштруваним християнам одних країн
іти і вбивати християн - других! Отут відкривається страшна при-
чина: кого послухали мільйони, чи свого Господа Бога, чи його
ворога? А? Я питаю: кого? От проти Вседержителя, послухали змія. З
тієї причини вкоєно незчисленні братовбивства, - тому караємось! А
хочу спитати, коли слухаю вас, діду: від чого вам, від чого аж така
запальчивість, великою мовою, звичного мовчальника? - несподіва-
но для мене!
- А просто: часом чоловік признається потиху, що багато накоїв
чорного! - і молиться про відпущення. Думає тяжко про це, і слухає
правіших, ніж сам. Мені вся душа стрепенулася, як розглядів наста-
нову несподівано видужалого сухоручки, бо, мов велика свічка
горить перед кіотом він душею: так перед небом милости. Уявляю
собі, провину за многомільйонні жертви на світовій бойні, і тепе-
рішні - в державному голодоморстві: такі жахливі, що, здається,
перед очима вдарить блискавка духовна з Божої руки: до суду! Наче
аж сліпити своєю огневістю. Дано знак близькосте його. Чи відчули
ви? А я сам признаюся: уже набагато приглух до цього і обсліпнув.
Чого ж нам тепер треба?
Орест:
- А треба одного: рішитися, або далі ступати дорогою темноти і
прокляття? - чи обернутися на перехресті: тут, де стоїть на ньому,
судному, істина, мов стовпик огнистий, і вказує: вертайтесь беріть
напрям до Царства Христового, і більше не збивайтеся до намари із
крил драконових! - ходіть незбитно, як ота, хоч би плянета Сатурн,
обвінчана кільцями, і по кругу своєму, чуєте? - так видиться мені.
Тяжко печалився старий за свою слабість:
- Не вдержуся я супроти сліз: бувало в подвійні струмки заво-
дять, бо моє серце колеться, хочу зостановити наплив і не можу.
- А я думаю: навіть даремно пробували спинити.
671
- Е, не переконуйте! Щодо молодих, то вони, як бачу я, револю-
цію зробили, кращу, ніж Ульянов із анахтемською артіллю, - а яку
зробили кращу? - душами провиднілися: без гордости, такий перево-
рот! Бо ж сам гріх своєю натурою утвердився на гордості, як вусатий
«отець народів», вилитий з міді, вкріпився на гранітній підстанові. А
вони заперечили його дійсність! Чистими очима, не запорошеними ні
цяткою чвані, глядять на нього і на світ, - уже дорослі, а щиросердні,
мов дітки. Хто встоїть? - не тепер, ні: вже в Суді великому.
Орест спростував їх співвідносини:
- Чисті очі завтра, а вусата мідь сьогодні! Однак, якби червону
мідь замінила, скажім, блакитна, то чи пропала б уся жорстокість?
- Отут закорючка! - зідхнув старий. - Знаки показують: жорсто-
кість зостанеться.
Орест:
- Вона зостається: так! - скрізь вона, і в мідній статуї сполірова-
на обблискається надовго, аж поки смиренники повалять її, але то -
не тверда дійсність майбутнього. Можливо, зовсім не дійсність. По-
переду смиренників звалять.
Крихта:
- А, глядім, тоді якось обійдеться?
Орест:
- Ні! Одурять золоті ідоли! Боюся, що станеться подібно до того,
якби курчата поспішили на поріг кухні, надіючися своєю незахище-
ністю психічно роззброїти майстрів ножа і м’ясорубки, аби вони
обернулися веґетаріянцями. Покищо приречені смиренники трудити-
ся для загального блага, тихо: по своїх закутках.
Крихта:
- А там, чи не скиснуть під страх, і чи спроможуться протистану-
ти мідній лютості?
Орест:
- Думаю, спроможуться, хоч почасти: так бувало. Чув я спогад із
світової війни: солдатський, як молотила наші окопи німецька арти-
лерія, і вибухова хвиля кидала піхотинців об земляні стіни. Тоді
раптом один зблід, затрусився руками, очі стали трохи аж якісь мо-
лочні. Закричав жахливо і вискочив наверх: бігти проти німецьких
батарей. Командир кинувся за ним й вхопив, але той вирвався: далі
бігти. Тоді вдарено його кулаками по голові з усієї сили і приглу-
шено, і зразу похапцем притягнуто назад. Очуняв в окопі із свого
припадку і дрижить. Уявіть: потім добрячий боєць був: хоробрий і
виконливий, із медалями служив.
672
По спогаді Орест вертається до попереднього наміру:
- Якось би спинити Павлика, але чим? - він гостро вирішився, -
м’які натури часом виявляють камінну настійність.
- Бо то віра їхня, як церковним замком, кріпить! - здогадується
Панас Крихта.
- Ваша правда, діду! Здається бабуся і Олена однаково бачать і
переконуються: так повинно бути, але щодо Ірини? - в неї два вихо-
ри протилежні збиваються на душі.
- Дійсно: поривають її в протилежних почуттях. Все ж Павлик
підніме парус, і тільки й виділи його.
Орест:
- Але я таки маю надію, що мої знайомі в місті стримають його,
хоч видно відчайну рішеність: піти самітно - проти страшилища,
знаючи: воно непомітно в підвальному закамарку роздавить його, без
жодного відгуку довкруг, без ніякої відомости, як про жертву. А ста-
нути він таки рішений!
-1 я вам скажу, чому: вірить, що згори - для сили небесної видно
його вчинок.
- Ваша рація, діду; так перед битвою, на війні, потихеньку прока-
зують слова молитви, знявши шапку, і хрестяться: знаючи, що їх із
надсвітности видно.
- От, бачите, яка сила: впевненість віруючих! Але тепер?...
Орест:
- І тепер тут невідомий поклик таки проголошується: для серця,
хоч теплому слухові нечутно. Згадаймо, діду, відновлено юнака в
здоров’ї, і він переконаний, що то - силою янгеловою, і нею ж при-
значено: ставай свідчити! - він так відчув: на вирішеність. Одиноко-
му і слабому як пшеничина, але з чистим, щирим колоском: призна-
чилося стати супротивником великої загрози. Хоч вона світ обкинула
своєю огненною громовитістю. Вся: смертельно взброєна проти
правд небесних. А ти стань і викажи перед всіма - чорноту її, і
викажи: що нехай хоч кров мою вип’є, - проте правди не вгасить: ось
у чому його поклик.
- Для цього ж сміливість йому надхнуто! - вказує дід Крихта. -
При віконці хлопець пробув зелені роки і радів на світло, аж виросли
крила душевні: податися в люди.
- Нехай вирушить, але на перехват морокова могутність нагри-
мить і, діду Панасе, йому обламає крила, як нашим мрійникам, чле-
нам партії, що для України трудилися, - черепи в ямах трухнуть. їхня
доля вкрай скорботна.
673
- А якою ж могла бути? - перепитує Крихта, - тільки такою!
- Чому? Як припечатувано, котрим карбом залізним?
Дід Крихта:
- А просто: темною силою перехвату. Бачимо на живій картинці.
Позаторік переходив я зі своєю старою через площу в місті. Там під
кленом посилано було зерно для голубів, і вони щойно наставилися
дзьобати його, посвічуючи оченятами, як рожевими намистинами.
Аж тут підскочили горобці і хватають собі зерно з-перед голубів, і
цівкають задоволено, обграбовуючи призначених споживачів. Але
зовсім коротко раділи, бо раптом докрилюються круки і зразу, розіг-
навши дрібних хапужок, а разом з ними - голубів, запановують гос-
подарко і поїдають зерновий подарунок. Це вам механіка, з якою
революція довершилася: голуби надіялися, що дар їхній, але спершу
перехопили жулики, тоді слідом за ними - розбишачища: злісні і
хижі, як круки. Дивуєтеся? Ні. То - добре. Бо усі криваві революції
переходять на такий зразок. Я не провидець, а просто - старик, який
багато бачив, і наперед скажу вам: кожний великий переворот, намі-
рений на добро голубам народним, неодмінно кінчиться перехватом:
спершу шахраями пройдисвітськими, а потім - гадячими кровоїдами
без ознак совісти і милосердя: тільки душодерна хижість, обстроєна
нахабністю, як бронею. Висмоктають усю кров із народного серця:
точно, як сьогодні робиться: «до останньої зернини» забирають по-
живу, під накриком Кагановича, - тому незліченні душі вмирають
серед білого дня. На Заході чомусь мовчать мудреці.
- А тому, діду, що десь верховодам міжнародного капіталізму
сильно на лапи помазано золотим маслом, а вони надавили своїми
пружинами на всіх: заніміти на час.
Далі розмова обкинулася про декотрих лісовиків: озброєних для
партизанської дії: хоч тільки подекуди тепер можливої.
- Що б ви сказали, питає Крихта, - коли в сутінках перестрінуть?
- Одно відповім: я їм війни не проголосив.
- Але самі вони: як - вам?
- Коли не людоїди, котрі тут в лісі кругом, то нехай, як хочуть; а
я на гризню не маю часу.
- Зате у них часу було б досить. Вони ж - як вас могли б злови-
ти? - підстережено, коли вертаєтеся через лісок; осінь підходить,
вечори темні: «Стій! Хто іде?»
- Я назвався: безпартійний лікар Орест Косарик.
- А який ти сам: за Україну чи проти?
674
- Про яку ви спитали? Всякі України тепер іменуються, аж цілий
ряд їх; і колір різний. А я - за свою одну.
- За одну: котру? - і з якою політикою?
- Чи з мене політик? Нехай так буде. Щодо політики, то вона в
мене - тільки чиста вода, от і все.
- Скажи точно: що це означає?
- Що означає: дітей, жінок і всіх в Україні поїти тільки доброю
водою, де її немає. Щоб не пили гнилої, і не хворіли немовлята в
пелюшках, не затроювалися і не сліпнули. У війнах досить крови
нашої пролито і трохи німецької і всякої, - і досить: баста! Хочу во-
дою займатися: тягти її, чисту, із глибини землі. Зрозуміли, хлопці, в
чому моя політика? - так скажу їм.
- Тоді знову вони наполяжуть: про воду ми зрозуміли, а ти про
державу скажи, про українську: чи подумав?
- Уже подумав. А ви, хлопці, із такою дитячою анкетою ідіть до
піонерського отряду: там питайтеся.
- Сказав фокусно. Ні: ти дай пряму відповідь!
- Даю її. Потрібна, та не така крива, про яку я недавно чув.
- Але хлопці в цій справі без досвіду! - доводить Крихта. - Як їм
розібратися? Тепер усі політики в світі накладають своїм спільникам
конячі окуляри: бачити і ступати тільки прямо по наказаній лінії, - не
поглядаючи нікуди.
Орест:
- Бачу: так ходять. їм досить було б почути про державу одно
слово: потрібна. Щодо подробиць, нехай спитають мого приятеля,
він працює при залізнодорожніх лініях. Краще просвітить, бо від
багатьох чує новини.
- Весело сказали. Пора нам розстатися. Тепер треба мати карма-
ни кріпкі.
- Це ж для чого такі?
- Носити стрільбисту залізячку із собою. Бо часом зустрінуть
вірьовчані «партизани»: зловити для варива в казані, а перебрані під
міліцію.
Орест:
- Он що! Буду стерегтися: пекельських.
Крихта:
- Дуже треба стерегтися. Вони коять люті справи. Скільки хаток
обграбовано і скільки замордовано осіб: жах! - необережних осіб: на
дорогах - вечером, а то і серед білого дня.
675
Супутники, розмовляючи, заодно обглянули, крізь скляні стіни,
внутрішність оранжереї і відступили.
Старий подав руку:
- Мені вже час посунути додому. Прощавайте!
Вертаючися, Орест обмислював гострі слова дідові: так, гран-
діозна спокуса взяла християнство і другі народи - у свою невидиму
тюрму з наголовком «щасливість без неба», і через її ворота повела в
гибіль.
676
XXXV
Настрах на «чортовій десятині»
Коли вертався додому Орест, перестрінула дружина і порадила,
як на особливу таємницю:
- Зоставмо Ірину і Павлика самих на деякий час, нехай вигово-
ряться перед розлукою, якщо суджено їй статися. Мама пішла до
аптеки. Ми могли б прогулятися за край озера; куди тікає річка з
нього? - кажуть: вона змінила напрям, - я давно збиралася оглянути
дику ділянку.
- Ходім! Кукобник казав мені: виглядає вона пристрашуючо і
тому дістала назву: «чортова десятина». Діються там якісь дивовижні
прикрості.
- Від чого? Не думає, що - від нечистої сили?
- Казав: люди довколишні саме так розуміли, а він - байдужий.
Хоч згадує: коли раз там ходив, шукаючи рівних камінців, аби об-
городити грядку, враз якась дикуща птиця пролетіла близько, зовсім
прикро до його очей і зазікрала таким несвітським голосом, прониз-
ливо різучим, що в нього вся кров схолодніла. Переліт такий невло-
вимо скорий, що неможливо приглянутися: котра із тутешніх птиць
промайнула.
- А я подумала: може - не птиця, а бідна душа витяга: з багатьох,
що в страшних болях померли десь нагорі в лісі, близько до
курортного двору.
- Забудь, що подумала! Птиця промчала - і годі.
Вони проминули озеро і зійшли по схилу наниз, недалеко від
водоспадної річки, що, пінячися, бурхливо кидалася по ґрунтовому
похилу.
Ставши внизу, мандрівники побачили: незліченна маса каменів
вигнутим напрямком по великій дуговині вгромадилася, заповнивши
збором свого безладдя все річище: так, якби тисячами возів достав-
лювано його сюди і високо зведено хребтовиною. Можна уявляти:
677
великанна істота, чий скелет зложився, ніби із твердої підземної
основи, несподівано околіла і, потлівши, розвіялася, а її кістки
довкруг розсипалися згориною брил і уламків.
В одному місці великий гранчак піднято наверх і накрито трохи
непласкою плитою, так що творилася подобизна стола, непрямо пос-
тавленого, із хвилястим обрисом щілини між двома частинами. По
ліву руку сторчма височів величезний камінь, ледь звужений зверху,
і нагадував надгробок на давнезній могилі. Навколо нього сірою гро-
мадою застигли менші: внизу, і один із них, вибілілий, нагадував
череп слона, коли інші були схожі на мертві черепахи, і між ними
понурик1, дивовижно вигнутий і оброслий мохом нагадував вигляд
гріха, застиглого на дні душі.
Із-за плити визирав інший: здається, покрадьки підобрався пра-
древній ящер, - без пащеки.
Направо, після довільно розсипаного брилища, станув простопад-
ник, мов надгробний, з потемнілістю і грибковими плямами: над ним
простяглися гілки від скривленого дерева, що високо в освітлості
жаріло, мов зелений грезет ризи в церкві.
Біля стовпника лежала предовга сосна, впоперек нерухомого по-
току рині; сучки - обламані, і сама потріскалася вподовж: уже похо-
жістю ближче до кістяка, ніж до своєї породи: така обмита, обтерта,
обвіяна - до гострої лискучости.
За нею, підвищене, темніло завалище із великих скель: грізні на
вигляд і в жвавих обрисах, мов одухотворені.
Близько до двох дерев: ялиці і осокорини, лежали криві стовбури,
кругом обідрані від кори, розкидані в хаосі, перемішаному з камін-
ням: похмурому і навіть зловісному, - його зоставила по собі водо-
спадна річка, перемінивши напрям, коли накотила дикий завал на
дуговині русла.
Зникла вода і застигнув рух: мов на помах чародійної ломачки
ворожбита! - все змертвіло і застигло, з’являючи вигляд нежиття,
навіть якусь метафізичну привидність самої смерти в розгорті прямо-
го наслідку в її дії.
Здається, становили собою весь стан - подобизну того, що скла-
далося під мертвотною владарністю Жовтого князя: через весь на-
родний побут, обернений в трупний завал на споконвічному річищі
його течії.
1 Понур: личина хруща.
678
Проте вгорі - мов пасмуги білого золота, розтопленого і проли-
того крізь верховіття, - сонячність проникала в лісний півсутінок і
часом падала своєю горючою яскравістю на обламані брили: огнисто
- на стемненій зеленості. Орест показав на неї:
- Це мов нагадка, що тут було життя і воно відновиться, проти
кладовищенської наклятости.
- Віриш, що відновиться, але як: на такому цвинтарному камени-
щі? Навіть вужі на безводді тут не водяться, я думаю.
- А все ж повторю: відтвориться через нові парості, що коренями
проникнуть глибоко в ґрунт, до підземної води і, наснажуючися, по-
спішать розрости: зеленіти, як їхні попередники, котрі вимерли кру-
гом.
Орест, обвівши очима по всьому кам’янику і зосередивши потім
зір на сторчній постаті, відзначив собі, що звідти напливає враження
рухомости:
- Олено, здається мені, як у міражі, все рушилося! - було нерухо-
ме, а зразу рушилося...
- І що ж тут такого: рушилося, ну, і нехай собі! - всміхнулась
Олена.
- Але виглядає це так, ніби ми на якомусь кордоні із обмеже-
ністю, застиглому навіки, а притьма розламується і каміння зразу по-
летить наниз, - враження, як у раптовому сні.
Олена знову злегка всміхнулась:
- А нам цього хіба жаліти? Нехай полетить: це - на початок.
Колись же напевно - все зрушиться в нашому світі і погуркотить
катастрофою в огні з вулканів, при обвальних землетрусах: в одвічну
прірву полетить.
- Ти говориш із уяви, Олено, а мені ввижається чомусь: уже при
початку грози все рушиться тут із гуркотом далі: в провальність.
- У тебе мистецька уява, дорогий: постачає тобі фантастичні
галюцинації, придатні для живих картин.
- Припускаю: галюцинація. Але віднова навіть тут, серед камін-
ної мертвости, можлива.
- Можлива, цілком. Я не спорю. Тільки подумала про тутешню
змертвілість назавжди. Відходьмо звідси, бо вже...
Не докінчила речення Олена, бо стало чутно: вгорі, між вер-
хів’ями, зчинилася шумлива метушня, ніби дві зграї великих пташин
б’ються за гнізда, як свою власність. Там - ніби биття крилами і
шарпанина, із якої виріс гострий голосами розкрик і дужчав супереч-
ністю багатьох. Аж на останній височині звуковій раптом перекрився
679
несвітським вивиском: мов від істоти, розриваної заживо і свідомої,
що її розбирають на смерть, - таким нестерпним, таким незносимим
для слуху, в найлютішій болісті, - таким зойком розрізнулося, прос-
трілюючим серце з лютости несвітського нещастя. Двоє слухачів
здригнувшися, притерпли на місці, від морозної хвилі, що пройняла
їм нерви і змусила, пекучою несподіванкою притерпнути на місці.
Страх прокинувся в душах! Олена схопила за руку чоловіка і по-
тягнула: в напрямку нагору, звідки з’явилися, і пекучим шепотом
звеліла:
- Скорше відцілля: тут - жахливі сили!
Поспішаючи, вибралися нагору і там, проминаючи озеро, ви-
яснюють собі: що сталося? - і Орест подає здогад:
- Там рідкісні птахи, зацілілі в глушині від голодних ловців, -
збили колотнечу із-за вигідних гілок, і дійшло до розтерзности і роз-
пачливого зойку.
- Мабуть. Але - чи виключено, що там перебувають душі помер-
лих із голоду нагорі? Щось їм страшне терпіти довелось? - Олена
помовчала і додала речення: - ми ще не знаємо, якою таємницею
сповинуто долю замучених душ, і чому з’являються, як привиди?
Подружжя поспіхом повернулося додому: продовжити розгляд
пригоди.
680
XXXVI
Апостольські спадкоємці І
Приготовляли оранжерею Орест і Олена: до Богослужби, що від-
будеться завтра, в неділю, зовсім рано, о восьмій, тому зостанеться
досить часу відвезти німецьких курортників до містечкової церкви:
на десяту годину.
Зокрема турбувала Ореста потреба забезпечити, як він називав,
«пожежну сторону»: на недобрий випадок, а така назва походила від
часів горожанської війни: зразу після першої світової.
Під час окупації України військами кайзерівської Німеччини,
сталося раз так, що германці оточили в лісі загін українських пар-
тизанів і, аби не випустити із «мішка», поробили засіки із повалених
дерев - на стежках і на дорозі довкруг нього, і обставили збройними
сторожами. Куди поткнуться оточені, - їм назустріч стрілянина, і так
металися вони безнадійно на всі прохідні напрямки крізь лісні чагар-
ники, коли огневий круг постійно звужувавсь.
Припаси вичерпалися і бійці до крайности охляли, бо навіть пит-
ної води бракувало, але, на щастя, знайшлося лісове болотце: тоді
напилися і трохи віджили, а то від змори вже ослабнули ходою і
мусіли обпиратися об дерева.
Від патронів залишилася дрібна рештка: із нею хотіли йти проти
котрої-небудь засіки - прорватися або згинути, і це друге було
імовірніше, але теплилася надія: нехай хоч хто-небудь вибереться
при стрілянині.
Тоді несподівано виникла пожежа в лісі: якраз на ділянці, куди
партизани спрямувалися, а спричинили її розриви гранат серед ви-
сохлого листя і сухостою. Скоро так густо завіяло на засіку, що нім-
ці, задихаючися із незвички до такої тяжкої димности, почали
відбігати від завалу. Серед такого замішання партизани, звичні змал-
ку до густого диму, відстрілюючися - прорвались крізь облогу і не-
681
гайно звернули до величезного лісистого яру і там пристали до свого
становиська.
Шукати «пожежну сторону» стало побутовою звичкою для
Ореста в тісних скрутах, зокрема тепер: при передбаченні офіційного
нападу на гурток віруючих під час Богослужби, треба забезпечити
справний запасний вихід із оранжереї - до пустиря, покритого кущо-
виною, звідки скритно можна кожному відійти додому.
Досить довго клопотався Орест коло «чорних дверей», що через
давність, затужавівши, «заїдали» і відкривалися тільки при дужому
натискові плеча, - а зрештою, після очистки і намазаности олією,
відкривалися слухняно: при легкому рухові долоні.
Задля обережности, нічого з предметів богослужебного вжитку в
оранжереї, на столі, приготованому для священодійства, - не зостав-
лено: принесуть завтра.
* * *
Апостольські спадкоємці П
Були присутні в оранжереї на Богослужбі, крім Маріониної роди-
ни з Іриною, - декотрі службовці: конюх, шофер, електротехнік та
інші: разом коло двох десятків.
Визначилася зовнішня убогість на відправі: саморобні ризи на
священикові: полотняні, позначені хрестиками, як на старовинній
іконі Иоана Золотоуста; корогівка - хустина із наклеєним знімком від
образу Пресвятої Тройці; кадильниця, надпрестольний хрест і все -
простого виробу, мов з хуторських майстерень, але в красних обри-
сах і кольорах, - при живих квітах. Чистота кругом. Охайно і гарно
вбрані молящі: як до революції, - з’являлися в найкращому, що збе-
регли.
Священик пам’ятав служебні тексти напам’ять, і тому брак ком-
плекту церковних книг не спричиняв труднощів; але ноти для хору і
требник він зберіг разом із Євангелієм та антимінсом, і тому відправа
могла відбутися вповні канонічною, як для церкви при звичайних
обставинах.
Голос священика - слабенький, але виспів складався чіткий: із
розбірливістю в кожному слові. Особливу окрасу внесла Ірина, слу-
682
жачи дияконісою і виспівуючи «по-білому»: із нотних станів, замість
хору на крилосі.
Несамохіть прийшло на думку Орестові, що, можливо, така
простота в щирості чесних і добрих парафіян повинна встановитися у
цілій Церкві Христовій, коли причетні до неї житимуть по своїй вірі:
ділами - християни, як і словами: однаково; по-справжньому, здій-
снюючи вчення Спасителя, як провідниче світло для життя. І в цьому
буде повна святість для Богослужби, як і в чудесних храмах, спов-
нених краси убранства, з іконами, як шедеврами образотворчосте, і
досконалими хорами. Більше від того: ця сердечна простота пряміше
успадковує лад апостолів і їхніх послідовників.
Але тут стають також дивні окраси, і перша - спів Ірини; її голос
криє в собі якусь надзвичайну здатність зворушувати, проймаючи
почуттєвою горючістю в тембрі - аж до глибини серця, мало не до
сліз: в зворушеності від її співу. Друга окраса: ікона - від пензлів
аматора Павлика: «Христос Вседержитель», - у скривавленому тер-
новому вінці, що як зірка, свічіє стеблами і вістрями; образ Царя не
від світу цього, і його біле серце зорениться крізь груди, мов світоч,
розхідно розсилаючи тиху проміневість. Образ представлено цілко-
вито у стилістиці іконографічности від святокняжого Києва, супро-
тивного Жовтому князеві.
На ікону можна було довго дивитися, бо було в її строї і кольоро-
вій тональності дещо від праведної щирости для виразу, як стріча-
лося в старовинних образах богомільних іконописців, хто молилися
палко про поміч небесну перед початком праці. Тому їх малярські
візії через рухи пензля діставали дивну, ніби біомагнетичну «заря-
женість», через що мали чудотворну силу: оздоровлювати недужих.
Ікона Павлика наближалася до тієї властивосте.
Окремо стояли: Захар Кукобник, шеф шоферів і підводчиків та
кучерів, біля нього приятелька Стефанія Вербка: буфетниця і кухо-
варка, - тримала при собі Андрійка, на кого звернула, подібно до
черниці Мелітини, всю уважність: невитрачену - материнську, був-
ши бездітною. Весь час наглядала за сиротою і не дозволяла ризи-
ковано з’являтися в дворі: дичиною для безсердних ловців; навчила
вправно казки читати, і також вимовляти напам’ять молитви: «Отче
наш», «Вірую», «Богородице, діво», «Царю небесний».
Він і тепер, слухаючи виспів Ірини, вишіптує молитви слідом за
нею, але зором все зосереджений на іконі, простежуючи зокрема, як
переплітаються тернові галузки в мученицькому вінці.
683
Настав час для проповіді - священикові, Вячеславу Скориннику,
і він промовляв так, мов би в бесіді серед домашніх і приятелів: без
риторичних способів, але з великою поважністю в тоні глибокої
переконаности:
« - Брати і сестри, тяжкий іспит випав на наш вік. Чому? - бо в
бойні світової війни, а потім - бойні горожанської війни, над ріками
пролитої крови хмарився і труїв ядучий туман братоненависти, спри-
чинюючи страхітні провини проти Божих заповідей: прямо в
озвіреному взаємознищенні. Мільйони, котрі сьогодні мруть від
голоду, ограбовані цілковито із харчу, - вони - жахливими муками і
самою смертю витерпіли спокуту. Але ми ще - в гріхах, і от на-
дійшов час покаяння. Запевнено словами Спасителя: що про одного
розкаяного грішника буде в небі - більше радости, ніж за дев’яносто
дев’ять праведників, хто покаяння не потребують. Господь на хресті
витерпів кару за гріхи всього людства: на порятунок для розкаяних,
коли приймають його хресну пожертву, і прощення дається даром:
через сповідь і Причастя. Воно становить найвищу тайну всіх світів,
призначену для людей, коли ангели небесні її не мають. Вони не
сміють глядіти на всесвітлий образ Божий, десятками тисяч разів
ясніший від сонця, - але нам, людям, даровано: в Причасті приймати,
пресуществленні з вина і хліба, - кров і тіло Господа Бога. Присту-
паймо із благовінням і священним трепетом - до причасної чаші! Але
наперед відбудемо загальну сповідь: повторюйте за мною слова
покаяння!» - і вони слідували йому, аж до останніх слів: «Боже,
очисти гріхи мої і помилуй мене! - без числа нагрішив я, Господи,
прости мені!»
Дістали відпущення і як приступали до Причастя, склавши нав-
хрест руки на грудях, і при самій чаші називаючи своє ім’я.
Орест, хто через довгі роки розповів про всі ці події, відчув: він,
причащений, став якийсь інший, і переміну трудно було означити: з
її просвітлістю, ніби з перших свят, що празниковані в безхмарно-ра-
дісному дитинстві: така віднова, така облегшеність, ніби після по-
хмурної негоди вийти в світанок, повний сонячности, відбитої в
райдужинках роси: на айстрах. Разом - приплив сили душевної.
Ірина, після свого Причастя, була така зворушена, що в палкості,
незвичній для самої, в захваті, близькому до екстатичности, виспіва-
ла врочисті речення з полум’яністю почуттєвою, що проймала душі:
«Ми бачили світ істини, прийняли Духа небесного, знайшли віру
правдиву, нероздільній Тройці поклоняємось, бо вона спасла нас...
Нехай сповняться уста наші похвалою для тебе, Господи, що ти
684
сподобив нас причаститися святих своїх, божественних, безсмертних
і животворящих Таїн. Збережи нас у Своїй святині!»
Зразу ж після цього відспіву вийшла Олена посторожувати знову,
і побачила: особова автомашина і тягарівка наближаються шляхом,
знані, як напасницькі з арештами. Тому, вкрай схвильована, вбігла в
оранжерею і повідомила:
- їдуть круки по душі наші!
Орест, миттю замкнувши парадні двері, звелів:
- Негайно розходьмось! Одні за одними: тихо і швидко! - спішіть
за мною!
Добіг до «чорних» дверей і відразу відкрив їх і, стоячи при них,
заохочував: « - Скоріш, скоріш!» - аж поки вибралися до кущин-
ника, і тільки дідок, молодший від Панаса Крихти, давній конюх на
курорті, трохи затримався:
- Про мене, так можна б і не відходити: їх, гемонських я не
боюся. А ти, видать, скорий!
Хутко вибралися мовчазні парафіяни: роки великих халеп прив-
чили обертатися вчасно і справно, знаючи вагу кожної хвилини для
життя, і тому невдовзі вони дрібного громадкою безслідно розта-
шуються через зарості: до своїх квартир.
Орест загримнув двері і вони замкнулися на внутрішній замок, а
після того він попрямував у гараж - вивести авто під курортний па-
лац і там пішов до кімнати німецьких пацієнтів - повідомити, що
доставить їх у містечкову церкву.
Священик, весь час насторожений, мав при собі розкритий сак-
вояж, і в чйслені секунди вклав туди богослужебні речі і відніс
додому.
Незабаром надкотили машини і спрямувалися до оранжереї, а
коли спинилися там, то вислано шофера легкової: спробувати двері!
- і він, безуспішно потворгавши їх за скляну ручку, - вернувся
вимовити, хоч видимо вже - без потреби, одно слово: «Замкнуто».
Порадившися, чини таки вистанули і, наблизившися до скляних стін,
позаглядали крізь них і рушили обходом навкруг, раз у раз позир-
куючи всередину.
Донат Ядвиголовський зауважив переміну - в тому, що так скрізь
тепер чисто, мов прибрано з наміром для врочистости, і богослужба
могла бути відправлена попереду від контролю. Але вирішив: не ви-
казувати досади від повторного неуспіху експедиції, - тільки удава-
ти, що заїхали сюди без особливого наміру і зосталися задоволені з
685
огляду оранжереї: обновленої для постійного вжитку. І дивно: ^ін
навіть трішки вдовольнився з того, що сталося проти його наміру. /
686
XXXVII
Жовтокняжий довірочник І
Від обласного верхів’я телефонічно вихриплено, очевидно після
вчорашньої в неділю випивки - наказ: обстежити докладно дільницю
хаток недалеко від курорту і радгоспу, як підозрілу щодо підпільної
мережі антиколгоспного спротиву. Зокрема - там мандрують декотрі
сумнівні старики: як можливі зв’язкові особи: через них можна вийти
на вузлові пункти підпілля. Цілковито довірочно.
Вислухавши наказ, Артем Дормачєєв лаявся і одночасно надрос-
тав гордістю, бо - от: йому довірено справу, йому: крім начальника
«установи» Созонта Солтікова в його прямому обов’язку, - бо
«нагорі», як звично, перевіряють діяльність рівнобіжно призначених:
для взаємного перекриття і певного контролю.
У новому будинку, закритому гіллястими акаціями від вулиці, він
замешкував чотирикімнатну квартиру з білосніжними фіранками на
вікнах, громовитою радіолою закордонного взірця, настурціями в
вазах: на підвіконнях, етажеркою із цінними виданнями словниково-
го роду. Крім того: м’які фотелі, шифоньєр, ліжко з блискучими бу-
лавниками, окремо - буфет, заповнений пляшками із алкогольним
напоєм. Одна карафка із горілкою, настояною на «звіробої» від
Біловезької пущі.
Жив декілька років самітно, бо розвівся із жінкою, а властиво -
вигнав її, виправдуючися: « - Вона розтовстіла як шафа, а я вже
одну, дерев’яну, маю: досить». Можна сказати, він амурно «пасся»,
при нагодах, дарованих долею.
Щодо цього зготованого напасника на дідів, то обережність стала
тепер почасти, як гасло для нього, Дормачєєва, після прикрости в
поведінці, що за неї він не заслужив би золотої медалі. Бо прожи-
вавши у великому місті, після остаточної розлуки із жінкою, він
запрошував дівчат гостити в нього і насильничав. Одна із таких, коли
кинувся на неї, зчинила крик, вирвалася, вдарила його мискою межи
687
очі і втекла. Другого дня з’явився до Дормачєєва приміський майсб,
демобілізований; спокійно підійшов, схопив за петельки і сильно
вдарив в обличчя. Потім довелося довго зоставатися дома: в пласти-
рях і перев’язках, нагадуючи мумію фараона, вийняту з саркофага./
Виявилося: покривджена дівчина була молодшою сестрою маио-
рової жінки. До того ж, утрутився високий чин у городі - чолбвік
майорової родички, і внаслідок оскарги, Дормачєєва переведені) на
керівну партійну працю в город провінціяльний, де і розгорнув він
невсипущу діяльність, близько до нового зверхника: особоуповнова-
женого Доната Ядвиголовського.
Не передчуваючи напасти від партсекретаря Дормачєєва, верта-
лися із господарських пошуків приятелі: Корній Витховижник, лісни-
чий, - і Панас Крихта, звільнений сторож із радгоспу: діди, підозрілі
для Дормачєєва і його високих зверхників.
Завидівши віддаля котрісь постаті дід Крихта радить:
- Відступімо стороною! А то, глядім, халепа вчепиться.
- Дрібниця! Ходім прямо і годі!
- Е, то легко сказати: дрібниця. А може пристануть і обберуть до
нитки: тепер це часто буває. Куди, з моєю старістю, побіжу? Молод-
шим, і то - дуже гірко.
Звертають супутники з дороги і бредуть по бур’янистих манів-
цях.
Якщо ж несподівано хто-небудь перестріне, надійшовши із пере-
хресної стежки, тоді обидва подорожні удають байдужість: Витхо-
вижник, мов ботанік, роздивляється на вхоплену бадилину, а Крихта
замилувано зосереджується зором на дальному краєвиді; от вони -
без жодної думки про політичні речі, - тільки склопотані побутовими
нестачами. Витховижник погоджується.
- Стерегтися тепер треба дуже, то-так, як сказали: вчепиться на-
пасть. Я щойно в містечку працював при пожежниках і перевіряв
печі на справність. Трудно, бо і в робочі дні повісять замок на две-
рях, а ти - хоч розірвись: треба терміново перевірку докінчити.
Замість відпочинку, затрудняюся і в неділю. Оглядаю в домі старших
осіб їхню піч, а нагодився якийсь чин службистий і теж зазирає до
неї, між челюсті, а потім до підпіччя, і собі бубонить: що стан задо-
вільний, якщо немає тут зайвих паперів, бо можуть пожежу почати, -
чи паперів немає? - спитався, а сам, обкидає позирком кутки в хаті,
покуття і мисник. Присутніх вимічає теж. Опісля крутнувся в сіни,
збіг по драбині до ляди, а на горище не поліз, тільки водив головою
688
кругом, - обпустився і обглядів синуваті сіни. Підсумував голосно:
«В порядку!» - і потягнув за клямку двері до другої половини.
Там обводив усе бистрим зором, на поличці побачив велику кни-
гу і вхопив її, коли ж розкрив, то зразу вернув, де була, і аж відско-
чив: такою прикрістю був йому старий церковний календар. Спитано
господаря:
- Вихід із хати один, чи поставлено і прикрито запасний?
- Один! - кажуть йому, - один і тільки!
Від того запитання, мов від великої крижини невидимої повіяло
холодом, бо передбачалася господарям нічна облава: під час якої
двері до втечі будуть присторожені. Хоч тут ніхто не мав на собі
політичної провини. Відходячи, він пробуркнув пораду, що про неї
самі знали:
- Треба в сінях мати діжечку з водою, про всякий випадок! - ска-
зав і спровадився до своєї автомашини. А де взяти діжечку? Якби
напитали десь, то грошей вільних немає: придбати її. Така була моя
служба при пожежниках.
- Замість діжечок, тут би проти пожежі, до хаток, як у містечку,
водопроводні труби прокласти! - підказує дід Крихта і чує відповідь:
- Воно заносилося на таку оборуду: з артезіянами. Почали про-
кладати систему водопостачання, і розгуділи в газетах, мовляв, ось
вам - невсипуща турбота партії і уряду про життьові потреби грома-
дян. Місцева газета відтиснула фотографії з місця початкової роботи:
з них видно гурт осіб із парткерівництва і декого з інженерів. На
тому діло з артезіяном скисло.
* * *
Жовтокняжий довірочник II
Дід поспішав, аж трохи розгарячився, але на те не зважав аніяк, і
не стишував ходи: бо мерщій прагнув добутися до містечкової площі,
на якій станув невдовзі. Розглядався неспокійно і перепинив відразу
діловода із «Будинку колгоспника», або просто кажучи заїжджого
двору, в якому, до нічного сторожівства у радгоспі, - сам служив:
більше при конюшнях та сараях.
689
Удався до діловода мовою схвильованою, і скоро тому дивйо
стало: всі знали, що дід - мовчун всесвітній. Любив доглядати ху-
добу, порався ретельно коло неї, і кожен, хто зоставляв підводу
заїжджому дворі, певен відходив: при дідові коні будуть доглянуті,
як слід. Ощадно жив дід також; де на столі, в їдальні, зостанеться/що
від хліба - він обережно згортає в газету, в хустку, чи просто на
долоню, і виносить - посипати курям у дворі, котрі невідомо кому
належать. За таку турботливість прозвали його: дід Крихта, хоч він
мав своє наймення від предків, і від священика при хрещейні -
задовго до червоного заколоту. Був Панас Коноплян, а став для всіх
він дід Панас Крихта, і прищепилося прозвисько йому досмертно. Бо
справді, кожного дня сам його потверджував, збираючи рештку
хлібну для птахів, а як був мовчун, то жодного разу проти прозвиська
не заперечив нікому. Хоч воно зневажливе, однак ніхто - ні в думці
своїй діда Крихту не принижував. Одне: що старий, із білою, мов
молоко, - із такою бородою мав відповідну поважність, в образі ши-
рокий кістками і високий, навіть і ходив велично, розлогими кро-
ками.
А друге: усі знали про бездоганну чесність дідову. Чи хто з кол-
госпників поднювавши в заїжджому дворі, загубить двісті рублів,
замотаних в хустці, чи котру річ, придбану в магазині, - завжди дід
Крихта схоронить і верне. Що він, бувало, за цілий день слова не
видасть із уст, не справляло прикросте; як глядіти на його вид,
особливо на його строгі і ясні очі, - привиджувалося: щось таки гово-
рить його душа, а більше слухає. Уже всі звикли до такої немов-
ности; аж дивно відзначати, що він став ніби аж необхідний, як
немовець. Дехто, коли вертався із містечка, то на сусідські запити:
«Як там було?» - відказував відомою веселою приповідкою: «От,
намовчалися в смак із дідом Крихтою!» Всім цікавий був він, хоч
нічого не говорив, або дуже мало. Сама його зовнішність нічим не-
звичним не виказувалася: сірий піджак, аж білуватий, дуже довгий;
штани обвисли на колінах, прилатані: то світлішими від самих шта-
нів, то від них темнішими клинцями. А чоботи витерті і дуже халя-
вами широкі, тільки коли ішов до містечка чи на курорт, тоді заміняв
їх черевиками.
Часом ціпочок із висохлої тернини з’являвся в його руці, коли
треба було підкріпити крок; або рука обв’язана: поранить, пораючися
коло дворових прибудівок; поплямиться тоді перев’язка червоністю
від крови дідової.
690
Як дід покликнув голосно діловода, маючи вигляд незвичний, то
зразу товариш Север’ян відчув: щось сталося над міру щоденности!
Коли ж мову почув: неспиниму висловом, знав напевно - незвичайна
подія відбулася, що про неї дід почув, якої досі не бувало в тутеш-
ньому краю. Товариш Север’ян скинув на діда бистрим зором. Також
рвачким рухом, невластивим йому, бо був презабарний спрокволець
- такий як дід Крихта мовчун, - от зняв окуляри і протирає хустин-
кою: ніби від того краще почує. А окуляри в нього - шкельця без
оправи, скріплені сідельцем та зачеплені мосянжовими дужками за
вуха. Крім того, товариш Север’ян розкрив рот, зовсім легенько, хоч
від того мало запомоги прибувало при вислуху. Вкрай неповороткий:
ні жестом, ні голосом, товариш Север’ян - добряк: на рідкість. Вуг-
ласта видовжена голова; сухий вид, стемнілий шкірою; а волос по
всьому черепу зовсім коротко обітнутий. Курить діловод цигарку-
самокрутку в короткому саморобному мундштучку із вишневої га-
лузки.
Аж прихилився до діда; головою поводив обережно і застиг, наче
наладивши слух, щоб обома вухами, неоднакової дочутности, рівно
сприймати. Боявся зайвий рух відбути, бо, можливо, обережний дід
знову сховається в своє неслів’я, - але дід оповідає:
- Скажіть людям! Від сім’ї молодика я чув, що сталося: перед
небом свідчать, - той юначик, сирота, внук фельдшерки Маріони,
поїхав до міста і вранці там проповідував на площі, коло церкви.
Зібралися горожани і присунули різні із начальства, своїми автами:
просто - для розваги в насміхах. Він почав з молитви «Отче наш»:
пояснив, що Христос, син Бога небесний, повідомляє людей: вони
усиновлені, як діти Бога живого, - земні діти. І треба цією молитвою
щодня: вранці і ввечорі ісповідуватися в богосиновності.
Була ж тоді непогода: кинулася ще вночі важкими хмарами на
весь небозвід. А вранці, на час проповіді, розгримілася з блискавець.
Почало вже накрапати перед зливним дощем. Слухачі кинулися
тікати, а він спинив, крикнувши: - Підождіть! Вони стали. Тоді диво
зайшло: юначик помолився шепотом і почав руками діяти проти
хмар: зразу розірвав пополам. Потім розганяв. Так відходили, якби
намітку розрізати надвоє і згортати обидві частини окремо.
Спинив мову дід: застигнув на хвилинку; обличчя - з різкими,
великими брижинами, що порили за вік, повний самітного роздуму.
Поворушивши сухими вустами, далі став оповідати:
- Були б молодика скрутили зразу після поради молитися, а тут:
диво! - спинило їх. Несподіванка вразила: про неї подумати не
691
могли. Ждуть нового видовища, але вже не приявилося. Сонце обсвї-
тило всіх однаково. Юначик продовжив: «Знайте одно для вічної долі
душі в небесах: Христос єсть Господь наш і Спаситель, викупив нас
страшною ціною крови і смерти на хресті! Воскрес, і нас воскресать.
Амінь.» Переказую, як сам почув. ;
Тоді метнулись і скували його. Схопили декого з-посеред слуха-
чів: мабуть: намітили заздалегідь. От і все. Перекажіть сусідам!
Дід, як докінчив, - на цьому і вмовк; видно вичерпавши навіть
зверх того оповідати. Попрощавсь і пішов.
Коли докінчував оповістку, - прибули і стали поперед нього
свіжі слухачі, але і за ним теж спинились. Один викрокував аж із
ларька і зблизився на вислух, і крім нього, наспів якийсь відвідувач
базару, хто потім потягся, як тінню дідови.
Слухачі зосталися на своїх місцях, а прибувці розпитували їх і
передусім діловода, як першого хто чув про небувалу новину.
Скінчилося тим, що «тінь» чоловічого роду наказово наставилася
на діда, відомлячи:
- Начальник сказав, щоб зразу прийти до нього! Робити нічого!
Влада єсть влада, і треба підкоритися! - без найтихішого слова, важ-
кими кроками послідував дід своїй «тіні», ставлячи поперед себе
ціпок і постукуючи об темносірі та лиснисті, як черепи, бруковини.
А люди, побачивши, посхиляли голови: здогадалися, що до чого.
«Тінь» спрямовує діда до моторошної споруди із двох поверхів,
коли він почав відчувати: відірвано душу його коренями від земного
ґрунту і тягнуто на гострому гачку крізь денність: мабуть, так рибу
висмикують з течії.
Довелося ступати по східцях - нагору, маючи перед очима зака-
блуки «чоловіко-тіні», хто через декілька хвилин поставив його
перед обличчя темновельможного чина, який величністю, мов кня-
жою, заповнював собою крісло за столом і мав вигляд, ніби неймо-
вірно важливі - державні справи киплять йому всередині.
Кінцями пухлих пальців рухнув на стілець із високими по-
ручнями, що - при столі: дідові - знак, нехай сідає.
Сам він тут розсівся у кріслі, можна сказати, напівправно, бо,
використовуючи одержану інструкцію про розсліди серед громадян
старшого віку, домовився із Солтіковим про можливість здійснити
справу через його установу: при повному співробітництві. Зокрема,
Дормачєєв зацікавлений довести до успішного кінця свою приватну
війну проти містечкового вчителя. Із провінційною довільністю тут
потвердиться правило: «кожний комуніст повинен бути добрим
692
чекістом», особливо ж секретар її горкому: Дормачєєв нехай наби-
рається практики!
Він устромився поглядом у папір між кулаками і мовчить: довго-
довго мовчить. Дід Крихто теж мовчить: йому звично, навіть поду-
мав: якщо треба показати, хто кого перемовчить, то побачимо.
Можливо, тут могли б проминути дві вічності, поки обидва сиді-
тимуть: обличчя проти обличчя, коли дід скоса поглядав на великий
круглий годинник підвішений високо під стелею споглянувши його,
- з новою рішучістю вкріпився на принімілість.
А враз аж здригнувся з несподіванки, почувши сумовитий запит
від чина - в зовсім іншій вимові, ніж сподівався:
- За родичами скучаєш? - питає опечалено, зідхнувши, важкий
чин: мов на похоронах.
Дід Крихта мовчить; дивується, бо наче аж сльоза забреніла в
сказаному, і помислив: «Чи це він про мене, і з чого така добрість? -
дивй, як розжурився!» Скорботно стало і дідові: обпустив чоло: зга-
давши про погиблих родичів у голодному селі - другої округи: тако-
му, як скрізь.
Дивиться дід на сукно, як на зелену нивку, що нею стіл окрито; і
мовчить: за звичкою.
Раптом знову здригнувся, ніби його в крижану воду вкинуто на
погибель, бо рев ведмедоподібний заповнив кімнату:
- За родичами контрреволюційними розгорювався, зрадник! -
Видаючи рев начальний чин почервонівся прожилками в очних яблу-
ках.
Здалося дідові: рев застиг між зубами і звідти, як гостряком про-
низує тобі душу, коли додачею до нього грюкнуто кулак по столу, аж
масивна гранчастістю чорнильниця підкинулася на плитці з чорного
мармуру.
Що його робити? Дід хотів би відповісти страшною правдою про
вимучливу смерть родичів, але відчув: не зможе виразити скорботи,
що зайшла на серці. Ліпше мовчати.
- Де розкляті вороги народу?! - ще дужче різнув розкриком
побагрілий щоками начальник.
Помовчав, приспокоївшися дід і тихо відмовив:
- Родичі на тім світі.
Невисловимо жаль стало старому, що добрих родичів, котрі заму-
чені переставилися, - треба згадувати при лихому місці.
693
А дідова відповідь надзвичайно задовольнила начальника: він
звеселів, розбризкався сміхом з очей, аж руки потер, навіть посунув
папіроси до діда:
- Закурюй!
Але дід відбув заперечливий жест, коли чин радісно повторював:
- Значить, на тім світі; так, так! Видно, ти теж хочеш туди, - ми
поможем.
Дідові Крихті, коли він очуняв, бачачи веселість допитувача -
раптом похолонуло в грудях.
Тим часом погода в начальницькому настрої змінилася і стала
сувора і грізна, із кремінною сухістю в наказі:
- Ну, а тепер розказуй!
Але дід мовчав, бо просто не знав, що говорити, як не знав, що й
думати.
Тоді неуявимо злі зіниці вп’ялися в нього: кололи: мов скляними
клинчиками.
- Про що? - боязко перепитує дід Крихта, мліючи під загрозою
скоро приєднатися до покійних родичів.
- Ти не знаєш: про що?! - накрикнув начальник: - про таємні
зв’язки з тутешніми фашистами!
- А з якими ж це? Я нікого з фашистів не знаю.
- Чого ти, діду, криєшся? Признавайся, бо гірше буде!
- Я не криюся, бо нема з чим. І духу їхнього не чув.
- Ти що: младенець? Чотирнадцятого числа біля старого примі-
щення для коней, ти тут у містечку побував при розмові проти ра-
дянської влади, мовляв, у нас голод завела, і присутні тоді...
Допитувач приглянувся до паперів, що лежали між його кулака-
ми.
«Бач, - думає собі дід, - швидко і бумажки доставлено; а он, як
сіль торік привезли, так два тижні лежала, бо папірці про неї сплу-
тано, і десь у городській канцелярії залежались».
Допитувач дзвенів осудними словами:
- За недонесення про активність фашистських елементів, -
знаєш: що? Єсть такий параграф...
Мав дід Крихта надію, що перетерпить накрик, і відпустять додо-
му; а тепер відчув, як полозій, обвиваючи ноги, затягає наниз, у не-
проглядиму прірву, звідки порятунку немає, хоч ти невинний.
«Пропав я!» пройшло в свідомості, «я ж тоді ні слова не випустив,
тільки постояв при гурті: згадувано про трупи померлих від теперіш-
нього голоду, - лежать скрізь на вулицях і при дорогах: просто зга-
694
дувано, що люди бачать, то який із цього фашизм? - ніякий; а тепер,
дивись, параграф насунуто: мертвяцький, бо заборонено сказати про
страх несвітенський: серед білого дня!» Для діда слово «параграф»
настануло в якусь велетенську загорожу із залізних прутів, злютова-
них назавжди, і надвигнуто на твою душу, коли за тобою сама прірва
і туди волочить полозій.
- Ану, розмотуйся: зразу і викладай про фашистську активність!
- скоро, особливо про скриті зв’язки.
Мовчить, мов сонний, дід Крихта, і чує повтор:
- Кому сказано?! Розплутуйся - мерщій, бо біда буде, чув? -
викладай усе без остачі!
- Яке усе? Не маю нічого!
Відразу в начальника обмінилася істота: підняв брови, руками
розвів - дивується велико, якби замість цього діда, з’явився сидячий
на стільці «сумчатий» кангур.
Очі протер собі важкий чин недомисленно, бо тут перед ними
старечник, а тепер? - треба спитати:
- Ти ж Панас Коноплян, на прізвисько: Крихта?
- Еге ж: я самий і єсть.
- Так ти був живий сьогодні?
Дід Крихта мовчить, теж дуже дивуючися, що за причина?
- Кажеш: був? Ні; ти жартуєш! - ні...
- Таки був!
-1 по землі пішки, в черевиках, ходив?
- То що? Все ж ходив.
- О, ні, ні: цього не може бути! Я ніколи не повірю, що ти живий
ходив по землі.
- Ходив, ходив: так було.
- Аякже так, був живий, ходив по землі і нікого не зустрів?
Нікого...
- Чому: нікого?
- А кого, живого ще, зустрів?
- Бували всякі.
-1 ти їм зовсім нічого: тільки, як камінь?
Подив у начальника - безмежний; плечі знизано і голову відведе-
но; коли дід Крихта обережно перечить:
- Який же я камінь? Не був ним і не буду.
- Так ти, діду, кажеш: не камінь? Диви-ись! А я й не знав; думав
камінь; іде сам один і нікому - нічого.
- Доводилось: говорив; мало.
695
- От, нарешті! Фу-у. Я вже зморився! Таки в кінці чую: що ти
говорив.
Начальник собі комір обвільнює, заклавши за нього пальці і по-
водячи; потім хустку висмикнув із кишені, наче треба трудовий піт
витерти: її через лоб поводив. Загомонів дружньо і діловито:
- Все: добре! Не бійся, що тобі грозить суд за недонесення.
Тільки гляди (начальник легенько посварив пальцями): пригадай, із
ким були антирадянські розмови?
- Так цього ж не було.
- Не крути, діду, бо погано буде!
- Знов кажу твердо: не було і не було!
Запалив папіросу начальник і з крижаною байдужістю поспитав,
як про зовсім побічну справу:
- А говорив до кого ти сам? Щойно - тут?
- Були люди на площі.
- Що значить: люди? - кожному ім’я дано.
- Хоч дано, а вони мовчали.
- Так хто ж мовчав: по іменах?
- Кажу ж вам, що - люди; про імена я не питав.
- Що ж, вони разом мовчали, чи поодиноко? Можливо, хтось
обізвавсь?
- Повністю мовчали.
- Чи хтось почав говорити?
- Ні: мовчали, і годі!
- Мені здавалося: ти перший на площі, прибувши, міг би мов-
чати, було б краще для тебе!
Дід Крихта - ні пари з уст.
- Хто перший мовчав при тобі? Север’яна знаєш?
- Север’ян мовчав, якби й не було його. Ні слова.
- А ще хто там мовчав?
- Тих других я не знаю.
Виобразилася несвітська нудьга на обличчі начальника, і навіть
позіхнув тяжко:
- А тутешній учитель, із нових, там мовчав чи ні?
- Того я зовсім не знаю: який він.
- Спробуй пригадати; чи стрічався тобі?
- Ні, кажу точно: перший раз чую.
- Гм, гм. Ну нехай! А що ж ти розказував?
Із дідом теж переміна: відпав вигляд повсякденний - прилякано-
го мовчуна, і постав жвавий намір: переказати цьому пришніпкові, як
696
і що вдіялося коло церкви в місті: дослівно переказати, як сам чув.
Нехай знає нечиста сила про вчин владичної могутносте із неба:
перед нею він курча.
Незміренно глибоко в душевній сфері діда крився протест: наче
там закопано кремінь, кресало і трут, як ґніт, - звідти при нагоді
виб’ється іскра назверх, якщо тримати все напоготові. Проте сховано
так, що чоловік забуває про джерело огню в собі. А тепер, коли про-
блиснула неждано в чуді потужність дужча від начальника, треба
його поставити перед нею: нехай хоч трохи обпалиться; але від
протесту все ж дід нічого не хотів сказати прямо: тільки вжити хотів
сам переказ про подію і тим виразити свою образу за кривду.
Властиво, протистанучи: дід, як свій від всього народного життя,
- а проти нього: режим в образі партхижака: так в найжахливіший
час всенародного убивства голодом, під рознарядами влади Жовтого
князя, від якої тут заподіюється душодерність, подібно, як народові,
тут одинокій особі: старому чоловікові.
Розміркував він: таки колись розблиснеться полум’я небесне і
тоді від людей прибуде їхнього огню: прогнати анахтемську потвору.
А що так буде, - можна гадати, при малому провісті: як ось подія з
молодиком: йому дано спромогу з неба - розігнати хмар. Похожо
будуть розметані тучі сатанячої власти, що для неї лютується цей
іродивий начальник в адяному гніздовищі.
Мовчки складає, як потім сам переказував, свою відповідь допи-
тувачеві: «Ти і однакові з тобою, набрели з котрих земель до нас -
прижитися, і ми прийняли: будьте серед нас, вистачить і для вас того,
що виробляєм: харчу, одежі і всього, від нашого мозольного труду.
Але виказалися ви як? - живучи із нашої праці, занапастили нас
обманами, обдирством, розстрілами; розбили церкви, постріляли свя-
щенство, знищили вицвіт розуму і серця, відібрали в нас землю
нашу, а тепер і сам хліб наш і всякий харч від людей, і гинемо
мільйонами вдень і вночі: в городах і селах наших, - будьте навіки
прокляті нашими сльозами і кров’ю з смерте, ви: сатанячі виблюдки
із вашою вампірячо-кровососною напастю на тіла і душі наші: в
погибель!»
Так собі в думці визначив дід: що то єсть - владичність Жовтого
князя, - визначив точно: від свого досвіду і всього людського, хоч
без назви для самого князя.
Хотілося дідові спитати в очі начальника: «Чого ви нас мор-
дуєте? - від диявола влада ваша! - заберіться від нас до нього: царя
свого! Ми жили без вас, як люди, а під вашою напастю вимираєм
697
підряд, мов комахи, з котрих ви, павуки, висотали соки і кров, і
вбиваєте без числа. Сьогодні ще немає кари на вас, а буде! Буде і
наше визволення, про нього знак побачили: від рук молодого про-
повідника». А кинуто дідові в слух різкий голос чиновний:
- Ну, тепер повтори, про що розказував на площі!
Послухався дід і виконав наказ: розповіддю про подію в місті
біля церкви, - що сам чув від лікарів.
Чиновник, слухаючи, спершу зберігав знудженість зовнішню, по-
віки обпустив низько: прикрити жовтаве горіння в зіницях, повних
звірячої цікавости. Але щодалі - награна личина скучна розвіювалася
все швидше, і зрештою став він понурий, бо невідоме досі пережи-
вання зайшло, і це - не з страхом перед осудною чудесністю, а з
чимсь набагато більшим, для чого він навіть назви не міг прибрати.
Хоч як закривав у собі уже початковість того попередніми рока-
ми, - таки озивалося, і тепер виросло надходом, від того, здається,
розширився сам простір виднотою, аби можна було ясно собі відзна-
чити: про що не хотів ніколи подумати. Відганяв із свідомости, хоч
знав: воно привидно все якось нагромаджується і ось тут, у розім-
кнутому обширі починає примарюватися виразно: при новині, що
хоч невелика, враз похитнула запевненість усього попереднього.
Проти цієї зміни попереджував багато разів наставник допитувача: в
його службі, і ментор в ідеології, хто вивів його в партійні люди ке-
рівної касти, справді, патрон його, хто стояв при самому партійному
олімпі, товариш Єгор Суборогов.
Виникла складність: та, що хоч незримо, але в психічній дійснос-
ті, вся кімната і будинок весь разом із загороженим двором, - напов-
нені відгомоном передсмертних стогонів і криків, від безчисленних
сліз і великої крови замучених: все це в потаємненій простірності
зберігається, ніби луною, стоячою тут і навкруг. Воно насувається на
істоту, властиво, псевдоначальника, а в дійсності - секретаря парт-
організації Артема Дормачєєва. Таки знову освоївся він із глибоко
врослою личинністю в службовій настанові, погасивши в свідомості
невідповідні з’яви душевні.
Коли дід Крихта докінчив переказ про подію і приглянувся згос-
трено до обличчя чиновного слухача, то, замість сподіваного виразу
трохи поважного сприйняття, відзначив уже тільки глумливу пос-
мішку.
- Так, так! Виходить по-твоєму, що наші керівники, що і я до них
скромною особою належу, протистоїмо силі небесній, від якої моло-
698
дий проповідник одержав здібність створити чудо: розірвав і розігнав
грозові тучі. Значить, ми вроді - сатаністи?
- Я ж того не сказав!
- Не сказав того прямо? А з переказу так складається. Якийсь
молодий мракобісник показав фокус, відомий гіпнотизерам, а ти
зв’язуєш це із його проповіддю, як євангелиста: виходить так. Якою
назвою можна кваліфікувати твій виверх?
Розглузувався чин, приховуючи злість:
- Очевидно, ти сам, діду, в думках, пристроюєшся до таких про-
повідників, і проти мене, як по-твоєму, службиста сатани, сам ти
вистроївся, як Божий ісповідник. Ну, що ж? - Ти в святці захотів? Я
уявляю, колись появиться книжечка з іменами, - розгортаю її і див-
люся, а там надруковано: «преподобний і богоносний мученик Панас
Крихта. Ха!»
Вислів, із удаваних святців, нарочито чин протягнув послівною
вимовою, як у церкві: тоном смиренно-торжественним пополам.
«Нехай він поскалить зуби,» - думає собі дід Крихта, - «що з
таким сперечатися?» Сумно стало: владу над тобою держить такий
дикун, якому немає нічого святого в світі. Раз було в місті: звіринець
привезли. Дехто заговорював до дивного створіння: собакуватого, із
гострими вухами, а воно, коло каменюк, за решіткою, тільки кру-
титься на піску та очима про своє поблискує. Так і тут: до нього ти з
хрестом, а він до тебе із псом.
Чин додає собі сміху:
- Церковники в ризах кадитимуть і читатимуть акафіст до Крих-
ти; о-го-го!...
«Смійся, якщо тобі весело!» - думає дід, пережидаючи терпели-
во: що буде далі; «нехай регоче, аби не гавкав, ато ще порве.»
- Твоя ікона наставиться, діду: із сіянєм навкруг голови; і лям-
падка з червоним огником перед нею. Баби хрестяться і поклони
б’ють, шепчуши: «помилуй і спаси нас, угоднику!»
Коли чин розсміювався, дід Крихта розгадував його: «це він коле
гірким і гострим глумом роздражнити і розстроїти, аби я легко
‘розколовся’, себто обмовив себе.»
Глянув на нього пильно дід Крихта і помислив: «Отаке татарови-
ще на мою душу!» - і зідхнув дід глибоко. Але вже настрій виказався
в допитувача мирніший, навіть трохи з домашньою безпосередністю
і позначимою припокоєністю, мовляв, справа поступає гаразд.
- Чи ти, діду, в Індії побував? - байдужно спитано.
Знову дивно стало дідові: якої ще Індії йому треба?
699
- Ні, не був там ніде!
- Так отже ти був дома, чи не так?
Цього разу дід промовчав: про всякий випадок, бо може зайве
скажеш, - додаткова біда буде; але даремно стерігся: уже чин забала-
кав, як приятель при чарці:
- І я в Індії теж не був, а цікаво: звідти факіри приїжджають,
вони - в самих трусиках, а голови рушниками обмотані. Сидить
такий рівно, ноги під себе, і на маленький росток очі врізав. Росток
збільшується в деревце з галузками; там фрукти наливаються і
спіють: можна їсти, і він роздає їх глядачам. Пробують вони: справді,
овоч - смачний. Бачиш, як! Ну, то що твій молодик із хмарами? -
дитяча забавка; а для наївних - чудо.
- Так то ж на сцені показний фокус! - відкидає дід начальниць-
кий приклад; - а молодик сильнющу грозу під небозводом розлаго-
див. Там хмари великою електрикою насилені: на сотні блискавиць.
Допитувач досадно відтріпнувся долонею:
- Дуже ти багато знаєш!
Було досадно, навіть склався здогад Дормачєєву: «От, собачий
дід!» - я знаю; він думає, що я справді слуга диявола, себто викона-
вець при смердючій лабеді з кігтями, приналежній до рогатої постаті,
набагато похожній на злобну ґорилю, - треба під нього міну
підкласти. Вирішено так і спитано:
- Мабуть, і досі віруючий?
Дід Крихта мовчить, - бо зразу настороживсь.
- Не бійся! Я помогти хочу; я теж - людина.
Дормачєєв відгорнув папірці і відкинувся на спинку крісла, мов-
ляв, ось: від служби вільний, розправляю руки. А знов приник до
столу, але боком - на один лікоть, ніби стороння особа.
- Ну, нічого! Бачу, що віруючий. От, як собі уявляєш Бога?
Дід Крихта зосереджено мовчить.
- Де він? За хмарами, куди бомбовози літають, чи на зірках,
гарячіших від сонця?
- Ні, - тихо відповів дід Крихта.
Зненацька аж скинувсь на місці Дормачєєв і наблизив обличчя до
діда: здається, здійснював мрію - взнати про місцеперебування Бога:
наче присмирний і преуважний.
- Так де? Скажи мені!
- Скрізь.
Чин, рвучко відхилившись, мов розпачливо підкинув руками і
вдарив об коліна.
700
- Не розумію нічого! Кажеш: скрізь. А вчені дивляться в мікро-
скопи, - немає; тільки мікроби ворушаться. В телескопи дивляться, -
теж немає; тільки зірки бігають. Як же так?
Розчарування над кожну міру земну зображує своєю особою
Дормачєєв, - і смуток також, хоч прислухається до дідової відповіді:
- Подібно, як душу людини, отак і Бога Духа через мертве скло
не видно: хоч би й як побільшувало, - сказав дід Крихта, але Дорма-
чєєв зневажає:
- Ну, душа заключена в людському тілі. Прострелять тіло, і душа
фіть! - підсвиснув і пальцями клацнув Дормачєєв, - а Бог в чому?
- А Бог - скрізь. Скільки не стріляйте...
Із зіниць Дормачєєва проблиснуло жовчним огником, - на добро-
зичливому обличчі. Але швидко погасив очі, помітивши, як міцно
замовк допитуваний. Для визначення своєї допитної «техніки» Дор-
мачєєв зразу склав два терміни: «давити канарейку» і «вивертати». У
першому випадку здійснювати процедуру, назву для якої вхопив під
час пияцтва із «сослуживцями», один з котрих переповідав давній
анекдот про розвагу молодих офіцерів у генеральському домі. Гене-
рал рано пішов спати, а п’яні гості взяли із клітки канарка і почали
видавлювати жовтий колір над чаєм, як цитрину. Це - анекдот «із
бородою» бурмотіли тоді «сослуживці». Але Дормачєєв пригадав
собі прикладом: означити мороку із дідом.
У другому випадку поставив собі Дормачєєв на меті: крім, так би
мовити, «політичної крови», взяти наверх душевну сферу жертви.
Знав також достеменно норов зверхника - Суборогова, який любив
помимо читання звичайних рапортів, довідуватися про «психічні
речі». Двома вдосконаленими способами Дормачєєв здобудеться на
найвищий наслідок своєї вправности: для цього мав бережену в своїй
особистій таємниці назву: «піджарте». Скоро зауваживши: який
попереду партійний зверхник при читанні найдокладніших рапортів,
зоставався грізно насурмлений і гостро прибирався, якщо бракувало
обрису нібито вислідженої організації, Дормачєєв збагнув: треба
сподівані обриси творити самому. Спостеріг, як інші партсекретарі і
«установщики» роблять організації, потрібні зверхникам, і для того
фантазію виявляють потрясаючу. А він чим гірший?
Одного разу зверхник дав зрозуміти: «нагорі», отже - в «хазяїна»,
як називано генсека, окрім прізвиська: «Іван Іванович», - вимагають
заходів, що виходять наперед, перетинаючи шлях, як сказано, - не-
минучому в загостренні клясової боротьби, - виникненню фашистсь-
ких організацій нового типу. Тому ворота для винахідливого Дор-
701
мачєєва відкрилися і крізь них прелягає дорога до можливих нагород
і відзначень, і переводу в столицю і до своєї кримської дачі, в Гур-
зуфі: там - трохи на згір’ї: так, щоб був краєвид із верандою - на
берег моря.
Вираз розчарованої спраги до знання, на обличчі Дормачєєва
став болісний, аж дід Крихта зважився пробувати: «Може ця скажена
шкура потайки обернеться на краще? - але з чого почати?»
Мовчав і думав; тоді до слуху побриніла сповідь, мов від неофіта:
- Дуже мучусь! Ночами щось мариться, - куди мені йти? Хочу
йти, дороги немає (начальник в розпуці розводить товсті долоні), і
потім: служба зв’язує голову. Тяжко!
Дормачєєв аж рвонув подих всередину і гірко звільнив його;
загомонів повільно та сердечно, як з ріднею:
- Думаєш, тут - легко? Ні-і! Партсекретареві день і ніч -
неспокій. Душа ж просить...
- Хто полюбить правду, - сказав дід Крихта, - той стежку до
Бога знайде.
- Правильно, старик! Згоден. Ти мені її здається, знайшов: як
уявляєш?...
- Де там! Ще далеко, - загорював щиро дід Крихта, - я наче в
темних сінцях руками мацаю.
- Все одно: кажи! Я матиму користь.
Дід Крихта уявив: «Житло тут вроді не людське, а більше -
звіринець із полосатими, а все ж сказати можна...» і дуже поважно
повів слова, по-старечому і мов по-монашому перед свічкою:
- Ніхто із нас Божого лиця не побачив. Нехай хто спробує на
сонце дивитися - сліпне! А зродилося воно, як світильник із Його
волі. Він же - невидимий своїм світлом для тілесних очей, і ми не
оглянемо ними. А душа приймає: із страхом побожним та із молит-
вою - духовне світло від обличчя Бога, коли бачим Христа милосерд-
ного. Співом ангельської сили на небесах виразиться святість Бога, -
а в нас крилосами в церквах. От, я не вмію сказати більше... Моли-
тися треба! «Вірую» знаєте?
- Колись учив малим, а давно забув.
- Якщо хочете, нагадаю з пам’яті: за мною проказуйте!
Дормачєєв, замість відповіді, пожував щелепами - желваки пона-
дувалися, і довго мовчав, досадуючи, бо взнають декотрі особи і
сміятимуться з того, як дід Крихта хреститися вчив. Нічний сторож
чорні скоринки жує і шепче молитву і сонце якесь бачить.
702
Е, ні! Докінчим боротьбу із пережитками! Тут - або сам застрель-
ся, або їх вистріляй. Червоноармійців обернуть. Погасять Євангелієм
нашу теорію, тоді кришка: соціялізм - к чорту; партія - к чорту; кол-
госпи - к чорту! Ні, ми зверху! Проклятий хохол, на ладан дише, а
мене агітує.
- Що буде з невіруючими? - питає, а в душі посміхається Дор-
мачєєв: мовляв, як почався цирк, так уже до кінця довести.
- А то не мені знати. Ще як німці у першій війні тут розорялися,
то був один наш при них, - мені про нього розказували. Селян без-
винних вистрілював. Жив при гурті. То вночі, кажуть, схопиться і
зубами стукає: вони вставні - цокають, мов циган молотком кує,
дзвінко та дрібно. Всі посхвачуються, а він кує, він кує та стогне:
«ох, лишенько! ой, горенько!» То душі занапащені приходили - од-
віту питати; він аж заверещить. Другі його за руки придержать, а він
зубами кує. Вкінець йому зуби із щелепами випадають додолу, - вже
тоді вговтається: лазить межи кроватями і шукає. Так йому до
скінчення віку буде, і кожному буде, хто так робить, як він. А втім,
хіба я знаю?
Скаженів Дормачєєв, слухаючи, бо також мав вставні щелепи:
стискує їх, щоб стриматися в гніві: «у, хохлацька кукла! - в чий го-
род камінь мече; я його вивертаю, а він - мене; і дурачка із себе
кроїть.»
Хоч дід Крихта помітив, як скривило начальника, проте - сам
спокійний: «я ж правду кажу, хай слухає.»
Відразу Дормачєєв далеко перемінив розмову і перейшов на
ділову ноту:
- Нам відомо, що в нашому районі діють українсько-німецькі фа-
шисти. Листівки розвішують; хочеш, покажу на зразок...
- Цим не інтересуюсь! - махнув дід Крихта рукою.
- Може, чув - хто розвішує?
- Де б там! Від вас першого.
- Не хочеш казати, - ладно.
- Не знаю. Воно мені без ніякого діла.
- А тепер розкажи про зв’язки з Север’яном!
- Як це: зв’язки? До чого?
- Ти не знаєш? - зарепетував з несвітською ненавистю Дорма-
чєєв, - не знаєш про зв’язки?... Я тебе навчу: знати! Швидко навчу! -
кинувся із крісла і рвонув діда Крихту за петельки: на горлі, і здушив
так, що старий посинів і скоро почав харчати, але тихо - під кріпкою
п’ятірнею допитувача.
703
А той давив усе дужче, впираючи свою кліщу із старечим горлом
при ній - понад невисоку спинку стільця. Лихенький піджачок на
жертві розійшовся з грудей, і повиднілася вбога полотняна сорочка,
там - зашивка при одній петельці: чорною ниткою по сірому. Час-
тина бороди попала під жменю Дормачєєва, - відтягнуто шкіру із
підборіддя і також нижню губу, від того відтулилися нижні зуби,
стерті і трішки скривлені. Над розкритим ротом звисали сиві жмутки
із вусів, і ніби крізь них парувало харчання. Дормачєєв давив із
гарячою лютістю: бо то - його ворог смертельний, нема помилуван-
ня! Аж тоді, коли нещасний дід почав здригатися, Дормачєєв
прийняв руку і повів долонею по піджаку, біля бокової кишені -
обтирав гігієнічно після затиску. Обтерши руку, взяв із коробки
папіросу і постукав кінцем гільзи об кришечку: висипав із неї зайвий
тютюн, і при тому стояв боком і косо зиркав, із холодною, але хороб-
ливою цікавістю - на старого: чи той живий, чи ні? Очі допитувача
накипіли в жовчному погляді, і губи - стиснуті, мов зав’язані заліз-
ною ниткою на зашморг. Закурив - глибоко затягнувся димом: певно,
звичка в подібних випадках, і все зиркав на діда. Цікавість під-
силювалася, хоч відчував: якщо дід помер, то треба віддалитися від
цього місця, - бо якийсь незнаний порив виник крізь нерви і - ніби
звідси відносить. Подужано його, як завжди, коли вбивав; а замість
волочити самому, хотів подзвонити, щоб вартовий витягнув труп.
Але дід ворухнувся, - і відразу тоді Дормачєєв сів і прибрав вигляд
зайнятого справою, зовсім байдужого, якби сталася щойно дрібниця,
наприклад, перекинулася склянка без води, а тим часом сторонній,
хто ніби просто дрімав, себто дід, прокинувся і повинен говорити.
Довго дід Крихта приходив до тями, дивився розгублено і страж-
денно: мабуть, голова йому оберталася, чи що; і наче не пізнавав, де
він. Все пробував ковтати, а це йому не вдавалося, як слід. Він повів
рукою під бороду - там дуже боліло, гляди: хрящі порушені. Вигля-
дав такий скалічений і безсилий, що от-от звалиться із стільця. Дихав
швидко, і в горлі щось хрипіло, і він, як почаділий, дивився перед
собою: помлітлі - очі повні недужого здивовання і хворісні іскри в
розширених зіницях мерехтіли і впиналася в одну далеку-далеку
крапку, хоч, здається, він: знекровлений, аж сірий, уже нічого не
бачив, обважнівши в притерплість. Зіниці раз-у-раз обпадали, а він,
зусилившися, підводив їх і хитав повною болю безсилою головою.
Проти нього Дормачєєв перебував непорушний, до того заглиб-
лений у свою «справу», що, мабуть, якби у двері тигри вдиралися, то
було б, однак, непростимим переступом супроти держави - відхили-
704
тися на одну хвилину увагою крізь велич своєї зайнятости. А все ж
Дормачєєв самим «боковим зором» очей стежив виключно за дідом
Крихтою: нервово стежив.
За довгі роки служби виробив відчуття різних станів опритомне-
ности, через які проходить жертва. Точно визначав собі, коли можна
продовжувати допит, використовуючи перший тривкий огник свідо-
мосте, як він вертається до замученого.
Сиділи один проти одного, як символічні для влади і народу:
Дормачєєв і дід Крихта, для якого відтепер почалася нова смуга
почуттів - без попередньої приляканости чи бажання відхилитися як-
небудь від небезпеки: «цюцю!»-кавши до звіра. Ні: тільки безмежна
скорб і ображеність мудрої душі, котра над життя цінить гідність і
право жити в згоді із своєю совістю. Осуджує замахи і тортури над її
вільною свідомістю, як злочинну мерзавщину. А проти діда - Дор-
мачєєв: наче в лябораторному намрякові - хижак, що вдосконалив
людомучення до високого рівня державної промисловосте.
Відзначив собі допитувач - у напруженій дикій мовчанці, що дід
Крихта уже здібен думати, але без достатньої вольовї сили. І не міг
би противитися сторонньому і зверхньому для нього впливові. Хоч
нехай незгідному і навіть цілком протилежному до його усвідомленої
дійсносте. Дормачєєв із залізною суворістю і зверхділовитістю роз-
питує, ніби нічого не сталося поза нормальними в даному випадку
рамками. А ще більше від того: голосом відчути давав, ніби запиту-
ваний страшенно винен - так винен, як ведмідь, коли б пожер десять
немовлят.
- Самійла Цимбалонця знаєш? - загримів Дормачєєв, щось тяжко
і ретельно випрацьовуючи очима із папірця.
Дід Крихта відшептів, задихаючись:
- Знаю.
- Ага! Так-так... Омеляна Сомаху знаєш?
- Знаю.
- Так-а-ак! - зловісно протягнув Дормачєєв: - гніздечко.
В його уяві зложилася необхідна картина, обриси якої густо
заповняться барвами під час «піджарювання» діда Крихти, також
Север’яна й інших, що склали основну мережу організації. Мусять
складати! - так стоїть справа в думках Дормачєєва, для якого різниця
між «можуть складати» і «мусять складати» давно стерлась і остаточ-
но вилиняла, як слабий напис на матерчинці - під грозовими дощами
подій. Його «я» стало жити самими професійно-необхідними проце-
сами, в яких найменшу вагу мала дійсність, коли вона знаходилася на
705
стороні супротивних осіб. Підсилена в людській психіці властивість
- приймати бажане за дійсне (звідки пішло в нас так багато різних
витворів!): ця властивість виросла в особистості Дормачєєва до
такого розміру, що поглинула її і витіснила рештки із відчуття дійсно
існуючої політичносте в громадян - кудись на невидимий і нечутний
задвірок. Але це - тільки тоді, коли думка оберталася в звичних
кругах його підозрінь: він звик закріплювати їх, як важливіші, ніж
сама дійсність. Помимо ж цього, так би мовити, «комплексу цілі і
виконання», із якого складалася основна для його особистосте само-
керівна настанова крізь життьову боротьбу, він був дощіпливий1
реаліст, до крамничкової дріб’язковості щодо поточного побуту.
Звикши вірити відразу ж кожній своїй найфантастичнішій вигадці, з
якої завжди будував «справу», він був скупий, як кладовищенський
павук, коли треба було поступитися комусь подробицею в суперечці
світоглядового характеру. Він тоді визбирував дрібні, як мурав’ї,
приклади, що мали діяти на користь реалістичного уявлення. У
збиранні їх, заздалегідь призначених для певного місця в політично
потрібній «замість-реальності», він розвивав люту енергію: з горла
ладен виривати що треба! - з крови, з нервів, з кишок. Не було на
плянеті мотиву, який би на короткі хвилини спинив рішеність -
здобути їх. А дорога - через довгі моторошні терени страждання
людського, зробилася для нього назавжди необхідною, бо тільки
нею, вважав він, можна, приходити до успішного довершення.
Людина до всього непевного звикає і робить із нього свою суб’єк-
тивну «правду», навіть професійний убивця. Дормачєєв, як партієць
давно вкріпився в думці про подвиг із свого подвійного заняття для
перемоги «безклясового суспільства». Проте траплялася відмінна
оцінка.
Якось над вечір зустрів переїжджу групу матросів: із воєнного
корабля - у порту, де Дормачєєв один рік пробув секретарем парт-
організації. Брели моряки і п’яно хиталися, хоч при взаємній під-
тримці, на вибоїстому тротуарі.
Зіткнувшися із лицем партсекретаря, упізнали, хто перед ними.
Один матрос, глянувши на Дормачєєва, вилаявся з такою біологіч-
ною препаскудливістю і прорізливістю нервовою, що сам Дормачєєв,
тиловий «начальник», професіонал у цьому мистецтві, - знітився нія-
ково і скоріш проскочив проз «братішок», від яких навздогін нес-
лося:
1 Перебірливий, вибагливий.
706
«клозетна криса», «котлєтник трупний», «кишкомотатель -
зараза»! і далі в такому стилі. Навіть почулося - один хрипів до
другого: «пусти і дай гранатку! - стукну гада оббльованого». Дорма-
чєєв так часто переставляв ноги, як тільки міг аби збільшити відстань
від фльотських.
Він ненавидів військо з його необхідністю - безперервно під-
ставлятися під смерть, раніше ніж самому в когось вистрелити.
Побут війська завжди сповнюється загрози, як невидимого жару, і
він діє проти щоденного бруду, серед якого треба самому повсяк-
часно виборювати лад у чистих формах. Вимога, як фатум: будь при-
готований сам першою жертвою, а потім сподівайся відібрати життя
в іншого. Істотність обов’язкової і постійної саможертовности, вища
від особистого хижацтва, була нестерпна для Дормачєєва. За довгі
роки він звик у гарному приміщенні створювати позасвітний жах для
тих, кого хотів «вивертати» чи «піджарювати»2; але сам не був здат-
ний витримувати найменшу справді смертельну небезпеку, що ось
під кожну секунду знищить навіки. Для нього стало властивим
заняттям: творити такий стан для інших, коли сам - цілковито забез-
печений.
Поступово він утвердився в погляді на свою роль, бачачи наслід-
ки її впливу: фізичного і душевного на підвладні жертви, - як роль,
важливішу, ніж заслуги фронтових «куколь» із медалями. Бо вони -
додатки до машин, і виконавці; а от він часом уявляє: в його руках
опинились намацані в неосвітлених кутках, смертельно небезпечні
для всього майбутнього «безклясового суспільства», - нитки змови.
Він рятівник; він виконує подвиг; от, хоч би тоді, коли доводиться
«давити канарка», і «піджарювати», скажім - діда, з якого пісок із
павуками сиплеться. Дормачєєв бачить, ніби на великому папері на-
креслено: страшні гнізда, а також їх зв’язки у вигляді таємних ліній
між ними, дуже переплутаних. Треба попрацювати, як слід, тоді від-
будеться ніби приємний вибух: так уявляє Дормачєєв, розкриття
підпільної організації, бо воно становить для нього мету і вінець
всього.
На жаль, іноді здіймається звідкись, ніби із середини своїх кісток,
незрозумілий страх, без жодної зовнішньої причини - не так, як в
інших випадках, коли Дормачєєву доводиться тремтіти за шкуру. Тут
- інша прикрість: схоже, що в самій душі, на неозначених прив’яззях,
трохи протяжимих, напинаються доостанку почуттєві сили і от-от
2 Піддавати тортурам.
707
зірвуться з вічної призначености, тоді - загин назавжди. Щось раз-у-
раз так страхало його, парткомчекіста, як подвійника собі, хоч він
зовсім забув про совість і, власне, вже тут зовсім не вона діяла. Було
щось інше: вже над сферою лагідного мерехтіння, яка для свідомости
Дормачєєва давно перестала виднітися. Дуже рідко ходить Дорма-
чєєв у театр, хоч любить видовища - над усе; але так трапляється, що
як тільки грають котрусь стару п’єсу, так чомусь обов’язково в ній
з’являється злодій, вчинки якого Дормачєєв визнає, як свої власні, і
йому здається: всі в залі здогадуються, що той злодій - він, Дор-
мачєєв, тому він сидить ніби в середині ватри і згорає в ній. Але в
іншій формі тоді нищить його таємничий повів, від якого часом -
такий страх, що вся шкіра миттю вкривається липкою і холодною,
ніби отрута, прілістю. От, і від оповідання діда Крихти, про вбивцю з
штучними щелепами, притьма обкинуло в піт, - лише зусиллям волі
Дормачєєв стримав зовнішні вияви власної причетності до того
самого. Помстившися на дідові, відчув Дормачєєв своєрідну задово-
леність і став певний, що тепер - гаразд: можна загадку розплу-
тувати. Передусім ясно - масова діяльність фашистів зосереджується
у двох виставлених трішки назверх центрах: в домі старої Маріони,
при німецьких курортниках, і в заїжджому дворі. У першому центрі
основна фігура, хитро поставлена почасти ніби збоку, - сам дід
Крихта; він верховодить; він мандрує скрізь, очевидно: між центрами
конспірації, і звідти привозить інструкції місцевому фашистському
підпіллю, - Дормачєєв давно має його таку активніспь на замітці.
Для вищого організатора, при місцевих клітинках фашистів, зби-
рають відомості два приятелі: Самійло Цимбалонець і Омелян
Сомаха - один слюсар і другий токар ремонтної майстерні, що
періодично виконує важливі замовлення для міста. Крім шпіонажу,
напевно дід Крихта підтримує зв’язок із боївкою фашистів, що здібна
поширювати листівки, а для них взірець доставляється через
зв’язкового. З’являються побічні лінії організації, наприклад Орест
Косарик і Олена, - тут можливість шкідництва при побудові арте-
зіянського колодязя; також дочка ученого Ірина Озерко - там. Через
них протягаються лінії до Академії, що розробляє важливі проекти
для наркоматів: цілком ясно: проводяться нитки надзвичайно
спритно законспірованої чужоземної розвідки. Помимо всього, дім
Маріони став центром фашистської пропаганди, замаскованої під ре-
лігійний культ. Від сьогоднішнього ранку, як видно, згідно з чиїмсь
наказом, центр почав функціонувати із зовнішньою активністю серед
населення. Щодо другого центру, Дормачєєв переконаний: найбільш
708
імовірна постать як керівник - діловод Север’ян; є дані, що він під
час Першої світової війни був у невеличкому офіцерському чині. Як
центр ворожої діяльности, заїжджий двір вибрано вдало: постійно
сюди навідуються колгоспники, тому організаційну павутину і ши-
рення антисовітських настроїв конспірувати зовсім легко. Контакт із
міською групою здійснює хитрий дід Крихта, а юродивий Павлик, як
підручний.
Думки в Дормачєєва строїлися швидко і різко: мов би якісь
зміясті рухи проходили по нерівних камінних плитах, різноманітно
розкиданих, а ось тепер на всіх визначаються частини єдиного крес-
лення тими рухами твореного. В одну мить через свідомість
Дормачєєва навіть проблиснула вся широчина візерунку, що на межі
її ниток височіє сам Кремль із гострими баштами. Без зовнішнього
виразу свого крізь обличчя, - таки горда усмішка, вся внутрішня, вій-
нула в серці Дормачєєва, - ніби приємною сполоховністю, бо при-
грала першорядна справа, що підносила значимістю - в його власних
очах і породжувала надію в приємному передчутті побажаної пере-
міни.
Дормачєєв, обернувши погляд на діда, посміхнувсь, але зовсім
непримітно, і причиною був вираз рішучосте в лініях старечого об-
личчя. Замкнувся дід? - розколемо! - підсумував своє враження і в
давно заведеній послідовності почав «підливати олію», згідно із
власною термінологією, - щоб процес готування жертви на сковород-
ці проходив легко:
- Крім Цимбалонця і Сомахи, кого із організації фашистів знаєш?
Дід був здивований, почувши про організацію фашистів; зразу
вийшов душею із круга своєї рішучосте і безпорадно проговорив:
- Які ж то фашисти? Чесні люди. А організація? - нічогісінько
нема...
- Дурниці говориш! - закричав Дормачєєв; - а влаштовувати при
церкві масові зібрання, на відкритій площі, а потім розсилати людей
повсюди для усної пропаганди, ось вам: яка радянська влада без-
сильна, як і весь комунізм - проти чуда. Мовляв, ми бачили: про-
казав хлопець молитву і розігнав грозу, бо від Бога дістав здібність
для цього. Влаштовано протизаконні, антирадянські збори для
поширення церковного антимарксистського мракобісся.
Ти ж, разом із змовниками, взявся скрізь ширити компромітацію
радянської влади, наукового соціялізму і найбільших досягнень со-
ціялістичного суспільства як доказів постійної турботи уряду і партії
про здоров’я трудящих. Знають вороги народу, в яку точку бити!
709
Діють організовано і послідовно, тихою сапою. Ти ж, діду - при-
служник їхній: робиш, чого фашисти потребують. Твій обов’язок
перед радянським народом полягає в тому, щоб викрити гніздо
гадюк, а ти навпаки: замасковуєш його, збиваючи органи безпеки із
розсліду. Подумай! Між іншим, чи хочеш мати порядну службу? -
ми знайдем! Платня набагато більша, ніж досі мав, як сторож. Я
бачу: тобі і нова одежа потрібна - костюм, чоботи і пальто на зиму, -
скажи! Я зразу дістану. Діду, розумієш, справа надзвичайно серйоз-
на.
- Що ж думать? Нічого нема; то так здалося, - ворохнув плечима
дід Крихта.
Якби не слово «здалося», що викривало підробку, може б Дорма-
чєєв не сказився; але це слово влетіло, як запальна іскра в середину
бомби.
- «Здалося»?! - з крісла рвонувсь, обперши кулаки об дошку
стола побагрянілий Дормачєєв: - мені здалося? Чи не здалося тобі,
що прийшов вагон - без пересадки на той світ? Та? Зразу! - ревнув
допитувач навіжено крізь рот розкритий широко.
Грабниця із покорченими від несамовитости пальцями знов зача-
ла зближатися до дідового горла. Він знітився і завмер і зменшився
до обсягу своєї звичайної тіні. Збілів доостанку, як міг безколірною
шкірою; примружував очі, знаючи: тут - пропадать, тільки в думці
промовив: «Спаси Господи і помилуй! Прийшла погибель». Напру-
жена начал ьственна долоня з подушечку ватами м’язами, між рядами
яких різко тіняться з брунатністю косі великі риси, як в написі
про смерть, - зближалась до діда.
Уже розширював очі старий, мов попався: прикріплений череви-
ками до шпали, на залізній дорозі, а назустріч мчить потяг: секунда, і
тоді хто зна що! - кінець страшний. Раптом п’ятипалий паровоз спи-
нився, зовсім недалеко від горлянки і почав рухатися назад - на той
бік столу. Бо, коли Дормачєєв ладен був вирвати душу дідову через
горло, він, однак, зберігав і в найскаженішому пересерді свою осо-
бливу прикмету, що виказувалася в нього незмінно поруч із лютістю:
це - здатність до дальшого розрахунку. Миттю - наче щось швидко
промайнуло із глибини свідомости! - і розкинувшися на різні
сторони, зв’язалося із найширшою загальною рамкою уваги, коли
пересердя мусіло від’єднатися від дії. Чіткішою стала сама негайна
думка: «околіє шкарбан, позбудуся першого крючечка!» Бо знав:
смерть дідова, до того, як свідчення буде підписане, зруйнує необ-
хідний початок; можна підождати.
710
- А, чорт з тобою, діду! Жаль тебе, хоч ти - впертий ішак!
Дормачєєв, хутко змінивши позицію, вимахнув рукою із вигля-
дом: «що з собою зроблю? - маю добре серце.»
Йому жаль себе! Терпеливістю його користується старий злочи-
нець. Смутний сів і ніби аж якось ображений несправедливістю, - і
мовчить. Темрявні риси приломилися болісно біля черствого рота,
переважно - з лівого боку.
«Страшний чоловік», думає собі дід Крихта, отямившися від
передсмертного холоду; «він, як ото гадюка обвивається на малино-
вому кущику, - так на моїй душі крутиться, - що мені робити?»
Двічі дід старіший за свого ворога; тож набагато слабіший, а
властиво - цілком безсилий проти здорового і владучого із зброєю.
Дід - змучений від несамовитого душення та допиту, коли так
стало, що Дормачєєв душу втягує в морок. Проте твердо дід обперся
тоді об свій ґрунт, - душа захищалась!
І допитувач зрозумів: із діда шкуру живцем спускай, - тримати-
меться, який був, і промовчить; треба думку зламати, крім кісток.
- Кого з родичів маєш? - спитав діда, мов би від співчуття до ста-
рого серця.
- Нікогісінько: крім старої і внучка. Вимерли тепер.
Дід проказав тихо і стражденно, хоч очі світилися від невіджи-
того переляку: знервований поблиск, глибокий і хворий, стояв у
вицвілих зіничках, серед розширеного зору.
Похитав Дормачєєв головою - мовляв, «бачиш: жаль мені!» Але
досадно було, що зачепитися немає за кого із близьких дідові.
Перейшов до звичайних знайомих, з інтонацією доброї журби про
жахливу долю осіб, підставлених під блискавиці через дідову нероз-
важність.
- Мені що? Я, діду, чоловік підначальний: що скажуть, я роблю.
А чи знаєш, скільки людей постраждає через невиясненість однієї
справи? Вищі інстанції звелять ізолювати всіх підозрілих більшою чи
меншою мірою. Багатьох людей підводиш, діду, своєю впертістю -
під велику біду.
- Невинні люди, - сказав дід.
- А звідки відомо? Скажи, хто замішані, тоді невинні відходять, -
Дормачєєв навіть жест красномовний відбув: повернув долоню і
відвів геть буцім присутніх тут невинних, виразивши цілковиту бай-
дужість в обличчі, трішки відхиленому на протилежність.
- Всі ж і невинні, - запевнив дід.
- Хто - всі?
711
- Люди...
- Брось дурачка строїти, діду! Кажи прямо - хто в фашистській
організації, і все буде добре. Як ні, - жалітимеш! А пізно буде.
- Побійтесь Бога, як же це так, - гарячково і зовсім нестямний від
душевного болю, заговорив дід; - ви мене старого мучите, щоб я не-
винних обчорнив і вони пропали, - не почуєте цього!
- Он як, злюко, шипиш?! - навіть аж трішки здивовано вигремів
Дормачєєв, в одну хвилину знову підпалений скаженістю: - так я
тебе мучу?... Я мучу тебе - га? мучу ... ти, старий гадику, побачиш,
що я тобі зроблю. Я т-тобі...
Підвівшись і, цідячи крізь спазматично сціплені зуби: я т-тобі! -
Дормачєєв перестав відчітно бачити обриси речей і кольори.
Навісно роздражнений, вчепивши першу річ, що була під правою
рукою на столі, нею замахнувся - бажаючи луснути по дідовій голо-
ві. А в коротку, в біжучу частку секунди в очах світнули золоті літе-
ри в підставі статуетки: Ленін - рівні літери на предметі, що призна-
чений в удар. Нагадка з літер світнула гостра і сильна: від неї
метнувся страх, бо погнеться легкий бюстик, і побачать службовці, з
насмішкою наслідок, і можливо набіжить кара за ганебний вжиток.
Дормачєєв опам’ятався мерщій, поклав статуетку назад і сів.
- Дурню! - вилаявся на старого, - бачиш, я міг би вдарити: так,
що душа з тебе геть! А пожалів.
Говорячи так, він зиркнув на стіл і побачив том вибраних творів
того першого вождя і поміркував: чи можна вдарити книгою діда
Крихту. Але з досвіду знав, що коли брякнути по черепу, навіть по
старечому, як хотілося, то оправа книги порушиться: рівний у своїй
округлості валик, що нагортається від спинки - на лицеву сторону,
зімнеться, а палітурки відійдуть в середині від самої книжки. Якщо
потім віддавати в ремонт, то службовці зразу здогадаються, що при
допиті вдарено арештованого - по «кумполу» первождевою книгою.
Будуть анекдот складати: мовляв, він знайшов новий метод про-
робляти твори клясика марксирму по всіх главах відразу.
Дома він таку книгу, свою, читав, хоч нехотя. Двадцять рядків
при кожному читанні він сприймав досить гостро, а потім - ніби
щось неспинимо висушувало зір і застилало зміст шорсткою сірою
завісою. Зусиллям волі він вдавлював свою думку в значення
надрукованого, мавши твердий характер. Але рухався далі в застиг-
лій дерев’янистості сторінковій, аж поки літери починали проминати
перед напруженими очима, ніби позабивані дошками вікна порожніх
хаток, під час одноманітного і дрібнішого, ніж пшоно, обложного
712
дощу. Нудьгота обсідала повіки і непереможно - камінною вагою
тягнула вниз, тому доводилось аж м’язи в плечах напружувати, щоб
викликати нервові іскри і розігнати сонну незмисленність.
Дормачєєв покурив і забарно порозглядався в папірцях, поки
розвіється враження від наміру із статуеткою.
А напроти, всилу тримаючися на стільці, болів дід Крихта, -
виснажено вкрай його, і навколишність перестала змушувати, щоб
виглядав він і тримався відповідно до неї: до бордових шпор і гар-
дин: тяжких, як частини зловісної хмари, і - до годинника з білим
обличчям мертвяцького цифербляту. Оточення перестало до чого-
небудь спонукувати старого, бо душа, як хирна вишенька під бурею,
з останніх сил держалася корінням за ґрунт. Змучений дід витяг
пом’яту хустку: шмат білої матерії, рівно відірваний, але не обшитий
по краях; витер обличчя і почав ховати хустку - довго впихав у
кишеню, бо рука тремтіла.
Скоро знову на очах напливло, як буває у тяжко хворого: - сльо-
зи, змішані із болісною мокротою від очніх кутиків: простягнулося
по зморщених щоках. Один раз дід повів ребром пальця, щоб звіль-
нити зір, але цілком - не витер, бо шкіра на руці шкарубка, і рухи
стали неслухняні, напів чужі. Пальці трусилися всі разом з долонею,
а здерев’яніли в суглобах, і виглядали вони, мов подобини березово-
го гілля. Мозолі тягнулися через усю долоню, як подушечки рого-
вогу кольору, і на кінцях пальців аж потріскалися.
Дід Крихта був при широкій кості, дивовижно худий; а тепер
зовсім осунувся: так немічно, що зовсім стала тонкою шия і на ній
тяжка, куткувата голова звалювалася до правого плеча.
Зизо глипнув на нього Дормачєєв: чи досить затрималася тяма із
притомністю для доречної відповіді, коли знов натиснути: бо
неодмінно треба «двигнути» справу сьогодні, попереду, ніж зверхник
задзвонить - питати про «чудеса» в районі. Тоді - вмить і над-
звичайно! - тільки лиш запитання в рурці пролущить до кінця, - він,
Дормачєєв, інформуючи подає контур досі нерозкритої організації.
Враження! - картина діловитости; згадка в центрі, як про зразкового
... а ось: застряє справа через придуркуватість хріна. Дормачєєв
відчуває: - обурення накочується і підпалює свідомість, бо дід
Крихта хитро став завадою при місточку через бурхливий потік до
заслуженого здобутку. Стоїть і спихає вузеньку кладочку набік, - от-
от звалиться вона в глибочину, тоді пропав успіх. Роздражнюється
Дормачєєв на старого: «як він сміє? до ями йому три чйсниці, міг би
діло мені зробити! - не хоче, собака! Ну, подивимось...»
713
Із виглядом найгострішої державної діловитосте і поспішносте у
високій сфері, про значення якої для історії людства - в діда немає
жодного поняття, Дормачєєв перекладає папірці, лівіше і правіше, а
між ділом підкидає зір на старого, ніби нехотя відриваючись.
- От що, я - зайнятий, досить з тобою воловодився. Останній раз
кажу: спам’ятайся! - годі казанську сироту награвати!
Дід Крихта мовчки дивиться, ніби він з іншого світу.
- Чуєш? Назвеш по іменах фашистів, що входять в організацію,
або - знаєш, що буде?
- Знаю, - страдно і глухо відказав дід Крихта.
- То-то! А тепер кажи: хто?
- Так я ж не знаю.
- Подумай, діду: даю хвилину!
- Звідки ж я візьму? Не знаю.
Дід Крихта мовчить і байдужно кудись дивиться в далечину:
тепер - наче нетутешній думкою своєю, хоч тут грозиться йому біда
превелика. Допитувач підвівся: стягнув губи в зашморг, при самому
найзусильнішому зубному стискові. А пухку долоню з розміреною
чіткістю обпустив на поверхню стола, якраз перед собою - без торох-
коту: шкіра на правиці, як і на лівиці начальниковій м’ягка, там
навіть натяку мозольного немає. Бо найтяжче трудове натуження
було для нього, коли бив допитувані душі по зубах і по вилицях, під
очима, - це: в міжчасі, серед паперової турботи в горкомі партії.
- Я тобі дам можливість подумати - проговорив Дормачєєв, ніби
по залізу відрізав, і після цього простягнув пальці і тицьнув ними
десь при столі.
Наслідок відбувся скорий - «тінь» чоловічого роду проникає
крізь двері і закаблуками відцокує, щоб потім миттю ж дідові вчепи-
тися і п’ятипалим крючком у плече і вихопити з начальницького
кабінету. Безсилі ноги дідові не йшли - переставлялися і волочилися
по натертій воском до живого блиску паркетній долівці, - скривлені
й нерівно прилатані черевики поторохкували так гучно, що вслід їм
начальник кинув презирливий погляд і скривився, закурюючи.
* * *
В чорну підвальну камеру, тісну, як закамарок, конвоїр просто
вкинув діда Кирхту з розмаху; і той ударився, падаючи, об камінь
підлоги. Мало було наглядачеві - він вслід кованим чоботом зачав
бити в спину і в боки. Такий біль запався огнисто в свідомість, що
714
дід застогнав - закричав і скоро змовк. Потім, як опритомнів серед
сутінку, перша думка настала: «це слуга сатанинський, б’є, ніби на
шкірі виграє чобітьми». Тоді здогадався дід звідки пішло в населенні
прозвисько для посіпацької вдачі: «Барабан», видно, конвоїр по бага-
тьох лежачих вигравав закаблуками нелюдську частушку. Із остра-
хом, глибоким і вразючим, дід Крихта згадав: люди у заїжджому
дворі часом називають цього конвоїра і виконавця вироків: «Прощай
мама», не знаючи, як він у документі пишеться. Ясно повиділося:
крізь муки нестерпні суджено пройти; «що буде, те й буде!» вирішив
собі і заходився мацати, де воно сухіше. Бо долівка посередині
мокра, - чутно, як і крапотить згори. В одній місцині, під стіною,
легенько вигорбилося каміння - там присівши, дід зачав ждати.
Перед очима сіра темрява: наче ворушиться тінями, як вовна, хоч
порожня вся. Тільки одноманітний позвук повторюється в підземній
німості: крап! - крап! - здається, сам час, замість піску чи міді, лише
із допомогою води розчислює свій хід, невидимий окові.
Журився - серцем болів старий, але непомітно для нього самого
печаль зійшла через спомин, замість розпачу. І піднялося тоді при-
виддя із років, коли жив він у батьківській хаті - при березі річки,
прозорої зовсім, такої, що раз, бавившися материним наперстком, і
випустивши його у воду, бачив - лежить на рівній місцині дна, при
корені верби. Великий човен сім’я мала: батько приробляв перево-
зом, - потрібно було, бо міст поставлено далеко від дороги, що вела
навпростець між селами на перетин ріки. Тихо плюскає вода, коли
батько відкидає її веслом, і струмки, відведені на сторони, відходять
із м’яким дзюрчанням. А бувають бризкучі, коли м’ягкий постук
веслом супроводить їх - при необережному порухові гребця. Клечан-
ня раз везли із гаю: воно великим галуззям заповняло човен і
поперехилялося далеко на обидва боки, зате човен беззвучно і рівно
плинув на дзеркалі річному, серед ласкавої тишини вечора. Тоді
пташка примайне і потім продзвенить тонким щебетом, після чого
знову безгомінно в повітрі, коли знизу, над берегами, прибирає воно
зеленуватий сутінок. А в небесній височині - прозора рожевість, і
тоді хатка так чітко при ній означується стінами, з яскравістю крей-
ди, якою мазані, та з полум’яним відблиском від західного сонця - на
маленьких віконечках.
Невідомо чому, якраз хатка віджила в думці: невеличка і нероз-
кішна, - тільки соняшники поблизу, ставши в дрібний гурт, посхи-
ляли низько золотаві обличчя, і гвоздички жаріють під вікнами, біля
самої рудої призьби. Мабуть, десь на глибочині душевній запав дідо-
715
ві здавна образ хатки, серед супокою, і він виходить, крізь світло
спомину, як заповідний: чого найпалкіше бажалося за життя! - тру-
дитися, знаючи, що недалеко рідна стріха, звідки голуби прогудуть, і
побринить голос когось рідного від порога; а ось - ні! зостався
далеко від предківської хати. Досадував, часто склопотаний у рад-
госпі і в заїжджому дворі: чому - наче замкнуто селянську душу, щоб
неспроможна була із загорьованими копійками жити мирно у своїй
домівлі. Приречено на досмертні злидні, щоб стояв, як перекотиполе:
хутенько висох і, зломлений від подуву, котися, куди несе! Тепер в
огонь кинуло; і видно - кінець гіркий, бо із цієї темниці тільки в
землю ведуть, зв’язавши руки колючим дротом. Завжди, в випадках,
коли недуга близько пригрозиться чи нещастя, дід Крихта кликав у
думці Спасителя: враз привиджувалася милосердна постать, ясність
для душі - видима: в незримості з простору; тоді вспокоювався дід,
певний бувши, що захищено його душу. Тепер настав більший іспит
для терпеливости, ніж завжди, і гляди, збігає життя вкінець, як
призначила воля небесна, - покоряється в думці старий. Хоч журить-
ся нестерпно, ніби перебуваючи на межі, коли від болю розривається
сама тобі тканинка почуття, і - наче божевілля обсипає свідомість
серед мороку темниці. Тоді, щоб порятуватися від цього, звертається
думкою дід Крихта до найвідраднішого скарбу свого, значнішого
навіть, ніж давня втіха з білої хатинки. Це сталося, як одкровення,
недавно в місті, на дворищі лікарні: постать на огненності сонця! -
здавалося: закричить він, побачивши диво над денністю, в якій ходи-
ти звик. Пригадав подію - враз притих дід Крихта: такою хвилею
доброю обгорнуло його світло від спомину - зовсім, зовсім близь-
кого, мов ось тут, перед ним відбулося! - і також раптом відійшла
мука, що вп’ялася була старому в середину грудей.
Дід Крихта віджив із свого терпіння безпросвітного, коли відно-
вив у пам’яті сьогоднішню подію і сказав собі, що - «наперед було
знак дано мені, чого ж я душу трачу, сам собі, коли їй спасіння при-
ходить!» Навіть поворушився старий, щоб зручніше сидіти на камін-
ному пригорбку, ледь піднятому над вогкою поверхнею. Легко й
задрімав, сидячи, - був змучений силами тілесними вкрай, тому сон
якось непомітно миттю - зборов його.
І враз лютий крик розітнувся від дверей, такий жорстокий, що
думка притьма похоплюється зустріти його і захиститися.
Дід Крихта дивиться, опритомнівши, і не може зрозуміти: хто це
кричить на дверях?
716
То був «Барабан»; відімкнув двері і з’явився в блідому прямокут-
нику: брати в’язня.
Із тяжким зусиллям дід подвигає кості, перемагаючи змору і
застиглий біль: щоб підвестися - і тихо постогнує. Конвоїр витягає
його із темної камери в коридорчик: червонаво освітлений від дріб-
ної лямпочки, що звисає в мосяжевому патроні.
Мало йшов дід Крихта, більше спотикався; коли конвоїр штурхав
його люто межи плечі: трохи повернути, - ліворуч, потім - прямо - у
двері. Ледве розглядівся після темряви та коридорного сутінку, як
йому в очі впало, що посеред широкого підземного приміщення, в
освітленому крузі, при самому столі сидить чин, худий і зсутулений:
рудистий із короткою чуприною. Зметнулося і впало серце дідові:
здогадався він; тут - той, що страх про нього несвітський оповідають
містечкові люди. Мучитиме! - з чорним смутком подумав дід; і
вгледів по тому якийсь непофарблений, але поплямлений стовб і під-
мосток коло нього, якби відпиляний від обапола і вкріплений замість
підніжка. Дірку прокручено в стовбі - і сучкуватий кілочок стирчить
там.
Поставив конвоїр свою жертву перед очі сидячого руданя і дожи-
дає, що той звелить. А той, на диво, тільки курить і читає газетку;
мовчить, мов би лихо старому без нього діється, а він тут тільки
самою рудизною присутній, душею ж його немає: через віддрукова-
них рядків полинув до події, що про неї пишуть. А пишуть про
забастовку в чужосторонньому капіталістичному порті: робітники,
мовляв, доведені гнітом буржуазії до краю, - організовано вийшли на
берег і там демонструють свою солідарність. Навіть малюнок до того
додано: великий малюнок серед сірих літер на газеті - такий, що
досвідчений дід Крихта, придивившися збоку, зауважив собі, мовчки,
крізь болючий страх: «а добрячі костюми в тамошніх робітників - а в
нас таких нема; хіба що скритно декотрим по талону дають».
А рудочубого читача костюми із фотографії не полоняли, - він
забезпечив дорогоцінні плечі свої державним, із «закритого розпо-
дільника», двері якого тільки в сні можуть присвітитися непричас-
ному до жовтокняжости, якомусь облатаному мурав’єві соціялізму.
Ні! Цеглясті очі впивали з газети ідею: про звільнення закордонних
трудящих від ярма буржуазії. Але, власника доброго костюма,
товариша Каспідова, гостро перейменували трудящі: ближчі, ніж ті,
що десь погибають, стоячи в чудових костюмах біля берега і курять,
бувши одягнуті, як колись поміщики, - не ті, а інші перехрестили на:
717
«товариш Гаспідов». Він відчуває зріст величі у своїй особі, коли із
прометеїчною силою обурення читає газетку.
Проте, його непокоїть, що так довго немає начальникової секре-
тарки. Бо іноді навіть і в неділю вона, як свідомий член партії взір-
цевої моделі, приходить працювати в установу, подібно до самого.
«Навіщо вона йому?» часто думає «товариш Гаспідов» про зверх-
ника; «в нього жінка є! - мало йому.» Підносячи героїчний зміст
своєї діяльносте він, - байдужно оглядав крізь шибу авта на лежачі
трупи голодуючих: на вулицях, - однак палко і майстерно нахитру-
вався серед пружин політики, нібито скерованої для побудови соція-
лістичного щастя: зверх уяви про країну Лімонію, Аркадію і Ельдо-
радо із старовинних переказів.
Часто секретарка мусіла йому: «ударникові» справи! - до самого
закутня приносити папери. Як звично, секретарка стукотіла по кори-
дору такими високими тонкими закаблуками, що навіть «Барабан»
піднімав плече, дивуючись, як вони не вломляться під нею.
Повинна була прийти секретарка, і от - немає; через те товариш
Каспідов незадоволений. Йому здається: зла сила, що перешкоджає
звільненню для щастя закордонного пролетаріяту, - шкодить вона і
йому самому в справах. Він це відчуває і мовчить, насолоджуючися
можливістю горіти благородним гнівом на закордонних зломерзен-
них пригноблювачів праці, про яких розповідає газета. Тим часом дід
Крихта, уже визволений від них, стоїть і дожидає; але йому тяжко
стояти і тому обережно поклав руку на окрайчик столу, трохи обпер-
тись, - але в ту ж мить товариш Каспідов чіпнув якусь деревинку,
гостру кутками і вдарив діда по пальцях, нагиркнувши: «Рівно стій!»
- і знову вивчає з газети: як поневолюється праці в закордонній
каторзі. Дідові шкіра на пальцях, знімілих від болю, ніби від
морозних зашпорів, враз від удару здерлася, і білуваті смужки від-
критої плоті стали просочувати кров і вже теплі краплі її збігли на
нігті і поронилися на долівку. Старий чоловік розширеними очима
півбожевільного дивився на марево столу із рудющою істотиною, що
лишень легко поворушувала золотушними вухами, врівноважуючися
після відбутого пересердя, і вивчала всіяну сірими літерами газету в
неживій німоті приміщення, від стін і кутків якого ніби моторошні
вихори заговорити хотіли, але боялися появи більшого горя. Коли
перегортав Каспідов часописну сторінку то необережно посунув
дровинячку, почіпки покладену біля ліктя, - впала вона додолу, із
звуком негрімким, але несподіваним для уваги поглибленої в газетну
дійсність. Стукотнула річ, - від того, зляканий, зривно зметнувся
718
всією душею рудий! - крайність розгубленосте в жалюгідному пере-
страхові намалювалася по всій натурі його. Навіть дід Крихта, стояв-
ши задерев’янілий після удару, здивувався незвичайно... «Дивись!
Яка боязлива нечиста сила!» - подумав, і відразу почуття огиди
з’явилося: «тому, жорстокі лютують, бо - страх. А якби людьми
сміливими були, то милосердя б мали.» Уявив він - усі подібні мор-
дують - від свого переляку, бо над ними привид відплати стоїть.
Щоб порятуватися почуттями серед безперервного злочинства свого,
- всіх нищать, і крім того, кожен свого вищого начальства боїться.
Мучить кожен - безневинних, а сам нездатний подібну муку
доброхітно прийняти: ради доброго людського переконання, якби
мав його; але напевно - без нього існує. І аж тоді, коли візьмуть
самого в якусь «чистку», - зрештою, хижак, тріпається, як на рибаль-
ському гостряку. «Чорно, чорно!» - означив дід Крихта, відводячи
зір від допитувача, обличчя якого викривилося: спершу від переляку,
потім - досади, що відразу виказано боягузтво. Випитливий погляд,
кинутий крадькома на діда Крихту, знайшов презирливість. Від
цього спостереження рудий став скаженіти, хоч сидів нерухомо,
удаючи далі уважність до друкованого змісту.
Заповнивши необхідний час, Каспідов повільно відклав часопис,
і так мов ведучи по рівній невидимій смузі, приблизне собі папери.
- Надумався? - з незміренною зневагою і холодністю спитав
діда.
Той мовчить.
- Надумався? - повторив Каспідов: голос його згустів і взявся
горяччю.
- Про що ж ви питаєте?...
Ще не встиг договорити до кінця дід Крихта, а вже Каспідов при-
зеленів, скільки дозволено з рудої природи в обличчі, і вже не голос,
а вйвиск і репет, - мов велика пружина, з механізму вискочивши,
зміїсто розмотується - розкружується довкола рудого: так роззвучу-
лося супроти діда Крихти, здається, із стіп звалить.
- ... Не знаєш?! Чортова контра! - бебехи з кров’ю витягну, а
скажеш: ти-и мені! Сволота! Горло перерву, як індикові!... підвішу
на стовб - нехай сушиться. Гриб паршивий - підпиши! - ато повис-
неш!
Ударив по паперах і посунув їх по поверхні стола в напрямку до
старого, який відмовив:
- Не знаю і не підпишусь, - мимоволі глянувши на стовб, тихо
відмовив, але рішучо, хоч із смутком надлюдським, бо мов наворо-
719
жена примара висотує силу із серця і вириває тебе з тутешности, ніби
в прощання.
А що сталося потім, дід Крихта не знає, - в пам’яті зберігся
тільки звірячий рух рудого і пронизливий: до свідомости найближ-
чий біль: такий різкий, аж сліпучий, ніби блискавка з вістря, і такий
нестерпний, що бачення світу скінчилось.
Опритомнівши, дід Крихта зустрінув несподівано свою власну
думку і вона відкрила дійсність, що він - живий: після можливої
смерти, в смузі якої його стемнювало. І відчув: вогко йому і холодно
в обличчя, бо через всю голову збігають струмки за тім’я.
А лежить він горілиць: і очі розплющувати в повну світлоту -
тяжко, бо щось їх зав’язало віями, і тепер, коли відстануло, треба
напружити зусилля повік, щоб розвести їх. При цьому, сизаста
вогкість при них побарвлюється червоною, і - то розривається, то
легесенько вхлюпується і знов береться краплями, коли кліпнути - і
сизаста мла проходить.
Раптом хтось дужими п’ятірнями вчепився, підніс діда і трусить,
повторно трусить, щоб - хутчій отямлюватися. А він тільки постог-
нує, бо тупий і розрослий біль сковує все: лоб, ніс, зуби, підборіддя -
від різучого дерев’яного удару, що вчинив Каспідов. Тепер, облитий
холодною водою, дід здригається і постогнує, - сил немає в нього
навіть підвестися самому. Конвоїр, що за рамена тримав, враз
підхопив під плечі і поставив рівно. Тоді представилися перед очима
дідові: сидить слідчий, і секретарка якась біля нього: папери на столі
приворушує - обоє в погляді видаються дідові, як зовсім червоні.
Слідчий рудий був, тепер червоний цілковито, і стіл його, і папери -
також; лямпа, світло, стіни, стовб: все чисто - червоного кольору.
Каспідов червоним пером і такою самою рукою щось позначає в
паперах; і подає знак - видалити старого. І той, виношуваний, без-
сило перебирає ногами, та із смертельною байдужістю старого чоло-
віка, означає собі, що робиться: «Оце я вхожу в повну кондитерію
комунізму, значить, в рай їхній несуть: червоний мені в очах - кру-
гом. Душа движеться, як без ніг! - тепер живого в землю і бетон
зверху.»
Потягнуто безсилого діда у двері і через підсліпий коридор - на
подвір’я, і звідти впроваджено в буцигарню, що стояла, ніби - як
«внутрішня», при установі. Там, під оком безколірного наглядача,
вкинуто у півпідвальну камеру, вікна якої закрито знадвору решіт-
кою і тканиною запнуто: то - приміщення призначених на розстріл.
720
Чував дід Крихта про дворову тюрму і тамошнього службовця,
що звуть «Прощай-мама», і як супровідник назвав того: «Товариш
Лопатов», - ім’я з гострою прикрістю ввійшло у пам’ять.
Уштовхнутий крізь двері, - упав дід, так і зостався непорушно;
великий і злий біль мучив обличчя і нищив рештку сили, як останню
краплю.
Охоронці смертницької тюрми і її закону вибралися до денного
світла і частуються при східцях папіросами, вогник до яких здобув
Лопатов: із районовою елегантністю підвів запальничку і гордів, бо
була американська, а тільки в кого із скривавлених жертв своїх вир-
вав він, - навіки невідомо.
721
XXXVIII
Перемога і поразка проповідника
Пройшла чутка: через жінок, із котрих одна дізналася від прия-
тельки - секретарки в «установі», що арешти дідів пристроєно під
схему «фашистської конспірації».
Маріона зразу ж повідомила Доната Ядвиголовського про нісе-
нітний вигад проти діда Крихти, вісімдесятилітнього і донедавна -
нічного сторожа, який навіть поняття не має: що таке фашизм. Осо-
боуповноважений Ядвиголовський набагато зобов’язаний Маріоні: -
вилікування його близьких осіб, і - свідомий того, що доведеться
знову просити її про поміч для рідних, узявся із запалом до «дутої»
справи, бо також давала чудову нагоду утвердитися в теперішній
позиції, як вкрай необхідного полагоджувача місцевих суперечок.
При партійно-політичному «олімпі» погода змінилася на його
користь; бо вождь спершу, будуючи собі самодержавство, склепував
діючу машину його, і потребував насамперед апаратників: замінити
вистріляних, відданих не йому, а попередникам: здебільшого Грець-
кому та Бухаріну. Одним із таких: новоявлених став товариш Судо-
рогов, - мав сильні козирі в руках і впливав на справи переважаючо
супроти Ядвиголовського.
Але в теперішніх обставинах для вождя потрібніші стали опера-
тивники: доглядачі справ на місцях, і терези долі перехилилися на
користь Ядвиголовському, надзвичайно змисливому плавцеві в
бурхливих провінційних водах, - тут діяв так, що нагорі встановився
погляд про його неодмінну і незаміниму присутність.
Для нього, хто, попереду, бувші нагорі, зазнав чимало психічних
ран від тамошніх апаратників, зокрема від Судорогова, нагода зос-
таватися в позиції першорядного арбітра, була приємна і безпечна.
Із нагостреною рішучістю взявся до справи: як інструменту, вжи-
точному собі на скріп становища як високого експерта при напрям-
ках діяльности партійних і державних центрів.
722
Спершу у своєму рапорті показав: до чого безглуздо - клеїти фа-
шистську конспірацію із ветхик стариків богадільницького віку, із
котрих, як кажуть «павуки сипляться»; приклад: нічний сторож дід
Крихта. Всі їх знають. І це - тільки на безглузде осмішення боротьби
проти антирадянської конспіративної активносте серед старших осіб.
Ефект - один: скандал.
Друге: гірше! - хоч колись Артем Дормачєєв працював в органах
безпеки: до свого партсекретарства, однак, він не мав права на осо-
бисту домовленість із Созонтом Солтіковим тепер втручатися в по-
рядки органів внутрішнього призначення для безпеки держави. Уже
Ленін різко відмежував їх від партії, хоч вона призначає їм спів-
робітників. Каральні органи повинні в очах суспільства і світової
опінії - стояти окремо від партійних комітетів. До того ж рознеслася
чутка про криваву тортуру дідові, вчинену секретарем партійного
комітету. Тому необхідно звільнити негайно діда, про кого загальна
думка склалася, як про цілковито нешкідливого.
Довідка від Доната Ядвиголовського, докладно вґрунтована,
пішла нагору і, очевидно, була зіставлена із інформаціями від Дор-
мачєєва і Солтікова, - і вона спричинилася до секретного вирішення,
що можна вважати, виглядає по-соломонівському: дідівську, як ска-
зано, «рухлядь» звільнити, наперед підлікувавши, аби зникли сліди
допиту «с прістрастієм».
Схему фашистської організації зоставити для дальшого, точ-
нішого розсліду, замінивши трухлі свідчення стариків - свіжими: із
курорту і містечка.
Через якісь два тижні діда Крихту, трохи підправленого меди-
цинськістю, відпроваджено додому: конати від голоднечі разом із
родиною.
Донат Ядвиголовський з’являв своєю постаттю рідкісну диво-
вижу, бо він, прехитро закривши слід свого дворянського походжен-
ня, високо вислужився в партії завдяки інтелектуальній силі і трудо-
вій ретельності, але потай плекав мрію, вияснену під час війни, через
десять років, із його втеряного щоденника: написаного вкрай нероз-
бірливою стенографічністю. Запевнявся, що як колись із маси народ-
ної, хоч би навіть із «черні», вилонився шляхетський стан: із керів-
ними поняттями чести і добра, - так поступово повинна зродитися в
компартії політична аристократія, вкріплена в шляхетських ідеалах:
супроти сучасного цинізму серед партійної і урядової верхівки, дію-
чої способами ненависте, як найнижчий плебс.
723
Досить повно виказався він своєю настановою в неділю на город-
ській площі біля церкви, коли переконав інших чинів: не хватати
відразу юного проповідника, бо нехай хоч що він говорить, але чи від
того євангельського змісту, мов від труб єрихонських, обвалиться
Радянський Союз і весь соціялізм світовий разом із ним? І чому ми
такі боязливі: тремтимо і казимося на смертельну розправу при кож-
ному слові, незгоди із нашими поглядами? Потерпім, слухаючи, що
він говорить і зорієнтуємося, як нам діяти проти нього, бо тут - оди-
ничний приклад того, що наростає всюди.
Інші чини, поскрипівши серцями, згодилися вислухати Павлика,
а таки потім арештувати його і призначити кару, - при цій умові
обстали частину площі при самій церкві, коли там зібралися горожа-
ни невеликим числом; глядячи на Павлика, хто стояв при церковних
дверях: сам, без священослужителя.
Супротивні слухачі зоставилися в автах, відслонивши бокову
шибу, аби проповідь чути було крізь отвір, і також постоювали при
машинах, зосереджуючи слух на мовленні юного подвижника.
Було тривожно, бо іще з ночі нагромаджувалися грозові тучі,
провіщуючи громовицю і зливний дощ для присутніх.
Павликову проповідь потім переказувано серед населення в
різних версіях, із них найточніша:
- Ми були відділені від Бога нашими гріхами, але він послав
свого Сина Небесного - пожертвою крови на розп’ятому хресті і
смертю обмити наші гріхи і викупити душі наші для небесної
вічности. Хто вірує в нього, як свого Господа і Спасителя, і приймає
його викупну жертву, - той спасеться в Царстві Небесному. Візьміть
за правило для щоденности - Господнє повеління із Євангелії: «Був
вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя!»
Созонт Солтіков поривався - спинити арештом проповідь, але
його зупиняв владним жестом Ядвиголовський, повторюючи:
- Ждати! Уже вихор і холодний повів показують: зараз пічнеться
грозова злива і розжене публіку, а юродивого юнака зупинить. Кра-
ще станемо близько до нашого авта!
Людей небагато, але вони дуже уважно слухають проповідь, що
заміняє їм звичну Богослужбу відняту в них силою дияволізованої
держави, створеної набіжними ворогами сили небесної.
Тут слухають переважно старші горожани, більшістю жінки із
підлітками, - і їм дивовижний задум Павлика склався на велику
поміч: посилити їхню надію, що таки відновиться, зрештою, можли-
вість жити і вірувати, як серце велить і як істина світиться в душу, -
724
вірувати, без загрози на смерть, що навели світоприблудні комуно-
пройдисвіти, служники нечистої сили. Це - якби невільників гнано:
під страхом постійного катування і вбивства, - гнано підземною ка-
торгою на рабську працю, і раптом згори, крізь просвіт, прорвався
промінчик сонячний і врадував незміренно: нагадкою, що існує день
Божий над ними, і вкріплюється надія, що, імовірно, таки визволять-
ся від кормиги осатанілих вампіристів.
Тому так уважно громадяни вслухалися в слова проповідника:
мов бджоли при сході сонця жадібно впивають росу із пелюсток по-
льового квіту.
Але негода таки надвигнулася прикро і вдарила першими крап-
лями - важучими, мов ягоди аґруса, при посиленому вітрі, і змусила
слухачів відходити з місця: одні, хто від дальніх домів, хотіли знайти
притулок при сусідніх ґанках, а хто від ближніх, то просто додому, і
також стоячі супротивники, приготовані в розправу приступили до
своїх автомашин, - але всі чисто враз зупинилися при сильному
окликові юного проповідника:
- Підождіть: стійте на місці!
Всі обернулися до нього - побачити: він зложив долоні на молит-
ву, вимовляючи її тихо, отже навіть найближчі не могли розчути.
Зразу ж він різко підвів руки і поволі відбуває ними такий рух, ніби
зложеними долонями розрізає грозові хмари в небозводі. І тоді очі
всіх розширилися від здивовання на переміну, що над ними діється!
- відповідно до Павликового руху, хмари, мов розрізані невидимим
вістрям, розділилися надвоє. Зразу ж він рухом долонь: від осереддя
на сторони, відгортає слухняні хмари, як можна робити з килимом,
коли розрізати пополам і відкочувати валиком розітнуті половини -
на обабіч, і вони негайно відгортаються.
Присутні дивляться, як погіпнотизовані при явищі, неймовірному
для звичайного побуту, тим більше, що раптом всі стали - мов облиті
радісно-яскравим сяйвом від звільненого сонця.
Чудесну подію: одну з подібних, що про них зберігається народ-
ний переказ, і що донедавна відбувалися, зокрема в карпатських
краях, - цю подію присутні тут сприйняли по-різному. Безвірні: на-
чальство і їх озброєний «наряд», гляділи похмурно, ніби нерозкриті
досі переступники, враз позначені «на гарячому», але більшістю
злостилися на Павлика: за його спромогу, неможливу для них, незро-
зумілу з чужістю нестерпну в значенні, їм супротивному. їхній від-
рух душевний зродився тільки з однією рішеністю: розправитись! -
знищити; бо передчувалася інша гроза, не та, що в хмарах, а - що на
725
землі: якщо розростеться повно із такої початкової сили, як виявлена
руками юнака, то розрядиться громовицею на розвал їхнього устрою.
Проте стояли, як принаврочені при явищі для них - такому ней-
мовірному ніби вони бачать його, перенесені на іншу плянету: до
того нецьогосвітнім видавалось.
Ядвиголовський - одинокий, хто знайшов пояснення в науковому
світлі: що це - прояв особистої гіпнотичної здібности, поширеної на
мертві речі, і здавна відомої під назвою: «телекінез», - природна
справа.
Тимчасом Павлик, при загальній пристиглості: під враженням від
його відсторонення грози, - поспішив брати нагоду для завершення
проповіді:
- Пам’ятайте найвищу істину всіх світів: Ісус Христос єсть Син
Бога живого, Господь і Спаситель душ наших! Твердо віруйте і непо-
хитно, і не спокусіться страхом. Бо хто убиває тіло, - не може убити
душу, і вона врятована вірою, прийме заслужений вінець у Царстві
Божому. Амінь.
До слуху Ядвиголовського надходять розпалені слова Солтікова,
хто стоїть поряд:
- То він про нас, хто вбивають тіло?! - про нас, аж так дерзко при
людях! Я зараз наведу з ним порядок.
- Ша, кіндер! Держи руки в карманах і не рухайся. Тільки скажи
п’ятам своїм: зразу замкнути юродивого і чотирьох найближчих до
нього: тих - на твою розправу, а він - мій. Зрозуміти треба, що він
має здібність надзвичайну, і вона може послужити нам, як? - я
поясню. Але спершу розпорядись із арештом! Решту розігнати.
Солтіков приявив досконалу вправність: через декілька хвилин
п’ятеро в’язнів відвезено до тюрми, а решта горожан, почувши злоб-
ний накрик: «Розійтись!» негайно зникла із площі. Тоді, вернувшися
до спецуповноваженого, Солтіков вислухав коментар до події:
- Як може нам послужити? - просто: наприклад, в час таємних
військових маневрів на терені однієї із європейських країн, нам воро-
жої, - трудно нам, навіть аж заказано - провести туди своїх роз-
відників для нагляду. Тоді на пароплаві приїжджає до берегів такий
гіпнотик: раз має здібність рухати речі на віддалі, то спроможеться
віддаля побачити рух військових з’єднань і їх спорядження. Накажи,
нехай дадуть йому десять днів виправної роботи: ну, от: вкладати
бруковики на одній із старих вулиць, а потім відправити етапом до-
дому, тільки - не зовсім до курорту, де проживає, а пустити за десять
кілометрів: нехай прогуляється і відсвіжить свої думки.
726
Так виконано; але потім виявилося: Павлик не має здібности
бачити на віддалі, і навіть розгін хмар стався випадково, повторити
його він - неспроможний.
Він пояснював свою втрату тим, що при повторних допитах його
били кулаками по голові і в груди, через те сталася калічна зміна в
психіці. Можна тільки надіятися на віднову в майбутньому, коли
вилікується душа від своєї поранености: особливо - від того, що його
мучили безсонням: довго не давали заснути звуковою тортурою -
день і ніч: аби признався про участь у фашистській змові, про яку не
мав жодного поняття.
727
XXXIX
Вищість істини: над силою
Вихідний день почався рано для подружжя Бережняків: Платона
Петровича, інженера, і його дружини Аліси Федорівни, бібліотекар-
ки, - в розгляді мистецького твору, вчора подарованого.
- Що ти приніс від математика: що то за рулон?
- Зараз побачиш і дуже здивуєшся, як я сам, коли загледів! Охоче
потім прийняв на власність.
Господар набрав кнопок і прикріпив ними розгорнутий малюнок
на стіну, сильно освітлену вранішньою яснотою, що припливала
крізь великі вікна на протилежній стіні.
- Хотіла побачити? Любуйся, якщо тобі до розуму і серця!
Довго вглядалася господиня мовчки, а зрештою загомоніла в
знервованості:
- Як гірко на серці від цього страшилища! - хто це?
- Підписано: «Жовтий князь», а хто він сам? - спробуймо відга-
дати!
- Можна. Але спершу треба означити сюжет: що тут, до чого;
розібрати тему і її головні мотиви, чи ти міг би? Особлива склад-
ність: видно зразу.
- Згоджуюсь і пробую. Починаю з кольору: тут колір жовтого
сорту золота, - колись давно на Сході вважали його, як царський, і
тут він теж виражає символічно - владу, наче східню деспотичність:
необмежену! - без жалости: над життям і смертю населення. В наш
час? - диктаторство: прямий натяк. І золото, що з нього вилитий
образ володаря, вказує на жадобу тиранства, зосереджену всією мо-
гутністю в необмеженому збагаченні, - і при червонастому поблиску
від зловісного освітлення, означається кривавий спосіб для мети.
- А придивись тепер пильно до корони! - я ніколи не бачила
такої серед багатьох книг.
728
- Доречно зауважила! Корона триповерхова: в обрисі, що нагадує
загадкові південноазійські мітри верховних поганських жерців, і
треба розуміти, що влада Жовтого князя криється в таємничість, нам
далеку і чужу: із ворожістю проти виразно окресленої символічної
значенневости тернового вінця.
- А що з пишною одежею?
- Просто: вираз гордости і самозвеличення в багатстві всяких
земних благ і втіх, - орнаментація гріха вельзевулізованого самодер-
жавства.
- Переходь до основного: до зображення в нижній частині компо-
зиції! - там страх.
- Так і стало там: заключний страх; наслідок всього. Ребра, як
склепіння входу, означають «врата адові»: по євангельській назві, -
туди демони з гостряками заганяють безліч полонених істот люд-
ських: ожебрачених, помучених, збичованих, - всіх, що тепер поми-
рають через державний голодомор: самі і діти їхні. Отже - тут дія
нечистого, кого в Євангелії названо «губителем людей»: Люцифера:
він з’являється в алегоричному образі - прибраному для відводу
духовних зорів: для невпізнання. Також одночасно - для невпізнан-
ня, що владою Жовтого князя являється насправді в нас самодер-
жавство. Отже: тут видозмін ... образ інкарнації володаря метафізич-
ного темного царства, як імператора: в земній здійсненій держав-
ності, - ну, що цілком ясно! - закінчив господар, оглянувшись на
стіни: кругом.
- Ти розібрав, як слід. А я з боязню уявила: проти такої
потужности світової і метафізичної: з імперією темних духів, -
виступив супротивником слабосильний юнак, допіру калічка сухо-
рукий чи з якоюсь там півпаралітичністю, - один, самотній! Трудно
уявити більшу нерівність протиборчих сторін.
- Очевидно! Думаю, навіть найкрайніша в історії!
- Мабуть, найкрайніша. Я переконана: йому не дозволять про-
мовляти до прихожан при закритій церкві. Зразу схоплять, обстанув-
ши збройним нарядом.
- А чого б дозволили? - руйнувати їх колдунський марксизм? Я
гаразд розпізнав їх: вони незмінно наставлені: зразу придушити. Ще
не бувало такого дива, аби дозволили повно висловити правду, що
цілком заперечує їхню діяматщину. Такого чуда годі ждати, - абсо-
лютно викінчено! Бо хоч Павлик непорадний проти них, але правда
його спроможна перемогти їх.
-1 вони зрозуміють?
729
- Моментально! У них нюх собачий. А разом - паніка перед най-
меншою іскрою істини святої, і негайна розправа з її носіями.
- Що ж буде з проповідником: уб’ють?
- Зовсім імовірно! - господар, потверджуючи, додав: - Тут по-
важна справа, дуже поважна: тут - або він, або вони; або їхня неправ-
да, або його правда. Можливо: у них п’ять мільйонів оприччини із
собачими головами і віниками, - армія із кулеметами, артилерією,
літаками, танками; двадцять мільйонів партійно-комсомольських та-
тарців, і гори золота, зміїна пропаганда, що замилює очі і обплутує
душу. А в нього? - нічогісінько! Тільки істина і ціпочок, ну: хоч
навіть без того. Це бджола проти хмари крилатих драконів, котрі
полум’ям дихають.
- Так: ним дихають і тхнуть сіркою! А в нього безвинна душа і
ось, подібні завжди мусять гинути.
- Алісо, праведники завжди гинули від коронованих злодіїв.
- Я ще хочу трохи надіятися, бо який смуток безмежний прихо-
дить мені на серце - я й сказати не можу.
- Теж і мені: знаєш, почуття в мене було до нього, як і до наших
дітей.
Платон Петрович, зворушений спогадом, похмурився, щоб стри-
мати жаль, - відійшов до вікна і став пильно розглядати краєвид.
Аліса Федорівна спробувала перемогти книжкові рядки - через
окулярні шкельця, але з кухні кава шумно повідомила про свою
приготованість: знов довелося читання відкласти до спокійнішого
настрою.
Полагодилося із нетерплячою кавою в Аліси Федорівни, і знову
прибула господиня до кремово-палітурного читва тих часів, коли не
треба було говорити неправду в прозі і віршах - про любов до на-
чальства, в якого не сам писок кривий як також і всі почуття покру-
чені, наче написи на орієнтальних лазнях.
Одночасно - краєвид у вікні докладно був розглянутий; навіть
птахи невідомої назви, темні і гострокрилі, кружачися непоспішливо
в скісних стяжинах денного освітлення, здобули увагу від господаря.
Через блакить небес, крім променів, переходили, з лівого боку,
також сторчові покоси димів від чорного ряду труб електростанції,
постачальниці сили для міста. Там - сірий прямокутник із бетону,
куди повтикано чорні лійки димарів.
- Будемо тепер каву пити чи підождемо? - спитала Аліса Федо-
рівна, з більшою силою вимовляючи останнє слово, ніж всі інші.
730
- Звичайно, підождемо! Бо Віктор іще спить: пізно заснув. А ще
ж тільки початок дня.
- Я не думаю, що це добре - завжди лягати перед світанком.
Полунічний сон найздоровіший.
- Але ж його праця, його винахід! - жваво проголосив Платон
Петрович і навіть відвернувся від вікна: - це удосконалення електро-
станцій; такого в закордонній літературі ще немає, - і коли здійсни-
ти, то це - визначний крок у сучасній техніці. Для молодого інжене-
ра, - уявляєш, що означає?
- Я дуже задоволена. Але ж, мій дорогий, - здоров’я?...
- Відпочине, відпочине! Я приємно здивований, і горжусь: неза-
лежно від родинних відносин, а просто - з професійної настанови.
Один із провідних спеціялістів у гідроелектротехніці: на двадцять
восьмому році життя, подумай!
- Але повинен відпочинути: він значно блідніший, ніж був літом
- я відзначила.
- Ну, гаразд! Сьогодні скажемо. Обережно, звичайно - ти поч-
неш, я потім продовжу; бач які ми змовники...
Платон Петрович ходив і потирав руки, удаючи страшного
конспіратора, - а раптом посмутнів і печалиться:
- Ми належим до високого інженерно-технічного стану: категорії
із привілеями. Півголодні горожани в час, як мільйони мруть скрізь,
- звичайно стороняться від нас, і я розумію. Тут віруючі бояться
нашої насмішки над їхнім святим святих. Ось: вони - якось окремо, і
ми окремо; дуже недобре! Ми ж працюєм для них, а не для - отих...
При цьому Платон Петрович самим великим пальцем невизначе-
но ткнув кудись на північ.
- А я зауважила: зразу, коли ми прийняли і пізнали Павлика, то
хоч частинно вернули зв’язок із душею народу: не той зв’язок, що -
по службі, чи на базарі, а більш людський ... ти згоден?
- Згоден, моя дорога! Я також відчув. До речі, я тепер хочу діста-
ти меду.
- Меду? - здивовано перепитала Аліса Федорівна: - при чому тут
мед?
- Дивно, звичайно! Але захотілось несподівано до кави: такого
жовтого і густого, такого пахучого - справжнього меду! Колись мій
батько приносив.
- Саме тепер: меду?
- Саме тепер! Такого білувато-жовтого і тягучого меду.
731
- Ти дивак! Де ж можна тепер дістати? Скрізь - смертельна
голоднеча.
- Я піду до старого сторожа нашого інституту - він має вулики.
- То ж далекувато!
- Нічого; мені корисно для здоров’я - трохи розім’ятися: повітря
- свіжість...
- Іди, але, будь ласка, не барися! Може скоро наш інженер проки-
неться: каву будем пити.
- Одна нога тут, одна там! Я тобі наполовину збрехав...
- Що з тобою сьогодні?
- Алісо, будем говорити поважно: крім здобуття меду, я хочу
одночасно глянути хоч здалеку на Павлика, - прийду і тобі розкажу.
Чомусь серце неспокійне. Скоро він від бувшого священослужителя
виступить на проповідь і я почую.
- Так би й казав! Я б просила навіть - піти. Жаль, ... все якось не
так складається.
Аліса Федорівна притулила хусточку до очей.
- А що, моя дорога, як тут, дійсно - подвиг, як вияв чистої віри.
- Ти думаєш? Мабуть, правду нам сказали!
- Але як з наукою? - з інженерією, от - віра в надприродню силу.
- Що там наука! Її в нас звели на птицю, що їй пір’я із крил
обскублено: підлетіти хоч би над стріху неспроможна. Світова наука
сьогодні підходить до висновку, що скрізь діє думка невидимого
Творця... Алісо, я пішов: один раз поглянути, здаля, хоч би й
відділений обставинами, - на душу, що до неї небо торкнулось. Я
тепер смішний; ... але знаю: ти завжди розумієш мене!
* * *
Платонові Петровичу подіялося, як і всім, хто були на площі коло
церкви і хотіли почути проповідь Павлика: стерплено пострах від
наїзду машин, що з них висадилася варта і обстала площу, і загрозу
від дощу пережито, і особливо - незвичайний вияв незнаної снаги від
рук Павлика: на розгін грозової хмарности.
Не годен був повірити своїм очам інженер Бережняк, що подія -
справжня! Дивився на відхід грозової зливи, як приворожений, і
терявся в здогадах: про таємницю юнакової влади над незміренною
потужністю електричности в блискавицях. Аж, зрештою, пригадав,
що про подібні явища читав колись: відбувалися в гірських місце-
востях.
732
Але це не зменшувало подиву інженера, бо чому так сталося
якраз - в той мент, коли було потрібно для винятково важливої спра-
ви?
Вислухав проповідь з нагостреною увагою: під впливом чудесної
переміни, як вступу до святої істини, переказуваної від уст юнака, і
сам собі в серці промовив: «Це - те, чого вся душа моя давно споді-
валася! - звідси я відійду другим чоловіком, ніж прибув сюди. Точно
перекажу дружині і синові.»
Тільки почався напад вартових на слухачів, Платон Петрович
прискорено віддалів напрямком додому: повторюючи собі в пам’яті
вислови проповідника.
хь
Досвід подорожнього
Як не любив Павлик їздити залізницею, так і дороги автобусної
уникав: - воліючи, чи коли вже треба було, мучитися інакше: із
ціпочком на крутих стежках по обох згір’ях, ніж їхати й асфальтова-
ною дорогою. Бо вона перелягала мимо моторошної місцини: уперто
і протягом усіх років стояла чутка, що там секретні погребеща для
розстріляних. Недалеко від дороги, на одній ділянці - чистині,
невідомо коли і як розрівняній серед лісової порості, ніби переораній
велетенським плугом і потім загладженій, - вибетонувано всю свіжи-
ну і на сірій площі її, осторонь від курорту, поставили будинок від-
починку із усіма допоміжними приміщеннями.
Люди, що прибували туди відпочивати, першої ж ночі бачили
якісь кошмарні з’яви в сні, так що, сонні, кричали, ніби їх душено, і
прокидалися в липкому лихоманковому поті. Хто туди попадав, то,
нажаханий і рознедужілий душевно, мерщій тікав, не добувши й
строку, позначеного в паперах - від лікаря і профспілки. Така страш-
на слава про той будинок пройшла, що ніхто вже туди не хотів задар-
ма їхати, не то що за свої гроші. Найчастіше, як кажуть люди, - там
привиди вночі ставали до постелі і світилися таким холодним вог-
нем, як буває на трухлинці: давній дубовій корі, - то душі мертвих,
руки в яких зв’язані ззаду колючим дротом. Із того людність здогада-
лася: в землі, під будинком і всім дворищем, поховано нещасних, що
їх безперерви розстрілювано ночами і потаємно ховано. Так і стояв
постійно той будинок порожній: ніхто не хотів спати над тілами
близьких помертвлених страшною мукою, бо, мабуть, кожен із нав-
колишніх мешканців мав когось страченого з рідні. Аж, зрештою,
зробили там склад сільськогосподарських машин, - залізові, мовляв,
однаково. Проте, окружні колгоспи уникали брати реманент звідти,
навіть якщо то припадало за рознарядкою. Бо спостерегли, що на
землі, оброблюваній машинами із того складу, неминучий недорід
734
буває, ніби хтось закляв її. Іржавіли під снігом і дощем ті машини;
хоч і примушувано брати їх, але скоро ж і назад приймано, бо враз
вони чомусь самі ламалися і переставали діяти, - треба було вертати
на ремонт. І на самій дорозі проз ту місцину завжди траплялися не-
щасні випадки: і то неодмінно - з каліцтвом і кров’ю.
* * *
Часом здавалося співбесідникам Павлика, що погляд його йшов
далі кудись - до несьогоднішнього: до того, що всіх їх чекає; і тому -
смуток; і від його погляду, схожого на прислухання до невідомости;
співрозмовники теж думкою зверталися до небуденщини.
Зауважено і згадувано часто: говорить, мов трохи п’яний, - не
тому, що не панує над собою, ні! - він говорить безпосередньо те, що
саме в цю хвилину відчуває і не відводить уваги на інше. Не вміє ні-
чим свого серця закрити і віддається раптовій хвилі весь, ніби в навії,
коли втрачають необхідну чуттєву остережність для самооборони
свого я. Він, навпаки, весь безоборонний душевно, його видно ціл-
ком, і недобрі можуть шкодити. Ця необавність незахисного перед
страшним світом, що багато знає лукавство, лякала його рідню, коли
він відходив, у жах: проти тієї сили - головні прикмети якої - обман і
безжальність.
Сидів при березі, на камені: як звик дома, - подорожній Павлик,
розглядаючи дно крізь повітря в сонячних відблисках: на плюскотли-
вому, із бризком при гострих перешкодах, переході води. Подорож-
ній роздивлявся на глибочину біля врізаного берега, куди часто
приставали човном, тому й створилася дрібна пристань: було там
кроків зо два широчини. Часом рибка підкидалася недалеко і по ній
вода згладжувала поверхню вмить, біжучи скоро; а часом ластівка
перелітала над дзеркалом водяним: черкалася об нього, розкидаючи
декілька крапель у повітрі. Також і пожовклі листки, видно, обсипав-
шися із прибережних галузок, десь на верхній бистрині, неспинимо
проходили рябою прозолоттю на річковій світловині, обсипаній слі-
пучими, киданими від сонця - свічківцями.
Одна частина широчини річкової стала блакитна - там заліг
відбиток неба в ній, а друга прийняла зеленасту горючість від дерев,
дзеркально повторюючи вигляд. Незалежно від того, в рівні поверх-
невому, перевітрілася срібляста тканина, з тремором гортана, зус-
трічно поглядові, і трохи скісно простягнута в найлегші розгони
яскравою світлизною. Вони перетинали блакитну бездонність небес-
735
ну, відбиту в воді і зелену палкість, що їх прибрала річка, як свої
найсправжніші.
Недавній в’язень сидів непорушно; було враження, наче спочи-
вав на незвичній пішій дорозі і знічев’я глядів на воду: коло згурто-
ваного ростиння, гострого листками по обидва боки мілизни. Там
течія проминала найлегшою хвильністю, помережаною із дрібніши-
ми прозористими згортками, і дно було видно до останнього камін-
чика на пісковині. Навіть на спинці однієї перевернутої скойки, що
нагадувала якийсь найдрібніший музичний прилад, можна було
побачити всі подовжні риси - тонкі, як волосиночки, і заглибини,
перетнуті зеленкуватими плямами каламуті, що осіла на вигнутій
сіросріблуватій поверхні.
Друга скойка лежала прямо, мов відкрито: основним кольором -
мов відлита із прастаровинного металу, а поруч того тону, вона від-
давала глибокою, лагідно притіненою фіялковістю, особливо зліва,
по карбованому зубчасто перламутровому краю. Жаринно-рожева
пляма посередині була дивовижно незвичайна, неначе вуглик, вий-
нятий із райдуги і вкинутий у воду, на нутрість скойки: він там палає
крізь воду, хоч довкола уже пройнявся тінистою зеленизною. Сама
вода біля нього така голублива - поряд, потихеньку торкає світлими
напливами своїми - камінець: білий весь і такий чистий, такий чудес-
ний живим кольором!
Він у сатйновій сорочці, що великими згортками спадає на пле-
чах і рукавах, виказуючи із глибокими западинами, - який він худий!
- і це видно на поясі, стягнутому до останньої мірки.
Повільно піднявся і поглянув навколо, усміхнувся: «Я вже тепер
сам обіходжуся! - вже не каліка!» - подумав радісно, маючи вигоєну
руку. Справді, вільним рухом підняв плащ, в кишені якого була
книжка, і перекинув його через руку, після чого непоспішливо відда-
лів від берега.
Вертається тепер із своєї мандрівки не великою дорогою, клопіт-
ною від постійного руху машин, але - вузькою, виселковою стеж-
кою: навпростець через хуторок. І враз його настрій втішености: із
благословенної краси надбережжя, серед тихої природи погасає! -
міняється на болюче враження. Хати обідрані цілком і зостаються
тільки з голими стінами, що обсипаються глиною, і цегляними дима-
рями. Дворища - без огорож, заросли буйною бур’янизною; руїна в
зелених харащах нагадує про чуму, що в давнині пустошила оселі.
При декотрих хатах, серед низької рослинності, видно трупи:
одинокі і цілою родиною, з вигляду: прикриті потлілим лахміттям -
736
кістяки, іноді з рештками тіла, об’їденого здичавілими собаками, що
їх не встигли поїсти власники, знесилені з голоду.
Павликові - мов аж туман заступив перед очима: весь вигляд
несвітської пустки, і йому терпка принімілісь зайшла на серці:
здається, могло воно зупинитись від болючого відчуття. Як у жорсто-
кому сні, переходив через мертву оселю, згадуючи, що чув дома від
старших: така гибіль наведена на всю селянську Україну постановою
Цека партії: в Кремлі.
І замислився тяжко мандрівник: якою найзлішою силою з усіх
найтемніших, заведено побудову примарного устрою: на кістках без-
лічі замучених і коштом висотаної крови із народного серця? - на
ґрунті, що належить до найродючіших на землі.
Можна бачити: то - з Москви, де сила вгніздилася: в царському
палаці, а що за нею? - мабуть, містична могутність, наставлена готу-
ватися повнотою - до останньої війни проти Божого Царства.
Так в уяві подорожнього, свідка нечуваного мордерства непочис-
лимих людей невинних, означувалася влада Жовтого князя, що його
виконавцями впряглися кремлівські ізверги роду людського.
Вертався додому Павлик, обпустивши голову, - в придавленому
настрої, ніби в кінці похоронної процесії з непочислимими трунами
везеними в катафальках попереду: через лісисті згір’я.
737
ХЬІ
Сімейний розбір адяного лиха
Повернувся Павлик, промандрувавши пішки із десять кілометрів,
помучений в’язнично і вичерпно зморений.
Побути довго разом із усією родиною: палко помріяв він.
І в зустріч, для милої розваги упоряджено вечір споминів, як бе-
сіду на зразок інтерв’ю.
Спочаток спиталася Маріона в дочки:
- Як ти почувалася, зустрінувши Ореста?
- На вечірці я спостерігала, як він танцював із керівною комсо-
молкою, мальовничою блондинкою, і чула про його службу в армії і
життя у великому місті.
Признавалася собі: я йому не пара, бо він привик до широкого
життя в шумному місті, - скоро знудьгує і пожаліє, що одружився з
провінційною: сірою, як осіння тінь, дівчиною. А при кожній новій
зустрічі з «картиною», - так прозвано пишну комсомольську органі-
заторку, в її жовтавозолотистому вбранні, - пошкодує, що покинув її
і вернеться до неї. Якщо без любови, то без нудьги також, бо та
весела! - як соняшник на огороді. А я собі дичина: без пахощу, хоч
би такого, як м’ята має, і без квіту теж. Відійди! - казала собі, - у
свій куток! - жила радощами не їхніми: нешумними, і щаслива була,
і далі з ними буду!
- А що ти скажеш на цю сповідь, Оресте? - спитала Маріона.
- Одно скажу: я ніколи не міг би одружитися із такою комсорч-
кою, бо хоч розумна і гарна, але нам не було про що говорити, бо
вона цікавилася тільки своїми «оргсправами», і нічого не читає, крім
політичних брошурок і газети «Комсомольська правда». А найважли-
віше: існує якась розбіжність між нею і мною, невизначима ніякими
термінами, і вдається представити її тільки образним порівнянням:
вона вдягнута в невидиму психічну зірку, що суперечлива моїй зірці,
і тому запала непереборна розділеність назавжди. Колись були свахи,
738
обдаровані ясновидною інтуїцією, і майже безпомилково визначали,
на відчуття, котрі «зірки» сходяться, а котрі - ні. Щодо Олени, я від-
разу зміг відчути: наші зірки споріднені навіки, і навіть сама тільки
присутність наша спільна, живить душу радісністю: мені, як, думаю,
їй також.
- Це те, про що я здогадувалася! - потверджує Олена. - Недарма
ж склалася віддавна поговірка про «судженого» для «судженої»
йому: що конем не об’їхати.
- Тепер моя черга спитати, вас: маму моєї судженої: як склада-
лися вам обставини в житті і що було для того вашою метою?
Маріона:
- Для мене всі справи земні зводилися до клопоту: ось, тут моя
родина: на зв’язок із цілим світом, коли прискорено старію, перед-
чуваючи, як обтиснуть душу чорні обставини. Я напиналася, просто
- із шкіри лізла, аби здобути кусень хліба, і дати дітям освіту, щоб не
терпіли нужди - невмільцями: у цьому була мета моя.
- А понад цю турботу: що?
- Відчувала: щось на серці мені ниє і кличе, - і вже мучуся,
блукаючи в сутінях і не можу із них вистанути кудись. Та й до кого
звернешся в світі? - всі залякані: тремтять і ховають думку свою
навіть від сонця. Один тільки народ прямо дивиться ввічі своїм убив-
цям, що над ними начальствує нарком, кричучи: «До послєднєво зер-
нишка хліб забрать!» І так зроблено, і тому народ умирає мільйона-
ми, і трупи лежать скрізь: серед білого дня, хіба що людоїди крадуть
їх, - коли возії не справляються. А ми ж повинні пам’ятати: вийшли
із народу і до нього належить кров наша, хоч я наполовину маю її із-
за Кавказу. Дід ваш, із материнської сторони, був гречкосій: корін-
ний на чорноземі, сонцем обсмалений, - носив «вибійчані» штани і
солом’яний бриль, і душею праведний жив, ні одного слова фальши-
вого не сказав. Тепер машина віддалює народ від його землі - в без-
хлібну погибіль.
- Але ж маєте дещо особливо відрадне?
- Маю! Але, Павлику, затули собі вуха і не слухай, що я каза-
тиму. Це, що - от, крім дочки, осиротілий внучок зостався при мені
на розраду найлюбішу. Він вдачею - як хуторські предки його. Ди-
виться, безвинний, наче - коли був немовля; світиться з очей, мов
віддзеркалюючи трохи сонця. Могли б люди сусідні побувати біля
нього, і він своїм почуттям міг би душі їм зогріти, аби забули, хоч на
короткий час: що пустеля духовна кругом. Я й сама поглядаю на
739
нього, аби нагадка з’явилася: такими створено всіх нас на перво-
початку: дітей Божих.
- Бабусю, я змушений вислухати вас, і почув перебільшення: в
крайність; а все - не так. Звернімся до дійсности: кругом знедолені і
скривджені душі, приречені на болючу смерть: злягають трупом, а
попереду відібрано з їх душі джерело сяйва небесного: образ Христа:
збройним насильством віднято, крім зміїного обману. Десь криється
джерело всього, - з першою причиною.
- А всім видно: де! - відповідає Маріона. - Революцію виконали
скривджені низи: ціною своєї крови і кісток, а перехопили міжнарод-
ні вампіристи із підмогою «отєчєственних» ізвергів, і завели в катор-
жну тюремність. Всіх дурять обіцянки на партз’їздах про догін і
перегін Америки щодо рівня добробуту, коли він постійно знижуєть-
ся, аж до голодової катастрофи всенародної. Та хіба в достатках
сутність? - то теж їхня облуда в заман. Бо без світла Божого для
душі, всякий добробут перероджується в худобність.
- Мені часом здається, - зауважує Орест: - що ми опинилися в
метафізичній імперії з її прикметами в державному рухові «войовни-
чих безбожників», і в наказі Леніна розорно нападати на святині, як
висловився: «с бєшеной і бєспощадной енерґієй», при грізній заборо-
ні вірити в Бога. В нас склався порядок, при якому храми розбито або
обернено в складські приміщення, священство вистріляно і релігійні
книги спалено. Ми - ніби в язичестві.
- Певно, що в язичестві! - згоджується Маріона. - Тепер, коли
душа загнана в холодний сутінок безвір’я, ніщо не зробить її справді
щасливою. Бо то - проти самої прикметности людської душі: мати
зв’язок із вищим світом і живити серце силою небесною звідти. Бува-
ло: назбирає дехто багато всього скарбного, самого золота, срібла,
жемчугів, самоцвітів, цінних картин і мистецьких виробів коштовних
- на оздобу мешкання, шовкових одягів, кармазину і грезету. А
спустівши внутрішньо в безвір’ї шукає втіхи в пияцтві і розпусті, аж
зрештою, знидіє в тварячий стан, або божеволіє чи вішається. Хоч не
завжди, але часто так стається. Особливо калічаться вдачею діти:
відхиляються на криві стежки беззаконства. Я такого бачила багато.
- Мені треба зусиллями душевними вириватися із несправжньої
дійсности, - признається Ірина. - Із дійсности замінної, що застилає
очі. Нас манять привидами вдовілля матеріяльного, ограбувавши з
релігії, і всилюють неправду, що в тому перевага: супроти народів
віруючих, за границею. Але відділили муром, аби нам не видно було,
що віруючі народи живуть у добробуті, при рівню забезпечення,
740
набагато вищому. Ми всі - в полоні міражу. Час затемнення сонця:
от, подобизна стану нашого - в безбожництві: духовного стану.
Олена побрала наочний приклад:
- При такому стані зграбовано в нас тільки одну дрібну свічечку:
невидиму для очей людських, але горючу огнем страсного четверга!
- дрібну, але сіянням більшу за тисячу денних сонць. Тільки при ній
душа живе по-справжньому, і при ній відійде у вічність. Біда наша
тепер, що її від всіх відірвано і відкинуто далеко, аж нам трудно
дістатися до неї. Зоставлено нас під протинебесною владою з її роз-
мальованою вивіскою: «соціялізм»! - за якою віється тьма окаянна, і
ми тонемо в ній, обпускаючися в безодню гріхів: без покаяння -
гріхів непрощених. Якби знову знайшли, і вернулася до рук заповітна
свічечка! - то поза труною, могли б тримати її до самого суду і,
виправданими понести її в нескінчення віків і світів.
- Ну, досить ми наскаржилися: годі! - звеліла Маріона; - будем
«зелений чай» пити.
741
хьп
Доля діда Крихти і його родини - убогі духом
Перетрясено радгосп, нібито через звичну причину: «скорочення
штатів», - звільнено пожежників і сторожів, а першого діда Панаса, -
також розсильного і ряд інших службовців, коли директора і секре-
таря переведено на працю в іншу округу. Але на порожні місця при-
слано звідкись замінний персонал: понурий і байдужий до всього, і
тільки якоюсь неохочою інерцією виконуючий свої обов’язки, однак
запопадливо дбайливий при нагляді, аби ніхто з незапрошених не міг
проникнути до радгоспного закладу: на його терен.
Хибарка старого сторожа сподібнювалася до казкової, втримува-
ної на курячій ніжці, але та кудись відбігла, зоставивши домівельку
стояти окрай селища, на глинистому спаді, злиденному рослинністю,
проте багатому сонцем.
Двоє старих: Панас і його дружина Секлета, і внук Олесик, семи-
річний, споживали останній запас квасолі і кукурудзяного зерна,
день у день все пекучіше відчуваючи голодність, особливо внук, що
простягся на лежанці.
- Чує моє серце: нам скоро пропадати, бо харчам кінець! - пого-
моніла глухувато стара. -1 чому це нам життя зрізають?
- А хто ж його знає? Я сам тисячу разів пробував розгадати, та
все - марно. Тільки миготить перед очима: то революція, то колек-
тивізація, то ліквідація, то індустріялізація, то облігація, то плач, як у
пророка Ієремії на розвалищі. Звідкись набігли і душать: як не цим
так другим, а вже ось - голодом доконають. Села повимирали. І вслід
наша черга. Бо набіжні світобродці на смерть уїдаються. Весь час
мучать людність, і все їм мало сліз кривавих; із наших душ! - ніяк не
наситяться.
- Бо вони демонським духом пройняті! - шепотливо пояснює
Секлета: - що їм нечистота підказує, те й витворяють над людьми,
аж казяться із злости.
742
Слухав Олесик, притерплий і принімілий від мучености всереди-
ні, і від того мова старих врізалася йому в свідомість назавжди, через
болючу вразливість.
На селі, у сусідньому районі голодомор попереду викосив хлібо-
робів, обграбованих до останньої ріски їстивного, а з небагатьох «до-
ходяг» Олесик, по смерті батьків, побрів дорогою в світ, куди очі
бачать. Нагодилися проїздом добросердні ремонтники мостів: при-
стали спитати куди йому треба? - і коли назвав радгосп, бо там дід і
бабуся, то допровадили до них, навіть дали трохи кукурудзяного
хліба.
Що відбулося в хаті, він, потім розповів, виживши щасливим
випадком, бо ті самі жалісливі ремонтники, їдучи проз радгосп, за-
вернули до сторожової хатки і знайшли старих - уже схолоднілих, а
Олесика - напівживого, то, змилосердившися, відвезли до міста і
віддали у дитячий будинок.
Слухав онук, як старі хворобливо марять: про поживу, що могли
мати якимсь чудом, і провадить мову спершу Секлета:
- Якби було з чого, то б приготувала хоч би і макаґіґі, як часто в
старовину; дуже смачні вдавалися. Чи вже у нас немає ніяких
лишків?
- Де б вони взялися? А може ... зараз погляну, тільки знайду оку-
ляри, - де вони? (обмацує кругом) Надіти треба, бо без них моя
думка не рухається, як слід, похожа на голку, коли вістря зламано:
вже не шиє.
- А поглянь, чи на столі їх немає?
- Ні, вони десь тут, на полу, були, - хіба я змалів і вже не зга-
дую? Щось під пальці підкручується, вроді ящірки, живою істотою
на дошці, згинається в кільця, - як торкнув, воно розкручується і
біжить від мого лиця.
- Чую: ти без окулярів говорити доладно не годний.
- Бо душа вже не може спокійно ні до чого обернутися: так -
вроді чоловік уже вийнятий із світу, та ще без окулярів: не встежить
кроку. Уже можна уложити в труну, хоч необтесану, і віко прибити
кривими цвяхами. їх багато валялося, де менша комора згоріла, - її
зарані вночі спорожнено, і тоді - пожежним огнем справу приметено.
А нам нічого звідти, ні зернини: зубом розкусити.
- Від таких дару ждати? - скупі: що там про кусок хліба зга-
дувати, вони куска торішньої криги з погреба пошкодують. Серце
підмінилося червоним документом, - хоч і на багатстві, не обізветься
на смертне горе наше. Об’явився вовчий сорт із людей. Кругом мер-
743
твяки, а вони посередині розжиріли і п’янствують. Подивися, окуля-
ри - онде: на підвіконні: мабуть, виглядав крізь шибку, чи хто іде на
поміч?
- Бачу, зараз візьму. Видається мені: уже рід людський загубив
окуляри і не знайде, через те збився з путі. Душі не обзаводяться
новими, а хватаються за револьвер і ніж: порішити печінку в кого -
завгодно.
- Правду довів, старий. А тільки додаю: що одні шукають своїх
окулярів, або замовляють нові, ще прозоріші. Коли проходисвіти
притакують і насильно вмощують темні окуляри на людей, і заводять
у біду. Ох, боляче: як! Треба ж терпіти. Якби трохи борошенця, я б
напекла млинців. Гречані - ще смачніші від пшеничних. Можна вмо-
чати у соняшникову олію. Чутно гуркіт: що то?
- Не сказати: що, а хотілося, нехай би підводою хто привіз кар-
топлю: ми б зварили юшку з нею.
- А можна і сирою їсти; - я б подерла на тертушці. Розплющую
очі, а воно миготить за вікнами, зараз грім озветься, - так і єсть!
- Це вже грози гуртуються: зважай, що на осінь! - хоч воно ще
ранувато, - дід, промовивши вглядається у вікно.
Зоряниці тим часом почастіли у грозовій розгрі і прикро побли-
жали, разом із наростучою силою громів: здавалося, скоро зблис-
нуться коло дверей.
Дід спитався із ласкавою уважністю
- Як ти, Олесику, чи боїшся грому? Бо може вдарити огнем...
Внук відповів не зразу, знати: в незваженості: признаватися, чи
ні? - і також від слабости; зрештою проказав.
- Боюся; а їсти дужче хочу.
- От, і добре: узнав Олесику, - голод страшніший від грому з
блискавкою, хоч бачиш, як лякає? Мов - скоро двері розвалить.
Гроза змогутнювалася в розгоні, множачи пришвидчено одні спа-
лахи за одними, неначе бажаючи встигнути на час розгорнути гро-
хотучу пожежу всесвіту, роздираючи землю забиваними клинцями
огню і аж струшуючи глиняний ґрунт під хаткою. Рвонули її пориви
вітрові, від чого подзеленчали шибки і погриміли віконниці не за-
кріплені «шпугами». Раптом затопило вікна блискучістю і прошарах-
нуло, мов з тріском розламуючи хребет гранітної гори. Після того
повторно прошило всесвіт - мов величезною голкою горючосте і змі-
нило - ніби на пронизуючу огняну галузку берези: із негайною послі-
дуваністю гуркоту розбивного: для небозводів, і зливними нападами
водяними. Наостанок залило крізь вікно вражаючою світучістю і
744
гряхнуло, як аж на самий поріг хатки, прицілившися в розгром: пов-
ний! - і домівлі і всього світу.
- Це, мов година в Страшний Суд! - прошепотіла, примлівши з
болісти, бабуся і перехристилася, як і дід, хто в стогоні, а стримано
промовив:
- Приготуймося душевно, бо вже відімкнуто огненну дверину
тихо входити до нього.
Потопно полилося тісними струмками і суцільною спадністю до-
щовою із розкритих «хлябів» надземних, - разючо: бризним хлюпо-
том і сплесками в тьмарностях, здається, настав незміримий плач на
всю вселенну: за погублені душі безвинних людей.
745
хьш
Судний кругохід
Передчуваючи, що наближається її вирішальний час, черниця
Мелітина, приготувала конечні речі: собі і також Андрійкові, зокрема
книжечку із картинками: про Юрія-Драконоборця, до від’їзду, а по-
тім вибралася нагору - трохи почитати рукопис священика і остаточ-
но приховати його: із надією на майбутній знахід і вжиток.
Розгортаючи манускрипт на випадкових місцях, вона спершу
знайшла нотатку:
Іконопис
Провидом Господнім забезпечено найвищий успіх художньої
творчости - для іконописців і для творців малярства на сюжети із
Святого Письма. їм надано найкращу мистецьку вдатність для най-
дорогоцінніших шедеврів світової образотворчости: аби через них
для пам ’яті людства збереглися божественні образи та близькі до
них постаті святих: із такою надзвичайною вартістю творів, щоб
навіть супротивники Біблії зберігали їх.
Наступні сторінки відкрилися під назвою:
Тайна крови
Христос постійно приготовляв своїх найближчих учнів до хре-
щення огнем і Духом Святим: як для нього збудеться на розп ’ятному
хресті Голгофи, і питав їх: чи можуть? - і вони запевнили, що гото-
ві. Він призначив і підготував їх для цього: на їх подвиги.
Одного разу вони спитали: що буде для них, коли вони все покину-
ли і пішли за ним, - і відповідь почули надзвичайну: будуть «судити»
746
дванадцять колін Ізраїля. І це означає, що керуватимуть не по-
царськи, як в язичників, а - як суддя Саму'іл, безпосередньо під Бо-
жим проводом. До своєї мучинецької смерти їм цього не було, -
отже це земнонебесна прийдешність: як визначено прямою мовою.
Христос прийняв «хрещення» - в муках, із кривавою смертю:
жертвою за людство, в спасіння вічне для нього. І людство - в осо-
бах апостолів та інших вірних, - віддало кров: пожертвою задля
Церкви, на вкріплення її. Так здійснився новий союз Вседержителя і
людського роду, який відпав був від нього в непослухові, а тепер
повернений через Христа: на довічну єдність, назавжди зміцнену
кров'ю пролитою - в Новому Заповіті. Такий великий зміст в
Літургії має Таїнство Причастя Святих Дарів. Тут: і приношення їх
Господу Богу і прийняття від Чаші: в переістотненні вина і хліба.
В одному епізоді Старого Заповіту знаходимо вислів, що вказує
на таку майбутність: Церкви, як Нареченої для Господа, як Жениха,
- вислів для відповіді Богові: «Жених крови».
Мученики Церкви стоять, ніби у відсвіті від жертовної ватри,
що Авраам приготував для Ісаака, свого сина, і що була волею небес-
ною відмінена.
Найсуттєвіший зміст в історії людства
Лжепророки: Маркс, Енгельс і всі їх послідовники в боговорожій
доктрині, проголосили, що клясова боротьба становить рушійну
силу історії: тут - підмін: основного підрядністю.
Передусім зазначу: коли наставала загроза для існування народів,
вони відсторонювали внутрішні порахунки між клясями і об ’єднува-
лися всі в боротьбі за вижиття, що становить важливіший чинник,
ніж клясові роздори.
Але навіть і не тут всевизначальна справа: вона охоплює повну
долю кожної нації в цілості її історії: це - протиставна справа, в
якій проти Вседержителя небесного і віри в нього і його могутности
- діють заходи Люцифера із його воїнством, що для нього Господь
дав назву: «врата адові», і провістив: вони не подолають його
Церкву. Він збудував її: на боротьбу проти всіх потужностей тем-
ного царства, що будуть неспроможні зруйнувати її: духовну будів-
лю, як назвав апостол, «вежу і утвердження істини».
Так завершилася перша ера боротьби, почата заколотом Люци-
фера на небі і його поразкою і наслідком: поверженням звідти: пада-
747
ти, мов блискавка в безодність. Обернувшися в змія, він впорядкував-
ся зманою перших людей на їх відпад від Бога.
Скалічив старовинні релігії в поганство, наставивши своїх демо-
нів під масками язичеських богів.
Можна здогадуватися: потворство було доведено до крайньої
міри морального бруду і дикунської непристойности, як ставалося в
декотрих південноамериканських краях доколюмбійського часу. По-
бут розгноєно до гіршого стану, ніж серед брудних тварин, і тоді
Люцифер довівши людство в цілому, за винятком тільки однієї сім X
до остаточної маразмности, велично втішався, бо відірвав від
Творця собі - в земну імперію: володіти довічно.
Тоді наведено всесвітній потоп, і вся імперія Люцифера потону-
ла в зливних водах. Вони - загадкові; аби покрити плянету із висо-
кими горами, їх присутніх, як хмари, - надто мало.
Я пояснюю собі так: наша сонячна система мчить у напрямку
до зірки альфа у сузір ’ї Геркулеса і на своєму шляху зустрічає різні
обламки зірок, газові скупчення і крижані. В одну із таких зон, запов-
нену водою в якомусь особливому стані, вступає земля і приймає собі
ту велику воду: це із світового простору, що Біблія називає його
безоднею, і відомить: там відкрилися джерела її, великої, і відчини-
лися - «небесні вікна», і спадна злива дощова обложила на сорок діб.
Земна вода, як і вся плянета, має якусь свою «заряженість», ніби
біомагнетичну, відмінну від звичайного магнетичного поля, і в океа-
нах вода «дихає» і свічніє дивною енергією. Отже - земля вкрилася,
можна сказати, «іносторонньою» водою, і коли вийшла із її зони:
далі мчати із сонячною системою, - то відтиснула чужу воду: в «бе-
зодню» космічного простору, а з нею більшістю - все, що вона пото-
пила. Не буду ламати спис, відстоюючи мою гіпотезу, але вислов-
люю її, як одну із можливих.
Почалася історія новолюдства, в якому від Ноя провелася пряма
спадковість віри в істинного Бога - аж до царя-священика Мелхісе-
дека із міста Салем, хто зустрів і поблагословив Авраама і збір його.
Але знову Люцифер і виконники його вселили в народах невід-
повідні культи з повторним засиллям своїм, замаскованим під нас-
тупних поганських божків: із наставленістю на відрив від істинного
Бога і протиставу йому. Складалися різні копії з імперства самого
Люцифера, більше чи менше приподібнені до справжньої віри, аби
закрити протибожний характер: так - у старовинних державах:
Єгипті, Вавілоні, Ассірії, Греції, Римі та інших, часом із моторош-
ними потворствами, як в ацтеків.
748
І от: відкрилася нова ера боротьби, коли проти брами адової
виник храм Соломона в Єрусалимі і народ гебрейський діяв, як носій
істини про єдиного Бога Духа, Творця неба і землі. Тоді кинулися сили
сатанинські і руйнували його, але відбудовувався він, - тому темна
сила ввійшла в служителів на час приходу Месії-Христа; і вони
домоглися, виконуючи всилення змія, - вироку: на хресну смерть
його, як уявну перемогу собі, а насправді уявну для воїнства із брами
адяної і його князя - Люцифера. Проте тріюмф обернувся ката-
строфічною поразкою для потуги Люцифера і для гріха та смерти,
бо постанула фортеця вічна: Церква Христа із воїнством її,
озброєним силою Духа Святого.
За неповні дві тисячі років могутньо укріпилося християнство в
Европі: «країні святих чудес»; але знову похід із брами адової вдерся
із руїною Церкви і загладою віри, як особливо в нас: під пануючою
навією від темрявного князя. Це тимчасово; бо вдарять вибухи
такої грози, в якій, серед бурі полум ’яної, підніметься Церква, прий-
маючи під крила свої неофітів, очищених по вирішенню небесному.
Підсумовую: вселенська історія в основі своїй, це перехід
вирішальних подій на війні між силами небесними, зосередженими
новим часом на землі - в Церкві: озброєній правдами віри, - і силами
адовими, що готуються до останньої, на вічне вирішення судне: до
битви, що зветься Армаґедон: закінчення споконвічного конфлікту, в
якому, як в рамі, для всього визначальній, розгортаються супровідно
всі події в історії народів. Там «клясова боротьба» зовсім підрядна, і
наприклад, повстання Джона Болла становить малий епізод порів-
няно з війною серед самого дворянства: під назвами білої і червоної
троянд: війни на розор всієї країни і взаємознищення.
Соціяльна історія затоплена кров ’ю непочислимих війн, що про-
вадили між собою персони із дворянської верхівки різних народів:
імператори, королі, маркізи, герцоги, графи, барони. Протистояли
дві настанови: - перша: Христова, в божественній любові його і
заповіді любити навіть ворогів своїх, ненавидячи їх чорні справи, і
друга, як протилежність: клясова ненависть, розпалювана комуно-
соціялістами: ненависть сліпа, сатанічна: без розбору і уваги, що в
зверхньому суперечному клясі існують добрі люди, благодійники
ближніх, коли серед низового існують злочинці.
Ми побачили, як здійснюється в нас, починаючи від революції,
доктрина «клясової боротьби»: страшною загибеллю мільйонів без-
винних жертв, пердусім жінок і дітей, як тріюмф на адяній брамі.
749
Черниця Мелітина, дочитавши розділ, перегорнула з десяток
сторінок і вглиблюється в нотатку «Елізійність»:
Нам треба набагато змінитися, аби стати приготованими для
Царства Христового; отже слід звільнитися від земних прив'язів,
що прикріплюють наші душі до цьогосвітности, поглиненої в зло.
Тут - жадоба, заздрість, гординя, та інші гріховності цього роду, а
також, прикметності, взагалі, набуті в дорослому віці: володар-
ність, славолюбство, маєтність, заласся, політиканство, тощо.
Нам трудно уявити ангельський стан, у якому блаженні духи небесні
відчуваються вічно щасливими: безплотні, - цілковито без нічого
земного.
Для цього стану можна вжити термін: «елізійність», від
«елізіюм»: назви для місця, де душі праведних, після смерти, будуть
перебувати в блаженстві. В ідеалі, такий стан повинен з 'являтися в
чернецтві, він і зветься: «ангельський чин»; але трудно поручитися,
чи завжди такий справді. Істина образно представлена євангель-
ськими словами: якщо не станемо, як діти, - себто: цілком чистими
серцем, - то не ввійдемо в Царство небесне. Вступ досягається
важким і довгочасним поступом духовним, але іншого напрямку
немає, і тому пройти ним повинен кожний, хто турбується про віч-
ний порятунок душі: пройти із певною забезпеченістю можна
тільки через Церкву Христову - до стану елізійности, що в ньому
перебувають ангели.
Передумови елізійности для нас, грішних людей, це - забути
зовсім і не відновлювати у свідомості ніколи самого наміру складати
«ціну» своєї значности, ніби міру вартости своєї: уявно похідної
тільки від власної особи, що сама так піднеслася важливістю. Цей
подум і єсть корінь зла, який роз 'їдає душевний ґрунт для елізійнос-
ти.
Отже слід забути навічно самооцінку і навіть думку про само-
достоїнство, здійснювану тим способом, що особистість - ніби
самоставиться поглядом осторонь від себе і так добачає свою
визначність і втішається з неї. Якраз це почуття є отрута, що враз
роз'їдає елізійність і можливість для неї. Тому повна викореність
цього почуття, аби забути про нього -уможливлює початок висвіт-
лення елізійности в душах наших, себто приєднання їх до незримих
могутностей Царства Небесного - вже тепер, на землі: через
Церкву Христа. Він бо навчав: блаженні убогі духом, (себто кроткі
- смиренні, звільнені від самоподумства) - їхнє єсть Царство Боже.
750
Це - в стані елізійности, не стемненому гордими помислами з мину-
лого, бо вони - корені отруйности для душі.
Повинні завжди пам ’ятати: для душі людської призначено по-
смертну вічність - без жодного пожадання земного: щодо тіла, і
щодо душі самої також, і тому, аби не мучитися ними в тойсвіт-
ності, - слід тепер, через земний вік, звільнятися від них по
можливості найповніше, зостаючися при найконечніших для про-
життя.
Це визволення: через дисципліну повздержливости - самостри-
маности: в пості, як тотальному самообмеженні, - наближує душу
до праведности її вічного стану. Розкріпачує внутрішні скриті сили
душі, виводячи із скритости, і дозволяє їй зростати духовною мо-
гутністю, досі незнаною. А її вплив - до того владний на тіло, що,
наприклад, у печерських святих визначав нетлінність: ставати мо-
щами.
Подібні наслідки бували навіть і в звичайних людей; зокрема, як
феномени самовилікування раку і сухот.
Люди занедбали - занехаяли в собі найвищу прикмету богоподіб-
ности своєї: в надзвичайних здатностях, суть духовних, що тепер
виявляються в екстрасенсності і стають об'єктами дослідів для
парапсихології. Старі йоги і християнські подвижники знали їх.
Ще один розділ вибрала черниця Мелітина прочитати, перегор-
таючи рукописні сторінки. Він мав назву: «Космічна протибгність» і
починався так:
Перший потоп відбувся водою, хоч, можливо ставалися менші до
нього, - а другий здійсниться огнем: весь космос згорить і рештка
пожежі звалиться в глибину безодні: скласти полум ’я - не озеро.
Земля знищиться в космічній пожежі, і для людей зостануться
тільки дві можливості: або - в новий Єрусалим, новий земнонебес-
ний всесвіт, Царство Христа; або в безодняний огонь вічний.
Запевнено в Апокаліпсисі: якщо хто із розкаяних грішників в
останню мить щиросердно звернеться до Христа, благаючи про по-
милування - і той буде врятований.
Господь Бог бажає спасти всіх, а тому, що праведники безбідно
увійдуть у Царство небесне, то вся турбота Вседержительної
Тройці і повного складу небесного воїнства зосереджується на поря-
тунку грішників. Як сказано в Євангелії: за одного розкаяного з них -
751
буде в небі більше радости, ніж за дев ’яносто дев ять праведників,
уже приналежних до Царства.
Усі чисто могутності небес скеровані на порятунок грішників:
себто - на приведенні їх до покаяння і спокути, - і кожен із нас, до
них належачи, мусить цілковито і назавжди відректися від вказу-
вання на їхні провини. Цей наш суд подвійно переступний: бо неза-
конно берем собі право обвинувачувати приналежних до Христа,
його Розп ’яттям викуплених, - отже ми тут - порушники. А друге:
виказом інших закриваємо свої власні провини, що за них грішники,
осуджувані нами, можуть оскаржувати нас самих.
Наш обов'язок теж - протипожежний: всіма способами, за-
мість осудів і вироків, прислужуватися єдиній меті небесних могут-
ностей: спонукувати підсудних, як ми - однаково: аби наверталися в
каяття і тим віддалялися від огненної пожежі навіки.
Станем помічниками для рятівничости протиогненної служби
ангелів.
Мелітина закрила рукопис і, обгорнувши в станіоль, а поверх
нього обклавши клейонкою, заправила в парусинову торбинку і вер-
нула до сховку, як було в старому лежаку. Розвела глину в бляшанці і
замазала щілини: супроти мурашок.
* * *
Як завжди, на домовленість, завідувач курортного транспорту,
Захар Петрович Кукобник, їдучи до міста в останній понеділок міся-
ця і маючи багато доручень від адміністрації, - завертав до монас-
тиря і додавав собі зобов’язання звідти: на чернецькі просьби.
Потяги ходили несправно, постійно спізнювалися - навіть на
півдня, а часом переставали курсувати, і їх розклад зоставався мер-
твою дошкою, а возії не встигали прибирати трупи селян, коли вони
вмирали під стінами станції, дожидавши марно.
Курортні справи транспорту полагоджувалися силами автопарку:
докладно і скоро, завдяки досвідченому завідувачу.
Черниця задовго до його прибуття винесла надвір свої скромні
ладунки, призначені вміститися в багажнику його авта; на вжиток
речі - собі й Андрійкові.
Походила поблизу, на прощання оглядаючи обитель, і гірко по-
скорбіла, порівнявши в уяві: що було і що стало тепер.
752
Виглядав віддавна монастир, мов величезний багатий вулик,
повний кипучого життя трудолюбниць, у квітучому саду, - а пере-
мінився на подобизну розореного, мертвого муравенника серед зга-
рища: після пожежі.
Прибуло авто, - в ньому, крім водія Захара Петровича, приїхали:
Єлисавета Семенівна, прозвана «Машинкою», бо - віртуозна дру-
карка, і також Андрійко. З нею від’їхати до міста заявлявся, в супро-
воді декламації про вічність кохання, актор-амант, Жорж Розін-Дія-
мантський, але перед призначеною годиною передумав. Замкнув
кімнату і пішов до берега потоку, там по камінцях перестрибнув
через нього і сховався в заростях. Бо помислив: «Чого я буду брати
собі на шию такий тягар, пофарбований помадою і напудрений? - це
погубити мою славетну майбутність на сцені!»
Приятелька водія, буфетниця Стефанія Вербка ніяк не могла роз-
прощатися з Андрійком! - обдарувавши торбинкою, що вміщала
паляницю і дещо до неї, також коржики і печиво, - вона все погово-
рювала до хлопця і поторкувала, маючи сльози в очах: звикла до
сироти і тяжко було розставатися, бездітній.
Коли прибули до дверей монастирської пекарні, він теж вийшов
із машини, тримаючися при водієві, і радісний пішов назустріч до
першої покровительки своєї: взяв її руку в обидві свої і дивився їй в
очі, коли вона теж звеселіла велико і пригорнула до себе, взявши за
плечики, глибоко наклонившися і теж сплакнула від зворушености:
- Уже ми, синку, не розлучимося! Житимеш у місті при мені!
- Я дуже за вами скучив! - признається хлопець.
Захар Петрович представляє друкарку-рекордсменку: що нерухо-
мо сидить всередині автомашини - на задньому диванчику:
- Прошу знайомитися! Єлисавета Семенівна Кормак, чудо-
машиністка; а тут черниця Мелітина, чудо-хлібопекарка.
Черниця легенько вклонилася, глядячи крізь задні дверці, що
прочинив Кукобник, але друкарка тільки трішки смикнула головою,
а губи скривила спрезирливо супроти особи черниці, що її у своїх
очах бачила, як втіленицю «мракобісся» із монастирського бастіону
чорної реакції в буржуазній ідеології, - але зразу ж посунулася на
диванчику: дати місце для супутниці.
Її вразив, аж до стану нервової лихоманки, вигляд лісу, сповне-
ного трупами селянських сімей померлих від голоду: кругом курор-
ту. І вона скоротила свій відпочинковий час: бо - не в змозі позбути-
ся кошмарної прияви: при смертельній загрозі для неї і супровідного
аманта. Додалася відраза до нього, бо жалюгідно сховався від неї,
753
видно, когось маючи собі на оці: заміном в інтимній пригоді. Під-
сумувала досвід знайомства з ним: «крохкотливий індик, нафаршо-
ваний фальшами», - навіть скривилася всім обличчям при згадці про
нього.
Хоч сама перебувала на далекій відстані моральній від образу
вірної Пенелопи, і романсувала кожного року на курорті невдержи-
мо, також і в звичайний час, служачи, ніби крутячи коліщатко в
державі, як бойні народів. Але в автомашині, сидячи поряд черниці:
від років підлітства відданій до монастиря і особі праведного життя
аж до появи сивизни в косі, - Єлисавета Кормак гребливо скидала
боковим зором на неї і трималася в відхилі від супутниці: немов
нижчої від неї і небезпечної психічною загрозою, тому - ні пари з
уст: на розмову. Обторкувала руку, поранену в любовній пригоді.
Відразу, як тільки власність Мелітини упакувалася в багажник, -
водій, сівши до стерна, погнав машину стрімко, надолужуючи витра-
чені хвилини. За весь час подорожі між сусідками настоювалася
мовчанка, коли між двома передніми пасажирами розгорталася бесі-
да про птахів, що зникли, з’їдені голодуючими: які вони були і які
звички виявляли! - від бусля до королька, включно.
Першою водій доставив Єлисавету Семенівну до її кватири: на
другому поверсі широкого «комодного» дому, сіро-бетонного, але
комфортного всередині, - доставив туди її з чемоданами, а вона, від-
ходячи, не удостоїла навіть легкого покиву головою тиху черницю:
такою нікчемною вважала.
Потім спрямувалися до будівлі урядової, звідки було повідомле-
но Захара Петровича, а через нього вісткою - черницю: коли треба
прибути до міста. За чотириповерховим будинком старочасного по-
строю в архітектурній еклектиці, - там, у просторному дворищі
зберігся двоповерховий домик, що служив пекарнею і таким уживано
тепер.
Напроти нього, в напівпідвальному приміщенні малопримітному
зокола, напівпідвально процвітав «закритий розподільник». Туди
бочком шмигали із провулка сторонні привілейники. А з самої уста-
нови спускалися «чорними» сходами: всі - пастися благами побуто-
вими, неприпустимими для звичайного громадянина навіть і в сно-
видді.
Новоприбувців, Мелітину і Андрійка, зустрінула завідувачка
пекарні: огрядна білявиця, світлоока і повновида, із двома золотими
зубами на лівій стороні, вбрана в білому, і надзвичайно рухлива, але
754
при тому погляд тримала довго на вибраному місці. Голос команд-
ний:
- Мешкання вам приготовано! (до Андрійка) А тебе як звуть?
- Я Андрійко з дому.
- Ти чий?
Хлопець поглянув на Мелітину і вона відповіла.
- Синок моєї покійної сестри. Мій приймачок.
- Ну, школяр! Нагорі дві кімнати будуть вам; поряд, а двері
окремі. Ідіть за мною! (до шофера) Несіть їхні речі! Ага, моє ім’я:
Соня Степанівна.
Більша кімнатка була цілком устаткована: для Мелітини; але
менша - зовсім порожня. Завідувачка командує:
- Умивальник і все інше в кінці коридора. Менша кімнатка була
дитячою, але звільнилася, бо сім’я, що тут квартирувала, пересели-
лася на другу службу. Ми винесли мебель вниз, до підвалу, а тепер
повернем, (до Захара Петровича) Поможіть мені з речами! - ідем
наниз.
Коли побутові клопоти докінчилися, і водія відпущено, завіду-
вачка, Софія Сьомашка повідомила:
- Для вашого знахарського хліба приготовано осібний відділ: там
ви, із двома помічницями - вповні господиня. Починати треба негай-
но, бо зібралася черга: аж два десятки замовлень, навіть для закри-
того розподільника. Що потрібно для випічки, - припасено вдосталь
на декілька місяців.
- Я готова: хоч зразу стати до нагрітої печі. Ведіть!
На переході робіт Мелітина дещо в обладнанні перемінила: від-
повідно до своїх випробуваних способів, і раділа, що і випічка осо-
бливого хліба вдалася, як завжди, і замовники були надзвичайно
задоволені.
Але її дивувало чергування помічниць, бо через кожні два або
три дні, коли цілком простежили: як робити незвичайний хліб, - на
їхні місця приходили нові підручні.
Одного разу, коли надворі зустрінулися удвох, завідувачка тихо
проказала:
- Вам дають усе нових асистенток: то - з інших пекарень: підгля-
діти ваші секрети і впровадити в себе, - так роблять: точно пов-
торюють ваші способи, але, от досада! - нічого не помічається!
Одному, «барственному», із високого начальства, коли допитував
про причину їхньої невдачі і винуватив, що завідувачка перешкодила
розкрити їм секрет Мелітини, - вона відказала:
755
- Навпаки, я ставила їх так, щоб побачили все найближче, і да-
вала зразу папір і олівці: насвіжо все записувати. Але ні вони, ні ви
не бачите головного!
- Що видумала: заплутати розслід? - злостився начальний
допитвувач.
- Зовсім ні; не заплутати, а якраз вияснити: це душевний вплив.
Я давно помітила: коли доглядали справу гризливі, недобрі, розсер-
джені помічниці, то випічка значно погіршувалася, - не той смак, що
я ждала. Дуже впливає світло від душі: таке, якого ми ще не вивчили.
Прибутна Мелітина, як я переконалася, живе праведно, і від душі її
надходять якісь хвилі невидимого посвічення, мабуть їх звуть біомаг-
нетичними, - я не знаю. Але я певна: хліб сприймає їх.
- Чепуха! - скрикнув начальственний вельможник «барствен-
ного» вигляду. - Тут скорше пахне чиїмсь саботажем. Я маю того
досить, - шут з вами! Приходять більші клопоти: з ними хоч землю
їж.
Гнівно відмахнувся обома руками і відходить до своєї особової
автомашини, лаючи вголос, але більше в тоні огірчення, ніж злости.
А притьма вернувся - сказати:
- Найкращий хліб, який я вів собі до рота за весь вік: відчуваю,
мов лікарство. Пришліть мені на квартиру пачку із чотирьох буха-
нок: заплатить жінка, як завжди! Даю картку з телефонним номером:
якщо станеться біда, дзвоніть мені! - зроблю, що зможу.
З такою доброю мовою він від’їхав. Замовлення на новий хліб
надходили звідусіль, навіть від сусіднього «закритого розподільни-
ка».
Мелітина і завідувачка пекарні відносили замовлений хліб до
того таємного магазину, і там для очей черниці відкрилася, можна
сказати, харчова казка: з добрами найкращих споживних продуктів:
м’ясних і молочних, рибних і городніх, - величезний склад запов-
нено ними.
Окремо на довгому прилавку стояли мішки, приготовані для, так
званих, «відповідальних»: партійців і урядових чинів, - вони прихо-
дили і, прискорено виказавшися, хто вони, брали здобич: самі чи
доручали супутному шоферові, і поспіхом спроваджувалися до своїх
автомашин.
Коли пекарки верталися із «розподільника», то поговорили віль-
но, не боячися підслухових апаратиків: стінних, чи в стелі і підлозі.
Софія Степанівна:
756
- Ви зауважили, клієнти розподільника здебільша виглядають, як
неслов’яни і некавказці, - то вони звідки?
Пекарка Мелітина:
- А хто їх знає? Бачила я подібних, коли розбивали монастир і
вистрілювали молящих. Вони обграбували народ і завели голодомор:
трупом засіяли землю. А собі жирно забезпечились.
Софія Степанівна:
- Крім талонів до розподільника, дістають доляри із закордону, -
я чула поговір про це. - І до того мають золото і самоцвіти: за них
дістають, що хочуть також із «Торгсіну».
На тому розмова пекарок про жироїдів скінчилася, бо навіть вони
побоювалися одна одної і не могли відверто говорити про касту чер-
воних вампіристів, що назбиравшися звідусіль, смертельно душить
нашу людність.
На площі, через вулицю - проти будівлі із обкомом партії та
облвиконкомом, лежали на розкид трупи селян: одиноко і сім’ями, -
їх, недавно померлих, іще не встигли забрати погребники на свої
тягарові машини.
Одна селянка, тримаючи мертве дитя при грудях, кволо побрела
до будівлі і обминувши вугол її, зайшла в провулок, бо бачила: там
часто зупиняються особові автомашини, і понадіялася на який-
небудь харчовий здобуток. Там, при вході у двір, до дверей розпо-
дільника, при тротуарі стояла легкова машина, багажник якої зістав-
лено трішки відкритий, коли пасажир і водій пішли по провізію.
Селянка добулася до багажника і лівою рукою відкрила його, але
там нічого їстівного не побачила, і в зневіреності відвернулася -
відходити, але притьма серце їй зупинилось і вона обпала в легкому
півоберті, разом з дитиною, на бруковик. Скоро вернулися двоє: шо-
фер ніс мішок із харчами, а слідом рухався товстун, нижчий від
середнього зросту. Зупинився шофер, бо не міг доступити до багаж-
ника: через труп селянки і її дитини. Тоді рудий товстун швидко
підійшов на поміч: згріб селянку за комір пальтечка і відтяг на
сторону, а потім носком черевика відкотив труп дитини.
Вкладено мішок до багажника і закрито його, після чого обидва
пасажири всілися в автомашину і від’їхали.
Рудун спішив на партійні збори - в городському комітеті: там
повинна відбутися його доповідь: «Економічні проблеми соціяліс-
тичного будівництва на новому етапі». І коли авто проминало площу,
то над нею радіорепродуктор виголошував виспів вождя: « - Жить
стало лучше, товаріщі, жить стало вєсєлєє!» - але облахмітнені трупи
757
селян, їх жінок і дітей - не чули його, - чув «товаріщ», хто проїж-
джав мимо.
Страхітливий голодомор прикривали кремлівці від зовнішнього
світу всіма можливими заходами, як завжди в своїй діяльності, зло-
чинними, і їм підспівували закордонні червоні газети: платні рептілії
на службі для обманів.
Випущено із тюрем найозвіріліших злочинців: стероризували
населення до того, що вигасли спроби протестувати проти кошмар-
ного людоморства, вчиненого червоноросійськими ізвергами.
Навчання по школах почалося у спустілих клясах, бо батьки боя-
лися випускати дітей із дому: так часто траплялися пропажі.
Андрійко обжився у своїй кімнатці і завів свою бібліотечку на
полиці: причарувався до читання мандрівницьких розповідей і мріяв
повторити: що там знаходив.
Почав відвідувати школу; і одного разу не вернувся із неї
додому, - і тому гірко стривожені Мелітина і Софія поспішили в
школу: довідатися про причину.
Недалеко від школи, на тротуарі стояв гурток старших громадян:
чоловіки і жінки, - вони, бачачи поспішливих Софію і Мелітину,
виступили наперед: перестрінути їх, і спитали:
- Чи вам до школи треба? Мабуть, спитати про дітей, що не вер-
нулись. Хто - дівчатка чи хлопці?
- Хлопчик, один хлопчик, із першого клясу! Шатеник у синьому
піджачку!
- Він, то він! Ми бачили: хтось, у формі міліціонера, спинив свій
фургон і добігши, схопив хлопця і потяг, але той розпачливо кричав і
виривався. Тому ми підійшли і теж почали кричати: « - Чого ти
хлопця ловиш? Куди і до чого?!»
- Не для вашої голови діло! Я везу в дитбудинок. Ідіть геть, поки
цілі!
Вкинув хлопця в фургон, а звідти чутно було дитячий стогін і
плач.
Фургон зірвався і помчав, але ми встигли записати номер: ось
він! - Запам’ятайте!
- Чи згодитеся бути свідками про захват хлопця?
- А чого ж, дуже радо, це - наш обов’язок.
Люди записали в блокноті свої імена, адреси, а також номер фур-
гона: четвертий, і листик з ними віддали Софії, хто в супроводі Мелі-
тини прискорила кроки до шкільного будинку. Там довідалися:
Андрійко вийшов із школи, як тільки скінчилися заняття.
758
Пекарки переказали директорові, що сталося, і він миттю подзво-
нив до начальника міліції, а Софія покликалася до вельможного
замовника свіжого хліба. Він повідомив: сам особисто береться до
розсліду справи. І дійсно: здобув телефонні номери і адреси усіх дит-
будинків, і розпитував про них, аж дійшов до одного загадкового.
Відтіля рідко надходили звіти, а телефонні запити зоставалися без
відповіді, проте в жахливих тривогах голодоморного часу це не дуже
турбувало. Вельможник, Донат Ядвиголовський, з’явився до началь-
ника районної міліції і порадив негайно поставити на допит водія
фургона - номер четвертий, і скоро злочинця приведено перед очі
начальства. Спершу заперечував! - нічого не знає, і ніякого хлопця
не тільки не хапав, а й не бачив.
Тоді його замкнуто в окремій кімнаті: а на розпит викликано
гурток горожан: свідків злочину.
Весь час секретар провадив протокольний запис при столі на-
чальника, коли по одній стороні сиділи п’ять свідчих осіб, а за ними
стояли Софія і Мелітина, а по другій стороні стояв Донат Ядвиго-
ловський, - часом похожав, покурюючи.
Свідки повідомили: вони випадково опинилися на вулиці, прово-
жаючи гостю-сусідку, і побачили таку подію:
- Хлопець, шатеник, у синьому піджачку і брунатному беретику
вертався, слід гадати: що із школи, бо в час, коли там кінчалося нав-
чання.
- А водій зупиненого фургона - номер чотири, - наскочив на
хлопця і вхопив його, але він дуже випручувався і кричав, проте не
зміг вирватися. Напасник поніс його до фургонних дверей, а ми, отя-
мившися, підступили і голосно почали докоряти...
- Чого ти хапаєш хлопця? Хто дав право?
- Куди везеш і для чого?
- Він крикнув: «Це діло не для вашого розуму! Везу в дит-
будинок! Поки цілі, забирайтеся звідси.»
- Він відсунув задвижку на дверях, однією рукою розкрив їх,
другою держачи хлопця, і вкинув його всередину, - і ми почули:
звідти плачик: видно, попередніх жертв злочинця.
- Він росту трохи вищого над середній, чорнявець, із обличчя -
мов злегка обсмалений.
- Має косуватий шрам на лівій щоці.
- Козирок фуражки подряпнутий і слідик помазано чорнилом.
Верхній ґудзик темної гімнастерки розстібнуто, і видно закраєць
тільняшки: матроської: із рівнобіжними смужками.
759
- На лівій руці, зовні, під основою пальців зеленіє татуїровка:
розкрилений пташок, ніби сова.
- На задвижці дверей темносірого фургона, нещільно посунутій,
висить замкнутий замок.
- На правій стороні фургона покладено світлішу парусинову
накладку: просмолену, на довжину коло пів метра, - видно, там була
пробоїна.
Доручено слідчому: піти і перевірити, чи відомості від свідків
сходяться з дійсністю, і подати протокольний звіт про наслідки:
щодо водія і фургона.
Тим часом Ядвиголовський і начальник міліції Дмитрій Ходян -
нараджувалися: як провести операцію в підозрілому дитбуді,
визначаючи: кому з громадян бути при міліціонерах.
Вертається слідчий і перечитує свій звіт, що в точності сходиться
з відомостями від свідків: про машину і її водія.
Тоді приведено його на докладний допит, і тільки він з’явився, як
свідки закричали, вказуючи на нього:
- Він самий! Ми впізнали: це - напасник! Він занапастив школя-
ра! Судіть злочинця!
Тоді секретар почав читати свідчення громадян, і очі всіх присут-
ніх, крім запитувача, вгострилися на нього, і Ядвиголовський спокій-
но проказав довідку:
- Згідно із законом, виконавець злочину має можливість значно
знизити кару, якщо згодиться співробітничати із слідчими в його
справі.
Після цього, помовчавши, додав:
- Повинен знати, що в разі, коли дитина через твій злочин зги-
нула, - тоді неминучо грозить найвищий вимір кари! Бо тебе обтяжує
кримінальна зрада, вкоєна на державній службі. Тобі дається остан-
ній шанс; негайно зважуйся: допомогти слідству!
Водій, Пилип Чепрякін, - як пригадує Мелітина (то з її пізнішого
переказу, через довгі роки, відтворюється вся подія) - водій довго
дивився, якось дико, мов загнаний вовк, а зрештою глухуватим голо-
сом вимовив:
- Нехай так буде: я не бачу собі легкого виходу!
Що сталося потім, можна було із приблизною достовірністю
вияснити також через пізніші спогади Мелітини: уже під час війни і
численного «ісходу» українських громадян у західні країни.
До підозрілого дитячого будинку спрямувалися, крім фургона,
декілька міліційних автомашин: - прибули до межі садиби на закрай-
760
ку міста: широкої, схожої на парк, відокремлений від всіх сусідніх
домів.
Велику дворову площу оточують плодові дерева і також декора-
тивні: близько до двоповерхової, з колонами, як палац, сірої споруди,
помітно поділеної на дві частини: менша, зліва, нагадувала приватну
квартиру, коли більша, і то - набагато, мала вигляд приміщення для
котрогось значного закладу.
Всюди - запущеність; двір заріс травою, і тільки посередині
прорізала його свіжа дорога, ведучи до будівлі і розділяючися перед
нею на два окремі напрямки: до обох дверей. І сама будівля - якась
оббита під негодою, давно не ремонтована і не крашена. Вікна -
давно не миті; обпилені, позатікали під дощовими струмками.
Згідно з розміткою, перший під’їхав до будинку сам фургон: вів
його Чепрякін, маючи сусіда міліціонера. Зупинився трохи віддаля
від менших дверей і подав гудком умовний знак: мешканцям - знову
вийти назустріч, після достави наловлених дітей.
Вийшли обоє: розпорядник і його жінка, на диво - подібні облич-
чями, ніби з пташиною гостродзьобістю; але зодягнуті зовсім відмін-
но в кольорах: чоловік мав відтінки рудого, коли жінка - зеленавого.
Підходили: видимо, в діловому настрої - до Чепрякіна, що вистанув
назустріч, і спиталися, показуючи на фургон:
- Ну, якусь додачу ти привіз? - що там?
Ледве встигли вимовити запит, коли від набіглої автомашини, із-
за їхніх плечей, наблизилися два міліціонери і вмить вивернули назад
їхні руки і наклали на них крицеві скови, а самих почали обшукува-
ти. Тоді ж домчала у двір решта машин і від них надійшли наглядати:
Ядвиголовський, начальник міліції Дмитрій Ходян та решта з
районної служби, - але свідків і пекарок доставлено до більших две-
рей: дожидати, поки відчиняться.
Арештовані зняли злісний репет:
- Чого ви накинулись на нас?! Яким правом? Ми маєм грома-
дянські привілеї: по-закону, і оскаржимо все!
Після обшуку наказано відвезти їх і тримати під арештом у
районному «участку» міліції: до завтрішньої передачі справи в про-
куратуру: для судового розбору, а самих затриманих - до тюрми.
Серед конфіскованих речей числилися: бумажник із грошима,
особисті документи, нотатник і ключі від обох дверей. Довідки були
на імена: Борис Лодзіцков і його жінка Ксеня.
761
Затриманих відвезено: не було потреби в них, бо коли начальник
спитав Чепрякіна, чи він знає їхні справи, той сказав: знає, як самі
вони, і тут тільки заважатимуть при розгляді приміщення.
Відімкнуто більші двері, - і до приміщення заходять спершу осо-
боуповноважений Донат Ядвиголовський, начальник міліції Дмитрій
Ходян, всі інші в службі, і вслід їм - пекарки і свідчі громадяни.
Чепрякін миттю включив електричну лямпу. Першою справою
стало протоколізувати наслідок обшуку арештованих, і насамперед
почислено гроші при двох близьких свідках. Число: п’ять з поло-
виною тисяч, - внесено в документ: в оригінал і карбонну копію; -
скріплено підписами оперативників і свідків, і вкладено разом із
посвідками арештованих - у портфель секретаря «участку», а ключик
віддано начальникові.
Почався розслідчий обшук; при вказівках Чепрякіна, який погля-
нув скоса на обладнання для спорту і зневажливо зауважив:
- Це бутафорія: прикрити діло!
Мав рацію; бо все видавалося тільки на перший позирк - ужитко-
вим, а як приглянулися, то в очі заходить давня занедбаність види-
мого споряддя, припліснявілого і обпиленого; там: бруски, козли,
турнічок, трампліник і висячі кільця.
- Ідіть за мною вниз! - викрикнув Чепрякін, і всі посліду вали
йому, останній ступав фотограф, роблячи знімки.
Обпустилися в підвальний коридор, що в ньому при стіні, проти-
лежній до фасаду, строївся ряд кімнат, замкнутих - то на внутрішній,
«англійський» замок, то на висячий, як звали: «монастирський», і на
кожних дверях приладнано також засуви.
Відмикаючи замок першого роду, Чепрякін вимовляє:
- Головна процедура тут: - кровобранство з дітей: на продаж по
зниженій ціні.
Крізь відчинені двері відкрився в невеличкій кімнатці - вигляд,
ніби санітарної кабіни.
- Он, стіл оббризканий: на ньому кров беруть із дітей! - вказав
Чепрякін. - Глядіть: на полиці скляний посуд для неї. Одна банка
налита: від хлопчика, що я привіз сьогодні. Брали самі Лодзіцкови:
незграбно, приносним ножем. Тому зостали плями кров’яні: при-
сохли на столі і на цементовій долівці. Певно - пролиті ненароком,
коли мала жертва відчайно вибивалася із затиску дорослих. Кров
потім беруть повторно: через проміжок. Але скоро фахівці: доктор і
його жінка, приїдуть тягнути кров з новеньких, через годину! -
уточнює Чепрякін, глянувши на свій цибульковидий механізм, утри-
762
муваний на ремінці в нагрудній кишені. - Ми встигнемо розглянути-
ся кругом.
Начміл1 визначив:
- Тепер прелімінарний розслід; докладний - завтра. Глядім далі!
В сусідній кімнаті виявився склад харчів, що про його призначен-
ня повідомив Чепрякін:
- Це провізія, здобута через підкуплених службовців, як нібито
для дитячого контингенту в цьому закладі. Розпорядок тут точний.
Через дві години приїдуть забрати його на базарний продаж, і гроші
поділять між собою. Нову партію харчів для цього самого, здобуту
обманом, доставлять через три години. А через чотири - заберуть
теж для базару, одежу, зідрану з дітей. Порядок круглий!
На столах і табуретах рівно розкладено посортовані вбрання:
хлоп’ячі окремо від дівчачих, осібно черевички, платтячка, курточки,
беретики і шапочки. Приготовано мішки: забирати, що визначать
продавці, як переважаючо «ходний» товар на завтрашній день.
Масивні двері до четвертої кімнати оббито повстю і заклеєно
цератою, але і крізь них дочувається, хоч зовсім слабо, дитячий сто-
гоник і плачик. Відкрився вхід до закамари із двома дощаними две-
рима, закритими на засувку. Спершу заглянули крізь двері - ліворуч:
там вікно замуровано, і в кімнаті настоялася задушність. А коли
включилося освітлення, розслідувані побачили: на долівці розміщено
хлопчиків переважно початкового клясу в школярстві: - їх зостав-
лено в самій нижній одежці, і в декотрих на ній кривавилися плями і
патьоки. Одні з дітей сиділи при стінах, обпершися плечиками об
них і обпустивши голови на коліна; декотрі тихо постогнували і
схлипували плачиком. Другі лежали бочком, скорчившися - так що
коліна були до обличчя зовсім близько; треті лежали: - горілиць або
ницьма.
Дехто - в нижній сорочечці і підштанцях, а більшість мала на
собі самі трусики.
Вразила глядачів пораненість дітей; приблизно три четверті з них
дістали порізи: на вухах, на щоках, грудях, стегнах і на руках, -
видно, виточувано кров наспіх: просто із ран у посудину, - без ужит-
ку спеціальних рурок із голками: брати з артерій; а тільки - так, мов
із тваринок. Крім того, всі в синяках: жорстоко биті, коли пручалися
із рук напасників. Частина уже померла у болісній агонії, помучив-
шися також від тяжкої задухи.
1 Начальник міліції.
763
Спочатку від включеного світла діти трохи були - мов присліп-
лені, але скоро стямилися і, побачивши людей на відкритих дверях, -
вони в поривності розпачливій кинулися сюди з криком, з ридучим
стогоном і просьбою: пустити звідси, вивести, хочуть додому! - до
своїх - до рідних, вернути додому!
Одні кволо підходили, а другі близилися повзком, простягаючи
руки в мольбі: взяти їх із пропаду - з болючої смерти в темряві, де
задихаються.
А в цей час Чепрякін відчинив двері праворуч і там відкрилося
нещастя, як тут: гинули дівчатка-школярки: однаково, як хлопчики,
обідрані з верхньої одежки, в самій нижній, покривавленій від ран на
всім тілі, звідки виточувано їх кров. Іще гіркішими - ридущими пла-
нами вирвалося звідти благання: пожаліти їх і вивести з гибелі, -
хочуть до мами, зразу: вивести додому, - підповзали і бралися за
черевики вхідців, молять вивести до мами.
їхні рани, як і хлоп’ячі, без дезинфекції, почали розпухати із
синявістю.
Ядвиголовський, схвильований, аж до нервового зриву, крикнув
до начальника міліції:
- Розпорядіться пригнати негайно фургон і автомашини до две-
рей! Виносити до них всіх дітей, живих і мертвих. Відвезти до лікар-
ні! Вернутися і стати за будинком: непомітно.
Видано наказ і почато справу: приспішено, аби зберегти життя
уже конаючих, і можливо справити реанімацію останніх, хто щойно
впокоїлись.
Вигляд дитячої стортурованости був такий вражаючий, що стар-
ші міліціонери, бачивши всякого на віку, таки не могли вдержати
сльози і потай зганяли її долонею.
Мелітина і Софія стояли в коридорі і, стривожені, згостреним
зором зустрічали кожну дитину, що виносили міліціонери, і аж тоді,
коли головна група трохи відсторонилася від тортурних кімнат,
обидві пекарки ввірвалися до хлоп’ячої і там, коло небагатьох остан-
ні, що лежали, - побачили Андрійка: розпластаного під стіною, що із
замурованими вікнами: здавалося, спить. Але, як вони наблизилися
до нього, і Мелітина стала навколішки, і доторкнулася до скривавле-
ного плеча, він розкрив очі, впізнав її і втішено всміхнувся, простяг
руки і обняв за шию. Коли ж вона обережно пригорнула його, - він,
знесилений, обпав і вронив руки.
Вона, настрахана, думаючи, з ранами на плечі, на грудях, стег-
нах, руках, що помер, покрикнула його ім’я і поторкує, мов бажаючи
764
розбудити його, але не змігши, відчайно оглянулась, ніби шукаючи
порятунку в Софії. Тоді старша пекарка вийняла із кишені светра
дрібне дзеркальце і, теж ставши на коліна, прикладає до уст хлопця.
Через хвилину відняла, подивилася спершу сама і потім піднесла до
очей Мелітини: скляна поверхня була вкрита парою: хлопець живий!
- і Мелітина опритомніла від свого розпачу. В той час Софія знайшла
пульс: ледве-ледве відзначимий.
Мов із нестямности, поспіхом взяла Мелітина хлопця собі на
руки і поспішно, разом із супутницею, до Ядвиголовського, просити:
- Благаю вас, дозвольте мені і Софії поїхати з нашим приймач-
ком до лікарні! - нам серця стануть на місці, коли будем певні: він
під надійним доглядом. І почули відповідь зверхника:
- Буде нехай, як просите: це з моєї вдячносте за цілющий хліб,
що підсилює мені серце!
Один із міліціонерів відпровадив обох із хлопцем до автомаши-
ни. Дітей відвезено.
Розслідувані спрямувалися, слідом за Чепрякіним, до кінця кори-
дору. Чепрякін сказав:
- Я привозив тільки хлопчиків, - дівчаток наловлювала інша
особа: (до начміла) вам близько знайома. Мовчу. Скоро з’явиться.
- Щось ти фокусно заговорюєшся! - відповів начміл.
Двері, що ними закінчувався коридор, склепалися залізні, і коли
Чепрякін відімкнув їх, - враз вдарило з темного приміщення нестерп-
ним смородом. При включеному електричному освітленні вирізнило-
ся: там - два поземи: перший, від порога починаючи, і другий -
нижчий, від нього самого спадав, за декілька метрів, уступом на пів-
метра, - так: ніби там будівничі хотіли виробити підвал, але від-
мовилися від того і зоставили тільки невеликий спад самого рівня.
На першому поземі лежали дитячі трупики, покладені вряд, - на
них зоставлено тільки нижній одяг. Вони недавні мерці, без ознак
тління. Але на нижньому поземі видно стало завал: із десяток обтлі-
лих кістяків: під розлізлим шматтям - залишком одежі. Чепрякін
виправдується:
- Я не скидав їх туди, наниз, - то до мого приходу зроблено, і я
відмовився прибирати. От, і зостались. А ці свіжі вчора приволочені,
і я мав сьогодні вивезти їх.
- Страх який! - прошепотіла жінка із свідків.
Мовчки, вражені до глибини душі, відходили розслідники, -
тільки фотограф зостався на декілька хвилин: виконати свій обов’я-
765
зок, після чого захряпнув двері. Все дивувався: чому на трупиках
повно ран: колотих і різаних?
Начальник міліції поспішно порядкує:
- Пора нам оглянути приватну частину дитячого будинку! При
особоуповноваженому, я з чотирма виконавцями і групою свідків
зараз відходимо, маючи за провожатого Пилипа Чепрякіна. Мій по-
мічник із нарядом службовців вартує тут, при дверях, і коли зайдуть
здобувці крови, арештує їх.
- Одну хвилинку підождіть! - зупинив Ядвиголовський. - (Тоді,
звернувшися до Чепрякіна, питає) - Що вони, здобувці, роблять від-
разу, коли вступлять сюди?
- Обережно, при слабій лампі, прямують до санітарної кабіни;
доктор наготовляє ніж, а його жінка - банку для крови. Лодзіцков
притягає чергову дитину: для викривавлення, прямо під ніж. Принес-
ти дитину можу я: візьму одну мертву із погребища.
- Робім якраз так! (до фотографа) Схопіть знімки моментально:
обох - із ножем та банкою над тілом дитини. Наступних зняти теж:
при злочині, (до начміла) - Решту авт нехай ваші люди заженуть за
будинок і вернуться. Доктора і його жінку, затриманих, замкнути в
їхній санітарці. Десь нам тут сховатись?
- На протилежному кінці єсть велика кладовка. Я покажу.
Відвівши присутніх туди, Чепрякін пішов - відімкнув залізні
двері до мертвяцької і, притягши хлоп’ячий трупик до закамарку,
повідмикав інші двері, після того ключі віддав начмілові.
Пригуркотіло авто нагорі, і скоро почулися кроки. Обережно
прочинивши двері, як завжди: на домовленість, зоставлені відкри-
тими в такий час для них, доктор і його дружина зійшли наниз і,
звернувши направо, впровадилися в санітарну кімнату. Там доктор
здобув із свого медицинського чемоданчика скляну баночку і віддав
жінці, а собі взяв ніж і, поставивши чемоданчик додолу, звернув
погляд на двері, як і його спільниця теж, - дожидаючи, що Лодзіцков
доставить чергову дитину під його наставлений гостряк.
Обоє здивувалися, коли, замість Лодзіцкова, чергову жертву вніс
Чепрякін, хоч знали його, як довіреного із своїх.
- Вибачаюсь, господарі дуже зайняті і просили мене замінити їх.
Поклав він трупика на стіл, відступив до дверей і вийшов, але
миттю на його місці станув фотограф, світнув спалахом із апарату і
повторив блиск: знявши доктора, нахиленого із ножем над лежачим
хлопчиком.
766
Зметнулися тоді обоє і звернули погляди на фотографа, навіть
наставилися карати його: жінка скляною банкою, а чоловік - ножем,
наставленим проти нього, при окрикові:
- Хлопець уже опрацьований, і тут зрада!
Тоді знову заміна: зник фотограф, а з’явилися двоє службовців із
револьверами спрямованими проти переступників, - один міліціонер
забрав банку в лікарки, зайшов третій - виломив ніж із руки доктора,
взяв чемоданчик, вкинув туди ніж і додав банку з полиці, налиту
кров’ю, і також банку, взяту в міліціонера, і тоді, виходячи з чемо-
данчиком, відповів:
- Так: зрада присяги Гіппократа, вчинена вами, і зрада закону,
згідно з яким будете в суді відповідати за злочин!
Троє вийшли, забравши трупик. Двері зачинено на засув.
Начміл наказав:
- Таким порядком допускати надхідних уголовників, фотогра-
фувати і замикати в кімнатах, куди вони прибули. Ми відходимо на
розслід приватної частини цього закладу. Чепрякін вернеться вчасно,
зустрінути чергову появу. З нами підуть свідки.
Якраз, коли виступили надвір, тоді надбігли машини, що відво-
зили дітей, і водії дістали наказ: спрямувати за будинок і там ждати.
Розслідники, доступивши до приватної квартири Лодзіцкових,
здивувалися, бачачи: справа від дверей, стояли при вішакові нагото-
вані валізи і коло них висять дорожні одяги: ніби на негайний від’їзд.
Чепрякін пробурмотів:
- Зібралися виїхати в Польщу, і вже їм документи на дорогу
оформляються. Одержано дозвіл: котитися без перегляду дорожного
майна, - така дивовижа, просто неймовірна. Чорт з ними!
- Чому ж такий дозвіл винятковий? - перепитує начміл. - Ма-
буть, великий козир в руках.
- Ну, не то, що козир, а злигота з твердими пунктами і тамош-
німи особами. Вони займаються переправкою дорогоцінностей, куди
потай хто призначений. А питатися не слід, бо кліщами візьмуть
вашу голову за обидва вуха і обірвуть. Нанизу - нічого вартісного.
Харчові запаси їх короткі. Золота сметана там: на другому поверсі. Я
покажу.
Нагорі він повів розслідників через спальню до низеньких, але
широких дверей, що через них зайшли до куткової кімнати - із крас-
ною мебеллю і старим комодом при боковій стіні. Його прикидано
халатами, простинями і старою, вилинялою ковдрою, і нанизу ледве
767
виявлявся він темнобрунатистою покрашеністю - вжито фарбу, що
зветься: «баєць».
Чепрякін відкинув накриття і відвернув комод від стіни на три
чверті, і всім видно було зворотну сторону його. Потім, ставши на
коліна, водій просунув руку під комодний низ і, попортавшися там,
витяг із сховку дрібну відкритку. Підвівшися на рівні, - відщепив
нею накладену планку на верхній частині, зовсім невирізниму. Тоді
сказав:
- Видвижні ящики тут коротші, ніж місця для них. Різницю в
довжині, відділену фальшивою внутрішньою стінкою, заповнено тай-
ником. Зараз побачите!
Він повідґвинчував шурупи і відняв дошку, що закривала сховок,
придекорований матеркою, і коли прибрав її звідти, то повиділися
мішечки із темної тонкої шкіри, і він їх виклав зверху на комод.
Перший, найбільший, містив радянські паперові гроші - великими
купюрами, - коли почислили, виявилася сума: двадцять чотири
тисячі; другий мішечок, менший, був наповнений валютою на вісім з
половиною тисяч; третій - із царськими «червінцями»: золотими
монетами десятирубльового достоїнства, - їх рівно сто. Інші мішеч-
ки, дрібніші, тримали в собі: один - дорогі речі, зняті із замучених
дітей: перстеньці, сережки, медальйончики, золоті зубчики, натільні
хрестики, браслетики, оправи з окулярчиків: все - золоте або срібне;
окремо - самоцвіти в капшучку. В останньому мішечку - найрідкіс-
ніші поштові марки, високо цінені на міжнародньому філателістич-
ному ринку.
- Звідки в них набралася валюта, і ці унікальні поштові марки? -
подивувався Ядвиголовський.
- Дано згори! - відповів Чепрякін. - Для закордону: впливовим
особам зобов’язані відвезти.
- Чому, для чого така скарбота?
Замість відповіді, Чепрякін, помовчавши, порився в комоді і
витяг звідти дерв’яну защіпку з пружиною - річ, що вкріплює на
напнутій вірьовці - випрану білизну, розвішену висихати. Вийняв
свій хемічний олівець, звогчив його слиною і написав на защіпці
слово: «голод». Перепитав:
- Для чого? - і наклав защіпку собі на губу: подержав, поки най-
ближчі прочитають і тоді прийняв, - зате поговорив про другі речі:
- Вони тут держать зброю: її пістолет і його револьвер.
Водій зайшов до лицевої сторони комода і витягнув верхній
ящик: там, серед білизни і листів, перев’язаних пачками, лежала ко-
768
робка з-під черевиків, - вийняв її і відкрив: присутні побачили наган
і пістолет, як попередив він, видно повно обізнаний із справами
господарів.
Відбуто точну протокольну реєстрацію зброї і знайдених ціннос-
тей для передачі судовим інстанціям. Поміщено в наплечник, знайде-
ний при комоді.
Зійшли наниз і розглянули вміст дорожніх валіз, - тільки в одній
із чотирьох, серед білизни, виявлено запаковані невеликі ікони, -
чотири: шістнадцятого століття, із срібними ризками, високомай-
стерно виробленими.
- їм ціни неможливо зложити! - проговорив Ядвиголовський. -
Додамо до конфіскованих речей: бо ікони мають музейну познаку, і
очевидно, здобуті незаконно.
По виході розслідувачів, квартиру опечатано і для всього будин-
ку поставлено круглодобову сторожу. Свідків відвезено додому.
Коли вернулися до дитячого приміщення, - там незвичайний
сюрприз приготувався для начальника міліції. Він відчинив двері до
кімнати, звідки харчі мали бути забрані підставною особою: для про-
дажі на базарі. Злочинна особа повинна була вскочити в арешт.
Проте, крім однієї, затримано двох, і зверхньою постала перед на-
чальником його довірена службовиця: діловодниця і завідателька
харчовою справою в районному відділі.
Вона приїхала повідомити Лодзіцкових про зміну в формаль-
ностях щодо здобуття харчів на неіснуючий дитячий заклад. І хотіла
попередити, що сьогодні треба приготуватися до наступної інспекції
всього приміщення, - отже негайно очистити його від всяких слідів
дотеперішньої діяльносте.
Начальник міліції, Дмитрій Ходян, болісно вражений несподіван-
кою, вкрай прикрою для престижу його відділу, - скрикнув:
- Це однаково, що знайти кобру в шухляді службового столу!
Діловодша огризнулась:
- Кобрі теж часом хочеться знайти блюдечко з молоком, замість
вонючих мишей, вроді моєї дрібної зарплатні.
- Але ти діставала близько до того, що я маю: на велику сім’ю.
Здогадуюся: ти, втягнута в п’янство, збилася на прибутковий злочин.
Оформляла його.
Замкнуто в харчовій кімнаті обох переступниць. Наставлено сто-
рожкість на влов злочинниці, що доставляла провізію для фіктивного
дитячого закладу, призначену до торжища: схоплено особу, коли
769
наблизилася до знаних дверей, притягти з авта першу частину хар-
чового запасу. Там її теж замкнуто.
Через годину затримано циганкувату одежницю, що відала кіос-
ком на базарі: галантерійним із різноманітною дрібницею.
Зрештою, всі від’їхали, відвозячи затриманих і конфісковану цін-
ність: до продовження розсліду.
Через десять днів стало відомо: Пилип Чепрякін присуджений на
шість років до північного концтабору; доктор дістав вісім років, а
його жінка і решта виконавців - по чотири.
Справу Лодзіцкових перебрали вищі судові інстанції і так прова-
дили її, що обоє, зрештою, після закритого процесу, одержали дозвіл
виїхати на Захід: впровадилися туди із усіма цінностями, що були
конфісковані, а на вирок, повернені їм. Бо пара мала колись грома-
дянські папери від іноземної держави, і підданство їм негайно
відновлено: з повнотою прав на власність.
Будинок забрано під додатковий магазин для «Торгсіну», - назва
фірми означає: «торґовля с іностранцамі». Торговельний центр міс-
тився на головній вулиці і там коло нього, при дверях, помирали
ограбовані з усякого прожитку українські селяни. Тому незручно ста-
вало нести мішками чудову поживу, здобуту за доляри або за
коштовні метали і самоцвіти, іноді прямо переступаючи через трупи:
незручно для тієї частини партвельмож, від імені яких перший секре-
тар обкому партії публічно заявив: «ето ми сделалі, чтоби показать,
чия тут власть!»
А з додаткового магазину на пустельній околиці, оточеною вели-
кими деревами, можна було непомітно вивозити автомашинами
скільки завгодно харчових продуктів.
«Торгсін» давав змогу організаторам масового голодомору жити
так жирно, як буржуазія до революції, - навіть ситніше: серед
мільйонів хліборобських трупів цілими сім’ями, розкиданих по всій
Україні. Одночасно фірма витягала із хліборобів їхні нагрудні золоті
хрестики, срібні серги, «ладонки», - діставала срібні ризи з іконок і
всяку освячену цінність: віддавали перед смертю, віддаляючи її на
короткий час.
Багато турботи було у лікарні: порятувати життя потортурованої
малечі, і вижила більшість її, а з нею також Андрійко. Він спершу то
опритомнювався, то занепадав свідомістю, і так декілька годин, аж
зрештою, вирівнявся у світлому розмислі.
770
Позашивано йому рани, - на щастя, не врізалися на виду, бо він
відчайно бився головою під руками насильників, і вони брали кров
не з неї.
Мелітина і Софія кожної вільної години перебували при його лі-
жечку і дуже втішалися із його поправи.
Через два тижні його виписано із лікарні і він повернувся до
своєї кімнатки.
Одного разу, коли Мелітина поправляла подушечку: підбивала
вище і скінчила, - він, тримаючи її долоню своїми двома, і дивлячися
широко розкритими очима, в проясненому погляді промовив одно
слово:
- Мама!...
Від того враз аж, мов світучо на всю істоту її, - відчуття спалах-
нуло: так що, здається, велика, але незрима зірка вродилася їй у
грудях, на середині серця, і освітила весь день, й з ним життя її, - і
так невиразимо радісно стало, мов донеслася луна небесна від
хорового співу херувимів на вічність їй.
- Дитя моє! - вишепотіла Мелітина і припала до його обличчя,
побула так і, підвівшися, повела розмову із ним: як йому треба побу-
ти обережно, аби не роз’ятрити ран. Взялася читати йому ілюстро-
вану книжечку про Юрія-Драконоборця: як він, вершник провадив
битву проти грізного, огнедишного змія, що нагострюється пащекою
і розкрилюється: всіх нищити. Особлива напасть від страшилища:
побирає від людности данину собі на пожерання - дітей і особливо
дорослих дівчат - йому смачних на зубах, зокрема - принцес: на
сніданок.
Читала черниця повість, трохи змінену проти клясичної версії, - і
в уяві постанув великими обрисами таємничий дракон, який через
дитячий будинок пожерає малят, а кого не дістає на іклища, то ве-
лить слугам своїм нищити через голодомор. І подумала собі Меліти-
на: настане час, коли на світового людожера озброїться архистратиг
Божий і світучою зброєю святого спровергне чудисько і слуг його у
глибину огню вселенського колодязя і там запечатає.
Погладила голову своєму слухачеві: низько в лікарні обстрижену
машинкою, - під «первий номер», - і сказала:
- Ти відпочивай, з недуги! Піду на роботу, бо перерва скінчилась.
По відході Мелітини, на її пораду - він подрімав, і тоді дивижний
сон повидівся йому:
... ось, стоїть він серед пустельного місця, вкритого під сніг
далеко кругом; - і впізнає Андрійко: це двір пічника, але темно тут і
771
холодно, бо сонце ще не зійшло. Все ж помітно стало, що під снігом
лежать мертві: з усього села, коли почало тихо розвиднюватися, про-
те - не від сонця. Дивується глядач, відзначивши, як підноситься із
землі церковна чаша і все дужче світить кругом і гріє. Посилюється
виднота і тепло: від того сніг над похованими розтанув, і самі вони
розбуджуються - стають спершу на коліна, а потім випростовуються
на повний зріст.
Тоді аж скрикнув глядач! - бо впізнав своїх рідних між ними:
сім’ю свою; позвав їх, але голосу свого не було, і вони не почули.
Все яскравіше висвітлюється чаша, і від того воскрешені стають білі,
і як вона підводиться на височину, так і вони разом із нею, бо - ніби
прив’язані самим світлом. Відходять так високо із нею, що вже вгорі
їх не видно.
Тоді стало знову темно кругом і холодно, а від того заходить гір-
кий жаль і з ним болюча опечаленість! - але раптом появлено знак:
на втішення. Бо супроти мрячности, на тому місці, звідки піднеслася
чаша, почало світніти біло, мов відпечаток: зірчастий виглядом, і
свідок дуже сподобав.
Прокинувшися, поволі встав Андрійко і пішов до вікна, якраз
коли там виднів захід сонця: крізь хмари, що нагадували великі шов-
кові тканини колоскового кольору, простелені вгорі і на широчині
небозводу; і - подобизни голубиного пір’я, розсипаного під ними, і
пронизаючо преясними розхідними, на весь світ стягами, мов ріками
світучости. А при самому сонці - поземі пасма: різноманітні вели-
чиною і обрисами - пасма грезетности, що крізь них, жаріючих, ніби
із розтоплених черепиць, - починалися стяжини: зразу - із ними за-
повнюючи небосхил. Коли обрис огненного повиддя став прознача-
тися, він видався, ніби повтор зірчастого відпечаття: земного сліду
від чаші.
Все дуже порадувало видужуючого.
1962 - 64, 1995 - 14.ІІІ.1999
772
Літературно-художнє видання
ВАСИЛЬ БАРКА
ЖОВТИЙ КНЯЗЬ
Документальний роман
Том І і II
Підписано до друку 24.12.08. Формат 60x90/16.
Папір офсетний 80 г/м2 (Швеція). Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 48,5. Наклад 2000 прим.
Зам. № 9-0041.
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців і розповсюджувачів
видавничої продукції ДК № 1002 від 31.07.2002 р.
Видання ТОВ «Майдан»
61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 59.
тел.: (8-057) 700-37-30
Віддруковано у ВАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”»
корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»
61012, м. Харків, вул. Енгельса, 11
Свідоцтво ДК № 2891 від 04.07.2007 р.