КНІІГЛ зірок
Кадегар-
чарівник
Ери^
Яьом
АІЗІЛ ІІРп

ЛьоМ
\\Л'Н іїРл
Кадегар-
чарівник
Київ
«Махаон-Україна»
2005
ББК 84.4ФРА
Л90
Се( опитане а еіе риЬІіе йапз Іе сайте (іи Рго^татте єГАиіе а Іа
РиЬІісаііоп «ЗКОУОКОПА» сіє ІАтЬаззайе йе Гтапсе еп Цктаіпе еі би
Міпізіеге ]тапеаІ5 без АДаітез Біт апрете5.
Це видання було здійснене в рамках Програми сприяння видав-
ничій справі «СКОВОРОДА» Посольства Франції в Україні та
Міністерства закордонних справ Франції.
Переклав з французької
Віктор Шовкун
І8ВК 2-07-054581-4 (фр.)
І8ВК 960-605-554-6 (укр.)
© СаПішагсІ |еипе58е, 2001
© В. Шовкун, переклад
з французької, 2005
© Видавництво
«Махаон-Україна», 2005
Присвячується Жану-Філіппу,
моєму вчителю чаклунства,
і моїм друзям, що залишилися в країні Іс

Дзвоник, який повідомляв про закінчення
уроків, ще не віддзвенів. Ґіймо де Тройль про-
штовхувався крізь натовп дітей, які юрмилися
в шкільних коридорах. Був початок квітня, але
погода вже стояла чудова, і всі мали тільки
одне бажання: вибігти на берег моря, щоб роз-
важитися, скупатися, якщо вода вже достатньо
тепла, й розслабитися після тривалого дня
занять.
Ґіймо теж дуже поспішав, але з іншої причи-
ни. Йому вкрай було треба вибігти на подвір’я
одним із перших, щоб відірватися від Агати де
Баланґрю та її ватаги на вуличках Даштиказара.
— Ну ж бо, ну ж бо, дайте мені пройти, —
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
цідив крізь зуби хлопець, протискуючись крізь
галасливе юрмисько школярів.
Він почув, як хтось у нього за спиною загорлав:
— Онде він! Онде! Біля дверей!
Не було сенсу обертатися — він упізнав голос
Томи де Кандарисара, найближчого помічника
Агати. Це примусило його подвоїти зусилля.
Він уже допхався до виходу, коли, намагаючись
випередити геть усіх, наштовхнувся на здоро-
вила з третього класу.
— Привіт, недоноску! Ти мене шукаєш, чи не
так?
— Ні, ні... Звісно ж ні... — затинаючись про-
мурмотів Ґіймо. — Я хотів лиш вибігти...
Він розпачливо озирнувся, понад своїм пле-
чем. Здоровило схопив його й міцно тримав. Ґій-
мо побачив Агату з її приятелями, яка швидко на-
ближалася до нього з виразом тріумфу на обличчі.
Це була висока й худа дівчина, з темним
коротко підстриженим волоссям. Її чорні очі
виблискували над дуже великим ротом.
— Облиш його, Марко, — наказала вона. — Це
стосується лише нас.
Той, кого назвали Марком, якусь мить зали-
шався стояти там, де був, потім відпустив хлоп-
ця й пішов геть, знизавши плечима. Ватага Ага-
ти, що, як і Ґіймо, навчалася в п’ятому класі,
вселяла страх усім у школі, навіть школярам
старшого віку.
Агата зупинилася перед утікачем. Ґіймо, з
почервонілим обличчям під кучмою брунатно-
го волосся, витримав її погляд.
— О, та наш цуцик, схоже, розгнівався, —
промовила вона насмішкуватим голосом.
Її поплічники, що стали на варті біля дверей,
зареготали.
— Дай мені спокій! Я ніколи не віддам тобі ме-
дальйон! — вигукнув Ґіймо, стискаючи кулачки.
— А це ще побачимо, — холодно відказала
Аґата й подала знак рукою одному з хлопців
своєї банди, рудому й кремезному.
Той стрибнув на Ґіймо й після короткої бо-
ротьби затиснув його руки в міцному захваті.
— Пусти мене, Томо, а то пожалкуєш! — важко
дихаючи, прошепотів Ґіймо на вухо противни-
кові, але той у відповідь тільки зуби вищирив.
Аґата наблизилася ходою жорстокої короле-
ви, обмацала шию своєї жертви і знайшла міні-
атюрне золоте сонечко, що висіло на тоненько-
му ланцюжку з того самого металу.
Вона зняла ланцюжок із Ґіймової шиї й по-
чепила на власну шию.
— Ти не маєш права його носити, — простог-
нав бідолашний Ґіймо, якого рудий парубійко і
далі тримав у міцному захваті. — Цей медальйон
подарував мені батько.
— Твій батько? А я думала, ти ніколи його не
знав. І навіть думала, — додала вона, наближа-
ючи своє обличчя до його обличчя, — що він
став відмовником через тебе!
Від такого несподіваного удару Ґіймо мало
не залився слізьми, — але гордість не дозволила
йому це зробити, і він тільки похнюпив голову.
Це була саме та хвилина, яку директор школи
7
обрав для своєї появи. Його кабінет був недале-
ко, й до нього долинув гомін голосів, незвич-
ний о цій порі.
— Ну ж бо, діти, що тут відбувається? — запи-
& тав своїм суворим голосом директоре, якому
0 роки додали чимало тіла.
«	— Нічого... Нічого, пане директоре, — відпові-
де ла Аґата, усміхаючись широкою усмішкою. —
2 Ґіймо де Тройль розповідав нам одну історію...
Дуже цікаву історію, чи не так?
Усі інші галасливо підтвердили її слова. Ди-
ректор обернувся до Ґіймо.
— Розповідаєш, хлопче, історію, розпові-
даєш історію... — проказав він із замисленим ви-
глядом. — Так от, це не місце й не час для того,
щоб розповідати історії! — додав він із різкими
нотами в голосі. — Ану, геть звідси — і швидко
мені! Щоб я нікого тут не бачив до наступного
ранку! А ти, Ґіймо, залишся.
Аґатина ватага покинула коридор, кидаючи
на хлопця погрозливі погляди.
— То що, хлопче, маєш проблеми? Може, ти
хотів би мені щось сказати?
— Ні, нічого, пане директоре. Запевняю вас!
Можна, я теж піду?
Директор якусь мить дивився на хлопця,
який легенько тремтів і чиї очі блищали від
сліз, зрештою стенув плечима й кинув:
— Гаразд, біжи!
Ґіймо швидко вибіг зі школи, звернув у вули-
цю й біг, не зупиняючись, доти, доки добіг до
перших пагорбів, що височіли над містом. Він
поклав свій школярський ранець під високим
стрімчаком, схожим на історичний пам’ятник,
але форми якого були вирізьблені блискавкою,
сів на землю і, втупивши погляд у океан, який ме-
рехтів віддзеркаленим сонячним промінням да-
леко внизу, дав волю своїм сумним думкам.
Ґіймо виповнилося дванадцять років на день
осіннього рівнодення. Це був хлопець міцний і
витривалий, попри своє худеньке тіло. Для свого
віку він був не досить високим і не досить кремез-
ним, і це завдавало йому прикрості, бо він був
неспроможний захищатися так ефективно, як
йому хотілося б, від тих, хто взяв собі за погану
звичку знаходити собі втіху в знущаннях з нього.
Його проблеми з Аґатою почалися ще на початку
цього навчального року. І це сталося не тому, що
він був добрим учнем (які завжди стають улюбле-
ними мішенями для хвалькуватих тупаків, його
шкільні оцінки були радше середніми, ніж висо-
кими), а тому, що він припустився необачності,
заступившися за малюка з шостого класу, якого
тероризувала банда Агати. Після цього він
зробився їхнім улюбленим цапом відбувайлом.
Це було сильніше за нього: він знову й знову по-
трапляв у дуже прикрі ситуації! Чи настане той
день, коли він зуміє придушити в собі ідіотський
рефлекс, який, попри його сором’язливу й бояз-
ку вдачу, знову й знову спонукував його стромля-
ти носа в ті речі, які не мали до нього стосунку?
Ґіймо відкинув пасмо волосся, яке впало йому
на лоба. Завжди розкуйовджена чуприна почас-
ти затуляла його трохи відстовбурчені вуха
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
й майже повністю ховала тонкі риси замріяно-
го обличчя, освітленого зеленими осяйними
очима і прикрашеного губами, що так любили
всміхатися. Хоча так було далеко не завжди,
ось і в ці хвилини Ґіймо не мав анінайменшого
бажання всміхатися...
Він підняв камінець і, щоб якось погамувати
свою безпорадну лють, кинув його на дорогу.
Хіба ж він винен, що його батько, незадовго
до народження сина, вирішив покинути країну Іс
і переселитися до Франції, ставши в такий спо-
сіб відмовником і прирікши сина на те, щоб він
ніколи не знав свого батька? І ось Аґата відібрала
в нього дорогоцінний медальйон, єдину спадщи-
ну, яку той чоловік залишив матері для нього!
— Щоб її викрали кориґани й примусили тан-
цювати до кінця віку! — щиро побажав нещас-
ний хлопець своїй ворогині.
Він глибоко вдихнув запах йоду, що його до-
носив від моря легенький бриз. А що Ґіймо мав
сильну волю, а надто тому, що Аґату тішило, ко-
ли вона бачила його глибоко засмученим, то
він спробував забути про свої прикрості.
Його погляд ковзнув по сірому шиферу, яким
була накрита більшість будинків Даштиказара,
що спиралися одні на одні, нависаючи своїми
чотирма або п’ятьма поверхами над вузеньки-
ми й покрученими вуличками. Торік це місто,
вимуруване зі світлого граніту, відсвяткувало
своє тисячоліття. Гордий Даштиказар... Як лю-
бив він своє рідне місто, місто, сповнене неспо-
діванок, місто, яке лежало на схилах гір і милу-
валося звідти відкритим морем! Це була столи-
ця, живе серце гордої країни Іс!
Країна Іс, як довідався Ґіймо на уроках істо-
рії та географії, була вісімсот років тому неве-
личким клаптем французького узбережжя,
який відколовся під час страхітливого урагану.
Іс помандрувала у відкрите море, потім проти-
лежні вітри знову пригнали її до суходолу й во-
на розташувалася там, на своєму новому місці.
Але то було особливе місце: бо ця країна, пере-
творена на острів, більше не була позначена на
мапах, і жителі Франції не мали найменшого
уявлення про її існування. Іс застрягла десь на-
півдорозі між Світом Збагненним, до якого ра-
ніше вона належала, і Світом Незбагненним,
дивним і фантастичним. Крізь одну браму з неї
можна було потрапити в перший світ, а крізь
другу — в другий. І та, й та брама давали можли-
вість пройти крізь них лише в один бік і відчи-
нялися тільки тоді, коли Рада Прево доходила
висновку, що країні Іс бракує чогось найнеобхі-
днішого — скажімо, пасти «Нутелла» або кіно-
стрічок найновіших фільмів. Такі заходи обереж-
ності були необхідні для того, щоб уберегти Іс від
небезпеки, якою їй загрожували обидва світи.
Про Незбагненний Світ було відомо дуже ма-
ло, крім того, що він дуже великий і таїть у собі
чимало небезпек. Що ж до Світу Збагненного,
то це була зовсім інша річ! У країні Іс були мас-
таки, які, за допомогою всіляких хитромудрих
пристроїв, примудрялися ловити передачі фран-
цузького радіо й телебачення, а шкільна про-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
грама, за незначними винятками, повторювала
шкільну програму материкової Франції. Більше
того, певні втаємничені люди з уряду Франції
знали про існування країни Іс: у деяких секрет-
них документах вона фігурувала під назвою
«Дев’яносто сьомий департамент метрополії».
Саме за посередництвом цих утаємничених лю-
дей ті з жителів Іс, які хотіли жити десь-інде й
жити інакше, діставали документи та необхідну
допомогу, без яких вони не могли б остаточно
оселитися у Франції, в Європі або десь там; цих
людей називали відмовниками. Вони відмовля-
лися від країни Іс, відмовлялися назавжди. Інші —
таких було дуже мало! — іноді воліли спробува-
ти щастя в Незбагненному Світі. Це були зде-
більшого люди, засуджені на блукання, найтяжче
покарання, яке накладали в країні Іс, люди, які
прагнули забагатіти або яких приваблювала не-
збагненність, а також люди зневірені й розча-
ровані. Усі вони ставали блукальцями.
Ті ж, котрі воліли залишатися в Іс, жили на
великому острові, де влітку було тепло, а взим-
ку холодно, на острові, покритому горами, дрі-
мучими лісами, широкими піщаними рівнина-
ми і загалом не схожому на жоден із департамен-
тів Збагненного Світу! Та коли говорити про
речі конкретні, то дещо спільне для обох світів
знайти тут було можна.
Стукіт копит пробудив Ґіймо з його замрі-
яності. На дорозі, за кілька метрів від нього,
зупинився вершник у блискучому бірюзовому
обладунку, озброєний мечем, який звисав у ньо-
го з лівого боку, і довгим списом, що був удвічі
довший за його коня. Кінь був накритий блиску-
чою сталевою кольчугою з маленькими вічка-
ми, які дзеленчали за кожним рухом.
Ґіймо швидко підхопився на ноги.
— З тобою все гаразд, хлопче? — лагідно запи-
тав вершник.
— Атож, пане лицарю, все гаразд, дякую! —
відповів він.
— Не раджу тобі сидіти до пізнього вечора в
цих горах, — провадив незнайомець, погладжу-
ючи гриву коня, який іржав від нетерпіння. —
Кориґани цими днями влаштовують свої свят-
кування, і ти, певно, знаєш, які витівки полюб-
ляють вони утинати людям!
Засміявшись, вершник махнув Ґіймо на про-
щання рукою і пустив коня чвалом у напрямку
міста. Клопець був дуже схвильований: це була
його потаємна мрія, його найбожевільніше і най-
палкіше бажання — вступити одного дня до Бра-
тства Лицарів Вітру. Ці лицарі, під проводом
свого Командора й під безпосередньою опікою
прево Даштиказара, оберігали безпеку країни
Іс і, за велінням лише свого сумління, допома-
гали всім, хто цього потребував.
Прислухавшись до поради лицаря, Ґіймо ру-
шив додому — вони жили уцвох із матір’ю на самій
околиці села Тройль, що стояло на відстані кількох
льє від столиці. Поведінку кориґанів, хоч вони й не
були найнебезпечнішими створіннями у країні Іс,
важко було передбачити, і під час своїх ігрищ вони
нерідко вдавалися до жорстоких розваг.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
— Мамо! Це я! Я вже вдома!
Ґіймо поквапився на кухню й відчинив двер-
цята холодильника. Він дістав звідти масло й
поклав його на стіл біля банки з нутеллою. Від-
краяв собі добрий кусень хліба від буханця,
який лежав на буфеті, спорудив собі величезно-
го бутерброда й жадібно заходився їсти.
Переживання! О, вони добряче підсилюють
апетит, принаймні не менше, аніж ті два-
І4 надцять кілометрів, які йому доводилося до-
лати пішки, коли не щастило упхатися в ста-
реньку тарадайку, яка розвозила школярів по
домівках.
— Це ти, мій любий, чи мені почулося? Де ти
зараз?
— Я тут, на кушні, — прошепелявив їй у відпо-
відь Ґіймо з напханим ротом.
Його мати увійшла жвавою ходою до кімна-
ти, радісно всміхаючись. Це була струнка жін-
ка, чорна сукня туго обхоплювала її тонкий
стан (з тих давніх-давен, які Ґіймо міг пригада-
ти, він завжди бачив її в чомусь чорному), її дов-
гі золоті незаплетені коси, що ледь кучерявили-
ся, спадали до пояса, а великі очі були сині, як
небо. Алісія була справжньою труалійкою! Ґій-
мо, з його худеньким тілом, був більше схожий
на батька, принаймні такого висновку він ді-
йшов, хоча всі, до кого він звертався з таким за-
питанням (а він звертався до багатьох), якщо й
могли пригадати його батька, то дуже туманно.
— У тебе все було гаразд сьогодні? — запитала
Алісія де Тройль, поцілувавши сина в чоло.
— Не гірше, аніж будь-коли, — ухильно відпо-
вів син безвиразним голосом і схопив програму
телепередач, яка лежала на стільці. — Ура! Сьо-
годні ввечері буде кіно!
Широка усмішка осяяла обличчя Ґіймо. Па-
ні де Тройль лише мовчки дивилася на нього
з веселим виразом обличчя, склавши руки на
грудях.
— Ніяких телепередач ти сьогодні не дивити-
мешся, Ґіймо.
Ґіймо випростався, як відпущена пружина, й
підхопився зі свого стільця. Художні кінофіль-
ми були рідкістю в програмах, які складала
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Комісія з культури при Управі країни Іс, бо ця
комісія віддавала перевагу репортажам і доку-
менталістиці. Тому хлопець наготувався до од-
нієї з тих тривалих суперечок, які іноді спалаху-
вали між ним і матір’ю з приводу телебачення.
Але вона урвала його наміри одним помахом
руки.
— Ти що, забув? Сьогодні в твого дядька Уріа-
на день народження. Я знаю, знаю, ти його не
дуже любиш... але вся родина сьогодні збереть-
ся в нього. Уся родина і... кілька друзів.
Останні слова вона промовила з якимись
таємничими нотками в голосі. Ґіймо вже роз-
тулив рота, щоб запротестувати, але враз
завмер.
— Ти хочеш сказати, там будуть...
— ... твій брат у перших Ромарик із твоїм дру-
гом Ґонтраном, а також сестри-близнючки, Ам-
бра та Коралі. До речі, Ромарик і дівчата збира-
лися прийти сюди, щоб тебе забрати. Ти маєш
їх почекати. А я піду трохи раніше, треба ж до-
помогти братові підготуватися до прийняття
гостей.
Якусь хвилину пані де Тройль із ніжністю в
погляді спостерігала, як її син від радості стри-
бає по кухні. Потім вийшла, щоб закінчити свої
приготування.
Ґіймо, перестрибуючи через три сходинки,
помчав нагору й, можна сказати, вдерся до сво-
єї кімнати. Уже перший погляд нагадав йому,
що він не прибирав її принайні з тиждень. Він
зітхнув і почав наводити в ній сякий-такий лад.
Він завжди зустрічав друзів у своїй кімнаті, й,
перш ніж піти до дядька, вони неодмінно за-
тримаються тут бодай на кілька хвилин!
Він закрив свій портативний комп’ютер,
який лежав на стільці, й запхав його до шухля-
ди, зібрав книжки, розкидані на килимі, й по-
ставив їх на полиці книжкової шафи, струснув
покривало й акуратно накрив ним свою зім’яту
постіль...
У двері, що виходили на вулицю, постукали.
—Ґіймо! Це ми!
— Заходьте! — крикнув Ґіймо, запихаючи під
шафу останні лахи, що валялися на підлозі.
Двері клацнули, почувся сміх і гомін. Двоє
збуджених дівчат і хлопець вдерлися до кімна-
ти так навально, ніби брали її штурмом.
— Я такий радий вас бачити! — вигукнув
Ґіймо.
— Іменинам дядька Уріана надають цього ро-
ку такої ваги, що нам дозволили не ходити до
школи цілих два дні! — повідомив Ромарик де
Тройль, хлопець із русявим чубом і синіми очи-
ма, що, на відміну від свого худенького й хирля-
вого брата в перших, здавався кремезним і
дужим.
— Гадаю, ти не дуже через це засмутився! Ко-
ли ми востаннє бачилися з Ґіймо? — вигукнула,
супроводжуючи свої слова однією з тих усмі-
шок, таємницю яких знала тільки вона і від
яких танули серця в усіх хлопців, Коралі де
Кракаль, вродлива брюнетка зі струнким ста-
ном і синіми, як море, очима.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— На різдвяні вакації, — відповіла їй Амбра,
кинувши на Ґіймо пильний погляд, від якого
він почервонів до корінців волосся.
У всьому схожа на свою сестру-близнючку,
Амбра відрізнялася від неї стрижкою волосся і
ходою, дуже схожою на хлоп’ячу. Її темпера-
мент уселяв недовіру більшості хлопців, але во-
на лише сміялася з їхньої настороженості й на-
віть знаходила в ній розвагу! Особливо вона
любила дражнити Ґіймо. З ним їй це завжди
вдавалося, і, попри всі свої зусилля лишатися
байдужим до її провокативних витівок, Ґіймо
щоразу відчував, як його обличчя паленіє. Ра-
зом із тим Амбра була дівчиною, вірною в друж-
бі, дівчиною, яка ніколи не дивилася холодним
поглядом і на яку завжди можна було покла-
стися.
— А де Ґонтран? — запитав Ґіймо, щоб уник-
нути насмішкуватого погляду Амбри. — Він не
приїхав?
— Звичайно, приїхав! — запевнив його Рома-
рик. — Але він мусив піти відразу до замку, щоб
допомогти батькам перенести інструменти.
Побачив би ти той цирк, коли вони туди виру-
шили! Усі подумали, вони кудись переїжджа-
ють!
Ромарик і Ґонтран жили по сусідству один із
одним у невеличкому селі Бунік, що було на
протилежному кінці країни Іс, за два дні їзди
від Тройля. Амбра й Коралі жили трохи далі, на
східному узбережжі острова, в селі Кракаль, де
їхній батько, Утижерн, був водночас і мером, і
камдаром. Камдаром у країні Іс називали вождя
клану. Отже, Утижерн був камдаром клану Кра-
каль, і так само Уріан, дядько Ґіймо та Ромари-
ка був вождем клану Тройль. Саме тому Крака-
лів було запрошено на іменинну вечірку.
Що ж до батьків Ґонтрана, то вони були най-
уславленішими музикантами країни Іс. То хіба
можна було не запросити їх?
— Шкода, що я цього не бачив! — вигукнув
Ґіймо. — Не бачив, як Ґонтран перетворився на
мула... Я певен, він там бурчить пошепки, при-
гладжуючи долонею чуб.
— Ця праця трохи загартує того кволого го-
робчика! — кинула Амбра, скорчивши гримаску
й скинувши темним поглядом на сестру, яка
кокетливо крутилася перед віконною шибкою.
Вони засміялися всі разом.
— Тато сказав, що на цих іменинах збереться
вся еліта Іс, — весело зауважила Коралі, приєд-
нуючись до інших, які вже лежали на пухнасто-
му килимі з козячих шкур.
— І не тільки союзники клану Тройль, — доки-
нула Амбра. — Уріан надіслав також запрошен-
ня ворожим родинам. Каже, це сприятиме по-
слабленню напруги.
— Ворожим родинам... таким, як Баланґрю
або Кандарисари? — запитав Ґіймо, чиє облич-
чя затьмарилося.
— Тільки не кажи, що та погань Агата і той
покидьок Тома досі до тебе чіпляються! — гнів-
но вигукнув Ромарик. — Слово честі, якби вони
нарвалися на мене, це одним би разом і закін-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
чилося! Я відбив би в них охоту знущатися зі
слабких!
Ромарик, прикусивши собі губу, відразу
пожалкував про свої слова. Ґіймо посміхнувся
гіркою й сумною посмішкою.
— Хай там як, — провадив Ромарик з очевид-
ним наміром виправити свою нетактовність, —
а сьогодні ти будеш не сам. Хай-но вони лишень
спробують скривдити когось із нашого клану!
Не встиг він закінчити свою промову, як Ам-
бра вигукнула бойовий клич, підхопилася на
ноги й зімпровізувала індіанський танець. З
лютим ревом Ромарик приєднався до неї:
— Ставайте-но ближче, Аґато-Скелет і Томо-
Шпінгалет, вам доведеться зустрітися з Рома-
риком-Сталеві-М’язи, з Ґонтраном-Хитруном, з
Коралі-Феєю та Амброю-що-Не-Знає-Жалю, і з
Ґіймо-Лицарем!
Коралі зааплодувала цій виставі, потім ого-
лосила, з блиском в очах:
— Поквапмося на танці! Мені теж страшенно
хочеться потанцювати!
— Тобі насамперед хочеться побачити йоло-
пів, які штовхатимуться, щоб тебе запросити, —
уточнила Амбра з точно розрахованою знева-
гою в голосі. — А я сподіваюся, що там будуть
лицарі... справжні лицарі!
— Щодо мене, — у свою чергу озвався Рома-
рик, — то я готовий задовольнитися буфетом. У
дядька чудова кухня! А ти, Ґіймо?
— Я, — зітхнув Ґіймо, який не міг не думати
про свій медальйон і який не мав особливого
бажання йти до дядька, — я волів би залишити-
ся тут, між друзями, і якомога далі від Аґати та
її банди.
— Спам’ятайся, хлопче! Ми тут на землі Трой-
лів, нехай вона почувається тут погано! — кину-
ла йому Амбра, легенько струснувши його за
плече. — А потім, перестань бодай на мить дума-
ти про цю Агату, хіба нема інших дівчат?
Вона обдарувала його новим поглядом, який
примусив його знову почервоніти, а інших —
вибухнути гучним сміхом.
— Пора, — сказав Ромарик, подивившись на
свого годинника. — Якщо я запізнюся, то сього-
дні буде свято й для мене, а не лише для дядька
Уріана...
— Ой, бідолашка! — вигукнула Коралі, манір-
но кривляючись.
— Йому перепаде від тата! — глузливо підхо-
пила Амбра, завдавши Ромарикові кількох лег-
ких ударів кулачком.
— Облиште... це зовсім не смішно... — бла-
гально кинув Ромарик і пожбурив подушкою в
ту з дівчат, яка була ближче.
Цього ніколи не слід робити, коли ти сам
проти трьох, а в кімнаті ще багато подушок!
їх полетіло на нього стільки, що незабаром
він попросив пощади.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Оселя Уріана де Тройля височіла на пагорбі
за селом. Це була двоповерхова будівля, з двома
квадратними баштами обабіч і обгороджена
широким муром, викладеним з обтесаного ка-
міння, як і всі будівлі цього регіону, схожа рад-
ше на середньовічний замок, аніж на палац,
призначений для прийняття гостей. Адже зов-
сім недавнім був той час, коли між провідними
кланами країни Іс спалахували численні й гост-
рі суперечки!
— Поквапмося! — видихнув Ромарик, що,
відсапуючись, швидко простував на чолі гурту,
який поспішав до фортеці, що височіла над
селом Тройль.
— Заспокойся, Ромарику, — кинув Ґіймо, теж
засапаний. — Поглянь-но, ще не всі гості зібра-
лися.
Четверо друзів увійшли до подвір’я, замоще-
ного плитами, де запряжені кіньми екіпажі ви-
саджували запрошених на іменини у святкових
строях. Автомобілі не знайшли застосування
у країні Іс. А втім, тут не було дозволено корис-
туватися нічим таким, що забруднювало б дов-
кілля.
Електрику виробляли великі вітряки, спору-
джені на Пагористій Рівнині, а для господарчих
потреб — невеликі сонячні батареї. Обігрівали-
ся будинки дровами або сонячним промінням,
що перетворювалося на тепло за допомогою
мудрованої системи тепловловлювачів.
— Де ви заподілися? — пробурчав сивочолий
чоловік, який зустрічав гостей біля дверей. —
Пан де Тройль уже запитував про вас.
— Добривечір, Валантене! — сказала Амбра,
всміхаючись. — Пробач, довелося трохи затри-
матись. Ми танцювали... з кориґанами!
— Страховиська! — відказав швейцар, удаючи
гнів.
— Добривечір, Валантене! — сказала Коралі,
цмокнувши його.
— Добривечір, Валантене! — привітались у
свою чергу Ромарик і Ґіймо, зробивши такі ру-
хи, ніби хотіли стусонути його кулаком.
— Усі у великій залі, — повідомив Валантен. —
Уявляю собі, яка там нудота!
Його прискіплива оцінка сьогоднішніх гос-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
тей усіх насмішила. Валантен був більше ніж
швейцар, він був також управителем, мажордо-
мом, режисером, довіреною особою Уріана де
Тройля, якому він товаришив у всіх його аван-
тюрах.
Він ще раз попросив їх поквапитись, і вони
увійшли в дім.
Довгий коридор привів їх до великої зали,
нагрітої яскравим полум’ям, яке палахкотіло в
каміні, й заповненої людьми, що гуділи, наче
бджолиний рій.
— Ой, ні! — простогнав Ґіймо. — Вона вже
тут!
— Де? — спитала Коралі, роззираючись нав-
коло цікавим поглядом.
— Неподалік від тата, поблизу буфету, — ска-
зала Амбра, підібгавши губи. — Вона думає, що
прийшла на карнавал, чи як?
Аґата де Баланґрю, з густо наквацяним облич-
чям, теж їх помітила й нахабно підморгнула.
— Облиш її, Ґіймо, — зітхнув Ромарик. —
Ходімо ліпше визволяти Ґонтрана з пазурів на-
шого дядька.
Маленький гурт попрямував до велетня з
сивою кошлатою бородою, який розмовляв
гучним голосом і за кожною фразою вибухав
сміхом, що відлунював у залі, наче грім. Біля
нього стояли кількоро людей і серед них хло-
пець із тяжко знудженим виразом обличчя.
Це був Ґонтран де Ґрем, якого легко було
впізнати з високого зросту та чорного, акурат-
но прилизаного чуба.
— Ось вони! — загорлав Уріан де Тройль. —
Ось вони нарешті, юні нащадки Тройля!
— У супроводі своїх вірних друзів, дядьку, —
відказав Ромарик, який потрапив в обійми ко-
лоса, чия імпозантна велич ніколи не справля-
ла на нього належного враження. — Це Амбра й
Коралі де Кракаль.
— Мої любі кралечки! — вигукнув Уріан, мало
не задушивши дівчат у своїх могутніх обіймах. —
Ніколи не повірив би, що той лис Утижерн
спроможний робити таких гарненьких діток!
Потім обернувся до Ґонтрана, чиє обличчя
освітилося радістю після прибуття цієї ком-
панії.
— Я щиро радий, що познайомився з тобою,
мій юний Ґрем. Сподіваюся, ти не менш тала-
новитий, ніж твої батьки, — сказав він, стиснув-
ши хлопцеві плече.
Він лагідно відпустив їх усіх, привітавши
Ґіймо простим поплескуванням по щоці й по-
новивши розмову, яку урвав. Двоє кузенів, су-
проводжувані трьома іншими, попрямували до
каміна.
— Скажіть мені, будь ласка, чи там щось зали-
шилося від мого правого плеча? — вдавано жалі-
бним голосом запитав Ґонтран.
— Який чоловік! — у захваті вигукнула Ко-
ралі.
— Атож, це викапаний я... — іронічно кинув
Ґіймо, який ніколи не знав, радіти йому чи су-
мувати з того, що дядько завжди ставився до
нього підкреслено холодно.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Хай там як, а де вас у дідька так довго носи-
ло? — невдоволено запитав Ґонтран. — Тягати
материну арфу, хоч вона й важить не менш як
тонну, це ще сяк-так можна стерпіти; але витри-
мати дружні поплескування вашого дядька... Це
ж не по-людському — приректи мене на такі
тортури!
— Не скигли! — урвав його Ромарик. — Багато
хто заплатив би великі гроші за те, щоб його ві-
дрекомендували Уріанові де Тройлю.
— І навіть погодилися б на те, щоб він попле-
скував їх по плечу! — докинув Ґіймо.
Ромарик досить незграбно обняв свого бра-
та в перших і притиснув його до себе, йому
було приємно, що той зміг подолати смуток, і
настрій у нього трохи поліпшився.
— Зворушливо, дуже зворушливо бачити цю
милу сімейну сцену, — несподівано пролунало в
них за спиною.
Вони рвучко обернулися. Перед ними сто-
яла Аі'ата і її нерозлучний поплічник, ще ру-
діший і ще масивніший, ніж зазвичай, Тома де
Кандарисар.
— Який жаль, — провадила вона, — що такий
чоловік, як Уріан, не має інших спадкоємців,
крім одного кволого недоноска та одного тупо-
го бевзя.
Заревівши, як дикий звір, Ромарик кинувся
на неї, але його перехопив Тома. А що обидва
були рівні за силою, то бійка стати серйозною.
— Ну ж бо, Ромарику, ну ж бо! — глузливо
кинула Аґата, струснувши головою. — Ану вдар
дівчину, це дуже личить лицарю, яким ти збира-
єшся стати!
— Я теж дівчина! — зненацька люто вигукну-
ла Амбра. — І мені це личить!
Ніхто й оком не встиг моргнути, як вона під-
бігла до високої дівчини і вліпила їй лункого ля-
паса, аж та смикнулася й завмерла від несподі-
ванки. Саме цієї миті Уріан де Тройль попросив
загальної уваги й мовчанки.
— Ти мені заплатиш за це! — просичала Аґата,
тицьнувши пальцем у бік Амбри, яка стояла з
вельми задоволеним виразом обличчя, склав-
ши руки на грудях. — А ви всі, щоб ви знали...
Вона не докінчила своєї фрази і, рвучко об-
крутившись на підборах, повернулася до буфе-
ту, де стояла її родина. Тома, розчаровано по-
хнюпившись, поплентав за нею.
— Ти не вмієш вдягатися, сестро, але дати в
пику — тут тобі немає рівних! — щиро визнала
Коралі, перейшовши на шепіт.
— Я думаю, слід би написати поему про цей
високий подвиг, — лукаво прошепотів Ґонтран
на вухо Ромарикові, тоді як Амбра спокійно вті-
шалася перемогою.
— Дякую.
Це було все, що Ґіймо визнав за потрібне
сказати своїй подрузі.
— У всякому разі, я бачу, з вами ніколи не зну-
дишся! Як мені добре, коли ви зі мною! — кинув
Ґонтран, у захваті від своїх друзів.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Після того як Уріан де Тройль подякував гос-
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
тям за те, що вони прийшли, й виголосив про-
мову про те, що всім треба жити в мирі, а також
вислухав узвичаєні компліменти, — мовляв, хіба
скажеш, що йому шістдесят? — усіх було запро-
шено пити, їсти та розважатися. Сільські музи-
ки почали награвати веселі мелодії, а розмови
поновилися ще з більшою жвавістю.
Ґіймо підійшов до буфету разом зі своєю
компанією. Шукаючи поглядом матір, він
побачив свого велетня-дядька в товаристві чо-
ловіка, якого раніше не помітив. Незнайомець
відразу привабив його увагу. По-перше, він був
у довгому чорному плащі, який носили маги та
чарівники, що належали до Гільдії, дуже дав-
ньої інституції, яка оберігала, на рівні чаклун-
ства, безпеку країни Іс, тоді як Братство Лица-
рів оберігало її на рівні практичних заходів. Дуже
рідко щастило зустріти котрогось із них поза
мурами монастирів, у яких вони жили відлюд-
никами. Але було й інше: йому здалося, що той
чоловік спостерігає за ним...
— Гей, Ґіймо, чого замріявся? — спитав Рома-
рик, потягши його за рукав. — Тут можна й ліп-
ше збавити час! Ось покуштуй цього пиріжка!
І цього пива з медом — ти ще ніколи такого не
пив!
Щоб не збуджувати надміру його цікавості,
Ґіймо спробував віддати честь наїдкам і трун-
кам. Як хотілося б йому бути схожим на свого
брата в перших! Усе йому здавалося легким, ко-
ли Ромарик був поруч. Ґіймо не мав жодного сум-
ніву, що рано чи пізно його кузен вступить до
Братства Лицарів, вони обидва мріяли про це, у
відколи народилися, чи майже весь цей час!
Тоді як він, Ґіймо... Він знав, що, попри свою і
тендітну статуру, він не такий уже й слабкий, §
та, на жаль, і не досить сильний. Власне, так ве- у
лося йому в усьому: він добре навчався в школі,
але без особливого блиску, був добрим музикан- «
том, але особливого обдаровання не мав, був
добрим товаришем, але не завжди вмів розва- *
жити друзів. Іноді він запитував себе, що ж та-
кого знаходять у ньому інші, як вони можуть
цінувати його як товариша? Чи варто дивувати-
ся, що за таких оставин дядько Уріан завжди
віддавав перевагу Ромарикові, а не йому? Хоч
мати й дорікала йому за ці думки, а проте він
знав, що ніколи не був бажаним і своїм серед
Тройлів. Несподівано Ґіймо відчув себе зовсім
маленьким. Можливо, коли він досягне повно-
ліття, йому доведеться шукати свого місця десь-
інде, піти слідами батька й стати відмовником,
хоч це й завдасть великого горя його матусі.
Гомін посилився — щось мало зараз відбути-
ся. Чоловіки повідсовували столи, на яких уже
стояло безліч трунків, до стін. У глибині зали
Валантен піднявся на стілець і, склавши долоні
рупором, оголосив:
— Панії та панове — танці!
Ромарик зітхнув. Коралі була сама не своя
від радості.
Як і передбачала Амбра, понад десяток хлоп-
ців, переважно юнаків, які належали до найві-
доміших родин країни Іс, штовхалися біля Ко-
ралі, щоб запросити її до танцю, а вона розва-
жалася тим, що робила серед них ретельний
вибір, віддаючи перевагу найкращому танцю-
ристові.
Не минуло й хвилини, як вона вже кружляла
в парі з юнаком, пихатим, наче павич. На замо-
3° щеній плитами підлозі великої зали танцювали
в скаженому ритмі близько десятка пар.
— Ненавиджу танці! — сказав Ромарик своїм
друзям, що дивились на танцюристів.
— Ти це кажеш тому, що тобі ліньки навчити-
ся, — мовив Ґонтран. — А я їх люблю. Єдина
проблема в тому, що я приваблюю всіляких
мегер.
Ніби підтверджуючи його слова, до нього пі-
дійшла дівчина, що цілком відповідала його ви-
значенню й запитала, чи не хоче він бути її ка-
валером і піти з нею в танок. Ґонтран покинув
їх і, обхопивши партнершу руками за шию,
якось дивно смикнувся й на мить завмер у позі
повішеного. Традиція зобов’язувала, аби хлоп-
ці, котрі вміли танцювати, ніколи не відмовля-
ли дівчатам, що їх запрошують.
— Ти не хочеш запросити мене до танцю,
Ґіймо? — запитала Амбра з лукавою усмішкою.
— А чого ж... Звичайно, — відповів хлопець,
якому в сто разів дужче хотілося б залишитися
зі своїм братом у перших і поговорити про ли-
царів.
Він подав Амбрі руку й вивів її на середину
зали. Через мить вони вже приєдналися до
кола танцюристів і він вистрибував біля своєї
партнерші.
— Пхе! — буркнув Ромарик сам до себе й повер-
нувся до буфету, де налив собі повен кухоль
корми, традиційного пива країни Іс, розбавле-
ного медом.
Він не вмів танцювати, але вміння танцюва-
ти не вимагалося для того, щоб стати лицарем!
Досить було бути витривалим, хоробрим і
вміти користуватися зброєю. Він стенув плечи-
ма й подумки назвав себе йолопом. Звичайно
3і
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
ж, він не мав охоти до танців, його батьки не
танцювали перед ним щовечора, як це робили
батьки Ґонтрана; і його мати ніколи не приму-
шувала свого сина брати уроки, на відміну від
матері Ґіймо! А проте... Чи не менше він би
нудився на вечірках, якби зробив над собою
зусилля й навчився цього ремесла? Може,
все-таки наважитись? Тим більше, що танці в
країні Іс не мали нічого спільного з танцями
Збагненного Світу, які показують по телевізору.
Тут танцюють групами, по кілька людей у кож-
ній, тут завжди знайдеться хтось такий, хто по-
каже тобі, як правильно ставити ноги, й ніхто з
тебе не сміятиметься, якщо ти переставляти-
меш їх незграбно. Танцюючи, тут люблять по-
сміятися, розважитися, і в такі хвилини завжди
буває весело.
Ромарик допив свого кухля і твердо поста-
новив: пора спробувати!
Валантен знову піднявся на свій стілець і по-
просив уваги присутніх.
—Панії, панове, музична інтермедія!
Танцюристи, обмахуючись віялами, юрмою
посунули до буфету, щоб освіжитися, а тим ча-
сом батьки Ґонтрана почали встановлювати
свої музичні інструменти — невеличкий орган
та велику арфу — на естраді оркестру. Потім во-
ни заграли. їхня музика давала справжню насо-
лоду, й, після того як стихла остання нота, усі
ще довго залишалися під її чарами. Грім оплес-
ків вітав виступ подружжя Ґремів, і їх стали
викликати на біс. Пані де Ґрем, усміхаючись,
підвелася і вклонилася публіці.
— Тисячу разів дякую вам за тепле при-
йняття! На жаль, ви всі знаєте традицію, яка
забороняє нам виконувати більш як один твір
протягом вечірки...
Публіка бурхливо запротестувала. Пані де
Ґрем підняла руки, просячи тиші.
— До того ж один із нашої родини ще не
виступав цього вечора. Тож зараз він і заграє у
відповідь на ваше люб’язне прохання. Прошу
вас прихильно прийняти нашого сина Ґонт-
рана!
Ґіймо штурхонув Ґонтрана ліктем у бік. Сло-
ва матері стали для хлопця великою несподіван-
кою. Ніколи досі його не запрошували грати
офіційно, для публіки!
— Іди, Ґонтране, — прошепотів йому друг. —
Настав час показати їм, чого ти вартий!
— А як провалюся? — простогнав Ґонтран, не
наважуючись приєднатися до батьків, що кли-
кали його на сцену.
— Наберися хоробрості! — буркотливо пора-
див другові Ромарик. — Є хвилини, яких не мо-
жна проґавити... І я певен, це одна з них!
— Дякую, що натисли на мене! — сказав Ґонт-
ран і під оплески рушив невпевненою ходою до
своїх батьків-музикантів.
Мати всміхнулася синові, коли він вийшов
на естраду, а батько подав йому цитару, інстру-
мент, подібний до роздутої гітари, на якій Ґон-
тран любив грати.
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Дякую за подарунок! — гірко скривився Ґон-
тран.
— Ми впевнені, у тебе вийде, любий, — відпо-
віла йому мати.
— Тим більше, — докинув батько із суворим
виглядом, — що настав час, коли ти повинен
випробувати себе.
Ґонтран відчув приплив глибокого натхнен-
ня. У глибині зали він побачив Ґіймо, Амбру,
Коралі й Ромарика, які підбадьорливо махали
йому руками...
«Випробувати себе? Гаразд! Вони побачать
те, що хочуть побачити — тобто почують те, що
хочуть почути», — сказав собі він.
— Панії, панове, — гучно оголосив він,
спершу прочистивши собі горло, — я не грати-
му для вас сьогодні нічого з класичного репер-
туару, а виконаю пісню, яку сам собі склав!
Публіка здивовано зашепотілася. Уже багато
років жоден музикант не наважувався запропо-
нувати до виконання щось своє, адже жителі
країни Іс були відомі неприхильним ставлен-
ням до будь-яких новинок!
Тиша, що досі була звичайною собі тишею,
перетворилася на зацікавлене чекання. Ґонт-
ран почав грати. Мелодія була приємна, але в
ній відчувалося щось сміливе, оригінальне. По-
ривчастий запал дуже добре замінив брак досві-
ду. Потім хлопець заспівав. Його ніжний голос,
у поєднанні з наївною журбою куплетів, які ос-
півували красу його рідного села Буніка, поло-
нили публіку.
Навіть чарівник із Гільдії всміхався і схваль-
но кивав головою, дивлячись на Ґонтрана. Бур-
хливі оплески вітали його виступ, а батько,
схвильований і щасливий, обняв сина і притис-
нув його до грудей.
— Браво, Ґонтране! — вигукнув Ромарик,
коли його друг нарешті випручався з обіймів
матері, що зашарілася від радості, та попрощав-
ся з Уріаном де Тройлем, який прийшов його
привітати.
— Дякую, але я міг би виступити й краще, —
сказав Ґонтран із фальшивою скромністю в
голосі, пригладжуючи собі чуба.
— А що тобі перешкодило? — з цікавістю за-
питала Коралі.
— Ватага бевзів, які вимахували руками в гли-
бині зали, щоб вибити мене з рівноваги, — іро-
нічно відказав хлопець.
У відповідь ватага обстріляла його кульками
з хліба.
— Ви бачили, як поводився чарівник, коли
грав Гонтран? — запитав Ґіймо, звертаючись до
своїх друзів.
— Ні, — відповіли вони здивовано. — А що він
робив?
— Та... нічого, — тільки й знайшовся відповіс-
ти Ґіймо. — Видно було, що йому подобається,
от і все.
— А відколи це ти почав цікавитись чарівни-
ками? — іронічно запитала його Амбра, яка
побачила в цьому епізоді нагоду посміятися з
бідолахи.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
V — Відтоді як... Та, власне, я ніколи особливо
не цікавився чарівниками. Зрештою...
— Облишмо загорнутих у плащі, — прийшов
йому на допомогу Ромарик, — і... нумо танцюва-
ти, — звернувся він до інших, які не повірили
0 власним вухам. — Адже музика знову грає!
Ь — Авжеж! — кинула Коралі, трохи спантели-
< чена несподіваною поведінкою Ромарика. —
5 Пора й мені опинитись у центрі уваги!
й Вони рушили вдвох до танцювального
майданчика, де вона спробувала навчити його
танцювати бурре. Трохи згодом Ромарик по-
вернувся сам.
— Здається, з мене не такий уже й поганий
учень, — сказав він, зітхнувши. — Але мені не по-
щастило. Бурре — танець дуже складний!
— І моя сестра покинула тебе, віддавши пере-
вагу дженджикові, який уміє переставляти ноги
ліпше, — докінчила за нього Амбра.
— Тихше, замовкніть! — урвав їх Ґіймо. —
Погляньте-но, що діється біля каміна!
Там і справді зчепилися двоє чоловіків, вони
щедро обкладали один одного лайкою, потім
пустили в хід кулаки.
— Це тато! — вигукнула Амбра, геть приголом-
шена.
— А другий — батько Аґати! — додав Ґонтран
х із жахом у голосі.
Сварка загострювалася. Уріан де Тройль із
допомогою Валантена та кількох інших марно
намагалися їх розборонити. Над гамором, який
зчинила бійка, чувся могутній голос пана де
Тройля, який знай повторював: «Панове! Па-
нове!» — але без видимого результату. Несподі-
вано обидва чоловіки вихопили мечі й стали
віч-на-віч. Амбра смертельно зблідла й кусала
собі губи. Саме тоді чоловік у чорному плащі,
чарівник із Гільдії, утрутився в хід подій. Він пі-
дняв руки й пошепки проказав кілька слів. Оби-
два мечі відразу повипадали з рук, які їх трима-
ли, й розсипалися на порох. Тоді чарівник по-
дивився на приголомшених гостей і звернувся
до них із такими словами:
— Люди країни Іс! То злодіяння Тьми нічого
вас не навчили? Країна Іс — країна слабка, а во-
рогів у неї багато! Нам більше, ніж будь-коли,
треба жити в мирі та злагоді, а не у ворожнечі,
й забути про наші дрібні суперечки!
Войовничий запал двох посварених розвіяв-
ся, розсипавшись на порох разом із мечами, і
панове де Кракаль та де Баланґрю залишилися
розгублено стояти в колі цікавих, яке утворило-
ся навкруг них.
— Інцидент вичерпано! — громовим голосом
повідомив Уріан де Тройль. — Танці тривають!
Залишилася якась хвилина до тієї миті, коли
свято мало поновитись, усі жваво обговорюва-
ли втручання чарівника, який наважився, аніт-
рохи не збентежившись, нагадати про Тьму, та-
ємниче й жахливе створіння, яке кілька разів
проникало в країну Іс із Незбагненного Світу й
приносило сюди багато лиха... Клан Баланґрю
швидко покинув залу, а незабаром і замок.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Амбра й Коралі кинулися в батькові обійми,
який намагався переконати всіх, що сварка
була дріб’язковою, мовляв, обидва вони заба-
гато випили. Дядько Уріан підійшов до чарів-
ника Гільдії й подякував йому за допомогу.
Саме тоді Ромарик закричав:
— Ґіймо! Подивіться на Ґіймо!
Ґіймо висів у повітрі над буфетом, без тями і
з широко розплющеними очима.
— Доброго ранку, любий, як ти почуваєшся
сьогодні? — запитала Алісія в сина, ставлячи на
нічний столик тацю з вельми поживним снідан-
ком.
— Непогано, — відповів Ґіймо, підвівши голо-
ву над подушкою.
— Я зробила тобі бутерброди так, як ти
любиш, — додала вона, розсовуючи фіранки. —
З маслом і густо намазані нутеллою.
— Смакота! Геніально!
— Не розумію, як ти можеш це їсти... — зізна-
лася Алісія, сідаючи на ліжко біля сина.
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— А дуже просто, — пояснив він, надкусуючи
бутерброд. — Дивися, м-мамо. Я роззявляю ро-
та, засовую туди бутерброд і починаю жувати.
— Ох, ти, мій дурнику! — відказала мати, ніж-
но скуйовдивши волосся на синовій голові.
Потім підвелася й заходилася наводити лад у
кімнаті. Ґіймо похапцем проковтнув сніданок,
а тим часом мати позбирала на підлозі книжки
та ігри, розкидані біля ліжка, й поскладала їх
куди слід.
Ось уже три дні, як хлопець нікуди не вихо-
див зі своєї кімнати. Коли його принесли від дя-
дька Уріана, він був у коматозному стані, й Алі-
сія де Тройль мало не збожеволіла від тривоги.
На щастя, Ґіймо досить швидко прийшов до тя-
ми й майже відразу повернувся до свого нормаль-
ного стану. Проте мати наполягла, щоб він по-
був у ліжку протягом якогось часу, а лікар навіть
виписав йому довідку для школи. Ґіймо не чи-
нив найменшого опору: три дні не ходити до
школи, та хто б від такого щастя відмовився!
Мати повернулася до нього й поклала доло-
ню йому на чоло, перевіряючи, чи в нього не-
має температури.
— Лікар сказав, що завтра ти вже можеш іти
до школи, — задоволено оголосила вона.
— Чудово, геніально! — вигукнув Ґіймо, скри-
вивши гримасу.
Цієї миті хтось постукав у двері з вулиці.
— Гаразд, я тебе покину, — сказала Алісія. —
Не грайся надто довго зі своїм комп’ютером.
Спробуй ліпше відпочити, любий.
Вона швидко спустилася сходами. Ґіймо зіт-
хнув. Коли мати обернулася до нього спиною,
він притиснувся лобом до радіатора і глибоко
замислився. Отже, йому вдалося до самого кін-
ця тижня позбутися уроків у школі (й Аґати)...
Але це не розв’язувало всі його проблеми, і він
це знав. Він подумки перебрав у пам’яті деякі
деталі: сьогодні він пропустив математику й фе-
хтування — на вихідні надолужить. Зате уроки,
пропущені вчора й позавчора, надолужити буде
складніше: плавання (він спробує поплавати за-
втра ввечері, щоб не відстати від програми),
кориґані (мова кориґанів: він терпіти її не міг),
французька мова (він не пам’ятав, що мало бу-
ти на пропущеному ним уроці — вивчення гра-
матики чи аналіз тексту), фізика-хімія (у ці дні
вони вивчали складну мапу вітрів у країні Іс) і
ска (мова, якою розмовляли в Незбагненному
Світі, вони вивчали її для загальної культури,
як вивчають латину у Збагненному Світі, — вона
була досить легкою). Він зітхнув знову, але вже
глибше. На жаль, це був не той тиждень, коли
можна було спокійно прогулювати уроки!
Рипіння кроків на сходах урвало його роздуми.
— Мамо, хто там приходив?
Ніхто йому не відповів. Кроки за дверима
зупинилися.
— Мамо, це ти?
Серце в Ґіймо закалатало швидше. За двери-
ма відбувалося щось дивне. Він нашорошив
вуха. Жодного звуку не долинало з першого
поверху. Але сходи знову зарипіли.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
V — Мамо?
Ніякої відповіді. Ґіймо опанувала тривога.
Він стрибнув із ліжка й, не ставши гаяти часу,
щоб перевдягтися, підбіг до внутрішньої стін-
ної шафи у своїй голубій піжамі. Він дістав із
0 шафи тренувальну шпагу, якою користувався,
« щоб повторювати вдома вправи з фехтування,
<	вивчені у школі, і став за дверима, які виходили
в коридор. Ручка дверей повільно повернулася —
хтось збирався увійти! Цей незнайомець воче-
видь хотів захопити його зненацька, й, можли-
во, він уже зробив щось лихе його матері, там,
на першому поверсі! На цю думку Ґіймо ще міц-
ніше стиснув у руці свою зброю.
Чийсь силует нечутно прослизнув до кім-
нати. Хлопець устиг лише побачити, що то був
чоловік, загорнутий у великий чорний плащ;
вимахуючи своєю шпагою, він із криком кинув-
ся на чужого, який вдерся в його дім. Той рву-
чко обернувся, перехопив руку Ґіймо й обез-
зброїв його. Усе це відбулося майже блиска-
вично.
42
— Отакої, хлопче! Це дивний спосіб прийма-
ти гостя!
Ще приголомшений тим, що його так швид-
ко приборкали, Ґіймо не відразу впізнав свого
супротивника.
— Чарівник! Чарівник, який був на вчораш-
ній вечірці! — прошепотів він.
Він майже відмовлявся вірити власним очам.
— Саме так, хлопче, — підтвердив візитер, ди-
влячись на нього доброзичливим поглядом.
Незнайомець був досить високий, добре збу-
дований. Його коротко підстрижене волосся,
квадратне обличчя та очі сталево-синього кольо-
ру надавали йому суворого вигляду, з яким конт-
растували його голос та лагідна доброзичлива
усмішка. Було важко визначити його вік, але
він, безперечно, був молодший, аніж здавався.
Під чорним плащем, який свідчив, що він нале-
жить до Гільдії, він мав на собі міцний і зручний
одяг, який носять усі мандрівники. Крім усього,
сумка, з потертої тканини звисала з його плеча.
Він примусив Ґіймо сісти на краєчок ліжка і
сам сів поруч із ним.
— А тобі не бракує хоробрості, хлопче. Але
твоя атака була надто повільною!
— А що ви зробили з моєю матір’ю? — агресив-
но урвав його хлопець, якому не сподобалося,
що гість розмовляє з ним таким іронічним то-
ном.
— З твоєю матір’ю? Я думаю, вона готує мені
чай на кухні...
— Ви брешете! — скрикнув Ґіймо, відчуваю-
чи, як очі його наповнюються слізьми.
— Ну ж бо, хлопче, заспокойся! Я справді мав
би постукати, перш ніж увійти. Мені прикро,
що я тебе так налякав. Але запевняю тебе, з тво-
єю матір’ю все гаразд!
Водночас вони почули рипіння кроків на
сходах, і через якусь мить Алісія де Тройль уві-
йшла до кімнати, несучи на таці чашку та огор-
нутий парою чайник. Ґіймо скинув на неї допи-
тливий погляд.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
44
— У тебе все гаразд, мамо?
— Звичайно, мій любий! А чого ти запитуєш?
Ґіймо несподівано почувся цілковитим йо-
лопом.
— Та просто так...
— Гаразд, залишаю вас, — весело сказала Алі-
сія, поставивши тацю з чайником та чашкою на
ліжко. — Метре Кадегар, якщо я вам буду потрі-
бна, то я на кухні.
Молода жінка вийшла з кімнати й зачинила
за собою двері.
Ґіймо зрозумів, що він помилився. Чарівник
просто прийшов у гості, і, схоже, мати знала
його, і закинути йому можна було тільки те, що
з’явився він так нечутно. Йому стало дуже ціка-
во, в чому причина цього візиту. Що від нього
хоче цей дивний чоловік, і чому його мати за-
лишила їх наодинці? Він стримав свою ціка-
вість і чекав, коли чарівник, який допивав свій
чай, розкаже йому, чого він прийшов.
Поклацавши від задоволення язиком, гість
поставив порожню чашку на тацю й обернувся
до Ґіймо.
— То як же сталося, хлопче, що ти зомлів?
Голос чарівника прозвучав так приязно, що
Ґіймо, несподівано для себе, відчув до нього ціл-
ковиту довіру.
— О, я вже й забув про це, пане. Лікар каже,
що я вже не хворий і завтра можу піти до шко-
ли.
Чарівник засміявся. Його приязний сміх
остаточно розвіяв хлопцеву тривогу.
— Мене звати Кадегар. Метр Кадегар. Що ж
до твого лікаря, то він йолоп.
Ґіймо не знав, що на це відповісти. Чарівник
провадив:
— Він йолоп, бо хворим ти ніколи не був. Ти
знаєш, що називають ефектом Таркена?
Ґіймо похитав головою.
— У якому класі ти навчаєшся, хлопче?
— У п’ятому, пане... метре Кадегар.
— Зрозуміло... Не дивно, що ти цього не зна-
єш, адже історію Гільдії та братства починають
вивчати тільки в четвертому класі... Так от, Тар-
кен був малим хлопцем, який жив у країні Іс
триста років тому. Хлопець був нібито цілком
нормальний. Одного дня, коли він був присут-
ній на дуелі між чарівниками — а тоді такі дуелі
відбувалися часто, — він знепритомнів і підняв-
ся в повітря. Достоту, як ти!
— А потім? — нетерпляче запитав його Ґіймо.
— Через два дні Таркен отямився, і про той
випадок забули. Згодом його прийняли як учня
до Гільдії і він виявив незвичайні здібності в за-
стосуванні магії. Такі незвичайні, що він став
гросмейстером Гільдії, ще й не досягши пот-
рібного віку, і відкрив нові шляхи для нашого
чародійства. Далекоглядні члени Гільдії поба-
чили зв’язок між непритомністю, яка спіткала
його в дитинстві, і його даром чарівника. Після
цього ми почали називати «ефектом» Таркена
реакцію, яку певні діти виявляють під час сеан-
сів магії.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Запала тиша. Думки штовхалися в голові
Ґіймо. Кадегар лише спостерігав за ним, усміха-
ючись.
— Отже... Зі мною все було так само, як і Тар-
кеном? Тобто, я хочу спитати, — пробелькотів
хлопець, — то була реакція на сеанс магії?
— Атож, хлопче, — підтвердив чарівник. —
Саме тоді, коли я задіяв магічні сили для того,
щоб мечі розсипалися на порох, ти відірвався
від підлоги й знепритомнів.
— І... що ж тепер? — стривожено запитав
Ґіймо. — Що станеться тепер?
— Нічого, хлопче, — заспокоїв його співроз-
мовник. — Нічого особливого не станеться. Ти
не хворий. І можеш жити так само, як жив рані-
ше. Тільки...
Чарівник пильно подивився на Ґіймо.
— Тільки що, метре Кадегар? — запитав
Ґіймо невпевненим голосом.
— Заспокойся, хлопче, — відповів Кадегар. —
Повторюю, з тобою все гаразд! Я лише хочу
сказати, що, як і Таркен та інші до тебе, ти ма-
єш певні здібності до магії. А що я хочу залиши-
тися на певний час у цій місцевості, то я поду-
мав, чи не погодився б ти стати моїм учнем?
Ґіймо був спантеличений. Його непритом-
ність, цей чоловік, який пропонує йому ні біль-
ше, ні менше, як стати чарівником, чи не зана-
дто багато подій за надто короткий час?
Чому його ніколи не залишають у спокої? Чи в
нього й так уже не досить проблем? Попервах
банда Аґати, а тепер цей так званий ефект Тар-
кена! А що чекає на нього завтра? А потім... по-
тім...
Він відчув, як його опановує розпач. Він
знав, що деякі діти у віці приблизно тринадця-
ти років ставали учнями чарівників. Але він
ніколи не цікавився тим, як це відбувається —
і то з дуже простої причини! Адже він мріяв
стати лицарем! А потім, можливо, і щитонос-
цем. Але проблема була в тому, що щитоносець
ніколи не зміг би стати чарівником, так само як
і учень чарівника — лицарем.
Заінтригований його мовчанкою, Кадегар
запитав:
— Тебе щось тривожить? Якщо ти думаєш
про свою матір або свого дядька, то я беру на
себе здобути їхню згоду. Що ж до твого навчан-
ня в школі, теж можеш не турбуватися. Ми пра-
цюватимемо лише іноді ввечері, в середу й
суботу пополудні, а також у неділю...
— Ні, річ не в тому, — спробував пояснити
Ґіймо, відчуваючи, як горло йому стискається. —
Ідеться про Братство... Я завжди мріяв стати
Лицарем Вітру!
Кадегар посерйознів.
— Розумію. Тобі треба подумати, хлопче. Ти
повинен добре зважити своє рішення. Бо, як то-
бі, гадаю, відомо, якщо ти погодишся піти до ме-
не в науку, ти вже ніколи не зможеш вступити до
Братства. Такий у нас закон: чарівники й лицарі
працюють спільно, але ніколи не змішуються...
Ґіймо розгубився. Що йому робити? Якщо
він погодиться на пропозицію Кадегара, він
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
V утратить усяку надію одягти на себе одного дня
бірюзовий обладунок Лицарів, чиї подвиги
сповнювали його захватом, відколи він став до-
Л статньо великим, щоб слухати розповіді та істо-
рії. Натомість світ Гільдії та Чарівників завжди
О здавався йому дивним, навіть страшним. Що
~ він там знайде? Що ховають ці люди в затінку
< своїх плащів? Він ніколи цього не знатиме, як-
§ що відмовиться від сьогоднішньої пропозиції.
2 Йому виразно пригадалася одна кинута Рома-
риком фраза. Його брат у перших сказав Ґонт-
ранові, саме перед його тріумфом: « Є хвилини,
яких не можна проґавити... І я певен, це одна з
них!»
А зараз, можливо, настала його хвилина. Він
вирішив довіритися своєму інстинкту і, пильно
подивившись у холодні очі чарівника, запитав:
— А ви справді вважаєте, що мені слід при-
йняти вашу пропозицію?
— Атож, Ґіймо, я так вважаю, — відповів
Кадегар, не вагаючись.
Хлопець начебто на мить замислився, а тоді
48
ствердно кивнув головою.
— Гаразд. Я згоден, — сказав Ґіймо з таким
почуттям, ніби стрибає у воду. — Але ви маєте
переконати мою матір і мого дядька!
Кадегар задоволено всміхнувся і підвівся з
ліжка, на якому сидів.
— Я про це подбаю. Але насамперед нам
треба скласти формальну угоду.
Він понишпорив у своїй сумці й дістав звідти
вуглину.
— Це тисова вуглина, а тис — дерево магічне
в повному значенні цього слова.
Він підійшов до Ґіймо, взяв його праву руку і
накреслив щось вуглиною на його долоні.
— Це знак послуху, обов’язковий для всіх, хто
навчається.
Він щось накреслив також на долоні своєї руки.
— А це знак терпіння, обов’язковий для кож-
ного, хто навчає. А тепер повторюй за мною:
«Я, Ґіймо, погоджуюся навчатися магії й беру
Кадегара за свого Вчителя».
Ґіймо повторив ці слова з відчуттям невимов-
ної полегкості. У свою чергу, Кадегар проказав:
— Я, Кадегар, Чарівник Гільдії, погоджуюся
стати вчителем магії й беру Ґіймо за свого Учня.
Потім вони міцно потиснули один одному ру-
ки, змішавши свої накреслені вуглиною знаки.
— Ти не пожалкуєш, Ґіймо. Довірся мені...
Ґіймо сподівався на це всією своєю душею,
бо відступати було вже пізно.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Розлігшись у кріслі з масивного тантреваль-
ського дуба, в якому він любив посидіти надве-
чір, віддавшись своїм думкам, Уріан де Тройль
дивився на омахи полум’я, що танцювали в ка-
міні. Потріскування каштанових дров розбіга-
лося відлунням у великій і мовчазній залі.
Поруч нього, сидячи на табуреті, Валантен
витягував свої довгі ноги та грів руки біля вог-
ню. Одне поліно в каміні обвалилося, і Валан-
тен поклав його на місце за допомогою довгих
і важких щипців.
— Прокляття! — простогнав Уріан. — Зроби-
ти мені отаку прикрість — мені! Утижерн та
отой йолоп де Баланґрю тепер можуть усім хва-
литися, що зіпсували мою іменинну вечірку!
— Забудь, Уріане, — намагався заспокоїти і
його Валантен, — Що сталося, те сталося. Та, §
зрештою, нічого страшного й не сталося.	у
— Нічого страшного? — заревів велетень,
судомно стискаючи бильця свого широкого крі- щ
сла. — Якби не Кадегар, то ті двоє лайнюків напев- 5
не настромили б один одного на рожен, як *
курчат!
— Справді Кадегар нас виручив, — поквапив-
ся погодитися мажордом, щоб змінити тему
розмови. — А чого це Алісія приходить до нас
сьогодні ввечері?
З невдоволеним виглядом Уріан ще більше
відкинувся у своєму кріслі. Здивований мовчан-
кою, яка запала після його запитання, Валан-
тен провадив:
— Що, зрештою, відбувається? Не схоже, що
вона...
Несподівано він зрозумів, що поганий наст-
рій Уріана не має ніякого зв’язку з прикрим епі-
зодом, який стався учора ввечері, а що він
спричинений чимось набагато серйознішим.
Він терпляче почав чекати, поки власник замку
де Тройль поділиться з ним своїми турботами.
— Ти тільки подумай! — сказав йому велетень
похмурим голосом. — Кадегар хоче зробити
Ґіймо своїм учнем.	5
Валантен був спантеличений. На його облич-
чі вималювався подив.
— Але ж... але ж це неможливо!
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Уріан рвучко підхопився на ноги й почав
ходити туди-сюди біля каміна, весь під владою
бурхливих думок.
— Правда твоя, авжеж... це неможливо, —
зрештою сказав він. — Саме так я й хочу сказати
сестрі. Вона повинна вислухати мене. Я — голо-
ва родини...
Десь далеко в цій великій будівлі гримнули
двері й підлога зарипіла під чиїмись кроками,
віббиваючись відлунням у всіх коридорах.
— Це вона, — сказав Валантен. — Ти хочеш,
щоб я пішов?
— Роби, як знаєш. Ти мій давній друг і това-
риш, і мені нема чого приховувати від тебе.
Обидва чоловіки обмінялися поглядом, спов-
неним глибокого взаєморозуміння.
Потім вони обернулися до дверей, бо увійш-
ла Алісія.
Як і завжди, Алісія була в усьому чорному. На
цьому чорному тлі особливо вирізнялися її ру-
ки, які вона любила залишати голими до ліктів,
і прозора голубінь її великих очей.
їй недавно виповнився тридцять один рік, і
це була жінка надзвичайної вроди, яка приваб-
лювала б до себе набагато більше уваги з боку
чоловіків, якби не її суворий вигляд, якби не
вираз глибокого смутку, що його вона завжди
носила на своєму обличчі.
Вона підійшла до вогню.
— Бррр! Тут у вас значно тепліше. Надворі
налітає просто-таки жахливий крижаний вітер,
і від нього не сховаєшся, поки не дійдеш до
замку. Як тобі ведеться, Уріане? А тобі, Валан-
тене?
— Дуже добре, пані, дякую, — відповів мажор-
дом. — Хочете чаю, щоб зігрітися? Чи, може,
гарячого шоколаду?
— Атож, принеси чаю, Валантене, дякую! —
сказала молода жінка з усмішкою. — А ти, брате,
мені нічого не відповів, — провадила вона, коли
мажордом попрямував до кухні.
— Та жити можна, — пробурчав велетень, роз-
чісуючи пальцями бороду.
— Щось не схоже, щоб ти був задоволений
життям, — відповіла Алісія, втупивши в нього
свої великі очі.
— Ай справді не задоволений, а й справді! —
вибухнув Уріан де Тройль. — Що там за історія з
Ґіймо та чаклуванням?
Алісія на мить розгубилася. Потім сказала,
намагаючись зберегти цілковитий спокій:
— Ця історія, як ти її називаєш, можливо, за-
кінчиться дуже добре. Метр Кадегар, Чарівник
Гільдії...
— Я знаю Кадегара! — урвав її Уріан. — Це чо-
ловік порядний, і мені нема в чому йому дорік-
нути.
— Але в такому разі, — розсердилася, у свою
чергу, Алісія, — в чому проблема? Га? Чи ж не ти
торочиш кожному стрічному, що з мого сина
нема ніякого пуття? Що йому немає місця в кра-
їні Іс? А тут приходить чарівник і повідомляє,
що Ґіймо має все, аби стати добрим учнем Гіль-
дії, а ти супиш брови і заявляєш...
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Заявляю, що ні! — загорлав Уріан. — Ні, ні і
ще раз ні! Цей хлопець і близько не підійде до
Гільдії! Ти мене чуєш? Я забороняю!
Алісія зміряла свого брата зневажливим по-
глядом.
— Як подумаю, що я завжди захищала тебе пе-
ред своїм сином, тоді як ти завжди його нена-
видів, і він завжди це відчував...
Вона підійшла до Уріана де Тройля, чий гнів
відразу охолов під незвично крижаним погля-
дом сестри.
— Послухай мене добре, Уріане...
Її погляд був твердий, як криця меча.
— Це вдруге в моєму житті ти мені щось забо-
роняєш. Перший раз я тобі поступилася, на
своє нещастя. Сьогодні ж я тебе не послухаю —
заради щастя свого сина!
— Зараз не час говорити про минуле, але... —
спробував перебити її Уріан.
— Замовкни, я не закінчила! Так от знай, як
воно буде: я віддам Ґіймо в науку до цього чарів-
ника, а на відплату за твою згоду я забуду нашу
сьогоднішню розмову. Щоб ти міг і надалі зали-
шитись у мене в серці моїм любим братом.
Аліса кинула на Уріана останній погляд,
який змусив його затремтіти з голови до ніг,
потім обернулася до нього спиною і швидко
пішла.
— Вона вже пішла? — спитав Валантен, став-
лячи тацю на низенький столик, який стояв по-
близу від крісла, в якому сидів Уріан де Тройль.
— Так.
— І що тепер?
— А тепер нічого. Я постарів, Валантене. Я
стомився.
Мажордом усміхнувся й поклав руку на плече
друга.
— Це правда, що наша з тобою молодість уже
позаду. Далеко той час, коли ми були відважни-
ми лицарями й боронили честь країни Іс та во-
ювали за те, щоб у ній завжди панував мир!
— Ти маєш рацію, той час уже далеко, — зітх-
нув велетень. — Я завжди відмовлявся про ньо-
го думати, бо для мене ховатися в минулому —
це те саме, що втікати від майбутнього. Але яке
майбутнє на нас чекає, друже? Хіба наше життя
вже не позаду?
— Облиш, ти все бачиш у надто драматично-
му світлі, — спробував заспокоїти його Валан-
тен, який і сам почав хвилюватися.
Вони замовкли, бездумно дивлячись на во-
гонь.
— І все ж таки вона чудова жінка, твоя сестра, —
промовив Валентен після хвилинної мовчанки.
— Атож, вона гідна родини Тройлів.
— Ґіймо також, Уріане, Ґіймо також. Чи не
пора вже...
Крицевий погляд володаря замку Тройлів не
дав йому докінчити фразу, й він тільки зітхнув.
Вал антен підвівся, підклав у вогонь полінце
дров і поніс теплий чай назад, на кухню,
залишивши Уріана наодинці з його сумними
думками.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
— Я відчув, що... я щось відчув... Щось потуж-
не... Щось таке, чого я чекав давно, дуже й дуже
давно... Коли подумаю,-скільки зусиль я витра-
тив, щоб знайти потрібну мені дитину в цьому
світі... Стільки часу я шукав... а її, виявляється
тут не було...
— Що з вами, Повелителю? Повелителю, з
вами все гаразд?
Молодик із поголеною головою, вбраний у
білу туніку, вагаючись, наблизився до силуету,
який маячив у сутіні, в глибині кімнати, стіни
якої були вимурувані з сірого каменю.
Навкруги стояло безліч меблів, на яких гро-
мадилися купи всілякого інструменту та Паперів.
— Так, так... Усе гаразд... Усе гаразд, навіть...
Молодик застиг нерухомо. Потужний і замо-
гильний шепіт того, кого він називав Повели-
телем, почав заморожувати йому кров.
— Принеси мені чогось випити. Це треба від-
святкувати. Сьогодні — знаменний день.
Молодик вибіг на кручені сходи, навіть не
спробувавши зачинити за собою двері.
Силует у темряві заворушився і почав міряти
кроками кімнату, тьмяно освітлену одним слу-
ховим віконцем. Враження було таке, що за
ним тягнеться шлейф темряви.
— Скоро... Час тріумфу уже близький...
Служник повернувся, важко відсапуючись і
тримаючи в руці великий металевий келих. Він
зупинився на мить, щоб витерти полою туніки
великі краплі поту, що блищали в нього на лобі,
й обережно підійшов до силуету.
— Ваша корма, Повелителю.
— Постав келих отам.
Він виконав наказ і відступив на крок назад.
Таємничий силует наблизився до столу. Те,
що здалеку здавалося ілюзією, вже не було нею,
але, наближаючись, вона потягла за собою й тем-
ряву. І постать, розмазана темрявою, хоч і не-
заперечно людська, була ледве видима. Темне
покривало опустилося й на келих із кормою.
— Я п’ю за Таркена... І за всіх, кого його
ефект вивів на світло...
Повелитель засміявся якимсь дивним сміхом.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Молодик у туніці звернувся з молитвою до Бо-
гора Всемогутнього, благаючи, щоб його торту-
ри скінчилися якомога скоріш. Він ненавидів
цю башту, ненавидів цю кімнату, завалену див-
ними предметами та книжками, які було немо-
жливо розшифрувати! А втім, ніхто не любив
приходити на виклики метра, й служники розі-
грували свою чергу в кості. Йому завжди не ща-
стило в цій грі.
— Піди поклич до мене Ломґо. І скажи йому,
щоб приніс чим писати...
Служник не став чекати, коли йому повто-
рять наказ і, подумки подякувавши Богорові,
який зглянувся на його благання, знову швидко
метнувся до сходів і зник.
Через якийсь час у темній кімнаті з’явився
ще один персонаж. Він був високий і худий,
голова в нього була поголена, як і в служника,
очі гострі, як у хижого птаха, на якого він був
схожий і своїми іншими ознаками, але цей
писар, здавалося, анітрохи не боявся таємни-
чого силуету.
— Ви мене кликали, Повелителю?
— Так... Сядь, Ломґо, і записуй... Потім ти
підеш і сам віднесеш листа нашому другові...
Не забувши й про золото, яке завжди йде з...
Ще раз пролунав сміх у кімнаті. Ломґо ледь
розтяг губи в посмішці.
— Схоже, ви в доброму настрої, Повелителю.
— Атож... у дуже доброму настрої... Я вже
цілу вічність не був у такому доброму настрої.
— Мабуть, ви ворожили на нутрощах щура і
знайшли там якесь дуже добре провістя?
— Більше аніж провістя, Ломґо, більше аніж
провістя... Обіцянку... Обіцянку великих звер-
шень...
Писар насупив брови.
— Я не розумію вас, Повелителю.
— Ет, байдуже... Я давно звик... Я розумію
тих, котрі нічого не розуміють... Задовольнися
тим, що записуватимеш усе мною сказане.
Ломбо закусив губу. Він був дуже високої дум-
ки про себе й терпіти не міг, коли його так при-
нижували. Проте він присилував себе посміхну-
тися й опустити голову. Повелитель був могутній.
Дуже могутній. Можливо, занадто могутній.
Однією рукою писар поклав на свій пюпітр
великий аркуш білого паперу. Другою, на якій
бракувало одного пальця, він схопив перо, вмо-
чив його в чорнило і наготувався слухати про-
диктоване.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Написавши листа, Ломбо вклонився й розта-
нув у сутіні. Силует, огорнутий темрявою, піді-
йшов до самих дверей, зачинив їх і взяв на
засув, потім повернувся на середину кімнати.
Там він, здавалося, пережив напад божевілля:
він пішов у танець, широко розмахуючи рука-
ми, водночас мугикаючи якусь дивну мелодію.
Несподівано, в одну блискавичну мить, в кімна-
ті спалахнуло яскраве світло і все зникло, —
силует і темрява, — наче всмоктане небуттям.
бо
— Пане Кадегар, — запитав Ґіймо, коли вони
йшли понад морем через пляж, покритий
сірим піском, — якщо ви Чарівник Гільдії, то
чому ви не живете, як інші, в монастирі, загуб-
леному серед піщаних дюн або десь високо в
горах?
Процес утаємничення в науку чаклування
вже почався. Ось уже близько місяця хлопець
проводив усі свої вільні хвилини з чарівником,
занотовуючи й намагаючись запам’ятати без-
ліч усіляких речей, серед яких були і назви рос-
лин та водоростей, і розподілення великих те-
луричних хвиль, — тих невидимих потоків, що
розносять у товщі Землі енергію приблизно так
само, як розносять її в океані морські течії, —
і головні події в історії Гільдії. Завдання здава-
лося неосяжним, і Ґіймо щовечора засинав
украй виснажений. Вряди-годи вони дозволяли
собі зробити перерву у своїй роботі й виру-
шали кудись без певної мети задля єдиної вті-
хи прогулятися. У ці хвилини атмосфера ста-
вала менш напруженою, і Ґіймо користався
нею, щоб спробувати погамувати свою ціка-
вість.
— Чому, хлопче? — відповів йому Кадегар,
спостерігаючи за польотом чайки. — Та лише
тому, що я Переслідувач — усе дуже просто!
Ґіймо зупинився з роззявленим від подиву
ротом.
— Переслідувач? А чому ви ніколи мені про
це не казали?
— Мабуть, тому, що ти мене ніколи про це не
запитував, Ґіймо.
Переслідувачі були тими чарівниками та ли-
царями, які більшість свого часу проводили в
Незбагненному Світі, переслідуючи та намага-
ючись знешкодити тих індивідів та інших ство-
рінь, які так чи інак загрожували країні Іс. Пе-
реслідувачі не були численними, і про них роз-
повідали просто-таки неймовірні історії, одна
цікавіша за іншу. Ґіймо й на думку не могло спа-
сти, що Кадегар був одним із них!
— Мабуть, ви бачили неймовірні речі, вчите-
лю Кадегар.
Чарівник розвеселився, побачивши, який
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Ґіймо збуджений. Хлопець дивився на нього
великими круглими очима.
— О так, я бачив багато. Занадто багато для
того, щоб я міг тобі про все розповісти тут і те-
пер. Згодом, якщо ти працюватимеш добре...
— Учителю, розкажіть! — попросив Ґіймо
благальним голосом.
Кадегар начебто завагався, потім дозволив
себе умовити.
— Гаразд, Ґіймо. Але тільки початок, не біль-
ше!
Вони посідали на пісок, дивлячись на море,
яке мерехтіло промінням призахідного сонця.
Ґіймо був сам не свій від радості. Чарівник по-
чав розповідати:
— Я був молодий у ті часи й дуже гордий. Я
вирішив вступити до Гільдії, щоб стати новим
Таркеном, тим, хто зламає старі порядки й
спрямує всіх до нової мети. Я взявся за навчан-
ня з усією старанністю і за кілька років досяг до-
сить пристойного рівня чародійства; я відчував
себе готовим носити чорний плащ і здійснити
тисячу подвигів! Але мій учитель вважав, що
хоч я й мав хист до магії, а проте був надто забі-
якуватий та недисциплінований, щоб зроби-
тися добрим чарівником... Річ у тому, Ґіймо, що
спокій і вміння панувати над собою — це дві
вкрай потрібні передумови для того, щоб успі-
шно практикувати магію. Одне слово, він не
знав, що робити зі мною, і я вже думав, що при-
речений залишитися учнем до кінця своїх
днів... Саме в ті дні один молодий і надзвичай-
но здібний чарівник, нещодавно висвячений,
зник із неоціненним трактатом Гільдії, так зва-
ною «Книгою зірок», що зберігалася під пиль-
ною охороною в монастирі Жифдю. Ця старо-
давня чаклунська книга містить у собі унікальні
таємниці, з якими мають право знайомитися
лише маги, наймудріші серед чарівників. Дума-
ли, що злодій утік до Незбагненного Світу. На
той час Гільдія вже не мала своїх переслідува-
чів і категорично не хотіла просити допомоги в
Братства Лицарів, яке їх ще мало. Серед нас
почали шукати добровольців, які погодилися б
податися навздогін за чарівником-зрадником у
Незбагненний Світ, вистежити його там і за-
брати в нього знамениту книгу. Я негайно зго-
лосився, як ти можеш здогадатися. Мою канди-
датуру було схвалено; злодій належав до мого
випуску, він був навіть моїм товаришем у навчан-
ні, й вирішили, що наше близьке знайомство
надає мені певні переваги... Ось початок цієї
історії, хлопче, ось як я став переслідувачем.
Промовивши цю фразу, Кадегар підвівся,
аби дати зрозуміти, що він закінчив свою роз-
повідь.
— А потім? — нетерпляче запитав Ґіймо.
— Я розповів тобі, як усе почалося, — не біль-
ше. Решта залишається на пізніше.
— Скажіть мені тільки, Вчителю, — почав
благати хлопець, — хто був той чарівник, якого
ви переслідували, і чи вам пощастило його спій-
мати.
— Його звали Йорван. І досі нікому не вдало-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
ся його знайти. Не розпитуй мене більше: цю
тему на сьогодні вичерпано.
Сухий тон учителя дав Ґіймо зрозуміти, що
далі розпитувати його марно. Він розчаровано
буцнув ногою валун. Кадегар знову посерйоз-
нів.
— Мій хлопче, ось уже чотири тижні, як ти
працюєш зі мною. Скажи щиро: ти не шкодуєш
про своє рішення?
— Ні, вчителю Кадегар, — відповів Ґіймо, див-
лячись йому просто у вічі. — Але... й справді...
— Кажи все, прошу тебе бути відвертим.
Ґіймо зітхнув, потім набрався духу й заго-
ворив:
— Але й справді, іноді мене опановує почут-
тя, що я не створений для магії! Я плутаю назви
рослин, я ніяк не можу відчути телуричні пото-
ки, а під час вправ на концентрацію уваги мене
хилить на сон. Ви переконані в тому, що я справ-
ді виявив реакцію Таркена?
Кадегар знову засміявся й узяв Ґіймо за
плечі.
— Це нормально, Ґіймо. Ти мій учень лише
один місяць. Треба три роки, щоб завершити
освіту Учня, ще три роки, щоб опанувати науку
Чарівника, і решту життя для того, щоб заслу-
жити цю честь. Мені якраз здається, що в тебе
все виходить дуже добре.
— Це правда? — запитав хлопець, намагаю-
чись усміхнутися.
— Авжеж, правда! Подумай про мою історію:
чого вона тебе навчає?
Ґіймо замислився на мить, потім сказав нев-
певненим голосом:
— Що треба вміти чекати... Що ваша доля по-
дасть вам знак...
— Браво, Ґіймо, — з гордістю сказав йому Ка-
дегар. — Треба чекати, навчатись і працювати,
вірячи, що твій час настане!
Вони рушили назад. Почало смеркатися.
— Як там твої мати й дядько? — запитав чарів-
ник.
— Так собі, — ухильно відповів Ґіймо. —
Це може здатися дивним, але моя мати начебто
дуже рада, що я став учнем чарівника. Нато-
мість дядько Уріан не здається дуже задоволе-
ним. Але я до такого звик: хоч би що я робив,
йому це завжди не до вподоби.
— Схоже, ти не дуже любиш свого дядька,
Ґіймо.
— Це він радше мене не любить, принаймні
мені завжди так здається.
Кадегар усміхнувся.
— Це добра відповідь! А у школі в тебе все га-
разд? — запитав він, щоб змінити тему розмови.
Він ішов швидко, заклавши руки за спину.
— Терпимо. Мало радості крутитися між учи-
телями, які завалюють тебе контрольними
роботами, та напівбожевільною дівчиною, що
тебе переслідує, але я якось даю собі раду.
Чарівник знову поклав руку йому на плече.
— Ти хоробрий хлопець, Ґіймо. Я це зрозумів
відразу, коли ти кинувся на мене у твоїй кімнаті
зі шпагою в руці. Це добре. Хоробрість, воля й
65
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
порядність — це троє дверей, які ведуть до само-
вдосконалення.
Тут Кадегар звів погляд до неба.
— Дивись-но...
Густо-синє небо вже покрилося сотнями
зірок.
— Ти знаєш зорі, мій хлопче?
— Звичайно! Ми вивчали мапу зоряного неба
торік, — відповів Ґіймо, зігнувши шию, щоб від-
шукати очима сузір’я Воза. — Це було легко.
Цього року ми вивчаємо мапу вітрів, і це важ-
че... Ага, ось він, Віз. Усі інші сузір’я розташува-
лися навкруг неї.
— Плеяди... Дельфін...
— І Ліра... А онде — Корона!
— Добре, — сказав Кадегар. Потім додав,
наче хотів змінити гему рзмови: — Розумієш,
Ґіймо, саме «Книга зірок» започаткувала Гіль-
дію. Ця книга приховує в собі безліч таємниць,
більшість із яких залишаються незрозумілими
навіть для наймудріших серед нас. Та головне,
в ній закладено підвалини нашої магії. Опану-
вати науку рослин або вивчити мапи елементар-
них сил — таке завдання досяжне для всіх, кот-
рі докладуть відповідних зусиль. Тоді як магія,
спроможність впливати на речі, наприклад, під-
силити дію цілющого відвару, створити туман
або перетворити метал на порох, — це потребує
сили. Саме таку силу дає нам «Книга зірок»...
Незабаром я розповім тобі більше.
— Коли, Вчителю, коли? — вигукнув Ґіймо, від-
чуваючи, що чарівник торкнувся дуже важливої
теми, набагато цікавішої, аніж ті складні назви
трав, які він примушував його запам’ятовувати.
— Зазвичай учитель відкриває «Книгу зірок»
своєму учневі наприкінці першого року втаєм-
ничення. Я вважаю, що ти дуже здібний учень,
Ґіймо, й ми з тобою відкриємо цю книгу по за-
вершенні трьох місяців твого втаємничення.
— Але як ми її відкриємо, вчителю? — стриво-
жено запитав хлопець. — Адже ви сказали мені,
що «Книгу зірок» украв Йорван...
— Уже багато століть тому Гільдія видобула
з цієї книги все, що вона могла зрозуміти, —
заспокоїв його Кадегар. — Чарівники переда-
ють цю науку своїм учням протягом багатьох
поколінь. А в чеканні цього моменту я хочу,
щоб рослини, які ростуть на пагорбах навколо
Тойля, та телуричні сили, які там діють, більше
не були для тебе загадкою.
Ґіймо пообіцяв, що зробить усе, чого вима-
гає від нього Вчитель. Нарешті його наука ста-
ла здаватися йому цікавою!
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
68
Дорогий Ґіймо!
Я одержав твого листа. Важко повірити в те,
що ти мені розповів! Ти учень чарівника! І то не
будь-якого чарівника, а самого Кадегара Пересліду-
вача! Я розпитував про нього у свого батька: це зна-
менитість у своїй царині. Розповідають, ніби все своє
життя він полював на страховищ усіх різновидів,
і кажуть, це єдина людина, якої Тьма боїться
по-справжньому...
Гіймо урвав читання. Невже Ґонтран гово-
рить серйозно? Невже й справді Тьма, страшна
погроза Незбагненного Світу, заклятий ворог
людей із країни Іс, ворог невловний і лиховіс-
ний, ворог, який кілька разів спустошував їхню
країну, невже й справді Тьма боїться його Вчи-
теля? У всякому разі, це пояснювало, чому чарів-
ник на вечірці в дядька Уріана згадав про Тьму
прилюдно, не виявивши анінайменшого стра-
ху. Проте, якщо скористатися висловом його
друга, в це було дуже важко повірити.
Він почав читати далі.
...Просто диво-дивне, що цей чоловік вирішив за-
йнятися вихованням дитини! Можливо, йому прос-
то захотілося змінити спосіб життя на спокійні-
ший. Хай там що, аяз нетерпінням чекаю великих
вакацій: буде просто чудово, коли ми всі знову зустрі-
немося у Тройлі. Гаразд, я з тобою прощаюся: твій
брат у перших просить мене закінчувати, бо йому не
терпиться додати кілька слів і від себе.
Ґіймо знову урвав читання — його опанували
сумніви. Чому Кадегар обрав саме його? Чому
він переконав його відмовитися від своєї мрії
стати лицарем і піти на службу до Гільдії? Ґіймо
часто запитував себе, чи зробив він правиль-
ний вибір, і його не раз опановували тривожні
побоювання на думку про це.
Хоча він із усіх сил намагався переконати се-
бе в тому, що обрав правильну дорогу, у глибині
душі він вважав, що чарівник помилився, зупи-
нивши на ньому свій вибір, що він не має нія-
ких здібностей до чаклунства.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Якщо в усьому він посередній, то чому він
має бути іншим, коли йдеться про магію? Але
дороги назад уже не було: він ніколи не стане
лицарем. Правда, він вільний відмовитися від
свого учнівства й жити нормальним життям
громадянина країни Іс... Проте ця думка йому
не сподобалася. Йому більше було до вподоби
думати, що, навіть не маючи особливого обда-
ровання, він зможе стати чарівником, якщо на-
пружено працюватиме! Він навіть був схиль-
ний вважати, що сама доля визначила йому цей
шлях, як і його Вчителю.
Він знову поринув у читання:
Дорогий кузене!
Я скористаюся, з листа того хвалька, що зчинив
таку бучу в Тройлі, бренькаючи на, гітарі, аби сказа-
ти тобі, що я пишаюся тобою, адже сам великий Ка-
дегар обрав тебе своїм учнем! Мій батько вважає це
дурістю і твердить, що наш дядько не повинен був да-
вати свій дозвіл. Я виступив на твій захист, можеш
не сумніватися!
Наслідок: ніякого кіно в суботу. Хоч би швидше
мені стати лицарем, щоб ми вдвох змогли вирушити
полювати на страховищ у Незбагненному Світі! У
всякому разі, до скорого побачення: Амбра написала
мені, що вони з Коралі збираються провести літні
вакації в Тройлі. Наша зустріч буде чудовою!
Ромарик
Ґіймо замислено поклав листа до свого ран-
ця. Справді вакації наближалися. Він подвоїв
свої зусилля в третьому триместрі й був упевне-
ний, що його переведуть у четвертий клас по
закінченні навчального року. Але особливо на-
пружено він працював із Кадегаром. Він був
готовий. Сьогодні ввечері Вчитель відкриє
для нього «Книгу зірок»!
Весь поринувши у свої думки, він не почув
кроків, які наближалися до лави на шкільному
подвір’ї, де він сидів.
— Гей, Ґіймо, ти що, заснув чи, може, замрі-
явся?
Ґіймо стрепенувся. Стоячи перед ним, Аґата
де Баланґрю та її банда дивилися на нього очи-
ма, в яких ворожість змішувалася з цікавістю.
— Не лякай його, — сказав один хлопець із
банди. — А то він зомліє!
Усі глузливо зареготали. Висока дівчина скор-
чила гримасу й одним жестом примусила всіх
стулити роти.
— Це правда, курдупелю? Кажуть, ніби
якийсь чарівник узяв тебе учнем?
Ґіймо зміряв Аґату пильним поглядом і шви-
дко розкинув думками. Попри свій зневажли-
вий вигляд, вона поводилася сьогодні не так, як
зазвичай. Було схоже... було схоже, що вона від-
чуває страх! Але чого вона боялася, перед ким
вона відчувала страх? Вона відчувала страх пе-
ред ним, сумніву не було! Чи радше вона бояла-
ся того учня, яким він став. Серце в Ґіймо гучно
закалатало. Треба було скористатися з цього —
і то якомога швидше! Така нагода може не по-
вторитися!
кадегар-чарівник
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Він підвівся на ноги, намагаючись зберегти
цілковитий спокій.
— Атож, це правда. Кадегар-Переслідувач на-
вчає мене магії.
Він промовив ім’я свого Вчителя, сподіваю-
чись, що це справить враження: так і сталося.
Хлопці з банди зашепотілися, Агата знову при-
мусила їх замовкнути, але тепер вона вочевидь
вагалася. Ґіймо треба було діяти швидше, поки
вона не спам’яталася. Він зміряв усіх поглядом
і сказав зухвалим, але спокійним голосом:
— Метр Кадегар учора навчив мене цікавого
трюку: як укоротити людям ноги! Зараз я вам
його покажу.
Ґіймо став у ту саму позу, в яку став Кадегар
для того, щоб перетворити на порох мечі, й
промовив гучним голосом:
- Тараксакум! Папавер роеас!
Тома де Кандарисар, що був таким же дур-
ним, як і дужим, зойкнув від жаху й узяв ноги на
плечі, а вся банда негайно дременула за ним.
Агата скинула ненависний погляд на хирлявого
хлопця, який, піднісши догори руки, прока-
зував страшні магічні закляття й, у свою чергу,
подалася навтікача.
Ґіймо зареготав: він примусив утікати банду,
що наводила жах на всю школу, вигукнувши вче-
ні назви кульбаби та маку! Цієї щасливої для
себе миті він зрозумів, що ніколи не пожалкує,
що сказав своє «так» Кадегарові! Магія — це
чудова наука!
Коли день почав хилитися до вечора, Ґіймо,
намагаючись не привертати до себе уваги, по-
кинув школу, перейшов через місто, вийшов на
дорогу до Тройля й поквапився до того пагор-
ба, де Кадегар призначив йому побачення.
Велетенський дольмен стояв на вершині па-
горба, звідки відкривалися далекі краєвиди: пів-
денний — на море, й північний — на гори. Діти
залюбки збиралися тут на свої ігрища, прихо-
дили сюди й закохані, коли навесні світив пов-
ний місяць. Але сьогодні Ґіймо прийшов сюди
зовсім з іншою метою.
Кадегар був уже там і чекав його, сидячи по-
турецькому на величезній гранітній брилі. Він
підвівся, побачивши свого учня.
— Добридень, Ґіймо!
— Добридень, Учителю, — відповів хлопець,
відсапуючись.
— Яке запашне тут повітря! — сказав Кадегар,
глибоко наповнюючи ним легені. — Тобі не зда-
ється?
— Здається, — відповів Ґіймо, трохи розгубле-
ний, бо він не сподівався почути таке запитання.
— Люблю це місце! У ньому відчувається
щось чарівне — інакше не скажеш!
Останні свої слова чарівник промовив у
такий спосіб, що вони вочевидь потребували
коментаря. Учень несподівано відчув приплив
натхнення.
— Тут нема нічого дивного, Вчителю: телури-
чні потоки Тройля тут з’єднуються з потоками
Даштиказара.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Кадегар кинув на нього проникливий по-
гляд.
— Нагадай-но мені, що таке телуричний по-
тік, Ґіймо, — сказав він тоном, у якому більше
не було жодної дружньої нотки.
— Це струмінь енергії, який поширюється
невидимо в товщі Землі, Вчителю. Час від часу
кілька струменів зливаються й утворюють річку
енергії. Ті місця, де вони зливаються, назива-
ються телуричними вузлами. Сила там дуже
потужна. Як оце тут, Учителю.
Ґіймо відповідав із досконалою впевненіс-
тю. Кадегар стрибнув із дольмена, нахилився
над травою і вирвав квітку, яку він тицьнув під
ніс Ґіймо:
— Що це?
— Нурегісит тасиїаіит, звіробій плямистий!
Його збирають улітку. Він містить у собі олію,
яка червоніє і яку застосовують для загоювання
ран.
— Він єдиний у своєму роді?
Ґіймо завагався, але Кадегар утупив у нього
свій гострий погляд, і хлопець забелькотів:
— Гм... ні, ні... Він має брата, Нірегіситрег/ога-
іит, звіробій дірчастий, який віддає перевагу
сухішим ґрунтам.
Обличчя чарівника освітилося широкою ус-
мішкою.
— Добре, Ґіймо, дуже добре!
Він знову піднявся на дольмен і зробив знак,
щоб хлопець, який відчув велику полегкість,
піднявся до нього.
— Ти багато попрацював. А втім, я ніколи не
сумнівався в тобі.
Ґіймо сяяв. Учитель провадив:
— Як я тобі й обіцяв, я відкрию для тебе
«Книгу зірок» і навчу тебе перших таємниць
Гільдії. Але перед тим я хочу щось тобі дати.
Він дістав зі своєї сумки торбинку з нової
яскраво-червоної тканини, а також грубий бло-
кнот, оправлений у чорну шкіру.
— Кожен учень чарівника має схожу7 торбинку,
куди він складає книжки, які вивчає, рослини,
що їх збирає, і... свій персональний блокнот-
записник, в якому він занотовує свій поступ і
свої відкриття.
Ґіймо взяв ці дві речі з великою обережніс-
тю і почав у захваті їх роздивлятися.
— Я ніколи не перевірятиму що записуєш ти
у свій блокнот, Ґіймо, — сказав Кадегар, якого
розвеселила реакція учня. — Ти сам вирішувати-
меш, які з твоїх важливих спостережень та по-
дій у твоєму житті треба туди записувати.
— Дякую, Вчителю! Це найкращі подарунки,
з тих, які я будь-коли одержував.
— Гаразд, гаразд, — просто сказав чарівник,
який здавався зворушеним. — То ти готовий
почати вивчення «Книги зірок»?
— О так! — відказав Ґіймо, дивлячись на вчи-
теля блискучими очима. — Я готовий!
— Тоді слухай і, якщо чогось не зрозумієш, не
вагайся урвати мене й поставити запитання.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
— Ґіймо, мій юний учню, — почав Кадегар. —
Перше, що треба зробити, аби прийти до магі-
чного розуміння світу, це інакше подивитись на
нього. Подивися на цей камінь, — провадив він,
показуючи на якийсь кругляк, — відчуй цей
вітер, вдихнувши його в легені, послухай спів
отієї пташки: на перший погляд, між ними не-
має нічого спільного. І все ж таки щось пов’язує
їх між собою, усі три!
— А що ж їх пов’язує, Вчителю? — запитав
Ґіймо, сповнений рішучості зрозуміти таєм-
ницю чародійства, яку Кадегар почав йому від-
кривати.
— їх пов’язує, Ґіймо, невидимий зв’язок,
який пов’язує між собою все, що існує, тобто
п’ять стихій! Ти знаєш ці п’ять стихій, споді-
ваюся?
— Та власне... — завагався Ґіймо, — я думав,
що їх існує чотири: вода, земля, вогонь і по-
вітря.
— Ти забув про плоть! — сказав йому Кадегар
із лукавим виглядом.
— Плоть... Ви хочете сказати, м’ясо?
— Я хочу сказати, люди, рослини, тварини...
Усе те, що дихає, хлопче. Ти зрозумів? Говорити
далі?
— Так, так, Учителю. Говоріть далі.
— Отже, п’ять стихій поєднані між собою не-
видимим і невідчутним зв’язком, який старо-
давні люди називали Вірд. Це ніби велетенська
мережа павутини, ниті якої прив’язані до всіх
речей. Що ти скажеш про це?
— Не знаю, — сказав Ґіймо, міркуючи. — Тоб-
то, якщо я, наприклад, ворухнуся, то вся мере-
жа прийде в рух, а отже, весь світ знатиме, що
я ворухнувся? Неможливо.
— Ні, Ґіймо, — відповів Кадегар, якому воче-
видь дуже сподобалася відповідь його учня, —
цілком можливо. Просто ця павутина така неозо-
ра, що коли ти ворушишся, ніщо й ніхто не відчу-
ває цього безпосередньо, крім тих, хто перебуває
дуже близько до тебе. Математики Збагненного
Світу інтуїтивно відчули існування Вірду і побу-
дували на цьому теорію хаосу. Ти про це чув?
— Здається... — завагався хлопець, — атож, ма-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
буть, що чув. Це історія не про те, як метелик
махає крильми, а на іншому боці планети зніма-
ється буря?
— Саме так, Ґіймо! Ця теорія стверджує, що
якась одна дріб’язкова дія може мати відлуння,
яке порушить рівновагу всього іншого. А
тепер, — провадив чарівник, — уяви собі, що ми
навчимося контролювати ці відлуння, що стане
можливим учинити певну дію, знаючи, якими
будуть її наслідки в тому чи тому точно визначе-
ному місці планети!
— Тобто це означає, — обережно втрутився
хлопець, — що можна впливати на речі через
посередництво інших речей, які, на перший
погляд, не мають із ними нічого спільного...
Але як це зробити, Вчителю?
Кадегар усміхнувся, зворушений хвилюван-
ням хлопця, який почав відкривати для себе
всю глибину таємниці Гільдії.
— Завдяки ключам, Ґіймо. Ключам, які дають
можливість доступитися до Вірду, добутися до
найтоншої структури всього сущого.
— Ключам? Це як ті ключі, якими відмикають
двері? — боязко поцікавився учень.
— Саме так, мій хлопче! Але ці ключі — не
предмети, а знаки.
Чарівник випростався на весь свій високий
зріст і глибоко вдихнув повітря, підставивши
обличчя останнім променям сонця. На якусь
мить його погляд полинув кудись далеко, за об-
рій. Ґіймо потягнув за рукав чорного плаща і
благальним голосом попросив:
— Учителю Кадегар, будь ласка...
Кадегар засміявся приязним сміхом.
— Тобі дуже хочеться проникнути в таємниці
чародійства, чи не так, Ґіймо? — запитав він.
— Ви говорили про знаки, вчителю, — нага-
дав йому Ґіймо, — про знаки, які дають змогу
відмикати двері!
— Так, говорив, — погодився чарівник і всмі-
хнувся, побачивши, як Ґіймо ретельно заното-
вує усе, що він каже, до свого нового блокнота. —
Уяви таку собі азбуку, в якій кожна літера була б
наділена значенням і особливою силою. А за-
раз уяви собі, що ці літери поєднуються одні з
одними в слова, а слова сполучаються між со-
бою, утворюючи фрази. Навчившись користу-
ватися цими словами й фразами, ти підкориш
собі потоки енергії, конче потрібні для того,
щоб побачити Вірд, проникнути в нього й змі-
нити його! Осьу чому таємниця, Ґіймо, таємни-
ця магічної практики: встановити й контролю-
вати зв’язок між дуже різними речами!
— Геніально! — вигукнув Ґіймо. — Це означає,
що за допомогою цих знаків можна контролю-
вати всесвіт!
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
— Тихше, тихше, — сказав Кадегар, стримую-
чи палкий ентузіазм учня. — Це не так просто!
По-перше, чарівництво — не точна наука, а
результат численних спроб, зроблених навпо-
мацки, та знову й знову повторюваних експери-
ментів. Потім, Вірд має власні закони, яких не
можна порушувати, бо інакше все обвалиться.
Крім того, ці знаки, що їх ми, чарівники, нази-
79
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
ваємо Графемами, заряджені нейтральною енер-
гією, дія якої залежить тільки від того, хто ко-
ристується нею... Що ти скажеш на це, Ґіймо?
— Я, власне... А що тут можна сказати? Треба
спершу думати, а потім робити?
— Браво, хлопче! — відповів Кадегар, задово-
лено плеснувши Ґіймо по плечу. — У чеканні то-
го віку, коли мудра розважливість підпорядко-
вує собі всі дії людини, обачність та смирення
мають бути тими словами, до яких чарівник
прислуховується передусім!
— Розкажіть мені більше про зн... про Графе-
ми, вчителю.
— Ґіймо, насамперед я тобі розповім, якими
будуть наступні роки твого навчання чародійст-
ва. І якщо ти не злякаєшся й не розгубишся, я
розповім тобі більше про Графеми.
— Гаразд! — з палким ентузіазмом вигукнув
Ґіймо.
— Тобі дуже багато доведеться попрацювати
над вивченням наук, які здадуться тобі дуже
далекими від магії в точному значенні цього
слова, таких, як геологія, географія або історія.
Ти маєш вивчити мапи вітрів, земних потоків і
морських течій; склад гірських порід і металів,
поведінку тварин, властивості рослин, психо-
логію людей, одне слово, все те, що має якийсь
стосунок до п’яти стихій! Тому що розуміння
світу потрібне для кожного, хто хоче впливати
на Вірд.
Ґіймо зітхнув. Виявляється, магія набагато
менш екзотична наука, аніж він щойно собі уяв-
ляв! Сам того не бажаючи, він похитав головою.
Кадегар говорив далі:
— Ти зміцниш і витренуєш своє тіло вправа-
ми: щоб творити магію, потрібні сила й витри-
валість! Ти працюватимеш над своїм диханням:
дихання — це головний мотор магічної практи-
ки. Ніколи не занедбуй своє тіло, Ґіймо: воно
єдине джерело твоєї енергії.
— Отже, сила чарівника, Вчителю, залежить
від його фізичної сили? — стривожено запитав
Ґіймо.
— І так, і ні, мій хлопче. Сила чарівника зале-
жить передусім від того, як саме застосовує він
своє вміння. Але вона залежить і від його спро-
можності користуватися енергіями стихій: а
спрямувати телуричний потік у певному напрям-
ку людина фізично слабка не зможе, повір ме-
ні! Крім того, деякі чарівники більшою мірою,
аніж інші, володіють особливою внутрішньою
силою, яку ми називаємо Енд і яка робить нашу
магію могутньою. Людина народжується з могу-
тнім Ендом, як декотрі народжуються з природ-
ним талантом швидко бігати або вміти малюва-
ти!
— Цей... Енд, учителю, — наважився спитати
Ґіймо, — він якось пов’язаний з ефектом
Таркена?
— Дуже навіть можливо, — визнав Кадегар. —
Я бачу, ти схоплюєш усе швидко. Говорити далі?
Ґіймо енергійно закивав головою. Чарівник
повів далі:
— Тренуючи свою пам’ять і своє тіло, ти вод-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
ночас працюватимеш і з Графемами. Спершу
тобі треба буде добре їх вивчити: як вони нази-
ваються, яку мають форму, в якому порядку во-
ни шикуються в азбуці, яку мають силу. Потім
ти муситимеш приборкати їх, самостійно від-
крити їх через медитування, домогтися, щоб
утворився інтимний зв’язок між ними та твоїм
серцем, між ними і твоїм духом. Після того, як
ти все добре знатимеш про Графеми, ти навчи-
шся з моєю допомогою користуватися ними:
писати їх або карбувати, виспівувати, кликати
до себе та відтворювати їх. Завдяки їм ти змо-
жеш захиститися від будь-якого нападу й здола-
ти будь-якого противника чи розвинути в собі
дар ясновидця і навіть зазирнути в майбутнє!
Що ти тепер скажеш?
Ґіймо якусь хвилину мовчав. Він міг сказати
лиш те, що хай там як, а вибору в нього просто
немає! І що перша частина його програми зда-
валася йому менш цікавою, аніж друга... Проте
він присилував себе відповісти весело, думаю-
чи про таємничі Графеми, які його чарували...
— Геніально, вчителю!
— Добре, добре, мій хлопче. А зараз скажи
мені, що ти хотів би знати?
— Ці Графеми... Хто їх винайшов?
— Невідомо, хто їх винайшов, Ґіймо. Як неві-
домо й те, хто написав «Книгу зірок», ні навіть
те, скільки вже часу вона перебуває в нашому
розпорядженні... Саме «Книга зірок» відкрила
нам Графеми, але вони були перед очима людей
із незапам’ятних часів.
— А де вони, вчителю, де? — запитав Ґіймо,
озираючись навкруг себе.
— Онде вони, хлопче... онде вони, — лагідно
сказав чарівник, показуючи на зорі, які спа-
лахували на небі, мірою того як згущувалися
сутінки. — У таємниці ночі.
— Ви хочете сказати, що...
— Я хочу просто сказати, що Графеми при-
ходять до нас від зірок, а точніше, від деяких
сузір’їв, що відтворюють їхню форму. Саме
тому ми назвали нашу неоціненну чаклунську
книгу «Книгою зірок». Бо нічне небо й азбука
зірок, що віддзеркалюють Вірд, зображені там
осяйним пунктиром!
Ґіймо був у захваті. Прикипівши поглядом до
неба, він думав, що йому нарешті вдалося зна-
йти своє місце в цьому світі — високо вгорі, в
товаристві зірок!
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Ґіймо, заплющивши очі, силкувався побачи-
ти внутрішнім зором третю Графему'з азбуки зі-
рок. Він ніяк не міг чітко уявити собі цей малю-
нок, хоч він і був дуже простий. Він зробив ос-
таннє зусилля у своєму намаганні зосередитися
і, знову зазнавши невдачі, розслабився й роз-
плющив очі. Він закліпав повіками, захищаю-
чись від яскравих променів сонця, що відбива-
лися від піску на пляжі, де він розташувався,
щоб попрацювати.
Минуло три тижні, як Кадегар, його вчитель-
чарівник, відкрив для нього «Книгу зірок», і всі
ці три тижні він із великими зусиллями намага-
вся засвоїти її знаки, ці ключі, які відмикали
двері до справжньої магії. Три тижні, які він
цілком або майже цілком присвятив трьом пер-
шим Графемам, скориставшись із розслаблено-
сті вчителів, яка свідчила про те, що скоро на-
стануть великі вакації, і покинувши вивчення
п’ятьох стихій. І якими ж були результати? Три
нещасні малюнки, про появу яких перед його
внутрішнім зором йому доводилося благати що-
разу, коли він заплющував очі. Учитель повідо-
мив йому лише форму та назву двадцяти чоти-
рьох знаків, вважаючи, що він повинен натре-
нувати себе, щоб відчути силу Графем, перш
ніж приступити до їхнього справжнього ви-
вчення...
Гнів опанував Ґіймо. Він, обдарований
учень, персонально обраний завдяки ефекту
Таркена, не міг дати ради якимсь дурним малюн-
кам! Він поклав свого блокнота на пісок. Потім
глибоко зітхнув, знову заплющив очі й доклав
усіх зусиль, щоб нарешті зосередитися якнайліп-
ше. Перша Графема постала, дещо розмита, в
темряві його розуму: це була Фегю, яка нагадува-
ла йому, він сам не знав чому, велику корову.
Друга приєдналася до першої: Юрюз — вона на-
віювала йому думку про дощ. Нарешті поряд
із ними прилаштувалася й третя: Тюрсаз, що,
як йому здавалося, реготала, наче його дядько,
сміхом велетня. Нарешті йому вдалося!
Його опанувала радість. І саме в цю мить чийсь
голос пробудив його з роздумів:
— Ти думаєш, він спить? Іей, Ґіймо, ти спиш?
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Ґіймо здригнувся, упізнавши голос Томи де
Кандарисара. Він розплющив очі. Ні, це був не
сон; рудий стояв перед ним, а поруч із Томою,
уперши руки в боки, зловісно посміхалася Аґа-
та де Баланґрю. А він же думав, йому вдалося
позбутися її та її банди за допомогою свого ви-
гаданого магічного закликання!
— Нам треба поговорити, кур дупелю, — зая-
вила висока дівчина, що, схоже, анітрохи його
не боялася.
— Авжеж, — підтвердив Тома, — ти добре нас
тоді пошив у дурні, еге ж?
— Не заперечуй, недоноску, — підхопила Аґа-
та. — Я запитувала в мого батька, й він сказав,
що учень не може творити магію.
— Авжеж, не може, — підтвердив Тома. — Тре-
ба кілька років, щоб навчитися чаклувати!
— Тож ми й подумали, — закінчила дівчина
погрозливим тоном, — що це слід перевірити.
Ану, Томо, перевір!
Тома кинувся на Ґіймо, який підхопився на
ноги, готовий кинутись навтікача. Але йому до-
велося б покинути свій дорогоцінний блокнот.
Тому він залишився на місці й весь зіщулився в
чеканні удару.
Але удару не було. Тома завмер нерухомо, па-
ралізований страхом, із виряченими очима, що
дивились на море. Аґата подивилася туди само
і закричала від жаху: виринувши з води, два
Гомони кинулися на них.
Гомони, масивні створіння зі склистими
очима, з волоссям, схожим на водорості, та
шкірою, покритою слизькою лускою, були схо-
жі на людей своїм зовнішнім виглядом, але біль-
ше скидалися на звірів своєю поведінкою, на
лютих звірів... Вони з такою самою легкістю
могли жити у воді, як і на піску, або на прибе-
режних скелях, де вони влаштовували свої бар-
логи, й у минулому вони були найлютішими
ворогами риболовів країни Іс. Така поведінка
дорого їм обійшлася: кілька століть тому їх усіх
було вигнано до Незбагненного Світу’ завдяки
спільним зусиллям Гільдії та Братства.
Після цього в країні Іс про їхнє існування
знали лише з книжок та легенд.
Але, попри все це, гомони, які накинулися на
них цієї миті, були, на жаль, по-диявольському
реальні...
— Тікай! Тікай, Аґато! — заволав, у свою чер-
гу, Тома до високої дівчини, яка, паралізована
страхом, завмерла на місці й, здавалося, була
неспроможна навіть поворухнутися.
Брутально вилаявшись, Тома схопив її за ру-
ку й примусив бігти за собою. Ґіймо кричав,
щоб вони наддали ходу. Вони кинулися бігти,
всі троє, в напрямку порослих травою дюн, де
ґрунт був твердіший, а отже, було більше шан-
сів відірватися від Гомонів.
Ґіймо біг так швидко, як тільки міг, але він
почав уже задихатися. Ноги йому грузли в піску,
і просте зусилля, потрібне для того, щоб поста-
вити одну ногу поперед другої, потребувало від
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
нього виснажливих зусиль. Він мав дуже при-
кре відчуття, що кожен крок переносить його
трохи назад! Це було, як у кошмарі, що їх ми
іноді переживаємо, коли на нас нападає якесь
страховище, й ми хочемо кинутись навтіки, а
наші ноги прикипіли до землі, й ми не можемо
їх відірвати. Ґіймо тремтів і не міг погамувати
це тремтіння. Мабуть, ніколи вони не добіжать
до дюн! Він швико скинув поглядом навкруги:
Тома й Аґата бігли не швидше, ніж він, до того
ж вони були важчі й загрузали в піску глибше.
Двоє страховищ були вже зовсім близько.
Тома теж обернувся. Він побачив, що страхопу-
ди, вкриті лускою, були вже лише за кілька кроків.
Його охопила паніка, й він закричав. Він випустив
Аґатину руку, щоб бігти швидше. Дівчина втрати-
ла рівновагу, спіткнулася і впала. Через мить пер-
ший ґомон уже був біля неї. Аґата закричала не
своїм голосом і почала хвицатися в усі боки, коли
могутні руки схопили її. Страховище підняло її з
такою легкістю, мовби вона нічого не важила, за-
кинуло собі на плече, обернулося й понесло до
океану, не звертаючи уваги на крики своєї жертви
та її волання про допомогу. Другий ґомон набли-
жався до двох хлопців, які, вражені цією сценою,
зупинилися й далі не бігли. Посмішка, в якій він
ощирив свої гострі зуби, та блискучий ніж у його
руці дуже швидко прояснили їм наміри цього
страховища: воно не викрадатиме їх, воно їх уб’є!
— Оооооой!
У них обох вихопився крик дикого жаху, й
вони кинулись утікати.
— Швидше! Швидше! — кричав Ґіймо, обер-
таючись до Томи, який почав відставати.
Ґомон, звичний бігати по піску, неухильно
скорочував відстань між ними. Дюни були вже
зовсім близько: вони ще мали шанс добігти до
них, але хіба що в останні секунди до того, як
ґомон їх наздожене. І саме цієї миті Тома спіт-
кнувся і впав на пісок, застогнавши від болю.
Ґіймо зупинився й кинувся на допомогу своєму
товаришеві по втечі.
— Підводься, Томо! Тікаймо скоріш!
Хлопець, лежачи на піску, виряченими від
страху очима дивився на страховище, яке їх на-
здоганяло. Він спробував підхопитися на ноги,
але, падаючи, певно, звихнув щиколотку. Тому
нога йому підігнулася, й він знову впав.
— Уже пізно! — постогнав Тома. — Тікай
хоч ти!
Ґіймо завагався. Він відчував, що зможе віді-
рватися від ґомона, як тільки добіжить до тра-
в’янистого ґрунту дюн.
До перших будинків можна було б добігти
звідти за десять хвилин. Він би міг швидко по-
вернутися з допомогою. Але не так швидко,
щоб урятувати Тому. Він тисячу разів бажав цьо-
му рудому ґевалові смерті, коли той пересліду-
вав його в школі. Але бажати чогось у нападі
гніву й бачити, як це бажання здійснюється —
це дві різні речі... Доля, яка чекала на Тому, не
мала спільного виміру з тими утисками, яких за-
знавав від нього Ґіймо. Ні, він до кінця бити-
меться поруч із ним, і він його не покине. Хоч би
89
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
90
що сталося! «Мабуть, неможливо втекти від
своєї природи», — подумав Ґіймо. Те, що він
став учнем чарівника, не звільнило його від ли-
царських нахилів, а лицар на те й лицар, щоб
не втікати від небезпек.
Ґомон був за кілька кроків: утікати вже не бу-
ло сенсу. Тома де Кандарисар, божеволіючи від
страху, повз по піску, вхопившись за щиколот-
ку, а Ґіймо намагався допомогти йому в цих ос-
танніх зусиллях. Страховищу залишилося тіль-
ки простягти руки, щоб їх схопити. Воно це
знало, а тому не квапилося, можливо, прагнучи
розтягти втіху. Лезо ножа, що його воно три-
мало в руці, виблискувало ще яскравіше у соня-
чному промінні.
Отоді і сталася дивна річ.
У голові Ґіймо, хоч він її і не кликав, чітко
вималювалася третя Графема, вона постала пе-
ред його внутрішнім зором набагато чіткіше,
аніж тоді, коли він кликав її під час своїх трену-
вань. Цей малюнок дуже швидко заполонив ро-
зум хлопця, збільшився й запалахкотів, напов-
нивши його тіло теплом, спершу приємним,
але незабаром — нестерпно жарким. Йому
здалося, що Графема обпікає його, спалює із-
середини. Ґіймо пустив Тома й випростався,
ставши віч-на-віч із їхнім переслідувачем. Ухо-
пившись обома руками за голову, він стогнав і
звивався від болю.
Здивований ґомон завмер на місці й витрі-
щився на нього своїми склистими очима. І тоді,
бо це, як здалося Ґіймо, був єдиний спосіб ути-
хомирити біль, він вигукнув назву Графеми, усі-
ма фібрами своєї душі сподіваючись, що це за-
гасить вогонь, який його спопеляв.
- ТЮЮЮРСАААЗ!!!
Ґомон несподівано відсахнувся назад, так ні-
би дістав удар кулаком у груди. Він загарчав, по-
дивився на обох хлопців, потім із таким вигля-
дом, ніби нічого не міг зрозуміти, упав на пісок,
мов громом прибитий.
— Ого! — вигукнув Тома, спинаючись на ноги. —
Як ти це зробив?
Ґіймо відразу відчув полегкість, після того
як вигукнув назву Графеми. Він мав таке відчут-
тя, ніби магічний знак почав діяти сам по собі,
щоб спонукати його зробити те, чого він не
знав, тобто скористатися ним як годиться. Він
подивився на розпростертого на піску ґомона,
не вірячи своїм очам, як і Тома, що спирався на
його плече.
— Як ти це зробив, скажи, як ти це зробив? —
повторював Тома тремтячим голосом, у якому
лунав щирий захват.
Ноги в обох досі тремтіли. Ніколи ще Ґіймо
так не боявся за своє життя! Навіть того разу,
коли дядько Уріан ганявся за ним у замку Трой-
лів, щоб дати йому доброго хльосту, бо вони
тоді з Ромариком поклали йому в постіль до-
хлого пацюка...
Він глибоко втягнув у груди повітря, перш
ніж відповісти, а тоді сказав:
— Я вивчаю чаклунство... Хіба я тобі не
казав?
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Тома де Кандарисар не знайшовся на відпо-
відь і лише кивнув головою з дуже поважним
виглядом. Потім обидва згадали, що Аґата зни-
кла, й епізод її викрадення, затьмарений радіс-
тю усвідомлення, що вони залишилися живі,
знову постав у них перед очима в усій своїй бру-
тальній очевидності.
— Треба швидше попередити Братство, —
сказав Ґіймо Томі, який, ще не оговтавшись
після жахливої пригоди, підсиленої спогадом
про викрадення його подруги, не зміг утрима-
тися від схлипувань.
Ґіймо повернувся до того місця, де залишив
на піску блокнот, і поклав його до своєї торби-
ни. Потім, підтримуючи, наскільки міг, здоро-
венного Тому, що дуже накульгував, потяг його
в напрямку Даштиказара.
Викрадення Аґати наробило великого шуму.
Якщо ж висловитися точніше, то воно спри-
чинило справжній землетрус, який потряс усю
країну Іс. По-перше, тому, що пан де Баланґрю,
залишивши свою дружину плакати за двох че-
рез зникнення дочки, вчинив скандал і висту-
пив із гнівними звинуваченнями проти Братст-
ва, котре, як заявив він, погано зробило свою
роботу. По-друге, тому, що Братство, аби споку-
тувати свою провину, обнишпорило всю країну 93
до її найдальших куточків — і все марно. По-тре-
тє, тому, що поява гомонів на узбережжі свідчи-
ла, що Іс більше не застрахована від небезпек,
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
94
які загрожували їй з Незбагненного Світу. І на-
решті, тому, що кожен боявся, чи не сама Тьма
організувала цей провокативний напад.
Бо в пам’яті людей досі збереглися яскраві
спогади про ті злочинства, які вчинила Тьма:
про знищення цілих сіл бандами кривавих ор-
ків (родичі гомонів, які жили на суходолі й від-
різнялися від перших передусім тим, що були
чистим продуктом Незбагненного Світ}), про
майже успішну спробу спалити Даштиказар яд-
рами, які вивергали згубний вогонь. Лицарі та
чарівники докладали тоді всіх зусиль, щоб від-
бити їхні атаки, воюючи на межі своїх сил!
Жителям країни Іс особливо запав у пам’ять
той день, коли було помічено саму Тьму, яка ша-
стала поблизу невеличкого села в Золотих Го-
рах, що їх ці страховища спустошили майже до-
тла. Її туманна й крижана присутність вжахнула
загін Лицарів Вітру, що вирушив назустріч во-
рогові, ще більше, аніж трупи нещасних селян,
якими була всіяна дорога, більше, аніж військо
орків, що скупчилося на пагорбах.
Країна Іс клекотіла. Камдари зібралися на
асамблею, а в містах, селах та хуторах постійно
змінювалася варта. Дороги та шляхи дзвеніли
під копитами коней Лицарів Братства, і ще ні-
коли не було бачено стільки чорних плащів, які
сновигали по селах і полях. І ось нарешті на-
став той прикметний день, — прикметний не
тому, що це був перший день великих шкільних
вакацій, а тому, що прево зібрав у своєму палаці
Представника кланів, Великого Мага Гільдії,
Командора Братства та делегата від корпора-
цій купців і ремісників. Жителі Іс багато споді-
валися від цієї наради на вищому рівні.
— Ну, хлопче, як ти почуваєшся? — запитав
учитель Кадегар у Ґіймо, коли вони йшли удвох
довгим коридором палацу прево, що вів до ве-
ликої зали.
— Я почуватимуся краще, коли все це закін-
читься, — відповів Ґіймо, скрививши гримасу.
Бути запрошеним не тільки самим прево, а й
найвизначнішими людьми країни Іс — таке
справді могло наполохати навіть нахоробрішо-
го хлопця! Власне, Ґіймо ніколи не прийняв би
цього запрошення, якби не дістав запевнень у
тому, що він може прийти на нараду в товари-
стві свого Вчителя.
— Ет, — сказав Кадегар, обдаровуючи свого
учня однією з тих усмішок, які завжди зігрівали
йому серце, — після того, що ти пережив, ця зу-
стріч має бути для тебе не такою вже й страш-
ною!
— Авжеж, — пробурчав хлопець, — проте я за-
питую себе, чи не ліпше було б мені зустрітися
з цілою зграєю Гомонів!
Кадегар засміявся від щирого серця, і майже
відразу до нього приєднався й Ґіймо. Після йо-
го подвигу на пляжі в битві з чудовиськом, яке
вийшло з води, він став героєм у очах жителів
країни Іс, крім батька Агати, який навіть відвер-
то йому дорікнув, що він не врятував його доч-
ки, та дядька Уріана, який лише пробурчав, що
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
йому дуже пощастило, що він вибрався живим
із тієї халепи, а вигадати з цього історію, мов-
ляв, було простіше-простого.
Хоч як дивно, але його мати, відразу потому,
як минув страх, виявила не менше тривоги, ніж
гордості. Але найбільше ця пригода позначила-
ся на Томі; після того як учень чарівника виря-
тував його з пазурів ґомона, нащадок Кандари-
сарів почав дивитися на нього зі святобливим
захопленням і всюди ходив за ним, як раніше
ходив за Аґатою. Це попервах нервувало Ґіймо,
потім, бачачи, що йому не вдасться відучити
його від цієї звички, він, Зрештою, з цим зми-
рився.
Вони увійшли до зали. Кадегар постукав у ве-
ликі й масивні дубові двері. Охоронець відчи-
нив двері і впустив їх до зали. Вони побачили
перед собою великий дубовий стіл, за яким си-
діли прево та його визначні гості.
— Добридень, добридень, метре Кадегар, для
мене завжди приємність вас бачити! — сказав
господар дому, звертаючись до чарівника.
Прево було близько сімдесяти років, він мав
проникливий погляд і впевнений голос. Свого
часу він був вождем одного з кланів, справедли-
вим і далекоглядним, завдяки чому його обрали
на цю посаду переконливою більшістю голосів.
Він був дуже обізнаний у справах і тонкий дип-
ломат, умів цінувати слушні поради й, попри
все, бути твердим у своїх рішеннях. Досі жите-
лі країни Іс мали всі підстави бути задоволеними
з того, що обрали цього чоловіка своїм прево.
— Ваша честь... — відповів Кадегар, легенько
вклоняючись, тоді як Ґіймо намагався не три-
матися на видноті.
За столом сидів також Командор, який керу-
вав Братством, велетень у розквіті віку, чиє об-
личчя, вкрите шрамами, зберігало на собі сліди
численних битв. Він був найліпшим лицарем
свого покоління, і його соратники одностайно
вирішили обрати його на місце його поперед-
ника, який помер від ран, що їх одержав у запе-
клих битвах, які їхній орден мусив вести в Зо-
лотих Горах проти орд орків, що їх напустила
на країну Іс Тьма.
Поруч із ним сидів черевань зі жвавим погля-
дом, делегат, який дбав про купців і ремісників,
що його обрали. Хоч його престиж і був ниж-
чим, аніж престиж чотирьох інших, його влада
була, можливо, конкретнішою, бо від корпора-
цій, які він репрезентував, залежало матеріаль-
не виживання всієї країни. Він часто конфлік-
тував із прево, коли йшлося про продукцію, ЯК}7
Іс імпортувала зі Збагненного Світу, але такими
були правила гри, і їхнє протистояння не вихо-
дило за межі цих правил.
Трохи далі сидів чоловік, якого Ґіймо добре
знав і який по-дружньому махав йому рукою: це
був Утижерн де Кракаль, батько Амбри та Кора-
лі, якого камдари обрали репрезентувати їх.
Найприкметнішими рисами цього персонажа
був низенький зріст і тендітний стан, брунатне
волосся та сині очі, що їх успадкували його доч-
ки. Серед усіх присутніх тут осіб його автори-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
тет видавався найбільш сумнівним, остільки
були відомі суперечності, які існували між окре-
мими кланами.
І нарешті, наприкінці столу, накритий кап-
туром свого чорного плаща, сидів Шарфалак,
Великий Маг Гільдії, худий і майже сліпий діду-
ган, який наставляв вухо в напрямку тих, котрі
говорили. «Не зважай на його вигляд, — попе-
редив його Кадегар, — попри свій похилий вік,
наш Великий Маг залишається могутнім чарів-
ником!»
— А ось, мабуть, і той самий Ґіймо, Ґіймо
де Тройль, головний учасник і герой великих
подій, які сталися минулого тижня, — сказав
прево, обертаючись до хлопця. — Підійди, не
бійся.
Поки Ґіймо боязко підходив, прево звернувся
до Утижерна де Кракаля, бо він помітив, як той
прихильно й приязно махав рукою хлопцеві.
— Ви знаєте цього молодика, Утижерн?
— Атож, ваша честь. Треба бути глухим, щоб,
навіть сидячи у себе вдома, не почути розмови
про нього! До того ж, — сказав він, підморгую-
чи Ґіймо, — цей шибеник має великий успіх у
дівчат Іс!
Попри серйозність обставин, усі заусміхали-
ся. Ґіймо, почервонівши як рак, гірко пошко-
дував, що досі не знає формули — а існує вона чи
ні? — яка допомогла б йому провалитися крізь
землю... Він зрозумів, що це Амбра, по-своєму
витлумачивши ті прикрості, які йому доводило-
ся зазнавати від Агати, утнула йому цей лихий
жарт, наговоривши своєму батькові казна-що
про нього. Він пообіцяв собі, що за першої ж
нагоди поквитається з нею за цю витівку.
Прево посерйознів і запитав у Кадегара:
— Чи вам відомо, як цей хлопець зміг упора-
тися з гомоном?
— Не зовсім, ваша честь, — відповів Кадегар,
кинувши швидкий погляд на Великого Мага. —
Проте, як мені видається очевидним, Ґіймо має
певний хист до магії, достатній, у всякому разі,
для того, щоб задіяти ефект Таркена. Безпе-
речно, завдяки цим природженим нахилам, які
поєдналися з почуттям великого страху, значно
підсилилися ті зачатки науки чаклування, які я
в нього заклав...
Прево обернувся до Командора.
— Командоре, є якісь новини про дівчину
Баланґрю?
— На жаль, ніяких, ваша честь, — відповів
лицар. — Одне тільки можна стверджувати
напевне: її вже немає в країні Іс...
Після відповіді велетня в залі запанувала мов-
чанка. Прево звернувся до Великого Мага:
— Великий Магу Шарфалак, як там ваше
розслідування? Полонений ґомон відкрив свої
таємниці?
— Ще надто рано про це говорити, ваша
честь, — відповів старий хрипким, але спокій-
ним голосом, що уривався тривалими напада-
ми кашлю. — Наші найкращі чарівники працю-
ють над розкриттям таємниці. Що ж до гомона...
Він дуже впертий! Але він заговорить.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Нова мовчанка запала після слів старого муд-
реця. Урвав її Представник купців та ремісни-
ків:
— А відомо принаймні, навіщо вони викрали
дівчину Баланґрю? За неї вимагають викуп?
— Ні, — відповів Командор, який відповідав
за безпеку країни. - Ніхто ще не звертався до
родини...
— Але ж даруйте! — вибухнув Утижерн де Кра-
каль, явно не настроєний жартувати. — Що ж
нам робити? Наші громадяни наполохані, вони
чекають відповіді.
— Нічого більше не треба робити, — спокій-
но відповів прево, — крім як пильнувати й чека-
ти результатів розслідування...
—... або наступного викрадення! — гримнув
Представник кланів. — Я маю двох дочок, і ви
теж маєте дітей і навіть онуків! Я не знаю, що у
вас на думці, але я не маю анінайменшого бажа-
ння втрачати їх!
— Заспокойтеся Утижерне, — сказав прево. —
Ніхто не хоче нових викрадень. Але я вже
сказав і ще раз повторюю: треба мати тер-
піння. А поки що ми маємо й інші проблеми.
Наприклад, ти, — сказав він, обернувшись до
Ґіймо.
— Я? — пробелькотів хлопець. — Але чому я?
Що я такого зробив?
— Ти один із двох свідків викрадення, —
пояснив Командор. — І ти той, хто переміг дру-
гого ґомона. Другий бачив, як ти це зробив. У
всякому разі, слід негайно подбати про твою
безпеку. Наприклад, оселити тебе в одній із
фортець Братства.
Великий Маг підняв руку, просячи слова.
Ґіймо, як і всі інші, обернувся до нього. Старий
випромінював якусь особливу ауру, й учень зро-
зумів відразу, що хотів сказати йому вчитель,
коли порадив йому не зважати на його зовніш-
ність: у випадку Великого Мага не магія одержу-
вала енергію з тіла, а тіло живило свою силу з
магії! Він мимохіть відчув, попри свою інстинк-
тивну антипатію до цього старого, що аж ніяк
не видавався кумедним, повагу до нього й на-
віть захват перед ним.
— Чому б не сховати його в одному з наших
монастирів? — запропонував Шарлафак. —
У жодному іншому місці він не буде в такій без-
пеці!
Саме цього й боявся Ґіймо. Адже починаєть-
ся літо, а його збираються десь замкнути! Він
скривив гримасу. Кадегар заспокійливо поклав
руку йому на плече й попросив слова:
— Мені дуже приємно, що ви так турбуєтеся
про мого учня... Проте я думаю, що Ґіймо буде
в достатній безпеці поруч зі мною. Залишмо
його в Тройлі: я також оселюся там і нагляда-
тиму за ним, водночас навчаючи його далі.
Члени Ради якусь мить сперечалися. Вели-
кий Маг досить стримано поставився до пропо-
зиції чарівника. Але зрештою всі пристали на
думку Кадегара, що здавалася найбільш слушною.
Хіба він не ліпше, аніж будь-хто, був знайомий
із Незбагненним світом та істотами, які там
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
жили, і навіть мав славу людини, яка сама могла
кинути виклик Тьмі, їхньому страшному воро-
гові?
Кадегар помітив вираз очевидної полегкості
на обличчі Ґіймо, коли прево підтвердив рі-
шення Ради віддати його під опіку чарівника, й
по-змовницькому підморгнув йому. А хлопець
запитував себе, що скаже його вчитель, коли
довідається, що Ромарик, Ґонтран, Амбра й Ко-
ралі приїдуть завтра в Тройль, щоб залишитися
там до кінця літніх вакацій.
— Розкажи, розкажи ще раз! — попросив
Ромарик, неймовірно збуджений розповіддю,
яку Ґіймо уже вдесяте переповів своїм друзям.
— Облиш! — відповіла йому Амбра. — Чи ти
не бачиш, що йому це вже остогидло?
— Облиш, облиш! — розсердився білявий
хлопець. — Хіба щодня нам випадає нагода по-
слухати, як справжній герой розповідає про
свої подвиги!
— Я це розумію, — насмішкувато кинув Ґонт-
ран. — Якби і я був майже нічим, я теж відчував
би гостру потребу спілкуватися з людьми над-
звичайними, такими як переможець ґомона
або геніальний музикант.
103
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Ми ще подивимося, хто тут щось, а хто
ніщо, — пробурчав Ромарик, ударивши по плечу
високого худого хлопця, який скривився від
болю. — Ти ще побачиш, чого вартий геніаль-
ний музикант супроти майбутнього лицаря!
Саме цієї миті Коралі увійшла до кімнати
Ґіймо, де вони зібралися, щоб перебути найжар-
кіші години полудня, несучи на таці келихи, на-
повнені прохолодним оранжадом. Усі схвалили
цю ініціативу. Кокетка сприйняла схвальні ви-
гуки, що пролунали на її адресу, як компліменти
красі, й запишалася, мов пава, викликавши дру-
жній сміх.
Літо починалося просто чудово!
Після того, як уся компанія отаборилася на
вакації в домі Ґіймо, години збігали для них у
веселощах і радості, й вони зовсім би забули
про час, якби мати Ґіймо вряди-годи не клика-
ла їх їсти.
Такий був звичай у країні Іс: батьки багато ви-
магали від своїх дітей протягом навчального ро-
ку, зате надавали їм майже абсолютну свободу
на два місяці літніх вакацій. Тож немає потреби
говорити, що настання цих двох місяців із вели-
ким нетерпінням чекали всі школярі країни!
Прогулянки піщаними рівнинами ланд чер-
гувалися зі спортивними змаганнями, які друзі
влаштовували на центральному майдані Трой-
ля, з грою в карти в кімнаті Ґіймо, з вечорами,
протягом яких вони сперечалися в їдальні, піс-
ля того, як подивилися той або той відеофільм.
Ґіймо часто опинявся в центрі загальної
жвавої уваги. Йому анітрохи не набридало зно-
ву й знову розповідати про свою пригоду, й він
сам іноді дивувався, спіймавши себе на тому,
що додає до неї ті або ті подробиці, які він вига-
дував у процесі своєї розповіді, й відчував гор-
дість, бачачи блискучі погляди своїх друзів,
спрямовані на нього. У погляді свого брата в пер-
ших Ромарика він читав навіть щирий захват,
і це, мабуть, приносило йому найглибшу втіху.
Сьогодні він особливо гостро переживав
приємність таких хвилин, бо одержав від Каде-
гара, який оселився в домі дядька Уріана, доз-
віл на цілий день відпочинку: від завтрашнього
дня йому треба буде знову збавляти частину
свого дозвілля в товаристві вчителя.
— Ходімо на прогулянку до скель? — запропо-
нувала Амбра, коли вони спорожнили свої
склянки до останньої краплі.
— Геніально! — погодився Ґонтран, підхоп-
люючись на ноги.
За ним попідхоплювалися й інші. Вони гала-
сливо збігли сходами і вибігли на забруковану
вулицю, яка петляла між будинками Тройля.
Дім, у якому мешкав Ґіймо, стояв на самій око-
лиці села, трохи на белебні. Інших будинків
поруч із ним не було.
З одного боку простягалася піщана рівнина,
яка вела до моря, а з другого починався дубо-
вий та буковий ліс, тягнучись у глибину суходо-
лу. Але невеличка компанія вирішила податися
до прибережних скель, яким вона віддавала
перевагу.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Ґіймо вповільнив свою ходу й пішов поруч із
Амброю.
— Навіщо ти розповіла всі ці історії своєму
батькові?
— Які історії? — здивовано запитала Амбра,
обернувшись до нього.
— Ти добре знаєш які, — почервонів хлопець. —
Історії про мене та про дівчат Іс...
— А, ти про це! — промовила Амбра, прибрав-
ши легковажного тону. — Сама не знаю. Не запе-
речую, що ця думка крутилася у мене в голові,
що вона мене розважала!
— У цьому нема нічого кумедного! — розсер-
дився Ґіймо.
Амбра прикинулася здивованою.
— Що ти сказав? То це неправда?
Ґіймо насупився. З цією дівчиною неможли-
во було розмовляти серйозно.
Зрозумівши, що зайшла надто далеко, вона
спробувала повернути розмову на іншу тему:
— Нам дуже приємно, що твоя мати так
люб’язно погодилася запросити нас у гості на
цілих два місяці!
— Так воно і є, — підтвердив Ґіймо. — Нізащо
у світі вона не завдала б мені найменшої прик-
рості. Вона прийняла б вас, навіть якби мені до-
велося перебути літо далеко від вас.
— Підлесник! — сказала Коралі, яка підійшла
до них, залишивши Ромарика, що розповідав
Ґонтранові, як напружено він тренується, готу-
ючись до іспиту, який мали складати всі хлопці,
що вступали до Братства.
— Моя мати завжди така сумна! У мене відчут-
тя, що вона почувається винною в тому, що до-
зволила батькові покинути нас і не подарувала
мені братів і сестер... — зітхнув Ґіймо.
— А я чого б тільки не віддала, аби бути єди-
ною дочкою у своїх батьків! — вигукнула Амбра,
яку її сестра мало не спопелила поглядом.
— Головне, що вона любить тебе, чи не так? —
лагідно підсумувала Коралі.
— Атож, твоя правда, — ухильно відповів Ґій-
мо, ніби проганяючи від себе погані думки, які
могли б зіпсувати йому щасливі дні літніх
вакацій.
Незабаром вони вже підходили до скель із бі-
лого вапняку, які височіли над морем, крихкі гі-
ганти, що постійно змінювали вигляд під нати-
ском моря, вітру й дощу, повільно осипаючись
або обвалюючись великими уламками. Вони
були менш величні, аніж прибережні стрімча-
ки Гіркої Рівнини або Золотих Гір, там, де утво-
рилася величезна тріщина, коли грандіозна
буря відірвала Іс від материка. Але все одно
ними було можна замилуватися.
Вони попрямували до пологого берега, вси-
паного галькою, спершу поглянувши на Ґіймо,
який заспокоїв їх усмішкою: якщо одного разу
Гомони напали на нього, вигулькнувши з моря,
то це не означає, що треба завжди боятися пля-
жів країни Гс.
Поки вони йшли, Ґіймо розповів своїм зди-
вованим друзям про життя, яке буяло на цих
скелях, таких непривітних на перший погляд:
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
там, де схили були пологими, утворювалися
моріжки, там зацвітав червоний стоколос та
тисячолистий деревій, приваблюючи до себе
метеликів і навіть їжаків. У розколинах прямо-
висних круч гніздилися чайки, крячки та бори-
вітри.
— Тільки не розказуй мені, що про все це ти
довідався у школі! — урвав його Ґонтран.
Вони вже вийшли на всипаний галькою по-
логий берег.
— Ні, мені розповів про все це вчитель Каде-
гар... Це входить до програми мого навчання
магії, — признався Ґіймо.
— А в чому тут магія? — поцікавилася Коралі.
— Я ж вам не раз повторював, — відповів Ґій-
мо. — Я ніколи не повинен торкатися цього пи-
тання, навіть у розмові з вами. Я пообіцяв...
— Знаємо, знаємо, — прогудів Ромарик. — Ко-
ралі спитала про це цілком бездумно, от і все.
— Бездумність — її фах, — кинула Амбра, а то-
ді сказала, ніби говорячи вбік. — Лізьмо ліпше
на скелі. Хто зі мною? Нумо наввипередки!
Друзі сприйняли її пропозицію без особли-
вого ентузіазму. Усі знали, що змагатися з нею у
скелелазінні неможливо. Як і зазвичай, її ви-
клик прийняв лише Ромарик. «Певно, спрацьо-
вує ідіотський рефлекс майбутнього лицаря», —
насмішкувато сказав собі Ґонтран. Вони посіда-
ли, щоб подивитись на цю виставу.
Ромарик дерся на скелю, застосовуючи силу,
й після кожного руху важко відсапувався. Амб-
ра ж робила це граціозно й лізла усе вище й ви-
ще, не докладаючи для цього видимих зусиль.
Враження було таке, ніби вона танцює на пря-
мовисній стіні, шукаючи точку опори для рук і
для ніг, спритно віднаходячи рівновагу своїм
гнучким тілом. Вона швидко випередила супер-
ника. Незабаром вона вже була на самій верши-
ні скелі, яку для себе обрала, під оплески тих,
котрі залишилися внизу. Хоч Ґіймо і досі на неї
сердився, він був щиро схвильований. Він запи-
тував себе, чи досі доводилося йому бачити
таку гарну картину: як Амбра пестила й прибор-
кувала скелю.
Щодо Ромарика, то він, відсапуючись і обли-
ваючись потом, помітно відстав від неї. Вона
подала йому руку, щоб допомогти подолати ос-
танній метр. Стоячи вдвох на одній вершині,
вони переможну підняли руки й закричали,
святкуючи свою перемогу. Ґонтран, Коралі та
Ґіймо відповіли їм знизу. Й саме тоді Амбра
перелякано зойкнула.
— Онде! Он! Ґіймо, стережися!
Уся збліднувши, вона махала рукою, показую-
чи на кущі неподалік від моря. Ромарик, у свою,
чергу, закричав, енергійно жестикулюючи.
Троє, які залишилися на пляжі, обернулися. Во-
ни побачили тінь, яка вималювалася на гальці,
зовсім близько від них, і здалася їм величез-
ною.
Коралі закричала не своїм голосом. Ґіймо,
заклякнувши від страху, спробував пригадати
Графему, яка врятувала його напередодні, але
відразу й припинив ці спроби: тоді Тюрсаз
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Ю9
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
з’явилася сама, без того, щоб він її викликав.
Він опустив голову, несподівано засоромив-
шись свого вихваляння перед друзями, потім
знову підніс голову, готовий, попри все, захи-
щатися до останнього. Він побачив, як Ґонт-
ран, тремтячи, витяг із кишені дивний свисток
і дмухнув у нього з такою силою, що, здавалося,
в нього зараз вибухнуть легені, хоча зі свистка
не вилетіло жодного звуку.
Та враз почувся жахливий скрегіт, посипали-
ся іскри, найближча до них скеля розкрилася,
і звідти вийшов Кадегар. Хитаючись, він підбіг
і завмер у магічній позі захисту між Ґіймо та
тінню. Час, здавалося, застиг у цілковитій неру-
хомості. Ніхто не ворушився, навіть дихати не
смів. За мить чарівник розслабився й вибухнув
сміхом.
— Підійди! Не бійся!
Із кущів, із схованки, вийшов той, чию тінь
сонце відкинуло на пляж.
— Я не боюся, — прогудів голос, який усі зі
здивуванням упізнали.
І перед ними з’явився, заклавши руки в
кишені, Тома де Кандарисар, на обличчі якого
застиг вираз досади. Накульгуючи, кремезний
хлопець рушив до невеличкого гурту.
— До чого ж він набридливий! — кинула Ко-
ралі, після того як обернулася й побачила руду
чуприну Томи, який ішов за ними на деякій від-
стані.
— Це правда, — погодився Ромарик, — але ж
він нам пояснив позавчора, коли так налякав
нас на пляжі: він дав собі клятву завжди охоро-
няти Ґіймо, який урятував йому життя!
— А ви раніше помічали, що він ходить за ПІ
мною? — спитав Ґіймо.
— Ні, — в один голос відповіли решта.
— Здається, він тепер живе в Тройлі, в готелі, —
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
сказала Коралі, котра завжди все знала. — Влас-
ник готелю друг його батька.
— Це мене не дивує, його батько має друзів
повсюди, — лаконічно підсумував Ґонтран,
стенувши плечима. — Який же він йолоп, цей
Тома — утнути нам такий лихий жарт, переля-
кавши всіх на смерть!
— Але ти нас урятував своїм чарівним свист-
ком! — насмішкувато кинув Ромарик, скуйовдив-
ши голову Ґонтранові.
— Звідки ж я міг знати! — захищався той,
розгладжуючи свого розкуйовдженого чуба
долонею.
— У всякому разі, ти вмієш берегти таєм-
ницю, — визнала Амбра, знову його скуйов-
дивши.
— Облиште, це вже не смішно! — розсердив-
ся той, ще раз пригладжуючи волосся. — Каде-
гар дав мені свисток на початку вакацій, щоб я
міг його попередити, якщо Ґіймо загрожувати-
ме бодай найменша небезпека! Він попросив
мене нічого вам не казати. Він виявив мені
Довіру.
— А зараз, певно, кусає собі пальці, — піддра-
жнив його Ромарик.
— О, годі вам, він зробив те, що мусив зроби-
ти, — втрутився Ґіймо. — Хай там як, а я йому
вдячний. Адже йшлося про те, щоб урятувати
не тільки мене, а й вас...
— Це ще невідомо, — сказала Коралі. — Може,
якби йшлося про справжнього ґомона, твоя си-
ла знову виявилася б.
— Можливо, — скривив гримасу Ґіймо. —
Гаразд, друзі, я вас тут покину. До вечора!
— До вечора! — відповіли вони, дивлячись,
як він зник, звернувши на стежку, яка вела до
галявини під великим дубом, де на нього чекав
чарівник Кадегар, щоб дати йому черговий
урок.
Хоч випадок із тінню на пляжі стався лише
два дні тому, він уже видавався дуже далеким.
Вакації набули зовсім іншого характеру, коли
Ґіймо став щодня зустрічатися з учителем. Він
проводив з друзями ранок і вечір, але полудень
мав присвячувати вивченню магічної науки.
Принагідно Ромарик вирішив віддати ці півдня
своїм тренуванням майбутнього лицаря, а Ґон-
тран повторював гами на своїй цитарі, спосте-
рігаючи, як його друг обливається потом. Лише
Амбра й Коралі хіба що наполовину змогли ви-
користати це нове дозвілля й нудьгували після
того, як вичерпали всі свої жарти на адресу
двох хлопців, що були з ними поряд. На щастя,
надвечір вони знову зустрічалися вп’ятьох і
засинали уже пізно вночі.
Ґіймо незабаром вийшов на галявину. Каде-
гар чекав його, сидячи на землі із заплющени-
ми очима, спершись спиною на стовбур дуба.
Щоб повідомити про свою присутність, хло-
пець кілька разів кахикнув.
— Сідай біля мене, — сказав йому чарівник,
який не зворухнувся.
Ґіймо послухався. Він сів поруч із учителем,
ретельно скопіювавши його позу.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Розслабся й дозволь, щоб тебе наповнила
енергія дерева, яка підіймається від найглибшо-
го коріння до найвищих листочків...
Ґіймо заплющив очі і спробував зосередити-
ся. Він не відчув нічого... Наче вгадавши його
думки, Кадегар провадив:
— Ці ліки діють дуже повільно, мій хлопче.
Але заспокойся, твій хребет не потребує твоєї
уваги, щоб скористатися ними. Поговорімо
трохи: ти хотів у мене щось запитати вчора?
Напередодні вони до самого вечора знову й
знову повторювали всі двадцять чотири Графе-
ми, попри всі марні спроби Ґіймо спрямувати
розмову на випадок біля скель.
— Атож, учителю, — відповів він з ентузіаз-
мом, — я хотів би знати...
— Не змінюй пози, не відривай спини від
дерева! Гаразд, я слухаю.
Ґіймо виправив свою позу, потім провадив:
— Як ви змогли вийти зі скелі, вчителю?
Чарівник засміявся.
— Бо насправді я не був усередині, хлопче.
Щоб добутися до тебе, я скористався дорогами
Вірда. Я спершу обчислив свою траєкторію,
приблизно так, як позначають свій маршрут на
мапі за допомогою компаса. Потім я проник у
Вірд через стовбур дуба, а вийшов із нього крізь
скелю. Оце й усе!
— Оце й усе? — вигукнув Ґіймо, геть спанте-
личений, не вірячи своїм вухам. — Але як мож-
на отак подорожувати? Ви перебуваєте в лісі, а
потім стукаєте у двері дерева, воно їх вам відчи-
няє, ви біжите по стежці, а потім розчахуєте
вікно в камені — і стриб: опиняєтеся на березі
моря! Це неймовірно!
— Не так уже й неймовірно, Ґіймо. Це прос-
то дуже виснажлива робота, а потім вона
потребує глибокого знання магії, а також доб-
рого знання Вірду. До речі, ти маєш мені сказа-
ти, як би ти повівся на моєму місці!
— Я? — здивувався учень. — Що ви маєте на
увазі?
— Наприклад, як би ти відкрив дерево й ске-
лю, щоб увійти до Вірду та вийти з нього?
— Я б... Мабуть...
— Думай! — сказав Кадегар суворо — Я чекаю.
— Е... е... Я... я покликав би Редгю\ Підводу,
Графему подорожі!
— А потім? — запитав чарівник, і його облич-
чя освітилося. — Щоб обчислити траєкторію й
зорієнтуватись у Вірді?
— Я попросив би допомоги в Пертгро, Гра-
феми, схожої на скляночку для гри в кості, —
відповів Ґіймо з виразом упевненості на об-
личчі.
Він відчув, як чарівник поклав руку йому на
плече й приязно його стиснув.
— Браво, браво, мій хлопче. Ти починаєш
багато чого розуміти! Але поки що ти мислиш
суто теоретично. Практика набагато важча,
набагато небезпечніша! Продекламуй-но мені
стародавню поему мудрості учнів чарівниць-
кого ремесла.
Ґіймо підкорився наказу:
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
- Чи знаєш ти, як треба креслити ? Чи знаєш ти,
як треба тлумачити ? Чи знаєш ти, як треба фарбу-
вати Графеми ? Чи знаєш ти, як треба їх
випробовувати ? Чи знаєш ти, як треба їх запитува-
ти? Чи знаєш ти, як треба приносити їх у жертву?
Чи знаєш ти, як треба їх пропонувати? Чи знаєш
ти, як треба метати? Ліпше не вимагати, аніж
приносити надмірну жертву: принесене в дар завж-
ди дає свої плоди. Ліпше не пропонувати, аніж
забагато метати...
— Одного дня, мій хлопче, — сказав Кадегар, —
ти повністю зрозумієш, що означають ці фра-
зи! А поки що затям собі, що завжди треба, пе-
ред тим, як чаклуєш, залишатися спокійним і
розважливим... Ти хочеш запитати щось іще?
Ґіймо був дуже схвильований, як і завжди,
коли йому кортіло про щось запитати вчителя.
— Учителю Кадегар, що то була за поза, яку
ви прибрали перед тінню Томи, на березі моря?
— Це добре запитання, мій хлопчику! То була
Стадга, поза, яка відтворює форму Графеми і
яку я прибрав для того, щоб надати Графемі
більшої сили, якби мені довелося кликати її...
Тоді, виснажений своєю подорожжю через
Вірд, я прибрав позу Нодгіз, Графеми Лиха, яка
дуже добре служить для нейтралізації магічних
атак і водночас чинить опір фізичному нападу.
Ти маєш іще якісь запитання?
— Ні, вчителю, — замислено відповів Ґіймо,
думаючи про те, яку ще велику відстань треба
йому подолати, йдучи дорогою чаклування.
— Тоді залиш мене. Сьогодні я дуже стомле-
ний... Для лицаря війна не минає без наслідків,
так само і ти не можеш чаклувати, щоб не завда-
ти шкоди своєму фізичному здоров’ю. Іди, хло-
пче. До завтра!
Ґіймо, не чекаючи, поки його попросять
удруге, бігцем подався в напрямку Тройля.
Повернувшись додому, він застав там своїх
друзів, які були в захваті від того, що сьогодні
він повернувся раніше, ніж звичайно. У своєму
ентузіазмі вони вирішили влаштувати увечері
пікнік і перебути ніч на піщаній рівнині, навко-
ло вогнища.
— А ви певні, що нам не загрожує небезпека
від кориґанів? — запитала уже вп’яте Коралі, ду-
же налякана тими історіями, які розповідали
про цих людей.
— Абсолютно ніяка, — відповів їй Ромарик,
застібаючи свій рюкзак. — Поясни їй, Ґонтра-
не, бо мені вже набридло.
— Цієї пори року кориґани не танцюють нав-
коло своїх менгірів та дольменів. Зрештою, ми
можемо знайти такий куточок на рівнині, де
цих пам’яток просто нема! Крім того, — додав
він, — сьогодні ввечері нас супровожуватимуть
могутній лицар і не менш могутній чарівник!
— Ха-ха-ха... Дуже смішно, — кинув своєму
другові Ромарик. — А поки ми ще не зустрілися
з кориґанами, нам треба вирішити, хто понесе
рюкзак із провізією? У всякому разі, не хирляк,
який зігнеться вдвоє під першим подувом вітру!
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
П7
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Ну, годі вам, буркотуни! — втрутилася Амбра,
прямуючи до кухонних дверей.
Потім, плеснувши в долоні, вона наказала ав-
торитетним голосом учительки, що виводить
своїх учнів на екскурсію:
— Ну ж бо, діти, поквапмося!
Усі кинулися до неї, щоб примусити її замов-
кнути.
На землю спадали сутінки, повільно, але неу-
хильно. Вони йшли довго, перш ніж знайшли
місце, яке здалося їм ідеальним, неподалік від
ясенового гайочка, посеред низеньких валунів,
роз’їдених лишайниками. Вони розклали багат-
тя, засунули в гарячий попіл кілька картоплин,
щоб вони там сйеклися, понастромляли на
шпичаки сосиски, щоб підсмажити їх над жа-
ром. Потім почали їсти, розповідаючи всілякі
кумедні історії, що примушували їх качатися
від сміху. Потім заспівали старовинних пісень
країни Іс, які передавалися від покоління до по-
коління. Згодом Ромарик і Коралі розпочали
жваву розмову про давні часи Іс. Він захоплено
розповідав про славні подвиги хоробрих Ли-
царів Вітру, а вона — про те, як одягалися жінки
тієї епохи, зображені на стародавніх гобеле-
нах. Ґонтран дістав із футляра цитару.
— Як гарно! — зітхнула Амбра, лігши горі-
лиць, щоб ліпше насолодитися меланхолійними
нотами, які Ґонтран видобував зі свого інстру-
мента.
— Я хотів би, щоб усе життя було таким чудо- V
вим, як ці хвилини, — сказав Ґіймо, який лежав
поруч неї, й, підклавши руки під голову, блукав д
поглядом поміж зорями.	§
У темряві, що приховувала їхні обличчя,
блищали тільки очі. «Атож, — подумки повто-
рив Ґіймо, схвильований близькою присутні- щ
стю дівчини, — я хотів би, щоб усе життя було 5
таким чудовим, як ці хвилини!»	*
120
— Що ми робитимемо сьогодні пополудні? —
спитала Коралі.
Погода була похмура, й усі почувалися дуже
стомленими, адже ночі були надто короткі,
щоб виспатися, а вдень вони не знали відпочин-
ку. Порозлягавшись на килимі в кімнаті Ґіймо,
вони вже перебули в цілковитій бездіяльності
ранок, і це могло тривати до самого вечора,
якщо вони чогось не вигадають.
— Тим більше, що сьогодні Ґіймо буде з нами,
а це трапляється не так часто, — провадила дів-
чина.
Кадегара терміново викликали до одного з
монастирів Гільдії, тож йому довелося поїхати,
а його учневі дісталося цілих півдня несподіва-
ної свободи.
— Може, підемо в кіно? — запропонував Ґон-
тран.
— Чудова думка! — підтримала його Амбра. —
А що показують у Тройлі на цьому тижні?
— Здається, якийсь старий фільм про маши-
ни, які дають можливість повертатися назад у
часі.
— От і добре, — сказала Амбра. — Хто за?
Усі попіднімали руки, проте без особливого
ентузіазму.
Та оскільки вони не знали, що їм робити,
і була загроза повністю змарнувати своє дозвіл-
ля, то ладні були вхопитися за першу-ліпшу
Думку.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
— З чим тобі морозиво, Амбро? — запитав
Ґонтран.
— З ваніллю, будь ласка!
— А тобі, Ґіймо? — знову запитав Ґонтран,
подаючи Амбрі морозиво.
— Так само, дякую!
— А у нас, виявляється, однакові смаки, Ґій-
мо! — вигукнула дівчина достатньо голосно,
щоб усі почули. — Це якийсь знак!
Зелені хлопчачі очі метнули в неї блискавки,
і Ґонтран з Ромариком засміялися нишком. А
Ґіймо ж був повірив після тієї ночі на піщаній
рівнині, що між ним і Амброю відбулося певне
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
замирення! І справді, кілька днів потому вона
не дражнила його за першої-ліпшої нагоди, і
все начебто було чудово... Ґіймо здалося, що
цьому чудовому миру настав кінець, і він гірко
зітхнув. Невже дівчатам більше нічого робити
в житті, як дратувати хлопців? Він нервово за-
совався на своєму стільці.
— Тихше! — шикнув на них хтось із зали. —
Починається!
Світло погасло. Лихий погляд Агати та іроні-
чна усмішка Амбри якусь мить володіли думка-
ми Ґіймо. Потім він спробував відігнати їх від
себе й зосередитися на фільмі. Йому це майже
вдалося, коли він відчув, що чиясь рука обереж-
но намацує його руку, щоб узяти її. Серце в ньо-
го закалатало. То була рука Амбри, яка сиділа
поруч із ним. Чому вона хоче взяти його руку?
Ніхто не міг їх побачити: отже, вона робила це
не для того, щоб виставити його перед іншими
в кумедному світлі. Тут було щось не те! А мо-
же... це сталося випадково? Хіба здатна вона на
почуття до нього? Ритм його серця прискорив-
ся. Що він має робити? Повестися так, ніби не
помітив нічого? Прошепотіти їй, щоб вона цьо-
го не робила? Він спробував опанувати себе.
Адже він майбутній чарівник! Невже ж він не
зможе знайти вихід із цієї незручної ситуації?
Він докладав усіх зусиль, щоб бодай не почерво-
ніти, але це йому не вдалося. Він хотів би щось
прошепотіти їй. Але ж вона лише посміється з
нього. Що робити, що робити? На щастя, Амб-
ра, втративши надію спонукати його на якийсь
рух у відповідь, просто залишила свою руку
лежати на підлокітнику його крісла. Ґіймо з по-
легкістю зітхнув.
— Ти віриш, що можна мандрувати в часі, як
це ми бачили в кіно? — запитав Ромарик у свого
брата в перших.
По закінченні сеансу вони вирішили повер-
нутися додому, зробивши коло через ліс, щоб
помилуватися призахідним сонцем, яке розси-
пало своє проміння гарним золотим дощем,
пробиваючись крізь листя дерев.
— Так, це можливо, — відповів Ґіймо. — Не
знаю як, але, в усякому разі, не за допомогою
машини.
— Чи ж не дивина, що у Збагненному Світі
зовсім не знають магії! — вигукнув Ромарик.
— Є ще дивніші речі, — відповів Ґонтран. —
Ось один такий приклад: у них немає лицарів!
— Ти не можеш побути серйозним навіть
протягом п’яти хвилин, Ґонтране! — сердито
кинув йому Ромарик, який здавався ще русяві-
шим у променях сонця. — Я не знаю, чи ти слу-
хаєш останні вісті, чи дивишся телевізор, але,
схоже, ти й гадки не маєш, що вони готуються
рознести свій світ на друзки!
— Як вважає мій тато, — втрутилася у розмову
Амбра, що, як і Ґіймо, поводилася так, ніби
нічого між ними не сталося в кіно, — головна за-
слуга Іс у тому, що вона зуміла запозичити зі
Збагненного Світу все, що було в ньому найкра-
щого.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Авжеж, у всякому разі, я не хотів би дихати
тим затруєним повітрям, яким вони дихають,
та пити їхню воду, що смердить лугом, — сказав
Ромарик. — Але, признаюся вам щиро, я б не
проти покататися в шикарному автомобілі! У
Порші або Феррарі!
— А я хотіла б побувати на Каннському кінофе-
стивалі! — промовила Коралі, закліпавши очима.
— Там нема нічого цікавого! — сердито кинув
Ромарик.
— А що ж тоді для тебе цікаве? — розгнівала-
ся дівчина.
— Тихше! — несподівано урвав їх Ґіймо. — Чи
ви чули якесь дивне шарудіння?
Вони завмерли в нерухомості серед лісової
гущавини, і природа навколо них гомоніла свої-
ми звичними звуками: щебетали пташки, вітер
шелестів у листі дерев, дзижчали комахи.
— Ні, я не чув нічого! — відказав Ромарик.
— Дивно, — процідив крізь зуби Ґіймо. — А
проте мені здалося... Щось дуже дивне...
Він зійшов із дороги, на кілька кроків загли-
бився в ліс і пильно розглянувся, намагаючись
щось побачити між стовбурами дерев. Він був
певен, що почув гарчання, придушене й глухе,
як гарчання ведмедя. Проте ніде не було нічо-
го. Ніякого звіра він не побачив, поблизу не
було навіть жодного куща, за яким він би міг
сховатися. Лише дерева, за тонкими стовбура-
ми яких причаїтися було б неможливо.
— Ти щось побачив, Ґіймо? — пошепки запи-
тав Ґонтран.
-Ні, я...
І саме цієї миті у вихорі листя з-під землі ви-
ринула чиясь величезна постать і випросталася
на повен зріст перед Ґіймо під крики подиву й
жаху!
Це був орк! Одне з тих жахливих страховищ
Незбагненного Світу, яких Тьма часто набира-
ла у своє військо.
Близькі родичі Гомонів, орки були такі самі
величезні, могутні й жорстокі. Вони відрізня-
лися від Гомонів тим, що були пристосовані не
до життя в морі, а до життя на суходолі. Своє
сіре жорстке волосся вони стягували на поти-
лиці стрічкою, густо просякнутою олією; на
грубому і зморшкуватому обличчі, схожому на
морду ящірки, блищали двоє гострих і хижих
очиць; їхня шкіра, товста й потріскана під цуп-
ким парусиновим та шкіряним одягом, була
схожа на слонячу; і можна було вгадати, за їхні-
ми ненормально довгими руками та ногами, що
вони здатні бігати надзвичайно швидко.
Орк чатував на них, заховавшись неподалік
від дороги в якійсь ямі й накрившись гіллям де-
рев. Цієї миті, завмерши нерухомо, він тримав
у руках товстелезного кия і дивився лютим
поглядом на невеличкий гурт, що заціпенів від
жаху.
— Свисти, свисти скоріш! — несподівано за-
горлав Ромарик, звертаючись до Ґонтрана,
який гарячково вихопив свисток із кишені і
дмухав у нього з усієї сили.
— А я що роблю?
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Кадегар не з’являвся. Паніка опанувала ком-
панію, що кинулась навтікача. І тоді другий орк
спритно стрибнув на землю з дерева, де він до-
сі ховався в гіллі, й відрізав їм шлях до втечі.
Так ніби він тільки й чекав тієї миті, коли
втрутиться його напарник, орк, який вискочив
із ями, кинувся на Ґіймо, загарчавши та вимаху-
ючи своєю палицею.
Отже, він таки не помилився, коли почув те
гарчання! Ґіймо взяв ноги на плечі й дременув
навтіки, петляючи між стовбурами дерев, спо-
діваючись у такий спосіб^пгекти від страховища
з Незбагненного Світу. Йому доводилося ще й
швидко мізкувати. Другий орк гнався за його
друзями, вимахуючи своїм дрюком. Вони не
зможуть довго втриматися проти таких су-
противників. Його Вчитель, невідомо з якої
причини, не з’являвся. І цього разу знову, хоч
він опинився в цілком реальній небезпеці, Тюр-
саз не з’явилася йому, як це сталося, коли на
нього напав ґомон на березі моря.
Ґіймо інстинктивно й рвучко нахилився, ви-
слизнувши завдяки цьому маневру з величезної
пазуристої руки, що мало не вхопила його за
чуба. Він спробував іще наддати ходу.
— Амбро! — заволала Коралі. — Амбро!
Як і Ґіймо, Коралі марно намагалася відірва-
тися від орка, що кинувся навдогін за нею, коли
вони всі розбіглися. Попри свій великий зріст,
той біг швидко і спритно, йому не дуже навіть
перешкоджали гілки підліску, які цвьохкали по
ньому, коли крізь них прослизала Коралі. Поба-
чивши свою сестру в такій притузі, Амбра кину-
лася їй на допомогу.
— Ось тобі, падлюко! — крикнула вона, по-
жбуривши в орка жменю піску і засліпивши його
на коротку мить, протягом якої Коралі встигла
відбігти на деяку відстань.
Страховище завило від люті й перенесло
свою увагу на відважну дівчину. Ромарик і Ґонт-
ран, у свою чергу, спробували відвернути увагу
орка на себе, обкладаючи його лайкою та кида-
ючи в нього цурпалками хмизу. Марні зусилля:
розлючене створіння не відставало від Амбри,
яка, задихаючись від швидкого бігу, вкладала
всі свої сили та спритність у те, щоб знову й
знову ухилятися від ударів дрюка, яким вимаху-
вав над нею страхітливий орк...
Ґіймо зблід. Він повинен їй допомогти! Він
єдиний міг щось удіяти проти цих страховищ!
На щастя, орк, який гнався за ним, можливо,
старший за другого, вочевидь стомився, і учень
чарівника зумів перехопити ініціативу. Він змі-
нив напрямок, щоб наблизитися до своїх дру-
зів. Водночас він доклав усіх зусиль, щоб зосе-
редитися, і почав переглядати подумки Графе-
ми. Коли в такий спосіб він добувся до Інґваз,
двадцять другої, вона легенько роздулася. Під-
коряючись інстинктові, учень чарівника по-
кликав її. Тієї самої миті він добіг до Амбри, а
обидва орки опинилися на однаковій від них
відстані. Чудовиська обмінялися поглядами і
зупинились. Ромарик, Ґонтран, Коралі, Амбра
й Ґіймо зробили те саме й, важко дихаючи,
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
спробували трохи відсапатися. На якусь мить
час застиг на місці.
Після чого, загарчавши й вимахуючи над го-
ловами своїми дрюками, обидва орки кинулися
на ватагу друзів, яка знову сипнула врозтіч із
переляканими криками. Цього разу Ґіймо не
зворухнувся. Він заплющив очі. Йому треба бу-
ло зосередитися, треба було створити у своїй
голові порожнечу, треба було забути про ці
страховища зо два метри заввишки, з гострими
зубами і страшними дрюками в руках! Інґваз за-
сяяла в темряві, під його опущеними повіками.
Він став у позу Стадга цієї Графеми, розплю-
щив очі й крикнув у ту мить, коли орки вже під-
бігли до нього‘впритул:
- ІНҐВААААЗ!
Перший орк зупинився як укопаний, так ні-
би потрапив у страшну пастку з гострими зуба-
ми. Несподівано прикутий до землі, він люто
заревів і засмикався в усі боки — і все дарма!
Проте його напарник не зупинився й стрибнув
на хлопця.
Ґіймо розгубився. Графема фіксації спрацю-
вала тільки наполовину, а кликати якусь іншу
було вже пізно. До того ж він знав, що витратив
усю енергію, необхідну для чарування. Вихід
йому залишався один — тікати! Саме це він і на-
готувався зробити, коли з-поза дерев вибігла
якась постать і кинулася на орка тієї самої миті,
коли він уже був готовий стрибнути на Ґіймо.
— Тома!
Атож, це був Тома, який утрутився в чудес-
ний спосіб і тепер щосили борюкався зі страхо-
вищем! Мужність повернулася до Ґіймо, він
схопив цурпалок дерева й кілька разів ударив
ним орка, щоб не зачепити Тому. Ромарик,
Амбра та Ґонтран прибігли їм на допомогу. Але
сутичка була нерівною, і Тома вже ослаб, бо,
вкушений у руку, втратив багато крові. Орк, грі-
зно заревівши, підхопився на ноги і, розлюче-
но ухопивши за горло юного противника,
підняв його. Цієї миті нарешті з’явився Каде-
гар, засапавшись від довгої дороги, яку йому до-
велося подолати, щоб сюди дістатися.
Коли він з’явився, страховище заклякло,
зойкнуло від жаху, випустило Тома й спробу-
вало дременути навтікача. Чарівник відразу по-
кликав Інґваз, і орк завмер на місці біля свого
поплічника, дряпаючи лазурями землю з безпо-
радної люті.
Кадегар підійшов до непритомного Тома,
який лежав на землі.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
ізо
Великий сірий кінь, якого Кадегар позичив у
дядька Уріана, обережно ступав вузенькою сте-
жкою, яка петляла понад ущелинами Жифдю.
Ґіймо, сидячи на крупі коня, позаду чарівника,
милувався чарівним краєвидом. Вони виїхали з
Тройля вдосвіта, а тепер уже наближався вечір.
Хлопець урвав мовчанку, що запанувала між ни-
ми відтоді, як вони сіли в сідло, пообідавши в
корчмі край дороги близько півдня:
— Учителю, ви гадаєте, Тома одужає?
— Заспокойся, Ґіймо. Той орк дуже сильно
його вкусив, але тепер найгірше вже позаду.
Якби я не з’явився вчасно...
— Мені важко повірити, Вчителю, що комусь
вдалося не допустити вас у Вірд і перешкодити
якомога швидше приєднатися до нас.
— Не комусь, мій хлопче, не комусь! Ідеться
про саму Тьму! Схоже на те, що вона справді
стала значно сильнішою і навіть змогла закри-
ти мені доступ у Вірд на добрий десяток секунд.
Це та причина, з якої ми їдемо до Жифдю, Ґій-
мо: ми повинні розповісти з усіма подро-
бицями про останні події нашому Великому
Магові.
— На щастя, ви вже були неподалік від Тро-
йля, коли почули свисток, який вас покликав!
— На щастя, Ґіймо, я також умію бігати шви-
дко!
Вони в’їхали у ще вужчу ущелину з іще круті-
шими стінами.
Ґіймо подумав, як важливо для чарівника
підтримувати себе в добрій фізичній формі.
Спершу він був дуже гордий, що йому вдалося
відірватися від орка, коли утікав від нього в
лісі. Потім він зрозумів, що ця втеча, по суті,
виснажила його, й коли він хотів викликати
другу Графему, це виявилося понад його сили,
та й знову кинутись навтікача він уже не зміг.
Ні, це Томі і лише йому він завдячує тим, що за-
лишився живий. Треба буде побалакати з Рома-
риком, після того як він повернеться до Трой-
ля; можливо, вони зможуть тренуватися разом.
— До речі, вітаю тебе за твій успіх із фікса-
цією, хлопче, — сказав Кадегар. — Розкажи, як
ти до цього додумався.
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Графема сама прийшла до мене, Вчителю.
Не так, як Тюрсаз тоді, коли я впорався на березі
моря з Гомоном, але все ж таки вона з’явилася
сама, і я, по суті, її не кликав! Я тільки не розу-
мію, чому Інґваз не захотіла допомогти мені у
випадку з другим орком.
— Інґваз — Графема селективна, вона може
подіяти тільки на одну особу. Щоб зупинити
двох нападників, ти мусив покликати її двічі.
Ґіймо пообіцяв собі твердо затямити це.
Якби ж він знав! Тома не довелося б ризикувати
життям.
Копита коня перекочували камінці на до-
розі.
— Можна запитати ще про одне, Вчителю?
— А ти хіба робив щось інше протягом остан-
ньої години?
— Ай справді... То можна, Вчителю?
— Запитуй, Ґіймо, — заохотив його Кадегар.
— Я про те, що сталося тоді на березі, коли я
був з Аґатою і Томою... Аґата сказала мені, що
учні не можуть чаклувати... Чому ж мені це вда-
лося?
Запала коротка мовчанка.
Зрештою чарівник відповів лаконічно:
— Бо ти надзвичайно обдарований учень,
Ґіймо.
Вони під’їхали до дуже важкої ділянки доро-
ги. Кадегар зійшов із коня, щоб повести його за
вуздечку. Коли він знову сів верхи, Ґіймо знову
його запитав:
— Учителю...
— Що, хлопче?
— Чому орки бояться вас?
Кадегар неголосно засміявся.
— Бо відтоді, як я побував у Незбагненному
Світі, мене там знають. Знають і... бояться.
— Учителю, а в Незбагненному Світі діють ті
самі сили, що й тут?
— І так, і ні, Ґіймо. Графеми зберігають там
свою силу, але поводяться інакше. Я не можу за-
раз розповісти тобі про це зрозуміліше. Тут по-
трібен власний досвід... А поки що запам’ятай:
ми, чарівники, зберігаємо й навіть побільшує-
мо свою силу в Незбагненному Світі.
Ґіймо не знайшовся, що сказати ще. Вони
мовчали до самого приїзду в монастир Жифдю,
перлину серед монастирів Гільдії, осідок най-
вищих керівників чарівницької професії в кра-
їні Іс.
Монастир стояв на вершині високої гори
в самому центрі ущелин Жифдю, які розши-
рювалися в цьому місці, перш ніж остаточно
згладитися біля підніжжя Іори Чарівників із
її прямовисними схилами. Монастирські мури,
сірі та грубі, так добре зливалися з формами
навколишнього гірського рельєфу, що їх можна
було б сплутати зі схилами гори, якби вони
не були змережані безліччю вікон. Оскільки
в цьому місці, де сходилося чимало ущелин,
віяли сильні вітри, які ніколи не втихали, дахи
будівель тут клали не з соломи й не з чере-
пиці, а з великих пласких каменів, завдяки
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
яким будівлі цілком зливалися з похмурим кра-
євидом.
Уперше Ґіймо побачив цей монастир не в
книжках, а реальній дійсності, і йому перехо-
пило дух. Весь Тройль міг би вміститися в сті-
нах цієї величезної будівлі! Кадегар зауважив
подив свого учня.
— Ну що, Ґіймо? Як тобі Жифдю?
— Він величезний, Учителю! — вигукнув хло-
пець. — Скільки чарівників там живуть?
— О, дуже мало! Десь близько п’ятнадцяти.
Але суть не в цьому: більша частина монастиря —
це книгозбірні та навчальні аудиторії. Чарівни-
ки, які тут живуть, переважно опікуються ни-
ми. У решті будівель розташовані дортуари та
їдальні, щоб приймати тих членів Гільдії, які
приїздять сюди вчитися.
— А що, магію тут хіба не вивчають? — запи-
тав Ґіймо з нотками розчарування в голосі.
— Магію ніде не вивчають, Ґіймо, бо її мож-
на навчитися скрізь! Для цього досить одного
вчителя та одного учня. Але згодом, коли тобі
треба буде одержати відповіді на свої запитан-
ня, ти зможеш сюди приїхати, щоб одержати
їх...
— А де, Вчителю, Йорван викрав «Книгу зі-
рок», у Жифдю?
Обличчя Кадегара затьмарилося.
— Атож, це сталося тут. Але ти повинен зна-
ти, що про той випадок тут, у монастирі, ліпше
не згадувати. Він залишив по собі надто погані
спогади.
Ґіймо вкусив себе за губу.
— Пробачте, Вчителю.
— Чого ти повинен просити вибачення? Ти
не міг цього знати. Тепер ти знаєш.
Вони спішилися з коня й, ведучи його за вуз-
дечку, побралися вгору ширшою дорогою,
вирубаною у камені. Незабаром вони були вже
перед єдиним видимим входом до монастиря:
то була велика дубова брама, скріплена та зміц-
нена залізними скабами.
— Ого! — захоплено вигукнув Ґіймо. — Вона,
певно, збіса міцна, ця брама!
— Міцніша, ніж ти гадаєш! — відповів Каде-
гар. — Але її справжня міцність насамперед у
Ґальдрі, в тих закляттях та сполученнях Гра-
фем, які на ній викарбувані. Ми ще про це пого-
воримо.
Чарівник смикнув за мотузку великого дзво-
на, який висів над ворітьми. Через кілька хви-
лин їм прийшов відчинити маленький чолові-
чок в окулярах, круглий і майже лисий, одягне-
ний, як і Кадегар, у великий чорний плащ. Ко-
ли він побачив гостей, його обличчя розплив-
лося в широкій усмішці.
— Кадегар!
— Радий бачити тебе, Жералю! Скільки часу
минуло!
Обидва чоловіки привіталися, обнявшись
так, як це роблять чарівники.
— Жералю, дозволь тобі відрекомендувати
Ґіймо, мого учня...
— Дуже радий познайомитися, якщо мені бу-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
де це дозволено, — відповів із тонкою усміш-
кою Жераль, енергійно потиснувши руку хлоп-
цеві.
— Ґіймо, це чарівник Жераль, — сказав Кадегар.
— Він воротар? — наївно запитав хлопець.
Обидва чарівники засміялися.
— Тут немає воротаря, юний учню, — пояс-
нив Жераль. — Брама Жифдю може обійтися
без нього.
— Жераль у нас завідує інформацією, — пояс-
нив Кадегар.
— І я сподіваюся, ти побуваєш у нашій
комп’ютерній залі, перебуваючи тут, — сказав
маленький чоловічок, звертаючись до Ґіймо. —
Посилаючись на те, що пізнавати Графеми
цікавіше, учні нехтують магію мікропро-
цесорів!
Вони довірили свого коня Жералеві, який
відвів його до стайні, й увійшли до широкого
коридору. Брама за ними зачинилася сама.
— Наш Великий Маг не зможе прийняти нас
раніше ніж завтра. Тож ходімо прогуляймося
монастирем!
Кадегар щойно увійшов до кімнатки, в якій
був Ґіймо і яку їм надали в південному крилі
монастиря, на четвертому поверсі. Вона була
проста й чистенька: два ліжка, стіл і два стільці.
Одні двері вели до невеличкої ванної кімнати.
З вікна, захищеного міцними віконницями,
відкривався дивовижний краєвид гірських
ущелин.
Вони вийшли з кімнати й заглибилися в не-
скінченні коридори монастиря.
— Ось тут кухні... Он там — історична бібліо-
тека... Ось тут — зала для читання. Отам — при-
міщення, де стоять комп’ютери Жераля...
Вони проходили крізь різноманітні двері,
перетинали зали, гуляли нескінченними гале-
реями. Тут були реалізовані всі стилі архітекту-
ри, від найстародавніших до найновітніших,
але панувала архітектура середньовічна, надаю-
чи ансамблю не лише єдності, але також, завдя-
ки своєму обтесаному камінню, склепінням
та аркам, враження погідного спокою. Ґіймо
широко відкрив свої очі та вуха. Зрештою
всі враження змішалися й переплутилися в
його голові — стільки всього він за один раз
побачив!
— Ось тут патіо — єдине місце в монастирі, де
дозволено бурхливі дискусії. А он там — бібліо-
тека Незбагненного Світу, де зберігається вся
інформація, яку ми про нього маємо... А онде —
гімнастична зала...
— Гімнастична зала, Вчителю?
— Авжеж, гімнастична зала! Хіба ти вже за-
був про важливість фізичної підготовки?
Вони продовжили свою прогулянку велич-
ним монастирем. Кадегар водив Ґіймо в лабірин-
ті коридорів, .які були всі схожими, й ніч настала
раніше, ніж вони встигли їх обійти. Вони зайш-
ли на кухні, де чарівник замовив поживну вече-
рю, яку він сам приніс на таці в їхню кімнату.
Вони з апетитом поїли, прикипівши поглядом
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
до фантастично прекрасного видовища гірсь-
ких ущелин, на які опускалася ніч.
— Далі ти гулятимеш по Жифдю сам-один.
Мені завтра треба буде залагодити дуже багато
справ. Лягаймо спати, мій хлопчику.
— На добраніч, учителю Кадегар. Добрих
вам снів!
— Тобі теж, Ґіймо, тобі теж!
Ґіймо був засмучений. Ось уже майже два ти-
жні, як Кадегар та він перебували в монастирі
Жифдю, головній фортеці Гільдії Чарівників.
Вони вже двічі зустрічалися з Головним Магом,
і Ґіймо розповів худому дідові все, що знав. Він
не розумів, чому його Вчитель так розтягує їхнє
перебування тут... Ґомон, якого вони полонили
на березі моря, так і не заговорив. Але який
стосунок усе це мало до нього? Як йому не ви-
стачало Ромарика, Ґонтрана, Амбри та Коралі!
Він мав таке відчуття, ніби зрадив їх, перебува-
ючи від них так далеко. А головне, що втрачав
такі чудові хвилини! Він начебто й не думав про
139
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Амбру, але її обличчя маячило перед ним. Він із
журбою спогадував дівчину, яка своїми глузами
завдала йому більше прикрощів, аніж будь-яка
інша людина з країни Іс! Це був очевидний
знак, що самота справді тяжко його гнітила.
Він скинув оком на один із Балакучих Каменів,
щоб з’ясувати, чи в тому напрямку він іде. Він
прискорив ходу і звернув на сходи, які вели на
перший поверх.
Кадегар залишав його самого на більшу час-
тину часу. Йому вже з першого дня було дозво-
лено — голосом, що прозвучав із якоюсь див-
ною іронією — розгулювати в будівлях монасти-
ря, де йому заманеться. Отож Ґіймо вирушив у
мандри територією монастиря. Зрозуміло, що,
як і всі учні, які вперше потрапляли до Жифдю,
він заблукав на самому початку, і йому довелося
довго гукати в коридорах, поки на його крики
прийшов якийсь чарівник і відвів його до його
кімнати.
На загальний подив, Ґіймо, прийнявши ви-
клик свого вчителя, за один день зрозумів те,
що інші, бувало, не відкривали й протягом тиж-
ня: у деяких місцях на стінах камені з вигравію-
ваними на них письменами (чарівники Жифдю
називали їх Балакучими Каменями) вказували
на те, в якому напрямку треба йти далі. Йому
знадобився ще тільки один день, протягом яко-
го він зумів розшифрувати ті знаки, що на них
були. Після цього він вирушив досліджувати
монастир, і незабаром дійшов висновку, що ог-
лянув тут усе, що можна було оглянути.
Оскільки в Жифдю не було ще учня, з яким
він міг би поділитися враженнями від відкрито-
го, Ґіймо став ретельним відвідувачем числен-
них читальних зал монастиря. У такий спосіб,
крім Жераля, чий єхидний гумор він швидко
оцінив, він, зрештою, заприятелював ще з кіль-
кома чарівниками. Одним із них був Кадван,
що відповідав за гімнастичну залу. Це був ста-
рий самотній чоловік, напрочуд сильний і
спритний для свого віку, чию прихильність Ґій-
мо зумів здобути, розповідаючи йому про свою
пригоду з орками.
Щоранку він допомагав також Еженові, який
відповідав за монастирську пошту, переглядати
мішки з листами, що прибували в Жифдю з усіх
кінців країни Іс: прості громадяни, вожді кла-
нів, іноді навіть кориґани (Ґіймо впізнавав їх-
ній дрібненький і витончений почерк) — бага-
то хто звертався до Гільдії, просячи поради або
правосуддя!
У відповідь чарівники Жифдю прихилилися
до Ґіймо, вони сміялися з його жартів і кепкува-
ли з тієї поважності, з якою він ходив зі своєю
сумкою та блокнотом книгозбірнями і читаль-
ними залами.
Хлопець багато читав і вчився. Але ця ситуа-
ція почала по-справжньому його гнітити. Адже
це його вакації, а він мусить нудитися тут, дале-
ко від Тройля та від своїх друзів! Адже до Жиф-
дю можна було б приїхати й згодом, у жовтні
або листопаді, на осінні вакації.
Зітхаючи, він зупинився біля одного з Бала-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
кучих Каменів, який запропонував йому три
протилежних напрямки. Він звернув в один із
тьмяно освітлених коридорів, який вів до ком-
п’ютерної зали.
Привітавшись із Жералем, що здавався вель-
ми заклопотаним (він робив якусь класифіка-
цію), Ґіймо сів біля вільного комп’ютера. О цій
денній годині — годині сієсти! — гості Жифдю
були малоактивними: тим більше, що ось уже
протягом кількох днів стояла нестерпна спека,
а комп’ютерна зала не належала до тих, де було
найпрохолодніше! Ґіймо поклав свої сумку та
блокнот на куточок стола й запустив машину,
біля якої вмостився.
Він не був особливо обдарований у цій галу-
зі, але, як і більшість школярів країни Іс, умів
досить добре зорієнтуватися в масиві інформа-
ції, щоб згаяти час. Він почав прогулюватися в
меню, шукаючи якусь цікаву гру. Не знайшовши
такої гри, вдався до глибшого пошуку, щоб
з’ясувати, чи в комп’ютерній системі немає
гри, яку Жеральд свідомо вивів поза межі до-
ступу учнів. Коли пошукова система зажадала
від нього ключове слово, необхідне для конкре-
тного пошуку, він надрукував слово «гра». Відпо-
відь надійшла негайно: «Не виявлено». Мабуть,
слово, яке він назвав, було надто простим. Він
надрукував «розвага» — з тим самим результа-
том. Далі він спробував іще кілька синонімів,
потім назви різних конкретних ігор, які най-
більше полюбляв. Усе даремно. Він уже хотів
покинути ці спроби, коли, після того як він на-
писав «Комендант фортеці», назву гри, якій він
віддавав перевагу над усіма, пошукова система
показала йому порожню сторінку на тлі зоряно-
го неба, на якій красувалося лише одне слово,
виписане гарними фігурними літерами:
«Пароль».
— О, це вже стає цікавим, — промурмотів
Ґіймо.
Далі були виписані дванадцять ідентичних
символів, причому кожен вимагав або цифру,
або літеру. Ішлося про пароль такої довжини,
що Ґіймо не вистачило б усього життя, якби він
захотів угадати його навмання, перебираючи
знаки.
Йому здалося дуже дивним, що проста гра
перебуває під таким захистом. Його збудження
вляглося, але поступилося місцем великій рішу-
чості.
— Ану спробуймо відімкнути тебе, таємнича
гро!
Він почав натискати на клавіші, намагаю-
чись обминути пароль, проте його знання були
надто обмеженими, щоб здійснити піратський
прорив у систему. Він замислився. І враз йому
сяйнула одна думка! З гарячковим хвилюван-
ням він відкрив програму малюнка й за допомо-
гою миші ретельно намалював там образ, який
сотні разів малював для свого Вчителя. То була
Ельгаз, Графема Лебедя, що деблокувала ситуа-
ції й відмикала замки!
Завершивши цю роботу, він переніс малю-
нок на зоряну сторінку й посунув її на місце
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
пароля. Потім почав чекати. Нічого не відбу-
лося.
— Тут чогось бракує, — знову промурмотів Ґі-
ймо, чиї думки випереджали одна одну.
Під дією раптового натхнення він підклю-
чив до комп’ютера мікрофон і ввімкнув звук.
Потім стулив губи й зашепотів:
— Ім'ям. Предка й Райдуги, ти, яка тріскочеш,
коли гориш, Ельгаз...
Графема на екрані запалахкотіла, потім по-
чала випаровуватися, поглинаючи символи
пароля. Сторінка з паролем замерехтіла, потім
зникла, поступившись місцем новому меню.
— Тааааааак!
Ґіймо стиснув кулаки, святкуючи перемогу.
Про яку гру йдеться? Він переглянув меню:
«Бухгалтерія монастиря», «Члени Гільдії»,
«Друзі й вороги з погляду Гільдії», «Нинішні
проекти»... Список був довгий. Неймовірно,
але йому пощастило проникнути в саме серце
центральної системи! Звичайно ж, він не мав
права туди входити. Він кинув погляд у бік Же-
ральда, але той і далі був дуже заклопотаний,
розставляючи свої диски.
— Спокійно, спокійно. Хай там як, а в тебе
немає поганих намірів. Твоя мета не в тому,
щоб завдати шкоди Гільдії. Отже, твоя провина
т. . не така вже й тяжка. Тобі залишається тільки
144	«...	,	.
виити з цієї програми, вимкнути комп ютер і
спокійно звідси піти...
Заспокоюючи себе в такий спосіб, Ґіймо во-
дночас ніяк не міг переконати себе в тому, що
йому зовсім не цікаво зазирати в ті досьє, які
йому пропонувалися...
— «План Жифдю». Погляньмо, це не буде
злочином бодай один раз туди зазирнути.
Він клацнув по іконі, й монастир з’явився пе-
ред ним у трьох вимірах. Ковзаючи мишею по
тих місцях, які його зацікавили, він відкрив ве-
ликий план цієї місцевості з розлогими комен-
тарями. А він же думав, що оглянув тут геть усе!
Насправді ж Жифдю мав не менше приміщень
під землею, ніж на поверхні.
Ґіймо хотів би побувати скрізь! Тим часом
година сієсти закінчилася й кілька чарівників
увійшли до зали. Учень подумав, що йому, ма-
буть, пора зупинитися.
Він надрукував для себе загальний план мо-
настиря, потім завагався й приєднав до нього
також список наявних у програмі досьє. Потім
акуратно закрив усі відкриті ним файли й вимк-
нув комп’ютер. Він засунув надруковані докумен-
ти у свою сумку й покинув залу, ще раз уклонив-
шись круглому й заклопотаному чоловічкові,
який задовольнився тим, що помахав йому на
прощання рукою.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
146
Минуло ще кілька днів. Цього ранку Ґіймо
залежався в постелі надовше, ніж звичайно. Він
любив іноді полежати й дозволити своїм дум-
кам поблукати в царині мрій. В одній із них він
та Амбра сиділи на піщаній рівнині біля вогню;
вона просила в нього пробачення за всі ті кпи-
ни на його адресу, які вона собі дозволяла! Він
великодушно прощав дівчину й навіть обіймав
її, аби показати, що він на неї більше не гніває-
ться... Мріяти було приємно. Але, зрештою, це
був тільки засіб одурити нудьгу, так само як він
намагався одурити її, коли проник у централь-
ний комп’ютер або блукав від гімнастичної
зали до бібліотек, від бібліотек до своєї кім-
нати.
Йому бракувало Ромарика, Ґонтрана, Коралі
та Амбри.
Що вони роблять у ці хвилини? Як вони вла-
штовують свої вечірні прогулянки та посидень-
ки під зорями, в яких він не бере участі? Він
одягся і стрибнув із ліжка. Треба діяти! Погово-
рити з Кадегаром! Адже одного разу чарівник
уже допоміг йому, на нараді у прево, щоб уряту-
вати його вакації: він, безперечно, зробить
це й удруге! Він узяв свою полотняну торбину
й подався на пошуки свого Вчителя в монас-
тирі.
Жераль, до якого він звернувся, сказав йому,
що Кадегар у кабінеті Великого Мага, й висло-
вив жаль, що не може його провести — учні не
мали туди доступу. Ґіймо спробував був умовити
чарівника-інформативника, але успіху не доміг-
ся й пішов собі. Переконавшись у тому, що він
сам-один, хлопець дістав із торбини план мона-
стиря, украдений у комп’ютера, який досі ще
не встиг уважно роздивитися. Завдяки точним
пояснювальним написам він без жодних зусиль
знайшов на плані кабінет Шарфалака. Він був у
північній башті, й туди треба було добиратися
нескінченними сходами, що закручувалися у
спіраль.
Він вирішив дістатися до кабінету, знайшов
сходи і почав підійматися ними вгору, притис-
каючись до стіни на кожен шерех, ступаючи
тихо, як кіт.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Мірою того як Ґіймо усе вище підіймався
сходами на башту, він усе більше вагався. Він
почав сумніватися в тому, що чинить правиль-
но, й відчував, як покидає його рішучість. Чи
був це страх перед Великим Магом? Чи він бояв-
ся вчинити Ґальдр, блюзнірство? У своїх сумні-
вах Ґіймо тихо покликав на допомогу Нодгіз,
щоб нейтралізувати непередбачену випадко-
вість, а більш енергійно звернувся до Ісаз, Гра-
феми Криги, що зміцнювала волю. Ця Графема
спалахнула і струснула його внутрішньо: він від-
чув, як енергія його стиснулася в кулак. Після
цього він перестав вагатися.
Нарешті Ґіймо дістався до міцних підбитих
цвяхами дверей, що відчинялися в апартамен-
ти Великого Мага. Вони були прочинені. Він
уже хотів постукати, коли почув голоси Мага та
свого вчителя, які долинали зсередини. Йому
спало на думку трохи послухати:
— ... душевний стан вашого учня дещо розхи-
таний, мій любий Кадегаре. Цей хлопець зали-
шиться тут доти, доки буде треба. Можливо, мі-
сяць, а може й рік! Я візьму за це на себе відпо-
відальність перед прево.
— Подумайте, Великий Магу, я ладен визна-
ти, що трохи недооцінив небезпеку, але ж.
— Трохи? — перепитав хрипкий голос. — Ще
секунда, і хлопця викрали б, а ви смієте казати
мені «трохи»?
Великий Маг закашлявся. Коли напад минув,
він заговорив далі:
— Ні, він ніде не буде в такій безпеці, як у
Жифдю. Дискусію закрито. Ви ж, Кадегаре,
знаєте, що Тьма палко прагне викрасти цього
хлопця, хіба ні? І ви хочете віддати його їй?
— Ні, ні, звичайно ж, ні. Саме тому ми й заб-
рали його так швидко під свій захист. А ви справ-
ді думаєте, що Тьма прийде по нього навіть
сюди?
— Вона хоче здобути його за всяку ціну, в цьо-
му немає сумніву. Що його врятувало для нас на
короткий час, то це дурість гомонів. Той, кого
ми нарешті розговорили, признався, що їх по-
слали в Іс викрасти дитину, яка носить медаль-
йон сонця. Я думаю, ця вказівка була єдиною,
яку вони могли зрозуміти. Хто знає, чому цей
медальйон опинився на шиї в тієї дівчини? Хай
там як, а ця помилка дала нам час на перепочи-
нок, і хлопець став нашим головним козирем
проти Тьми. Якщо він залишиться тут, вона муси-
тиме прийти по нього сама: бо ні гомони, ні орки
ніколи не наважаться поткнутися в Жифдю!
— Ваші міркування слушні, — зітхнув Каде-
гар. — Боюся тільки, що Ґіймо не дуже до вподо-
би сидіти тут...
— Дурниці! Це найліпше з того, що ми може-
мо запропонувати йому. Хіби ми не надали тут у
його розпорядження найкращі бібліотеки краї-
ни Іс? Хіба не має він можливості спілкуватися
з найвидатнішими вченими?
— Ви вже давно забули, що то означає бути
дитиною, Великий Магу. У ці роки людина мір-
кує інакше, ніж у дорослому віці. А надто тоді,
коли її звуть Ґіймо.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Абсурд. Ви турбуєтеся про дозвілля вашого
учня, а тим часом ми досі не знаємо, у який спо-
сіб Тьма притмудряється посилати своїх стра-
ховищ, куди їй заманеться, і її не зупиняє ніяка
Брама!
Голоси наблизилися. Ґіймо не став чекати да-
лі. Він обернувся й кинувся навтіки сходами,
намагаючись човгати ногами якомога тихше.
Що все це означало? Ґомон нарешті загово-
рив, і Гільдія навіть не визнала за потрібне по-
інформувати прево! Країна Іс у небезпеці, Тьма
хоче викрасти його, Ґіймо, з невідомих при-
чин, а Аґата, з його вини, тепер скніє десь у Не-
збагненному Світі... Крім того, його вирішили
тримати ув’язненим у монастирі, він сам це по-
чув із уст самого Шарфалака! Хай навіть ідеть-
ся про його безпеку чи про хай там що, а він усе
ж перебуває на становищі полоненого. Ґіймо
не зміг утриматися від сліз. І його Вчитель нічо-
го не може для нього зробити... Серце у нього
стислося. За свою добрість, за те, що він надав
йому волю в Тройлі, Кадегар дістав догану, й
отой жахливий дід навіть посмів докоряти
йому! Ця історія справді зайшла надто далеко.
Відчуття того, що всі навкруг нього брешуть
йому, наповнило душу Ґіймо гіркотою. Йому за-
лишається одне з двох: робити так, як йому ка-
жуть, і те, чого від нього чекають, як малий
і слухняний хлопчик; або нікого не слухати й
довіритися своїй інтуїції.
Ґіймо пройшов, не зупиняючись, перед біб-
ліотекою Природи. Перестрибуючи через три
сходинки, він пробрався до монастирського го-
лубника. До нього ставляться як до бранця? Що
ж, він і діятиме, як бранець!
Він нечутно підійшов до великої квадратної
кімнати, наповненої ляпотінням крил та турко-
тінням сотень голубів, що розносили по всій
країні таємну пошту Гільдії. Чарівник Ежен роз-
повів йому, як функціонує ця система, того дня,
коли він допомагав йому сортувати листи...
На щастя, в кімнаті нікого не було!
Ґіймо підійшов до письмового столу чарів-
ника, швидко написав листа на аркуші спеці-
ального дуже легкого паперу, згорнув його й
запхав до металевої трубочки, яку він запечатав
синім воском. Потім узяв етикетку, на якій
написав: «Ромарикові де Тройлю, в Алісії де
Тройль».
Не перестаючи спостерігати за коридором,
він зловив птаха, який сидів у ніші з назвою
Тройль, погладив його й прив’язав трубочку та
етикетку до його лапи. Потім підійшов до вікна
й випустив птаха в простір. Далеко звідси, в го-
лубнику Тройля, хтось прийме це послання, за-
печатане конфіденційною печаткою Гільдії, й
віднесе його, без зайвих запитань, у власні руки
його кузена.
Голуб розгорнув крила, й незабаром перетво-
рився на цятку в небі.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
152
Минуло кілька днів, після того, як Ґіймо про-
брався в монастирський голубник. Ніхто цьо-
го, здасться, не помітив, і життя тривало для
нього в Жифдю так само, як і почалося. Каде-
гар так і не зважився повідомити своєму учневі
про рішення Великого Мага, яке його стосува-
лося. Чи то в нього були якісь справи, чи то він
просто уникав дивитись хопцеві у вічі, але він
був відсутній цілими днями й повертався до
їхньої маленької кімнатки лише пізно ввечері.
Ґіймо бавив свій час, нишпорячи в різнома-
нітних бібліотеках монастиря, розшукуючи там
усіляку таємну інформацію, яку він заносив у
свій блокнот із виглядом конспіратора. Він ре-
тельно відвідував гімнастичну залу, й Кадван на-
вчив його Вітання Дня, такої собі низки фізич-
них вправ, які він мав робити щоранку, коли
прокинеться. Він його навчав також основних
прийомів куватену, стародавнього військового
мистецтва країни Іс.
Учні іноді прибували до монастиря в супро-
воді своїх учителів, але Ґіймо задовольнявся
тим, що вітав їх здалеку. Йому було байдуже, що
ці хлопці сприймали його відстороненість як
пиху. Він не мав мужності заводити собі нових
друзів. Ті, яких він мав, здавалося, про нього за-
були, і ті надії, які він плекав після відвідин го-
лубника, помалу розвіялися. Він навіть переко-
нував себе в тому, що з його боку нерозважливо
було сподіватися на те, що його друзі покинуть
Тройль, де вони жили життям приємним і без-
турботним, і приїдуть аж у Жифдю, щоб допо-
могти йому в його безумному задумі.
Думка про те, що Ромарик та інші могли
покинути його в його сумній долі, переповню-
вала Ґіймо гнівом; він розважав себе тим, що
виліпив із пап’є-маше фальшивий Балакучий
Камінь, який посилав новачків до монастир-
ського підземелля, де вони блукали в лабіринті
пралень. Зрештою, чому це лише в нього мають
були зіпсовані вакації? Його лиха витівка на-
кликала на нього гнів головного інтенданта
Жифдю, бородатого й суворого Великого Чарів-
ника, але на покарання його лише позбавили
десерту, проте завдяки таємній співучасті
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Жераля йому вдалося обійти навіть цю забо-
рону.
154
Цього ранку Ґіймо також залежався в ліжку,
солодко потягуючись. Скинувши оком право-
руч, він побачив, що Кадегар уже пішов. Він
зітхнув: ще один день далеко від Тройля... Він
підвівся й пішов до ванної.
Він обтирався рушником, коли почув глухий
звук, що долинув із кімнати, так ніби на підлогу
впав камінь. Він підбіг до слухового віконця,
яке було у ванній, і побачив Ромарика, Ґонтра-
на, Амбру й Коралі, що не дуже вдало ховалися
за камінням! Вони кидали камінці, цілячись у
вікно його кімнати, яке залишалося відчине-
ним і з якого звисала червона хустинка.
Який же він був дурний! Вони прийшли на
його поклик! Як він міг навіть подумати, що
друзі не прийдуть? Хіба сам він не зрушив би го-
ри задля будь-кого з них? Він мало не заплакав,
такий був сердитий на себе за те, що засумнівав-
ся в їхній вірності.
Другий камінець упав на підлогу.
Він швидко одягся, схопив свою учнівську сум-
ку, схопив також напхом напханий рюкзак,
який закинув за плечі. Дістав із-під матраца
вірьовку, поцуплену зі стінної шафи в гімнасти-
чній залі, й міцно прив’язав її до гачка віконни-
ці. Потім виліз із вікна під стривоженими по-
глядами всієї невеличкої компанії. Він трохи
схитнувся й почав спускатися, роблячи рухи,
що не відзначалися великою впевненістю. Він
обкрутив вірьовку навколо своєї спини та стег-
на й потроху, хоч і дещо незграбно, спускався,
сидячи над порожнечею, а ногами впираючись
у стіну. Кілька разів Амбра, Коралі, Ґонтран та
Ромарик мало не починали підбадьорювати
його криками, але не зважувалися: адже Ґіймо
втікав, і ліпше було не приваблювати до нього
уваги! Вітер, який налітав поривами, примушу-
вав учня чарівника широко розставляти ноги,
щоб зберегти рівновагу. На щастя, камені були
сухими й гладенькими, на них можна було надій-
но спиратися підошвами черевиків. Проте він
припустився помилки, подивившись униз,
і мусив зупинитися на якусь мить, бо в нього
пішла обертом голова. Заплющивши очі, він від-
найшов мужність і погамував тремтіння своїх
м’язів. Потім поновив свій нескінченний спуск.
Навіть ізнизу Жифдю справляв сильне вражен-
ня, але звідти, де він був, монастирські мури
здавалися грандіозними! Вірьовка терлася об
нього, обпалюючи йому спину й стегно. Він зці-
пив зуби і зрештою торкнувся ногами землі на
превелику полегкість друзів.
— Втікаймо швидше! — кинув їм Ґіймо без-
барвним голосом, після того як приєднався до
них.
Ноги в чарівникового учня були наче ватяні.
Проте й мови не могло бути, щоб залишатися
на видноті. Ромарик схопив його за руку, й
вони побігли в напрямку ущелин, зупинившись,
щоб відсапатися за великим каменем, де їх було
не видно з монастиря.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
V — Ох! — зітхнув утікач. — Я думав, що ніколи
р не дістануся до землі! Яка тяжка праця!
— Дістатися аж сюди — оце справді тяжка
праця! — заперечив йому Ґонтран.
— Атож, це справді кінець світу! — підтрима-
0 ла його Коралі.
—	— То ви одержали моє послання, чи не так? —
< запитав Ґіймо, що дихав уже не так важко.
•2	— Авжеж, одержали! — пробурчав Ромарик. —
Чого б ми сюди припхалися, якби не одержали!
— Ти собі не уявляєш, як ми здивувалися, ко-
ли побачили, як хазяїн голубника прямує до Ро-
марика й подає йому листа від Гільдії! — вигук-
нула Коралі. — Ми попервах подумали, що тебе
викрали.
— Ви майже не помилилися, — іронічно зау-
важив Ґіймо.
— Але ми ще більше були здивовані, коли
прочитали твого листа! — провадила гарненька
брюнетка. «Ув’язнений у монастирі Жифдю.
Заберіть мене звідси. Я вивішу червону хустин-
ку з вікна своєї кімнати. Візьміть добрий запас
провізії...»
— Сподіваюся, ви про це подумали? — поціка-
вився Ґіймо.
— Не турбуйся, — заспокоїла його Амбра, —
ми заховали всі припаси трохи нижче, в ущели-
ні. Вибач, що трохи запізнилися, але ж треба
було вигадати якусь історію для твоєї матері та
приготуватися...
— А ще треба було знайти цей клятий монас-
тир! — втрутився Ґонтран. — У цих чарівників,
певно, не всі дома, бо лише люди схиблені
можуть запхати себе в таку глушину!
— Отже, ти жив у монастирі Жифдю! — про-
мовила Коралі з блискучими від цікавості очи-
ма. — Це одна з найбільших таємниць країни Іс!
Розкажи нам!
— Так, так — розкажи Ґіймо!
— Стривайте, стривайте... Ви забуваєте, що
хоч я тепер утікач, але залишаюся зобов’яза-
ним зберігати таємниці учнів! Нам ліпше по-
квапитися: Кадегар зрозуміє, що я зник, лише
увечері. Треба вигадати час.
— Але ти принаймні скажеш нам, куди ми
тепер рушаємо? — пробурчав Ромарик.
— Скоро довідаєтеся! У путь!
І всі п’ятеро подалися геть вузенькою доро-
гою, яка вела в ущелини Жифдю.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Вони дісталися до Даштиказара, коли вже су-
теніло. Якийсь чоловік люб’язно підвіз їх на
своєму возі, коли вони вийшли з ущелин, а ін-
ший возій доставив їх майже до столиці. Улітку
в країні Іс ніхто не дивувався, зустрічаючи на
дорогах ватаги хлопців і дівчат. Адже був пері-
од великих вакацій!
— А тепер куди ми рушаємо? — запитав Рома-
рик, якому все більше й більше не подобалося,
що Ґіймо не втаємничує його в подробиці своїх
планів.
— До Брам Двох Світів, — спокійно відказав
йому учень чарівника.
Усі завмерли від подиву.
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— До... Брам Двох Світів? — вигукнула Коралі
з очима, округленими від подиву.
— Ти збожеволів? — стривожився Ромарик,
дивлячись на свого брата в перших так, ніби ба-
чив перед собою якусь іншу людину.
— Спокійно, спокійно! — втрутився Ґонтран. —
Може, все-таки ти нам скажеш, навіщо ми туди
підемо?
Ґіймо трохи поміркував, потім погодився.
— Згода. Я, зрештою, не хочу нічого від вас
приховувати. Я маю намір проникнути в Незба-
гненний Світ!
— Отакої! — простогнав Ромарик. — Я таки ві-
дразу вгадав: він збожеволів!
— Послухай мене, — почав пояснювати Ґій-
мо. — У Жифдю я мав досить часу, щоб усе доб-
ре обміркувати. Я не збираюся на все життя
залишитися в’язнем цього монастиря! Я довіда-
вся там про страшні речі, які хотіли приховати
від мене. Ідеться про Тьму, а також про Агату.
— Аґату? — здивувався Ґонтран. — А я думав,
ти на сьомому небі від радості, що нарешті
позбувся її!
— Я розумію, що вам це видається дивним, —
провадив Ґіймо, — але Тьма хотіла викрасти ме-
не! Саме по мене послала вона тоді гомонів, ко-
ли я перестрів їх на березі моря! Але замість ме-
не викрали Аґату. Це моя провина, що вона
опинилася бранкою в Незбагненному Світі. Я
повинен спробувати врятувати її! Але я не про-
шу вас, щоб ви мене зрозуміли, я прошу, щоб ви
мені допомогли!
— І чого ти від нас хочеш? — спитала Коралі. у
— Щоб ви пильно стежили за всім, що я ро-
битиму, і якщо я зазнаю невдачі, ви підете й про д
все розповісте Кадегарові... Й попросите від §
мене в нього пробачення за те, що я порушив
його наказ.	5
— А як ти підійдеш до тієї Брами, га? — спро-
бував іще заперечити йому Ромарик. — Це не-
можливо, бо біля обох Брам постійно стоять на “
варті лицарі.
— Я покладаюся на свою магію.
— А як ти відчиниш Браму? Ти всього лише
малий учень, ти не маг і навіть не чарівник.
— Я покладаюся на свою магію, — повторив
Ґіймо.
Амбра, яка досі мовчала, підійшла до хлопця
й подивилася йому у вічі.
— Ти нікуди не підеш сам-один, Ґіймо. Або ми
всюди тебе супроводитимемо, або зв’яжемо по
руках і ногах і доставимо назад у Жифдю.
— Ти збожеволіла? — здивувався Ґіймо.
— Ні, вона має слушність, — сказав, у свою чер-
гу, Ромарик, який досі не знав, як йому постави-
тися до всієї цієї історії, але який навіть на дум-
ці не покладав, що може опинитися поза тими
чи тими подіями. — Чи не так, Ґонтране? Чи не
так, Коралі?
— Ми з тобою, — підтвердив Ґонтран. — Ти
ображаєш своїх друзів, відмовляючись від їх-
ньої допомоги.
— А ви певні, що в цьому немає великої небе-
зпеки? — запитала Коралі з тривогою в голосі.
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Ти що, забула, принцесо? Чого нам бояти-
ся, коли ми вирушаємо в подорож у товаристві
грізного лицаря та могутнього чарівника!
Вони посміялися з розгубленого обличчя дів-
чини, потім, утворивши коло, з’єднали руки,
поклавши їх одна на одну за прикладом тих, ко-
трі, як вони бачили, промовляли слова прися-
ги: «Один за всіх і всі за одного!»
— Ви просто надзвичайні друзі, — сказав Ґій-
мо, глибоко зворушений.
— Дружба навіки, так? — підморгнув йому Ро-
марик.
— З вашого боку дивовижним було вже те, що
ви прийшли по мене в Жифдю, — сказав учень
чарівника. — Ви не зобов’язані допомагати мені
ще й у цьому.
— Щодо мене, — сказала Амбра, — то мені
просто цікаво подивитися, як ти рятуватимеш
ту кривляку Агату де Баланґрю! Я навіть скажу,
що нізащо у світі не відмовлюся від такого видо-
вища!
Вони залишили місто праворуч, і всі разом
рушили до пагорба, на якому височіли Брами
Двох Світів.
Брами Двох Світів справді були схожі на бра-
ми! Високі й широкі, виготовлені з дуба, на яко-
му були вигравіювані сотні Графем, вони нічим
не відрізнялися від тієї брами, крізь яку Ґіймо
нещодавно увійшов до монастиря Жифдю, різ-
ниця була тільки в тому, що ці брами були дуже
старі, й ніхто не знав, коли вони були тут постав-
лені і що за ними не виднілося ніяких буді-
вель.
Власне, будівель біля них не було, як з одно-
го боку, так і з другого. Брами стояли самотою
на вершині голого пагорба, біля підніжжя яко-
го розташувався табір Братства Лицарів Вітру.
ібі
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Зазвичай тут стояли на варті лише двоє людей.
Та після недавніх вторгнень Тьми у країну Іс на
варті біля Брам поставили цілий загін із деся-
тьох лицарів, які мали пильнувати її і вдень і
вночі!
Цих охоронців і побачила наша ватага, піді-
йшовши до пагорба.
— Починаються проблеми! — здушеним голо-
сом вигукнув Ґонтран, що ховався разом із дру-
зями за великим каменем. — Що ж ми тепер
робитимемо, Ґіймо?
— Я це передбачив, — спокійно відповів той. —
Треба тільки зачекати, коли вони змінювати-
муться.
— Ти їх повбиваєш? — стривожено запитала
Коралі.
— Авжеж, — з іронією в голосі підтвердив Ро-
марик, — він вигукне бойовий клич, кинеться
на них і повбиває одного за одним своїми дитя-
чими руками!
— Тепер ти зрозуміла, що буде? — запитав
Ґонтран у тому самому тоні. — Якщо ми вико-
ристаємо ефект несподіванки...
— З вашого боку нечемно сміятися з мене! —
ображено мовила Коралі.
— А ти не мели казна-що, то й не сміяти-
муться, — сухо кинула їй сестра.
— Спокійно, — сказав Ґіймо, — ви зчиняєте
забагато шуму. Ні, звичайно ж, я їх не повби-
ваю. Я тільки спробую зачаклувати їх.
Його втручання поновило тишу, й усі почали
чекати, намагаючись не ворушитися.
Ромарик згорав від цікавості, намагаючись
угадати, що задумав його кузен.
— Скажи-но, Ґіймо, — запитав Ромарик, — ко-
ли ми опинимося там, куди ти нас приведеш,
тобто в Незбагненному Світі, що ми робити-
мемо?
— Просто виконаємо своє завдання, а більш
нічого.
— Наше завдання? Яке завдання? — запитала
Коралі, насупивши брови.
— Вирвати Агату з пазурів Тьми, відшмагати
лихих гомонів, які її викрали, й налупцювати
поганих орків, що на нас напали, — кинула їй
Амбра, стенувши плечима.
— І зовсім не смішно, — сказала їй Коралі, пі-
дібгавши губи. — Я просто хотіла знати, якою
буде наша програма.
— До нашої програми входить, — кинув Ґій-
мо, відкривши рюкзак, який він незрозуміло
для чого тягнув на собі від самого Жифдю, —
насамперед замаскуватися. Якщо ми цього не
зробимо, то вже через півсотні кроків матиме-
мо великі прикрощі.
Хлопець дістав із рюкзака пакет із одягом,
загорнутим у рослинний пластик, яким корис-
тувалися у країні Іс, і розірвав упаковку.
— Це плащі відмінної якості, що мають дуже
високу ціну там, куди ми підемо, — пояснив
учень чарівника своїм друзям, які дивилися на
нього широко розкритими від подиву очима. —
їх носять чоловічки з Вірдю, що працюють бан-
кірами в Незбагненному Світі! їхнє місто Вірдю
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
розташоване біля гір, багатих на дорогоцінне
каміння. Вони викопали там шахти, дуже дав-
но. Ці камінчики правлять за гроші в Незбагнен-
ному Світі. Стривайте, зараз ви все зрозумієте
краще.
Ґіймо понишпорив у своїй учнівській сумці,
дістав звідти шкіряного гаманця та мапу, яку
розгорнув перед ними.
— А оце, — гордо сказав він, перше ніж тиць-
нути в неї пальцем, — мапа Незбагненного Сві-
ту. Мені довелося згаяти півдня у Жифдю, але я
зумів скопіювати її так, щоб ніхто цього не по-
бачив. Ось Вірдю. Ми повинні дістатися сюди
на один із Серединних Островів, де написано
«Брама Світу». Щодо всього іншого, то я знаю
не набагато більше за вас.
Далі він відкрив шкіряного гаманця, в якому
блищали штук тридцятеро дорогоцінних ка-
мінців.
— А це наші кишенькові гроші, з якими ми
вирушимо в подорож, їх нам великодушно на-
дала Гільдія. Ми не такі багаті, тому я й прихо-
пив ці плащі — в разі потреби, ми продамо їх.
— Вони справді дали тобі ці дорогоцінні ка-
мінчики? — здивувався Ґонтран, граючись із
діамантом.
— Ну, не зовсім, — скривив гримасу Ґіймо. —
Точніше було б сказати, що я їх у них позичив.
Нам треба їх поділити, це буде надійніше.
Учень чарівника роздав камінці.
Після цього вони почали роздивлятися пла-
щі, розстелені на землі.
— А навіщо нам перевдягатися в тих хлопчи- у
ків із Вірдю? — запитала Коралі з сумнівом у го-
лосі, дивлячись на довгий плащ із сірої м’якої д
тканини.	§
— У чоловічків із Вірдю, — поправив її Ґіймо. — у
Навіщо? А насамперед тому, що люди Незбагнен-
ного Світу бояться їх та зневажають, а тому на- щ
магаються їх обминати. Саме цього нам і треба! 5
По-друге, вони малого розміру, а отже, не *
будуть на нас великі. И, нарешті, тому, що це
єдиний одяг із Незбагненного Світу, який мені
пощастило знайти на складах Жифдю... Беріть
собі по одному.
— А якою мовою ми там розмовлятимемо? —
спитала Амбра, одягаючи свій плащ.
— Ми там розмовлятимемо ска, звичайно, бо
інших мов там не існує. Сподіваюся, ви не лови-
ли ґав на уроках ска?
— Якось упораємося, — запевнила його Амб-
ра, яку аргументи Ґіймо начебто переконали. —
Звідки ти так багато знаєш про Незбагненний
Світ?
— Я мав час у Жифдю на те, щоб перечитати
там майже всі книжки, в яких про це гово-
риться.
— Гаразд, а поки що чим нам зайнятися? — ки-
нув кудись убік Ромарик, який нервувався від
бездіяльності.	,
— Можливо, поїмо трохи? — запропонувала
Коралі.
— Добра думка, сестричко, — підтримала її
Амбра. — Але нам доведеться обмежити себе в
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
їжі. Адже ми брали провізію лише для Ґіймо, а
тепер нас п’ятеро.
— Ми розділимо харчі, — сказав учень чарів-
ника, запихаючи до рюкзака зайвий плащ. —
Крім того, я порадив би, щоб усі ви скопіювали
для себе мапу Незбагненного Світу на той випа-
док, якщо я її загублю. У всякому разі, часу ми
маємо досить. Адже нам доведеться чекати ве-
чора, коли лицарі змінюватимуться.
Вони радше пощипали їжу, аніж добре пере-
кусили, кутаючись у свої зручні плащі чоловіч-
ків із Вірдю.
Ґіймо жував, дивлячись на небо. Він думав
про авантюру, яку задумав і в яку втягнув своїх
друзів. Яка нерозважливість! Чи радше: яка зух-
валість! Він себе просто не впізнавав. Що він
мав сьогодні спільного з колишнім Ґіймо? Він
почувався сильним. Дуже сильним. Він поду-
мав: чи це, бува, не Графеми, які він регулярно
викликав у своїй свідомості, поступово пере-
творювали його, причому він сам цього не усві-
домлював?
Якийсь рух поруч із ним урвав його думки.
— Мій любий брате, — прошепотів йому на
вухо Ромарик. — А зараз розкажи мені правду.
— Розказати тобі правду? — тим самим довір-
чим тоном озвався спантеличений Ґіймо. — Але
Ібб яку пРавдУ?
— Ну, я, власне, не знаю, але, схоже, ти маєш
таємне доручення від Гільдії чи від прево, чи не
знаю від кого! Але признайся, що ти знаєш те,
чого ми не знаємо!
— Скажу чесно, Ромарику, я не розумію, чого
ти від мене хочеш! Я не маю доручення ні від
кого! Ні від Гільдії, ні від прево! Щойно я ска-
зав вам усім щиру правду! Це моя ідея, моя
і тільки моя — проникнути в Незбагненний
Світ.
— Та ти, певно, мариш, брате! — застогнав
Ромарик, до якого дійшло нарешті, що йдеться
не про гру. — Але ж якщо це справді так, то нам
усім капець!
— Та що це з тобою? — здивувався Ґонтран,
який теж підійшов до Ґіймо в супроводі двох
дівчат. — Не репетуй так голосно, а то лицарі
нас почують!
— Та ми всі тут смертники! — проголосив Ро-
марик. — Ви про це ще не знаєте? То знайте ж!
Тут зібралися п’ятеро шмаркачів під проводом
хирляка, який удає з себе чаклуна й хоче затяг-
ти нас у найгірший та найстрашніший зі світів!
— Невже наш грізний лицар, — сказала Амб-
ра, змірявши стогнія зневажливим поглядом, —
здатний скиглити, наче дівчина?
— Замовкніть, замовкніть, будь ласка! — вигу-
кнув Ґіймо благальним голосом. — Я хочу, щоб
усе було ясно раз і назавжди: я вас не силую су-
проводжувати мене! Ви ще маєте час, щоб від-
мовитися. Але сам я розпочав цю справу, і я від
свого наміру не відступлюся!
— Браво! — вигукнула Амбра, плеснувши Ґій-
мо по плечу в манері Уріана де Тройля. — Оце
по-чоловічому!
— Стережися, сестро, — застерегла її Коралі. —
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Перед тобою могутній чоловік, а ти так безце-
ремонно ляснула його по плечу.
— Схоже, вони всі збожеволіли, — заявив Ро-
марик.
— Ай справді, Ґіймо, — кинув Ґонтран. — Ми
все ж таки вирушаємо трохи навмання, чи не
так?
— Стривайте, — втрутилася Коралі. — Адже
ми ще нікуди не вирушили! Спершу Ґіймо пови-
нен відчинити нам Браму.
— Жодних проблем, — відповів учень чарів-
ника, потерши собі плече. — Я упевнений у сво-
їй формулі.
— А ти вже її випробовував? — занепокоєно
спитала Коралі.
— Ні, але в моїй свідомості все ясно.
— У його свідомості... Тоді усе в порядку, ми
врятовані, — зітхнув Ромарик із таким роздрату-
ванням у голосі, що вони не могли втриматися
від сміху
Пізніше, коли почала наближатися ніч, ли-
царі зібралися біля своїх наметів вечеряти.
Цей момент видався Ґіймо сприятливим, і він
підвівся на ноги. Він переконався, що вітер і да-
лі віяв у бік табору, потім заплющив очі й зосе-
редився. Він покликав Даґаз, Графему, схожу на
пісковий годинник, що могла, якщо її правиль-
но викликати, змінити або затримати час.
Ґіймо довідався від свого вчителя у Жифдю,
в одну з тих рідкісних хвилин, в які вони були
там разом, що не всі Графеми треба було викли-
кати криком і що часто одна й та сама Графема,
залежно від того, викрикнули її чи прошепо-
тіли, діяла по-різному.
169
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Коли Даґаз добре розташувалася в ньому,
Ґіймо прошепотів її вітрові, який доніс її до
табору лицарів:
— Дааааґааз...
Вона подіяла не відразу, але, в кінцевому під-
сумку, її ефект був дуже видовищним. Лицарі
ще якусь хвилину перебували у жвавому русі,
розворушуючи вогонь, чистячи свою зброю,
розмішуючи вариво в казані. Та поступово їхні
рухи почали уповільнюватися, так ніби на цих
дужих воїнів, закутих в обладунки, найшло
якесь заціпеніння; проте на їхніх обличчях не
відбилося ані страху, ні паніки; було таке враже-
ння, що вони просто нічого не помічають!
Нарешті вони завмерли цілком, наче зака-
м’яніли, наче люди, захоплені зненацька у сво-
їй повсякденній діяльності гарячим попелом
вулканічного виверження, який посипався на
них згори.
Маленька ватага вибухнула криками. Вони
не вперше бачили, як Ґіймо чаклує — учень
чарівника вже прикував до землі на їхніх очах
того орка в лісі під Тройлем. Але сьогоднішнє
чаклування було ще ефектнішим!
— Оце так! — вигукнув Ромарик, геть ошеле-
шений.
— Неймовірно... — тільки й знайшовся сказа-
ти Ґонтран.
Амбра, теж неабияк приголомшена, з цікаві-
стю роздивлялася Повелителя Графем. Він
спробував опанувати себе; та хоч він і досяг ве-
ликого поступу в практиці чаклунства, не
зашарітися під захопленими поглядами друзів
було проблемою набагато складнішою!
— Ти перетворив їх на статуї? — спитала
Коралі, яка не могла відірвати погляду від за-
стиглих силуетів.
— Ні... Вони й далі рухаються, але так повіль-
но, що нам здається, ніби вони застигли. У ці
хвилини час минає з неоднаковою швидкістю
для них і для нас. Тепер ми зможемо пройти
повз них так, що вони не помітять нас. Наше
пересування буде надто швидким для їхніх
очей...
— Скажу тобі щиро, старий, ти мене ошеле-
шив! — видихнув Ромарик.
— Е... дякую... поквапмося, бо вже сутеніє.
Вони швидко перетнули табір лицарів, трем-
тячи під пустим поглядом закам’янілих людей.
Коралі зупинилася на мить, щоб уважно приди-
витися до воєначальника з кошлатою бородою,
який гострив свого меча; Ромарик смикнув її за
руку.
— Стривай-но хвилину! Вони й справді вору-
шаться! — вигукнула дівчина. — Поглянь, Ромари-
ку! Зараз я покладу камінець на його меч, біля
самого точильного каменя, й він упаде... Ось...
Ти бачив?
— Атож, бачив, бачив, — підтвердив Рома-
рик, який почувався незатишно посеред цих гор-
дих воїнів, так запросто нейтралізованих
за кілька хвилин малим учнем чарівника. —
Не відставаймо від інших! Вони вже перед Бра-
мою!
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Коралі, що не хотіла запишися сама, неохо-
че урвала свої досліди. Вони поквапилися при-
єднатися до своїх друзів.
— Крізь яку нам іти? — запитав Ґонтран, нама-
гаючись прочитати знаки, вирізані на дереві.
— Крізь оцю, — сказав Ґіймо, не вагаючись,
і показав на Браму, що була праворуч, після
того як скинув оком на вирізані на ній Гра-
феми.
— Ти певен? — запитала Коралі. — Бо мені
зовсім не хочеться опинитись у Збагненному
Світі.
— А чому? Ти могла б вирушити до Канн й узя-
ти там участь у фестивалі! — піддражнив її Ґон-
тран.
— Вирушай туди сам, йолопе, — відповіла дів-
чина, штурнувши його.
— Тихше! — сердито сказав Ґіймо. — Щоб
відчинити двері, я повинен промовити чаклун-
ське закляття. А я його ще ніколи не про-
мовляв, щоб ви знали! Мені потрібна тиша,
щоб зосередитись.
— То ти й справді промовляєш його вперше? —
знову стривожилася Коралі. — А ти певен, що...
— Я певен, що знаю закляття, але не знаю, чи
воно подіє.
— Але ж і години не минуло, як ти сказав... —
обурилася Коралі.
— ...що я відчиню Браму, і саме це й хочу
зараз зробити. Але я не знаю, що буде потім.
Саме тому мені й потрібен свідок, який зміг би,
якщо ми вклепаємося в халепу, піти й про все
розповісти вчителю Кадегару! Якщо він, зви-
чайно, захоче нам допомогти.
— Свідок, — замислено промовила Амбра. —
Тобі байдуже який?
— Байдуже який, аби тільки не був надто дур-
ним.
— У такому разі, я не знаю, що з цього вийде, —
зітхнула дівчина, — але ж ми маємо поблизу цьо-
го йолопа, який уже давно скрадається за нами
так само непомітно й нечутно, як це робило б
стадо слонів. Томо! Вилазь-но зі своєї схованки
й приєднуйся до нас!
На загальний подив, Тома де Кандарисар ви-
глянув із-за куща і його масивний силует рушив
до гурту.
— Отакої! — вигукнув Ромарик із люттю в го-
лосі. — Скажи-но, чи ти давно за нами шпигуєш?
— Облиш це, — сказала Амбра. — Яка різниця,
чи давно він за нами йде, адже ніхто, крім мене,
його не помітив. До того ж ми маємо в ньому
потребу, зрештою...
— Амбра має слушність, — утрутився Ґіймо. —
Усі замовкніть!
І він звернувся до Томи, чия рука була пере-
бинтована та в гіпсі після його сутички з ор-
ком:
— Томо,.ти спроможний запам’ятати все, що
я робитиму для того, аби ми змогли проник-
нути в Незбагненний Світ?
Тома, що з цілковитою байдужістю досі реа-
гував на те, як зустріла його появу група, кивнув
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
головою. У його погляді читалася абсолютна
відданість Ґіймо.
— Якщо ти помітиш щось ненормальне, то
знайдеш метра Кадегара й усе розкажеш йому.
Якщо ж у мене все вийде гаразд, ти чекатимеш
нас тут протягом тижня. Якщо на той час ми не
з’явимося, ти підеш до нього й усе йому пояс-
ниш. Але не раніше! Зрозумів?
Хлопець невдоволено гмукнув, що муситиме
покинути Ґіймо, проте знову кивнув головою
на знак згоди. Він понишпорив у себе в кише-
нях і дістав звідти якусь дивну річ, що блищала
срібним блиском, схожа на лева, охопленого
омахами полум’я.
— Візьми, Ґіймо, — сказав він, ступивши крок
уперед і подаючи цю блискучу прикрасу учневі
чарівника. — Це тобі. Я забрав це в орка, коли
бився з ним того дня. Можливо, ця штука згоди-
ться тобі в тому світі.
Вони всі нахилилися над дивною штукови-
ною і розглядали її з цікавістю.
— Дякую, Томо, — серйозним голосом відпо-
вів Ґіймо, поклавши блискітку до своєї сумки й
підходячи до Брами. — А, ще одне, не затримуй-
ся тут, бо закляття, яке я наклав на лицарів, че-
рез годину припинить свою дію... Усі готові?
Ромарик, Ґонтран, Амбра й Коралі підійшли
до свого друга, який стояв перед Брамою Не-
збагненного Світу.
— Візьмімося за руки й не розмикаймо їх не-
хай там що.
Своєю лівою рукою Ґіймо вхопився за руку,
яку йому подала Амбра. Потім він зосередився.
Створити Ґальдр, закляття, було справою наба-
гато складнішою, аніж покликати Графему...
Він звернувся спершу до Редгю, Колісниці,
Графеми мандрів, потім викликав Ейгваз, Старе
Дерево, що сполучала протилежні світи. Усе
нібито відбувалося нормально. Залишилося
тільки переплести між собою ці дві Графеми й
покликати їх разом — це забрало в нього чима-
ло часу. Його товариші, яким було не по собі й
час для яких тягнувся дуже повільно, не сміли
навіть ворухнутися, а тим більше — заговорити,
вони не наважувалися навіть дихати! Нарешті
тремтячим голосом, торкнувшись правою ру-
кою знаків на Брамі, що локалізували Незбагнен-
ний Світ, Ґіймо прошепотів закляття:
- Силою Дороги, Нертуса, Ульра та Подвійної
Гілки Редгю внизу та Ейгваз попереду ведіть нас!
РЕ!
Вони почули, як зарипіла, відчиняючись,
Брама. Кожен ще міцніше стиснув руку іншого.
З великим подивом вони побачили, як гаснуть
у небі зорі. Брама всмоктала їх із величезною
силою, і вони провалилися в чорну прірву, затя-
гнуті туди шаленим вихором.
Перед приголомшеним поглядом Томи Брама
Незбагненного Світу осяялась, наче блискав-
кою, і Ґіймо, Ромарик, Ґонтран, Амбра та Ко-
ралі зникли.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
176
Ґіймо здалося, що збігла лише секунда. За
той час, за який можна тільки розплющити й
заплющити очі, місце, де вони стояли ще мить
тому, зникло, і тепер навколо були якісь дивні
пагорби, вкриті травою, що тяглися нескінчен-
ною вервечкою кудись за обрій, вигинаючи в
темряві свої круглі спини. Ніч уже настала, і
тонкий місячний серп блищав поміж зірок. За
спиною Ґіймо, у глибині невеличкої долини,
височіла брама, схожа на ту, перед якою вони
стояли в країні Іс. Більше навкруг нього не було
нічого. Нічого й нікого. Нікого...
Ґіймо відчув, як його опановує моторошний
жах. Інші! Куди поділися інші?
Він побіг, наче божевільний, праворуч, по-
тім — ліворуч, видерся на кілька пагорбів, об-
стежив кілька видолинків, гукаючи так гучно,
що мало не надірвав голос. Задихаючись, він
упав обличчям у траву й заридав. Що сталося,
що могло статися? Куди зникли Ромарик, Ґонт-
ран, Амбра та Коралі? Це неможливо, адже во-
ни всі трималися за руки лише кілька хвилин
тому! Сльози котилися по його щоках. Оце так
він послухався добрих порад свого Вчителя?
«Обачність і смирення — головні гасла чарівни-
ка...» Чи виявив він обачність? Ні. Чи був він
смиренний. Ще меншою мірою... Він наробив
великої шкоди, давши волю своїм гордощам.
Він, мовляв, наділений великим хистом до ча-
рування, ніхто й ніщо не може стати йому на
перешкоді! Він повірив у те, що Брама йому під-
кориться! Що він накоїв, чорт забери, що він
накоїв!
Потроху він заспокоювався й мірою того, як
сльози йому висихали, він почав міркувати. Що
могло там не спрацювати, коли він проголосив
Ґальдр? Він відчинив Браму, він потрапив до
Незбагненного Світу, але сам-один. Сам-один...
Зненацька Ґіймо закам’янів. Йому все стало яс-
но. Як він міг забути включити у своє закляття
Вюнжо, Штандарт, головною функцією якого
було поєднувати індивідів, які поставили перед
собою спільну мету? Він повинен був промовити
не РЕ, а ВРЕ! Подумки він процитував Ґальдр у
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
тому вигляді, в якому повинен був побудувати
його: «Силою Великодушної та Дороги, Нертуса,
Ульра та Подвійної Гілки, Вюнжо вгорі, Редгю внизу
та Ейгваз попереду, ведіть нас! ВРЕ!»
Він вилаяв себе за свою забудькуватість, але
водночас відчув велику полегкість. Графема,
яку він не сформулював, мала своїм завданням
лише тримати індивідів сукупно... Його друзі
не залишилися бранцями вихору десь напівдо-
розі між двома Світами! Як і він, вони, безпере-
чно, проникли, кожен зі свого боку, в Незбагнен-
ний Світ. Але де їх тепер шукати? Він дістав зі
своєї сумки мапу і спробував роздивитися її у
тьмяному світлі місяця. Він увійшов сюди не че-
рез офіційну Браму; ця остання стояла на ост-
рові, а місцевість, де він зараз був, — Ґіймо роз-
зирнувся довкола, — нічого спільного з остро-
вом не мала. Усе вказувало на те, що, якщо віри-
ти карті, він опинився десь посеред Рухливих
Пагорбів. Найліпше для нього буде, коли наста-
не ранок, дійти до найближчого міста, тобто...
атож, Ферґани, до якого звідси треба добирати-
ся пішки день або два.
Ґіймо зітхнув і ліг у траву, загорнувшись у
свій зручний плащ чоловічка з Вірдю. Як добре,
що він додумався роздати всім плащі та поділи-
тися з друзями своїми знаннями про Незбагнен-
ний Світ! У його серці прокинулася потаємна
надія. Вони всі мають мапу, й кожен із них ба-
чив ту прикрасу, яку подарував йому Тома. Логі-
ка підкаже Ромарикові, Ґонтранові та двом сес-
трам скористатися з тих відомостей, які вони
мають. Принаймні так повинен був би зробити
він сам. А потім, у найгіршому випадку, через
тиждень учитель Кадегар вирушить на їхні по-
шуки!
Заспокоєний цією думкою, учень чарівника
задивився в небо. Він аж пересмикнувся від по-
диву; він упізнавав зірки, але вони були розта-
шовані якось ненормально. Це було дуже див-
но. Він побачив у цьому небі ті самі сузір’я, які
сяяли в небі над кораїною Іс; а проте вони тут
мали якісь незвичайні форми... Він пообіцяв
собі занотувати всі ці спостереження у свій бло-
кнот, коли вранці прокинеться, і, виснажений
подіями цього дня, дозволив собі провалитися
в сон.
Наступного дня Ґіймо вирушив у дорогу піс-
ля тривожної ночі, що була населена неспокій-
ними снами, в яких Амбра кликала його на
допомогу, перед тим як зникнути, а він не міг і
пальцем поворухнути. Ці кошмари, що мучили
його навіть потому, як він прокинувся, відбива-
ли той духовний стан, в якому він зараз був: хоч
би які картини малював він у своїй уяві, щоб се-
бе заспокоїти, він знав, що їхнє становище не з
блискучих, якщо не сказати катастрофічне, і
його друзям могла загрожувати цілком реальна
небезпека десь у цьому жахливому Незбагнен-
ному Світі.’
Тварина, схожа на зайця, вистрибнула з-під
його ніг. Її втеча, здійснювана за допомогою
якихось кумедних і безладних стрибків, мала в
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
собі щось гротескне, і хлопець, не міг не всміх-
нутися. Несподівано йому спало на думку, що
він голодний, а може, йому підказало це сонце,
яке вже висіло в нього над головою, вказуючи
на середину дня. Він дістав зі своєї сумки окра-
єць хліба і вгородив у нього зуби. Він сам не
знав, як це сталося, але важкий тягар перестав
здавлювати йому груди. Тепер йому дихалося
набагато легше. Він подивився на блискучу річ,
яку подарував Тома, і йому привидівся на ній
якийсь слід, що мав привести його до мети. Та-
ки й справді він має спочатку добутися до Фер-
гани, а вже звідти починати пошуки! Він виру-
шив у дорогу майже весело, його серце було
зігріте надією скоро побачитися зі своїми дру-
зями.
Ґіймо уже два дні йшов місцевістю, що була
вкрита неймовірною кількістю пагорбів. Він
нарешті зрозумів, чому вони називалися на ма-
пі Рухливими: вітер, який куйовдив його шате-
нового чуба, грався також із травою, яка покри-
вала пагорби, і виникало враження, що вони
перекочуються, наче хвилі. Сонце палило не
так нестерпно, як він боявся, а ночі були радше
свіжими, ніж холодними. Запаси його провізії
швидко закінчувалися, й він знав, що якщо
швидко не дійде до міста Ферґана, його стано-
вище може незабаром стати дуже небезпечним.
Проте не можна сказати, що Ґіймо був по-
справжньому занепокоєний. Результати вимі-
рів, які він часто робив на мапі, де були позна-
чені телуричні, аерологічні та астрономічні ко-
ординати Ферґани, показували, що він уже зов-
сім недалеко від неї. Він знову й знову дякував
своєму Вчителю, що він примусив так багато
приділяти уваги наукам, які здавалися йому
вкрай нудними! Завдяки їм, завдяки досвіду,
набутому в Тройлі, та завдяки знанню різних
течій і потоків. Незбагненного Світу, розташу-
вання яких він ретельно вивчав під час свого
перебування в Жифдю, вій тепер точно знав,
де перебуває. Легкий легіт, що віяв над пагорба-
ми, телуричні хвилі, які він відчував у себе під
ногами, сонце та зірки давали змогу йому орі-
єнтуватися впевненіше, ніж якби він мав у сво-
єму розпорядженні точну мапу стежок та ґрун-
тових доріг.
І справді, десь надвечір, піднявшись на вер-
шину пагорба, який був трохи вищий, ніж інші,
він побачив перед собою фортечні мури Фер-
ґани.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
і8і
Коралі нарешті розплющила очі, які вона за-
плющила тієї миті, коли вони проходили крізь
Браму, й дала їм звикнути до темряви.
Вона лежала посеред купи якогось неймовір-
ного мотлоху із тканин, дорогого посуду та всі-
ляких нагромаджених меблів. Вона розглянула-
ся навкруг себе; дах і стіни будівлі, в якій вона
опинилася, були з якоїсь грубої парусини, і
крізь розриви в стінах усередину проникало
світло місяця. Коралі здалося, що вона лежить
у великому наметі. Вона сіла на дощаній підлозі
й обернула голову. Позад себе вона побачила
повалену Браму, що втиснулася між низеньким
столом і розламаною скринею, яка була напха-
на шовковими шарфами, пом’ятими та знебарв-
леними, так ніби вони довго перебували у
воді.
Дівчина звелася на ноги і стривожилася, бо
поруч неї більше ніхто не заворушився. Вона
помітила на кутку стола, що стояв неподалік від
входу, гасову лампу, латунний корпус якої бли-
щав у сутінках. Вона запалила ґніт за допо-
могою старої запальнички, яка лежала біля
лампи, засвідчуючи, що вряди-годи сюди хтось
приходив. Потім почала обшукувати намет.
— Гей, друзі! Навіщо ви мене лякаєте? Виходь-
те, не ховайтеся! Ой!
Піднявши клапоть матерії, що лежав на під-
лозі, вона відкрила покриту іржею металеву
скриньку, наповнену коштовностями.
«Треба бути божевільним, — подумала вона, —
щоб залишити дорогоцінності в такому місці,
відкритому всім вітрам. Вони просто чудові!»
Вибравши кілька з них, вона почала шукати
дзеркало і знайшла його на комоді, що дефор-
мувався від вологи. Вона почепила у вуха сере-
жки з голубими камінцями, накинула на шию
золоте намисто, вдягла на руку срібний брас-
лет.
— Щось мені страшно, — прошепотіла вона.
Вона дістала зі своєї маленької сумочки гре-
бінця, якого не забула прихопити з собою, й
ретельно причесалася. Після цього вирушила
шукати інших.
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Безрезультатно обнишпоривши весь намет,
вона подумала, що вони, мабуть, уже вибралися
назовні. Не ставши її чекати! Вона прикусила
губу. Це сталося не вперше... Вона скинула по-
глядом на свій плащ чоловічка з Вірдю і стенула
плечима. Ні, вона не зможе надягти на себе цю
жахливу одежину! До того ж надворі вже ніч.
Вона відхилила клапоть парусини й визирнула
з намета.
— Ой! Що це?
Коралі не могла повірити власним очам. Во-
на була в морі! Атож, це було справді море, яке
мерехтіло навкруг неї у світлі місячного серпа!
Вона перебувала на якійсь широкій платформі,
ніби на великому плоту. З усіх боків на воді пла-
вали інші плоти, сполучені між собою дерев’я-
ними місточками; маленькі хвилі хлюпотіли,
набігаючи на колоди.
— Амбро! Ґіймо! Ґонтране! Ромарику!
Не виходячи з намета, вона кликала своїх
друзів гучним шепотом. Та ніякої відповіді не
дістала... Вона повернулася в намет і лягла там,
де вперше розплющила очі, прихопивши по до-
розі кілька грубих клаптів тканини, з яких спо-
рудила собі зручний матрац і зручну ковдру.
Як вона опинилася тут сама-одна? Коралі не
могла заспокоїтися. Ґіймо показував на мапі ос-
трів і сказав — вона досі пам’ятала його впевне-
ний тон: «У Незбагненний Світ ми проникнемо
тут...» Нічого собі «тут». Хоча пліт також оточе-
ний водою, але до острова йому дуже й дуже да-
леко! Вона була переконана, що план Ґіймо не
спрацював як годиться! Хоч вони й сміялися з
неї щоразу, коли вона висловлювала свій сум-
нів, але тепер напевне кусають собі пальці й
гірко себе картають за те, що не прислухалися
до її застережень, незалежно від того, де вони
тепер є. Але їй, безперечно, треба менше нер-
вуватися й більше думати про те, як вирятува-
тися з цієї халепи. Завтра буде видніше... Сьо-
годні вона й так пережила забагато екстраорди-
нарних подій!
Коралі загорнулася у свою імпровізовану ков-
дру й спробувала заснути. Але невеличка хита-
виця виводила її з рівноваги, а хлюпотіння
хвиль, що накочувалися на пліт, кілька разів
примусили її підстрибнути. Вона зрозуміла, що
заснути їй навряд чи вдасться. Вона почала ду-
мати про свою матір, що жила в їхньому селі
Кракаль, про батька та про Амбру. Де вона мо-
же бути в цю мить? Чого вона тільки не віддала
б сьогодні ввечері, аби почути її дошкульні кпи-
ни! Сльози покотилися по її щоках.
Зрештою хлюпотіння хвиль заколисало
Коралі, й уже пізно вночі вона поринула в сон.
— Поглянь-но, тату, недарма ж я казала тобі,
що бачила світло та чула шарудіння в наметі
сьогодні вночі!
Коралі розплющила очі. Вона лежала на то-
му самому місці, але надворі замість зірок у небі
сяяло сонце. Вона чула чийсь голос. Це був не
сон...
— Що ти тут робиш?
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Коралі підвелася й сіла на своєму матраці.
Вона побачила перед собою дівчинку та чолові-
ка, які дивились на неї.
— Я повторюю своє запитання: що ти тут ро-
биш? Ти розумієш ска?
Незнайомець говорив без гніву й без злості;
він здавався лише заінтригованим. Коралі
дивилася на нього якусь мить, перш ніж відпо-
вісти. Він був невисокий, вдягнений лише в
просторі короткі штани. Його шкіра засмагла
на сонці й була роз’їдена сіллю. Що найбільше
здивувало дівчину з Іс, то це його майже біле
волосся і склисті очі. Дівчинка була дивовижно
схожа на нього.
— Так, пане, я розумію ска. Але пояснити
вам, що я тут роблю...
Дівчинка з довгим білим волоссям, вбрана в
легеньку туніку, схожу на своєрідний купальний
костюм, схопила свого батька за руку.
— Облиш її, тату, вона, напевне, пашан. Будь
ласка, дозволь мені залишити її собі!
Незнайомий чоловік ніжно усміхнувся, по-
глянувши на свою доньку.
— Гаразд, Маці. Але тільки до найближчого
берега: ти знаєш наше правило!
Чоловік з обпаленою шкірою вийшов із на-
мета. Його донька, якій було років десять, весе-
ло підбігла до Коралі.
— Мене звуть Маці!
— А мене Коралі... Маці, твій тато не розсер-
дився на мене?
— Ні, — відповіла дівчинка, широко всміха-
ючись. — Пашани часто залізають на наші пло-
ти, щоб заховатися, коли ми наближаємося до
берега. Але їх завжди знаходять!
— Пашани... А хто це?
— Таємні пасажири, хто ж іще? Ходімо назов-
ні, гратися! Коли причалимо до берега, тебе
заберуть на суходіл і я знову залишуся сама!
Вона взяла Коралі за руку й витягла з намета.
— Чому очі в тебе такі світлі? Вони здаються
зовсім прозорими.
Стомившись зі сміхом ганятися одна за од-
ною та хлюпатись у воді, Коралі й Маці тепер
сиділи на краєчку плота й розмовляли, сохнучи
на сонці.
— Це, щоб бачити під водою. Тато пояснив
мені, що всі діти морського народу народжую-
ться такими.
— А вас багато? — запитала Коралі, яка захоп-
лено роздивлялася понтони двадцяти восьми
плотів Сьомого Племені морського народу, до
якого належали Маці та її батько.
— Нас тридцятеро племен, — із гордістю від-
повіла дівчинка. — Деякі племена мають по со-
рок плотів. Коли жив наш дідусь, то наше пле-
м’я мало їх двадцять сім! Це добре, коли плем’я
має багато плотів. На морі тоді йому живеться
безпечніше, а дітям є більше місця, де можна
гратися.
— Ви ніколи не виходите на суходіл? — здиву-
валася Коралі. — Ви все життя проводите на
своїх плотах?
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— А що там робити, на тому суходолі? — від-
повіла їй Маці. — Ми тільки іноді наближаємося
до берега, ото й усе. Іноді ми причалюємо, щоб
обміняти нашу рибу на інші речі. Земля небез-
печна. А тут ми в безпеці. Але я... Але я тут зов-
сім сама.
— У тебе немає друзів? Але ж на плотах є й ін-
ші діти?
— Та є, звісно, — відповіла дівчинка сер-
йозним голосом. — Але мій тато працює охорон-
цем речей, і інші діти не хочуть зі мною гра-
тися.
— Вони не хочуть із тобою гратися, тому що
твій тато обіймає важливу посаду? — здиву-
валася Коралі.
Маці засміялася, б’ючи ногами по воді.
— Мій тато? Важливу посаду? Та ні ж, навпа-
ки, це найнижча посада з усіх можливих. Паше-
як, який проводить наші плоти від берега до
берега з морськими течіями, — це людина, яка
обіймає важливу посаду. Галеяк, що ловить най-
більших риб для племені, обіймає важливу поса-
ду. Уснак, який плаває швидко й дуже далеко,
обіймає важливу посаду. Але мій тато Валь лише
стереже ті речі, які посилає нам море і які Ус-
нак дістає з морського дна. Хіба це важлива по-
сада? Він стереже речі, які непотрібні нікому.
Коралі була спантеличена. Непотрібні речі?
Але навіщо тоді... Вона почала підшукувати
аргументи для того, щоб переконати Маці в не-
обхідності цих речей, але, на свій подив, не
змогла знайти жодного. Мабуть, і справді, у цьо-
му оточенні, де всі ходили майже голими, одяг
та прикраси не мали жодної ціни! Зрештою
вона запитала:
— Навіщо ви їх тоді зберігаєте, якщо вони
вам непотрібні?
— Бо їх зберігали завжди. Так само як на на-
ших плотах завжди був провідник, завжди був і
охоронець зібраних речей, от і все.
— І тобі прикро, що твій тато працює охорон-
цем?
— Мені прикро, що інші діти не хочуть зі
мною гратися... Поглянь-но! Пекучі медузи!
Маці простягла руку, показуючи на величез-
ну темну пляму, що коливалася на поверхні в
ритмі моря.
— Це небезпечно? — стривожилася Коралі.
— Ні, якщо ти залишатимешся на плоту й не
лізтимеш у воду.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Незабаром плоти уже плавали посеред пля-
ми, що здалася Коралі вкрай непривабливою.
Ніхто з племені особливо цим не переймався,
але кожен намагався не підходити близько до
води.
— Вони й справді схожі на медуз! — скрикну-
ла Коралі, яка з огидою дивилася на густу й слизь-
ку масу. — Який жах! Я ненавиджу медуз!
Вона відчула, як зимний холод пробіг по її
спині. Це було сильніше за неї: вона відчувала
огиду до всього, схожого на кисіль! Коли вона
була маленькою, Амбра, щоб їй дошкулити, га-
нялася за нею з банкою смородинового джему;
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
у такі хвилини Коралі волала так несамовито,
що мати мусила бігти їй на допомогу. Вона й са-
ма не розуміла, звідки в неї така огида до всьо-
го слизького. Але ця огида була дуже стійкою, і
ніколи не покидала її.
— Це пекучі медузи, — уточнила Маці. —
Кожна окремо вони не становлять небезпеки,
та коли зливаються в одну пляму, то можуть уби-
ти кита. Колись, щоб позбутися пашанів, їх ки-
дали в море до пекучих медуз, — додала вона
сміючись. — Сьогодні все відбувається значно
простіше. їх просто виводять на берег, коли
йдуть туди задля якогось обміну.
— Бррр! — затремтіла Коралі. — Це, мабуть,
жахливо — потрапити в оте слизьке місиво!
— Ти помреш за кілька хвилин, — спокійно
повідомила їй дівчинка. — Єдиний спосіб поря-
тунку — це пірнути й уникнути їх, плаваючи під
водою.
— І це допомагає?
— Атож. Я так зробила одного разу.
Коралі кинула на неї захоплений погляд.
— Принаймні це легше, ніж утекти від ґомо-
на, — уточнила Маці.
Коралі мимоволі засумнівалася в слушності
її слів і запитала себе, чи не воліла б вона ліпше
зустрітися з цими страховищами, аніж бути
вкинутою до цієї слизької бридоти.
— А Гомони тут з’являються? — запитала
вона.
— Ні. Якщо вони на нас нападають, то лише
неподалік від берега або на самому березі.
— Так, я знаю цю їхню звичку, — сказала Ко-
ралі, чиє обличчя затьмарилося.
Розповідь про те, як було спіймано ґомона та
викрадено Аґату, події, які стали початком усієї
цієї пригоди, спали їй на думку й вигнали медуз
із її стривоженої душі. Вона згадала також про
свою сестру та друзів, і її опанував смуток. Але
навіщо йому піддаватися? Поки вона не потра-
пить на суходіл, вона не зможе нічого вдіяти.
— Що з тобою? — стривожено запитала Маці,
побачивши сльози на очах у своєї нової под-
руги.
— Нічого, нічого, — відповіла Коралі, хитаю-
чи головою. — Ходімо краще до твого батька:
він подає знак, щоб ми підійшли.
Пахощі смаженої риби, що якийсь час уже
витали в повітрі, зробилися ще сильнішими, і
батько Маці кликав їх їсти.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
їді
Було вже, мабуть, близько полудня. Ось уже з
годину, як Амбра знову й знову оберталася: їй
здавалося, що за нею хтось іде. Вона відчувала
позаду чиюсь присутність і переживала прикре
почуття людини, за якою хтось стежить, а вона
не знає, хто б це міг бути. Щоразу, коли вона
оберталася, вона нікого не бачила. Вона й далі
простувала під великими деревами, не можучи
позбутися свого страху.
Учора, як і Ґіймо на своєму пагорбі та Кора-
лі на своєму плоту, вона опинилася закинутою в
ніч. Особливо не панікуючи, вона зачекала, по-
ки її очі звикнуть до темряви. Трохи згодом во-
на вже могла розрізнити навкруг себе якісь
велетенські нерухомі форми, а над головою по-
бачила місяць, який то виринав, то ховався за
важкими рухливими масами.
«Отже, я в лісі, — дійшла вона висновку, піді-
йшовши до одного з дерев і торкнувшись його
кори. — Тому тут панує така темрява».
Вона швидко роззирнулася довкола й пере-
коналася в тому, що товаришів із нею немає. Во-
на не змогла стриматися, щоб глибоко не зітх-
нути. Що ж сталося? Нічого доброго, в цьому
сумніву не було. Мабуть, Ґіймо помилився й
існувало кілька різних Брам, крізь які можна
було увійти до Незбагненного Світу. Але невже
Ґіймо не знав формули, яка допомогла б їм ут-
риматися разом, коли вони проходили крізь
Браму?
«Щоб довідатися про це, треба знайти цього
учня чарівника!» — подумки пробурчала вона.
І вона відразу уявила собі сестру, що також
опинилася сама-самісінька в Незбагненному
Світі, геть розгублена. Кулаки в неї стислися.
«Що з нею тепер буде? О Ґіймо, Ґіймо! Наві-
що ти таке нам утнув?»
Вона гірко картала себе за свою сліпу довіру
до нього, дорікала собі за те, що умовляла ін-
ших довіритися йому! Але в тому, щоб нарікати
чи жалкувати, ніякої користі не було. Вона ви-
клично задерла підборіддя й, упершись руками
в боки, оглянула те місце, де опинилася.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Зрештою Амбра таки побачила ту Браму,
крізь яку сюди потрапила, — вона була вирізьб-
лена на стовбурі величезного дуба. Було надто
поночі, щоб вирушати на обстеження лісу, тому
вона видерлася на першу грубу гілку дерева і
скулилася там, загорнувшись у плащ чоловічка
з Вірдю.
«Принаймні так я буду в безпеці від нападу
хижих звірів, якщо вони тут є!»
Амбра не відчувала страху. Ще раз подумав-
ши про сестру, вона відразу й заснула, виснаже-
на трудами та напругою минулого дня.
Як тільки почало розвиднятися, вона роз-
плющила свої прегарні сині очі. Уночі вона
кілька разів прокидалася. їй почулися дивні зву-
ки під деревом, а пізніше вона відчула, як до неї
нібито щось торкнулося. Це її не стривожило,
бо вона знала, що під місячним світлом ліс жи-
ве ще діяльнішим життям, аніж під сонцем. Ще-
бетання пташок привітало її пробудження, й
вона ліниво потягнулася, сидячи на гілці й зві-
сивши з неї ноги.
Вона видерлася на саму верхівку дуба й, роз-
глянувшись навколо, переконалася в тому, що
опинилася в самій середині лісу: дерева й дере-
ва всюди, куди сягав її погляд. Потім ковзнула
вниз по стовбуру і м’яко зістрибнула вниз. По-
дивившись на мапу Незбагненного Світу, вона
відразу зрозуміла, що перебуває десь у регіоні
Фіолетового Іртиша. Від того місця, де вона
опинилася, їй треба було йти просто на захід.
«Насамперед мені треба вибратися звідси и
добутися до населеного місця, де я зможу здобу-
ти якісь відомості й обміркувати подальший
план щодо того, як зустрітися з іншими», — дій-
шла вона висновку.
Вона визначила позицію сонця й рушила на
захід і йшла в тому напрямку; аж поки в неї
виникло відчуття, що хтось її переслідує.
Вона йшла ще довго, ніяк не можучи позбу-
тися цього прикрого відчуття, поміж старих
дубів із потрісканою корою, крони яких нави-
сали над нею, як склепіння собору. їй подобав-
ся цей ліс, що нагадував їй Пемперольський ліс
у країні Іс, у який вона часто ходила разом із
батьком. Амбра завжди добре почувалася на
природі, а передусім — у лісі. У країні Іс не було
тих доглянутих людиною лісів, які так часто зу-
стрічаються у Збагненному Світі. Вони були всі
дрімучі, таємничі й населені численними та див-
ними істотами, й людина, що наважувалася
проникнути в глибінь такого лісу, була лише од-
ним із цих численних створінь. Між природою
та жителями країни Іс існувала взаємна пошана
і навіть певна форма співучасті. То був ніби ста-
родавній договір, укладений так давно, що люд-
ська пам’ять уже не могла проникнути в глибінь
того часу.
Амбра незабаром вийшла на широку галяви-
ну. Рештки деревного вугілля та руїни хатини
ясно показували, що десь рік тому тут жили вуг-
лярі, які випалювали вугілля з дерев. Зрадівши,
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
що їй нарешті пощастило знайти якісь сліди
людської присутності, Амбра вийшла на саму
середину відкритого місця. І саме тоді інтуїція
застерегла її, щоб вона виявила обережність.
Дівчина застигла на місці й смертельно зблідла.
Яку ж дурість вона вчинила! Треба втікати на-
зад у ліс — і швидко! Якщо весь цей час її пере-
слідував якийсь звір, то чому він досі не напав?
Звичайно ж, тому, що її захищали дерева! Дере-
ва, за якими вона могла сховатися! Вона обер-
нулась обличчям до лісу й побігла. Та було вже
пізно... Вигулькнувши з-поза дерев, якийсь ве-
ликий звір з гарчанням кинувся їй навперейми.
Він мав тіло й лапи дикого вепра, але морда в
нього була собача. За ним бігла ціла зграя ство-
рінь тієї самої породи. Амбра з криком напів-
обернулась і побігла до зруйнованої хатини вуг-
лярів. Вона нахилилася, щоб підняти гілку, й
зуміла залізти на дах із розхитаних бантин.
Уже через хвилину дім оточили дивні звірі,
що гавкали, бризкали слиною й ощирювали
ікла.
— Іеть звідси! Іеть! Лягти! — командувала
Амбра тремтячим голосом, погрожуючи їм
своєю палицею.
Вона ковтала сльози, що накочувалися їй на
очі. Чого вона кричить? їй залишається тільки
дорого продати своє життя.
— Ану, цуцики, спробуйте-но моєї палиці! На-
падайте, паскудні свині, кінчаймо з цим! — кри-
чала вона голосом, у якому вже пробивалися
нотки іронії.
Цієї миті ватажок зграї зумів залізти на одну
з бантин і обережно посунув, хитаючись на
своїх нестійких ратицях, на Амбру. Дівчина,
розмахнувшись, ударила його своїм дрюком по
морді, й він звалився в руїни.
— Один уже там! Хто на черзі?
Зграя дико завила. Через кілька хвилин вони
кинуться на штурм хатини. Амбра це знала,
проте, на свій подив, не відчувала страху. Її ли-
ше опанувало шалене збудження, незламна рі-
шучість битися до кінця, допоки стане сил! Не-
сподівано почувся звук рога й на галявину ви-
їхав загін вершників. Звірі невдоволено загар-
чали, зрозумівши, що їхня жертва вислизає від
них, якусь мить вагалися й нарешті розбіглися.
Вершники під’їхали до хатини, на яку видерла-
ся Амбра, де вона й стояла усе ще з палицею в
руці.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
їх було близько десятка, й вони мали на собі
обладунки з легкого металу, що мінилися фіоле-
товими віддзеркаленнями. На шишаці кожного
шолома був настромлений череп голови яко-
гось дикого звіра. За спинами в них були мислив-
ські рогатини, а на поясі — мечі. Коні під ними
були міцними й могутніми. У деяких на крупі
висіли тварини, схожі на оленя. Той, хто здавав-
ся головним серед вершників, зійшов із коня, а
за ним спішилися й інші, ставши перед ним на
одне коліно.
Він наблизився до Амбри і скинув шолом,
увінчаний черепом ведмедя.
— Жінка! — вигукнула дівчина, від подиву
випустивши свою палицю з рук.
Шолом вивільнив довге русяве волосся й від-
крив вродливе обличчя, освітлене осяйними
зеленими очима.
— Мене звуть Кушумай. Кушумай-мисливиця.
Вона подала руку Амбрі й допомогла їй поки-
нути її хистке пристановище.
— А мене — Амбра. Амбра де Кракаль...
Мисливиця усміхнулася їй і провадила, весь
час говорячи мовою ска:
— Ласкаво просимо, Амбро, раді тебе бачити
у грізному лісі Іртиш Фіолетовий!
Молода жінка, до якої її супутники вочевидь
ставилися з великою повагою, посадила Амбру
до себе в сідло. Вони їхали добру годину в ціл-
ковитій мовчанці. Амбра наважилася урвати її.
Її терзали надто багато запитань.
— Пробачте, пані, але... куди ми їдемо?
— Називай мене, Кушумай. Я щойно повідо-
мила тобі своє ім’я. Ти маєш право користува-
тися ним.
— Атож, Кушумай, пробач мені... То куди ми
їдемо?
— До мене, в мій замок Ґор.
Відповіді Кушумай були лаконічними. Це бен-
тежило Амбру, яка, проте, не переставала ста-
вити свої запитання.
— Ви були на полюванні, коли почули гавкіт
цих страховищ?
— Від тебе нічого не приховаєш. Ці страхови-
ща, які називаються рукхами, ніколи не поводять-
ся скромно й чемно!
— А ці... рукхи, звідки вони беруться?
— З міст, де їх тренують для війни. Перемож-
ців відбирають, переможених убивають або від-
пускають на волю, після чого вони змушені ви-
живати в лісах.
— Ви хочете сказати, що вони не дикі?
— То нещасні звірі, яких вивели маги без чес-
ті й совісті. Люди вклали в них своє безумство,
і тому ці звірі дуже лихі та люті. Дикий світ без-
жальний, іноді жорстокий — але він не лихий.
Природу не можна вважати ні доброю, ні пога-
ною. Вона існує поза поняттями добра й зла.
Амбра подумала якусь мить над словами Ку-
шумай, а тоді сказала:
— Мені пощастило, що ви були близько.
Якби ви бачили, як я втікала через ту галявину,
сама не своя від страху!
— Ми все бачили, — спокійно відповіла Кушу-
май.
Амбра розгубилася.
— Ви... Ви мене бачили? То ви були там?
— Від самого початку, — відповіла вершниця.
— Чому? Чому ж тоді? — пробелькотіла
Амбра.
— Бо ми хотіли з’ясувати, чи ти варта того,
щоб рятувати тебе, — пояснила мисливиця, ве-
село засміявшись. — Якби ти не почала битися з
ними, якби ти піддалася тим рукхам, то вони
здобули б собі право на добрий обід, і ми стали
б на їхній бік. Але ти не опустила рук, ти боро-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
лася і розбудила в мені бажання тобі допомогти.
І ми перекинулися на твій бік.
— Це жахливо! — запротестувала Амбра.
— Я ж тобі вже пояснила дещо, — сказала
Кушумай лагідним, але твердим голосом. —
О Як і моя мати-природа, я перебуваю поза доб-
Ь ром і злом.
< Мисливиця вгородила в коня остроги, й
§ вони поскакали далі поміж великих дерев.
Ромарик відчув під ногами пісок. Тієї самої
миті, коли це зробили Ґіймо, Коралі та Амбра,
він широко розплющив у темряві очі.
Перше, що він побачив, був широкий піща-
ний берег, оточений обабіч скелями. Друге —
Браму, на три чверті засипану піском й облизу-
вану морськими хвилями. І третє — це те, що
він був сам-один. Довга низка лайливих слів
вихопилася з його рота, від таких, що просто
виражали його роздратування, й до відверто
брутальних, поки він ходив туди-сюди, намага-
ючись заспокоїтися. Якби йому потрапив зараз
під руку його божевільний кузен, він, либонь,
201
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
навіки відбив би в нього охоту до чаклування!
Як же він помилився, ще коли вони були у кра-
їні Іс: Ґіймо не лише божевільний, він також
небезпечний.
Зненацька хлопець почув якесь шарудіння
на протилежному кінці піщаного берега. Він
тут кляне все на світі, а його друзі зовсім близь-
ко, лише за кількасот метрів від нього, вони тур-
буються про нього й, звичайно ж, його розшу-
кують! Він відчув велику полегкість. Опанова-
ний радістю, він уже був кинувся до них, коли
інстинкт наказав йому виявити обачність. А чи
справді йдеться про його друзів? Хто ж іще,
крім них, міг ходити вночі берегом моря в Не-
збагненному Світі? Він перестав дихати. Відпо-
відь здалася йому очевидною: гомони...
Звичайно ж, Гомони могли бути о цій годині
на березі моря в Незбагненному Світі... бо це як-
раз те місце, де вони живуть! Ромарик придушив
у собі нову лайку. Він поквапився, як міг, стерти
сліди своїх кроків на піску й пішов понад самою
водою, намагаючись якомога менше хлюпати,
до скель, які височіли на протилежному кінці
пляжу. Ця дорога здалася йому нескінченною.
Попри свої побоювання, він дійшов до скель
без особливих проблем. Переконався, що місце
було пустельним, потім знайшов собі схованку,
невеличкий грот, який утворився у величезній
скелі. Він скинув черевики, шкарпетки й шта-
ни, що намокли аж до колін. Улігся на сухому
дні грот}' й, щоб зігрітися, загорнувся в плащ
чоловічка з Вірдю.
Трохи нижче хвилі накочувалися на берег, від-
кочувалися назад, залишаючи клапті шумовин-
ня, та невтомно поверталися знову й знову.
Плюскіт моря не заспокоював хлопця. Йому ні-
як не щастило заснути. Він був надто знервова-
ний. Думки штовхалися у нього в голові, пере-
бігали від його батьків до дядька Уріана, від Урі-
ана до Ґіймо, а від Ґіймо до інших друзів. Задрі-
мати йому пощастило тільки над ранок, і спав
він уривками, прокидаючись щоразу, коли хви-
ля, більша за інші, розбивалася об підніжжя
скель.
Сонце було вже високо, коли він прокинувся
остаточно. Скорчивши гримасу, натяг на себе
свій ще мокрий одяг. Потім вирішив поїсти;
провізії в нього залишилося зовсім мало, й він
лише трохи перекусив, проте для нього було
неможливим розпочинати день на голодний
шлунок. А надто після такої ночі. Потім пильно
оглянув околиці, перш ніж покинути свою кри-
ївку й вийти на піщаний берег.
Він підійшов до Брами, напівзануреної в пі-
сок. Серце в нього закалатало частіше: там, де
він ходив учора, намагаючись погамувати свій
гнів, на піску виразно проступали інші сліди.
І ці сліди, широкі й глибокі, не були людсь-
кими.
— Це справді були Гомони, — прошепотів
Ромарик.
Як добре, що він відчув їхню присутність
учора! Про цих страховищ та про їхній спосіб
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
харчуватися розповідали страшні історії: вони
ніколи не гребували поживитися людьми, якщо
їм випадала така нагода. Він затремтів від страху.
Інстинкт урятував його вже не вперше.
«Ромарику, друже, треба тобі швидше заби-
ратися звідси!»
Обернувшись спиною до моря, він видерся
на дюни й через кілька десятків хвилин вийшов
на пшеничне поле.
Пройшовши трохи далі, він побачив двох
старих селян, які сиділи під деревом. Вони пи-
ли з гарбузової фляги, ховаючись у затінку від
променів ранкового сонця й подивилися на
нього, не виявивши особливого здивування.
Ромарик пригладив долонею чуба, щоб нада-
ти собі презентабельного вигляду, й розпочав
із ними розмову на ска. Незабаром він уже знав,
що перебуває північніше від міста жерців, яке
називалося Єнібогор. Йому сказали, що коли
ти молодий і в доброму здоров’ї, то це місто лі-
пше обминути, бо жерці мали звичай швидко
навертати новоприбулих на свою віру, а потім
приносили їх у жертву.
— Але тобі це відомо, либонь, краще, ніж
нам, чи не так, хлопче?
І селяни перезирнулися, підморгнувши один
204 ОДНОМУ-
— А чому я маю знати це краще, ніж ви.-' — з
наївним подивом запитав Ромарик.
— Бо ти далеко не перший новачок у цих
краях, якому вдалося втекти з того пекельного
міста і знайти собі притулок на березі моря, —
відповів йому другий селянин, усміхаючись.
— Ми часто зустрічаємося з ними, проте ні-
коли нічого їм не кажемо, — докинув перший. —
Чого це ми стали б допомагати тим клятущим
попам, які луплять із нас десятину? — сказав він,
звертаючись до свого товариша.
— Атож, нам немає ніякого резону повідомля-
ти їм нехай там що, — погодився другий, кив-
нувши головою. — Натомість тобі, хлопче, ми
не пошкодуємо дати добру пораду. Повертайся
на берег моря й чекай там якогось корабля або
човна, щоб подати йому знак.
— А Гомони? — заперечив хлопець із країни Іс.
— Гомони віддають перевагу людям з Єніго-
бора, — пояснив йому перший селянин. — А ви-
братися звідси морем у тебе завжди буде більше
шансів, ніж суходолом. Жерці в білих мантіях
перекрили всі шляхи на півострові.
Селяни запропонували Ромарикові хильну-
ти вина з гарбузової фляги і дали йому шматок
хліба. Ромарик не став відмовлятися. Вгородив-
ши зуби у величезний кусень, який вони відкра-
яли, він вирішив послухатися поради селян.
Він хотів уже рушати назад, коли згадав про
прикрасу, яку показував їм Тома, перед тим як
вони пройшли крізь Браму. Він накреслив той
символ на запилюженому ґрунті дороги. Чоло-
віки перезирнулися.
— Це герб міста Ядиґар, яке стоїть на півдні
Зажерливої Пустелі. Воно має не вельми добру
славу. Ти прийшов звідти?
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Ні, я хочу туди дістатися... Але мені здаєть-
ся, — докинув Ромарик із подивом, — що ви над-
то багато знаєте як на селян!
— Це образа чи комплімент? — запитали
чоловіки, засміявшись.—Ти вважаєш, що треба
бути йолопом, аби вміти обробляти землю чи
доглядати худобу?
— Та ні, — зам’явся хлопець, — але... Я просто
хотів сказати, що ви багато мандрували, ото й
усе!
— Не обов’язково багато мандрувати, щоб
чогось навчитися! — іронічно відказав перший
селянин. — Зрештою, ми навчалися у школі, чи-
тали книжки.
— Книжки, написані тими людьми, котрі ман-
дрували, — доповнив другий зі сміхом.
Ромарик попрощався з ними й повернувся
на берег моря.
Він без особливої радості знову побачив мо-
ре, пісок і скелі. Місцевість була пустельна, як і
раніш. Обачливість радила йому заховатися по-
між скель, але вміння терпляче чекати не нале-
жало до його переваг! Він намагався згаяти час,
роблячи гімнастичну розминку та відпрацьову-
ючи відомі йому рухи куватену, бойового мисте-
цтва, поширеного в країні Іс; потім він трохи
походив туди-сюди по піску. Удалині він розгле-
дів землю, яка могла бути островом, а над нею
огорнуту димом гору — мабуть, вулкан. Скільки
ж йому доведеться стовбичити на цьому пляжі?
Чи довго він зможе тут витримати? Харчів у
нього лишалося не більш як на два дні. У нього
відразу визріло рішення. Він чекатиме тут на
човен лише два дні. Після цього спробує щастя,
пересуваючись суходолом. І до дідька тих жер-
ців із Єнігобора! Ліпше він дорого продасть
свою шкуру, намагаючись щось удіяти, аніж за-
гине по-дурному, нічого не роблячи.
Він повернувся у грот, де перебув ніч, і довго
роздивлявся мапу Незбагненного Світу, пере-
мальовану під захистом інших скель у ті кращі
часи, коли він перебував ще у своїй любій краї-
ні Іс, оточений друзями.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
208
Смолоскипи, вставлені в залізні кільця, які
стриміли зі стін, яскраво палахкотіли, і їхнє сві-
тло танцювало на криваво-червоних шпалерах
великої круглої кімнати. Ґонтран ступив упе-
ред кілька кроків. Кімната була заставлена ша-
фами, де на полицях громадилися купи книжок
та мап, а на столах виднілося безліч реторт і
пробірок; деякі з них підігрівалися газовими
пальниками, й рідина, якою вони були напов-
нені, кипіла, утворюючи великі бульки.
«Ласкаво просимо у світ Рабле!» — подумав
майже вголос Ґонтран, роззираючись навколо.
У центрі зали стояла Брама, схожа на ту,
якою вони скористалися у країні Іс.
«Нас було п’ятеро перед Брамою, а чомусь
пройшов крізь неї я один», — подумав хлопець.
Він склав руки на грудях, потім пошкрябав
собі підборіддя правою рукою, зі спантеличе-
ним виглядом, як робив завжди, коли поринав
у глибокі роздуми.
Одне було очевидно: чаклування Ґіймо спра-
цювало, адже він пройшов крізь Браму. Але,
мабуть, спрацювало воно не зовсім нормально,
бо інакше він не був би тепер сам-один.
Певно, магія дуже схожа на музику: досить
тобі помилитися на півтону, і ти вже граєш зов-
сім не те, що хотів заграти! Те саме буде, якщо
ти заграєш партитуру в іншому ключі, ніж той,
який указаний на нотах...
Саме це, мабуть, і сталося: кожен із них піді-
йшов до одного фрагменту (Незбагненного
Світу) з іншим ключем (пройшов туди крізь ін-
шу Браму)! Чому? Він не чарівник, але він знає,
що треба виправити помилку, настроїти в уні-
сон інструменти, щоб заграти ту саму мелодію.
Одне слово, знову зібратися докупи.
Він попрямував до металевих дверей, які від-
чинялися на кручені сходи. Та раптом став як
укопаний. Його натреноване вухо почуло якісь
звуки, що долинали від сходів і ставали дедалі
гучнішими. Не було жодного сумніву: хтось, ні,
двоє людей.підіймалися сходами.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Ґонтран не розгубився і почав шукати іншого
виходу. Розглянувшись у темряві навкруг себе,
він побачив на протилежній стіні зали отвір,
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
пробитий на висоті людського зросту. Було схо-
же, що той отвір виходив назовні, судячи з то-
го, як коливалося на легкому протязі полум’я
смолоскипа, що стримів зі стіни праворуч від
отвору. Не втрачаючи й миті, Ґонтран підбіг ту-
ди. Отвір був достатньо великий, щоб він міг у
нього пролізти. Треба було діяти швидко: кро-
ки на сходах лунали ближче й ближче. Він опи-
нився в проході, схожому на трубу, такому вузь-
кому, що міг пересуватися там лише поповзом.
Він зумів проповзти в тому проході, чіпляю-
чись за нерівності каміння, аж поки нарешті
вистромив голову на вільне повітря.
Була ніч. Зорі мерехтіли на чорному небі, а
блідий місяць освітлював нагромадження
скель... це каміння громадилося метрів на двад-
цять нижче, біля прямовисного урвища, над
яким він висунув голову! Десь під урвищем мор-
ські хвилі хлюпали, розбиваючись об підніжжя
скель. Голова в Ґонтрана запаморочилась, сер-
це йому лунко закалатало, й він заплющив очі.
Це Амбра й Ромарик мали б опинитися на його
місці, ці відважні скелелази, які не знали, що та-
ке запаморочення голови!
Ґонтран кілька разів глибоко втягнув у груди
повітря, щоб заспокоїтися, перш ніж розплющи-
ти очі. Коли він їх усе ж таки розплющив, то пере-
конався, що перебуває майже на самій вершині
башти. Оскільки він навіть подумати не міг про
те, щоб спуститися вниз, йому залишалося тільки
дві альтернативи: заховатися тут, поки ті люди,
чиї кроки він почув, покинуть залу, — а цього, мо-
жливо, доведеться чекати довго, — або вилізти на
вершину башти. Проте, уявивши собі, як у нього
знову піде обертом голова, він поплазував назад у
свою трубу, пройшов дорогу назад і, скорис-
тавшись темрявою, окинув поглядом залу. Там
хтось уже був! Він побачив чоловіка, що сидів за
столом, на якому стояли всілякі приладдя з хімії,
і щось там робив. Позаяк він сидів до нього спи-
ною, Ґонтран лише розгледів, що він високий і
худий. Якоїсь миті той чоловік підняв пробірку,
щоб роздивитися її вміст проти світла смолоски-
па; на правій руці йому бракувало одного пальця.
Одначе зі сходів долинуло ще якесь шарудін-
ня, яке швидко наближалося. То було шарудін-
ня важке і таке тривожне, що Ґонтран вирішив
не чекати, поки воно зовсім наблизиться, і
спробувати вилізти на вершину башти. Швид-
ко, як тільки міг, він дістався до протилежного
кінця цього вузького проходу.
Після чого ліг горілиць і почав вилазити на-
зовні, простягаючи вгору руки й намагаючись
за щось ухопитися. Він опинився в порожнечі,
притискаючись усім тілом до зовнішньої стіни.
— Я геть здурів! — простогнав він.
Ніколи ще йому не було так страшно.
Хапаючись руками то за один виступ, то за
інший і намагаючись не дивитися вниз, він,
зрештою, таки виліз на вершину башти. Пере-
ліз через бійниці й, геть виснажений, упав на
плиточну підлогу. «Як, либонь, тішилася б Амб-
ра, якби їй довелося лізти на цю башту», — поду-
мав він, хитаючи головою.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Тепер йому треба було, невідомо в який спо-
сіб, покинути цю кляту башту!
Йому знадобилося кілька хвилин, щоб пере-
вести дух і трохи відновити сили. Підхопившись
на ноги, він уважно оглянув платформу, на яку
щойно виліз. Єдиним шляхом звідси були сходи,
які вели в глиб будівлі. Але він і на думці не мав
скористатися ними, бо саме звідти, він ладен був
у цьому заприсягтися, долинало човгання кро-
ків, які так йому не сподобалися. Скорчивши
гримасу, він перехилився через бійниці й поба-
чив те, що шукав: цілу низку брусів, вмурованих
у стіну, що спіраллю спускалися до самого низу
башти — ними, безперечно, користувалися під
час її будівництва. Зібравши всю свою мужність,
Ґонтран поставив ногу на перший брус, притис-
каючись до стіни так близько, як тільки міг.
Спуск видався йому нескінченним, тим більше,
що йому часто доводилося зупинятись і втирати
рукавом піт, що заливав йому очі. Він тремтів усім
тілом, коли нарешті поставив ногу на землю.
Перед ним вузенька стежка збігала вниз, пет-
ляючи поміж масивних скельних блоків. Він
кинувся по ній бігцем. Перетнув руїни того, що
колись, певне, було укріпленим містом. Розбиті
будівлі, обвалені стіни. Він біг так швидко, що
йому перехоплювало дух. Нарешті, коли йому
здалося, що він у безпеці, Ґонтран зупинився. По-
правивши плащ Вірдю на своїх плечах, обернувся
й подивився на башту, що здіймалася в небо, по-
хмуру й страшну. Затремтівши всім тілом, він
рушив далі.
Ґіймо дістався до підніжжя міських мурів, що
їх призахідне сонце купало в інтенсивному чер-
воногарячому світлі. Фергана стояла неподалік
від Моря Великих Вітрів та Зажерливої Пустелі.
Вона була для місцевого населення головним
центром комерційної діяльності. З давніх-давен
стоячи на Лісовому шляху, яким в більш заможні
епохи багатства Фіолетового Іртиша перевози-
лися до багатих міст Півдня, місто завдячувало
нинішній достаток своїм ринкам, що приваблю-
вали людей з усього Незбагненного Світу, пода-
тям і миту, які воно стягувало з усіх, хто приїз-
див сюди торгувати.
213
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Учень чарівника, ховаючись під плащем чо-
ловічка з Вірдю, підійшов до однієї з монумен-
тальних брам міста-фортеці. Щоб увійти, він
мусив заплатити за право на вхід — смарагд і два
сапфіри — страхітливому вартовому, що був, —
у цьому не випадало сумніватися, — гібридом
орка й людини.
Ґіймо досить довго блукав покрученими ву-
личками, над якими витали міцні пахощі рагу,
лугу та сечі. Він зачудовано милувався строка-
тими й барвистими товарами, виставленими у
вітринах, захоплено витріщався на жонглерів і
штукарів, які випльовували вогонь і яких мож-
на було зустріти на кожній, навіть найменшій
вуличці. Заглибившись ще далі в місто, схова-
ний під своїм сірим плащем, він розминувся з
кількома орками та іншими чудернацькими
створіннями; проте основне населення міста
становили люди.
Зрештою ноги привели його на широкий май-
дан, де вирував галасливий натовп. Він віддав
один маленький дорогоцінний камінець, щоб
пообідати за брудним столом якоїсь забігайлів-
ки. Вона розташувалася під шатром, яке поква-
пно напнули між дресирувальником ведмедів і
торговцем, що голосно вихваляв переваги яко-
їсь чудодійної масті. Він угородив зуби у вели-
чезне стегенце баташюля — птаха, що був схо-
жий на фазана й жив на Рухливих Пагорбах, —
нафаршированого куці, пікантними грибами з
гір Вірдю. Фарш видався йому жахливо наперче-
ним, він обпік собі горло й мусив запити свою
гостру страву кількома ковтками шарапу, солод-
кого вина з Серединних островів. Але вино
швидко подіяло, й він відчув, що голова йому
пішла обертом. Тому він мудро вирішив заїсти
свій обід палором, червоним і солодким яблу-
ком, привезеним сюди з регіонів Незбагнен-
ного Сходу.
Наївшись нарешті від пуза, він підвівся й пі-
шов далі оглядати місто.
Трохи оддалік зграйка дітей з’юрмилася нав-
коло воза, на якому стояв чоловік у досить екс-
травагантному вбранні: на ньому був довгий си-
ній плащ, поцяткований зірками, а на голові
стримів високий ковпак.
— А зараз я, Ґордоґ Пишний, найбільший ча-
клун Незбагненного Світу, зроблю так, що цей
м’яч зникне!
Він потрусив рукою з дивовижною швидкіс-
тю, і м’яч, якого він тримав, справді зник. Діти
захоплено вигукнули. «Фокусник!» — сказав
собі Ґіймо, розвеселений. Цей чоловік справді
був спритним. Він примусив зникнути кілька
предметів, які потім опинялися на спині або за
вухом у вражених глядачів. Потім оголосив,
високо піднісши руки й вимагаючи тиші:
— А зараз Великий Маґ Ґордоґ зробить так,
що зникне один із вас...
Він пошукав очима свою жертву серед дітей,
які відводили погляд і намагалися видаватися
якомога меншими, й зупинився на Ґіймо.
— Ти, чоловічок із Вірдю\ Ходи до мене на воза!
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Підштовхуваний іншими, які були дуже раді,
що вибір мага не впав на них, Ґіймо опинився
перед Ґордоґом. Маг примусив його відступити
на крок ліворуч. Потім із задоволеним вигля-
дом звернувся до публіки:
— Могутністю предківського Черепа я ви-
вільняю всемогутню Силу! Я примушу тебе зник-
нути! Зникни!.
Змахнувши своїм плащем, щоб затулити Ґій-
мо від інших, він пройшов перед ним і водно-
час натиснув ногою на важіль. Ґіймо почув, як
щось клацнуло, пастка, на якій він стояв, від-
крилася, й він упав під воза, що був унизу обтя-
гнутий брезентом. Він відчув, як двоє людей
схопили його за руки.
— Ану, чоловічку з Вірдю, віддай нам свої
камінці та плащ або попрощайся з життям!
Ґіймо спробував випручатись, але марно.
Він покликав на допомогу Графеми. Останні де-
що затрималися, а коли учень чарівника звер-
нувся до Тюрсаз, Гори, замість неї перед ним
з’явилася Ісаз, Осяйна. Усі знаки затремтіли, і
Ґіймо було не так легко впізнавати їх. Проте
він не мав часу замислитися над цією таємни-
цею; і хоча він волів би звернутися за допомо-
гою до Графеми Захисту, він прошепотів, тієї
самої миті, коли нападники вже завдавали йому
& удару, назву Графеми Нерухомості та Самовла-
дання:
— Ісааааз...
Він відчув, як руки, що вчепилися в нього,
умить ослабли. Він вивільнився з плаща Вірдю,
в якому був замотаний... Двоє спільників фаль-
шивого мага лежали на землі, нерухомі, як ста-
туї, і холодні, як крига! Він здригнувся. Над
ним Ґордоґ і далі розважав публіку своїми шах-
райськими витівками для того, безперечно,
щоб дати спільникам час для їхньої брудної ро-
боти. Ґіймо виліз із-під воза й кинувся навтіки,
петляючи вузькими вуличками Фергани.
Щось не те відбувалося з його магією! Щодо
переходу в Незбагненний Світ, то він уже зна-
йшов пояснення: складаючи свій Гальдр він
просто забув про одну Графему. Він припустив-
ся ідіотської помилки, цього ніколи не мало
статися, через ту помилку його друзі й він сам
опинилися у великій небезпеці; але він знав
принаймні, що сталося! Він мав пояснення! І
ось тепер він не мав найменшого уявлення, чо-
му Графеми, які він покликав, прийшли до ньо-
го задом наперед; таке іноді з ним бувало, коли
він був перевтомлений або не міг зосередити-
ся. Але він так і не зміг стабілізувати їх, хоча до-
сі це завжди йому вдавалося! І чому йому було
так важко впізнавати їх? Вони всі були дефор-
мовані! І чому, коли він покликав Тюрсаз, ця
Графема відмовилася прийти, і замість неї з’я-
вилася Ісаз? Чому? Звичайно, він згоден, що це
не вперше Графеми поводилися не так, як він
розраховував. Але чому ті суб’єкти були холод-
ні, як крига? Ісаз повинна була подіяти на нього,
а не на них! Що ж сталося? І враз він усе зро-
зумів! Учитель Кадегар попереджав його, що
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Графеми в Незбагненному Світі поводяться не
так, як у країні Іс! Але як же він тоді зможе кон-
тролювати їх тут?
Ґіймо ще тривалий час міркував над своєю
невдачею й, оскільки чіткої відповіді на свої
сумніви не знаходив, то пообіцяв собі не вдава-
тися до магії в Незбагненному Світі.
Після цього він зосередив свою увагу на крам-
ничних вивісках, які проминав на вулицях.
Незабаром Ґіймо знайшов те, що шукав. В
одному з бічних провулків він побачив відчине-
ну ювелірну крамничку. Гасова лампа, що в ній
горіла, відкидала слабке світло на бруківку. Він
штовхнув двері.
У глибині крамнички сидів за столом чоловік і,
зсунувши на лоб окуляри, роздивлявся купу розіб-
раних годинників. Це був майже старий дід. Сидя-
чи біля його ніг, просто на підлозі, малий хлопчи-
на подавав інструменти, які той потребував.
— Чого тобі треба? — запитав його власник
крамнички.
— Я хотів би знати, звідки походить оця річ, —
відповів Ґіймо тією самою мовою ска, якою звер-
нувся до нього дід, і показав йому срібну при-
красу, що її подарував йому Тома біля Брами до
Незбагненного Світу.
Ювелір узяв медальйон і покрутив його в
пальцях, роздивляючись із усіх боків.
— Ніколи такого не бачив. А тепер іди геть. Я
зачиняю.
Потім сказав, звертаючись до малого поміч-
ника:
— Кіле, проведи чоловічка до дверей і повер-
ни ключ у замку двічі.
Хлопець підвівся. Він був десь того віку, що й
Ґіймо. Стрункий, дужий, його сині очі дивно
контрастували з темним чубом і смуглявою шкі-
рою, обпаленою сонцем. Його босі ноги були
закуті у важкий ланцюг, що робив його ходу стом-
леною і важкою. Він провів Ґіймо до дверей, як
і наказав йому ювелір. Та коли Ґіймо виходив
на вулицю, хлопець йому прошепотів:
— Через годину. Біля підвального вікна з про-
тилежного боку вулиці... Я тобі зможу допомогти.
Потім двері зачинилися, й Ґіймо почув, як
двічі обернувся ключ у замку. Світло майже від-
разу погасло, і його огорнула темрява.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
— Валь... Я хотіла сказати вам...
Коралі підійшла до батька Маці, і той обер-
нув до дівчини своє доброзичливе обличчя.
— Я про ті оздоби, які начепила на себе. На-
справді я знайшла їх у наметі з речами. Вони не
мої, і я хочу вам їх повернути.
Вона зняла голубі сережки, золоте намисто
та срібний браслет і подала їх батькові Маці,
220 який не зробив жодного руху, щоб їх узяти.
— Візьміть їх, Валь. Я відчуваю тепер таку по-
легкість! Ви були таким добрим до мене від
самого початку. А я почувалась винною, мені
здавалося... я обікрала вас
Вона почервоніла, промовляючи останнє
слово. Сторож знайдених речей весело засмі-
явся.
— Залиш собі ці прикраси, дівчинко. На тобі
вони видаються набагато гарнішими, аніж у на-
шому наметі! До того ж, крім нас із тобою, ніхто
про існування цих речей не знає. А якби й зна-
ли, то хто б тобі за них докоряв? Я нікому не
забороняю приходити в намет і брати все, що
кому заманеться, але ніхто не приходить.
Коралі подивилася в майже білі очі Валя й
побачила, що він не жартує. Вона всміхнулася
йому й знов наділа прикраси. Батько Маці поп-
лескав її по руці, ніби кажучи, що все гаразд і
що до цього вже ніколи не треба повертатися.
Зненацька звідкілясь виринула Маці й кинулася
батькові на шию.
— Берег! Берег! Тепер вона мене покине,
так?
Дівчинка гірко плакала.
— Це ж єдина подруга, яку я мала у своєму
житті!
Коралі з подивом побачила, що караван пло-
тів і справді наближається до берега. Довгий
піщаний пляж лежав перед нею, зрідка всіяний
уламками скель. Валь утішив свою доньку.
— Ні, Маці, ми її тут не висадимо. Ми при-
чалимо далі на південь. Це узбережжя кишить
Гомонами, а суходіл, який тягнеться далі,
належить жерцям Єнібогора, з якими Мор-
ський Народ перебуває в не дуже добрих сто-
сунках.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— А чому? — спитала Коралі, поки Маці стри-
бала біля неї, рада-радісінька.
— Не так давно, коли ми ще обмінювали
свою рибу на їхній хліб, у нас зникло кількоро
дітей, поки ми тут стояли. Це було в минулому,
але ми нічого не забули. Наша лють, як і наша
приязнь, не минає швидко.
Сьогодні Валь здавався особливо балакучим.
— Ви ніколи не розповідали мені про свій на-
род, Валь... — вирішила скористатися цим Ко-
ралі.
— Бо нічого розповідати, дівчинко. Ми
нічим не відрізняємося від інших народів та
інших людей. Ми народжуємося, живемо, вми-
раємо!
— Але чому ви постійно живете на цих пло-
тах, чому все ваше життя минає на воді?
— Досить давно, — почав розповідати Валь, —
Морський Народ жив на суходолі, розки-
даний по узбережжю Моря Пекучих Медуз. Нас
було багато, й ми жили з риболовства та з про-
дажу килимів, які ми виплітали з водоростей.
Можна сказати, ми тоді жили щасливо! Та од-
ного дня, невідомо звідки, з’явилися Гомони.
Можливо, їх послав лихий Бог, який не любив
нашого народу. Ці страховища почали воювати
з нами за володіння узбережжям. Вони люті,
могутні й жорстокі. Наші шанси перемогти їх
були невеликі. Вони мало не винищили мій
народ.
Коралі зблідла. Це ж бо Братство та Гільдія
наприкінці середніх віків виловили гомонів на
узбережжях країни Іс і всіх вислали до Незбаг-
ненного Світу, щоб позбутися їх! Валь непра-
вильно витлумачив схвильованість дівчини.
— О, це було жахливо!.. Отож вожді наших
сіл зібралися одного дня, щоб обговорити, як
нам жити далі. Ми не мали змоги відступити
в глиб суходолу, бо там жили войовничі народи.
Але ми звернули увагу на те, що гомони, хоч і
вміли чудово плавати, не любили запливати да-
леко від берега через косяки пекучих медуз,
якими кишить наше море. Наша доля все вирі-
шила за нас сама: ми знайдемо собі притулок у
Морі Пекучих Медуз! Отож кожне село побуду-
вало та обладнало ці величезні плоти. Коли ми
зіпхнули їх на воду всі зразу, то здавалося, що
моря більше немає! Тоді ще йшлося не про Пле-
мена, а про Села, і в такий спосіб на морі опи-
нилося близько трьохсот сіл, які гойдалися на
своїх плотах і ще нічого не знали про морепла-
вство! Сьогодні нас залишилося всього кілька-
сот, розділених на тридцять Племен. Інші не
змогли вижити, винищені штормами, морськи-
ми страховищами та тугою за суходолом, де нас
не чекало нічого, крім лиха...
Коралі мовчала, їй було страшенно ніяково.
Але нізащо у світі вона не призналася б Валю,
що її власний народ, хай і несамохіть, спричи-
нив те лихо, яке спіткало його народ...
— Нічого не кажи, моя дівчинко. Я ж тобі щой-
но пояснив: народ так само смертний, як і кож-
на окрема людина! Головне, щоб і тому, і тому
жилося добре. Подивися на нас: хіба нам є на
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
що нарікати? Ні! Ми не знаємо ані голоду, ані
холоду, ми вільні, як морський вітер або як птах
богік, який ширяє над нескінченним морським
обширом!
Коралі, схвильована, вдячно усміхнулася
Валю, який поплескав її по щоці батьківським
жестом.
Розмова закінчилася, бо Маці, стомившись
чекати, схопила Коралі за руку й потягла її гра-
тися.
Ромарик вийшов із грота, в якому ховався
вже два дні. Був полудень, і сонце палило неми-
лосердно. У нього закінчилися і харчі, й запаси
питної води. А жоден човен досі не з’явився на
морському обрії!
Він вирішив здійснити свій план: він покине
узбережжя і спробує пошукати щастя на сухо-
долі.
Він подивився на море. Удалині ліворуч йому
привиділася якась величезна чорна пляма, що
гойдалася на хвилях. Що це, обман зору? Він ба-
чив погано і мружив очі від мерехтливого соня-
чного проміння та відблисків на воді.
Потім його увагу привабило щось іще більше,
праворуч від нього. Щось подібне до колод або
уламків корабля, який зазнав аварії. Ні, то були
плоти, він не міг помилитися! Хлопець покинув
скелі й вибіг на піщаний берег, голосно волаю-
чи та вимахуючи руками. Але незабаром він
припинив ці зусилля: плоти були так далеко, що
ніхто звідти не зміг би його побачити.
Зате його вже побачили й почули троє го-
монів, які бігли до нього, приваблені його кри-
ками.
Хлопець завагався. Повертатися до скель не
було сенсу. Він міг би побігти через поле, але
ґомони вже перетнули йому туди шлях — вони
хотіли, мабуть, оточити його.
Йому лишався один тільки вихід, дуже ризи-
кований, адже чудовиська вміли чудово плавати:
спробувати допливти до плотів, які маячили
вдалині! Не гаючи більше часу на роздуми, він
побіг до моря й стрибнув у хвилі.
Перетнувши зону прибою, він поплив по-
тужним кролем і швидко віддалявся від берега.
Він щосили бив руками та ногами по воді, пере-
конаний, що незабаром могутня рука ґомона
схопить його за литку й потягне на дно. Та, обер-
нувши голову, він побачив, що троє страховищ
залишилися на березі й проводжають його
очима.
Ромарик відчув величезну полегкість і трохи
вповільнив свій темп. Він звернув праворуч, у
напрямку до плотів, не помітивши, що величез-
на чорна пляма, яку він побачив на воді перше,
небезпечно наблизилася до нього.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
— Поглянь-но! — вигукнула Маці, схопивши
свою подругу за руку.
— Що ти там побачила? — запитала Коралі,
яку засліпило сонце, й вона майже нічого не
могла бачити.
— На пляжі стоять ґомони. Ти їх бачиш?
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Атож, я їх тепер бачу. Які бридкі! На кого
вони так дивляться, на нас?
— Я думаю, вони радше дивляться на хлопця,
який пливе до нас. Чи на пекучі медузи, які
незабаром його накриють.
— Хлопець? Де ти його бачиш, Маці, де?
— Онде! — показала пальцем дівчинка.
Коралі нарешті побачила плавця і завмерла.
Не може бути! Але так воно було!
— Ой ні, ой ні! — заволала дівчина, кусаючи
собі пальці. — Це жахливо! Ромарик...
— Ти його знаєш? — здивувалася Маці.
— Авжеж, знаю, це Ромарик! Це мій друг!
— Ну що ж, твоєму другові зараз кінець, —
спокійно повідомила дівчинка.
Чорна пляма була вже зовсім близько від Рома-
рика, коли він нарешті її помітив. Він щосили ки-
нувся пливти до плотів, які були вже за кілька ме-
трів від нього, розпачливо озираючись на пекучі
медузи. їхні тіла швидко роздималися та стиска-
лися, а прозорі ниті, що ворушилися на кінцях їх-
ніх мацаків, тремтіли від збудження.
— Вони схоплять його, перш ніж він допливе
до плотів. Треба... Ні, я не наважуся... — проше-
потіла Коралі.
Вона заплющила очі й уявила, як стрибає у
велетенський горщик зі смородиновим желе.
Вона затремтіла від огиди. Нічого не поробиш:
вона не зможе...
Ромарик видав здушений крик, який ударив
Коралі, наче розряд електричного струму й
похитнув її вагання.
Опанована несподіваним натхненням, вона
рушила на край плоту.
— Що ти робиш? — стривожилася Маці.
— Я хочу ще раз довести, — відповіла Коралі
безвиразним голосом і з силуваною усмішкою, —
що хлопці не можуть обійтися без дівчат.
І стрибнула у воду під приголомшеним погля-
дом дівчинки.
Прохолодний доторк води освіжив її і додав
їй мужності. Кількома помахами рук вона
допливла до свого друга, який уже витратив
останні сили.
Побачивши її біля себе, він ковтнув з неспо-
діванки води й мало не захлинувся. Коралі про-
сунула руку йому під підборіддя й допомогла від-
найти подих. За ними пекучі медузи хлюпотіли
вже не далі як за метр, насуваючись компак-
тною масою.
— Мені не слід на них дивитися, мені не слід
на них дивитися... — прошепотіла дівчина до
самої себе, тремтячи й відвертаючи від них
голову.
Потім звернулася до виснаженого Ромарика:
— Дивись на мене й роби те, що робитиму я!
— Але як. Як ми?..
— Розкажу потім. Ми не маємо часу. Готовий?
Ромарик кивнув. Вона глибоко вдихнула по-
вітря й пірнула. Він поквапився пірнути за нею.
Вони пропливли під водою скільки могли в на-
прямку до плотів.
Коли вони випірнули на поверхню, щоб ков-
тнути повітря, пекучі медузи, спантеличені
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
їхнім раптовим зникненням, не просунулися
вперед.
— У нас вийшло! — радісно вигукнула Коралі. —
Нумо, Ромарику, ще одне зусилля!
І вона знову пірнула, подумки дякуючи Маці
за її розумні поради.
Через кілька хвилин могутні руки чоловіків
Шостого Племені витягли обох на пліт, де вони
опинилися в безпеці від пекучих медуз.
Ґонтран ішов у напрямку на південь. Як і
його друзі, він скористався першою зупинкою,
щоб уважно роздивитися мапу Незбагненного
Світу, перемальовану в країні Іс, на пагорбі пе-
ред Брамою. Башта, з якої він утік із ризиком
для життя, була, мабуть, баштою Джаґатаель,
наївний малюнок якої нагадував карикатурне
зображення морського змія, що живе в Нео-
зорому Океані. Ґонтран дійшов логічного ви-
сновку, що йому треба орієнтуватися на той слід,
який підказує прикраса, що її подарував Тома, —
адже це був єдиний знак, яким вони володіли
спільно, — і сказав собі, що поки він не зустріне
22р
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
когось, у кого можна буде розпитати про доро-
гу, ліпше йому прямувати на Вірдю, плащі з якого
вони носили всі п’ятеро.
Дорога, по якій ішов Ґонтран, перетнула пер-
ше село. Хлопець спробував щось довідатися
від тих небагатьох мешканців, які йому зустрі-
чалися, малюючи їм на піску прикрасу Тома,
але всі хитали головами, показуючи, що ніколи
нічого подібного не бачили.
Результат був той самий і в другому селі, до
якого він дійшов уже ввечері. Люди, які в ньому
жили, з рудим волоссям і білою як молоко шкі-
рою, були не дуже балакучими, й він майже ні-
чого не зміг від них домогтися. Він заночував
у полі під стіжком сіна, спершу покінчивши з
рештками своїх запасів провізії.
Більші шанси на успіх нібито з’явилися у
нього в третьому селі, куди він прийшов пізньо-
го ранку. Він мав .намір поповнити свій запас ха-
рчів, бо переконався в тому, що місцеві жителі
не відзначалися гостинністю. Він щойно витор-
гував, розмовляючи на ска, кілька яблук, які
зайняли місце в його торбині поруч із великим
кільцем ковбаси та хлібиною, коли його увагу
привернули відчинені двері майстерні струн-
них інструментів. Він віддав, уже не торгую-
чись, дорогоцінний камінець, якого вимагав
від нього садівник за свої яблука, й побіг туди.
Він відкрив там справжню печеру зі скарбами!
На стінах висіли віоли, арфи та мандоліни всіх
видів, усіх форм та всіх кольорів.
Майстер підвів очі від своєї роботи, якусь
мить дивився на відвідувача, потім знову взявся
за свою справу.
— Ви хочете щось купити?
Ґонтран, вражений своїм відкриттям, стре-
пенувся. Чоловік, високий і білявий, був збудо-
ваний зовсім інакше, ніж люди цього регіону,
кремезний, із рудою чуприною. Це був, безпе-
речно, чужинець, який із незбагненних при-
чин відкрив свою крамничку в цьому глухому
селі.
— Е... можна сказати... — відповів хлопець, за-
кутаний у свій плащ чоловічка з Вірдю, — я про-
сто зайшов подивитися...
Майстер струнних інструментів здивовано
усміхнувся;
— Відколи це чоловічки з Вірдю почали ціка-
витися музикою?
— А відколи місцеві селяни зайнялися виго-
товленням музичних інструментів? — відповів
запитанням на запитання Ґонтран, перш ніж
прикусити собі губу.
Чоловік засміявся. Ґонтран завагався, потім
приєднався до його сміху. Він скинув свій кап-
тур і підійшов до нього.
—Ви вгадали, я не з Вірдю. Але схоже, що й ви
не звідси.
Майстер урвав його одним жестом.
— У кожного свої таємниці, хлопче! Скажи-
но мені ліпше, чим я можу допомогти тобі?
Ґонтран узяв долото й надряпав на кінці до-
шки малюнок, що був на прикрасі Томи: щось
подібне до лева, охопленого омахами полум’я.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Я шукаю те місце, де могли б носити цей
символ.
Майстер замислився.
— Я думаю, на цьому малюнку зображено
герб Ядиґара. Це місто на південному сході, на
краю Зажерливої Пустелі. Я багато мандрував,
перш ніж оселитися тут, але в тому місті не бу-
вав ніколи. Проте з чуток знаю, що то справжнє
лігво бандитів та розбійників. Ти справді пря-
муєш туди, мій хлопчику?
— Так, — зітхнув Ґонтран. — Я маю друзів, що
напевне там мене чекають.
— Ну то щасливої тобі подорожі. Але спершу
я радив би тобі помолитися своїм богам. Нав-
ряд чи ти без цього обійдешся.
Майстер махнув йому на прощання рукою і
знов нахилився над своєю роботою.
— Стривайте-но, — сказав хлопець, збира-
ючись іти й зупинившись перед чудовою цита-
рою. — Скільки ви хочете за це диво?
Ґонтран знову вирушив у дорогу з повною
торбою харчів і своїм новим інструментом за
спиною. Вряди-годи він зупинявся, ніжно гла-
див округлий корпус цитари і щипав кілька
струн. За цю цитару йому довелося заплатити
всіма тими коштовними камінцями, які зали-
шилися в нього від тих, що йому дав Ґіймо, про-
те він не жалкував. Тепер він завжди зможе за-
робити собі на хліб музикою та співом! Якщо
йому трапиться інша публіка, аніж ці буркотли-
ві селяни.
Його бажання здійснилося цього ж таки ве-
чора. Він звернув на південний схід, і нова до-
рога, яку він обрав, була вже не такою безлюд-
ною. Коли почало смеркатися, він підійшов до
якогось табору — близько тридцяти порожніх
возів були розташовані колом, щоб у такий спо-
сіб захиститися від нападу ймовірних розбійни-
ків.
То були купці з Фергани, комерційного міста
на Сході; вони продали свій товар у Вірдю й по-
верталися додому з повними кишенями дорого-
цінного каміння. З цієї причини, як це велося в
Незбагненному Світі, що заслуговував на свою
назву, вони найняли для свого захисту озбро-
єних охоронців. У цьому випадку це були гібри-
ди, люди, схрещені з орками, на тілі та обличчі
яких були явні сліди їхніх страхітливих пред-
ків.
Вони не хотіли пускати Ґонтрана, коли він
підійшов, назвавшись мандрівним музикою, що
ходить від села до села, заробляючи собі на
хліб грою на цитарі. А коли купці захотіли, щоб
він приєднався до їхнього товариства, яке зі-
бралося біля вогнища, охоронці ретельно об-
шукали його й не спускали з нього підозріливих
очей.
Ґонтран намагався зберегти спокій, але не
зміг не затремтіти від страху, коли величезні ру-
ки з гострими пазурями почали нишпорити по
його тілу. Зрештою йому вдалося опанувати се-
бе, коли він умостився біля багаття, де на нього
вже чекали купці в багатих одіннях, що зраділи
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
у можливості відбути вечір, не такий одноманіт-
ний, як завжди. Він заспівав мовою ска кумедні
£ куплети, які сам і придумав, і, слухаючи їх, куп-
§ ці з Ферґани реготали до сліз, заграв він їм
також кілька сумних мелодій країни Іс, що зану-
0 рили слухачів у стан журливої замріяності.
Було вже пізно. Люди з Ферґани один за
одним відходили від вогню і вкладалися спати
на возах. Незабаром Ґонтран залишився біля
багаття сам.
— Я ще ніколи не чув таких мелодій. Звідки
ти прийшов, скомороше?
Це був один із найманих охоронців, що сидів
у темряві й звернувся з цими словами до Ґонт-
рана. Він був такого велетенського зросту, що
вивищувався на голову над своїми товаришами,
коли стояв. Тепер він сидів біля воза, і його ши-
рокі плечі майже цілком затуляли колесо, до
якого він прихилився спиною. Це не був гіб-
рид. Це був велетень, чимось схожий на Уріана
де Тройля.
— Я... я... — розгубився Ґонтран. — Я їх прос-
то вигадую!
— Ти маєш талант. Навіщо ти марнуєш його
на цих дорогах, де, крім усього, ще й ризикуєш
життям?
, Велетень підвівся й підійшов до хлопця. Він
>4
пересувався з такою спритністю та швидкістю,
яких ніколи не можна було б угадати в цьому
велетенському тілі.
— Ти не хочеш відповідати?
Голос його був глухий, стриманий і глибо-
кий. Його сірі очі були досить гарні, а грубо ви-
тесане обличчя — вкрите шрамами. На голому
черепі були витатуйовані дракони. Його груди
й руки теж були посмуговані рубцями.
— Для музиканта й співця немає ліпшої шко-
ли, аніж дорога, і немає ліпшої втіхи, аніж по-
чуватися собі хазяїном і спати під зорями, —
сказав Ґонтран, який поринув у споглядання
мерехтливих омахів полум’я.
— Це відповідь поета, — промурмотів веле-
тень. — Ти подобаєшся мені, малий! На моїй
батьківщині, у степах Незбагненної Півночі,
люблять музику. Музику вітру в гіллі беріз, музи-
ку іржання коней, що мчать у шаленому чвалі,
музику дощових крапель, які лопотять по на-
ших наметах... Ми любимо також музику слів,
що їх говорять нам старі мудрі люди, винахід-
ливі дітлахи, кохані жінки...
Якусь мить обидва мовчали. Ґонтранові було
добре. Інстинкт підказав йому, що він може до-
віритися цьому велетню, чия душа виявилася
такою світлою.
— Мене звуть Ґонтран. Ґонтран де Ґрем.
— А мене Тофан!
Велетень усміхнувся, ощиривши зуби, вели-
кі, як у хижака.
— А куди йдеш ти, Ґонтране?
— Я йду в Ядиґар, щоб приєднатися до своїх
Друзів.
— Дивна річ, але я також туди йду. Як тільки
ми доберемося до Ферґани, я покину своїх ро-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
ботодавців і вирушу до вогненного міста. Ка-
жуть, володар Тунку щедро платить людям, які
йому служать, і надає їм змогу брати участь у чу-
дових битвах! Ми підемо з тобою разом, скомо-
роше: ти розважатимеш мене музикою, а я охо-
ронятиму тебе від небезпек.
Вони потиснули один одному руки, щоб скрі-
пити свою угоду. Коли його пальці опинилися
між пальцями велетня, Ґонтран пожалкував,
що це не рука дядька Уріана, чий потиск здався
йому приємним і лагідним після цього.
Замок Ґор, — схожий радше на простий,
побудований на узвишші форт, ніж на замок, —
куди Кушумай привезла Амбру, після того як во-
ни проскакали верхи чималу відстань, здіймав
загострені палі своєї огорожі на штучному па-
горбі, насипаному у центрі широкої галявини.
Відвернутий убік струмок наповнював водою
фортечний рів, перш ніж поновлював свою по-
дальшу течію, і повертався у звичне річище. Під-
йомний міст перед головними ворітьми огоро-
жі приводив на широке подвір’я, по периметру
якого стояли три будівлі: в одній із них була ста-
йня, у решті двох — спальні, кухня та велика
237
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
зала, що була тим місцем, де минало життя два-
дцяти людей, які становили гарнізон замку. По
дахах будівель проходила дозорна стежка. У цен-
трі подвір’я височіла триповерхова квадратна
башта, покрита гонтою.
Усе тут було дерев’яне.
— Я збудувала Ґор не для того, щоб захищати-
ся від людей, — пояснила Кушумай Амбрі, після
того як вони приїхали. — Від людей мене захи-
щає ліс. Мій замок лише відлякує звірів, надто
цікавих або надто голодних.
Люди Кушумай, які були на обгородженій те-
риторії замку, радісно зустріли свою володарку,
після чого зайнялися кіньми. Молода жінка й
Амбра пішли відразу до башти, в якій мисливи-
ця мешкала сама. На нижньому поверсі були
комори та склади; колодязь у самому центрі за-
вжди пропонував свіжу воду. У великій залі на
другому поверсі, що обігрівалася великим камі-
ном, вимуруваним із каменю та скріпленим пла-
стинами грубого чорного металу, стояли скрині
з білизною, велике ліжко, два великих крісла.
Повсюди були розвішані хутра.
— Найвищий поверх належить лише мені —
остерегла Кушумай Амбру. — Ніхто ніколи туди
не входив і ніколи не ввійде.
З’явився мисливець, який запалив свічки
у великому канделябрі, у центрі кімнати. Він
уже змінив свій обладунок на зручніший шкіря-
ний одяг, а замість меча почепив на пояс кин-
джал.
Кушумай наказала, щоб їм принесли вечерю
до цієї кімнати, й мисливець, кивнувши голо-
вою, вийшов.
— Я лише іноді вечеряю тут сама, — сказала
молода жінка Амбрі, що, здивована всім поба-
ченим, визнала за ліпше мовчати й слухати. —
Здебільшого я спускаюся до своїх чоловіків у
велику залу. Вони люблять, коли я складаю їм
товариство.
Кушумай розповіла своїй гості, як вона при-
була до Фіолетового Іртиша, зацькована й пере-
слідувана ченцями-інквізиторами культу Єнібо-
гора. яким вона кинула виклик, практикуючи
на їхніх землях заборонені ритуали й танцю-
ючи якось увечері при повному місяці на даху
одного з їхніх храмів.
— Просто дивом дивуєшся, — сказала їй гос-
подиня замку, — як чоловіки іноді бояться
жінок.
Ліс заховав, прихистив і нагодував цю
молоду чаклунку. Незабаром вона відкрила, що
й інші люди жили під захистом Фіолетового
Іртиша: пустельники, втеклі розбійники, облуд-
ні маги, переслідувані магами справжніми...
Вона зуміла підкорити їх своєму впливові й
переконати, що разом вони зможуть винести
тягар їхньої долі. Це й були ті самі люди, яких
Амбра бачила на галявині рукхів та в замку.
Вони обмінювали хутра на зброю та метал. У
всьому іншому задовольнялися щедротами лісу.
І ці люди обрали своєю королевою її, Кушумай-
мисливицю. Королевою лісів Фіолетового
Іртиша...
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Амбра поринула у мрії, лежачи на животі й
закутавшись у тепле хутро отса, такого собі ве-
летенського ведмедя, спершись підборіддям на
долоні і втупивши погляд у порожнечу.
Оце була історія, справжня історія! Її опану-
вало почуття захоплення й заздрощів до воло-
дарки замку, що краяла на шматочки великий
кусень смаженого м’яса, який принесли їм на
тарелі, огорнутому запашною парою.
— їж, я не хочу, щоб ти померла з голоду, —
сказала Кушумай, протягуючи їй шматок на кін-
ці виделки.
Амбра схопила його й обпекла собі пальці,
але з’їла з апетитом.
Коли вона поїла, мисливиця принесла їй
грубу ковдру.
— Досить емоцій на сьогодні, — проголосила
королева лісу, підрізаючи ґніт на свічках. —
Пора спати. Добраніч!
Абра хотіла була заперечити й з упер-
тості якийсь час змагалася зі сном. Але вона
була така стомлена, що через кілька хвилин
заснула.
— Розкажи мені ще про твоїх друзів, — по-
просила Кушумай дівчину з країни Іс, коли
вони гуляли навколо замку, збираючи рожеві
гриби.
Учора, коли вони їхали верхи, Амбра розпо-
віла мисливиці про себе, не сказавши, проте,
що вона прибула сюди з країни Іс. При цьому
вона не раз згадала про тих, хто входив до їх-
ньої невеличкої компанії, розповіла також
дещо про їхні пригоди.
Потім, уже запізно, вона запитала себе, чи
слушно вона вчинила і чи не слід би їй було ви-
явити більше обачливості. Але Кушумай слуха-
ла її, якщо й не з цікавістю, то принаймні не
уриваючи її розповідь, а чим Амбра ще могла
віддячити тій, котра врятувала її від певної смер-
ті, як не розваживши її своїми історіями? Зре-
штою, яку це мало вагу? Кушумай однаково
жила відлюдницею в лісі Фіолетового Іртиша,
поза подіями, які відбувалися у світі.
— По-перше, це Коралі. Вона моя сестра. Во-
на трохи дурненька й дуже боязка, у неї тільки
й на думці, що чепуритися та розважатися. Але
вона дуже мила, дуже віддана й... уміє робити з
хлопцями все, що їй заманеться!
— А ти не вмієш? — здивувалася Кушумай. —
Ти дуже вродлива.
— А мені байдуже до того, що я вродлива і
байдужісінько, подобаюся я хлопцям чи ні. Я
більше люблю їх дражнити. І показувати їм, що
я вмію робити все, що роблять вони! Тим гірше
для них, якщо я вселяю їм страх. Я хочу тільки,
щоб вони шанували мене!
— Тому ти й намагаєшся бути на них схожою?
Як на мене, дівчино, то ти на хибній дорозі. Ти
думаєш, що здобути пошану хлопців можна, ли-
ше мавпуючи їх? Навпаки: постав себе на одну
ногу з ними — і ти пропала... Ось, наприклад, я,
Амбро, я вмію орудувати луком та мечем не гір-
ше, аніж більшість чоловіків; це необхідно для
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
того, щоб вони мене шанували. Але, гадаєш,
цього досить для того, щоб стати їхньою ко-
ролевою? Ні. Для цього я вибила їх із рівно-
ваги своєю жіночою слабкістю. Я завоювала
їх своєю любов’ю... Але згодом ти дійдеш
до всього власним розумом! Хіба ж ти не плека-
єш ніжних почуттів до одного зі своїх друзів, до
того Ґіймо, про якого ти вчора розповідала
мені?
Слова Кушумай стурбували дівчину-підлітка.
Вона відчула, що в її словах є якась правда.
— А... Ґіймо... Попервах він дратував мене
тим, що белькотів та червонів без будь-якої
причини. Завжди зітхає, завжди щось собі мріє!
А тепер... Він змінився, безперечно змінився.
Він став сильніший, упевненіший у собі.
Він і тепер червоніє, коли з нього сміються,
але якось по-іншому. Він дихає впевненістю,
таємничістю. Таки правда, він подобається
мені!
—Ти ще матимеш час це обміркувати, —
сказала Кушумай із дивною усмішкою. — Саме в
твоєму віці людина починає дослухатися до ба-
жань свого серця. Вертаймося, в нас уже стіль-
ки грибів, що ними можна нагодувати цілий
полк.
Вони повернулися в замок і урвали розмову
про друзів Амбри. Кушумай запропонувала по-
казати їй стайню; коні були чудові. Потім дала
їй у руки легенький меч і показала на подвір’ї
кілька прийомів під веселими поглядами чоло-
віків, які ходили дозорною стежкою.
Незабаром настав час запалювати свічки, й
вони розважалися балачками, очікуючи вечері.
Амбрі спало на думку описати в розмові ту при-
красу, яку показував їм Тома.
— «Ядиґар», — прошепотіла Кушумай, ніби
говорячи сама до себе.
Дівчина з країни Іс спробувала довіда-
тися від неї більше, але володарка замку
лише засміялася у відповідь і сказала, що вона
одержить відповідь на своє запитання завтра
вранці.
Потім прийшов мисливець із трунками.
— Амбро, — сказала Кушумай, піднявши
келих із вином, — я п’ю за долю, яка поставила
тебе на моїй дорозі!
— А я, — відповіла їй у тон дівчина, трохи
сп’яніла від надміру вражень, пережитих про-
тягом цього виняткового дня, — я теж хочу
випити за долю, яка привела вас на галявину,
де мене обсіли рукхи.
Вони цокнулися.
Амбра відразу відчула, що в неї йде обертом
голова.
— Але ж... Кушумай... Що це?.
У неї потемніло в очах, і вона зомліла. Кушу-
май не зворухнулася. Вона знову підняла свого
келиха і спорожнила його одним ковтком.
— За долю, Амбро, за долю! І за тебе!
Амбра опритомніла на короткий час, коли
Кушумай узяла її на руки й понесла на верхній
поверх башти, у кімнату, завалену безліччю
книг, заставлену посудинами з усіляким зіллям
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
у та пляшками, в яких зберігалися найнеймовір-
ніші настоянки.
£ Вона прийшла до тями вдруге, коли Кушу-
май поклала її на грубий дерев’яний стіл.
Наче крізь туман вона побачила, як мисливи-
О ця малює на її тілі якісь дивні знаки, й почула,
« як та бурмоче якусь набридливу літанію. Потім
< Амбра знепритомніла знову.
§
§2 Кушумай сповняла свій дивний ритуал
із великою старанністю. Чаклування, яке
вона здійснювала і яке мало проникнути в
найглибші закутні свідомості Амбри, було
складним. Воно забрало в неї добру частину
ночі.
Коли вона закінчила, то подивилася на дів-
чину й відчула, що серце їй стислося.
— Пробач мені, маленька Амбро, — прошепо-
тіла вона. — Я мусила це зробити... Завтра ти
вже нічого не пам’ятатимеш.
Вона спустилася з башти з Амброю на руках і
пішла до стайні.
Її кінь був уже під сідлом. Вона сіла верхи, ви-
їхала із замку й поскакала в напрямку лісу, при-
тискаючи дівчину до себе.
Вони доїхали до Брами, вирізьбленої у стов-
бурі великого дуба, крізь яку Амбра потрапила
„ . , в Незбагненний Світ, коли на сході вже зажев-
244.	•	•
рів світанок.
Кушумай поклала Амбру, все ще непритомну,
біля Брами.
— Ти прокинешся серед Рухливих Пагорбів, —
прошепотіла їй мисливиця. — Ця Брама най-
ближча до Ядиґара. Ти зустрінешся там зі сво-
їми друзями і з Ґіймо. Моя хоробра Амбра, сла-
вна маленька гамінґжа...
Кушумай поклала долоні на кілька Графем,
вирізьблених на Брамі, й проспівала слова
Ґальдра.
Сяйнула блискавка, й Амбра зникла.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
246
За вікном щось заворушилося. Ось уже
понад дві години Ґіймо чекав, причаївшись у
темряві, й уже почав запитувати себе, чи хло-
пець з ювелірної крамнички не посміявся з
нього. Але тепер чиясь рука висунулася із заґра-
тованого підвального віконця й помахала йому.
Він мовчки наблизився. За ґратами він розгле-
дів обличчя Кіле.
— Я не знаю, хто ти такий. Але я впізнав ме-
дальйон, який ти показував ювелірові, що став
моїм хазяїном. Якщо ти допоможеш мені вте-
кти, я розповім тобі все, що знаю.
— Я чоловічок із Вірдю, — відповів Ґіймо після
короткого вагання. — А як я можу бути певним,
що ти дотримаєш свого слова? Опинившись на
волі, ти втечеш від мене та й годі.
— Якщо ти з Вірдю, то я — орк. Щодо мого
слова, то я тобі його дав. Ну то як?
— Ну, гаразд, — погодився Ґіймо, сказавши
собі, що йому немає чого втрачати. — Але як я
зможу допомогти тобі вийти?
— Це неважко. Одну з ґраток уже сточила
іржа. Самому мені не вдається її зламати. Але
якщо ми візьмемося разом...
Ґіймо схопився рукою за ґратку. Кіле зробив
те саме зі свого боку. Вони смикали та штовха-
ли ґратку щосили, аж поки вона й справді зла-
малася. Після цього Ґіймо допоміг маленькому
рабові, зі скутими ланцюгом ногами, вибра-
тися назовні.
— Дякую тобі, хоч би хто ти був! А зараз не
гаймо часу. Треба втікати з цього міста. І якнай-
швидше!
— І куди ми підемо?
— В Зажерливу Пустелю.
— У пустелю? — здивувався Ґіймо.
— Якщо ти не хочеш, щоб тебе повісили, бо у
Ферґані так роблять із усіма, хто допомагає
рабові втекти.
— Ну, гаразд, не гаймо часу! — погодився Ґій-
мо. — Зрештою, пустеля — не так і погано. Бо я
ще зовсім не засмагав цього літа.
Щоб Кіле було легше йти, він закинув його
руку собі на шию.
Після чого вони поквапилися до пролому в
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
міському мурі, який знав його новий друг і яким
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
користувалися злодії, щоб непомітно проника-
ти до цього багатого міста та вибиратися з ньо-
го ніким не поміченим.
248
Вони без проблем вибралися з міста. Місяч-
ний серп світив дуже слабко, а наступної ночі
мав зовсім зникнути. Фергана спала тим важ-
ким сном, яким іноді сплять люди, вельми задо-
волені собою. Сторожі, мабуть, не знали про
цей пролом у мурі, якого майже не було видно,
тому ніхто його не стеріг. Вони рушили на пів-
день, просто в пустелю. Вони не могли швидко
бігти через ланцюг, яким досі були скуті ноги
Кіле і який, попри всі намагання, їм так і не по-
щастило розбити. Вони йшли так швидко, як
тільки могли, до самого світанку, щоб залишити
якомога більшу відстань між собою та містом
купців.
— Ох! — видихнув Кіле, упавши на пісок біля
Ґіймо. — Гаразд, а тепер скажи мені, хто ти на-
справді.
— Я ж тобі сказав, що чоловічок із Вірдю, —
відповів Ґіймо, важко відсапуючись.
— Авжеж, — іронічно відказав йому Кіле. —
Якщо так, то ти повинен знати, що люди
з Вірдю говорять грубим голосом, що вони рад-
ше зірвуть собі нігті, аніж кинуться бігти, і
що розмовляють вони на ска значно краще,
ніж ти.
— Ліпше повернімося до нашої угоди, — сухо
урвав його Ґіймо. — Я тобі допоміг, тепер черга
за тобою. Що ти можеш розповісти мені про
цю штуковину?
Кіле зміряв довгим поглядом учня чарівни-
ка, що ховався під своїм плащем, скорчив зне-
важливу міну й замкнувся в мовчанці.
— Ну, гаразд, — зітхнув Ґіймо, відчувши, що в
такий спосіб він не доб’ється нічого. — Зіграй-
мо у відкриту гру.
Він підняв важкий каптур свого плаща й від-
крив своє обличчя. Кіле був приголомшений.
— Та ти ж... зовсім хлопчисько!
— Як і ти! — відрубав Ґіймо, якого розвеселив
подив Кіле.
— Я хотів сказати... Зрештою, ти... Але як?
— Твоє запитання не дуже вдале, — поправив
його товариш по втечі. — Важливо знати не
«як», а «звідки» й «чому». Хочеш знати?
Кіле енергійно закивав головою, усе ще з
виряченими від подиву очима. Ґіймо провадив:
— Я не з цього Світу. Я прийшов сюди з іншо-
го світу, який називається країна Іс. Атож, я ма-
лий хлопець, до певної міри принаймні. І я по-
трапив сюди тому, що я трохи божевільний. У
всякому разі, ти справді допоможеш мені, коли
розповіси все, що тобі відомо про медальйон,
який я показував ювелірові. Я розгубив друзів,
яких хочу знайти. І, можливо, ця прикраса...
Запала мовчанка. Раб-утікач подивився на
хлопця з країни Іс, потім наважився.
— Мене звуть Кіле, як ти вже знаєш. Десь рік
тому розбійники напали на мій народ, який жи-
ве в пустелі. Вони взяли мене в полон і у Ферґа-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
ні продали тому старому, якого ти бачив у юве-
лірній крамниці.
— Либонь, тобі було тяжко! — співчутливо
кинув Ґіймо.
— О, він поводився зі мною не так і погано.
Він був не лихий. Могло бути й гірше...
— А... медальйон? — урвав його Ґіймо, який
не хотів відходити далеко від суті.
— Я саме збирався тобі сказати: це знак, який
носять люди коменданта Тунку, володаря Яди-
ґара. Мені це відомо, бо моє плем’я постійно ко-
чує й часто перебуває в околицях цього міста.
— А ти не міг би розповісти мені більше про
того Тунку? — запитав учень чарівника.
— Це чоловік страшний і брутальний, він жи-
ве розбоєм, від якого потерпає весь регіон. Він
очолює справжню армію, в якій воюють не ли-
ше люди, а й орки та інші подібні страховища.
У нього багато могутніх друзів. Таких, як воло-
дар Ша, наприклад.
Ґіймо здригнувся. Він уже десь чув це ім’я!
Чи то він десь його читав. Мабуть, у Жифдю,
атож, це було в Жифдю, в одній із книжок про
Незбагненний Світ. Але що там було про нього
написано? Ґіймо цього не пам’ятав.
— Що ти можеш розповісти ще? — допитував-
ся він.
— Наскільки мені відомо, Тунку ніколи не во-
ював із моїм народом. Між нами і Ядиґаром
існує дуже давній мирний договір: пустеля
належить Людям Пісків, Кам’янистий Шлях —
місту!
Ґіймо якийсь час міркував над тим, що він
почув від Кіле. Він дістав зі своєї сумки мапу
Незбагненного Світу. Ось тут Фергана, а онде
Кам’янистий Шлях і Ядиґар. А вони ось тут.
У пустелі. Він зітхнув.
Скільки вже часу минуло відтоді, як вони
пройшли крізь Браму! Чи його друзям доводи-
ться долати стільки ж труднощів, як і йому? Чи
доберуться вони до Ядиґара, як він сподіваєть-
ся? Чи вони досі живі?
— Що це таке? — з цікавістю запитав Кіле,
підходячи ближче.
— Це мапа твого Світу. Бачиш, ми приблизно
ось тут.
Кіле був зачарований.
— Ти вперше у своєму житті бачиш мапу?
—Так, уперше... А що це за знаки, отут і отут?
Ґіймо подивився на нього.
— Це літери і слова. Ти не вмієш читати?
-Ні.
— Хіба тут немає шкіл? — запитав учень чарів-
ника.
— Є, але їх мало, й приймають туди лише
обраних.
— Отже, тобі пощастило... Рушаймо, — сказав
Ґіймо, складаючи мапу. — А, до речі, докинув
він, простягуючи Кіле руку: — Мене звати Ґіймо.
Вони пішли далі, долаючи втому. Через кіль-
ка годин небо на сході зажевріло. Кіле захвилю-
вався.
— Треба якнайскоріше знайти якийсь бохт,
поки не зійшло сонце.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Бохт? — здивувався Ґіймо, стривожений
панічним страхом свого товариша.
— Атож, якийсь великий камінь або скелю.
Інакше Зажерлива Пустеля нас проковтне.
Ґіймо відклав свої запитання на потім і
почав допомагати Кіле в його гарячкових пошу-
ках. На щастя, Кіле незабаром радісно закри-
чав:
— Онде, я бачу одного!
Вони побігли до каменя завбільшки з кора-
бель і залізли на нього. Через кілька хвилин
сонце уже визирнуло з-за обрію. І тоді пісок на-
вколо них зашарудів і затремтів. Вони відчули,
яке під великим каменем утворилася порожне-
ча. Потім усе заспокоїлося. Нібито заспокоїло-
ся... Ґіймо підняв на свого друга запитальний
погляд.
— Зажерлива Пустеля — жива, — пояснив
Кіле приголомшеному Ґіймо. — Удень вона по-
глинає все, що перебуває не на каменях: живі
створіння, дерево, метал. Але вночі вона спить,
і тоді по ній можна ходити, не боячись...
— І є люди, котрі живуть у цьому пеклі?
— Атож, Люди Пісків. Вони зуміли до цього
пристосуватися.
Вони замовкли, щоб заощадити слину. Вони
вирушили у свою подорож без води.
— Гаразд, і куди ми тепер?
— Дай-но я гляну на мапу... Твої друзі висади-
ли нас приблизно тут; а ось ця дорога, безпере-
чно, веде до Ферґани. Я думаю, нам треба ви-
йти на неї. По той бік Рухливих Пагорбів десь
має бути відгалуження на Ядиґар.
Коралі нахилилася над плечем Ромарика й
без жодного інтересу подивилася на мапу.
— Якщо ти так вважаєш... Але ходімо швид-
ше, бо я скоро зварюся на цьому сонці!
253
Шосте Плем’я Морського Народу висадило
двох молодих людей із країни Іс на самому
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
краю узбережжя, покинутого гомонами, на чи-
малій відстані від володінь зловісного Єнібого-
ра. Маці дуже плакала, коли Коралі обняла її на
прощання. «Не дозволяй нікому наступати тобі
на ноги лише тому, що твій батько простий сто-
рож речей; твоя вартість залежатиме від того,
як ти цінуватимеш себе сама», — прошепотіла
вона їй.
Ромарик обмежився тим, що міцно потиснув
руку Валю і подякував йому за гостинність. Во-
ни довго махали руками, коли плоти відпливли,
а потім рушили в глибину суходолу, де, як їх за-
певнили, мали вийти на дорогу...
— Нас уже двоє, — кинув Ромарик, ступаючи
між коліями, що утворилися на дорозі від чис-
ленних коліс. — Незабаром ми всі будемо ра-
зом ! Для цього досить добутися до Ядиґара. Хі-
ба ж не ти сказала мені, що прикраса Томи від-
разу здалася тобі найкращим дороговказом?
— Атож, я це відразу зрозуміла. Ти ж бо зна-
єш, у мене завжди була слабість до прикрас!
Ромарик поглянув на неї з подивом. Він не
впізнавав Коралі: вона сама сміялася з себе, без
чиєїсь ініціативи!
— Якщо добре подумати, — сказав він, крутя-
чи в руках мапу, — ця прикраса — єдиний знак,
яким ми володіємо спільно. Я теж відразу поду-
мав про нього. Будемо сподіватися, що й інші
думають так само.
Вони йшли ще якийсь час, не зронивши й сло-
ва. Ромарик, неприродно поважний, здавався чи-
мось стривоженим. Зненацька він зважився:
— Коралі, я.., я ще, власне, не подякував тобі
за те, що ти врятувала мені життя того дня,
коли я мало не загинув від медуз... Ти виявила
велику хоробрість. Я не певен, що зміг би зро-
бити так само. У всякому разі, я ніколи цього не
забуду.
Коралі легенько почервоніла й обернула до
свого друга вдячний погляд.
— Я абсолютно певна, що ти на моєму місці
вчинив би так само! Натомість я нізащо не на-
важилася б зробити це вдруге.
— Ти певна? А чому?
— Бо я страшенно боюся медуз! Я відчуваю
моторошний страх перед ними!
— І ти все ж таки стрибнула у воду?
Ромарик був приголомшений. Хоробрість,
яку виявила Коралі, набула тепер для нього зов-
сім іншого виміру! Дівчина, потішена, смаку-
вала те захоплення, яке, вона відчувала, опану-
вало її товариша. Але вона не могла утримати-
ся, щоб не кинути іронічну репліку:
— Я неодмінно мушу показати тобі свої нові
сережки! А тоді я стрибнула у воду лише для
того, щоб умовити тебе залізти на пліт...
— Ти незбагненна!
— Дякую! — відповіла Коралі, підморгнувши
йому.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Вони зупинилися лише тоді, коли зовсім спо-
ночіло, біля підніжжя Рухливих Пагорбів.
Ромарик розклав невеличке багаття із сухої
трави, й, сидячи біля вогню, вони повечеряли
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
вудженою рибою, яку дав їм Валь, коли вони з
ним розлучилися. Потім обоє загорнулися у
плащі з Вірдю й полягали, притулившись одне
до одного. Майбутній Лицар Вітру довго не міг
заснути.
Десь над полудень вони дійшли до розгалу-
ження, про яке казав Ромарик: дорога звернула
просто на південь. Вони пішли нею.
— Якщо все буде добре, то вже завтра ми по-
бачимо на обрії Ядиґар, — повідомив хлопець.
— Цікаво, яке ж воно на вигляд, те місто?
— Якщо вірити Валю, то в ньому нема нічого
приємного! Він запевняє, що туди сходяться всі
мерзотники з Незбагненного Світу.
— Чудово! Важко навіть уявити, що цієї миті
я могла б сидіти в себе на терасі й цмулити охо-
лоджений чай! — зітхнула Коралі.
Дорога звернула у вузьку ущелину між скеля-
ми й побігла понад річищем давно пересохлого
струмка. Ніде не виднілося жодного дерева,
жодної рослини. Стояла мертва тиша.
— Від цієї місцевості мене дрижаки беруть! —
зізналася Коралі, озираючись навкруги стриво-
женим поглядом. — Ходімо швидше звідси.
Вони прискорили ходу.
Несподівано в ущелині пролунав різкий
свист. З-поза скель вибігли двоє чоловіків і заго-
родили хлопцеві та дівчині дорогу, погрожую-
чи їм зброєю. Розбійники! Перший, бридкий і
маленький, розмахував бойовим ціпом, насту-
паючи на Коралі, яка дивилася на нього пере-
ляканими, широко розплющеними очима; з йо-
го напівроззявленого беззубого рота висіла ців-
ка слини. Другий, високий і вдягнений у ведме-
жу шкуру, сунув на них, погрожуючи їм списом.
їх узяли в полон. Ромарик стиснув кулаки.
Без зброї чинити опір було б безумством. Він,
як і Коралі, дозволив, щоб йому зв’язали руки
та ноги.
Розбійники звернули на стежку, яка дерлася
вгору, перпендикулярно до дороги. Карлик
ішов попереду, а його спільник, від якого йшов
нудотний сморід, замикав процесію.
Вони підійшли до печери, вхід до якої був за-
валений великим каменем. їх заштовхали досе-
редини. У глибині печери стояли скрині, замк-
нені на висячий замок. На купі лахміття лежав
кремезний чоловік, що кахикав і харкав кро-
в’ю, краплі якої червоніли на його чорній і гус-
тій бороді.
Двоє розбійників підвели їх до нього.
— Пхе... Діти... У них були камінці?
— Небагато, начальнику, — відповів розбій-
ник у ведмежій шкурі. — Ми обшукали їх, але
знайшли тільки це...
І він поклав на ложе ватажка, пораненого
в груди під час попередньої засідки, жменьку
коштовних камінців, а також золоте намисто,
срібний браслет і дві сережки з голубими камін-
цями
— Краще це, ніж нічого, — сказав ватаг розбій-
ників, чиї груди, накриті чорними шкурами,
були почасти обмотані просякнутим кров’ю
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
ганчір’ям. — Ми вирішимо їхню долю завтра.
Тунку добре платить і за дівчат, і за хлопчиків.
Карлик зареготав бридким смішком, від яко-
го Коралі затремтіла дужче, ніж її товариш.
Обох полонених без зайвих церемоній відве-
ли в глиб печери, де їх зв’язали ще міцніше.
— О, це жахливо! — простогнала Коралі, чиє
підборіддя тремтіло.
— Ми виплутаємося, — спробував заспокоїти
її Ромарик. — Я щось придумаю, обіцяю тобі.
До печери увійшли ще двоє розбійників,
щоб зігрітися, і таким чином їхніх тюремників
стало вже п’ятеро, рахуючи й пораненого вата-
жка. Ромарик зітхнув. Це було забагато. Він га-
рячково будував плани втечі, які провалювали-
ся один за одним. Можливо, коли настане ніч...
Молодий лучник, худий-худющий, чиє облич-
чя перетинав страшний шрам, забіг до печери,
важко відсапуючись; він повідомив, що до уще-
лини увійшли якісь подорожні.
— Гаразд, усі туди! — наказав ватажок розбій-
ників. — Ми пограбуємо іще цих, а завтра вши-
ємося. У наших скринях стільки камінців, що
кожен із нас усе життя житиме великим паном!
Його слова всі зустріли криками радості. Роз-
бійники кинулися до виходу. Ромарик скорис-
тався цим моментом, щоб спробувати визволи-
тися від своїх пут. Але зв’язували його люди, які
знали свою справу, й він лише подряпав собі за-
п’ястки. Поруч нього заворушилася Коралі.
— Знаєш, мені стало трохи легше, коли той
бридкий карлик вибіг із печери! — зітхнула
вона. — Ти бачив, як він на мене дивився? У
мене досі мороз іде поза шкірою!
— Заспокойся і спробуй відпочити, — сказав
їй Ромарик. — Я тут, із тобою, і я тебе захищатиму.
Проте в глибині душі він усвідомлював свою
цілковиту безпорадність. Він зміг би лише кри-
чати, якби розбійники почали глумитися над
його подругою. Ця думка вкинула його в страш-
ний гнів, і він знову почав люто пручатися, на-
магаючись скинути з себе пута, і знову марно.
Незабаром він затих і, щоб не завдати ще біль-
шого болю Коралі, мовчки поринув у свій роз-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
пач.
16о
— Не подобається мені ця ущелина.
— Мені теж, скомороше.
Велетень із татуйованим черепом пильно ог-
лянув околиці своїм тьмяним поглядом. Ущели-
на, в яку вони увійшли, не мала в собі нічого не-
звичайного. Проте якби він захотів улаштувати
засідку на подорожніх, щоб пограбувати їх або
вбити, то улаштував би її саме тут!
— Ти гадаєш, нам загрожує небезпека? —
запитав Ґонтран, нервово перебираючи стру-
ни своєї цитари.
— Це моя проблема, хлопче! У нашій угоді
сказано цілком зрозуміло: ти розвеселяєш нас
обох піснями, а я даю раду всім небезпекам, які
можуть чатувати на нас у дорозі.
Степовик засміявся коротким сміхом. Ґонт-
ран пригладив собі чуба.
І справді, відтоді як вони покинули валку
ферганських купців, ніхто до них не чіплявся.
Досить було лише глянути на Тофана, як кожен
думав тільки одне: лише йолоп міг би зробити
його своїм ворогом!
В ущелині пролунав довгий посвист. Він ще
не затих, а велетень уже кудись зник ніби ча-
рами. І, таким чином, Ґонтран опинився сам
перед людьми, які вибігли з-поза скель. Вони
стривожено, переглянулися.
— їх же начебто було двоє? Чи не так, лучнику?
— Я бачив, як до ущелини увійшло двоє
людей, — підтвердив молодий розбійник.
— Якщо ти бачив двох, — провадив однору-
кий,. який вимахував сокирою, що була в його
здоровій руці, — то куди подівся другий?
— Він тут, хлопці, тут!
Виринувши мовби нізвідки, на ватагу стриб-
нув Тофан. Він схопив однорукого за голову й
розчавив її, притиснувши до сталевої пласти-
ни, яка була на його шкіряній туніці, навпроти
серця. Швидкий, як блискавка, він вихопив із
халяви плаского ножа і встромив його в гор-
лянку довготелесого бевзя, який упав навзнак,
розбивши при падінні свій щит об камінь.
Інші розбійники остовпіли від подиву.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
у —А тепер поговорімо серйозно, якщо ви не
р проти!
Велет вихопив замашного меча, якого носив
§ у піхвах зі шкіри й металу, що були в нього за
спиною. Змахнувши ним по колу, він мало не зі-
0 тнув голову лучникові, але той устиг присісти в
- останню мить. Ще одним ударом, спрямованим
< згори донизу, він розітнув майже надвоє розбій-
Б ника у ведмежій шкурі, що був менш спритний
і встиг лише зойкнути від болю, перш ніж упас-
ти мертвим. Лучник, відкинувши свій лук, мало
придатний для ближнього бою, вихопив кин-
джал і сміливо кинувся на Тофана, але той
спритно стрибнув убік. Його рухи були точни-
ми й блискавичними. Лучникові з великими
труднощами вдавалося ухилятись від ударів сво-
го грізного противника. Він зробив кілька
випадів кинджалом, які Тофан легко відбив.
Зрештою велет поранив молодика в руку, при-
мусивши його випустити ніж, потім у стегно, і
той упав, ковтаючи роззявленим ротом пилю-
ку. Він скинув лютим поглядом на Тофана,
який, забризканий кров’ю, дивився на нього
згори, недбало поклавши меча собі на плече.
Контраст між цими двома, підсилений хирляві-
стю одного й страхітливою мускулатурою дру-
гого, просто вражав.
; —Не бійся, малий. Я не маю звичаю вбивати
лежачого. Тим більше, якщо йому вже й так
добре дісталося. Я дарую тобі життя.
На самому початку битви Ґонтран сховався
за уламком скелі й завороженим поглядом сте-
жив за її перипетіями. Після того як лучник ут-
ратив здатність битися, перед могутнім воїном
залишився тільки бридкий карлик, який дивив-
ся на нього виряченими від жаху очима.
Тофан рушив на нього. Гном відкинув свого
бойового ціпа й, голосно репетуючи, кинувся
навтіки. Тофан погнався за ним, а Ґонтран не
захотів відставати від нього, бо він би нізащо
не залишився наодинці з пораненим лучником
та двома бездиханними трупами.
Важко відсапуючись, хлопець забіг до пече-
ри, освітленої смолоскипами. Тофан загнав уті-
кача в куток і задовольнився тим, що розколов
йому череп ударом кулака. Так само він звів по-
рахунки і з ватажком бандитів, що репетував
від люті на купі свого ганчір’я.
— Ґонтране! Сюди, Ґонтране!
Гравець на цитарі стрепенувся, наче його
вдарило електричним струмом і кинувся в глиб
печери. Лежачи пов’язані біля скринь, Рома-
рик і Коралі дивилися на нього таким погля-
дом, ніби побачили перед собою привид.
— Тут ми з вами, мабуть, розлучимося, — ска-
зав Тофан трьом підліткам.
Велетень наполіг, що проведе їх до самого
виходу з ущелини. Стерв’ятники вже кружляли
над тим місцем, де відбулася битва, готуючись
до смачного обіду.
Лучник, який, на своє щастя, відбувся лише
легкими пораненнями, безслідно зник.
— А може, ти ще передумаєш? — запитав його
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Ґонтран, якому шкода було розлучатися з дру-
гом.
Тофан засміявся, показавши на величезну
торбу, яку він почепив собі через плече.
— Навіщо мені йти битися за когось тепер, ко-
ли я можу робити це лише задля власної втіхи?
Скрині, які Тофан відкрив після того, як
вони визволили від пут Ґонтранових друзів, мі-
стили в собі справжній скарб дорогоцінного
каміння та всіляких коштовностей. Ґонтран,
Ромарик і Коралі відмовилися користуватися
тим, що коштувало життя стільком людям, але
Тофан нагріб собі цілу купу, після чого завалив
вхід до печери уламками скель.
— Ідіть цією дорогою, нікуди не звертаючи.
Вона приведе вас просто до Ядиґара.
— А якщо нас знову перестрінуть розбійни-
ки, що тоді? — підколов його Ґонтран.
— Тоді це буде ваша власна проблема, — відка-
зав Тофан лагідним голосом. — Ви ж не думаєте,
що поруч із вами все життя буде нянька?
Коралі, глянувши на засмучене обличчя Ґон-
трана, зрозуміла, що треба якомога скоротити
процес прощання. Вона підійшла до велетня, зі-
п’ялася навшпиньки й поцілувала його в щоку.
— Дякую за те, що врятували нас.
Вона згадала про те, яку велику полегкість
відчула, коли він укоротив життя слинявому
гномові.
Ромарик подав руку Тофанові, дивлячись на
нього поглядом, у якому світилася пошана й за-
хоплення, і втримався від гримаси болю, коли
той її йому потиснув. Тофан був абсолютним
воїном, досконалим бійцем. Ромарик мріяв ли-
ше про те, щоб колись стати схожим на нього!
Можливо, хіба що менш диким і більш... шля-
хетним!
Після цього велетень, покритий шрамами,
пригорнув до себе Ґонтрана і стиснув його в
дружніх і щирих обіймах. Хлопець докладав не-
ймовірних зусиль, щоб не заплакати. Він дуже
прихилився серцем до цього чоловіка, такого
завжди спокійного й доброзичливого, такого
дужого й наділеного щирими почуттями.
Попри всю свою мужність, Ґонтран відчу-
вав, що може не витримати, коли цей чоловік,
біля якого він почувався так упевнено, піде.
Тофан лагідно розімкнув хлопцеві обійми й
пішов, довго махаючи їм на прощання рукою.
— Завітайте до мене в мій степ, якщо доля
закине колись на Незбагненну Північ!
Незабаром він уже завернув за ріг ущелини і
зник. Троє друзів переглянулися.
— І що далі? Наша пригода триває, чи не так? —
боязко поцікавився Ґонтран.
— Ти вгадав — вона триває! — підтвердив Ро-
марик, ляснувши свого друга по спині.
— Тоді в дорогу, друзі! — театрально вигукну-
ла Коралі, щаслива бачити, що, попри всі ви-
пробування, мужність їх не покинула.
Узявшись за руки, вони рушили в напрямку
Ядиґара.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
166
Гаряче сонце зависло в небі. Двоє хлопців,
прикуті до бохта, великої скельної брили, що
захищала їх від Зажерливої Пустелі, усе більше
й більше страждали через нестерпну спрагу.
Ґіймо дістав зі своєї сумки плащ Вірдю, який
виявився зайвим, коли він ділився майном зі
своїми друзями в Іс, і дав Кіле, щоб той підсте-
лив його під себе. Недавній раб сидів із підня-
тими коліньми, поклавши голову на долоні й не
ворушився. Ґіймо стояв і дивився на обрій,
притуливши долоні дашком до лоба, щоб захис-
тити очі від сліпучого світла.
— Маємо гостей! — несподівано кинув він. —
Схоже, до нас наближаються якісь люди!
Кіле підхопився на ноги одним стрибком і
спрямував свій погляд у пустелю, в тому напрям-
ку, в якому показав його друг. І справді, гурт
людей у синьому одязі, озброєних довгими руш-
ницями, наближався до них.
— Тепер нам капець, — сказав Ґіймо, скривив-
ши гірку гримасу. — Це, звичайно ж, поліція з
Ферґани, яку послали нам навздогін!
Кіле промовчав.
— Прокляття, і ми навіть не можемо покину-
ти цей камінь! Ми в пастці! Загнані в глухий
кут, наче щурі! Тобі смішно, так? — люто вигук-
нув Ґіймо, звертаючись до Кіле, який і справді
усміхався, дивлячись, як розхвилювався його
товариш.
— Я усміхаюся, бо радий, що скоро мені наре-
шті дадуть попити! — спокійно відповів хло-
пець.
— Не мели дурниць! — простогнав Ґіймо. —
Пити воду у в’язниці, чекаючи, коли тебе по-
вісять, мене така перспектива анітрохи не
тішить!
Сині люди повільно наближалися. Ґіймо звер-
нув увагу на їхнє дивне спорядження: скла-
дна система реміняччя прикріплювала їхні
ноги до великих каменів, якими вони користу-
валися наче піскоступами, соваючи їх по піску
й допомагаючи собі палицями, до яких унизу
були прикріплені круглі камінці, щоб не груз-
нули.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
у	— Поглянь, як вони пристосувалися тут ходи-
~ ти! — вигукнув Ґіймо, ляснувши себе по лобі. —
А я ж тільки п’ять хвилин тому думав утікати з
бохта, побачивши, що вони підходять, не про-
валюючись у пісок!
0	— І ти дуже пошкодував би, — лаконічно ки-
Ь нув Кіле, що, здавалося, щиро тішився переля-
< ком товариша. — Люди Пісків навчилися ходи-
3 ти вдень, не боячись, що їх проковтне пустеля!
— А це хіба не купці з Фергани? — здивувався
учень чарівника.
— Купці? У Зажерливій Пустелі посеред біло-
го дня? Ні, можеш мені повірити: це Люди Піс-
ків! Синє плем’я, якщо бути точним.
Несподівано дивні подорожани захвилюва-
лися і, простягуючи руки в їхній бік, з криками
почали вимахувати над головами своїми-руш-
ницями.
— Вони нам погрожують? — стривожився Ґіймо.
— Не думаю, — усміхнувся Кіле.
Кіле не збрехав. Невеличкий гурт Народу
Пісків галасливо, зі свистом і криками, вислов-
лював свою радість із приводу того, що їх зуст-
рів. Вони виявили до юного раба та до Ґіймо
тисячу знаків уваги. Ґіймо не міг зрозуміти, чим
вони заслужили такі почесті, але незабаром він
помітив, що ці люди з великою пошаною стави-
лися до його друга. їм дали попити води, яка бу-
ла трохи солонуватою. Потім найміцніші з їх-
ніх рятівників посадили їх собі на плечі й вата-
га знову рушила в дорогу. Бохт, який надав їм
притулок, незабаром залишився далеко позаду.
— Я не встиг тобі розповісти, — пояснив Кі-
ле, побачивши здивування в очах Ґіймо, — що я
син племінних вождів Народу Пісків!
— Як це, син племінних вождів?
— Річ у тому, — пояснив Кіле, який намагався,
наслідуючи свого друга, ворушитися якомога
менше, щоб його носій не втратив рівновагу, —
що мене знайшли біля одного з наших колодя-
зів, коли я був немовлям. Джерела води священ-
ні для мого народу. Тому Люди Пісків виріши-
ли, що мене довірили їм боги і, ушановуючи
цих богів, зажадали, щоб наші вожді взяли мене
під свою опіку... Ось так я і зробився сином
вождів трьох племен, з яких складається мій
народ.
— Тобто ти не знаєш, хто твої справжні бать-
ки? — запитав Ґіймо.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Кіле спохмурнів і відповів глухим голосом:
-Ні.
— Це нас майже об’єднує, — сказав Ґіймо го-
лосом, який хотів звучати втішно. Принаймні
наполовину; щодо мене, то я ніколи не знав
свого батька.
Цей болючий спогад примусив Ґіймо замов-
кнути. Несподівано перед ним виринуло усміх-
нене обличчя матері й неочікувано нагадало
йому, що все, що він любив, усе, що становило
його життя, було за багато світлових років від
цієї пустелі...
До реальності повернув Ґіймо його носій,
який поскаржився, що той надто совається на
його плечах.
269
КНИГА ЗІЮК (КНИГА 1)
Через кілька годин вони підійшли до розло-
гого шатрового табору, що стояв на платформі
величезного бохта в центрі широкої улого-
вини.
їхня поява спричинила велике збудження.
— Я радий, що ми прибули нарешті, — пробур-
чав Ґіймо. — Не так уже й приємно подорожу-
вати на плечах людини, яка хитається, мов
корабель на хвилях.
— Тобі недобре? — весело запитав Кіле. — Ти
білий як крейда.
— А ти, дивись, через мить зробишся чор-
ним, як сажа, якщо не перестанеш збиткувати-
ся з мене!
— Замість стогнати, подякуй ліпше тому, хто
тебе сюди приніс на своїх плечах!
Поки вони отак весело сварилися, щасливі,
що їхня пригода завершилася, навколо них
зібрався чималий натовп. Вийшовши звідти,
високий і дуже худий чоловік, загорнутий, як і
всі, в клапоть синьої матерії, підняв Кіле на
руки й пригорнув до себе. Хлопець сказав йому
кілька слів, і чоловік обернувся до Ґіймо:
— Ти допоміг моєму синові втекти з неволі.
Моє плем’я — твоє плем’я.
Він говорив на ска стриманим і поважним
голосом. Ґіймо зрозумів, що це один із трьох
вождів, які правили Народом Пісків, а отже, й
один із батьків Кіле. Чоловіки, жінки й діти
з’юрмилися навколо Ґіймо й палко його вітали.
Його повели до одного з великих шатрів, схо-
жих на хатини. Його посадили, принесли йому
їсти й пити. Трохи згодом Кіле приєднався до
нього. Ланцюги з нього зняли, і тепер він мав
на собі одяг Народу Пісків, але крім темносинього
кольору, там був також кривавий колір і білий.
— Я належу до всіх трьох племен, — пояснив
хлопець, який мав горду поставу у своєму ново-
му вбранні. — Тому цс нормально, що я вшано-
вую всі три, носячи їхні кольори.
— Гаразд, а що тепер у нашій програмі?
— Тепер? — перепитав Кіле, відриваючись від
своїх думок. — Сьогодні ввечері плем’я влаштує
свято на твою честь.
— Добре, дуже добре... Але... Чи завтра хтось
зможе вивести мене на дорогу до Ядиґара? Я не
хотів би порушувати вашу радість, але дні бі-
жать і часу в мене залишається зовсім мало.
— Я сам тебе відведу, — пообіцяв Кіле. — Але я
не певен, що це закінчиться для тебе добре. У
Ядиґарі багато лихих людей.
— Може, це й не закінчиться для мене добре, —
погодився Ґіймо, — але в мене нема іншого
виходу.
— Ми подумаємо про це завтра, — сказав
Кіле. — А зараз нумо готуватися до свята!
Ґіймо погодився на цю слушну думку і наре-
шті зміг усміхнутися.
— З чого живе твій народ? — запитав Ґіймо
в Кіле, який сидів поруч із ним на одному з
маленьких ослінчиків із дерева та шкіри, роз-
ставлених навколо великого низького столу із
трунками та наїдками.
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Настала ніч, свято було в розпалі, вириваю-
чись далеко за межі Бохта й розбуджуючи сон-
ну пустелю. Дівчатка їхнього віку виконували
танці пустелі. Недалеко від них, підбадьорений
вигуками, якийсь чоловік видобував чудову
мелодію з флейти, виготовленої з чорного ме-
талу.
— Мій народ живе, головним чином, торгую-
чи ґамбурі, пурпуровими кристалами у формі
квітки, які ми знаходимо в пісках пустелі, — від-
повів Кіле після хвилинної мовчанки. — Це дає
можливість нам купувати речі й товари, потріб-
ні для нашого виживання. У такий спосіб ми
можемо жити своїм кочовим життям, мандрую-
чи від бохта до бохта, від одного водного дже-
рела до іншого.
— Я вам заздрю, — зітхнув Ґіймо. — Ви вида-
єтеся щасливими.
— А знаєш, так було не завжди, — вів далі Кі-
ле. — У легендах Народу Пісків розповідається,
як колись дуже давно наші племена належали
до народу, який мандрував від Світу до Світу, як
сьогодні ми мандруємо від колодязя до колодя-
зя. Одного дня, коли троє племен, які тоді були
одним плем’ям, перебували в Незбагненному
Світі, Провідник, той, хто знав, як переходити
зі світу у світ, несподівано помер, забравши
свою таємницю з собою. Саме відтоді ми при-
речені жити в цій небезпечній пустелі.
— Дуже цікава історія! — захоплено вигукнув
Ґіймо. — Але це тільки легенда чи подія, яка від-
булася реально?
— Ніхто цього не знає. Але ми дещо зберегли
від тих дуже давніх часів: церемонію Мертвого
Місяця. Ти побачиш її сьогодні ввечері, незаба-
ром. Цикл уже розпочався.
Хлопці розмовляли ще якийсь час, аж рап-
том флейта стихла, припинилися також співи
та сміх.
На заклик свого вождя члени племені підве-
лися й вишикувалися під зоряним небом. Вони
взялися за руки. Довготелесий силует вождя на
початку ланцюжка почав набирати різних поз,
які решта по черзі повторювали. Було таке вра-
ження, ніби вервечка людей живе своїм влас-
ним життям, як велика змія. Потім один із чо-
ловіків почав проказувати тягучий і глухий ре-
читатив, слів якого вже давно ніхто не розумів,
як признався Ґіймо Кіле. Дивний ритуал три-
вав хвилин дванадцять, потім кожен повернув-
ся до того, що робив раніше, й свято понови-
лося.
— У такий спосіб ми намагаємося зберегти
бодай якийсь спогад про своє далеке минуле, —
сказав Кіле, повертаючись на своє місце на ос-
лінчику.
Але Ґіймо вже його не слухав.
Він відкрив свого блокнота в палітурках із
чорної шкіри й гарячково занотовував туди все,
що побачив та почув під час цієї церемонії.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
274
Рано-вранці наступного дня після свята, ще
не прочумавшись від сну, Ґіймо вмостився на
плечах пустельного ходока й вирушив у дорогу,
супроводжуваний кількома чоловіками з синьо-
го племені та Кіле, що, як і інші, взувся в кам’я-
ні піскоступи.
— Бррр... — скорчив гримасу учень чарівни-
ка, який погано витримував хитавицю, спричи-
нену ходою його носія.
— Не треба було тобі пити вчора стільки сид-
ру з кислих яблук! — піддражнив його Кіле.
— Дай мені спокій, — прохрипів хлопець,
болісно скривившись.
Вони йшли кілька годин. Люди Піску пересу- V
валися швидко, і їхні кам’яні піскоступи, для
користування якими потрібна була велика май- д
стерність і спритність, творили чудеса на рух- §
ливому піску. Нарешті вони вийшли на Кам’я- у
нистий Шлях, вимощений величезними плита-
ми, і майже відразу побачили на обрії Ядиґар. щ
— Ну от маєш, — сказав йому Кіле. — Ми далі
не підемо. Я вже тобі казав, що Люди Піску *
уклали договір із Ядиґаром: нам — Зажерлива
Пустеля, а Вогняному Місту — все, що лежить
по той бік Кам’янистого Шляху!
Ґіймо, злізши зі свого імпровізованого коня,
підійшов до нього.
— Кіле, дякую, дякую тобі за все!
— Це я тобі дякую! — відповів син вождів з
осяйною усмішкою. — Це ж ти мене визволив,
пам’ятаєш?
Вони обнялися.
— Ти завжди можеш розраховувати на мене, —
сказав Кіле, прибравши серйозного виразу. —
Завжди і за будь-яких обставин.
— Дякую за твою дружбу, — сказав Ґіймо зду-
шеним голосом. — Чи побачимося ми колись?
— Можливо. Хто знає?
— Я щиро сподіваюся на це, Кіле.
Обидва хлопчики були дуже схвильовані. Кіле
дістав із торбини одного з чоловіків свого пле-
мені плащ чоловічка з Вірдю, який Ґіймо йому
дав на бохті, щоб він захистився від сонця.
— Забери його, він твій. Плащ із Вірдю дорого
коштує!
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
—Збережи його, Кіле. Ти думатимеш про ме-
не щоразу коли його вдягатимеш!
Кіле всміхнувся сліпучою усмішкою. Ґіймо
ніяк не міг зважитися покинути його, його та
Людей Піску. Але Ядиґар був його єдиним шан-
сом зустрітися зі своїми друзями. Він зітхнув,
накинув на голову каптур свого власного плаща
і рушив дорогою, що ніби виринула з пісків. Він
помахав рукою чоловікам у синьому одязі, які
рушили назад у пустелю, й подарував Кіле остан-
ній погляд.
— Не лише Ґіймо хотів добутися до Ядиґара.
Цілі ватаги орків та озброєних людей сунули
дорогою, що, мірою того як він наближався до
міста, ставала все більш і більш захаращеною
купецькими возами, вщерть навантаженими
всіляким добром, яке, мабуть, награбував Тунку
і яке торговці сподівалися збути у Ферґані або
десь-інде.
Учень чарівника спробував зробитися зовсім
маленьким і закутався, як тільки міг, щільно у
свій великий сірий плащ.
Коли він уже проходив крізь єдину браму
в мурах цього укріпленого міста, прикрашену
скульптурою величезного лева в омахах полу-
м’я, яка була зображена на медальйоні орка,
його зупинив вартовий, схожий на того, який
його майже пограбував на вході до Ферґани:
зовнішність він мав людську, але був такий стра-
ховинний, що здавався схрещеним з орком.
— Гей ти, Чоловічок із Вірдю\ Ходи за мною!
Ґіймо закам’янів від такої несподіванки. Зре-
штою він зібрався з духом і відповів голосом,
якому спробував надати поважності:
— А в чому річ?
— Ти що, хотів у дурні пошити мене, курдупе-
лю? Ти хіба не знаєш, що володар Тунку заборо-
нив вашому племені входити до міста? Ходи за
мною!
— Послухайте, це можна було б якось залаго-
дити або...
Ґіймо не встиг сказати більше нічого: охоро-
нець-напіворк дістав із піхов свого широкого
пощербленого меча й притулив лезо йому до
горла.
— Гаразд, гаразд, я йду за вами!
Ідучи за ним із оголеним мечем, охоронець
повів його через Ядиґар до великої будівлі, що
височіла над усім містом.
Ядиґар був такий само великий, як і Фергана,
його сестра-близнючка, але багато в чому відрі-
знявся від неї. На його фортечних мурах, що
підтримувалися в досконалому стані, озброєні
до зубів охоронці постійно несли пильну варту;
жоден раб не мав найменшого шансу втекти з
цього міста! Ядиґар кишів воїнами, найманця-
ми, що прийшли запропонувати свої послуги
володареві міста. Між ними постійно спала-
хували бійки на вулицях або в численних тавер-
нах, де вони бавили час, коли були без діла. Ґій-
мо помітив усе це своїм стривоженим поглядом
і був майже радий, що йде під охороною стра-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
хопуда, який його затримав. У Ядигарі не було
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
ані вогнедишних фокусників, ані облудних ма-
гів, ані ювелірів: у цьому місті панували насиль-
ство та війна, а єдиною комерцією, яка тут про-
цвітала, була торгівля зброєю та награбованим
добром!
Велика будівля, в яку привели Ґіймо, викону-
вала кілька функцій. Її видима частина на кіль-
кох поверхах вражала своїми розкошами, дове-
деними до крайнощів, і була схожа на карикатуру
східного палацу. Прихована частина, куди його
повели, складалася з підземель, схожих на ката-
комби.
Для нього відчинили масивні окуті залізом
двері й, провівши через просякнутий вогкістю
коридор, вкинули його у в’язничну камеру,
заґратовану міцними ґратами.
Очі Ґіймо якусь мить звикали до темряви,
що панувала у великій склепінчастій камері.
Попервах він зосередив свою увагу на ґратах
дверей, потім на стінах: вони були грубі, бли-
щали від вогкості й подекуди вкриті плямами
чорного моху.
Він відразу зрозумів, що можливості втекти
звідси були нульовими. І лише цієї миті він по-
мітив, що він тут не сам: у глибині камери було
кілька людей, що окремими групками сиділи на
відкидних койках або стояли й дивилися на
новачка.
— Хіба я вам не казав, що Ядиґар — найліпше
279
я
х
о
С-
й
і8о
5
місце для того, щоб усім зустрітися! — почувся
веселий голос.
Ґіймо з подивом упізнав голос Ромарика, що
підійшов до нього в супроводі ще кількох зна-
йомих йому силуетів.
— Ромарик! Ґонтран! Коралі! Амбра!
І, сміючись від радості, він кинувся їм в обій-
ми.
— Оце так-так! Дивовижно! Просто чудово!
— Це справді чудо! — сказала Амбра буркотли-
вим голосом, обнявши Ґіймо міцніше, аніж це
зробили інші. — Що там у тебе вийшло не так,
коли ми проходили крізь Браму?
— Я поясню вам... Головне, що всі ви живі й
здорові!
— Якщо ми всі живі, то нам просто пощасти-
ло, — сказав Ґонтран, піднявши палець. — Якби
ти бачив, де я приземлився! На вершині веле-
тенської башти, яка...
— А я? — урвала його Коралі, упершись рука-
ми в боки. — Ти вважаєш, що це була чудова
думка — закинути мене на гнилий пліт, який
плавав у морі, в самій гущі бридких медуз?
— У самій гущі бридких, огидних медуз! — пе-
редражнив її Ґонтран.
— Якщо я дозволю собі... — почав Ромарик.
— А потім ми потрапили в полон до розбій-
ників! Чи можна це назвати жартом? — правила
своєї Коралі, не звертаючи уваги на свого
друга.
— Розбійників, розбійників... — передражнив
її Ґонтран. — Якби не я...
— Якби не ти? Який сміливець! Це ж Тофан
нас урятував! Це тобі було не на цитарі брень-
кати...
— Тихше ви! — вигукнув Ґіймо, просячи
уваги. — Думаю, кожному з нас є про що розпо-
вісти.
— Можливо, — сказала Амбра. — Можливо, ін-
шим і є про що розповісти, але не мені. Єдине,
що я пам’ятаю, — це жахливий головний біль, і
тоді, й тепер.
— У нас теж розболілися голови... Від твого
стогону... — кинув Ромарик.
— Зараз вона в тебе розболиться ще дужче —
я про це подбаю! — погрозливо сказала Амбра,
підступаючи до нього.
— Ой, рятуйте мене, хлопці! — зойкнув Рома-
рик, якого вона вхопила за комір.
Ґіймо кинувся до них із таким виглядом, ні-
би збирається розбороняти їх. Як усе-таки доб-
ре, що вони знову разом!
Цієї миті учень чарівника помітив малого
хлопця в якомусь строкатому одязі, що боязко
тримався збоку.
— Я геть забув, — сказав Ромарик, переходя-
чи на ска. — Це — Тоті. Він весь час із нами, від-
коли нас запроторили до цієї в’язниці. Решта
людей тут дорослі й не особливо приємні.
— Це дуже добрий хлопець, — втрутилася до
розмови Коралі.
— А ніхто й не каже, що він поганий, — зітх-
нула Амбра. — Але ніхто з нас так не витріща-
ється на нього, як ти!
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Мене приваблює його костюм. Він надає
йому вельми поважного вигляду, на відміну від
вас, — пояснила Коралі.
— Дякую, — сказав Тоті дещо збентеженим го-
лосом, зняковівши під насмішкуватими погля-
дами Ромарика й Ґонтрана, якими вони обдару-
вали його після слів Коралі.
— За що ти сюди потрапив? — запитав Ґіймо.
— Я працював у палаці володаря Тунку. Я був
голодний, украв яблуко, й мене на цьому злови-
ли, — спокійно пояснив малий в’язень.
— Жахливо! — вигукнула Коралі.
— О, мені ще пощастило. Багато в’язнів уза-
галі не знають, чому опинилися тут.
— А ти знаєш, що робитимуть із нами? — запи-
тав у нього Ромарик.
— Ні. Можливо, начальник тюрми прийде
сюди вас навідати, якщо матиме час або бажан-
ня.
— Чудово! — прокоментувала Амбра. — А що
нам робити доти?
— Почнімо розповідати про наші пригоди, —
запропонував Ґіймо.
— А чом би й ні? — погодилася Коралі. — Хо-
дімо сядемо в куточку.
Ґіймо, Амбра та її сестра рушили в куток ка-
мери, жваво розмовляючи. Тоні, Ґонтран і Ро-
марик приєдналися до них.
—...Коли після нашої пригоди в ущелині ми
всі троє прибули до Ядиґара, — сказав Ґонтран,
який почав розповідати про свої поневіряння
після Ґіймо, Коралі та Ромарика, — ми дуже по-
жалкували, що не прислухалися до всіх порад
Ґонтрана! По-перше, він порадив нам не вдяга-
ти наші плащі з Вірдю...
— І ви добре зробили, якщо не вдягли їх! —
сказав Ґіймо. — Чоловічкам із Вірдю заборонено
входити до Ядиґара!
— Атож, — провадив Ґонтран, — але Тофан ра-
див нам також узяти з собою кілька дорогоцін-
них камінців, які ми відібрали в розбійників, а
ми цього не зробили. Бо ми не хотіли зроби-
тися, у свою чергу, злодіями. Результат: біля бра-
ми ми не мали чим заплатити за вхід, і нас запро-
торили до в’язниці, наче вульгарних бандитів!
— Щоб відбити в нас охоту видавати себе за
порядних людей! — пробурчав Ромарик.
— Твоя черга, Амбро, — скомандував Ґіймо.
— Щодо мене, то зі мною нічого надзвичай-
ного не сталося, — зізналася дівчина з виразом
очевидного розчарування. — Я отямилася біля
Брами. Я лежала у траві й почувала велику кво-
лість. Ноги не тримали мене, і я ще, пам’ятаю,
подумала, що це не так просто — переходити з
одного Світу в інший! Я відчувала тягар у шлун-
ку, не могла поворухнути язиком...
— Опиши мені те місце, де стояла Брама, —
попросив Ґіймо.
— Вона була в глибині долини. Навколо, до
самого обрію, височіли пагорби, покриті тра-
вою. Я дістала свою мапу Незбагненного Світу
й сказала собі, що це, безперечно, Рухливі Па-
горби.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Дивно, — сказав Ґіймо, вочевидь стурбова-
ний. — Це ті двері, крізь які прибув і я. Але тебе
там не було, я певен!
— Тебе також там не було. Я сказала собі: я
сама-самісінька, це ненормально, певно, Ґіймо
утнув якусь дурницю! Та найгірше, що в мене
страшенно боліла голова. Схоже, що перед цим
я дуже довго спала. Пам’ятаю, мені снилися ко-
ні і довга вервечка вершників. Потім я підвела-
ся й пішла навмання і йшла досить довго. Коли
пагорби закінчилися, я перестріла караван тор-
говців. Вони схопили мене і зв’язали. Я нічого
не могла вдіяти. Я була геть виснажена. Це на
мене не схоже.
— Ай справді не схоже, — разом сказали Ро-
марик і Ґіймо.
— Потім, — провадила Амбра, стенувши пле-
чима, — вони поклали мене зв’язану на воза. Я
почула, як возій сказав іншому, що мене прода-
дуть у рабство якомусь Тунку в Ядиґарі, який
добре їм заплатить. Але мені від цього не стало
ні жарко ні холодно. В мене було тільки одне
бажання: спати! Тож я заснула, а прокинулася
вже тут, у камері.
— Спробуймо підсумувати, — запропонував
Ґіймо після тривалої мовчанки. — Ти, Ґонтра-
не, опинився в покинутому місті, на вершині
таємничої башти, наповненої книгами та зна-
ряддями чаклунства... Одне слово, ти моло-
дець, що зумів звідти втекти!
— Від страху стаєш спроможним на неймо-
вірні подвиги, — скромно відповів Ґонтран. —
Тепер я розумію краще, що тобі довелося пере-
жити, коли ти втікав із монастиря Жифдю.
— Що ж... Дякую за розуміння... А що ти мо-
жеш сказати ще, Ґонтране? — провадив Ґіймо.
— Та більш нічого. Тільки те, що те покинуте
місто називається Джаґатаель, якщо вірити
мапі Незбагненного Світу. І що мене постійно
непокоїло якесь тривожне передчуття стосов-
но тієї башти. Передчуття, яке допомогло мені
знайти мужність для втечі!
— Ти, Коралі, — вів далі Ґіймо, — ти опинила-
ся на плоті, який належав Морському Народові.
Ромарик приєднався до тебе згодом.
— Це було простіше простого, — з іронією за-
уважив Ромарик.
— Коралі розповіла нам про те, що вона дові-
далася від Морського Народу. Ромарику, ти зга-
дував також про жерців.
— Атож, про жерців Єнібогора, яких, схоже,
боїться весь Незбагненний Світ, — підтвердив
Ромарик.
— Боїться й ненавидить, — уточнила Коралі. —
Схоже, вони викрадають дітей.
— Ну, якщо Аґату викрали жерці Єнібогора,
то наші пригоди лише починаються, — зітхнув
Ґонтран.
— Припущення цілком хибне, — втрутився Ґі-
ймо. — Прикраса орка має прямий зв’язок із
Ядиґаром.
— А як же я? — запитала Амбра, якій було при-
кро, що вона не має нічого цікавого розповісти
друзям. — Чому лише я весь цей час проспала і
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
лише в мене розболілася голова під час прохо-
ду крізь Браму?
— Це залишається таємницею, — погодився
учень чарівника. — Як, до речі, й той факт, що
ми з тобою пройшли крізь одну Браму, але не
водночас, бо не зустрілися.
— Я можу запропонувати ймовірне пояснен-
ня, чого в неї розболілася голова, — насмішку-
вато кинув Ґонтран. — Можливо, якби вона не
була така пуста...
— Облиште, зараз не час! — спробував урезо-
нити їх Ромарик, коли Амбра кинулася на свого
кривдника з кулаками.
— Тихше! Заспокойтеся! — несподівано оз-
вався Тоті, який навряд чи щось зрозумів із
балаканини друзів, бо розмовляли вони мовою
країни Іс. — До нас іде начальник тюрми!
Один із тюремників відчинив двері їхньої
камери. Його супроводжували двоє людей.
Один із них, дуже пишно вдягнений, дужий і з
самовдоволеним виразом обличчя, певно, й
був начальником тюрми. Другий, що вселяв
більшу тривогу, не був схожий на військового:
поголений череп, очі, гострі, яку хижого птаха,
білий плащ, який був на ньому, робив його схо-
жим на ченця.
Він звернувся до підлітків, витягши в їхньо-
му напрямку суху й худу руку, на якій бракувало
пальця.
287
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Ви, хлопці й дівчата! Ходіть за мною.
Вони не зворухнулися, чекаючи, що вирі-
шить Ґіймо.
— Ви чули? — крикнув тюремник, ударивши
по ґратах своєю масивною палицею. — Негайно
виконуйте наказ найсвітлішого Радника нашо-
го коменданта Тунку!
Ґіймо зітхнув і, супроводжуваний іншими,
рушив до виходу з камери, погодившись іти за
поголеним черепом.
— Прощай, князю злодіїв! — дещо театрально
кинула Коралі, коли вони проминали Тоті.
Інші задовольнилися потиском руки, поплес-
куванням по плечу та словом: «Тримайся!», яке
кожен радше адресував самому собі, аніж малому
пажеві.
Після чого вони рушили за Радником, на-
чальником тюрми та тюремником нескінчен-
ними коридорами.
— Князю злодіїв...Ти дещо перебільшила,
моя сестричко, тобі не здається?. — прошепоті-
ла Амбра.
— Дивна річ, — додав Ромарик, — але мені зда-
лося, що наш сусід по камері відчув полегкість,
коли побачив, як нас виводять!
— Ви — ідіоти, — відрубала Коралі, стенувши
плечима.
Ґонтран був стурбований. Йому здалося, він
уже десь бачив цього чоловіка з ходою хижака.
Він напружив пам’ять, потім відмовився від
своїх зусиль, похитавши головою. Це було не-
можливо, адже в Ядиґарі він не був...
Незабаром вони вийшли на світло дня і їх
повели до великої зали, в середині палацу.
— То це ті самі шпигуни, яких ми зловили за-
вдяки зусиллям мого пильного Радника? — ощи-
рився в посмішці Тунку, володар Ядиґара, що
сидів у величезному, прикрашеному багатим
різьбленням дерев’яному кріслі.
Комендант Тунку був людиною діяльною та
енергійною, зі слідами численних битв на облич-
чі та волохатих руках. Досить було кинути на
нього погляд, щоб зрозуміти, що люди підкоря-
лися йому не з любові і що він завжди був гото-
вий проломити череп кожному, хто почне впи-
ратися! Цей брутальний чоловік випромінював
страхітливу впевненість у собі, а голос його від-
бивався луною від стін, наче перекоти грому.
— Може, ви розповісте мені, що вас сюди
привело? — провадив комендант, чиї маленькі
чорні очі звузилися, дивлячись на підлітків,
яким було не по собі під цим лютим поглядом.
Вони мовчали. Коралі тремтіла від страху й
чекала, як і решта, що слово візьме Ґіймо. Цей
останній гарячково міркував, як їм виплутати-
ся з цієї нелегкої ситуації.
— Мені сумно, що ви не хочете довіритися
мені. А ще дужче засмучує мене необхідність
віддати вас у досвідчені руки мого Радника. Ви
знаєте, що він робив, перш ніж здобути це по-
чесне звання? Він катував єретиків у Єнібогорі!
Розповідь Ромарика та Коралі про Єнібогор-
ських жерців ще лунала в їхніх вухах, і вони не
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
289
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
змогли стриматися, щоб не кинути стривоже-
ного погляду на чоловіка, який тримався в тіні,
стоячи неподалік трону. Ґіймо глибоко зітхнув
і сказав, звертаючись до Тунку:
— Насправді ми належимо до Синього Пле-
мені Народу Пісків. Ми прийшли сюди, пору-
шивши заборону нашого вождя, щоб купити
собі нову зброю.
Тунку засміявся коротким смішком і похитав
головою.
— Ти головний у цій компанії? Як тебе звати?
— Мене звати... Елик.
— Ну то послухай мене, Елику, я не вірю тво-
єму жодному слову.
Голос коменданта зазвучав різко й сухо.
— Я, зрештою, здогадуюся, хто ви такі на-
справді і що ви прийшли сюди шукати у своєму
ідіотському перевдязі та зі своїми безглуздими
історіями. Невже ви думаєте, що діти з Незбаг-
ненного Світу ризикнули б поткнутися в Яди-
гар? Ви хіба бачили дітей у моєму місті? Приве-
діть сюди дівчину! — наказав він охоронцям, що
стояли на варті біля дверей.
Через кілька хвилин двоє чоловіків поверну-
лися, ведучи на мотузці темноволосу дівчину з
синцями під очима через тривалий плач. Коли
вона увійшла до зали й помітила Ґіймо, вона за-
стигла від подиву.
— Ґіймо? — вигукнула вона. — Ґіймо — це ти?
Але... як?
Перед ними, бліда, худа та виснажена, стоя-
ла Агата де Баланґрю!
— Привіт, ідіотко, — промурмотіла Амбра
сама до себе. — Тепер усьому кінець.
На своєму троні Тунку зареготав громовим
сміхом.
— Отже, Елику, тепер я маю називати тебе Ґі-
ймо? Ти й досі розповідатимеш мені свою без-
глузду історію? Зворушливо, нічого не скажеш!
Зграя дітлахів, які прибувають сюди зі Світу Іс,
щоб порятувати цю нікчему!
Він реготав, не в змозі зупинитися.
— Та ви хоч знаєте, кого прийшли рятувати?
Коли мій ґомон привів сюди цю дівчину замість
хлопця, обдарованого надзвичайними здібнос-
тями, той, хто віддав мені цей наказ, мало не за-
дихнувся від люті! Але він добре віддячив мені
за мою помилку, бо залишив цю нікчему мені. Я
доклав усіх зусиль, щоб зробити з неї пристой-
ну служницю, але вона просто неспроможна
приготувати їжу чи почистити обладунок! Ко-
му вона потрібна?
Він кинув погляд на Аґату, яка закусила губу,
прикро вражена не лише словами коменданта,
а й єхидною посмішкою Амбри. Після цього він
із цікавістю подивився на Ґіймо.
— Дванадцять років, зелені очі, погляд, про-
никливіший, ніж у інших... То мені пощастило
нарешті? Але знай, хлопче, що я зроблю щасли-
вим ще одного чоловіка, який давно прагне
прибрати тебе до рук. Але й для мене це буде
велика радість, бо, щоб віддати тебе йому, я по-
прошу багато! Наприклад, я зажадаю дозволу
послати своїх людей до іншого Світу не з його
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
примхи, а з моєї, щоб повеселити себе розбоєм
та грабунками і внести в них хоч трохи розма-
їття!
Зненацька щось загриміло й загуркотіло, на-
че пролунав потужний вибух. Почулися крики
та шум боротьби. Потім двері розлетілися на
друзки й до зали вдерся високий чоловік, пере-
слідуваний озброєними людьми та орками.
Кров Ґіймо збурилася, потім застигла.
— Учитель Кадегар! — вигукнув він.
— Демон Ашдар? — розгублено зронив Тунку.
— Ґіймо, з тобою все гаразд? — запитав Каде-
гар, підбігши до свого учня, який стояв перед
троном.
Він простяг перед собою руки, щоб утрима-
ти солдатів на відстані.
— Так, Учителю! Який я радий вас бачити!
— Я теж, я теж, мій хлопче! Подякуй богам
Трьох Світів за те, що Тома точно виконав твої
розпорядження! І що термін, який ти йому дав,
закінчився позавчора!
Інстинктивно Ромарик, Ґонтран, Коралі,
Амбра та Агата, яких охоронці покинули, нама-
293
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
гаючись відбити напад чарівника, з’юрмилися
навколо Кадегара.
Тунку підхопився зі свого трону. Він був ук-
рай розлючений.
— Клятущий демоне! Ти посмів напасти на
мене в моєму палаці! Ти пожалкуєш!
Заревівши від люті, він стрибнув зі свого
трону на Кадегара, який від несподіванки не
встиг проголосити магічне закляття. Двоє
чоловіків покотилися по підлозі. Чарівник за-
хищався, як міг, від ударів, що посипалися на
нього. Але сили були вочевидь нерівні.
Побачивши, що їхній ворог лежить на підло-
зі й цілком безпорадний, орки та охоронці раді-
сно накинулися на нього.
— Тікайте! — крикнув Кадегар Ґіймо та його
друзям.
— Хапайте їх! — загорлав Тунку, який стиснув
чарівника у своїх могутніх обіймах, не даючи
йому ворухнутися.
Орки кинулися до них.
— Зроби щось, Ґіймо! — благально кинув Ро-
марик.
— Атож, і швидше! — вигукнула Коралі, за-
ламуючи руки.—Я не хочу провести тут решту
свого життя як рабиня, підмітаючи підлогу та
чистячи обладунки!
Ґіймо глибоко втягнув у груди повітря і за-
плющив очі. Треба було діяти. Він заприсягнув-
ся собі після своєї невдачі у Ферґані, про яку він
нікому не прохопився й словом, що дасть Гра-
фемам спокій.
Тепер у нього не було вибору. Він покликав
їх до себе, намагаючись бути стриманим. Як і
тоді, коли він опинився під возом облудного
мага, жодна з них не з’явилася сама по собі. Що
робити? Біля нього почувся розпачливий зойк
Ґонтрана: орк схопив його за руку.
— Зроби щось, благаю тебе! — знову крикнув
Ромарик, спритно ухиляючись від могутнього
удару мечем.
Він почув, як у нього за спиною Кадегар
застогнав від болю. І тоді його опанував вели-
кий гнів. Потужним зусиллям волі він примусив
Графеми вишикуватися перед ним.
Знову підтвердилися дві речі: по-перше, Гра-
феми не мали своїх звичних обрисів, вони були
такі деформовані, що він ледве їх упізнавав; а
по-друге, Тюрсаз, як і того разу, намагалася три-
матися десь позаду.
— Це ти мені потрібна, дівчино моя, — промур-
мотів він собі крізь зуби. — Ну ж бо, йди, я тебе
кличу. Не чини мені опору. І не посилай Ісаз
замість себе!
— Що ти там бурмочеш? — спитала його
Амбра, яка не покинула його й стояла поруч
із ним під час усієї сутички, тримаючи орка
на відстані довгим списом, який вона піді-
брала.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
Але Ґіймо не слухав її. Не розплющуючи
очей, він зумів мобілізувати Тюрсаз, що, неймо-
вірно роздута, тремтіла, наче полум’я свічки,
яка ось-ось погасне. І тієї самої миті, коли Кора-
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
лі зойкнула, опинившись у руках страховинно-
го гібрида, він покликав Графему:
- ТЮЮЮРСААААЗ!
Усі вмить застигли. У глибинах землі почав
народжуватися потужний гуркіт.
Охоронці зблідли й випустили з рук зброю,
орки покинули своїх бранців і без тями кину-
лись навтіки. Сам Тунку випустив свою жертву
й, скинувши здивований погляд на Ґіймо та по-
казавши кулак Кадегарові, дременув слідом за
своєю вартою.
— Швидше, діти, — сказав чарівник, якому
Ромарик допоміг підвестися, — треба втікати з
будинку.
— Але що відбувається? Що я натворив? —
стривожено запитав Ґіймо.
— Ти проголосив закляття, яке за нормаль-
них обставин може хіба що спинити ґомона,
який узяв повний розгін. Але проголошене тут,
у Незбагненному Світі, воно спричинило роз-
рив телуричного вузла, розташованого під
палацом Тунку.
— То що тепер буде? — поцікавився учень ча-
рівника.
— Землетрус! Утікаймо!
Гуркіт посилився. Вони побігли так швидко,
як тільки могли. Стіни вкрилися тріщинами,
підлога задвигтіла.
— Швидше, швидше! Поквапмося! — підба-
дьорював їх Кадегар, який підхопив Аґату, що
заплуталася у своїй мотузці.
— Ой! — скрикнула Коралі, яку зачепила
пластина мармуру, що впала, відколовшись від
стелі.
Десь позаду горлав не своїм голосом охоро-
нець, ноги якому розтрощила монументальна
колона, обвалившись зі страхітливим гурко-
том.
Ґіймо перечепився об завісу і впав на краю
величезної тріщини, дна якої не було видно.
Амбра, яка не відставала від учня чарівника,
мов його власна тінь, схопила його за плечі,
підвела й відтягла назад.
— Дякую!
— Згодом подякуєш! Біжімо!
Зі свого боку Ромарик докладав усіх зусиль,
щоб допомогти Коралі, яку він тягнув за руку, та
Ґонтранові, якого він закликав поквапитись
під дощем уламків та серед напівобвалених
стін.
За кілька кроків перед ними шмигнув у роз-
колину, голосно хрюкаючи, орк.
— За ним! — гукнув Кадегар, який біг попе-
реду.
Будівля тріщала й розвалювалася, — ма-
буть, щось неймовірне відбувалося в глибинах
землі.
— І це я наробив, це я, — повторював Ґіймо,
пообіцявши собі, якщо вибереться звідси
живим, більш ніколи не звертатися до Гра-
фем у цьому Світі, що й справді був незбагнен-
ним.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Ще одне зусилля, — підбадьорював їх чарів-
ник, — ми вже майже на волі!
Крізь розколину в стіні перед ними пробива-
лося сонячне світло. Вони доклали останніх
зусиль.
Вони вибралися з палацу саме тієї миті, коли
він обвалився остаточно перед приголомшени-
ми очима охоронців та міського населення, яке
з’юрмилося на вулицях, і шмигнули в прохід
між двома високими будинками.
— Біжіть за мною, — наказав їм чарівник. —
Коли вони спам’ятаються, за нами кинеться на-
вздогін усе місто.
Кадегар потяг їх у лабіринт провулків. Він
довірив Агату Ґонтранові й Ромарикові й очо-
лив групу. Ґіймо біг за ним, чекаючи, коли на
нього посипляться докори вчителя.
— Ґіймо! — вибухнув Кадегар. — Ґіймо!
Він ішов дуже швидко, й хлопцеві, як і його
товаришам, іноді доводилося бігти, щоб не від-
стати від нього.
— Ти хоч собі усвідомлюєш, що ти накоїв?
Ти використав голуба та печатку Гільдії для
власних потреб! Ти втік із Жифдю, тайкома,
наче злодій! І нарешті, ти відчинив Браму до
Незбагненного Світу й затягнув туди своїх дру-
зів!
Ґіймо зблід як смерть. Але Кадегар заспоко-
ївся і навіть легенька усмішка заграла на його
губах.
— Якби Тома не описав мені дуже точно за-
кляття, яким ти відчиняв Браму, я прийняв би
його за божевільного! Наш Великий Маг аж
рота роззявив від подиву!
Ґіймо відчув, що докори скінчилися.
— Учителю, я повинен був це зробити. Сам
не знаю чому, але я був повинен.
Проте Кадегар не слухав його. Він насупив
брови, так ніби його щось тривожило.
— Найбільше мене дивує те, Ґіймо, що заклят-
тя спрацювало нормально. Адже ти забув вклю-
чити у свій Ґальдр Вюнжо.
Ґіймо прокашлявся.
— Учителю, ось про це...
— Ми поговоримо про це згодом, хлопче, —
урвав його чарівник. — Іоловне, що я вас усіх
знайшов, живими й здоровими.
Кадегар зупинився перед низькими две-
рима. Він вибрав один ключ зі зв’язки, яку
дістав зі своєї торбини, і встромив його в
замок.
— Ми, Переслідувачі, повинні мати кри-
ївки повсюди, — пояснив чарівник здивованій
компанії. — До Брами цього Світу ще далеко
йти!
Вони увійшли в кімнату без вікон. Каде-
гар зачинив за собою двері й запалив гасову
лампу.
— Тут ми в безпеці на певний час.
— На який час? — запитав Ґіймо.
— Усе залежить від того, чи дуже Тунку захо-
четься відшукати нас. А він, щоб тебе знайти,
ладен обнишпорити землю й небо! — сказав
Кадегар голосом, що не плекав ілюзій.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Але навіщо я йому? — простогнав учень ча-
рівника.
— Комусь ти дуже потрібен, хлопче, і він
готовий заплатити за тебе будь-яку ціну... Я вже
тобі пояснював: ти надзвичайно здібний до ма-
гії! А всякий талант розбуджує жадання під-
корити його собі. А надто коли йдеться про
жадання такої Істоти, як Тьма, бо це вона, поза
всяким сумнівом, стоїть за всіма спробами твого
викрадення!
Ґіймо нічого не відповів. Бо хоч він і знав із
уст самого Великого Мага, коли підслухав ту роз-
мову в Жифдю, що Тьма його переслідує, проте
це не означало, що він сприйняв ті слова на віру.
Він прагнув переконливіших пояснень.
Але Вчитель не скаже йому більш нічого, у
цьому сумніватись не випадало. Тому він зберіг
свої думки для себе й повернувся до своїх дру-
зів, які відчували не меншу полегкість, ніж він,
що їм пощастило вибратися з неабиякої халепи
живими й здоровими.
Кадегар тим часом глибоко замислився, й
напружені роздуми відбивалися на його об-
личчі.
— Ну, брате, коли ти гніваєшся, то ти справді
гніваєшся! — сказав Ромарик, звертаючись до
Ґіймо і плеснувши його по плечу.
— Ти знаєш, у такі хвилини ти здаєшся мені
схожим на галльського барда Асюранцетурик-
са, — докинув Ґонтран.
— Я маю сприйняти це як комплімент? —
поцікавився Ґіймо.
— В устах музиканта — безперечно! — втрутив-
ся Ромарик.
Вони ще трохи пожартували в такому ж дусі,
ці троє.
За цей час Аґата нарешті позбулася нерво-
вого напруження, яке накопичилося в ній за
багато тижнів, і розплакалася на плечі в Кора-
лі. Амбра забула про свою неприязнь до цієї дів-
чини і сказала їй кілька слів розради.
Потім, коли Аґата заснула, геть виснажена,
компанія зібралася навколо Кадегара.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
302
— Неймовірно! То виходить, що в Незбагнен-
ний Світ можна потрапити крізь кілька Брам?
— Так, Учителю, — підтвердив Ґіймо. — Що-
найменше їх тут п’ятеро: Брама офіційна, крізь
яку пройшли ви, на Серединних Островах; Бра-
ма на Рухливих Пагорбах, де опинилися Амбра
та я; Брама на одному з плотів Морського Наро-
ду, куди потрапила Коралі; Брама на морському
березі неподалік від Єнібогора, де приземлився
Ромарик; і, нарешті, Брама в башті Джаґатаеля,
звідки довелося втікати Ґонтранові.
— Дуже цікаво, — сказав чарівник сам до себе,
перш ніж запитати в цього останнього. — І ти
кажеш, Ґонтране, що одна з кімнат у тій башті
була заповнена книгами та дивними інструмен-
тами?
— Атож, Учителю Кадегар, — підтвердив
юний музикант.
— Дуже цікаво, — повторив Кадегар. — А ще
що ми маємо?
— Мій головний біль! — втрутилася до розмо-
ви Амбра.
Друзі почали кепкувати з неї.
— Замовкніть! — гукнув Чарівник, а тоді ска-
зав тоном, якому він хотів надати переконливо-
сті. — Це явище не зовсім звичайне, Амбро, але
пояснити його, зрештою, можна. Дія магії на
окремих індивідів залежить від їхньої природи.
Можливо, ти просто чутливіша до неї, ніж інші.
— Метре Кадегар, — сказав Ґонтран поваж-
ним тоном, під яким, проте, ховалася іронія. —
Ви кажете, природа, але під цим ви, звичайно
ж, розумієте, мозок, з яким може бути не все
гаразд? Ха-ха!
Чарівникові знову знадобився весь його ав-
торитет, щоб заспокоїти розбурхані пристрасті
й видерти Ґонтрана з пазурів Амбри. Водночас
із вулиці до них долинув гомін: люди Тунку
нишпорили по місту.
— Залишатися тут нам немає сенсу, — оголо-
сив Кадегар. — Рано чи пізно вони нас знайдуть.
Наш єдиний шанс полягає в тому, щоб вибрати-
ся звідси й спробувати добутися до однієї з тих
Брам, крізь які пройшли сюди ви. Можливо, до
Брами на Рухливих Пагорбах, вона, як мені зда-
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
ється, розташована найближче до нас. Це дуже
ризиковано, але вибору в нас нема.
Ґіймо на мить завагався, потім ступив крок
до Вчителя.
— Ні, можливо, ми маємо й інший вибір. У
Народу Пісків існує дивна церемонія, — почав
він пояснювати. — Під час цієї церемонії вони
беруться за руки і звиваються вервечкою, наче
змія...
— Усі разом? — урвала його Коралі.
— Так, усі разом. Вони шикуються у вервечку,
яку очолює їхній вождь. У них це називається
церемонією Мертвого Місяця. А знаєте чому?
— Звідки ж нам знати? — стенув плечима Ро-
марик. — А ти знаєш?
— Схоже, що так, — сказав учень чарівника. —
Бо відбувається вона в безмісячні ночі!
— Ну то й що? — кинула Коралі.
— А що найяскравіше світить саме в ті ночі,
коли місяця в небі нема?
— Зірки, звичайно ж, — сказав Кадегар, який
починав розуміти.
— Що мене найбільше здивувало в цій цере-
монії, — провадив Ґіймо, — то це те, що вона ду-
же схожа на процедуру магічного відчинення
Брами: усі тримаються за руки і кожен набуває
Стадга, пози Графеми; а вождь тим часом про-
голошує щось подібне до Ґальдра\
— До чого ця тарабарщина? — здивувався Ро-
марик.
— А ти помовч, — урвав його Кадегар і обер-
нувся до Ґіймо: — Будь ласка, розповідай далі.
— По-моєму, тут очевидний зв’язок із леген-
дою про те, що колись Народ Пісків переходив
зі Світу у Світ, коли йому заманеться...
— А це, мабуть, означає, — урвав його Каде-
гар, усміхаючись осяйною усмішкою, — що Лю-
ди Пісків володіють стародавнім закляттям,
яке давало можливість їм мандрувати зі Світу у
Світ, не користуючись Брамою! Дивовижно!
Нам треба якомога швидше дістатися до Зажер-
ливої Пустелі й...
— У цьому немає потреби, Вчителю, — запе-
речив Ґіймо. — Я занотував у свій блокнот усе,
що здалося мені важливим у тій церемонії.
Чарівник кинувся до нього і стиснув його в
обіймах із такою силою, що мало не задушив.
— Ґіймо, Ґіймо! Браво! Я пишаюся тобою,
Ґіймо!
Після чого Вчитель та його учень почали уваж-
но вивчати посеред уважного й мовчазного кола
їхніх друзів записи, які Ґіймо зробив у своєму бло-
кноті, оправленому в палітурки з чорної шкіри.
— Як на мене, — ризикнув припустити Ґіймо, —
то в цьому ритуалі все гаразд. Якщо він не діє,
то справа в чомусь іншому.
— Ти маєш рацію, хлопче. Поглянь-но на Ста-
дга. Тебе нічого в них не турбує?
Ґіймо подивився на малюнки, де були відтво-
рені добре знайомі йому Графеми.
— Ні, я...
Він замовк посеред своєї фрази. Очевид-
ність сяйнула йому, наче сонце з полудневого
неба.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Я все зрозумів! Графеми, що їх вони кличуть
під час своєї церемонії, це Графеми країни Іс! У
Незбагненному Світі Графеми мають іншу фор-
му, яка відповідає сузір’ям іншого неба! Саме
тому Графеми, які я кликав, коли був на ринку у
Ферґані та в палаці Тунку, здавалися мені дефор-
мованими, саме тому ні Ісаз, ні Тюрсаз не реа-
гували так, як я від них сподівався. Ритуал, який
Люди Пісків здійснюють у пустелі, це той, який
вони бачили востаннє у країні Іс, коли перехо-
дили звідти в Незбагненний Світ! Щоб вируши-
ти у подорож назад, їм треба було змінити їхній
ритуал відповідно до іншого розташування зі-
рок, а отже й до іншої форми Графем!
Ґіймо підхопився на ноги одним стрибком і
затанцював від радості під захопленим погля-
дом друзів та поглядом чарівника, в якому сяяла
глибока ніжність.
Потім вони взялися удвох за діло, складаючи
закляття, згідно з параметрами Незбагненного
Світу.
У цей час Амбра та Коралі змагалися з Ґонт-
раном та Ромариком у грі, в яку грали в країні
Іс і яка полягала в тому, що кожен мав пригада-
ти якнайбільшу кількість речей, на які йому бу-
ло дозволено дивитись протягом лише однієї
хвилини.
Як це нерідко бувало, дівчата почали вигра-
вати з великою перевагою, а хлопці, за своїм
звичаєм, звинуватили їх у тому, що вони шахру-
ють, та ось нарешті чарівник і Ґіймо відірвали-
ся від своїх записів.
— От і все! — урочисто оголосив Кадегар. — V
Ми готові!
Цієї миті могутні удари посипалися на двері д
їхньої схованки.	§
— Покваптеся! Не можна гаяти ні хвилини!
Коралі розбудила Аґату, яка спала глибоким
сном. Потім, виконуючи розпорядження чарів- .
ника, вони взялися за руки, як тоді, коли прохо- >
дили крізь Браму Двох Світів. Хтось гатив у две- *
рі сокирою, але завдяки кільком закляттям, які
промовив Кадегар, вони трималися міцно.
— Аґато, ти готова? — запитав Кадегар.
Дівчина кивнула головою. Вона трохи відно-
вила свої сили протягом кількох годин відпо-
чинку й тепер почувалася ліпше.
— Добре. Процедура буде складнішою, аніж
та, яку сповняв із вами Ґіймо у країні Іс, — по-
яснив Кадегар. — Ми не маємо Брами, і нам тре-
ба створити її. Тому, по черзі й не випускаючи
рук, ми повинні відтворити своїми тілами фор-
му Графем Проходу. Водночас я промовлю
закляття... Будьте уважними, старайтеся, і все
буде гаразд. У нас немає часу на те, щоб повто-
рити церемонію кілька разів. Готові?
Вони кивнули головами з певним острахом.
— Ви певні, що цього разу ми не розділимося
й не опинимося кожен невідомо де? — стурбова-
но спитала Коралі.
— Не хвилюйся, — заспокоїв її Ромарик. —
Адже сьогодні з нами справжній чарівник!
Амбра, яка, на загальний подив, від якогось
часу стала систематично захищати Ґіймо, гля-
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
нула на Ромарика чорним поглядом. Кадегар за-
кликав усіх не гаяти часу. Він швидко проробив
своїм тілом вісім послідовних поз, які відпові-
дали восьми Графемам Незбагненного Світу.
Агата, Коралі, Амбра, Ґонтран, Ромарик та Ґій-
мо ретельно наслідували його рухи. Чарівник
проспівав Ґальдр. Коли він промовив останнє
слово, вони почули, як і кількома днями раніше
у країні Іс, рипіння Брами, яка відчинялася.
Кімнату, в якій вони були, заволік туман. Вони
знову відчули, як їх затягує у страхітливий ви-
хор, і провалилися в чорну яму.
Вони всі разом приземлилися посеред зна-
йомої піщаної рівнини.
Удалині миготіла зблисками поверхня моря.
— Земля Кориґанів! Земля Кориґанів! — вигу-
кнув Ромарик. — Ми повернулися додому! Нам
це вдалося!
Пролунали крики радості.
Вони розбіглися в різні боки, а Коралі навіть
цмокнула Кадегара в щоку.
— Гаразд, гаразд, — сказав чарівник, схвильо-
ваний більше, аніж він хотів це показати. — Не
гаймося, вечір близько! Кориґани, звичайно ж,
309
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
за нами стежать і вже міркують про те, яку при-
крість нам учинити!
І вони рушили в напряку Даштиказара, базі-
каючи та сміючись, як це роблять люди, коли
повертаються з подорожі, яка могла скінчити-
ся погано.
— Ви нам не сказали, Вчителю Кадигар, — за-
питав Ґонтран, який ішов поруч із ним у това-
ристві Ромарика та Коралі, — як ви довідалися,
що ми потрапили в полон до Тунку?
— Ви знаєте велетня, змережаного шрамами,
якого звати Тофан? Так от, вийшовши з Брами,
я відразу подався до Ферґани, найближчого мі-
ста, подумавши, що й у вас, мабуть, з’явився
цей самий рефлекс. У Фергані я довідався,
що один чоловічок допоміг утекти юному
рабові. Знаючи, що сірі плащі було вкрадено
у Жифдю й що люди з Вірдю не мають звички
допомагати своїм ближнім, я відразу поду-
мав про вас! Мої розпитування незабаром при-
вели мене в Зажерливу Пустелю, потім на
Кам’янистий Шлях, де я зустрів Тофана, і той
вивів мене на ваші сліди. Так що мені навіть не
знадобилися мої чаклунські здібності, щоб роз-
шукати вас!
— Метре Кадегар, — знову запитав Ґонтран, —
чому Тунку назвав вас Демоном Ашдаром?
— Я регулярно руйную плани Тунку, тому я
для нього демон! До того ж мені відразу спало
на думку, що він так чи інак причетний до цієї
справи з викраденням. Що ж до Ашдара, то це
їм я, під яким мене знають у Незбагненному
Світі. Ще будуть запитання?
Ромарик проігнорував насмішкуватий тон
Кадегара.
— Атож, пане чарівнику, будуть. Чому Ґіймо
викликає до себе такий інтерес, адже ним ціка-
виться Гільдія, Тьма і ви теж?
— Я не можу тобі відповісти, хлопче, бо й сам
цього ще не знаю. Або я можу сказати тобі те,
що вже казав: тому що магія віднаходить у ньо-
му надзвичайно глибокий відгук.
— А талант розбуджує жадання, я вже знаю.
Але як ви можете пояснити, що Ґіймо спромо-
жний після трьох місяців навчання робити те,
до чого інші чарівники з великими труднощами
доходять після багаторічної праці?
— Праця — це ще не все, Ромарику. Для кож-
ної справи існують індивіди, обдарованіші за
інших...
Ця відповідь не задовольнила хлопця, але,
як і його брат у перших, він приховав своє роз-
чарування, пообіцявши собі, що докладе всіх
зусиль, аби довідатися більше.
Кадегар змінив тему розмови:
— А чи відомо вам, діти, що ви станете справ-
жніми героями у країні Іс?
— Героями? Чому? — спитала Коралі.
— Самі подумайте. Ви проникли в Незбаг-
ненний Світ і повернулися звідти, не будучи
Переслідувачами. Такого ще ніколи не бувало!
До того ж ви повертаєтеся не з порожніми
руками: ви повернете батькові дочку Агату де
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
Баланґрю, яку ви видерли з пазурів жахливого
чоловіка. І ви повернете Гільдії надзвичайно
цінне закляття, втрачене сотні років тому! Чи
треба зробити більше, щоб стати героями?
Вони почали обговорювати напіввесело,
напівсерйозно усі переваги та вади, пов’язані з
їхнім новим статусом.
Протягом цього часу, йдучи останнім, Ґіймо
міркував. Певне, було ще надто рано, щоб усе
як слід з’ясувати: події розвивалися надто бурх-
ливо в ці останні дні!
Проте щось не сходилося як у їхніх пригодах
у Незбагненному Світі, так і в поясненнях Учи-
теля Кадегара.
Він невиразно відчував, що всі вони припу-
стилися якоїсь великої помилки, хоч і не міг
сказати точно, якої саме. Усе якось дуже заплу-
талося.
Незабаром до нього приєдналися Амбра й Аґа-
та. Атмосфера відразу зробилася напруженою.
Амбра відразу втрачала терпець, коли бачи-
ла, якими очима дивиться Аґата на її друга.
— Ґіймо, — запитала нарешті Аґата, — чи
справді ти та твої друзі пішли на такий ризик
задля того, щоб визволити мене?
— Ну, власне... так, — відповів він, запитуючи
себе, до чого вона хилить.
— Попри все те, що я витворяла з тобою у
школі, ти все ж таки допоміг мені? — провадила
Аґата.
— Це не одне й те саме — втратити медальйон
і все життя орудувати віником та мітлою з лан-
цюгами на ногах! — іронічно відповів хлопець.
Аґата рвучко зупинилася посеред дороги.
— Ґіймо, я маю щось тобі сказати.
— Про це й мови не може бути! — вибухнула
Амбра, насуваючись на Агату зі стиснутими ку-
лаками.
— Спокійно, Амбро, спокійно, — втрутився
Ґіймо. — Ти можеш усе говорити при ній, Аґа-
то, я нічого не приховую від своїх друзів.
— Ні, те, що я хочу тобі сказати, я можу ска-
зати лише тобі одному.
Амбра подивилася на Ґіймо поглядом, у яко-
му були водночас погроза й благання. Учень
метра Кадегара зітхнув і попросив свою под-
ругу, на чию поведінку, після того як вони знову
зустрілися, він не звертав особливої уваги:
— Амбро, відійди до інших на хвилину. Будь
ласка.
Дівчина востаннє спопелила Агату погля-
дом, потім відійшла з лютим бурчанням. Ґіймо
обернувся до Аґати.
— Ну, то що такого важливого ти хотіла мені
сказати?
— Попервах я хотіла зберегти це для себе...
Але я певна, ти теж маєш право знати, що знаю
я, хоч нічого такого певного я й не знаю...
— Ну, гаразд, — зітхнув Ґіймо, — я слухаю.
— Так от. Одного вечора я підслухала розмо-
ву між Тунку та його Радником. Цей старий
жрець гірший за свого хазяїна, повір мені. Во-
ни пошепки говорили про володаря Ша.
— Ша? Я вже десь чув це ім’я...
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
КНИГА ЗІРОК (КНИГА 1)
— Володар Ша живе в башті, неподалік від
Неозорого Океану. Про нього мало що відомо.
Кажуть, він дуже могутній. Його не люблять,
але й не ненавидять. Його бояться. Думаю, що
Тунку йому друг. Якщо таку людину можна на-
звати другом!
— Ну, гаразд, — нетерпляче сказав Ґіймо, —
ближче до діла!
— Вони говорили про те, що Ша хоче знайти
сина, якого у нього вкрали відразу потому, як
він народився і якого він ніколи не бачив. Сьо-
годні цьому синові має бути дванадцять років.
Тож коли я довідалася, що хтось прагне викрас-
ти тебе за будь-яку ціну і що володар Ша у змові
з Тунку, я подумала...
Вона не докінчила своєї фрази.
Ґіймо подивився Агаті просто у вічі. Він був
спокійний, але серце лунко калатало у нього в
грудях.
— Дякую, Аґато, — сказав він голосом, що зле-
гка тремтів. — Хоч я й не знаю поки що, як мені
поставитися до цього відкриття.
Якусь мить вони стояли нерухомі й мов-
чазні.
Нарешті Агата боязко подала голос.
— Я думаю, вони нас чекають.
Ґіймо наче пробудився від сну. Трохи відда-
лік, сидячи на камені, Амбра чекала на нього,
склавши на грудях руки.
— Ти маєш рацію. Ходімо.
Коли вони вже зрушили з місця, Ґіймо до-
дав:
— Ти мені можеш заприсягтися, що нікому
про це не скажеш?
— Обіцяю тобі.
Вони підійшли до Амбри, потім усі трос побі-
гли наздоганяти друзів.
У небі, де вечірня заграва підпалила кілька
хмаринок, почали засвічуватися перші зірки.
КАДЕГАР-ЧАРІВНИК
ЗМІСТ
1.	ШТОВХАНИНА...........................5
2.	ПРИЄМНА НЕСПОДІВАНКА................14
3.	ЦІЛКОМ ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛЯПАС.............22
4.	ЗАВЕРШЕННЯ ВЕСЕЛИХ ІМЕНИН...........ЗО
5.	ДИВНИЙ ВІЗИТ........................39
6.	АЛІСІЯ ДЕ ТРОЙЛЬ....................50
7.	ЗНАМЕННИЙ ДЕНЬ......................56
8.	ДОВІРЧА РОЗМОВА ПІД ЗОРЯМИ .........60
9.	ПРО НАЗВИ КВІТІВ....................68
10.	ТАЄМНИЦЯ НОЧІ......................76
11.	ВИКРАДЕННЯ.........................84
12.	У ПАЛАЦІ ПРЕВО.....................93
13.	НЕСПОДІВАНА ЗУСТРІЧ ..............103
14.	ХАЙ ЖИВУТЬ ВАКАЦІЇ! ..............111
15.	НАПАД.............................120
16.	МОНАСТИР ЖИФДЮ ...................130
17.	УЧЕНЬ ЧАРІВНИКА
В РОЛІ КОМП’ЮТЕРНОГО ПІРАТА.........139
18.	ЦІКАВІСТЬ ІНОДІ ВИНАГОРОДЖУЄТЬСЯ..146
19.	ВТЕЧА ............................152
20.	БРАМИ ДВОХ СВІТІВ.................161
21.	ПРОХІД ...........................169
22.	РУХЛИВІ ПАГОРБИ ..................176
23.	МОРЕ ПЕКУЧИХ МЕДУЗ...............182
24.	ФІОЛЕТОВИЙ ІРТИШ ................192
25.	ПІЩАНИЙ БЕРЕГ ...................201
26.	ЗАГАДКОВА БАШТА..................208
27.	ОБЛУДНИЙ ЧАКЛУН..................213
28.	РОМАРИК СТРИБАЄ У ВОДУ ..........220
29.	ВЕЛЕТЕНЬ-МЕЛОМАН.................229
ЗО.	МИСЛИВИЦЯ .......................237
31.	ЗАЖЕРЛИВА ПУСТЕЛЯ................246
32.	НЕПРИЄМНА ЗУСТРІЧ ...............253
33.	РОЗБІЙНИКАМ НЕ ПОТАЛАНИЛО........260
34.	ЛЮДИ ПІСКІВ......................266
35.	ЯДИҐАР...........................274
36.	УВ'ЯЗНЕНІ .......................279
37.	КОМЕНДАНТ ТУНКУ..................287
38.	ҐІЙМО У ГНІВІ ...................293
39.	ПРОЯСНЕННЯ СИТУАЦІЇ..............302
40.	ПОВЕРНЕННЯ ДО ІС ................309
Для середнього і старшого шкільного віку
Ерик Льом
КНИГА ЗІРОК
Книга перша. Кадегар-чарівник
Переклав з французької Віктор Шовкун
Головний редактор Л. С/іабошпицька
Редактор Г. Кошманенко
Технічний редактор Л. Аленіна
Коректор Л. Єпік
Комп’ютерна верстка В. Булахов
Видавництво «Махаон-Україна»
Свідоцтво ДК № 141 від 08.08.2000 р.
04073 Київ, пр-т Московський, 6
Тел./факс: (044) 490-9901
Е-іпаіІ: 8а1е@тасЬаоп. кіеу. иа
Підписано до друку 28.02.2005.
Формат 84x108 ’/2.
Папір офсетний. Друк офсетний.
Умови, друк. арк. 16,8.
Тираж 10 000 прим. Зам № 4000.
Віддруковано з готових діапозитивів видавництва
у ВАТ «Тверський поліграфічний комбінат»
170024 м. Твер, пр-т Леніна, 5
Льом, Ерик.
Л 90 Книга зірок /Пер. з фр. В. Шовкуна. — К.: Махаон-
Україна, 2005. — Кн. 1: Кадегар-чарівник. — 320 с.
І8ВК 966-605-554-6.
Юний Ґіймо має здібності до чародійства. Його вчи-
тель і наставник добрий чарівник Кадегар розповідає
йому про зниклу чарівну «Книгу зірок». Її вкрай потріб-
но знайти, щоб подолати чорного чаклуна і мага Тьму.
Ґіймо з друзями вирушає на пошуки книги, переміщу-
ючись у паралельний світ, де на друзів очікують карко-
ломні пригоди.
ББК 84.4ФРА
Ерик Льом народився 1967 р. у Греноблі.
Ще від років свого дитинства в Дромі, виростаючи
на лоні природи, він розвинув у собі велику схиль-
ність до всіляких витівок і пригод, поєднуючи її з лю-
бов’ю до читання.
Здобувши диплом магістра історії, він вирушає в
далекі краї слідами героїв прочитаних ним книжок,
мандрівників і поетів.
Мандри привели його в гори Центральної Азії, де
він шукав сліди первісної людини, потім вирушив на
Філіппіни — в пошуках легендарного скарбу. Свою
першу книжку про мову та культуру одного дуже дав-
нього народу, який живе між Пакистаном та Афганіс-
таном, він опублікував у видавництві «Арматан».
Нині, повернувшись у свій провансальський Дром,
він розподіляє свій час між журналістикою (зокрема
керує виданням журналу «Молодь за природу») та
тривалими прогулянками й написанням романів.
«Книга зірок» — його перший роман для юнацтва.
У 2001 р. Ерик Льом одержав за повість «Кадегар-
чарівник», перший том трилогії, Премію за Дитячу
Книжку Міжнародного фестивалю з географії, що
відбувся в Діє-де-Вожі.
Північ
Країна Іс

“Ерик. Льом
їірок
Трилогія
Мало хто знає про існування країни 1с, що
розташована на півдорозі між реальним світом
і територіями Незбагненного Світу, населеного
всілякими страховищами та дивними людськими
племенами. Іс — це країна, майже в усьому схожа
на нашу, за винятком того, що там можна не тільки
побачити ті самі комп’ютери та кінотеатри, що й
у нас, а й зустріти лицарів у бойових обладунках та
чарівників, наділених надприродними здібностями.
Ґіймо де Тройль — це хлопець-підліток із країни
Іс, хлопець сором’язливий і замріяний.
Звідки в нього надзвичайний хист до чарування,
якого навчає його Вчитель Кадегар? Що сталося з
«Книгою зірок», яку було давно вкрадено і яка збе-
рігає в собі таємницю могутніх чарів? Чому було
викрадено Агату де Баланґрю, найзапеклішого
ворога Ґіймо? Вирушаючи на пошуки істини, Ґіймо
бере з собою своїх вірних друзів — Ромарика,
Ґонтрана, Коралі та відважну Амбру. Разом вони
проходять крізь браму, яка відчиняється
в Незбагненний Світ...
Прочитайте цю повість про дивовижні пригоди
Ґіймо, увійдіть у чарівний і фантастичний світ
трилогії.